А ти віриш в те, що мрії збуваються?
Ти віриш, що існують в світі чудеса?
Ти віриш, що мертві повертаються?
Ти віриш в пекло? В райські небеса?
Я вірю в те, що все в світі можливо,
І не придумали ще нездійсненних мрій.
Я вірю у науку, у медичне диво,
Я вірю в те, що треба не боятись дій.
Ти віриш, що паралічем розбитий встане?
Ти віриш, що міністром стане сирота?
Ти віриш, що красуня на каліку гляне?
Ти віриш, що із світу зникне жеброта?
Я віру в те, що все можна змінити,
Я вірю у людину, у потенціал,
Я вірю, що не в праві ви винити
інших, бо самі віддали ви свій штурвал.
Але ж ви можете назад його забрати,
і власноруч вести свій корабель-життя.
Коли захочеться спиняти, повертати…
Бо хто, якщо не ти, є капітан твого буття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390149
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Тебе уже нема.Тебе забрало небо.
А у душі пітьма.Не говоріть,не треба.
Не люблю я жалю.В словах у вас не щирість.
Подібна хришталю,ось ця брехлива милість.
Чого не вберегли,коли ще було можна.
Ось влада ви яка,що на "усе спроможна".
Вам гроші тільки дорогі,за них і сатанові-душу.
А я тепер в неправді,весь вік прожити мушу.
Я більше не почую голос твій чарівний,
І завжди ласкавий,милий і негнівний.
Більш не заствітиться на дисплеї:"Тато",
Та ще на волі ті,що мають буть у гратах.
Можливо і колись,я таки взнаю правду.
А поки подивлюсь на владу-клоунаду.
12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321235
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Я закохалась в посмішку твою.
Я нею мрію,нею і живу.
Я з нею прокидаюсь - засинаю.
А вже без неї помираю.
Я заколахалсь в твої руки.
Без них впадаю я у тяжкі муки.
Вони мене так міцно обіймали.
Від зла весь час оберігали.
Я закохалась в твої очі.
Що так п'янили зранку і до ночі.
Що поглядом своїм мене палили.
В незнаний світ щораз кудись манили.
Я закохалася в твій голос.
Він - золотий, неначе колос.
Він мені настрій завжди підіймає.
Такого кращого немає.
Я закохалася у тебе.
І більш мені нікого і не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319709
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Ми беремо високу планку,
Й прижок немов в останній раз,
Ми летимо, та чи у щастя,
Чи в прірву насміхання і образ?
Чи пощастить, я скаже доля,
Заробим милість чи вигнання,
Потрапим в щирі ми обійми,
Чи у безмежні дні страждання?
Та це дізнаємось тоді,
Коли у низ будем летіти,
Чи добрий взяли ми розгін,
Щоб від життя узяти квіти?
Ми беремо високу планку,
Й не всі у змозі підкорити,
Та як б не падав пам'ятай,
З добром повинен ти прожити.
Не можуть усі бути щасливі, багаті, успішні та всім цього хочеться. Та все ж ми повинні розуміти, що не завжди кохання чи багатство приносять щастя. Я знаю людей, яким гроші стали життєвим тягарем, або людей які через кохання втратили розум... У кожного з нас є своє життя, своя доля і свій тягар і як би нас не "кидало", потрібно дарувати один одному добро і тоді ми обов'язково знайдемо своє місце під сонцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321241
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012