Вже скоро осінь. Скоро, та нехай.
Вже скоро Ти. І хай не плаче небо…
Синіє прохолодою розмай,
А нам тепла, а нам ще літа треба…
Вже достигають стомлені вуста
Осінніх яблук, зніжених від спеки..
І сивий дим у небо пророста,
і знов з селом прощається лелека…
Вже сонце спочивать ляга лівіш,
Моїх світанків прохололи роси,
Печальний серпень, мов безглуздий вірш,
Так мляво натякає нам на осінь…
Ще сонце соком маже нам чоло,
Цвітуть останні проліски блакиті,
Та тихо вже вбирається село
в осінні шати, золотом розшиті.
Я простелю туманом вдалині
свою журбу, наповнену Тобою.
Самотні ночі, висмалені дні…
Нехай ця осінь стане нам весною!..
Нехай шумить молитвами дощу
передосіннє ледве хворе небо…
Я всі тривоги з вітром відпущу,
Я просто знаю: іншого не треба…
Вже скоро осінь… Скоро.. Боже мій..
Поки дощі не роз’ятрили душу,
Я в круговерті стомлених надій
Тебе, мов гріх, спокутувати мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358373
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Я дивуюсь куди поспішають,
Мої роки на перегонки?
Чом думки мої щемко гортають,
Вже прожиті, давно, сторінки.
Як вела колись мрія в майбутнє,
Не лічились ні роки, ні дні,
А минулося, то незабутнє,
Ой, як часто вертається в сні.
Наша молодість птахом майнула,
Стала швидко вона на крило.
Осінь паморозь, в котре, сипнула
На уже посивіле чоло.
Про майбутнє давно вже не мрієм.
За минулим – пробив уже дзвін.
Тож ласкаєм тепер ностальгію
Як своїх, посивілих, дружин.
І признатись уже не чекаю.
Я на зустріч рожевих надій
Тільки, подумки, ніжно ласкаю
Неповторний , весняний розвій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277163
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 27.07.2012
Обличчям НА ЗАХІД, навколішки завмерши,
Безсилі руки, наче і не живі…
Сьогодні вперше, я клянуся, вперше!
Так плуталась
Молитва
В голові…
Трикляті сни забули дорогу додому,
Згубились в світлі безжалісних жовтих фар
Сліпих машин. А місяцеві блідому
В цю ніч самотньо
Й холодно так
Без хмар…
Знайомий голос в трубці мого телефону…
Якась година – й знов повернусь до життя…
Твоє «бережи…» — і я берегтиму до скону,
Бо тут і справді
Немає назад вороття…
Твій шепіт… Подих… Боже, щораз, як востаннє…
І все на світі втрачає нікчемну суть…
Мільйони хвилин минуть у сліпому чеканні,
Мільйони доріг
до тебе
не приведуть…
Банальні речі – відчай, безсоння і кава…
Не знати Раю? Що там, велика честь!..
У мене свій. А інше все – не цікаво.
Кладу власнОруч
На себе
Останній
Хрест.
Молюсь НА ЗАХІД. Ти просто мене завершив.
Поклав фундамент храму мого на крові.
Сьогодні вперше, я присягаюся, вперше!
Так cплуталась
Молитва
В голові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276481
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 14.07.2012
В руках был скомканный платок,
В душе - немая пустота...
Рывок... Осечка... Вновь рывок...
Быть может, это неспроста?..
И глаз его уставших боль,
И лёд её холодных рук...
В душе - цунами, с виду - ноль...
- Пора... Прости...
- Прощай, мой друг!...
Рука вдруг вырвется с руки,
И мир угаснет неспеша...
И умирают от тоски
Два тела, но одна душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182743
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 14.07.2012
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...........
РРАЗ!!!!!.........
Різкий вдих…………
Ковток повітря………………. Так!!!!!..........
СПОХВАТИЛАСЯ/РОЗКРИЛА/ОЧІ……….ПРИЙШЛА/ДО/ТЯМИ…..
ЗАБИЛОСЬ/СЕРЦЕ/ПО/ВЕНАХ/ПО/НАЙМЕНШИХ/КАПІЛЯРАХ/ЗНОВ/ПОБІГЛА/ГАРЯЧА/КРОВ/ДОСЯГАЮЧИ/КОЖНОЇ/КЛІТИНИ/ТІЛА………….
Наче після клінічної смерті….
Де я?!!!...Хто я?!... Що зі мною трапилось?!....
Байдуже, головне, що я повернулась до життя…
По тілу розлилося тепло….
Жадібно хапаю повітря, наче боюся знов перестати дихати… А дихати так легко, так добре…
Знову відчула своє тіло… Невпевнений порух пальцями… Рукою…
Пити…. Нестримно хочу пити…
Від світла,що так яскраво світило, примружила очі… А вже ж встигла звикнути до темрями…
Господи….
Все позаду….Закрила очі і з полегшенням зітхнула…. Я жива.
Завжди вважала, що таке може трапитись будь з ким, та тільки не зі мною. Ні-ні!.. Ні в якому випадку. В принципі.
Така наша людська логіка.
Тепер не зарікатимусь. Ніколи…
Чорт, я знову роблю те саме. Зарікаюсь не зарікатись… Якась плутанина в голові.
Ще не відійшла просто… Нічого, скоро мине.
Думки починають приводитися до ладу. Я посміхнулася і… зрозуміла, що хочу жити. Так, як ще ніколи раніше. Всім бідам на зло, всім смертям на зло.
Я хочу жити…
Бачити знову, як сходить сонце і радіти кожній секунді… Кожній дрібниці.
Жити.
Так дивно…Це ніби прокинутися після страшного сну…. Уявляєте, так?... Ото воно….
А тоді ще чомусь почати дивитись на все по-новому. Ніби вперше.
То був наче постріл в скроню. Постріл, який повернув до життя. І перевернув усе.
Парадокс.
Життя змінилось. Пішов необоротний процес…………………………………………………………………………………………….
Новий відлік часу. Нова епоха.
Інший вимір……. А то була чорна діра.
І я тепер інша. Я все сприймаю по-іншому.
Вже чомусь не турбують банальні буденні питання. Навіщо? Чому? Як?....А хто ми є – питання лише часу.
Все навколо відбувається наче вперше і востаннє водночас. Я ніколи не зможу цього пояснити.
Але мені так добре……
Тепер для мене є дві найважливіші речі в цьому світі...
Любов і ЙОГО посмішка.
А ВИ закохувались з першого погляду?.... (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222424
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 08.07.2012
ти робиш мене писати.
воно відчутно очами твоє зображення...
інше. думка ковтає мене у спати.
до перевертнів вражень.
я здаюсь бути втоплений там колись,
а ти майбутній час слова "ніколи".
я... так, це все-таки я. втопивсь.
і кружка в'язня по ребрах дзвоном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229529
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 21.06.2012
щось, як оберти ключа в животі,
відчиняє нудоту.
навколишнє висмоткує думки
і плює мені у рота.
ти робила мене поганим.
поганим до самого тіла.
обернула мене на пoгaнь,
бо такого мене любила.
животом спітнілим мені на язик
даєш приторну ваніль себе.
але я перепсувався. я фрік.
і не пам'ятаю що робити далі треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228886
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 21.06.2012
я.
акпла.
а вна ц ь.
я її у тб жну.
тч, і утч
і я у т.ч.
чкй тпр.
д є я? і т д?
і т.д.
кжт нма?
х.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228881
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 21.06.2012
Ніч прийшла до моєї кімнати
і стала квадратною.
Теплий задушливий пил
до легень потраплятиме
всю ніч. Весь день.
Весь час...
І щось є таке в мене несказане.
І щось є таке в тебе непочуте.
...в ночі квадратній ув'язнений,
мов обірваний телефонний дзвінок,
спокійний і скутий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227214
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 21.06.2012