: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2012
амфетаминами запрещенных стихов не наешься
раскаленным оловом кофейных слёз
из твоих вербальных желез
не напьешься.
^
оно оседает в памяти
тяжелыми малоподвижными воспоминаниями
канцерогенами
страха и бессилия
генами передаваясь моим будущим
всё еще чистокровным ощущениям
всё еще покоя и всё еще
уверенности
в безверии.
они проникают на территорию меня
заражая и разрушая структуру
истончавших граней сознания
неизлечимым
чувством
потери
насквозь пронзая и без тебя парализованное сердце –
иглой
абсолютного
отчаянья
поглощая изможденную душу –
пустотой
врожденного
одиночества
и все последующие роковые события –
вместо долгожданного летального исхода
становятся лишь ожиданием
пыточного
продолжения
конца
и вместо года мы мучаемся целую вечность
которая заархивирована в секундном взгляде
в случайном прикосновении
твоей
звезды
смерти
имеющей замедленное опустошающее действие
направленное против нечеловеческих чувств
звезды
содержащей мертвые молекулы кислорода
который неспешно отравляя меня извне
когда-то
точно
убьет
изнутри..
^
и ни в одной из вселенных
ни одного из параллельных миров
нигде
«голод жизни» не погасить
отчаянной потребностью умирать..
умирать каждый раз
после радиационного заражения
мимолетным ледяным взглядом
умирать после приема смертельной дозы
невыносимо терпких
и неимоверно нежных
слов
с исцеляюще-уничтожающим
свойством
слов
из навсегда
родных
уст
любимой
..нигде кроме нашего мира
вдов
еще
живых
поэтов..
^
я не смог бы признаться в твоей убийственной
любви
к..
*фоновая композиция –
A Swarm of the Sun «I Fear The End»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337697
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 24.07.2012
условные игры, игривые условности
ты все ещё смотришь "поле чудес"
ах это так утомительно детка
а я хочу свой собственный лес
где на каждой ветки
весят красивые фрау
с белыми бантами, да детки
и несомненно одетые в фельдграу
я непрочь трахнуть немку
а может даже женится на ней
устроить персональный ад
всего на минутку
на несколько дней
зато каждый вечер повторять
Брест и Сталинград
с перерывами на ужин и чай
я хочу свой собственный Дахау
или Аушвиц или Биркенау
черт подери
дружить с Овчаркой людоедом
которую будут завать Мессер,
и она будет спать у кровати,
хотя будет порядочной сукой
пить шнапс наблюдая
со скукой очередной расстрел
разделить весь мой мир
на полосы траншей
подарить всему миру
войну, гранаты, и окопных вшей
предложу всем своим мыслям
поделится на лагеря
на первых, вторых, и левых...
а потом тихонько застрелюсь
в конце сентября
мой мир прекрасен черт побери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271443
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2012
По желтому свету ломкому
резных ночных фонарей
раскинулась поле жизней
поле брошенных дней
из серых вечерних комнат
одевая ветровки как броники
выходим мы в мир героями
кадрами криминальной хроники
и такт в этой жизни прост
иди не глядя назад
вставай всегда в полный рост
чуть что хватайся за нож
заточку, кастет, травмат
на что бы это не было похоже
тебя никто не осудит
и не пожалеет тоже
такой у нас мир многогранный
здесь за доброту бьют по роже
и в так шагам кивает
надежная как молитва
за голенищем ботинка
кривая опасная бритва
переулками перечеркнутая
в белом как невеста
зыбком снежном мареве
спит моя Одесса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244989
дата надходження 05.03.2011
дата закладки 23.07.2012
Просто жовтіє ліхтар. Просто сніжить і все…
Мороз захлинається ніччю…
А Душу трясе… Трясе…
Ліхтар. Він же світить тільки.
Узимку скупий на тепло.
Куди Ти пішов…? І звідки?
І як мені схаменутись… Де я? -
Поза зоною всіх досяжностей.
15.02.12 23.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352499
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Сонце мого духа непорочне...
світло сизе сієш ти навкруг...
Тепло поглядом мені співаєш...
я інкогніто твій перший друг
я вдихаю голосно і тихо
пахощів твоїх простих діянь
З кожним разом знову відкриваю
Іншу невідому раньше грань
я без твоїх ліків ніби мертвий
я сміюся як смієшся ти
я на тебе зовсім не впливаю
тільки мрію в тінь твою ввійти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335828
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 23.07.2012
Тепер часто задаюся питанням: хто тут справжній? Чи правда те, що ти мені говориш, чи правда те, що я думаю і чи існуємо ми як одне ціле? Скажи! Бо чим далі тим більше мені починає здаватися, що я для тебе ніхто! Дивно. Страшно.
На вулиці всіх закутує ніч. Тебе нема. Ти з кимось і мене це лякає. Хто я? Хто ти? Може тобі розповісти казку на ніч? Чи може страшну комедію? Чому ж ти мовчиш?
Тіло огортає музика і алкоголь, чужі руки і чужі слова. Ми брешемо чи просто так тихо говоримо? Скажи ж! Прошу… У яких очах ти зараз, у якій позі. В кому ти не був, у кому ти не є. А ти зі мною. Я боюся, що втрачу, бо не відчуваю тебе поруч. Чому? Я падаю все далі і далі. Ноги підкошуються і не вистачає повітря… бо тебе нема. Ілюзія безпеки, ілюзія миру! Не існує…
Цукерки і шоколадки. Ноги, мязи, прес і руки. Хто ти і чому там стоїш? Навіщо? Ти був такий раніше чи просто…? Напевно просто, бо складно не буває! Складно лише у нашій голові і фантазіях, а світ насправді простий. Але тебе досі немає. Ти зник. Як марево і як сон. На завтра навіть не згадаю про що, але буду пам’ятати, що було… Хотілося щоб ти був як найблище, як найсолодше, але саме цього не сталося. Біля, але далеко, з але не зі мною. Сьогодні? Завтра? Чи може вчора? Коли я дізнаюся про тебе? Як раніше дізнавалася… Та вже не витримаю. Ніч навколо і море…
Тягнеться далеко простір, забирає мене з собою. Відпусти побути самій. Відпусти зникнути звідси. Відпустіть всі. Я не маю бути тут. Ви мене не зрозумієте, а я вас. Ніхто і ніколи! Немає таких. Постійно в середині сама, бо боюся Вас! Ви зраджуєте… Люди-люди…
Я тебе кохаю! Кохаю сильно і до без тями. Кохаю так, як ніколи не думала. І де ж ти? коли я хочу тобі це сказати… У чужих руках, у чужих думках. Не має місця? Не має місця під небом? Що ж, не дивно! З самого початку, з самого кінця. Виноград плететься і капає морозиво. Злітають птахи і падають літаки. Хто ви? Хто ви? Хто я? І де ми? Коли говорить голос, коли лунає пісня, хтось мовчить і хтось падає. Та вам байдуже, як байдуже стало тобі. Я змінилася? Ти змінився? Всім по слову і вийде повість? Ти написав свою, а в мою чергу я хотіла писати про тебе. Та не закінчила. Рву все і палю до тла. Обіймай інших і живи там де є. Я не твоя і ти далеко вже не мій. Я нічия. Не належу жодному із світів. Не належу часу і морю, піску і небу. Всі життя минають, всі люди-нелюди помирають. Тухнуть зірки. Тебе нема поруч. Нема як обійняти. Ми прокинулися разом, а заснули окремо. Ми заснули окремо і не прокинулися разом. Смерть і народження? Хто піде далі? Хто залишиться? Я навіть не прошу тебе давати відповіді.. вже. Бо ти мовчав і мовчатимеш!
Кави? Чаю? Печива чи пирога? А? давай, на прощання…
Повільно падає сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352500
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
Ні завтра, ні потім, ні може
у нас вже з тобою нема.
якось поодинці кожен
може завтра влаштує життя.
потім буде кидати думками
про змарновану купу годин,
нагадає затерплі шрами,
пожаліє може над тим
Але все ж нас немає. Кожен
сам по собі . Защемить
жалю жало що вжалить . Може
кожного завтра переболить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351848
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
.. .А небо цвета табака. И солнце вяжет спицей свитер.
Ты слышишь, я ведь жду тебя! И пью, и пью ужасный сидр!
Ругаюсь пошло и курю. Читаю Джойса в 3:09...
Как будто что-то изменю... Как будто стану чуть умнее....
Хожу по комнате в шарфе – вопит из радио +30!
Мне все равно. Пусть знают все: как надоели ваши лица!
А мне в дурдом?..Возможно, да... Возьму рюкзак, сложу твой почерк
И по проспекту, как вода, помчусь искать знакомый очерк...
Прочту, что ты уехал прочь... Куда-то в Лондон или Бристоль...
...И шарф куда-то делся. Ночь. Обидно, черт возьми, обидно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275126
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 22.07.2012
я так тебя люблю что боюсь
называть твои имена вслух
боюсь порушить их хрупкую конструкцию
и превратить в свалку неуничтоженных воспоминаний о тебе
боюсь что они вылетят и не вернутся ко мне никогда
ведь у них такие маленькие и легкие сердца в буквах
нежные настолько что даже слабый ветер мог бы вырвать их
смешав с грязным воздухом человеческих мыслей
разъедающих суставы новорожденных слов
и унести от меня навсегда
поэтому я ужасно боюсь
говорить
боюсь чтобы их тонкие стенки не прогнулись
и не лопнули под давлением типичного равно|у|душия слушающих
под тяжестью циничной неискренности произносящих
чужеродственных губ
этот мир глухонемых сердец погубит их поэтому я молчу
молчу чтобы уберечь тебя от себя говорящего
называющего все твои истинные имена вслух
добровольно отдающего их на съедение заживо
ветром и чужими голосами
|смертельно раня своим собственным|
кричащего о тебе всему этому миру полумертвых душ
выпивающих соки смысла
каждой
чуж|д|ой
ему
мысли
от себя влюбленного настолько
что если я когда-нибудь умру
то среди полчищ бессмысленно убитых слов
останется одно единственное непроизнесенное Имя
навсегда спрятанное в моих сшитых обещанием
губах.
*фоновая композиция – Vàli «Et Ensomt Minne»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345186
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 22.07.2012
Я буду вольным ветром поля
И буду по степи летать,
Как птица.
С высокого полёта буду я на всё смотреть,
И наплевать,
что будет там в низу,
Хоть счастье с горем пополам.
Мне не зачем бежать
За потребность души и тела.
Я буду так как ветер,
А ему не кто не нужен
И он не кому не нужен тоже.
Я буду степью восхищаться ,
летать по ней и наслаждаться,
Там нет деревьев и преград
И небо чистое как свет,
...Свобода
Вдох ..
Полевые ароматы Что надо мне ещё...?
Меня к земле не тянут обязательства людей,
Таких как дружбы и любовь.
Я буду волен навсегда!
Я полечу туда куда хочу!
На юг
Где тёплые ветра
И зимою птицы всех земель
Поют там лучшие сонеты.
Полечу на север
В край тот одинокий
но чистый он как рай
и спокойней рая
Полечу я в горы,
Смотреть на то как гордые орлы кидают взгляд на землю,
Они как все
всё волю ищут..
и нашли её в горах..
полечу я над морями,
Где закаты красочней чем в степи
Когда море отражает все краски солнца
на закате..
Душа вольна как не когда.)
Я пофигист, простите..
Мне говорят:
уж холодный ветер нынче
Я отвечаю..:
я не обратил вниманья
что он тут есть и то что он холодный
Мне не всё равно. что скажут мне.
Но чтоб сказали ,
мне надо первому к ним слово молвить,
И буду я молчать чтоб не вели беседу,
И нет проблем, задач, судьбы..
Я счастья деканат,
Счастья - представленья всех людей:
Еда, любовь, образованье...
Кто к чему ,
а я к свободе...
не в делах ,
а В тяге к чистоте души..
Я буду беден, скуден..
но я буду счастлив ..
Уж простите , извините..
Я полечу и не вернусь когда то..
Я полечу к орлам и буду с ними жить...
Смотреть и в мыслях забавляться всеми проблемами людей..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288846
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 15.07.2012
я б сдал себя с потрохами
если бы знал лучше
если бы была возможность
то признался б себе в тебе
в своей вменяемости
и начал бы жить
с удовольствием
едва достигнув сознания «О»
если бы знал почему никому
это важнее чем кому
то что я пишу|сь с маленькой
не снимаюсь в сериале нуар
с множеством одних и тех же
серий с содержательными немыми
диалогами живых
вместо одной полнометражки
с кульминацией в конце
потому что свет
с местом действия в раю
потому что н|ад
с главной ролью
потому что
мёрт
в.
*фоновая композиция –
Xasthur «Enthroned Uslessness»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345982
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 15.07.2012
Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336886
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 14.07.2012
Жителям царства Лу присвячую.
Щиро.
Мандрівник на Схід
Подарує стоптані сандалі
Сліпому митнику.
Дракон священної ріки Бог
Розповість нам про кавалок
Забутої істини
Якщо зможе...
Коли прокидаються їжаки
Коли засинають черепахи
Сонце - кудлате руде божество
Падає в колодязь вирію.
У моїй забутій землі Лу
Зацвіли абрикоси і сливи.
На могилі Конфуція
Безногий хлопчик
Заспівє мені оду
Про вік золотий...
У старій добрій Ірландії
Про весну саги складають друїди.
Мені б їхні струни...
Мені б з каменем Долі
Розмовляти навчитись!
І в той пагорб зелений піти...
У місті старому копаю рівчак
Наповню його вином Арарату
Хайяму на згадку.
Дві тіні поснули
Дивним сном наркомана
А місто ковтає бруківку
Як бритву піна...
Малюю літери.
Забутий алфавіт.
Чи то етрусків
Чи то поганців
Час як мереживо.
Для чого воду продаю
Дельфінам?
У шахи граю.
Сивий бородань -
Суперник.
Замість правил
І фігур
Весняні дні
І мій блокнот
Доречний...
(Дякую, друже, за натхнення отримане від шанахі зелених пагорбів після прочитання твоїх творів. Ця химерія народилась раптово і сама попросилась на папір. Друїди тут ні при чому. Хіба як свідки…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331150
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 07.06.2012
Потом будешь писать в профиле
Своей асоциальной сети
Что "любовь мы распяли и пропили"
Невнятные "прощай-прости"
Ещё будешь писать, что не больно
Нам с тобою было не по пути
Если ты всем настолько довольно
Что ты делаешь до пяти
Любого утра твоего мегаполиса
В пустой виртуальной сети
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341420
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
С улыбкою чеширского кота
На бренный мир с высот сознания взирая
Ты видишь, как плодится пустота
И рушатся все недостроенные здания
На сердце тени сомнений оставили след
И ты отрешился от мира в процессе созерцания
Созерцания государств, людей и комет
Смешанных в дивном танце сочетания
С полки смотрят на тебя сотни книг
Почти каждую ты уже прочел
Путешествовал по множеству страниц
Но правды жизни до конца не нашел
И за окном сияют звезды и луна
Освещая путникам не верный путь
А ты на подоконнике сидишь лишенный сна
Раздумья все никак не дают уснуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339709
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2012
Имя твоё растащу на буквы
И ото всех спрячу
Погрузишься так
Глубоко
Грубо в Ко
Смос Мой
Не возвращайся
Только скажи-скажи
Сколько их
Умирало в твоих руках?
Мой порядковый номер четный?
Червоточины кровоточащие
Пробивают черви
Ровно
Под линейку
Ревность
Нечетный все таки? Первый?
Не верю
Кричи в скрипки
Виолончели
Саксофоны
Раструбы патефонов
О том, что на ласки скидка
И я все равно втридорога заплачу
Использую все кредитки
На один поцелуй
Я некрасивая
Но руки тонкие и лодыжки
И отчаянные глаза
Люблю тебя
И не верю
Спросишь:
Плакала?
Ага
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337631
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
только бы не сорваться
и не уехать
* * *
гладишь помятые стены снаружи.
плачешь невнятно, чтоб просто считалось.
снова спихнешь всё на эту усталость.
девочка-дура. ну кто тебе нужен?
чайник поставишь, спиваешься кофе.
будешь опять рисовать от безделья?
может, давай пропишу тебе зелье,
как его, кажется, всё тот же морфий?
в окнах искать незнакомых прохожих -
дело привычки, с улыбкой сумбурной.
мне уже как-то становится дурно.
а ей всего это место дороже.
ветром срываются листья, и даже
их не уносит куда-то на землю.
ты будто книга, чего не приемлю,
прячешь опавших средь белых бумажек.
и на заброшенной Богом странице
ставишь число и нежирную точку.
я в честь тебя назову свою дочку,
помни, и в окнах ведь гаснет зарница.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222291
дата надходження 15.11.2010
дата закладки 15.05.2012
два часа крика, три часа плача,
что же ты хочешь, боли, до дрожи
сводит судомой опять неудача,
может ты хочешь...или не может?
бьётся посуда, рвётся бумага,
стёртые в раны краешки пальцев.
где же усердно-слепая отвага?
кружится в белом медленном танце.
без году месяц, четверть недели -
время бежит в свое измеренье.
делайте то, что еще не успели,
если не поздно - просите прощенье.
и, наконец, сумев, скрепя зубы,
преодолеть на пути все преграды,
крики и плач заменят сугубо
радость, улыбка твоего взгляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317178
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 15.05.2012
Кружусь
в хороводе:
безумные люди,
хотите
мы будем,
как тучи, на взводе?
хотите
мы скоро
расскажем друг другу
как чья-то
заслуга -
другому
умора?
иль, может,
не будем?
и все как обычно:
без слов
закадычных
безумные
люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276940
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 14.05.2012
твій світ - мій сон,
пустий целофановий пакет,
злітаючий із неба в вись.
це небо - ти,
твої мрії розкидані маленькими
намистинками.
ці намистинки - мої очі,
одне - сонячне та радісне,
інше ж глибоке, але холодне.
спи,
нехай твої сни
вкриють тебе теплою ковдрою.
вони заварять гарячий чай,
сьогодні - не кошмари,
вони дружелюбні.
вимкни світло,
воно вкраде твоє тіло,
віддай своє серце
свіжим вітрам ночі.
небо - ти,
твої зіниці - зорі.
спи, майбутнє зовсім поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329874
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.05.2012
Ти спав на моєму плечі, не розуміючи,
що це востаннє.
Кучеряві янголи нагорі
бурмотіли щось про вічне кохання.
Ми плакали безмежним теплом,
вирізали з газет щасливі історії.
Я напувала тебе молоком,
розповідала про банальні університетські справи.
Я відчувала тебе за запахом.
Ти пахнув чорними оливками.
Хоча відверто стверджував,
що не їси їх. Хоча й варто.
Вони з вітамінами.
Ти спав тоді, а твої сни
було розібрати зовсім не важко.
Вони бавились, наче діти
їм було весело ,хоча трішки страшно.
Ти вийшов з мого дому
зі скуйовдженим волоссям близько опівночі.
Обвів мене ніжним поглядом
і сказав : "Я повернуся завтра, чекай мене!".
І я пообіцяла чекати.
Насправді ж спакувала речі.
Мої друзі в білих халатах
відвезли мене в сіру коробку
з такими ж, як і я сірниками.
З такими ж, як і я, знеболювальними.
Я плакала. Було страшно.
Мене зв'язували двома рукавами.
Ти продовжував приходити до мене додому,
роздирав стіни нігтями,
купляв хліба, тепле молоко,
влягався на підлозі під куполом диму й чекав.
Ти був вірним собі і мені.
Ти чекав, чекав до останньої ночі,
аж поки мої друзі - білі лікарі-
не повідомили, що я в морзі.
Ти залишився жити в мене,
відкривав і читав мою пошту.
Якби ти знав, що тоді востаннє
твої сни стрибали в моє волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337095
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не покидай більше ніколи наше тускле місто
Від осені до осені тут на один манер
Мені так як і сонцю вкрай без тебе тісно
Тому ховається за хмарами мій дорогий партнер
Без тебе з коконів не вилітають юні птахи
Метелики не в’ють своє гніздо
І не стрибають коні як комахи
Не вишиють діти материнське полотно
Я весь заплутався в своїх словах і діях
Видзвонюю тебе та лиш одне
У трубку каже оператор лиш у мріях
Ти все здобудеш ти все повернеш
Тому прошу не покидай убоге місто
Де з осені до осені без тебе пустота
І стіни давлять моє серце міцно
Де крок за кроком біль і простота ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337088
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Чёрные полосы,
Белыми нитями,
Тянутся в голосе,
Бетонными плитами.
Время так искренне,
Держиться в памяти,
Близко по истине,
Царапает камнями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335566
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012
Виткане з землі повітря схоже на ілюзіоніста,
що купає свої очі в вогні, смокче сіль,
їсть крекер і заважає паркувати свої автівки біля входу
в дешеву забігайлівку, де архітектори лялькового театру
пропивають свій талант, натягають дівчаток та
багато палять
сигаретний дим танцює з балетними %урвами,
перемішуючись з горілкою утворює дрібні капіляри
її дихальної системи,
на радіо грає Смок он де Вотер,
Діп Пьорпл і всі йдуть подивитись як якийсь гарячий вісімнадцятирічний хлопчина
буде бити пику балетному майстру за те , що він тр*хнув його дружину.
дружина рясно вкривається слізьми,
гопники підбігають і починають запускати шарики разом з дітлахами папи римського
Під сонячне диско прилітає на гелікоптері президент і дарує всім тюльпани, які
зацвітають і перетворюються на Стрийський Парк, це все нагадує Львів,
з його дрібними закапелками, *льондрами, психіатричними наглядачами,
що душать тебе, коли ти не хочеш пити якихось таблеток.
шанс, якби вони давали тобі віагру ти б не відмовився,
Цього разу ти весь охолонув, дивлячись на весь цей цирк,
світло,ліхтарі, коти, ера непотрібних гідрантів, з яких все одно не ллється вода.
якийсь хлопчик, вириває сигарету з маминих рук і розуміє що це гашиш,
він робить довгу затяжку і відкидається на спинку бегемота,
що несе його у Чорне море, де русалки розовідають йому, що в Україні планують вчинити теракт свої ж люди
хлопчик не вірить, робить ще затяжку і потрапляє в молекули морозива, що їсть старий сусід.
Сусід бачить голову хлопчика в морозиві і в нього стається серцевий напад.
Лікарі констатують смерть. Все було б добре якби не оголені електропровідники,
що звисають згори, хтось зачепляється за них зі смаковитим вигуком «блядь»
і цього когось вбило електричним струмом.
Чарлі Чаплін все краще танцює під якусь німецьку музику,
порноактори налаштовані,
Хтось відімкнув світло.
*уки. А я хотів подивитись живе порно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334737
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2012
КАмни. Падение с мягкого обрыва,
каменем падать не больно, было лиш что би розбить.
Целым куском пьяного мела напиши мне письмо
и забудь о всем будущем.
Пронзи хрупкую ладонь моего времени,
заставляя сломать меня сломанные часы.
Тебе не кажется? В воздухе почему-то так много насекомых.
Пришла весна. Кажется тот, кто ошибался,
уже не эст свой завтрак,
а кто ошибся удачно – кушает, добывая огонь.
Судьба наша гореть в ярко-обесточенном пламени,
Вечности внешне-вечным воем гасить углеродный пожар,
бегать тенью сомнений по свету,
ища покой в своих упрочЕнных телах.
Знаешь, мой друг потерялся где-то в карманах
твоих устАвных уст,
с которых часто лишь слышно пару остывших люстр,
что, смывая черты твоего лица
ищут свет, опрокинувшихся глаз пленной води
ванной вини в стене Шахматных губ.
Кто-то, из нас узнав правду об отсутствии общей черты,
возле фонарей дома разлил пустой цвет, не обитая здесь еще
с прошлой зимы,
но нам нужно торопится, пока чай с сахаром плывет
по течению у нас не будет лишних спросов друг к другу,
когда же воздух опять наполниться насекомыми,
начнем презирать
сломанную воду на Шахматном столе вини, углубляясь в
пархатое лицо ванной свободы.
Друг без друга легче-друг без друга тяжелей,
но ми постараемся сберечь бренное время падения,
забивая наши лица об очертания обреченных камней
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278588
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 01.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2012