Tshway: Вибране

@NN@

намистинки*

***
Чорне  і  біле.
День  і  ніч.
Може  з  цього  народиться  вірш.

***
Сон-траву
У  діброві  зірву.
Восени  не  забуду  ті  сни.

***
Солодкі  сни  
Зимовою  порою.
Весна  ж  у  ринду  калатає  за  горою.

***
Навіть  сни  різні  -
Влітку,  взимку,  восени.
Почекай  весну,  буде  не  до  сну.

***
Синій  ранок.
Синій  лід,
Мов  місток  гнучкий  по-під  ноги  ліг,
Умалив  дорогу
До  мого  порогу.

***
Тугу  у  серці  награла  сопілка,
Треба  вертати
В  зажурі  домівка.

***
Довелось  зимою  ріку  перейти.
Весну  почекати,
А  чи  далі  йти?

***
Стара  верба  
Схилилась  над  рікою.
Любується  сріблястою  габою.

***
Колискову  співає  вітер
Задрімавшим  горам  і  долам.
Йому  вторить  волторна  дивна.

***
Далеко  за  озером  -
Гори,  мов  дужі  легіні  
У  дозорі  стоять,  підпираючи  небо  плечима.

***
Верховіття,  дерев  високих,
Зачепилось  за  хмари  розкішні,
Часу  плин  зупинивсь.

***
Мережку  сріблясту,
Павутинку  сіру,
Дощ  плете  під  хмарами  осінніми.

***
Холодна  квіточка  лягла  в  долоні,
Іще  одна  холодить  скроні.
Я  у  зими  в  полоні.

***  
Роси  краплина,
Мов  дорогоцінний  камінь,
Між  трав  зелених  загубилась  зрання.

***
Хтось  бачив?
Зорі  падали  в  долини.
На  ранок  росами  лягли  на  трави.

***  
На  міріади  крапель  розлетілась  хвиля.
Їй  на  шляху  зустрілася
Граніту  брила.

***  
Му́шля  співала  про  море.
Дотик  до  нього,
Залишив  в  її  пам'яті  тугу  назавжди.

***
Хмари  купалися  в  морі.
Вітер-пастух
Відпустив  їх,  мабуть,  на  хвилинку.

***  
Злизала  слід  з  піску  вода  солона.
Завмерла  вічність.
Тиша  навкруги.

***  
Синьоокий  вир  
Захопив  в  полон  трісочку  малу,
Що  пливла  до  моря.

***
Рожевий    вечір
Ніжно    вкрив    садочок,
Там    айстри    білі    дивляться    на    зорі.

***
Вечірній    туман
Зійшов  у    долину    глибоку,
Фіалки    малі    в    полон    захопивши    до    ранку.

***
Сонце    над    обрієм    низько    схилилось.
Ніч    настає,
Жаль  день    помирає.

***
День    зійшов    ні    на    що.
Сонце    в    морі    втопилось    до    ранку.
Тихо  стелиться  ніч,  розкинувши  крила  над  світом.

***
Мов    серпанком,
Огорнула    плечі    туманом,
Синя  ніч  перед  ранком.

***
Чорне  і  біле.
День  і  ніч.
Віриш  -  не  віриш  -  вірш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406232
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 11.11.2019


Квітка))

торкайся повільно…

торкайся  повільно...  й  без  того  сміливі  вже  дотики,
по  пліч  оксамиті,  неначе  розплавлений  віск....
і  погляд  прошиє  водночас  пронизливо,  солодко.
неначе  востаннє  обуриться  зраджений  Стікс...
в  п/янких  поцілунках  загубиш  весь  Всесвіт  нескорений...
жагою  кохання  поспалюєш  "завтра"  світи...
бо  є  тільки  зараз  -  ця  ніч  почуттями  оголена,
що  спрагло  шепоче  вустами  спокуси,  люби...
торкайся  повільно...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824277
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Іра Сон

Не молитва

Запахом  страха  напитан  лес.
Волки  выводят  реквием.
Бурый  —  до  срока  в  берлогу  влез.
Змеи  стекают  реками
В  тёплые  ямы.  И  мышь,  и  клоп
Прячутся  в  норы  душные.
Лес  не  обманешь.  Он  чует  зло,
Снова  на  вы  идущее.

Сушатся  травы.  Коптит  свеча.
Дымкой  курится  варево.
Господи,  тех  ли  людьми  зачал?  
Тех  ли  назвал  ты  тварями?
Сколько  расставлено  горьких  вех,
Воздано  по  деяниям!  —  
Каинство  в  моде  который  век…
Лучше  бы  —  покаяние.

Время  сквозь  пальцы,  как  юркий  вьюн,
Вновь  проскользнёт  невидимо.
Господи,  веришь  ли  в  дежа  вю?
Любишь  ли  то,  что  выдумал?
Видится  в  дымке  беда  страшней
Смерти  оскала  щучьего.
Господи,  дай  недостойной  мне
Дар  ничего  не  чувствовать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824122
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Лилия Силина

О, зима без конца и без краю…

                                     ***

О,  зима  без  конца  и  без  краю,
несказанная  белая  пустошь!
Я  в  сугробах  тоски  замерзаю,
мне  снега  и  ветра  не  послушны  –

заметают  дороги  к  апрелю,
заслоняют  просветы-ворота.
Это  не  маттиолы  –  метели,
даже  не  хризантемы  –  замёты.

На  стекле  
остроликие  астры,
острогрудые  гроздья-громады
винограда  
мечтают  напрасно
возродиться  в  объятиях  сада.

Заморожены  думы  и  грезы,
запорошены  вкусы  и  чувства.
Это  сон  –  снеговой,  несерьезный,
остается  всего  лишь  очнуться  –

по  тропинке,  протоптанной  Блоком,
терпеливо  добраться  до  рая,
освещенного  светом  высоким,
где  весна  –  без  конца  и  без  края…

18.10.2017

Фото  из  Интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824146
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Лилия Силина

Врачи уезжают…

                                           ***
                                                                                           В.С.

Врачи  уезжают  –  налево,  направо:
одни  одержимо  спасают  солдат,
другие  –  себя  и  возлюбленных  чад
(они,  безусловно,  по-своему  правы).

Я  буду  лечиться  туманом  и  степью  –
хорошее  средство  нашел  Смеляков,  –
микстурой  из  снов  и  настоем  из  слов,
лучами  любви  –  их  хватает  на  свете.

Целебные  капли  дождя  мне  помогут,
и  снежные  ласковые  порошки,
и  даже  унылая  грязь  –  от  тоски,
от  старой  хандры  и  от  новой  тревоги.

Я  буду  рассветному  солнцу  молиться  
о  здравии  добром  –  своем  и  солдат,
врачей,  что  с  надеждою  смотрят  назад…
Они  непременно  должны  возвратиться!

09.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820453
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Єлена Дорофієвська

Белым по белому

…бодро  заходит  в  примерочную,  а  там  -
безжалостный  яркий  свет,  ослепительно  белые  стены.
Раздевшись,  проводит  ладонью  по  неидеальности  живота,
и,  своё  отражение  выругав  и  обесценив,
обращается  к  зеркалу  -  язык,  мол,  попридержи,
и  больше  ни  слова  лишнего  не  скажи!
Зеркало  –  персональный  детектор  лжи.
…Отдаётся  нахлынувшему  унынию  -  смертному,  говорят,  греху  -
чем  они  думали,  сентиментальные  ангелы,  там,  у  себя,  наверху,
приведя  её  в  этом  возрасте  в  это  место?!
Подковали,  как  золотую  блоху…
Новый  порядок  грядёт,  он  будет  неодолим  –
неотделим  от  будущего  на  двоих,  выверен,  крепок,  прочен.
Кому  это  нужно?
...А  зеркало  говорит,
что  всё  перемелется  –  переживи  да  переболи;
подмигивает  -  не  передумай!  Впрочем,
белый  –  цвет  преображения,  чист  и  свят.
Но  тебе  уже  за  пятьдесят,  вдруг  тебе  его  не  простят?
Спастись  ли  от  скоротечного  времени  платьицем  подвенечным?
…а  в  примерочной  время  –  белым  по  белому  –  бесконечно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819696
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Запрошую тебе на каву

[b][i]Запрошую  тебе  на  каву,
На  теплу  зустріч  романтичну,
На  дружню  розповідь  цікаву,
Душевну  бесіду  ліричну.

Заварим  каву  одночасно,
У  різних  турках,  різний  сорт,
Так  буде  слушно  й  своєчасно,
Смачненьке  тістечко  чи  торт.

Вир  ароматної  розмови,
Про  віражі  душевних  драм
П’єм  каву    разом…  й  поодинці
На  відстані…  я  –  тут,  ти  –  там…

08.12.2018[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816830
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Єлена Дорофієвська

Не вже

Не  вже
#Єлена_Дорофієвська  

Не  зараз  лиш,    не  вже  -  
Не  поспішай  іще  на  щось  чекати.  
Он  ожеледь  сріблить  дорожні  скати,  
І  ріже  час  негостреним  ножем  
Жорсткої  криги,  
І  ховає  крихти...
Допоки  так,    то  кожен  з  нас  -  дітвак:
І  той,  хто    помічає  власну  силу
Бо  визнає,    що  котиться  в  могилу
Ламкого  сонця    вранішній  п'ятак  -  
Дивитись  можна,    та  спинити  як?  -  
І  обирає  глупство    з  німотою,  
Хоч  німоту  і  глупство  лиш  вдає,  
Бо  вже,    бо  зараз...  
...Доти  я  з  тобою,  
Допоки  ти  хоч  часом  в  мене  є.
©Єлена  Дорофієвська  
5.12.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816391
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Лилия Силина

В стихи убегаю…

                                           ***

В  стихи  убегаю  от  сплетен  и  боли,
от  козней  
                                 не  проходящей  зимы,
от  фальши
                                     и  ухажеров  фривольных,
от  брани  убогой  
                                                         и  кутерьмы.  

Стихам  доверяю  мечты  и  тревоги,
отраду  и  мир
                                             в  подарок  несу.
Стихи  –  
                             неисхоженные  дороги
в  надежду,  
                                     веру,  
                                                       любовь  
                                                                                   и  весну.
20.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784217
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Іра Сон

Айсберговое

Как  тебе  в  твоём  ледяном  гробу?
Видно,  панорама  всего  ценней?
Нет  ветров,  штормов  и  ненужных  бухт.
Если  верить  слухам,  и  сердца  нет.
 
Сердце  есть!  И  даже  качает  кровь.
Не  сбоит,  не  стынет,  стучит  резвей.
Просто  защищается  от  врагов,
Заодно,  похоже,  и  от  друзей.

Белой  шапкой  айсберга,  в  дымке  мглы,
Кружит  над  поверхностью  призрак  твой.
А  в  глубинах  прячется  глыба  глыб  —
Целый  мир,  волнующий  и  живой.

Лёгкой  яхтой  мчусь  на  его  призыв,
Курс  определяя  шестым  чутьём.
Вера  заменяет  мне  все  призы:
Лучше  без  надежды,  зато  вдвоём.  

Лучше  расколоться,  разбиться  вдрызг,
Лодкой  безымянной  пойти  ко  дну,
Чем  вздымать  без  толку  фонтаны  брызг
Или  бесконечно  в  мечтах  тонуть.  

Воздух  набираю,  ныряю  вниз,
Долго  бьюсь  об  лёд,  обрывая  трос...

...Если  я  не  выплыву,  помяни  —  
нарисуй  «Титаник»  и  в  воду  брось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782538
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Лилия Силина

ГОРОД СЛОВ

           
Какая  красота  –
Нежданная  забота!  –
Из  слов  стихи  сверстать
И  нанизать  на  ноты!

Слова  ко  мне  бегут  
И,  складываясь  в  мысли,
Домами  предстают
С  кирпичиками  смыслов.

Возводятся  мосты,
Столбы,  фонтаны,  арки.
Потоки  запятых  
Спешат  из  автопарка.

Аллеи  тополей
Растут  в  мгновенье  ока,
Кивают,  осмелев,
На  облака-намеки.

Взлетает  город  слов  –
Огромный  и  негаданный.
За  окнами  домов  
Такие  чувства  спрятаны!

Такие  чудеса
Творятся  в  этом  городе,
Что  не  поймешь  и  сам,
Откуда  смыслы  многие.

И  чудо  из  чудес  –
Как  тонкий  свет  из  сумрака,
Опустится  с  небес    
Дождем  волшебным  –  музыка!

Какая  благодать  –
Невиданной  мелодией
Заставить  зазвучать
Слова  в  заветном  городе!

24.11.2017


Фото  из  интернета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774317
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 06.02.2018


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Воїнам АТО

(лист)

Щоденно  гірко  плачуть  небеса,
і  стогне,  кров’ю  зрошена,  земля.
Від  смерті  не  врятують  вас  молитви,
то  ж  бережіть  себе  на  полі  битви!

Летять  прицільно  кулі  й  наугад,
поодинокі  й  часто,  ніби  град  -
туліться  до  землі,  я  вас  благаю,
не  поспішайте  у  ворота  Раю…

Ви  нам  потрібні  на  землі  живі,
а  в  небі  хай  літають  журавлі.
Країну  захищайте  нашу  рідну,
в  запеклому  бою  тримайтесь  гідно.

Давно  вже  звикли  до  страхіть  війни,
висять  на  ваших  грудях  ордени,
та  знаю,  лячно  уночі  і  зимно,
стріляє  лютий  ворог  безупинно…

Хай  Божа  Мати  в  цей  нелегкий  час
святим  накриє  омофором  вас!
Хай  бережуть  вас  янголи  небесні!
Закінчиться  війна  -  земля  воскресне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707776
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2016


Роман Колесник

партія свинини

Янукович  –  це  перевтілений  кабанчик,
бо  половину  притяг  салоїдів
душі  тотемною  свининою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704532
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 04.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2016


Циганова Наталія

На необмеженному в часі просторі…

На  необмеженому  в  часі  просторі
не  рахувалися  зірки,  як  падали…
Через  дорогу  посміхались  постери
своїми  вічними,  як  світ,  порадами.
А  ми  з  тобою  –  каву  з  винних  келихів.
Дошкульно  вголос  тріпотіли  крилами
і  за  вікном…  і  у  душі  метелики.
Ми  жили,  дихали,  були...
любили  ми…

...Всі  мрії  дуже…  до  хвилини…  зайняті.
Лиш  небо  вільне…  може  вільно  гострити
зірки  в  сузір’я  –    перехрестя  пам’яті…
на  необмеженому  в  часі  просторі…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666919
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Svetastik

***

І  здається  ти  знала  його,  ще  задовго  до  того  як...
Зоставалось  лише  повернутись  на  голос    знайомо  -  забутий,
Він  звичайно  тоді  виглядав  ще  зовсім  не  так,
Та  й  сама  ти  була  по  траві...  до  води...  роззута.
І  здається  він  також  одразу  тебе  впізнав,
Привітався  із  посмішкою  роками  зовсім  не  стертою,
Ти  була  все  такою  ж  як  він  колись  пам’ятав,
Дуже  ніжною,  надто  відкритою,  трохи  впертою,
Хтось  життя  за  життям  ніби  в  шахи  долями  грав,
Розлучав  і  знайомив  з  людьми  та  душами  інородними,
За  стражданнями  вашими  й  радощами  спостерігав,
І  наказував  янголам,  щоб  ви  завжди  були  один  в  одного.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666917
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016


Лана Сянська

Ти мовби приходив…

Ти  мовби  приходив,  в  притулок,  що  ніби  не  є,
А  лиш  закапелки  неосеніще,  вженеліта,
Все  так  як  казав…Відбулось…  Ти  є  з  тих,  хто  жиє
Без,  межи  і  поза  законів  спотворення  Світу.

У  час  потопання,  коли  сон  занурив  до  дна,
Ні,  певно,  не  в  час,  а  скрапленозгуслий  простір,
На  видих  і  вдих,  наче  мить  зупинилась  одна,-
Сльозу  зцілувати  з  долонь  і  разом  зігріти  постіль.

Надщерблена  ніч  розчахнула  вирву,  і  з  русл
Понеслися  ріки-потоки  -  ізвідти  по  колу,
Вином  причащали  не  нас,  стелили  святочний  обрус,
Печальним  був  лик,  у  тогО,  що  сидів  на  престолі.

ПерЕкотидахом  котився  срібнИй  молодик,
Десь  тужно  печаль  напинала  струнами  скрипка,
Ти  мовби  приходив…  Так,  мовби  приходити  звик,
Приносячи  світло.  «Лишай  його  ,  чуєш!»  ,-  постскриптум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666329
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Лана Сянська

Щось без назви…

Ти  знаки  розставиш,  не  розділові,
Плестимеш  в’язке  плетиво  рим,
Шукаючи  істин  в  тризначності  слова.
Самітник…Втікач…  навіщо  той  грим.

Налиєш  в  клепсидру  воду  минулу,
Що  зливами  була,  снігами,  дощем,
В  небесних  сльозах  немає  намулу,
Лиш  крапля  покраплі  виточує  щем.

В  прозорості  скрапленій  –  те,  що  ізвідав.
У  люстрі  озернім  з  високих  осок
Про  острів,  що  мріє,  мовить  Овідій*,-
Там,  на  овиді  –  рудавий  пісок.
                                 ***



*«Там  он  на  овиді,  глянь,  там  на  овиді  мріє  ще  острів,
Любий  мені...»
Овідій.  «Метаморфози»  (VIII,  590-591)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666330
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016


Циганова Наталія

Ну здравствуй, планета…

Ну  здравствуй,  планета  –  полметра  на  метр,
кухонная,  плоская,  светлая.
Локтями  заменено  тысячи  мер.
Истёрто  перо  километрами.
Пристанище  мыслей,  стакана,  виска.
Рассветы.  Итоги.  Судилище.
Я  –  кромка  меж  тоннами  вод  и  песка…
костёр…
и  котёл…
и  удилище.
Разменяно  небо  монетой  луны
в  зарю,  предусмотрено  раннюю;
планета…  полметра  на  метр  тишины…  –
на  попросту  стол  
                     ...для  питания…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665698
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


Лилия Силина

ДВА ФРОНТА (диптих)

                                           ***

Он  знал,  что  умрет.  И  пощады  не  ждал,
Ее  не  просил  у  химерного  бога.
Он  писем  просил  и  подольше  привал,  
Набраться  бы  сил,  продержаться  немного.

Просил  у  комбата  для  друга  медаль,
Делился  с  сестричкой  негаданным  хлебом.
Старался  прогнать  вечерами  печаль,                
В  спасенье  не  верил  и  страха  не  ведал.

Он  в  мыслях  жене  колыбельную  пел,
Во  сне  посвящал  ей  и  смерть,  и  победу.
Он  сына  в  июне  увидеть  успел
И  рад  был,  что  очень  похож  он  на  деда.

Когда  же  комбат  добровольцев  позвал
На  смерть,  он  из  строя  уверенно  вышел.
Он  помнил  родные  до  боли  глаза.
Он  знал,  что  умрет.  И  поэтому  выжил.

03.03.2014


                     ***

Он  воевал  по-своему,  
как  мог  –
всенощно,  
каждодневно,  
ежечасно.
Несметное  количество  
дорог
прошел  и  превозмог  он  
не  напрасно.            
Одолевал  
тревогу  и  печаль,
кручину,  скорбь,  
унынье  и  усталость.
Он  говорить  учился  
и  молчать,  
смотреть  в  глаза  
во  что  бы  то  ни  стало.
Он  силы  находил.  
И  их  терял.  
Он  воевал  с  собою,  
без  винтовки  –
Невестам,  
женам,  
сестрам,  
матерям
он  письма  разносил.  
И  похоронки.  

05.05.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665011
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 13.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016


Циганова Наталія

Но помнится о том, …

Я  не  вкусила  тысячи  стихов,
смакуя  соль  десятка  левых  мочек
под  сумерки  щемящих  многоточий…
И  пусть  кричат  основы  всех  основ,
что  я  –  не  та,  кого  достоин  Рай.
Что  ж…  прошлое  –  не  девка,  чтоб  раздеться.
Случалось  –  забывало  биться  сердце
за  шумом  крыльев  от  скандальных  стай.
Скучается  по  глухости  дворов…
по  временной  семье  на  остановке,
где  новости  глотали  без  сноровки
о  сонме  лысин,  локонов,  рогов…
Но  помнится  о  том,  что  Стинг  –  затих…
что  вёсны  стали  волнами  короче…
не  памятный  десяток  левых  мочек..,
а  лишь  один,  мне  посвящённый,  стих…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664240
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016


Циганова Наталія

Роняли, растрепавшись, небеса…

Роняли,  растрепавшись,  небеса
цветную  прядь  зари  по  горизонту.
А  мы  не  против  были…
даже  за…
так  стала  чётче  линия  по  фронту,
где  так  спешили  что–то  не  успеть,
с  минутами  ругаясь  о  серьёзном…
О  зыбкую  мечту  крошилась  твердь
любви…
так  навсегда…
так  грациозно…
И,  поклонившись  праху  и  золе,
отныне  не  обременённым  светом,
бредём,  болея  небом,  по  земле,
где  нас  с  тобой  оставили  зачем–то…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663173
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016


Маріанна Вдовиковська

стікери

   Зустрічі  бувають,  як  луска,
і  вростають,  і  стають  Тобою.
Хоч  навмисне  в  себе  й  не  пускав:
в  щастя  власні  і  тим  паче  в  болі.
Часом  зустрічі,  що  прагнув  Ти,
їх  шукав  у  позачаснім  вирі  -
стікери,  приклеїні  листи,
зірвані  у  зайвості  зі  шкіри.  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656110
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Роман Колесник

глиняні фрески

колись  ми  настільки  затуркаємо  москалів
назад  у  їхню  фіно-угорськість,
що  після  їх  деокупації  Фінляндією
ностальгійно  нитимемо
про  нашу  спільну  «Русь»  і  «слов’янськість»,
якої  вони  відцураються  у  шоці  прозріння
після  підступного  розорення  Москви
орійськими  безжальними  плугами,
злютувавшись  стольно
у  колишньому  Петербурзі
знову  по  Урал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627106
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Моя зухвалість роздягнула день… Павлу Гай-Нижнику

Моя  зухвалість  роздягнула  день,
Аж  сонце  засоромлено  сховалось.
Життя  пунктиром  із  Ніщо  в  Ніде
Дійшло  нарешті  –  навпіл  розірвалось.

Без  перемовок,  мов  первинний  клич,
Твоє  ім’я  перемогло  буденність;
У  галереї  обраних  облич
Приваблює  очей  твоїх  вогненність.

Нехай  стирає  день  цю  акварель,
Написану  карміном  і  сльозами  –
Палкої  млості  пристрасна  дуель
Переплела  нас  віршами  й  тілами…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619807

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626341
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Лилия Силина

ТЕЛЕВИЗОР

     
Это  уже  не  ящик,
Это  уже  картина!
Спорно,  что  в  настоящем  
Значимей  паутина.

Явное  превосходство  –
Он  привычен,  доступен.
Думать  не  надо,  просто
Клацни  по  пульту  тупо–

И  принимай  спокойно
Сведенья  и  картинки.  
Дарит  прямоугольник
Новости  и  новинки.

Быть  бы  ему  декором,
Но  он  стремится  цепко
Перенаправить  взоры,
Перекрутить  оценки.

Это  уже  не  ящик  –
Это  уже  икона.
Друг,  советчик,  рассказчик
И  адвокат  законный.  

Тоньше  и  незаметней
Знаковое  пространство,
Ярче  и  разноцветней
Видимое  убранство.  

Хоть  пластин  и  запаек
Меньше,  чем  было  раньше,
Больше  в  него  влезает
Пошлости,  лжи  и  фальши.
 
30.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623048
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Лилия Силина

Когда-то об этом покажут кино…

                                       ***

Когда-то  об  этом  покажут  кино  –
крутой  боевик  с  элементами  Krimi,
о  том,  как  рождался  великий  и  но-
вый  мир  на  развалинах  старого  Крыма.  

Как  люд  ликовал,  опьянев  без  вина,
знамена  в  заманчивый  путь  завлекали.
А  мудрая  мать  –  вековая  волна  –
в  бессилии  билась  об  острые  скалы.  

Скулил  безотрадно  забытый  Тайган*,  
рычал  Аю-Даг**  под  покровом  столетий
и,  башнями  рьяно  кромсая  туман,                    
напрасно  взывали  к  Аллаху  мечети.

Мечтал  о  прозрачной  воде  Чурук-Су***,
о  новых  каналах  и  всходах  отборных,    
и  мыши  летучие  в  горном  лесу,
кричали,  почуяв  беду,  непокорно.

И  в  дворике  тесном,  где  славный  Гирей
когда-то  скорбел  по  любимой  Диляре****,
фонтан  горевал  безутешней,  сильней  –            
не  капали  слезы,  а  тихо  стекали.

Стихами  молился  седой  Коктебель*****,  
звездой  освещая  гряды  и  пещеры,
чтоб  стихло  веселье,  развеялся  хмель
и  вспомнили  люди  о  чести  и  вере.    

О  древних  названиях  рек,  городов
и  гор.  И  о  тягостях  сломанных  судеб,
и  об  обретеньи  родных  берегов…
Все  это  в  кино  обязательно  будет.

И  главным  законом  таких  кинолент,
держать  позволяющим  высшую  марку,
его  увенчает  простой  happy-end  –
любовь  украинца  и  крымской  татарки.

05.07.2014

 *  Тайган,  Тайганское  водохранилище  –  от  тюркского  «борзая  собака»,  поселок  Тайган  ныне  не  существует.
 **  Аю-Даг  –  от  крымско-татарского  «медведь-гора».
 ***  Чурук-Су  –  река,  от  крымско-татарского  чюрюк  «гнилая,  испорченная»  и  suv  «вода,  река».
 ****  «Фонтан  слез»  в  Ханском  дворце  Бахчисарая  возведен  ханом  Гиреем  (Гераем)  в  честь  погибшей  жены  Диляры.  
 *****  Коктебель  –  по  одной  из  версий:  от  крымско-татарского  kёk  tёbel  –  «серый  [конь]  со  звёздочкой  на  лбу»;  серые  кони  рождаются  вороными,  но  с  возрастом  «седеют».  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619840
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 20.11.2015


Циганова Наталія

…крізь…

І  –  листопад.
Вже    сорокова  осінь
захована  під  ковдрою  річниць:
подрібнених…
округлих…
і  не  зовсім…
чергових  –  просто  неба…
просто  –  ниць…
Моя…
і  ковдра  –  теж…
що  ще  потрібно?...
Віддати  все  –  з  усіх  своїх  кишень…
зірвати  сіре  «вже»…
і  крізь  «всерівно»
палати  на  одвічному  «лише»…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618496
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Циганова Наталія

Бажаєш розсмішити Бога – …

Він  запланував  життя.  
Світле.  
Бездоганно–чітке.

І  сміялося  небо.  
Яскраво–голосно.

Наступного  життя  він  запланує  смерть.

         Щоб  жити.

                   …якщо  згадає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618499
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Маріанна Вдовиковська

торкання

Перилами  гойдаються,  пливуть  
торкання  рук  смішливих,  чи  байдужих,
за  клопотами  тих,  хто  йде  по  суть
і  жити  вже  не  хоче,  й  хоче  дуже.
Коли  до  ранку  кілька  ще  хвилин
фантомні  руки  пальцями  торкають,
передрікають  свій  майбутній  плин,
людей  старих  й  нових  передрікають.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618245
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015


Циганова Наталія

Я чую тебе…

Я  чую  тебе  –  із  літер
на  розі  душі  і  серця.
Із  льодом  –  ковток  BEEFEATER…
із  решти  –  бармен  озветься…
Я  чую  тебе  –  духмяно…
анісовий  спалах  ночі
із  м’ятою  в  парі  в’яне,
сльозою  торкнувши  очі.
Я  чую  тебе  калібром
чіткої  брехні  –  в  коліна
на  100–відсотковій  лібрі
мені…
на  мені  –  уклінно…
я  чую…  

...а  хто  це  знає?...
самотність  –  в  ім’я?...  
...і  -  досі?...

             …самі  –  лише  помераєм…
             а  жити  самі  –  не  в  змозі…






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617293
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 02.11.2015


Маріанна Вдовиковська

Танго (після кохання)


Її  рука  пливла  човном  його  спиною.
Бретельки  сукні  збруєю  тримали  стать.
У  світі  бути  надокучливо  чужою
й  йому  чужою  -  надокучилось  в  сто  крат.
Щитом  обличчя    відгороджувало  місто.
Рука  пливла...  і  зірвана  упала  вниз,
впокореним  мечем  додолу  вістрям.
І  він,  як  меч  її  зап"ястя  міцно  стис.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615215
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 30.10.2015


Маріанна Вдовиковська

аж поки…



Не  відчуваєш  слів,  летять  крізь  Тебе,
як  в  небі  не  затримуються  зграї,
і  значення...  чи  гучно,  чи  лиш  шепіт...
немає.
Я  загорну́  в  конверт  листом  в  нікуди
надихані  Тобі  рядків  потоки,
полинуть,  долетять  у  твої  груди
аж  поки...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617092
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015


Лилия Силина

ПАДЕНИЕ

Падают  яблоки.  
Томно,  не  целясь,
под  притяжением  бренной  земли,
на  одержимых  ньютонов  надеясь.
Тщетно.  
Взлетели  бы,  если  б  могли.

Падает  снег,  не  взирая  на  даты
и  намекая  на  сдвиг  в  полюсах.
Падают  неумолимо  солдаты,
чтобы  потом  вознестись  в  небеса.

Падают  ангелы,  жадно  вкусивши
сладкий,  запретный,  заманчивый  плод.
Падают  девы,  на  деньги  польстившись.
Манна  с  небес  –  для  того,  кто  не  ждет.

Падают  люди.  И  духом,  и  телом.
В  обморок.  И  с  искажением  лиц.
Перед  царями  толпой  оголтелой
необоснованно  падают  ниц.

Падают  в  ступор,  в  отчаянье,  в  кому.
Падать  для  всех  наступает  черед.    
Падают  камни.  Нескладно,  покорно  –
кто-то  их,  наверняка,  соберет.

Падают  башни,  дома  и  колонны,
осенью  листья  и  цвет  по  весне,  
кони,  каноны,  дожди  и  короны.
Падают  деньги  и  люди  в  цене.

Падают  звезды  в  непознанной  выси,
предоставляя  желанию  власть…
……………………………………..
Падают  памятники,  
словно  листья…
Падать  не  страшно.  
Страшно  упасть.  

01.09.2015


Фото  Олега  Бондаря

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614052
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Лилия Силина

ВЕРЕТЕНО

Я  замечаю  у  тебя  
свои  слова  и  интонации.
И  жесты,  зримые  едва.
И  мимику.  
Хоть  не  удастся  ей
меня  исправно  повторить,                      
дословно  и  дозвучно,  но
незримая  плетется  нить
и  вертится  веретено,    
связующее  нас  в  одно
непостижимое  единство.
Его  нельзя  остановить.
Пусть  совершается  бесчинство  –
соединяются  слова
и  нечто  большее,  чем  смыслы,  –
они  тонки  и  бескорыстны.
И  нить  тонка.
Но  такова,
что  может  запросто  порваться,  –
веретено  закончит  танцы,
и  грош  цена  тогда  родству
движений,  слов  и  интонаций,    
конец  былому  волшебству
пряденья  уз…  
Ну  а  пока
неутомимою  заботой,
стараньем  каждого  витка  
на  прялке  будней  круглобокой
плету  связующее  что-то,
волокна  мерно  теребя
уставшими  от  боли  пальцами…
Не  замечая  у  себя  
твои  слова  и  интонации.  

02.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616381
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Роман Колесник

добрий

от  кого  жалію  в  цьому  світі  -
то  це  черв'яків,
що  лізуть  на  асфальт
на  смерть
до  своєї  Богині  -
Води.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581863
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Шон Маклех

Слова копача картоплі

                                   «Ми  на  мосту,
                                       А  тінь  між  нами  –  вежа.»
                                                         (Вільям  Батлер  Єйтс)

Розкажіть  мені  бувальщину  –  
Важку  і  темну,  як  брила  торфу,
Гірку,  як  дим  селищ  Айргіалла,
Не  казку  моторошну
Не  легенду  туманну,
Розкажіть  мені  бувальщину,
Отут,  біля  старої  ірландської  печі,
У  кам’яній  хаті-скрині,
Що  згубилась  у  графстві  Оффалі,
Хай  розкаже  мені  цю  бувальщину
Сивий  копач  картоплі  –  
Найстаріший  у  цьому  селищі,
Таки  нашою  мовою  –  гельською,
Хай  розкаже  мені  бувальщину
Не  про  чорного  Крука  Битв,
Не  про  війни  кланів  без  кінця  і  без  краю,
А  про  короля  Домналла  Міді  мак  Мурхада,
Про  короля  Ірландії,
Сина  короля  Уснеха,
Ватажка  всіх  О’Нейллів,
Вождя  клану  Холмайн.
Розкажіть  мені  про  короля  миру,
Про  покровителя  храмів,
Про  оборонця  закону  святого  Колум  Кілле,
Розкажіть  про  короля  мудрого
У  ті  часи  божевілля,
Про  короля  побожного
У  ті  часи  зради,
Про  короля  справедливості
У  ті  часи  підступу.
Розкажіть  про  битву  Маг  Серед,
Про  палаючий  палац  Бодбрайх,
І  про  коротку  епоху  спокою
На  землі  нескінченних  війн  –  
Зеленої  й  нервової  Ірландії.  

Примітки:

Домналл  Міді  мак  Мурхада  –  верховний  король  Ірландії  Час  правління:  743  –  763  роки.

Святий  Колум  Кілле  –  його  ще  називають  святий  Колумба.  Справжнє  його  ім’я  Крімптан  О’Нейлл.  Жив  у  521  –  597  роках.  Саме  він  охрестив  піктів  і  королівство  Альба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578657
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


ChorusVenti

цвета времени

где  бы  не  был  ты
не  смотри

закрой  глаза
дай  перемешаться  в  тебе
цветам  времени
 
пусть  осыпаются
звезды
и  снег  идет  листопадом

пускай    бодрствуют    сны
оставляя  предметам  лишь
контур

или  это  осень  устала  ждать
потому  ли  смыкая  веки
крадет  корабль  маяки    
 
и  листва  шумит
запахом  моря  и  яблок

где  ты  словно  контур
выцветая  вдали

где  ты  сам  сентябрем  украденный


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569890
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 01.04.2015


Лана Сянська

Все менше снігів …

[i]Все  менше  снігів  у  небес  безголоссі,
Минучість  журну  тривожать  птахи,
Весніє  погода,    зголоднена    досі,
І  жадібно  сьорбають  сонце  дахи.

Замовчане  слово,  будностей  сутінь…
Тремким  павутинням    снуються  думки
З  мороззя  загати,  вітрами    затруті,
В    капличку  душі  шукають  стежки.

Чи  смієм  просити,  чи  хочемо  дива?
Вичавлює  ранок    заманрені  сни,  -
Де  чорні  круки  на  неораній      ниві,
Озимо-засіяній  градом  весні.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559296
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 21.02.2015


ChorusVenti

портрет


Если  взгляд  оставляет  на  вещи  след,
по  тем  следам  можно  дать  опознать  себя  времени.    
Пересечение  прошлого  с  будущим  –  твой  портрет.
Словно  мотив  преступления,
созывающий  демонов  памяти  на  бенефис,
обнаружит  время  вбитую  некогда  метку.
Кто  б  мог  подумать,  что  этот  бездушный  сфинкс    
может  вот  так  улыбаться  улыбкой  гретхен,

оставляя  на  сердце  язвы  клятвенных  ран!
Губы,  привыкшие  к  флейте,  чувствительны  к  поцелую,
обнажая  музыку  трещин,  предсмертной  агонии  стран,  
о  которых  и  поныне  тоскую.
Расширяя  пространство  зрачка,  веет  внутри  и  вовне
чахоткой  норвегий,  сумраком  пражских  улиц.
Красота,  уличенная  в  меланхоличности,  возрастает  в  цене.
Когда  бы  ее  не  коснулись

взгляды  блошиного  рынка,  обдаст  своей
перспективой  отсутствия,  глуша  тишиной  перепонки.  
В  перегарном  дыму  прочерк  секунды  быстрей,
настаиваясь  горизонтом    -
как  после  тряски  за  покером,  швырнув  ключи  на  комод,
или  из  оперы  заполночь,  насвистывая    либретто,
глянуть  в  пустое  окно  и  пустить  себе  пулю  в  лоб,
невзирая  на  лето.

В  этих  скользя  разветвлениях  смертей  –  мостов    
вчерашней  тоскою  пабов,  пропахших  рыбой  таверен,
ребрами  безрассудств  пронзающие  небосклон,  
мы  ведь  и  так  с  тобой,  как  рембо  с  верленом.
Отсюда  те  рифмы,  вернее,  тот  чистый  слог,
что  остается  в  запой  преходящему  миру            
постскриптумом  ночи  в  плену  перекрестий  ног,    
светом  от  взрыва.

Чего  еще  в  этом  миге  можно  желать?
Под  взглядом  сфинкса  ступени  расходятся  в  вечность,
как  лава  в  разлом  коры,  стекающие  на  кровать  
воспоминанием  встречи,          
где  некто  из  будущего,  от  жизни  бегущий  в  сон,      
как  трещина  чует  развилку,
роясь  в  чердачном  хламе,  найдет  медальон,
чтобы  еще  раз  ту  поставить  пластинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560247
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 21.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2015


Патара

Нерозуміння виросла стіна…

Нерозуміння  виросла  стіна
Висока,  я  тебе  уже  не  бачу.
Багато  у  стосунках  віра  значить,
В  реаліях...  я  вірила  одна.
Напевно,  любий,  щось  у  нас  не  так,
Мені,  чомусь,  ти  вірити  не  хочеш.
Та  вмить  розтане,  лиш  поглянеш  в  очі,
Із  криги  наче,  недовіри  знак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548600
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2014


hazef

Из тлена, из небытия…

*  *  *
Из  тлена,  из  небытия
Сквозь  штор  недвижимую  снулость,
Цепляясь  за  окна  края,
Лицо  холодное  качнулось.
И  было  явственным  оно,
Под  ливнем  мутностно  сырело  –
Сквозь  раму,  как  в  немом  кино,
В  меня  из  памяти  смотрело.
Глаза  в  глаза  (опять,  опять!)
Я  с  призраком  в  глухой  квартире…
Не  повернуть  мне  время  вспять,
Пространство  не  раздвинуть  шире.
Один  лишь  узкий  коридор,  
Лишь  он  от  взгляда  и  до  взгляда.
Тонюсенькая  прорезь  штор  –
Какая  хрупкая  преграда!
Сквозь  мрак  дождя  не  различить
(Рассвет  никак  не  намечался),
А  призрак  из  сырой  ночи
Не  исчезал.  
И  всё  качался…
Кто  он  –  подкравшийся,  как  вор,
К  окну  на  кончике  июня?
Не  мой  ли  собственный  укор
За  праздно  прожитую  юность?
И  кто  же,  кто,  в  ночи  дрожа,
Кричит  под  ливнем  и  не  молкнет?!
Моя  душа,    моя  душа
Там,  за  окном  качаясь,  мокнет…

Разгадан  мой  ночной  фантом,
Я  различил  его  –  он  признан…
Наполнился  шагами  дом.
С  оконной  рамы  стёрся  призрак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531779
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 25.10.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2014


уляна задарма

відпусти

Відпусти  цього  Птаха  -  тобі  його  не  приручити,
хоч  впіймала  за  лапку  і  -  пестиш  сріблясте  крило.

Ти  це  знаєш  сама  і  на  картах  дарма  ворожити...
Він  не  з  тих.  Він  -  не  той,  що  зуміє  ПРИРУЧЕНИМ  жити,
і  кого  зможе  втримати    шибки  буденної  скло.

Відпусти  і  -  пробач.  Таким  сняться  відчинені  вікна,
за  якими  вібрують  шторми  і  гойдається  вись...

Він  -  із  тих,  хто  до  теплої  клітки    ніколи  не  звикне.
Відпусти.  Хоч  і  сонце  за  ним  -  як  за  обрієм  -  зникне!
ТИ  ж  -  повір  -  САМЕ  ТА,  до  якої  -  верНЕться...    Колись.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 24.08.2014


Роман Колесник

патріотизм

ми  живемо  в  Україні,
тому  сама  логіка  буття  прирікає  краплину
бути  Українським  морем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517343
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014


Майя Грозова

Св. Августин

я  хотела  бы  закричать  до  болезненной  хрипоты  в  голосе
так  чтоб  лопнул  бокал  на  столе  и  посыпались  оконные  стекла  фонтаном  бисера
но  вместо  этого  так  как  кошка  о  холодный  рукав  мурлыкая  трется
щекочу  успокаивающим  полушепотом  твой  подбородок
небритый  колючий..
если  б  не  август  опечаленный  львовский  застегнутый  на  все  пуговицы
как  католик-монах  в  отсыревшей  от  ночных  бессонных  молитв  посреди  одинокой  келии  рясе
я  б  не  вспомнила  как  шелестит  в  твоем  горле  песок  и  скрипит
на  зубах
будто  паркет  под  пуантами  балерины..
знаем  друг  друга  на  память  как  диалоги  любимых  фильмов
каждое  слово  и  каждый  жест  даже  с  плотно  завязанными  глазами  -
как  бесшумно  скользит  женская  тень  поднимаясь  по  лестнице
как  поправляет  мужчина  очки  указательным
на  переносице..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516456
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2014


уляна задарма

літо кулька морозива

День,  наче  кулька  морозива-  
тане  й  сплива  сіромаха...
небо  банує  за  грозами  й  
крилами  птаха...
мураха

лізе  гарячим  асфальтом,
впікаючи  лапки,  латками-
злякане    літо,  
зіжмяканий
фантик  

А  до  мурашника-  тисяча
впечених  лапок,
спалених  вусиків,  ям
і  назустрічних
танків

колій,коліс,колісниць,
відкоркованих  пляшок-
в  клумбі,  що  зовсім  
не  ліс,  тільки  світ,
де  мурашник

в  клумбі,  що  зовсім  не  
ліс-  тільки  спека  зелена...
кулька  морозива  
в  клумбу  упала
у  мене

їжте,МУРАШКИ  :)





 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510288
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 16.07.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2014


Станислав Бельский

Стихи Мандельштама

Не  музыка,  но  сладкий  пир  богов,
Чьё  упоенье  смутно  и  душисто.
Играй  ещё  –  и  веер  нот,  листов,
Цветов  сияет,  как  весна  Матисса.

Переливаясь,  в  небе  тает  след,
И  белый  аист,  как  пушинка,  кружит.
Играй  ещё,  лучи  душистый  свет,
С  землёй  и  миром  в  нежной,  тесной  дружбе.

1999  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491348
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014


Левчишин Віктор

ПЕРЕМОЖЕЦЬ

Памороченням  від  слави
У  твоїх  очах  не  буду,
Бо  Горинич  хоч  стоглавий
Та  вмирає  без  облуди.
І  мій  щит  вже  не  потрібний,
І  булатний  меч  нікчемний,
А  мій  кінь  давно  вже  вільний  -
Нюхає  він  жар  пекельний.
Змій  Горинич  мляво  каже,
Що  він  вдячний  за  прощання,
І  останній  вузол  в'яже
У  словах  простих  прохання.
Просить  він  так  мало-мало:
Щоб  сховав  його  у  полі,
Щоб  могила  його  стала
Під  курганом  скуттям  волі.

14.11.2014
К.
КВ-1

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487882
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Олег Шкуропацкий

Яблоко разрезанное и стакан




Как  по  небу  ходят  облака,  облака,
тянут  чёрный  страшный  якорь  за  собой.
На  столе  стоит  пустой  стакан.
Ты  и  я  за  столом.  
За  столом  мы  с  тобой.

Я  живу  на  третьей  с  девяти  планет,
вместе  с  Родиной,  что  за  столом  сидит.
Как  по  пальцам  прожитых  мной  лет,
капает  берёзовый,  
медицинский  спирт.

Что  так  пристально  глядишь  на  меня,  на  меня.
Я  совсем  не  изменился,  я  такой,  как  был.
Батькивщина,  я  хочу  тебя  обнять,
только  встать  из-за  стола  не  хватает  жил.

Но  подняться  для  любви  не  хватает  вен.
Варит  моя  Родина  самогон,  самогон.
Солнце  падает  в  горшок  золотых  монет.
Мы  с  тобою,  ты  и  я,  
за  одним  столом.

Над  столом  плывут  небеса,  небеса.
Зеркалом  хрустят  разбитые  караси.
У  меня  сегодня  чёрная  полоса.
Ты  разрежь  мне  яблоко,  закусить.

Ну,  же,  Родина,  вставай,  ну,  вставай.
Хватит  твёрдые  колени  давить.
Яблоко  разрезанное  и  стакан.  
Наливай,
поскорее,  оглушительный  спирт.

Будет  уже  сёрбать  худенькие  щи.
В  небо  смотрит  зоркий  дальнобойный  крест.
Потянусь  за  водкой  -  шкура  аж  трещит.
Хорошо  сидится  под  звездой  небес.

Пережёвываем  сваренный  мы  огонь,
пропадает  время  в  незаконченный  наш  рот.
Пролилась  слезинка  на  мою  ладонь.
Ты  не  плачь,  не  плачь,  Отчизна  -  всё  пройдёт.

Только  Родина  молчит,  всё  молчит.
Отрицательно  качает  житной  головой.
Капает  берёза  нам  в  пустой  литр,
жёлто-синий  прапор  машет,  как  живой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487867
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014


Іра Сон

Слишком просто

Это  было  бы  слишком  просто  –  выйти  замуж,  родить  дитё;  
Избегая  крутых  и  острых,  стать  одной  из  тупых  тетёх,  
Что  на  лавочке  моют  кости  всем,  кто  движется  (то  есть,  жив),  
Тайн  выплёвывая  ошмётья  вперемешку  с  кусками  лжи.  

Это  было  бы  слишком  скучно  для  амбиций  дурных  твоих?  
Или  мнишь  себя  невезучей?  Так  возьми  полюби  двоих!  
Да  помучься  на  перепутье,  да  ночами  поплачь  без  сна!  
(Жизнь  заполнена  разной  мутью,  только  счастьем  обделена).  

Выбирай  бесконечно  долго,  до  потери  седых  волос  -  
Всё  бессмысленно,  всё  без  толку.  Каждый  дорог  и  всем  хорош.  
Груз  сердечный  утяжеляет  и  наносит  душе  урон:  
из  двоих  хоть  один  да  знает…  знает,  сволочь,  ведь  о  втором!  

Эта  сила  сильней  тротила.  По  канату  идёшь  "без  рук"…  
Кто-то  первым  ударит  с  тыла.  Кто-то  -  после.  И  если  вдруг  
Одного  шибанёт  осколком,  а  второго  зацепит  нож…  
Вот  тогда  ты  завоешь  волком…  И,  быть  может,  меня  поймёшь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480308
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 21.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2014


Лана Сянська

Элементарная частица

[i]ЛГ  в  оранжевом  трамвае  до  кольцевой  допишет  стих,
Блестит  булыжник  под  ногами,  январский  дождь  под  вечер  стих,
Геометричность  улиц  серых  и  желтый  свет  квадратов  глаз,
ЛГ  в  окне  на  супермаркет  о  вечном  думает  сейчас.

Неоном  вздрагивает  синим  стекло  рождественских  витрин,
На  свет  зеленый  -  вереница  шуршащих  шинами  машин,
Подвыпивших  подростков  ругань,  облезлых  кошек  кутерьма,
Застегнута  на  все  петлицы  предночья  неба  полутьма.

О  равноденствии  весеннем,  коровке  божьей  на  стебле,
Что  все  проходит,  как  и  лето,  но  свет  рождается  во  мгле,
ЛГ  добавила  две  строчки,  закрыв  к  полуночи  блокнот:
Элементарная  частица  любви  вселенской  не  пройдет…[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475196
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 28.01.2014


Ліоліна

И только вдохновение

Как  манит,  искушает  чистый  холст,
Он  –  девственен.  Как  на  снегу  –  покой.
И  наслаждаться  чистой  белизной,
Чтобы  потом  –  мазок.  Мазок,  -  он  прост,

Рождая  простотой  сиянье  глаз
И  хрупкость  тонких  и  прозрачных  рук…
Дыхание  перехватило  вдруг,
И  мир  исчез  и  растворился  враз

В  мгновения  очаровании.
И  стало  абсолютно  все  равно,
Что  –  за  стенАми,  что  там  за  кино.
Лишь  краски.  Холст.  И  подсознание.

(Один  из  моих  ранних  рисунков  акварелью)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474871
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 28.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2014


ChorusVenti

амнезия

не  спрашивай  меня
о  последствиях  свободы      
и  тем  более  об  узах  с  ней

когда  я  особенно
не  жду  ответа
ты  отвечаешь  мне  молчанием
молчишь  так  сильно
что  у  слуха
лопаются  перепонки
и  слова  обрушиваются  ливнем
ощущая  каждым  атомом
своего  отсутствия    
что  люблю

возвращая  тебе
твои  сны
что  были  созданы    
без  надежды  на  ответ
являя  свои  монументы
где  ты  был  каждым  предвыдохом
и  эта  свобода  до  внезапности
послушна  во  мне  тебе
воскрешая  бога  забывчивости
о  котором  не  говорят
но  выблевывают
вместе  с  тоской
молитвами
и  стихами

не  спрашивай  
лучше  вспомни
как  часто  ты  думал  о  смерти
любимой
и  клал  нож  на  край  стола
откуда  в  тебе
эти  мысли  

в  настоящем  все  навсегда
и  возвращаясь  к  тебе  
как  впервые
я  ощущаю  что
не  оторваться  
приходится  вырывать  с  мясом
стихи
и  тебя

открывая  новую  эпоху
шахматных  войн
где  каждый  может  быть  королем  или  пешкой
в  зависимости  от  степени
своей  свободы
независимости  ни  от  чего
кроме  желания  движения  
вперед  или  вспять

родственность  есть  подобие
не  знающее  границ
повышающее  уровень  амнезии
в  крови
и  эта  пустота
кричит  во  мне  и  вибрирует  
как  хлещущая  вода    
из  пробитых  молчанием  шлюзов
обнажая  остовы  погибших
кораблей
накрывая  последней  
волной

где  я  еще    
вдыхаю  твои  мысли  
и  пью  твои  чувства  
достигая  самого  дна
безусловности
и  благодарности  земли
за  испытанное  ею
смертельное
счастье

любовь  это  амнезия  времени
во  имя  победы  настоящего
где  каждый  
тонет  ради  себя  в  другом
преумножая  смерть  
и  молчание

это  свобода
мыслить  и  чувствовать    
в  диалоге  зависимости  с  ней
сотворяя  заново
жизнь
как  единственный  смысл
внутри  тепла  которого
зима      
обретает  глубину  и  
вечность

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471125
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2014


Шон Маклех

Пісня вересової ночі

Хворий  Місяць  в  глибини  криниці
Зазирає,  коли  навіть  зорі  мовчать,
Темні  хвилі  ірландського  моря
Розмовляти  з  тобою  не  хочуть  –  
Вони  про  минуле  кричать.
Біля  дому  твого  згас  ліхтар  –  
Дикий  вітер  задмухати  може
Не  такий  іще  світоч-стожар,  
Тож  бреди  серед  тьми,  зупинись  хоч  на  мить
У  торбину  черствого  окрайця  шматок
Поклади.  В  дикий  морок  сова  прокричить
І  на  пустища  вересу  –  крок.
Чорний  кіт  донегольських  солоних  ночей  –  
Проти  шерсті  погладиш  гульвісу,  очей
Ліхтарі  обидва  –  і  колись  зрозумієш  –  
Не  існує  оцього  кота.
Кожна  ніч  –  божий  день.
Кожен  камінь  –  пророк,  
Кожен  хрест  –  поводир.
І  вартує  чогось  –  перший  крок.
Ти  –  ірландець.  Твій  світ  –  просто  міф.
Просто  вигадка.  Ти  не  повстанець  –  Сізіф.
І  на  пагорби  Тари  свій  камінь  несеш,
Що  додолу  покотиться.  Знову  береш…
Ти  свій  біль..  Ні,  Вітчизну  –  у  серця  мішень.
Ти  –  ірландець.  Повстанець  лишень…

Примітки:

Цей  вірш  –  заримований  переклад  мого  невеликого  словесного  етюду  присвяченого  трагічним  і  водночас  героїчним  подіям  1798  року  в  Коннахті.    

На  світлині  –  скеля  біля  узбережжя  графства  Донегол  –  ірландською  Дун  на  н-Гал  (Dún  na  nGall).

Один  англійський  історик  написав,  що  Тара  –  це  вигадка  і  вічна  мрія  ірландців.  Але  цей  пагорб  стоїть  і  згадує  про  минуле…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471277
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014


hazef

Вкруг горящих углей…

*  *  *
Вкруг  горящих  углей  таял  снег,  таял  снег,
Дым  кудлатый  над  лесом  мотался…
На  стволе  полусгнившем  сидел  человек
И  костром  до  утра  согревался.

Был  ему  свежесрубленный  сук  –  кочерга.
Вороша  им  сырые  поленья,
Сквозь  мороз  и  пургу,
Через  лёд  и  снега
Он  угадывал  лета  знаменье.

Обдаваемый  розовым  жаром  костра,
С  ним,  как  с  другом,  в  хорошей  беседе,
Он  забыл  про  мороз,  про  снега  и  ветра,
И  об  августе  солнечном  бредил.

В  лето  плыл  его  талый  тепла  островок,
В  зелень  трав  и  цветов  ароматы.
В  полудрёме  нырял  человек-поплавок
В  запах  пыли  дорожной  и  мяты.

…В  эпицентре  зимы,  среди  звёздных  зерцал
Лепестками  оранжевой  розы
Одинокий  костёр  всё  мерцал  и  мерцал
И  стрелял  угольками  в  морозы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471279
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014


Ліоліна

Генні генії

Працелюбні  вчені  начудили  знову  –
Чудернацьку  нову  вивели  корову.
Молоко  попийте,  біленьку  сметанку
Можете  спожити  із  самого  ранку.

Все  таке  дешеве,  всім  це  –  по  кишені,
І  на  упаковці  ж:  -  Гарне  і  свіженьке!..
Тістечок  візьмете  собі  на  роботу,  –  
Та  не  переїжте,  буде  вам  нудота.

А  з’їсте  ковбаски  –  можете  печінку
Негодящу  зразу  вішати  на  гілку.
Бо  в  ковбаску  пхали  гидоти  немало,
Й  молоко  «корівок»  нових  домішали.

Сирники  розлізлись  по  дну  сковорідки.
В  сирі  ж  нема  сиру.  Що  ж  це  за  наїдки?
Що  ж  це  за  корови?  Питання  нагальне.
То  привозять  людям  «молоко»…  з  –  під  пальми!

Хочеться  ж  попити  молоко  здорове
З  нашої,  живої,  милої  корови!  
Де  ж  ділись  корови?  Питаю  без  толку,
Мабуть,  що  прибігли  та  й  поїли  вОвки.  

(Може,  з’їли  Вовки?
Або  винні  Вітьки?
Цього  я  не  знаю!  Мені  знати  звідки?)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469638
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 05.01.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2013


Шон Маклех

Хтось у сірому

                               «Пшениця  –  юнакам,
                                 А  вино  благоуханне  –  дівам;
                                 Жніть,  друзі  мої,  жніть!»
                                                               (Григорій  Сковорода)

Блукаючи  мокрими  вулицями  осіннього  Дубліна,  зачіпаючи  своїм  костуром  старого  відлюдника  мокру  бруківку  дороги  вікінгів,  я  подумав,  що  вітер  –  це  хтось  у  сірому.  Так  мені  здалося…

Я  теж  осінній  пес  Кулана,*
Я  теж,  як  листя
Спадаю  у  безодню  Ніщо.
Хтось  у  сірому
Сказав,  що  Ніщо  воно,
Як  осіння  сирість,
Як  мокрий  дощ  дня
Десятого  жовтня.
Сонце  моєї  осені,
Як  Місяць  вашої  весни:
У  шматку  твердого  сиру
Ті  самі  кратери,
Як  і  на  шкірі  сліпого  пастиря  –  
Пастуха  зірок  міста.
У  кожного  свої  Ніщо,
Як  монетки.
Киньте  їх  дзвінкою  лептою  
У  капелюх  клена-безхатька:**
Він  загубив  свої  золоті  асигнації.
Залатайте  мені  дах  хмари  –
Нехай  моя  тінь  сховається
У  хату  тужливої  осені.
Келих  неба  наповнений
Гірким  віскі.
Ковтайте  його!
Ковтайте!

Примітки:  

*  -  всі  ми  на  нашому  сумному  острові  є  псами  Кулана.  Всі  йдемо  на  офіру  чи  то  нам  мріям  чи  то  героями  колісниць  сонця…  

**  -  можна  кинути  їх  у  капелюх  ясена-жебрака.  Це  не  принципово.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454094
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013


Костянтин Куліков

коли йде дощ…


під  час  дощу  згадую  русалку,
котра  зробила  собі  операцію.
тепер  працює  у  звичайному  барі,
стилізованому  під  таверну.
їй  більш  нічого  не  лишилося
від  кохання  в  п'ятнадцять  років.

під  час  дощу  вона
залишила  мене  самотнього  -
зробила  вигляд,  що  заплуталась
у  браконьєрські  сітки,  коли  чекав  на  неї...
так,  саме  браконьєри  допомогли
зробити  їй  операцію.
тепер  вона  легко  отримує
чайові

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425892
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 22.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2013


Ліоліна

Чувства

Чувство  долга

А  что  такое  чувство  долга?  –
Когда  ты  знаешь  то,  что  должен
(И  думать  не  придется  долго).
Но  чувствуешь  –  отдать  не  можешь!

Чувство  влюбленности

Ты  чувствуешь  –  влюблен
Отчаянно  и  с  первого  лишь  взгляда.
Потом  вдруг  удивлен…
А  зрение  сперва  проверить  надо.

Чувство  юмора

Присуще  чувство  юмора  всем  людям.
Оно  вас  не  оставит  без  вниманья.
Оно  зависит  только,  не  забудем,
От  глубины  и  места  залеганья.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398387
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2013


Роман Колесник

виродки

лінія  одного  виду  тварин
деградувала  в  людей
одержимих  гординею
стосовно  решти  Божих  дітей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398281
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013


Ліоліна

Женская логика

В  спальню  леди  заходит  однажды  бандит  
С  пистолетом  в  руке  заряженным.
Дама  радостно  в  дуло  бандиту  глядит,
В  пеньюар  с  кружевами  наряжена.

«Вот  же  счастье!»  -  воскликнула  дама  вдруг
(Радость  –  бурная,  даже  слишком).
«Помогите,  милейший,  спасите,  мой  друг,
Под  кровать  пробралась  ко  мне  мышка!!!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397506
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013


Роман Колесник

янгол

Сізіф  Колобка  докотив
нарешті  до  Нірвани...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395394
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2013


hazef

Красным светом горит семафор…

*  *  *
Красным  светом  горит  семафор.
Ожидая  свой  срок  по  привычке,
Под  дождём  у  высоких  платформ
Мокнут  поздние  электрички.

Два  состава.
Ты  –  слева,  с  хвоста.
Я  –  напротив,  у  головного.
Перед  тем,  как  уйти,  неспроста
Я  сказал  тебе  главное  слово:

«Пусть  бесцельно  и  горько  живу,
Всё  ж  любви  не  прошу,  как  подачки.
И  ни  в  здравом  уме,
Ни  в  горячке
Я  ночами  тебя  не  зову;
И  под  взглядами  пристальных  глаз
Уж  давно  отпылал  я  щеками,
Так  не  кутай  мне  сердце  шелками,
Паутинка  твоя  –  не  соблазн.
Ни  к  чему  мне  твоя  филигрань,
Не  дано  мне  понять  твоей  блажи,
Ни  поступком,
Ни  помыслом  даже
Одинокого  сердца  не  рань…»

На  гвозде  повисают  ключи,
Будто  две  воровские  отмычки…
А  с  платформы  в  дождливой  ночи
Разъезжаются  две  электрички.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391007
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Ліоліна

Бартер з Космосом

Я  тішуся  любов”ю  до  відсутності  твоєї.
Бо  ти  –  те  божество,  яке  не  лапають  руками,
Якому  по  шляхах  співають  ніжно  менестрелі,
Про  дотик  до  якого  мріють  довгими  роками.

Не  хочу  навіть  бачити  ту  тлінну  плоть,  з  якої
Зліпив  тебе  той  Вищий,  що  все  бачить  і  все  може,
Той,  хто  навчав  всіх  шумерів  і  залітав  до  Трої.
Бо  плоть  без  духа  може  бути  ница  і  ворожа.

Вступила,  як  і  личить,  я  у  ринковість  відносин
(За  все  розплата  мусить  бути,  це  вже  правда  щира).
В  відносини  взаємні,  у  яких  і  я,  і  Космос
Отримали  все  те,  що  домовлялися  отримать.

Він  –  міць  і  силу  пристрасті,  жаги  до  всіх  пороків
(По  силі  може  створювати  зіркові  анклави).
А  я  –  любов  вселенського  масштабу,  як  до  бога  –
Відсутності  твоєї.  І  мені  цього  не  мало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390711
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013


Ліоліна

А в принципе, слова…

А  в  принципе,  жена
Молчала  б,  по  идее.
Но  принципа  она
Такого  не  имеет.
***
Бригаде,  что  на  дне  карьера  камень  добывала,
Вдруг  привезли  зарплату.  Вовремя,  причем.
И  по  карьерной  лестнице  (еще  так  не  бывало!)
Не  поднимался  быстро  так  никто  еще!
***
Из  министерства  поступил  приказ,
Чтоб  коррупционеров  ударить  по  рукам.
Исполнено  все  было  в  тот  же  час,  -
Ударили  все  с  ними  по  рукам.  Чего  уж  там!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389875
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012


Роман Колесник

слуга

жoпa  сіла  на  коня,
бо  голові  схотілось  в  мандри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387507
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2012


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

на-стро-е-ни-е…

Вольному  воля...  спасенным  рай...
Что-то  приснилось,  как-то  тревожно...
Край  у  моста,  у  стакана  край...
Души  не    в  граммах,..  но  тоже  можно...
Тучи  нависли...  надеть  пальто...
зонтик...  забыла!..  автобус  полный...
два  мужика  "от  вчера  по  сто"...
дождь  пузырится...  в  потоке  волны...
серость  и  сырость...угрюмость  лиц...
снег  обещают...  с  дождем  конечно...
жмется  к  хозяйке  дрожащий  шпиц...
мыслям  бы  кротость...  или  безгрешность...
Маки  на  клатче.  И  губ  кармин.
Френч  ненавязчив.  Чуть-чуть    -    улыбка.
Челка  -  небрежно.  "Корррова!..блллин..."-
тихо  мне  вслед.  "Извини..."-  ошибка!:-)
шарф  не  спасает...  рукав  промок...
красным  горит  светофор..."...ну  сколько?!."
муть  поглощает  бездонный  сток...
"...кофе!"  -  глоток  обжигает...  горький...
Ольга..."Привет!"  -  чуть  растерта  тушь...
"...нет,  тут  не  курят..."  "Хочу  на  Мальту!"
...чушь!...  лучше  б  дома  сидела...ЧУШЬ!  -
"Кращі  новини  на  перших  шпальтах...!"
...Ноги  промокли.  Горячий  чай.
Люська  мурлычет  и  просит  корма.
Дом.  Будто  крошечный  теплый  рай.
А  в  изголовьи  венок...  из  терна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373328
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2012


hazef

Опутан, словно проводами…

*    *    *
Опутан,  словно  проводами,
Мечтал  когда-то  заземлиться,
Но  стала  бронзовою  птица,
И  не  взлететь  ей  над  годами.

И  в  горле  набухает  песня,
И  стать  стихами  рвутся  слоги…
А  может  быть…
А  вдруг…
А  если…
Нет,  к  старым  песням  нет  дороги.

Отгрохотали  в  сердце  грозы,
Зовут,  крича,  куда-то  птицы,
Лишь  не  кричит  по-птичьи  бронза.
К  той  песне  мне  не  возвратиться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369415
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


ганна станіславська

Удосвіта

Удосвіта  я  встану  в  ту  годину,
коли  все  спить,  лиш  я  і  тишина…
Коли  туман  окутує  долину,
а  ліс  вкриває  біла  пелена.

Вже  сонце  встало.  Бачу  я  картину:
туман  парує  в  гору  із  ставка.
І  освіжає,  цю  осінню  днину,
вже  прохолодна,  вранішня  роса.

Чарує  все  мене  у  цю  хвилину:
багряних  чорнобривців  красота.
І  те,  як  стиглу  у  дворі  калину,
прибрала    осінь    жовто-золота…..́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367438
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 08.10.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012


Лариса Омельченко

Студентка

Максиму  Кабіру

Він  читав  свої  рядки  виразно,
Ніби  учень,  заглядав  у  шпору…
Світ  її  уявного  екстазу:
Хай  говорить,  Боже,  хай  говорить!..

Він  лизне  неакуратно  пальці,
Аркуш  на  льоту  перегорнувши…
…Хто  придумав  цю  кубинську  сальсу,
Яка  вабить,  в  безнадії  душить?

Хай  в  поета  віршів  більше  буде:
О,  які  достиглі  в  нього  тексти!
На  цитати  розбирайте,  люди!
Вам  відбиток  слини  –  не  зітерти…

…Вкраде  потай,  з  кеглем  чотирнадцять,
Аркуші,  мережані  рядками…
Доторкнеться  плямки,  що  від  пальця:
Це  ж  він,  мабуть,  пахне  –  отак  само?...

Вона  знайде  в  неті  все,  що  вдасться:
Тексти,  біографію  і  фото.
Щезла  плямка…тонуть  стегна  в  сальсі…
Дишлом  тиснуть  модульні  роботи…

14.03.2012.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322152
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 02.09.2012


ChorusVenti

Город (к Х. К. )

Ночь  плещется  на  дне  слуха,
поблескивая  чешуей  слов,
и  молчание  мое  обрастает  плавниками,
глядя,  как  ты
обустраиваешь  город  
пустотой  площадей,        
тишиной  мостов,  
темнотой  окон,  согретых  необитаемостью,
собирая  по  крупицам
черты  посейдонова  царства,  -
город,  
который  предстанет
перед  взором  слепых,
возвращая  им  новые  зимы,    
а  будущему  -его  дно,
где  сорок  восемь,  деленное  на  два,
преломляется  кувшинками  линз
в  темноте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361284
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012


hazef

Ещё не зная…

*    *    *
Ещё  не  зная,  чем  начнётся  день,
Когда  заря  ночную  гонит  тень,
Я  дверь  открыл  ногой,  как  будто  вышиб.
Ища  пролом  для  первого  луча,
Преддверье  солнца  –  бледная  свеча
Вострила  пламя  –  выше,  выше,  выше…

Мой  сад  ещё  дремал  в  ночном  плену,
И  всё  в  нём  сонно  пило  тишину,
Казалось,  прочно  ею  был  он  скован.
Но  вот  уже  качнуло  ветром  лист,
За  ветки  яблонь  зацепился  диск  –
И  встал  над  ними  огненноголово.

И  встрепенулся,  и  возник  мажор.
Как  будто  бы  незримый  дирижёр
Безмолвие  рассёк  единым  взмахом.
И  не  таясь,  не  пряча  в  тень  лица,
Стремительно  в  рассвет  шагнул  с  крыльца,
И  хлебом  накормил  с  руки  я  птаху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357526
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Ліоліна

Дорога від Бога

А  душу,
Як  грушу,
Трясуть  негаразди.
Як  газди,
В  душі  порядкують,  хазяї.
Як  вдома.
Утома.

Як  грушу,
Не  струшу.
Терпіти  я  мушу.
Не  зрушу
Я  цю  здоровенну  махину,  гадаю,-
Не  попіл.  
Мій  клопіт.
 
А  стигле,  
Яриле,
Колосся  у  полі,
Як  доля,
То  зашепотіло  під  вітром:  -
Не  здайся.
Змагайся.

Ти  –  сильна
І  вільна.
І  кожному  Богом
Дорога
Лягає,  осяяна  світлом.
Дорога
Від  Бога.


Моїй  сестричці  Innessanew  присвячую

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352231
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 24.07.2012


Тетяна Луківська

Заблукала у снах

Забери  гірку  печаль  у  серця
І  розсип  на  синьоокий  льон.
Небо  полем  щедро  усміхнеться
І  розбудить  мій  ранковий  сон.
Подихом  волошок  і  житами,
Ароматом  під  вікном  жоржин...
Всі  слова  несказані,  між  нами    
Зав*язались    вузликом  стежин.
Час  лікує  серце,  кажуть,    кожне,
Не  встигаю      я  ж  чомусь    за  ним.
І  літами    зупинить  не  можна,
Скільки  вже  без  тебе  було  зим...
Весни  не  цвіли  в  душі  садами,
У  зажурі  осені  жила.
Все  чекала  звістки  –  телеграми
Від  Любові.  А  вона  ж    була!
Ще  пройду  востаннє  поміж  снами.
Заблукаю  у  ранковій  млі.
Наша  зустріч,  мабуть,  за    зірками,
Бо  її  немає  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 06.07.2012


Роман Колесник

28. ««Так істина же», – мандрівник сказав» (Стівен Крейн, переклад)

«Так  істина  же»,  –  мандрівник  сказав,  –
«Це  скеля  з  неприступним  замком.
Я  часто  там  бував,
І  навіть  на  його  найвищій  башті,
Там,  звідки  світ  здається  тьмою.»

«Мені  ж  істина»,  –  тут  другий  мандрівник  сказав,  –
«Це  подих  вітру,
Це  тінь,  це  привид.
За  нею  довго  я  ганявся,
Та  навіть  не  торкнувся
Й  краєчку  одягу  її.»

І  другому  повірив  я,
Бо  істина  була  й  мені
Лиш  подих  вітру,
Лиш  тінь,  лиш  привид.
Я  також  навіть  не  торкнувся
Й  краєчку  одягу  її.

----------------------------------------------------------

"Truth,"  said  a  traveller,
"Is  a  rock,  a  mighty  fortress;
Often  have  I  been  to  it,
Even  to  its  highest  tower,
From  whence  the  world  looks  black."

"Trurh,"  said  a  traveller,
"Is  a  breath,  a  wind,
A  shadow,  a  phantom;
Long  have  I  pursued  it,
But  never  have  I  touched
The  hem  of  its  garment."

And  I  believed  the  second  traveller;
For  truth  was  to  me
A  breath,  a  wind,
A  shadow,  a  phantom,
And  never  had  I  touched
The  hem  of  its  garment.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335806
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Роман Колесник

33. «Стрів я якось святошу» (Стівен Крейн, переклад)

Стрів  я  якось  святошу,  
Що,  подивившись  доброоко,  
Попросив:  «Покажи  якийсь  свій  твір.»  
Я  простягнув  йому  
Одного  на  долоні.  
«Це  гріх»,  –  сказав  він.  
Показав  я  іншого,  
«І  це  гріх»,  –  промовив  він  і  тут.  
Простягнув  я  ще  одного.
«Це  також  гріх»,  сказав  він  знову.  
Щораз  
Торочив  він:  «Це  гріх.»  
Та  я,  не  стримавшись,  закричав:  
«Але  ж  я  не  маю  більше  жодного!»  
Тоді  він  поглянув  на  мене  доброоко    
Та  мовив:  «Бідна  душа!»

------------------------------------------

There  was  One  I  met  upon  the  road
Who  looked  at  me  with  kind  eyes.
He  said:  "Show  me  of  your  wares."
And  I  did,
Holding  forth  one.
He  said:  "It  is  a  sin."
Then  I  held  forth  another.
He  said:  "It  is  a  sin."
Then  I  held  forth  another.
He  said:  "It  is  a  sin."
And  so  to  the  end.
Always  He  said:"It  is  a  sin."
At  last,  I  cried  out:
"But  I  have  none  other."
He  looked  at  me
With  kinder  eyes.
"Poor  soul,"  He  said.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335301
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Роман Колесник

48. «Колись жив чоловік» (Стівен Крейн, переклад)

Колись  жив  чоловік  –
Мудрець  великий.
У  кожному  напої  
відчував  він  гіркоту,
І  кожен  доторк  
був  йому,  як  опік.
В  кінці  кінців  він  прокричав:
«Нема  нічого  –
Ні  життя,
Ні  радості,
Ні  болю,  –
Крім  відчуттів,  нема  нічого,
Хай  будуть  прокляті  вони!»

--------------------------------

Once  there  was  a  man,  -
Oh,  so  wise!
In  all  drink
He  detected  the  bitter,
And  in  all  touch
He  found  the  sting.
At  last  he  cried  thus:
"There  is  nothing,  -
No  life,
No  joy,
No  pain,  -
There  is  nothing  save  opinion,
And  opinion  be  damned."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333655
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Ліоліна

Любов з омонімами

В  нього  так  багато  /вад/!
Сподіваюсь,  не  потрапить
Милий  грішник  прямо  /в  ад/.

Зветься  хлопець  той  –  /Роман/.
Багатьох  дівчат  він  знає,
Та  із  кожною  –  /роман/.

Він  стількох  дівчат  любив!
Та  все  ж  /Люба/  –  наймиліша  –
Добра,  /люба/.  Повно  див

З  нею  мав  він  повсякчас.
Навіть,  як  писав  /плакАти/,
/ПлАкати/  хотів  щораз.

Навіть  в  /дУші/  мріє  він,
Так  дівчИна  його  вабить,
Що  в  /душІ/  –  кохання  дзвін!


*Омо́німи  (від  грец.  homos  —  однаковий  і  грец.  onyma  —  ім'я)
 —  це  слова,  які  однаково  звучать  та  пишуться,  
але  мають  різне  значення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332758
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


Олександр Ткачинський

Фрустрації

Те,  що  минуло,  лякає  інтоксикацією,
Воно  розставляє  пастки  у  свідомості,
Дні,  що  сповнені  тиші  й  фрустрації,
Мене  залишають  у  невагомості.

Куди  б  я  не  йшов,  тіні  приходять  ввечері,
Пам’ять  живе,  простягається  спогадами.
Шкода,  що  мої  амнезії  і  зречення
Не  досягають  предметів  побуту.

Речі  для  мозку  –  всього  лиш  метафори,
І  побут  встає,  наказує,  править  мною.
Замкнутим  за  своїми  уявними  ґратами
Реальність  здається  (не  більш  ніж)  банальною  грою.


P.S.  Людська  уява  здатна  створювати  світи,  за  своїм  задумом  не  менш  геніальні,  ніж  наш.́́́́́́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332765
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ЩО РОБИТИ З МОЇМ СЕРЦЕМ?

Оригинал  -  Eagles  —  What  Do  I  Do  With  My  Heart

*********************************************
Немає  сенсу  у  словах  -
Я  бачу  все  в  твоїх  очах.
Я  знаю  все,  що  хочеш  ти  сказати  -
Прощай  -  так  важко  вимовляти  ...

Я  можу  сльози  зупинити,
І  виглядати  емоційно  сильним,
Коли  любов  нас  хоче  розлучити.
Я  знаю,  що  скажу  тобі,
Якщо  підеш  від  мене,
Та  що  робити  на  самоті,
з  моїм  осиротілим  серцем?

Ні  слова  більше  не  промовлю  -
Твоє  бажання  –  це  купа  болю.
До  нього  ти  підеш,  я  знаю,
А  я  твоїм  минулим  стану.

Тебе  не  буду  переймати,
Не  буду  у  руках  тримати,
Не  буду  в  тебе  на  заваді,
Твоєму  щастю  зажди  радий.
Але  тебе  я  хочу  запитати,
Коли  замовкне  кохання  скерцо,
Що  маю  далі  я  робити
з  моїм  осиротілим  серцем?

Кохана,  невже  забула  ти  -
Було  це  так  недавно,
Ми  зводили  свої  мости,
Чому  так  швидко  їх  не  стало?
Тепер  з  тобою  буде  інший,
хто  покохає  ще  сильніше…
Ніхто,  ніколи,  моя  люба,
Тебе  кохати  так  не  буде!

Скажи,  що  ти  не  йдеш,
Скажи,  що  ти  не  йдеш!
Скажи,  що  залишаєшся  зі  мною  ...
Прошу  скажи,  моя  кохана,
І  заросте  на  серці  рана!
Скажи,  що  любиш,  як  раніше  ...
Кохати  буду  ще  палкіше!
Стою  навколішки,  молюся  -
До  тебе  подумки  горнуся…
 
Зроблю  для  тебе  все,  що  зможу  -
Сам  БОГ,  я  знаю,  допоможе!
Щоб  зберегти  палке  кохання,
Звучить  для  тебе  це  зізнання,
Щоб  ми  з‘єдналися  ще  раз…
Любити  буду,  допоки  нас
Злостива  смерть  не  роз‘єднає  –
Коли  це  буде  –  ніхто  не  знає…

Не  знаю,  що  робити  -
Сумую  дуже  за  тобою.
Коли  замовкло  кохання  скерцо,
Як  далі  жити?  Що  зі  мною?
І  що  робити  з  моїм  серцем?

***************************************

Ты  не  должна  ничего  говорить    -
Я    вижу  все  в  твоих  глазах.
Я  знаю,  что  ты  хочешь  сказать  -
Так  трудно  вымолвить  слово  –  ПРОЩАЙ…

Я  могу  сдерживать  слезы,
И  стараюсь  быть  сильным,
когда  любовь  нас  разлучает.
Я  знаю,  что  скажу  тебе,
Если  ты  уйдешь,
Но  что  мне  делать,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

Не  скажу  больше  ни  слова.
Знаю,  нельзя  изменить  твое  решение.
Ты  знаешь,  куда  тебе  нужно  уйти.
Я  знаю,  что  стану  твоим  прошлым.

Я  не  буду  тебе  удерживать,
И  не  буду  стоять  на  твоем  пути,
Если  ты  так  хочешь  начать  новую  жизнь...
Но  я  все  еще  хочу  знать,
Когда  мои  руки  тебя  отпустят,
Что  мне  делать  сейчас,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

Любимая,  неужели  ты  не  помнишь    -    
Это  было  не  так  давно,
Мы  строили  планы  на  двоих,
где  будем  только  ты  и  я…
Теперь  ты  говоришь,  что  нашла  другого,
Того,  кто  любит  тебя  сильнее    -
НИКТО  и  НИКОГДА  не  сможет  любить  тебя    
так,  как  любил  тебя  я!

Скажи,  что  ты  не  уходишь,
Скажи,  что  ты  не  уходишь!
Скажи,  что  останешься…
Прошу,  скажи,  что  ты  останешься    
со  мной,  моя    любимая,
Скажи,  что    любишь  меня  по-прежнему,
Скажи,  что  все  еще  любишь!
Только  про  это  все  мои  молитвы    -
Падаю  на  колени  и  молюсь  наедине…
 
Я  сделаю  все!
Да,  все  сделаю,
Чтобы  сохранить  нашу  любовь,
Чтобы  ты  осталась  рядом  со  мной!
Буду  любить  тебя,
Пока  смерть  не    разлучит  нас…

Но  что  мне  делать,
Что  мне  делать  сейчас,
Когда  я  все  еще  скучаю  по  тебе?
Что  мне  делать  сейчас,    
Что  мне  делать  с  моим  сердцем?

******************************************
You  don't  have  to  say  a  word
I  can  see  it  in  your  eyes
I  know  what  you  wanna  say
It's  so  hard  to  say  goodbye

I  can  hold  back  my  tears
And  try  to  be  strong
While  our  love  is  fallin'  apart
I  know  what  I'll    say
If  you  walk  away
But  what  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

I'm  not  gonna  say  a  word
I  know  I  can't  change  your  mind
You  know  where  you  need  to  go
I  know  I'll  be  left  behind

I  won't  hold  you  back
I  won't  stand  in  your  way
If  you  need    to  make    a  new  start
But  I  still  wanna  know
When  my  arms  let  you  go
What  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

Oh,  girl,  don't  you  remember?
It  was  not  so  long  ago
We  were  makin'  plans  for  two
Just  me  and  you
Now  you  tell  me  that  you've  found  somebody
Someone  who  loves  you  better
No  one  could  ever  love  you
The  way  I  do

Tell  me  you're  not  leavin'  now
Tell  me  you're  not  leavin'
Tell  me  that  you're  gonna  stay
Please  say  you'll  stay  with    me,  baby
Tell  me  that  you  love  me  still
Say  you  love  me  still
For  this  and  this  alone  I  pray
Fall  down  on  my  knees  and  pray

I'll  do  anything
Yes,  I  would
To  save  what  we  have
To  keep  you  by  my  side
I'll  love  you  'til  death  do  us  part
But  what  do  I  do
What  do  I  do
When  I'm  still  missing  you?
What  do  I  do
What  do  I  do  with  my  heart?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325868
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 24.04.2012


Роман Колесник

язичник

мій  храм  –  тіло.
убийте  і  його!

моє  святе  писання  –  Природа.
спаліть  і  його!

мої  Боги  –  Всевишнього  лики.
плювати  вам  на  Всіх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332304
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Роман Колесник

рівновага

сумнів  і  віра  –  два  кінці
палиці  канатоходьця
на  духовному  шляху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332095
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012


КРІПАКОС

Ребекка писала вірші зліва на право

Ребекка  писала  свої  вірші  завжди  зліва  на  право,
В  дзеркальному  відображенні  сублімованих/реверсивних  снів,
Вона  була  незвичайна  дівчинка  але  як  правило,
Сидячи  перед  вікном  і  слухаючи  звуки  дощів,
Здавалося,  наче  вона  щось  знає  інше,  утаємничене,
Мама  говорила  їй,  що  маленька  іскорка  у  ній  є,
Знала  речей  багато  до  того  коли  усе  уже  вивчила,
Записувала  листками  паперу  на  чернетку  життя  своє.

У  голосах  кімнати  проходячи  повз  затінені  стіни,
Зі  стелі  дивилися,  а  може  це  їй  здалося  що  то  павуки,
Вона  нашіптувала,  потім  голосно  промовляла  постійно,
Долонями  стирала  згодом  знову  малювала  на  небі  зірки.
Такі  казкові  світи  придумувала  її  незвичайна  уява,
Кілька  раз  і  більше  фантазувала  і  по  справжньому  жила,
Ребекка  писала  завжди  вірші  тільки  зліва  на  право,
Хоча  інколи  і  деколи  в  неї  плуталися  рядками  слова.

17.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331141
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Роман Колесник

58. «Повчав мудрець блискуче» (Стівен Крейн, переклад)

Повчав  мудрець  блискуче.
Перед  ним  дві  картинки:  
«Ось  це  –  чорт,  
А  це  –  я.»
Він  відвернувся  на  хвилинку.  
Тим  часом  підступний  учень  
Поміняв  картинки  місцями.  
Почав  мудрець  ізнову:  
«Ось  де  –  чорт,
А  це  –  я.»
Учні  скалили  зуби,
Смакуючи  жарт.
Та  мудрець  лишався  мудрецем.

---------------------------------

The  sage  lectured  brilliantly.
Before  him,  two  images:
"Now  this  one  is  a  devil,
And  this  one  is  me."
He  turned  away.
Then  a  cunning  pupil
Changed  the  positions.
Turned  the  sage  again:
"Now  this  one  is  a  devil,
And  this  one  is  me."
The  pupils  sat,  all  grinning,
And  rejoiced  in  the  game.
But  the  sage  was  a  sage.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331082
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Роман Колесник

59. «Тиняючись по небі» (Стівен Крейн, переклад)

Тиняючись  по  небі,
Чоловік  у  дивних  шатах
Помітив  сутність  променисту.
Підбіг  побожно
І  віддано  вклонивсь:
«Мій  Господи!»
Та  дух  його  не  знав.

-------------------------------

Walking  in  the  sky,
A  man  in  strange  black  garb
Encountered  a  radiant  form.
Then  his  steps  were  eager;
Bowed  he  devoutly.
"My  Lord,"  said  he.
But  the  spirit  knew  him  not.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330862
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012


Осіріс

Страва із мрії

У  стільниках  чарівного  тепла,
Хай  штучного,  та  все  ж  таки  Ярила,
За  ширмою  замурзаного  скла,
Мене  хазяйська  примха  породила.
Зростала  я  у  розкоші  й  добрі,
Від  митарства  й  голодувань  далека,
Допоки  не  узріла,  як  вгорі  ,
Вальсує  попід  хмарами  лелека.
Бажання  розпростерло  моїх  крил,
Розгін  до  мрії!  І…  спинила  сітка…
Коли  пустих  фантазій  влігся  пил,
Розгледіла:  моя  фортуна  –  клітка!?
Зневіра  розітнула  шийних  вен,
Образа  й  жаль  заструменіли  скопом.
В  судом  розп’ятті,  завалившись  в  крен,  
Обсипалася  мрія  під  окропом.
Журби  перстені  видерли  нутро,
Терзали  плоть  у  супчику  гарячім…
Як  розлили  по  тарілкам  відро,
Застигли  мрії,  холодцем  курячім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329866
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Ольга Ратинська

Інша

Замість  мене  інша  голубить  
Інша  вії  вкриває  толокою  
Пригощаєш  її  запрошуєш  
А  про  мене  лишень  уранці  

Запиваєш  гіркою  морокою  
Називаєш  тікаєш  не  любиш  
У  любові  закони  неписані  
Я  покличу  коли  загубиш  

Тиху  темряву  бліду  лесницю  
Попідшкірницю  перелесницю  
Святу  грішницю  громовицю  
Спи  юначе  хай  ніч  голубить  

Якщо  інша  насниться  соколе  
Ублагай  її  хай  не  згубить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329872
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012


Halyna*

Ось ці місця…

Ось  ці  місця,  де  так  запахла  м’ята,
Де  слід  згубився  в  травах  й  споришах,
Бо  не  знайти  таких  іще  на  карті,
Де  так  би  легко  дихала  душа.

І  я  про  них  хотіла  розказати  
Високим  мальвам  в  баби  під  вікном.
Заради  цього  сонця  жити  варто,
Заради  дня  і  ночі  заодно.

Ось  ці  місця,  на  цьому  видноколі
Така  п’янка,  безмежна  широта...
Бо  не  знайти  таких  мені  ніколи
По  всіх  чужих  дорогах  і  світах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329873
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Роман Колесник

65. Втеча (Стівен Крейн, переклад)

Колись  я  знав  чудову  пісню,  –
Повірте,  це  правда,  –
Це  був  пташиний  хор,
Який  в  корзинці  я  тримав.
Коли  ж  дверцята  прочинив,
О  Боже!  Спорхнули  враз  усі.
Я  викрикнув:  «Верніться,  думоньки  мої!»
Але  вони  лиш  насміхались,
Здіймаючись  увись,
Й  розсипалися  жменями  піску,
Пожбуреного  поміж  мною  й  небом.

--------------------------------------------

Scaped

Once,  I  knew  a  fine  song,
-  It  is  true,  believe  me,  -
It  was  all  of  birds,
And  I  held  them  in  a  basket;
When  I  opened  the  wicket,
Heavens!  they  all  flew  away.
I  cried:  "Come  back  little  thoughts!"
But  they  only  laughed.
They  flew  on
Until  they  were  as  sand
Thrown  between  me  and  the  sky.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329867
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

Пост. Переосмысление.

Поистрепана  жизнью  каёмка  -  там  сплошь  бахрома...
Взять  бы  ножницы  в  руки,  да  память  стоит  на  своём.
Там,  внизу,  на  подоле,  три  зеркальца-льдинки  зима
приморозила  намертво  :  первая  -  грусть  о  былом,

та,  вторая,    игриво  и  ярко  засветится
глупым  солнечным  зайчиком  мне  ослепляя  глаза,
ну  а  третья...  даст  Бог  ни  за  что  не  зацепится,
а  останется  каплей,  упавшею  под  образа,

где  я  буду  молиться  покорно  за  хлеб  и  за  кров,
за  суму  благодарствовать,  как  наивысшую  милость.
Мне  даровано  дней  и  ночей  с  криком  сов,
горизонты,  овраги,  ожоги  убийственной  стылости.

И  потом,  улетая  отсюда,  назад  посмотреть,
оставляя  грехи,  как  зацепки,  чтоб  снова  вернуться.

Череда  прошлых  жизней  колечками  спаяна  в  цепь...

Умереть  -  это  как  прикорнуть.  
                                         А  родиться  -  как  снова  проснуться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329443
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012


olya lakhotsky

Радість

забута  чаша  стиглих  кольорів,
забута  радість  бути  близько-близько,
хитається  землі  важка  колиска,
я  напою  тебе  вином  вітрів.

зелений  хміль  у  м'яті  й  череді
стелю  на  край  горіхового  ложа
і  тільки  душу  більше  не  триножу  –
вона  давно  належить  не  мені.

вона  паде  в  криниці  золоті
до  тиші  голубиних  зорепадів,
бо  там,  на  дні,  –  моя  забута  радість,
одна  далека  на  усій  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328756
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


hazef

Капли - будто бы запятые…

*    *    *
Капли  –  будто  бы  запятые
В  затемнённом  моём  окне…
Трудно,  как  тяжелобольные  
Стонут  голуби  по  весне.

Белят  утренние  туманы
Два  оконных  моих  стекла,
Ещё  солнце  полно  обмана
И  почти  не  даёт  тепла,

Но  уже  всё  длиннее  сутки  –  
Всё  ж  у  птах  на  весну  чутьё,  -
И  слезятся  у  стрех  сосульки,
Всё  короче  их  остриё.

Нынче  выдастся  день  весёлый,
Хоть  туман  и  тяжёл,  и  густ…
Зазывает  голубку  голубь,
Изнывает  от  нежных  чувств.

Стонет  он  за  стеклом  оконным,
Я  мольбы  его  не  прерву.
Как  и  он,  на  заре  со  стоном
Я  голубку  свою  зову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328366
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 08.04.2012


hazef

Как он прекрасен, первый наш рассвет…

*    *    *
Как  он  прекрасен,  первый  наш  рассвет,
Он  будто  нитью  солнечной  прострочен.
И  нам  вставать.
И  вроде  час  урочен.
В  такое  утро  нежиться  не  след…

Сегодня  в  город  рухнула  весна,
Звенит  капель  цыганскими  монисто,
Но  спальня  наша  в  плюш  зачехлена,
Она  ещё  безмолвна  и  тениста.

И  словно  люк  задраено  окно,
А  там,  за  ним,  немая  пантомима:
Зелёное  весеннее  панно,
Его  картинки  –  мимо,  мимо,  мимо.

Ручьи,  картавя,  мчатся  через  нас,
Сквозь  нас  навылет  -  звонкий  гомон  птичий…
Постой,  весна,  ещё  не  пробил  час,
Ещё  капель  для  уха  непривычна.

Лишился  город  белой  бахромы,
Он,  как  и  мы,  пока  застыл  в  испуге,
Что  больше  нет  ни  стужи,  ни  зимы,  
Что  по  карнизам  не  шныряют  вьюги.

Постой,  весна,  покоя  не  нарушь  –
Наш  сон  такой  воздушный  и  хрустальный,
Ещё  чуть-чуть  –  и  я  раздёрну  плюш,
Чтоб  ты  вошла  хозяйкой  в  нашу  спальню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327129
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 03.04.2012


*****

ПЕРЕКЛАД: О. МАНДЕЛЬШТАМ “Tristia”

Я  осягнув  науку  розставання
В  простоволосих  стогонах  нічних.
Жують  воли,  і  тягнеться  чекання  –
Досвітній  час  вігілій  чергових,
Й  шаную  звичай  півнячої  ночі,
Коли,  піднявши  камені  жалів,  
Удалину  гляділи  слізні  очі
І  плач  жіночий  співи  муз  глушив.

І  хто  збагне  при  слові  «розставання»
Яка  розлука  нас  іще  вразúть,
Що  нам  віщає  півняче  горлання,
Коли  вогонь  в  акрополі  горить,
На  досвітку  того  життя  нового,
Коли  у  сінях  мляво  віл  жує,
І  півень  той,  віщун  життя  нового,
Пощо  крильми  на  мурах  міста  б’є?

І  я  люблю  розміреність  прядіння:
Сукається  на  веретені  нить.
Дивись,  назустріч,  пухом  лебединим,
Уже  і  боса  Делія  летить!
О,  нашого  життя  хитка  осново,
Куди  бідніші  радості  слова!
Вже  все  було,  все  повториться  знову,
Лиш  пізнавання  –  втіха  життьова.  

І  буде  так:  прозориста  фігурка
На  чистій  таці  глиняній  лежить,
Як  біляча  пластом  простерта  шкурка,
На  віск  в  задумі  дівчина  глядить.  
Не  нам  гадати  про  шляхи  Ереба,
Жіноцтву  віск,  що  чоловіцтву  –  мідь.
Нам  тільки  в  битвах  випадає  жереб,  
А  їх  же  смерть  над  воском  уразúть.  


***

Я  изучил  науку  расставанья  
В  простоволосых  жалобах  ночных.  
Жуют  волы,  и  длится  ожиданье  —  
Последний  час  вигилий  городских,  
И  чту  обряд  той  петушиной  ночи,  
Когда,  подняв  дорожной  скорби  груз,  
Глядели  вдаль  заплаканные  очи  
И  женский  плач  мешался  с  пеньем  муз.  

Кто  может  знать  при  слове  «расставанье»  
Какая  нам  разлука  предстоит,  
Что  нам  сулит  петушье  восклицанье,  
Когда  огонь  в  акрополе  горит,  
И  на  заре  какой-то  новой  жизни,  
Когда  в  сенях  лениво  вол  жуёт,  
Зачем  петух,  глашатай  новой  жизни,  
На  городской  стене  крылами  бьёт?  

И  я  люблю  обыкновенье  пряжи:  
Снуёт  челнок,  веретено  жужжит.  
Смотри,  навстречу,  словно  пух  лебяжий,  
Уже  босая  Делия  летит!  
О,  нашей  жизни  скудная  основа,  
Куда  как  беден  радости  язык!  
Всё  было  встарь,  всё  повторится  снова,  
И  сладок  нам  лишь  узнаванья  миг.  

Да  будет  так:  прозрачная  фигурка  
На  чистом  блюде  глиняном  лежит,  
Как  беличья  распластанная  шкурка,  
Склонясь  над  воском,  девушка  глядит.  
Не  нам  гадать  о  греческом  Эребе,  
Для  женщин  воск,  что  для  мужчины  медь.  
Нам  только  в  битвах  выпадает  жребий,  
А  им  дано  гадая  умереть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327271
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012


Ліоліна

Кохане сонечко

Губочки  –  вишеньки,  
Очки  –  озерця,  
Ти  –  моя  квіточка,
Радість  для  серця.

Приходив  Господь,  цілував  у  чоло
Й  сказав,  що  дізнаюсь,  яка  я  щаслива.
Придумалось  якось,  чи  то  так  було,
Та  щастя  обрушилось,  як  літня  злива.

Те  щастя  –  нове  і  старезне,  як  світ.
Те  щастя  –  найбільше,  свіжіше,  ніж  вітер.
Ясніше,  ніж  зорь    незбагненний  той  цвіт,
Ніжніш,  ніж  черемхи  білесенькі  квіти.

Воно  –  незбагненне,  аж  серце  щемить
Від  тих  невідомих  до  сих  почуттів.
І  я  не  задумалась  навіть  на  мить  –
Хто  в  серці  найперше  місцечко  посів.

Те  щастя  назвала  Богданом,  бо  він
Був  даний  мені  нагородою  Богом.
Рідненька  маленька  людина  –  мій  син,
Моє  сьогодення,  в  майбутнє  дорога.

Губочки  –  вишеньки,  
Очки  –  озерця,  
Ти  –  моя  квіточка,
Радість  для  серця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326850
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Іра Сон

Твоя женщина

Твоя  женщина  знает,  что  значит  -  «ждать»,
Любит  дождь,  и  не  любит  розы.
Ненавидит  обман,  а  ещё,  когда
О  любви  задают  вопросы.

Колобродят  скелеты  в  её  шкафу,
А  на  сердце  саднят  ожоги.
Проживает  она  за  строфой  строфу,
Все  катрены  свои,  все  слоги.

Проникает  незваной  она  в  твой  сон,
Озираясь  вокруг  несмело…
…  А  потом  её  сладкий  финальный  стон
До  утра  будоражит  тело…

И  ещё  ощущая  её  в  себе,
Между  явью  и  сном,  на  грани,
Совершаешь  нелепый,  смешной  побег
Под  родное  крыло  морали.

У  неё  много  дел,  у  неё  есть  Он  –
Идеальный,  но  нелюбимый.
Хоть  супружеский  долг  для  неё  -  закон;
Обнимает,  но  смотрит  мимо,

Не  желая,  но  зная:  она  –  слабей…
Уступая  ему  к  рассвету,
Ненасытно  и  яростно  мстит  тебе,
Ненавидя  себя  за  это…

А  когда  её  выдержке  выйдет  срок,
Украдёт  у  него  «беретту»
И  приставит  к  виску,  и  нажмёт  курок…
…  ненавидя  тебя  за  это…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326953
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


Роман Колесник

82. Білі берези (Стівен Крейн, переклад)

«Я  чув  пісню  беріз  при  заході  сонця  –
Білу  мелодію  у  тиші,
Я  бачив  суперечку  сосон.
На  смерканні
Травинки  пронеслись  повз  мене
Волею  вітру  божества.
Це  все  відчув  я»,  –  мовив  божевільний,  –
«Володіючи  лиш  зором  та  слухом.
А  ти…
Ти  чіпляєш  зелені  окуляри,  щоб  роздивитись  троянди.»

---------------------------------------------------------

The  White  Birches

"I  have  heard  the  sunset  song  of  the  birches
A  white  melody  in  the  silence
I  have  seen  a  quarrel  of  the  pines.
At  nightfall
The  little  grasses  have  rushed  by  me
With  the  wind  men.
These  things  have  I  lived,"  quoth  the  maniac,
"Possessing  only  eyes  and  ears.
But,  you  -
You  don  green  spectacles  before  you  look  at  roses."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326239
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012


Роман Колесник

директор зоопарку

більшості  людей  як  окремих  особистостей  не  існує  –
лиш  біороботи,  керовані  
певним  набором  програм  людського  мурашника,  
якого  пасуть  не  найчистіші  у  всесвіті  сили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325671
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Лиза Муромская

Остров

Ты  слепила  молельный  домик  из  гранёного  бранью  фирна.
Крыша  сделана  из  оскомин  красных  яблок  на  дёснах  мира.
На  лодыжке  –  цепочка  света,  на  запястье  –  кровавый  галстук.
Ты  входила  в  меня  раздетой,  чтобы  заживо  там  остаться.
А  белки  превращались  в  белок  и  под  веками  колесили.
Мне  молочный  сдавался  белым,  как  свобода  сдаётся  силе.
Перекроена  раз  за  разом  механическим  разговором,
как  на  плаху,  я  шла  на  праздник  –  так  добыча  находит  вора.
Ты  под  шепот  шопениады  рисовала  глазастых  кукол.
Как  желание  гасит  надобность,  разморили  небесный  купол
торопливое  любопытство  заглянуть  за  пределы  смерти,
тяга  спрыгнуть  однажды  с  пирса,  но  собой  времена  измерить.
Я  любовно  сложу  ладони  на  холсте.  Манекен  –  как  пристань
для  шаров  наугад  бездонных,  но  в  сортире  закисли  кисти.
Ты  до  рвоты  глотала  имя.  Гнулись  пальцы,  как  иглы  вуду.
Робинзоны  ходили  мимо,  принимая  за  судно  –  блюдо.
Я  проснулась,  наверно,  поздно,  как  язык,  развязала  ставни.
Я  увидела  вечный  остров…  только  остров  необитаем!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325570
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012


hazef

Рождён я от могучего огня…

*  *  *
Рождён  я  от  могучего  огня,
Он  есть  в  моём  зодиакальном  знаке.
Увы,  не  будут  ни  цветы,  ни  злаки
В  жару  и  сушь  кормиться  от  меня.
 
И  ласки  мои  жгучие  кляня,
Свои  не  пустят  дерева  побеги,
Но  путник,  что  мечтает  о  ночлеге,
Он  будет  жаждать  и  искать  меня.

В  задумчивости  угли  вороша,
Он  не  поймёт,  костром  обогреваясь,
Что,  языками  ало  извиваясь,
Танцует  в  том  костре  моя  душа.

Но  лишь  она,  сжираема  огнём,
Сгорит  дотла  –  я  в  муке  тело  выгну
И…  нет,  я  не  умру,  я  не  погибну,
Я  искрой  малой  лягу  под  углём.

Золою  распылюсь  на  километры,
И  путником  усталым  на  заре
Молить  я  буду:
-  Ветра,  ветра,  ветра!
И  повторюсь  в  ещё  одном  костре.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325126
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Весна Мари

Каждому своё.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294111

Словами    б    тихими,    как    снегом    по    земле,-
укрыть    зиянье    ран,    сравнять    провалы    боли.
Покой    остудный    -    перенапряженье    воли,
а    мне    б    уж    пальцев    кончики    -    к    свече    ,погреть    в    тепле.

На    облако    б,    да    в    вату    светлых    грёз,..
чтоб    в    синь    -    глаза!..под    солнце    и    под    луны...
Не    рвать,    не    мучить    в    исступленьи    струны,
не    вздрагивать,    не    прятаться    от    гроз...

Молитве    о    душе    покорно    вторя,
смотреть    в    глаза    звезде    и    не    солгать,
сияние    её    в    себя    вобрать,..отдать...
И    просто    верить,    ни    о    чём    не    споря.



                 Ответ    Арине  Луговской

Мошками    о  стекло    -    мысли.
Будто    не  от    них    заперто.
Смысл    календаря    -    в    числах,
даже    если    часть  их    зАтерта.

Даже    если    боль    выбелить    -
маками    проступит    алыми.
Каждому    своё    выдали    -
и    крестами,    и    покрывалами...́́́́́

Не  переписать  набело.
Круг  очерчен  -платим  дань  памятью.
Все  повестки  у  Петра  табелем  
с  двух  сторон  одной  и  той  паперти.

В  неизбежность  сто  дорог  выстланы
и  кривыми,  и  условным  вектором...
отпустить,  отлюбить,  выстрадать  -
первозданными  вернуть  спектрами.

...Мошками  о  стекло  мысли,
будто  не  от  них  заперто.
В  двух  цветах  календаря  числа.
Даже  если  что-то  затерто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325092
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


Лана Сянська

Калган Ерофеев" ВПРАВА № 137 /ПЕРЕФАРБУЙ ЗАБАРВЛЕННЯ СВІЧАДА…/

Калган  Ерофеев
 ВПРАВА  №  137  /ПЕРЕФАРБУЙ  ЗАБАРВЛЕННЯ  СВІЧАДА…/


перефарбуй  забарвлення  свічада
нехай  зітліє  колір  остогидлий
вовки  ночей  і  присмерків  вовчата
розірвуть  розпанахають  і  згинуть
непевні  силуети  у  тремтінні
у  сновиганні  снів  обостатевих
і  щезнуть  у  знесиленні  три  тіні
дві  ваші  і  якась  іще  без  тебе
схолоне  амальгама  і  розтане
відчуток-відбиття  тієї  ночі
де  вигиналась  полум’ям  ірида
і  відблиски  у  шепоті  востаннє
і  вкрай  короткі  марення  пророчі  
у  шелесті  пелюстки  простирадла
не  відшукаєш  білого  на  білім
лише  червоне  ---  плечі  поздирала
й  несамовить  заснула  у  зімлілім
інфрачервонім  світлі  ефемернім
у  світі  цім  –  безбарвнім  і  завмерлім
...а  книга  забуття  іще  відкрита…

18.07.2010

Калган  Ерофеев
ID 9629
На  сайтi  з 08/04/2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324906
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012


hazef

Вы плюньте…

*    *    *
Вы  плюньте  –  зашипит  сковорода…
Теперь  нарежьте  ломтиками  сердце,
Добавьте  желчи,  белены  и  перца,
Ещё  плесните  горечи  туда…

Готовлю  «блюдо»,  знаю:  всё  не  так,
Увы,  рецепт  к  разлуке  вряд  ли  годен.
Когда  дыханья  и  сердца  не  в  такт,
Любой  порыв  и  краток,  и  бесплоден.

Пусть  монолог  мой  будет  полон  лжи,
Пусть  будет  облегченья  миг  коротким,
Но  на  огонь  пылающей  души,
Поставлю  я  сегодня  сковородку,

И  пусть,  вскипая,  пузырится  боль,
Цветы  огня  разлаписты  и  жарки…
Ах,  почему  расстались  мы  с  тобой?
Ушло  то  лето…
Жалко.  Ох,  как  жалко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324590
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012


ChorusVenti

Ода жабе

"Красота  есть  правда,  правда  -  красота,
-  вот  и  все,  что  вы  знаете  на  земле,  и  все,  что  вам  надлежит  знать".
Д.  Китс



Нежданная,  как  пузырчатая  ваза  
зеленого  ионийского  стекла,
вытесненная  из  сфер  небытия  
непроизвольной  отрыжкой  времени  –
новая  афродита,  порождение  
мастурбических  нептуновых  грез,
в  одночасье  явившая  прибрежному  ветру
все  свои  выпуклости  и  узоры  -
ты  выползла  на  песок,    
потряхивая  жирными  ляжками  и  волоча
мокрый    подрагивающий  живот.
В  ту  же  секунду  в  меня  вперился    
бесстрастный,  чуть  раскосый  взгляд
твоих  темных    глаз,  -
две  вымоченные  в  илистой  жиже  черносливины,    
рассматривающие  странное  двуногое,
склонившееся  в  этот  момент  над  тобой,  
как  некогда  юный    Китс  над    мраморами  
Эльджина.  
 

Так  мы  стояли,  вглядываясь    и  вспоминая  
друг  друга  -  выходцы  из  разных  миров,  
доселе,  как  нам  казалось,
не  пересекавшихся    
и  по  причине  своей  параллельности  
неосуществимых,
но  узнающих  себя  в  другом      
по  радужным  и  стремительным,  
как  хвост  форели,  
сигнальным  огням,
плещущимся    в    глубоководной  мути    
нашего  восприятия,
пока  ты  первая  не  нарушила  это  молчание,
разразившись  чередой  прерывистых
звуков,  пляшущих  
в  твоей  гортани  
ночными  гимнами  аборигенов,  
словно  знаменуя    собой  
начало  новой  эры
освоения  ихтиобразными
наших  сухопутных  ареалов
обитания.
 

Красоте  безразлично,  в  каком  
виде  ей  нам  являться.
Да  и  какое  ей,  собственно,  дело  до
нашего  о  ней  представления!  
К  тому  же,  оно  постоянно  меняется  
и  так  же  быстротечно,  как  слезы  
воды,  стекающие  по  животу  
ее  очередного  обличья  -
будды,  порожденного  самой  природой.  
Прими  же  мои  дифирамбы,  новая  афродита.      
Твои  дряблые  пухлости  уже  были
когда-то  смачно  воспеты  Рембо,
но  у  него  ты  была  еще  человеком.  
С  тех  пор  ты  явно  эволюционировала.
Уже  то,  как  ты  смотришь  на  меня,  -
огромную  потливую  скалу,  попирающую
снисходительное  самомнение  морщин
прибрежного  песка          
своим  раздвоенным  подножием  -
смотришь  без  страха,  
без  удушливого  льстивого  трепета,
говорит  о  твоей  свободе,    
тем  самым  обнаруживая  твое  превосходство  
перед  двуногими;  говорит  о  том,    
что  наши    с  тобой  порывы  –  эквивалентны,    
но  ты  совершеннее,  
и  все  эти  жаркие  и  холодные  месяцы,  
прожитые  без  тебя,
не  стоили  ни  чувств,  ни  подобных
моих  размышлений.  
 

Я  могла  бы    препарировать  тебя
и  поместить  в  какую  –  нибудь  склянку,    
чтобы  ты  навсегда  приняла  там      
позу  восхитительной  недвижности      
бриллианта  в  оправе,        
как  это  часто  делают  двуногие    
в  своем  стремлении  овладеть  красотой
и  заставить  ее  служить  целям,  
оправдывающим  их  мелочное  существование.  
Как  будто  этим  можно  что-то  удержать!
Хотя,  здесь  стоит  признать  одно:  
будь  у  тебя  подобная  форма,
ты  приобрела  бы  больший  авторитет  
в  глазах  времени,  ибо  вещь  долговечнее,  
а  значит,  у  нее  больше  прав  на  союз  с  Безучастным.
Так  или  иначе,  я  и  сама  делаю  сейчас  с  тобой  
нечто  схожее,  ведя  все  эти  разговоры,
а  именно,  пытаюсь  отвоевать  тебя  у  времени
и  продлить  срок  твоего  здесь  -    
столь  неожиданного  своей  случайностью  –  
пребывания.


Вообще,  в  отношении  тебя  
люди  чаще  всего  исходят  
не  из  собственно  понимания,  
а  следуя  мнению  о  том,  что  красиво.  
Отсюда  у  нас,  двуногих,  столько  
так  называемых  «общих  мест».    
Лишь  немногим      
удается  преодолеть    в  себе  
подобную  эстетическую  косность,  -
этим  еще  более  странным  особям,
именуемым    в  общей  массе  сумасшедшими
и  всякими  экзальтированными
личностями.


Но,  как  мысль  о  вещи  предваряет  ее  саму    
и  неограненный,  
со  множеством  сколов  и
трещин  кусок  камня  
содержит  в  себе
всю  совокупность  его  последующих  форм,
каждая  твоя  провонявшая
речным  илом  выпуклость,  
каждая  твоя  бородавка  для  меня
живее  и  бесценнее,
чем  все  имеющиеся  истины,
блещущие  гранями  своих  оправ
в  позавчерашнем  маринаде
вторичности.  
 

Твоя  суть  столь  же  безупречна,  
как  пустота,  дремлющая  внутри
ионийской  вазы,  -
это  лишь  мы  делаем  тебя  
вместилищем  наших  страхов  и  комплексов,
нашего  невежества  и  самодовольного  омерзения  
ко  всему,  что  каким  –  либо  образом  отличается    
от  наших  идеалов  и  эталонов.
Подобная  степень  лживости  к  самим  себе,  
изощренность  ее  средств  –  
наша  отличительная  черта.
Так  что,  моя  дорогая,  
не  питай  иллюзий  на  счет  двуногих.  
В  их  мире    нет  ничего  для  тебя  важного,  -  
рано  или  поздно  сработает  защитный  рефлекс
и  ты  зардеешься  ярким  румянцем    нигилизма.
Впрочем,  быть  может,  он  будет  тебе  и  к  лицу.      
А  пока  -  лучше  пой  свои  дурацкие  песни,  
потрясывай    жирными  ляжками        
и  живи  своей,    ни  от  кого  не  зависимой,
и  потому    подлинной  жизнью,
ибо  только  бесчеловечное        
может  являться
правдой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323122
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 21.03.2012


Роман Колесник

89. Гамір міста (Стівен Крейн, переклад)

Промінь  сонця  на  хмурій  бурій  стіні,  
Звична  блакить  забутого  неба.
Потужний  гімн  до  Бога,
Пісня  суперечок  і  плачів,
Гуркіт  коліс,  цокіт  копит,  бубонців  передзвін,
Вітання,  прощання,  любовні  стогнання,  останні  зітхання,
Вигуки  радості,  дурості,  лютості,  відчаю,
Незбагненні  балачки  тварин,
Наспіви  квітів,
Крики  ранених  дерев,
Безглузде  кудкудакання  курей  та  людей  –
Це  багатоголосе  збіговисько  під  зорями  молить:
«О  Боже,  спаси  нас!»

--------------------------------------------

The  Noise  of  the  City

A  slant  of  sun  on  dull  brown  walls
A  forgotten  sky  of  bashful  blue.
Toward  God  a  mighty  hymn
A  song  of  collisions  and  cries
Rumbling  wheels,  hoof-beats,  bells,
Welcomes,  farewells,  love-calls,  final  moans,
Voices  of  joy,  idiocy,  warning,  despair,
The  unknown  appeals  of  brutes,
The  chanting  of  flowers
The  screams  of  cut  trees,
The  senseless  babble  of  hens  and  wise  men  -
A  clutteres  incoherency  that  says  at  the  stars:
"Oh,  God,  save  us."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323610
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012


Роман Колесник

92. «Успішний чоловік пропер себе» (Стівен Крейн, переклад)

Успішний  чоловік  пропер  себе
Крізь  води  літ.
Помилками  просякши,
Кривавими  помилками.
Переситившись  перемогами  над  слабшими,
Він  –  статуя  достатку  на  узбережжі  грошових  потоків.
Розплачуючись  кістками  дурнів,
Купує  шовкові  знамена,
Його  переможним  ликом  розписані.
Розплачуючись  скальпами  мудреців,
Купує  ближніх  поклони  щоденні.
Пофарбована  кістковим  мозком,
Зіткана  із  м’язових  тканин
Ковдра  для  його  блаженних  снів.
У  личині  святої  простоти,
Розкриває  рецепти  свої  тупій  юрбі:
«Ось  так  я  виграв,  так  пробився…»
Самовдоволений,  усміхнений,
На  фундаменті  з  мерців
На  колоні  з  черепів  стоїть  він,
Зізнаючись,  як  немовлят  гнобив.
Веселий,  товстий,  спітнілий,
Промову  виголошує  свою  у  святій  простоті  –
Сама  невинність!

------------------------------------------------------

The  successful  man  has  thrust  himself
Through  the  water  of  the  years,
Reeking  wet  with  mistakes,
Bloody  mistakes;
Slimed  with  victories  over  the  lesser
A  figure  thankful  on  the  shore  of  money.
Then,  with  the  bones  of  fools
He  buys  silken  banners
Limned  with  his  triumphant  face,
With  the  skins  of  wise  men
He  buys  the  trivial  bows  of  all.
Flesh  painted  with  marrow
Contributes  a  coverlet
A  coverlet  for  his  contented  slumber
In  guiltless  ignorance,  in  ignorant  guilt
He  delivers  his  secrets  to  the  riven  multitude.
"Thus  I  defended:  Thus  I  wrought."
Complacent,  smiling
He  stands  heavily  on  the  dead.
Erect  on  a  pillar  of  skulls
He  declaims  his  trampling  of  babes;
Smirking,  fat,  dripping
He  makes  his  speech  in  guiltless  ignorance,
Innocence.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322976
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


Юхниця Євген

Як за світи уявні печемо́сь

Не  чіпаним  лишилось  простирадло.
На  стільчиках  заснулось,  кухня,  рань...
Хіба  ми  в  силах  світ  наш  –  досконало
Квітчати  в  ясних  дозах  піклувань?

...Так,  зрозумів,  коли  ми  –  не  за  себе,
А  за  світи  уявні  печемо́сь  –
Прощальний,  спогадальничий  молебень
По  нас  почав  отець-анабіоз...

16.03.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322344
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012


Лана Сянська

Калган Ерофеев "ФОТКА НА ЗГАДКУ"

найплинна  ніч  і  день  як  вічність
і  червень  в  черевці  жука
в  якого  крильця    -  блискавичність  
ні  наздогнать  ні  відшукать
той  тьмяний  слід  коротконочий
на  всохлій  вигону  росі
і  домовинно-трунні  ночви
де  лиш  метелики-мерці
закарбувалася  світлина
у  підсвідомість  –  у  бурштин
кульгава  ніч  короткоплинна
і  ритм  оцей  –  лиш  ти-лиш  ти

коли  це  все?..  кружляння  колом
з  років  в  роки-з  років  в  роки
на  посміх  з  «ніде»  до  «ніколи»…
чорніють  фотки  як  круки
ні!  не  пожовклі  а  лиш  чорні
(фотограф  певно  перебрав)
шопенні  вже  –  колись  мажорні
спливають  звуки  з-під  ребра
з-під  шостого  де  щось  рожеве
співало  тріпалось  жило…
рожеве  зсохлося  в  іржаве
минулось-загуло-пройшло

у  ночі  дихання  коротке
тим  пак  у  червня  при  кінці
й  похапливо  хапаєш  ротом
мить  –  як  синиця  у  руці
пітьма  і  темрява  і  морок
то  друзі  плівки  забуття…

а  сонце  –  найлютіший  ворог
фотографічного  буття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321663
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012


Роман Колесник

101. Пісня ліхтариків (Стівен Крейн, переклад)

Кожен  найменший  відблиск  голосом  був  –
Світлоносним  голосом  –
В  мелодіях  червоних,  фіолетових,  зелених,  золотих.
Хор  кольорів  пісні  по  водній  гладі  розілляв.
Жодна  тінь  чудна  листка  уже  не  колихалась,
На  пагорбах  наспіви  сосон  замовкли,
Вечором  синім  прокотився  тиші  потоп,
Коли  хор  кольорів  пісні  по  водній  гладі  розілляв  –
Мелодії  червоні,  фіолетові,  зелені,  золоті.

Маленькі  осяйні  гальки  камінці,
Розсипані  на  темній  вечоровій  площині,
Співають  балади  чарівні  про  Бога,
Про  вічність  і  душі  спочинок.
Маленькі  янголята,  маленькі  духи  святі,
Безсумнівна  щирість  ваших  гімнів,
Коли  чудесний  хор  пісні  по  водній  гладі  розливає  –
Мелодії  червоні,  фіолетові,  зелені,  золоті.

-----------------------------------------------------

The  Lantern  Song

Each  small  gleam  was  a  voice
-  A  lantern  voice  -
In  little  songs  of  carmine,  violet,  green,  gold.
A  chorus  of  colors  came  over  the  water;
The  wondrous  leaf  shadow  no  longer  wavered,
No  pines  crooned  on  the  hills
The  blue  night  was  elsewhere  a  silence
When  the  chorus  of  colors  came  over  the  water,
Little  songs  of  carmine,  violet,  green,  gold.

Small  glowing  pebbles
Thrown  on  the  dark  plane  of  evening
Sing  good  ballads  of  God
And  eternity,  with  soul's  rest.
Little  priests,  little  holy  fathers
None  can  doubt  the  truth  of  your  hymning
When  the  marvellous  chorus  comes  over  the  water
Songs  of  carmine,  violet,  green,  gold.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320849
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Оксютка

З метелика в лялечку

"Я  подумаю"-так  завжди  кажеш  ти  кожному  з  тих,
Хто  так  чи  інак  зазіхає  на  твою  безмежну  свободу.
Потім-тихо  зникаєш.Безслідно.І  справа  не  в  них,
А  в  тихій  ненависті  до  усього  чоловічого  роду.

Бо  сталося  так.Ти  вже  не  той  легковажний  метелик,
Що  раз  пораз  підпалює  крила  тонесенькі  до  вогню.
Вони  надто  крихкі  для  пригод  небезпечно-веселих,
І  вогонь  тепер  палить  не  їх,а  зранену  душу  твою.

З  метелика  в  лялечку.Сховатись  у  кокон  від  світу.
Приховати  всі  зайві  емоції.Вбити  усі  почуття.
Аж  допоки  у  душу  твою  не  повернеться  літо.
Аж  доки  відродишся  ще  раз  до  нової  любові  й  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320707
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ВІДДАНІСТЬ

Оригінал  -  Hurts  -  Devotion

За  мотивами

**************************


[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]
У  серці  кожної  людини
жадання  є,  немов  би  уві  сні  -
Таке  зі  мною  нині,
і  я  такий  же,  як  усі.

Коли  любов  зникає,
А  пристрасть  тіло  обпікає,
Чи  можу  втриматися  я?
Твій  влив  такий  потужний  -
Мені  ти  допоможеш  бути  мужнім!

[Приспів:]
Відданість,  врятуй  мене!
І  поведи  мене  до  раю,
Спокусу  я  переживу,
Повір  мені,  благаю  –
Тобі  я  вірність  збережу!

[Kylie  Minogue:]
Пробач,  що  в  мріях  обіймаю
Слова  кохання  промовляю  уві  сні...

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]
Так  соромно  мені  ...

[Kylie  Minogue:]
Але  тебе  немає  зараз  поряд,
сум'яття  затуманює  мій  погляд...

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]
Яку  стежину  вибрати  –  не  знаю,
Але  я  мушу  сподіватися,
Ти  допоможеш  опиратися  ...

[Приспів:]
Відданість,  врятуй  мене!
І  поведи  мене  до  раю,
Спокусу  я  переживу,
Повір  мені,  благаю  –
Тобі  я  вірність  збережу!.

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]
Безмежна  відданість  у  слові...
Я  –  вічний  раб  в  полоні  у  любові,
Вже  стільки  раз  я  помилявся,
Тебе  кохав,  не  відмовлявся...
Так  хочу  зазирнути  в  двері  раю  -
Врятуй  мене,  благаю!

***********************************

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]
Inside  the  heart  of  every  man  
There  is  a  lust  you  understand  
And  I'm  just  the  same  

When  all  the  love  has  gone  away  
And  passion  stares  me  in  the  face  
Could  I  walk  away?  
Here's  hoping  
You'll  help  me  to  be  brave.  

[Chorus:]  
Devotion  save  me  now  
I  don't  wanna  stray  from  the  hallowed  ground  
I'll  turn  temptation  down  
I'm  asking  you  to  take  me  
to  safety  this  time  

[Kylie  Minogue:]  
Forgive  my  thoughts  when  I'm  asleep  
Forgive  these  words  I'm  yet  to  speak  

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]  
I  feel  so  ashamed  

[Kylie  Minogue:]  
Right  now  you  seem  so  far  away  
So  much  confusion  clouds  my  mind  

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]  
And  I  don't  know  which  path  to  take  
Here's  hoping  
You'll  help  me  to  resist.  

[Chorus:]  
Devotion  save  me  now  
I  don't  wanna  stray  from  the  hallowed  ground  
I'll  turn  temptation  down  
I'm  asking  you  to  take  me  to  safety  this  time  

[Theo  Hutchcraft  (Hurts):]  
Devotion,  Devotion...  
I'm  a  slave  unto  the  mercy  of  your  love  
For  so  long,  I've  been  so  wrong  
I  could  never  live  without  you.  
Devotion,  Devotion...  
Take  me  to  safety

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320756
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012


Роман Колесник

канонічний гламур

"Бог"  давно  став  торговим  брендом,
відфотошопленим  до  невпізнання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320097
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012


Інга Хухра

Крокуси (присв. О. М. )

Оксамитовий  спокій.
Вранішнє  сонце  купається  в  чашці  гарячої  кави.
Ледь  прикриті  жалюзі.  
Сонячні  зайчики  бігають  твоїм  неголеним  обличчям.
Щойно  розплющив  оченята.
Мій  смарагдовий  рай.
Новонароджений  пустун  березень  зиркає  в  душу.
За  вікном  сльота.  
Клапоті  лютневого  снігу  топляться,  мов  згущене  молоко.
Незабаром  зацвітуть  крокуси.
Заквітчаю  ними  сильне  тіло  молодого  бога.
Коханець  леді  Чаттерлей.
Сандаловими  пахощами  втиратиму  в  твої  груди  свої  цілунки.
Прикрашу  миртом  біляве  волосся.
Намагаюся  сягнути  рукою  ореольного  відблиску  душі.
Ти  поряд.
А  незабаром  зацвітуть  крокуси.
Вінком  у  серці.
Твоєму.
Моєму.
Нашому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318209
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 07.03.2012


Biryuza

***

вії-сороконіжки,
залякана  трішки.
все  ще  малює  присвяти
й  вчиться  без  темряви  спати.
трохи  сліпа,
апатійна,
креслить  на  аркушах  війни.
зброю  складає  тремтливо,
юна  й  образливо-сива.
поглядом  створює-
нищить,
падає  в  крайнощі
й  нижче.
потім  підводиться,  клята,-
як  ще  її  величати?
бачить  себе  в  груді  преси,
мій  майже  мертвий  агресор.
камінь  з  душі  і  на  спини,
 взяти  б  чийсь  спогад  на  кпини,-
знаєш,  це  я...
 трохи  винна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319402
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Роман Колесник

світає

світає.
мул  тьми  осідає  
на  покруч  дерев
згустками  янголів  чорних  –
здіймає  хвиля  сонячна
каркання  молитов  
крилатих  зародків  ночі.
зі  сходу  обрію  
мільярди  рук  тягнуться  –
обмацуючи  Землю,
сліпий  мандрує  на  захід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311695
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2012


Олександр ПЕЧОРА

ГІРКИЙ ІНТИМНИЙ ТРИПТИХ

1.

Говорила  за  вечерею:
–  Залишайся  назавждИ.

Місяці  летіли  чергою.
–  Жди.

2.

–  Прилітай.
Ти  знов  наснилася.

Глянула,  чи  спить  малий.
На  півслові  зупинилася:
–  Прий…

3.

Через  роки  привіталися.
Сивий  дим.  Гірка  журба.
Непосида  пригорталася:
–  Ба-а.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319088
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012


Тереза Абіс

МИГДАЛЬ

Ментальне  почуття  кохання
Зникає  між  захопленими
Проміжками  щастя.
Мигдальне  печиво
Згорає  крихтами
На  твоїх  губах.
Золотисте,  сухе
Тісто
Пахне  твоєю  мораллю,
Смакує  твоїми  принципами,
Що  не  припиняють  свого  існування
Завдяки  солодким  метафорам,
Які  зготовані  на  твоїй
Крові.
Я  вип’ю  те  варево,
І  осиплюсь  непотребом
На  ґринджоли  з  бамбуку
У  теплих  краях,
Де  сонце  сходить.
Вже  опівдні
Я  оближу
Твої  нектарно-квітчасті
Губи,
Зроблені  не  на  лавочках
В  Китаї,
А  на  берегах
Шрі-Ланки,
Бо  я  знаю  –
Ти  не  підробка,
І  «Perfect»  у  тебе
Без  дірочок,
Вони  теж  бездоганні,
Як  і  все,  до
Чого  ти  торкаєшся.
Твій  порух  –
Моє  волосся  падає
Тобі  на  груди.
Мій  порух  –
Твоя  рука  проводить
По  тендітності  спини,
І  з  цього  моменту
Я  теж  ідеальна,
Неначе  Семірамідин
Богемний  сад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318547
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2012


Роман Колесник

115. «Гола жінка й мертвий карлик» (Стівен Крейн, переклад)

Гола  жінка  й  мертвий  карлик  –
Розкіш  і  презирство.
Бідний  карлику!
Ти  правив  з  дурними  царями,
Вмирав  під  бубонців  й  бокалів  брязкіт,
З  останнім  жартом  відчайдушним.
Однак  і  до,  і  після  тебе
Існує  вічний  блазень  –
Вічний  блазень  –
Гола  жінка.

-------------------------------------

A  naked  woman  and  a  dead  dwarf;
Wealth  and  indifference.
Poor  dwarf!
Reigning  with  foolish  kings
And  dying  mid  bells  and  wine
Ending  with  a  desperate  comic  palaver
While  before  thee  and  after  thee
Endures  the  eternal  clown  -
-  The  eternal  clown  -
A  naked  woman.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317465
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012


Ліоліна

Беременность

Я  ношу  плод  и  не  знаю,  как  его  назвать.
А,  вспомнила,  кто  во  мне  сидит,  это  –  Поэт.

Он,  бывает,  сидит  тихонечко,
Закрыв  рот,  и  не  пищит.
И  тогда  у  меня  не  болит  живот
И  не  колотится  сердце.
А  то  как  даст  ногой  под  печень  –
Сразу  понимаешь,
Что  ему  срочно  нужно  уделить  внимание.
Иногда  он  корчит  страшные  рожи,
И  тогда  ручка  скручивается  в  узел
На  побледневшей  бумаге.
А  то  сядет  на  шею,  свесив  ноги,
Гогоча  ехидно  и  ругаясь,
Потому  что  я  иду  за  хлебом!
А  у  меня  в  кармане  две  гривни.  И  все.
Зачем  же  мне  в  хлебном  ручка  и  блокнот?
А  по  ночам  берет  меня  за  шею  
И  трясет-трясет,  пока
Душа  моя  не  выскочит  
И  не  плюхнется  на  бумагу.
А  утром  плачу  и  думаю  –
Схожу  завтра  на  УЗИ  и  МРТ,

Пусть  скажут,  -  где  он  там  сидит,
Негодник?


фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317850
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012


gala.vita

Моя любов німа

Моститься  лагідний  промінь
На  моє  підвіконня.
Весна?!
Гукають  до  тебе  мої  думки…
Безсоння…

Зійшли  нанівець  любовні  послання  -
На  світі  білих  нестача  полотен.
Малюю  твої  вуста  у  себе  на  долоні,
Малюю  очі,  чоло,  волосся,  скроні…
Цілую…
Липнуть  думки,  мов  медом  змащені  млинці…

Кружляють    за  площиною  скла,
Тендітні  тонконогі    балерини
Білі,
Пірнають  у  кишені  димарів
І  мовчазних  ротів  кватирок
Грітись.
Ненадовго…
Ховається  в  шухлядку  щастя.

Пірнаю  в  глибину  безмежжя,
У  відстань  між  твоїм  вікном  і  моїм  сном,
У  близькість  миті  першого  цілунку.
Торкаюсь  -  
Струмом  обпікає  плоть.
Запалені  думки  
тобою,
Вже  марю,
Твоє  ім’я  вигукую  крізь  ополонку  часу,
Рибиною  скидаючись  над  світом.
Берег    близько...
Сухий  язик
Вшкрябнув  несміло  піднебіння.
Подрібнений  на  літери  шматочок  почуття
приблудою  залишився  мовчати.
Німа…
Моя  любов  німа.
…тремчу.
Малюю  пучками  гарячих  пальців
Звабливий  вигин  твоїх  вуст…
Цілую…

27.02.2012р.
(муз  оформлення:  Maksim  Mrvica  -  Hana's  Eyes(The  Piano  Player))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317233
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


oath

глупости

бешено,  бешено  сердце  стучит.  и  вот.
с  грохотом  сердце  упало  ко  мне  в  живот
и  расцвело  там.  "родить  бы  тебе  дитя,
робкую  девочку"  -  я  говорю,  шутя  -
"робкую  девочку"...
                                                     пей,  кареглазый,  пей!
миру  пока  что  не  нужно  твоих  детей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317168
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Лана Сянська

місто жило …

Дощ  лютневий  стікав  по  вилицях
В  цю  неділю  місто  жило
Чеканням  прощань  і  прощень
Так  сумно  нестерпно  на  вулиці
Під  небом  наче  сіре  сукно
Дерева  схожі  на  мощі

Сивий  голуб  шукав  зернятко
Бездомний  просив  на  хліб
Готувалось  кохання  на  постриг
А  хтось  підраховував  статки
До  весни  бракувало  трьох  діб

…Спалити  б  сміття  і  мотлох

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316973
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


oath

о бабьем счастье называется)

мне  нужен  красивый  дом,хороший  автомобиль,
мне  нужно,  чтоб  зверь  ручной  без  края  меня  любил.

чтоб  лбом  поднимал  ладонь,  не  ведал  за  мной  вины,
чтоб    если  вокруг  огонь,  не  жался  к  ногам,  не  выл.

я  справлюсь:  построю  дом,карьеру,  налажу  быт,
но  где  же  ты  зверь  лесной,  придешь  ли  меня  любить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315522
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 23.02.2012


Лана Сянська

Агглюцинация моих галлюцинаций (голос)

Стены  куба  моего  ПМЖ  сожмутся,  превращая  его  в  самую  узкую  нишу,  плотность  ночи  превысит  полночь  до  ультра-лунности…  и  шторы  сбросят  на  пол  любимые  мной  узоры,  ты  разорвешь  тишину,  начиная  словами:  «Видишь  ли…»  Голышом    интуиция  в  угол  забьется  от  предчувствия:  «скоро»…  Я  холст  загрунтую  раствором  хлораминовой  жидкости,  при    этом  она  будет  самой  большой  концентрации,  чтоб  на  нем  рисовать  рваные  и  непременно  глубокие  раны,  все  проделаю  правильно,  разрывая  спектральный  анализ    голоса  с  оттенком  охриплости  …  «Видишь  ли…»  Это  реакция  на  отекшие  голосовые    мембраны…  Не    отдам  этот  холст  холодному  предрассветному  городу,  и  никто  никогда  не  узнает,  что  на  нем  нарисовано,  время  сняв  с  ручника  я    уеду    в  самый  далекий  загород  ,  и  шпалеры  с    карнизами,  и  безузорные  шторы  –  сожгу…  в  своем  мире  безалаберном  холст  оставив  с  нарисованным  «Видишь  ли…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316144
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 23.02.2012


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

Диалоги…++++++++

Потустороннему  на  "Лунные  тени  деревьев".

Легкая  паутина
липовых  хрупких  веток
сетью  ажурных  морщинок
кажется  в  лунном  свете.
Призрачно  облаками-
мыслями  набегая,
выстраданно  стихами-
вязями  собираясь,
сны  пробегают  тенью
в  мертвенно-бледной  ночи,
преображаясь  в  звенья
чьих-то  былых  пророчеств

Потустороннему

У  каждого  из  нас  своя  стезя,
свой  друг  и  враг,  свой  крест  и  озаренье.
Мы  ,как  по  брайлю  пальцали  скользя,
плетёмся  в  ожиданьи  и  сомненьи...
Крест  каждого,будь  мал  он  ,  будь  велик,
сгибает  плечи  и  лицо  печалит.
Но  есть  рука,  когда  молчит  язык,
чтоб  выплеснуть,  что  вслух  не  прокричали.
     .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .

Строчек    моих    лазурь
Молча    огню    предашь..
                 Груздева

Там,  наверху,  архив.И  не  достать  огню.
Ночью  камин  красив,  я  и  сама  люблю...
Рукописи  горят  как  и  душа  горит,
как  на  небес  полях  росчерком  -  метеорит.
Строчки  не  наша  блажь,кто  там  сказал,  что  дурь?
Это  в  корабль  бумажный  сыплется  слов  лазурь.

   .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
J.Serg

Крыши  сосульками  грозно  ощерились  -
Солнце  с  морозом  тянули  канат.
Так  раздражающе  Зиму  капели
звонким  весельем  бомбят!


Апрельскому  на  "благовестное"

Прыжок  в  счастье.Салют  в  небо.
Верлибр  песней  капель  строчит.
Душе  драйв,  как  эффект  плацебо!
Пусть  холодом  дышат  пока  ночи.
И  льды  не  страшны  -  скоро  рухнут  стены,
и  солнце  палИт,  словно  гром  оркестров!
Прыжок  в  счастье!  Салют  небу!
И  песня  ручья  как  нельзя  к  месту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315451
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Тетяна Луківська

Не вини

Стинає  ніч  у  надвечір’ї  гаму
 І  розсипає  в  кольорові  сни.
Тебе  любити  я  не  перестану.
Моєї  в  тім,  повір,  нема  вини.
Твоя  любов  -    уламками  каміння,
Моя  ж  не    хоче  із  душі  іти.                
 У  спогадах  ота  пора  осіння,            
Хоч  де-коли  до  неї  забреди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 21.02.2012


Мила Машнова

Письмо другу

Ты  прости  меня,что  я,
Как  последняя  свинья,
Пишу  письма  очень  редко,
Мы  ведь,всё-таки,друзья!

На  работе-кавардак!
Сократили.Ну  и  так
Надо  мне,  лентяйке  глупой!
Безработица-не  рак.

О  семье  писать  устала:
Как  обычно,рано  встала,
Кофе  с  мужем  попила,
Закусивши  удила.

А  любви  все  нет  и  нет,
Не  спасает  интернет,
Я  хочу  большой  и  чистой...
Но,видать,стоит  запрет.

Рифма  стала  прозябать-
Чисто-девственна  тетрадь,
Мало  слов  в  моем  запасе,
Разучилась  я  писать!

Мир  мечтаю  посмотреть,
Сколько  Харьковом  "болеть"?
Я  устала  отдаленно
По  Парижу  ,в  муках,  тлеть!

Ну  а  ты  как?  Как  дела?
Я  такая  как  была-
Говорю  без  перебоя,
Жаль,приехать  не  смогла...


08.02.2012г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312268
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 20.02.2012


ara

р. и. о.

Уйдите  в  свои  башни,
Уйдите  в  свои  кельи,
Скупите  в  магазинах
Снотворную  еду,
Тогда  без  перегрева,
Без  всякой  малярии,
Узнаете  вы  точно
Что  жизнь  -  как  какаду.
Играет  и  полощет
Всем  первобытным  стягом,
Без  прав  за  руль  садиться
И  ночью  по  Тверской,
Как  самка  вертихвостит,
На  деле  выбирая
Какой  самец  точнее
Прикинется  горой.

Или  сезонно  грезит
О  царствии  небесном,
Яиц  сплодивши  груды,
Да  их  же  -  в  оливье,
Нет-нет,  всё  по  закону,
И  даже  по  буклету,
Но  как-то  всё  мерцает
То  в  небе,  то  в  себе.
Вы  не  хотите  в  башни?
Вам  надоели  кельи?
Или  бельё  ночное
То  жмёт,  а  то  в  тоску?
Прекрасно  -  поменяйте
Местами  ваши  вешки,
И  точно  вы  узрите
Что  жизнь  -  как  какаду.


25.01.12.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310685
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Biryuza

перенесення уваги

перенесення  уваги  на  обпльовані  стяги,
праву  руку  на  серце,  
звичайні  рефлекси  
звичайних  нарцисів-патріотів.
ще  не  вмерла,
ще  лише  репетиція,-
на  рахунок  ТРИ.
один...  озеро  сріблясте,
два...  де  б  вкрасти  
чуже  відображення.
два  з  половиною...
нудно  бути  людиною.
хто  кому  вовк?
три...
замовк...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315498
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012


Al Panteliat

Обращение

все  что  мы  знаем  друг  о  друге
не  уместится  ни  в  одну  память
и  ни  в  одно  прошлое
мы  ждем  друг  друга  
и  тень  наша  растет
мы  остаемся  между  нами
и  слова  наши  
становятся  мерой  расстояния
и  расстояние  значит
не  больше  слов
нами  воссозданных
и  ближе  только
мы
и  нет
никого  
ближе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315255
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Кадет

«В огороде бузина…»

Ещё  по  вечерам  мерцают  свечи,
Не  до  конца  склонилась  голова…
Ещё  зима  не  опустила  плечи
И  есть  в  запасе  нужные  слова…

Настырничает  тёплый  южный  ветер
И  гонит  прочь  тоску  и  холода…
Обманывает  задушевный  вечер,
Что  горе  -  это,  в  общем,  не  беда…

Вдали  слышны  любимые  аккорды,
И  «чаша  жизни»  иногда  полна…
Но  тычется  луна  лукавой  мордой
Нахально  в  перекрестие  окна…

Под  натиском  весенних  полноводий
Не  устоять  красавице-зиме…
И  на  моём  унылом  огороде  
Найдётся  место  новой  бузине…

февраль  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315231
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Мазур Наталя

*Я приснюсь тобі

В  час,  коли  всерйоз
Затріщить  мороз,
Загудуть  вітри  грізним  клекотом,
Захурделить  ніч
Снігом  навсібіч  -  
Я  приснюсь  тобі  тихим  шепотом.

В  час,  коли  зима
Майже  крадькома,
Закує  вікно  срібним  помахом,
І  захочеш  ти
Краплю  теплоти  -  
Я  приснюсь  тобі  ніжним  подихом.

В  час,  коли  тобі
Важко  у  журбі,
Бо  без  мене  ти,  як  з  одним  крилом.
Якщо  ось  в  цю  мить
Серденько  щемить  -  
Я  приснюсь  тобі  добрим  Янголом.


9-10.02.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315209
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Лана Сянська

не кантовать…

Запомнится    ночь  и  вокзал  бритвоподобными  рельсами,
Из  всех  ожиданий  –  покинутый    зал.  Не  пахло  людьми  и  утром,
Время  точной  погоды:  «ноль…»,  остолбеневший    по  цельсию...
На  хранение  оставляла  багаж,  нацарапав  на  нем:  «Брутто».

Демисезонное,    как-бы  пальто,  стало  в  три  раза  больше,
Тело  тоже  усыхается  болью…  Это  заметят  при  свете,
Хоть  бы  встретился  пес,  или  даже    злая  собака…  Боже,-
Не  хочу  ни  о  чем  жалеть…  Не  жальте  меня…  я  почти  ветер…

В  собрании  полном  моих  приключений  с  «лавэ»  передоз,
Это  мнение  скромно-особое  не  удастся  конфисковать,
Все  при  мне,  пропустите,  -    у    меня  влажный    холодный    нос,
Мое  место  в  багажном  отсеке…  Но  не  надо,  прошу,  кантовать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315194
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Ольга Ратинська

Вулканизация

Когда  ты  проникаешь  в  эти  сферы  
вулканизируя  лучами  атмоклимат  
богом  огня...
баланс  молчит  гармония  царит  
в  природе  закричал  примат  
"останови!  земля  горит"  
а  мне  хотелось  бы  всё  взять  
зарисовать...остановить...  
тебя...я  попыталась  бы
для  ГОСТа  разве
для  порядка  
порядочность  туда...да  не  туда  налево  
но  мне  не  дотянуть  в  глубинке  ком  
меня  поймёт  кто...может  гном  
он  знает  все  мои  картины  
огнём  убью  я  все  токсины  
в  другие  степи  мне  не  плыть  
лавина  тает  по  весне  
я  наблюдательна  
коты  давно  у  стрелок  
значит  весна...значит  расстаю  
и  ты  бурли  не  слушай  их  
тепла  нам  хватит  на  двоих  
бурли  шипи  вулкан  мой  стратосфера  
процес  остановить...всё  не  сгорит
технолог  дремлет  он  не  спит...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315213
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Biryuza

усім

милуйся  сміттєвими  звалищами  і  густими  вогнями
замиленими  оченятами  кліпай  наївно,
тримай  спину  рівно  
коли  зупиняєш  блискучі  автівки
й  тоді  коли  скалишся  щиро  усім,
немов  на  арені  цирку...

ти  прокидаєшся  в  шлунку  своєї  зірки,
тієї,  що  шлях  твій  повинна  робити  світлим.
ти  бачиш  як  юні  і  вільні  ковтають  омани  літри,
а  потім  лаштують  на  чесність  тобі  перевірки.
ти  надто  для  себе  чужа  і  тобі  не  спиться,
вдягаєш  власне  ім'я,
коротшу  за  пам'ять  спідницю
й  прямуєш  вздовж  лінії  лісу,-
подряпана  і  зашкарубла
та  все  ще  актриса.
 тримаєш  донорські  сни  в  опустілих  легенях,
усе  видихаєш  ментолові  усміхи,
мантри  священні.
і  в  пошуках  завше  вивчаєш  старі  афоризми
щоб  влучно  жбурляти  їх  в  стіни
чужої  харизми...
та  перш  ніж  заснути  малюєш  обскубані  крила,
рахуючи  поспіхом  кількість  психічних  відхилень.

і  можна  б  дивитись  це  шоу  без  дивної  втіхи,
горіхи  чекання  як  вже  пограбовані  мушлі.
м'якушні  бажання,  інтриги  й  потоптані  фіги
і  кожен  хто  все  ще  сміється  -
загубленомужній.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315220
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012