Сплелися хмари в небокрай…
Палає лоно спорожніле.
Блудниця… Квітне молочай.
Сідає сонце спопеліле.
Ховаєш очі від світила…
В останньому промінні дня
Прощення в донечки просила,
Та не простить привиденя.
Маленька ручка пестить шию,
В обійми проситься дитя.
Рука хірурга труп прикриє
Так злісно вбитого життя…
Топтали квіти сиві коні…
Ти подолала цей поріг…
В куточку плаче привид доні,
Ще ненароджений твій гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281195
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 15.03.2012
А ви пам'ятаєте, як у дитинстві
Горнулись до тата в обійми гарячі?
А усмішку мамину – ніжну, іскристу?
Так щиро серденько раділо дитяче…
Ви знали тоді, що усі колискові –
То мамині вічно недоспані ночі?
Ще стільки приховують ласки й любові
Утомлені батьківські руки робочі…
Напевно, забули?.. Тепер ви дорослі,
Тернистим шляхом в самостійне життя
Сміливо крокуєте, часто – на осліп…
Але ж, зрозумійте, нема вороття!
Нездійснені справи, щоденні турботи,
Кар’єра, покупки, собака, машина…
Та часу бракує, (чи обмаль охоти?)
Щоб зрідка навідати власну родину.
Батьки ж бо не вічні, і поки є змога,
Згадайте про них, бо сім'я – найцінніше,
Що має людина, дарунок від Бога…
Ви згадуйте їх… якомога частіше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321997
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Я в товаристві свій, хоч вже не ті роки,
Іній покрив колись чорняві скроні,
Ріка тече, ще скільки їй текти,
Бо я ж давно в життєвому полоні.
Азарт ще молодий, з думками про ребро,
Залізе в серце, вигнати не можу,
Ще збереглося юності тавро,
Із нього виходу й понині не знаходжу.
Люблю пісні, які колись писав,
І танці , коли поруч молодиці,
І анекдоти, їх я не складав,
Та їх багатством можу погордиться.
В цілому радий, що таке життя,
Що сходить сонце і рясніють роси,
Що маю друзів, є своя сім’я,
І ноги ще по білім світі носять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317882
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Стояли поруч. День спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли.
І раптом поєднались наші тіні,
А душі поєднатись не змогли…
Стояли поруч на краю розлуки.
І на порозі довгої зими.
І раптом поєднались наші руки,
А душі поєднатись не змогли…
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,
А душі поєднатись не змогли…
Гірка образа стала поміж нами.
І тихо гасне полум’я свічі…
Як легко поєднатися тілами,
Як важко поєднати дві душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278363
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 29.02.2012
Ніжний дотик теплих рук,
Поцілунок на прощання…
Я втомився від розлук,
Ти втомилась від чекання…
Поміж нами – білий сніг
І весна зеленокрила…
Я втомився від доріг.
Ти від спогадів втомилась…
Знову сняться тихі сни.
І забуть тебе несила…
Я втомився від весни,
Ти від осені втомилась.
…Я хотів, але не зміг
Пересилити розлуку.
І обручку із доріг
Одягнув на ліву руку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317799
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 27.02.2012
Дебела хата, рублена, кленова.
Покритий ґонтом, почорнілий дах.
У стосах складені соснові дрова,
І дід на призьбі наче сивий птах.
Потре великі мозолясті руки,
Чекає, що навідається хтось.
Припас старий гостинчиків онукам,
бо так в господі з прадіда велось.
Дочка і син живуть аж у столиці,
Провідують. Святами. Так - зрідкА.
Скрипучий журавель біля криниці
Давно заждався рук і молотка.
До міста ж звали - хати не покинув.
Куди ж йому в квартиру три на два?
Відмовив доні і відмовив сину,
Якби ж хоч бабця ще була жива.
Старий Семен закоханий у небо,
Про крила мріяв - ноги підвели,
А ще б пожити, так пожити треба
Стоптати б сімдесяті постоли…
...Семена діда вчора хоронили,
Дочка не приїжджала, ні синок.
На жовтий горбик свіжої могили
Сусіди з квітів заплели вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286220
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 27.02.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 27.02.2012
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 27.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Не гріє сонце рук моїх холодних,
і дощ вчорашній не сховав сльозу.
У тлі думок і слів твоїх солодких,
знов листопад навіює журбу.
Хвилює тиша,і немов прозора,
і попіл вітер миттю розігнав.
Осінні дні-душа моя самотня,
про почуття ти так і не сказав.
Любов одна,та безліч її копій,
фальшивих і наївних сподівань,
та хто навчить приборкувати спокій,
коли втомилось серце від чекань?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316906
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Пронизую мовчанням сонну тишу,
П'ю аж до дна від гіркоти утрати
вже переповнену журбою чашу,
а обітцяла залпом не ковтати.
І часом,повертаючись в минуле,
прокручую із пам'яті моменти,
За серце серед літа зледеніле
в думках Тобі ще зводжу монументи.
Буває й воля іноді зрадлива...
І сила заміняється на слабкість.
Колись я й на хвилину не збагнула б,
що стане незамінна твоя близькість.
Лиш сумніви,буває, ще тривожать,
Роки вже не полегшують стежину,
Щоразу,обітцяючи в останнє-
я знов у мріях в серце твоє лину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316365
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2012
Не вистачить паперу для описання злості..
Вона лише сказала, що з неї уже досить.
Удар по самолюбству розбещеного серця...
Вона лише сказала, що не важливо все це...
Сьогодні все не так... Для неї пишеш прозу.
Не цінував кохання - оціниш свої сльози.
Сьогодні все не так.. Вже не солодкі вишні..
Ти новий екземпляр в колекції колишніх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315926
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 23.02.2012
***
Не остання в твоє́му житті…
Тиха нічка за думкою тою.
А у чаші слова золоті –
Поміж крапель міцного напо́ю.
Блиском знову грайливо на скло
І на стіни чужого повісма.
Вже смако́м на устах відцвіло,
І вже серцю у грудях не тісно...
Попід небо - блакитні дива,
Багряниці п’янкої прощання.
Мить прекрасна, що вже відбула
У твоєму житті… не остання…
(2.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307888
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 18.02.2012
***
Не розпитуй її на світанні:
Чом не спала, ридала півночі?
Припусти: може, ніжне кохання
Обнімати лелійно не хоче?
Може, стежка у темному парку
Ореольно заводить у тіні...
Не гадкуй зазирнути у шпарку
На душі, де печалі осінні.
Якщо хочеш, торкнися зап’ястя,
Або скраю - гарячої щічки.
То й мовчання буває за щастя
Шепотінням сонливої нічки.
І хай зорі ще пнуться збагнути
Суть одвічного вранці згасання,
Не питай, не добризкуй отрути.
Припусти, що то просто кохання...
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314990
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
наповнив хату газом,
пірнувши в ванну,
чиркнув сірника –
вікна-двері розлетілись!
вижив –
очистив хату від чортів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307937
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 18.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2012
Хотіла б я туди - де солов'ї
заколисують небо піснями,
метушАться дзвіночки в траві
і підспівують їм голосами,
Де гойдають дерева вітрИ,
посилаючи горам вітання,
і на кронах їх краплі роси
сповіщають сади про світання.
Де милується вродою гай,
гомонять між собою струмочки,
де хвилює зелений розмай,
заплітаючи з цвіту віночки.
Де хмаринки немов кораблі,
ходять в пошуках свого причалу.
І курличуть в лісах журавлі,
щоб проснулись від того сигналу.
Де бентежить краса та п'янить,
І шляхи без початку і краю,
Я б хотіла туди хоч на мить,
Де земля називається раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313549
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Мечі зблиснули у горі,
В руках затиснуті до болі
І за гріхи мабуть старі,
Два друга стрілись у двобої.
Така вже випала їм доля,
Така богів сувора воля,
Що в купу їх звела обох,
Ділить життя одне на двох.
Разом з дитинства підростали,
Одного дня рабами стали
І в гладіатори їх взяли
В один проклятий день.
Одним богам вони молились,
І сни однакові їм снились.
Таке їм випало життя,
Піти з арени в небуття.
Недоля змусила до бою,
Та серце крається від болю.
Убити друга-земляка,
Не підіймається рука.
Немає вибору,о доле!
Хтось мусить згинути отут.
Трибуни вимагають крові,
Не розрубати рабства пут.
І знов зійшлись,дзвенять мечі.
В очах пітьма,як у ночі.
Не друзі вже,чужі немов
І полилась червона кров.
Впав на коліна друг,схиливсь,
На небо жалібно дививсь.
Скривився від пекельних мук.
Всміхнувсь,меч випустив із рук.
І друг ногою став на друга.
В очах його смертельна туга.
Він присуду трибун чекав
І певно ще надію мав.
Підняв угору меч кривавий,
Життя для друга друг благав,
Та марно.Римлянин лукавий
У землю пальцем показав.
Пробач мій друже-друг сказав.
У очі друга подивився.
Вклякнув,до нього притулився,
Та враз,на меч грудьми упав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314074
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Город размыт оттенками грусти...
В густом тумане запах твоих духов.
Я за ним в след, ну и пусть бы
Ты услышал эхо моих шагов.
Я бы зделала вид что мне прямо,
Что я к цели, а не за тобой.
А мне бы только быть рядом,
Тихо дышать у тебя за спиной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314037
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Просто йди... Я вогнем спалахнула.
Не дивись... Це не твоя біда...
Я тебе зрозуміла, збагнула...
Я - вогонь... Ти не мій... Ти - вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304003
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 13.02.2012
Я – композитор і поет.
Лиш мови рідної не знаю.
Я, замість «ні», говорю «нєт»,
Без нот пісні свої складаю.
Шкільний пройшовши коридор,
Нічого так і не навчився...
Яка ганьба! /Ба... ні – «позор»/ -
На старість неуком зробився.
Що"фа-дієз", що "ля-бемоль" -
Мені однаково: в тумані.
Як правильніше – нуль, чи ноль –
Напружую «мозги» останні.
Де треба «кОму», де – «тире»?..
І «форте» з «п*яно» - темні хащі.
Вірші – римоване пюре,
Пісні – не гірші і не кращі.
Пишу для себе : що болить,
Що гріє душу, що – тривожить...
Пишу, щоб серце звеселить!
А що вже доля наворожить
Моїм пісням, моїм віршам –
Жах забуття, чи щастя жити –
Хай так і буде! - Я – рокам
Дарую право суд чинити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313665
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
Приснилося,
що я тебе беру...
Уся тремтиш,
а я тебе кохаю.
Від пристрасті
Шаленої горю,
До себе
Ще міцніше пригортаю...
Весь у тобі.
Палаю.
А вуста
Злились у довгім,
Пристраснім цілунку...
Я ще ні з ким
Так ніжно не літав.
Я ще ні з ким
Не мав таких
Стосунків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271986
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 12.02.2012
Стежиною життя нелегко підійматись,
Чим вищий злет — болючіше падіння.
Повітря важко аромат терпкий вдихати,
Та бачити осіннього листка тремтіння.
Не виграти той бій взаємного кохання,
Коли майбутнє вже в руках лихої долі.
А десь лебідка,що не може вже літати,
Життя віддала,щоб побути знов на волі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313287
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
На моє віконце сіла птаха,
Мудрими дивилася очима.
Випросила сльози, бідолаха
Ніжними піснями і сумними.
В тих піснях, життя, як одкровення,
Кожен день – дзвіночки водограю.
В них вона бере своє натхнення
І несе в гніздечко, що у гаю.
Бог не дав, цій бідній пташці, діток,
Хоч вона щодня його просила.
Ну навіщо їй краса від квіток,
Як дивитися на них несила!
Я ридала разом із піснями,
За синочка, дякувала Богу.
Захотіла до своєї мами,
До з дитинства рідного порогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313123
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Сьогодні Джул’єта, завтра вигнанка,
Русалка, Марія і протестантка.
Міняються образи, ролі, слова,
Хоча і не справжня, але я жива.
Під шквали овацій, букети троянд
Зароблений перший омріяний гранд.
За виром емоцій, зигзагом доріг
Загублено щастя земний оберіг.
Ніяк не замінить кохання на сцені,
Очі мужчини – покірно-смиренні.
Шепіт на вушко любовно-наївний,
Подих у шийку безмежно чарівний.
Перше штовхання під серцем матусі,
Біль і волання в надмірній потузі.
Ніжне, тоненьке, найперше «У-а»,
Щастя не в сцені, а втім, що жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313120
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Зграї ластівок, схожі на стріли,
Над асфальтною ковдрою площ
В невідомість кудись полетіли,
Сповістивши про смуток і дощ.
Карі очі під дахом зупинки
Із блакитними пересіклись.
Подаровані небом краплинки
Дружелюбно в калюжі злились.
Нас умови звели непогожі
І звичайна розмова пряма.
Ми з тобою прості перехожі,
Більш між нами нічого нема.
Наші плани, думки та ідеї
Зовсім різні, хоч поряд стоїм.
Ти ніколи не будеш моєю,
Я ніколи не буду твоїм.
(08.03.2011.№161)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313118
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Вино в бокалі. Ніч. Ми двоє.
І пристрасті вирують через край.
Палкі обійми, ласки твої -
І я лечу в блаженства рай.
Ти знаєш потаємні струни тіла мого,
Мої бажання, примхи, відчуття.
Лиш ти один даруєш насолоду
Й шаленство дике аж до забуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302790
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 11.02.2012
У всіх людей є щастячко своє -
В когось хвороба тяжка відступила.
А може народилося дитя,
Яке багато років лише снилось.
А хтось зустрів кохання неземне,
Взаємне, щире, довгожданне.
А інший в парі закружляв
В весільнім, ніжнім, легкім вальсі.
В мені щасливий теж вогонь горить
І з вами ним я хочу поділитись.
Я кожному дароую вогник цей,
Щоб душі ваші ним могли зігрітись.
Нехай вогонь цей всім вам принесе
Чого найбільше серце ваше хоче.
І щастя довгожданне вмить прийде,
І серце радісно від того затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312372
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Подивись, я зламалася навпіл,
І не плачу.. Лукаво всміхаюсь.
За болюче минуле і, навіть,
За гріхи ні секунди не каюсь.
І не жаль, що тепер до вподоби
Завдавати усім тільки болю.
Я давно не люблю, та як робот,
Механічно цілуюсь з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312889
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Не шкодую ні за чим так,друже,
Як за тим ,що юність відлетіла,
Не пройти нам ту дорогу вдруге,
Де любов серця заполонила,
Не вернуть стежину в полі жита,
Де пройти - лиш тісно притиснувшись,
Там ромашки,ще росою вмиті,
Нас вітали,соромливо гнувшись.
Вечори в замріянім садочку,
Де рука в руці і ані слова.
Стукають два серця-молоточка,
Не замінить стук пуста розмова.
Так давно було це,але пам"ять
Зберегла все чітко до дрібниці.
Жаль,були й слова,що душу ранять...
З тої вже не питиму криниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312762
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
О мріє брехлива, ти зрадила волі!
Ти знову повірила в диво-міраж!
Він лезом колючим по серцю поволі
Кришталь перетворював в іній-вітраж..
І вже не пройти мені допінг-контролю,
Від тебе свідомість посіріла аж!
Заповнюють розум химери до болю!
О мріє мінлива, це ж тільки міраж..
Навиворіт душу і розпач на волю!
Холодну отруту в розпечену кров!
Невже ти шукала собі таку долю?!
О мріє зрадлива, оце та любов?!
____________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312676
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Дощу краплини створені для хмар...
Буває ними небо тихо плаче.
Я від очей твоїх прийму удар.
Та це для тебе дуже мало значить.
В калюжі відображення твоє
Топтатиму безжально каблуками.
Хтось серце кислотою обіллє...
Допоки ти ховатимешся снами.
Дощу краплини створені для хмар...
Так плаче від розгубленості небо.
Ти влив своєї ртуті в мій нектар...
А я, між іншим, створена для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283593
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 09.02.2012
Люби мене так ніжно, обережно,
Без зайвих слів, без будь-яких думок.
Так відчайдушно й так беззастережно,
Люби, крізь павутиння всіх пліток.
Неначе я пристанище останнє!
Неначе любиш ти в останній раз!
Не треба слів гучних про це кохання,
Не треба обіцянь гучних чи фраз.
Люби, неначе я остання мрія!
Неначе все, що зараз на кону!
До болю, до нестями, безнадійно…
Люби, як я тебе люблю.
І не загадуй наперед надії.
Люби, бо серце ще живе!
Допоки ще воно жевріє,
Допоки я люблю тебе…
Колись ми розминемось випадково.
Як шкода, що ти вічність, а я мить…
Ти не любитимеш уже мабуть нікого.
Та це буде колись. Лише колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312664
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012