З кожним ранком тумани густіші,
З кожним днем холодніші світанки.
Час осінню симфонію пише,
Вклавши в ноти красу до останку;
Позолоту кленового листя,
Винограду багряного низки,
Горобини брунатне намисто
Й різнобарвні листочки берізки.
Павутинок оздобу перлисту,
Хмарки білі на синьому небі,
На воді переливи сріблисті
Й очерету зеленого стебла.
З кожним ранком тумани густіші
На дзеркальну гладінь осінь стелить...
Незабутню симфонію пише,
Час, відточеним сонячним стеллом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852597
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 01.11.2019
***
СкажИте, что это шутка! –
Эстония отдыхает*.
И то, что казалось жутким,
В историю уплывает.
Пылает собор безбожно,
Парижу до нас нет дела.
Шутить над страной не сложно,
Когда она ослабела.
Гораздо труднее будет
Любить ее неуклонно.
Не шуток заждались люди,
А торжества закона.
Коварен враг не на шутку,
С ним шутки и вправду плохи.
Забудетесь на минутку –
И мы, в который раз, – лохи.
Эстонский опыт не учит,
Нам граблей все время мало:
Неопытный комик лучше,
Чем апологет бывалый?
Затихнут споры и ссоры:
И где она – середина?..
Собор восстановят скоро –
А что будет с Украиной?
17.04.2019
* В 2011 году в Эстонии на выборах в парламент чуть было не победила фиктивная партия «Единая Эстония», предвыборную кампанию которой разыграли актеры театра «099».
Фото из Интеренета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833242
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Свою подругу Марину
Стріла Зоя ненароком:
-Ти, напевно, заміж вийшла,
Що такий синяк під оком?
-Ще не вийшла, але скоро,
Вірю, буде в нас весілля.
Не кохання - ціле горе,
Доведе до божевілля!
-Схаменися,- каже Зоя,-
Ти не вір йому, Марино,
Бо натішиться тобою,
Погуляє і покине.
-Він щодня до мене ходить,
І клянеться, що кохає,
А синяк цей всім доводить –
Наміри серйозні має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832788
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019
***
Знаєш, діду, твій погляд мене зігріває –
крізь роки, кілометри, межу вікову.
І хатинка твоя, і криниця за гаєм,
де колись мене вчив ти косити траву.
Через довгий струмок перекинуті кладки –
символічні мости у моєму житті
до людей, до країн. Із собою на згадку
взяла я краєвиди і пахощі ті.
Незабутні слова твої: «Що ти читаєш!»
і знаменний дарунок – старенький «Кобзар»!
Ти навчив мене небо читати, ти знаєш? –
краще, аніж дитячий зірковий буквар.
Ти навчив мене зорям і сонцю радіти
і триматись, коли підкосила журба.
І могутній Дніпро, і струмок той тендітний
в серце сили вливають, коли я слаба.
Он, далеко між хмарами над небокраєм
закликає нестримно і впевнено йти
зірка, мов поводир непохитний. Я знаю:
це ти!
25.03.2019
Фото з Інтернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832030
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Проти течії день до вечора,
Стане втечею тільки ніч,
За розмовами з порожнечею,
Щоб позбутися протиріч.
Сміх за звичаєм запозичуєм
Проти відчаю через край,
Ніби душу ним ми очищуєм,
Відсуваючи темну грань.
Час за звичкою плине річкою,
Зорі свічками на шляху.
Залишаються миті лічені,
Знайти відповідь на бігу.
Що залишимо, поміж іншого?
Пошук більшого, мрій нових?
Як ми прагнули долі ліпшої
Серед вимірів часових?
Шлях між хвилями серцем міряли,
Понад сили ми йшли вперед,
Піднімалися й знову діяли,
Бід і сумнівів посеред.
Не здавалися, щось вдавалося,
Ми старалися більше, ніж...
Небо часом нам посміхалося
І штовхало плисти хутчіш
Проти течії, знати ТЕ, ЧИЇ
Серед плетива роздоріж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823373
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 15.03.2019
В небесной точке, где зима
Встречается с весною,
Сейчас такая кутерьма –
Побоище сплошное!
Не в шутку ветер, снег и дождь
Дерутся в поднебесье.
Устроили ночной дебош –
За право куролесить.
Но утром выйдет из-за туч
Хозяйским шагом солнце.
Утихомирив грозный путч,
Победно улыбнется.
Объявит радостно: Весна!
Такое дело, братцы.
Отныне правит бал – она,
Извольте подчиняться!
01.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827337
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 05.03.2019
***
[i] It's a heartache,
Nothing but a heartache
Standing in the cold rain,
Feeling like a clown.
Bonnie Tyler
(written by
Ronnie Scott & Steve Wolfe)[/i]
Подумаешь, сердце болит!
И снег превращается в дождь…
Взъерошенный, клоунский вид.
А зонтик на небо похож.
Такой же дырявый и злой,
Он рвется в иные миры.
И прок от него никакой –
Сочится тоска из дыры.
Его проучить бы, но как?
Ненужное небо проблем
Я выброшу в мусорный бак –
Безжалостно и насовсем.
А небу вверху все равно…
Не бойся коварных простуд!
Утешься, с дождем заодно,
Движениями „à la шут“.
Пусть хлещет тоска по лицу,
Сквозь поры проникнет туда,
Где сердце такому гонцу
Окажет отпор без труда.
Обычный, нелепый курьез…
Давай, хохочи над собой!
Доказывай сердцу всерьез:
Тоска – это лучше, чем боль.
Паяц веселей палача.
Обманутой быть – не впервой.
Танцуй, заклинанье шепча:
Тоска или боль – кто кого?
А ветер, фривольный почти,
По бедрам двусмысленно бьет.
Колючее небо горчит.
И дождь превращается в лед.
12.12.2012
Фото из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821146
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Пазли життя викладають картину,
Все із дрібниць, випадкових речей,
Все по спіралі і все без зупину,
З вечорів, ранків, із днів та ночей.
Мабуть, зійшлися небеснії зорі,
Чи вибіркові моменти життя,
Плани конкретні чи мрії прозорі,
Розум холодний чи вир-почуття.
Так усе склалось, чомусь, ненароком,
Стрілися двоє, (точніш їх думки)
Шепіт, розмови, кліпання оком,
Все закодовано в символ-значки.
Тісно тулилися слово до слова
Пестили літери, й смайлів потік,
Ти – віртуальна, таємна обнова,
Я – елексир, що оновлює вік.
Ніжились фрази в стрімкім діалозі,
Там, де три крапки – фантазії злет…
Ковзнули погляди з тіл по підлозі
Разом злилися в стрімкий пірует.
Що буде далі – це табула раса,
Аркуш прозорий надалі для нас…
Аеросмуга, стежинка, чи траса,
Що, де і як?... нам покаже лиш час…
10.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817081
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Я напишу тобі листа
По білому снігу.
Гарячі, спраглії вуста,
Ждуть пристрасну жагу.
Я напишу, чому тремтить,
Стражда серцевий м’яз.
Мої бажання і думки –
Тобі, не на показ.
Я напишу, про мрій політ,
Вві сні і на яву
Барвистий, кольоровий світ,
І зиму снігову.
Як в теплій ковдрі – ти і я
Там затишок, любов,
Хай за вікном мете зима,
Нам буде добре знов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816958
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
[b][i]Запрошую тебе на каву,
На теплу зустріч романтичну,
На дружню розповідь цікаву,
Душевну бесіду ліричну.
Заварим каву одночасно,
У різних турках, різний сорт,
Так буде слушно й своєчасно,
Смачненьке тістечко чи торт.
Вир ароматної розмови,
Про віражі душевних драм
П’єм каву разом… й поодинці
На відстані… я – тут, ти – там…
08.12.2018[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816830
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
***
Холодным, наточенным лезвием голоса
Задеть не старайся притихшую птицу.
Ей теплое море июльское снится…
А помнишь двойные пунктирные полосы? –
Следы наши, радостные и синхронные,
Им вместе ходилось и пелось так сладко.
И птица готовила ноты украдкой
Для нового марша и гимна греховного…
Теперь она спит. Даже шелковым шорохом
Ее не разбудишь. Пусть выспится крепко.
Тепло и уютно ей в ворохе веток.
И птицы когда-нибудь требуют отдыха.
Примятые ветки поправлю заботливо –
Дела повседневные, долг и работу.
Хочу, чтоб приснились ей новые ноты
Для нашего трио – морского, свободного.
На ветках видны долгожданные поросли,
На перьях – грядущих стихов вереницы…
Задеть не старайся притихшую птицу
Холодным, наточенным лезвием голоса.
15.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804901
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 21.11.2018
***
На ноябрьском языке
шепчет сад свою молитву –
к тучам – тучным, монолитным,
хлюпающим вдалеке.
К птицам, машущим «Прощай!»
речке, мрачной от досады,
и ему – красавцу-саду,
помнящему летний рай.
Боги покидают сад,
им на юге интересней –
там приветливее песни
и заботливей закат.
А ему – остаться тут
предстоит. И терпеливо
выстоять ветров порывы,
темень, холод, пустоту.
К испытанию готов –
притворится спящим, будто
не было цветов и фруктов,
листопада и костров.
И, качаясь в полусне,
снегом бережно прикрывшись,
согреваясь дымом с крыши,
будет думать о весне,
где теплынь и светопад…
……………………………..
Скоро облаками вешними,
птицами повеселевшими –
Боги возвратятся в сад!
28.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812102
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Когда упадут предпоследние яблоки,
С лихвою налившись полуденным соком,
И в свете причудливой дачной мозаики
Появятся блики осеннего толка,
Толкуй их по-своему, по-дилетантски,
Как сердце велит и напутствуют птицы.
Падение листьев – воздушные танцы,
Падение яблок – игра в небылицы.
Слепое лото, где витает везение –
То рядом в саду, то в задумчивом небе.
Поймай его! Пробуй, пока еще зелено, –
И выпадет выигрыш – яблочный жребий.
Земля-барабан еще весело вертится,
Тасуя налившихся яблок остатки,
Мелькают полудни, и полночи светятся,
Пока что не сделаны главные ставки.
Цветы не погасли, не высохли запахи,
Но близок и радостен срок заповедный,
Когда упадут предпоследние яблоки,
Давая возможность налиться последним.
16.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807177
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 03.10.2018
Мальчик, который меня никогда не любил,
с бледным от ярости, но симпатичным лицом,
с темными звездами карих сияющих глаз...
Как же красиво взлетали твои кулаки!
Был в их движении - ветер! ...размах! ...волшебство!
Воля к победе! ...Извечная сила самца!
Жаль,что был прерван сей яркий отважный полет
жалкой преградой - моим беззащитным лицом
что напухая немедля... синея... садня -
нет,чтобы очень - но все ж отвлекало меня
от наблюдения,так озарившего мозг,
словно горящими титрами - темный экран:
именно так долгожданное сладкое "МУЖ" -
слово, ласкавшее губы вчерашних невест,
вдруг безвозвратно меняет значение, смысл,
курс... перспективу ...пропорции... планы... маршрут...
Время - на бремя, любовь - на опухшую бровь,
юркнув сквозь зубы созвучным трехбуквенным "Х..й."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665844
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Ты – мой, ты близок мне душою,
Стихами с ярким озарением!
Но почему-то, не со мною
Ты страсти стал рабом и гением.
Обидно – с нею делишь ты
Веселье праздника и быта,
А я взираю с высоты
Твоею звездочкой забытой...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577047
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Ну що ж ти завмер, мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну.
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене небо, мене позбавляючи сну.
І з розуму зводить кульбаб, наближаючи літо.
Відчинених вікон медові тремтять вітражі.
І падають зорі - у чашку із надписом "Lipton".
Й даремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі.
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
Лиш ми - міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578254
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Живі і вчаться людно, як це не і не боляче,
На втратах, морах, бідах, випадках, хворобах.
І в дні країнної щосерцної жалоби
Ми поминаємо загиблих разом стоячи.
...Життя померлим надавали не убивці.
І нам, і діткам нашим жити ще і жити.
В жалю замовимо: скінчити! Покінчити
З війною хворих на владнющу гнойовицю.
Якщо й рослині говорити і прохати–
Вона почує, розцвіте, ачи пов,яне.
Ми переможем тільки як ...як разом встанем
Супроти зрадників та ворожищ стерв,ятних!
15.01.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551707
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Оголені скелети кленів під вікнами
навіяли мінору
хоча мене чарує
гармонія розлогого гілля
яке у сиве небо
так вишукано
простягає руки
немов у відчаї
благає повернути
красу своєї літньої пори
украдену осінніми вітрами
І зненацька
накочується хвилею на мене
пекуче почуття
утрати і щемливої печалі...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532107
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Цинизм плебейский, кутерьма,
душа - квадрат Малевича,
с чего «народ сошел с ума» –
льёт грязь на Макаревича.
В глазах никчемность, белена,
холопское видение:
«укропу» в дом пришла война –
России в наслаждение!
На трон царя «всея руси!» -
клич «азиата» племени…
А накось «вата», выкуси -
не тронь «Машину времени»!
Брат, не горюй, закон родни:
разделим боль, страдания!
Корчуем вместе рухлядь-пни -
мешают созиданию.
29 сентября 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527985
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
це мовчання широке ніби напівпорожнє двуспальне ліжко робить мене злішою до усього ворожою
не ламає не вигинає - ніби шершаву на дотик деревину вигострює
єдиний талант мій - здатність пристосовуватись до болю
будь-яких ступеню тривалості і жорстокості..
певно це найкорисніше і найшкідливіше чому тільки можна навчитись
атрофоване серце б'ється рівно як стрілка годинника
який вже не показує ані хвилини
любові та ніжності..
падати знову і знову вставати не подряпавши бодай колінки
це не любов не любов не любов це системна помилка
видираюсь з твоїх обіймів ніби з асфальту весняна квітка
із коренем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522320
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Обірвались між нами з тобою нитки.
Ти скажи, хто за це відповість?
Ти не чуєш мої недолугі дзвінки
Й нарікання на внутрішню злість.
Я не хочу твій голос забути, повір.
Він відгомоном в серці моєму.
Та розлука підкралась, неначе той звір,
Що кричить про якусь анафему*.
Чи зустрінемось ще ми у місті дощів?
Чи торкнеться до мене твій погляд?
Ти все рівно чекай недолугих дзвінків…
Ти зі мною у серці… Ти поряд.
06.09.2014
* тут - прокляття
photo by команданте Че
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521962
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Нет в жизни теоретика такого, чей
разум оказался разом, слаженным
и сложным, неизмерного. Сплошной Хай-Вей:
в полосы исполосован стяжками,
асфальт, становится рельефами гравюр,
в шеллаке высохшем, дитя Мадонны-
градация сознания - полнейший сюр,
зернистая парадоксальность формы,
израненная гусеницей опосля,
Т семьдесят второго (Б), и есть тем,
особо уязвимым местом, где война,
рубец глобальный, с эпиграфом Н.Э..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521739
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Ти знаєш як важко інколи мовчати?
Не крикнути у слід болюче "Ну і іди!"
Тому що знаю, не хочу втрачати
І шепочу "Крізь терни до щастя веди"
І нехай будуть холодні бурі між нами
І тижнями не світитеме яскраве сонце
Все ж ми з тобою є різними світами
Але нас зєднює велике голубе віконце
І як дико інколи від болю хочу кричати
Не заварювати гіркої, як обіда, кави
І тихо у дома, у сльозах виходу шукати
Щоб пізніше у темному лісі не блукали
Ти знаєш, як я мрію тебе міцно обнімати?
Чути "Солодкий момент", після хрусту кісток
Так навіть сонце не мріє місяць зустрічати
А здається що це просто з життя листок
який можна ось так дьоргнути і він полетить
далеко до неба, за холодні і глибокі океани
і від цього ріжучого відчуття, душа тремтить
і впевнена, що не зможу залатати нові рани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521518
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Оптимістів навколо занадто багато,
Колупають життя в пошуках позитиву,
Та роззуйте баньки, чесно, то вже занадто!
Не чекайте із моря погоди чи дива!
Так і є,зрозуміли, не легко мені,
Загинаюсь в роботах, відгадайте причину
Відпочинок я бачу хіба що вві сні,
Чоловіка не маю, та маю дитину.
А папаша,ну що? Космонавт він для сина,
Полетів десь на Місяць, як дізнавсь що вагітна.
Я в малого єдина і справжня родина
Бо для нього живу. З ним лиш добра й привітна.
Як я тільки отримала цю гарну звістку,
То до нені пішла, а до кого ж іще?
Результат: «Ах ти ж клята,брудна вертихвістка!»
Виперла мене з дому… на мороз,без речей.
Схаменулася? Ні. Вона в мене інакша.
Просто в день той усе назавждИ обірвалось
Як мені далі жити? В голові повна каша,
Я із пузом і думами в світі зосталась.
Завдяки незначним , але тАки знайомствам,
У гуртожитку знЯла маленьку кімнату,
Я мирилась із різним тоді неподобством,
Аби булО куди йти, де жити і спати.
Підробляла тоді я на різних роботах,
Намагалася знову зв’язатися з татом,
Та йому не до цього… в сваїх он заботах
Попросив не дзвонити йому й не писати.
Народила дитя, ото муки булИ,
Провалялась не мало в страшнючій палаті,
Баб на вході вітали в сльозах мужики,
Я ж верталась одна, із клуночком у бантІ.
Моя мама прекрасно новини всі знала,
Але чуда не сталось,я й не сподівалась,
Допомога мені звідусіль поступала,
Я приймала її, брала все й не вагалась.
Тьотя Нюра віддала коляску стару,
Заодно доглядать мене вчила за сином,
Перший час це усе було схоже на гру,
Та вона мутувала в щоденну рутину.
Знала точно, потрібно професію мати,
Тож у школу стилістів взяла й записалась,
Вчилась стрИгти і нігті красиво пиляти,
А бува на общажних своїх тренувалась.
В перукарню я потім пішла працювать,
Вечорами лиш бачила свого малого,
В різних друзів його довелося лишать,
Я такого життя не бажаю нікому.
На дурних кавалерів не маю я часу,
Моя ціль - забезпечити свОю дитину,
Дать майбутнє йому, і найвищого класу!
Щоб мав дім та в кишені якусь копійчину.
_________________________________________
Зараз точно вам кАжу є певні доходи
Маю друзів,які мене точно не зрадять
Хоч бувають в житті моїм страх і незгоди
Вони точно ніколи мене не повалять.
А синулі 5 літ, у садок чемно ходить,
Любить маму, ненавидить гречку і манку,
Час від часу про батька розмови заводить,
Після них я реву до самОго світанку.
Ми придбали в кредит мацьопуню квартиру,
Затягнули паскИ,якось так…виживаєм,
Часом вдома немає ні хліба, ні сиру,
Але разом ми точно усе подолаєм.
Вибачайте мої дорогі оптимісти,
Позитив щоб знайти, тре терпіння набратись,
Я втомилась…не маю й хвилини присісти.
Але вам обіцяю,я буду старатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521618
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014
За собою замкнувши двері,
ти зумій без оглядки піти
Без зайвих зізнань на папері.
Без п"яної суєти.
Хай залишиться,що не судилось
за дверима,плечима.Без слів.
Може просто...недолюбилось.
Може просто...не захотів.
Ти лише не забудь у поспішній
та нервово-строкатій ході
прихопити,мов квіти торішні,
милі серцю та пам"яті дні.
І хоч сльози бринять невеселі,
і так боляче,як не крути,-
за собою закривши двері
Ти зумій без вагань піти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521251
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 07.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2014
…З гаю диво – аромат.
Соковита, як гранат.
Неземна,богемний сад.
Їй лишенько пятьдесят.
А коли вона іде,
Поряд з нею все бліде.
І старе і молоде
Заздрять… кращої ніде.
Господь балував мене,
Клав в колиску "вогняне".
Видно знав, що це «п’яне»,
Всіх красуней не мине.
Дурні кажуть: - "Не твоє».
Для мене воно встає...
Ясне сонечко моє,
Дяку Богу, що ти є..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521922
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
наскрізно
повз барабанні перетинки
плантації слів,снів,чи слив
пускають своє коріння
повільно
опадаючи листям
тих злив що
давно сидять у мені
тих що давно вже їм
тісно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346096
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 07.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Я - повія.
Говорять, мила.
Петля є.
Ще б дістати мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332074
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
Дороги праведні і грішні,
Думки і ниці, і горішні
Бентежать нас і нас ведуть
До смітника чи цвіту вишні.
Та длань свою простяг Всевишній
Надією крізь каламуть.
У цьому метушливім світі
Ми вочевидь усі, мов діти,
Не розуміємо добра.
Лукавий закидає сіті,
Щоб залишили думи світлі,
Забули матір і сябра.
Та є Великоднева милість:
У ній прозріли, оновились,
У ній блаженствує душа!
У ній одній одважні крила,
Із Божим Духом Божа сила,
Що береже нас і втіша...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329643
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
жар-птиця прокльовується,
з нутра джерельце б’є,
ширить світ ядра душі вибух,
із зміїних шкур кохання серце оголяє,
душевний гній охляли упирі смоктати,
на діамант натикається рило в норі,
підсвідомість плоть жбурляє на престол,
дзвоники щастя заколисують тривогу.
жаб жінки африканську медитацію кумкають.
чернь молиться відлунню відлуння Суті.
вседержителі в світах замкнулись від Натхнення.
щасливий щур прогриз мішка.
кроти підрили пекло.
покійні душі на деревах вітер колихає.
не ходи по живих кишках коріння дерев
прадавніх криків про предків пні могил,
майбутнього сімені паростків,
де глисти досмоктують гниль неживих тіл.
синій підшипник у пластиліновому оці –
мов мідний дріт це прив’язь чаші для очей
до паростка хребта, що пузиря проткнув у
німб – жерло проектора потойбіч.
п’ятикутка в лобі жариною горить,
пожежник вивергнув прокльони,
священик присудив очищення вогнем,
синє небо смертю спить,
буддист прозрів над колами всіма,
їм їв жуків священний щур,
прийшли в'язати психа наркомани,
геній мозком кінчив,
мелодійно композитор розчинивсь,
не п’є давно покійний московіт,
зарубав пеньочка лісоруб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327008
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
На "Обiйми" Лао Лю
Я растекаюсь мороженным
по теплой тарелке.
И от тепла
я еще вкусней.
Не болтай,
просто слизни меня...
АРИНА ЛУГОВСКАЯ.
Ассоциации со старым фильмом
под названием "Лимонадный Джо" -
всё заканчивается
картиной уходящего в закат ковбоя.
Весна
А начинается - приходящим
на фоне диска восходящего солнца.
АРИНА ЛУГОВСКАЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327061
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012
пусто..
а знаєш..,Ти колись надихав..,по-різному..
але Ти здався..вирішив все один..
пусто засинати, зникаючи з Тебе..
розуміти, що Ти закінчився..,а я..
я клянуся собі своїм болем та голими пошарпаними спогадами, що більше не буду гостею в Твоєму житті..
болить, стримуюсь аби не дзвонити Тобі..,це нічого..,я скоро перестану Тебе хворо кохати і все закінчиться. я, врешті, залишу свій Уксворд і поїду..Ти більше ніколи не знайдеш мене, бо тобі ніхто не скаже де, аби я була щаслива, Ти більше ніколи не зможеш кидати в мене, зі сталі та болі, слова.., там буде багато сонячного неба, без Тебе..
так!! я буду, щодня, в своїх улюблених сyкнях, босоніж, по теплому піску, з прибоями океану, я буду носити в собі мого, але не Твого сина.. і більше ніколи не дозволю Тобі заходити в мої зламані Тобою двері..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326795
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2012
Эта любовь догорит, как спичка,
Солнце не может в гостях остаться.
Знаешь, мой милый, ты был привычкой.
Знаешь, мой сладкий, пора прощаться.
Память в коробку - и всё, как прежде,
Раны прикрою я тканью плотной.
Знаешь, мой милый, ты был надеждой,
Но растворил тебя дождь кислотный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324436
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
* * *
Всю ночь шуршали скучные ветра,
Лил дождь – то шёл стеной, то еле крапал,
И облетевший тополь до утра
Постукивал в стекло костлявой лапой…
Как в рамке, за стеклом печально-сухо –
Вся в чёрном – одинокая старуха.
Усмешка ли на синих нитях губ
Или какой-то странный штамп особый?
Ушёл из жизни тот, кто был ей люб,
Она вчера не плакала у гроба.
Лишь саван поправляя то и дело,
Ночь напролёт сидела, всё сидела.
…А шли не больно – лишь бы поглазеть,
Как бабка убивается послушать.
Ну разве же узнаешь из газет,
Что дед какой-то отдал Богу душу?
Ну а старуха снова то и дело
Лишь саван поправляла и… сидела.
Ни есть, ни пить ей было не с руки –
Неинтересно в немоте застыла.
И мокро шелестели языки:
«Ну надо ж, хоть бы слёзку уронила!»
А дождь уныло крапал, крапал, крапал,
И тополь бил в стекло костлявой лапой.
...Тянулся день. Тумана пелена
Легла на стены холодно и смугло.
Она сидела долго у окна
Забытой, старой вылинявшей куклой,
Ещё глядела слепо из стекла…
А к вечеру старуха умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322905
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Чи ти мій сон, що написаний мовою древніх атлантів на фантомах уяви?
Чи ти – той танцюючий образ над горнятком міцної ранкової кави?
Чи той візерунок, що вплітається сріблом у древні ведичні легенди?
Чи шторм, що змітає буденність і бляклість до крихти, до краплі, до щенту?..
Я не відаю, що ти і хто ти,
Але ти в мені,
ти в мені, наче кров,
наче слух,
наче кожне скорочення м'язів.
М’яка арабеска на теплій арабській стіні…
Узор на спині…
Смаглявий пророк кольорових солодких фантазій…
Я зрослася з тобою,
Я зростила тебе у собі,
Я пустила коріння
В твою душу,
А може, і глибше.
Поділила наш час на секунди
У довгій добі –
Половина з них нам,
Половина – чужим попелищам.
І виходить багато…
І виходить, що ми не такі вже й самотні
І глибока печаль – це як плинне шовкове сукно
Ми поріжем її
на сьогодні,
на завтра,
на потім
і крізь час перетрем - перевієм
шовковим піском.
Хай кружляють довкола
Розмальовані демони снів
Хай танцюють свої
Віроломницькі ритуали.
Нам не треба боятись -
ми золотом на рукаві
розцвітем у Того,
Хто допише
Потому і нас
У Священні Скрижалі.
01-12,2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295405
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 17.03.2012
Цей демон зваблював її довго.
То ліжко красив анемонами,
То кавові зерна з плантацій Того
Сіяв у неї на підвіконні -
І виростали із них дерева, вкриті орхідеями
А опадали метеликами, а не листям…
То шалено-красивими ідеями
В її серці відшукував місце.
То опівночі на червоних мустангах
Чатував при вікні у зливу
І перли великі, як манго,
Їй носив, як дитина, щасливий.
То влаштовував зоряні вояжі
Від Оріона на Альдебаран.
І навіть відрізав шматочок своєї душі –
Так, душі!..
Щоб безсмертною стала вона…
Але вона довго його не хотіла,
Бо помітила в смолі кучерів ріжки.
І навіть дивна краса його тіла
(що, зізнаюсь, часто їй марилась в ліжку )
Не справляла належний ефект…
Вона б, може, його й прийняла,
Якби не гидливе оте «фе-е…»
Через ріжки у волоссі немов смола…
І коли він нарешті усе зрозумів,
То не став демонічно її карати –
Сумно всміхнувсь…і не стало більш див,
Лиш чорні пір’їнки кружляли в кімнаті…
28,02,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322789
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
тихо...
тонкі тіні тікають
тремтячими травами.
тендітні тополі тонуть -
темно.
ти тепер теж тікаєш -
тріснуло те тепло.
тільки тремтяча туга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322103
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
найплинна ніч і день як вічність
і червень в черевці жука
в якого крильця - блискавичність
ні наздогнать ні відшукать
той тьмяний слід коротконочий
на всохлій вигону росі
і домовинно-трунні ночви
де лиш метелики-мерці
закарбувалася світлина
у підсвідомість – у бурштин
кульгава ніч короткоплинна
і ритм оцей – лиш ти-лиш ти
коли це все?.. кружляння колом
з років в роки-з років в роки
на посміх з «ніде» до «ніколи»…
чорніють фотки як круки
ні! не пожовклі а лиш чорні
(фотограф певно перебрав)
шопенні вже – колись мажорні
спливають звуки з-під ребра
з-під шостого де щось рожеве
співало тріпалось жило…
рожеве зсохлося в іржаве
минулось-загуло-пройшло
у ночі дихання коротке
тим пак у червня при кінці
й похапливо хапаєш ротом
мить – як синиця у руці
пітьма і темрява і морок
то друзі плівки забуття…
а сонце – найлютіший ворог
фотографічного буття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321663
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Стоять за щастям. Видають по грамам
По нормі кожному . Та видається мало.
Дають усім. Без черги не пролізеш,
Але чистішого ,якщо ти гарно пишеш.
Дають кохання. Нетерплячим зрання.
На здачу забирають сум,сльозу,зітхання.
Дають без черги праведне і грішне.
І лиш поетам найбарвистіше,хоча невтішне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320900
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
вслухайся,
десь на дні ока усе інакше,
втоплені відображення ще воскресають
і плівка засвітлена як початок нової ери.
вдивляйся пильніше,
ми чуєм себе на хвилі сутінків,
відірваних від зору відстаней.
роздвоєння,
знахідка загубленої пам'яті
на рівні промерзлих асоціацій.
знову казки про янголів,
блідих охоронців старості.
не слухати їх,
знаючи,
що усі порізи лікуються мовчки.
трапляється,
я рада знайомству з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320769
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012