К@ЛяМ: Избранное

SVETOK

Чужі

Трохи  хмарно.    Десь  вітер.  Це  між  нами  межа?
Я  тобі  не  потрібна.  Я  для  тебе  чужа.

Простягаєш  долоню,  Кажеш  :  «Поворожи».
Я  не  хочу  торкатись.  Ти  для  мене  чужий.

Тихо  падає  дощ,  а  ми  поруч..  Може,  я  тобі  до  душі?
Ти  цілуєш  мене  і  не  знаєш,  що  ми  й  далі  будемо  чужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491397
дата поступления 09.04.2014
дата закладки 10.04.2014


MC_Yorick

Небесна сотня (відеокліп)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=5ZxXuHH0HF8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489133
дата поступления 30.03.2014
дата закладки 03.04.2014


SVETOK

На дуелі

Ти  не  боїшся  обпектись  до  моїх  сліз?

Бо  ми,  здається,  надто  близько  до  скандалу..

Я  не  вгамую  ні  себе,  ні  свою  злість..

І  два  життя,  і  дві  війни  буде  замало,

Щоб  зрозуміти,  чи  існує  ще  любов,

Чи  здатні  здійснюватись  сни,  які  нам  снились.

На  перехресті  перетнемось,  мабуть,  знов,

Але  боротися  з  тобою  я  втомилась.

Я  не  готова  до  дуелі  в  цей  момент,

Робити  боляче  -  ненавчена,  не  вмію.

А  ти  безжально  прорікаєш:  "Це  the  end"..

................так  ніби,..  я  сама  не  розумію..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477153
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014


SVETOK

Нація прагне волі

Перемітає  всі  шляхи  холодним  снігом.
[b]МИ[/b]  захлинаємось  від  сліз,  а  [b]він[/b]  -  від  сміху.
Невже,  ні  грама  не  болить,  ні  крихти  болю,
Що  Україна  стала  вмить,  як  поле  бою?

За  власні  мрії  і  права  [b]НАРОД[/b]  страждає,
І  на  майдані  голосить,  стоїть,  чекає...
А  скільки  ранених  було,  а  скільки  мертвих!
Заради  щастя  і  дітей  ідуть  на  жертви.

Заради  кожного,  хто  впав  -  [b]НАРОД[/b]  стіною,
Для  [b]нього[/b]  ж  ціниться  усе  лише  ціною.
Криваві  гроші  криють  все:  і  зло,  і  вбивство...
[b]він[/b]  би  й  сім"ю  свою  продав,  якби  купив  хтось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476013
дата поступления 30.01.2014
дата закладки 31.01.2014


SVETOK

Сьогодні

Заважає  любов  розізлитись  і  просто  послати...
Розірвалась  струна  від  напруги,  що  вперше  між  нами.
Я,  напевно,  навчусь...  Неодмінно  навчуся  літати!
Тільки  от,  якби  ти  не  кидався  так  різко  словами.

Не  буває  мети,  до  якої  ніяк  не  дістатись.
Я  до  своїх  зірок  доповзу,  щоб  зривати  руками.
І  останнім  не  ти..  Я  останньою  буду  сміятись,
І  зруйнується  все,  що  ми  зводили  ревно  роками,

І  не  шкода  буде,  і  болітиме  тільки  хвилину,
І,  тим  паче,  що  потім  тобі  буде  дуже  самотньо.
Я  покину  тебе.  Я  ніколи  тебе  не  покину.
Це  триватиме  вічно,  або  закінчиться.
Сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468986
дата поступления 28.12.2013
дата закладки 30.12.2013


Хлопан Володимир (slon)

РАБИ…

У  голові  раба  -  кайдани
І  шия,  звикла  до  ярма
Нащо́  рабу,  скажіть,  майдани?
Та  й  змін  не  треба  задарма

Нащо́  рабу  свобода,  воля?
Для  нього  -  пряник  і  батіг!
Така  його  собача  доля
Аби  з  ланца,  бува,  не  втік

Рабам  -  барак.  І  миску  каші
Горілки  в  свято  повний  жбан
"Які  ж  чудові  пута  наші!
Нехай  живе  наш  батько  -  пан!!!"

І  мріє  раб,  що  незабаром
Настане  час.  Наступить  рай
Що  син  його  (От  би  задаром!)
Жуватиме  жирніший  пай

Рабам  майбутнє  -  безпросвітність
Й  робить,  мов  коні  тяглові
Рабам  не  знане  слово  "Гідність"
В  рабів  -  кайдани  в  голові!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468157
дата поступления 24.12.2013
дата закладки 25.12.2013


MC_Yorick

Разом і до кінця (пісня народжена на майдані)

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=dC4A5J7ajhA[/youtube]

Київ,  Львів,  Херсон,  Полтава
Поруч  на  майдані  стали
Б,ються  як  одне  серця

Разом  і  до  кінця!
Разом  і  до  кінця!
Разом!
І  до  кінця!

Зможемо  я  і  ти  
Разом  перемогти
Разом  перемогти

Проти  зради,  проти  крові
Ми  боротися  готові
До  останнього  бійця

Разом  і  до  кінця!
Разом  і  до  кінця!
Разом!
І  до  кінця!

Зможемо  я  і  ти  
Разом  перемогти
Разом  перемогти

Мрія  в  нас  на  всіх  єдина
Щоб  розквітла  Україна
Нас  єднає  пісня  ця

Разом  і  до  кінця!
Разом  і  до  кінця!
Разом!
І  до  кінця!

Зможемо  я  і  ти  
Разом  перемогти
Разом  перемогти


посилання  на  відео  https://vimeo.com/81554689

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465785
дата поступления 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013


SVETOK

Не клеється

Фрустрація.  Спіраль  розчарування...
Якщо  ти  маєш  крила,  то  лети.
Евакуація  із  острову  Кохання
Не  розпочнеться,  поки  поруч  ти.

Я  за  секунду  звела  ту  стіну,
Що  розділяє  "завтра"  і  "сьогодні"...
Ми  вже  програли  пристрасну  війну,
І  просто  впали  -  втомлені,  самотні.

Ти  дзвониш.  Ти,  напевно,  дуже  п"яний.
Не  клеяться  ні  рани,  ні  розмова...
Проте,  я  радше  вб"ю  себе,  коханий,
анІж  я  приповзу  до  тебе  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461733
дата поступления 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013


SVETOK

Ілюзія кохання

Здається,  все  прямує  нанівець.
Від  листопаду  тхне  лише  нудьгою.
Холодна  кава,  зошит,  олівець...
Самотня  я  сумую  за  тобою.

Ілюзія  кохання  і  вірші  -
Це  все,  що  береже  мене  від  стресу.
На  клаптик  твого  серця  і  душі
Назавжди  пролилось  гірке  еспресо.

Свідомістю  керує  кофеїн...
Тобою  буду  дихати  і  жити,
Ніколи  ж  не  назву  тебе  своїм...
Твою  любов  потрібно  заслужити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460322
дата поступления 13.11.2013
дата закладки 18.11.2013


Helen Birets (Изюмка)

Переклад - Розповідь про любов

А  хочете  ,  розкажу  про  любов?
Та  не  про  ту  ,  що  пристрасно-розкута  ,  
Що  додається  полум"ям  у  кров,
І  змушує  в  шаленствах  потонути.
Я  розповім  про  іншу  вам  любов,
Коли  приходиш  ввечері  з  роботи  ,
Тебе  чекають  рідні  без  умов,
І  за  порогом  скинуті  турботи  ,
Коли  бувають  зайвими  слова  ,
Бо  досить  лиш  плеча  його  торкнутись  ,
Коли  ти  відчуваєш,  що  жива  ,
І  хочеться  в  майбутньому  проснутись  .
Коли  розбита  вся  кар'єра  в  прах  ,
Підірване  здоров'я  ,  брак  у  вірі  -
І  силу  віднаходиш  у  руках  ,
Підтвердження  знаходиш  у  довірі  .
Таку  любов  бажаю    вам  завжди,
Додому  щоб  на  крилах  із  роботи.
Знайти  її  не  просто  ,  тільки  жди  ,
Вона  зросте  з  поваги  і  турботи  ))  ...


***

Хотите,  расскажу  вам  о  любви?
Но  не  о  той,  что  страсть,  разврат,  беспутство,
Что  разжигает  нам  огонь  в  крови
И  заставляет  совершать  безумства.
Я  расскажу  вам  о  другой  любви,
Когда  приходишь  вечером  с  работы,
А  дома  все  родные,  все  свои,
И  за  порогом  скинуты  заботы,
Когда  не  нужно  говорить  слова,
А  можно  к  сильному  плечу  прижаться,
Когда  ты  чувствуешь,  что  всё  ещё  жива,
И  смотришь  ты  с  надеждой  в  своё  завтра.
Когда  разбита  вся  карьера  в  хлам,
Подорвано  здоровье,  нету  веры-
Ты  прикасаешься  к  родным  рукам,
И  вновь  становишься  ты  лучшей,  первой.
Такой  любви  желаю  вам  друзья,
Чтобы  всегда  спешить  домой  с  работы.
Её  найти  в  единый  миг  нельзя,
Но  можно  вырастить  с  любовью  и  заботой  ))....

Маргарита  Фортье

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454562
дата поступления 15.10.2013
дата закладки 18.10.2013


Вацлав Данилів

Важкі кроки

 -  Добре,  синку,  ступни  крок,
Іще  зроби  крочок.
Ба,  який  ти  молодець,
Ну,  давай,  дружочок!
Льоня,  камеру  неси  -
Я  знімати  буду,
Як  улюблений  синок
Приходить  із  клубу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448595
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 13.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013


Sandra CurlyWurly

Обережно, зачиняються серця


У  метро  спускалися  люди  сірого  кольору:
З  горем  в  очах,  від  буденності  втомлені.
І  з-поміж  тисяч  відлунь  їх  звичного  говору,
Їхав  хлопець  незвичний  -  сонячні  промені,

А  у  нього  в  руках  -  оберемок  троянд...
Екскалатор  донизу,  як  черепаха.
З  екскалатором,  вниз,  і  душа...  Аж  у  п'яти.
Ну  а  серце  от-от  відлетить,  наче  птаха...

Поїзд...Іще  один...  А  в  одному  із  них  його  щастя...
І  "чух-чух"  все  ніяк  не  під  силу  зламати  "тук-тук"...
І  здається,  що  щось  неймовірне  ось-ось  відлетить  із  зап'ястя...
І  здається,  що  щось  дивовижне  ховають  тремтячі  ті  руки...  Стук.

Хлопець  чекає.  Хвилини,  неначе  до  смерті...
Дівчини  щось  все  нема  і  нема...
Та  сподіванням  немає  кінця!
Хлопець  кохає  людину!
Так  ніжно,  відверто...

"Обережно,  двері  зачиняються"...
Обережно,  зачиняються  серця!

Перон...Лежать  надломлені,  як  почуття,  троянди...
Холодне  "наступна  зупинка...".  Обабіч  дверцят...
Хлопець  один.  Хлопцю  болить.  Ось  яка  вона,  правда...

Не  ламайте,  люди,  троянд.
Не  ламайте,  люди,  серця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447510
дата поступления 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Юрій Цюрик

Я плыву в темноте по твоей наготе…

Я  плыву  в  темноте  по  твоей  наготе;
Поцелуями  путь  измеряю…
Приближаюсь  к  Мечте  и  в  твоей  красоте
Прелесть  диких  лугов  обретаю…

Я  лечу  по  лугам,  по  красивым  холмам;
Не  желая  прихода  рассвета…
По  крутым  берегам  и  седым  облакам
Я  ищу  запоздалое  лето…  

Словно  в  ласковом  сне,  в  неземной  тишине
Я  блаженство  любви  принимаю…
На  прекрасном  коне  по  волшебной  траве
В  колдовские  миры  улетаю…

Я  брожу  по  цветам,  глаз  твоих  василькам…
Ты  таинственна…  необычайна…  
Я  тебя  никому  никогда  не  отдам,
Синеглазая  вечная  Тайна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446292
дата поступления 30.08.2013
дата закладки 30.08.2013


SVETOK

На межі

На  межі  почуттів  і  смерті
На  минуле  закрию  очі.
Наші  спогади  ще  не  стерті,
А  я  дійсно  забути  хочу.

Відчиняю  зненацька  двері,
Під  порогом  зів"ялі  квіти,
Твоїм  почерком  на  папері:
"Я  боюся  в  тобі  згоріти".

Не  згоряй,  потанцюй  під  небом,
Розкуси  мене  -  я  ж  брехала!
Мені  ніжності  вже  не  треба.
Мені  гіркості  вже  замало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442369
дата поступления 09.08.2013
дата закладки 14.08.2013


Helen Birets (Изюмка)

В чем сила?)

Сила  в  прощании,
Когда  уходят  люди,
Когда  ты  любишь  и,  казалось,  был  любим...
А  помнишь  смс-кой  был  разбужен,
Сейчас  же  этим  уязвим...

Сила  в  прощении,
Когда  ты  отпускаешь,
Желаешь  счастья,  верности,  любви,  добра...
И  ничего  не  ожидаешь...
В  свою  жизнь  заглянуть  пора...

Сила  в  мечтании,
Когда  идешь  к  победе,
И  знаешь,  что  награда  ждет  тебя  в  конце,
Сама  она  увы  не  едет...
Да  и  не  ждет,  ведь  -  на  крыльце)

Сила  в  терпении,
Когда  ты  измотался,
И  сил  уж  нет,  но  сдаться  -  нет,ты  не  тряпьё...
Даже  на  дне,  когда  остался...
Идешь  к  концу,  это  твое!..

Сила  в    доверии,
Когда  терзают  душу,
Слова...люди,  пытаясь  запереть  нам  дверь,
...Все  знаешь,  ничего  нарушив,
Не  допускаешь  ты  потерь...

Сила  в  молчании,
Когда  глаза  все  скажут,
-Вот  удел:),  а  ведь  не  все  прочтут  те  фразы,
Душой  произнесенные...
Поверь...Себе...но  не  рассказам...

Сила  в  самом  тебе,
В  решении  быть  Че́лом:),
Когда  вокруг  их  мало  (это  ты  поймешь...)
И  каждый  день,  начав  с  причала,
Плывешь,  и,  ничего  не  ждешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443216
дата поступления 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013


SVETOK

Прогноз погоди

На  три  відсотки  знизилась  любов.
А  в  гороскопі  так  і  написали:
"  Самотність  розповсюджується  знов.
Ви  зрадили,  бо  цього  вимагали".

Вже  так  дістали  парасолі  і  плащі!
Безжальні  каплі  стукають  в  віконце.
На  мої  крила  падають  дощі,
На  твої  роги  вперто  світить  сонце.

Я  зовсім  не  готова  жити  так,
Синоптики  невірно  прогнозують...
Та  байдуже...  Я  завтра  на  літак.
Тебе  ж,  на  жаль,  ніколи  не  врятують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442810
дата поступления 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.08.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Ты, конечно же, сможешь уйти…

Ты,  конечно  же,  сможешь  уйти,
Разрывая  полотнища  дней
На  растрёпанные  лоскутки,
На  обрывки,  лохмотья  страстей.

Ты  уйдёшь,  невзирая  на  стон
Потерявшей  надежду  души.
Издеваясь,  молчит  телефон…
Старый  номер  сменить  поспеши.

Недотрогу-любовь  взаперти
Не  держи,  а  уж  лучше  добей!
Ты,  конечно  же,  сможешь  уйти,
Ведь  остаться  намного  трудней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441007
дата поступления 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013


Perfectly_Parallel

Мой любимый стих…

Не  тратьте  жизнь  на  тех,  кто  вас  не  ценит,
На  тех,  кто  вас  не  любит  и  не  ждёт,
На  тех,  кто  без  сомнений  вам  изменит,
Кто  вдруг  пойдёт  на  'новый  поворот'.
Не  тратьте  слёз  на  тех,  кто  их  не  видит,
На  тех,  кому  вы  просто  не  нужны,
На  тех,  кто,  извинившись,  вновь  обидит,
Кто  видит  жизнь  с  обратной  стороны.
Не  тратьте  сил  на  тех,  кто  вам  не  нужен,
На  пыль  в  глаза  и  благородный  понт,
На  тех,  кто  дикой  ревностью  простужен,
На  тех,  кто  без  ума  в  себя  влюблён.
Не  тратьте  слов  на  тех,  кто  их  не  слышит,
На  мелочь,  не  достойную  обид,
На  тех,  кто  рядом  с  вами  ровно  дышит,
Чьё  сердце  вашей  болью  не  болит.
Не  тратьте  жизнь,  она  не  бесконечна,
Цените  каждый  вдох,  момент  и  час,
Ведь  в  этом  мире,  пусть  не  безупречном,
Есть  тот,  кто  молит  небо  лишь  о  вас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440551
дата поступления 30.07.2013
дата закладки 01.08.2013


Исаак

Хорошим людям



Я  за  тех,  кто  хмелеет  в  работе,  
кто  всегда  в  постоянной  борьбе,  
кто  живёт  в  постоянной  заботе  
 о  других,  позабыв  о  себе,  
постоянно  без  «охов»  и  «ахов»,  
даже  внешне  пускай  –  старики,  
смотрят  на  окруженье  без  страхов  
 и  с  улыбкой,  всему  вопреки.

По  возможности  мир  украшая,  
продолжайте  вы  радость  нести!
И  всё  лучшее  в  мире  желая,  
говорю  вам:  «До  ста  двадцати!!!»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439281
дата поступления 24.07.2013
дата закладки 24.07.2013


Сашко Ткаченко

Мечта

Киев.  Теплый  вечер.  Метро.
Серые  люди  возвращаются  домой,  кто  куда,  кто  откуда.  Кто-то  читает,  кто-то  спит,  кого-то  забрали  мечты…  
Она  разбудила  его.
-  Просыпайся,  уже  Левобережная.  Вставай.
-  Да?  Как  то  быстро  мы  сегодня  –  сказал  он,  не  открывая  глаз.
-  А  мне  как  обычно.
-  А  давай  поедем  на  Лесную?!  Мы  ведь  там  никогда  не  были.
-  Ты  что,  какая  Лесная.  Завтра  на  работу  рано  вставать,  а  если  просплю,  и  вон  у  тебя  пятно  на  рубашке,  нужно  постирать.
-  К  черту  работу.  Проспишь  –  ну  и  что,  а  можешь  вообще  не  просыпаться,  так  целый  день  и  лежать  в  постели.  Давай  поедем.  Мы  же  еще  молодые.  А  так  жизнь  пройдет,  а  там  в  старости  и  рассказать  не  чего.  Поехали.  Пожалуйста.
-  Ну  милый,  давай  не  сегодня.  Вот  в  следующий  раз  обязательно.  Договоримся,  все  обдумаем  и  поедем,  честно.  А  хочешь,  поедем  дальше,  в  Бровары?  Только  не  сегодня.
-  А  там,  говорят,  лес  есть  и  звезды  видно  как  нигде.  Звезды  с  окна  метро…  я  и  ты.  Ну  что,  едем?
-  Звезды?  А  ведь  я  люблю  звезды.  Ну  хорошо,  поехали…
В  этот  момент  телефонный,  рыхлящий  мужской  голос  оборвал  тишину:  
«Лівобережна.  Поїзд  далі  не  їде.  Звільніть  будь-ласка  вагони».
Все  оборвалось.  Они  вышли  из  вагона,  и  пошли  на  автобусную  остановку.
-  Ну  в  следующий  раз  точно  поедем  –  сказала  она,  утешая  своего  героя.
-  Да,  точно  поедем.  А  ведь  завтра  рано  вставать,  да  и  рубашка  грязная,  нужно  постирать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428109
дата поступления 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013


SVETOK

Спогадом на віях. .

Десь  музика...  І  дотик  твоїх  губ..
Сміятися!..  Сміятися  я  хочу!
Без  зайвого,  без  поглядів,  без  рук
Віддатися  тобі...  Тобі  і  ночі.

Я  дихаю,  я  граюся,  горю
В  розірваних  самих  собою  мріях.
Я  збити  хочу  гіркості  зорю,
Яка  застигла  спогадом  на  віях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425490
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 20.05.2013


Рижулька

КАЗКА КОХАННЯ У співавторстві із slon

Чаклунський  блиск  смарагдових  очей,
Зірки  вплітає  у  шовкові  коси.
І  звабу  тіла  повелительки  ночей
Вкривають  сяйвом  діаманти-роси.

П\'яніли  хлопці  від  чаклунських  чар,
Поринувши  у  погляду  бездонність,
Та  незвичайний  відьомський  цей  дар
Прирік  красуню  на  гірку  самотність.
***
Була  одна...  На  цілий  білий  світ,
Як  гадина  сичало  з-під  грудини:
\"  Ти  молода...  Тобі  лиш  триста  літ...
А  де  ж  твоя,  відьмачко,  половина?\"

І  душ  пропащих  зібраний  букет
Уже  не  тішив...  Лиш  у  цю  хвилину
Їй  захотілось  на  парад  планет
Уперше  взяти  свою  половину.
***
У  ніч  казкову  відьма  молода
Біленьке  тіло  умочила  в  воду,
У  сяйві  місячнім      угледівши  здаля,
В  її  рибалка  закохався  вроду.
***
Вона  взяла  його  у  свій  танок:
Ковтати-пити  прохолодний  вітер,
Летіти  разом  -  ген  аж  до  зірок,
Щоб  ніжно  цілувати  зорі-квіти.
***
Вона  кохала  вперше...  Як  весна,
Ніжністю  пестила  його  м\'яке  волосся.
Розквітла  ружою  любов  її  земна,
Та  дар  зникав...  Бо  так  вже  повелося.
***
Бо  так  було  і  буде  на  землі...
Любовні  чари...  Як  розворожити?
В  коханні  розчинились,  як  в  імлі,
Рибалка  -  Майстер,  відьма  -  Маргарита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399212
дата поступления 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Непрочитаний лист

Гарна  річ  Інтернет!  Містить  інформацію  про  все  і  про  всіх,  потрібно  лише  вміти  знайти.  Я,  мабуть,  не  вмію,  хоч  і  шукаю  вже  дуже  давно…
Відколи  зареєструвалась  на  «Однокласниках»,  віднайшла  багатьох  знайомих  з  минулого  життя.  Приємно  згадати,  подивитись,  якими  стали  однокласники,  друзі  дитинства.  Я  ж  не  була  в  рідному  селі  вже  п’ятнадцять  років!    Як  вискочила  заміж  одразу  після  школи,  так  і  виїхала  з  чоловіком,  спочатку  в  Мурманськ,  потім  у  Норвегію.  З  Мурманська  ще  приїжджала,  а  з-за  кордону  –  ні  разу.  Чоловік  був  на  якійсь  секретній  роботі,  тому,  мабуть,  мене  не  випускали.  Донечка  там  народилась,  то  бабуся  з  дідусем  її  бачили  тільки  на  фотокартках.  Тепер  чоловік  пішов  на  пенсію,  ось  і  приїхала  у  рідну  Вільшанку.  Мало  на  коліна  не  стала,  щоби  поцілувати  українську  землю!
Іду  рідною  вулицею.  Все  змінилось  за  стільки  років,  і  водночас  –  кожний  камінчик  знайомий.  Розлогі  каштани  простягаються  на  дорогу,  ніби  хочуть  привітатись  за  руку,  вишні  всміхаються  з-за  парканів,  немов  пам’ятають,  як  ми  таємно  обривали  їх  по  ночах,  вертаючись  з  дискотеки.  А  он  і  горіх,  під  яким  цілувалась  з  Васьком.  Як  давно  те  було!  І  ніби  зовсім  недавно…  Ось  я  знову  школярка,  в  коричневій  формі  і  з  гіпюровим  фартушком,  з  величезним  бантом  –  мамина  гордість!  Виходжу  за  ворота  і  одразу  ж  під  горіхом  здираю  бант  з  голови,  ховаю  в  «дипломат»  (модно  тоді  було  ходити  до  школи  з  тим  незручним  кейсом).  Я  ж  уже  доросла!    В  кінці  вулиці  на  мене  незмінно  чекає  Вася.  Прямую  до  нього,  не  поспішаючи,  гордовито-незалежною  ходою.  А  він  мало  не  підстрибує  з  нетерплячки,  може,  й  побіг  би  мені  назустріч,  але  ж  сусіди  спостерігають.  Он  тітка  Наталя  по-змовницьки  посміхається:  «Де  ти  так  довго,  Світланочко?  Дивись,  хлопець  давно  зачекався».  Але  я  не  пришвидшую  крок,  жінка  повинна  трішки  спізнюватись.  Ранкове  сонце  виграє  на  білявому  Васьчиному  волоссі,  золотить  ніс  веснянками,  але  Вася  все  одно  дуже  гарний,  навіть  веснянки  йому  до  лиця.  
Бере  в  мене  «дипломат»  (сам  ходить  зі  спортивною  сумкою)  і  щось  розповідає.  Він  дуже  веселий!  Мені  з  ним  цікаво  і  радісно,  що  я  його  дівчина.  Нікого  з  нашого  класу  не  проводжають  щодня  до  школи  і  зі  школи,  тільки  мене!
Де  ж  ти  тепер,  Васю-Васечко?  Чому  тебе  немає  в  Інтернеті?  Чи  до  тебе  ще  цивілізація  не  дійшла?  Та  ж  стільки  вже  в  мережі  однокласників,  і  твоїх,  і  моїх.  Навіть  нещодавно  «подружилась»  з  Маринкою.  Так,  з  тією  заразою  Маринкою,  через  яку  стільки  сліз  пролила.  Час  все  лікує,  це  правда.  І  через  20  років  я  на  неї  вже  зовсім  не  сердита.  Мабуть,  так  треба  було…  
Я  зустрічалась  з  Васею  два  роки.  Перше  кохання,  мабуть,  найсильніше  і  невмируще…  Він  закінчив  школу  на  рік  раніше  за  мене.  Я  вчилась  в  одинадцятому  класі,  коли  його  забрали  в  армію.  Чомусь  розлука  зовсім  мене  не  лякала.  Я  була  впевнена,  що  вірно  його  чекатиму,  а  він  щодня  писатиме  мені  листи.  Тому,  мабуть,  так  гірко  було  дізнатись,  що  мій  коханий  Василько  –  підлий  брехун  і  зрадник!
Це  виявилось  випадково.  Одного  разу  моя  мама  почула,  як  Маринчина  мама  розповідала  про  Васю  подругам:  де  він  служить,  що  та  як.  Навіть  обіцяла  взяти  у  доньки  фотокартку  і  показати.  Виявляється,  Вася  листувався  не  лише  зі  мною,  а  ще  й  з  Мариною.  Ох  же  ж  ця  Маринка!  Постійно  з  хлопцями!  Її  старший  брат  Валера  –  Васьчин  однокласник  і  найкращий  друг.  Маринка  постійно  в  їхній  компанії,  хоч  і  на  три  роки  молодша:  і  на  дискотеках,  і  на  лиман  з  ночівлею,  і  на  мотоциклах  ганяє.  А  з  ким  зустрічається  –  незрозуміло:  з  усіма  танцює,  всім  посміхається,  навіть  додому  її  якось  по  черзі  проводжають,  якщо  Валерка  у  своєї  дівчини  затримається.  То  тепер  ясно,  хто  її  бой-френд!  А  Васько  –  як  міг?  Чи  я  йому  набридла  за  два  роки?
Спочатку  я  декілька  днів  плакала,  а  потім  вирішила  помститись  невірному.  Більше  на  жодний  лист  не  відповім,  навіть  не  читатиму!  Я  була  така  зла,  що  тій  Маринці  в  школі  теж  влаштувала  «веселе  життя»:  всі  мої  подруги  з  неї  кривлялись,  обзивали,  підкидали  гидотні  записки.  А  вона  робила  вигляд,  наче  й  не  знала,  чого  ми  до  неї  вчепились,  от  зараза!
Зараз,  звісно,  смішно  те  згадувати…  Дитинство…  От  побачила  її  на  «Однокласниках»  –  і  нічого,  ніякої  злості.  Навіть  сама  запросила  в  друзі.  Тим  більше,  що  чоловік  у  неї  –  не  Вася.  Таки  заразюка  Маринка  –  і  моє  кохання  зруйнувала,  і  сама  Васю,  мабуть,  лишила,  проміняла  на  іншого…
У  Вільшанці  мені  добре.  Все  рідне!  Хоч  і  відвикла  за  стільки  років,  живучи  на  чужині,  проте  тут  знову  обертаюсь  на  маленьку  дівчинку,  таку,  як  зараз  моя  Віолетта.  Їй  все  тут  дивне  і  незрозуміле.  Бо  Батьківщини  у  нас  –  різні.  Незважаючи  на  те,  що  я  й  намагалась  прищепити  їй  любов  до  України,  для  неї  вона  все  одно  не  така,  як  Норвегія.  Донька  навіть  з  акцентом  українською  говорить.  Що  ж  поробиш?  Доля  така…
Гортаючи  старі  альбоми  з  фотокартками,  несподівано  натрапила  на  лист.  Мені  –  від  Васі.  На  штемпелі  –  1996  рік.  Конверт  не  пошкоджений.  Тремтячими  руками  відкриваю,  в  ньому  –  справді,  лист,  написаний  15  років  тому,  якимсь  дивом  збережений.  Я  ж  палила  всі  його  листи,  не  читаючи.  Горда  була!  Не  могла  простити  зради.  Знала,  що  він  пошкодує,  обов’язково  пошкодує!
Перед  тим,  як  Вася  мав  прийти  з  армії,  до  мене  дійшов  поголос,  буцім  він  написав  матері,  що  збирається  одразу  одружитись.  А  я-то  думала,  що  приповзе  до  мене  на  колінах!  То  чого  ж  мені  не  перестає  писати?  
Ні,  я  не  могла  допустити  такого  позору!  Я  маю  вийти  заміж  перша!  І  вийшла.  Мій  чоловік  старший  майже  на  20  років.  Тоді  –  дуже  гарний,  багатий  і  перспективний.  Вже  давно  за  мною  упадав  і  був  щасливий,  коли  я  сама  запропонувала  одружитись.  
Ні,  я  не  шкодую.  У  мене  дуже  гарна  сім’я.  Чоловік  носить  мене  на  руках.  Я  забезпечена,  ніколи  не  працювала.  В  принципі,  маю  все,  що  хотіла.  Тільки  десь  глибоко  в  серці  щеміло…  Щемить  і  досі.  
Я  шукаю  тебе,  Василь  Іваницький,  не  для  того,  щоб  повернути  кохання.  Що  було,  те  було,  нічого  не  можна  змінити.  Єдине,  чого  я  хочу,  це  почути  від  тебе  чесну  відповідь:  чому  ти  зрадив  наше  кохання?  Чим  вона  була  краща  за  мене?
Читаю  лист  з  минулого.  В  ньому  ні  однієї  відповіді,  тільки  ще  більше  запитань.  Написаний  тоді,  коли  я  вже  виїхала  до  Норвегії.  Мабуть,  тому  і  вцілів  від  вогню.  Дивно:  Вася  писав  мені  навіть  тоді,  коли  я  була  вже  заміжня.  Правда,  не  часто.  Раз  на  рік  вітав  з  днем  народження  (я  так  думаю,  бо  ж  ні  одного  не  прочитала).  Тепер  читаю  і  не  можу  стримати  сліз:  «Кохана  моя  Світланочко!»  Пише,  що  кохатиме  завжди.  Що  все  розуміє  і  не  осуджує  мене.  «Бажаю  тобі,  щоб  все  твоє  життя  було  казковим,  щасливим,  ніби  кольоровий  дитячий  сон!»  І  багато  гарних,  теплих  слів,  які  не  могла  написати  погана  людина,  зрадник,  яким  я  вважала  його  стільки  років.  Можливо,  за  цей  час  він  зрозумів,  як  завинив  переді  мною?  
Пам’ятаю,  що  в  перший  рік  мого  подружнього  життя,  коли  ми  вже  жили  в  Мурманську,  мама  подзвонила  і  сказала,  що  прийшов  лист  від  Васі.  Спочатку  я  зраділа.  Але  коли  побачила  на  конверті  не  тільки  його  ім’я,  а  ще  й  Маринине,  топтала  той  лист  ногами  й  ридала:  «Як  вони  можуть?  Ще  б  на  весілля  мене  запросили!»  Виявляється,  вони  не  одружились.  Чи,  може,  у  Маринки  другий  чоловік?
Зібравшись  з  духом,  відправляю  Марині  повідомлення:  «Привіт!  Як  життя?»  Ніби  нейтральне  і  неважливе.  «Дякую,  все  добре.  А  в  тебе  як?  Гарно  виглядаєш»,  –  отримую  у  відповідь.  Обмін  компліментами,  і  ось,  хвилюючись,  я  таки  наважуюсь  запитати:  «А  де  зараз  Вася  Іваницький,  ти  не  знаєш?»  Мовчання  якось  неприродно  затягується.  «Не  хочеш  відповідати?  Чому?  То  ж  було  просто  дитинство…  Я  давно  пробачила  тобі,  що  ти  його  у  мене  відбила.  Бачу,  в  тебе  гарний  чоловік.  Чи  ти  досі  його  любиш?»
Те,  що  Марина  написала  у  відповідь,  просто  мене  вбило…    Спочатку  я  навіть  не  хотіла  їй  вірити,  але,  склавши  докупи  мозаїку  спогадів,  зрозуміла,  якою  сліпою  і  самозакоханою  була  тоді…
«Вася  дійсно  писав  мені,  але  як  друг.  Ми  ж  виросли  разом,  він  був  найкращим  другом  мого  Валери.  Мені  писали  всі  хлопці  з  нашої  компанії.    Я  розповідала  їм  останні  новини,  нові  анекдоти,  бо  ж  вони  так  чекають  вісточки  з  дому!    Не  раз  Вася  просив,  щоб  я  переказала  тобі  привіт,  турбувався,  чому  ти  йому  не  пишеш.  Думав,  може,  адреса  неправильна.  А  як  я  могла  з  тобою  поговорити,  якщо  ти  так  мене  ненавиділа?  Тепер  я  хоч  розумію,  чому…  А  тоді  єдине,  що  могла  для  нього  зробити  –  розповідала  про  тебе:  як  ти  вчишся,  ким  була  на  Новий  рік  і  т.д.  Писала,  що  ти  ні  з  ким  не  зустрічаєшся,  вірно  його  чекаєш  –  це  ж  була  правда…  І  він  ніби  забував,  що  ти  йому  не  пишеш,  мріяв,  що  прийде  з  армії  і  одразу  зробить  тобі  пропозицію.  Навіть  батькам  написав,  щоб  готувались  до  весілля.  А  коли  ти  вийшла  заміж,  я  не  змогла  йому  про  це  написати,  він  же  так  тебе  любив!  Боялась,  щоб  нічого  собі  не  заподіяв.
Прийшов,  сам  дізнався.  І  одразу  записався  добровольцем  у  Чечню…
Навіть  не  осуджував  тебе.  Казав,  що  якщо  ти  покохала  іншого,  це  для  нього  нічого  не  змінює.  «Людина  ж  не  володіє  власним  серцем.  От  я  не  можу  покохати  іншу,  то  хіба  це  моя  заслуга?»
Перед  тим,  як  поїхати,  залишив  мені  п’ять  листів.  Просив:  якщо  з  ним  щось  станеться,  висилати  ці  листи  по  одному  в  рік,  тобі  на  день  народження.  Ніби  знав…  
Вася  загинув  через  три  місяці.  Я  написала  тобі  про  це  в  першому  листі,  до  конверта  поклала  і  його  лист.  Від  тебе  відповіді  й  не  чекала.  Я  чесно  виконала  обіцянку:  відправила  всі  п’ять  листів,  от  тільки  на  адресу  твоїх  батьків,  бо  ж  твоєї  не  знала…»
Ми  довго  спілкувались  тієї  ночі,  майже  до  ранку.    І  плакали  обидві,  і  згадували  хороше…  Чому  ми  не  могли  поговорити  так  20  років  назад?
Життя  іноді  залежить  від  таких  дрібниць!  Одне  слово  здатне  змінити  долю  людини.  Тільки  ми  чомусь  не  вміємо  говорити  щиро,  боїмося  здатися  смішними,  ховаємось  за  химерами  гордощів  і  прихованих  комплексів.  В  результаті  –  караємо  самі  себе,  занапащаючи  життя,  руйнуючи  щастя,  зраджуючи  кохання…  Тепер,  коли  вже  нічого  не  зміниш,  –  я  мудра!  Не  повторюйте  моїх  помилок:  не  бійтесь  говорити  і  вмійте  слухати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385254
дата поступления 16.12.2012
дата закладки 19.12.2012


Akimova

Две роли

Какая  в  воздухе  печаль  разлита…    
Сегодня  я  тобой  убита,
А  завтра  я  воскресну  снова,
Чтобы  самой  убить  другого.

Порой  не  ради  мести,  а  невольно
Мы  делаем  кому-то  больно,
Но  круг  разорванный  замкнется
И  та    же  боль  к  тебе  вернется.

Две  роли  мы  всю  жизнь  играем
И  совершенства  достигаем  -
То  в  палачах,  то  в  жертвах  ходим,
И  только  счастья  не  находим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196198
дата поступления 17.06.2010
дата закладки 13.12.2012


Віктор Ох

Непатріотичне

Латки  героїзму  на  колінах…
Засіки  порожні  вже  давно…
Чим  пишатися  сучасній  Україні  ?
Промисловістю?  Наукою?  Кіно?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377840
дата поступления 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


SVETOK

Дзвінок

Гудок,  гудок,  гудок,  гудок.  "Привіт.
Ти  бачиш?  Наше  небо  надто  сіре.
Ти  бачиш,  як  руйнується  весь  світ?
Замало  і  любові  тут,  і  віри.
Вже  осінь.  Вже  так  близько  до  зими...
У  душу  закрадається  відраза
До  холоду,  до  спогадів,  до  "ми",
До  болю,  до  розлуки,  до  образи.
Я  вчора  пропустила  зорепад...
А  ти,  мабуть,  загадував  бажання.
Не  вір.  Мені  в  минулий  листопад
Нічого  не  здійснилось,  крім  кохання.
Не  розгубись  на  роздоріжжі  своїх  снів.
Не  заблудись  у  мареві  думок.
Немає  почуттів  -  немає  слів...
Бувай."  Гудок,  гудок,  гудок,  гудок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374804
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012


nadionchik

МОНОЛОГ КОХАНКИ

Я  не  дружина,  ні!  Я  –  панна,  я  –  коханка.
Живу  для  задоволення  і  втіх.
Твій  чоловік  для  мене  –  забаганка,
Для  нього  я  розрада  і  шаленства  гріх.

Кричиш  що  шльондра  я,  повія  і  путана
Не  варта  навіть  пальчика  твого?!
Розкрий  же  очі  -  стала  я  бажана,
Коли  позбавила  ти  ласк  і  втіх  його.

Не  відмовляю  в  еротичному  масажі,
Стриптиз  танцюю  прямо  на  столі,
А  ти,  свята  невинність,  і  на  пляжі
Все  прикриваєш  «цилюлітні»  віражі…

За  ночі  пристрасті,  за  щастя,  за  бажання
Твій  чоловік  боготворить  мене.
Дарує  і  каміння,  і  кохання,
Забувши  все  на  світі,  клянучИ  тебе.

І  винна  лише  ти,  що  має  він  коханку,
Ти  ж  не  цінуєш  вже  його  як  слід.
Для  мене  ж  бо  він  мачо  до  світанку,
Моїх  фантазій  сексуальних  стиглий  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156731
дата поступления 20.11.2009
дата закладки 25.10.2012


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 45 (MERSEDES, Ліоліна)

MERSEDES

     Без  тебе  так  сумно...

 Без  тебе  так  сумно,  без  тебе  так  сумно  мені!
 А  серце  так  плаче,  а  серце  так  плаче  всі  дні...
 Ти  зрадив  кохання,  ти  зрадив  кохання  -  пішов,
 Мабуть  собі  кращу,  мабуть  собі  кращу  знайшов...

 За  вікнами  осінь,  за  вікнами  осінь  шумить,
 Вона  нагадає,  вона  нагадає  ту  мить.
 Були  ми  щасливі,  були  ми  щасливі  всі  дні,
 Ти  ніс  ніжне  щастя,  ти  ніс  ніжне  щастя  мені...

 Тепер  ти  далеко.  Тепер  ти  далеко  -  нема,
 Торкається  серця,  торкається  серця  зима.
 Та  я  буду  сильна,  та  я  буду  сильна,  кажу,
 Я  наше  кохання  навік  у  душі  збережу...


========================


   Ліоліна

       Щось  шепотів  в  осінь  одягнений  ліс

 Ти  не  проси  мене,  ти  не  проси  мене,  ні,
 Щоб  я  забула  про  ті  чарівні  вечори.
 Як  я  караюся,  що  не  вдалося  мені
 Їх  зберегти.  Не  поміг  мені  вітер  з  гори.

 Не  забарилася  осінь,  ця  пані  смішна.
 Думає,  що  ми  –  удвох,  як  тоді,  як  тоді.
 Вже  разом  з  вітром  з  гори  виповзає  зима.
 Зараз  же  –  дощ,  по  камінню  –  краплинок  потік.

 Чи  то  краплини  з  дощу,  чи  то,  може,  сльоза
 Якось  зронилася,  вітер  під  гору  заніс.
 Разом  з  дощем  і  мій  смуток  щеза.  Так,  щеза.
 Щось  шепотів  тільки  в  осінь  одягнений  ліс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359527
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 14.10.2012


MC_Yorick

Дівчина Джеккі Чана (текст + аудіо)

демоваріант  мелодії  у  вкладеному  файлі


 Ти    у    душу    ввійшла    наче    з    телеекрану
 Королева    краси,    і    цариця    ти    снів
 І    загоїлись    всі    в    юнім    серці    рани
 Коли    ти    лише    раз    посміхнулась    мені
 Я    немов    божевільний    захопився    тобою
 Бо    подумав    що    ти,    не    як    всі,    надзвичайна
 Я    ж    не    знав    що    ти    майстер    із    східного    бою
 Що    ти    дівчина    Джеккі    Чана

 Та    яка    ти    в    житті    було    дуже    цікаво
 До    знайомства    доклав    усі    я    зусилля
 Ти    погодилась    разом    сходити    на    каву
 Я    розмріявся    навіть    про    наше    весілля
 І    здавалося    все    буде    в    нас    по    фен    шую
 У    кімнаті    на    двох    церемонія    чайна
 Тільки    серце    боїться,    я    ж    його    не    чую
 Що    ти    дівчина    Джеккі    Чана

 І    здавалось    був    повний    романтики    вечір
 І    про    тебе    писав    у    щоденник    вірши    я
 Ти    ж    не    любиш    поетів    і    вдарила    в    плечі
 Стусанами    іще    надавала    по    шиї
 І    зросла    поміж    нами    китайська    стіна
 Поцілунок    дракону    мені    на    останок
 І    вже    більше    ніщо    не    поєднує    нас
 Бо    ти    дівчина    Джеккі    Чана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370239
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012


SVETOK

Твоя дружина

Ти  мене  любиш.  Я  -  твоє  життя.
Я  дуже  самовіддана  дружина.
Між  нами  найтепліші  почуття.
Ти  впевнений,  що  я  -  твоя  єдина.

Все  буде  добре...  Я  тобі  клянуся.
Як  і  раніше  -  буду  цінувати.
Та  вже  три  роки  я  крізь  сон  боюся
Тебе  інакшим  іменем  назвати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369186
дата поступления 07.10.2012
дата закладки 08.10.2012


Sweet Sweet

Історія кохання

Здивований  погляд.Шок.Закоханість.
Все  як  в  казці.Романтика  Ромео  і  Джульєти.
Симпатія.Кохання.Губ  нестриманісь.
Поцілунок.Перша  близкість.Червоних  троянд  букети.

Небажана  вагітність.Перша  сварка.
Весілля.Пологовий  будинок.Дитячий  крик.
Безсонні  ночі.Нерви.Коханка.
Безробіття.Пиятцтво.Розлучення.І  він  з  її  життя  зник.

Самотність.Біль.Алкоголь.
Чорна  смуга.І  знову  оковита.
Думки  про  неї.Сльози.Дим  цигарок.
Таке  воно  кохання.Короткочасне  та  розбите.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367649
дата поступления 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012


litred Posnayko

Природні явища. Загадка для Пізнайка

У  природи  немає  кепської  погоди...  
Дощ  і  град,  туман  і  вітер,  грім  і  блискавка,  і  навіть  заврюха  не  страшні,  коли  на  серці  веселка  )))
Тож  Пізнайко  чекає  від  вас,  шановні  поети,  позитивних  загадок  про  природні  явища  (розміщуйте  їх  у  цій  темі  в  коментарях).  
Загадки  мають  бути  для  дітей  від  2  до  6  років,  українською  мовою,  містити  4  рядочки.  
Кращі  твори  будуть  опубліковані  у  листопадовому  номері  журналу  "Пізнайко  від  2  до  6"  і  на  сайті  Пізнайка    
http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/

Конкурс  триває  до  8  жовтня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367286
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Юрій Цюрик

Ти надзвичайно мила і вродлива…

Ти  надзвичайно  мила  і  вродлива,
Прекрасна,  наче  мої  почуття
Замріяно,  усміхнено,  грайливо  
І  ніжно  Ти  ввійшла  в  моє  життя…

Як  я  раніше  міг  без  Тебе  жити  ?!  
Нарізно  нести  по  життю  хрести  ?!
Заради  того,  щоби  не  згубити,
І  -  щоб  любов  у  серці  зберегти…

На  перехрестях  Долі  є  стежина,
Яку  не  замело  вітрами  літ…
Вона,  як  пісня  в  небі  журавлина,
І  -  як  п’янкий  весняний  первоцвіт…

Як  -  сіроока,  наче  ти  -  криниця,          
З  якої  воду  пив  я  навесні….
Мені  той  присмак  і  понині  сниться
В  солодкому  спокусливому  сні…  

Ти  дуже  ніжна...  мила  і  вродлива,
Прекрасна,  наче  мої  почуття…
Замріяно,  усміхнено,  грайливо  
Ти  увійшла  в  моє  земне  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366977
дата поступления 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012


Юрий Богатинский

Одни

Мы  встречаемся  случайно  -
 С  очень  многими  людьми...
 Понимая  изначально,
 Что  останемся  одни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365365
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012


SVETOK

Якщо осінь

Несподівано  і  невчасно
В  мою  душу  ввірвалась  осінь.
І  ти  знаєш,  мені  не  ясно!
Але  байдуже...  З  мене  досить.

Я  не  буду  твоїм  коханням
Напиватися,  ніби  чаєм.
Я  не  перша  і  не  остання,
Я  не  стала  для  тебе  раєм.

Осінь  вміє  вбивати  душі,
Почуття  розривати  навпіл.
І  мені  вже  болить  не  дуже,
Я  втомилась  від  тебе  навіть.

Просто  знаєш,  усе  минає.
Я  навчилася  не  любити.
Осінь  все  про  кохання  знає...
Осінь  вчить  без  кохання  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362209
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Рижулька

ОСІННЄ КОХАННЯ

Прекрасна  Осінь...  Звабниця-красуня  -
Руде  волосся  до  самих  плечей,
Очей  бездоність  піднебесся  синя,
У  них  спокуса  зоряних  ночей.

На  ній  серпанок  -  легке  павутиння,
Що  не  сховає  пишності  грудей.
Її  таку,  зустрівши  Вітер  зрання,
Не  міг  відвести  погляду  очей.

Вони  кохались  в  золотому  листі,
Від  їх  бажань  почався  листопад.
Він  пестив  її  тіло  аж  до  млості,
І  божеволів  від  її  принад.

Вони  кохались  вперше,  як  востаннє,
Бо  скоро  прИйде  та  розлучниця  Зима,
Все  снігом  замете...  Та  їх  кохання
Не  зможе  знищити  холодністю  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360919
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Юрий Богатинский

День Независимости Украины

Гордиться  нечем  в  этот  день  -
 Мы  видим  здесь  одну  картину:
 Богатство  всё  уходит  в  тень,
 Бросая  тень  на  Украину.

 Ведь  можно  долго  говорить:
 О  том  что  есть  и  том  что  было  -
 Тянулась  предков  наших  нить,
 Теперь  верёвка  есть  и  мыло.

 Ведь  под  вопросом  нынче  всё!
 И  даже  мы  -  народ  без  веры,
 Ведь  веры  нет  сейчас  в  своё,
 Как  нет  для  многих  высшей  меры.

 Пока  есть  флаг,  есть  гимн  -  есть  мы,
 Без  языка,  хотя  с  руками:
 Чтоб  убирать  родных  холмы
 И  в  шахтах  гнуться  позвонками.

 Так  выпьем  братцы  просто  так  -
 За  независимость  ту  нашу,
 С  которой  мы  живём  не  так,
 Как  жить  должны,  должны  мать  вашу!  


 ©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
 Свидетельство  о  публикации  №11208243077

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359534
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Gelly

У Гели

Темной  притемной  ночи  в  темной  притемний  квартире  в  темном  притемному  коридоре-Галя  с  полоником  поджидала  гостя.
Гость  пришёл  инкогнито.
"Какой  упитанный  инкогнито"  -  подумала  Галя.  Пойдёт  мне  на  жаркое  и,  отложив  в  сторону  полоник,  принялась  натачивать  нож.
Инкогнито  ни  о  чём  даже  и  не  подозревал,  гуляя  по  тёмным  коридорам."Инкогнито  -  это  значит  лицо  без  паспорта",  -  подумала  Галя.  Значит  искать  его  не  будут
 и,  сжимая  в  руке  наточенный  нож,  тихонько  пошла  за  праздно  шляющимся  гостем  ,  гости  в  зале  заждались  уже  мясного.  Раздельщиком  в  Галином  ресторане  работал  уволенный  за  профнепригодность  Добрый  Палач,  а  вечным  демонстрационным  образцом  -  беляш  по  прозвищу  Лирический.  Частым  посетителем  ресторана  был  пан  по  прозвищу  Грустный.  Он  приходил,  смотрел  на  беляш  и  грустно  уходил,  ругая  безбожные  Галины  цены.  Ну  и  по  привычке,  склитоманил  все  зубачистки  со  столов.  И  потом  продавал  их  под  мостом,  пытаясь  скопить  на  беляш.:  
Случайным  гостем  Галиного  ресторана  сегоденя  стала  залётная  парижинка  Мари.  Сравнив  вид  уставшего  беляша  с  образом  бравого  куросана,  она  отказалась  заказывать  что-либо.
Приглядевшись  к  болеющему  беляшу  по-внимательней  и  принюхавшись  к  запахам,  доносящимся  с  кухни,    парижинка  Мари  поклялась  себе  больше  никогда  под  страхом  голодной  смерти  не  посещать  советские  рестораны.  
Но  таджикским  дизайнерам  Галины  больные  беляши  из  мяса  инкогнито  очень  даже  нравились,  не  смотря  на  по-прежнему  безбожные  цены,  так  что  жирность  пищи  в  Галином  ресторане  -  динамическая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359558
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 27.08.2012


MC_Yorick

ДОЩ І РІВНЕ (ссилка на відео)

http://vimeo.com/47610454

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358300
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Любитель Черных Роз

Летний сон

Теплый  вечерний  морской  бриз
Нежно  ласкает  нас  с  тобою
Наш  легкий  в  полутьме  стриптиз
Песок  горячий  после  зноя

Ты  грациозно  скользнешь  вниз
Меня  потянешь  за  собою
Два  тела  вновь  в  одно  слились  -
Мы  занимаемся  любовью

Никто  не  слышит  тихий  стон
Только  песок,  ветер  да  море.
Вот  наш  реальный  летний  сон
Лишь  я  и  ты,  и  шум  прибоя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357821
дата поступления 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012


Лунная соната

Любовь и секс

Не  смешивайте  секс  с  любовью!
У  секса  –  глупые  глаза.
Кладёт  он  страсти  к  изголовью
И  прячет  ум  за  образа.

С  любовью  секс  порой  не  дружен.
Ему  же  чувства  ни  к  чему!
Он  лишь  тогда  бывает  нужен,
Когда  катИт  любви  волну.

Секс  в  одиночку  бродит  светом.
Любовь  ни  в  силах  жить  одна.
И,  дай  же  Бог,  чтобы  при  этом,
Встречалась  с  сексом  иногда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357104
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


Юрий Богатинский

Мечтают все

Мечтают  все  о  чем  то  втихаря:
 О  том  своём  -  о  самом  сокровенном...
 И  просто  так  о  нём  не  говоря
 Живут  мечтами  в  этом  мире  бренном.

 И  я  мечтаю  тоже  о  своём...
 И  не  делюсь  мечтами  с  кем  попало.
 Когда  один  -  мечтаю  только  днём,
 Когда  не  сам,  то  дня  мне  слишком  мало.

 Как  хорошо  делиться  всем  своим  -
 Всем  тем  что  видишь  ясно  за  горами,
 Но  видеть  сложно  это  тем  двоим,
 Когда  один  с  землёй  -  не  с  облаками.

 Ведь  говорят:"Летаешь  в  облаках,
 Коснись  земли  хотя  бы  на  минуту"  -  
 На  ту  минуту,  чтобы  на  ногах
 Мечту  убить  в  душе  посеяв  смуту.

 Кто  знает  это  -  вечно  вдалике,
 Хотя  и  рядом  с  многими  из  многих:
 Воспринимая  темы  на  легке,
 Хотя  вдали  от  тем  и  от  убогих.

 Я  вижу  всех  мечтателей  Земли,
 У  них  глаза  горят  каким  то  светом  -
 Тех  маяков,  что  режут  тьму  вдали
 Мечты  встречая  собственным  рассветом.

 Мечты  всегда,  как  в  море  корабли,
 Каким  дано  причалить  своечасно!
 И  потому  мой  свет  всегда  вдали
 Как  и  у  всех  в  глазах  что  светят  ясно.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
 Свидетельство  о  публикации  №11208090587

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356134
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


Вероніка Стрельченко

Не значит

Дарить  себя  -  не  значит  продавать.  
И  рядом  спать  -  не  значит  переспать.
Не  повторить  -  не  значит  не  понять.
Не  говорить  -  не  значит  не  узнать.  

Не  значит  не  увидеть  -  не  смотреть.  
И  не  кричать  -  не  значит  не  гореть.  
И  промолчать,  и  не  найти  ответ,
Две  вещи  разные  -  в  них  родственного  нет.  

Стоять,  совсем  не  значит  -  не  лететь.  
И  замолчать  -  не  значит  умереть.
И  замереть,  когда  увидишь  смерть  -  
Не  значит  унижение  стерпеть.

Бежать  во  мрак  -  не  значит  уходить.
И  отпускать  -  не  значит  упустить.
Не  отомстить  -  не  значит  всё  простить.  
И  порознь  быть  -  не  значит  не  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354875
дата поступления 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012


SVETOK

Як тоді. Знаєш?

Вже  осінню  запахло.  Як  тоді.
І  кожен  день  дощами  плаче  небо.
Я  майже  не  сумую  по  тобі,
Та  знаєш,  мені  холодно  без  тебе.

 І  губи,  і  обійми,  і  слова
На  відстані  так  легко  призабути.
Ти  навіть  не  з"являєшся  у  снах,
Та  знаєш,  я  б  хотіла  поруч  бути.

Вже  осінню  запахло.  Як  тоді.
І  кожен  день  дощами  плаче  небо.
Я  майже  не  сумую  по  тобі,
Та  знаєш,  я  чекатиму  на  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354497
дата поступления 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.07.2012


Рижулька

Я НЕ ЧЕКАТИМУ!!!

Я  не  чекатиму!  Тебе  я  хочу!
Вже  тут  і  зараз!  Байдуже  усе!
Всю  свою  пристрасть  я  на  тебе  пущу  -  
Нехай  бажання  вітер  нас  несе!

Уста  вкриватиму  гарячим  поцілунком,
Руками  ніжними  візьму  тебе  в  полон,
Жагою  тіла  причарую  тебе  трунком,
Своїми  пестощами  розпалЮ  в  тобІ  вогонь.

Вже  відчуваю,  як  росте  твоє  бажання,
Ми  поєднались  у  сплетінні  наших  тіл.
І  шаленіє  наше  пристрасне  жадання.
До  миті  насолоди...кілька  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352683
дата поступления 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.07.2012


Хорошилова Марина

Вороньё

Нас  сново  зовут,сново  манят  без  слов,
Люди  без  мыслей,без  чувств  и  без  снов.
Сново  собранье  за  пышным  столом,
Только  их  темы  лишь  в  горле  комком...
Души  их  каменны,взгляд  словно  лёд,
Их  интересы-лишь  денежный  счёт.
Скажешь  :любовь,услышишь:обман,
Все  их  слова-это  сладкий  капкан.
Сново  собрались  чужие  друзья,
Словно  на  пир  это  слёт  воронья,
Будут  в  фальшивые  чувства  играть,
Только  под  маской  их  просто  узнать.
Страх  свой  скрывая,напустят  лишь  дым.
Только  нутро  их  всё  видно  под  ним.
Ложного  фарса  полны  их  слова,
Только  ведь  истина  сново  жива.
Незачем  льстить  и  из  кожи  лезть  вон,
Что  б  впечатлить  всех  бездушных  ворон.
Тем,кто  нас  любит,не  нужно  счетов,
Тот,кто  нас  любит-поймёт  и  без  слов.
И  разглядит  всё  богатство  души,
Чувства  твои  не  продаст  за  гроши.
Ну  а  вороны?  Забудем  о  них!
След  их  простыл,крик  неистовый  стих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351559
дата поступления 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Наталка Кольоровісни

Когда город спит

Музыка:  Виктор  Ох
Слова:  Наталка  Кольоровисны

День  угасает  в  сенях  городских  аллей.
Лучи  последние  за  кромку  окунулись.
В  ночном  порту  качнулись  мачты  кораблей,
Как  тени  прошлого  на  время  к  нам  вернулись.

В  ночном  порту  качнулись  мачты  кораблей,
Как  тени  прошлого  на  время  к  нам  вернулись.  

Дремлет  наш  город.  Колыбельную  прибой
Пропел  бульварам  и  причалам  полусонным.
Взметнулся  парус  на  ветру  крутой  дугой
И  побежал,  и  полетел  навстречу  волнам.

Взметнулся  парус  на  ветру  крутой  дугой
И  побежал,  и  полетел  навстречу  волнам.  

Стихли  шаги,  заснули  яхты,  катера.
А  новый  день  уже  тихонечко  стучится.
Но  всё  хорошее,  что  дало  нам  вчера,
То  непременно  завтра  снова  повторится.  

Но  всё  хорошее,  что  дало  нам  вчера,
То  непременно  завтра  снова  повторится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351434
дата поступления 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012


Олександр Обрій

ФАТАЛЬНИЙ ЧОРНОБИЛЬ

З  душею  що  з  твоєю  зробить
Знічев'я  мовлене  «Чорнобиль»?
Чи  зколихне  в  тобі  почуте
Емоції,  чи  дасть  заснути?

Можливо,    ні.  Бо  ти  не  знав,
Що  десь,  колись,  в  лісах  Полісся
Серед    річок,  боліт  і  трав
Вогонь  пекельний  вмить  розрісся.

Палав  три  дні,  палав  три  ночі,
Тріщав  і  скиглив  страшно  ліс,
Йому-бо  випекло  всі  очі,
Спалило  прядки  з  пишних  кіс.

Не  знали  ще  предвічні  хащі
Таких  тяжких,  нестерпних  мук,
Не  розуміли  –  хто  і  нащо?
Чиїх  брудних  це  справа  рук?

До  неба  віти  простягали,
Просили  милості  в  небес,
Благали,  скільки  сили  стало,
Але  не  чув  їх  навіть  Зевс!

Ніхто  не  знав  тієї  ночі  
Як  гинуть  люди  у  вогні,
Стуливши  ясні  свої  очі,
В  квітневі  теплі,  чисті  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284076
дата поступления 03.10.2011
дата закладки 18.07.2012


MC_Yorick

Плаче Львів…

Плаче  Львів…

На  бруківці
Стоять  калюжі
Мов  живі…

Всі  будинки  
Та  їм  байдуже
Що  не  вдвох…

Ми  з  тобою
Тепер  окремо
Бачить  Бог…

Що  без  тебе  
Життя  даремне
Плаче  Львів…

Від  Личакова  
До    Пустомит
Хоче  він…

Щоб  з  тобою
Були  разом  ми
В  небесах…

Нашу  зірку
Сховали  хмари
Знаєш  сам…

Сто  ночей  
Я  тобою  марив
Плаче  Львів…

І  росою  
Стікають    сльози
По  траві…

А  останній
Трамвай  відвозить
Почуття…

Мрії  наші  
Назад  в  минуле
Це  життя…

Ми  до  нього
Пін-код  забули
Плаче  Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191636
дата поступления 24.05.2010
дата закладки 18.07.2012


Лия***

На межі відчуттів…

Повінчані  зорями...
         Безтямно  закохані...
І  сплетені  долями...
         Повз  мрії  сполохані...
Секунди  годинами...
         Без  любощів  лестяться...
А  мрії  долинами...
         Нарцисними  пестяться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350089
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ВІРТУАЛЬНІ ДРУЗІ

Екран  ряснів  сузір‘ям  псевдонімів,
Та  лиш  один  піймав  мою  усмішку,
І  замість  слів  -  яскрава  пантоміма,
Кумедні  колобки  уперемішку…

Слова  лилися  диво-ручаями,
Збігала  ніч  мов  пишне  тісто  з  діжки,
І  небо  зарум’янилось    краями,
А  зорі  заховалися  в  нічліжки…

Ліричність  обіймала  ніжним  словом,
А  мудрість  притягала,  як  магнітом!
Не  вірилось,  що  все  це  тимчасово,
І  що  знайомство  буде  пустоцвітом…

Я  віддалась  в  обійми  віртуальні,
І  розчинилась  в  мареві  ілюзій,
На  ранок  все  скінчилося  банально,
Сказав  –  «Тепер  ми  віртуальні  друзі…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348688
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012


Рижулька

НАВЧУ ТЕБЕ…

Навчу  тебе...  по-справжньому  кохати,
Словами  дивну  казку  малювати,
Про  почуття  лиш  поглядом  казати,
І  серцем  сокровенне  відчувати.

Книгу  любові  поцілунками  гортати,
Палкими  ласками  все  тіло  пізнавати.
І  пристрасний  вулкан  в  нутрі  будити,
Від  дикого  бажання  разом  мліти.

Від  доторків  гарячих  вщент  згорати,
Відверто  насолоду  дарувати.
Про  все  на  світі  разом  забувати.
Серцями  і  тілами  в  вись  злітати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347695
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


Полуничка

Хочу

Ощущение  руки
На  моей  груди
Жжет
Нет  сил  сопротивляться
В  желании  отдаться
Полет
У  страсти  улетели
Желания  качели
Хочу
Дрожанье  закричало
Касанием  взорвало
Молчу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335015
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 26.06.2012


Янна

Лечу!!! Любовью!!!

сядь    мальчик
не    спеши
снимать    с    меня    одежды
Я    это    сделаю
с    Изяществом
Сама

Я    научу    тебя
Любви    
безумно    нежной
где    тело    
станет    страстным
как    душа

Я    плоть    твою    
взбешённую    желаньем
расслаблю    своей    мягкою    рукой

и    только    после    этого
заставлю
тебя    раздеться
                                 Казанова    мой

Я    уложу    тебя
на    ложе    с    лепестками
ну    а    сама    
в    рубашечке    твоей

коснуся    ног
горячими    губами
взводя    
твой    мускул
для    своих    затей

его    дразня    любовно    
и    лаская

и    глядя    
в    страстью    жгучие    
глаза

Я    прошепчу    тебе    

невинность    излучая

Любимый    Мальчик

Я    Хочу    Тебя

мы    испытаем    
все    проникновенья

и    Тантру    
с    Камасутрой    пополам

в    тебя    вдыхая
жажду    наслажденья
не  дам    я    отдыха
ни    телу
ни    губам

а    после    
извержения    вулкана

Я    поцелую    
пьяные    глаза

и    фалос    твой
сыгравший    без    изъяна
сценарий    нашей    песни    
до    конца

с    рассветом
ты    уйдёшь    
согретый    мною
а    Я    взгрустну
в    след    глядя    из    окна
уйдёшь
совсем    Другим
с    
Другой    
Судьбою
с    желанием
опять    прийти    сюда.

уйдёшь
совсем    Другим
с    
Другой    
Судьбою
с    окрепшей    Верой
в    Свои    Силы
и    Себя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата поступления 22.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Рижулька

СПОКУСНИЦЯ

Налились  соком  яблука  рум'яні,
Їх  неймовірна  свіжість  аж  пашить,
І  аромат  до  себе  так  і  манить,
Ще  й  надзвичайну  магію  таїть.

Прийду  до  тебе  з  ним,  неначе  Єва,
Плодом  любові  ніжно  спокушу,
 В  очах  горить  вже  іскорка  ігрива,
На  тілі  твому  пристрасть  напишу.

Той  плід  спокуси  -  ніжне  моє  тіло,
Вологість  губ,  що  поцілунком  вже  бринить,
Округлість  стегон  шалено  зваблива
І  лоно,  що  бажанням  вже  горить.

Ти  будеш  смакувати  плід  кохання,
Тебе  він  насолодою  сп'янить,
І  від  шаленого  згоратимеш  бажання,
Очікуючи  на  блаженства  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346197
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Зеленоглазая

Удаляю маленькую вечность…

Владимиру  Пономаренко  http://stihi.ru/2012/06/07/4613

Удаляю  все  стихи  и  письма,  
сотни  смайлов,  миллионы  слов...  
Я  не  вижу  больше  в  строчках  смысла.  
Я  не  вижу  больше  ярких  снов.  

Наш  роман  остался  недописан.  
Слишком  много  "против"  вместо  "за".
Видно,  я    -  бездарная  актриса...
Две  надежды  не  смогла  связать.

Удаляю  строчек  мегабайты.
Компромат,  мой  милый,  ни  к  чему!
Я  в  твоих  объятьях  так  некстати
оказалась.  Знаешь,  почему?

Потому,  что  стали  несерьезны
наши  письма  -  смайликов  парад.
И  сбегать  с  вокзала  было  поздно,
но...  прости,  окончен  маскарад...

Удаляю  маленькую  вечность...
Много  букв  вместилось  в  "я  люблю"...
Я  запомню  преданную  нежность
и  наивность  милую  твою.

Сохраню  "моя"  и  "обожаю"...
Подслащу  стихами  зимний  чай...
Ты  целуй  другую  в  жарком  мае...
Все.  Пока.  Счастливо!  Не  скучай!

©  Зеленоглазая,  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345604
дата поступления 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012


SVETOK

Уявні мости

Дивись  мені  в  очі.  В  очі  дивись.
Це  любов?  Це,  по  твоєму,  щастя?
Ніколи  не  буде  так,  як  колись,
А  жити  минулим  -  не  вдасться.

Тримай  мою  руку.  А  в  тім...  Відпусти.
В  цих  дотиках  сенсу  немає.
До  тла  догоряють  уявні  мости...
Нікого  ніхто  не  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343983
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юрий Богатинский

У нас один язык - украинский.

Что  будет  дальше  с  Украиной?
С  народом  этим  без  мозгов?
Как  может  быть  она  единой,
Когда  так  много  языков?

Вам  не  хватало  слов  красивых,
Что  кровью  выстрадал  Тарас  -
У  берегов  Днепра  любимых,
Когда  завет  писал  для  нас.

Пускай  теперь  вас  учит  Ваня,
Хотя  вы  знаете  тот  мат  -
Где  мамы  нет,  а  есть  маманя,
Есть  только  х.й,  х.ём  зачат.

Пускай  заблякают  просторы:
Где  сука,  пид.р  есть  и  бля...
Хотя  в  Чечне  завыли  горы,
Но  мы  не  горы  -  мы  сопля.

Сегодня  русский  в  нашем  доме,
А  завтра  в  будке  флаг  страны  -
Где  пёс  лежит  в  глубоком  дрёме
С  одной  лишь  костью,  как  и  мы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342088
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Юрий Богатинский

Страна

На  карте  мира  есть  страна,
Она  находится  в  Европе,
Но  в  той  Европе,  лишь  она  -
Сейчас  сидит  в  полнейшей  жопе.

Хотя  есть  уголь  и  металл,
А  также  уйма  чернозёма:
Который,  Фюрер  забирал  -
Его  мечтая  видеть  дома.

Там  очень  много  куполов,
Как  тех  людей  без  всякой  веры  -
Что  слыша  звук  колоколов,
Безбожно  водку  пьют  без  меры.

И  пропивают  всё,  что  есть,
Вернее  то,  что  лишь  осталось!
А  в  них  осталась  только  лесть
И  лишь  к  себе  больная  жалость.

Пускай  проходит  мимо  газ,
А  с  ним  язык  страны  на  карте.
Ведь  жо.а  гадит  в  унитаз,
Когда  народ  сидит  в  азарте.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206020908

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341354
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


Рижулька

КОТИКИ

Останні  клаптики  вже  снігу  розтопились,
Земля  ж  не  зняла  ще  жалобного  вбрання.
На  гілках  ж  сонечка  малесенькі  вмостились  -  
Пухнасті  котики  видніються  здаля.


Вони  так  лагідно  торкаються  щоки,
Аж  в  серце  лине  їхнє  лоскотання.
Вони,  як  подих  ранньої  весни,
Дарують  ніжність  сонечка  проміння.


І  розбиває  жовте  їх  тепло
Природи  непроглядну  іще  сірість.
Воно  й  в  замершу  душу  вже  прийшло
І  поцілунком  розбудило  ніжність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327145
дата поступления 02.04.2012
дата закладки 30.05.2012


Рижулька

ТРИ КРАПКИ…

Твоя  поява...  Наче  Божий  дар...
Твій  погляд...  Наче  сонце  серед  хмар...
Твої  вуста...  Безмежна  насолода...
Твої  обійми...  Тілу  нагорода...

І  твої  ласки...  Взята  я  в  полон...
Вони  все  нижче...  Між  нами  -  вогонь...
І  тіло  кличе...  Йду  на  поклик  я...
Ти  -  мій  володар...  Згуба  ти  моя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340390
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


MC_Yorick

… я зможу

не  художник  я,  пензлі  в  руках  не  судилось  мати
та  хоч  в  снах  ним  би  став,  якщо  долі  нема  на  яву
аби  взяти  мольберта  і  обрис  намалювати
ледь  вологих,  пухких  й  неймовірно  спокусливих  вуст

не  кравець,  та  якби  ж  то  до  рук  мені  взяти  ножиць
щоб  пошити  із  шовку  тобі  ледь  помітне  вбрання
що  торкалося  б  так,  аби  рух  твій  чи  подих  кожен
був  на  полум'я  схожий  зорі,  що  зникає  зраннЯ  

я  не  бог,  і  не  маг,  та  якби  дощем  став  чи  вітром
із  далеких  країв,  із  забутих  світів  я  б  приніс
й  посадив  під  твоїм  вікном  неймовірную  квітку
за  усмІшку  твою,  подаруєш  усмІшку  мені?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338056
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Annika Ly

хочеться

хочеться  так,  щоб  у  нього  була  сильна  рука
і  характер  стальний  і  в  руках  не  було  ножа
щоб  він  не  стряг  між  мною  і  сотнею  баб
щоб  тільки  робота  і  я,  і  ще  друзі  і  трохи  вина

хочеться  так,  щоб  обнімав  до  хрускоту  кісток
бажано  без  переломів,  а  з  ніжністю,  от
щоб  в  голові  у  нього  було  100500  думок
і  всі  йшли  від  серця  і  мудрості  його  книжок

хочеться  так,  щоб  біля  нього  рвало  й  несло
щоб  за  ним  волочило,  смикало  за  нутро
щоб  стояла  я  гола  і  мною  дико  трясло
щоб  знесилена  й  вогка  я  була  тільки  його.

хочеться  так,  щоб  вижити  в  один  день
замінити  себе  купою  наших  дітей
щоб  потім  колись  він  мені  прошептав
«нікого  кращого  я,  по  суті,  й  не  знав»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315495
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 11.05.2012


Рижулька

ДАВАЙ ПОМОВЧИМО…

Давай,  помовчимо  сьогодні!
Нехай  за  нас  говорить  тіло!
Торкання  рук  палка  безодня,
Спочатку  -  ніжно  і  несміло.

Плечей  округлість  і  вуста  вологі,
І  найніжніший  тіла  оксамит,
І  перса,  наче  горбики  пологі.
В  твоїх  очах  бажання  вже  горить.

Торкаєшся  так  трепетно  і  ніжно,
Та  пристрасті  вже  наступає  шал.
І  сокровенне  ти  найшов  не  спішно.
Вогонь  вже  насолоди  запалав.

І  жодних  зайвих  слів  тоді  не  треба,
Коли  є  в  пристрасті  сплетіння  тіл.
Все  красномовніше  покаже  зваба
І  від  кохання  неминучий  хміль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336462
дата поступления 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012


Gelly

розтопити…

розтопити  побачений  лід
закохатись  в  незрячий  погляд
обійняти  на  повні  груди  світ
щоб  відчути  чийсь  догляд

Розтопити  бажанням  реальність
і  відчути  сердець  теплоту
закохатись  в  незрячу  банальність
так  і  мрію...  так  і  живу...

Розтопити  б  в  очах  твоїх  іскру
і  поглянути  б  в  душу  твою
неповторну,  а  може  барвисту
я  ж  бо  просто  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335325
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Юрий Богатинский

Как дела?

Вопрос  знакомых  слышен  часто:
"Ну  как  идут  твои  дела"?
А  что  сказать,  что  всё  прекрасно?  -
Что  жизнь  шампанского  полна.

Да  всё  и  так  прекрасно  видно:
Одежда  та  же,  как  и  я.
Живу,  как  жил  с  толпою  слитно
И  так  же  нет  в  глазах  огня.

Ведь  не  курю  сигары  с  Кубы
И  с  прессом  баксов  не  хожу,
Не  захожу  под  кайфом  в  клубы
Давая  волю  куражу.

Какие  здесь  дела  в  колхозе?  -
Одна  работа  и  пивко.
И  крокодил  всё  в  той  же  позе
С  которым  утром  нелегко.

Да  и  другим  не  интересно  -
В  ответ  услышать  монолог:
На  свой  вопрос,  что  так  любезно
Задаст  при  встрече  средь  дорог.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11205055987

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335205
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


Me4tatel*niza)

2 мініатюра

Літає  птах  -  сміливий,  вільний,
він  не  прикутий  до  землі...
Нам  так  далеко  до  пташини,
бо  допускаєм  ми  гріхи

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237386
дата поступления 28.01.2011
дата закладки 05.05.2012


джульєтта

любов, як…

Любов,як  полум'я  вогню
Вона  так  тліє  непомітно
Коли  запалиш  серце  знов
Вона  згорить,  то  ж  буде  пізно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330058
дата поступления 13.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Артур Сіренко

Так нам дано

«  -  …Навіщо  Вам  Зона?
-  Ну,  я  все  таки  в  певному  сенсі  вчений.  
А  Вам  то  вона  навіщо?»
                                   (Брати  Стугацькі)

Я  працював  на  теренах  Зони  у  1990  році.  Моє  кількамісячне  перебування  там  –  окрема  історія.  Не  знаю  чи  зможу  я  колись  оповісти  про  це  все,  точніше,  не  оповісти,  а  передати  те  відчуття,  коли  вдягаєш  потріпану  «штормовку»,  наплічник,  на  шию  дозиметр  і  в  Зону…  А  там  –  кинуте  село,  завивання  осіннього  вітру,  старезна  дерев’яна  поліська  хата,  безлюддя,  проби  ґрунту  і  божевілля  дозиметра  від  нескінченних  радіаційних  плям…  Я  в  свій  час  кинув  цю  роботу  зрозумівши  марність  своїх  мрій  докопатись  до  істини  в  царині  радіобіології,  але  в  мене  є  хороші  знайомі,  що  досі  працюють  там  –  досліджують,  вивчають  ризикуючи  життям,  кладучи  своє  і  без  того  кволе  здоров’я  на  олтар  науки,  прекрасно  усвідомлюючи  на  що  вони  йдуть  на  відміну  від  «біороботів»  -  простих  чернігівських  селян  яких  наймають  розгрібати  радіоактивне  сміття  без  належного  захисту…  Кожен  візит  мого  доброго  знайомого  N  –  справжнього  фахівця  своєї  справи,  що  досі  працює  в  Зоні  для  мене  несподіванка.  Він  з’являється  раптово  –  як  сніг  на  голову  –  і  завжди  з  купою  історій  і  новин.  І  ті  новини,  що  приходять  із  Зони  дивують,  шокують,  вражають.  Слухаю  і  думаю  –  Зона  –  вона  як  дзеркало:  абсурд    того  замежового  світу  –  це  абсурд  нашого  хворого  суспільства.
-  Скільки  літ,  скільки  зим!  Тільки  не  кажи,  що  забіг  на  хвильку  статтю  подати  і  по  справах.  Ні,  мусиш  сісти  розказати.  Які  новини  і  як  там  Зона?  Я  не  був  там  20  років!
-  Сучасна  Зона  це  безглуздя,  що  шириться.  Коли  люди  залишили  той  край  –  він  здичавів.  Розвелися  олені,  лосі,  вовки  та  інша  звірина.  Крім  звичного  з’явились  там  три  табуни  здичавілих  коней.  На  місцевому  жаргоні  «коні  прижевальського».  Але  на  сьогодні  звірини  поменшало.  З  трьох  табунів  коней  лишився  один  і  то  потріпаний  –  вітчизняні  нуворіші  і  скоробагатьки  перетворили  Зону  в  місце  «царського  полювання»  -  дичину  відстрілюють  ще  й  вживають  м’ясиво  вбитих  тварин,  особливо  коней  та  оленів  в  їжу.
-  Але  ж  та  звірина  нахапалась  радіонуклеїдів!  Їсти  їх  м’ясо  м’яко  кажучи  не  корисно…
-  А  їм  байдуже.  Вони  живуть  по  принципу  –  день  прожили,  кулю  від  кіллера  не  отримали  –  то  й  добре.  Що  завтра  буде  –  не  відомо.  Живуть  сьогоднішнім  днем.  Ніхто  з  них  про  здоров’я  не  думає.  Перетворили  Зону  в  місце  розваг  –  катаються  на  швидкісних  човнах  на  фоні  Саркофагу.  Рибу  ловлять  в  ставі-охолоджувачі  яку  тут  же  і  споживають.  Цікаво,  що  якби  туди  пускали  вільно  –  ніхто  би  туди  і  не  їхав  –  нічого  там  дивитись  –  кинуте  брудне  місто…  А  так  не  пускають  –  заборонений  плід…  Потрапити  в  Зону  не  так  уже  й  складно  –  лізуть  всілякі  бовдури.  Не  так  давно  зловили  групу  «піонерів»  -  підлітків,  що  пробрались  до  самого  четвертого  блоку  і  фотографувались  на  його  фоні  в  оголеному  вигляді.  Охоронцям  було  б  може  і  байдуже,  але  коли  дійшло  до  таких  непристойностей  –  це  їх  «дістало».  Зловили  і  відвезли  за  колючку.  А  ще  не  так  давно  зловили  трьох  студентів  –  вони  пробралися  в  зону  і  фотографували  як  «мисливці  за  металом»  -  збирачі  металобрухту  вантажили  радіатори  парового  опалення  зняті  з  кинутих  будинків  Прип’яті.  Таким  промислом  –  збиранням  і  продажу  радіоактивного  металобрухту  промишляють  як  правило  колишні  кримінальні  злочинці.  Побачивши,  що  їх  фотографують  вони  почали  тих  студентів  бити  –  але  на  щастя  з’явилась  охорона  і  всіх  пов’язала.  Як  виявилось  у  тих  «чорних  збирачів  металу»  був  на  це  дозвіл  –  яким  чином  і  хто  це  міг  такий  дозвіл  дати  –  велика  загадка,  але  в  нашій  країні  все  можливо.  Із  Зони  багато  розповзлось  різного  радіоактивного  металу  по  всій  країні  у  вигляді  запчастин,  будматеріалів  і  просто  брухту  –  хтось  та  захворів  на  онко  отримавши  дозу  від  того  металу…  «Люди  гинуть  за  метал!»
Колеги,  які  працюють  в  Зоні  це  взагалі  окреме  питання  –  такі  кадри  трапляються  –  ніякий  сатирик  не  вигадає.  Колись  дали  мені  одного  асистента  зі  словами:  «Ось  тобі  хлопець-помічник.  Молодий,  веселий  –  ви  спрацюєтесь.»  Іду  я  з  ним  по  Зоні  за  зразками,  навколо  безлюддя,  а  йому  весело  –  з  усього  сміється.  Одні  дерева  високі,  інші  низькі  –  ха-ха-ха,  ой  як  смішно!  Трава  зелена,  а  небо  синє  –  ха-ха-ха,  як  весело!  Ну,  думаю,  дивак  якийсь…  Він  каже:  «Давайте  перекусимо  –  в  мене  тут  пиріжки  є!»  «Дивні  якісь  в  тебе  пиріжки…»  «Хороші  пиріжки!  Сам  пік  –  з  коноплі…»  Я  потім  кажу  керівництву:  «Заберіть  від  мене  цього  ідіота,  не  можу  я  з  ним  працювати!»  Дали  мені  іншого.  Іду  я  з  ним  по  Зоні  на  об’єкт  –  навколо  безлюддя,  ліс,  тиша,  тільки  вітер  шумить  к  кронах  дерев.  Бачу  вигляд  у  нього  якийсь  переляканий.  «Ти  чого  сумний  якийсь?»  «А  це  правда,  що  тут  вовки  розвелись?»  «Так,  правда,  цілими  зграями  бігають.  На  людей  нападають.  Не  так  давно  тракторист  пропав  –  тільки  куфайку  роздерту  закривавлену  знайшли,  а  місяць  тому  троє  робітників  пропало  –  царство  їм  небесне…  А  ось,  дивись!»  -  коло  дороги  лежав  вибілений  скелет  лося,  вже  десь  роки  три  не  менше,  здох  від  чогось,  напевно  –  «Задерли,  сіроманці,  до  кісток  об’їли…  А,  чуєш,  чуєш???»  «Ні,  не  чую…»  «Та  прислухайся,  виють!»  «Та  то  вітер…»  «Та  який  вітер!  Вони,  вони…  Як  нападуть  –  ти  до  мене  спиною  повертайся  –  спина  до  спини  –  і  палицю  візьми,  тільки  вже,  може  відіб’ємось  як  нападуть…»  Він  тоді  чомусь  зблід,  зовсім  зажурився  і  більше  на  роботу  до  мене  не  приходив.  Дали  мені  третього  асистента.  Пішли  ми  з  ним  на  «точку»  -  дійшли  до  вагончика  серед  лісу  де  було  деяке  спорядження  і  інструменти.  А  він  чогось  під  вагончик  зазирнув.  «Ой,  глянь,  що  тут  є!»  Дивлюсь  а  там  цілий  виводок  вовченят  маленьких.  Асистент  мені:  «Ой,  глянь  які  собачки!  Які  цуценята  симпатичні!  Давай  собі  одного  песика  візьмемо!»  «Ні,  краще  не  чіпай  цих  «собачок»  і  давай  звідси  ходу  і  то  швидше,  а  то  зараз  їхні  тато  з  мамою  прийдуть…»
Він  ще  довго  розповідав,  а  я  слухав  і  думав:  «Ось  живемо  ми,  люди,  тут  собі  в  містах  і  селах,  думаємо,  переживаємо,  накопичуємо,  сваримось,  ворогуємо,  ненавидимо…  А  зовсім  недалеко  спить  Зона  –  шмат  забрудненої  землі,  де  ще  кілька  тисяч  років  жити  людям  буде  небезпечно,  і  серед  цієї  Землі  Відчаю  височить  Саркофаг  –  розтрісканий,  розшарпаний  негодою  та  ерозією,  і  жевріє  в  ньому  поволі  Велика  Незрима  Смерть  якої  стане  щоб  вбити  всіх  людей  на  Землі…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333199
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 29.04.2012


Юхниця Євген

Как приедешь – позвони

Ветра-ветра  любви...

«Как  приедешь  –  позвони!  сразу!  Или...позже».
Я  опешил:    ...всё  уже?  Вежливо  –  пока?
Тут  на  пиво  кликнул  друг,  маринист-художник,
Океан  он  так  писал:    гладь,    без  волн  ,  ...река!

Я  -  ему:  «Так  не  бывает:  страсти  где?  Цунами?
Шебутные  брызги  пен?  Черти  над  волной?»,
А  брат  с  кисточкой,  слегка    «некнул»    бородой:
-«Соло»  не  станцует  пляс  радуги  ансамбля.
А  коль  ветра  нет  над  морем,  хоть  -  пиши,  хоть  пой,
Потолочных  волн  не  вызвать,  не  –  махнув  рукой,
Ни  –  рейсфедером,  ни  -  кистью,  ни,  в  сердцах,  киркой...

Так  и  в  отношениях,  просто  гармоничных,
Отрастают  незаметно  штили  безразличья.


28.04.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333915
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012


оптимист

ПРИПЯТИ (повторюсь к дате 26. 04)

Мертвый    город…
 Я    знал    тебя    раньше,
 Я    бродил    по    кварталам    твоим
 И    красивеньких    припятьчанок,
 На    свой    теплоход        водил.

 Ты    такой    же,
 И    трудно    поверить,
 Что    умолкли    твои    голоса.
 Ты    рожден    был    во    имя    жизни,
 Но        коварной    была    беда.

 Я    не    верю,    что    вечною    будет
 Окон    твоих    темнота,
 Я    не    верю,    что    стала    царицей,
 Улиц    твоих,    тишина.

 Я    не    верю,    но    это    правда,    
 Страшного    безумия    пример,
 На    свободу,    вырвавшийся    атом,
 Искалечил    тысячи    людей.

 Я    не    верю,    но    это    правда...
 И    видно    тебе    суждено,
 Быть    третьим    городом    в    мире,
 Как    третьей    буквой    
 в    слове    «НЕТ»    перед    войной.

 Люди!    Не        ругайте    мирный    атом,
 Его    энергия    ещё    послужит    нам.
 Пусть    будет    МИР.        
 И    жизнь    вернется    в    Припять,
 Что    б    он    два    раза    смерти    не    видал.

 1986    год

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333404
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Нелина

З неба впаде зоря полин… (Пам'яті загиблих чорнобильців)

Чудовий  край,земля  полісся!
Все  розквітало  навкруги,
Ніхто  не  міг  передбачати
Такого  горя  навесні...
Ніщо  ніде  не  віщувало
Такої  страшної  біди...
Напередодні  Першотравня
Чудовий  настрій  у  людей:
Веселий  гомін,дзвінкий  сміх...
І  ось  цей  вибух...Чорна  биль...
У  Біблії  про  це  є  згадка:
"З  неба  впаде  зоря  полин"
Було  чудове  місто  Прип'ять,
Було  життя  і  в  одну  мить
Прийшла  біда,страждання,смерть,
Згублені  долі,сльози  людей.
Минув  вже  час,  та  біль  цей  не  вщухає,
Там  "мертва  зона",там  нема  життя.
Хай  вічна  пам'ять  буде  тим  героям,
Які  за  нас  пішли  у  небуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333410
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Рижулька

МИТЬ НАСОЛОДИ

Вона  влетіла,  як  весняний  вітер  -
Жагуча,  дика  і  палка.
Нестримних  поцілунків  квіти,
Обсипала  коханії  вуста.

Все  нижче  й  нижче  опускались  ласки
До  сокровенного  його  єства.
Ще  мить  -  і  тіло  розірве  на  частки  -
Вершина  насолоди  ж  бо  прийшла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата поступления 25.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Журавка

Незабутнє

Не  хочу  чути    «Час  загоїть  рани».
До  біса!  Не  лікує  -  злодій  час.  
З  обличчям  сірим,  начебто  пергамним,
Приходить  спогад  уночі  до  нас.  

І  в  кожного  своя  над  ліжком  стеля  
Давно  вже  стала  схожа  на  мольберт.  
Колишні  втрати  (нині  –  акварелі)  
Смакує  тиша  знову  на  десерт.  

Хай,  з-під  гардин,  все  ті  ж  приходять  будні    
Вже  хто  як  вміє,  так  їх  і  прикрасить.  
Та  в  кожнім  серці  є  щось  незабутнє,  
Нам  непідвладне,  а  тим  більше,  часу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326384
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 23.04.2012


SVETOK

Приходь…

Метушня.  Маячня.  Ніч  не  має  кінця.
Ти  стоїш  біля  мене,  і  грієш.
Я  не  можу  розгледіти  навіть  лиця,
Загорівся  вогнями,  а  тлієш.

Ти  не  скажеш  мені  ані  "так",  ні  "прощай",
Ти  не  скажеш,  напевне,  нічого.
І  хто  знає,  чому  не  впускали  у  рай...
Я  ж  вважала  тебе  майже  богом.

Відпустив.  Розлюбив.  Не  любив  -  бо  пішов.
Навіть  плакала  ніч,  навіть  небо.
Я  чекаю..  Приходь.  Обійми  мене  знов.
Я  ж  не  зможу  без  те...
                                   Так,  без  ТЕБЕ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331638
дата поступления 19.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Олександр Ткачинський

Велика діжка

Сучасний  світ,  немов  велика  діжка:
Де  мед,  а  де  смола  –  не  розбереш.
Де  довга  і  струнка  жіноча  ніжка  –
Там  і  смертельно  небезпечний  треш!

Держава  наша  –  теж  велика  діжка.
Який  народ  –  такий  і  Президент!
Ми  протестуємо,  не  встаючи  із  ліжка,
Байдужість  наша  –  гарний  інструмент.

Тут  кожен  з  громадян  –  велика  діжка,
Та  меду  вже  не  більше,  ніж  смоли.
Куди  не  глянь  –  проторена  доріжка,
Куди  не  глянь  –  усе  ревуть  воли.


P.S.  Неможливо  жити  в  світі,  ігноруючи  його  закони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328295
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012


Юрий Богатинский

Посвящается памяти Оксаны Макар

Ну  вот  и  всё  -  Оксаны  нет...
Её  забрал  к  себе  Господь.
Она  ушла  в  расцвете  лет,
Не  в  силах  смерть  перебороть.

Сейчас  беседует  с  Творцом
У  тех  ворот,  что  прячут  рай.
Слова  её  полны  свинцом,
Оксана  молвит:"Боже  знай".

В  моих  глазах  горел  огонь  -
Хотелось  просто  жить,  как  все:
Шипами  роз  колоть  ладонь
И  утром  бегать  по  росе".

Мне  снился  сын,  всё  звал  и  звал:
Кричал:"Мамуля  -  это  я"!
В  его  лице  был  мой  овал  -
В  его  лице  была  семья.

Но  не  дано  там  быть  семье,
Ведь  я  же  здесь  уже  с  Тобой
Я  лишь  прошу,  поведай  мне
Зачем  же,  Ты  пришел  за  мной?

Хотел  забрать,  так  почему?
Ты  не  забрал  меня  с  костра  -
Скажи,  Господь,  я  не  пойму...
Ну  где  здесь  смысла  есть  искра?

И  Бог  открыл  замок  ворот,
Сказав:"Прости,  как  я  простил.
Мне  нужен  был  один  живот,
Дабы  другим  дать  больше  сил".

Я  не  забрал  тебя  в  ту  ночь  -
Чтоб  больше  свеч  в  церквях  зажечь,
Вернуть  понятие  "помочь"
И  люд  земной  предостеречь.

Ступай,  Оксана  прямо  в  рай,
Ты  заслужила  место  в  нём.
Твой  март,  подарит  многим  май  -
Глаза  наполнив  их  огнём.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112032910103

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326145
дата поступления 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Журавка

Сумочка :)

(Дамская  сумочка  -    это  маленький  мир  )

Шелест  фантиков.    Мелочь.  Помада.
Пожелтевшее    фото.  Ключи.  
Это  надо,  а  это  не  надо.  
Телефон  вот  уж  час  как  молчит.  
Снова  пудра  рассыпалась…  Флэшка.  
Дорогие,  как  память,  духи.  
Талисман  (из  Египта  конечно).  
На  салфетке  бумажной  стихи.  
Два  билета  в  кино.  Авторучка.
Почему-то  перчатка  одна…
Да  визиток  немалая  кучка,
Где  чужие  в  упор    имена…

Ах,  на  счастье  монетка  упала!
Вот  бы  вспомнить,  а  что  я  искала?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242910
дата поступления 23.02.2011
дата закладки 23.03.2012


Юхниця Євген

Зарядженні на дію! І натхненні

«То  так!  То  –  так!  Як  скажете!  Давайте!»
Хитались  в  згоді  шляпа,  ніс,  і...п,яти...
Аби  тут  –  переси́діти,  на  зборах,
І  розчинитись,  звично,  у  заторах.

Стратегії  людські,  нові  і  вдалі,
В  щоденній  ворушні  -  ярмаркували.
Колись  –  ножі  точили,  шаблі  й    списи.
Тепер,    як  блефувати  –  варто  вчитись...

Так,  засідки  скінчились!  Встали!  Чемні!
Зарядженні  завданнями,  натхненні!)

23.03.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324316
дата поступления 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Мишель деЛакруа

ЕЙ хочется…

Ей  хочется  кричать  и  быть  воспетой,
смеясь  смотреть  в  его  глаза...
Пройтись  по  комнате  полураздетой,
НЕ  слышать,  а  почувствовать  слова...

Ей  хочется  раздеть  ЕГО  глазами,
Дойти  до  сердца,  как  до  края  света...
Обжечь  его  горячими  слезами,
Стать  его  страстью  и  его  запретом...

Ей  хочется  услышать  своё  имя...
...с  приятным  привкусом  ванили....
Стать  героиней  кинофильмов...
Единственной  и  столь  неповторимой...

Ей  хочется  свечей  и  блеска  шелка,
романтики  разлившейся  в  крови...
Ей  хочется  собрать  из  всех  осколков
Сосуд  из  страсти,  верности,  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322524
дата поступления 16.03.2012
дата закладки 17.03.2012


Galkka

Моєму ангелику!!!

Ангелики  з  неба  спускаються  в  гості,
Сьогодні  є  свято  в  маленької  доці,
Цілую  тендітні  і  ніжні  ті  щічки,
І  долю  покличу  на  свято  до  нічки.

Несуть  із  небес  їй  чудові  дарунки,
Такі  кольорові,  красиві  пакунки,
Та  щастя  у  Бога  лише  я  благаю,
Щоб  завжди  був  поруч  -  про  це  я  прохаю!

Хай  Матінка  Божа  обніме  малятко,
Моє  солоденьке,  красиве  дитятко,
Не  завжди  я  зможу  тримати  за  руку,
Нехай  Богородиця  візьме  поруку.

Хай  зорі  сплетуть  тобі  долі  віночок,
Щоб  сміх  твій  лунав  -  затанцюють  таночок,
Вклонюся  ангелику  в  день  цей  величний,
Для  тебе,  мій  промінь,  такий  він  незвичний.

І  місяць  співає  тобі  колискову,
Всі  сили  природи  приходять  казково,
Навколо  дзвіночки  любові  задзвонять,
І  сльози  від  ніжності  мої  розгонять!!!!!


18.08  -  день  ангела  всіх  Ілоночок!!!!вітаю  свою  доню!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275898
дата поступления 19.08.2011
дата закладки 17.03.2012


never

КОЛИСКОВА

Сіра  мишка-шкряботушка
Шепотіла  нам  на  вушко,
Що  пора  лягати  спати,
Казку-книжку  закривати.
Нічка  темна  на  дворі,
Кури,  гуси  сплять,  півні.
Спить  на  дворі  їжачок
Закрутившись  у  клубок.
Спить  і  кролик,  і  Сірко
бач,  не  гавкає  давно.
Мурчик  хвостиком  накрився,
Грався  з  мишкою  й  зморився.
То  ж  і  нам  пора  лягати,
Оченята  закривати.
Місяць  зорі  вже  колише,
А  в  кімнаті  тише  й  тише.
Ніч  глибока  на  дворі,
Сплять  дорослі  і  малі.
(моїм  маленьким  донечкам)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275887
дата поступления 19.08.2011
дата закладки 13.03.2012


never

Давай разом зготуєм кави

Давай  разом  зготуєм  кави,
На  кухні  тільки  ти  і  я,
Такі  близькі  з  тобою  стали,
Неначе  разом  все  життя.
Ти  пригорнеш  мене  тихенько,
Шепочеш:  «Я  тебе  люблю»,
А  я  крізь  сміх  «Ну,  помаленько,
Бо  зараз  каву  розіллю».
І  стихну,  ти  мене  цілуєш,
Моє  кохання  неземне,
На  стіл  посадиш  і  роззуєш,
І  знімеш  з  мене  геть  усе.
І  пристрасть  танцю,  як  в  тумані,
І  час  безмежний,  і  любов.
Шкода  лиш  каву  розілляли,
Давай  її  зготуєм  знов….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата поступления 29.02.2012
дата закладки 13.03.2012


Юрий Богатинский

Машинам, не место во дворах!

Однажды  вечером  прекрасным:
Пил  пиво  я  смотря  футбол  -
Футбол  конечно  был  ужасным,
Но  вдруг  услышал  вопли:  "Гол"!

Донёсся  крик  не  с  электрона,
Там  продолжали  мучить  мяч.
Я  вмиг  достиг  перил  балкона
И  стал  неистово  горяч  -

Мой  мерседес  забил  тревогу,
Погромче  бабок  со  двора.
Мне  захотелось  вырвать  ногу  -
Тому,  кому  уже  пора.

Спустился  вниз  как  истребитель  -
Ведь  я  на  первом  этаже!
Попался  в  руки  мелкий  житель
И  сразу  сжалось  его  же.

Футбольный  прыщ  просил  пощады,
Когда  я  вынул  острый  нож...
И  я  проткнул  тот  мяч  отрады,
Назло  десятку  детских  рож.

Провёл  рукой  по  мерседесу:
Убрав  пылинки  подлецов.
И  завершил  на  этом  пьесу
Пославши  к  чёрту  всех  жильцов.

Мой  мерседес  стоит  по  центру  -
В  тени  убогого  двора.
Нельзя  в  футбол  играть  проценту,
Что  носит  имя  "Детвора".

Пускай,  как  я  вливают  пиво
И  возле  телека  торчат  -
Ведь  бить  машины  не  красиво,
Какие  день  и  ночь  кричат.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11203075096

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319819
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012


Юхниця Євген

сосед зашёл - и в спальню к ней

Соседу  дал,  с  утра,  квартирный  ключ,
Мол,  мало  ли,  зайдёшь,  коль  подозрилка...
Под  полночь,  токо  в  раж  вошёл,  горюч,
Когда  раскрыл  её  счастливую  шалилку,
Когда...по  спинке  выводил  руками  путч,
Сосед...зашёл,
         и  -  в  спальню,  а...она
Вдруг  развернулась,  и  -  к  нему:  «Сюда,  быстрее!!!..»
...Разваливалась  верность  и  страна,
А  он  глазами  вопрошает  и  немеет....

...Я,  оказалось,  ничего,  совсем!!!  -
Не  видел  в  этой,  совращальной  жизни!
Её  случайный,  из  двоих,  гарем,
Был  полон  кувырков-метафоризмов.

06.03.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319491
дата поступления 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Юхниця Євген

роздяглась сама безвільно

Перед  екраном  скайпу  роздяглась  безвільно.
На  тім  кінці  він  безсоромно  аж...кричав,
...І  з  вуст  зірвалось  в  неї:    «почекай...не  сильно,
Не  поспішай  стріляти  в  радість  смикача...»
Він  шепотів-благав,  що  зараз  же  приїде,
Хай  дасть  адресу,  бу́де  –  краще!  Мов,  дивись...
А  їй  здавалося,  що  безсоро́чне  літо
Макало  плоть  в  обволікаючий    кумис.

05.03.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319204
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


wdtnftdf

песня из к/ф "Победа" 1984г.

ВЕРИТ  ЛЮДЯМ  ЗЕМЛЯ.
 (Муз.Е.Птичкина,слова  Р.Рождественского,исполняет  И.Кобзон)

 Зарницы  в  небе  вспыхнули  не  зря,
 Очнитесь,люди,и  поймите,люди:
 У  нас  на  всех  всего  одна  земля,
 Другой  земли  у  нас  уже  не  будет.

 Вот  она  летит,маленькая  такая,
 Вот  она  грустит,в  думы  свои  вникая,
 Вот  она  плывет,зябкой  прохладой  веет,
 Все  еще  живет,все  еще  людям  верит!

 Земля  надежду  вечную  несет
 И  смотрит  вдаль  бессонными  глазами.
 За  нас  никто  планету  не  спасет,
 Спасти  ее  мы  можем  только  сами!

 Вот  она  летит,солнечна  и  воздушна,
 Вот  она  глядит  в  наши  сердца  и  души,
 Вот  она  плывет  сквозь  грозовую  полночь,
 Всех  людей  зовет,просит  прийти  на  помощь!


*Очень  красивая  песня)  я  её  в  детском  хоре  пела)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316004
дата поступления 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Юхниця Євген

Раздвинула ззаду Без Сорому між ніжок руку

У  чеканні  в  гості  дівчини...

Подобається,  як  внизу  –  вага,
(Два  тижні,  і  без  жінки  і  долонів...)
Тепер,  нехай  –  яких  би...хай  –  холодні,
Невмиті,  непричесані  –  ага!..
Аби...не  заважали,  не  пішли,
Й  покірливо  і  м,яко  довірялись,
Вони  б  зі  мною,  наче  в  гуляші,
Розмореним  стегенцем  колихались!
І  вдягнуті  цілунками  в  красу,
Постали  б  Афродітами,  Моделями,
Літали  б  ми  зірковими  оселями,
І  кров  текла  у  такт:  «несусь...несу...»
Я  б  збуджував  їх,  ззаду  лоскотав,
А  там  де  розтікається  вода...

...Та  дзвоник  в  двері.  Входить,  в  цоках,  гулко.
І  я,  вже  некерований,  в  зізнанні
Невчасності  канонів  виховання,
Без  сорому  поклав  між  ніжок  руку.

                                           18.02.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315406
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Юхниця Євген

Губи й очі куштує мій погляд…роздягнуті…

Губи  й  очі  куштує  мій  погляд  вгорілий  нестриманий,
Навіть  рухи  не  чую  твої,  ті,  що  нижче  спини.
І  долоні  спускаються  з  плечок  і  шиї  поривами
У  молочні  й  фігурні,  весняні,    гостинні  лани.
Затремтіли  і  жи́ли  й  хребет,  а  ...чи  може  розм,якли,
Наче  мед  всахарілий  в  духовочних  спечних  вустах.
Ти,  чомусь,  розвернулась  спиною  до  мене,  буяло,
І...як  впала  у  руки,  вся  в  голих,  червоних  шовках...

Часом,  нас  паралельні  світи  із  обіймів  і  жару
М,яко  збудами-то́рками  гладять  усюди,  отак...
Повні  руки,  горлянки,  серця  густо-щіпних  нектарів.
Ніжки,  груди  й  животики  склеїли    нас  у  вітряк.
Її  пальці  –  у  ме́ні,  моя  рука  –  в  ній,  як  й  все  інше.
І  задихано,  вголос,  на  -    Всесвіт:  «Сильніше...сильніше!»

18.02.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315147
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Юрий Богатинский

IQ

Моё  IQ  на  уровне  министра,
Но  я  министром  не  был  никогда.
Ведь  там  нужны,  лишь  данные  артиста,
Чтоб  от  игры,  пищали  города.

Читал  всю  жизнь:Некрасова,  Толстого  -
Да  так  читал,  что  кругом  голова.
IQ  растёт,  но  стал  тупей  тупого,
Что  на  проезд,  найти  могу  едва.

За  пол  минуты  кубик  рубик  в  сборе,
А  за  минуту,  ставлю  шаг  и  мат.
Но  не  могу  себе  позволить  море
И  ощутить  моделей  аромат.

Моё  IQ  работает  лишь  ночью
Во  сне  даёт,  мне  в  руки  автомат
И  говорит:"Веди  житуху  волчью,
Ведь  тот  умен,  кто  бабками  богат".

А  утром  я,  беру  ту  с  полки  книжку  -
Что  я  закрыл,  когда  ложился  спать.
И  ухожу  на  фабрику  вприпрыжку,
Чтоб  там  IQ  обратно  повышать.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202177830

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314728
дата поступления 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Юрий Богатинский

Аборт - это не выход

Он  промолчал  и  так  всё  ясно  -
Ему  не  нужен  карапуз.
Ваш  плод  любви,  зачат  напрасно.
А  плод  для  многих  -  тяжкий  груз.

Он  попрощался  улыбнувшись,
Оставив  выбор  за  тобой...
А  ты,  стояла  не  очнувшись:
Живот  свой  трогая  рукой.

Его  шаги  звучали  громко,
Когда  он  тихо  уходил.
Но  через  день,  стучали  звонко  -
Те  инструменты  белых  сил.

И  ваш  малыш  -  конструктор  Лего
Ушёл  на  сборку  до  Творца:
Разбив  твоё  навеки  эго,
Одной  морщинкой  став,  лица.

Прошли  года,  но  та  морщинка,
Растёт  и  портит  внешний  вид.
По  ней  сползает  та  слезинка,
Какая  прошлое  хранит.

Теперь,  ты  думаешь  иначе,
Свой  взгляд  направив  в  облака...
Нельзя  давать  отпор  удаче,
Когда  на  ней  лежит  рука.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11202166573

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314457
дата поступления 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Galkka

Два боки життя

Болюча  в  мене  тема,  де  два  боки  життя:
Як  знати,  де  є  правда,  коли  страшне  буття.
Собачки  милі,  щирі,  а  їх  вбивають  так,
Та  досі  не  забуду  в  очах  дитячий  страх.

Які  в  них  вірні  очі  і  дружба  щира  та,
Коли  тебе  лиш  люблять,  за  те,що  ти  така,
Мохнатий  хвостик  ззаду,  що  смішно  двір  мете,
І  часом  в  темну  пору  до  хати  заведе.

Та  іноді,  мов  люті,  як  зграя  вовчаків,
Ганяють  звірі  хижі  -  боюся  їх  кликів,
Коли  дитина  поруч,  то  сльози  на  очах:
Пройди,  не  зачіпай  нас!  Чому  один  в  нас  шлях?

А  дітки,  як  ангели,  до  звірів  тих  біжать,
Чи  вкусить,  чи  полиже  -  ну  як  оце  все  знать?
Молюсь  лише  до  Бога,  щоб  нас  оберігав,
Коли  собаки  поруч,  щоб  не  почула:  \"Гав!\"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312871
дата поступления 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Рижулька

ХВОРОБА СЕРЦЯ

Любов'ю  ми  усі  хворієм,
Віддавши  їй  свої  серця.
І  мучаємся,  і  страждаєм,
Та  любим  все  ж  без  каяття.  

Любов  приносить  тяжкі  муки
І  нерозділеність  у  почуттях.
Та  найчастіше  дивне  щастя,
Що  світиться  у  нас  в  очах.

Та  як  би  тяжко  не  хворіли,
Закохуємся  знов  і  знов.
Бо  не  любили  б,  то  б  не  жили.
Така  от  штука  та  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311847
дата поступления 06.02.2012
дата закладки 07.02.2012


Ольга Медуниця

Київ. Голосієво. Купальське.

Дорога.  Хрест  на  роздоріжжі.
Дуби.  Акації.  І  тут
Чекатиму.  І  ніжно-ніжно
Тобі  я  вишепчу  маршрут:

Не  навігатором,  а  серцем.
В  липневу  і  лютневу  рань,
Де  Голосіївські  джерельця
Купають  
           легінів  і  краль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311985
дата поступления 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012


Михайло Плосковітов

Старенька лава…

Люблю  цю  лаву,  з  довгих  хворих  ребер,
(Літа  її  руйнують  без  жалЮ).
Вона  в  надії  тулиться  під  верби,
похила  спина  в  написах  «Люблю…»

Байдужий  дощ  полоще  ноги  хворі,
В  набряклу  осінь  ревматизм  проб’є,
В  написаних  словах  чужих  історій
згадає  лава    щось  своє…моє.

Згадає  всіх  закоханих  у  парах.
Зітхання.  Поцілунки.  Дотик  рук.
Веселий  сміх.  Романси  під  гітару,
а  ще…згадає  гострий  щем  розлук.

Люблю  цю  лаву,  спогадами  вкриту,
у  теплих  краплях-росах  з  кришталЮ.
Спинюсь.  Присяду  в  листя  з  оксамиту.
Не  вернеш.  Розумію…  а  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата поступления 23.08.2011
дата закладки 06.02.2012


Сидоренко Оксана

Секрет

Не  фарбуй  свою  душу  у  колір  чужий,
Не  ховай  власний  світ  під  вуаллю  німою,
Щоб  отримати  щастя,  секрет  є  простий  -  
Скористайся  можливістю  бути  собою!

03.06.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263177
дата поступления 03.06.2011
дата закладки 02.02.2012


Наталка Кольоровісни

Мы боимся друг друга коснуться…

Мы  боимся  друг  друга  коснуться  -
Словно  после  подобного  действия
На  планете  вулканы  проснутся
И  начнутся  стихийные  бедствия.

Мы  боимся  внезапных  свиданий,
Будто  спрятано  в  них  что-то  пошлое.
Но  мы  точно  с  тобою  не  станем
Ворошить  позабытое  прошлое.

Опасаемся  взглядом  столкнуться  -
Ни  к  чему  роковые  аварии.
И  от  нежности  б  нам  увернуться
В  нашей  светской  словесной  баталии.

Мы  боимся  друг  друга  коснуться  –
Мы  за  мир  на  Земле,  благоденствие.
Из-за  нас  никогда  не  начнутся
Никакие  стихийные  бедствия.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273383
дата поступления 03.08.2011
дата закладки 01.02.2012


Наталка Кольоровісни

Люди-ёжики

Мы  одеваемся  в  колючки.
В  карманах  остренькие  ножики.
Мы  разделяемся  на  кучки.
Мы    люди  –  маленькие  ёжики.

Кого-то  ищем  поколючей
И  друг  о  друга  нежно  колемся.
И  не  желая  жизни  лучшей,
Чужим  богам  колючим  молимся.

И  пусть  доказано  научно  –
Не  существуют  люди-ёжики,
Мы  одеваемся  в  колючки,
В  карманы  всовывая  ножики.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263602
дата поступления 06.06.2011
дата закладки 01.02.2012


Наталка Кольоровісни

Метелики у животі

Не  буває  таких  почуттів,
Що  не  стАріють  і  не  вмирають.
А  метелики  у  животі  
Як  з’являються,  так  і  зникають.

І  агонію  ту  припинить
Неспроможна  звичайна  людина.
Від  коханння  уже  не  болить
Мого  серця  твоя  половина.

На  перетині  наших  світів
Лиш  хрести  і  під  ними  могили.
А  метелики  у  животі
Відлетіли,  кудись  відлетіли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268116
дата поступления 02.07.2011
дата закладки 01.02.2012


Наталка Кольоровісни

Включаю Диану Арбенину

Нечаянно  или  намеренно  
Я  прошлое  всё  отсекаю.  
Включаю  Диану  Арбенину  
И  заново  жить  начинаю.  

Наверное,  катастрофически  
Кого-то  и  мне  не  хватает,  
Напрасно  не  жгу  электричество  -  
Я  сердце  своё  отключаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263550
дата поступления 06.06.2011
дата закладки 01.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012


Нея Легна

БОЖЕВІЛЬНИЙ

Він:  Терлецький  Вадим  Сергійович.  Дипломований  лікар-психолог.  
Пацієнт:  чергова  сіра  миша,  що  заблудилася  у  темній  норі  життя.

Вадим  Сергійович  попросив  секретарку  зробити  чаю  (тільки  велику  кружку).  
–  Заходьте,  –  перший  «гість»  несміливо  прочинив  двері.
Звичні  привітання.  Далі  «вступне  слово»  психолога  про  те,  що  з  кожним  із  нас  «усяке  може  статися»  і  відвідувач  готовий  говорити  –  робочий  день  почався…  
–  Я  тут  подумав…  Ви  ніколи  не  помічали,  що  ніхто  не  живе  своїм  життям,  всі  позичають  його  у  когось?..
–  Тобто?
–  Я  прокидаюся  від  звуку  чужого  будильника.  Він  лунає  за  стіною  орендованої  квартири,  що  змінює  господаря  мало  не  щомісяця.  Взуваю  капці  (на  них  спить  пес-подарунок  друга,  бо  вважає  своїми).  Одягаю  халат  (чомусь  пахне  чужими  парфумами).  Заходжу  на  кухню,  щоб  зварити  кави  (її  покинув  попередній  власник).  На  кружці  написано  «Konstantin»  –  фірма  так  називається,  але  все  одно  не  по  собі.  Навіть  цукор  учора  позичив  у  сусідки,  а  отже  і  він  –  не  мій…
Їду  на  роботу  в  трамваї  (попередні  покоління  три,  безперечно,  пам’ятають  його  і  вважають  своїм).  Сідаю  за  стіл  (  я  13  його  власник).  Торкаюся  пальцями  клавіш  комп’ютера  (скільки  людей  робили  це  до  мене  –  страшно  уявити).  П\'ю  чай  із  лимоном  (хто  тільки  його  в  руках  не  тримав)…
–  Буває…–  Вадим  Сергійович  професійно  вдає  інтерес.
–  А  духовність,  яка  давно  зникла?  Ми  слухаємо  чужу  музику,  що  лунає  з  динаміків  радіо  та  магнітофонів,  ходимо  на  чужі  концерти  закордонних  виконавців,  роздивляємося  їх  крізь  рожеві  окуляри  телевізорів…  Мріємо  бути  такими  ж.  Боїмося  творити  своє  й  заважаємо  робити  це  іншим:  критикуємо  картини,  книги;  сваримося  з  сусідом,  що  вчиться  грати  на  скрипці;  гримаємо  на  дитину,  яка  розмалювала  квіточками  дешеві,  давно  обдерті  шпалери…  
Часто  самі  собі  суперечимо.  Віримо  в  Бога,  проте  сумніваємося  в  його  існуванні.  Роблячи  комплімент  колезі,  бачимо  неправильно  зав’язаний  галстук.  Коли  на  чергове  «дякую»  відповідаємо  «немає  за  що»,  думаємо  насправді,  що  надали  неоціненну  послугу.  Загадуємо  бажання  на  Новий  рік,  наперед  знаючи  –  не  збудеться…
Вадим  Сергійович  вирішив  не  перебивати  (іноді  ж  треба  помовчати),  не  зважаючи  на  те,  що  в  повітрі  висіла  гнітюча  пауза.
–  Чому  ми  завжди  просто  погоджуємось  із  думкою  інших,  навіть  коли  не  підтримуємо  її.  Усюди  панує  майже  армійська  дисципліна.  Ніхто  не  хоче  вирізнятися  з  натовпу.  Яскравих  людей  називають  не  оригіналами,  а  білими  воронами  (у  рідкісних  випадках)  чи  божевільними  (зазвичай).  Чому?  По-моєму,  лише  тому,  що  ті  не  підкорилися  правилам,  які  встановила  сіра  консистенція  під  назвою  суспільство…  Я  не  хочу  так  жити!
–  Ви  думаєте  про  суїцид?  –  частину  розповіді  психолог  за  звичкою  просто  прослухав.
–  Та  це  я  так,  образно…  –  відвідувач  зніяковів.  –  Дякую,  що  вислухали!  
–  Уже  йдете?
–  Так,  поспішаю…  До  побачення.  –  двері  поспішно  зачинили.
Пацієнт  затримався  на  кілька  секунд  і  встиг  почути:
–  Уявляєш,  до  мене  щойно  приходив  та-а-а-акий  псих!!!  Тобі  й  не  снилося!
Ну  от,  черговий  лікар  вважає  його  божевільним…  Він  швидко  пішов  геть.

Секретарка  занесла  Вадимові  Сергійовичу  чай  у  величезній,  як  той  просив,  кружці  з  написом  «Ігору  від  керівництва»  (подаровану  попередньому  власнику  кабінета),  а  він  так  і  не  дізнався,  що  заварка  в  них  давно  закінчилась,  а  чайника  ніколи  й  не  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283441
дата поступления 29.09.2011
дата закладки 31.01.2012


Нея Легна

Завжди вірний. Тільки твій. (Автобус) - незакінчене через душевну травму…

Ранок…  Кілька  бабусь  енного  віку  і  розміру  обговорюють  все,    що  тільки  можна,  продаючи  перехожим  насіння.  Декілька  одиноких    пасажирів  втомлено  походжають,  чекаючи  на  свій  автобус.  Ольга,  така  ділова,  наче  успішна  бізнес-леді,  явно  не  вписувалася  в  екстер’єр  автостанції  маленького  містечка.  Всю  увагу  до  себе  привертала  пара,  що  сварилася  вже  хвилин  30.  
Хлопець:  стрункий,  зі  смаком  одягнутий,  гарний,  але  не  з  тих  ляльок,  що  мають  гарне  личко,  не  зачеплене  розумом.  Чимось  він  привернув  до  себе  увагу,  їй  навіть  стало  його  шкода…  Дівчина:  тендітна  блондинка  з  вологими  блакитними  очима,  вся  трусилася  чи  то  від  злості,  чи  то  від  того,  як  десь  там  усередині  билося  об  її  грудну  клітку  серце.  
До  Ольги  долітали  лише  шматки  фраз,  та  й  не  любила  вона  підслухувати  чужі  розмови...  Здебільшого  було  чути  плач  дівчини  і  її  крики.  Хлопець  або  мовчки  слухав,  або  спокійно  щось  говорив.  Все  було  стандартно,  вона  б  і  не  згадала  про  цю  пару  вже  через  годину,  але…  Все  змінилося  за  кілька  хвилин…  Раніше  Оля  думала,  що  сповільнена  зйомка  це  тільки  спец  ефект,  а  виявилося,  що  реальність.  
Стоп  кадр…  Тиша,  наче  вимкнули  звук.  Він  повільно  повертається  і  говорить…  Вона  з  першого  разу  не  чує.  Тиша.  Його  рука  на  талії  легко  притискає  її  до  себе:
–  Ну,  не  лякайся!  Знайомтеся…
Він  запитально  дивиться  прямо  в  очі:
–  Оля,  –  вона  навіщось  почала  підігрувати.  
Актриса  з  неї  не  вийшла  б.  Обоє  дівчат  стояли  й  нічого  не  могли  зрозуміти.  Першою  прийшла  до  тями  блондинка  і  почала  так  кричати,  що  її  важко  було  не  почути…  
–  То  оце  твоя  нова  пасія?  То  оце  вона?!!  Це…  –    але  Ользі  не  хотілося  цього  чути.  Вона  вирішила  втрутитися:
–  І  чого  ти  хочеш  добитися  цим  криком?  
Такого  нахабства  блондинка  навіть  не  очікувала.  Вона  завмерла  з  відкритим  ротом,  проте  досить  швидко  повернулася  до  тями:
–  Ти  думаєш,  що  я  повірю?  Підійшов  до  першої  дівчини,  яка  потрапила  на  очі  й  вирішив,  що  я  віритиму  в  те,  що  ти  проміняв  мене  на  якусь…  
–  Ти  хочеш,  щоб  я  довів  тобі  свої  почуття?..
–  Які  почуття  можуть  бути  у  двох  перехожих?!!  –  блондинка  залилася  істеричним  сміхом.
Інстинктивно  відчула,  що  зараз  щось  таки  трапиться…  Знову  сповільнена  зйомка…  Темрява.  Темрява.  Темрява…  Ольга  відчула,  як  до  неї  торкнулися  його  губи…  Ніжно  і  нахабно…  Несміливо  й  досить  упевнено…  Стоп  кадр.  Сцена  без  звуку  і  світла.  
…Коли  вона  прийшла  до  тями  був  майже  вечір.  Минуло  три  з  половиною  години.  Останнє,  що  пам’ятала  –  поцілунок  незнайомця  без  імені.  Думки  плуталися.  Хтось  підходив…  Хтось  щось  питав…  Нічого  не  чути.  Ледве  встала.  Почала  пересуватися  (ходою  це  важко  було  назвати)  до  каси.  Прошепотіла:  «Львів…»  -  касирка  інстинктивно  вгадала,  що  від  неї  хоче  ця  божевільна,  і  почала  критикувати  «сучасну  обкурену  молодь»  на    все  приміщення  автостанції.  Знову  темрява…  Думки  плуталися,  вона  не  могла  скласти  їх  до  купи…  Не  могла  зрозуміти  звідки  у  її  голові  взявся  такий  хаос.  
Наступний  спалах:  львівська  квартира…  Гора  немитого  посуду.  Холодна  ковдра,  здавалося  зроблена  з  цементу.  І  знову  темрява.  Сцена  без  світла  і  звуку.
У  цей  день  усе  змінилося.  Тепер  у  її  житті  з'явилася  ще  одна  звичка,  шкідливіша  за  куріння  і  алкоголь.  Своєрідні  наркотики.  Можливо,  навіть  не  звичка,  рефлекс.  Кожні  вихідні  вона  проводила  на  автостанції.  З  9  ранку  до  9  вечора…  Жоден  пасажир  не  залишався  поза  її  увагою.  Спершу  на  неї  дивилися,  наче  на  божевільну,  хоча,  може,  так  і  було…  Згодом  почали  вітатися,  дехто  з  найчастіших  мандрівників  навіть  запитував  як  у  неї  справи…  Вона  відповідала  занадто  стомленою  усмішкою,  якою  наділені  люди,  що  багато  пережили.  
Іноді  Ольга  сама  забувала  хто  вона  і  що  тут  робить.  Стоп  кадр…  Наче  плівка,  вирізана  зі  старого  фільму.  Ніжний  дотик.  Очі.  Величезні.  Незрозуміло  якого  кольору.  То  були  не  очі,  а  емоції  в  чистому  вигляді.  Якби  він  знав,  наскільки  їй  потрібен…  Просто  знав,  що  вона,  наче  вірний  пес,  тільки  ще  відданіша,  завжди  чекає  на  нього  єдиного…  І  незрозуміло  чому…  Навіщо  їй  здався  саме  цей  перехожий?  Вона  і  сама  не  знала.  Просто  сиділа  в  очікуванні  того,  що  він  вийде  з  чергового  автобуса,  обійме,  і  вони  ніколи  більше  не  роз’їдуться  по  різних  містах.  Сиділа  в  очікуванні  дива…  А  ще  вона  думала.  Багато  думала.  І  в  один  день  вирішила:  якщо  не  побачить  його  сьогодні,  то  не  прийде  сюди  більше  ніколи.  Намагатиметься  не  прийти…
Ось  на  автостанцію  завітав  її  старий  знайомий  –  автобус  Мотя.  А  он  там  важко  прочиняє  двері  у  своє  потріпане  серце-салон  Лаврентій  Іванович.  Так-так,  вони    вже  давно  мають  імена.  У  кожного  своє…  Іноді  їй  навіть  здається,  що  ці  машини  живі.  Принаймні  живіші  за  людей,  які  завжди  мають  в  запасі  кілька  завчених  фраз  на  всі  випадки  життя…  Тільки  б  не  мовчати.  А  їй  іноді  так  хотілося  тиші…
Яскравіше  почало  світити  сонечко…  Воно  ніби  теж  намагалося  її  підтримати  і  підбадьорити.  Дівчина  підвела  голову,  всміхнулася.  Коли  погляд  опустився,  побачила  тільки  набір  кольорових  плям…  Згадалося  дитинство…
Коли  нарешті  крізь  яскраві  плями  спогадів  пробилася  реальність,  на  асфальт  зістрибувала  нова  група  приїжджих.  І  незнайомий  автобус  із  написом  «Польща».  Його  вона  ще  не  бачила  тут  ні  разу…  
Раптом  їй  стало  страшно.  А  якщо  з  нього  вийде  той  самий  незнайомець.  Оля  заклякла  на  місці.  Серце  перестало  битися,  але  її  все  ще  трусило  по  інерції…  
Ледь  встала.  Попрямувала  до  виходу.  Невпевнено.  Занадто  повільно…  
Стара  кіноплівка…  Тиша  в  залі.  Знайомий  голос:
–  Дівчино,  не  підкажете…  Котра  година?
Знайомі  очі  незрозуміло  якого  кольору.  Не  очі,  а  емоції  в  чистому  вигляді…  
–  Дівчино,  вам  погано?
Темрява.  Темрява.  Темрява…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291058
дата поступления 05.11.2011
дата закладки 31.01.2012


Нея Легна

Час як властивість життя, або Смерть як відсутність часу

________________________________________________________
       Пісок  крізь  пальці,  час  розбитий  і  сльози  на  щоках
           Надія  помирає,  треба  щось  робити.  Мрії  у  руках
             Та  краще  не  дивись  униз,  коли  летиш  у  снах
               І  всі  вкінці  побачать  кожну  мить  в  думках
                     Ти  знов  біжиш  галопом  по  пригодах
                       Вдягаєш  гарні  крила  при  нагодах
                         Отак  по  трохи  в  тебе  їде  дах
                             Тут  діло  все  в  флюїдах
                               Чи,  може,  в  спогадах
                                   Що  душать  тихо
                                       Ніхто  не  маг
                                         На  лихо
                                           Надто
                                           Тихо
                                             То
                                           Лото
                                       Жорстоке
                                     Це  намисто
                                 Розділене  на  сто
                           Частин  для  наших  фото
                       Що  п’ють  із  серця  нашу  кров
                   З  отрутою,  не  знаючи  навіть  основ
               Свого  спасіння.  І  так  тепер  багато  розмов
             А  зміст,  як  не  крути,    нам  невловимий  знов    
           Бо  все  втрачає  сенс  свій,  навіть  терпка  любов
         Ми  наперед  вже  знаєм  –  все  зникне  у  життя  ріці
         Та  всупереч  розумним  аксіомам  я  триматиму  в  руці  
       Свої  найпотаємніші  бажання.  Суть  десь  там  у    крапці
     Ніщо  й  ніколи  вже  не  спинить  свідомість  і  ці  дикі  танці
А  час,  розбитий  всоте,  боляче  й  жорстоко  кроїть  наші  пальці
___________________________________________________________

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306927
дата поступления 16.01.2012
дата закладки 31.01.2012


SVETOK

І ти писав…

А  ти  колись  писав  мені  листи.
Це  зараз  сніг  -  для  тебе,  перешкода.
Давай,  пали!  Нехай  горять  мости!
Мені  тих  почуттів  давно  не  шкода!

Хіба  ж  ти  знав,  що  "дівчинка"  любила,
І  божеволіла  від  ролі  в  твоїй  грі?
Ти  по  шматках  зривав  наївні  крила
І  так  безстрашно,  вкотре,  коїв  гріх.

Та  я  не  плакала...  Я  віддано  служила.
Не  шепотіла  тихо  "Відпусти"...
І  ти  не  знав,  що  я  тебе  любила..,
Але  чомусь  писав  мені  листи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310232
дата поступления 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012


Хорошилова Марина

Стих-перевод

Пусть  знают  все  -  любовь  на  свете  существует,  
И  для  нее  не  может  быть  преград,  
Она  как  сладкий  сон,  она  меня  волнует,
И  знаю  я  кто  в  этом  виноват…  

Твой  взор,  как  гром  при  небе  ясном,  
Лишь  взглянешь  -  и  меня  бросает  в  жар,  
И  я  страдаю,  но  страдания  прекрасны,  
Терзает  сердце  мне  то  холод,  то  пожар.  

Когда  в  разлуке  мы  -  нет  для  меня  ужасней,
Когда  ты  не  со  мною  -  жизни  нет,
Немилым  станет  вдруг  мне  день  любой  прекрасный,
И  лишь  с  тобою  вновь  приходит  жизни  свет.  

Пусть  знают  все  -  любовь  на  свете  существует,
Исчезнет  все  -  но  не  умрет  она,
И  множество  сердец  по-прежнему  волнует,  
Она  -  лишь  сладкий  сон,  но  как  же  быть  без  сна?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309999
дата поступления 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012


Gerasimova Alyona

Душа живе вконтакті

Вітер  свище,  трохи  скутий,
На  дворі  гуляє  лютий...
Двері  скриготять  і  ниють,
Чайник  на  плиті  десь  виє.

Кава  у  руках  замерзла,
Ти  то  є,  то  зовсім  щезла,
Інтернет  знайомства  звузив,
На  яву  все  менше  друзів.

Хтось  додати  в  друзі  просить,
Це  набридло!  Може  досить?!
Фрази,  викрики  безтактні,
Бо  душа  живе  \\\"вконтакті\\\".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309450
дата поступления 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012


Юлія Холод

Светлый…

***
Светлый,  нежный…  Разве  есть  спасение?
Вырвалась  душа  –  не  запереть.
Он  не  сам…  И  ты…  Как  наваждение…
Каждый  вариант  –  похож  на  бред…

По  привычке,  чуть  дрожащим  голосом
Губы  шепчут:  «Помоги,  Господь!
Дай  узнать,  как  пахнут  его  волосы!
Дай  мне  душу  утолить  и  плоть!..»

Только  режет  вдруг  висок  видение…
Не  имеешь  права  ты  просить!
Что  ты  просишь?  Грех,  порок,  падение!
Даже  мысль  –  и  ту  нельзя  простить!..

И  сжимаешь  губы  в  исступлении…
Явь  –  горчайшая  из  всех  отрав…
Господи,  избавь  от  искушения…
Пусть  мне  будет  больно,
Но  избавь…
                                                   26.01.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309306
дата поступления 26.01.2012
дата закладки 27.01.2012


Юрий Богатинский

Изнасилование

Не  хочешь  жить,тошнит  от  мира
И  кровь  стекает  по  ногам
Читала  раньше  ты  Шекспира
Но  треснул  мир  -  напополам!

Подонки  в  душу  наплевали.
Одежду  в  клочья  разорвав,
Телами  потными  пытали
Ничтожный  норов  показав

Глумились  пьяные  придурки
Тебя  в  машину  затянув
И  жгли  их  адские  окурки,
До  боли  кожу  всю  стянув

Погромче  музыку  включили
И  руки  скотчем  обмотав,
Как  волки  серые  завыли
Тебя  когтями  изодрав

Не  слышал  Бог  твои  молитвы
И  люди  все  смотрели  сны
Ходила  ты  по  краю  бритвы
Терпя  проделки  Сатаны

Идешь  качаясь  до  больницы
И  видишь  города  огни
Желая  вырвать  все  страницы
Из  книги  жизни  о  любви.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11006024053

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175029
дата поступления 02.03.2010
дата закладки 23.01.2012


Me4tatel*niza)

книжка

Нет,  никогда,  ничто  не  заменит  книгу.  Ни  интернет,  ни  телефон…    невозможно  без  книги  переворачивать  теплую,  шуршащую  страницу,  чувствовать  запах  ее  чернил…

Переворачиваю  лист  бумаги
Такое  чувство  –  вот  конец
Романа  сборника  иль  саги
Последние  слова  страниц

Все  скучно  было?  –  тогда,  слава  Богу!
Закончилось,  летят  страницы  вдаль
Захватывало?  –  вот  облога!
Сюжет  закончился,  а  жаль…

И  новые  слова  пристали  к  сердцу
И  новые  эмоции  бурлят
Открой  еще  раз  книжки  тельце,
Те  строчки  в  ней  тебя  и  вдохновят

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306336
дата поступления 13.01.2012
дата закладки 23.01.2012


_heul_doch_

Я - сумасшедшая?. .

С    ума  сошедшая  –  значит  сумасшедшая?
По  русски  так  ведь  объясняют  нам.
Сейчас  иль  раньше  люди  все  пришедшие…
Никто  и  никогда  не  верит  снам.

Я  «божевільна»  -  это  украинским
Даруют  нам  свободу  с  высоты.
Не  зря  ж  значенье  забывают  свински,
В  четыре  стены  замыкая  пустоты.

Не  всем  дано  коснуться  к  неизвестному.
Не  стоит  забывать  значенье  слов.
Мир  сумасшедший  –  значит  он  чудеснее,
Как  «божевільний»  он  всё  вновь  и  вновь.

P.S.:  Боже,  вільна  !–  Господи,  свободна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165594
дата поступления 11.01.2010
дата закладки 23.01.2012


Юрий Богатинский

Одноклассники

Я  так  давно  не  видел  одноклассников
И  вот  на  сайте  снова  вижу  их.
Лишь  взгляд  остался,  от  былых  проказников:
Вот  по  нему  и  узнаю  своих.

Серёга  толстый,  а  был  совсем,  как  спичка,
Санёк  женат,  вот  это  дал  братан!
Колян  такой  же  -  забанена  страничка,
Валеры  нет,  на  зоне  он  -  пахан.

Катюха  -  шлюха  с  мажором  за  границей,
Иван  -  шахтёр,  давно  ушёл  в  забой,
А  это  Толик  с  железной  рядом  птицей  -
Пилот,  не  Вася  -  дурень  голубой.

Танюха,  супер!Теперь  модель  в  Париже,
Максим  теперь,  не  макс,  а  депутат,
Витёк  -  строитель  с  бригадой,  что  на  крыше,
А  вот  и  лох!Прислал  мне,  Миша  мат.

Нашел  Любашу  -  всех  школьных  лет  влеченье,
Оксану  ту,  что  я  не  раскрутил.
Узнал  что  умер,  наш  Лёша  в  воскресенье:
Ударил  клаву  с  грустью  из  всех  сил.

Мы  не  встречаемся,  только  здесь  на  сайте:
Друг  другу  пишем  разную  фигню.
Вся  дружба  наша  -  теперь  лишь  только  в  байте,
В  обмане  том,  я  завтра  позвоню.


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11201127884

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305998
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Gerasimova Alyona

Буває так…

Буває  так,  що  люди  все  життя  кохають,
Старенькі  йдуть,  тримаючись  за  руки,
Невже  вони  усе  в  житті  прощають,
Невже  не  допускають  у  свій  дім  розлуки?

Буває  так  що  люди  все  життя  кохають,
Не  зраджують,  не  йдуть  закривши  двері,
Невже  вони  секрет  свій  знають,
Невже  не  рюмсають  у  сквері?

Буває  так,  що  люди  все  життя  кохають,
Невже  ці  люди  особливі?
Можливо  еліксир  кохання  мають,
А  може  просто  люди  ці  щасливі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198193
дата поступления 28.06.2010
дата закладки 23.01.2012


валентина пиралова

Песни Высоцкого

В    70х    на    скамейке  ,    во    дворе,
Играл    нам    парень    песни    на    гитаре,
Пел    о    любви,  о    жизни  и    войне,
Высоцкому    Володе      подражая.

Мы    ещё    мало    понимали    что    к    чему,
Но    затаив    дыханье    припевали
«  Песню    о    друге»    и    про  «гимнастику»,
«Не    делили    мы    тебя    и    не    ласкали»…

Нам    нравилось,    как    он    поёт
О    «скалолазке»,      о    «баньке    по    белому»,
Он    пел,    а    мы    глядели    ему    в    рот,
Слегка      ему      завидуя.

Мы      песни      из    фильма    «Вертикаль»
Знали        все      наизусть…
Пели      «Нам    вчера      прислали
Из    рук    вон        плохую      весть»…

«Где    твои    семнадцать    лет»    -
Все        мы        полюбили,
«На    нейтральной    полосе»,
«Я    не    люблю»…      боготворили.

Всё    осталось      в    детстве…
И  ,      когда      еду      домой  ,
Вспоминаю    с    болью    в    сердце
Дворик    наш  …    и    песни  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308535
дата поступления 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012


Ласунка

Хочеш повільно…?

Ти  відкрив  повненькі  губи!
Задихаєшся  від  мене!
І  здається  наче  муки
Ріжуть  наскрізь  наші  вени.

Потекли  по  шкірі  руки.
Захопився  ти  волоссям.
Задивляюсь  в  німі  звуки
Очей  синіх  безголосся.

Я  давно  на  все  готова!
Чути  б  лиш  твої  стихії...
Щоб  забути,  де  ми  знову.
І  кохатися  мов  звірі!

Така  зморена  від  ночі...
Посміхаєшся  мені.
Закривай,  коханий,  очі!
А  продовження  у  сні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244475
дата поступления 02.03.2011
дата закладки 23.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.01.2012


валентина пиралова

ПАМЯТИ ВЫСОЦКОГО / 25января - день рождения В. Высоцкого /

Лето    двадцать      пятого      июля,
80-й        год    на    календаре…
Олимпийская    Москва      ликуя
Собирает    и    награды,    и  дары…

Сообщили,    что  умер    Высоцкий,
Поместив      в    газете    некролог.
Был    талант    его    бесценным    и    высоким,
Навсегда    его    голос      смолк.

За  некролог        редактора        уволили,
Но    об    этом      другой    разговор,
Говорить    о    смерти      не    позволили,
Вынесли      суровый      приговор.

Плачет      лето      дождями      косыми,
Плачет    Русь    об    утрате    своей.
Уникальный    голос    России
Оценили        лишь    теперь.

Он    ходил    по  лезвию    ножа,
Наживал    врагов,    имел    друзей,
Постепенно    от    любви    сгорал,
Ни    себя,    ни    близких    не    жалел…

Его    аккорд    взрывался    и    звенел,
Он    пел    о    жизни,    правду    без    обмана,
Доступно    для    народа    песни    пел
И    алкоголика,  и    наркомана…

Он    резал    наши    души    без    ножа
И    обнаженные    нервы    звенели,
Надрывно    его    голос    дрожал,
Глаза    с    печалью    на    нас    смотрели.

Он    везде    бывать    успевал,
Играл    в    театре,    снимался    в  кино
И    по    разным    странам    летал
На    гастроли,    что    не    всем    дано…

Как      он    Гамлета    на    Таганке  играл,
Не    сможет    никто    повторить!
Он      себя      без    остатка    отдал
Своей    Родине,  а    мог  бы    ещё    жить.

В    своей    квартире    московской,
В      четыре    десять    утра,
По    улице    Малой    Грузинской
Он    умер    во    сне  от    инфаркта…

На    Ваганьковском    40    дней
Дежурили      все    поклонники.
Плачет    Русь    об    утрате    своей,
Плачет    небо    и    плачут    родственники...

Теперь      мы    приходим    сюда,
Засыпая    могилу    цветами,
Будем    помнить    его    всегда
И    душа    его    вместе    с    нами…

Никто    не    сдал    билет
В    театре      на    Таганке
На    спектакль      Любимова    «Гамлет»,
Где    должен  был    Высоцкий    играть.

Ему    было    всего    42…
Он    мог    бы    ещё      жить  да    жить,
Мог    песен    ещё    написать
И    петь,    и    сниматься  ,      любить…

Больше    нам    не    споёт    ни  о    чём,
Не    сыграет    в    театре  ,    на    гитаре,
25-го    он    в    жизнь    пришёл,
25-го    его    у    нас    забрали…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307779
дата поступления 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012


Элин

Коли думки летять до самогубства…

Коли  сил  не  вистачає  далі  жити
Коли  в  серці  смуток  і  в  душі  так  тяжко
Коли  хочеться  у  небо  полетіти
І  здається,  що  зробити  це  не  важко

Зупинися!  Подивись  на  Сонце  й  небо!
Ти  згадай  як  виживають  дикі  звірі
Допомоги  їм  сторонньої  не  треба
Хіба  в  радості  живуть  вони  і  в  мирі?

Ти  не  просто  так  на  світі  цім  з"явився!
Шанс  змінитися  ти  завжди  маєш
І  того  ти  раптом  розгубився
Бо  мету  життя  свого  не  уявляєш!

Світ  навколо  і  чарівний  і  жорстокий
І  не  завжди  все  складається  в  нас  гладко
І  якщо  твій  розпач  занадто  глибокий
Відпусти  його  і  починай  життя  з  початку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307685
дата поступления 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012


olya lakhotsky

ПЕРЕКЛАД Арсений Тарковский "Вот и лето прошло…"

Переклад

От  і  літо  пройшло,
Мов  його  й  не  бувало,
Дотліває  тепло,
Але  цього  замало.

Все,  що  збутись  могло,
Як  листок  п'ятипалий
Просто  в  руки  лягло,
Але  цього  замало.

Надаремно  ні  зло,
Ні  добро  не  пропало,
Світло  в  душу  ввійшло,
Але  цього  замало.

І  удачі  крило
Вже  не  раз  рятувало.
Нас  життя  берегло,
Але  цього  замало.

Листя  не  обпекло,
Віття  не  обламало...
День  промитий,  як  скло,
Але  цього  замало.

____________________________________

Арсений  Тарковский

Вот  и  лето  прошло,
Словно  и  не  бывало.
На  пригреве  тепло.
Только  этого  мало.

Всё,  что  сбыться  могло,
Мне,  как  лист  пятипалый,
Прямо  в  руки  легло.
Только  этого  мало.

Понапрасну  ни  зло,
Ни  добро  не  пропало,
Всё  горело  светло.
Только  этого  мало.

Жизнь  брала  под  крыло,
Берегла  и  спасала.
Мне  и  вправду  везло.
Только  этого  мало.

Листьев  не  обожгло,
Веток  не  обломало...
День  промыт,  как  стекло.
Только  этого  мало.

____________________________________

p.s.  Напевне,  поетам  вдається  писати  щось  подібне  до  молитви.  
Скільки  разів  повторювала  сама  собі  цей  вірш!  —  в  моменти,  
коли  здавалося,  що  життя  зупинилося  і  я  більше  нікуди  не  йду.  
І  він  мене  виручав  —  допомагав  підняти  голову,  вірити  в  Вічне  Незбагненне.
З  вдячністю  і  поклоном  його  Автору  —  О.Л.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243395
дата поступления 25.02.2011
дата закладки 20.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.01.2012


Шипшинка

***

Морський  пісок,  на  пристрасних  тілах,
         Що,  як  одне,  злилися  у  екстазі.
         Все  наяву,  так  не  буває  в  снах,  -  
         Ромашка  й  Мак,  у  старовинній  вазі…
                                                                                                                                 21.04.2011р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261406
дата поступления 24.05.2011
дата закладки 18.01.2012


Catocala Lacrymosa

С. К

Он  всю  жизнь  промечтал  о  машине,
А  вчера  -  мечта  сбила  его.  
Только  след  окровавленной  шины  
Он  увидел.  Потом  -  ничего.
 
Он  всю  жизнь  промечтал.  Ну  а  толку,
Если  всё  равно  выход  один?
 
Вот  и  прячу  мечты  втихомолку
Среди  мыслей  безжизненных  льдин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306690
дата поступления 15.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Catocala Lacrymosa

Апокалиптическое

Раскрылся  зонтик  -  ядерный  грибок,
Метеоритный  дождь  стучит  по  крыше...
Но  будь  спокоен.  Ты  не  одинок,
Ты  из  игры  заранее  не  вышел.

Река  ломает  первый  хрупкий  лёд,
Ей  ни  один  прогноз  не  будет  точен...
Мы  выживем.  А  Судный  день  пройдет.
Зима  настанет.  Ядерная,  впрочем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307372
дата поступления 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Мира С

Вірте у любов!

Благаю,  вірте  у  любов!
Як  в  захід  сонця  та  світанок.
І  відчиняйте  серце  знов,
Щоб  почуття  прийшло  на  ґанок.

Благаю,  вірте  у  любов!  
Вона  єдина  зрозуміє...
І  в  мить  коли  холоне  кров  
Достатньо  погляду,  що  гріє.  

Благаю,  вірте  у  любов!
Чекайте,  радісно  зустрівши.  
Без  жодних  пунктів  та  умов,
Сприймайте,  подих  затаївши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307388
дата поступления 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Ниагара

Любовники

В  её  обьятиях  ты  спишь,
Ну  что  ж  -  спокойной  ночи...
Ведь  я  не  жалуюсь,  малыш,
Я  лишь  ревную  очень!
Чего  хочу  -  я  не  пойму,
Не  разуму  внимая.
Сейчас  лежу  я  и  реву,
Подушку  обнимая.

Воображение  моё
Картинки  мне  рисует:
Вот  она  кофе  подаёт
И  у  двери  целует.
Она  в  окно  тебе  махнёт,
Ты  глаз  не  поднимаешь..
И  только  заведешь  мотор-
Мой  номер  набираешь....

Нам  ничего  не  изменить,
Всё  это  так  банально..
Любовники...  И  ночь  прожить
Должны  мы  в  разных  спальнях!
...  Ты  куришь  молча  у  окна,
Вглядевшись  в  темень  ночи,
И  знаешь  сплю  я  не  одна...
И  лишь  ревнуешь  очень!

Наталья  Козак

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270500
дата поступления 16.07.2011
дата закладки 18.01.2012


Василь Кузан

Конкурс

Прохання  до  редакції  сайту  розмістити  це  положення  таким  чином,  щоб  більшість  жителів  сайту  змогли  з  ним  ознайомитись.


Положення  про  конкурс  патріотичної  поезії  "Ми  пам"ятаємо"


1.Засновники  та  організатори  конкурсу  

Засновниками  та  організаторами  конкурсу  є:  

-  Інститут  літератури  ім.  Тараса  Шевченка  Національної  академії  наук  України;  
-  Інститут  історії  Національної  академії  наук  України;  
-  Центр  сучасного  мистецтва  «Сузір’я  »;  
-  Українська  студія  батального  мистецтва  ;  
-  громадська  організація  «Пам'ять  без  кордонів».  
-  громадська  організація  «Культурний  простір  ».  
Конкурс  проводиться  за  підтримки  Міністерства  оборони  України.  

2.  Мета  проведення  конкурсу  

Метою  проведення  конкурсу  є  популяризація  української  поезії  громадянсько-  патріотичного  спрямування,  виховання  у  підростаючого  покоління  любові  до  Батьківщини  та  її  історії,  позитивного  ставлення  до  армії,служби  у  Збройних  силах  України,  стимулювання  глибокого  вивчення  та  осмислення  нашого  минулого,  а  також  аналізу  сьогоднішньої  ситуації  у  державі,  підтримка  та  популяризація  авторів,які  пишуть  на  історико-патріотичну  тематику.  

3.Загальні  положення  

3.1.  Конкурс  проводиться  щорічно.  
3.2.  Твори  на  конкурс  подаються  авторами  до  31  січня  поточного  року.  
Автор  відправляє  на  електрону  адресу:  poet-patriot@ukr.net  поетичні  тексти  українською  мовою  (до  10  сторінок  14  –м  кеглем  у  форматі  WORD),а  також  коротку  біографічну  довідку,  поштову  адресу,  контактний  телефон,  електрону  адресу  та  портретне  фото.  
3.3.  Журі  формується  засновниками  та  організаторами  і  в  його  склад  можуть  вноситися  зміни.  
3.4.  Протягом  січня  наступного  року  проводиться  оцінювання  творів  у  чотирьох  тематичних  номінаціях  :  

1.  Козацька  доба.  
2.  Україна.  XX  століття  .  
3.  Війни,  про  які  ми  не  знали.(Афганістан,  Алжир,  Ангола,  Ефіопія,  Угорщина…)  
4.  Сьогодення.  

3.5.  У  кожній  номінації  визначаються  переможці  ,  які  за  1-  3  місця  отримують  цінні  подарунки  або  грошові  премії.  4  і  5  місце  відзначаються  грамотами  та  дипломами.  Також  призначається  Гран-прі  -  одне  на  чотири  номінації.  Нагородження  переможців  проходитиме  у  визначений  день  між  15  та  23  лютим  у  м.  Києві.  Про  точну  дату  та  місце  проведення  урочистої  церемонії  нагородження  переможців  буде  повідомлено  персонально.  
3.6.  Кращі  твори  переможців  конкурсу  будуть  публікуватися  у  щорічному  поетичному  альманахові  (  збірці  поезій).  

4.  Призовий  фонд.  

4.1.  Призовий  фонд  формується  засновниками  і  організаторами  конкурсу  та  спонсорами.  
4.2.  Кошти  призового  фонду  витрачаються  на  проведення  урочистої  церемонії  нагородження  ,  придбання  призів,  премії  переможцям,  оплату  роботи  двох  членів  журі(голови  та  відповідального  секретаря),  та  на  видання  щорічного  поетичного  альманаху  згідно  кошторису.  

5.  Прикінцеві  положення.  

Хід  проведення  конкурсу  та  проведення  його  результатів  широко  висвітлюватиметься  у  друкованих  та  електронних  ЗМІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307322
дата поступления 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012


Чорний лев

Люби життя

Люби  життя!  Люби!  Воно  прекрасне!  
Розплющ  бо  очі  й  глянь  на  цю  красу:
Встає  з-за  лісу  вранці  сонце  ясне,  
І  жайвір  з  себе  струшує  росу.

Як  тихо  доспіває  в  полі  жито,  
Зелені  хвилі  вітерець  жене.  
І  силою  колосся  те  налите,  
Що  потім  силу  і  тобі  дає.  

Змією  вдаль  дорога  в’ється  й  в’ється...  
А  скільки  в  світі  ще  таких  доріг!  
Тобою  лиш  одна  з  них  обереться  
І  головне,  щоб  ти  пройти  все  зміг.  

Зустрінуться  тобі  колючі  терни,  
Відчуєш  на  собі  гострі  шипи.  
А  час  назад  ніхто,  на  жаль,  не  верне.  
Що  заслужив  сам  –  сам  те  і  терпи.  

Життя  жорстоко  уперед  несеться...  
Але  усе  одно  його  люби!  
Його  прожити  нам  лиш  раз  дається.  
Шанс  свій  не  втрать!  Люби  життя!  Живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306035
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 17.01.2012


Чорний лев

Сліпота?

Мабуть  ми,  люди,  всі  сліпі,  
Або  це  світ  такий  туманний.  
По  суті,  вдень  і  уві  сні  
Живемо  в  вічному  обмані.  

Ми  правду  душимо  в  собі.  
Ми  правду  душимо  в  суспільстві.  
І  лиш  дивуємось  тоді:  
Звідкіль  з'являється  насильство?  

Ми  всі  покірно  мовчимо  -  
Безбарвна  однорідна  маса  .  
Герої  наші  лиш  в  кіно  
Й  лиш  ті,  у  кого  більша  каса.  

На  інших  звалюєм  вину,  
(Бо  ж  інших  легше  провинити,  
Ніж  взяти  й  визнати  свою...)  
Ми  боїмося  щось  змінити.  

Е  ні,  ми,  мабуть,  не  сліпі,  
Ми  просто  очі  закриваєм  
На  горе  людське  і  біду,  
Поки  ті  нас  не  зачіпають.

Ми  забуваємо,  що  в  час,
Коли  потрібна  допомога,
Ніхто  руки  нам  не  подасть,
Хоч  буде  мати  на  те  змогу.

Пора  змінити  оцей  світ!
Та  перш    за  все    прозріти  треба:  
З  очей  зірвати  сліпоту
І  стати  ближчими  до  неба!

Проблема  криється  у  нас:
У  наших  розумах  і  душах.
Не  варто  допускать  насильство,
Бо  совість  спокій  наш  порушить.

Міняймо  світ!    Творім    добро!
Не  треба  грошей  тут  багато.
Даруймо  радість  і  тепло,
І  створюймо  духовне  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306791
дата поступления 15.01.2012
дата закладки 17.01.2012


MC_Yorick

ФУТБОЛІЄ УКРАЇНА

в  аудіо-версії  виконує  гурт  ВІТЕР  ЗНАЄ

Від  маленьких  до  великих
Хто  тихенько,  хто  до  крику
Хто  по  радіо  в  машині
Хто  на  стадіоні  нині
В  Інтернеті,  по  ТіВі
Нехай  знає  увесь  світ
Від  Гон-Конга  до  Берліна
Футболіє  Україна

Всі  ми  мов  одна  сім’я
Б’ється  серце  наче  м’яч  
Вся  Європа  має  знати
Які  є  у  нас  фанати
Разом  як  одна  родина
Футболіє  Україна

Піднімаєм  до  гори
Жовто-сині  прапори
Жовте  поле,  синє  небо
Усім  серцем  ми  за  тебе
Перемога  до  снаги  нам
Футболіє  Україна

Ми  помолимось  і  з  Богом
Поведем  до  перемоги
За  народ  і  за  країну
Футболіє  Україна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307131
дата поступления 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012


Груздева(Кузнецова) Ирина

ТЕРПИТ БУМАГА (ты могла быть любимою…)

"...И  не  в  ситцах  в  окне  невеста,  а  праздник  пыли
да  пустое  место,  где  мы  любили."

Иосиф  Бродский



Ты  бы  могла  быть  любимою  мне  женой,
Но  упустили  мы,  видимо,  что-то  оба.
Я  тороплюсь  домой  -  впереди  выходной
С  той,  с  которою  связан  теперь  до  гроба.

Ты  бы  могла  из  окна  моего  рассвет
Видеть  примерно  таким  же,  как  та  другая,
Но  у  тебя  на  окно  моё  права  нет,
А  у  неё  и  желания  не  возникает.

Ты  бы  могла  для  меня  написать  портрет
Милого  мальчика,  в  чём-то  со  мною  схож  он.
Я  даже  знаю,  на  сколько  примерно  лет
Он  от  меня,  тогдашнего,  здесь  моложе.

Ты  бы  могла...  Только  я  теперь  не  могу.
Ты  не  лгала  никогда  мне.  А  я  тебе  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307089
дата поступления 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012


MERSEDES

Чорнобиль - страшне слово…

Чорнобиль  -  страшне  слово,
Чорнобиль  -  біль  і  горе.
Покинуті  хатини
І  сльози  у  дитини.

Чорнобиль  -  дріт  колючий,
Чорнобиль  -  душу  мучить.
Закинуті  криниці,
З  них  не  поп'єш  водиці.

Самотньо  яблуко  висить,
З  сумом  фірточка  рипить.
Ніхто  не  зірве  вишню,
Вона  тут  ніби  лишня.

З  сумом  вулиці  й  двори,
Навіть  в  небі  журавлі.
Чорнобильську  минають  зону,
Бо  так  бракує  їм  озону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283031
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 11.01.2012


Марина М.

Там, де Вас нема

Осінняя  зима...
Дощем  заплаче  небо.
Я  завжди  там,  де  Вас  нема.
І  знаю  що  так  треба...
Кружляють  вірші  та  листи,
Як  листя  листопаду.
Шукаю.  Йду.  Куди  ж  іти?
Та  йтиму  до  упаду...
Ледь  чутний  шепіт  серед  злив.
Я  завжди  там,  де  Вас  нема.
І  хто  б  там  що  не  говорив  -
...  а  восени  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305315
дата поступления 09.01.2012
дата закладки 10.01.2012


Catocala Lacrymosa

Два часа ночи

Когда  без  сна  лежу  который  час  я,
Не  двигаясь  и  глядя  в  потолок,
Мне  кажется,  что  лодкою  в  ненастье
Качается  кровать.  It's  two  o'clock.

Куда  меня  несет?  В  какое  море?
Найду  ли  я  когда-то  тихий  порт?
Нет...  Поколышет  и  "мементо  море"  -
Холодным  трупом  выбросит  за  борт.

Жизнь  такова.  Её  понять  несложно,
Игрушками  считает  нас  она.
Теченье-время  ощущаю  кожей  -
Есть  много  мыслей  у  лишенных  сна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305487
дата поступления 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012


Last song

правда о любви

Любовь  жестока  
Но  честна  
Любовь  глубока  
И  чиста  
Любовь  правдива  
И  не  врет  
Любовь  красиво  
Сердце  рвет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282658
дата поступления 25.09.2011
дата закладки 10.01.2012


SVETOK

* * *

Місяць  розсипав  намисто  у  небі,
Білий  туман  тихо  впав  на  траву.
Мовчи.  Не  розмовляй.  Не  треба.
І  я  зірку  для  тебе  зірву

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304006
дата поступления 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012


SVETOK

Живи правильно

Пробач  усім,  хто  болю  завдає.
Бережи  миті  радості  і  щастя.
Життя  одне...  Воно  лише  твоє.
Тільки  тобі  змінити  його  вдасться.
Будь  відданим  в  любові  до  кінця...
Цінуй  людей,  які  тебе  цінують.
Не  міряй  маску  жодну  до  лиця..
Вона  тебе  з  середини  зруйнує.
Не  соромно  заплакати  від  болю.
Повірити  у  Бога  ще  не  пізно...
Він  поруч!  Придивися...  Він  з  тобою.
Звільни  себе,  якщо  у  собі  тісно.
Не  засмути  батьків  своїм  життям.
Не  забувай,  як  щиро  посміхатись.
Завжди  керуйся  своїм  почуттям..
І  прагни  більшого...  Не  варто  зупинятсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286237
дата поступления 14.10.2011
дата закладки 24.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.12.2011


SVETOK

Він. Хворий.

Він  чекає,  що  я  зізнаюся.
Бачить  все  -  та  не  хоче  вірити.
Від  любові  його  ховаюся
У  рядочках  своєї  лірики.

Він  не  вдихає  багато  диму.
Його  доза  -  дві  жмені  болю.
Нема  потреби  у  нікотині,
Бо  він  хворіє...  Хворіє  мною.

Він  ковтатиме  сиві  сльози,
А  я  носом  втикнусь  у  груди..
І  вже  ні  лірики,  а  ні  прози
У  почуттях  моїх  не  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299392
дата поступления 11.12.2011
дата закладки 23.12.2011


SVETOK

Вже не зима

З  останніх  сил  вже  дихає    зима  –
Розлючено  кидає  сніг  із  неба.
Цілує  сльози  мої  пустота….
За  кілька  вічностей  дістануся  до  тебе.

Я  перейду  у  світ  твій  крізь  жалі,
Під  зоряним  дощем  без  парасолі.
Я  добровільно  зрадила  собі,
Щоб  якось  поєднати  наші  долі.

В  присутності  моїй  ти  бачиш  сенс?
Без  дотиків,  без  поглядів,  розмови….
Ти  знов  на  почуттях  поставив  хрест….
А  я  за  «+»  (плюс)  його  сприймаю  знову.

Цей  вітер  вже  розвіяв  трохи  болю…
І  байдуже,  що  сніг.  Це  не  зима.
Я  тихо-тихо  зачиняю  за  собою
Двері  у  світ,  в  якому  НАС  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297017
дата поступления 30.11.2011
дата закладки 23.12.2011