ШЛЮБНЕ ПИТАННЯ.
Йдуть літа, і син росте,
А до шлюбу діл не йде.
- Синку, любий! –каже мати
- Може Галю тобі взяти?
Подивись вона яка –
І тендітна, і струмка!
Добра жінка для сім'ї!
- Ні, не хочу я її!
- Ну, тоді, послухай сину,
Подивися на Ярину!
Гарна дівка, ніде діти.
Добрі з нею будуть діти!
- Ні, не хочу! – А Оксану,
Хоч розлучена за станом?
Чи Катрусю, хист дівочий?
- Цих тим більше я не хочу!
- Ну, а з ким тобі бажано
Одружитися? – З Іваном!
- Тю, скажений! То ж не можна!
Ні за що! І слухать тошно!
- А чому? Нема зразка?
- Дурень! Той Іван москаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528336
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Я розпочав ремонт у хаті –
Хотів змінити вікна спершу.
Прийшли монтажники кудлаті
Вночі. Десь так о пів на першу.
''Ось Вам вікно, там є рулетки.
Знімайте, - кажу хлопцям – мірки''
Ті зняли мірки і… шкарпетки,
Які не знали зроду стірки.
Я це стерпів. Грець з ними. Кажу –
Коли замовлення чекати?
Вони відрізали відразу –
Як тільки зробим дамо знати.
Зробили. Стукають у двері
Заносять в хату. Ставлять чемно.
Тут розпишіться на папері
Ми вставим завтра – нині темно.
Схожий хіба на ідіота? –
Їм кажу, - хлопці вибачайте.
Раз вже оплачена робота
То вікна ви самі вставляйте.
Знову роззулися, взялися
Старе з корінням виривати.
Я стояв поруч і трусився
Боявсь зруйнують мені хату
Пішов попити корвалолу,
Щоб нерви трохи заспокоїть –
Натомість випив етанолу
Й вернувсь дивитись, що ті коять.
Мене неначе підмінили,
Став злий, як справжній термінатор,
Коли побачив, що зробили
Замість вікна ілюмінатор.
Можливо це і беззаконня
Та треба їх було провчити –
Тому схопивсь за підвіконня
І об лоби почав трощити.
Гнав в хвіст і в гриву їх із хати,
Кидав за ними табуретки.
Вони втекли й мене втішати
Залишили свої шкарпетки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414616
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 29.09.2014
У неї розкішне духмяне волосся
У неї якесь чудернацьке ім'я
Здається мені, що звуть її Фрося
Шалене дівчисько. Прутка, як змія
Вона небезпечно згинається в позу
Коли на городі збирає буряк
Для неї сусід без вагань усі рози
Зубами зірвав, наче злісний маніяк
У неї нема величезного пуза
Струнка, як солома, але при цицьках
Обожнює Фрося смачну кукурудзу
Дай, Боже, носити її на руках
У неї міцні загартовані нерви
А серце м'яке і на дотик пухнасте
Вона замість торту смакує консерви
Бережіть свою душу, бо вона може вкрасти
У неї є все, але погляду вогник
На білім обличчі часто зника
Її почуття не побачити зовні
Немає у Фросі лише мужика...
14.03.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526697
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 29.09.2014
У мене вільний вхід,бо я є абонентом
і маю безстроковий спецабонемент
на дозвіл до усіх,мого життя,моментів,
в Бібліотеці Спогадів-постійний й давнішній "клієнт".
Свій стіл:на ньому лампа з абажуром
і декілька зачитаних до дір книжок.
Десь з сміхом щирим,десь з журбою й сумом
напам'ять знаю кожен хід свій,кожен крок...
І все одно,приємно знов і знов згадати,
те,що було колись,й недавнішній,наприклад,"променад"!
Навчитись лише треба з пам'яті полиць прибрати
сміття минулого-на звалище увесь цей псевдоскарб!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514944
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 29.09.2014
* * *
"Умная женщина – это всегда одиночество."
Светлана КУЗНЕЦОВА
Я пыталась казаться глупою:
Беспричинно глазами лупала,
Как сорока в лесу трещала,
Все обиды тебе прощала.
Я пыталась что было силы –
Ненадолго меня хватило.
Ты с другой, а я, веришь, рада,
Что мне дурою слыть не надо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174393
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 29.09.2014
Як сталось так, що чверть століття
Покірно ми приймаєм зло?
І справжнє «генетичне сміття»
Нас на заклання привело?
Філософи, поети, вчені,
Втовкмачте ж, щоби зрозумів,
Як пінчуки, ренати, бені…
Зробили з нас сліпих рабів?
Як допускали керувати
Нікчемних льонь, бездарних віть?
Тепер прийшли часи розплати –
Хто ж винний все – таки? Скажіть!
«Заокеанська мавпа» винна?
А мо’ «кремлівський хитрий гном»?
Нам вбили це в мізки, Вкраїно!
Нам всім гуртом пора в дурдом.
Це ж знає кожен пересічний,
Тим нагадаю, хто забув:
Потенціал економічний
Наш в цілім світі восьмим був,
Коли нам з неба воля впала!
Відрахував чверть віку час -
Нас владна банда обікрала –
Позаду - лише Гондурас!
Хтось збоку гляне - смішно з дивних…
Чи пройде ж цей державний сказ –
Шукати десь далеко винних,
Хоч винні й зараз серед нас?!!!
На вбивствах зрощують "героїв".
Війна для них то –«мать родна».
Звели братів в страшнім двобої,
Щоб не відкрилася вина.
І… чверть століття! Чверть століття
Ми за добро тримаєм зло,
А владне ПОЛІТИЧНЕ СМІТТЯ
Нас до провалля привело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513507
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 29.09.2014
Лина Костенко
«Ищите цензора в себе»
Ищите цензора в себе.
Он там живет - не бритый и дремучий.
Он там живет... он словно чёрт в трубе,
Вытаскивает совесть, ведь вам лучше…
Поскольку постепенно, не за раз,
Иконы снимет и расставит точки.
И незаметно вывернет из вас
Всё до конца, оставив оболочку!
(перевод с украинского – Владимир Туленко)
Ліна Костенко (нар.1930)
* * *
Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
i тихо вилучає вам сумління.
Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас – із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.
© Ліна Костенко. «Триста поезій»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526343
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Купив учора зміст життя літровий...
Впустив... І розлетілося на дріб"язки буття...
Чи ж не собаки самка я?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428795
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 26.09.2014
Не нанималась видеть сны - но вижу...В них ветер в застеколье что то ищет...
И он колышет сон, и гладит,..обещает...А дождь стучит по крыше,..и ветру потакает...
В них не хожу - парю,..летаю ...И поезда все взглядом провожаю...
И дни,часы опять считаю,как и прежде...Мечтами дальше я живу,..с надеждой...
И снова страсть вернулась семимильными шагами,..уселась рядом в нетерпении,в ожидании...
И снова струны у души с печалью распрощались,..звучит мелодия знакомая,..давно родная...
И струны сильно так натянуты,..звучат,..не рвутся...И нет звучанию конца,ни края...
В тех снах и солнце светит ярче и не обжигает...И куст калины горькой сладостью своею манит...
Ты только рядом и не покидаешь,..и меткими словами,как молнией,сражаешь ...
Как острой саблей ни за что не ранят...С недавних пор ты стал так осторожен...
Поранился ты острыми осколками судьбы,..от этого ты стал так нежен...
А босиком по мостику ты памяти своей промчался,..ты что то там нашел,..и понял,.. мигом возвратился...
И тот,кто опускает ночью небо все над нами...имеет и гонцов,чтоб сон такой мой стерегли и охраняли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Ти ходила нічними ярами
В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
І нічні наполохані трави
Лоскотали оголене лоно...
Ти літала нічними містами
І кропила їх кров"ю сердець,
Щоб в пожежних вогнях вихорАми
Легковірність звести нанівець...
І у шалі пізнань ексцентричних
Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
Наче подруга зваб еротичних,
Обійнявши оголене тіло...
Ці знання, що від Темряви Ночі,
Від закритої іншому Брами,
Жаром вогнища жалять охоче...
Закрутились на тілі цепами...
Час не той... І не та нині Ера,
Щоб у клубах гламурно "світитись"...
Середвіччя примхлива Химера-
Доведеться за все розплатитись...
І "бомонду" образи відчуєш...
І плебейське шипіння незгодних...
І Епоха Майбутня парує.
І "зіркове" те вогнище модне.
Тільки раз. За долоню узявшись,
Ту, що нею ти Коло обводиш,
Мов на подіум стрімко піднявшись,
Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.
Ти вся гола стоїш перед ними...
Вже вогонь доторкнувся до тіла...
Тільки раз у житті є хвилини...
Це-твоє. Ти сама так схотіла.
Лине крик твій останній, мов пісня...
У Майбутнє Рука волохата
Душу тягне, в Минулім завислу...
Жменя попелу. Стомленість ката...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Я не хочу ще холодів,
Я рослина теплолюбива
І з якого такого дива
Вітрюган раптом загудів?..
Бо шуміти йому не час,
Баби літо ще не літало,
Сонця стало чомусь так мало...
Я не житиму тут, я пас!
Я візьму на літак квиток,
Полечу за птахами в ирій,
Ви ж сидіть у своїй квартирі,
Щоб промерзнути до кісток.
Чи замовити два квитки
І гайнути удвох у спеку,
В ту країну таку далеку,
Де є море, пісок, квітки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525682
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Любов бездумна, безсоромна
Прийде, награється, втече.
Для когось буде фільм з попкорном,
Без хеппі-енду і з плачем.
Комусь це спорт, без перемоги,
Зі стартом нових естафет.
А хтось любов затролить в блогах -
Є лиш тусняк і сексі-френд.
А в когось згадкою, як тромбом,
Заклинить мозок шкереберть
І туга з`їсть його як зомбі -
Не повернеш - чи круть, чи верть.
А як любов мене залишить,
То рому вповні я хильну.
І напишу з похмілля віршик
Про бісів, ребра й сивину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521177
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 06.09.2014
белые стены насквозь проколоты, в город приходит тьма
странные люди, поднявшие вороты, входят в пустые дома
странные письма мы пишем.по радио слышится смех звукача
я не пишу никому, хоть и рада бы ссорится по мелочам.
в белой палате мы все обесточены, нету прожекторов
разницы нет меж своими и прочими, если учесть котов.
катится мир потихоньку по лестнице,хочется чтоб не в низ
мир беспощаден. или повесится, или шагать в карниз.
вот бы проснуться в палате, взъерошенной, длинные рукава.
с очень забавною, дикою рожею, чувствовать что жива.
пусть санитары расскажут заумными: деточка вы больны
буду страдать по нему, безумному, печь втихаря блины.
плакать и радовать славных писателей, тем что я хуже их.
тем что сдалась. к черту их, обладателей водки и запятых.
я буду радовать маму, мол, доченька вновь обрела покой.
буду я ласковой с глупыми с прочими, правда честна с собой.
белые стены разложим по радуге. спектром из всех семи.
будут они всех проснувшихся радовать средь городской зимы.
нам будет сложно, но мы же продержимся. мы ведь сильнее всех.
мир замечателен. тот, кто удержится, падать обязан вверх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353720
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 02.09.2014
Ти - втікаюча тінь, із Катині –
В перемазаний джемом район,
Я наказую схибити ринді!
Але цілить він прямо в мій бон.
Щоб я чибісом сів на жердині,
І навіяв всім, що – фараон…
Бо сьогодні в новому взутті,
Я топчуся в розлитій воді.
Підбіжить мій тролейбус, моргне,
Символ свята «Відкритих дверей» -
Спить на кріслі таке чепурне,
Відображення з дна – Прометей!
Це – страхи ваші! Дати пенсне?
Це – вся сутність заслаблих людей.
А якщо стати зрячим на пік :
То хлоп’я ще не чоловік.
Я прохатиму в Індри дощу,
Прохолоди для скутих голів,
Хай я пальці його обпечу,
Об олію смачних пирогів.
Ну нехай, я для когось і щур,
Але люди заводять щурів!
Я дивився, як мокне ліхтар,
Перевтомлений; дихав, бо пар –
Ледь зволожував очі птахам,
Міцно брав за зап’яток мене.
І сьогодні чиїмось губам,
Перевагу віддав би Мане.
Але я уявляю цей клан :
Що втопив ідеал в каберне.
В них є свій зрозумілий глузд
Я його більш за смерть боюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520005
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
В аптеке искала таблетки для вечной жизни
Глаза разбегались от яркой лекарств круговерти
Искала пилюли, таблетки в длиннющих списках –
Наткнулась на запись: «Таблетки для быстрой смерти».
Глаза заблестели – зачем человеку это?
Рецепты бессмертия – пик современной моды.
А здесь – в лавке лекаря – только в конец билеты…
Что за явление дикой врачебной заботы?
Побочные действия: «может случиться чудо
Любовь или Вера, Надежда коснется сердца.
Все эти слова уж давно позабыли люди
Их души получат возможность еще раз согреться».
«Да что ж это? - В панике пальцы разжались – Чудо?
Любовь? Что за бред написал престарелый аптекарь?
Вокруг всем известно, что ненависть – первое блюдо
Душа – это бред, а чувства – мираж, потеха».
Глаза затуманились. Начало что-то случатся
Ведь бабушка в детстве шептала на ухо спокойно:
«Тебе нужно жить, нужно чувствовать, а не казаться,
Пусть даже платить за такое приходится кровью».
Внезапно коснулись плеча еле слышно ладони
Седой старичок весь в морщинах, с ажурной тростью
В глазах цвета неба плескалось так много боли
В глазах цвета жизни Тепло, без вкраплений злости.
«Спасибо за это!» лишь звякнул дверной колокольчик.
Впервые за вечность она была не в порядке.
Впервые пальто позабыто, развязан шейный платочек
И в серых глазах заиграли живые краски.
Впервые за вечность вокруг засверкали звезды
И голые пальцы впервые погладили ветер.
Впервые на черных ресницах блестели слезы
За это не жалко отдать всё что было на свете.
На шатком мосту, в легком платье под цвет Надежды
Она улыбалась прозрачному зимнему небу
Пускай всё закончилось – всё остается в прежде
«Я предпочитаю любовь слишком вкусному хлебу!»
За всю ее жизнь не коснулись подобные мысли
В глазах всё рябит от цветов золотой круговерти…
Искала таблетки для вечной безбедной жизни
В руках же сжимаю таблетки для быстрой смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519386
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Богдан был просто идиотом,
но идиотом непростым,
попробуй, до седьмого пота,
быть, а не показаться им.
Не ряженым шутом, и троллем,
что аффтора приводит в стресс…
и дело здесь не в алкоголе…
Богдан - был истинный балбес!
Балбес от Бога, не иначе,
таких по пальцам счесть, и всё,
он на «канатчиковой даче»
мог быть украинским Басё,
ведь, что не скажет – загляденье,
ведь, что ни фраза – то «баян»,
он подвергался «озареньям»
(их было, слишком, до Х_Я)
В себя он верил беспричинно,
слагал вирши, писал мазню,
(картины, в смысле), чин по чину,
душа стремилась к стилю «ню»,
чтоб оголиться до предела,
до харакири, чтобы пыл
её - мир дольний переделал.
Богдаша – самураем был)
Когда его бывало «много»
(слизал вКонтакте новый «пост»),
он говорил:
- Небесный Сёгун
мне приказал, я - в горле кость,
для неприятелей «прогресса»,
и фсех ахентоф ФСБ,
кто там сказал – Богдаша бездарь,
Меня читает сам ПеПе!
За буквой букву, строчкой строчку,
весь алфавит перепахал,
и мог быть популярным, очень,
в стране далёкой Сенегал.
Но вот сепаратистов горстка
стреляющих из-за угла,
не знают мненье Новодворской –
она бы мне, не им, дала,
вручила: знамя, честь и кодекс…
Богдан, мы знаем, ты – зе бест.
Под черепушкой чистый ботокс,
призвание – тяжёлый крест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518041
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 17.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2014
Коли рідшає пошта, дзвінки і привіти,
і на двох не розділиш підслуханий жарт,
серце смутно приймає на стигнучі віти
перший холод, що доброго слова не варт.
Я б іще запитала «чому?» і «для чого?»,
щоб не було безглуздих гірких помилок.
Але що я почую? Непевна й убога
буде оповідь зім’ятих напівдумок.
Я не буду чужою тобі прикидатись,
розпочавши відчуження справу пливку.
Хай послужливий вітер завіє палаци,
що з тобою ліпили удвох на піску.
Я сильніша тепер, бо, здається вже знаю,
що це вітер, який—чи уб’є, чи спасе—
нам віщує майбутнє, і збою немає,
бо між нами він, третій, вирішує все.
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511870
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 16.08.2014
Напиши мені, друже, про Бога,
Мейлом скинь усі координати:
В соцмережах який має логін
І який позивний Його в чатах.
Скажи, що публікує у статус,
Чи Він пости коментить у френдів,
Чи святкові засвідчує дати
На світлинах із пляшкою бренді.
Чи вживає у бесідах сленги,
Чи вкладає у месиджі лінки,
Модні чи відслідковує тренди,
Моніторить які Він сторінки.
Офіційне яке Його лого,
Як відноситься до плагіату.
Напиши мені, друже, про Бога,
Я про Нього не знаю багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514392
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 13.08.2014
Гарнесеньку школярочку водій умовляє:
- Хочеш підвезу, дівчино, сідай покатаю.
Хочеш, в мене є цукерки, а хочеш - банани.
Що попросиш, забажаєш, миттю все дістану.
Кока-коли, морозиво, тістечка до кави,
Хоч до лісу, хоч до річки. Невже не цікаво?
- Досить, тату! Ти навіщо приїхав до школи?
Я ж казала - в "Запорожець" не сяду ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498032
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014
- Ты знаешь, Сара, я по-русски
Стараюсь меньше говорить.
Когда беру в кафе закуски
И что-нибудь еще попить,
Украинский включаю, Сара.
- Бандеровцев боишься , да?
- Нет. Русских жду я, как кошмара.
Еще придут спасать меня.
20.03.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487256
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 05.05.2014
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 04.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2013
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 20.04.2013