Исполняет Yevgen Yevdokymov - http://www.chitalnya.ru/users/yyg/
Братва ушла на небо к Богу
В те девяностые года:
Пройдя нелёгкую дорогу
Пытаясь строить города.
Они тогда все мчались в Ладах
Решать нелёгкие дела:
Где лишь стволы во всех раскладах
Давали кладбищам тела.
От пионеров до могилы -
Свой путь прошли те пацаны.
Ведь в них тогда рождались силы
Катать Союза валуны.
Но не ТТ и не Макаров,
Не даже смазанный Калаш -
Не перебьют больших базаров
И самый тонкий карандаш.
Всё это было для бумаги -
Для мелкой подписи на ней,
Чтоб флаг один, порвать на флаги
И расколоть союз людей.
Все пацаны покойтесь с миром
Те непонятки - общий груз.
По вам свинец прошел пунктиром
У ног вкопав крестовый туз.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205034703
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334728
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.07.2017
Исполняет Yevgen Yevdokymov - http://www.chitalnya.ru/users/yyg/
Братва ушла на небо к Богу
В те девяностые года:
Пройдя нелёгкую дорогу
Пытаясь строить города.
Они тогда все мчались в Ладах
Решать нелёгкие дела:
Где лишь стволы во всех раскладах
Давали кладбищам тела.
От пионеров до могилы -
Свой путь прошли те пацаны.
Ведь в них тогда рождались силы
Катать Союза валуны.
Но не ТТ и не Макаров,
Не даже смазанный Калаш -
Не перебьют больших базаров
И самый тонкий карандаш.
Всё это было для бумаги -
Для мелкой подписи на ней,
Чтоб флаг один, порвать на флаги
И расколоть союз людей.
Все пацаны покойтесь с миром
Те непонятки - общий груз.
По вам свинец прошел пунктиром
У ног вкопав крестовый туз.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205034703
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334728
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.07.2017
Твоя любов безмежна і священна,
Як Всесвіт, що не має берегів.
Вона для мене й досі незбагненна…
Сильніша від недугів і років.
Мене завжди з пів слова розумієш,
Втамовуєш і страх, і біль, і гнів.
Зі мною завжди плачеш і радієш,
І не шкодуєш добрих ніжних слів.
Не знаю я, де ти береш наснаги,
Щоб випромінювать свою любов.
Де б не була я, на твої пороги
Вертатимуся, Мамо, знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454143
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Шановний поетичний Оптимісте!
Хай стануть скарбом прОжиті роки,
Словесний хліб з довершеного тіста
Продовжує духмянити рядки!
Ваш творчий дух - оптимістично-вільний,
Душа горить негаснучим вогнем.
Хай муза з словом буде нероздільна.
Вітаю щиро з цим квітневим днем!
Бажаю піднебесної любові!
Хай Вам в долоні падають зірки!
Творіть, карбуйте на душі і в слові
Кохання й долі вічні сторінки!!!
26.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333430
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Сложней всего быть человеком.
Ещё сложней остаться им:
В несчастье, так же как с успехом,
С теченьем лет и в ходе зим -
Не утопив лицо в болоте,
Не потеряв в дороге честь,
Не зачеркнув друзей в блокноте,
Не дав врагам услышать лесть.
Придя на помощь чуть пораньше:
Солдат, пожарных и врачей -
Сумев таким же быть и дальше
Без благодарности людей.
Не огрубев от расставаний:
Нести с любовью тяжкий крест,
Черпая сложность расстояний
Пройти с ним мир до Божьих мест.
И оглянувшись напоследок:
Из раны вынув острый нож...
Всем показать, как стержень крепок
И как хрупка земная ложь.
Быть человеком очень сложно -
Ведь мы живём не в лёгкий век!
Но есть такие - значит можно:
Таким же стать, как человек.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11204050151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327808
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Я не скажу , що я тебе кохаю.
Це слово узагальнює чуття.
Я просто і в розлуці відчуваю
Твої думки, бажання, почуття.
О, ні! Я не люблю тебе, я просто ...
Тобою марю, дихаю, живу.
У цьому світі заздрості і злості
Лиш ти, Єдиний, держиш на плаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315299
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Біжить синок, сльозинки з очок градом,
Показує колінце, що кровить,
А мама дивиться суворо і не радо
І на непослуха вовчицею гарчить.
Пішов малюк ковтаючи сльозинку,
Гадаючи, ну що в ньому не так.
Он у сусідів доня,як перлинка,
А він росте, немов в траві будяк.
Ти поцілуй і обійми дитину,
У нього ж зовсім не нога болить.
Бо буде пізно відчувать провину,
Даруй тепло, доки його кортить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313348
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
З нас кожен має, безумовно,
Найбільші цінності в житті:
Один примножує духовне,
А інший – речі золоті.
Якщо ти справді хочеш бути
З людьми і совістю в ладу,
То постарайся не забути
Про співчуття і доброту.
Знайди багатство в них реальне,
З людьми по-справжньому дружи.
Минає все матеріальне...
Духовна ж цінність – назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308357
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Она в разлуке горечью томилась,
И вот, дождавшись радостного дня,
У друга восхищенного спросила:
- Как жил все это время без меня?
Он мчался к ней сквозь годы, словно ветер,
Он слиток чувств ей в руки положил
И с нежностью задумчиво ответил:
- Я без тебя, любимая, не жил!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308119
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Бібліотека – королівство тиші.
Тут особливий клімат і життя.
Тут спокій не бентежать навіть миші.
Тут слід історії і крок у майбуття.
Переступіть поріг бібліотеки -
Зустрінуть вас господарі полиць,
Поважні стелажі і картотеки.
А в кожній книзі – безліч таємниць.
Мовчазність тут присутністю лікує,
Тут аромат романтики стоїть.
Тут атмосфера спокою царює,
Життя епох і розуми століть.
Тут проза і поезія говорить
Класичним поєднанням поколінь.
В читацьких душах настрій часу творить,
Де кожний твір лишає власну тінь.
Тут тиша гучним подихом вражає
І затишок панує, ніби в сні.
Вам кожна книга душу відкриває
І зорепади знань несе рясні.
Тут світ дитинства виринає з друку
Пригодами з героями казок.
Тут таємничість простягає руку,
І детективи ваблять з сторінок.
Тут кожен співрозмовника знаходить
На власний смак. Серед спільноти книг
Чарівний світ науки верховодить,
І мудрість випромінюється з них.
Захоплює глибока чиста мова,
Що змістом слів збагачує знання.
Бібліотека – це скарбниця слова,
Невичерпна криниця пізнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305856
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Ну что молчишь,народ голодный?!
Сказать не можешь ничего!
Тебе твердят,что ты свободный,
Но ты не ведаешь всего...
Сегодня ты поднимешь стопку,
На фоне желтых колосков,
А завтра - сядешь хмурым в лодку,
Со всей роднёй,без лишних слов!
Ты веришь синему экрану.
И тем,кто Родину продал...
Скажи,а ты продал бы маму?
А это - тоже,ты не знал?
Скажи,а что тебе мешает,
Права потребовать свои?
Ведь власть всё время унижает,
Тебя в лице твоей земли!
Шутов ты только выбираешь,
Продажных,лживых,наглых шкур!
Последствий ты не представляешь -
Страна уйдёт на перекур!
А я один,один из многих -
Кому судьба страны важна!
Но нас не слышат одиноких
И правда наша не нужна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187430
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 14.01.2012
Сидит девчонка за столом
Болтая ножками на стуле,
На небо смотрит за окном,
Где тучи чёрные в июле.
Лежит большой альбомный лист
На том столе с карандашами,
Как детский взгляд он так же чист,
Девчонка трёт его руками.
Ведь только тучи, солнца нет...
На нём не будет яркой гаммы:
Исчезли краски в девять лет
В тот день, когда не стало мамы
Сметает все карандаши,
Лишь на столе оставив черный,
Рисует детский крик души -
Земли участок тот неровный...
Карандашом последний штрих
И на кресте табличка с датой,
Выводит ряд из цифр сухих
В каком осталась жизнь зажатой.
А рядом бабушка как мел,
Конфеты держит и печенье,
Рисунок внучки, ей хотел
Сказать у мамы день рожденье.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2011
Свидетельство о публикации №111121210737
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299601
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 14.01.2012
Люблю тебе, квітуча Україно!
В тобі – мій дім і корені мої,
І вишиванки, й кетяги калини,
Ліси й поля, і ріки, і гаї.
Тарас. Дніпро. Веселки світанкові.
Рушник із хлібом-сіллю на столі.
І коси верб розплетені шовкові,
І люди, найщиріші на Землі!
Пшеничний лан з важкими колосками
І соловей у вранішнім садку,
Дитинство із привітними батьками,
І мова у калиновім вінку.
Пісні твої вражають глибиною, -
В них неба синь, що топиться в очах,
Дівчата з непідробною красою,
І юнаки, кремезні у плечах.
Фольклор твій борознить душевні рани.
В нім - мудрість пращурів, історія твоя.
В нім – біль життя, кохання і кайдани,
І велич праці, й пісня солов’я.
Народ твій легендарний, працьовитий.
За його долю Господа молю.
Тебе, барвінком-м’ятою сповиту,
Як матір ніжну, віддано люблю!
Твоє минуле - з відблиском тривоги.
В нім п’ятна крові, присмак гіркоти.
Тернисті тобі випали дороги,
Але ти йшла, хоч важко було йти.
Не піддалась, не впала на коліна,
Сльозинку гордо втерла зі щоки.
Моя геройська, славна Україно,
Ти удостоєна безсмертя на віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305996
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Тривожать душу чисті почуття,
До тебе тягнуться розгорнуті долоні.
Кохання, як довірливе дитя,
Наївно нас тримає у полоні.
Ще не навчилась я не червоніть.
І ти боїшся зайве щось сказати.
Зате вуста цілують кожну мить -
Водночас і солодкі й терпкуваті.
Від посмішок розвиднюється ніч,
Мигдаль очей п'янить чарівним блиском.
Два серця розмовляють віч-на-віч,
Цвітуть слова під почуттєвим тиском.
Тіла горять від трепетних бажань -
І нам так мало зоряної ночі.
Ніяковію від палких зізнань,
А ти все їх шепочеш і шепочеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302986
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 14.01.2012
Люблю до нестями засніжені скроні,
Натруджені, часом зашерхлі долоні,
Життєві сліди, що відбились в очах,
Думки, що блукають в безсонних ночах.
Пробачте, матусю, образи й непослух,
Пробачте малих нас, пробачте дорослих.
Прийміть щиру вдячність від кожного знов
За самопожертву, турботу й любов.
Завжди Ви у праці, завжди у тривозі,
Наш Ангел-хранитель в життєвій дорозі.
За кожного з нас у Вас серце болить —
Воліли б Ви небо до нас прихилить!
Стрічайте ще довго Ви нас біля брами,
В родинних обіймах тримайте нас, Мамо,
Допоки Вас маєм, всі біди – малі.
Хай Бог береже Вас! Уклін до землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306316
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Теплі, прозорі краплинки
Гублять сумні небеса.
Ніби на небі хмаринка
Чомусь сльозу пролила.
Й вмиваються тими сльозами
Дороги, сади і гаї
Й чекають, умитий дощами,
Світанок ясний солов’ї.
А вітер куйовдить волосся
Високій зеленій траві.
І в полі шепоче колоссю
Якісь чудернадські пісні,
Заплутує гілля берізкам,
Вплітає їм в кіски казки,
Будує до мрій моїх ніжних
На небі барвисті містки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291384
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 13.01.2012
Терпкий запах мене розтривожив,
Гіркий присмак трави - полину.
Галичанин я родом,мій Боже!
Хочу в степ,хоч на хвильку одну.
Хочу вітру п`янкого вдихнути,
Щоб аж боляче стало в грудях,
І за обрій хисткий заглянути,
Хоч би раз,і до сліз у очах.
Хочу бачить як вітер шалений,
Рве і котить курай по степу,
І упасти у щось незбагненне,
В чисте срібло - траву - ковилу.
Моє серце за степом так тужить,
Що летить із грудей на курган.
Тож нехай мені голову кружить
Полину гірко - сизий дурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306037
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Найсвітліша душа на землі,
День і ніч ми з тобою думками.
Діти різні великі й малі
Линуть завжди до рідної мами.
Мама вірний покаже нам шлях
Тепле слово знайде в дорогу,
Лиш сльозинка у неї в очах
Видає одвічну тривогу.
Не хвилюйся, мамо, не плач
Ми дорослі, хоч наче, як діти.
Не рахуй перемог, і невдач
Зможем душу твою обігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306221
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Люби життя! Люби! Воно прекрасне!
Розплющ бо очі й глянь на цю красу:
Встає з-за лісу вранці сонце ясне,
І жайвір з себе струшує росу.
Як тихо доспіває в полі жито,
Зелені хвилі вітерець жене.
І силою колосся те налите,
Що потім силу і тобі дає.
Змією вдаль дорога в’ється й в’ється...
А скільки в світі ще таких доріг!
Тобою лиш одна з них обереться
І головне, щоб ти пройти все зміг.
Зустрінуться тобі колючі терни,
Відчуєш на собі гострі шипи.
А час назад ніхто, на жаль, не верне.
Що заслужив сам – сам те і терпи.
Життя жорстоко уперед несеться...
Але усе одно його люби!
Його прожити нам лиш раз дається.
Шанс свій не втрать! Люби життя! Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306035
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012