Невозможные – самое точно слово для вас…
Невозможно без вас. Да и с вами порой – невозможно.
Вы так любите, чтобы – запутанно, странно и сложно,
Чтобы одно-времЕнно – ремонт, поцелуи и вальс.
Невозможно вас толком понять даже вам же самим:
Недосказанность, полунамеки, шарады, загадки.
«Не забудь о перчатках!» «Зачем тебе эти перчатки?»
И вот так – постоянно. Поди, угадай-угоди…
Невозможность понять – это не невозможность любить.
Вот и любим мы до невозможности вас, невозможных.
До безумия любим… До чудо-мурашек под кожей.
До измены. И после - порой, коль сумели простить.
Невозможных таких - мы не носим всю жизнь на руках,
Хоть когда-то практически все это вам обещали.
В тот конфетно-букетный мы все где-то в чём-то приврали,
Ведь по звездам гуляли и ездили на облаках.
Невозможное – это тогда, когда вас рядом нет.
То есть – мир, но без вас, что само по себе невозможно.
Мамы, бабушки, жены, сестренки и доченьки-крошки,
И еще очень многие – знайте, что вы – это свет,
Тот чарующий свет, что – единственно верный во тьме,
Что дарует нам жизнь и ведет нас по этой земле…
Март, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828153
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[img]http://miresteta.my1.ru/_si/0/90367718.jpg[/img]
Мої думки, оголені дерева,
Гілками присягають висоту
І паморозі стружка металева,
Здіймаючись, згасає на льоту.
А спогади – захекані хлопчиська ─
Вже вкотре повертають у Різдво,
Де світ дитинства, як ніколи, близько,
Де з вітром неприборканим удвох
Розхитуємо гойдалку скрипучу ─
Аж п’ятами торкаємося хмар!
На прутику різдвяну зірку кру́чу,
Усівшись на засніжений димар…
І пряники розвішую медові,
Стрічками почепивши за гілки.
Тут відлиски на шибці кольорові
Мені малює місяць від руки.
Вкладає бабця казку сизооку
В картатий вузлик: “Спи, дитино, спи…”
І серце розбігається з півкроку,
В сузір’їв позолочені снопи
Пірнає легко, тоне в мерехтінні,
Вбирає в себе зоряний пилок…
На стику часових космічних ліній
Відлунює кожнісінький мій крок…
Минуле там розсипалось, мов сонях,
Насінням перепріло в рукавах…
І тільки пам’ять гупає у скронях,
Вривається у сни мої безсонням,
Як посвіт із далекого Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544847
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014
За горизонтом, ген на схід, цвітуть гарячі маки,
Шумлять поля у пшеницях, духманять трави злаком.
Коли наллється в небі спів і сонце золотіє,
Радіє втомлена земля і колос ваготіє.
Пшеничний лан чекає жнив і пахне свіжим хлібом,
Не раз ввижається у снах, що називаю – рідним.
Летять думки, мов ластівки і сниться Україна,
Несіть мене туди вітри де пісня солов'їна.
В ласкаву далеч, навмання, густим дощам назустріч
Радіє думка на устах в любові невмирущій.
В глибоких травах до колін скупатись в срібних росах
Торкнутись квітів пелюсток, змочити ноги босі.
Не смію рідного зронити у помислах щоденних,
Тебе оспівую в піснях – нескорену й стражденну.
За Україну – диворай у молитвах безсонних
Благаю кожен Божий день у емігрантськім лоні.
Тут люба ніч, та не зрівнять таких ночей, як вдома
Стожари золотом горять і сяють видноколом.
Скрізь так красиво, але жаль, бо часто сниться хата,
Чому ти, Боже, дав мені – дві долі, як у птаха?
Летять роки на чужині, нестримною рікою
На Україну повернусь журавкою весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455996
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 12.11.2014
Исколесив все пристани судьбы,
Я в гавань дум своих
Вернулась безвозвратно,
Не оттого – что море необъятно,
А потому – что нет заветней клада,
Чем тот, что в глубине души сокрыт.
И если сердцем чутким он открыт,
То в том и смысл, и жизни всей отрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535512
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу -до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші°;
І сипле із кишень навкруг кришталь краплинний
Під ноги квітів, у волосся трав;
І шепіт його звабний, дуже дивний
Вплітається у музику заграв...
Ступає тихо по стежках, де стигне літо,
Під барабанний дріб розтерзаних небес,
І зачіпає капелюхом віти
Берізок білих -лісових принцес.
На павутинні між кущів -дрібне намисто,
Його збирають лагідні вітри;
І заховався зайчик попід листом
З гостинцями, що ніс для дітвори...
А я перед вікном з чернеткою і чаєм
Записую штрихи для музики без слів...
І ми з дощем до вечора гортаєм
Старий альбом зі спогадів і снів....
°різновид верхнього одягу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531336
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Я у судьбы совет просила,
А та ответила: – Смирись!
Ты поменять меня не в силах.
А впереди бежала жизнь.
Я заявила жизни хладно:
– Ты мне причины назови,
Все почему идет неладно?
А жизнь ответила: – Живи!
И не терзай воображенье,
Со мной идешь, ты век учась.
Я – поединок, я – сраженье.
Все на места расставит час.
И я тогда спросила время:
– Куда спешишь в плену дорог?
Так непосильна ноша, бремя.
А час сказал: – Так хочет Бог!
Затем же я и к небу взвыла,
У Господа ответ моля.
Первопричина, Мудрость, Сила
Сказали мне: – Начни с себя!
Ты не вини судьбу в пороке,
Не сочиняй про страшный рок.
Сама ищи, сбивай пороги
И со всего бери урок.
Ни в коем случаи не мысли,
Что время притаило крах,
Что зла к тебе судьба, Всевышний.
Ты знаешь, все в твоих руках.
И жизнь свою, свой путь и лета
Не поддавай сырой вине.
Никто тебе не даст ответа,
Ведь все ответы есть в тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525855
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 09.10.2014
Карпатський ліс. Готичні цитаделі
Смереками втікають догори.
Вже де-не-де шафранні акварелі
Позолотили клени й явори.
Гірська стежина, всіяна голками,
Між валунів холодних поповзла,
Берізка юна тягнеться гілками
Крізь гущину́ у пошуках тепла...
Її листочки - крильця невагомі -
Лоскоче пряний подих вітерця.
Тополя заплела у коси промінь,
Їй золото осіннє до лиця.
Гриби свої беретики вощані
Ховають у намітці листовій,
Сочаться сонця полиски медвяні
Крізь опаха́ла хвойних темних вій.
Ген по горі високій і плечистій
Розлила осінь теплий теракот...
У тиші цій намоленій і чистій
Душа радіє бе́зміру щедрот!..
І так відрадно серцем доторкнутись
До цих тополь, смерічок і беріз!..
Вже вкотре мною пройдені маршрути,
А ніби вперше забрела в цей ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 02.10.2014
После прочтения …Как много помнят - наши руки ...автор: Helen Birets (Изюмка)
Когда ты брал меня за руки -ты каждый пальчик нежно целовал...
Не замечал царапинок и мелких ссадин...
В мороз и холод своим дыханием отогревал...
Когда прощаться мы с тобою будем - все скажут руки за меня...
Они всю нежность сердца выльют,..слова нам будут не нужны...
Они в тиски тебя обнимут,..не сможешь силой их разжать...
Но ослабеют,больно станет,.. не смогут долго так держать...
И задрожат той мелкой дрожью,..опустятся,как два крыла...
Ты помнить будешь эти руки,..их ласковее нет...
Ладошки - помнить поцелуев нежность,..как каждым пальчиком играл...
Ты будешь проклинать все дни разлуки,..жалеть,..что выскользнули вдруг...
И только мои руки третьим глазом станут...
Тебя из тысячи узнают и найдут!..
Без слов к себе опять заманят!..
Но в этот,тот последний раз,.. держи покрепче их,..не отпусти!..
Те руки помнят многое и могут,..и устают,как и у всех...
Для одного тебя они останутся всегда горячими и мягкими,..как пух!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524468
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 01.08.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 01.08.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 13.06.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102904/1c3be/ujEB08Rvetc.jpg[/img]
В оливкове світло крон
Аромить квітковий опій...
І сон мій - давно не сон,
Кульбаб посивілих попіл
Хурделить в небесний льон.
Меланжева шаль думок
Лягає на теплі плечі.
Скрипалить вертки́й струмок
І трав килимки овечі
Затягують кожен крок.
Розлито густий акрил -
На сонці ряхтить палітра!
А тіло не чує крил,
Бо крила у змові з вітром -
Чуттєвіші од вітрил!
В полоні бузкових рим
Спинитися б і стояти...
Де травень, мов пілігрим,
І втрати - давно не втрати,
Минулого сивий дим...
Зректися б усіх спокус
У цій непорушній тиші,
Де байковий мох-обрус
Холодну росу колише,
Де промінь, як мед, загус.
Де зранку хмільну весну
Купають світанки свіжі...
Нашіптую мантру сну
І вітер мій шепіт ріже,
Як скальпель тонку струну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498927
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Ти знай, що я молитимусь за тебе
На всіх шляхах прийдешньоï весни,
Чи посмішкою сяятиме небо,
А чи проллється дощиком рясним ...
Де б ти не був, відчуй, що я - з тобою,
Душа ...вона ж не знає перепон...
Я обійму тебе плакучою вербою,
З птахами заспіваю в унісон ...
Відчуй мій подих в прохолоді ранку,
Мої слова - у шепотінні трав ...
Я- виткана тумановим серпанком
Найвища нота місячних октав ...
Ти просто знай, що не самотній в світі,
Що в тебе є таємний оберіг ...
А я...для тебе буду просто жити,
Вплітать молитви до твоïх доріг ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Коли в житті нема ні дня без болю,
Ні дня без болю і солених сліз,
Коли біда напосіда юрбою,
І на шляху лиш непроглядний ліс,
Коли з тобою стогін журавлиний
І мокрий від сльози ранковий луг,
Згадай, ти в цьому світі не єдиний,
У тебе є Господь - найкращий друг.
Йому довір всі тяготи, печалі,
Йому відкрий душі своєї вміст.
І заблищить, мов герб на пекторалі,
Твоя душа, знайде до світла міст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480108
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Кутайся, дівчинко, кутайся,
знову зима...
Сни посіріли, мов кадри
старі монохромні.
Сивого озера гусне
вершкова кайма
тріщинки ниють, неначе
судини судомні.
Кутайся, дівчинко, чуєш,
у пору застуд
вижени протяг з душі
і дражливі озноби.
Просто звикай, що життя -
не завжди Голлівуд,
може колись пощастить
із десятої спроби.
День завесніє і променя
скальпель тонкий
лід розітне і ростки
проберуться назовні...
Кров забурлить, як весняні
прудкі потічки,
тепла блакить пробіжиться
по вижухлій вовні.
Все в тебе буде: і мрій
неземних вітражі,
сяйво з-під вій і хмарини
пухкі під ногами!
Тільки не стій, не тремти,
як листок, на межі!..
Кутайся, дівчинко, небо
вагітне снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478949
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Ти можеш найкраще ложе
Купити, не купиш сон.
Якщо ти дієш не гоже,
Тебе не врятує й трон.
Диплома за гроші маєш
І книги купив нові.
Та розуму не придбаєш
За гривні чи за рублі.
Ти можеш купить повію,
І страсть свою вгамувать.
Але, щоб любов... Не вірю!
Для цього слід душу мать.
Ікону купиш, офіру
На церкву щедро даси.
Але ти не купиш віру,
Душі чистоти й краси.
Ти можеш на кладовищі
Купить на відхід землі -
Не небо, бо силу вищу
За грош не купить тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477444
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Добрий день! Вітаю, любий тато!
Як живеш? Привіт тобі з Одеси!
Написала я листів багато,
Та не шлю. Куди? Нема адреси.
Чи здоровий? Вдруге одружився?
Може, в мене братик чи сестричка?
Ти сьогодні знов мені наснився...
Я не плачу. То осіння мжичка…
Я тебе не бачила ніколи,
Не лишилось жодної світлини.
І не ти водив мене до школи,–
В тебе ж наче не було дитини…
Не тебе я татом називала,
Не тобі звіряла таємниці,
Бісером серветки вишивала
І збирала стиглі полуниці…
Ти не думай, я була щаслива!
І вітчим мені був гарним татом.
Тільки часом думка неможлива
Жевріла: «Побачити б! А раптом?..»
Вже давно доросла, й поторочі
Обминають, коли ласка Божа…
Тільки б зазирнути в рідні очі!
Правду кажуть: я на тебе схожа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477255
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 30.01.2014
Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473920
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 01.11.2013
[i]"Все минає і це мине".
(Напис на персні царя Соломона)[/i]
І це мине: відплаче, відболить,
У часу є можливості магічні.
До подиху зимового лиш мить,
А до весни, здається, ціла вічність.
Та й це мине. Вулкани почуттів
Розвіються з роками, наче порох.
У цій буденній сталій суєті
Не розберу, хто друг, а хто є ворог...
Які стежки мереживом тонким
Лягли й застигли в мене на долоні?
Гортатиму пожухлі сторінки,
Коли заниє серце у безсонні.
Мов по спіралі звичній, знов і знов
Повториться трагічне і прекрасне...
І це мине. Лиш істинна любов
Затвердне діамантом і не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457862
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Виший мені, мамо, хрестиком сорочку,
Щоби оберегом у житті була,
Щоб буяли квіти наче у садочку,
І цвіла калина з дужого стебла.
Ця сорочка, мамо, в холоди зігріє,
А у спеку буде як жадана тінь.
Барвами розквітнуть сподівання-мрії
Нашого народу усіх поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457478
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
Пробач мені ранки з моїм галасливим «ВСТАВАЙ»,
Той чай до сніданку, де сіль, а не цукру пів ложечки.
В аптечці авто – три помади і туш – вибачай,
А ще повідомлення « донька чи син? - в нас дві смужечки..."
Пробач мені, милий, зіпсований новий піджак,
Тих пару сорочок, що праска спалила – трапляється,
За те, що у борщ не поклала я знову буряк,
Шедеври, мій любий, приблизно ось так і з’являються...
Пробач мені, рідний, що вчора накрився футбол,
В моїх серіалах, як завжди, останні дві серії.
Хіба ж це важливо - пінальки, пенальті чи гол?
Куди цікавіше, як ділять нащадки імперію...
Пробач, мій коханий, капризи, упертість мою,
Надмірну турботу, дзвінки, повідомлення з жартами.
А ще, знаєш дуже, безмежно тебе я люблю
І хочу каблучку, маленьку таку, з діамантами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456572
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 25.10.2013
Я ще зумію віднайти себе
В таємних сховках занімілих літер,
Коли розвіє хмаровиння вітер
І стане знову небо голубе -
Я ще зумію віднайти себе ...
Я ще зумію встати із колін,
Відмитися від сірості і бруду,
І зняти із очей своïх полуду,
Щоби здолати вже набридлий сплін °-
Я ще зумію встати із колін ...
Я зможу ще епіграф написать
До нОвих партій у своïм двобої,
Відклавши перемир'я із собою,
Відвоювавши в буднів кожну п'ядь -
Я зможу ще епіграф написать ...
Я ще зумію цю прожити роль,
Йдучи крізь час палаючим канатом,
Жагою щастя розгнівивши натовп,
Що бачить сонце лиш з-під парасоль ...
Я ще зумію цю прожити роль ...
Я ще зумію стати стерновою,
В армаді долі флагман -кораблем ....
Засяю в кожній грані кришталем,
І повернусь з усіх атак живою ....
Я зможу все!.. Як будеш ти зі мною ...
°сплін -апатія, меланхолія, зажура ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455902
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Ранок. Я.І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
Майже тиша. Майже звуки
(Ми з годинником -живі),
Його серце гучно стука,
Ніби думка в голові.
Телефон. Гуде на "вібро ".
Ігнорую його спів.
Недописаним верлібром
Чайник знову закипів...
Чай. Ковток .Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
НОвим віршем на папір ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Я хочу цілувати твої губи
І танути сніжинкою в обіймах.
Побудь зі мною ніжним...трішки грубим -
Покірно віддаюсь твоїм стихіям.
Залоскочи мене шипучим водоспадом
Своїх цілунків по цілому тілу,
Розбав мене у порах шоколаду
Й запий жагу гарячим капучіно.
Укрий мене шовковим покривалом,
Римуй майстерно наші спраглі руки,
Забудь про час...Його завжди так мало,
Хай відліком нам буде серця стукіт.
//2.10.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452213
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Ми куштували з тобою до рання ;
В дивному стані "очі-у-очі "
Нам відчувалося неба звучання ...
Креслили руки якісь візерунки
На розпашілих тілах розімлілих ...
І від вина вогняних поцілунків
Геть збожеволіли...ні ...оп'яніли ...
Ми відпивали кохання ковтками,
Вміло смакуючи зоряні миті,
Білотрояндовими пелюстками
Ніжились губи на перс оксамиті ...
...Пристрасні ягоди стиглоï ночі
Падали нам у гарячі долоні ...
Ïх післясмак десь у грудях лоскоче
І розливається хвилями в лоні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452093
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Я уйду. Что сказать, если спросят?
Ну вообще-то навряд ли, но ладно...
Расскажи, как любила я осень,
Вечера той чудесной прохлады.
Расскажи, как я верила очень.
Как иначе? Я - внучка Надежды.
Внучка Веры...Любви только впрочем
В родословной моей так и не было...
Расскажи, как любила я небо.
Как я звёздочки всем отправляла...
Как моя неизвестная небыль
В лучах солнца кого-то пленяла.
Я вообще-то и не собиралась!
Отпусти от меня эти души.
Я сама где-то в детстве осталась.
Среди книг и тетрадок мне лучше.
Пусть простят, что я очень мешала.
Приходилось вновь делать уборку.
И такими, как я, ведь дышали...
Загрязняли себе только бронхи.
Расскажи как по-детски любила
Тех, кто рядом...Смешно и нелепо...
Остальным я давно всё простила.
Все остались лишь в добрых сюжетах.
Я уйду...меня просишь вернуться?
А зачем?Что тебе моя правда?
Мне пора бы, ты знаешь, проснуться...
Что же там? Я не знаю. Но надо.
-Подожди! я скучать очень буду!
Не забуду тебя, обещаю!
-Не давай обещаний впустую.
Всё пройдёт. уже завтра. я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451940
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Я узнаю тебя...когда-то.
Может и не на этом свете.
И в душе заиграют сонаты.
Дождя капли запляшут, как дети.
Звёзды в море падут...наверно...
И Луна мне с небес улыбнётся.
Ты последним будешь и первым.
И пусть кто-то с меня посмеётся.
И кричать со мной в такт будет ветер,
Только я не почувствую даже.
Ничего.Лишь тебя заметив,
Взгляда не отведу отважно.
А потом убегу рысью...
Буду бегать ночами в поле.
И кричать тебе «приснись мне!»
Только я не засну более..
«Почему ты ждала? - спросишь.
Неужели пустыми все были?»
Да наверное, нет вовсе.
Просто были полны пыли...
Я могу тебя ждать вечно..
Даже пусть не на этом свете.
Я узнаю тебя...конечно...
Мы счастливыми будем...как дети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451788
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Задощилося ...що ж ...буває ...
І у літа погас вогонь ...
У шаленому днів розмаï
Не пусти лиш моïх долонь ...
Не печалься! Повір, не треба -
Вкриє душу зелений мох ...
Відбивають калюжки небо -
Ми по хмарках ідем удвох ...
Не свари цю невчасну осінь,
Що не має для нас зірок,
Не її в тім провина зовсім,
Що цей вересень геть промок ...
Задощилося ...що ж буває ...
Липне вечір до підвіконь ...
Ми розмову зігрієм чаєм,
Ніч прийдешню -теплом долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451674
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Всё к лучшему. Уходят? Пусть идут.
Мне не страшны октябрьские грозы.
Останутся любимые дожди,
И верные январьские морозы.
Замёрзну? Нет, замёрзнуть не боюсь.
Мне холодно всегда и в сердце осень.
Давно привыкла к холоду и пусть
Он в унисон мне сердце подморозит.
Надеюсь, но не знаю ничего..
Но делаю, так нужно мне...упрямо.
Я знаю, дорогое большинство
Меня, увы, давно не понимает.
А сердце замирает на чуть-чуть
Порой даже от мысли «что же скажут»
И кстати...ведь когда-то все уйдут.
По одному... и к сожаленью даже
С собой отсюда ты не заберёшь
Ни друга, ни толпу, ни даже мужа.
И ты одна лишь в свою дверь войдёшь.
Уходят? Пусть идут, им это нужно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451546
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
На шибах візерунки із дощу...
Малюють силуетно кавування...
Кидають про каштани... що в іржу
Убрались... мимохіть... і знов мовчання...
Глінтвейно спокушає старий Львів...
Дзвіночково манить у шоколадні...
Дощить... та у душі лунає спів...
І мрії золотаво-листопадні...
Ласти́ться осінь кішкою до ніг...
Чарує барвами в старому парку...
А я молюсь... щоб трепетно зберіг...
Мою любов... у серця закамарку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450850
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Білокоро берізко, чому знову сумна?
Чи промокли вже ніжки, чи вода крижана?
Чи сумуєш за днями, коли сонце, весна?
Може, серце тривожить, що ти зовсім одна?
А чи вітер безжальний: втратив ніжність свою,
І тобою награвся, шука іншу в гаю?
Чи від суму гіркого листя-сльози, як град?
Ти послухай, сердешна, моїх мудрих порад.
Все в житті йде по колу: після радості сум.
Тільки він навіває для душі різних дум.
Бо не може буть свято для душі кожен день.
Життя швидко міняє теми ніжних пісень.
Не сумуй, ти хороша : після спаду - підйом.
Бачиш? Вітер цілує білокоре чоло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450833
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 25.09.2013
Дивна жінка з очима осені,
У пуховій хустині літ,
Ще шукає в небесній просині
Запізнілий вишневий цвіт.
Зігріває вітри морозяні
Поцілунками теплих мрій,
І шепочуться ранки росяні
За мереживом стиглих вій ...
Тче вітрила зі снів і споминів,
Щоби колір -неначе жар ;
І вплітає всю ніжність променів
Із далеких зірок Стожар ...
Дивна жінка з очима осені,
Із душею, як у дитя,
Обійма сірі дні збурмосені,
Вміло лагодить хмар дрантя ...
І збирає пісні у кошички,
Щоб веселки сплести вінок,
Щоб співали веселі дощички,
Щоб дзвенів джерела дзвінок ...
Дивна жінка з очима осені
Щиро вірить в святу любов ;
І танцює ногами босими
На осколках людських обмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450527
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Кучері з мідним відливом, роса на щоці...
Я за тобою, мій янголе, в сиві тумани
Беззастережно подамся - рука у руці.
Там, де ти ходиш, ліси, наче первісні храми,
Сосни високі торкаються в небі зірок,
Пахне повітря терпким ялівцем і грибами,
Міддю виблискує теплий кленовий листок.
Там поміж вербами річка розсипала коси,
В полисках сонця сріблиться рідким кришталем.
Мліють від подиху вітру шовкові покоси,
Квітка бринить, зацілована диким джмелем.
Там, де ти ходиш, дерева шепочуться з Богом,
В небо фісташкове кануть ясні молитви.
Білим вітрильником день за широким облогом
Ковзає легко в сатинових пасмах трави.
Там не гірчать полинами невтішні розлуки,
Теплиться віра, мов чиста янтарна смола.
Сонце медове бере тебе ніжно за руки,
Гладить пір'їнки твого золотого крила...
Дівчинко, очі в котрої, мов темні каштани,
Пообіцяй, що не кинеш мене на межі
Раю свого неземного, де тінь моя тане
В теплому сяйві твоєї близької душі.
[img]https://scontent-a.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/t1.0-9/p370x247/10292530_830708136940442_8367619137235722010_n.jpg[/img]
[i]Картина Ніно Чакветадзе[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450395
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Спека того літа була неймовірна! Марина стояла в черзі за квитками, затиснута між широкими спинами спітнілих дядьків, яким теж конче треба було потрапити на хмельницький потяг. Задихаючись від важкого «аромату» гарячих тіл, намагалася втриматись на ногах, проте в голові запаморочилось, перед очима побігли різнокольорові кола, і свідомість підступно залишила Маринчине тіло…
Прийшла до тями, відчуваючи знайоме поколювання в кінцівках, і через морок забуття поступово проявились тонкі риси смаглявого обличчя, чорне хвилясте волосся, карі очі із золотавими промінчиками, завжди веселі, а тепер чомусь стурбовані… «Аслан? Чи це мені привиджається?» Ні, таки він: тримаючи голову дівчини на своїх колінах, радісно посміхається: «Ну, й налякала ти мене, маленька!»
Аслан… Ніби й не було тих двох років…
Їхнє знайомство було неминучим: жили в одному студентському гуртожитку, до того ж він щовечора стрибав у неї над головою (займався кунг-фу і тренувався в кімнаті, що була розташована якраз над Марининою). Дівчина вчилась на першому курсі філфаку, днями пропадала на лекціях і в бібліотеці, а вечорами «зубрила» латину, сидячи на підвіконні між поверхами, бо в кімнаті подруги-старшокурсниці не розуміли такої «тяги до знань».
Аслан декілька вечорів спостерігав за гарненькою першокурсницею, бігаючи сходами, доки наважився підійти.
Вони подружились одразу: з першого слова, з першої усмішки. Уже через декілька днів хлопець і не уявляв, як він жив раніше без теплого погляду її зелених очей, без ямочок на завжди усміхненому личку, без дзвінкого: «Привіт! Де ти був так довго? Я скучила!» Навіть не пригадає, як вперше її поцілував: все було так природно, так просто, ніби вони все життя були разом…
Проте Марина закоханість юнака сприймала дещо інакше. Аслан видавався їй занадто юним, янгольськи чистим. Сама ж поряд з ним почувалась дорослою і досвідченою. Не хотіла серйозних стосунків, відповідальності: їй же всього 17, треба вчитись, а не про хлопців думати! Та як сказати: «Давай залишимось просто друзями!», якщо бачиш в очах юнака справжній вогонь почуттів? Боялась його образити, не знала, як пояснити, чому вони не можуть зустрічатись. А може, навпаки, дуже добре розуміла, що ще трохи – і сама втопиться в його очах, віддасться почуттям… Що тоді? Ні, не можна!
Нічого не пояснюючи, почала уникати хлопця. Навіть у шафі ховалась, коли Аслан приходив запросити її на побачення. Він довго не міг зрозуміти, аж доки Марина не застосувала «важку артилерію»: Сашка з артучилища, незмінного її шанувальника. Робила вигляд, що зустрічається з курсантом, а сама краєм ока спостерігала, як від болю темніє Асланове обличчя…
Намагалась не думати про хлопця, не згадувати… Дивно, що, навчаючись в одному корпусі, вони майже не перетинались: юристи займали аудиторії другого поверху, а філологи були на третьому. До того ж, Аслан виїхав з гуртожитку, винайняв десь квартиру і у студмістечку не з’являвся…
І ось він тут, поряд. Ще кращий! Подорослішав, змужнів. Турботливий, уважний. Доки Марина приходила до тями, придбав їй квиток до Хмельницького, а потім викликав таксі й відвіз додому.
У кімнаті було порожньо: подруги нещодавно поїхали на канікули, здавши речі до камери схову. Вікно без фіранок, порожні шафи, голі стіни, не прикриті матрацами пружини ліжок…Тільки Маринин куточок поки що залишався невеличким обжитим острівцем. До завтра.
Дівчина ніяково посміхнулася:
– Вибач, навіть чаєм тебе не можу пригостити: посуд вже здали.
– То ходімо до моря, погуляємо. Ми ж так давно не бачились!
Прогулянка затяглась до пізнього вечора. Вони розмовляли, згадували минуле, сміялися… І так хороше було триматися за руки! Вечеряли в невеличкому кафешантані, нічим не відрізняючись від інших закоханих: так само сиділи навпроти одне одного, так само щасливо посміхались…
Аслан розповів, що відкрив школу східних єдиноборств, і вже купив квартиру.
– От тільки не подобається жити самому…
Марина посміхнулась:
– Так звик до гуртожитку?
– Та ні, не в тому річ. Я мрію прийти з роботи – а вдома ти на мене чекаєш…
Марина здивовано підняла очі, та Аслан не дав і слова мовити:
– Я кохаю тебе! З першої зустрічі! Ніхто мені не потрібен більше, тільки ти, Мариночко! Я й радий був би тебе забути, та не можу. Пробував з іншими зустрічатися: от ніби й гарна дівчина, але ж не ти…
Марина не знала, що сказати. Розуміла: треба його зупинити. Але неможливо було противитись бажанню бути з ним, слухати його, цілувати…
– Будь моєю дружиною! Присягаюсь: я кохатиму тебе до скону! Носитиму на руках! Ти нічого не будеш робити, я сам все умію: і підлогу мию, і борщ варю. Тільки будь зі мною! Кохай мене!
І дівчина відчувала, що кохає, по-справжньому. І не хотіла думати про завтрашній потяг…
Вони до ранку блукали алеями старого парку, а схід сонця зустрічали на порожньому пляжі. Зморені, але неймовірно щасливі, міцно притискаючись, аби не змерзнути, спостерігали народження нового дня. Вірили, що ось саме тепер народжується і їхнє щастя…
Розставалися ненадовго: у Аслана була запланована важлива зустріч, а потім вони зустрінуться, пообідають і він проводить Марину на вокзал. А поки дівчина може відпочити.
Проте, залишившись сама, Марина не змогла заснути. Все думала, як пояснити нареченому (до якого, до речі, мала їхати сьогодні), що покохала іншого. Так, дівчина була заручена. Її наречений був гарною людиною, вона поважала його, але не відчувала шаленого кохання. Погодилась на шлюб, бо, по-перше, так хотіли її батьки, а по-друге, була впевненою у його надійності: він був ідеальною кандидатурою на роль чоловіка та батька її дітей. Тепер же, зустрівши Аслана, зрозуміла, що не зможе жити без кохання. Могла б і не їхати, проте вчинити так вважала безчесним: вона поїде і поговорить з Олексієм, пояснить йому все – і повернеться. А от чи розповісти про це Асланові?..
Терзання були марними: Аслан не прийшов її проводжати. Не розуміючи, що сталося, Марина до останнього виглядала коханого. А потім у вагоні не плакала, тільки намагалась пригадати кожне слово, кожний погляд, кожний дотик…
У день весілля йшов дощ, і не швидкоминуча літня злива, а тягучий по-осінньому хлющ. Тому ніхто не дивувався, чому у нареченої поганий настрій…
Спочатку Марина хотіла все розповісти Олексієві, але не наважилась. Та й що розповідати? Що закохалась? Але ж нічого не було… Аслан, мабуть, теж так вирішив…
До РАГСу, як вимагає звичай, наречені їхали в окремих машинах. Біля входу вже стояли автівки. «Мабуть, не ми одні сьогодні одружуємось», – промайнула думка. Не чекаючи, поки їй відчинять дверцята, Марина вийшла. Найближчий джип раптом зірвався з місця, підкотив впритул до дівчини, і з нього вистрибнув… Аслан! Підхопив розгублену дівчину на руки і, блідий, з тремтячими губами, спитав: «Ти кохаєш мене?» Марина не відповіла, тільки обхопила парубка за шию і заплакала. Тоді Аслан, не випускаючи її з рук, стрибнув до салону – і машина зірвалася з місця. Розгублені гості застигли, а шокований наречений, вже колишній, підняв з мокрого асфальту весільний букет…
Що далі? Далі було життя. Звичайне, людське. Не безхмарне, але та страшна злива була в Марининому житті першою і, дай Боже, останньою.
Пройшло вже двадцять років. У Аслана й Марини троє синів і донечка, і всі вони добре знають родинну легенду про зіпсований годинник, вірних друзів і викрадення нареченої. А також щиро вірять у те, що справжнє кохання завжди переможе, тому що ні гроші, ні бізнесові зобов’язання не зроблять людей щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449351
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Он был художником. Так романтично!
Красив и статен, как античный бог.
Бунтарь по духу – круто! Эксцентрично!
Ковал катаны, пил горячий грог,
Писал стихи, наследуя Вийона
(Ведь как и тот, знал цену сухаря),
Пел под гитару, изучал Платона,
Мечтал пройти на яхте все моря…
Она с рождения любила море
И, как Ассоль, всё ожидала Грэя.
Художнику – на счастье иль на горе –
Понравилась наивностью своею.
Хотя и не спешила покориться,
Боготворила Мастера влюблённо!
На вкус они – как сахар и горчица,
Зато Марго летала окрылённо!
Когда он пел, восторженно внимала,
Читал стихи – из глаз катились слёзы.
Варила чай, стирала, убирала
И мыла кисти. Но в мечтанья-грёзы
Свои любимого не посвящала.
«Ты лучше всех!» – ему шептала нежно.
Не слушал. Кто она? Чего пристала?
Бесстрастная. И смотрит так безгрешно…
Художнику нужна была другая:
Чтоб страстно, горячо его любила!
Невинная и слишком молодая,
Марго такой порыв не оценила.
Она, как муза, вдохновлять хотела,
Стать для него единственной мечтою,
А Мастеру её хотелось тела,
Не ангела, не музу под луною…
Она ушла, храня в душе надежду
И веру в то, что Мастер – самый лучший.
А он смеялся, разбросав одежду,
И называл тот день: «Несчастный случай».
И Князя Тьмы она не навестила,
Взлетела, всем ветрам опять открыта.
Ты понял, Мастер, что в любви лишь сила?
Она была Марго – не Маргарита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449294
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 15.09.2013
И откуда ты всё знаешь –
такая маленькая?..
Ольга Миничева
Во мне живут десятки разных женщин
Из поколений прошлых и веков:
От нищенок, вульгарных деревенщин
До оседлавших нимбы облаков
Эфирных муз. От каждой понемногу
Заимствую пороки и плоды
Земных трудов, неясную тревогу
И вдохновенья слабые следы.
Мне ничего придумывать не нужно,
Успеть бы то, что знаю, записать.
Поэзия рождается натужно,
Или снисходит Божья благодать,
Но я пишу, не ожидая славы,
Цепочку фраз в истёртую тетрадь...
Отведавшие сладостной отравы
Из кубка муз – не могут не писать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449172
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Я не хочу, чтоб люди расставались,
Нет, правда, не для красного словца.
Хочу, чтоб вечно душами держались,
Чтоб вместе до победного конца.
Или опять, чтоб с нового начала,
Чтоб продолжали то, что началось.
Словами никогда не обижали,
Мечтали ведь, чтоб всё у вас сбылось...
Мне в этой жизни есть кем восхищаться,
Они посреди мрака, суеты
Сумели ни на что не распыляться
И вместе стать счастливыми смогли.
Огонь не греет наш душевный холод,
Но каждому, чтоб он душой воскрес,
Любовь...одна, дарованная Богом,
Сойдёт, ведь уготовлена, с небес.
Мне хочется, чтоб ею дорожили,
И не швыряли, Боже, ведь одна...
Мне хочется, чтоб ждали и молили,
Хоть в семьдесят...но чтобы лишь она.
Мне хочется, чтоб в омут не бросались,
Чтоб не искали, ведь сама прийдёт,
Чтоб нежность миражам не раздавали.
Я знаю, что дождётся тот, кто ждёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448874
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Я где-то выше, в облаках летаю
И проходя воздушные миры,
На сердце близких тихо оседаю.
Я не живу, мне мало слова жизнь.
То тёмная, как ночь, то снова вспышка.
То резко вдруг пикирую я вниз,
Лечу сквозь мили вновь без передышки...
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Все люди для меня - живые дети.
Я так хочу, чтобы мечты сбылись
У всех детей - на том и этом свете.
Я не живу, мне мало слова жизнь.
Там за чертой, где я однажды встану.
Куда уж столько наших унеслись,
Я эту жизнь любить не перестану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448574
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
За порогом твоєї вічності
Ще існують римовані сни ...
Еталоном подій пересічності
Стали перші струмки весни ...
За кордонами рук і дотиків,
Виявляється, є життя ...
І у стилі новОï готики
Знов застигло дощів лиття ...
Десь, у вимірах підсвідомості ,
Не знайшлись у рівняннях ми ...
Переживши осінні повісті,
Сонце котиться до зими ...
За реальністю вулиць сплутаних
Світло вікон -пустель міраж ...
І, димами кострищ окутаний,
Визріва виноднів купаж ...
За очей твоïх світло -сірістю -
Веселковість квіткових літ ...
Помережені неймовірністю
Крила просяться у політ ...
В лабіринтах часУ і споминів,
В захаращенні мух -думок,
Із твоïх дивосвітніх променів
Я готова зробити крок! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Осінній ранок виплива з туману.
Стирає марево із заспаних очей.
А я лицем, де сонце сходить, стану,
Зніму тягар недоспаних ночей.
Поволі розправляю никлі плечі.
Усмішку від проміння запалю.
А сум мій віднесе косяк лелечий.
Тебе, моє кохання, ще знайду.
Радію тим краплинкам, що на листі.
Вслухаюся в мелодію дощу.
Як гарно ж так деревам, що в намисті!
Тебе вже, любий, я не відпущу!
І пролісками серце хай розквітне,
І стане діамантова роса.
А щастя, що для інших непомітне,
У серці тепер знову воскреса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448095
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
́́́Складаю оду терпкому напою,
Що бадьорить і робить нас меткими.
О каво! Суть енергії твою
Не порівняти з трунками п'янкими.
Засмаглі зерна, сповнені натхнення,
Готові вмить з окропом поєднатись,
Щоби збагнути кави одкровення
І кожному глиб істини пізнати.
Своєю силою й снагою, ароматний друже,
З Богів напоєм можеш дорівнятись,
Бо в загадковому історії розвої
Прихильники були і будуть поклонятись.
Моя амброзіє ранкова! Духмяна мріє!
Чарівна ти у будь-якій оздобі:
Чи шапочка вершків тебе прикрасить,
А чи присмачить дрібка імбирю, кориці...
І навіть у класичному убранстві
Ти є окраса пані Філіжанки!
Ковточком вишуканим у блаженстві
Забути клопоти земної Забаганки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434459
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 07.09.2013
Верить в лучшее, верить в хорошее,
Ожидать лишь исход положительный,
Зачеркнуть негативное прошлое
И не быть у привычек служителем.
Каждый день узнавать что-то новое,
Не бояться, идти не сворачивать,
Одолеть свои слабости кволые,
Но и силу не стоит выпячивать.
Все сомненья вытереть начисто,
И на страже поставить охранника,
Чтобы силы на них не расстрачивать,
Не вселилась, чтоб в разум твой паника.
Всё, что в жизни даётся — для опыта,
Смысл великий не сразу понятен нам,
Но порой из врага жестокого
Получаем равви и приятеля.
А порой от конфетки сахарной,
Слов елейных души не чаем,
Но нередко вся сладкая потока
За собой ведёт подлость c отчаяньем.
На других не смотри, не оглядуйся,
И мечтанья забудь бесполезные,
Ты тому, что имеешь радуйся,
Закаляй свою волю железную.
Не гонись за томлением призрачным,
А вот к цели иди, сквозь препятствия,
Ты не можешь знать всё исключительно,
Просто знай — в жизни всё ненапрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447313
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
У очах моïх -прозелень літа
Ще тебе зігріває сонцем,
Розпускаються лагідні квіти
На гарячій твоïй долонці ...
На губах моïх -стиглі черешні
Іще ваблять. солодким соком ;
Ти відпий спрагло день прийдешній,
Щоб не втратить його ненароком ...
У руках моïх -Всесвіт безмежний,
Я віддам тобі левову частку! ..
Не хвилюйся, мій погляд бентежний
Не приховує згубу чи пастку ...
В моïм серці- вогонь палає ...
Хочеш, вирву його, як Данко?
І піде'мо за небокраï,
Зустрічать солов'ïні ранки ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447294
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
Незрілим терном ночі терпне осінь,
Збираючи у кошики тепло ;
І ходять дні з дощинками в волоссі,
Фарбуючи похнюплене зело ...
Свинцем налиті хмари тонуть в річці,
Вбираючись у сутінки води ;
І у великій жовто -бурій пічці
Готуються щоранку холоди ...
Радіють жабки кваканням в лимані,
Що вже бузьки у вирій подались ;
І мокрочубі лінюхи -тумани
Ховають часто сонечко кудись ...
Ще яблуками гупають садочки
І сиплеться смачнинками горіх ;
Та зорями гаптовану сорочку
Зриває з клена вітер -пустосміх ...
Все рідше блискавиць кардіограми
Порушують замріяність небес ...
І пише осінь смутком епіграми
В очах, твоïх, де я знайшла себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446436
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 02.09.2013
Вы не верили мне. Ну и ладно, не жалко совсем.
Ничего не желаю вернуть, хоть все было прелестно.
Откровеннее я никогда еще не была. Честно...
И, наверно, не буду такой уже больше ни с кем.
Не сердитесь напрасно .Я так захотела сама,-
Не обманутой быть. Обмануться. Душе не так больно...
И подобно Луне - что снаружи хладна и спокойна -
Я живу среди звезд. А вокруг только мусор и тьма...
Вы простите меня, я ведь правда не знала еще,
Как средь стольких живых, так легко стать совсем одинокой...
И вычеркивать дни лично нам отведенного срока,
Проводя поминутно всей жизни обратный отсчет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446377
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 31.08.2013
Від подиху мого вікно затуманіє ;
Я пальцем напишу на нім твоє ім'я ...
А там, у завіконні, жоржинова надія
У росянім намисті нестримано сія ...
І крапка в кінці слова скотилася сльозою ...
До неï притулюся устами і чолом ...
А там, у завіконні, день свариться з грозою,
І ïхнє бурмотіння вже котиться селом ...
Зроблю приймач гучніше, щоб аж боліли вуха,
Щоб ду'мки заглушити тоненький голосок ...
А там, у завіконні, північний вітер дмуха,
Гойдає, наче хвилі, осиковий лісок ...
Уже давно у хаті господарем смеркання ...
І проситься хмаринка до серця увійти ...
А десь, у завіконні, живе моє кохання ...
І дощ мені шепоче, що то, напевно, Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
[color="#ff0000"][b]Рідній мамі та батькові присвячую[/b][/color]
Бринить мелодія осіння на світанні -
Зізналося довкілля осені в коханні,
Недавно тут лунали серенади літу,
І прославляли літо у віршах піїти…
Сидять вгорі на дротах ластівки, як ноти,
Скидає листя ліс, втрачає літню цноту.
В обіймах неба, як міраж осінньо-літній,
Численна зграя журавлів - політ досвітній...
Ще сонне сонце мружить очі спозаранку,
Фруктовий сад плоди дарує до сніданку,
Вода в криниці прохолодна і прозора,
Горять на клумбі чорнобривці та майори…
В сараї мукають корови, просять сіна,
Кудакче курка – півень вискубав пір‘їну,
Ліниво хрюкають поважні сонні свині,
І всі чекають нетерпляче на газдиню…
Розмірене життя, просте, сільське, буденне
Я зберігаю в пам‘яті, як сокровенне,
Своїх батьків, подвір‘я і стареньку хату -
Любов до них у серці буду зберігати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445848
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445582
Аркуш цнотливо -незайманий...
Я в нього -перша коханка ...
Вкрию рядочками -гамами
Блідість його до світанку ...
Пестощі, місячним променем ,
Ляжуть словами сміливо :
Чи то розніжені спомини,
Чи моя думка грайлива ...
Спрагу до рими невтолену,
Вже побороти несила ...
Душу відкрию оголену...
Що то -оголеність тіла? ..
І до пульсацій гармонії ,
Наше злиття в ейфоріï
Стало початком симфонії
Де виконавцями -мрії ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445602
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Люби и не думай, что чувство однажды пройдёт,
Нам знать не дано про святые небесные планы.
Люби, не считая украдкой шаги наперёд,
Дари, не волнуясь, что ветер гуляет в карманах.
Люби и не слушай, что могут пророчить финал,
Ведь как ни старайся, а кто-то бездушно осудит.
Люби, в этом чувстве сокрыто начало начал,
Пускай твою жизнь озаряют любимые люди.
Люби, не боясь, что тонка путеводная нить,
Мгновеньем дыши, свою душу другим открывая,
Ведь лучше, наверное, сердце позволить разбить,
Чем жить без любви, никого никогда не теряя.
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
_______________________
фото - © Анатолий Черкас
"Влюблённые в весну"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444185
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Она показалась совсем на себя не похожей,
Немного дрожала, казалось, что холодно в доме.
"Всё кончено, милый, твои чемоданы в прихожей.
Прошу, не звони, удали и забудь этот номер."
Она отвернулась, как будто была незнакомкой,
И просто молчала: ни криков, ни слёз, не истерик.
И дело не в том, что в любви приключилась «поломка»,
Она Ему просто уже никогда не поверит.
Она промокнула слезинку, пытаясь сдержаться,
На старом конверте случайно размылись чернила.
Ему захотелось послать всё к чертям и остаться,
Уснуть рядом с Ней, но Она ни о чём не просила...
© Copyright: Любовь Козырь, 2013
_____________________________
Фото - © Munaev Aleksandr
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444703
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Щасливі ті, в кого душа широка,
Пречиста, недосяжна і глибока.
Сіяє добротою веселково,
Виблискує у спектрах кольорово.
Захищена від бруду, негативу,
Бринить теплом в енергії приливу,
І щедро опромінює орбіти,
Дарує іншим душам самоцвіти.
В світи відкрита їй пряма дорога —
Збережена людиною від Бога. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441017
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Запросіть мене на танець, Незнайомцю, -
Я давно в очах у Вас втонула,
І, здається, зникло все минуле ...
Розтопило його Ваше сонце ...
Запросіть мене на танець ...Чи у долю ...
Мені досить дотик рук відчути,
Щоб розтало серце, досі скуте,
Щоби знову вирватись на волю ...
Просто танець ...Просто злет над буднем ...
Ох, якби ж то Ви думки читали!..
Бо сміливості у мене мало,
Бо чомусь довкола велелюдно ...
...Ви? ..Мене? ..На танець? ..Звісно можна! ..
У моïх очах давно втонули?
Ваше серце, тенькнувши, відчуло,
Що я з цілим Всесвітом тотожна? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444898
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Не закривай обличчя від дощу -
То я тебе краплинково цілую ...
А хочеш, я думки всі відпущу,
Щоби вони не заважали всує? ...
Густим ефіром наших почуттів
Заполонило простір і безмежжя ...
А пам'ятаєш, ти колись хотів
Моïм ім'ям назвати узбережжя? ...
А пам'ятаєш човничок старий? ..
Ти в море вивів нашу "каравелу "...
Ми принесли для Нептуна дари,
Щоб він відкрив нам пристрасті джерела ...
А потім ніжно місяць лоскотав
Твоє плече маленьким "зайченятком ",
І веселіше не було забав,
Аніж збирать в букетик зорі -цятки ...
І раптом дощ ... До реготу омив
Наші тіла і спалахи кохання ...
І то була чуттєвіша зі злив...
І то було розніжене світання ...
...Не закривай обличчя від дощу,
Відчуй на дотик спогади -краплини...
Я в небо поцілунки відпущу -
Нехай вони до тебе, милий, линуть ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444743
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Как же я люблю тебя, хороший!
Самый лучший и такой родной...
Повторять хочу я это больше,
и писать... как прежде, об одном.
О тебе! Как ты мне очень дорог,
как хочу любимый твой висок
на рассвете гладить, долго-долго,
всем теплом и светом... сотен солнц.
Одного мне мало, чтобы нежность
всю, что есть на сердце, передать...
Каждой клетке, робко, но безбрежно,
и улыбке, и... всем-всем годам,
что хочу быть рядышком - рассветы
на двоих делить, чтоб лишь светлей
начинались дни, ещё заветней -
продолжались, вечера - в тепле,
ночи так волшебны, мир чудесен -
если улыбнуться так с утра,
как все сотни солнц... И если - вместе,
если сердцем больше повторять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444502
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Ты рыболов умелый и очень опытный:
Слёту находишь место, где будет клёв.
Лучшие снасти служат тебе безропотно.
Как ни крути, стабильно богат улов.
Это гораздо проще, чем быть охотником,
В поисках дичи бегая по лесам.
Всё приготовил быстро и ждёшь тихонечко:
Каждый малёк плывёт на приманку сам.
Легкий заброс… поклёвка… подсечка… Вот она!
Глупая рыбка бьётся в твоих руках.
Горько до слёз: шутницей-волною подано
Снова не то, что нужно, увы и ах.
Сколько погибло рыбы, лишь Богу ведомо.
Многим твоя рыбалка грозит бедой.
Знаю, о чём мечтаешь: поймать заветную –
Ту, что зовут волшебной и золотой.
Но не выходит. Не помогают знания.
Сердце твоё становится всё черствей…
…я бы могла исполнить твоё желание,
только одна загвоздка – не ем червей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444375
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013
На основі повчань священика
о. Семена
Коли замислюєш і робиш зло,
Занурюєш ти душу у багно.
Як заздрощі в тобі будують хатку –
З’їдять тебе усього без остатку.
Як їх у світ ти жалом витягаєш,
Годинник смерті в тілі запускаєш.
Як скупість закладаєш ти за щоки,
Спиняєш тим до серця кровотоки.
Як думаєш лише про бариші,
Кладеш замок для Бога на душі.
Як лиш складаєш, слова «на» не знаєш,
Артерії Добру перекриваєш.
Але коли ти ближньому в пригоді,
То світло благодаті в твоїм роді.
Талант чужий зумієш засвітити,
Тоді і твій поможе хтось розкрити.
Ще варто і таке запам'ятати,
Щоб легко жити і спокійно спати:
Ні з ким не сперечайся, не змагайся,
Печи свій хліб і світу усміхайся.
Добру, навіть найменшому, вклонися,
Зло не суди, за мудрість помолися.
Будь-яке діло чесно ти сповняй,
Не плач і нагороди не чекай.
Як будеш в світі щирим до кінця,
Пришле колись з дарунком Бог гінця.
Хай Бог усім дасть мудрості і благодаті!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444047
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 19.08.2013
Прийду, як уві сні, твоя Ерато.
Кохай мене шалено, до безтями!
Як солодко в рядки твої вливатись
Вершково-полуничними струмками…
Проснувся твій вулкан, тремтить від жару.
Нестримно закипає в ньому лава.
А погляд блискавицею ударить,
Жагучий і принадливо-ласкавий.
Пиши про мене палко, як і любиш,
Натхненням підривай зірки й планети.
І жадібно цілуй медові губи
В обіймах рим спокусливо-відвертих.
Пиши про мене на склепінні ночі
Зірками і гарячим шоколадом.
Прийду, як уві сні, до тебе… Хочеш?
Небесна і земна…
Твоя Ерато…
Ерато* - у грецькій міфології одна із девяти муз Аполлона, покровителька любовної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443689
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Зорі бринять кришталеві,
Нам сновидіння пророчать ;
Спи -засинай, королевич, -
Доброї ночі! ...
Місяць на скрипочці грає,
Променем щоку лоскоче ;
І доліта з небокраю :
-Доброï ночі!
Хмарки -пухнастики в небі
Теж колискову муркочуть;
Я пригорнуся до тебе -
Доброї ночі! ..
Вітер колише смеркання,
Лагідно травам шепоче ;
Ну ж бо, укрийся коханням -
Доброї ночі!
Ніби пташина маленька,
Серденько в грудях тріпоче ;
Ось тобі снів ціла жменька -
Доброї ночі! ..
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443109
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 13.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013
Умився ранок срібною росою.
Цвіркун піднявся, скрипку в руки взяв.
Зірвались звуки з-під смичка стрілою
І понеслися між дерев і трав.
Усе ожило у ранкову пору.
Зозуля голос подала з ріки.
Збудилось сонце, по драбині вгору
Полізло, сяйва кинуло з руки.
Ожила траса. Заревли мотори.
Скипіла кава. Сміх малят побіг.
Наткав павук на килимку узори.
Мов пес під браму, день на землю ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442654
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Мій грішноокий. Недосяжний мій.
Скажи… ну як мені тебе назвати?
Самотній геній? Повелитель мрій?
Втомилась я миритись-воювати…
О, хто ти – ворог? – ні, не ворогів
Ненавидять так пристрасно-гаряче.
Ми муз ділили. Нам гріхи богів
Натхненням стали і солодким плачем.
Ти друг мені? – Та друзям не несуть
Бажання на жертовники гріховні.
Спиваєш із рядків моїх красу,
І маревом ведеш, як місяць вповні.
Ти – чаша нерозкаяних бажань.
Прекрасний гріх страждання не відмолять!
Та тільки втішно і водночас жаль,
Що маски ми не знімемо. Ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442777
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
XI. Солодке покарання
І знову ніч на ложе снів простелить
Той спогад щастя солодко-голосий.
Чому розлука – крижана пустеля,
А дотики твої – цілющі роси?
Я звабила тебе… О так, я винна!
І знаю, що знайдеш для мене кару
Медову, і гарячу, як лавина,
Щоб душу віднесла у світ захмарний.
Прийди і покарай мене! – я грішна…
Я випити тебе до краплі хочу.
Прийди, почуй щемливий стогін тиші,
І голос казки, трепетний, співочий…
Убий мене жагучою стрілою,
Змочи її у місячному трунку.
Прийди і покарай мене собою…
Втоми у морі ніжних поцілунків…
Цикл "12 казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442671
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
VII. Факел божевілля
Ти – ніжна мука, ти – ласкавий біль.
Болиш в мені медовими словами.
Ти – амфора бездонних божевіль,
Що в небесах душі руйнують брами.
Розмила береги ріка бажань,
Надихатись тобою я не можу,
І ласкою цвіте солодка грань,
Від солоду тремтить пелюстка кожна.
Нап’ється ніч цілющої води
Із озера хмільного поцілунку.
На шкірі – губ невидимі сліди,
Як пристрасті гарячі візерунки.
Мою пітьму жагою запали,
Як факел божевільний і гарячий.
Хай небо сколихне шалений блиск,
І хай воно цю пристрасть нам пробачить…
Цикл "12 казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442305
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Тебе? Меня? Забыть? Не суждено!
Я - горький мёд твоих воспоминаний.
Вселенною распластанной у ног,
Как человек, не знавший подражаний,
Я на тебя гляжу из забытья.
Жива, как день вчерашний - без обмана.
Не так строга, как кодекса статья,
Но заставляю сердце ныть, как рана.
Мой образ, отмахнувшись, не прогнать,
Как часто тебе этого хотелось.
Поставив на губах твоих печать,
Я в памяти навек запечатлелась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442218
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
V. Ванільний шлях
Зварила ніч міцну магічну каву,
(Тому в її полоні нам не спиться),
І чорним шовком обняла ласкаво,
Сипнула чар у зоряні криниці.
Очима ми п‘ємо небес палітру,
Ванільним шляхом забрели у вічність.
Танцює в такт легесенькому вітру
Грайливий вогник воскової свічки.
Як стиглий плід, завис у шибці місяць,
Жагу надпив із келиха любові.
І проколов серця солодким списом,
Промінням нас голубить метелково.
Із тіл земних у небо рвуться душі,
Вбирають ніжній аромат ванілі.
Палають почуття в червоних ружах,
А ми одне від одного сп’янілі…
Цикл "12 казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442124
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Я тобою снила, як дощем
Квітка снить у полудневу спеку,
І торкав душевні струни щем,
Що для тебе я така далека...
Я тобою снила, наче птах
Снить у клітці небом волошковим...
По твоїх заплутаних стежках
Розгубило щастя всі підкови.
Та збирати випало чужим
І ділити навпіл дні і ночі.
Ти мені на долю ворожив,
Та слова не справдились пророчі.
І в чужих незвіданих світах
За тобою стерла білі крила...
Я тобі відкрилась у віршах,
Та даремно душу оголила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Я умею летать!
Генетический сбой, аномалия…
Но с рождения крылья растут у меня за спиной.
Прикоснись к ним, не бойся!
Ты думаешь, я ненормальная?
Не такая, как все?
Ну тогда… полетели со мной!
Ты не бойся упасть –
я поймаю, сумею, я сильная!
Ты не бойся сгореть –
я от солнца закрою собой.
Как красиво вокруг…
и глаза мои – синие-синие,
как кусочки небес…
шелест крыльев, как нежный прибой…
Полетаем ещё?
Как прекрасно быть просто свободными
От законов и правил, условностей, злых языков…
Устаю иногда ощущать я себя инородною,
Одинокой, чужой…
а сейчас мне с тобой так легко!..
***
С добрым утром, родной!
Так забавно щекочутся лучики,
Проникая в окно, шаловливо играют со мной…
Но постой, подожди…
почему на запястьях наручники?
Почему так болит…
что случилось с моею спиной?
Почему ты молчишь?
Улыбаешься грустно-неискренне…
Почему?
Говоришь, не летаю уже десять лет…
Что ты сделал со мной?
Что ты сделал, любимый, единственный?!
Мы же вместе летали!
Тебе же так нравилось!
Нет?
А теперь… Как теперь?
Говоришь, привыкаю немножечко…
Привыкаю, как все…
даже клетка мне очень мила…
Подожди… вспоминаю, как кто-то
кормил меня с ложечки,
а меня всё рвало…
...два, залитые кровью, крыла…
вспоминаю… ползком… на коленях…
как стыдно… как больно-то…
Говоришь, я не плачу давно
и во сне не кричу…
Но скажи, мой родной, мой хороший…
за что ты со мною так?!
Как ты мог... Как ты мог?!
Ты боялся, что я... улечу?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318035
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 07.08.2013
Постучалась любовь неожиданной, странною гостьей
В два тоскующих сердца, измученных болью потерь.
Принесла опьяняющей нежности полные горсти
И щемящий рассвет, прогоняя туман и метель…
Повертели в руках, примеряя её так и эдак,
Проверяя на вкус и на запах, на веру и ложь…
Здесь не то… Тут не так… Это вовсе кошмар… Напоследок
Надавали пинков и захлопнули дверь – не войдёшь…
А потом разлетелись по свету на поиски счастья,
Не поняв, не заметив – чего-то не стало внутри.
Им обоим хотелось любви, но другой – настоящей…
Той, которая ждёт, не болит, не молчит, не хитрит…
Уходила любовь без оглядки от глупых незрячих,
Уносилась во тьму, в одиноко-безмолвную высь,
Не сказав им о том, что она и была настоящей –
Той единственной, самой… ненужной и лишней, увы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428541
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 07.08.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Засвітять зорі зорепадом,
Засурмить завтра - звеселить.
Займай заслужені засади:
Знання зі змістом заміси.
Закохуйся, забудь зміст зради,
Зумій, за звичкою, здаля
Засвічувати зустріч завжди
Завітним:"Здрастуй!"...Зріж зілля
Занудності. Зеленим зовом
Закличе загадковість зваб...
Знесилюйсь звісткою - здорова!
Знайди завітне з звичних звань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441147
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Нет, не во всём я разбираюсь тонко,
Но от себя скажу, не от балды:
Стихи писать, как выносить ребёнка –
Посеешь семя и пожнёшь плоды.
Ты ешь и спишь, и трудишься во благо,
Гуляешь в парке, бегаешь в Инет,
И вот уже, гляди, созрела сага,
И просится на волю из тенет.
Писать стихи похоже на забаву,
Точнее выражаясь, на игру.
Как только приседаешь ты за клаву,
Как только пальцы тянутся к перу,
Ты принимаешь правила, и к роли
Относишься с азартом игрока,
И можешь долго тешиться, доколе
Вдруг не зависнешь из-за пустяка.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441076
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
II. Принц на білому Пегасі
Таємно він краде мене щоночі,
Мій грішний принц на білому Пегасі.
Мільйонами бажань зірки мигочуть,
Звабливо ніч скидає темну рясу.
В його палаці не стихають співи
Чарівних муз, одягнених у мрії.
Метелики спокус – медові діви,
Втішаються у танці ейфорії.
П’ємо всю ніч гранатові нектари,
По тілу йдуть гріховні метастази.
Лукаві німфи – жриці п’яних чарів –
Встеляють ложе травами Парнасу.
Таємно він вливає в мене силу,
Щоб до зірок торкнутися думками,
І щоб відчути поглядом і тілом
Усі відтінки зоряної гамми…
Цикл "Дванадцять казок місяця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440688
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Іду до неба віршами і снами.
Ти білий шлях пролив у каву ночі.
Там зорі місяць у обійми манить,
І спокушає на солодкий злочин.
Мені до тебе – тисячі зупинок,
І кілька вічностей… Будую храми
Для мрій, таких медових і перлинних.
Із рим і рун складаю орігамі.
Твоєї зваби мигдалевий присмак
Шовковить кожну часточку повітря.
Бажання захлинаються у римах,
Твій погляд, ніби зоряна палітра…
Мені до тебе – крик… і кілька воєн…
Спокуси-сни збираються у зграї.
Тавро щемить на серці невигойне.
Лиш сумнів-меч візьму… але програю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440082
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Яка адреса у твоєї тиші?
Я надішлю їй, ніби сповідь, лист.
Зірву з небес кохання стиглі вишні,
Щоб сокровенних мрій відкрився зміст.
Скажи мені пароль свого безсоння,
Я музою влечу в твої сади.
Натхненням зацілуй уста і скроні.
Щоб зашарівся місяць молодий.
Переклади жагу мою на щебет
Обласканих весною солов’їв,
І в амфори бажань розлийся небом,
Щоб ми торкнулись веселкових див,
В обійми впали, як в шовкове море,
Де ніжністю штормлять палкі слова,
Де млість терпка на сон солодкий морить,
І погляд твій – Амура тятива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439827
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Вона пускала у струмочках фантики ...
Сама собі варила каву зранку ...
І мріяла про принца і романтику,
Рахуючи ромашки на фіранках ...
Вона уміла слухать дощ за вікнами,
І розуміла, що шепоче вітер ...
Її слова були для інших ліками ...
А їй ... ну хоч би раз хто сльози витер ...
Вона завжди була для всіх промінчиком -
Світила, звеселяла, зігрівала ...
А свою тугу, крихітним камінчиком,
У черевички від людей ховала ...
Вона кохала...Чи була коханою? ..
Нелегко закохатися в дивачку ...
Душа щеміла вирваною раною -
Не треба їй любові, як подачки! ..
Вона пускала у струмочках фантики ...
І дарувала без остатку ласку ...
І свято вірила у принца і в романтику,
Що хтось напише і для неї казку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439759
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Мені тебе не шкода, я терпляче
Дивлюсь, як з піснею заходиш у трамвай.
А ззаду хлопчик дуже-дуже плаче,
А ти йому : « Не ревай, а співай!»
Висмикуєш розірвану кофтинку,
За руки шарпаєш, даючи відкоша,
А грошей просиш : «Люди, на дитинку»--
Болить моя знівечена душа.
А те дитятко плаче,не втихає.
Замурзане, нещасне, як щеня.
А потім знову це його чекає
І завтра, і сьогодні, і щодня…
Хтось відвертається, бо бачити не хоче,
Хтось гривню-другу тягне з гаманця.
А я дивлюсь в сумні дитячі очі,
Що світяться із чорного лиця.
Грошей не дам. Лише м’якеньку булку
Витягую із сумки , і банан.
«З’їси, маленький, хоч оце в провулку»
Й замотую швиденько в целофан.
Брудною ручкою схопив ту булку жадно,
Серед трамвая сів на чемодан.
І швидко так, і якось безпорадно
Із шкіркою гризе отой банан!!!
Залили сльози. Відібрало мову
По материнськім серці—полином.
А я своєму сину колискову
Завжди співаю ніжно перед сном!
А я ж свого синочка обіймаю,
За день цілую сто мільйонів раз.
Який же світ жорстокий! Я не знаю…
Банан зі шкіркою—нещастя без прикрас!
І я виходжу, хоч іще зупинка
Далеко-предалеко не моя.
Благаю Господа: «Помилуй цю дитинку» ,
Хоча й не знаю,як його ім'я.
У серці материнському без тями:
«У мене ж син такий же, як і цей!
Помилуй, Боже,від такої мами,
І захисти безвинних цих дітей!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439673
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Я кожен день у щасті прокидаюсь,
Бо не милуюсь зрання в дзеркалах –
В твоїх обіймах, любий, зігріваюсь,
Себе побачу в дорогих очах.
Не відображення звичайне, ні, – казкове:
В любові світлі, ласки, доброти
Я – Особлива Жінка, бо КОХАНА,
ЄДИНА, ВІРНА, РІДНА НАЗАВЖДИ!
Приходить це в один момент, буває,
А зберегти усе – щоденний труд,
Та щастя більшого, повірте, не існує,
Як та сім’я, де в злагоді живуть.
Де є любов, повага і підтримка,
І спір, не розпочавшись, щезне вмить,
Де тепле слово, радісна усмішка,
Кохання вічним полум’ям горить.
Де всі житейські прикрощі й негоди
Немов міраж, згорають в цім вогні,
Міцній сім’ї в міцнім родиннім колі
Вони, звичайно, зовсім не страшні.
А спільна радість множиться стократно,
І спільна сила множиться на сім.
Сім’я щаслива – це найбільше щастя!
Його здобути я бажаю всім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431071
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 26.07.2013
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f25e/vB8ZHlNwdh8.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: А. Годованець
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439248
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Налейте, Сударь, мне игристого вина...
Сегодня я хочу распущенною быть...
А завтра? Завтра буду снова холодна...
Сегодня же хочу я просто жить...
Зажгите свечи, Сударь... мне ли Вас учить,
Как очаровывать Графиню... Вы - мастак!
И научите как... по Вашему любить...
И стих мне посвятите... просто так...
Сегодня я всецело Вам принадлежу...
Нарушьте же молчания зарок...
Не говорите, что Вам сердце бережу,
Ведь завтра по любви истекнет строк...
Любите, Сударь... Как последний раз...
Я только Ваша... в эту чудо-ночь...
А завтра? Завтра Вы без слов и фраз...
Опять в безмолвие уйдете прочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438123
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Я сегодня приду и заполню собою пространство,
Где находишься ты и еще много разных людей,
Я одетая буду в привычное непостоянство,
В флюидальный поток не пережитых вместе ночей.
Я тебя не коснусь:ни словами,ни жестом,ни взглядом...
Ты останешься тем,кем и был до меня до сих пор.
Ты пытаешься быть моим гуру,редактором,братом...
Но сумеешь ли выдержать мой эротичный набор?
Я сегодня приду незнакомкой, любовью чужою,
Падшим ангелом друга,ошибкой его роковой.
Я тебя не предам,как ты думаешь будет со мною,
Это ТЫ этот вечер продолжишь с зазнобой другой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438109
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
А нужно ли хоть что-то говорить,
когда рассвет всё время смотрит в окна -
то лучиком он пишет сотни рифм
на стенах, на столе, на этих стёклах,
то... так смешно танцует посреди
всех комнат, тихо-тихо по паркету
кружится... Счастлив он, и не один,
такое настроение с рассветом
приходит каждый день, несёт тепло,
все мысли о тебе в мой каждый выдох,
желание найти так много слов,
и... растерять, и просто слышать, видеть,
как ты проснулся... солнышком моим,
любимым, ненаглядным, самым лучшим...
А все рассветы - только на двоих,
придуманы вот так, чтоб каждый лучик
соединил улыбки две, глаза,
(в моих - лишь ты, всё время, неизменно),
ладони, что так много рассказать
друг другу могут... И ещё - чтоб стены,
и стол, и стёкла исписать лучом,
признаниями солнечными... Впрочем,
я напишу тебе нежней ещё,
вплетая луч, вот в этих сонных строчках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438006
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Любви достойна только мама!
Любимей человека на свете нет!
Ведь люблю я тебя
Сильнее жизни своей!
Ты извини мне те ошибки,
Когда ругалась я с тобой...
Ты извини мне те все попытки
Сбежать, покинуть родной дом...
Закрою рот я всем прохожим,
И крикну, что бы услышали все:
"Любимей мамы, человека нет на свете !"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367139
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 15.07.2013
[i]"Мы вас не ждали, а вы припёрлись"
(с) поговорка
[/i]
Мне завтра замуж, а ты, «как здрасьте»,
Как снег на голову в сентябре.
Явился призраком прошлой страсти.
А может, сон или пьяный бред?
Да нет. Здоровый, живой. (Проклятье!)
Уселся. Бросил на пол рюкзак.
Как я? Отлично! Пошито платье,
Банкет заказан. И завтра в ЗАГС.
Молчишь. И смотришь… ну так знакомо…
Сдавило сердце… Дышу едва…
Вопрос «Скучала?» как будто громом…
Скучала. Первые года два.
Потом привыкла. Заледенела.
Потом послала все мысли на…
Он был хорошим. Был очень смелым.
Был просто рядом. Твердил: «нужна».
Да, с ним спокойно. (Мы на допросе?)
Заботлив, нежен. И в общем мил.
К чему укоры? Ты бросил! Бросил!
Не надо врать мне, что отпустил!
Уйди, не мучай своею чушью!
Мне замуж завтра! Все СМИ трубят!
___
И я бегу за тобой в ночнушке.
Да к чёрту платье! Люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013
...Заходящее солнце пахнет черным кофе
и тобой.
А луна - усталостью и счастьем.
Мой мир внеслов.
Накатилась уж ночь,тишина,
Лишь за окнами - шум листвы.
Бьется в стекла шальная тьма
И осколками ранит сны.
Кровоточит весь мир потом
И скулит еще много лет...
А побыть бы твоим котом
Чтоб ходить за тобою вслед.
Звезды в небе мелькают в такт
Ритму сердца (неровный стук...)
А прожить бы чуть-чуть назад,
Чтобы вновь повстречаться вдруг!
Лунной песней останусь я,
Мыслеформой твоей души.
Жаль,что много успеть нельзя!
Жаль,что так умирать спешим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436901
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Прозорі роси розчесали вранці м`яту.
Умили яблука в бабусинім садку.
В обнімку з персиком гіллям підперли хату -
жаданий рай для господині в холодку.
А долі всипано петуній, портула́ку,
асфальт пронизує увесь малий спориш.
Плодово-ягідно дзижчать собі комахи
на день, збудивши, цю казкову тишу тиш.
І колись днем, одним липневим і гарячим,
я до бабусі її стежкою прийду.
Вона, як мати, у тривозі вже й заплаче,
а я із вдячності до ніг її впаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436395
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Мої маленькі онучата
Поприїздили.
Їх срібний сміх у хаті – свято,
Їх цьомки – крила.
Коли моторчики вмикають
І ну літати,
Все верхи дном перевертають
Кругом орлята.
Та я не злюсь, нехай розведуть
Цю мертву тишу.
Щодня їм долю-дорогу медом
І маслом пишу.
На світлині старша доня і мої внуки, хай Бог їх береже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436388
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
«Ти хочеш?» – хлопчисько мені простягнув абрикоси –
Дві кулі янтарні. А теплі! Наповнені сонцем.
Смішний, клаповухий, з кирпатим облупленим носом –
Став першим знайомим і вірним моїм охоронцем.
Щоліта в село до бабусі – ніякого Криму!
Життя без батьків ще відтоді не було бідою.
З ватагою друзів – на річку чи в ліс, для екстриму
Баштанні набіги. Смачні кавуни з поля бою!
Артемко був поряд завжди, всім ділився по-братськи:
Півпазухи яблук чи сонях, надвоє роздертий…
«Артем плюс Альона», – на дереві вирізав хвацько.
І досі той напис на клені старім – напівстертий…
І я напівстерта давно, зблякла і розчинилась
В обіймах зрадливих, брехні, у сльозах та образах…
В село повернутись схотіла – нарешті здійснилась
Бабусина мрія. Та пізно… Чому ж не одразу?!
«Ти хочеш?» – в розкриті долоні лягли абрикоси
І цвіркнули соком солодким… «Альонко, – шепочеш, –
На луки гайда! Перестояли вже сінокоси!»
Смішний, клаповухий… Коханий!.. А ти? Ти ще хочеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436323
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Небо всипане зірками,
Місяць тоне у Дніпрі,
Зачарований піснями
Найяснішої зорі.
Плесо – тихе і гладеньке,
Навіть ліс не шелестить,
Лиш на березі тихенько
Один вогник мерехтить.
Це багаття розбиває
Навпіл темряву нічну.
Світ, здається, засинає…
Нам сьогодні не до сну.
В ніч Купала усе вдасться,
В нас в долонях цілий світ.
Ми знайдемо своє щастя
Й папороті білий цвіт.
Ніч з 6 на 7. 07. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435889
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 07.07.2013
«Привіт, юначе. Досі віриш в диво?
Шукаєш ти тут папороті цвіт?»
І Мавка посміхнулася звабливо,
Аж захитався юнакові світ.
«Іди сюди. Поближче… Ну, не бійся.
Я лиш самотня дівчина-краса.
Невже тремтиш? То пригорни –зігрійся,
Хай висохне на одязі роса…»
Пішла назустріч, узяла за руку—
Затріпотіло серденько, мов птах.
«Та я дарую радість, а не муку…
Ну пригорни: замерзла на вітрах»
Із неба зірка впала прямо в серце:
Беззахисна… Прекрасна… І сама…
Не очі, а бездоннії озерця….
(Така краса бува життя лама.)
«Ні, це не сон! Повір нарешті в щастя
І стану я твоя на цілий вік…
Прийми із уст моїх святе причастя…
Тепер ти мій законний чоловік…
Нас не розлучать люди та стихії—
Такий союз дається раз в житті.
Хоч… люди не дадуть: вони лихії,
Тож спокій віднайдеш лиш в забутті.
Тебе тримати силоміць не буду.
Захочеш—йди, живи пісним життям…
Забудеш ти, то й я тебе забуду…
Є сумніви? Довірся почуттям…»
Торкнувся уст і небо зазоріло,
І папороть довкола зацвіла…
Щасливий! Тільки серце відгоріло
І ліс накрила вічная імла…
Фото Кладык Петр http://kladyk.com/portfolio-view/mavka/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435604
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Колись я проклинатиму цей день…
Зустрів мене на мокрому вокзалі,
Уник майстерно слізних одкровень,
Тамуючи цілунками печалі.
Валіза й кошик мокли під дощем,
Торт взагалі лишився у вагоні…
Ми цілувались під твоїм плащем –
Самі на спорожнілому пероні.
Не розмикали рук ми ні на мить:
Ані в таксі, ні в ліфті, навіть в душі;
Коли бажання пристрасно бринить,
Закохані до поглядів байдужі.
Вечеря в номер… Стиглих полуниць
Солодкий сік на незасмаглій шкірі…
І, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…
Ніч промайнула подихом одним –
І знов перон. Лишилось півгодини…
Мені на південь, на півострів Крим,
Тобі – в село, до вірної дружини.
Ти не зі мною вже, думками там,
Вигадуєш брехню правдоподібну,
Важливіший тепер синенький штамп
За почуття… Так боляче й огидно!
Ти поспішаєш. До купе забіг,
Валізу кинув. Куций поцілунок
Холодних вуст. «Дзвонитиму тобі,
Та не щодня», – сумнівний подарунок…
І знову дощ… Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила…
Картатимусь віднині й назавжди:
Заради чого забруднила крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435599
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Из глубины лазурно-синих волн
Выныривает солнце золотое,
И раздаётся мелодичный звон
Тончайших лучиков. На дно морское
Им опуститься трудно, там вода
Переливается зелёным перламутром
И высится песчаная гряда…
Брожу одна по пляжу ранним утром,
Пока прозрачный воздух не прогрет,
Не обжигает пятки раскалённый
Песок, пока ещё храпит сосед,
С позавчера стремительно влюблённый,
Пока свободен пляж от жарких тел,
Потеющих, поджаренных местами...
Бродить одной – безрадостный удел,
Мечтая о случайной встрече с Вами…
Бросаюсь в набежавшую волну,
Прохладой струй лобзающую тело,
И представляю: ласточкой вспорхну,
Пока душа совсем не омертвела,
И полечу в лазоревую даль,
Где небеса сливаются с волнами…
Преодолев пронзительный мистраль,
Мне суждено соединиться с Вами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435493
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2013
Я стала говорить мужчинам "Нет!",
И исчезать, с улыбкою лукавой,
Я не бросаю слов пустых им вслед,
Хотя на то,как все, имею право.
Я больше не даю "второго шанса",
Для этого жизнь очень коротка.
Моей любви неведомы авансы,
Как нет второго дня у мотылька!
Другими стали вкусы и духи`,
Всё крепче и выносливее нервы.
Слагаю я уверенно стихи,
Но в статусе не девочки, а Stе*рвы!
23.05.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426890
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 04.07.2013
Не нужно мне придумывать грехи,
Их у меня и без того в избытке.
Читая мои выдумки-стихи,
Не подвергай себя сомнений пытке.
Моя душа – загадка для тебя?
Не только для тебя, поверь, я знаю.
Зачем её разгадывать, дробя
Единый образ на пичужек стаю?
Я разная! Предсказывать меня –
Зачем? – неблагодарное занятье.
Для глаз чужих достойная броня –
Прозрачное гипюровое платье.
То в маске гейши нежная Ассоль
Или принцесса под ослиной шкурой,
Я забавляюсь вновь, играя роль:
То Ковалевская, то дура дурой.
Актриса, ведьма, зла или добра –
Когда влюблён, не думаешь об этом.
Единственно, что важно: не игра
Моя любовь к тебе! Теплом и светом
Я наполнять готова каждый миг,
Быть для тебя открытой и манящей,
Прекрасной героиней старых книг,
Загадочной, простой и настоящей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435234
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Коли зцілує місяць небеса,
А зорі заспівають колисанку;
Коли на травах забринить роса,
А ніч розіп'є кави філіжанку-
Тоді і я до тебе пригорнусь,
Щоб жадібно і пристрасно- уміло
Знов зачепити струночку якусь,
Щоби заграло- заспівало тіло.
В твоїх руках я - скрипка і смичок,
А ти,маестро, знаєш досконало
У кожній ноті дивний тайничок,
Щоб музика яскраво залунала...
А за вікном оркестр із цвіркунів
Підтримує твоє нестримне соло...
І вже світанок тихо сполотнів,
Цілуючи промінням видноколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435176
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Можно влюбиться с первого взгляда,
С первого звука, с первого слова,
Сразу напиться сладкого яда,
Не дожидаясь слова второго.
Он самый лучший! – страстно поверить,
Не проверяя, без доказательств,
И безрассудно сердце доверить,
Не опасаясь лжи и предательств.
Всё отдавая и отдаваясь,
Быть беззащитной, слабой, открытой,
То умирая, то возрождаясь,
В грёзах тонуть и... вдруг стать забытой,
Неинтересной и тривиальной:
Нежные «барби» вышли из моды…
Чтобы стать нужной (и сексуальной!),
Веру в любовь отправьте в отходы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434815
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Сипле ранок бісер на отави,
Кришталем намисто мерехтить,
Край городу мальви, наче пави,
П'ють дощем розбавлену блакить.
А проміння вилилось на ґанок,
Наче бризнув соком нектарин.
Чи й тебе цілує літній ранок
Проз вітрила атласних гардин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434571
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Відпий з душі моєї капельку любові
Хай розтікаються по тілу почуття
Долий в бокал гарячий серця свого крові
І хай на мить зупиниться життя
Тримай в обіймах, захисти від болю
Стріла годинника зупинить свій політ
Час стане в’язнем вічної любові
І хай чекає за дверима цілий світ
Хай б’ються вікна, сипляться уламки
І буде вищим ритм серцебиття
Коли в обіймах зустрічають ранки
Немає значення тоді земля
Вогонь обпалить полум’ям твій дотик
В одній секунді вміститься життя
Відпий з душі моєї капельку любові
Хай розтікаються по тілу почуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434435
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Огортають сутінки ласкаві
Поцілунку неповторну мить...
Натякни, що хочеш випить кави-
Я сама соромлюсь запросить...
І сховай ключа від цих обіймів,
Щоб до ранку їх не розімкнуть...
Вітру наспів, трохи елегійний,
Нам розкриє потаємну суть...
Ми пізнАєм пестощів сп'яніння,
Коли кожен дотик- зорепад,
Кожен поцілунок- губ цвітіння,
Кожне слово- сотні серенад...
... Ми заварим каву насвітанку,
Коли встануть перші промінці;
І вишневу сонячну співанку
Ми зустрінем вдвох: рука-в-руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434396
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2013
Утро такое... Звенит тишиной,
новые строчки диктует мне сонно,
все - о тебе, как всегда - об одном,
снова в улыбке рождается солнце,
тянется только к тебе, целовать
все, до единой, реснички, чтоб нежность
день твой наполнила - взгляды, слова,
рифмы и лучики тёплые - прежде,
чем он начнётся - все эти дела...
Просто вдыхаю я утро поглубже,
и улыбаюсь, и строчка мала,
чтобы вместить все признания - нужен,
очень мне нужен и очень люблю,
каждое утро хочу только так вот -
солнце, ресницы, и сердце, но вслух,
строчки всегда о тебе, даже знаки,
все запятые и каждый пробел,
взгляды влюблённые, светлая радость -
всё для тебя и всегда - о тебе,
всё - только рядом, хочу только рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434205
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Гостросписно пронизує сонце
Кучерявість ще сонного клена;
Простягає в прозорій долонці
Світлий ранок хмаринку для мене.
Заросились тендітні травинки
Переливами райдуг небесних,
І сплелись у акорд павутинки
У зітханні вітрів безтілесних.
ЗабджолИлися квіти ізрання,
ПелюсткАми чуттєво тріпочуть;
І вогненно- парчеве убрАння
Кущ троянд вишива заполОччю...
Розрум'янився червень сунично
Після сну в повномісяччі ночі;
І малює світанок лірично
Мої мрії крилато- жіночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432994
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 24.06.2013
У шовковості скошенних трав
З ароматами дикої м'яти
Ти мені про кохання мовчав,
Не зурочити щоб, не злякати...
Красномовність несказанних слів
Запліталась у подих ритмічний...
День лампадно для нас догорів;
Наша ніч загоралася свічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432390
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Я додивлюсь цю п"єсу до фіналу...
Яка майстерність... шал... накал... азарт...
А закулісну гру... недосконалу...
Розціню... як чужий невдалий жарт...
Кричатиму найголосніше: Браво! Браво!
З брехні з вершками їстиму десерт...
І замість вліво... поверну - направо...
В фойє, з усмІшкою, дослухаю концерт...
Що фальш відчула... не подам і виду...
Як діалог перетворився в монолог...
А потім по коханню... панахиду...
Замовлю... болем написавши епілог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426266
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Наповнюй насолодою поволі
Мене, мов келих, чарівним напоєм.
У пристрасті гарячо-ніжний колір,
Під зорепадом щастя – тільки двоє.
Тіла сплелися у стрімкому танці,
Уста і душі від жаги зомліли,
Цієї ночі ми таємні бранці,
П’янкий порив здолати вже не сила.
Граційний дотик, як вогонь шалений -
Ідуть по шкірі хвилі оксамиту,
Вином жагучим закипить у венах
Солодкий біль – у подих перелитий.
Рельєфи тіла спрагло я вивчаю,
Пірнаю в забуття, щасливо-вільна.
Мій Аполлоне, стань для мене раєм,
Гріховним і терпким до божевілля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424041
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 12.05.2013
А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Ти так болиш в мені своєю даллю...
Не бачити... не чути... не торкнутись...
Лиш почуття... приховані вуаллю...
І шал бажань - до тебе пригорнутись...
В словах - контроль... зіщулення емоцій...
А серце прагне вголос заспівати...
І не плануючи реальності промоцій...
Любити без умовностей... КОХАТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415880
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Передаючи від весни вітання.
А ти його розгадував уміло,
Заносячи у та'йнопис кохання.
У поцілункових катренах зримувавши,
Усе, що написати я хотіла,
Устами статуйовував назавше
Моє безсоння і гаряче тіло...
А дощ жбурляв нам жменями краплини.
Чи ревнував, чи заздрив поцілункам?..
Чи просто занотовував години
У свій блокнот із дивним візерунком?..
Всю ніч лило і в шибку стукотіло,
Тире і крапками підігруючи нам...
А поміж нами полум'я горіло,
Що непідвладне зовнішнім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410753
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Ничего не случилось... Просто...
На закате бывает грустно.
На закате все небо в алых
Ярко-огненных облаках.
Все вопросы оставив в прошлом,
Превращаю любовь в искусство,
Забывая себя в усталых,
Самых теплых твоих руках.
Ничего не случилось. Завтра
Может будет чуть-чуть теплее.
Может быть, засыпая порознь,
Мы проснемся с тобой вблизи.
Ничего не случилось, правда!
С каждым вздохом закат бледнеет.
С каждым вздохом все тише голос
И стук сердца где-то в груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410414
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
- В Техасский холдем мы с тобой сыграем...
- Что на кону???
- Твоя душа...
Как гром и молния, скрестились взгляды...
Не ненависть... не страсть... любви азарт...
Лишь только первый круг... а чувств снаряды
Блефуют взрывом... Raise... Увы... Фальстарт...
Накал страстей... Искра... идет жестокий торг...
Вдруг, женский смех... в его сознаньи брешь...
Ривер... Не скрыть в ее глазах - восторг...
Финал...
- Душа - моя!
И дерзко - роял-флеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410317
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Сердце щемит... пою тревогу кофе...
Хоть и слова... на нежном первом вздохе...
Мысли опять... куда же деть мне руки...
И телефона... так раздражают звуки...
Бросила б все... да птицей летела б...
Хоть и желать это... даже не смела...
Что ж... остается... лишь Богу молиться...
И в троеточиях... вновь раствориться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410206
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!
Ти гармонійна, дивна і п'янка,
Ти дуже вишукана, дивовижна,
Для когось в світі ти одна така!
Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,
Ти знаєш, чого хочеш від життя,
Водночас і проста, і дуже стильна,
І загадкова, як саме буття...
Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!
Хоч раз в житті ти відчувала це.
Для когось ти- найкраща і жадана,
Для когось лик святий - твоє лице...
Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!
І як би там не склалось майбуття,
А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,
Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407108
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Не зуди, як вчорашній біль,
Не записуй всі «за» і «проти»,
Я - енергія синіх хвиль
І пливу у своїх висотах.
Не торкаю болючих тем,
Незабутній вбираю досвід.
Я вливаюсь в життя дощем,
З ним стікаю по краплі й досі.
Не шкодуючи сил затям
Переписані тези істин,
Я люблю це складне життя,
Не шукаючи в цьому змісту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403867
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 01.03.2013
Нить оборвана. Я – цела!
Ошарашена лишь немножечко…
День назад я твоей была,
А сегодня одна, как кошечка.
Мы играли с тобой клубком,
Где сплелись в одно наши линии,
Я не верила, что рывком
Ты порвёшь этот ком идиллии.
Зашипевши тебе в ответ,
Подалась я к другому на руки,
Заметает февраль твой след,
Я мурчанья теряю навыки!
Приближается месяц март,
Ты попросишь начать всё заново.
У тебя запоздалый старт!
Стала кошкой я! Что здесь странного?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403942
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Положи свои пальцы на клавиши,
Заиграй снова музыку нежную
Я, от будничных стрессов оправившись,
Излучать буду радость безбрежную.
Вот закрою глаза и заслушаюсь
Вечной темой мелодий Бетховена.
Перелей потихоньку их в душу мне,
Чтобы звуками вся переполнилась.
Или Моцарта юного светлую
Серенаду ночную отрадную
Заиграй, и с зарею рассветною
Возрождение Дня я отпраздную.
Ах, мой друг, пробегись ты по клавишам,
Разбуди струны сердца молчащие,
Чтобы свечи горели, оплавившись,
Звуки слушая животворящие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401758
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Вьюжный месяц. Середина.
Но в душе уже Весна!
В День Святого Валентина
Валентине не до сна.
День Влюблённых, а у Вали
Огорчение одно:
Вновь ни замуж не позвали,
Ни в театр, ни в кино.
Ни цветочка, ни открытки,
Ни коробочки конфет.
Как под юбку лазить - прытки,
А поздравить – нет, как нет:
Ни единая скотина
Не послала нифига!
Никому-то, Валентина,
Ты, видать, не дорога.
А ведь ей необходимо,
Ведь она же человек,
Чтоб её поздравил Дима,
Лёша, Миша и Олег,
И Никита, и Данила,
Леонид, Аркадий, Стас!
Ведь она же всех любила
Сильно-сильно, и не раз.
Вдруг звонок, нутро тревожа,
И второй – ещё длинней!
Это как же, это что же,
Неужели это к ней?
Валя молвила «Не верю!»,
Но тревожилась зазря.
Дверь открыла – а за дверью
Тридцать три богатыря!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401035
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Весняний вітер-снів коханець,
Постукав у моє вікно.
Він запросив мене на танець,
І пригостив терпким вином...
Ми вальсували до світанку,
Під шепіт збуджений трави;
І він мене,немов панянку,
Так ніжно називав на "Ви"...
І шепотів мені на вушко,
Що мої очі,як зірки,
І все у люстерко калюжки
Кидав звіршовані рядки .
І проводжаючи, у руки
Все на прощання цілував,
І жалкував, що час розлуки
Усе-таки нас наздогнав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400437
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Надворі дощ... Відкриєм вікна навстіж,
Щоб чути шепіт радісних краплин,
І щоб вдихати озоно'ве щастя,
Забувши сон,забувши часу плин...
Сердитий грім ховаєм в поцілунках,
І роздуває вітер жар в тілах.
Від блискавок все небо в візерунках..
В сузір'ях крапелинок на чолах...
І хто шаленіший- чи ми, а чи стихія?
В грози уже закінчився запал...
А ми і досі від кохання млієм,
Під ніжністю шовкових покривал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400314
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Нежность твоя... как затмение...
На выдохе тают слова...
Пазлами вечность... в мгновениях...
Сплетает любви кружева...
Ресницы восторгом трепещут...
И в пропасть уходит земля,
А звезды так ярко блещут...
Когда... шепчешь нежно... Моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399542
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Ты читал мои мысли, ласкал ожиданием чуда,
Перелистывал чувства, не правя ошибок пером...
Ты брал яркие краски, как фокусник, из ниоткуда,
Расстилая весь мир предо мною восточным ковром...
Согревал, свою нежность накинув с заботой на плечи,
Запылившийся диск, помутневшей луны, протирал...
Умножая на грезы все наши недолгие встречи,
Всякий раз, ты меня, непременно, от боли спасал...
Ты читал мои мысли и складывал пазлами грезы,
Подбирая умело, единственно верный сюжет...
Ты так искренне верил в, тобою зажженные, звезды,
В каждом шорохе дней находя долгожданный ответ...
Обнажая желанья, придумывал новую сказку,
Забываясь от смелости, в темную воду входя...
С прошлых лет, обличая, срывал лицемерия маску...
А я... просто тобою дышала..., безумно любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399278
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Беру собі після вечері книжку.
Є в мене трохи часу перед сном.
Її читатиму я лежачи у ліжку
Під місячне світіння за вікном.
Занурюсь з головою у пригоди,
В шалений світ кохання і скарбів,
Герої книг долають перешкоди,
З неволі визволяючи рабів…
Я засинаю – випадає книжка.
Одразу потрапляю в вир подій:
Трьохщогловим корветом стало ліжко,
Що програє із хвилями двобій...
Хтось невідомий моїм сном керує.
Я вже в пустелі. Спека. Караван.
Міраж мою свідомість провокує…
Зненацька гуркіт – вибухнув вулкан.
Навкруги жах – горять Помпеї…
Та я вже в Африці – пігмеї,
Слони, жирафи, бегемоти…
Безлюдний острів. Пальми. Гроти.
Халупа Робінзона Крузо.
Сумний самотній бородань…
Та раптом заспівав Карузо
Трагічним тенором страждань…
У сні я ся перевертаю.
Мене колотить, ллється піт.
Я б'юсь, кохаю і страждаю,
Та захищаю цілий світ.
Прокинусь я посеред ночі.
Що трапилось? – Кого спитати?
Та тільки-но розплющу очі –
В думках "А що ще почитати?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398672
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Знов поплив по хмарах блідий місяць,
Той, що заховався був в імлі..
Так його дістала та самотність.
І думки замучили сумні.
Посміхнувся зорям яснооким.
В відповідь мигнули всі йому.
І зайнявся вечір яснощокий,
Що тримав в покорі ще пітьму.
Та повільно нічка свої чари
Розлила й дала про себе знать.
І, зрадівши успіху, на лаврах
Почала тихенько споглядать..
Подивилась пильно, ненароком
У моє зашторене вікно.
Кинула в шпаринку зірким оком:
"Ось чого чекала я давно!"
Он у склянці сонячні мімози.
Пахощі шаленної весни.
Щось тут схоже є, хіба, на прозу?
Мить, прошу, послухай, зупинись!
Усміхнулась чарівниця ночі.
Погляд свій цікавий відвела.
Довго ще світились її очі...
Радістю, що бачити змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398012
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Я - женщина-правда
И - женщина-ложь,
Меня ты без права
С собой не возьмёшь.
Я - женщина-святость
И женщина-грех,
Познать со мной радость-
Удача не всех.
Я - женщина-Искра
И женщина-дым,
Вернуть могу быстро
К годам молодым.
Я - женщина-статус
И женщина-крах,
Для многих расплата-
Ресниц моих взмах!
01.02.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397347
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Ніч в шоколад
Обгортає мене.
Ноти всі в лад.
Скрипка соло веде.
Легко-легенько
Бренькоче струна.
Тихо-тихенько,
Неначе змія,
Сон підповзає,
Бадьорість стриже,
Мантри пускає
У серце моє.
Я, мов у раю...
Солодка нуга.
В сон поринаю.
Мене тут нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396841
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Ти- мій солдатик! Я тобою граюсь.
До рук чужих тебе віддати- зась!
Свідомо ріжу без ножа й не каюсь,
Бо я сама так сильно опеклась...
Ховаю опіки свої за твоїм болем.
Та знять не можу маску- приросла.
Отак живу сухим перекотиполем,
Врахована до вічності числа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395761
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Давай останемся друзьями,
Пока горит ещё свеча
Моей любви, пока словами
Мы не срубили сгоряча
Последние ростки надежды
На поле призрачной мечты.
Ничто не будет так, как прежде,
В былое не вернёшься ты.
Мы были счастливы! Мгновенья
Дарили сладостный полёт
Нагим телам. Без сожаленья
Мы совершали перелёт
От скуки сумрачного быта
К феерии запретных встреч,
Когда мораль была забыта…
О, как мне хочется сберечь
Тепло твоих прикосновений,
Шёлк поцелуев, жажду ласк,
Восторг полётов и падений
И слёзы из любимых глаз,
Когда приходит расставанья
Неумолимый час! И вновь
Объятия, волна желанья
Нахлынет, возмущая кровь –
И снова ты срываешь страстно
Одежду, упиваясь всласть…
Сопротивление напрасно…
Мне так желанна твоя власть
Над телом нежным, распростёртым
На покрывалах для утех…
Ловлю сознаньем полустёртым
Отрывки мыслей: «Это грех…»
Но страсть всегда превозмогала
Писк слабый совести… Теперь
Мы начинаем жизнь сначала.
Так будет лучше, милый, верь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394986
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2013
Я не буду этой ночью спать,
В самый щедрый новогодний вечер
Хочется желанье загадать
О простом обыденном и вечном:
О здоровье, счастье и добре
Всем, всем, всем и для себя любимой.
Истина, возможно, не в вине,
Но шампань открыть необходимо!
Пусть смеются близкие, друзья,
Путь щедруют в каждом доме дети,
Пусть подарит мудрая Змея
Радость и улыбки всем на свете!
Тайное желание своё,
Загадаю небесам на ушко
И оно весною расцветет,
Где-нибудь у леса... на опушке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392173
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Відчиняє сонце браму дня,
І ключі ховає у криницю.
І сідлає білого коня,
Щоби відвезти на бал зірницю.
Випускає з хлівчика овець-
Хай пухнасті погуляють небом,
І вдягає райдуги вінець,
Коли більше дощика не треба.
І кидає списи- промінці,
Щоб зростали скрізь барвисті квіти,
Гладить Землю ніжно по щоці,
Щоб раділи дню новому діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391762
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Ось так зірватися, летіти...
У небо, де немає меж.
У пристрасті зашаленіти,
Ти там відчуєш мене теж.
Загравою полум’яніти,
Розсипати дзвінкий кришталь.
З тобою щиро гомоніти,
Закутатись в безмежну даль.
Забути вдвох про все на світі...
Хоча б на хвильку, хоч на мить.
І зіркою зарум’яніти...
І освітити всю блакить! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378527
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 12.01.2013
Сейчас бы дыхание твое на губах.
И руки, сжимающие кисти до боли.
Мы точки пустые в огромных мирах,
Где каждый из странников мнит о престоле.
Сейчас бы мне грубость твою сквозь себя.
Хочу быть искусанной и искушенной.
Хочу быть растерзанной и растерзать
В теснящемся свете чуть-чуть приглушенном.
Сейчас бы не ведать о чертовом рае,
Не биться в подолы сиреневых стен.
А просто кружить и кружить себе в стае.
И склевывать крошки с кормящих колен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391396
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Не питайте у жінки про вік,
Не в літах її справжнє обличчя,
А у блиску зіниць з-під повік
І у здійснених мріях за звичай,
В чарівливій ході поміж трав,
У вустах малиново-магнітних,
У червоних обіймах заграв,
У піснях материнських досвітніх.
Ну а зморшки в куточках очей,
Ледь помітні, не викажуть віку,
Ні убранства, ні пишність речей
Не відкриють секрет чоловіку.
Придивіться до стану душі –
Чи грайливо-пустунська, дитяча,
Чи сплели павуки-спориші,
Часом скорену, зморену вдачу.
Придивіться до подиху мрій –
Чи, окрилені, линуть за хмари,
Чи мов той надокучливий рій,
Чи пихаті нікчеми-примари.
Якщо серце й душа молоді,
Якщо світяться радістю очі,
Не соромлячись жінці тоді
Дайте вік, той, який вона схоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391091
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Саме зараз той час, коли я вже втомилась від слів.
І найкраще для мене - то тільки вслухатись у тишу.
Я б читала тебе навіть вічно десь поміж рядків.
Просто є такі люди, яких я ніколи не лишу.
Саме зараз шаленство - до тебе палити мости,
Відпускати безжально, слова всі ховати в кишені.
Хтось тримає в минулому міцно. Мабуть, тільки ти.
А в полоні живуть лиш такі, як і я, - навіжені.
Саме зараз найгірша порада - піти без прощань.
Так безглуздо минуле лишати завжди на порозі.
Так, це правда, що в нас ще попереду сотні чекань.
Ми зустрінемось. Знаєш, з тобою нам все ж по дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389640
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 09.01.2013
А ты мой - личный океан -
штормишь без графика и плана.
Но так вода твоя желанна,
что дрожь, стекая по рукам,
касаясь тела одеялом
хмельного ветра, норовит
остаться у меня внутри.
И вырваться огнем, напалмом.
Взорваться на твоих руках,
мир поднимая в облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389916
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
За столиком в прокуреному барі
Сиділи двоє. Музика лунала.
– Ще року не минуло, як ми в парі,
Але вона мене вже задовбала, –
Богдан поскарживсь кумові Миколі. –
Сьогодні вранці посварились знову.
І через що? Грошей даю доволі:
В салон піди, купи собі обнову…
Так ні, все мало! «Хочу у Карпати!
У «Буковелі» фестиваль. Збирайся!»
Сказав: «Від ранку сніг іде лапатий.
Ставай на лижі, досхочу катайся!»
Образилась, від ранку губи дує.
А так в усьому справна молодиця!
Ще молода, тому і вередує,
Вже заспокоїться, як стукне тридцять.
Микола посміхнувся сумно в вуса:
– Даремно так чекаєш цього ти.
Моїй вже сорок, але я молюся,
Щоб заспокоїлась хоч до п’ятдесяти.
Така ж проблема: не припнути в хаті!
То в санаторій хоче, то на море.
Вистави, заходи, вечірки, паті…
Що жінці добре, нам з тобою – горе!
Аж раптом на столі перед кумами
Півлітра народилась, оковита.
За нею – дядечко:
– Чи можна з вами
Посидіти разом, погомоніти?
Не хочу вас лякати (вибачайте,
Почув розмову вашу ненароком)…
Ви, хлопці, не соромтесь, наливайте!
Скажу вам… Але ні, хильніть потроху!
Мені сімдесят п’ять минуло вчора,
То я продовжую бенкетувати.
– Вітаємо! – почав було Микола,
Та іменинник зупинив:
– Ви знати
Повинні, хлопці, величезну тайну
(Пройшов серйозні я життєві школи,
Досліджуючи Жінку надзвичайну):
Вона не заспокоїться ніколи!
Моя Наталя теж восьмий десяток
Вже розміняла. Разом – вічність цілу!
Та я вважаю: мій найбільший статок,
Що зрозумів нарешті свою милу.
Жінки, звичайно, берегині миру,
Достатку, щастя, затишку в родині,
Нам надають завжди підтримку щиру.
Але не тільки гарні господині
Вони у нас. Жінки – натури творчі!
Щодня даруйте їм маленьке диво,
Натхнення й враження. Тоді без порчі
Життя ваше минатиме щасливо.
Не можна зачиняти пташку в клітці:
Марніти буде, мріяти про волю.
Свободу дайте! І в щасливій жінці
Свою знайдете благодатну долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389801
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
то спишь, то не спишь... простите звезды (с) Земфира
возможно, сегодня был день сумасшедший,
прочитано-четкий, невольно прошедший,
по капле пульсируя, крылья за взмахом,
безумный сегодня... тобою пропах он
колонки, сюжеты, мерцающий полдень,
ментальная память прочитанных молний,
курсор перламутра в обжарке и зернах
невольной улыбкой скользнет по сегодня
остаться и помнить, быть снегом на крыше,
мечтательно ровным, просеяно пышным,
всё было, конечно, слова и помарки,
листаются годы, теряются ярко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389751
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Не буду я плакать... Не буду!
Ну де ж ти ,моя сила волі?
У цьому театрі абсурду
Ведучі не гратиму ролі!
Метнулася стрімко куліса.
Відкрилися нутрощі сцени.
Тепер я уже не актриса,
Отож не дивись так на мене!
Слова, як птахи чорнопері ,
Злітають під вибух оркестру...
Сьогодні відсиджусь в партері.
Сьогодні твій вихід, Маестро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
У чому сенс твоїх-моїх розмов?
Ми різні тим, що несемо землею
І голос серця нещодавно змовк
Програвши почуття, як в лотерею.
У чому сенс написаних листів,
Пустих вітань, лиш тільки для годиться.
Ми сторони віддалених світів
І часова між долями різниця.
У чому сенс? Немає, не знайшла.
Розірвані замки гарячих рук.
Забуду мить, що шлях переплела
І втихомирю серця перестук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389397
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
В преддверии, в предчувствии, за сутки
от всех чудес, гирлянд, шаров, огней,
шепчу тебе «люблю» я поминутно.
И ты с улыбкой отвечаешь мне.
Сквозь этот дождь, беспутицу забрезжит
немая ночь – теплом твоей руки.
А поменяю всё на эту нежность!
И пусть слова сегодня велики,
чтоб их носить с собой, под ёлкой прятать,
тебе под силу мне их донести.
Простым «люблю» из мокрой снежной ваты,
ведь всё вокруг – декабрь. Декабрь и ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387838
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Мерехтливі таємничі тіні ночі.
Зірки падали і гаснули в снігу.
У сузір”ях щось вони таке пророчать,
Звуть мене у путь. Збиратися піду.
На мітлі літала непомітно тінню.
Сплячий ворон на березі каркотів
Щось сполохано. А так тягло нестримно
До незвіданих за хмарами світів!
Ніч – свобода. Від думок лихих, зрадливих,
Що у дійства виливаються тяжкі,
І валяються в кутку такі, на диво
Непотрібні вже турбот важкі мішки.
Ця свободи ніч – то чисте божевілля.
Свище вітер і хрустить нова мітла,
Зачіпаючи антени, голе гілля.
Відірватися від пут землі змогла!
Ви не намагайтесь зрозуміти жінку.
Інколи це – непід”ємне завдання.
Це – як з неба захотіти взяти зірку
Прямо в руки. Просто з неба, навмання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385121
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Нахожу тебя в буквах заплаканных строчек,
По народным приметам читая судьбу...
По следам твоих слов и моих многоточий,
Я опять новый день непременно пройду....
Я найду что-то лучшее, что-то святое,
В уголках самых темных заблудшей души...
Я тобою живу, я надеюсь тобою...
Ты меня не читай..., ты меня напиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383760
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Тебе - за краткость - тихое спасибо.
Тебе - за вечность - низкий мой поклон.
Смотри, как в мире сказочно - красиво!
Люблю твой смех, его веселый звон.
Хотел успеть еще так много в жизни...
Любить тебя еще сто тысяч лет.
О женщинах других писать лишь книги.
И обниматься, не включая свет.
Смотреть в глаза, твои читая мысли,
Мечтать с тобой (...мечтая о тебе).
И нету больше счастья в этой жизни,
Чем наша встреча где-то на земле.
Тебе - за солнце - вечное признанье.
За каждый день. За каждый мой рассвет.
За все тепло, слова и за молчанье.
За то, что - здесь, хоть рядом тебя нет...
Спасибо, жизнь, за то, что светят звезды.
За то, что море иногда штормит.
За все, срывающие голос, грёзы,
За то, что сердце все еще стучит.
http://www.playcast.ru/view/1603583/6740cc1de78f864ac546ae94a571767d3cdb3452pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383683
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Дотянись до мечты,
чтобы стало от счастья щекотно.
На краю высоты
сердце снова играет по нотам.
А в глубинах души
неизведанный риф лабиринтов,
но тонуть не спеши
в океане безликих инстинктов.
Не спеши убегать
в пустоту от проблем на закате,
ведь небесная гладь
до сих пор в бесконечном прокате.
Дотянись до звезды
и поверь в чудеса и желанья.
На холсте у судьбы
нарисуй позабытые тайны.
Из осенней листвы
ты сплети макраме-амулеты,
чтобы с миром на «ты»,
чтоб отныне беспечное лето.
Посреди суеты
улыбнись бесконечной Вселенной
Дотянись до мечты!
Ведь мечта, она, знаешь, нетленна…
© Зеленоглазая, 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382617
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Цей перший сніг!..Кульбабові перини
Хтось розпоров на сивих небесах,
Летить завія пухом лебединим,
Мов клапті вати висне на гілках.
В кроля́чі шубки вбралися ялинки,
Сховавши вушка в білі комірці.
Як та мушня, злітаються сніжинки,
Прозорим воском тануть на руці.
А сніг летить, густий і полохливий,
Садів осінніх блідне кімоно...
Кудлатий пес, захекано-щасливий,
Шубо́вснув у засніжене рядно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381123
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Я – жаворонок: бодро спозаранку
Порхаю, по хозяйству хлопочу,
Кукушкой созываю всех на завтрак
И канарейкой звонко щебечу!
Я для птенцов, как курица-наседка,
Недосыпаю ночью, как сова.
Шиплю гуси́но в сторону соседки,
Лишь сунет клюв в семейные дела!
Вокруг тебя голубкою воркую,
Коль ты не в духе, я – немой глухарь.
В разлуке – белой лебедью тоскую…
А в дни зарплаты – птица-секретарь!
Могу и ослепительной Жар-птицей,
Сверкая перьями, почтить приём!
... В твоих руках мечтаю быть синицей,
А для других – лишь в небе журавлём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317582
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.11.2012
Исчезнуть, скрывшись в холоде зимы...
На ноты разбирая звуки сердца,
И опустеть,отдав любовь взаймы,
Что так и не сумела отогреться...
В безмолвии, В неверии своем
Раздетым чувствам запрещая сбыться,
Проходит все... и мы с тобой пройдем,
В цикличности пытаясь повториться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380865
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Годинники усі пробили північ...
Вона веде кривавий маскарад:
Полює тих, хто повернув налівніч,
З-під маски линуть чари наугад…
Тепер всі жертви, і ніхто не встоїть,
Вдихнувши цей здурманення нектар.
Граційним лезом по життях проводить,
Виймає серце... болісний удар...
Безсилий, ледь чоло піднявши,
Щоб в очі смерті ще раз зазирнуть,
У небуттяхвтопає дух пропащий.
Страждання ці ніколи не забуть...
Вона ж в намисті із сердець розбитих,
Струмками кров стікає поміж них,
Коралами встеляє шлях гранітний
На перехресті зламаних доріг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261923
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 27.11.2012
Н_арешті день скінчився – на порозі вечір,
А_лмазні зорі заіскрились в піднебессі,
Д_ивакуватий місяць обійняв за плечі,
О_бачно зазирнув у очі поетеси…
Б_езмежне небо зашарілося тендітно,
Р_озквітли зоряних сполучень міріади,
А_ктриса-ніч вклонилась до землі привітно,
Н_ашіптує довкіллю зоряні балади…
І_ заспівало серце із ніччю в унісон
Ч_арівна ніч для поетеси - це камертон…
* * *
Наконец-то день окончился – на пороге вечер,
Алмазные звезды заискрились в поднебесье,
Чудаковатый месяц обнял за плечи,
Осторожно заглянул в глаза поэтессы.
Безграничное небо зарделось нежно,
Расцвели звездных соединений мириады,
Актриса-ночь наклонилась к земле низко-низко
И рассказывает ей звездные баллады.
И запело сердце с ночью в унисон
Волшебная ночь для поэтессы - это камертон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380764
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012
Що тобі дарувати, не знаю,
може осінь підкаже мені,
горобини разочки із гаю
на твоєму залишить вікні!
А зима кришталем загаптує,
вичурними узорами скло,
хай світлиною очі милує,
не виносить лиш з хати тепло!
Повесні, коли все оживає,
на твоєму розквітне вікні
все найкраще, що тільки бажаєш,
і дзвенять солов'їні пісні!
Літні грози умиють світанки,
розмалюють барвисто сади,
хай веселки запросять до танку,
нададуть без утоми ходи!
Як вітатиму, це пригадаю,
кругообіг природи - дива,
але краще... любов подарую,
бо вона в моїм серці - жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379940
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Вже холодно і зимно у повітрі,
Короткі дні осінні - непривітні…
Колючий вітер, приморозки ранні,
Сріблясто-білий іній на світанні…
Так тепло й затишно лежати в ліжку,
М‘яку подушку обіймати ніжно…
Не відпускає ковдра із нірвани,
Мені шепоче: «Ще вставати рано»…
Дрімають поряд котики пухнасті,
Вони для мене - це єдине щастя…
Життя реальне – справжні перегони,
Але у кожного свої канони…
Моя буденність – ніби кінофільми,
Та саме головне – я справді вільна!
Щоденно обираю різні ролі,
Сміливо йду назустріч власній долі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379216
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Ты спрашивал, смогу ли я дождаться?
Не затерявшись в помутневших снах,
Усталым странником по вечности скитаться,
Ища тебя в манящих миражах...
На верность присягнуть своей дороге,
Реальность оставляя на потом...
Найти ответ в незавершенном слоге,
Скрыв истину в наряде шутовском...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379674
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Так конечны повторы разбросанных в осени дней,
за которыми – ты. И под утро туманные платья
так небрежно свисают с фонарных столбов. А во мне
собираются новые строчки о листьях-заплатах
на асфальтовом фетре. И чудится лёгкая рябь
на затейливой патине сонных до марта травинок.
Так под ноги идущему стелется зов ноября,
чтоб облегчить дорогу. И сделать до сладости длинным
месяц сказок и счастья, грядущий, как светлый пролог
ко всему… пусть земному, но нежному так… поднебесно.
И поэтому в осени мне так легко и светло!
И поэтому осень – грядущего счастья предвестник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379508
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Самое сладкое в мире чувство
Не может быть наказанием...
Долго искали... Не находили
И убеждались... Заранее
Зная, чего не будет,
Пока мы друг друга не встретим...
Самое сладкое в мире чувство-
На вкус распробовать ветер!
И задохнуться внезапным счастьем,
Не разбираясь в причинах,
Понять не пытаясь слабости женщин
И ласковой силы мужчины...
Пить с упоеньем,
Как-будто бы завтра больше уже не будет...
Самое сладкое в мире чувство-
Сплестись окончанием судеб!
Не добиваясь логики, смысла,
Огнем на любимых ладонях,
Сгорая до тла, умирая - воскреснуть
И прошлой боли не помня,
С улыбкой блаженной, смотреть в неизвестность
И видеть, как бывшее бременем,
Становится это сладкое чувство,
Победой над смертью и временем!!!
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379500
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Полюбите в жизни сначала себя.Грустите,но не тоскуйте.Тоска и страдания душевные-это прежде всего сигнал о том,что мы живьем против своей собственной истины.А эмоциональная зависимость рождается чаще всего от недолюбви.Нам хочется поскорее выйти замуж.Мы иногда так желаем любви,что ищем ее в первом встречном.Если бы так сильно не хотели-то никогда бы не держались тех отношений,которые нам и близко не нужны.Мы иногда ведем себя как дешевая китайская бижутерия,которая продается за смешную цену даже в переходе.А потом удивляемся,что он недостоен(недостойна)нас.Но мы забываем,что такой китайский товар будет раскупаться с бешеной скоростью.Почему бы нам не стать драгоценным колье?Его тоже покупают.Хоть не так часто.Потому,что не у всех есть на него приличная сумма в кошельке.Если оно настолько дорогое,что не по карману тому,кто ну уж очень хочет-то не забывайте:можно придумать,как его своровать.Но оно не будет без внимания.А воры в фильмах даже ничего.Красавцы.Да и со смекалкой все нормально.Перестаньте себя жалеть и думать,что Вы хуже других.Обычно статистика показывает,что очень хорошенькие и умные реже выходят замуж.И запомните:соглашаясь выйти замуж,чтобы не быть одной-Вы обречены общаться не всегда с очень умным,очень нежным.Не смотрите,как у других.И как положено.Выходите только по большой любви.Или хотя бы по рассчету.Рассчитайте все:любовь,постель,терпение к нему,отношение к Вам.Страсть и красота недолговечны.Он должен быть очень родным.Не ищите идеального.С ними скучно.А вдруг он ищет еще более идеальную?
Надо быть во всем реалистами.И требовать только невозможного!Судьба-это череда наших маленьких шагов,наших каждодневных решений,влияние нашего настроения,улыбки.Это влияние быта,людей,которые живут в нашем доме,это наше времяпровождение.Если бы Бог хотел всегда все решать за нас-он не дал бы нам сделать ни одного выбора.Но мы же делаем выбор каждый день.Выбираем маршрут,по которому идем или возвращаемся с работы,выбираем еду,кафе.Выбираем тех,с кем проводим хотя бы час времени.У нас всегда есть выбор.Мы просто действуем,запомните.Бездействие-это грех.Почему очень часто смиряемся и живьем с человеком годы под одной крышей,с которым не хочется проводить и несколько минут?Это не судьба.Хотелось бы одного(одну)на всю жизнь.Но человеку свойственно ошибаться.А у нас есть самая огромная обьязанность перед собой-быть счастливыми!Мы никому ничего не должны!И не надо говорить,что это наш крест.Крест есть у каждого.Но несите его достойно,а не давите им себя!Это большая разница.Даже если он большой и тяжелый-несите.Над пропастью он будет мостом.Оставайтесь только с теми,с кем Вы счастливы.От остальных уходите.Хоть на сьемную квартиру.При смене решений,которые указывают на то,что Вы себя любите и уважаете-произойдет самое лучшее.Самое,самое.Но полюбите себя.Только тогда возможно встретить любовь достойную Вас.Никогда не принимайте решение,когда Вы влюблены!Посмотрите(я Вас очень прошу!)на это глазами любящего человека.А не влюбленного.Это огромная разница.
Не надо быть в жизни лобстерами!У лобстеров нет инстинкта и энергии,чтобы двигаться обратно в море.Море выкидывает их на скалы,а они не прилагают ни малейших усилий,чтобы спастись.Но попытаться ведь стоит.Хоть чуть-чуть.Они предпочитают погибнуть,чем приложить усилия.Не надо походить на них и смиряться.Пусть хоть самое маленькое усилие.Пусть хоть неправильный шаг(как может выясниться потом).Но только не ожидание большой волны на скале под пылающим солнцем!Всего шаг.Пусть один и маленький.Но сделайте.
Нельзя стремительно подняться вверх.Можно взлететь.Но крылья иногда бывают не такие,как у настоящих птиц.Подниматься лучше по ступенькам.Каждый день сделать одну маленькую и подниматься.На остальных можно отдохнуть.А если впереди большая стена?Как тогда?Да это просто большая ступенька,с которой можно сделать несколько маленьких.Просто сделать.И подняться.Поднимаются медленно.А вот падают-быстро.
Если кто-то оступился и упал-не судите!Бог еще никого не сделал своим заместителем официально.Зачем Вы исполняете Его работу?Он говорил,чтобы мы не судили.И не говорите:я бы не опустился и так не сделал.Запомните:Вы не носите его"рубашку"и не одеваете его"сапоги".Вы не были в его коже.Нет,это не оправдание всем подряд.Но падая-тяжело зацепиться за ступеньки.Когда поднимаетесь-можно передохнуть.
Никто не вывел четкую формулу удачи и успеха.Есть в мире больше талантливых и умнейших людей.Но только каждодневная работа и не ожидание нужного момента могут привести Вас к цели.И не надо ждать вдохновения.Ни поэтам,ни художникам.Просто писать.Я написала несколько стихов.Спасибо всем огромнейшее,кто прочитал.Кому-то даже понравилось.А ведь у меня никогда не было вдохновения.Просто желание.И все.Пусть у Вас всегда будет огромное желание делать маленькие шаги каждый день.Только тогда мы можем дойти к цели.И включайте воображение.Воображение даже сильнее знаний.Пользуйтесь этим.Всем желаю большой удачи и шага,который поменяет Вашу жизнь в лучшую сторону.И умения научиться делать маленькие шаги.Но прошу Вас:делайте их каждый день.
Удача-очень капризная дама.Выбирает себе любимчиков,фыркает.Так пусть она не будет Вашей гостьей.Пусть она снимет в Вашем доме комнату,посадит сад и никогда,никогда не оставит Ваш дом!Когда Вы будете ужинать в Париже-пусть присматривает за домом,поливает цветы.И будет с Вами на ты!Удачи!Смело зарабатывайте деньги,пейте кофе во Львове,пиво в Праге.И дарите цветы любимым женщинам.Пусть они будут очень счастливы.Хорошо?Они ведь самые лучшие во всем мире.Я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379342
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Всім на радість та потіху
Одяг шиє їжачиха.
Зайчик шубку їй замовив –
Буде до зими обнова.
А лисички – дві сестрички –
Кожушки та рукавички.
Для вовчиська сам їжак
Сірий викроїв піджак.
Вже й малі їжаченята
Хочуть мамі помагати.
Голок мають вони досить,
Тільки завжди ниток просять.
Лісові новини
Принесла сорока вранці
Новину, що в лісі танці.
Де галявина велика,
Там сьогодні дискотека.
Скреке – ке! Скреке – ке!
Чи було колись таке?
Музикант – старий баран
Приволік свій барабан.
Ось із зарослів ліщини
Зайці тягнуть піаніно.
І несуть акордеон
Мабуть, з двадцять п’ять ворон.
Лис і вовк – незвична пара
Будуть грати на гітарі,
А маленька білочка
Соло на сопілочці
Скреке – ке! Приходьте всі!
І великі, і малі.
На ковзанці
Взявши лижі та санчата,
Йдуть на ковзанку зайчата.
Не сидиться їм у хаті,
Хочуть з гірки покататись.
Сніг лежить, як білий пух,
Білий в зайченят кожух,
Шапка, шарф і рукавички,
І тепленькі черевички.
Бавляться на радість всім,
Не страшні морози їм.
Завтра в бджілки іменини
У газеті є новини:
Завтра в бджілки іменини.
І запрошує усіх:
І дорослих, і малих.
Як почула це лисиця,
Враз побігла до крамниці.
Що б придбати бджілці в дар?
Може, цей ось самовар?
Білочка пиріг до чаю
Вже спекла для бджілки Таї,
А ведмедик в магазині
Придбав ласощів корзину.
Яблучок припас їжак –
Він збирати їх мастак.
Всі зібрались на гостину:
Завтра в бджілки іменини.
Глянь: отару сірих хмар
Жене вітер на базар.
Батіжок погонич має,
Ним ягняток підганяє.
А великі баранці
Розбрелись в усі кінці.
А як сходяться докупи,
Враз лунають сильні звуки.
Стукнулись лобами: Грим!
Покотився з неба грім.
Веселковий дивограй
Що це в нас висить на груші?
То стрічки веселка сушить.
І на яблуню, й на сливу
Почепила після зливи.
Сіло сонечко в кріселко –
Скільки стрічок у веселки?
Заходилось рахувать:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
«Є і шоста, і сьома стрічка»,-
Сонцю мовила синичка.
Всі стрічки такі чудові
Різно – різнокольорові.
Є оранжева й зелена,
Як листочки в липи й клена,
І як небо, і як річка,
Є блакитна гарна стрічка.
Жовта – кольору пшениці,
І червона – як суниці.
Для волошок є синенька
Гарна стрічечка новенька.
Для дзвіночків – з фіолету
У веселки вкрало літо.
Мов розшито неба край –
Веселковий диво грай
У лісових гномиків
Панамки із дзвоників.
Ой, які ж вони чудові!
Хто пошив їх, хто покроїв?
Білі, сині, з фіолету.
Диво це створило літо.
Золотиться, промениться
Сонця жовта паляниця.
На яке вмістилась деко?
Глянь: яка вона велика!
Всі гуртом саджали в піч
Й випікали цілу ніч.
Зарум’янену, духмяну
З печі вийняли під ранок.
На блакитнім блюді неба -
До сніданку що ще треба?
На городі дядько Кріп
Застудився і охрип,
Бо як дощ великий лив
Парасольки не розкрив.
Промочив добряче ноги
Заболіло горло в нього.
П’є тепер він чай із медом,
Загорнувшись теплим пледом.
Каже тітонька Квасоля:
«Є вже в нього парасоля».
Пляж на городі
На баштані жовта диня,
Мов на пляжі, гріє спину.
А маленьких диненят
Біля неї цілий ряд.
У купальниках усі
Вранці скупані в росі.
Каже їм знайома грушка:
«Треба всім вам капелюшки».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378622
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Кипить життя у кожному вікні,
Рудим котом тулюся до жаринок.
Вже день зітхнув, помалу зсутенів,
А кішка-ніч зі мною вигне спину.
Легкими кроками по нитках підвіконь,
Притулиш носика до павутини скла.
Дивись, відчуй, чекай і охолонь,
Ти щодоби утішила й пішла.
Спішу на крик, тарілку жінка б’є.
Навіщо сварка? Хто слабкіший плаче.
Ніч у кватирку пристрасті віллє
І мир в обіймах наступає, значить.
Увесь у зморшках, духом молодий,
Дідусь стільця приніс до батареї.
Він грів думок затоптані сліди
Із ночі в ніч, альбоми в пам’ять клеїв.
Не спить дитя, світильник сіє тінь.
Малюк на стінах розфарбує літо.
Я його друг із теплих сновидінь,
Не заховаюсь він мене помітив.
Маленький носик дмухає на мій,
До непосиди поспішає мати.
Ну все бувай! А плакати не смій,
Мені вже час, також відпочивати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377793
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Салют! Я скучив. Поговорим?
Про те, як топчуть нашу мову.
Про те, як зраджують наш рід.
Про демократію. Про світ,
що став порожнішим неначе,
але мовчить, бо він терплячий.
Читаю нині про війну -
страшенну Другу Світову.
І знаєш що? Мені здається,
Європа врятувалась серцем.
Таким, що чує голоси
і не тремтить. Таким, як ти.
Пробач, що світло моїх слів
тьмяніє, як абсурдний міф.
Я ж зарікався не писати...
Я зачастив у рідну хату.
Мовчання б'є у скроні так,
що вже не чую його смак.
У тиші божевілля більше.
І культивую його віршем.
Мовчання забиває в кут.
Я скучив. Відпишись. Салют!
10.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377220
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Короткое слово Спасибо,
Какое ж тепло для души!
Попробуй сказать кому-либо
Так просто... Скажи, поспеши.
Увидишь: в ответ улыбнётся,
И счастливо будет лицо.
Как только к душе прикоснётся
Простое, как будто, словцо!
И мир разноцветным вдруг станет,
Тепло разольётся в груди.
И с плеч сразу свалится камень...
Обиды уже позади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376748
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Затмение... кружится сладко голова...
И до мурашек... в волосах дыхание.
Остановить и убежать бы,но слова
Беззвучны, скованы, подчинены желанию...
Так хочется довериться твоим рукам,
И кажется, в объятиях - Вселенная...
Иллюзию мечты читаю по зрачкам,
Реальность снов смущённо-откровенная...
Нет сил - уйти, и до черты - мгновение...
Грешнеют мысли,только твои руки
И их касание - слепое вожделение...
Люблю... но ухожу, прости за муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376983
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Уяви.., що торкаєш долонею небо,
А воно не холодне, не мокре, а трішки сумне.
І здригнувшись - зрадіє, всміхнеться до тебе,
Та з цікавості легко за плечі торкне.
Уяви.., що з тобою говорить осика,
Божевільно-смілива, серед інших дерев.
Хтось під нею ридав, тінь минулого кликав,
Зараз тайну відкриє і в тиші замре.
Уяви.., як ти падаєш чайкою в море,
Коли зламані крила не врятують з пучин.
Дикий сміх, замість страху до неба говорить,
Та воно не торкнеться, а просто змовчить.
Море, небо, минулого тіні,
Серед залишків жовтих трави,
Колір щастя у фарбах осінніх,
Уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375166
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 07.11.2012
"Все желания расфасованы,
крепко заперты. Жжет фитиль.
Это осень в стекле. Разлей ее..."
/Лебедюга/
**************************
Все желания расфасованы,
ну а осень... не в этом суть!
Укрывай меня мокрым пологом
(про грозу только не забудь).
Укрывай, да оставь лицо мое
пересоленным злым дождям,
каплям выплаканным свинцовым, но
раздели их все пополам.
Разложи мне под ноги лужами
и омой мне травой пути.
Разукрась листве алым кружево,
чтобы мимо мне не пройти.
Проливайся, запутай ветренно
веток ивовых гриву, но
отпусти меня сном по свету и...
И запри-ка за мной... окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375967
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2012
Азбука, абетка, алфавіт
Вже існує в мові сотні літ!
Букви нам допомагають -
Змалечку їх всі вивчають…
Здавна поселились в букварі,
Ніби тридцять три богатирі,
Букви голосні й не дуже,
Але завжди небайдужі!
Букви розмістилися підряд -
Вони мають певний звукоряд.
Вас запрошую, малята,
Всю абетку прочитати!!
[b]P.S. Абетка з ілюстраціями знаходиться нижче у відгуках [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371160
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 01.11.2012
Знаю: в жизни слова много значат.
Ты подумал об этом хоть раз?
Они могут порой озадачить,
Быть спасательным кругом подчас.
Жизнь сложна, но а как быстротечна!
Часто тонем в житейских волнах.
Той порою бываем беспечны:
Попадаемся вдруг на словах.
Верим в дружбу, любовь и сердечность.
Знаем: близкий тебя не предаст!
Ценим выше всего человечность:
Безусловно, друг руку подаст.
И когда вдруг меня одолеет
Беспросветная сердца тоска,
Пусть слова твои нежно согреют,
Мои слёзы сотрет пусть рука.
Успокой меня ласковым голосом,
Прикоснись нежным словом к душе.
Не казни в такой час своим гонором,
И увидешь: другая уже.
Я с тобой всегда мысленно рядом.
Ты сейчас от меня вдалеке.
Прикасаюсь я ласковым взглядом.
И вся жизнь в нас уже налегке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374566
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Купила я матрац ортопедичний,
Корисний, гарний з вигляду, практичний.
Раніше спала на м‘якім дивані,
Щодня пірнала в сон, як у нірвану…
Поставила ще ліжко на балконі -
Все літо цілувала ніч у скроні.
Матрац лежав у глибині каркасу,
А ковдра й дві подушки, як прикраса…
Аж ось настала вже пора осіння,
І на балконі стало спати зимно.
Я знову повернулася в кімнату,
Та на дивані вже не можу спати…
Поклала на диван матрац «Дормео»,
І знову сон прийшов, немов Ромео!
Ще й завітали зорі на запрошення
У казку про бабусю на горошині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372736
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Я у мами – помічниця,
Помагаю, як годиться.
Чи то посуд перемити,
Чи вареники ліпити,
Чи білизну перепрати,
Чи в кімнатах прибирати –
Залюбки за все беруся...
Тільки журиться матуся:
Мию посуд - чашка б’ється
Як перу – вода проллється,
Ріжу хліб- поріжу пальця,
Вишиваю – зломлю п’яльця,
За вареники беруся -
Вся у тісто обліплюся.
Прибираю у кімнатах -
Потім все шукає мати.
І чогось весь час та просить:
– Помогати, доню, досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374484
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Я простенька клітинка у зошиті з гранню-полями,
У твоїм організмі - нервових закінчень струна.
Біла ніч, між вражаюче довгими днями,
Сірий втомлений птах, із найкращими в світі вістями.
Половинка тебе, серед сотні клітин, лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374330
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Тисне до ліжка - знемога, безсилля, безсоння,
Сутінки ковдрою криють нічний п’єдестал.
Місячне сяйво вмостилося на підвіконні,
Спостерігати феєрію - зоряний бал.
Очі відкриті розгадують таїнство ночі,
Казку тривожну осіння хода шурхотить.
Пугач не вірить нікому і просто регоче,
З порухом вітру в безодню незрячу злетить.
Знати напам’ять мелодії, стишені звуки,
Час пропускати крізь сито застиглих хвилин.
Ніч відпочинку чи миті безсонної муки,
Ранок упевнено згонить тягучості плин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374108
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2012
- Ти як?
- Не дуже… Холодно якось...
- Якби я міг, я би взяв тебе за руку, і все би стало добре :))
Мабуть, природно, коли першого снігу тоненькі крижинки
Зачіпаються пальцями граней за губи і вії,
Шукати в собі нотки спокою, подихів павутинки,
Тримати в очах зацукровані снігом мрії.
Мабуть, природно, коли вогник вишневий на щічках дитячих
З’являється дотиком пензлика художника ранку.
Хотіти квартирно – камінних обіймів гарячих,
Згорнувши у контурах ковдри душі філіжанку.
Коли тобі хочеться гріти тіла підвіконь,
І маряться кадри троянд… Шпалерних, настінних.
Мабуть, природно шукати натхнення долонь
І трошки обіймів… Не тільки квартирно –камінних..
P.S. Вітаю лучан з тоненьким першим сніжком! Нехай в ці холодні дні з вами буде тепла ковдра, гарячий чай... і натхнення не тільки камінних обіймів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373696
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Останній літній день впав кришталевою намистинкою в тремтячу долоню осені. Небо пронизливо дивиться поглядом закам’янілого мармуру, де-не-де мережаного густим сиропом блакиті, відтінку аквамарину. Порвані шматки картонного листя розсипані каратами по судинах завмерлих асфальтів. Цигарково спалює осінь вчорашні думки і страхи, видихаючи густі клубки м’ятного диму. Осінні масляні фарби завжди так нерівно лягають на пергаменти півсонних, втомлених міст, розливаючись калюжами морквяного кольору на полотна дерев.
Гарячі фени вітрів видихають зім’яте повітря під ноги листопадним будням. Сльози дощу розбиваються бісером, квантами срібла по потрісканих судинах шибок і підвіконь.
Місто нагадує величезний і вічноживий мурашник, де мешканці постійно кудись поспішають. Вітер кидається їм в обійми, хапає холодними кістлявими пальцями за волосся, вії та яскраві товсті шарфи.
Втомлені бруківки здувають з своїх змерзлих пліч мозаїки сухих аркушів, кидають їх обличчями на скляну гладь калюж.
Але осінь буває різною… І для кожного – своєю..
Іноді вона усміхається тремтливим метеликом сонця, часом прошиває повітря тонкими, півпрозорими павутинками.
На світанку усе навколо залите липким тягучим киселем. Туман обіймає закрижанілі площі ,проспекти, непрошено залізає в хвилі розбурханого волосся і переповнені маршрутки. Заплющивши сиві зіниці, ніжно цілує кутики вуст айстр і хризантем.
Кожного дня прокидається нова осінь.
Хтось закоханий в шурхіт її не дописаних ще аркушів, комусь припадають до серця її солодко – терпкі парфуми трав і диму, інші обожнюють нотки кави на перетинках опалого листя.
Цю заплакану даму можна любити або ні, проте бути до неї байдужим – смертельна помилка.
Ця незнайомка завжди різна… І для кожного – своя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372603
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Ты меня собирай по листочку из каждого дерева,
Пусть в руках заблестит озорная, как злато, листва.
Собери из снежинок слова, чтобы осень поверила,
И растаяла чтобы,- к тебе прикоснувшись едва...
Ты меня собирай по секундам ушедшего времени,
По мгновениям снов, убежать из которых нельзя .
С каждой капли дождя, проходящего днями весенними,
Вдоль по окнам твоим, незакрытым, тихонько скользя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371544
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Душа трепещет, будто у обрыва
И замирает сердце – приходи!
И лгу себе закрыв глаза стыдливо…
А мысль упряма: сон мой укради –
Лишь только в нем поймешь мои желанья,
Тебе открою сущность бытия
А может быть и тайны мирозданья
Где целью счастья – ты…
Нет - ты плюс я!
Лавина чувств, когда тебя я слышу
И жадно внемлю и храню в душе
Все то, чем ты живешь, смеешься, дышишь
В моем полночном звездном мираже.
Но я глаза руками закрываю,
Чтобы безумство бесов удержать.
И все ж одежды вновь с тебя срываю –
Сдаюсь, любовных мук не избежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370831
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Візьми мене за руку
І поведи у сни,
Туди, де серед лугу
Росте весь цвіт весни,
Туди, де серенади
Співають солов’ї,
Метелики принади
Показують свої,
Туди, де річка грає
Мелодію життя,
Де райдуга сідає
Спочити після дня…
Візьми мене за руку
І поведи у сни
По райдузі до лугу,
Де будем тільки ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347768
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 13.10.2012
Як добре, що зустрілися з тобою,
Не заблудились поміж берегів.
Глибокий простір синього сувою
У тиху пристань наші долі звів.
Холодний ранок дише свіжим вітром,
Неначе небо пригортає нас.
На дворі осінь. А між нами — літо.
О, як приємно зупиняти час!
Дивитися у вічі океану,
Розчулитись від дотику руки.
Коли ти боязко сказав: «Кохана»,
Змінився час в природі навпаки.
Не відпускай, як берег гонить хвилі,
Спадає нишком золотий відлив.
Світ без любові, мов птахи безкрилі.
Чи я без тебе й ти без мене б жив?
Над морем галас чайок вже стихає,
Вечірня загорається свіча.
Як вітер ніжно хвилі обіймає,
Так ти горнись до теплого плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
О, як швиденько роки прошуміли,
Не так давно на вишитий рушник
Ми зовсім молоденькими ступили.
Дивились люди, шепотіли і хтось врік.
Не довгий у подружжі був мій вік.
Та час своє, і знову рушника стелю,
На нього твердо мій синок ступає.
Весь світ від щастя їм до ніг лягає
Для них, у Бога, долі кращої молю.
Я знову вишиваю рушники,
А барви підбираю все найкращі.
Чи доживу, -загадую собі ,-
Вистилить долю внукові та внучці?
Стелімо дітям красні рушники,
А поряд з ними світлії серденька,
По праву руку стане рідна ненька,
Як оберіг! Що відганяє темні кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367448
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 03.10.2012
Молочный свет в окне
как дымка
окутал реку и дома,
дорогу окружает зыбко,
деревья млеют в перьях сна.
Прозрачной пеленой ложится
на крыши ласковый туман...
С погодой бы не ошибиться)))))))
"туман" рифмуется с "обман".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366971
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Щеголяя по миру, сжигая мосты в сердцах,
Умиляя речами, пленяя атласной кожей,
Ты несёшься по жизни, не помня о тормозах…
Ни за что не хотела бы быть на тебя похожей…
Пряный шлейф аромата коварно манит вдохнуть,
Перестать защищаться, покорно склонить колени…
Ты с победной улыбкой наступишь на чью-то грудь
И… помчишься вперёд, намечая в уме мишени.
Превратившись за годы в какой-то сплошной каприз,
Заигравшись в одну из ролей в супермодном квесте,
Ты однажды сорвёшься с заветной вершины вниз,
Потому что, банально, не в силах стоять на месте.
Безрассудно-опасно вставать на твоём пути.
Даже в свите подруг оставаться – себе дороже…
Хоть прекрасна на вид, но мертва изнутри… Прости,
Ни за что не хотела бы быть на тебя похожей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366795
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Б‘ю байдики сьогодні цілий день -
Я зранку полонянка у пісень…
П‘ю свіже молоко, їм чорний хліб
Вже протягом аж трьох лінивих діб…
Я плюнула на побут з висоти –
І ніжуся в обіймах самоти…
Сама собі чарівно усміхнусь,
В м’якеньку теплу ковдру загорнусь…
І полечу над світом ніби птах,
В далекий край, загублений в лісах…
Там буду ніби Мавка лісова,
Забуду всі образливі слова…
Цілющої води з джерел нап’юсь,
До дивовижних квітів пригорнусь…
Піду у Рай ногами босими,
І загублюсь у травах росяних…
А потім знову в небо зоряне,
Що ніби поле, ще не оране…
Де місяць - плугатар на півдоби,
А зорі, як насіння для сівби…
З серпанком молодим я обіймусь -
Сьогодні вже на землю не вернусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364779
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
На світанку прокинусь щаслива,
Відчиню навстіж вікна для сонця -
Хай цілує промінчиків злива
Мої вимиті чисто віконця!
Одягну свої капці м’якенькі,
Загорнуся в халат з капюшоном,
З’їм канапки із сиром смачненькі,
Вип‘ю каву міцну з кардамоном…
Потягнуся ліниво, мов кішка,
Усміхнуся до неба грайливо,
Подрімаю у кріслі ще трішки –
І послухаю пісню мрійливо…
Напишу поетичні рядочки,
Про минуле своє романтичне
Про пахучі від яблук садочки,
Що ростуть у селі хаотично…
Оксамитом цвітуть чорнобривці,
Хризантеми та айстри кошлаті,
І жоржини, як квіти-щасливці -
Сміх лунає у маминій хаті…
Відлітаю в щасливе й барвисте,
незабутнє і рідне дитинство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364887
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Очень сложно порой выбирать,
Расставляя по звездам потери...
Ты запутался? - не привыкать,
Я распутаю..., я умею...
Отражаться в закрытых глазах,
Поцелуем холодного утра...
И сквозь пальцы, водою в руках
Уходить..., мне это не трудно...
И в обиде на вещие сны,
Остаюсь для тебя неизменной,
Пусть у края последней весны,
Но зато в самом центре вселенной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364648
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Отзывом на "Полосы" (Rekha)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364004
В странных рунах (до боли знаковых),
что не терпят ни зла, ни лжи,
прорисована одинаковость.
Ну откуда она? Скажи!
Объясни мне все совпадения
наших стоптанных кем-то троп.
Словно прихоти злого гения,
что тебя пропустить не смог
мимо. Мимо. Лучом очерченый
этот тонкий горячий круг.
В этом круге я - твоя женщина,
так уставшая от разлук.
Ожиданием расстояния
перечеркнуты. Миражи
уступают моим желаниям
и твоим. Почему, скажи?
Пусть беснуется Осень холодом
нагадаю и ей тепла...
По-осеннему пахнут волосы
в этот яркий хмельной сентябрь...
Плейкаст автора LaurA http://www.playcast.ru/view/
1952674/fda63506574b3d6d38e9bb76d13471eab1ff938cpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364017
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
По-осеннему пахнут волосы,
солнце льётся в окно навзрыд.
Скоро счастье начертит полосы –
эпителий земной коры
раскатает для нас на взлётные,
на атласные, в цвет зари.
Будет небо, в сентябрь влюблённое,
разливать свой ультрамарин
по карманам большого города,
красить окна и этажи
нежным солнцем и кофе, смолотым
по утрам. И я буду жить –
для тебя и для нас, по-прежнему
замыкая сентябрьский круг
самой тёплой, безумной нежностью!
На ладонях – единство рун,
совпадение судеб, полосы
чертит счастье – тебе и мне.
И сплетаются руки, волосы...
Оберегом (чудесней нет).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364004
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Клад веры, доброты ручную кладь
Я сберегу.Но как постичь не знаю
Науки женские: молчать и ждать,
Невероятно сложная-вторая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283018
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 13.09.2012
Я молчу и ты молчишь,
Всё по-детски как-то!
Я всё думала:"Нарцисc!",
Ни фига!Ты-кактус!!!
Я звоню тебе,пишу,
Словно заводная,
Ты решил,что я дышу
Лишь тобой?!Не знаешь,
Ты меня,мой старый друг!
Чем живу я? Кто я?!
Не люблю я вкус разлук
И вино плохое...
Только гордостью своей
Ты мне подтверждаешь,
Что силён лишь для друзей,
А в любви-сам знаешь...
10.09.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363339
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Я твiй янгол ,чи може я вiдьма,
Що злiтає у вирiї в нiч ?
Чи я сонце, що жарить опiвднi-
РозкалЕне, гаряче, мов пiч ?
Cнiг на голову та з заметiллю,
(цих питань намотався клубок),
Чи дитина, що грається з тінню,
Чи немiряних мрiй пастушок ?
Прийде час, твоє серце пiзнає,
Ким би я у життi не була.
Не помилиться той, хто кохає,
Бо кохання дарує дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206949
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 08.09.2012
Ее хочется любить.
Каждый миллиметр тела
поцелуем губ покрыть,
нежным и нахально-смелым.
С нею хочется молчать,
о хорошем, иль от скуки.
Крепко-накрепко обнять,
в волосах укутав руки.
Ее хочется порой
Рисовать. И делать фото-
Мимолетное с собой
От нее оставить что-то.
Хочется ее узнать.
всю, и до последней крошки.
Ей коленки целовать
до мурашек. И ладошки.
Ее хочется ласкать.
жадно раздевая взглядом,
в темноте к стене прижать...
...на полу проснуться рядом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350406
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 05.09.2012
Не просто хотеть ее.
Что-то сильнее.
Не просто от тела рассудок терять.
А что-то весомее, что-то – важнее;
Потребность
как будто спиной к батарее
прижаться зимою –
тепло сохранять.
Не только хотеть ее,
ну, как в порнушке.
И помнить, какого размерчика грудь.
А знать ее родинки, шрамы,
веснушки,
хотеть, чтобы рядом она на подушке.
Чтоб кроме оргазмов –
еще что-нибудь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350006
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 05.09.2012
Пізнайко продовжує розшукувати поетичні шедеври :)
Тепер йому потрібна скоромовка або чистомовка на тему "Професії".
Будемо вдячні за твори, в яких доступно маленьким дітям буде розказано про СУЧАСНІ професії: дизайнера, фотографа, редактора (журналіста), поета, модель, програміста, менеджера, банкіра тощо… А ще – про прибиральницю чи, навіть, домашню працівницю. Або двірника. Діти, на жаль, часто не цінують і не поважають працю цих людей.
Твори приймаються до 15 вересня.
Обсяг твору - НЕ більше 4 рядків.
Найкраща скоромовка або чистомовка обов'язково буде надрукована у журналі "Пізнайко від 2 до 6" № 10 (жовтень), 2012.
Скоромовки або чистомовки, що отримають приз редакційних симпатій, займуть почесне місце на Книжковій поличці Пізнайка
http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/
Твори розміщуйте у цій темі - в коментарях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361945
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
- Ты знаешь, милый? Как выглядит печаль...
- Да... серая... холодная, как лужа...
- Нет... она как небо, что уходит вдаль...
Как жёлтый лист... и голубая стужа...
- А одиночество... думаешь... звучит?
- Скрипучей дверью... сквозняком... и плачем...
- Нет... саксофон... сердечко в такт стучит...
Ну и стихом... что дорог так... и значим...
- Ну а разлуку... чувствовал на вкус?
- Солёную? Как женская слеза?
- Нет... Как ванильно-шоколадный мусс...
Но с стойким послевкусием железа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360678
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Когда садится вялый воздух
И я гляжу на небеса,
Покорно,но не вижу звёзды.
Я вижу идола глаза.
Ты хочешь знать,что есть мораль?
Сжигать меня и воскрешать?
Я убегу в фантомов даль,
И ты потратишь вечность.Жаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360646
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ночь на клавиши крыш
опускает
прохладные пальцы.
Ты, наверное, спишь
и не слышишь,
как где-то вдали
Громыхает состав
одиноким,
бездомным
скитальцем, -
Тают звуки,
как время
на странных картинах
Дали.
На ладони души
осыпаются
вздохи валторны.
И щемяще душист
ля-минор порыжевшей листвы.
Мой кораблик-балкон
ловит ветер
в шуршащие
шторы
И уносит меня
от тебя
по волнам синевы.
Спи себе,
мой хороший...
не держи,
не зови…
Без пятнадцати осень
на часах у любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360505
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Сценарий наших встреч написан,
Там, на далеких Небесах...
Но, я - бездарная актриса,
Немного путаясь в словах,
Перечитаю монологи,
В антракте рукопись сожгу...
Простите Небеса и Боги,
Я все сама ему скажу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359551
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Часто мы страдаем от измены,
Плачем от предательства и лжи,
И прощаем, веря в перемены,
Но в итоге только миражи.
Закружится голова от счастья,
Коль услышим пару нежных слов.
Но порою ложны сладострастья:
Попадёшь, как рыбка на улов.
Берегитесь, люди, ложной страсти,
Тех, кто без зазрения предаст:
Заготовит ловкие все снасти,
И картинку яркую создаст.
Каждый в жизни может оступиться.
И поверит сердце, ведь не может врать
Может вмиг в обмане раствориться:
Верное не может предавать!
И тогда становимся вдруг жертвой,
Попадая в руки наглеца.
Обманувшись в чувствах самых светлых,
Больше не поверишь никогда.
Жизнь сложна: коварны повороты.
Не губите хрупкие сердца.
То паденья, то возможно взлёты.
Но не будьте в роли .........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Я жду тебя... И зёрнами граната
рассыпан новорожденный рассвет.
Для нас двоих! И терпко пахнут мятой
следы твои в чуть высохшей траве.
Заварен чай, у яблок – привкус счастья,
обещанного августом. Тобой
пропитаны все мысли, и причастьем
росу снимаю с лепестков Шабо*.
Тебя читаю, нежно, по соцветьям,
по торопливым отзвукам шагов.
И верю в новый день, медово-летний,
что выйдет из молчанья берегов
и нежностью затопит наше завтра,
и каждый наш рассвет, и каждый миг...
Рассыпан август зёрнами граната,
рождён рассвет, а дальше – только мы!
___________________________________
* гвоздика, символ постоянства и верности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358689
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Хочу гори подолати,
Хочу зрушити мости,
Хочу річки обігнати,
Повернутись "там, де ти".
Літо знову розпочати
І відчути запах квіт.
Руки твої в свої взяти.
Розтопити навіть лід.
Осінь дійсно наступила
Та живу, немов тоді –
Там, де я тебе зустріла,
Де зірки у золотій воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
дата надходження 07.06.2010
дата закладки 18.08.2012
Сведи меня с ума, пусть на мгновенье...
Раскрась безумной страстью пустоту...
И жгучий вкус сердечного томленья
Добавит моей жизни остроту...
Сведи меня с ума, взорвав рутину
Мажорными аккордами души...
Срывая с сердца сети паутины,
Покоя на мгновение лиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358017
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Себе
Пізнати,
Зрозуміти,
Достукатись до свого Я,
Перемогти,
Перелетіти,
Перетворити на дитя,
Звершити,
Та не завершити,
Підняти
І не опустить.
Нести,
Тримати,
Не впустити,
Не малі дзуськи не розбить,
Пройти
І реалізувати,
Відчути,
Зважити,
Знайти,
Саму з собою поєднати,
В світогармонію вплести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357911
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Так серы эти камни и постылы…
Фамильный замок. Крепость. Крепостные.
Угодья, окольцованные рвами.
Обетов узы. Долговая яма.
Огонь в камине. Блеск роскошных залов.
Всё чинно. Этикетно. Идеально.
Но пародиен парадиз. Молчанье.
Любви поминки. Ритуал печальный.
Всё в прошлом, рыцарь мой. Латаем латы.
Оплот приютом стал комедиантов…
…Сквозь толщу стен священной цитадели
Чуть слышен зов канцоны менестреля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357803
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Світложовтий промінь у вікно
Запах гарячої кави,
Для когось він просто ніхто,
Для неї ключ для нової забави.
Вона підніметься з новенького ліжка,
Поцілує його ніжно в губи,
Граційна, грайлива, мов породиста кішка,
Наївний не знає, що її ім’я Згуба.
Вона зазирає фальшиво в очі,
Він в погляді читає: «З тобою на віки!»
Усі її майстерні і пристрасні ночі,
Ковтає залпом, мов цілющі ліки.
Вона бездоганна, із стажем актриса,
Хоча у ній є нотка болю,
І ще є одна дивна риса,
Вона завжди тікає на волю!
Й від нього втече без докорів, слів,
Хоч знає, що він не зможе забути,
Та що ж тут поробиш він теж не зумів,
Знайти для неї протиотрути.
Посилання на фотопоезію, приємного перегляду https://www.youtube.com/watch?v=d9OTOK98Yc4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357057
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Не цілуй мене, все одно втечу,
Тобі залишу тільки попелище,
Не можу я зайти за цю межу,
Усе, що є безповоротно знищу!
Не говори, що це маленький страх,
Залишуся без докорів сумління,
Та буде краще, якщо залишуся у снах
І не сприйматимеш мене, як неземне спасіння!
Не обіцяй на завжди те люблю,
Що питимеш безмежно мої чари,
Не зупиняй!Залиш! Перегорю!
Лиш пелена з очей, лише примари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356887
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Мудрість і розум - не просто слова,
Що линуть невпинно гірськими потоками...
Мудрість у вчинках завжди ожива,
Ходить в мовчанні нечутними кроками...
Мудрість не буде сміятись в лице,
Розум не гляне повз тебе угору...
Кожний плекає своє деревце -
Погляд на вічність, свою точку зору.
Бійтеся правди, мудрі мужі -
Розум не візьмеш на небо з собою.
Кращі із квітів ростуть на межі,
Істина завжди вмира у двобої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356877
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Ти – воїн мій, а я – твоя валькірія.
Нас кличуть війни піднебесних вимірів.
Я в нашу правду непідкупно вірую –
Закон пітьми на лжескрижалях вигорів.
У павутині втраченої вічності
Нечутним звуком, безтілесним дотиком
Знайду тебе в наївному освідченні,
Візьму в полон, і не відчую спротиву.
Ти – грізний меч, а я – троянда зоряна,
Осиплюся тобі у душу силою,
Зберу в долоні всі хвилини зморені,
І в небеса пущу вогнем окриленим.
Слова земні занадто бідні значенням,
А найдорожче те, що недоказане.
Спливаючи прощанням і пробаченням,
Я повернусь по тебе… зорепадами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356677
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
За две минуты можно утонуть,
За две минуты можно в хлам напиться,
За две минуты можно не уснуть,
А я успела,дурочка,влюбится.
За две минуты мир не обойти,
За две минуты кофе ты не сваришь.
Зачем тебя я на своем пути
Увидела.Узнала.Ты не знаешь?!
За две минуты горы не свернуть,
Но поменять успеть - пожалуй много,
Побудь со мною рядом,пусть чуть-чуть.
Я выбрала тебя,а не другого.
За две минуты трудно рассказать,
О том,что у тебя в душе творится.
За две минуты не возможно встать.
А я успела,дурочка,влюбится.(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356730
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
ночь.звезды черной вуалью покрыты
памяти нет.зеркала все разбиты.
что было - прошло,что не нужно - забыто.
лишь ночь и боль.я - Маргарита
в слезах и в печали,со смехом и страстью
покорно шла я навстречу несчастью
в беззвучном полете парю над Москвою
я,Мастер,быть хотела с тобою
я - королева!без шелковой лести.
ради Тебя я стала невестой,
холодной тьмы королевой бала
ради Тебя я ведьмою стала
ночь.тишина.душа тайной сокрыта.
где же ты,Мастер?Я - Маргарита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=83559
дата надходження 11.07.2008
дата закладки 10.08.2012
Счастье моё, неделимое, нежное,
и не мечтай остыть!
Я не позволю, я буду по-прежнему
строить к тебе мосты.
Крылья отращивать, ночи сцеловывать
с пальцев, и дни с тобой
благословлять! Каждым вдохом по-новому
отождествлять любовь
с жизнью, с твоими – моими струнами
нежности в унисон,
тонкими кистями, солнечно – лунными,
красить свой горизонт
чайно-медовым и спело-каштановым,
верить твоим глазам...
Верить в тебя! Чтобы светом и пламенем
ты мою жизнь пронзал –
каждую клетку, виски, даже трещинки,
всё, что твоё давно, –
до неделимого, звонкого, нежного,
что на двоих одно.
______________________________
(с) Ветра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356465
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Дякую Богу за життя,
За дочок, що родила я,
За день, що будить мене з ночі,
За серце, що любити хоче...
За те, що думаю, ходжу,
Віру, надію бережу,
За теплий погляд з неба мами,
За світ, що грає кольорами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356359
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 09.08.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 09.08.2012
Ты далеко, и я тебя не знаю...
Воображение раскрасит образ твой...
И я тебя сама досочиняю,
Поддавшись вновь поруке круговой...
И между нами не было обиды,
Ночей бессонных, выплаканных глаз,
И обещаний данных и забытых...
Все это вовсе не коснулось нас...
Ты мне не лгал, а я не предавала
Твоим словам значение свое...
Я между строк, меж букв ощущала
Твое далекое, но крепкое плечо...
И в этом прелесть наших отношений,
Что их, увы, не будет никогда...
Их не отравим ядом сожалений...
Ты далеко, а значит навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355571
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Избиты фразы, суженно сознанье
Фантасмагорией любовных миражей...
Я задыхаюсь в безысходном привыканье,
Жизнь собирая из осколков витражей...
Но дотянусь своим воспоминаньем,
Храня любовь на острие пера...
И в добровольно принятом изгнаньи,
До бесконечности, по-прежнему твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354876
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Я йду, я більше повертатися не буду,
І озиратися для мене – вище сил.
Хай серце б’ється, хай розірве, навіть, груди.
Я йду назавжди, я здолаю крутосхил.
Я йду від тебе, йду кудись себе шукати
Сьогодні врешті я звільняюся від чар.
Душі моїй я не дозволю заблукати,
З її дзвінниці кличе знов мене дзвонар.
Фізично майже відчуваю – підіймаюсь,
Без крил, а просто думка лине в небеса.
Вночі на тисячі зірок я розсипаюсь:
Образа тане, тане та… та не згаса.
Я йду від тебе, йду сама цілком свідомо,
Не подвиг це, мабуть, очищення якесь
Як проживу без тебе – зовсім невідомо…
Та якось…може… світ же мій тепер увесь!
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354787
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
І що тут скажеш, мабуть це недоля,
Життя не склало пазли в унісон,
Ми нарізно, проте у нас є воля,
І не для нас склав марш всій Мендельсон.
Тепер мовчати, в натовп заховатись,
Думками сповідатись в сиву ніч,
Із болем в очі інших засміятись,
Минуле колисати, але не в цьому річ.
І що тут скажеш, почнемо ми гадати,
Чому так сталось, життя мозаїка тепла,
Нам потрібно багато ще пізнати
І зрозуміти, ти не той і зовсім я не та!
Але ми ще всього не зрозуміли.
Початку нема, проте є крапки три,
В майбутнє одне одного вриватися не сміли,
У цьому вірші надто багато «ми».
http://vk.com/public43561212
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354431
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354297
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Ні, більше я до Вас ні словом не обмовлюсь.
Живіть без мене ви – я ж житиму без вас.
Від радощів земних я зовсім не відмовлюсь
І позолоту губить вже ваш іконостас.
З роками вчуся я сама себе любити –
А Вашу фальш від себе я просто відчахну.
Я не дозволю вам в мені все спопелити.
Іще мій день прийде – я знову спалахну.
Я запалаю так, як Вам це і не снилось!
Я зможу запалить ще серце не одне!
Літа мої пливуть, та я ще не спізнилась…
Ви тільки поверніть мені усю мене.
Олена Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354318
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Ты – свет? Скажи, зачем тогда
Ты накрываешь меня тенью?
Я - как зажженная звезда,
Потерянная в заблужденьях.
Ты – рай? Скажи, тогда зачем
Ты сердце плавишь нежной мукой?
И наш придуманный тандем
Скреплен безвременной разлукой.
Ты – боль? Но почему тогда
Мне так легко, когда ты рядом?
По венам, как по проводам,
Течет любовная прохлада…
Ты – рок? Но почему, скажи,
Я выбрала тебя душою?
Опять жара… Надо спешить,
Сердце твое укрыть от зноя…
Ты – ад? Но как же объяснить,
Что лишь в твоих объятьях таю?
Тот миг, что нам дано прожить,
Я навсегда благословляю…
Ты – грех? О да! Как сладок ты
В своем немыслимом порыве…
Бреду по краешку мечты,
Канатоходец над обрывом.
Ты – чудо? Истина? Любовь?
Противоядие? Отрада?
Моя надежда? Моя кровь?
Ты – жизнь моя. Вот это – правда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354221
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Хай трохи дивна, незбагнена.
Вкради мене у самоти.
Сказали лікарі: по венах
Течеш у мене саме ти.
Пульс знов шалено відбиває
Тобі написаний сонет.
Мій організм не виробляє
До тебе ще імунітет.
Нема іще від тебе ліків.
Я знову марю наяву.
Поглянь, в коханні я – каліка:
Я повноцінно не живу.
Вкради мене у самоти
Блаженну, віддану, щасливу.
Якщо цього не зробиш ти,
То вже нікому не під силу.
Знесилена коханням, бідна
Душа не вірить в своє небо.
Якщо тобі я не потрібна,
То хоч би вилікуй від себе.
*****
Сьогодні мало стати краще.
та лікар мій сказав з журбою,
Що кинув ти напризволяще
Мене, захворену тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353892
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Не переделывай меня -
Судьбу нельзя переиначить,
Не говори, что нет огня -
Твой опыт ничего не значит.
Начни с нуля, сметай стога
Из прежних ссор и расставаний -
Пускай огнём горят луга
По всей округе ранью ранней!..
Любви живительную нить
Боюсь молчанием нарушить,
Меня уже не изменить -
Словами жгу чужие души.
Как знамя, боль твою несу,
Владея безраздельным даром,
А надо мной вершится суд
Всепоглощающим пожаром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353813
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Мені сказали, що я неформат.
Життя моє - ілюзій зорепад.
Та під чужий закон не хочу жити,
І істину з чужої чаші пити,
Під чужу дудку вправно танцювати,
Чуже повітря в груди набирати.
У мене свій політ і своє небо,
Долини, гори. І мені не треба
Чужого світу. Мій задовольняє.
Нехай ніхто крил моїх не ламає.
Як тілу кров, мені їх треба мати,
Щоб де захочу, я могла б злітати -
До зір, до сонця, світу посміхнутись.
В чужому просто можу задихнутись.
Ми, мов річки - у кожної свій плин.
Лиш Бог - один і Всесвіт в нас один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353174
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я вмію бути сильною для тебе,
Я вмію жити так як ти того хотів
І мабуть, вже нічого іншого не треба,
Ти моє серденько в своєму поселив.
Я можу бути лагідним дівчатком
Мене ти вмієш і Сиреною зробить,
Ніхто не назива мене своїм зайчатком,
Ніхто не вміє так як ти мене любить.
Нікому не довіриш ні мою усмішку,
Ні навіть погляд ненароком кинутий здаля.
Ми разом віднайшли свою доріжку,
Ти милий мій, а я, без сумніву – твоя.
2006 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348519
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 26.07.2012
О, хто вона - ця жінка, що навпроти?
То сипле сміх, то стеле щедрий сум...
Ледь вловлений очей тужливий дотик,
Ледь вчутий передзвін журливих струн.
Уперте пасмо сивої печалі -
Крило жалю на зболене плече.
То серце прямовисним зойком вжалить!
То словом, наче вуглем, обпече...
О, хто вона - ця лада безіменна,
На попелищі вицвілих надій?
І ніби зовні - світла, тільки темна
Зажура оселилася у ній.
Мовча́зне скерцо б"ється межи люди.
Як шашіль - ноти прикрі до розмов.
Хоча й глибо́ко біль сховала в грудях
Та жінка дивна - втрачена любов...
(24.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352687
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Ты начинаешься вдохом в разрыве утра,
капая розовым на облака и шторы.
Я просыпаюсь. И первых глотков минуты
не утоляют жажду. Глотаю снова.
День раскрывается, словно бутон пиона.
Кто-то мне шепчет на ушко: "Дыши ровнее.
Пусть продолжается выдох чуть слышным стоном,
если совсем уж молчать о нем не умеешь.
Пусть замирает, дурманит в обрывках лета,
пусть проникает в легкие словно сталью...
Не исчезай лишь... пусть взгляд не найдет ответа,
только оставь каплю вдоха воспоминаньем..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352423
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Кого шукають в небесах лелеки?
Там немовлят на хмарки Бог поклав.
Він виконав закон безпеки:
"Охороняйте!"- янголам сказав.
Весна - любов! А літо - то жнива.
А восени життя як засватьбиться!
Лелека немовля з хмарин зніма,
Та молодим несе, як і годиться.
А ми гадали, дивлячись у небо:
Чего лелеки клином його ріжуть?
Закон виконують вони як треба -
І Богові, і людям служать.
Весною знов летять - жде хата.
Літають-дивляться - де є Любов?
В закоханих пізнають маму, тата...
І праця їх почнеться знов.
На те й Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340271
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 22.07.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Так добре, що ти не побачиш,
Як з ранку роблю собі каву.
Як чашку розбила… Пробачиш?
Як кішкой потягуюсь мляво.
Як добре, що тОбі не чутно
Спів в ванній (цей звук є найгіршим).
Блокнот мій….в якім баламутно
Живуть недописані вірші.
І добре, що, мабуть, ніколи
Ти вже не помітиш того,
Як ,забрана в мрії простори,
Я знов засинаю в метро.
Як я розмовляю з містами,
Кормлю чорним хлібом ворон.
Прощаюсь завжди зі сльозами,
І швидко ховаюсь в вагон.
Як бачу ведмедя в хмаринці.
Як стукає серце у грудях.
На звичній трамвайній зупинці
Похмурим всміхаюся людям.
Як я – на подушку щокою
І в сон – там цікавий сюжет.
Нас зв’язує щось із тобою.
А що – то вже долі секрет.
Не бачиш, не чуєш, не знаєш.
Від цього нікому не гірше.
Тссс…Трошки помовч. Світ зникає…
Відчуй мене. Я – твоя тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351868
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Мій келих – ніч! Несіть скоріш вина!
Заллю тривожну тишу небокраю.
Моя душа, як амфора без дна,
В яку чужі спокути наливають…
Мій гість і друг – шляхетний серцеїд,
Напевне, випадковий співрозмовник.
В коктейль ілюзій додає він лід,
Історії римує беззмістовні.
Учитель мій - лише один – життя.
А решта – псевдосвятості актори.
Війни моєї чорно-білий стяг
Відкрив мені свободи дике море.
Мій келих – світ. Скоріш вина несіть!
І не судіть, що гоже, що не гоже.
Не вчіть. Відкиньте правила. Не вчіть.
Навчилася всьому… сама давно вже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351464
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Отож, прощай! Ти вільний і нічий.
В любов фальшиву бавитись доволі!
Ти майстром був. Мене, невмілу, вчив,
Але давав лиш другорядні ролі!
О, як ти грав! – шикарно, наче бог!
Позаздрив би й Шекспір такій удачі.
Та від твоїх абсурдних перемог
Я лиш сміюсь тепер – уже не плачу…
Душа моя звільнилась від облуд,
Не в’яжу більше рани пишним бантом,
Ти звик новеньким дивувати люд,
Мені ж, мабуть, не вистачить таланту.
Отож, прощай! Ти ж так цього хотів –
Самотності гучної, бо для тебе
Життя – це гра, любов – і поготів.
Театр земний, на жаль, не бачить неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351223
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Бо справжні приходять мовчки, немов додому,
Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх,
Лягаючи поряд з нами не через втому,
Зникаючи десь опівдні в своїх світах.
Мій справжній прийшов запізно. Або зарано.
Без сумніву, став останнім з моїх причасть.
Прийшов завдавати болю, ятрити рани.
Любити до скону, або убивати час.
Бо справжні — не завше кращі. Або ж ніколи.
Або ж ти не був тим справжнім. Але коли
Прийдеш як раніше, болем, жагучим болем,
Роби лише те, що мусиш. Лише боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351111
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
ЗакінчИлась тепла літня злива.
Жебонять струмочки по землі.
Дітвора весела та щаслива
Босоніж ганяє по воді.
У мілкій, тепленькій ще калюжці
Баню влаштували горобці
І старанно вимивали брюшка.
І пірнали в воду промінці.
Котик теж уже причепурився,
Дивиться уважно у вікно.
Лапкою риженькою умився
І ковтає слинку вже давно.
Капають краплиночки з листочків.
Спека вже тепер не дістає.
Виростуть у лісі знов грибочки.
А земля ковтками воду п"є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350906
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Le Magnifique! О пречудовий!
Дотепного письма король!
То джентльмен, то казанова –
Завжди яскрава в тебе роль.
Слова твої – мажорні ноти,
Ох полонили вже сердець!
Аншлаги скрізь! А ті, хто проти,
Бува й таких… – то хай їм грець!
А можеш і дошкулить гарно,
Ех, начувайтеся тоді!
Втече від вас Пегас за хмари,
Натхнення згубить в лободі.
Бо навіть і поет прекрасний
Не кожен мав подібний хист.
І як чудово, як це класно,
Що в нас такий є пародист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350689
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Маю працю, ще й милу,
За бажанням душі.
Мої плечі лишили
майже всі тягарі.
Час летить мій крізь дверці
Жмутком буйних вітрів.
Та чомусь все ж у серці
крик журби журавлів.
Так створив нас Всевишній,
так воно в житті є:
Коли муж є у жінки -
вони ціле одне.
А як ціле розбите -
пів душі, тіла пів,
І життя недопите,
недоспіваний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350685
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я умею терпеть,
Я умею молчать.
Зубы стиснув - стонать,
От обид не кричать.
Сильной быть я умею,
Все молча сносить.
А еще я умею
Безумно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288443
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 13.07.2012
Пересадка с крыльев на метлу…
День закончился, и страстно звезды манят…
Под луною соберу траву,
Позову грозу, пускай нагрянет.
Дождь пройдет, я кофейку попью,
Посижу с котом на подоконнике.
Радостно рассвет приобниму,
Сны себе насобираю в соннике.
И прилягу их смотреть, как фильм,
Наслаждаясь дивом настоящим.
На пороге ждет грядущий день,
Чтобы рассказать о предстоящем.
Ласково он тронет за плечо,
Поднесет мне солнечного чая,
Вот и кот. Уже несет крыло.
И второе. Уж не заскучаю…
Меховой клубочек обниму,
Подхвачу корзинку – и в окошко –
Разносить желанья и мечты.
Да…и котику еще найти бы кошку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349595
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012