Спочатку тебе репресую.
Моя влада не матиме меж.
В кайдани тебе заточу я ,-
Візьму під домашній арешт.
Я буду тебе катувати,
А ти відчуватимеш втому.
Ти будеш благати мене-згвалтувати,
Та я не зупинюсь на цьому.
Я загортатиму тебе у свій джихад,
Усе міцніше щогодини.
В тебе ввійду,як НАТО у Белград,
Та лишу по собі одні руіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539150
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 29.11.2014
Новий бар'єр - нові змагання.
Мої стрімкі до тебе домагання.
Ця естафета, з трибуни крики,
Гукають люди, щоб нас добити.
Спогади, мої беспечні таракани,
В твоїх думках, в моїх питаннях.
Забути хочеш, навіяло і без прощання,
Не обніму, та і без взаємного вітання.
Безсило, темно, як у підвалі
Так сиро, холодно. Бажання,
зігрити тіло, як у гарячій ванні
твоє. Моє, лише у сподіванні.
Слізьми дотрем останні рани,
Твоїми грішними, мої кохані.
Зігрію ковдрою, що зветься тілом,
І уколю собою, немов засохшим сіном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538551
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 22.11.2014
вікна твого будинку, що виходять на задній двір,
де помирають бомжі і проростає трава
крізь їхні промерзлі тіла
наче ножі
комбайнів у гарячі жнива
той двір збирає улітку дітей і соціальний працівників,
статево незрілих школярок
чиї матері
повертаються п’яними
і без спідньої білизни
у травні
двір з того боку давить око у твоє опівнічне вікно,
висмоктуючи усіх равликів з вогких кутків
чорних мишей з людськими очима
татуйованих наче на зоні птахів
ти досі боїшся вітчима
спогадів і павуків
а він приходить до тебе в кімнату
щоночі
восьмипалимм чудовиськом:
«я не хотів, дівчинко,
не хотів…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537987
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Орбит со вкусом похмелья,
День не задался.
Трещит, чернеет и тлеет
Твоя папироса.
Словно мы незнакомы -
Каждый день с тобой:
Кома идёт за комой -
Любовь, нищета, запой.
Прозрачные, белые шторы
И съёмных квартир чреда.
И хочется выйти из комы -
Но еду с утра туда.
Люди в случайном порядке.
Чугунное солнце, август.
Рыжие, жгучие блики.
Трамвай распускает парус.
Родинки, позвонки, лопатки -
Прижаться к тебе голодным.
Обнимать мертвой хваткой,
Не выходить из комы.
Разбиться б на повороте,
Обыграть жизнь по - новому.
А ты сидишь напротив,
И вещи запакованы.
Уедем, всё изменится -
И жизнь другая снова.
Проснёшься и мерещится:
Кома, кома, кома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519372
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 23.10.2014
...День від`їзду-найтяжчий день.Чому так завжди?!Чому не вчипитись і не сказати:\"Не їдь,лишись або я з тобою...\"
Завжди обираю не ту...
Дядько,близько якого ми куштували хот-догами був напідпитку,та все ж головне питання я встиг йому поставити:\"Що найважче в житті?-Утримати біля себе жінку\".
Ти сказала,що ти і так поряд.Я просив почекати місяць,а потім переїду до тебе.
Якось це спонтанно.
\"Я довіряю тобі\"
\"Я тобі\"
Це були наші останні слова сказані один одному при світлі сонця.
Я гадав,що буде важко.
Що хтось зірветься.Але я й гадки не мав,що так швидко...Це була ти...
Для тебе це була пригода.Для мене вже котра за рахунком ілюзія...
...Стоючи на краю і дивлячись вниз все здається дуже малим,приплюснутим,дрібним...Вітер їбашить в лице розносячи шматки паперу по світу і на саме дно.І чомусь здається,що я там опинюсь раніше ніж будь-який папір,що згодом накриє мене..
P.S.2011 рік,десь в сторону Львова(ну,як завжди)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527128
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 19.10.2014