Нам одно остается: случай,
Робкий лучик надежды усталой.
С каждым годом дорога круче,
Мало жизни, воздуха мало!
Называй, как хошь, этот случай:
Дикой блажью, детской забавой.
Но надеяться все-таки лучше,
До последней надежды плавай!
Плавай в быта круговоротах,
В пропасть горя сорвавшись, плавай,
Даже если поймешь, что кто-то
На тебя вдруг пошел облавой!
Лжи капканы, подлости сети,
Или сплетен хитросплетенье, -
Все познать предстоит на свете,
Набирайся, мой друг, терпенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725480
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 31.07.2018
Я видел ночь из твоего окна,
Была бездонна неба глубина.
Струилась полночь мимо сонных штор,
Вели за яркость звезды вечный спор.
Ты подошла и стала у окна,
Тиха, как ночь, таинственно нежна,
И глаз твоих зовущее тепло,
Как звезды, волновало и влекло.
Ты мне дарила счастья звездопад,
Вселенную любви и нежный взгляд,
И тихий шепот предрассветных слов,
И обещанье безрассудных снов...
Я помню ночь, что соткана была
Из летних звезд и твоего тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762942
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 24.07.2018
Авторська пісня
Вдалечі квітнув мак
На пелюстці з росинкою...
З неба падав літак,
Мов печальною зіркою!
Смерть наблизила лик
До людей наполоханих,
Та було серед них
Двоє вірно закоханих.
Занімів екіпаж,
Двигуни наче вигризли,
Відлетів фюзеляж,
Але крила в них виросли!
Боже, нас бережи
Ти небесними силами!
Але що не кажи,
Та закохані — з крилами!
З неба падав літак,
Його хмари не ніжили...
З неба падав літак,
Та одні тільки вижили!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793199
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Мигдаль цвіте так ніжно, так рожево!
Ось гілку хтось відтяв, немов ножем...
Життя — це те, що більш за все ми бережемо,
І те, що менш за все ми бережем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793424
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Колись і я носила міні,
Таке, що шиї вивертало
І шокувала пляж в бікіні,
Яке нічого не ховало.
Та весь тягар прожитих літ
На боки влігся, зад і спину.
Великим видався живіт,
Немов виношую дитину.
Кругом звисають тілеса,
Покрились стегна целюлітом
Настільки вбивча ця краса,
Що в ній бікіні щезне літом.
11.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791445
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
[i] [b][color="#ba3232"] Життя... Отчий дім...
Мала Батьківщина...
Це,- вічно в пам'яті... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#1e6666"]Село... Село... Даль загадково - синя
I матерi - природи дивний свiт...
Роки iдуть...Життєве баговиння
Забулось з бiгом невмолимих лiт.
Та ось що дивно - понад сорок рокiв
Як я покинув дiм батькiв, село,-
Та як нахлинуть спогадiв потоки -
Я чiтко бачу, що в нас де росло.
Я бачу кожний кущ i деревину,
Вузьку стежину в рамцi споришу,-
Бузок i заростi квiтучого жасмину
Я в серцi, а не в пам'ятi ношу.
За клунею похилена малина,
Лелеки клекiт, сонце i блакить -
Все це i є для мене Батькiвщина,
Я з нею жив, живу i буду жить.
Знать, спогади оцi - не баговиння,
Коли ми їх не губимо нiде,-
Це генеалог - древо поколiння
В ланцюг єднає пам'яттю людей.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786236
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Мой Князь! Вашим словам не просто рада..
Из Ваших уст медовых воду пить
Вы моё небо, воздух,вы..-награда!
Зачем вы научили так любить?!
Вы далеко, опять, но...в сердце рядом
Душой я ощущаю, не грущу
Глаза закрою и... Согрета взглядом
И расстояние мелкое, ропщу?
Ну, что Вы!. И не думайте об этом
Весна вот победила долгий день
А скоро, скоро, очень..Скоро лето
Услышу хриплый голос ,,моя тень,,
Под деревом листвой шелестом ветра
Власа мои распустят кружева
И станет вверх тормашками планета
Мой Князь.. Коленки греет голова
Думами Вашими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786088
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Такий щасливий бачити тебе,
Хоча в очах є смутку поволока.
Картаю в несміливості себе,
Є в тобі ця чарівність кароока.
Щасливий тим, що ти у мене є,
Як зіронька далека, мерехтлива.
І на душі так затишно стає,
Та трішки лячно, що така вродлива!
Ця твоя врода, магія якась,
Вона мене і вабить і лякає.
Стрілою в серце глибоко вп’ялась,
Кохання також інколи вбиває.
Безмовний крик лунає із грудей,
Шматує біль і розриває душу.
Цей жах в собі ховаю від людей
І ще від себе заховати мушу.
Так і живу, мені той біль щодня
Ятрить в душі, нагадує про рану,
Тому, що ти давно вже заміжня,
А я любить ніяк не перестану…
14.03. 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782259
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Ніколи вже не буде, як колись...
Давно вже відійшли безсонні ночі,
В них погляд твій, закоханно-дівочий,
Та безліч мрій, що майже не збулись.
Пройшли часи примарних сподівань
На те, що хтось з нас зміниться на краще...
Тягали ковдру, невідомо, нащо
Увесь етап виснажливих змагань...
Давно я вже тобі не дарував
На наші дати білосніжні квіти,
Коли раділи ми, неначе діти,
Що Бог такі несхожі пазли склав...
Ідуть роки, веселі та сумні,
В них повна чаша радощів та болю...
Вчимося ми сприймати все як долю
Та розуміти речі головні.
І вже не так далека сива старість,
Та я тебе міцніше обійму...
Моя кохана, от, скажи, чому
Ніколи не було в нас так, як зараз?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736200
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 27.02.2018
Скучаю слишком.
Зову. Ты слышишь?
Но ветви вишен
февраль колышет.
И небо тяжко
нависло серым.
Смятенье ляжет
непервым снегом.
Весна всё выше.
Февраль над садом.
Почти не дышит
душа, и ладно.
Лишь ветер ищет
уют несмело...
Скучаю слишком...
Такое дело...
8.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779376
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 25.02.2018
́́́
Вже й листопад, а там дивись - зима
Накриє землю ковдрою пухкою.
Осінній вітер листя підійма,
Кружляє ним, складає під вербою.
Іду вже по барвистому саду,
На килим ляжу жовто-полум'яний,
Заплющу очі. В осінь забреду,
Почую, як летять з дерев каштани.
Біжиш до мене, усмішка в очах,
А білі руки, ніби білі крила,
Твій поцілунок, ночі при свічках,
Ми летимо на зоряних вітрилах.
Чаклунка осінь розіслала сни,
Туманом млосним розстелила ложе,
Торкнулася забутої струни,
Пожовклим листям у саду ворожить.
Та знаю я, солодка мить мине...
Боюсь відкрити навіть свої очі.
Залиш собі хоч крапельку мене
І я з тобою залишусь охоче.
Та вже сніжинка впала на плече,
Сон полетів на південь за птахами.
Вже й листопад... Як швидко час тече...
Ніхто не скаже, що було між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761726
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 25.02.2018
Від хвилювання, чи то з переляку,
Тремтіли зорі, гасли блискітки.
Багато так, неначе того маку,
Насіяв хтось їх з щедрої руки.
Манила вічність, заглядала в-вічі,
Лякала таємничістю світів.
А ми кохались, запаливши свічі,
В очах їх відблиск тепло мерехтів.
Сплелись тілами, душу розхриставши,
Ховали в поцілунках голизну.
І мить блаженства, вперше упіймавши,
Ввійшов у життєдайну борозну.
В хмільних обіймах ніч заколисала,
Туманом оповила диво-сну.
Одна по одній зіронька згасала,
Та я в обіймах заховав одну…
Пройшло піввіку, та вона ще й досі
Звабливо так і ніжно мерехтить.
Ступили разом вже в глибоку осінь,
Боюсь її з обіймів відпустить…
29.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715234
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 09.04.2017
Від хвилювання, чи то з переляку,
Тремтіли зорі, гасли блискітки.
Багато так, неначе того маку,
Насіяв хтось їх з щедрої руки.
Манила вічність, заглядала в-вічі,
Лякала таємничістю світів.
А ми кохались, запаливши свічі,
В очах їх відблиск тепло мерехтів.
Сплелись тілами, душу розхриставши,
Ховали в поцілунках голизну.
І мить блаженства, вперше упіймавши,
Ввійшов у життєдайну борозну.
В хмільних обіймах ніч заколисала,
Туманом оповила диво-сну.
Одна по одній зіронька згасала,
Та я в обіймах заховав одну…
Пройшло піввіку, та вона ще й досі
Звабливо так і ніжно мерехтить.
Ступили разом вже в глибоку осінь,
Боюсь її з обіймів відпустить…
29.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715234
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 09.04.2017
Твої вуста, припухлі, ледь відкриті,
До себе манять так, що аж боюсь,
Забудусь раптом і якоїсь миті
Неждано поцілунком в них віп’юсь.
До них тягнуся. Спраглий подорожній
Мабуть бажає так ковтка води.
Та вгамувати спрагу може кожний,
Вкусити можна і гріху плоди.
Але щоб так, впиватися коханням,
Припавши вдвох до цього джерела,
Щоб дійсність перевершила бажання,
Мені ти цього щастя не дала…
30.032017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726642
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Розпукуються голосно бруньки,
Що аж здається закладає вуха.
Клейкі на світ з’являються листки,
Цю канонаду я б одвічно слухав…
Смарагду колір виповняє тло,
Листочки скоро вітер залоскоче,
Куточком раю зробиться село,
Казково-таємничі стануть ночі.
А їх володар, дрібка-соловей,
В шаленстві співу знову захлинеться.
Мабуть в житті єдиний привілей,
Що ця краса щоденно в серце ллється…
31.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726640
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Коли вже доколупують думки,
Рояться кляті, крутяться по колу,
А щось змінити нам вже не з руки
Та й руки опускаються додолу.
Тоді у тебе вихід лиш один,
Зміни себе у цім мінливім світі.
Заради тої миті, чи хвилин,
Щоб знову спалахнути на орбіті.
24.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714210
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2017
Бачу, віршів про кохання у тебе все більше,
Мабуть, ізнов ностальгія потай за душу бере?
Дні, що минули, не кращі були і не гірші,
Тих, що тепер.
Нащо укотре пригадуєш трепетні губи,
Наші збентежені руки та іскрометність зіниць?
Віриш, не тепло. Крижинами сковує грудень
Світло зірниць.
Так уже сталось. Усе, безперечно, минає.
Синіх тобі горизонтів та кумачевих вітрил!
Просто тепер ти знаєш, що у житті така я:
Мед і полин.
05.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704958
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Скінчилось кохання... Буває...
Чому ж-бо сумую?.. Пустіть!-
Я римами порозкидаю
Слова непотрібно-пусті.
Я зважую (ні, не зважаю...)
Цю важкість у серці. Пройшло...
В майбутнє своє від"їжджаю
З кохання всім бідам назло...
І спомин- мені допомога
(Доїдеш- за опис засядь!..)
...Містично обабіч дороги
Фантоми бігбордів висять,
І кличуть мерщій завітати
В секс-шопи нових почуттів
Коханням пограти... Та ґрати
Мене не пускають оті-
Картини під назвою "Спомин
Того, що уже відійшло"...
І оmen, майбутнього оmеn
Неначе минулого клон,
У дзеркалі заднього виду
Тебе намалює нову.
Оце загальмую і вийду...
Бо поки кохаю- живу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101705579
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695069
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 10.11.2016
Моє любе дівча,
Ми сьогодні зустрінемось знову...
Буде зустрічі час,
Час на сльози, цілунки, розмови
Чим жили... Час на те
Чим бажаємо жити довіку.
Бо кохання цвіте.
Бо без жінки нема чоловіка.
Притулись, притулись!
Мов бальзамом пролийся на рани!
Похились, похились,
Ковилою в осінні тумани...
Будем пити цей час
Цілу ніч... Хто її нам відміряв?
Вже із ночі до нас
Хижо тягнуться руки зневіри
І з провалля пітьми
Нас настромлюють місячні ріжки...
То ж за руку візьми,
І підемо по срібній доріжці.
Не лякайся, мала-
Це у вікна вистукує злива.
Віддавайся!.. Ай лав!..
Так тендітно... Ми знову щасливі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110612269
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699029
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Не вигадуй вже диво-іграшку,
То колись були молоді -
Не зіграємо п'єсу зірвану,
Бачиш - хвилями по воді...
Не втручайся у спокій приспаний,
Бо не стану тією знов,
Ні грайливою, ні барвистою,
Ні терплячою, як любов...
Не вертайся - поля засипало
І дороги сюди нема,
Як ніколи, он снігу випало -
Не вертайся, бо тут зима...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691494
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Всі радіють бабиному літу
Я ж молю до сонця - не світи,
Бо я хочу, поки дощ і вітер,
З бабиного літа утекти...
У весну, де яблуні у цвіті,
В дні, коли попереду іще
Теплі і розкішні ночі літні
Рясно умиваються дощем...
Та чомусь важкі, червонобокі
Гупають додолу за вікном
Яблука... І я втрачаю спокій -
Навесні ж усе не так було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688432
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
"Я просто вже давно живу сама -
Так починала тітка оповідку -
В житті моєму холодить зима,
А я і досі пам"ятаю квітку,
Яку мені Він дарував тоді
І ми її пускали по воді...
Де замовкали звуки і пісні,
Всю душу заливав гарячий трунок.
Я думала, що снилося мені
Чи марилося так... Його цілунок
Найперший, найсолодший, неземний,
То доля вже єднала мене з Ним...
Все пам"ятаю, хоч літа - кудись,
Мов час загнав їх прутом за причілок,
Туди, де сповна щастя і біди,
Останні лиш скраєчку ось присіли,
Щоб я згадать устигла й зберегла,
Ту стежку, що до нього пролягла..."
...Дивлюся я на жінку, на красу
І боляче, бо так вона змінилась...
І хочеться сказати: принесу
Вам сонця у долонях... Не зуміла...
Усмішка їй розгладжує лице,
Коли, бува, пригадує про це...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ясніє все, світлішає навколо -
Не треба їй ні золота, ні срібла -
І хоч яким широким буде поле,
Якби могла, вона б до Нього бігла...
І очі тепло світяться бурштином,
Немов Його побачила за тином...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683411
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016
«Все на світі заломилось,
Залишилась тільки тиша.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Якщо тільки тиша лишилась тобі,
Якщо ти зникаєш, як тінь у юрбі,
Якщо тільки тиша у паузах слів,
Між пострілом, вибухом, клаптями снів,
Тиші шматочки лишились тобі,
Як нагорода в оцій боротьбі,
Вагомі і довгі, як краплі політ,
Важкі й незбагненні, як зранений світ,
Вагомі, як краплі, що небом пустим
Тобі подаровані. Хмара як дим.
Несила їй виснути - зникли світи,
І тиша шматками між громом. І ти.
І кожен шматок це раптовий антракт
Страшної вистави: що постріл, то факт.
Не степ це, друзяко, це є Колізей,
Пісок на арені і сотні очей
Байдужих плебеїв. Живемо отак,
А потім колись червонітиме мак,
На цій не чужій нам землі без людей,
В степу полиновім, що білий, як день.
Мірило життя нам ці тиші шматки,
Оті - між рядками, оті - самоти.
Ми очі відкриємо краплям важким.
Земля наче вохра. А спогад як дим.
Мій друже, забув ти, що ми на війні
Як тихо... Як тихо... Як тихо... Чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682412
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 13.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA [/youtube]
Прокидаюсь вранці, ледь світає.
Шепочу тобі такі слова,
Що в вазоні квітка розцвітає,
Ти хмелієш, ніби від вина.
Розправляє вітер дужі крила,
Загляда в відчинене вікно.
Втримати тебе немає сили...
Дихає віконне полотно.
В сонцедайнім розчинились щасті,
Вітерець тихенько повіва.
Як же гарно побувать у власті
Отих слів, що здатні на дива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Дякую Шостацькій Людмилі за ідею:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU
[/youtube]
Торкнулось сонце небокраю,
Спахнули хмари від жаху.
І потонули, ніби зграя,
В вогні, що стріли на шляху.
Міняє колір вранці небо,
Світліші фарби раз - у- раз.
Чи бачив з вас колись хто-небудь,
Яке є небо в мить прикрас?
Ранкова тиша, прохолода.
Десь птах злетить з свого гнізда.
І бачить все це - насолода.
Не всім побачить випада.
Так пахне свіжість спозаранку:
Любисток, м"ята і чебрець.
Розносить вітер валер"янку,
Хороші ліки для сердець.
Туман окутав зранку річку.
На травах світиться роса.
І сонце п"є з трави водичку...
Хіба не є оце краса?
Тут є усе, що зцілить душу.
Збираю сонця промінці.
Дарую їх великодушно...
Беріть, вони в моїй руці.
Нехай вам стане тепло, гарно.
Ділюсь шматочками тепла.
Нехай життя буде безхмарним
Від життєдайного стебла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 06.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw
[/youtube]
Літа по хаті запах липи.
І я не сплю уже давно.
І монотонні чую скрипи
Гілок, що дивляться в вікно.
То старий кущ - оздоба саду.
Недавно радість дарував.
Та я відчула в нім досаду,
Бо цвіт його уже опав.
А вітер пахощі все носить.
(І всіх дурманить липи цвіт),
То між дротами заголосить,
То перейде на дикий сміх.
То доторкнеться ніжно штори-
Задиха ніжне полотно.
І оживуть на них узори,
Як квіти кинуті в вікно.
А то пахне мені в обличчя,
Розкида пасми моїх кіс...
А я не можу з цим змириться,
Що радість цю не ти приніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Роки спресовані в життя,
Життя спресоване у мить.
Нема в минуле вороття,
Прожите пам’яттю болить.
Буває інколи сльоза
Збіжить зрадливо по щоці.
Верби засушена лоза
Уже не пустить корінці…
15. 05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665980
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Ніби чую твій голос у шелесті вітру,
Бачу очі твої у краплинах дощу.
Я вже сотні разів розбивала палітру,
Сто разів заплатила - ніяк не сплачу...
Я втомилася, справді, не хочу нічого.
Відпусти, не приходь, не чекай, не буди.
Я не хочу вже більше, не хочу чужого -
Стань моїм назавжди... А чужим - не ходи...
Доле, доле, навіщо ти сипала цвітом,
Знала ж точно, що там проростуть бур"яни...
Боже правий, а ти... Не весною, хоч літом,
Хоч за руку мене, чому не зупинив...
Ні. Ти розум забрав, засліпив мої очі,
Відвернувсь, щоб не бачить, куди я іду.
І за серцем своїм я блукала щоночі,
Бо не знала тоді, що шукаю біду...
О, любове моя - недописане слово,
Ти давно у душі розломила кришталь.
В твою пісню вслухаюся знову і знову -
Лиш мелодія там... Слів немає... На жаль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665676
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 06.04.2016
«Неначе вихор огирі
Виносять нас на шлях...»
(Лі Бо)
Ще місто торкається
Холодними руками бруківки
Моїх втомлених черевиків
Підошви чорної репаної,
Ще місто дихає
Протягами холодних провулків
І холодильників-вулиць вітряних,
Ще хмари сіро-бліді та оливні,
Ще запахи квітів - лише у спогадах,
Лише за склом крамниць квітколож,
Але
Як тільки визирає світило
Крізь діряву ковдру блідого снігонеба
Одразу: я
А може і не я
А може і не тільки я
Відчуваю: весна неминуча.
Як гудки паротягів гарячих,
Як крик гайвороння схвильованого
Чи вереск котів-пройдисвітів
Таки неминуча.
Така шалена і таки буде.
Досить ховати вам
Душі поточені шашіллю
У старі холодильники,
О, шанувальники снігодідів
І непотрібних черствих слів:
Весна неминуча.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647200
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Звідки все це болю розмаїття,
Звідки сум, печалі і жалі?
Де роками не хилилось віття -
Обламалось болем до землі.
Чи замало досвіду гіркого,
Чи стежки були такі вузькі?
Сплинув час - і вже нема нічого,
Тільки сльози солоно-гіркі.
Сил чомусь завжди не вистачало
Щось зробити чи, хоча б, втекти.
Нам тоді всього було замало -
Ти не розумів, щасливий ти.
Так боявсь, що закерую світом,
Сам же - залишався в стороні.
Наша осінь розминулась з літом,
А колись раділи ми весні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639749
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Дрімотно...
Ще тримаюсь за думки.
У теплім молоці шматочок меду.
Мороз знадвору розмальовує шибки,
не хочеться вилазити з-під пледу.
Дрімотно.
Може так і прийде ніч.
Повисне мороком над рушниками вулиць.
А я у сон... Сповзає плед із пліч,
Мороз до шибки поцілунки тулить.
Дрімотно... Тепло... Губляться думки...
Вітри в кватирку тиснуться холодні
і зошит ковзає додолу із руки,
і я лечу до сонної безодні.
08.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634350
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 20.01.2016
Білий сніг із сірих, темних хмар
Сиплеться на землю без зупину.
Хвацько шапку вдів собі димар,
А на стріху кинув скатертину.
Та ніхто від хати до воріт
Не протопче стежку вже ніколи.
Вікна з сумом дивляться на світ,
Темні і від болю захололи…
07.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634153
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 11.01.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Кип'яче і гаряче - речі різні:
Перекипіло - втратило живе.
Моя душа в твоїм полоні пізнім,
Я думаю, навряд чи оживе...
Бо в осені лиш бабине є літо -
Воно коротке, як завжди, бува.
За холоди такого пережито,
Що іноді дивуюсь: я - жива?..
Та як там не було, а сонце зійде,
Зігріє, хоч би де ти не ходив.
І не жалкуй, що в літо вже не підеш -
Ніхто ще не лишався молодим...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631955
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 11.01.2016
Коли з досвідом бореться молодість,
Іскри падають жаром до ніг.
Хоч до весен своїх тихо молимось -
Мимоволі ступаємо в сніг.
І де казкою вже не розкажемо
Й не розсиплемо перлами сміх,
Там минуле обернеться кражею
На іксу перехресних доріг.
І якщо за проблемами-бідами
Не знаходиш золочених втіх
І не чуєш нічого, не відаєш,
Знай, то спокій від тебе утік.
Знову так озираєшся молодо,
Бо не бачиш, куди не добіг
Реп'яхами чіпляються спогади
Й повертають на рідний поріг.
Та коли за манливими веснами
Підкрадається осені світ,
Розумієш, що зовсім не весело
Замітати за думкою слід...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634179
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Апельсины на белом снегу
Мы с тобой собирали с опаской.
До сих пор я её берегу
Эту снежно-горячую сказку.
Я тебя воровала ночью...
Я звала, а ты шёл за мной,
Потому что любили очень
И судьбы не хочу иной!
Замерзали на синем ветру
Золотые шары, словно краски.
И теперь я, пока не умру,
Буду помнить короткое "Здравствуй..."
Я тебя воровала ночью...
Всё хорошее с нами теперь,
А чужой не согреет праздник -
Открываем знакомую дверь,
Нам другого не надо, правда...
Я тебя воровала ночью...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633122
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Не дав вам Бог, щоб стали Ви поетом,
Та Ви уперто товчете пером.
Скажу я Вам, хай, може, по секрету,
Поезія - це храм , а не "дурдом".
Для Вас немає ж ямба чи хорея.
Ну,а анапест? Що воно таке?
Б'єте по римах, мовби батарея,
А лірика - це діло, ой, тонке!
Душі ж немає в вашій писанині -
Плакати,оди - ось для Вас святе.
На жаль, таких багато в Україні,
І з кожним роком армія росте.
Візьміться краще Ви за іншу справу,
Садіть дерева, бавте діточок,
Та праця принесе вам більшу славу,
А писанину киньте у куток..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615982
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Аромат хризантем гіркувато - терпкий,
Як нежданне осіннє кохання...
А туман огорнув низку мрій і надій,
Залишивши лиш вітру зітхання...
Запах диму в повітрі...Вже роси рясні...
Світлий смуток - осінній дарунок...
Літо бабине ніжно дарує мені
Запізнілий п"янкий поцілунок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606695
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 07.10.2015
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570970
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
Мучивсь дядько в автобусі.
Жах – їзда тутешня.
Весь обвішаний торбами.
Вже в одній яєчня.
Ні обпертись, ні присісти.
Загнуздані руки.
В ногах лантух, зверху сітка.
Знизу тітка щупа.
Не втрималась.
– Ей, мужчина. Не мажте одежу!
А давайте ваші яйця
трішечки подержу.
Хто правий тут, а хто вредний –
сказать не беруся.
– Та я, мовив дядько твердо, –
лоскоту боюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570971
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2014
Кожен день мій – тобі посвячення.
Кожна думка – довкола те́бе.
Як повітря – наші побачення.
Поцілунки – дорога в небо.
Доторк твій – це політ між зорями.
Верх блаженства – обійми тво́ї.
Я в раю – силует оголений
В напівте́мряві поряд зі мною.
Таємниця кохання нашого
В нашім Всесвіті найважливіша.
Чисті ангели, світлі стражники,
Таїну́ цю свої́ми крилами
Загородять від решти світу...
Лиш від Бога нема що таї́ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518414
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014
У нас обох засів диявол.
На двох – один...
Тобі він зморщок додає,
мені – сивин.
Мене він робить дратівливим,
тебе – теж злою...
Нехай посварить
із цілим світом,
лиш – не з тобою...
Я усвідомлюю це чітко...
Ти - розумієш...
Між серцем й розумом – решітка...
Нема надії...
В собі́ не в силах ми збороти
нечисту силу...
Тобі́ мій неприємний дотик,
ще вчора милий.
Хоч як бажати - не розірвати
у нашім герці
Ланцюг іржавий,
котри́й мов фатум,
два бли́зьких серця
Обплутав чорний і безнадійно
стисну́в до болю...
Невже носитимемо постійно
його́ з тобою?
Невже ця важкість у наших душах
тепер довічна?
Біс тріумфує - йому ми службу
непересі́чно
Так зіслужили, що до безодні
став трохи ближчим
Наш світ маленький... Чи не доволі
його́ нам ни́щить?
Та поодинці нам не здолати
начала злого...
Цей гемон спільний, його нагнати –
це треба Бога!
Щоб знову в тво́їх очах нестримна
блищала радість,
Нам час возне́сти удвох уклінну
молитву Ладі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518668
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Почав синіти виноград, прощалось тихо літо.
Ти не виходь гуляти в сад, бо там зів’яли квіти.
Природа все ще майорить, та відчуття осінні
Повітрям ранками тремтить терпким і стигло-сильним.
Ти не виходь все задарма, ще сонечко палюче.
Де вороття уже нема, там не бывает лучше.
Нема надії і життя, там, где в нее не верят.
Картина осені мені стучится тихо в двери.
І як могла б Душа кричать, а так тихонько плачет.
Можу Тобі я побажать: всегда во всем – Удачи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515084
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Ты - чёрный лебедь сердца моего…
Вечерняя загадочная тайна…
Средь отраженных звёзд, по воле волн,
Ты с грацией скользишь необычайной…
Изгиб спины. Ленивый всплеск крыла.
Игривый взгляд, и томная небрежность…
Но я твоей возлюбленной была.
Я скрытую твою узнала нежность
И страсть – в твоих объятиях тепла,
И всю отдачу до конца, до края!
Да, я твоей, единственной была!
И на других – десятки – не сменяю!
Пусть сторонится робко молодняк :
«Какой-то очень тёмный, не похожий…»
Пусть сам ты ускользаешь от меня
При свете. Знаю – сердце болью гложет…
Едва вуалью опадает ночь,
Я в камышах от страсти замираю…
Опять – приду к тебе! Сомненья – прочь!
Опять с тобой – кружением по краю!
Мой милый, распахни свою тюрьму!
Не прячь тоску за взглядом опустелым!
Я прикасалась к сердцу твоему.
И знаю – ты внутри кристально-белый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514333
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 02.08.2014
[b] [i]NNnn [/i] [/b]
Ти спиш – мов дитиночка:
Губами прицмокуєш,
І вогка ще спиночка,
Мов в купіль умочена.
У снах посміхаєшся
Картинам із юності...
Мені ж позіхається –
Чи стане ще мужності?
І йду я до ванної
Із думами скромними –
Уславить осанною
Жагу твою стомлену...
Та знов повертаюся
У тепле ще ложе я –
Без тебе я маюся,
Без тебе не можу я...
31.07.2014
________
*Назва та ж, та... не баєчка:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514568
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Напровесні у темному лісочку
Родилось жваве, миле тигриня…
Вже радить мати первенцю-синочку:
Сміливо йди у ліс, не навмання!
І він пішов, бо полюбляв свободу,
Радів життю, як рідко хто з тварин.
Пішов у світ він темряві супроти,
В палкий вогонь не раз стрибав!.. Один.
Та в лігві шерсть його не так блищала,
Й були налоги** зовсім не такі,
Як в табуні, де маслаки тріщали
Й літали окровавлені шматки…
…Ішли роки́. Заїла тигра скука –
Буяла в ньому вдача молода…
В нестерпних для свого сумління муках
Тигр обернувсь в грайливого кота.
Все рідше він являв тигро́ву вдачу,
Коли стрибав наві́дліг в багаття́.
З’явилися вже рисочки котячі –
Гладенька шерсть, мурко́тливе життя.
Та жвавий кіт все ж мав нутро тигряче,
І, будучи частенько в звірів у гостях,
Тлумив свою енергію гарячу ,
Щоб не тусати кішок і котят.
…Якось забрів він у одну оселю,
Й угледів враз левицю чарівну
І здибився… підстрибнув аж до стелі,
Збудивши і левицю віді сну…
Нараз левиця стала тигру мила,
Бо мала в со́бі здатність повернуть
Не лиш снагу, але й тигро́ву силу –
Забуту вкрай усю тигро́ву суть.
І враз проснулись ніжності звірячі –
Така левиця в лісі лиш одна…
Хоч з’єднані родиною Котячих,
Та кревність душ Всевишнім їм дана!
Він знов відчув себе величним тигром –
Котяча шкіра тигру замала!
Не треба слів, тут зайві і субтитри:
Котячий в тигра скінчився колаж!
Він знов став молодим і спритним,
Життю радів, немов мале дитя…
Левиці він не став нічого крити –
Усе – як є: любов і каяття!
Як не кажіть, та варто пошукати
Унади** тигра в хатнього кота…
Знайдіть – і, ну-мо, чом не поважати:
Добріша за людей тварина та.
------
Якщо в житті, дай Бог, і ви, левиця,
Зустріли тигра, що бував котом,
Згадайте – ким вам довелось родиться?
І чи не станете ви тим гордиться,
Що ваші душі з'єднані... містком?..
22.05.2014
________
*Почуто з уст В. Ісакіу та оброблено автором.
**Звички (повадки - рос.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 31.07.2014
Крильця тобі я прикріплюю,
Відпускаю зі сумом на Небо:
Лети, Голубко тендітная,
Мабу́ть, там чекають на тебе?!
Піднімешся вище від хмар ти
Над світом грішним, покинутим...
Радітиму щиро, бо варта
Ти райських щедрот і клімату.
Турботи внизу залишаться,
Затішить усе довкола...
Куди, невиправна грішнице?! –
Долине розгніваний Голос.
За злетом - стрімке падіння
Поверне до раю земного...
Упа́деш у мо́ї обійми
І станеш Богинею знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508587
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 13.07.2014
[youtube]http://youtu.be/6k0OsorKjAU[/youtube]
[b][i]Проснувся… Сонце… Спокій… І – Вона…
Така солодка... Недосяжна... Мила...
Нехай і так! Та на душі – весна…
Я вдячний їй... Вона все породила…
Доторкуюсь… її пухленьких уст
І гладжу в смак скуйовджене волосся…
А в голові думок приємний хруст –
Колише ніч у па́холка* коло́си…
А з попід брів тече зваблива млість
Очей стрімких... прудких... каро-зелених…
І вже здається, щастя твоє – гість –
На відстані руки… Густе... Шалене…
І лиш до тебе, недо**, дотягнусь,
Як ти вже тут... В мені... в уяві... в серці...
Я враз змахну роки, немов той гнус, –
І знову ми... у божевільнім герці.
...Та в двері – несподіваний дзвінок...
Солодкі свічі гаснуть... Враз... Реальність.
Життям невдало сплетений вінок:
Весна – у ро́здріб... І – мізерна малість.
[/i]
5.07.2014[/b]
_________
*Тут у значенні - парубок, хлопець.
**Неда (мовою фарсі) - голос, поклик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509400
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.07.2014
Травнева нiч дiвчиськом божевiльним
блукає мiстом з квiткою в руцi.
А теплий вiтер - крадькома, свавiльно -
рахує їй веснянки на щоцi.
Десь плачуть пiд гiтару менестрелi,
десь кличуть Щастя на дахах коти.
Ще крутяться у парку каруселi.
I пiшки б до Зiрок на небо йти!
Це все - насправдi? Я вже не вгадаю...
Чарує Нiч, як молоде вино!
- НIЧОГО ТАМ ПО МIСТУ НЕ БЛУКАЄ!
- ЗАПИЙ ПIГУЛКУ! I ЗАКРИЙ ВIКНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484250
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 03.07.2014
Закінчились бої, що тривали до ранку.
І зітхнула з полегшеннням, обгоріла земля.
Хай на ній заживуть незагоєні ранки,
Бо війна на землі все живе спопеля.
А солдати чекають, щоб кінець був проклятій.
Хай росою трава, а не кров"ю цвіте.
Щоб радіти красі, та не цій, що зім"ята,
А отій, де мачок степовий проросте...
Але буде це потім, коли час такий стане,
Ну а поки солдати нехай трохи посплять.
Може, сонце ласкаве у сни їхні загляне...
А вітри степові хай над ними шумлять..
Молоді, гарні лиця... Їм би тільки любить..
Хай кохані в цей час, що чекають, насняться,
Хай частиночка щастя, промайне у цю мить.
Не горюйте, хороші, ваші мрії здійсняться...
Тихо вітер шепоче над змарнілими лицями..
І пірнає в волосся, що на очі спада..
Мої милі, хороші, вас зовуть українцями..
Береже хай вас Бог, раз в вас доля така...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507963
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 28.06.2014
[img][/img]
[b][i]Просинаюсь з думою про тебе,
Бо вночі примарилось мені:
Я руками прихиляю небо,
Щоб згоріть в його святім вогні…
Все, що в небі – вічне і красиве,
Через тебе, рідна, пролягло…
Наодинці я не маю сили
Будувати храм лихим на зло.
А відтак плетуться дивні вірші,
І сумує пісня солов’я! –
Вже життя не хоче бути іншим,
Бо кохаю до нестями я.
Відчуваю твій далекий подих
І тамую свій гортанний вдих,
Щоб не вмисно не злякати подив –
Рій думок про тебе молодих.
І нічого вже тут не поробиш –
Наша доля нас навік єдна:
Хоч у світі різні є дороги,
Нам дісталась, певно, лиш одна.
І від неї нікуди нам дітись:
Хоч петляють – зійдуться шляхи!
Й хай простять нам вже дорослі діти
Й помисли, і вчинки, і гріхи[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507573
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Зупинились роки
на Твоєму обличчі.
Ти така ж як тоді,
хоч було це давно.
І у юність далеку
мене тихо кличеш –
Ми рушаємо знов
на індійське кіно.
На екран – у пів-ока…
Мене не зворушать
Долі-перипетії
тих азійських Джульєт.
І доповнив мою
неспокушену душу
досвід років подальших,
щоб змінити сюжет.
Я долоньки Твої
знов несміло запещу.
Любе личко не лишу
без цілунків-звитяг…
Доленосні зірки
нам осяють цей вечір,
Стежку спільну
покажуть
довжиною в життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507541
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Дівчинко з очима кошеняти,
Погляд мій приваблювала ти…
Слова ще не знав тоді: «кохати».
Та не смів до тебе підійти…
Хвилювало що? - Хіба збагнути? –
І перед очима постає
Ротика усміхненого кутик,
У веснянках личенько твоє…
За екватором - життя годинник…
Та кохаю! Хоч і скроні – сніг…
Люба знай, що через ластовиння
Шлях до серця юнака проліг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507304
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
[b][i]Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже...
То ж нам веселитись від пізня до рання.
Ще світить і гріє щасливе кохання!
Моє ти життя так наповнила змістом,
Як куб кришталевий – напоєм іскристим,
Як плід зеленавий – опліддям рум'яним,
Як ніч сизокрилу – світанком багряним;
А серце зневірене – трунком любові,
Немов хлорофілом – листочки дубові,
Немов спраглу землю – вологою в зливу,
Мов рінь побережну – водою грайливо;
Блокноти і зошити – словом у віршах,
Піснями про усмішку долі не гіршу,
Мелодію пісні – шаленим акордом,
А річі привітні – одвітом негордим.
За це тобі, Ладо, велике спасибі!
Тобі ж обіцяю я більше не хибить:
Достойним я буду твоєї любові,
Як мрійним сопілкам – гілки калинові.
Я дякую, Ладо! Й тобі, мій Свароже...
Печалить серця нам, кохана, не гоже –
БудЕм веселитись від пізня до рання.
Хай світить надія услід... Й не остання![/i]
Оновлено 23.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506908
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Старенький зошит, вицвіли рядки.
Цю пам"ять бережу я, як ніколи.
Шаленно пролетіли десь роки,
А пахнуть ще і досі матіолой.
У котрий раз листаю це життя.
І серце кожен раз пірна у щастя.
Чому ж тоді таке серцебиття?
Зустрітися уже, навряд, чи вдасться...
Беру до рук малесенький букет.
Запахла так тобою незабудка...
Лише три дні тривав оцей сюжет.
Чому ще й досі так забути важко?..
Де ти тепер? Як склалась твоя доля?
Думки стрімкі, не можу загнуздать..
Та хай летять...Я їм оце дозволю...
Та як приємно інколи згадать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506267
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 23.06.2014
...з минулого, вже
опублікованого...
[youtube]http://youtu.be/xImd4ZKRuZU[/youtube]
[b][i]
[color="#7a0676"]За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
[/color]
13.06.14[/i][/b]
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505061
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Вам не унять – ви не любили.
А я кохав й в осінній час –
Любов прозрінням оклонила
І спа̀хнуть може повсякчас.
Яскравим вогнищем проллється
На тінь ганебну нелюбові,
И в нелюбові стрепенеться
Вогнина Богова Любові!
Не зрозуміти Вам страждання –
Таємні муки в нас – любі.
Любові – зайві всі гадання,
Про неї сховок – у собі!
...Не зрозуміть душ розтина̀ння
За нерозумних, бідних вас...
Огонь Любові, Богом даній,
Я подарую ще не раз.
07.04.2013
____російськомовний вар.____
Свеча Господняя Любови
Вам не понять – вы не любили.
А я любил и в этот раз –
Любовь прозреньем осенила
И вспыхнуть может каждый час.
И ярким заревом прольется
На тень невежды-нелюбви,
И в нелюбови вдруг зажгется
Свеча Господняя Любви!
Вам не понять моих страданий –
Страдать возможно, лишь любя.
Любви ненужные гаданья –
О ней спросите Вы себя!
...Вам не понять моих терзаний
За неразумных, бедных вас...
Огонь Любви, Всевышним данной,
Я подарю еще не раз.
31.12.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416591
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 12.06.2014
[b][i]Вже – крайнебо...
Вечоріє...
Ой, не хочеться
у ніч!..
Моє серце
пломеніє
неперервністю
сторіч...
Та для розуму
лихо́го:
ніч – досяжна
далина...
Круговерть
речей для нього –
гра природи,
спо́чин дня...
09.06.14[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504106
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.06.2014
[b][i]Світло неба,
промінь сонця –
поклик ранку
з темноти –
стук невгавний
у віконце
Це не ти?
Хмарки-крила,
мов вітрила –
взяв кормило –
і лети!..
Благость враз
покрила тіло…
Це не ти?
В полі жито
колосилось:
як до осені дійти,
щоб нараз
не втрапить в силос.
Ні, не ти це!
Ні не ти!
А в лугах буяли трави:
мо', не стопчуть копити…
Вже крайнебо...
Тінь...
Заграва…
Ні, не ти це!
Ні,
не
ти![/i][/b]
[i]01.04.2010
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504104
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2014
Прислухайся – шепочуть пелюстки,
бринить роса промінно-світанково.
Цей неповторний час не пропусти,
адже в ці миті розквітає слово.
Минула ніч, і ти поглянь на світ –
предивне світло плине знову й знову.
Поезії одвічний заповіт –
якби в душі розквітло тепле слово.
Завжди натхненно ранок зустрічай,
адже назад ці миті не повернеш.
Коли в душі твоїй горить свіча,
тоді ніколи слово не померкне.
І ти себе розкрий на всі лади,
щоб сколихнули душу серця струни,
щоб залишитись вічно молодим
і почуттів палких іскрився трунок.
Плекай пелюстку кожну у вірші
і будуть вічно квітувати ружі.
Коли мотив настояний в душі –
його почують душі небайдужі.
Мелодію любові віднайти
ніколи у житті оцім не пізно.
Коли цей світ в добрі покинеш ти –
лишиться всім твоя нетлінна пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503925
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 09.06.2014
...[i]А счастье только знающим дано.
[b]Иван Бунин [/b] [/i]
[i][b]Я не могу гасить с тобою свечи
И лить в бокал прощальное вино! –
Чтоб озарить вечернее окно,
Я солнцем стану в твой печальный вечер.
Я солцем буду для тебя!.. Пусть светит
В душе твоей возвышенной оно!
Я знаю: ты придешь ко мне с рассветом.
А счастье только знающим дано.
Где б ни был я, в каком чаду б я не жил,
Но помнить буду сей прекрасный миг,
Где счастье постигал я не из книг –
Любовь свою с тобой растил и нежил.
И – молча!
Не грустя!
Не говоря!..
Таков уж нрав немого звонаря.[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503071
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 03.06.2014
[i] [b]Ірині
Не варто красуні в роках зізнаватись...
Хай буде хоч скільки! Бо то все пусте.
Найкраще було б... їй ще раз закохатись,
Створити оазу посеред пустель.
І в серці леліяти віру й надію -
Пів-віку для жінки - це лише антракт!
Вистава триває... Продюсера мрія –
Новий підписати із нею контракт!
Життя, як відомо, всього лише ліла** –
Майстерно поставлена Богова гра!
А ми в ній актори! Беріться за діло –
Заучуйте ролі, ханжі й доктора!
[/b]
31.05.2014[/i]
________
*Навіяне віршем, опублікованим щойно «ИРЕНОЮ»:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502286
**За індуїстською теософією – гра Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502298
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 02.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2014
Я однажды тихонечко,тихо уйду.
Даже лист не услышит...И солнце...И ветер...
Я по прежнему сильно любила...Люблю...
Ты любимый.Ты лучший на всем белом свете...
Ты проснешься...А рядышком только луна.
Ты не знаешь еще,что так будет и завтра.
Я тебе говорила,что только твоя...
Это правда.Любимый.Хороший мой...Правда...
Я однажды уйду...Навсегда...Насовсем...
Будешь спать.Я тихонечко двери закрою.
Поцелую.Любила.Люблю.Ну?!Зачем?!
Одеяло упало.Я пледом укрою...
И меня уже нет в твоей жизни.Была...
Разбросай свои вещи.Пусть будет красиво.
Я была тебе просто жена.Я ушла.
А ты будешь счастливым...Счастливым...Счастливым...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500646
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Не надо – локтем в грудь:
Сам упаду!
Как бес – неладен будь! – Занес в беду?..
Не надо – пальцем в лоб:
Я не уйму
Судьбу свою... По гроб
Не быть тому!
Не видя Спаса рук,
Иду ко дну.
Не суй в лицо каблук,
Уже тону...
Но что за твердь средь волн,
Я вижу вдруг?!
Святой надежды челн,
Спасенья круг!..
Спасенья круг – то песнь
Дарю я вам! –
Моя святая "месть"
Моим врагам!
Моя в стихах любовь –
Моим друзьям!
Со мной и вы, и Бог –
Не страшно нам!
Пусть время – все быстрей.
Его не жаль!
Спасенный мир людей –
Моя мечта и цель,
Судьбы скрижаль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500464
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Тоска и скука – не одно и то же.
И чтоб не толковали словари,
«тоска» в душе прошедшее итожит,
а в «скуке» лишь безделье говорит.
Мне «скука», как понятие, враждебна,
как действие, снобизмом отдаёт
в то время, как «тоска» всегда целебна
и дарит ностальгический полёт
Скучающих печёнкой презирая,
тоскующих могу умом понять:
Случается, в огне тоски сгорая,
я не могу в себе её унять.
Тоскую я по соловьиной трели,
морозным зимам с хрустом простыней
и по пожарищам рябин, что грели
глаза и сердце в стынь январских дней.
Пьянящий снег вишнёвого цветенья,
косых дождей разящие ножи, –
всё это выливается в мгновенья,
сложившиеся в прожитую жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499582
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014
Зозуля десь за річкою кувала,
У полі вже замовкли голоси.
Лиш ми удвох у заводі стояли,
В куточку тихім, Божої краси.
Пахуча нас черемуха сховала,
В гілках своїх, що падали згори.
Пянким дурманом - медом напувала,
Як в тім Едемі, прямо з піялИ.
Думки злетіли десь за небокраї,
Спинить пориви наші не змогли.
Ключі лишили, - часточку від Раю,
А гріх з собою, вдалеч понесли.
Тебе любив безмежно й ненаситно,
Червлені перли, - губи цілував.
Цвіт черемховий заздрісно і стидно,
Жагучим цвітом, тихо опадав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494859
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 15.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2014
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка?
Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш,
навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну "нареготалась".
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніше не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав...
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово.
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осені як залягла,
то й зиму ледь не всю хворіла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497818
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 11.05.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 08.05.2014
[b] [i]В День рождения...*
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=14830
Еще один год в Лету канул...
Чего-то нет, чего-то жаль...
Но не живется вполнакала –
Душа стремится рьяно в даль.
Пусть впереди и темь, и морось,
И трудно сделать лишний шаг,
Но Ты идешь туда, за сорок,
Где Твой правитель – щедрый маг.
Ведь там, вдали еще мерцает
Звезды твоей далекий свет.
Пусть годы-птицы улетают –
Не гаснет в сердце ей ответ!
Пока звезда на небе светит,
Пока струится в жилах кровь,
Пускай твой путь во тьме отметят
Надежда, Вера и Любовь.
03.04.2014[/i][/b]
_______________
*Нехай моя не є прерогатива,
Вітайте всі, якщо душа жива!
Нам всім гряде подібна перспектива -
Тачати вік, проводити жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490001
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Слова Олександра Печори.
Музика Віктора Охріменка.
Виконує Заслужена артистка України
Олена Білоконь.
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Шляхів подолано сповна,
та душу тішить
ота стежина осяйна
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484349
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Слова О. ПЕЧОРИ та А. СУПРУНА.
Музика Анатолія СУПРУНА.
Виконує Заслужена артистка України Олена БІЛОКОНЬ.
Міста – прекрасні, мальовничі – села.
Щаслива будь, прабатьківська земля.
Хай пісня лине щира і весела,
Серця і душі гріє й окриля!
Нехай злітає в неозоре небо,
Дощами рясно на поля спада.
У праці нам, в любові жити треба,
Бо Україна – вільна й молода!
Приспів:
Піднімем разом неньку-Україну.
Нехай здійсняться мрії Кобзаря!
Є дух козацький, мова солов’їна.
Над світом зійде праведна зоря!
Єднаймось, друзі, у міцну державу,
Плекаймо рідний неповторний край.
У світі добру здобуваймо славу,
Святковий підіймаймо коровай!
Приспів.
Добром квітують материнські очі.
Дитя леліє світлу мрію в них.
Ми в злагоді і в мирі жити хочем.
Нехай Господь усіх нас боронить!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484351
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 31.03.2014
А ты всё вяжешь мне то белое, то чёрное.
И взгляд доверчивый, я так его любил.
Ты всё такая же, через года, покорная.
А я совсем не тот, кто быть своей просил...
Прошли года мои, мелькнув цветными нитями.
То красной путали, то синей берегли.
Но ты всегда со мною - ангелом-хранителем,
Как в бурю кораблю краешек земли.
Как всё мне высказать, чтоб ты словам поверила?
Я ими столько раз обманывал тебя.
Так пусть хоть музыка, которой душу вверил я,
Расскажет, как я жил одну тебя любя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304530
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 11.01.2014
На стихотворение Антонины Кравец. /Черноморское. Крым/
В Евпатории - солнце,
В Черноморском - снежит.
Жизнь тихонько плетётся,
никуда не спешит.
По забытой дороге
из снежинок и грёз.
Нет сильнее мороза, чем февральский мороз.
В Евпатории - солнце,
в Черноморском - метель.
Нянька тихо качает у окна колыбель.
Вдоль по улице бродит
неприкаянный пёс -
Кто-то выгнал бродягу
на февральский мороз.
В Евпатории - солнце,
Черноморск - замело.
Всё покрыто узором
снежно-белым стекло.
А на улице - стужа.
Ветер с моря принёс
снег такой же ненужный,
как февральский мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355019
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 11.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2013
Дыханье осени всё ближе*,
его я чую за спиною.
И неба синь намного ниже,
и от жары я меньше ною.
И дни становятся короче,
почти как старческие шутки.
Не рвут коты единство ночи
в страстях своих на промежутки
меж полусном и тем моментом,
когда разбужен диким «мяу»,
их награждаешь комплиментом,
в которых слов приличных мало.
Дыханье осени я чую –
прохладней поздние рассветы,
и вечерами не кайфую
я во дворе почти раздетым.
Под душ с водой водопроводной
меня уже три дня не тянет.
И всё страшнее дождь холодный,
что, может, очень скоро грянет
* Несколько дней назад было днём по +18, +19 градусов,
сейчас +27 тепла, но через несколько дней погоды ухуд-
шатся, и пойдут дожди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462553
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 26.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2013
На Посуллі забарився знову я,
довго-довго слухав соло солов’я.
Непомітно світла нічка відцвіла,
бо зі мною щебетушечка була.
Притулився до Засулля тихий став.
В тебе очі волошкові, дивний стан.
Пахко стеляться покоси до ріки.
Буйнотрав’я, чисті роси – світ який!
Посульчанко, дай рученьку! Не барись.
До милого козаченька пригорнись.
Як же гарно в серці скрипка виграє.
Ніжне сонечко єдине ти моє.
Я тобі симпатизую. Я – такий.
Грошеняток наскиртую, і – гаки!
Буде свайба на Посуллі. Ще й яка!
Вже вулкан в юначих грудях закипа!
На Посуллі соловейко – тьох та тьох!
Виглядає твоя ненька – де зятьок?
Ти – моя Посульська Муза. Тільки ти.
А від долі не сховатись, не втекти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442454
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 20.09.2013
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 20.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2013
(іронічно)
Скільки ж можна ще терпіти муки,
ждати, та приймати каптопрес?!
Краще б молодицю взяв на руки,
а ніж просто лантух картоплес.
І садити вмію, і полоти, –
музонька ж бере мене в полон.
І така бере мене охота
розгрузити б хоч один вагон!
І лежу я без толку на пузі,
і довбе дилема ось така:
Як же ж то Поетові без Музи?
Ну а Музі як без «музикА»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447202
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 07.09.2013
А ти сьогодні, знову не прийшов.
Я так тебе чекала і молила,
Не захотів, хвилину не найшов,
Знайшов причину – була сильна злива.
Світились вікна майже цілу ніч,
Душа також палала і горіла,
Чекала, щоб побути віч-на-віч,
Тепло відчути, запах твого тіла.
Слабкою бути у твоїх руках,
Забути тугу, сльози і печалі,
Ранкові сни і підсвідомий страх,
Що ти від мене далі все і далі.
Яка там злива, навіть буревій,
Ніщо раніше не могло спинити.
Все розумію, знаю, що не мій,
Та я тебе не можу не любити!
Душі про це розказую щодня,
Та серце ще надіється, чекає,
Тріпоче в грудях ніби пташеня,
Твоїм теплом зігрітися бажає.
02.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445538
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Так не хочеться осені ,
Але літо вже йде...
Вже хліба давно скошені, -
Скоро осінь прийде.
На порозі за грозами
Журавлиним крилом
Із віршами і прозами
Промайне над єством.
Зелень зміниться кольором
Дивовижних тонів
І щодень замовкатиме
Птаства дивного спів.
Сонце буде ховатися
Щораз швидше від нас,
Листя буде прощатися,
Бо проб’є його час.
Нас тепло вже відтішило,
Ще буде, - та не те …
Вже помало у кокони
Павук літо плете.
Так не хочеться осені …
Та не владні тут ми
За теплом полетіли би , -
Та родились людьми...
24.08.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445143
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 26.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2013
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443991
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Я така маленька
у Твоїй долоні,
Розчинився всесвіт
в дотику однім.
Всі тривоги стали
ніби невідомі,
Тільки усміхнулась
гірко нічка-мім.
Вже мене не стало,
ні душі, ні тіла –
В атомі Любові
неподільні ми.
Сила притягання
вірою зігріла,
Викресавши іскру
з подиху пітьми.
Знаю, незабаром
вибух пролунає –
Всесвіт наш поверне
з миті забуття.
Я ж пройду з Тобою
пеклом а чи раєм,
В атомі Любові
вигрівши життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233958
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 20.08.2013
* * *
Юнацтва спомини квітчасті,
мов безкінечні рушники –
гаптовані стежини щастя
не розкодовані ніким.
На волі я, а чи в полоні,
та ще пожити, Боже, дай.
Хоч видно долю на долоні,
та сам попробуй розгадай.
Шурхочуть лебеді провісні,
несуть на крилах манускрипт.
Ще б розгадати їхню пісню
на вівтарі душевних рим.
Чи забарилася лебідка,
а чи зустріти не поспів?..
Юнацький спомин досі квітне
І чую благовісний спів.
В блакиті ніжній кутик тане.
Його згубити так боюсь!
От-от рясна весна настане.
І я дивлюсь-не надивлюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 17.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2013
спасибо,дорогой,
я не разрушу... твой трон
твою небесную страну...
ты не изгой, имея в теле душу
такую, я в глазах твоих тону...
и поднимаюсь... выше выше выше
ниже травы... я голову склоню...
и пусть меня осудят... стану тише
рабыни превзошедшей госпожу
не пчёлка я... не стану жу- жу-жу...
я поступью гордыню не нарушу
для тех других в которых нет тебя
остановлюсь на блюдечке с каймою
сиянием безтучным нелюбя
звёздное небо чистое нагое
подолом золотого сентября
укрою твоё сердце, дорогое
как истинная леди, как дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442766
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 13.08.2013
* * *
Не відразу тебе впізнав.
Де та юність?!
В’юнка долонька...
Лиш тоді, як угледів доньку,
я ім’я твоє проказав.
Як мене упізнала ти?
Зиркну в дзеркало – подивуюсь.
Відпалала жагуча юність...
Та який пресолодкий дим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Сучасна історія. Кажуть, що «любов довготерпелива, не перестає», бо вічна. А в нашій історії любов зневажена, тому вона і залишає назавжди колись обране серце.
Сонце вже зранку немилосердно припікало. І хоча в літні дні усі чекали тепла і сонця, та такого вже гарячого не переносили. А сховатися можна було хіба що у воді і з головою, як кажуть. А Денисія не відчувала жари для тіла, бо у неї пекла вогнем душа. Де ж таке хто бачив! Від неї пішов чоловік. Пішов... і назавжди! Вона сиділа геть спустошена таким неочікуваним вчинком. Щоб від неї? І її Влас, який щиро зазирав у вічі, прощаючи всі каверзи дружини..? Віддано любив з першого дня їхнього знайомства. Все просив Дену дати можливість любити її. І не долюбив. А було ж!!! Задумалась...
Дена не мала собі ціни. Гарна, струнка, чорноока. Вона відмітала усіх кавалерів, бо знала чого хоче. А хотіла багатого, а ще, щоб на руках носив. Та попадалися тільки такі, які обіцяли носити на руках, а в кишенях мали, як не «пусто», то й не густо. Час ішов. Уже й кавалери, що з порожніми кишенями, одружилися. І як не дивно, завелося і в їхніх кишенях чимало. А Дена все вибирала і вибирала. І вибрала короля вулиці, юнака, якого всі боялися. Войовничий, з надмірним почуттям спротиву і справжній красень. Він був грозою для хлопців з багатьох вулиць. І таким покірним та мирним поруч Дени. Ніби крила обламала у Власа його любов до цієї дівчини. З нею ставав м'яким, ніжним, якимсь безхребетним. І Дена «поганяла» як хотіла, бо грошей багато так і не надбали. Що ж хотів любові, то люби! Любив. І надмірно. Сварилася, а він посміхався, сердилася – ніжно обіймав, гнівалася – перепрошував, а в подарунок завжди пристрасне кохання. Так любити міг тільки він. Обціловуючи, з ніжністю шепотів, що долюбить до найменшої часточки її душі і тіла. Життя йшло… Та короля вже не було. Просто менше посміхалися чоловічі очі, суворішали куточки вуст, жартував все рідше, а то й замикався частенько терплячою мовчанкою. А нова королева Денисія, вихитуючи гарним станом круті віражі, чванилась, що покорений назавжди чоловік належить тільки їй. А на запитання подруг про секрет їх міцного кохання з Власом, голосно сміялася і недбало кидала поради: «А ви не дайте долюбити себе до кінця і кожна ніч буде новим початком любові». І нехтувала своїм вірним і відданим коханням. Відверталася від поцілунків, аби ще раз перепросив, капризувала від чергового невмілого подарунка. Чоловік так часто не міг догодити дружині, що боявся її засмутити. Віддавав їй усі гроші, аби вона могла сама для себе вибирати, купувати, радіти. Королева і не помітила, що вихідний день Влас старався заповнити без неї. Любив збирати гриби, ловити рибу, просто ходити лісом. Аби хто його бачив у цей час, впізнали б колишнього короля. Він вибирався на високі дерева, свистів до птахів, збираючи їх у зграї, розмовляв з усіма маленькими лісовими мешканцями, яких тільки зустрічав на прогулянках. Вдивляючись у воду, де плюскались у хвилях маленькі рибки, був щасливий до безмежжя. Така «самотність» приносила йому задоволення. Ніхто його не сварив, не капризував поруч, не галасував даремно. Навіть гриби чи вдалий улов Влас не ніс додому, боявся, що знову Дена буде незадоволена непотрібною, як казала, роботою. Тому тішив колег, які з радістю приймали незвичні подарунки. Такі прогулянки ставали все частішими. Він все віддав би за такий спокій. А Денисія, вибравши всю зарплатню у чоловіка, бігала по шопінгах, придбавши все потрібне і не дуже, зустрічалася з подругами, щедро запрошувала їх до домашньої гостини, відпочивала на морях та озерах, знемагала у саунах, леліяла себе у косметичних кабінетах. І геть зовсім забувала про Власа, який тільки радів її забавам і непомітно йшов у свою самотню подорож. І час переміг, розділивши їх назовсім. Вже й відпочинок вони планували порізно. І якось, у хвилину ранкової розмови, Влас сказав: «Дено, а ми вже не потрібні один одному». На що Денисія, розсміявшись, так недбало кинула кілька слів: «Побудь десь недалеко, може, пригодишся. Хто ж мене долюбить?» Промовчав Влас. Чи знала тоді вона, що ці, здавалося б, жартівливо кинуті слова, визріють у тверде рішення коханого. Денисія згадувала їх кожної миті, залишившись без Власа. А він пішов, закинувши за плече невеликий вузлик необхідного збіжжя, дивно сказавши на прощання : «Вибач, що не долюбив».
Гірко було самотній жінці, без теплих і ніжних обіймів сильного і покірного чоловіка. Перебирала разом прожиті дні, шукала помилки чи виправдання... і не знаходила. Дена не бачила своєї вини. Королева ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442141
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2013
Запутались в волосся твоє зорі.
В очах твоїх,сховалась синь морів.
Вуста червоні,наче маки в полі.
Я б над усе,кохать тебе хотів.
Та тільки ти дала вже зрозуміти.
Корректно й ввічливо відповіла,-
Що мало ще чогось хотіти,
Потрібно, щоб любов була.
Для мене ти світилася зорею.
Хотів я бути тінню лиш твоєю.
Ці почуття у серці пронесу,
І в нім залишу всю твоб красу.
Любов моя,це вірність лебедина.
Вона чистіша навіть за алмаз.
Тебе люблю,як може лиш людина
Кохать єдиний,так,єдиний раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417383
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 30.07.2013
Він віддавав усе і потопав в коханні.
Вона ж була холодна , мов зима.
Він дарував їй полум’я тюльпанів.
Вона всміхалася , очей не підійма.
На їх побачення летів, немов на крилах.
Вона ж з запізненням приходила щораз.
Як не старався він—не полюбила.
Зітлів вогонь , розвіявся, погас…
Він надсилав зізнання смс-ки,
Із ввічливості і вона, бувало,теж.
А так хотілось їй кохати чесно
Й палати справжньо від нічних пожеж.
Він цілував її джерельні очі,
Від неї так взаємності хотів.
Згорали в пристрасті збентеженої ночі
Із болем. Без кохання .І без слів…
Не раз він бачив її тихі сльози
І чув те зледеніле «не люблю».
І лились знов переболілі грози
Із смутку тихого і згірклого жалю.
Він діставав їй кришталеві зорі
І на руках підносив до небес.
Її душа—якесь велике горе.
Його листи душевні—без адрес.
Обоє бідні у такім коханні—
Він з нею поряд , а вона сама.
Ідуть. Мовчать, немов би на вінчанні.
В руках тюльпани, в душі зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429129
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 25.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Музика Сергія Голоскевича
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, – двічі
мов розірване вітрами намисто.
Програш
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431282
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Чудова, тепла, незабутня мить!
Плануєм зустріч нашу повторить!
І знову вверх піднімуться чарки,
бо ці діди - ще справні парубки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426482
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 16.06.2013
* * *
В очереті кумують жаби –
"кум" та "кум" у легкім тумані.
Те відлуння у казку манить.
Наречену спізнать бажав би.
Та чи збудеться мить чарівна?
Світ можливостей нескінченний.
Чи судилася наречена –
найжаданіша Чураївна?
Травень править яскраві гами.
Знаю: долі не заперечу.
Ліс розмову веде старечу
з тихим плесом і берегами.
"Свахи" квакають хвалькувато,
жваво кумкають, безугавно.
Ой не хочу впіймати гаву!
О, як хочеться святкувати!
Лук амура учусь тримати,
бо вціляти один раз треба.
Чи стріла полетить у небо?..
Чи судилось царівну мати?..
Вже надія в душі зоріє.
Не вмовкає відлуння дивне.
Ген по річці пливе невпинно
срібним лицарем човен мрії…
1969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422923
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Річенька тече
срібная, прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія,
і от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сія,
сумно блимає свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Музика Віктора Оха
О, як же квітнуло й гуло
кохання перше!
Робили б менше помилок,
й жилося б легше.
Хоч не судилось на рушник
нам разом стати,
та в серці голосно бриниш
лише одна ти.
Стьобає доля раз-у-раз,
про тебе мрію.
І знов несе мене Пегас
у ностальгію.
Зорять нетлінні пелюстки
крізь довгі роки.
І ми засвоїли таки
життя уроки.
Твій образ сонячно щемить
на денці серця.
Приємним спомином гримить
пора студентська.
Яке ж солодке і п’янке
терпке кохання!
Стрічаю радісно тебе,
о зоре рання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399287
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
* * *
Втечем в розлуку –
попросила раптом.
Яка то мука –
почуттям вмирати!
Авжеж, несила
із любов’ю грати.
Без тебе, мила,
кожен крок – за грати.
Холодне небо
і якесь казенне.
Мені без тебе,
як тобі без мене.
І теплий голос,
і гаряча ласка.
Чужа для когось,
а для мене – казка.
Свята гріховність.
Ой, любов-зараза!
Невиліковність
відсвяткуєм разом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396767
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 02.02.2013
З минулого дзвінок
застав мене зненацька,
мов постріл, пролунав
в упор із далини!
Пригасла вже давно
любов моя юнацька,
й воскресла враз вона –
явилась без вини.
Дзвінок на серця зов –
і знову стався спалах!
Через літа й літа
зустрілися удвох.
Немов предивний сон,
хоч ні на мить не спали.
І ти мені – свята.
Єдиний свідок – Бог.
І розгорявсь вогонь,
коли бродили парком!
Нічого не забув,
іще п’янить вино.
Так любо нам було –
і на морозі жарко.
Жаль, що то справді був
з минулого дзвінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394583
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 26.01.2013
* * *
Ти казала: "Гляди, не влюбись".
Нахвалялася пальчиком грізно.
Та було вже, було надто пізно:
я в очах твоїх враз утопивсь!
Приманила душею мене,
і вже тулиться серце до серця.
Ні на кого на світі не сердься:
Видно, доленька нас не мине.
Полони мене й не відпусти.
Кулачком посварися грайливо.
О, яка ж ти красива й щаслива!
Миті жодної не пропусти.
Я з криниці любові напивсь.
В надвечір'ї горить зірка рання.
Ой, не в'яне останнє кохання!
Ти ж казала: "Гляди, не влюбись!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395120
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 26.01.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Будьте схожі самі на себе.
Василь Симоненко
Прости, Василю, недалеких тих,
які в часи совєцької хвороби
супроти тебе й мертвого боролись,
та не змогли твій дух перемогти.
О, як ти вірно свій народ любив!
Сплюндровану, зацьковану Вкраїну
оспівував журливо-солов’їно
синівським словом ніжним, вольовим.
Прости й маститих, і чинуш крутих,
придворних блазнів, вчених недовчених,
лукавих братців, словоблудів чемних…
Час розсудив – зняв маски зі «святих».
Ти є самим собою і тепер.
В Австралії, Росії чи Канаді –
тобі повсюди українці раді.
Бо слово будить! Дух твій не помер!
Не манівцями йду до тебе я.
Вклоняюсь хаті. Вчусь людців прощати.
Послаблюю байдужості лещата.
Щоб вивільнялося твоє ім’я.
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391554
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013
* * *
Розбудив мене вірш.
Наболілим діливсь
світанково-натхненно, привільно.
Струменята любові
у строфи лились.
Кожне слово у серці бриніло.
Щемно й любо було.
Все минає колись.
Умовкає мелодія дивна.
Окриляй мене, вірш!
Солов’їно полийсь,
щоб в мені не дрімала людина.
Наша доля така.
Дорогим землякам
зичу завжди міжзоряних злетів!
Не дарма ж з давнини
легендарні Лубни –
це столиця планети поетів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389135
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Біле поле й небо біле,
Білий-білий білий світ.
І до тебе не добігти.
Пада-сипле білий сніг.
Перемети, кілометри…
Та настане тепла мить,
за яку не жаль і вмерти.
Серце жадібно щемить.
В хуртовині не загину,
білим птахом долечу.
Не журися, берегине,
думи гріють, аж печуть.
Біле поле, небо біле…
Білі квіти рук твоїх.
Дочекатися зуміла…
Білий вальс.
О білий гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388802
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 02.01.2013
Музика Віктора Оха
В суцвіттях бавивсь вітерець,
в садку співала іволга.
Мотив закоханих сердець
складала біла віхола.
Весняний сад явив романс
і пахощі медовії.
Отут для нас родився вальс
з мелодії чудової.
Росли-гойдалися плоди.
Той спомин душу радує.
І ми приходили сюди,
як груші пахли-падали.
О літній сад! Прекрасний час!
І тепло, й буйно-зелено.
Кохання танцювали вальс
щасливими, веселими.
Червоні яблука висять
і любо як дивитися.
О, як танцює рідний сад!
Як дивно буде снитися.
Осінній сад гостинно як
низесенько вклоняється.
Барвистий килим простеля –
у вальсі не спиняється.
Наш не скінчається роман,
вже й глави припорошені.
Кохання сад чекає нас,
на спомин-вальс запрошує.
Зимовий сад стрічає нас
і кружеля метелиця.
От-от скінчиться білий вальс,
от-от весна повернеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387408
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 27.12.2012
В той палате под номером семь
Умирает старушка седая.
Почти ночь,так хотела я всем
Пожелать сладкой ночки.Не зная,
Что старик под палатой стоит,
Я спросила:
-Откуда Вы взялись?
-Здесь любимая долго лежит.
Как уснуть?Мы всегда обнимались.
Я не сплю без нее никогда,
Я читал ей стихи,улыбался.
Будем вместе мы с ней до конца.
Не усну.Я неделю пытался,
Только я не смогу,не могу,
Я привык целовать ее руки.
-Может я Вам сейчас помогу?
Не хочу,чтоб смотрел он на муки.
-Я прошу,лишь впустите меня,
Знает Бог,знаю я-ей осталось
В этом мире каких-то два дня.
-Вы не плачьте?
-Да Вам показалось.
Я смотрела-целует лицо,
Она спит,он стихи ей читает.
-Знаешь милая,все хорошо,-
Умирающей он обещает.
А на утро такой первый снег,
А на утро такая погода.
Шел седой,преседой человек
В незнакомое время года.
Незнакома ему пустота,
Он глаза ей закрыл,обнимает.
И руками так давит она,
И сердечко,и душу сжимает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384208
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 16.12.2012
Музика Віктора Оха
Стежина від рідної хати
мене у світи повела.
Вітрів натерпівся багато,
сивіла-гула ковила.
Всього на шляху вже бувало –
і радість стрічалась, і сум.
Зозуленька-доля кувала, –
присуджене досі несу.
Вже осінь моя за порогом,
від неї не дінусь ніде.
Дорога до рідного дому –
у край заповітний веде.
Із хатою сам наодинці.
Вибілює душу зима…
Гіркі і солодкі гостинці…
А мама… а мами нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382430
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352571
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 02.12.2012
Пахне ранок грибами,
Виноградним вином,
Про кохання віршами
І гірким полином.
Пахне ранок вустами,
Розімлілими в сні,
І нічними казками,
Що наснились мені.
У нічному полоні
Запах скошених трав,
Пахнуть морем долоні,
Що вві сні цілував.
Помолившись світанку,
В буйні роси зайду,
Запах літнього ранку
Я тобі принесу.
Пахне ранок грибами,
Виноградним вином,
Що було поміж нами
Залишилося сном.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №112120100407
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381620
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
* * *
Ти прийшла в мій неспокій негадано.
Ти прийшла – я відразу відчув.
Мила ладонько, долею вкрадена,
чи до тебе ізнов долечу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379560
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
* * *
Поетці-панночці
Не дива – римувати слова.
Не потрібно багато в цім тями.
Ти гайнула по світу, овва, –
гендлювати чимдуж почуттями.
Лицеміриш, ошукуєш люд.
Ще й хизуєшся, мов особлива.
Звичайнісінький це словоблуд –
слів лукавих оманлива злива.
Про любов книжечки видаєш:
сієш-вієш хореї та ямби.
Суджень критиків не визнаєш,
наймиліші тобі – дифірамби.
Солодесенькі вірші-вірші…
Начепила на шию дукати…
Якщо в грудях немає душі,
то поезії годі й шукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378155
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Слова, що склалися в вірші,
Не пафосні, та дуже щирі,
Ідуть із глибини душі,
У рваних ранах, наче в тирі.
Хотів сказати, щоб мене
Ти просто серцем зрозуміла.
Пройдуть роки, і все мине,
Лише не біль, що там засіла.
Сприйми, благаю, зрозумій,
Нам наші долі не змінити.
Лише від думки, що не твій,
Не хочеться на світі жити.
Від цих думок і почуттів
Я божеволію ночами.
Бажав би іншого, хотів...
Але провалля поміж нами,
Провалля з двох десятиліть,
Хоч ми його не помічали.
Хто кидав камінь - замовчіть,
Бо ви, безгрішні, не кохали!
01.08.2010 p.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377529
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Буває, мій друже,
нудьгую без тебе.
До всього байдужий –
тебе мені треба.
Удень і вночі
я б до тебе тулився.
І слухав тебе б,
і дивився, дивився…
З тобою стрічатися
буду до віку.
Для мене ти – всесвіт,
і смуток, і втіха.
До тебе відкрита
завжди в мене віза.
Коханий,
єдиний ти мій –
Т Е Л Е В І З О Р .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377521
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Тебе придумав, чи приснилась серед ночі?
Та я в обіймах пристрасних живу.
В думках цілую загадкові очі,
Нектар п'янкий із вуст медових п'ю.
Напитися не можу, мов з похмілля
Перехиляю чашу почутів.
Яким чарівним поїш мене зіллям?
Я пив його, я п'ю...і знов хотів...
Від випитого виростали крила,
В обіймах твоє тіло цілував,
І ти була в цей час така вродлива,
Що я тебе богинею назвав.
У моїх мріях ми давно коханці,
Серця в обох вже б'ються в унісон.
Та прокидаюсь як завжди уранці
І бачу, що то вигадка, то сон.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910238382
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199660
дата надходження 06.07.2010
дата закладки 14.11.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 10.11.2012
* * *
Ой ти доле моя, недоле,
переповнене поле болем.
Скільки дум тут переплелося –
і збувалося, й не збулося.
Жнивувалось, бувало, щедро,
і від споминів – тепло й щемно.
Пломеніють-сміються ружі,
а від мрієньки – серце тужить.
Ой ти доленько – спрагле поле.
Ой ти, воле моя, неволе.
Ген волошки мандрують житом...
Любо й боляче...
Хочу – жити!
Світ увесь берегти й кохати,
чаруватися й чарувати.
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 10.11.2012
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.
"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.
Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:
"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"
У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.
Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!
Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.
Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.
В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.
15.09 - 05.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376254
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Літо бабине так швидко промайнуло.
Защеміло те, що вже збулось.
Та чи варто квилить за минулим?
Осінь золотава досі ось!
Барви листограю так урочі –
неповторно ніжні та палкі!
Тільки знову літа серце хоче,
долі непростій наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375903
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Стою під стрілами дощу.
Голосить осінь.
І журавлину пісню чуть
у високості.
Вже й вітровій в безмежжі вщух.
Лиш спомин-трунок:
бринять-вихльоскують-січуть
сріблясті струни…
О, як промовисто мовчу!
Злітати – пізно.
Напам’ять я прощальну вчу
небесну пісню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375902
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
Кажуть люди, – це правда свята,
що дружина моя – золота.
Люди добрі, за що ж ви отак?
Я ж із нею весь вік промотав.
Відіграла вона свою роль.
Моя жінка – народний контроль.
Дізнається відразу про все.
Все життя мене жінка пасе.
Я на прив’язі вовком не вив,
відривався, – горілочку пив.
Я її, проклятущу, люблю.
Допадуся до неї – дудлю.
А на ранок морока одна –
Хоч би кухлика випить до дна.
Ще як слід не проснувся, не вмивсь. –
враз дружинонька де не візьмись.
– Ах ти!.. – Ставить платівку свою.
– Підожди, – кажу, – дай докурю!
Я давно всі рекорди побив.
І сказав: «Я своє відробив!»
На работу нікуди не йду.
А дружина – завжди не ходу.
Я кажу: «Не галди, не кричи!
Кинь роботу, часок відпочинь!»
Я їй «Ляж!», а вона мені «Встань!
Хай годинку спочине диван!»
Говорю: «Язиком не чеши!
Завелась – поможи, поможи…
Ич, затіяла знову скандал!»
Довелось перемкнути канал.
Й тут – реклама.
– Та вимкни його!
– Дай, – кажу, – додивитись футбол!
Мною ти, – говорю, – не керуй!
Йди на кухню свою. Консервуй!
– Ти хоч банку візьми закрути!..
А мені не подасть і води.
Я ж не шляюся десь, не грішу.
Дві години вже пива прошу!
А дружина на кухні сидить
і від рання допізна триндить.
Балачками мене дістає.
Похмелитись мені не дає.
Все життя мені нерви мота.
Хто сказав, що вона золота?!
Я ж кажу: «Біля мене ти ляж.
Та зроби мені гарний масаж…»
Вже нічого мені не дає.
Невеселе моє житіє.
Ну й набрид безкінечний клопот!
Краще б теща зробила аборт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370022
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Набридла шпаринка кожна.
Квартира мені – тюрма.
Та й в лісі здуріти можна,
як зовсім грибів нема.
Надибав грибочків жменьку
й питаю себе: «Саньок!
Невже це і є опеньки?
Чи, може, вже я – пеньок?»
Чи й ліс мені – мов квартира?
Не серджуся, не журюсь.
Мо’, біситься хтось від жиру,
а я на цей ліс молюсь.
Мудрив Діоген – із бочки,
й там думи перегортав.
О, вірші мої-грибочки!
О, Музо моя, свята!
Милуюся на ставочок.
А риба яка зрина!
Рядочок, іще рядочок.
І рима – душі струна.
О, друзі мої, – дерева!
Колеги мої, – птахи!
Не нитик же я, не рева.
Живучий, хоча й сухий.
Гортаю опале листя.
Так осьде опеньки! Глип,
а переді мною близько –
справжнісінький білий гриб!
А більше мені й не треба.
Лиш бачити б ще і ще
пречистий краєчок неба
і чути ще серця щем.
І дихають вільно груди,
і кращає стрімко зір,
і кращають в лісі люди,
і мрії летять до зір!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368840
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Славен Київ, ти – красень, ти – супер!
Та Кобзар гнівно брови насупив.
Передзвін...
Сторінки мармурові.
Многокровнії води Дніпрові.
Європейська сучасна столиця!
Різнобарвні вітрини і лиця.
Від собору до ірода, нижче,
йду-бреду.
Вітрюган люто свище.
Золотаво запалахкотіло
рубцювате історії тіло.
В древнім граді по милості Божій
між віками снують перехожі.
Виростають споруди помпезні.
Тротуарами – "тачки" крутезні.
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жербак помирає.
Бізнесмени, міняли, путани.
Барабанять, танцюють каштани...
Поетичний етюд модерновий.
Ренесанс в облямовці терновій.
Припадає бабуся в молитві.
По Хрещатику – наче по бритві...
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
(Из цикла «Летопись любви»)
Ты – мой нечитатель и даже не Муза.
Но сорок пять лет прошагали вдвоём.
Ты главною стала столицей Союза,
в которой мы, радуясь жизни, живём.
В постели, на кухне, в работе и в праздник, –
всегда для меня ты была хороша,
то нежной, то злючкой, характером разной,
но светом добра излучалась душа.
И пусть я тебя не раскрасил стихами
и не был к сюсюканьям разным охоч,
считаю, что годы, прожитые нами,
достойны, – порукой тому сын и дочь.
И пусть засыпает следы наши пепел,
до финиша можно рукою подать,
считаю, что путь наш по-прежнему светел,
и всё, что сегодня у нас – благодать.
1997 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365209
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
* * *
Як швидко літо відцвіло.
Воно було і не було.
А я так сонячно радів
омані нездійсненних мрій.
Вже світ ілюзій замело.
Покрилось інеєм чоло.
Зерно в колосся вироста –
злітають вірші над літа.
Ген ластівками аж до хмар –
над вічним вогнищем добра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359612
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 07.09.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359614
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 07.09.2012
Я тебе цілував до нестями,
Шаленів від обіймів гарячих.
Щастя було коротким між нами,
Спалах блискавки в небі неначе.
Твої губи, у ранішніх росах -
Троянди бутон нерозкритий.
Задихався, збуджений в косах,
Немов пеленою накритий.
Без стиду цілував тебе всюди,
Всі куточки звабливого тіла,
Вже ніхто так любити не буде,
Та признайся, ти цього хотіла.
Заціловані груди до болю
Прикривала руками стидливо.
Я за тебе Всевишнього молю,
Щоб була без мене щаслива.
По тілу родимки всюди,
Як зорі, їх вже не злічити.
Біль рве, розшматовує груди,
З ним треба навчитись жити.
03.09.2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362488
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Другий варіант тексту
на мелодію Віктора Оха № 40
Миколі Костенкові присвячую:
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного козацького села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Їсківці вела!
Сюди я неодмінно ще доїду.
У мріях тут раюється щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
В зажурі підіймуся на Челядну,
провідаю криницю Кобзаря.
Стає усе на світі другорядним,
коли в своє село вертаюсь я.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі…
Прарідне хліборобщини село.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Їсківці веде.
Сюди довіку прилітати буду.
Гніздяться тут привітні земляки.
Отут мій вирій – найрідніші люди.
І пам’ять, неушкоджена ніким.
В дитинство повертатися нелегко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359992
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Гуляла доля на вітрах спокуси.
Повеслувалось на гінкій воді.
Відлітувалось.
Відлетіли гуси.
А ми ж були красиві й молоді.
Втомилась доля на вітрах спокути.
Ще тільки осінь. Не спинись, гляди!
Забутий човен
в заводі прикутий.
Десь поруч світ.
А тут – лиш я один.
Шукає доля на вітрах поради.
У серці болем спомин вирина...
Два береги – розлуки і розради.
Не попливу –
бреду, бо мілина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358814
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 22.08.2012
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець до тину
пригорта калину.
А на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358372
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 19.08.2012
* * *
Театр абсурду.
Хоч кричи, хоч плач…
Не просто бути праведним артистом.
Мовчання – золото?
Сльоза пречиста…
Муляж: отруєний твердий калач.
А ти й поплач –
надійде край журбі.
Промов тихенько, можеш покричати.
Нехай сльоза
змиває серця біль.
В зневірі найболючіше – мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357900
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
* * *
Не граю я чужу наївну роль.
А щирим серцем серджусь і радію.
І не зречуся віри і надії.
Лишусь собою, що б там не було.
У клітці я папугою не став.
І не учусь притворно горло драти.
Любов мою не заховають ґрати,
коли душа на волі, наче птах.
О, совісте, ти ще в мені жива!
Жаль, що навколо скаженіють люди.
Та я себе не битиму у груди –
любитиму. І житимуть слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357901
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 17.08.2012
В селищі моєму відтепер
батюшкою служить син парторга.
В раду за нехлюйство і т.п.
голову не вибрали повторно.
В клубі, де крутилося кіно,
нині шаленіє дискотека.
Крім футболу – карти і вино.
Ні "столовки", ні бібліотеки.
Баба Маня крутить патефон.
Дядько Йван співає під гітару.
Тут хоронять під магнітофон.
Не "вживу", однак замайже даром.
Дуже люблять хлопці молодиць,
ходять козаки у "самоволку",
звично водять до бика телиць,
гонять і шанують самогонку.
"Будуть знову строїть кумунізм.
Вже пора!" – казала баба Настя.
Дров – завал. Бо вирубали ліс.
Все, як скрізь.
Та хай йому вже трясця!
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357680
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
* * *
Не літаю вже у снах понад хатами.
Вже і внучка доросла до "Букваря".
А колись частенько марився Хоттабич
і благав я в нього диво-корабля.
Й досі щемно осягаю даль безмежну.
Білу хату не вдалося зберегти.
Обійняти б мені вулицю найпершу,
де наснилися рожеві береги.
Сон приводить в рідний двір у день погожий.
Бачу в травах говірливих малюка,
що на тата, наче дві травинки, схожий.
Чую, мати молода його гука.
І біжить він через кладку та до хати
по кудлатому пухкому моріжку...
Просинаючись, силкуюсь пригадати
неповторну теплу пору гомінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357264
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе,
державу,
цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356689
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 13.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356507
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Творчому собратові
Юрію Державицькому
1
Державицький – не Рубльов, не Гойя.
Та від Бога майстер.
Скільки літ
храми та церкви натхненно гоїть!
А за те не вистача й на хліб.
Хвора крона.
Відчахнулась гілка.
Долі хуторянські. Скільки їх?!
Схудла, постаріла Оріхівка.
Що будинки? Й люди – нічиї.
Був би кінь, аби була вуздечка.
Ген деінде тин біля хатин...
А яке було агромістечко!
Відраділи. Вже не до картин.
Господи, трудяги злидарюють...
Гаспиди – жирують.
Кривда – скрізь.
Вже нестерпно. Каїни панують.
Хоч живим у рідну землю лізь.
Нині в більшості життя воляче.
Ясла вкрали. На стерні пасуть.
– Як воно бідується, земляче?
– Важко, друже. Та не в тому суть.
Ну а ти як?
– Написав криницю.
Потім вичистив і напувавсь.
На долоні пригощав синицю.
Журавлем у небі милувавсь.
Семенюту й Малика завершив.
В галереї вже портрети ці.
В Ісківцях етюдилось нарешті.
Ще б у заповідні Біївці.
Хай стара криниця буде в тебе,
спонсорам її не віддавай.
Бачиш, як просвітлюється небо?
– Справді, мудро.
– Ну, тоді тримай!
2
Ближче б жив, то й вітер недалечко.
Рідко бачимось. Терпке старе вино.
– В місті б легше. Ще ж таки не вечір.
– Пізно, друже. Мабуть, не дано.
В місті, правда, не самотньо вмілим.
Але ж люд ошуканий – презлий.
Треба ж, – розвалили, пошуміли…
Навзамін – по прянику дали.
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит.
Хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день у день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353348
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Як я мріяв про тебе таку,
Ти ночами зимовими снилась.
Не чекав, щоб колись на віку
У моєму житті появилась.
Я у мріях злеліяв тебе,
Сотворив, як споріднену душу,
А тепер вже картаю себе,
За цей витвір і каятись мушу.
Ти явилася, наче із мрій,
З фантазій моїх воплотилася.
І за самий казковий сон мій,
Чарівніша, чим мені снилася.
Ти живеш наяву, чи у снах?
Я ще досі не можу збагнути,
Та розлуки майбутньої страх
У очах моїх можна відчути.
Сам придумав і сам же люблю,
І від власних фантазій страждаю.
Хоч є біль, та немає жалю,
Я придумав тебе і кохаю!
11.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352986
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Мандрівні роздуми
Білі лілії на Хоролі.
Плесо-дзеркало. Очерет.
Поринають в мажорні ролі
жаби-кумоньки.
Дощ пере.
Світ дивлюся в мале віконце.
Споглядаю танок дерев.
Відтулила хмарина сонце –
око враз далину вбере.
Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.
У театрі під небом сивим –
драматичний наземний рай.
Споконвіку сяйний, красивий,
неповторний прарідний край...
Їдем повагом. Трасу гоять.
Враз – фа-фа!
То кортеж навстріч.
Мерехтять то верба, то хвоя.
Онде – воїн...
коза...
Ілліч.
Голим полем комбайн гуляє –
витолочує будяки.
Дядько сіно скиртує. Знає:
скоро дощ налетить шпаркий...
Краєвиди – краса незаймана!
Жайвір, коні, сухий курай...
Світить ребрами ферма зламана.
Он горбатий старий сарай.
І майори, і гладіолуси.
Гуси повагом. Іч, які!
Наш автобус захриплим голосом
налякав їх. А ми такі!
У віконці танцюють вулики.
Поруч гречка. Нехай їй грець...
Он ставочок. Танцюють вудочки,
каченята і ятірець.
Бідолаха, здобувши гроші,
до пивнички городить тин.
Душу тішать думки хороші:
мо’, загляне якийсь крутий?
У автобусі парко й сонно.
Може, стрінеться знову дощ?
Краєвиди... Не мертва зона.
І зупинка на вістрі прощ.
– За кордоном он жити легко...
– Не дуріть ви себе, дядьки.
Хазяйнують отут лелеки,
й не про гроші у них думки.
І чомусь же для цього світу
нас Господь сотворив людьми.
Та цураємося завіту,
сатаніємо надто ми.
Здаємо повсякчасно іспити.
Грішні нитики і німі.
І не знаємо й досі істини:
небо дурить нас чи самі?
Грішних з раю давнезно вигнали.
Тут святих не буває, знай.
Вийти в люди
й не бути винними?..
Рай чи пекло тут – вибирай.
Світ – прекрасний!
Умій лиш бачити.
Подивуйся, не проминай.
Ради істини слово завчене
завжди заново відкривай.
Яблук скільки! Рум’яні лиця!
Милуватися не дрімай.
Молодиця! Така й присниться!
Годі мріяти. Міру май.
Вже й Полтава.
О Боже праведний,
хоч помріяти волю дай...
Ну й реклама!
Вітрини... Завидки.
Все. Приїхали.
Випадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352014
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Хто не знає, що таке налисник?
Різновид смачненького млинця?
Так. Але чи ж буде вам корисна
оповідка миловидна ця?
Розкажу бувальщину простеньку.
Епізод з весілля на селі.
Досі тамадую я частенько.
Там гули Василі-Василі.
Другий день гуляли-похмелялись.
Накатали возиком сватів.
Танцювали, ще й призочки брали.
Я вже з них знущався, як хотів!
А тоді, експромтно якось, ляпнув:
– Дорогі свайбани, поможіть!
Приз тому віддам, хто скаже внятно,
що таке «налисник» ! Ну, кажіть!
Й почали доводити дотепно
про млинці і всякі там блини…
Я кажу їм:
– Говорити треба не про те.
– Кажи вже, не тягни!
– Що не докумекали? Погляньте.
Ось – весільний батько, наче туз!
Наче Лєнін. Вже пора ж добрати,
що налисник – то його картуз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351826
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351829
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Схилились мальвові вінки
на хату – пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори, неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно, не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351544
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Мамо, подивіться: на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось, а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш: стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми, але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою. Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто виходило все навпаки?
Боже, та невже ж переводяться люди?
Круки і лелеки також на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій, розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349363
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 11.07.2012
* * *
Кажеш, більше не про себе пишеш ти.
Що думки диктує небо…
Ну й святий!
Про ліричного героя не плети.
Кожен вірш і кожне слово –
То є ти.
Перевтілююсь і я, буває, теж.
Але сказано: від себе не втечеш.
Все до краплі забери, а чи віддай, –
метикуй.
Але за все – відповідай.
Щоб дорогою складною не блукав.
Щоб жило ще довго Слово, –
не лукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348373
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 08.07.2012
* * *
Вечірня вулиця дитинства.
Спиняюсь: роки вже болять.
Присісти б.
Ніколи й стоять.
Ступаю важко, та врочисто.
А почуття дитинно кличуть!
Думки до хатнища летять.
Ген-ген вагони торохтять.
Десь поруч – коники цигичуть.
Немає часу оглядатись:
кудись невпинно спішимо
і мимоволі грішимо.
Відвикли вже поради брати.
Ось-ось вона – завітна мрія.
І де-не-де ще ліхтарі.
Ще світять спогади старі,
бентежить душу ностальгія.
Яка ясна й сумна вечірка!
До гнізд старих приліт птахів.
Ген – вигін. Щебет дітлахів.
Бабуся-бджілка на причілку.
Воркоче серце, груди тисне...
Пожнив’я, голубе, твоє!
Ось рідний двір.
Думки роєм –
у вулик
вулиці
дитинства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348159
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
* * *
Вже перші соняхи розпалюють багаття.
Отава мліє, звабно пахне сінокіс.
І хмарно, й сонячно.
Тож не дрімаймо, браття,
допоки котиться прарідним шляхом віз.
Співаймо завчену.
Так менш помітна втома.
Хоч докоряє хтось, що пісня не нова.
Хай коні – повагом, не проминемо дому.
Довкруж – намиститься, духмяниться трава...
Ні, не одні нам ще судилися жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348161
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
* * *
Ми за волошками блукали у грозу.
І стигле жито полоскала злива.
Я цілував тебе в ясну сльозу.
А ти була…
була така щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346451
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Тебе кохати крадькома,
Втирати сльози і жаліти…
Минуло літо і зима,
Розквітли і засохли квіти…
Тебе кохати крадькома,
Чекати, що колись прозрієш..,
Ти долю вибрала сама,
Чому від цього не радієш?
Тебе кохати, коли біль,
Мене на мить не покидає,
Коли який вже рік поспіль
Душа затерпла і страждає.
Минуло так багато днів…
З надривом в голосі питаєш:
«Чи я живу, так як хотів?»
Мені шкода, що ти страждаєш.
Живу не так, але життям,
Впиваюсь і навчився жити.
Колись прозрієш, та затям,
Вже буде пізно щось змінити.
14.04.2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343241
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 19.06.2012
* * *
В Лубнах відцвіли каштани
і вже духмяніє липа.
Пухнаста тополя тане
під тихі вербові схлипи.
Неспілий калини кетяг
легкий туманець вкриває.
Чебрець докладу в букетик...
Тебе у Лубнах немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341450
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Гарбузиння здерлося на тин,
Соняшник загледівся на сонце.
У садках дрімає Люботин -
Тихе місто у моїй сторонці.
Оминає гомінке шосе
Стороною - хай царює тиша!
Невсипущі поїзди лише
Залізничну станцію колишуть.
Дивосяйні золоті ставки,
Наче зачаровані люстерка
Ваблять очі...
Запах осоки
З вітерцем із степу злився терпко.
Гарно тут із літом у гостях:
Синє небо й пшениці дорідні
Підняли врочисто гордий стяг,
І довкола люди любі, рідні...
Гарбузиння здерлося на тин,
Соняшник загледівся на сонце.
У садках квітує Люботин -
Миле місто у моїй сторонці.
5.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319407
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 08.04.2012
Ласкавко, зглянься на замерзлу душу:
У зимнім світі день, як ночі смоль.
Я мрійного спокою не порушу,
В очах твоїх погрітися дозволь!
Усе в імлі, а ти, як ранок гожий,
Травнево сяєш усміхом ясним.
Не став між нами, люба, загорожі
З високим частоколом і рясним.
Не відганяй суворою бровою
Незграбно-щирих залицянь моїх,
Бо що було, те заросло травою,
З роками закотилось, як горіх.
Душа моя без тебе ледь не вмерла,
Захиріла, занудилась одна,
До тебе, рідна, руки розпростерла...
Чи поєдна?
2.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328794
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
.................Измена - каприз заскучавшего тела,
Проверка затоптанной бытом любви...
Изъяны души, что совсем обеднела,
В чужую постель привели…
Нету созданья прекраснее,
Да, и ужаснее нет.
Милой, нежнейшей Наташеньки,
Лучший она человек!
Как она внешне красива
И от природы умна.
Деток двоих мы родили,
Чаша ведь жизни полна.
Жили мы с нею лишь в радости,
Не допуская скандал.
Грязь и обман в море гадостей,
Кто-то нам в жизни поддал.
Мне!!! Для меня это море!
Я его горькое пью...
Ну, а её после Бога,
Больше себя я люблю...
Верю, сейчас она в радости,
С нею любимый её.
Перевернулось в ненастии
Тихое счастье моё...
Нет человека прекраснее,
Да и ужаснее нет...
"Как же?", - …глаза снова красные,
Не нахожу я ответ....
Июнь 2009. Рига. Балдоне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139644
дата надходження 01.08.2009
дата закладки 01.04.2012
За що кохаємо ?
Питання …
Питання зовсім непросте,
За щось кохати не можливо, -
Воно, як папороть цвіте.
Не показне і не вловиме,
Не многослівне й мовчазне
Його призвати не реально, -
Якщо приходить, - то саме.
Саме, - як спалах блискавиці,
Серед безхмарного буття,
Десь на півфразі, на півкроці
В ім’я продовження життя.
Життя, що має інший вимір
Де перше місце, - не твоє
Просто повинен віддавати
Другому ти життя своє.
Його потрібно захищати
І на шляху не розплескати,
Вогонь крізь вітер пронести,
Що буде легко, - не чекати
Пліч-о-пліч впевнено іти.
Бо якщо є воно, - то й бУде,
А як нема, - покаже час
Проб’є над вами блискавиця,
Чи просто так пройде повз вас .
17.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321013
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Напишу я тобі любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317055
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 08.03.2012
І стан стрункий, немов тополя,
І вуст рожевих маків цвіт,
І чорних брів стрімкий розліт -
Це ти - любов моя і доля,
Життя моє і ясний світ.
Твоя коса, як стиглий колос,
Очей замріяних блакить –
Дарують радість кожну мить,
А твій дзвінкий, чарівний голос,
Мов дивна музика, звучить.
Нехай не в’яне ніжна врода,
Щасливі будуть твої дні.
Ти дорогА, любов, мені,
Як Божий дар, яу нагорода,
Мов перші квіти весняні.
05.02.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207648
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 14.02.2012
Я піднімусь на крилах мрії
І полечу у далечінь,
Де рясно гублять чорні вії
На синь очей тремтливу тінь.
Не хочу дивних самоцвітів,
Мені ніщо рубін, алмаз,
В твоїх очах всі скарби світу
І в них дивився б я весь час.
У їх гарячому промінні
Я тану, ніби віск свічі...
Якби в бентежному горінні
Забутись в тебе на плечі.
Забути все: і біль, і горе,
І смутку щемного полин...
Мене гойда, мов синє море,
Твоїх очей аквамарин.
17.12.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207800
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 14.02.2012