Дід Миколай: Вибране

Ганна Верес (Демиденко)

В хустині, чорній, крокує осінь

В  хустині,  чорній,    зверху  позолоти

Крокує  осінь  третій  рік  підряд:

Війна  ж  то  косить  цвіт  мого  народу  –

Дітей,  яким  так  рано  умирать.


Уже  всі  сльози  виплакала  осінь,

Мабуть,  тому  немає  і  дощів,

І  дивно  плачуть  кров’ю  ранні  роси,

І  криком  біль  зривається  з  душі.


Тавром  спадає  зморшка  на  обличчя,

А  в  ній  –  глибока  і  тяжка  печаль:

Й  матуся  та  живе  тепер  незвично,

В  якої  згасла  синова  свіча.  


І  стогін  її  ранить  Боже  небо,

Що  народивсь  на  болісній  струні…

Чому  у  людства  є  така  потреба,

Щоби  згорали  кращі  у  війні?!
18.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Ти вір, дідусю…

Утретє  осінь  землю  накриває,

Дарує  ще  погожі,  теплі  дні,

Росія  ж  на  "Республіки"*    киває,

Мовляв,  то  винні  лиш  вони  одні.

Сама  ж  туди  шле  БТРи,  танки,

Змела  з  землі  закріплений  кордон,

Везе  назад  «ребят»  своїх  останки,

І  не  указ  Європа  їй,  ООН.


Не  гріє  осінь  груди  ветерану,

Роки  його  давно  у  сивині,

А  в  серці  і  душі  –  болючі  рани:

Онук  його  пропав  у  цій  війні…

Згадав,  як  він  колись  чекав  маляти,

А  як  радів  і  крокам,  і  словам,

Любив  із  ним  рибалити,  гуляти.

Тепер  дорослий  –  мудра    голова.


Та  ворог,  ненаситний  і  проклятий,

Затіяв  у  Донбасі  цю  війну,

Отож  онуку  випало  й  стріляти,

Та  шлях  його  в  нікуди  повернув…

Насупилися  брови  в  ветерана,

А  із  очей  –  непрохана  сльоза…

–  Чекаємо  вже  третій  рік  із  травня,  –

Змахнув  її  і  пошепки  сказав,  –


Ждемо  його  щоночі  і  щоднини

І  віримо,  що  він,  таки,  живий…

Не  може  ж  просто  щезнути  людина,  –

Заворушився  шрам  біля  брови…

А  осінь  в  очі  сірі  заглядає,

Ледь  причесала  вітром  сивину:

–  Війна  хоч  долі  людям  розкидає,

Та    вір,    дідусю,  вернеться  онук!..
16.09.2016.

*  Так  звані  ДНР  і  ЛНР.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689460
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Онучка

A priori

І  що  б  не  сталося  –  не  бійся.
І  що  б  не  трапилося  –    смійся.
Не  плач,  втопи  свою  печаль,
І  з  часом  зникне  туга  й  жаль.

Всім  відкриватися  не  варто,
Бо  забруднять  на  раз,  два  ,  три
І  ще  й  розвіють,  мов  вітри,
Те,  що  належить  лиш  тобі.

Тож  не  показуй  більш  долоні,
Навіть  якщо  болить  у  скроні.
Малюй  на  склі  свій  тупий  біль.
Він  посіріє  наче  міль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689404
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Леся Утриско

Не клич, не приманюй осінь.

Не  клич,  не  приманюй  осінь,
А  може,  вона  сама  дощами
Паде  в  нашу  просінь,
Та  смутку  між  нами  нема.
Вітри  не  торкатимуть  щастя,
Його  не  пущу  за  моря,
Хоч  біле  лягає  нещастя-
Коханий,  назавжди  твоя.
У  снах,  де  дзвеніли  світанки,
У  часі  минулих  десь  днів,
В  бажаннях  у  сонячні  ранки,
Любов  віднайти  ти  зумів.
Не  хочу  між  нами  мовчання,
Я  кину  розлуку  до  ніг-
Коханий,  ти  чуєш,  коханий?
Вернися  на  рідний  поріг...
І  світлий,  і  радісний  біль-
Твоя  незагоєна  рана,
Той  сонцем  дарований  хміль,-
Твоя,  і  жадана,  й  кохана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688582
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ = ©©

   [i]13-15  вересня  цього  року  відзначали
   150-ті  роковини  світоча  мікробіології
   та  епідеміології  славетного  сина  Поділля  -  
   Президента  ВУАН  академіка  Д.К.Заболотного…    [/i]
 [youtube]https://youtu.be/kDL8lPHbNXk[/youtube]
Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  скучні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарівнім  сні.

Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї*  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!

Життя  своє  поклав  на  істин  плаху,
щоб  людство  ще  щасливішим  було,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.

Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  служили  ним  оновленій  весні![/color][/i]  
[/b]

13-15.09.2016,    Тульчин-Київ
________________________
*Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689299
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016

dovgiy

ПРИСТАНИ ДУШИ.

ПРИСТАНИ    ДУШИ.

Меня  Винница  встречает  хмарью  и  дождём.
Лужи  брызжут,  лужи  плещут  из-  под  пресса  шин.
Каждый  с  нас,  кто  за  баранкой,  как  рекой  плывём,
Добираясь  к  своей  цели  –  Пристани  души.
Я  нечасто  сюда  еду.  Уж  таков  удел.
Знаю,  -  что  судьбою  схожий,  -  дома  бы  сидел.
Хныкал  бы  в  тоске  бессилья,  по  щенячьи  выл
И  о  том,  что  жизнь  прекрасна  –  просто  бы  забыл!
   По  иному  я  устроен:  через  «не  могу»,
Покорёженный  недугом,  согнутый  в  дугу,  -
Еду  к  Людям,  чтоб  не  чахнуть  в  нежилой  глуши,
Ведь  меня  друзья  встречают  в  Пристани  души.
Жизнь  трудна…    порой  прикрутит…  кажется,  -  конец!
Кажется,  что  мне  от  Неба  терновый  венец,
И  что  Крест  свой  на  Голгофу  ни  за  что  тащу…
Прошла  слабость  малодушья!  –  больше  не  ропщу.
Еду  часто  на  природу.  Свежести  вдохнуть,
Чтобы  ветер  обновленья  обвевал  мне  грудь,
Чтобы  душу  не  тянуло  скулежом  грешить...
Добираюсь,  доползаю  к  Пристани    души!
Принимай  меня,  планета!    Чую  твой  привет.
Это  мне  открыткой  лета  полыхнул  рассвет
И  над  щёткой  камышовой  ,  над  водой  пруда,
Растворясь  в  короне  Солнца,  светит  мне  звезда.
Свет  звезды  моей  заветной,  свет  моей  любви,
До  конца  броди  мне  песней  в  молодой  крови!
Не  гляди,  что  снегом  кудри  кроет  седина,
Мы  с  тобой  навек  едины:  ты  –  одна  Она!
И  пускай  нечасты  встречи,  тает  песен  звук,
Обниму  любовь  за  плечи  на  краю  разлук.
Будет  имя  дорогое  слышаться  в  тиши,
Будет  время  нашей  встречи  –  Пристанью  души.
Винница  меня  встречает  словно  дом  родной.
Осень  землю  устилает  робкой  желтизной.
Скоро  ей  пора  настанет,  а  пока  дожди
Сеет  август  над  лесами,  чтоб  росли  грузди.

18.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689643
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Н-А-Д-І-Я

Смак пахучих грушок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TUDigBTMypk[/youtube]

Люблю  я    тихий    шепіт    трав,
Коли  вітри  літають    вільні  в  полі,
І  небо,що    палає  від  заграв,
Як  ранок  прокидається    поволі.

Коли  дзвенять  у  полі  гострі  коси,
Курличуть  в  синім  небі  журавлі,
Як  п"є  земля  прозорі  ніжні  роси,
Як  сонечко  купається  у  млі.

Люблю,  коли  ти  знову  поруч,
І  босими  пробігти  по  стерні.
Коли  в  осінню,  тиху  пору
Являєшся  до  мене  ти  не  в  сні.

І  пахнеш  ти  солоними  вітрами,
Що  радість  даруватимуть  ковток,
І  квітами,  напоєні  дощами,
Що  ніжність  пробирають  до  кісток.

Я  так  люблю,  коли  мене  цілуєш,
І    губи    мають  смак  пахучих  груш.
Та  не  люблю,  коли  мене  ревнуєш...
А  те,  що    будували,  то  не  руш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689655
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016

A.Kar-Te

Бродит утро…

Нежится  под  утренней  росой
И  туманом  роща  золотая...
Бродит  утро  дикою  тропой,
Лист  березы  за  собой  роняя.

Гладит  солнце  нежною  рукой,
Словно  мать,  склонясь  над  колыбелью,
Жёлтых  листьев  локон  завитой...
"Развевайся  под  небесной  гжелью.

А  хотя  -  поспи  ещё  чуток,
Как  же  сладко  ранним  утром  спится..."
Только  птицы  звонкий  голосок
Не  замедлил  -  время  пробудиться.






(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Діду Миколаю, непокірному поету

Лиш  зранена  душа  карбує  вірші,
А  ран  у  Миколая  вистача:
Чорнобиль,  доля,  нелегка,  найбільше  ж
Інсульт,  нежданий,  нерви  розкачав.

Його  життя,  мов  книга  на  долоні,
Цей  не  сховає  у  борні  плече,
Такого  не  зламати  у  полоні,
Бо  не  дозволить  українця  честь.

Життя  його  –  не  сонячна  картина,
Де  все  «в  ажурі»  –  щастя  є  й  любов.
Він  –  Україні  віддана  дитина,
І  сам  собі  порадник,  друг  і  Бог.

Не  скривить  другу  й  ворогу  душею,
Не  раз  життя  «на  грані»  теж  було,
Та  за  Вкраїну  навіть  за  межею
Він  піде  в  бій  один  і  напролом!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Земля Волині

[u]Присвячую  поетам  з  волинським  корінням,  зокрема:    Лесі  Українці,  Діду  Миколаю,  Віталію  Назаруку  та  ін.[/u]

Земля  і  воля  у  одне  злилися
Коротке  слово  і  гучне  –  Волинь,
Сліди  там  слави  й  духу  збереглися,
Яких  зламать  нечисті  не  змогли.
Земля  Волині  –  то  земля  героїв,
І  Лесі  Українки  то  земля.
Таку  ніхто  не  зміг  ще  перекроїть,
Бо  дух  свободи  віє  звідтіля.

Земля  Волині  добру  пам’ять  має:
Стрільці,  повстанці  –  то  народу  глас,
Назарука  Віталія  тримає
І  Діда  Миколая  чує  час,
Сьогоднішній,  складний,  важкий,  непевний,
Здається,  вже  терпіння  –  на  межі,
Та  ці  поети  сіють  справжні  перли  –
Душею  кожен  з  них  не  зубожів.

Земля  Волині  –  дивна  вишиванка,
Де  все  сплелось  в  орнамент  непростий:
Краса  і  біль,  і  сльози,  і  співанки,
І  шир  полів,  і  темний  ліс,  густий.
Земля  і  меч  там  є  й  були  святими,
За  неї  з  ним  Волинь  завжди  в  борні,
Віками  льон  в  її  полях  цвістиме
І  голос  жайвора  над  ним  буде  бриніть.

Земля  Волині  славою  повита,
Бо  особливий  там  живе  народ,
Готовий  ворога,  як  муху,  задавити.
Там  кожен  –  України  патріот.
Земля  Волині  –    загадка  для  світу,
Багата  й  щедра,  мов  сама  весна,
Наслідує  Шевченка  заповіти,
Її  чекає  доленька  ясна.
28.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689159
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Ти вір, дідусю…

Утретє  осінь  землю  накриває,

Дарує  ще  погожі,  теплі  дні,

Росія  ж  на  "Республіки"*    киває,

Мовляв,  то  винні  лиш  вони  одні.

Сама  ж  туди  шле  БТРи,  танки,

Змела  з  землі  закріплений  кордон,

Везе  назад  «ребят»  своїх  останки,

І  не  указ  Європа  їй,  ООН.


Не  гріє  осінь  груди  ветерану,

Роки  його  давно  у  сивині,

А  в  серці  і  душі  –  болючі  рани:

Онук  його  пропав  у  цій  війні…

Згадав,  як  він  колись  чекав  маляти,

А  як  радів  і  крокам,  і  словам,

Любив  із  ним  рибалити,  гуляти.

Тепер  дорослий  –  мудра    голова.


Та  ворог,  ненаситний  і  проклятий,

Затіяв  у  Донбасі  цю  війну,

Отож  онуку  випало  й  стріляти,

Та  шлях  його  в  нікуди  повернув…

Насупилися  брови  в  ветерана,

А  із  очей  –  непрохана  сльоза…

–  Чекаємо  вже  третій  рік  із  травня,  –

Змахнув  її  і  пошепки  сказав,  –


Ждемо  його  щоночі  і  щоднини

І  віримо,  що  він,  таки,  живий…

Не  може  ж  просто  щезнути  людина,  –

Заворушився  шрам  біля  брови…

А  осінь  в  очі  сірі  заглядає,

Ледь  причесала  вітром  сивину:

–  Війна  хоч  долі  людям  розкидає,

Та    вір,    дідусю,  вернеться  онук!..
16.09.2016.

*  Так  звані  ДНР  і  ЛНР.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689460
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016

Віктор Цвіт

Вечір, тиша і зірки

Вечір,  тиша  і  зірки

Вечір,  тиша  і  зірки
будуть  часом  для  душі,
коли  дум  живі  свічки
зніжать  барвами  дощі,
ставши  світлом  ліхтарів,
оживуть,  немов  дива,
а  з  піснями  піснярів
їх  чарівність  як  нова.

За  річками  тих  думок,
що  зі  смерком  потечуть,
радо  лину  на  ставок,
де,  мов  квіти,  зацвітуть
в  сяйві  спокою  води
миті  щастя,  милі  сни,
в  них  спасінням  від  біди,
сяєш  сонцем  тільки  ти.

Лиш  на  зорі  подивлюсь,
що  осяяли  цю  ніч,
любо  в  тиші  розчинюсь
і  в  мені  вселився  клич:
Почуттями  дати  знак
і  коханням  донести,
що  з  тобою  саме  так
мрію  вечір  провести.

Сівши  тихо  на  траву,
що  на  березі  росте,
ми  відчули    наяву
щастя  наше  є  просте.
Щастя  бачити  цю  ніч,
що  у  сяйві  аж  блищить,
чудом  є  для  наших  віч
бачить  світло,  що  дощить.

Лиш  на  зорі  подивлюсь,
що  осяють  кожну  ніч,
любо  в  тиші  розчинюсь,
щоб  відчути  серця  клич.
Як  з  тобою  обіймусь,
не  сказавши  жодних  слів,
сяйвом  ночі  обернусь,
почуттям  яснити  спів.

Віктор  Цвіт  11.09.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689030
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Совість і честь

Чому  ти,  Совість  така  бідна,
Чом  про  скарби  не  дбаєш,
Обдерта  ходиш  у  лахмітті,
Ніхто  не  поважає?

Та  і  твоя  сестричка  Честь
Не  кращий  вигляд  має,
Її  на  кожнім  кроці  теж
На  долари  міняють.

Зустріти  можна  рідко  вас
У  того,  хто  при  владі,
А  в  олігарха  грошей  тьма,
На  жаль  вам  там  не  раді.

Тому  й  не  йдете  ви  туди,
Тікаєте  від  бруду.
В  кого  вам  затишно  завжди  -
Це  у  простого  люду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689046
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016

A.Kar-Te

Як літо барвисте

Догорає  кохання  до  краю,
Відболить  його  опік  вночі...
Я  тебе  поміж  снів    не  шукаю,
Ти  мене  не  гукай  -  промовчи.

Прохолодою  ніч  огортає,
Заколихує  тихим  дощем...
Моє  серце  твоє  відпускає,
Спогад  спить  -  засинає  і  щем.

Тільки  ранок  підкине  навмисне
Неба  синього  промінь  надій
І  кохання,  як  літо  барвисте,
Стисне  груди  обіймами  мрій.





(кортинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 16.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Статистика війни

Статистику    чорну    цієї    війни
Із    болем    веде    Україна,
Фіксує    усе:    це    з    Росії    вини
Найкращі    синочки    гинуть.

Учора    й    сьогодні    то    два,    а    то    три  …
У    чім    цих    дітей    вина    є?
Без    жодного    пострілу    зданий    був    Крим,
Донбас    тепер    розпинають.

Й    тремтить    у    очах    материнських    сльоза:
–  О    Боже!    Скажи    ж    допоки?
Всевишній    нічого    про    те    не    сказав,
Коли    вже    настане    спокій.
20.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688989
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Ольга Калина

Мої вишиванки

Мої  рушники,  ви  -  мої  вишиванки,
Недоспані  ночі,  тривожні  світанки.

В  них  спів  соловейка  і  крик  журавля,
Що  стомлені  крила  несуть  іздаля.

Тут  маки  червоні  цвітуть  в  полотні,
Вони  посміхаються  людям,  мені.

Ромашки,  волошки,  дубові  листочки,
Що  шила  на  долю  для  сина  і  дочки.

В  добрі  щоб,  в  здоров'ї    ішли  їх  роки,
Щоб  завжди  із  ними  були  рушники,

Ще  зорі  вечірні  та  вранішні  роси,
І  стрічка  яскрава,  заплетена  в  коси,

Ще  сонях,  що  виріс  на  рідних  полях.
Тут  квітне  Вкраїна  в  моїх  рушниках.









[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xcKEdGDmYeU[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687884
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Олег М.

ОСЕНІ КРАСА

Жовтим  листом  землю
Знову  покриває
В  піднебессі  синім
Білі  паруси
Вітерець  так  ніжно
Берізку  кохає
Високо  в  блакиті
Журавлів  ключі....

Приспів:

Пісню  журавлину
Розсипає  небо
І  слова  прощальні
Линуть  до  землі
Вється  серед  луків
Річечка  чарівна
Вабить    берегами
Ніжної  краси......

Де  знайти  слова  ті
Мить,  щоб  зупинити?
Досхочу  напитись
Осені  краси
Надвечірям  тихим
В  небо  задивитись
Поглядом  прощальним
Провести  ключі,,,,,,,

Приспів:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688525
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Віталій Назарук

БАТЬКіВСЬКІ СНИ

Летять  кудись  безкрилі  птахи,
Щоніч  вони  приходять  в  сни,
Напевно  птахи  ці  невдахи,
Чи  може  ранені  сини.
Прокинувшись  збираю  сльози,
Бо  син  безкрилий  -  сирота…
На  серці  смуток  і  морози,
Хоч  доля  синова  свята.

Приспів:
Ти  не  забудь  слова,  мій  сину,
І  крила  бережи  свої,
За  тебе  молимось,  дитино
І  шлють  молитви  солов’ї.

А  ти  лети  орлом  у  небі,
І  крила  май  завжди  міцні…


Вертайся,  сину  мій,  додому,
Забудь  тривоги  і  біду,
Бо  важко  батькові  старому,
Вже  стигнуть  яблука  в  саду.
Я  ще  візьму  внучат  за  руки,
У  поле  виведу  обох…
І  згинуть  враз  сердечні  муки,
На  світі  ж  є  всесильний  Бог…

Приспів.

На  крилах  повертайсь  додому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688197
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Світлана Моренець

УКРАЇНА ЖДЕ

Замовкли  вірші,  а  слова,  стомившись,
змарніли  і  знесилено  мовчать,
серед  брехні  й  облуди  розгубившись,
наклали  на  уста  свої  печать.

Не  віднайшла  в  думках  своїх  бентежних
слів,  що  ніхто  сказати  не  зумів:
мов  зброя  –  гострих,  силою  –  безмежних,
від  котрих  блуд  закляк  би  й  онімів.

З  пера  течуть  гіркі  чорнильні  сльози
від  безладу  і  вбогості  життя,
Дамокловим  мечем  висять  загрози
над  волею  і  мирним  майбуттям.

Від  сорому  й  чорнило  червоніє,
що,  вкотре,  не  змогли,  не  спромоглись
здійснити  предковічну  світлу  мрію
про  волю,  силу,  розквіт,  злет  увись.

Здавалось,  до  омріяного  щастя
лишається  один  маленький  крок...
Та  знову  –  промах:  недолугі  власті,
розгул  хижацтва...  Болісний  урок,

що  справжня  влада  –  це,  без  заперечень,
не  власного  збагачення  пора,
а  місія  висока  самозречень
заради  краю  рідного  й  добра.

Керманичам,  яким  своя  держава,
могутня  й  сильна,  –  це  пріоритет,
навіки  гарантована  і  слава,
і  шана  наша,  і  авторитет.

О  де  ти,  НАШ  майбутній  Вашинґтоне,
великих  пра...  пра...  прадідів  онук?
Спіши!  Спіши,  бо  у  болоті  тонем,
наївшись  обіцянок  вище  вух.

Країна  жде,  розшарпана  штормами,
згуртуй  народ,  в  якого  сили  –  тьма!
І  Боже  правий,  будь  завжди  із  нами!
Без  Тебе  перемоги  в  нас  –  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688423
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Ніна Незламна

Куми ( гумор)

Можна  сказати,    по  сусідству  жили
Так  років,  дванадцять  чемно  дружили
Мимо  кум  проходив,  тихо  до  куми  
-Люба  завтра,  зайди  до  дядька  Хоми
Чуєш  там,    на  тебе  буду  чекати
Ну  ти  буцім  прийдеш  поприбирати.
 Вона  мило,  -  Він  же  про  нас  буде  знати…
- Сонце  моє,  ні  тож  їде  в  Карпати….
Хата  буде  пуста  і  твій  на  жнивах
У  нас  часу  досить,  молодість  згадать…
Аж  тут,  незабаром…  Із-за  криниці
Добряче,  врізав  хтось  йому  по  пиці
-Тепер  будеш  знати,  як    залицятись!
Чому  зблідла?    Гайда,  швидко  до  хати!
А  що  було  далі,  тільки  Бог  знає
Але  чомусь,  кум  хату  оминає…

                                                                   15.09.2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688620
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Загадкова осінь

Осінь-красуня  гойдається
У  срібному  та  й  гамаку,
Сплело  його  літечко  бабине
З  тонких  павутинок-ниток.

І  сукня  летить-розвівається
Жовто-багряна  легка,
Волоссям  її  вітер  грається,
Щось  там  загадкове  шука.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688037
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 13.09.2016

Віталій Назарук

ПРОПИСАНЕ ЖИТТЯ

Болить  і  нині  ще  моя  душа,
Усе  минуло,  як  короткий  сон,
Я  відчував,  тому  і  поспішав,
Здавалось  що  живемо  в  унісон.
         
Тепер  розлука,  певно  назавжди,
Морозні  вікна,  наче  міражі,
І  ти  пішла…  Я  знаю  назавжди,
Були  близькі  ми,  стали  враз  чужі.
                   
Вино  кохання  ми  пили  удвох,
Назад  тепер  немає  вороття,
Певно  це  доля,  чи  хотів  так  Бог,
Чи  нам  таке  прописане  життя?            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687625
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016

Ніна Незламна

Роки поспішають…

   Нині  свято,  у  хаті  втішався  батько,
Озирнувсь,  довкола,  каже  веселенько,
На  мені,  погляньте,  вишита  сорочка,
Її  вишила,  для  мене  люба  донька.

Вихвалявся,  старий,  що  подарувала,
З  днем  народження,  так  щиро    привітала,
Сльози  радості  ковтав,  ніжно  дивився,
Ой,  коли  ж,  виросла,  в  роках  заблудився.

Скоро  заміж,чомусь  защеміло  серце,
Пригадав,  як  колись  росло  дитя  вперте,
Подивлюсь  на  нього  та  й  себе  питаю,
Чом  та  нащо?    Дуже  роки  поспішають.

Тож    зростили,  ми  добру  доньку,  радію,
Не  боюся,    як  нині,  старість  зустріну


2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687738
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016

Леся Утриско

Осіння рапсодія.

Була  така  сьогодні  загадкова,
Кружляв  п'янкої  кави  аромат,
Із  уст  лилася  усмішка  ранкова,
Як  сонце,  що  впаде  в  осінній  сад.

Хтось  скаже:  сад  осінній-  то  розлука,
Та  в  нашім  зародилася  любов,
Чарівна  вся,  в  полоні  свого  звуку,
Що  в  музиці  акорди  віднайшов.

Співав  нам  дощ  рапсодії  для  ночі,
Із  вітром  лист  мазурку  вигравав,
А  нам  кохання  цілувало  очі,
В  саду  осіннім  вогник  догорав.

Зомліле  сонце  десь  шукало  броду,
Тумани  ночі  вітер  розігнав,
Удвох  ми  діставали  насолоду,
У  каві,  що  нам  ранок  дарував.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687672
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016

Окрилена

В саду розмови

[img]http://imhomir.com/uploads/images/00/04/01/2014/03/08/b6b0c0.jpg[/img]
Про  що  з  Тобою  мовчки  говорю?
В  саду  розмови  пахне  яблунево,
коли  земля  з-під  ніг.  Було  би  небо,  
щоб  ухопитись  за  хитку  зорю.

Про  що  Тобі  із  тишею  мовчу?
Коли,  здається,  подих  втаємничив
очей  відлуння  і  глибокий  відчай,
що  вітер  дме  північно  на  свічу....

А  ніч,  немов  карафа*  з  кришталю  -
сливовим  джемом    розлилась  на  пальці.
Ще  мить  осіннього  дебюту  в  вальсі
і  ціла  вічність  як  Тебе  люблю...

*КАРА́ФА,  и,  жін.  Те  саме,  що  графин.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687696
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016

Микола Шевченко

Спрагу юну зросили дощем (пісня на слова автора Дід Миколай)

Слова  -  Микола  Годунок
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

 Спрагу  юну  зросили  дощем
     1
Весною    пахли    ніжно    губи…
У    ноги    падала    роса.
Тебе    до    серця    приголубив…
На    землю    впали...    небеса.
                                     Приспів:                    
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
     2
Коханням        марив    поцілунок…    
Дурман    розлився    у    грудях.
У    вени    лив    солодкий    трунок…
Злітав    у    небо    наче    птах.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
   3
Пощо    розмови    нам    і    люди…
Тремтіла    звабливо    рука.
Гаряча    падала    у    груди…
Як    сповідь    святості    й    гріха.    
Неначе    все    переплелося…
Завмерли    джмелики    в    гаю.
Чи    ми    в    раю    чи    нам    здалося…
Чи    в    небесах    десь    на    краю?
     4
Затихла    святість    і    гріховність…
Понесла    нас        кудись    в    світи.
Несли    здаровану    жертовність…
Де    ми    були    лиш…    -    Я    і    Ти!
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…
Спрагу    юну    зросили    дощем.
                                   Приспів:
О,    незвіданні    сили    небесні…
Запалили    навіщо    цей    щем?
Білі    Ангели        Ви    безтілесні…)  2  рази
Спрагу    юну    зросили    дощем.  )  2  рази

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687656
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016

OlgaSydoruk

За стеною Осень дышит…

За  стеною  Осень  дышит,паутинку  теребя...
Барабанит  дождь  по  крыше  -  еле  -еле(нотой  "ля")...
В  плен  попали  занавеси(к  алой  розе  на  кайме)  -  
Пузырьки  охристой  взвеси(на  шифоновом  крыле)...
А  по  коже  -  дрожь  волною!..  Разливается  -    со  дна...
Осень  дышит  за  стеною...Тушит  пламя  -  не  спеша...
Барабанил  дождь  по  крыше...Еле-еле...До  утра...  
Дотянулся  тоном  выше...И  не  слышно  -  мотылька...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687657
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Надія Рубінська

Час нового дня

Шамотить  останнє  листя.
Сад  прозорий  спати  ліг.
Мов  насупилось  обійстя.
День  до  ніченьки  добіг.

Тиша.  Зорі  виглядають.
Вгамувалась  метушня.
Де-не-де  вогні  палають.
Йде  вже  час  нового  дня...

                     04.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687604
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Лєна Дадукевич

Закувала зозуленька…

Закувала  зозуленька
Над  сивим  болоттям
Скільки  жити-не  тужити
Лишилося  долі.
Налюбитися  не  вспіли
Спозаранку  роси,
Розплітала-колисала
Його  діва  коси.
Миленького  обнімала,
Голівоньку  клала:
-Любий-любий,  нам  на  згубу,
На  згубу  знайшла  ти…
Коло  води  стрічечка
Калиновим  цвітом,
То  кохання  розіп»яте
Питоньки  просить…
8.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683198
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 04.09.2016

Віталій Назарук

ТЕПЕРІШНЯ ВДОВИЦЯ

Страшно  стало  в  кімнаті,
Їй  чомусь  не  до  сну,
Вже  не  гріє  перина,
Удовицю  саму…
Сорок  днів  проминуло,
Як  привезли  з  АТО,
Чоловіка    не  стало,  
Так  немов  не  було.
Біля  липи  могила,
Хрест,  на  ньому  рушник,
Де  взялась  в  неї  сила,
Не  ридати  навзрид.
Горло  щось  пережало,
Лиш  котилась  сльоза,
Якась  сила  тримала,
Так,  немов  небеса.
Кожен  день  до  могили,
Йде  вдовиця  сама,
Боже,  дай  її  силу.
Не  лишитись  ума.
В  її  снах  він    воює,
Видно    крові  сліди,
А  прокинеться…    Знову
Все  стає  на  диби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687359
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016

dovgiy

Точно также.

Точно  также,  как  и  в  прошлый  год,
Без  тебя  свой  день  встречал  с  рассвета.
Точно  также,  в  свой  природный  ход
Откружило    каруселью  лето.
С  первых  чисел  осени,  опять,
Нам  с  тобой  весь  месяц  не  встречаться.
А  потом  все  листья  облетят,
Как  и  дни,  нам  данные  для  счастья.
Точно  также,  вслед  за  сентябрём,
Улетит  тепло  за  бархат  неба.
Что  утратим,  то  уж  не  возьмем,
А  мечты  –  те  превратятся  в  небыль,
В  зыбкий  призрак  сказочных  надежд,
На  возврат  ушедших  дней  весенних…
Точно  также,    без  своих  одежд,
Яблони,    в  опушке  снега  белой
За  окном  всю  зиму  простоят
Словно  в  шубах  баснословно  ценных…
Точно  также,  буду  тебя  ждать
Музыкой  на  клавишах  ступенек.
В  глубине  твоих  лучистых  глаз
Утону  на  краткое  мгновение,
Чтоб  всё  также,  уж  в  который  раз,
От  восторга  вспыхнуть  вдохновением.

03.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687377
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016

stawitscky

Рецепт

В  мене  вдома  молодичка  –
Писана  краса.
Та  не  можу  залишитись
З  нею  сам-на-сам.

І  від  того  приключалась  
Отака  біда  –
Став  частіше  задивлятись
На  сторонніх  дам.

Що  уміють  свою  вроду
Вигідно  подать,
Що  десяток  сьомий  ходять,
Наче  в  двадцять  п’ять.

Фітнес  їм  рятує  форми,
Фарба  й  силікон,
Та  ще  й  інших  там  секретів
Мається  вагон.

Тож  і  тягнуться  мужчини
Мов  мухи  на  мед,
Часом  гублячи  родини
І  авторитет.

Бо  в  законної  дружини
Свині  й  огород,
А  ще  треба  й  «половині»
Щось  покласти  в  рот.

Тому  з  ночі  і  до  рання
В  них  один  «масаж»:
Кухня,  сапка,  прибирання,
Курятник  і  саж.

А  який  після  корівки
І  свині  парфум?
Тож  і  цінять  чоловіки
Аромат  цей  в  «фу».

Нещодавно  віднайшовся  
Файний  компроміс,
Щоб  не  тягло  благовірних
До  сторонніх  міс.

І  такі  рецепти  щирі,
Вдалі  і  прості:
Поділить  навпіл  –  роботу,
Клопоти  й  постіль!

Ви  здивуєтеся  самі
Від  метаморфоз,
Бо  на  ложі  жде  цунамі
Й  марафонський  крос.

Заштормить  не  селіконна  –
Істинна  краса!
Присягаюсь  до  ікони  –
Перевірив  сам…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687423
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Томаров Сергей

Постигая непостижимое

Я  не  влез  в  "Диогена  бочку",
Может  мало  "схватил"  от  жизни;
Размышленьям  не  ставя  точку...
И  надеюсь  до  самой  тризны.

Поражают  людей  деянья
-О  т  чего?  Почему?..  Так  стыдно...
Сложно  в  глупость  вселить  молчанье,
А  за  умных...  втройне  обидно.

У  корней  есть  вода  и  почва,
А  росток  вьется  ввысь,  за  светом...
От  чего  же  мне  рвется  желчью?
От  чего  ж  замерзаю  летом?

Два  весла  у  дырявой  лодки;
Как  же  можно  покинуть  берег?..
Не  понять  ложь  в  вечерней  сводке,
Трезвомыслящий,  дайте  пеленг!

Диоген,  он  наверно  гений,
Только  выглядел  как-то  странно;
В  нем  жил  голос  иных  мгновений,
Но  ведь  мыслил  же  неустанно...
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687454
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Анатолій В.

Світ без нас

А  світ    без  нас  котитиметься  далі,
Без  нас  цвістимуть  яблуні  в  саду,
І  житимуть  і  радощі,  й  печалі...
Світ  не  помітить,  коли  я  впаду.

Таких,  як  я,  напевно,  буде  безліч...
У  той  момент,  відведений  для  нас,
Відкриється  кордон  в  безкраю  велич,
В  якій  відсутні  день  і  ніч,  і  час;

Відсутнє  зло  і  біль,  що  крає  серце...
Одне  питання  мучить  знов  і  знов:
Якщо  нема,  відсутнє  там  оце  все,
Чи  буде  там  присутньою  любов?

Чи  зійдуться  в  тім  вимірі  дороги,
Чи  знайдуть  одна  одну  дві  душі,
Щоб,  звісивши  із  краю  хмарки  ноги,
Писати  вдвох  одні  на  двох  вірші?!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016

палома

СТАРІСТЬ І ДИТИНСТВО

         
О  старість,  сивочола  мудра  старість,
Думки  твої  до  Господа  в  путі…
Вже  душу  не  турбує    гріхів  наріст  –  
Очищені  спокутою  усі…  

О  зрілість,  пишнотіла  та  рум’яна,
Ти  душі  палиш,  плутаєш  думки,
Убік,  все  вбік  у  мороці,  як  п’яна…
Усе  виходить  якось  навпаки…

О  юність,  неповторна  і  рожева,
І  цноти  сповнена  твоя  краса.
Тобі  дорогу  мостять  в  королеви,
Ти  жалиш  Бога  як  дітей  оса…  

Дитинство  –    найчистіше  і  страждальне:
Добро  і  зло,  і  пізнання  життя…
Зв’язок  із  небом,  сховане  сакральне,
Для  душ  –    початок  грішного  буття…

Глибока  старість,  як  мале  дитинство,  –  
З  душі  стражданням  витравлене  зло,
Лише  любові  сповнена,  блаженства  –  
Старих  в  дитинство  Бог  приводить  знов…

Летить  у  просторі  життя  любов  –  
Вродився,  все  пізнав  і  нагрішив…
Очистився  в  смиренні,  щоб  Господь
Назад  до  дому  душеньку  впустив…

 3  вересня  2016
(с)  Валентина  Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687497
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016

Галина_Литовченко

ВРОДИЛА ГРУША

Ростила  сина,
чекала  внуків  –  нема.
Тепер  довіку
лишилась  в  хаті  сама.
Один-єдиний,  
ще  й  не  стояв  під  вінцем.
Скосила  куля.
Змарніла  мати  лицем.

А  вечорами
читає  сина  листи,
що  появились  
на  фронті  в  нього  брати.
Тепер  навіки
вони  родина  одна.
Хай  лиш  скінчиться  
оця  проклята  війна.

Зраділа  думці:
шукати  буде  синів!
От  тільки  хлопці  –  
признають  матір,  чи  ні?
Просити  буде,
щоб  приїздили  сюди.
Вродила  груша  –  
он,  як  рясніють  плоди.
02.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687138
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016

Олена Жежук

Відректися

А  можна  так,  щоб  просто  відпливло
По  тихих  водах,  мов  листок  осінній?
Самітні  проводи  …  «моє»    ж  було.
Тріпоче
                       сумнів  
                                         в  мовчазнім  склепінні.

А  можна  розтрусити  в  ніч  глуху,
Пітьмою  стерти  все,  що  могло  б  бути?
Нехай  гірчить  полином  на  шляху…
Втім,  
           часоплину  
                                       не  дано  забути.

А  можна  відректися?  Словом  лиш
Пустити  в  світ  вже  зболені  надії?
Мовчить  твоє  несказане  «облиш»…
Листочком  
                             відпливають  
                                                                 мої  мрії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687276
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016

Віталій Назарук

ПІСНЯ ПРО БАТЬКІВСЬКУ НАУКУ

Поклонюсь  низенько  мамі  й  тату,
За  життя  дароване  на  світ,
За  життєву  стежечку  почату,
По  якій  іду  вже  стільки  літ.

Теплі  руки  згадую  матусі
І  татуся  руки  в  мозолях.
Їх  життя  завжди  в  постійнім  русі,
І  хліба  достиглі  на  полях.

Від  батьків  я  взяв  собі  багато,
Сина  і  онуків  научу.
Щоб  змогли  сміятись,  не  страждати,
Я  їх  долі  Господу  вручу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687202
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016

stawitscky

Якось метелик залетів

Якось  метелик  залетів
В  мої  занедбані  покої.
Я  ще  ніколи  у  житті
Не  зустрічав  краси  такої.

До  болю  подих  затаїв,
Щоб  не  стривожити  це  диво.
Навіть  весною  солов’ї
Так  не  діймали  серце  співом.

Лети,  метелику,  лети  –
Тебе  я  маю  відпустити
Де  волі  й  радості  мотив,
Безмежжя  неба,  сонце,  квіти…

Мені  ж  ніколи  не  забуть,
Що  ти  в  душі  моїй  накоїв.
Спасибі  Богу,  що  твій  путь
Через  мої  проліг  покої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687290
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016

Мазур Наталя

Я приснюсь тобі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=glrMaGTJFy0[/youtube]

Слова  Наталі  Мазур
Музика  та  виконання  Іван  Пустовий

 Я  приснюсь  тобі

 В    час,    коли    всерйоз
 Затріщить    мороз,
 Загудуть    вітри    грізним    клекотом,
 Захурделить    ніч
 Снігом    навсібіч    -    
 Я    приснюсь    тобі    тихим    шепотом.

 В    час,    коли    зима
 Наче    крадькома,
 Закує    вікно    срібним    помахом,
 І    захочеш    ти
 Краплю    теплоти    -    
 Я    приснюсь    тобі    ніжним    подихом.

 Так  захочеш  ти  краплю  теплоти  -
 Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.


 В    час,    коли    тобі
 Важко    у    журбі,
 Бо    без    мене    ти,    як    з    одним    крилом.
 І  якщо  в    цю    мить
 Серденько    щемить    -    
 Я    приснюсь    тобі    добрим    Янголом.

 В    час,    коли    всерйоз
 Затріщить    мороз,
 Загудуть    вітри    срібним    клекотом,
 Захурделить    ніч
 Снігом    навсібіч    -    
 Я    приснюсь    тобі    тихим    шепотом.

 Захурделить  ніч  снігом  навсібіч  -
 Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

 Я  приснюсь  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643875
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 01.09.2016

Nino27

Завтра осінь…

[b][i][color="#0022ff"]Давай    просто    у    двох
                   літні    зорі    підем    рахувати.
Завтра    осінь  ,  а    ми
                   так    багато    не    встигли    чомусь...
Літній    вечір    останній,
                   спішить    і    не    хоче    чекати
Завтра    осінь  ,  а    я
                   чомусь    з    літом    прощатись    боюсь.
Так    багато    зірок,
                   шлях    чумацький    повис    коромислом.
Завтра    осінь...нехай,
                   ще    всміхнеться    нам    літнім    теплом.
Я    не    плачу  ,  це    просто  -
                   сльозинка  ,  одна  ,  не    невмисно.
Завтра    осінь  ,  хотілось    би
                   літечко    щоб    побуло.[/color][/i][/b]

                   
                 
                                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686915
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Чуєте, степи загомоніли?

Чуєте,        степи    загомоніли,
Ніби  вітер  шелеснув  траву?
То  козацькі    давнії  могили,
То    кургани  скіфські  і  ковили,
Сам  на  сам  розмовоньку  ведуть.

Де,  чиї    поховані    Герої,
Як  вони  любили  і  жили,
Що  їх  занесло  в  це  Дике  Поле,
Де  суха  стерня  підошви  коле,
І  які    велися    тут  бої?

Шепотів  спориш  прибитий  пилом,
І  кивали  сиві  ковили,
Цей  курган  високий  –  то    могила
Скіфського  Царя,  якого  сила
Підкоряла  племена  землі.

Він  тут  заснував  свою  державу,
І    Тавриду  в  остраху  тримав,
Битви  тут  точилися  криваві,
Сяяла  мов  Сонце  скіфська  слава,
Тут  в  бою  і  голову  поклав.

А  кремезний  дуб,  що  у  дороги,
Розповів  про  те,  що  пам’ятав,
Як  ординці  з  Півночі  і  Сходу
Намагались  знищити  свободу,
Та  народ  коритись  їм  не  став.

Козаків  єднались  тут    загони,
Боронили  у  степу  кордон.
Щоб    імперські  не  прийшли    корони,
Помолившись  на  святі  ікони,
Свій  козацький  прийняли    закон.

Так,  не  всі  сусіди  з  цим  мирились,
Нападали    зграями  щурів,
Козаки  завзято  з  ними  бились,
Та    були  і  ті,  що  обдурились,
На    слова  про  «християн-братів»

Скільки  тут  могил  посеред    степу,
Мов  зірок    в  серпневу  ясну  ніч,
Ходиш  мов  по  цвинтарю,  по  склепу,
По  слідах  Хмельницького  ,  Мазепи,
Й  ніби  чуєш  переможний  клич.

Чуєте,  іще  не  все  сказали
Чабреці  ,  що  крові  напились?
Ви  про  давнину    запам’ятали
А  тут  знов  бої  і  скрип  металу,
Це  «брати»,  яких  ми  позбулись.

Цю  нову  історію  запише
Воїн  –українець-скіф-козак,
В  унісон  з  цим  Диким  Полем  дише,
Бо  прямий  нащадок  щонайліпше  

Відчуває  степу  кожен  знак.

Ця  поема  про  нових  Героїв,
Тих,  що  вийшли  з  надр  самих  степів,
Тих,  що  стали  як  один  до  бою,
З  хижою  та  ницою  ордою  -  
Правнуків    славетних  вояків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686885
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016

Онучка

Перше вересня.

Перше  вересня  сьогодні  –  дзвоник  вже  лунає.
Він  школяриків  до  школи  дружно  закликає.
І  спішать  до  храму  знань  дітлахи  завзято.
Для  найменьших  школярів  –  це  найбільше  свято!
 
Споряджають  в  школу  нас  зранку  мама  й  тато.
Вже  сьогодні  школярі.  Радості  багато!
Лиш  одна  чомусь  сльоза  біжить  винувато
І  по  маминій  щоці  стікає  затято.

Перше  вересня  сьогодні  –  день  теплий  осінній.
Вже  летять  птахи  у  вирій  –  чутно  голосіння.
А  школярі  на  лінійці  стоять  в  нетерпінні,
Бо  хист  мають  до  навчання  й  велике  стремління..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686879
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Шостацька Людмила

МОЯ ШКОЛА

Мої  дзвінки  давно  вже  відлунали,
Моєї  школи  заросли  стежки,
 Учителі  у  вирій  відлітали...
І  вже  не  ті  читаю  я  книжки.

Багато  Бог  забрав  вже  друзів
У  пору  їх  квітучих  сил…
Життєві  школи  замість  вузів
Тримають  міццю  із  горнил.

Та  все  ж  бува  ще  сині  сни
Вкривають  пам’яттю  дитинства,
Торкають  юної  струни
В  обіймах  щирих  побратимства.

Найбільшим  скарбом  із  скарбів  -
Це  закосичене  дитинство
І  без  посад,  і  титулів  -
Країна  мрій  і  материнства.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686745
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Олександр Мачула

Свої гниди найстрашніші

Пригадую,  пани  хороші,
не  так  страшні  московські  воші  –
так  Симон  говорив  Петлюра,
а  він  був  неслабка  натура.
Нема  страшнішого  за  жида,
хіба  що  українська  гнида.
Було  так,  є  і  завтра  буде  –
затям  собі  це,  бідний  люде!

29.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082910508  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686758
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Крилата (Любов Пікас)

РАНОК ПЕРЕДОСІННІЙ

Останній  день  цьогОрічного  літа.
Стискає  серце  жмуток  жалю.  Ах!
Махає  ранок    п’ятірнею  світу,
Малює    світлі  плями  по  дахах.

- Вставай  до  праці,  -  каже,  -  випий  кави,
Торуй  свій  шлях  і  видозмінюй  світ  –    
Не  через  примхи,  не  заради  слави,  
А  щоб  не  вийшов  Всесвіт  із  орбіт.

Встаю,  іду.    Несу  букет  проміння  –
Ласкаве  сонце  просто  так  дало.
Ляга  на    землю  вистуда  осіння,
А  я  її    викурюю  теплом.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686829
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Олена Іськова-Миклащук

Іловайська самота

[url=""]https://youtu.be/7z9fB7hFHHk[/url]
Застелю  я  вкотре  постіль  самотою,
Та  в  їдке  безсоння  вкутаюсь,  як  в  шаль.
Побратими  кажуть:
— Ти  не  вийшов  з  бою.
Мильні  офіцери:
— Зник  кудись.  
На  жаль…
І
ловайський  серпень  капав  з  неба  воском,
Фарбував  колосся  кров’яним  дощем.
Хтось  —  медаль  отримав.
Хтось  —  чотири  дошки.
Я  ж  святу  надію:  що  вернешся  ще.
Не  вдова…
Не  жінка…
Не  коханка…
Відьма!
Загнана  вовчиця,  вхрипла  від  виття.
На  зап’ястках  —  шрами.
Дні,  немов  у  фільмах,  —
Я  все  жду,  а  поруч…
Поруч  йде  
Життя.
Син  вже  не  питає.    
Син  уже  не  плаче.
Він  уже  дорослий.  
Завтра  першачок.
Тільки  погляд  в  нього  став  прогіклий,  наче
Біль  ввігнав  у  нього  сотні  голочок.
…Знову  серпень  сипле  яблука  й  снаряди.
Із  собою  поруч  знов  кладу  я  біль.
Що  нам  тії  смерчі,урагани,  гради?  —
Я  чекаю!  
Чуєш?!!!  
Ти  ж…  
прийдеш  відтіль?!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686877
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Надія Башинська

ОЙ СІЛИ ПТАХИ… ЗАДЗВЕНІЛИ

Ой  сіли  птахи...  задзвеніли  на  нашій  вишенці  в  саду.
Про  щось  сказать  мені  хотіли,  бо  знали,  що  до  тебе  йду.
Я  йду  до  тебе,  ти  ж  чекаєш,  у  нашім  гаї  на  містку.
Там  на  калині  й  заспівають  вони  обом  нам  пісню  цю.

Ой  сіли  птахи...  задзвеніли  на  нашій  яблунці  в  саду.
Про  щось  сказать  мені  хотіли,  бо  знали,  що  до  тебе  йду.
Бо  ти  ж  сказав  мені:  "Кохаю!  Чекаю  я  на  тебе...  знай.
Будь  ласка,  вийди...    виглядаю,  на  наш  місток  до  мене  в  гай".

Ой  сіли  птахи...  задзвеніли  нам  на  калині,  де  місток.
Про  нас  до  раночку  шептались  струнка  берізка  та  кленок.
Бо  ти  ж  чекав  там,  де  калина,  у  нашім  гаї    розцвіла.
В  твоїх  обіймах  я  щаслива...  про  це  й  були  їхні  слова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686869
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Ніна Незламна

Погляд

Прохолодно  у  парку.  На  асфальті,
Заклопотані,  веселі  горобці,
Такі  жваві,  то  ж  зернята  збирали,
Раз  у  раз,  голівоньки  підіймали,
І  цвірінькали-  дякували  мені.

Я    раділа,  їм  зернят  підкидала,
Та  раптово  прямий  погляд  зупинив,
Відчуття,  якесь  дивне,  збентежена,
Одна  мить,  мов  до  себе  приворожив.

Вже  боялась  вдихнуть  на  повні  груди,
Повернуть,до  нього  голову,  у  бік,
Хтів  присісти,  напевно  чекав  згоди,
Та  відразу,    у  мене    забракло  слів.

Мила  посмішка,  немов  чарувала,
Трепіт  серця,  хотіло  кудись  втекти,
Ніжним  поглядом  -  сідай,  я  сказала,
Горобці,  розлетілися,  хто  -куди.

Вечоріло,  розійтись  не  хотіли,
Вдвох  ловили  краплини  насолоди,
Зорі  в  небі,  яскраво  мерехтіли,
І  здавалось,  водили  хороводи.

Тиха  ніч,,  казкова,  нас  п`янила,
Він  всміхався,  обережно  обіймав,
Я  щаслива,  нині    долю    зустріла,
Дивний  погляд,  мене  все  ж    причарував.

                                             25.08.2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686738
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

палома

ПОРОЖНІ ВІДРА

   
Напевно,  тих  історій  є  чимало…
Порожні  відра  --хтось  писав  таки.
Загріти  б  чаю,  щоб    поласувала,
Та  нікому  принести  їй  води…

Сьогодні  день  народження  в  малого,
У  правнука  --  так  хочеться  туди…
Хоча  б  здалека  глянути  на  нього…
Тепер  такі  смачні  печуть  торти.

Така  та  старість…і  порожні  відра…
А  гроші,  в  подарунок,  узяли…
Ледь  суне  ноги  викривлена  бідна,
До  хати  б  ще  якось  і  --    молитви…

В  такі  літа  вона  дає  ще  раду
І  тішиться,  що  діти,  внуки  є.
Кортить  їй  дати  молодим  пораду,
Не  може  зрозуміти,  в  них  –  своє…

А  старість  –    у  ті    відра,  як  у  бубон,
Рве  неміч  тіла  сплакана  душа.
Смирення  зараз  їй,  як  шуба  груба,  
Ніхто  нікого  тут  не  потіша…
З  відра  лишень  зловтішне:  ша-ша-шаа…


 2016
(с)  Валентина  Гуменюк







 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686727
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016

Nino27

Коли всміхатись важко

[b][i][color="#bf00ff"]Коли    всміхатись    важко    мовбито,
Багатомовними    очима
Свою    любов    безслівно    мовити
Ми    своє    серденько    навчімо.

Скажімо    ніжними    обіймами,
Без    голосних  ,  палких    освідчень,
Нехай    живуть    думки    невпіймані
Долаючи    вчорашній    відчай.

І    ніжно    хай    тріпочуть    серця    два,
Промовистою    буде    тиша...
Хай    посміхається    любов    жива
І    в    душах    світлий    слід    залишить.

Тож    вистачить    нам    доброти    в    душі.
Благословенні    ж    небесами,
Ці    почуття    заховані    в    вірші,
Ще    довго      житимуть    із    нами.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686685
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2016

Віталій Назарук

ТРІШКИ ПРО ОСІНЬ

Пожовтіле  листя,  обриває  вітер,
Небо  стало  синє,  як  сливки  в  саду.
Сивиною  вкритий,  мов  хтось  сипав  бісер,
Я  до  тебе  осінь,  потихеньку  йду.

Прагну  роздивитись  кольори  садкові,
Як  лице  міняє    вересневий  ліс.
І  красу  вдягають  клени  кольорові,
Як  у  сірім  пусі  очерет  повис.

Квітнуть  хризантеми,  інші  хочуть  спати,
Пелюстки  і  листя  горнуться  до  сну.
Довгі  дні  і  ночі  змушені    чекати,
Як  струмки  весняні    принесуть    весну…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686432
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016

Світлана Крижановська

Відгомоніло літо

Відлітає  у  вирій  літо,
Забирає  на  крилах  тепло,
Проводжаєм  його  жовтим  цвітом  -
Промайнуло,  як  не  було!

Тільки  пам'ять  про  себе  залишить  -
Фотокартки  щасливих  днів.
Літо  красно  нам,  любий,  личить,
Але  й  серпень  відгомонів.

Та  тепло  ми  його  збережемо  -
Допоможе  у  цьому  любов.
Ну  а  зараз  -  на  осінь  вернемо,
Щоб  у  літо  потрапити  знов.

26.08.2016.

Фото  автора  (смт.  Нова  Ушиця,  місцевий  парк  культури  та  відпочинку.  Липень,  2016)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082706851  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686107
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016

Шостацька Людмила

ЦІ БІДИ ВІЙНИ

                                           Де  брати  хлопців-наречених,
                           Як  цвіт  горить  в  вогні  війни?
                           Болючих  звісток  нескінченних
                           Рясніють  всюди  полини.

                           А  сльози  ллються...в  нерожденних,
                           Хто  мав  прийти  в  чарівний  світ...
                           Немає  спинку  в  навіжених,
                           Ще  прийде  час  на  їх  одвіт!

                           А  що  сказать  діткам  війни,
                           Що  долю  їм  дорослі  склали?
                           Війну  накликали  ж  –  вони,
                           Дитинство  кинули  в  підвали.

                           А  тим  стареньким,  як  свічі,
                           Що  догорають  у  руїнах,
                           Ні  вдень  їм  спокою  й  вночі,
                           Хоч  молять  Бога  на  колінах.

                           Усьому  є  фінал  –  минучість:
                           Режимам,  війнам  і  злочинцям...
                           На  них  чекає  така  участь...
                           Всміхнеться  доля  Українцям!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686454
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 30.08.2016

Квітень Олександр

щодо хресної ходи під проводом Московського патріархату

Святою  Хресною  ходою,
Йдіть  до  Москви    і  охрестіть  
Свого  царя  ,  його  покої  ,
Ненависть  люту  остудіть  !

*******************************
А  трохи  згодом  ,  пильно-пильно
В  майбутнє  гляньте  ,  
Й  буде  там  ,
Квітуча  Україна  вільна  
Єдиний  Християнський  храм.
 
*******************************
Не  буде  Патріарших    джипів
Скінхедів  схиблених  в  юрбі  ,
Вірян  ,  що  назавжди  засліпли  
І  що  зневірились  в  собі.

***********************
Не  буде  на  дніпровських  схилах  
І  духу  клятої  орди  ,  
Бо  дух  Російський  нам  не  милий  ,
Й  не  буде  хресної  ходи  ,  
Під  сірим  батогом  Кирила  
Бо  у  дніпровської  води
Єдина  Християнська  віра  !!!


Олександр  Квітень
30  липня  2016  року
смт.  Городок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682162
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 29.08.2016

Ганна Верес

Проснись, Донбасе

Упала    чорна    тінь    на    наш    Донбас,
Та    оборону    ще    тримають    гідно
Ті,    хто    пред    ворогом    стоять    за    усіх    нас,
За    тебе,    Україно    наша    рідна.

А    час    пливе    і    сіє    гіркоту:
Чому    ж    між    нас    нема    порозуміння,
Вогонь    єднання    був    малий    –    потух…
Коли,    народе,    матимеш    прозріння,

Що    не    бажає    ворог    нам    добра,
Й    життя    людське    для    нього    є    дрібниця,
Не    зрозуміть    йому    і    значення    Дніпра:
Поету    ж    це    –    невипита    криниця.

Проснись,    Донбасе,    від    тяжкого    сну,
Розкрий    на    все,    що    відбулося,    очі,
Й    наступну    вже    зустрінеш    ти    весну,
Як    день    ясний    після    страшної    ночі.  
20.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686294
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016

Ганна Верес

Лежить скалічена земля

Лежить    скалічена    земля,
Людською    кровію    полита,
Ніщо    її    не    звеселя,
Все    тіло    «Градами»    побито.

Лежить    Донбас,    та    не    умер,
Він    ще    побореться    за    себе,
В    нім    буде    український    мер,
Над    ним    –    високе    світле    небо.

І    жити    буде    в    мирі    люд,
Весільні    сукні    вдягнуть    вишні,
Вогонь,    що    виник    там,    заллють,
І    стерегтиме      те    Всевишній.
                                                            15.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686293
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016

Лєна Дадукевич

Звучить соната «Місячна» для двох.

[quote]«  Ты  душу  целовал…  и  обнимал  словами!  
Струилась  нега,  словно  вешняя  капель…  
И  вдохновение  лилось  стихами!  
И  вдруг…  среди  весны  —  метель!  
Вдруг  холодом  повеяло  мгновенно,  
Как  будто  не  было  той  сказки…  милых  грёз…  
Душа  в  комок  свернулась…  стала  бренной…  
И  опустилась  с  неба  стебельком  без  роз…»
Наталья  Калиновська[/quote]

Ти  про  кохання  більше  не  кажи…
Звучить  соната  «Місячна»  для  двох….
Було  кохання,  видно,  стало  –  епізод…
Втрачати  –  не  стрічати  літо  без  турбот…

Заме’ла  стежки  різнобарвним    листям  осінь…  
Зів»ялії    троянди    у  душі…
Залишився  в  душі  оголеного  щему  спогад…
Іди.  Не  мій  ти  більше.  Не  проси…

І  білим  снігом  замете  усі  дороги…
Прозорим  крижаним  корсетом  ляже  лід…
Що  було    серцю  милим  –  не  збулося  …
Пройде  зима  набатом  по    душі  …  

Весною  все  прокинеться  для  щастя…
Зазеленіє,  зарум»яниться,  позве…
Сонати  «Місячної»  ніжні,  вічні    звуки  …
У  світ  для  тільки    двох  знов  понесе  …

09.08.2016  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685787
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 28.08.2016

Віктор Цвіт

Втрата

Втрата

Шукавши  власнеє  світання,
що  блиском  щастя  ніжить  світ,
омлієш  в  довгому  чеканні,
що  ось  побачиш  квітки  цвіт.

Та  квітка  вказує  дорогу
через  поля,  через  ліси,
але  бракує  настороги
не  спокушатись  від  краси.

Омани  в  світі  вистачає,
чатує  всюди  і  живе,
щоразу  дивом  зустрічає,
яке  спокусою  нове.

Якщо  ж  утратив  світлу  мрію,
переживи  в  пожежі  сум,
а  потім  знов  повторюй  дію,
мов  спів,  коли  затихне  шум.

Є  втрата  істиною  щастя,
шукати  знову  щоб  його
насінням,  що  лежить  під  листям,
чекавши  дотику  твого.

Насіння  дасть  новий  початок
і  щастя  стане  вже  новим,
для  цього  втрата,  як  завдаток,
зустрічний  крок,  що  є  твоїм.

Віктор  Цвіт  07.08.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686155
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016

Зоя Енеївна

Войовнича бабуся!

Хоча  я  -не  модельного  зросту,
Але  маю  зброю  гостру-слово,
Яке  ростила,плекала  з  дитинства,
З  молоком  матері  ввібрала,
Тому,що  люблю  свою  землю
Від  діда,прадіда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686086
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Потрібен ще час…

[u]Тролю    Марсіанину,    Бешеному    Їжаку,    він    же    Маня    Папироскина    і    він    же    Олександр    Акентьєв.[/u]

В    темний    ліс    темний    Марс  
 скинув    нам    Їжака-бідолаху,

Той    не    бачив    давно    
українських    багатих    полів,

Коли    виповз,    тоді    
з    несподіванки    голосно    ахнув,

Україна    ж    не    та,    
Україна    устала    з    колін.


Руськомовним    зростав,    
мову    «укрів»    для    віршів    засватав,

Та    частенько    не    міг    
розпізнати    «політ»    і    «пілот»,

Таким    місця    нема    
в    українській    білесенькій    хаті:

Україна    ж    не    та,    
і    не    той,    уже    виріс    народ.


Не    терпітиме    тих,    
хто    нам    війни    на    землю    приводить,

Сіє    чорні    думки    
безнадій,    гіркоту    полину,

Ворогів    вихваля.    Мій    народ    –    
трохи    інша    порода

Люди    вже    прокляли    
цю    російсько-фашистську    війну.


Для    таких,    як    Їжак,    –    
темний    ліс,    Марс    далекий,    Росія    –

Карта    вибору    є    
й    для    від’їзду    відведений    час.

І    на    сайті    уже    
лжеполітику    нічого    сіять,

Бо    завжди    був    і    є    
українським    і    Крим,    і    Донбас.


І    не    Африка    ми    –    
ми    держава,    соборна,    велика,

Європейська,    з    минулим    
і    великим    майбутнім    своїм,

А    на    вас    зачекавсь    
суд    людський    і    Гааги,    і    лихо,

Бо    такою    була    
і    є    доля    усіх    холуїв.


Скоро    кінчиться    ніч,    
тінь    війни    відповзе    у    минуле,

І    не    «русская»    вже    –  
 наша    мирна    настане    весна,

І    радітиме    світ,    
що    Москва    нас    таки    не    нагнула,

Засміється    і    Збруч,  
 і    могутній    Дніпро,    і    Десна.


Відшумує    весна,    
в    теплих    променях    виспиться    літо,

У    осінню    печаль    
приберуться    і    небо,    й    земля,

Й  довгождана    зима    
прибере    у    сніги    землю    й    віти,

І    різдвяні    пісні    
в    українськім    краю    зазвучать.


Вже    нового    життя    
смак    пізнає    нова    Україна,

Тільки    пам’ять    людська    
не    дозволить    ніколи    забуть

Тих,    хто    впав    у    борні,  
 хто    країну    підняв    із    руїни,

І    у    інше    життя    
освятив    нам    омріяну    путь.


Прийде    зоряний    час.    
Зцілить    рани      свої    Україна,

У    сім’ї    у    одній    
заживуть    і    Карпати,    й    Донбас,

На    землі    і    в    собі    
відбудує    народ    наш    руїни,

Та    потрібен    ще    час,    
тільки    час,    
тільки    час…
19.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683400
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 27.08.2016

Ганна Верес

Україна чекала весни

Україна    чекала    весни,
Постмайданної    вже,    ясної,
Але    чорне    крило    війни,
Заросило    усіх    сльозою.

Україна    чекала    змін:
Поміняти    жадала    статус,
Та    сусід,    мов    Горинич-змій,
Поспішив    в    Крим    ногою    стати.

Україна    чекала    добра,
Жити    краще,    аніж    в    Європі,
Та    оба    береги    Дніпра
Кров’ю    землю    Донбасу      кроплять.

Україна    вже    не    чека    –
З    «братом    старшим»    в    нерівнім    герці.
Доля    в    неї    своя,    така:
Дух    свободи    нести    у    серці!..
28.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685891
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016

геометрія

ВСЕ ВІД СОНЦЯ

                                         Вітер,  буря,  дощ  і  град,
                                         спека,  холод,  землетруси,-
                                         Сонця  це  диво  -  парад,
                                         й  випробовування  людям.

                                         Час  доби,  темінь  і  світло,
                                         весна,  осінь,  зима,  літо,
                                         Сонця  це  диво  -  орбіта,
                                         щоб  усе  росло  і  квітло.

                                         Сонце  світить,  сонце  гріє,
                                         хоч  буває  і  пече.
                                         Небо  сонечку  радіє
                                         і  вода  в  річках  тече.

                                         Місяць,  зорі  і  планети
                                         роблять  свій  круговорот.
                                         Все  від  сонечка  залежить,
                                         від  його  диво  -  турбот.

                                         Моря,  ріки,  океани
                                         і  повітря,  і  земля,
                                         ліси,  гори  і  вулкани
                                         сонце  вміло  оновля.

                                           І  до  сонця  люд  весь  очі
                                           й  свої  руки  підійма,
                                           щоб  і  дні,  і  диво-ночі
                                           були  сповнені  тепла.

                                           Бережіть,  люди,  життя,
                                           землю  й  всі  її  дарунки,
                                           сонця  світле  майбуття
                                           діти  матимуть  й  онуки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685917
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016

Томаров Сергей

Звуки - чувства

Задрожала  струна  и  взвыла,
Как  рожденным  ребенком  мать...
Ведь  в  утробе  еще  любила,
А  теперь  вот  смогла  обнять...

Не  от  боли  стонали  звуки:
Наслаждением  длился  миг...
Дайте,  Божье  творенье,  в  руки,
Дайте  радости  слышать  крик.

Нежность  струн  -  поцелуев  ливни
И  касания  столь  нежны...
Как  мы  к  жизни  порой  наивны,
Как  аккорды  порой  сложны.

Льются  чувства  касаясь  пальцев,
Крепко  держит  младенец  грудь...
Сколько  ж  нот,  без  души  скитальцев,
Сколько  ж  песен  рожденья  ждут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685763
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016

Леся Утриско

Ой, доле, моя доле.

Десь  доля  вишивалася  мені,
Вкладалась  гладдю  на  лляному  полі,
Неслись  у  далеч  птахою  пісні,
А  в  них  веселки  танцювали  в  колі.

Десь  доля  посміхалася  мені
І  мружилась  небесною  блакиттю,
Я  пестила  її  в  солодкім  сні-
В  ній  марила,  живою  була  миттю.

А  нині  напророчила  мені
Червоне  й  чорне,  що  життя  вкладає,
Любов  мою,  що  в  квітах  на  весні,
Й  гірку  розлуку,  де  душа  страждає.

Ой,  доле,моя  доле,  ще  хоч  мить,
Єдину  мить  піддатися  коханню,
Душа  струною  музики  щемить,
Піддамся  я  в  її  палкім  бажанню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685811
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 26.08.2016

палома

СЕРПНЕВІ ДНІ

                 
Серпневі  дні  випещувало  літо,
Приємна  лінь  зморила  геть  чоло,
Блаженна  усмішка  та  запах  квітів…
На  моніторі  «дякую»  жило…

І    збудження  стиснуло  ув  обійми,
Ніч  чаклувала,  але  сон  не  йшов,
Я  відчувала  простір  і  що  вільна,
Все  повернулось  до  своїх  основ.

На  жаль,  ідилій  повних  не  буває,
Хіба,  молитва,  з  Господом  коли…
Не  знаєш  що  тебе  підстерігає  –  
Температурні  сорок  все  змели…

Звичайно,  не  у  мене  –  в  чоловіка  –  
Ургенція  …украдена  вже  ніч  –  
Аналізи,  системи,  знову  ліки  –  
Ми  не  стулили  й  на  хвилину  віч…

Та,  дякувати  Богу,  обійшлося  –  
Режим  і  лікування  –  та  й  мине.
Якось  раптово  так  те  зле  взялося,
На  землю  грубо  кинувши  мене…

Чому  я  вам  звіряюсь  в  сокровеннім?
Бо  правда  світу  десь  глибоко  в  нас…
Коли  моєму  брали  кров  із  вени,  –  
В  Італії  навічно  вогник  згас…*

Господь  вирішує  і  з  нами,  і  за  нас.
 
 25  серпня  2016
             (с)  Валентина  Гуменюк

*В  Італії  пройшов  землетрус  силою  6,3  бали.
   Багато  загиблих

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685897
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016

Віталій Назарук

СИВІ РОКИ

Сиві  скроні  давно  назбирали  років,
Я  колись  не  ходив,  а  у  далі  летів.
І  співалось  тоді,  і  любилось  тоді,
І  хотілося  жить,  бо  ж  були  молоді…

Приспів:
Та    і  нині  душа,  як  колись  молода,
Хоч  побігла  десь  юнь,  не  лишилось  сліда,
Лише  скрипка  тепер  просить  ноги  в  танок,
Ой,  роки  ви  роки,  мій  життєвий  урок.
Та  ще  п’ється  вино,  ще  життєва  струна,
Заставляє  любов  всю  допити  до  дна…
             
Ось  ці  квіти  тобі,  ти  єдина  моя,
Ми  ще  вип’єм  удвох  молодого  вина.
Хоч  давно  сивина,  я  ще  сокіл  в  літах,
Будуть  довгі  роки,  як  любов  у  серцях.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685912
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016

Михайло Гончар

Остання війна (варіант Апокаліпсису)

"Приготовьтесь  -  сейчас  будет  грустно..."
                 В.Высоцкий

Я  не  з  оракулів,волхвів  -
Я  з  роду  Гончарів.
Але  буває  й  Гончарам
Видіння,як  волхвам:

       Остання  війна

В  останній  час  настане  мить
Останньої  війни,
Останній  вибух  прогримить
В  конвульсіях  луни.

Солдат  останній  упаде
В  духмяні  полини,
Ніхто  на  поміч  не  прийде
В  останню  мить  війни.

Ми  пили  вина  з  черепів
Во  славу  сатани,
Раділи  скальпам  ворогів...
Не  вміли  без  війни.

І  ось  -  ні  суддів,ні  судів,
Іржа  все  роз'їда.
І  ні  овечок,ні  вовків,
Лише  сумний  Суддя.

Апокаліпсис  -  лють  ядра,
Як  наслідок  гризні...
Потріскує  земна  кора
І  тихо,як  в  труні.

За  тисячу  тисячоліть
Наш  слід  зітруть  піски.
Та  й  хто  шукатиме  той  слід  -
Тиранозаврики?

Шекспір  і  Данте...все  святе:
І  Біблію  й  Коран
Поглине  вічність  і  змете,
Мов  сон,мов  дим,туман.

О,Господи,в  останню  мить
Спаси  твоїх  творінь!
Наш  розум,певне,досі  спить...
Збуди  його.АМІНЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685913
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016

Наталя Данилюк

Ця трава, скуйовджена, прим’ята…

Ця  трава,  скуйовджена,  прим’ята,
Цих  кульбаб  молочні  ліхтарі  –
Пух  летить,  як  вищипана  вата,
Невагомо  плаває  вгорі.

Завмираю:  слухаю,  як  п’яти
Доторкають  стебла  молоді…
І  мені  так  солодко  лежати,
Як  човну  легкому  на  воді!

День  такий  привітний  і  погожий,
Мов  Великдень  в  будень  цей  забрів!
Крила  рук,  розкидані  на  ложі
У  лляних  овалах  рукавів…

І  соро́чки  вишитої  ромби  –
Голубі  на  білому,  і  сни,
В  голові  розсипані,  немовби
Золотаві  промені  весни!..

І  така  травнева  чиста  тиша
Срібнодзвонить  співами  пташок!
І  трава  скуйовджена  колише
Мого  тіла  теплий  сповито́к…

І  на  шкірі  –  ніжний  подих  неба,
Лоскітливо-трепетний,  живий,
Мов  кульбаб  насіялось  зі  стебел
У  мої  овальні  рукави…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 25.08.2016

Окрилена

Із чого починаю Україну?

[img]http://d.bernadette.tusovka.kr.ua/data/news/003021/images/main/in-text-11_(30).jpg[/img]
Із  чого  починаю  Україну?
З  молитви,  
що  цей  ранок  наступив,
щоби  підняло  
зламану  калину
ласкаве  сонце.  
Стихнув  супротив,
війна,  АТО,  
всі  зайди  і  чужинці
забулися,  
пішли  у  небуття.
Твоє  ім'я  
на  титульній  сторінці
писало  вперше  
радісне  дитя.
Благословенний  мир
у  верховітті,
де  небо  
велетенський  дуб  підпер  
розвиднівся  
й  ніколи  більше  в  світі
за  сина  не  боліло  
як  тепер.
Із  чого  починаєшся,
Скіф’янко,
що  в  серці  рута  
полум’ям  горить?
Хай  буде  од  євшану  
п’яно-п’янко,
навік  збережено  
шляхетний  рід...
Зі  Стуса,  
що  боялись  московіти
і  слова,  
що  сльозою  набіжить:

"...і  зважитись  боротися,  щоб  жити,
і  зважитись  померти,  аби  жить?.."
[img]https://pp.vk.me/c620531/v620531202/8b43/dniYzLhM9-U.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685538
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Я не скажу тобі ПРОЩАЙ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7z_6QsV9cKM[/youtube]

Моє  ти  літо  закосичене!
Я  не  скажу  тобі  ПРОЩАЙ...
Ти  сонцем  й  радістю  золочене.
Прошу  тебе,  не  поспішай.

Скажу  тобі  я  допобачення,
Дозволь  подякувать  тобі,
І  попрохати  ще  пробачення,
Якщо  не  так  було  в  ці  дні.

Я  вдячна  за  погідне  небо,
За  світлі  і  похмурі  дні,
І  веселковий  колір  степу,
За  дні  веселі  і  складні.

За  те,  що  ти  було  зі  мною.
За  те,  що  втратила  й  знайшла.
Коли  дощі  лили  стіною,
Що  не  намокли  два  крила.

Коли  не  знала,  що  робити,
Здавалось,  що  знесе  ось  дах,
Та  ти    змогло  оце  спинити,
Бо  все  було  в  твоїх  руках.

Уже  знов  осінь  на  порозі.
За  все  я  дякую  тобі.
А  там  чекатиму    морози...
Отак  проходитимуть  дні..

ДОПОБАЧЕННЯ,  ЛІТО!
ДЯКУЮ  ТОБІ  ЗА  ВСЕ  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685591
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016

Надія Башинська

НА МІСТОЧКУ

На  місточку  зупинилась,
в  чисту  воду  задивилась.
Злетів  з  дерева  листочок,
вийшов  хлопець  на  місточок.

             Той  листочок  із  кленочка,
             в  хлопця  вишита  сорочка.
             Той  листочок  багряний,
             а  той  хлопець  -  кучерявий!

На  місточку  зупинилась,
на  листочок  задивилась.
На  листочок  задивилась,
а  до  хлопця  прихилилась!

           Той  листочок  із  кленочка,
           в  хлопця  вишита  сорочка.
           Той  листочок  багряний,
           а  той  хлопець  -  кучерявий!

На  місточку  зупинилась
і  до  хлопця  прихилилась.
Ой,  пливи,  пливи,  листочку,
є  вже  хлопець  на  місточку!

             Той  листочок  із  кленочка,
             в  хлопця  вишита  сорочка.
             Той  листочок  багряний,  
             а  той  хлопець  -  кучерявий!

На  місточку  зупинилась,
в  чисту  воду  задивилась.
Злетів  з  дерева  листочок,
вийшов  хлопець  на  місточок!

             Той  листочок  із  кленочка,
             в  хлопця  вишита  сорочка.
             Той  листочок  багряний,  
             а  той  хлопець  -  кучерявий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685592
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016

Вікторія Коваленко

Предки

                                                                                               ...Минають  віки...
                                                                                                                                     Олесь  Гончар.

Невпинно  линуть  роки  на  крилі,                        
Здаються  тліном  помисли  й  слова,
Вони  колись  жили  на  цій  землі,
Їх  відділила  відстань  вікова.

Десь  на  краю  народжень  і  смертей,
Де  світла  темінь  й  воскова  свіча,
Горить  в  вогні  і  досі  Прометей,
Гаряча  кров  стікає  із  плеча.
І  одинока  чайка  над  водою
Б'є  крила  об  каміння  з  муки,-
То  юна  Ярославна  із  журбою,
В  молитві  тихій  зводить  руки.
Завмре  довіку  Ісса  у  мовчанні,
Щоб  зберегти  в  собі  красу  Дніпра,
Її  душа  барвиста  вся  в  Оранті,
Лякливі  очі,зіткані  з  добра.

Хай  зорепадом  стеляться  віки,
Достойні  пишномовних  дивних  фраз.
Нащадку!Не  задуть  про  їх  стежки.
Вони  незмінні,-тільки  змінний  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685642
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016

палома

ЙОГО КОХАНА

           
У  неї  –  наче  крила  за  плечима,
Слова  із  уст,  –  як  та  жива  вода.
Він  дивиться  на  світ  її  очима,
Немов  з  небес  Вона  –  легка  хода…

Краса  її  заполонила  душу  –  
Не  мріяв,  навіть,  вишукать  таку.
Дарма,  що  час  від  часу  та  й  –  «на  сушу»…
Кохана  любить  правду,  хай  гірку…

Щасливий,  може  ні  –  і  сам  не  знає,
Цікаво  з  нею  кожен  день    прожить.
Матеріальне  жінку  не  займає,
Вона  над  світом  грішним  цим  летить.

Йому  б  іще  до  тих  висот  піднятись,
Душею    чистою  ввібрати  час,
І  наодинці  вже  собі  признатись:
Господь  так  дивно  всіх  парує  нас…

Чомусь  її  завжди  йому  бракує,
Бува,  розлука  вскочить  на  два  дні…
Підносить  вгору  доля  чи  жартує  –  
Відчути  поруч,  навіть  уві  сні…

Якщо  не  стане,  боронь  Бог,  що  буде?
Невже  застелиться  пітьмою  світ?
Від  щастя  нині  розпирає  груди:  
Кохана  жінка  –  то  найкращий  квіт!


 23  серпня  2016
 (с)  Валентина  Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685659
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016

Олександр Мачула

За кермо

Чотири  колеса,  асфальт
і  п‘яте  рульове.
Перед  очами  безліч  шпальт
й  на  кожній  щось  нове.
Що  там  попереду,
тупик  чи  є  усе  ж  проїзд?
Чергові  вибори  й  кірдик
чи  є  безпечний  з‘їзд?..

То  може  з‘їхати,  звернуть,
не  бити  ходову?
Знайти  собі  пристойний  путь
вві  сні  чи  наяву.
Он  яма,  знову,  ще  одна…
Об‘їхать,  не  влетіть!
Висока  чом  для  тих  ціна,
хто  хоче  вільно  жить?

Чому  хапуг  і  глитаїв
так  розвелось  в  наш  час?
Хто  допоможе  нам,  сім‘ї?
Ніхто,  окрім  лиш  нас!
Чому  ж  чекаємо,  ждемо,
не  поскидаєм  їх?
Чому  ж  кермо  не  беремо
до  рук  уже  своїх?!

21.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082103214  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685442
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016

Леся Shmigelska

З Днем Незалежності, українці…

Незалежно  залежна  від  куль,  безнадії,  утоми,
Де  полин,  що  стрілою  у  зранених  душах  осів.
І  маячать  могили  по  стежці  до  волі,  додому,
Й  наскрізь  вигіркле  літо  у  слізно-солоній  росі.

Заґратовано-вільна  –  печуть  омерзілі  кайдани,
Захмелілі  од  смерті  мільйони  злорадих  Варавв.
І  тяжіють  під  серцем  у  мами  незгоєні  рани,
Смолоскипиться  небо  від  пінно-червлених  заграв.

О  моя  Україно,  в  безглуздих  парадах  і  війнах,
Де  знекровлену  тишу  неславлять  холодні  огні.
І  столезим  лжебратом  ущент  неподільно-подільна,
Загартована  болем  у  спадок  дісталась  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685440
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016

палома

ВБИРАЄ УКРАЇНА В ВИШИВАНКУ

Вбирає  Україна  в  вишиванку,
У  колір  сонця,    неба  білий  світ,
В  любові  колір,  росяного  ранку,
На  полотні  танцює  первоцвіт.

Княгині  українські  знову  й  знову
Несуть  в  Європу  мудрість  і  красу.
Слов’янська  пісня  –    із  колиски  мови,
Давно  в  народів  інших  –  за  свою.

Славетні  Ярославни  рукодільні,
Вам  випало  об’єднувати  всіх.
Творити  і  спиняти  навіть  війни,
Відводити  від  світу  гнів  та  гріх…

Із  роду  в  рід,  так  склалося  віками,
Справляє  в  придане  донька  собі
Цю  вишиванку  власними  руками,
Як  оберіг  святий,  що  в  чужині…

У  моді  нині  диво-  вишиванка:  
«Шанель»  і  «Валентино»,  «ЗАРА»  теж...
Із  глибини  віків  красива    бранка
Дасть  світу  шанс  –    без  воєн  і  без  меж…

Вбирає  Україна  в  вишиванку,
У  колір  сонця,  неба  білий  світ.

   23  серпня  2016  
 (с)  Валентина  Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685425
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016

Віталій Назарук

ПОМОЛІМОСЬ ЗА УКРАЇНУ

Вранці  церковнії  дзвони,
Просять  молитись  у  храм.
Щоб  все  своє  до  ікони,
Вилити  зміг  сам  на  сам.

Свято  сьогодні  в  державі,
Хоч  неспокійна  душа.
Бо  у  нас  дні  всі  кроваві,
Лиш  спокій  один  втіша.

Станьмо  разом  на  коліна,
Господи,  дай  нам  Ти  сил!
Нехай  заживе  руїна
І  лету  додай  до  крил.

Моляться,  Боже  до  Тебе,
Доньки  Твої  і  сини…
«Боже  великий,  єдиний,
Нам  Україну  храни…»

















 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685434
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016

Д З В О Н А Р

УКРАЇНА ЧЕКАЄ МЕСІЮ . . .

І  хто  ж  зоре  простори  України,
Щоб  вивести    увесь  "бур'ян",..
Щоб  народились  вже  потрібні  зміни,
А  ще  розбудить  всіх  краян?..

Де  довгожданий  ходить  наш  "Мойсей",  
Бо  в  нас  кругом  одні  гапони*?..
І  кожний  з  них  прекрасний  фарисей  -
Сім'я  у  нього    закордоном...

В  кожного  тут  "персональний  огород",  
Де  "косить"  він  любиму  "зелень"...
Йому  потрібний  наївний  лиш  народ,  
Та  декілька  простих  поселень...

Уже  давно  продав  він  нашу  Неньку.
Тепер  він  тягне  тільки  час...
І  ще  співає  пісеньку  простеньку,  
Що  десь  давно  чекають  нас...

Ой,  як  їх  багато  -  цілий  колектив,
Об'єднаний  "палким"  бажанням
Будівничих,  ілюзорних  перспектив,..
Та  пісня  їхня  вже  остання...
..............................................
...  Бо  то  не  нива  -  один  лише  бур'ян...
Чи  буде  зріти  там  зерно?..
Бо  у  нас,..  що  не  будяк,  то  важний  пан,  
А  для  народу  лиш  ярмо...

 P.  S.
О,  Боже  сили  й  розуму  нам  дай
Утриматись  в  тяжку  хвилину...
Бо  найцінніший  наш    блаженний  край
Несемо,  як  малу  дитину...

*    -  Гапон  Г.  А.  -  піп,  який  в  1905р.  повів  демонстрантів  під  кулі  поліції;

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677427
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 23.08.2016

Валентин Бут

Піднімаймося, братове!

Ще  не  вмерла  України  ні  слава,  ні  воля,
Але  час  вже,  любі  браття,  помінять  нам  долю.
Чверть  століття  змарнувавши  на  догоду  зухам,
Довели  ми  Незалежність  ледь  не  до  розрухи.
Гей,  пора  до  справи,  браття,  -  годі  вже  чекати  -
Україну  нашу  милу  час  нам  піднімати!
Час  звільнятися  від  марень,  від  олжі  й  облуди,
Бо  інакше  діти  ваші  проклянуть  вас,  люди.
Проклянуть  за  пустослів'я,  за  мовчання  нице,
За  здання  перлини-Криму  чужій-чужаниці,
За  відступництво,  бо  ж  де  ще,  на  якій  землі
Є  вітчизна  для  стражденних  кримців-киримли!  
Піднімаймося,  братове,  проти  супостата,
Але  спершу  проженімо  із  своєї  хати
Всіх  манкуртів,  що  тут  ходять,  сливе,  табунами  -
Найстрашніший  в  світі  ворог  той,  що  поміж  нами.  
Пригадаймо,  милі  руси,  нашу  давню  славу  -
Хто  ми  є,  якого  роду  і  свою  державу
Піднімаймо,  мов  калину,  зігнутую  злісно.
Піднімаймо  вже  сьогодні  -  завтра  буде  пізно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Ілея

ЗОРІ, ЩО ПАДАЮТЬ…

Зорі,що  падають
З  твоіх  очей,
Такі  яскраві  і  тремтливо-ніжні...
Освітили  темряву  моіх  ночей
Пелюстки  лотоса  розкрили...білосніжні...

Усміх  теплий
Світло  розсипає...
У  душі  золотим  променем  бринить...
Сильніша  від  земного  притягання
Могутня  сила,що  до  тебе  так  манить...

Нехай  звучить
Всіма  фібрами  літа...
Струни  душі  несу  назустріч  їй...
В  зоряну  глубочінь  пірну  із  головою
І  Всесвіт  враз  замре...мелодією  мрій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684243
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Ганна Верес

Я цвяхом стану для труни тирана

[u]Присвячую  Олегу  Сенцову,  українському  в’язню,  несправедливо  засудженому  у  Росії  на  20  років,  котрий  учора  (22.08.2016р.)написав  листа  до  українського  народу,  в  якім  заявив,що  й  звідти  буде  боротися  проти  окупантів.  [/u]

– Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана,  –
Слова  Сенцова  сколихнули  світ…
Таким  новий  є  України    цвіт:
Він  і  в  неволі,  мов  на  полі  брані.

– Нас  не  зламать  нікому  і  ніколи,
Адже  свобода  –  то  понад  усе,
Війна  гірку  науку  нам  несе,
Котру  не  вивчиш  в  мирний  час  у  школі.

Хай  каторга  у  двадцять  літ  –  то  рана,
Та  без  утрат  немає  майбуття,
Хоча  у  мене  лиш  одне  життя,
Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана!..
23.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Віталій Назарук

КРИНИЦЯ

                       Пісня  на  музику  Віктора  Охріменка  №86
Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напиться…
Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

Ой,  криниченько,  моя  доле,
Як  болить,  що  аж  серце  коле.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він    вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.
Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Ой,  криниченько,  моя  доле,
Як  болить,  що  аж  серце  коле.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.
Дай  водиці  своїй  дитині,
Що  далеко  на  самотині.

Ти,  криниченько  люба,
Дай  водиці  йому….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685303
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Бажена Володиєвська

Музика дощу

Забере  мене  дощ  в  обійми  своєї  ніжності,
Дочекаюсь  його,  полечу  я  назустріч  вічності,
Замалий  буде  він,  але  бачу,  що  вже  починається,
Сам  недовго  пролив,  але  знаю  –  для  мене  старається.
Все  по  вулицям  йду,  тільки  люди  губляться  в  буденності,
Ми  не  вічні  –  живемо  та  поки  в  хвилинах  смиренності,
Злі  будинки  мовчать,  в  їхніх  стінах  занурені  почесті,
Дощ  почався,  на  нього  чекала,  забуду  про  гордості.
Його  музика  враз  зачаровує  подихом  радості,
Надихає  мене  і  мелодія  лине  до  старості,
Прозвучить,  наче  грім,  там  вже  блискавка  не  забарилася,
Я  почую  його,  а  журба  моя  з  пліч  покотилася.
Та  мелодія  струн  долетить  до  дерев  зачарованих,
Засміється  печаль  і  торкнеться  сердець  розчарованих,
Подивись  у  вікно  і  зрадій  –  знову  люди  стрічаються,
Ти  сьогодні  один,  а  у  них  тільки  все  починається…

Зоря  Меланхолії        27.02.2016  р.      (Київ)

[b]https://vk.com/vyshnevyi_tsvit[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647416
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 23.08.2016

Віктор Ох

Мелодія для пісні № 86 (Дід Миколай, Віталій Назарук, Людмила Пшенична)

Дід  Миколай

[i]Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.
[/i]
================

Віталій  Назарук

     КРИНИЦЯ

[i]Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напитись…

Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

       Приспів:
   Ой,  криниченько,  моя  доле,
   Як  болить,  що  аж  серце  коле.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він  вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.

Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Приспів.

 Ти,  криниченько  люба,
 Дай  водиці  йому….[/i]

=================

       Людмила  Пшенична  

       Ти,  янгол,  з  неба

[i]Ти  -  зоря  моя  світанкова.
Ти  -  цілюща  роса  ранкова.
Ти  -  джерельна,  свята  водиця.
Чорноброва  та  білолиця.

Як    поглянеш  -  спиняеш  серце.  
Та  від  щастя,  від  щастя,  все  це.
В  твоїх  косах  -  коштовних  зорях  -
я  купаюсь,  неначе  в  морі.

             Приспів:
   Солов'їним  зігрієш  словом.
   Потонути  б  в  твоїй  любові.
   Мов  дитя  горнусь  я  до  тебе.
   Ти  ж,  неначе,  сам  янгол,  з  неба.

Ти  ввібрала  красу  від  світу.
Як  в  душі,  так  і  врода  з  виду.
І  хай  заздрять  мені  всі  хлопці,
бо  в  моїх  руках,  справжнє  сонце.

Берегтиму  тебе,  кохана,
від  зла-ока,  життя-дурману.
Ти  для  мене  неначе  серце,
я  живий,  доки  воно  бьеться.

   Приспів.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Олена Жежук

Надвечір' я

Втомилось    сонечко  й  котилося  за  обрій
Спочити  в  ложі  із  рожево-синіх  хмар.
І  золотились    промінцями  край  дороги
Стрункі  тополі,  виряджаючись  на  бал.

Повільно  гаснув  день,  вкривався  сірим  пледом,
Йому  туманом  хтось  встелив    сиві  поля.
В  садах  стрибали  груші,  всюди  пахло  медом,
І  шурхав  їжачок,  під  ніс  щось  промовля.

В  кущах  прича́їлися  маги  й  все  темнили,
Й  кували    дивні  зорі  з    злитків    золотих.
Щось  в  нетрях  цвіркуни  невидимо  свердлили,
Й  ткали  мереживо  на  небо  з  див  отих.

Останній  промінець  сховавсь  у  кроні  дуба.
Все  змовкло.  Прохолода  тиснулась  в  туман.
І  навіть  вітер  стих,  й    чесав  легенько  чуба
Старому  дубу,  величавому,    мов  пан.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Олена Жежук

Моя любов

Моя  любов,  немов  легенький  вітер,
Що  не  обтяжує  і  не    пройме.
І  різнобарвна,  як  у  полі  квіти,
Що  ніжно  шепчуть:  ну  цілуй  мене.

Моя  любов  –  червона  горобина,
Що  так  красиво  вписується  в  гай.
До  твого  серця  тонка    павутина,
Вплітай  її  у  серце  і  кохай!

Ніжна  лілея  на  озерних  водах,
Вода,  що  не  напитися  повік.
Усмішка  на  лиці  твоїм  чудова,
Щастя  твого  нескі́нчений  потік.

Моя  любов  п’янить  вином  медовим,
Сміється  сонцем  у  твоїх  очах.
Вуста  солодить  трунком  малиновим,
Увись  тебе  здіймає,  немов  птах.

Красива,  ніжна,  щедра,  легкокрила,
Солодка,  лагідна,  жагуча,  неземна…
Вона  тебе  до  щастя  приручила.
Мою  любов  не  випити  до  дна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Спростувати хочу ці думки…

Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762  


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo  [/youtube]


Ми  вже  не  побачимось  ніколи..
Спростувати  хочу    ці  думки..
Бо  далеко  там,  на  видноколі.
Може,  це  на  відстані  руки...

Боввавніє  образ  твій  знайомий,
Треба    просто  вміть  тебе  чекать...
Кожен  крок  розмірений,  невтомний.
Важко  шлях  осінній  цей  здолать..

Знов    звучить    забута  та  мелодія,
Іскорка  в  душі  ще  ледь  жива...
Може,  розгулялась  це    ілюзія?
Чую  запізнілі  так  слова...

І  стою  в  словесній  заметілі.
Хуртовина  з  ніг  ледь  не  збива.
Ні!  Це  не  сніжинки  білі-білі.
Вітер  з  вуст  твоїх    слова  зрива..

Та  вже  осінь  вкотре  на  порозі,
Жаль,  втрачають  зміст  оті  слова...
І  все  важче  йти  по  тій  дорозі..
Серце  утомилось...  забува...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Валентина Ланевич

Не питайте мене

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  люцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Де  війна,  де  руїни  і  смерть...  А  чому?
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість.
Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!

22.08.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  сумну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.

23.08.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Ганна Верес

Станьмо, як одна міцна родина

Вже    досить    плакати,    страждати,    Україно,

Синів    у    ворога    вимолювать    тіла,

Давно    пора    вже    діями    своїми

Зробити    так,    щоб    наша    узяла.


Щоби    держава,    вільна    й    незалежна,

Росії    військо    викинула    геть,

Для    цього    є    у    нас    любов    безмежна,

І    дух,    і    віра    –    це    здолає    смерть.


Єднаймося    ж,    народе,    воєдино,

Лиш    разом    ми    здолаємо    біду.

І    станьмо,    як    одна    міцна    родина.

Хай    Бог    і    сили    нас    не    підведуть!
30.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685233
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Віталій Назарук

ДІВЧА З ВОЛИНІ

Де  зернисті  роси,  де  ожини  сині,
Стрінув,  наче  Мавку,  я  дівча  з  Волині.

Зупинилось  серце,  від  краси  такої,
Говорило  серце:  «Що  ж  ти,  брат,  накоїв?                                                                                                                                                                                                                  

Сна  я  не  побачу,  спокою  не  буде,
Тільки  тобі  буду  бити  часто  в  груди.

Бачу  виростають  в  тебе  знову  крила,
Буде  твоя  доля  по  житті  щаслива.

Як  летиш  до  неї  –  солов’ї  співають,
Певно  її  серце  теж  тебе  кохає.»

Де  ожини  сині,  де  зернисті  роси,
Я  дівча  цілую,  її  білі  коси

І  душа  радіє,  серце  часто  б’ється,
Може  моя  доля  щастям  озоветься

І  тоді  у  парі  ми  розправим  крила,  
Я  такий  щасливий!  Будь  і  ти  щаслива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685136
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

палома

ПАМ'ЯТІ КУЗЬМИ

           
Тебе  нема,  та  мудре  слово  лине  
З  пісень  твоїх,  з  плакатів  –  звідусіль…
Простий  і  грішний,  в  правді  незгасимий,
Крізь  себе  пропускав  народний  біль.
Сьогодні  день  народження  черговий,
Тебе  нема,  але  душа  живе
У  кожнім  щирім  серці,  в  кожнім  слові!
Андрію,  ми  так  любимо  Тебе!

17серпня  2016
(с)  Валентина  Гуменюк
               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684269
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Микола Шевченко

Я б сонце… (пісня)

Слова,  музика,  виконання  -  Микола  Шевченко
Тане  світанок  на  твоїй  щоці
і    налива  небеса  кольорові.
Певно,  не  взмозі  найкращі  митці
відобразити  моєї  любові.

Приспів:
Я  б  сонце  прихилив,  щоб  не  змочила  ти  ніг,
вночі  б  насіяв  зір,  щоб  милуватись  тобою.
Я  все  життя  із  кривдою  боровся,  як  міг,
ти  ж  завжди  мені  вчасно  подавала  набої...
2
Ранки  імлисті,  заграви  нічні,
в  роки  складаються  дні  невловимо.
Аби  нам,  лишень,  не  губить  вдалині,
стежку,  де  з  нами  кохання  ітиме.
Приспів:

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685198
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

OlgaSydoruk

А душа… наводила мосты…

Открывались  без  скрипа  двери...
Заходили  цветные  сны...
Серебра  приносили  свирели...
Убаюкали  -  до  весны...
Разливая  реку  пастели,
Уносили  в  лазури  моря...
С  переливами  синими  гжели...
За  границы  её  алтаря...
Безразлично  ступало  Время  
На  расплавленный  пАтины  след...
На  невзрОшенное  пОтом  семя...
На  прославленный  амулет...
На  дрожащий  мираж  -    мгновения...
На  стареющие  -  холсты...
Окунали  в  рекУ  откровения...
А  душа...  наводила  мосты...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Олександр Мачула

Секрети вiршопису

Ви  знаєте,  як  пишуться  вірші?
Бува  достатньо  пару  слів  чи  й  слова.
А  далі  –  виключно  політ  душі…
Поглянеш  і  поема  вже  готова!

Бува  проснешся  раптом  серед  ночі,
бо  в  голові  щось  мишкою  шкребеться.
То  думка  б‘ється  в  двері  снів  пророчих,
немовби  птах  назовні  з  клітки  рветься.

А  іноді  нахлине  ярко  спомин,
сумний  чи  радісний  –  це  вже  як  пощастить.
Ті  згадки  линуть,  мов  весільні  дзвони,
бува  підносять,  а  коли  й  занапастить.

Ця  музика,  мов  світла  пісня  рання,
буває  в  серці  зіркою  бринить.
Немов  кохання,  перше  чи  останнє,
що  душу  пестить  в  кожну  її  мить.

Трапляється  душа  моя  болить,
або  сердешна  безутішно  ниє.
Коли  все  людство  третім  сном  вже  спить,
горить  вогнем  вона,  протяжно  вовком  виє.

Усе  в  поезії  залежить  від  душі,
по-іншому  не  пишуться  вірші…

19.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081909948  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685093
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Надія Башинська

КАЗАЛА МЕНІ МАМА, ЩО АНГЕЛИ ЛІТАЮТЬ

Казала  мені  мама,  що  Ангели  літають.
Що  дуже  вони  гарні,  красиві  крила  мають.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене  ...    Літати.

З  тобою  завжди  легко,  бо  вмієш  ти  радіти.
І  ласкою  своєю  без  слів  ти  можеш  гріти.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене...    Літати.

Ти  доторкнувсь  до  мене,  і  я  -  затріпотіла.
Здається,  що  й  у  мене  також  з'явились  крила.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене...    Літати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685112
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Крилата (Любов Пікас)

Загадки про птахів №10, №20

Зимую  в  країні  верби  та  калини.
Яскраво  червона  у  мене  грудина.
А  спинка  –  сіренька  і  шапочка  чорна.
Я  змелюю  ягоди  в  дзьобику-жорнах.  
Навесні  лечу  у  холодну  тайгу,  
Виводжу  малят,  не  плекаю  тугу.
А  осінь  наступить,  збираю  весь  рід.
Вертаюсь  у  край  калинових  ягід.
(Снігур)


Золотавий  окрас  має  птах,
Вісімнадцять  пір’їн  у  хвості
Проживає  в  південних  степах,
В  Закарпатті,  де  трави  густі.
Він  не  любить  високу  гору
І  літає  нечасто.  Проте
Так  стрибає,  немов  кенгуру,
Їсть  комах  і  зело  молоде.
Змійку,  ящірку  радо  ковтне,  
Як  знайде  десь  поблизу  води.
Мишка  бігтиме  -  теж  не  мине.
Та  боїться  вовків  і  сови.
Його  м'ясо  оцінить  гурман.
Як  же  зветься  ця  пташка?...
(Фазан)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685120
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Валя Савелюк

ТРАНС

…і  спозираю  я
чорного,  
мов  надмогильного  кру́ка  –
величезного  літака,  
мовби  яструба,  
гачкувато-дзьобастого,
хижою  плямою    
на  все  небо  розпластаного  –
над  містами  і  селами,
над  усіма  нами
і  над  нашими,
догори  задертими,
непокритими  
головами…

почвара  армагеддонна,
ніби  армада  жахна,
грубими  швами  докупи  спаяна  –
так,  ніби  спільна  у  неї  платформа,
металево-чавунно-чорна
із  обрубано-гострими
чорними
крилами  –  
суне
над  містами  і  селами,
над  шляхами,
над  задертими  догори,
непокритими  нашими  головами  –
над  усіма  нами…

сама  лише  тінь  її,
величезна-страшна,
під  себе  усе  живе
підмина

і  спозираю  я:
акурат  на  курсі  чорного  ісполіна
стоїть,
лагідно  сонцем  осяяна,
білостіна
невеличка  весела  хатина  –
безпечно  стоїть  собі
на  зелененькому  пагорбі
у  простеньких  
ситчикових  квітках  –
чиста  і  гарна,  така,
здається,  беззахисна  і  крихка,  
як  Великодня  кра́шанка…

і  спозираю  я,  
наче  хатина,
ясно-радісно-білостіна  оця  –
домівка  моя
назавжди  єдина:  
ось  біля  неї  
сестри,  донька,  онука  –  і  я,
а  також  покійні  вже  мама  і  бабця:
українського  нашого  Роду,
дяка  Господу,
непереривна  жіноча  лінія…
(символічна  причетність
Душі  Народу?..)

…і  спозираю
як  суне,  грізна  і  руйнівна,
чорна
залізна  громада  та,
і  видно  вже,  що  ціль  її  і  мета  –
беззахисна  наша  хата,
і  усі  ми  –
з  догори  задертими
непокритими  головами…  

густо,  низько  і  страшно  гуде:
бомби  метати  лаштується  –
на  пониження  йде

і  відчуваю-бачу  я  –
ось  ще  трохи-трохи
і  все  –  у  сажу  ,  у  попіл,  
у  обгорілі    глиняні  ку́ряви-порохи́  –
ось  іще  трохи-тро-хи…

…і  спозираю  вже  я,
що  білостіна,  
сонячна,  як  Великодня  писанка,  
весела  моя  хатина  –
це  Україна…
і  суне  на  неї  з  неба  –  невідворотна,
ніким  неспинна
чорна  залізна  гора,  
страхітлива  москальська  почвара

але  так  само  
лагідно,  
сонячно  і  зати́шно  
усміхається  символічна  
хата:
чи  вона  -  
дитинно-наївна,
чи  перед  Богом  свята…  

і  споглядаю,  що  черевом,
грубо-чавунно-кованим,
неодмінно  проя́ва  зачепить  
беззахисну  ту  хатину
за  солом`яний  дах,
як  Великодню  писанку  –  
геть  шкереберть  перекине
розчавить  ущент  хатину  
черевом  грубо-кованим,
але  стоїть  вона  –  
сонячна,  
мовби  замолена-зачарована,
наче  витає  у  інших  
віщих  далеких  снах  
…мов  наперед  своє
щось  знає,
і  чорна  тінь  страховидла  її  не  сягає,  
і  обминає
наведений  чудиськом  страх:
сяє  навстріч  віконцями,
наче  трьома  сонця́ми…

…мов  наперед  щось  знає  –
Знає  і  Вірить  вона,
і  Віра  її  –  безсумнівна

і  споглядаю,
як  велетенським  
ветхим  ворогом-змієм
з  неба  сповзає  
собою  ніби  сама
загрозлива  чорна  платформа,
грубо-залізно-склепана,
і  за  якусь  хвилину  –
промимо  хати  –  у  безодню  долину,
у  чорну  земну  
западину,
падає  
у  далекий  за  пагорбом  мертвий  яр:
і  чую  могутній  вибух,  
і  слідом  чую  об  землю  могутній  удар…

завалилася  гадина  чорна,
рухнула  глибою-брилою  з  неба,
бо  так  їй  і  треба  

…і  відчуваю,  
як  під  ногами  заворушилась  земля,
як  судомить  планетне  тіло
глобальної  сили  ударна  хвиля  –
як  поверхня  всієї  Землі  гойднулася-затремтіла,
як  пройнялися  тремтінням  пласти  в  глибині,
у  –  до  ядра  самого  –  планетному  лоні…

отак  поза  хату  нашу  рухнуло,
навіки-віків  згинуло
всепланетне  зло,
що  півтисячі  років  тому  
на  Гнилій  Воді  звило  
було
останнє  –  третє  –  своє  кубло

…а  хатина  біла
стоїть  на  зеленому  пагорбі  –  уціліла:
стоїть  непорушно,  снопами  житніми  пишно  вшита,
сонцем,  як  чаша  причасна,  по  вінця  налита,
обіч  жовтої  призьби  –  сині  дрібненькі  квіти,
і  даровано  їй  вічно  жити  
і  жити  –
сама  вишукана  Простота
і  перед  Господом
чистота  свята…

22.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685121
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

LubovShemet

Жизнь, как солнце

Жизнь,  как  солнце,  катится  к  закату
И  судьбу  свою  не  поменять...
Думала  я  раньше,  что  когда-то
Буду  так  о  прошлом  тосковать...
Может  потому,  что  в  нем  остались
Лучшие,  счастливые  года...
Прогоняю  от  себя  я  старость,
Не  смирюсь  я  с  нею  никогда.
Обмануть  природу  невозможно,
Да  зачем  скрывать  свои  года  ?
Старость  -  это  больно  и  тревожно,
Но  душа,  как  прежде  молода  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685124
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Шостацька Людмила

ДОНБАС, ОКОП

                   У    нетривкі  часи  затишшя  -
   Чи  вродить  яблуня  і  вишня,
Чи  вродить  поле  золоте?  -
   В  окопі  думається  те.

             Як  там  синок  живе...без  татка?
               Самому,  навіть...  не  тридцятка.
     Чи  підросла  маленька  доня,
 А  чи  впізнає  -  біла  скроня?

         Як  там  матуся,  як  серденько?
             Не  спала  ніч...  встає  раненько.
         Чи,  часом,  батько  не  запив?  -
             Я  ж  коли...  йшов,  його  просив.

     Приходжу  я  коханій  в  сни    
Із  тої  клятої  війни?
             Як  там  гніздечко  –  наша  хата,
               Чи  вигляда  вона  солдата?

       Там  небо  –  поле  волошкове,
                   Тут  –  гуркіт  “  градів”  чути  знову.
             Там  сонце  інше  –  промінь  грає,
         А  тут...біда,  усе  палає.

           Там  б’є  цілюще  джерело,
     А  тут  –  водиці  не  було.
                   Там  кожен  був  тобі  так  рад,
               А  тут  –  вбива  так  званий  “брат".

   Ми  ж  тут  не  ділим  Україну,
     Бороним  рідну  і  єдину.
     А  скільки  друзів...вже  нема,
               Яка  ж  безжальна  ця  війна!

               Скоріше  б  –  мир,  до  свого  дому,
           Не  дай  Бог,  бути  тут...  нікому!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685143
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Тетяна Луківська

Не сполохайте…

Не  сполохайте  літо,  прилягло  відпочити,
У    покоси  згорнулось,  сонце  в  грона  вплело.
В  тінь  сховало  осоння…  і  таки  зачепити
Павутиння  у  ранки  росянисті  змогло.
Не  сполохайте    душу  вгамувалась  в  світанні,
У  думках  перетліла,  у  безсонні  звелась.
Може    тому  й  каралась,  бо  спливали  останні
Дні,  що  зустріч  гортали,  а  вона    не  вдалась.
Не  сполохайте  серце,    таки  справді    розбите
На  крижинки,  на  клапті,  у  зневірі  зайшлось.
Миле  літо,  не  кайся,    ми  з  тобою  вже    квити.
Просто  в  долі  жіночій  щастя    ще  не  збулось...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016

Крилата (Любов Пікас)

Знаєш…

1.Знаєш,  я  звикла  сама  зустрічати  вечір,
Вранці  одне  горня  готувати  кави,
Брати  тягар  турбот  лиш  на  власні  плечі.  
А  як  не  сила,  йти  до  могили      мами  –  

Саме  туди,  де  її  спочиває  тіло,
Там,  де  кругом  хрести  й  безголосий  простір.
Я  розумію,  душа  її  відлетіла,
Всі    на  землі  ми  люди  –  то  тільки  гості..  

Та  подивлюсь  на  портрет,  на  її  могилу.
Все  їй  повім,  свічу  запалю  воскову.
Мама  всміхнеться,  а  я  підлатаю  силу,
Знову  піду  кувати    свою  підкову.

Знаєш,  я  звикла  ходити,  куди  захочу,  
Вулицям  міст  кидати  палкі  привіти.
Тільки  задовго  стежину  одна  толочу.
В  парі  свій  захід  сонця  хочу    зустріти.
15.  08.16

2.Колись  зустрінемось  з  тобою,  прийде  час,
І  погуторимо  за  чашкою  еспресо
Десь  у  кафе  без  ока  публіки  і  преси  –  
Лиш  ти  і  я  і  той  вогонь,  що  вже  загас.

Прийде  пора,  сама  спаде  з  чола  вуаль,  
Я  не  дивитимусь  на  тебе,  як  на  бога,
Із  серця  птахами  злетять  усі  тривоги,
Накриє  груди  рівноваги  пектораль.

Під  звуки  музики  й  поблискування  бра
Ми  будем  смішками  здувати  з  кави  пару.
У  рівних  статусах  (я  матиму  вже  пару!)
Бажати  будем  одне  одному  добра.
15.  08  16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684952
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Віталій Назарук

РОЗМОВА

Чи  день  новий  пришле  проміння  нове,
Що  може,  наче  ангел,  щось  створити,
Підняти  роси  і  зігріти  поле,
Ранок  зустрінь  і  ти  захочеш  жити…

Відповідь  Дня:

Не  варто  бути  хмаркою  щоднини,
Даю  проміння  Вам  зігріли  долю.
Запам’ятай,  найкраще  для  родини,
Збирати  врожаї  на  мирнім  полі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684971
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Татьяна Маляренко-Казмирук

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Молюся  за  тебе,  моя  Україно.
За  чистеє  небо,  за  цвііт    твій,  калино,
За  простір  широкий,  за  щирість  людей,
За  мужність,  терпіння,  за  розум  ідей.

Молюсь  я  за  тебе,  моя  Батьківщино,
За  те,  щоб    не  чути  про  смерть  свого  сина.
Щоб  поле  родюче  від  мін  не  стогнало,
Щоб  наша  малеча  сирітства  не  знала.

Молюся  за  тебе,  свята  Україно!
За  тих  ,  хто  не  вернеться,  бо  вже  загинув.
За  тих  ,  хто  життя  від  війни  нам  зберіг,
Щоб  швидше  вернулись  на  рідний  поріг.

МОЇ  співвітчизники,  я  закликаю,
Єднаймося  ,  рідні  ,  від  краю  до  краю.
Щоб  ворог  не  смів  нашу  землю  топтати,
Бо  тільки  в  єднанні  нам  горя  не  знати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684988
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Уже дозріли сині роси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A  
[/youtube]

Уже    дозріли  сині  роси,
Які  тепер  вони  на  смак?
Ще  десь  літає  відголосся
Отих    ще  слів,  що  без  ознак.

Вони  то  линуть,  то  стихають.
То  знову  раптом  оживуть..
Чомусь  буває,  що  зітхають.
То  знову  тишу  розірвуть..

Я  прислухаюся  уважно.
Так  хочу  все  ж  їх  зрозуміть..
Вони  далеко,  недосяжні..
Невже  це  вітер  так  шумить?

Відчула  подих  за  спиною.
Колись  так  пахла  та  весна.
Та  не  була  вона  сумною.
Була  красива,  запашна...

І  знову  ніби  чую  звуки...
Це  плаче  скрипка  скрипаля..
Не  хочу  чути  слів  розпуки...
Мотив  навколо  все  кружля..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Віктор Ох

Небо низького росту (V)

Слова  –  Юрій  Лазірко  
Виконує  –  Володимир  Сірий  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N6Hz7B6ku98[/youtube]
----------------------------

небо  низького  росту  
де  ти  моя  дитино  
там  де  померти  просто  
круки  летять  у  гості  
чорна  з  вогню  година  

чорна  з  вогню  година  
очі  позатуляла  
може  щe  не  загинув  
бачили  мого  сина  
там  де  війна  лягала  

там  де  війна  лягала  
світе  ти  сивий  наче  
душі  повисихали  
труни  позабивали  
злива  не  йде  а  плаче  

злива  не  йде  а  плаче  
там  на  землі  розбитій  
сина  і  сну  не  бачу  
хай  він  мені  пробачить  
вісткою  нині  вбитій  

вісткою  нині  вбитій  
в  горі  перегорілій  
як  же  на  світі  жити  
Бога  й  людей  любити  
сину  мій  цвіте  білий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685004
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Микола Серпень

Цветет России ненависть во лжи

[i]В  аннексированном  Крыму  при  загадочных  обстоятельствах  погибли  военные  России  (  фото  в  сети),  чья  гибель  была  положена  в  основу  грубых  фальсификаций  с  российской  стороны  и,  последующих,  таких  же  грубых,  поспешных  и  беспримерно  резких  заявлений.[/i]


Цветет  России  ненависть  во  лжи,
А  следом  -  время  многим  умирать,
И  ворон  чёрный    всем  наворожит,
Что  первыми  их  будут  сын  и  брат.

На  фотографиях  солдат  России
В  глазах  всё  больше  грусти  и  тоски,
Смертельной  грусти  посреди  насилия
Теперь  им  за  бравадою  не  скрыть.

А  их  кумир,  свинтив  глаза  и  брови,
Легко  для  всех  найдет  своих  врагов.
Чем  больше  льется  русской  крови,
Тем  незаметней  гнёт  его  ж  оков!

Вот  так  живут,  надеясь  на  авось,
И  этот  вождь  их,  на  авось  похожий,
Порядок  в  мире  Крымом  наискось,
Он  зачеркнул  с  такой  наивной  рожей.

И  свято  веря  в  правильность  пути,
У  них  в  том  никогда  сомнений  нету,
С  надрывом  тяжким  будут  все  идти,
Пока  им  солнце  краденое  светит!

18.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685005
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Леся Утриско

Чи варто бути сильною мені?

Чи  варто  бути  сильною  мені?
У  хаосі  життя,  такім  шаленім,
В  неправді,  що  панує  на  землі,
В  грісі  отім,  ще  Богом  не  прощенім-
Чи  варто  бути  сильною  мені?

Чи  варто  полюбити  нині  світ?
Той  світ  обману,  злиднів  та  розрухи,
Той  світ  пітьми,  де  болем  сотні  літ
Приречений  народ  лишень  на  муки:
Чи  варто  полюбити  нині  світ?

Напевно  буде  краще  таки  ні  -
Не  бачить  сльози,  та  не  чуть  ридання,
Чи  варто  бути  сильною  мені?
Як  чуєш  надовкіл  одні  зітхання:
Так,  варто  бути  сильною  мені!

Так,  варто  бути  сильною  мені!
Тобі,  народе,  щоб  розплющить  очі,
Думки  й  душа  горять  мов  у  вогні-
Ми  переможем  морок  злої  ночі:
Так,  варто  бути  сильною  мені!





 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685046
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Надія Рубінська

Біля моря

Шумливо  щось  бурмоче  море,
Попід  ногами  черга  хвиль.
Дивлюсь  на  нього  –  неозоре!
Йому  віддати  хочу  біль.

Він  безперервно  ятрить  душу,
Мов  дзьобом  крук  у  неї  б’є.
Всім  усміхатися  я  мушу,
Сховавши  серденько  своє.

Та  біля  моря  я  співаю!
У  крові  наче  бродить  хміль.
Так  хороше!  Я  відчуваю,
Вже  море  розчиняє  біль…
                   
                   21.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685009
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Шостацька Людмила

ДОЛЯ

               Доля  моя,  ніби  птаха,
Птаха  –  з  одним  крилом,
Доля  моя,  сіромаха,
В  вічній  борні  зі  злом.

Доля  –  нектар  із  ядом,
В  чистій  воді  неспокій,
З  вітром  буває,  з    градом:
Не  до  лиця  ясноокій.

Доля  моя,  замріяна,
Зіткана  з  смутків  й  чекання.
Скільки  мені  відміряла,
Зоре  вечірньо-рання?

Доля  моя  -  вишиванка
У  веселкових  відтінках,
Доле  моя  –  забаганко,
Квітни  в  рядках  і  сторінках!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684951
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ранкові барви

Вранішня  зійшла  зоря
І  світанок  розбудила.
Прокидатися  ж  пора,
Розправляти  дужі  крила.

Полетіти  аж  на  луг,
Де  гніді  пасуться  коні,
Озирнутися  навкруг,
Вмити  у  росі  долоні.

Привітатися  скоріш
Чемно  так  із  ранком-братом,
Щоби  той  не  забаривсь
Красне  сонце  зустрічати,

Яке  гордо  виплива
Із-за  обрію  поволі,
Ніби  за  селом  у  полі
Жовтий  сонях  дозріва.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684987
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Наталя Хаммоуда

Душа жінки

Ти  не  питай,  що  в  мене  на  душі,
Бо  я,  повір,  сама  того    не  знаю.
Бувають  в  ній  і  бурі,  і  дощі,
А  часом  так  затùшно,  як  у  раї.
Буває,  що  у  ній  цвітуть  сади,
І  засипають  тугу  ніжним  цвітом,
Буває,  стисне  так,  що  назавжди
 Хотілося  б  прощатися  зі  світом.
Любов,  безпека,  радість,  біль  провин,
Хто  зна,  ті  почуття  у  ній  ізвідки?
Чи  знàйдеться  у  світі  хоч  один,
Хто  зміг  би  розгадати  душу  жінки?
12/08/2016
 ©Н.  Хаммоуда

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Ніна Незламна

За що…

Зранку  вітрець  куйовдив  листя,
Кущам  й  деревам,  що  у  гаю,
Вже  й  розгулялась  громовиця,
Стрімко  летять,  краплини  дощу.

Вдивлялась  жінка  вдалечінь,
Щодня  надію  в  серці  мала,
Коли  кінець  страшній  війні
За  сина  думка,  літала.

Любий,  кровинка  рідненька,
Я  чомусь  спати  не  в  змозі,
Хай  мине  скоро  ніченька,
Тебе  діждусь  на  дорозі.

Об  вікно  вдарилась  пташка,
Чорна  хмарина  ридала,
І  мати  плаче,  як  злива,
Сина  нема,  відчувала.

Вже  на  коліна  припала,
Крик,  плач,  відчай,  голосила,  
За  що  ця  клята  Росія,
Вбила  єдиного  сина  ?!

Під  серцем  біль  відчувала,
Війна  розбила  надію,
Пече  у  грудях,  згадала,
Читала  казочку  сину.

Проснувся  сірий  світанок,
Гроза  неспішно  сатихала  ,
А  в  небі  звав  жайворонок,
Мати  його    не  стрічала.

2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684902
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016

Олександр Мачула

Душевна катастрофа

Зневіра  –  своєрідна  темнота,
в  людини  з  нею  доля  непроста.
Образа,  гнів  чи  ревнощі  залишать  щось  по  собі,
після  зневіри  ж  –  лише  пустота…

17.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081707769  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684722
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Валя Савелюк

ПІЛАТИ

є  люди  -
ще  на  порі  зародків
зіпсуті  лукавством  Фокерни  -  плоди...

у  цьому  розмислі
наречем  їх  умовно  "пілати":
це  ті,  що  їм  руки  вчасно  дано  умивати
і  на  чужі  втрати  -
як  мухам,  що  обліпили  гниль  і  гної  -
лапки  передні  свої
потайки  і  вдоволено  потирати

на  чужі  втрати...

личини  лукаві  корчити,
нав`язливо  співчувати,
а  насправді,  недремно  контролювати  -
щоб  як  настане  крихкий  момент  -  не  проспати
і  собі  шмат  вигоди  увірвати

люди,
мов  у  тінях  під  вербами,  
тонкі  і  цибаті,
рогози  анемічні  зарості  -
хилять  голови  набито-пухнаті
за  вітром,  а  то  і  без  вітру  -  туди-сюди

люди  -
багачі-злидарі...
тільки  порожні  слова  -
гуна  невігластва,
бо  насправді  усі  ми  -  Божого  орендарі

усі  голі-босі-
простоволосі
і  ні  в  кого  свого  нічого  нема:
"моє"  -
умовність-омана  сама,
бо  все,  що  де  тільки  є  -
Боже...
усім  Бог  дає...

подай  же  їм,  Господи,  так  багато,
щоб  повні  у  них  жмені-кишені-роти,
щоб  жувати-не-пережувати,
щоб  не  мали
часу́    а  ні  сили
облизуватись  
на  чужі  втрати

вчасно
умито-рукі  пілати

19.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684592
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Томаров Сергей

Что с нами дальше будет?

У  подлости  лицо  шкодливой  кошки,
Лукавые  улыбка  и  глаза...
Но,  если  присмотреться  в  них  немножко,
Чернее  ночи  станет  бирюза.

Мы  доверяем,  близким  и  не  очень,
Желая  видеть  истинных  друзей,
Но  с  каждым  разом  вера  в  них  короче,
Все  чаще  виден  подлый  иудей.

А  хочется  делить  и  боль,  и  радость,
Поплакаться  в  жилетку  иногда...
Но  вот  беда,  услышав  в  спину  гадость,
Себя  мы  замыкаем  навсегда.

Как  хочется,  чтоб  честно,  чтоб  без  фальши,
А  в  откровении  не  ждать  с  позором  смех...
Но,  что  скажите  с  нами  будет  дальше,
Коль  подлость  станет  фабулой  для  всех.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684660
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Цi рученьки святі… Вони тримають небо…

https://www.youtube.com/watch?v=4IudGUDOCe4
(на  відео-  .  Сержант  Ігор  Михайлішин  —  юрист  за  освітою,  боєць  батальону  «Донбас»,  інструктор  по  стрілковій  та  гранатометній  справі.  Позивний  —Піанист."  Музика  воїнів)

Цi  рученьки  святі.  Вони  тримають  небо...
Вони  спиняють  зброю  i  пiдкоряють  час.
Вiдставивши  назад  усi  свої  потреби,
Пiдтримують  надiйно  i  захищають  нас.

Цi  рученьки  святi...  Вони  нас  годували,
Ще  серце  пам'ятає,  як    сiяли  хлiба.  
Й  до  самозабуття  портрети  малювали  -  
Родину  і  коханих...  та  в  дiм  прийшла  журба.  

Рiдненькi  руки  цi...  а  як  колись  кохали!
Якi  колись  чарiвнi  писалися  пісніi!
Якi  понадмiста́  вони  нам  збудували!
Життя  мов  зупинилось...  цi  руки  –  на  вiйнi...

Скалiченi,  обпеченi...  та  –  мужнi,  вiрнi,  справжнi!
Ще  житимуть,  творитимуть,  наперекiр  рокам!
В  час,  до  вiйни  приречений,  могутнi  i  вiдважнi!
Вклоняємось,  солдатику,  святим  твоїм  рукам!

Незламнi,  хоч  скалiченi  –  я  вiрю,  вiрю  в  вас!  
Ми-вiльнi,  не  пригнiченi,  i  ще  прийде́  наш  час!
Мине  вiйна,  i  з  вiрою  нестимуть  рiдний  стяг
Цi  руки  Україною  у  свiтле  майбуття!

Тетяна  Прозорова  19.08.16р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684682
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016

Микола Базів

Допомоги не треба

       


У  районному  суді  
Жінку  потерпілу
Адвокат  немолодий
Запитав  по  ділу:

-  Ґвалтував  підсудний  вас.
Та  чому  нікого
Не  гукали  у  той  час
Ви  на  допомогу?

-  А  чого  здіймати  крик?  –
Щиро  потерпіла,  -
Він  –  здоровий  чоловік,
Сам  справлявся  вміло!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684636
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016

zazemlena

Б'ють на сполох думки

[color="#7700ff"][b]Б'ють  на  сполох  думки  -
В  літі  цім  знов  дії-віхи...
Радість  сонця  й  тумани  туги,
Що  єднаються...але  без  втіхи...

Літо  болем  пече,  
Спопеляючи    правду  одвічну...
Вистигає  біль-щем
Й  переходить  в  хворобу  хронічну.

Незалежність  свою,
Україно,  ти  маєш  -  гордімось...
А  за  тих,  хто  в  бою
захищає  нас,  завжди  молімось...
[/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684648
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016

OlgaSydoruk

Время ничто не теряет…

Время  привычно  летело!..
Стрелка  за  стрелкой  гналась!..
Пало  небесное  тело  
(С  бездны)  -  в  раскрытую  пасть...
Ветер  играл  парусами...
И    -  укрывался  волной...
Айсберг  растает  с  годами...
И  превратится    -  в  прибой...
Время  ничто  не  теряет...
И  оставляет  следы...
Сверху  их  кто  то  считает...
Не  замечая  длины...
Время  ничто  не  теряет!..
Лишь  заметает  следы!..
Стрелка  стрелу  догоняет
До  отведённой  поры...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Котиться літечко за небокрай

Теплом  іще  ми  насолоджуймось
І  душу  хай  тішить  розмай,
Бо  скоро  покотиться-котиться
Вже  літечко  за  небокрай.

Замінить  віночок  ромашковий
Айстр  диво-калейдоскоп,
А  пелюсточки  трояндові
Жоржинам  поступляться  знов.

І  чорнобривці  жовтітимуть,
Де  маргаритки  цвітуть,
Услід  за  червоною  рутою
Уже  хризантеми  прийдуть.

На  зміну  яскраво-зеленому  -
Багряного  кольору  лет.
Тихеньким  серпанковим  леготом
Звучить  вже  осінній  сонет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684581
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016

Олекса Удайко

ВЖЕ ЗІБРАЛИ ХЛІБА́

             Не  міг  пройти  мимо  отієї  пшениці,  
             й  злетіло  слово...  Тайм-аут  
             в  тайм-ауті...
             Мовчу,  аки
             риба.
[youtube]https://youtu.be/C_G5J3q6ip8[/youtube]

[i][b][color="#178a99"][color="#075b7a"]Вже  зібрали  хліба́…    
І  бобові  уже  на  підході..
Родить  літо  душі  і  землі  
неземну  благодать!
В  небі  жайвір  ще  пісню  
про  щастя  заводить,
і  рясніє  його  неготова  
до  скімлення  рать…

Тривкість  духу  
бадьорості  нашій  
і  травам  не  шкодить  –
вона  тон  всій  землі  
українській  і  нам  задає,
А  на  Сході,  в  Криму  –  
очманілий  
                                   від  п’янства  
                                                                           заброда  
смітним  травам  у  наших  
засівах  хвалу  воздає!

Вже  зібрали  хліба…    
І  бобові  уже  на  підході...
Вже  в  засіки  течуть  
благодатні,    як  сон,  врожаї…
А  засіємо  –  
                               нові  хліба  
                                                               нам  сторицею
                                                                                                           вродять,
тільки  б  вивести  з  поля  
набридлі,  як  ґедзь,    кураї![/color]  [/color]
[/b]
14.08.2016[/i]

Примітка:  світлина  не  і  з  інтернету))).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683788
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 18.08.2016

Олекса Удайко

ШКТ-ЗАКРЕП В ДЕРЖАВІ

           [i]В  честь  Е-декларуванню  доходів…
                   І      н  е      т  і  л  ь  к  и…

[youtube]https://youtu.be/OX11hianfsM[/youtube]
[b][color="#0b6e16"]Гарюють  в  нас  державні  шоумени  –
Щодня  у  них  невиданий  спектакль!
І  заздрить  в  небі  тітка  Мельпомена,
Й  дивується  їх  силою  Геракл…

Та  ні́чого  нам  заздрити  державі:
Її    діагноз  –  ШаКаТе-закреп!
І  душі  у  державців  ниці,  ржаві,
Й  заповнений  хаботтям  їхній  склеп.

Ось  і  мовчить  Гарант  у  цю  хвилину,
Бо  й  сам  поліз  у  погріб  наразі́  
Дивитись,  чи  ота  його  палига*
Й  полиці  чи  готові  –  на  мазі.

Чи  з  "банок"  кришки  ще  не  позривало…
Але  з  «макітри»  вже  зірвало  дах:
Кермо  –  у  друзки,  дране  вже  забрало…
Й  з  законом  ти  вже,  певно,  не  в  ладах?..

…Терпець    урветься  у  мого  народу,
І  вийде  з  бочки  древній  Діоген
Пітьмі  –  на  зло  і  сонечку  –  в  угоду.
Й  заварять  разом  істинний  пурген!

І  полетить  л.йно  по  всьому  світу,
В’явіть  –  яка  то  буде  благовонь!
Вже  досить  нам  в  державі  того  квіту  –
На  тризні  спахне  по́дуги  вогонь!  [/color][/b]

18.08.2016
___
*Ляда.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684412
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016

Nino27

Щось полином гірчить…

[b][i]Щось    полином    гірчить    останній    місяць    літа,
Міліє    день  ,  коротшає    життя,
Багато    так    відходить    в    небуття...
Хотілось    би  ,  щоб    після    нас    теж    цвіли    квіти.

Серпневий    дощ    на    землю    хилить    мокрі    коси.
Загорнута    у    спогади    душа
Ховає    сліди    літа    в    споришах,
Та    скоро    падолистом    їх    накриє    осінь.[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683145
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016

Леся Геник

Смиренне

Хочеш  ударити  -  вдар,
я  ухилятись  не  стану.
Серце,  як  білий  вівтар,
молиться  безперестану.
Можеш  не  вірити,  та
молиться  і  за  тобою,
поки  безвільні  вуста
сховані  за  німотою.
Бачу  плохі  віражі
злоби  твоєї  гіркої,
гірко  стає  на  душі
з  видної  яви  отої.
Бачу  нестримний  кулак
марної  чорнозневіри,
й  падаю  з  того  навзнак
в  місиво  відчаю  сіре.
Пімше  втираю  лице,
гадку  несу  поза  хмари...
Ти  ж  мені  знову  на  це
сиплеш  холодної  чвари.
Рвешся  роз'ятрено  в  бій
і  тріскотять  поторочі,
що  поселили  в  тобі
злобу  жаску  проти  ночі.
З'юджують  знов  на  удар  -
бий,  ухилятись  не  стану.
Серце,  як  білий  вівтар,
молиться  безперестану.
Можеш  не  вірити,  та
молиться  і  за  тобою,
поки  безвільні  вуста
сховані  за  німотою...

12.07.16  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683255
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Наш світ

Жорстокий    світ    наш,
непростий,
Для    кожного    із    нас    –
єдиний,
Життя    подарував,
зростив,
Дав    назву    горду:
«Ти    людина!»
Коли    ж    захочеш
світ    змінить,
Додай    краплиночку
любові.
Життям    навчися
дорожить
І    зміниться    він    теж
з    тобою.
10.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683176
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Окрилена

З надією… (проти українофобів-хробів)

Чого  так  тяжко  крає  серце?
Вуста  розп'яті  у  журбі?
Чому  в  очах  недоля  плаче,
зів'ялим  цвітом  на  чолі?

За  що  тебе  карають  діти  -
жреці  чужого  на  своїй  землі?
Їм  в  Бога  сором  попросити,
бо  вже  і  тебе,  Україно,  прокляли.

Як  сонце  зійде  на  твою  весну
і  защебече  бравий  соловейко,
то  заряснієш  вишнею  червоною  в  саду
і  не  болітиме  тобі  серденько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200777
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 12.08.2016

Окрилена

Твоя архітектура

[img]http://cs419731.userapi.com/v419731976/48f/jUGSbcIdgQk.jpg[/img]
Будинок  зводиш  у  собі  з  цеглин
уподобань,  характеру  і  вміння.  
Будуєш  стіни  силою  стремлінь,
цементом  віри  скріплюєш  каміння.

Ось,  ластівкою  мрія  на  даху
і  журавлями  спогади  тріпочуть...
Думки-втікачки  кішкою  страху
з  підвалу  в  темінь  зиркають  щоночі.

Одна  кімната,  -  де  цвіте  герань
палким  вогнем  кохання  пурпурове.
Як  сонячно  і  тепло  там,  поглянь,
як  пристрасно  з  почутої  розмови..

А  в  іншій  -  на  порожньому  стільці  
в  уяві  зустрічаєшся  із  тими,
кого  образив  словом  в  суєті
і  спільний  шлях  ніколи  вже  не  йтиме.

Найтихша  -  третя,  де  одним  одна
поетова  душа  живе    відлюдьком.
Осяяння  торкається  вікна
і  пахне  небом  синя  незабудка.
[img]http://cs630429.vk.me/v630429346/21e62/38iLDF6AvKA.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682678
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Крилата (Любов Пікас)

І день встає

І  день  встає,  і  ніч  приходить,
І,  дяка,    стіл  не  з  лободи,
І  літо  пахощами  годить,  
І  осінь  щедро  шле  плоди.

І  є  родинне  дружнє  коло
І  праця  –  з  поклику  душі,
І  родить  слово  рідна  мова,
І  стелять  стежку  спориші.

І  сонце  густо  сипле  промінь,
І  хмара  сіє  дощ  з  руки.
І  я,  поромник,  на  поромі
Везу  із  дня  у  день  роки.

П'ю,  і  до  дна,  життя  з  цеберця,
Не  думаючи  про    причал.
А  щось  таки  бракує  серцю.
Гризе  його  якась  печаль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682994
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Не буде переможців в цій війні

Знов    сипле    час    подіями    сумними,
І    падають    найкращі    у    борні…
О    люди,    будьмо    ж    мудрими,    земними    –
Не    буде    переможців    в    цій    війні!

І    довго    ще,    поки    земля    схолоне,
І    рани    ще    не    скоро    заживуть,
Не    всі    й    живими    вернуться    з    полону,
І    винних    теж    не    скоро    назовуть…
29.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683023
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Шостацька Людмила

ЗОЗУЛЯ

             Ти  –  ворожка,  чи  пророчиця?
Все    комусь  на  вік  куєш
І  ку-ку  далеко  котиться
Як  прогнози  роздаєш.

Перешіптуються  трави  
І  дерева  гомонять,
А  вітри  позамовкали,
Тихо  стали  рахувать.

     Двадцять,  тридцять,  може  сто,
Дивина  –  ти  неймовірна,
А  сама  –  в  чуже  гніздо...
Ти  –  мов  мачуха...  Нерідна.

Що  ж  собі  не  наворожиш
Долю  кращу  ані  ж  є?
Без  дітей  по  світу  ходиш
І  не  знаєш  де  твоє.

Я  тобі  не  довіряю:
Скільки  є  –  усі  мої,
Не  рахуй  мені,  я  знаю:
Довго  буду  на  землі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Віталій Назарук

ТАТОВА ЛЮБОВ

Батьківська  любов  чомусь  скупа,
Настанови  батька    чіткі,  ясні.
Тато  мріє,  щоб  і  я  ступав,
Так,  як  він,  а  решту  все    пояснить…

Тато  завжди  руку  подає,
Коли  бачить  сутужно  дитині,
Так  він  вчить,    виховує  своє,
Приклад  подає  завжди  хлопчині.

Та  загляньте  в  глибину  очей,
Там  любов  палає,  наче  ватра,
Скільки  тато  не  доспав  ночей,
Ця  скупа  любов  багато  варта.

Коли  ж  доня  в  тата  на  руках,
Я  дивлюсь  на  нього,  як  на  маму.
Він  парить…Тоді  татусь  наш  -    птах
І  тоді  подібний  до  бальзаму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683057
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Надія Таршин

Звітуємо синочкам ми, як Богу…

Небесна  сотня,  потім  ще  і  ще  -
Звитяга,  мужність  линули  у  небо,
А  нині  ціла  армія  уже
З  небесних  вікон  дивиться  на  тебе.

За  усіма  слідкує  на  землі
Небесне  військо  мужніх  патріотів
І  на  своєму  ангельськім  крилі
Країну  підіймає  на  висоти.

На  ці  висоти  де  росте  душа,
Звільняємся  від  бруду  і  омани,
І  ворогам  дамо  ми  відкоша,
Коли  полізуть  звідусіль  незвані.

Переживемо  зайд  і  брехунів,
І  зрадників,  і  ворогів  відвертих…
Небесна  армія  із  воїнів-синів
Країні  не  дозволить  вмерти.

І  на  поріг  зневіру  не  пускай
Звітуємо  Героям  ми,  як  Богу,
Тягар  знущань  буває  через  край,
Та  подолаємо  важку  дорогу.

11.08.2016р.  Надія  Таршин  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683074
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Половіють стомлені хліба…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0  
[/youtube]

Диха  ніч...  Приємна  прохолода.
Половіють    стомлені  хліба.
А  в  душі  приємна  насолода:
Це  життя  дарує  нам  дива...

Ніжно  гладить  вітер  сонне  поле.
Пташка  десь  майнула  із  гнізда.
І  зітхає  ранок  тихим  болем,
Бо  роса    на  землю  поспада.

Рожевіє  ледь  на  сході  сонце.
Хай  нап"ється  спрагла  ще  земля.
Та  далеко  там,  на  горизонті,
Сонячне  проміння  затопля.

Новий  день  стогнатиме  від  спеки.
От  би  тут,  хоч  крапелька  дощу...
Але  він  в  цей  час  такий  далекий,
Та  думки  про  дощ,  я  відпущу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Лєна Дадукевич

Загублена картина.

Стою  на  зламі  ночі  й  дня.
Стою,  немов  загублена  картина.      
Художника  уже  давно  нема,
Чи  з»їхав,  чи  умер,  
Чи  втік  без  бою.
А  малював  мене  так  вміло,  над  усе,
Так  від  душі  старався,
Немов  єдину  в  цілім  світі
Не  відпускати  рвався.
І  вийшло  диво  -  Галатея
З-під  кисті  несподіваного  Майстра,
Що  сам  злякавсь  свого  творіння,
Яким  так  жив  і  марив.
Й  утік.  
Так  просто  і  банально.
Утік,  щоб  може  не  додумать  би  чого
Й  не  закохатись,  
Й  не  помінять  …  
Нічого.  
Сталось.
А  я  застигла.  Стала  камнем.
Й  не  жду  нікого.
І  нічого.  
Стою  собі  на  перехресті
Ночі  й  дня
Тихенько  так
В  жару  і  в  холод
І  думаю  про  того  Майстра,
Та  про  його  долю.
Бо  знаю  точно,  не  змогла  б
Така  душа  заспокоїтись
І  вирвать  раптом  частку  з  себе,
Й  у  морі  десь  заритись.
Стою,  не  знаю  чи  щось  хочу,
Як  та  загублена  картина.
Проходять  люди,  дивляться  –  красиво.
Так  вік  й  злина.  
То  доля.
10.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682972
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Вийшла з хати стара мати

Вийшла    з    хати    стара    мати
Зустрічати    сина,
Вкотре    Бога    попрохати
Зберегти    їй    сили,
Стріти    щоби,    як    годиться,
Бо    ж    живий...    приїде    –
Не    потрапив    до    темниці
Чорного    Аїда*.

Не    прийшов    він,    а    приїхав,
Хоч    і    з    костурами,
Син    її,      її    утіха:
«Здрастуй,    моя    мамо!»
Губи    в    мами    затремтіли,    
Плечі    затряслися,
Очі    раптом    запотіли,
Руки    –    обнялися.

Всі    сусідоньки    –    навколо,
Друзі,    як    родина.
На    селі    ж    свої    закони:
Швидше    скатертину.
Стіл    багатий    накривали
Салом,    пирогами,
І    раділи,    і    співали.
Біля    сина    –    мама…

Ще    усміхнено-красиві
Щоки    її,    губи,
Тільки    коси    стали...    сиві    –
Їх    синок    голубить.
Люди    розійшлися    з    хати,
Костури    ж    –    при    сині,
Помагає    йому    мати.
Ноги    –    в    ранах,    сині…

Та    радіє    ненька-мати:
Біди    всі    минуться,
Можна    усе    подолати,
Тільки    б    не    зігнуться,
Бо    не    має    вона    права
Зараз    околіти,
Ліки    відшукає,    трави,
Виходить    до    літа…

Аїд*    –    цар    підземного      царства
26.10.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Шостацька Людмила

СВІТАНКОВИЙ МІЙ КРАЙ

                                   Де  веселка  втамовує  спрагу  з  Бужка,
                   Де  тримає  цю  землю  Господня  рука,
                   Я  вклоняюсь  тобі,  світанковий  мій  краю,
                   Де  усі  горизонти  –  освячений  шлях,
                   Бо  любові  до  тебе  без  міри  я  маю,
                   Водограєм  іскришся  у  моїх  думках.

                   Ми  з  тобою  удвох  маєм  долю  одну,
                   Грають  наші  серця  на  врочисту  струну,
                   Де  хвилюються  руни  в  зеленому  морі,
                   Зігріває  нас  ласкою  сонце  обох,
                   У  бездонному  небі  купаються  зорі  -
                   В  нас  з  тобою  піввічний  звучить  діалог.

                   В  нас  з  тобою  любов  незрадлива  і  чиста,
                   Я  милуюсь  талантом  твоїм  пейзажиста
                   І  красоти  твої  п’ю  як  спраглий  в  пустелі,
                   Поспішаю  до  тебе,  боюсь  запізнитись,
                   І  збираю  твої    різнобарв  акварелі,
                   Мала  щастя  колись  у  тобі  народитись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681665
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Ольга Ратинська

Ні, не любила за роки пробач. .

Ні,  не  любила,  за  роки  пробач!  
Прости  і  я  прощу,  відпустим  плач..  
Розлука  завітала  буревій  
На  серці  ...  Не  скажи,  торкатись  вій  

Не  накажу,  прости,  я  вже  чужа  
Я  втіху  не  впущу,  моя  межа  
Я  вільна,  ти  прости  мені,  пробач!  
Ні,  не  торкатимусь  ні  словом,що  до  дій  

Я  горда,  я  не  їстиму  калач  
Обманом  ти  любив,  та  я  не  та  
Я  ніч,  я  поволока,  я  палач..  
Прости  мене,  тримати  за  мету  

Немає  сенсу,-----іншого  люблю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682936
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016

Олександр Мачула

Карпати гинуть!

Карпати  помирають  від  сокири,
тріщать  і  падають  смереки  вікові.
Щоденно  і  надривно  виють  пили,
та  лісовози  з  гір  спускаються  нові.

Природа  гине  у  Карпатах  українських,
ридає  й  тужить  наш  карпатський  ліс.
Від  хижих  дій  таких  відверто  свинських
вся  флора  й  фауна  злітає  під  укіс.

То  можновладці  роблять  свої  гроші,
які  не  пахнуть,  але  як  сказать…
Утратили  ви  нюх,  пани  хороші  –
вони  не  пахнуть  дійсно,  а  смердять!

Тварюк  тих  добрим  словом  вже  не  справить,
для  наволочі  не  існує  знаку  „Стоп“.
В  них  бал  єдине  гасло  нині  править  –
„Хай  щезне  все,  а  після  мене  –  хоч  потоп!“

Карпати  українські  полисіли,
поникли  голови  славетні  синіх  гір.
Невже  не  вистачить  нам  мудрості  і  сили
спасти  зелений  верховинський  мир?!

09.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116080906953  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682802
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Валентина Ланевич

Чуле ж серце не спить

Дрібний  дощик  січе,  стукотить  за  вікном,
Височіють  висотки  з  блідими  вогнями.
Зачепилася  ніч  за  дахи  мундштуком,
Чуле  ж  серце  не  спить,  кохає  до  нестями.

В  такт  краплинкам  малим  відбиває  сонет,
А  на  вустах  відбився  слід  від  цілунку.
І  блукає  душа  між  щасливих  прикмет,
Ненаситна  до  твого  гріховного  трунку.

Опускає  рука  теплі  пальці  униз,
Прокидається  жар  в  захмелілій  царині.
І  по  венах  штормить  ніжно-трепетний  бриз,
І  зливає  тіла  у  шальнім  нетерпінні.

10.08.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682928
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016

LubovShemet

Десь далеко-далеко (пам'яті чоловіка)

Десь  далеко-далеко,  наче  в  іншому  світі,
Залишилося  море  і  гарячий  пісок,
Заціловані  сонцем  польові  ніжні  квіти,
Які  я  заплітала  у  розкішний  вінок...
Смужка  дикого  пляжу,  небо  синє,  високе,
Ми  на  хвилях  кохання  в  своїх  мріях  пливли,
У  доросле  життя  на  піску  наші  кроки,
Аж  за  обрій  далекий  ланцюжком  пролягли...
На  піску  будували  гарний  замок-фортецю,
Яка  б  нас  зберігала  від  негоди  і  зла...
І  співала  душа  пісню  радісну  серцю,
Бо  я  долю  тоді,  своє  щастя  знайшла.
Десь  далеко  -  далеко,  наче  в  іншому  світі,
Залишилася  юність  у  тім  райськім  кутку,
Там  хтось  інший  збирає  польові  ніжні  квіти,
І  будує    фортецю  на  гарячім  піску...
Пролетіло  життя,  як  та  чайка  над  морем,
Тільки  спогади  вічні  зберігають  ті  дні...
Я  давно  вже  звикаю  жити  з  сумом  і  болем,
І  з  усім  тим,  що  доля  залишила  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682699
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016

Віталій Назарук

СИНІЙ ГЛАДІОЛУС

Гладіолус,  наче  небо  синій,
З  квітами  від  самої  землі.
А  по  квітах  хтось  розсипав  іній,
Наче  він  розквітнув  у  зимі…

Поруч  нього  красені  червоні,
Жовті,  білі  тягнуться  увись.
Він  єдиний  синій  на  осонні,
Зупинись  на  мить  і  придивись…

Я  краси  такої  ще  не  бачив,
Гладіолус  -  наче  небеса…
Поміж  інших  лише  він  маячить,
Йому  Богом  послана  краса…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682775
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016

Леся Утриско

Забули, хто ми, та як нас звуть.

Мовчить  весь  світ,  притихли  миші,
Ні  слів,  ні  шороху,  ні  пари  з  вуст,
Ми  наче  в  ньому  треті  лишні-
Забули,  хто  ми,  та  як  нас  звуть.

А  кожен  день  в  нас  гинуть  люди,
Та  кожен  день  у  нас  терор,
Усіх  же  бачать,  та  повсюди,
А  ми  мов  бидло-  не  народ.

Усі  забули,  всі  змирились,
Для  вас  війна,  як  "добрий  день"
І  крові  людської  ще  не  напились,
Не  буде  Божих  вам  прощень.

Нам  не  потрібно  всіх  квітів  світу,
Нам  не  потрібно  ваших  свічок,
Нам  би  не  дати  загинуть  квіту,
Лиш  зберегти  б  нам  синів  й  дочок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682772
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016

zazemlena

І знову зустріч

[color="#1e00ff"][b]Дивлюсь  на  фото  -  все  колись  було.
А  пам'ять  шепче:"  Більш  я  нагадаю:
І  трепет  серця,і  руки  тепло,
Й,  мов  казку-сон,  магічність  зелен-гаю".

Світлина  -  мить,завмерла  на  віки...
Без  звуків,рухів,без  ковтка  повітря.
Тут  світять,  не  горять  очі  і  свічки́...
Папір  зжовтіє  -  що  на  ньому  -  світле.

Але  світлина  -  поштовх  для  думок,
Той  криголам,  що  товщу  літ  ламає.
Зриває  з  дверей  пам'яті  замок.
І  мить,  що  вмерла,  зразу  оживає.

Знов  наша  зустріч  (зовсім  не  дітей)...
Світлини  юності  беріть  усі  з  собою.
Згадається:  клас,  школа,  наш  музей...
Яскраві  спогади  день  скрасять,  біль  загоять.

Впізнати  важко  (час  бо  нас  змінив)
Хто  той  дідусь,  а  хто  ота  бабуся?
Та  промайне  лиш  декілька  хвилин
І  наші  душі  молоді  років  зречуться.

Світлини  нові  схоплять  нову  мить,
Щось  з  нас,  колишніх,  лишиться  на  спомин.
Бо  феніксом  в  душі  пам'ять  горить.
...Світлини  нові  -  пам'ять  у  альбомі.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682724
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016

Наталя Данилюк

Ніби іще не осінь…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]

Ніби  іще  не  осінь,
лиш  надвечір’я  літа…
Сонця  достиглу  диню,
скупану  в  молоці,
полудень  колихає
на  яблуневих  вітах,
променя  світлий  по́ніж
блимає  у  руці.

Лускаються  горіхи,
серпень  вітає  Спасом,
яблука  зашарілись,
пахнуть  густі  меди.
Збовтана  тепла  купіль
піниться  житнім  квасом,
і  дітлашня  грайлива
лащиться  до  води.

Пружна  мембрана  поля,
жваво  кручу  педалі,
змійку  тонку  виводить
гума  тугих  коліс!
Вкотре  кудись  втікаю
від  суєти  реалій  –
в  гори,  туди,  де  в  небо
соснами  вперся  ліс.

В  душу  мені  дихне  він
хвойним  своїм  кадилом,
у  рукави  й  за  комір
щедро  сипне  голок!
Скаже:  «Моя  дитино,
де  ж  це  тебе  носило?».
За  кільканадцять  метрів
мій  упізнає  крок.

Ніби  іще  не  осінь,
наче  уже  й  не  літо  –
ледве  між  них  відчутний
цей  надтонкий  рубіж…
Жарить  в  обличчя  сонце
жовтим  своїм  софітом,
серце  стікає  світлом,
ніби  встромили  ніж…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016

Микола Шевченко

Ти розкішна (пісня на слова автора dovgiy)

слова  -  Петро  Пашківський  (dovgiy)
музика,  запис,  виконання  -  Микола  Шевченко

         ТИ  РОЗКІШНА…
   1
Ти  розкішна,  мов  осінь,красою.
Щедрим  золотом  б’є  жовтизна.
Ще  життя  прикрашає  росою,
Що  у  вроді  лишила  весна!
ПРИСПІВ:
Я  невтомно  тобою  милуюсь.
Недарма  ж  бо,  проживши  літа,
Кожну  мить  нашу  спільну,  ціную!
Мого  серця  зоря  золота.
Мов  дівоче,  ще  серденько  мліє,
І  вуста,  -  як  вино  молоде!..
Час  стояти  на  місці  не  вміє,
Нашу  зиму  в  життя  приведе.
   2
Та  нехай  чорний  сум  не  лягає,
На  твоє,  -  на  високе  чоло!
Ми  удвох  ще  не  раз  заспіваєм
Про  своє  світанкове  село.

ПРИСПІВ.
   3
Заспіваєм,  про  все,  що  прожито,
Про  жагу  твоїх  карих  очей,
Про  любов,  -  яка  щедро  розлита,
В  жаркім  мареві  теплих  ночей!

ПРИСПІВ

Відеоряд  -  Тетяна  Прозорова:
https://www.youtube.com/watch?v=eqDfhC3GMzc

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682717
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016

Надія Рубінська

Мрії сонячного зайчика

Сонячний  зайчик  з  метеликом  грався,
Крильця  легенько  йому  лоскотав.
Швидко  метелик  від  нього  ховався,
Зайчик  його  все  шукав  і  шукав.

Мріяв  гуляти  з  ним  в  полі  та  лісі,
Разом  злетіти  до  сонця  і  хмар.
Потім  усістися  прямо  на  стрісі,
Де  проживає  майстерний  гончар.

Горщиків,  мисок  у  нього  багато.
Райдуги  фарби  виблискують  в  них.
Так  виграють,  наче  диво  на  свято!
Майстер-гончар  –  він  для  них  чарівник.

                                         08.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682582
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 09.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Кілька крапель на тонкому склі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU  
[/youtube]

Вітер  стогне  поміж  дротами,
Завиває,  неначе  звір.
Злива  б"є  у    віконні  рами.
Це  природи  уже  перебір.

Прихилилась  берізка  до  тину.
Їй  згадались  спокійні  сни.
Та  хитається,  ніби  стеблина...
Я  прошу  тебе,  вітре,    спини.

Рожевіє  повільно  світанок.
Може,  досить    нічній  оцій  грі?
Все  повільно  стихає..  серпанок
Молоко  розлива  по  землі...

Розпогодилось  небо...  Дарує
Щедре  сонце    ще  радісні  дні...
Лише  залишок  зливи  дратує:
Кілька  крапель  на  тонкому  склі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682653
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016

Ніна Незламна

Таня у садочку

                               Віршована  розповідь

Таня  у  садочку
Яблучка  збирала
Сіла  на  стежинку
Трішки  смакувала.

Ось,  червонобоке
 Бачу,  зелененьке
Тут,  лежить  і  жовте
Ще,  якесь  маленьке….

Дуже  задоволена
Хутко,вже  поспішала
Вже  мама,  на  порозі
-  Що  доню,  позбирала?  –

-  Знаєш,  я  по  дорозі
Трішечки  скуштувала  –
Аж  засміялась  мама
-    Доню  ну  й  що,  смачненькі?

-  Звичайно  -  згодна  Таня
-  Усі  добрі,  гарненькі  !-
-  Нащо  ж  ти  всі  кусала?  -
Як  впізнати    де  які….
Чи  ж  солодкі  вони  всі?

                     08.08.2016р

                                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682449
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016

kriwoy

«Black Masquerade» (ретроспектива)

Стражденний  мій  народе,  де  шляхи                                                                                                        
Що  приведуть  тебе  до  милості  від  Бога  ?
Кружляють  де  ті  ангели  й  птахи,  
Що  вкажуть  путь  до  Божої  дороги?
Країну  розриває  сита  лють
І  грають  роль  улесливі  вар»яти,  -  
А  пси  "Хозяина"  -  напоготові  й  ждуть    
Ось-ось…народ  топити  і  стріляти…
Танцюють  дивний  танець  лихварі  -  
Їм  дмуть  у  труби  горе  -  оркестранти
І  грають  ноти  вже  не  звичні  скрипалі,    
А  різнобарвні  псевдо-музиканти…    
Симфонія  та  чорна  і  лиха
Бо  скрипки  і  сопілки  десь  забуто…
І  тінь  хитається  великого  гріха
У  партері,  над  баченим  і  чутим…                        
Заносять  транспаранти,  метушня,
Туди-сюди  снують  по  залу  вокалісти  
Суфлер  забув  сценарій  і  щодня      
Біжать  сюди  привезені  артисти
І  глядачі,  що  вже  давно  по  VIP  –  місцях
Чекають,  як  за  лічені  моменти
На  подіум  пробити  хутко  шлях      
Прорвавшись  вчасно  в  диригенти.
В  проходах  також  людно.  То  –  народ,      
Зібрався  подивитись  на  розвагу
З  шапками  у  руках,  стоїть,  уп’явшись  на  синод,
Навшпиньках  та  без  зайвої  уваги.    
Ще  вчора  він,  знедолений  і  злий    
На  все  живе,  брів  мовчки  повз  кладовищ
Сьогодні  -  таки  добрий  і  хмільний,  -      
Дозволили  ж  -  бо  хліба  та  видовищ  !
В  строкатого  покрою  «піджакє»        
Насіння  роздає  лакей.  На  вході                                                  
Прибита  дошка,  де  на  «умном  язикє»
Написано,  що  «вход  для  всєх  свободєн»…
І  ось  він,  -  край  знівечених  надій,
Колиска  геніїв  і  вигнаних  талантів
Могила  сподівань  і  мрій
І  батьківщина  для  репатріантів  :      
Село  стоїть…  зомліле  і  пусте
На  сцені,  посеред  всього  гламуру
Як  та  душа,  що  десь,  німа,  зросте
По  висохлих  колодязях,  похмуро…
Як  доля  всіх  вселенських  кріпаків    
І  доля  українського  народу                                                                    
Як  правда,  гола,  й  поготів
Що  тягнеться  до  неба  і  свободи…                                                                
Та  правда  -    у  пробитих  жахом  скронях,
У  цій  землі,  в  хрестах  і  в  колосках
І  у  потрісканих  роботою  долонях
І  в  материнських  тихих  молитвах…
Час  -  по  спіралі.  Знов  Вертеп  
Цей  клятий  треба  гнать  до  біса  !    
Театр  абсурду,  дикий  склеп  
Коли  ж    закриє  рятівна  завіса?..
Чекать  ще  довго  милості  «братів»              
За  хліб,  за  долю  бить  пороги  ?  
Чи  вартий  кожен  з  нас  шляхів  
Що  приведуть  до  милості  від  Бога…?                                                                                                                

23.11.08р.  м.  Київ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681037
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 08.08.2016

Ілея

ТИ…ЗНАЙ…

Ти...просто  будь...
Надовго  не  зникай,
Най  спрагло  усмішку  твою  вбираю
Усіма  фібрами  свого  гнучкого  тіла...
В  очах  жагучих  знову  потопаю...
Яка  незрима...і  могутня  твоя  сила...

Ти...просто  будь...
І  вітер  лагідно,як  ти  за  плечі  обіймає
І      хмари  кучеряві  до  ніг  моіх  схиляє,
Квіти  стеблинами  гойдає
Красу  і  аромат  від  них  я  переймаю
Всі  перепони  Всесвіту...здолаю...

Ти...знай...
Що  відкривається  тоді  лиш  рай,
Коли  до  твого  серця  припадаю...
І  тисячі  незнаних  просторів
Переді  мною  двері  відкривають...
Я  наймогутніша...все    зможу...все  пізнаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682323
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Валентина Ланевич

Коли роси впадуть на траву

Коли  роси  вечірні  впадуть  на  траву,
Зорі  витчуть  на  небі  мереживну  казку,
Я  занурюсь  у  неї  й  до  тебе  прийду,
Я  ж  свавільно-пожадна  на  твою  бо  ласку.

Ти  мене  розпашілу  в  обіймах  стиснеш,
Зрине  з  вуст  зойк  надривний,  зазивно-солодкий.
Поцілунком  гарячим  його  обірвеш,
Ой,  який  він  у  тебе  мурашково-шкодний.

Підійметься  нараз  з  глибин  сутності,  з  дна,
Хвиля  млості  й  загубиться  в  м’ятім  батисті.
З  лона  трепетна  хіть  переллється  в  тіла
І  замре,  примостившись  на  чатах,  у  кріслі.

07.08.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Немає у історії кінця

Немає    у    історії    кінця,
А    є    причини,    наслідки,    поразки,
І    не    бува    держави    без    лиця…
Історія    –    це    факти,    а    не    казка.

Сьогодні    хочуть    нас    переназвать,
Щоб    зникла    з    мапи    наша    Україна.
Тобі    ж,    Росіє,    хочеться    сказать:
Народ    мій    не    поставиш    на    коліна.

За    всі    роки    він    так    їх    позбивав,
Що    кровоточать    ще    і    досі    рани.
Кордони    він    свої    позакрива
І    не    потерпить    жодного    тирана.

Важкий    наш    путь,    та    ми,    таки,    народ,
І    досить    вже    знущань    і    горя,    й    збочень,
Й    маленький    українець    –    патріот,
Поплатишся,    Росіє,    за    свій    злочин.
17.04.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682310
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Капіталізм, соціалізм і комунізм

Капіталізм,    соціалізм    і    комунізм    –
Чиєї    партії    завжди    були    слова    ці?
Я    би    добавила    сюди    й    канібалізм.
Скількох    ще      -ізмів    треба    для    «овацій»?
Саме    під    цей    загальний    одобрямс
Людей    карали    тричі    голодом,    війною,
Лякали,    що    то    –    Натівський    альянс
Був,    є    і    буде    усьому    виною.

І    хоч    його    іще    й    в    природі    не    було,
Та    їм    здалося,      це    і    не    важливо.
І    втратило      господаря    село,
І    птахи    заспівали    теж    тужливо.
Сьогодні    наш      народ      –    не    обдурить:
Він    зна    давно    ціну    усяким    -ізмам,
Тож    розбереться    в    тім,    що    йде    згори,
Його    не    купиш    дутим    популізмом.  
22.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682304
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Віктор Ох

Мелодія для пісні № 84 (Садова Квітка)

Садова  Квітка
[b]  Шкільний  вальс  [/b]

1.  Ось  і  осінь  пора  золота  загадкова,
І  лунає  для  вас  радо  перший  дзвінок.
Зустрічає  гостей  рідна  батьківська  школа,
Кличе  знову  до  себе  на  перший  урок.
     [i]  Приспів:[/i]
   Прощай  же  літо  босоноге.
   Прощай,  прощай,  бо  вже  пора.
   Злітають  в  небо  журавлята,
   Як  діти  з  рідного  двора.

   Хай  вам  стелиться  дорога  рівна  і  легка,
   Хай  підтримують  в  польоті  сильних  два  крила...

2.  Залишають  батьківське  гніздо  журавлята.
Час  спливе  непомітно,  на  те  він  і  час.
А  два  рідні  крила  ваші  батько  і  мати,
Друзі  і  вчителі  завжди  раді  за  вас.

[i]  Приспів.[/i]

3.Ось  і  осінь  пора  золота  загадкова,
І  лунає  для  вас  радо  перший  дзвінок.
Зустрічає  гостей  рідна  батьківська  школа,
Кличе  знову  до  себе  на  перший  урок.

[i]  Приспів.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682359
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Мiй Господи, спини цi чорнi хмари!

Ми  в  свiт  прийшли  цей,  щоб  нести  в  нiм  свiтло...
Хтось  з  сонця  нитку  висмикне  i  вже
Засяє  ця  Земля  для  всiх  привiтно,
Тут  кожне  тополятко-не  чуже!  

Мелодii  чуднi  нас  зачарують,
А  в  травах  заблукаєш  ти  -  без  меж!
Тут  люди,  що  тепло  тобі  дарують  
Душi  своєї...ми  з  тобою  -  теж!

Спинилась...озирнулась...i  за  обрiй
Мiй  день  мене  в  долоні  обійма...
Тут  -  Мiй  Народ,  мiй  вiльний,  мiй  хоробрий...
Позаду  нього  -  пiдла    ця  Вiйна..  

Все  суне  так  огидно,  і  без  кари,
Безмежно,  беспардонно,  без  жалю!
Мiй  Господи,  спини  цi  чорнi  хмари
I  захисти  людей,  що  я  люблю!

Тетяна  Прозорова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682059
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Віталій Назарук

ОКРОПИ КОХАННЯ

Мерехтіли  зорі  ясні  серед  ночі,
Ти  торкнувсь  легенько  до  мого  плеча,
І  побачив  сльози,  що  закрили  очі,
Та  жила  в  надії  ще  моя  душа…

Окропи  кохання  чистою  водою,
З  нашого  живого  джерела.
Щоб  завжди  у  парі  бути  нам  з  тобою,
Щоб  любов,  як  квіточка  цвіла.

Твої  ніжні  руки  до  грудей  горнули,
Я  весь  час  мовчала  -  в  трепеті  душа,
Ми  удвох  далеко  в  небеса  пірнули,
Наче  наша  пара  в  казку  вируша…

Окропи  кохання  чистою  водою,
З  нашого  живого  джерела.
Щоб  завжди  у  парі  бути  нам  з  тобою,
Щоб  любов,  як  квіточка́  цвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682165
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Подарунки для Яринки

Нашій    любій    донечці    Яринці
День    припас    новесенькі    гостинці:
Жмутик    сонця    кинув    і    тепла,
Щоб    весела    донечка    була,
В    коси    кинув    стрічку    й    гребінці,
У    альбом    поклав    їй    олівці,
Щоб    училась    гарно    малювати,
Ще    й    бинти,    щоб    ляльку    лікувати.
Вдень    не    буде    вільної    хвилинки
В    доні    –    у    маленької    Яринки.  
11.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682134
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Надія Башинська

ВЕСЕЛІ ХМАРИНКИ

Діти  хмарочки  веселі  розглядали.
Іменами  їх  своїми  називали.
Ось  одна  з  них,  невеличка,  дуже  весело  пливла.
Всі  сказали:  "  Це  Маринка!  Бо  весела  в  нас  -  вона!"
А  за  нею  ще  спритніша.  Вона  більша,  веселіша.
Подивились  на  Павла.  На  нього  ж  схожою  була!
Потім  пливли  дві  хмаринки,  трішки  більші  від  Маринки,
трішки  менші  від  Павла.  Двійня  ж  у  сім'  ї    була!
Ну,  а  ця  зовсім  маленька.  Вже  не  біла,  а  сіренька.
Закричали:  "  Хмарка  -  Іра!  Є  у  неї  плаття  сіре!"
А  тепер  пора  сказати,  скільки  хмарок?  Як  їх  звати?
Рахував  Павло  й  Маринка,  Ірочка,  Андрій,  Галинка.
Якщо  ти  розвеселився,  назви,  хто  за  ким  родився?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681966
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Анатолій Волинський

Пора…

Пора,  приятель,  вновь  Свободу
Добыть  карающим  мечом,
И  правду  возвратить  народу  -
Представить  истинным  лицом.
Твой  мирный  Труд,  и  Честь,  и  Волю  
Обманом  отняли…Воры!
Не  раболепствующей  доли,
Поверь,  заслуживаешь  ты!

Отняли  всё  –  пустили  голых
По  заграницам    торговать,
Из  года  в  год  -  несчастьем    новых
Приходит  время    испытать  –  
С  сумою  разбрелись  по  Миру
Краюху  хлеба    добывать…
Господь!  Верни  голодным  Веру  -
Свои  просторы  засевать!  


Не  гни  презрено  свою  спину
Перед  мздоимцем  и  вором,
Вставай,  и  возглавляй  колону  -
Веди    восставших  казаков.
Пускай  зажали  в  заточенье
Твою  пылающую  грудь  –  
Не  поддавайся  на  смиренье,
Не  останавливай  свой  путь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681011
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 06.08.2016

Ніна Незламна

Нічний став

Біля  дамби  став  стелився,
У  нім  місяць  утопився,
І    він  часом,  з  гори  моргав,
У  воді  зіринки  купав.

Прилетіла,  ніч  тихенько,
Задрімало,  все  гарненько,
Вітрець  літній,  все  ж  повівав,
Ніжно  воду,  лиш  колисав.

Біля  ставу  верби  спали,
Свої  коси  там  купали,
Шовковисті  різні  трави,
До  землі,  сонні  припали.

Попід  верби,  лебідь  птиця,
Краса  поруч    -  лебедиця,
На  воді  відпочивали,
До  крил  голови  сховали.

Нічка  зоряна  вокруги,
Під  самісінькі  береги,
Туливсь  місяць,  знов  до  землі,
Загубився  він  у  траві.

Раптом    качка  прокричала,
Серед  зілля,  всіх  злякала,
Усі  жаби  біля    води,
Геть  відразу,  хлюп  -  хлюп  туди.

Вже  почули,  десь  дивний  звук,
Це  ж  проснувся  там  чорногуз,
Свій  ставочок    він  полюбляв,
Завжди  радісний,  промишляв.

Нічні    чари    розступались,
Птахи  весело  злітались,
Завітав    ранній    світанок,
Сповіщав  про  гарний  ранок.


2016р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682106
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Бывает, что любовь слепа…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7DwM19JH6EI
[/youtube]
Умирает  любовь  от  усталости,  
а  хоронит  её  забвение.  (Ж.  Лабрюйер)


Бывает,  что  любовь  слепа
К  тебе  без  вызова  приходит.
И  ей  ответит  вдруг  тоска.
И  игры  с  ней  подчас  заводит.

Душа  же  дышит  равнодушно:
Она  её  ведь  не  звала,
Но  приняла  её  послушно,
Не  ощутив  того  тепла.

Любовь  всё  чувствует  злодейка.
За    ложь  захочет  отомстить.
И,  несомненно,  чародейка
За  всё  сумеет  отплатить.

Уйдёт  тихонько,  незаметно,  
Как  и  тогда  к    тебе  пришла.
Зачем  любовь  ей  безответна.
Теперь  лишь  только  поняла...

Бывает,  что  любовь  пройдёт  сама,
Ни  сердца  не  затронув,  ни  ума  (  Низами  Гянджеви),

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649054
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.08.2016

Н-А-Д-І-Я

І, крім себе, когось полюбіть. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]


Якщо  серце  у  грудях  -  це  камінь.
А  душа  паперова,  глуха,
Не  чекайте:  другою  не  стане.
Їй  бракує  людського  тепла.

І  даремно    звертатись  з  словами,
Щоб  у  жилах  цю  кров  розігріть.
Та  старання  оці  до  нестями,
Все  ж  не  зможуть  чудес  тут  створить.

Це  природа  дала..  Що  поробиш?
Сперечатися  з  нею  дарма!
Таким  людям  нічим  ти  не  вгодиш.
Що  робить,  коли  літом  зима?

Розпахніть  свої  груди  ви  навстіж.
До  грудей  сонця  промінь  впустіть.
По    росі  пробіжіться  босоніж.
І,  крім  себе,  когось  полюбіть....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016

Тетяна Луківська

Жіноча осінь…

До  мене    теж  прийшла  у  душу  осінь…
Хитнула    вітром  в  краплях  дощових.
Схилившись  сумом    у  захмарну    просинь,
День  і  собі  туманами  притих.
Притихло    зело      подихом    осіннім,
Неначе  зупинилось  на  межі.
Насупилось    осоння  в  позу  тіні
І  літо  залишилось  в  міражі.  
Такою    осінь  у  природі  бачу,
А  смутком    відчуваю    у  душі…
Хмурнію    небом  і  дощами  плачу
Й  печально  відцвітають  спориші.
Осінні  вітражі  в  розгін    анфасу,
Душевні  -  зачепилися  в  думках.
Жіноча  осінь...  Спита  кварта  часу
І  філіжанка  кави  у  руках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.08.2016

Ніколь Авілчаду

Яка шалена порожнеча…

Яка  шалена  порожнеча:  в  душі,  у  серці,  в  голові…,
Де  твоя  радість,  спокій,  світло?  Питання  ставлю  я  собі…,
Усе  тьмяніє,  сум  долає,  чому  життя  таке  страшне?
Куди  не  глянь:  там  чорне,  сіре,  або  до  сліз  –  якесь  «смішне»…,

Сльоза  не  радості,  а  смутку  –  збігає  тихо  ,  по  щоці…,
І  я  рахунки-  за  комірне,  знесилено,  стискаю  у  руці…,
Брехня,  крадіжка…  та  свавілля  –  усюди  верх  беруть…,
Шукають  люди  -  де  той  вихід?    І  сподіваюсь,  що  знайдуть…
20.05.2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677528
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 04.08.2016

Наталя Данилюк

Відеопоезія

Ще  одна  прониклива  відеоробота  проекту  Сила  слова
на  мій  вірш  "Падаю  в  небо..."!

https://www.facebook.com/sylaslovaua?fref=nf&pnref=story

Людське  життя,  направду,  занадто  коротке  задля  дурниць  
і  достатньо  довге  для  великих  речей.
У  смерті,  як  і  в  будь-чого,  є  кілька  іпостасей.  Одна  з  них  –  
це  звільнення.  
Звільнення  від  тіла,  від  проблем  і  турбот  світу  
земного.  Проте  сьогодні  в  цьому  звільненні  є  ще  один  відтінок.  
Це  темна  тінь  війни,  присмак  попелу  і  крові.  Сьогодні  смерть  –  
це  ще  й  смерть  в  ім’я  звільнення.  Звільнення  тих,  хто  мимоволі  
опинився  в  самому  пеклі  бойових  дій  і  тих,  хто  не  хоче  туди  потрапити.  Звільнення  своєї  країни.  
Герої  не  вмирають  –  їх  кличуть  тримати  мирне  
небо  над  нашими  головами.

[i]Вірш:  Наталя  Данилюк

Читають:  Лила  Перегуда  и  Запрот  Вокрыс,  Євгеній  Ковирзанов.  
Наталия  Владимирова,  Olga  Evlanova,  Anastasiya  Pankovetskaya,
Андрій  Мартиненко.
Майстрували:  сергій  пишун,  Marina  Statkevich,  Ptashka  Kateryna,  
Halanzha  Dmytro[/i]

[youtube]https://youtu.be/ld2uypLVF1s[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596625
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 03.08.2016

codyein

як багато ми робимо

як  багато  ми  робим,  щоб  здатись  важливими,
і  як  мало  ми  робимо,  щоб  бути  живими.
саморозвиток  вбитий  бажаннями  хтивими,
а  душа  замаскована,  щоб  бути  не  тими.

як  багато  ми  робим  речей  непотрібних,
і  як  мало  ми  бачимо  справжні  потреби
примітивні  недо́люди  творять  подібних,
що  живуть  лиш  за  принципами  "бо  так  треба".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681114
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 03.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Зібралися у вирій вже літа

Зібралися    у    вирій    вже    літа…
Той    шлях    –    далекий.
Уже    до    внуків    наших    приліта  
Тепер    лелека,
Подарувати      щоби    правнучат
Мені    й    родині,
І    заясніють    в    серці,    зазвучать
Щасливі    днини.

Знов      повертаюсь    я    у    ті    літа,
Далекі,    милі,
Коли      синок    у    мене    підростав
Й    дочка    Людмила,
Уже    і    в    них    пробилась      сивина    –
Цвіте    на    скронях,
І    доля    їхня,    й    доленька    моя    –
В    моїх    долонях.

Я    не    лічу    давно    уже    літа    –
Не    хочу    збитись.
Звучить    в    мені    мелодія    ота    –
Боюся    впитись…
Ще    не    достигли      сіяні    жита
В    моєму    полі,
Бо    ще    не    випита,    не    випита    до    дна
Загадка    долі.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016

Надія Башинська

ОЙ, ХВИЛИНОЧКА-ХВИЛИНКА…

Біжить  річка  невеличка,  під  горою  в'ється.
Як  побачу  миленького,  серденько  озветься.
Немов  пташка  затріпоче,  до  милого  ж  лину.
З  ним  до  ранку  стоятиму  й  скажу:
                                                                                                               "Ще  хвилину..."

             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Солодко  та  щемко.
             Пустіть  мене  погуляти,  мій  татусю  й  ненько!
             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Радіє  серденько.
             Знов  додому  повернуся  із  сонцем...  Раненько!

Пустіть  мене  погуляти,  мій  татусю  й  ненько.
Коли  бачу  миленького,  радіє  серденько.
Будем  з  милим  в  синім  небі  зорі  рахувати.
Буде  мене  мій  миленький  ніжно  цілувати.  

             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Солодко  та  щемко.
             Пустіть  мене  погуляти,  мій  татусю  й  ненько!
             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Радіє  серденько.
             Знов  додому  повернуся  із  сонцем...  Раненько!

Біжить  річка,  невеличка  та  попід  горою.
Ой,  як  хороше,  коли  є  миленький  зі  мною!
Говорила  йому  мама:  "Йди  гуляти,  сину..."
То  ж  стоятимем  до  ранку,  потім  ще...  хвилину...

             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Солодко  та  щемко.
             Пустіть  мене  погуляти,  мій  татусю  й  ненько!
             Ой,  хвилиночка-хвилинка!  Радіє  серденько.
             Знов  додому  повернуся  із  сонцем...  Раненько!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681363
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016

Олександр Мачула

Усе для щастя

Усе  для  щастя  є  у  мене:
ось  книга,  ручка  і  листок.
Сухе  ось  жовте  листя  клена
і  ружі  купка  пелюсток.

Ось  недопита  чашка  кави,
і  навіть  чарка  коньяку.  
Ось  небокрай,  на  нім  заграви.
Що  треба  ще  на  цім  віку…

Ось  сад,  який  ховав  від  жару,
достатньо  лиш  ступити  крок.
Ось  темне  небо  і  стожари,
та  сотні,  тисячі  зірок.

31.07.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116073102377  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681372
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016

zazemlena

Літнє

                                                             ***
[color="#6f00ff"][b]
Листок  в  обіймах
пестив  краплю:
Вона  від  ласк  його  світилась.
Та  вітерець  
Зірвався  раптом.
Здригнувся  лист:
Де  крапля?  снилась?

                                                               ***

Після  дощику  у  лісі
Скрізь  роса:
І  на  травах,  і  на  листі
Сяй-краса.
Сонцю  хочеться  напитись
Крапель-чар.
Промінці  свої  помити  -
Спаде  жар.
Вітерець  росу  збиває
До  землі.
Хай  грибочки  виростають  -
Радість  всім.[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681395
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016

Віталій Назарук

БАГАТИЙ ВРОЖАЙ

Збирався  ранок,  десь  зникали  зорі.
Легенький  вітер  поганяв  туман,
Летіли  хмарки,  наче  хвилі  в  морі,
Стежки  у  росах  берегли  роман…

Хоч    солов’ї  притихли  спозаранку,
Натомість  їх  дует  взяли  півні.
Міняли  роси  нову  вишиванку
І  вже  ранкові  чулися  пісні.

А  в  далині  знов  небо  гуркотіло,
Цей  біль  до  серця  йшов  через  жнива.
Минало  літо,  хоч  земля  горіла,
Та  хліб  вродив  –  він  всьому  голова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681426
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016

Леся Shmigelska

НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ В ЦІМ СВІТІ…

Нічого  не  змінилося  у  світі.
                                                           Наталія  Горішня  

Нічого  не  змінилося  в  цім  світі  –  
Минають  дні,  благоговіння,  ми.
І  рябизна  заманливих  позліток
Зникає    в  млі.  Мовчить  старезний  млин.

Сортують  владні  люд  –  на  чорні,  білі,
Комусь  –  по  сонцю,  іншому  –  борги.
 І,  мов  телят,  ошукують  уміло
Сто  раз  дволикі  друзі-вороги.

Великі  ріки,  путь  і  сиві  хмари,
Ведуть  вожді  заціпенілий  люд.
Мо’  продадуть,  або  отак,  задаром
В  офіру  хижій  нечесті  дадуть.

…Хоча  би  неба,  клаптик  свого  неба
І  битий  шлях  залишити  синам…
Окраєць  хліба,  кров  свята,  молебень,
Межи  гріхами  –  сивий  Авраам…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681509
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016

Валя Савелюк

ЛЕГІОНИ І ТЬМИ

тільки  Любов
дарує  Свободу…
(тут
не  про  ту,
що  спонукає  продовженням  роду,  
тимчасово-тілесні  дає  плоди,
а  яка
чекає  Вдома),
та  Любов  –  першо-причинно  відома
кожному  з  нас  –  свідомо
чи  підсвідомо

чи  можлива  Любов
без  абсолютної  Правди?

ні

то  пекло-ад  –
зиждиться  
на  ненависті  і  брехні

ми  –
любимо  правду,
і  звемось  людьми

вони  –
освідомлені  брехуни  –
присоски  і  щупальця  сатани

нащадки  орди  –
кацапи  і  москалі:
і  роздуті  гординею,  і  нікчемно  малі  –  
усе  оте  
є  зміїне  гніздилище  планетарного  зла,
упевнені,  що  лукава  брехня  –
велика  їхня
непереможна  сила

імперія  ненависті  і  брехні  –
рептилії  примітивні

позагрузали  у  зловонній  брехні,
як  у  болоті-трясовині-твані,
американські  і  європейські,
і  доморощені  наші  брехливі  чини  –
продажні  
кремлівські  прихвосні  –
рептилії-перевертні  

їх  багато  –  легіони  і  легіони,
тьми  і  тьми
прихвоснів
москальщини-трясовини  –
слуг  сатани  –
та  перемоги  брехні
у  вселенських  масштабах  є  тимчасовими

нас  уже  зовсім  мало  
стало,
але  є  всюди  –
ті,  хто  бачить  єхидну  брехню  –
і  хоче  правди  –
нормальні  люди

бачимо  і  мовчимо  –
не  віримо?..

знову  користолюбно  схиляється  
побитий  міллю-облудою  
«світовий  лад»
Україну  запхати
на  поталу  в  москальський  ад  –  
нами  їм  зазвичай  торгувати-жертвувати,
тільки  б  шкуру  власну  спасти

Господи-Боже,  всесильний  і  справедливий  Ти  –
з  глибин  аду  земного  взиваємо  –  не  допусти!

не  залишилося  місця  для  нас  на  долонях  планети?  –
вірних  Твоїх  восхити…

бо  тільки  Любов  дарує  Свободу
окремій  людині  чи  мученику-народу,
а  Любов  –  є  Ти    

*зиждиться  –  із  церковнослов`янської  –  ґрунтується,  основується,  спирається  на  що-небудь
**восхитити-восхищати  –  ц-с.  –  здіймати  горі,  возносити  (до  Себе)

01.08.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681175
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Н-А-Д-І-Я

Жовті троянди…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GJkP69Hjsq8
[/youtube]

Живі  істоти  квіти,  ніби  люди.
Вони  живуть:  серця  обігрівать
Вони  зійдуть,  коли  посієш,  всюди,
Черстві  серця  теж  здатні  зчарувать.

І  гріє  нас  малесеньке    багаття,
Яке  не  спалить,  любо  буде  гріть.
І  роблять  це  так  просто,  із  завзяттям.
Ось  спробуйте  пелюстки,  обійміть!

Неквапно  п"є    бджола  нектар  із  квітів.
Росу  спива  пробуджена  земля.
Ви  -  радість  і  краса  у  цілім  світі...
Ви  -  пісня  щонайкраща    солов"я.

І  люди  дуже  схожі  так  на  квіти.
Не  можеш  відірвать  від  них  свій  зір.
Вони  до  тебе  можуть  шепотіти.
А  ти    словам  тим  ніжним  просто  вір.

Даю  я  перевагу  квітам  жовтим,
Дарма,  що  в  них  бувають  і  шипи.
Вони  здаються  сонечком  багатим.
Чомусь  цих  колючок  боїмся  ми.


Квітучий  сад  багатокольоровий.
Не  бійтеся  ви  ранок  від  шипів.
Це  захист  від  образ  отих      раптових,
Хто  знищити  цю  квітку  захотів..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681185
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Олександр Мачула

Тяжка година

                             [i]  Світлій  пам‘яті  загиблих
                               в  Іловайському  котлі  присвячую
[/i]
Пекла  жара  і  працювали  „Гради“,
то  смерть  летіла  від  „братів-слов‘ян“.
Вони  снарядів  не  жаліли  гади,
із  шкіри  ліз  російський  „брат“  Іван…

Час  зупинивсь,  а  пил  їв  хлопцям  очі,
у  танків  навіть  плавило  броню.
Живі  принишкли  і  чекали  ночі,
щоб  вийти  з  моря  крові  і  вогню.

Тут  всі  свої,  нема  лиш  генералів,
що  помирати  кинули  своїх.
Скотам  тим,  гнидам,  місце  за  Уралом,
та  й  як  ще  можна  називати  їх?!  

Серпневі  дні  ті  в  пам‘яті  надовго
залишаться  у  тих,  хто  вижить  зміг.
І  вічна  пам‘ять  всім,  хто  ту  дорогу
не  подолав,  а  в  тім  котлі  поліг.

Тяжка  година,  мов  зима  надворі,
народ  крокує  в  невідому  путь.
Серця  загиблих  світять,  ніби  зорі,
й  дорогу  нам  в  майбутнє  осяють.  

31.07.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116073102762  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681191
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Лежать на землі безіменні герої

Лежать    на    землі  
безіменні    герої…

Холонуть    бійців    тіла…

«Хто    рани    твої,  
Україно,    загоїть?»    –

Ридає    німа    земля.


І    крешуть    вогнями  
  нові    «Урагани»

Прямісінько    в    Мінський    мир.

«Чи    варті    синів  
  папірці    ті    погані?»    –

Волає    народ.    Стомивсь…


І    знову    іде  
 у    атаку    під    «Гради»,

Бо    ж    рідна    за    ним    земля.

Коли    ж    пропаде    той,  
хто    мир    у    нас    краде    –

Кривавий    тиран    Кремля?
17.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681269
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Надія Башинська

НЕХАЙ ЛЕТЯТЬ ЛІТА (+)

(слова  -  Надія  Башинська;  музика,  виконання  -  Тетяна  Мирошниченко)

Нехай  летять  літа,  спинять  не  треба.
Вони,  як  журавлі,  самі  полинуть  в  небо.
Та  навесні  птахів  завжди  чекають  дома.
Літам  назад  -    дорога  невідома!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

Ясніє  у  них  неба  синя  просинь.
Сипнула  срібла  вже  зима  у  коси.
Нехай  летять  літа...  Не  зупиняйте.
Ділами  добрими  їх  прикрашайте!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

Людське  життя...  Воно,  як  пісня  світла.
У  ньому  сміх  дзвінкий  і  яблуня  розквітла.
І  усмішка  щира,  що  серце  нам  гріє.
Буває  тут  зимно,  і  віхола  віє!

Не  повертаються!  Не  повертаються  літа.
Та  є  в  них  весни,  й  осінь  золота.
Нехай  летять  літа..  Не  зупиняйте!
З  подякою  у  світ  їх  відпускайте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКИЙ РАЙ

Не  відпускай,  Волинь,  мене  від  себе,
Якщо  є  рай,  він  схований  в  тобі,
Тут  найчистіше  й  найсиніше  небо,
Чорничний  край  славетної  землі.

В  тобі  живуть  і  Лукаші,  і  Мавки,
В  гаях  твоїх  співають  солов’ї.
Тут  все  лікує,  навіть  чорні  п’явки,
І  ті  не  страшні,  бо  вони  свої…

Ліси  зелені,  голубі  озера,
Козацький  дух  шумить  серед  боліт.
Тут  звичаї  свої,  свої  манери,
І  це  живе  в  тобі  багато  літ.

Не  відпускай,  Волинь,  мене  від  себе,
Якщо  є  рай,  він  схований  в  тобі,
Тут  найчистіше  й  найсиніше  небо,
Чорничний  край  славетної  землі.





 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681156
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Коли життя вже тче осінню казку

Коли    життя    вже    тче    осінню    казку,
В    очах    веселість    з    тихим    смутком    обнялась,
Я    ще    чекаю    ніжних    слів    і    ласки,
Щоб    піснею    із    глибини    душі    лилась.

Зчарована    осінньою    струною
Вино    осіннє    жадно    стану    допивать.
Літа    мої,    ви    все    життя    зі    мною,
Й    про    пережите    все    ж    не    вправі    забувать. 12.08.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681038
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Дівчина і Війна.

Налетіла  та  хижою  птахою,
Чорним    вдерлася  в  душу  вона,
І  тримає  й  тримає  над  плахою
Найсвятіше  брудна  ця    Війна.

І  червоно-гіркими  річками  сліз
Отруїла  все  наше  життя,
І,  здається,  навічно  уже  ця  злість
І  не  буде  добру  вороття...

Прийшла  Дівчи́на,  схожа  на  принцесу,
І  очі,мов  ті  зорі,променять!
«Ми  не  суперниці  з  тобою  і  не  сестри  –
То  годі  вже  із  нами  воювать!»

Війні  у  вічі  та  без  остраху  дивилась  –  
На  радість  друзям,  на  жахіття  ворогам,  
"  І  свій  народ  тобі  і  нашу  Україну  
Я  не  віддам,  я  не  віддам,  я  не  віддам!  "

Засміялась  Війна  та  підкинула
Й  додала  ще  брехні  і  вогню.
Наші  воїни  в  небо  поринули
Й  не  спитаєш  у  неї  жалю.

«Подолаєш?  Ану,  зрозуміть  пора
Боротьбу  цю  із  ким  ти  ведеш!»
Ій  дівчи́на:  «Здолаю!Є  Сили  Добра!»
А  Війна  –  реготала  без  меж.

В  руці  гітара  –  з  бойовим  мотивом  !
(І,  хто  сказав  –  не  для  жінок  війна?!)
Пліч-о-пліч  з  нею  –  Доброта  і  Сила  ,
Така,  якої  у  Війни  нема!

«  Мої  пісні  –  мов  птахи  сизокрилі,
Летіть  по  світу,  піднімайте  вільний  дух!
І  відведіть  мерщій  від  України
Вогонь  і  горе,  сльози  і  біду!"

А  дівчи́на  все  йшла  та  із  піснею,
З  батальйонами  ночі  і  дні.
І  ставало  від  пісні  всім  тісно  нам
Й  не  було  в  нас  рідніше  рідні.

І,  біснуючись,ніби  скаженая,
На  межі  десь  вогню  і  життя  
Відступала  Війна  ця  страшеная,
Ця  остання  війна  в  небуття....

«Ми  ні  суперниці  з  Війною  і  ні  сестри!»  -  
Сказала  –  ніби  у  полон  взяла!
Вона  завжди,  завжди  в  моєму  серці,
Ця  Дівчина  із  Силами  Добра.

©Тетяна  Прозорова  17.07.16  р.

Хочу  розповісти  сьогодні  про  одну  чудову  дівчину...,співачку...  патріота...,  Людину...Друга...крім  того  –вона  справжня  красуня)))...людина  тонкої  душі,  талановита  і  настільки  людяна  й  щира,  що  про  це  можна  розповідати  й  розповідати....вона  завжди  там,де  потрібна,  там,де  її  чекають...Чекають  її  усюди,  але  найбільше-на  лінії  фронту,  у  госпіталях,  куди  вона  привозить  свої  такі  чудові  пісні  й  чарівну  посмішку...по  декілька  концертів  підряд...пальці-  ледве  витримують,  а  душа-  співає...Це  все  –Христинка  Панасюк  і  її  знають  усі.  Вона  протистоїть  цій  війні  своїми,особливими  силами...  Силами  Добра...ми  всі  цю  війну  з  її  піснями,  які  торкаються  душі...додають  сили...підтримують  в  важку  хвилину...  такі  ж  щирі,  як  сама  Христинка...
......коли  господь  хоче  нам  допомогти,  він  посилає  нам  друга...за  що  я  так  вдячна  ..а  скільки  її  подружок  ось  так  змінили  своє  життя,  вдягнув  берці  ....Христинці  й  дівчаткам  цієї  війни  ці  рядки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681027
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016

Ніна Незламна

Ліс кленовий /пісня /

(Застільна  пісня)

Ліс  кленовий,ліс  кленовий  
А  мій  милий  чорнобровий
Мій  миленький  чорнобровий
Кажуть  люди  гоноровий

Хоча    трохи  гонор  має
Та  все  ж  мене  він  кохає
Ой  каже,дуже  кохає
Одружитись  обіцяє.

Ще  й  красиві  очі  має
Мене  ними  зігріває
Як  погляне  зігріває
Та  ще  й  ніжно  обіймає

Кажуть  люди  дуже  славний
До  роботи  дуже  справний
Усе  вміє  він    робити
Тож,  як  його  не    любити.

Ліс  кленовий,  ліс  кленовий
Який  же  вечір  чудовий
В  тому  лісі  заблукала
Там  вже  милого  кохала.
 
Ліс  кленовий  ,ніч  темненька
Ой  яка  ти  солоденька
Казав  милий  солоденька
А  що  ж  тепер    скаже  ненька

Ліс  кленовий  ліс  кленовий
Який  же  вечір  казковий
У  тій  казці  ми  любились
Та  вже  й  скоро  одружились.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680975
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016

ГАЛИНА КОРИЗМА

ПІСЛЯДОЩОВЕ…

Буває  ж  таке  відлуння!..
Надвечір  утихла  злива.
Змоклу  ромашку-манюню
Гойдала  трава  сонлива.  

Вона  засинала  по́спіль,
Дрібні  пелюстки  докупки.
Неначе  небесна  просинь,
Якої  не  осягнути...

А  трави  —  налиті  сповна,
Горнулись  в  добрі  й  печалі,
Неначе  вода  до  чо́вна
У  гавані  на  прича́лі...

Упали  за  ріг  стожа́ри,
А  грім  завершив  розв’язку.
Розбіглися  в  небі  хмари...
Лиш  місяць  шепоче  казку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681032
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016

Галина_Литовченко

ПОЛИН (ПОЛЫНЬ) (переклад)

Максиміліан  ВОЛОШИН  (З  циклу  "Кимерийские  сумерки")
ПОЛЫНЬ

Костер  мой  догорал  на  берегу  пустыни.
Шуршали  шелесты  струистого  стекла.
И  горькая  душа  тоскующей  полыни
В  истомной  мгле  качалась  и  текла.

В  гранитах  скал  —  изломленные  крылья.
Под  бременем  холмов  —  изогнутый  хребет.
Земли  отверженной  —  застывшие  усилья.
Уста  Праматери,  которым  слова  нет!

Дитя  ночей  призывных  и  пытливых,
Я  сам  —  твои  глаза,  раскрытые  в  ночи
К  сиянью  древних  звезд,  таких  же  сиротливых,
Простерших  в  темноту  зовущие  лучи.

Я  сам  —  уста  твои,  безгласные  как  камень!
Я  тоже  изнемог  в  оковах  немоты.
Я  свет  потухших  солнц,  я  слов  застывший  пламень
Незрячий  и  немой,  бескрылый,  как  и  ты.

О,  мать-невольница!  На  грудь  твоей  пустыни
Склоняюсь  я  в  полночной  тишине...
И  горький  дым  костра,  и  горький  дух  полыни,
И  горечь  волн  —  останутся  во  мне.
1906

ПОЛИН
Згасало  вогнище  на  березі  пустелі.
Шуміли  шелести,  неначе  струмінь  скла.
Обтяжлива  душа  в  полИновій  пастелі
У  млосній  тьмі  гойдалася  й  текла.

В  граніті  скель  –  геть  виламані  крила,
Від  пагорбів  тяжких  земля  хребет  лама.
Від  нехтувань  вона  позбавилася  сили.
Вуста  Праматері,  яким  і  слів  нема!

Дитя  ночей  цікавих  і  вразливих,
Я  сам  –  твій  зір  стоокий  в  темноті
До  сяєва  зірок  прадавніх  сиротливих,
Що  промені  у  ніч  проклали  золоті.

Я  сам  –  вуста  твої,  мов  камінь  безголосі!
Я  занедужав  теж  в  оковах  німоти.
Я  світло  згаслих  сонць,  я  слів  застиглі  роси.
Незрячий  і  німий,  безкрилий,  як  і  ти.

Моя  невільнице!  Схилюся  на  рамена
Твоїх  пустель,  що  в  північ  –  мовчазні.
Гіркий  дух  полину  і  дим  гіркотний  в  гени
Проникнуть  і  залишаться  в  мені.
25.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680180
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 01.08.2016

Надія Башинська

ОЙ ЛІТАЛА ЛАСТІВОЧКА…

Ой  літала  ластівочка,  низько  вилась.
Ой  літала  ластівочка  та  й  журилась.

Чом  літаєш,  ластівочко,  гілля  хилиш?
Чом  ти  над  своїм  гніздечком  журно  квилиш?

Як  же  мені,  ластівочці,  не  журитись?
Над  гніздечком  стали  круки  в  небі  витись.

Гірко  плаче  й  Україна,  сльози  ллються.
Над  соколами  -  синами  круки  в'ються.

Ой  літала  ластівочка  низько  вилась.  
Над  гніздечком  калинонька  нахилилась.

Ой  плакала  Україна,  ще  й  журилась.
За  синочками-соколами  молилась.

Ой  не  плач,  не  плач,  Вкраїно!  Усміхнися.  
Ще  дозріє  в  полі  жито.  Звеселися!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680990
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Коли люди втрачають…

Коли    люди    втрачають    совість,
Світ    біднішає.    Ні,    нездужа,
Й    прилітатиме    вже    натомість
Темнокрила    страшна    байдужість.

Коли    люди    втрачають    спокій,
То    нормально    є?    Ні,    важливо.
Адже    кожен    живе    допоки,
Доки    миті    шука    щасливі.

Коли    падають    в    небі    зорі,
То    є    теж    із    чиєїсь    волі.
І    не    все    у    житті    –    прозоре.
Загадкові    є    наші    долі.

Коли    сонце    мандрує    світом,
Все,    що    є    на    землі,    радіє.
Це    воно    посилає    звідти
Нам    життя    і    нові    надії.
1.05.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016

Зоя Енеївна

Мої вірші.

Вірші  мої,маленькі  ангелятка,
Лягли  рядочками  
На  чистому  папері,
Мов  соняшника  зернятка,
Маленькі  мої,  помічники-
Допомагаєте  жити!
Не  знаю,що  без  вас  робити?
Тому  з  віршами  я  живу!
Віршем  привітаю,
Підтримаю,допоможу.
У  них  про  гіркі
І  щасливі  долі  розповідаю!                                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680858
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016

Шостацька Людмила

УПАЛО ЛІТО ВИШИВАНКОЮ

                                                       Упало  літо  вишиванкою
                                       В  сади,  у  ліс,  в  поля,  на  луки.
                                       І  зазвучало  скрізь  співанкою
                                       Наввипередки  –  перегуки.
       
                                     Маленький  зяблик  наспівався,
                                     Про  весну  сповістив  давно,
                                     Маестро-соловейко  взявся  
                                     Озвучить  лісове  кіно.

                                     Симфонію  чарівних  звуків,
                                     Налаштувавши  інструмент,
                                     Дрозди  взялись  до  перегуків:
                                     Який  чарівний  цей  момент!

                                     А  персональний  спів  синиці,
                                     Із  гамою  її  октав.
                                     Укупі  хтось,  хтось  наодинці
                                                   В  кущах  виконує  вокал.

                                     Чарівне  літо  серед  лісу,
                                     Тут  –  справжня  казка,  дім  чудес,
                                     Цю  оксамитову  кулісу  
                                     Відкриє  ліс  як  ти  прийдеш.

                                                     Відкриє  ліс  поетам  браму,
                                                     Усім  митцям    тут  просто  –  рай.  
                                                     Таку  побачиш  панораму...
                                     Обов’язково  завітай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016

Людмила Пономаренко

Літо

Мені    нарешті  трапилося  літо…
Я  з  ним  плела    ромашковий  вінок,
Привітністю  і  сонечком  зігріта,
Збирала  мед  з  веселкових  квіток.
 
Воно  ж  співало  в  житі  над  колоссям
І  мальвами  ясніло  край  воріт,
Уплівши  цвіт  в  смарагдове  волосся,
Сміялось  дзвінко,  кинувши:  «Привіт!»

У  спалахах  світань  звіщало  бути,
У  променистій  сонячності    днів…
І  так  хотілось  літо  пригорнути,
Всміхнувшись  світу  без  усяких  слів…

Землею  милуватись  в  шалі  неба
І  грітися  душею  в  цій  красі…
Можливо,  людям    дуже  того    треба  –
Зустріти  літо  серед  трав  в  росі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 29.07.2016

Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Маленький фенікс . Музика –Тетяни Мірошниченко, Слова –Тетяни Прозорової

Кохання,  опалене  війною....пісня  тим,  хто  знайшов,  хто  зберіг  в  цій  війні  своє  кохання..воно  ніби  той  птах  -фенікс,  згораючи,  стаючи  попілом  в  життєвих  переживаннях  ,  знов  і  знову  відроджується,  щоб  чекати  і  чекати  свою  єдину  людину...молитись....допомагати...рятуючи  тим  самим  від  лиха...  Повертайтесь  живими,хлопчики!  вдома  вас  чекають...всім  серцем..
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

Маленький  фенікс

Слова  –Тетяни  Прозорової
Музика  –Тетяни  Мірошниченко

1.Коли  здається,  що  душа  згоріла,
І  попелом  посипані  вірші,
Маленький  фенікс  розпрямляє  крила-
Гаряча  пташка  щирої  душі  .  

Пр.
Ні  втоми,  ані  зради  птах  не  знає,
Хоча  летять  в  розлуці  ночі  й  дні.
Він  лиш  чекає,  над  усе  чекає,
Про  порятунок  молить  вдалині!

2.Не  раз  цей  вогник  в  бурі  й  заметілі
До  самого  серденька  зігрівав  ...
Коли  ж  лиха  година  налетіла,
Крилом  тебе  від  кулі  закривав!  

Пр.
Він  оживає  в  подихові  кожнім
В  щасливі  дні  і  дні  наші  сумні,
Тому  воно  таке  непереможне,
Кохання,  що  народжене  в  війні!

3.В  нас  не  було  кортежів  в  диво-квітах,
Серед  війни  знайшлись  ми  навіки  .
Колись  розкажуть  онучатам  діти
Про  наші  Богом  дані  рушники!  

Пр.
Відступить  ворог,стихне  зброя,
З  новим  світанком  зникне  і  пітьма.
Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  маленький  фенікс  обійма.

Кохання,  що  зросло  на  полі  бою,
Крилом  надійно  фенікс  обійма.        

Ось  тут  можна  переглянути  відеоверсію  :  https://youtu.be/PYkz0k9dCSs

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 29.07.2016

A.Kar-Te

Як літо барвисте

Догорає  кохання  до  краю,
Відболить  його  опік  вночі...
Я  тебе  поміж  снів    не  шукаю,
Ти  мене  не  гукай  -  промовчи.

Прохолодою  ніч  огортає,
Заколихує  тихим  дощем...
Моє  серце  твоє  відпускає,
Спогад  спить  -  засинає  і  щем.

Тільки  ранок  підкине  навмисне
Неба  синього  промінь  надій
І  кохання,  як  літо  барвисте,
Стисне  груди  обіймами  мрій.





(кортинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Крилата (Любов Пікас)

ДЕНЬ

Минула  ніч.  Засяяв  ранок.
Я  встала.  Дихаю,  живу!
Тепло  намащую  на  рани.
До  міста  йду  на  рандеву.

Птахи  мене  вітають  співом,
Із  лугу  квіти  шлють  привіт.
Промінчик  сонця  скаче  тілом,  
Запалює  у  серці  гніт.

Душа  легка,  немов  пір’їна.
Зі  світом  пульс  одним  биттям.
Тримає  небо  Україна
І  нас  наповнює      життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680505
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Олена Іськова-Миклащук

Зорепад натхнення

Ти  пішов.
І  натхнення  посипалось  з  неба
Зорепадом  бурштиново-сонячних  мрій.
Пов’язались  в  снопи  моїх  слів  стиглі  стебла
В  лоні  сонного  міста.
Смішні  ліхтарі
Заглядали  у  вікна,  привставши  навшпиньки,
Вітер  в  кружево  вальсу  мінори  вплітав....
Ти  ж  повернешся?
Правда?
Бо  в  серце  перлинку
Мов  у  мушлю  поклали  
Твої  мармеладні  уста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680507
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Віталій Назарук

ЛЕТ

У  композитора,  художника,  поета,
Завжди  знайдуться  «нитки»  для  портрету…
Комусь  –  це  гладь,  комусь  буває  –  хрест,
Для  когось  палочка,  що  робить  чіткий  жест.
Не  ганьте  Ви  людей,  які  від  Бога,
У  них  давно  означена  дорога,
Художник  ти,  чи  композитор,  чи  поет,
Тобі  лиш  Богом  визначено  лет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680548
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Стояло літо сонячне в порозі

Давно    дерева    в    листя    одяглись
І    весняні    відшумували    грози,
Росою    трави    в    лузі    упились.
Стояло    літо    сонячне    в    порозі.

Воно    дощем    умило    чебреці
І    сиві    квіти    викупало    м’яти,
Зміцнило    мички    свіжих    корінців,
Хоч    стебла    легко    їх    було    зламати.

Між    листям    зачепилися    плоди:
Блищать    на    сонці    вишень    намистини,
Розтали    в    травах    згублені    сліди,
В    чеканні    ласки    яблуні    застигли.
5.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680576
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Валентин Бут

Моїй Долі

Вбережи  мене  доленько-доле
Від  пустого  словесного  блуду,
Від  захоплень  юрми,  від  облуди,
Від  спокуси,  що  рівна  неволі.

Вбережи  від  нещирого  слова,
Від  примар,  міражів  та  надій,
Дай  у  вирі  буремних  подій
Не  згубити  життєві  основи.

Не  мій  вибір  по  лезі  ножа  —  
Значно  б  краще  босоніж  по  травах
Та  коли  вже  палає  заграва,
Я  іду  —  притлуми  лиш  мій  жаль.

Проведи  мене  доленько-доле
Ти  по  лезі  отім  до  кінця,
Вбережи,  щоб  не  втратив  лиця  
І  не  зрадив  ні  жінку,  ні  волю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680582
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Ілея

ВОЛОДИМИРУ

Є  корифеї  слова  і  науки
Що  мають  різні  ранги  і  звання,
А  я  зустріла  корифея  праці,
Професора  із  бізнесу...  у  Академіі  життя

Багато  в  тебе  є  талантів...
Душі  багатогранні  колорити...
Можливо  у  Володимира  іменні
Черпаєш  барви,щоб  буття  творити

Так  джерело  струмує  життєдайно
Невгамовноі...  яскравоі  душі,
Ідеі  ти  народжуєш  невтомно
Такі  титани-  світ  тримають  на  плечі...  

Краса  земна  дає  тобі  натхнення,
Різцем  і  пензлем  ляже  в  полотно
І  до  живого  є  в  тебе  сумління
Ти  на  землі  ростиш  своє...  зело...

До  чого  б  не  торкались  твоі  руки
До  пензля...до  землі...чи  до  будов...
Там  постає  незвичний  і  прекрасний
У  формі  Золотого  січення...  Альков

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680573
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Анатолій Волинський

Довіку…

Довіку  народ  не  забуде
Крилато  –  літаючий  спів,
Не  стерти  у  пам'яті    люду
Шедеври,перлини  із  слів.

Не  зможуть  нащадки  забути
Дорогу  народних  митців,
Не  бачити  слово  закутим
До  віку,  до  згину  віків,

Не  знатиме  мова  загину,
Ні  мряки  сліпої,ні  тьми!
Розвиньте  її  мов  дитину  -    
Сідайте  співати  з  людьми.
   
Розлийтеся  морем  широким,
В  найдальший  куточок  зайдіть  -  
Маленьким  і  всім  карооким
Віршами  добробут  несіть.

Народ  буде  Ваше  співати  –  
Словами,  що  мову  живить.
Не  зможуть  до  Вас  не  ходити  –  
До  моря  струмочок  біжить.

Вам  випала  доля  щаслива
Побачити  в  кольорі    все,
Сьогодні  потрібен,крикливо  -
Сіяч,Прометей  і  Мойсей  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016

Н-А-Д-І-Я

Вже не болить…

Все  затихає,  не  болить.
Повільно  рани  заніміли.
Нехай  це  лихо  міцно  спить.
Боюся,  щоб  не  розбудили.

Душа  довірлива  й  проста,
Образи  швидко  пробачає.
Перемага  тут  доброта,
Та  біль  у  серці  не  стихає.

Пройшов  вже  день,  новий  сплива.
І  довгу  нічку  змінить  день.
Смішними  будуть  ті  слова,
Сховає  пам"ять  їх  лишень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680354
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016

LubovShemet

Надіюся лише на Бога

Надіюся  лише  на  Бога,
Щоб  лихо  і  біль  відвести,
Звертаюсь  в  молитві  до  Нього  -
Помилуй,  врятуй,  захисти...
До  кого  звернутися  можу,
Як  світ  потопає  в  брехні?  
І  підлу  ту  зграю  ворожу,
Ніяк  не  здолати  мені?
Де  біле  вбачається  чорним,
І  правди  ніде  не  знайти,
Закони  безсилі,  потворні,
І  німб  приміряють  чорти.
Терниста  до  правди  дорога,
Та  буде  ж  свавіллю  кінець!
Молюся  до  Господа  Бога,
І  вірю,  почує  Творець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680474
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016

Надія Башинська

ЛЕТИТЬ ВІТЕР ЗІ СХОДУ

Летить  вітер  зі  сходу,  несе  теплу  погоду,
і  ромашок  букетик  на  легкому  крилі.
-  Передай  Україні,  що  сини  її    сильні,
і  відважно  боронять  її    ночі  і  дні.
Передай  Україні,  що  сини  її  -  вільні,
її    волю  боронять,  її    мрії    ясні.

Летить  вітер  зі  сходу,  несе  легку  погоду,
і  надію,  і  віру  на  крилі  несе  знов.
-  Передай  Україні,  на  сторожі  ми  нині,
береже  нас  молитва  й  материнська  любов.
Слово  батькове  -  сильне,  і  коханої  -  ніжне,
і  усмішка  дитини,  мов  той  вітер  легка...

Летить  вітер  зі  сходу,  несе  мир  всім  і  згоду,
і  слова  ті,  що  пише  міцна  сина  рука!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680401
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Томаров Сергей

ГІМН

Тобі  моя  квітуча  Україна,
Я  віддаю  і  сили,  і  життя...
Моя  ти  мати,  я  твоя  дитина,
Ти  мрій  величчя,  здійснення  їх  -  я.

Твоя  краса,  це  мужні,  добрі  люди,
Відверті,  та  не  здолані  серця...
Твій  добрий  світ  нехай  сіяє  всюди,
Та  щастя  спів  лунає  без  кінця.

Цвіти  мій  край  і  хай  зростають  діти
Збагачені  надхненням  до  життя...
Врожаї  хай  ростуть,  всі  були  ситі
І  думи  не  впадають  в  забуття.

                   Країна-мати,  ненька  Україна;
                   Народжені  ми  славити  тебе...
                   Ти  наша  доля,  ми  її  частина...
                   За  твоє  щастя  віддамо  себе.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590062
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 27.07.2016

Ірина Лівобережна

Мої вірші, що не увійшли на конкурс

[i]Я  надсилала  мої  вірші  на  конкурс,  що  проводився  в  рамках  фестивалю  «Мовою  серця».  З  незрозумілих  мені  причин  мене  навіть  ПОЗА  КОНКУРСОМ  виступити  -  не  запросили[/i]

[b][u]  номінація:  АВТОРСЬКА  ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА  ПОЕЗІЯ[/u][/b]

І  ТИША…
І  тиша.  У  цілім  світі  лишилося  двоє  нас…
В  кімнаті,  як  на  орбіті,  завмер  у  чеканні  час.
Бо  руки  твої  –  притулок,  а  губи  –  жаданий  мак,
Я  жадібно  п'ю  цілунок,  здіймаються  груди  в  такт,
Бажання  моє  безкрає  на  хвилі  чуттєвих  нот,
Мелодія  враз  злітає,  здіймаючи  до  висот!...

Назустріч  тобі  розкрита,  о  небо  моє  хмільне!
Два  тіла  несамовито  зливаються  тут  -  в  одне,
Вирує  солодка  зваба,  не  чую  ні  губ,  ні  рук,
Неначе  зірвало  дамбу  у  морі  солодких  мук,
Прилинуло  що  є  сили,  чуттєві  містки  знайшло,
Собою  заполонило,  бар'єри  у  вир  знесло.

НА  ІВАНА  КУПАЛА
Диво-цвіт  я  знайду,  і  тебе  зворожу,  зачарую,
Літнім  медом  спою,  і  солодким  нектаром  присплю…
В  темнім  лісі  принади  свої  покажу,  і  дивá  подарую,
Ніжно-пінним  волоссям  весь  світ  від  очей  затулю!

Будуть  сови  кричати  у  хащах  протяжно,  надривно,
Будуть  очі,  і  губи,  і  руки,  і  тіло  –  твоє!  –  забери!
Ми  кохатимемось  до  нестями  –  так  палко,  так  дивно!
І  лиш  місяць  нам  буде  світити  промінням  згори….

Ти  забудеш  усе  –  своє  Ім`я,  і  дім,  і  родину,
Будеш  тільки  хотіти,  тремтіти,  кохати  мене!
І  жага  та  багаттям  вночі  розгориться  невпинно,
Ти  забудеш  усіх!  Будеш  бачити  тільки  мене!

…  Так  не  буде…  Багаття  згашу.  Закопаю  чар-зілля.
А  тебе  приведу  до  людей.  У  цей  світ  поверну.
Ти  не  хочеш  мене…  І  не  буде,  не  буде  весілля…
Буде  присмак  гіркий  на  губах  від  твого  полину́…


СЕРЦЯ  ДВОХ
В  самотності  -  тебе  я  не  залишу.
В  край  відчаю,  журби  -  не  відпущу.
Давай  пірнемо  в  вечорову  тишу,
Або  на  ґанку  -  в  музику  дощу,

Що  небо  сіре  поєднала  з  морем,
Чи  в  лісі  зазвучала,  -  все  одно.
Коли  до  себе  ти  мене  пригорнеш,
І  тіла  жар  твого,  немов  вино,

В  моїй  клітині  кожній  розіллється  -
Не  зможуть  хмар  похмурих  табуни
Згасити  шал  закоханого  серця,
Тремтіння  переможної  струни.

ПОБАЧЕННЯ
Як  перли  диво-чистої  роси,
Твої  торкання  квітнуть  полум’яно...
У  шал  своїх  обіймів  -  запроси!!!
На  зустріч,  що  омріяна,  коханий!

Пірну  в  волосся...  лагідно  чола
І  вуст  твоїх  я  спрагло  доторкнуся...
Цілуй,  цілуй!  Без  тебе  -  не  була!
Твоя  -  у  кожнім  подиху,  і  ру́сі!

Вогонь  по  тілу  -  від  твоїх  долонь.
Від  поцілунків  тих,  що  пестять  тіло…
В  душі  -  вогонь!  У  серденьку  -  вогонь!
І  я  уже  всесильна,  і  стокрила!!!

Злітаю  в  небо!  Віддаюсь  тобі,
Цілую  п’янко,  шаленію  знову!
Твої  осяйні  очі  голубі
Без  слів  -  
     коханням  
                 струменять  казково!

Та  час  -  спливає.  Вже  тобі  пора...
Гірчать  хвилини  щастя  полинáми...
Та  теплий  пломінь  в  серці  -  не  згора!
Не  обертайся!  Зорі  -  поміж  нами...
*************
[b][u]номінація:  АВТОРСЬКА  ПОЕЗІЯ  ПРО  КОХАННЯ[/u][/b]

ЗИМОВА  ЛЕБІДКА
Чому  лебідка  на  замерзлім  плесі  
У  крижаному  царстві,  і  одна?
Надію  має,  що  весна  воскресне?
Чи  манить  безнадія-глибина?  

О,  де  ж  її  коханий  –  білий  лебідь?
Чому  немає  поряд  білих  крил?
…Моя  душа  летітиме  до  тебе
Хоч  ти  усі  дороги  перекрив!

Спалив  мости,  і  зруйнував  пороми,
Хотів,  щоб  я  заснула  в  забутті…
…Далеко  ти.  Я  лиш  з  тобою  –  вдома.
І  ти  –  не  будеш  ти  на  самоті!

Я  буду  теплим  подихом  зимою,
В  осінню  мряку  золотом  затчу
Твої  сліди.  А  ранньою  весною
Лебідкою  на  плесо  прилечу.

ВЕСНЯНИЙ  САД
Весна  в  очах  заграла  переливами
І  квіткою  розквітла  у  душі!
Я  знов  легка,  як  марево  над  сливами,
Коли  у  сад  злітаються  хрущі…

Так  пахне  все  звабли́во,  любо,  солодко,
Так  на  деревах  пелюстки  тремтять,
Як  крильця  бабок,  витканих  із  золота,  
Що  в  синє  небо  піснею  летять!

Отак  би  йти  -  куди  іще  не  знаю,
Збирати  цвіт  отой,  легкий,  мов  дим…
Забути  все  лихе.  Торкнутись  раю.
І  сад  назвати  іменем  твоїм...


ТОБІ,  НЕЖДАНИЙ.  Диптих
1  **************
П`янкість  літнього  саду,
Яблук  дух  захмелілий...
Наші  весни  -  позаду,
Та  ти  тим  мені  милий,
Що,  мов  соком  налите,
Стигле,  зріле  бажання,
Пристрасть  теплого  літа  -
Наше  пізнє  кохання...

Ароматом  дурманить,
Манить  світлом  рожевим,
І  загоює  рани,  
Викликає  пожежу,
У  душі  і  у  серці
Б`ється  птаха  мрійлива...
Кружить,  ніжиться,  в`ється!
І  така  я  щаслива!
2  **************
Без  доріг  і  стежинок
Я  піду  за  тобою...
Лугом,  полем,  травою,
Там,  де  квіти  по  пояс.

Різнотрав`ям  безмежним,
Полином,  лободою
Огортай  обережно  -
Мої  рани  загоюй...

Будуть  ніжні  торкання,
Не  цілуй,  не  примушуй!
Як  розбудиш  кохання  -
То  віддам  тобі  душу...
**************

ГАСНЕ  СВІТЛО
Гасне  світло  на  обрії  неба.
Десь  у  кронах  грай-вітер  затих.
Не  тривож  мою  душу,  не  треба!
Дай  побути  в  обіймах  твоїх...

Не  торкайся  словами,  як  криця,
Про  буденні  діла  промовчи.
Те,  що  може  тобі  -  дрібниці,
То  для  мене  глибин  ключі,

Що  з  забутого  дна,  таємно,
З-під  намулу  байдужих  фраз,
Повертають  на  рідну  землю
Двох  несхожих,  далеких    -  нас.

Я  із  трепету,  із  мовчання,
Коли  мову  ведуть  тілá,
Знов  намрію  собі  кохання,
Так,  як  я  лиш  колись  могла...

Загорнуся  у  тебе,  як  в  долю,
Ще  хвилину  вберу  тепло...
...Відступають  примари  болю...

Добре,  годі.  І  сонце  зайшло...


КОХАННЯ  НА  БАРИКАДАХ
Перекроївши      невблаганний  час,
До  скелі  притуливши  хвилі  моря,
Безлика  доля  поєднала  нас.
З  якого  дива?  Чи  з  якого  горя?

Де  чорний  попіл  на  сивини  ліг,
Де  полум’яно  очі  виїдало,
І  кров  червона  окропила  сніг  –
Не  там  нам  доля  зустріч  дарувала…

Не  ті  були  поєднані  світи,
Твій  –  щоб  майбутнє  наше  відстояти,
А  мій  –  кущем  калини  прорости
На  згарищі.      Берізкою  на  ґратах…

Троянди  квітом  -  холод  барикад
І  споришем  –  стежки́  твої  стелити…
Підтримувати  світло  у  лампад.
Щити  та  каски  вірою  зміцнити.

Тобі  –  вперед!      У  мене  крик  –  не  йди!
Ти  –  серцем  там,  я  ангелом  –  з  тобою.
Коли  ж  із  ніжністю  вертаєш  ти
Тобі  здаюся  віддано,  без  бою…

…Навіщо  доля  кужіль  заплела?
Зіткнула  тут  такі  світи  незбо́рні?...

Щоб  я  об  скелю  битися  могла?
Чи  скеля  щоб  схилялася      до  моря?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Ірина Лівобережна

А ВОНИ – ЛІТАЮТЬ!!!

Зібрала  на  долоні  пташенят,
Довірливо  принесла  вам  до  хати:
Водиці  трохи  дайте,  та  зернят,
Їм  простір  дайте  -  високо  літати!

Давно  вони  вже  просяться  в  політ,
В  гнізді  сидіти  довго  їм  несила!
…Ви  ж  в  годівницю  підкладали  лід,
Ви  підрізали  помисли  та  крила,

Шалені  круки  каркали  здаля,
Ховаючись  за  різні  циркуляри…
…Птахи  летять!  Далеко  вже  земля,
Громи  позаду,  блискавки  та  хмари!

Не  зупинити  –  вільний  той  політ!
У  кожного  в  душі  –  озвуться  вірші
Що  я  з  любов’ю  випущу  у  світ
Свій,  власний,  незалежний,  вільний,  ІНШИЙ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680293
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Сльози матері (Після прочитання твору Ірин Ка

Зустріла    якось  я  стареньку  у  суді,
Було  їй  років  70  тоді,
Глибокі  зморшки,  руки  в  мозолях,
Мабуть,  жилось  у  багатьох  ролях:

Доводилось  сапати  і  рубати,
Косити,  брати  вила  і  лопату.
Із  чоловіком  збудували  хату,
А  головне  –  вона  була…  ще  й  мати.

Був  син  у  неї,  хлопець,  ну,  нівроку,
Ще,  пам’ятає,  не  було  і  року,
Як  став  на  ноги,  на  свої,  кривенькі,
По  хаті  ковиляв,  та  так  рівненько.

Літа  пройшли  –  нема  вже  чоловіка,
Й  вона  вже  доживає  свого  віку,
Та  от  біда:  синок  вигонить  з  хати,
То  ж  ніде  їй  тепер  і  ночувати.

Сусіди  кличуть,  та  якось  незручно.
-  Спасибі,  -  каже,  й  так  якось  незвучно  –
У  мене  все  гаразд:  і  ситно,  й  тепло  –
А  у  самої  й  руки,  і  язик  отерпли.

Сховається,  щоб  не  потрапить  в  очі
Та  так  і  коротає  довгі  ночі:
То  на  вокзалі,  то  в  садку,  як  літом,
Дощем  її  обмиє,  сушить  вітром.

Для  неї  слово  «бомж»  на  бомбу  схоже,
Її  також  обходять  перехожі.
Вона  ж  колись  була  поважна,  гарна,
Тепер  їй  не  позаздрять  і  цигани.

І  ось  прийшла  зима,  ще  й  холод  з  нею
Ладу  так  і  немає  із  ріднею.
Направив  хтось  звернутися  до  суду,
Прийшла,  з  вузлом,  тут  з  нею  і  посуда.

Хотіла  позов  дать  на  свого  сина,
Того,  що  народила  і  зростила,
Того,  що  пестила  колись  і  цілувала,
Й  від  кого  стільки  грубощів  зазнала.

Взяла  папір…  та  й  залилась  сльозами:
-  Якось  же,  дико  це,  що  позов  йде  від  мами…
Взяла  вузлик  тремтячими  руками
Та  й  до  дверей  скоріш  пошкандибала.

Що  їй  зима?  Вона  ж  про  сина  дбала.
Поправила  хустиночку  недбало,
Сказала  твердо  «геть»  своїм  сльозам.
Ну,  що  тут  можна  ще  про  це  сказать?..

О,  сльози  матері!  Такі  гіркі  й  солоні,
Збери  їх  у  свої  долоні
І  випий  всі  до  дна,  щоб  зрозуміти,
Які  важкі  й  кохані  рідні  діти!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680227
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Надія Рубінська

По стерні

Стерня.  З  незрячими  очима  по  стерні.
Йдемо  по  ній,  бо  вибору  немає.
Болять  і  кровоточать  в  кожного  ступні,
На  це  ніхто  уваги  не  звертає.

Чому  так  тяжко  нам  дається  кожен  крок?
Чи  збережемо  гідності  надбання?
Я  вірю,  скільки  б  не  було  пересторог,
Вже  не  розірвуть  нашого  єднання.

Заради    злагоди  і  кращого  буття,
Ціною  втрат  великих  і  жертовних,
Ми  захищаємо  майбутнє  і  життя
Найсправжніх  змін  в  країні,  не  умовних.

І  перетвориться  стерня  в  родючий  лан!
Щасливо  заживуть  усі  родини.
Бо  незалежний,  вільний  та  заможний  стан
Є  доленосним  шляхом  України.
       
                 26.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680249
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

палома

НЕ ЗНАЮ

                 
Не  знаю,  ще  коли  сюди  прийду,
На  цю  планету  грішно-  дивовижну,
Коли  кохання  знов  своє  знайду,
Почую  пісню  солов'їну  ніжну.

Не  знаю,  чи  залишиться  земля
Убрана  в  зелень,  сонце  і  хмаринки,
Чи  будуть  колоситися  поля
І  чи  у  мирі  вродиться  дитинка.

Не  знаю,  хто  залишиться  живий,
Чи  молоді,  у  кого  душі  чисті,
Чи  буде  радісний  той  світ  новий,
І  чи,  нарешті,  знищений  нечистий.

Не  знаю  планів  Господа-  Творця,
У  нього  Всесвіт  –  у  руках,  планети…
І  десь,  на  іншій,  в  когось  думка  ця…
І  транспорт,  як  малесенька  комета…

Не  знаю,  де  зупиниться  душа,
Якщо  вона  у  мене  зріла,  давня…
Не  впасти  б  і  --не  місія  чужа,
На  помилку  тепер  не  маю  права...

Звабливий  місяць  кличе  всіх  до  сну,
Цілунком  сонце  будить,  зігріває.
Життя  проходим  школу  непросту,
Для  чого?  Лиш  Господь  усе  те  знає.

26  липня  2016
(с)  Валентина  Гуменюк

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680261
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Віктор Ох

Ілюзії (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yZ632TqE5AY[/youtube]
Реальним  є  лиш  абсолютний  дух.  
Все  решта  –  то  ілюзія  чи  фокус.
Ігнорувати  розум,  зір  і  слух
ми  мусимо,  щоб  оминуть  скорботу.

Будуємо  в  свідомості  своїй
уявлення  про  світ  цей  помилкові.
Незрозуміле,  порожнечу,  біль
вдягаємо  в  ілюзії    казкові.

Усунення  ілюзій,  викриття,
можливо,  нам  покажуть  потойбіччя.
Але  тоді  прийдуть  знецінення  життя,
депресії,  розчарування,  відчай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680273
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Надія Карплюк-Залєсова

ЛИПЕНЬ МІСЯЦЬ…

Липень  місяць  стікає  по  краплі,
Зашарілася  слива  в  саду
І  мужніють  крильцята  у  птиці,
Щоб  до  вересня  бути  в  строю...

Завстидалися  яблука  в  висі,
Сонце  п"ють  і  стікають  дощем
А  в  тяжкі  громовиці  липневі
Їх  стискає  розчулений  щем...

Десь  танцює  собі  жовте  листя
Із  тополі,  верби  і  беріз
І  манить  млосним  соком  малини
Мій  ровесник  -  вільшиновий  ліс

Так  нестримно  вривається  серпень
В  наше,  друже,  з  тобою  життя,
Пошкодуєм  за  літечком  трохи,
Що  немає  йому  вороття

Буде  все  ,як  завжди  ,дозрівати,
Як  зазвичай    і  досі  було...
Треба  все  у  житті  скуштувати:
Холод,  вітер,  дощі  і  тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680274
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 27.07.2016

Віталій Назарук

КОЗАЦЬКІ МОГИЛИ

Глід  червоніє,  стигне  очерет,
Шпурляє  Стир  свої  маленькі  хвилі,
Берест  зелений,  в  березі  берест,
Ховає  слід  на  Пляшовій  могилі.

Кругом  болото,  торф  і  очерет,
Тут  із  землі  завжди  молитву  чути,
Тут  Україна,  тут  її  портрет,
Тут  болю  нам  ніколи  не  вернути.

Це  Україна  –  це  моя  земля,
Мій  рідний  край,  моя  земля  єдина.
Тут  диво  –  ліс,  тут  льонові  поля,
Тут  батькова  й  моя  лежать  стежини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680211
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Надія Башинська

ДОСИТЬ СУМУВАТИ!

Ой  дорого,  дорого...    Подаруй!
Можна  дарувати.
Ой  весело,  весело...    Не  сумуй!
Досить  сумувати.

             Ой  дорого-дорого,  ой  дорого-дорого!
             Можна  дарувати.
             Ой  весело-весело,  ой  весело-весело!
             Досить  сумувати.

Ой  глибоко-глибоко...    Перейду!
Не  треба  боятись.
Ой  гірко,  ой  гірко  так...    Усміхнись!
Можна  посміхатись.

             Ой  глибоко-глибоко,  ой  глибоко-глибоко!
             Не  треба  боятись.
             Ой  гірко,  ой  гірко  так.  Ой  гірко,  ой  гірко  так!
             Можна  посміхатись.

Ой  світло,  ой  світло  так...    Подивись!
Можна  порадіти.
Ой  солодко-солодко...    Справді  так!
Рідний  край  любити.

Ой  світло,  ой  світло  так.  Ой  світло,  ой  світло  так!
Можна  порадіти.
Ой  солодко,  солодко.  Ой  солодко,  солодко!
Рідний  край  любити.

Ой  дорого,  дорого...    Подаруй!
Можна  дарувати.
Ой  весело,  весело...    Не  сумуй...
Досить  сумувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680146
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Олександр Мачула

Ще поважає

Поспорилась  учора  з  чоловіком,
та  все  ж  продовжую  йому  варити  каву,
бо  плюнути  із  задоволенням  у  морду
було  б  для  мене  вже  занадто  небезпечним.

25.07.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116072503122  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680155
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Виктория Р

Открой для счастья свою дверь!

[b][i]
[color="#ff0099"]Не  загоняй  себя  в  тупик,
И  душу  не  кромсай  на  части!
Наступят  чувства  высший  пик,
И  будет  в  жизни  море  счастья!

Придёт  в  твой  дом  еще  весна,
И  расцветёт  в  саду  сирень!
Ты  будешь  радоваться  снам,
Господь,  подарит  новый  день!

Всё  будет  лучше  ты  поверь,
Вздымай  руками  к  небу...
Открой  для  счастья  свою  дверь,
И  другу  дай  кусочек  хлеба...
26  07  2016  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680158
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016

Galina Udovychenko

Невдачливий

Не  щастить  чомусь  Степану.(І  таке    буває.)
Тільки  вийде  за  ворота-  вже  й  біда  чекає.
Раз  хотів  дістати  грушу,пам’ятає  й  досі:
Жбурнув  каменем  у  неї,а  він  хрясь  по  носі.

На  рибалці  зламав  ногу,руку-на  футболі,
Навіть  ребра  примудрився  поламати  в  полі.
Каже,що  схопив    він  зайця    голими  руками,
Та  за  вухами  тварини  не  помітив    ями.

А  вже  згодом  кум  питає  :-Йдеш  на  полювання?
Для  Степана-бідолахи  це  складне  питання.
На  дружину    він  кидає  погляди  несмілі.
Жінка    шепче  :-Та  іди  вже,вуха  ж  іще  цілі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680004
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016

Ганна Верес (Демиденко)

До України

Тобі    із    неба    сонечко    сміялося,
Тепер    воно    закуталось    в    журбу.
Сини    твої    в    один    кулак    зібралися,
Щоби    за    тебе    вести    боротьбу.

Ти    ж,    змучена    недолею    і    болями,
У    обіймах    гібридної    війни,
Стікаєш    кров’ю,    але,    ні,    не    зборена,
Страждаєш    від    Росії    без    вини.

Пісні    твої    примовкли    над    просторами,
Частіше    дзвін    церковний    став    дзвеніть,
І    очі    матерів,    безсонням    стомлені,
Ридають    за    загиблими    в    війні.

Вогнем    і    димом    весь    Донбас    закутаний,
Руїни    в    душах    праведних    людей…
Коли    ж    розберемось,    нарешті,    з    Путіним
І    перемоги    день    новий    гряде?
24.03.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).