(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2013
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 18.04.2013
"З кожним може трапитися весна."
В. Слапчук
Нема кому
у спустошеному небі
щастя намалювати.
Сліпий художник,
у якого ще вчора
тріщала зима під пензликом,
завтра стане генієм.
Тому найкраще,
щоб годинникова стрілка
зупинилась сьогодні.
Сіре кошеня
повертається нізвідки
покинутою вулицею.
Взяти б та й заплакати,
але на дорогах і без того
ожеледиця.
У дівчинки серце таке гаряче,
що під ногами
лід тане.
І тільки вона розуміє,
Що весна може трапитись
з кожним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220509
дата надходження 06.11.2010
дата закладки 18.04.2013
Я не вмію малювати, друже мій,
Пробач...
Задивляюсь на твоє фото...
Німію у боязкому зачаруванні.
Десь у найтемішому куточку ніким ще незвіданої сутності
сумує мольберт...
Аркуші пахнуть сірістю, чи сирістю, чи буденністю запраних доріг...
Ображено загусли акварелі....
Послухай, рідний мій, чуєш...
Я не вмію писати картини...
Не вмію серед цієї
Своєї, твоєї, чужої досконалої завершеності бачити сенс.
Я не вмію між цього незвідано-довершеного сенсу
знаходити нас...
І не вмію змивати наші імена з пересічних сердець,
Як змиваю з пальців свого безликого Я гуаш...
Я не вмію дихати без тебе
І не можу дихати тобою.
Портрети, пейзажі, нариси, замальовки...
А потім
кістки перону, заїжджені дороги, запізніла весна...
І моє останнє пробач
за нашу Любов,
якої я не вмію малювати.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192655
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 18.04.2013