Харіс: Вибране

NNNP

Маленькому знайомому

Дай-но,  крихітко,  я  на  вушко  шепну  два  слова,
Хай  вони  недоладні  —  в  них  змісту  багато  дуже.
Мені  вже  кільканадцятий  рік  ось  пішов,  відучора.
Та  я  все  ще  птахів  полохаю,  як  ти,  мій  маленький  друже.
Поїзд  їде  й  шумить,  а  на  рейках  машинне  масло.  
Наче  він  динозавр  —  велетенський  й  такий  цікавий.
Я  підтримую  вогнище,  щоби  воно  не  згасло,
І  дивлюся  приречено  в  чорне  горнятко  кави.
Потяг  візьме  розгін,  це  мій  потяг  —  він  без  зупинок.
Твій  лише  іграшковий  —  його  треба  ще  штовхати.
Я  не  буду  боятися  більше  уже,  дитино,
І  колись,  обіцяю,  я  навіть  навчусь  прощати.
Навчи  бути  як  ти:  завжди  чистим  і  завжди  щирим,
Хоч  я  старша  ніж  ти,  разів  мабуть,  тепер  вже,  в  десять…
Подивись,  як  цей  птах  перед  зльотом  розправить  крила  —  
І  ти  також  колись  неодмінно  небес  торкнешся.


23.12.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468558
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 09.02.2015


Олеся Новик

люди - зелені яблука

люди  -  зелені  яблука
ось  так  би  взяти
і  зірвати  кожного
покласти  у  квартирі
на  сонцем  грітому  підвіконні
десь  там  між  фіалками

а  потім  би  взяти  його
те  яблуко  печене  променями
і  надкусити
і  смакувати
і  пережовувати
і  ковтати  шматок  за  шматком
але  не  все

залишити  знов  на  підвіконні
надкушене
і  чекати  поки  знов
його  щось  запалить
заіскрить

або  віддати
комусь  
іншому

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505608
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 14.07.2014


Олеся Новик

як добре що є

як  добре
що  ти  господи  
дав  мені  надію  
у  вигляді  усіх  тих  людей
що  є  в  мене  випадковими

які  не  є  випадковими

очі  яких  
настільки  світлі
що  їх  бува  хочеться  ставити
собі  замість  лампи
або  замість  сонця  взагалі

як  добре
що  є  такі
з  якими  посеред  міста
яке  повниться  головним  болем
можна  отак  сісти
на  землю
і  слухати  
слухати
ти

як  добре
що  є  ти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506309
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 14.07.2014


Марічка9

Кораблі

Не  змовкають  думки...Де-не-де  лиш  пульсує  годинник.
Ніч  розкидала  зорі,  мов  бісер  на  темному  тлі.
І  на  ньому  мені,  наче  тінь  днів  чомусь  невловимих,  -  
Із  минулих  років  у  безодню  пливуть  кораблі...

Білим  шляхом  пройдусь  вказівним,  не  моргнувши  і  оком.
Кажуть,  зветься  "чумацьким",  а  я  би  сказала  -  "людським".
На  дорозі  небесній  безсонних  ночей  так  нівроку,
Так  немало  життя  за  солодким  вином  і  гірким.

Найбагатше  у  світі  -  то  небо  скорботної  ночі:
Там  обличчя  без  масок,  молитви  без  пафосу  слів,
І  пливуть  безупинно  у  тиші  прозоро-урочій
В  світлу  гавань  до  краю  мільярди  таких  кораблів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013


Іванна Шкромида

Літають замість неї

Закутані  в  простирадла  діти  сидять  на  балконі.    Ловлять  комариків  й    опускають  їх  у  літрову  банку,  яку  потім    міцно  закручують.    З  квартири  долинають  приглушені  звуки  телевізора.    Мати,  як  завжди,    мовчки  готує  вечерю.  Батько    -  в  спальні.
-  Як  ти  гадаєш,    комарі  більше  не  залітатимуть  до  татуся  в  кімнату?  Ми  ж  усіх  їх  виловили?  –  запитала  маленька  дівчинка  свою  старшу  сестру.
-  Ні.  Бачиш  онде  ще  декілька  літає.
-  Ну  чому  ж  їх  так  багато?  Я  вже  втомилася.
-  Їх  стільки,  скільки  й  людей  на  землі.  Кожна  людина  має  свого  комарика.
-  А  для  чого  людям  комарі?    -  не  вгавала  молодша  сестра.
-  А  для  того,  щоб  літали  замість  них.  У  тебе  ж  крил  немає?
-  Немає.
-  От  і  ні  в  кого  немає.  А  коли  комарі  прилітають  до  людини,  крадуть  декілька  крапель  її  крові,  то  стають  ніби  її  частинкою.  От  таким  чином  і  літають  замість  неї.
-  А  ми  хіба  не  хочемо,  щоб  частинка  татуся  літала?  –  вже  зовсім  спантеличено  запитала  та.
-  Ні,  йому  ще  не  час  літати.  Так  що  менше  базікай  і  намагайся  впіймати  хоча  б  ще  одного  комарика.
   Дівчатка    більше  не  розмовляли,  лише  уважно  придивлялись  довкола  себе,  чи  не    літає,  бува,хто.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409867
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.03.2013


Іванна Шкромида

Штиль

Цей  острів    за  формою  більше  нагадує  час,
це  замкнуте  коло,  що  креше  мої  силуети.
І  кроки  не  кроки  ,  а  тільки  частковий  зигзаг.
Так  важко  ходити.

І  рвати  обличчя,  щоб  зникнути  раз  й  на  завжди,
Вагони  з  багажними  зливами  тонуть  у  морі.
У  шию  встромились  обридлі  митці  суєти  -
мізерні  і  голі.

Я  деревом  вмощуюсь  в  землю.Хоча  б  прорости
до  миті  припливу,  аж  поки  не  вирве  з  корінням.
А  поки  навколо  пригнічує  тишею  штиль
мого  покоління.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376886
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 17.03.2013


Артур Сіренко

Вiчний шлях

(Низка  неканонічних  хокку)

*        *        *
Скільки  вистав  навколо!
У  цьому  театрі  безглуздому...
Блукаю,  спостерігаю...

*      *      *
Мій  сірий  кіт
Він  теж  вірші  складав
Мені  не  зрозумілі...

     *      *      *
Синя  безодня
Чорною  стала...  Зорі...
Сови  літають...

     *      *      *
Блакитноока.
Жовтий  листок  біля  ніг.
В  небо  летіти!

     *      *      *
Ліс.  Хащі.  Квіти...
Нескінченні  пошуки.
Таке  життя.  Тут.

     *      *      *
По  небу  пливу...
Удари  рук  –  бризки  хмар.
Лякаю  птахів...

     *      *      *
Писав  крейдою  на  папері,
Писав  тушшю  на  асфальті
Вірші...  Все  час  зітер…

(Світлина  автора  віршів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342381
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012


Федченко Борис

Художник, который не мог рисовать

Лишь  солнце  слегка  обозначило  утро,
Как  встал  и  навеки  покинул  кровать,
Никем  не  любимый,  но  нужный  кому-то
Художник,  который  не  мог  рисовать.

В  борьбе  кофеина  и  утренней  пробки,
Всех  больше  потерь  понесет  голова  -
Спит,  стоя  в  вагоне,  отчаянно  робкий
Художник,  который  не  мог  рисовать.

Контора  и  офис  -  Содом  и  Гоморра,
Религия  тоже  бывает  права,
Сидит  над  отчетом,  сидит  до  упора
Художник,  который  не  мог  рисовать.

Вечерним  салютом  -  бильярд  или  пиво,
Другие  истории,  те  же  слова,
Слегка  непутевый,  чертовски  наивен
Художник,  который  не  мог  рисовать.

А  ночью,  один,  на  мосту  или  крыше,
Он  снова  не  сможет  решиться  на  шаг...
Художник  -  не  тот,  кто  рисует  и  пишет,
А  тот,  в  ком  рисует  и  пишет  душа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304644
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 05.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012


Оксана Пронюк

Христос ся Рождає!

У  своїй  скромності  та  в  щедрій  вольності
Приймім  Христа!
У  своїй  вірності  в  ніжній  покірності
Творім  цей  час!
Молитву  рідності  в  найбільшій  щирості
Вкладім  в  вуста
І  святечірньо  -  утаємничені
Хрестім  життя.
Де  першостравою  –  подячну  справимо
За  Дар  життя,
За  рід,  родиноньку,  за  правду  й  кривдоньку
За  все  й  сповна  -
І  свят-водицею!  Станьмо  криницею
Богодобра,
І  хлібом-ласкою,  ми  –  сіль  й  закваска  –  ми
Цього  життя.
До  зірки  віщої  станьмо  потішені,
діти  Христа:
-  Слава  во  Вишніх!  І  ми  найнижчі  (тожбо  найближчі)
В  світлі  Різдва!
Бог  аплодує  –  нами  любує  -  йде  коляда
Груди  квітчає:  -  Христос  ся  рождає,
Земле  моя!

Любі  віряни,  всі  християни,  діти  Пера  –  ласки  й  надії,  правдивої  віри  з  долоньок  Христа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304635
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 14.02.2012


Halyna*

Самотній Бог

Самотній  Бог  розсипав  блискавицю,  
Тепер  вона  здається  не  страшна,
Коли  в  таких  сполоханих  зіницях
Своїм  теплом  торкаюся  до  дна.

Без  сумніву,  не  стерти,  не  забути
На  тлі  образ  вчорашню  заметіль.
Та  нині  щось  розжарене  у  грудях
Свій  закуток  віднайде  в  суєті.

Пробачення  лунають,  мов  відгомін
Поразок  злих  чи  добрих  перемог.
В  сумних  очах  залишиться  на  спомин
Щаслива  мить,  що  дав  самотній  Бог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274466
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 15.01.2012