Ти рвалася голубкою до нього,
Бо вірила у справжні щирі почуття,
Яких кришталем розлетілися уламки,
Тому що ти, здається , не з його життя.
У нападах невинної ще юної любові,
Яка в агонії крізь смерть боролась до кінця
За нього - він один коханий,
Та ти , на жаль, для нього не така.
І скрізь в безпам'яті розірвані сторінки
До болю рідні і сумні вірші,
А він залишився назавжди в серці
І у твоїй розірваній душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369201
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється…
Т.Роса
Кімната – наче осередок смутку,
Безмовний свідок, до якого звик…
Так наступає на горлянку тиша
І тисне стін моїх нечутний крик.
Я задихаюсь в стінах, мов у клітці,
Ми все життя у хатах сидимо,
І тихо заздримо сусідці,
На диску перемотуєм кіно.
А десь погасла синя зірка,
Цвіркун в гаю заснув. Трава.
І в серці помирають знову
Не сказані комусь слова...
Згоріле сонце випиває вечір,
Самотністю наповнилась душа,
І може, зараз зовсім недоречно
Мовчу до тебе римою вірша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 07.05.2012
ти пахнеш гостинністю
коли безнадійно обманюєш час
або ж коли починаєш співати без голосу.
тоді цей запах будує мене поруч,
зводить немов затишну домівку
для чекання прийдешньої смерті
і осені.
ти спалюєш моє волосся
і листи дітей з проханнями до святих.
ти з тих, хто не відчуває холоду,
а бачить його, плекає
до наступного повітряного цілунку.
ти пахнеш гостинністю,
кличеш щебетом пташенят,
що вилітають з кожної тиші.
ти дорослішаєш, вдивляючись в мене,
залишаючись на уявній відстані
чи гостюючи на моєму ліжку відсутності.
загортаючись в ковдри розмов
ми засинаєм,
пронизані ароматом гостинності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333440
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012