Fairytale: Вибране

Doll

Нагота

їхати  нічним  містом  у  спорожнілому  трамваї
в  невідомому  напрямку
поряд  з  незнайомою  людиною
і  сидіти  у  незручному  кріслі
краще  стояти  позаду  всіх  і  всього
споглядати  їхні  рухи
дивитися  в  чужі  очі  сповнені  наготи
що  врізається  в  твої  очі
і  тебе  прорізає  насрізь
любов  насправді  географічно  прокреслена
початки  бере  від  серця  і  звивається  аж  до
погляду
роздягайте  один  одного  відвертими  розмовами
роздягайте  один  одного

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575224
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015


Doll

Грають

дорослі  також  грають  у  "класики"
старанно  кидаючи  палочку  в  квадратик
дорослі  також  вміють
усміхатися
радісно  пускати  бульбашки
дорослі  також  люблять  "хованки"
і  пінтіти  під  час  їзди  на  роверах

але...

дорослі  грають  у  "класики"
щоб
виграти  і  показати  свою  зверхність
дорослі  усміхаються  лише  із
ввічливості
грають  у  "хованки"  для  того  щоб
сховатися  від  світу  бодай  на  мить
сховати  свої  страхи  і  свої  трагедії
дорослі  їздять  на  роверах
щоб  втекти  від  людей
від  друзів  і  ворогів
і  щоб  знову  показати  свою  першість

але...

дорослі  спотикаються

спотикаються
коли  скачуть  на  скакалці
коли  грають  у  "класики"
коли  їздять  на  роверах
і  навіть  коли  усміхаються
вони  спотикаються  через  свої
дитячі  страхи  які  творять  їх
через  невміння  бачити  прекрасне
і  через  власну
дурість

дорослі  -  не  діти
і  ніколи  їм  ними  не  стати
і  якщо  дорослі  грають  у  ігри
вони  це  роблять  спотворено

дорослі  також  грають
і  ігри  грають  у  них


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568848
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


Doll

Черпайте натхнення у собі

бо  все,  що  потрбіно,  то  знайти  
спокій
у  собі
і  з  легкістю  у  серці
осягнути  неосяжне
черпати  натхнення  повні  долоні
пити  сльози  свої  солоні
і  заблукати  бодай  раз  з  незнайомцем
щоб  опісля  стати  нерозлийвода
і  знайти  себе  у  собі

бо  все,  що  зветься  красивим
заховане  під  поверхнею
смутку
і  щоб  віднайти  ту  ділянку  площі
спершу  відправся  на  пошуки
красивого
у  собі

бо  все,  що  ти  хочеш  так  палко
то  є  краса  і  спокій
натхнення  приходить  під  час
пошуків
а  ти  -  то  насправді  гладінь  всього
красивого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554353
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 28.01.2015


Doll

Чесністю

це  була  любов  під  вигаданим  іменем
так  любити  виявилося  простіше
лише  тлінність  відчуттів  емоціювалася
гостріше
коли  один  з  них  викрив  цю  невідданість

жаль
не  людям  дано  вибирати  час
хронометражність  любові  вимірюється
чесністю
а  під  вигаданим  іменем
час  вибирає  людей
це  справді  була  любов  у  
вигаданому  часі

(але  любили  вони  один  одного  
справжнім
серцем)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516187
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Lady Christianna

(Не) Наш дім

І  стріла  я  тебе  лише  очима,  
І  подихом  сказала  «Залишись»…
Постій,  помрій  зі  мною  за  дверима,
Які  в  наш  дім  вели  іще  колись…

А  хочеш  –  йди,  лети  до  рідних  вікон,
Впусти  вітри  із  ароматом  змін.
І  тюль  прозорий  розмалюй  тим  світлом,
Яке  в  тобі,  малиновий  мов  дзвін.

Торкнись  на  мить  до  тихих  простирадел,
Уквітчаних  стареньким  нашим  сном.
Там  ще  нема  п’янкого  болю  зради,
Там  янгол  дім  наш  береже  крилом…

Та  ти  підеш,  щоб  більш  не  повернутись.
Твій  дім  вже  носить  не  моє  ім’я…
А  мій  –  німий,  боїться  ворухнутись,
Від  туги  щоб  не  мовити  «Сім’я».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498982
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Doll

Сухі сльози

порожня  чаша  терпіння.
і  сухі  очі.
сльози  вже  не  течуть
(вони  в  стадії  затишшя)

Це  почалось  раптово  і  тоді  ж  закінчилось.
Зрада.
Віроломство  довіри
віроломство  тебе  як  друга  і  як  людини
дитяча  простосердечність  змита  обрАзами
просто  все,  що  залишилось  -  
гріховна  святість.
і  ніби  ми  друзі
але  десь
де  пробуджується  все  лихе
ми  стали  спинами  один  до  одного
так  і  дружимо
святою  грішністю.
ти,  мій  милий  друже
озброєний  раболіпством
це  рівносильне  любити  море  і  ненавидіти  хвилі

порожня  чаша  терпіння.
і  сухі  сльози.
я  неВірю
що  я  -  зраджена
я  невірю
що  твоє  серце  уражене

порожня  чаша  терпіння.
затишшя  зради

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496841
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 05.05.2014


Lady Christianna

Душевноніма (хаотичне)

Душевносліпа...  Я  не  бачила  див:  
Білоток  в  болотах,  морозяних  слив.
Мій  пензель  прозорим  малює  "сьогодні"
І  жовту  буденність  жовтавих  півоній.

Століття  оце  -  все  ж  не  мій  зорепад.
Душевносліпа  я,  душевносліпа.

Душевноглуха.  Я  не  чую  новин
Про  білу  богемність  не  білих  вже  вин.
Ввімкну  лише  тишу.  Вже  сива.  Люблю.
З  дитинства  любила,  помру  -  розлюблю.

Не  чую  планети,  нема  тут  гріха...
Душевноглуха  я,  душевноглуха.

Душевноніма.  Я  не  вимовлю  слів,
Якими  наш  час  виліковно  хворів.
Вуста  не  торкне  інфрапромінь  кохання  -  
Тікатиму  з  хвиль  звукових  у  мовчання.

Ховалась  би  в  зимах,  та  снігу  нема.  
Душевноніма  я,  душевноніма.

Душа-інвалід.  Ветеран  не  війни,
А  битви  зі  світом  за  барви  весни.
Розбилась  об  ультрамаринове  небо.
Залишусь  уламками:  мрії  і  ребра.  

Сучасність  мене  на  щиті  підійма:
Душевносліпа,  і  глуха,  і  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495093
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014


Likera

Космічне склепіння

А  в  моєму  космосі  зорі  розмовляють  про  чай  і  каву.
І  такі  там  бувають  вибухи,  що  позаздрить  їм  сам  Кракатау.
І  співає  їм  вранці  Еос,  забираючи  в  сон  Оріона.
Я  дивлюся  на  небо  зверху  не  скидаючи  з  вій  ореолу.

Скільки  буде  ще  зорепадів  під  мелодії  арф  Орфея!
І  світанок  співатиме  пісню,  й  чаруватиме  всіх  людей  нею...
А  я  буду  стояти  тихо  -  у  своїм  напівсоннім  чеканні
і  з  надією  в  серці  й  болем  найчистішого  розчарування.

І  у  спогадів  тих  павутинні  я  заплутаюся,  наче  в  пастку,
Всі  казали  -  брехня  брехнею,  я  ж  там  бачила  тільки  казку.
От  і  буду  стояти  тихо  -  наодинці  з  моїм  прозрінням,
як  Атлант,  що  невтомно  тримає  на  плечах  синьооке  склепіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489514
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 01.04.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2014


Doll

Нон

ти  моя  особиста  "персона  нон-грата"
(шпигун
сакрального  і  найсокровеннішого)
ти  моє  покарання  й  покаяння
і  той,  хто  оголосив  мені  єпитимію
назавжди.

----------------------------------------

вечір.
безмежжя  простору  для  думок  про  тебе
безладдя  слів,  рейвах  дій
напій  з  твоїх  сліз  як  солод  митарства
вечір.  рана  і  сміх
твої  сльози  і  моє  розп'яття

--------------------------------------

ти  знову  вриваєшся  в  зачинені  двері
(за  ними  п  у  с  т  о  ...
ти  віщуєш  сумбурне  передчуття
бажаного  дотику
і  залишаєш  опісля
шрами  на  спині,  долонях  й  під  серцем

---------------------------------------

ніч  в  обіймах  світанку  
я  в  приторку  твого  дихання

ти  моя  особиста  "персона  нон-грата"

в  тебе  мої  сльози,  в  мене  напій  мого  серця

той  вечір.
.назавжди


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470145
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014


Doll

transparent фея

він  любив  її  до  втрати  свідомості
все  сподіваючись  на  спонтанне  прощення
він  затьмарився  нею  по  самі  вуха
і  вірив,  що  світло  в  кінці  тунелю  -  страждань  continuation

він  намагався  вистояти  у  поєдинку  з  нею
бо  вже  дуже  кортіло  нових  емоцій
і  щоб  не  прогавити  отой  переломний  момент  -  

[i]коли  життя  стає  суцільною  сірою  лінією[/i]

(без  радості  і  сонця,  з  transparent  феєю)  
він  розчинявся  серед  світських  суєт
і  ховав  в  собі  трагедії,  обвінчені  її  іменем

і  лише  одну  річ  він  засвоїв  напевно
[i]без  потрібної  людини  поряд  ми  калічимо  свої,  мабуть,  найщасливіші  миті[/i]


звичайно,  все  таємне  становиться  явним
і  також  буває,  що  вони  міняються  місцями
просто  він  любив  її  до  втрати  свідомості
а  вона  його  vise  versa



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460129
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013


Doll

Tragedy

біль
біль
якщо  зробити  люстрацію  моїх  почуттів
тобі  буде  справді  соромно  і  ...  тобі  буде  боліти
обіцяю
я  тебе  переконаю,  що  a  gift  of  love  once  can  be  changed  to  tragedy
і  люстрація  підтвердить  мої  слова
вона  -  найжахливіша  річ  для  винуватця  і  найганебніша  для  того,  кому  присвячена

[i]присячено  тобі[/i]

стражданням  і  свідомій  болі,  внутрішньому  розбрату  й  ...  загалом,  тобі

це  все  -  тобі
картини,  вимащені  мрякою  твоєї  любові
кактуси,  даровані  ласкою  твого  погляду
і  біль,  біль
ребра,  що  промокли  під  твоїми  об́іцянками
ламай  мене
але  я  обіцяю,  тобі  воістину  буде  боліти
                                                                                                                   чуєш,  буде  боліти

продовжую  люстрацію  своїх  поривань  до  тебе

ламай  мене
я  в  біді
рятуй
[i]ламай
ламай[/i]
pain

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453728
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013


Doll

Паломники

якщо  ти  мене  любиш,  то  ридай
ридай  допоки  не  розлюбиш
Богородиця  Марія  казала:  "Just  have  faith  in  my  son"
а  ми  чомусь  проливаємо  кров  за  нашу  віру  ..  бути  разом

не  здаваймося.  
давай  продовжим.

залишилася  ще  одна  стація  до  завершення  наших  страждань
тримаймося  за  руки.
за  тим  поворотом  буде  схил  додолу,  тож  скоро  ми  полетимо

головне,  тримаймося  за  руки.

мені  чомусь  лячно  повертатися  спогадами  в  гріхи
і  перед  очима  вперто  вирує  біль
в  цьому  натовпі  паломників  ми  ніби  чужі
чи  напевно  одні  відчуваємо  на  собі  силу  Духа  Святого?

тримай  мене  сильніше  за  руку.
рухаймося  далі.

все,  кінець,  а  після  нього  -  впадина  в  серці
ступай,  ще  крок  -  і  ми  одержимо  душу

не  бійся.  то  позаду.
під  нами  -  небо.
тримай  мене  за  руку,  чуєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453039
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 06.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2013


Doll

Фетиш серця

                                                                                                     [i]про  її  народження  вперто  мовчали  зірки[/i]

вона  з'явилася  на  світ  о  7:14  полудня
з  закритими  очима  та  розгубленістю  на  устах
в  руках  вона  тримала  сльози
і  голосила  що  було  сили  невідомі  слова  своєю  мовою
оточуючі  її  чи  то  остерігалися,  чи  то  хотіли  розглядіти  якнайкраще
бо  така  диковина  буває  на  щастя  не  щодня
і  всі  гори  з  її  народженням  зрівнялися  з  рівнининами
а  всі  неприторенні  зненацька  стали  сумирними
бо  гордовито  йшла  та,  що  ще  завтра  була  спороджена
і  всім  подорожнім  дарувала  цілунок  краху

                                             [i]її  народження  провокує  тільки  те,  що  всередині  серця[/i]

вона  з'явилася  на  світ  за  проханням  Всевишнього
щоб  покарати  людей  за  піднещирі  вираження  вимащені  зверху  підлістю
вона  була  імпульсом  до  виверження  погромних  ажитаційних  станів
і  альтернативою  до  її  утихомерення  було  спожити  її  суть  і  проковтнути  суєтність
вклякати  на  коліна,  просити  вибачення  і  знову  набридати  своїми  візитами  -  
ось  що  було  в  її  життєвому  ритмі
допевне  вона  була  фетишом  при  найменших  потрясіннях
бо  помітно  багато  розколів  на  серці
і  все,  що  там  всередині  правиться  нею  -  б  о  л  і  с  т  ю
вона  з'являється,  щоб  ми  були  спроможні  відчути  серед  лементу  биття  себе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450567
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


Кавалева

Поетикотерапія

Коли  гримлять  барабани  моєї  душі,
сідаю  на  килим  і  пишу  вірші.
Ти  знаєш  як  болить  ненаписане?
Стою  в  храмі  як  несповідана,
не  сповідалася  аркушам  тиждень-
тепер  так  важко  знайти  пристань.
Кораблі  думок  загублені  у  штормі
серед  темних  грозових  хмар  душі.
Пиши!Грими!  Пиши!
Народжуй  вірші  і  рядки.Кричи!
Ніколи  на  терпи  натхнення.
це  не  хвороба,  
                                 це  -  благословення!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450548
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013


Юля Фінковська

Завжди зі мною…

[img]http://www.traumaweb.org/Data/UploadedFiles/SitePages/35-sImg.jpg[/img]

Кажуть,  найсмачніша  ягода  –  та,  що  вкрадена,
Кажуть,  найбільша  любов  –  та,  що  після  втрати.
Боже,  в  мені  без  нього  така  Маріанська  западина,
Рвати  би  вії  та  шкіру,  а  не  те  що  лікті  кусати…

Боже,  без  нього  будинок  –  суцільна  дірка,
Вікна  продуло,  стеля  від  розпачу  хилиться.
Світ  став  мені,  як  одвічна  бананова  шкірка,
Падаю  стільки,  що  скривлена  віри  потилиця…

Спокій  –  далеко  не  те,  що  диктує  втома,
Скрипка  гниє  із  надірваною  струною.
Боже,  я  знаю,  що  в  тебе  між  хмар,  як  вдома,
Тільки  дозволь  відчувати,  що  він  зі  мною…


P.S.  Найрідніші  не  ідуть  із  серця,  як  би  не  махала  панянка  з  косою..
Ти  зі  мною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449071
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Юля Фінковська

Мактуб

[img]http://99px.ru/sstorage/53/2013/06/mid_73827_4627.jpg[/img]

Так,  гризуть  тебе  ночі  хваткі,  як  ведмедик  гризлі,
Лізе  п’явкою  докір  за  комір  і  смокче  тепло.
Підсідаєш  на  спогади,  давні  і  від  того  –  ослизлі,
І  органно  всі  органи  ниють,  мов  товчене  скло.

Замість  звичних  прислівників  в  мозку  –  гора  дієслів,
Ріжеш  страх,  як  пастилу,  намащуєш  щедро  на  хліб.
Бо  коли  бачиш  вицвіле  щастя  потертих  листів,
То  тобі  так  чудово,  як  у  светрі  в  пустелі  Наміб.

Розуміти,  що  воском  стік  термін  твого  «щастить»,
Так  пекельно-приємно,  як  кусати  свій  хворий  зуб.
І  якщо  осінь  хрипко-морозно  на  плечах  мовчить,
Так  судилось,  мабуть,  на  сьогодні  тобі.  Мактуб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448854
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Doll

Неніхто

так  нестерпно  хочеться

[i]літати[/i]

але  нема  з  ким

ти  десь  по  ту  сторону  барикади
я  десь  нижче  поділки  нуль
сьогодні  наше  знову  пройшло
безслідно
і  ми  знову  залишемося  
неніким
ми  з  тобою  схожі  на  невільників
обоє  ховаємо  під  ковдрою
свою  правду
незграбність  довіри  полягає  у  тому
що  твою  рану  не  посипають  сіллю
а  беззвучно  лоскочуть
ми  з  тобою  два  цілих
однієї  половини
це,  безумовно,  дико
це,  безумовно,  велично

так  нестерпно  хочеться
літати
але  нема  з  ким

відсутність  зайвих  помічати  не  варто
чому  ж  тоді  потрібних  катма?

боротися  треба  до  останку
боротися  треба  некрадькома
задарма  бувають  лише  світанки
бо  вечерами  ми  розплачуємося
почуттями
відчутятми
бо  вечорами  всередині  нас
юрма  безголосся
юрма,  що  є  отрутою  для  недуші
юрма,  яка  зникне  при  першій  ж
появі  [i]життя
[/i]
з  тобою  хочеться
тебе  нема

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446589
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 01.09.2013


Doll

Незалежність

світ  хвилюють  дрібниці
тебе  -  тільки  масштаби
і  навіть  серед  уламків  усіх  катастроф
ти  визнаєш  свою  грішність
на  випадок
якщо  ти  -  наступна  жертва
твоє  мислення  особливого  покрою
а  світ  запрограмований  на
неунікальність
тобі  швидко  набридають  сльози
але  плакати  твоє  улюблене  заняття
ти  не  любиш  розгадувати  головоломки
проте  для  інших  залишаєшся
цілковитою  загадкою
у  тебе  не  буває  стану  "крик  душі"
бо  завжди  почуття  зупинялися
перед  тим,  як  ти  щось  відчувала
"сьогодні"  для  тебе  не  існує
бувають  лише  сни,  бувають  мрії
але  ти  по  невідомій  причині
в  них  не  віриш
а  надія  живе  в  твоїх  долонях
і  ти  тримаєш  її  міцно,  озброївшись  кулаками
кажуть,  дівчині  не  личить  героїчність
але  ти  готова  боротися  за  свою  незалежність

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444460
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 22.08.2013


Svetok

На межі

На  межі  почуттів  і  смерті
На  минуле  закрию  очі.
Наші  спогади  ще  не  стерті,
А  я  дійсно  забути  хочу.

Відчиняю  зненацька  двері,
Під  порогом  зів"ялі  квіти,
Твоїм  почерком  на  папері:
"Я  боюся  в  тобі  згоріти".

Не  згоряй,  потанцюй  під  небом,
Розкуси  мене  -  я  ж  брехала!
Мені  ніжності  вже  не  треба.
Мені  гіркості  вже  замало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442369
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013


Doll

Причина

якщо  тимчасово  заблокувати  у  собі  тенденцію  думати
то  можна  відчути  по  всьому  тілі  бажання  жити
без  комплексів
без  вмикача  самогубці  власних  ж  мрій
просто  історія,  написана  власноруч,  має  більшу  цінність
ніж  та,  що  писалася  під  диктант  оточуючих

якщо  постійно  рухатися  вперед
без  дрібниць
без  поворотів
то  можна  забути  свою  сутність
можна  загубити  матеріал,  з  якого  колись  створився

і  якщо  ти  сам  собі  не  компенсуєш  втрачені  моменти
то  ніхто  не  погодиться  йти  з  твою  пліч-о-пліч
через  невміння  покидати  реальність
через  невибачені  спогади

жити  треба
жити  треба  
незалежно  від  погоди  і  настрою
під  музику  власних  кроків  до  мрії
а  перед  небом  визнати  помилки
і  вивернути  себе,  щоб  побачити  причину  смерті

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441816
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013


Doll

Камінь

мені  ввійшло  в  звичку  засинати  під  гамір
думок  про  тебе
а  ти,  у  свою  чергу,  вимагаєш
від  мене  безсоння
говориш,  що  занадто  швидко  починаєш
звикати  до  людей
я  прошу  тебе  не  робити  цього
зі  мною

покидай  мене  лише  у  снах
бо  на  ранок  я  про  все  забуду

ти  відкрив  для  мене  те,  що  
краплини  дощу  
насправді  
малюють  на  вікні  піктограми

ти  зробив  мене  заручницею
щирості
чесності
а  найгірше  -  любові
але  я  разом  з  ними  не  зі  своєї
волі

я  завжди  порівнюю  нас  до  
шахматної  дошки
ми  завжди  поряд,  на  одній  планеті
чи  навіть
в  одному  районі
ми  ніколи  не  можем  перетинатись
наші  фігури  не  мають  права  
вийти  за  межі
не  мають  права  бути  не  з  тими

зміни  завжди  приходять  заплановано
і  не  варто  просити  овацій
робити  вигляд,  ніби  це  декорації

ми  існуємо
у  нас  навіть  є  спільні  знайомі:
небо
вітер
зорі

у  тебе  є  серце
у  мене  замість  нього  камінь

[i]кінець  історії.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440554
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013


Doll

Точка відліку

я  шукаю  вихід  з  темряви  у  темряві
і  тоді  почитає  боліти  все  те
про  що  мовчу
бути  винною  власній  совісті  бажання  
жити
щоб  одного  разу  вмитися  світлом
щоб  одного  разу  відчути  поряд  
себЕ

далека  дорога  обривається  багато  разів
до  речі,  небезпека  поверхні  зростає  з  потраченими  зусиллями
а  бути  кротом  -  зовсім  не  справа  честі
і  все  ж  треба  дібратися  до  останньої  
точки  відліку  
її  можна  вимкнути  і  зупинитися  в  світі
назавжди
хтось  наступний  буде  її  господарем
її  можна  забути  і  повернутися  в  темінь
бути  в  ній  провісником  куска  світла
служити  їй,  наче  щойно  народився

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438316
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Leonille

Комплекс болю

Карі  очі  у  чорних  втопають,
пальці  плутаються  у  ключицях.
Хіромантики  ще  пам'ятають
нез'ясованість  в  тебе  в  правиці.

Комплекс  болю  у  тебе  в  долоні,
паталогія  пауз  і  розбіжності.
Кажуть,  серце  буває  в  полоні
чи  у  срібних  кайданах  у  ніжності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403385
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 29.06.2013


Leonille

Біль єдиного кохання

І  знаю,  і  знаю,    що  очі  твої
нанизують  вічність  на  вії,
пронизують  серце,  як  списи,  мені,
призводячи  до  ентропії.

А  вранці,  як  завше,  сонце  встає,
і  промінь  торкається  фрази.
Вмирає  від  болю  серце  моє
І  в  мозок  дає  метастази.

І  кров  вже  замінена  в  жилах  вином,
і  в  прірву  кидається  вечір,
прощально  стискаючи  перед  цим  сном
уявні  долоні  на  плечах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403381
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 29.06.2013


Svetok

Взрослею

Я  на  куски,  я  в  дребезги,  на  части...
Я  мертвая,  я  зомби,  я  вампир.
От  нелюбви,  от  ревности,  от  власти
Мне  хочется  взорвать  безумный  мир.

Прости  меня,  наивная  людишка.
Я  болью  твое  тело  излечу.
Я  лапочка,  я  солнце,  я  малышка..
Похлопай  меня  нежно  по  плечу.

Коснись  меня,  я  больше  не  кусаюсь,
Погладь  меня  рукою  по  спине..
Не  бойся,  я  отчаянно  меняюсь.
Заботиться  не  стоит  обо  мне.

Взрослею,  и  все  лучше  понимаю  -
Я  женщина,  я  леди,  я  мадам.
Я  жизнь  твою  на  время  занимаю.

Я  ОБЯЗАТЕЛЬНО  ТЕБЕ  ЕЕ  ОТДАМ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433301
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013


Doll

Серпантин радості

Твоє  наближення  зливою  трепету  вилилось  на  мене,  коли  я  вкотре  віднайшла  твою  постать  серед  цілого  натовпу.  Хоча  моя  душа  вперто  продовжує  гриміти  твоїм  ігноруванням,  я  все  ж  таки  рада  бачити  тебе.  Знаєш,  важко  уявляти  твою  посмішку.  Ти,  напевно,  посміхаєшся  іншим.  Нехай.  Просто  інколи  згадуй  про  моє  існування,  про  те,  що  всередині  тебе  живе  моя  частинка,  а  може,  навпаки.
Насправді,  все  прозоре  видно.  А  ти  являєшся  для  мене  серпантином  радості,  який  засліплює  мої  думки.  І  хоча  ти  видимий  для  всіх,  в  ті  моменти      я  бачу  тебе  ідеальним.  Можливо,  це  схоже  на  якусь  маячню.  Можливо,  я  занадно  неврівноважена  для  тебе.  Ти  маєш  повне  право  дивуватися.  А  ще,  можеш  сам  творити  диво.  Для  мене.  Тобі  слід  тільки  помітити  мене,  мої  наміри  в  твій  адрес,  почути  мій  пульс  під  час  того,  як  ти  раптом  подивився  на  мене.  
Колись  я  зрозумію,  якою  дитячою  чи  ймовіршіне,  задорослою  була  тоді.  Зараз  я  не  зважаю  на  це,  а  ти  на  мене.  Цікаво,  цей  ланцюг  зміниться,  якщо  ми  будемо  разом?  Але  ти  навіть  не  знаєш  про  те,  що  я  відчуваю.  Бо  ніколи  не  питався  про  мої  емоції  чи  вподобання.  
Не  впевнена,  що  варто  це  озвучувати  тобі.  Краще  вибрати  когось  іншого...  щоб  поговорити  про  себе,  про  мої  почуття  до  тебе.  
Я  б  хотіла  відкривати  світ  твоїми  поглядами  і  думками.
Ти  навіть  не  можеш  уявити,  як  це  гірко  бути  рабинею  чекання  твого  звично-важливого  "привіт".
Кожен  раз  вітер  жене  мене  в  твою  сторону,  а  ти  продовжуєш  чинити  опір.  Що  ж.  Нехай  переможе...  любов.  Але  ніколи  не  сумнівайся,  моя  любов  справжня,  вона  не  фанатична,  як  тобі  могло  здатися,  моя  любов  світла.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433011
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013


Doll

Jorge Luis Borges "Instantes" ("Миттєвості")

http://www.poemas-del-alma.com/instantes.htm  -  оригінал

Творчий  переклад

Миттєвості
Якби  я  міг  прожити  заново  життя.
Не  боявся  б  робити  помилки.
Замість  бути  ідеальним,  розважався  б  більше.
Був  би  наївнішим,  ніж  раніше.
Намагався  б  дивитися  на  деякі  речі  крізь  рожеві  окуляри.
Був  би  менш  гігієнічним.

Ризикував  би  щораз  сильніше.
Подорожував  би  частіше.
Спостерігав  би  кожного  вечора  заходи  сонця.
Покоряв  би  вершини  гір.
Перепливав  би  більше  рік.  

Відівідував  би  ті  місця,  де  ще  не  був.
Смакував  би  улюблене  морозиво.
Жив  би  сьогоднішнім,  а  не  уявним.

Я  б  був  одним  з  тих  людей,  які  чинять  розважливо
і  продуктивно  кожну  хвилину  свого  життя.
Зрозуміло,  що  зустрічався  б  і  з  моментами  радості.

Але  якби  я  міг  повернутися  назад,
маючи  тільки  хороші  спогади.
Якщо  ви  не  знаєте,  то  ось  інгрідієнти  життя.
Тільки  такі  миті;  не  пропускай  навіть  секунди.

Я  був  би  тим,  хто  ніколи  
не  йшов  кудись  без  термометра  
без  термоса  з  гарячою  водою
без  парасольки  і  парашута.
Якби  мені  була  надана  можливість  відчути  ще  раз  життя,
то  я  б  прожив  його,  подорожуючи  без  нічого.

Якби  я  міг  прожити  заново  життя.
Почав  би  ходити  босоніж  на  перших  зародках  
весни
і  так  би  продовжувалося  аж  до  пізньої  осені.

Тоді  б  частіше  повертався  на  карусель.
Насолоджувався  б  світанками.
Грався  б  з  дітьми  щонайдовше.
Якби  я  мав  ще  один  шанс  на  життя.

Але  як  бачите
Мені  85
І  я  вмираю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430905
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013


Марія Родінко

Чому я ненавиджу це літо

Розтікається  літо  по  всіх  найбрудніших  кутках,
Недопалком  зім’ятим  нам  кидає  травень  під  ноги,
Починається  спека,  і  дехто  вже  навіть  засмаг,
Але  я,  признаюся,  це  літо  ненавиджу  трохи.

Я  ненавиджу  сонце,  зелені  обличчя  дерев,
Їхнє  темне  коріння,  яке  проростає  назовні,
Все  це  робить  із  мене  ходячий  оголений  нерв,
Я  втрачаю  тебе  і  це  літо  стає  беззмістовним.

Ти  полишиш  це  місто,  так  ніби  його  і  не  знав,
І  коріння  столітнє  ростиме  без  тебе  спокійно,
І  не  знаю  опісля  скількох  передранішніх  кав
Я  скажу,  що  забула  твої  полум’яні  обійми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430683
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013


Сашко Марчук

я твій Океан а ти моя Ельза

я  твій  Океан  а  ти  моя  Ельза.
я  
до  тебе  як  мені  подобається  обійми  та  не  відпускай.
легким  дотиком
ти  проникаєш  у  смуток  бульварної  преси
та
заварюєш  між  нами  з  жасмином  зелений  чай.

ти  моє  Не  питай  а  я  твоє  Поясни.
ти
шукаєш  мене  протягом  18  хвилин  незважаючи  на  час.
на  плечах
розростаєшся  мов  квітка  моєї  весни.
давай  
сьогодні  залишимо  більше  для  нас.

я  твій  Друг  а  ти  моя  Невидима  сім'я.
я  
для  тебе  все  віддам  щоб  не  було  сьогодні  холодно.
хто  ти  є?  ти  взяла  моє  життя.
так  приємно  відчувати  дотик  губ  твоїх.
між  нами  насправді  все  солодко.

ти  моя  Незалежність  а  я  твій  Вільний,  бо  живий.
ти
як  завше  у  грудях  моїх  сильно  стріляй.
серцем  гарячим  розбивай  стіни  між  нами  та  без  бою  бий.
все  буде  добре.
ти
так  і  знай.

я  твій  Океан  а  ти  моя  Ельза.
я
до  тебе.
я
до  тебе.
я
до  тебе.

3.06.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430392
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013


Люба Василик

Тридцять способів

"Є  тридцять  способiв  складати  вiршi,  а    тридцять    перший    -    ваш.    Якщо,
звичайно,  не  розминулися  з  музами..."
Г.  С.  Сковорода


Є  тридцять  способів  складання  віршів,  
А  тридцять  перший  -  той,  яким  напишеш  ти.
І  хоч  там  що,  вони  нічим  не  гірші  
Від  творів  Ліни,  Тараса,  Сковороди.

І  хоч  ти  думаєш:  "Мені  до  них  далеко!",
А  так,  як  ти,  ніхто  ще  в  світі  не  писав.
Приборкувати  риму  й  ритм  нелегко,
Але  ж  поезія  -  це  тисячі  октав!

Бо  кожен  вірш  -  це  світ,  в  якому  воля.
Це  простір  для  польоту  й  висоти.
І  поки  муза  є,  пиши.  Пиши  доволі,
Бо  так,  як  ти,  напишеш  тільки  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428226
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Doll

нізвідки

я  люблю  рахувати  лінії  на
твоїй  долоні
спертися  ніжно  на  сильне
плече
і,  заплющуючи  очі,  бути  думками
в  записнику  серця
я  хочу  знати,  що  ти  бачиш  в  моїх  
очах
засоромлення?
бажання?  
а  може,  байдужість?
нічого  не  треба.
просто  зігрівай  одним  лише
поруч
буду

мені  здається,  що  ти  мене  проклинаєш
мрієш  вигнати,  забути
ніяк  не  вийде.
любов  –  це  здивування,  але  лише
 двічі
зі  мною?
саме  вона?
доля  пише  диктанти  без  помилок
водить  машину  без  аварій
а  ми  –  перешкода:
то  ручка  не  пише
то  бензину  нема

зараз  не  час  для  крапки
я  просто  хочу  рахувати  лінії
на  твоїй  долоні
бо  знаю:
одна  з  них  –  це  я.
і  що  б  не  сталося  після
ми  знову  виникнемо  нізвідки
я  вкотре  спруся  тобі  на
плече        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427129
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013


Юля Фінковська

Брехня як спеція

Моє  ім’я  тобі  вчепилось  в  глотку,
Як  генетична  вада  мовленнєва.
Так  повелось:  
Якщо  Адам  любить  шарлотку,
То  в  цьому  неодмінно  винна  Єва.

Якщо  у  Данте  хист  ковтати  драми,
То  це  вина  святої  Беатріче.
Приходь  сьогодні  лікувати  шрами,
Ще  хоч  разок  побрешемо  у  вічі.

А  потім  йди.  Втікай  від  фаталізму
Розкушуй  від  напруги  зубні  пломби
Накачуй  силіконом  нерви,  тромби
Бо  ти  ж  не  винен,  що  в  силу  трагізму  
Став  жертвою  моєї  гекатомби
В  ім’я  не  ампутованого  егоїзму.

Моє  ім’я  тобі  вчепилось  в  м’язи,  
Виводь  його  відбілювачем,  хлором.  
Перемагай  у  собі  відчуття  відрази,
Торкатися  мене,  мов  биту  кором.

В  тобі  хлопча  ніяк  не  постаріє,
В  мені  –  суцільні  лазарети  та  в’язниці.
Але  чогось  мене  смертельно  гріє
Твоя  брехня,  накидана  в  зіниці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426007
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013


Люба Василик

Птахи мовчання

Прилетіли  із  вирію  твого  мовчання  птахи.
Кажеш,  думати  на  ніч  шкідливо.
Які  зорі  насправді,  розкажуть  хіба-що  дахи,  
Ну  і  ти  зрозумієш,  що  жити  без  них  неможливо.

Прокрадається  холод    за  комір  душі
На  розхристаних  вулицях  босого  міста.
Не  рятує  ні  спека,  ні  нові  вірші,
Ані  музика  мого  дощу-піаніста.

Я  навчуся  писати  вірші  не  про  тебе.
Знаєш,  визначеність  завжди  робить  своє.
Краще  буду  писати  про  весну,  про  небо,
За  той  час,  поки  літо  в  душі  настає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425571
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


E. Insomnia

Oblitus memoria

Я  й  не  помітила,    як  осінь  промайнула,
Дощем  забрала  бабині  літа,
Украла  моє  нинішнє  й  минуле.
Ця  осінь  –  дивна,  не  така  як  та,
Що  кожним  порухом  в  душі  невинній
Здіймала  бурю,  збуджувала  грім,
А  той  тривожив  кожен  день  осінній,
Він  його  мучив,  катував…  А  втім,
Ця  осінь  стерла  все,  до  тла  спалила,
Пов’язане  з  старим  життям.  Колись
Від  тих  асоціацій  я  хотіла
Згубитися  в  сльозах,  що  розтеклись.
Тепер  я  осінь  ту    не  пам’ятаю…
Ну  було  щось.  Кохання?  Швидше  гра.
Тоді  здавалося  -  люблю,  літаю.
Провали  в  пам’яті.  В  душі  –  діра.
Не  те  що  би  ненавиджу…  Не  хочу.
Не  те  що  згадувати…просто  все  одно.
Я  навіть  як  дивлюся  в  оті  очі,
Того  не  бачу,  що  було  давно.
Красуня  осінь  стерла  все  з  півкуль,
Намалювала  в  пам’яті  табло.
Мабуть,  це  в  мою  користь  один-нуль,
Бо  я  забула,  що  колись  пекло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380212
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 10.05.2013


Lady Christianna

Вбивай себе! Поезію не руш!

Це  смак  життя:  він  болісно-гіркий,
Отруєний  сигарами  й  абсентом,
З  тонким  французьким  ароматом  смерті  -  
Сплелися  в  ньому  муки  і  квітки…

Сьогодні  світ  –  модерний  Вавилон:
За  часом  треба  бігти  на  підборах,
І  в  храм  іти  у  сукні  від  «Діору»...
Ти  індивід?!  До  біса!  Ти  шаблон!

І  завтра  день  –  і  сотні  нових  душ,
Які  з  твоєю  стрінуться  -  в  онлайні,
Кохання,  бій  і  зрада  –  віртуальні!
Вбивай  себе!  Поезію  ж  не  руш...

Топи  натхнення,  заморожуй  рух,
Губи  свій  світ  у  просторах  верлібрів.
Ця  крига  слів  мистецтву  не  потрібна.
Вбивай  себе!  Поезію  не  руш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423483
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013


kappa

хворію - знов…

я  часом  хвора  ранками  зомлілими.
морозною  –  аж  до  тремтінь  –  росою.
по  грудях  -  реп  ́яховими  цвітіннями.
та  не  тобою,  друже,  не  тобою.

я  часто  хвора  пообіднім  затишком.
чи  ситцем  втомлення  змарнілого  покрою.
чужих  присутностей,  чужих  прихилень  надлишком.
лиш  не  тобою,  віриш,  не  тобою!

і  понад  вечір,  я  хворію  кволістю,
хворію  гуркотом  причинного  прибою.
але  загублена  вночі  між  складок  простені  –
від  всіх  захована,  хворію  знов  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423230
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 07.05.2013


Анна Вейн

Допоки не проріс чортополох…

Ми  знов  на  Ви,  але  ти  мій  навіки.
Змиває  дощ  утомлені  сліди...
Помовчимо  -  не  піднімай  повіки.
Цілюща  тиша  -  ліки.  Лиш  не  йди.

Отак  лишись  у  пам'яті  -  коханим.
Дозволь  ще  мить  подихати  удвох,
Допоки  в  серці  не  відкрились  рани
І  не  проріс  гіркий  чортополох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329076
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 03.05.2013


Doll

дві казки в одній історії

говори  зі  мною  через  відстань
намалюй  мене  в  собі  на  небі
і  відішли  листом  в  вічність
оту  лінію,  що  розділяє
два  погляди  пересічні

пам'ятай,  за  зраду  не  карають
вона  пішла,  я  появилась
я  чиста,  обіцяю
бути  мереживом,  яке  сплітає
твої  нервові  клітини
любовної  перепетії

вона  пішла  по  іншу  сторону  вірності
не  варто  оплакувати  біль,  згідний?
але  не  забувай  тої,  яка  була  усім
створи  її  в  образі  чужої
щоб  та  стала  своєю
хмарністю  серед  прозорого  диму
розпачу

одного  разу  я  широко  розплющу  очі
подивлюся  на  небо,  а  там
буде  порожньо
ти  все  таки  повернувся  до  тої
що  покинула  казковіть?

***
я  все  одно  чекатиму.
ти  мій  єдиний  шлях  бути  чистою.
з  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421802
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013


Люба Василик

Без тебе - зима

Зацукровані  снігом  вітрини  крамниць.
Твоя  псевдолюбов  і  сьогодні  німа.
Рахувати  півподихи  своїх  зіниць.
Так  набридло  скучати.  Без  тебе  -  зима.

І  щоранку  складати  в  колекцію  сни,  
У  яких  від  учора  дефектів  нема.
Дочекатися  хочу  цієї  весни.
Так  набридло  чекати.  Без  тебе  -  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413186
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Svetok

Так краще

Залиш  собі  цей  розпач  на  сніданок,
Щоб  замість  цукру  сипати  у  чай.
Я  знову  зіпсувала  "добрий  ранок"  -
На  пекло  проміняла  майже-рай.

І  як  тобі  не  соромно  ридати?
Повір,  мені  у  клітці  значно  важче...
А  я  тримаюсь,  стомлено  за  грати,
Хоч  вовком  вий,  та  все  ж...  без  тебе  краще.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412801
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Ляля Бо

Незавершені вірші

Незавершені  вірші  -  мої  надкушені  яблука.  
Я  блукаю  цим  містом,  як  бомж  нічним  супермаркетом.
Поскладала  в  конверти  сни,  облизую  марки,
Щоб  відправити  завтра  тобі  їх  поштовим  зябликом.

Я  хворію  на  малослів"я  і  марнослав"я,
І  на  літеру  "я",  себто  псевдоважливість  его.
Через  пальці  стікає  лава  рядами  клавіш...
Щоб  придумати  світ,  не  конче  бути  стратегом.

Щоб  писати  про  Бога  не  треба  бути  апостолом.
По  столовій  ложці  пудри  на  кожні  мізки:
Бачиш,  як  воно  є  -  уже  й  воювати  нізким,
Всі  такі  "неповторні",  що  бути  "складним"  -  просто.

Простір  міста  цього  -  містерія  дилетантів.
Захлинаючись  в  місиві  масок  зі  штампом  "профі",
Спроба  мати  себе  подібна  до  катастрофи.
В  місті  равликів  тільки  римованим  строфам  можна  літати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 20.03.2013


Ляля Бо

Спорожнілі трамвайні колії

Спорожнілі  трамвайні  колії,
П'ята  ранку  в  синьому  Львові.  
В  тих  очах  забагато  болю,
Щоб  на  денці  знайти  любові.

В  тих  очах  небо  надто  високо,  
Щоби  пляму  на  них  спокусою.
Просто  йди.  Не  лишай  записки,  
Не  руйнуй  світи  землетрусами,

Не  пиши  на  зап'ясті  літери,
Будь  навіки  і  йди  безболісно.
Лікуватимем  наше  літо
Анестетиком  на  прополісі,

Будуть  падати  зорі  в  решето,  
Буде  солодко  до  нудоти...
...Знаєш,  справжнє  кохання  доти,  
Доки  очі  не  брешуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 20.03.2013


Doll

До вечора

приходь  до  мене  під  вечір
тоді  я  чесна
не  читай  здивовано  мій  списаний  зошит
ти  мав  звикнути
до  мого  творчого  ангела

на  іншому  кінці  дороги
я  загубила  віру
тому  сьогодні  я  без  настрою
завтра  йтиму  тим  же  шляхом
підберу  її
знаю,  що  точно  там  залишилась
ніхто  не  хоче  поклеєної  надії

не  соромся
пий  улюблену  каву  з  молоком
мовчи  несказаними  словами  
вдвох
на  дивані  серед  хустин  правди
виберемо  на  завтра  маску
а  я  запалю  свічку
ти  ж  любиш  сидіти  у  напівтемряві

в  мене  нема  новин
а  як  твої  справи?
знову  підеш  від  мене
через  задні  двері
по  моїй  душі,  по  втомливих  почуттях
до  завтра
до  вечора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409505
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Ivanka B.

Пусти додому

Знаєш,  я  справді  тебе  полюбила  тоді
І  з  часом  все  більше  і  більше  звикаю
З  тобою  важко.  Ли́ше  б  не  в  боротьбі
Ти  завариш  сьогодні  з  лимоном  чаю?

Ти  не  знаєш  як  в  тобі  потонула  навік
Буваєш  байдужим,  дощем  обпікаєш  душу
Ти  надто  суворий  для  мене,  як  чоловік
Я  надто  наївна  і  виправлятись  не  мушу.

Знаєш,  я  справді  тепер  буду  лиш  поряд
Мені  не  важливо:  хтось  за  чи  проти
У  тебе  напрочуд  проникливий  погляд
Хочу  ще  спробувати  який  ти  на  дотик.

Ти  не  знаєш,  як  я  за  тобою  марю  тепер
Львове,  пусти  мене  на  ці  вихідні  додому
Я  подарую  тобі  ще  й  не  один  четвер
Без  тебе  ніяк.  І  тобі  це  добре  відомо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409086
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Doll

Друзі

Так  бракує  твоїх  вітамінів:  ніжного  голосу,  ласкавих  слів,  щирої  посмішки,  незабутнього  поцілунку.  Ти  так  просто  сказав,  що  це  все  був  самообман,  ми  -  друзі.  
Але  все  одно  до  мене  не  байдужий,  а  я  дурію  від  мовчання,  від  того,  що  не  кажу  "скучаю",  "цілую",  від  смайликів,  від  тремтливого  чекання  твого  дзвінка.  Все  мовчить.
"Привіт"  -  "папа"  -  слова,  що  терзають  душу,  що  царапають  відчуття  чорними  і  білими  кульками  зустрічей.
Я  їх  не  викидала,  зберігаю  на  шиї  твій  аромат,  а  сльози  намазую  на  хліб,  він  впитує  страждання.
Ура!  Ти  подарив  цукерки,  але  знов  не  ті,  я  ж  не  люблю  з  чорносливом.
Так  і  не  навчився  грати  футбол,  краще  я  заб'ю  гол,  щоб  залишитись  спомином.
Не  видаляй  мій  номер,  я  подзвоню  колись.
Давай  разом  напишемо  книгу  про  благодійність  відстані  під  назвою  "Друзі".
Я  люблю  твою  правду  і  тебе,  дуже.
Мій.
Найкращий.
Твоя.
Незабутня.
Друзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407533
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013


Likera

Виклик

Хай  здригнеться  уся  Полінезія
від  різких  неповторних  морозів!
Безперечно,  моя  поезія  -
прямий  виклик  твоїй  недопрозі.

Не  потрібне    мені  твоє  зречення
і  прощання  віками  гартоване.
В  когось  -  просто  життя,  наче
речення,
а  у  мене  воно  заримоване.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406819
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013


Likera

Я буду снігом…

Я  буду  снігом  на  твоїм  осонні,
лиш  холод  збереже  мені  життя.
Прийшла  весна.  А  ми  уже  півсонні,
настав  кінець  сніжинного  буття.
Ще  трохи  нам,  -  напевно,  ще
година,
як  пощастить,  то,  може,  кілька
днин.
Ти  ж  надто  теплий.  Ти  ж  іще
людина,
а  я  живу  при  мінусі  один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406808
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013


Doll

Більше ніколи

голова  обертом  від  скаженості  твоїх  слів
крик  об  стіну  розчарування
вже  не  подив
лише  існування
у  моментах
похоронних  відблисках  
тіл
лінія,  що  розділяє  фото  
горить  розлукою
і  нам  не  по  дорозі
у  життя
спільність  карих  очех
не  дружить  зАмками  мрій
пісочних  років
хочеться  отрути,  яка  позбавить
спогадів  твого  голосу
вигляд  пече  у  самі  груди
тюрма  спільного  неба
де  мало  свіжого  повітря
ти  всюди  є
твої  духи
мій  подарунок
іншого  не  буде
більше  ніколи
друзі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404163
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Doll

він для неї втома

я  загублена  між  кубиками  твого  ребусу
а  ти  спиш  думками  непотрібного  пафосу
більше  
не  дзвониш    
не  любиш
уникаєш  погляду  через  кілометри
хочеш  ванільної  надії  планети
лише
єдиний
особливий
мій  тичасовий  абонент  слабкості
біль  страху  на  кінчиках  колючості    
прошу
не  йди
не  відпускай
нехай  ще  запах  твій  живе
у  річці  моїх  карих  очей
знаю
хочеш
будеш
поряд  у  телефонної  трубки
казати,  що  скучаєш  дуже
можливе
продовження
холодності
через  дотики  небажаних  губ
і  лак  чорного  кольору  дикості
діагноз
весни
"втомливість"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403904
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013


Doll

Тобі

я  сідатиму  Сонцем  тобі  на  плече
щоб  ми  зустрічали  захід  
разом
любитиму  твої  помилки
хочу  бути  з  тобою  поряд
завжди
я  питиму  запах  твоєї  сорочки
автобусом  серця  приїду  у  сни
гіркий  смак  меду  розкаже,  що  ти  ще  
далеко  від  мене

складу  танець  із  перлових  цілунків
мені  замало  надлишку  твоїх  обіймів

я  хочу  танути  в  тобі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400891
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013


Doll

Вона і Він

Вона  плакала  думками
Він  цілував  дотиком
Вона  дихала  мріями
Він  кричав  шепотом
Вона  дивилась  зорями
Він  ранив  поглядом
Вона  хотіла  неба
Він  був  простором

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400210
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013


Doll

Вона бачила вітер

-  Що  Вас  надихає?
-  Життя,  а  останнім  часом  -  фільми.
-  Ви,  як  завжди  оригінальні  у  відповіді.  
-  Стараюсь.
-  Ваша  бібліотека  творів  одягна  у  найрізноманітніші  теми.  Але  чому  про  маму  не  пишете?
-  Не  можу.  Ви  вмієте  літати?  Ні,  безперечно.  Можливо,  через  кілька  десятків  людство  навчиться  і  цього  фокусу,  але  зараз  Ви  цього  аж  ніяк  не  можете  робити.  Ось  і  я  так.  Мама  -  це  дещо  молитовне.  Їй  реклама  не  потрібна.
Після  монотонного  інтерв'ю  вона  поспішала  додому,  точніше  однокімнатної  лимонної  оселі,  в  якій  появлялися  її  голівудські  ідеї.  Аліса  так  прагнула  такого  життя  -  урочисті  вечори,  обмотані  скотчем,  безліч  нових  знайомств.  Їй  був  наданий  олівець  з  гумкою  на  протилежному  кінці:  вона  могла  намалювати  власне  життя,  змінювати  сюжет.  Але  ніщо  не  буває  вічним.  Одного  дня  вона  зрозуміла,  що  тепер  у  її  руках  ручка  -  вона  не  мала  права  на  помилку.  Головне    -  вчасно  це  помітити.  Завтра  знову  будуть  безліч  риторичних  питань,  шум  великого  міста  викличе  звичний  головний  біль,  люди  вкотре  натягнуть  потребу  жити  заради  когось,  а    Аліса  йтиме  драбиною  без  опори.  Ця  бліда  дівчина  з  маленькими  вухами  дарувала  оточуючим  веселкову  енергетику.  Дорослі  вчилися  в  неї  жити.  Коли  ти  у  колясці,  тебе  всі  люблять.  Особливо,  якщо  це  інвалідна  коляска.  Їй  хотілося,  щоби  це  було  тільки  тимчасовою  слабкістю.  Але  вона  затягнеться  ще  на  довге  хвилинне  життя.  
-  Знову  повернулася  в  минуле,  яке  мене  вже  не  чекає.  А  на  завтра  ще  так  багато  роботи...  О!  Мама  телефонує...Алло!  Так-так..у  мене  все  гаразд.  Сьогодні  я  відвідала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397421
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013


Ivanka B.

Досі не можу

Знаєш,  я  досі  не  можу  цього  собі  пробачити
Пісня  «Бувай,  малий»  завчена  як  молитва
Ніхто  цього  не  міг  (і  я  теж)  перетбачити
Просто  роль  невдала  і  програна  битва.

Знаєш,  я  досі  повторюю  собі  «ти  зможеш»,
Бо  коли  спогади  душать  –  в  ніку́ди  тікати?
І  тут,  всі  це  знають,  уже  нічим  не  допоможеш
У  нас  різні  світи  і  пусті  без  кохання  кімнати.

Знаєш,  коли  ти  поруч  із  нею  –  я  просто  гину
Цей  Океан  Ельзи  починає  мені  боліти
«Відпусти»  -  я  не  хотіла.  Чесно.  Думками  лину
Але  треба  йти  далі,  зрештою  ми  вже  не  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396660
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Юля Фінковська

Атлас болючої тиші

Одягаєш  усмішку,  як  штучну  щелепу,
Коли  щось  тебе  рве  на  дрібненькі  частини.
Серед  цього  сухого  людського  степу,
Тобі  нікому  навіть  очищати  цитрини.

Тихо-тихо,  і  чути,  як  шкребуть  циферблати
Гострі  стрілки,  що  проколюють  час.
Як  і  все  в  цьому  світі,  потребує  оплати
Тонкошкірих  ілюзій  білий  атлас.

Біль  спочатку  кусає  шоколадне  волосся,
Доки  очі  та  руки  ще  солодко  сплять.  
Бо  про  допомогу  ж  ніколи  не  просять,  
Про  неї  найчастіше  мовчать.



Фото  by  Julia  Voloska
http://vk.com/public44763458

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393760
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013


Doll

Уроки

Кожен  раз,  дивлячись  у  дзеркало,  вона  бачила  ряд  недоліків:  прищі,  які  знову  і  знову  появлялися,  безглузда  посмішка,  яку  не  було  кому  дарувати,  крім  мами,  брови  неоднакової  форми,  маленькі  рижі  крапочки  -  веснянки,  криві  зуби  (особливо  нижні),  вкотре  жирне  волосся,  а  ще  шрам,  який  до    цих  пір  не  зажив,  а  з  якихось  незрозумілих  причин  почервонів.
-  Роксолана!  -  з  ванни  гукала  мама  і  збила  її  з  думок.
-  Слухаю,  -  як  чемна  дитина,  сказала.
-  Принеси  тапочки.
І  вона  швидкими  кроками  подалася  у  спальну,  принесла  їх  і  далі  зачинилася  у  кімнаті,  поринула  у  болючі  спогади.  Біль.  Що  це?  Для  цієї  дівчини  -  звичне  відчуття,  спосіб  життя.  І  ще  вічне  чекання.  Чого?  П'ятниці,  коли  можна  не  вчити  уроки,  а  зайнятися  своїми  справами,  інтимнимно-шоколадними.  Літа,  колись  такого  божевільного,  сенсаційного  на  різні  події.  Але  доля  підготувала  свій  сюрприз  для  неї,  особливий.  Це  загадкова  шкатулка  з  чотирьма  невідомими.  Два  вже  відкрила.  Як?  Прережила  бурхливе,  кисле  дитинство.  Воно  завжди  залишає  свід  слід  на  кожному  з  нас.  Це  як  відбитки  пальців,  у  всіх  ніби  є,  але  у  кожного  різні.  Ця  дівчина  гордо,  та  ні,  ідеально  пройшла  перше  сильне  випробування,  вона  навчилася  зайвого  нікому  ніколи  не  говорити.
Урок  1:  чужі  люди  попліткують,  перекрутять  недочуте,  вигадають  власне,  принижуть,  але  ніхто  не  підтримає,  не  поспівчуває,  просто  кине  і  все.  Виживають  сильніші.  Ось  правило  цього  суспільства.
Урок  2:  живи  так,  як  цього  хочеш  саме  ти,  а  не  батьки,  друзі  чи  ще  хтось.  Твоє  життя  -  твої  помилки.  Твій  дослід  -  найкращий  досвід.
Цього  Роксолана  навчилася,  спостерігаючи  за  "тузами"  та  "шістками".  В  16  кінець  став  для  неї  початком,  безлад  -  творчістю.
Урок  3:  втрата  не  означає  зупинку  стрілки  життя,  це  просто  ще  одна  зморшка  в  крамниці  спогадів.
Після  того,  як  тато,  з  яким  можна  було  легко  знайти  спільну  мову,  став  чужим,  а  крім  мами  не  існувало  дорогих  людей,  в  неї  залишалися  ще  друзі-анімації  -  ті,  з  якими  проводила  час,  роважалася,  але  ніколи  не  пахнилася  з  ними  своїми  проблемами.
Урок  4:  хтось  правильно  колись  сказав,  що  все,  що  не  робиться,  все  на  краще.  Щоразу  при  зустрічі  з  теплом  чи  з  кулею  заздрощів,  з  недоліками  чи  красою  вона  вірила,  що  зорі  вірно  намалювали  її  дорогу  до  успіху.  Життя  в  гнізді  -  для  тих,  хто  привик  скаржитися.  Роксолана  ж  завжди  дякує.  Ось  в  чому  різниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391864
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 15.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2012


Юля Фінковська

Ос, (Оскома)

А  ще,  окрім  нього,  вона  любила  зефір  
І  маленьких  ведмедиків  з  плюшу.
Не  приймала  байдужостей,  схожих  на  кір,
Тих,  що  ранами  покривають  душу.

Не  любила  квитки,  телефонні  гудки,
Що  ковтають  повільно  терпіння.
Завжди  вірила  у  напівдотик  руки,
І  в  кристаликів  губ  потепління…

А  ще,  окрім  нього,  вона  любила  листи
Щоби  почерк  здирав  снів  оскому.
Вірила,  що  три  крапки  –  це  привід  йти,
Поки  взаємний  біль  не  доставив  кому.

Вітер  кидав  слова  на  зап’ястя  мостам,
Що  востаннє  курили  втому…
Вона  вірила  осені,  йому  та  снам,
І,  напевно,  більше  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387206
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012


Роман Штігер

ідея

виношую  в  лоні  ідею    
і  де  я  тепер  після  
наших  вчорашніх  істерик?  
все  стерто  й  
каліцтво  пророків  не  зовсім  тілесне  
душевне  скоріш  
поріж  
розчленуй  на  кавалки  всі  дні  що  пройшли  
все  те  що  ми  втратили  
все  те  що  стало  старим  і  затертим!  
краще  давай  забуватись?!  
давай  не  дусити  загноєні  рани  
з-під  наших  сердець  

холодними  тінями  до  сих  пір  продовжуєш      
писати  нікому  не  потрібні  рядки  
ти  видряпуєш  рівно  по  контурах  
на  cтінах  вірші  і  прокльони  безжальні  
блюзнірство  скуйовджених  бачень!  
онімілий  кашель...  
ось  що  так  вабить  в  
усій  цій  давно  завареній  каші  
пробач  я  залишаюсь  

знову  і  знову  танцювати  словесний  
стриптиз  перед  вами  всіма?  
вже  набридло  ловити  ріжучі  погляди  
звідусіль  
як  рани  у  сіль  відбиваючись  
від  куль!  
від  курв!  
вері  кул!  
культурне  життя  
ха-ха  
просто  загрався  в  поета  
альфа-бета  відсічення  
антракт!  
може  завершимо  зараз  виставу?!  
і  ким  ми  стали  міняючи  місцями  усе?  

знову  і  знову  різати  пальці  допоки  
не  буде  болю  тілесного  щоб  відчувати  
хоч  щось  і  кесаревий  тут  ні  при  чому  
не  допоможе!  
виношую  в  лоні  ідею    
і  де  я  тепер?  
скажіть  хоча  б  хтось?  
вишнями  переспілими  опаду  від  переспілості  
так  приємно  робитись  нещасним  що  
часто  засинаю  на  балконі  під  ранок  
з  недопитим  на  дні  алкоголем  
і  комом  у  горлі  так  дусить  відсутність  
тебе  що  аж  хочеться  вмерти  
не  дихати  й  лежати  собі  
руки  склавши  
молитись  пошепки  щоб  ніхто  не  зміг  
підслухати  
хоча  б  це  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269519
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 16.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2012


Svetok

Не хватает

Я  просыпаюсь  с  мыслью  о  тебе,
И  с  той  же  мыслью  засыпаю  ночью.
Ты  не  со  мной..  И  как  мне  быть  теперь?
Я  без  тебя  на  части  рвусь.  На  клочья.  

Ты  в  этом  мире  самый  нежный  и  родной.
Любовь  не  исчезает  и  не  тает.
Я  постоянно  повторяю,  что  ты  мой,
Но  мне  тебя  безумно  не  хватает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378274
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


Оле Чка

Здаюсь…

Я  руки  свої  опускаю:  тебе  вже  не  зміниш.
Мої  почуття  ціниш  вартістю  рівну  нулю.
Яке  мені  діло,  що  ти  у  ніщо  вже  не  віриш?
Яке  мені  діло,  кому  ти  шепочеш:  люблю?

Не  винен  ніхто,  що  моЇ  не  кохаєш  ти  очі,
І  швидше  за  все,  я  із  пам’яті  швидко  піду...
Яка  вже  різниця,  з  ким  ти  воскресаєш  щоночі?
Я  пазли  із  нашого  раю  уже  не  складу...

Ну  ось,  я  готова  прощатись  -  простіше  так  буде.
З  таким  недостатком  любові...  востаннє  помру.

Яке  мені  діло,  для  кого  ти  будеш  усім  і  усюди?
Яке  мені  діло,  кому  ти  шепочеш:  люблю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378273
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012


Оле Чка

Пусто

Відкинуті  сумніви  драм  та  ілюзій,
Позбавлена  волі  самотність  німа.
Порожні  кімнати  вже  більше  не  друзі  -
Згоріло  прощання...  любові  нема.

Байдужість  по  серцю  лезом  майнула.
Відкриті  всі  рани,  та  вже  не  болять.
Сьогодні  про  тебе  я  й,  справді,  забула,
От  тільки  ще  мрії  у  серці  шиплять.

Не  той  біль,  не  голос  і  ти  не  такий,
Не  я  і  не  інша  кохатиме  знову!

Я  вкотре  стираю  невдалі  прощальні  рядки
І  просто  забуду  прощальну  розмову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375292
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2012


Леона Вишневська

так як і більшість.

Мені  зовсім  не  кортить  круасанів  і  кави  в  ліжко,
мені  не  потрібні  нові  сукні,  мене  цілком  влаштовує
один  дешевий  запах.
Але  краще  б  я  таки  вдавала  кокетливу  неприступність,
була  байдужою  трішки,  щоб  ти  від  бажання  ліз  на  стіни,
кусав  лікті  й  коліна  дряпав.

Мені  не  потрібна  фальшива  залежність,
тонни  уваги  і  монітор,  де  б  транслювались  усі  твої  дії.
Якщо  хочеш  піти-іди,  але  обережно,  поки  спатиму.
Я  тебе  відпущу  і  все  зрозумію.Мені  не  потрібні  манірні  вистави.
Я  не  хочу,  щоб  було  яскраво,  мені  вистачає,  коли  матово.  

Я  не  вимагаю  середземноморських  круїзів,  
брендових  ресторацій,
номерів  у  готелі  для  нафтових  магнатів,
я  не  прошу  жодної  картини  Моне...
Мене  цілком  влаштовує  затишок  в  двох  кімнатах
і
 я  з  легкістю  можу  вмістити  всі  свої  речі  у  половині  валізи.

Знаєш,  не  приходь  до  мене,  коли  я  хворію,
не  намагайся  запам'ятати  втомленим  моє  лице.
Є  така  любов...на  кінчику  вії,
коли  ти  не  маючи  нічого,  насправді  маєш  все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275564
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 01.11.2012


Весняна Осінь

Прощання на пероні

"Ми   зустрілись   вперше:   вперше   і   востаннє
довелось   прожить   нам   ледь   єдину   мить.
Хто   із   двох   нас   скаже,   скаже   на   прощання,
що   за   хвилю   щастя   варто   в   світі   жить?"
                                                 Мирослав   Кушнір   


Наша   перша   зупинка   нестримно   вкарбована   в   пам’яті,
Кольорові   трамваї   повезли   всі   мрії   у   даль,
Кожну   мить   дощову   похвилинно   у   спогадах   згадую,
На   прощання-   цілунок,   в   думках-   хаотичний   вокзал.

Знов   минають   секунди   й   зникають   вагони   у   безвісті,
Небокрай   запалила   остання   щаслива   зоря.
На   пероні   прощались   герої   забутої   повісті,
Дописали   новелу,   а   завтра   допишуть   роман

15.  05.  2011  р.  (вірш  написаний  у  співавторстві)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374426
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012


Ваньоха Р.

Торt висотою до неба

Замерзати  під  теплими  пледами  осені,
Що  поробиш,  так  треба,  значить  скоро  морози.
А  поки  зливи  сповзають  по  зачісках  та  парасольках,
Так  треба,  нічого  не  треба  з  цим  діяти!

Я  пишу...я  стільки  листів  написала  і  в  цих  поштових  скриньках,
В  них  лише  холодні  звуки  твого  скандального  голосу  —  в  моїй  голові.
Пальці  вистукують  мотиви  азбуки  Морзе.
Хтось  наперед  знає,  чим  я  буду  псувати  папір.
Ну  доводиться  часто  писати,  доводиться  часто  вживати  холодні  дощі,
Щоб  зігнати  з  себе  гарячку,  і  її  в  унітаз,  разом  з  днями,
Ночі  лишу  на  вечерю,  чи  вечір  на  нічні  посиденьки.
Нічого  нового,  все  так  по  старому,  давно  стало  відомо,
До  чого,    у  кого  із  ким,  а  з  ким  ти?
Я  розповім,  проріжу  дірки  в  своїй  пам’яті,  нехай  витікають  спогади
Солодкими  медовими  ріками.  Невже  все  набридло  так?
Все  стало  на  місце,  на  місця,
Я  розкидана,  як  розкидаю  рядки  свої.
В  тобі  бездонність  —  блукаю  я,
Є  ще  що  пошукати.  
Цієї  осені,  надто  багато  справ  зроблено,
Ти  старшаєш,  я  лишаюсь  у  тому  ж  проміжку  часу
І  ріжу  його...з  кожним  днем  все  тупішають,
А  я  намагаюсь  вирватись,  я  намагаюсь  вирвати  всі  абзаци  твої,
Так  і  гоїться  все,  рани,  вірші,  листи,  звуки  музики,
Я  у  продірявленій  пам’яті.  
Дивний  лишається  найважливіший  день  осені,
Шум  поїдає  все  частіше  й  частіше  її  вечори.
Але  так  солодко  все  
І  торт  висотою  до  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368692
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Юля Фінковська

Заримована в тебе

А  людям  треба  розділових  знаків,
Що  розділяють  їх  до  нервів  –і  навпіл.
Замість  обіймів,  снів,  гарячих  маків
Крапками  ,комами  встеляють  буднів  стіл.

І  намагаються,  щоб  все  було  «як  треба»,
За  розкладом  стереотипно  –  п’яних  днів.
В  їхніх  очах  все  менше  сині  неба…
А  на  вустах  так  мало  справжніх  слів.

Десь  в  бронхах  мрії  душаться  пісками,
Зап’ястя  від  байдужості  бліді.
А  спробуйте  широкими  мазками,
Хоч  раз  в  житті  провести  по  воді.

Помрійте…Дощ  торкає  партитурою…
В  обіймах  моря  ніжаться  дельфіни…
Ні,  більшість  марять  лиш  архітектурою
Тому  будують  стіни,  стіни,  стіни…

 І  кожна  доза  кисню  відрахована,
Стискають  серце  дві  півкулі  ребер.
А  я  лише  страшенно  заримована
Тобою.  І  у  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Svetok

Якщо осінь

Несподівано  і  невчасно
В  мою  душу  ввірвалась  осінь.
І  ти  знаєш,  мені  не  ясно!
Але  байдуже...  З  мене  досить.

Я  не  буду  твоїм  коханням
Напиватися,  ніби  чаєм.
Я  не  перша  і  не  остання,
Я  не  стала  для  тебе  раєм.

Осінь  вміє  вбивати  душі,
Почуття  розривати  навпіл.
І  мені  вже  болить  не  дуже,
Я  втомилась  від  тебе  навіть.

Просто  знаєш,  усе  минає.
Я  навчилася  не  любити.
Осінь  все  про  кохання  знає...
Осінь  вчить  без  кохання  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362209
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 27.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


Той,що воює з вітряками

Спасибі за весну

Я  не  святий,не  геній,не  Петрарка,
I  я  не  здатен  на  великі  жертви...
Поки  ти  гуляєш  з  ним  у  парку,
Моя  любов  задушена  і  мертва!
Хрипить  під  вашими  ногами,
Безпробудністю  вічного  сну,
І  осідає  на  душі  сльозами...
Спасибі  за  розіп*яту  весну,
Моя  маленька,ніжна,Юлю!
Я  збережу  на  крайній  кулю...
Єдину  кулю,та  лише  для  себе,
Може  так"  ближче"  буде  до  неба!?
         13.10.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370750
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 24.10.2012


Ivanka B.

Тавро: "Не та!"

Хочеш...  Я  напишу  тобі  листа?
Мабуть,  не  варто  було  починати
Я  для  тебе  завжди  під  тавром  "не  та",
Але  не  думати  не  можу.  Ти  маєш  знати.

В  усіх  перехожих  вдивляюсь,  шукаю  тебе
Десь  загубився.  У  мріях  своїх  ти  літаєш?
Я  починаю  вкотре  втрачати  себе
Ти  мене  знаєш.  Але  хіба  пам*ятаєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372653
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2012


Люба Василик

Затишок…

Розсипати  всю  ніжність  по  сходах
На  шляху  до  осіннього  затишку.
Чай  із  запахом  м'яти.  Без  льоду.
На  сторінках  -  емоції  в  надлишку.

Розгадати  дощів  нерозгаданість.
Одягати  знов  спогади  зношені.
В  шарфи  кутати  свою  прив'язаність
Чи  до  тебе,  чи,  може,  до  осені...?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Люба Василик

Крапелька осені

Подаруй  мені  крапельку  осені,
Що  блукає  по  скверах  щовечора
Повз  усі  ліхтарі  набурмосені,
І  щоразу  рятується  втечею.

Подаруй  мені  крапельку  ніжності,
Що  закуталась  в  плед  не  від  холоду,
Загубивши  колишні  розбіжності  
На  дні  чашки  кавового  солоду.

Подаруй  мені  нові  листопади,
Що  кружляють  алеями  босими,
І  занурюють  серце  у  спогади,  
Щоб  торкнутися  крапельки  осені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371561
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Юля Фінковська

Янголу… у чорній сорочці :)

Янголи  не  кутають  душу  у  чорні  сорочки,  
Не  вмивають  парфумами  скроні,  не  пишуть  листів.  
Не  вкладають  таємні  підтексти  у  буднів  рядочки,  
І  ніколи  тихенько,  на  вушко,  не  кидають  бережно  слів.  

Янголи  не  говорять  оксамитовим  басом,  
В  саме  серце  не  дивляться  смарагдовим  сяйвом  очей.  
Не  цілують  вуста,  не  стають  найріднішими  з  часом,  
Непомітні  хранителі  вічно  байдужих  людей…  

Янголи  не  пробуджують  в  тобі  тендітну  чуттєвість,  
Не  стискають  між  пальців  дози  акордів  сумних.  
Не  карбують  у  пам’яті  кожну  тремтливу  миттєвість,  
Так,  янголи  не…  Та  в  тобі  таки  є  щось  від  них…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369627
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2012


Анна Помаранська

як на людину, якій байдуже…

Як  на  людину,якій  все  байдуже,
Ти  дуже  часто  почав  тривожитись,
І  біля  вікон  міської  ратуші,
Не  знаєш,-  зводитись  чи  розводитись...

І  щось  хотілось  змінити  в  сірості,
Та  заважає  частинка  гордості,
Мені  б  хоч  трішки  твоєї  вмілості,
Тримати  кайф  від  своєї  модності...

Послання  болю  серцевих  вічностей,
Всіма,крім  тебе  будуть  оцінені,
І  весь  цей  виклад  тобі  трагічностей,
Смішними  жартами  вмить  замінені,

Бо  ти  нікому  в  житті  не  каєшся,
І  біля  вікон  міської  ратуші,
Ти  надто  часто  мені  всміхаєшся,
Як  на  людину,якій  все  байдуже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202519
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 08.09.2012


Люба Василик

Наче після дощу…

Знову  твій  голос,  твій  сміх,  твої  очі.
Якісь  вони  стали  для  мене  байдужі.
Давно  вже  забула  недоспані  ночі.
Колись  ти  був  рідний,  а  зараз  -  не  дуже.

Ти  знаєш,  я  довго  чекала  на  тебе.
Сумні  стали  очі,  немов  постаріли.
Ні  слова  не  скажу.  Думки  линуть  в  небо.
Із  серця  я  вийму  отруєні  стріли.

Здається,  що  часу  минуло  багато,
А  я  все  одно  за  тобою  сумую.
Хай  кажуть,  що  я  принципова  занадто,
Але  ж  я  секунди  без  тебе  рахую.

Я  знаю,  звучить  все  це,  як  божевілля.
Емоції  рвуться,  як  біле  намисто.
Так  холодно.  Снігом  присипало  гілля.
В  думках,  наче  після  дощу,  чисто-чисто...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302271
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 21.08.2012


Анна Помаранська

якщо зможеш. якщо захочеш*

Ти  міг  би  бути  значно  щасливішим  –  навчитись  мріяти,  робити  щось  важливе.
Втрачати  переконливість  в  сумліннях,  знайти  у  комусь  щось  собі  властиве.
Знайти  тендітну  і  хазяйновиту.  Без  емоційну  ,  радісну,  вродливу,
Вона  б  тобі  прала  і  готувала,  а  не  писала  віршики  про  зливу.

Я  не  практична.  Я  живу  у  мріях.  Абстракції  –  єдине,  що  я  маю.
Та  й  ти  невірний.  Ми  не  вмієм  вічно.  Нам  треба  втихомирюватись.  Знаю.
Шукай  ручних,  бо  ми  занадто  дикі.  Це  місто  замале  для  творчих  взлетів.
Ми  створені  для  зрад,  пісень  і  кави.  А  хтось  брехав  –  ми  пара  для  портретів.

Поділимо  наш  мінімальний  всесвіт:  чужий  диван,  п’ять    гривень,  Кока-Кола,
Татуювання,  пірсинг  ,  сигарети.  Я  ще  одягнена,  ну  а  душа  вже  гола.
Надійно  пошукай,  ту,  що  підійде.  Ти  вартий  змін.  Ти  можеш  так  не  жити.
Якщо  ти  приглянешся  трохи  глибше.  Якщо  її  ти  зможеш  полюбити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350548
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 18.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012


Ivanka B.

Киснево необхідно

Просто  киснево  необхідно  знову  туди
Пройтися  вуличкою  і  вдихнути  запах
Кав*ярні  кличуть-манять  до  них  зайти
Улюблені  серцями  обвела  на  мапах.

Просто  потрібно  побачити  ці  обличчя
Щирі  до  кінчиків  пальців  сьогодні  вони
Хочу  зробити  тату  на  передпліччі
Щоб  згадувати  про  все  це  й  восени.

Просто  дивитись  з  вікна  на  магістралі
Їхати  експресом,  останнім  сьогодні
Поринути  в  себе  й  думки  якнайдалі
Мені  байдуже  на  ваші  умови  погодні.

Просто  іти,  навіть  не  знати  дороги
Палко  любити  і  ніжно  всміхатися  місту
Вести  з  незнайомцями  пусті  діалоги
Неквапно  іти  минаючи  твої  передмістя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356919
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012


Весняна Осінь

Ще сотні чекань…

Ще  сотні  чекань  і  пів  світу  натомлених  ві  ́ршів,
Клаптик  неба,  що  чахне  грозою  у  Тво  ́їх  очах...
А  мені  б  тільки  мить,  в  якій  був  би  Ти  щасливішим,
А  все  інше  -  це,  Богом  даровані,  відстань  і  час.

Ще  півмилі  тремтінь,  так  мало  зосталось    зупинок,
Крихта  болю  під  серцем  і  терни  в  мінливій  душі...
А  мені  би  надію,  в  якій  не  знала  б  я  спину.
А  мені  б  тільки  щастя,  що  серцем  не  знає  дощів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


Мирослав Гончарук-Хомин

Я не вмію прощатись… Навіщо?

Бєлому,  Ольчі,  Надюшці,  Ромео,  Валері,  Юрі  та  Ігорю...вірним  друзям,  з  якими  я  ніколи  не  попрощаюсь...

Я  не  вмію  прощатись...  Навіщо?
Шукати  тебе  своїм  поглядом  віщим...
Я  ж  нікому  тебе  не  віддам!

Я  не  вмію  прощатись...Навіщо?
У  тебе  весілля,  у  мене  навчання  ще...звісно
я    ж  нікому  тебе  не  віддам...

Я  не  вмію  прощатись...Навіщо?
Роздуми  наші  –  не  бачились  майже  вічність...
Я  нікому  тебе  не  віддам...

Я  не  вмію  прощатись...Навіщо?
Твої  магніти  у  кухні  –  і  ти  здаєшся  вже  ближче...
Я  нікому  тебе  не  віддам...

Я  не  вмію  прощатись...  Навіщо?
Потреба  в  тобі  з  кожним  роком  все  вище...
Я  нікому  тебе  не  віддам!

Я  не  вмію  прощатись...Навіщо?
Побачимось  осінню...Чи  знаєш,  напевно,  вже  в  січні...
Я  нікому  тебе  не  віддам!

Я  не  вмію  прощатись...не  треба,
Однак,  коли  в  мене  буде  така  потреба,
Я  ховатимусь  в  зграї  й  спускатиму  погляд  униз...
Підійди,  прихились,  обійми,
Поцілуй,  приведи  на  той  берег  знайомий  лиш    нам
І  скажи:  «Я  нікому  тебе  не  віддам...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355240
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012


Весняна Осінь

Зима,  що  торкалася  подихом  літа…

Ця   зима,   що   торкалася   подихом   літа
Загубила   всі   барви   казково-пророчі.
Поцілунком   любов   не   можливо   зігріти,
Залишаю   весну,   а   думками   -   я   в   осінь.

Там   зима   чарувала   весняним   повітрям,
І   Твій   подих   мене   зігрівав   на   прощання.
Не   можливо   зі   снігом   поринути   в   літо,
А   ця   осінь   пекуча,   напевно,   остання.

І   зимові   сюжети   у   спогадах   в'януть.
Не   весною   зустрілись   з   Тобою,   не   літом.
Тож      не   можна   ту   осінь   без   болю   чекати,
Бо   кохання   не   вміло   зиму   цю   зігріти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352448
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012


Halyna*

Відпусти…

мене  тримати  так  ніхто  й  не  зміг,  -  
то  я  сама,  (сама!),  чомусь  трималась…
із  вуст  злітає  сміх,  болючий  сміх
біжать  кудись  бездомні  вертикалі…

і  їм  ти  не  несешся  навздогін:
таке  банальне  вигадане  щастя…
я  так  хотіла  змін,  хоч  трохи  змін,
сама  створити,  або  в  когось  вкрасти

або  розмалювати  полотно,
отак  без  страху,  болю…  без  оглядки
чому  мені  насправді  все  одно?..
я  ж  так  хотіла  все  життя…  спочатку…

а  зараз  хоч  у  безвість…  ти  прости
мене  за  всі  страждання  і  тривоги…
не  прошу  все  забути,  -  відпусти!..
бо  так  було  завгодно  навіть  Богу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352028
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012


Весняна Осінь

Стільки осені у зболених рядках…

Не  має  сліз-  вони  росою  висохли  на  віях,
А  разом  з  ними  десь  померла  і  закохана  весна.
Так  мало  тоді  щастя  було  в  приспаних  надіях
І  стільки  осені  у  зболених  між  вІршами  рядках.

На  згадку  долі-  півхвилини  у  найбільших  стратах,
І  мій    щоденник,  що  кричить  тривогами  услід  весні.
Я  так  і  не  зуміла    найдорожчою  Вам  стати,
А  Ви  й  не  сміли,  не  хотіли    заперечити  мені...

Ще  пару  тривог,  але  тих,  які  втомлюють  вії,
Незбагненність  тортурів    із  знедолених  світом  зіниць,
Одна  мить,  що  окрилює  серце-  завтра  німіє...
Не  бажали  Ви  знати  мого  серця  усіх  таємниць...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350805
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Оле Чка

В хвилини смутку

В  хвилини  смутку  є  жахлива  мить,
Яка  приходить  наче  тінь  -  нізвідки.
І  ніби  серце  за  тобою  більше  не  болить,
Та  й  спогади  приходять  тільки  зрідка.

І  в  нас  тепер  усе  не  на  місцях  -
Один  від  одного  скриваємось  навмисне.
Спливає  біль  по  закровавлених  рубцях  -
Без  тебе,  знаєш,  серце  стало  беззахисним.

Чи  ти  прийдеш  до  мене  в  ті  хвилини  -
В  жахливу  мить,  коли  приходить  смуток?
Коли  дивлюсь  на  стелю,  наче  на  картини...

Та  чи  врятуєш  ти  мене  від  власних  пусток?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350827
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Весняна Осінь

Дощовий… (у співавторстві з malinka)

Ти   колись   наслідив   (пам'ятаєш?)   у   мо  ́їй   душі.
Ти   колись   цілий   всесвіт   залишив   мені   в   подарунок.
Де   тепер   ці   ліси   і   моря?..   Там   сьогодні   дощі...
Куди   зникли   уста,   що   у   снах   залишили   цілунок?

Ти   колись   відчував   (чи   забув?)   стукіт   серця   (чи   ні?).
Ти   колись   цілу   вічність   на   мить   лиш   умів   зупиняти.
Що   навчився   кохати   колись,  не   переч   ти   мені.
Бо   цей   дощ   проливний   не   захоче   тепер   промовчати.

Ти   колись   (...пригадай...)   дарував   квітів   цілі   поля.
Ти   колись   і   вінки   із   сузір'я   вмів   плести   руками...
А   для   чого   тепер   ти   на   дощ   мене   знов   проміняв?
Адже   краплі   дощу   не   говорять   людськими   словами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351316
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Poetka

…вільне…

...злива  почнеться  над  ранок
час  вбиває  і  водночас  живить  тебе  терпінням
пробирає  аж  до  кісток  неспроможність  прийняти
виклик
як  добре  що  все  у  що  ти  віриш
пронизане  розумінням
заборони...


вечір  лягає  на  долоні  обірваним  розпеченим  сонцем
я  надміру  щаслива  коли  забуваю  про  час...
у  кістках  відстанні  бог  відкладає  стронцій
і  забуває  про  нас...
я  не  пишу  тобі  жодних  зізнань  та  листівок
у  повітряних  замках  які  давно  збудували  до  нас
я  -  одна  із  твоїх  нечисленних  домівок
на  придорожній  смузі  життєвих  трас...
так  стається  що  світ  наче  колесо  котиться
ми  хапали  свободу  мов  знесилені  риби  кисень
а  тепер  так  часто  доводиться  плисти
майже  торкаючись  дна...
когось  обпікає  пісок  когось  колить  стерня...
чим  довше  ти  один  тим  болючіша  твоя  війна
тим  міцніша  твоя  стіна...
залиши  мені  пам'ять  яка  втамовує  жагу
повернися  лицем  до  кожного  кому  обіцяв  подати  води
я  тепер  все  менше  пишу...про  правду
для  того  щоб  іншим  було  важче
мене  віднайти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349019
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012


erika*

З тобою поруч…

З  тобою  поруч...
Я  повірила  у  реальність  мрій...
Я  побачила  диво
і  навчилась  чекати  на  нього...
Я  відчула  безмежжя  любові
і  мить  блаженства...
Я  подолала  нездоланне
і  збагнула  незбагненне...
Я  відкрила  свій  світ,
у  якому  так  хотіла,
 щоб  ти  був  поруч...

Та  з  тобою  поруч..
Я  опустилася  у  прірву  відчаю
і  піднялася  на  запаморочливу  
висоту  реальності,
з  якої  зрозуміла:
треба  перестати  мріяти...
і  чекати  дива...
треба  згадувати  
безмежжя  любові
і  втискати  свій  простір
у  межі  реальності,
у  якій  я  так  хотіла,  
щоб  ти  був  поруч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347746
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2012


Мартінка Джей

Люблю…

Люблю  твоє  ім*я  і  ніч  з  дощами,
Люблю  згадати  все  що  було  з  нами,
Люблю  твої  вуста,та  пустота,
Між  нами  стала  стінами  й  містами...

Люблю  твоє  ім*я  і  каву  з  молоком,
Сіріючий  після  дощу  світанок.
Чому  неможем  ми  так  як  колись  разом,
Лише  удвох  йти  зустрічати  ранок?

Люблю  своє  життя,твоє  складніше,
Злітаєш  і  летиш  в  свої  світи,
Робота,сон,аеропорти  й  тиша,
А  поміж  тим  усім  лиш  я  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346786
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012


Lady Christianna

Скло…

Сьогодні  я  торкнулася  до  скла,
Позад  якого  бачила  минуле.
Вмить  пам'яттю  його  я  обпекла  -  
Воно  мене  злякалось  й  відштовхнуло.

У  вихорі  я  втратила  себе  -  
О  де  ж  ті  мури  з  холоду  міцного!
Мені  не  вистачало  все  ж  тебе  –  
І  мрій  про  тебе…й  марення  нічного.

Втопила  б  знову  я  себе  в  житті,
Молила  б  в  Бога  те,  чого  не  хочу...
Якби  не  пролунали  в  німоті
Ті  звуки  скла  розбитого  пророчі.

Мій  дотик  не  спалив  його  до  тла  -  
Це  твій  завершив  всі  стрімкі  акорди!
Антагонізмом  є  наші  тіла  -  
Вони  розбили  долі  скло  так  гордо!

Твоя  рука  мене  не  відпуска
На  мить  любов  до  нас  таки  вернулась!
Дарма  від  долі  ти  тоді  втікав
Вона  від  нас  тепер  вже  відвернулась…

Ось  скла  немає...то  вже,мабуть,час
Дозволити  очам  таки  зустрітись!
В  моїх  ти  бачив  все...і  бачив  нас
В  твоїх  я  не  втонула,  а  розбилась.

Розбите  моє  серце,  як  і  скло
Яке  мене  від  болю  захищало...
Тебе  любила...нащо  ж  то  було?
Щоб  доля  склом  тепер  нас  розділяла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346086
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Роман Штігер

про хороше +

я  хочу  думати  про  хороше  
пришли  мені  свою  усмішку  поштою  
я  ж  багато  не  прошу  
у  мене  руки  у  шрамах  зношені  

я  хочу  солодкого  натще  
вітру  в  кишенях  і  слів  незавчених  
я  вірю  у  правду  
я  знаю  так  правильно  
і  хто  б  казав  що  слово  не  сила  
ми  сильні  я  знаю  ми  сильні  

інколи  хочеться  простої  щирості  
як  молитвою  у  небо  врізатись  
проломити  усі  заборони  і  помисли  
це  мов  до  рота  чогось  терпкого  і  кислого  

коли  б  тобі  дівчинко  струм  по  волоссю  
і  ногами  у  глибокі  подвір'я  стоптані  
тоді  ти  була  б  безсмертною  і  досі  
ступала  на  літери  босою  

люди  ж  бо  хочуть  впевненості  
люди  ж  бо  хочуть  постійності  
їм  усе  заборона  
їм  усе  невдоволення  
це  прокурене  літо  вдихає  тебе  у  легені  
і  дерева  пускають  у  землю  корені  

твої  руки  сплелися  мов  виноградники  
під  легкими  ногами  апостолів  
і  тіні  на  стінах  бігають  колами  
я  благаю  заповни  цю  тишу  
своїм  тілом  порівно  

вже  ранок  світає  воскреснувши  
і  сонце  лоскоче  
на  подвір'ї  траву  уже  скошену  
хочеться  думати  про  хороше  
я  пришлю  тобі  усмішку  поштою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344983
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 23.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012


Лия***

Іди вже…

Іди  вже...  на  прощання  не  цілуй...
Прикинусь  я...  що  сплю  неначе...
Іди  із  серця...  часу  не  марнуй..
А  я...  я  знов  буду  терпляче...
Чекати...  Як  кого?..  Тебе...
У  снах...  у  римах...  і  у  мріях...
Ти  йди...  і  бережи  себе...
Мене  ж  залиш...  у  сніговіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344706
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012


Dyed Fox

Гра

Якась  недоля  нас  звела,  чи  доля?
Дала  нам  щастя,  чи  всього  лиш  жарт?
З  тобою  воля,  і  без  тебе  воля.
Й  ніхто  із  нас,  мабуть,  життя  не  варт.

Коли  любив  ти,  я  не  покохала.
Як  я  злюбила,  ти  вже  не  кохав,
Та  я  у  серці  все  ще  колихала
Те  почуття,  що  ти  мені  віддав.

Тобою  тяжко  я  перехворіла,
А  зараз  все  забулось,  біль  пройшов,
Лиш  згадую  як  за  тобою  мліла.
Та  кілька  днів  тому  ти  знов  прийшов.

Я  поки  що  лише  спостерігаю,
Мені  цікаво,  що  це  сталось  знов.
Якщо  це  є  лиш  гра,  тоді  я  граю.
А  що  як  ні?  Невже  таки  любов?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343999
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Оле Чка

Не розуміючи

Босоніж  проходжу  по  спогадах  про  нас,
Малюючи  на  піску  ноти  нашого  бажання.
Друже,  скажи  мені  куди  загубився  час,
І  на  майбутнє  зникли  наші  сподівання?

Ми  заклопотані  всім,  та  по  суті  й  нічим!
І  якось  не  так  мені  без  тебе  опівночі  -
Заварюю  каву  на  двох,  вдихаю  сигаретний  дим,
Уява  малює  твій  силует...  та  втомлені  мої  очі.

В  чугунній  ванні  вода  нагадає  про  море...
Осторонь...  все  осторонь!  Спогади  по  підлозі  -
Розірвані  навпіл  фото.  Затемні  в  кімнаті  штори!
Не  розумієш  мене..  я  просто  без  тебе  не  в  змозі.

Не  в  змозі  мислити  тверезо  й  не  думати  про  нас  -
Босоніж  проходжу  по  спогагадах  про  кохання...

Друже,  скажи  мені  куди  загубився  час?
Чому  на  майбутнє  зникли  наші  сподівання?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344401
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Оле Чка

Лише пригадую

Пригадую  з  посмішкою  наше  мовчання.
Ні,  спогади  більше  не  душать  мене!
Скажу  лише  -  прощай  на  твоє  привітання,
Бо  моє  почуття  до  тебе  промине.

Не  клич  мене  за  собою,  бо  я  не  прийду.
З  любові  нашої  лиш  відлуння  зосталось.
Нарешті  спокій  у  душі  своїй  я  віднайду  -
Немає  більше  нас...  вибач  -  так  склалось.

Чи  винен  в  цьому  ти  чи,  може,  час?  -  не  знаю.
(Та  це  й,  напевно,  більше  не  важливо).

А  знаєш,  я  у  снах  тебе  ще  досі  зустрічаю,
Й  цілую...  і  цілую,  наче  вперше  
не  сміливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343252
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


Mellow Onset

ще одна ода його очам

мене  лихоманить  від  твоєї  інопланетності
моя  лімфа  кипить,  коли  ти  оживаєш
я  тебе  вигадала
виловила  серед  хаосу  своїх  думок
а  потім  почала  писати  оди  твоїм  очам

та  я  ж  хвора  на  кохання!  от  халепа
побудуй  мені  ізолятор  
посади  у  кам"яну  вежу
я  буду  ростити  волосся,  нігті,  ноги,  кутні  зуби
а  коли  все  набридне,  я  покінчу  самогубство  життям

знай,  що  я  любитиму  тебе  вічно
навіть  якщо  замість  тебе  буде  хтось  інший
бо  ти  -  мій  найкращий  вірш
з  усих  що  я  не  написала

а  взагалі  це  сумно
присвячувати  вірші  тому,  хто  їх  не  читає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340413
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 10.06.2012


Mellow Onset

алкотреш на тверезу голову

це  місто  спотворене  твоєю  відсутністю  на  його  вулицях.  
 цей  світ  кричить  від  потуг  народити  наше  кохання.  
 я  вже  в  печінках  у  власного  серця,  і  воно  скоро  вибухне  помстою.  
 з  висот  самовпевненості  я  розбилася  об  твою  індиферентність.  
 позмотуй  будь  ласка  кишки,  якщо  це  не  складно.  
 а  мізки  можеш  залишити  -  вони  не  стали  в  нагоді.  
 це  нічого,  що  тут  нема  крематоріїв  -  мені  вистачить  твоєї  пристрасті.  
 мене  виженуть  з  приймальні  до  раю  бабці  з  пільговими  посвідченнями.  
 я  воскресну  з  попелу,  як  общипана  курка  в  кабінеті  у  Дамблдора.  
 це  єдиний  спосіб  отримати  у  користування  крила.  
 хочу  погратись  в  Ікара  -  треба  ж  якось  використовувати  свої  9  життів.  
 в  кожному  з  них  немає  нічого  крім  маячні  і  мрій.  
 мрії  -  це  теж  по  суті  маячня.  
 алкотреш  на  тверезу  голову  -  це  звичайно  круто.  
 та  мене  трохи  курвить  відсутність  хоч  якогось  змісту.  
його  назавжди  витіснили  твої  неймовірні  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336004
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 10.06.2012


Паша Остап

Гроза прошла…

Гроза  прошла  осталась  только  сырость
И  грустный  взгляд  сквозь  мокрое  окно
Скажи  зачем,  Зачем  скажи  на  милость
Жить  дальше  так,  когда  в  душе  темно

Скажи  зачем  и  дни  и  даже  эти  ночи  
Смешались  в  бледное  безликое  пятно
Нет  сил,  терпеть  нет  больше  мочи
Когда  вокруг  лишь  черно-белое  кино

Восход  багряный  больше  не  трепещет
Закатом  золотым  не  радуется  взор
Лишь  только  боль  с  открытой  раны  хлещет
И  слезы  катятся...Нет.Нет!Какой  позор!

И  нет  надежды  хоть  на  миг  остаться
В  тех  ливнях  радости  где  были  вместе  мы
В  реке  любви  и  счастья  искупаться
Снова  стать  лишенными  забот  детьми

Любовь  была,  забыть  ее  не  сила
И  крик  отчаянья  раздастся  вновь  вночи
Ты  предала...Нет!  Ты  меня  убила
Задула  как  огонь  расплавленной  свечи

Погас  в  глазах  пожар,ему  уже  не  вспыхнуть
Душа  покинула  жестокий  подлый  мир
Осталось  только  тело  здесь  стареть  и  гибнуть
Закутавшись  в  лохмотья  из  затертых  дыр

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342576
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Оля Смілянець

Подаруй мені щастя хвилину…

Подаруй  мені  щастя  хвилину,
А  ще  краще  своє  все  життя…
Ти  на  світі  –  єдина  людина,
Яка  знає  про  мій  сенс  буття…

Ти  єдиний,  хто  серцю  важливий,
Той,  чий  голос  знайду  із  усіх.
Тільки  поряд.  Будь  поряд,  мій  милий,
Мені  так  необхідний  твій  сміх…

І,  можливо,  здаюся  смішною,
І,  можливо,  тут  сенсу  нема.
Та  так  хочеться  бути  з  тобою,
І  надіятись,  що  не  одна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342564
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Божена Гетьманчук

Під звуки скрипок

Крок  за  кроком  як  завжди    вперед,
А  скрипка  плаче-це  французький  менует,
Мрійливі  очі,  знов  заплакані  повіки,
Кажуть  ,час  найміцніші  в  світі  ліки.
Нема  бажання  згадувать  минуле,
Навіщо  ж  ворушити  те  ,  що  було,
Тому  що  все  те  було  й  не  вернеш,
Хоча  і  з  пам"яті  то  не  зітреш.
Жага  вкусити  чужого  життя...
Усе  це  марно  і  без  вороття,
Ми  думаєм,що  хтось  є  щасливішим,
Та  в  усіх  свОє  щастя,будь  мудрішим.
У  кожніжній  долі  є  свій  згірклий  плід,
У  всіх  людей  є  те  ,  що  топить  лід.
Ми  всі  повинні  бути  звуком  скрипки,
І  байдуже  ,  що  рвуться  струни-нитки,
Адже  існує  тон  мелодій  ,що  німі,
Та  ти  їх  чуєш  в  глибині  душі,
І  ця  мелодія  буде  повік  жива,
Живи  душею  як  жила  вона....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342364
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2012


E. Insomnia

Мій неідеальний світ

Мені  не  потрібен  світ  ідеальний,
Ясний  як  сльоза,  білосніжний,
Не  хочу  того,  що  є  нереальним,
Заїждженим,  милим  і  ніжним.

Я  хочу  експресії  й  динамізму,
Я  хочу  людей,  а  не  маски,
Я  хочу  не  гру,  а  хочу  харизму,
Я  хочу  реальність,  не  казку.

Я  хочу  контрасту,  протистояння,
Тих  вічних  земних  ідеалів:
Світла  і  страху,страждання  й  кохання,
І  шизофренічних    реалій.

Не  хочу  щоб  стало  все  просто  і  ясно,  
Не  хочу  реальність  вбивати,
Бо  лиш  з  ідеалом,  вічним,  прекрасним,
Не  буде  нам  чого  бажати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336800
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 06.06.2012


Ivanka B.

Відчайдушна

Я  скучила.  Господи,  милий,  скучаю
І  ще  хоча  б  раз  подивитись  тобі  в  очі
Піду  на  кухню  й  заварю  дві  чашечки  чаю
Можеш  приходити.  Але  ж  ні..  ти  не  хочеш.

Це  хоча  б  раз  доторкнутись  до  теплих  долонь
І  на  прощання,  в  останнє  тебе  обійняти
Та  куди  вже  тобі,  дівча.  Охолонь
Мабуть  ти  його  просто  сьогодні  не  варта.

Я  скучила  за  сміхом  тим  щирим  твоїм
Заразним,  як  грип,  що  до  мене  сьогодні  прийшов
Температура  піднялась  від  спогадів  як  був  моїм
Я  самотня  сиджу.  Ти  мене  не  шукав.  Не  знайшов.

Ще  хоча  б  раз  почути  твій  голос  на  вушко
Ніжно  шепоче  "хороша-хороша  моя"
Я  за  цю  мить  віддала  б  усе.  Відчайдушна?
Спогади  хоч  в  мені  і  болять  -  тану  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341512
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Весняна Осінь

Ти у світі один…

Ти  питаєш  мене,  чи  колись  трепет  рук  ще  згадаю,
Чи  торкнуся  устами  Твоїх  найрідніших  зіниць.
А  мені  б  тільки  щастя,  що  творить  кохання  між  нами,
А  все  інше-  не  варте  незнаних  отих  таємниць.

Ти    не  знаєш,  як  довго  я  вітром  вриватимусь  в  серце,
І  ще  скільки  чекань  відболить,  а  несказаних  слів...
Мої  мрії  весняні  для  Тебе  із  мертвих  воскресли,
Щоби  ра́зом  сьогодні  весну  запросити  до  снів.

І  ніхто  так  не  вміє  руками  торкатися  неба,
І  крім  тебе  не  має  кому  розпогодити  дощ.
Мені  в  світі  нікого  крім  Тебе  одного  не  треба.
Ти  у  світі  один,  це  Тебе  дарував  мені  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341789
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Missi

Любов до тебе, наче фанатизм

Любов  до  тебе,  наче  фанатизм,
Як  камікадзе  я  на  все  готова,  
любов  до  тебе  це  протестантизм  –  
Протест  і  розума  і  серця,  а  й  значить  Бога!

Любов,  любов...  Де  врешті  твоя  грань?
Від  відчаю  до  психлікарні  миля,
Порву  себе,  порву  фату,  вуаль,
Аби  твій  запах  зник,  втрачаю  сили...

(13:25)
21.07.2011.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336993
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 02.06.2012


Весняна Осінь

Я просто хочу знати, що Ви є…

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  там,  на  відстані  із  сотень  кілометрів
Усмі́шка  Ваша  щастям  виграє,
А  я  для  Вас  щодня  народжую  сонети...

Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є,
Що  Ви  щасливі,  що  життя  у  Вас  прекрасне.
Хоч  осінь  часто  болю  завдає,
Ви  зачекайте  мить,-  і  завтра  прийдуть  ве́сни.

І  хай  там  що  життя  для  нас  снує,
І  хай  би  скільки  мрій  в  душі  не  існувало...
"Я  просто  хочу  знати,  що  Ви  є",-
Моя  Любов  про  Вас  шепоче  молитвами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 24.05.2012


Весняна Осінь

Ти уже не болиш…

Мене  вже  не  болить,  я  не  вмію  Тобою  боліти.
І  цей  час  швидкоплинний  біжить,  наче  світ  за  вікном.
І  так  важко  в  душі,  бо  до  Тебе  іду  крізь  століття,
А  ти  знову  чужий,  і  у  мрії  вриваєшся  з  сном.

Мене  більш  не  тривожить  холодна  понура    байдужість,-
Заметілі  торкнулись    і  наших  з  Тобою  сердець.
Десь  омріяний  наш  листопад  загубив  свою  мужність,
А  весна  на  асфальті  малює  останній    сюжет...

Ти  уже  не  болиш,-  відболів,-  в  нас  не  вірить  кохання.
Кілька  ран  заживуть,  коли  осінь  торкнеться  весни.
Я  не  та,  яка  зранку  приносить  в  обійми  страждання.
А  я  та,  що  всміхнеться  Тобі,  коли
                                                     Ти  більше  серця  болиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 23.05.2012


Юлія Пташка

Сиджу,  давлюся  чаєм  й  плачу
так,  все  впорядку,  звісно,  йди
сиджу  й  клянусь  собі,  що  все  Тобі  пробачу
і  посмішку  від  вух  до  вух  натягну  як  завжди.
Коли  від  болі  з  середини  розриває,
коли  не  знаєш  як  й  куди  іти,
коли  те  почуття  вже  в  вир  літає,
хоча  воно  вже  без  мети,
а  Ти  іди,  іди  небійся,  я  це  здолаю,
витримаю  все  це    точно  .  Йди.
Хіба  на  світі  так  буває?
Та  людство  гине  від  цієї  сліпоти!
Вони  ж  небачачи  нічого
живуть  і  помирають,  так  убого...
А  Ти  іди.  Ти,  звісно,  йди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339091
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Likera

Постнадія

І  що  чекає  з  тобою?  Постнадія,
Що  стомлено  вплітає  в  дні  роки?
Загорнута  у  ночі  чорна  мрія  -  
Вона  ніколи  не  подасть  мені  руки.

І  все  чудово.  Тільки  він  не  знає,
Які  картини  малював  Моне.
Мій  день  іде  -  кохання  вже  тікає,
Мистецтво  вічне.  Точно  не  мине.́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323396
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.05.2012


Likera

Я в зеленій спокуті…

Я  в  зеленій  спокуті  Тристана,
Ти  зелений,  зелена  і  я,
Ти  червоний  -  червоною  стану,
В  тебе  Всесвіт,  а  в  мене  -  Земля.

Було  небо  моє  -  забираєш,
Були  зорі  -  це  також  твоє.
Я,  мабуть,  украду,  що  ти  маєш,
Щоб  віддати  тобі  все  своє.

Світ  зелено-червоний  до  моря,
Ти  зелений,  зелена  і  я.
І  немає  нічого,  крім  горя,
Я  заплачу  -  вже  й  горя  нема!

Світ  червоно-зелений,  все  криво.
Все  червоне,  червоні  кити.
Тільки  очі  твої  -  моє  диво!
Чорний  терен  колючий.  Як  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320879
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 18.05.2012


Юля Фінковська

/Поза межами доступу/

Поза  межами  доступу…Де  ти?
Десь  на  грані  небес  і  землі.
І  мовчать  оніміло  планети,
І  вітрильно  мовчать  кораблі.

Доторкається  тиша  рукою…
Залишає  на  віях  блакить.
А  мені  би  –десь  поряд  з  тобою,
На  секунду,  на  вічність,  на  мить.

Догорають  зірки,  як  лампадки,
Розмивають  чекання  бліде.
Ніч  у  ніжність  вкладає  закладки
Поза  межами  доступу…Де?

Із  бокалу  терпіння  ковтаю,
Як  гарячий  нектар,  як  наркотик
Поза  межами.  Ще  відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І  дотик

Гаснуть  зорі  і  губляться  цифри,
Замовкають  зловісно  планети.
Ще  ж  не  фініш!  Чому  ж  тоді  –титри?..
Поза…межами…доступу…Де  ти?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Нічия

Мрії

Мрії,  як  небо,  неосяжні.
Вони  звабливі  наче  океан.
Ти  віриш  в  них  і  думаєш,  що  справжні.
А  потім  розумієш  -  це  обман.
Ти  йдеш  за  ними  вірно  і  відкрито,
Надієшся  на  щирість  і  красу...
А  розум  тьмариться  і  вже  не  піддається,
Лиш  хоче  вмить  вернутись  в  самоту.
Туди  де  жив  ти  без  ілюзій
І  чітко  бачив  правду  і  брехню.
Та  пізно  вже  і  правди  вже  не  буде,  
І,  насліпо,  за  мрією  ти  йдеш  в  пітьму...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229586
дата надходження 18.12.2010
дата закладки 18.05.2012


Оля Смілянець

Я залишилась

Я  залишилась,  щоби  знову  покохати…
І  після  всього  я  ще  вірю  в  це  святе…
Я  ще  не  розучилася  чекати!
Я  ще  надіюсь,  що  до  мене  хтось  прийде…

Надії  часто  у  мені  живуть…
І  поки  буду  я  –  вони  не  зникнуть.
Дивакувата.  Знаю.  І,  мабуть,
Незвично  буде  в  місті  крикнуть…

А  так  хотілось  закричати…
І  попросити,  щоб  не  йшов…
Я  ще  продовжую  чекати…
Можливо,  ти  вернешся…  Знов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338142
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Оля Смілянець

Ніхто…

Ніхто  із  нас  тепер  не  буде  винним…
Ніхто…  Це  просто  була  осінь…
«Пробач»  -  моє  останнє  лине,
І  вітер  обійме  моє  волосся…

Я  вірною  була!  Та  ти  не  бачив…
Осінній  дощ  сховає  мої  сльози…
Надіюсь,  Бог  тобі  усе  пробачив…
Хоч  на  душі  знов  загриміли  грози…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338344
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Люба Василик

Меридіани емоцій

Полюс  мінус  і  полюс  плюс.
Наче  іскра  -  спалах  емоції.
А  у  серці  -  повільний  блюз,
Наче  вітер  в  минулому  році.

То  підносить  мене,  то  кидає,
То  в  мажорі,  а  то  й  у  мінорі.
Я  щовечора  тут  зустрічаю
Своїх  роздумів  ясні  зорі.

Я  маленька  планета  у  космосі.
Тут  свої  континенти,  свої  океани.
Є  тут  села  забуті  й  шумні  мегаполіси.
Тут  свої  паралелі  та  меридіани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314205
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 17.05.2012


Matisse

Время не лечит

«Время  не  лечит.  Лечит  алкоголь  и  случайное  знакомство.  Лечат  секунды  проведенные  с  кем-то  другим.  Лечат  длинные  улицы  и  проспекты  в  огнях…Огромные  очки,  за  которыми  не  видно  уставших  глаз….  Лечат  мечты  о  лете,  о  новой  жизни…А  время…Время  не  лечит.  Время  идет  мимо,  но  ничего  не  меняется...»

Правда,  время  не  лечит,  оно  просто  уходит,  тянет  за  собой  воспоминания,  боль,  слезы,  радость,  счастье…Словно  ленту,  которой  связаны    двое  когда-то  дорогих  друг  другу  людей  .Она  бесконечна…  Она  никогда  не  оборвется.  Её  не  осилит  даже  самый  острый  «нож  безразличия»,  ведь  память  не  стереть.  Неверный,  резкий  шаг  в  сторону-  и  острая  внезапная  боль  тут  же  пронзает  тебя  насквозь.  Возможно,  спустя  некоторое  время,  напряжение  ослабеет  ,появиться  ощущение  свободы,  но  …
По-моему  время  убивает…Что?  Да  практически    все!  Чувства,  уверенность,  веру,  надежду,  искренность…
Как  специфический  препарат.  Имеет  разные  свойства  :при  верном  применении  результаты  будут  положительные,  а  в  противном  случае-  чудовищные.  Когда  плохо  мы  идем  в  аптеку  «Все  пройдет»  покупаем  лекарство  под  названием  «Время».  И  настолько  увлекаемся  яркой  и  многообещающей  упаковкой,  что  принимаем  тройную  дозу  да  еще  запиваем  все  крепкими  двойным  воспоминанием  о  прошлом  .
Естественно  забыв  прочитать  инструкцию…И  вместо  ожидаемого  результата  мы  «наслаждаемся»  побочным  эффектом.  Головокружения,  чрезмерная  слезоточивость,  похмелье,  помутнение  мыслей  ,  хаос  в  голове,  субъективное  восприятие  мира,  неконтролируемость  движений,  действий.  Короче  ,полный  букет.  На  протяжении  дня    мы  пытаемся  вернуться  в  прежнее  состояние.  Но  получается  это  только  через  1.5  -2  недели.  Когда  вредные  вещества    выведены  из  организма.  И  все  потихоньку  начинает  возвращаться  на  свои  места  .Но  спустя  несколько  дней  боль  возвращается  снова.  И  ты  не  знаешь  что  делать.  Просто  тупо  рвет  на  части,  лезешь  на  стену,  воешь  до  потери  пульса,  чувствуешь  себя  ничтожно,  мечешься  туда-сюда.  Пытаешься  вообще  ни  о  чем  не  думать,  а  все  вокруг  будто  специально  напоминает  итак  незабываемые  минуты...
     Да,  первое  время  будет  сложно.  Пока  ты  избавишься  от  зависимости,  пока  восстановишь  силы,  начнешь  совершенно  новую  жизнь.  Или  же  наоборот  привыкнешь  к  тому,  что  сейчас  есть,  еще  больше  погрузишься  в  себя.
     Действительно…Как  бы  мы  не  старались  укрепить  свои  стены,  как  бы  мы  не  подпитывали  их  безразличием  ,рано  или  поздно  воспоминания  доберутся  до  нас,  до  самого  нутра,  к  сердцу  и  потом  упиваясь  сочной  болью  добьются  своего…Мы  возвращаемся  в  прошлое.      Опять  каждой  клеточкой  своего  тела  чувствуем  то,  что  чувствовали  несколько  месяцев  назад.  Глоток  за  глотком  .Капля  за  каплей.  И  вот,  кажется  ,    она…последняя.  Все  ,это  конец.  Хм…Не  так  все  просто….  Последняя  капля  всегда  остается  в  бутылочке  «Боль».  Авось  нам  пригодиться  еще.  Не  сейчас  нет.  И  не  завтра.  Может  быть  когда-то  …Просто  на  это  нужно  время.  Для  кого  –то  оно  становиться  жизнью,  а  для  кого-то  соответственно    пыткой  ,гибелью.      Так  что,  время  не  лечит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337593
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Альбина

Залишайся чи іди. Назавжди

Мені  набридло  жити  у  вогні,
Коли  ти  поруч,  але  знов  зникаєш.
Я  більш  не  буду  вірити  брехні.
І  ти  дарма  на  мене  ще  чекаєш.

Твоя  любов  мені  уже  чужа.
Я  від  сьогодні  не  живу  в  напрузі.
Іди,  і  забирай  свої  слова,
Мені  достатньо  вже  твоїх  ілюзій.

Я  вже  не  вірю  в  твої  почуття,
Та  їх,  напевно,  й  не  було  ніколи.
Іди,  і  не  ламай  моє  життя,
Мені  так  тісно  у  твоїй  неволі.

Я  не  твоя  уже.  Але  не  плач,
Адже  це  зараз  зовсім  недоречно.
А  гратися  зі  мною?  Ні,  пробач,
Зі  мною  це  і  справді  небезпечно.

Я  не  проста.  Я  не  пробачу  все.
Я  не  забуду  те,  що  обіцяв  ти.
Зі  мною  важко.  Пам’ятай  про  це.
Тож  залишайся  чи  іди.  Назавжди.


18.09.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281691
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 13.05.2012


Альбина

Не відривай мене від почуттів…

Не  відривай  мене  від  почуттів,
Я  хочу  з  головою  в  них  тонути.
Я  говорила  все,  та  ти  не  вмів,
Чи  не  хотів  мої  слова  почути.

Я  так  хотіла  зупинити  час
У  той  момент,  коли  була  щаслива.
Я  до  кінця  боролася  за  нас,
Та  вибач,  милий,  я  уже  безсила.

Де  результати  всіх  моїх  зусиль?
Не  вистачає  теплоти  між  нами.
І  віє  вітер.  Виє  заметіль.
Ми  віддалились  не  лише  тілами.

І,  звісно,  в  цьому  є  й  моя  вина.
Але  я  рада,  що  була  з  тобою.
Давай  доп’єм  ці  почуття  до  дна,
І  на  прощання  поцілуєм  Долю.

Нехай  востаннє  спалахне  вогонь.
Залиш  собі  на  пам'ять  щось  про  мене.
Я  заберу  тепло  твоїх  долонь.
Прощай,  я  сумуватиму  без  тебе.


22.01.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309567
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 13.05.2012


Весняна Осінь

Я не хотіла в Тебе закохатись…

Я  не  хотіла  в  Тебе  закохатись,
Кажу  ж  Тобі,  я  зовсім  не  хотіла.
Хіба    світанків  спраглих  дочекатись
І  губ  Твоїх  торкатися  несміло.

Я  просто  була  другом  найдорожчим
І  на  віки  ставала  незамінна.
В  той  час,  як  щастя  ось  таке  жіночне
В  руках  Твоїх  творилось  неодмінним.

Я  так  боролась,  падала,  втікала,
А  Ти  мене  відроджував  спочатку.
Чомусь  душа  у  Тебе  закохалась,
Чомусь  тремчу,  Тебе  боюсь  втрачати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336020
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 12.05.2012


E. Insomnia

Твір життя

Іде  життя,  минають  дні,  роки,
Летять  повз  мене  миті  і  хвилини,
Виводить  доля  маркером  рядки,
Стираючи  старий  портрет  дитини.

Я  ставлю  коми,  крапки  і  тире,
Продовжуючи  далі  твір  життя,
Чекаючи  допоки  їх  зітре
Могутній  час,  без  жалю  й  співчуття.

І  розставляю  я  крапки  над  «і»,
Минаючи  усі  скрутні  години,
І  швидко  дихаю,  як  у  вогні,
Бо  пишу  біографію  людини.

Не  просто  там  людини,  а  свою,
Про  власну  долю  й  дивні  повороти,
Про  те  як  на  краю  життя  стою,
Про  те,  що  колись  було  «за  »  і  «проти».

Цей  твір  на  вічну  тему,про  життя,
Здавалось  би  простий  й  одноманітний,
Про  нинішнє,  минуле  й  майбуття,
Та  він  важливий,  вічний,  заповітний.

Останнє  речення,  останній  штрих,
Закінчила  історію  прадавню.
І  ось  «кінець».  І  що,  останній  вдих?
Та  ні,  я  все  ж  ще  крапку  не  поставлю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336831
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


Люба Василик

Вона досі…

Вона  досі  прокидається  щоранку  від  тієї  самої  мелодії  на  будильнику.  
Її  посмішка  досі  наївно-щира,  а  очі  -  глибоко  задумані.  Задумані  про  щось  своє.  Мабуть,  як  завжди,  про  тебе.
Вона  досі  фарбує  нігті  перламутровим  лаком  і  до  вечора  здирає  його  наполовину.  Мабуть,  від  нервів.
Вона  досі  носить  високі  підбори,  слухає  ту  ж  саму  пісню  і  пише  вірші  про  кохання.
Вона  досі  повторює  твої  улюблені  фрази,  так,  ніби  смакує  їх  щоразу  по-новому.
Вона  досі  тримає  в  шкатулці  твою  зів'ялу  незабудку  (в  цьому,  мабуть,  є  щось  символічне).
Вона  досі  щовечора  милується  зоряним  небом  і  згадує  про  тебе.
Вона  досі  черпає  натхнення  зі  спогадів,  і  ніхто  не  здогадується,  що  вона  досі  блукає  в  невизначеності.
Вона  досі  щаслива  без  тебе.  Але  ж  з  тобою  була  б  іще  щасливіша!
Вона  досі  чекає  весни,  хоча  по-справжньому  любить  осінь.
Вона  досі  щовечора  переглядає  усі  фотографії  та  гіпнотизує  телефон.
Вона  досі  молиться  за  тебе.
Вона  досі  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319648
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 09.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012


Likera

Крапки віднімання

Вітер.  Сльози.  Пусто.  Стій.
Ні.  Невже?  Ти  мій.  Не  смій.
Не  лети.  Чекай.  Зажди.
Залишись.  Прошу.  Не  йди...

Знову  сонце.  Кухня.  Чай.
Світло.  Кава.  Страх?  Нехай.
Усміх.  Ваза.  Три  світи.
Квіти.  Темно.  Мінус  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322833
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 09.05.2012


Likera

Залишись

Залишись  на  моїй  дорозі
перекрий  мені  відступи  й  шлях
щоб  була  я  уже  не  в  змозі
щоб  не  вибратись  звідси  ніяк
зупини  я  ж  бо  ще  дитина
я  ще  досі  не  знаю  як
як  затьмарити  твою  днину  
і  водночас  розсіяти  мрак
Бо  інакше  тут  буде  крапка
наче  відлік  самотніх  птиць
та  у  них  хоча  б  біла  хмарка
а  у  нас  сотні  тисяч  лиць

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322977
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 09.05.2012


Люба Василик

"Зберегти"…

Ми  знов  далеко,  ніби  міражі.
Нас  розділяють  кілометри  снів.
Всіх  почуттів  зростають  тиражі.
Між  нами  стільки  ще  невимовлених  слів.

У  серці  щось  до  трепету  палке.
Між  нами  відстань  -  цілих  три  світи.
Ти  поруч  все  одно.  Що  це  таке?
Закоханість.  Натисну  "Зберегти"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324814
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 05.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012


Люба Василик

А ти мене впізнаєш?

А  ти  мене  впізнаєш  у  туманах  сірих?
Знайдеш  мене  у  натовпах  шаблонних  масок?
А  блиск  моїх  очей  із-поміж  тисяч  інших
Відшукаєш?  Я  ж  не  із  чарівних  казок!

Звичайна  я.  Не  королева,  не  царівна.
Наївна  трохи  і  закохана  у  небо,
Прозоро-синє,  неосяжне  і  чарівне.
Закохана  у  небо.  І  трішки  навіть  в  тебе…

Хто  я  така?  Спитай  у  сонячних  світанків,
Ніжнопрохолодних,  тихих,  наче  літо.
Спитай  у  крапельки  роси,  яка  щоранку
Бринить  на  пелюстках  бузку.  Спитай  у  квітів!

Йди  запитай  в  дощів  осінніх,  тонкосльозих,
Або  в  сніжинки,  що  замерзла  на  гілках.
Послухай,  що  тобі  розкажуть  літні  грози,
Що  вітер  тихо  прошепоче,  наче  птах.

Нехай  вони  тобі  розкажуть,  хто  я.  Мрія?
Забутий  сон?  Скажи  вже,  що  ти  там  знайшов,
В  моїх  очах?  Мовчиш?  А  я  не  червонію.
Невже  ти  ще  не  зрозумів,  що  я  Любов?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310889
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 29.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012


Юля Фінковська

Вкради мене!

Т.Г

Вкради  мене,прошу  тебе,  вкради!
Сховай  високо  в  горах,серед  лісу,
Чи  віднеси  безсилу  до  води,
Заспокой  втому,завари  мелісу.

Вкради  мене,хороший  мій,вкради!
Закрий  собою  від  усього  світу.
Втомилась  я  від  болю,  від  біди,
Прагну  розради  в  ароматі  цвіту.

Вкради  мене,на  зло  усім  вкради!
Не  слухай  застороги  й  пересуди.
Будемо  вільні,заметемо  всі  сліди,
Дарма,що  осуд  ширитимуть  люди.

Вкради  мене,хоча  б  на  мить  вкради!
Забуть  про  розум,мрії  більш  важливі.
І  десь  у  пахощах  ромашки  й  череди
Два  серця  будуть  повністю  щасливі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264642
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 16.04.2012