За вікном худрелиця свистить так таємниче!
Із зірок далеких сиплеться рожевий сніг.
Заметіль співає, чарівниця, кличе, кличе.
Сніг засипав би до неба землю, якби зміг.
Він – рожевий падав, як троянди ніжні квіти, -
Засвітивсь серед дерев промінням ліхтарів.
А сніжинка кожна міниться рубіном й світить.
Як ліхтариками стати дивний сніг зумів?
І злилося із землею непрозоре небо.
Серце завмирає від незвичної краси.
Ніч розфарбувала місто густо, світло, легко.
Сніг рожевими пелюстками світ затрусив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383285
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Зима нечутно, – тиха кішка,
Прийшла сьогодні. І усмішка
Її засяяла навкруг.
Аж захопило подих – дух.
І сипле жменями над містом
Перлини сніжного намиста.
Ось срібло кинула на дах.
Щось бурмотить пухнастий птах.
Зима щебече снігурями,
Літа над ріками, морями.
В танку кружляє білий сніг,
Мороз своїх коней запріг.
Щебече радісно синичка, -
День – Перше Грудня – таємничий.
Це – день, коли побачив світ,
Що заглядав між голих віт,
Дві зірочки очей. Це Жанну
Подарувала світу мама.
Зірки ті, крихітні зовсім,
Зима принесла в теплий дім!
Моя хрещена дочечка Жанночка народилася 1 грудня!
З вітаннями і найкращими побажаннями від мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381656
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 03.12.2012
На склоне отлогом, под сенью деревьев,
Где духи лесные блаженны, как сны,
Там все было так же, все без изменений
Столетья, века – лес, ручьи, валуны.
А горы бурчали сосновым наречьем
И мятою пахли, цвели чабрецом.
И ухало в ветках таинственно нечто
Иль некто. Казалось, что было все сном.
И вдруг темнота так без спроса, мгновенно
Упала так резко, как камень с горы.
А кровь застывает непрошено в венах.
Над нами путь Млечный пылает, горит.
И звезды висели, как спелые вишни,
Так близко, так рядом - бери и сними!
Казалось, их запах вишневый был слышен.
И рысь замяукала кошкой вдали.
На щеку цепляется нить паутины,
И сороконожка вильнула хвостом.
Звенит тишина. Суета и рутина
Оставлены нами там. Там. На потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365081
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Осінь з вечора й до ранку
Вишивала вишиванку.
Візерунки золотисті
Ткала із трави і листя.
Вишивала – гаптувала
Різнобарвне покривало.
Осінь тихою ходою
Над лісами, над водою
Виступає ніжно-ніжно,
Тихо-тихо, ніби кішка.
Вітер грає на сопілці
І гойдається на гілці.
Десь втекло за обрій літо.
Дуб вдягнув ажурну свиту.
І літає павутина.
А панич* припав до тину
І дивився, як каштани
Наскладала юна панна.
Нанизала ще намисто
З горобини. Жовте листя
Назбирала для віночка.
Осінь золотим дзвіночком
Їй дзвонила. Панна мила
Двері навстіж відчинила –
Осінь в дім собі впустила.
*Кручені паничі – квіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Ти не проси мене, ти не проси мене, ні,
Щоб я забула про ті чарівні вечори.
Як я караюся, що не вдалося мені
Їх зберегти. Не поміг мені вітер з гори.
Не забарилася осінь, ця пані смішна.
Думає, що ми – удвох, як тоді, як тоді.
Вже разом з вітром з гори виповзає зима.
Зараз же – дощ, по камінню – краплинок потік.
Чи то краплини з дощу, чи то, може, сльоза
Якось зронилася, вітер під гору заніс.
Разом з дощем і мій смуток щеза. Так, щеза.
Щось шепотів тільки в осінь одягнений ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360525
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Художник творит, невзирая…
Художник творит, несмотря…
И, даже доведен до края,
Уверен, - живет он не зря.
Он красками пишет мгновенья,
Он красками пишет любовь.
Ранимой души откровенья
Холсту доверяет он вновь.
Судьбина не часто балует.
Испив невезенье до дна,
Не вспомнит святое он всуе,
Ребенок, не помнящий зла.
Пусть с туфли слетела подметка,
Худой анорексик – карман,
Он – несокрушимый и стойкий,
Пойдет босиком сквозь туман.
И что же, что жизнь – крепче перца,
Не дрогнет рука на холсте.
Не кистью он пишет. Но сердцем.
Дорогу рисуя к мечте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345547
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Співала іволга на липі на бульварі,
Щось воркувала горлиця вгорі.
І небо плакало крізь хмари рвані.
Весна хазяйнувала у дворі.
А в хаті батько не радів уперше
Своїй весні, своїй землі в цвіту.
- Мені вже, дочко, стало трохи легше,
Я скоро в вічність спочивать піду.
Я цілувала вже безсилі руки,
Благала Господа про прощення гріхів.
Я серцем зменшити хотіла муки,
Та все пішло вже так, як Бог велів.
І він сказав: - Не плач, моє дитятко,
Піду туди, де болі вже нема.
А я не знала, я не мала гадки,
Що навесні прийде до нас зима.
І він сказав: - Там гарно, там спокійно,
Там у кущах співають солов”ї.
Моя душа там жити буде вільно,
Страждання там закінчаться мої.
Печальні очі батька рвали душу.
Та цвів нестерпно біло – пінний сад.
Я плакала – я щось зробити мушу!
Та він пішов. Й не повернувсь назад.
Пішов в останню подорож далеку,
З якої вже немає вороття.
Стріпнувшись, як наляканий лелека,
За мить якусь пройшло його життя.
Іволга - любима співоча пташка мого батька
10 років назад в цей день у нього був день народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329212
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 24.05.2012
Дві дівчинки – сестрички милі,
Гарненькі горлички мої.
Рум”яні щічки, ручки білі,
Мої племінниці малі.
Одні в них ніби мама й тато.
Відмінностей (чи стане знань?)
В сестричок наших так багато,
Ну, як, приміром, в Інь і Янь.
У Янь – чарівність десь зі Сходу.
Троянда ніжная – вуста.
Така незвична мила врода.
Очей мрійливих глибина.
А Інь – потічок швидкий, світлий,
Біжить, щебече і співа.
Зелені очі. Теплий вітер
З волоссям світлим заграва.
Конфуцію – моя повага,
Бо даосизму символ – сутній.
В цих Інь і Янь є рівновага,
Гармоніям світів присутня.
Рішучість, сила і активність –
То Янь, як Місяць, вабить, манить.
Жіночність, м”якість і пасивність –
То все для Інь вже притаманне.
Ті Інь і Янь – як день без ночі,
Вода без суші, тьма без світла,
Одна без одної не хоче,
Як зимонька-зима без літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327314
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 24.05.2012
Такий легенький сніг летить (апчхи!),
Немов би хмарки з неба опустились.
Літали тут сніжинки щовесни,
І вітер їх крутив – вертів щосили.
Встеляв (апчхи!) дорогу білий сніг,
Вкривав мої сріблясті босоніжки.
Товстеньким шаром землю вкрити міг,
Приємно погуляти було пішки.
Набрала в руки теплого сніжку,
Хотілося набити ним подушку.
Та думку я (апчхи!) смішну таку
Негайно, саме так, забути мушу.
Бо так мені той сніг вже дошкуляв,
Що я (апчхи!) забула б ті хвилини.
В очах так різало й пекло! Літав
Навкруг мене пух ніжний тополиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338849
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Надворі – березень давно,
Бруньки – як квасолини.
Та сумно стукає в вікно.
Кущ змерзлої калини.
Десь забарилася весна,
І снігу безупину.
Сховалась, бідненька, вона
У проліска стеблину.
Бо шістдесяте вже число
У лютому сьогодні.
Циклоном зиму занесло
У календар погодній.
Урвався зимоньці терпець –
Чекати їй так довго.
Сердито зирка горобець
На змерзлую дорогу.
Закреслимо ми те число,
Бо шістдесят – не круто.
Той лютий де – аж загуло,
І більш його не буде.
Кінець у березня – то вже
Весна співа в струмочках.
Маленька ж квітка збереже
Тепло у пелюсточках.
(Вірш написаний за ідеєю поета клубу Жанночки)
60 лютого=29 лютого+31 холодний день березня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326563
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 02.04.2012
Весна! Душі – свободу мати!
Отак узяв би і злетів!
Кохання в серці не здолати,
Співає гарно і без слів.
Моя біленька киця Муся
Побачила в вікно Мурка.
І я сказати не беруся –
Чи скромна Муся, чи яка?
У Мусі серце затремтіло,
Як контрабасова струна.
Скажіть мені, хіба то діло –
Весна! А Муся все одна.
Ще й той Мурко співав так гарно!
В кущах і вив, і верещав,
Що не пройшов концерт безкарно –
І серце Мусине пройняв.
То ж березень права качає,
І розпочався кішкопад.
В кошачу пристрасть він вплітає
Свої інтриги з ряду в ряд.
Й злетіла Муся. Її з жахом
Шукала десь у небесах.
Та кішкою була за фахом,
Бо вже стояла на ногах.
А кіт Мурко злякався й змився,
Він ніби й ні до чого тут…
Її ж я кинулась (добився!),
Спасати із кохання пут.
То ж люди добрі, не баріться,
Чіпляйте сітку на вікно.
Щоб не літала ваша киця.
Бо то вам зовсім не кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325751
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Мы как в спектакле каждый день живем
По десять раз на дню меняя маски
И каждый день мы все же чуда ждем
И вроде выросли , но верим в сказки
И вновь с утра \"на сцену\" ты идешь.
И параллельно маски примеряешь
И ты всегда свою игру ведешь.
И собственные роли ты играешь.
А кто же ты? Смешение ролей!
Ты можешь быть валькирией и́ Эхо
Ты лишь поверь,поверь в себя скорей
Любая роль не кажется помехой.
Вновь Театр жизни расставляет сеть
Ты можешь быть и кошкой и тигрицей
Ведь в жизни надо и урчать уметь
И когти тоже могут пригодиться.
Все на местах и занавес поднят
Ты в полумраке ожидаешь тихо
Вот свет зажгли глаза твои горят
Ну что же, вот пришла пора, твой выход!
Эхо — «чадо эфира и голоса», возлюбленная Пана которая помогла ему победить врагов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321881
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 16.03.2012