Антон Срібний: Вибране

Мазур Наталя

Зустріч

Зустріч  ця  не  випадкова,
Знали  вона  і  він.
Очі  у  очі...  Ні  слова  -
Пам'яті  бив  передзвін.
Хоч  розгубилось  у  плині
Ситого  штилю,
Однак
Це  почуття  по  краплині
В  душу  сочилося.
Смак
Напівзабутого  тіла,
Рук  розпашілих  тепло.
Наче  уперше,  несміло
Пив  поцілунки.
Кого,
Де  і  коли  розпитати
Про  швидкоплинність  життя?
Доля  щасливі  дукати
Сипле  лиш  мить.
Почуття
Знов  спалахнуло  квітково.
Танув  напруження  лід...
Зустріч  ця  не  випадкова
В  серці  залишила  слід.

28.03.2013р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413392
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013


Олекса Удайко

Тебе нема, і дні – як ночі

                 Тебе  нема,  і  дні  —  як  ночі...
                                                                 В.  Сосюра

Тебе  нема,  і  дні  –  як  ночі,
І  серце  рветься  у  журбі
До  джерела,  де  ти  наврочиш,
Щоб  я  молився  лиш  тобі.

До  тої  пам'ятної  миті,
Коли  шептала  ти  мені
Слова  нестерпної  блакиті;
Коли  у  світанковім  сні

Летіли  ми  на  тій  планеті,
Де  чайки  плакали  ридмА
Про  щастя  разом  бути  в  леті.
Про  це  ти  мріяла  й  сама...

Ти  будеш  там,  за  океаном,
Де  гори  і  чужі  жалі.
Я  ж  буду  тут,  моя  кохана,
Тебе  чекать  на  цій  землі.

Землі,  де  мрія  тополина
Нас  тихо  в  трави  повела...
Там  квітне  в  самоті  калина
Під  хатою,  що  край  села...

...Я  буду  ждать,  бо  в  серці  рана
Й  передчуття  здійсненних  мет.
Вернись  притьмА,  моя  кохана!..  
Я  –  твій  керманич  і  поет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400066
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 14.03.2013


Migelito

КОХАЙМОСЯ ДО ЕПІЛОГУ

Давай  розпочнемо  сьогодні
Історію  щастя  з  тобою
Якими  б  не  були  прологи
Кохаймося  до  епілогу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389812
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2012


Салтан Николай

Пір’їнкою запала мені в серце

Пір’їнкою  запала  мені  в  серце,
Так  ніжно-ніжно  взяла  у  полон,
І  ніби  привідкрилося  віконце,
Коли  відчув  тепло  твоїх  долонь.

Та  не  питай  чого  на  серці  тепло!
Чому  так  гірко  сльози  пролились!
І  не  питай,  чого  я  вірив  в  пекло…
Ти  не  питай…  а  просто  пригорнись.

А  я  згадаю  ще  не  раз  цей  серпень  -
Він  дарував  забутому  єство,
І  допоміг  втекти  від  неповернень
В  омріяний  лиш  мною  статус-кво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 02.09.2012


Михайло Плосковітов

Повінню…

А  ти  до  мене  повінню  прийшла  б,
у  ранні  дні    березового  соку?...
Схлипне  під  вітром  давня  ковила
від  холоду,  неначе  ненароком.

Ледь  чутно  линув  перший  пробний  свист
аж  з  піднебесся  –  м’яко  –  голос  пташки.
Смолисту  одіж  яблуневий  лист
із  бруньки  пробивав  зеленим  цвяшком.

Бурхливу  повінь  оминути  ж  міг,
березам  квітень  дарував  сережки.
В  житті  є  сотні,  тисячі  доріг,
а  наші  –  перетнулися  на  стежці.

Лиш  очі  говорили…  мить  теплА
по  тілу  розливалася.  Усюди.
То,  ти  до  мене  повінню  прийшла,
і  хвилею  захлюпало  у  груди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 07.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2012


Svetok

Уявні мости

Дивись  мені  в  очі.  В  очі  дивись.
Це  любов?  Це,  по  твоєму,  щастя?
Ніколи  не  буде  так,  як  колись,
А  жити  минулим  -  не  вдасться.

Тримай  мою  руку.  А  в  тім...  Відпусти.
В  цих  дотиках  сенсу  немає.
До  тла  догоряють  уявні  мости...
Нікого  ніхто  не  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343983
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 16.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012


Svetok

Коли рветься

Де  рветься  нитка  -  хтось  один  згоряє.
Тоді  на  рани  -  інший  сипле  сіль.
Любов  жорстока...  Іноді  вбиває.
Вбиває  все...  і  залишає  біль.

Де  рветься  нитка  -  значить  було  тонко.
Значить  не  варто  вузлики  в"язати.
Не  мають  сенсу  зламані  стосунки.
Смертельнохворе  -  вже  не  врятувати.

Де  рветься  нитка  -  плакати  не  треба,
Щоб  не  пекло  пораненій  душі.
Де  рветься  нитка  -  потай  рветься  небо.
Де  рветься  небо  -  пишуться  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305606
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 04.06.2012


Svetok

Механічно

Подивись,  я  зламалася  навпіл,
І  не  плачу..    Лукаво  всміхаюсь.
За  болюче  минуле  і,  навіть,
За  гріхи  ні  секунди  не  каюсь.

І  не  жаль,  що  тепер  до  вподоби
Завдавати  усім  тільки  болю.
Я  давно  не  люблю,  та  як  робот,
Механічно  цілуюсь  з  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312889
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 03.06.2012


Марта Мохнацька

''тоді, коли наші серця зацементують перші інфаркти…''

тоді,  коли  наші  серця
зацементують  перші  інфаркти,
коли  я  не  впізнаю  твого  лиця
крізь  вуалі  із  катаракти,
тоді,  коли  наші  хребти
складуться  у  знаки  питання,
коли  гавкотом  хрипоти
звучатимуть  наші  гортані,
тоді,  коли  колінвал  кісток
заіржавіє,  ніби  зброя,
що  принишкла  на  дні  річок
ще  з  минулостолітніх  воєн,
тоді,  коли  гострий  кут
мої  вилиці  стеше  в  скелясті  -
аж  тоді  я  скажу,  мабуть,
чим  бути  могло  би  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.06.2012


Троянда Пустелі

з присмаком кави і ромашки…

Примружую  очі,  щоб  уявити  тебе  (не)  оголеним
Торкаюсь  руками  своїми  віддАвна  кволими
Гортаю  сторінки  книжок  непрочитано-різних
І  бачу  у  них  твої  рани  протерті…  наскрізні

Примружую  очі,  прогріті  нічними  кошмарами
В  них  ми  –  перехожі,  за  руки  із  різними  скнарами
Ти  бачиш  ті  самі  кошмари,  лише  з  хепі-ендами
В  житті  наставляємо  надто  відмінні  акценти  ми
_________________________

Примружую  очі,  щоб  кавою  нюх  насолОдити
Обпеченим  зерням  мені  відтепер  не  нашкодиш  ти
Я  бачу  наскрізь  тобою  (не)  відкриті  сторінки
Покайся.  Порви  всі  оголено-стомлені  знімки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332117
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 30.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2012


Bodya Caulfield

Весняна увертюра

Дівчинка  укрита  темною  постіллю  пізньої  Осені.  Дівчинка  -  помста.
Ніч  вкриє  твої  поснулі  органи.  Поки  ти  спиш,  морозними  склепами  золотого  цвинтару  блукаючи,  зорі  напиваються  запахом  твого  волосся.
Обережно  підіймаєш  зів'ялі  квіти  з  фарфорових  стель.  Ходиш  по  стінам.
Ніч,  мов  день.
Хвилини  загубилися  у  постелі.
Затерті  джинси.  Затерті  й  твої  слухові  рецептори.
Слухаючи  Нірвану  втрачала  зв'язок  із  дійсністю.  Випивала  до  дна  денну  норму/дозу  музичного  накотику.
Далі  сон.
Горбаті  дахи  будинку  тихо  скрипіли  під  твоїми  ногами.  Співала  разом  із  кі(и)шками.  Ніч  засинала  від  твоєї  колискової.  Втомлене  небо  посміхалося.  
Після  цього  ти  вбивала  мене/ніщо  пострілами  своїх  очей.  Кажу  ж,  дівчинка  -  помста.
Бруківка  пашіла  ароматом  пізніх  яблук.  Проводиш  руками  по  землі.  Збираєш  відбиті  зорі  у  водах  Дунаю.
Вони  змиють  солодку  кров  на  твоїх  руках.
Тунелі  десь  там  -  (за  дном)  звиваються  зміями  поміж  твоїх  пальців.  Покровителька.
На  твоїх  віях  завмирав  перший  іній.
Віяло  першим  зимовим  холодом.
Ти  ще  молода.  Часу  ще  багато.
Дівчинка-помста.  Дівчинка-весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321310
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 19.05.2012


Bodya Caulfield

твій улюблений - фіолетовий…

Я  тихо  посміхнувся  в  темряву  крізь  морозну  шибку,  вдихаючи  солодкий  запах  пізньої  Зими,  що  неквапно,  боязко  проходив  повз  милі  тріщинки  старого  вікна.  Привіт.  Чудовий  вечір,  правда?
Ти  захоплено  видихнула.  Я  відчуваю  твій  усміх,  він  теплий  і  зігріває  мене  в  цей  останній  лютневий  вечір.  Подивись  на  небо!  Спробуй  його  на  смак.  Чорничний,  мій  улюблений.  А  колір?!  -  мовиш  ти.  
Я  підхоплю  на  одному  диханні  -  ми  розділяємо  це  повітря  на  двох,  воно  наше:  Твій  улюблений  -  фіолетовий.  Чому  воно  такого  кольору?  -спитаєш  ти.  
Ангели  розлили  фіолетову  фарбу,  малюючи  для  тебе  чорничні  ночі.  Ніч,  як  спосіб  життя,  як  мить  для  здійснення  найголовніших  мрій.  
Це  геть  прекрасно.  Це  щастя!  -  промовиш  ти.  
Твоє  "геть"  вже  не  ріже  мені  вухо.  Це  така  собі  звичка!  Мій  приємний  спомин  про  тебе.  
А  ще  твої  парфуми!  Стандартні,  зовсім  не  оригінальні,  але  наповнені  тобою  -  твоїм  характером,  посмішкою.
Ти  завжди  різна  -  запах,  колір  очей,  настрій.  
Пахнеш  малиною,  м'ятою,  шипшиновим  чаєм.
Світлі,втомлені  очі;  темні,  веселі;  шалені.  Прекрасні.
Посмішку  я  відчуваю  за  багато  метрів,  через  телефон,  через  книги,  які  ти  читала.
Я  малюю  на  запітнілому  вікні  пацифік!  Твоя  слабкість.  Моя  звичка,  набута  завдяки  тобі.
Скарлет.Тезі.Шерлі.  
Тесс.  "Сс.."  -  ніжно,витончено,  солодко,  мов  чай  з  лимоном.  Правда  ж?
Мері.  Кейт.  Емілі.
49  синочків,  51  донечка,  ти  ж  не  забув,  правда  ж?
А  як  же  Меггі?
Ах,  Меггі.
Ми  можем  годинами  говорити  про  наше  майбутнє,  обирати  імена  нашим  дітям.  Просто  мовчати.
Тиша.  Ти  терпляче  вслухаєшся.
Нас  розділяє  велика  відстань.  Декілька  кварталів.  Тисячі  вікон  з  тьмяним  світлом.  Мільйони  телефонних  ліній.  Але  ти  близько.  Тут.  Я  можу  доторкнутись.  Почути  твій  голос,  запах.
Я  тебе  люблю.
Ти  мене  любиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318322
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 19.05.2012


Артур Сіренко

П’єро медитує

(Збірник  неканонічних  хокку)

     "П'єро  задається."
                     (Михайль  Семенко)

     *      *      *
Врятував  дерев’яного  дурника.
Він  не  знав,  що  вогонь  це  звільнення.
Смішний  Буратіно…

     Перший  монолог  П’єро

Вони  теж  ляльки
В  театрі  абсурду  -  
Ці  глядачі…

     *      *      *
Тінь  коливається  маятником
На  землі,  на  траві,  на  воді.
Буратіно  повісили…

     Другий  монолог  П’єро

Кличуть  лікарів.
Дерев’яне  тіло.
Піду  копати  могилу…

       Третій  монолог  П’єро

Вони  не  втямлять  ніколи
Чому  я  з  театру  втік
Ці  голови  повні  тирси…

       Четвертий  молог  П’єро

Хотів  я  зіграти  Гамлета
А  не  героя-коханця
В  цій  виставі  безглуздій…

     *        *      *
Пішов  шукати  країну  дурнів.
Він  не  знав,  що  постійно  в  ній  жив.
Дивак  Буратіно…

   *      *      *
Бородань  під  деревом.
Запах  хвої.
Шишка  в  руках…

   *      *      *
З  черепахою  розмовляє
Серед  брудного  озерця.
Літній  ранок…

     *      *      *
Сховала  в  пивниці
Довгоносого  шибеника
Молода  німфоманка…

     *      *      *
Створений  з  дерева
Деревом  лишиться.
Поливаю  квіти…

 *      *      *
Запах  палених  ганчірок
П’єро  єретиком  визнали
В  театрі  ляльковому…

     *      *      *
«Він  був  правий....»
Буратіно  зістарівся,  бороду  зачісуючи,
П’єро  згадує…

                                           1995

(Світлина  з  мережі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337500
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012