Пятое июня, четверг. Текущий выходной.
День начался, как всегда с шести тридцати утра. Кофе.., прогулка с псом... А далее что? Погода, конечно, не располагает к выезду на природу. Тем более, что по прогнозам, ближе к обеду, обещают грозовые дожди. Да вот только соблазняют слухи о том, что в лесу появились грибы. Пол-часа на сборы и....Вот он лес. Немного пасмурно, свежо, зелень буйная и умытая.., где-то кукушка кукует...Одним словом - рай земной. Нашли один подберезовик, затем второй.., сыроежку..Похоже, что грибы таки есть!
И вдруг, под кустом - маленький, черненький, с беленькими носочками и беленькой кисточкой на хвосте щенок лежит...Бездыханный? Похоже - мухи по нему ползают...Нет-нет, он глаза открыл. Молчит, обезвоженный, как тряпочка, даже пискнуть сил нет. О, Господи! Кто же тебя сюда завез? Сам бы ты так далеко не ушел.
Хорошо, что у нас с собой вода есть. Пьет с ладошки. Шевелиться начал. Мы его на руки - застонал. Люди добрые, как же вам там живется после этого? Спокойно? И думать забыли ? Это же беззащитный ребенок!
Немного позже растворили желток круто сваренного яйца водой - хлебает.Начал по травке ползать. Снова с ладошки водичку пьет. Уснул.., постанывает.
И что теперь, куда его? Кому-то подкинуть? А если ...Нет-нет, зачем тогда было его спасать. А дома-то свой пёс есть.
Вышли из лесу. А что тут думать? Кто же его оставит на верную гибель? Остановила такси и домой. ВЫхожу, а там видно будет, пристрою в хорошие руки. В машине он оживился, стал на плечо выползать, скулить. Слава Богу. Сколько ему, месяц от роду?
Пока зашла в квартиру, он уснул на руках. Положила на подстилку, подогрела молоко и налила в блюдце. Спит. Вот и славно, пока спит, своего псюку прогуляю. Отсутствовали не долго, минут двадцать.
Пришли и ... Щенок не дышал.
За эти пол-дня душа разорвалась на мелкие части. Видно этот случай был последней каплей. Все, не могу...Откуда столько зла в этом мире?
Веришь, мечтаешь, что-то хорошее пытаешься делать.., не могу...
На руки прыгнул мой пес, лизнул и посмотрел с такой любовью и доверием мне в глаза...
Нет, дудки! Нельзя, не имею права на последнюю каплю. Быть в этом мире добру и точка! Аминь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503402
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Глупый вопрос, да - "зачем нужны друзья?" А я так не думаю. И помимо стандартного понимания слова "дружба" есть еще кое что... Вот послушайте.
Как-то собрались у меня друзья и в процессе времяпрепровождения один из них обронил фразу: "Так хорошо у тебя, что даже как-то..." Конечно, в искренность отношений поверить сложнее, чем в обратное. Этот человек, который обронил фразу, видимо был очень прозорлив. Так и есть. Дружба моя с подвохом.
Вечер удался, хорошо отдохнули, но пришло время расставаться. Все засуетились и разбежались... И только на утро я заметила, что гости забыли некоторые свои вещи. В прихожей висели: огромный платок, купеческий, не иначе; мундир - незапятнанный, да-да, именно незапятнанный, а боевой он или парадный - это не столь важно; крылья - огромные шикарные крылья ночной птицы, белые с серою подпалиной.
Вы подумаете, что я сумасшедшая? Нет, вы скорее всего подумаете, что я вчера выпила лишку. Возможно...И тем не менее... Слушайте дальше.
Прошло несколько дней, я даже забыла о своих видениях. Одним утром стала собираться на работу. И перед самым выходом, глянула на себя в зеркало ...Да, "мои года - мое богатство", но лучше бы я жила в бедности. И тут моё отражение в зеркале впрыгнуло в мундир. Живот подтянулся, распрямились плечи, приподнялся подбородок. Неожиданно звучно щелкнули пятки друг о дружку и мое же отражение изрекло - "честь имею"...Так это же другой "компот"! Подмигнула себе и убежала...
А дни рабочие, как правило, нелегкие. А в мундире и чувствуешь себя уверенно, и к тебе относятся с почтением. Но самое главное - собранность и ответственность, чтобы мундир не запятнать. Так день и пробежал.
Вечер...А каким может быть вечер после работы? Усталость, даже порой дрожь какая-то внутри - озноб. Переоделась, поужинала...А что-то да не так. Глядь, а в прихожей платок купеческий висит. Огромный, цвета слоновой кости, с бахромой, а цветы-то какие по нем, а тона...
Накинула на плечи и подумала:" А не выпить ли мне чайку(с)?" Сама себе удивилась, так как чай пью крайне редко. Взяла большую широкую белую чашку, опустила в нее шар сушеных листьев чая и залила кипятком. Сижу и гляжу, как в воде листья да лепестки раскрываются... "Цветок любви" - чай есть такой. Заварился, пью по глоточку с медком, а платок за плечи, как мать родная обнимает. Какой озноб? Когда он был и был ли вообще?
Вот теперь можно и отдохнуть, полежать фильм посмотреть, потом выйти на балкон, сесть в плетеное кресло и поглядеть, как луна катится по небу. Поискать звезду своей судьбы...Эх, полетать бы там...Повязать бы кружева мечты, вплетая жемчуг небесный...И тут слышу краем уха: "Гу-гу..." Действительно, а крылья для кого в прихожей висят? Ну что, полетели?
А вы говорите, зачем нужны друзья? Дорогие мои, приходите в гости, я вас всегда жду и, пожалуйста, не забудьте при уходе, что-нибудь забыть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495355
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 12.06.2014
Зацепилась туча боком за край крыши,
Громко зарыдала проливным дождем...
Но ведь все мы знаем - там, намного выше,
Ярко светит солнце и не только днем.
Среди ста прохожих лишь один смеется.
Что же тут поделать? Буду я второй!
Может быть и третий миру улыбнется -
Возликует небо радугой-дугой.
Нет плохой погоды, грозного нет неба,
Если же, конечно, не зануда ты.
Покорми дворнягу, дав кусочек хлеба,
Удиви старушку, подарив цветы.
Зацепилась туча боком за край крыши
И расхохоталась проливным дождем...
Из дому мальчишка прогуляться вышел -
Радостно, вприпрыжку, под большим зонтом.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502092
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Сприймай мене такою, як я є,
Заглиблену у себе, в тебе.
Господь любов не просто так дає,
Що душу живить надщесерце.
За ширмою світ нових відчуттів
Ллє світло у прорізах всує.
Туди Господь нам двері відхилив,
Хоч не все небо голубіє.
Буває, рясно задощить слізьми:
Для роздумів, для порівняння.
Серце моє до себе прихили,
Засяю враз, мов зірка рання.
31.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502316
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Жёлтый лист , что из прошлой осени…
Ещё помнит твоё тепло…
Как носило его, морозило,
Градом било, и солнцем жгло…
С высоты его тело падало!
Вот лежит – у судьбы на дне.
А над ним – пролетали радуги
В капель искренней глубине.
А над ним ворожило травами,
Призывая его весну…
Вновь не жить ему… и не радовать
Неба высь и голубизну.
Лишь подснежник расцвёл - спасением
В час последний, где вечный тлен.
Как отрада его весенняя,
Видеть то, что пришло взамен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502139
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Бродит ветер весенний по улицам старого города.
Выцеловуют ветви, как руки любимых, лучи...
Вдруг покажется будто и не было долгого холода
И в чужие края зимовать не летали грачи.
Одуванчик горит на обочине маленьким солнышком
И готовится вишня надеть подвенечный наряд...
Только где-то в душе леденящим заточится колышком
Грусть о том, что былое, увы, не вернется назад.
И все же, ветер взъерошит травы,
Себе позволив такой каприз.
И все же сердце, через октавы
Высокой нотой споет на бис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482550
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 27.03.2014
Иди по небу!
Синь и глубина!
И отраженья светлые капели!
Проснись! Очнись! Смотри –
Пришла весна!
И так немного
До цветов апреля!
Всё с ног на гОлову
Переверни!
В глаза впусти
Ты лучики из света!
И сердце переменам отвори!
Со мной ищи
Весенние приметы!
Заплакали сосульки в феврале,
Ручьи с синицами не в тон запели!
Идёт весна!
Смотри! Вдыхай! Гори!
Уже немного –
До цветов апреля!
*****************
На верболозах котики смішні
Пухнасті мордочки довірливо розкрили.
Радій, всміхайся птахів метушні,
Черпай в відродженні природи - сили!
Поглянь – уже інакша неба синь,
Тепліше сонце, усмішки ніжніші!
І горобці кричать: «Журбу покинь!
Про вЕсну думи, наміри і вірші!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481957
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Зі сцени йшли слова молитви,
І люд притишено мовчав.
Лише учора – поле битви.
Скорботних днів тепер свіча…
Та сльози воїнів суворих
І неутішних матерів…
Лише портрети на колонах,
І зупинились дзиґарі…
ЛунА молитва над Майданом,
Від серця в серці виринА…
…Вже не збудити вранці-рано,
Без них хмільна прийде весна,
І не побачать іхні очі,
Як із трави впаде роса…
Слова печальні і пророчі.
Над нами – голуб в небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481515
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Очі твої - немов дикий мигдаль,
Троянд пелюстки – твої губи…
Вкутай мене у трояндову шаль –
Усудиш цното́ю до згуби!
Не́тля немов – на гулавий посвіт,
Я лину до тебе, шалений:
Манить черемхи настирливий квіт...
Підступно нашіптують клени…
Хай в ватрі твоїй я дочасно згорю,
Впаду, розіб'юся об землю!..
Я в небі пізнав мою світлу зорю,
Без неї в житті мені темно!
18.02.2014
____________
*Переклад недавно опублікованого:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476539
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480201
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Так странно встретились, так странно...
Не то зимой, не то - весной...
На белой плоскости экрана
Я рисовала профиль твой...
Мазочки ровные ложились
Вуалью позабытых снов...
Пускай не спелось, не сложилось,
Но было. Музыкой без слов...
Лучом туманного заката,
Прозрачной неба глубиной.
Ты не со мною был когда-то.
И снова будешь - не со мной.
Свет фонарей. Февральский вечер.
Стынь музыки и тишины...
Случайный взгляд случайной встречи.
И две недели до весны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480220
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Не перекреслюй розчерком пера,
Все те, що ще в тобі пульсує...
Ти знаєш, як це жити всує,
Коли минуле - то діра? ..
Не перекреслюй розчерком пера ...
Чи ти колись лишався сам на сам
З німим питанням у долоні?
Чи відчував, як стука в скроні
Невіра сказаним словам? ..
Чи ти колись лишався сам на сам ...
Запеклий бій..де чорно-білий ти...
Мат королю - твоя поразка ...
І тільки серце -то підказка,
Де світло для душі знайти ...
Запеклий бій ...де чорно-білий - ти...
Зустрінь хоч раз світання без примар...
Трикрапка ночі не бентежить...
Скупа сльоза -то мозку нежить ...
Надія сходить поміж хмар!
Зустрінь хоч раз світання без примар ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480188
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 18.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2014
«Він повернувся із мандрів дальніх
І сказав,
Що бачив усе.»
(Армен Шекоян)
Пам’яті Сергія Нігояна
Він читав вірші вічності
На барикадах буремного міста –
Син давньої як світ країни,
Що перша побачила сонце
Після темних днів потопу,
Камені якої
Знають настільки багато,
Що навіки замовкли
Чи то від журби,
Чи то тому,
Що слухають пісню Неба,
Він мріяв про музику слів
Він вірив давній мудрості
Ноя, що випускав білого птаха
І чорного – бо життя двоколірне
Було і буде.
Він читав вірші
Про високі гори
Вільну як вітер правду
Але темні покидьки
Вдягнені в чорне вовкулаки
Розстріляли цю пісню
Влучивши своє чорною кулею в серце…
Примітка:
Його розстріляли за те, що читав вірші 22 січня 2014 року. Скільки ще виродків у погонах ходить по нещасній землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474583
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 17.02.2014
Любовь, как розовый цветок.
Пленит волшебным ароматом.
Изящный, хрупкий стебелёк,
Что проростёт в душе внезапно.
Кто выпивал Любви глоток,
Тот окунался будто в море.
И нёс стремглав его поток,
Лишая разума и воли.
Накроет с головой волна,
Тебя в бушующей пучине.
Рискуешь быть обречена:
Не пощадит порой лавина.
Любовь - коварная злодейка.
Бежит от тех, кто к ней спешит.
Как мармеладка, шоколадка.
Награда тем, кто прочь бежит.
И всё ж, любите без оглядки!
Ведь, быстротечна наша жизнь.
И пусть сложны её повадки,
Такому чуду покорись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479440
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Здалось на мить,
ти обійняв мене за плечі
і ніжно так до себе пригорнув,
і час свій відлік зупинив.
Чи може він заснув,
щоб додивилась я чарівний сон,
що наче наяву, яким я дихаю,
яким живу? Вбираючи наснагу,
тобі на груди голову хилю.
Зігрій мене, шмагає вітер
всечасно доленьку мою,
у теплій усмішці злітає шепіт:
- Всім серцем я тебе люблю.
Люблю, коли заходить сонце
й ховає темна нічка
останній промінь в рукаві,
коли світанок рожевощокий
пробуджує усе живе о цій порі
й приходить день новий
і ти у ньому зі мною поруч.
Не підкоряючись ні одному
відомому, логічному закону,
ти у душі моїй, в мені.
Зникають привиди німі,
впокорено-підкорена,
із всесвіту глибин,
з Ґрааля вічність п’ю.
06.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477529
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Що сказати іще тобі, милий,
Коротаю безглуздості дні.
Зависає мій окрик безсилий,
Потопає в тривожному сні.
Прокидаюсь, вслухаюсь у тишу,
Наполохану думку ловлю.
Серце кличе, пора йти на прощу,
Я люблю тебе, дуже люблю.
І лелію у грудях світанок,
Заворожено дух я твій п’ю.
Для моєї душі став він сховок,
Я метеликом в ньому горю.
15.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479623
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Посміхнувся метелик до мене в куточку вікна...
Що це значить? Що знов завітала у гості весна.
Я вікно відчиню, я із радістю весну впущу,
Більше чути не хочу цю пісню осінню дощу.
Хай мене та весна віднесе в таємничі сади,
Дасть почути мені заворожений шепіт води...
Заколисаних яблунь покаже рожевий серпанок,
Золотим водограєм хай в серце струмує світанок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479159
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Життя - вісімка:
злети, падіння,
є конфлікти, та є й розуміння,
є образи, та є і пробачення.
Що важливо? І що має значення?
Десь кінець є - бо був же початок.
Де початок, то там і кінець?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476655
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 16.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2014
Снежную ушанку сдвинув набекрень,
Почесал болванку придорожный пень.
Вскинул глазом - тает у ольхи сугроб...
И подставил солнцу свой корявый лоб.
"Благодать земная.., даже "крякнуть" лень,
Жизнь-то неплохая " - умилялся пень,
Захмелев малёха от капЕльных рос,
Горделиво вздернул сучковатый нос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479375
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Мне б избушку на курьих бы ножках,
Где деревья, цветы и трава...
В гости ветер врывался б в окошко,
В холод в печке горели б дрова...
Тихим треском меня б развлекали
И пугали приблудших мышей,
Там бы ходики мило стучали,
Присыпляя котят-малышей...
А весной посадила б морковку,
Лук, картофель...Ну что ж, потружусь!
Я ещё... завела бы Буренку,
Но коров больше смерти боюсь.
Мне б избушку на курьих бы ножках...
Это мне по душе и уму !
Вот состарюсь еще я немножко
И на бабу Ягу потяну!
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2010
Свидетельство о публикации №11005125856
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188932
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 10.02.2014
Смирительной рубахой рукава зимы.
Жестко. Принудительно. Вырваться? Увы.
Выть не позволительно - не в лесу, не волк.
Выпачканный мыслями белый потолок.
Хуже нет бессилия - бездыханный срок.
Именем Спасителя - не беда б, урок.
"Докторов консилиум" не пойдет нам впрок.
Плюнуть эффективнее в грязный потолок.
Февраль 2014. Киев
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477778
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Прозориться день в кришталевій оправі,
І мружаться вікна від сонця цілунків.
На пригірку сніжнім натхненно так славить
І зиму, і світ увесь, - гайворон лунко.
Осяйно-блискучий, у масть чорносливу,
Злякатись чи ні? - водить оком крилатий.
А потім підскочив до мене й поштиво
Немов би вітаючись, каркнув завзято.
І я розсміялася дзвінкоголосо:
Чого іще треба людині для щастя?
Коли навіть птах, цей маленький філософ,
Стрічає мене, як подругу найкращу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Без настрою ранок чомусь прокидався:
Похмурий, плаксивий дивився в вікно.
А, може, таким лиш мені він здавався,
Бо й в мене недуже. Десь збіг вже давно..
Та треба ж робити із цим щось нарешті.
Без гумору день, як прокисле вино.
Неначе весна, без цвітіння черешні,
Я вчуся радіти малому давно...
Нелегко дається порада-наука.
Яку ж собі радість придумать в цей час?
Та раптом почула. Це пташка знов стука.
Така ось пригода була і не раз.
І я засміялась... Розумна пташина.
Не встигла ще корму насипати їм.
Ця радість моя - це маленька краплина.
Та настрій підняла у серці моїм...
------------------------------------------
Дякую Ірині Чорній за ідею...http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478473 Історія невидумана, правдива.
Часто заглядують до мене у вікно синички, яких я годую уже багато років..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478493
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Чай з меліси парує у чашці.
Запотіло від пари вікно.
Намалюю три білі ромашки,
Бо весну виглядаю давно.
А надворі відлига, туманно.
Надокучливий дощ моросить.
Це зимі, знаю я, притаманно.
Ще не можна весну воскресить.
На гілках меріадами краплі.
Обтяжіли... Ось-ось упадуть.
Це здалось, що весною запахло.
Сонце вкрала небес каламуть.
По калюжах ідуть перехожі,
Ну і що ж, що така ця зима.
Сумувати? Для чого? Негоже..
Не забариться... Прийде весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478261
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 10.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2014
Любовь - слетевшая звезда
На шелк ладони. Без труда
Испепелит тебя... За это
Объявишь ты злодейке veto.
Но лишь оправишься от боли,
Протянешь вновь свои ладони.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478280
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?
Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...
Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?
А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?
Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/3712/sunny-fanny.3f/0_2b82a_3912232d_XL[/img]
Зимове торочиться хутро,
Небесний виблискує льон
І сяють, немов перламутром,
Чудні ієрогліфи крон.
Збігає, дзвенить і хлюпоче
По ринві грайлива вода,
Сповзає сніжок неохоче
Зі стріхи. Густа борода
У комина вже поріділа
Овечий кожух посірів,
Затихла хурделиця біла
У м'ятному сховку лісів.
Дзвінкі канделябри-ледівки
Сльозяться в зимові вершки,
По мокрій позлітці бруківки
Дзюркочуть прудкі потічки.
І слі́пить, і милує око
Ця світла, як сон, дивина:
До лютого, мов ненароком,
Забігла у гості весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477299
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2014
Часто душу вспоминаем в песнях и стихах.
Разве много о ней знаем? Просто в двух словах..
Нам душа погоду строит. Как же с ней нам жить?
Может всё себе позволить: с радостью дружить.
Только с ней грустим мы чаще. Слёзы льём порой.
Что ж скупа на наше счастье? Мы ж родня с тобой.
То тебя обидел кто-то: плачешь и грустишь.
То рассматриваешь фото: вмиг к нему летишь.
То всё ждёшь звонка от друга: и тоски полна..
За окном завьюжит вьюга - ты вдруг весела.
Как же жить с такой душою? Как ей угодить?
Кто секрет её раскроет? Как ей возразить?
Чья душа полна страданий, наградил знать Бог.
Кто лишен переживаний, подарить не смог.
Душа - Бог. Нашла приют в теле человека.
Она каждому нужна... Возражать нелепо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476893
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Сонцеокий день розправив крила
В гороб'ячій гамі до-мажор ;
Розігнавши хмарові вітрила,
П'є зима із березнем кагор.
Сніговий кожух зняли дороги,
Одягнувши сіре пальтечко ;
Відіспавши сни до епілогу,
Пагінці зелені - ïжачком ...
У змаганнях пролісків і неба
Важко зрозуміти, хто синіш ...
І зростає впевнено потреба
У душі посіять весновірш ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477034
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
А давайте мы все соберемся,
Пусть закат догорит у костра.
Снова в детство свое окунемся...
А давайте не спать до утра.
Сохранилась под яркой закладкой
В нашей памяти детства пора -
А вы помните, как было сладко
Воду пить из большого ведра ?
А намочим водой ломоть хлеба ?
Да задобрим его сахарком.
Пусть расщедрится звездами небо -
Мы ему подмигнем костерком.
Кто-то скажет, что детство наивно.
А не в детстве ль учились терпеть ?
Сбить коленки нам было не стыдно,
Стыдно было при всех зареветь.
В костерке запечется картошка -
С кожурою пойдет на "Ура !"
Пальцы в пепле и губы немножко...
А давайте не спать до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477051
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Вином вишневим відзорІв світанок,
Спустивши човен місячний за край ;
І ледь помітний інію серпанок
Покрив голками гострими курай ...
Хрумкочуть льодом заспані калюжі -
До пІвночі збирали кришталі,
Та черевики зношено -байдужі
Ступають всюди, ніби королі ...
В єдиній хмарці проростає сонце,
Ховає до криниці сонми снів ;
І на замерзлій виноградній ґронці
Десант пташиний щось зажебонів ...
На клапті снігу, вишиті слідами,
Ліг відпочити вітер після справ ...
І добрий ранок срібними ключами
Зимовій днині браму відчиня ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472681
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 03.02.2014
Птахо моя різдвяна,
Спогаде світлий мій!
В сивих, як дим, туманах
Снить заметільний рій.
Паморозь, мов позлітка,
Вкрила цупке гілля́.
Нащо я тут і звідки?
Лагідне янголя
Вітрові чеше гриву,
Поки той мирно спить.
Пряжу сотає сиву
Вихолола блакить.
Птахо моя різдвяна,
Там, у далеких снах
Пахне ялинка пряно,
Сни мої на гілках
Сяють, немов цитринки -
Світло дитячих мрій!
Часу дрібні пилинки
Здмухує пам'ять з вій.
Жне золотавий серпик
Пасма із димарів.
Спогади, як вертепи,
Топчуться у дворі.
Наче пожухлий одяг,
Я приміряю дні
І колядує протяг
Схлипами у вікні.
Птахо моя небесна,
Ветхі твої світи,
По відшумілих веснах
Більше не перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476791
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Простелились барви білосніжні,
І не цвіт, а сніг садами віє...
А у серці розпустились ніжно
Березневих пахощів завії...
Підхопила душу хуртовина
Спраглих поцілунків на світанні...
Я була щаслива, мов дитина,
В запашнім раю твого кохання.
Перейшла весна в холодну зиму,
І відцвів наш сад чуттів шалених...
В споминах-завіях ти незримо
Білим снігом знов летиш до мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474867
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Выписанный тонко месяца рожок,
Зимушка надела белый кожушок,
Ущипнул за щеки батенька-мороз...
Может мне влюбиться ? Только не до слез.
Может и влюбиться, только не зимой.
Сколько тут осталось до весны шальной ?
С первыми цветами сердце не робей -
По весне щебечет даже воробей.
Талою водою изойдут снега,
Может и сольются речки берега.
Пусть волной накроет, но не в полный рост.
Хорошо б влюбиться.., только не до слез.
Серебрится тонкий месяца рожок,
Мягко лег на плечи белый кожушок,
Разрумянил щеки батенька-мороз...
Стоит ли влюбляться, если не всерьез?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475066
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Давай, душа моя, трудись.
Лень уступи тоске-Иуде.
Комфорт ли, что несут (окстись!)
Дары садов в кровать на блюде?
Нет, нужен скрупулезный труд,
За бисеринкой бисеринку...
Ни дни, ни месяцы пройдут -
Комфорта завершить картинку.
Так что, родимая, трудись...
Иди за нитью светлой мысли.
Когда устанешь - помолись.
И вот еще...
Попробуй пискни !
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475910
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 30.01.2014
Застой душевный перерос
В поэтический некроз.
Мозг слабеет и хондрит...
Умер, не родясь, пиит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291068
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 25.01.2014
Безликий день - извечный пленник
Мирских забот и суеты,
Незавершенных дел наследник,
Не обрамлен восторгом ты.
Тебе неведомы красоты,
Тобой расплескана мечта
Крапленьем рос по позолоте
Осенне-павшего листа.
(Картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331870
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 25.01.2014
Відпочити сів на призьбу вечір...
Захмелів від пахощів квіток.
Опустив старечі хилі плечі.
І звільнився від своїх думок.
Постарів швиденько, сивий діду.
Хоч, дивлюся, ще без бороди.
Тихо зник... немає навіть й сліду.
Уступивши, місце темноті.
У прозорім платті легкім, темнім
Це царівна ночі наступа.
І здається все навкруг таємним.
Тиша враз і спокій зависа.
Недалечко десь хлюпоче річка.
Хвилька швидко хвильку здоганя.
Підкоряє всіх чарівна нічка.
Сон - дрімоту в хати заганя.
А вночі гостріше пахнуть квіти.
Упадуть, відцвівши, пелюстки.
Серце вже не буде так боліти,
Бо засне й забуде, що є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474873
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Я опять пришла тебя тревожить.
Не комфортно, неспокойно мне,
Больно, как ожогами на коже,
Что ты маешься в своей стране.
Что порой душа болит и стонет,
Переходит иногда на крик.
Что в душе ты мог бы быть моложе,
Но страдаешь, как седой старик.
Как освобожденья ищешь вёсен,
Новогодним праздникам не рад.
Что торчишь колючками от сосен,
Стоит заглянуть мне в этот сад…
Что не хочешь ни за что меняться,
Оставаясь тёмным там, и тут.
Понимаю, нам с тобой не двадцать…
Но и сосны иногда цветут!
Золотом вдруг вспыхивают разом,
Факелами в небо возносясь!
Светятся! И отступает разум,
Зная – вечно прозябать нельзя!
Надо верить, что зимы не будет!
Не засохнуть сердцем, не уснуть!
Надо верить – красоте и людям,
Пробуждая новую весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474864
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Сколько же вас было, да какие весны?
Тонким ароматом белые цветы...
Кто бы мог подумать, что бывает поздно
В отчий дом вернуться, где был счастлив ты ?
Кто бы мог подумать, кто бы мог поверить,
Что кораблик детства унесет река.
Только почему-то мы не станем медлить,
С радуги высокой прыгать в облака.
Потому, что детство где-то рядом с нами.
Потому, что в сердце теплый отчий дом.
В радости и счастье - белыми цветами,
В горе и печали - волей и трудом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410628
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 24.01.2014
Мороз тріщить...А в хаті тепло.
Прийшла омріяна зима.
День занінчився... Уже смеркло.
Сніг всі доріжки заміта.
Яке нам діло до морозу...
І хай там вітер завива.
В кімнаті пахне так мімоза.
Від щастя дух нам забива.
Ось і збулося, що хотілось.
Здолав неходжені шляхи.
І щастя тихо причаїлась.
Вірніше, лиш його штрихи.
Ти завтра знову відлітаєш.
З тобою ми останній раз.
Мене до серця пригортаєш..
А час біжить.. Спішить так час..
Схилилась я тобі на плечі,
А в голові думки, думки...
Хіба ця зустріч недоречна?
Торкнувся ніжно ти руки.
Занадто пізно ми зустрілись.
Багаття вміли розпалить.
Невже це доля поглумилась?
Та як тепер нам різно жить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474020
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Половинкою місяця злоокою
Тривога дивиться мені в душу ...
І знову немаю ні сну, ні спокою...
Снують хмари зиму байдужу ...
На деревах сльози білим інеєм ;
На щоках - просто мокрі смуги ...
Моя пам'ять воює з твоïм іменем -
Щось невдалі в неï потуги ...
Між ударами серця годинника
Народжуються - вмирають миті ...
Час не має достойного супротивника,
Тож і пряде різнодовгі ниті ...
Іще не завтра, та вже і не вчора -
Де та невидима грань між ними?
Ідуть рука об руку щастя і горе -
Людського життя пілігрими ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474014
дата надходження 21.01.2014
дата закладки 21.01.2014
А много..? Как солдату надо -
Пол-миски щей да закурить...
А коль награда, так награда -
Подольше жить да не тужить!
А может, как тому гусару -
С друзьями петь "давным-давно..."
Под семиструнную гитару
И под игристое вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473886
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Коли любов поселиться у серці,
Не зможемо її не відчувать.
І ми зрадіїм їй, немов веселці,
Не будемо над нею жартувать.
Не кинем на поталу і морозам.
Не будемо у бруд її топтать.
Наперекір весняним зливам, грозам,
Що це святе. Ми будем пам"ятать.
Якщо ж чуття розіб"ється, як склянка,
І ми його не будем рятувать,
То не любов, а просто обіцянка,
Що має здатність просто так зникать.
Любов прощає все, вона всесильна.
Не може безневинно катувать.
Не селиться вона в душі чорнильній,
Яка за втратою не буде сумувать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473823
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Не судилося - не збулося ...
Сум небес допива земля ... .
В моï сни повернулась осінь
На засніжених журавлях. ...
Обірвалася павутинка
На розхресті семи вітрів ... .
І танцює моя пилинка
На долонях у ліхтарів ....
Не судилося ...Не збулося
Під дощами німіє ніч...
Заплітаю в своє волосся
Стрічку зболених протиріч ... .
Розмальовують думку тіні,
Веселковість забравши мрій ;
І згортаються сновидіння
В непрозорий цупкий сувій ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473453
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Зависшей каплею хрустальной
Украшен мёрзлый виноград...
Он стал находкою случайной
Для голубя. Безмерно рад
Тот в оттепели насладиться
Вином, что дарит сладкий плод.
А под лозой лежит, лоснится,
Глаза прищурив, рыжий кот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226583
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 18.01.2014
Нет, не стану убегать с осенью
В жидком свете фонарей с проседью.
Пусть завоет в переулках холодом
И преследует меня топотом
И кричит оно, что станет манною...
Да не нужно мне - уйди.., странное.
А оно за глотку держит - пошлое.
Есть управа на тебя, прошлое ?!
Забросать тебя мечтами смелыми ?
Тогда знай - снесу снегами белыми,
Замурую тебя в бабу снежную,
Чтоб к весне сошло водою вешнею.
Уплывешь. Останется манящее -
Новосотканное настоящее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224579
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 18.01.2014
Ты в руки гитару возьмёшь,
Настроишь струну, чтоб звучала
И звук, словно жизни начало,
Прольётся и ты запоёшь...
Твой бархатный голос далёк,
Но нет ничего его ближе...
Хочу, чтоб звучал он под крышей
Одной на двоих и не смолк,
Ведь счастье не копится впрок.
Его, словно пса, не привяжешь.
Люблю тебя... Что еще скажешь?
Хочу, чтобы голос не смолк...
Как близок.., но как ты далёк...
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114031609975
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227736
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 18.01.2014
Под сенью разомлевших сосен
Благоуханье диких трав...
Ещё не скоро ступит осень,
Цветок последний подобрав.
Густая хвоя просевает
Полудня жаркие лучи
И лето спелость выдыхает,
Как с пылу-жару калачи.
А ты бредёшь, вдыхая это
Благое лето..,
лето..,
лето...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345363
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 18.01.2014
Нежное… Пенное… Розовое…
Счастье моё призрачное…
Тронутое морозами,
Из головы изгнанное,
Но не до дна испитое,
Средь лепестков парящее…
Не-до-конца – забытое,
Призрачное?... Настоящее!
Искрами – в ветках кружеве!
Солнцем – в словах-росиночках!
Бабочкой в небе кружится,
Семечком-балеринкою!
В сердце – тёплою птичкою,
Маленькой, отогретою…
Счастье моё, личное…
Розовый дым ветреный…
************
Щастя - рожевим маревом...
Ніжне... Пінно-розцвічене...
Знаю - літало за хмарами,
Дні рахувало - лічені...
Квітів безумством поєне,
До забуття, до леготу,
Визріле! Вільне! Скоєне!
До водопаду реготу!
Падало вниз - краплями,
Вгору летіло - стрілами!
Переплелось долями,
Наче хмаринками білими...
Оповило - ніжністю...
Доторкнулось - безоднею...
Не змирилось з розбіжністю,
Знову цвіте сьогодні!
Гіллям - у вікна ломиться!
В серці співа - пташкою!
А як співати втомиться
Паром в'ється над чашкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473348
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Не на шутку разошлась метелица,
Но спешат друзья в мой скромный дом.
Скатерть белая, как поле стелется
И не важно, что там за окном.
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Нам душой по жизни не скукожиться,
Хоть бывало - ох, как заметет...
И не как-нибудь, все славно сложится.
После третьей и зима цветёт...
Под селедочку, да под картошечку
(отварная, распахни "мундир").
Ах, Марусин поясок по стопочкам,
Огурец в руке, как командир.
Пусть удача в нашей жизни встретится!
За любовь ! Нам без нее не быть.
На коня ? Не торопи - успеется...
Будем жить? А как же, будем жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472473
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Небо зависло тучами низкими,
Ветер чихает снежными брызгами,
Холодом давит.., город сутулится...
Где же ты, солнцем залитая улица ?
Все поглотила ноябрьская серость.
Где же ты, теплая летняя спелость ?
Только в окне, взгляд прохожего грея,
Розово-сочно цветет орхидея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293370
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 13.01.2014
За грехи ли, любовь, отчаянность...?
Клеймо на душе - неприкаянность.
Хоть устала, но верится снова...
Так случилось - мечта лишь основа.
Забери у дурехи и это
(ведь мечтою наивно согрета) -
Зарифмует в миг одиночество,
Невзирая на силу отчества.
Поддержу я душу улыбкою,
Напою мечтою,...пусть зыбкою,
Пусть ей в теле моем потерпится,
Пусть ей, глупой, еще поверится.
© Copyright: Ольга 3, 2009
Свидетельство о публикации №1910113072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149413
дата надходження 11.10.2009
дата закладки 13.01.2014
Не можу обіцяти тобі сину.
Що віджену від тебе я проблеми.
Та подолаю будь- яку вершину.
І в час гіркий я буду біля тебе.
Не можу обіцяти, що не впадеш.
І що ні разу не розб'єш коліна.
Та руку мою завжди знайдеш.
Мати відчує, що в біді дитина.
Не можу обіцяти тобі щастя.
Ти мусиш сам його шукати.
Та знай, не пожалію серця.
Щоб хмари над тобою розганяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471999
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Не можу вільно дихати і жити,
Не можу в серці бога прогнівить.
Коли її опльовують бандити,
Коли вона, розтерзана лежить.
Їй не жалкую небо прихилити,
В часи сумні, коли їй так болить.
Не дам кохану, матір погубити,
Допоки простір язвою ятрить.
Моя Вкраїно люба незборенна,
Трипілля вічність в пісні соловїв.
Для ворогів ти досі не збагненна,
Хоч не була, пещенцем у богів.
Гієни дикі жили твої рвали,
Від крові плакав по заплавах брід.
Це ж, як хорти зацьковані кусали,
Коли на землю, падав й небовид.
Та не змогли, ні знищить ні убити,
Замало стріл та зброї у горил.
Отож живеш і далі будеш жити,
Благословили, предки із могил.
Зникали орди, гинули народи,
Пішли назавше в сутінки віків.
А ти, кипуча й досі повновода,
Як глиба в річці, серед ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471792
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
Перетнула ще раз невидимий рубіж,
Де череда років нерівною ходою.
Життя ж виставляє пошарпаний платіж,
Унеможлививши вже іншого покрою.
Перебігом думки, мов степом ковила,
Де чорне й біле змішані у пащі часу.
То плаче, то сміється серця ворожба,
Хвалебності пісок між пальцями на здачу.
До сонця усмішки я поверну лице,
Хай гріє завше мою душу безталанну.
Дужо груди стискає кохання кільце,
Прийму, як долі данину, - сутність безборонну.
11.01.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471730
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Сон закончился.
И настало время яви.
И явь была зыбка и пресна,
как вода в озере на краю сна...
И я ущипнул себя,
чтобы проснуться во сне
определённости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471638
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Мороз розводить по вікні.
Розкішні, білі гобелени.
Сріблить їх місяць залюбки.
І розкида по них перлини.
Немов алмази чарівні.
Дарують неповторні миті.
Гардини білі, снігові.
Блискучим бісером розшиті.
Смакують зорі цю красу.
Їх світло піниться, палає.
Криштальна музика в ставку.
Їх зараз зовсім не займає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471600
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2014
Слова - Ліоліна Донченко
Муз, запис, виконання - Микола Шевченко
Прямо на восток
И снова – пятница. Как мило.
Успели лишь моргнуть разок.
Бег времени закоротило,
Вновь жизни отсекая срок.
Мелькают лица. Скачут звери,
Вчера – змея, сегодня – конь.
Снегами сыпятся потери,
Мы собираем их в ладонь.
Как зеркала меняют лица!
Порой смотреть невмоготу.
А что в душе… Что там творится,
Когда со света – в темноту?
А мы больны – стихами, снами.
Мечтаем, верим, любим, ждем.
И сонмы звезд над головами
Поют, блистая, ни о чем.
А мы упрямо пишем песни
И вдохновенно их поем.
И счастливы, когда мы – вместе,
Молчанье звезд нам нипочем.
Мы складываем все потери
В сундук. Подальше. Под замок.
Поднявшись, отворяем двери
Навстречу Солнцу – на восток.
090114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471358
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Закінчились дощі. Так набридли.
Сонце краєм торкнулось вікна.
Сірі хмари неначе поблідли.
І знялася з очей пелена..
Бачу, певно, весна заблудилась:
Після ливнів отих навісних.
Вся земля віді сну пробудилась,
Розправляє окови тісні.
Он злетіла пташинка із гілки.
Чи відчула й вона це тепло?
Наче вітер вже гра на сопілці.
Все змінити так сонце змогло...
На душі теж полегшення стало:
Усміхнулися радо вуста.
Ніжне сонце мене цілувало...
Ось історія ця так проста...
Коли сонця не буде: теж смійтесь.
Щоб на заздрість було ворогам!
Коли важко в житті, то тримайтесь!
І не вірте фальшивим сльозам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471257
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Есть в моем сердце тихий уголок,
Пристанище любви моей заветной.
Я захожу порою на часок -
Зажечь свечу и спрятаться от ветра.
Хранятся в нем уснувшие мечты,
Обрывки старых задушевных песен
Портреты, на которых я и ты...
Лишь для вопросов уголок мой тесен.
И даже в синем небе журавли,
Простившись с отзвеневшим бабьим летом,
Неспешно улетая, берегли
Молчание твоих немых ответов.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471256
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2014
Так хрупко всё, так зыбко в этом мире!
Разрушить всё – так просто, так легко!
Любовь – полётом бабочки в эфире
Парит.
Не заслоняй её рукой!
Не исчезай, мой дивный мир нарушив!
Не предавай слова мои огню!
Ведь так легко уйдя, разрушить душу,
Ту нежность, что так свято я храню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470899
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2014
Чомусь весною пахло вранці.
А де ж жаданний білий сніг?
Повільно капа, як крізь пальці,
Маленький дощик з мокрих стріх.
Бузок ожив - зелене листя.
Трава забула, що зима.
Зеленим килимом росистим
Вже сонну землю обійма.
Я чую запахи фіалки.
Мрійливий вітер з лісу ніс.
Цікаво, як живуть русалки,
І що вплетуть тепер до кіс?
А, може, це весна наснилась?
І ти виною є тому,
Що у природі все змінилось.
Тобі завдячую цьому.
От і весна прийшла раніше.
Десь заблудилася зима.
Ти - моє диво найдивніше,
Що світ мій крильми обійма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470425
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Оборвались, стихли
грозовые струны.
Тучи разомкнулись
берегом лагуны.
Синяя лагуна,
белые причалы...
Высотой надежды,
глубиной печали.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436100
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 04.01.2014
Потерялось счастье, загуляло где-то...
Видно улетело с облаками в лето -
Для кого-то ищет чудо-самоцветы,
До поры в них прячет все свои секреты.
Но однажды счастье подлетит к окошку.
Не спугни, не вскрикни - протяни ладошку.
На руке, проснувшись, камень заиграет
И душа секреты счастья разгадает.
Говорят, что счастье - это небылица...
Все же есть на свете эта чудо-птица.
Да вот только птица счастья не летает
В те края, где веру снегом заметает.
(фото с интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470034
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 03.01.2014
Чи є на світі щось дорожче,
Як світло в нашому вікні?
До нього спішимо як можна швидше.
Та чим притягують вогні?
Так! Ти спішиш. На серці радість.
Бо знаєш, що тебе там ждуть.
Очей відчуєш ти ласкавість.
Вони тепло тобі дадуть.
Ми спішимо туди, де ласка.
Ніхто не скривдить там тебе.
Ти поринаєш, ніби в казку.
І вдячний їм, що вони є.
То ж вікна з світлом - це як щастя.
Ми живемо заради них.
Лякають вікна, як прокляття,
Де темінь вікон цих сумних.
Отак і люди, ніби світло,
Дарують радість для людей.
Що через відстані пролито
Із доброзичливих грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469782
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
ТАинство Новогодней ночи.
Свечи, иголки, звёзды и очи...
Ворох желаний, тостов, и танцев!
Искр от гирлянд и шипенья - в шампанском!
Ярких горений - в свечах бенгальских,
И серпантина - яркие краски!
От конфетти - разноцветные плечи!
Дождики, маски, красивые речи!
Блеск мишуры, суета карнавала!
Ночь закружила-связала-позвала,
Переплела и знакомых, и судьбы!
Сердца желания - слушайте, люди!
Из сундуков все мечты вынимайте!
Холода, скуки оковы снимайте!
Пусть вас постигнет новое счастье!
Пусть всё сбывается!
Пусть вам воздастся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469463
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2013
[img]http://s008.radikal.ru/i304/1112/65/6bee081af52e.gif[/img]
Впала зірка срібним камінцем
На перини сніжно-перкалеві,
Сизий місяць мідним гребінцем
Чеше гриву синьому коневі.
А коли курантів бій гучний
Розіб'є на друзки сиплу тишу,
Хай тебе у поруху струни
Рік Новий у казці заколише...
У криштальнім сяйві, у теплі,
В ароматі пряної ялинки!
Поки ніч гойдає на крилі
Мрій твоїх тендітні намистинки...
Поки неба сяючий велюр
Розливає зблиски на подвір'ї,
Я для тебе вогник запалю
В золотому плетиві сузір'їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469496
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013
Уклін тобі, моя рідненька.
Що дала ти міцне коріння.
Його не вирвати з серденька.
Воно із доброго насіння.
Уклін за те, що крила дала.
Навчила ними ти літати.
Правду любити наказала.
І дім батьківський пам'ятати.
Я твій наказ, повір, лелію.
В душі, мов скарб оберігаю.
На чужині ним серце грію.
Внукам моїм я в дар тримаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469125
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Розлилося на плечах волосся.
Граючись, в них вітер порина.
А мені, чудній, чомусь здалося,
Що твоя рука мене торка.
Я шукаю поряд тебе, милий.
І надія в серці так пече.
Та моє кохання, що безкриле,
На чекання довге нарече.
Знаю, що дорога так далека.
Незнайома і важка ця путь.
Та хіба злякає небезпека?
Що тебе чекають, не забудь!
Приглуши свій норовистий гонор.
І здолай, хоч і без крил, моря.
Угамуй у серці гнівний вихор.
Поспіши, поки цвіте зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468903
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 28.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2013
По садочку ранковому босий
по травичці пухнастій бреду.
Золотавіють як абрикоси!
А повітря, немов на меду!
Життєрадісно сонечко сяє.
Вітерець зупинився в момент.
По левадах і луках гасає
невидимий митець-диригент.
День дзвенить.
Ні на мить не вмовкають
милозвучні оркестри й хори.
Ластівки ген хмарини торкають
і гучить щебет-сміх дітвори…
Наливається золотом колос…
Як же любо у пору таку!
Бавить око стрункий гладіолус…
Як дитинно-казково в садку!
Вітерець розкуйовджує віти
і дрібнесенько дощик мрячить.
Веселково гучить пісня літа
життєствердної диво-краси!
Спраглим поглядом барви гортаю.
Тут натхненням упитись успів.
Неповторний мотив ріднокраю –
цей природи хвилюючий спів!
Грамофонять ліричну сонату
кучеряві виткі паничі.
Бадьорить прохолодою м’ята…
І солісти тут, і слухачі.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468620
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Я не люблю вульгарних, грубих слів.
Як може їх витримувать папір?
Чи, може, слів запасу обмілів?
А, може,просто доброті наперекір?
Й твої слова звучали, як набат,
А серце так просило порятунку.
Вони страшніші грому у стократ.
Душа ж шукала теплоти, притулку.
Слова убили просто наповал.
Кого покличеш зараз на підмогу?
Хто в ситуації такій ось побував,
Підкаже, як здолати цю зневагу...
Хитнувся білий світ перед очима.
І попливла колись стійка земля...
А вітер реготався за плечима:
Він бачив, як безсилля спопеля...
Із вуст твоїх лилися все слова,
Щоб виправдать своє роздратування.
Невже й душа твоя недочува,
Не може зупинить це трактування!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468533
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
В небі котяться зірки в предковічність дужу,
Віки зболені в віках, падають у душу.
Плачуть доли і луги, випили цикуту.
За які ж іще гріхи нести нам спокуту?
Повилазили з нори звірі знахаблілі.
З крові тішаться тхори в тілі імлілім .
Деж ти Боже забаривсь, серед дня смеркає.
Світ в печалі зупинивсь, а тебе немає.
Гей козаче потерпи, доля виглядає.
Кінь стоїть біля воріт, нічка вже минає.
Ангел небо прихилив, розпалив лампадку,
Путь - дорогу розстелив рушниками кладку.
Промінь сонячний згори, опалив серпанок.
Вже Майдани в кольорах оживили ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468336
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Застигла осінь у
крапельці холодного дощу.
Безхмарне, синє небо заховалось
за Шевченківською горою.
А, ми мандруємо туди,
де миле літо у
вишневому саду,
гоцулку й бойка виглядає.
Де у вишуканому кафтані,
серед старих дворів.
Лемко, своїй любій панні
мелодії серця зливає.
Там час спинився
і вже нікуди не поспішає.
А, рапсодія дощу
в минуле закликає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467242
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Седое небо с белою подпалиной
И снег - не снег, а лебединый пух.
Ложится он на землю подкрахмалено,
Похрустывает, ублажая слух.
А на душе - ни радости, ни горести,
Безветренно и тихо, как в раю.
Как будто ангел белой невесомости
Унес в обитель снежную свою.
О нет, душа от чувств земных не прячется
И ей не чужд весны бунтарский дух,
Да только нынче ей уж больно нравится
Летящий с неба лебединый пух
И это небо с легкою подпалиной,
И белое безмолвие вокруг,
И то, что снег ложится подкрахмалено,
Похрустывает, ублажая слух.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463515
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
[color="#0d00ff"][i]Небо ― прокруст....
Спалахи... Скрежети... Хруст...[/i][/color]
ЖаскЕ повіддя трима осіння ніч
У люд навпомАнець жереби жбурля....
О де Ти ―
де?
Дажбоже?
Де? ―
зовсебіч
Ростриги гецають твоє Маля.
*
Чи буде Житниця ця жито жжати?
Чи будуть весла доганяти час?
А ми...
А ми... ―
не вміємо мовчати
Під хмарами де сумував Тарас
Коли чужі гарцюють чоботища
По требах наших стомлених молінь.
І хвища...
Хугавує полем хвища
Ординських
знахабнілих
поколінь.
*
Встають...
пра..-...прадіди... зжурені, ―
встають!
Сивезні,
осмаглі
й моложаві, ―
Ту руку, що опустила обух й лють
З корінням вирвати ― без жалю.
О тіні ваші, мов шаблІ ― гострезні,
І дух ― сім сотень полум’їв гнів-ватр.
Ідуть...
Ідуть...
Прапрашури воскреслі ―
На сім доріг ―
на спрута перехват.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464594
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 19.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
Змагання
Змагання пальців на коліні:
Маленький ринг, нема судді.
Глядацьке око не зустріне
Фінал змагань – рядки пусті.
Змагання пальців в бік коліна.
Вже королева ставить шах:
Не прохідні й міцні тут стіни.
В обхід, інакше – повний крах.
Змагання пальців над коліном:
Ніхто не бачить компромат.
Вперед, ще поворот наліво.
І ось, прихований там скарб.
Заздрість
Я трішки заздрю шарфу, чобіткам і шубі,
Ще більш отій панчосі на стегні:
Магніту сила!
Проте найбільша заздрість в чистім перелюбі
Звичайно, милу!
Мандрує в кожній тіла стороні.
06.03.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406811
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
Впало з неба прядиво густе
На розмоклі барви падолисту,
А зима, як мачуха, мете,
Не шкодує холоду і свисту.
Дмуть у сурми здиблені вітри,
Між дерев снують, немов примари.
Як зайча до теплої нори,
Тьмяне сонце пирснуло у хмари...
Загорнулось в рунну сивину
І сопе у свій кирпатий носик.
Крізь холодну білу пелену
Клапті снігу жалять, ніби оси.
А зима, сховавши в комірець
Полум'яні вистуджені щоки,
Чимчикує лісом навпростець,
По ярах і пагорбах високих.
По блискучих куполах церков
Аквареллю пише петриківку.
Посивілі маківки дібров
Огортає в заморозну плівку.
І в її широкім рукаві
Снять пташки, метелики і звірі,
І плояться подихи живі
По вітрами видубленій шкірі.
Сніг колючий плечі огорта,
Грію пальці вихололі чаєм
І моїм ужаленим вустам
Так твого тепла не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465945
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2013
Заколючились зорі грудневі,
Згостроносився місяця лик,
І мости на річках кришталеві
Лиже вітру холодний язик .
Одягнувши плащі -невидимки,
Морозці, як майстри -ковалі,
Все кують філігранно сніжинки -
Срібнодзвонні прикраси землі.
Хтось умілий пряде диво -тишу,
Уплітаючи наші сліди,
Там , де спомини сонячні вишень
Сповивають зимові сади ...
Де-не-де хмаровідьми на мітлах
Сонні тіні кладУть до кишень ...
В позолоті віконного світла
Ніч крокує у завтрішній день ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464997
дата надходження 09.12.2013
дата закладки 09.12.2013
[b] [i]NP
[color="#8c0b88"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина... остання![/color][/b]
6.12.2013
Світлина - оригінальна, з дозволу власниці. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464232
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Сутеніє надворі. Це вже день погаса.
Тліє тихо і тьмяно, мов свічка.
Я люблю оцю мить... Несказанна краса.
І думки злегка плинуть, як річка.
Непомітно зашторить сірий вечір вікно,
А за ним зазирне темна нічка.
І укутає землю на ніч полотно.
Буде гріти до ранку, як пічка.
Це зима за день ткала свої килими,
Щоб укутать натруджену землю.
І вже сонна вона рівно диха грудьми.
Чиясь спроба збудити - даремна.
Знаю й ти полоняник незайманих чар.
Відчуваю, що важко живеться.
В ніч таку ти звільни свій болючий тягар.
Хай же радість до тебе вірветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464431
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 08.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2013
Зіграй скрипалю
мелодію дощу.
Нехай вона, любовю
серце омиває.
Смуток розвіє
і прожене біду.
А, натомлена душа
романсами заспіває.
І зазвучить мелодія дощу,
дзеркальними краплинами
на струнах заграє.
А, кохання в серці запалає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460728
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Музика Віктора Оха
В очах – стежина в споришах,
де я – маленький.(маленька)
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461846
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2013
Коли осінь обтрушує листя
Й засипає орнаментом поле…
Ти не просто мені приснишся,
Ти залишишся тихим болем.
Коли ніч вигаптовує зорі,
А туман припадає на тіні,
Додивляюся сни неозорі,
Доленосних шукаючи ліній.
Коли небо засяє світанням,
Болем ляже печаль у долоні,
Ми приснилися, мабуть, востаннє,
Бо долоні ж занадто… солоні.
Коли осінь тривожить дощами,
Перегойдує крилами листя
І журою летить за вітрами,
Аби десь з висоти приземлиться…
Не проситимусь в сни - сподівання,
Не смутитиму мрію тобою…
Відтепер я осіннім прощанням
Залишусь наодинці з журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460477
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Постаті йдуть
із туману
і знову
у ньому
зникають,
Мовчать,
кричать,
посміхаються,
лаються..,
і щезають…
Натовп
порожній, як жбан,
аж дзвенить
пустота навколо,
Наче багато –
й нікого нема,
зачароване коло…
А десь там –
за ними,
над ними,
під ними,
у них?..
Вогник,
ліхтарик,
промінчик,
зоря,
місяць чи сонце.
Хто встиг
Побачити,
зрозуміти,
знайти,
торкнутися,
впустити?
Кого запитати?
Куди повернути?..
Простити
і відпустити
Наболіле,
наплакане,
вистраждане,
колюче й горьоване –
Своє,
потримати дали,
забули у мене,
віддали –
Чітке і приховане…
За ним,
за горою в руках,
в голові,
у душі,
у серці
Заховані ті,
що ведуть до чудес-дивовиж,
дверці.
Завжди були
перед очима –
та де ж побачиш, хто там і що,
Коли закриває усе той вантаж…
І для чого воно?..
Казна-що…
Викинути,
спалити,
забути,
розвіяти навіть сни,
Умитися,
всміхнутися
і прозріти.
До весни,
До розквіту
свого
нового щастя
Невтомно –
скільки зможеться,
скільки вдасться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460460
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Коли все поринає у сон
І над містом панує вже тиша,
Ніч бере саксафон,
Ніч бере саксафон,
Ніч
симфонію пише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452953
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 13.11.2013
Ковалик двері відчиняє,
Змітає листячко в саду.
Довкруж діброву напуває,
Духмяним соком на меду.
Мудрагель вітер на осонні,
Майструє флейту з кураю.
Вмиває кетяги червоні,
Вином гранатовим в гаю.
Діброва вбралася у шати:
Убрали в церкву молоду.
Звучать у дощику сонати,
Втікають в осінь золоту.
Мені б їх впору перейняти:
Ступлю назустріч втікачу.
Щоби не скинули агати,
В багрянім лиску кумачу.
Пр: Льодовий ковалик - древня назва листопада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459436
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Мій Янголе,
скуштуй-но свіжу вишню,
Солодку, ніжну,
як червневий день,
Суничний чай
холоне геть неспішно…
Йдем сад садити –
Янгольських пісень.
Отак повільно,
не із Сонцем в ногу,
Крокуєм між
кущів, дерев, квіток,
Де кожна стежка
приведе до Бога,
Де виноград
сягає вже зірок…
В той день, коли
усе розквітне пишно,
Полине спілий
дзвін од всіх плодів –
Покличуть нас
туди, де все безгрішно,
І, врешті,
Бог всміхнеться з образів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460278
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Читай мене книгою без ілюстрацій -
Відчуй десь, на рівні сердечних вібрацій ;
Зіграй на всіх струнах душі й мого тіла -
Щоб я на край світу з тобою летіла ...
Укрий мене словом, загорненим в сонце,
Влети білим птахом до мене в віконце ;
Цілуй мене вітром шаленим без тями -
Я стану для тебе у небо щаблями ...
Тримай у міцних чоловічих долонях,
Люби павутинку сивин, що на скронях ;
Зігрій у обіймах, міцніших за скелі -
Я стану джерельцем для тебе в пустелі ...
Я зможу....я буду ...і вір, що зумію ....
Розраджу, підтримаю, знов дам надію ...
Зі шля'ху твого я зверну кожну гору -
Якщо ти зі мною завжди будеш поруч ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460242
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Десь там, із глибини свідомості, виринали слова
І тихими, мелодійними дзвіночками відзивались у душі
Та лягали нерівними літерами на чистий папір.
Так народжувався новий вірш, її власне дитя.
Леліяла, маніжила кожне слово, тулила до серця,
Що кричало, билось об невідомість, бажаючи лиш одного:
Бути почутим, випустивши на волю білими голубами думки.
І вони пробирались крізь час та простір, заповнюючи собою,
Відведену та окреслену для них провидінням пусту нішу,
Щоб назавжди полишити там частку неупокореної душі,
Може чимось і відмінної від інших та своєї, власної.
Осіннє скупе тепло, пробиваючись через віконне скло,
Пестило тіло, наповнюючи його енергією космосу
І вона, простягнувши руки до нього, відчувала,
Як тепло заполоняло, огортаючи хвилею ніжності,
Кожну клітинку тіла, даючи вихід на волю її сутності,
Що, пробуджуючись, ставала повноправною господинею
Над тверезим розумом, який ще намагався протистояти їй,
Явно знаючи, що його поразка уже запрограмована вищими силами.
І тоді приходило усвідомлення того, що це і є справжня Воля,
Воля польоту, який вище дріб’язковості та заздрощів,
Бо він є утіленням добра, кохання та всесвітньої любові.
09.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459485
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Ещё не выпал первый снег
И осень листопадом кружит,
Но скован льдом мой сладкий грех,
Как ночью подмерзают лужи.
Кто охладил мои мечты
И этим изменил надежды ?
Не льсти себе, мой друг, не ты...
Жизнь просто сбросила одежды
Наивности до наготы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457872
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 12.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Вже опале листя перепріло.
Під ногами тихо шарудить.
А у серці те, що ледь жевріло,
Як мачок тепер палахкотить.
І той вогник так дає наснагу.
І, неначе іншим став весь світ,
А в душі вселилась рівновага.
Розпуска пелюстки дивоцвіт.
Збережу його від вітровію,
Захищу від пересудів і обмов,
Бо таким ось cкарбом володію.
Незрадлива ти моя любов.
Пам"ятаєш: зацвітали вишні,
Пелюстки нам падали до ніг?
Все віддали б ми за дні колишні.
Замість пелюстків тепер там сніг.
Я тебе до себе пригортаю.
І душевне чую так тепло.
Нищечком тихесенько зітхаю:
Іній посріблив твоє чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459697
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Колискову для осені листопад співає.
Мокне бідненький під дощем.
Жовтеньким листям ложе прикрашає.
Не спиться їй, закуталась у щем.
Давно вже спокій загубила..
Весь день хмарини розганяє.
Вечір прийде- розпустить крила.
Та холод сподівання всі вбиває.
Ти не сумуй, хоч час для тебе зчах.
Місяць шепоче їй тихенько.
Повір, до тебе приходитиму в снах.
Хоч довгий рік та пролетить швиденько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459871
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Не люблю дзеркала'- вони брешуть!!!
Чи буває спокійним обличчя,
Коли блискавки в серці крешуть,
Коли біль -то думок добича? ..
Чи бувають порожніми очі,
Коли рветься душа навпіл,
Коли світло якісь поторочі
Загасили, неначе факел?..
Хіба може сіять усмі'шка ,
Коли в друзки розбилась осінь,
І шкребе пазурами кішка
Ще учора спокійну просинь? ..
Ну невже отой срібний клаптик
Почуття так ховає вміло? ..
Чи то з різних зійшлись галактик
І ментальність моя, і тіло? ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460022
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2013
Хто знає, що таке душа?
Чому так часто править нами?
Нам жодних прав не залиша,
Керує нашими серцями.
Буває ніжна, чи примхлива..
Примусить плакать і страждать.
Бува сумирна, вередлива.
А може всьому догождать.
Бува байдужа, обережна.
Бува серйозна , легковажна.
Захоче, буде незалежна.
Ще може бути недосяжна.
Вона не може жить спокійно.
І нам спокою не дає.
Чомусь у задумі постійно.
Бува проблеми принесе.
Ночами нам не дає спати.
Все передумаєм не раз.
А то думками заблукати
У світ отриманих образ...
Вона одна у нас на світі.
Сприймаймо ж так, як вона є.
Одне лиш треба зрозуміти:
Нам неповторність додає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456963
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Осінь -майстриня з батисту й жаккарду
Шиє наряди для сірих доріг,
Небу дарує із сонця кокарду,
З ягід калини плете оберіг ...
Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить -айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко -грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси ...
І випускає махрові тумани,
Щоби пухкі розім'яли тіла;
Із цвіркуново -пташиноï гами
Звуки зібрала - і снам віддала ...
Осінь -майстриня дощить і калюжить,
Щоб в парасолі квітчались міста ....
І на полях, де і сіють, і плужать,
Пише до грудня терпкого листа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458629
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
[img]http://amore.4bb.ru/uploads/0000/39/7f/207567-1-f.jpg[/img]
Ну, і пощо загубленим листком
Тебе сюди заніс осінній вітер?
Над захололим бронзовим ставком
Гойдаються вербові довгі віти.
І ні душі довкола. Візаві́
Тривожна осінь. І холодна пустка
Ковтає сонця відлиски живі,
Що застигають у янтарних згустках...
І рій думок, гірких розчарувань,
Невже душа на світло обміліла?.
О, не чекай від когось покаянь!..
Поглянь: тополя листям облетіла,
Хіба ж вона за втрату дорікне,
Мов злодію, терпкому листопаду?
Відомо їй, що й осінь промине,
Що принесе омріяну відраду
Нова весна. Зав'яжеться життя,
Бруньки розкрилять листячко зелене.
Хіба й тобі не буде вороття
У ці квітнево-ніжні гобелени?
Не дорікай, змирись і відпусти
Минулі втрати, мо' здобудеш більше.
Стоять дерева, голі, мов хрести,
Та сонце їм виблискує ясніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458461
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Ніч, тишина ,чомусь не спиться.
Морфей забув про мене як на зло.
І де ж поділася моя жар- птиця.
Надіюсь, казкою загляне у вікно.
І ми увірвемося у світ чудес.
Я осідлаю, як коня, хмарину.
Злечу на ній увись, аж до небес.
І намалюю щастя там картину.
Із ейфорією гулятиму у снах.
Із мрій я розведу панно.
Та раптом промінь місяця погас.
І сонечко заглянуло в вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458347
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Стукіт серця вплітається в ритми Космосу
Зливається
З ним
У
Єдине ціле
Пише програми, картини, опуси
Світло зірок
Фіолетове
Біле
Планета Земля у спіралях Галактики
Загадкова
Z-хромосома
Очі заплющ… Безмежжя вже бачиш?..
Ось
Ти
І
Вдома…
Z-хромосома відповідає за комунікативність, креативність і щастя людей, за прогресивність їх мислення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452613
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 03.11.2013
[b]Здравствуй,
Волшебник!
Здравствуй,
Божье Создание!
Начало-конец
Всего
Мировоздания,
Яркая вспышка
Длинной в
Миллиарды
Лет,
Осознаний,
Приходов,
Ярдов…
Вы –
Удивительное явление :
Вы –
Зеркальное отражение…
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453628
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 03.11.2013
Неквапно прокидається світанок.
Вихлюпує на землю молоко.
На голову деревам ллє сметану,
Що вітерець смакує язиком.
Милує зір берізка одинока,
А як же до лиця їй ця фата!
Не можна відрвать від неї ока!
(До всього в нього мудрості хвата!)
Стоїть, як наречена, ледве диха.
В сум"ятті тільки коси поправля.
І тільки щось зітхає тихо - тихо.
Про що ж це її вітер умовля?
І гладить, як дитині,гарні коси.
На вушко шепче ніжні їй слова...
Але течуть у неї уже сльози:
Неначе вона й справді, як жива.
Це просто уже сонечко заграло.
Зняли завісу промені ясні.
І новий день з усмішкою вітало.
І думи десь діваються сумні...
Доброго дня Вам, мої Друзі!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449992
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Образ себе нарисовав,
Мужской, один из лучших,
А наяву искать устав,
Тех, кто влюблен - тихонько мучишь.
Ведя войну сама с собой,
Все в облаках летая,
Ищешь душевный свой покой,
Взамен жизнь предлагая.
И все же, все идет не так,
Жизнь запятые ставит,
Мозгами управляет страх,
Но знай, что он лукавит.
Зачем идти на поводу,
Депрессии и страха,
Не станет легче ведь в аду,
Подумай ты, однако.
Ведь жизнь летит, летят года,
Амбиции стареют.
Не так горит твоя звезда,
Мечты тихонько тлеют.
Порви картину, образ тот,
И опустись в реальность.
Любовь тогда пробьет твой дзот,
Все убегут страданья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447681
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Якщо вам поталанило в житті:
Зустріли ту, що вірно вас полюбить.
Вона вас не залишить в самоті,
Не бійтеся, ніколи не обдурить.
Бо люблячі не зможуть відректись.
І серце ваше не узнає болі.
Лиш ви глядіть, її не відпустіть,
Щоб почуття до вас не охололи.
Не ображайте згарячу коханих,
Бо їх в житті образять і без вас.
Так довго ще болітимуть ті рани,
Про себе нагадають ще не раз.
Не мучте їх зневірою в мовчанні,
Бо мстити вміють тільки слабаки.
А люблячі серця це ж - незвичайні !!!
Нащо їм ваші гострі шпичаки?
І знайте: тільки сильні вибачають.
Хоч буде це і тисячу разів.
Пробачивши,з усмІшкою стрічають,
Не роблячи ніяких віражів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 18.09.2013
За порогом твоєї вічності
Ще існують римовані сни ...
Еталоном подій пересічності
Стали перші струмки весни ...
За кордонами рук і дотиків,
Виявляється, є життя ...
І у стилі новОï готики
Знов застигло дощів лиття ...
Десь, у вимірах підсвідомості ,
Не знайшлись у рівняннях ми ...
Переживши осінні повісті,
Сонце котиться до зими ...
За реальністю вулиць сплутаних
Світло вікон -пустель міраж ...
І, димами кострищ окутаний,
Визріва виноднів купаж ...
За очей твоïх світло -сірістю -
Веселковість квіткових літ ...
Помережені неймовірністю
Крила просяться у політ ...
В лабіринтах часУ і споминів,
В захаращенні мух -думок,
Із твоïх дивосвітніх променів
Я готова зробити крок! ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447809
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
Я зароюсь, как в сладкую вату,
в ледяные ночные туманы,
влажным маревом, ветрено-странным,
я укроюсь, почти не дыша,
и уйду, как уходят солдаты,
обреченно гремя в барабаны,
завоевывать дальние страны -
неуверенно и не спеша...
В сонно-дрёмном, предутреннем мраке
где ночные, заблудшие росы
были пойманы первым морозом
и закованы в цепь до весны -
я голодной, бродячей собакой
одиноким, затравленным воем
повлеку обреченно-влюбленных
под сияние полной луны.
Окунусь я, как в тёмное пиво -
полосатой марсельской креветкой -
в прошлой жизни фантомы - приветы
в - ниоткуда и из - никуда,
и уйду, нарочито - игриво,
в ледяные осенние ветры,
что имеют простые ответы,
но коварно молчат, как всегда.
Я уйду. Не моля, не взывая...
Всё нелепо и глупо-банально -
так решила давно, изначально,
из-печально, старуха с косой,
но - как будто бы вновь издеваясь -
зазывает сыграть на рулетке,
обещает простые ответы -
брошу шарик в её колесо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449504
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Ну ось і вересень на дворі,
Золотоцвіт, Ревун, Руєн...
Багряний колір апріорі
в цього художника здавен.
В гаях малює гобелени,
зберіг для осені кураж.
Золотить верби в полі, клени,
кладе в незайманий пейзаж.
Довкруж багрянець одягає
одухотворена Душа.
Сади й діброви прикрашає,
біжить удаль краса, вража.
У грудях серденько тріпоче,
єлеєм музика звучить.
Милує око і лоскоче,
піднятись пташкою велить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446738
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Осінній сад пишається красою.
І фарби веселкові майорять.
Ще квіти упиваються росою,
Кущі калини ватрою горять.
А ранки білосніжні і свіжіші.
Це осінь нас красою напува.
А почуття осінні все ж ніжніші:
Душа від спеки просто спочива.
Тобою дорожу я ще сильніше.
Бо осінь нам у очі загляда.
Свої чуття шануємо пильніше.
І в цьому винна осінь ця руда.
Чомусь солодші стали твої губи.
Так хочеться цілунки смакувать.
Мій голубе, вже трохи сивочубий,
Не треба, мій хороший, сумувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448977
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Обпоєна
хмелем осені,
що стікає
з грона виноградного,
я помираю,
щоб відродитись у тобі
та упившись
духом безумства,
маревом породженим,
сколихую
тишу стогоном.
Осяяна сонцем,
крапля соку,
тремтячи,
з кутика губ,
повільно скапує на груди
і сутність
всотує її в себе.
Медовим знаменням
розносячи по тілу
імпульси кохання.
Обійми мене!
Стисни ув обіймах своїх
і не відпускай!
Ніколи!
16.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449423
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Zostaw po sobie galo,z`,
Deszczem placzo,cym po szybie.
Zwiez`onkiem w grudce sie, showaj
Czy w zimnej wodzie rybko,.
A kiedy c`iebie nie stanie,
Wiater ods`piewa psal`my.
Zliecisz pulcienniu ptaka,
Na prug gwiazdzistej Ojczyzny...
Залиш після себе гілку,
Що плаче дощем по шибці.
Сховайся звірятком в грудку
Чи в холодній воді рибка.
А потім коли над прахом,
Вітри псалми відспівають.
Злети напівтінню птаха,
До зоряної Вітчизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449415
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Налий вина,
барвиста осінь.
Ти вже дозріла,
наче просинь.
Любовним трунком,
оповила надії.
Притихле серце
сколихнула, і навела у мрії.
Похмурі дні в
душі не залишила.
Неначе ковила,
пройшлась літами
і втекла у далечінь.
Не марною, є
наша дорога.
Вона терниста
і веде до Бога.
Дорога правди і життя.
Швидкоплинна, яка прямує
у світле майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449402
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Поезія –
це
Господня
Любов,
замішана
на
людських
долях.
_______
Краєвид - робота автора,
виконана в час відпустки
на Волині (дачний масив
Веснянка під Луцьком)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439757
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Стікає дощ зі скла повільним вальсом,
Малює сутність літніх завіконь ...
А губи, витанцьовуючи сальсу,
Збирають полум'я метеликів -долонь ...
Слова розірвано -розсипаним намистом
Пульсують в тілі, живлячи вогонь ...
А сутінки гаптованим батистом
Вкривають трепетність метеликів -долонь ...
І кожен погляд -мовчазна підказка,
І кожен подих -вітерцем до скронь ...
Дарує ніжності безмежну казку
Шалений лет метеликів -долонь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439367
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Господь! Я створена по задумі Твоїм,
Із чоловічого ребра, що від Адама,
Ти подихом Своїм нас оживив,
І воля в руки нам Твоїми дана.
Я согрішила та вчинила гріх,
За це була покарана Тобою,
Із дерева Добра і Зла зірвала плід,
Пізнала, як народжувати в болі.
Я дуже важко заробляю хліб,
Та руки я до неба простягаю,
Молюся палко за дітей своїх,
Хрестом Твоїм я їх оберігаю.
Тобі вклоняюся я низько до землі,
За це життя, дароване Тобою,
Хоч скинута із Раю до землі,
Але Тебе нізащо не зрікаюсь.
Лю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439032
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Коли буває важко між людьми,
Я йду до лісу говорити з Богом...
Високі сосни дужими крильми
Мене стрічають за старим облогом.
В молочне мрево дивні молитви
Шепочуть стиха схимниці суворі,
Поміж ворсинок мокрої трави
Палахкотять у душу мідні зорі.
Тут потічки, як струни золоті -
Одна за одну тонша і дзвінкіша!
У цій могутній звичній простоті
Така п'янка і кришталева тиша!..
Тут кожна голка хвойна, чи листок,
Травинка кожна - все таке знайоме...
Немов якийсь невидимий місток
Веде через нефритові хороми
Тебе до Бога. Краплею роси,
Обкуреної ладаном духмяним,
Торкає світ нетлінної краси,
Загоює твої душевні рани.
І ти летиш з холодної пітьми -
Увись, у синь, подалі від земного!..
Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438784
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
* * *
Липнева ніч намовила грозу
та й напустила спраглим нивам зливу.
А потім звично народилось диво –
рум’яний ранок ворушив росу,
веселкою вклонявся шанобливо.
Озвались владно промені в мені,
осяяли та й піднесли мій подив.
В ту мить, можливо, народився подвиг –
веселка згасла в когось на війні,
згорів останній заповітний подих.
Плането-мати, зіронько жива,
хай буде вічною твоя орбіта,
щасливими народжуються діти,
допоки сонця – пахнуть небом квіти,
а в Україні славляться жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013
Коли розлучаються двоє,
То серце від болю стражда.
У цьому тут винні обоє.
Звучать тепер інші слова.
Душа усе чує і плаче.
І хоче це все зупинить.
А серце маленьке гаряче
У мирі так хоче ще жить.
Згадайте, мої любі друзі,
Як доля колись вас звела.
Нащо серце краять у тузі?
Чим доля для вас була зла?
Зустрілись, кохались, раділи.
Сховайте свого язика.
Не дайте чуттям заржавіти.
Не треба! Гасіть сірника!
Для чого, колись наодинці,
Зізнаться в своїх помилках,
Збирати усе по краплинці,
Тримати в тремтячих руках?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438604
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Все саме так, як, власне, й мало бути,
Олію вже Ганнуся розлила.
І чому бути – того не минути:
За списком – змах метелика крила…
Сліпі все тчуть із пряжі ниті долі,
Та – у вузлах, а та – порвалась вмить.
Байдужно Час пересипа секунди –
Йому давно нічого не болить,
Бо знає все: майбутнє та минуле.
Мільйони літ стирають гнів і сміх…
Він – необмежений з фіналу до початку…
І врівноважено крокує крізь усіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438507
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Упали нижче вигрібної,
У ямі зникли десь сліди.
Помиї ллють, валяють в гної,
Вчорашні вихідці з Орди.
Отож, як чую - "Хата скраю",
У грудях рветься і кипить.
Та не сховаєтесь в сараї,
Бо крайня першою горить.
На черзі завтра ваші дітки,
Їх розпинатиме режим.
Ну скільки ж можна вже терпіти,
Та піднімайтеся з колін !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438142
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
«Від негоди – калюжами крадені.
Дні осінні… Де ж літо бабине?» - Любов Маленька із книги «Розсипаний обрій».
***
Хтось противиться фарбам у осені листя,
Неприхильна комусь болотиста зима.
Ну а хтось – в опозиції стрілочці-митям, –
Незліченності Часу піщанок лиман
Бо ж немає різниць, де насупиться хмара:
Поміж неба весни, у спекотну печаль,
Чи в жовтневому полі – зимові примари.
Не зважай, не почуєш ти щастя рояль
У модерному часі готичні театри
Розподілять пів страху у чверті забрал.
Опускайсь, тут незвідані жалісні надра,
Де в зеніт підіймається сонячний шал.
09.06. 14.00. поїзд: Заліщики – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437752
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 17.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2013
Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Ось минає у сутінках день,
А за ним – і остання весняна декада.
Відлітає весни паралель –
Нездійсненна у часі проектів монада.
Ось крокує за хмари доба
Між дощів, аж до лігва наступного літа.
Не поможе ворожка й лупа –
Не побачити пастки недолі магніту.
Вже і темінь надворі, ось ніч,
Зачиняє з анфасу віконце травневе.
Заспокойсь, не вертись навсібіч.
Не уникнеш пащеки червневого лева.
Він ще більше вполює надій,
Розірве на шматки апетити мрійливі.
Не благай, на колінах не стій.
Це сафарі життя серед спеки і зливи.
30.05. 23.26.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437374
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 15.07.2013
***
Проміння герць з вольфрамом електричним.
Оркестр колонки нівелює жорсткий бій.
Пусті думки із мрійних сфер незвичних
Тебе малюють між туманних веремій.
Свідомості проекти – в шал на марно.
Зі зброї лиш надії правди, щит, мечі.
Із тіней йдуть міцні «свої» примари.
Моє фіаско в день і перемога уночі.
20.05. 16.48. арт-кафе "Вінтаж"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437363
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Візьму я Книгу Життя в руки,
Перегорну у сотий раз.
Нема вірнішої науки,
Вона є мій дороговказ.
Життєвий шлях - складна освіта.
Здаю екзамен кожен день,
Він вимага багато світла,
І щоб в пітьму не впасть лишень.
Життя складається з усмішок,
І з гірких сліз, або зітхань.
А ще тверде, немов горішок.
З важких і різних запитань.
Ти мусиш сам прийти до всього,
Щоб помилок не допустить.
І щоб бездушність до святого
У свою душу не впустить.
Живу по правді, як умію.
Життя закони поважать.
Усьому світлому радію,
Уміє серце і страждать.
Життя виконую уроки.
Боюся промаху зробить...
Мої оці простенькі кроки
Нехай Господь благословить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436984
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436900
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Чомусь вузько мені крокувати у світі.
Не знаходжу притулку я в ночах, у днях.
В спеку сонця, між поту, думки не зігріті.
Може, краще в химерних сусідніх світах.
Та чи вірним є шлях, як пройти у дороги?
Світ штовхає мене із одного у інші кути.
Вимиває крізь дощ півбажання, чверть змоги.
Загубивсь путівник, вітер стежку крутив.
Ось і холод стіни, ледь прочинені двері.
Геть зависли, скрегочуть на ржавій петлі,
Бо ж завіси ще з віри вчорашньої ери.
Десь тут мапа лежала, папір вже зотлів.
***
Горизонт міркувань, та реальності згин.
Виринаю в простори, та знов – шторму хвиля.
Опускає у темну мовчазність рибин.
Відчуття – горб утоми, за крок до безсилля.
Травень 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436711
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425438
Ні, кохання в тебе вже не прошу я
Відцвіли конвалії мої!
Хоч доріжки наші запорошено,
Лину я до тебе знов, хорошая,
Шлю тобі я помисли свої.
Бо ж було у нас усе, мов в юності:
Злети і падіння долі дар;
Цноти спалахи і зваба мужності,
Ревності отрута й ліки чулості,
І жіночності п'янкий нектар.
Хай конвалій цвіт уже в минулому,
Хай стежки вже терном заросли,
Та в душі моїй, хоч зраненій, та юній ще,
Квітне терен майськими відлуннями,
Кличуть у дорогу віщі сни...
Ні, кохання в тебе вже не прошу я:
Відпалали пристрастей вогні!
Тільки чом у серце стукаєш, хорошая,
Чом здіймаєш гамір там непрошений
І бентежиш помисли мої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412916
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 12.07.2013
Вишиває літо на зеленім полі,
кольорові барви квітів польових.
Гордовиті маки заглядають в вічі,
синьої волошки між хлібних житів.
Ранок прохолодний,забарилось сонце,
розбудила арфа струнами весь світ.
Колос золотавий пишної пшениці,
заспіва ромашці многа світлих літ...
А жита колишуть,хвилями на морі
загубилась в танці юная любов.
Пшенична голівка молодої Мавки,
Лукашева спина виринає знов.
Кохання у полі,наче вільні коні,
скинули вуздечки між літніх вітрів.
В травах ноги босі,намочили в роси,
а на серці радість й музика дощів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436636
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
По походке тебя я узнАю,
По улыбке на добром лице.
Настроенье твоё замечаю,
Что так важно ранимой душе.
Я люблю твои сильные руки.
Ты легонько обнимешь меня,
И лишь слышно сердечные стуки,
Что любовь нашу, нежность хранят.
В этот миг обо всём забываю.
Без тебя очень трудно мне жить,
Но когда тебя вновь я встречаю,
Так боюсь оборвать эту нить.
Ту, что держит упрямо с тобою,
Что не даст нашим душам страдать,
Чтоб ещё не засыпал листвою
Ту дороржку к тебе листопад.
Я люблю тебя, милый, за прошлое,
И за то, что есть в нас и сейчас.
И за то, что быть может хорошее.
Если б только костёр не погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436637
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Хтось любить тілом і доброю душею,
І серденько вискакує з грудей,
А почуття небесні ці шалені,
Кружляють і в ночі та цілий день.
Хвилини разом – ніжна насолода,
Ти на землі а нібито в раю,
Віддати душу за мить оцю не шкода,
Серце на блюдечку - це наче віддаю.
Та шкода світ, цей без гріхів не в моді,
Звабливість ходить за нами , як чума,
Щастя лежало майже на долоні,
Хвилини слабкості - і його нема.
І все даремно – назад все не вернути,
Коханню ненависть танцює гопака,
Прийти до тями – пізніше лиш збагнути,
Що щастя це втопилося в гріхах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412471
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 11.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2013
Детективи Ти любиш? Звичайно.
Не порушиш і Кодексу норми, статті.
Бо далеко, дивись, межа крайня,
Не загроза: покара, квадрати стальні.
А про себе, – люблю детективи,
Проте діють у нас інший логос, закон
І врожаї відмінні в городі та ниві
Не пізнати секрет, не пройти перепон.
Так, звичайно, люблю детективи.
Проте я не Еркюль і не Холмс, не Мегре
Таємниця Твоя – щире диво!
Та шкода, бо загадка зі мною помре.
29 – 30. 04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436492
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Білий квіт акації –
цвіт на всі часи,
символ незгасимої,
вічної краси.
Він:
"Клечення акації
дарували нам,
щоб щасливо збутися
нашим віщим снам,
щоб цвіла акація
вірою в душі,
щоб любов розквітнула
в спільнім халаші.
Гілочку акації
шлю тебе в обзив,
щоб з тобою, сонечко,
жив я й не тужив".
Білий квіт акації...
Волосся, мов мед,
я ясіках розсипане –
так любив поет!
...Одцвіте акація,
стихне спів черпіт*,
сердце опечалиться
в пнях скорботних міт…
Вона:
"Опаде акація,
облетить біл цвіт,
та й в окрилках самості –
незникомий світ
білизнИ акації –
згустку чистоти,
що рано оповесні
подарував ти".
______
*Черпіта (діал.) – жайворонок.
30.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434569
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 11.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2013
[youtube][/youtube]
Лучик солнца сиял
В моём сердце к тебе.
Но зимой вдруг пропал:
Отношенья не те.
За окном плачет вьюга,
Машет белым крылом.
Как же нам друг без друга?
Как забыть о былом?
Лучик Светлой Надежды
Всё бледней с каждым днём.
Почему же, как прежде,
Он не греет теплом?
Кто же здесь виноватый?
Может быть, я сама??
Или день был проклятый?
А быть может, зима??
Очень жаль: не сумели
Мы друг друга понять.
И винить в том метели:
Знать, вину с себя снять...
Сквозь седые морозы
Лучик смотрит в окно.
На стекле цветут розы,
Что дарил мне давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229371
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 10.07.2013
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435190
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Рожевих лілій теплі каганці
Грайливі тіні кидають на сходи.
Чомусь до мене в гості не приходиш...
Зоріє бісер в літа на щоці.
Холоне світло в рамочці вікна,
Де я тебе втомилася чекати.
Хмарки звисають клаптиками вати
З небесно-домотканого рядна.
Немов рубіни, в сонячну імлу
Кривавлять вишні, спекою налиті.
Які чудові неповторні миті -
Лише б радіти світлу і теплу!..
Лише б удвох пірнати в дивосвіт,
Де ми такі усміхнені й щасливі!
Та пролягли сліди твої зрадливі
До інших привідчинених воріт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436415
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Не кидайте у ближніх слів колючих!
Жорстоке слово має два жалА:
Одним воно сусіда жалить люто,
А іншим – серце тих, де лють жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431566
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
В призахіднім сонці хмари в оксамиті,
Надбігає вітер на ошатні липи.
І снують споквола сутінки в блакиті,
Поцілунок річки - хвильки тихі схлипи.
Котить небосхилом колесо із грому,
Здригається вечір - лячно, бач, одному.
Нічка поспішає скласти йому пару,
Швиденько поставлю тісто на опару.
Пиріжки пухкенькі притрушу я маком,
Налились рум’янцем - будуть з добрим смаком.
Хай дощик вицьвохує хвалько батіжком,
Де пахне пиріжками - тепло за столом.
11.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430908
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Твой нежный привкус губ давно не слышу,
Любимый образ приходит только в снах
До сей поры, я словно им живу и дышу,
А в голове от чувств, еще сплошной аншлаг.
Быть может рано, а может быть и поздно,
Судьба свела нас в тот осенний день,
Ты пошутила – а я то, полюбил серьезно,
Я все стучал - но ты мне не открыла дверь.
Зимой и осенью – фальшивые надежды,
Они растаяли с весной как белый снег,
Но я люблю тебя, люблю тебя как прежде,
Хотя наложен на любовь мою запрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430722
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Слова, неначе намистинки,
Сипнув - й від серця відлягло.
Відчула кожна їх клітинка.
А кажуть: слово - це срібло.
Воно цінніше діаманту,
Якщо ним серце промовля.
Якого треба тут таланту?
Не варто й хисту скрипаля.
Скажи їх так, щоб захмеліти.
Щоб пішла кругом голова.
І щоб хотілося злетіти
Туди, де віра ожива.
Уважно стежу за тобою,
Коли слова твої звучать.
Немов живущою водою
Ти окропляєш наший шлях.
Ти, ніби вітер в чистім полі,
Шепоче росяній траві.
Зникають сумніви і болі.
Такі слова ці, як живі.
Тримаю міцно твою руку,
В тобі увесь талант вмістивсь.
Тобі я вдячна за науку...
І що любити не втомивсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430549
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Плаче у відчаї небо.
Сипле на землю дощем.
На півдорозі до тебе
Серце окутує щем.
Хмари свинцеві гойдають
Зблідлу колиску нудьги.
Змито стежини до раю,
Світлих надій береги.
Рветься намисто, в калюжі
Піниться зронений цвіт.
Спекою втомлений дуже,
Спрагу втамовує світ.
Хмари розсіє поволі.
Скоро негода мине…
З келиха Щастя й Любові
Вірю, напоїш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429077
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Я у травах шовкових на лузі засну.
Як лелека у спогади злину.
Щоб знайти там сліди, ту далеку весну,
Яка часто так сниться й донині.
У бурштин пелюстки пеленав іван-чай,
Готувався кудись на виставу.
По стежині вузькій через весь дивогай,
Світлозір вів тебе наче паву.
Соловейко затьохкав прилинув у рай,
Закохався в зелену діброву.
З ставу знов водограй діставав небокрай,
Через косу свою веселкову.
В шовкотравах лебідка до мене пливла,
Цілувала красу барвінкову.
Ой, яка ж ти в тім віці ще юна була,
Як росинку спивав світанкову.
ійшлися дороги, у болі думки,
В білій ружі застигли край ставу.
Їм у грудях і досі чомусь невтямки,
Й серце бється чомусь безугаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429003
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Звичайно в світі найрідніша Мати,
у всіх народів і у всіх часів .
І незбагненно факт цей подолати,
бо заслужила більшість почуттів.
А я за Батька хочу теж сказати,
для мене завше, «висновки» - чужі.
Навчився в нього свою думку мати:
Лежить указом в зраненій душі.
Як в полотні пелюстками фіалки,
в моєму серці жилками на тлі.
Частинки сонця, - місячні агати,
у спраглім серці росами лягли.
А на дворі залишилися скалки,
як роси зранку стомлені у склі.
Я йшов за батьком, як ті йолки-палки.
Чуття з любові визріли в імлі.
На руки Батько брав мене до себе,
до Жайворонка в небо піднімав.
Ховав в долонях промені із неба.
мене й Матусю в пальцях зігрівав.
Уже років нам тих не наздогнати,
десь полетіли вдалеч в чужину.
А Мати й досі мусить ревнувати,
і часто ставить спогади в вину!
Роки у тім майбуть не винуваті,
зберіг скалки ці смуток почуттів.
В душевних ризах сховані цибаті.
Чи може вічні, в пірї журавлів..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424414
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
В чорну смугу –
пресвітлі помисли…
Крізь десятки літ привітався.
Впізнавали мене лиш по голосу.
Я в минулому десь зостався.
Стали іншими, помудрішали.
І зітхаємо ніжно й гарно.
Ви чекали мене лиш тодішнього,
та вернути минуле – марно.
Незабутнє щось навернулося,
серце хвилі болючі горне.
Долі в юності розминулися.
Ой, не вернеться неповторне.
Так водилося, так судилося.
Знов надходить пора весіння.
Диво-зілля бажаю всім я.
Щоб любилося, не барилося.
Хай гуде молоде весілля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428544
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
У вербах білих заледве зоріло,
Курносий Місяць зорі цілувавав,
В обіймах вітру плесо захмеліло,
В небесні шати любий пеленав.
Затихла пісня раптом на півслові,
Як угорілий хтось зареготав.
Блакитне око блимнуло в діброві,
Мабуть Чугайстер Мавку проводжав.
Всю ніч хрущі над вишнями гуділи.
В гаю писали пісню соловї,
У небі зорі спати не хотіли.
Купала втому скрипка вдалині,
Надворі вечір вмився дивиною,
У вербах Місяць тихо задрімав.
Стояли двоє вражені красою,
В гаю Росяник трави пеленав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425697
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
Мчит поезд под названьем «Жизнь»,
Летит без остановок.
Станцию «Мечта», в график включить,
Забыл диспетчер снова.
Он ведь на небе - высоко,
Ее мог не заметить.
Вагон мой пуст – нет никого,
Путь пройден на две третьи.
А за окном шум от колес,
Скрипит противно полка.
Смотрю в окошко я без слез,
Божья в стекле коровка.
«Что ты здесь делаешь одна,
Скажи кА, мне на милость?
В тебя, как в птицы два крыла,
Своя неповторимость».
«Хочу желанья все твои,
Поднять выше на небо,
В порядке крылышки мои,
А у тебя проблемы»!
«Мой поезд очень быстро мчит,
Лишь горе остановки,
Пускай чуток притормозит,
На станции той новой.
«Счастье» - название ее,
Живет любовь моя там,
Жизнь не мила ведь без нее,
Не рад лесам, полям я».
А за окном все шум колес,
Скрипит противно полка,
Ветер гоняет тучи грез,
Лети «Божья коровка»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425732
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Букет роз я дарил на прощанье,
Когда падал каштановый цвет,
Дрожь в руках, как на первом свиданье,
Тишина – нужных слов уже нет.
Нелюбовь из любовью прощались,
Вяли медленно роз лепестки,
Горе, счастье друг к другу прижались,
В этот миг они стали близки.
Припев:
Падал, падал каштановый цвет,
На реснице сидела слезинка,
В никуда был подарен билет,
От судьбы или от невидимки.
Падал, падал каштановый цвет,
По нему протопчу я тропинку.
Друг от друга, мы все отдаляясь,
Попрощались - уже нам пора
Не збылося о чем мы мечтали,
Ты домой - а я шел в никуда,
Ты держала в руках эти розы,
Но они ведь не смогут помочь,
Не поможет и ветка мимозы,
Впереди ждет бессонная ночь!
Припев:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423955
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Ти скоро умчиш за море,
Обійме тебе туман;
І правду заступлять гори
І сонми гінких оман...
Ти будеш плескатись в морі,
Та мріями будеш тут,
Бо тут були наші зорі
І роси ранкових смут;
І третє тисячоліття,
І зустрічі на зорі,
І думи у верховітті,
І певність в щаснІй порі.
Його ти любитимеш словом,
Та серцем своїм – мене...
Довіра твоя - як полова:
Із часом, повір, мине.
Бо слово – то річ ефесна!
Ти впевнишся в цьому там.
Лиш тіло і дух – небесні,
Даровані Богом нам.
Гармонія духу й тіла
П'янкіша всіляких втіх!
Ця сила і нас сточила,
Як з'єднyє святість... гріх...
Ти скоро розтанеш... в морі,
Обійме тебе туман,
Можливо, й відступить горе,
Але загірчить... обман.
27.01.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427793
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Моя супутнице, мій друже –
Моя невінчаная мріє!
Чому душа болить так дуже,
А серце в грудях кревно ниє?
Тому, що бачу: вже лілеї
Твої зів'яли, й ти чекаєш
Вже не замріяних елегій,
А баєчок. І їх складаєш.
Про круторого, про Овна,
Про несподівану Левицю.
Твоя уява прагне сповна
Невгавним гумором упитись.
Ти з мене хочеш посміятись:
Який хамулуватий легінь!
Я ж буду знов за пензля братись,
Щоб малювати сум елегій...
8.03.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427792
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Я - жінка, я - берегиня роду,
Ношу у серці каганець тепла.
Не виростає гіркого плоду,
На древі тому, де любов цвіла.
Назустріч сонцю відкрию вікна,
Вітатиму дощем умитий день.
Зрине у душі тиха молитва,
В небо злетить словами одкровень.
Мій милий, усі щербаті чашки,
Давно я викинула у сміття.
Та з ніччю воюю самотужки,
Хоч знаю, можу бути лиш твоя.
27.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427725
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Ой цвіте на Україні красне літо
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг –…( вінок)
*******
Щоб було ЗДОРОВ"Я, була СИЛА,
Цвіт її не в’яне, бронзовіє.
Серед квітів справжній характерник.
У вінок вплітається…(безсмертник).
***
Куди вітер занесе,
Приживеться там й цвіте.
НЕСКОРИМИЙ дух у ній
Зветься квітка … (деревій).
***
Зеленшовком і зимою, й літом в’ється,
Про життя та квітка знає і БЕЗСМЕРТТЯ.
Синім цвітом оживить сумний затінок,
У віночку бавиться … (барвінок).
***
Щоб складалась материнська доля,
Квітнуть навесні сади плодові.
Щоби ДІТКИ були гарні і міцні,
В цвіт рожевий вбрались. (яблуні).
***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була КРАСА дівоча, була ВРОДА.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг… (калину)
***
Що би ВІДДАНІСТЬ була в любові
Є чар-зілля у дівочому вінкові.
Щоб душа і думка були чисті,
Зацвітав жовтенький, духмяний … (любисток).
***
Ой у полі синіють кокошки,
Квіти ті неначе неба трошки.
Від лихої бережуть ворожки,
Вплетені на ВІРНІСТЬ у вінок …(волошки).
***
А ще у віночку квітка є – ДОВІРА,
Вона має сонце всередині.
В неї чисті, білі пелюсточки - свашки,
Про дівочу долю розповість … (ромашка).
***
Всім квіткам вона княжна.
Дивовижна, запашна.
Хто не ВІРИТЬ і байдужий
Вразить того шипом …(ружа, троянда).
***
Батька хату осява,
Струнка, байхова барва.
Щоб НАДІЯ не в’яла,
Квітне роду берегиня …(мальва).
***
А ця квітка як троянда виглядє
Та не колить бо шипів не має,
Щоб була ЛЮБОВ, була гармонія,
У дівочому віночку виграє …(півонія).
***
На зелені вуса сів джміль,
Тай заплів усе всуціль,
То на РОЗУМ, на гнучкий
В’ється …(хміль).
***
Наче крові каплі в полі,
Тих хто воював за долю.
Квітка та ПЕЧАЛІі знак,
Символ СМУТКУ …(мак).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427719
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Розносить вітер пахощі жасміну.
Розкинув своє гілля під вікном.
І містить у собі оцю таїну:
Чому квітки облиті молоком?
Сліпить так очі ця тендітна квітка.
Як згадка про любов, що відцвіла.
Вона була кохання мого свідком.
Забуть тебе я й досі не змогла.
Та зараз з іншим п"ю я чай з жасміном.
А погляд все прикутий до вікна,
Бо спогади цвітуть іще рубіном,
Неначе краплі грецького вина.
Солодкий запах розтривожив душу.
І чай із медом став, ніби полин.
Тебе давно забути я вже мушу,
Та зараз я в полоні тих хвилин...
А інший розуміє і прощає.
Легенько на плече рука лягла.
І я радію: стежка заростає
Туди, де вперше я тебе знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427655
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Не вір мені, бо я брехать не вмію...
В.Симоненко
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не віруй у мою гірку біду,
Лиш дай ще раз мені cвяту Надію –
Я новим днем у ніч твою ввійду.
Не вір мені, моєму в тузі слову,
Не вір моїм гірким, як сіль, сльозам.
Плекати буду я кохання знову –
Тобі я тут усе ще не сказав.
Не вір мені, бо ти сама є Віра,
Не вір мені, бо правда на вустах,
Бо в серці щем, бо дійсність стала сіра:
Без тебе я – і сум, і біль, і страх.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не віруй у мою гірку біду,
Лиш дай ще раз мені cвяту Надію –
І світлим днем я в ніч твою ввійду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423250
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Зустрілися ми на світанні,
Коли прокидався день
У несамовитім буянні
Пори солов'їних пісень.
Побрались за руки у полі,
Щоб разом у ранок піти
Шукати щасливої долі,
Нові відкривати світи.
Приспів:
"Віднині ми в купочці, двоє, –
Співали, – ти мій, я твоя,
Бо серце у тебе мОє,
Бо в мене душа твоя.
З тобою ми разом, у парі,
Тепер ми з тобою – рідня:
Твої золоті, мої карі –
Свічада у сяєві дня!"
Весна розплатала цвітіння,
І сонце розбурхало день,
Збудило у серці творіння –
Віночок розквітлих пісень.
Піснями хай славиться доля –
Таку може дати лиш Бог!..
Коли в двох єдина є воля,
То й доля – одна на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423249
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Вміє зима колошматити природу… То снігами іскристими засипле, то дощами посріблить , морозом притисне, відлигою розпустить крижану завію… Так і долі людські. Непередбачувані віражі і миттєвості…
Про близькі стосунки між Люсею та Славою знали всі. Пекло від образи і у душі дружини. Пліткували, посміюючись сусіди, насторожено поглядали колеги. Та закоханим було не них. Вони любилися попри всі зневаги. Добре було їм удвох… та не просто. Люсі, звичайно, дещо легше, адже вона без пари, лише з сином, що неочікувано подорослішав і геть збайдужів до маминого вибору. Судити її йому геть не хотілося. А привітатися зайвий раз з маминим гостем було зовсім неважко, тому вечірні гостини утрьох почастішали. Правда, десь далеко в глибині душі Вадим відчував незрозумілий йому сором за маму, та поки вдавалося, на певний час, відганяти ці почуття, не шукаючи пояснень. На цьому й зупинилися. Жили при зустрічах дружно, не пригнічуючи один одного. Люся не раз бачила в очах сина німі запитання, але старалася минути цю зацікавленість черговими подарунками. В її сімˈ ї ще вдавалося маніпулювати такими стосунками , тому вона, не задумуючись про наслідки, летіла до свого жіночого щастя, навіть не озираючись. А от Славі справді було непереливки. Пригнічено мовчала дружина, яка втомившись від подружніх чвар через зраду, вже не починала сварок, а просто терпляче чекала хоча б якоїсь розвˈязки. Та Слава не хотів втрачати розміреного сімейного життя. Він любив донечок, плекав їх змалечку справжньою батьківською любовˈю, радів дитячим успіхам і не уявляв свого життя без них та щоденного домашнього затишку. Але відмовитись від несамовитого кохання, від пристрасної Люсі, яка зачаровано зазирала у вічі, виконуючи всі примхи свого обранця, теж не міг. Він , дотепер, тут був господарем, паном, улюбленим , дивовижним коханцем без обовˈязків і напруги. Тут Слава відпочивав душею і відчував себе справжнім чоловіком. Беріг це відчуття і статус попри все, не розуміючи, чи варте воно того, що втрачав.
Погасла в дружини щирість і довіра в очах, замовкли теплі і веселі розмови за вечерею, які так любила сімˈя. Тиша була нестерпною і з кожним днем все більше впливала на стосунки з доньками. Ще мить, здавалося, і пройдуть вони повз батька, зневажаючи його за неповагу до матері. Треба було якось розрядити напругу в сімейній атмосфері. А тут і нагода наспіла.
Святкувати професійний день вирішили у поїздці до памˈятних місць нашого краю всім колективом. Радісно Слава про це оголосив ввечері вдома. Але дружина ніяк не зреагувала на його повідомлення. Вона давно звикла, що в такі поїздки чоловік бере з собою коханку. Та Слава все ж допросився, щоб Валя таки поїхала з ним. Переконував, що це шанс ще раз зважити можливість їх подружнього життя. І жінка здалася, лиш попросивши, бути поруч, хоча б у цій подорожі. Слава поклявся, що не залишить її ні на мить, з острахом думаючи, як пояснити коханій, що він буде не з нею. Колектив їхав майже весь і Люся напевно ж нізащо не відмовиться залишитися вдома. Так і сталося. Ні прохання, ні погрози розірвати стосунки не вмовили. Попри всі слова, що їхати жінці саме зараз не потрібно, тільки розлютили її. Люся вперто збиралася, мріючи про палкі обійми коханого. Не допомогла і розгубленість, коли побачила, як мостився Слава біля дружини в автобусі. Перетерпіла неоднозначні погляди колег, які диву давалися, що Слава звів обох жінок докупи. Люся таємниче усміхалася, знаючи, що вона значить для коханого і з ким він буде не сумнівалася. «Побачимо, хто кого…»,- сердито прошепотіла.
Це була нерівна війна за чоловіка. Валя вперто не відходила від Слави, а Люся цілеспрямовано переймала чоловіка, відводила вбік, загравала з іншими, голосно сміючись, аби ревнував. Слава поспішно виривався, поспішав до дружини, ховаючи від сорому очі. Погляд Валентини був благальний, знічений. Прикро, що за всіма «виходками» коханої спостерігав увесь колектив. Валя нестямно червоніла, вириваючись з гурту, щоб залишити цю нерозумну гру, вже сто разів шкодуючи, що поїхала. Але Слава, притримуючи її за руки, зазирав у вічі, перепрошував, щось нерозбірливо обіцяючи.
Нарешті екскурсія завершилася, а попереду – святкова вечеря у ресторані. Всі готувалися до розваги. Танці, підготовлений святковий концерт, насправді звеселив душу. Стало якось напрочуд затишно. І вже не так пекло в душі у Валі, адже Слава таки старався бути поруч. Замріялась … Ось так, як і колись вони раділи один одному. І здалося, що не було отих пекельних зрад, сварок, зневаги. Може, і наладиться все, а чи ж ? Та тест на вірність був ще попереду.
Хтось оголосив танець кохання. Музика заполонила неземними акордами сяючий зал. Всі затамовано очікували, яка ж пара розпочне цей особливий танець. А музика несла висоту почуттів, щемливо виспівуючи про кохання, закликаючи обˈєднатися серця. Пауза продовжувалася. Знову хтось не витримуючи, вигукнув, що запрошують дами. Натовп жінок хитнувся вперед, визираючи партнерів. Люся, віддано поглядаючи , вишукувала Славу. Це був їх улюблений танець. Ось він стоїть, не наважуючись ступити вперед до неї. І вона пішла…назустріч до коханого, через весь зал, гордо і звеличено. Ніхто не танцював, споглядаючи зненацька неочікувані події. Музика ніжно вела її до пари. Ще мить… І Люся схилиться в обійми коханому і, що їй до заздрісних поглядів колег. «Він мій, мій!» - шепотіло усе єство жінки. Всі затамували подих. Що буде? Хто піде в танець, думав чи не кожний спостерігач у залі. Хто ж дорожчий з цих жінок?! Лише крок відділяв їх трьох від початку танцю. Спантеличено Валя рвонулася до виходу та міцний потиск руки чоловіка на мить зупинив її ходу. Шанобливо поклонившись, Слава, поклав руку на плече дружині і ніжно повів у танець. Зворушена таким поворотом ситуації, але знічена від переживань, Валя все ж зуміла ніжно притулитися до грудей рідної людини. Я так люблю, ледь не вимовила вголос. Серце стукотіло , неначе на першому побаченні. Вона йому сьогодні пробачала все. Стоптану гордість, зраджену вірність, сором за його ганебну поведінку. Вони танцювали, обійшовши колом здивовану Люсю, яка так і залишилася самотньо стояти, не підхоплена до танцю, не пригорнута коханим… Хтось, рятуючи таке непорозуміння, знову закликав всіх до танцю. І закружляли пари таки шоковані щойно побаченим. А серед них щасливі Валя і Слава зі своїм зболеним коханням, яке випробовувалося подружнім і непростим життям, згоряючи у пристрасті і вирівнюючись мудрістю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394295
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 06.05.2013
Весною тіло вітер гладить,
Від сонця промені летять.
Ніщо не може їм завадить,
Депресії підсмажить зад.
Зранку до ночі спів пташиний,
Сердечний змінює мотив,
А ключ у небі журавлиний,
Звільнить з полону позитив.
Цвітуть сади, життя триває,
Душевний біль от – от пройде,
Хто не живе той не страждає,
А хто живе, той стерпить все.
Всі помилки і всі невдачі,
Розбиті щирі почуття.
Все розтвориться тільки в часі,
Лишивши нам урок з життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421602
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 06.05.2013
Благословенний той котрий навчається,
живе у вірі завше та постить.
Бог милосердний, коли щиро каєшся,
готовий всі гріхи твої простить.
Тож віра справді на Землі безцінна,
готує спокій нам на небесах.
Бо тут в оковах душу безневинну,
тримає тіло завше у гріхах.
У цьому світі важко однозначно,
життя пекельне сиве від журби.
В пошані бидло, - виродки собачі,
при владі наскрізь хрещені жиди.
Знов вороги зі всіх боків обсіли.
та вже стають потомки на крило.
То ж хай тремтять горили знавіснілі,
Буяє в травах висохше зело.
Від предків маю я спокійну вдачу,
Ще від трипільців гідність приберіг.
тому й давали завше вповні здачі,
в тисячоліттях нас Господь беріг.
В борні ми часом духом знемагали,
свій хрест Голгофі знову несемо.
Та наші душі вже вогнем спалали,
за волю ж тіло й дарма віддамо.
Нарід мій не підставить бидлу"рило",
і задарма не кинеться яйцем.
не дозволяв він там де вівся щиро,
аби іуди плюнули в лице!
Я вірю буде мій народ для Бога,
хреста не дарма довго так несли.
Стражденні сядуть в нього для порога,
вже споришем дороги поросли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423029
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013
Неділя... Дзвони...
Вісім ранку....
Дзвонар на вранішню
скликав…
Вони – в кадильному
серпанку:
в Його руці
Її рука…
І святість ду́ші їм
лоскоче,
і дух хвилює
фіміам…
Ось-ось душа у душу
вскочить –
знайти прихисток
хоче там.
Перегляну́лись –
слів не треба:
в очах дотично-
світла даль
нестерпно-голу-
бого неба...
... А там, за нею -
сум, печаль.
Й непевність… В тому,
що це щастя
колись у них
не відберуть
чи не сплюндрують...
Адже руть
перемагає
час від часу…
__________
*Уривок з неопублікованої поеми
"Модель і величі, і духу".
Всім членам і читачам Клубу - Христос Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422826
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Алея дивом в свічечках горіла,
світилась в зорях піднебесна гладь.
У буйнім квіті, наче розімліло...
Лежала ніжним смутком благодать.
Молитва щиро з паперті лунала,
а на дворі співали солов'ї.
В озонні краплі до небес шептали,
єлеєм в серце падали в раю.
Христос воскрес, воістину зродився,
своєю смертю нашу подолав.
В спокусах тіла духом не зломився,
За віру в Бога - Батька постраждав.
А солов'ї у гАю не вгавали,
в вербових вітах Ангел колихав.
Пелюстки квіту білого кружляли,
їх вітер ніжно в губи цілував.
...На небесах неначе опинився.
Таке щось ніжне снило в торжестві.
Надворі час раптово зупинився.
Христосались, знайомі і чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422905
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2013
Який чудовий час – Весна:
Весела, райдужна, ясна!
В який ще час могла прийти
Людина Світла й Доброти
На Землю нашу для окраси
Та долі Ніжності? По часу,
Всі скажуть точно, що, звичайно –
Лише у травні! Надзвичайно
Легка та щедра, серцем щира,
В руках завжди лиш Голуб Миру,
У серці – доброта, любов.
Душа палає знов і знов
Вогнем щоденних нових звершень
Та попередніх справ завершень
І НЕ ДЛЯ СЕБЕ! Скільки знаєм
Людей, які про інших дбають?
Десяток? Два? Чи одиниці?
Вклоняюсь дорогій сестриці
Як поетесі, доньці, мамі, художниці і витівниці,
Талановитій працівниці,
Великої Душі Людини!
Нехай сто літ ще і щоднини
Будеш здорова ти, кохана,
Щаслива, радісна, жадана!
А ще – гармонії, достатку,
Аби все скрізь було в порядку,
Аби бажань багато було
І все корисне з них – прибуло!
З любов’ю та мільйонами цілунків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422647
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Такий тяжкий цьогоріч хресний хід -
із снігових обіймів зразу в літо,
весна вквітчала плащаницю цвітом,
мовить молитву Воскресінню світ.
Одну лиш мить лишилось пережить,
перестраждати разом із Ісусом,
кожен відчуть оте розп"яття мусить,
аби ще більше захотілось жить.
А у неділю освятим яйце,
рум"яну паску, вуджене із хроном,
і під врочисті великодні дзвони
святково по домівках рознесем.
З наступаючим довгоочікуваним святом Пасхи і Божого Воскресінняґ всіх!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422597
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
***
Там, де сакури пишно цвітуть,
Де магнолії зваблюють ночі,
Уповилась у ласку святу -
Зазирнула Всевишньому в очі.
Із прадавніх Паланкових* веж,
Наче пташка, горі вознеслася
В небеса без окраїн і меж
На крилі світлоперого щастя.
Там, де Ла́ториці** хвилеспів,
Причастилася щедро весною
Першоросих, натхненних листів,
Богосонця жагою рясною.
І, якщо десь на світі є рай,
То частинка його - в цьому краї,
Де у сакурах ніжиться май
І в магноліях день розквітає...
(2.05.13)
*Паланок - Мукачівський замок
**Латориця - річка, що протікає через м. Мукачеве
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422407
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Я тобі принесу оберіг,
Подарую на щастя, на долю,
Чи встеріг мене, чи вберіг –
За собою іти не неволю.
Ти пробач, що давно у душі
Мій Чорнобиль давно підірвали,
Отруїли думки та вірші,
І отруєне щастя топтали.
Чи надія є в мертвих пісках,
Чи у попелі квіти ожили?!...
Біль всесвітній зібравсь у віках,
В серце встряв, мов колючка ожини.
Кожен погляд, думки і слова
Радіація світить рентгеном.
Це відклалося вже в глибині
Особливим окремим геном.
Ти на мене зовсім не дивись –
Легше буде це пережити,
Чим Надію і Віру, й Любов
Отруїти чи загубити.
Я, повір, не для того прийшла,
І бентежить тебе не хотіла.
Я частину душі віддала –
А твоя навздогін полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328939
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 18.04.2013
Умом любви бывает не понять, может и не надо?
Пусть остается чистой, как слеза, всему отрадой.
И пусть уносит прочь горечь сомнения торнадо,
И кроет лепестками роз, летящими плеядой.
Не зря тебя увидев, нежностью взрывается душа
И рвётся мысль навстречу, в плену хмельного яда торжества.
Теплеет взор, лучистым светом наполняются глаза,
В зыбком мире, где постоянства нет, рождается мечта.
Казалось бы, что происки капризные судьбы сущий пустяк
И повидавшим мир в его коварстве, в подоплёке лжи,
Рутины не снять печать. В настоящих чувствах свой костяк,
Даренный свыше знак, канон любви и там мы друг-другу близки.
17.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419131
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
Я - на війні! Із ким? З собою!
І полонених не беру!
У цім гроссмейстерськім двобої
Так чи інакше, я - помру...
У завойованій частині...
А в іншій- феніксом воскресну...
У слів збудованій вощині,
У диво- райдуг перевеслах.
У кожній росяній краплинці
Я віднайду свої утрати.
У шовком вишитій торбинці
Я буду мудрість зберігати.
Я напишу вірші найкращі
На глибах чорного граніту.
Святим вогнем здолаю хащі
Мого зруйнованого світу...
І відбудую. По цеглинці.
Збиваючи до крові руки.
І хай літають, як ординці,
Душевних мук голодні круки.
Я не злякаюсь більше болю-
Бо загартована в стражданнях,
Ціную людяність і волю,
Від хоті відрізню кохання!..
Навчуся жити, ніби м'ячик-
По мудрих фізики законах:
Чим дужче б'ють- тим вище скаче,
І у воді брудній не тоне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Застиг в пірїнці журавля,
до тебе мамо рідна лину.
Хтось в лузі скатерть застеля,
розсипав Пролітень перлини.
Буяють в зелені гаї,
на струнах арф веселка грає.
І живлять землю ручаї,
життя в красі відпочиває.
.
Душа додому поспіша,
лечу в хмаринках на світлину.
Волинь моя, моя душа,
люблю тебе я до загину.
Зачахне річка без джерел,
і сохнуть віти без коріння.
Коли я дома, - я орел,
бо я тут виріс із насіння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419087
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
Вогка печать Твого цілунку
Скріпила нас іще тоді,
Коли юнак за руку юнку
Манив у весни молоді.
Вогка печать Твого цілунку
Ставала символом щодня.
Ну а вночі шаленим трунком
Брела по тілу навмання.
Вогка печать Твого цілунку
З’єднала два життя в одне.
І досі серце б’ється лунко,
Коли вона щоку торкне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419046
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Із крокусів букетичок вручив,
Сказав так мило: "Я тебе вітаю!"
Здивовано я запитала: «З чим?»
У відповідь почула:"Сам не знаю."
Усмішка веселково виграє.
Ці ніжні квіти в будень, без причини…
Втішаюсь, і усе єство моє
Наповнюють нестримно ендорфіни.
Чи то проміння сонця пролилось…
П"ять квіточок, а щастя так багато!
Струмує радо світле джерело!
Даруйте квіти нам не тільки в свято!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418807
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Розцвіли півонії садові,
Розпустивши пелюстки свої,
Мов уста знеможені, медові,
Мов безумні пристрасті твої.
Я зберу квітчані аромати
І в твою оселю занесу,
Щоб у ній щоночі римувати
На красу помножену красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418762
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2013
На подвір’ячко до хати буслики летіли,
Біля ганочку під вечір крильми лопотіли.
Із кубелечка на землю впало перевесло,
Онучатко до господи в дзьобику принесли.
Діставайте вже скоріше з кухрика кожуха,
Буде Вам дідусю й бабо ще одна крикуха.
Наливайте горілочки по самії вушка,
Баранесса народилась, третя цокотушка,
Доля сіяла синочку стежечку з левкою,
Щоб і їй принесли бусли донечку весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418635
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
Утерлись схили сонячні від слізок,
втікав з водою світлоокий лід.
Поїв в дорозі гамірних берізок,
лакаво промінь блимав йому в слід.
Як з казки зайчик по дорозі грався,
ішов до хати теплий Олексій.
Новий Господар довго не цурався,
бравсь за роботу дядько - весногрій.
В сосновім лісі схилик розговівся,
від почуття на хвильку захмелів.
У сон – траві закоханий проснувся,
у синіх барвах парубок розцвів.
Бджоляр в землі вирубував дернинки,
печатав тричі в вуликах рої.
Щоби в запалі бджілки трудівниці,
не повтікали в вулики чужі.
В ставу щупака кригу розбивала,
молила в Бога швидкий льодохід.
Вівсянка щиро пісеньку співала.
Ішов «на пристань» посірілий лід.
Курли – курли у просторі лунало.
з полону царства у дивах вогнів.
Вже журавлі до дому повертали,
Пустун - Вередник Раєм завеснів
Від свічки з дива запалив горнило,
пробивсь до світла наче дивосил.
Небесні птахи принесли на крилах,
тепла частинку з сонячних вітрил.
Повзуть струмки в долину наче змії.
Під снігом проліски вовтузяться, як рій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413719
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 15.04.2013
У музику серця
вплітаються струни дощу,
розсипчастий бісер
дзвенить по твердій черепиці.
Мені, як тій вишні
самотній, сьогодні не спиться,
та тіні зажури
у серце своє не впущу.
Якби ж то забутись
у мареві соннім, якби...
Душа, ніби пташка,
у ночі тремтить на долоні
і скапують сльози
з небес мерехтливо-солоні,
на шибах пітніючих
тануть сліди ворожби.
Настирливий вітер
вчепився за коси беріз,
цілує бруньки
захололі терпкими вустами.
Так мало, мій друже,
лишилось надії між нами
і ту вже поглинули
зли́вові паводки сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Я душею зринаю в політ,
Поміж хмари шугаю нестримна.
Розбиваю міцний моноліт,
Перед серцем розкрита повинна.
В ньому кужіль плете буйно-цвіт
Та до тебе снує він стежину.
В тіло вп’явся корал-неофіт,
З самоцвіту зшива одежну.
Ти прийми нас такими, як є,
Ми ж все разом - одне - неподільне.
Розум зважити може всує
Та кохання моє - божевільне.
11.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417666
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 12.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
"Твоїм віршам судивсь не довгий вік"-
Сказав хтось,кинув на них оком.
Не обірвать мелодію в душі,
Легко, іронічно, і наскоком.
Один погляд мов зупинить час,
Заінтересовано, з душею.
Навіть якщо читав один і раз,
Я рада працею своєю.
Не підливайте масла до вогню,
На нім можуть згоріти крила.
І звалишся згори, мов брила,
В пастку рукотворную свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417259
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Чи треба жінці ще любити,
Коли в житті не все вдалось.
Зросли й дорослі стали діти,
А півжиття вже пронеслось?
Чи, може, ту любов сховати,
Що так й не вирвалась з грудей?
Чи краще в ланцюги скувати,
Замкнути від людських очей?
Нехай там квилить і печалить,
А наяву – нормально все.
Любов від берега відчалить,
Потік у даль її знесе…
Чи можна жінці ще любити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403022
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 10.04.2013
Потерял покой,
Поймал идею,
Уколюсь строкой
И забалдеееею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413322
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 10.04.2013
промчится поток презентаций
поверх пространства
представив профиль профанаций
пик постоянства
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413064
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, який ти є...
------------------------------------------------------------------------
Не жалкуй за тим, чого нема.
Що в житті твоїм так й не збулось.
Хай душа не тужить крадькома:
Бо цьому відбутись не вдалось.
Не жалкуй за тим, що відбулося,
Що пройшли ті радості часи.
Що тобі їх втримать не вдалося.
Не тримай образу, відпусти.
Можуть друзі стати ворогами.
Ти їх за бездушність не свари.
Згадуй лише добрими словами,
В тім, що помилився, теж прости.
Бо не кожен може бути другом.
Друга треба більш себе любить.
Друг завжди є першим, а не другим.
І в хороших вчинках проявить.
Не жалкуй, що втрачена надія,
Що комусь тепло ти дарував,
І за тим, що не збулася мрія,
Рухнуло усе, що будував.
Просто посміхнися ти невдачам.
І повір: усе переболить.
Серце заспокой ти тихим плачем.
І почни по-новому вже жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416499
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Рядом есть всегда надежда и вера,
И любовь – они судьбу берегут,
За их руки держаться покрепче –
Знают путь – и к Фортуне ведут.
Что бы злые языки не говорили,
Что бы зависть не шипела по углам,
Мое счастье безгранично, беспредельно,
И его желаю щедро также вам!
Мое утро пахнет нежностью и кофе,
Мятным чаем и любовью – вечера,
Передряги все и сплетни, и склоки –
Для желающих пусть будет игра.
Мне – лишь солнца потеплее, поярче
Да дождя позвонче, чище капель,
И друзей улыбок рощи да чащи,
Чтоб зимою танцевала метель…
Пусть Вселенная смотрит с улыбкой,
Говорит: «Да ты не все еще знаешь!
Покажу тебе еще больше счастья,
Коли ты от его крошек летаешь!»
Понесет меня по жизни, покажет,
Сколько радостей еще и чудес!
Всем желаю я –
Пусть Ваш цветник счастья
Вырастает, превращается в лес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363543
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 05.04.2013
Немає кари – лиш любов є.
За все, що дієм, за думки –
Самі також відповідаєм.
Ідуть уроки крізь віки…
Не зрозумів? Приходиш знову,
Отримуй нові завдання.
Аби засвоїв, став щасливим –
Триває далі навчання.
І що на Долю нарікати?
На кожному – своя печать.
І ми живемо, наче діти,
Яких батьки постійно вчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415559
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2013
Те, що могла зробити, я зробила.
Що не могла- розвіяли вітри.
Тепер я прапор білий розпустила.
Долю благаю щиро: "Відпусти".
Хочу покинуть мрії обгорілі.
Почати знов чистесенький листок.
Бадьорий дух панує ще у тілі.
A за вікном новесенький деньок.
Вдихну повітря, наберусь терпіння.
В душі моїй надія ще живе.
Це посмішка небес, це їх благословіння.
Вогонь мого життя не згас ще і зове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415315
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
* * *
А ти надії не втрачай,
дослухайся до слова друга:
минеться наслана наруга,
віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Спочатку оригінали...
"Мушу іти на диван" (Ліоліна)
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
---------------------
*диван – військова рада в Османській імперії
автор: Ліоліна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
_____________________________________________
"На дивані" (Фотінія)
Так і мріє падлюка-султан
Із гарему чкурнути з дружиною*!
Інша справа - шляхетний Іван,
На дивані - із пивом й дружиною!
---------------------
* дружина - військо
Моя відповідь.
Ой, не вийшло б із мене султана,
хоч я теж шанувальник дивана...
Це ж,скажу, насолода і диво -
на дивані, ще й з пляшкою пива!
Пиво з пляшки ковтаєш ліниво,
поруч жінка сидить шанобливо,
зазира тобі радісно в очі,
догодити володарю хоче...
"Пуста пляшка? Вже, любий, несу!
Будеш рибку? Сирок, ковбасу?"
Ой!!!Що трапилось?! З жахом здригнувся!!!
А...Це пляшка упала....Проснувся...
Олена Іськова-Миклащук, 15.03.2013 - 00:57
І якого це дива Іван
виліз зранку на новий диван?
вже десята, а він іще в сподні*,
свині в шоці: ще досі голодні.
Гуси, кури, качки та індики,
аж захрипли від писку та крику.
А мій милий лежить , наче пан...
--Гей, вставай, не для того диван
ми із кумом у "складку" купили,
щоб на ньому пивко зранку пили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408953
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Ой, снігу ж бо насипало, а розуму нема.
Незвична ситуація – до нас .
Суцільні кучугури. Прикритий тротуар
Не зміг самоприбратись - несе важкий тягар.
І льодяні бурульочки прикрасили карниз.
Вмостилися високо, а падають униз...
Та й снІг у цьому році вже зовсім знахабнів,
Бо падає не мимо, а у дірки дахІв.
Тож як весну приборкати розмови повели…
Так, нІбито до цього ми в Африці жили.
Рятуймося, бо гинемо! Таке ще не було!
Затопиться водою і місто, і село…
Річки міняють русло, виходять з берегІв,
Мов у Армагедоні! І вже немає слІв…
То ж знов капітуляція, немов жахливий сон.
Що ж «змиється» водою ще не один мільйон….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414991
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Найпрекрасніший в світі кактус –
Дивна форма, зовсім незвична.
Замерзала ота рослина
Надзвичайна і екзотична.
От, - казали, - колючий надто,
Не пройдеш – так голки чіпляють!
Хто ж його з магазину візьме?..
Ні, додому їх не купляють…
Та, якось випадково, жінка
Переплутала двері з втоми…
Як летіла вона на кактус!..
А тоді… забрала додому.
Прочитала вона на сайті,
Що цвіте вазон величезний
Неземної краси квітками!
…От він в неї, немов воскреслий.
Тішить око краса та горда,
А колюча – немає спасу:
Десь зачепиш, хоч ненароком, -
І сочиться вже кров одразу!
…Розпрощалися рік за роком,
Вдвох із кактусом святкувались
Новий рік і Різдво та Паска,
Бо на гостях – одежа рвалась.
А він все не цвіте уперто,
Де ж ті квіти такі магічні?
І ніде, і ніхто не знає,
Всі рецепти – катастрофічні.
..А якоїсь глухої ночі,
Випадково, а чи зумисно,
Наразилася на колючок
Металево-тверде намисто.
Налетіла – та просто серцем...
Як уперше тоді – стрілою!
І побачила – він розквітнув
Дивним цвітом! В життя ціною…
Ось і сталось… Здійснилась мрія,
Йшла щаслива душа за хмари.
Кактус висох, бо чудо-квітка
Разом з нею летіла в парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414979
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Не з мерехтливих гейзерів сліпучих,
А із джерел цілющих Гіпокрена
Черпає, п’є поет натхнення,
Коли побіжно,а коли й щоденно.
Гаптує візерунки строф,катренів,
Вкладає душу,ніби менестрель,
І не квапливо , а розмірено,повагом
Дошукується істини,бентежить дух,увагу.
Невпинно,вперто, з дня у день,
Нанизує,мов перла,значущі слова
І множить почуття дбайливо,
Розбурхує уяву,творить диво.
Крокує по житті,страждає,знемагає,
Бо впевнений щомиті,повсякчас,
Що вірш найкращий ще не складено
І не настав його визнання час…
Ще мусить підійматися по крутозламу,
Завзято і настирно схил долати
Та ще покласти на вівтар доволі сил,
Аби напевне пік завоювати.
Леліє помисли і мріє,марить
Непереборні перешкоди подолати,
Бо він воліє,дослухаючись до мудреців,
Аристократом духу стати.
Аж вже Пегаса осідлавши,
Підніметься ефірно на Парнас,
Щоб зіркою засяяти в пітьмі,
А відблиском тієї зоряниці
Епоху возвеличити і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411140
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Все минуты, собрав за все годы,
Что мы вместе с тобой провели,
Побеждая интриги, невзгоды,
Любви книгу сложить бы смогли.
Она будет, я знаю красива,
На обложке, в нас счастье в руках.
По страничке, все строки правдиво,
Напечатают наш Альманах.
А потом когда мы постареем,
Не забыть, чтоб не капли всех чувств,
В спальне вечером, в теплой постели,
Прозвучит она вновь с наших уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414922
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013
Заколише поїзд ніжно,
Як в дитинстві у колисці,
Зморена дерев забігом
Візьму абрикос у мисці
І приляжу на полицю.
Він мені запахне сонцем –
Літнім радісним промінням,
Що вже зранку у віконце
Сипле золота зернятка.
А з вікна запахнуть трави –
Незнайомі, тріпотливі,
Небо розіллє заграви,
Ми мандруємо щасливі…
Уві сні гойдає море…
Стук коліс і шепіт хвилі…
Нас чекають степ і гори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353095
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 31.03.2013
Зимові сутінки прозорі
Серпанком падали надворі,
Розплющували очі зорі
І Місяць чаклував...
Лилась розмова довга, ніжна
Двох душ, які були невтішні,
В любові очищались, грішні...
На те їх Бог єднав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407881
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Нащо тобі кишені, повні смутку?..
Нащо журба, що всілась на плечі?..
Відкрийся світу, небу та любові,
Вони од щастя подадуть ключі.
Нащо тобі тривоги повні очі?..
І без усмішки – скарані уста…
Зніми всі власноручні перешкоди –
Надійде Доля добра та проста.
Нащо тобі печалей повна чаша?..
Болючих спогадів колекція стоїть…
Зміни букетом радощів барвистим,
Які в життя приходять нам щомить.
Життю подякуй за усі хвилини –
Обійми, сльози, гнів та сміх без меж,
Любов і жаль, поразки й перемоги –
Все означає: Ти – Людина, Ти – Живеш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406650
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Усе нанизано на ниточку єдину
І візерунка не збагнути нам:
Пов’язані сніжинка та людина,
Ромашка, зірка, в морі криголам…
Енергія пульсує у судинах
Безмежжя Всесвіту, пронизує наскрізь
І час, і простір. Протіка нестримно,
З’єднавши Космос і прадавній ліс,
Прапрадідів та їх прапраонуків,
Які ще будуть через сотні літ…
Аби твоє народження відбулось –
Тепер побережи майбутній світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405182
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013
Подруга каже:"Життя копоті дає!"...
Дає! Згори, ще й сажею ,потрушує.
Та попри все , воно, нас змушує,
Тримати колос сонячний в руках.
Свіча за вітром полум*я схиля,
Вітер дерева, долу, нагинає.
До берега ,він, хвилі прибива
Як час,людина в небуття злітає.
У невідомість губляться стежки,
А ми життю все ставим запитання.
Яка погода, завтра ,буде зрання?
Шматує серце вітер і думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414057
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
У чому ж суть цього життя,
Коли душа моя німа?
Німа до болю і любові,
До щастя, радості і горя.
Навколо мертві душі і живі,
Як страшно це! – Вони німі…
Душа мовчить мов партизан,
Попавши тьми у той капкан.
Що ж трапилося з нею?
То світ жорстокий це зробив
І тьму холодну пробудив.
І як приспати?..
Причину сну мого?
Мабуть, ніяк, бо я є сам,
І в мене теж душа німа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411419
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Пудра на мозгах,
На ушах лапша,
Да и пыль в глазах,
Но поёт душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403879
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 27.03.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Мовчанням тиша в гамаці колишеться,
Підв*язаному на межі двох сфер.
Їх відтиски в сутінку залишуться,
На травах тінню, по-між двох дерев.
Гортанний крик повис на спориші,
Під тягарем гілку куща гойдає.
Не скоштувала стиглі, запашні,
Спорхнула птаха ,ягоди лишає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412657
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Троянд букет мені мій син подарував.
Найкращі в світі, наймиліші квіти.
Буває ж так, що взимку тепле літо
Прилине казкою духмяних трав.
Любові щирої синівської тепло
Відбилося в пелюсток оксамиті.
Б"є струменем освяченої миті
Прозоро-чисте, світле джерело.
О, незбагненної краси чарівний цвіт
У серці материнської любові.
Горять маленькі ватри пурпурові.
Не згасне цей вогонь із плином літ!!!
Троянд букет мені мій син подарував.
Найкращі в світі, наймиліші квіти.
І віриться, що вічним буде літо
В барвистих рушниках шовкових трав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412655
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Розбитих мрій набрала повний міх.
Іду я з ними на чужині в нікуди.
Мрію весь час найти я мій поріг.
Де про цей шлях захочу я забути.
Бажання сильне це проймає до глибин.
В його обіймах важко йти і жити.
Бо те, що буде, знає Бог один.
Нікому Божу волю не змінити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403915
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2013
Я ж знала, що до ранку все мине.
Чому ж сумний стоїш біля порогу?
Ну що ж, проходь і обійми мене.
Який же несміливий став, НЕБОГО.
Іди хутчій до мене, МОЯ РАДІСТЬ!
Ну досить! Все! На тебе я не злюсь...
Я знаю, МІЙ ХОРОШИЙ, твою слабість:
До серденька твого я притулюсь.
Ось ти й розтав...Тепер вже стало краще.
Чому ж це ти мінлива так, душа?
Ще вчора ти казала, що НІЗАЩО,
А зараз у обійми поспіша!
Нащо весну нам кликати раніше?
Якщо й без неї губи - майський мед!
В твоїх обіймах, ЛЮБИЙ, так тепліше.
Я знала, що так буде, наперед...
Ми знову поряд. Бурі пролетіли...
Дивись в вікно: надворі знову сніг.
І що для нас розлука - зрозуміли.
Тому і кожен з нас любов оцю беріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402104
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2013
Уважно поглядаю я на небо.
Зірки, немов ліхтарики, горять.
Мені свою знайти так дуже треба.
Пізнати серед всіх, порозмовлять...
Цю зірочку з тобою засвітили.
Палала й посилала теплоту.
Та раптом, бачу... Що це? Помарніла?
І десь уже пірнула в темноту.
Та я тебе все рівно відшукаю.
Погаснути не дам я ні за що.
Зловлю і біля серця заховаю,
Недивлячись, що ти уже пішов.
Та, знаю, ненадовго. Як і завжди.
На ранок все пройде, переболить.
Бо серце пробачає негаразди...
А зірочка знов буде нам світить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401819
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Прийдешній день гряде на мій поріг.
Ступає обережно, неквапливо.
Минулих спогадів набитий міх
Гойдає на раменах клопітливо.
Позбутися бажає тягаря,
Що так пресує, тисне до судоми...
Зникає темна ніч, зійшла зоря...
Позбутися б минулого утоми.
В архів укласти списаний листок
Дрібними, темно-сірими рядками.
Майбутнє чітко відчеканить крок
Любов"ю, що освятиться роками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401584
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Так часто жизнь нам дарит испытанья
И смотрит с интересом сдалека:
Доставит ли вот это нам страданья,
Иль нервы пощекочет чуть... слегка?
Возьмёт подкинет нам друзей фальшивых,
А дружба их не стоит и гроша.
И тонем мы в потоке слов их лживых...
Но как же ты страшна, бумажная душа!
А добрая страдает в этой жизни.
Она не может лгать и предавать.
Она о дружбе по-другому мыслит.
Но как же сразу недругов узнать?
И как же в мире жить, не ошибиться?
Не стать заложником коварной сладкой лжи?
Ведь это тьма! Но как не заблудиться?
Кто знает это?.. Я прошу, скажи...
Мы жизни часто все сдаем экзамен.
За подлость всем приходится платить.
И если за душой ты носишь камень,
То жизнь тебя накажет, не простит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401525
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Весна за лепестками (романс)
За лепестками лепесток летит весна,
И заплетает из дождей грибные нити.
Не говорите мне, прошу, не говорите,
Что я такая же, как все, но не она...
Я не такая, как она... Так объясните…
Ловлю ваш взгляд на потускневшем серебре,
А пальцы холодно сжимают край бокала...
Вы неправы со мной. Зачем же я ласкала
Ваш профиль гордый в одиноком сентябре,
Свернув клубочком шерстяное покрывало?
Неправда все, что не наметилось всерьез,
Не по моей вине... А вашей - нет в помине...
Прощайте! Будьте же вы счастливы с другими,
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
Проигрыш.
А на прощанье мне ответьте на вопрос:
"Зачем молились вы мне страстно, как святыне?"
04.06.12
ID: 341851
Рубрика: Вірші , Лірика
дата надходження: 04.06.2012 19:30:11
© дата внесення змiн: 05.06.2012 17:35:18
автор: Людмила Ганяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343588
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 15.02.2013
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 15.02.2013
Не мали ми зверху нікого
Лиш воля, та вітер і дим,
І плуг, і коня бойового
Вважали ми щастям своїм.
Хотів би хто нас приборкать,
Чи волю свою навязати -
Листом могли відсіч ми дать*,
І вдарити дружно в гармати.
І всяк, хто рятунку шукав,
Хто гніт не мав сили терпіти-
На Січ Запорізьку тікав,
Щоб збитники стали тремтіти.
В такому котлі і варились
Борщі української долі,
І в кожному серці гніздились
Засади і лицарства й волі.
Тому ми тепер такі вперті,
Та добрі, і щирі, й веселі,
І предки за нами з портретів
Пильнують по наших оселях!
* лист турецькому султану
12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400998
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2013
***
Є щось рідне в миті сій північній,
Коли думка, наче шовкопряд,
В серці пеленає тепло-ніжне
Почуття з означеннями «над».
Є щось незбагненне у безсонні,
Коли вікна, мовби зір увись,
Де ріка незримої безодні
І медовий місяць розчинивсь…
Є щось магнетичне в сизій тиші,
В зладженім погойдуванні хвиль
Зоряного озера в узвишші,
Схожого на велетенський бриль...
У долині горній ніби вічні
Роси щедровсіяних надій...
Є щось благодатне в опівнічній,
Мрійно-сонно-тихій миті сій...
(26.01.13)
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395958
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 14.02.2013
назва - гра цифр...
***
І вкотре кроки у шлях цей знаний
Навпроти течії з вагань ріки.
Одвічні скиби, пагорби й поляни,
Розорані печаллю кулаки.
Звернути з манівців край річки Долі,
Відкрити б мапу, поле перейти.
А тут – є рік за чверть у вшир поволі,
Крізь сон у час зимової сльоти.
Є інший шлях? Ним йти бадьоро, легко?
Ось в протилежних берегах води.
Мостяться в гнізда ластівка й лелека.
Та греблю-міст ваганням не пройти.
13.02. 11.34. автобус: Чортків - Тернопіль
На здибанку до Ночі
Угледівши таку годину,
Вже рушив поїзд серед снігу, шпал.
На здибанку до Ночі лине,
Сама ж бо не здолає перевал.
Поважно панна Ніч крокує,
Згубився день поміж гілок дубів.
Вляглись маленькі діти туї,
А Хтось шатро у небі темне звів.
Його ж тримають зорі міцно
І крематорій сну людських осель.
Хтось вирушить у мріях в Ніццу,
До когось прийде опівнічний Лель.
13.02. 20.00.
***
Повільно поїзд суне, шкандибає,
Старий, він ще з часів есересер.
Чи хто про нього у міністрах дбає?
Якось то буде. Їде – ще не вмер.
13.02. 20.20. поїзд: Тернопіль - Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400885
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
"Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать".
Наталя Баклай
Спочатку було Слово…
Що сказати?
Це знає достеменно тільки Бог.
Мені давно розтолкувала мати,
що слово те святе було – Любов.
Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини поет – художник слова,
людина вільна, щедра і проста.
Любов буває перша і остання.
А ще є справжня, мов Господь, одна.
Хто не любив, той не зазнав кохання
і чашу щастя не спивав до дна.
Слова мої і помисли – до неба:
як на землі набридла всім гризня!
Любові й вольності людині треба,
не бути щоб затурканим ягням.
Окрилений, гартований у слові –
чимало лютих зим переборов.
Бо вірші – то промінчики любові,
що гріють і женуть по жилах кров.
Хтось за коханням болісно жалкує, –
воно ж таки бувало саме ним.
А ніжне слово душі хай лікує
і небайдужих полонить інтим.
Не заздрість окриляє, а свідомість,
що здатний ти на чисті почуття.
Поет я, може, ще маловідомий,
але любив до самозабуття.
І без лукавства написав про себе,
ще більше – в почуттях які ми є.
Ми ж любимо, буває, всеньку землю,
а щастя серцем не розпізнаєм.
Цю невмирущу красоту й наругу
я малював, як відчував митець.
Розкрив я душу читачеві-другу
у сповіді закоханих сердець.
Примхлива доля: і не хочеш – мусиш
до неї примірятися чимраз.
Скажіть, ну як поетові без Музи?
А як же Музі без щасливих нас?
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
Поети – то художники любові,
тому і не зникають в забутті.
В душі і в серці, в радості і в горі –
любові скрізь вкарбована печать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400800
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Застережи мене від болю,
Заколиши мою розпуку.
Можливо, я собі дозволю
В муку перемолоти муку.
Переспівай мої печалі,
Перешепчи мою молитву.
Можливо, вистою й надалі
Любовˈю виграю я битву.
Засяй світанком в небокраї,
Візьми мене ще раз за руку,
Ми кроки стишимо зухвалі…
І замалюємо розлуку.
На жаль, не білими снігами
У памˈяті ясніти буде…
Прощання чорними нитками
Рубцем залишить незабуте.
Переболи мої страждання,
Перечекай кохання сльози.
Прохання це моє останнє…
Сніги зітхали на морози.
В туман присіла зірка рання,
Думки перегортаю в слово.
Можливо, я у долі крайня
Й з тобою ми, позачасово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400702
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2013
Роки мої, мережані стежками,
У просторі загублені, у часі.
Зарубки в пам’яті приспані снами,
Записи крейдою в душі, наразі.
А ще, вугільним пилом креслить коло,
Те зречення розчахнутої ночі.
Овацій, що уряд, пісенним соло,
Хоч кришталик в грудях - сльози жіночі.
Зривають геть лаштунки в п’єсі життя,
В парку надій проталини від снігу.
В землі вслухаюсь я серцебиття,
Там черпаю майбутнього наснагу.
12.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400458
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2013
Хто шукає, той завжди знайде.
Такими тішуся давно думками.
І манна каша нікому не впаде.
Тому із долею війну веду роками.
Дух не втрачаю я- вперед іду.
І стукаю з надією-відчинять.".
Місце моє під сонцем я знайду.
Надіюсь перешкоди не зупинять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400388
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Постій. Не поспішай. Прохаю...
Он бачиш ті краплинки на гілках?
Здається, що росинки воскресають
І сяють, ніби влітку, на квітках...
Хіба це вже весна приходить взимку,
І хоче знов про себе нагадать?
Слабким серцям надати, щоб підтримку,
Тим, що її зморилися чекать.
А то буває й сонце посміхнеться.
І кине із-за хмари промінець.
Тоді вже думка швидко приживеться:
Ще трошки і зимі прийде кінець.
І хоч зима примхлива, ніби жінка:
Теплом обдасть, то вжалить морозцем...
Та і вона високої оцінки,
Бо для кохання теж бува творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400370
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2013
Я вже був тут колись і не раз,
Як не дивно, ще навіть цією весною.
Повернувся в засніжений час.
Це Сізіфова праця – вертатимусь знову.
В когось час – як виток у спіраль.
А тут коло за колом, з дощу від морозів.
Опиратись? Зітхати у жаль?
Замале то плече, знайти інше не в змозі.
«Не злетіти із кола до хмар», –
Так у небі кричав і сваривсь чорний ворон.
Лише він теж прикутий до нар,
Ось на лавці видзьобує крихти і волю.
Я вже знав це колись, був то час
Будування проектів крізь сито ілюзій.
А тепер, шкандибаю в Парнас?
Видно снайпери, люфи націлених фузій*
* - люфи фузій – дула рушниць. .
25.01. 13.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400092
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Расходятся облака,
Носители грозных гроз,
Чистое небо пока,
Мысленно молимся - SOS...
Точно тире и точки
Выделяются в шумах,
Выстраивая строчки,
Смысл обретая в словах.
Странной бегущей строкой
Сам возникает вопрос
Той ли идём мы тропой
И что у нас не срослось?
Всё мы куда-то брели,
Не зная координат,
Глухо сидим на мели
И наблюдаем закат.
Сильно давили шумы,
Были бесчинства помех...
Дай Бог, чтоб поняли мы,
Что где-то и наш успех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400117
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Звучить тихенько музика чудова.
І котяться сльозинки по лиці.
А тиша, причаївшись, загадкова
Мене чомусь заводить в манівці.
Чому, коли вона звучить у серці,
Сумні думки обсядуть невпопад?
І тут стає питання так відверто:
Чому ж не радує, як літній зорепад?
Вразливе серце знемага від болю,
А музика більш жалю завдає.
І в час такий поплакати дозволю.
Від цього ніби легше вже стає.
А, може, оці сльози від безсилля?
Чи, може, що поранена душа?
А де ж це взимку я знайду те зілля,
Що серця безпорадність заглуша?
Невтішні і болючі оці сльози...
А, може, ними зцілиться душа?
І вдасться вже забути про занози...
А музика про це нехай втіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400089
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Пам'ять пожовклі сторінки гортає.
Читає, перечитує старі рядки.
Натхненно в спогадах блукає.
Блаженствує там щиро, залюбки.
Раптом найшла там почуття не стерте.
Йому радіє, тішиться,літає.
Перше кохання, долею роздерте.
Щo десь в куточку серця проживає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399644
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Почубились:старенька і дівчисько.
Яка ж бо вперта зимонька - ну, страх!
Впрягла у сани дужого вітриська
І ну гасати прудко по снігах!
А що мала́?Похнюпила свій носик,
З очей блакитних ринули струмки...
Та вже до ніжок лагідних і босих
Ще не розкриті лестяться квітки.
От набереться сили ця дрібнота
З вогких проталин вирветься на світ,
По всіх полянах, клумбах і висотах
Духмяно-ніжний рознесе привіт!
Дарма зима насупилась і злиться,
Квітучу юнь старій не замогти!
Здіймає крила біла сніговиця,
Пухкого снігу кидає пласти...
Услід весні жбурляє подушками
З очей злітають докори німі,
А юна панна хлюпає струмками
На черевички замшеві зимі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399238
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
Мій хлопчику русявий, кароокий,
Моя краплино літечка дзвінка!
Вслухаюсь у твої дитячі кроки,
Як у веселу пісеньку струмка!
Липневе сонце стиглим помаранчем
По моріжку покотиться до ніг,
А ти його пожбу́риш, ніби м'ячик,
Перлинками розпирскуючи сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
Божьей коровкой
по рельсу судьбы
ползу.
Экспресс по имени "Смерть"
приближается неотвратимо.
расправлю крылья-верлибры
и улечу
в бессмертие
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398545
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Устал от твоего я равнодушия,
Смотреть в пустые карие глаза,
Только надежда, что все у нас получиться,
Мне не дает сойти пока с ума.
Ты, как та роза - красива и колючая,
В душе метелится холодная зима,
Моя любовь в сугробах твоих мечется
Быть может лучше, замерзнет пусть она.
В твоих снегах, ей шансов нету выжить,
Помучится, помучится – умрет.
Души капризы мелодий не услышат,
Весенний ветер их в небо унесет.
Устал от твоего я равнодушия,
Смотреть в пустые карие глаза,
Все ближе чувство, что вряд ли все получится,
Кого ругать, что нас судьба свела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398798
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2013
- Скоромовка.
На ринку, зранку, рибалка, кинув клоун-рибку Ромі в банку.
З ринку, ранком, приніс Рома клоун-рибку бранку.
Розповіла клоун-рибка Ромі байку, реготав Рома до наступного ранку.
Загадки.
Барвиста, норовиста, смугаста
Між коралів рибка шаста.
Водолаза бува налякає,
Хоч веселу назву має.
Помаранчево-смугаста,
Не велика, не зубаста,
Веселить усіх на морі,
Рибка, що зоветься.…(Клоун)
Яка рибка в морі проживає,
Як циркачка виглядає.
В цирку лиш не виступає,
Хоч веселу назву має. , (Рибка-Клоун)
Вбрана в циркові убори.
Білі, чрнії узори, помаранчеві кольори,
Між коралів, в синім морі,
Проживає рибка-клоун.((((( (Клоун)
Не сумує синє море,
Бо живе там рибка-клоун,
Невеличка та стрімка,
Як циркачка вигляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396117
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 03.02.2013
Тремтить кленок,промоклий до кісток,
Оголений північними вітрами.
Поміж гілок малесенький листок
Сумує,умиваючись сльозами.
Його шмагають зливи і дощі,
Що з кожним днем все більше скаженіють.
А він,сердешний,згадує часи,
Коли усе довкола зеленіє.
Ось так і ми все линемо в думках
Туди,де наша юність вирувала.
Немов ждемо,що сонцесяйний птах
Поверне те,чого було нам мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394662
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 03.02.2013
О, боже милий, я розгубилась.
Не знаю по якій дорозі йти.
В глухий куток я б десь забилась.
Але від себе не втекти.
В тебе благаю я терпіння.
Сили прошу я й доброти.
Промінь малесенький прозріння,
щоб шлях до тебе віднайти.
Бо лиш з тобою я зумію.
Всі бурі з честю подолати.
І оживлю любов, надію.
І ними віру буду плекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397748
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
На подушка́х сатинових хмарин
Гойдає небо зоряні дукати.
Немов пуанти срібних балерин,
У білизну розпушеної вати
З ясних ледівок скапує вода,
Між потемнілих зяючих проталин
Весни легка вчувається хода.
Твердої криги тоншають кристали.
І так зухвало супиться зима,
Сердиту хугу кличе на підмогу,
Але в тієї сили вже катма!
Рихтує лютий сани у дорогу,
Складає в клунки па́льта хутряні
Як потепліє, рушать на світанні.
Ще де-не-де білітиметься сніг,
Мов пелюстки опалі бездиханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397746
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2013
– Високоповажний суде, пані та панове присяжні, шановні присутні, мого підсудного звинувачують в надмірній амбітності. Я вам доведу абсолютну відсутність складу злочину.
Він брав своїми долонями долоні шановної пані. Прошу зазначити, що так робиться у всьому цивілізованому світі – саме така послідовність. Зауважу, що долонями долоні, а не ступні. Підсудного звинувачують в тому, що він не надто уміло цілував блузку шановної пані. Високоповажне товариство добре знає, що надмірне зволоження виробів легкої промисловості не йде їм на користь. – жінки-присяжні ствердно закивали головами. – Отже, підсудний діяв з повнотою турботи про одежу шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він хотів зняти блузку. Прошу зауважити, що він хотів це зробити не лише для того, щоб дізнатися фірму виробника верхньої частини нижньої білизни і не лише для вдоволення власної естетичної насолоди. – чоловіки присяжні кивнули з повним розумінням. – Все високоповажне панство прекрасно знає, що безпосередній дотик губ до жіночої рельєфності цілком позитивно впливає на світосприйняття жінки, зокрема, покращує бачення пейзажу: вершин, шпилів, пагорбів. Навіть опосередковано активує сатисфакцію материнського відчуття. – жінки-присяжні кивнули у знак згоди. Одна з кореспонденток при цьому важко видихнула. – Отже, підсудний діяв тільки на користь морально сенсетивної сутності шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він цілував оголені зап’ястя і зашийя. Високоповажне товариство прекрасно розуміє, що вказані об’єкти цілують безпосереднім дотиком. Причому, блузки там не було, то ж звинувачення її зняти в даному випадку відкидаються. Необхідно відзначити, при цьому підсудний добре угледів декілька дюжин мурашок, що бігли від зап’ястя і від шиї униз, вказуючи подальший напрямок. А шановна пані офтальмологічними спалахами голосувала до подальших мандрівок. – чоловіки-присяжні мімікою висловили розуміння до підсудного.
Підсудного звинувачують в тому, що він намагався реалізувати сакральне горизонтальне-вертикальне єднання губ, також в тому, що він не зазначив точної кількості числа перспективних рухів тим, що росіяни називають мову. Прошу врахувати високоповажне товариство, що навіть володарі найточнішого календаря, загадкові майя, точно не могли вказати кількість днів до закінчення епохи. – один з кореспондентів, присутніх в залі, водночас знавець доколумбової Америки, зі знанням справи кивнув головою. – Окрім того, відчуття дії іригаційної системи шановної пані, згідно законів сенсуальної логіки не дозволяло не робити спроб мандрівки до соковитого джерела. Отже, підсудний діяв у межах чинного сенсуального законодавства задля альтруїстичної реалізації меліоративних процесів шановної пані. А це, як відомо високоповажному панству, є надзвичайно корисним і приємним у життєвій реальності жіночій, з певним переходом на межу ірреального. – жінки-присяжні важко видихнули, погоджуючись зі словами адвоката. – Чи була інша мотивація у підсудного? Наявні симптоми – так, спроби реалізації – ні. Отож, подальші звинувачення знімаються з розгляду.
За максимально короткий термін обговорення суд присяжних одноголосно визнав підсудного невинним. Додатково була винесена Постанова суду «Про пролонговану реалізацію вище вказаних дій до зазначених об’єктів у ближчому часовому майбутньому».
12.01. 20.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 02.02.2013
Життя згубило радість поспіхом,
Душу потоптану запорошило снігом.
Відлига на серці потоками відчаю,
Надія палахкотить у темряві свічею.
У сон ,неспокоєм, минуле навертає,
На крилах милий спогад спочиває.
Тривожна думка та легка хода,
Для всього є свій час, своя пора.
Над прірвою політ - невиважений крок,
Примарна усмішка крізь замети тривог,
Снуючий погляд відповідь шукає,
В душі полин, незрячий осад полишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397479
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2013
Живеш для всіх.
А ти й для себе поживи.
Говориш: «Пізно. Повернулося б якби.
Авжеж, минулося, затихло, відгуло.
Всього бувало, мало щастячка було.
Тепер – неначе обмілілая ріка,
мов у лещатах-берегах, – боюсь гріха».
В твоїх очах – негасний біль, бездонний сум.
Та я побачив у тобі таку красу!
Таку незвідану зачаєну глибінь…
А ти не бійся, – струменись!
Повір собі.
А ти покинь усі печалі і жалі,
та й не пручайся, ми ж не діточки малі.
І не шукай ні в чому нашої вини,
та й повноводою до моря дремени.
Собою будь, своїм бажанням підкорись.
І буде те, про що й не мріяла колись.
Пізнай себе – перегортай живий альбом.
Відчуй Любов. Вона – свята.
Повір обом.
Пручатись годі вже, от-от життя мине.
Віддай себе до забуття й візьми мене.
За течією почуття попливемо, –
чаклунку-ніч без каяття проживемо.
А потім буде в унісон сердець биття
і зачароване оновлене життя.
Чому засмучена? Говориш – відцвіла.
Краще б замучена й щаслива ти була.
Тож усміхнися і від щастя пореви.
Шануй себе. Іще й для себе поживи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397250
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Торкнись до моєї душі преніжно своєю душею,
Нехай зіллються вони воєдино назавжди, навіки,
І сім кольорів поєднаються в спільну яскраву веселку,
У мегазірку з’єднаються дві наших білих зірки.
Наднова Галактика з’явиться ось в мікрокосмі,
Зароджується новий світ, що ми разом створили,
Чумацький шлях нам киває з усмішкою ствердно –
Наш світ до Реєстру отам, нагорі, включили.
Тепер ми з тобою удвох вже відповідаєм
За тих, хто обертається поруч і з нами,
Бо є непорушні Космічні Закони відомі,
Які ми з дитинства всі добре знаємо з вами.
Вустами Маленького Принца нам класик чудовий
Доніс те, що інколи ми, як на гріх, забуваєм…
Та, щастя, що зірка по імені Сонце знає –
Ми відповідаєм за тих, кого приручаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395128
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Ніжність падає снігом на плечі,
Обіймає сестричка Зима,
Для дерев, що в дрімоті затихли,
Кращих шатів у світі нема.
У беззвучному вальсі сніжинки
Рознесуть по лісах тихі сни,
І насниться їм щебіт пташиний
Та річок прославляння весни.
Крізь густі очеретяні вії
В білім мареві сніжних вітрів
Привижаються озеру в кризі
Гомінливі ключі журавлів.
Заколисує казка зимова,
Під ошатнії ковдри хова
До весни, як до раннього ранку,
Затихають пісні та слова…
…На світанку птахи перелітні
Принесуть сотні вражень нових,
Поспішать розказати всім друзям,
Аби ті пораділи за них.
І, під враженням, будуть дерева
Нові зачіски швидко ростить
Під річкові пісні прещасливі,
Які славлять пробудження мить.
Сонце високо променів щедрих
Господарству наділить сповна,
Бо й найменша тоненька стеблинка –
Його крихітка-донька земна.
Ранок світлий і зеленоокий
Білі сни перетворить ураз
У реальність яскраву, бурхливу!..
Подрімайте ще… Поки є час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395032
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Немало сходинок з печаллю, болем, сльозами,
Незгодами життєвими та грозами
Ведуть наверх, до сонця, понад хмарами,
Де все заграє неземними барвами,
Де велич душ – як незворушшя скель,
Несхитна і незламна. І пастель
Відтінків відчуттів інакша, та збагненна
Так , наче враз побачиш достеменно
Опісля сліпоти кипучий цвіт садів
І так вражає – аж бракує слів!
А ті, що не дійшли, й кавалки мечуть глини –
Нехай собі! Живуть – і Бог із ними!
Хіба з вершини дивляться на те?
Та ні! Лишень на сонце золоте,
Блакить небес та каравели хмар,
І бірюзу морських солоних чар…
На те, що вічне… Щоб з’єднатись з ним,
Спитати: «Чи колись я був тут?.. Ким?..»
Знайти себе і те, що у тобі одвічне,
Вдається, лише злившись з вічним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394802
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Хоронили любов – бачив Бог…
Впала в серце сльоза чоловіча.
Подивився коханій у вічі
й присудив до розлуки обох.
Серця дзвін…
Ще рука у руці,
та промовлено слово останнє.
Чи й любов так безслідно розтане,
як у тебе сльоза на щоці?
Бите скло в скам’янілих очах.
Не спасала любов. Боронила
свою зраду – любов хоронила.
Поминальна палає свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397015
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Зірки знайшли притулок в хмарах.
А місяць десь пірнув в пітьму.
Повільно хмари, як отари,
Несли в собі якусь суму.
Вони від снігу обважніли.
Нести його вже не могли.
Останні кинули вже сили...
Вже не хотіли... Підвели.
Здогнав їх вітер- розкуйовдив.
Посипав сніг, як з рукава.
Для чого ж він їх потривожив?
Хіба себе так забавля?
А я іду. Січе в обличчя.
Змішались сльози, мокрий сніг.
А я не можу все змириться:
"Ну як ти міг? Ну як ти міг?"
Пройшло чимало уже часу...
Надворі знову пада сніг.
Я чую кроки час від часу...
Та моя відповідь вже - сміх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396971
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Я ще не зчахла, очі ще цвітуть.
У них любов палає і натхнення.
Вже молодість збирається у путь.
Та в дар візьму лиш спогади кохання.
Хоч кажуть це пусте, лишень думки.
Але без них моя буденність в'яне.
З ними проводжу час я залюбки.
Весняна музика звучить у них для мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396228
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Знов заметіль пустилася у вальс,
Між білих віт тиняються сніжинки...
Сьогодні вкотре згадую про вас.
Моїх думок сріблясті намистинки
З вогкої шибки здмухують вітри
І десь несуть у сиву невідомість.
В густих вершках втопилися двори
І погубились вулички знайомі.
Вже і ліхтарик сонячний погас,
Квітучим снігом вишні облетіли...
Так ностальгійно згадую про вас
І смуток мій - метелик,
сніжно-білий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Наяву не зустрінемсь ніколи.
Не побачу твій колір очей.
Хоч цвістиме весна вже навколо,
Не для наших з тобою ночей.
Лиш на відстані зможу відчути
Ніжний погляд, усмішку твою.
Хіба може душа не збагнути,
Не відчуть дану кимсь дивину?
В час, коли розцвітатимуть ранки,
Свіжі роси впадуть на траву,
Ось здійсняться тоді сподіванки:
Я думками до тебе прийду.
Їх, як вітер, не можна здогнати,
Бо для віри нема перешкод.
А чи зможеш мене ти впізнати?
Буде більше від всіх нагород.
І без скрипу відчиняться двері.
Я навшпиньках тихенько зайду.
І здійсняться тут дУмки химерні:
Свою мрію далеку знайду.
Я на тебе лиш кину свій погляд.
До лиця доторкнуся рукою.
На хвилинку я буду лиш поряд,
Але душу свою заспокою...
Ти відчуєш: у сні усміхнешся.
Якби знав ти, хто поруч з тобою.
А коли ненароком проснешся,
Зрозумієш: збудила сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396467
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013
Дополнение
К деликатесам ты, конечно же, привык…
Есть много яств, мой друг, на свете, сердцу милых.
Но стоит лишь услышать - "Заливной язык",
как слюнки удержать во рту уже не в силах …
Как тает ломтик язычка во рту твоём!
Прелестное желе, морковочки кружочки,
петрушки зелень - дифирамбы вам поём,
в честь вашу я пишу восторженные строчки!
* * *
"Я лежу себе тихонько и молчу -
рекламировать себя мне не пристало!
Мне и молча быть любимым по плечу…
Кто меня не любит?! Я же САЛО!"
"Извините, я дополнить Вас хочу,
хоть мне это делать и неловко…
Я не набиваюсь вовсе, не учу,
но забыли Вы, что Ваша я золовка?!"
Смущённо прошептала подчерёвка.
А у меня такое мнение, друзья –
вкусней всего у сала - это шкурка!
Она важна, как дому штукатурка!
Без шкурки салу просто быть нельзя!!!
Ещё прошу заметить, что у сала
хорошей шкурки не должно быть мало!
И ночью мне всё чаще снится сон –
шмат сала в шкурке с четырёх сторон!
И даже высшее природы достижение –
в средине сала –
шкурочки в продольном направлении!!!
* * *
Знают все, что сладкий стол - всему венец!
"Уноси язык, салаты, холодец,
Винегрет, нарезку, хлеб, селёдку,
Курицу… Э –э! Куда?! Поставь-ка водку!"
Кто сказал :"С эклером - только чай?!
К пирожному по стопке - на- ли-вай!"
"Ого -го! Какой у вас «Наполеон»!
Но как-то не идёт без рюмки он"...
"Слышь, Вань, вон ту конфетку передай!
Ну кто опять там говорит про чай?!
С конфетой - чай? И вам не надоело?
По соточке давай! ПошлО!… Другое дело!
Ведь сладкий стол без водки - ерунда!
А кто не понимает - тот балда!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392235
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Я милуюсь проліском розквітлим.
І на фоні снігу синява.
Ніби він беззахисний, тендітний,
Але товщу снігу пробива.
І радіє: знову народився!
І цвіте усім снігам назло.
Він на небо з усміхом дивився...
Той же колір! Як же повезло!
Подививсь здивовано на мене...
Очі мають колір не такий.
Він побачив оксамит зелений
І подумав: як листочок мій.
Синій із зеленим так пасує!
І неначе став світлішим світ.
Та весна у жилах вже пульсує,
Бо приносить щастя малахіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391527
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Між нами - табу недослів,
Між нами - канва недомовок,
Хао́с повесняних вітрів,
Що з неба злетіли раптово
І, змівши з душі супокій,
Закутали серце імлою...
О, скільки мовчання в тобІ!
О, скільки несказано мною...
А доля низинно веде,
Вигладжує смуту стібками -
Суцвіття пожовкло-рябе,
Таке суголосе з думками.
Таке одностайне журі,
Що піниться онде в заплаві,
Тугих недослів тягарі,
Що краплями стати не вправі
Цілющого живо-питва
І сонцем налити світання.
Табу межи нами, канва
Неслів’я, канони мовчання...
(10.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391489
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2013
Сотворю мир.
Звезды и планеты,
тварей разных, чтоб плодились.
Человека заведу в клетке Эдема,
Вложу в него разум.
Пусть мается мыслью:
"Зачем?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391409
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Не вчути? Та як не вчути!
Стогласо у даль зовеш...
І рву одчайнушно пута
(Хіба ж бо в умі збагнути
Прадикий цей "марракеш"?)
І пальці вже в русі вільнім -
Торкаючи небеса...
Свавільна - сторчма! Свавільна,
Сарна прудкодуха, стрільна,
Коли звідусіль - яса.
Сім нот - ба, занадто мало,
На силу - у вимір трьох.
До лету, думки́-лекала,
Між зойки, слова, кресала -
У поміч зоря-посо́х.
І в далі - туди, де чути
Гучніше празов, гучніш...
Надіями вись напнута -
Душею хоча б збагнути
Ту мить, коли сходить вірш...
(10.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391242
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Чому ж думки ведуть до тебе знов?
Вони ж такі беззахисні, як діти...
Ми з серця уже вигнали любов.
Так що ж тепер? Лишається радіти.
А серце притаїлось і мовчить.
Нащо ж тепер дзвінки посеред ночі?
Ти кажеш, що душа твоя болить...
Для чого ж ми тоді вчинили злочин?
Зламали те тендітне деревце,
Яке цвітінням осліпляло очі.
І зопалу повірили в слівце,
Яке хтось з нас, промовив ненароком.
Образи зачепили за живе.
Схитнувся світ в той час перед очима.
Чому ж тоді, все пам"ять береже?
Хіба у тому є якась причина?..
Нащо гортаєш все ще сторінки,
Не можеш ще душі давать спокою?
Чому ж я знов чекаю на дзвінки?
А сльози по щоці течуть рікою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391229
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Глаза
подо льдом очков.
Холодный шепот
губы сводит,
но подснежники нежности
сквозь снег души
расцветают
любовью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391126
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Не питайте у жінки про вік,
Не в літах її справжнє обличчя,
А у блиску зіниць з-під повік
І у здійснених мріях за звичай,
В чарівливій ході поміж трав,
У вустах малиново-магнітних,
У червоних обіймах заграв,
У піснях материнських досвітніх.
Ну а зморшки в куточках очей,
Ледь помітні, не викажуть віку,
Ні убранства, ні пишність речей
Не відкриють секрет чоловіку.
Придивіться до стану душі –
Чи грайливо-пустунська, дитяча,
Чи сплели павуки-спориші,
Часом скорену, зморену вдачу.
Придивіться до подиху мрій –
Чи, окрилені, линуть за хмари,
Чи мов той надокучливий рій,
Чи пихаті нікчеми-примари.
Якщо серце й душа молоді,
Якщо світяться радістю очі,
Не соромлячись жінці тоді
Дайте вік, той, який вона схоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391091
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Різдвяна зірка запалилась нині в небі
Відбилась блиском в душах кожного із нас.
Відбилась світлом, пробудивши ту потребу
Добром ділитись, всіх вітати в добрий час.
Різдвяна зірка за столом рідню збирає,
Як символ віри на столі свіча горить.
Нехай в цю мить усіх вас Бог благословляє
Хто здатен вірити, терпіти і любить.
Різдвяна зірка – перша зірка у Святвечір
Своїм промінням дасть нам силу і снагу.
У всьому світі – і дорослим і малечі
Різдво Христове рознесе, як вість благу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390344
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 06.01.2013
писал стихи
слушал ветер
шагал вперёд
читал в запой
и пил залпом
считал часы
срывал цветы
состарился
читал стихи
ругал ветер
ступал тихо
писал мало
не пил вовсе
считал века
растил цветы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390130
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
А мені поміж див снився дощ і ще осінь,
Теж – доріжка назад у минулі роки,
Вітерець там юнацький колише колосся
Ще не скошених трав і квітчасті луки.
Мандрував край дороги надій через гори,
Спотикався і падав, та вперто вставав
Аж до хмарних світил, крізь нечувані хори.
Що то враз, чи то Верх мій політ покарав?
Враз мені серед снігу, наснилося літо,
Не тутешнє, не наше, дивацьке якесь,
А ще пральня років, де не все перемито,
І там Липень танцює між трав полонез.
А Свідомість моя не бажала ні ранку,
Ні вантажу думок двадцять перших століть
Але День вполював два наземних підранки,
І з рушницею знов невблаганно стоїть.
03.01. 13.29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389884
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
За місяць до Різдва у біле одягнулася земля,
Мороз посріблив хиби; засяяв світ ясніше.
Різдвяних дзвонів відгомін здаля
Із кожним днем донОсився гучніше.
Чим ближче до Різдва – сірів землі кришталь,
Просочувався бруд глибоко в її груди.
Безгрішним світ здаватись перестав…
Лиш дзвоники святкові нагадували людям:
“Шлях рівний оберіть, зверніть до Бога взір,
Забудьте чвари всі, повірте у дива…
Хоч сіре все навкруг – хай сяйво сотні зір
В серцях, біліш від снігу, палає до Різдва !..”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389878
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
В звуках песенных тонов,
Соберу букет из слов,
С благодарностью Судьбе
Подарю его тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389780
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013
Кохання чисте, чесне, незрадливе
Тобі дарую з першим білим снігом,
Таке ж прекрасне, ніжне, невагоме…
З жагуче-поцілунковим розбігом,
З гарячим серцем. Як засніжена калина,
Як грудка снігура на горобині
Між білим пухом світлої любові!
Нев’януче. Нетануче при днині,
І не сезонне. На усе життя! Щасливе
Кохання, чисте, чесне, незрадливе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387864
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Я в нежность окунусь,
что б только выжить,
и перестать на что-то
в жизни ждать.
К подушке ночью
прижимаясь слышать,
твой вздох и с грустью,
улыбаясь засыпать.
На утро кофе-
с ясной головой,
вагон проблем решать,
нет времени мечтать.
И даже хорошо
так , думаю порой
никто не нарушает
ритм и жизненнИй уклад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389339
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Так хочеться, щоб день почавсь тобою,
Образи, як хмаринки розійшлись.
Хай радість не пройде нас стороною,
А люблячі серця, щоб обнялись.
А вітер, щоб розвіяв ту доріжку,
Що снігом завірюха замела,
А доля, щоб не ставила підніжку,
Бо сила проти люблячих мала.
Та тишу розбудив дзвінок у хаті.
Я чую голос знову рідний твій.
Так хочеться тепер тебе обняти,
Бо ти прийшов із давніх моїх мрій..
Із тих країн, де жовтий цвіт троянди,
Де ранки п"ють медовий їх напій,
Де зорі ясно світять, як гірлянди,
А квіти пахнуть росами надій..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389146
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Только стрелки две сойдутся,
Остановятся на миг,
А бокалы все нальются,
И шампанским забурлит.
Как услышишь звук хрустальный,
Взрыв питард, веселый крик.
Новый год пришел желанный,
Поздравление летит.
В нем любовь, добро и ласка,
Счастья много на розлив.
Белая еще есть краска,
Жизни сказочный мотив.
Пусть течет слеза от счастья,
И в груди сильней печёт.
Старый год Ваши ненастья,
За собою унесёт.
С Новым годом! С новым счастьем!
Всем желаю я добра.
Оле, Юле Ване, Насте,
Как семья Вас назвала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387594
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
Подивилась в вікно: вже світає...
Та чому ж це не спиться давно?
Чомусь серце нудьга тишком крає.
І ми з нею удвох мовчимо.
Та немає причини для суму,
Просто серце вразливе таке.
Все мене підбиває в задуму,
Що для серця мойого щемке..
Може, зими холодними стали,
Чи сміятись не хочу давно?
Хіба серце розкаже словами?
Його тільки відчути дано...
Відчуваю і знову хвилююсь.
Нема поряд того, кого ждеш.
Тільки подумки в світ я занурюсь
У той край, де, коханий, живеш.
І тоді, ніби квіти блакитні,
Розцвітають прозорі думки.
Стають легкі і дуже тендітні,
Ніби ніжних квіток пелюстки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387018
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Тобі дано любити вічну Тайну...
У неї смак бажання і дощу.
У неї радість болю незвичайна,
Захована вуаллю від плачу.
Ти дотиком малюєш знову очі
На полотні незайманих небес.
Відчути погляд у долоні хочеш,
Але безжальні хмари. Образ щез.
Цілуєш запах спрагло і жагуче
На загадкових мовчазних вустах.
І відчуваєш острах неминучий:
Зникає Тайна на семи вітрах.
Ти страхом втрати не зневажиш –
Шаленством ніжно-диких почуттів
Мінливі шальки вправно переважиш
Любовної загадки хитрих терезів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387002
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
* * *
Обманюй тільки жартома,
я вже лукавству не повірю.
Слова і дії перевіяв…
Навіщо ж нам самообман?
Не треба більше суєти,
не варто бути пілігримом.
Я вірю тільки щирим римам,
колись себе впізнаєш ти.
Помовч. Нехай спаде туман.
Чи світ розвидниться нам?
Хтозна…
Не просто жити лиш серйозно,
але не варто – жартома.
Пробач. І поки що бувай.
А я – приречений до болю…
Усе лікується любов’ю,
не виривай душі вуаль.
Усе минулось. Щем дощем.
В літах згубилось сокровенне.
І тільки краплі одкровення
скропляють душу ще і ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386661
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Маленьке серце здатне так любити,
Щоб чудо це вчинити із тепла:
ЗимУ в душі на літо повернути.
А замість снігу, щоб весна цвіла.
Ми мучимо серця, коли страждаєм,
Коли близькі не можуть зрозуміть.
Тоді образи в серці ми ховаєм
І думаєм: А як же далі жить?
А серденько ж терпляче, розуміє
Тихенько собі стукає й мовчить...
Коли ж вже дуже боляче - пониє,
Коли ж мороз у жилах, то тремтить.
Коли ж накриє хвилями кохання,
І почуття вирують, як вулкан,
Воно тоді забуде про мовчання,
Лиш тихо нагадає про обман...
А ураган кохання несе в море
Туди, де можуть хвилі потопить.
А ми пливем... Воно ж таке прозоре!
І серце з розумом не хоче вже дружить...
Ми любимо: на то ми живі люди!
Хто не любив, той просто і не жив.
І хай осудять ті, у кого пусті груди,
Немає серця... Значить не Любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386549
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
За окном чуть снежок пролетает.
Вон берёзка укуталась в шаль.
Ей легко: она боли не знает,
Не тревожит ей сердце печаль.
А жасминовый куст под окошком
Тихо дремлет с мечтой о весне.
Ветер гладит ей ветки ладошкой.
Будь счастливой пока что во сне!
Всё вокруг тишиною объято.
Спит земля под блестящим ковром...
В такой день помечтать так приятно
Или вспомнить о ком-то родном.
Засмотрелась на стройные ели:
Словно бархат на белом ковре.
Не страшны ей зимою метели.
Просто краше они в серебре.
Вот синичка в окно засмотрелась.
Может, что-то хотела сказать?
Я спросить ничего не успела...
Значит, нужно кого-то мне ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385999
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
Краплиночку дива в долоні -
І тепло до серця щодуж!
Які ж нині вікна Господні
І лагідні доторки стуж.
Яка ж нині стеля пребіла
І світло від лампи ясне!
Гуляє душа в заметілях,
Надівши строкате пенсне.
Щось визріє в зорянім леті,
Щось винайде в місячній млі...
Надія, як лепта до лепти,
Мазок до мазочка на склі -
Морозяна гра у малюнки.
Вкосичених мрій письмено.
Молитва, свіча, візерунки,
Де вічне святе полотно,
Де сиво-засріблені крила -
Вчаєна Миколина ніч...
В долоньці краплиночка дива,
Прачудо пір’їнне до віч...
(18.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385933
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Ооо!.. Дивна суміш –
у твоїх очах!..
Там ніжність,
божевілля та вогонь!..
Тепло та іскри лагідні
летять
Від твоїх пальців доторків,
долонь…
Я запалю сто п’ятдесят
свічок
Від стежки у саду
і до бажань,
І засвічу небачений
вогонь
Після нових,
не чутих ще зізнань.
Бо знаю –
ще не все ти розказав,
Бо вірю –
ще/ розкриється душа,
За непрожиті ще
усі роки
До дна
любові не допить ковша!́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378762
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.12.2012
Когда ты правая рука, тогда я – левая,
Ты – мой король! Твоя, конечно, королева – я,
Нет правых и неправых, виноватых,
Есть жизненный поток голубоватых
Спокойства нитей, красноватых – страсти,
Играет радугой река любви и счастья.
Единство наше и крепко, и сильно,
И путь развития все шириться стабильно,
И выше поднимается сознание,
Распознавая грани мироздания.
Рука об руку и плечом к плечу
Идем к свершению того, о чем мечтали:
К гармонии! Без горя и печали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385850
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2012
Шукати світло крізь табу догматів,
Написаних рукою темних слів й думок.
Шукати промінь, певність віри мати,
Душа є скарб, а не із булл* пустий мішок.
І шепіт молитов з глибин не марних
Збирає хліб і сіль з духовних чистих крихт.
Святе письмо читати в небі хмарнім –
Воно ж бо вище є талмудів, чисел, книг.
Творець писав буття нам Одкровення
У вирі хвиль річок й на крилах журавля
В зірковім сяйві тайна, в сонці деннім.
Шукаєш, віднаходиш ти, вона, також і я…
* булла – постанова Папи Римського.
***
Раби в прославі душ чужого бога,
Благання випар холоду між храму стін.
Шукати волю думки – їм незмога.
І так тривожно й гучно б’є високий дзвін.
* - у християнстві віруючі є рабами бога;
- Саваоф – одне з імен єврейського бога, що прославляється у церквах;
- літургійне благання про помилування.
14.12. 20.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385441
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012
Я краплинками ніжність збираю,
Що лишилась в самотній душі.
І думками себе ще втішаю:
Не забуде ж мене в метушні.
Я тобі принесу без вагання
Свої щирі, палкі почуття,
Може, ти ці оціниш старання,
А в душі запече каяття.
Я так хочу торкнутись рукою
Твоїх ніжних малинових вуст.
І ходою такою легкою,
Вітерцем я до тебе ввірвусь.
Примощуся на краю сердечка.
Хто ж за це мене може судить?
Тільки ти, ніби спиш... Ні словечка!
Як же серце твоє розбудить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385286
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
В твоїй руці моя рука,
Два берега - одна ріка.
Нема між нами протиріч,
П*ємо вино солодких стріч.
Журавкою у співі днини,
І сміхом мрійності дитини.
В обіймах тиші і розлук,
В мені живе твій кожен звук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385275
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Лише століть десяток є різниця,
А стук сердець – один і той, тоді й тепер:
Так алогічно, іноді ще й сниться,
Любов ця куртуазна, мсьє, панове, сер.
Мадам є недосяжна і далека,
Я у рядках поет, ще трішки трубадур,
І частка лицаря – у серці спеки,
Бо верхи мчав, і точно знав, що не впаду.
При зустрічі – її цілую руку.
Хотів би пагорби сердець? Спитали ж ви!
Лише, табу! Така любові мука.
І знов – похід: мечі, знамена й хоругви…
16.12. 09.51.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385259
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Сладким поцелуем на рассвете снежном
Разбудил и обнял трепетно и нежно,
- День особый, помнишь? – прошептал на ушко,
Белых роз охапку бросил на подушку.
- Благодарен небу, что женою стала,
Что судьба навеки нас с тобой связала.
Помнишь, снег кружился, злая выла вьюга?
Нас огонь сердечный согревал друг друга.
- Помню, милый, в вальсе белом закружились,
Два горячих сердца в унисон забились.
Кольца, звон бокала, что на счастье били,
Нам с тобой, любимый, головы вскружили.
С первой нашей встречи (ворожить не нужно)
Знала, что когда-то станешь моим мужем.
Двадцать семь промчались, как одна минутка,
Радовалась счастью, злилась не на шутку…
Но всегда прощала – бед любовь не помнит!
Нежный взгляд и слово сердце успокоит.
Для тебя, мой ангел, я живу на свете
И сегодня строчки посвящаю эти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310890
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 15.12.2012
Тендітні мрії веселкові
Давно засипав білий сніг.
Лиш в хуртовину випадково,
Стають, як гості, на поріг.
Вони, окутані морозом,
У душу просяться зігріть.
Не вірять хибним ще прогнозам,
Бо хочуть так ще в серці жить.
І крига в серці, ніби тане.
Минуле гріє вже думки...
Невже ж, колись все перестане
Мені даватися взнаки?
А серце тихо б"ється в грудях...
Що можеш ти мені сказать?
Так тяжко жить тепер у буднях.
А казку можеш лиш згадать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384992
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2012
Народна мудрість нас повчає:
(Це добре знає кожен з нас)
Що грубе слово нас вбиває,
Яким повчаєм ми підчас.
На посміх людям виставляєм,
Когось вважаємо дурним.
Така людина душу МАЄ?!
А душі ж квіти, не полин!
Усмішка лагідна і слово
Сердешне, ніжне і тепло.
Щоб не зламати помилково
Душі невинної стебло!
Сховаймо ж ми свою жорстокість.
І так не мед у нас життя.
Забудьмо про свою високість!
Нехай добром цвітуть вуста!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384831
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Сміх і сніг, заховався під витканий дах
і вовтузиться в сховку бо зимно.
Предрікання людські мов кусання комах
самість душ, чи волею Божого Сина.
Не розгаданий зірок кросворд , подивись,
в Храмі серця думкам тісно, місця мало.
В космос їм полетіти , ввись понеситись,
на розгорнутих крилах , їх бракувало.
Небо зичить хмаринок пір*їни легкі,
ніжно сипле на землю, хоче приспати.
Безіменну планету, що виринає з пітьми,
Шлейфом зір зове і манить у простір Галактик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384790
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012
Ти - не вічність... Ти - вічна невічність.
Обезкрилена зграйка думок.
Тільки долі... Лиш долями - стрічні
Під наметом холодних зірок.
Сиві тіні, довкруг - сиві тіні...
Не зови до світань - їх нема!
Полотніє душа в голосінні,
Де в заметах раює зима.
І намарно не жди, бо чужинка...
Вже у жилах розбавлена кров.
На щоці у лампадки крижинка -
Замерзає востаннє любов.
На вікні, мов суха витинанка.
Тільки й того - смертельний вогонь...
Безголоса покірна вигнанка
Наусебіч зо серця твого.
То ж - не вічність, я знала - не вічність!
До очей - наполохана ніч.
Наші долі - лиш долі навстрічні
Під наметом розпатланих свіч...
(12.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384461
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Заколисує казкою нічка.
Біло стеляться сни, наче дим.
Та лукаво примружені вічка
Визирають з-під теплих перин.
Бо сьогодні не можна заснути –
У повітрі вита дух чудес.
Заворожено стих кожен кутик.
Все чекає на Гостя з небес.
Вже і пізня година, нівроку, –
Ні шелесне, ні писне ніде.
О! Здається, почулися кроки.
Але ні. Це годинник іде.
За вікном наче тінь промайнула,
Та ще скрипнули двері по тім.
Це всього лише вітер надумав
Попроситися в затишний дім.
Завовтузилось щось біля ліжка
І неначе торкнулося ніг.
Але це потягнулася кішка
У смачному десятому сні.
Тихо сипле сніжечок лапатий
І доліплює дрімки до вій.
Стелить місяць доріжку до хати…
Десь іде Миколайко по ній…
Несподівано ранок настане
І здивує дарунками всіх.
На питання ж: “Ну як ми проспали?!!”
Тільки хитро мовчатиме сніг.
12.12.12)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384456
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012
***
Чи вистане снігів у цій зимі
Аби забути чорнозему хугу?
Повзе щербатий місяць ув імлі,
Минаючи зорі бездонну тугу.
Минаючи душі сумної клич,
Немовби то - не голос, а відлуння.
Байдужий неусміхнений панич
З одчаєно-зоржавленим гарпунням...
А море неба звично-темних барв,
Коли до ночі і коли несніжно.
Чому ж отак: не зміг, не вполював,
Не залюбив у себе щиро, ніжно
Русалоньку весняної саги?
(Вона ж плекала мрії неозорі!)
Накрило пледом білим береги,
Притишило відчужене - "...ам sorry"...
Сопе зима у вітті, сніговій
Перинами закутує довкілля.
Щербатий місяць повзає в імлі
Чи то з жа́лю, чи просто так - з похмілля...
(9.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383653
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Десь недалечко помахом крилечка,
Маленький ангел оглянувся і присів.
Гадала на плече, а він на край сердечка,
А звідти чується Господній переспів.
Свята наблизились, і під церковні дзвони,
В піснях і молитвах чекаємо Різдва.
Господній клич народженням Людини,
В усіх оселях, знов , влаштує торжества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380888
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 07.12.2012
«…Сім місяців тебе нема…
Пішов. Утік. Іще вторік.
Зосталася сама. Та не одна.
Твоє дитя, що гріло душу. Мушу.
Заставити любити самоту. А ще журу
За вікнами чужого краю. Завмираю.
Розпачливо кричу. Не знаю,
Як, сину, я тобі скажу: покинув…
Втомився жити. В ту хвилину
Я рвалася – летіла в слід
Раптово все… Дванадцять літ
Як один крик. Не знаю сину!
Нам тільки три.
Ще до народження півроку.
Всілись світи. Німію, Боже з самоти.
Де ти, скажи? Вчуваю кроки під дверми.
І одкриваю. Вже сьомий місяць відкриваю.
Тебе немає. А я чекаю.
Не винувачу, не кричу лишень вчуваю.
Давно живу я під дверми. Сина гойдаю.
Такий як ти. Скажи, що прийдеш хоч колись.
Я зачекаю.
Мовчить мобільний телефон. Змінив свій номер.
Надзвонюю в німі світи: вернутись можеш!
Спітнілий Скайп аж від очей тікає
Може комусь він відповість мій «nikolae».
Згадала фільм. Циганська пошта. Будулаю.
Перекажіть. Що я (вже ми!) Чекаю.
Маленька крихта на руках
І очі раю. Боюсь, сльозою розбуджу
Синятко зрання. Подушку випрала слізьми
І засинаю. А в снах: ми йдем рука в руці і очі раю.
Зриваюсь. До дверей лечу. І відкриваю…
Сама себе не впізнаю: чого чекаю?
Що диво станеться мені, чи відридаю.
Та вперто правду не пущу – бо я кохаю.
А день за днем німі ідуть – куди не знаю
Я так і сину розповім – що ми чекаєм.
Може чиїсь стежки прийдуть в (Котовськ) Хімчешті
Знайдіть Миколу і скажіть: «Вернись нарешті!»…»
…Стерла життя до сліз самотня жінка
Все розкришилось вмить – як до одвірка…
Він як пішов вторік - так не розвіяв втому,
Витеребив чужий світ потребу свого дому…
P.S.
Читаю з вами поміж сліз слова Людмили,
І вже мороз не жалить так, як розпач пилить.
Між нами тисячі вітрів і скільки ж болю,
Та знаю те «допоможіть» не дасть спокою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310838
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 07.12.2012
Це наш з тобою листопад -
Зів'яле листя замість квітів
Й без теплих лагідних привітів
Ранки. Вже не вернемося назад.
Це наш з тобою падолист
Умив лице моє водою,
Умішаною зі сльозою
Гіркоти. Ти був. А залишився вітру свист.
Це нашого кохання осінь
Зриває почуття, як листя,
І крутить ними. Та обійстя
Пусте. Не повернешся ти.
І знову холод,
І невтамований чуттєвий голод,
Й дзвінка душевна порожнеча.
Пішов. Та не вдалася з серця мого втеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379682
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 07.12.2012
* * *
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383083
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
* * *
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383085
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Сніг перебілює барви осінні.
Паморозь сріблить зело.
Бризне на трави коштовним камінням...
Ніби тепла й не було...
Ні йти, ні бігти – увімкнено гальма.
Мертвий сезон – на поріг.
Пустка відлунює дзвоном печальним
На перехресті доріг…
До кісточок аж пронизує вітер.
Холод стократ дошкуля.
А на газоні мертвими квітами
Встелена змерзла земля.
Їм не відомий блиск порцеляни.
Квіти під сонцем цвіли.
Ніжні голівки покрили тумани,
Мов полонянок імли.
Не здійснені мрії, згублені долі
Вкриє байдужості сніг.
Втрачений цвіт затаврованим болем,
Сумом лягає до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382896
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Засумував зимовий день без Вас.
Блукаючи безвір’ям попідранню,
Вишукував у безнадійний раз
Сліди неспійманої лані.
Упертий сніг безжально порошив,
Ховаючи і найдрібніший натяк
На теплоту роз’ятреній душі.
Та де тепло? Лиш холоду розп’яття.
Отак і плівся день хто зна куди,
Пригадуючи погляди: «Не рань!»
А з йóго сліду чорні голуби
Додзьобували крихти сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382946
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Запорошило снігом долини.
Наче в сні зачарований ліс,
заховався у ковдру з перинки,
як в колечку лежить аметист.
Студень щойно зійшов із картинки
в первоцвітах весняний нарцис.
В душу падають дивом сніжинки:
Зробив вечір вчорашній сюрприз.
Білі шати наділа ялинка:
Здарував і для неї відріз.
В кожушинку сховались ожинки,
У яру з кучугури валіз.
Одинокий снігур з горобини,
П’ять зерняток у дзьобі приніс.
Щоб синички веселі в шипшині,
Влаштували собі бенефіс.
На узвишші біжить в серпантині,
В піднебесся алея беріз.
Наче в горах чаклунки – майстрині,
На мольберті нанесли ескіз.
Грона ягід на грудях калини,
У змальований щойно сервіз.
Із коштовного сяйва перлини,
Дід Мороз із собою привіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382887
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Крапельки дощу течуть струмочком.
Із дощу почавсь зимовий день.
Напишу слова тобі рядочком,
Проспіваю ряд своїх пісень...
Хай твоє порадують сердечко.
Не сумуй, прошу, в зимовий час.
Уже скоро літо... недалечко.
А вогонь багаття ще не згас.
Я словами ніжними зігрію.
Притулися ближче до щоки.
Я розраджу в тузі. Я зумію!
Прожену непевні всі думки.
Поклади лице в мої долоні.
Теплоту для тебе берегла...
А для чого ж сльози тут солоні?
Я ж тебе забути не могла.
Ні! Не сумнівайсь в моїм коханні!
Ти для мене увесь білий світ.
Ти - неначе пташка синя рання,
Що співала стільки мені літ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382822
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Мій милий Боже, Тебе чи знаю
У зливі сій, завіконній вже?
Хіба, що в ангела поспитаю:
Котрою стежкою йти до Раю?
Котрим очиститися дощем?
Святе Писання - зерно надії,
І стих пророчий - зоря у млі.
То ж серце в пості - життя говіє,
Свічки прозріння - жага на вії
У тінях темних, що по землі!
Та де пра-правда - ота єдина?
І де праістина, що для всіх?
Спада на плечі мара первинна...
Невинна, Господи! Ні, не винна,
Бо крутить руки підступно гріх...
І ніби хре́стишся, ніби й б"єшся,
Причастям ревним усі слова.
У передсвітла Твого Пришестя
Без підлабузництва, краплі лесті
Покірно йду в дощові жнива...
(1.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382733
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Я давно про тебе не пишу,
у тепло долонь не повертаюсь.
Зорано й затоптано межу –
навіть і билинки не зосталось.
Калиновим вітром промайну,
подивуюсь боляче й уроче.
Лину в неповторну далину…
Тільки очі гріють дні і ночі.
Тільки ти пречистим джерелом
спраглу душу лоскотно тривожиш,
будиш те, що досі не було,
і відводиш те, що бути може.
Мабуть, досі не збагнула ти,
неймовірна, непідступна, горда…
В небутті поволі вітер стих.
І коли ще трапиться нагода?
Йду один крізь бурі й тумани.
Білий квіт тримаю на порозі.
Помани, до серця пригорни,
бо й червоні кетяги морозить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382643
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Діти, мої діти
любо мені з вами.
Колихала виростала,
ясними ночами.
Як легко ступати
цими берегами,
де встелились трави
білими рушниками.
Вишивала долю,
кольоровими нитками
і Господа благала
щоб прожити з вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382631
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2012
Музика Віктора Оха
Стежина від рідної хати
мене у світи повела.
Вітрів натерпівся багато,
сивіла-гула ковила.
Всього на шляху вже бувало –
і радість стрічалась, і сум.
Зозуленька-доля кувала, –
присуджене досі несу.
Вже осінь моя за порогом,
від неї не дінусь ніде.
Дорога до рідного дому –
у край заповітний веде.
Із хатою сам наодинці.
Вибілює душу зима…
Гіркі і солодкі гостинці…
А мама… а мами нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382430
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.
Втікаю од тої безодні,
Де стогне розпуки завій.
І голос чужої зневіри...
Та буде все добре -
Лиш так!
Далеко од грішної прірви
Покути протертий гамак,
Натягнутий цупко Всевишнім -
Вибілює сонце і дощ...
Натомість змагати у тиші
Іду за просвітником прощ,
Благаючи світла і неба,
Блаженних світань і зорі...
Зректися,
Зректися від тебе
Допоки під силу!!!
Вгорі
Засіяти чистою синню
Отроцтво лелійних садів,
Аби не гірчило полинню,
Аби кровоточних слідів
У серці моїм не зосталось!
Ні тліні,
Ні темних корчів,
Ні болю,
Ні сивого жалю...
Лиш вогник
Надії-свічІ...
(3.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382227
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Барвиста осінь
листя загубила.
Відпочиває оголена,
натомлена земля.
Примхлива річка
за літом зажурила.
І не за горами
зимова віхола.
Вітри примчали до калини,
напитись стиглого вина.
Притихли гори і долини в
очікувані білосніжної перини,
щоб набратись в неї тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381440
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 04.12.2012
Не земною красотою,
Ты одарена,
Мне за счастье из тобою,
Гулять до утра.
Положительность и ум,
Бьют электрошоком,
Там где ты - там сразу бум,
Зло проходит боком.
Все добро - вокруг тебя,
Ангелы хранители,
И хранят они любя,
Как дитя родители.
Ты энергию питаешь,
Из небес господних,
И всегда в мечтах летаешь,
Только в благородных.
Пред тобою мир и я,
Станет на колени,
Для тебя любимая,
Расцветут(зимой) сирени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382053
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Лето -
один миг,
Дождь проливной
теплый минутный
и губы твои
в слезах дождинок
полжизни осенней
вспоминаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382089
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Ти серце моє прочиняєш
До світла, до ясного світла,
Ту істину щиру являєш,
Що в шати небесні зодіта.
І руку згори простягнувши
Зовеш молитовно у далі.
Господнє у груди вдихнувши,
Викурюєш гойні печалі.
Мов промінь у стужі осінній,
Коли падолистить і тужить,
Коли все єство в голосінні -
Надією душу голубиш.
І тихо шепочеш до серця
У хвилю розпуки і болю:
Не бійся, дитино, минеться,
Я мо́люся поряд з тобою...
(25.10.12)
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381984
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Я - маленька пташка та, що має крила.
Я б до тебе, милий, знялась й полетіла.
Та не знаю, де ти. Чи мене чекаєш.
Може іншу любиш. ЇЇ пригортаєш...
Попросила б вітра, щоб розправив крила.
Щоб не дав упасти, коли вже несила.
Розступились б хмари, як буду летіти.
Щоб світило сонце. Не сміло палити.
Попрошу, щоб дощик не смів накрапати,
Бо намокнуть крильця: не зможу літати.
А в важкій дорозі молитимусь Богу,
Щоб мене пробачив, як зіб"юсь з дороги.
Якщо не в ті двері зможу я постукать.
Що казало серце, не схотіла слухать...
Подивилась в небо: хмари насувають.
Ці мене думки тільки зігрівають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381820
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Непомітно вечір зайшов в хату.
Обережно став на мій поріг.
Темінь розлилася по кімнатах.
Холодок по спині враз пробіг.
Я одна в кімнаті. Більш нікого..
Лиш самотність вірна біля ніг.
Боязливо дивиться небога.
Думає: вона мій оберіг.
Що ж я можу їй тепер сказати?
Може, що вірніша від усіх?
Хочеться й не можу ублагати,
Щоб звільнила від утіх своїх.
Так, самотність, ніби це свобода.
Зради вже не буду пізнавать.
Це - душевний біль, не насолода.
То ж свободу треба цінувать!
Уже нічка вечір витісняє.
За вікном погасли ліхтарі.
Треба спати... ПОдруга куняє...
В сні спадуть із плеч всі тягарі...
Надобраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381659
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Как больно было и тревожно,
После разлуки года два.
Найти себя порою сложно,
Падая вниз как та листва.
Рисуя все картины серым,
Был на слуху один мотив.
В мой рацион один из первых,
Входил острейший негатив.
Кормились им душа и тело,
Хватало порций для стыда.
Он затромбировал все вены,
Стала подругою беда.
Но кто - то свыше есть на свете,
Во сне пощечину мне дал.
Раздвинул тучи - заприметил,
И душу в дьявола отнял.
В мой рацион теперь как прежде,
Милейший входит позитив.
Мотив душевных слышу песен,
Нет больше серых тех картин.
Вернулась без обид улыбка,
Сбежала дряхлая беда.
Из сказки золотая рыбка,
Привет с теплом передала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381641
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Не ве́рнуться, не ве́рнуть журавлі,
Що загубили небо перелітне...
Снує світанок роси по землі,
За хвилю - паторо́ччя непомітне.
Таке життя, і янголи такі,
І радощі, і смути неозорі...
Вгорі розтануть крилечка легкі,
Зоставивши сивіти ясні зорі.
Та хай за обрій доля не зове,
А дні у вікна – зовсім непривітні,
В душі усе ж лелеченько живе -
Отой, що мав вернутися у квітні...
(1.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381626
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2012
Ой, же, Осене щедра і мила,
Виплач рясно осінні дощі,
Бо краплина чомусь опинилась
На моїй вже сльозою щоці.
Для усіх, непомітно змахнула,
Я вітрами сушила її,
Але щемом у серці відчула,
Що не дощ, а це сльози твої.
То чому ж не дощить, а ти плачеш?
Золотою ж ходою ідеш…
І дощами, принаймні, пробачиш,
Те, що смуток осінній несеш.
Запечалені сльози жіночі,
Вже не раз у краплини влились,
А ти щастя для нас напророчиш,
І в вечірній свічі усміхнись…
Полум'яним у золоті листом
Застели сяйно рідний поріг,
А туманом, що звівся над містом,
Притулися легенько до ніг.
Це тобі сповідають всі смути,
І мінорні акорди душі,
І кохання шукають забуте…
У майбутнє сліди залиши.
Ой, же , Осене, мила, чарівна…
У прощанні вітрами злети.
Ти красою своєю Царівна!
А за смуток… іще раз прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381543
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Стрінуться... Однак, бува, запізно
Для підводи щастя - сивина...
Бур"янисте поле, бездоріжно.
Келихи, що спилися до дна.
І нема вже ніби то й надії.
Небо у запасці хмаровинь.
День за днем безпомічно маліє,
В люльку набиваючи полинь.
І закурює душа печаллю,
Стелиться довкола сизий дим -
На плече прозірчатою шаллю,
Де життя схилилося на тин.
Над стежиною, що вузько в"ється
До знесил похилених воріт...
А за ними спрагле серце серця
Виглядає на ослоні літ...
(28.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381526
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Вплітається гомін зими в осінній день останній,
Іскриться паморозь сіда у красі первозданній.
Шолопається вітер у кущі принишклім калиновім,
Тьохкає серце, там образ твій очима вкарбований.
Пам’ять. Уява рве солодку муку - клич кохання.
Плекає думку, жебенять ніжні слова-послання.
Наріжний камінь - лезо ножа, на вістрі пусті вагання.
Очищення сльози. Волає душа - прагне пізнання.
30.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381509
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Сиджу на лавці я один,
гортаю думи в тузі.
Отут, як був я молодим,
збирались разом друзі.
Як ми дуріли! Як тоді
про все метикували!
Коли були ми молоді,
тоді всього бувало.
Гай-гай! Минуло стільки літ.
Пішли по світу друзі.
Вже хто й покинув білий світ…
Гортаю думи в тузі...
А що тепер? Гаплик невже?
Дивлюсь-дивлюсь навколо.
Ні, посміхаюся, адже
в парку гуляє молодь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381498
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
* * *
Останній осінній вечір.
На ранок невже зима?
Не мовкне дзвінка малеча,
та тільки тепла нема.
Зима до воріт добігла,
та, мабуть, не в тому річ:
коли буде біло-біло –
світлішою стане ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381496
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Вже від платформи поїзд вирушає,
Маршрут його у пізнє забуття.
За вікнами спать сонечко лягає,
Несе мене у ніч з твого життя.
Незчулась за спиною кілометри,
Минає ніч під стукотом коліс.
І заколисують , в думках старі сюжети
Життя з минулого ,несеться під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380437
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Вітаю я тебе, осінній саде!
До тебе знову стежка завела.
А серденько хвилюється, бо раде,
Що пам"ять ту весну ще зберегла.
Ця тиша заглушає мені вуха,
І вірити не хочеться очам.
Але душа надіється і слуха
І молиться усім своїм богам.
І віра десь на краєчку сердечка.
Тихенько притаїлась і мовчить.
А, може, ти десь поряд, недалечко
І з"явишся тут поряд, у цю мить...
А осінь тихо йде..уже минає.
Пожовкле листя вже не шелестить.
І гіркий біль сердечко моє крає.
Лише калина може звеселить..
Візьму пучок червоної калини
І до грудей своїх я притулю.
Мої думки полинуть в ці хвилини
У край далекий, що боготворю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
* * *
...Зігріти півсвіту хотів...
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші сягали далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380378
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Як гіркий спомин, кляті роковини,
Повстали болем - глумом з глибини.
Де віру чисту іп’яли кпини,
в штандартах грязі синьої шпани.
Бандитів в тюрми, нам зівсюд гукали.
Ганьба котилось площею з юрби.
Це ваш месія зайди нам кричали:
У ранг святих, іуду підняли.
Дурні сліпі, зневірені мовчали,
Святі клейноди сучці подали.
А руки чисті, що ніщо не крали,
донецькій банді, пута віддали.
Та вже Вкраїна, кроки карбувала,
за горизонтом громи загули.
Над Дніпрем сивим чайка закричала,
в просинні неба, виросли орли.
Повіяв вітер буйний з України,
тремтять в хоромах зайди і кати.
В усі кінці на доли і вершини,
здійме Свобода славу на щити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380452
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Пробачте. Будь ласка. Я дякую...
ЧарІвні прості ці слова!
Це щирого серця ознака.
Добром той життя засіва.
Такий не залишить в печалі,
І радість розділить на двох.
Слова підбиратиме вдалі
Такі, щоб помилував бог.
Пихатість, зазнайство, упертість...
Хіба це прекраса в наш час?
От щирість, душевність, відвертість
Порадує кожного з нас.
Так будьмо Людьми в цьому світі!
Робить комусь боляче - гріх!!!
Бо душі у кожного КВІТИ.
Ламати - це злочин для всіх!
Не бійтесь просити пробачень.
А посмішку радо даріть.
Життя стане іншим... побачите.
Не бійтесь людей захистить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380359
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
***
Витлію до дна, до днища!
Серце, сиве попелище,
Марно корчиться огудно -
Нині між людьми не людно...
Виє вітер, як вовчисько.
Близько вже межа чи близько,
Де голосить безімення
На розІп’ятих знаменнях?
Стогне мука, глас утрати.
Хто ж натикав ветхі лати
На святу праотчу клуню?
Лиш відлуння, все - відлуння...
Єхо, порожнечі струни...
Од котрої ж ми комуни?
За котрими ж ми братами
Голодіємо ротами?
І за чиїми божками
Вічно тягнемось руками,
Погубивши ду́ші, волю?
Розпач сіє по роздоллю,
Де останнє зе́рно тліє,
Нечекання, ненадію
І закурює марудно -
Нині між людьми не людно...
(13.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380329
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2012
Я подарю тебе доброе утро,
И настроения целый мешок.
Ты думай волшебник я будто,
Который попал на крючок.
Еще подарю тебе день я,
Он будет милей из всех тех,
В которых любви и везенью,
Наложен был кем - то запрет.
Украсить хочу еще вечер,
Чтоб нежно тебя он согрел,
Зажгутся любви пускай свечи,
А дым, чтоб от счастья запел.
За вечером ночка наступит,
И звезды заглянут в окно,
А тот, кто тебя очень любит,
Наверно ему повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379897
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Коли вечір лягає на плечі
Й горне ніч у тремтячі долоні,
Відганяю я сум і в Предтечі
Молю бути в твоєму полоні.
Виринають у спогаді миті:
Ласка в погляді, ніжність у слові.
Теплотою обоє сповиті,
Завмираєм в кохання покрові.
І зливаються душі в екстазі,
В переспіві, в єдинім пориві,
І, здається тоді, що наразі,
Ми одні в цілім світі, щасливі.
14.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377833
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Ти любиш птаха журавля,
А я люблю синичку.
В нас правда в кожного своя,
Та й щастя тільки сниться.
Кому любов, кому престиж,
В тупик зайшла розмова.
Я кіт, який не ловить лиш,
Мишей за ради шоу.
Дивлюся в очі я тобі,
Ти дивишся на небо.
Сама собі на розумі,
Душа живе окремо.
Не кажеш так, не кажеш ні,
А відстань все росте.
Думки мої лише сумні,
Та й мрій... те саме жде.
Мабуть я сам це слово – Ні,
Скажу таки скрізь зуби.
Пливти у драному човні -
Ні! Краще все забути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377688
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Це життя - як покраяна вічність,
по шматинках розсипана долом,
край доріг і стежок пересічних,
котрі всі в неповернення йдуть.
Біжимо по них жваво і спішно,
із тих пазлів складаємо долю,
час скрипить шестернями потішно -
прагне нас зупинити мабуть.
Та не слухаєм. Мов одержимі,
спішимо позазбирувать клапті,
власноруч піджимаєм пружину
на годиннику часу хутчіш.
Лиш пливуть завороженим клином
понад нами роки, як латаття,
осідають на скроні бурштином
і тяжить переповнений кіш.
Як важливо стулити ті клапті
у виразні малюнки логічні,
щоб не дати згоріти в багатті
ні одному із них задарма,
не вступить на дорогу прокляття,
не змішатись з чужим і цинічним,
хресний хід не завершить розп"яттям
як за обрій покличе сурма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377918
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
… Маленьке дівчатко у платті жовтенькім
Дізналось, що щастя кує кожен сам.
І довго не спало, всю ніч міркувало:
Кувать його, шити, який брати крам?..
Над ранок заснуло і сон накотився
Клубочком пухнастим, і все підказав..
Дівчатко піднялось, швиденько зібралось,
Побігло на пагорб, до річки заплав.
Воно ще не знало, наївне маленьке,
Що хмари руками не можна піймать,
Тому потягнулось, на пальці зіпнулось
І…хмарку біленьку змогло обійнять!
Погладило ніжно, як кішку пухкеньку,
І поруч поклало в високу траву.
Ось фарби готові та пензлики нові –
Хмаринка отрима подобу нову.
…Дівчатко маленьке – не давній художник:
Сім хвильок – махнула жар-птиця хвостом,
Полинула в небо – до сонця їй треба,
Веселка піднялась казковим мостом…
Куди те малятко по ній прогулялось –
Її таємниця на всеньке життя,
Лиш дочці та сину у тиху годину
Вона розказала усе до пуття.
А потім і внукам секрет розкривала,
Рецепт, про який не писав Гіппократ:
Завжди вірте в диво,робіть світ щасливим –
Все вернеться щастям ще більшим в стократ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377641
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
"...з лісу я вийшла,в ліс і піду..."
(В. С.)
Карпати мої правічні,
ТінИсті мої ліси!
Я вам заглядаю у вічі,
Вслухаюся у голоси:
Як тихо шепочуться буки
Під журну сопілку вітрів,
Як дятел вистукує звуки
На темній пошерхлій корі.
Я вчитуюсь в кожну руну
На свіжій долоні листка
І музику семиструнну
Я вловлюю із потічка.
Я чую, як в прілому листі
Ворушаться мокрі гриби
І морок стинає іскристе
Проміння, неначе серпи...
Як вітром розгойдана тиша
Зринає сатИном у вись.
Я з лісу колись вийшла,
І в ліс я піду...Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Дві дороги за обрій послало життя,
але вибрати треба одну лиш.
Одна - лаври хоробрим, одна - забуття,
але жодну із них не обдуриш.
Дві дороги до тризни, як ніч і як день,
як контраст поміж чорним і білим,
одна - ім"я Вітчизни, а інша - мішень,
і кордоном між ними є віра.
Перша - як лейтмотив, хоч гориста й стрімка,
ну а інша в дурмані спокуси -
її Каїн стелив, мед розлив по гріхах,
а та перша терниста - Ісуса.
Он ця в небо веде на гору воскресінь,
та - в палаюче море спускає,
Пекло або Едем обере Ян і Інь...
Дві дороги на тлі небокраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377437
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
На попелищі почуттів згасає Віра,
Вигнанкою на чужині Любов вмирає.
Десь тихо у кутку заплаче Мрія,
Розлука сумом б*є, біль не минає.
І не знаходить більше слів Довіра,
Та без запрошення , у двері Мудрість стука.
Й знова в теплім сповидку Надія,
Сміється радість, в ореолі Святої Марії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377417
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
І на півдні дощі. Правда тут вони,ніби живиця -
їх чекають давно обезводнені краю вуста,
але сум до душі в одночассі із ними вселився,
як німе полотно, із якого глядить суєта.
Підперезана ніч під будинком стояла до рання,
з-під капузи даху було видко згорбачену тінь.
Наче вирва увіч, дико краплі по ній тарабанять,
а вона від жаху перекинула звичний ослін.
Хоч би вітер який! Набундючене небо, як Всесвіт.
Аж притих океан і наморщив дрібненько чоло.
Чи занадто м"який, щоб вступати з дощами в амреслінг,
чи чекав їх і сам сів спочити під їхнім крилом.
Тут нема, як у нас, ані жовтня, ані листопаду -
все зелене, як гай, і радіє провіщим дощам.
Наче коврик-палас, пере осінь доріжку до саду
і не знає украй веселиться чи плакать душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376840
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
***
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...
Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...
Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...
(9.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
Доля, людська доля,
біжиш берегами.
Немов ця бистра річка,
гнана буйними вітрами.
І посеред поля
заплакала доля.
Де ж мені голову
прихилити коли
я не з вами.
Відізвались трави,
долю обігріли.
Теплими ночами
любо шелестіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376557
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Пані Осене, мідним відливом
Грає сонце в русявій косі!
Облетіли тополі журливо,
Діамантиться листя в росі.
Зовсім скоро накриє габою
Білий сніг спорожнілі поля.
Попрощаюся тихо з тобою,
Золотава красуне моя!..
Дай надихатись пахощів пряних,
Розігрітих у мушлях лампад!..
Мов дрібні черепкИ порцеляни,
Хрумкотить золотий листопад.
У твоїх мерехтливих зіницях,
Наче кавові зерна, терпких
Літо бабине досі іскриться.
Макраме павутинок тонких
Заплелося в сатИнові пасма.
Ах, яка недоречна журба!..
Пані Осене, діво прекрасна,
Так не хочу прощатись!..Та ба...
Догорає троянда остання,
Не діждавшись цілунку джмеля.
Дай тебе обійму на прощання,
Золотава красуне моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
* * *
Кажуть: ми – не ангели,
в ідеальних вади є.
Яблуко від яблуні
далеко не падає.
Любомудри радили
домагатись істини.
Правдами й неправдами?
Чесних совість їстиме.
Не чекаю помочі.
І лікуюсь вадами.
Вже найближчих родичів
вороженьки звабили.
Підманитись пряником
багатьом судилося.
...Розгойдалось яблуко.
Впало й покотилося.
На стежині істини
перехожий стрінеться.
Смаковито їстиме?
Віриться – не віриться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376524
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Іду я в помислах цілком буденних.
Жовтнева ніч укрила всенький шлях.
Аж тут, поміж дерев імлисто-темних,
З’явилася, як мрійний диво-птах.
Красуня біла. Впрів – так стало душно.
Забилось серце, мов іду я в бій.
Вона ж стоїть, так гордо й незворушно.
Ота … машина моїх світлих мрій.
31.10. 22.56. поїзд: Київ – Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376441
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти
Випучує сонце зіниці
І янголи пишуть листи.
А ті непрочитано в’януть
У мареві сонних гілок,
З котрих пообтрушено манну
Убраних у небо думок...
І серце - плакуча береза,
Що втратила одіж на час.
Розсипано вічності леза
В дірявий душі парастас.
Голосять осінні дзвіниці,
Сльозинки, як рій золотий,
Де вперто цвітуть чорнобривці,
А цвіт їх безмежно святий...
(2.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376427
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Когда молчание становится оглушительным
и мир обретает свободу .
Тогда каждое произесенное слово
звенит кандалами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376408
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Співає флейта щемно, заливисто-врочисто,
А осінь шле в дарунок калинове намисто.
Карпати увінчала багряним листопадом,
Розцяцькувала гори ялинковим каскадом.
Збурені сиві хмари чіпляють шпиль високий,
Згорнув крила у польоті орел одинокий.
Полоще ноги горам, хвилюється озерце,
Красу цю споглядаю й лягає сум на серце.
Вітер цілує листя, кроїть нові браслети,
Карбує ціпко осінь все золотом монети.
Гаптує скатертину мереживом - стібками,
А нам лишає мудрість, назбирану роками.
08.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376373
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
* * *
Ой ти доле моя, недоле,
переповнене поле болем.
Скільки дум тут переплелося –
і збувалося, й не збулося.
Жнивувалось, бувало, щедро,
і від споминів – тепло й щемно.
Пломеніють-сміються ружі,
а від мрієньки – серце тужить.
Ой ти доленько – спрагле поле.
Ой ти, воле моя, неволе.
Ген волошки мандрують житом...
Любо й боляче...
Хочу – жити!
Світ увесь берегти й кохати,
чаруватися й чарувати.
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Усілась у машину "кішка" звабна,
Прикрила вушка, хвостик підігнула,
Лиш рух ключем й завелася так зграбно.
Уява ж – у полон ріки пірнула.
Руками б’є по річки плесі теплім
І виплисти на твердь немає сили.
А дотик пестять очерету стебла,
І зваби творять елерони й крила.
Поспіти би услід твоїй машині,
Там вітер простягає пасма-чари,
Примружить небо очі світло-сині.
Ой, обережно, мружать розум фари.
17.10. ранок, автобус: Чортків – Тернопіль
Ще мить і вже вітер колише
Чорнявість хвилясту про Тебе думок.
І десь біля кави запишу:
«В простори-тенета Твої, іще крок»
28.10. 14.43.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376059
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Коли на злочини реакції нема,
від прокурора і глави держави,
то що б вони там світу не казали -
по їх заказу ця злочинна гра.
--------------
Якщо прем"єр в злочинців адвокатом -
то і йому пора уже за грати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376080
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2012
Палахкотить горобина плодами червоними серед прижовклого листя. Краситься осінь в пелену золотаву. Це осінь так барвиться, заворожуючи своєю дивною порою, щоб нам ще затишно було опісля теплого літа. Але ось тихо – тихо злітають перші опалі листочки. Плавно лягають до землі, зачіпляючись на кущах, тремтливо мерехтять на вітрі, висвітлюючи позолочені боки. Вони ще відчувають висоту неба, але вже і тяжіння земне звідали. Бо падають додолу, виконуючи волю осінньої пори, і вже не вернути безмежжя простору на вершину дерев. Хіба що прокотитися з вітром, підлетіти на мить, щоб знову припасти до землі і залишитися назавжди опалим листям.
Софія спостерігала за листочками, які опадали, тихо лягаючи до ніг. Вона і себе порівнювала до опалого листка. Така ж боязка в самотності, нерішуча і розгублена, вже і не знала куди впасти: під ноги правлячого керівництва чи покотитися з очей людських в закуток і переплакати, перегорювати невдачу. Ні, вона таки підлетить, хоча б на мить у вись, хоча б на міліметр від низини її падіння сьогодні. Вона не може скоритися, визнати свою слабкість. А як було б добре бути такою, як усі. Виконувати все без заперечень І дарма, що це підлеслива праця, вона якраз сьогодні в «ціні». Не може Софія, ну ніяк не може так. Та цього не зрозуміти нікому.
А осінь продовжувала гратися з жінкою, посипаючи листочками, що пришвидшили своє падіння просто їй на плечі. Згорнула кілька листків у долоню. Податливо зігнулися. «Ще живі», - подумала, - а я вже ні. Приготувалася до наступного удару долі. І таки витягла з кишені лист… Останній лист зважилася прочитати саме сьогодні. Вчора носила весь день, так і не відкривши його. Жінка невпевнено розгорнула списаний аркушик. Щільно, прилягаючи одна до одної літери, скупо виводились у слова, які вливалися пекучим вогнем у серце Софії. «Саме така, мабуть, буває кара, - подумала з гіркотою. Згорнула лист і замислилась… Не хоче ні бачитись, ні листуватися дочка. Як не старалася порозумітися з Ксенією, а лист прийшов від неї з надписом на конверті „Останній лист”. Тому – то жінка і носилася з ним від учорашнього дня, тому і підібрала самоту осінню, щоб ніхто не бачив її пекучих сліз. Знала, що лист буде непростий, але що це останній не йняла віри.
Так хотілося комусь вилити біль душі. Роззирнулася навколо – нікого. Знову сама. Як і в той день, коли втікала нерозумна від дитини, покидаючи її в Ганни, де квартирувала. Вона тепер розуміє, що тоді їй, молодій, не було вчасної та мудрої поради. А непродуманий той крок вартує сьогодні її щастя. „Я ж повернулася, - хотілося крикнути ці слова вголос. - Але кому? Доня не хоче слухати. Але я ж повернулася, - таки прошептала жінка слова. - Повернулася…через місяць”, - сама себе присоромила. І полинула думкою у спогади…
Таки тоді вона справді повернулася, щоб побачити, де ж її дитина. Надіялась, що ще в Ганни. Колишня хазяйка не дорікнула, тільки сумно зітхнула:
- Пізно, дівчино. Дитина уже в сім’ї. Ти ж мені вибору не залишила, а собі самотній я не могла її залишити на сором людський.
- А може, ще заберу, - несміливо пробувала сказати про думку, яка пригнала її сюди повернутися.
- Пізно, - ще раз промовила, - аби ж то, - ніби когось запитала жінка і Софія зрозуміла, справді пізно. Стояла і все витирала і витирала сльози, що рясно спливали зі щік. Покірно прийняла заслужений удар.
Але доля таки пошкодувала Софію. Ганнина сестра, яка і взяла на виховання дитину, дозволила спілкуватися з названою дочкою справжній матері, але взяла слово зберегти цю таємницю. І Софія стала для Ксені тьотею Сонею. Ох і балувала вона дівчинку, яка аж присохла до «тітоньки». Посилки, подарунки, подорожі – все було для малої. Софія змирилася з думкою, що матір’ю для Ксенії не буде ніколи, тому старалася віддати всю свою любов для дівчинки. Якщо не могла її відвідати, писала листи чи не щодня. Жила не для себе, а для дитини. Отак і спокутувала свій дівочий переляк, через який ледь не загубила назавжди найдорожче – рідну дитину.
Дівчина зростала гарна, тільки характер був непокірний. Приймала все як данину, гордо і незалежно. Мабуть, від „балування” родиною та „тітоньки” Соні і визначилася такою поведінкою. Часто засмучувала і названу матір і справжню. Та проходила мить і її пустощі прощалися. Любили дівчинкуу всі, тому потакали примхам маленької принцеси. Маленька з часом стала юнкою, але такою ж примхливою та непокірною. Здавалося, сама собі шукала протиріччя і боролася з ними одержимо. Мама Ганна сумно хитала головою, не змігши впокорити дівчину. А тітка Соня, довідавшись з листів, тихенько сплакувала, знаючи що її вина в цьому найбільша.
Мабуть, стомившись від вибриків Ксенії, доля приготувала для дівчини нові випробовування. Захворіла мама Ганна. Хвороба миттєво знищувала жінку. Прийшла пора прощатися. Дівчину така біда сполохала, по – справжньому. Ксенія зрозуміла, що в житті є щось сильніше за примхи і непокірність та вередування. Вартувала кожну останню хвилинку біля матері, просила її видужувати, каралася за непослух, обіцяла бути слухняною та люблячою. А матуся тільки посміхалася і ніжно гладила голівку своєї Ксюти. Останні слова матері дівчина запам’ятала, але не розуміла. Чому завжди любити та слухатися тітку Соню? Адже вона буде любити тільки матусю. Дівчина горювала і ніхто її не міг відрадити. Не хотілося, щоб пригортала тітонька Соня, хоча вона завжди її любила. Але не зараз. Так і сказала, відриваючись від обіймів тітоньки: „Не хочу нічиєї розради. Я справлюся сама з татом”, - і відвернулася. Отоді і зрозуміла Софія, що таке мати для дитини. Не змогла розказати рідній кровиночці історію її народження, хоча Ганна дозволила відкрити цю таємницю.
- Передаю тобі, Софіє, нашу дівчинку. Юрась їй ради не дасть, занадто ми її випестили. Тобі і нести спокуту за цю ваду. Може, тобі вдасться виховати її. Серце в неї ображене ще при народженні, бо воно, напевне, відчуває про зраду. От дівчинка і мучиться, не розуміючи сама, чому зла на весь світ. Шукає відповіді, а де вона не знає. Не змогла і я їй допомогти, надіялася, що підросте, мудрішою стане, зрозуміє. Не встигла, - вже зовсім тихенько доказала слова Ганна. – Якщо потрібно буде для її життя розкажи їй правду, Соню. Нехай дитина розсудить нас усіх.
Носила Софія свою спокуту, помножену стократ. Дівчинка замкнулася. На листи майже не відповідала. А коли і напише кілька слів, за ними не видно ні її серці, ні її душі. І стогін печалі завуалює в кілька сухих, банальних рядочках слів. І Софія не витримала. Написала Юрію про прохання Ганни. Не заперечував чоловік, бачив, що дівчина потребує жіночої допомоги. Що вже приховувати, коли материнське серце розривається. І Софія написала листа. Спочатку хотіла поїхати до Ксенії, розповісти все при зустрічі. І не змогла. Не тому, що боялася зневаги Ні, боялася завдати удару. А лист написала обережний, лагідний. В кожному словечку своє любові до дитини, просила пробачення. Три такі листи злетіли у простір, несучи її біль, за зраду, радість за дорослу доньку, вдячність за виховання... і прохання, прохання, прохання простити і дозволити бути поруч. А відповіді не було. Не було навіть рядочка. Не було і від Юрія, який пообіцяв підтримати доньку в пору такої звістки. Не було. Душа жіноча чекала, терпіла, молилась, пекла, німіла, але надіялась...
Листа не було. До вчора Софія ще не знала, що прощення не буде. А ось сьогодні читає, вже в котрий раз „останній лист” від доньки до матері. Ні, не до матері, а до тітки. Так Ксенія назвала Софію в листі. „Мені нічого від вас, тітко, не треба. Це мій останній лист...” Літери розпливалися, і Соня все протирала і протирала очі від сліз, які котилися, котилися по щоці, капаючи на рядочки скупих і болючих слів. Не признало мамою, не простило дитяче серце колишньої зради. Не потепліло у ньому від маминої любові, не розтопило слово криги образи навіть у серці дорослої дівчинки. Пізно відгукнулася мати. У серці Ксенії вже зайняла місце любов до Матері. І розділяти його вона не змогла.
На, змокрілий від сліз аркуш, тихо падали осінні листочки, прикриваючи пожовтілими боками пекучі слова. Останнє листя на останній лист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376064
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Старі образи, спогади старі,
Лоскоче ніздрі запах кардамону,
В осінню ніч сльозяться ліхтарі
Зеленим чаєм з долькою лимону.
Спиває місяць паморозь крихку
З колючих віт посрібленої туї.
В туманну шаль закутавшись тонку,
Самотньо сквером стишеним крокую.
Крізь голі віти дихає зима,
Такий туман-що зашпори у душу!
Пощо сную в цій темряві сама?
Гірких думок пергаменти ворушу.
Шепоче станси пряний листовій,
Просочуються звуки в ніч негожу.
Ці спогади-страшніші всіх завій!..
Розсипати б на порох...Та не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376057
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Утома Дня
біжить уперто – Вечір наздогнати,
Зустрівшись з ним,
ще більше надокучить феям-Силам.
Куранти б’ють
вже першу Ночі. Кроком руш у спати
Завзяття спить,
а завтра - в хмари світ, на нових крилах
***
Учора втомило шуканням грибів
Й писанням про Кліо далеку античну.
Евтерпу зустріти тому не зумів.
На каву прошу, розповім смачну притчу.
02.10. 15.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375982
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Літо бабине так швидко промайнуло.
Защеміло те, що вже збулось.
Та чи варто квилить за минулим?
Осінь золотава досі ось!
Барви листограю так урочі –
неповторно ніжні та палкі!
Тільки знову літа серце хоче,
долі непростій наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375903
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
У Негоди - Непогоди
Із дірками торби.
Як вона в них воду ллє,
То із неба що іде? ( Дощ.)
А Негода – Непогода,
Та була глухенька зроду.
Як їй хмари щось казали,
То в нас вуха закладало. (Грім.)
А Негода – Непогода
Мала сірники.
Як вона їх в руки взяла
Полетіли … (Блискавки.)
У Негоди - Непогоди
Хата без дверей.
З тої хати, як подує
Аж летить усе. (Вітер)
А Негоду – Непогоду
Вітер здув із хмари в воду.
Пішли хвилі синім морем,
Називалося то … ( Штормом.)
А Негода – Непогода
Любила оману.
Напускала білу млу,
Що звалась… ( Туманом.)
У Негоди – Непогоди
Друг був Вітровій,
Як вони вдвох танцювали,
Починався … (Буревій.)
Негода – Непогода
Замітала хату.
Так махала помелом,
Що летіло все селом. (Буревій.)
Як Негода – Непогода
Сумувала в зимню пору,
На мороз кидала воду.
Що виходило із того ? (Сніг.)
А Негода – Непогода
Тай любила кришталево-біле,
Як приходила зима,
Все вбирала в … (Іній.)
....................
Тягне шапку дід на вуха,
Баба одягла кожуха,
Тут у нас один прогноз.
Є на вулиці …( мороз.)
Ой летіли з неба
Білі льодяники
Несолодкі не смачні
Танули срібляники. (Град.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368119
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 05.11.2012
Припадаю я знову до Тебе,
В смутку хвилини і жАлю.
Вкотре молюся в потребі
Вірю, відкинеш печалі.
Знову низенько схиляюсь,
Дяку за радість несу.
В очі я пильно вдивляюсь,
В чисту небесну красу.
Щодня у молитвах я каюсь
Про милість і ласку у Бога.
Всіх під Покровом чекає
Неустанна Твоя допомога.́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372789
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 03.11.2012
(за адресою) http://youtu.be/s-hbT6SvJ24
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
На жаль… уже нас тут немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
ОсІнь моя стоїть в букеті…лИстом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Ін"єкція правди лікує болюче, уперто.
Гірка сутність спускає з небес додолу.
Світ рожевих ілюзій стає перекотиполем.
Пошматована осінь діри латає відверто.
Підступний укол! З одновприском усе перетліло.
Поглинає чітко думки порожнеча.
Не порятує незбагненна від себе утеча,
Невідворотності кігті впиваються в тіло.
Земля тужавіє, вбирає дощі з високості.
Вже покриті перса полів першим снігом.
Несподівно істина в равді стала бліцкригом,
Суєтою суєт, де у програші - переможці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374952
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2012
Мы так далеки друг от друга.
Могу о тебе лишь мечтать.
Как будто бы лето и вьюга:
Судьбой не дано увидать.
К тебе далеки километры,
Но в сердце ты рядом со мной.
На крыльях несут меня ветры
Дорогой к тебе непростой.
В окно постучусь тихо птицей.
Услышишь... Открой мне окно.
И если увидешь синицу,
Посыпь на окошке зерно.
Мы встретимся взглядом с тобою,
Коль будет судьба так щедра.
Прошу! Прикоснися рукою.
Прости, что душа так грешна...
Прости за нелепые мысли.
(Быть может, тебе не нужна )
Они в самом сердце зависли...
В ответ... Ничего... Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374925
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Змагання спритне пальців і долоні
Та рух Твій голови: Не зараз, мовлю, ні.
А іскри в погляді без слів полонять
Лишилися полки у Твоїй глибині.
Та генерал узяв нарешті спокій,
Відвів назад вцілілу зброю і війська.
Прогавив час, переговорні строки.
Програв, та лиш чекає новий змаг рука.
***
З Тобою було тепло і бадьоро,
Минула втома із невиспаних доріг.
Віддали швартові борти парома,
А вітер замісив зі спогадів пиріг*.
Один і другий, аж цілу стільницю.
лиш кропику забула дати в тісто Ти.
Однак смакую їх в холодну крицю.
Мабуть, й Тобі готує вітерець торти.
* пиріг – вареник (галицький варіант).
01.11. 15.28. автобус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374842
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Свобода не терпить ліні,
вона означає дію,
ненавидить зло і підлість,
як гріх, зневажає страх.
Не вдасться її нікому
поставити на коліна,
вона захищатись вміє,
свобода - це вибір наш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374938
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Когда беру тетрадь я в руки,
С надеждой что-то написать,
Тотчас я слышу сердца звуки.
И их стараюсь передать.
Бывает, слышу рядом голос.
Такой родной и близкий мне.
А иногда лишь только холод.
Ползут мурашки по спине.
А то бывает всколыхнется:
Звучит в нём музыка любви.
И часто, часто так забъётся:
Адреналин бежит в крови!
Но чаще звуки равномерны.
Зачем любить? Опять страдать?
Поберегу-ка лучше нервы.
Так надоело ждать, рыдать...
Ну а когда душе вдруг станет
Кого-то в жизни не хватать...
Она болеть вдруг перестанет:
Ей хватит только помечтать!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Послухай, як вона співає,
Як барвами акордів сміло виграва.
І диригент погоджено киває –
Її мелодія сотворює дива…
Ти вслухайсь… в ритмі ніжного Andante
Смичок по павутині тихо проведе.
Божественні думки, немов у Данте,
Cвідомість зачаровано у даль веде.
За мить її вже не впізнати.
Бадьорий Presto вишива канву…
Її відлуння ти попробуй наздогнати,
Красу відчути відтінків живу!
Andante – помірний темп у музиці, темп повільного кроку
Prestо – швидкий темп у музиці, дуже швидко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374172
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 01.11.2012
А на майдані знов радянські танки,
неначе тінь жорстокої війни,
ідуть повз них кияни і киянки,
у бій ідуть за власні голоси.
З мокрих дворів обпльовані білборди
похмурі двірники метуть з сміттям,
бездомний пес справля у позі гордій
нужду на стовп "покращення життя".
Брехня після дощу стіка в канави,
хвальба і обіцянки по ровах,
громадський гнів, неначе запах кави,
нуртує в душах і лупцює страх.
Як вулики, ще виборчі дільниці,
"міліціянтів" сонних легіон,
третю добу ідуть бої в столиці
з загарбником на ім"я "ригіон".
Хіба народна пам"ять лиш у танках,
що мала б від війни застерегти?
коли новітніх злочинів останки
кричать з лісів: "Рятуйте голоси!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374572
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Знаю: в жизни слова много значат.
Ты подумал об этом хоть раз?
Они могут порой озадачить,
Быть спасательным кругом подчас.
Жизнь сложна, но а как быстротечна!
Часто тонем в житейских волнах.
Той порою бываем беспечны:
Попадаемся вдруг на словах.
Верим в дружбу, любовь и сердечность.
Знаем: близкий тебя не предаст!
Ценим выше всего человечность:
Безусловно, друг руку подаст.
И когда вдруг меня одолеет
Беспросветная сердца тоска,
Пусть слова твои нежно согреют,
Мои слёзы сотрет пусть рука.
Успокой меня ласковым голосом,
Прикоснись нежным словом к душе.
Не казни в такой час своим гонором,
И увидешь: другая уже.
Я с тобой всегда мысленно рядом.
Ты сейчас от меня вдалеке.
Прикасаюсь я ласковым взглядом.
И вся жизнь в нас уже налегке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374566
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Ці слова на вушко - медоносна пісня,
Це торкання пальців - світлячкова даль...
Над лелечим раєм розговілась пізня
Зіронька любові, затужив скрипаль.
І вповило душу в шовковиті треми.
Ночі наливної золотий драпер.
Соловейко-місяць, кришталевий тенор,
Співами святими небеса підпер.
А на плечі коси - трави напашені,
А на груди сяйво, ру́жові уста.
Стоголосся зваби - цвіркуни шалені,
Де на луці щастя сонце вироста.
І на лірі вітру серцемовні ноти,
Лоскотом до щічки ніжності вуаль:
Ці слова на вушко - медоточні соти,
Це торкання пальців - світлострунна даль...
(27.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373812
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Ось я знову в дорозі, тепер вже на південь.
Та лиш Сонце, мабуть, пропустило таксі.
І ями на дорогах – рядочки нерівні,
А думки виграють смутку ноти «фа, сі».
Вже приймає земля за рікою мій погляд.
Сиза осінь ті ж самі увела війська.
Депортація променів, губиться воля,
З берегів ген виходить облуди ріка.
25.10. 11.10. автобус: Чортків – Чернівці.
Останні жовтня дні, хвилини дня на грані.
Десь часточки тепла заплутались в туман.
Намарно гріють хмари та церковні бані.
Ще крок Землі – відкрутять холод-синій* кран.
- синій – у значенні символіки холоду та символу-кольору політичної партії.
25.10. вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373801
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Моя душа – моя свіча із темряви до світла
Тріпоче, вказуючи шлях,
Де Доля вже розквітла.
У тім саду, як і в усіх,
Зима, весна і осінь,
І літо – різність кольорів,
Та в серці – неба просинь.
Ідуть дощі, кружляє сніг і опадає листя,
І знов конвалія цвіте, і яблуня, і вишня.
Я все люблю, що навкруги,
Вже не дивлюсь звіддаля.
І зароста в’юнким плющем
Вже пройдене провалля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374352
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374194
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Так тісно у твоїх обіймах, осене...
Сльота надворі і в душі-сльота.
Небесні сльози крижаними росами
Посипались на плечі.Гіркота
Нитками вен розходиться цикутою,
Така сумна розпачлива пора.
І знов наївність відчаєм спокутую,
Душа, як пташка, мерзне на вітрах.
За літодні ціну сповна вже сплачено,
На теплі скроні -пальцями дощі,
І горобці, мов шишки наїжачені,
Безлисто-мокрі всіяли кущі.
В густий туман, розлитий поміж соснами,
Скотився з хмари сонячний мідяк*.
Так тісно у твоїх обіймах, осене,-
Аж хрип з душі...Не вирвуся ніяк!..
*Мідяк-мідна монета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Сповзає вечір по твоїх плечах,
Думки у снах збереш чи розпорошиш.
Проблеми без початку і кінця,
Мене згадавши плинний час наврочиш.
Як птаха ніч, тріпочучи крильми,
Спадає нишком на твої рамена.
Ти плачеш, бо між нами дві струни
Натягнуті, немов тугі стремена.
А я? Що я? Я просто глухота,
Роз*ятрена і посивіла осінь.
Лиш мовчки перелічую літа,
Неначе криком ,що у відголоссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373508
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Осіння ніч, як море плине.
Самотній місяць вже не спить.
Надворі пізня вже година.
Лиш тихо вітер шелестить.
Моя рідня давно поснула,
Проблеми денні відійшли.
У сні їх радість огорнула,
І вихід із проблем знайшли...
Чомусь усміхнені обличчя..
Душа ні в кого не болить.
У цьому винна чарівниця,
Що може всіх заполонить.
Лиш я не сплю. Не спить годинник.
Давно пробив уже він п"ять.
Ну що ще треба для людини?
Хоч в сні щасливим можеш стать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373862
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Надворі осінь легкокрила...
Нема спокою від думок.
Що з тебе я це знов створила?
ПіднЯла вище від зірок .
А ти такий самолюбивий.
Мені наказуєш: терпи!
А ще зрадливий, вередливий.
Якщо сердитий - замовчи!
Терплю, надіюсь дні і ночі...
Та, може, вже згада колись.
Від сліз червоні уже очі.
Хіба ще нерви не вляглись?
Давно вже півні проспівали,
А я не сплю, дзвінка все жду.
Та ще думки замордували:
А що як прийде? Що скажу?
Що він найкращий в цілім світі,
Що з ним життя, як у раю,
Що довподоби його сіті
І що щасливою стаю?..
І знов не сплю... В чеканні ночі...
А раптом кине еСеМеС?...
Такі от справи тут жіночі.
Такий нелегкий цей процес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373450
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
Залишили у серці ні з чим не порівняний біль.
Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.
А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
Перед рідним порогом спинюся закована болем,
І ніхто для розради не знайде у світі слова.
Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373316
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Моє село перевелось на хутір.
І майже не лишилось в нім селян.
Хати, сади – могилами окуті.
Гуляє в бур’янах свята земля.
Вже скільки сіл покинутих, злиденних
під божим небом на межі віків!..
Тьмяніють душі. Шаленіє демон.
Конає люд під ношею гріхів.
Прадавній край, прегарний, пребагатий.
Було колись. Або й не так давно...
Немов жебрачка батьківщина-мати.
Воскреснути невже ж їй не дано?
В любові й вірі душі молодіють.
У герці вічному добро зі злом.
Та будять, гріють промені надії.
Буя зелом сплюндроване село.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373298
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Громадянине! Ось настав твій час!
І зараз ти вирішуєш по праву
Яке майбутнє завтра дітям даш,
Яку у спадок передаш державу!
Якщо не хочеш проводжать синів
В гарячі точки у чужих мундирах,
Як не байдужі сльози матерів
І вдів двадцятирічних на могилах,
Як не бажаєш смерті немовлят
Від вибухів терактів непокори,
Якщо не хочеш гуркоту гармат,
Замісто плугів - танків в чистім полі,
Тоді рішай, ти - зараз головний.
Коли не хочеш сам служить чужинцю,
Послухай серце і мовчать не смій -
Роби, як і належить українцю!
Тобі дано рішати у цю мить
Чи будеш мати вільную державу,
Чи знов комусь вклонятись і служить,
Та "гопака" гуляти на забавах.
Рішай, щоб потім не судити тих,
Кого ти сам штовхаєш у безодню,
Опам"ятай їх до початку лих,
Не жди до завтра, голосуй сьогодні!
Зайди в кабінку і подумай сперш,
Як ставити свій хрестик на папері:
Чи хочеш в хату запустити смерч,
Чи в світле майбуття відкрити двері!
Рекомендую прослухати -http://www.youtube.com/watch?v=ER4xocR9Hsc&feature=relmfu
Без коментарів, думаємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373257
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Рясних дощів посріблену вуаль
Впустило небо осені на руку.
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Мою любов розпачливу і муку?
Пекучий сум невиспаних безсонь,
Полин думок на білому папері?
Тобі несу тепло своїх долонь,
Та все не ті в мої заходять двері...
І не про тих гірка моя печаль
І молитви невтішеного серця...
Хіба тобі ніскілечки не жаль
Душі моєї, що мов пташка, б'ється
В забиті вікна гордості й пихи
В похмурі дні дощів і ностальгії?
Опалим листям встелено шляхи,
Скупим мовчанням спалено надії.
І так мені образливо до сліз,
Така в душі розбурхалась негода,
Що ти жалієш золото беріз
І лиш любов мою тобі не шкода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Безумству храбрых
Мы пели б песни,
Но всё бездумцы
И ты хоть тресни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371483
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Мы рождены, чтоб сказку сделать былью...
Помню песни мелодию...
С годами сказка покрывалась пылью,
Быль превратив в пародию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371485
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Чому зірки живуть мільярди літ
і мирно в однім просторі яріють,
а ми, земляни, поділили світ,
як і життя, на чорне і на біле,
щораз стежки міняємо невміло,
лиш при порі складати заповіт
то згадуєм, картаєм бідне тіло
і проклинаємо і цвіт, і гніт?
А хіба знаю? Сам тим задаюсь.
Великі майя, мудрий Златоуст,
і наш Тарас, нехай із різних келій,
чимало поливали ті пустелі,
оті піски нещасних людських душ,
аби там проросла любов до краю,
не користацька - дай, бо помираю,
а справжня - помираю, бо люблю!
І неважливо де ти здаш той звіт,
і обереш шматок Землі для раю,
два записи по собі залишаєм -
як народивсь й коли залишив світ.
Це твоє сальдо, твій земний диптих,
ще згадка в панахиді за померлих,
а все життя (для тебе - як Говерла!)
в однім тире поміститься між них.
Оце і все? Для цього ми живем?
Та ні, вправніші досягають слави -
їх імена в літописах держави,
у назвах вулиць, зір і теорем.
А пересічним - тільки дати дві
на час, поки стоїть могильний камінь,
лише любов буде блукать думками
по твоїх генах у душі новій.
Тож за життя люби весь світ нараз,
люби усе, що лиш любити варто,
аби горіла в юних душах ватра,
мільярди літ, як зорі понад нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372907
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Мій любий тату, спадає листя золотаве з клена,
Трава місцинами ще, подекуди, росте зелена.
Насипало життя вам, чомусь, срібла густо на скроні...
Вісімдесят. Субота. Так ясно-сонячно сьогодні.
Швидко біжать пухнасті хмарки, немов би оті роки,
Терпимими до пустощів дитячих були ви завжди.
Синам у самостійний шлях давали напутнє слово,
Щоб не чекали на повне блюдце, на усе готове.
Доньки звисали з вас, стрічаючи з роботи, як груші:
Щебетали навперебій, ви, певно, хотіли тиші.
Тепло ваших долонь в своєму серці ревно бережу,
Уклін низький вам, татку, і, дозвольте, щиро обійму.
22.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372704
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Не поспішай прощатися, пожди!..
Даруй надії сонячну краплинку.
Вже на мої заплакані сади
Впустило небо срібну павутинку.
Вже зайнялось мереживом крихким
Моє вікно прозоре на світанку,
Немов фольги зіжмакані пластки,
Кленове листя всіяло альтанку.
Старий горіх вже майже облетів,
В зажуру впала яблуня крислата...
Не поспішай прощатися!..А, втім...
Для тебе, певно,-це буденна втрата.
Тобі так сильно, може, й не пече,
Так не ятрять розсипані надії...
Схиляюсь тихо на твоє плече,
Погоже небо хмарами сивіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
Сім хризантем – дарунок долі,
квітують сонячно в мені,
немов зоринки чарівні,
бентажать подихом любові.
Темно-червоні, сніжно-білі,
закличні й ніжні, і… сумні.
Малює осінь у вікні
дощі, граків, автомобілі.
Сім хризантем у росах віри,
ви й досі ще не відцвіли –
червоні, як тоді були,
хоч білі квіти й посивіли.
О квіти, о душі привілля!
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль –
сім хризантем – червоні й білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372388
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Пожнив'я.
Споминів жага.
Перуть ріллю холодні сльози.
І гасять жар жоржин морози.
Посеред голого гілля,
немов прикутий птах,
яблуко
гойдається
на вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372387
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
В лісі вибори грядуть,
ну а вовча зграя
(хоч ти верть, а хоч ти круть)
чує, що програє.
На збіговиську своїм
вирішують cірі,
як би то вдалося їм
обдурити звірів.
- Що ж робити, як нема
вже до нас довіри?
- Треба всіх обмахлювать -
завив з горя Сірий -
- У комісії включить
самих делетантів,
ну а їх вже обдурить
вистачить таланту!
От і стали призначать
по усіх дільницях
хто не вміє рахувать,
або тільки вчиться.
Позбирали зі дворів
по усій окрузі
безпросвітних пияків,
хвойд і боягузів,
Посадили баранів,
зайців полохливих,
відео провели в хлів
для новин брехливих.
У комісії ввели
кротів, що осліпли,
молодих ягнят і тих,
що й нема на світі.
Хай спробують отакі
дати толк паперам,
А об"явить результат
хай глуха тетеря!
Та забули шахраї,
що не все так просто -
є ще в лісі бугаї
і уперті лосі.
Та й з сусідніх вже полян
поз"їжджались гості,
брехня вовча і обман
всім - як в горлі кості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372377
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
А тут ріка моя полинова тече
Між берегами болю і утрати.
Старенький місяць у душі пече,
Але не має туги запалати.
А тут моє дитинство, як зола,
Холодні ноги і пошерхла пам"ять.
Остання крихта марного тепла,
Що до сих пір сльозами очі я́трить!
А тут моє нічого і усе,
Коли безсило янголи говіли...
О, Боже милий, як же в грудях ссе,
Не зводить духу зародок Сивілли...
Ріко моя, розбурхана печаль,
Моє святе у пазурах негоди!
Летять думки сюди, у сиву даль,
Де ти несеш свої полинні во́ди...
(20.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372122
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Чомусь не приходиш до мене. Сумую...
Аж вікна у сивих тонах.
Я скло завуалене слізно цілую.
Ти - вітер! Ти - небо! Ти - птах!
Неторкана пам"ять, незволена мрія...
Панянки осінні довкруж.
Без тебе надіятись - ветхо, не смію.
Без тебе - довкілля калюж...
А може... А може і зовсім намарно
Застлало чекання столи?
Невільна самітниця, тиха, неславна
Узула журу в постоли
І десь заблукала в минуле сторіччя,
Де слово п"янило як мед...
О, серце печальне, сумні протиріччя,
О, правди невіданих Вед!
Чому ж не приходиш? Всихаю, мілію...
Аж сиво у вікнах моїх.
Без тебе не можу, без тебе не вмію,
Без тебе душа моя - гліх*...
(20.10.12)
*гліх (глід) - діал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372076
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Перегляньте цей відеоролик http://www.youtube.com/watch?v=xDivlyDO5FY&feature=channel&list=UL
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371966
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Босоногий блудяга-вечір
Кинув хмиз в багаття жоржин,
Що палало в саду. Понівечив
Спокій свій колючками ожин.
І згадалось враз, як зухвало
Звабив квіточку молоду,
Що так щиро його покохала
Не на щастя своє, на біду...
Як чекала його щохвилини
Світлочиста, росами вмита.
Бо здавалось в погожу днину,
Що ніколи не скінчиться літо.
І на душу ляжуть тумани.
Неминучим ста прозріння.
Роз"ятривши сердечні рани,
Стане вечір холодним, осіннім…
Колобродять ночі предовгі,
Сірим смутком вмиваються ранки.
Розбрелися врозтіч дороги.
Рознесли всю любов до останку.
Якщо серцем загублене літо,
Прийде осінь, сльозами вмита…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371943
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Тихо накрапає дощ осінній.
Під ногами жовтий мокрий лист.
Осінь, мабуть, також в потрясінні:
Ронить свої сльози падолист.
Чом же ти сумуєш, мила осінь?
Тобі шкода втратити красу?
Та твоє ридання безголосе
З співчуттям у серці понесу.
Твоя врода - свіжий подих вітру,
І дощу краплинка у жару.
Ось скупу сльозу скоріше витру,
Та твої страждання я прийму.
І скажу тобі, Моя Красуне!
Не журися, ще нема Зими,
А коли вона сніги насуне,
Спогадами будем жити ми....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371178
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Саме Той. Просто Та... І німа самота
Саме з Ним набувала змісту.
В Ній зростала любов, і, нуртуючи кров,
Малювала фарбами місто.
Саме з Ним саме там, сам на сам,
Як секунди, летіли години.
Щока до щоки, віч-на-віч, пліч-о-пліч...
Лиш подовжити б щастя хвилини!
Саме з Ним, тільки Їй саме там
Було добре? Так, звісно!
Як же Той? По життю - Він вовк-одинак,
В Її клітці Йому було тісно.
День у день, ніч у ніч, сотні тисяч облич...
Саме Той в них свободи шукає.
Просто Та, на жаль, п р о с т о т а.
Він Її не кохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370581
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Наведений будильник…
Все в позначці:
Куди, коли, на скільки, о котрій.
Сумуємо, радіємо чи плачем…
Усе у часі.
І що вартий збій!
Неначе бігуну,
От трішки б сили,
Останній подих…
Та ж бо добіжиш?
Кохані руки більше не носили.
Просто довірили:
Як треба? Довершиш!
І знову у хвилині все цінуєм:
Додому, на роботу й ще кудись…
Навипередки з часом так мудруєм
І от, здається!
Знову добіжиш!!!
За руки малюків - і вже щосили
До золота осіннього у сад.
Дітей кохані руки ж не носили…
І до снаги тобі усе!
Й стократ…
Вареники, конспекти, нові теми.
І ранок посміхається для двох.
І сину не даються теореми,
І з лялькою в дочки переполох…
Всміхаєшся на мить з дитячим сміхом -
І вже великий і красивий світ…
Хіба ж це суєта?
О, ні! Утіха!
А час злетів! Сховався серед віт…
У небо заголосить про нестачу.
Не встигну я…
І ночі вже нема!!!
Так хай до всього ж буде на додачу!
Жіноче щастя з віршами всіма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370978
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Любовь! Быть может увлеченье,
От красоты твоей затменье,
Черты лица, улыбка тело,
Как сильно все меня задело.
Ты как подснежник вся нежна,
Ты как богиня ,как княжна,
Наряд любой тебе к лицу,
Понятно это и мальцу.
Вся в светлом , ты еще нежнее,
Очаровательней, милее,
Вся в голубом ! Как ангел с неба,
Но не свободно, вот делема.
Ты исчезаешь временами,
Наверно занята делами,
Как божья улетишь коровка,
Чтобы сменилась обстановка.
А появляешься внезапно,
Но все равно, мне так приятно,
Всегда твой голос рядом слушать,
Приятно слушать, как ты дышишь.
Легко дыханье, как походка,
С тобой все чувствуют комфортно,
Имея сильный позитив,
С небес его идет прилив.
Когда же долго нет прилива,
В тебя есть внутренняя сила,
Сила любить и сила духа,
Боится сильно тебя скука.
Избранная ты! Посланец бога,
Вперед! Вперед! Светла дорога!
Там впереди большое счастье,
Оно тебе сполна отдастся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370760
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Враження від першої книги нашої одноклубниці Наталі Данилюк " Та жінка, що навпроти у вікні"
Я не бував ні разу у Карпатах,
не чув як там ревуть Пробій і Гук,
догадуюсь як пахне в горах м"ята,
і як в лісах токує тетерук.
А про Горгани ходять вже легенди
про Попадю, Сивулю і Грофу,
про Довбушанку, Стримбу і Говерлу
про Перегінську чарівну строфу.
В такім краю і вірші - мов перлина,
у Лімниці вмиваючись щодня,
вбирають в себе запах полонини
і з киснем проникають у серця.
І отой запах жерепу, ялиці
такою насолодою пройме,
що у вікні загадуєш обличчя,
тієї, що навпроти десь живе.
Така вишукана поезія вартує не одного видання і не має права обмежуватися однією книгою. Отож, Наталочко, нових тобі творчих злетів і цілу зграйку поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370746
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Ти була неприступна й холодна –
Скеля в змерзлості зимній Паміру.
Та невже відстороненість – модно?
Я не дуже у це справді й вірив.
Та жага запалила жаринку.
Ти - в тенетах любові капкану!
Я ж бо думав – ти легка хмаринка,
А ти – блискавка в жерлі вулкану.
Цілував я долоні і далі
Підіймавсь до плечей. Ти дрижала.
І грудей твоїх ніжні коралі
Від очей моїх вже не ховала.
Ми забули про день і про місяць,
Що в віконце, хитрун, заглядає.
Плач, кохана, від щастя і смійся
І кохайся на квітах конвалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370723
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Душі моєї амплітуда,
Немає зайвих коливань.
Кохання вже не давить в груди,
Вже досить з неї тих страждань.
Все ж, набридати став цей спокій,
В крові тече адреналін.
Не головне нам скільки років,
Душа і тіло хоче змін.
Зміню свій стиль, зміню я моду,
Задію весь експеримент.
Крутну свого життя я глобус,
На зміни ці візьму патент.
Патент на щастя, на удачу,
На дух на силу,на любов.
І до гріхів стану обачний,
Щоб не ламати більше дров.
Сила і дух з танцюють польку,
Циганку з виходом в кінці.
Щастя й удача, як обновка,
До тіла буде й до душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367857
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Ліоліна
Наш щасливий час
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
====================
Зеновій Винничук
Світла осінь за моїм вікном
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
Дощик, дощик, капає дощик,
Стукає ніжно вікном,
Згадую пісню про борщик,
А сльози течуть струмком.
З тобою ідемо ми разом,
Паде лист шовковим сукном,
Наші роки вдаль журавлями
У вирій летять в унісон.
Мрії, бажання наші юні
Переганяють літа молоді
І потішають онуками юними
Наші серця золоті.
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
=====================
Борода
ДОЩИК
А надворі дощ,
теплий як борщ,
тече струмком.
Давай бігом,
мерщій у клас -
ззиває нас
шкільний дзвінок,
вже йде урок.
Дощик, дощик,
що він хоче?
Тарабанить у вікно.
Заглядає сумно в очі,
я ж всміхнуся все одно.
Дощик, дощик,
наче слізки,
він по склу збігає вниз,
я б погравсь надворі трішки,
та навчання - не каприз!
А надворі дощ.
З моїх підошв
тече вода,
та не біда.
Вбігаю в дім,
кричу усім,
що мокрий дощ
і я також.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Згубились в серпні у вітрах твої слова
І трави не шепочуть теплі рими,
В жертовник сподівань накладені дрова,
Печаль із листям – почуття незримі.
Осінній вітер із дощу – й вогонь погас,
Намок вівтар і треба Купідону
І в мокрих крилах втомлений шукач-Пегас
Схилив чоло до Афродіти трону.
Благословення ж Сонця вимолить вона
І місяць зоряну ще ковдру встелить.
Можливо й так, чом ні. Проте, чекай, хто зна.
Шукаю складність-шлях в покрові Лелі.
25.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370137
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Кажуть люди, – це правда свята,
що дружина моя – золота.
Люди добрі, за що ж ви отак?
Я ж із нею весь вік промотав.
Відіграла вона свою роль.
Моя жінка – народний контроль.
Дізнається відразу про все.
Все життя мене жінка пасе.
Я на прив’язі вовком не вив,
відривався, – горілочку пив.
Я її, проклятущу, люблю.
Допадуся до неї – дудлю.
А на ранок морока одна –
Хоч би кухлика випить до дна.
Ще як слід не проснувся, не вмивсь. –
враз дружинонька де не візьмись.
– Ах ти!.. – Ставить платівку свою.
– Підожди, – кажу, – дай докурю!
Я давно всі рекорди побив.
І сказав: «Я своє відробив!»
На работу нікуди не йду.
А дружина – завжди не ходу.
Я кажу: «Не галди, не кричи!
Кинь роботу, часок відпочинь!»
Я їй «Ляж!», а вона мені «Встань!
Хай годинку спочине диван!»
Говорю: «Язиком не чеши!
Завелась – поможи, поможи…
Ич, затіяла знову скандал!»
Довелось перемкнути канал.
Й тут – реклама.
– Та вимкни його!
– Дай, – кажу, – додивитись футбол!
Мною ти, – говорю, – не керуй!
Йди на кухню свою. Консервуй!
– Ти хоч банку візьми закрути!..
А мені не подасть і води.
Я ж не шляюся десь, не грішу.
Дві години вже пива прошу!
А дружина на кухні сидить
і від рання допізна триндить.
Балачками мене дістає.
Похмелитись мені не дає.
Все життя мені нерви мота.
Хто сказав, що вона золота?!
Я ж кажу: «Біля мене ти ляж.
Та зроби мені гарний масаж…»
Вже нічого мені не дає.
Невеселе моє житіє.
Ну й набрид безкінечний клопот!
Краще б теща зробила аборт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370022
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
дерево в горшочке
зацвело,
а моя душа
в четырех стенах
все бутоны
сбросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369488
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Опалий лист приліг на вітражі,
У світлий розпис примостився сумно.
Та почувався зовсім тут чужим,
Напризволяще кинутим бездумно,
Відірваним, промоченим дощем…
Сюди заніс його гульвіса-вітер.
У барвах розмаїтих - серця щем
Й самотність, що рида несамовито.
Ось так і ти, чужим серед своїх
Впадеш додолу, як пожовкле листя.
Якщо міцне коріння не зберіг,
В житті чужому не віднайдеш місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2012
Не грійте в душах зло, воно пусте.
Воно не варте ні тепла, ні часу,
але росте, наче бамбук росте,
і пробиває наскрізь вас одразу.
І ви - не ви, а вже суцільне зло,
оте нестримне, підле і колюче,
таке, що вже і вас переросло,
і нависає над життям, як кручі.
Тоді вже і спасення не чекай,
бо зло палять і у вогні пекельнім
згорить усе: душа, і плоть, і край,
який ти отруїв тим злом смертельним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369698
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Відпусти мене в далеч осінню
Перелітним сумним журавлем,
Сіроокою зайдою-тінню,
Сивокрилим безрадним жалем.
Відпусти мене в далеч сльозою,
Хай не тліє печаль на щоці.
Розіллюся луною німою
У тумані, немов в молоці...
Відпусти мене в далеч самотню
Наче пісню, що зранила глас.
Не зігріти дощами безодню,
Коли небо утратив пегас...
Хай відрадою листя кленове,
Як останнє з омрійних іскрінь.
Відпусти мене, грішна любове,
Ув осінню тремку далечінь...
(6.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369033
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Моє кохання вiдпустила я на волю.
Зіщулилась без нього, замерзаю.
Замучилась душа моя від болю.
Кругом самотність, розум я втрачаю.
Життя моє закуталось печаллю.
В кутку надія зранена ридає.
Серце зав'ю терпінням, наче шаллю.
Надіюся на час,він все владнає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368978
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Патроны потрачены все на беду,
Давно уж веду я с нею войну.
На фронте любовном пока тишина,
Флаг белый похоже подняла она.
Беда вся побита, я раненый весь,
В душе любовь к жизни пока еще есть.
А время залечит все раны мои,
Не выбить теперь меня с колеи.
Полна жизнь сюрпризов и перемен,
Кидает порою в те вихри измен.
Хоть сложный внутри у него лабиринт,
Пытаемся выбраться! – хватит ли сил?
Ищите в себе неземные те силы,
И в жизнь упивайтесь, как эти вампиры.
Она так прекрасна и так коротка,
Не надо пускать же ее с молотка.
Желаю я каждому силы и духа,
В душе не стелите беде и разрухе.
А пусть поселится любовь, доброта,
И к счастью откроются ваши врата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368981
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
«Ліс – це гармонія» – напис перед лісом над зрізаними деревами.
Гармонія лісу з прадавніх давен,
Лиш люди це вперто у злобі перечуть,
Їх розум покрив геть зневагою Злен,
Донизу нахабство у шальці в терезах.
Кульок ось від чіпсів і повно пляшок
Від пива і різних ще марок горілки.
Їх терпить невинна трава і пеньок
І листя обпалене зламана гілка.
Гриби споглядають на свинство оте,
А люди? Їм очі повернуть нескоро,
Для них бо природа, то слово пусте.
На другий пікнік, їм в меню мухомора.
17.09. 15.18.́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368952
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Це - як стук у двері, за котрими ніч,
Визрієш убогі силуети...
І не в тому річ, ні - не в тому річ,
Що вгорі пристанище Поета,
А його душа - сяєво святе,
Наче свічки вогник, полохливе...
Дивиться не так, бачить він не те
У розвої світової гриви!
Стеже наперед - чи пророк, чи сфінкс -
Хто зна у Господньому промінні?
Тільки ж за дверми, де рокоче Стікс,
Зостаються все одно лиш тіні...
(5.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368837
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Как же боль заглушить,
Коль утеряна нить
Смысла жизни.
Слова
Горькой солью отбелены
До бела.
Не нашла я пути
В твоё сердце, прости.
Не чета знать тебе.
По осенней листве
Кану в небыль.
Зима
Воцарится в продрогшей душе
И канва
Лентой шёлковой ноги мои
Свяжет крепко, чтобы они
Не пытались бежать.
Да разве их удержать?
Ворошу сладкий сон,
То ли крик, то ли стон
Рвётся тихо с охрипшей груди.
Милый мой,
В ярком свете зори,
Сторожащей оконный проём,
Колышутся тени.
Дремлю... Мы вдвоём...
05.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368826
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368681
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Роздягалась осінь – зваба,
Суперечлива принада.
Розплітала руду косу,
Ніжилась в холодних росах.
Ледь прикритая туманом,
Забавлялась з вітрюганом.
Виставляла на показ,
Все що мала, без прикрас:
Скирти сіна на полях,
Наче баби при цицьках.
Чорна стрижена рілля,
Відродила та гуля.
Біла вранішня імла
На озимі налипла.
Жовтий «фіговий» листок,
Що чіплявся за біг-борд.
Одіж в вогнищах палала,
Місяць шкірився зухвало.
Вже ніщо не набрякало.
Та краса, чи то лякала?
День, ледь зводився і м’як,
Осінь бавилася так.
Лиш гриміло десь застілля,
Щедрі восени весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367822
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 04.10.2012
***
Минеться день... Мине осінньо-тихо,
Не встигнувши звуалити сльозу
У світі упокореного жмиху,
Що в серці настеляє рогозу...
І хмари сизі - отчо-прикра доля.
Болить! Хіба запевнете, що ні?
Відшелестить надія, як тополя,
Зотліє сумнопро́світно в огні...
Лиш молитовно понапнувши крила
Останній по́зір в очі-далину:
О як любила, все ж таки любила
Життя за стрічі, святість і вину...
Сивіє небо... Хай сивіє! Марно
Чеканити, що сонце - навіки́!
За мить - не день, осінньо-тиха манна
Торкнеться листям темної ріки...
(2.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368154
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Голос прошлого так
Призрачно тих.
Соберу воспоминания
И сошью из них
Одеяло лоскутное.
Чтоб холодной зимою
Согрело меня
Мамы улыбкой родною.
Теплым солнечным утром
Воскресного дня,
Небом прозрачным,
Что встретит меня
Птиц щебетанием,
Их счастливым полетом,
Линией белой
За хвостом самолета.
Травкой зеленой,
Щекочущей ножки,
Что ковриком мягким
Устлала дорожки.
Грозою холодною,
Умывшей площадки.
На партах раскрытые
«В косую» тетрадки.
Листьями желтыми,
Сплетенных в корону.
На стенке у бабушки
Пречистой икону.
Кошкой мурлычущей,
Периной пуховой.
Янтарной, тянущейся
Смолою вишневой.
Астрами белыми
У мамы на грядке
Пением звонким
Церковной колядки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367040
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Премудрістю пронизана канва,
Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
Зотлілих днів не вишита крива.
Байдуже, уостаннє, а чи вперше.
Майбутнє мерехтить, зомбує мить.
Невпевненість рахує полустанки.
У безвість незбагненну потяг мчить.
Відпущено всі гальма до останку.
Ховають стиснуті вуста слова.
Хоч таїна мовчання – красномовна.
Напівпрозора правда ще жива,
Та десь блукає, наче пес бездомний.
Ось так і я пройду й не доторкнусь
Одвічним сяйвом до твоєї долі…
Та все ж надія не вмира чомусь.
Нехай горить й не згасне мимоволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367084
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 04.10.2012
В зграю позбиралися лелеки,
Відірвались з криком від землі.
Полетіли в край чужий, далекий
І розтали у сріблястій млі.
Пронеслось луною гелготання.
І розсіявсь відгук по землі,
А в моїй душі переживання:
Перешкоди будуть немалі.
Вітер мчав за ними, ніби птАха.
Повертайтесь швидше, ж у р а в л і!!
Та не чули слів цих бідолахи.
Їх вже не тривожили жалі.
Зашумів старий лісок гілками:
Побажав щасливого шляху.
Гучний шелест прокотивсь ярками,
Ніби крик в годину цю тяжку.
Помахала вслід я їм рукою.
Чогось сумно стало так мені...
Повертайтесь ранньою весною!
Не сумуйте, рідні, вдалині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368534
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Ще Ніч огортає похмурим крилом
Віконця вагона до давнього Львова,
Мов каву колише в боків перелом
Наснагу із вчора в росисту діброву.
Ще трішечки стрілка в годину пройде,
Ще декілька кроків поступить планета
Й сова діточок уже спатки вкладе
І промінь промовить до бджілки: «Ну де ти?»
Освітить проміння й поверхню думок,
А може і в нетрі проникне у Львові,
Лише б не занесло із хмари мішок,
Шукаймо, міркуймо в небесній Покрові.
16.09. 06.35. поїзд: Трускавець – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
(Коханому чоловікові...)
***
Я дякую Тобі за кожен ранок -
За каву ароматну і слова...
Що заговорюєш мої болючі рани
У торку ніжно-щирого тепла.
Я дякую Тобі за щемний усміх,
Обійми янгольські в найважчу мить.
За те, що ділимо й невдачі, й успіх
На двох, коли нестача й сить...
Я дякую Тобі за дні яскраві,
За ночі в переливах почуття.
За те, що зорі миготять на лаві,
Коли пліч-о-пліч бредемо́ життям...
Душа леліє Твій жаданий погляд
І рідні руки - лагідне гляссе...
Я дякую Тобі, що завше поряд,
Мій любий, дякую Тобі за все, за все!
(13.08.12)
З любов’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Настане день, повір мій друже,
Покине смуток твою душу.
Минулих днів забудеш болі,
Якими ночі божеволів.
І світ холодний, знавіснілий
Зігріє сонце навесні нам.
І ти побачиш, старий друже,
Коли тепло розгонить стужу,
Коли сповна відчиниш вікна -
Настане час і все розквітне.
Не буде горя із журбою -
Про це ми мріяли з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366248
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
грехопадение
греховставание
грехопарение
грехотворение
и сотворение
после
парение
грех грох ох
вздох
выдох
ох грох грех
бах
бег
Бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366213
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
По часточці, по ниточці, по слову
Порю́ себе знесилено щодня...
Плачу́ за біль огуденний любов’ю,
Лишаючись у цноті без ім’я.
Де біла хустка, де яснІ вельможі
І світочі усміхнених облич -
Іду туди, а йти уже не взмозі
І мовлю щось, хоча вже гласу нич.
Аби ж не знати, що усе намарно,
Не відчувати як байдуже ссе!
Обважна тінь, не прутконога сарна,
Покривлене в ілюзіях пенсне...
І пореться безвільно самотина -
Вовтузяться у тороках думки́...
Загублена у світі сиротина,
А вперто споглядає на зірки,
Щодень торочачи із себе віру
Над обрієм похмурених років,
Де світле серце знов шукає ліру,
Що сонцем обізветься між рядків…
(9.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366180
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Смотрю на твое фото,
Становится тепло.
Быстро прошла суббота,
Осталось только но.
Ты в мире виртуальном,
И я наверно там.
Ты хочешь быть желанной,
А мне не нужен Спам.
Душ наших притяженье,
Между мирами есть.
Но есть еще сомненье,
Что можно вновь зажечь.
Любовь зажечь и счастье,
Дать волю чувствам всем.
Чтобы вдвоем в ненастье,
Не создавать проблем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365966
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Кохання радістю мене плекає.
Мозаїку із мрій моїх складає.
Сподівання збирає у відерце.
Спокоєм годує моє серце.
Між хмарами помагає літати.
Промінь сонячного завтра шукати.
Де я попробую знову зіграти
на струнах щасливої долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365954
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
* * *
Я скільки б ще з Тобою написав,
Любове недоспівана остання.
Якби ж на двох судилося світання.
Якби ж нас поєднали небеса.
Сама гортаєш думи, і не спиш.
Тобою світ мій невимовно повен.
Жадана, нерозгадана Любове,
замучило вже нас оте «якби ж».
Я скільки б ще з тобою сотворив.
Не пізно і не гріх іти до світла.
О, як би ще Ти сонячно розквітла!
Кохав би я Тебе, боготворив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365880
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Осінь листя фарбувала,
Макіяжем дивувала.
Вередлива і уперта,
Вона вбралася так пишно,
Так бажала, а не вийшло,
Хоч і натяк був відвертий.
Я ж уваги не звертав,
В мене й так багато справ -
У житті шукати сенс.
І жбурляла Осінь листя,
Так ажурно і барвисто,
Танцювавши свій стрипденс.
Серед міста закружляла,
Ця руденька Осінь-краля,
А я й оком не повів.
Літом бабиним чарує,
Павутинням все гаптує,
А я сліпо йду в прорив.
Осінь кинулась вмовляти,
Дратівливо залицятись.
Я ж не маю ні хвилинки.
- Хоч на мить, ти зупинися!
Б`є на жалість, як актриса
І в очах уже сльозинки.
Осінь схлипує дощами,
Я відскіпався віршами -
Заощадив трохи часу.
Ці дощі така халепа,
Не встигаєш куди треба
І на Осінь нема спасу.
Тихо хлюпа по калюжах,
Дошкуляє осоружно
І бреде кудись невтішна.
Фарби змилися дощами,
Осінь зла вже до нестями.
І до мене холодніша.
Та вже й снігом невловимо
Сипле доля невмолимо
І вже Осінь трохи сива.
Буркотить щось про морози,
Про якісь метаморфози:
- Я ж була
колись
красива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365787
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Прокинувсь нехотя світанок...
Туман скотився колобком.
Неначе вилив хтось із банок
Парне, пахуче молоко.
Почався дощ... Знов непогода,
Але так затишно душі!
Чомусь від нього насолода,
Дає наснагу для віршів...
Блиснула блискавка раптово -
І гримнув грім, як навесні.
На мить все стало кольорове,
А дощ, неначе знавіснів.
Течуть струмки - це плаче небо,
Стікає краплями сльоза.
Це що я плачу?.. Ні, не треба!
Дивлюсь: пройшла уже гроза...
Цей дощ для нас пересторога,
Бо він колись нас двох з"єднав,
Життя - це є складна дорога,
Що збудував, щоб не зламав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365798
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Шановне творче товариство, запрошую у давнє місто Чортків, на літературні читання, в ході яких відбудеться презентація моєї нової поетичної збірки «Серед гомону вітру між трав», а також відгуки-виступи інших авторів. Після смачної перерви – екскурсія містом. 23 вересня, 13.00. читальний зал рай-ї бібліотеки. Чекаємо!
Вашій увазі пропонується чергова подорож у Час історії та простір географії, куди сягнули транспортні засоби моєї поетичної уяви. Поетична мандрівка, тривалістю дев’ять місяців – мабуть живіт думок у музи вже дозрів. І Вітер супроводжує нас. Попросимо його, нехай напне вітрила замку-корабля: бізань, і грот і фок брамсель та клівер наших бачень. І помандруємо серед гомону вітру між трав, тенетами рядків в реальність, яка відкриє шлях для зацікавленого читача у дещо інший світ і свідомість теж інакшу. Взаємне переплетення буття і духу диктують рядки поезій, озвучені теплим вітерцем – Перелесником, і десь листочки травинкам шепочуть свої таємниці. А вітер радісно звіє з давніх часів призабутої нашої міфології, де нам посміхнеться Мавка лісова, Русалка, Лель і Леля, інші казкові та реальні персонажі. У надширокому вимірі міжпланетної галантності, до нас звертається босоногий ангел, що ступає на Землю берегом смутку і хвиля в борт ходінням стрілки запитує про дальший шлях нашої злободенної соціально-державницької реальності та особистості, зокрема – про опіку на народом, про судилище, про умовну свободу і рабську душу.
Та сподіваюсь, Ранкова фея, Ласунка, Жінка, на полюванні снів, Нічний крамар, що звільняє уяву мрій, складуть приємне смакування в час поетичних мандрів цією книгою. Отож, мандруймо у гуморі, в змозі…
Ярослав Дзісяк (Дорожний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365270
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 21.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Любов запалала,
у серцях мого народу.
І ми, всі дружньо
за руки узялись.
Щоб відродить,
в душах тепло і згоду.
Всі побратались,
як це було колись.
Роки промайнули,
і залишились в минулому,
часи-незгоди.
Іскра братньої любові
над Україною, як наш
синьо-жовтий стяг майорить.
І ми здолаємо
всі труднощі й негоди.
І заживемо, як належить
дружньому народу.
І продовжимо, свій
нелегкий путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309454
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 19.09.2012
Новый сентябрь немного тобою простужен,
Бардовской песней стучатся о землю дожди...
Каплями пишут стихи помутневшие лужи...
Слышу твой голос, он шепчет - "ты только дождись"...
Мы опоздали..., не время, не место, я знаю...
Небо обнимут желанья сердец журавли...
Ни растоянье, ни время не властно над нами,
Если я слышу твой шепот - "ты только дождись"....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364902
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
natalux
Зацвів каштан у місті восени
Зацвів каштан у місті восени,
Даруючи піднесення поетам.
Зацвів каштан у місті восени.
Біло-червоним вибухнув букетом.
Можливо це кохання розцвіло
В холодні ночі пристрастю зігріло.
Можливо це кохання розцвіло,
Що із весни шалено в нім горіло.
Не буде з квітів сім'я проростати,
Не виростуть із них нові каштани.
Не буде з квітів сім'я проростати.
Чи надто пізно він зацвів, чи надто рано.
Та спогадом солодким обігріє
Морозні дні в зимовім забутті.
Та спогадом солодким обігріє
Те диво, що було в його житті.
===========================
Ліоліна
А попіл змиється рясним дощем
Листа твого я кинула, як гріх, в вогонь.
У попелі вже слів тяжких не розберу.
Слова твої з моїх долонь,
Обпечені, сховались в серце, як в нору.
Тоді, либонь, весь сум зі скронь
Розплавиться, віддавши смуток простору.
А ще б спалити в серці не забутий біль,
Який вже не кричить, та ще він є, живий.
Прогриз дірки, як в шафі міль.
Згортається й згортається в пружний сувій.
Хотілося розбити лід,
Щоб з серця став росою вранці на траві.
В багаття покидала згадки. Тихі сни
Лишилися, обпечені жарким вогнем.
Згорілих слів нема вини.
З багаття попіл змиється рясним дощем.
Лиш стеляться гіркі дими,
І попелище заросте густим плющем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300071
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 18.09.2012
У надвечір’я спогадів
Розвів багаття ти
Передчуттям неспокоїв
З уламків самоти.
І ластилося полум’я
До золота заграв,
А ти засохлі спомини
Сміливо підкидав.
Здавалися безсилими
Обпечені жалі.
Думками чайки скиглили,
Хоч ти і не велів.
Та зовсім несподівано
Із диму відчуттів
Явилася замріяна
Любов минулих днів.
Пекла долоні іскрами
Її печаль проста.
І дотлівала істина
Останнього листа:
“Тебе зігрію ватрами
Своїх палких віршів,
Бо всі були не вартими
Кількох жаданих слів...”
...Вогонь розчулено затих
У відблиску сльози...
У згарища надії ти
Пробачення просив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295369
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 18.09.2012
Цією піснею у 1995 році "Secret Garden" підкорили Євробачення. Текст пісні друкувався у газетах, хоча у виступі норвежська співачка Гуннхільд Твіннерейм співала тільки початок і кінцівку, а сам зміст було передано неперевершеною композицією Рольфа Левланда і Фіоннулою Шеррі . Я все ж спробую нагадати його:
Догоряє цей день,
із простягнутих жмень
роси в ночі спиває несміло.
Темно-синя вуаль,
наче тиха печаль,
огортає і душу, і тіло.
Ноктюрн...
Лиш не здумай тужить -
треба ніч пережить,
відпочить під її колисанку.
Десь у східних морях
народилась зоря
і пливе під вітрилами ранку.
Ноктюрн...
Коли ніч, наче птах,
в оксамитових снах
приголубить і жагу розбудить -
я є поруч, затям,
і маленьким дитям
упади на оголені груди.
Ноктюрн...
Злетимо до небес
і з міжзоряних плес
будем бачити нашу гріховність.
Це життя - тільки мить
між "кохать" і "болить",
а все решта німа невимовність.
Ноктюрн...
Скільки збігло цих стріч,
за півсотні сторіч
і усім вигравала акордами ніч -
ноктюрн!
Ноктюрн (фр. nocturne — нічний) — поширена назва музичних композицій, переважно інструментальних, що навіяна поетичним настроєм ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364760
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
А я б летіла, я б летіла в даль
І крилами до неба доторкала,
Де первозданні янголи-лекала
Серед проміння, як святочних саль,
Голосять істини живої віри...
Я б оголила душу до країв
Над неозорим аркушем полів
Насіяла би слів в опал офіри...
І вознеслась, до сонця вознеслась,
Де болю - зась, де всім печалям - зась!
Я б синню теплочистою укрила
Своє єство - тремку самотню лань,
Аби лиш хтось подав нехижу длань,
Аби лиш відросли в надії крила...
(16.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364580
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Мені твоє мовчання до смаку -
Таке огранне, тепле, соковите...
І хлюпає розрадою дощу
В осіннє небо серце привідкрите.
Без грому, гаму, шалу блискавиць -
Півтіні пам'яті у закамарку світу.
Твоє мовчання - вовна рукавиць
В офіру невідтепленому літу...
Там - на престолі біля ніг полів,
Де виє вітер, де рокоче травно,
Твоє мовчання - оклик журавлів,
Любистком осипає зорі вправно
В мої долоні, в збаночок душі
Без вроків оголеної принади.
В осінній сповіді дрижать дощі...
Твоє мовчання у каплиці правди...
(16.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364485
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Женщина,это НЕБО, это СОЛНЦЕ,
к нему стремишься всю жизнь,
и можешь только мечтать, что к нему долетишь.
В топку звездолета идет все,
конфеты, цветы, тряпки, стройматериалы,
короче все, что горит и не горит, и даже стихи.
Но еще никому не удалось долететь до СОЛНЦА.
Поэтому так влечет Южный полюс
-теплое название, и не пожароопасно.
Но НЕБО, СОЛНЦЕ -светит, влечет, манит. Н-н да.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364210
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Cпочатку про повернення. Думав мені перекрили доступ на сайт, бо не міг надрукувати ні коментарів, ні нових творів. Тепер бачу, що то технічні збої. Отже, в першу чергу вибачаюся за довге мовчання!
Приводом для цього вірша була моя музична безграмотність, бо не послухав автора natalux щодо авторства музики до вірша "Ніч перед Воскресінням" і виставив його у Ютубі у виконанні доньки http://www.youtube.com/watch?v=wcU0xzq9ev4&feature=g-upl , що одразу спричинило блокування. Тому приношу свої вибачення Наталі і автору музики Рольфу Ловленду. Тепер про композитора і, власне, виконавців чудесної композиції:
Secret Garden, Rolf Lovland — ірландско-норвежский дует, граючий в стилі new age, celtic и neoclassical music. Дует складається з Фіоннули Шеррі (Fionnuala Sherry), ірландскої скрипачки і норвежского композитора/піаниста на ймення Рольф Ловленд (Rolf Lovland). Secret Garden продали більше 3 мільйонів копій альбомів и перемогли на конкурсі Евробачення виступом за Норвегію в 1995 році з композицією «Nocturne».
Дуже сподобалась і ця композиція під назвою "Adagio", що в буквальному перекладі означає повільний темп. Разом з тим adagio є безсумнівним показником ступеня істинної талановитості, ознакою справжнього таланту композитора за рахунок внутрішнього музичного наповнення і багатства думки. Таким і є цей твір! Але я, не дивлячись на це, спробую описати його зміст поетичним рядком. Тільки суворо не судіть!
Чому обрав тему Гольфстрім? Напевне тому, що це течія, якій зобов"язана життям не тільки батьківщина композитора, але буквально вся Європа. Течія простягається на 10 тис. км від берегів півострова Флориди до островів Свальбард і Нова Земля. Розпочинається у Мексиканський затоці стічними водами Антильської течії, проходить Флоридську протоку, і, відхиляючись Великою Багамською банкою ліворуч та приймаючи води Антильської течії, тече вздовж берегової лінії США до Ньюфаундлендської банки. Течія несе великі маси вільно плаваючих водоростей роду саргасум (Sargassum), термофільних тропічних риб (також летючі риби). Біля узбережжя Флориди чіткий кордон течії контрастно відділяє сині (кольору індиго) теплі води від зеленкувато-сірих прибережних прохолодних, проте більш насичених киснем, вод...
...На північ від Шпіцбергена води течії занурюються на глибину і простежуються в Північному Льодовитому океані під холодними і опрісненими поверхневими водами як тепла і солона проміжна течія.
Теплі води поступово охолоджуючись вздовж траси опускаються вниз і знову беруть курс на південь. Там вони знову нагріваються, піднімаються на поверхню і повертаються на північ./ Вікіпедія/
Гольфстрім - велика океанська ріка, яка за об"ємом перевищує всі земні ріки разом взяті, яка так нагадує своїм коловоротом саму формулу існування життя. Тому її сміло можна назвати Рікою Життя.
Гольфстрім
Як лоза винограду
вирвана із землі,
я несуся смарагдом
по життя течії.
Кольорами індиго
мій зазначено шлях,
ані вправо, ні вліво
не пуска течія.
Річко життя - Гольфстрім!
Дай ще хоча би мить
теплу одну прожить
у океані цім.
Доле моя - Гольфстрім!
Не обминай мій дім,
радістю обігрій
зграйку рожевих мрій.
Свальбарда гострі скелі
вперлися в небокрай,
Лонг"їр в барвах містерій -
тут ворота у рай.
Непотрібний саргасум
обертається в лід.
Під вітрилами часу
щогли у течії.
Лонг"їр - (норв. Longyearbyen) — найпівнічніше у світі поселення, найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364403
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Давай вместе помечтаем
под открытым небом.
Пусть луна нам улыбнется
и озарит светом.
Пусть звезда, с небес сорвавшись,
желания исполнит.
Океан любви взаимной
души переполнит.
Давай вместе помечтаем
в тишине немножко.
И покажет путь нам в счастье
лунная дорожка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364096
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Так швидко зосеніло на душі...
Полишений листок прибився вітром
І на мої серпневі спориші
Осінніх барв проллялася палітра.
Так швидко все минулося, а жаль...
Гірчить жура непрохана полинно.
Крихких надій розсипався кришталь-
Ні ти, ні я...Лиш осінь, мабуть, винна.
І цей невчасний теплий падолист,
Що на осінній ніжиться долоньці...
Холоне плеса ніжний аметист,
Сліпучі зблиски міняться на сонці.
І вже не тішить розкішшю прикрас
Осіння тиша, барвами налита...
Так швидко зосеніло поміж нас,
Стужавіють у душах згустки літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012
ЗАНАВЕС
Сегодня ветер сбился с пути
и уснул в степи мертвым сном
усталого странника.
Сегодня копоть лампад
промышленных труб струится вверх,
словно дым от жертвенных
индейских костров.
Сегодня в воздухе витает полынь –
ее горечь бывает приятной на вкус:
когда очень горько, обостряется боль.
Сегодня у стаи диких динго
очень длинные ноги –
они способны догнать любого,
но поможет ли это догнать Лето?
Сегодня он ступает по звездам:
он простился с любовью, он провел ее
до границы с вечностью.
Сегодня он простился с надеждой –
на несколько долгих жизней
и коротких смертей.
Сегодня в его уставшем сердце
осталась лишь вера
в нереальность событий.
Сегодня дым идет прямо к звездам,
но звезды по-прежнему
падают вниз.
Сегодня каждая из приговоренных,
обреченно вздыхая,
дарит миру свой тающий свет.
Сегодня – закрытие сезона:
цирк-шапито по имени Лето
дает прощальный занавес.
31.08.09
ПРОЩАЛЬНОЕ ПИСЬМО
Ну, вот и всё, пожалуй.
Мне пора в дорогу.
Мои гастроли подошли к концу.
Пара затяжек ароматной сигарой.
Еще один глоток прохладного мартини.
И еще один вздох ностальгии в этих
печальных звуках тенор-саксофона,
который плачет о невозвратном...
В кармане – билет.
Вот, посадку уже объявили.
Улетаю на Фиджи...
Купил в дьюти фри нарядных открыток –
на память о здешних местах. Красиво!
Хотя лучшая память – в сердце.
Мне хорошо было с Вами. А Вам?
Не поминайте лихом.
И запомните меня хорошим.
Зовите еще.
До встречи в новом сезоне!
Верю, надеюсь, люблю.
Искренне Ваш,
Август.
27.08.09
ПО-АНГЛИЙСКИ
узнаю этого парня:
высокий
статный
в клетчатом пиджаке из твида
легкий
элегантный
с походкой степ-танцора
сорок с небольшим
спортивного телосложения
слегка небрит
брюнет
с проседью на висках
кареглазый взгляд с прищуром
а в нем – легкая грусть
затуманенная
памятью вчерашнего дня
или дымом
тлеющей сигареты:
еще одна затяжка –
до треска
до обожженных пальцев
и вот –
она уже дымится
на ковре из палых листьев
зажигая костры
огненно-рыжего десятого
и сжигая навеки
мосты
с бирюзовым восьмым
девятый ушел
не прощаясь
30.09.09
***
Авторская мелодекламация
Музыка: Kenny G – Alone
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363774
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Летять лелеки
в блакитнім небі.
Ключем сягають
до землі.
І вже за обрій
заховались.
Думками серед
весняних трав
й зеленої ріллі.
Їх манять
гори сині.
В просторім
морі кораблі.
Степи, ліси,
річки й долини.
Де гнізда звили
вже свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363328
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Ліоліна
Джаз дощових краплин
Вийди за поріг,
Там вже дощик стих,
Там вже вітер стих.
Сміється Місяць юний.
Вийди за поріг –
Він нас підстеріг,
Всміхнений, застиг.
Чіпляє вітер струни.
Я буду там, де є твої сліди.
Візьми мене в полон
Своєю бранкою, і назавжди,
У жар твоїх долонь.
Запроси на танець, тихий джаз краплин.
Чи то дощ, чи думка тихо в шибку б'ється.
Закружляй так ніжно. Дощових перлин
Пісні зачарованої плин.
Казка ця – твоя.
Крутиться Земля,
З Місяцем кружля.
Вселивсь у серце спокій.
Ти – любов моя.
Я – любов твоя.
Вдвох нас окриля
Кохання яснооке.
Ми будемо удвох – лиш я і ти -
Росою у траві
І сонцем серед хмар. Палай, світи,
Моя любов в тобі.
Блискавка між гіллям. Запах абрикос.
Босоногі мрії – в джазі без утоми.
Ми у танці – разом. Зливи – відголос
І бурчання грому. Наш цей джаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283299
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 09.09.2012
Ранній світанок пробудив її зі сну,
Скрапленого мимовільною сльозою.
Ритмічно постукували колеса вагона по рейках.
Вона знову промовчала, не сказала,
Не змогла сказати йому такі важливі у її житті слова.
Слова, що виношувала у серці, у свідомості своїй,
Немов матір у власному лоні, виношує малу дитину.
Твоє я, як тільки зустріла тебе, стало моїм другим я;
Твоя радість, твій біль та тривога, твоє тепло - стали моїми.
Я ними живу: то впиваючись, то прагнучи
Зацілувати кожну больову точку на тілі твоєму,
Бажаючи бути поруч, відчувати, як бринить,
Розливаючись у грудях, тонкою струною кохання.
І тоді так хочеться перелити його в тебе,
І самій, просто заховатись у твоїх, таких ніжних обіймах.
Не сказала, що помилки, диктовані тверезим розумом,
Що провокують ту, чи іншу життєву ситуацію,
Загалом не можуть довго впливати на емоційний стан,
Бо кохання не підкоряється їм
І завдану кривду від цього однаково
Перетворить на терпимість та ласкавий спокій,
Що сочиться, принесений вітром, із простору,
І тоді час, ніби зупиняється,
Розмиваючи тонку грань видимого й не видимого,
Адже й саме кохання - породження сивого Всесвіту.
08.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362966
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Десь тут колись у славнозвісних плавнях
козацький дух рождався й умирав,
що не спалили вороги Украйни -
злощасне море зжерло, мов удав..
Колись тут воля, а тепер лиш води,
що зацвіли від кривди і журби,
цвинтарний запах, пам"ятник свободі,
могила сіл й козацької доби.
Тут ще шумлять вцілівші верболози,
що пам"ятають той гарматний дим,
пожеж заграви і обличчя кожне
обдурених і страчених затим.
Іржали коні, бряскотіла криця,
мушкетні дула цілились в лице -
звала до бою Йванова правиця
і вороги давилися свинцем.
Хто проти волі - кров"ю обіп"ється,
хто за недолю - осуд і ганьба!
Вмирала Січ Сіркова, Чортомлицька
і слала смерть нещадно ворогам...
Тепер тут море. Ген гудять турбіни
і кораблі переправляє шлюз,
але внизу - там серце України,
її звитяга, що мовчить чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362563
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
Вставати зранку о п’ятій,
Механічно випити кави
І почути як хтось вже вп’яте
Питає: «Ну як твої справи?»
Блукати задимленим містом,
Відповідати «нормально»
І знову за ноут сісти,
«втекти у світ» (віртуально)...
Стати простим перехожим,
Отією «з довгим волоссям»,
Чи тою «на когось схожу»,
А може, то просто здалося?
Повірити в утопії снів,
Брехати, що умієш жити,
Робити ксерокопії днів,
А чи все ж таки щось змінити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352196
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 05.09.2012
Лагідне море, замріяне сонце
І небо весняне крізь зелень лісів
Ожили в очах твоїх, а у долоньці
Літописні чари прадавніх волхвів!
І жаль мені тих, хто не відає цього,
Не знає багатства, безмежжя душі,
А я розкажу, що люблю, і, до всього,
Присвячую ніжність, кохання, вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362145
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Тільки ти -
наче ранняя весна,
тільки ти -
мені радість принесла,
тільки ти -
спраглий первоцвіт,
тільки ти -
зчарувала світ!
Тільки ти -
дарував мені любов,
тільки ти -
зможеш те зробити знов,
тільки ти -
снишся по ночах.
тільки ти -
вогник у очах!
Тільки ми -
як залізо і руда,
тільки ми -
наче річка і вода,
тільки ми -
небо і земля,
тільки ми -
ти, любов і я!
Прошу поділитися враженнями з автором музики - Віктор Ох, мелодія 8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283371
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 05.09.2012
...щось ми занадто стали себелюбними
з малою вірою штучними ароматами
купленими в супермаркеті почуттями
з 50-ти відсотковими знижками
не виходимо на вулиці надто шумних думок
не переглядаємо власне життя в картинках
їмо те що в фользі і без ГМО
хоча і з ГМО трапляється не рідко
і все так швидко
перше слово перша кров
перша любов перша зрада
і все так передбачливо
кожен захід і схід поділене небо
поділена віра і вірність занедбана
любити стало простою звичкою
простою потребою аби пережити це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354692
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 05.09.2012
Синьоокі небеса, як голубка в полі,
Над простором нависа, та й співає долі,
Як бездонне море снів, травам казки шепоче,
Ллється ніжності мотив, місяць спати кличе.
Канули в пітьму зірки, тепло під ногами,
Розгойдалися в'язкі шляхи над головами...
Диво, нічка-мандрівниця, у вікно кидає зір,
На світанку розпочнеться, мрій намисто, твір новий.
У безбарвній хвилі вітру, чутно легкий шум дібров,
І солодка колискова безтурботно кида в сон...
Ще, цвіркунчик у траві, шурхотить невтомно,
Ледь-ледь ліхтарик майорить, край батьківського дому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354168
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 05.09.2012
У співавторстві з Н-А-Д-Е-Ж-Д-О-Ю
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольоровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Як дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
Забіжить сніжок, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Де духмяний народився сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361931
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Незабутню й досі впізнаю я осінь.
На шляху до тебе догорає день.
Рудочубий вечір падає на плечі,
сивогриве небо грітися веде.
Обрієм заграва зайнялась лукаво
та й заграла в сурми про мої літа.
Колисає вітер росяну палітру,
колисковим сумом тишу огорта.
А мене та просинь повернутись просить,
де колись з тобою молодим ходив.
Лине без упину дивне павутиння –
нашого кохання спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361921
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Ліоліна
Розкажи мені
Розкажи мені,
Де ті світи, що ти пішов? Де ти, коханий?
Я не знайшла того шляху.
Тільки в світлім сні
Тебе знайшла, як ранок спав. А він настане, -
І знову шлях той згублю.
У берізоньки,
Що осінь коси розплела, де ти, спитаю.
Вона ж бо бачила, мабуть?
Лиш одні зірки
Мені шепочуть щось із небокраю.
Берізка не знала путь.
Музична заставка
А де вітер спить?
Туди піду і розбужу, де він буває.
Та в нього справи є свої.
Вітер теж мовчить.
Тихенько в сурми свої дме і серце крає.
Вкриті полином стежки.
Журавлі летять.
З тобою ми махали їм, удвох з тобою.
У дальні відлетять світи.
Мріє, без сум'ять!
Ми почекаємо їх знов, удвох з журбою.
Вони нам скажуть, де ти.
Музична заставка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285978
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 04.09.2012
Вона - у всім! Вона - завжди!
В веселках ранку, в свіжих барвах літа.
Вона - в вокзалах, проводжає поїзди,
вона на пристанях, куди приходять діти.
Вона - в аеропортах, в літаках,
в автобусних зупинках, на пероні -
Вона - завжди! Вона - така жива,
ч"є серце не витримує іроній!
Бо серце те любов"ю палахтить,
тим пломенем одвічного горіння.
Його вже не задуть, не затушить -
з покон-віків він у душі корінням.
У цім горінні - істина Буття,
суть існування людства в Божім Слові.
Вона - це матір, оберіг життя,
це гімн її! І гімн її любові!
Її впізнати легко в світі цім,
бо то вона за малюком в пориві
біжить сходинками,коли ступає він,
не вміючи ще це робить. Надривно,
в передчутті тривоги і незгод
паде на груди при прощанні з сином.
Вона страждає, кличе з дальніх вод,
зове на пристані, взиває море синє
вернути те, що лиш належить їй,
вернути радість, що її належить,
вернути сина, бо утрати біль
її спалить, як незлічима нежить!
Це її сутність, поклик поколінь,
це клич віків, одвічної любові,
і лише їй свячу цю скриньку слів,
і лиш її я славлю в кожнім слові!
Не знаю ким задумав нас Господь -
могутніми, насправді, чи слабкими,
бо слабаками виглядаєм, хоть
і сильні тілом, з нервами стальними.
Ми можем все. Буквально. Без хвальби.
Ми відкриваєм нові горизонти,
штурмуєм небо, в новії світи
на бригантинах направляєм гроти.
Та лиш одне нам не дано ніяк -
відчути біль дитячого серденька,
задути ранку, чи зацілувать,
дати життя дитяткові маленькім.
Це дар її, чи може Божий дар,
але вона, мов ангел-хоронитель,
услід за нами на землі, з-за хмар
і любить так - як більш ніхто на світі!
Возздай же, Господи, їй радості щодня,
як Богородицю зроби її святою,
а ми в граніті виб"ємо ім"я,
щоб Матір"ю гордитись і Тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184773
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 04.09.2012
Листаю, доню, твій альбом дитячий…
Роки летять, мов тополиний пух,
Тебе ще вчора запевняла наче:
Ти знай, що мама – твій найкращий друг.
Моя маленька, ти така доросла!
До тебе сонце й місяць прихилю!
Вже власна мудрість у тобі прорОсла,
Ти певна будь, що я тебе люблю.
Де б не лягла твоя дорога-доля,
Не забувай ріднесенького краю.
Чи з краю світу, чи з близького поля
Ти пам’ятай, я так тебе чекаю!
У час, коли до вічності відбуду,
У будь-яку складну життєву мить
Моя душа з тобою, рідна, буде.
Лиш вір, що мама завжди захистить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341735
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.09.2012
Ти вже дорослий, синку!
Та я у цю хвилинку
Пригадую малятко,
Яке у мами з татком
З’явилося прекрасне
У день липневий ясний.
Синочку, рідний сину!
До тебе серцем лину,
В уяві пригортаю,
Тебе завжди чекаю.
Зайду в твою кімнату –
Як споминів багато!
Присяду на край ліжка
Та й посумую трішки.
Ось ніжну колискову
Тобі співаю знову
Про місячну галявку,
Про зіроньку-веснянку.
А вранці, твої ніжки
Полоскотавши трішки,
Голівку приласкаю
Й тихесенько спитаю:
Хто спить тут під дубочком,
Укрившись кожушочком?
Крізь сон мені всміхався,
Солодко потягався…
Вже двадцять третє літо
Барвінком оповите.
Хай сонце променіє,
Збуваються надії,
Дощем добробут ллється,
Веселкою сміється
Омріяне кохання.
І з вечора до рання,
В жару, в холодну пору
Твоє плече – опора
Хай буде для родини.
Ти добросердним, сину,
Будь щирим серед люду.
Я ж оберегом буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350173
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 04.09.2012
1
Бісять незакінчені думки,
Бісить слово, що звучить нещиро,
Бісять дії, вчинені наперекір,
Бісить моє "Я".
Та є ще сили всі ці
Дописать смішні слова.
У темряві душі і муза загубилась,
Серце з жорстокістю зріднилось,
Бо навколо жалюгідна лиш брехня
Відганяє в далечінь моє натхнення.
2
І скільки слів уже сказано,
А скільки марних сліз пролито,
І серце часто латане,
А досі таке всміхнене,
І холодом чужим пронизане
Крадеться подумки в розмову,
Й від цього відбирає мою мову.
Подумалось, а, може, вже кінець?
О ні, полізу знову на стілець,
Там ніби діти віршики говорять.
3
Повільно ступаю, не поспішаю,
Мої кроки довгі, чи, може, широкі.
Комусь це потрібно?
А боса душа говорити націлена.
Та рима безслідно зникає,
Сердиться, мабуть, чомусь.
Я ж причину цього відшукаю
І до душі на стільці відправляюсь.
Чекає розгублена вона у тиші,
А каву Вам налити?
4
Немає більше слів кохання,
Їх самолюбство моє з'їло,
Я чула у душі прохання,
Що жити так не сила.
Ось бачу янгола...
Чому ти вже не білий?
Ганявсь за добротою? Бідний.
Скажені люди тебе вбили.
Грубість, заздрість, злість
Світ наший вщент розбили.
5
Спіткнулась. Розгубила всі думки.
Не хочу більше говорити.
Погана, кажуть, звичка -
Думати, так голову собі ламати.
А, може, краще вже поспати?
Відвідати Країну Снів і знову
Усістись до своїх рядків,
На волю відпустити слово,
І хай воно пусте, без сенсу,
Та я лікуюсь так від стресу.
6
Беріть у руки чашку,
Холодна кава не смачна,
Нізвідки вибігли слова...
Врятують? Так, і я щаслива.
Хіба? Ну, може, лиш на хвильку.
А як же там моя душа?
І досі на стільці усміхнено кива.
Пора. Не треба більше почуттів,
Життя й без цього не просте.
Ви скажете - пусте? Ех, ні,
Воно таке барвисте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359097
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 04.09.2012
Ти спиш і бачиш дивні сни.
Ти спиш десь там, за океаном.
Тобі всміхаються зірки,
А в мене сонце в небі паном.
І все не так. І все не те.
У нас з тобою різні долі.
Я розумію, а проте
Уникнути не можу болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356049
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 03.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
У колисці,
срібні бильця,
Спить Ангелик,
склавши крильця, -
Натомився
він за вечір,
Бо розносив
сни малечі.
Зі сріблястих
промінців
Дядько Місяць
кошик сплів -
Щоб Ангелик
ніс у ньому
Всім чемнятам
сни додому -
Сни казкові
кольорові
Під подушки
клав пухові.
Тож Ангелик
постарався -
Лиш єдиний
сон зостався...
Буде це
йому в колиску,
Щоб казок
наснилась низка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361405
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k0KsVmVV9jo[/youtube]
----------------------------
Сонце промені ллє
На золочені кручі,
Вітер промені п’є,
Разом з листям несучи.
Поцілунок п’янкий
Ти приніс на вершину.
Як схід сонця палкий,
Червоніє калина.
Ти – джерельна вода,
Тебе пить – не напитись.
Місяць мрійно гада,
Як крізь хмари пробитись.
І у сяйві у тім
Ми сплетем свої руки.
Стане теплим наш дім,
І не буде розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361599
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Ліоліна
Осіння колядка
Хмари гойдаються тихо на соснах.
Потім купаються ранками в росах.
Зорями на землі сяють жоржини.
Листячком замели вітри стежини.
Осінь золотава,
Ти до нас прийшла.
Ми тебе чекали,
М'якого тепла.
Ми тебе прохали,
Щоб наш урожай
Гарно ми зібрали, -
Нам допомагай.
Вітерець – молодець кличе до танцю.
Він – це майстерний швець одягу з глянцю.
Вишите золотом, сивим, багрянцем,
З літнім ще спогадом, ягід рум'янцем.
Стиглих яблук запах.
Стеляться дими.
Айстр вогненний спалах.
Дині й кавуни.
Осені – чаклунки
Після літа – звіт.
Купа подарунків –
Щедрий нам привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302563
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 02.09.2012
Чи то так просто з зашкарублих слів,
неначе з пазлів, скласти ту картинку?
Чи то так легко кинути свій дім,
залишити дітей, родину, жінку?
Чи так то добре кинутись у світ,
який тебе, насправді, не чекає?
Чи спакувати, взяти у політ
з собою сум, що серце й душу крає?
У паспорті візи,
беремо валізи,
літак запалив габаритні вогні.
Як грань рубікону,
долаєм кордони,
вплітаємо пам"ять в мереживо снів.
"Бувайте здорові!";
"Not smoke!"; "Am sorry!"
Злітаємо! "Fly up!" Це - еміграція.
На щиреє "будь-ласка" доносяться, як з казки -
"Thank you!"; "Oh, obrigado!"; "Gracias!"
Чи так то легко заробити те,
чому у світі гроші - не мірило?
Чи то можливо, щоб забуть святе,
як в тебе буцім розпустились крила?
Чи є робота, що не тягарем?
Чи заробіток той, який не тішить?
Скільки питань, нерішених дилем
в одному слові і в одному вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288964
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 01.09.2012
MERSEDES
Смуток осені…
Наступила осіння пора,
Зажурився туман над рікою.
Журавлям вже в дорогу пора,
Вони нас не візьмуть із собою.
За вікном вже мете листопад,
Дрібний дощик по полю моросить.
Не повернеться юність назад,
Хоч душа її ніжно так просить.
Ми, як осінь з тобою одні,
Сум закрався давно в нашу душу.
Лиш кохання далекі вогні,
Серце, знову, думками зворушить.
============================
Ліоліна
Ранок із запахом айстр
Хіба ранки люблю я за те,
Що святкові вони чи буденні?
Я ці ранки чекаю й люблю
Лиш за те, що приходять щоденно.
Ти вриваєшся вітром у сни,
Обіймаєш мене, як серпанок.
Я люблю тебе, рідний, за те,
Що до мене приходиш, як ранок.
Тішусь в запаху айстр і в смаку
Вишень. В серці – любов така терпка.
Бо ти – квіти і вишні, і дощ…
Що так плаче надворі нестерпно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351664
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 01.09.2012
Як ти, бува, народжений не тим
і не зумів удачі дать калим -
нелегка тебе доля в світі жде,
бо берег тим, хто до нього гребе.
Хто не зумів, не втримавсь - як змія,
вкраде його рутинна течія
і понесе у водопадний вир,
де на супротив вже бракує сил,
і на каміння вкине звідтіля.
І на земне не встигнеш поглядіть,
ані торкнутись дуба верховіть -
там епатажні зайняли ступінь...
А серце тарабанить, наче дзвін,
і кров із збитих ліктів і колін,
тобі твердять - то не для тебе світ.
Лиш зачепившись пальцями за ріг
того каміння, що воді поріг,
і вибравшись з кипучої ріки
ти упадеш на твердь цю навзнаки,
щоби хоч дух перепочити зміг.
Оклигавшись, до світу закричиш:
"Будуйте дамби! Поки пекла свищ
нас не ковтнув, не знищив навіки"...
Та чи почують тебе з дна ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361152
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Останній літній день вже за горами.
Спокійно відірвався від землі.
Полинув з журавлями над степами,
Розтав назавжди у осінній млі.
А я стою сама на роздоріжжі.
І серденько обсіли вже думки...
Не покидають, йдуть по бездоріжжю,
Листаючи життєві сторінки.
Останній літній день...Чомусь так сумно...
Злітає день життя з календаря.
А літо пронеслося так безшумно.
Останній день неспішно догора.
Яка чекає осінь? Так тривожно...
Чи скоро нагадає про зимУ?
І я ступаю в осінь обережно:
Яка вона не буде, то прийму!
Нехай вона посріблить і волосся,
Дощі по вікнах будуть ще хлистать,
Та в серці ще таїться відголосся
Тепла душі, що цій порі під стать.
Останній день... Нехай летить з птахами!
Надію в серці скромну збережу :
Що літо ще прийде.. Не за горами.
Та щоб не забарилось, попрошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361140
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
А душа загубилась у літі,
І впускати осінь не хоче.
Незабутньо-солодкі миті
Знову пам'ять мою лоскочуть.
Гріють серце сонячні ранки,
Ноги миють медові роси.
Блакитно-морські світанки
Ще вплітають мальви у коси.
І тривожать мене заспану
Солов'їні трелі в гаю.
Та обіймами моря тішуся
В українськім південнім раю.
І таке до болю рідне усе,
І пускати пам'ять не хоче...
Осінь невблаганно іде.
Холоднішають ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361023
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Розкинувся жовто-зеленим морем
Широкий лан – безкраї береги.
Вдивляюсь я в безмежнії простори
І чую серцем шелест навкруги.
То знов топлюся у каскадах листя,
То п’ю росу цілющу на стеблі.
Милуюсь щиро качанів намистом,
Вдихаю запах рідної землі.
О, кукурудзо! Справді королева!
В твоїх суцвіттях щось казкове є.
А у жнива добірних зерен злива
Наш рідний край вінчує врожаєм.
Родюча ниво! Я тобі вклоняюсь,
Крізь часу плин і прожиті роки
Тебе велична славлю і співаю:
Благословенна будь на всі віки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349817
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 30.08.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
***
Оця чорноброва задума тобі так пасує сьогодні...
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.
І падає промінь листочком осіннім на теплі долоні,
Де мальвами пишними літо нечутно якось відцвіло.
Хмільною мережкою думи на долі намолені пальці...
Ти щось видивляєш у вікнах, де сонце чаклує між віт,
Де хмари легким павутинням у вітряних па, ніби в танці,
Лишають у небі по собі ледь видимий вічності слід.
І ллється прозоро крізь шибку серпнева елегія світла.
Залюблене щиро у тобі тремтливої мрії шитво,
Коли доторкаю скраєчку, у крила незримі зодіта,
Задуми твоєї, що зграбно присіла на біле чоло...
(29.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360772
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
Хрестик, хрестик і стібочок –
Щоб здоровим був синочок,
Щоб хлоп’ятко кучеряве
Красним легінем зростало.
А для донечки вона
Теж наткала полотна,
Та на добрі щастя-долю
Вшила довгу-довгу льолю.
Квітів щедро згаптувала,
Аби леля розцвітала.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360709
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Як в вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вéрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо.Та осені слово
ТвЕрде, ніби той камінь.
Піти ти її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360576
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Переминаються літа з ноги на ногу,
Нашіптують, що я уже не та….
Посипле осінь листя на дорогу,
Стерню залишать скошені жита.
Ой літечко, бурштиновим намистом
Заміниш веселкові кольори.
Не поспішай, шумлять зеленим листом
Ще юності розлогі явори.
Не поспішай… Спинись на перехресті
Непройдених, незнаних ще доріг.
Здолати гідно шлях – це справа честі.
Тож не зважай, що скроні сріблить сніг.
Роки прожиті – дар неоціненний,
Хоч не збирала я земних скарбів,
Сторицею віддам добірні зерна
Тому, хто оцінити це зумів.
.....................................
PS (Патара Бачія) Багато ласих до земних скарбів,
З порожніми руками йшли зі світу.
Там, за межею, ждуть від тебе звіту,
А не чинів, маєтків чи гербів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360620
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
І знову кава наодинці...
Старий знайомий - стіл.
Думок непрохані гостинці.
Надій пісний уділ.
Угідна лань-офіціантка.
Годинник - без п’яти́...
І стрілка, спраглена фанатка,
Летить на край, де ти
На хвилі теплій аромату...
Вже звиклося, мабу́ть,
Отак самотньо кавувати -
Шукати вічну суть:
Пророків на пошерхлих стінах
Чи знаку за вікном...
І запивати долі віно
Гірким-гірким ковтком...
(28.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360581
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012
Мені так важко погляд відвести
Від медальйона твого чудо-злату.
Між дивних гір вмістила його ти,
А шпилі аж крутіші Арарату.
Були ті сходження тривалі в шпиль,
Обох долали десять альпіністів,
Філолог підкорити важкість миль
Їм допоміг в табу й догматів місті.
«Ой», переводять альпіністи дух,
Втомились горами вони бродити,
Та й лідер твердо каже: «Вниз іду».
Рівнина чиста, мов із бронзи лита.
Підемо ще на південь, у теплі,
Бо певен, легше там. У грот каньйону!
По вогких стінах в сутінковій млі,
В саме осердя жінки диво-трону.
26.08. 23.34.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360280
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
(А.С.)
***
І знову боротьба за світ у світі,
І війни знов за світло у вогні...
О, де ж ви заблудили, сонця діти,
Заплутались у чи́єму вікні?
На вітті простелило павутиння
Продрегле літо - осені пора.
Чіпляється за одіж гарбузиння -
Прискіпливість зажерливо-стара...
І коле, преціж, більно-більно коле!
Нерідко навіть висікає кров...
А все ж гамселе, стогне і глаголе,
Бездухе нарікаючи "любов"!
Не розумію тілом, ні душею,
Рвучись на клапті, іскорки, листки...
Гримлять бої над сиплою межею -
Бої думок, що б’ються за думки!
(27.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360293
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 28.08.2012
MERSEDES
Без тебе так сумно...
Без тебе так сумно, без тебе так сумно мені!
А серце так плаче, а серце так плаче всі дні...
Ти зрадив кохання, ти зрадив кохання - пішов,
Мабуть собі кращу, мабуть собі кращу знайшов...
За вікнами осінь, за вікнами осінь шумить,
Вона нагадає, вона нагадає ту мить.
Були ми щасливі, були ми щасливі всі дні,
Ти ніс ніжне щастя, ти ніс ніжне щастя мені...
Тепер ти далеко. Тепер ти далеко - нема,
Торкається серця, торкається серця зима.
Та я буду сильна, та я буду сильна, кажу,
Я наше кохання навік у душі збережу...
========================
Ліоліна
Щось шепотів в осінь одягнений ліс
Ти не проси мене, ти не проси мене, ні,
Щоб я забула про ті чарівні вечори.
Як я караюся, що не вдалося мені
Їх зберегти. Не поміг мені вітер з гори.
Не забарилася осінь, ця пані смішна.
Думає, що ми – удвох, як тоді, як тоді.
Вже разом з вітром з гори виповзає зима.
Зараз же – дощ, по камінню – краплинок потік.
Чи то краплини з дощу, чи то, може, сльоза
Якось зронилася, вітер під гору заніс.
Разом з дощем і мій смуток щеза. Так, щеза.
Щось шепотів тільки в осінь одягнений ліс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359527
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Спить поле,
натомлене грозою.
Барвистим цвітом
стелиться трава.
Вітри співають,
біля водограю.
В зеленім лузі,
калина дозріва.
Густий туман,
сивою бородою.
З любов’ю землю
обійма.
В цім безмежнім раю,
вечірньою порою.
Кохається, щаслива
пара молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360150
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
сумерки беспощадно
закат зарезали
кровь обагрила
окна
звезды и фонари
стояли насмерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360132
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Осінь... Шепоче листя...
Фарби твої на столі...
Мрія для когось здісниться...
Може, для когось - і ні...
Осінь малює дощами
Згадки на водах калюж.
Літом малюнок Твій стане -
Тільки уяву напруж.
Осінь вбирає в намисто
Лісу оголений стан.
В Тебе він легко-навмисно
Радісним зеленню став.
Осінь з вітрами танцює
Боса по зорях калюж.
Пензлик Твій радо малює
Мрію для змучених душ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360112
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Зблідли фарби, видовжились тіні.
За мольбертом вечір сивочолий
Аквареллю пише. На долині
Димом стелиться туман додолу.
А в саду духмянить матіола…
Чарівниця ніч сором"язливо,
Мов незаймане дівча шепоче
Cлово ніжне місяцю, грайливо
Зіроньками заглядає в очі
І дарує дивні сни, пророчі.
Мов химери в таїні ялини,
Тишу в зелен оксамит ховають.
Мліють трави запахом полину…
Стих вітрець… Вже нічка наступає...
Колискову пісню заспіваю:
Лю-лі, Лю-лі, Спи, моя дитино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 26.08.2012
Мені вже час. Прийшла пора...
Вже стугонить із далеку земля,
Розряд електрики тріскоче,
У грудях здавлених лоскоче.
Вітер розгойдує міцні дроти,
Дорога кличе в рідний край, туди,
Де батьківська хата. Студеної води
Там начерпав у кухоль журавель.
Снується мрій зіжмаканих кудель.
У картоплинні метелики танцюють водевіль,
Підпадьомкають перепелята у травах звідусіль.
Голівками кивають соняшники на городі
Та гупають яблука червонощокі при нагоді.
В медовім вереску підберезників черінь,
В’ється стежина, сіється в небі безмежна синь.
Хвилюється горобина у пишній свитці,
Стиха ступає осінь за нею назирці.
Краде непомітно наші роки,
А погляд шукає запорошені сліди, твої сліди.
Я їх візьму з собою у дорогу,
Хай часточка тебе розвіює тривогу.
Щира усмішка цілує вуста,
Хай гуляє околицею зажура сама.
26.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359924
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Матусю, рідна, журишся... Чому?
Леліє чорнобривці осінь,
Та ти, як безліч сподівань тому,
Така нестримно-юна й досі.
А знаєш, мамо, я ж іще мала.
Дозволь, сховаюсь у долоні -
Сльозами вимолю з чола
Твої тривоги невгамовні.
Пригадуєш, мамусю, пíсні ті,
Колисані у теплих зливах?
А наші мрії звабно-золоті
У насінинках чорнобривих?
Повіриш, нене? - Бережу сама
Насіння те в душі-торбинці.
Усе для доні...
Вірю – і вона
Також полюбить чорнобривці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359758
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Люблю згадати, милий друже,
Як лукою у ніч брели,
А вечір сонце хитро мружив,
Лиш дотулялись рукави.
Крізь душі сіялася осінь,
Полова смутку – на вітри.
А небо, наче літнє зовсім,
Під ноги падало згори.
Гадала тиша вечорова
На таємниці наших рун
І заплітала у розмову
Акорди невагомих струн.
Природи наспіви бриніли –
П’янили, гірше від вина.
Та іскри дум розгарячілих
На долі впали письмена.
Яка тоді була заграва!
Ми, заворожені, ішли.
А нічка так і не настала,
Зробившись жменькою золи.
Люблю згадати,
милий друже...
Хоч, може, ми там
й не були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351510
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 25.08.2012
Не запечалю небеса журбою,
Не запечалю сумом день,
Піду, любове, за тобою, -
Ти руку простягни лишень.
Вхоплюся крайчиком надії,
З тобою за крайсвіт майну.
Не зломлять жодні буревії
Цю соломинку рятівну.
Бо що без тебе я, любове?
Розвітрені світами сни...
Зотлілих спогадів полова...
Ти руку, прошу, простягни.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354719
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Столітнє це моє післячуття,
Що в серці наболе́ному гойдаю...
Як метеор ти нісся над життям
І десь упав, а де - не пригадаю.
Зостався слід на вим’ятих снігах...
Та ба, що розчинилися з весною!
Гадало й сонце - взріє по бабах,
А ті взялись безпам’ятства габою.
Заорана сусідами межа.
Хіба ж не знає хтось, як орють межі?
Осліпла задзеркаллями душа
У світлі неба, де старенькі вежі
Усе ще бачать, певно, твій політ
І промінь ореольний, і падіння...
Післячуття, котрому сотні літ -
У серці, наче гойдалка спасіння...
(25.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359723
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Заглянув у флакон я люстри,
А в цоколі ось лампи вже нема.
Ще вчора увірвалась зустріч
Вольфраму й струму – світлова зима.
Буденне явище простеньке –
Не сталось, зміни вчинку забуття,
Десь спроба в перепону дзенькне,
Пропало світло, очі ж не кота.
Надія, спроба, марні сподівання,
Не раз шукаємо ми світло зір.
Комусь й собі ліниве потурання,
А ну ж, ти силу волі перевір!
19.20. 24.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359719
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Игры и игрушки,
Взрослые, детишки...
Где-то мячик вскачь,
А кому-то плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359651
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359614
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Роки ідуть - а ми, багацькі діти,
Наймитувати про́кляті у світі,
Згинати спини у терпкІй покорі!
Летять роки, перепелята голі...
Де на шляхах розведена пилюка
Під образами маловірні руки.
А взяти і засіяти би поле,
Та ми ж не плазні, братці, ми - соколи!
Тимчас олжа, сини зрадливі, свари.
Свої, чужі - без совісті, без кари.
Та ще - довкруж окрадені сиро́ти.
В поділку від сусіда пісно, квоти...
О, люба Нене, на душі - пекельня,
Хоч днина й сонячна, небуло-темна,
На промені замішується сажа
І кровцю п’є ся комариця вража,
Що виросла в твоїй таки святині.
Хіба ще втішать неба очі сині
І золото надій у верховітті.
Роки ж ідуть байстрятами по світі...
(24.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359531
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Двадцть років
Соплі, воплі,
В Україні ренесанс.
Лобом в стіну
Що сто років,
Виклик долі,
Знову шанс.
Церкви золоті
До неба,
І на пузі
Литий хрест.
По молитві
Любі друзі
Ділять неньку,
Чорт воскрес,
У Європі ми затичка,
У Росії облгаз.
Знов за тисячу мордують
Люд старий
Коло зберкасс.
Верхня шконка -
Грають в дурня
Хто на мову, ті на газ.
Нижня,- вилупивши очі,
Знову служить парастас.
Потім хвацько
До городу;
За лопату,
За борону,
Та копати бараболю.
Хай прем’єру не болить.
Не біда що Рада хвора.
Повний льох ото свобода,
А все інше не про нас.
Рік за роком розквітає
Картопляний ренесанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359559
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Перед дзеркалом озера осінь
Синьо-слúвові кульчики міряла.
А глибоких очей дивна просинь
Вечорницями літніми мріяла.
Осінь шию вбирала намистом -
Горобино-багряними перлами.
Легким хлюпотом, мов ненавмисно,
Лісовими зваблялась джерелами.
Чорнобриво-пахучий віночок
Закоронив волосся каштанове.
Запахущі вуста, як медочок,
Сонцю надто здалися жаданими.
Осінь ніжно-мережаним листям
Стиглі перса ледь-ледь присоромила.
Небо досі здавалося чистим –
Посіріло, забуркало грóмами.
Літо бабине сукню пошило –
Облягла легкий стан павутиною.
Виноградне вино склекотіло,
Розливаючись в жилах нестримано.
Осінь глянула в неба люстерко
В щічках ямочки засміялися.
А на серці зробилося терпко –
У повітрі сніжинка гойдалася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359485
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
У дзеркалі осіння заметіль,
Вже сивина у за́тінках печалі...
Ховає за фіранку вечір біль,
Намолює свої сумні скрижалі.
У дзеркалі буяє падолист -
Літа, що не утримались на вітті.
І вітер за вікном, як муки свист!
Примари темноокі, незігріті...
У дзеркалі незримого життя
Впиваються у серце хуртовини -
Безпомічно-оливкове лиття,
Розтерзане на розпачу хвилини...
Та вперто задивляється душа,
З надією вичісує волосся
У дзеркалі, де вже така чужа
І непривітна зустрічає осінь...
(23.08.12)
******
Дякую за Натхнення п.Рідному...
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359457)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359483
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
У ситцевій сукні на голому тілі
Вона рвала вишні, уже переспілі.
А літо, спокушене, просто хмеліло
І пестило сонцем опуклості сміло.
Вона ж усміхалась невинно-лукаво -
По пальчиках кров соковита стікала.
А літо, в дурмані солодкого шалу
В думки проникало медово-помалу.
У хвилю бажання чи, може, безумства
Вони раптом кров’ю вишневою згусли…
А літо, вловивши миттєвість пориву,
Зробилося леготом лагідно-хтивим.
Від свіжої ласки – мурашки по тілу.
Сукенка з плечей переспіло-злетіла…
А літо, розпечене пристрастю, вміло
Дощем напоїло жагу розімлілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359382
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Ранок любов’ю вливається в вени,
Радістю сповнює кожну з клітин.
Вчора здавалося щось незбагненним?
Нині я запросто впораюсь з цим!
Світ полюблю – і любов’ю воздасться.
Байдуже, що там кричить негатив.
В сонця і неба попрóшу причастя –
Щедро пригублю тепла й чистоти.
Точку опори в життєвій основі
В усмішці рідних укотре знайду –
Серцем відкрита назустріч любові,
В день цей упевненим кроком ввійду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359123
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Схилились мальвові вінки
на хату –
пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори,
неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно,
не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359432
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Осіння тінь.Осикова зажура
Тріпоче листом ніжним у вікні.
Тремтить на вітрі сонна партитура,
В повітря ноти скапують дрібні.
Осіння тінь гойдається на вітах
Між павутинок, трепетно-крихких.
Рожева айстра, серпнем обігріта,
В долонях сонця ніжить пелюстки.
Вже зажеврів червоний гладіолус,
Хмільна отава стелиться рядном,
Дзвінкого літа обважнілий колос
На жорна часу висипав зерно.
Тонких гілок вибагливе сплетіння
Мережить сонцем зведені мости.
Яка ж вона чудна-ця тінь осіння,
Така вразлива й стримана, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Повіяло осінньою прохолодою,
заколосились пшеницею поля.
Малюються трави жовтизною,
збагатилась врожаями земля.
Барвиста осінь молодою,
у виснажене літо загляда.
І своєю впевненою ходою,
крокує і в наше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359132
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Лише б мене Ти, Господи, зустрів,
У цьому зачарованому місті!
У скверах цих, де топчеться пітьма,
Щоб Ти подав мені зненацька руку,
Допоки ще на за́стінках зима
Невидимо малює білу муку...
Лише б душа почула тихий глас -
Любові неземної срібнокрилля.
І звідкись раптом винісся пегас,
Коли, по вінця зранена безсиллям,
Брестиму наодинці в ехо днів -
Золу чужого сонячного неба...
Зрікаюся осінніх пустослів
І йду у даль з надією на Тебе...
(22.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Матінка-маківка між терня...
Де пелюстки твої, де зерня?
Мати красу віддала дітям.
Німбом на скронях туман квітне.
Маки гойдають рушник мамин.
Шепчуть у тишу:
"Побудь з нами..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358892
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Як часто квіти, танці, кава,
Прогулянки, небес заграва
Стають помалу посудом, пранням,
Підгузниками, слізним неспанням,
Синцями, випарами вин,
І вже дорослі і донька, і син
Приходять в гості зрідка, бо безсилі
Змінити для батьків життєві хвилі...
Чи зможе хто сказать - як так стається,
Що романтичність, ніжність розіб'ється,
Зів'яне, наче первоцвіт, за мить,
А далі, кажуть, треба знову жить!
А як? Зібравши потемки убиті
Надії, мрії та в дрібному ситі
Просіять борошнО гірке життя,
І, замісивши тісто до пуття,
Смачного щастя з нього напекти?
Як вдасться - запрошу усіх прийти
На чай з тим печивом в коробці,
Та, поки що, рецепт лише в розробці.
Навіяне твором Ліоліни "Пані-кінь"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359113
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Что-то как-то не так
В нашем доме устроено,
Всё, что есть на пятак,
Почему-то утроено.
И ведётся к нулю,
То, что есть в изобилии
Да под крик улюлю
Все картинки идиллии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357576
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Не обвиняй и не суди,
Я виноват, я знаю это.
В моей запущенной груди
Рыдает слякотное лето.
Не обвиняй и не суди.
Не уходи, не покидай,
Все уничтожил. Дай построю.
Прощенье вымолить мне дай.
Хоть знаю, этого не стою,
Не уходи, не покидай.
Не упрекай в своих стихах,
Наказан я самим собою.
Что я запутался в грехах,
Не спорил с подлою судьбою
Не упрекай в своих стихах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358679
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Застогнала від зневаги
моя Україна.
Зазнала вона наруги
від байстрюка, а не свого сина.
А, ти друже мій хороший
і славний козаче.
Встань на захист рідної мови
нехай вона не плаче.
Наша влада одягнула
Московські жупани.
І хоче тебе поневолить,
одягнуть у кайдани.
Ще недовго залишилось
і землю поділять.
Станемо кріпаками, що й
не буде де пшеницю посіять.
А, ти мовчи, тоді будемо
голі й босі.
І не будемо Українцями
а, вже малоросси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358676
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Самотня така, наче осінь оця, що назустріч.
Така ж безпорадна у по́ру дощів за вікном.
На серці - мелодії тихі, вже майже беззвучні,
Незримо до ніг опадають забутим листком...
Так треба. Я знаю! Я знаю, що Божа то воля -
Долати в собІ жовтострунну зажуру-печаль.
Та плаче гітара отим безкінечним "фа-соль-ля",
Допоки на стрічу до осені йду десь удаль...
(16.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358604
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358561
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Зі святом всіх вітаю, любі!!!
Нехай у нашім з вами клубі
Царить повага і тепло,
І щоби затишно було
Творити, думкою ділитись,
Не заздрити і не сваритись,
Щоб не бажалось, не моглось
Чорнити з відчаю когось,
Брехати, не моргнувши оком,
Чи вбити словом ненароком,
Разом добром засієм світ!
Вірші, відправлені в політ,
Нехай летять до сонця й днями,
Заплутавшись між промінцями,
Підсилять сонячне тепло,
Творімо ж людям на добро!
Незламної бажаю віри,
Любові, вірності, довіри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358476
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Яка чудова ця ніч, цей місяць, ці мінливі зорі- що ваблять своєю недоторканістю і вишуканістю. Хочеться полинути у сон але не вдома, ні, не в квартирі, а просто під зоряним небом, закрившись від всіх негараздів та думок. Хочу лежати просто неба, невбачаючи у собі того жалюгідного відчуття самотності. Хочу відчути насолоду відверто-безкрайнього неба, що поглинуло, мов, у казку, чи інший всесвіт, не той, брехливий й жорстокий, який ми звикли бачити у повсякденні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350937
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.08.2012
Галактика:
Солнце -1 галактический год – 250 млн. земных лет
Человечество – возраст около 2 галактических суток
Человеческая жизнь - несколько галактических секунд
Погляди, погляди на небо,
На светящие брызги звезд…
Все, что там и зовется: ВЕЧНОСТЬ,
Мир квантованный, мир из доз.
По спирали восходит ВЕЧНОСТЬ.
Мы – ничтожны, безлики пред ней.
И хребет у нее – БЕСКОНЕЧНОСТЬ
(Термин непостижим для людей).
Со своими делами, прозой,
Сквозь Вселенную мир наш летит…
Но Галактика сверх-вопросом
Мне, тебе – всем нам мозг сверлит.
Не укладывается в мирок наш,
Что везде – сколько ты не иди,
Во Вселенной лишь тьма да звезды,
И Галактики впереди!...
Не понятно?... Нырни в беспечность
И расслабь лоб и мышцы лица:
ВЕЧНОСТЬ перерастет в БЕСКОНЕЧНОСТЬ,
А она – НЕ ИМЕЕТ КОНЦА!
1968
Юношеские стихи
Новая редакция - 2009 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358367
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Недомовлені слова рояться в голові,
Накопичуються одні на одні,
Ніби сніговий ком завіхолений,
В якому не видно ні початку, ні кінця.
Істина...Кожен шукає свою,
Те підґрунтя, яке б допомогло йому
Комфортно почуватись у цьому такому нетривкому
В своїх повсякденних проявах світу
І тільки побоювання суцільного хаосу
До певної степені є його мірилом,
Що підкоряється широкому загалу,
Нерідко приборкувачем розгнузданості,
А чи почуттів, що рвуться назовні.
Бо ж і вони бувають різні,
І їх породженням є любов та ненависть,
А всі інші почуття - витоки,
З якими зіштовхуєшся іноді віч-на-віч
Та мимовільно змушений робити свій, власний вибір.
Індивідум...Він з великим для себе задоволенням
Розчинився б у навколишньому оточенні людей,
Якби ж вони самі не виділяли його поміж собою
Та не штовхали на амбразуру своєї несприйнятності.
Життя...Життя розпочинається з борсання
У міцній маминій пуповині та голосного крику,
А згодом і нетривкого першого кроку,
Що з кожним наступним стає все твердішим
До того часу, коли не зрозумієш,
Що земля уже хитається під твоїми ногами,
А ти іще можливо не зумів, а чи не зміг
Розкрити, використати свій життєвий потенціал,
Закладений у тебе самою матінкою-природою.
Поспішай!..Допоки твоє серце б’ється у грудях,
Хмелій від кохання, даруй добро напротивагу злу.
Усміхайся, радій вітрові, дощеві, що шмагають обличчя,
Радій штормам і грозам, і сонцю, і зорям.
Поспішай!..Допоки твій час не добіг своє останнє коло.
18.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358339
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Кофе в постель и цветы на подносе,
Два круассана с клубникой внутри,
Тройку буклетов с улыбкою бросив,
Мол, наслаждайся, лежи и смотри.
Пью, выбираю... Заморье, прекрасье:
Замки шикарные и терема…
Праздник фантазии, мыльное счастье,
Жаль, но устроила утром сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358299
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Зомбированные на страсти,
Зомбированные на месть,
Зомбированные на счастье
(Если оно есть),
Зомбированные на пешие
Прогулки по эклиптике,
Зомбированные помешанные
На бизнес и политику,
Зомбированные на славу,
Удачу, троллинг, лесть
......
Зомбированные на души
Есть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358161
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Серце відчуває ранню осінь.
І звучить осіння вже струна.
Та душа змиритися не хоче:
І тому сумує...Мовчазна.
Душу краять вже холодні ранки,
Що від спеки вицвіла трава...
Нащо, душе, примхи, забаганки?
Осінню побачиш ти дива.
Осінь - неминуча пора року.
Дивовижний фантастичний світ!
Чуєш? Непомітним тихим кроком
Нишком пробирається крізь віт.
Аквареллю зафарбує листя,
Спраглу землю викупа дощем.
А калина одягне намисто.
І дихне ще теплим вітерцем.
Хай волошки відцвіли у полі,
І розвіяв вітер маків цвіт,
Але осінь чарівна до болю,
То ж запросим до своїх воріт!!
Осінь треба просто пережити,
І прогнати з серця хибний щем.
Осінь треба просто полюбити
Ту, що має запах хризантем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Подорож, відпустка, море,
Друзі, рідні, Кримські гори,
Із дельфінами купання
І по Києву вештання –
Все знайду у теці з фото,
Коли втомлюсь від роботи.
Навіть в Новий рік згадаю
Аромат гірського краю,
Танці дружніх хвиль в азарті
(Ці подружки того варті),
Друзів, що всміхались тепло, -
З ними не страшне і Пекло!
Фото - антидепресанти
Кращі, ніж дарунки Санти!
І за кожну світлу згадку –
Добру пам’яті нотатку –
Відішлю прохання Богу
Берегти тих, хто дорогу
Нам стелив до вражень втішних,
До думок приємних, ніжних,
Дарував душі частину –
Хай не зна лиху годину
Ані жоден! І вернеться
Їм також добром від серця!
Окрема подяка Ліоліні - прекрасній та неповторній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358059
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Полкан – пес дворовий.
В дворі живе. Нічийний.
Породистий, меткий. А щастя не було.
Є друзі, що ділив останнє кісточиння,
добренний сміттєбак, своє сухе кубло.
Але чогось йому таки не вистачає.
І виє він. Тоді, коли вже нетерпець.
Навившись досхочу, собака засинає.
А сни – на всі смаки.
Але нехай їм грець.
Зі снів він пам’ята, як лазив по деревах
не гірше за кота. Як полювати вмів!
Як спав на подушках в палаці королеви...
Нудота! Він хотів – охороняти дім.
Найбільше досадив Полкану сон жахливий, –
немовби в сміттєбак раптово люд поліз:
опухлий і худий, голодний і гарчливий.
Пес уві сні гарчав і дременув у ліс.
Прокинувсь – схаменувсь: людина – друг собаки.
То доля їй дає собачого життя.
У лапи загорнувсь і тихо-тихо плакав.
«Хазяїн, де ти є?» – журився до виття.
Сумнющий почвалав. Гуторив біля бару,
аж голова гуде.
Дружбан Барбос зітхав:
– Якби ж і від собак приймали вже склотару.
...Не все, як у людей... Подалі від гріха.
І знову задрімав – поклав на лапи морду.
Інстинкт сторожовий стократ його будив...
«Хазяїна – нема!
Якби хоч безпородний,
малюк чи престарий, худющий чи брудний.
Щоб свій! Йому б годив покірно я віками...»
Розмріявся Полкан, і щелепи звело:
«Його б я пригощав смашнющими кістками.
І щоб на тих кістках і м’ясо ще було!
Якщо ж таких кісток тепер уже немає, –
знайду в сміттєбачку обгризені, – як ось.
Є в мене ще куток, де про запас тримаю.
З хазяїном своїм якось переб’ємось!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358132
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Літо відцвітає. Відцвітає літо...
Темні багряниці вже то тут, то там.
Тулять що є сили споважнілі віти
Плоду наливного пишнобокий храм.
Небо сивиною запліта волосся.
Благородний смуток ранки застила,
Де твоє кохання, що не відбуло́ся,
Ронить, як востаннє, ро́сяні слова...
І твоя надія со́лодко налита -
Тремом яблуневим на п’янких устах...
Де хмарин осінніх пустотлива сви́та
Сонячно блукає в бабиних житах -
Відцвітає літо. Літо відцвітає...
На платині лісу - золотавий шов.
Там тебе чекає, може, ще й чекає
Сіроока мрія - ластівка-любов...
(15.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357743
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Молився тихо чоловік:
«Один я, Господи, навік,
Поговори зі мною, прошу,
Не винесу такую ношу!»
І заспівали трави в лузі,
Пташиний гамір по окрузі
Розносився на всі боки,
Та бідолаха, навпаки,
Ще з більшим відчаєм кричав,
Не чув пташок, не помічав
Трави, що хлюпає росою,
Благав: «Поговори зі мною!»
Враз шквал вогню і небо навпіл,
Загуркотіли хмари залпом!
Та знов не розуміє знак,
Сидить і плачеться бідак:
«Дозволь мені тебе уздріти,
До скону днів буду радіти!»
Зірки засяяли ясніше
Всміхнувся місяць ласкавіше…
Та де там, не звернув уваги,
А серце додало наснаги.
До Бога знов звернувся він,
Низенький роблячи уклін:
«Видіння покажи! О, Боже,
Можливо, це хоч допоможе
Мені дізнатись, що ти є!»
Всьому весна життя дає –
Струмочку, що до річки-мами
Спішить травистими лугами,
Веселій бджілці-трудівниці,
Що мед несе до годівниці,
І жовторотим малюкам,
Які пищать то тут, то там,
Чекаючи на черв’яка,
Що принесуть із далека…
Але й цього не помічав,
Усе молив, усе кричав,
У відчаї стогнав небога,
Благав його торкнутись Бога,
Щоби відчути на собі
Тепло долоні далебі.
Не витримав, спустивсь Всевишній,
Коли цвіли медово вишні.
Ніжнесенько торкнувсь плеча…
«Що за метелик докуча!?»,
Змахнув його і геть пішов,
Так відповіді й не знайшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357578
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Схилився жовтий перелаз
на дужі плечі міста
і тихий по-скрип кожен раз
кидає він узбіччям
нагадує комусь старе
комусь нове й безладне
щось загадкове і святе
затьмарене й принадне
закинутий поміж хат й рік
брудних пляшок від коли
схилився він на лівий бік
де прожива доктОри
і все йому не по-собі
нема кому підняти
старі недужі і слабкі
а молодим начхати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356593
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Стою заворожений, виросли крила.
Краса неземна, якось тихо в гаю.
Солодка печаль почуття мої вкрила,
Неначе я справді знаходжусь в раю.
Кептарики осінь деревам наділа,
Сховала траву під березовий дощ.
Опеньку нахабі сандалики вділа,
Що виліз у дуба з широких холош.
Всі гами і радощі, пестощі світу,
ДивОгляд цнотливий з довкіль позвАла.
Переливами див з глибини первоцвіту,
Пянку насолоду в бурштин одягла.
В кептариках вишила Всесвіту зорі,
Що з неба попадали їй на поріг.
Що в світі найкраще є в дивнім узорі,
Зібрала в єдино з далеких доріг.
І хмари у небі якісь безтілесні,
Така благодать лежить там в далині:
Мо" поряд знаходяться сили небесні...
Так легко й здаровано дихать мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357556
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Серёжа! Поздравляю тебя с Днём Рождения. Желаю тебе
отличного здоровья, счастья, радости в жизни, Любви,
верных друзей, вдохновения в поэзии, не хандрить!!!
С уважением - Надя.
( Прошу простить меня за выдуманный сюжет...)
Предосенний тихий тёплый вечер
С удивленьем посмотрел в окно.
Мы зажгли с тобой сегодня свечи.
Встретиться опять с тобой дано.
На столе всё тикает будильник.
Посекудно отмеряет жизнь.
И всё помнит маленький светильник.
Только тень от прошлого дрожит.
Маленький букетик незабудки,
Два бокала тёрпкого вина...
И опять мы в юности как будто:
Рядом ты. Я снова не одна.
Я смотрю в твои глаза, Серёжа..
Да... Прошло с тех пор немало лет!
Прошлое стучится осторожно,
Но ему возврата больше нет.
Мы сегодня вместе так, случайно:
День Рожденья отмечаем твой.
Бросив вызов мы судьбе отчаянно,
Возвратились в прошлое с тобой.
И сидим отбросив все печали.
Только, сердце, сильно не стучи!
Почему о главном мы молчали?
Всколыхнулся огонёк свечи...
Вдруг в окно ворвался свежий ветер.
Штора задышала, как тогда.
Кто же за разлуку с нас ответит?
Не найти ответа никогда.
Крым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357518
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
***
Сумую за Вами, сумую...
У шибку постукує дощ.
То, певно, вже осінь мантрує -
З далеких вертається прощ.
І куриться ладаном обрій,
Туманно-змережена даль...
Габою пожовклих історій
На серці застигла печаль.
Канвою - тремке вишивання,
Де неба захмарена вись.
Мовчання, нестерпне мовчання!
Над вічністю день похиливсь
І дивиться в очі їй тужно -
Пригадує бу́ле, своє...
Сумую за Вами, мій друже,
А дощ за вікном ллє і ллє...
(13.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Шановні поети і шанувальники поетичного слова!
Нещодавно вийшла у світ моя перша поетична збірка "Та жінка, що навпроти у вікні...", до якої увійшла інтимна та осіння пейзажна лірика.
18 серпня о 13 год. відбудеться презентація збірки у м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 25 (конференцзал газети "Галичина", 1-ий поверх). Запрошую всіх бажаючих на моє маленьке поетичне свято!
З повагою, Наталя Данилюк (oduvan4ik).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357411
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Заплакав серпень спозаранку,
Сердито щось собі бурчить,
То блисне оком крізь фіранку,
То вітром віття засучить.
То тарабанить навіжено
По підвіконню, по дахах,
То враз всміхається блаженно
Крізь мокру вату в небесах.
Мабуть так чинить опір дивно
Рудій красуні (певна річ),
Що гордо, впевнено і чинно,
Мов королева, йде навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357122
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Проблема - быть или не быть,
А остальное - между.
Прийти, увидеть, полюбить,
А не питать надежды.
И слов ненужных не искать,
Чтоб ими оправдаться,
А после снова всё начать,
Искать и удивляться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357109
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Я Вам ніколи то́го не скажу́:
Як запалили в серці дивне світло...
Про те, як надвечір’ями тужу
І марю небом, і сумую вітром -
Ні, не скажу́... При зустрічі тремкій
Сховаю очі в пазуху мовчання -
Не видко серця і не чутно мрій,
Де світлячки вчає́́́́ного кохання.
Хоч світло те вагує за межу!
Себе в собІ долати, мо’, й не варто...
Та все одно ніколи не скажу,
Хіба що здогадаєтеся раптом...
(12.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356966
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 12.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
Друг, если он настоящий,
Разделит с вами и горе, и счастье.
Не только ваше, но и свое,
Не делится друг на "чужое-мое"!
В душе не прячет зависти-злобы,
Не выставляется, представиться чтобы.
Деньгами не кичится, речами не льется,
Искренне с вами над шуткой смеется.
Помнит взлеты ваши, паденья.
Встретить такого - большое везенье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356431
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Так пізно, геть нежданно зацвіли
У серці жінки білі хризантеми...
На битий шлях здурілої х ули
В спідницях темних вибігли марени -
І задзвеніло битим у шибках,
І загуділо шершнями на рамах...
Відьо́мський ша́баш! На тонких руках -
Кайданки осуду в тернових ранах...
А хризантеми, знай собі, цвітуть
І спрагло п’ють засмолене проміння...
Кохати - то ж найглибша жінки суть,
Кохана - найжаданіше прозріння!
І хай ревуть у стійлах голоси -
Чи їм здолати пелюсткові треми,
Коли у серці буйно проросли
Пречисто-білі дивні хризантеми?..
(7.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356284
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 12.08.2012
***
Загойдую тебе, лиха́ годино,
Щоб спала добре - як у тиху ніч,
Щоб не торкала подиху полинно,
Не лізла темним розпачем до віч...
Вплітаю колискову молитовну
В косу своїх сандалових надій,
Щоб світ душі зазнав тебе лиш сонну
Коли збунтує не бджолиний рій...
Коли, мов хижа птаха, пронесеться
Здуріла доля гучно по дахах -
Щоб не стриножила ти мого серця
На вік тоді, годинонько лиха́!
(10.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356541
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
Знов серце наше журить -
без дна його журба...
І хочуть нас онуки утіхою зігріти,
А серцю вже й не ліки -
бальзамова ріка,
Коли звітують рОки: пора старіти!
Чому ж так щедро квітне
туманами життя?..
Чи то, щоб ми гордились
тим запізнілим цвітом...
Чому ж це не буває у юність вороття,
Коли звітують роки: пора старіти!
Ну, а душа згадала днів юних світлу мить:
Коханої обійми, уста з медовим літом...
І хочеться від того ще більш любить, любить...
А нам звітують роки: пора старіти!
1999
Олег Стаднік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355526
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Голосно тікає годинник на стіні.
Чомусь так голосно...Тік-так, тік-так...
Невидиме свердло пробурює мозок.
Час тікає, тікає: безупинно,
Час: відведений, відміряний нам Небесами.
Хоча інколи здається, що він боксерною грушею
Завис над головою і налягає на тім’я,
Паралізує розум, тисне на свідомість невідомістю.
Що там, за щільною занавіскою мороку,
У нашому майбутньому чекає на нас?
Цокання маятника розхитує, знімає нашарування,
Накарбоване роками із наших душ
І залишає оголене, невідворотне одкровення,
Заглиблений погляд у середину нас самих,
Від якого не заховатись за маскою гриму,
Бо він злітає із нас, як шкіра змії.
Та, на відміну від неї, наше відродження
Чи, далебі, переродження проходить іноді
Болісно, іноді дратівливо до відчаю,
Заглядаючи у найпотаємніші наші закутки,
Вишукуючи там учинки, які хотів би,
Але, на жаль, уже несила змінити.
Вдаряє по найніжніших наших струнах,
Захлинається від розуміння неминучості,
Що, можливо, назавжди кане у Лету,
Зникне, розчиниться у Всесвіті та частина єства,
Що так і не знайшла свого виходу на волю
Та загубилась у швидкоплинному вирі часу.
06.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355483
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2012
Безболісне відновлення сердець
Смарагдового соку.
Без слів пройду душевним терном перешкод,
Заллюсь у розпачі солоними сльозами,
Відлигою обернеться політ.,
Караючи, бездушно рознесеться
По краєному шляху, шум семи вітрів
Натугою мандрівка обернеться..
У безвість з часом опрокину,
Слід, поржавілих від сльози очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351404
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 05.08.2012
***
На переправі зболених сердець,
Коли клекоче і вдаряє в груди -
Веди скоріш надію під вінець,
Допоки не зурочилось між люди.
На переломі впертих естафет,
Коли вітрами прагнення нуртує,
Зрости у собі істину: Поет -
Душа, котра молитвою віршує!
І не збреши, і совісті не зрадь,
Не стань заручником сліпої лесті...
Де б не літав, та всюди Неба гладь -
Мірилом людськості в тобі і честі!
(3.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355285
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
***
Вона віддавала усе...
Життя по краплині-зорині,
Коли на сліпеньке пенсне
Всідались літа порошинні...
Не бачила зваби цвітінь -
Горіла-терзалася Вами,
Допоки хирлявенька тінь
Куйовдила світ під ногами...
І мрійно теребила ніч,
Надій насипала у тайстру,
Аж поки прозріння до віч -
Що за́бавка тільки... для Майстра
В його гомінкім квітнику!
Упала - знехаяні узи.
Слова у зів"ялім вінку -
Усе, що зосталось од Музи...
(4.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355145
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Сиве прокляття у вікна,
Де бур’яном заросло,
Стіни в іконах поникли,
Зморшкам скорилось чоло...
Довгі літа-помаранчі,
Наче зашкрумлений день!
Пам’яті згорблені ланчі -
Зе́рно вже ли́ш де-не-де...
Не дочекала, змарніла,
Поки блудив у світах...
В грудях стерня обвітріла,
Сиве прокляття і страх.
(4.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355116
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Паленіє зело у затишку літа,
Барвиться в промінні даллю небокрай.
Вмощується давнє в душу сумовито
І твоє прохання - "Ти мене чекай!"
Плаче горобина гронами- плодами,
У дощах вмиває і мою сльозу.
Може, це так долю заплело роками
Чи я випадково забрела в чужу?
Тільки й залишився голос у прощанні
- Я вернусь, вернуся! - В серці так щемить...
Де ж ти мій коханий? І кому востаннє
Обіцяв любити вічність, а не мить.
Літо вкотре поспіль відкошує жито,
Квіти обіймають мою сумоту.
Самотність жіноча у щодень прошита...
Проводжає барви - в осінь золоту.
Жовто-багрянистим застелю я листям
Всі стежки, де зустріч нашою була.
Літо догоряє... осінь йде в обійстя...
Вимріяне щастя я не вберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355003
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Вона, раніше: «Пригуби коньяком кавовий спогад терпкого поцілунку… і хай серце наповниться серпанком ніжного натхнення»
Пригубив коньяком, теж і кави ковточок,
Лише думка напнулась вітрилом печалі.
Мов натхнення прийшло, та у формі заочній,
Бо на денну уже перебір. Не попали.
А вечірньої в нас у коханні немає,
Може в інших десь є, лиш не в цій стратосфері.
В тебе сонце встає, в мене сутінки грають.
Десь то час і вагання стулили нам двері.
01.08. 12.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354975
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
То ж ти просто приречена...
Ці сліди на піску -
Незакінчені речення,
Півнадії в кутку
До краєчку, де попелом
День виводить "прощай"
І "прости"... За галопами -
Згіркла кава чи чай.
Цукор - грудкою розпачу.
Не забути, мабу́ть...
Ще й ся пам’ять - до не́схочу!
Мука ся, каламуть,
Пеленає, закутує...
Відпусти, відпусти!
Голосніє покутою -
Ні, не він! Тільки ти,
Як голубка приречена,
Над амвоном святим.
Незакінчені речення -
Тільки тінь, тільки дим...
(3.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354963
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Зціпивши зуби крізь кришталь,
Зніяковілим подихом в чоло,
Жевріє болі зоткане крило,
Серпанком грає злосне мерехтиво...
Лише...
Наснага гріє солодом,
А решта безнадійно плаче,
Година пізня обпікає сон,
Утома на світанку квапить...
Прочитаний невперше, серця том,
Безвинно тліє до кісток твердого знату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354406
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Мінорні нотки каяття присутні в кожнім слові,
То є життя. То є життя, відлуння серця болі...
Загублені в свідомості рядки, що не почуті здавна,
То є птахи. То є птахи, забуті нещодавно...
Мінливі клаптики десь в пам'яті лягли,
Що стихли зрання. Стихли зрання...
Притрушені зніяковілим пилом очі,
Що вже не бачать сік багряного життя,
То є розчарування. То є розчаруваняя...
Залиште люде, всі земні гріхи....і будьте вірні серцю...
Щоб не прогавити кохання. Щоб не прогавити солодкий смак кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352463
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Ти у житті зі мною
В радості між тривог,
Хай же тебе, матусю,
Оберігає Бог!
Зоре ласкава мамо,
Кажу тобі щоранку,
Так вже любити вміє
Твоя донька Тетянка,
Зоре ласкава мамо,
В тебе душа привітна,
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
Твоє цілюще слово
Слухати люблю я,
Твоє добро з любов'ю-
Щастя мого життя!
Зоре ласкава мамо,
Кажу тобі щоранку,
Так вже любити вміє
Твоя донька Тетянка,
Зоре ласкава мамо,
В тебе душа привітна,
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
Лиш притулю долоні,
Мамо, до рук твоїх,-
Знову ти мовиш: Доню,
Щастя неси до всіх!
Зоре ласкава мамо,
Кажу тобі щоранку,
Так вже любити вміє
Твоя донька Тетянка,
Зоре ласкава мамо,
В тебе душа привітна,
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
Ти вже мені, будь ласка,
Довго світи на світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351879
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Записи из дневника
Спешите делать добро для своих близких.
Вы можете и не успеть.
17 ноября 2001 г.
Пришла в голову тема для книги, которую хочу написать. Это будут «Воспоминания». Ведь материал уже есть – семейные документы, письма, фотографии, которые я бережно храню в файлах в больших скоросшивателях. Боже, как это будет замечательно. Прямо сейчас и сажусь за компьютер.
15 февраля 2002 г.
Спешу закончить книгу «Воспоминания» - книгу о моей родне, предках и родителях. Очень хочу закончить к 10 апреля и подарить папе на день рождения. Я помню, как он был умилен, до слез, когда мы с моим сыном привезли ему нашу первую книгу, над которой трудились совместно – ксерокопии всех семейных фотографий и от руки написанные воспоминания на нескольких листах, хотя и это был немалый труд.
Сижу каждый вечер за компьютером, до рези в глазах. Воспоминания нахлынули огромным потоком, целым водопадом, и не думала, что столько сохранилось в памяти. Я с детства интересовалась историей семьи и мучила своих многочисленных бабушек, тетушек, дядюшек расспросами и расспросами. И все запоминала. И выпрашивала документы и фотографии.
Ничем другим не могу заниматься, с декабря сижу только над книгой.
Я знаю, что папа очень любил своих родителей и прародителей, нас всех, и ему было бы очень приятно прочитать о том, что происходило в жизни его и родных, все вспомнить. Эта идея меня страшно вдохновила, и я ежедневно после работы, а также в выходные дни садилась за компьютер и писала книгу. Книга «Воспоминания» писалась очень легко, я едва успевала за мыслью, так как написать надо было за три месяца, после того, как идея эта появилась у меня, и до дня рождения папы. Оказывается, помнила я очень много, вдохновенья было не занимать, так как подарок был предназначен для самого моего дорогого и любимого человека.
1 мая 2002 года.
Мы приехали с сыном к папе на день рождения на пару дней позже – не 10 апреля, а 14, в выходной день. Мне хотелось увидеть радость в его глазах, может, думала я, положительные эмоции немножко укрепят его здоровье, как это бывало раньше, ведь папе становилось лучше, когда мы с сыном приезжали. Я ему подарила книгу свою и, конечно, папа был очень доволен и благодарен, но глаза его не сверкали. Первый раз я увидела абсолютно уставшего человека, которым папа еще не был, он держался, и когда чувствовал себя более-менее сносно, и глаза у него были живые. Я так и запомнила его, сидящего в кресле, с погасшим взором, слабого, растерянного. Я целовала его родные руки, сидя на полу у кресла, в котором он спасался от своих жестоких сердечных приступов, а руки его были безвольными. И его зеленые глаза с карими крапинками смотрели на меня так печально, были какими-то потусторонними, что у меня сердце разрывалось. Ему стало совсем худо, как он ни боролся, а болезнь его одолела тем, что забрала все силы без остатка. И я уехала с таким камнем на душе, с таким страхом, и надежда была очень слабой. Но все-таки надежда была, я горячо каждый день молила Бога продлить моему папочке жизнь, дать ему еще немножко здоровья, а он уж сам будет бороться.
Через десять дней он ушел, чтоб не вернуться.
Но он успел прочитать книгу о своих родных и предках. История в ней начиналась с 1640 года, когда наш предок освобождал Вену от турков, и до сегодняшнего дня. И то, что история многих поколений людей не была утеряна, а сохранена и для потомков, это было для него очень дорого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329211
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 03.08.2012
Оце нам є земная кара,
Що живемо ми жебраками,
А щастя наше, як примара
Блукає десь, як за горами.
А ми його усе гукаєм,
До нього линемо думками,
Та на прийдешнє все чекаєм,
Неначе Бог не дав нам тями,
Що щастя мають люди вільні,
Не ті, що з торбою пустою,
А ми, неначе божевільні
Усе пишаємось тюрмою.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354777
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Сяє на небі зіронька
Золота, золота.
А місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
І в колисанці лагідній
Засина моє маля.
Постіль шовкову ніченька
Розстеля, розстеля
Спи, моя ніжна крихітко,
Засинай, янголя.
Ти спи, а я тихесенько
Помолюсь, помолюсь.
І щиро Божій Матері,
Й Небесам поклонюсь,
Щоб доленьку, мов річечку
Не бурхливу, дали.
Мов у віночку стрічечки
Дні барвистими були.
Щоб доленьку кровиночці
Та й щасливу дали.
Сон під ясними зорями
Бережуть янголи.
Сяє на небі зіронька
Золота, золота.
А Місяць їй у промені
Сон-траву запліта.
А завтра любе сонечко
Зазирне, зазирне
Ласкавим, теплим променем
Тебе ніжненько торкне.
А завтра любе сонечко
Принесе новий день,
Щоб пташенята радісно
Щебетали пісень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347899
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна, найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось, що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу, – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок – мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую – з ними.
Годі плакатись, сором – нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Як людиною зможу вмерти, –
назовіть і мене поетом.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354788
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Ну ось , дістався восени ,
Майбуть в літах я трохи здав .
Коли в діток свої сини ,
Моїх шукають переправ .
О Боже , де скажи коли ,
Я загубився серед трав ?
Іще за світлої доби :
Можливо я лише дрімав .
Ой доле , доле , не дури ,
Я ж осінь ще не замовляв :
Жбурну і з круч свої жури ,
Бо їх сьогодні ще не звав .
Тому , цвітуть мої льони ,
Серед смарагдових оправ .
Життя продовжують вони ,
Бо ще багацько мають справ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354632
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Будь собою, сину.
Довіряйся серцю.
Не на долю сердься, а на себе.
Сину, світ широкий –
добрий і жорстокий.
Хай не в’януть крила в ріднім краї.
Матінка єдина – Україна дивна
хай для тебе стане вічним раєм.
Тільки будь собою.
Йди у світ з любов’ю.
Стрінеш і негоди, і печалі.
І пекельні муки витерпіти мусиш.
Бо дорога вгору незвичайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354552
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012
тільки мокрий асфальт знає
і віконна рама біла
як тебе я щоночі вдихаю
пропускаю крізь власне тіло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345057
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
І далі думки - не посмію!
І далі мрії - не піду...
Так зречно знову пожовтіє
Печальне листя у саду,
Де осені струнка постава,
Де неба сонях угорі...
На серці зв’юняться лекала
Надій, котрим не на порі
Горнутися цвітінь жагою...
Лякливе марево до вій:
Я зацілована тобою -
Та лиш не далі ніжних мрій...
(31.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354238
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Мне написать бы сто стихов
Их посвятить любимой
Хватило бы прекрасных слов
Для нежной и красивой.
Хоть мы не перешли на ты
Боясь все совершить ошибку
У всех есть разные мечты
По разному играет скрипка.
Но есть и общие они
Есть тайные желанья
Узнай ! Пойми! И позови!
Если в душе страданья
Но как найти и как понять
Да чтоб не ошибиться
Ее мечты к себе принять
Боюсь! Вдруг разозлится?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354222
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Колишеться напій багряний,
Зап’ястя здерте об гілки невдач.
Об кіл в маслині у стакані.
Удар, та знов не виграний є матч.
Серветку взяв, мов витер губи
З печалі крапель, відчаю оском.
Вдихнув і спроби ще у груди,
І в поїзд він зі смутком сів разом.
29.07. 16.15. Тернопіль, кафе «Дім кави»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354055
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Великодньо по милості Божій
з праслав’янської синь-давнини
в нашім житі мандрують волошки –
чарівні степові дикуни...
І промінять причаєно радість
у серпневій палкій жароті.
Золотому колоссю розрада,
прохолода їх на видноті.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Родить жито – і хочеться жити.
Волошковий розмай, постривай...
Дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма.
І знайома вона, й загадкова,
і миліше за неї нема.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі –
неповторна земна благодать.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354028
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Стільки років негативного досвіду
Не зламали залізні нерви.
Ти казав, збираючись поспіхом,
Їх взагалі немає у стерви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353877
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
Олександр Печора
(Ромоданець)
pechora_ridnokray@mail.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353747
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Шукаючи маленького віконця
У світі дива - прагнення до лету,
Косичить Небо променями сонця
Привітне серце щирого поета.
Бере його на руки, як дитину,
Щоб показати творення бездоння,
Незгасну іскру вічності - первинну
Свічу од Бога з Раю підвіконня.
І тулить до душі незриме слово,
Та вірне висі - справжністю крилате!
Зирнувши в очі вірою-любов"ю
Зове поета Небо політати...
(28.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353650
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Мы пол жизни с грехами прожили,
Не замечен был их весь разгул.
В детстве двойки домой приносили,
Ну а юность – уроков прогул.
Чуть по – позже, когда повзрослели,
Мы влюблялись, бросали, все жгли.
Когда надо краснеть, не краснели,
На других не смотрели, все шли.
Наша жизнь по пятам шла за нами,
А судьба разводила мосты.
Мы то в брод, то мы шли чигирями,
Проходя через Божьи посты.
На плечах мы несли всю усталость,
Она старая очень больна.
И давила все время на жалость,
Нас седлала, как будто коня.
Силы наши, ведь не безразмерны,
Наступает когда то конец.
И пути не всегда были верны,
А грехов развязалсь "узолец".
Мы пол жизни прошли и устали,
Силы нет и дорог не видать.
Как давно свою жизнь не листали?
Пролистать бы , в чем дело понять.
Пролистаем! Грехи все в мешочек,
Соберем и завяжем узлом.
Чистый, белый достанем листочек,
Навсегда попрощаемся с злом.
А мешочек желательно в церковь,
Когда правится утром снести.
Исповедуясь батюшке честно,
Чтоб душевный покой обрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353639
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
***
Коли слова міліють в півдорозі,
Коли душа клекоче водоспадом...
Я бути прихистком тобі не в змозі,
Чужа любове, сокровенна Ладо.
Самотня крапля жа́лю на долоні,
Залишена вітрами понад краєм.
Розпуки ворон докором на скроні:
Прости мені, як я тобі прощаю...
(26.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353239
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Учили нас быть «как..»,
А мы хотели сами
Попробовать пробить
Стену своими лбами,
На грабли наступить –
На новые и прежние,
И по воде пройтись,
Где волны стынут нежные.
Ломали, чтоб сломить –
А мы ставали гибкими
И прогибали мир
Стихами и улыбками,
Учились танцевать
В душе с скребущей кошкой
И много там смогли,
Где предрекли немножко.
Наш код не перепишешь –
Зомбировать не выйдет,
Кто вдруг в глаза посмотрит –
Так сразу и увидит.
И поперек пророчеств
Про все Армагеддоны
Мы будем вечно живы,
У нас – свои законы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353136
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
* * *
Приліг в квітучих чебрецях.
Пливло понаді мною небо
і мліла спека полуднева…
Яка ж пора прекрасна ця!
О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.
Як легко дихалось мені!
Як ніжно й п’янко пахли трави!
Забувши злободенні справи,
я дивувався й пломенів!
Який густий пташиний спів!
Яка акустика в природи!
А соловейко як виводив!..
Жаль, що наслухатись не вспів.
Набачитися вволю – теж.
Ледь-ледь наблизився до істин.
А треба ж повертатись в місто.
А почуттям немає меж!..
А онде шарудить кортеж.
Весільний. До монастиря.
О, як він душу окриля!
Тут рай квітучий в літню пору.
І покладуть на Зажур-гору
букети, мов до вівтаря.
Йдуть молодята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352866
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2012
Параллельный мир
очень похож на наш.
Но люди там не умирают,
а исчезают,
чтобы
проснувшись в нашем,
ощутить
смертельный холод одиночества
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352572
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
ЗОВ СЕРДЦА ТВОЕГО
По крику глаз моих меня узнаешь,
или печать, что на моих ладонях,
тебе укажет путь средь отражений
твоей-моей любви так долго жданной?
Молю тебя: узнай меня средь звезд
и холода – им одиночество богато!
Хриплю простуженным от боли криком:
не заблудись, не потеряй дорогу
к тому единому – из тысяч всех – порогу,
где я ждала и жду, и буду ждать,
когда через века вернешься ты опять
в свою обитель.
К ТЕБЕ
Мне примчаться бы снова к тебе
светлой песней теплой весны
облака белого клочком
чистого дождя слезой
да в окно твое
заглянуть
Моя песня летит к тебе
тонкой ниточкой света ясного
вздохом ветра в лунной ночи
тихо падающей звездой
на твою ладонь
Я сегодня явлюсь тебе
светлым мотыльком в твой сон
разбужу рано поутру
солнца бликом
твои глаза
Сотни лет световых
разделили душу пополам
что срослась и привыкла быть
вместе, рядом
целым одним
Но, преграды сметая на пути
я вернусь сегодня в наш дом
в день рождения твоего
светлой памятью
нежной любви
к тебе
***
Музыка: “Enchanted” by Mars Lasar
Альбом: “Seeking Serenity” (2003)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352781
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
***
«Святе літечко...» – говорила бабушка с благодарной улыбкой, разрезая необъятных размеров арбуз. А тот лишь облегченно ухал и трескался наискось, не в силах больше держать в себе сочную спелость ало-розовой мякоти, которая каждой своей икринкой стремилась на свободу: дышать, дышать, дышать... Сок течет по щекам и рукам, ароматная долька (долька? какая ж это долька? – это ломоть! це скибка від вуха до вуха!), похожая на улыбку великана, –
ее трудно держать в руках, но так хочется снова и снова вдыхать спелый запах щедрого на подарки августа, когда тебе десять лет, когда на дворе лето, а впереди – еще целый месяц до школы. И только свист, тихий свист по ту сторону тына торопит тебя спешно доесть третий ломоть с нектаром и бежать с пацанами на речку до самого ужина...
На дворе лето, и впереди – еще целый месяц до школы. А в школе... ты уже знаешь наперед – там всё новое: предметы, от названия которых захватывает дух, учебники со склеенными страницами, от которых кружится голова, потому что они пахнут свежестью нетронутой бумаги и сладковатой типографской краской;
учителя – новые, потому что ты вылетаешь из-под крылышка Зои Степановны и попадаешь в надежные руки к незнакомым тебе дядям и тетям с кучей разных умных слов и вещей, и сама школа, она тоже – новая (открытие первого сентября)!
И ты, весь такой загорелый и обновленный (не забыть бы всю таблицу умножения да повторить ABC, чтобы блеснуть на самом первом уроке английского), в новом костюме и с вечно алым галстуком, с блестящим портфелем и пышным букетом лохматых астр в крепких руках (через тернии – к звездам!), с немного смущенной улыбкой на смуглом лице, вдоволь наевшись груш, яблок и сладких арбузов, с радостью побежишь в альма-матер, чтобы там не за страх, но за совесть яростно грызть гранит науки...
...А впрочем, в сентябре арбузы еще вкуснее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352749
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352571
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Мить за миттю....вічність,
День за днем ....хаос,
Рух за рухом....простір....
й порожнеча....
Блукаю крізь тисяч покаянь,
Не чую пульсування ран,
Задмуханий тобою дим,
Палкого споглядання,
Крає час...
Що стрімголов минає,
Не для нас...
"Не...для...нас..."
Розбіглось тисячами фраз.
Залиш мені хоча б частинку
Неба й сонця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351409
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 22.07.2012
ЭПИГРАФ
Не болит голова у дятла.
(© Народная мудрость)
КОРОЧЕ
Пишу коротко
подбираю слова
слежу за базаром
(если мигрень позволяет)
пытаюсь быть ла
коничным.
И благодарный читатель
открыв любое из посланий
сердечно скажет мне:
Спасибо, друг
что сэкономил
время
моей жизни!
ПЛЕВАТЬ
ты живешь
в пенопластовом мире
смотришь в кривое зеркало
LCD телевизора
и даже не подозреваешь
что малышу-пингвину
в далекой антарктиде
не досталось рыбы
а в жарком эквадоре
этим знойным летом
неурожай бананов
но ты всё скачешь нервно
на кожаном диване
и все переживаешь
за манчестер юнайтед
как за родного сына
и тебе ровным счетом плевать
что вместо желтых бананов
в этом футбольном сезоне
мы будем есть огурцы
В ФОТОШОПЕ
когда в фотошопе
внутреннего мира
происходит наложение
двух красочных слайдов:
кризиса
среднего возраста
и глобального
кризиса –
забавная
должен признаться
выходит картинка
ТИМУРОВЦЫ
эти... веселые ребята
(дай им Бог здоровьечка!)
собрали всю коноплю в мой рост
(195 сантиметров)
и весь урожай антоновских яблок
(ничего: будем есть огурцы)
а также цветной металлолом
на моей приднепровской даче.
хорошо, что не взяли макулатуру
в 2000 томов библиотеки!
гляжу с умилением и вспоминаю:
мы тоже были тимуровцами...
В МУНДИРЕ И БЕЗ
тебе бы побыть в ее шкуре!
после трех месяцев
карцера
изгнали из дивизиона
сорвали с позором погоны
сварили живьем в кипятке –
а после
сорвали кожу:
как ты думаешь – больно
горячей картошке в мундирах?
МОРЩИНЫ
некоторые из нас
боятся улыбаться:
от смеха и улыбок –
на лице морщины
но морщины на лице –
это не так страшно
как морщины на сердце
или если душа
сморщинилась
НЕУТОМИМЫЙ WATTON
за окном – плюс сорок с гаком
в Бомбее и то не так знойно
к тому же – сезон дождей
а мой приятель сирокко
хотя б намекнул на дождик
на AC я пока не разжился
да и нужен ли он? смотрю
на белокрылого Watton-а
и боюсь
что он скоро
свернет себе шею
так усердно он вертит
своей головой
разгоняя жару что скопилась
в горячем железобетоне
и пчелиный рой в моей голове
может быть, и тебе, дружище
после контрастного душа
горячий мате с лимоном
и свеженьким верлибром?
Watton – вентилятор
AC (англ.) – кондиционер
АЛЛЕРГИЯ
к средине февраля
у многих
кто живет среди снегов
развивается устойчивая аллергия
на вату аптечную
белый пломбир
сахар-песок
и лимонные леденцы
РАЗДВОЕНИЕ
Если у тебя две родины
две работы и две семьи
если ты служишь двум господам
и поклоняешься разным богам
ты – не лицемер
ты – параноик.
РЕПЕТИЦИЯ
всю свою жизнь
репетировал концерт
готовился вдох
новенно
а потом
пришло время понять:
никакого концерта
не будет
ДОСТОИНСТВО МИГРЕНИ
достоинство мигрени
заключается в том
что два-три дня
совсем не надо думать
головой:
мигрень благополучно
делает это вместо тебя
КИНО И СТИХИ
чем дольше наслаждаюсь
фестивальными кинолентами
тем больше думаю о том
сколько за это время
я мог бы написать
верлибров
но чем дольше я об этом думаю
тем яснее понимаю
что лучше смотреть хорошее кино
чем писать плохие верлибры
ОБРАТНАЯ СТОРОНА
Если ты смотришь в зеркало
и не видишь
свое отражение,
это вовсе не значит,
что ты умер:
возможно,
ты просто
смотришься
в его обратную сторону.
КАК НА ЛАДОНИ
Любимая,
ты у меня,
как на ладони:
то линией судьбы,
то печени, то сердца.
УЛИТКА
оставляю свой дом
на пустом берегу
ухожу
в свободное плавание
я устал бесконечно
быть морскою улиткой
P.S. АФФИРМАТОР
Полно рекламы на одной странице –
как обычно, под произведением
(но про огурцы – ни слова!):
«Хронические головные боли?
Были! Это от тяжёлых дум.
Наполняем голову
позитивной энергией –
и выздоравливаем!
affirmator.com»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352174
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ми в школу ходили в УРСР,
Ленін кричали: живий, ще не вмер.
Він в мавзолеї на площі червоній,
З верху написані букви здорові.
Ленін маленький - а букви великі,
Великі ідеї - до них були звикли.
Багато народу збирав мавзолей,
Квіти носили йому кожен день.
Площа червона - столиця Москва,
Зайве щось скажеш – то плаче тюрма,
Може, ще бути Сибір Соловки,
Туди посилали людей залюбки.
Сталін і Берия, Брежнєв, Хрущов,
А клич піонерів: «Завжди будь готов!»
Все це по різному в час наш трактують,
В школу із пивом, а запах не чують.
Лозунг: Учитись, учитись і вчитись,
Раніше на нього могли й спокуситись.
Зараз же грошей побільше давай,
За тебе хтось вчиться, а ти віддихай.
А якщо купиш чиновницький чин,
Грошей насипле, як борошно млин.
Слів більш на вітер крилатих пускай,
Повітряний змій не зупиниться знай.
Підпис за гроші, кругленька це сума,
В зами потрібно брати лиш кума.
Тільки, щоб рідна кровинка була,
А за плечима! Ще краще – «тюрма»
Схема «надійна» над нами вісить,
Любіть Україну ! - раптом пощастить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352152
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
***
І знову дзвонять. Як втомили дзвони!
Сей гуркіт страху, ся заграва слів...
Клюють стерню вигнанниці-ворони,
Де жмих останній правди догорів.
Ясир надій - по ринках чужоземних.
О, в чім вина правічної землі?
Чому се світло видається темним,
Що як дитя невроджене в імлі?..
А може Ти, розгніваний мій Боже,
Десницю тиснеш хмарами утрат?
Влягається панич на тепле ложе,
Та тільки недруг, сліпо-чолий кат!
Його не вмолиш, не допросиш! Марно...
Холодні очі глипають зі стін.
Жертовну нитку зречено-вівтарно
На клапті болю роздирає дзвін!
(21.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352027
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Мандрівні роздуми
Білі лілії на Хоролі.
Плесо-дзеркало. Очерет.
Поринають в мажорні ролі
жаби-кумоньки.
Дощ пере.
Світ дивлюся в мале віконце.
Споглядаю танок дерев.
Відтулила хмарина сонце –
око враз далину вбере.
Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.
У театрі під небом сивим –
драматичний наземний рай.
Споконвіку сяйний, красивий,
неповторний прарідний край...
Їдем повагом. Трасу гоять.
Враз – фа-фа!
То кортеж навстріч.
Мерехтять то верба, то хвоя.
Онде – воїн...
коза...
Ілліч.
Голим полем комбайн гуляє –
витолочує будяки.
Дядько сіно скиртує. Знає:
скоро дощ налетить шпаркий...
Краєвиди – краса незаймана!
Жайвір, коні, сухий курай...
Світить ребрами ферма зламана.
Он горбатий старий сарай.
І майори, і гладіолуси.
Гуси повагом. Іч, які!
Наш автобус захриплим голосом
налякав їх. А ми такі!
У віконці танцюють вулики.
Поруч гречка. Нехай їй грець...
Он ставочок. Танцюють вудочки,
каченята і ятірець.
Бідолаха, здобувши гроші,
до пивнички городить тин.
Душу тішать думки хороші:
мо’, загляне якийсь крутий?
У автобусі парко й сонно.
Може, стрінеться знову дощ?
Краєвиди... Не мертва зона.
І зупинка на вістрі прощ.
– За кордоном он жити легко...
– Не дуріть ви себе, дядьки.
Хазяйнують отут лелеки,
й не про гроші у них думки.
І чомусь же для цього світу
нас Господь сотворив людьми.
Та цураємося завіту,
сатаніємо надто ми.
Здаємо повсякчасно іспити.
Грішні нитики і німі.
І не знаємо й досі істини:
небо дурить нас чи самі?
Грішних з раю давнезно вигнали.
Тут святих не буває, знай.
Вийти в люди
й не бути винними?..
Рай чи пекло тут – вибирай.
Світ – прекрасний!
Умій лиш бачити.
Подивуйся, не проминай.
Ради істини слово завчене
завжди заново відкривай.
Яблук скільки! Рум’яні лиця!
Милуватися не дрімай.
Молодиця! Така й присниться!
Годі мріяти. Міру май.
Вже й Полтава.
О Боже праведний,
хоч помріяти волю дай...
Ну й реклама!
Вітрини... Завидки.
Все. Приїхали.
Випадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352014
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Полоще день фіранку на вітрах,
Вербові коси плесо розгойдали,
Смаглявий серпень з круглого цебра*
В достигле жито висипав опали.
Шепоче ліс.Між тихих молитов
Звучить потоків музика органна-
Це поміж скель несеться стрімголов
Гірська ріка, срібноволоса панна.
Десь поміж гір гойдається димок-
Вже мабуть осінь люльку закурила,
І між тоненьких струпіхлих гілок
Напнув павук посріблені вітрила.
Вже обтрусив нестримний вітерець
Півоній цвіт на біле підвіконня...
Парує сонця смажений млинець,
Стікає медом в літа на долонях.
*Цебер-велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
***
О, як тебе не вистачає
у цій вечірній млі...
Налите серце темним чаєм.
Сльозою по вікні
мандрує думка.
Тихо-тихо...
Розгублені слова.
То поглумився часу вихор
над влучністю пера!
Ступив його...
Зосталась клякса
у пам"яті жалів.
На плечі ніч - холодна ряса,
без янголів і снів.
Обійми сивих молочаїв -
Такі, як я, сумні...
Бо ж так тебе не вистачає
у цій вечірній млі!
(20.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351841
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351829
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
ГИЗА
день раскалил добела
как сталь
ночь гасит жар синим бархатом
в воздухе
сфинксов безмолвные лики
пирамид крылатых
усталость
ЕГИПТЯНИН
умереть
возводя пирамиду
или быть
погребенным в ней
чей это выбор?
.
одержимость культом
смерти
уничтожила их семя
одержимость любовью
позволила бы
процветать по сей день
.
сфинкса
мистический взгляд
манит к себе
магнитом
жизнь
смерть
и любовь в нем
любовь ли?
.
вытираю с лица прах несбывшихся грез
пирамид Гизы
и гоню от себя как назойливых мух
их мысли
примеряя на миг вериги их рабства
и власти
понимаю что быть египтянином
невыносимо
КЛИО
в грядущем вижу прошлое
а в прошлом – настоящее
непререкаемость истории
нарушена
невероятностью событий
но предсказуемостью судеб
я вижу удивление
в глазах премудрой Клио*
* муза древней истории
***
Песня гр. «Пикник» «Египтянин»
из одноименного альбома (2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351801
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Печалями, печатями, нуждою...
Останнім звуком болю за тобою!
Останнім торком муки на світанні -
Не ти, не я, не ми... Прощання.
Надпита кава у надбитій чашці.
І цвіль на фото - там, де щастя в рамці.
Як спомин вишні... Так гадаєш - вишні!
Не тут, не зараз... Вже колишні.
Вітрами розкуйовджені, як хмари -
Далекі тіні, привиди, примари...
Пов’ялі квіти, вичовгані вази.
Не я, не ти, не ми... Не разом!
(20.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351702
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
День народження у доці,
Їй шістнадцять років.
В світ дорослих на порозі,
Лишилось кілька кроків.
Ми назвали тебе Юля,
Ім’ям ніжним, милим.
Хай кує тобі зозуля,
Цілий день щосили.
На ку – кує тобі щастя,
Щасливую долю.
Душі щедрої багаття,
На життя все волю.
Поздоровлення хай лине,
Із різних куточків.
Шлях до щастя не зупинить,
Знаю!Ніхто – точно!
Тебе любить мама, тато,
Та сестричка Оля.
Для всіх нас сьогодні свято,
Тост cкажу я стоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351625
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Мій розум зносить в мене дах,
А я не можу знайти шлях,
Який веде до тої мрії,
Де доброта завжди при ділі.
Я бачу, чую негаразди,
Якщо до купи все це скласти,
То бомба вибухне відразу,
А нелюди помруть від сказу.
Мої бажання будуть в силі,
Доки кінець прийде насиллю,
Те, що веде у прірву нас,
Зупинить на сто років час.
Країни бачу іншу долю,
Але чому вона в неволі,
Хто закував її в кайдани?
Чому стаємо ми рабами?
Куди подівсь патріотизм?
Чому взяв верх толітаризм?
Хто винен! - знаємо усі!
За свої держимось штанці!
У мене , в тебе хата з краю,
Але, що буде з нами далі,
Один лиш Бог знає про це!
Колись візьме нас під крильце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351623
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Схилились мальвові вінки
на хату – пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори, неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно, не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351544
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
***
Два крыла на двоих – и в полет
После плена немыслимых мук.
Нас мечта за собою зовет
В край, где нет ни потерь, ни разлук.
Песня мая звучит в синеве
Неба ясного нашей Весны... –
Мы уснули с тобой в сон-траве,
Чтобы видеть прозрачные сны.
***
Музыка: Tom Barabas – Free Spirit
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339193
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 19.07.2012
Поезія – від польових доріг.
Поезія – від чистої криниці.
Їм хлібний степ вклоняється до ніг –
колосся стигле сонячно іскриться.
Така буденність – то провісник свят.
У ній робота закипає потом.
Збирають хліб – землі найбільший скарб.
Прадавня суть поезії – робота.
Для них найліпше слово – Урожай.
Вони його в неспокої діждали.
Для наречених буде коровай
і тепле слово – щедрим хлібодарам.
1979
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351075
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Київ. Жорстока спека.
З Ради кульгала Мова...
Обдерта… Майже мертва...
У небо погляд... В вись хрести.
Дзвенить… Фальцетом
Не помісна церква…
Дзвенить монета;
Підкуп, чи пожертва,
Внизу: бруківка, суржик,
Чорний беркут.
Дім Український. Голод.
Студенти. Крути. Нації батьки.
Історії круги.
Чи можна пам'ять стерти?
Йдуть. Посміхаються.
Онуки тих червонопиких,
Що у Холодному Яру
В крові топили українство вперте…
Паперть. Поезія. Поети.
Слізьми пливуть сумні рядки.
Наш Батько мудрий :- Де ти?
Безвихідь. А чи часу тятива.
Московщина... До Пушкіна,-
Французькі лиш куплети.
Там Захід «друг». Зі Сходу « брат»
А мати українка. Німа.
Без колискової дитя.
Ридма. Віка.
У серці пращури,
У голові Москва.
Душа! Яка?...
Зґвалтована, спаплюжена.
Йшла Мова вперта, в спеку.
Води..., грози просити.
У студента, у поета….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350940
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Расстались мы с тобою уж давно,
В душе, как в чайнике кипела злоба,
А состояние в котором все равно,
Заставило забыть любовь до гроба.
Мне разум говорил умей прощать,
И не судить, что бы не быть судимым,
А гордость не хотела вовсе знать,
Как мог я стать чужим и не любимым.
Год первый, год кошмаров пробежал,
Покой стучался чаще в мою душу,
За чаепитием спокойно убеждал,
Что мир иллюзий надо бы разрушить.
Идут года, мгновенья пролетают,
А старость смотрит в свой волшебный чан,
При виде прошлого куплет свой напевает:
Ты близок мне - как много в тебе ран.
Раны рубцуются - так седина полезла,
Пока в виски - а в прочем все равно,
Жизнь продолжается – всем не гвоздя не жезла!
Ведь рано нам сушить свое весло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350889
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
***
Я розтрачена і самотня...
Я загублена і забута...
Ці холодні північні мури,
Ця нездо́лана днів тасьма.
Щось вмирає між нас щомиті,
Щось таке, що вже не вернути!
Дотліває останній вуголь,
Де розхлипалася зима.
Сиві бруні торкають серця -
І так коле! Нестримно коле...
На душі - солонавий присмак
Загрубілих від звички слів.
Я - пташина забута вітром.
Я - невільниця! Я - неволя!
Необачна надії бранка,
Ко́тру ти опери́ти смів
І залишити в дикім небі
Серед янголів того світу,
Серед демонів сього часу -
Навперейми земним богам!
Де згорає останній вуголь,
Де полями, що вже без квіту,
Тінь покірницею без Ім"я -
На поталу чужим ногам...
(16.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350884
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
***
гобелены, старинные латы, фолианты в переплетах из кожи и картины в надтреснутых рамах, на которых застыло время: откуда в нас – продвинутых и прогрессивных – такая мера восторга прошлым?
***
новоселы переживают: покупаешь не дом, покупаешь соседа. старожилы волнуются больше. они думают: кто нас купил?
***
ходят парами – и расходятся, ищут новую пару – на время, а в конце остаются одни
***
пересечь полосу запретного очень страшно, но так желанно – даже если на камне надпись: ОБРАТНОЙ ДОРОГИ НЕ БУДЕТ
***
любить женщину – это значит за тысячи миль безошибочно определять фазу ее луны
***
а до солнца – рукой подать: сощурь глаза, встань на цыпочки – и оно у тебя на ладошке
***
смотрю на океан, который катит волны к берегу, и думаю о том, как много инкарнаций у одной волны
***
сделал копилку из песочных часов – типа фарфоровой кошки: буду копить время
***
он живет на восьмом этаже. не выходит из дома неделями. если нет контакта с землей, у него должен быть контакт с небом. вчера он сказал: ЕСТЬ КОНТАКТ!
***
всю жизнь не хотелось жить, а когда захотелось – закончилось время
***
у женщины есть два сердца, у мужчины есть два ума: смотрят друг на друга глазами неба и моря – и никак не могут узнать
***
когда-то давно – еще в детстве – я пытался помочь бабочке освободиться из ее кокона. она не смогла летать. а вскоре оставила тело. с тех пор я учусь терпению
***
на пыльных полках в тисненых обложках живут своей жизнью придуманные судьбы. у них не бывает выбора
***
в пять лет смотрел на 360, в двенадцать на 280, в двадцать на 220, в тридцать на 160, сейчас я вижу на 40 градусов – и волнуюсь: а что будет дальше?
***
любуюсь звездным небом короткой июльской ночью и мыслю о том, что когда-то Адам смотрел на эти же звезды
***
я остался в своем вчера. и вчера стало сегодня. а я думаю: что будет завтра? где ты, мое сейчас?
***
проклятье в том, что я, как прежде, задаю вопросы, но тишина мне шепчет: не стоит спрашивать, нет никаких ответов
***
если луну закрывают тучи, это не значит, что ее нет. так же и с правдой
***
упорхнуло, полетало – и вернулось ко мне совершенно иным, обновленным. я его не узнал, но рад был знакомству с изреченным однажды изустно
***
чайка ныряет в волну, ловко хватает бычка – и улетает. а я иду по солнышку, питаюсь праной
***
спит юный месяц, в колыбели облаков качаясь тихо. и наш малыш уснул. я так люблю тебя
***
женщина без детей интересна как перспектива. женщина с детьми интересна как женщина
***
ловушка ловушки в ловушке: таково твое истинное положение. как выберешься из нее, добровольный изгнанник, заключенный поневоле?
***
вспоминаю странника по звездам в смирительной рубашке Лондона: ему не нужны были крылья
***
паутина над головой – знак того, что ты просто запутался
***
иду по синусоиде любви: то вверх, то вниз с открытой анахатой
***
жизнь учит ненависти, смерть учит любви: какие они разные – учителя
***
крест на теле и крест на погосте: символ жизни и символ смерти
***
ибо действия ваши суть желания ваши, а желания ваши – сны
***
когда люди спят, они не ссорятся. хорошо, когда люди спят
***
серия опрометчивых телодвижений вызывает отторжение плоти
***
и вот я влип, как муха в паутину, в мир душ слепых и совершенно одиноких
***
все страхи уходят в конце. и тогда появляются новые
***
во всем мироздании есть лишь две вещи, которые не имеют границ: вселенская любовь и человеческая глупость
***
если учитель в итоге начинает учиться у своего ученика, значит, это – хороший учитель
***
любовь в бесконечной разлуке становится несбыточной мечтой – возвышенной и непорочной
***
obsession: когда любовь становится навязчивой идеей
***
однолюбы – красивые люди. но при этом такие несчастные
***
прощаясь с солнцем на закате дня, подумал: а ведь мы по большому счету кроме него никому не нужны
***
а недавно заметил, что звезды стали падать как-то медленнее
***
ни в чем так не проявляется человеческая глупость, как в убежденности, что ты умнее прочих
***
каждый видит то, что хочет видеть. зачастую то, чего нет
***
«не пойман – не вор», не признан – не гений
***
абсолютное одиночество – когда некого больше терять
***
безмолвие – необработанный алмаз: никто не украдет и не продаст
***
воскресенье дано человеку, чтобы он вспоминал об эдеме. а суббота – затем, чтобы помнил, что возможно еще хуже
***
сомнения – признак разума. слабость – удел сильных. даже боги питают слабость
***
обычная мудрость заключена в осознании неправоты, но редко кому доступна
***
приходишь в мир седым мудрецом, а уходишь влюбленным романтиком
***
камни, цветы и люди одинаково одиноки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350739
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Якби ж то зміг я увійти в картину –
У Простір Час минулого глибин:
Два місяці в ночі, та інша днина,
По сходах вверх, через оптичний згин.
А там, Трипілля, може Атлантида –
У спадку крові давніх єгиптян,
З віків світанку, бачу піраміду
І сонце Ра сакральних тайн пізнань.
У помислах ступив в хитку дорогу –
Мандрівка вглиб крізь віхи із віків,
І підіймаю пам’яті міць змогу.
Я повернусь, ще мур назад не звів.
05.07.12. 15.41. Тернопіль. ресто «Європа».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350682
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
***
Краплі дощу в долонях...
Знову довкруж - гроза.
Думи на сивих скронях,
Скрадна суха сльоза -
Не зупиняють лету
Буйно-гінкі літа!
Журить душа поета -
Скрипонька золота...
Струни-слова до неба -
Спритно, щораз чимдуж!
Там, де плаксиві верби,
Де дзеркала калюж,
Відгомін серця грому,
Лоскоти блискавиць...
Не розповість нікому
Справжності таємниць
Сивий поет в задумі...
Жменю зіжме міцніш!
Музу до скронь притулить
І нагаптує вірш...
(15.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350631
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі в серцях не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Хай окриляє наше кохання,
оберігає Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
доленька в нас така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350590
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 16.07.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350384
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
* Hint Fiction (или Hi-Fi) – короткий “рассказ с намеком” (до 25-ти слов)
ВСЁ, ЧТО ОСТАЛОСЬ
Весна. Привал. Всё, что осталось, – доесть тушенку, перемотать портянки, вздремнуть часок и выиграть войну.
СТИХИЙНОЕ БЕДСТВИЕ
Быть с тобой – все равно что купаться в грозу: невозможно узнать, какая из молний поразит тебя первой.
ЛАБИРИНТ
Я должен выбраться отсюда! – повторял он, обреченно блуждая в лабиринтах своей памяти.
ПЕЧАЛЬНАЯ НЕДЕЛЯ
Июнь. И самая печальная неделя. Час летнего солнцестояния. Годовщина начала войны. День моего рождения.
ЭЛЕКТРИЧЕСКИЙ СТУЛ
Войдя в зал для грядущей инаугурации, он долго рассматривал трон, поражаясь тому, как последний похож на электрический стул.
КОРОТКОЕ ЗАМЫКАНИЕ
Я вышел из себя — и круг замкнулся.
ПРИЧИНА ЦВЕТКА
Я сказал ей: «Красивое платье». И подумал: «Какой идиот! Разве в этом причина цветка?»
ЗАПИСКА
Я ухожу. Прости меня за всё. Ключи от авто на трюмо, от дома – в почтовом ящике. Верни мне ключи от сердца!
И СЕКС, И УЖИН
«Хороший парень был! – урчала самка богомола, доедая мужа. – В него бы детки...»
ТАМ-ТАМ
В сердце джунглей гремит там-там – где-то там, где меня еще нет. Беру стрелы, лук и копье. Вот тебе и «Прощай, оружие!» Говорили мне: не зарекайся.
БЕЛЫЙ АНГЕЛ
Рождество подошло к концу. Остались: крылышки от гуся, трубки от фейерверка, белый ангел с печальным взглядом и необрезанным ценником.
ONE-WAY VOYAGE
Я войду в твою гавань и сожгу свой корабль, чтобы не было больше дороги назад.
ПРОГНОЗ ПОГОДЫ
Солнечно. Переменная облачность. Осадки в виде цветочных дождей.
ГЛАЗАМИ НЕБА
Век XXI. Хроники межсезонья: «Время hippies кануло в Лету. Время happies еще не пришло».
REVERSE
Апофеозом нашей мыльной оперы стало «здравствуй» вместо «прощай»: в который раз я спутал кнопки плэй и реверс.
ЛОВУШКА
Привлекшись талией и бедрами осы, совершенно забыл о жале.
И ВСЯ МОЯ ЖИЗНЬ
Смотрю, как огонь пожирает бумагу... А еще говорят, не горят – рукописи, романы, судьбы...
ТЕНИ
Твоя тень отделилась от трапа – и последовала за моей. С тех пор они всегда вместе. Возможно ль завидовать теням?
НЕСМОТРЯ НИ НА ЧТО
Они вместе учились смеяться сквозь слезы. У нее получалось лучше.
МИСТИК
Нет, не в вино, но в огонь превращала воду.
НАША ПЕСНЯ
Она спросила: Мы напишем коду? И я ответил ей: Не будет коды!
НАСТАВЛЕНИЕ
А улетая, сказал: «Что б ни случилось, молю: продолжай поливать засохшую ветку».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350324
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
***
На плечі твоїми руками
вечір.
Уквітчані зорі в обіймах небес.
До речі... чи знаєш
до речі?
Життя половину чекала тебе...
В отавах розсіяна місячна
лава.
Парує росою закутаний сон.
Заграва у серці моєму
заграла!
Ти щастя моє! Семицвіт! Семитон!
О, Боже! Мій лагідний Боже...
Не можу...
Спокусливо зирять у душу слова.
Так гоже всміхаються заспані
рожі
і тулять голівки до мого чола...
(13.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350110
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349932
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
У байдужій пустелі людей
вітер зніме жар із грудей,
Помираю од спраги життя,
розривають мене відчуття…
Хоч ковточок, краплинку уваги,
в'яну-сохну, зникаю од спраги…
Прошу дрібочку слів доброти,
хто ще зможе віддати, знайти?
По асфальту пісок полетів
ще чиїхось байдужих слідів,
В атмосфері зник оксиген,
І душа відлетіла ген-ген…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349411
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Коли мені забракне дужих крил,
Тримай мене у піднебеснім леті,
У мерехтінні зоряних світил-
Не відпускай у пащу круговерті!
Коли надій потонуть кораблі
І голос серця раптом заніміє,
Подай струну, бо може на землі
Одна-єдина в мене ти надія!
Коли піддамся смутку й гіркоті
І відчай вдарить блискавкою в груди,
Не залишай мене на самоті,
Хай погляд твій мені зоріє всюди.
І хай підтримка теплих твоїх рук
Мені дарує переможні крила!..
Яке ж воно вагоме-слово "друг",
Моя розрада, впевненість і сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Пересадка с крыльев на метлу…
День закончился, и страстно звезды манят…
Под луною соберу траву,
Позову грозу, пускай нагрянет.
Дождь пройдет, я кофейку попью,
Посижу с котом на подоконнике.
Радостно рассвет приобниму,
Сны себе насобираю в соннике.
И прилягу их смотреть, как фильм,
Наслаждаясь дивом настоящим.
На пороге ждет грядущий день,
Чтобы рассказать о предстоящем.
Ласково он тронет за плечо,
Поднесет мне солнечного чая,
Вот и кот. Уже несет крыло.
И второе. Уж не заскучаю…
Меховой клубочек обниму,
Подхвачу корзинку – и в окошко –
Разносить желанья и мечты.
Да…и котику еще найти бы кошку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349595
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Собраны лучики, свиты в тугие клубки,
В синей шкатулочке спрячу журчанье реки,
Счастье улыбки поставлю себе на комод,
Чуток полюбуюсь – и в ящик, где солнца восход.
Звезды, луна, пенье птиц и свеченье небес –
Вот, на постели. Разложено много чудес –
Сюрприз, нежный взгляд, ощущенье заботливых рук.
Как колокольчик, звенит детский смех – легкий пух…
Собираю набор – добавляю все новое, разнообразное,
Рукоделие – это серьезно, занятье не праздное…
Я так устала, и ночью мне снится и снится –
Перышко к перышку – делаю синюю птицу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348527
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Есть такая партия в державе,
и причём та партия - при власти,
что уже названием корявым
разрывает Родину на части.
Слушаешь - и в подсознанье сразу
прёт мыслишка (гаденькая, сучка):
Украина - не страна, а пазлы,
регионов маленькая кучка.
Рвут страну кусками, как шакалы,
разделяют города и веси,
сделали б страну и ПиСУАР*ом,
лишь бы - паханами в этом месте.
Делят украинцев на три сорта:
вспомните - давно ли это было?
Имидж Украины - только портят,
мы для них - рабочий скот и быдло!
Галичане все для них - фашисты,
Донеччане - краснокоммуняки,
стравливают нас, а мы - деритесь,
как за кость голодные собаки...
Вот теперь - ещё одною костью
станет пресловутая двомовность...
Кто-то притеснял здесь русских? Бросьте!
Украинского - не слышно слова!
О, когда же мы умнее станем?!
Мова - как наживка на крючке...
Что нам - легче, если будут грабить
нас уже на русском языке?!
О, когда же понимать мы станем:
не за то борьба теперь нужна!
Выборы уже не за горами.
Мы - не регионы. Мы - Страна !!!
* ПиСУАР - Пивденно-Схидно- Украинська Автономна Республика,
которую региналы пытались основать в Северодонецку в 2005г.-
попытка сепаратизма, разделения страны, за которую так никто
и не понёс ответственности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348041
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 12.07.2012
***
Жизнь –
печальная штука,
если жить без иллюзий.
(Габриэль Гарсия Маркес)
PER UMBRAS
В мире сем
Даже тень может стать
Человеком
РАЗНЫЕ
Как много лет
мы жили на одной земле
но в разном небе!
И ДАЖЕ ТЕНЬ
Не видела, не слышала, не знала
Что даже тень ее
Была любима
DULCE MORS
Увязнуть пчелой
В банке с медом –
Какая желанная смерть!
БАМБУК
Бамбук пустой,
но самая полезная из трав.
Порой и пустота приносит пользу.
EPITAPHIUS
Прожил жизнь,
не заслужив
эпитафии.
POSTMORTEM
После смерти
смотришь на жизнь
другими глазами
СЛАВНЫЙ УРОК
Как важно
еще при жизни
испытать на себе забвение!
ПЕПЕЛЬНЫЕ ЦВЕТЫ
Выращивал
Цветы из пепла
Они хорошо росли
TABOO
Есть тайны, которые
мы не можем открыть
даже самим себе.
ЭГО
Вся моя жизнь –
преодоление препятствий,
главное из которых – Я.
ДВОЙНИК
Фонарь потерял
своего двойника:
высохла серая лужа.
КОЛОБОК
Сегодня Луна такая,
каким я в детстве видел
Колобка.
СОБАКА
Ночь тревожит
Перекличка собак
Стерегущих порядок
КОНДОР
Черный кондор
Пылинка в глазу
Неба
КАКТУС
Старый кактус
Одинокий страж прерий.
Завтра он станет текилой.
ГРЕМУЧАЯ
В желтых глазах пустыни
Змея танцует
Фламенко
ЖУРАВЛЬ
Между крыльями журавля
Расстояние
В тысячу миль
КОТ
На усищах кота
Отдыхает
Время
ПЕРСПЕКТИВА
Перспектива:
Вот что я вижу,
Направляясь к закату.
ШОКО-ЛАДНО
На моей могиле напишут:
Он умер от любви
К шоколаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348831
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Стежина долi. Літо – осінь (схiдний цикл)
Л І Т О
ЛИПНЕВА НІЧ. ЯС
вгамує спрагу
краплинками туману
спекотний вітер
тремтливі зорі
збере навколо себе
серпанок-місяць
липнева ніч співає
кохання пісню
з дурманом матіоли
у мрії лину
***
коротка ніч
та не до сну з тобою
в духмяних скиртах
***
вінок сонетів
свою любов та ніжність
вплітаю в коси
ТВОЇ ОЧІ – ПАПОРОТІ ЦВІТ. ЯС
багаттям віщим
засяє ніч купальська
у повнолуння
заб’ється серце
від папороті цвіту
благословенно
сплелись у танку юність
з коханням в парі
тону в твоїх озерцях
вінком квітковим
СПРАГА. СIДЖО
Очима п’ю святий нектар твоїх очей,
Вустами ніжними тамую спрагу серця –
З тобою ніч, як мить, і мить, як Божий день
***
спів попелюшки*
ранок всміхається радо
в кожній росинці
* попелюшка – жайворон
О С І Н Ь
ЗАБУТТЯ. СIДЖО
Вже падолиста шум мені не крає серце,
І сум дощу для мене, наче музика душі:
В архівах вересня шукаю забуття...
***
в осінніх снах
твої сліди шукаю
де ти, літо?..
ЧОРНО-БIЛЕ. СIДЖО
Чому ти плачеш, птахо білокрила?
Чому радієш, гайвороне чорний?..
На серці сум і сивина на скронях.
КРИЛА МРІЇ. ЯС
час плине швидко...
десь між далеких сузірь
доля чекає
спомином ставши,
літо святе догорить –
квітка зів’яне
крила з літами зростуть
сивої мрії –
птахом у вирій злечу
літо шукати
***
– Ти чуєш пісню?
Це моє серце кличе
Тебе додому...
– Стежина долі
Терниста і сумна...
Я повертаюсь, леле!
***
Музика: Тарас Петриненко,
Тетяна Горобець – Пісня про пісню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348082
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Купивши землю десь за містом, під ліском,
Доріжки рівненько просипавши піском,
Сім’я взялася за дизайн пейзажу.
Без зайвого зовсім ажіотажу
Розпланували, що садить і де,
Кому що до вподоби припаде,
Куди камінчик, кущик, деревце,
Куди мангальчик, щоб засмажити м’ясце…
От рік пройшов. Господар завітав,
Душею лише там відпочивав.
Бадьорив квітів щедрий аромат,
Ріс-підростав майбутній щедрий сад,
Пташині трелі серцю – мов бальзам.
- Це ж – щастя! – мовив тихо собі сам.
Аж тут з-за брами зиркає сусід.
- Ох! Тут у тебе все не так, як слід!
Я кипу книг уважно прочитав,
Статей уже немало написав,
Дизайн ландшафтний – це моє життя,
Розкажу, як довести до пуття
Це неподобство. Як товариш, як сусід
Зроблю, щоб все було у вас, як слід.
Ти не хвилюйся – покажу диплом!
Це не балачка п’яних за столом!..
Зітхнув господар скрушно, зажуривсь,
І соромно, і гірко – хоч топись!
Згодивсь на пропозицію митця,
Хоча в душі не здався до кінця.
Бо кожну квітку відчував душею,
То як же можна розпрощатись з нею?
Пересадить, добавити нових –
Авжеж! Та тільки як убити цих?..
…Так ніч не спав – роздумував, зітхав,
А зранку до сусіда завітав,
Щоб вибачення в майстра попросить
І все, як було, поки залишить.
За хвіртку взявсь – лишилася в руках,
Весь двір сховавсь в осоті й будяках,
Розкидані замшілі камінці…
Отак й застиг із хвірткою в руці…
Сусід іде поважно з-за будинку:
- Зберуся зараз, зачекай хвилинку!
- Та ні, мій друже, дякую за ласку,
Як раптом що – я попрошу підказку.
- Ех, темнота! Куди іде цей світ!
Щасливо! Не чіпай воріт!..
Так повелося, ніде правди діти, -
Є ті, кому за інших порадіти –
Це незнайомі серцю почуття.
Хтозна, чим їх, нащо кара життя…
А от поради й настанови – дай вчепитись,
Якщо й самому нічим похвалитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347720
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 12.07.2012
* * *
Вогонь у грудях не прочах.
Купальське вогнище не гасне.
А зорецвіту – рясно-рясно...
Квітує папороть в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349698
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Осенью облетели у моей мечты листья
и накрыли будни ковром.
И лишь один ее листочек,
поэтический,
все трепетал
на зимнем ветру
не прочтений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 12.07.2012
Стихосложение -
желание
словами простыми
вдохнуть душу
в мертвое
и
соорудить запруду
на реке времени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335315
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 01.07.2012
***
Я попросил у Бога смерти – и Он сказал:
– Еще не время, сын мой: слишком рано...
Я попросил забвения у Бога – и Он ответил:
– Память – это важно.
Я попросил у Господа свободы – и Он изрек:
– Свобода – в слове правды и молитве сердца.
Я попросил у Бога счастья – и Он сказал:
– Зажги свою звезду!
Я попросил у Господа любви – и Он промолвил:
– Слушай голос сердца!
Я попросил прощения у Бога – и Он ответил:
– Ты ни в чем не виноват.
Я попросил у Бога испытаний – и Он изрек:
– В душе твоей – и рай, и ад.
Я попросил у Бога смерти – и Он сказал:
– Учись любить, дитя! И научись прощать...
***
Музыка: “Crystal Temple” by Runestone
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339563
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 01.07.2012
Тебя увидев, я как будто был в бреду.
Тобой зомбирован, минирован, разрушен,
ты снизошла... меня попробовать на ужин,
а я был рад - меня к десерту подадут...
Я был в раздрае, гнал по встречной полосе...
Мои порывы ты со смаком окунала
в глубины тёмно-красно-винного бокала,
где отражалась лишь сама во всей красе.
Когда ж решила ты: бокал почти что пуст,
хотя по мне - наполовину был он полон, -
ты всё отбросила, и дребезги по полу,
осколки острой недосказанности чувств...
О, где же, где я согрешил, где был неправ ?
Недосказал, недомолчал, иль недослушал ?
Недовошёл я, или был недоснаружи,
припав к твоим, уже захлопнутым, дверям ?
Теперь, и наг, и бос, я за тобой бреду...
Ты по осколкам застучала каблучками -
оставив сердце, превратившееся в камень,
в хрустальных брызгах, заменяющих мечту.
Ты... мне позволишь искупить мои грехи?
Ступнями голыми собрав осколки чувства,
я, может быть, смогу еще раз окунуться
щемящей болью в недопитые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
* * *
Знову буде сонце за громами.
Скроні огортає сивий дим.
В лагідних очах моєї мами
завжди залишаюсь молодим.
Будемо журитись і радіти,
каючись, звертатись до небес.
Внуків милих праведно глядіти,
в них пізнаючи самих себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347361
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
***
Перелилося через край...
Чи знадіює літо повінь?
Чи зіниці ясни́х небес
задивляються в глиб примар?
На плечах не моїх надій
затремтять не твої долоні -
покарання чужинних жриць,
що шампанилось, наче дар...
Брудешафти... Смішний оском
на роздертій міжхвиллям долі!
Добіжить цей простак до стін
чи спіткнеться ще в півпуті?
Пересохлим од мук єством
не допросиш у вітру волі,
надто віжки його важкі,
надто істини вже не ті...
Як останній сумний листок,
що зірвався в провалля ночі,
неугавніє знов душа
понад схилами вічних гроз.
Не чекала на повінь даль -
розповзалася теплим клоччям,
де дрімало в обіймах мрій
всеосвяття спасівських лоз...
(30.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347314
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Близькі й далекі людоньки, дружіть.
Задумуйтесь частіш, чому ми бідні…
Мо’, трішки й подобрішали чужі,
але ж чужими стали – рідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347191
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Хто ж це вівцям слухняним безмежно
до кісток обдирає боки?
Ще пасуться в овечій одежі
вовки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347019
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Ех, знову зранку на роботу, нема у мене вихідних, ні свят, ні власних уродин, ні жодної оказії приємної нема, хіба лиш сам заслабну геть. Ну ось, уже я на роботі. Та варто нагадати всім, бо ж ніби грамотні, ще в першім класі класі вчили букви всякі ви: «Не більше чотирьох» - тут чітко пише! А вас тут скільки є? Ні ковбаси, ні пива, ані чоколяди ніхто тут не дарує. Ой, прошу пана, ви один за двох, чи може справді вас тут двоє? І ви, природи аномалія, вагтіні є, чи може то шпигун захований у вас? Із Інтерполом я справ не маю! Ой йой, то люди, чи суміш еректус гомо і корова не священна? І аж на третій? О, той мутант виходить вже – аж легше стало враз, а ті, що є, то пів корови.
Панове, зачекайте, ше пані гарна йде, красива вельми, не важка. А ну, відсуньтесь вглиб, а то ще доторкнетесь не етично до пари, якої ж бо у вас нема і не буде. І розріз – навряд чи він для ваших то очиськ. Ви пані лиш на сьомий, та можу і на восьмий, залюбки. Ну що ж, приємно й так.
І знову в рейс, бажає хтось на низ? Сідайте, то вже легше. Агов, ну що ви подуріли? Танцюйте в сбе на столі, бо ж тут не місце гулькам! Всі п’ятеро і вгору, нехай, бабуня вже маленька. Закоханих самотня пара їде вниз. Подякуйте мені й моєму серцю молодому – не цензор я, та зважте, часу мало є на поцілунки вшир і вниз. Ну все, приїхали, згадайте добрим словом.
О, громадянине держава Неохайність, таких я не везу! Хай цап поскубає щетину куцу, як траву. І ви, дівчисько, що зволите демонструвати тут свободу зачісок і кольорів? Та ж міру треба мати десь (і гребінь теж, в кишені конче)! Входіть поволі, поважне товариство, у час. коли були ви ще дитячі, таких, як я , не знали ці краї. Та час іде, і з ним поволі й я.
О, Боже, що це? Я ж не панчоха, не розтягнусь без міри! Хворобі вашій співчуваю, та в чому ж винен я? лиш ви і більше вже нікого, бо в Книгу Гінеса писатись я зовсім не бажаю! На третій аж, та що вже вдію я? о, врешті доплендегався я! ну все, нема дурних. У всіх обід, то йдіть вже жерти пішки! – втомившись вщент, знесилено сказав слова ці ліфт.
20.06. 22.52. Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347004
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Я старый, мудрый ловелас, я в жизни прошлой,
когда дуэль ещё была защитой чести,
от пуль не прятал свой нательный медный крестик,
спасая имя юной дамы непорочной.
И в позапрошлой жизни - тоже было, тоже,
огонь ристалищ, инквизиции кострИща,
когда за жизнь прекрасной ведьмы-чаровницы
ломали копья, и сражались - Бог поможет...
Теперь не то... всё в этой жизни поменялось,
от пистолетов и мечей устали руки,
и очень вовремя, что "лайкнуть" на "фейсбуке"-
теперь достаточно для женского вниманья.
О, эти новые, модерные гротески!
О дамы милые, что ж вам так мало надо?
Я, по старинке, пел ночами серенады,
а оказалось - хватит просто СМС-ки...
Конечно, всё это удобно, безопасно,
и в телевизоре теперь всё каком книзу -
дерутся дамы за Романовского принца,
"Холостяка", почти что полуп*дераста...
Пусть не испорчу борозды, ведь конь я старый,
но для морали современной - молод всё же...
и я бы - просто рефлекторно - дал по роже
всем этим новшествам... La Shate Mi Cantare...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346753
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
* * *
Не зможу я красиво жити –
красу штурхати під п’яту.
Бо знаю істину святу:
найбільший скарб – добро вершити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346745
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Пенсійна реформа, пенсійна реформа
Це наче корову тримати без корму
Доїти три рази на день по відру
А хвіст відірвати, зробити метлу.
Коли молоко перестане давати
Навіщо даремно її годувати?
Де ближче знайти м’ясний комбінат
Бо трапитись може серцевий напад.
Подвійний підйом за корову візьмемо
І знову телят молодих розведемо
Зробити з телят корівок мутантів
В політиці є в нас багато талантів.
Щоб їли потрошку, багато давали
Язик-в холодець, щоб мовчки стояли
Навіщо потрібні корови лаючі?
Шукати,щоб чимсь затулити всім уші?
А мітли з хвостів потрібні тоді
Щоб ними писати в кінці по воді
Це наче прислів’я народне змінити
Бо вилами можна колись й нахромитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346697
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Невже я на морі?
Тільки-но приїхав - всі побігли шукати житло, купувати їжу, або й випивку, всі вони все ще заклопотані, у них "вічний бій", "жнива", "і спокій лише сниться"... Я так не хочу. Це - досвід, треба відразу усвідомити, або навіть у-підсвідомити: я на морі, я відпочиваю, бій скінчився, "пусть зольдатен немнього поспать"... Відразу, з усіми речами, яких, дякувати Богу, небагато, прямую до моря.
Краєвид автентичний, видно з першого погляду, що досить обшарпана, але така майже рідна, поспіхом, зовсім трохи підфарбована набережна цілковитий рік морально готувалася до цієї майже раптової, майже випадкової зустрічі зі мною... Та поки що не вірю. Біля самої води шурхотять, мерехтливо наповнені дрібними наутілусами, камінці, різнобарвні, ось тільки що пекучі, а нині вгамовані лінивими, кудлатими хвилями, усміхнені, блискучі, до краю сповнені пустотою, що залишилась, коли ці хвилі забрали в себе всю спрагу, все тепло південного, пекучого, нестримного, жадібного сонця, всю втому колись молодих і хвацьких чорноморських вітрів, що заплуталися в солоних, буро-зелених, десь зів*ялих, а десь вже давно сухих водоростях проміж гальки. Хвилі залишають камінню лише прохолодну порожнечу, вони дарують каменю цю порожнечу, начебто додають об*єму, щоб і надалі вбирати сонячну жагу, вони дозволяють тривати цій круговерті взаємної закоханості природи, цього взаємного збагачення і спустошення водночас. Повільний, навіть наче важкий, хоча і сповнений найдрібніших солоних морських бризок і піни, вітерець, геть не дає жодної свіжості, а лише огортає пекучим, вогким на дотик, пружним і м*яким духом моря, він наче сивий туман, що таємничо сховавсь, ще вранці, проміж прибережних скель, і чатував на тебе, плекаючи і намагаючись зберегти для тебе це відчуття своєї глибинної свіжості і спорідненості до морської безодні, до шторму, до високих, гордовитих, смарагдово-синіх хвиль, щоби вразити тебе, збити з ніг, ошелешити... Але не зміг. Не дочекавсь. Не втримався. Наче розбійник напідпитку, який чекав-чекав на тебе у темному провулку, в тіні кіпариса, стискаючи в долоні свого старого, доброго ножа, що завжди приносив зиск і удачу... Чекав, та й осовів, і хитнувся, і вислизнув випадково з руки вірний ніж, і в мить вашої зустрічі він уже не грізний повелитель твого гаманця, він просто загулялий перехожий, що кумедно, навколішках, шукає щось сп*яну загублене в тіні того кіпарису... Але вже не страшно, і навіть невідомо нікому, що мало бути страшно, що доля знову розвернула події шкереберть майже за мить до твоєї появи. Тож і вітер не вражає, не огортає тим своїм морським віялом, здається, що такий самий вітер дув щойно у вікно маршрутки Сімферополь-Малоріченське, у вікно, розжарене, як гирло доменної печі, у якому розплавляються не лише останні цукерки в рюкзаку, під подихом якого наче розтікається у голові мозок, і якби не гірський серпантин, що, на щастя, геть позакладав вуха, мозок би вже витік просто на лямки заплічного мішку.
Невже я на морі ?
Якась висока нота загубилася у вушній раковині і блукає, і бринить ледь чутно, не даючи нарешті запанувати в голові всім цим місцевим звукам: таємничому, недосказаному шепотові хвиль, тарабарському, але вдоволеному бурмотінню гальки під ніжним, чуттєвим дотиком прибою, брутальним, схожим на озвучку німецького порно, зойкам чайок, ледь чутному, але впевненому гудінню вітру проміж іржавими, обліпленими мушлями і водоростями, металевими опорами пірсу. Підіймаюсь на пірс та іду до самого кінця, наче залишаючи суходіл, наче заглиблюючись в морське єство, зливаючись із мінливо-величною, якоюсь лагідно-дикою, ситою сонцем, вітром, хмарами, скелями, але все одно хижою і первісно-химерною морською душею... Та все ще ні. Не сповнивсь. Не усвідомив. Не відчув...
От і край пірсу. Скільки пам*ітаю, на пірсі майже завжди був хтось: або двійко-трійко рибалок зі спінінгами, або зграйка молоді, або й дітлахів, що завзято розлякують всю рибу, чудернацько, із вихилясами стрибаючи у воду під заохочуючі крики дівчат і під рибальську лайку, та вилазячи на пірс знову по старих, прикутих до бетону іржавим цепом, вантажних шинах. Тепер же, на диво, немає нікого. Знімаю рюкзака, кросівки, шорти, майку... загалом, все. Зараз можна. До найближчої людини на березі - метрів двісті. Тільки я і море...
Підходжу до краю. Обережно "втрачаю рівновагу", ноги все ще стоять на пірсі, але тіло, залишаючись прямим, поступово нахиляється, голова і руки випереджують решту, і без жодного поштовху, шуму, майже без бризок, набравши повні груди гіркуватим повітрям, падаю у воду. Очі закриті. Море, ти тут, зі мною? Головне, не злякати його. Гучні крики, енергійні рухи - зайві. Море, візьми мене... Мабуть, так тихо і нерухомо чекає жінка на ті заповітні, єдині у світі слова. Коли вже він наважиться, коли підійде, коли скаже "кохаю", коли обійме, накриє цілунками, притисне своєю важкою долонею, коли, нарешті, вгамує жагуче лоно, що вже набухло і пустило соку?.. Спочатку відчуваю, як малесенькі, щипучі пухирці повітря весело мандрують шкірою, приязно вітаючись із кожною волосинкою, що підіймається, відповідаючи на ці дрібненькі, пустотливі дотики. Потім чую, як поряд поволі пропливає медуза, неначе досвідчена дівчина, що грайливо дражнить мене, торкаючись вздовж стегна умитою, пупирчатою червоною полуничкою із холодними вершками... Нарешті, свідомість наче накриває всеосяжна, справжня хвиля прохолоди і безоднього мовчання, нарешті через усі пори лине у мене саме та, таємна, прохолодна порожнеча, м*яко вичавлюючи і забираючи з собою, на дно, всі наче правильні і розумні, але по суті сумні думки, всі безпорадно-полохливі тривоги, всі важкі спомини, потаємні, але здебільшого пусті надії, обгрунтовані, але завше марні сподівання, хитромудрі плани на майбутнє, ще вчора такі наче активно-позитивні і агресивно-дієві, але зараз трохи недоречні в своєму войовничому оптимізмі... Я, так само, як ті камінці на березі, починаю сповнюватися цією вічною, прохолодною порожнечею, яка єдина може увібрати в себе все і позбавити всього злого і поганого, що дарує нам життя, яка може знову зробити наші надії не такими смішними і нездійсненними, наші мрії - не такими наївними і невпевненими, наші слова... Та до чого тут слова?..
Потроху відчуття повертаються. Нарешті зникла та висока нота у вухах, і чується, як рухлива морська тиша поступово доповнюється гудком далекого пароплава за обрієм, потім раптовим сплеском сапфірово-зеленої хвилі, потім завзятим цокотінням гвинта маленького скутера, що тягне здоровезний жовтий "банан" із білими, як молоко, відпочивальниками на ньому... Наче вступають одне за одним смичкові, клавішні, духові, потім інші чудернацькі інструменти цього найкращого у Всесвіті оркестру. Відкриваю очі. Бачу, як ближче до дна заклопотано пропливає зграйка зеленушок, медузи велично ворушать парасольками, а сонячні промені, чомусь зовсім не гарячі, рухаються в товщі води в такт хвилям. Крізь воду бачу, як на березі, оповитий сонячним сяйвом, височіє шпиль величної і красивої церкви-маяка Миколи Чудотворця, нещодавно збудованої на пам*ять про загиблих у морі. Майже бачу, як десь піді мною, на дні, проміж рапановими мушлями, сидить великий коричнево-зелений краб, якого я зловив, а потім відпустив минулого року, і привітно махає мені єдиною клешнею...
Тепер повірив. Тепер відчув. Так...
Я на морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346671
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
* * *
Ми за волошками блукали у грозу.
І стигле жито полоскала злива.
Я цілував тебе в ясну сльозу.
А ти була…
була така щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346451
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Почавши день раненько будувати,
Хоча чомусь хотілось дуже спати.
Матеріал в думках своїх знайшовши,
За розчином до мрій пішов я мовчки.
Фундамент швидко виложивсь на славу,
Сигару закурив і ледь попивши каву,
Почав кути тихенько підганяти,
Щоб дім добротнішої мав вигляд хати.
А ж раптом все пішло не так, як має бути,
Цемент почав мій гуснути в посуді.
Потрібен порошок, що робиться з кохання,
І тут розвіялись мої всі сподівання.
Минають тижні, місяці з роками,
Мої старання, що обросли мохами,
З матеріалом взятим в борг в думок,
Дали мені в житті іще один урок.
Нема кохання і порошку не буде,
Щоб збудувати дім життя, як мають люди,
Які закохані всім серцем і душею,
Його не купиш і за зелених жменю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346413
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
***
Любове, моя найцінніша іконо,
Бурштивове соло у змоклім саду...
Малечею вії здригаються сонно,
Півусмішки парость - в усіх на виду...
А нащо ті кралі, що веслами - в небо,
Доші залишаючи - ласка сльози?
Моя Чураївно, берези, де верби,
Де стіни печалі, північні вози -
Там, знаю, чекаєш... Лелієш молитву,
Руками весняними гладиш траву.
Там сонце тобою вседенно налито,
Лякає, жене знавіснілу сову -
Нехай не тугує, не сколює тиші,
Що груди приспало покуття богів!
Любове іконна, зо серця знов пишеш...
Чорнильно - од рами, де світ - з берегів...
(26.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346368
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
***
Сегодня вечером, когда нарядный
фонарщик
будет зажигать вечерние огни,
я попрошу его зажечь еще один –
для меня.
Когда веселый виночерпий
начнет делить по кубкам доброе вино,
меня не будет волновать вопрос:
а мне достанет ли?
Все потому,
что моя чаша и без того полна.
Повеселившись вдоволь в праздничной
компании,
я за собой прикрою дверь –
и тихо уйду, не прощаясь.
Я поднимусь наверх, чтобы проведать
своего соседа-астронома,
который ночи напролет считает звезды.
И, как всегда, спрошу его,
сколько на небе звезд.
Он назовет число, и я ему не поверю.
Посмотрев вместе с ним в телескоп –
у него их целое множество! –
я пойду к себе в свою уютную каюту.
Проверив напоследок,
горит ли мой огонь,
я улягусь в гамак, и мне приснится
добрый Фонарщик, который
каждый вечер зажигает для меня мою звезду,
и весельчак – небесный Виночерпий,
отмеряющий счастье – каждому своей мерой,
и мой сосед – трудяга Звездочет,
который сбился со счета в поисках новых
огней.
Он назовет число, и я в который раз ему
не поверю.
Ведь разве можно сосчитать жемчужины
на дне океана Грез,
воды которого мы рассекаем в нашем
ковчеге по имени Судьба?
***
Авторская мелодекламация
Музыка: Kamal – As Time Goes By
Альбом: “Mysterious Traveller” (1992)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346294
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Крокуючи дорогою життя,
Не забувай дивитися під ноги -
Вона роззявам не проща нічого -
НепередбАчуване має покриття.
Простуючи дорогою життя,
Звертай увагу на усі дрібниці,
Дорога-бо - суцільна таємниця,
Що потребує свого розкриття.
Мандруючи дорогою життя,
Не забувай, що над тобою Небо,
Про Нього зАвжди пам*ятати треба,
Не жди, лише, від Нього співчуття.
Ступаючи дорогою життя,
Ти, час від часу, зазирай у сЕбе,-
Щоб у душі не завелИсь амеби,
І були завжди чисті почуття.
Прямуючи дорогою життя,
Хоч інколи, ставай і озирайся -
Сліди свої розгледіти старайся!-
Від них, твоє, залежить майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345206
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Буває слово - гаряче олово.
Буває слово з усмішкою мовлене.
Буває стомлене, буває молене
Буває забуте, загублене, створене.
Буває криком, буває стогоном.
Буває ліками, буває зброєю.
Буває теплом і буває холодом…
А ще з кишені буває, буває з бульвару…
Буває слово тебе вибирає,
Хоча навпаки частіше буває…
Слово. Слово…
Слово з початку, Слово в кінці.
Дароване людям.
І тільки в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345738
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.
Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.
Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...
О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2012
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія, – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345648
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012
* * *
Як довго наші долі Бог єдна.
А ми ждемо, мов безпорадні діти.
Вже близько так, що нікуди й подітись.
Два береги, і течія одна.
Усе минуще, та мина не все…
Давай попливемо за течією.
Жаданою прийди, навік моєю.
Кохання наше лиш удвох спасем.
О, Берегине, не побійсь гріха.
Пливуть літа цілющою водою.
Прийди й зостанься. Будь мені святою.
Хай пізня пісня наша не втиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345647
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Художника обидеть может каждый –
Художник – он, «по жизни»,как бы – лох.
Он беззащитен,меч его – бумажный,
Чужды ему и подлость и подвох.
Всегда открыт,наивен и приветлив,
И верит в то,что он изменит мир;
Что Красота сильней всего на свете!
Она – его единственный кумир.
Вокруг него бушуют вьюги,штормы,
Бурлят вулканы низменных страстей…
Его стихия – жанры,стили,формы, -
Да чтоб поярче! Да покрасивЕй!
Он жить «как все» не хочет и не может –
С его душою - тело не в ладах:
Коль телу хорошо,- так душу гложет,
Когда душа поет, так тело - «в прах».
В мученьях творческих, в борьбе души и тела,
Терпя измены,зависть,клевету,
Художник вдохновенно,твердо,смело
Сгорает, созидая Красоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312824
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 22.06.2012
День відлетів за вітром органзою,
Розкинув вечір темний килимок.
В повітрі пахне кавою й грозою.
Переплетіння пальців і думок,
Шовкових трав і ніжних незабудок,
Пташиних співів, брязкоту цикад.
О, як люблю вечірній тихий смуток,
Коли блаженно завмирає сад
У передзлив'ї ситцевого літа,
Коли дурманять запахи п'янкі!..
На схилі неба амфора надбита-
Намистом краплі котяться важкі.
Гримить між хмар небесна колісниця
І крешуть коні сріблом з-під копит,
Несамовита грізна блискавиця
Роздерла навпіл неба оксамит!
І раптом стихло...Зливою дзвінкою
Запричастили землю небеса
О, як люблю ці миті супокою!..
По теплій скроні котиться роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Усі тепер бідові, дужі.
Мерщій на вигін, де юрба!
Всі – помаранчеві? Ти ба!
І ніби вже й нема байдужих.
Гуде від гулу голова!
Неначе пробудивсь Везувій!
Усі тепер такі розумні!
На вітер кидають слова.
«В усьому клята влада винна!»
Волав Майдан: «Ганьба!» й «Хвала!»
Невже насправді й то була
лише пуста балаканина?
Хоч що мені ви не кажіть, –
найбільше шкодить українству
одвічне наше самоїдство,
манкурти власні, не чужі.
Речем в поезії і прозі,
як лікувати болячки.
Овва, – рецепти-балачки…
Прегарний лозунг вибив розум.
Заговорили всі про все.
Всім гарно жити закортіло.
Але ж чи стане слово ділом?
Балаканина – не спасе.
Авжеж, навчились не мовчати
і демократ, і демагог.
Хвала – чужому научатись.
Ганьба – цуратися свого.
Набридло вже дебатувати.
Пора не грати у слова,
а засукати рукава…
А разом нас таки багато!
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345391
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Моя Україно пречудова,
багатством славиться земля.
Ллється дзеркальною річкою,
наша співуча рідна мова.
Барвистим літом розквіта.
Любіть брати, нашу державу.
Стережіть її, від ворогів.
Сійте добро – пожнете славу,
так Господь нам заповів.
А, коли Вас журба засмутить,
розвійте її у берегів.
Моліть Пречисту Діву і Вона
оберне Ваш сум у мелодійний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344778
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Знов дощем напоєний мій сад,
Тануть в росах срібні павутинки.
Ах, який бордовий вишнепад!..
З гілочок злітають намистинки,
Мов рубіни, котяться між трав,
Блискотять у променях грайливо!
Тільки б хтось чужий не позбирав
Це бордово-мерехтливе диво!..
Притулю розірвані разки
До грудей, мов літечка дарунок.
Присмак вишні, солодко-терпкий,
Ніби твій, на згадку, поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345014
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Полола тітка буряки –
шкребла сапою…
Тяглися змолоду рядки –
була рабою…
Співала й плакала.
Всього було доволі.
Колгосп (чи як там ще його?)
щодня неволив.
Стьобала доля…
Щем дощем за чоловіком.
А їй стрічатися іще
з пенсійним віком…
Якось в лікарні кілька діб
гляділа матір.
За те дотації на хліб
лишив бухгалтер.
Могла в заяві попросить
людців лукавих…
Та краще вже поголосить
між буряками.
Не варто клопоти усі
нести в правління…
Ще можна жити у селі.
Було б терпіння.
Раділа: "Хтось поздоровляв
із ювілеєм.
А ще "Козачку" замовляв
в Лубнях для мене".
Казала: "Сердитись дарма.
Звідкіль їм знати,
про те, що радіо не гра
у мене в хаті"…
Тяжка хвороба до села
прилипла дуже.
В могилу півсела звела
б а й д у ж і с т ь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344981
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Важко жити у парі, як любові нема,
Тяжко жити й самому, бо живеш ти дарма,
Душа просить любові і страждає сама,
Бо життя без любові - це холодна зима.
Рівно двоє – це пара, що розвіє хмарки,
Як дружина кохана, щастя дасться в знаки,
Заспівають любов’ю по житті солов’ї,
І народяться діти, не чужі, а твої.
Зникнуть хмарки на небі і веселка впаде,
А кохання твоє на вівтар приведе.
Тільки разом у парі заспіває життя
І тоді зрозумієш, що це доля твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344993
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...
В твоєму серці мрійно розчиняюсь,
Лишаючи до сонця тихий слід.
В змаганнях ночі - сонні намистини...
Я ж до світанку, першої зорі
В твої обійми ластівкою лину!
Де світляки, дражливі ліхтарі,
Неначе цвіт надії за порогом...
Моя любове, безприсяжна длань,
Ну чом життя, вколихане на Бога,
Веде в сади, де пустота зізнань?
Чому у грудях щастя - вітровійно?
А я молю́, усе молю́, молю́...
В твоєму серці розчиняюсь мрійно,
І так люблю, без пам’яті люблю!
(31.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341082
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
Пустий екран
Годинник, що застиг у безвість часу.
Підсвічник теж
Згорів у полум’ї думок окраси.
Віконність штор –
Застава у державу, межі інші.
Один є світ,
Один поклін Яхве, і Ра, і Вішні.
Німий рояль
Та привиди ілюзій патифону
Вертають Час,
Реальності руйнують перепони.
І сходи вниз,
Кому й угору можуть плавно вести
У спогад мрій,
В буття дощем розмиті перехрестя…
12.06. Чортків. арт кафе "Вінтаж"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343672
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
Кипить ,збіга рожева піна-
Мов шумовиння яблунь цвіт,
В весняних шатах Україна-
Моя кохана,мій єдиний світ.
Смарагд буя у новім листі.
На вербах виплелась коса.
Зібрала крапельки в намисто
Із самоцвітів ранішня роса.
А солов`ї зорю щебечуть,
Жадану і оновлену зорю.
І білі бузьки щастя клечуть
На Україноньку мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343265
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Чарує знову нас весна
І кожна квітка серцю мила.
Коротка ніч,та не до сна.
Долає нас кохання сила.
Черешень біла заметіль
Нас в юність нашу поверта.
Кохання-хміль,кохання-хміль
І наче мед твої уста.
Летять роки і серце тужить,
Та завітає лиш весна,
Кохання голову закружить
І винна в цьому ти одна.
Черешень біла заметіль
Нас в юність нашу поверта.
Кохання-хміль,кохання-хміль
І наче мед твої уста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343272
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Ось двадцять перша вже весна
Благословилась над тобою.
Ти не збудилася від сна
У цю весну,сумну до болі.
Лежиш в руїнах Україно.
В руїнах доль,в руїнах душ.
Моя кохана Батьківщино-
Європи центр,безкрая глуш.
Збудись,прошу тебе,збудись.
Заклич синів з країв далеких.
Онукам в очі подивись,
Хіба не бачиш небезпеки?
Прокинься вже, прошу прокинься.
Зніми з очей рожеву пелену.
Встань із колін,навколо подивися-
Нікчемні почуття й життя гіркіше полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344727
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
* * *
Не сила стримувать слова,
коли вони, мов згусток в серці,
печуть.
“Не переймайсь, не сердься” –
кажу.
А стримать біль... овва.
Доймають стоси папірців
і брязкіт слів пустопорожніх.
Зухвало топчуть подорожніх
перевертні-псевдомитці.
Вони історію творять
не справжню – збочену під себе.
Час промайне. Розсудить небо.
А струни істини болять.
Хоча солісти-крикуни,
лукаву маючи натуру,
поганять всяку партитуру –
мистецтво творять не вони.
Перевертні-псевдомитці
зухвало топчуть подорожніх.
У вихрі слів пустопорожніх
шматує вітер папірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344625
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Щемний неспокій у серце пускати не хочу,
З ласкою ніжною погляну я в твої очі.
Глевкі сумніви прожену, лиху поторочу,
Витру солоні та радісні сльози жіночі.
Притихну на грудях і розчинюся - щаслива,
Зазнаю кохання: хвороби, спокуси, дива.
Чи сонечко сяє, небо розпинає злива,
Ти в мені і байдуже, що погода мінлива.
Умиюсь росою в саду, де красна черешня,
Листочки тендітні кітечки спілі ховають.
Дзвіночки погідно там бренькіт стрічають джмеля
І так солов’ї: "Віть-тьох-тьох," - зазивно співають.
14.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343938
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Якісь такі нестерпно дикі дні...
Вже й небо незабудками розквітло,
Метеликом тремтливим липне світло
До шибки на застиглому вікні.
Якась така непрохана печаль
Клубиться димом посивілим в душу,
Знов оберемки спогадів ворушу
І розбиваю спокою кришталь.
Якісь давно обірвані мости
Розкопую у цих маленьких друзках.
А може я, і справді, боягузка,
Бо не зуміла щастя вберегти?!
І розгубила лілій білий цвіт,
А інша позбирала(бо мудріша)
І притулила до грудей міцніше,
Залишивши мені болючий слід.
Якась така безодня з-під повік,
Таке переосмислення раптове!..
Поніс ти іншій диво пелюсткове
І на прощання поглядом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344172
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 17.06.2012
По крапельці стікає час в долоні,
Скрипить думок старенька антресоль.
Скупе мовчання мліє в телефоні,
У день вчорашній змінено пароль.
А серце рветься вперто і бездумно
Запричаститись голосом твоїм!
Нехай мовчить.Мені сьогодні сумно.
В проваллі саду стихли солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
ОСТРАЯ ГРАНЬ
сабли в ножнах, мечи, ятаганы
копья – утомлены
стрелы достигли цели
удалилось острое восвояси
забылось железо до срока
вдоволь насытившись кровью
гнев сменяет усталость
опустошенность
в потускневших глазах самурая
он взгляда не сводит с катаны
в своих дрожащих руках
он видит шествие крохотных гномов
по острому лезвию бритвы
они не боятся порезать ноги
для них это – грань
по которой идут миротворцы
МИРАЖ
она движется плавно
семенем
одуванчика в легком воздушном потоке
резко порывисто
серым
грифелем по рисовой бумаге
она тает
как воск на горячей свече
как снежинка на теплой ладони
как нежное облако в слезной лазури
она просто сгорает в движении
исчезая из мира иллюзий
языком рыжего пламени
отрываясь от корня
от первоосновы
отделяясь от стаи летит высоко-высоко –
и ее уже нет испарилась
как эфир из открытых парфюмов
исчезла
как мираж в жаркий полдень июля
юной гейшей из призрачных снов
ЛЮБОВЬ К ОКРУГЛЫМ ФОРМАМ
смачный хруст плода запрета
сочная мякоть арбуза
тугие ягодицы под складками нежного шелка
лоно женщины – кокон жизни
материнская грудь луны
глаза кормящей матери
черный широкий зрачок:
в нем страх и любовь и желание
продления жизни
себя в ней
в любви в другом в ребенке в новом
и старого солнца – сверхновой звезды
смерть и рождение на
берегу океана причин
пушистый кометы хвост
и дэвов звездный бильярд
малыш собирает бисер
***
Музыка: Christophe Goze – Little Boy
Альбом: “A Day in Ibiza” (2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344001
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
OBLIVION
Покрывается семя плотью
И расцветает тело
И уста улыбаются солнцу
И глаза наследуют небо
И тело торгует плотью
И наслаждается тело
И забывает о небе
И тихо плачет душа
LOST
The ones
who strayed from the road
to paradise
the prodigal sons
of love that was denied
We are the strangers
in the rain of tears
weeping
with the tears of rain
Lost...
БАСТАРДЫ
Засыпаем
в чужих гнездах –
и приходим в себя
среди чуждых нам звезд.
Мы меняем тела,
изменяя душам.
Мы познали ненависть,
не вкусив любви.
Незаконнорожденные
дети вселенной,
обреченные на бессмертие.
Ибо вечность
сказала однажды:
Я проклинаю вас!
ON THE EDGE OF NOWHERE
On the edge of the very Nowhere
Beyond Darkness and Light I am
Picking up splinters of stars
To thread them in beads
Of my new incarnation
***
Музыка: Red – Already Over
Альбом: “End of Silence” (2006)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344330
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 17.06.2012
* * *
Хоч ти – Пан Коцький,
а мишей лови.
До булави потрібно голови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343601
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Немає життя за межею утрати...
І що тут волати?
Ну що ж тут волати?!
Вітрами знесеться той крик в безголосся,
Де з болю сивіє щасливе волосся.
Дощами нахмурилось нинішнє літо.
І днина за дниною - зморені діти.
І серце, голодне до щирості... Мало!
Не стало... О як же шкода, що не стало!
І так безпричинно, безглуздо, неумно...
Ридається дзвінко, розпачливо-струнно.
Намарне - молитися, марно - кричати...
Немає життя за межею утрати...
(15.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344204
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 17.06.2012
***
У змові мовчання в саду́ -
Магнолії пишні.
Тебе до замрій не веду -
Забуті, колишні...
Не кличу очима надій -
Скоріш, не барися!
Не мій... Як не прикро - не мій!
Між сивого листя
Насотаних днів-павутинь -
Минається з часом.
Стежина - за бавлений тин,
За межі... Як ла́ссом
Виловлюю серцем зорю
У темному вихрі.
Мабуть, ще люблю, все ж люблю...
Магнолії тихі.
(13.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344277
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 17.06.2012
***
О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?
Видовбує болем свідомість скрижалі!
Скрипить, наче пекло, розтрощений віз.
Воно із душі... Не питається! Марно
Словами калічиться, наче в бою.
Той вірш, що кровить, що реве, той - що карма,
У темряві світла товчеться - в борню!
Чуттєва рапсодія - зірвані ноти,
І їх вісімнадцятки - петлями вниз!
Не знайдені рішення, втрачені квоти...
Надія? Надії задимлений хмиз.
Той вірш, що в потугах нестримного болю...
Та рима, що в муках утрати життя...
Всього лише серце - півкриком на волю,
Розпука - руками у світ каяття...
(17.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344494
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Вмирає літо на щоці...
Душа вмирає...
Останній промінь на руці
Дощі сотає.
Як далі жить у тьмі отсій
Очей північних?
Не той, зусім не той посій
В чеканнях лічних!
Як дорого отся брехня
В житті дається!
Не я, зусебічно - не я!
З кутів сміється
Прозора сутінь, що без дна.
Прощай, недруже!
О, як любилося! Дарма...
Чеканять стужі...
(13.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343847
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Знайди той світ, де нема бід
І сліз ніхто не знав,
Де тішить цвіт, де тішить сніг,
І шелестіння трав.
Де сонми зір, каскади гір
Чарують-полонять,
Сонце бринить і дощ шумить –
Рапсодії звучать!
І скажеш ти – Куди іти?
Цей світ – навколо нас.
Біда лише, сльоза лише –
З’явитись може враз…
Та знай собі, що, далебі,
Таки ми маєм зброю:
Де лине сміх, лиш щирий сміх –
Всі виграєм двобої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343202
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
“Продайоца коза у Засуллі…” —
дядько Йван на стовпах почіпляв.
Хтось його за неграмотність судить,
а чому непокоюся я?
Не збираюся довго балакать,
але все-таки хочу сказать,
доки будем самі собі “какать”,
будем босі, і здохне й коза.
Ще село наше мекає й мукає,
пахнуть яблука і кізяки.
Краще шокають хай наші внуки,
може, виростуть козаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343133
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Рідний край ночами сниться,
Все частіш з літами.
Ті місця – де народився,
Де ходив полями.
Де ростуть пахучі квіти,
Де колосся гнеться.
Де миліше все на світі,
Де барвінок в’ється
Там де хочеться злетіти,
Аж у піднебесся.
Літом, осінню, зимою,
По різному мило.
Особливе все весною,
Виростають й крила.
Рідний край, дитинство, юність,
Спогади щасливі.
Він мене, ще й досі любить,
На одній ми ниві.
Нива смутку, нива щастя,
Життя всього нива.
Нива мрій, нива багаття,
Нива не без дива.
Неможливо в ній сховатись,
Доля, як не била б.
Вона б’є - а ти ідеш,
Згадуєш домівку.
На собі усе несеш,
Наче гарну дівку.
Краю рідний, рідний мій,
Ти мені потрібен.
Лиш тепер це зрозумів?
Вибач чим обідив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327566
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 10.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Загубився гаманець,
Щастя там лежало.
Я розлючений увесь,
Що його не стало.
Загубився - може вкрали,
Цього я не знаю.
В душу певно наплювали,
Весь я, аж палаю.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327272
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
Світанок пахне зливою і медом,
Духмяним сіном, свіжим молоком,
Накрило сонце золотавим пледом
Журливі верби над склянним ставком.
Повзуть хмаркИ кудлаті небокраєм
Поміж яскравих сонячних заграв.
Дзвенить коса, в повітрі завиває,
Немов смичок серед пахучих трав.
Розпирскується свіжими пластками
Скрипучий рій маленьких цвіркунів.
Летять пацьОрки* росяні разками,
Ховаючись у пасма трав'яні.
Бринить повітря чисте і прозоре,
Парують в небо паростки землі
І в синю далеч зеленавим морем
Пливуть хатки, неначе кораблі.
*Пацьорки(діал.)-намисто.
(06.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Сутулиться правда під плотом чужинним...
А що їй робити у стані "святих",
Де кожен, хто вище - голосить "невинним",
І кожен, що нижче - заручник зо лих?
Сиріткою крекче - негодить на кості.
Пацьо́рками осуду - дощ по дахах...
Прийшла би, ввірвалась непрохано в гості -
Кайданки гримлять одчайдуш на руках!
Хоч тягне до серця їх - вперто, нужденно.
Очима благальними - в душу, дарма...
До гласу небесного в світі рожденна,
Під плотом чужим погибає німа!
(7.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342789
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Віднині - двоязикі... А, може, двоголові?
Страшних казок прадавніх безпуття ожило!
І що - могили братські? Пощо - бочівки крові?!
По-зрадницьки лобизно перегниває тло...
Куди іти віднині? Котрому "православ’ю"
Схилятися безплідно, безстатусно?.. Дарма!
В обіймах Неньки знову торкаємо знеправ’я,
То вже й азарто-гласу у натовпі нема.
А, може, "вциркулярять"?! Даруйте, і "звалують"?..
О, Господи блаженний, ще й Ти чомусь мовчиш!
І тільки супиш хмари... Бездумно марширують
Сини чи яничари попід аркади тиш.
Як розболілось нині! Останньою нуждою
Зволочена надія у запустінь німу...
Ще до пори, до часу лишаючись Собою,
Вже майже безязика бреде Мара в пітьму...
(6.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342282
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 08.06.2012
***
Я посмотрел в ночное небо и увидел в нем отражение своих мыслей. И я подумал: да, выше своей головы не прыгнешь.
А одна звезда улыбнулась и сказала:
– Дотянись до меня, это нетрудно!
Я встал на цыпочки и дотянулся. Она была очень доброй, но я обжегся. Я дул на пальцы и думал: как же они их чистили каждый день?
Пробегавший мимо ежик сказал:
– Не играй с огнем!
Он побежал дальше, а я пошел за ним. Когда мы подошли к его норке, я заглянул в нее и увидел вчерашний день: он мирно спал, посапывая, положив голову на свои ладошки. Я не стал его будить и лишь тихо спросил ежика:
– А что он здесь делает?
– Устал он от вас. Отсыпается. С утра ведь снова – на работу.
И тут я вспомнил: мне ведь утром тоже – на работу.
– Нет, – сказал ежик. – Тебя же вчера сократили, забыл, что ли?
– Да, сократили, – согласился я, вздохнул и подумал: какое это странное слово.
– А что, урезали, по-твоему, лучше? Пойдем-ка спать: сон бессонницы мудренее.
Я уснул на мягком душистом сене. Мне снилась звезда, которая разрешила к ней прикоснуться. Она смазывала мои пальцы каким-то бесцветным бальзамом золотистого цвета, и в ее глазах была грусть.
Я решил ее рассмешить и рассказал ей про мое сокращение. Она грустно улыбнулась в ответ, но глаза стали еще печальней. И вдруг из них покатились капельки жидкого огня. И я понял, что она плачет.
Мне стало очень жаль звезду и свободной рукой я захотел погладить ее в утешение. Как ни странно, я не обжегся. Во всяком случае, боли не было. И звезда перестала плакать.
– Когда нас сокращают или отправляют на пенсию, – сказала она, всхлипывая, – мы просто гаснем...
Когда я проснулся, рука не болела, ежик копошился с самоваром, а рядом со мной, бодрый и свежий, сидел вчерашний день.
– Доброе утро, – сказал он мне, улыбаясь.
– Доброе, – ответил я и посмотрел на часы. Но часы не шли: они остановились еще вчера, когда меня сократили на работе.
Я лишь сказал им:
– Но вас-то никто не сокращал.
А они ответили:
– Твое горе – наше горе.
– Не стоит так... – ответил я, и они пошли.
Радушный ежик напоил нас чаем с вареньем из ежевики и мы тоже пошли. Вчерашний день спросил меня:
– Тебе в какую сторону?
И я ответил, что мне все равно, куда идти, потому что я со вчерашнего дня свободен.
– Свобода, – промолвил попутчик, – это когда знаешь, куда идти.
– А ты-то знаешь? – спросил я его.
– Я-то знаю...
Кукушка на дереве прокуковала восьмой час, и я понял, что все еще несвободен. Потому что я не знал, куда идти и где искать мою звезду, которая так горько плакала, смазывая мои обожженные пальцы своей любовью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342693
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2012
Я зустрів тебе знов , як колись ,
Ти босоніж виходила з ганку .
Я закляк і чомусь затремтів ,
у пориві схопившись за клямку .
Я забувся , що ти не моя ...
Ой як довго ж тебе я не бачив .
Що серденьку так гірко , щемить ,
я ще й досі собі не пробачу .
Пам’ятаю ту ніч восени
ми гуляли з тобою до ранку .
У гаю соловї – співуни
обізвались чомусь з позаранку .
Запитав тебе тихо , чому
вони встали для нас на світанку ,
наче пісню щасливу свою ,
віддають нам усю до останку .
В твоїм личку зявилась сльоза
і додолу скотилася кволо ,
це не Наша , не Наша Весна ,
В моїм серці шепнуло - вкололо .
Ти зірвалася , наче у сні ,
Я почув , як ридала у сінях .
Відчини я просив , відчини :
Але ти мені вже не відкрила .
То чому ж так співав соловей
для обох нас не лише для мене .
Невже знала , ти знала тоді ,
що не будеш моя наречена .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342692
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
***
Чорна кава поколює пальці...
Розбазікались надто, дарма.
Вже й свідомість вдягає сап’янці -
Зазиває холодна сурма́
Йти до краю... А краю немає!
Ані меж, ані тин-рубежів...
Хоч і сонця ще вперто чекає
Вбоге серце в полоні іржі.
Там, де осінь зачистила сквери
Камінь долі - потріскане скло!
Кілька літер на грішнім папері,
Кілька слів, де життя відбуло.
За фіранками неба - минуле,
За дверима надії - лиш стен.
Чорна кава... Заще́пки, засу́ви...
Довгі тіні за сивим дощем...
(7.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342562
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Розгувся вітер, скаженіє буревій.
Милий мій, коханий, та все ще не мій.
Накрий від негоди широким плащем
І вийми із серця непроханий щем.
Воно повсечасно розмовля з тобою,
Дихає, живе...квіткою ніжною
Вкляка перед грозою, полотніє,
А потім стрепенеться й шаленіє.
Вирує, хмелем впивається далеким,
Вени рве, стугонить потоком гінким,
Зашкарубле остовпіння знімає.
Послухай. Чуєш? Бухкає, бажає...
Переганяє вергаючу кров вогнем,
У грудях ласкою горнеться. Едем.
Пашіє райський сад, благоухає:
ТО cерце, душа та розум - кохає.
07.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342559
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
* * *
Правда – це не те, що кажуть люди.
Правду лиш Господь розпізнає.
І повсюди так довіку буде.
Суща правда – те, що справді є.
Тішимося маревом ілюзій.
В світі білім правда різна є.
Правду сущу, як і справжніх друзів,
рідко, але все ж розпізнаєм.
Як і правда, істина єдина.
Хоч її пізнати не дано.
Завжди пам’ятай, що ти людина.
Праведним лишайся все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342552
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
* * *
Правда десь жила непоказна.
Вже її давно ніхто не слухав.
А лукава славна показуха –
у столиці.
Її кожен знав.
Шанував її й боявся люд.
Кажуть, споконвіку так велося.
Там святих вже стільки розвелося!
Аж кишить вже родичами юд.
Сказано: сірома – божий раб.
Тільки-но від цицьки відлучали –
бідолах канонів научали -
підставляти щоку, лоба й зад.
І деруть овечок залюбки.
Все на себе міряють закони.
Вже малюють навіть на ікони.
Правлять світом нині бандюки.
Горопахам гори золоті
навівають праведні дембіли.
І на чорне вперто кажуть – біле.
Обіцянкам-цяцянкам радій.
Кривда – скрізь, а правда – де-не-де,
наче гніт, що от-от запалає.
Владу люд допоки ще лиш лає,
та вже скоро божий суд гряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342551
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
* * *
Себе в минулому не лай.
А навстіж двері і віконця –
нехай до хати входить сонце!
Щомиті заново палай.
Та не шукай чужих богів.
Своїм же варто помолиться.
Щоб марно не марніли лиця,
примарних уникай боїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342361
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Нам крила то дають вдягти,
то відбирають,
Так люди по землі ідуть -
душі літають.
Ми підіймаєм очі в небо –
їх там бачим
І посміхаємось з любов’ю,
часом плачем.
А сльози – кров гірка душі,
сохнуть на вітрі,
А звідти шепчуть – Не сумуй
і сльози витри.
Коли ідеш – то ще іди
добро творити,
А прийде час – і ти злетиш.
Учися жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342285
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
...І стала я в душі викохувати плани,
Щоб політати ще мені...
Ліоліна.
Я керую польотом і певна,
Що мої крила – не підведуть!
Обійма мене вітер шалено,
Хмари в казку блакитну зовуть!
Поміж блискавиць прудко проскочу,
Кульову – собі в жмені схоплю,
І додому в відкриту кватирку
Прошмигну – я це дуже люблю!
Заховаю її собі в скриньку –
І назад – ще ж проміння ловить!
Зупинися, Життя, ти прекрасне
В цю хвилину, секунду, в цю мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342283
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Гульвіса вітер
З наказу зір, зігнав листок з календаря
І плинність літер
У списку днів, коли ж Тебе побачу я.
Творю проекти –
Подій реальних наших, не фантазій снів.
Твої ж тенета
Заполонили вщент думки й шеренгу слів.
Доба спливає
І наближає місяцевий ночі схід,
Між квіт розмаю,
Ось бачу Твій чуттєвий чудний слід.
травень 2012 р. кафе «Старе місто».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342352
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
* * *
Я на все шукав одвіту.
Надивився на пів світу.
О, яка солодка втома!
Відчуваю: врешті – вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342082
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Цей опік губ крізь холод і неволю,
У ритмі шалу серця перекач.
І ще ковток чорнявого напою –
Чужій надії піднесе калач.
Її запрошу в думку – власні шати,
Чужа, хай чується, як вдома тут.
З ковтком слова: «Повір, і будеш мати,
Повстань, позбудешся неволі пут!»
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
03.06. 12.45. кафе «Старе місто»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342075
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Стою на вежі, мов на небі.
Навкруг – Парижу далина!..
Чого, здавалось би, ще треба?!
Додому думка долина.
Які б красоти не манили:
Лувр, Третяковка, Ермітаж, –
рубін вкраїнської калини
в уяві бачу повсякчас.
З дніпровських круч у світ мінливий
так пильно дивиться Тарас...
Найбільше – вдома я щасливий.
Тече Сула – о’кей, гаразд!
Люблю Париж, і Рим, і Пітер...
Які б вершини не долав,
а пам’ятаю – чий і звідки.
І Лису гору у Лубнах.
Пригадую тремтливі вежі,
розбурханий життєвий плин…
Храни, мій Боже, світ безмежний
і смак гіркий моїх калин.
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342071
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
О сын мой! Ты не согреши, ради Бога!
И перед Отцом своим честным ты будь!
Ведь знаешь, судить тебя будут так строго,
За тот твой непройденный праведный путь.
Вот что ты глаголишь! Один раз напился!
И что же случится с твоею душой?
Ведь ты же заведома взял и смирился,
С той жизнью, распутной и грязной такой!
Тебе теперь вечно гореть в преисподней!
Под дудку подземную будешь плясать!
Хоть нет, повезло же, я давече добрый,
Пожалуй, я стану тебя отпевать!
Возьми, положи добровольную жертву,
Куда? Ты не видишь? Дай волю глазам!
Пусть перст мой укажет, куда класть монету,
Ты правильно понял, в мой правый карман.
Теперь же ступай, сделал ты своё дело,
И перед десницей Господней ты чист.
А коль согрешишь, приходи ко мне смело,
И жизнь твоя вновь станет белой, как лист.
***
Закончилась служба, отец сел в машину,
Водителю крикнув: "Живее, домой!"
Весь путь он бурчал, сделав кислую мину,
Что все эти "бумеры" - полный отстой!
Вот транспорт приехал. Кляня лоботряса,
Того, что в водилы достался ему,
Наш батюшка встал, подобрав свою рясу,
И быстро подался к дворцу своему.
"Жена, накорми!" - прокричал он с порога.
"И за горячительным сбегай-ка в грот".
Со скоростью дикой, не вспомнив про Бога
Он стал впопыхах набивать свой живот.
Ещё не закончив, но выпив прилично,
Он принялся вдруг обсуждать на ходу
Как денюжек много истратил он лично
На дочь, и на Оксфорд, гореть им в аду.
Набив до отвала обрюзгшее брюхо,
Он встал и отправился прямо в постель,
Чтоб так же безгрешно, любому в науку
Прожить с новой силой последующий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271352
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 06.06.2012
Знову плачу у сні-
Степ приснився мені.
Мерехтить вдалині,
Знову з ним ми одні.
Ген,аж ген ковила,
Все навкруг устила
І дурман полину,
Вирива мене з сну.
Тільки очі закрив,
Чую хлопання крил.
Мчить нестримно орел,
Не втече перепел.
Знову тиша і вітер
І хитаються квіти.
Образ жінки плаский
На плиті кам`яній.
Онде обрій тремтить,
Знеба сонце палить.
Ні хмаринки,ні тіні,
Озерця лише сині,
Та не вип`єш води,
Бо солоні завжди.
І трава не росте,
Все навколо мертве.
На кургані стою.
Щось п`янке ніби п`ю.
Чи то дух степовий
Полонив розум мій-
Зброї брязкіт і гвалт
Зкимось б`ється сармат.
Сон,прошу,не тікай,
Ще хвилиночку дай.
Зачекай,я прошу.
Я нап`юсь досхочу
Дурману,дурману
Чебрецю й полину.
В ковилу упаду
І засну,і засну.
Хай накриє курай.
Сон мина,то ж прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341569
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Святий Августин стверджував, що в жінки немає душі,
тому в день Воскресіння Господь Бог
перетворить жінок у чоловіків, і тільки після цього
вони зможуть стати перед судом Божим.
************
Чи має жінка душу, а може ні?
Спитав таке, мов хоче насмішити.
Дивак, чому ж питаєш в однині?
Вона душ має… та важко полічити.
Їх є, як іскор у пристрасних очах,
Як променів тепла, що більше гріє,
Ніж сонце, воно ж далеко в небесах.
А жінка, душа й тіло, тут, і в наших мріях.
Душа у жінки не одна, кажу я вам.
Їх більше, ніж яблук на ренеті.
Не кислі, не треба й цукру ані грам.
Цілунок їй палкий – заряд її ракети.
04.03. 23.57.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 05.06.2012
Февральский морозный туман холодит провода,
и стонут под снежною шапкой уставшие крыши,
мерцает примёрзшая намертво к небу звезда,
как странно: сквозь ветер и холод она меня слышит...
За окном
замерзают тени
одиноких ночных фонарей...
Как давно
я с благоговеньем
не мечтал со звездою своей...
Теперь мы мечтаем о будущей тёплой весне,
о том, как заплачут чумные от солнца берёзы,
растают сосульки, застывшие зимние слёзы,
и снова жар-птица удачи вернётся ко мне...
Прилетит,
постучит в окошко
золотистым горячим крылом.
Запретит
вспоминать о прошлом, -
лишь вперёд. Что прошло - то прошло.
Вот что-то неясное еле мерцает вдали
и вновь уплывает, сливаясь с чертой горизонта
и вслед за собою зовёт чистым голосом звонким
всё ближе и ближе, на край нашей грешной земли...
Полечу
вслед за ней, до краю,
путь далёк, но на то он и путь.
Поищу,
а чего - не знаю,
лишь бы только назад не свернуть...
И станет на миг путеводной подружка-звезда,
и лишь на секунду жар-птица мне сядет на плечи,
когда я однажды, шестого июля, под вечер
найду своё счастье, и к жизни вернусь навсегда...
Может быть,
так и нужно было,
чтоб душа ожила, поняла...
От судьбы
и бежал, и плыл я,
но она догнала, догнала...
Всё равно догнала, догнала...
Навсегда догнала, догнала.
февраль 1996г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341876
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Встане правда! встане воля!
Т. Шевченко
Перевертні, прислужники, заброди
сердешну Україну рознесуть…
Ми чванимось. А нас іще пасуть.
Свого пророка не цурайсь, народе!
Відродиться тоді козацька слава,
коли піднімуть лицарі нові
народну волю – Кобзаревий гнів.
І буде правдиться своя держава!
Невже ж бо, браття, будем знов і знову
на Богом даних землях бідувать,
проклятих супостатів годувать?!
Декларувати годі! Геть полову!
Час твердо в Конституцію писать
Тарасове пророче слово!
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341872
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
МУСТАНГ
остановись стреножься отдохни!
смахни пыль со своих седин!
разве ты
не устал от дорог и разлук
дикий ветер
с растрепанной гривой?
ТОРНАДО
Налетел торнадо
и сорвал мне крышу.
Но без крыши над головой
я обрел свободу.
А без крыши на голове
я могу тебя просто любить
не волнуясь ни о чем и не парясь
ЧТО мне скажут другие.
Не улетай, любовь!
Останься моим торнадо!
ОНА...
невесома неслышна прозрачна
танцует почти не дыша грациозно
дурманит ее аромат. она
поет – и только ветер слышит
и вторит ей дуэтом в унисон
погоде, и нежно
треплет ей влажные кудри –
призрачной птице дождя
ЛОВЕЦ ТУМАНОВ
Бродил по осени и увидел его
на перекрестке с зимой.
Я спросил у него, почему
он не идет домой:
холодно, полночь, ноябрь?
И он ответил, что еще
не выпил до дна весь туман.
Но вчера я тоже тебя видел:
ты торчал всю ночь под моим окном.
И он ответил, что вчера
он пил дождь –
и выпил весь до капли. А потом
он с грустью посмотрел
в глаза больной собаки и спросил:
а хочешь, изопью твою печаль –
и ты никогда не будешь плакать?
И я ответил: нет, не хочу.
Что мне останется в ноябре,
если ты это выпьешь до дна?
Он улыбнулся и сказал:
ты прав, старик: ноябрь и февраль –
для слез, туманов и дождей.
Выпей со мной: мне не жалко.
ДЖИН
выползает из глубокого
колодца
словно джин из бутылки
тяжело и размеренно
дышит
пеленает февраль
в оттепель
исполнить желание трудно
нелегко излечить память
пью туман
забываюсь в нем
становлюсь туманом
СНЕГОМ
Холодным и белым, как первая проседь
И с ветром на пару гулять в чистом поле
Которое больше ничто не согреет
Свободным и чистым однажды стать снегом
С холодным мистралем в разлуке с любимой
***
Когда нагрянула
неумолимая зима
он превратился
в чистый белый
снег, который
падал неслышно
к легким ногам
его далекого
нежного Ангела
ОЧИЩЕНИЕ
Звезды осколки памяти
Как холодны поцелуи
Зимнего неба ночью
Лета пожар сжег нас дотла
Белый пепел
Развеял ветер в горах
Мы с тобой
Стали чистым снегом
ЦЕЛОМУДРИЕ
девственные облака –
неоплодотворенные
дождем тучи
НОЧНОЙ ЛИВЕНЬ
Ты помнишь, как мы, сгорая от зноя,
призвали спасительный ливень?
Как мы, нагие, бежали по лужам
и пили его живительную силу?
Как ты хотела лишь одного –
и я овладел тобой с такой
жаждой,
с какой пил этот ливень?
Как молнии вонзались в земную твердь,
а я проникал в твое лоно неистово?
Как мы уходили вместе с дождем –
туда, где тучи скрывают звезды?
Как, слушая чистую капель в ночи,
озябшие и утомленные,
мы согревали друг друга теплом
нашей любви –
одни во всей вселенной?
Как мы улетали всё дальше и дальше,
забывшись в прозрачных снах
на зыбком утесе нашей мечты –
на самом краю мироздания?..
Ты так давно мне не снилась.
Молю тебя, приди ко мне
хотя бы сном... в ливень.
НЕУГОМОННЫЙ
На стопах твоих –
пыль далеких дорог.
На крыльях твоих –
облаков усталость.
Обветренны щеки,
глаза дальнозорки.
Свобода – твое кредо.
Куда полетим сегодня,
неугомонный Ветер?
СВОБОДА КРЫЛЬЕВ
Разве крылья свободны,
если они привязаны
к своему гнезду?
Разве крылья свободны,
если они зависят
от воли ветра?
Разве крылья свободны,
если они принадлежат
небу?
Крылья – это свобода.
Но свобода – в твоей голове.
ЖАЖДА
крылья грозы еще машут
еще доится туча еще
слух мой ласкают
нежные грома раскаты
и небо рвется на части
будто занавес
старинного театра
но разве способна буря
утолить жажду души
и унять
волнение сердца?
ВЕТРОМ
В прозрачных снах*
мне ничего не стоит превратиться
из флейты в дирижабль
и наоборот, или
стать семенем одуванчика с пушистым белым зонтиком
и улететь на Фиджи...
Но что всего душе милей, так это –
превращаться в ветер:
он полетит, куда захочет,
потому что владеет свободой.
Я часто
бываю ветром
в своих прозрачных снах.
* «прозрачные» сны – осознанные, управляемые сновидения
СИРОККО
Дикий мистраль
стебли бамбука колышет.
Теплую песню
кому ты сейчас напеваешь,
Спутник мой добрый –
зеленоглазый Сирокко?
* Scirocco (итал.) – Сирокко: название теплого южного ветра
ПИЛИГРИМ
Он потрудился сегодня на славу:
утешил печальный дождь –
и тот утер свои трехдневные слезы,
расчесал облакам белоснежные кудри,
зажег костер багряного заката,
спел колыбельную птицам усталым –
и сам забылся сном безмятежным,
свернувшись в клубочек
на свежей траве
среди поющих ландышей...
Счастливых снов тебе, неугомонный
Ветер-пилигрим!
ЕГО ОБИТЕЛЬ
Над морем живым
без конца и без края
И в свежих отавах
с травою по пояс
И в крыльях арамов
что ловят поток
В сединах моих
обитает ветер
ЗОЛОТАЯ
Сделаешь больше –
выкипит,
сделаешь меньше –
не сварится.
И поэтому я
постоянно ищу
золотую
средину огня.
ГАРМОНИЯ
Туман и ветер, земля и небо – влюбленных пары.
Огонь и воздух, вода и пламя – точно люди.
Как обрести гармонию в любви стихиям?
ШТОРМ
неистовый шторм сошедший
с ума
сломана мачта в клочья разорван
парус
моей надежды
сушу весла
несбыточных грез
на солнцепеке одиночества
учусь у любви привыкаю к потерям
в бурях
ПОСЛЕ ШТОРМА
После шторма
Кулаками не машут:
Теплый бриз,
Улыбка в душе,
Ракушка в ладошке.
DESTINATION
Существует большая разница
между птицами и облаками.
Первые всегда летят туда,
где их дом. Рано или поздно
они достигают цели.
Вторые плывут туда,
куда им прикажет ветер.
И они никогда не знают,
где окажутся завтра.
В этом смысле
я больше похож на птиц.
Но всегда лечу туда,
куда зовет меня сердце.
К тому же, я сам себе ветер.
И сегодня мой ветер
стремится к тебе...
Каждый день
я учусь быть ветром.
ДОЖДИК
Дождик
бежит по
зонтикам
скачет
поет
веселится
красные
синие
желтые
какой из них твой, любимая?
сегодня... я стану Дождем
БОЛЬ ВОДЫ
Ночью весло
разрезает нежное тело
воды.
Замерло сердце
и слушает тихие всхлипы
воды.
Ей, наверное, больно...
Жадно костер
пожирает дерево утром.
И на костре – вода.
И я снова чувствую
боль воды.
И уже не хочется кофе.
Она так много терпит из-за нас!
Остановились мысли
у реки.
Я учусь быть с тобой
водой...
ДОРОГА ОГНЯ
Мой костер говорит языками огня.
Рыжие локоны пламени
отрываются от костра
и начинают жить своей жизнью.
Они летят к тебе
через тысячи миль,
чтобы согреть твое
озябшее сердце, –
языки огня моей души,
что горит в разлуке с твоей.
Я учусь быть огнем, любимая.
БЕЗ КАНЗАШИ
растрепанные
кудри облаков
напоминают
локоны любимой
после ночного шторма
* канзаши (яп. kanzashi) – длинная шпилька для традиционной японской женской прически
СТИХИИ
Земля и небо –
борьба и единство.
Огонь и воздух –
родственные души.
Огонь и вода –
извечный конфликт.
Океан и небо –
близнецовые пламена.
Кто мы с тобой, любимая?
ЯЗЫКИ ОГНЯ
Ты никогда
Не станешь прахом
Я никогда не стану пеплом
Мы – языки огня танцующие
Мимолетный танец жизни
Возвращаясь домой –
По дороге цветов
Вместе
__________________________________
«Стихии» (2009 – 2012)
Музыка: Rondo Veneziano – La Serenissima
Альбом: “Stagioni di Venezia” (1992)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341768
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Шкандаль із гвалтом на свинарні !
Кругом Содома і Гомора !
Свинар щоранку починає
Із кормом відкривать комору.
Всі рила дивляться на нього,
та Одне Одному сердито
твердЯть про совість, честь і Бога,
тим часом пнучись до корита.
Одні кричать: "Ми всі в загоні!
Тож буде правильно і гарно,
щоб лИше Партія Загонів
хазяйнувала на свинарні."
Відповідають інші грізно:
"Свинарня - наша Батьківщина!
Але у нас ідеї - різні!" -
та критикують їх нищівно.
Волають треті: "З нами Ленін!
Він годував нас стільки років!
Ідеї наші ще не вмерли!
Тож погодуйте нас ще трохи..."
Кричать четверті: "Ми - народні!
Ми ляжемо під кого скажуть !
Лиш... погодуйте нас сьогодні,
І нашим лИшиться, і вашим..."
Горлають п*яті: "Ми на фронті!
На фронті змін біля корита!"
"Вперед, Свинар!" -почАли шості
навкруг корита землю рити.
"Ми-ліберальні!" "Радикальні!"
"Демократичні!" "Християнські!"
"Ми - за Европу і єднання!"
"Росія! Янкі - восвоясі!"
Свинар послухав всі ці крики:
"Ну що за лемент? Ви - лиш свині!
Ідеї? Пузо лиш набити!
Ви сало нагулять повинні!
Тож пожируйте ще до часу...
На кухні ніж уже готовий.
Як прийде осінь - сало з м*ясом
Нарешті подамо до столу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341774
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Рука в руці...
Здавалося б - так просто!
І що такого в сяєві зірок?
І, ніби, звичного ті двоє росту -
А наче в піднебесся кожен крок!
Вогні немов тупцюють у зіницях...
І жар долонь - нестри́ма факелІв!
А серце - златокрила таємниця
У плетиві за-сонячних світів...
То ж треба так:
Коли кохають - двоє...
Встеляє щастя долі рушники.
І дивом пломенить на видноколлі.
Рука, що доторкнулася руки...
(28.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341761
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Cats are the happy creatures.
They care of nothing at all!
(Henry Walter Bates)
FELLOW TRAVELER
last night
i met
a very extra
ordinary cat
she looked at me
impartially
then grinned at me
indefinitely
and went on her way
goodness knew where to
humming
a very strange song
to herself
and
at that very moment
i realized
that
the strange cat
was going
MY way
***
Кошки – счастливые существа.
Их вообще ничто не волнует!
(Генри Уолтер Бейтс)
ПО ПУТИ
вчерашней ночью
я встретил очень
странную кошку
она посмотрела на меня
беспристрастно
хмыкнула
неопределенно
и пошла себе дальше
неведомо куда
мурлыкая себе под нос
очень странную песню
и в тот самый момент
я понял
что мне со странной кошкой
по пути
***
HYPOTHESIS
balance of roofs
rests on the cats
walking on the roofs
along the moonlit nights
and basements have
nothing to do with it
ГИПОТЕЗА
равновесие крыш
держится на кошках
гуляющих по крышам
лунными ночами
и фундаменты здесь
ни при чем
***
THE FIFTH DIMENSION OF ROOFS
My cat has got a secret door
into the fifth dimension.
And every time he goes there
he wants me to come with him.
Last night he looked back before leaving
and made the inviting call.
I shook my head and pointed at the laptop.
He sniffed, shrugged his
shoulders and disappeared.
And I went back to my writings.
I looked at the window
watching the rooftops
gazing into the sky full of stars
and thinking that someday I surely would
accept my cat's invitation.
ПЯТОЕ ИЗМЕРЕНИЕ
У моего кота есть тайная
дверца в пятое измерение.
Каждый раз, отправляясь туда,
он зовет и меня с собой.
Прошлой ночью перед уходом
он издал свой призывный клич.
Я отрицательно покачал головой
и сослался на свою занятость,
указав на раскрытый HP. Кот фыркнул,
пожал плечами и очень скоро исчез.
А я, вернувшись к своей писанине,
смотрел в окно, на крыши домов,
на мягкое звездное небо –
и думал о том, что однажды
я приму его приглашение
в пятое измерение крыш.
***
Музыка Henry Mancini из кино
фильма «Розовая пантера»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341656
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
***
плыть по течению зноя
ни о чем не думая
плыть
наблюдая за тем
как из жидкого воздуха
один за другим возникает мираж
и медленно тает
в сухом безветрии
тонет в море
которое
вот-вот задохнется от жажды
потому что
слишком много в нем соли
миражи зависают в воздухе
зыбкие и
ненадежные
успеть бы поймать
мгновение
и остановить на холсте
юную девушку в голубом шифоне
с волосами-шелком
глазами цвета июля
со взглядом испуганной птицы
убегает
спешит по волнам
подожди!
задержись хоть на миг!
я тебя не обижу!
глупая…
беру кисть и рисую
пока
не растаяла в зное
горячий холст –
подобие амальгамы:
на нем
появляется новый закат
он такой же
как и вчера
только жарче:
я добавил в него
оранжа
когда солнце растворится
в соленой воде
я точно знаю что
будет меня беспокоить:
завтра в полдень
мне станет трудно
рисовать очередной мираж
стоя босыми ногами
на берегу моря слез
в этом жидком стекле, остывающем
за ночь
***
Музыка: 2Illusions (Роман Бураков)
«Морской бриз» из альбома “The Birth” (2011)
В композиции использована цитата
из кинофильма «Достучаться до небес» (1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341495
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Слова Олександра Печори.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340956
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Я вам розкажу свою казку, що збулась:
До мене близнючка моя повернулась.
З світів паралельних, із мрії, надії –
Зійшла, наче сонце, і лагідно гріє
Теплом свого серця і щирістю слова.
Відверта і добра її ніжна мова
Співає, сміється, сумує – говорить
Віршами, які надсилають їй зорі.
Приходить у сон – і запрошує в свій,
Йдемо у минуле, майбутнє, Світ Мрій…
Із всіх словників, що складали сумлінно,
Мабуть, не знайду, що звучить повноцінно,
Аби розказати, яке вона Диво!
..І Доля моя посміхнулась щасливо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340944
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
SOS
На девственном пока еще снегу
под моими застывшими окнами
где земля огромного пустыря
мирно спит, не то отдыхая
не то ожидая в страхе
новой застройки
под казино или еще чей-то банк
кто-то вытоптал SOS
трехметровыми буквами:
то ли парень обиженной девушке
то ли фанатичный сектант своему богу
то ли пришельцы в тихом ужасе
от здешних порядков
шлют сигналы своим, что дежурят сверху
а может быть, просто от нечего делать
кто-то вытоптал SOS под моими окнами
на земле пустыря, которая
мирно спит под снегом
не подозревая о том
что с ней сделают завтра
беспокойные обитатели
по имени homo cerritus –
земля, которая видела слишком много
и тысячу лет шлет вселенной
сигналы о помощи.......
ЯЧМЕННОЕ ЗЕРНО
Он долго сверлил меня огромными глазами
цвета звездного неба –
задумчивый и печальный,
мой верный друг по имени Сом,
а потом промолвил густым басом, растягивая слова:
– Давным-давно,
когда еще не все из нынешних звезд горели на небосводе,
эта планета была безлюдным местом –
необитаемым островом в космическом океане,
райским оазисом, в который полубоги
приходили поиграть со своими женами и детьми.
Однажды
мимо проходил святой Пилигрим:
он шел по Млечному Пути,
направляясь к небесному Оракулу,
что обитает в созвездии Трех Седых Мудрецов.
Проходя мимо этой планеты,
он нечаянно обронил ячменное зерно.
Оно упало на благодатную почву земного рая,
проросло, обильно политое цветочным дождем,
а когда созрело,
обласканное теплыми лучами звезды по имени Сурья,
из его колоса появились вы, люди...
Он долго сверлил меня прозрачными глазами –
мой добрый друг по имени Сом,
потом посмотрел печально на горизонт,
зашторенный завесой дыма промышленных труб,
на глянец моря,
покрытый черной пленкой нефти,
на бездыханные тела стаи дельфинов на берегу –
и сказал:
– Посмотри, что вы сделали с райской обителью полубогов
и с ячменным зерном, которое сеет жизнь...
***
Музыка: “Earth Song” by Michael Jackson
Альбом: “HIStory: Past, Present and Future. Book I” © 1995 Epic
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340814
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Відшуміла в саду тепла злива,
Відіграла на струнах тонких.
Обтрусила черешня мрійлива
Від сріблястих дощинок листки.
Розпромінилось сонце в любові,
Покотилось смачним калачем
По обрусі небесно-шовковім,
Свіжо випранім теплим дощем.
Розсміялись п'янкі матіоли
В діамантах краплин дощових.
Ніби ельфи, гойдаються бджоли
На тоненьких стеблинах трави.
У горнятку пелюстя жасмину,
Розполікане* чистим дощем.
Світла райдуга вигнула спину
Під хмаринно-пухОвим плащем.
*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
БАБИНЕ ЛІТО (ЯС-дактиль*)
Горлиця біла
Дивиться в очі сумні
Сивого неба
Паморозь перша
На сіножаті лежить
Росах і косах
Десь заблукав поміж хмар
Крик журавлиний
Кличе у марево снів
Бабине літо
Присвячується моїй Білокрилій Горлиці
що відлетіла у безхмарну далечінь
***
БАБЬЕ ЛЕТО
(в переводе Павловой Лены)
Горлицей белой
Смотришь печально в глаза
Неба седого
Изморозь утром
Ляжет на скошенный луг
Росы и косы
Меж облаков заплутал
Крик журавлиный
Нежно зовёт дымка снов
Бабьего лета
* ЯС – японський альбомний сонет:
5-7-5 / 5-7-5 / 7-5-7-5
***
Музика: Ніна Матвієнко – Пісня про матір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340452
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Біжить гонець в доріжці часу,
Догнати хоче дезертира горизонт,
Десь там згубив життя окрасу,
Без неї ж, не всядеться ніяк на трон.
А що ж за фінішем чекає?
Химерний дивосвіт буття надземних душ?
Не спізнаний, та мов би знаєм,
На що гартуєм розум у холодний душ.
Та скільки ж бігти в завтра днину?
Утома сушить, спопеляє далечінь.
Вгамує – близький біг людини
Поміж Земних сердець окрас й будинків стін.
05.05. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340602
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Ліоліна : Не варта снів травнева ніч
Не варта снів травнева ніч,
Бо гарно пишуться вірші у травні,
У ночі із жасмину ароматом.
Не спиться. То ж – знайома річ.
Мої думки, намріяні, недавні,
Примарні, стеляться ясним агатом.
Не варта снів травнева ніч.
Щось вітерець шепоче тихо ранній.
Та місяць не дозволить все ”дно спати.
Течуть струмочки протиріч.
Думки пливуть у невідомі плавні,
Навіяні далеким адресатом.
Таки не спиться...
Не варта снів ніяка ніч,
Бо пишуться вірші щоночі.
Рука у танці цілу ніч
І з нею сну не знають очі...
З-за хмарки Місяць вигляда,
Як і думки – не дасть спокою:
- Ми не спимо – і ти не спи!
Ех, повіршуємо з тобою!
І до світанку, вже блідий,
Та ще одразу не здається –
Поема срібних промінців
Крізь ручку на папір поллється…
Іще не склепила очей –
Бадьоре Сонце – скік на носа!
- Тепер послухай ще мене!
..І знов несу паперів стоса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340607
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Святе і найдорожче слово – МАТИ!
Наш вічний оберіг життя – її усмішка.
У рушниках, що доля вишиває,
Спішить нагаптувати щастя трішки.
Дбайливі руки змалку обіймуть,
Утішать, обігріють, витруть сльози,
Смачненьким нагодують, одягнуть,
На перший дзвоник приготують рози.
Ой, скільки непомічених дрібниць
(Дрібниці – дітям, а її – турбота),
А ще щоденний є коловорот:
Чекають рідні, дім, сім'я, робота…
І, як би не складавсь у неї день,
Не забуває добре слово - серця вроду,
Бо наша жінка – Сонечко із Сонць,
Що світить все, у будь-яку погоду.
Ви – Берегині, і хранителі дітей,
Великий подвиг - все життя у нені,
Нехай багато добрих літ вам дасть Господь,
А діти оцінять труди щоденні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340486
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Життя наступає, та я захищаюсь,
Я жінка - кентавр, із мечем і в кольчузі,
та кожний свій ранок я знов зустрічаю
з трояндою, наче ми добрії друзі...
Життя не лишає ні сліз, ані слова...
А я - амазонка, мій лук з тетивою
безжальний і влучний, та зранку я знову
сплітаю вінок з польовою травою...
Як я - амазонка, коли мій Геракл
прийдЕ, розірвЕ Гіпполітовий пояс ?
Життя! Я не вірю, що ти - тільки втрати !
Життя! Ну чому ми не друзі з тобою ?
Втомилася вже я стояти стіною...
Та знов за вікном - громовиці і злива...
Життя! Подружися нарешті зі мною !
Можливо, сьогодні... Сьогодні, можливо...
Нарешті кінець ще одній темній ночі.
Нарешті сіріє за обрієм ранок.
Я сльози і вірші сплітаю в віночок...
Життя! Все одно я з тобою, кохане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340484
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Мов квітка крихка,
пломеніє у серці надія
і час обриває
тендітні її пелюстки...
А знаєш, любов-
це вогню нездоланна стихія,
лише піднеси-
і обпалиш зап'ясток руки.
Вона не спитає про дозвіл,
як личить, гостинно,
прийде і посяде,
немов переможець свій трон.
І де ж ти тоді
заховаєшся, дивна людино,
як стріли запустить
бешкетник малий Купідон?
Чи може закинеш себе
на далекі орбіти,
і серце зачиниш
на сотні залізних замків?
А знаєш, любов-
це такий несподіваний вітер,
що гордість ламає,
мов стебла у полі тонкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
I
Кто мы, зачем мы здесь,
Живы мы или нет –
Дикой пчеле всё равно:
Мир для неё внизу –
Только дорога цветов...*
***
Who are we? Why are we here?
Are we all dead or alive? –
It’s all the same for the wild bee:
World, that beneath, is for her
Only the flower path...
* Неизвестный автор. Эпиграф к фильму
«Каникулы строгого режима»
Перевод – Змеелов
II
Когда приходит зима
Круг замыкая собой
Дикой пчелы душа
Тихо летит Домой
Долгой дорогой цветов...
***
When wintertime comes
Breaking the circle of life
Soul of the wild bee’s
Flying away toward Home
Following Flower Path…
III
Выходят на сцену
Актеры в театре кабуки.
Закончится действо –
Уйдут по дороге цветов.
И мы удалимся, мой друг,
Когда отыграем спектакль.
***
Музыка Руслана Муратова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339982
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012
* * *
Помічати помилки
критики охочі.
А про те, що на віки –
майже не пророчать.
Так буває.
І було так, мабуть, відколи
світ стоїть.
Б’є правда в лоб,
правда очі коле.
Може стану я ніким,
та тримаюсь міри:
вірю критикам таким,
а не лицемірам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339962
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Мій любий сину, квіте мій весняний,
У тебе очі мамині ясні,
Немов глибокі сині океани,
Грайливо так всміхаються мені.
Молюсь за тебе, сонечка краплино,
У день твоєї восьмої весни,
Щоб ранок цей зустрів тебе гостинно,
Коли з-під вій метеликами сни
Так полохливо випурхнуть і кануть
В ранкову купіль теплу й золоту.
Я над тобою яблунькою стану,
Мов білоцвіту щедрого фату,
Розсиплю ніжність на твоє волосся,
На білі щічки й очі голубі...
Якби ж то все омріяне збулося,
Що я попрошу в Господа тобі!..
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Я хочу и буду любить тебя вечно,
только ты меня тоже люби...
Ведь моя любовь к тебе бесконечна,
все мысли и чувства мои...
* * *
Я хочу для тебя быть единственной,
милый мой, добрый и неповторимый.
И хочу длинный путь жизни таинственной
вместе с тобою пройти, мой любимый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339758
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Маленькі ковточки спекотного щему,
Розведені смаком із кавових пут,
Підходжу до літа печалей гарему,
А сонце промовить: «Надії – банкрут».
Ковтками дрібними крізь травень і спеку,
Вбираю я гіркість світогляду див.
І ворону заздрість, бо ж погляд здалека
Не бачить емоцій тривог перелив.
Гіркотний ковток та відточений погляд
Блукає навкруг, бумерангом - назад,
А леза зубинки тілесний дух колять.
Надії в банкрутстві забили в набат…
24.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339625
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Хтось шукає краще,
Хтось шукає інше,
Хтось руками в небо,
Хтось ногами в днище.
У Парижі краще,
В Амстердамі інше.
Не достати небо,
Не пускає днище.
Вдіну рукавиці,
Чоботи на ноги.
Вичищене днище
Віддзеркалить бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339312
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
І може я насправді й недостойна
Твоїх висот небесних і глибин...
Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує!Рана-невигойна.
І може я не гідна твоїх рук
І не для мене усміх твій ласкавий.
Мрійливий квітень, ніжний, золотавий,
Десь прошмигнув між тінями розлук.
І окропив мої терпкі жалі
Таким холодним росяним намистом.
Нехай в душі іще не зовсім чисто,
Та сум гіркий вже трохи перемлів.
Нехай мине іще чимало днів,
Сумних ночей бузкового відтінку,
Не забувай земну звичайну жінку,
Що недостойна теплих твоїх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339052
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Ми віримо щиро , ще довго Вам вдастя ,
Як диво посмішку , колегам нести .
Здоровя Бабусю Вам , милого щастя ,
Хай радують в полі Вам , око житИ .
Нехай надворі , вітерець малиново ,
Для Вас голограмами , мітить ставки .
Всміхаються квіти щоденно , ранкові ,
Як промінь веселкою , тішать думки .
Хай горя потомки , ніколи не знають ,
Нехай їх невдачі , в житті оминуть ,
Хай мудрі здобутки , в пошані тримають ,
В глибокім корінні , нехай збережуть .
Хай Ваша буденність , веселкою грає ,
В щоденній любові , Вам суть постає .
Нехай Вас на довго , іще вистачає ,
В зеленім гайочку , зозулька кує …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338222
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Ти банкував. Лягали карти в руки,
краплені, ти лиш пальцем рухав -
і впізнавав хто свій, а хто чужий.
Сказати б так - чужих там було мало,
бо так братва одразу насідала,
що він ставав покірним і німим.
Але то тільки зразу, за столом,
а надворі кипіли пересуди,
за карти мічені вже говорили люди
і імениті й славнії гравці.
Лиш ти один про те не прагнув чути,
а наказав своїм сліпим манкрутам
сховати тих, хто знає толк у грі.
Забанкувавсь. Перехитрив себе лиш.
І хоч вважаєш ти, що карти гладко стелиш -
нема тобі довіри вже, повір.
Як для гравця один є добрий вихід -
ступися сам, бо ті манкурти-психи
тебе й розідруть за діру в казні.
Зроби в житті один поступок гідний -
стань і піди! Не зли обманом бідних,
поки прохід залишено в дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338616
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Сонячно у дворі,
Сонячно на душі,
Сонячним промінцем
Ти мені напиши.
Зіроньку подаруй,
Щоб освітляла шлях,
Найяскравішу, ту,
Що у твоїх очах.
Серце—одне на двох,
Подих—один на двох,
Як я люблю тебе—
Знає один лиш Бог.
Пісні набрав у ложечку,
Казку налив у чашечку:
"Пий, моє миле сонечко,
Їж, моя люба пташечко!"
Дощ полива асфальт,
Вітер краде слова,
Я – наче вже не я,
Не мертва й не жива.
Сплуталися слова,
Мов карти в ворожбі,
Я—сама не своя,
Вірна лише тобі.
Жить мені, чи не жить,
Буть мені, чи не буть,
Тільки тобі сказать,
Тільки мені почуть.
Знаю, ти можеш все,
Навіть звести мости,
Коли мене знайдеш—
Обійми й не пусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338172
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
***
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жебрак помирає.
***
Волошки по житу мандрують...
Пани – по парижах жирують.
***
Про рівність годі говорити,
коли правителі – бандити.
***
В Україні нині лад –
вакханальний паханат.
***
Як не пом’якшуй суть і так, і сяк,
хорошим словом не назвеш
б а р д а к.
***
Й не зеки мов, та як раніш –
законом кожним править гріш.
***
„Рубають локшину” для гурту
неополітики-манкурти.
***
Іч, скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались.
***
Перевертнів більше, і лівих, і правих.
Ще бісові діти, ще нелюди правлять.
* * *
Перед законом лиш сіроми рівні.
Поміж собою чубляться, мов півні...
***
Ну коли вже, ну коли ж
бомж поїде у Париж?!.
***
Так, старці не потрібні парижам.
Та коли ж об’єднаються ближні?
***
Власну долю хоронить не гоже.
Нам без нас і Бог не допоможе.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337609
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Я эту ночь остановлю,
И на глубоком небе звездном
Луну тихонько обниму –
Пусть утро будет поздним-поздним.
Мне нужен этот разговор,
Глаза и руки, и улыбки…
Я эту ночь остановлю,
Чтоб мы не сделали ошибки.
И нежный розовый рассвет
За горизонтом тает в неге,
Присело Время отдохнуть,
Впервые в марафонском беге.
Умолкли даже соловьи,
Тихонько ветер затаился,
Чтоб стук сердец был в тишине
Всем слышен – не остановился!
Чтобы раскрылись вдруг глаза,
Чтоб молвила душа: - Люблю!
Луну тихонько обниму
И эту ночь остановлю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335814
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
... Ах, пустое, всё это я уже слышал. Человек всегда мечтал летать. Самые умные знают, что у них нет крыльев, и потому глупцам, которые всё еще хотят осуществить эту мечту, один путь: полжизни карабкаться вверх по серому снегу одиночества, обнимая хмурые скалы будней, чтобы однажды, найдя тот самый, единственный, нежный и хрупкий цветок, замерзающий меж камней, разжать эти холодные объятия, сорвать этот холодный цветок...
И насладиться радостью полета, согревая лепестки своим дыханием, радостью полета в пропасть, на дне которой - всё тот же серый снег одиночества, а ещё - черный, морщинистый лёд разочарований. А потом - снова вверх, оставив на сером снегу кусочек сердца.
Там, там, где скалы пронзают облака, уже проклюнулся из расселины крошечный, бледно - зеленый, дрожащий росток, и если ты поспешишь, несчастный, то может быть он успеет расцвести для тебя. И забирайся повыше, безумный, повыше ! Может, в этот раз полёт не закончится падением, может, тебе повезёт умереть от счастья, всё ещё чувствуя крылья за спиной... и понять, что падший ангел - это просто человек, который не боялся летать.
Ну что ж, в добрый путь, отважный одиночка. Я знаю, тебя не удержать охапкой тихих полевых васильков, ведь там, в вышине, у самого солнца, где живут тайны, переливаясь в каплях росы искорками вечности, где зреют тяжелые складки мумиё, накапливая мудрость тысячелетий, уже родилось величайшее чудо во Вселенной, родилось и ждёт тепла твоих ладоней...
Стал реальным радужный сгусток обезличенных желаний, предрассветных снов, размытых видений в мартовском бреду, и появился он, как золотая рыбка, пойманная в океане подсознания. Вызывающе - робкий, потаённо - величественный, отрешённо - восторженный горный эдельвейс. Он удивлён своим одиночеством - ведь где - то должен быть ты...
Торопись же. Вперёд и вверх. И до встречи здесь, внизу, на обломках чёрного льда, припорошенных серым снегом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291307
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.05.2012
Я хочу бути сильним деревом
І обіймати тебе вітами.
А ти будеш моєю пташкою,
А ти будеш моїми квітами.
Я хочу бути стиглим колосом,
А ти будеш ланами-нивами,
Я проростатиму щороку там,
І разом ми будем щасливими.
Щоб під одним дощем намокли ми,
І під одним сушились сонечком,
Щоб на ранкові візеруночки
Дивилися в одне віконечко.
… Наснилось - чашечки дві з кавою
Парують на балконі зраночку,
І сонце в небі посміхається –
Зове до легкого сніданочку.
Букет ромашок звеселяється,
Голівками киває дрІбними,
Бо будем ми завжди щасливими,
Бо ми будем завжди потрібними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334729
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Щастя множимо на два.
Маємо палкі слова,
Поцілунки, подарунки,
І серця без обладунків.
І масаж, і чай гарячий,
Слива, саджена на дачі,
Сміх веселий діточок,
На природі шашличок.
Ніжність в дотиках, турботу,
І заглянуть на роботу,
І порада, і розрада,
І нові знання й посада,
Новий рік, хороші друзі,
І прогулянки у лузі,
Книги, фільми та маршрути –
Спільних вражень не забути.
Множимо на два нещастя –
І спинити це не вдасться,
Навпіл ділена картина.
Мовчазна сидить дитина,
У повітрі іскри скачуть,
Заховавшись, тихо плачуть,
Чашка з кавою одна,
І стіна, кругом стіна…
Вдвох будують, вдвох руйнують,
Миряться або воюють,
Тож собі шукайте множник,
З яким буде жити можна
Так, щоб множилось добро,
Розросталось і цвіло,
І ділилось на розсаду –
Аби дарувати радо.
І тоді лиш взнає світ,
Як прожити 300 літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334522
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Намалюй мене заново…
На полотнах незайманих
Все яскравими фарбами –
Всі пісні та думки.
Намалюй мене пошепки,
Щоб слова не стривожили
Світлу радість небачену
І в зіницях зірки.
Намалюй мене з ласкою,
Щоб життя стало казкою,
Щоб згорьоване-зболене
Стороною пройшло.
Намалюй мене з ніжністю,
З лебединою вірністю,
Щоб серденько поранене
Половинку знайшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
За синьою горою,
серпанок-місяць вирина.
Там молодий юнак
пробуджений весною,
свою кохану вигляда.
Вона, як зірка
в небі світить.
Пливе полями
до юнака.
А поле, поле
вкрите в квітах.
В яких блукає,
загублена весна.
І в цьому полі
та при літі, любов
житами проросла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333268
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Вытянул старик невод,
а там рыба-солнце.
Зажмурился старик,
чтобы не ослепнуть
и обнял рыбу крепко,
как старуху в молодости,
молодея...
Умаялись.
Бросил в море рыбу-солнце,
не тащить же ее домой.
Заревнует старуха
рублевская.
Поплыла рыба-солнце
и скрылась на горизонте
кровавом...
Ой, это уже из другого
верлибра сказочного...
И пошел спать старик
на голодный желудок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332764
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Йому подобалося гуляти містом… Вдень було цікаво спостерігати за перехожими, вночі – з дитячою допитливістю заглядати у вікна і тихенько постукувати по шибках. Ось і сьогодні він зібрався на вечірню прогулянку.
… На вулиці стемніло, ліхтарі дивилися на своє яскраве відображення у калюжах. Він теж заглядав у калюжі і бачив там себе у ліхтарному сяйві. - Гарно так! – подумав, і ще жвавіше пострибав по калюжах, посміхаючись.
Раптом в одній із калюж він побачив щось незвичайне, рубінове… Це не ґудзик, не брошка і навіть не камінчик з сережки чи кольє… З холодної, трохи брудної води він витяг дві половинки серця. Було помітно, що хтось приклав немало часу і зусиль, аби воно таки розділилося навпіл. Серце було у подряпинах і дрібних тріщинках, трохи нерівне на зламі.
- Як же можна таке диво зламати і викинути? - дивувався він, із завзяттям поліруючи серце зі всіх сторін, намагаючись склеїти його і затерти всі ранки-пошкодження. І такими гіркими були його сльози, чи завзятими намагання одремонтувати знайдену річ, що старання принесли плоди – серце почало виблискувати, дрижати і його половинки притиснулися одна до одної так тісно, що шпаринки між ними майже не було видно.
- Треба, мабуть, знайти власників цих половинок. Як же їм, нещасним, зараз із розбитим серцем? - бідкався він, біжучи у тому напрямку, куди виривалося і тягнулося серце. Ось воно затріпотіло, запульсувало, замерехтіло біля одного з будинків, де світилося лише одне вікно. Він обережно заглянув. У кімнаті сиділа дівчина з великою скляною чашкою кави в руках. Кава навіть не парувала. А скам’яніла постать дівчини, що сиділа втупившись у стіну, вказувала на те, що вона давно знаходилась не тут, не в цій квартирі, а десь далеко, у своїх думках. Раптом вона стрепенулась і схопилася за телефон. Він задзвонив, і вона щось швидко почала говорити, її вуста відпускали слова і ловили сльози. Зрештою, бліде лице освітилося – на нього впав із-за вікна промінь рубінового серця, і дівчина скрикнула: - Так, приїзди! Я чекатиму…
І в той же момент серце пронизало, наче воду, скло шибок і розчинилося сяйвом у грудях, дівчина засяяла зсередини, мов ранкова зоря. ... Він був вражений.
- Тепер завжди пильно дивитимуся в кожну калюжу! – сам собі обіцяв, стрибаючи далі по калюжах, Дощ. - Воно варте того, щоб побачити таке диво! Нічого, що на годинку довше прогуляюся.
… А ви, до речі, ніколи не помічали, що під час дощу інколи щемить серце? Це Дощ знайшов половинки розбитого серця і намагається з’єднати їх в єдине ціле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332715
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Думки, думки рояться, наче бджоли,
І жалять боляче, і меду принесуть,
Та інколи безладно так літають –
Ні сну, ані спокою не дають.
Одну по одній, тихо та дбайливо
Зігрію і у вулик одпущу.
А щоб знайшли собі затишне місце -
Я спокоєм солодким пригощу.
Його, на жаль, у мене небагато,
Але додам до нього радість до життя,
Бо кожна квітка раз лиш розквітає,
Немає до "учора" вороття.
Проте розквітнуть завтра нові квіти,
Не кращі та й не гірші, ти поміть,
Вони інакші, зовсім трішки інші.
Життя безмежне тільки лиш на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332401
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
* * *
Будь собою, сину.
Довіряйся серцю.
Не на долю сердься, а на себе.
Сину, світ широкий –
добрий і жорстокий.
Хай не в’януть крила в ріднім краї.
Матінка єдина – Україна дивна
хай для тебе стане вічним раєм.
Тільки будь собою.
Йди у світ з любов’ю.
Стрінеш і негоди, і печалі.
І пекельні муки витерпіти мусиш.
Бо дорога вгору незвичайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331643
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
ТАНКА
Яои-апрель,
произрастание трав,
белеют вишни.
Близких сердцу людей
собирает беседка.
**************
Хитрый зверь
всегда путает следы.
Охотник не ждет
когда выпадут снега
тетива натянута.
***************
Звеэды на небе
видны не всегда нам.
В душе воина
звезды победы горят
освещая нам путь в небо.
***************
Фудзияма там,
за дождем и туманом,
За тысячи миль.
Всякий раз радует глаз
на экране дисплея.
*****************
ХОККУ
Меняются сны.
На лезвии катаны
цветы апреля.
******************
Ко Дню рождения друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331652
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Повір нам любий брате,
як зараз, важко стало жить.
Бо п’ють кров нашу бюрократи
і не дають православному люду,
від кайданів ся звільнить.
Гей ти клятий душогубе,
людську волю не скорить.
Кров, яких тече ріками,
вона ж тебе поглине.
Більше тобі її не пить.
Знай народе Український,
ти духовно вже багатий.
І тебе не подолати.
Свободу не спинити –
ці слова дзвенять немов би дзвін.
І Господь подав тобі руку брате,
І підведе із колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331512
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє. А хтось – мене...
Не продаюсь. Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все. І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажна.
Все бачить Бог. Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331303
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012
На білому папері білі вірші.
Заспокойте мене невмілі рядки.
Напишу і закреслю,
Не ті все слова.
Є бажання без правил,
Пристрасть,сон-МАЯЧНЯ.
Дні народжують ночі,
І Вже скоро зима,
А мені не забути
Теплих днів відчуття.
Доторкнутися б ніжно
До твого плеча.
Але я,десь там я,
Прориваюсь в безмежній
Пустелі життя,
Розчиняюсь в уяві,
Появляюся в снах,
Зависаю з тобою
В стільникових зв’язках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298632
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 18.04.2012
Тобі я щастя намалюю,
Я намалюю тобі дощ.
Думками ніжно зацілую,
Створю озерце тобі з рос.
Зловлю ще рибку золотую,
Для тебе Бог її беріг.
Про твої мрії розкажу їй,
Проінструктую так як слід.
Я напишу для Тебе пісню,
Роздам по ноті всім птахам.
Вона лунатиме у лісі,
Приспів дістанеться гаям.
Я розпалю для Тебе вогник,
Він не потухне, як любов,
Не стане в тебе днів холодних,
Від щастя затанцює кров.
Я все придумаю для тебе,
Щоб цілий рік мені цвіла,
Дістану зіроньку із неба,
Мене з тобою що звела!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331159
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Шепіт вітру вчуся розуміти.
Що шепоче він стрункій тополі?
Як же ніжно! (Треба ж так уміти!)
Гладить листя люблячи, поволі.
То шугне у небо неозоре,
Осідлає хмарки легкокрилі,
То полине у безкрає поле
І обніме крилами щосили.
То пірне у довгі мої коси,
Витре сльози й очі зацілує.
З квітів позбиває ранні роси,
Щось шепне на вухо, пожартує.
То, награвшись, ляже серед гілля
І складе натруджені вкрай крила.
Треба ж відпочить від божевілля...
Дрімота вже очі покорила...
Як же тебе, вітре, зрозуміти?
Чом сумний буваєш, тихо плачеш?
Можеш ти про це прошепотіти:
Чи стає тобі від цього краще?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
Осыпаются звезды
в пригоршни.
Умыться бы ими,
да жалко.
Положу под подушку,
буду слышать их
пересуды,
пока не оглушит меня
будильник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330600
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
* * *
Не переймаймося даремно:
одвічні чи нові проблеми?
Не скаженіймо.
Безупинно
шукаймо вихід, а не винних.
Кого за що судити треба –
розсудить небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330326
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Ми пишемо вірші, як сповідаємося,
І ніби у своїх гріхах ,всім каємося.
А гріх наш тільки в тім, не розуміють нас,
ПРИЧИНОЮ Ж УСІХ, НЕ ТІ ЧИТАЮТЬ НАС.
Ну, що ж поробиш, не дано порозумітися,
Наше життя, німе кіно, куди нам дітися.
Купили в касі два квитки на одне місце ми,
Зайшли у зал один сеанс картини різні нам.
Так по житті в однім човні,а виявляється,
Для когось, душу віддаєш в віршах мов розпинаєшся,
Йому не зрозумілі твої почуття,та відвертається,
У нього інтереси інші, навіть не читається...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263268
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 14.04.2012
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильніше за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Не скорити незгодам мене
Не скорити мене тим незгодам,
Що у черзі стоять на порозі.
І не змінять всі біди погоди,
Що вже сталась на моїй дорозі.
Бач, чигають, жадаючи страти
Раби Божої, злії вампіри.
Стійте, трясця вам, стійте на варті,
Оголіте мечі та сокири.
Я біжу по дорозі, уперто
Оминаючи ями й капкани.
Я скажу тим незгодам відверто:
Та ж проваляться всі ваші плани.
Бо за обрієм сонце сідає
Над верхівками сосен мрійливих,
Бо у житі волошки чекають,
Що омиє пелюстки їх злива.
Бо зелені, як мох, очі сина , -
То мій захист на довгій дорозі.
І тягар із душі мені скине,
І утішить в печалі й тривозі
автор: Ліоліна
А ти їх усмішкою крий,
Пали душі яскравим світлом -
Аби на місці тих незгод
Весняне дерево розквітло!
Дощем умиється душа,
Вдихне повітря посвіжіле,
В волоссі сонечко сяйне,
В зіницях – небо заясніле.
Хай потиск дружньої руки
Не пустить слабкість й на хвилину,
Щоб в погляді цвіла любов –
Дивись частіше в очі сину!
А три сестри, що поруч йдуть,
Й на мить не лишать на дорозі.
Любов, Надія, Віра – тут,
Тож не тримай їх на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329752
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Заснули за вікном сніги,
Заснули друзі й вороги,
Заснули в Пеклі і в Раю,
А я і досі ще не сплю.
Розклала на безмежнім полі
Свою чудну складанку-долю.
А як зібрати – ще не знаю,
І так, і так перекладаю,
А візерунок не виходить
Немов лихий рукою водить.
Уже зовсім замерзли руки,
І серце тисне од розпуки…
А ранок доти не прийде,
Поки малюнка не буде!
Лиш мовчки сльози витираю,
Я допомоги не чекаю…
Хоч плач, поки луна піде –
Ніхто на поміч не прийде…
І на морозі під зірками
Впаду під темними думками…
***
Гаряче серце сніг розтопить!
Біда мене таки не схопить,
Бо є ще на землі ЛЮБОВ,
Що світ рятує знов і знов.
Усі – дорослі та малі,
І злидарі, і королі
Її жадають все життя,
Ще – розуміння, співчуття.
Вона ж – і грішна, і свята,
Буває іноді «не та»…
Але дає бажання жити,
І сподіватись, і творити,
Плекать ілюзії, надії,
І потаємні дивні мрії…
Вона – в усіх, вона – усюди,
Але сліпі бувають люди,
Бо кожен ту шука частину,
Де буде добре в цю хвилину,
А ширше оком не кида,
Що поруч є чиясь Біда.
Її ж, Любов, шукать не треба.
Вона у Сонця є, у неба,
У пісні лагідній лісів,
У звуках наших голосів.
Вона у серці є у тебе,
Туди лишень заглянуть треба
І двері ширше відчинить,
Аби на волю відпустить.
Хай розквітає, як уміє,
Хай душу ще чиюсь зігріє,
Комусь розрадою буде,
Комусь хоробрість віднайде.
Творити може чудеса –
Це її сила і краса.
Хоч і не завжди так буде,
Та все ж сторицею прийде
Назад до тебе ще не раз
Стинать гіркий полин образ.
Бо у житті, як і на ниві, -
Що сієш – те собі ж і жнеш.
Якщо любові не даруєш –
Собі любов не знайдеш теж.
Я вірю в доброту людини,
В любов, у широту душі,
Тим і живу я… Так живу я…
І дивні пишуться вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329474
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Зошит хочеться почати,
Чистий і новенький.
Лиш про щастя там писати,
Та про світ ясненький.
Але старий ще зостався,
Сторінки є чисті.
Та й до щастя не дібрався,
І думки всі кислі.
Лише мріяти про щастя,
Мабуть вже стомився.
Долі повністю віддався,
Ще не приземлився.
Може взяти та й податись,
Куди світ за очі.
Та нікому не признатись,
В поїзд сісти з ночі.
Може там, як можна далі,
Почну зошит новий.
Та забуду всі печалі,
Знайду світ казковий.
Час настав дивитись в очі,
Правді – хоч поганій.
Не вернуть ті дні і ночі,
У такому стані.
Зошит, місце, речі нові,
Все змінити треба.
Розум, тіло вже готові,
Душа! - спустись з неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327839
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 09.04.2012
О, пані впевненість, я щиро прошу завітати
В мою свідомість Вас, бо там бракує часом слів,
А може ще й думок із раціо будинку-хати.
Мабуть, то плющ лихий в вікні лукаво переплів.
Кудись думки летіли небом, мов в Олімп до Ніки*,
Та враз сполохала сліпа Горгона із плюща,
І в повних вщент аптеках, не знайти цілющі ліки,
Упевнена примара б’є з темної води ключа/
О пані, на ім’я «Я вірю й буде», прошу в хату.
Чи не достатньо двері для Вас я відчинив?
Шкода, не маю вже мастил, новий завіс утратив
Проміння у вікно ідей, лише слабкі чини…
* Ніка - грецька богиня перемоги
22.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328653
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Здається, бачилися ми зовсім недавно,
А в тебе стільки нових друзів, нових справ,
І ти стрічав мене, стривожившись, незграбно,
Та невпопад все обіймав, мовчав, зітхав.
Зовсім забувся чаєм напоїти,
Спитав лише, як склалося життя,
І, відповідь десь мимо пропустивши,
Занурився в думки і почуття.
А я пішла… Нащо прийшла, незвана?...
Ударилась в несказані слова
І, в пустоту потрапивши, мовчала, -
Від слів лише відлуння ожива.
Чи більше не було чого сказати,
Чи більше не було чого почуть?
Чи, просто, не хотілось зачіпати
Того, чому ніколи вже не буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328604
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
Сполоханим метеликом тріпочеться
Білет на вітерці у руці моїй.
Колошматить думки невизначеність,
Решетом дірявим час проціджуючи.
Сновигають, розщеплюють
Мрійливі сподівання,
Збиткуються життєві обставини
Над надривними потугами свідомості,
Хмільними бажаннями обпеченої,
Снопом іскорок гарячих обсипають,
Обпалюють ними тіло.
Мерехтливо горить,
Рваними хмарами оторочена,
Далека досвітня зоря.
На карнизі гостроверхої дзвіниці
Тихесенько голуби туркочуть.
Широким поступом крокує весна,
Соком живильним наливаючи,
Навколишню природу пробуджуючи.
05.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328046
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Боже мій милий!Відкрий мої очі.
Дорогу правильну до тебе покажи.
Дай розум, щоб слова твої пророчі.
Через життя змогла я пронести.
Душевне зубожіння мене завжди лякало.
Жах навіювало постійно.
Я хочу, щоб мене воно обминало.
Душа в любові жила спокійно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327626
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Замовкає гітара –
Акорди злітаються птахами
І сідають на гриф,
Повертаючи спів до зірок.
І на відстані подиху
Очі розкажуть несказане,
Повертаючи знов
До забутих давно вже думок.
Заіскриться розмова вином молодим,
Спраглосонячним,
Рідних душ обігріє
Тепла оксамит золотий.
Задзвенить світлий Ангел,
Крилом зачепивши віконечко,
Все відчує лиш той,
Хто душею завжди молодий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327273
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
За зимой закрываю двери.
Держит двери пружина апреля.
Одиночества давит стремя.
Без листвы грустят деревья.
Укрываясь раздумий пледом,
Собираю остатки веры.
Растираю холодные вены.
Поздний снег раскаляет нервы.
В паутине всемирного бреда,
Не найду для души спасенья.
Попросив у зимы прощенья,
Я почти, ничему не веря,
Жду тепла под конец апреля.
Я почти, никому не верю,
Жду Пасхальное Воскресенье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327371
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Замысел медленно реализуется
весенней капелью букв
в рыхлое снежное пространство листа,
впитывающего слова, как губка.
Текст чернеет голой землей,
и под взглядом читателя
тянет первые робкие ростки сюжета,
и расцветает,
обласканный лучами фантазии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327309
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
* * *
Жити в сутінках забуття,
не шукати і не чекати?
Чи на струнах усіх страждати
під мелодію каяття?
Не збагну, як тепер змогти
доспівати завітну пісню.
А нову починати пізно,
бо на серці – старий мотив.
Не вмовкає довкруж луна…
У лещатах тримаю душу.
Маюсь, каюсь.
Мовчати мушу.
Обірвалась строфа,
мов струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327039
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Не обіймай…Хай рук твоїх тепло не принесе ще раз надії марні,
Щоб не з'являлись сонячні думки, які уб'ють важкі слова негарні.
Хай своє світло не втрачають дні, і тихі ночі сни свої не гублять,
І не люби свою любов в мені… Так не кохають, ні, отак – не люблять.
Слів переспів по-кругу знову йде, але давним-давно уже не гріє,
Те, чим поранили, не погамує біль, полікувати також не зуміє.
Не обіймай… Щоб не тремтіли руки, щоб не текла непрохана сльоза,
І не дивись пронизливо у вічі, в твоєму погляді шалена є гроза,
Вона холодним вітром віє, сипле градом, в своєму шалі, ох, яка страшна,
А я піду від неї…Відігрітись… Коли ж буде тепло, і де весна?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326837
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
Вселенная,
заключенная во мне,
намного больше
вселенной,
в которую заключен я,
но строчка за строчкой
их размеры
выравниваются.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326712
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
* * *
Ненароком
упало
слово –
залишило недобрий слід.
Недоречно злетіло –
й знову
світ поблід.
Маюсь, каюсь.
І знов плекаю,
щоб не гасло тепло обох.
Слово – пташка,
чи слово – камінь…
Слово – Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326699
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Відскрипіли зимові, марші,
І весна грає джаз без фальші.
Зайчик сонячний скаче тремтячий,
Під регтайми любовні котячі.
На дорозі пил-джайв гороб’ячий.
Дощик- блюз барабанить на вдачу.
Вітерець саксафонить бродячий.
Про весняне кохання гаряче.
І хоч ми стали трішечки старші,
Та набої ще є в патронташі,
Звуки банджо!...Скидай гамаші!
Насолоди по повній чаші!
Під біг-бенди душі найкращі,
Серце радісно стукає наше.
Джаз-весна виграє без фальші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326620
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком.
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю.
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки.
Не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Хто сенс життя шукає в синім небі,
В далеких світлих зорях уночі,
Хто сотню літ його сидить, чекає,
Хто ловить, наче птаха, біжучи.
А він у теплій маминій долоні,
У незнайомій посмішці чудній,
Безмежний, і маленький, наче зерня,
Один для всіх, і в кожного є свій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326137
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Доля моя в будяках заблукала.
Життєвий ураган на чужину її завіяв.
Поневіряннями себе ущент розбила.
Вітер мій міраж давно розвіяв.
Натомились сильно мої крила.
Серце смуток міцно огортає.
Ностальгія душу оповила.
Мрія нездійсненна ще літає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324333
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Самотужки самота
Клунок з лахами несла.
Сіла стомлена стара,
Підперла плечем хреста.
Стала клунок розбирать,
Роздивлятися, зітхать.
Спершу люстерко знайшла,
От колись була краса…
Аж здригнулася рука.
Молитовка нескладна…
Матінка колись дала.
Похилилась голова.
Фотографія… Сім’я…
Вдарила об шлях сльоза.
Ще якийсь кудись квиток,
Мріялось, а чи збулось.
От кілечко . Так воно
Від кохання.Чи було?
Ще ошийничок кота,
Гарне було звіреня.
Лікаря рецепт знайшла,
Та пустого гамана.
Так зітха собі вона.
Добираеться до дна.
Раптом стямилась стара…
Збірку віршів підняла...
Посміхнулась самота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322362
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 23.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
***
Поверь в себя - и одолеешь
законы тяготения
( коль достаточно имеешь
и силы и терпения! )
-------------------
фото автора - Басов Олег - (со штатива)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311221
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 11.03.2012
***
Скиталась кляча по долинам,
а в небе плыли журавли…
душа её звала к вершинам
– ЛЕТАТЬ!!! От счастья и любви!!!
Печальным взором смотрит кляча
– развеселить её нельзя –
она идёт уже не плача
– ведь кляча выплакалась вся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316648
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 11.03.2012
*** =ноябрь 2007=
В мире всё кружится –
от шага к шагу – карусели…
только стоит оступиться –
тут же – хоп! – и полетели!
А куда?!! Уж нету власти
над пугающим вопросом –
страха более, чем страсти
в этом вопле одиноком!
Оступился, оплошал…
неосторожностью закручен…
ничего ты не искал –
был тоской своей замучен…
завертело, закружило –
влево, вправо, вверх и вниз…
жажда жизни вдруг ожила,
когда вниз башкой завис!
Помолись – авось, минётся –
станет на круги своя…
но пойми – теперь придётся
жизнь свою прожить не зря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320559
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Вечер и печаль близкие родственники.
Их кровь черна и густа,
их участь ущербна,
как Луна в своей последней четверти,
их стихи так же неказисты,
как мои верлибры.
Но и вечер, и печаль
полны надежд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320173
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
*** =8марта2008=
Все женщины прекрасные, как розы!
Красивые и нежные цветы!
Мы наслаждение, порой и слёзы
имеем от их дивной красоты –
у роз ведь есть не только лепесточки,
не только листья и шикарный стан,
коль плутовито изливаем строчки –
они в шипах встречают наш обман!
Здесь не пройдут без боли оправданья!
Тут не поймут посредственность и ложь!
Здесь ждут душевные, от сердца, пожеланья,
и чувства верные, с которыми их шлёшь!
Так вот – бутоны, стебель и листочки
своею лаской надо орошать –
чтоб вечно эти дивные цветочки
иметь возможность нежно обнимать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320089
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
***
Как Вы красивы! Как юны!
Мне комплименты греют душу…
На тень от призрачной луны
дышать боюсь – восторг нарушу!
...ах, эти чУдные слова...
как манна сладких обещаний!
От них кружится голова,
и разум светел от мечтаний!
Я вновь теряю речи дар...
о, миг счастливого проклятья!
Не избежать мне этих чар
- я попаду в твои объятья!
Да – это ласковый капкан!
Его боюсь я, и желаю!
Но всё пройдёт – слова обман –
исчезнет всё, о чём мечтаю!
Но ночь пройдёт – всплывёт обман
– я это знаю… знаю… ЗНАЮ!!!
= 27 февраля 2012 =
г. Киев
--------------------------------------------------------
P.S.! Идейный толчок к написанию этого стиха получил я от автора Ліоліна - спасибо ей большое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317470
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
немыслимо ухватить за хвост мысль
вот она греется на солнышке
потягивается выгибая спинку
умывается облизывая лапку
и вытирая себе мордочку
точит когти об обои
прячется за диваном
от веника
потом выходит оглядываясь
с опаской и ощутив прощение
забирается к вами на руки
и начинает громко мурлыкать
требуя ласки
но только вы сосредоточившись
собираетесь
ухватить её за хвост
дабы хорошенько её проанализировать
она тут же вскакивает
и как оглашенная
мчится в укрытие
и снова прячется за диван памяти моей
и правильно делает
так как проанализированные бесхвостые мысли
теряют свою грацию
и становятся похожими
на толстого соседского кота
правда он с хвостом
но кастрирован
а те кто думает
что у мысли нет хвоста
обернитесь
и посмотрите на свой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316604
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012
что путного можно написать
когда тебе полтинник
без малого...
это малое когда-то
тянулось бесконечно
я вычёркивал дни в календарике
сразу после подъёма
это малое ассоциировалось
с пайкой масла на завтрак
и почему-то хотелось
чтобы малое это
поскорее закончилось
оно закончилось
и я открыл для себя
что и большое конечно
и состоит большое
из небольшого количества малого
может это понимание
и есть то путное
о чём следует писать
когда тебе полтинник
без малого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315742
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012