Епіграф
Що таке війна? Моє покоління цього не знає. Тай краще б цього не знати…
Коли я спитала про це свою стареньку бабусю, вона мені довго розповідала про війну, про ті страхіття, що вони пережили. А коли бабуся закінчила свою розповідь, її очі були всі в сльозах. Плакала і я. І я зрозуміла яке це велике горе - пережити таке. Я почала заспокоювати свою стареньку бабусю. Витерла їй сльози. А згодом у мене з’явився такий вірш.- «Війна».
Війна
Що таке війна, не знаєм ми,
Ніколи б нам цього не знати.
Нам бабусі розповіли,
Що вони тоді пережили.
В минулому столітті
Там, де заходить сонце і наступає ніч,
Проснувся «звір», й ошкірившись зубами
Посунувся на нас, на мою маму.
Яка ще не родилась, і на мене,
На дідуся й бабусю, корівку Квіту,
На ясне сонце в небі синім.
Чоботом топтав дозріле жито,
Давив бронею волошки в полі,
Зламав берізку, і тополю.
Споганив «гад» всю нашу долю –
«Звір» вирвався на волю…
Згасло сонце, настала ніч…
Горять ліси, міста і села
І почалась жорстока січ…
За свою волю, за оселю.
Але не всі померли, піднялися люди.
Нащадки скіфів і слов’ян,
Ворога знищували всюди,
Давили гадів, як могли,
І врешті – решт – перемогли!
Прийшла весна після зими,
Зацвіли садки, запахли квіти –
Не всі вернулися з тії війни,
Не зразу стали добре жити.
Ще довго ходили ранком
За село, де сходить сонце.
Посивілі юні наші бабусі –
Виглядать батьків, чоловіків, синочків.
«А може ще живі
Повернуться додому?!»
Та тільки спів пташок…
Та гуркіт грому…
Скорбить і плаче небо синє,
А з ним плачемо і ми.
Життя в людини одне – єдине,
Його потрібно берегти
Сидить старенька моя бабуся,
Розповідає про війну.
Я низько в пояс поклонюся
І обережно витру їй сльозу.
Скажу: «Спасибі, моя рідненька,
За те, що «звіра» ви перемогли,
За те, що народилась моя ненька,
За те, що вижити змогли».
День Перемоги - Велике свято!
Цвіте земля, життя радіє.
Героїв будем шанувати,
Завжди на них у нас надія!
Яна Жданова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312639
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012