Юлія Пташка: Вибране

Без Hi

Мене буденщина заїла

Мене  буденщина  заїла,
Бо  заніміли  світлі  дні,
І  хоч  надворі  знов  відлига,
В    душі  смеркається  мені.

Весь  час  блукаю  нещасливо,
Ніхто  не  скаже  щирих  слів,
Глухому  сонце  не  світило,
Сліпим  не  чутно  шум  лісів.

Душа  не  спить!  Мене  боліло,
Та  я  таки  іще  живий,
А  кригу  серце  розтопило,
Мої  уста  не  є  німі.

Піду  по  свіжій  ще  стежині,
Ген-ген  новії  обрії,
Прокинуся  від  злої  ліні  –
В  добра  не  сірі  кольори!

Дарма,  що  світло  заніміло,
Та  найтемніша  ніч  мине,
І  хоч  буденщина  заїла,
Але  в  душі  весна  живе!    
́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308891
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 03.04.2014


Fairytale

Якщо перестанеш писати…

Ти  ж  вибухнеш,  люба,  якщо  перестанеш  писати.
Всі  твої  дуелі  безглузді  без  доторку  рим.
І  хай  твої  вірші  немовби  з  солодкої  вати,
Римуй  і  надалі.  Життя  без  мистецтва  -  то  дим.

Пиши  якнайшвидше,  бо  скоро  скінчиться  чорнило.
Ти  ж  можеш  не  встигнути  вилити  все  на  папір.
Бо  поки  ти  пишеш,  хоч  як  би  в  душі  там  дощило,
Ти  житимеш,  дівчинко,  всіх  не  латаючи  дір.

Знай:  ти  збожеволієш,  щойно  закінчаться  рими.
Без  них  ти  не  зможеш  у  світі  штампованих  душ.
А  з  віршами  ти  перебудеш  замріяні  зими.
Ти  тільки  пиши,  люба,  тільки  цю  тишу  поруш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419825
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 28.02.2014


Lana P.

КВІТКОВЕ

Зійду  підсніжником  у  твоїй  думці,
Роззілюсь  солодом,  як  у  медунці,
Барвінком  заквітчаюся  у  серці,
Лілеєю  розквітну  ув  озерці.

Закутаюсь  у  трави  полинові
І  засоромлюсь  маками  у  крові.
У  пахощах  п’янкої  матіоли
Складуся  візерунками  віоли.

Розкриюсь  пуп’янком  диво-троянди,
Розплавлю  розум  квіткою  лаванди.
Засяю  сонцем,  схожим  на  кульбабку,
Лишуся  незабудкою  на  загадку.        2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477636
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014


Люба Василик

Надто тісно

У  місті  надто  тісно  падолистам.
Ввірвавшись  несподівано  у  мій  листОпад,
Ти  знову  прикидаєшся  туристом,
А  я  говорю,  як  завждИ,  невпОпад.

Розширюєш  мої  зіниці  мимоволі
Й  ковтками  п'єш  мою  наївність  шоколадну.
Нам  під  дощем  не  треба  парасолі  -  
З  тобою  поруч  навіть  буря  безпорадна.

У  тобі  все:  твердий  характер,  сила  волі.
У  мені:  лише  трішки  ніжності  в  долонях,  
Що  підіймає  вище  всяких  хмарочосів.

Ти  знову  зникнеш.  Може,  ненавмисно.
Мені  ж  без  тебе  знову  буде  тісно.  
Куди  замкну  я  мрії-альбатроси?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460617
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 11.12.2013


Той,що воює з вітряками

Не мене

Як  добре,що  ти  вибрала  не  мене,
Бо  я  космічний  пил-не  більше...
Каміння  громіздке,земне,
І  серце  моє,  жаль,не  віще!
Я  вітер  на  давніх  горищах,
Душа  моя-гола  і  боса...
палає  вогнем  закличним,
Блищить  на  світанку  в  росах!
Душа  моя  гола,правдива-
Лукавства  у  ній  немає,
Я  вперто  чекаю  дива,
Хоч  знаю:чудес  не  буває!
Десь  там  біля  брами  Раю,
Загублені  наші  крила..
Десь  там  я  тебе  чекаю,
Десь  там  
чи  ти  чуєш,мила?
На  небі,де  жили  колись  ми,
Задовго  до  вселенської  пітьми...
Накрий  мене-зігрій  крильми!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457674
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013


Той,що воює з вітряками

Вагання

Господи,забери,молю,свій  дар,
Вогонь  творіння  не  для  мене....
У  мене  в  серці  твій  радар,
І  твоє  Слово  незнищенне!
Але  я  знаю  -це  все  не  для  мене:
Я  надто  скорбний  і  слабкий...
І  що  робити  мені,нене,
Із  ношею  невтілених  надій?
І  що  робити  маю,світе,
З  душею,що  не  хоче  помирати?
Як  врятувати  вірші-квіти,
Коли  не  хочеться  писати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457274
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013


В.А.М.

Якби ж то…

Никогда  не  приходили  ко  мне  слова  на  украинском  языке.  Но  вот  понравилась  мне  львовская  девушка,  чей  язык  родной  -  украинский  и  я  стал  писать  ей  на  украинском  (наверное  потому,  что  хотелось  сделать  ей  приятное).
А    иллюстрирует  это  стихотворение  фотография  другой  девушки,  Насти  из  Киева.  
И  в  Киеве  встречается  красота  :)  :)


[i]Якби  ж  то  день  постукав  у  вікно
Її  рукою,  легко,  майже  млосно...
Замружився  б,  як  сонцю,  що  зійшло,
Й  на  ганок  вибіг  би  до  Неї  босим...
І  зупинивсь...  не  знамо  що  робити...
Чи  губи  цілувать,  чи  руки  й  очі?..
Як  встиг  я  їх  так  палко  полюбити,
Що  нічиїх  вже  бачити  не  хочу?![/i]



Фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 14.10.2013


Юліанка Бойчук

я узнаю тебя

Я  узнаю  тебя...когда-то.
Может  и  не  на  этом  свете.
И  в  душе  заиграют  сонаты.
Дождя  капли  запляшут,  как  дети.

Звёзды  в  море  падут...наверно...
И  Луна  мне  с  небес  улыбнётся.
Ты  последним  будешь  и  первым.
И  пусть  кто-то  с  меня  посмеётся.

И  кричать  со  мной  в  такт  будет  ветер,
Только  я  не  почувствую  даже.
Ничего.Лишь  тебя  заметив,
Взгляда  не  отведу  отважно.

А  потом  убегу  рысью...
Буду  бегать  ночами  в  поле.
И  кричать  тебе  «приснись  мне!»
Только  я  не  засну  более..


«Почему  ты  ждала?  -  спросишь.
Неужели  пустыми  все  были?»
Да  наверное,  нет  вовсе.  
Просто  были  полны  пыли...

Я  могу  тебя  ждать  вечно..
Даже  пусть  не  на  этом  свете.
Я  узнаю  тебя...конечно...
Мы  счастливыми  будем...как  дети...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451788
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Наталя Данилюк

Осіння класика

В  кишенях  руки,  а  душа  -  у  хмарах,
Сягає  погляд  ген  за  небокрай.
Вже  хазяйнує  осені  примара,
Фарбує  в  жовте  за́тишний  мій  рай.

Шиплять  вужами  довгі  автотраси,
А  в  лісі  -  тиша.  Марево  густе
Чудні  зефірні  скорчило  гримаси,
Густій  ліщині  віхолу  пряде.

Пора  глінтвейну,  пледів  і  туманів,
Із  давнім  другом  щирих  балачок,
Щоб  каганцями  яблука  рум'яні
Пашіли  в  дим  полинних  цигарок...

Щоб  ностальгія  блюзових  мелодій
Гойдала  струн  тягучу  карамель...
Ця  невмируща  класика  ще  в  моді,
Як  і  парфум  під  маркою  Chanel.

Як  фотозвіт  чуттєвих  меланхолій,
Сирого  моху  пахощі  терпкі...
Ховаю  руки,  трішки  захололі,
У  рукавички  замшеві  тонкі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013


Petrychenko Nazar

Мої вірші для тебе

                       І

Прилетіла  й  відлетіла
Мила  птаечка  з  руки
А  у  серці  моїм  рана
Пролітають  все  роки

Десь  гніздечко  збудувала
Та  знайшла  свою  любов
Тільки  я  у  снах  літаю
Все  до  неї,  знов  і  знов

Прилітаю,  обіймаю
Слухаю  прекрасний  спів
Хоча  це,  лише  надія
В  океані  моїх  снів

Знаю  я,  і  вона  також
Не  насправді  все  було
Десь  доріжку  нашу  в  щастя
Лютим  Снігом  замело

24.07.2013  Нетішин

                     ІІ

Замело  і  не  побачиш
Ні  початку  ні  кінця
Вже  не  бачити  на  віки
Твого  ніного  лиця

Твого  світлого  волося
Запах  чути  не  мені
Так  жалію  я  тепер
Про  запалені  вогні

Про  обійми  "ніжні  ніжні"
Як  тебе  я  обіймав
І  про  те,  що  прямо  з  серця
Все  кохання  віддавав

Та  не  треба  тобі  було
Ні  кохання  ні  душі
І  залишились  серці
Лиш  сумні  мої  вірші.

25.07.2013  Нетішин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450692
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Helen Birets

МОЖУТЬ ТА НЕ ВСІ

Про    милостиню    не    говорять,
Добро    у    тиші    лиш    бринить,
Слова    й    пихатість    не    відтворять,
Зумій    ти    серце    відчинить!

Нужденні    не  завжди    й    попросять,
І    нишком    біль    тяжкий  несуть.
Вони    ніколи    не    голосять
Й    не    ждуть,    що    їм    щось    подадуть.

Добром  серця  їхні  налиті
І    розуміють    навіть    тих,
Хто    ситий,    в  найдорожчій  свиті,
Й    в    хоромах    ходять    золотих.

А    їм    того    добра    й    не    треба,
Бо    інші    цінності    у    них.
Над    головою    -    чисте    небо,
Здоров’я    й    радість    всіх    близьких.

А    стали    б    трішки    ми  м’якіші.  
Відчули    серцем    чужий    біль,
І    з    кожним    вчинком    цим    сильніші.
Інакше    душу    сточить    міль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Fairytale

І ти будеш мені

Ти  –  пісок  на  долоні.  Я  знаю:  втечеш  разом  з  літом.
А  тоді  тебе  знову  ковтати,  немов  ліків  дозу.
І  ти  будеш  мені  особливим  неторканим  світом,
Про  який  би  писати  й  писати  поезію,  прозу.

Моє  море  –  це  ти.  І  в  тобі  я  вже  встигла  втонути.
Знову  врізалась  хвилею  в  берег,  вогнем  кудись  в  воду.
І  ти  будеш  мені  міліграмом  смертельним  отрути,
Поки  вивчу  тебе  –  наймінливішу  в  світі  погоду.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441455
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.09.2013


Андрій Яремко-Ярий

Я в твоїм полоні

М.М.

Таки  знаходжуся  в  щоденному  полоні,
Живу  і  мрію  в  потаємних  снах.
Так  хочу  руки  вкласти  у  твої  долоні,
Плеча  торкнути,  щоби  пісня  полилась.

Я  хочу  бути  в  повсякденному  полоні,
Зустріти  хоч  на  мить  осяяну  тебе,
Відчути  стукіт  серця  і  блакитним  морем
На  край  світів  заквітчану  везти.

Я  хочу  завжди  бути  у  твоїм  полоні,
Заглянути  в  зіниці  сповнені  життям...
Так  хочу  руки  вкласти  у  твої  долоні,
Плеча  торкнути,  щоби  пісня  полилась...

20.08.2013  року      Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444388
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 03.09.2013


Fairytale

А давай…

А  давай...  Ти  підеш,  наче  спогад,  розбитий  до  крові,
Як  останній  листок,  упадеш  на  моє  підвіконня.
І  залишиш  на  пам'ять  мені  вірші  кілометрові
І  себе  в  сновидіннях.  Хоч,  знаєш,  вже  краще  безсоння.

І  не  хочеться  чути  фатальних,  затертих  історій,
Тільки  б  трохи  страждань,  щоб  відчути  твою  нескінченність.
Я  належу,  мабуть,  до  одної  із  тих  категорій,
Які  б'ються  об  лід,  щоб  збагнути  свою  незбагненність.

А  давай...  Я  піду.  І  заллю  твій  неспокій  чорнилом
Всіх  забутих  рядків,  всіх  написаних  мною  ілюзій.
Я  залишусь  для  тебе  розвіяним  зоряним  пилом.
Я  залишуся,  чуєш?  Бо  ми  ж  із  тобою  лиш  друзі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431047
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.08.2013


Fairytale

Риторичність

Грій  повітря  своїми  криками.
Утішайся  кіноафішами.
В  мене  манія.  Я  з  безликими.
Сни  стають,  безумовно,  гіршими.

Побивайся  за  нездійсненністю.
Починати  потрібно  з  зачину.
Огортаюся  знов  буденністю.
Ти  мене  коли-небудь  бачив?  Ну?

Я  сповзаю.  Я  переможена.
Залишились  в  душі  недопалки.
Ця  любов  -  моя  вада  вроджена.
Богом  кинута,  мабуть,  зопалу.

Тамуй  спрагу  хіба  трагічністю.
Напивайся  моїми  ранами.
Я  тебе  нагодую  вічністю.
Поживу  ще  самообманами.

Не  звикай  до  моєї  звичності.
Я  -  то  виняток,  а  не  правило.
Помилився  ти  в  риторичності.
А  коли  уже  буде  правильно?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434198
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 12.08.2013


@NN@

ДОЩ… (м. с. к. ) *

Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ,
Краплинами  по  вікнах    барабанить,
Того  не  хоче  сам,  а  в  серце  ранить,  -
Пройти  у  літо  я  не  можу  без  галош.
Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ...

Напоєна  земля  волого  розімліла,
Травою  вкрилась,  мружиться  й  муркоче,
А  квіточка  звелась  і  сонця  хоче,
Яке,  скажи,  мені  до  цього  діло.
Напоєна  земля  волого  розімліла...

Так  дивно  відбувається  усе  на  світі,
Спекотно  -    кричимо:  *Дощу  і  зливи*,
А  піде  дощ,  ми  знову  нещасливі,
Купаємось  в  заба́ганках,  мов    діти.
Так  дивно  відбувається  усе  на  світі...

Сьогодні  третій  день,  як  з  неба  ллється  дощ,
Напоєна  земля  волого  розімліла,
Яке,  скажи,  мені  до  всього  цього  діло,
Якщо  не  можна  прогулятись  без  галош.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429033
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 05.06.2013


Fairytale

Всього лише

Ти  всього  лише  точка  на  карті  моєї  самотності.
Розчиняєшся  в  метрах,  як  цукор.  І  в  кожнім  рядку
Мене  знов  лихоманить  від  тиші  та  невідворотності
Чергової  розлуки  і  звичної  втрати  зв'язку.
 

Ти  всього  лиш  знак  оклику  у  недописаних  реченнях.
Емоційно  забарвлену  вічність  ти  ділиш  на  два.
І,  напевно,  усі  наші  сни  несвідомо  приречені
На  мовчання.  Ти  ж  бачиш:  нічого  не  значать  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422389
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 13.05.2013


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ІЛЛЮЗІЯ НЕСТРИМНИХ ПОЧУТТІВ

В  унісон  до  вірша  "Сон"
автор  -  Наталія  Козак  (Ніагара)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424317

На  небі  зорі  й  місяць  молодий,
І  ніч  вже  зазирає  у  віконце,
Скінчився  день  спекотний,  гамірний,
Зайшло  за  обрій  на  спочинок  сонце…

До  хати  крадькома  заходить  сон,
Цілує  ніжно  вії  й  сиві  скроні,
Танцюють  зорі  плавно  вальс-бостон,
І  хмари  тихо  плескають  в  долоні…

А  я  пірнаю  в  сон,  у  глибину
Казкових  мрій  і  ніжного  кохання,
Це  сон,  а  чи  реальність  -  не  збагну,
І  рветься  із  грудей  палке  зітхання…

Ілюзія    нестримних  почуттів,
Зникають  на  світанку  сновидіння,
На  підвіконні  море  пелюстків  –
Весни  чарівної  благоговіння…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424470
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013


Rukosh

Смачні презервативи

Якось,  проходячи  майданом,
я  мимоволі  зтишив  хід,
заставши  "захід  виховання"
від  товариства  "Антиснід".

Це  транслювалось  і  в  етері
(бо  ж  спонсор  -  благодійний  фонд).
Навкруг  -  в  хустинках  "волонтери",
в  хедлайн  запрошений  "бомонд".

Там  "волонтер"  -  огидний  дядько
"безпечний  секс"  пропагував,
навіть  школярочкам  -  дівчаткам
презервативи  роздавав.

"Беріть,  кричав  він,  безкоштовно!
Це  -  стиль  новітньої  доби!
Життя  своє  смакуйте  сповна!
Вам  -  з  яким  смаком  вироби?"

А  потім,  на  моє  прохання,
він  дуже  радо  розповів:
це  -  для  духовності  й  моралі
у  молоді  і  школярів.

Так,  це,  звичайно,  надважливо,
але  хотілось  запитать:
може,  замість  презервативів
задарма  книжки  роздавать?  

Зробити  хочуть  з  нас  скотину...
Щоб    запрягати  налегку,
нам  тулять  смак  презервативів
замість  художнього  смаку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291925
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 18.04.2013


Lady Christianna

Мені так боляче тепер всміхатись

Мені  так  боляче  тепер  всміхатись,
Хоча  і  світові  ще  не  кінець…
Життя  таке…лиш  спробуєш  прощатись,
Воно  зведе  всю  гордість  нанівець…

Мені  так  боляче  тепер  всміхатись,
Коли  навколо  вогнище  страшне
Все  палить,  палить  пам’ять!  І  втішатись
Немає  чим…сумне  тепер  смішне…

Мені  так  боляче  тепер  всміхатись,
Краса  не  здатна  врятувати  світ…
Як  дивно-страшно  зараз  закохатись!
Гаряче  серце  –  крижаний  одвіт…

Мені  так  боляче  тепер  всміхатись,
Як  бачу  долю,  дану  сироті…
Коли  молитви  стали  всі  цуратись...
Я  усмішку  дарую  пустоті.

Мені  так  боляче  тепер  всміхатись,
І  сльози  вже  не  вилікують    ран…
Тому  й  сміюсь…ще  ж  треба  захищатись,
Й  писати  далі  тлінний  свій  роман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388013
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 11.04.2013


Fairytale

Забуваю.

Я  тебе  забуваю  щодня,  починаючи  з  ранку.
В  понеділок  себе  переконую  просто  піти.
Та  чекаю  тебе,  я  чекаю  тебе  до  останку.
І,  напевно,  усе,  що  лишилося  в  мене,  -  це  ти.

Я  тебе  забуваю  щодня,  коли  пишу  про  тишу.
Обіцяю,  що  не  надсилатиму  більше  листи.
Але  знов  розумію,  що  просто  тебе  не  залишу,
Що  занадто  пов'язані  наші  червневі  світи.

Я  тебе  забуваю  щодня.  Я  таки  забуваю.
Вже  не  можу  згадати  твій  голос,  мільйони  півслів.
Я  без  тебе  навряд  чи  знайду  цю  дорогу  до  раю.
Я  без  тебе  навряд  чи  повірю  в  римованість  днів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401682
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 19.02.2013


kore

Вона

У  сітківці  ока  лиш  крига  несповнених  мрій,
що  навіть    повіки  не  можуть  звично  закритись,
у  долонях  протертий,  нікому  не  потрібний  сувій,
приховує  мовчання,  що  словам  не  хоче  коритись.

Помирають  холодом  побиті  розірвані  квіти,
тихо  й  без  крику,  шепотом  роз'ятрюють  небо,
вже  не  обійме  волосся  її  улюблений  вітер,
який  наскрізь  ріже  долю  затупленим  лезом.

На  стежці  між  римами  будує  знову  мости,
щоб  не  казали,  що  сил  не  достатньо  піднятись,
вона  ж  не  стоятиме,  вона  знову  зможе  піти
з  молитвою  в  серці  вона  вже  не  буде  боятись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397691
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Олександр Деркач

ДІТИ-СУТЕНЕРИ

Ще  не  вмерла  -  жИва  ненька,
підторговує  старенька.
Ще  приваблює  клієнтів.
Має  декілька  процентів  -
свої  ж  діти  сутенери,
все  їм  мало  мільйонерам.
Як  була,  ще  молодою,
вже  стелилась  під  ордою,
та  й  під  ляха  впала  швидко,
з  москалями  теж  не  гидко.
Аби  дітям  Янучарам,
"кровосісам"  і  хАзарам
шла  монета.  О  поперло!
Шевелися  стара  stervo!
Щоб  і  МОВИ  не  звучало!
Під  клієнтом  не  пручалась,
заливай  щоденно  очі  -
ще  багато  є  охочих
на  твоє  стареньке  тіло.
Сутенерам  буде  діло...

 Інші  діти  -  байстрюки,
за  дешеві  мідяки,
щоб  не  бачить  таку  матір,
служать  десь  у  чужій  хаті...

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348018
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 14.02.2013


Бойчук Ігор

Розмова

Іду  по  вулиці  бездумно.
І  люди  йдуть.  
Як  завжди  шумно.
Та  раптом  чую  десь  
–  Привіт!
Яким  тісним  буває  світ.
–  Привіт,  привіт!  –  відповідаю.
Давно  не  бачились,  я  знаю.
Ну  як  ти  там  тепер?
–Нормально.
Лунає  відповідь  банально.
–  Виходиш  заміж?  Радий  чути!
(Я  так  хотів  тебе  забути.
Тепер  не  зможу  відчуваю.)
–  За  кого?  Хто  він,  може  знаю?
Ого!  Насправді,  син  банкіра?
Така  любов,  як  у  Шекспіра?
(Словами  цими  мене  губиш.)
–  Серйозно  кажеш  –  щиро  любиш?
Ну  так,  любов  обов’язкова.  
(Лиш  зустріч  наша  випадкова.
Кому  була  вона  потрібна?
Ти  вже  далека,  але  рідна,
В  душі  холодна,  як  зимова.)
Десь  не  туди  пішла  розмова.
–Та  що  там  я  –  самотній  досі.
Гуляє  вітер  у  волоссі,
Спокійно  грається  думками.
Я  як  завжди  –  живу  словами.
Пишу,  складю  у  куплети.
Такі  тепер  митці-поети,
Важлива  їм  людей  довіра.
(Мені  далеко  до  банкіра.)
–  Та  ні,  не  прийду  на  весілля.
Ти  ж  знаєш  –  не  люблю  застілля
І  ті  весільні,  звичні  страви.
І  чесно,  маю  в  той  день  справи.
(Шукатиму  на  тебе  схожу)
Та  вдячний.
Вибач,  що  не  зможу.
Ну  що  ж,  напевно,  прощавай.
Пиши,  дзвони,  не  забувай!
(Хоч  я  старатимусь  забути.
Дзвонитимеш  –  не  буду  чути,
Мені  не  треба  вже  твій  сміх.
Так  краще  буде  для  нас  всіх).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394881
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013


Сволочь

По течению

Теплой  рекою  под  старыми  ивами  
Медленно  медленно  вниз  по  течению
Тенью  деревьев,  воды  переливами
Я  напишу  тебе  стихотворение

Первое  слово  по  золоту  золотом  
Сзади  по  шее  дрожащими  строчками  
Ритм  в  висках  оглушительным  молотом
Рифмы  ―  в  глазах  разноцветными  точками.

Слово  за  словом  ―  плечами,  ключицами  
По  позвоночнику  между  лопатками  
Каждым  изгибом,  твоими  границами  
Шепотом  нежным,  касаньями  сладкими.

Мягкими  лапами,  теплыми,  сонными  
Словно  котенок  играет  проснувшийся...
Ты  отвечаешь  слезами  и  стонами...
Кажется  стены  от  этого  рушатся...  

Счастье  по  небу  дрожащими  бликами.
Мир  растворяется  в  хриплом  дыхании.
Только  волнами...  пьянящими  …  дикими...  
Рвется  из  нас  золотое  сияние...

04.07.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 21.01.2013


solnce

Чому ти сумуєш. вербо...

Чому  ти  сумуєш,  вербо?,
Над  стежкою  тихо  схилилась,
Впустила  все  гілля  у  воду,
З  прозорої  річки  напилась.

Напилася  чистої  річки,
Що  води  свої  відправляє...
Журба  тебе  тягне  додолу,
Волосся  тобі  заплітає.

В  очах  в  тебе  сум,  чи  сумління,
Чи  просто  ти  хочеш  сказати,
Що,  в  землю  пустивши  коріння,
Тобі  вже  ніколи  не  знати,

Що  там  за  рікою,  за  небом.
За  краєм,  що  вдаль  десь  тікає?
Хотіла,  щоб  бачили  вроду....
ЇЇ  вже  ніхто  не  впізнає.

Ти  тут  -  ти  одна  в  цілім  краї,
І  ложе  твоє  стелять  квіти,
І  вітер  десь  пісню  співає.
Та  смутку  тобі  ніде  діти...

Ну  що  ж  похилила  волосся,
Що  ж  правди  у  річці  шукаєш?
Нам  небо  дає  наші  ролі...
Даремно  ти  серденько  краєш!...

То  ж  вирівняй  стан  свій.  прокинся,
Будь  кращою  в  краї  у  свому,
Збудуй  цілий  світ  -  лиш  для  себе,
І  будеш  щасливою  в  ньому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150856
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 25.12.2012


I`m Wind

Душу на папір

Я  знаю,  глибоко  в  душі  
Нам  не  потрібні  ці  вірші.
Хтось  критикує  нас.  Дарма,
Бо  не  у  всіх  талант  письма.

Ми  лиєм  душу  у  віршах
Та  чи  читає  хтось  цей  жах?
Та  й  чи  можливо  прочитати
Наш  стан  душі  і  точно  знати

Чого  я  хочу  й  відчуваю...
Ти  знаєш?  От  і  я  незнаю.
Не  треба  творів  цих  пустих
Бо  хтось  побачить  правду  в  них.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281321
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.12.2012


Олександр Деркач

БІЛЬ

Сидячи  на  підлозі
спиною  відчуваючи
холод  стіни
в  знемозі
до  крові  кусаючи
губи  німі  
повітрям  озвученим
наповнюєш  груди
ковтаючи  серцем
біль  неприручений
що  батогом  амплітуди
озветься
розмахнеться
і  лясне  
прицільно
відверто
між  ребра...

Цвяхи  завчасно
воском  натерто,
заплачено  требу.
Життя  не  дивуючись
ставить  питання,
заглядуючи  в  очі:
-  Біль  рецидивуючий...
Пролонгування
задіяти  хочеш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369903
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 09.11.2012


Lady Christianna

Мовчання для поета гірше смерті…

Мовчання  для  поета  гірше  смерті!
Коли  душа  знімівши    йде  собі
Стежиною,  де  всі  сліди  вже  стерті…
Коли  натхнення  тоне  у  юрбі…

Коли  ,  як  всіх,  ураз  сп'янила  осінь  -  
І  жовкнеш  ,  і  сивієш  мимохіть…
Коли  вже  зникли  чари  у  волоссі…
Коли  нема  і  спокою,  й  жахіть…

Коли,  зустрівши  мрію,  повз  проходиш,  
А  не  щосили  просиш  -повернись!
Коли  у  мареві  щораз  знаходиш
Ерзаци  щастя  ,  що  було  колись…


Кричіть  про  зраду  і  серця  роздерті!
Поети,  вас  благаю,  не  мовчіть!
Тоді  вірші  повстануть  проти  смерті,
Весняним  стане  цей  осінній  світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375635
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Іван Юник

Отрицание расстояния

Ты  где-то  очень,  очень,  очень,  очень  близко!
Под  тем  же  небом,  в  том  же  вечере…  Ты  здесь!
Луна  склонилась  для  тебя  настолько  низко,
Что  можно  на  неё  по  лестнице  залезть.
Ты  так  близка,  что  можно  помолчать  о  море,
О  том,  что  где-то  ждут  зимы  или  весны.
О  полуночном  задремавшем  светофоре,
Который  тоже  видит  красочные  сны.
Закрой  глаза!  Ты  тоже  видишь  меня  рядом?
В  полночной,  охватившей  город  тишине
Увидеть  можно  не  одним  лишь  только  взглядом  –
Просто  подумай,  лишь  подумай  обо  мне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376175
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Настуся

просто…

Прогноз  погоди  не  цікавив.  Ми  літали
Стикались  з  холодом    і  грілися  словами…
А  вільний  вітер  нам  наспівував  хорали…
Що  прямо  в  душу  його  синіми  губами…

Ми  забували  один  одного  зимою…
І  не  писали  маячні  на  тло  паперу…
Лиш  через  тиждень  або  два  ти  знов  зі  мною…
Приносив  усмішку  і  солод  від  еклеру…

Ми  не  любили.  Не  могли  прожить  без  зради…
Браслету  вірності  не  мали  на  зап’ясті
Один  у  одному  шукали  лиш  розради
І  задихались  у  миттєвому,  та  щасті…

Ми  все  долали.  І  печаль  свою  й  хвороби…
На  темних  вулицях  були  сама  бездомність…
Ти  був  життя  усе  жахливим  гідрофобом,
А  я  водою  –  щоб  розбавити  самотність

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376201
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2012


Мак Леланд

В твоїх синіх очах глибина…

Хоч  на  мить  би  відчути  іще  прохолодний  твій  дотик,
знов  здригнутись  душею  від  світла  у  серці  глибоко...
Знову  вечір,  світанок,  і  блимає  втомлений  гнотик,
витанцьовує  танго  невтомно,  безумно,  широко.

В  твоїх  синіх  очах  глибина  невимовна  і  щира,
в  них  захована  мудрість  і  море  безмежне  любові,
дай  хоч  раз  зачерпнути  і  дай  прорости  ще  раз  крилам,
непомітно,  безмежно,  нестримано  і  безумовно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356388
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 01.11.2012


Lady Christianna

А ти люби…

А  ти  люби…й  не  бійся  жити  далі,
Вогонь  душі  тебе  не  обпече.
Будуй  свої,  руйнуй  старі  моралі  -  
Забудь  про  все,  бо  час  таки  тече…

Спини  і  глянь  на  ту,  котру  кохаєш,
Врятуй  того,  хто  вчив  тебе  любить.
Людина  ти,  а  цього  ще  не  знаєш…
Людина  –  значить  вірить…значить  жить.

Не  накладай  німий  арешт  на  серце,
Не  будь  потворним,  наче  Доріан.
Душа  навіки,  а  краса  зітреться  -  
Все  ж  дзеркало  не  вилікує  ран…

Пройдуть  віки,  помруть  уже  поети,
Чи  буде  ще  Землею  ця  земля?
А  люди  затягнулися  в  корсети  -
Байдужі  вже  до  плачу  скрипаля…

Одна  любов  зостанеться    живою…
В  казки  і  в  диво  вірить  ще  вона...
Її  зуміли  виростить  ті  двоє,
Які  кохали…  їх  уже  нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352547
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 26.10.2012


archic

Равновесие

Да  ты  плюешь  на  равновесие,
и  искренности  нет  в  том  имени.
Я  у  порога  поднебесия,
тебя  на  звезды  снова  выменял.

И  провожая  многогранные,
дни  твоей  жизни  -  философия.
В  тени  казались  скулы  странными,
вполне  отчетливого  профиля.

Пусть  есть  загадка  в  необычности,
глаз  утонувших  в  очертании,
обыденной  боясь  привычности,
все  превращаешь  ты  в  скитания.

Да  ты  не  все  и  пожелание  -
узнать,  становится  пугающим,
как  ,вдруг  найти  к  утру  послание,
На  небесах  красиво  тающим..

Не  раскрывая  тайны  прошлого.
Увековечив  память  рифмами.
Как  было  мало  в  тебе  пошлого,
И  как  же  много  скрыто  мифами..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369811
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


беСтурботнЫй Маныяк

Что ты делаешь на небе?

Что  ты  там  нашла  на  небесах?
Что  ты  птицею  туда  летаешь?
С  жаркой  пеленою  на  глазах,  
И  в  руках  моих  все  таешь,  таешь...

Ты  пьянеешь,  но  не  от  вина
И  рыдаешь  все  же  не  от  боли.
Очень  рад  я,  что  моя  вина
В  том,  что  ты  летаешь,  -  моя  воля.

А  внизу  взрывается  вулкан,
И  живот  разорван  на  осколки,
А  в  глазах  –  бессмысленный  туман.
И  часы,  как  мертвые,  на  полке.

Время  спит.  Иль  умерло  для  нас.
Я  лечу  к  тебе  под  облаками.
Ты  кричишь!  В  тебе  живет  лишь  страсть!
И  огонь,  что  вспыхнул  между  нами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369603
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


Lady Christianna

Сучасність ця…

Тяжкі  часи…прощай  же,  Ренесансе!
Поглинув  все  жорстокий  модернізм…
Які  фальшиві  нині  всі  романси!
Який  ж  незламний  в  серці  атеїзм!

Тепер  руїни  стали  нашим  світом...
Кому  потрібні  війни,  вороги?
І  хто  ж  оті  художники,  що  літо
Заковують  у  холоди  ,  в  сніги?

Сучасність    ця  –  пора  оксиморонів...
І  музика  навколо  вже  не  та.
Немає  нот  і  співу  саксофонів  -  
Натомість  лиш  електрика  пуста…

Таблетки,  кажуть,  вже  лікують  душі  -  
Не  треба  більш  кохання  ,  ані  мрій  !
І  джентльмени  вже  давно  байдужі...
Чи  бідність  то,  чи  жадібності  рій  …

Куди  ти  йдеш,  о  Земле,  мати  наша?
Спинись,  згадай  історію  свою…
Чому  не  зберегла  священну  чашу,
З  якою  ми  не  згинули  в  бою?

Святий  Ґрааль  в  серцях  давно  розбитий..
В  театрі  вже  не  вишуканий  текст...
У  кого  крила…й  ті  уже  підбиті…
Сучасність  ця  –  для  нас  чавунний  хрест.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365728
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 01.10.2012


Христина Спринь

Я випила цю ніч усю до дна…

Я  випила  цю  ніч  усю  до  дна.
Тепер  я  тут.І  мій  нещадний  сторож
шукає  світ,а  світу  вже  нема.
Він  цілиться  у  щирість  наче  ворог.
О  боже,як  це  дивно!Як  банально!
Один  момент...І  сотні  тих  ночей!
А  сором  свій  лиш  віями  вуаллю,
Я  приховаю  від  пустих  очей.

Холодна  тиша.Звідкись  провідниця
кричить  на  мене,мов  оскаженіла.
А  я  прошу!благаю:"зупиніться!"
Постійте  там...Я  ще  недолюбила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368027
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Салтан Николай

Сльозами біль не приховаєш

Ти  близько,  але  так  далеко  -
На  відстані  дотику  рук,
О,  як  же  з  тобою  нелегко,
Бо  відстань  -  пожива  для  мук.

Я  вірний  їй  в  своїм  чеканні,
Немов  самотній  в  небі  птах,
Та  не  зізнаюсь  у  коханні,
Бо  сльози  й  досі  на  очах.

Я  витру  сльози  –  посміхнуся,
Хоч  і  лукаво  -  все  одно,
І  щиро  Богу  помолюся,
Щоб  дарував  тобі  любов.

Бо  ти  не  любиш,  не  кохаєш,
А  я  тебе  –  повір,  давно,
Сльозами  біль  не  приховаєш…
Лягли  слова  твої  на  дно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364939
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 25.09.2012


ХВіСт

*** (Моя душа зірветься…)

Моя  душа  зірветься  від  напруги,
Осколки  вдарять  в  стінки  мого  серця,
Яке  давно  уже  порвалося  на  смуги,
Які  у  злих  людей  в  руках  розтерті…

Моя  душа  зірветься  від  чекання,
Й  надії  птиця  лиш  розправить  крила,
Як  знов  розіб'ється,  хоч  і  буде  остання,
Об  мого  порваного  серця  стіни…

Моя  душа  зірветься  від  любові,
І  все  кохання  вилетить  із  неї,
І,  впавши  краплями  коричневої  крові,
Зіткнеться  замість  з  серцем  –  із  землею.

Весна  1998р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361630
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


Fairytale

Навіть якщо

Навіть  якщо  ти  не  любиш  спогадів
І  віддаєш  перевагу  самотності.
Навіть  якщо  не  теприш  цих  здогадів,
Щодня  вдягаєш  маску  безтурботності.

Навіть  якщо  ти  не  віриш  у  казки,
І  те  не  говориш,  що  хочеш  сказати.
І  навіть  якщо  ці  безглузді  рядки
Не  будеш  ти  тихо  ночами  читати.

Навіть  якщо  тебе  ці  ранять  слова
І  стає  важко  дихати  вечорами.
І  навіть  якщо  ти  не  любиш  дива
І  тебе  тільки  нудить  від  слова  "драми"

Та  ти  завжди  пам'ятатимеш  мене
Надто  замріяною  й  божевільною.
І  добре  знатимеш,  що  це  не  мине,
А  я  вже  ніколи  не  буду  вільною.

_
І  навіть  якщо  тисячі  "якщо"  схочуть  нас  заполонити,
Викрасти  мрії  або  за  живе  ще  вкусити,
Наші  серця  ніколи  не  зможуть  розбити.
Все  лиш  тому,  що  ми  просто  навчились  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360323
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 01.09.2012


Kotyaka

Просто емоції. Адресовано Янголу-охоронцю.

Ось  наївність  свята  -  мій  протектор.
Пазлів  знову  складаю  уламки.
Я  сьогодні  талант-архітектор,
Мій  шедевр  -  то  повітряні  замки.

Із  надуманою  безтурботністю
Позмагавшись  з  людською  природою,
Я  тепер  заквітчалась  самотністю
І  її  називаю  свободою.

Від  людей  заховалась  за  стінами,
Спопеляю  безжально  мости.
Дні  і  роки  пливуть  за  хвилинами  -  
А  мене  зрозумів  тільки  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361333
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


irinag

Нашепчи мені кохання.

Перешіптувались  ми  в  думках  з  тобою,
Ти  казав,  що  так  ніколи  не  любив.
Я  сміялась  і  вдавала,  що  не  чую,  
Лиш  для  того,  щоб  ти  знову  повторив.

І,  здається,  що  Земля  вертілась  швидше,
Цілий  світ  тоді  радів  за  нас.
Пошепчи  мені  на  вушко  те,  одвічне,
І...  для  мене  зупинився  час.

Почуття  небес  сягнули  стрімко,
Вітерець  нас  вальсом  закружляв.
І  блукала  думка:  хоч  би  тільки
Ти  мене  нікому  не  віддав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347064
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 29.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012


Антон Срібний

Love is Dead. .

Вони  були  надто  потрібні  один  одному,  щоб  не  зустрітись,
І  водночас  –  занадто  ідеальні,  щоб  бути  разом,  –
Так  вона  думала  грудневими  ранками,  намагаючись  зігрітись,
Доки  він  ставив  змерзлі  хризантеми  в  її  непрозору  вазу.

Дуже  швидко  зізнались  в  любові,  оголивши  власні  прагнення,
Лишивши  замало  простору  для  особистих  секретів
І  страхів,  що  стали  тепер  немов  дикі  звірі  –  загнані,
Переховуючись  у  ванній,  щоденниках  і  нічному  і-неті.

Вони  були  надто  різні,  щоб  один  одного  не  привабити,
Але  стали  надто  споріднені,  щоб  продовжувати  кохати…
Тож  за  рік  їх  любов  померла,  і  ніщо  не  змогло  б  завадити,
Вони  поховали  її,  поплакали  і  розійшлись…  у  різні  кімнати…

(2011  рік)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336945
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Антон Срібний

Різні

Ми  з  тобою  настільки  різні  –
Як  радянські  й  диснеївські  мультики.
Я  не  можу  без  Кафки  пізнього,
Ти  не  можеш  –  без  фільму  «Сутінки».

Ти  так  віриш  в  кохання  і  долю,
Я  ж  бо  просто  тобою  захоплений,
Ще  не  звикла  до  гострого  болю,
Іще  мрії  твої  –  не  потоплені…

Ти  п’янієш  від  склянки  шампанського,
Я  п’янію  –  від  думки  про  тебе…
Щонеділі  –  ток-шоу  Доманського,
Поцілунки  –  під  зоряним  небом.

Я  –  спалив  всі  іконні  мармизи,
Ти  ще  ж  віриш  у  ласку  божу…
Ми  з  тобою  –  настільки  різні,
Безнадійно,  відверто  не  схожі.

(2011)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338126
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 29.05.2012


Rukosh

Порнуха

Що,  зацікавила  лиш  назва  ?
Чого  зайшов,  розвісив  вуха  ?
Скажу  відверто  і  відразу  -  
тут  мова  не  про  ТУ  порнуху.

Собі  ми  вибрали  "начальство",
Воно  клялось  народ  любити,
і  Україну  повсякчасно
від  всіх  напастей  боронити.

Про  Україну  вільну,  нову
народ  вже  мріє  п*ятсот  років,
Та  що  отримали  натомість  ?
Нас  "люблять"  раком,  потім  боком  !

Коли  ти  Ореш,  як  волами,
і  день  і  ніч,  аж  очі  пухнуть,
А  у  Тігіпка  діаграми
що  все  ніштяк  -  оце  порнуха  !

Як  соромлЯться  твої  діти
в  своєму  дранті  йти  до  школи,
А  ти  не  можеш  пояснити
Чому  ти  так  "працюєш  кволо"  ?!

Коли  ти  вже  міркуєш  зранку  -
чим  завтра  їх  нагодувати,
Азаров  інженерам  радить
Побільш  картоплі  засівати  ?!

Коли  в  країні  жити  страшно,
коли  ми  всі  в  багні  по  вуха,
А  в  Межигір*ї  гольф  і  яхта  -
Оце,  я  вам  скажу,  порнуха  !

Коли  бандити  гроші  мають,
і  суд,  і  прокурор  їх  слуха,
а  в  вас  "законно"  забирають
батьківську  хату  -  це  порнуха  !

Коли  твоя  старенька  мати
боїться  визирнуть  із  двору,
щоб  джипові  не  "заважати"
коли  в  кабак  летять  мажори,

коли  нема  куди  подітись,
коли  менти  -  ще  гірша  банда,
і  краще  з  ними  не  зустрітись  -
оце  і  є  порнуха,  брате  !

Ми  люди  чи  вже  стали  скОтом  ?
Все  ж  люди  ?  То  скажи,  мій  брате,
Чом  дозволяєм  цій  мерзоті  
Порнографічно  керувати  ?

Чи  є  в  нас  совість,  честь  і  гідність  ?
Чи  гречка  й  молоко  згущене  ?
Чи  ми  дурні,  тому  що  бідні  ?
А  бідні,  бо  дурні,  напевне  ?

Ми  маєм  досвід,  та  дипломи,
є  розум,  на  руках  мозолі,
але  не  можем  все  одно  ми  
хазяйнувати  в  своїй  долі!

Коли  пузатий  райначальник
без  хабара  не  дасть  дихнути,
та  ще  й  життю  тебе  навчає  -
то  може  час  вже  схаменутись  ?!

То  може  вже  порнухи  досить  
в  Шевченковій  Вкраїні  милій  ?!
То  може,  двадцять  років  посту  -
Це  забагато  й  вже  несила  ?!

Спитай  у  себе  і  у  Бога,
що  скоро  знов  для  нас  воскресне,  
чи  на  таку  собі  дорогу
ти  сподівався  ?  Тільки  чесно  !

Наважся  на  своє  питання
від  серця  відповідь  відчуть.
Не  зрадь  батьківські  сподівання.
Є  бюлетень.  Є  вила.    В  путь  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329250
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 29.05.2012


Андре Ільєн*

Відвертість

Зроду  не  бачачи  сліз
Камінь  за  тіло  сприймаючи
Темний  завше  твій  світ
Та  ти  живеш  не  зважаючи
Вірячи  в  тиші  іскри
І  у  слова  ледь  чутні  
Свічі  надії  не  згасли  
Мрії  довкола  присутні  
Зроду  не  чуючи  слів
Листя  не  наче  кайдани
Вирвані  з  чужих  снів
В’яло  зализують  рани
Тіло  здригається  в  попелі
Спалених  нами  днів
А  у  твоїй  свідомості
Щастя  розлогий  покрив
Очам  так  боляче  від  чорноти
Бо  ж  зрячий  всяк  душею
Та  серце  просить  лиш  світи
Відвертістю  своєю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302403
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 29.05.2012


amigo

Любовь и кашель скрыть нельзя

Ты  веришь  мне?  Ведь  я  старался,  
Я  прятал  свой  влюбленный  взгляд.
Я  так  упорно  не  сдавался
И  продолжал  свой  маскарад.
 
Я  улыбался  безразлично
Дрожа  внутри  всем  естеством,
В  руках  держал  себя  отлично
Хоть  убивался  день  за  днем.
 
Но  вот  беда,  я  всё  ж  сорвался,
Тебе  в  любви  признался  я...
И  всё  насмарку,  зря  старался,  
Любовь  и  кашель  скрыть  нельзя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302275
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 27.05.2012


Fairytale

Не дай забути…

Не  дай  мені  забути  все,  благаю!
Не  відпускай  і  крил  не  відтинай.
Так,  буде  складно.  Думаєш,  не  знаю?
А  ти  хоч  мої  мрії  не  вбивай.

Не  дозволяй  втекти  або  сховатись.
Я  хочу  щастя.  Чого  ж  прагнеш  ти?
Можливо,  досить  нам  з  майбутнім  гратись?
А  може,  краще  назавжди  піти?

Не  дай  мені  ще  й  збожеволіти,  не  треба.
Я  вже  не  маю  сили.  Зачекай!
Мені  ж  без  тебе  -  сонцю  як  без  неба.
Ти  так  потрібен.  Досі.  Пам'ятай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332900
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 22.05.2012


irczyk

Що таке радість?

Що  таке  радість?  Це  слово  простеньке
 вкладає  у  душу  п'янкі  сподівання.
 Це  зоряні  ночі,  це  дотик  маленький,
 це  перші  кроки  і  перше  кохання.
 Це  очі  дитини,  що  світяться  ясно,
 це  дивний  хлопчисько,  веселий  такий.
 Це  стан,  коли  справді  на  серці  прекрасно  -  
 обережно  іди,  і  його  не  розбий.
 Радість  -  це  совість  чистенька  без  плями.
 Це  мир  в  моїм  серці,  здорова  сім'я.
 Щаслива  усмішка  тата  і  мами  -  
 це  все  називається  радість  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339098
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Fairytale

Ти теж

Ти  пекельний  для  мене  рай.
Незамінний,  тож  так  і  знай.
Нас  поглинули  чари  мереж.
Я  вже  втрачена.  Ти,  мабуть,  теж.

Відчуваю,  що  я  не  сама.
Майже  вірю,  що  все  не  дарма.
Ще  є  відстань  і  час.  Без  меж.
Я  з  цим  впораюсь.  Знаю:  ти  теж.

Майже  літо  чи  досі  весна?
Божевільна  я,  як  і  вона.
Ще  чекаю  чогось  і  все  ж
Сподіваюся  досі.  Ти  теж.

Ті  не  сказані  мною  слова.
Я  ще  вимовлю.  Будуть  дива.
Ти  за  мною  більше  не  стеж.
Я  чужа  всім.  Власне,  ти  теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339078
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012