Юлія Нечипоренко: Вибране

команданте Че

мир без нас

я  ненавижу  койки  в  поездах
страдающие  от  моих  бессонниц
когда  на  их  распластанных  телах
мир  проникает  сквозь
внутриоконье

я  ненавижу  запахи  цветов
в  агонии  от  резаных  ранений
дарящих  холод  тлеющих  шелков
мертвея  от  любых
прикосновений

я  ненавижу  воздух  и  дожди
особенно  вдвоем  объединенных
особенно  теперь
когда  один
вдыхаю  город
сердцем  загрязненный

я  ненавижу  вены  всех  дорог
исколотые  нашими  ногами
и  улицу  где  я  тогда  продрог
но  был  согрет
|тобой|
ее  углами

я  ненавижу  утром  засыпать
а  по  ночам  стараться  чтоб  не  раньше
чем  вспомнится  весь  памятный  запас  
засунутый  тобой
куда  подальше

я  ненавижу  нас  произносить
под  каждыми  названиями  песен
в  них  очевидно  не  осталось  сил
а  мир  без  нас  стал  слишком  много

весить.



*фоновая  композиция  –
Hamnskifte  «Wäsende»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591798
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015


Vadim Quo

Маски

Ну  оглянись  вокруг.  Ты  видишь  эти  лица?
Ты  искренности  ждешь  среди  людей?
Вот  человек  под  маской  хищной  птицы,
добычу  видя,  мчится  прямо  к  ней.

Под  волчьей  маской  видишь  трех  прохожих,
они  готовы  разорвать  всех  на  куски.
Они  свою  добычу  ищут  тоже,
от  голода,  азарта  и  тоски.

Вот  "тот"  застыл  как  будто    камень,
а  на  душе  он  быстрый  как  ручей.
Друзьям  про  женщин  хвастается  парень,
на  самом  деле  просто  он  ничей.

Будь  осторожен  всматриваясь  в  лица,
под  маской  кролика  -  скорей  всего  удав.
А  за  овечкой  спряталась  тигрица  -
к  прыжку  готовится,  барашка  увидав.

Так  почему  под  маской  прячем  лица?
Так  почему  за  правдой  часто  ложь?
И  почему  хотим  мы  измениться?
Ведь  от  себя  к  другому,  не  уйдешь.

Быть  может  лучше  быть  самим  собою,
не  притворяться  добрым  или  злым.
Когда  холодный  ты  -  то  будь  луною
когда  есть  жар  -  то  солнцем  золотым.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375781
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Крилата (Любов Пікас)

Тихий вечір, теплий вечір

Тихий  вечір,  теплий  вечір
Синявою  впав  на  плечі.
Заховав  за  припіч  сонце,
Хлюпнув  золота  в    віконце,
Тінню  у  дворі  спочив,
Очі  ліхтарям  відкрив,
Заяснився  у  вітринах,  
Проявився  у  картинах  –
В  темні  фарби  вбрав  дерева,
Влив  чорнила  у  озера.
Вигнав  молодь  на  дороги,
Місяцю  загострив  роги,
Зорі  в  небо  покидав,
Жбурнув  зо  дві  жмені  в  став,
Вклав  в  ліжка  до  сну  малечу
Тихий  вечір,  теплий  вечір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367829
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 15.10.2012


Н-А-Д-І-Я

ВЕРА, НАДЕЖДА, ЛЮБОВЬ…

Если  осень  кружит  листопадом,
И  дороги  листва  замела,
А  на  сердце  вновь  веет  прохладой,
И  душе  не  хватает  тепла,

А  судьба  с  тобой  шутку  сыграла,
Ты  не  плачь  и  не  ной,  не  хандри.
Успокойся,  подумай  сначала
И  НАДЕЖДУ  в   душе  сохрани.

Она  будет  с  тобой  идти  рядом
Даже  в  самые  тяжкие  дни.
И  смотреть  будет  ласковым  взглядом
И  попросит  тебя:  "Потерпи..."

Если  ты  далеко  вдруг  от  дома,
И  дорога  к  родным  не  близка,
Пусть  тебя  не  пугает  истома:
ВЕРА    рядом,  она  высока.

Знаем  все,  что  ЛЮБОВЬ  -это  сила,
Она    может  творить  чудеса,
Береги,  что  судьба  подарила,
Ведь  хотят  же  того  небеса.

Ну,  а  если  ЛЮБОВЬ  вдруг  обманет,
Забери  свою  ВЕРУ  с  собой.
Пусть  она  в  твоей  жизне  не  станет
Горемычной,  пустой,  роковой..

Пусть  по  жизни  идут  рядом    с  нами
Три  подруги,  три  верных  сестры.
Мы  живём  только  их  именами,
Только  с  ними  мы  будем  мудры...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367689
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012


Тала Пруткова

УСІ КОХАЮТЬ КАТЮ

Під  кожним  домом  пишуть  «Я  кохаю  Катю».
Дурепі  кожній  в  руки  падають  зірки.
А  ти  лежиш  в  халаті,  як  у  шлюбнім  платті.  
Ах,  люба,  жаль  що  ти  не  Катя  все-таки...  

Тебе  у  серце  вчора  дзьобнула  синиця,
В  моєму  серці  нині  кров  твоя  гниє.
А  з  неба  дивляться  на  нас  похмурі  лиця,
Бо  ми  зробилися  давно  не  тим,  чим  є...  

Я,  певне,  знав,  що  ти  в  чужому  ліжку  будеш.
Я,  певне,  знав,  що  буде  сумно  день  чи  два.
Я,  певне,  плакав,  як  збирав  тебе  до  блуду,  
Вдягав  намисто  і  замовчував  слова.  

Петлею  мертвою  в’язав  твої  хустини,
Казав,  що  зачіска  сьогодні  до  лиця.  
З  вустами  курви,  але  з  поглядом  дитини
Ти  все  втікала,  ти  зникала  без  кінця.

Я,  певне,  знав,  що  все  ж  піду  колись  до  Каті,  
Що  їй  знічев’я  обіцятиму  зірки...
Ти  –  як  принцеса  в  цьому  літньому  халаті.  
Ах,  люба,  жаль,  що  ти  не  Катя  все-таки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353211
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012


Бойчук Ігор

Як обирали Ананаса…

Ще  не  били  рано  дзвони
В  церковній  дзвіниці
Всі  забувши  забобони,
Пішли  на  дільниці.

Поспішали  поставати
До  клубу  на  ганок.
Ішли  владу  обирати  –  
У  лютневий  ранок.

Всі  послухали  дебатів,  
Дана  їм  оцінка.
Було  двоє  кандидатів  –  
Чоловік  і  жінка.

Він  –  високий  і  телистий,
Яєчком  підбитий,
Дужий,  сильний  і  м’язистий,
Колишній  “ЗЕКритий”.

А  вона  –  худа,  тендітна,
Родимка  на  носі.
На  папері  дуже  бідна,
З  колачем  в  волоссі.

Правий  берег  був  за  неї,
Лівий  більш  за  нього.
Підтримували  ті  ідеї  –  
Лиш  би  не  чужого.

Ой  точились  тоді  сильні,
Важкі  суперечки.
Продаватись  були  схильні
І  за  пачку  гречки.

Хтось  за  їжу,  хтось  за  гроші
Йшов  голосувати.
Не  важливо  чи  хороший  –  
Головне  обрати.

Усі  вправно  повкидали
Бюлетні  до  урнів
І  найкращого  обрали  –  
Дурня  серед  дурнів.

Ох  обрали!  Ми  дізнались...
Донбаського  сина.
За  якого  об’єдналась
Уся  Україна.

Ну  і  став  він  президентом,
Реформи  проводить.
Користується  моментом,
Порядок  наводить.

Першим  ділом  конкурентів  
Посадив  в  “холодну”,
Щоб  не  було  претендентів
На  владу  народну.

Живе  тепер  в  Межигір’ї,
Там  собі  газдує.
Голим  ходить  по  подвір’ї
І  “у  вус  не  дує”.(с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330920
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 26.07.2012


валькірія

ОДНІЙ РІДНІЙ ДУШІ

Мої  думи  неначе  у  хмарах  зависли,
Розтривожили  небо,  вагітне  від  злив.
Моя  Рідна,  мене  перепишеш  у  пісню?
Бо  в  старій  пісні  надто  бракує  кисню,
Між  словами  не  простір  -  одні  вузли...

Я  не  буду  тиха  -  бо  я  нестримна,
Я  безумно-шалена  стихія  вогню.
В  мене  масок  нема,  бо  не  зношу  гриму,
Моє  серце  щораз  вибухає  в  риму,
А  душа  надто  любить  ходити  в  ню.

Коли  душі  приходять  єдиним  цілим  -
Всі  стираються  грані,  а  є  лиш  Суть.
Коли  поруч  -  то  в  спину  тобі  не  вцілять,
Бо  прикрию  крилом,  у  боях  ледь  зотлілим,
І  ми  разом  діждемось  свою  весну!

Я  казала,  прощатись  пора  настане,
Коли  в  нашім  мовчанні  весь  зникне  сенс.
Та  сьогодні  МИ  є,  хоч  і  десь  за  туманом,
І  твій  голос  ще  досі  мені  гоїть  рани,
І  я  вірю,  що  зможу  донести  хрест!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352950
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012