Знов до четвертої ранку пишу вірші,
Що більше наближені до маячні
Аніж до високого мистецтва.
І осінь прощається в моїм вікні
Махає рукою листя, що летить
Додолу. І торкаючись землі
Воно тихо так дзвенить.
І навіть дощ нахаба, що у вікно
так нагло гуркотить
цей ніжний дзвоник не заглушить
А осінь все прощається зі мною
Й ще так далеко до зими
А завтра буде близько
Й мороз холодною рукою
Намалює на вікні
Осіннє листя
А я все так само в напівсні
Писатиму вірші
Що більш наближені до маячні
Ніж до високого мистецтва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356173
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Вставай, Україно, здіймайся з колін
Настав час згадати славетне минуле
Коли з голим торсом, покинувши млин
Діди наші хвацько бороли прибулих
Ті славні часи в наших згадках навік
Шануймо й вклоняймося світлим героям
Вони принесли в жертву долі свої
Щоб Вкраїна цвіла, а не впала як Троя
Безліч вражин в наших землях лягло
Та знов підступає ворожа навала
Немов сарана, ніби чорне кубло
Тяжкої неволі знов суне примара
Постань же народе, готуйся у бій
Настав час завдати страшного удару
Загнати на той світ вождів і рабів
Знищить назавжди огидну отару
Сила землі і відвага віків
Прийдуть нам на поміч в запеклому бої
Поляже не мало славних юнаків
Знищимо нечисть тяжкою ціною
І знов золоте посміхнеться нам сонце
Засяє майбутнє сузір”ям вогнів
І радість загляне у кожне віконце
Нащадки достойні славетних дідів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342575
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
коли холодна вода западає у твоє зморене тіло
це означає що хтось думає про тебе
хтось пише звуками вірші без слів
а птахи собі думають що вони
авіалайнери міжсерцевого сполучення
а ти все приходиш у мої володіння і миттю ідеш
не зронивши жодного слова додолу
мов ці давно запечені від сонця палючого
яблука на моїх підвіконнях
які не наважаться врешті-решт упасти і вмерти
і листя тобі під подушки
і слова тобі між ключиці
а літо наближається до нас так хутко
як голуби до рук із хлібом черствим і подрібненим
нехай зігрівають тебе зірки піднебесні
цей ранок ще ситий бо у нього є сонце
нас зустрічатиме тиша із глибокими обіймами
і ти зрозумієш усе
коли буде вже пізно змінювати нездійсненне
залиш мені на прощання хоча б поцілунок на дзеркалі
чи запах парфумів на сорочці зім'ятій
ці очі води і щастя десь на узбіччі
будуть спокушати своїми спокусами
і руки у неба покусані
уже не зупинять нізащо твоїх помилок
і будуть обіймати тебе на холоднім пероні
закохані руки і заломлені промені
десь не в парижі
десь у протилежній галактиці
а я допиватиму по краплині свої сновидіння
і зустрічатиму ранок прийдешній
без тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335467
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
На БІ- етичний абордаж
Твоє узяте донкіхотство,
І все б чудово... та міраж
Невтішне видає пророцтво:
Деконцентрація думок,
Пасивність, мов холодні зливи...
Нащо нам стільки помилок?
Нащо нам мінус два щасливих?!
Нас мрії поєднав політ,
Але з чіткого розрахунку -
Ми різних прагнемо орбіт
І сфер дуального рятунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335025
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Не вір. Не бійся. Не проси
Поблажок у сліпої долі,
Упевнено свій хрест неси,
Затиснувши, як скарб, в долоні;
Не намагайся осягнуть
Уявне і навколо суще,
Долать за мить сторічну путь
І завжди виглядать тямущим;
На шепіт мову не зведи,
Прощай близькому біль і зраду,
Не згорбившись крізь терни йди
Не в перекір, а лиш заради;
Не пропадати за любов
Тобі належить ще навчитись,
Навзаєм хід робити знов,
Коли життя блага змиритись;
Уміть поєднувать в собі
Любов і правду одночасно,
Усе життя горіть в борні
Й не спопелитися дочасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334754
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Щастя множимо на два.
Маємо палкі слова,
Поцілунки, подарунки,
І серця без обладунків.
І масаж, і чай гарячий,
Слива, саджена на дачі,
Сміх веселий діточок,
На природі шашличок.
Ніжність в дотиках, турботу,
І заглянуть на роботу,
І порада, і розрада,
І нові знання й посада,
Новий рік, хороші друзі,
І прогулянки у лузі,
Книги, фільми та маршрути –
Спільних вражень не забути.
Множимо на два нещастя –
І спинити це не вдасться,
Навпіл ділена картина.
Мовчазна сидить дитина,
У повітрі іскри скачуть,
Заховавшись, тихо плачуть,
Чашка з кавою одна,
І стіна, кругом стіна…
Вдвох будують, вдвох руйнують,
Миряться або воюють,
Тож собі шукайте множник,
З яким буде жити можна
Так, щоб множилось добро,
Розросталось і цвіло,
І ділилось на розсаду –
Аби дарувати радо.
І тоді лиш взнає світ,
Як прожити 300 літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334522
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Мало-помалу.. Лишаюсь сама
На дні
В пітьмі
Порвана мембрана…
Недоступна зона..
Дівчини із усмішкою Мони
Думаєте схил до суму?
Наче ні
Холодні дні
Обіймаю руками
І залишаю
Слід на стіні..
Просто немає…Нема нікого
У піску
Де на листку
Серце шукає
Життя живого..
Кохання твого….
І де вмирає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334528
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Між мріями іде тернистий шлях
той шлях веде до безрозсуддя
биття сердець - у душу цвях
щоб не скалічити майбутнє
крізь прірву власних помилок
на човен власної надії
подалі від ненависних думок
поближче - до своєї мрії
ні хто не знає: де, й коли
чи може звідки? прийде щастя
тепер не друзі - вороги
іти, іти - не зупинятся
закрити очі, слухати зорю,
й душею линути у небо
і стоячи у долі на краю
відчути у житті потребу
ненависне - подалі, ближче - рідне
в обійма впасти до думок
там біле сяйво - його видно
не забоятися - зробити вірний крок
і душу, душу вберігати
а серцем бачити людей
до совісті щоб не потрапити за грати
вогонь у серце..де ж ти, Прометей??
позич вогня щоб запалити серце
і всі думки спалити, щоб до тла
лиш віра і любов не розібється
вона для нас одна, для нас - свята
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334144
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Чорний шоколад і міцна кава...
Смак самотності в столичному кафе.
Яскравим кольором змальовує її уява
Його присутність,посмішку,проте...
Проходять мимо всі безцінні миті.
Мов кадри з кінофільму про життя.
Несуться спогади,немов несамовиті,
Вона ж свій розпач допиває до кінця.
Без поспіху...Задумливо,в мовчанні.
З легким відтінком фальші на губах.
Ось так...побічна дія від кохання...
Ось так...побічна дія від життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327013
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Він соромно дивився їй у очі
Та гордість не дозволила йому,
Хотів сказати він тієї ночі,
Що так кохає лиш її одну.
Та все ж змовчав. Так билось серце в грудях
Від тих думок: “ Вона, не зрозуміє …’’
І бачив її образ в чужих людях.
Та замінити кимось не зуміє.
Чому ж так легко іншим це сказати?
Чому для інших серця не існує?
Він сотні раз хотів її обняти,
Сказати як кохає і цінує.
Весь час мовчав. Змінити щось вагався.
Весь час чекав, а що? – і сам не знав.
Для інших без усмішки посміхався.
Та не помітив, як її втрачав...
Він соромно дивився їй у очі.
Він плакав, він кричав: “Я так кохав.”
Але то було фото в світлі ночі.
Він так багато років промовчав.
І лиш тепер, в молитвах , так відверто,
В коханні зізнавався він щодня…
Кохання – лиш воно було безсмертне,
А не вона , так прикро, не вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012