«Чому стоїш під цими липами?
Вони старі і нахиляються?»
«Їх листям сонце сяйно грається,
Мов люстерця́ми старовинними.»
«Що ти побачив в темних вікнах?
Ці вікна, мов мерця очниці?»
«Ні, там блукають таємниці,
Й луна тягуча пісня вітра.»
«Чого ідеш стежками дикими
Попід бузком? Він осипається.»
«Під стежкою водиця грається
Пелю́стками лілово-синіми.»
«Куди ти, друже, знову квапишся?
Куди біжиш під злими зливами?»
«До верб, що в дощ стікають мріями
Й туманом дивним огортаються.»
«Куди ти знов? Там сич кигиче.
Загубишся в краю лісному.»
«Цей шлях веде мене додому.
Ти чуєш? Він мене вже кличе?»
«То птах кричить, і вітер звився.
І очі хижаків палають.»
«Сліпак, то зорі висипають
У озері, що вкрай узлісся.»
Відтоді друга він не бачив.
Вже й пам'ять зрадливо марніє.
Лиш іноді як дощик сіє,
Верба по ньому тихо плаче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010416
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Твоя уява - це безкрайнє літнє поле,
Де поза обрієм знов тягнуться луга.
Твоя уява - це ріки й моря бездонні,
І океани, що рівняють берега.
Твоя уява - це небачені простори,
Сферична будьбашка без краю і кінця.
Безмежна чорнота, спалахує надно́ва,
І гріє щось всередині душа.
Без віку і без гендеру, без раси,
Без всього, що формує цілість "Я".
Ані кордонів, ні законів, привид в часі.
В уяві контури втрачає це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004299
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 24.02.2024
Ще ніч тримає небо, а ти відчуваєш,
як без споглядання присутності оживає простір.
Повітря розгойдане, розколисані віти ялин -
і ось з темряви вигулькує гамір щебетання!
Ти стоїш посеред цього передсвітання
і наповнюєшся кожною нотою.
Ховаєш їх за пазуху, щоб цілий день
бути частиною цієї нестримної вічності!
Розвиднюється...
Знаходжу під ногами калюжі, знову і несподівано.
Але тепер хочу лише всміхатись до них!
Розглядати в них містерії віддзеркалень...
І з кожного образу зчитувати послання,
далекого міста храму-змієборців,
міста солеварів та астрономів...
17.02.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006022
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
(по мотивам романа С.Лема «Солярис»)
…Темнеет рано осенью в глуши,
нагрянут скоро зимние метели…
В моём селеньи мёртвом ни души,
ни звука, птицы к югу улетели…
Калитка лишь тихонечко скрипит…
Сегодня здесь не слышен шум прибоя,
мой дом пустой молчание хранит
в объятиях ленивого покоя…
А там, вдали, сгустившийся туман,
и воздух чист, прозрачен и спокоен.
Соляриса задумчив океан,
он, видимо, мечтать в ночи настроен.
…Мой остров мирно дремлет в тишине,
но я не сплю, не спится нынче мне…
(июль 2013 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004418
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Сегодня августовская ночь светла,
как жир овечий -
огонь ввергает Илия
остроконечный
в пучину пенную свинцовых вод,
где крест очерчен,
мишенью розовая плоть -
сын человечий.
Сегодня августовская ночь, как никогда,
бесчеловечна,
и правит Чёрная дыра
путиной Млечной,
как клавесинов голоса, слова
чужих наречий,
да птица - вольная - одна -
то высвечена, то черна -
парит беспечно.
OSAlx2020-о8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004053
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Додам до сутінків відливи рути,
До меду лестощів – ковток отрути,
До терпких пахощів ще трохи кмину,
До змерзлих пальчиків – тепло каміна.
До вод небесних – риб золотих,
Під ноги - килим з трав польових,
В домашню сутінь впишу себе,
А біля себе додам тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998971
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 20.01.2024
серпень. серпанок по обрію обручем
сонячні промені-коси збирає.
вечір за плечі, у вуха муркочучи,
диха. серденько крає.
крає до щему. зібрав би з промінням ти,
вечоре, спогадів пасма,
в очі не лізли щоб срібним сплетінням і
ті не росили так рясно.
серпень. букетом в долонях затиснуто
намірів замах півсловом.
інше “пів-” тріснуло. тиша повисла
в колір букету – бузкова.
пахне чебрець під пестливими пальцями,
гоїть думок неприємності.
вечір муркоче. сонце ховається
в тій напівслівній взаємності.
і краєм неба, мов літа завершення,
в присмерку променем кома.
перші півслова ті будуть довершеним...
чим? чебрецю невідомо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752301
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 20.01.2024
Смогу ли что-то вспомнить?
— брожу в ряду камней
у берега бездонной
воды в цвету огней.
И то -ли это море
бурлит,
-ли высота
— огромная, большая,
как значимость, вода,
даст бог -ли это небо,
в нём тоже глубоко,
но я умею плавать
и мне в воде легко.
Вот только... гейзер света
увечит мне глаза
и бесконечность эта
ерошит волоса.
Смогу ли что я вспомнить?
— лечу в свету огней,
всё далее несомая
от бе́рега камней.
Всё залито лучами,
они блестят, блестят
духовными очами:
мол, нет пути назад !!
И страшное прозрение,
уж лучше б я спала:
ведь там — высвобождение,
а тут — в начале ла-...
OSAlx 2018-10
We fall in love with
the body and the earth and before long we begin to see pain and disease...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002413
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Обіймаєш а тіло згадує...
Як літала душа в світи...
Сніг беззахисно в руки падає...
Намагається нас спасти...
Й ті листи що були написані...
Гарним почерком із теплом...
В нездоланні душевні відстані...
Де любов була джерелом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001141
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 21.12.2023
Як добре, що до Різдва відлига!
Як добре, що кригу зламано,
і ріка увіллється в серце Океану!
І нехай собі хвилі викочуються на берег,
нехай жбурляють жмені води в обличчя!
Така вже вона - душа Океану,
нестримна, як закони Всесвіту.
І кожна відлига, мов вино, що прокочується венами,
відносячи нас незмінно у весну.
І хоч вода накриває нас з головою,
і одяг мокрим шовком лягає на груди,
та літо неодмінно принесе з берегів Океану спеку,
візьме на долоні,- підносячи до сонця.
15.12.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000920
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 20.12.2023
Та чорна вуглина вуалька серед золи купається
Чорніша за саму чорноту,
Давно не боїться нічної темряви
І з усіма на ти
І хтось у вуглині
як у золі колупає залишками чорних багать
Та із обвуглених дров…
І щось знаходить випадково
Зола серед вуглин…
І мимо проходить крізь вітер та вечір
І чорний пил піднімаючи, йде…
Та й недаремно чорна зола у вуглині знаходиться
Все одно холоднокровно йде…
Дійшавши до краю землі почала вибухати
Велика пожежа, залишаючи сліди
Золи серед вуглини навіки…
То вітер та ніч, і білий пил, піднімаючи і розганяючи іскру,
Вогнем ходить по золі серед вуглин вуальки,
Малює та чертить казку новий світанок,
Будує Храм світла на золі вуглини
І бачу, то мерехтить на золі вуглини жменя вогню.
Теплом обдаровуючи світанок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000826
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 14.12.2023
Світлішими здаються вечори
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Гарячі розливає кольори
Холодне сонце у смерканні раннім.
А в білій далині- відрадно й чисто,
Світлішими здаються вечори,
Незайманим покровом обрій вистлав,
Як ніби сопух чорний докорив.
Чудесний світ, Ти, Боже, сотворив!
Різдвяні переддні- вже сіно в яслах.
Світлішими здаються вечори,
Бо зірка десь запалюється ясна!
Молитвам щирим явиться підмога-
Колядками різдвяної пори.
З благаннями у Тебе Перемоги
Світлішими здаються вечори.
Сòпух- сморід, кіптява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000652
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023
mi amor роздирала колготки, зрізала коси,
малювала фіалкові очі, у пінк — ланіти,
розбивала нутро об людей, телефон — зі злості,
і ставали уламки в гробниці надій гранітом.
mon amour фарбувала витки, мов осіннє листя,
у відтінок кохання в часину його зеніту,
тільки колір змивався, а легінь і зовсім злився.
тож чорніли жарини, без шансів, що хтось помітить.
mi tristeza тримала у пальцях своє минуле,
а на місці затемнень вплітала веселку в пасма.
хоч вдавала, що досі горить і вогнем вирує —
це хорея її роздирала під шаром насту.
ma douleur заливала чорнилом листи, волосся,
плела мотанки, кляту гробницю ущент зламала,
вона досі світилась, коли розсувалась просинь,
та, напевно, то блискала крига сумних фіалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999089
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 22.11.2023
В небі світитимуть зорі
Вже мертві
Місяць дістане з кишені ножа
Ми ще зустрінемось
там після смерті?
Чи може смерть таки не межа?
Ранок ламатиме шибки у вікнах
Вечір ховатиме тихі печалі
Що буде з світом коли я зникну
Що буде далі?
Що буде далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954713
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 08.10.2023
Сумно,
в ніч неясних думок.
Думаю, що падаю,
ще більше сумно.
Те падіння здається безкінечним,
переконую себе, що то лише в думках.
Будь-який мах чи промах,
пролітаючий повз мене птах
на всіх парах.
І навіть серце Аполлона
не підкаже,
куди це падіння.
Який фантаст
дасть відповідь,
куди це падіння?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991021
дата надходження 10.08.2023
дата закладки 11.08.2023
Я, на жаль, не твоя особлива,
Не єдина твоя, не кохана.
Ти - лиш мрія моя хвороблива,
Незагоєна ниюча рана.
Ти - мій спогад у пізню годину,
Сльоза, що підступно скотилась,
Ти - біль, від якого я гину
І любов, що мені не судилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989891
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 29.07.2023
А справжній той, котрим мовчу –
Не має рим, бо слів не має
Ні між рядків, ані в рядку –
Пече у грудях і вмирає.
Він той, що не шукає букв.
Хіба ж вкладеш у них безмежжя?
Мовчить до мене й я мовчу.
Беззвучно линем в безбережжя..
Його не вимовлять вуста.
Не прочитають. Не почують.
Хай десь у до́вколі – кіпста,
В цім світі босою мандрую.
Не оглядаючись назад
Іду вперед в нове начало...
За мить до волі вірша сад
Зів'яв. Сил до життя не стало.
Марія Дребіт
25.05.2023 Португалія
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984317
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 26.05.2023
Повільно вечір п'є цноту тепла,
Бринить небес чарівна меса,
Лиш тихий сплеск останнього весла,
Сполохано зітхає плесом,
Досхочу присмерк випаса вогні,
Вдягає строї підвінечні,
У сутінках, багрянцю світлогрі,
Тремтливо опускаєш плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984109
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Занадто гордий, щоб змінитися; сліпий, розбитий,
Ступив на найтемніший зі шляхів, і не схитнувся,
Спокійний, добрий чоловік в своїй гордині строгій
У найстрашніший з днів. О, мабуть, назавжди
Нарешті він смиренно ляже востаннє, прибуде
До пагорба у травах, де любов і вічна молодість
Серед отар численних, які ніколи не розбредуться,
Чи заспокоїться у незлічимих днях опісля смерті, хоча
Він прагнув над усе вернутися у материнське лоно
До милосердної землі, де сон і тлін
Трагічний присуд смерті, сліпий, без покаяння.
Нехай не мав спокою, але він був творцем, творив.
За нього я молився на колінах біля ліжка
В притихлому будинку ті декілька хвилин
До полудня і ночі, і світла. Річку мертвих.
у жилах рук ослаблих я тримав, і бачив
У його очах незрячих бездонний океан.
(Старий страждалець сліпим був на три чверті,
Я не настільки гордий, аби не плакати за Ним і ним,
Ці спогади навік залишаться зі мною,
Ридала плоть за всім, що він втрачав, крім болю.
Він, будучи безгрішним, боявся вмерти
І Бога зневажав, при цьому був простим:
Старий, хоробрий, добрий чоловік в палкій гордині.
Ось дерев’яний дім його; ось його книги.
Він навіть хлопчиком ні перед ким не плакав;
І навіть зараз зумів свій приховати біль.
Я бачив як в його очах згасав останній промінь.
Тут серед світла владарюючого неба
Старий зі мною скрізь, куди б я не пішов,
Гуляючи серед лугів перед очима Сина,
На якого всі біди світу впали, наче сніг.
Стогнав, вмираючи, його страшив останній круг,
Останній звук, відхід у бездиханний світ:
Для сліз занадто гордий і слабкий, аби не плакать,
Він втрапив поміж двух ночей – між сліпотою й смертю.
О всеосяжний біль за ним, що він вмирає
У цей найтяжчий день. О, він був надто гордий,
Щоб плакати, він так і не зронив сльози.
Скільки я житиму, він житиме зі мною.)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tgN1TmGkY2M[/youtube]
[b]Thomas Dylan ELEGY[/b]
Too proud to die; broken and blind he died
The darkest way, and did not turn away,
A cold kind man brave in his narrow pride
On that darkest day, Oh, forever may
He lie lightly, at last, on the last, crossed
Hill, under the grass, in love, and there grow
Young among the long flocks, and never lie lost
Or still all the numberless days of his death, though
Above all he longed for his mother's breast
Which was rest and dust, and in the kind ground
The darkest justice of death, blind and unblessed.
Let him find no rest but be fathered and found,
I prayed in the crouching room, by his blind bed,
In the muted house, one minute before
Noon, and night, and light. the rivers of the dead
Veined his poor hand I held, and I saw
Through his unseeing eyes to the roots of the sea.
(An old tormented man three-quarters blind,
I am not too proud to cry that He and he
Will never never go out of my mind.
All his bones crying, and poor in all but pain,
Being innocent, he dreaded that he died
Hating his God, but what he was plain:
An old kind man brave in his burning pride.
The sticks of the house were his; his books he owned.
Even as a baby he had never cried;
Nor did he now, save to his secret wound.
Out of his eyes I saw the last light glide.
Here among the light of the lording sky
An old man is with me where I go
Walking in the meadows of his son's eye
On whom a world of ills came down like snow.
He cried as he died, fearing at last the spheres'
Last sound, the world going out without a breath:
Too proud to cry, too frail to check the tears,
And caught between two nights, blindness and death.
O deepest wound of all that he should die
On that darkest day. oh, he could hide
The tears out of his eyes, too proud to cry.
Until I die he will not leave my side.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961112
дата надходження 28.09.2022
дата закладки 25.05.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2023
в кімнаті запаху твого достатньо однієї молекули,
щоб бути поряд з тобою усюди, де ти є.
а для щастя мені достатньо лише споминів -
як кохаємось, як лежу коло тебе, щаслива і втомлена
як в безодню твоїх очей - заглибилась у чекання
...тільки так у нас має бути - як вперше й востаннє…
©Олена Зінченко 23.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977979
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Збережи мої сни
і став на повтор їх, коли я не поруч.
Хіба ж то не буде весни,
Якщо тобі раптом ліворуч?
І як то палатиме ніч,
Якщо усе сяйво обернеться димом?
Не видно усмішок під гримом,
Навіть від світла мільйонів свіч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921851
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 24.02.2023
Я - Изюм. Колыбель исторических памятников.
Мое тело россией избито и в кровь изранено.
Но хоть землю мою и взрыхляют военным валенком,
Украины я пульс сжимаю в ручонке маленькой.
Я - Херсон. Меня душат и бьют гранатами,
И свобода свисает с флагштока, врагом распятая.
Мои дети-герои выходят под желто-синим,
Чтоб меня защитить, но гибнут от пуль россии.
Я - Мариуполь. Израненный, но не сломленный.
На теле моем триколором махают гоблины.
Но в сердце горит то, что долго мы все искали -
Не сдаются бойцы Азова каленой стали.
А я - Харьков. Назло всем горестям и смертям,
Я целую лишь желто-синий родимый стяг.
Пусть в лицо мне опять грохочет проклятый "Град",
Но не дам я врагу в себе провести парад.
Я - Рубижне, под пулями и ракетами,
И я весточку шлю с привидением Шер Ами:
Мои школы, больницы опять горят под обстрелами.
Лишь бы дети мои смогли бы уехать целыми.
Я - Авдеевка, фосфором шрамы на теле выжжены,
Не уходят из памяти брызги "салюта" рыжего.
И опять самолёт летит со своею ношею,
Не суля моим детям совсем ничего хорошего.
Я - Ирпень. И по мне прокатились бурею.
Убивая детей и надеясь, что ждут их Гурии,
Сквозь меня проходили нестройной толпой кадыровцы...
До сих пор я лечу от них шрамы глубокие и рубцы.
А я - Буча. Россией запытана и измучена.
Детей своих трупы храню под седыми кручами.
Со мною не забавлялись перебранками,
Меня убивали сразу артой и танками.
Я - Украина. Сейчас во мне бьется история.
Изрыта снарядами вся моя территория.
Но точно скажу я, пройдя и по самому краю:
В войнах плохие парни не побеждают.
4.2022г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966039
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022
О Лорде Морфею ! Святий з неосяжних.
Той, що людей обдаровує тихими мріями.
І той, що нам, осудним дарує присяжних ,
Що морем керує, і дихає його хвилями .
Подяку складаємо за вічні і всякі сни,
За світле і темне, що кладе нам дорогу .
Чорних конячок, ласкавий будь, не жени,
І кучера теж залиши за далеким порогом .
Бачимо , що хочеться скоріш вже піти ,
Голову тихо схиляємо в знаках любові.
А тобі пора відкривати нові , кращі світи .
І плекати мрії інші - сумні й кольорові .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964985
дата надходження 07.11.2022
дата закладки 11.11.2022
Саме тут, на вершечку масної дніпрової кручі,
достигає щовечора сонце, утомлюючись сіяти.
Амальгама вітрів – аромат полину та м’яти,
малахітовий квас із забродженої води.
Осягни та збагни, котрий спогад тобі докучив
із відтятого міста, що жевріє просто в спину,
наче втеча сюди розділяє наполовину
безперервність життя і минущість його годин.
Від набутих подоб, від юрми та її рутини
на часинку тебе приховають поснулі граби:
ти не перший, кого краєвид цей до скону вабив –
чаклуни та князі тут мовчали вряди-годи.
І, прислужник комфорту всесвітньої павутини,
набуваєш на цих висотах затишшя келій,
щоби зрушити гори, ущент потрощити скелі,
а не ждати небесної манни, зорі, біди.
Ця могутня вода поглинала, мов гробовище,
і навколишні села, й спрадавна німі собори.
Ти борониш від темряви сплутані коридори
твого міста, щоб та не вхопила тебе у нім.
Та золотиться схил, зеленіє над ним узвишшя,
б’ються хвилі у берег — пощерблені та байдужі,
неозброєний спокій в тобі оселяється й дужає,
віднаходиш себе у минулому затіснім.
Нез’ясовна пиха то з'являється, то зникає,
не згубитися би у її споконвічному лоні —
вилучаєшся з мап, документів та телефонів,
не сказавши нікому, на скільки віків чи діб,
позаяк над тобою хтось синю твердінь розкраяв
так, що вловлює вухо пророцтва й перестороги,
наче доля сама простелилась тобі під ноги
і твоя глибина віддзеркалюється в воді.
4 червня 2022 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965326
дата надходження 11.11.2022
дата закладки 11.11.2022
Розхристані думки ятрять постійно душу,
Наповнюють єство доверху і гнітять.
В гармидері оцім я їм коритись мушу,
Бо нові звідусіль, летять, летять, летять.
Притишити політ їх, навіть, не попрошу
І з кожною із них я буду розмовлять.
Великі та малі, яскраві та потухлі
Кружляють в голові, штовхаються, кричать
І кожна норовить в цій течії та руслі
Урвати щось собі, собою осявать,
Та попереду всіх у строки дуже стислі,
Себе з усіх сторін найкраще показать.
І в темряві нічній, безсонням оповитій,
В покорі я сиджу: беззахисна, одна,
На хвилях десь пливу,з думками в одне злиті,
Та гублюся в імлі, що загляда з вікна..
Пошарпана вся ніч у тиші сумовитій
Безжалісно сичить й тихенько промина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965328
дата надходження 11.11.2022
дата закладки 11.11.2022
Печалями умилися завчасно ми,
І відчаю сонетами негласними.
Не відаю, не чую вже, не властую –
І баста – нам, і каста – ми.
В безодню ми повільно разом падали,
Троїлися церковним тихо ладаном,
Й чия вже тут безвладна влада? – ми
Себе пізнали, ставши – градами!
Упали швидко ми – і квітковбивцями,
Окови били ми – та не щасливцями! –
Окопи рили ми – та не солдатами.
Я буду кращими – твоїми ґратами!
Я буду кращою – твоєю вічністю,
Не триголовою з книжок магічністю –
Реальністю, буденністю і звичністю –
Твоїм секретом буду, твоєю хитрістю.
Та вже не та пора, що час за ліки є –
Душа з концтабору земні поклони б'є.
Це хворе небо сльози ллє і ллє,
Ця хвора тиша – все твоє й моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962670
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 10.11.2022
Сьогоднішній вечірній дощ не плакав,
Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
Зривалось листя під вагою крапель
В миттєвість невибагливого льоту.
Зливався в шурхіт рівний стук по блясі,
В дитинстві так звучало слово " Тишшша..."
І в осені розміреному часі
Я слухала, як дощ мене колише.
І теплі руки мамині згадала,
І палець біля губ, і ніжний легіт
За шерхітливий звуком, що бувало
Маленьку дзиґу гамував так легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964608
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 04.11.2022
10.10.2022
Десятки ракет
Прошивали
Простори неба,
Вчергове обпалюючи
Душу землі
І залишаючи на
Пам'ять кілька
Незабутніх селфі
Для твоєї
Свідомості.
Темрява лютувала
Ясного сонячного
Ранку, бо не могла
Більше витримати
Радості нового
Дня.
Вона вкотре
Злісно стукала
У двері твого
Серця,
Намагаючись
Посіяти хоч кілька
Зерен сумнівів і
Страху,
В той час,
Як небо
Неустанно шепотіло:
"Ти вистоїш...
Це жахіття
закінчиться...
Дух твій
не зламається,
Доки пам'ятатимеш,
Що перебуваєш
В обіймах...
Любові Вічної..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962566
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 16.10.2022
Небо не дає вам те,
що ви просили своїми думками
- воно дає вам те,
що ви вимагаєте своїми діями
Ніколи не просіть Неба у момент меланхолії,
якщо може все стати ще гірше.
Ви побачите не тільки те, що вони можуть,
але й те, що вони це зроблять.
Ви можете просити у Неба всі співи,
які хочете, але зрештою ми бачимо те,
що хочемо побачити, коли ми готові це побачити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960807
дата надходження 25.09.2022
дата закладки 16.10.2022
Колись знов буде ліс, чисте небо і запах трави,
свіжа кава з собою, в дворах — ліниві коти,
сміх на вулицях та квиток на якийсь літак,
все ось так.
А ще будемо ми.
Ми, що завжди трохи невлад.
Що тоді не згодились нікому, тепер невпопад,
і за кимось із нас пустота, а за кимось хрести —
їх нести.
Їх нести і ховати під пальцями те, що нема,
недоствореність душ, недоречність без меж і без дна,
недостатність життя — пересиченість лихом стократ.
І суцвіттям стокроток ряди помарнованих дат.
Помарнованих днів у фантомах сирен і тривог...
Знаєш, там, в бліндажі, спить небритий і стомлений бог.
Ти ж бо бачив його.
Серед клаптів розстріляних снів —
тих підслуханих снів, сороміцьки украдених слів.
Слів чужих.
Не твоїх.
І ковтати вину мов вино
за оте, що було, а з тобою, однак, не було.
Колись збудеться так: чисте небо й незаймані сни.
А ще будемо ми.
Із війни, де не сталось війни.
_________________________________________________
[i]Що ж — мене остаточно перемогла пунктуація. Чим більше я дивлюсь на оце все — тим менше я в ній певна))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961050
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 27.09.2022
Спецоперація,
зрештою, не війна.
Дівчинко, вчись стріляти, стріляй, як слід.
Очі змінюють колір. Цвіте вода.
Місяць над вишнями
висне, лишає слід
в серці прозорому.
Спить золота сова.
Котиться коло. Твій автентичний птах
дихає в синю осінь, й поки ця “не війна”,
спи, найсолодша.
Спи на семи вітрах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960772
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Іду по небу, по воді,
Будинках й деревах –
Капеллю ніжно змалював
Художник, про дощі:
У віддзеркаленні велінь
Блискучих, в кольорах,
Тут пам’ять вод і мрії дах,
Сердець й чуттів політ.
Який же ти красивий, світ
В любій порі, коли
Напасті й біди всі б змели –
У казці мирних літ.
О, чоловіче так, коли ж
Подружиш з світом ти?
В нас душі чисті і прості, –
Все б склалось дивовиж…
Із Бога благодатті тут,
Планети Світлий путь,
Для люду б різніх рас і місць,
Постав, як щастя, вість!
13.09.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959587
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Його вбила куля, а мене - горе,
В окопі чекало і враз приповзло.
Літає скрізь страх, та повітря прозоре,
А небо сміється усім нам назло.
Мільярди сердець розділились надвоє...
(а може на п'ять чи розбилися вщент)
З них кожне повік тепер буде героєм !
З них кожне повік - то живий монумент !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944239
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 03.09.2022
Ранок підніме туману завісу.
Сцена – околиця темного лісу.
З боку села червоніє заграва.
Розпочинається наша вистава.
Чуєш гвинтівочні аплодисменти?
Нумо, пильнуй за подачею лєнти.
Граймо для гостей веселії танці,
ми ж бо з тобою віднині повстанці.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Тільки-но здихались старих імперій,
лізе якесь одоробло у двері.
То ясний пан, то чортзна-чий товариш…
Ні, кулішу із такими не звариш.
Звідки їх стільки тут, ласих до влади?
Ніби самі не дамо собі ради.
Щедрий наш край і на землі багатий –
вистачить всім… Якщо купно ховати.
Через кордон із гнилого болота
лізе червона і біла сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
Нібито цих привели вже до тями –
хто не лежить, накиває п’ятами.
Не до смаку прийшлись схоже гостинці,
може полишите нас наодинці?
Ми ж тоді врешті на власному полі
виростим собі найліпшої долі,
житимем в злагоді і у покої…
Щось я замріявсь… Подай но набої.
Через кордон із гнилого болота
лізе до нас триколорна сволота.
Нового їм заспіваєм куплета,
ритм відбиваючи із кулемета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940686
дата надходження 19.02.2022
дата закладки 01.07.2022
Згодом
[i]про це [/i]
будуть знімати фільми,
Обов’язково напишуть [i]про це[/i] книжки.
Але наразі – маємо бути сильні,
Якось терпіти, жити часи важкі.
Та й нам – що толку, що кіна колись склепають,
Якийсь писатель заробить на цьому гріш?
Бо [i]ми[/i] – пропали, [i]ми [/i]– голови свої склали.
Нащадків сльози не вернуть нам миру тиш.
І знову Небу кидаєм гірке питання:
«Куди ж Ти дивиш? За віщо покинув нас?»
Та хто чекає – той діжде-таки світання,
Бо тьма відступить, коли їй надійде час.
2022-04-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944706
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 29.06.2022
Шумить та й шумить…
Здається постарілим
Як і я цей дощ.
.
Все далі й далі
Дорогою крокую.
Земля велика.
.
Кричать ворони
Кричать, буває й люди,
В юрбу зібравшись.
.
Біжить дорога.
Цвіте обабіч жовто
Кульбабовий лан.
.
Пробую на смак
джерел земних водицю.
Мандрую світом.
.
Не переймаюсь
Який у мене вигляд.
Дощ, немов з відра.
.
Ввесь рік у мандрах.
Міняються сезони
Йду собі та йду…
.
Нахабний комар
дзижчить й дзижчить під вухом.
Тепла літня ніч.
.
Холодні хмари
Так низко над землею.
Падатиме що?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948983
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 29.05.2022
Він:
Чому скажи цей ляг в долоні сніг?
Вона:
Чому скажи весна в очах замерзла?
Вона:
Чому скажи серця пізнали гріх?
Вона:
Коли буяло літо з перевесла...
Він:
Чому скажи ти дивишся в туман?
Вона:
Чому не бачиш як я ще свічуся?
Вона:
Багато в серці ще пекучих ран..
Він - Вона
Багато болю та не відречуся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946184
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 27.04.2022
Ще не закінчилась війна
І не питай мене:"Де я?"
Я там, де біженці з дітьми,
Я там, де воїни в окопах,
Де люд весь чесний:
В боротьбі за нашу Волю і Свободу,
За нашу славну Україну,
Там моє серце,
Туди я лину
Душею і думками,
Щоби закрити-захиcтити
Тендітні паростки Життя
Від вражої навали,
Від навіженої орди.
Зажди! Мене не спокушай
На злобну відповідь,
Бо звинувачення твої брехливі
І світ, якому у долоні
Плещеш ти.
Історії ще довго вимітати смітники,
Які людська ненависть і жадоба породила.
Зажди!
Допоки не навчишся вирізняти,
Хоча би крихту правди від брехні.
Війна- це смерть! Війна- це страх!
Ця істина - проста.
Збудуй моста
На інший берег, де є Життя,
Де є Любов, де Воля є
І є Закон Творця:
" Не убивай! "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942519
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 06.04.2022
Час темряви при світлі Сонця...
Таких часів промчалося
Багато по землі,
По травах, квітах,
По дзеркалу води,
По зелені дерев.
І всюди чорнота,
Руїни, дим, вогні
Пожарів нищівних...
Коли ж прийде він
Світла час при світлі Сонця,
При світлі Місяця й Зірок?
Який зробити Крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943340
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 06.04.2022
На болотах орків
Усе навпаки.
Там біле це чорне,
А чорне є біле.
Решту - сіре ментальне.
Та коли мова йде про сусідів,
Моментально домінує червоне
З відтінком кривавого -
Імперського хижацького.
Бо терор - свята їхня справа,
Вороги - зліва, вороги - справа,
Іноземні агенти добавляють жару.
Так їм озвучив пу -
Головна потвора-треш
І володар гнітючої тьми.
Й почув покірне "Ура!!!",
Що означає "бий", "мародерствуй".
А в мавзолеї трухлявіє пень -
Вже літ зо сто псує повітря.
Ще й досі сморід від нього
Витає довкола.
І рясно ростуть мухомори,
Отруюючи простір
Новітній перспективний
Одвічним агресивним,
Депресивним, злим.
Й четвертий рейх зетоподібний
Їм ввижається з похмілля.
Й цивілізація від них відбивається.
Герої безстрашні змагаються,
Життя віддаючи до Бога
Заради усього живого,
Заради стражденної правди,
Аби покінчити раз і назавжди
З токсичною ордою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943545
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Алея, зустріч, губ сплетіння,
Ти мій довічний арештант.
БажАний гість мого видіння..
Мій персональний ад'ютант..
Готель. Блюз-рок і джаз-пісні.
Парфум.. і білий совіньйон..
Кохання пристрасні вогні,
І світанкОво згаслий сон..
Перон. Букет. Вагон, вікно..
Розлуки сльози, болі муки.
Нестримно дихаю у скло..
РозпАчливо торкаю руки.
Цілунок. Лист Твій, з портмоне..
Не знаю де себе подіти..
А що у нім? "Вокзал.." Моне..
Й Ремарка спогади.. до Дітріх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940835
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Мамо, а раптом літо вже не настане?
А за вікном так тихо падає сніг…
Мамо,а раптом завтра мене теж не стане
І я вже не зможу відчути солодкість криг?
Мамо, пусти мене долу, я хочу співати,
Хочу летіти з санчатами із кучугурів вниз,
Мамо, відкрий свої очі, годі вже спати!
Кличуть нас друзі досліджувать сніжний ліс…
Мамо, ти кажеш ще треба закінчити школу,
Треба терпіти, робити уроки щодня,
Мамо, це мовби пекельне та замкнуте коло!
Чуєш, хтось знову кричить нам: «Завтра війна!»
«Завтра» - таке загадкове для мене слово,
В мене є тільки «Сьогодні» - нестримні миті.
Мамо, будь ласка звільни нас обох достроково,
Хочу, щоб встигли надихатись, бачити, жити!
Що з тих оцінок, екзаменів, тестів тощо,
Що з них, якщо все раптово розвіє вітер,
спалить напалмом, розтрощить снарядом, абощо?!
Чи повернеться дитинство до мене звідти?
Мамо, я бачила темні, люті безодні,
Коли зазирнула в очі друзів зі сходу –
Чорним вугіллям знебарвленні, незворотні…
Душу на шмаття –
Така ціна за Свободу?!
27.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938394
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
Скину одежу з нею всі прикраси...
І оголюсь для тебе тільки в вірші - тут...
Де недоречні примуси й гримаси...
Постану справжньою звільню душу від пут...
Зіркою з неба стану лиш для тебе...
Щоб по устах твоїх текло п'янке вино...
Промов очима світ твій біля мене ...
Щоби у душах наших проросло зерно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933177
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Ритуал німфи —
Пірнати в тіло.
Деталями застрягти .
Божевільна жінка - загадка,
Житиме вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931343
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 20.11.2021
***
Ми скраплені часом в колоїднй простір
І сенсів шукаєм в задавнених снах,
Ці ранки як рани, бо ночей не доста,
І нас не рятує ні бог ні аллах .
Допоки витаєм, пірнаєм у світі,
В якому нема ані неба, землі,
Лиш спалахи, сполохи щемної миті,
Як кванти пульсуєм на темному тлі.
Буденність залюднена нас не торкає,
Поживи не просим, лиш тільки жаги,
Миттєвостей спеки жадаю, чекаю,
Тож знов повертаю в твої береги.
Як буде посуха, - я спрагло нап’юся
Із човника рідних зцілованих рук,
Відтоді, повір, я уже не боюся
Як ти тятиву натягаєш на лук.
29.08.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925289
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Я взяв краплю своєї крові,
Розклав її на молекули і атоми.
Хто ми з вами
У цьому давньому місті?
Нащадки возвелителів,
Тиранів,
Диктаторів?
Ми - виживші,
Ми - доживші,
Пережитки
Не дожатої епохи.
Рефлексуємо
Й щось пишемо
Українською.
І це уже було.
Язиком,
Наречеєм.
І це
Усім
На зло.
Прямісінько у корпус,
Ударом
З правої.
Попав чи пронесло?
Хотів би, щоб боліло
Від усвідомлення,
Від переосмислення.
Історії продажних
Та запроданих,
Не
Наших
Й не
Чужих
Героїв.
Де правда в цьому світі?
Хто поміняв слова?
Поетів
Вже немає.
Вони - розстріляні.
Їх палітурки чорні,
Темні, мов смола.
Уже в макулатурі.
Їх здали наші.
Наші!..
Може, навіть я
В котромусь із житів
Продав своє ім`я.
За кусень хліба
І червоного вина,
За упокій.
Мій, Боже,
Не рухай кров,
Не причащай
Петра.
Спитай, чи хочуть вони
В рай?
Їм жити б ще
На цій землі.
Для чого ти
Їм дав
Вірші?
16.09.
2021
[youtube]https://youtu.be/CG4nvCYLCDU[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/MCuR63JEBjQ[/youtube]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925302
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021
Я - озеро.
Дала все, що мала,
Сказала: "Бери!"
Ти випив мене
До краплі води
І змовк.
Я - шовк.
Тобі застелила
Поряд, а ти
Тихо сказав:
"Спи, мала, спи"
І пішов.
Я - пил.
Розсипалась на
Мільйони частин,
Немає ніде.
Спи. Спи.
Все пройде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924626
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 14.09.2021
День короткий, мов відрізок, накреслений на аркуші.
Ніч ще коротша, на цілу сторінку,
в останньому рядку якої не вмістилось важливе слово.
Чи ти спав, чи тільки приліг на краю нерозстеленого ліжка?
Часто гублячи чуття, не встигаєш гортати сторінки осіннього листя,
які з шелестом лягають перед тобою.
Осінь.
Лише вона нам і належить!
Але душа впирається логосу, жадаючи світлости.
Тому говори зі мною, говори мовчки та вперто!
Повторюй, що Осінь і Любов - це тотожність...
Вінець живий. Радість нагороди.
11.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924838
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021
Вона не буде плакати щодня
й тебе шукати по стареньких схронах.
Її до свят вичікує рідня,
її лікують відчаєм ворони.
Вона у бджіл навчається життів
і на медах настоює удачу.
Вона була твоєю, ти ж не вмів
її таку побачити, одначе.
Тепер на віск зливаючи жалі
теребиш ночі темні покривала,
і розкладаєш зорі на столі,
і обпікаєшся об їх колючі жала.
Вона ж тобі казала, і не раз,
іще тоді, як плакати уміла,
що прийде день і впаде парастас
отой, що серцем гарувала й мліла.
Тепер не жди її злиденних сліз,
старі жалі давно шляхи розмили,
лягли подушним на чужий покіс,
віддаючи чужому небу сили.
Собі лишивши пам'ять і рубці,
такі надсадні і такі гарячі...
Дивись, вона іде кудись наманівці,
але не плаче...
2.09.21 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924160
дата надходження 04.09.2021
дата закладки 04.09.2021
Усе банально - вранці крапав дощ.
Блукали пальці ламаною танцю
У ритм води,
записуючи вздовж тіла підслухане,
неначе в лихоманці.
Злизала тінь шершавим язиком
Тугий корсет сорочки й світла цівку.
Осінній дощ розлився за вікном,
А пустощі вмостилися на плівку.
Осінній дощ поміж серпневих трав.
Розправився у довгі паралелі.
Пече і ллє перехідна пора
І я десь "між".
Сама собі пустеля.
Кусає лезом мокра кропива.
Стихає дощ, народжується вечір.
Така любов,
Гаряча і жива,
Пече у ноги, а цілує - плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922681
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 20.08.2021
🌿
Спустошений вітер
викашлює дим,
дерева втрачають
зелену окрасу.
Колись, у цю мить
ти міг бути будь-ким,
але зараз, ти мандрівник,
що досліджує трасу.
Знайомі вулиці роз'їдає
токсичність дощів,
світлі люди із вікон
залишились в думках.
Найгірше, це коли не встигаєш
сказати все, що хотів,
і впадаєш у стан,
де свою злість та емоції
закарбовуєш в клятих рядках.
Дорога мандрує крізь гори
і в тумані зникає,
залишається не впасти
та не стати твариною.
У тебе все вийде,
адже всього час не збагне,
бо не знає,
а саме,
бути чистим серцем,
й залишатись насправді
людиною.
🌿
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922686
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Сліпою куля бути не могла
В приціл оптичний ворог бачив жертву.
І хижа тінь двоглавого орла
Над Василем вже була розпростерта.
Талант! Йому аплодував Париж!
Купався він в оваціях і славі!
Та поміняв він славу і престиж
На змогу прислужитися державі.
Коли одні втікали за кордон,
А інші ухилялись від призову,
Обрав він добровольчий батальйон,
У правий сектор йшов по серця зову.
Псевдонім «Міф» для себе він обрав
Сценічний образ, яким жив на сцені.
Орфея він з Гераклом поєднав,
Співак і воїн, і герой, і геній.
Він став до бою з зброєю в руках
Щоб від кацапів землю захистити,
Василь Сліпак залишиться в віках,
Про нього пам'ять буде вічно жити.
Полишив світ і це земне буття,
Задля свободи, захисту країни.
Приніс у жертву він своє життя
Заради перемоги України!
Приспустимо до долу прапори,
Героїв прах волає до відплати!
І нам вони наказують згори
В руках тримати міцно автомати!
10. 06. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916442
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 10.06.2021
Туман в покосах загубив бриля
І в росах заросив свою свитину,
На трави розіславши скатертину,
Не спав до ранку - слухав солов'я.
А вранці жайвір небо розбудив,
Ще луг переміряв лелека, кроком,
Зозуля закувала десь під боком,
Проміння ранок пив і не п'янів.
Бриніла мов струна небесна синь,
П'янкими пахло літо полинами,
Вміло вплітало щастя між квітками,
Щасливий той, хто цей вінок носив.
Блукало щастя на його стежках,
І не питало, як знайти дорогу,
Стояло літо - сповідалось Богу,
І чув Господь цю сповідь в небесах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915414
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
-Дихай! - каже ранок.
Яким би не був вечір, та дихай глибше...
Щоразу, як сонце звільняє новий день,-
вдихай глибоко кисень, щоб стала кров твоя сумішшю еритроцитів та простору...
Аби легені сповнились духом, що сходить за обрієм...
Дихай глибоко, бо лише так твоє дихання станеться зародженням думки,-
думки-прагнення, думки-віри, думки, зрощеної любов'ю.
Без неї навіть сила і та - безсила.
29.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915412
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
чи надія то в безнадійності
аберацією хроматичною
ллється в лінзи очей барвистістю,
різноколірною хаотичністю.
і не видно, немає різкості.
в вищих сферах позірним зміщенням
заляпкована істин істина -
віща, вічністю майже знищена,
перекручена різно змінами.
і структурно в потворній стрункості
славословиться в мові лінкосній,
розповзається лунко лунами
і желе мов спадає, клубиться
променеве крізь зоряне ситцеве -
в фіолеті з безмежжя цупкості,
з недосяжності тьмяно світиться.
і очам вже і слізно, і боляче
удивлятися в ту оманливість -
де ні зрушення, ані поруху,
ні ілюзій з нірвани захланності.
і заплющуєш очі в бездумності
в своїй затишній сірій скромності.
задрімаєш в спочинку у втомності
від глупот сьогодення, дурості...
______
аберація (від лат.) - викривлення
лінкос - штучно створена мова задля спілкування з неземними цивілізаціями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915057
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Освітлює дорогу нам заграва.
Горять позаду всі мости.
І бути разом ми не мали права.
Зустрілися невчасно я і ти...
Чому тебе не стрі́ла на світанку?
Коли весна буяла у душі
і юність у прозорому серпанку
міняла свої струни на ножі.
А потім влітку налилось колосся,
ми пожинали щедрий урожай:
вплітала доні квіти у волосся,
твій син збирав у гаю молочай.
Коли вже залишила́сь тільки осінь
і наші скроні в попелі багать.
Підемо разом, по одній дорозі?
Пали мости, нехай собі горять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914575
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Його ім’я завжди десь сидить в моїх скронях
Ті голосні і при/голосні
Мене торкає завжди промінь
Який болить десь в животі
Я би хотіла завжди сміятись
І сипати золотом своїх слів
І слухати зранку піано і схуднути
Піти від усіх
Завжди пошепки і трохи спонтанно
Стелити тобі про світ
Бавити, вабити, гріти
І щоб ніколи про лід
Але коли полюбив ти айсберг
Ти замерз чи прозрів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911679
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 27.04.2021
якщо москаль блокує цей сайт (так вирішив собі я), значить він (сайт) вартий уваги...а тут ще й з"явився шанс зайти на свою сторінку цього сайту - чому б не спробувати щось накапарити...і не має значення - прозово чи віршовано...просто з"явилося бажання тицьнути дулю під носа з окупованої частини України через кордон кремлівському *уйлу...але...але...зараз таке чарівне сонечко весни! воно якось по особливому висвітлює цю кляту московитську окупацію...
за полем бою
руїни воєн,
з недолі доля,
упале слово -
гірка полова.
і погляд в обрій
у злі спідлоба.
з одаль одина
у мерзлі днини.
і розпач-відчай
хвилині вічній.
і сповідь болю
охриплим словом.
а кроки в ліні
весни між тіні.
дзвінким спаданням
весняна хляда -
з небес негода
ця корогодом.
хитання хитань -
вітри у вітах.
туман омани
вітань останніх.
маруни дивні
у хмарах димних.
і кроки в ліні
з полону-пліну
в цю мить останню
у рань світання,
коли цвітіння,
зоря на іній,
дощі сльотою
з небес святою,
вітри бурхливі,
гроза і зливи,
пташині співи
і крики півня,
і днини...днини
в сітях одини.
в душі неспокій
і сум глибокий.
напилий вітер
блукач у вітах.
...шумка повз мене
весна знаменна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912197
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
* * *
Приходять дні, втікають ночі,
А серце любить й зазиває.
Ти знаєш, може, поруч десь
Тебе увесь час хтось чекає...
Закривши талісманом в грудях
Твоє ім'я серцем тримає,
"Я так нудьгуюся...прийди" -
Сльозу у шепоті ковтає:
І ти прийдеш, почувши клич,
І будеш ласкою змагати,
І як туман розтанеш вранці,
А хтось буде знову чекати...
І попливуть за днями ночі ---
Любов розлукою роди...
Все шепче хтось... тихенько дуже:
"Я так нудьгую... приходи".
Проходять дні, проходять ночі,
А серце любить і зове...
І знаєш... може поруч знову,
Тебе уже ніхто не жде...
Та серце то любов'ю дихає,
Страдаючи у краплі втрати,
І знову вночі шепіт чути ---
"Я..хочу...так...тебе...обняти."
--------------------------------------------------------------
19.05.2014; PARIS (Resto "Artistes")
====================================
Autor : Kатинський орест (Katynsky orest)
https://uamodna.com/articles/pershe-kohannya/
====================================
probapera.org
Опубліковано 19.05.2014 / 23456
====================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908886
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 31.03.2021
За чужим прокляттям я вгледіла благодать,
торкнулась, згоріла і розвіяла попіл.
А вона докупи зібрала мою стать
у незмінній пропорції любові, жаги й утопій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898557
дата надходження 18.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Відгук на хоку Олександра Скрябіна.
1
В моднім кімоно *
на вулицю виходжу
Оглядаються.
2
Червоніється
на сході крайчик неба.
Бамбуковий ліс.
3
Осінні гори.
Очей не відірвати
від кольору багрянцю.
4
Зустрічний погляд
крізь натовп просто в душу.
Подих зупинивсь.
5
У хмари сонце
помалу осідає.
Час додому йти.
6
Передгрозово
вороння розкричалось.
Як-не-як – концерт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898372
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 17.12.2020
Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 21.11.2020
Мы зо́всім про інше, зо́всім про різне
І тут на контрастах далеко не виїдеш.
Від грубості в'януть паростки ніжності,
А між полюсами середини не вибереш!
Я завжди́ про єднання, а ти про свободу.
Від мене занадто, а тебе дефіцит.
Ми не варті ворожого гріховоду,
Хоча в цьому і є якийсь колорит...
Я про тактильність, а ти про дистанцію.
Мені очі в очі, а тобі, ніби наскрізь.
Не сходимось ми в одну комбінацію,
Виходить істерика, а хотілося б радість...
Я про щасливе сьогодні, а ти про минуле.
Моє то сміятись, твоє — то глухо мовчати.
Вібрації наші розубились, не перетнулись,
Тож не бачу сенсу їх розтрачати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872822
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.08.2020
Дощовий пантеон животворний!
Стін прозору не знала рука...
А дзвіниць громоводу кордонів -
не було..., не буває..., нема!
День встає... Міцно, тихо ступає,-
після ночі, напоєний сил...
Не бува. Не було і немає,-
днів таких, що без позначки див!
Зелен-зелено, зростом у небо,-
древні сходи вершистих лісів...
Пілігрими..., прочани..., аскети,-
ми в щоденнім зростанні світів!
Пантеон розростається небом...
Його затінок - крижмо полів.
Розливається, шириться степом
дух свободи безсмертних птахів!
14.07.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882954
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
сивий порох на дзеркалі. дзеркало чи вікно?
оце – питання, та цікаво все одно:
вулицею човгає старий похилий раб
з державним прапором замість ковіньки.
його підтримують 140 бао-баб,
вклоняючися хмарам, що в нього в голові,
піднесено, навшпиньки.
ні, то не ми. це було по літах
спроб, помилок, ганьби й поневіряння.
тепер це – ніби сон, кошлатий жах
під сподом героїзму та кохання.
то було: ось ми – чорні й безжальні, а он – золоті,
понад боги ласкаві й милосердні,
коли було все правильно і в смерті, і в житті,
коли прохання – щирі, а відповіді – ствердні.
цей реферат – недосконалий! всі дзеркала тріщини –
ах, викривлене відображення! бачите, переливаю
з не дуже повного. все знівечене й знищене
має бути забутим. це – розумно, і я забуваю.
кожен забутий час має свій особливий спів.
зараз подібно до цього співає порожній келих:
мовляв, не повернути днів моїх дебелих, –
навіщо я, премудрий, так швидко спорожнів?
слова ведуть до смерти. вони можуть бути й німими.
чи перемагаємо, чи програємо,
часи минають, ми прощаємося з ними;
але неправильно й ганебно, коли самі йдемо.
ось ми пішли раніше, не чекаючи фіналу:
за п'ять хвилин до смерти, за три дні до чуми.
дитино, якщо твоє серце хоч коли-небудь кохало,
ти зможеш це споглядати так само спокійно, як ми:
перед світанком. холодно, темно. ці голоси,
що тремтять, але намагаються весело жартувати,
ще довго лунатимуть в пам'яті.
чемно перепроси,
а краще: кинь їм щось бадьоре й дурнувате. –
ми вже йдемо. це час ганьби, загибелі й презирства,
неконтрольованих злочинів і невеселих страхіть.
чого ти ще боїшся? брехні та лицемірства?
це буде тут; а потім цей світ, як всі, згорить
in another time, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880284
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 21.06.2020
– «Куди летить, козаче,
твій кінь в далеку путь?
Твоя матуся плаче
і сестри сльози ллють…»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй Богу?
Здолаю цю дорогу,
а там – куди не-бу́дь...»
– «Куди ти, поспішаєш,
мов крутить тебе біс?
Твій кінь давно кульгає,
навколо – темний ліс .»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй Богу?
Поладимо підкову,
у коваля колись...»
– «У небі ворон краче,
кровить вже голова.
З надією на краще
ледь кулю не піймав?»
– «Та що за біда?
Та що за біда?
Та що за біда, їй Богу?
Хоча, скоріше всьо́го,
на цей раз, ти права...»
– «Своє життя прожити –
не поле перейти.
На цьому й тому світі
без мене – нікуди́.»
– «Хоч кров не вода,
та що за біда?
Та що за біда, їй Богу?
Із військом з-за Порогу
на схід на допомогу
судилося іти …»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876749
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Коли не хочуть нас почути,
І час непевний настає,
Я знаю: так не має бути.
А є…
Я знаю: гірше від отрути,
Коли Країну – на шматки!
Волаю: «Так не має бути!
В штики!".
Коли навколо стільки бруду,
І так далеко до мети,
Я вірю: так НЕДОВГО буде.
А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876751
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
У дитинстві
Я бачила в небі – Небо,
Відчувала Безмежність,
Здавалось, уміла літати.
Наша душа
Пригадує бачене у Потойбіччі, -
Каже Сократ.
А мені навпаки здається:
Забуває зазвичай
Небесні свої родоводи;
Забуває те Світло, з якого
Вийшла колись
І куди повернутися має.
Чи ж не тому
Ми так боїмось помирати?
2018-11-01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875373
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
твоєї сухої душі не торкнуся,
відпускаю себе і ти будь вільним
захоплена радістю в новому русі
колись залежна чуттєво-тактильно
від наших взаємин, від твого настрОю
як зайву вагу - стрімко втрачаю
владу,що мав ти колись наді мною,
вважавши душу і тіло речам
…вся справа в танцях… да, я танцювала
не більше – чи ти зрозуміти можеш?
й того відчуття не було замало
воно на близкість схожо-несхоже
…ритмічні рухи, закриті очі…
нарешті собою я стала у танці,
неначе після хмільної ночі
важкі сновидіння залишвши вранці
відверта, радісна і натхненна
і тіло моє –податливе й дуже
осяяна давнім світлим знаменням -
отакі танці бувають,мій друже -
зовсім інша чуттєва тканина
і,навіть до неба так ближче, здається
і вже життя не таке швидкоплинне
і ритми кохання вистукує серце
подаруй і собі таке,не скупися
танцюй,не пригноблюй душі чужої
і,може, відчуєш те,що колись я
мені ж – вперед, тільки вже не з тобою
(рецепт від поневолення чуттєвістю)
© Олена Зінченко 28.02.2017 – 31.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870276
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Помінялося мислення
І змінилося бачення.
Раптом все в світі стислося
До великого значення.
Витрачаєш і зважуєш
Кожну мить, наче золото.
Розділяєш розважливо,
Віддаєш дуже дорого.
Невідомо. що діється,
Наростає напруження.
Ждеш, як Божої милості
Сонця в зоні відчуження.
Всі обличчя заховані
За медичними масками,
Всі емоції сковані,
Стали сірими масами.
Хтось жалкує за втраченим,
Вчиться жити з провиною...
І найважче призначення -
Залишатись ЛЮДИНОЮ.
Головне - не здаватися,
Низько духом не падати!
А весні посміхатися,
Щоб знайти краплі радості.
Переглянути цінності,
Оцінити можливості.
Є межа всякій міцності,
На межі справедливості.
Милуватись природою,
День прожити непланово...
Скористатись нагодою,
І почати все заново!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869402
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
не бажаю
і знати не прагну
всіх подробиць чужого життя.
а своє -
взагалі не сприймаю
і спрямовую у небуття.
навіть згадувати не хочу,
бо недоладне воно.
та й кому воно, в біса, потрібне!
те безглузде суспільності дно.
...але з відчаю,
в часі тривожнім
наодинці з собою самим
пригадається щось не суттєве,
яке виявилося основним.
запалю сигарету в роздумі.
зрозумію чия де вина.
і вагомо на серце насуне
раптом хвиля покути сумна...
...а зоря
з небокраю проб"ється
крізь вікно вечорове -
мов жах
розіллється по білому столу
у рожевочервоних тонах.
і червону
зі столу зніму я
переляканий
руку бліду.
і відійду,
сховаюся в тінях,
де самого себе й не знайду.
перейматись колишнім не стану
і копатися в тому смітті.
у руїні,
в зруйнованій мрії
рахуватиму
час
в небутті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796643
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 24.03.2020
Трохи диму із вуст твоїх виринає,
Я немов німію коли за цим спостерігаю…
Втрачаю розум коли ти заглядаєш в очі,
І коли ім’я моє тихесенько шепочеш.
Губи тремтять, в голові - буря спраглих думок...
Ти, певне, магніт – для божевільних жінок...
Тобі дарую все – бери без докору сумління!
Ти моє життя. Моя любов. Моє спасіння.
Пусти трохи диму на мої оголені плечі,
Відкрий вікно і освіжай цей стомлений вечір.
Поцілуй гіркими, обпаленими вустами
Три сантиметри між подихом… дотиком… нами.
К.
28.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752731
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 06.02.2020
Виший мені гладдю сорочину,
Мамо…
Бо хрести у мене на душі,
Хоч червону квітку, а листки –
Словами,
Щоб лише добро в житті вершив.
Приспів:
Гладдю, щоб звивалася дорога,
Щоб було кохання у житті,
Щоб не заростала до порогу,
Доля на життєвому путі.
Не клади, матусю, чорну нитку –
Долю…
Чорним вишиваються хрести,
Щоб зелене листя несло звістку-
Волю…
А мене за все, за все - прости.
Приспів.
Гладдю, мамцю, гладдю вишивай сорочку,
Виший мені небо у тиші.
Я у цій сорочці вийду у садочок,
Там де соловейко для душі.
Приспів.
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 06.02.2020
Осінній вечір… Цього року осінь видалася засушливою. Але прохолода зробила своє діло, багато дерев напівголих, понурених, наче задуманих, що попереду зима. Купчасті, невеличкі білі хмари деінде розкидані по небу, деякі із них, купаються в сонячному промінні. По обрію, майже чисто, лише тоненька синя смужка, вкрала шматочок сонця.
Біля хати, на лавці під калиною, сиділа Марина. Її погляд бігав по напівголому дереві, червоні, налиті соком ягоди, спонукали до роздумів, не давали спокою. Ну от, вони достигнуть при перших морозах, а там мама і знімить їх до чаю. Добре калинонці , не дарма викохує грони, адже ці ягоди, комусь так потрібні. А кому буде потрібне моє дитя, що я ношу під серцем? Мабуть тільки мені. Як наважитися сказати мамі? Відразу почне верещати, як завжди, а потім можливо й охолоне, а, як ні? Буде навчати, я ж казала, не оступись, щоб не повторила моєї долі. Звичайно, не солодко жилося без батька. Але ж я живу, вже стою на ногах, невже я ради не дам ? Ні –ні, я сильніша за неї, маю роботу, ще й непогану, саме з дітками. А, що скажуть люди?Та Бог із ними, хто кохав, той зрозуміє. Характери різні, хтось промовчить, хтось засудить. Звичайно село гудітиме, люди люблять комусь помити кості, себе ж не видно. А можливо Михась і приїде, чи передзвонить. Хоча пройшло чотири місяці, ні дзвінка, ні СМС , шкода, мій номер телефона записав, а я чомусь не додумалася собі його номер телефона записати. А можливо загубив телефон, втішала себе дівчина. А, якщо сходити до його тітки, дізнатися в неї номер телефона, розпочне запитувати, нащо. Ні,краще нікуди не піду, треба мамі сказати. Одна надія, можливо тітка Олена колись йому напише, розхвалювала, казала родич. Згадала мамину звичку, часто повторює її ; то вже, як карта ляже, у кожного доля своя.
Лелечій крик відволік від думок. Задерши голову догори, посміхнувшись, дивилася на великий клин лелек. Ну от і ви видлітаєте, мабуть вас і не розрізнити, не впізнаю своїх, що гніздилися зовсім близько на стовпі. Час спливе, чи й повернетеся всі? Важка дорога туди, а навесні назад. Чи й любуватиметься моє дитятко вами, як я? Скільки запитань, а відповідь хто дасть й що мені скаже мама ? Поки не видно, треба сказати, а від кого, напевно треба приховати. Наперед знаю, скаже ,» нерівня душ - це гірше ніж майна», верещатиме - не нашої крові. А я ж люблю його, як ясне сонце, люблю, блакитне небо. Тільки погляну догори, вже згадую його ласкавий погляд, його солодкі поцілунки. Хіба кохання вибирає яка кров? І яка є - наша кров?
Давно стемніло за вікном… Зінаїда повернулася з роботи. Зайшовши до хати, здивувалася, що тихо, бо завжди з телевізора линула музика. На маленькому стільчику сидів кіт Мурчик, побачивши господарку, плигнув на підлогу, задрав хвіст вгору.
Мати, придивляючись до доньки,
- Ти порося нагодувала ?
Марина накривала на стіл,
- Я вже думала, що й не дочекаюся тебе, вечеря майже застигла. Нагодувала порося і про Мурчика не забула, поласував кашу з молоком . А кури сьогодні рано пішли на сідало, напевно знову не буде дощу.
Мати, переодягнувшись в халат, під рукомийником мила руки,
- А гуси з долини всі прийшли?
- Так всі, я їм теж трохи пшениці кинула. До мене так ґелґотіли, як було не дати. Вони варині лушпайки з комбікормом не дуже полюбляють.
-Ну гаразд,- мати взяла до рук ложку,
-Давай вечеряти.
Марина повільно смакувала гречану кашу з молоком, в нерішучості, подивлялася на матір. Як сказати, з чого розпочати розмору? Але мати раз-по-раз подивлялася на доньку, зрозуміла, щось хоче сказати,
-Ти, щось розчервонілася, чи й не захворіла часом? Можливо знову якогось віруса від дітей підхопила.
-Та ні , зараз кашу доїм, хочу з тобою поговорити, є справа. Мати, намастила маслом шматочок хліба й поклала біля донькиної чашки,
- Ось давай, до чаю так ситніше, здається ти трохи похудла. Хоча літо, є літо, в таку пору, роботи забагато, всі ттрачаємо вагу.
Марина, подякувавши, відклала хліб в сторону. Вона двома руками тримала чашку з чаєм, зробила кілька великих ковтків й глибоко вдихнувши, тихо видихнула. З під лоба дивилася на матір,
-Мамо я вагітна…
З руки випав шмат хліба, який намагалася намастити маслом.За мить закашлялася, почервоніла на обличчі. Марина мовчала, потираючи мокрі від хвилювання долоні, чекала, що буде далі.
Гучний голос розірвав тишу,
- Так - так, маєш двадцять вісім років, а розуму так і не набралася.
Кіт, що сидів неподалік на підлозі, з переляку, миттєво занявчав й стрімголов шмигнув до дверей.
Мати, наче й не помітила кота, продовжила,
- І коли це сталося і хто він? Як це я не помітила ! Дитино, тож тобі не вісімнадцять років, чим ти думала? О,Боже! Я його знаю і хто він, чи якийсь приблуда?
Марині здавалося, що вони закриті в якійсь бочці, крик різав вуха. Поблідніла, глибоко дихала, щоб не зірватися, опустивши голову, поклала долоні на стіл,
-Мамо це Михась…
Мати зірвалася із- за стола , наче в неї вселився біс, почала махати руками й кричати,
-Та він же єврей! О Боже! Ще тільки нам такого не вистачало. Що ж люди скажуть?! Він же не нашої крові!
Марина відразу заперечила,
-Так він казав, що наступного року приїде, якщо в нього нічого в житті не зміниться. Мамо він такий хороший і родич тітці Олені, ти ж знаєш.
-Який, до біса, родич, - мати різко сіла на ліжко,
- Десяте ребро її тітки. Оце так - так! Ні тобі воно не потрібне, зробиш аборт. Згадай, як ми страждали, як недоїдали. Дорікала ж мені, що тебе погано одягала. А, що ти - дитині зможеш дати ?
Донька встала з-за столу, до неї зробила два кроки, хотіла обійняти та мати взявши в руки подушку, різко кинула на підлогу. Вирячивши очі крикнула,
-Завтра йдемо в лікарню!
Й відразу вийшла з хати.З грохотом зачинились двері.
Шаленно билося серце, Марина ледь стримувала сльози, а вони, рікою текли по щоках. Дічина в розпачі, голосно,
-Чи й срок дозволить зробити аборт - мамо, це вже запізно.В лікарню не піду, хоч сама мене ріж.
Та Зінаїда не пішла далеко… Вона стояла під дверима, хоч і зронила сльозу та хотіла підслухати, що донька далі робитиме, можливо комусь телефонуватиме?
Почувши ці слова,
Вона різко ввірвалася в хату. Але побачивши, як зблідла донька, охолола, в голосі відчулася ніжність, слова немов єхом,
-А срок який, доню?
-Мабуть запізно робити аборт, вже скоро маю почути дитя.
Запала тиша.
За декілька секунд, мати з підлоги підняла подушку, мовчки розстеляла постіль. Марина розуміла, зараз краще промовчати.
Мати накинувши ночну сорочку, підійшла до неї. Здалося,що відірвалася від думок,
-Що мамо?
- Та нічого, завтра схожу до ветеринара, там є дещо, щоб сприяти викидню.
-Мамо… Ні мамо, я народжу, дитя воно живеньке.
- Яке живе, ти ж кажеш, ще його не чуєш …
Ледь стримувала себе, щоб не закричати,
-Ні, я народжу це дитя! Кого тут, в селі собі знайду…. Мої однокласники вже по двоє дітей мають.
Мати різко махнула рукою,
-Ті діти батьків мають. Ти думаєш, що цьому єврею потрібна? Це ж така ганьба на все село, вихователька старшої групи, який приклад подаєш? Всі діти знають, що кожен має знати виховання батька.
-Мамо, але ж на дитині не написано єврей! Тим паче, це ж моя дитина. Можливо хлопчик, а хлопчики частіше схожі на мам.
Переводячи подих, донька продовжила,
-Ти кажеш кров інша, а під ким тільки наша Україна й не була. За останнє тисячоліття наші землі і під татарами й під литовцями були, що вже говорити за росіян, а там, що не було євреїв? Чи може ти точно знаєш від кого світ розпочався? Мамо, а можливо ми переселенці з других світів, тому ми розподілені, в твоєму розумінні, на різні нації?
-Та досить…. Ви молоді, нині занадто розумні , - сказала тихо.
-Так мамо, давай краще, на цю тему не будемо говорити. І того чоловіка, що на фото мені показала, що це батько. То де він і хто він? Мовчиш.... Вибач це твоє особисте. Але ж, я теж жінка і хочу кохання, поваги, хочу для душі розради,когось кохати і любити.
-О!, Що до поваги краще промовч,- перебила її й продовжила,
-Прославимося на все село.... Може таки якісь пігулки поп`єш, зрозумій доню – тобі це дитя не потрібне.
-Мамо, а я тобі потрібна була?
Зінаїда знервовано замахала руками,
-Все, йди в свою кімнату, досить базікати. Мені, он звіт треба готувати по зерну, а ти з своїми сюрпризами…
Марина, лежачи в ліжку, роздумувала про розмову. Знаючи маму, яка вона бува гарячкувата, непідступна, іншої розмови і не очікувала. Ні, травити дитя не буду, якщо,то краще сама нап`юся пігулок. Хай нас разом поховає, тоді не буде слави по селі, за те -гадаю буде журитися.
Зінаїда встала дуже зарано і вже сиділа в кімнаті за паперами. Марина вночі, то засинала, то просиналася і наче чула матирені слова, про іншу кров. А під ранок, прислухалася до найменшого шурхотіння, інколи чула спів півня й тихий брязкіт собачого ланцюга. Ото…наче й тихо та Дружкові теж чомусь не спиться, може відчуває, щось не добре.
Вона привітавшись, вмивалася під рукомийником.
У відповідь мати кивнула головою й суворо,
-Ти відро винеси, щоб вода через верх не потекла. І збирайся ... Підемо до лікаря.
Марина винесла відро, включила електрочайник,
-Я в лікарню не піду, ти ж боїшся, що в селі все дізнаються, от і сама візьми ліки в того ветеринара.
Суворий погляд поверх окулярів,
-Гаразд, тільки пообіцяй, що вип`єш.
У відповідь на згоду… кивнула головою. А в самої думки за снодійне, що тільки по рецепту дають матері,
-Я піду на роботу, сьогодні тільки до чотирнадцятої години працюю. Ти, що принесеш їх в обід мені, чи завтра прийму?
Зінаїда задоволено дивилася на доньку,
-Та думаю один день нічого не змінить. По тобі не скажеш, що вагітна, наче в талії така, як і була. Ти тільки не ображайся на мене. Я ж хочу, щоб ти не зазнала в житі стільки клопотів та невдач, як я. А заміж, он виходять і в тридцять років. І не обов`язково мати дітей. А, якщо й замати то тільки не від таких, як Михась.
-Мамо, а кажуть, євреї люди розумні.
- Ага, всі розумні, коли когось спати вкладають, - пробурчала у відповідь.
Марина мовчала, чомусь сіпалось око і похололо в грудях, в горлі тиснуло. Від злості хотілося плакати..
Зінаїда, йдучи на роботу, зайшла до ветеринара. Попросила таблетки для сусідської корови, збрехала, що та має отелитися, щоб швидше пройшов процес. В обідню пору, вона зайшла до доньки в садочок. Марина з дітьми саме розставляла тарілки для борщу. Мати всунула в руку пігулки,
-Ти не марнуй часу, прийдеш додому, відразу випий. До ночі все має бути добре.
Донька вмить розчервонілася, взявши пігулки, не заперечила.
Пообідавши з дітьми, на руки до себе посадила Ромчика, чорнявого, кучерявого хлопчика. Він сьогодні був перший день в садочку. Намагалася його втішити, пояснювала, що треба , як всі дітки, після обіду лягти в ліжко, трохи поспати. Хлопчик довірливо заглядав їй в очі, наверталися сльози, хотілося плакати. Вже присівши біля його ліжка, гладила по голівці, сама ж, до болю рвала своє серце. А можливо і в мене такий чорнявий, як Михась. Такий беззахисний і гарненький, як цей Ромчик.
Збігли години… Пора повертатися додому та бажання не було.
Надворі розгулявся вітер, куйовдив коротке русяве волосся. Від різкого вітру сльозилися очі, вона кілька раз окинула поглядом будівлю дитячого садочка, наче прощалася з ним. Здригалося тіло, чи від думок, чи від прохолоди. Тихою ходою, наче ривками, нібито хтось пхнув її в плечі, йшла додому.
На обійсті, піднявши хвоста догори, зустрічав кіт, терся об ноги. Дружок ставав на дві задні лапи, як завжди чекав, коли вона підйде й погладить по голові. Руки хололи від думок, але від того, що вирішила, не хотіла відступати. Крутнувши ключ в замку хати, гучно, протяжно заскавулів пес й всівся, дивився їй вслід. А кіт наче сказився, перевертався на землі й витягувався, подаючи гучне, сердите нявчання.Відразу думка - дурнику все буде добре.
В хаті, з приймача, лунала третя симфонія Й.С. Баха… Марина вже помившись, переодяглася в чистий, новий халат, сиділа перед стареньким трильяжем. Легенько припудрила носа, в дзеркалі бачила своє відображення, зелені заплакані очі. Ні вона більше не плакала, те сумління, що тримала при собі, давно виплакала.. Перед нею лежали мамині снодійні пігулки, всі двадцять і стояла склянка чистої, як сльоза - свіжої криничної води.
Вся поринула в роздуми, вже не слухала музики. В голові гуділо… В жмені тримала пігулки, в другій руці тримала склянку з водою. Зробивши глибокий вдих, відчула поштовх всередині себе. Різко встала з стільця, прислухалася до свого тіла. По ліву сторону пупця, знову відчула легкий поштовх.
На всі сторони розлетілися пігулки, залпом випила воду і перехрестилася,
-Бякую, тобі Боженку! Дякую тобі ! За твою ласку, за твою щедрість, за моє спасіння, за спасіння мого дитяти. Прости мене грішну за необдуману дію, прости…
Вона навідь й сама від себе не очікувала, що поведе себе так. Сльози щастя котилися по щоках, по губах, крапали на халат.
Тільки тепер почула з приймача мову диктора. Та наче зібравши всі сили, емоційно, голосно сказала,
-Ні, ,мамо. Я залишу це дитятко, мені Бог дав на це дозвіл. І, якби ти не намагалася мене переконати, цього зробити тобі не вдасться.
А потім тихіше, задумуючись, не поспішаючи,
-А, щодо крові, то вона у всіх червоного кольору. Коли розіп`яли Бога на хресті, в нього теж кров червоного кольору. Ну, а Михась, чи приїде, чи не приїде, то вже, як карта ляже, як ти часто кажеш, мамо….
Заспокоївшись,стояла перед іконою. Благослови нас Мати Божа, допоможи жити на цій святій землі.
06.02.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863886
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Чужі піски поглинуть кров чужу,
Магічні кола креслитиме доля.
Переступи, здолай оцю межу,
Щоб стати вищим...
Зоряного поля
Ніхто зі смертних ще не перейшов,
У водах ночі танули комети,
Іди, туман сховає під покров
Твої думки...
І весен силуети
Ітимуть поруч місяць, рік, віки
(Це ж задля них ти жив, вмирав і вірив!),
Чув подих смерті з відстані руки
Та все ж кохав...
Без взаєму, без міри
Молив, чекав і сонце тепле вів,
Мов наречену, на свою орбіту.
Та став чужим як неба льон зацвів...
Чужим піском на берегах Коціту.
*Коціт - у давньогр. міфології - одна з річок "підземного царства", де нібито перебували душі померлих.
Зійти на береги Коціту - вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
Не замерзаю в падолі земнім...
Котитись каменем додолу не пристало!
В бажаннях - сила! Відблиск вічних зим,-
наперекір їм,- до кишень збираю...
Чому борониш?... Іскри ті земні розкидати,
гілля, щоб заіскрилось...
В бажаннях - сила! В порту кораблі
пришвартував... Але ж назавтра - крига...
........................................................
Напіслязавтра - непроглядна мла...
Як не здіймусь,- заклякну, зледенію...
Хто якір вбив в бездонну темінь дна,-
той з дня на день, змізернівши, змаліє!
08.12р.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857295
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Я розмовляю мовою народу
Який її відстояв у боях,
В якій шанують землю і природу,
Яка пройшла тернистий шлях
Від давньої трипільської культури
До закликів ізнову на майдан.
Цією мовою долають мури
І засівають збіжжям лан.
Я плачу щиро мовою святою
За тих, хто у полях за нас поліг.
Хай мир, як сонце зранку, новиною
До нас ступає на поріг .
Цією мовою Шевченко кличе,
Костенко Ліна душу береже,
І мати немовлятко заколише,
І воїн край наш стереже
Я мислю вільно мовою відважних
Таких же мудрих, з досвідом, людей,
Що гнати треба псів продажних
І олігархів всіх мастей.
Для мови кожен, як багнет, важливий
У мові - рід, кохання, віра, біль,
Бо мова - щит народу невразливий
І меч, що б'є лиш тільки в ціль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854198
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Роздягайся і танцюй для своїх демонів
Для монстрів, що живуть під твоїм ліжком
Танцюй, Терезо,
Допоки годинник не відбив вересень
Допоки над районом не піднявся півмісяць
Допоки не прийшов той, кого ти сьогодні грітимеш
Кому відкриватимеш все, навіть душу
Для кого теж роздягатимешся і танцюватимеш
Танцюй, Терезо,
Допоки ще є чим дихати, допоки ще тримає
Ранок кольором схожий на молодий базилік
Задоволені монстри поснули під ліжком
Ти лежиш в ньому, відкрита, як рана
І дихання твоє, Терезо, повторює звук хвиль
Що накочуються на гальчаті пляжі міст, в яких тебе не буває
Спи, дівчинко, допоки на фоні місто змінює сезон і палітру
Кондиціонує вулиці свіжим вітром
Роздмухує ранковий сигаретний дим
Заносить його запах в твою кімнату через розчинені вікна
Знизу чути, як роз‘їжджаються перші автомобілі
Відчиняються ролети на квіткових ятках
Видно юних дівчат з запаленими губами, що босоніж повертаються додому
І це місто живе, крутить свої шестерні
Голосно дихає
Допоки ти, Терезо, міцно спиш,
Зігріта, наповнена, притиснена до серця
Стомлена танцями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805319
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 10.04.2019
Зірки падають в небо,
тільки-но придивись!
Зірки падають прямо
із майданів увись.
Зірки плинуть до раю
крізь тартар на землі.
Свято вірю і знаю —
ви навічно живі.
Таня СВІТЛА
02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826243
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 26.02.2019
послушно
читаю твій погляд
у старих віршах
коли палають
істини
повернення птахів з вирію
самотинні перестороги
на один подих
подолати кратери
пам'яті
тримаючи світ у краплині роси
на пелюстці дарованої
усмішки
вбираюся в спокій твого неповернення
кардіограму часу
і
терпкість вчорашніх снів
безмежність вірності
торкається слів дитини
коли та кличе
маму
безмежність любові
проростає квіткою на камінні
розбиваючи чужі
помисли
на зоряний пил
втаврувавшись у мільярди тіл
молитвою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824791
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Щовечора
місяць падав.
Втрачала
баланс земля.
Розвіював
жовтий ладан
Насправді,
це я була.
Щовечора
сонцю - тризна.
Порядок речей
простий.
Але ця хода
наскрізна
і колір очей
густий…
що став мені
достеменно
оазою у пустелі.
Шукаю весни...
Тотемно
світає
в кінці тунелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824606
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Якби то світ цей
Не був таким оманним –
Вірила б тобі.
Повірила б в кохання,
Трояндою розцвівши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824268
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Я так стужився, мила, за тобов,
Немов за степом коні Чінгісидів,
Та ані шепоту,ні голосу твого,
Нема ніде,нема ніде на світі.
Чи я тобі вже більше не цімбор?
Хіба за мною зовсім не бануєш?
Най Вавилон із тисячі пандор
Впаде на голову богам, ти чуєш?
Затихне враз увесь Господній мир
І захлинеться тишею бентежність.
Загине вмить трава, людина,звір,
Адже мовчання – вбивча обережність.
* Цімбор - (гуцулізм) - друг, приятель.
** Банувати - сумувати, журитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818042
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Все валиться з рук, і немає розради,
на серці тягар: все не так, як хотілось.
Бажання сховались, постійні шаради…
В додаток сьогодні жахіття наснилось.
Ще ранком мороз стереже на порозі,
все прагне скоріш зачепитись за комір.
Снігами й вітрами лякають прогнози.
Де свято, де радість, веселощів гомін?
У мене відун є — у нього спитаю.
Піду, розповім про свої негаразди...
Він мудрий, бувало, й на кобзі зіграє...
Вислухав чемно, та замість поради
бере три посудини, в кожну вкладає
окремо: морквину, яйце, мірку кави.
Усе на вогонь, сам мовчить, не втішає.
Розмірені рухи, а очі... лукаві.
Проходять хвилини чекань і терпіння.
Готово! Зварились яйце і морквина,
і кава духмяна — в ній сила тяжіння,
у цей аромат враз пірнає хатина.
—Бери свою каву, тепер розмірковуй:
що сталося тут, як змінилися речі?
Для всіх один час і єдині умови,
питання мої — не дивацтва старечі.
Ось, тве́рда морквина стала м'якою,
яйце і крихке, і рідке стало тве́рдим.
Людина так само! З твердою ходою
зламатися може, душею завмерти.
І навпаки: слабосилі в негоді
можуть зміцніти, повірити в себе.
Кава духмяна — напій насолоди!
В воді розчинилися мелені зерна.
Є люди, як зерна, — такі особливі:
впливають самі на навколишній простір;
кепські обставини й різні події
обернуть в знання і отримають досвід.
Почула? Все просто! Була б тільки користь.
Таня СВІТЛА
12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817446
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 16.12.2018
До мене в гості прокралася ніч,
Наділити мене собою.
Щоб із хаосу протиріч,
Як із виру шаленого бою,
Перешити мене наново,
Аби витягти мене з рову,
Як Господь колись вийняв Данила.
Ніч манить своїм чорним тілом.
А потім, що буде потім?
Хіба скажи не байдуже?
Людство лиш кістка у роті
Часу – безжального мужа.
Тож в цю передзимню стужу
Хай любить мене ця ніч,
Бо потім, як завжди, мушу
Ховатись у сотнях облич
Жодне з яких не моє.
Де я насправді є?
Допоки мені брести?
Усе що я маю мости,
Дороги, листи, вокзали,
Для щастя виходить мало,
Щоб в гості приходила ніч.
Простіше стрибнути у піч,
Заслінку закрити на зáсув -
Згоріти рáзом із часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810809
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 30.11.2018
О мить ,осіння позолото,
В обіймах жовтня-санкюлота
Душа сумна ,мов падолист.
Душа замучена, як міст,
Що ним курсують люди й речі,
Мій розум п*яний прагне втечі,
Та потрапляє в клітку міст.
А дух - одвічний альпініст
Еквілібрист на тілі осені,
Що віршами наївся досита
Застряг у хащах реконкіст.
Брат-сніг - відомий анархіст
Не пощадить ,ані мене, ні осінь,
Та жоден з нас про жалість і не просить,
Нас поховає січень –песиміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809456
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 30.11.2018
Під гавкіт псів
Під плач і спів дощів
Вітри женуть мене окружним шляхом
Від Рюрика та Мономаха
До комуналок і брудних дворів
А далі що? Лиш будні та роботи
А після того - пенсія і смерть
Життя – це біг від сміху до скорботи
Марудна і цинічна круговерть
І все те бачене і все перепочуте
І гнів богів і бунт народних мас
І патріоти і продажні Юди
І лаундж перемножений на джаз
Але ж іду хоча куди не знаю
Іду крізь сон крізь біль і німоту
Крадусь як звір - нутром передчуваю
Свою ніким не взяту висоту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808864
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 30.11.2018
Переламані кості та смисли
І загублена сутність часів
Тобі тридцять і думаєш дійсно
Я не той ким би бути хотів
І тепер посеред Рубікону
В ямі буднів неначе в бою
Ти жуєш сірих днів беладонну
І полатану душу свою
Одягаєш немовби сорочку
Прадідівську чужу незручну
На перетині ліній ти – точка
Чия дійсність дорівнює сну
В тому сні ти невдаха-алхімік
А пошуки камінь марнота лиш
Твоє серце криваве як фінік
Із яким обіймається ніж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807575
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 30.11.2018
І тепло і гарно і затишно наче
Маю мадонну і світло свічі
Стиглі рядки як плоди аличі
Падають в серце незряче
А в серці вічний дощ і плач вітрів
По іншому в світі напевно не можна
Від першопочатку й вовіки віків
Прости нас за все милий Боже
Прости нас за темінь за біль і ганьбу
За відчаю місячну квітку
Прости і за тещо я вкотре забув
Що тіло людське - розцяцькована клітка
Я душу понизив спустив у ями
А плоть я розніжив возвисив
Колись ми усі називались людьми
А нині - зманіжені писки
Ніхто не народився для меча
Для праці на землі для копирсань в моторі
Я рідко вилізаю з під плаща
Ілюзії та моніторів
Бо що нового може бути там
Де править бал всесвітній хам?
Де всі такі як ти а може навіть гірші
Абсурдні підліткові горевірші
У вирі швидкоплинного життя
Ми хижаки без права каяття
І наші зуби з кожним днем гостріші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787185
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 11.11.2018
тиша
уміє слухати
бути слухняною й ніжною
вона не розкаже осені
тайну твойого імені
вона не залишиться осторонь
коли ти не вмієш дихати
коли надто холодно й боязко
залишитись для нього інеєм
одягне зелену спідницю
щоб літо тобі напророчити
задивиться в очі
довірливо
обійме бузковими мріями
тиша уміє підтримати
навіть якщо проти ночі
сонце ніколи не сходить
тиша лікує душу
спокоєм і зефіром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808770
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Господи
жовтень твій такий
гіркий і зимний
Господи
ти забрав його в засвіти
зустрітися з татом
його голос досі
блукає за хатою
сидить на лавці
й обіймає студню
Господи
так трудно розуміти твої
промисли
бо біль спалює все з середини
трощить спомини
пересіює час
який нас ніколи не слухає
Господи дай йому меду
і пряників
теплий плед
якщо у дорозі холодно
він любив обіймати маму
а вона тут
плаче без нього
Господи ти знаєш
що ліпше
ти вмієш слухати
дозволь йому бути справа
під крилом твоїм Господи
дай сили сину
який прагне потиснути руку
а вона не відчуває дотиків
витри його глибоченний сум
в кутику рота
Господи
не дозволь світу забути його
присутність
трава що колись косив
най буде йому вічністю
сад що колись садив
нехай родить яблука
Господи бережи його сім'ю здалеку
у якій житиме вічно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809353
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 15.10.2018
осінь безмежна
як буква о
блукає у голосі
листя
чекає тебе у
старому метро
натхненно дописує вірші
осінь купує
квіти і час
пакує кудись валізи
замотує зранку
теплий шарф
сердиться трохи
на вітер
осінь м'яка як
буква йот
жовта як груша на дереві
в осені свій незнайомий бог
і свій роман
на папері
осінь не вміє співати
в такт
і танцювати румбу
осінь любить
нас просто так
коли
ідемо за руку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809233
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Останній сніг останньої зими...
Ховаються вітри у простирадлах.
Понад дахи летять чадні дими
і губляться у небі, у свічадах.
В останні дні мені й тепло не в радість.
Росте і підростає страх в мені.
І тиша тим страхом уміло править.
І порятунків не знаходжу і в-ві сні.
Немає тут. Немає там. Немає далі.
А ті, що є, то як вас називають?
Чому раніше швидше убивали,
а зараз так катують і терзають?
Із пастки в пастку... Клопіт лиш мені.
А той, хто дужчий, знову відмовчиться.
Я вкотре повторю - "Останні Дні".
Чи буду винна, в тому, що здійсниться?
Позбав же мене, Господи, вини!
Або й життя... Я годна заплатити!
Або приспи. Даруй чарівні сни.
Лиш щоб не мучитись й так люто не боліти!
Останні дні приходять і приходять.
Останні дні мене вбирають злісно.
На жаль, у дужчих зараз слабкість в моді.
...Яка сумна, яка жахлива дійсність!
28.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806740
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
***андеграунд***
З вЕсни в осені скін
Я до тебе білета три... маю...
"Сосидж м"ясомісткий")))-
Дощ людей заганя до трамваю,
Поєднавши на час,
Напинаючи пІтняви духом.
...Осінь диво- романс
Рейок скрекотом грає... Послухай,
Як співзвуччя луна,
По шибках відбиваючи такти,
Надихаючись на-
ших жадань щиросердним контрактом
На фантазій політ,
Симфонуючи звуки надії
Поза межами піт-
ньої публіки... Осені мрії
Місце дасть у вагон-
і дайливий контрО... капельдинер.
Ген до серця твого
Ця мелодія рейками лине
Крізь вологосумні
Сіролицеосінні споруди,
Де ти будеш мені
Зоря... ницею...
...може не будеш...
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118091409028
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806645
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Торкаюсь
обережно до човна…
Згорну, мов хмиз, навігаційні карти.
Мене давно у снах твоїх нема,
химерний,
сіроперий птеродактиль.
Критична маса.
Абсолютний хміль.
Палеозою вистояне листя.
Так легко обпектись. Це заметіль.
Птахам тропічним
тут ніяк не місце.
Не місце,
князю сонячний, не час.
Час опіків під ніжними руками.
Сліди від пазурів… То ти… не птах??!
Не птах?… химерний…
вихор між зірками
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805754
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Пропахло вже все навкруги тут війною:
В повітрі витає ця суміш їдка.
І згарище в’їлось своєю бідою
В будівлі, в дерева – картина страшна.
Цей запах війни супроводжує всюди,
Коли ти щось робиш, коли навіть спиш
І ходять накруг дуже змучені люди.
В них думка одна: не стріляли би лиш.
Вже смерть не страшна і вмирати не страшно-
Змирилися з цим у гібридній війні.
Не хочеться людям сьогодні нізащо,
Щоб ворог тягнув до нас руки брудні.
Назад не відступимо ми вже ніколи
Й на крок не здамо ми своєї землі,
Бо наше тут все, українське довкола
У кожному місті і в кожнім селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796435
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 04.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Не забувай себе – шукай.
Під ліжком, шафою, чи в ванній,
В шкрябучому сумлінні, в чужих очах,
В майбутніх спогадах і помилкових глюках,
В кіловаганні одвічних мукосовісних терзань,
В вікнах автобусів, в пилюці вітру, в люках,
Під тінню самокритичних зазіхань
на необхідний власний рай,
Під тонною гидобридотних копирсань,
Не забувай, себе шукай.
Знайшов: не відпускай себе, тримай.
Всіма кінцівками, зубами,
Волоссям, кров’ю з носа,
німінням пальців, німотою слів,
Стискай себе, не відпускай.
З собою будь.
Собою.
Тоді так буде в якусь мить:
Ти будеш ти…
І тільки тихий шелест над тобою.
© by.casso
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796287
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
***
Зазвичай, пишу лише я Тобі...
Щоб дізнатись, що Ти живий
і це “онлайн” не просто комп’ютерні пікселі.
Щоб просто знати, що живий...
Світ збожеволів і я пишу про Тебе,
Ти пишеш про неї, вона пише про нього... І десь там,
можливо, є кінець. На тому,
хто нічого не відчуває, або просто не вміє писати.
А Ти вмієш?
Пиши мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793939
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 19.06.2018
читаю книгу свого життя стоячи,
дивлячись в любов ,
любов п'ючи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796237
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Земля в війні… Їй теж болить…
В бентезі навіть небо…
Тут не гроза – війна гримить…
А людям миру треба…
Вони відвикли від війни,
Що губить цвіт, синочків…
Здалося, й Бог сльозу зронив
На свіжий хрест з віночком.
Свою, уласну боротьбу
Вести з нас має кожен,
Ми тільки так минем ганьбу –
Росію переможем.
Нас нелегкий чека двобій
Супроти супостата,
Наказ-мету постав собі:
Вкраїну – не проспати!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796199
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям
Солодких згуб згадаєш всі відлуння.
В моєму ж - я озвусь і все віддам,
Сховавши безнадію в срібнострунні
Хиткої ліри...Вслухаюсь в пітьму,
Щоб фібрами душі, крізь порожнечу,
Тебе ввібрати. Більше - не візьму.
Не стане більше радості для втечі.
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям.
І,нумо, геть від ошаленства світу
В горішні плавні. Стане світло там,
Де вчора ніч була несамовита.
Твоє ім'я - в мені. В тобі - моє.
Навічно вже вкарбовані у часі...
Сопілка ранку скерцо виграє,
І кличе за собою нас,наразі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789214
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 08.05.2018
тепло
тобі,
коли рукави
снів
сплітаються ?
коли час -
праведний старець,
утомившись
шукати дім,
зупиняється?
щоб
не забути голос дощу.
мрійно тобі,
коли
світ
паперовим змієм
літає
в руках
наших дітей?
позіхає вдосвіта росами,
бентежно торкає
поглядом
літнього грому серед зими.
і ми,
маленькі
сонячні зайчики,
ховаємся
в дзеркало
власної пам'яті,
знимкуємо
зустрічі і пробачення,
на долонях весни.
зірно тобі,
коли
вмієш
бачити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784424
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Вже перейдено Рубікони
І мости за собою спалено,
Ким, коли і для чого схвалено:
Над живими – скорботні дзвони?
Кола пекла чи втіха раю
В нас попереду? Руку дай мені!
У тобі проростаю мальвою
І укотре в тобі згораю.
За маленьку позику світла
Величезні відсотки сплачую.
То сміялася – нині плачу я...
Для закоханих вишня квітла...
А той сад і стареньку грушу
Пам’ятаєш? Не треба! Боляче!
Пам’ять палить промінням сонячним
Біле тіло, відкриту душу.
Чи судилося разом бути?
Йти шляхами святими-грішними?
Все ж не хочу я долі іншої.
Це моє: і меди, і скрута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768441
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 18.01.2018
[quote]Пані не слухає, келих за келихом
Перехиляє та все у нутро,
Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!
«Нетвереза пані Смерть» Шон Маклех[/quote]
О, пані Смерть, Ви знову зовсім п’яна.
Для чого Вам текіла чи коньяк!?
Ви ж, начебто, така жорстока панна.
Невже до смерті не звикнете ніяк?
Дивіться, панно, скільки в світі горя!
Людське життя в жорнах війни і зла.
Для вас тут вистачить і смерті, й крові, й болю.
Цим доля щедро землю полила.
Тож, пані Смерть, впивайтесь до нестями.
Для чого вам те бренді чи вино?
Людське життя крихке, як порцеляна.
Від Вас нам вберегтися не дано.
Сказала Смерть: «Гордитися тут нічим
Жахи ці – то заслуга не моя.
Наприклад, матір – стареньку рідну матір -
Кийком забили. І то ж була не я.
Чи, може, я маленьке немовлятко
Свою кровинку - в яму вигрібну?
Це ви все, люди, така «розумна» раса
Не можете закінчити війну!
Ви ж наробили вже знарядь для смерті,
Що вистачить і для наступних рас.
А час спливає, йде. І в круговерті
Сансари він працює проти вас.
Вже план по смерті виконано вами
На сотні літ. Самі собі кати»
Смерть злісно глипнула. Не очі – чорні ями.
Сьорбнула з келиха й продовжила плести:
« Я тут нікому більше не потрібна
Мене відправлять зовсім в інший світ
Та ще й клеймо поставлять відповідне
Мовляв, «не вміє…» зіпсують родовід.»
Ох, пані, пані, серце рвете моє.
Бо хтозна, пані, то чия вина.
Невже ж звичайної ми смерті недостойні?
Налийте, бармен, і мені вина.
Я озирнулася – убивці, генерали
Цим бар життя заповнений ущерть.
Від їх облич так моторошно стало
Очима їхніми сміялась нагла смерть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750978
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 19.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Ти для мене на відстані поштовху серця,
А для інших – немов на далекій планеті.
Хтось відправив, сказавши: «За них не в ответе».
Ти, як те джерело, що під кригою б’ється.
На планеті твоїй тиша стала вуаллю –
Неміцна і тонка. Ніч коротка, тривожна,
Що новий день несе – передбачить не можна,
Бліндажі схороняють від злого металу.
На стіні чийсь малюнок – розстріляна мрія,
Бо немає вже татка: від кулі загинув.
Йде розміреним кроком підступна, невпинна
По планеті війна. Та повернешся. Вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756192
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Набивав я думками-набоями свій патронташ,
Тільки Ти й усвідомлення хиткості мрій-міражів…
Я замкнувся в собі, спорудив неприступний бліндаж,
Та у битві з собою безглузді усі бліндажі…
Я пекельний вгамовував біль, наче вправний факір,
Хоч не дуже і вірив у те, що ще є чудеса…
І твердому в безжальності фатуму- наперекір,
Після сотень і тисяч смертей вперто знов воскресав.
…Я губами збирав сльози щастя з твого лиця,
І взаємність сліпила світлом, немов софіт!
І побляклі у тіні твоїй миготіли сонцЯ,
І метав громовиці Тобою затьмарений світ…
© Володимир Присяжнюк
16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755725
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Присвячую мужній і світлій Людині, життя якої було тим "третім валом" - Віталію Стецулі
Циклон над містом... Жовтень стих і впав.
Розсипався дотлілими словами...
Любов хіба лишаєте тут з нами,-
невидиму... Нечутну із октав...
Як горизонт,- зникає, що не крок...
Веде нас Пам"ять битими шляхами...
Побудьте тут хоч шелестом із нами!
Теплом святим нескорених уяв...
Але - циклон. І зав"язь тіл-жоржин
зривається неспинною рукою...
Впильнуй їх там! Нехай живуть з Тобою.
Крайнеба... Перейшовши третій вал.
14.10.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755595
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Коридорами білими -
Тіло до тіла… сутінки.
Коридорами чорними – й море поглине нас.
Сонце бавиться з тінями легко і стильно. Кутики
Губ зволожені – то
веслувати найтонший час.
… витираєш дощі
На холодних колесах потягу.
Сієш поміж долонями просо крихких образ.
Відбиваєш чечітку на смугах земного протягу.
… і знімаєш з хреста
мене… кожен десятий раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754236
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
То ще не дощ. То тиха літораль
на скраєчку сполоханого літа...
Відгомонить. І ніде правди діти,-
убере праліс мідну пектораль...
На багряницю накрапає час,-
не бійся неминучості утрати!
Нам падолистом треба завтра стати,
зів"ялим листом прощених образ...
То ще не дощ. Фрагменти теплих днів...
Осінній лінкруст мощено садами...
Той шелест крил,- то неба оригамі.
Думок ключі - звіщання журавлів...
То ще не дощ! Дощі - чужа межа.
Думок холодних ринви і калюжі...
Я вириваю їх із себе, друже!
То ще не дощ. Не краплі... Не слюда.
01.10.2017р.
Літораль - узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу.
Пектораль - хрест з благородного металу з реліквіями, що його носять на грудях єпископи, абати.
Лінкруст - рулонний оздоблювальний матеріал з рельєфно-візерунчастою поверхнею, яким облицьовують внутрішні стіни будинків, вагонів, кают.
Слюда - прозорий мінерал класу силікатів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754223
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Ти мо́я прірва.
Мій шалений вітер.
Холодний сніг.
І мій солодкий мед.
Ти мо́є сонце.
Не ім'я із літер.
Ти мого щастя і життя поет.
Ти мої зорі.
Мої світлі зорі.
Ти моя радість,
Ти несеш любов.
І я потону у тобі́́,
Неначе в морі.
Врятуюся... Тоді потону знов.
Ти моє небо.
Мій безлюдний острів.
Моя́ планета.
І моя вода.
Моє повітря,
Мої спрага й голод.
І сил моїх могутняя орда.
Моє кохання.. Нагорода й кара.
Тепло і холод.
Світло й темнота.
Гаряче серце.
Мій найкращий солод.
Моє кохання.. З присмаком вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752435
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Десь бродить Гонихмарник по Землі,
Його мені довіку не зустріти.
Комусь дарує він щоднини квіти,
Комусь в житті примножує жалі...
Усе від Бога і такі як він,
Без нього хмари заблукають в небі,
То ж є у нім нагальна в них потреба
Й дівоча Доля ставиться на кін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752439
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
у хмарах плакали ікони
втікали ріки
на шкірі птахи
гнізда вили
блаженні дотики зігріли
холод
покірно молодіючи тобою
поклич мене
до себе на півслова
таку щасливу
карооку втому
сповиту в літо
розрадою поранену до болю
присвяченого смутку
гіркоти
не відпусти
журавки в темноті
торкання ночі
вкраденого
нишком
з плеча мойого
заховай в долоні
най клапан серця
доспіва мотив
тебе знимкує
дивними листами
і не вертай
і не воюй із ним
і просто будь
фольгою моїх щасть
білістю днів
точильними віршами
завітреної юності
навік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743743
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Колись був добрий звичай між рицарства:
Як тінь негідна ляже коло імені,
Зрятує лиш звитяга - не багатства.
Чи служби відданого, чи своя, бліда.
Вінчають меч достоїнства знецінені...
Пускає блискавки нещерблена рука.
Тепер купецький звичай між мужами.
І лиця на вагу в теперішній порі.
Негідний більш - пишніша тим заграва.
Всім серце переймають шахраї.
Річ алебастр, по ній черлена справа -
Вершечок поступу над вигадки старі.
Чи хто завважить мідно-тьмава слава -
Сьогодні визначає рицарів!
30 листопада 2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704083
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 03.05.2017
Набрякло і сказало сиве небо:
-Я зараз вас прополощу!
Просити урожаю,люди,треба,
А ви все просите дощу?
І небо впало і розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На дрібні краплі розлетілось
І цілим морем розлилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 03.05.2017
Чорні лелеки
Летять, крилами ріки
Ледь торкаючись.
Білі пелюстки вишень
За ними неначе сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731720
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
зламані ребра неприязню й болем
вирване серце зажате в кулак
геть у смітник усі почуття голі
і всім довкола одне слово: fuck
йшли би до біса думки нехороші
йшли би а лізуть у моє життя
як знайти шлях якийсь аби коротший
як знайти шлях якийсь до свого я
смуток шалено курсує по венах
дим сигарет особистий туман
гостра нестача сили у мене
гостра проблема - самообман
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702426
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 20.04.2017
Ти одна із найбільш божевільних ідей,
Що так манить і кличе піти за собою.
Ти найважчий й водночас найкращий з людей,
Тільки нам не зійтись, як олії з водою.
Ми з тобою неначе вогонь і папір,
Нам з тобою взаємного щастя не мати.
Ти занадто високо, занадто твердий.
Сам твій погляд змітає мій зламаний захист.
Я з тобою настільки вразливо-крихка,
Я з тобою настільки вражаюче справжня,
Що мені залишається тільки кохання
Неможливе,як суміш : олія й вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725531
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 15.04.2017
Твоя сила,твоя відкритість
Безтурботний сміх у авто
Твій гумор і вміння жити
Окуляри із жовтим склом
Оптимізм, відсутність страху
Наче в світі усе твоє
День,як самими словами
Ти взяв мене всю,як є
Мисливець, що в зброї певний
Мов невдачі ти ще не мав
Ти хочеш мене вполювати
І я хочу,щоб ти вполював…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728915
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Серце – завмре без кохання,
як душа потьмяніє без вражень,
як тіло ослабне без навантажень...
тому почни своє обертання -
рішучо- зворотнє – від різних лап...
ілюзій – хижих або м'яких
і так розкриєш послання мап
світів, свободою п’янких ...
наллються м'язи силою через втому
емоції хвилі живі додадуть -
не зупиняйся і дійдеш потому
туди, де кохають, туди, де ждуть...
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724118
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Кожен день пиши три речі
За які ти вдячна, жінко..
Заповнюй власні порожнечі,
Співаючи з душею дзвінко
Такий собі буквар-щоденник,
Щоб пам`ятати хто я Є..
Свідомістю стає письменник:
Він погляд новий віднайде
І якщо серцем придивитись,
Коли ти вдячний - ти живий,
Й тобі вже важко зупинитись
Радіти щиро, як малий
Ця вдячність - крила надихає
Здійнятись вище до знання,
Ця вдячність - серце відкриває,
Без прагнення до визнання
Щоденник вдячності - то натяк,
Що більшість з нас в своїм житті
З образ й претензій зводять набряк,
Чим шкоду завдають собі
---------------------------------
Якщо дивитись у зрівнянні:
Що маєш ти - для когось мрія..
А в нас вже вищі побажання
І тільки в них вся ейфорія
---------------------------------
Тож, хочу я із дня у день
Собі нагадувати речі,
Які несуть мені свій дзень
Й розправлюють пониклі плечі
Чим більше вдячний - більше маєш,
Чим більше меєш - віддаєш,
Та в обмін завжди ти приймаєш
Ще більше вдячності без меж..
А потім, років через 20,
Відкриєш давні сторінки,
Ти прочитаєш і заплачеш:
Який щасливий справді ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709197
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 19.03.2017
Вишневий цвіт на сотнях віт
серця бентежить навесні.
Вишневий цвіт в саду розквіт
й дари пророчить нам рясні.
Вишневий цвіт на цілий світ,
у пахощах втопає все.
Вишневий цвіт – незмінний хіт,
любов і радощі несе.
Вишневий цвіт – душі політ,
кохання неповторна мить.
Вишневий цвіт – пісні трембіт,
уяву й досі полонить.
Вишневий цвіт на схилі літ –
відлуння весен, ніби в сні.
Вишневий цвіт – кохання слід,
він в душу лине знов мені.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031603311
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Тремтять під «Градом» і будівлі, й поле –
Там доля України на кону.
Убитих душі в дзвони б’ють на сполох,
Щоб не забув народ наш про війну.
І п’є тривогу материнське серце,
Адже її дитина саме там:
Макіївка так схожа на «Освенцім» –
Людські ковтає душі і життя.
Змиритись важко, а тим більше жити
В такий важкий невизначений час,
Та варто лиш одній меті служити:
Єднанню –Київ, Крим, Львів і Донбас.
1.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716275
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Хто бачив степ зимою у вогні?
Кому болять глибокі свіжі рани...
А хто упав серед снігів і прани:
відкривши груди, молячись Весні...
Міленіум новий, новітній вік...
Та ворон двоголовий б"є у шибу,-
приніс, лихий, зі сходу злу новину...
Над Переяславом - знамення вогняні!
А в Фатімі молилася Вона...
Вручаючи нам перли Божі в руки!
В непевний час недолі і розрухи,
її покров - невидима Стіна!
03.02.2017р.
Прана - (санскрит: प्राण, prāṇa — дихання) — особливий вид життєвої сили, енергії, який пронизує Всесвіт.
Прана найдоступніша через дихання, але у найбільшій концентрації вона міститься у крові.
У 1917р. Матір Божа з"явилася у Фатімі напередодні закінчення 1-ої світової війниі ще до того, як комунізм почав існувати як політична система. Вона залишила настанову:" Моліться щоденно на Вервиці й Росія навернеться!"
Переяслав - Саме тут відбулась Переяславська рада, на якій Хмельницький 1654 року підписав угоду про об"єднання України з Росією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716153
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Ти мені відболів.
Вже не снишся. Від подиху січня
Ця любов замерзає
І просить хоч трішки тепла.
Та між нами сніги
І, здається, лежати їм вічно.
Крізь рядки проступає
Холодна, байдужа імла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711281
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Із очей-із душі-із небес
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) – від нього (із тіні) – чимдуж!
Крапка.
Сказано все.
Пережито.
Забуто.
А що мені
й далі сліпо тонути в болоті обридлих калюж?
Мої радощі-квіти, затоптані-вбиті тривогами.
Засудила зневіра-Каяфа надію на смерть!
Так було: неземним журавлем він летів над облогами,
а мені – наче кара – земна незасіяна твердь.
Зачепилася. Впала. Розбила до крові любов свою…
Власну душу закрила. Відкинула, ніби чужу.
Ти чекаєш? –Чекай…
я відвертою…
ніжною…
босою
оксамитом отави до тебе від нього біжу.
21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702019
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Важко знайти місце в транспорті життя,
Більше до вподоби дивитися на рух потягів.
Як гірко й протяжно вони тужать за твоїм
Образом на пероні,
Ти прекрасна в чеканні,
Я ж гарнішаю від очікування
Звістки-послання з солі,
Знаю, коли воно дійде,
Знаю, що воно зцілює.
Слово проходить крізь,
Спалахує тінню
І лягає вітальними обіймами,
В яких я засинаю
Радісним і терпким сном.
Мені сниться сад,
Мерехтіння дерев,
Наче в польоті,
Та сіра, сумом обтяжена, синява неба
З очей твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702061
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Майдану дзвін, Свободи клич лунає:
Вставай, Вкраїно, діток захисти!
Убивства, крові полум’я палає…
Спаси нам Неньку, Господи, й прости!..
Прости за те, що брат іде на брата,
Що супостат на троні возсіда,
Прости, що образи не в кожній хаті –
Біда людська геть душу роз’їда…
Закута в ланцюги та злом розп’ята,
З останніх сил борониться Вона.
Вже забери, Ісусе, супостата,
Не дай, щоб розпочалася війна!
Невинних захисти, верни свободу,
Щоб мати няньчити могла дитя
Та усміхатись сонцю... Для народу –
Майбутнє світле завтрашнього дня.
Ісусе, любий, захисти Вкраїну! –
Вклякаємо в молитві, на вустах -
То ж наша Ненька і вона єдина
Для тих, хто вдома, й тих, що у світах!
19 лютого 2014
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702052
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Я плакала гіллям із верболозу,
Що низько нахилялось до землі,
Обламане? А, може, то здалося -
Мій світ за мить у розпачі зомлів...
Я протікала річкою до моря
І чайкою тулилась до тепла,
Тоді мені здавалося, що поряд
Нікого не було, а я жила...
Я піднімалась в небо журавлями,
Повторюючи жалісне "курли",
І відмивала застарілі плями
На серці, що занедбано болить...
Я падала стрілою у безодню,
Коли тримав лиш вітер на руках...
До крику відчуваю і сьогодні -
Від мене моє завтра утіка...
І боляче стискає безнадійне
Вчорашнє, що назавжди без жалю
Летить в нікуди... І ніде не дінеш
Його таке... І пошепки молюсь
До спокою, до сонця і до вітру,
До весен і до зим, а восени,
Здається, я, нарешті, вже повірю,
Що просто розгубила літні сни...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Вуст... торкання...
Цілунками ніжність з пелюсток-губ скапує...
Тисячі сонць засвічуєш в мені...
Кожну клітиночку ласкою зваблюєш...
Тремором солодким мелодіі дивноі
Розчиняюсь з тобою в імлі...
Як трунок дурманить
Що щастям наповнює...
П"янить і хвилює...підносить до зір...
Враз шалено-нестримно буревій мене зносить,
Мчить потоком бурхливим до моря глибин...
В його синь з головою пірнаю...і стрімко підношусь до гір...
Бринять струни душі...
У дуеті чуттів переливами звуків
Чарівна мелодія волошкові повнить гаї...
Від найвищого "до"... до травиночки спраглоі в прерії,
Від цілунків очима...до найтонших куточків душі...
Я належу...тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694057
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Та ніч навіжена мене тортувала вві сні,
бо що то за ночі, де чтиво прозоре - тьмяніє?
ВогнИще і пси прескажені наснились мені,
та кат - височенний, на голову вищий покрівель…
І тіні од нього - з дівочих тілес, чарівні,-
то жертв були обриси, руни, малюнки, повтори…
Я теж на кострі, і палає вже плахта в огні.
А кат посміхається - красень він, а не потвора.
Вогонь запалав, а мені замовляють пісні,
і серце моє - як вуглинка, та все ще тремтіло.
Кат з тіла рвонув моє серце…вві сні…
і хижо всміхався, на стражде взираючи тіло.
Крізь лахи цей сором страждань споглядала юрба...
...аж раптом - промінчик прилЕтів в лице з підвіконня...
….клубочок котило до ніг ще дурне кошеня…
Не хочу тих снів …
...буду краще в прозорім безсонні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693687
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Приростає безбарвність до стін.
І тихо кажу "постій".
Під ноги влилося море -
лоскоче. Твій дім - не мій.
Збираю в порожні склянки
розморених цвіркунів.
Бо темно занадто. Темно.
Кажу собі: дім - не мій.
У ньому шкребуть підлоги,
і тіло вже приросло -
вслухаюся. Дно - до дна.
Ти вичерпав воду. Вправно.
Чи дихає ще хтось тут,
окрім шпарин.
12.10.2016, Коломия #dysonansne
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694047
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Тебе впізнала чи здалось мені,
А почуття - стрілою розголосся...
Палахкотіло серце у вогні -
Так боляче, нехай би вже здалося...
Мов протягом (якби ж то!) - геть з дощем!
Це ж треба. Місце й час в усьому світі
Зійшлися, щоби знищити ущент
Мій спокій, розбудити осінь в літі...
Нехай би спала, бо мені не час
У просторі одному із тобою,
Де ланцюги кохання вже не раз
Переплітались грішною любов"ю
Я думала: згоріло вже давно
І сподівалась - більше не воскресне,
Не пророста ж запечене зерно -
Пусте відлуння із далеких весен...
О, як я помилялася... Пройди,
Не оглядайся - дай себе утішу,
Що то не ти і не твої сліди
Принишкли в запізнілих моїх віршах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686458
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
(Це лиш вибіркове ім'я. Називайте, як хочете, але суть - одна і та ж.)
Кожен рік, кожне диво - це темінь,
Кожна кров багача - це мій празник.
Кожен біль брата - це вина келих,
Що допили до дна вищі класи.
Я сховався у кронах від них, щоб
Потім вдало прийти і помститись.
І Тюрингія стала рідніша,
Адже там добрі люди і лиця.
Кожне діло моє - для них злочин,
А закони писались "святими".
Я ніколи не дивлюсь у очі,
Я не бачив їх більше своїми.
Щастя й горе - це білий та чорний
Вузлики, що сплітаються в диво.
Їх підтримка - основа гармоній...
Та в братів лиш майбутнє мінливе...
Знаю я, що мене упіймають,
Аби мої діла припинити.
Та чи варто садити на палю,
Щоби помсти товкти милі квіти?
То така ваша правда, панове...
Я не з вами живу, я - відлюдник.
Не те їм, п'ю, не та в мене мова,
І між нами завжди війна буде...
29.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686357
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
З кожною миттю
Міняється світ навкруг,
І ми разом з ним.
Лише так само п’янить
Запах твого волосся.
Автор полотна Lee Bogle
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686428
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
У дитинстві любила
Малювати човни.
Плекала надію, що колись
До свого безпечного берега
Допливу.
Та коли вдавалося допливати -
Чомусь ламалися весла мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678909
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Вдихати тебе на відстані дотику, секундами
Зажмуривши очі, впадати у транс
І знати що нам не судилося збутися
Що світло твоє мріям моїм тюрьма
Ламати тінь погляду фільтрами сумнівів
Терези поламані зважують спільності
І горло спазмує, наситившись буквами
Привіт трансформується у відпусти
Впадати в істерику, совість - на страту
Так гаряче спогади щоки в обійми
Я падаю з ніг, бо втомилася грати
Набридли несмілостей німі війни
Вмикати Систему, і пити натхненно
Малюючи стіни в незайманий чорний
Ти там біля неї так близько шалено
А я по кордонах вичищую попіл
Вдихати тебе світ мені дозволяє
І я тихо тліючи мрію несу
Що крила твої моїх пальців чекають
А стіни в кімнаті на спільну весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677551
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Час сповзає розтопленим воском
Замальовує твої списки до виконання
І здається що менше морозить
Коли крильми її торкаєш
Дні зкрапують на серце кислотою
А ночі ненаситними пащами вигризають
Твого серця шматки, сон - причал спокою
В ньому пір’я в пакетиках чаю
Руки гріти, вдихати його аромат
І ступати по бруківці незбутого
Загубити на зебрі набої і автомат
І забути поради, що краще без нього
Час мене направляє у щастя. Стати правильною,
А очі невпинно шукають гріха
Кажуть вліво не треба, та він став нірваною
І поїхала у відпустку стріха
Пацифістка, боротись із ним неможливо
Коли просить пробачення в обіймах іншої
Але серце підлатую скорозшивом
Чорні крила освячую віршами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677889
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Уривки власних думок
І знов по колу цей "кордебалет"...
В пам'яті діаграма твоїх родимок
Кожну ніч - "парад планет"
kosheleva.
05/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676250
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Ще вчора ці жовтороті молоді хлоп'ята
тряслись в течику у напрямку сходу сонця
а тепер на них броніки, розгрузки і автомати
та рукавиці тактичні, що прикривають щільно долоні.
і хто б то подумав, що позаду лиш випускні
і пара безтолкових років відсиджено в універі
а тепер ці хлоп'ята на своїй, на рідній землі
змушені протистояти Москві мов холері.
ще вчора ці жовтороті мої молоді хлоп'ята
тряслись у течику по розбитих війною селах
у кожного вдома лишилась кохана, сестра і мати.
на прощання лишили усмішку гірку. невеселу.
сьогодні це вже не молоді й жовтороті хлоп'ята
за мить, за день вони змужніли і в душі посивіли.
і б'ється в серцях та воля, яку в них не відібрати.
в очах їх дорослих тріпоче надія
і світиться віра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672318
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Відкрилися очі опівночі, вдих і ковток,
Вбираю я літньої ночі свіжість цистернами.
Спогади потягом в'ються з кутка у куток,
Місячне світло закривши своїми химерами.
Прошарок ранкового холоду зверху до п'ят
Солодко-солодко так огортає суцвіттями.
Дорослих усіх надихає, тямує малят,
Аби усміхалися всі передденнями літніми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671814
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
мій поранений воїн,
повертайся додому.
я твої рани загою,
стану за тебе до бою...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334878
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 11.04.2016
День закритих повік і очей
Перехрещених пальців
Коли змії кусають вени зсередини
І стіна із відбитком плечей
Стогне тінь, з нас ніякі повстанці
Мотузки все ведуть, й поза сценою
День розпущено сірий
Підшкірно-нігтевий
І уже не отрута, а кров – ніби кіллер
Моя схрещена віра
Ковтає „Чи треба?”
Зависає в повітрі стогін доспілий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647149
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Над талим снігом
Роздмухує вітерець
Вогник ліловий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645672
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Воїн самурай
Приймає смерть, як славу.
Честь – найвищий сенс.
Без страху обирає
Виконання Буси-до.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646624
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Моїм печалям
так затишно зі мною -
не вабить вирій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636188
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Через ліси, степи, через долини
Несе ріка свої бурхливі води.
Там фауна і флора. Там глибини.
Там чинить суд владика Бог-природа.
Не зводьте, люди, на воді загати
І не диктуйте річці свій закон!
Що здатні ви природі-неньці дати
Окрім страждань, негод і перепон?!
Нехай тече ріка в своєму руслі,
Хай ллє нестримні води в океан!
Бо велич і краса у тому русі,
І Вічності нездоланій пеан.
Немов ріка, хай струменить життя!
Не бороніть йому – не каламутьте воду!
У бистрих рік немає вороття:
Кінець один – і в днину, й непогоду –
Як океан, одвічне Небуття*.
___________
*За індуїзмом – Абсолютне Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412006
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 19.01.2016
Снігова королева в мовчанні.
Не сріблиться морозяно ніч.
Не іскриться у місячнім сяйві
найсипкіший січневий сніг.
Не скрипить під швидкими полозами
Слід намріяних втеч та доріг.
Не викреслює спалахи небо
на зачаєний в мороці лід.
...Розтопились уламки дзеркала,
та щока пам‘ятає твій
поцілунок і погляд звернений
поза межі юнацьких мрій.
Тепле світло в долонях Гердиних
і потрібна вона одна.
Та чомусь не складається вічність...
І чомусь понад все - зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633654
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Ти хвилями немов вода,
Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш,
Але в думки ти не пускаєш...
Ось наче водоспад спада,
В мене стихію цю кидаєш,
Й духмяно вогке, звабне плаття -
Відкрита врода у інтимі!
Про що думки твої ігриві,
Про зачинання чи зачаття?!
Навколо теплі кружать хвилі.
На міцній скелі розтіка,
Бажання стисне і охопить,
Немов в середині окропить,
Жагуче щось... І та ріка,
Контрастно лід на дні розтопить,
Він так пощіпує, стіка,
На шкірі дибне все й змока.
Що криєш ти, що відкриваєш?
Я бачу спеку, чую струм
Струмків свіжіючих і шум,
Наших сердець, що наповняєш.
Яка ж таємність твоїх дум?
Арома, пахощі, ладан,
В твоїх просторах наркотичний.
Твій світ підкорює величний,
Кида в залежність і туман.
Що ж криєш, правду чи обман?
Я вип'ю сік твій еротичний!
У глибині яскравих чар,
В останній краплі, у ковткові,
Інтимне й істине у слові,
У думці твоїй і у мові,
Я віднайду той справжній дар:
Ти прагнеш пристрасті лиш пар...
Чи чадо, як росу любові?!
(с) 27.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633431
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Він так обережно торкався
Струн десь глибоко
Всередині мого Всесвіту
І грав на них до самого
Світанку...
Він завжди знав
Який у мене настрій
Що я хочу отримати від життя
Що я чекаю від нового дня…
Із ним я сміялася
Із ним – плакала
Він бачив мене справжньою.
Він розумів...
Чому я інколи мовчу…
Чому гуляю на мосту…
Чому люблю я самоту…
Він знав про мене все…
Мій музикант…
Моя мелодія життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591611
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 13.12.2015
Скажіть мені, кати мого народу,
Чому вернулися ви знову ось сюди?
Чому вбиваєте народ мій знову,
Чому не вистачає доброти?
Чому ми змушені страждати
Через вашу ненаситність й злість?
Невже, ви, любите вбивати,
І вірите, що в нас маляток тут хтось їсть?
Скажіть, чому повинен брат вмирати?
Через те, що хтось вам там сказав,
Що це ми прагнем воювати,
І хочемо всіх «руських» повбивать?
Повірте, ми звичайні люди,
Ми - патріоти своєї сторони
Проте усі перевертні й приблуди,
За нашу волю вмруть од нашої руки!
Повірте, ми не хочем вас вбивати,
Проте не залишили вибору усім,
Тому, готуйтеся вмирати,
Від тих, чиїх убили ви синів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627430
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Гортаю століть
Поржавілі сторінки,
Лиш блимають зорі мільярдами миль...
Дощами кривавими...гіркими росами...
Із глибоких пластів...
...ще скапує біль...
Пересохли джерела...
...хоч ковток...із любові...
Жагучим вогнем... спрагло стогне Сахара...
Гарцює по душах...ненависті морок...
Шлях в безодню турує...
...знавісніла отара...
Спинися...нащадку!..
Слухай голос Землі!..
Хто в сімнадцять...хто в двадцять...легенди творив...
Ще...не жив...своє серце...в мук горнилі спалив...
Із святоі золи..
...світло життя-відроди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627419
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 13.12.2015
1.
Гучніше забийтеся, вени, в шкіру - дзвонами в небо дотиків -
Мої клітинки,
Озброєні
Мільйонами гострих дротиків,
Захищатимуться, сміливі,
Щоб оговтати руки хтиві
Мілкеньких геройчиків анекдотиків.
2.
Не бийте так голосно, вени, в шкіру - дзвонами в небо дотиків -
Почуйте: клітинки безліччю ротиків
Співають ніжності тихий звук
Для недопещених пальців
Недоцілованих рук -
Пісню спокОю
Для мого Героя
І здаються, кидаючи зброю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615590
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 02.11.2015
У саду безнадії зацвів одиноко сандал...
Я сп'яніла ураз від його бальзамічного трунку.
Химоро́днице-Доле, навіщо відкрила портал,
Із якого кохання втекло за життєві лаштунки?
Більш не йнятиму віри словам! Не чекатиму дій!
Оніміли думки, припинили шалені двобої.
Та невже тобі, осене, хитрій, зухвало-рудій,
Заманулось зіпхати любов до тюрми боргової?!
Переповнені смутком ковші заримованих душ,
У граалі сердець запливають річки жовтоводі.
Чарівнице-Фортуно, не руш світлі мрії, не руш!
Залиши мені віри у Нього хоча би наспо́ді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Хтось показав на мене пальцем. Кілька людей внизу. На мить вони подивились на мене. а тоді зрозуміли, що нічого цікавого не трапиться. Хотілось закричати: йдіть геть, я не збираюсь стрибати, ви, долб**би! Але я не став. Завтра Великдень, як-не-як.
Я сиджу на підвіконнику на сьомому поверсі і випускаю сигаретний дим з легень. Мої ноги звисають вниз. Я все так сиджу, коли хочеться курити. В квартирі, що я знімаю балконів не водиться, тож доводиться так. Та й звик я вже, висоти не боюсь, думок про суїцид за мною не водиться. Мені спокійно. Сьогодні тепла суботня ніч. Вид з мого вікна не самий приємний, зате мені він подобається. Справа будинки, де світяться вікна, де своїм життям живуть люди. Зліва гаражі. За ними хати, і аж далеко виростають інші будинки. Мені подобається. Особливо коли зліва все заходить сонце. Ти собі сидиш, розслаблено куриш, нічим не паришся. Тобі пох*й. І тобі спокійно. Позаду в кімнаті грає Мерлін Менсон, сусідів немає, вони вдома. А ти тут, сам. Ти милуєшся нічним краєвидом. Тебе нічого не бісить. Не бісять люди. Не бісять їхні погляди на твої татуювання. Не бісить вчорашній натовп в пабі, що починає філософствувати на життєві теми, прийнявши добрячу порцію алкоголю.Не бісить дівчина котру ти вчора привів до себе, а в неї виявились "ці дні". А під ранок вона пішла, слямзивши мою запальничку, та лишивши на кухні такий срач після свого сніданку, що їсти там вже не хочеться.
Не бісить супервайзер на роботі. Не бісять ці радісні лиця, що намагаються передати цей настрій тобі. А тобі їх жаль, ти через силу киваєш та вичавлюєш сталевими лещатами усмішку.
Це все буде завтра.
А сьогодні я сиджу на підвіконнику на висоті в сім поверхів і слухаю ніч. А вона слухає мої думки і мабуть киває з розумінням. Ми з нею гарно ладимо. Нам з нею добре разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614074
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Часом, вражає кулею думка:
«Як же набридло все! Нудно і сіро!»
На столику кожного ранку пігулка,
І хочеться крикнути: «Осточортіло!
Мені б трішки сил, трішки довші ночі!
Обіймів, розмов, відчуттів більше!»
Та очі ховаються – сліз не хочуть.
Грати в мовчанку завжди простіше...
Коли не вилазиш з нори місяцями,
Збираєш образ і страхів стоси...
Що, Господи, робить цей світ з нами?
Чому я ще тут? Чи жива? Досі?
Лавандовий чай. Аромат. Гори.
Далекі. Чужі вже. Скелясті. Кримські.
Втекти б у минуле, де Чорне море.
Янтарні вологі навпроти очиська.
Акації ваблять, мов мавки, кличуть...
І солодко хвилі шепочуть, манять...
Там вітер-бешкетник бентежить тишу,
Що напій кохання в ній музи варять.
Туди, де все вперше, де тиждень роком.
Солоні обійми і спечена шкіра...
Де те, що до того, суцільний морок.
А те, що опісля, безкрая мрія.
Маленька оаза гармонії в літі.
Солодких цілунків і юності острів...
У слові любов так бракує літер…
Свіча на вікні тихо схлипує воском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614815
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
ця осінь надто тепла аби хворіти тобою
надто далека, без дрімоти
надто сонячна й не напружена
не така, як ти
прожити без лихоманки до зими - найкраще
щоб без тривоги
сховати у собі слова
які ти говорив мені, коли був поруч
які я говорила тобі, коли була сама
коли хотіла до тебе, але мовчала
коли любила, та не сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613609
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Боже, а з його рук випливають круки
І не вміють надихатись того хмелю,
Що залишився із вчорашніх поминок.
Снують павутину поміж слів
Вдивляються в роз"ятрену рану спокою,
Що виливається на підлогу.
Боже, і тут всі його жінки
У хустках каламутних туманів
Заломлюють руки і точать його криголами,
Вмиваються росами трав,
Готують сніданки втомленій мамі.
Збирають полин
І настирлива варять відвар.
Боже, він тут залишив материк
Завбільшки у всесвіт свою недописану музику,
Скалічений серпень,
Заглушений крик,
І запах подертий...
Хіба ж так навпочіпки можна дібратися смерти?
Хіба ж так навпомацки можна падати вниз?
Стоять в лихоманці світи
Гойдають дитини колиску.
А вітер шрамує шибки
і він посміхається зблизька... щоб цвітом в саду зацвісти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518731
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 15.10.2015
В нічнім дрімоти пограниччі гуляю в зорях поміж хмар,
Стоглавий змій з твоїм обличчям керує небом, як владар.
- Залиш мене, віддай мій спокій, - кричу, Гориничу, тобі,
А ти на всі сто ший серветки неспішно вяжеш голубі,
І по маленькому шматочку собі в тарілочку з небес
Спокійно моє бідне серце, немов смачний делікатес,
Кладеш, присолюєш і з перцем куштуєш в настрої такім...
І мовиш: - Та віддам твій спокій... Зажди... Ось серденько доїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611890
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони
різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад,
збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики
у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним)молоти
людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила
цього пшеничного птаха.
Артур Сіренко. "На
осінні етюди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
Як розпатлане сонце причеше останнє проміння,
Я по зорях піду за возами старих чумаків
У краї, що не знають зневіри, ненависті й тління
Й де годують із глеків блакитних ручних журавлів.
Я мірошником стану. Молотиму борошно-мрії.
З них пектиме сусідка крилаті смачні пиріжки:
Як з'їси – і печалі, мов пух із кульбабки, розвіє,
І в душі достигатимуть вишні, солодкі й терпкі.
А, втомившись, вмощусь вітровію зручненько на спину
І труситиму сни, мов насіння, під кожним вікном –
І світатиме ніч. Сяйвом соняхів сповниться днина.
А я знову молотиму мрії веселим крилом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612283
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 11.10.2015
***
А ти сумуєш, бо струмує осінь.
А ти не плач, бо сива й павутинка.
І вітер тихо падолист розносить,
як в дівчині народжується жінка.
Все круговерть. Лиш знаки Зодіаку
пантрують Всесвіт, пророкують успіх.
Злови зерня від зоряного маку:
воно від щастя, бачиш(?), ледь не лусне.
Останній листопад зачинить брами
ніким не взятої одвічної фортеці.
Шукатимеш дороговказ до храму,
а в серці ще - осіннє інтермецо.
Вересень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610237
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Коли вдома запахне осінню,
Жовтим листям, димом й каштанами,
Як зав’яже в душі пам’ять косами,
Стежечками, лісами й баштанами,
Як намисто бурштинове, спогади –
Їх у вовнянім пледі закутаю
Між шотландські квадратики вόгняні,
Сизі вузлики в серці розплутаю,
Вмить знайду всі мелодії поспіхом
Й фотографії ніжно-лукаві.
Пахне осінь коханням і соняхом
З терпким присмаком віскі і кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609657
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Ну що, догралася? Догралася. Загралася у фемінізм, недоступність, самостійність. А що маєш? А нічого. Чудово.
Закохалася, страждала, чекала, відповів взаємністю, став не потрібен. Гарно, гарно...
Таке було раз? Ой, та хіба раз?
Все чекаєш? Чекаєш те "справжнє" кохання. Ну, чекай, чекай. Чекай того, кому ти непотрібна, хто тебе навіть не помічає, хто не бачить твого смутку чи радості, не помічає твоїх закоханих до без тями очей. Чекай...
Все хвилюєшся через те, що скажуть чи подумають батьки, родичі, друзі. А може досить? Може досить жити чужими стандартами та застарілими стереотипами? Схаменись.
Говорять, лікувати треба душу. Та ні, лікувати треба мозок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603561
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Проганяю тебе з своїх снів. Проганяю – іди.
Неси із собою пам'ять, хвилі, хрести;
Не захопись – вони грузнуть в плечі до крові,
Вбивають щоночі, в думках розгортають повінь.
Покинь десь це все, скинь у яму/рівчак,
Краще не передавай в добрі руки – хоча,
Мені вже байдуже якось.
До мене був теж хтось добрий.
Повінь наповнить пам'яттю сивий обрій,
Знайде твій човен і лагідно перекине.
Я не поставлю хреста на твоїй могилі.
Ніхто не поставить – ти знищуєш всіх навколо;
Ніхто твої вогкі гріхи з душі не відмолить,
Просто не буде кому.
Тікай з моїх снів.
Вода прийшла геть з Тартару, мій вогник стлів;
Забери свої хвилі, вони залізли в легені –
Мій гніт відволог, його б посушити треба.
Проганяю тебе з своїх снів – поспішай, іди,
Допоки не спалахнули останні мости.
Хапай найболючіше, те, що колись уб'є.
Лишень випадково не захопи мене.
21.5.2015р,
Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602331
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 28.08.2015
За один його дотик я ладна продати дияволу душу.
Але тільки сам Бог знає, наскільки потужне те «мушу»;
Поки тебе нема – продаю, і у снах продаватиму.
Тільки-но з’явишся – і я тікатиму, знову тікатиму.
Мене переслідуватимуть найманці і конвоїри,
Інквізитори, бо вважатимуть, що я іншої віри
Ні! я віри тої ж
з хрестами
дзвонами
крилами
Просто так сталось, що я більше в тебе повірила.
Вони знайдуть мене лиш тому, що добре шукають:
Вже багаття готують, хмиз в оберемки збирають;
Щось підказує – бачу тебе сьогодні востаннє.
Можна, очі самі тобі скажуть про мої бажання?..
Я не ікона – торкайся мене, торкайся!
Я не повія – візьми все собі й забирайся!
Цілуй у зіниці
ключиці
лопатки
Я йду на страту. Все буде в порядку.
24.08.2014р,
Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602545
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Я від сьогодні звусь Елізабет,-
щоб більше кров у венах не кипіла...
Я п"єдесталу тінь, холодна і безтіла,
і не прийму вже з рук твоїх вина...
Стіна...
Слова твої вмурую по цеглині...
...Що за стіною?
...Серце в домовині!
І жоден нерв не втримає балансу.
До смерті крок -
слів танець декадансу.
20.08.2015р.
Декаданс - франц. decadance - занепад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601091
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Коли в кулях почнуть розцвітати ромашки,
І тихою стане планета Земля.
Ми впевнено скажем, у тиші найкраще,
Хоч чути як десь все ще плаче маля.
Бабуся якось одну мудрість сказала:
Усі покоління застануть Війну.
Бо разом із Миром життя Їй не миле,
Бо Він ради світу кидає цю Жінку одну.
В скорботі, в жалю, і у власній печалі,
Готуючи каву, Вона вибудовує план,
Пробуджуючи Его у генералів,
Провокуючи їх нижній військовий стан.
І лиш коли Мир повертається з командировки,
Після численних зустрічей з НАСА й ООН,
Війна щільно зашморгує віконні шторки,
І бере Мир у свій ніжній жіночий полон.
І Мир її любить, так палко і міцно,
І тіло Війни вигинається в такт,
Що світ знову заповнюється змістом,
І набирає соків у свій чарівний смак.
Війна - це всього лиш жінка.
Жінка, яка потребує тепла.
Тепла тіла її чоловіка.
Чоловіка, якого постійно нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599694
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Відкрило небо сховані резерви
І дощем ллє рясно цілий день
Львівські зіщулился леви
І київський майдан змовк від жалісних пісень
Хоче сказати щось Всевишній
Стражденному, нещасному народу
А війна зриває стиглі вишні
І їй плювати на шеврони, і на вроду
Україна сумує червоними маками
На боями згвалтованім полі
І біль гострими цвяхами
Протинає розтрощені долі
Та Україна ще розправить плечі
За нею армія із відданих синів
Вони не цінують ані гроші, ані речі
І за мир, за волю не жалкуватимуть голів
© Леся Приліпко-Руснак, 11.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599685
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Дякую тобі, ліхтар безсоння!
ми з тобою друзі найвірніші,
по дорозі нам, односторонній
з світла днів - в ночей казкову тишу.
..........................................................
Потяг слів мчить курсивом у ніч,
обростаючи пилом легенди,
зорі - свідки безмовні сторіч,
з того знімуть собі дивіденди.
Потяг з швидкістю звука летить.
Не почую тебе, так відчую,
як до тебе не долечу,
так домрію і довіршую!
Потяг долі все далі летить,
ніч відкриє обійми тиші.
А життя - це зупинка на мить,
я одного тебе не залишу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598482
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 14.08.2015
І вириваються інстинкти на свободу –
І світ одразу падає у прах;
І демонічну, ка́лічну природу
Спинить не може ані біль, ні страх.
Та знов і знов Ти руку простягаєш –
Спасителю! Вкотре́ рятуєш нас!
Найтяжчий гріх Ти все одно прощаєш –
І світ любов’ю зацвітає враз.
17.08/6.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594492
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 14.08.2015
Мои пожелания стирай
из своих улыбок.
Для кого-то - дорога в рай
для кого-то - слез заливы.
Выбирай из моих приоритетов -
что лучше:
Безобидный уход или
легкий плевок в душу
Забывай о чем говорили когда-то
на кухне.
Стены помнят все.
Они не соврут
нам.
Нам отчаянно нужно счастье.
Видишь, оно забито в угол.
Ты его не найдешь.
Как будто оно не нужно нам.
Старайся тщательно скрывать
свои чувства.
У меня их ураган -
я на ошибках учусь.
Когда уйдешь, не забудь закрыть двери.
Стены помнят всё. Особенно тяжелые потери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429432
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 14.08.2015
[i] Вбери-но білу сукню
на тіло на прогінне,
на виґронені перса
і лебідь живота.
Вбери-но гарну сукню
і усміхнись лукаво
і загучи хапливо,
як скрипка, з-за плеча.[/i]
Василь Стус
Одягну білу сукню для тебе із ніжної зваби
плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
І з'їдатимуть очі мене - неймовірні нахаби!
Я зійду у реальність з твоїх ілюзорних картин.
Малюватимем щастя нестримно-солодке з натури,
і не спинить ніхто буревію і зливи дует.
Ти сміливо зруйнуєш іще неприборкані мури
зі спокусою в парі, з поривом жаги тет-а-тет.
Усі рамки зірвеш, обійдеш неприступні кордони,
нас охопить раптово шаленства і мрії завій.
Ми дізнаємося, що бажання буває бездонне...
А опісля, коханий, ти знову поринеш у бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599312
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Німотна, рівна, нерухома
Живий надгробком ти стоїш
І кров'ю пише час знайомо
Ту ж епітафію, як ніж
Німотна, рівна, нерухома
Ти наді мною не квили
На ешафот мені потому
І сам побачу чорні сни
Хотів про тебе знов забути,
Та руки ліктем у крові
Без хліба їсть мене розпука
Чарівна плоть уже в землі
Мої сліди сам дідько викрив
Хоч я гадав, що ми брати
Не всі зотліли монускрипти
Й не всі її вірші згнили
Ах мила ластівко, те дуло
Відчула біля скроні ти
Летіти геть чом не збагнула
По сивих пасмах висоти ?
Хоч я кохав тебе учора
А вранці ляда упаде
З-під моїх ніг так рвучно й скоро
Що втішить безміру й тебе
Хоч п'янить ладан твою шкіру
Й уста схололі кам'яні
Та ти пробач, моя Даліло
Не в хмарах, так хоч у вогні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599451
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Збирає в Легіони всіх Господь,
Тих, хто загинув за Правду Єдину.
Полеглих в війнах з небесних сотень,
Тих, хто життя віддав за Україну.
Повстануть кращі на війну зі злом,
Велика сила душ небесно- чистих.
Здолати сатану Світлом, Добром
Благословляє і Сама Пречиста.
Не плач за сином, бо не згинув він,
Він з ангелами Світла в Легіоні.
Знову на землю твій ступає син,
Щоб врятувати світ, що у полоні.
Всевишній його ще тоді обрав,
Коли забрав життя земне в розквіті.
Життя небесне сину дарував,
Тепер він воїн у Господнім Світлі.
Не довго вже чекати на вінець,
Закінчилось терпіння, сказать мушу.
Дістанеться квиток в один кінець,
Спасеться лише хто плекає душу.
В століття нове ввійдем без границь,
Без олігархів, світових тиранів.
Не буде зброї, навіть і рушниць,
Не буде зла,смертей, убивств, обманів.
Світ очиститься, тільки згине люд,
Хто душі свої вже продав до пекла.
Жити в любові й правді нині - труд,
То путь єдиний, щоб душа не вмерла.
Горить у небі вже стражденний Хрест,
Сторіч привидом корабель блукає.
Та й на Майдані був Господній Перст,
Біда, що влада із нечистим грає.
Любіть, моліться, лиш добро чиніть,
Допомагайте Господу творити.
Шануйте душі й діточок учіть
Для життя вічного у Правді жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589256
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 04.08.2015
Ні,не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх..
Чи ж то чутиме серце людини
За бронею залізною їх?
Ні, не час для гучних дифірамбів,
Сморід пафосу в їхніх словах
Розвертаються в мить бумерангом
Й застрягають в замерзлих губах..
Ні, не час закривати обличчя, -
Коли шлях догори, - ні на мить!
Одізвіться, якщо вас покличуть,
І покличте, якщо защемить..
....
Ні, не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх,
Бо не чутиме серце людини
За бронею залізною їх...
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557486
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 02.08.2015
Догораю ...
Я горизонт … обпалений вогнями …
Чому не можем бути просто " нами " ? ...
Замерзаю ...
в твоїх обіймах ...
Любов холодна - не любов ... а Відьма ...
Зазираю ...
за край ...
Дізнатись хочу ... що там ... у тім ра́ю ? ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595629
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 02.08.2015
Я хочу бути зараз із тобою,
Тримати руку у своїй руці,
Сміятися від радісного болю
І почуття підвести із мерців.
Воно померло, втрачене кохання.
Чому ж закриті двері вороття?
Нам паща зла розкрила світ страждання,
А я б хотіла повернуть життя.
Хотіла б знову притулитись близько
І розуміти серденька биттям,
Що преді мною ще ніхто так низько
Не бив поклони, не обожествляв.
Ти розумів мене найкраще з люду,
Вслухався в штиль, розпізнавав мусон,
Я твою чуйність ввіки не забуду,
Як і серця, що бились в унісон.
Наші думки в єднанні із богами
Жили і квітли у блаженних снах,
І стали німбами у нас над головами
Два голубки, що загубили дах.
Ти говорив: «Прекрасна я, святая.
Буденність підірвала змахом вій».
Сміялась я, зухвальством вихиляла,
Сама ж-бо думала: ти також, милий мій.
Зів’яв наш рай, та спогади зостались.
Сміюся, часом ходжу без лиця.
Із практики закон лихий дізналась:
Кохання є, та добіга кінця.
А я все хочу бути із тобою,
Тримати руку у своїй руці.
Наша любов стікає з душ рікою,
Неначе сльози по моїй щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570074
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 02.08.2015
Цей вірш (про нескінченність життя)
присвячено Орлеанській Діві - Жанні д'Арк
Вікно нарозтвір...
вітер в груди...
я відродилась птахом ...
Запульсувало нове серце...
.........................................
.... А там...
Вели на плаху... (Згадалось)
.........................................
Здійняла крила...
Не вполюють
ні демони, ні люди...
Лечу за серцем -
поклик Бога...
Та, жаль, - вони не чують...(Знов запекло вогненно)
..........................................
Ось любі гори...
поруч - сонце...
я - вільна, їм сестра я...
Не зв'яжуть душу
і не спалять...
Горить - та не згорає... (Вже відболіло)
........................................
Несіть мене, урочі крила,
на той бік краю ночі!...
Розвію попіл над землею
від снів своїх дівочих.
18.07.2015р.
Плаха - тут вжито у значенні "місце страти"
Жанна Д'арк -звана Орлеанською Дівою ,бл.1412-31 ,французька національна героїня періоду Столітньої війни ;охоплена вірою у місію визволення Франції від англійців , на чолі невеликої армії витіснила їх з-під Орлеана ; схоплена бургундцями і засуджена інквізицією за чаклунство ,видана англійцям і спалена , канонізована Римо-Католицькою церквою як свята .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594546
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Смак кави неповторний на твоїх устах!
В нім праведне танцює ніч з лукавим.
До чого тільки я не вдамся, аби просто так
з тобою пити цю ранкову каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593628
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Запахло дощем і звуками грози.
Освітило всі щасливі наші за́кутки.
Холодна кров гарячою змінилась.
Все так щасливо кольором іскрилось!
Хочеш, ми не знатимем жодних доріг?
В чужому місті без жодних знайомих.
Із присмаком кави палкі поцілунки.
Щастя без омани старої чаклунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594711
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 20.07.2015
***
Ці дощі зачастили й тужавіють в серці моїм.
А відсутність твоя, наче шепіт в степу, ніби гомін.
І в порожній квартирі здригнулися штори, бо грім
навісніло жбурляє небесне каміння з розгону.
Полотно дощове - ця моя неземна вертикаль...
Я вимірюю нею свій сум, що так схожий на космос.
Я вслухаюся в звуки прозорі й крихкі, мов кришталь.
В нетривкому падінні уявному чую твій голос!
І дерева, зіщулені в строгості ліній дощу,
видихатимуть кисень - такий от простий фотосинтез.
І не звично мені, що цей ливень раптово ущух.
Я без тебе ці дні. Як тобі одному? Як же ти без?..
червень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590926
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 04.07.2015
(Азербайджанські мотиви)
Із гущі чайного куща не чутно солов`я
І, звикла до пісень його, сумна душа моя.
Доносить вечір на поріг солодкий аромат,
Цвіте розкішно чайний кущ, та все сумую я.
Закритий від очей чужих високим муром двір -
Боронить пильно від біди мене уся сім`я.
Вечірня тиша у дворі вселяє в серце щем,
Бо в гущі чайного куща не чутно солов`я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419060
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 03.07.2015
Прекрасний олень. Я його вполюю.
З блідим туманом по бадиллю йду.
Тонкий мій ніж. Ліс холодом парує.
На рогах - леза знак. Та оленя не вб‘ю.
Ось кондор. Я давно за ним спостерігаю.
Мій лук при мені, стріли, ятаган.
Я вистрілю в крило. Все вище він злітає.
Та вплетене перо у мій аркан.
Ось вороги мої. За ними рештки міста.
В руках у мене смерть. Покажу їм її.
Біжать чимдуж назад. Я дам усім добігти.
І жах, що їх спіткав, залишу там навік.
.................................................................
-Тут будуть мої сади. Тут будуть мої ліси.
Тут тиша з дощем, і ще місячне сяйво.
Не дозволю нікому порушником в спокій зайти.
Припорошать сніги мною створене марево.
Перли ляжуть у сніг, янтарі шелестітимуть листям,
І корали шипшиною звиснуть навколо доріг.
І нектар, і амброзія в вічності безвісти зникли.
Та богам не потрібні замінники щастя. Без них
Володітиму тим, що створила за власною волею,
Що любила завжди, з чим жила, що набула навік.
Час пливе повз живих. І боги з ним пов‘язані долею,
Сотворивши цей світ з світла мрій і темряви жахіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576298
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 03.07.2015
Я ховаю від себе пам'ять
За дверцятами божевілля:
Кожен спогад болюче ранить,
І прозріння – немов похмілля.
Мірки, форми і штучні квіти –
Все закинуте й непотрібне…
В Неї… вже виростають діти…
А у мене?!.. Чайку налити?
Січень був… а Вона… всміхалась!...
Капелюшок у колір чаю…
Шарф смугастий… Все!.. Увірвалось!...
Знову п'Ята?! Що ж, допиваю…
І підступна прокинулась пам'ять…
Вас, Алісо, коли побачив…
А Вона все від мене чекала…
Я ж… Вам чаю, леді, пробачте?
Ось у чашці років гублюся…
Чом не зважився їй сказати?...
Стигне серце, мов чай на блюдці,
І свідомість – мов справжні ґрати…
Що? Чудним, недолугим здаюся?
Тож даруйте мені, Алісо…
З Вами? ЩО вже… я тут лишуся…
В божевільнім від чаю лісі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544464
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 03.07.2015
Це місто завжди мріяло про море. Маленьке, затишне, із закуйовдженими вуличками та провулками, які відкривали випадковим шукачам скарби урбаністичного затишку та спокою. Ніколи не вгадаєш, де ти можеш опинитися наступного разу, коли потонувши у полоні чудернацьких танцювальних па голубів, намагатимешся знайти потрібне тобі місце. Кудлатими хмарами пінилися на тротуарах невагомі кулі тополиного пуху. Перехожі ховали обличчя від його палких та настирних цілунків, розтавання з якими викликало солоні потоки, інші лоскотали його, веселково посміхаючись. Білосніжне, невагоме море міста. Однак воно мріяло про справжні безмежні водні простори з солоним присмаком на вустах. Бетоні береги сковували душу, стискаючи серце, яке прагнуло розкинути свої крила під синім килимом.
Це було дивне місто. Воно мріяло про море, але самотні чайки курсували над ним щоденно. Їхні жалібні крики було чутно у кожному куточку бетонного лабіринту. Здавалося, що їх душі шукали прихистку та спокою, можливість скласти крила, відпочити від безкінечних пошуків такого бажаного моря. Нестерпне бажання відчути легкий, невагомий дотик морського бризу на кінчиках крил притягував душі, так ніби там вони могли б віднайти спокій та вічність. Чайки, які заблукали у місті, що вимальовувало свій візерунок долі за сотні кілометрів від моря.
Пронизливий крик дивних пташок зустрів її того дня. Лише згодом вона дізнається, що це був тихий плач чайок, які оплакували свою долю. Усі подальші роки, що промайнуть в історії життя, супроводжуватимуться цими співами. Тоді ще одна душа-шукач потрапила до міста. Старенький, причепурений вокзал вітав гостей, які завзято ігнорували його звертання, гучномовець вихрипував нові маршрути, бажав щасливої дороги водіям, що байдужо-нервово позирали на годинник, чекаючи на дозвіл вирушити подалі від галасливого вавилонського натовпу. Тендітна постать крокувала поміж перехресть людей, емоцій та настроїв, шукаючи вказівники, аби віднайти свій подальший маршрут.
- Дивно, я не знала, що тут є море… Море… Магнетична сила, що захоплює душу хвилями та підводними піщаними бурями. І чайки… Самотні вісники зустрічей та очікувань. Думки наввипередки стрибали у голові дівчини, проте щось не полишало у спокої. Чудернацьке передчуття незвіданого та нового. Її висока витончена постать зникала у потоці людської течії. Лише згодом вона дізнається, що місто, до якого вона приїхала так само як і вона мріяло про море.
- Чому ти мене не дочекалася? Знову не подзвонила! Мабуть вже час мені трішечки образитися на твою самостійність! – веселий голос лунав за її плечима. Хтось рвучко вихопив валізу з рук і закружляв душу у нестримному танку радощів. Міцні, такі рідні руки обійняли за плечі, даруючи безмежність ніжності та радості.
- Бачу твоя старенька ретро валіза тебе не полишає. Приємно бачити, що вона ще досить гарно виглядає. Що цього разу вона приховує у своїх долонях? Стривай! Спробую вгадати! Андрухович, Кундера, Кінг, хоча ти вже давно з ним не спілкуєшся, можливо тихенько хихотить там словничок, а ще Пагутяк та Шульц.
- Сюрпризу знову не буде! Тонкі вуста усміхнулися, примруживши зелені очі, дівчина вловила сіроокий погляд навпроти. Ти знову все вгадав. Але Кінг відмовився приїхати, закінчує новий роман. Нічого тут не вдієш.
- Ти обіцяла мене з ними познайомити, але щоразу у них виникали клопоти і важливіші зустрічі, але цього разу все вдалося! Тому можливо ти дозволиш мені проявити гостинність та запросити гостей до своєї оселі на чаювання? І зрештою побачити тебе у моєму житті, аби щоранку прокидаючись бачити твою усмішку.
- Поглянь у мої очі! Яку відповідь ти прочитав у них?
- Ту, на яку чекав так довго, так як і ті чайки, які блукають над містом, у пошуках моря. Проте своє море я знайшов. А для наших гостей приготував гарну полицю у шафі.
Вавилонський потік людей поглинав дві постаті, перед якими простягалося море життя та почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591103
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 03.07.2015
А я не можу тобою занепаститися,
Адже я не Гренуй: не зробила есенцію.
Ти не із жвавих лав кореспонденції.
Ти - мій марафон. Через стіни до фінішу буду я доноситися.
У мене не залишилося жалості ні до кого,
Та тобою буду вбиватися вічно.
Ні, не помиляюся. Ні, не шизофренічна.
Я лише не звикла долати береги мілкого...
Якщо ти зі мною у вічне, то викидай касові чеки,
Адже любов я ні на що не обмінюю.
Хочеться антидоту? Шукай найближчі аптеки.
Тут твої можливості я не оцінюю.
Якщо пірнати, то так, щоб не виплести.
Для чого мучитись рятівними колами?
Я раджу нам все сміття із думок вимести,
Один перед одним бути душевно-голими.
Сни тривожать тебе та мене болісно.
Не боїшся скелів на шиї, одвічної пошлості, мовчання у рупор?
Залишати світ осторонь, перехворіти кволістю?
І не зморгнеш? Тоді присягаюсь варити для тебе гречані крупи.
Ще 434 дні нашого щоденного самогубства.
І я потопила сили, шукаючи істину.
Остогидло доводити себе до фіктивного скализубства.
Прийми мене ось таку: богохульну та вщент розхристану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588508
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 21.06.2015
північ
не дотягне
руки до
щедрого півдня
вона стара
сиплеться
пилюговими дощами
її місяць
не відвертіший
за розгорнуте
розкрите
розчахнуте
усіма своїми
чакрами
сонце
у слонів
південного
нілу
більше
питва
ніж дзеркала
для одрової
риби
північ в зморшках
засліпилась
своїми
поглядами
у глину
півдня
день
ліпить
тепер
ніч
вона плаче
бо зістарилась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588873
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Повземо... Бункер не далеко.
Ховаєм тіло від орди.
Нас морить сонце, жарить спека.
І літо - в гостях у біди.
Повземо.. Ні, не видно краю..
Летить душа... - у височінь.
Від болю, від біди... злітаєм.
Ми більше не кидаєм тінь.
На вас ми дивимось із неба.
Згадайте, браття, любі, нас...
Не забувайте нас, не треба..
Ми дуже сильно любим вас.
10.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587854
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 21.06.2015
У павутинні безконечних днів
Я розгубила силу дивослів -
Думки́-бажання...
У шумовинні монотонних днів
Порозсипались таємниці снів -
Прийшло смеркання...
У раюванні безіменних днів
Сплелися душі у клубок гріхів
І шлють страждання...
У громовиці болеструнних днів
Розбились мрії-спо́кої світів -
Пливе ридання...
У падолисті чорно-білих днів
Я відшукала барви почуттів -
Жагу кохання!..
У веремії доленосних днів
Я знову чую дихання віків -
Німе благання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587850
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 21.06.2015
...Cпізнюєшся в церкву (стиснуте каміння
бруку --горбкувате, мов життя)
і несеш у собі ківш нерозуміння
без грайливих променів знаття.
Хусткою-трикутником, кольоровим клином
в ранній завинутись би порі
і комусь хоробрим видатись вітрилом
на побитім бурями човні.
Віднайдеш надію в помічній цитаті,
що струмочком мудрості біжить:
не усі проблеми можна розв’язати,
не питай — навчися з ними жить.
Відповідь відсутня, притча незнайома,
думаєш--у чому твій урок?
Стиха озираєшся-- всім усе відомо,
і на головах нема хусток...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585470
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 21.06.2015
На схвильованих рейках дротів
Примостились оперені риби.
Із затопленої Атлантиди
Чути дзенькіт трамвайних гудків.
Парасольок медузи пливуть,
І ховаються в гротах русалки,
В серці мушлі, за тюлем фіранки,
На вольфрамах перлини ростуть.
Гей, натягуйте невід бажань
Із дощів – голубі павутинки –
І гукайте золочену рибку,
Що хвостом розганяє печаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588679
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Коханий, знаю,
Що струни твого серця
Мені співають.
Так соловей коханій
В любові признається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585706
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Почепила банти. Вітер бавить волосся.
На понурих плечах амплітуда весни.
Легковажні думки напівголі і босі
розляглися уздовж на незрілий спориш.
Почепила банти. Колір крові у моді,
в піднебессі тепер реєструють такий.
І пішла по руках, захопивши пуд солі,
воювати за мир і на повну ревти́.
Почепила банти. Йод втопила у ранах
і крізь Лондон дощів, і крізь Альпи снігів
не важливо, де йде, ну а де заблукала
і носліп піде в час зґвалтованих мрій.
Почепила банти. Зараз треба так жити -
у кармані завжди має будь пістолет.
(нишком скигле душа, щоб свого не убити.
Нишком скигле душа, бо не зна наперед)...
Почепила банти. Камуфляж вріс у тіло
і пішла у війни відвойовувать мир,
стане з нею у бій, буде міряти силу -
це жіноча війна, це війна за синів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573289
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
має запас терпіння,
три́вкість обмежену –
скло,
останній дотик необережний –
на мстиві дрібні осколки,
ри́сячі кігті-голки́
перетворює те,
що за́вжди охоче і ве́село
у найтемніші за́кутки
пропускало світло…
кимось уже раніше
висловлено було:
«на терпіння не випробовуй
жінку і скло»*
26.03.2015
(*англійське прислів`я)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569443
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Ми загинем. А може, загиблі
Ми вже є. Ми були. То наш Рок.
Хей, врятуй же цей світ! Бо ти міг би,
Та ти тиснеш на теплий курок...
Ти знайшов в декадансі натхнення,
Ти читаєш молебен війні,
"Не люби" - найважливіше вчення,
Тож навчи мене цьому, навчи!
Що робили, але не з тобою,
Й те, що разом, та не до кінця,
Є часи - жінка па́де без бою,
І знівечить обличчя Творця.
З тих верлібрів, дощів і полюцій
Вийде наче суха із води.
Та із власних лукавих іллюзій,
Не спливе, не здійме голови.
Бо їй треба кудись-то тікати,
Бо їй треба п'яніти самій.
За вікном, може, той самий Харків,
А їй так чу́жі ці ліхтарі.
Та ніколи б вона не кохала,
Як відразу б дізнадася все.
Нас знов двоє. На різних вокзалах -
Двоє смуг на нічному шосе.
Ти знов тиснеш на теплий курок,
Та читаєш нічну молитву,
Я загину від лютих думок.
Потрапляючи в вічну пітьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570220
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
За що, скажіть, може хтось знає,
Невинні хлопці полягли в бою?
За що ти, кате, душу однімаєш?
Ніхто ж не претендує на твою.
Навіщо ти юнацьку душу убиваєш?
Ти ж ту сестру у чорне одягнув!
У руки труп ти мамі простягаєш...
Ти ж теж людина....чи ти вже забув?
....а Він вже не повернеться ніколи!
Не ступить на батьківський вже поріг,
І руки юні зовсім охололи...
На землю чорную упав червоний сніг...
Син не обніме маму вже востаннє...
І слово татове йому уже не вчуть...
Лунає в домі лиш сумне зітхання....
...це сина твого у труну кладуть....
І він уже не вернеться додому,
Сестрі уже не скаже свій : "Привіт!"...
І ви кладете квіти неживому...
Йому ж було недавно 20 літ...
Помер....і більше вже не встане...
...і кров засохла в нього на рубцях...
Пройдуть роки і сніг знову розтане...
Та цей ГЕРОЙ навіки у серцях!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568887
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Я би хотіла взяти себе в руки,
Та просочуюсь крізь пальці іменем
Твоїм.
Весна жевріє на дні,
До якого підіймаєшся вверх,
Щоби падати, падати,
Бо не зможеш літати.
І так вогонь усіх сподівань
Нидіє, розпорошуючись
На неіснуючі дати.
Довіряючи сонцям,
Відмовляюсь від походжань
Дорогами своїми,
Бачу розріз надвоє.
Тільки схоплення не віддячить
Вітанням.
Тінь відкинула світло,
Хтось побачив мого двійника,
Хтось приборкує його
Тяжінням до наївних рукостискань,
Хтось виїдає мою серцевину,
Хтось – це і я,
І таке недоречне ти.
Як цвітуть асфоделі,
Горнись до землі,
До її млості, солоду.
Не лягай до змертвілого тіла,
Не цілуй лускатість змія.
Ця любов випече на твоїх устах
Нову мову,
Яку знатимеш, на нещастя, тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568391
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Я не вмію тримати в руках автомат,
Хоч навчилася вірші писати.
Одягнутися б в слово, як в теплий бушлат,
Аби край свій пером рятувати.
Я не вмію вбивати людей-ворогів,
Хоч навчилася мріяти-жити.
Підтримати б віршем серця вояків,
Які вміють свій край боронити.
Я навчуся тримати в руках автомат,
Щоби іншим хотілося жити.
Одягнуся у слово і в теплий бушлат,
Аби край між убивць не згубити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564745
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Розгорне крила неземна істота
Над скромною черницею у храмі,
Що молиться смиренно до Сіддтхартхи,
Щоб досягнути, як і він, Нірвани;
А я тихенько в кутику принишкну,
Щоб не сполохать цю чарівну пісню,
І, може бути, теж, як Гаутама,
Колись Твоєї досягну Нірвани.
2015-02-20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564915
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Звістка-грім у нічному небі:
-Вбитий Борис Нємцов...
І на мітингу першого березня
Вже не виступить правдослов...
Не розкаже про гниль-політику,
Про майбутнє із сліз і прокльонів ...
Про "справ" путінських аналітику,
Про надію і віру мільйонів...
Що́ ж то буде тепер -
Злякаються,
Чи ця смерть супротив посіє?
До Майдану там не готові ще...
Буде нова Кривава неділя...
Світла пам'ять борцю з диктатурою путіна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563081
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Лиш мить не дожив до суботи,
Бо путіну став на заваді.
Усі адекватні в скорботі,
А ще у тривозі за Надю.
В Росії убили надію,
Убили відкритість і щирість.
Ще з ночі страшній цій події
Плетуть купу версій на виріст.
Кричать усю ніч чорнороті,
Що хунта убила Нємцова...
У Києві впав... [b]шмат болота[/b],
В москві вбили [b]правду[/b] вчергове.
[img]http://bm.img.com.ua/nxs28/berlin/storage/news/600x500/b/d2/81186f1f73656581e776c3acd1905d2b.jpg[/img]
Я розумію що Піст,
я розумію, що про мертвих добре,
або нічого... Але, як згадаю
ЯК він зневажав Україну і...
цю його руку...
Прости мене, Господи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563138
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
В моїй шухлядці затупилися старі ножиці,
Скло на вікнах розтріскалося тонко павутинням.
Руйнація відбувалася зважено, неквапливо,
Поростали мохом полишені богом люди.
Там де гірко текла в келих наливка,
Вже давно опустіли столи.
Чи хто знав, що час такий жартівник?
Убирає своєю занедбаністю пустку в душах.
Не намагайтесь вкричатися – крик згасає,
Надто швидко, щоб врізатись комусь в груди,
Щоб поранити пам’ятанням,
Забуття відстрочити в сині чи доні.
Земля вже існує мільйони років, мільйони…
Нам відміряно…. Ох, не будемо про погане.
Бачте, у мене є трохи наливки,
З урожаю 2012 року,
Пом’янемо ж бо вишні які надали їй
Свою кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558504
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Надто багато навколо вже крові.
Сестро у чорному, доки ще будеш
Душі збирати в своєму подолі?
Надто багато. Диви, бо розгубиш.
Досить, спини цю агонію люту.
Доки ще будеш стихійно косити?
Скільки ще має загинути люду,
Щоби твій голод уже насити́ти?
Надто багато уже овдовіли.
Діти, поламані горе-війною,
Плакали так, що аж хмари сиві́ли.
Сестро, отямся з своєю косою!
Скоро не буде куди вже ховати.
Землю – і ту вивертає від гніву.
Скільки так можна країну ламати
Й клеїти знову на місці надриву?
Надто багато навколо вже болю.
Висохли навіть не сльози, а очі.
Зціпивши зуби, благатиму Долю,
Може, почує молитви жіночі.
06.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557617
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Залетіло на подвір’я
Жовтолисте стигле сім’я.
Залетіло та й землею полягло
І на дворищі посіяло тепло.
Теплий вітер із землі до сірих хмар
Міцним став, заклекотів, мов смоловар …
Розірвалась в хаті пісня
На «до того» й «після».
Бо до того не пекло,
А тепер червоне пір’я рознесло
По гарячим головам
Свинцем толуоловим.
Проскреблося орище
У родиме дворище.
В нім мені з тобою
Не стало спокою.
Добрий вітер ладом тихо шепотів
З болотів гниле насіння підхопив.
Де узялося на нашу долю зло?
З того сім’я все в садибі полягло.
Від того насіння,
Боже, дай спасіння!
Ю.П.
2014
https://youtu.be/H_cmhApRxnA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548169
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 02.01.2015
Увесь Твій шлях проходила з Тобою:
За кроком крок,
В Твої сліди – мій слід.
А Ти мене не помічав. Журбою
Твоєю я страждала стільки літ.
І Ти пішов, віддавши на поталу
Неситим юрбам
Свою душу й плоть.
Чи їм святої сеї жертви стало,
Аби відчуть,
Як любить їх Господь?!
І нині знов – як і тоді робили –
Ту жертву чисту –
Н́а глум і на сміх!
Вони – Ти ж бачиш – так і не зуміли
Прийнять Любов,
Яка рятує [b]всіх[/b].
2014-12-30
Праця над перекладом Лесиної "Одержимої", певне, вплинула на написання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547555
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Більше не тане
сніг на твоїх повіках...
Спи, хризантемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547928
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 02.01.2015
Старенький котик дивиться в вікно.
Зима холодна так його дратує.
Синичка змерзла,гілочку хита,
щебече щось,та хто її почує.
Сховалось все живе від холодів.
Хто у хати,хто в нори,хто у листі.
Чекає вже весняної пори
горобина в бруштиновім намисті.
А котик хвостиком по шибці б"є.
Зима нічим його вже не здивує.
Синичку він жаліє.Відчинить
вікно так хоче-най переночує.
А залетить-і він все розповість
як лапки по ночам болять і крутять.
Розкаже про життя,що снігом заміта
і щоб зігріть її-в долоні буде хукать.
Мій любий Мурчику,не прилетить вона
і буде десь під стріхою дрімати.
І тільки вітер з снігом у вікно
все будуть стукати,проситися до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545343
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
холод бере мене крижаними пальцями.
зимовий блюз з джазом.
давай, стріляй! зроби surprise..
закутуючись в його сині вени переплетені з капілярами,
я розумію, що врешті знайшла те, чим заповню пустку.
мій герой.
мій центр всесвіту.
моє спасіння..
мій епіцентр хаосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535608
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
- Прижмись ко мне,
настойчиво и грубо он прошептал,
с насмешливостью нежной ...
в царящем полумраке впился в губы,
сорвав остатки хрупкие, одежды ...
покусывая дерзко и дразня,
оставив отпечатки в белой шее,
пытаясь рассмотреть её глаза,
что турмалином поражали цели ...
те, что ревниво-зло оберегал,
и горечью бывали, и забвением
его надежд ... Но всё же поклонение
своим безумством им он отдавал ...
Сухие и шершавые ладони тонули
в тонких, нежных волосах ...
И так, по-девичьи, приподнимались брови,
в негласном уговоре, в их мирах,
бушующей подыгрывая, крови ...
- Прижмись ко мне,
вдыхая аромат он прошептал,
стремительною лаской
обрушиваясь, торжествуя в ней,
воспламеняя тысячи огней,
сливаясь с этой дьявольскою пляской ...
В порывах неуёмного желания,
добившись подчинения, смеялся -
тепло, душевно ... Будто забавлялся
усталостью её сладчайших стонов
и вскриками, летящими с бутонов
разбухших, ярких от желания, губ ...
Блаженным был его любовный труд,
окутывая сном ключиц черты
и эхом унося родное имя ...
- Прижмись ко мне,
он знал , что нет любимой,
но есть - она, шептать которой хочет ...
безумный лепет в кулуарах ночи ...
и гладя бёдра маленькой богине ...,
по-ангельски прекрасной и порочной ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535537
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Моє волосся стало коротшим
Як колись стали наші з тобою розмови
Я забрала в тебе трохи крові
З вуст зацілованих до болі
З викусаних роздряпаних ран.
Я була стрімкою як річка,
Коли стікала поцілунками по вигинах твоєї спини...
Ти спинив
Мій розпал
А я чинила розбрат
Будила в собі Будду
Сонного від чаю
З відчаю
Знову річкою...
Розплескав мене
Як розплескані оплиски в занедбаному театрі
Як дитя у наповненій ванні
Невимушено дмухаючи мильні бульбашки
Які лопаються
Гучно
Лячно
Як вибух
Як гупіт вороже налаштованих незнайомців під дверима
Як вирок, що застав зненацька.
Коли я тікала від тебе маршрутами
Пустими ранковими
Я намагалася посміхатися,
Будучи напівоголеною.
Напівсвідомою.
Напівзнайомою тепер проходжу повз твого дому я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535833
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Неначе знала –
І хто я, з ким я,
Навіщо, задля
Кого, для чого.
Та щось змінилось
І стало зайвим-
Чи все для мене,
Чи я для всього.
Неначе те,що
Було опорою,
Кудись поділось,
У вирій зникло.
Неначе в со́бі я
Та ніби з силою,
А розгубила все,
До чого звикла.
І вільним подихом
Всім серцем дихаю,
І без обмежень,
І маю вибір.
Але чомусь тепер
Не є це втіхою,
А стало мороком,
Політом в вирій…
Чи можна стати
Настільки вільною,
Щоб, не тримаючись,
Не загубитись?!
Чи можна стати
Настільки сильною,
Щоб, відлюбивши,
Знов жить навчитись?!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534466
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Свобода пошуку -
То пошук досконалості і є,
Та і Пегас до витівок прихильний;
Лиш іноді пришпорюйте його,
Щоб крил у втомі не складав,
Не виглядав тінистого містечка
В травичці соковитій,
Де можна в сни поринути
Під дзвін дрімотний
Сумних зелених скрипалів.
16.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530336
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 09.11.2014
Ма́буть, так... Все ж покірністю тут і не віяло.
Я не вмію стояти слухняно і чемно послухати.
Можу бути для тебе з ескорту тією повією,
від якої очей ти в ночі не захочеш замкнути.
Я зіграти у силі яскраву розбещену пасію,
Чи дівчисько "зірви-голова" із шаленою дурістю.
Обіграю усе - найогидніші в світі оказії.
Можу бути й тією, з якою ти потім одружишся.
Попроси що завгодно, я втілю для тебе фантазії.
Що завгодно з найбільш потаємного - я обіцяю.
Не проси тільки принципи мої віддати абразії.
Бо покірності в рисах характеру більше не маю.
Бачиш як... Тут непослухом тихо й нестримно повіяло.
Я - одна із найбільш неслухняних, відвертих й капризних.
Я ніколи не дам тобі долю спокійну й розмірену -
Я скажене цунамі розкутості й хтивості пристань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535200
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Мені здається я зникаю
Мов розчиняюсь у повітрі
Я це пишу до тебе вітре,
але мене ти не почуєш
Гей вітре,почекай хвилинку
послухай,ти мене свою дитинку.
Я розкажу тобі,як проходять мої світлі дні.
Я розкажу тобі,як місяць три рази обходить мою хату
і я щаслива,що чую маму
Ти дихаєш моїм волоссям
я проникаю в твої руки,
і гину я неначе муха.
То ти мене так надихаєш
Тебе я рада чути
Ти б\'єш мене,і я ридаю,
і розчиняюсь,і зникаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535647
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
что это было, как не?..
не называй, впрочем, всуе,
еще сглазишь...
метких ударов жалости поддых
перетерпев всю боль,
в неотвратимое, словно в реку,
уже вступая,
не называй только это
словом " любовь "...
пусть ни имен у нас нет,
ни обещаний... ни дат,
к которым успеть вернуться,
но ни цепей, ни колец, а значит -
не будет солёных прощаний,
бессмысленной грусти,
и бесполезных попыток
сквозь ночи к тебе дотянуться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421410
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 08.11.2014
Идёшь по замкнутому кругу-
В душе свирепствует тоска.
К давно покинувшему другу
Твоя протянута рука...
Большой змеёй в холодный вечер,
Влезает синь в твоё окно.
На пепелище тайной встречи
Расти цветам не суждено...
И в поздний час, во тьму сырую
Глаза печальные глядят,-
И видят, как жену чужую,
Чужие молнии разят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534786
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Будь у меня в руках небесной глади ткань,
Переплетенная луны и солнца светом,
Лазури, сумрака и мглы туманной ткань,
С узором, вышитым игрою полусвета,
Я разостлал ее бы пóд ноги тебе,
Но у меня нет ничего, лишь грезы.
Я устилаю ими мягко путь тебе,
Иди легко, ведь под тобою – грезы…
[b]Оригинал:[/b]
Had I the heaven's embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim and the dark cloths
Of night and light and the half-light,
I would spread the cloths under your feet:
But I, being poor, have only my dreams;
I have spread my dreams under your feet;
Tread softly because you tread on my dreams.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530542
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Тёплые руки...
Счастье дрожит на спине...
Дразнится память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433112
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 19.10.2014
«Схоже недобрим було наше свято
і брехливим слово істини,
коли явився сюди безбородий юнак.»
(Скела «Руйнування дому Да Дерга»)
Поїзд приїхав на станцію Небо.
Паротяг зроблений з хмар
Білих, як вата порохнявої Індії
Привіз пасажирів у сірих плащах,
Що сховались у тумані від сонця,
Бо вони тіні часів Генріха Другого –
Короля номадів-норманів,
Володаря держави небаченої
Та батька двох синів навіжених
А третього циніка безталанного
А четвертого нікому не потрібного
Навіть пеклу*…
На станції Небо
Посадили кущі мрій
Вздовж колії споглядання.
І всі вагони білі**,
А всі кондуктори сажотруси,
А всі кочегари філософи***:
Замість вугілля в пічку
Кидають антитези теології****.
Дайте пасажирам годинники –
Нехай прикладають свої вуха
До цих інструментів-коваликів.
Не хочуть нині стрілочники*****
Блукати по дну океану повітряного.
За хмари, за хмари – поїздом.
Шкода, що парову машину
Не ми придумали,
А джентльмени в циліндрах.
Подаруйте їм фіалки
Коли прийдуть у сни ваші
Різнокольорові…
Примітки:
* - а там потребують тільки цапа-відбувайла. Ми там теж не потрібні. Так що не поспішайте…
** - пофарбуйте нарешті хоч один потяг у білий колір! Ну, що вам шкода чи що? Пофарбуйте! Хоча б той, що котиться з Болоньї до Ріміні…
*** - на старих паротягах всі кочегари були філософами. Згадайте хоча б персонаж фільму Джіма Джармуша…
**** - ніколи не займайтесь теологією! Це не для Вас!
***** - стрілочники переважно ніколи нічого не хочуть. Не сприймайте це як одкровення. Попрацюйте трохи стрілочником – тоді зрозумієте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477395
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 01.07.2014
«Якщо людина цікавиться сенсом життя,
це хвора людина.»
(Зігмунд Фройд)*
Я дивився на осінній дублінський дощ і мокре листя, яке прилипало до бруківки і флегматичного двірника, який марно намагався відшкрябати їх від бруківки. Двірник побачивши мене процідив крізь зуби: «Теж мені Харон-перевізник…» Тоді я написав у свій записник таке:
Осіннє місто – це хвора дитина,
Маленький філософ,
Що робить свої аплікації
У потріпаний зошит
Буднього дня.
Шкода, що старий Сократ**
Жив на спекотному півдні
У своїй оливковій Греції
Еллада бібковій***
Кипарисово-виноградній.****
Він не знав,
Яке то сумне дитя
Ненажери Кроносу –
Цього Сатурна злого*****
Осінь-дитина.
Той сивий філософ
Гравець питаннями
Чомусь думав,
Що вона тільки щедра,
Тільки вином повнить келих,
А не сумом вітру північного
Лісів бореальних.
Бородатий Сократе!
Поділись своєю цикутою…
Примітки:
* - він помилявся. Як і всі люди… І ті, що шукають сенс і ті, що ні…
** - не дивуйтеся, що я часто згадую Сократа. він був мудріший за нас – він нічого не писав…
*** - на Русі лавровий листок називають «бібковий листок». Тому й Еллада – бібкова…
**** - ах, навіщо…
***** - він справді злий. Згадайте хоча б Франсіско-Хосе де Ґойю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454115
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 25.06.2014
«Я готовий поклястися,
що його смерть була миттєва, як спалах.
Все інше – поза реальністю
і не має ніякого значення.»
(Хорхе Луіс Борхес)
Осінь. А квіти яскраві.
Осінь – сірість і вітер,
Пил і журба.
А хризантеми, черлені жоржини
Дивують як перше
Кольорами весни,
Гімном буддизму,
Слідами Басьо.
Якась дитина –
З очима неба
Мені дарувала
Маленький букет
Та руки старечі
Відвикли від квітів.
Зовсім намарно
Намагались вони
Втримати їх.
У чорній калюжі
Тоне краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369256
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 25.06.2014
Дзвони. Гул дзвонів.
Тяжкість свинцю.
Ранок червоний,
Ніч багрецю.
На переправі
Мало води
Кидай, човняре,
Весла та йди.
Хай тобі жінка
Хрест піднесе
По половинці —
Ноші про все.
Стане співати,
Стане молить —
Та й тебе свято
Благословить.
Витре від бруду —
Й виплаче біль.
Ти ж бо не будеш
Більше один.
Нумо, човняре,
Не зволікай,
Там жде кохана —
Тепла печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499494
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.06.2014
Я щораз приходжу в дощ,
Коли в усіх закриті вікна…
Вулицями мокрих площ
Йду, щоби душа розквітла…
Їй потрібна тиха безлюдь…
Легкий вітер, що покриє
Срібну вимушену лють.
Вітер,що так тихо віє…
Їй потрібне хмарне небо,
Щоб від світла заховати
В тінь усі «занадто» й «недо»
Щастя й лють! Все приховати.
Я давно душевно хвора.
Лід сльозами знову плавлю…
Латана душа і квола…
Власними устами чужі біди ловлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505260
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Breathnaíonn an t-othar ag míosúil domhain go maith.
Nach bhfuil tonnta dorcha ag iarraidh a labhairt leat.
Lantern ag do theach mhúchadh le fada.
Thagann tú san oíche chun áit ar bith.
Tá tú ag iompar sac le píosa aráin stale.
An maith leat chuimilt a cat dubh i gcoinne an grán.
Ní dhéanann an cat ann.
Díreach cosúil le do domhan fileata ficseanach.
Tá tú an Ghaeilge.
Tá do dhúchais do pian i mo chroí...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471184
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 13.06.2014
вдень зберемо валізи, ввечері поїдемо
зустрінемо чорніюче небо у потязі, а коли врешті-решт споночіє
я підійму руку з сигаретою і уявлю
ніби це супутник жевріє червоною зірочкою.
цікаво бути маленьким відважним супутником,
заплутавшись у безодні, де світло є порізом,
застигнути у всевічному падінні і бути
всеохоплююче самотнім...
тоді я розсміявся та відправив сигарету за вікно і
ніч проковтнула недопалок.
супутник зазнав краху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502480
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
Коли в Дунеї граю на скрипці я
Танцює народ як хвиля морська,
Мій кузен – священик з Кілварна,
Мій брат – священик із Мохараба.
Нехай же моляться кожен день,
Хоча не гірше це вмію я,
Я читаю лише книгу пісень,
Що купив у Слайго погожого дня.
Колись прийдемо всі, як прийде час
До Петра й воріт, де райський мед,
Петро привітає трьох усіх нас
Та мене пропустить вперед.
Тому, що радісний праведник,
Бо прийшов він не в час гіркий,
Бо веселі цінують скрипку,
Бо танець – він теж святий.
І мене побачивши натовп
На майдані де раю ріка
Загукає: «Скрипаль із Дунея!»
Затанцює як хвиля морська!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456172
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 31.05.2014
Замовкни серце, стукіт пригамуй,
Згадай забутий давнини закон:
Хто затремтить перед водою і вогнем,
І вітром зір, що дме крізь небосхил
Того змете водою, і вогнем,
І вітром зір: нема йому шляху
У цей самотній недосяжний дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442780
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 28.05.2014
Блукаю по самому краю
Цієї озерної пустки
Де вітер кричить в очерет:
«Допоки цей небосхил
З осі не зійде і не зрушить полюс,
І руки в безодню не кинуть хоругви
Заходу і таємничого Сходу,
І світ не розпустить пояс,
Не бути тобі на ложі
З коханою в мареві сну.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442778
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 28.05.2014
Діти богині Дану сміються в своїх золотих колисках
І плещуть в долоні ледве примруживши ясні очі.
Скачуть вони на Північ, коли покличе їх сокіл,
Летять на білих крилах на зустріч з холодним серцем.
Дитя моє гірко плаче, до грудей його притискаю,
І чую з безодні могили голос, що нас кличе.
Пустельні вітри стогнуть над морем північним холодним,
Пустельні вітри несуться на захід палаючий кров’ю,
Пустельні вітри рвуться в зачинені неба двері,
Пустельні вітри прочинили ворота страшного пекла,
І душі скорботні звідти женуть шматками туману.
О, серце, вражене вітром, нескореними господарями,
Палає воно сильніше свічок Пречистої Діви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411059
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 27.05.2014
За немытым стеклом -
сопричастности с миром границей –
Над аптечным ларьком
полнолуний включилась цепочка,
Приглашенные памятью лица
спешат удалиться,
Уходя по обычаю молча и
поодиночке.
Мне окликнуть бы их, задержать
и в глаза им вглядеться,
Обессмертить - на снимках ли,
кистью на белых полотнах
За секунду, за миг,
за сбои’нку в биении сердца...
Но они возвращаются в детство, и
бесповоротно.
Возвращаются в юность –
в любовью зажженную осень,
В позапрошлое лето,
улыбкой усталой теплея,
Только все, чем владею,
с собой по частичке уносят,
Оставляя меня с безответными
«Кто я?..» и «Где я?»
Заоконным рассветом
проявит, закре’пит пустоты,
Ничего не меняя,
ведь это не раз уже было...
Только голос, окном отчужденный,
хмельного кого-то,
Только дребезг и стук отдаленный –
коробок, бутылок...
Что ж с собою самим так недружно,
тревожно и тесно?
Под фонарной недужной луной
все стеклянно-непрочно...
Только киникам с синими лицами
точно известно:
Вечных истин не ищут
в контейнерах мусорных ночью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486755
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 27.05.2014
А світло місяця плямисто сяє,
Лягає на підлогу рами тінями - хрестом,
Століття проминули, але він перстом,
І жертви кров ніхто не розрізняє.
На цьому місці, насупивши брови
Кат височів, творив страшний обряд,
Продажний злодій і тупий солдат
Тут звіриніли. Та ні краплі крові
Не заплямило світлого проміння.
Яким важким повітрям дихають ці стіни!
Ми стоїмо тут – втомлені й блаженні
І місяцю блаженному овації звучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476716
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 27.05.2014
«… Ця зустріч закріпила його зневагу до професійних письменників, балаганних чудотворців, які спочатку обіцяють за луїдор дістати місяць з неба, а закінчують тим, що за сто су виставляють на показ власні сідниці.»
(Жан-Поль Сартр)
На залізницю! Всім!
Всім працювати колієрами,
Стрілочниками та машиністами,
Кочегарами та кондукторами!
Нехай, до потягу
На ім’я література
Причеплено забагато вагонів
З макулатурою.
На залізницю! Всім!
Поїдемо в поїзді словесному
Через мости метафор,
Коліями алегорій,
Шпалами алюзій.
Я – старий кондуктор
Виголошую цей заклик
На пероні прози,
На станції Старий Міф.
Я – кельт.
І кров Кухуліна –
Пса племені філідів
З моїх жил
Тече до чорнильниці.
Купляйте квитки!
У цей вагон, що хитається
На цей потяг, що їде у місто Ніщо
Повз стації Забуття та Зневага.
Їдемо… Потяг хитається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370779
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 27.05.2014
"- A oes ffordd?
- Ffyrdd Nac oes, ond yn agos."
(Yasunari Kawabata)
Cymru. Eich awyr yn.
Cymru. Eich noson tywyllaf.
Cymru. Pyllau glo.
Cymru. Glowyr a thristwch.
Cymru. Cysgod yn y nos ddileuad heb seren.
Dylai Legend Silwraidd yn frenin.
Ar wal du
Yr wyf yn tynnu y gwanwyn
Siarcol - du dwfn
Ger yr hen fwynglawdd
Du ar ddu
Yr wyf yn tynnu blodau cerddin
Derwyddon Coed gysegredig
O dan awyr lwyd
Yr wyf yn cofio, cofio, cofiwch
Rhyfedd Celtiaid gân.
Nodyn:
Ychwanegwyd yn Aberystwyth (Gorllewin Cymru) yn 1954.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404151
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.05.2014
«Ma ben veggio or si come al popol tutto
favola fui gran tempo, onde sovente
di me mesdesmo meco mi vergogno…»
(Francesco Petrarca)*
Читаючи «Історію Італії» Джузеппе Канторіні, я подумав про те, як легко люди можуть втрачати свою свободу, прославляти своє поневолення і крадіїв своєї свободи, як нібито, винуватців уявного процвітання. І тоді написалося таке:
Кожен Мілан має свого Галеаццо,
Кожна Флоренція свого Лоренцо,
Кожна Генуя свого Гул’єльмо,
Кожна Венеція свого Джованні Гальбайо.
Називайте їх «чудовими»,
«Блискучими» та «доблесними»,
«Благородними» та «благочестивими»,
«Справедливими» та «хоробрими»,
Громадяни комун та республік,
Радійте спорудам довершеним,
Ренесансу золотому й веселому,
Тільки свободу свою віддайте,
Оте непотрібне «право голосу»,
Оте слово своє в скриню сховайте,
На карнавалах танцюйте,
Пийте і розважайтесь,
Тільки поменше думайте,
Поки флорінами та дукатами
Поетів ваших причаровують,
А вони з вами монетками поділяться:
Тридцять срібняків кинуть –
За республіку…
Примітки:
* - «Я бачу чітко, як я став
Старою казкою поміж оцих людей,
І соромно мені стає за себе…»
(Франческо Петрарка) (іт.)
На картині – портрет Лоренцо Чудового (1449 - 1492) – тирана Флоренції. Картина пензля художника Джіроламо Маччіетті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385324
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 26.05.2014
«Добрий доктор Ай-Болить…»
(Корній Чуковський)
Доктор придумав машину –
Вона гарно лікує
Від головного болю
І від зубного,
І від кишкових коликів,
І взагалі – чудо машина,
Диво медичне і панацея.
Лікує хворих, лікує суспільство
Від вад поширених і загадкових.
Лікує безболісно. Всім на радість.
Доктор в конвенті
Чи то парламенті
Всім пропонує
Диво-машину
В державі впровадити
Як гуманізму вищу інстанцію
Прямо на площі
Гордо поставити.
І лікувати! І лікувати!
Доктору – браво!
Доктору – квіти!
Генію нашому
Супергуманному
Доброму доктору
Поставимо пам’ятник!
Іменем доктора
Славну машину -
Татунька Гільйотена
Кликати будемо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408424
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 20.05.2014
«Приходив він до мене за дарами,
і не було йому відмови.
Дав я йому сто корів зі своїх стад,
та сто плащів зі шкіри.»
(Скела «Руйнування дому Да Дерга»)
Отаке от життя в верховітті:
Там лише гнізда і листя.
На землі пророків і королів
Лишився лише один ліс темний,
Та й той в графстві Віклоу
А решта не поля – пустища*,
Де вітер не гуляє – крутиться
Навколо першопочатку острова**
На якому всі олені*** зайцями
Існують лише в потойбічному
Часі, про який забули
Навіть співати чи молитися.
Подаруйте їм окуляри
З непрозорими скельцями –
Може нашу епоху хвору
Вони якось проминуть
Не помітивши –
Буде нам у Судний День
Не так соромно…
Примітки:
* - якщо віскі, то вже ірландське, якщо пустища – то вже вересові…
** - це я про камінь Фаль – камінь Долі, хоча його в Ірландії давно вже немає… Навіть це вкрали…
*** - це я про так званих «ірландських оленів» - шкода, що нині вони не блукають Ірландією… Ех, джентльмени, давно ви не були в Ірландії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477534
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 20.05.2014
«Ну ось і все –
Загубилась стежка
У високій траві…»
(Йоса Бусон)
Сліди на траві. Хтось блукав цією галявиною,
Хтось ходив серед глибоких трав,
Пірнаючих у їх зелене море,
Хтось шукав спокійного літа дні,
На дні цього неба.
Хтось дивився сумними очима
На квіти звіробою та живокосту,
Хтось шукав до далекого селища стежку
Але не знайшов.
Хтось називав те село,
Загублене серед лісів та боліт
«Селище Глибокі Трави»*,
Хтось мовчав слухаючи шепіт
Молодого лісового вітру,
І побачивши зеленого коника-скрипаля
Цитував Фудзівару Тосінарі,
Хтось зазирав в очі метелика
І питав: «Навіщо ми тут?»
Хтось здивовано дивився в обличчя
Повного Місяця і називав його
Блідим злочинцем та злодієм,
Що краде останні крихітки спокою,
Хтось довго слухав голос струмка
І вирішив мовчати багато років
Бо немає про що говорити і немає з ким.
Хтось, але не я…
Примітки:
* - цитата з твору Фудзівари Тосінарі:
«У сутінках вечора
Осінній вихор над полями
Пронизує душу…
Перепелиний стогін!
Селище Глибокі Трави…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367370
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 11.05.2014
«Хто б ти не був, залиш своє житло
До темряви за лічені хвилини…»
(Райнер Рільке)
По той бік дзеркала –
Друзі, брати і коти,
По той бік дзеркала –
Коханки та колежанки,
По цей бік дзеркала –
Єдиний співбесідник
Зі свічкою в руках
Так само сивий
Так само мовчазний.
І тільки в біле вбраний
А я в чорне.
Граємо в шахи
Без поля та фігур,
Без клітинок ночі-дня
І навіть без короля.
Без слів і посмішок
І навіть без годинника.
Ваш хід, маестро…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371247
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 07.05.2014
«І зібрались там королі і мудреці біля Діармайта мак Кербала, і сиділи вони по один бік від нього, а фенії та скотти – по інший.»
(Скела «Встановлення володінь Тари»)
У давні часи ірландці 1 травня святкували Белтайн (Belltaine) – свято пастухів – день коли женуть вони стада на літні пасовиська. Я завжди шанував це свято і намагався в цей дкнь відвідати священний пагорб Уснех, що в землі Міде. Сьогодні Сонце нагадало мені про наближення цього свята і я написав таке:
Белтайн.
Свято вогнів і Сонця,
Свято віщих каменів
І зеленої трави Дандальон,
Священного дерева Карханн.
У сей день трава
Прощається зі світом небуття,
Проростає з глибин темряви.
Вогонь світлим вісником
Відносить наші бажання
У світ таємного,
У світ ясного Бела –
Прабатька сущого Гріан.
У сей день і сю ніч
Предки говорять нам
Про тайн таїну життя,
Земля зеленим трилисником
Кличе нас гнати
Худобу на пагорби марева.
Белтайн – свято двох кольорів:
Синього і зеленого,
Свято, коли вогонь
Відчиняє ворота
Між світом наших снів
І безоднями сіду –
Світу дітей Богині Дану.
Ніч, коли королі давнини
Приходять тінями снів
У життя пастухів Фаль.
Ніч, коли Банба
Слухає голос зірки –
Пісню Вічного Неба.
День, коли Дагда щедрий,
День, коли Епона
Кличе коней світанку,
День, коли квітка Еррах
Дарує надію Ерінн…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495728
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 07.05.2014
«…напишіть ви сучасне:
Христос воскресе!»
(Павло Тичина)
Господь! Земля втомилась від зими,
Нам смерть докучила… Прийди!
Явись нам вітром, квіткою, знаменням,
Ми торжество весни вітаємо іменням
Великодня – ми вільні, ми сини
Землі, що нині прославляє сни
І мрії бути вільними людьми.
Ми віримо, Вітчизну вересову
Несемо у серцях і за основу
Беремо істини слова і нашу віру,
Вкладаємо в пісні, а на терезах мирру
Відважує весна. На сонечку засяяли хрести,
Ми у майбутнє побудуємо мости,
Ми нині гімн співаємо весні,
Ми Господу даруємо пісні.
Ми живемо і віримо, і свічку
Запалимо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493864
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 07.05.2014
«Може хоч борсук
У мої двері постукає. Разом
Щодо осені посумуємо…»
(Йоса Бусон)
Кожна осінь – це просто пожежа:
Палають ліси і парки
Багряним і жовтим вогнем.
Поети-єретики горять на цих вогнищах,
Які розпалює Торквемада жовтень.
Падолист-єзуїт ставить крапку
У цьому вироку сезону інквізитора.
І тільки їжаки – старі конкістадори
Вирушають на реконкісту
Раю зими, де спати будуть
Сном безпробудним
До часів весни ренесансу
Чи то до квітня бароко.
Я перед цим автодафе
Одягну черевики Ван Гога.
Але краще б я костур повісив
У південних горах,
Одягнув би рясу слів
Старого Сенеки,
І під парасолькою Стої
Мислив би про вогонь
Чи то сонця чи то Галактики
Чорний як оповідки Сфіфта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371248
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 04.05.2014
«Як довго
Не запалюють вогонь у хатах
Під квітучими сливами.»
(Йоса Бусон)
Одіне! Я теж верхолаз.
І вже в голові не паморочиться,
Коли на хмарочоси істин
Піднімаюсь без мотузки слів.
Одіне! У твоїй Валгалі потворній
Місце знайдеться
Для старого захмарника?
Лишіть йому келих порожній –
Бо він і так вічно п’яний
Від вина одкровень,
Від віскі синього неба,
Від хмільного напою
Квітів та хмар,
Від «води живої» з діжки легенд.
Розмовляю
На вершині гори
Лисої, як літнє небо
З богом чужинців
З патроном Лохланну -
Я -
Філід, якого складати
До купи намистини слів
Навчили хвилі….
Примітки:
Філіди – клан поетів та співців у давній Ірландії.
Лохланн – так ірланці називали Скандинавію – країну, звідки нападали вікінги.
«Вода жива» - слово «віскі» походить від ірландського виразу «ішке бяхе» - вода жива.
У давній Ірландії філіди вчилися складати вірші слухаючи і споглядаючи хвилі океану.
Я їхав у трамваї до якого зайшли верхолази з інструментами і мотузками – вони, певно їхали на якусь роботу. Побачивши їх я написав ось такий вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371500
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 04.05.2014
«Читальнику! Вельмишановний мій!
Невже ж насправді це лише цинічна містика,
Розхристана, без фігового листка,
Симптом моїх психостеній?»
(Микола Бажан)
Будівничий лялькового театру
Міняє цеглу п’єс на хліб монологів.
У нього голова напхана тирсою фраз
Пустих як бубон шамана евенків,
Але він ніколи
(Ви чуєте? Ніколи!)
Не вважав себе лялькою.
У нього дерев’яні руки,
У нього костури-ноги
Зроблені зі старих ясенів метафор,
З потрісканих дубів алегорій,
З білих беріз гіпербол,
Але він завжди
(Ви чуєте? Завжди!)
Не крокував, а літав
На своїх милицях Шекспіра
І протезах Мол’єра,
І змушував своїх ляльок
З придyркуватими посмішками
Грати трагедії –
Зображати Гамлета та Отелло.
І кому? Смішному зайчику.
І чомусь примушував грати Офелію
Стару кyрву Мальвіну
З вицвілим волоссям
Зробленим зі старої ганчірки
І кінської гриви,
Пофарбовану соком бузини.
Він тільки будівничий.
Але чомусь вважав себе режисером
І драматургом і критиком.
А який би з нього
Вийшов би сантехнік!
Від Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452236
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.05.2014
«…Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник, ніч настає
Минають дні, а я ще є.»
(Гійом Аполлінер)
Колись давно я стояв на дерев’яному мосту над річкою Ліффі – потоком нашої долі і довго дивився зачаровано в глибини чи то води чи то буття, яке теж є потоком і подумав, що все минає, окрім Ірландії. І тоді згадавши і «Міст через річку Куай», і «Міст Мірабо» я написав таке:
На мосту дерев’яному*
Між двома берегами
Мого розхристаного «Я»,
Між двома кудлатими пагорбами**
Рудої, як сонце Гібернії
І двома способами бути
Невловиме сплетіння
Ниток буття
Зобразило ілюзію,
Яку звемо своєю свідомістю.
Пастух отар помислів,***
Вівчар старий полонин неба
Сказав мені ненароком, що
Ірландія – це сплетення доріг,
Де мости тичуться
Вказівними пальцями поручнів
У велике «Ніщо» історії,
Де кожна дорога
Без початку і кінця
А кожна стежина
Протоптана сліпими музиками.
Ми вічно стоїмо на мосту,
Зазираємо у глибину ріки часу,
Шукаємо дно цього потоку
Темного, як крук короля Коннахту.****
Зимовий дощ. Краплі.
Примітки:
* - а колись через річку Ліффі сві мости були деревяні. Це потім зрозуміли, що камінь – це кістяк, а з дерева можна робити тільки музичні інструменти і гільйотини. Тому, коли міст роблять з дерева – він автоматично стає музичним інструментом. Не грайте на ньому свої сумні мелодії…
** - а в Ірландії можна бути тільки між двома пагорбами. Навіть коли стоїш на вершині гори святого Патріка – все одно відчуваєш, що ти між двома пагорбами. Тільки не зазирайте в середину цих пагорбів – не треба…
*** - він гарний співбесідник. Певно, найкращий співбесідник. Якщо хочете поговорити про час – то тільки з ним.
**** - а колись був в Ірландії ще чорніший крук, він називався Сathanna Fhiaigh. Але не згадуйте про нього намарно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468229
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 03.05.2014
«Нехай же спалять цей жмуток
і приведуть для нас
безрогу руду корову».
(Скела «Вигнання дессі»)
Колись читаючи скелу «Руйнування дому Да Хока» я подумав, що король Кормак Довга Борода (що, по суті, так і не став королем Уладу) був дуже самотній – як і кожен ірландський король. Бо навіть ті, хто помирав за нього помирали за ідею, за свій клан і своїх родаків, а король був для них лише абстракцією. І подумавши так я написав ось це:
Дві тисячі літ*
Вітер ставав крижаним,
Як торкався леза меча
Короля королів – володаря Ерін.
Дві тисячі літ
Ми шукали дзвінких істин
серед блиску мечів,
Шукали ключі
До найбільшої таємниці Землі –
Темної як глибини пагорбів Круахана,
Терпкої, як терен зі скель Слів Ліг** –
Таємниці смерті.
Дві тисячі літ королі –
Бородаті герої широких мечів
Шукали правди в бою –
Правди королів***,
Куштували воїни сніг,
Що був на смак як вино,
Шанували вогонь і бенкети,
Дерева й світанок, Місяць і вітер.
І тільки себе –
Себе ми втратили
У цих нескінченних пошуках,
Не схаменулись,
Коли прийшли із-за моря чужинці
І поневолили нас.
Примітки:
* - це я рахував з часів правління короля Тігернмаса мак Фоллаха (1209 – 1159 до н. е.) до часів правління Бріана О’Нейлла (1258 – 1260). Звичайно, виходить більше двох тисяч літ…
** - колись там зобразили на скелях велетенських напис Eire, але той напис давно змив дощ, сніг і вітер…
*** - це я про те, що в Ірландії називають «fir flathemon».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478354
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 30.04.2014
[i]аж коли навесні проросту я пахучим левкоєм
назбирай мого цвіту звари собі з мене чай[/i]
Іздрик
А знаєш, як солодко пахне весною?
Тоді мені пахне твоїми руками,
Жасмином, тюльпанами, просто тобою
І запахом лілій й акацій між нами.
А знаєш, я чай завжди п'ю із жасмином,
Щоб знову поринути в спогади наші.
Якби я могла, я би чай заварила,
Додавши до нього тебе прямо в чашку.
Я хочу вдихати твій запах гарячий,
Наповнить тобою ущерть мої груди
І знати, що ти тут зі мною неначе,
Що хоч ароматом зі мною ти будеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492055
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 28.04.2014
«Шляхом можна наповнитись
і з ним бути.»
(Чжуан Цзи)
Колись у Норвегії я споглядав старезну сосну, що виросла серед кам’яних скель. Падав лапатий сніг. Я довго блукав по глибокому першому снігу аж поки не звалився з ніг. Пізніше, сидячи біля вогню коминка в старезному кам’яному будинку, я згадував цю історію і написав таке:
Мурахи! Я ваш повелитель!
Це я блукав снігами Ісландії
Дихаючи крижинками зірок.
На схилах готичних Гімалаїв
Це я мріяв про стежку
Від одного дерева до іншого.
Принесіть мені зерна,
Які я покладу на долоні
Мертвої почвари Гондвани.
Сива борода Дарвіна –
Бідолахи епохи сентиментальної.
Одягніть макінтоші
Будуючи піраміду з глиці.
Моя тінь на мурашнику.
Твоє дерево біля бароко
Одразу наліво від Галілея.
Дерев’яну кульку
Кидаю в Космос.
У чорноту. Навпростець.
Покажіть мені Шлях
До мого «я».
До твого «ніби».
До нашого «сутінки».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384160
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 27.04.2014
Місяць уповні
тихо пливе над містом...
Знову сьогодні
не спиться, залишуся в кріслі...
І до світанку
у небо всю себе втисну...
Буду летіти,
в надії єдиній - воскресну...
Місяць уповні -
висвітив браму небесну...
Де я? Хто я? Ось,
серед зір, згубилася звісно...
Крила розправлю -
душа наповниться змістом...
Трішки пограюсь -
нани́жу зіркове намисто...
А на світанні,
знову прокинуся в кріслі...
Місяць упо́вні
тихо проплив над містом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455109
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 25.04.2014
Пливуть душі на ставочку
У квітковому віночку,
Вмиваються у водиці
Із джерельної криниці.
Летять душі в піднебессі
На повітряному плесі,
Розпустили свої крила,
Зупинити їх несила...
Сам Творець їх захищає,
В небесах охороняє,
Шлють ангели у промінні
Дух священний Україні,
Щоб встояла і змужніла,
Розцвітала і раділа,
Щоб збиралося колосся
І заможно всім жилося! 24.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483547
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 05.03.2014
Вона його згубила назавжди,
У тих світах, де пломеніють зорі,
Промінням проникають неозорі
І не питають, як пішов, куди...
Хоч вверх ногами світ переверни —
Ніколи не вертається минуле...
Усе в житті нове — не те прибуле,
Їй хочеться ще ранків у весни.
Сповитися в обійми, без нудьги,
У пристрасних прелюбощах й донині,
Лиш спогади стулились в домовині...
Нестерпний біль неспитої жаги.
Як часто не цінуємо урок,
Сміливості бракує на відвагу,
Чи дбаємо про честь і про повагу? —
Життя натисне свій важкий курок.
Вона його згубила назавжди,
Лише в душі залишився навіки.
Де ж віднайти найкращі чудо-ліки,
Щоб врятувати людство від біди?
Вона його згубила назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481388
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Ц_ього стійкого майдану уже не забути ніколи нікому
І_ ми маєм молитись за тих, хто у труні вернувся додому
Н_ам не треба пустих обіцянок, якими годують системно
А_ щоб " сотня небесна " не була убита катами даремно
С_ерце кожного крається навпіл, як наша стражденна країна
В_она вся повна люті і болю... у сльозах, у крові, у руїнах
О_чі сліпли від куль, вибухали гранати в тремтячих руках
Б_оже, спаси... шепотіли уста молоді, відганяючи страх...
О_повилась країна туманом із горя людського й тривоги
Д_ о свободи тернисті, криваві, тяжкі невимовно дороги...
И
23.02.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481454
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Станіславському поету і прозаїку Артурові Сіренку
з повагою і трепетом душевним присвячую
Хай бережуть Вас всі боги,
Хай береже вас неба безкінечність…
Від болю,відчаю,нудьги,
Бо люди-це лише непевність!
Хай бережуть Вас всі боги,
І хай щадить Вас часу вічна плинність,
Нехай Господь додасть снаги,
Бо люди- то не завжди вірність!
Хай бережуть Вас гори і моря,
Від підступів,від нашептів,від кулі…
Нехай хранить Вас та свята зоря,
Що будить душі чисті і поснулі…
Хай береже Вас неба височінь,
І вірне,незрадливе плече друга…
Нехай веде Вас світло устремлінь,
І відганяє демонів від туги!
Хай молитви,що гріють Вас,
Ніколи не полишать душу…
А хайку від усіх нещасть,
будуть щитом Вам непорушним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481386
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
Мы не знаем их имен …
Мы не знаем ничего...
Молитва в срок …
И ангелов на небе стало больше ...
Прошу...
Не отворачивайтесь спиной,
Вы,
поутру,
К воспоминаниям...
Вы, помните,
О тех,
Кто жизнь отдал …
На тлеющих развалинах,
Всей черни напролом ...
За то, что на колени,
Вся нация поставлена...
И не касайтесь памяти,
Раздвоенным жалом-языком,
А время всё рассудит...
Кому, в норе лежать клубком ...
Кому, идти по Млечному пути,
Навстречу Богу ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480987
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Города стали горой
Храмы больницами
Хищная птица – добычей
Он и Я стали Сворой
Здесь не за себя
Здесь один за другого боится
Здесь один за другого убьет и убит
Камнем палкой патроном проклятьем
Здесь огонь по бутылкам и венам разлит
Здесь зажженный фитиль
за распятьем
за звездою давида
за фаравахаром
пентаграммой
кулоном на счастье
Здесь брущатка умеет в высокие стены
За полсотни минут превращаться
Сколько дней нам стоять
Сколько лет нам потом
Пробегать быстрым шагом открытый кусок
Слышишь, Бог!!! Да хоть чей ты, но сколько же зим
Нам потом запрокидывать головы вверх
вспоминать
где сидел самый меткий стрелок
Слышишь! Ты!
Ты же, мать твою, Бог!!!
***из сегодняшних новостей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480772
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Дерева голі
Сніг лежить
Зима глибока
Усе спить.
Лиш первоцвіт не спить
Весну вартує
Він перший
Він весну почує.
Як тільки сонечко
Проталину в снігу зігріє
Він тут як тут він зеленіє
Ще мить і цвіт дзвенить.
Просніться дерева
Радійте синички
Весна іде, Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479922
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Забути осінь. Вимкнути думки.
Гротескно-сині, помороззю вкриті.
Зворотний відлік у серпневім житі
Стирає з неба білі літаки…
Втекти у літо. Жовтим листопадом
Палає спогад – сивий паралітик…
Нахабно пам’ять – вічний аналітик –
Його катує першим снігопадом.
Спинити зиму. Розтрощити кригу,
Що заточила наші літні ночі
В зітханнях вітру трепетно-дівочих.
Втопити час в страшних глибинах снігу.
Зустріти весну. В полум’янім квітті
Циклічно повторити мертве літо,
Яке назавжди буде тихо жити
Для нас яскравим і палким суцвіттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478887
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Присв'ячується всім хто сьогодні на Майдані.
С обидой и болью в груди
Не видя заслон пред собою.
Он смело бежал на щиты
С поднятою к небу рукою.
Он камни бросал на врагов
И сам возводил баррикады.
Прорвать. Он почувствовал зов
Кольцо непосильной блокады.
Он жег оккупантов огнем
Кричал. Надоело, достали.
Весь Киев ходил ходуном
И стены надрывно стонали.
Земля под ногами дрожит
И город затянутый дымом.
Народ Украины вершит
Свой суд над кровавым режимом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476275
дата надходження 31.01.2014
дата закладки 01.02.2014
І кожної ночі
Стоять на морозі
Убивці братів та сестер
Чекають наказу
Безжально вбивати
Невинних батьків та дітей
Ми маєм стояти
За нашого брата
Пліч-о-пліч
І горе мине
Бо кожен із нас
Має право на слово
Це слово свободою є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474902
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Вокзал. Роздоріжжя. Вибір.
Каридорами люди блукають.
Вихід у інший вимір.
Їдеш туди, де чекають...
А, власне, хто - не важливо:
Родич, людина, місто...
Десь зупинитись, можливо?
На правильний потяг сісти?
Їхать туди, куди треба,
А не туди, куди хочеш?
Не вештатись просто неба?..
Просто заплющую очі.
В цім безперервнім потоці
Умовностей і зобовязань
Людина на кожнім кроці
Сама собі в камері вязень.
Сама собі пути будує:
Ланцюги, кайдани, диби...
Хтось, може, колись поміркує:
А чи існує вибір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473183
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 29.01.2014
Одичавшей продрогшей собакой мечется город
У бездомного пса миллионы алкают дома
На январское солнце – заплесневелый клементин -
Город жалобно выл
Все идет своим чередом:
Поезда под землей заходят на следующий круг
Пятерых сегодня убьют
Пару тысяч сегодня родится оплакать убитых
Им пока не известна царская грамота казней
Им не видно как борозды каменных мостовых наполняются красно
Язвенным
Ядовитым
Наши женщины все одно чересчур плодовиты
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474959
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 28.01.2014
Сутеніє.
Сліпнуть небесні очі.
Поштова скринька мовчить.
Телефону пересохло в горлі.
В серці чекання щемить .
Осінь!…
Рву на шмаття останню перепону,
Холодних кінцівок кленів й бузини
Відштовхую благання…
Швидше!
Місто скажене диха.
Місто не спить, випускає пару,
Світить межи очі фарами, вітринами, ліхтарями.
Швидше скидаю облуду , сіру липку самоту
І вмощуюсь у тебе на грудях..
Щойно курив, дай трохи вдихну.
Цілуючи майже поголені вилиці,
Всотую кожну шерстинку.
Липне очима вулиця,
Цікавість блимає крізь вікна автівки…
Цілуємось…
Шовком котяться на обличчя
Неслухняні шкодливі пасма волосся.
Лоскотно, я сміюсь…
Ні, хіхікаю…
Ніжно тулиться осінь
Дуже теплим дощем,
Дихають спокоєм вулиці - я за твоїм плечем.
Сплять океани,
Місто крізь шибку тремтить…
Перекличку ведуть паркани,
Натягуються і щезають дроти,
Зводяться і трухнуть замки,
Всмоктує час дороги…
Замовкаю.
Цілуємось.
Спокій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453045
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 14.12.2013
Дощ...
То тільки дощ... (?)
Ти думаєш - то [u]тільки[/u] дощ надво́рі за вікном -
Вологих сутінків заплутаний клубок
У мокрій темряві незміряних ночей?
Можливо, так.
Можливо... Як? Скоріше навпаки!
Ти думаєш - зірки плетуть тобі вінок?
Ти думаєш. Однак ти не правий.
Який із них, котрий
із тих дощів
Прокляттям мороку сховавши сонця зір
Бешкетно б'є в твоє вікно,
питає, - де воно?
Питає і сміється. І тікає. Знає,
ніхто його за це не покарає.
Лиш...
Погляд твій густий
Проб'є кордон вселиючої зливи
Що нагло так і невразливо
Топила твої почуття в багні...
Та ні! Твого вогню та злива не згасила -
Згоріла в полум'ї, й безсила
Пропала на вогні. Вона сама себе спалила
Та злива що в твоїм вікні -
В душі́, здавалося, розбила...,
Розбилася ж сама як лід,
Зали́шила по собі тільки мокрий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465780
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
П(р)оминання усіх розтрачених миттєвостей –
Це відрізки зросту проявів наших,
ПсевдоБогом забутих, душ.
Ти – людина – ріка –
Пульсування джерел з червневої водноти –
Осінь моїх печалей та весна мого –
Ніколи не тліючого - горя,
Що й не загасне.
Цей вічний вогонь зоріє направду
З тих пір, коли небо впало.
І, хоч як ти його не підіймав згодом,
Уламки втрапляли в очі,
Які відтепер вдаряють чистотою
Небесних пагорбів
Та дарують на(д)сильну
Правду.
Ти океан.
Я надто прагну,
Наполовину хочу,
Щоб природа говорила
Про тебе лише мені,
І, хоч як не сипали на обличчя попіл,
Як не стинали уявні голови,
Та все ж найдорожче існує навіть на
Емоційно – блідому дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444477
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Кричати від болю хочеться,
Як пес старий скавуліти...
Моя,чортківська пророчице,
Як можеш ти так боліти?
Як можеш ти так горіти?
Лампадкою в серці пустому,
Даруючи радість і втому...
Приносячи віру й ненависть,
Зневагу до себе самого!
Прости мені власну малість,
Моя безкінечна дорого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432598
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 07.07.2013
Ти вийдеш,
Винесеш золоте цебро,
Нахилиш його,
Напоїш густу травицю,
Срібну вервечку лун
Наточиш у зелені блюдця ставу.
Вийди над моїм дахом,
Сплети із чорних пасом мотузяну драбинку,
Дай кошик повен снів бузкових,
І жовтих-жовтих пензликів кульбабок,
Щоб малювати хитрі очі небу.
Гукни мене, як вийдеш!
Стули наді мною долоні –
Тепліше так.
Закутай у пахощі темних долин,
У безкінечно весняні звуки
Співочих ропух -
Затишніше так…
Кожен твій пальчик цілую.
Безцінна твоя нічна пісня
В серці моєму.
05.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423011
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
вже цвітуть яблуневими квітами у чужинських садах
наші діти
голіруч затискаю між пальці дні двадцяті кінцівок лисого квітня
торохтить десь позаду втома віків
і писати рубцями по шкірі то вітру то дерева
надто гаряче
надто без крил підійматись з трави вчора скошеної
і скрапати верлібрами з прогнивших дахів
надто вже дощове те чекання
на закінчення посту
бо відпостила голос твій ще у довгих розчесаних косах
ще у ніч що світила комусь ліхтарем до шпиталю
на схилі гори
де відмолюють твою присутність журавлині ключі
і ще муляють десь між парами ребер твоїм пошматованим небом
і впирають в легені твоїми світами
докорінно змінені очі на рентгенівський промінь
щоб мене просвітити
щоб промити дитинство
і назавжди ввімкнути дорослість
а в чужинських садах все блукають непрохані гості щоб зеленого квіту назбирати мокрим птахам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421272
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Під почуттів весняних патронатом
Я, доль чужих патологоанатом,
Копаюсь у питаннях провідних,
Що людством споконвіку керували,
Що ними стіни світу мурували,
Й тепер усе тримається на них.
Вельмишановні леді й джентльмени!
Увага ваша звернена до мене
Й блищать в пустих очницях зірочки.
Яка ж у вас красива оболонка!
Але, на жаль, пусті ви, як коробка
Й ведете беззмістовні балачки.
В сплетіннях цих полемік лицемірних
І ваших, паньство, поглядах манірних
Мені вчувались брéхні зàвжди, скрізь.
Й лукава думка промайнула тінню,
Під березня сніжною заметіллю –
Я вас навчилась бачити наскрìзь!
15. 03. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 31.03.2013
не пригадую перших нулів своєї ідентифікації,
в кращому випадку їх шістдесят із гаком.
кольору облізлого лаку всі оці псевдостіни,
теплий присмак руїни мріє зробитись Смаком.
маком притрушені сни як словами невігластво,
з твоїх печатей б"є струмом чи знаком нерівності
"не" все суцільніше й тихше підлащує глумами,
сурми безвуччя і вітер нас млосно висурмує.
грубою казкою "звідкись" являюся розпачем,
обручем навколо шиї, якій не бажалось прикрас.
раз передперший зізнання собі у пророчості,
раз надостанній крізь енність збілілих гримас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414432
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Звук потяга доноситься здалека
І волю відбиває звук коліс
Звикати до самотності нелегко
І хтось до боротьби з собою не доріс,
Печаль крадеться й хоче розірвати,
А ніч чомусь не спокушає сном
І як мені з собою раду дати,
Стиснуло в грудях і у горлі ком.
Нещадно на кавалки розшматує
Немає спокою і ладу у душі,
На настрій твій постійно я полюю
Знайди мене, бо досі я на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247181
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 28.03.2013
А ліжко давно не пахне твоєю шкірою,
Хоч зараз на кухні ще досі той самий посуд.
Ти вибрав мене, коли я вибирала вірити.
Ніщо не зникає безслідно, - лишає осад.
Тікають думки і кінець наближають музики.
А з нею і щастя втече, як пісок крізь ноти
Боялась розплати так, що почало нудити.
Розставила крапки, зважила "за" і "проти",
Та ліжко уже не пахне твоєю шкірою
І я ще навчусь відділяти слова від правди,
Кохання,як виклик - сліпо фатально вірити
Прощання, як вирок: боляче і назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409692
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Як важко заблукати у собі,
День-ніч мовчати, не зронивши й слова,
О Господи, як болісно одній,
"Душа на грані" - ось така промова.
Вже зараз друг мій - нагла самота,
Тепер спілкуюсь я щодня з журбою,
І що сказати? Біль лиш огорта
Відтоді, як Тебе нема зі мною.
Як прикро усвідомлювати й гірко,
Що знову ходиш в замкнутому колі,
На думці завжди Ти, - так, моя зірко,
І не втечу від власної я долі.
Як дивно жити, ніби й не живучи,
Ходити, мов в тумані, - так банально...
Нестерпно, о, як, Боже, як жагуче,
Кохаючи страждати, - все буквально...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411879
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Чередуючи осінь з весною,
Між хвилинами ставлю крапки,
Перманентно живу із Тобою,
Спогади,зараз думки.
В пароксизмах солодкого болю,
Прокладаємо разом маршрут,
Під рожевою пеленою,
Щоб не вирватись з теплих рук.
Чередуючи осінь з весною,
Між хвилинами ставлю крапки,
В тих,хто пишуть вірші сльозою,
Голосніше кричать міжрядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365054
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 26.03.2013
Виявляється, що я утаємничено
у буденностях щодня чекаю вечора.
І не розгадаю, звідки він спливе щораз
в чорнобілий світ рутинного і звичного.
Поскидає маски, позмиває вдаване,
витре білозубу цвіль нещирих усмішок.
Замість них обличчя розфарбує старанно,
і в очах запалить мерехтливу гру свічок.
Барвами мінливими вогнів неонових
висвітить вона двозначність поглядів.
Та вони, як постріли з театру поля дій,
не вбивають, лиш дурманять голови.
Між парфумами жадань гірчить жіночістю
незборима зваба Євиного яблука...
Так чому ж розгублено дрижить твоя рука
на краю поміж цнотливістю й порочністю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410021
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
У затінку своєї новизни я малюю план,
Підступний план, як жити у майбутньому.
На жаль, не приснився цей складний обман,
Та прагну крокувати ще по шляху путньому.
Чорно-білу райдугу розфарбую в кольорове,
Нехай на неї ангели присядуть відпочити.
Де ж так напартачила ти, моя кохана доле,
Що я любов до себе не можу відродити.
На столі залишились лиш крихти від терпіння,
"Тільки музика вічна" - кажуть люди.
У своїх думках я не знаходжу розуміння,
Близьким є погляд собаки-приблуди.
Усе мене, я знаю, вже небагато,
У кожній трагедії ховається мораль.
Та я так стомилася для себе відкривати
Наступного холодного лиця вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396474
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 17.03.2013
Завтра приходить зі спини
Точить майбутнього серпи
Незаймані жне люпини
Серця твого... А ти терпи
Завтра спиртує всі рани
І вбиває антитіла
А тобі зрадами рваній
Біль повз десь задріботіла
Ти завтра на вулиці мрій
Прикупиш чорних тюльпанів
Добавиш в список історій
Всі свої вчорашні рани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409533
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Мені в дитинстві казали, що можна говорити з морем. Тоді цього я ще не розуміла, а зараз так сумую за тим часом. Я стояла перед морем весною і тонула в його запамореченій схвильованості. Так хотіла кричати, але мовчала, тільки в середині все розривалося на шматки. А море це все відчувало, ставало норовливим і зшивало порвані клітини душі. Після того я усміхнулася, легко, щиро, зі сльозами, а море стало тихішим, заспокоїло мене, порадило робити все, як тільки я цього хочу. Це єдина порада, яку я дотримуюсь до цих пір.
Але чи все було так просто? Життя проходить, і залишаються непомітними хвилини, дні, місяці, роки, події, зустрічі, погляди, почуття. Лише на стариих сторінках щоденника я знаходжу оцінки, які виставляла своїм емоціям: егоїзму, надопіці, фальшивості, натхненню, ламкості. А зараз нічого не відчуваю, відключила звичку завжди сподіватися. Це я назвала власним визначенням - "молочна тиша".
Це коли молодість вже не повернеш, а старість не зустрінеш (це я знаю точно). Коли життя триває так мало, справжнє життя, без докорів, порад, стуку, нав'язливості. Я знову хочу опинитися на березі моря, сама, десь під вечір, коли Сонце заходить, а море позіхає, коли ми розмовлятимемо про силу і наполегливість серця, яке не має сваритися з кров'ю і яке хоче відчувати любов, яке прагне відпочити, але не може нічого цього зробити, яке живе за сказаними заповідями і яке не може написати свої правила.
Так хочеться бути собою, відключити телефон, промовчати про від'їзд, а самій кайфувати від безмежності моря, від улюбленого кольору, від самої схожості з морем: моє кучеряве волосся вдало акомпонує з хвилями, які шепочуть малюнки в моїй голові про рай.
Задоволення.
Вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407866
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 12.03.2013
чую запах рядків
що замерзли на твоїм підвіконні
на долоні невпинно танцює повія-весна
я навшпиньки себе піднесу до твоєї спітнілої скроні
пальці сохнуть
то карма на двох нас одна
обвітрились вуста у сьогоднішніх
днів-старожилів
хоч прикрию папером нашу осінь
як Єву з гріхом
нераховані вірші
якими наповнились жили
божеволіють тихо
у німому метро
десь позаду небес
у куточку чийогось балкона
сірниками горить завагітніла думка-нічліг
і стікає вином закодована повість по ньому
алкоголікам добре
вони можуть забутись на мить
акровіршем малюю твою постать в осіннім болоті
і волосся смакує цигарку
відчуваючи холод туманів старих
загубити себе у руках
чужинецького вітру
я посиджу на кріслі
сокусую образи-сновиди
як комаха Ґрегор
вдчуваю розпач
як він же хочу жити
а
ти
і там
закінчення
всього
мого
несказаного і несказанного
перебутого і недопитого
прикритого
посмішкою
ідіота)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371815
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 27.02.2013
Не муч мене - побудь зі мною
Не можу йти - стою, мовчу
Це те, що бачили з любов*ю
Згоріли крила... Я лечу
слова, давно не означають болі
Любов - давно вже просто гра
В твоїх сльозах немає крові
Для мене правда лиш жива..
Обрізки кадрів наших днів
Уламки стертих почуттів
Затоптані в багно бажань
Так шкода... А тобі не жаль
Я бачу зорепад всіх твоїх мрій
У серці, те, що не відчути
Бажання зникнути долать не смій..
Мені самотньо з тобою бути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186538
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 18.02.2013
Зробила вдих…ще лиш століття
Чи міріади півгодин
Залишились до повноцвіття
Оцих пекельних, лютих зим.
Зробила ще один…зав’яне
Блакитна квітка холодів.
А в далині вже сяє тьмяне
Смарагдове життя садів.
Один ковток повітря й знову
Немов біжу в безкраїй степ.
А там так ясно і квітково,
Бетонних вже нема потреб.
Я видихаю…страх проймає:
А що, як хвилею був день?
А що, якщо весна втопає
В рядках неспіваних пісень?
І знову видих…вдих і видих:
Все міряю розлуку й час.
О скільки ж їх, років тих тихих
Що розділяють в зимах нас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400057
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Твоєю неквапливістю
затягується моє щастя
і з цим же розтягується моє невдоволення.
Я ніколи не люблю розпорошувати в просторі
ні усмішки, ні гіркі сльози.
Я прихильниця блискавичності,
вибухової свіжості нових днів.
Якщо сміх, то лише концентрований,
якщо біль - то хоч ріже й колиться,
але мить - і його нема,
тільки спогади.
Наша доля вимірюється мінливістю
й одна туга розтягнута на усе життя
м*яко кажучи - не цікаво.
Так пусте ніколи не наповниться
а мене не приваблює пустота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400489
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 18.02.2013
коли темінь настільки густа і валентна
що камінь впаде їй на груди
і не скалічить мовного кордону
коли всі її катастрофи цвістимуть
в одному букеті із
чортополохів та заходів сонця
коли вона перенасичена
часовими поясами
неповерненнями додому
і відвертими поглядами з усіх балконів світу
опускатиметься сідничним нервом
я ненароком скалічу палець
а ти відріжеш шмат літа
щоб вкрити її розмиті повіки
нагодувати мій розкуйовджений крик
з-під міміки рук
алегорій
і умиротворення
мінімум блукаючих слів
що згубились у серцевій сумці
магістралей протертих титрів
старого фільму
і яблуневих тропів
у димі твоєї цигарки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401999
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Як дивно пахнуть надвечірні роси,
як стрімко падає зоря з небес в траву,
цілує палко їй шовкові коси,
сплітає вітер в коси кропиву...
Як дивно сяє опівнічний місяць,
багряно-чорним вкутаний плащем,
уміло витканий на небі сріблом-міддю,
умитий теплим , як сльоза дощем...
Як дивно грає коромисло райдуг
палітрою яскравих кольорів
після грози. І дійсно кажуть правду,
що ця краса з найчарівніших снів...
Як дивно плаче звечоріле поле,
Заколосившись маревом пітьми,
то жайвір з соловейком долю-волю
в чаклунки ночі зманюють крильми...
Як дивно квітне волошкова заводь,
духмяно стигне яблуневий квіт...
Через роки не я , так інші, скажуть,
як дивно мріє за вікном бузковий світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401268
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
зайшлі на кілька миттєвостей
ми під тонкою шкірою асфальту
шукали свої назви.
вчасно не явитись у затишку
твоїх переплетінь
бірюзовим відбиваючись
у лінії прокидань
і хотінь.
гусінню по крихкості міста
аби війною здобути притулок
там
де я вперше розчула
наскільки цей трепет чистий.
зайшлі на кілька розмов
ми досі тиняємся близь
розчиняючи усі невидимі вікна.
блакитна фарба подвійного зору
якого ще дужче не видно.
огидно знімати одежі порад
і вбирати в них теплу підлогу.
зайшлі на кілька миттєвостей
вже не чекаєм нікого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397253
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Навколо скелі напрочуд стрімкі
Та снігові поля спадають круто
І з них біжать бурхливії струмки
Туди, де зеленіє рута.
Там серед скель зіп’ято мій намет,
Мій дім простий, в якому тільки двері -
Одна із основних прикмет
Мого життя у цій гірській химері
Де кожен крок - це путь уверх чи вниз,
Де рівної нема стежини,
Де не багаття поглинає хмиз,
А примус мій гуде, гуде невпинно…
Сталевий гак над скелею дзвенить
І крає вухо каменя падіння,
Який в ущелину зліта за мить -
Усе це гір пихатих володіння.
Але ж і мій це непохитний світ,
Мій дім суровий на моє бажання,
І мій рясний і непросохлий піт,
Вибагливість моя, моє кохання.
Не пізнаний він мною до пуття,
Але незмінно: він - моє життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397833
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Відбитки медових пальців
Касети
І Телескопи
Ми давно вже не повстанці
Планету
Рука не вхопить
Хвилюється чорнотою
Ядуча
Плавлена плівка
Зимно коли не з тобою
Задушить
Срібна шнурівка
Гортаю теки досліджень
Шукаю
Революцію
Скільки було попереджень
Вбиває
Еволюція
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394768
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Минуле тремтить від несказаних слів ейфорійно,
Бо все надважливе ховається завжди в очах.
Я дивлюсь на зиму крізь пальці, чомусь ностальгійно,
А спогади ще реставрую хіба що у снах.
Рядками про щастя змиваю чужі постнадії.
Дороги в минуле освітлюють лиш ліхтарі.
Попереду що? Трохи неба, вірші, мрії, мрії!
Раховані дні, безкінечні ще календарі.
Минуле тремтить від несказаних слів ейфорійно,
Мовчання малює дощі, римовану осінь.
Лишитись з тобою? Хіба так логічно? Надійно?
Назад не піду. Я поруч. Хронічно. Назовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394133
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Із дозою збуджень - змією оргазмів й хронічних зусиль -
Вповзає в суглоби асфальтів і рани нічних перехресть.
Вона навіжена. Проте їй пасує твій змішаний casual-стиль.
І джинси, й сорочка твоя. По-дорослому спрощено десь,
Ритмічно стискаючи місто, зникає. Бляшанками плям
Розпластуйсь на листі. Безглуздям у небо устромлених голок
Проколюй ті хмари: вони заважають старим ліхтарям
Вульгарно світити (чи їх вже до тебе давно прокололи?).
...Від гуркоту байків її прокидаються церкви старі.
Їх тінь - на обличчі дерев, порожніх пляшок із-під коли.
Безбашена осінь. Сезонний розпродаж дощів. Угорі.
Її в тім сторіччі, здається, розбестили ще рок-н-ролом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366183
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 21.01.2013
Сни... Як же я люблю сни.
Ось ти у ньому. Ні! Не треба. Не підходь. Всі бачитимуть, що ми знову разом. У мене зовсім немає сили волі. Але ти мене взяв за руку і ми пішли. Я же це чудово) А я тебе люблю, знаєш?=) Я тебе дуже сильно люблю!=) Так прижмусь крепко-крепко) І стане так добре) Як у дитинстві, пам'ятаєш?) Ти теж бігав босоніж по траві?) А качелі) У мене їх довго не було і таке щастя, коли з'явились. Щастя) Правда?)
Я тебе обійму, можна?) Звісно можна - дозволяєш) Це сон, тут можливо все) Навіть минуле і те, чого ніколи не буде. Але мені так добре. Не думаймо ні про що) Такі барви усередині) Тобі завжди було від цього смішно) Як так, що усередині та й щось є) Мені зараз і саму забавляє це - я тебе розумію, як по-дурному виглядає усередині щось неясне і кольорове. Та нехай) Я ще така дитина. Та й буду нею) Просто поряд з тобою я щаслива) У сні) Обожнюю, коли ти мені снишся) Я прошу Бога про такі дарунки) Це все, що у мене залишилось)
Адже я навіть не маю права комусь розповісти про усе це) Всі думають, що мені все рівно. Що я тебе забула. Та нехай думають) Я все рівно знатиму, що у всіх обіймах у світі ти існуєш) Просто так мені сниться) Божевільна?) Може, трохи)
Але це сон) Хоч у ньому розслаблюсь і не думатиму ні про що.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375519
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 21.01.2013
Тихше, дівчинко. Вже не час.
Вже не можна трощити душу.
Вже ніколи не буде «вас».
«Ви» були. Він пішов. Він мусив.
Знаєш, дівчинко, вже пора.
Вже пора відучитись любити,
Бо у тебе ж душа – не вокзал,
Щоб там вічно шуміти, ходити.
Люба дівчинко, все мине.
Все переболить і затихне.
Після нього інший прийде,
І для тебе писатиме вірші.
Ти лиш пам'ять свою бережи,
Хай залишаться спогади ваші.
Та кохання із серця зітри.
Знаєш, дівчинко, це ж бо найважче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386742
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 14.01.2013
у вирі днів і слів -
відсутні обкладинки
без nota bene і полів
безколірні картинки
герой блукає серед прерій
наклад – єдиний екземпляр
автор залишиться без премій
сховає ручку у футляр
це ж я(!) залишусь сторінками
свого і вашого життя
з чорнильних літер стануть плями
замість полиць – сира земля
цитати- тимчасова вічність,
а потім- вічне забуття
герой полине в дійсність
назва якої – Небуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382783
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 14.01.2013
Хіба це мрія - вмерти від задухи, раптово?
Поступово
стаєш самогубцем, прихованим.
Подарованим
життям ризикуєш щоденно.
Натхненно
оспівуєш смерті примарну красу.
Прошу́́,
припини вже в’язати ті кляті вузли -
і живи,
ну, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387652
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 05.01.2013
замальовуєм ночі ранками
я ж вистукую слова в такт
замкнуті системними рамками
не пізнаєш мене на смак
зачіплялись,шпортались комами
розчинялась в панічний страх
залишались в словах оскомами
погляди ховала в очах
там як завжди ікси з невідомими
чи утримаю Нас в руках
і не стати просто знайомими-
перетворюсь у попіл,прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377614
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 05.01.2013
Останній… мабуть, останній, про минуле.
Дивно, а навіть не стискає грудну клітину…
Вихаркуючи залишки всіх цих спогадів рину
До завчасного завтра – життя без зупинок.
Деякі фрагменти: надособисте надбання,
Вони як кілком у груди і провернути. Тричі.
Душевний меморіал пам’яті жертв бажання,
Що насправді помирало від реалій страждання.
Стільки років квіти на мармур. Холодна плита.
Довгі промови про життя без сенсу і втіхи,
І незвично короткі слова - про вагомість буття,
Мета псевдо людей – іншим нам багном душу залити.
І своїми коротенькими ніжками, ступнями в піску
( а пісок – то для трагедії – він в’їдається в рани),
Псевдо люди – перевертні. В мить одну
Із живих – в мертві спогади, заради розправи.(або ж для забави?).
Сиджу. Палю в собі останній піонерський аж до неба.
Спогади кольоровим полум’ям.. такий сморід!
Помста самій собі… і за себе ( а коли вже відверто –
Без минулого – ти нуль.
А з таким минулим – до кінця не доходять.)
Там далі можна чекати світанки. Я знаю, я бачила.
Людям сняться кольорові сни про майбутнє.
Там п’ють запашну каву разом щоранку…
Там меморіал бажань категорично відсутній.
Останній. Останній, як роса на сонці випаровується…
Так дим вивітрюється після спалення травматичної пам’яті.
До здорових вас і натхненних - це ніяк не стосується.
Ритуал прощання з улюбленим болем за хвилину завершиться.
Наче смерть, воскресіння і незмінність – все отак разом.
В останнє передивляюсь кількість чорних дір в особистості.
Хтось назве цей вірш – результатом психічного стану,
А я це назву – вінцем змін, сьомим колом своєї сміливості.
Палає минуле різнобарвними спогадами аж до неба.
Дивна потреба. До самих таємниць душі цей сморід.
Помста самій собі за довіру,і коли вже бути відвертим -
То знай з таким багажем – зазвичай люди нічого не можуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387508
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 31.12.2012
А ти мабуть забула і як мене звати.
І навіть перестала в переходах впізнавати.
Вже зовсім не заходиш, не пишеш, десь блукаєш.
Чому скажи за обрій, від мене, ти тікаєш?
Заплутала думки всі, згубила десь рими
І не стоїш за плечима, як колись незрима..
Блукаю містами - шукаючи сліду
Прошу не ховайся, я ж не з цианіду.
Знайди мене знову, сиди на колінах,
Ти ж знаєш без тебе я гину у стінах.
Тебе тут чекає, як завжди - зелений
Я вірю, ти прийдеш, як опадуть клени..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383221
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 30.12.2012
троянди i будяки
безпораднi
бiлi бджоли
зими
на землю
впали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388753
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Дайте ще дощу!
Хвилинами чекання вбивається самотність
і вішається в відчаї на стіну,
Кривавими мелькаючи стигматами.
Заб’ється у конвульсіях і стихне,
Згубившись у безодні тих агоній…
За чимось недосказаним в погоні,
За чимось недописаним, як сон.
Я знаю
Вірю
Жду
І скірізь лиш Ти.
і кам’яні мости, хиткі, як правда
і почорнілий з горя небосхил..
а стомлена душа вже й не здригнеться
у гамівній сорочці каяття..
безглуздий день
змарноване життя…
а ти все ждеш
ти ждеш
бредеш по колу
ідеш –
біжиш –
і падаєш у бруд,
у відгомін дощів - міських приблуд..
і якщо хтось зламав твої кордони -
над ними вже святиню не зведеш.
І млосний день, скотившись за будинки
Мине безслідно
Безутішно
Марно..
Для всіх, хто вже позбувся глузду,
Одвічний вирок:
Назавжди й безкарно.
А ти все пальцем тицяєш у стелю,
малюєш те, що так і не збулося
під «місячну сонату» божевілля
і жовтий подих спеки у вікно…
І давишся вином своєї втоми..
І щось знайоме
дежавю
міраж..
і щось до болю зовсім не знайоме.
і у своїй фортеці… ні, в’язниці! –
В столиці, в клятоцегляному храмі
Потроху догниваєш
Не гориш
не сохнеш
І мимоволі чуєш в скронях пульс
Як відголос заупокійних дзвонів..
А ніч як пташка мертва на долоні –
І що собі захочеш – те й роби.
Лише не жди і не молись на того,
Хто знав, що вб’є, та навіть не хрестивсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335626
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 26.12.2012
Вже скоро осінь. Скоро, та нехай.
Вже скоро Ти. І хай не плаче небо…
Синіє прохолодою розмай,
А нам тепла, а нам ще літа треба…
Вже достигають стомлені вуста
Осінніх яблук, зніжених від спеки..
І сивий дим у небо пророста,
і знов з селом прощається лелека…
Вже сонце спочивать ляга лівіш,
Моїх світанків прохололи роси,
Печальний серпень, мов безглуздий вірш,
Так мляво натякає нам на осінь…
Ще сонце соком маже нам чоло,
Цвітуть останні проліски блакиті,
Та тихо вже вбирається село
в осінні шати, золотом розшиті.
Я простелю туманом вдалині
свою журбу, наповнену Тобою.
Самотні ночі, висмалені дні…
Нехай ця осінь стане нам весною!..
Нехай шумить молитвами дощу
передосіннє ледве хворе небо…
Я всі тривоги з вітром відпущу,
Я просто знаю: іншого не треба…
Вже скоро осінь… Скоро.. Боже мій..
Поки дощі не роз’ятрили душу,
Я в круговерті стомлених надій
Тебе, мов гріх, спокутувати мушу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358373
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 22.12.2012
Я - українка! Я донька народу!
Сягаю корінням глибин родоводу.
Де кожная пісня - душа ніжна щира
І де колисанка - матуся то мила.
Де вітер і поле - то чиста свобода.
Де карим очатам нема переводу
Де завжди із хлібом людей зустрічають
Де кожну людину за ближнього мають.
Де стелить барвінок свої ніжні квіти
Де кожен із нас вміє митті радіти
Де кожен калину за символ свій має
І де соловейко пісень нам співає.
Де колос пшениці і річка бурхлива
Відбилися в прапорі жовтим і синім
І де чорногузи у вирій літають.
Із тугою в серці свій дім залишають.
Де кожен воліє із нас сильним бути
Де кожен бажає і щастя відчути
Скажу я вам чесно - такому народу
У цілому світі нема переводу!
Бо ми українці - козацькая слава,
Бо ми українці - прекрасна держава,
Бо ми українці - ми нація світу
Я вірю, що будем щасливо всі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384680
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Людина посмішка блукає по землі
Людина посмішка не плаче у вісь-ні
Вона дарує всім якісь листи
Комусь хороші а комусь дурні
Вона являється хоть раз в житті
Вона всміхається і сумно на душі
Вона торкається до шкіри і тікає
Й ніхто її у вічі не впізнає
Ця посмішка є символом дороги
Ця посмішка є символом журби
Вона всміхається й показує минуле
Яке прожив, у марні ти роки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379293
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Не буває нас. Що не кажіть, - не буває -
Голосіння думок через милі снодійного.
Одностайно йдуть люди і позіхають,
Ну а я третю осінь не сплю, як не дивно.
Застібни-но пальто і не посміхайся,
Бо так хочеться ляпаса, знаєш, дати, -
Біля скроні вдесяте покрутиш пальцем
І нічого на це не захочеш сказати.
Ну а я обернуся й присяду тихо
На занедбану лавку у парку, скраю.
Третю осінь дивлюся на кляті вільхи,
І вони вже давно не такі яскраві.
Третю осінь. Не сплю. Не плещу в долоні.
Не кидаюсь речами у голі стіни
Третю осінь. І листя руде і червоне
Надає менше барв для мого божевілля.
Менше фарб, менше звуків і менше мряки
Начебто все застигло, чи застигає.
Говорю це – і все ще не можу спати,
Третю осінь. І ти не відповідаєш…
То ж мовчи. Сиди тихо, не посміхайся
Й я додам, майже в соте, що всі ці люди
В своїх рухах і жестах лише обманюються,
Бо ж як їх, так і нас, не було і не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365664
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 11.11.2012
я хочу написати про тебе
поезію
я хочу накреслити про тебе
графік
я хочу намалювати про тебе
карту
але
я настільки добре тебе не знаю,
що можу лише вистукувати
на клавіатурі
ритм моїх думок
про тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373743
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Та я не віддам тобі своє серце
І не пущу тебе в свою душу.
Я не віддам, бо воно розірветься,
І не пущу, хоч здається, що мушу.
Ти викрадач мого спокою нині,
Ти писанкар мого світу сьогодні,
Ти розібрав би мене на частини,
Та клявся у щирості напередодні.
Ламати, міняти, робити шаблоном,
Мої почуття прагнеш ти мимоволі,
Та серце моє - наче море бездонне
Штормів і вітрів, що гуляють як в полі.
І я не віддам тобі своє серце,
Та, може, впущу тебе в свою душу.
Хоча...Ну й нехай. Хай воно розірветься,
Хоч тільки на мить і здалося, що мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371970
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Упали спогади в портрети,
Лиш їх з любові залишу.
Старі запилені макети
Я подарую стелажу.
Любов сангіною з ескізів
Давно утратила вагу.
Ніяка в світі експертиза
Коханню не верне ціну.
Затерті часом сірі плями
Колись були твоїм лицем.
Розкішні кольорові гами,
Штрихи звичайним олівцем -
Тепер це просто мазанина,
Пробрався в контури туман.
Півтони перелізли в тіні,
А замість посмішок - обман.
За перспективу щастя миті
Перетворилися у фальш.
Міражем спогадів сповитий
Кохання стертого пейзаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335944
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 14.10.2012
Пахне кава терпкими словами,
Пахне згірклим світанком осіннім,
Пахне мо́роком сизих туманів,
А ще небом: таким світло-синім.
Вона мовчки холоне, без болю.
Тихо стигне, на когось чекає.
І так часто буває з любов'ю:
Вона просто стоїть й остигає.
А від кави йде спогадів запах...
Чи то спогади кавою пахнуть...
Ми цю терпкість залишим на згадку.
Ну а решту - відправим на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272552
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 06.10.2012
Подих гарячий на склі малює
Ті візерунки, коханням що звуться..
Сонце усміхнене, вмите снігами,
Цілує: хати, людей, дерева.
Хмар попелястих зграї, із сумом,
Згадують зиму й чекають літа.
Вербові віти пісню співають
Вітрові з гір, що приніс запах рути.
Той, хто душею разом з весною,
Проліски бавить кольором неба.
Подих гарячий на склі малює
Те, що ніколи не стане коханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255118
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 30.09.2012
Пелюстки сонця падають на плечі -
несмілий дотик вересневих губ.
Повз нас несуться вогники малечі,
замерзле літо тулиться до клумб.
Йдемо в метро, наздоганяє вечір,
ось-ось позаду захід обійме,
раптово так і трохи не до речі,
мою торбинку нести забере.
Ще не почата вітром колотнеча,
завмер в повітрі золотавий вальс.
Пелюстки сонця падають на плечі,
мов в поцілунку, зупинився час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366958
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
ось так
із кожним рухом стрілки глибша ніч
тіки так тіки так
почути в останнє слова пітьми
механічно
моє серцебиття у такт
тік так тік так
із кожним рухом заплутавшись сітями
у мене на руках час помира
стихає пульс розчинений у тиші
очам ввижається стара
молодості попіл шука між тріщин
кавове безсоння рух остаточно зник
і вже дитина з підлоги підійма
зламаний годинник
говорить голосом моїм пітьма:"...
22.05.11. 04:09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260964
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 28.09.2012
Ти любиш грати сірниками,
при мерехтінні нічної лампи.
Складати тайні криптограми.
Палити їх, ламати навпіл.
Тримати вогник до кінця,
а потім дмухати на пальці.
Допити каву до денця,
де гущина пророчої субстанції
тобі віщує самотні будні,
холодне сяйво Водолія.
І день у день твоє майбутнє,
як той сірник в руках зотліє...
Чи вже спалити все дотла,
що ледь жевріє блідим тлінням.
Але минуле, чорне як зола,
бруднити буде твоє сумління...
В твоїм єстві палка пожежа,
і навіть погляд обпіка,
і знов в твоїй руці, бентежній,
самотній вогник сірника...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367079
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Герой, що належить не моїй сваволі.
Візерунки карбуються, розбивають ущент.
Мов довічне прокляття, що довірено молоді,
Слава гордощам! Ось, де він, мій постамент.
Стискає в долоні, надалі вже вільно.
Вже крайнощі, мов онімілі арешти,
Стріляй! Розпочато сезон божевілля!
Незалежність гартується вадами вперше.
Боли! Коли не довірятиму миті,
Віддатись вразливо – чомусь не близьке.
Не помічай слова ці, фальшем оповиті.
Саморуйнація приховує гірке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365394
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Шумить ріка, закутана ув осінь,
І сонце сипле стежку золотаву,
І косарі траву пахучу косять:
Все потопає в осені заграві
Млосній.
Розкішні коси втопленого гілля
Такі зцілющі в самоті,
Мутні і вільні
Тануть у воді
Повільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362811
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Вся тремтіла, неначе свіча,
Коли він доторкався плеча...
Сильні струмені вдарили тіло,
І всередині все закипіло...
Все пливло вдалечінь... Манівці...
Він тримав її руку в руці,
Дотик пальців повторював ласки
У обіймах жаданої казки.
Розгойдалася пристрасть в цю мить,
І нікому вже їх не спинить.
Загорілися глибоко очі,
Проковтнув поцілунок гріх ночі... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364869
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Засмаглий вірш від пройденого літа,
Доповнений осінніми дарами,
І різнобарв’ям світиться палітра,
Повітря вже формує орігамі.
Згори обіднє сонце пестить щоку
Своїм теплом, так ніжно та несміло,
І почуття від дотику глибокі,
Засмаглий вірш пронизує все тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Буває, примаришся зрідка,
Торкнешся крильми долонь.
У білому - наче квітка.
В червоному - як вогонь.
Сидітимеш край веранди
У смуткові срібно-тугім.
І білі, як сніг, троянди
Цвістимуть в волоссі твоїм.
А часом, нежданна, стосила,
ввірвешся в заснулі думки -
і впадуть на білії крила
червоні, як кров, пелюстки.
Запалиш мій Всесвіт. І дива
того тобі зовсім не жаль.
Але на очах так зрадливо
блищатиме срібний кришталь.
І горда, вертаючись рідко,
береш моє сонце з долонь...
Приходиш ти в білім - як квітка.
В червоному - як вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364347
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Я забуваю все і я не помічаю,
Як час зникає поміж спогадів моїх.
Стою на місці, бо шляху не знаю,
Не розумію я безглуздих задумів своїх.
Вдивляюсь в кадри чорно-білого кіно
І вгадую слова по рухам губ німих.
Я свою роль у ньому вже зіграв давно,
Я став в шеренгу глядачів сліпих.
І чую я із глибини віків,
Коментарі забутого життя.
Записую не бачучи рядків,
Не розуміючи чи автор цього Я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294920
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 14.09.2012
Настав той час, коли дороги мали розійтись,
Тобі наліво, а мені направо.
Сто довгих зим, як вітер пронеслись,
Усе життя в очікуванні, браво!
Пройшли роки і ми вже зовсім інші.
Ні ти, ні я. Ми не залишились собою.
Здається, що пройшла між нами вічність.
А час ішов собі мрійливою ходою.
Так неквапливо задивлявся в мої очі,
А я знайшла когось, щоб жити.
Простояли в обіймах ми до ночі,
Щоб вже ніколи "Нас" не загубити.
Неначе пролетіла поміж нас комета,
Пришвидшилось твоє серцебиття.
Колись ти бачив у мені незграбного поета.
Тепер я - сенс твого життя.
17/02/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357931
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 07.09.2012
М’які подушки
та тверді гонорари –
мрія поета.
Роки минають.
Диванчик просиджений.
Треба вже новий.
Безглуздо громадився
втомлений досвід.
Назад не притулиш те,
що вже відмерло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254440
дата надходження 17.04.2011
дата закладки 07.09.2012
Дід, батько і син руки в труси засовують і на який наслідок ти себе закодуєш, такий і отримаєш. Кожен з родини отримає свій наслідок від дії з трусами.
Паразити свідомості, біси, одержання і контури мозку – це одне й те ж саме.
В мавпу якось Бог вклав людину і видихав, а людина вдихала. І дав Бог – коли йдеш по головах, то знімається енергетика на користь того, хто постраждав.
Життя на фізичному плані означає те, що в душі. Пірнання у діяльність чи позбавить від психічних розладів? Якщо навіть хочеш зробити більше, ніж тобі долею призначено зробити, то буде простій, перепони і втрата часу.
Пофіґізм – найвища цілеспрямованість. Смерть насправді – вид божевілля – одна бабця листа в редакцію відписала, буцім неї вбити хочуть, всіх підозрює, не знає, як і вмерти:
– Життя, мої діточки, тоді проявляється, коли після того, як вас люблять і в молоці купають – із сокирою кидаються.
Теоріями Коперника, Дарвіна та великого вибуху по досі керуємося, коли знов це надокучливе питання приходить – хто я? Крішна відмовляється вірити тим, у кого серце від розуму неочищене.
Після вольового зусилля справа сама котиться в площині твоєї долі частіш за все. Аби почав робити, що тобі подобається, а потім з’являться інші справи. Негативні мислеформи тільки можуть завадити дії бути. Люди схильні домінувати: спочатку все зроблять, щоби ти діяв відповідно до їх примх, а потім пояснять – ти сам володар і себе і своїх дій і долі. Вольовий оптимізм відриває негативну думку від її коріння.
Хаос – це любов, а його бояться. Як би батьки не тримали дітей біля себе – однак від дому підуть так само і Сонце землян не втримає. Але люди звикли до дому рідного, проте можна запідозрити, що може трапитися так, що розтринькавши запаси, призначені для міжпланетної міграції, люди опиняться в стані, коли змушені будуть через прірву колективного безсвідомого розчинятися у чорній дірі космосу.
Люди – наполовину з аномією, наполовину з анаклізією. І ті і другі не знають, які причини призводять до атараксії, які до астенічних чуттів. Спочатку старіє дійсність, а потім той, хто цю дійсність сприймає.
Питання роблять проколи в енергополі людини. Береш афоризм або істину, вставляєш туди своє слово і виходить новий афоризм, істина.
Відчуваю інтактність пріонної частини молекули. Здається, почалася пріонізація білків – головне в пізнанні чуття.
Хто не вивчають людей, ті стають озлобленими. Хто не вивчають себе, ті стають схожими, як мурахи, одне на одного. Канонізувати в святі треба тих, хто вміють сигнали, які поступають із зовнішнього крізь психо у внутрішнє не тільки ідентифікувати, але й вміють сигнали негативу перетворювати на позитивні з подальшою еволюцією психіки в бік тотального перетворення всього, що потрапляє на перевірку до нейронів мозку крізь органи чуттів як позитивне. Інтенсифікація нових дій, еволюційне айкідо та вольовий сміх – техніки практичного здійснення оптимізму. Щоб вилікуватися тим, хто з ковіньками, треба їм викинути ковіньки, встати на ноги і піти.
– Я знаю, як стати безсмертним!
– Я тобі не вірю!
– Я тоді тобі не скажу!
– Чому?
– Бо треба вірити, щоби стати безсмертним.
Час створюється рухом живого. Не вір тому, у що легко вірити. Свідомість – як матриця, основним складником якої є любов. Всякі складники свідомості мають свої складові, які взаємодіють зі складовими інших складників і створюють нові складники.
Хто з особистостей не відчували незручностей в материнській утробі? В час післяутробного життя захоплюються перепрограмовуванням інших людей на усвідомлення дійсності як свободи, але часто таких людей переслідують та вбивають, бо не змогли нав’язати їм своєї моделі скованої поведінки, яка відображена в законах, конституціях, релігіях. У людей вуса виростають, а вони продовжують жити з внутрішньоутробним відчуттям скутості, якоюсь нібито формою клаустрофобії. Бояться тих, хто не бояться. Земне життя – це внутрішньоутробна цивілізація – і переміщуються всередині механізмів і по квартирах розселилися. Чим частіше використовуєш слово «треба», тим сильніше обмежуєш уяву. Чим старший представник внутрішньоутробної цивілізації, тим більш схильний докладати зусиль, щоби молодші мислили так само, як вони, бо тільки зі збереженням загальноземної утроби пов’язані їхні сподівання на позатілесне існування. Таке враження, що Земля тільки викиднів і народжує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360605
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ми кохалися на дні Тихого…
Пропливаючи поряд риби витріщалися відкриваючи роти.
/Нам було не до того/
Смертельно не вистачало повітря
Проводячи долонями по шовковості твоїх стегон
Я шепотіла «Моя Ліліт»
При кожному поцілунку усвідомлюючи
За що Він вигнав мене з Раю…
Після зморено – тиха ти пила
Гірку каву з моїх долонь, («твоя любов робить її солодшою»)
Притиснувшись до моїх грудей
Співала ритми моїх важких думок,
Поки я дихала тяжким димом.
Тішилася вдивляючись в моє обличчя
Розгладжувала пальчиками складки навколо вуст
(«Про що ти думаєш?»)
То вже було десь на дикому острівці під солодом
Зеленої луни /ревнощі якої відлунням били хвилі/
Розсіяно пестила твоє волосся
Ти вся була чуттєво – дика
Кішка, яку ніколи не відтворила б інша…
____________________________________
Ненавиджу ранок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358758
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Йому дорікали в чесності, небезстрашності,
Безглуздості ненав’язливих карм і правил...
Йому говорили: позбудься уже домашності,
Бо вмреш тут, у ліжку, обкладений фільмокавою.
Йому 25, він втомився ковтати з відчаю
Холодну і білу, що робить його недоумком...
Нічні пиятики ставали дедалі рідшими.
І врешті погасли на стадії «біль приховано»!
Байдуже чомусь, що самотність в обіймах стиснула:
Вона не відпустить, та йти уже, мабуть, нікуди.
Ця вічність в сльозах, що здавались доречно кислими
Вбирала слова, і ховала думки над «Ніконом...
Тут знову без шансів: в цих стінах безодня крилася -
Фортеця думок і в’язниця сумного фатуму.
Тут все надихає, та тільки б йому хотілося
Купити кота, чорно-білого і окатого.
Вчувати ледь-ледь вечорами холодно-свіжими...
Коли на плиті щось незвичне тихенько вариться,
Як тишу кімнатну солодко так пронизує
Глухе муркотіння ще сонного вже товариша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358578
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
На місто мрій, зіжмаканих в кишені,
зраненька Бог пустив найперші сльози.
Танцюють парасольки - навіжені,
Заточується дим в чиїсь легені,
По закутках зашиті прокажені,
У місто заповзає осінь.
Так ледь помітну сивість на волоссі,
так між хористів чути безголосих,
так взуті подивують босим,
так на полях впада колосся.
Коли геть-чисто не кохають,
Це як зумисно уникають,
Стоїш над прірвою - штовхають,
і все з усім переплелося...
............................................
У місті осінь не чекають,
У місті
не чекають
осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354488
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Ще б раз вдихнути твоє божевілля.
Лише раз поєднатись. На вік.
Нездійсненне, мрійливе похмілля,
Наш грайливий вальсопотік.
Прихилитись до твого безмежжя
Любові, ніжності, чарівноквіття.
Розквітлі маки - липня пожежа,
А для мене сонця суцвіття.
В обіймах міцних твоїх потопати,
Проживати солодкі хвилини,
У лоні твоєму навік засинати,
А в серці гарячім зігріти родину.
І нехай я для тебе комашка,
Чи, можливо, дрібненька тварина.
Без підтримки твоєї так важко...
Я люблю тебе, Батьківщино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350982
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Гірка, ніби кава, темна, як нафта, примарна, як глобуси,
Брудна, як білизна вчорашня у кошику з-під самоти, -
Терпне за вікнами сонних і кволих автобусів,
Рве темну сукню маленьку на марлі і на джгути…
А в Нью-Йорку світанок, а в Лондоні чорно і хмарно ще…
(от, коли б доповзти до нори у маленький жовтавий мішок )
І комусь вона доля, комусь вона куля, комусь вона кармище,
А комусь вона сіль, а чи білий, як сніг порошок.
І нове чи поношене жме, і між ноги чи в голови....
(Затремтить кошенятами сонна весна не туди!)
…Краще різати плоть, ніж рубати вугілля чи олово,
Краще пхати джгути у тіла у дірках від руди…
А гірка, ніби кава, і темна як нафта попадає в карти,
У брудні, як білизна у кошику з-під самоти…
У Нью-Йорку світанок, його випускають з-під варти,-
Аж сміються коти, аж тремтять небеса, аж вирують світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349577
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
"Спекотно сьогодні..."
"Так, спекотно." -
Пробурмотіли дядьки з екрану.
Як невблаганна
тепер погода.
Якби ж то виписать їй догану?
Сидіти кепсько,
стояти важко.
Смердить в автобусах до авралу.
Чим тепер дихати -
перегаром?
Ядучим потом тієї кралі?
Роздітись до гола?
як еротично.
якби ж то шкуру легенько зняти.
я закохалася
у вітрище.
Візьми мене! не залиш здихати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345455
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Щоденна напасть водяна,
Згори барилом по землі потоками.
На небі колобродить ,блискавиця вогняна
Наввипередки, з громом ,по-між хмарами.
Стихія в піджмурки із сонцем,та вітрами,
Так насміхаючися вириває двері, рами.
Як паперові, стріхи і дахи піднявши,
Із тріском, стогоном дуби столітні поламавши.
У пошуках яскравого проміння,
Вдивляєшся угору з розумінням.
-Усе те, нам за щось!- то для повчання...
Природа людям повертає без вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343535
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 24.06.2012
горло чорного пса..в сні..
емоціональна лабільність..в реалі..
нагляд лікаря? невдячні звірі! то не серйозно. бо не в стаціонарі.
далеко за північ. очі втомленого таксиста.. [пса?]
кохані сестрички. то важливо.
поранені лапи. дурна посмішка.
хтось каже, аби не спинятись.., аби встигнути записати думки.
голограма всесвіту жива. ніч. пуста. і звуки серця. хай він пройде швидше. час. хай прожене пса, з тим порізаним червоним горлом. то страх.
і нехай там, далеко, все буде добре - звідти є обіцянка.
ходи? будемо їсти всі сонця..? заберемо собі, в великі банки, пів всесвітнього повітря. жени мій всесвіт. бери мене.
нехай співає день. і дай мені себе, аби не пусто.
але не Ти.
Ти спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330651
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 23.06.2012
Р.М.
мій персональний сорт героїну (тільки максимум, чистий)
я тебе хочу з"їсти (так хоче морозиво часом дитина)
ходити у твоїх сорочках і варити тобі чар-зілля у кавнику
(ти мене пів життя чекав, сам не знав, що чекав таку)
згвалтувати тебе посеред площі Ринок
знаєш, я чхала всіх твоїх Оль, Іринок, чи хто там у тебе був
я для тебе (усе, що хочеш) 27 годин на добу
77 секунд на мить... так буває, коли від пальців твоїх в голові починає блискати і гримить...
так перед грозою гримить...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345333
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 23.06.2012
там, де час подолав мовчазну круговерть
і де ріки сплітав дикий вітер зустрічний,
там, де ти, милий мій, продавав мою смерть,
щоб ми жити лишились навічно.
човни днів пропливуть, оминаючи вир
і пісок побіжить крізь долоні.
тільки ми. Тільки Стікс і пустир...
я впізнала тебе у Хароні.
ми ліпили себе із цукру й сміття,
ми ліпили свій світ із глини і гриму.
тут задарма так просто віддати життя,
й ти поставив моє на вітрину...
переправу завершено. Це долі знак!
ми пройшли усі кола, де душі згорають.
Щастя є...й несподівано так
інший берег обернеться раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345725
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Скільки йому?
На вигляд років
П’ятнадцять.
Закутаний у сонний
Смуток,
Ще такий малий,
А уже має трохи
Зморщок
На обидвох щоках.
Малесенькі сірі
Зморшки,
Котрі ховають
За собою
Ямочки.
Він вірить,
Що знайде сенс,
Що хтось знайде
Його,
Але ямочок вже й зовсім не помітно,
Тож, мабуть, він
Все ж залишиться
Самотнім старим підлітком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323968
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 18.06.2012
Фіолетове пальто.
Без підкладки.
Снігопади.
Спогади, Мости. Авто.
Білих крапок міріади.
Холодно.
Щипа думки.
Затрималася на краю
Понад березнем ріки біля виходу
Із раю…
Видих міста по щоках.
Білий шарф і рукавиці.
Лютий впав.
Розмився в прах.
Хто помітить у столиці?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344661
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
...кожен другий тепер якщо не геній то душевно хворий
стомлене сумління не спить і щось завше нотує
я часто бачу уві сні розкішне зелене поле
і ми разом по ньому мандруєм ...
а сьогодні я пізно ввечері виходила в місто
вдивлялась у сутінки наче в чужі невідомі широти
життя так стрімко почало набирати сили та змісту
і так буде тривати допоки
ти торкатимешся своїм поглядом моєї шкіри...
так відходять жалі опускаючи голови на стомлені руки
із серцями притихлими в жменях ховаючи зерна розбрату
часом здається що на душі висить тонна пилюки
від чужих сновидінь
і якщо ти сповідуєш тільки цифри та дати
віра твоя мертва гливка та холодна глибінь...
і не треба стіни за якою ховають безсилих
не треба чекати допоки завтрашній день
стиглий пагін до землі прихилить
щоб легше дістати плоди
своїх звершень мрійливості в замкнутій ночі
неминучість утоми сповідують очі жіночі
спокій рве сухожилля ілюзій твого часу
і залишають на лобі холодний піт
сни
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 11.06.2012
Тиша,
Котру не розібють гарячі зітхання, придушені стогони, щирі зізнання.
Тиша.
Кришталево прозора. Без болю й страждання.
Освячена тиша. Без німбу кохання.
Вона не надломлена ломом чекання.
Вона необтяжена болем прощання.
Вона не жадає чийогось прощення.
Вона щогодинна, постійна, щоденна.
Вона не сміється зловісно й єхидно.
Вона не торочить, що скоро набридне.
Вона не просовує кігті у душу.
Коли потопаю, не тягне на сушу.
Вона наче рідна. Її я чекала.
Коли дочекалась, любила й плекала...
Тиша.
Навіщо розбив її знову безжально.
Тиша.
Зруйнована тиша... твоїм існуванням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287490
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 11.06.2012
Проливаюсь на долоні скуйовджені,гіркими ,анабіозними
думками, які не хочеться чути а ні на мить,поломані стебла волошок,
биті керамічні вази спогадів,в обличчя з розбігу
бринять в голові дзвінкими звуками до тупості,перенасиченості.
Не хочу бути ,просто бути ,не знаю…котяче серце скрипить
І томиться в мені ,чи я помиляюсь…це просто моє ПМ.с
Потік думок як макіяж на фарфоровому обличчі китайської ляльки
слідами від списів що застрягли між ребрами ,іїїїїї
складами,НЕ /НЕ ДО /литими НЕ ДО відчутими
відчуттями від яких лише подряпини на ключицях
від твого ім’я,чи псевдоніму,і від тебе в собі.
Сприймати ,марити тобою,
розсипатись галактично на мікрочастинки
це як хороша доза гормону ендорфілу
в ранковій каві з шоколадом на обдертому підвіконнику бажань
була…
я ..я огорнусь пір’ям білих чайок ,зігріюсь
тими думками і приступами римо токсикозу
що і по досі плавляться в мені рідким парафіном емоцій,
що стікають в брудні ріки Нілу
і стрягнуть морськими зірками на дні каналізації
Спазмують думки від відсутності аналгетиків…
Я могла бути правдою. Але нажаль не така.
Я лише дратівливість
відчуваю...перевідчуваючи…перенасиченістю думок
Або недооооо /до тебе/_____недовідчула
Хмари плачуть крихтами рожевого бісеру
а я плачу тобою…плачу м’якими наголосами
і знову,ти
ти
ти
це все моє ПМс,
я заблукала в собі
втрачаюсь
із мелодією сприймається/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340501
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 06.06.2012
" Армагеддон був учора"
Генрі Лайон Олді
Світ – як жертва у зблиску леза;
схлип сансари, чиї колеса
мелють, збурюють вир шалений,
мішанину мішур, мішеней…
Чистих душ замутивши плеса,
лине привидом безтілесним
грізна леді залізна Калі.
День в оскомі та ніч в оскалі –
все для тебе, людинозвіре.
Із чиєї лихої віри
і смертельних заклять на сталі
карцинома душі настала?
Замість усмішки – вищир вовчий.
Чи була там колись любов? Чи,
оминувши пости й паролі,
озоветься фантомним болем
десь у грудях, мов давній злочин,
мов забута молитва? Мов…чи,
не блазнюй і не плач картинно.
Гільйотини і карантини
вже відтак ні на що не вплинуть.
Сходить в небі зоря полинна.
Де Пречиста, а де – причинна?
Ешафот. Ще одна сходина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316493
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 06.06.2012
створювати ауру навколо твого ім'я жовтим маркером,
сіткою подряпин доводити власні пошуки,
до кошика обережно складати якісь зізнання
і вірити, що все це безперечно востаннє.
в тобі розростаються пагони мого сумління,
хтось чинить раптові смерті люстерок.
виглядаєш занадто живим із моїх істерик
і далі провадиш про те, як обманюють жести.
я хотіла пронести в собі твої тихі бурі,
малювати емблеми чекань і котячих лемурів,
замикати казки в браконьєрські сіті
чи плекати словами твоїх фаворитів.
а ім'я огорнулося жовтим німбом,
ніби нас не було і до з'яви зосталось мало.
відшукала гостинність в покинутих ним кварталах,
зустрічаючи ранок сіллю з хлібом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342248
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Перемела стежки, долину,-
Промчала віхола шпарка,
Он горобців на горобину
злетіла зграя гомінка,
Навколо срібло дивовижне
Іскринками чарує зір,
І урочисте все, і ніжне,
Мов нареченої убір!
Стоїть на килимі пухнатім
Сосна в кожушанці новій
Дивується раптовим шатам
Верба в хустині сніговій,
Ловлю долонями сніжинки,
Немов у зоряному сні
Зима змальовує картинку -
Застиглі мальви на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303538
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 06.06.2012
"Xрани Вас Бог от слепоты
И от нежданного прозренья..."
О.АРЕФЬЕВА
__________________________________
...сховай під підкладкою свого черевика аркуш на якому
викарбовані магічні руни
нам треба втікати мерщій від любові якій ніколи не стати правдою...
бігти через час через відстань щоб зупинитись і відчути
ти уже так далеко що волею-неволею стаєш зрадою...
щоб отримати право на ще одну вічність достатньою відпустити
вчорашній день
я боюсь втратити навіть цю холодну прокляту зиму
для якої моє серце - мішень...
головне не дивитись на життя крізь прорізи твоєї присутності
головне знати міру кожному щастю і впевнено покидати
порожні перони твоєї відсутності...
знаєш
саме так можна навчитись мистецтву безболісно вбивати...
слухати важче насправді аніж говорити
серце занадто мале щоб ми в ньому могли розминутись
і тиші тьм*яніють колорити
дай мені землю від якої я б могла відштовхнутись
у твоє небо
і якщо я не дай Бог
виберу невірні маршрути
пообіцяй що ти зможеш мене
у собі розірвати на шматки
викинути
і забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311641
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 02.06.2012
перенаселення теперішності,
рівно стій, простягаючи своє ім'я.
моє Я піднесене до беззвучності,
з найтихіших режимів гучності
виповзають ловці наших снів.
стрімголів до кутків обезлюддя,
де раптово вмирають всі судді,
мов на знак, що і нам не туди.
ти куштуєш пробачень плоди
і вмираєш в бою надто чеснім.
я із креслень твоїх оживляю сади
та сама в них уже не воскресну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340085
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 02.06.2012
Ще зранку хвилювався камертон,
І серце не співало а капела,
Пів дня душа дрімала в унісон,
А за вікном на скрипці грав чавела…
Крутило кості, ломило тіло,
Тривожні звуки заповзали в душу,
На небі враз загуркотіло,
І хлинув рясно з неба дощ на сушу…
Барометр мені зовсім не треба,
Тому що я дитя Землі і Неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340839
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 02.06.2012
Тобі не дістатись до моїх сердечних глибин-
Мій панцир міцний,тож зусилля даремні.
Я склеїла серце своє колись з мікрочастин.
Зрослося,здається.Та б'ється непевно...
Тобі не ввійти в мою душу.Зачинено.Стоп.
Я боюся,зайдеш і натопчеш слідів.
Не кажи,що буде не так.Вже було стільки спроб...
Натопчеш і скажеш:я цього не хотів.
Тож не стукай в ці двері-ти гість тут непрошений.
І непрощений мною-сьогодні я зла.
Гарні згадки про тебе-пилом припорошені.
Ти забудь,що у тебе колись я була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341350
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Плюс на мінус - буде мінус,
Мінус на мінус не буде плюс,
Пити налив і здуваючи піну,
Майже самотній із себе сміюсь.
Полюс один, полюси є холодні,
Знав би тікав, кругообіг шиття,
Що ми поїли, що стали голодні,
Віником знову сортую сміття.
Болю нема, це не біль, мої ноги,
Йти не дає, я стою, і мій ліс,
Дерево сохне з моєї підлоги,
Трохи квадратні є рухи коліс.
Пролісок квіткою буде зимою,
Я позриваю, красивий бур’ян,
Може і боком, зігнувся спиною,
В космос лечу я останній з землян.
Голосом тихим, не чули ніколи,
Тут, хто спитає мовчіть і замки,
Ключ ремонтує здоровому хворий,
Ваші думки це не ваші думки.
1.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341326
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 31.05.2012
СПОГЛЯДАННЯ
не плач, не клич і не гукай,
мій телефоне.
сідає Сонце.
Неповторність.
ЛОГІК
сказала інтуїція: «Дорога…»
ти відмахнувсь: «Нікуди я не їду!»
поїхав інший
і розбив твою машину.
НЕУВАЖність
ЗРАДА
ти ворога простив і пригостив.
віддав сорочку.
голодна й боса вмерла мати.
Гординя.
ПРОЗРІННЯ
…а ти не СТАРШИЙ кінь.
ти взагалі не кінь!
ану, кидай повіддя!..
Самозванство.
ПАСИНКИ
з капустяної ніжки –
п`ять зав`язей неповноцінних…
Княжий розбрат
МИ З ФРОМОМ І БАСЬО
волошки в полі обіч небокраю.
ніхто не бачить їх.
кожна окрема квітка
цвіте з достоїнством,
радіє повноцінно сонцю,
не знавши, що не визнана людьми.
найбільший подвиг –
Особистість.
26.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339976
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Спорожнілі трамвайні колії,
П'ята ранку в синьому Львові.
В тих очах забагато болю,
Щоб на денці знайти любові.
В тих очах небо надто високо,
Щоби пляму на них спокусою.
Просто йди. Не лишай записки,
Не руйнуй світи землетрусами,
Не пиши на зап'ясті літери,
Будь навіки і йди безболісно.
Лікуватимем наше літо
Анестетиком на прополісі,
Будуть падати зорі в решето,
Буде солодко до нудоти...
...Знаєш, справжнє кохання доти,
Доки очі не брешуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.
...В нього зв’язані руки. Тепер воно гордо мовчить,
Як нестримна жага по калюжах крокує врочисто.
Хтось стоїть на узбіччі. Він блискавок ніжність забув.
Тих сяйливих і згубних, що манять кудись невловимо.
Замовляннями – вогкість. На дихання й ритми – табу.
Я стояла би поряд, та хтось мене вдома затримав.
Там, де світяться вікна вечірнім відлунням кульбаб,
Неприручений дощ не спиняється. Вище і вище.
...Я із тим, що стоїть на узбіччі, напевно, пішла б,
Спостережливо дивлячись в очі розхристаним вишням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338781
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
По пальцях струмом на дотик шкіра.
І слів нанімо кривавих тавро.
Я шаленіла на рівні тіла.
На рівні серця збрешу всеодно.
Вразлива самотність пече у грудях
Сполохана твоїм тропічним теплом.
Ти просто змовчиш укотре на людях,
Стинаючи віру мою, мов серпом.
Впиваючись палко губами в серце....
Впускати у себе... Тримати в собі...
Моїх окулярів розчавлені скельця.
Я просто не бачу розплати в тобі.
Тілами стинати кордони між нами....
Ламати причини моїх нарікань....
Вивчати всі родимки,лінії,шрами...
На піку оргазмів шукати грааль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304472
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 20.05.2012
Коли в саду волочать леви сумовиті
Бідарку зі старих кохань,
На вежі вуглики очей моїх жадань
Спостерігають, сумовиті,
Бідарку зі старих кохань.
В обвитий вервицею звабний силует
Грудей цариці – злотий встромлено стилет.
Незрушною гримасою омфалу
Глядить Горгона на червоній плоті валу.
У торсів, знесених на чорний постамент,
Відбиті руки – Афродіти рудимент.
Волочить, за густе волосся, ззаду,
Криваву голову, жорстоко зжату,
Іродіада.
Руді герої, вогняні кущі з легенди,
Злягли! – під кришивом чи сфінкса, чи горенди.
Де перламутр ночей і мармур вечорінь?
Втекли – на чорний схід ранкових погребінь.
О де Персей і той сліпучий василіск,
І закривавлених мечів пекучий блиск?
Де юних лотосів цілунки і дарунки
Жінкам – де розкіш квітів і пісенні трунки?
Де ті обійми чисті, у безсмертнім сні
До ликів схилені, у сонячнім огні?
Де ті коханці в сяєві судомних жертв
У вечори п’янкі в саду, де править смерть?
О, там, де леви сумовиті
Везуть бідарку зі старих кохань.
Удаль з очей моїх
Від урочистих спогадів гірких,
Із саду втрачених жадань.
Чи до пустель, чи до магічних сфер,
Чи до боїв, чи до печер,
Чи до руїн, чи в забуття миттєве:
Куди він прагнув, хрип отих рудавих левів?
Куди ті леви волокли
Утому лап і сум очей:
Чи до вигнання волокли,
Чи до смертей?
Палає небокрай над містом величезним:
Дахи, палаци і мости в огні;
Наскрізний чад міський пластом кремезним
Затьмарює сузір’я мовчазні,
Завмерлі в неба глибині;
Заводи тчуть тканину стильну
Із мар – що стане безкінечністю й життям
Удень! в підвалах ніч сортує крам
І випікає хліб із кістяків могильних;
Усесвіт, виснажений хвилями морів,
Розпродається з банківських столів.
І потяг, летячи зі свистом,
За вікнами у маячню зливає місто.
Чи до безумств, чи до магічних сфер,
Чи до руїн, чи до химер,
Чи до смертей, чи в забуття миттєве:
Куди він прагнув, хрип отих старезних левів,
Коли вони із саду мармурів урочих,
Від лагідних дерев під балдахіном ночі,
Поволокли крізь юрми, сумовиті,
Туди – на площі, чадом оповиті,
Із саду втрачених жадань –
Жалку бідарку тих кохань?
***
L'ANCIEN AMOUR
Dans le jardin, où des lions mélancoliques
Traînent le char du vieil amour,
Mes yeux ont allumé leurs braises sur la tour
Et regardent, mélancoliques.
Traîner le char du vieil amour.
Des chapelets de seins enguirlandent le bord
Des seins de reine, où sont plantés des couteaux d'or.
Le sourire des Omphales, qui plus ne bouge,
Et les yeux de Méduse ornent le timon rouge.
Sur de noirs piédestaux voilés, des torses nus,
Les bras coupés, disent qui fut jadis Vénus.
Et par les crins, à l'arrière, traînée.
Saigne la tête atrocement glanée
D'Hérodiade.
Les héros roux, buissons de feux dans les légendes,
Tués ! — sous quel broiement de sphinx ou de gorendes?
Les nuits avec la nacre et les marbres des soirs?
En fuite — et quels brusques tombeaux d'Orients noirs.
Où le Persée et les dragons écaillés clair
Et les glaives où fermentait du sang d'éclair?
Où les lotus des baisers frais, où les losanges
Vers la femme — de fleurs, de chants et de louanges?
Où les bras purs, lacés en immortel sommeil,
Autour de fronts penchés sur des seins de soleil?
Où les amants tordus comme des arbres d'or
Dans le soir enivrant du jardin de la mort?
Là-bas, où les lions promènent,
Mélancoliques, le char du vieil amour.
Mes yeux l'ont vu sortir
Du solennel jardin des souvenirs.
Mes yeux qui veillent sur la tour.
Vers quels caveaux et quels lointains béants,
Vers quels combats, vers quels néants.
Vers quels oublis et vers quelles ruines,
Poussaient, ces lions roux, le han de leurs poitrines?
Vers où leurs pas s'en allaient-ils?
Leurs pas usés, leurs pauvres pas,
Vers quels exils s'en allaient-ils,
Vers quels trépas?
L'horizon rouge éclate en ville colossale
De toits et de palais et de ponts dans les cieux;
Une fumée immense et transversale
Barre des visages d'astres silencieux
Comme des morts, au fond des cieux;
Les usines tannent de la matière
Splendide et qui sera la vie et l'infini
Demain ! on fait, en des sous-sols de nuit.
On fait du pain avec des os de cimetière;
Les fleuves de la mer écoulent l'univers
Vers les banques et les hangars ouverts;
Et, brusque, un train qui siffle et passe
Jette la ville en fusion par les espaces.
Vers quelle folie et quels lointains béants.
Vers quels oublis, vers quels néants,
Vers quels trépas et vers quelles ruines
Poussaient, les vieux lions, le han de leurs poitrines.
Lorsque, quittant le grand jardin peuplé de marbres
Et les ombres qui leur tombaient, bonnes, des arbres,
Ils sont venus promener par les rues
De la ville — là-bas — et des foules bourrues,
Mélancoliques, loin de la tour,
Le char piteux du vieil amour?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337563
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Нина умела мечтать
Даже когда ее били
Нина заранее всех простила
Она улыбалась
Много и без причины
Даже когда ее били
Кудри у Нины как с папильоток сняты
Черные-черные
Может отец из цыган (мама совсем не помнила)
Нина хранила открытку
На ней
Магнолии
Белого
Чистого-чистого
Даже не верилось, что такой белый бывает
Разве где то не здесь
Нине даже пришлось
Отменять гравитацию
Чтобы цветы парили
А когда Нину били
Магнолии розовели
Это было красиво
И испускали
Вкусный, как леденец аромат
Дети часто прощают заранее
Тех, кто
С опозданием виноват
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329122
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Бо якщо божеволіти — краще на самоті.
Розпізнавши в нових надіях старі симптоми,
Зав'язати себе у вузол твоєї втоми
І чекати меча, давши змогу тобі піти.
Бо якщо зупинятися — краще вже наприкінці,
У кишенях душі зайвий дріб'язок дражнить розрадою,
От би тільки не стати для тебе страшною менадою -
Невтолима жага по собі залишає мерців.
... але я не наважусь, не зможу і вже не звикну.
Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
Бо ж якщо вже любити... то мабуть-таки довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336240
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Ти знаєш, не придумали у світі ближчих вІршів,
Як ті, що трепетом торкають серце до небес.
Бо цілий світ на мить зуміє стати щасливішим,
А ми щодня між римами шукаємо чудес...
І ти відчуєш ніжний дотик, що гортає душу.
Напоєш серце краплею мовчання під рядком.
І хай би що, в душі ніколи більш не буде пусто,
Бо я і Ти на аркуші повінчані пером...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335745
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Як на мене: якщо ти не стався цього разу… якщо горщечок – виявився тріснутим… в тебе залишається зовсім не багато шляхів. Чи будь зіркою - сам, чи обери НАЙБІЛЬШ бездоганну – та прислуговуй її. _______________________________________________________
Пам’ятаєш –
Зустріч одного разу –
Очами у натовпі…
Шалених думок – зграю
У безквітковому транспорті?
______________________________________________________
Кожен заслуговує - сміху
Навіть коли сміється…
Навіть коли і нагадує – кригу –
Смішним все одно – здається.
Навіть у ролі – судді
Під перукою долі –
Я бачу сльозу на щоці
Від самотнього болю.
Хай кажуть, що їм «все одно»,
Що з’їли бідну собаку…
Що
Вони –
Збагачене часом вино
Не знаюче – жаху,
Але як подивишся…
Поглядом в погляд –
Здається –
Доросла дитина
Від себе тікає з журбою.
І сама –
Не в захваті собою…
І б’є в кімнаті –
Чесні
Дзеркала –
Але на день - захоплюється грою
Кидає в гору бездоганне – «Я»…
Хай за думками у кишеню лізе
З початку буде дрібним
Крадієм
Якогось – слова…
У якоїсь – книзі…
Якихось відчайдушних – теорем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181874
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 04.05.2012
Заводи годують тебе, моя дівчинко. У їхніх руках - ложка чорного борошна і кусень зафарбованого хліба. Ти їси це з натхненням, прикусуючи губи, намагаючись вхопити кожну крихту приперчену. Тобі бракує солодкого, але ти наповнюєшся. Стає краще. Йдеш вулицями - розхристана й двояка. У тобі ж перетравлюються комахи, кордони й купідони. Шумно там, всередині. Лице маскується гримасою зайнятості й тимчасовості.
Заводи проводжають тебе тремтливим гудінням, намагаючись вхопити за волосся подовгуватими порізаними рукавами. Неслухнані локони стрибають-перестрибують, граються. Тебе тримають, а ти й не пручаєшся.
І факт не в тому, що ти слабодуха, просто очі позаду не прижилися. Не пришилися. Не приклеїлись.
Заводи тримають тебе за руку, напувають чорною кавою і дарують зів'ялі ромашки. Ти вдячна їм, ти закохана. В тобі купідони вимірюють стріли. Паралельно трамваї привозять додому, роздягають і залишають синці на підборідді. Словом - життя вдалося. Життя примостилось в тобі, у волоссі, у тому, що й не приснилось би, якби не заводи та їхні примірники,клоновані біржі, закутані іграшки, шматки пережованого паперу.
Заводи сплять за твоїм вікном, співають тобі мрійливі колискові. А зранку знову годують, обіймають, цілують в чоло - наче вміють піклуватися. І коли тобі самотньо, ти йдеш в їхні обійми. Вкладаєшся їм на коліна - і відчуваєш себе в безпеці, поки хтось чорною фарбою не домальовує твоє тіло, навіть зсередини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331929
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 03.05.2012
Радості прошу… Чом полонила
Погляд твій рахманна та печаль?
Зачекай іще благаю, мила,
І побачиш гір величну даль.
Ще зажди. У молитовний шепіт
Зграї смоляного вороння
Розлетяться, мов ті хмари в небі,
І священна з’явиться земля.
Бачиш, летимо, немов на крилах –
Потягом розсічена імла.
Зачекай іще благаю, мила,
І почуєш співи солов’я.
І Метехі знову на осонні
Серед скель здійметься кам’яних.
Де Тамар молилася босоніж
Образам спасителів святих.
Радості прошу… Чом полонила
Погляд твій рахманна та печаль?
Зачекай іще благаю, мила,
І побачиш гір величну даль.
გზაში
სიხარულს გთხოვ, ― მწუხარებას მთავაზობ.
ნუთუ ასე დაგატყვევეს ფიქრებმა?
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ნანატრი მთა-გორებიც იქნება!
ცოტა კიდევ, სალოცავო ხატებავ,
და ლაშქარი სვავების და ყორნების,
ვით ღრუბელი, ისე გაიფანტება
და თბილისის მიწას ვეამბორებით.
ხომ უყურებ, როგორც ხვადი ავაზა,
ორთქმავალი ისე უტევს უკუნეთს,
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ვიხილავთ ირმებსა და ბულბულებს.
ცოტა კიდევ ― და იელვებს კრწანისი
და მეტეხის ეკლესიის თავანი,
სადაც წმინდა მაცხოვარის ხატის წინ
ფეხშიშველა ლოცულობდა თამარი.
სიხარულს გთხოვ, ― მწუხარებას მთავაზობ,
ნუთუ ასე დაგატყვევეს ფიქრებმა?
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ნანატრი მთა-გორებიც იქნება!
ლადო ასათიანი 1940
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277986
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 02.05.2012
шукай в телефоні мій слід...
коли витреш останнє повідомлення
коли дзвонити буде нікому
або буде
не мені
там за паперовою стіною спогадів
чуєш, хтось ще дихає
чуєш
йому достатньо кисню, щоб померти
достатньо глузду щоб зникнути
щоб бути розмитим
змитим
тим дощем
коли ти підеш
але він ще дихає
ще шукає якогось виходу
на стінах
стелі
підлозі
в коробці твого мовчання
коли весна вперіщить холодним дощем
хтось мовчатиме
він просто рахуватиме хвилини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333744
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серп
неві
пер
пен
дику
ляри
На обрієву ізолінію.
Вник учнем в Божі теореми,
Де всім і кут, і час відведено,
Щоб геометром стать недремним
В ліро-математичних зведеннях.
Вже по теплі, бо вже по Петрі є,
Та все життя собі надіюсь
У ліро-бого-геометрії
Знайти кут альфа, щастя сінус.
Шукать не хочу паралелей
Ні пісні-долі, ані гідності,
Щоб не покрить сумним веселе
У передднину суду, звітності.
Усе на часі: гео, біо, астро,
Небес дари, душі нерівності.
Тут щастя кут, де квітнуть айстри
У мить серпневих неймовірностей!
Це – півпримирення, мов марення,
Із часопростором предвічним.
Знаннями Божими одарений,
Я ставлю крапку, наче свічку.
Бо з крапки-старту штих-пунктирами
Пора сягать у невідоме.
Лелекою з старого дому
У тридесяте царство вирію.
Тому не крапку ставлю кому!
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серпневі перпендикуляри
На обрієву ізолінію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333582
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Гуркоче за стіною сміттєпровід.
Ліфт швендяє занудно вверх і вниз.
Отелло по-сусідству прагне крові
й завзято до стіни товче сервіз.
Сусіди ж знизу любляться шалено-
натужно стогне їх старий диван.
Усі навколо заздрять їм зелено:
ото б і їм такий гучний роман.
Закохані коти нявчать романси.
Вода тужливо в трубах підвива.
Сусід із мафії свої фінанси
із скреготом у сейфі закрива.
Комар дзижчить звабливо і бентежно,
облизуючись смачно у мій бік.
Навшпиньках рухаюсь я обережно,
щоб часом не сполохати їх всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333279
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Я поцілунків в ночі не краду
І погляду зірок колючих не боюся..
Я просто йду, вперед уперто йду,
Ніколи у знемозі не скорюся...
Мотають дні колючим дротом очі
І руки зв*язують титанам до стовпів.
Я жити так не можу і не хочу!!!
Терпіння вчора вийшло з берегів...
Вітри шипіли, кинувши коханок,
Росою травень землю цілував...
Тоді був лиш самотнім ранок,
Але не я... Здається ти кохав....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332432
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
є такі люди з якими мені приємно помовчати
просто разом дивись на вогонь
кидати каміння у воду
чи блукати безкінечним плетивом вулиць
їх потрібно цінувати і берегти
за них треба триматись
як за останній шанс чогось світлого і доброго
ти виношуєш у лоні своєму нове життя
я знаю ти його назвеш світло усіх світів
бо він для тебе усе
якщо світ плаче це означає що він живий
тримай мою руку
тримайся за порух застиглий
за кожен міліметр спільного простору
так багато слів ще не сказаних
так багато світла ще не побаченого
так багато часу щоби мовчати
у кожному серці словами німими
і так мало щоб врешті-решт сказати
найголовніші у світі слова
я люблю тебе
давай утечемо від усіх обов'язків
давай збожеволіємо і станемо безсмертними
колір твоєї шкіри нагадує поверхню страху
що виповзає з-під наших грудей
ритмічним гупанням стомлених cердець
запах твого небезпечного плетива рук
нагадує запах переспілого яблука
що заплуталось у травах густих і загубилось
як вітер у твоїх лабіринтах
ти прийдеш до мене з війною коли
cлово поглинатиме тишу і скажеш
любий візьми на руки цей світ
ми ж бо його творці
ми ж бо його власники
гойдаймo його
нехай засинає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332427
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Люди виходили з холоду і поступово
знаходили свої марева у кроках сердньовіччя,
коли ще занедбані будинки
виростали на прозорій землі.
На пальцях загоювалися рани
від завчасної зливи,
і зелень більше не росла по тілу.
Їх зламані шиї бовталися на деревах,
немов новорічні кулі,
і піною крився місяць.
Аж із приїздом якогось індіанського джаз-гурту
вікна у їх домівках розпорювали повсякдення,
хоча до цього вікна
вважали повітря своєю суттю.
Зграя подихів у тихому своєму болю
не достає навіть ніг,
і стрімко йде за борт.
Люди виходили з холоду
і дороги зшивались у єдиний простір
вдячного зимового міста.
Проходити крізь стіни вони навчились
у кращих з тих, хто був останнім,
хто вишукував хоча б якісь сходи
до сонця. І було те сонце над бровами.
Між кулями проходять
і стоять.
Та лютий надихає синів своїх
розмовляти на пташиній мові.
А холод тепер під серцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303283
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 22.04.2012
Не роби з мене когось чужого..
Бо ж ми з тобою..
Сто тисяч років..
Втікали разом від "твого бога"..
А ти це просто стерти хотів?
Як страшно знати, що я вже ворог..
Ніяк не слухаються губи..
І не рахуються більш кроки..
Не стирай серце моє у порох..
Не роби рани ще більш глибокі..
В крові - дві чарки корзитолу..
І біль..
Роз'їв стіни думок..
Не роби з мене когось чужого..
Знищуєш рай.. спусти курок...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332159
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Росиночки ранні,
Досвітні, прозорі.
Ми протословяни,
Що з передісторій.
Одвічні, стодухі.
На зоряній гілці -
Дажбожі онуки.
Пеласги -трипільці.
Ми діти Полеля,
Пеласги-лелеги;
На наших оселях
Гніздились лелеки.
Нам Плуг Золотий ще
З небес опустився.
Отак воно вийшло:
Пір’їнка жар-птиці!
В печері та лісі
Тягнулись до ватри.
Тотемом-нам місяць,
Коза та птах-гайстер.
По нутрах тварини,
По зорях читали.
Правдиві творили
Природні аннали.
А ще будували
Хатини у зруби.
І так вікували -
Із Ладою любо.
Життя вирувало
Із часом у спілці.
І нас рятували
То кози, вівці.
Із Трої тікали…
Ми також фракійці.
Ми - зорі астралу.
Ми - листя на гілці.
Ми з півдня з’явились
І звались етруски.
Ми бились-мирились-
Жить тісно і вузько.
Будь,Ладо,Зорею,
І ми будем доти.
Ми – гіпербореї
В очах Геродота.
Стрибожі онуки
З сузір’я Перуна.
Ми-діти розлуки:
Незгасні та юні.
То-щастя,то-зрада
Сердець полум’яних.
Ми-дітоньки Лади,
Ми-дітоньки Дани.
Ми сильні й безсилі.
Ми бідні й багаті.
На скіфських могилах
Нема зіккуратів.
То-дань Вавилону,
То-сходи до Бога.
У світі бездоннім
Ми- діти Стрибога.
Вогонь із водою
Навік поженили.
І сумішшю тою
Наповнили жили!
На святі Купала
Палили красуню -
Богам догоджали.
І страшно,і сумно…
На коней сідали
В годину сувору.
І персів прогнали
За скелі Босфору!
І скальпи знімали
Не з трупа-з живого!
Ми -добрі й безжальні.
Ми- діти Стрибога.
Ми-вани,ми-анти.
Ми-діти природи.
Ми- вічні атланти
Слов’янського роду!
У вічність спливаєш,
Данапрісе прісний!
Про що ти співаєш?
По кому жаль-пісня?
Ріка перетічна
Минувшини темна…
…А зорі північні,
Мов скіфські тотеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331195
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 21.04.2012
1. давай, змушуй мене жити!! щоранку, буди мене і витирай розсипаний з ночі попіл, бо, о курво, на ньому видно відпечатки ніг/лап/душ моїх нічних відвідувачів.
2 . давай, ну знайди мене! ти ж можеш шукати мене в чужих вікнах і шафах, ти зможеш знайти мене за шкірочками з апельсинів. ти зможеш, якщо небо не впаде.
3. ну ж бо, заспокой!! хіба це важко, щодня розливати мої сновиніння порожніми склянкам??
4. приходь до мене з повітряною кулькою і йди з її трупом! принось мені мушлі і камінці, а я спою тебе отрутою, і ти станеш залежним. залежним від трутки і від мене.
5. лови мене. знімай мене з мостів, і витягуй з чужих машин роби мене хоч трошки своєю. роби мене незнайомкою. сама себе не знаєш, сама собі не віриш. ну ж бо, ЗЛОВИ МЕНЕ!
6. прив"язуй мене до батареї, коли я знову падатиму в небо. носи мене в рюкзаку в гори, і зберігай разом з чеками між сторінками книжок. ніколи не загуби мене в магазині!!
7. обнімай мене в ванні, і коли ми разом їхатимемо на ровері, притискай мене до сонця, і даруй свої мрії. вдар мене.
8. розказуй мені всі секрети, годуй мене кульбабковим медом і роби мені заштрики чаю з липи і ялинових голочок. розбивай мені голову і напихай туди вати. багато вати, бо ,о курво, музика розриває мене.
9. цілуй мене, своїми губами, о так, ти цілував мене в щоку так, що електрика била по стінах і розсипався вавилон. малюй мені губами на тілі зелене небо. знайди мого жабу.
10. люби мене. люби мене між стінами мертвих поїздів, люби мене тішити, люби мене вбивати. люби мене, бо я ж, о курво, без тебе не бачу моря. відпрвляй мені листи паперовими корабликами, і зроби метелику пірсинг. люби мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268757
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 21.04.2012
Прост́оріки
Перетнуті ріками.
Просто ріки ті
Ліку не знають.
Просто руки ті
віку не відають,
В літо не злічені
Сонцем і часом.
Ця гра осоружна -
чужинний звук флейти.
Сира оця темінь
наляканим чарам.
Крізь спів лебединий
Торують шляхи
каравани та лицарі.
Тихим тихо ті пальці
Вам вимісять душу,
Сліди їх на тілі -
Нестимуть у ситі.
Пожадлива тінь
марафоном вражає
платівки і стяги.
Слідом від голок
усім дощам косо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330140
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 21.04.2012
До нудоти, холодного поту, до відчуття як
запікається в носі ртуть.
Навіжено, дико сміятись, тамуючи у безодні
власного роту пиху, заздрість, амікошонство,
тваринну лють.
Ніч тримає у повні свій келих,
хочеш, я тобі трохи суму наллю.
Серце проведене струмом, на ньому позначка on\\off
а твої очі незрозумілі, дивні, мов писані на івриті
і я гублюсь у їхньому лабіринті, плутаюсь вузликом
між цих нестерпно довгих, мовчазних розмов.
Немає нічого більш жалюгідного,
ніж той, хто власну душу, роздягаючи,
виставляє, немов на вітрину.
Невже справді ти у мене такою скупою
монетою кинув. А я віддала б тобі останню,
щонайменше мідну...
Хтось завтра побачить як сонце сідає
медовим намистом в колінах Токіо.
Я міняю тебе без зайвих образ
та докорів на чашу терпіння і спокою. Навмисно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319671
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 21.04.2012
урбанізоване намисто ліхтарів
просіє тишу заспаного міста
тут чутно кроки вивержених сліз
вулканізація асфальтового серця
із лави смутку витікти байдужо.ю
скульптура.. ти лише скульптура
шкода, що архітектор не забув про очі
в клітці. лишили споглядати
світ
і
рани
..такі пекучі сльози
крізь холодний камінь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312472
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 21.04.2012
Це вечір.
вдихає мені у груди
нові мотиви.
Навпроти гул
потомленого міста.
я тут. Я заявляю
про своє існування.
Це вечір.
Начепив на шию
нові речі.
Напроти гол,
побиті руки друга.
Я тут. Я заявляю
про своє існування.
Це вечір. П"ятниця.
Рябіє трохи сенсами.
Часами є, емоції
викликають звикання.
Я заявляю про
своє існування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326515
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 21.04.2012
Загортатися у тенета -
Надто звично, а значить - просто.
Неевклідова ця планета
З сублетальним надміром простору
Компенсує відсутній іній
Замерзанням думок і пам'яти -
Залишається тільки спамити
Надвідвертістю в Павутині.
Непостійність надто незмінна -
Ніби помилки у граматиці.
Дайте кубик серотоніну -
І я знову навчусь сміятися.
Перманентний стан пограничності
Без потреби шпиталізації.
Трошки щирості у абзаці - і
Апатична посмішка Вічності...
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319447
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 21.04.2012
Недоглянутий досвід життя між рядків
Вірно служить на користь зростання любові
До нерідного міста, що ліпить плітки
І тримає зневагу у кожному слові.
Крізь блискучі вітрини, дороги, метро
Абсорбується сум пожовтілого листя
І стискає занедбане, хиже нутро,
Безнадійно гіркого, великого міста.
І тепер я належу до сірих людей,
Що зрослися з буденністю, з нею зігнулись;
Амальгаму бажань і нестримних ідей
Проміняли на зашморг заплутаних вулиць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217924
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 19.04.2012
Літо на Захід втікає.
Втеча - то все ж вірогідність...
Може осіння безплідність
"Там" почуття оминає?
Срібний Nissan, карі очі...
Погляд жбурля блискавиці.
Шовком легкої спідниці
Грається вітер охоче.
Місто нас прийме в долоні.
Стеля в квартирі - як небо...
Прагнути більшого треба!
Вібро режим в телефоні...
Загадка темних провулків
Не інтер'єр ресторанів,
Не гомоніння фонтанів,
А палка пристрасть цілунків...
Щастя біжить по дорозі
І стукотить сподіванням.
Що коли потяг кохання
Стримати відстань не в змозі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331295
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Лоскоче дощ. Чіпає дивні струни
Громовідвід у погляді твоїм,
За блискавки хова глибокодумні
Томливі пристрасті свої...
А я сміюсь, тече собі грайливо
Цей дощ між обидвох моїх грудей.
І ти уперше - дико й несміливо,
Відкрив мене, упертий фарисей.
І я грішила, свідок нам був бог,
І небо розливалося грозою,
І плетиво зітхань сплели на двох,
Аби закритися від крапель, мов рукою...
І день той літній залишаю у вірші,
Аби колись до нього знов вернутись...
Це старості майбутній бариші,
Аби у вічності від пристрасті проснутись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242406
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 16.04.2012
Як боляче у шибку б’ється дощ,
Летять краплинки стрімко й безпорадно.
Так спогади долають часу товщ,
І нині все земне лиш їм підвладно.
Я пригадала квіти весняні.
Як аромат п’янкий бентежив душу!
Було це, може, вчора чи вві сні,
Але хіба тим днем я жити мушу?
Ще не забута юна ненасить,
І кожен подих я ще відчуваю.
Лиш спогадом тим серце не болить
В міцних обіймах пишного розмаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328541
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Приснилось: стою на безлюднім перроні,
а ти - у запертім, обдертім вагоні
крізь скла закіптюжену напівпрозорість
повз мене очима вишукуєш зорі,
і я розумію - у безвість неначе
відвозить вагон твоє серце юначе...
Я намагаюсь твій погляд зустріти,
на мить на собі твої очі спинити,
улитися в тебе по променю зору, -
та ти не мене виглядаєш, а зорі,
неначе назавжди у темінь бездонну
з собою забрать хочеш зірку бездомну...
Я в розпачі серце виймаю гаряче,
тобі простягаю, байдужий юначе, -
як тисячі сонць, моє серце палає!
...Та лиш недосяжна зоря йому сяє,
неначе на світі нема більш нікого,
хто б міг врятувать від провалля жахного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330287
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 15.04.2012
В безодні так тихо, та це не даремно
Безоднею зветься масштабність дірок
Безкровність поранень, тілесних обмежень
Нездійснених клятв, недосяжність зірок
Падіння без злету і фраз без закінчень
Чекаєш, шукаєш і знову програв
А де ж оті крила що ти забезпечно
Носити повік сам сабі обіцяв?
Невже новий дім,нові цілі,бажання
В душі твоїй тануть і падають ниць?
І смугою крові ти мов на прощання
Сказав,що в безодню навік полетиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329970
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Пружини час розмотує прискорено,
На зрізі кільцями рубцює слід,
І осідає порохом на скронях
Чи то років, чи то іржі наліт.
Чи то великий досвід за плечима,
Чи зібране каміння у нирках,
Каміння філософське під очима -
Запаси мудрості у двох мішках.
Життя, порізавши на лінії долоні,
Десь на зап'ястку зупиняє скло,
Притрушує шляхи мої солоним,
Щоб до кінця, бодай, не зажило.
Не треба солі - сіль моє минуле,
Але навряд чи прісно проживу...
Стирає час на порох все, що було.
Додати б хоч родзинки дежа вю.
Життя - війна, і час - найбільший ворог.
Завжди вбиваю час, коли пишу.
Та навіть якщо я - лиш тільки порох,
В своїх віршах родзинки залишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144762
дата надходження 10.09.2009
дата закладки 13.04.2012
Де вона? – Хто? – Ніч.
Загубила її серед мороку.
Справжню. Мене. Клич.
Поки темрява. Занадто коротко.
Встигни. Знайти. Шлях.
Молоком він розлитий між зорями.
Краєм. Небес. Йшла.
Розростаючись римами хворими.
Тиша. Страшна. Річ.
Непривиті думки у ній водяться.
Бачиш. Моя. Ніч.
Уже дахом чиїмсь швидко котиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329922
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Крізь калічення гілок –
чорне до зеленого –
тінь, що ворушиться в снах,
стисла напівсонним нам…
І скипаючи услід
золотом червленим –
заповзало у серця –
чорне із зеленим, нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311069
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 13.04.2012