Война. Мариуполь. Полдома снесло вместе с лестницей,
Пришествие псевдоспасителей. Ад на земле.
Здесь мать моей лучшей подруги, в итоге, повесится,
Вручив свою жизнь равнодушной, но прочной петле.
Свобода фиктивна. При ней пыльный кляп и наручники,
Чтоб мы не посмели забыть её истинный лик!
Ведь все, кто приближены к ней — дети Смерти, каблучники,
В чьих клетках сердца детонируют с возгласом "пли! ",
А солнцесплетение жестом одним расплетается.
Мы даже не чувствуем, как испускается дух...
Нас давит могильными плитами зла Апокалипсис,
Мужей, сыновей, не увидевших юность старух.
Нам с хрустом ломают колени, чтоб мы на них ползали,
Нам головы рубят не острые шашки, а СМИ,
И если вдруг пуля целует висок — значит "с пользою",
Ты просто как данность свинец безучастно прими.
Наш сон чёрно-белый сменился глубокою комою,
В ней нет ни имён, ни кровавых закатов, ни дат.
Там сын изучает заморскую азбуку новую —
Где есть буква “Z”, а на ней трупы предков висят.
22.07.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989445
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 15.08.2023
Хато моя стара, ну які роки там?..
А озирнешся – і півжиття нема.
Сніг на тобі полатаний, наче свита,
То вже не ті морози й не та зима.
То вже не ті химе́ристі купи снігу,
То вже не так мете, як колись, віда́й…
Кинешся в цю пухку білизну з розбігу,
А із порога: «Дівко, ану вважай…» ─
Бабці така знайома вже засторога…
Хай ти іще мала, та пізнала все ж:
Варто в житті надіятися на Бога
І на своїх близьких, безперечно, теж...
Вміти розчути голос твоєї крові,
Бути єдиним цілим із усіма,
Хто із тобою зріс у теплі й любові,
Ко́го з доріг вертала сюди зима,
Щоб у родиннім колі зустріти свята,
Сили набратись з рідного джерела.
Як же дбайливо горне до себе хата,
Пір’я летить з осмиканого крила…
Як тут сьогодні порожньо й безголосо,
Наче з платівки пам’яті стерто дні!..
Хато моя самотня, простоволоса,
Де прихилити серце своє мені?
Станеш у дверях – протяг із сіней дує,
Стисне нутро полинна якась журба!..
Бабо і діду, хто вам заколядує?
Вітер хіба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857626
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 17.12.2019
чашка выщерблена... троеточие
скраю, прямо как у строки...
как раздавлена - обесточена...
слово-за-слово... не от руки...
отрешенная... (взять за шиворот!)
будто волоком от ворот...
наизнанку, навзрыд, навыворот...
искривится от боли рот...
непризнания, козни, казусы...
в шкуру влезть, а потом понять...
и хватило б шкалы для градусов...
любо-солоно - не разнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774760
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Як добре в самоті собі пливти
Зимовими вершками серед вулиць,
Де залишки недавні суєти
Вечірні тихі сутінки ковтнули.
Десь блимає багрянцем у вікні
Теплом людським злеліяний різдвяник,
І хрумкотить ще зовсім свіжий сніг,
Як о́приски крихкої порцеляни
Під пресом монотонної ходи –
Такої неквапливої, легкої.
Ув інею весільному сади
Застигли у смиренні й супокої.
І щось тобі від серця відлягло –
Прогіркле, метушливе, перепріле…
Натомість, оксамитове тепло
Наповнило по вінця душу й тіло.
Над стріхами здіймаються дими,
І ти, забувши про звичайну втому,
Втішаєшся красотами зими,
Знайомий шлях відмірюєш додому
Приємним хрустом кроків по снігу
І серця коливаннями чіткими,
Затоптуєш морозяну пергу,
Мазки думок обрамлюєш у рими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767889
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017
Аки серый влцы в поле – буераки да снега.
Небо черное проколет долговязая слега.
И нахлынут воды с неба в буераки под кусты –
Божьим благом, божьим гневом, знаком Ноевой тщеты,
Освещенной коромыслом старой радуги в дожде.
Запечатано на мыслях: волк тоскует о тебе.
Аки серый влцы в поле, ты, укутавшись в снега,
В православном колоколье, отправляешься в бега
За какой-то лучшей жизнью – за границу, за гранит,
И под небом снова слышно «Отче наш» и «Сохрани»,
Потому что влцы в поле вечно сер и одинок.
Ты - великий Плотник, в коем Бог Небесный и… челнок.
Ты - великий плотник. Плоть ли так тебе была узка?
Аки серый влцы - хлопья, снега хлопья на боках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758172
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Хочеш сказати - скажи!
Друзі, запрошую вас на прогулянку морськими хвилями!
Моя поезія ожила для вас сонячним промінням на водах Балтики!
Завдячую героїні обкладинки моєї першої поетичної збірки Наталії Князь. Вона повернулася до місця, де було створене фото для моєї книги, щоб щиро і душевно озватися словом. Окрема вдячність OlaNeya Project за створення такого незвичайного відеоряду.
Тож приєднуйтеся до зізнань, щоб відірватись на мить від буденності і поринути у звучання поезії в колаборації з мелодією моря.
[youtube]https://youtu.be/YJvs0_Adx5Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748285
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
не отпущу
И она ему:
- знаешь, я ведь когда-то была хорошей,
солнце светило как новенький яркий грошик,
боженька был улыбчив, а мир - не ношен,
птицы звенели так звонко, верилось в чудеса!
Жаль я тебе досталась - сплошное крошево,
птицы кричат тревожно, остро, взьерошенно,
солнце въезжает утречком в город - на мертвой лошади,
сердце - не сердце, а жалящая оса.
...а словеса
были когда-то преданными игрушками,
а не лгунами,как нынче - жульем да врушками,
жалкими побирушками на побегушках
что заплутали в собственных волосах...
И потому - не верь мне! ...не верь, пожалуйста,
правду отважится только один мой стих из ста...
Ты не читай их... Да к черту стихи дурацкие!
Все, завязала, последний - я НЕ ШУЧУ!
Он, улыбаясь, зная, что не изменится,
странная грустная эта его изменница
на ее : -только не отпусти меня, слышишь?
ответит ласково
- не отпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729784
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Райский сад
полон богобоязненных,
угнетенных и измученных.
Они смелы в своих восхвалениях,
они свободны в своей вере,
они заполнены любовью
до краев.
И только самые отчаянные,
изнемогая от скуки,
роют подкоп в ад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718808
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Сытому - зрелищ! И кресло помягче. И тапочки.
Сытый не жаждет открытий - ему бы поспать.
С фрейдами-ницше и прочими знается шапочно,
Честно считая - полезнее нежиться в спа.
Дремлют мечты на тарелочке с комплексным ужином.
Тонут в помоях пучки гениальных идей.
Суть бытия подменяется чёртовой дюжиной
Слоганов вроде "купи"/"отдохни"/"похудей".
Кто благоденствием сыт или топчется около,
Шашкой не станет махать наравне с голытьбой...
...Не потому ли ты, Господи, держишь нас впроголодь,
Чтоб не забыли, зачем создавались тобой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713144
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Осінь смутком все довкола
Тихо огортає,
Але в душах українців,
Дух волі палає.
Україну ,рідну неньку,
Вороги спалили
Й між собою , супостати,
Збручем поділили.
На своїй землі на рідній,
Хоч в чужій державі,
В місті Львові отамани
Зібрались у справі.
Вирішили до Києва
Вони йти походом ,
Припинити , щоб знущання
Над рідним народом.
Розділились на три групи,
Вкраїнські солдати,
Щоб кордони більшовицькі
Легше подолати.
Першу групу Бессарабську
Вороги розбили ,
Як лиш тільки за Дністер
Повстанці ступили.
Про Подільську , другу групу,
Багато писали,
Її рейд по Україні
Подвигом назвали.*
Четвертого листопада,
Коли усі спали,
Головна Волинська група
В похід виступала.
Зброї у них було мало,
Пішли майже голі,
Та з вірою в перемогу,
З жагою до волі.
Під проводом Тютюнника,
Дякуючи Богу,
Без пострілу розброїли,
Польськую залогу.
Біля села Журбовичі
Чекістів розбили,
Коростень на другий день,
З боєм захопили.
Та не довго святкувалась
Ота перемога,
Бронепотягом приїхала
Чекістам підмога.
На Радомишель пішли:
Змучені боями,
Обшарпані , обвіяні:
Морозом , вітрами.
Обігрілись у Заньках,
Трохи відпочили
І на зустріч другій групі
Знову поспішили.
У сусідньому селі
Зустріли котовців,
Що на конях налетіли,
Мов орда половців.
Не злякались тютюнниківці,
До бою вступили.
І не мало там ординців,
У снігу згубили.
Так з боями , нескорені,
З великим обозом,
Просувались вони далі
Снігами й морозом.
Біля села Городське,
Переправу мали,
Під кулями півзамерзлі ,
Тетерів здолали.
Побачивши , що не зможуть
Києва дістатись,
Не зустрівшись з подільцями,
Змушені вертатись.
Виснажені , на-пів босі
І майже без зброї
Не втрачали ні надії,
А ні волі тої.
А у бою за Леонівну
Дві групи стрічались,
Через ніч , утому , холод
Так не розпізнались.
Розійшлися вони з боєм,
Село залишили -
Переправу через Тетерів
Шукати спішили.
Ця не зустріч для волинців
Фатальною стала ,
Та вони про це не знали -
Переправа ждала.
У Малих Миньках спинились,
Стали до спочину,
Краще були не спинялись
А йшли без зупину.
Сімнадцятого по полудні
Рушили в дорогу.
Та котовці оточили
Узяли в облогу.
Зав*язався бій кривавий,
Важко описати,
Невеличка річка Звіздаль
Може розказати.
Оточені котовцями
Повстанці не здались,
До останнього патрона ,
Всі мужньо тримались.
Залишені керівництвом,
Холодом зморені,
Хлопці бились за Вкраїну
Немов навіжені.
А котовці розлючені
З шаблями літали
Поранених , скалічених,
Без збройних рубали.
Це останній бій для групи,
У цьому поході.
І до нині його пам*ять
Живе у народі.
Багатьом не пощастило
Із цього загону,
Замучених , знівечених -
Взято до полону.
Їх знесилених , побитих,
Мов овець отару,
Під конвоєм відправлено
До міста Базару.
Там зігнали на майдан
Базарців чимало .
Й "Чрезвычайная пятьорка"
Читала ухвалу.
Сам Котовський перед тим,
Як вирок читати,
Запропонував добровільно
В кінноту вступати.
Та ніхто не ворухнувся -
Люд немов закляк -
Відповів за полонених
Вістовий Щербак:
"Знаємо ,що нас чекає.
Смерть нам не страшна ,
Та Вкраїну ми не зрадим,
Бо вона одна."
"Ще не вмерла Україна" -
Лунало майданом,
Невеличке те містечко
Вкривалось туманом.
Але пісня обривалась,
Швидкостріл гримів,
Хлопці , мовби підкошені,
Падали у рів.
Мертві падали з живими -
Ворог лютував.
І промерзлою землею
Всіх їх загортав.
Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**
Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.
*-твердження О.Шпилинського
**- під Базаром 21 листопада 1921 р. розстріляно 359 повстанців(історична довідка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701878
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
В меня стрелял не Амур,
А снайпер любви из спецназа.
Из всех сумасшедших дур,
Меня он приметил сразу.
Лишь профи так ранить мог-
Чтоб жизнь была хуже смерти!.
Где был кучерявый бог
Со стрелами? Там где черти!?
Но пуля попала в грудь...
Я стала ещё глупее!
Так просится плоть взбляднуть,
Но я от любви - х*ею!!!
16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701076
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Дед жил на улице Коммунистической,
а умер на улице Стуса.
А улица то была
одна и та же.
Поэт одолел своих палачей.
И дед был поэтом,
только не подозревал...
И эпоха умерла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698396
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
мокрым снегом беззвучно
о тонкие стены биться
задохнувшимся ветром
сквозь ребра ветвей
дыша
становиться жестоким
серийным самоубийцей
оставляя в живых
только память
в чужих
ушах
постареем скорее
как небо согревший
уголь
остывающих глаз
перманентно пустых
планет
далеко не случайно
мы в роли больных
хирургов
превращаемся с болью
и кровью чужой
полней
приготовившись к жизни
на самом краю обрыва
с вероятностью взрывов
влюбляемся в каждый
день
сердце будет кричать
даже если весь мир
молчаливо
остывает в углях
сохраняя один
процент.
*фоновая композиция –
Clouds «You Went So Silent»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698291
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 02.11.2016
Как цветы на листьях мёртвых - снег лежит
Щекотаньями ванильных настроений.
Поменявшиеся воодушевленья
Лакируют счастьем встретившийся шик.
...У метро – задел ...одевшуюся весело,
Боже, это - наш ...инспектор министерский.
Я достал для селфи - мыльничку, и резко -
Щёлкнул нас двоих, ступающих на лесенку.
--Снег, видали, меланхоль - расчеловечил!
--Вы снимали, как мы ...на ступеньку вниз
Пали вместе с эскалаторной беспечью?..
--Вам, ... Вам снег на листьях – подарить?
--Рискни...
01.11.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697940
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
В бананово-лимонном Сингапуре, в буре,
Когда у Вас на сердце тишина…
...........................А. Вертинский
-------------— МАКАО----------------
Когда-нибудь мы двинемся в Макао*,
Чтоб выпить там горячего какао
И проиграть оставшуюся совесть –
Грехопадений с исповедью помесь.
Когда-нибудь мы сделаем татухи
В подпольной мастерской в восточном духе
И затеряемся в карманах кармы
Невытравленным годом календарным.
Когда-нибудь мы станем непоэты,
Забросим телефоны и планшеты…
И я, в туннеле белом сигаретном,
Душ наших обнулю бесстрастно сметы.
*Макао – столица азартных игр уже не только Азии, но и всего мира. В 2006 году прибыль казино Макао превысила прибыль Лас-Вегаса.
© Мила Машнова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674019
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Яблучно-ягідна таця – як сни́ться!
Вечір. У гості зайде́ чарівниця.
Весело грайчик-камінчик стріляє.
Я ж – куховарю, з пакетиком чая.
Ось, по крає́чку: маслинки чорняві -
Те́мки-принадки в свічковому сяйві.
Дран – по шухлядоньках , ліжко – накрите,
Ту́лю на шафу - у бли́стках молитву.
...Кажуть, аж з верхніх гілок - вона, сливка.
Може, я з часом, як водиться, звикну
Я́кось до то́го, що гостя ...заміжня...
Буду активним-активним, і ...ніжним.
24.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646499
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Біло-безкраїнно... грудневими ночами,
Із недосяжних, як співає втома, сонць,
Снігами-радістю відбілюю бажання.
Й щось..
Синь, з білосніжного, сліпуче ...віддзеркалює.
У мармуро́вому – затемнене? ...Зберу.
Течу до тебе і Дніпрами і Дунаями.
З жур.
...Та ...ти, молочна, чиста, в правильних косметиках,
Налила в глечик синій - теплої води.
--Я й не чекала бездоганного естетика...
Ходи́.
15.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629532
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Пробіг по вулиці сніжок
під ноги м'яко слався.
Вдягнув ялинки в кожушок
із мандрів повертався.
З небес спадає дивина...
нам подали мольфари.
Чудесна зимонька - зима
малює пекторалі.
З'явилось сонечко з -за хмар...
світлішало дедалі.
Зійшла принцеса, як кораль
в оправі із емалі.
Синички порхають в виші...
лежать в казках левади.
В алеях пишуться вірші
в діброві серенади.
Й так тепло стало на душі
в вись підняли вітрила.
Сніжинки порхають в тиші...
ворожить срібнокрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Остановите время, дайте насладиться
Безупречностью перворожденной снежинки
Холодной, как взгляды капризной девицы
Шикарным шедевром небесного рынка
Такой незаконной, в тотальную осень
Почти не похожей на самоубийцу
Родной для таежного царства из сосен
Заморской диковинкой для аравийца
Бессмысленной жертвой зимнего чуда
И первым желаньем из Нового Года
Она, как любовь, взялась ниоткуда
Родилась, сбылась и вышла из моды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624585
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 02.12.2015
***
Навчися говорити до очей,
не плямкаючи цвіллю за плечима,
і витахне нелюбості причина -
шукати перекручених речей.
Шукати недомовок і обмовок...
Бо в очі, що навпроти, як зирнеш,
то взриш, направду, що твої всі "не" -
це лиш поріг, а не високий сволок...
(30.11.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625291
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Свя́тко, свя́тко, йди до хати,
Станемо на чай співати
На планше́тику – альбоми:
Татко, мамця - вдома, вдома!
Колядуємо колядки
Разом з песиком, з котятком:
О! втікла до лісу втома -
Татко, мамця – в танок вдома!
Колядуємо колядку:
Затанцюємо до святка,
Тут смачних-смачних тістечок -
Повні діжоньки й мішечки.
Свя́тко, свя́тко, йди до хати,
Станемо на чай співати
Ми колядкою замовим:
Татко, мамця - вдома, вдома!
18.11.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621994
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Бувають дні – важкі, німі і сірі,
Коли душа не видасть і рядка,
І стільки бруду затхлого в ефірі,
Що мимовільно тягнеться рука
Повимикати все і всіх до біса!..
І, застрибнувши у старий трамвай,
Пливти собі артеріями міста,
Сигнал зими ловити на wi-fi.
І думати, що все мине, що грудень
М’яким котом на лапах підповзе
І все оте роз’ятрене остудить…
Що в кучугури, як в легке безе,
Позагортає враз буденні драми,
Густим вапном забілить сіре тло…
І ти, мороз хапаючи вустами,
В повітря видихатимеш тепло…
І зупинившись десь, біля кав’ярні,
Заливши у гортань бразильську ніч,
Збереш у жмуток мрії всі примарні,
Новому дню поквапишся навстріч.
Відчуєш, як за кліткою грудною
Надія ворухнулася – жива!
Як тихо, невідчутною ходою,
Крадеться дух пресвітлого Різдва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621368
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
В океан самоцветных ноябрьских позёмок из листьев
Я за ручку влеку вопросительную незнакомку.
Нам, как будто на выставке, кронные грозди и кисти
Афишируют в три-д осенние ахи-экспромтки.
Пивопенные краски голубят, поют шелестением.
Ты, совсем отвлекалась от всего, и танцуешь в узорах.
И спокойствие осени ...чу... - переходит в волнение
Волнолиственного предвлюблённого тока-задора.
В океан самоцветных ноябрьских позёмок из листьев
Я за ручку влеку вопросительную незнакомку...
13.11.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620664
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
«ВКЛАД В СТАТИСТИКУ» / «PRZYCZYNEK DO STATYSTYKI»
Вислава Шимборская (Wisława Szymborska)
[2 июля 1923 – 1 февраля 2012] — польская поэтесса.
Перевод с польского – Евгений Капустин.
______________________________________
Из ста человек:
знают всё лучше других
- пятьдесят два;
сомневаются в каждом шаге
- почти все остальные;
готовы помочь,
если это не надолго
- до сорока девяти;
всегда добры,
потому что не могут иначе
- четыре, может быть, пять;
склонны восхищаться без зависти
- восемнадцать;
живут в постоянном страхе
перед кем-то или чем-то
- семьдесят семь;
способны быть счастливыми
- два десятка, не больше;
тихие в одиночку,
дикие в толпе
- половина, по крайней мере;
жестоки,
когда вынуждают обстоятельства
- это лучше не знать
даже приблизительно;
задним умом крепки
- несколько больше,
чем тех, кто думает заранее;
ничего берут от жизни, кроме вещей
- сорок,
я хотела бы ошибаться;
сгорбившиеся, больные
и теряющиеся в темноте
- восемьдесят три
рано или поздно;
достойны сострадания
- девяносто девять;
смертны
- сто из ста.
Число, которое до сих пор неизменно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619109
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Имбирный чай. Октябрь. Вечер.
Луна лимонной долькой в блюдце…
Трамвайной линией рассéчен
Мой город. Страшно прикоснуться
К его холодным капиллярам,
Пронзившим улицы, проспекты…
В осеннем макинтоше старом –
Велеречив, могуч, эффектен.
Притворство – общая зараза
Людей. Но город – исключенье.
Я наблюдаю раз за разом
Его ночные откровенья.
Душа моя деревенеет,
Пустот стеклянных смог глотая.
Потуже шарф на хрупкой шее…
И снова злобный лязг трамвая…
А ночь вывешивает флаги,
Азартом дерзким заражая.
Вхожу в её астральный лагерь
Со светом тьму перемежая.
© Мила Машнова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614522
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 19.10.2015
А літо заду́шне ще й супиться -
Йому би ще вікон і... вік.
Аби прогиналися вулиці,
Аби удовиці роззулися,
Бо з хати іде чоловік...
А літові мало заду́шного,
Все лізе і лізе на тин,
Де дзбанки... йому б ще сивушного
Питва... а ще ката бездушного,
Що вип*є і стане таким...
А літо безмірно комизиться,
Дуріє, живіє... вінки
Йому опадають на вилиці,
Багато вінків... не противиться,
Не плаче ані... ні за ким...
Заду́шне се літо...
(18.09.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608247
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2015
30 днів, поки йшов цей сніг,
30 діб, доки серце трималось осі,
Перед смертю завжди трохи більше зими,
Аніж голосів,
Але ти все одно
Прислухайся до тих голосів.
Шкіра твоя із волокон, стебел і листя юки,
Чутлива до пострілу упритул,
Вміщає як мінімум дві ріки,
В кожній із них стільки русел,
Що торкаючись твоїх губ,
Я бачу у твоїх очах ластовиння
Твоїх рибин.
Жовтого крону зіниці, хромове днище очей,
Ненависть виростає тоді, коли любові хочеться ще,
«Але любові завжди хочеться більше,
- говорить імам, -
І завжди хочеться боротьби,
Тому віра – завжди потребує пояснень,
і завжди потребує вагань, -
Вторив імам", відчуваючи
Течію й риб
Уздовж твоєї руки.
30 ночей негоди і люті,
30 діб витримки й злості,
Коли в любові надміру спокути,
Її не хочеться зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595630
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 28.07.2015
К завтраку намалевал картину,
А к обеду вылепил горшок…
Но ужалил ненароком в спину
Чей-то иронический смешок…
К ужину хотел прочистить трубы,
Оказалось - поздно – тихий час…
И тогда со зла ударил в бубен,
А потом ещё и в медный таз!
На юга свалили по-английски
Разные пернатые друзья,
Натощак отлично пьётся виски,
Только доктор говорит - нельзя!…
Чтобы дальше не тянуть резину,
Развязал подарочный мешок…
Ненароком присосался к джину,
Не со зла, а так, на посошок…
Кто решил, что подводить итоги,
Лучше на седеющей заре?
Можно, ведь, и посреди дороги
Влипнуть, как букашка в янтаре…
Что поделать? Тесно мне в сезаме,
Никуда не деться «от сохи»…
И, умывшись жгучими слезами,
Взялся за янтарные стихи…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595588
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 22.06.2015
В наёмном рабстве умилял клиентов Мастер.
Ни матерьяла не жалелось, ни труда.
Полно шедевров-то взошло в застенках власти.
И городов-музеев на костях - гряда!
Но безработная жена сказала: «Мастер,
Ты посчитай, ведь отдаешь всё за гривня́к,
Давай кредит возьмём, салон, сэнтузиа́стим,
И заживётся по хозяйски на крупняк!»
Сыграли в темя биржевые аргументы.
Жена - возглавила! свой служащий! пыхтит…
И…экономит мастер краску на клиентах,
И через лет так…десять выплатит кредит.
14.07.08 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575996
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Занесла вчера в квартиру почтальонка
Юбилейный поздравительный букет.
Дык, один был дома, коньячок, печёнка,
Шоколадка украшала зал-буфет.
Я, возьми и позвони тотчас на почту,
Приболела, мол, к врачу ее свезу.
...Мы проснулись где-то поздно ночью.
Свет включил, и...вновь рассматривать красу...
Шепчет смело так фигу́ристая: «Знаешь,
Я бы замуж за тебя сейчас пошла!
Ты же не целуешь, ты – летаешь!
...Средь буржуйского ...здесь дома-барахла.
Встал. На кухню. Кофе. Ещё кофе.
Разжигали почтальонные слова...
Что ж я за поэт такой, за «профи»,
Что взлетаю, как из-под косы – трава...
И я, чокнутый, как пишут, (и сам знаю) –
На балкон! Что гром - как зачитал стихи...
Тут полиция, конечно – наливаю,
И соседям, кто зашёл назвать грехи...
...Поздравляют, все размякли, тут – спросили:
«Как сумел - жену, такую молодую?
Чем? Квартирой? Должностями? Силой?»
Капитан, зажёг: « отдай, я - с, арендую!..»
«Вот – как жить! Тебе – как жить-то надо!
Чтоб фурором сыпались стихи...», -
Почтальоночка шепталася помадой
Под соседско-полицейские «хи-хи».
P.S.
Позвонили. У двери стою. Заточен...
Может, правда, принесли букет по почте?..
16.04.15 г.
(по вдохновению от «поздравлялочки» чудесной - Александра Фрейда!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575267
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015
Я встретила важнейшего Сырожу,
Сняла квартиру, ssыкану котами,
Чтоб всунуть важную ту рожу
Себе меж пошлыми ногами.
Сырожа оказался расеянин,
Как модно нынче - сЕб@р@тист.
И начал он глагольствовать по пьяни
О том, что он давно не поXYи$т:
Наш Шева $ука пид@р@$, отвергнут миром,
А Гоголь- талант не в рот iб@нный.
Мне Гоголь должен быть кумиром,
А не Тарас в кацапов $раный!
Квартира воняла гнилью его рта,
Соседский кот на речи его $$ал.
А мне под горло лезла блевот@
И клит0p глубоко в трусах пропал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556469
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 23.03.2015
Пока вставать реально неохота
И зимний сплин ещё не побеждён…
Но смылся февралюга за ворота
Весенним освежающим дождём…
Ещё, пожалуй, далеко до лета,
Но можно прятать шубы и шарфы, -
Пускай теперь в них парятся скелеты,
Закравшиеся в пыльные шкафы…
Берут неумолимо птичьи стаи
Полярные широты на прицел,
А под окном, почти не умолкая,
Визжит кошачий мартовский концерт…
Свалили в лес сороки да синички,
Вступают в раж вороны да грачи…
На розовых заглюченных страничках
Куражатся поэты-хохмачи…
Рассвет по небесам картины пишет…
Эх, до чего ж красиво – мать честна!..
И мужикам реально сносит крыши
Беременная травами весна!!!
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564181
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
- Зиг Хайль, Великая Москалья!
(Пуйло и московская ментальность)
Глядит москаль, уткнув чело,
В свой зомби-ящик на Пуйло,
Глазёнки выпятив свинячьи,
Так благодушно, по-ребячьи...
- Зиг Хайль, Великая Москалья!
Пуйло велик!
Пуйлу виват!...
(Вот здохнет, мерзкая каналья,
Во всем и будет виноват!..
Мы всех собак ему навесим,
Ему, смердящему Пуйлу,
Сожжем, развеем прах по тлу,
И сложим много новых песен...)
Но, может вам, случится так,
Слагать их некому уж будет?..
Никто вам это не забудет,
Никто не спустит за пятак...
Ответьте мне, Руссúше Швайне,
Что вы забыли на Украйне?
2015г
Послушаем Льва Толстого:
"Чувство, которое испытывают кавказцы от мала до велика, сильнее ненависти. Это не ненависть, а непризнание этих русских собак людьми и такое отвращение, гадливость и недоумение перед ними, что желание истребления русских, как желание истребления крыс, ядовитых пауков и волков, такое же естественное чувство, как чувство самосохранения". (Л.Толстой, Хаджи-Мурат)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561742
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 02.03.2015
Дівчино, Воїне, Птахо,
Сонце твоє не зайшло!
Поки, кероване страхом,
Плем'я примножує зло...
Поки стриножена воля
Б'ється у клітці грудьми
І сатаніє сваволя,
Дико шматуючи мир...
Ти не здаєшся і віриш:
Правда здолає брехню!
Серце своє для офіри
Міцно закуй у броню.
Кожен борець, як месія,
Будить із рабства людей,
Бо недарма ти — Надія,
Та, що до світла веде.
Як би не видалось важко
В морі людської біди,
Дівчино, Воїне, Пташко,
Будь на льоту, не впади!
[i]Малюнок художниці Asta Legios.
На днях Благодійний фонд *Віта Дольче. Серце патріота*
видав поетичну збірку *Живи, Надіє!* на підтримку нашої
Жанни д'Арк — ув'язненої Надії Савченко. До збірки увійшли
вірші авторів з різних куточків України, присвячені Наді,
також — і цей вірш. Книга буде передана Надії через
її адвоката. Сподіваємося, збірка стане підтримкою
для нашої відважної льотчиці у такий складний для неї час.
Живи, Надіє! Ти — незламна, як Україна![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560604
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2015
Наївся туманів як мила дурний
Розпатлані з досвітку сни догорають в каль"яні
Я сам їх ще з вечора дер на бинди
Але ж бо були такі кольорові!
І як це сказати? Ніби трішки духм"яні?
Якісь образи нові ведуть до мети
В країни казкові
Ти хочеш спитати - я п"яний? Та нє
Ти пойми: наші сварки почті побутові
Я лазив в "інеті" - таки не знайшов
Таких гарних як ти. І ти знаєш - толкову
Спіноза чи Ман, чи Конфуцій, чи хто?
Я просто мужик в кашемірнім пальто
І я стану героєм! Якщо ти мені
Того жезла до рук припаяєш
Мій подвиг для тебе - це подих в вікно
Ми пересварилися вчора чого?
Ми не знаєм...
І я свої сни подер на бинди
І ти після вчора зализуєш рани
Ми так дуже хотіли дочекатись весни
Ти віриш - чи нє?
Я сьогодні не п"яний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559917
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
По сёлам в Украине – безмущи́нье.
Кто выехал в ...Росиию от ...России.
Кто дом свил на колёсах, дом в машине.
Кто в Квэ́бэки-Берлины, в летье, в зимье...
Вновь стали украиночки – солдатками...
Одни, работа, дом, хозяйство, сапки.
Война, что мор – для мужиков, семейств, династий.
И взрыв демографический – невестам, холостячкам.
И так производительных рук мало.
Война – родившихся ...и тех забра́ла.
Возможно, это интеллект искусственный
Повсюду на́чал убивать самцов и мужество...
Болезнь-инфекцию мы с вами - обнаружили!
Теперь, в программы каждых гаджетов - мир, дружбу!
01.02.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556537
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Лише шматочок…
Більшого – не треба…
Шматочок неба в полум’ї заграв…
За цей окрайчик неба… просто – Неба!…
Віддам тобі –
потрійну Силу Трав…
Я - дике плесо…
Може,ти - камінчик…
Круги від нього – все нові…й нові…
За цей маленький сонячний промінчик
Тобі віддам –
подвійну Сіль Землі…
Подвійну сіль…
Помножену на мрії…
Що розбрелись… розсипались - в ночах…
За цю маленьку іскорку надії -
Тобі! - мільйон Зірок…
в моїх очах…
Лише – мільйон…
Не маю інших статків!..
Та їх не змиєш… ніби туш з лиця…
Це неймовірна Магія Початків
Ти марно в ній –
шукатимеш……. Кінця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555729
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2015
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 19.01.2015
Другий день після Різдва
Розкуйовдилась зима,
Сипле снігом вліво, вправо -
Навкруги все білим стало.
Де земля, де небо? Зась!
Краще з дому не вилазь!
Всюди сніжні кучугури,
Всі кремезної статури.
А мороз, пихатий Дід,
Змайстрував на річці лід.
Вередує дітвора –
«На санчата нам пора»,
І канючать лижі в мами –
Не лякають урагани.
Просить мама зачекати,
Не пускає діток з хати.
Завірюха, білий звір,
Засипає снігом двір.
Вихор крутить каруселі,
Вікна шарпає і двері.
Лютий вітер вовком виє,
Сніг дахи кожухом криє.
Дим із коминів танцює,
Наче кінь гнідий гарцює.
Я сиджу біля вікна,
Не страшна мені зима,
Тепло й затишно у хаті,
Сніг для мене, ніби вата.
Тішить очі білий світ -
На вікні пухнастий кіт,
Шкрябає легенько шибку,
Ловить сніг, неначе рибку.
На узліссі, край села,
Дві ялинки і сосна
В білих шубках, ніби пані –
Розкошують на поляні.
Поряд ходить хитрий лис,
У очах голодний блиск.
Під ялинку, ніби в хату,
Заховалися зайчата.
Дід Панас з рушниці – « бах»!
Охопив лисицю страх!
Для зайчат це порятунок,
Новорічний подарунок -
Врятував їм дід життя.
Вибігли із укриття
І чимдуж у ліс зайчата
Пострибали – там їх хата.
Ось і казочці кінець,
А хто слухав – молодець!
*** Розкошувати - перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550016
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Заплпкали хмари два хлопці з "Айдару" лежат
Їм скучно? Їм нудо? Чого на ріллі мерзлій сплят
А спати не хтіли вони боронили цю мерзлу ріллю
Від "старшого брата"
А бо за Донбас і за УКРАІНУ-ЗА ЗЕМЛЮ СВОЮ
І спати не хтілось,
І жити хотілось-а як?
Як завтра під ранок до дочки і мами прийдуть і "пацан" і "земляк"?
І всьо ніби прото - непрошені гості!
УКРАІНЦІ Їх СЛАВУ ПОЙМУТЬ
А смерть? Їхня смерть і на моїх руках
Бо я тута їм блін і сплю
Я Віддам! Трошки ЇхньоЇ смерті
На руки і душі і вам.
Хоть чуть-чуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546437
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
За дверью - голос, шелест, токи, громкость
Со мной порвавшей сон возлюбленной коллеги.
Моя сырая оглушительность-безмолвность,
Где от тебя – лекарство, яд, в какой аптеке?
К двери, обратно. От коричневых обоев
Во рту спекается наш красно-синий вкус.
В аорте брызг, нас в подземелье было - двое.
А на поверхности павлинной – ретро, блюз...
17.12.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544607
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Сугроб-шатун казался тёплым и уютным,
Когда любовь звала-звала в чужую зиму.
Пускай-пускай, он и «арктическое судно»,
Ему создам-создам семьёй бразильский климат!
Ледник царапала и грела, очумелой,
На льду высаживала завязь орхидеи.
...Где он?...Ледышкой на скамье обледенелой,
Одна, в трико, двоим, ...зиме - постельку грею.
13.12.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543418
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Говоришь : «Натрескалась я бейлисом, вискарисом,
Потому, прости, сегодня - рот не закрывается.
Что попало спрашиваю, и не жду ответов»
...Кувыркались, как снежинки, тары-бары-бреды.
В баре главной линией «пьяных» заболтаек
Было: Почему ушёл? Где он, с кем гуляет?
Об интересующимся - выела все мо́зги,
Незаметно выкурила все-все папироски.
Ну, а мне с того - чего? Говоришь, ты - честная?
Что тебя сейчас волнует жизнь - лишь с ним! совместная!
Мне - не «удовлетворялка» здесь мужских желаний»
Вижу...допила вино, и - в моём стакане.
Выудив, что знал случайно, ты – в такси, артисткой...
Как то так: ещё и я - заплатил таксисту.
Нечего - курить мне, пить; деньги – в чьих-то счётчиках.
Правда, в куртке у меня – на метро талончики.
Вобщем, насвиданничал, я - до посинения.
Да, зимой, видать, деревья, - чёрствые растения.
Кувыркались на морозе рядом разговорчики.
И метелью уносились лётчицы, пролётчики.
05.12.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542236
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Скинув жовтень мідні обладунки,
Перепрів у стосах падолист,
За плечима осені-чаклунки
Золотиться промінь, наче спис.
Допиває сонце по краплині
Захололе дзеркало ставка,
На стрункій розпатланій модрині
Засріблилась паморозь крихка.
Тліє листя, скручене в пергамент,
Мов уламки згаслої зорі.
Ще дивують айстри кольорами
О такій притлумленій порі.
При́йде час і айстрову гординю
Вистудять непрохані сніги...
Вже зима опоряджає скриню,
Репаються змерзлі береги.
Запрягає коней білогривих
У скрипучі сани - і гайда!
Вислизає осінь полохлива,
Мов лисиця загнана руда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538094
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Свое сакральное либидо,
Ты сублимировал в айфон,
Неотвратимая планида,
Отжала весь тестостерон.
Куда девалась мускулинность?
Лишь гендерность кипит смолой,
Свободы нет, одна повинность,
Сокрыта яблок кожурой.
Теперь сидишь, и тычешь пальцем,
Замуровавшись в скорлупе,
Стал ярым яблочным скитальцем,
И одиночкою ... в толпе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537338
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 17.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2014
...Марки, пафосно, с лицом Небесной Сотни!,
Когда треть страны ...в аду чужой колонии?
Слюни динные и сопли, вопли: «мама!..»
Разве гасят лаву, магму из вулкана?
Лицедейство, маскарады и притворство.
Вместо действий – трель в мундирах, хорохорство.
...Коалиции, три брата-депутата.
Из прессух о важных выборах – салаты.
А по нашим людям – гаубицы, «Грады»...
Курсы доллара – чтоб все поразорялись,
И готовы были воевать – не каясь...
...Коалиции, три брата-депутата.
Нас бомбят – свои, инфляция, и «Грады»...
Как народ-пшеница – вырастит, созреет,
Коль сурки по полю с индюками реют?
07.11.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535532
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Ранковий і холодний чай,
та хоч бери, та віддавай
тому,хто тільки що дзвонив,
про манікюр свій говорив,
бо не підходить колір їх,
до цих сережок золотих
і кішка кольором не та-
порода дуже все ж проста.
Набридло слухати ниття,
про стан поганого життя
і співчувати тільки тим,
хто хворий, або ще й дурний;
трава зелена - це народ,
читати любить сотні од,
а квіти - слава між людьми,
трава зів'яла - цвіт як сни.
Мені плювати чому й хто,
купує дороге пальто
і часто хвалять тих одних,-
у кого безліч золотих;
ми вихваляємо не тих
і все шукаємо утіх,
та біси вірять теж у Бога..
Але ж яка у них,- дорога?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533451
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 04.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2014
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Когда солнце глаза свои щурит,
Сквозь задёрнутых штор полотно,
Когда небо вальяжное – курит,
Пробираясь туманом в окно,
Когда утро сонливо cрывалось
С крючковатого месяца вниз,
Я рукою смахнула усталость,
Сентября обнаружив эскиз.
Я шепчу: Убери свои пряди.
Твои листья кружат в кутерьме.
Миновать твоих братьев, не глядя
Им в лицо, не получится мне.
Я хочу, чтоб закончился …ябрь,
И неважно – который из вас!
Пусть звучит лучше августа шлягер
Из душистой малины и астр.
4 октября 2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528068
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2014
[i]Недавно знайшла це в інтернеті. Я не знаю, хто автор (редакція моя). Хочу поділитися з колегами по перу. Цікаво ж!
[/i] [img]http://www.vinnitsa.info/images/mod_news/2011-09-01mov.jpg[/img]
ОПОВІДАННЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році.
У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
- Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій Німеччини і Австрії, які займають пів Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове,' ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж інших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа і мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут, проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав - українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажімо, своєю мовою написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової букви?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
- От вашими мовами це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква "П", - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатись
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитесь".
Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку.
Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету.
Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном.
Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поетові приймакувати.
В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу.
– Ну, а коли б я назвав іншу букву? - заявив він – Ну, наприклад, букву "С". Я своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на "С", до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.
САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад - солодкий спокій спить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522479
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Тучки заморо́сили, птички отгундосили
И гурьбой отчалили в тёплые края…
Чё-то мне не весело на распутье осени
И отнюдь не радует хмурая заря…
Город панораму мне залепил рекламою,
Друг о дружку зонтиком шкрябает народ…
А в селе по-прежнему пахнет мелодрамою
И под ветром ёжится голый огород…
А за огородами речка манит бродами,
Лес не налюбуется зеркалом воды…
В туесок бы термосок чаю с бутербродами
Да свалить бы, втихаря, прочь от ерунды…
Ежели не спорится, хватит хорохориться…
Жарким зноем то́мленый отдыхает взгляд…
Успокоится душа где-то за околицей
И вернётся в горницу посчитать цыплят…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Зошит знайдений серед руїн
(Замість передмови)
Один мій хороший знайомий журналіст був на передовій з метою писання репортажів про те, що ще вчора здавалось неможливим - про війну на нашій землі. Він побував на руїнах одного селища в Донецькому краї, що було перетворено в згарище обстрілами російських окупантів. Там серед руїн він знайшов напівзасипаний цегляними крихтами офіцерський планшет. У ньому був, крім карт Донецької та Луганської областей, кількох ручок та олівців, товстий саморобний зошит сторінок на триста дрібно списаний нотатками, що виявились чи то щоденником, чи то новелами написаними з натури по «гарячих слідах». Якщо зошит перевернути догори ногами і розгорнути з кінця, то там біли написані вірші - теж певно «під враженням». Коли я спробував це все набрати і викласти послідовно - вийшла свого роду повість, що складалася з окремих уривків життя на війні, як складається з уривків, зрештою все - бо все дискретне, все квантове. Нотатки не датовані, але очевидно, що автор нотаток писав їх з липня 2014 року по серпень 2015 року - в найгарячіший і найкривавіший період цієї війни, що досі триває і хто зна, як там буде далі. Автор, безумовно, бачив і пережив не найстрашніше, що було і є на цій війні. Він не здійснив ніяких особливих подвигів, він просто виконав свій обов’язок - пішов добровольцем в армію, коли на його Батьківщину напав ворог. Що сталося далі з автором цих нотаток - я не знаю. Вони уриваються якось нелогічно, хоча з певним підсумком. Автор або загинув, або звільнився в запас, загубивши під час останнього бою свій щоденник. Якщо автор вижив, то живе зараз в тилу, то навряд чи він може повірити, що все, що відбулося з ним, відбулося насправді. Більш імовірно, що він вважаю, що це все йому приснилось. Він вивчає філософію буддизму і блукає самітником горами. Якщо ж він загинув, то нехай ця публікація буде моїм пам’ятником тим, хто поліг за Вітчизну, хто не повернувся з тої війни...
Частина І. Книга пилу
«… Знаю діла твої,
і труд твій,
і терпеливість твою…»
(Апокаліпсис. 2.2)
Це писалося у потріпаний записник у темному і сирому бліндажі, коли стихали вибухи і постріли. Або у солдатському наметі – або в мокрому і холодному або в душному – знову ж таки в короткі хвилини відпочинку, яких було на війні мало. Якби це я писав зараз (хоча я і досі на війні) я писав би все це зовсім інакше. Хоча пройшло зовсім мало часу – але на війні час вимірюється інакше – хвилини об’ємніші, вагоміші, іноді просто довжелезні. Забагато всього було пережито за ці місяці. Але ці нотатки мені дорогі саме тими миттєвими переживаннями і відчуттями, які я намагався схопити і втілити в слова і літери. Я ніколи не сподівався, що мені вдасться опублікувати це – я гадав, що ці слова кануть у небуття, як кануло багато чого і багато хто. Якщо ви читаєте це – значить мені це вдалося… Це етюди. Це просто етюди з натури.
Під крислатими старими соснами танки. Повітря сповнене гуркотом та запахом гіркого диму. На мені одяг кольору трави, бруду та глини. Люди втомленими очима дивляться в небо – на хмари, що принесли жадану прохолоду. А я на піску накреслив багнетом ієрогліф «Дао». І все згадується Конфуцій: «Все кінчено! Я не зустрів ще людину, що може засудити себе подумки, коли бачить, що помилився.» А якщо не подумки? Якщо засудити себе залізною штукою, що плюється металевими сливами? Але ні! Я мушу спочатку засудити ворогів. Оцим же шматком заліза. А мене судити буде один бородатий дід – після завершення мого «Дао» - мого шляху.
На війні страшно тільки в перші дні – відчуття того, що ми всі завтра помремо викликає відчуття жаху. Потім стає байдуже. Потім думка, що ми всі завтра помремо викликає відчуття ейфорії: «Ура! Ми всі завтра помремо!» А потім уже хочеться, щоб мене вбили. І це бажання стає нестерпним. Стримує це бажання померти тільки погляд на людей – на людей, що змушені виконувати мою волю – втілювати у вчинки мої слова. Думка: «Я мушу цих людей завтра повести на смерть!» - стає нестерпною, спалює розум, знищує волю. Дивлюсь на цих людей: кожен з них просто впевнений, що смерть стосується когось іншого – тільки не його. І ніхто з них не вірить, що життя – це тільки ілюзія, короткий спалах, мить. Саме мить. А смерть – лише хиткий місток між двома існуваннями. Ніхто не вірить…
Питаю солдат: «Коли народився Сітхартха Шак’ямуні Гаутама якого називають Буддою?» Всі тільки пожимають плечима – мовляв, не знаю. Один солдат з мого взводу на це сказав: «Будда народився дох…я років тому!» Зрештою, він правий, цей солдат… Ще один солдат додав, що треба спочатку знищити сепаратистів, а потім згадувати, коли народився Будда. Зрештою, він теж правий…
Як мало людині треба для щастя (нехай короткого) – тиша, не стріляють, ковток чистої холодної води (а день спекотний), листок паперу і можливість просто подумати і щось написати… Тільки на війні розумієш важливість правильних слів. Як це важливо, щоб хтось сказав тобі правильні – прості, банальні, але такі потрібні і такі правильні…
…А хмари як завжди красиві. Навіть тоді, коли повітря пахне трупами. Не знаю, як можна звикнути до мерців. Як може це не викликати відчуття жаху. Навіть якщо це трупи доконаних негідників – сепарів…
Часто згадуються слова Конфуція: «Як важко бути разом цілий день і захоплено філософствувати, не заводячи мову про справедливість.» Особливо, коли в короткі хвилини відпочинку є хороший співбесідник і бажання пофілософствувати...
Природа тут просто чарівна – байраки, діброви у глибоких оксамитових балках, висока трава, квіти звіробою та деревію (нам ними пурхають хвостаті метелики-синявці). Небо високе і вигоріле – як і належить бути серпневому небу. Трава пухнаста і запашна. У видолинку кілька розбитих танків – хтось тут серйозно «мочив сепарів». Здалеку доноситься мінометна канонада – не ясно хто по кому стріляє – чи то наші по сепарам, чи навпаки. Риємо бліндажі, шанці і «щілини». Ех, мені б ще пару крупнокаліберних кулеметів… Під час відпочинку читав по пам’яті вірші Р. Кіплінга – «Холерний табір». Солдати сказали, що я неймовірний оптиміст. Потім я прочитав їм військові епітафії того ж Кіплінга і кілька руба ятів Омара Хайяма. Солдати відповіли, що я ще більший оптиміст, ніж вони собі уявляли. Приємно мати солдатів з вищою освітою. Як завжди у нас неймовірна армія – «армія, що народжується раз на тисячоліття». І як завжди ця армія гине… Коли закинули наш взвод у цей безлюдний район, де тільки степ і байраки і якісь руїни, я попросив тільки одне – карту… Почув у відповідь: «Для чого тобі карта, лейтенанте? Тебе все одно завтра вб’ють!» Так настрій зразу покращав… Я зауважив: «Старший лейтенант!» Зловив дивний погляд на прощання: «Качай шини, старлєй! І вчи гімн України…» Ну, що ж… Як судилось, так і буде. Очікуємо. Найгірше на війні це не страх смерті – він іноді минає і переходить в ейфорію. Найгірше на війні – це очікування. Невідомо чого. Отож чекаємо… Вночі я споглядав повний місяць, що викотився і зазирав сумними очима меланхоліка у простір між байраками. У траві помітив змію – вона повзає, плазує по цій землі. Ми не плазуємо – ми зариваємось у цю землю, щоб втримати її і вибити звідси ворога…
Часто читаю Біблію. Особливо Апокаліпсис. Все більше думаю, про те, що нинішня доба - це доба Апокаліпсису. Часто згадуються саме оці слова: «… Полиши свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його…» (Апокаліпсис. 14.18)
Прочісували ліс. Той самий, з якого цілий тиждень стріляли по нас з мінометів. Над лісовою дорогою бачив чорного лелеку. Рідкісний птах. Подумалось: «Але не нині. Тепер у Донецькому краї всі лелеки стануть чорними. Це білі лелеки приносять душі дітей у цей світ. А чорні лелеки відносять душі вбитих людей у потойбічний світ…» Це просто я зрозумів ще одну маленьку істину…
Ось і скінчилася війна в лісі (а я так люблю ліс), ось і довершився степ (а як він пахне влітку!). Закинули до якихось руїн: розбиті будинки, понівечені вагони на колії, залишки якихось споруд незрозумілого походження і призначення. Наказали захопити залишки якоїсь будівлі і утримувати їх. Докучливий дрібний дощ, мокрий одяг, морі слизькі бетеери і беемпе – «бехи». Тіло не хоче слухатись і мозок не хоче керувати неслухняним тілом. Навколо бруд, багнюка, уламки цегли, якісь іржаві залізяки. У повітрі висить сморід – тхне чимось огидним. Така вона – війна. Руїни виявились порожніми: тільки гільзи дзвеніли під ногами. І знову очікування біля порожніх вікон-бійниць. Несподівано згадав, що років десять тому мені часто снився саме цей будинок зі сходами, що ведуть у нікуди і з дірками в стінах… Все, що відбувається зараз зі мною мені колись снилося: що я в армії, що йде війна, і саме ось ці будинки – у найменших деталях саме ця картина мені снилася…
У взводі з 30 чоловік лишилося 19 – взвод тане як крига на весні. Сьогодні загинув ще один солдат. А в іншого солдата сьогодні був День народження. Як співпало – в одного день смерті, а в іншого – день народження. І спробуй зрозуміти, що святкувати – яке свято важливіше. Солдати чомусь у перерві між боями святкували день народження. Було скромно, але щиро і радісно. Подарували імениннику стріляну гільзу (а ними тут все всіяне). Сказали прості, але потрібні слова: побажали повернутися додому живим і здоровим. Мені як командиру і просто найстаршому за віком у взводі теж треба було щось сказати. Я процитував Омара Хайяма:
«Про завтра не гадай – воно ще не настало,
Про вчора не гадай – воно навік зів’яло,
Минуле й прийдешнє – опора ненадійна,
Живи хвилинами, бо їх у тебе мало…»
Про вино і жінок я, звісно, не говорив. Нині цим людям не до вина, і не до жінок…
Сьогодні День Незалежності. Зі стріляних гільз від гармат 2-42 з БМП («бехи») ми виклали на землі напис: «З Днем Народження, Україно!» Мусить же бути і в нас свято…Замість салюту стріляли по «сепарам», що засіли в «зеленці»…
Я тепер знаю, як пахне війна. Запах війни – це їдкий запах – суміш запаху солярки та згорілого пороху. Цим запахом просякнуто все – повітря, руки, одяг, їжа. Навіть цей нотатник теж…
Ця війна відрізняється від інших тим, що можна прямо з війни подзвонити додому. Якщо науковий прогрес і далі буде йти вперед таким темпом, то незабаром можна буде подзвонити вбитому солдату з того світу. От і я інколи дзвоню різним знайомим і в їх тихе життя вривається війна звуками пострілів та вибухів. У кожного із знайомих свої справи – буденні і важливі (безсумнівно). Тільки в мене лишилася всього одна справа, яка називається смерть.
Вчора приблудив у наш бліндаж якийсь хлопець. Сказав, що він хоче бути добровольцем і воювати за Україну. Ми дали йому однострій вбитого солдата і автомат. Тест «свій-чужий» здійснили подивившись йому в очі. Так тепер розрізняють своїх: дивляться людині в очі. Це вже третій воїн в нашому взводі з Донецького краю (зі мною включно). Один з них врятував все, коли я сів на місце вбитого стрільця в БМП, а той солдат з Донеччини зарядив гармату, яку я самостійно просто би тоді зарядити не зміг…
Погода видалась паскудна – з самого ранку лив дощ (нудний, дрібний, майже осінній). Передчувалася осінь. Холод і сирість пробирали наскрізь. Ще й поруч хтось «повісив» димову завісу. І так туманно, а тут ще цей дим війни… Почали стріляти – і вони і ми, звісно. А я вже думав, що сьогодні буде спокійно. Можна було б відкласти стрілянину хоч би до більш-менш нормальної погоди. Стало тоскно. Але чим інтенсивніша ставала перестрілка, тим більше ми «розігрівалися» і негоду перестали відчувати. Один із солдатів сказав мені: «Професоре!» (Солдати іноді називали мене фамільярно – не «товариш старший лейтенанте», а «професоре». Хоча я в тому житті зовсім не професор, а доцент). Отже солдат запитав: «Професоре! А Вам не доводилось стріляти з мокрого і слизького танку?» «Ні, не доводилось!» «А доведеться!» Я подумав, що справді доведеться. Коли командир взводу змушений стріляти – значить, зовсім погано. Але нині саме так. Саме це. Крім того у взводі я стріляв краще за будь-кого. І всі це знали. Тут почалась просто катавасія зі стріляниною. Я просто відчув нутром і шкірою – зараз полізуть. Заскочив в БМП на місце стрільця в стані якоїсь ейфорії. Почалось! Справді, із-за лісочку і кущів виповз БТР сепарів. Це я вже бачив через приціл. Руки якось самостійно від мозку смикнулись і навели на ціль за якісь частки секунди. Постріл! (Чергою з автоматичної гармати). Влучив! В далині пожежа і дим – удача зі мною! Придyрки, навіщо було бортом до мене повертатись? Біля підбитого БТРа з’явилися людські фігури – чи то з машини повискакували, чи то вони бігли слідом. Тут вже просто з кулемета – я ще ніколи не відчував такої радості скосивши довгою чергою двоногих істот, що нагадували людей. На війні є один важливий момент – його не можна пропускати і потрібно сказати собі: «Стоп!!!» Це коли відчуваєш, що вороги – це не люди, а істоти, лише схожі на людей. І вбивати їх радісно і приємно. Це приносить задоволенні. І хочеться вбивати ще і ще. Тут важливо зупинитися і сказати собі, що війна це не нормальний стан людини. Це вимушено, це тимчасово. Потім треба повернутися у нормальний світ, де люди є людьми, а не мішенями. Але коли настане оце «потім»? Ну, от і все – бій відгримів. Все тривало якісь лічені хвилини. Затихає. Все. І світ, і люди, і машини. Знову нудьга у сірих і холодних бліндажах. Потім чистити гармати і кулемети на «бехах». Потім знову очікування. Вислуховування розмов солдатів – все тих же і ті ж розмови. Один солдат з Одеси постійно розповідає мені про свою сестру, яка служить в армії Ізраїлю. «… От закінчиться війна і поїду я в Італію…» А коли вона закінчиться? Ще один солдат (москаль з Криму, але воює за нас – бо Україна – це наша спільна Батьківщина і він вірний присязі) сказав, що йому тяжко залазити в БМП – клаустрофобія, мовляв. Особливо тяжко йому витягувати з БМП «крабів» та гільзи. Я йому відповів, що в індійській армії «краби» з БМП витягують спеціально видресирувані для цього мавпочки. Він чомусь не повірив…
З нашого взводу з 30 чоловік в строю лишилося тільки троє. Але ми втримали висоту, яку нам наказали обороняти будь-що. Те, що я лишився живий – випадковість. Я не ховався від москальських куль за солдатські спини. А солдати мого взводу полягли – православні і католики, греко-католики і протестанти, юдеї і мусульмани – за свою Батьківщину і за свободу людини. Згадуйте інколи про нас – ми чесно гинули і гинемо за Україну.
серпень 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522007
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Мёртвые голуби
В жертвенном городе,
Что на алтарь положил свою честь…
Мы же не пухли ведь с голоду,
Вроде бы,
Так для чего же безумие есть?
Но мы глотали его,
Не жеваючи,
Рвали, как хищники, да на куски.
Вышли из тьмы в камуфляже «товарищи»
И эпидемию зла разнесли.
Тысячи ей заразились и тысячи,
Стадом пошли на великий убой:
Был референдум с красивым обличием,
Только под ним крылась лютая боль.
Как наркоманы, клеймёные ломкою,
Бились мы в судорогах бытия.
Те, за кого рьяно рвали, блин, глотки мы,
Город и нас убивали, шутя...
Матом нас крыли, снарядами, минами -
Любо маньякам играть до конца.
…Голуби - птахи пугливые, мирные,
Им артобстрелы взрывали сердца.
Пахнет Донецк нынче гарью, не розами,
Страх здесь хозяин и ночью и днём.
Града бы нам, что приходит лишь с грозами,
А не того, что - с ракетным огнём.
Не на краю - в самом зеве мы пропасти,
Проводники прокремлёвских идей.
… Господи, Господи, Господи, ГОСПОДИ,
Убереги ты хотя бы детей!!!
…Мёртвые голуби, люди и здания,
Небо, похожее на пустоту.
Не на краю мы, а в пасти отчаянья,
Думая, что ухватили звезду.
10 августа, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516740
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Відпускаєш від себе надовго
Наблизько
Поцілунками стелиш
Намічений шлях.
Ти запрошений бути де солодко
Слизько
Під мелодії дикого Ах!
Ти тримаєш за шию так сильно
Так гостро
Запускаєш по кнопках
До синіх висот.
Але досить мені одного твого
Зросту
Щоб торкатись небес і літати...
Так от:
Коли ти не тримаєш,
А я затискаю,
Коли я несвідома,
А ти - тут як тут.
Я себе тобі всю пере-
Перекладаю
І талмуди вміщаю в палке
Вееері гуд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514366
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
У ластовинні хмар зрябіла неба синь,
Крізь сито грає сонце промінцями,
Вдягла свитину чебрецеву далечінь
Розшиту щедро маків каганцями.
У м'ятнім вихорі дрімає літній сад,
Й тяжіють аґрусу рубінові сльозини.
Крокує червень на святковий променад,
Дитинством пахнуть кошики малини.
Ставок дзеркалить клаптиком води
Й співає вітер тихо в очереті.
Мене дитинство знов веде сюди,
Де вічна казка в солов'їному сонеті...
16.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
" О, Господи, спаси моє дитя!" -
ридала мати в напівтемній хаті -
" Спини літ кулі, що чатує на життя,
не дай упасти міні чи гранаті.
Росплав багнети жаром блискавиць,
щоби синочку не протяли груди,
спаси від ран, Всевишній, і в"язниць,
каліцтво відверни й хвороби згубні."
Єдиний син, надія і любов,
її кровинка зараз в самім пеклі,
бо ворог знов границю перейшов,
стріля, вбива й радіє кожній смерті.
Проник фашист підступний в рідний край,
загарбав Крим, Донбас тероризує,
то сину з побратимами нехай
Господь поможе вигнать банду злую.
"Великий Боже, дякую Тобі
за ту сміливість, що Ти дав дитині,
не дай мені зів"яти у журбі,
не дай моїй загинуть Батьківщині!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507381
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Вокруг гадюки - хоть старайся. хоть вертись.
Хоть ублажай. хоть деликатничай. хоть гладь.
Пои. Корми. Хоть норки рой. Хоть шамкай = плиз
в конце укусит – все равно под свой каприз.
...различны виды нас. живых. плебеи. знать...
25.0.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507027
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
Наболіло…
Все, що вічно було нашим – розсипається,
Просочується, мов крізь пальці пісок.
Так несміло,
Ніби робимо перші кроки по своїй землі
Гіркій, зболеній, замінованій лихом і мінами…
Урок –
Важкий урок на витримку та гідність,
На синівську любов і відчайдушність
Ще крок
Один розпачливо-великий крок
З болем і криком, але ми мусимо…
Не без втрат…
Вантаж «200» розпинає небо,
Ділить його на До і Після.
То не брат
Коли підняв над головою вільної невільниці
Кривавого, ненаситного меча.
Нить,
Судомна нить пронизує все тіло.
Крові не треба. Спиніться і покайтеся
Бог простить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506895
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
***
В окна комнаты лился сиреневый свет.
Мне приснился апрель, он качал и баюкал.
Мне тепло... Это было со мной или нет?
Я не знала, он - мой или... дверь перепутал?
Я боялась спросить и нарушить покой
Невесомое счастье вдыхала по капле...
Поднимался туман над уснувшей рекой
И о чём-то печалилась серая цапля.
03.12.2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/35-1462-277488-16-1386075338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502464
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2014
Я не заплачу більше,
Біль у серці все сильніша,
Всі виплакала сльози -
Холод в душі і морози…
Ти десь у світі тіней.
Звучить сумна мелодія -
мелодія Адажіо…
Ні, більше я не плачу,
Мені все рівно, що скажуть.
Знову чую голос посеред ночі,
Страх відкриває злякані очі -
То ворон десь кричить,
Але звуки нашої мелодії
Долетять до нас, Адажіо…
Рву небеса своїм криком
і душа болить - рана відкрита,
Тупий біль глушить печаль,
Нічим плакати, мені жаль -
Замість мене плаче рояль…
Ні, більше я не плачу
Там, за хмарами, тебе бачу,
Там ти і наша любов!
Там, у світі вічних снів,
Там, у світі вічних доріг,
Там душа, твоя і моя, назавжди…
Знову чую голос посеред ночі,
Звучать містично слова пророчі.
О Боже, прошу замовкни!
Лунає сумна мелодія -
Це пісня нашої любові...
Благаю - Не вмирай ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483495
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2014
воды еще в реках приморожены
затянул февраль туманы серые
но уже так ласково по коже мне
заплясали лучики несмелые
первых поцелуев теплым воздухом
первыми догадками ревнивыми
что не весь не мой с цветочным ворохом
май вернется грозовыми ливнями
и апрель придет меня науськивать
лоскотать по ступням новым клевером
март стучит мимозой и тюльпанами
чтобы я ему как прежде верила
и поверю
пусть себе покажется
пусть себе привидится хорошее
что иду к тебе вовсю наряженной
под весенне-зимнею порошею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479705
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Чашка чаю
Ще не світає,
Темпус фугіт. До Львова - п'ятсот.
Цими проспектами
Не Лео Блум,
Не розвіював сум.
Мій порожній блокнот.
Одна камера серця
Відмовила в кисні,
Умовні чи дійсні
З'явилися фобії
Серед мелодії
Стічних канав.
Дряпаймось вище
На гори фортеці
Вітер просвище
Як форте і мецо
Кілька думок.
Трепанація мозку -
Шукаємо душі
Пропащі вмирущі
І списки у стосик.
Немає пояснень.
Виходьте із лазень
У холод дощів,
Щоби бачити ясно,
Де цар, а де - блазень,
І де почалися
Кордони світів.
14 липня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478707
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
Настали золотые дни:
опальные раздёрнув шторы,
печаль выходит на карниз
и осыпается на город
с улыбкой в лезвие ножа,
что ей отчаянно не страшно
и будет так когда-то с каждым
из ныне присных горожан.
И белый дождь, взбежав за ней
на край небес, предельно шатких,
малюет слёзы на окне
и вытирает их украдкой,
и, беглый взгляд под облака
подбрасывая как монету,
детали вымокших сюжетов
размазывает по щекам.
Бормочет глупое «прости»
и взгляд ответный тщетно ловит,
чеканя паузами стих,
оборванный на полуслове,
её иконную ладонь
целуя в отраженье тусклом,
пока листва – сорокоустом –
нашёптывает свой огонь.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477472
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Расстилается марь,
На белесой березы коре оставляя отметины мха.
И сегодня, как встарь,
Бережет для болящих орешки-сережки лещинник-ольха.
Я шептала ольхе,
Что сердечко болит, а она лишь кивала ветвями в снегу: -
Что ж, такая судьба,
Я замерзла, теперь и сердечку помочь не могу, не могу.
Но зимы не вернуть.
Зажурчали на тихих тропинках ручьи и пронзают снега,
Чтоб подснежникам путь
Среди мертвой травы проложить и замерзшие тронуть сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477405
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Зупинили міні-буса: «Що? Везеш?
На Хрещатик - дрова, їжу й запальнички?»
А в салоні – дама, й скинута спідничка,
Й за кермом я - без штанів, й без сили вже...
Потім голого мене по телебаченню,
Як роздягнутого революційна́ченька,
Так показували... й жінка й теща бачили,
Що ми з тою, без спіднички, не байдачили,
Що ми з нею – в міні бусі-так! сміливо!
Всіх підтримували! хоч би і інтимом.
«Тих і тих, з обох боків!» - , аж клявся жінці,
Бо ж Повстанці й «Беркут» - Наші! Українці!
25.01.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474860
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 27.01.2014
[img]http://cs616719.vk.me/v616719136/249d/TcBBUghrz-I.jpg[/img]
Мені тепер поїхати, як вмерти,
Як кинутись у прірву з висоти!..
Потрошить вітер вижухлі конверти,
В яких твої нечитані листи.
Мені би десь укритися, та сила
Взаємного тяжіння, як магніт,
Мене знаходить, де б я не ходила,
І штормом розколисує мій світ.
Аж у сплетінні тріскають волокна
І рвуться жили струнами в мені...
Тремтить душа, до ниточки промокла,
І гасить місто цятками вогні.
Під хриплий гул останнього трамваю
Твоє спокійне дихання ловлю
І край вікна, мов скрипка, завмираю:
Ні поруху, ні зойку, ні жалю
За тим, що відійшло і не збулося,
Хіба щось буде вартісним без нас?
Пірнало світло у твоє волосся,
Допоки по́світ сонний не погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473190
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
«Та годі вже лякати те небо майже хворе»
(Гійом Аполлінер)
Продаються опудала –
Бездушевні фанатики
На городах і площах виставлені
Теоретично – щоб залякувати,
Практично – для показухи.
Продаються опудала –
З травою та соломою
Замість теплого тіла,
З баняками порожніми
Замість голів і свідомості,
З палицями замість рук,
З дрантям замість одягу.
Купуйте собі, диктатори!
Замість народу вам пасує
Саме такими правити,
Саме такими командувати,
Саме серед таких
Себе людьми почувати.
Подаруйте кожному з них
Автомата –
Легко ж їм буде в живих стріляти,
На вітрі бляшанками дзвенькати,
Неіснуючих ворон відлякувати,
На полі, де навіть будяки
І ті не ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473072
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Навзрид заплпкали лелеки - вже весна
Пора летіти в землі дикі і далекі
Пора з теплом прощатись - на Україні лід розтав
І строяться ключі
І тягне їх инстинкт до свої Мекки
І знов в полоні вітру дзвенять як струни жили
І рвуться м"язи від напруги
А хвилі шепчуть - ви достатньо вже в Раю прожили
А хвилям дивно - вам потрібні ці потуги?
Молодші впали б якби старші стрій не сторожили
Вони долетіли
Построять гнізда на згорілих хатах
На непідрізаних грушках патлатих
Життя їм вернеться на їм звичайні круги...
Їм. Ми ж бідні і дурні чекаєм з неба манни
І лежачи удома на диванах
Спостерігаєм, як там мерзнуть на майданах
Голодні люди від Донця до Буга
Нам, холуям,збиратися зарано
Нема кальсон,не відпросилися з роботи
А ще кредити, злидні, діти... І їхати?
А я б поїхав! Але шо ти?
Та ми ж за них!
Але пока що дома почекаєм
Пока ті на майданах догнивають...
Прийшов момент, що навіть день один
Нас ділить хто гівно а хто громадянин
Я на стару тополю колесо прибив
Нехай лелеки знову прилітають
Пройдуть роки і мої діти підростуть і запитають
Як тату ТИ той грудень пережив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465947
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 17.01.2014
Морозить. Сніжинки за шиворот
Піднятий комір пальто - тепло не спасе
Написане в тамбурі під перекури ессе
Чогось получилось якесь ніби трошки на виворіть
Я так прагнув в дорогу, і дякую Бо" між тостами рванув
Ускочив в вагон - паровоз свої кишки продув
І я не заснув поки слово:"вагоновожата" не виговорив
Не треба мене обіжати за то шо я лох
Лиш в поїзд вселіть і не виганяйте на вигоні
Пойміть - Тополівський Володя - якщо лиш дозволять - напише за двох
Дайте збити на пол, і попіл, і Ви мені
Навішані штампи пекучим тавром
Чи точним ударом в передсердя кайлом
Чи поглядом очів відвертих теплом -
А виведіть
Я постіль не брав - бо смислу нема - відісплюся потом
І докурена знов папіроса до тла не додала тепла
мене ніч не пройме - бо вона за вікном
І поки я їду незайманість Вашу хтось може займе
Хтось можливо пойме
Вашу душу і кров відчує як я.І нутром.
А я своє" відлітав.
Я поліз на своє бокове і накрився пальтом
Сірий ранок мені немитий перон і будун принесе
А Ви, якщо зможете, то дочитайте це дике ессе.
Там між цим всім гівном є мої почуття,
Ви котресь собі виберіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454637
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 17.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2013
А що ж ви хотіли - надворі зима
без маски і гриму,
і шарпає двері уже обома,
безжально й нестримно.
Вона не лишає ні фор, ні вагань
для дії і слова,
бо чітко і гостро означує грань
зерна і полови.
Такий у зими голубий небозвід-
холодний і чистий.
Якщо твоя мрія достойна крові
добийся і вистій!
Лиш пильність на розум утричі помнож
карбуючи кроки.
Омана народу не відає прощ-
ціна надвисока!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463838
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.12.2013
Стара верба, зажурена й самотня,
Скарлючені гілки схилила до води,
На плесі озера листочків сотня
Розпластані, на сонці вицвілі човни…
Гуляє вітер між гіллям вертлявий,
Хитає в різні боки й навіть догори,
Додолу гне верба гілки трухляві,
І зморшками на стовбурі її роки…
Так швидко щезла молодість зелена,
Коли гнучким був стан і молоді гілки,
Міцна кора верби гладка й дублена,
Тепер ятряться справжні рани та дірки…
Не плачуть, як раніш, зелені очі,
Вербові коси не такі уже густі,
І не лунає більше спів дівочий,
Човни сумують не фарбовані й пусті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463000
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Чотири кроки до зими -
В жалобі пізня осінь,
Вона, на відстані руки,
Вже милостиню просить.
Гортає вітер календар,
Дощами плачуть вікна,
Зима в повітрі, як радар,
Вже визначає відстань,
Сигнали посилає – сніг,
Для осені погрози,
А сонце, ніби оберіг
І захист від морозів.
Лякає вітер зимну ніч,
Голодним вовком бродить,
У вікнах - міріади свіч,
В домівки сон заходить.
Чотири кроки до зими,
І знову зникне осінь,
В кайданах смутку й самоти
Моя душа голосить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462691
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2013
«Saepius hanc speculam ascendas,
licent unde videre,
Colluvies hominum quicquid in orde gerit.
Tuus Gregorius Sabbin*
Буває саме такий падолист,
Що залізним конкістадором
Відчуває холод меча епохи
Гарячими долонями дня.
Буває такий день,
Коли навіть потяги замовкають,
Коли байдуже дихаєш
Повітрям смерті –
Гірким як туман Клонмакнойса.
Біля Каменя Фейрі
Згадав короля
Діармайта мак Кербайлла,
Сорочку, що виткана з льону,
Вирощеного з однієї зернини,
Ель, зварений з ячменю,
Що виріс з однієї насінини.
Кожна книга вартує битви
Якщо вона справжня.**
На цьому кораблі,
Що зветься падолист,
Напну вітрила листяні
Кольору осінніх кленів***,
Попливу за гори хвиль
Шукати промінь світла,
Що падає з неба…
Примітки:
* - «Частіше підіймайся на цю вежу, звідки можна побачити, що роблять у світі людські покидьки. Твій Григорій Саббін.» – з листа Григорія Сковороди.
** - тільки не треба про це сперечатися зі святим Адомнаном у 561 році.
*** - таки напну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462452
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2013
Автор: МОРСКАЯ
Тема: экспромты
Опубликовано: 12.11.2013 11:13
***
Прометей в душе...не задуть огня,
ей под силу всё ...обуздать коня.
Налету поймать и жар птицу ту...
и согреть собой хоть планету всю.
С пепла возродясь, снова птицей ввысь
взбунтовать чертей, чтоб кричали: "Брысь...
Накормить строкой, белоснежный лист...
и оставить след, он янтарно чист...
Да, она - Огонь...и рассвету дочь,
тот, кто любит тьму, будет мчаться прочь...
------------------------------
Горючая душа (экспромт)
Я в душе своей разожгу костер,
С огненным цветком выйду на простор.
Опалю огнем небо и луну,
Отпущу с цепи хищную волну.
Вырастет огонь как пожар в лесу,
Вспыхнет заревом… Навернет слезу.
Станет жалко мне белых мотыльков,
мышек, зайчиков, лис и барсуков.
Замучу тогда бунт среди чертей,
Чтоб от криков их стало веселей,
И пойду плясать, под Сердючкин хит,
От сердечных слов, разревусь навзрыд.
Затушу огонь мокрою слезой,
Сквозь густую тьму побреду домой.
Не смогла души обуздать пожар,
Но развеялась и спустила пар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460666
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Спільність одного міста, спільність одного ліжка -
все , що вимірює близькість й віддаленість душ.
Спальні квартали, мов зморені еквілібристи.
Тишу не руш.
Спальні розмови - скрипіння старих табуретів,
стукіт надщерблених сонним вітанням чашок.
Я тобі - дзеркалом, ти мені - вродженим геном
вріс до кісток.
Я тобі - буднями сіра і стесана пальцями,
кисті твої відболіли. У серці - пропасниця.
Й схожих на нас перевозять несправні ліфти -
спільні в таких тільки посуд і фотокартки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460615
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Непогода страшна! Півдоби
Ллє лавиною небо потоки.
Грім у бубон дубасить, аби
Чорні хмари пришвидшили кроки.
Хвацька блискавка, як батогом,
Перерізує вовняні шати,
І зникає зненацька, кругом
Чорноту залишивши кудлату.
Наче довгий небесний сувій
Розмотався гучними струмками.
Під шалений канкан вітровій
Срібні кидає перли разками.
Раптом - тиша... Лише гомонить
Дощ тихенький у райдужній тозі,
І тривога ущухла умить,
Бо усміхнений ти на порозі.
05.07-14.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460504
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 15.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2013
Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних,
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом,
Сумно кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді - згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне,
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459622
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2013
у місті , тепер оголеному, наскрізно пропахло слабкістю,
і поки ховаєш носа, встигаєш вхопити зайвого...
і носиш в собі холодну загострену зброю пафосом,
бо ніби самотність в моді, якраз тобі до лиця
утопія бути справжньою, шукати чогось подібного
в місцях, де дороги зібрані у вузол тугий занадто...
розбірливі постулати розмокли від довгих видихів
бо все у житті не так, як ще у дитинстві вигадав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457638
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 07.11.2013
***
Обтрусила осінь багряницю
зі своїх натомлених рамен,
оголила сокровенну глицю...
Темновіття вицвіле, сумне
скинулось угору безголосо.
Відбриніла тужна пастораль.
Вже до танцю більше не запросить
сивоокий перестиглий жаль
яре листя...
Під ногами скверу
тіні спопелілих теплоднів.
Прочиняє небо мурі двері
в тишу ще неторканих снігів,
у безмежжя рунних заметілей,
довгополих білотканих тог,
де з неділі й знову до неділі
сторожко чекає змерзлий Бог
на свічу намолено-гарячу -
позачасну світляну печать...
Тихо янголи осінні плачуть,
на прощання дзвоником янчать...
(27.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458979
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Є щось вічне в одній
Добі. -
Мить
На те, щоб століття скисло.
Розгойдай мене на собі
На частинці себе.
Стисло.
Скільки часу на це піде?
Скільки сил сотворяє сила?
Політаймо.
В кутках Ніде,
У хребет зав’язавши крила.
Ще важкі.
Від думок років.
Ще сліпі
Від ілюзій часу.
Та якщо ти мене
Зігрів,
Для зачаття
(півграма світу)
60 кілограм - не маса.
Запустить на Свою Орбіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455199
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 30.10.2013
бути птахами важко
їх крила надто прозорі
аби переносити кимсь намальоване
море
в старі магістралі зими
їх вчаділа осінь давно підробляє на ринку
колише колиску з народженим вчора дитям
щоранку проціджує лімфу від залишків голосу
від кроків і спогадів заварює чай
чомусь так вже плямиться в стіні протилежностей
одне із сотень причасть
птахам надто сухо
в подертій тканині мовчань
а небо обвуглене прасує у листі слова
птахи ще не вміють
любити Юду
та вже розуміють
для них я своя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456831
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Ранок. Я.І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
Майже тиша. Майже звуки
(Ми з годинником -живі),
Його серце гучно стука,
Ніби думка в голові.
Телефон. Гуде на "вібро ".
Ігнорую його спів.
Недописаним верлібром
Чайник знову закипів...
Чай. Ковток .Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
НОвим віршем на папір ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453294
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Лежу белоснежкой в помпезно сияющем склепе,
В стеклянном гробу, на песчаном речном берегу.
Застыла поломанной куклой в одежде нелепой,
И ни шевельнуться, ни даже вдохнуть не могу.
Под шёпот воды бесконечно мне снятся кошмары,
Плакучие ивы танцуют зловещий канкан.
Я «счастьем» обязана вовсе не мачехе старой -
Мне яблоко с ядом твоя протянула рука.
Ты водишь экскурсии – бизнес, конечно, недурный.
Слащавые принцы, глазея, исходят слюной.
Пустышки-принцессы, хихикая, платят «натурой»
(порой прямо здесь, на подвешенном гробе со мной).
И вроде же в платье, а будто бы голая, мёрзну.
Противно и стыдно. Глотаю немую мольбу.
А ты по ночам вытираешь украдкой мне слёзы,
Подводишь глаза и сочувственно гладишь по лбу.
За что же, скажи, мне такая жестокая пытка?
За нежности луч, за пьянящие волны тепла?
Была слишком терпким и слишком горячим напитком?
Всего вероятней, за то, что я просто - была.
Ты водишь экскурсии, выдумав сказку о граблях,
На казнь осуждённом добре и оправданном зле;
И даришь на память фигурки надкушенных яблок,
Стеклянные тоже. И здесь хрусталя пожалел…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434950
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 15.10.2013
Чомісь не прийшов,колись обіцяв,
Я ся парадила.
Лемісь мі пісьма ним передавав,
Бим ся не журила.
Чомісь не прийшов,купивісь коня,
Пропакалам очі.
Сиділам всю нуч я коло огня.
Так уже дві ночі.
Сватався до ня вчора єден хлоп,
Я 'го не любила.
Оддам ся,віриш,видить вшоткой Бог,
Кульком ся журила.
В суботу свальба,співать все село.
Лем плаче невіста.
Чомісь юй туто нич не помогло,
І не має міста,
Де би вна його забула на мить.
Не плакала,Боже.
Так її душа йши за ним болить.
Та хто юй поможе?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453140
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Коли у напрузі щодня, день за днем,
Завжди добре знаю, що граю з вогнем!
Тому зупиняюсь, осмислюю кроки,
Тамую в душі недоречний неспокій…
Здавалось би краще мовчати, як ніч,
Бо єдність зникає в клубку протиріч,
Та згодом вщухають емоції сильні,
Зникають на білому плями чорнильні…
І сонце яскраве всміхається знов,
Дарує надію, і віру й любов!
Пишу, як раніше, і сонцю радію,
Танцюю словами, від щастя хмелію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452753
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Коли надворі вітер злиться,
І дощ холодний б"є у скло,
До тебе хочу притулиться,
Відчуть приємне це тепло.
Які гарячі в тебе руки!
Приємний подих зігріва.
Я чую серця твого стукіт.
Хіба доречні тут слова?
І повернулось ніби літо.
Жасмін розцвів знов під вікном.
Було це нами пережито...
І так задихало теплом.
Тепер жасмін укритий снігом.
Пташки клюють горобину.
І так чарують своїм співом.
Торкають серця глибину.
Нехай там осінь холоднюча..
А на порозі вже зима.
Вона, звичайно, неминуча...
А ти цілуй нежартома...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452741
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Вечерненабережная рыбалка
«Поберегись! Бесплатный «пирсинг», размахнусь...
Да под стрелой не стойте, слышите, мамаша», -
Рыбак забрасывал «концовку» свистом чувств
Вечерней набережной пива и фисташек.
...А и вокруг - непрекращающийся лов:
«Ищу лоточниц...» в порасклеенных обрывках,
Вон старичок магнитит толстосумных вдов,
А две девчушки, строго – спонсора каникул.
И, в это время, спиннингиста как толкнут...
...Пуд-дама мчалась так за зятюшкой-гулякой,
А тот, в снек-баре, ох, котяра-баламут,
Как заорёт: «Вино разбавили!..собаки...»
И каждый-каждый: за - своим, и – о своём,
Мы все – наживщики на разные рыбёшки.
Кто-острозубьем, кто-шутом, кто – королём.
Лишь мило стелятся причёсочки-взъеро́шки...
Луной рыбалка шла на свой вечерний пик,
В мозгах живых: что удалось за день хороший?
И «самодур» удист зашвыривал под крик:
«Эй, аккуратно всем: бесплатные «серёжки»...»
02.08.13 г.
P.S. серёжки, пирсинг – возможность зацепить крючками людей;
Концовка, самодур – "леска с крючками")) оснастка
для ловли морской рыбы (например,
ставриды), – от авт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441053
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2013
На столі парує чашка чаю.
В ній троянди пахнуть пелюстки.
Досить! Вже нічого не бажаю.
Боляче так ранять колючки.
Подивлюсь вже іншими очима,
Привітаю я тебе, життя!
Дякую, що ти мене навчило.
Я зробила нові відкриття.
Я на зло не буду зло творити.
Ворогам образи відпущу.
І життя відчую колорити.
Торжество у душу запущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440616
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Цвіркун на дворі шпарив безугав.
Розносив спів левадами, - сонати.
Жагучі ноти сипались з октав,
Дівчат жигун запрошував до хати!
Лягали спати стомлені бджілки.
Їм з квітів снилось у Нірвані.
Вхмелілим медом з пасік стільники,
навкруг стелили запахи духмяні.
А Вечір йшов намоленим шляхом
із літом в Липця скінчились дебати.
Збирав пожитки Страдник за ставком.
В покої йшов, - у Ніч відпочивати.
Як Равлик Місяць витягнув ріжки,
знайшов вчергове чим подивувати.
Будив у хмарах заспані зірки,
щоби у шати нічку наряджати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440764
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2013
Ти прокинешся зав тра
І не ступиш додолу.
Не повернеш учора.
Хто ж тобі не сказав? Тра
вень знову
Вода прибуває
Во да
Ще по кісточки
Це по грішників
Поштовхом артеріальної крові
Через місто. І ти
Ще встигаєш
Іди
Бо вода прибуває
Перемішана з гравієм
Вже лоскоче коліна
Вже з тривогою щем,
Наче зміїний укус
Ось, бери, твій квиток на Ноїв ковчег
Класу люкс
Це, мабуть, нажня полуба,
Точно не знаю
Вода прибуває
Вже вище колін
І несила вст́ояти на ногах
Підкошує
Майже страх
Вода прибуває
Розгрібаю потоки гравію
Відчуваю чи спи на ми
Ми заги не мо
Гріш ни ки
Ти шепочеш десь зовсім близько:
А знаєш, що козаки
Придумали підводні човни?
Львів, 28.07.13
https://vk.com/dyka_vyshnia
*Мерварт "Потоп", що є одне з найцінніших полотен, котрі зберігаються у Львівській галереї мистецтв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440189
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Ікони ловлять
очима тіні.
Свічки ковтають
ридання воску.
А ми в сплетінні
гріхів здуріли:
На кожен цвяшок,
на кожну дошку
падали з криком,
ламали душу...
Любов - велика,
А, отже, ...мушу.
Ти моя перша
сповідь/причастя..
Навіть померши,
Кажуть, воздасться...
Потерпить далі...
Постелить сіна...
Доки гвалтує
мозок моралі..
Хоч на коліна...
Хоч рівна спина...
Мовчить/говорить
Меса недільна:
Любов це там,
де людина....
творить.
Любов це там
де людина....
вільна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438378
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 21.07.2013
От реальности событий, убегают кто куда,
Кто с друзьями водку квасить, а кто в игры и мира.
Одноклассники, контакты, сайт знакомств, войди-войди,
Все кто в жизни неудачник, в Интернете – короли.
Вот парнишка молодой, сломя голову, бежит,
Даже кушать не садится, а в игру свою летит.
Там герой, есть столько званий, побеждает все мира,
А здесь маменькин сыночек, и в кармане ни фига.
Вот бухгалтер, ели дышит, что с утра уж на ногах,
В Интернете письмо пишет – «на Кенарах, олигарх»
Там девчоночка красива, восходящая звезда,
На работе засиделась – дома ждёт её дитя.
Малолетки зажигают, ищут секса там и здесь,
В Интернете снять девчонку, проще прощего – ответ.
Вот дедуля весь расплылся в ожидание чудес,
Пишет Золушке, на сайте, - из Тибета принц.
А вот ещё одна красавица с длинною косой,
Вся такая, рассекая, в жизни с грязной головой.
На троллейбус не успел, наш дядька – олигарх,
Взять такси - там денег нету, на работу опоздал.
Письмо парню написали, как хорош, хочу с тобой!
- обрадовался и не знает, - там мужик с головой больной.
Сети-сети, Интернет, красивые картинки,
Хватает подлости, обмана и в реальной жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100717
дата надходження 02.11.2008
дата закладки 15.07.2013
Я замышляю бегство из сети,
Я перемен хочу в своей судьбе,
Любимый Интернет, пойми, прости,
Я растворилась полностью в тебе.
Я перестала слышать смех детей,
Я разучилась петь и улыбаться,
Я обрела предательство друзей,
И море грязи за экранным глянцем.
Продолжу арифметику потерь:
Морщинок сеть - достойная расплата,
Любимый Интернет, прости, поверь,
Я не вернусь - мне больше нет возврата.
Я слабый и уставший человек,
Я поняла: мне уходить пора,
Любимый Интернет, прощай навек!
Прощай навек…
точнее, до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127625
дата надходження 24.04.2009
дата закладки 15.07.2013
Если б дать нам цианистый калий -
Всем, семи миллиардам, в желе,
Показатели б сразу упали
На количество лиц на земле.
Он, коричневый тон черни чёрной,
Из омраморных грузных крестов,
И немого, под стяжку, бетона,
Победит в чу́ме депресняков.
И зверьё задерёт лишних рядом,
И себя - треть людей извела б.
Сколь из нас на Земле станут рады -
Простоте применению зла?
12.07.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437423
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Очень скоро закончится сказка живого страданья
И штормящий уход в никуда... Грусть о временщиках...
Мы, машины-дома для микробов в желудках, пираний,
Скорлупою ненужной останемся в костных следах.
Миллиарды лет нас микробо́ги растили на совесть:
Успевает прожить поколений в нас – за миллиард...
Эт, мы - внешне – в наколках, с колечком, одетые, топлес,
А внутри – лишь кому-то - деревни и кроны мансард.
Ничего...А ненужными – кто нас родил бы и двигал
До отточенных, до совершенств - «всех внутри накормить»?
...Очень даже возможно, что скоро футбольная лига
Себя, в мыслях, - живой ощутит, и - княжной всех элит.
Дык, смешно им, союзам понять станет, что футболисты,
Тренер, зритель, судья, и экран – и созда́ли её...
...Дом микробам, сознаемся, создан-то - специалистски,
И профессионально: и живы мы, курим и пьём!
11.07.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436801
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
что тебе снится
мой кучерявый рыцарь
на тихом лавандовом поле
что гладило нежно ресницы
под звуки всех песен вселенной
и горы тебе по колено
и горе тебе по колено
и боль, и обиды, и стены
и раны
и звёзды экрана
и злобные лица тиранов
и даже взросление рано
и даже небесная манна
спи сладко
будить не стану
спи крепко
в лавандовых странах
и пусть тебе всё приснится
мой кучерявый рыцарь
что далее приключится
чай с мёдом и не болей
но ты обещай что скоро
придёшь в мой бетонный город
с собой принеся в карманах
мне запах тех чудных полей
*
что тебе снится
мой кучерявый рыцарь
на тихом лавандовом поле
под шёпот хрустальной водицы
завидую
хоть не годится
душа моя в клетке
бетонных традиций
уютно храниться
в дурдоме который построил джек
под пенье румяной зари
лаванды в мешок собери
ты помнишь, мой код от двери
ты помнишь, где космос внутри
пропустим отсчёт
сразу три
ну что тебе стоит
мой рыцарь
мой рыцарь
к себе
навсегда
забери
забери
забери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409088
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 11.07.2013
Поруйнований мур біля брами
Обіперся на вишню розлогу.
Стара хата брудними шибками
Споглядає тужливо дорогу.
Продавали її запівдарма...
Сірий шифер поріс лишаями.
Із одвірків полущена фарба
Опадає додолу жалями.
На нетоптаній стежці - ліщина,
В бур'янах дикий кіт копошиться.
Сирітливо зітхає хатина...
Не живе тут ніхто років тридцять.
15.06-09.07.2013р.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436503
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Нещодавно відвідала виставку народної майстрині Оксани Цимбалюк.
На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру, соломи,
витинанки, квілінг.
Після виставки Оксана подарувала мені свою роботу. Витинанка-мініатюра.
А ще дещо розповіла про символізм витинанки. Про єднання земного
і небесного у ній. Кожна фігурка, кожний символ у витинанці щось та значить.
Витинанка малесенька, як сірникова коробочка. Але ж яке
вміння створити картинку, сповнену символами, аби вона віщувала добро!
Пам'ятаю, ще тоді, при зустрічі, зародилося у мені якесь неусвідомлене
відчуття віршу.
А потім, коли уже вдома розглядала витинанку, і з'явився вірш, який присвячую
Оксані Цимбалюк.
На крилах мрії - дерево життя
І квітка щастя на його вершині.
Закоханості світле почуття
Я відчуваю в пісні журавлиній.
Від пісні розквітає дивоцвіт,
Та в'ється біля хати кучеряво.
І наче в казці, волохатий кіт
Уліво ходить повагом й управо.
Небесний дар творити диво це!
Ця витинанка, як душа народу.
В мініатюрі диво-деревце
Несе душі і серцю насолоду.
21.06.2013р.
Фото автора
На фото витинанка Оксани Цимбалюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433429
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 27.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
Виплітаючи макраме густого дощу.
Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
Я тебе із очей своїх не відпущу.
Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
Робить із мене голодну чеканням хижачку.
Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
Ми загубились в кишенях кінокартини,
Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
І проливають запліднену жахом грозу.
Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
Тебе не купиш порцією борщу.
Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
Я тебе з вій своїх не відпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429463
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2013
Реснички неба – солнышка лучи,
Моргают хитро из-за облаков,
И мелкий дождик в окна к нам стучит,
За горизонтом грозный гром кричит -
Весна вновь плачет в храме у Богов…
Прекрасен мир или ужасен он?
В одном бокале солнышко и дождь,
Нас окружает мрак со всех сторон,
Порой реальность выглядит как сон,
И каждый шорох - в теле нервов дрожь…
На самом деле мир не добрый и не злой!
Бывает в жизни резкий поворот,
Но важен в жизни только наш настрой -
Приходит свет за темной полосой,
И вновь сияет солнцем небосвод…
Вернулась радость, счастье и покой,
И продолжают бабочки полет,
Мир обнимает ласковой рукой
И шепчет тихо - "Я всегда с тобой,
Пока любовь в твоей душе живет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428272
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
( в унісон, за мотивами вірша
автора - tamriko
"Лишь в волосах проседь…")
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421193
На небі вечір вже зоріє -
Надворі квітень.
Думками про кохання мрієш,
А місяць світить…
Яскрава зірка згасла в серці –
Немає віри,
Бринить роса в очах-озерцях -
ВІН лицемірний!
Із плином часу знов бажання
Розквітне рясно,
Знов ти відчуєш, що кохання -
Це справжнє щастя!
Дарма, що сивина на скронях
Як сніг біліє,
Кохання сонцем у долонях
Тебе зігріє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421211
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 07.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013
Осиною, колышущей ветвями,
Иль осокой круг пруда обернусь,
Чтоб, споря с ветром, властвовать над снами,
Закинув в тучи вековую грусть.
Дождем сойдут над маковым раздольем
Изнанки слов, похожих на овец,
Униженных, отпущенных на волю,
Слов, содранных кощунственно с сердец.
Той кровью или лепестками маков
Засыпан пруд. Осина, шелестя,
Смотрела, как над нею ворон плакал.
Над чем? А ветер ей: - Не зря, не зря…
Под тенью крыльев – бархатные листья.
Украден был туманный кем рассвет?
Лучами солнца все равно пролиться
Ему судилось. Как и сотни лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413875
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
* * * * * * *
Сны
короче,
короче чёлки,
снят с повестки бойкот уродам,
и так ласково
блеют
волки
в это нежное время года.
К откровениям голых яблонь
липнет зелень,
и песней чьей-то
заправляет апрель,
как дьявол,
на своих
узловатых
флейтах.
Разбрелись по газонам нервы,
зябнут пальцы,
ключом играя…
Никакая она не стерва –
эта жизнь
без конца
и
края.
Никакая она – не сучья,
круговая её порука:
о сухих не жалеют сучьях
и не входят к любви без стука.
И разлука –
не крюк в уборной,
и петля на нём –
не дорога,
будь хоть рыжим ты,
будь хоть чёрным,
хоть бесцветным,
но жизнь – не трогай.
От дворовых глухих заборов,
знай, бреди себе
бездорожьем –
силой немощи,
честным вором,
детским плачем в ладони божьи.
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413775
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 30.03.2013
в вечном покое нет места страданиям
значит я всё еще тут
пусто внутри
еще теплого здания
я тебя всё еще
|жду|
ты стала мной
и моим одиночеством
мир где мы вместе
|умрем|
счастье лишь сон
и проснувшись не хочется
помнить приснившихся
в нем
волны-слова разбиваясь приливами
глубже впиваются в мозг
память-река не наполнится
ливнями
сердцем я насмерть
промок.
*фоновая композиция –
Diary of Dreams «Butterfly: Dance!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386929
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 26.03.2013
Нам в души гадят не враги,
А закадычные подруги.
Коварна плата за услуги –
В ответ предательства шаги.
Нас нелюбимые лелеют,
А те, о ком вздыхаем мы,
Терзают нас и не жалеют,
Но мы зачем-то им верны.
Нас жизни учат проходимцы,
А не научные труды,
И оставляет БОЛЬ следы,
А не уют в садах провинций!
Всё то, что дорого, мы ценим,
Когда теряем навсегда.
И часто требуем суда
Над не вершившим преступлений.
Всё наизнанку, всё неверно.
И так идёт из года в год:
Судьба нас ранит непомерно
И по заслугам воздаёт.
/25.05.2004/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260493
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 25.03.2013
Дивно.
Світ такий маленький
Як же ж він мене тримає
на кінчику нігтя свого мізинчика?
І я тримаюсь за посмішку його місячного сяйва,
за зубчасті силуети нічного міста,
за вичовгані східці в під"їзді,
і мрійливу душу святкових вулиць.
Я тримаюсь, що є сили, обіймаючи башту ратуші,
пригублюю відвар часу з тонкої порцеляни,
схиляюся над спогадами старого секретеру
в музеї прикладного мистецтва...
І дивуюся.
Світ постійно кладе мені до ніг
всі океани і моря, всі дороги,
але я не тону, не гублюся...
Звідусіль обдуває мене
вітрами і вітруганами,
але я не захлинаюся в його диханні,
тільки велич його входить у мене,
підступає з чотирьох сторін,
огортає ласкою і турботою.
У цьому великому тілі світу
я можу годинами фантазувати,
ніжитися, мружитися
від його сонячного погляду
і дивуватися: світ такий маленький,
де ж він бере сили те все тримати?
Можливо від того, що кожного ранку
я волаю із кватирки свого дому,
з вікна копченого потягу,
з телефонної слухавки:
"Світе, я тебе шаленно кохаю,
ти чуєш,
шаленно,
тебе кохаю!"
10.01.2011р.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/thumbs/a15acc36e516dd6a1716c05659d3c1dc[/img]
запрошую відвідати мій фотоальбом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411997
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Наїдайся, мій животику, як шар,
Бо вже завтра буде в нас дієта.
Ти давно для мене, як важкий тягар -
То ж забудь про кашу і котлети!
Ти, примхливий шлунок, гірко не сумуй,
Відпочинеш трохи від роботи,
Краще над майбутнім добре поміркуй,
Про щоденні пам‘ятай турботи…
Ви, сусіди шлунка, не зчиняйте гамір
Бо насправді це розумний, добрий намір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410318
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
В туманный полдень, стоя в ряд,
деревья плакали,
и слезы
в асфальт вонзались, как занозы -
в больное тело ноября.
Дома смотрели отрешенно,
как звал из улочки соседней
церковный колокол к обедне
растрескавшимся баритоном.
Смотрели, как на остановке
напротив шахты, ныне мертвой,
молчал народ,
почти что стертый...
Как, голубей сгоняя к бровке,
у тысяч ног слепым терьером
туман хватал одежд края,
и воздух откровенно серый
с трудом вдыхал больной ноябрь
и, проклиная приступ астмы,
в предчувствьи -
времени в обрез -
искал он желтое лекарство
горячих солнечных небес.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248063
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 20.03.2013
Когда на тихой виртуальной зорьке
Резвился поэтическим мальком,
То радовался всяческой «пятёрке»,
Подаренной открыто и тайком…
Потом подрос и стал дерзить помалу,
Затопал сапогом при входе в раж,
Порол бока об острые кораллы
И в трубы дул при выходе в тираж…
В пылу стихийно-виртуальной страсти
Профукал нерестовые места,
Но радикально изменился в масти
От головы до самого хвоста…
Теперь заматерел как динозавр,
Смотрю лукаво в параллельный мир,
Спокоен словно африканский мавр, -
Ни бог, ни царь, ни сам себе кумир…
Однако - время затаиться в тине,
Умерить спесь и приструнить кураж,
Вальяжно релаксировать в рутине,
Оставив пропотевший камуфляж…
В пучине зарифмованных флюидов
Стараюсь с осторожностью бродить,
Но в поисках разнообразья видов
Готов в чужие сети угодить…
апрель 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409735
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Стежечка.
Десь там, у глибині, в районі вушка
Є стежечка вузька й ти її знаєш.
Вона тебе чекає, як подружка
І ти, на зустріч з нею, теж чекаєш.
Підійдеш ззаду, обів,єш плющем,
Вустами пробіжишся по тій стежці…
З двох рік в одну зіллємося дощем,
І краплею стічемо по сережці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408580
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Мінорна дійсність і зла реалія –
Мене «дістала» медична вакханалія!
У довгій черзі, що «живою» зветься,
Сидять напівживі - у них хвороба серця…
УЗІ – простенька з виду процедура,
Але тобі з порогу кажуть, що ти «дура»!
Що треба «жерти» дрібними дозами,
Лякають нас діагнозом й прогнозами…
Ще й натякають, що забули ви про гроші,
Цукерки шоколадні і коньяк хороший…
Питає лікар, що вам написати,
Загострення, чи вже вам скоро помирати?
Пишіть все те, що є на моніторі!
Встаю з канапи і кажу, що я здорова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408555
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Завтра з тобою точно буде понеділок,
Як заметіль, що з холодом – тотожна.
Під шурхотіння надто правильних стрілок
Ти знову спізнишся усюди, куди можна.
Будильник вкотре виє, як скажений,
Водява кава з талим смаком зим.
А ти б воліла теплий чай, зелений,
Нехай без цукру, але… з ним…
Колючі будні сірим пір’ям перепілок
Вп'ялись у простирадло білогруде.
Завтра з тобою точно буде понеділок,
І він невдовзі теж з тобою буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406384
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2013
Совокупление – когда на рандеву
Ты хочешь грех сей знойный совершить?
Конечно, нет! А только, если ты сову
Продать кому-то сможешь иль купить.
Чтоб что-то строить из себя,
Ей явно не хватало
Всех денег, выброшенных зря
На стройматериалы.
Когда мужа трясет от меня,
Как осину, что ветром привечена,
Понимаю тогда то, что я –
Потрясающая просто женщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399829
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
На самім краєчку откосу,
Розцвів рожевенький мачок.
Не пив він вранці чисті роси,
Не чув сусідніх балачок.
Він ріс один. Тонка стеблинка,
(Хоч був красою для очей)
Як сирота, сумна дитинка,
Що непомітна для людей.
І вітер коршуном крутився,
Збивав росинки з пелюсток.
А то бувало, з ним журився...
Це було радості шматок.
Дощі холодні обливали.
Від сонця в"янув корінець.
На зло природі виживав він,
Оцей тоненький стебелець...
----------------------------------
Отак й в житті буває часто:
Когось зустрінеш на шляху,
І раптом дерево гіллясте,
На гілку схоже вже суху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399265
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
заповни мене короткометражними ролями
так
щоб прилипали білими квітами
до волосся
не відсилай більше блакитних листів
і не сердься
на тогорічну осінь
зривай з лиця заблукані
вересні
і всі шелести
недописаних сторінок
мирися з моїми перехрестями
доплети студеним вітром
і всіма атласами світу
для мене вінок
вимкни світло
і вір
у кораловий початок
березня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398823
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Тааааак... я збуджена, аж ...присіла.
Виростають... частини тіла.
В довжину, в ширину, в об'єми...
Мій язик ...відійшов ... від теми...
Дай лизнути, вкусити, вкрасти...
Дай летіти, або ...пропасти!
На колінах зігнутись в кішку.
Ще два ... лікті і буде... ліжко.
Тааааак... пручатися будеш потім
Обережно!...в моєму роті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398726
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
В созвучии http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12833
Будет март неизбежен, когда от февральских морозов
под ногами останется только раскисший асфальт,
будет март неизбежен, когда, несмотря на прогнозы,
солнце встанет пораньше, достав свои арфу и альт,
и попросится мир - улететь на другую планету,
и раскрасится свет, что в окошке, под новую блажь,
напишу вам стихи, но не сразу, а так, по куплету,
и не ручкой чернильной, я очень люблю- карандаш..
Я отвечу тебе не словами, не кистью, не... Просто
разолью акварели рассвета в проёмы окон.
Разукрашу улыбками солнца все стены, все тропы,
птичьей трелью тебя разбужу, если сладок твой сон.
Я тебе нарисую на листьях деревьев узоры,
тихим шелестом чистых ручьёв прошепчу "ээй... прииивееет".
Трав ковры простелю прямо пОд ноги, нежному взору,
разрисую я до горизонта весь ласковый свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388047
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 05.02.2013
Чувство долга
А что такое чувство долга? –
Когда ты знаешь то, что должен
(И думать не придется долго).
Но чувствуешь – отдать не можешь!
Чувство влюбленности
Ты чувствуешь – влюблен
Отчаянно и с первого лишь взгляда.
Потом вдруг удивлен…
А зрение сперва проверить надо.
Чувство юмора
Присуще чувство юмора всем людям.
Оно вас не оставит без вниманья.
Оно зависит только, не забудем,
От глубины и места залеганья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398387
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Росте так швидко, ніби гриб,
Така зараза, зветься – грип.
Лежати – й то немає втіхи,
Немов би трактор переїхав.
У мареві не знаєш – тут,
Чи вже прийшов тобі капут?
Сусіди думають, собака
Завівсь у мене – гавка й гавка!
Як бараболя, синій ніс.
А ліків різних – цілий віз.
Ідеш – немов кудись до страти,
І ноги зроблені із вати.
А з дзеркала на мене – страх! -
Дививсь якийсь кудлатий птах –
Волосся дико – навсібіч,
Червоні очі… Страшна річ!
А спека! (Київ чи Канари?)
Якісь тиняються примари,
Аж стало трохи навіть лячно.
І хто придумав цю болячку?
В людей, дивіться, Новий рік,
А хтось… із градусником зліг.
Ну не хвороба, а кіно!
(О, як набридло все воно).
Апчхи, апчхи, сніги, зима.
На Новий рік – такі дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391568
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Мой старый патефон, ты – бабушкин ровесник.
Но бабушка ушла. А ты еще – живой.
Включу тебя и вновь я слушаю те песни,
Что слушали мои родители с тобой.
Прошло так много лет… Пластинки поистерлись.
Звучит сквозь шорох, шум та песня сквозь года,
Что так любил отец (о, этот дивный голос)
И с мамой под нее он танцевал тогда.
«Голубка ты моя»,- звучит далекий голос
С пластинки под иглой. О старый патефон!
Отец ушел. А мать… Морщинки, белый волос.
А песне той вторит лишь ветра тихий стон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396945
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Відчайдушно, ніби птаха, б‘ється вітер у вікно,
Скиглить, жалібно голосить – в нього зламане крило.
Я вікно відкрила навстіж, він до мене залетів,
Закружляв фіранки в танці і від болю враз зомлів.
Ліг тихенько у куточку і, як котик, задрімав,
Ніч співала колискову, поки ранок не настав.
Я також спокійно спала, поринаючи у сон,
Уві сні звучала пісня, мріяв місяць в унісон.
На світанку до кімнати сонця зайчик завітав,
Розбудив весняний вітер і його залоскотав.
І розправив вітер крила, знов на волю полетів,
Я ще довго в небі чула дивовижний вітру спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397461
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Котилось помаранчем у поля
Зимове сонце, залишивши місто.
Загорнута у сутінки земля
Прощалася зі сяйвом золотистим.
Зіщулилися ягоди калин,
Вже не яскраві - а бліді, змарнілі.
Мороз із порцелянових крижин
Вирізьблював їм шати сніжно-білі.
Мережив сріблом соснам кептарі,
Оздоблював кружальцями, шнурами.
На оксамитних вітах угорі
Бурульки порозвішував разками.
"Оранжево закінчується день", -
Подумала. А спогадів лавини
Несли думки про тебе і про те,
Що любиш ти солодкі апельсини.
25-27.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397922
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Врождённая Богиня прилавка
Отласкал её дважды под утро
После низкого бара с кальяном.
А она, сетевик крема с пудрой,
Предлагает, мурлыкая мудро,
Сбыт наладить, там – лаков, румяны
Средь сотрудниц моих ненаглядных.
А за завтраком, громко заметив,
Как я режу с любовью колбаску,
Говорит: «Давай вместе буфетик
На Шулявке откроем, подсветим -
Дегустации мёда, намазок..."
(Обнимали меня с тмином глазки)
А прощаясь на лестничной клетке
Предложила, вдруг: «Может, ...с коллегой
Познакомить тебя, ты мой меткий,
Она – замужем, муж дома – редко_
Месяц только, как свадьба гремела,
Восемнадцать еще...в самой неге...
И еще чё купить предлагала,
Предлагала, ...ещё предлагала...
31.01.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396907
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг,
Наче свіже пелюстя жасмину,
Що роздмухав легкий вітровій.
Снігопад побілив скатертину,
Силует розпрозоривши твій.
Замережили ніч заметілі,
Загортаючи Всесвіт крильми,
Ми з тобою два янголи білі
На криштальній долоні зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389536
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 31.01.2013
В пакете – белые, в жестянках-шайбах, свечи,
В сервант затолканы, « на всякий разный случай!»
Так и в любви кому-то мы "библиотечно"
Грустим на полках пригодящихся сподручен.
В декор - одной свезёт, на трельяже комфортиться.
Сожгут – другую, под ночной фиест разгнузданный.
Она, наркозная, в пакете, беззаботица -
Что жизнь недышащая тусклая, безлунная.
И в голове порой – сверхвольтный «Голливуд»:
Сгореть дотла с листа? Неметь, что не зажгут?
16.01.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393166
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Не вчути? Та як не вчути!
Стогласо у даль зовеш...
І рву одчайнушно пута
(Хіба ж бо в умі збагнути
Прадикий цей "марракеш"?)
І пальці вже в русі вільнім -
Торкаючи небеса...
Свавільна - сторчма! Свавільна,
Сарна прудкодуха, стрільна,
Коли звідусіль - яса.
Сім нот - ба, занадто мало,
На силу - у вимір трьох.
До лету, думки́-лекала,
Між зойки, слова, кресала -
У поміч зоря-посо́х.
І в далі - туди, де чути
Гучніше празов, гучніш...
Надіями вись напнута -
Душею хоча б збагнути
Ту мить, коли сходить вірш...
(10.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391242
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
К сожаленью, лишь со смертью,
Увольнением, разводом
Мы серъёзно - ча́ем, метим -
Что важней: комфорт, свобода...
А вернуть - так не бывает.
Опыт, давшийся разрывом, -
Изгибает, громыхает
И сечёт речной крапивой.
Да, понятно всё, но наших
Добрых, честных слов, не шашных -
К сожаленью (вздыхаем)
С кем простились - не узнает.
10.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391237
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Свят-вечірньою порою,
Ще задовго до зорі
Ставлять Дідух на покутті
Свято-свят вже на дворі.
Живе дух полів у ньому,
Дух предків, дух роду
Об’єднує покоління,
Привертає згоду.
Він стає в цю дивну ніч
Містком між роками,
Щоб згадали, пом’янули,
Кого нема з нами.
Перед тим, як йти за стіл,
Дмухають на лаву
Ненароком, щоб не сісти
На душу - по праву
Ставлять ще одну тарілку
І ложку для тих,
Хто не зможе доторкнутись
До наїдків цих.
Вилкам на столі в цей вечір
Бажано не бути,
Щоби душі ненароком
Ними не кольнути.
Запалала вже зоря,
Свічка запалала
Вся родина при столі
До молитви стала
І дякує всім причетним
До диво-події,
За ту радість, що прийшла
Від Діви Марії.
Всім минулим поколінням,
Що лепту вкладали,
Щоб ми в благості й любові
От так за стіл стали.
Після трапези святої
Яства не збирайте,
Хай стоять собі до ранку
Душам радість - знайте,
Пам’яттю живуть вони,
Нашими думками,
Адже в радості і горі
Завжди разом з нами.
03.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389649
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 05.01.2013
А в принципе, жена
Молчала б, по идее.
Но принципа она
Такого не имеет.
***
Бригаде, что на дне карьера камень добывала,
Вдруг привезли зарплату. Вовремя, причем.
И по карьерной лестнице (еще так не бывало!)
Не поднимался быстро так никто еще!
***
Из министерства поступил приказ,
Чтоб коррупционеров ударить по рукам.
Исполнено все было в тот же час, -
Ударили все с ними по рукам. Чего уж там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389875
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Мы сходим медленно с ума!
Душа наслушалась молчания.
Я здесь один, ты там одна...
Но не помеха расстояние!...
Преградой нам молчание уст
Твоих, раздумья и сомнения!
"Советчики" у наших чувств
Столпились ради развлечения!...
Я проклял грязную толпу,
А ты стоишь в оцепенении!
Ты веришь им?! Я не пойму!
К чему тогда мое стремление?!
Мы сходим медленно с ума!
Ты под влиянием "советов"...
Советов тех - вагон дерьма!
Достало мне мести все это...
3 января 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389739
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
Или...безответная дискуссия с собой
Что, что со мной сегодня, спи, малыш, усни ж...
Не - опостыло всё, гнетёт - однообразие.
Побыть ленивой бы, и - чьей-то ахной пассией?
Да нет - одной побыть бы - часик, отдохни....
Желудок тоже кушать просит иногда,
Летят на юг законно птицы с новой радостью.
Нельзя, нельзя всё время жить без новой сладости!!!
Да ты уснёшь хотя б на ночь, моя звезда?..
Ну снова...: "Мама, посмотри, сюда, скорей..."
Кто, кто из нас двоих - несносная, несносный?????
Там - ароматы, там - смеются во дворе!
Сначала – женщина я, тоже – сердце просит...
Побыть одной, чтоб без ребёнка, хоть чуток.
Под языком, в руках и мыслях - кипяток...
А большинство ведь приговором так ответит:
Для мамы любящей на первом месте - дети...
25.12.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387577
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2012
ПЛЕЙКАСт:
http://www.playcast.ru/view/1860254/2dc0490e59f2986dca586b974ea76ded5cbcdac4pl
Полыхает шиповник ярко-красным костром.
Что ж усталое сердце не согреешь теплом.?
Что ж ты плачешь осина жёлто-красным листом?
Неужели причина: мелкий дождь за окном?
Гроздь рябины кровавой, словно солнца закат.
Мы с тобой разошлись. Кто же здесь виноват?
Багровеет брусника. Ночи стали длинней.
Лета дни миновали. Сердцу стало больней.
Ветер, листья срывая, и печаль мне развей.
Голос твой долетает. Свет безоблачных дней.
И мне кажется будто ты вот-вот подойдёшь
И усталое сердце в свои руки возмёшь...
И забуду я всё: снова станет теплей.
Ни к чему наши ссоры: ты прости поскорей.
Полыхает шиповник, всё сильнее горит,
Одинокое сердце всё болит и болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218481
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 19.12.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Останні торки осені... Під ноги
Покірно осипається жовтінь.
Сповзають із плечей барвисті тоги,
Застелюючи листограйно рінь.
І темноокі смутоброві хмари
Збираються вгорі на свій банкет
У залі сиворунної кошари,
Де дотліває вічності ранет.
А у вітрах над урвищами часу,
Мов неутримне мариво зі снів,
Зірвавшись із омрійного Парнасу,
Покірним дихом на губах лісів
Говіє проща - тиша і моління,
Обійми сухозліткових прощань.
Цілунками кошлатого проміння,
Півголосом обтрушених зітхань -
Останні торки осені... На стежі
Хурделить позолоту листопад
І світу зовсім іншому належить
У чаші неба сонця рафінад.
(5.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379139
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Хоча в моiх очах живе цинiзм
А в твоiх поселилося призрiння
До мене, але в мерехтливих тiнях
засохших слiз ослиз наш егоiзм
I нашi сварки тягнуться давно
В боях несем приблизно однаковi втрати
Та щось менi вже надоiло воювати
Десь в мене був мольберт й старе вино
Хоч я не лiрик i не пейзажист
Та темно-синiй бархат неба
Попробую намалювати лиш для тебе
Хай оживить олiя мертвий лист
Я так давно вже пензля не тримав
Та капну на палiтру трошки ночi
Лише для тебе, i якщо захочеш
Добавлю в фарби терпкий запах трав
Добавлю в фарби яблуневий цвiт
Хай м"ята i весна тобi лоскочуть нiздрi
Вiд келиха вина я вiдiрвусь, якщо не пiзно
Тебе вернути через призму лiт
Я можу навiть тиждень не курити
I навiть цей малюнок подарую
Тобi. Тебе на ньому домалюю
Якщо ти знов навчиш мене любити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363515
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 10.11.2012
На правду помножені дні
Тікають в пітьму навзрид
По діагоналі
Я знову вві сні спотів -
Наснилося море мені
В печалі
А зорі висять навкруг
З перекошеним ротом
І хтось повернув мій круг
На пів оборота
І я вже давно іду
Ногами по своїй тіні
Не ми починали війну
Не нам смакувати війни
Він тоже мабудь пристав
За дві тисячі років
Та хто ж в Нього прийме Хреста?
Хто з нас без пороків?
Дві тисячі років-тонн
А слів! Скільки слів про віру!
А я тільки бачив сон.
Лиш сон, я в свій сон повірив
Я тоже боюся як б"ють
Я тоже як можу ховаюсь від стресу
Ти в мене повір хоть чуть-чуть
Дозволь недостойному Хреста понести
Сказав і злякався... Спітніла рука
Та позаду мільйон безтолкових арбітрів
Вони пожаліють. Потом. А пока
Натренованим жестом сплітають вінка
Із глоду-терену
Ай як хочуть надіти !
А на правду помножені дні
Летять попри мене
по діагоналі
Стільки вчинків, віршів і слів
непотрібних...
Я зробив і сказав, ане вдів
Твою сумку, хітон і сандалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371675
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 10.11.2012
Твої рідненькі очі - колись, як небо, сині,
Тепер – осіннє небо, і вицвіле, і сіре.
В волоссі поселився сумний зимовий іній.
А руки утомились, які в дитинстві гріли.
Колись – ясна красуня, вже постаріла мама.
Пройшли роки – злетіли, мов хмари над шляхами.
Де ті роки? Як сплИвли? Не відати – не знати.
Тепер перегорнУто сторінок так багато…
Пробач, моя маленька, не завжди я уважна.
Коли хворієш, мама, мені так тяжко – страшно.
Пробач, якщо забуду на ніч поцілувати.
Я обіцяю, ненько, тобою піклуватись.
Нехай, моя рідненька, не повняться сльозами
Твої прекрасні очі. Не владні над роками
Ні я, ні ти, ні Сонце. Та зможу я зігріти
Всім серцем милі руки, що найніжніші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376760
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
З анекдоту:
Якщо ви в лісі здибались з ведмедем,
То відбиватиметесь мокрими штаньми.
Спитаєте: - То де ж їх взяти треба?
Та будуть. Точно. Цим не переймайтесь ви.
З життя:
Сидів в Карпатах дядько з сином
В кущах й збирав в відро малину.
А поряд ще хтось голосно сопів.
Ось дядько закурити захотів.
Й сказав: «Сусіде, дай мені цигарку».
Як глянув на «сусіда», стало жарко, -
Ведмежа морда вирячила очі.
І дядько зрозумів, - курити вже не хоче.
Та з переляку – хрясь! по голові
Ведмедя він відром. Той по траві,
Як олень, хутко поскакав
І щез серед дерев. Ото злякав
Той дядько бідненьку звірюшку.
Малину – на компот, штани – на сушку.
Ведмедю ж довго буде снитись,
Як він малинкою хотів був підкріпитись.
(байку розповів мені місцевий житель)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376753
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Короткое слово Спасибо,
Какое ж тепло для души!
Попробуй сказать кому-либо
Так просто... Скажи, поспеши.
Увидишь: в ответ улыбнётся,
И счастливо будет лицо.
Как только к душе прикоснётся
Простое, как будто, словцо!
И мир разноцветным вдруг станет,
Тепло разольётся в груди.
И с плеч сразу свалится камень...
Обиды уже позади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376748
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Не тікайте від проблем,
подивіться їм у вічі,
Щоб не канули вони
у пусту й холодну вічність.
Можна видумати світ,
де рішається все просто –
Без зусиль і нервів, без
рішень зважених дорослих.
Все одно вони прийдуть,
виповзуть із павутини,
І за шию вхоплять із
почуттям вини – провини,
Поки ще малі вони,
не вирощуйте, як квіти.
Хай не заважають вам
радісно й щасливо жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375845
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
За окнами ноябрь ветрами воет,
Подруга-ночь, как бедный пилигрим,
Стучится в дом. Входи, нас будет двое,
С тобою по-душам поговорим.
Поведаю в тиши о том, что было,
В камине грусти вспыхнет уголек.
А знаешь, ночь, я так его любила!
Как жаль, он чувство это не берег.
Но все равно скажу: " Ne cede malis!" *
Пусть грусть уйдет из сердца побыстрей.
Среди клочков, осколков и развалин
Вновь прорастет росток любви моей.
*Ne cede malis - Не падай духом (лат.)
14.07 - 01.11.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374870
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Обносилось Лето - полетели нити...
Оттого и бабье, что пора седин...
Не поет овсянка на рассвете в жите -
осень пышет скарбом золотых картин.
В закрома упрячешь разве только сытость.
Впрок не наглядишься, песен не споешь...
Опадут наряды - там и снегу выпасть.
..А пока по Лету тихо плачет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374368
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Розплющив очі бадьорий ранок,
Почався новий осінній день,
Так ніжно й тихо пливе світанок
В тісних обіймах пустих алей…
Сумують вранці у скверах лавки,
У розмаїтті квіткових площ
Блукає осінь-казкова мавка,
Капіжить рясно холодний дощ…
Тремтять від вітру вже голі гілки,
І сонце зникло, як НЛО,
Холодний вітер свистить в сопілку,
Мережить злива на вікнах скло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372264
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012
Я даже боюсь писать, чтоб лишнего не пророчить
Воочию все бессрочно – нет смысла скрывать и лгать
Летит кругосветный мир над пробками магистралей
Бессмысленно, без страданий пучинится злой эфир
И мы в этом злом эфире, похожие на дельфинов,
Все знаем, но мы молчим –
Боимся…
Стихи кривые распластаны в подсознании
И дело-то, не в названиях – есть масса других причин –
Есть масса больных мужчин
И женщин не здоровее, практически – корифеи:
Ворован и сан, и чин…
Ворован и подтасован, эфирной смолой спрессован,
Под граффити разрисован свободы былой почин.
И, кажется, что планета добьется конца… и света
Не встретит в конце туннеля – счет, сведенный на недели
Тогда-то и закричим…. О, Господи Всемогущий!
Ты дал нам глаза и уши, ты дал нам способность мыслить,
Ты душу нам дал – любить!
Ты дал нам огонь и воду и выбора дал свободу,
Но мы разучились мыслить, и даже, по чести жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374066
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Весна. Так хочется детей!
И где-нибудь у тихой речки
Гнездо простое, без затей:
Одно окно, одно крылечко.
Ребёнка титькою кормить,
А мужика - борщом и кашей.
И во Вселенной просто быть,
Вращаться на планете нашей.
Фото автора: р.Сылва, Пермский край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340450
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.10.2012
Два котики
сиділи на ослоні.
На китицях хвостів
вмостилась лінь.
Зеленооко мружилися…
С-о-о-о-нні…
Ліпили синіх рибок
із хмарин.
Найбільшу
із омріяних рибин
вже кігтиками
тягнуть на ослін :)….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324728
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 23.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...
У вікна - зачахлі надії останні,
Міжноття сумного дощу.
Старенький маестро в тінІ за роялем
Ще багне утримати такт,
Та серце незримо вкриває вуаллю:
Не так, все не так, все не так...
А праглося світла, у сонячну купель
Жадало пірнути єство!
Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
Де мріями вже одцвіло.
Тепер лише мука впокорена тиші
У сірій вітальні плачу.
Душа розтривожена ниє у вірші
Допоки запалять свічу...
(10.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370047
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Мене дивують ті жінки,
Які вважають, що комп”ютер –
Усі на світі женихи,
Що разом зібрані докупи.
Вона лежить собі сама
Із ноутбуком на дивані
І споглядає всі дива,
Знаходячись, мов у нірвані.
Надворі – осінь золота,
Іще нема калюж розмитих.
І ось вам істина проста
(А інших вам і не відкрити),
Що до дивану не прийде
Жених, а може, й принц не піший.
Бо він – надворі, у кафе;
Блукає парком наймилішим,
Бо цей вогненний листопад
Вкрив килимочком дивовижним
Весь світ. Отож вертай назад –
У світ із сонця, з вітром ніжним.
Бо ми так звикли до онлайн-
Знайомства, сeксу навіть, дружби,
Не виникає вже питань
До цих принад сумнівних служби,
Що зветься просто: Інтернет.
Хоч і потрібна, як водичка.
Це – не дорога, а кювет.
Не зовсім правильна ця звичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369716
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Контральто золотого октября -
Как бархат. Тембр его – красив, глубокий.
Из оперы осенней ненароком
Он арию поет календаря.
На небе тучи – духи кораблей.
Октябрь стоит в ответственном дозоре.
Певец из оперы, закончит скоро
И полетит дорогой журавлей.
И сладостна мелодия, как сон.
И стаей бабочек воздушно – золотисто
Под ноги сыпятся резные листья.
И ветра зыбкого чуть слышен стон.
В партере – тихо. Зрители в ветвях
И слушатели в боа серых перьев
Так зачарованы! Еще не верят,
Что лето не вернуть, но в сердце – страх.
Контральто золотого октября…
А тучи все плывут под парусами.
Кивают хризантемы лепестками,
Палитру ярких красок нам даря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369184
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Чомусь, як дзвонить давній друг,
Обов”язково щось потрібно
Старому другу. Ніби крук
Поживи запах чує вірно.
Він не питає: «Справи як?»
А як спитає, то не чує
Мої зізнання, позаяк
Його це зовсім не хвилює.
«Проблеми маю. Грошей дай.
Ти ж добра, певно, не відмовиш?»
Не відмовляю. Та печаль
Залізе в душу раптом знову.
Бо як проблеми всі мої
Душили, як п”ятсот удавів,
Порозбігались друзі ті –
У них самих – нагальні справи.
Допоможу. Завжди. І всім.
Допоможу, чим зможу, звісно.
Та хочу я передусім,
Щоб в дружбі не було затісно.
З проханнями я не піду.
Справляюся вже самотужки.
І я сама свою біду
Несу. Бо якось дружба
Для мене однобока. Суть
Її спотворена. Так сталось,
Хоч це – неправильно, мабуть.
В житті ж все склалося, як мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365825
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 11.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Вор залез ко мне в окно..
Мог и через двери!!
Там же пусто, все равно..
Только он не верил...
*****
Приглашу тебя на дачу,
Разными уловками..
Коль хорош ты на отдачу -
Привяжу веревками..
*****
Смехом лечим от хандры..
И от импотенции..
Посмеялись - спать легли..
Мы ж интеллигенция..
*****
Не пойду я больше в лес..
Хоть я девка дерзкая..
Та с кустов торчит обрез
И каска немецкая..
****
Приглашу тебя на дачу
Посажу на видный трон,
Чё я здесь одна корячусь!?
Разгоняй метлой ворон.
*****
Вор залез ко мне в окно,
Думал здесь затариться.
Но не может до сих пор,
От меня избавиться.
*****
Не пойду я больше в лес,
С кареглазым соколом..
И зачем под юбку лез?
-Все вокруг да около .
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11210038041
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368863
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Палітра осені у дзеркалі озер -
Усі відтінки кольорів яскравих,
Пейзаж осінній величаво, як позер,
Сидить на троні з поглядом лукавим…
Багряна мантія вкриває ніжно стан,
А золота корона - в діамантах,
Осіннє небо – сіро-голубий екран,
Танцюють хмари-лебеді в пуантах…
* * * * *
Палитра осени на зеркале озер -
Играет солнце яркими цветами,
Пейзаж осенний величаво, как позер,
на троне улыбается глазами…
Струится мантия торжественно к ногам,
А небеса поют высоким альтом,
И так похоже небо на цветной экран,
Где облака, как лебеди в пуантах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368333
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
У природи немає кепської погоди...
Дощ і град, туман і вітер, грім і блискавка, і навіть заврюха не страшні, коли на серці веселка )))
Тож Пізнайко чекає від вас, шановні поети, позитивних загадок про природні явища (розміщуйте їх у цій темі в коментарях).
Загадки мають бути для дітей від 2 до 6 років, українською мовою, містити 4 рядочки.
Кращі твори будуть опубліковані у листопадовому номері журналу "Пізнайко від 2 до 6" і на сайті Пізнайка
http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/
Конкурс триває до 8 жовтня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367286
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 01.10.2012
Цю музику зустріла випадково -
Шукала в творах неймовірну тишу,
Яка зникає потім вибухово -
І це нарешті в мене дійсно вийшло!
Мелодія шаленого кохання -
Відверте спілкування скрипки й моря,
Спочатку схоже на сумне зітхання,
А потім ніби вибухають зорі…
Повільно, швидко, потім знов повільно -
Звучання експресивне й динамічне,
Мелодія струнка, класична й вільна,
Глибока емоційно, наче вічність…
У звуках скрипки був життя початок -
мелодія дитину сповивала,
На скрипці грав «як Бог» Вівальді батько
В соборі Марка й оперних виставах…
Він готувався до богослужіння,
Одержав сан священика, і месу
мав повне право вести самостійно,
Але на довгі роки став маестро…
Його сонати залунали всюди,
Зачарували навіть серце Баха,
«Чотири пори року» знають люди
Чайковського, Вівальді й Гайдна…
Окрім сонат, до кожного концерту
Антоніо присвячував сонети…
Чотири пори року – символічні,
Вівальді мудрі роздуми про вічне…
Весна – святе народження дитини,
А літо – символ юності й кохання,
Пора осіння – зрілість для людини,
А взимку старість – це пора остання…
Закохана в мелодію Вівальді,
Танцює кров в моєму міокарді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363914
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Осінь з вечора й до ранку
Вишивала вишиванку.
Візерунки золотисті
Ткала із трави і листя.
Вишивала – гаптувала
Різнобарвне покривало.
Осінь тихою ходою
Над лісами, над водою
Виступає ніжно-ніжно,
Тихо-тихо, ніби кішка.
Вітер грає на сопілці
І гойдається на гілці.
Десь втекло за обрій літо.
Дуб вдягнув ажурну свиту.
І літає павутина.
А панич* припав до тину
І дивився, як каштани
Наскладала юна панна.
Нанизала ще намисто
З горобини. Жовте листя
Назбирала для віночка.
Осінь золотим дзвіночком
Їй дзвонила. Панна мила
Двері навстіж відчинила –
Осінь в дім собі впустила.
*Кручені паничі – квіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012
Бредбери умер. Я выжрала весь коньяк.
Мама уже не спросит "зачем?" и "как?",
Мама привыкла, я тоже привыкну... да.
(Это ведь стоит чертового труда?)
Армстронг ушел. А, быть может, он улетел?
...снова я тыкаю кнопочки на пульте,
Снова себя убеждаю, что мир не сгнил.
(Забери меня на Луну за собою, Нил)
Кто-то умрет и завтра. Быть может, я.
Вечность раскаянья в ветренности вранья
Будет ли лучше, смерть?
Вряд ли.
Но учти:
с(раны)е чувства уже не болят,
почти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362541
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Мені тебе не те,що дуже мало,-
У мене тут безмежно темна ніч...
Птахи мовчать і дивляться зухвало,
А вітер зносить листя зусебіч.
Мені життя не те, що... - дуже мало.
Бракує так світанків, вечорів!..
Ночами небо зорями гойдало,
І тихо-тихо місяць майорів.
А як бувало - вирвусь із полону,-
І божевільним мріям навздогін!..
Так мало в нас тоді було закону,
І так багато в нас було сторін!
Усі думки сховалися безшумно
У свою незбагненну глибину.
Мені насправді просто дуже сумно.
Не так, як вчора. Якось не засну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362524
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
http://www.stihi.ru/2010/01/31/8063
Сид Валерий «Песенка прошедшая»
***
не бывать нам в наших прошлых городах
не мотаться нам по адресным бюро
черновик наш украшает борода
и уже не перепишешь набело
от безудержного риска далеки
и бродяжий залечили мы недуг
были бодрыми а вышли в бодряки
и на прошлое накинули узду
и зарубок мы своих не узнаём
от нехоженых вернулись к большаку
лишь сдаём воспоминания в наём
безучастному бумажному листку
от вокзалов и почтамтов далеки
не заманит синевой аэропорт
удовольствие житейских волокит
наслажденье мелкотравчатых хлопот
наш удел не перекусит удила
не порвутся бытовые постромки
вспомним только что жила мол да была
и пожалуй не добавим ни строки
***
(вільний переклад)
не вернути більш в минувшини міста
та й чого шукати вже що не твоє
з заголовком «було» записів до ста
і на чисто не зміститься що «не є»
всі ймовірності на ризики потуг
заліковано валандатись в світах
ще бадьоримо себе то там то тут
не спинити час … хіба у снах
а на згадку туго вузлики старі
затягнулись – що либонь не розплести
лише спомини лишилося одні
на кавальчиках паперу донести
вже перетяги вокзалів не зовуть
і не кличе ввись летовища блакить
по буденному перону звикла путь
з почекальні де на вході надпис «мить»
є як є… отож… попущена вузда
спересердя посторонки не порвем
тільки згадка жИли-бУли – не біда
чи допишем… нащо? далі просто йдем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362059
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Пізнайко продовжує розшукувати поетичні шедеври :)
Тепер йому потрібна скоромовка або чистомовка на тему "Професії".
Будемо вдячні за твори, в яких доступно маленьким дітям буде розказано про СУЧАСНІ професії: дизайнера, фотографа, редактора (журналіста), поета, модель, програміста, менеджера, банкіра тощо… А ще – про прибиральницю чи, навіть, домашню працівницю. Або двірника. Діти, на жаль, часто не цінують і не поважають працю цих людей.
Твори приймаються до 15 вересня.
Обсяг твору - НЕ більше 4 рядків.
Найкраща скоромовка або чистомовка обов'язково буде надрукована у журналі "Пізнайко від 2 до 6" № 10 (жовтень), 2012.
Скоромовки або чистомовки, що отримають приз редакційних симпатій, займуть почесне місце на Книжковій поличці Пізнайка
http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/
Твори розміщуйте у цій темі - в коментарях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361945
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Заполненный людьми, огромный мир,
Как муравейник, суетой объят.
Ты часть его, но, все же, ты один,
И прячешь за улыбкой грустный взгляд.
Ты, словно непрочитанный роман.
В страницы твоей трепетной души,
Стирая очень важные слова,
Вновь завернули чьи-то беляши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84994
дата надходження 20.07.2008
дата закладки 03.09.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Несе вітер хмару з Холодного Яру,
в гучній громовиці козацькі полки
гукають: "Покари чужим комісарам,
що в землю козацьку запхали штики!"
Козацькому роду - нема переводу,
козацької слави вовік не зітерть,
бо зброєю зроду є гасло народу:
"Свобода України, або смерть!"
В огнях-блискавицях козацькії лиця,
стоять отамани відважні підряд
і клятва, як криця, і обрій іскриться -
то Дуб Гайдамацький приймає парад.
Скількох тут забито за волю і жито,
та знову присягу дають ватажки.
В топильцях умиті, зі сталі відлиті,
під склик-громовицю проходять полки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359922
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
. Нота до
Голоса, голоса -
слуховая усталость!
Ночь сошла, как роса –
ничего не осталось...
Города, города -
спальных ульев жужжанье,
новых лиц череда -
снов моих прихожане…
Холода, холода –
снова к Пасхе в апреле
ни зерна, ни плода -
вот и осиротели.
Времена, времена
ничего не меняют:
речь – от речки, страна -
от Амура к Дунаю.
Небеса, небеса –
голубая босота,
лишь растёт полоса
из хвоста самолёта.
Нота после
Молодое вино,
снова ночь на подпитье -
жаль, что нам не дано
умирать по наитью.
И уже, словно лёд,
тает пятый десяток,
и течёт, и течёт
от затылка до пяток.
Ни кола, ни двора,
ни богатства не нажил,
знать, настала пора
раствориться в пейзаже.
Оттого ухожу
в никуда ниоткуда,
преступая межу
в ожидании чуда.
Если я не вернусь,
знай: дошёл до предела,
или выжила Русь
инородное тело.
И тогда от меня,
как подарок, подснежник
в марте пятого дня
прорастёт сквозь валежник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359838
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
Ти вже не плачеш,задихаючись від анаеробних спазмів,
Розламана, розчавлена,прим`ята підборами колючих голосів.
Пересиченість дихань,тягучість липких плеоназмів,
І проколоті скроні джерельних праістин батьків.
Переламані ребра казок, вірші в прозі зотлілі,
Колискових святих бездиханно –холодні повіки.
Солов`їна моя, скільки сил ще в твоєму тілі?
Лихоманить піснями,словами,не зцілюють ліки…
Калинова моя, де рубінові, стиглі намиста?
Вишиванки легенд розчиняються, мов силуети.
Де тепер твоїх кетягів ніжність пречиста?
Непритомна,розлита в картонні для соку пакети…
Закривавлена винами псевдодітей рідна ненько,
Забинтована стрічками волі,до щему вродлива…
Доторкаюсь медовим бальзамом до шрамів. Легенько…
Сонцесяйна, Єдиносвята і…Єдиноможлива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358781
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Дружити із собою – це так, певно, гарно.
Це – ніби небо над тобою геть безхмарне.
Це – наче ти не зустрічався із бідою,
Вона повз тебе пролетіла стороною.
Це – як зима у літо скоче дивиною.
Або не зсипані ще скроні сивиною.
Кажу собі:- Та відвертайся ти від суму,
Навішо тЯжкі обсідають оси-думи.
Рожеві окуляри вже давно розбила.
Та не зкінчИлася, признайсь, душевна сила.
Ти, як втопаючого, тЯгни за чуприну
Себе з болота, як впадеш, тягни щосили.
Бо рятувати потопельника – то справа
Самого потопаючого, от забава.
Ти будь завжди оптимістичним песимістом.
Цінуй людину не за личком, а за змістом.
Радій тому, що маєш. Подивитись варто –
Якісь страхіття перевести щоб на жарти.
Цінуй життя, яке дано тобі від Бога.
Тоді постукає до тебе Перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354440
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 20.08.2012
ти ховаєш себе за тоною мокрих складів і болю
замотуєш підсвідомість свою в клубок на вузли
ти всі свої безглузді вчинки спихаєш просто на долю
а потім так безнадійно намагаєшся від неї втекти
римуєш все те що відчуваєш на дотик душею
розрідженою кровю замість пера гострені голки
і всі ось ці думки закінчуються словом «самотньою»
а на зап’ястях стискають підпухлі ланцюгом жилки
ти сумуєш за кимось кого стирає кінцівками дощ
і кілометри почутів так вливаються в завтра
і все тобою сказане на дні стоптаних підошв
все немає значення і навіть недочитана мантра
лиш тонна спогадів лоскочуть лімфатичні вузли
і сни що й подосі сняться тими темними ночами
в них він ти і всі думки «а ми могли»!
але все це ніщо ,
нічого нема лиш пустота що живе між цими рядками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Біжить стежка змійкою , в манівці ,
Там живе матусенька десь в кінці .
За селом хатинонька у брилі ,
А у ньому буслики у горі .
Давно запримітили і з корми ,
Відчиняють брамоньку з ворітьми .
Наробили галасу здійнялись ,
Як у казці лебеді обнялись .
Зустрічають радісно і з доріг ,
Бурлака запрошують на поріг .
Зашарілись ходжені спориші ,
Ой як тепло й радісно на душі .
Ступив ніжно й впевнено за поріг ,
У спориш закоханий на миріг .
Розцвіли розрадою ген мальви ,
Туляться в віконечко тай грудьми .
На тИну заплетенім із лози ,
Паничі породжені із роси ,
Обняли малесеньке кошеня ,
І цілують в оченьки бісеня .
Із ставка повіяло холодком ,
До травиці й дерева ой ладком .
Перевеслом в’язаним на руці ,
Вітер заколисує пшениці .
Призьба розмальована – неба край ,
Веселками стелена – водограй .
Залетіла горличка у вікно ,
Сіла спочиватоньки в полотно .
На ліжках у кружевах подушки ,
Дикотравям мощені доріжки .
В чорнобривцях півники як малі ,
В скатертині тішаться на столі .
На килИмах лебеді ось злетять ,
В світлячках фіраночки миготять .
Над ослоном вазонька з бірюзи ,
В ній на денці сонечко із сльози .
Обізвались скрипкою в ній клени .
Я торкнувся звичкою до струни .
Навкруг тихо й затишно ой розмай .
Бо в Господі маминій – завжди Рай !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354204
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Жінки і спека.
Журнали еротичні
Відпочивають.
***
Забава жінок –
Придумати самій. Та й
Образитися.
***
Виставка гадюк.
Пішла. Й повернулася
З грамотою я.
***
Я – як шампанське –
Грайлива. Та можу і
В голову дати.
***
Створив Бог жінку.
Глянув… Махнув рукою –
Нафарбується.
***
Дівчина хлопцю:-
Приходь, вдома – нікого.
Прийшов. Нікого…
***
Чоловік сказав
(А жінка за- дов- ба- ла) -
Чоловік зробив.
#####
Сенрю про різне
Купив хтось яхту.
Піду і я за хлібцем,-
Всі ж щось купують.
***
Купляйте тільки
Батарейки «Депутат».
Вони не сядуть.
***
Контроль на ринку:
-Папери на рибу є?
-Про смерть свідоцтво?
***
-Скажіть-но, мамо,
Я - принцеса, а чи ні?
-Дебіл ти, сину!
***
Спати на службі –
Гріх. Безкоштовний не для
Того Інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353983
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Клапоть неба у моє вікно
Заглядає рясно-зоряно,
Мов старанно виткане сукно,
Чорне, як земля, що зорана…
Зорі мерехтять у вишині,
Як вночі комахи «світлячки»,
А сузір’я, ніби вишиті,
Схожі на цікаві карлючки…
Сумно місяць усміхається -
Десь хмаринки загубилися…
В мене знову серце крається –
Від життя свого стомилася…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353893
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
(по-українському)
Ніжна квіточка,
Чиста, як сльоза, любов
Розцвітає знов.
***
Кохання ваше –
Метелик трепетний це
В долонях ваших.
***
Пісня солов”я
І сонечко привітне
Будять щоранку.
***
Лелека добрий
Сюрпризи принесе вам,
Для серця радість.
###
Прагнення духу,
Прагнення розуму, ще
Прагнення тіла. -
Прагнення трьох цих бажань
Кохання породжують.
***
Життя – гірлянда.
Гірлянда днів похмурих
І світлих дуже.
Та все ж грози поменше
У вашому коханні.
(На замовлення Юрія Терена)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353900
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
В безбрежном небе чудо-облака
Воздушные и белые, как пенки,
Неспешно плыли.
Голые коленки
Ласкали травы луговые.
И пока
Я провожала взглядом стаю туч,
Коснулся нежно ты меня губами...
Склонялись травы и цветы над нами...
Как сладок был твой поцелуй и жгуч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353209
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
(з анекдоту)
Перед весіллям:
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
*****
Після весілля:
(читаємо той же вірш з кінця до початку)
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353202
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Рибочка моя кохана, милий соловейко.
Я люблю тебе, метелик, пташечка рідненька.
Пройшло 3 місяці:
Ти – пухнастий, теплий зайчик, білочка забавна,
Їжачок ти мій колючий, мавпенятко славне.
Пройшов рік:
Хто це гавка, як собака? Голова вже луска.
Злюща, хитра, як пантера. І шипиш, як гуска.
Ще згодом:
Ти, коняка здоровенна, відбирає мову!
Відчепися, тобі кажу, ти, товста корова.
:::
Чим ідемо, любі друзі, далі від весілля,
У домашньому звіринці збільшуються звірі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353020
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012
***
А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.
Пасе дбайливо сонце череду
Хмарин пухнастих в неба на долоні.
Уже недовго - схлипнуть журавлі
І закурличуть пісню на прощання.
І раптом ти розчинишся в мені
Краплинкою осіннього кохання...
(17.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
Любимый мой!
Полуночной тиши, в подлунном мире
вовсе не осталось.
Как жаль: она исчезла, размоталась,
и, словно пыль, клубы –
над книгами лежат.
Жизнь превратилась в линию,
в пунктир.
Глотаешь чай с претензией эстета,
и мы сидим, шестою частью света
затиснутые в кубики квартир,
двухкомнатных,
нецарских непалат;
где из живого – только книги, книги…
Они - как злые сточенные клинья,
из кряжных полок выцветших торчат…
Еще мы верим в сказанное там:
что мир проснется,
вышколенно числа
календ,
заброшенных баллистой,
вдруг возвратятся в прежние места…
Еще мы верим в лучшее.
Зачем,
заколет сердце, будто нечто чует?
У сердца нюх, по-прежнему – акулий,
на тонкий запах перемен листа…
Любимый мой!
Июль – твоя пора;
он должен быть и tabula, и rasa!
Не надо прогонять его напрасно,
как будто он – лишь летняя жара…
Июль – морщинки легкие у скул.
Глотни коньяк – он настоящим горек,
и он тебя, из 39 в 40
(Ты выдохнешь: июль…),
переведет на новые уста...
___________
Оригинал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341765
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351189
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Я тебя люблю!
Знаю!
Хочешь быть моим?
Буду!
…Как цветут сады в мае!
Словно снег идет!
Чудо!
«Я тебя люблю!»
Слышишь?
…Листьями шуршит осень,
Дождик на стекле
Пишет..,
А на волосах проседь…
Я тебя люблю!
Боже,
Помоги продлить
Счастье!
Время, не лети!
…Что-же,
слезы на глазах
часты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350992
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Цей білий світ давнезний,
Як і казка,
Зачитана мільярдами людей,
В його орбітах проглядає
Ласка,
Озоново-захоплених очей.
Цей білий світ –
Непоясниме диво,
З розкладених по скринях
Таємниць,
В його морях є острови
Звабливі,
Де водяться колонії
Жар-птиць.
Спіймаєш-щастя, не спіймаєш-горе,
Удача в світі - неспокійне море,
Що без потуг до берега не йде.
Цей світ клубок на стежку нам кладе:
Іти і йти, і пити з днів криниці,
Й добути хоч перо з крила жар-птиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350964
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348416
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Як дивно створена людина.
Дивлюся в дзеркало – це я,
Кров пурхає собі в судинах,
Є й паспорт, там – моє ім”я.
Тут – все, як треба, - руки, ноги,
Стирчить, де треба, голова.
Знайомий погляд, смішно – строгий.
А те, звідкіль беру слова, -
Оте дивнюще, як горішок
Волоський, що згубив кокОн,
На холодець ще схожий трішки,
Йому не писаний закон.
Якісь там бігають нейрони,
Що ще й спілкуються (диви!)
За допомогою аксонів
Усередині голови.
Він знає все – коли ковтати,
Обізнаний у чханні теж.
Формацій в мозку так багато,
Як океан, не має меж.
Тут стовбур є, мости, листочки,
Щілини, ями, борозни,
Ще навіть черв”ячка частОчка.
Онтогенез – як дивні сни.
Тут алгоритмів так багацько,
Захований комп”ютер де?
Ті алгоритми скачуть хвацько,
Що голова тріщить – гуде.
А я його й не заставляю
Там клацати, той ЕВМ.
Та як гуляю, як у гаю,
Серед незліченних проблем,
Отут вже він стає в пригоді.
Ріша проблему, як горіх
Розколює. Бурчати годі.
І ображатись буде гріх.
Та штука – Мозок, ой, корисна,
Та корись справді немала.
Він знає, як писати пісню,
Складати вірш, йому хвала.
Ось. Зрозуміти неможливо,
Що там, де робиться і як.
Та це не так уже й важливо,
То – Бога щедрий дар і знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349852
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Екран ряснів сузір‘ям псевдонімів,
Та лиш один піймав мою усмішку,
І замість слів - яскрава пантоміма,
Кумедні колобки уперемішку…
Слова лилися диво-ручаями,
Збігала ніч мов пишне тісто з діжки,
І небо зарум’янилось краями,
А зорі заховалися в нічліжки…
Ліричність обіймала ніжним словом,
А мудрість притягала, як магнітом!
Не вірилось, що все це тимчасово,
І що знайомство буде пустоцвітом…
Я віддалась в обійми віртуальні,
І розчинилась в мареві ілюзій,
На ранок все скінчилося банально,
Сказав – «Тепер ми віртуальні друзі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348688
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Це дивне почуття не має віку -
Чи юний ти, чи вже на схилі літ -
Воно дарує неймовірну втіху,
І серце швидше стука і бринить.
В дитинстві хлопчик шарпає за кіски
Дівча, що так сподобалось йому.
Від вибриків його - у неї слізки
Не раз омили біленьку щоку.
От юнь... - невинність першого кохання,
Трепет обіймів і цілунків в ясну ніч,
Вир почуттів і біль розчарування,
І острах залишитись віч-на-віч.
Смак насолоди у любов приносить зрілість,
Шаленство дике, аж до забуття.
Бурлить, вирує неймовірна пристрасть -
Без жодного ми поринаєм каяття.
Життєву мудрість нам приносять роки.
Уже буденності втомила метушня,
І хочеться, щоб дарував хтось спокій,
І з ним прожити до кінця своє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348112
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Ти подивись у осінній туман,
Дівчину-лілію ти там побачиш.
Світле волосся, тонесенький стан,
Знай, ти для неї нічого не значиш.
Біла лілея!.. Пихата цариця,
Мила маркіза та світська левиця,
Іноді навіть тихесенько плаче
Десь в закутку, щоб ніхто не побачив.
Миє підлогу, прекрасно готує,
Чоловіків добротою чарує...
Я вам скажу, хоч би що це не значило,
Білих лілей я в житті ще не бачила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347098
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Завітала я в дитинства дивний світ.
Там я не бувала вже багато літ.
*
Пахне різнотрав”я літом, світлом,
Свіжим небом, дощиком умитим.
Пахне жовта кашка медом хмільним.
Бавиться з травою вітер вільний.
Зачарована красою літа,
Бджілкою нап”юся меду з квітів,
Квітів – глечиків духм”яних, стиглих.
Я лежу серед стеблин тремтливих.
Десь мої літа злетіли з вітром.
Я пішла гуляти дивним світом.
Опинилась раптом знов в дитинстві,
Залишившись з літом наодинці.
Проповзли здивовані комашки
І повитріщались – що за пташка?
Джміль запрошує: - Дивись, як жарко,
Заповзай мерщій у нірку-шпарку.
Я ж – комашка трохи завелика.
Відповзу тихенько, поєлику
Маю я й свою затишну нірку,
То туди й піду. Хоч трохи гірко,
*
Що у цьому королівстві я чужа.
Та живе з дитинства тут моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Експеременти для дитячого журналу:
Завдання:
До теми «Вивчення кольорів», яка подаватиметься в контексті теми «Україна» (це буде серпневий журнал), шукаємо короткі, влучні та легкі для сприйняття дітьми 3-4-5 років «запам’яталки» для основних кольорів спектра (як російською Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан). Треба, щоб діти запам’ятали послідовність кольорів
Червоний Оранжевий (Помаранчевий) Жовтий Зелений Блакитний Синій фіолетовий (фіалковий
Мої перші варіанти(тільки почав), буду додавати:
1. Човник поплив? Жабка зразу – бульбах,
...Стрибає, фізкультурниця!
2. Чом почорнілий жуй-зубчик болючий смикає флюс?
3. Чий пропав жалібний засохлий безхатній самотній фломайстер?
4. Чарівна, приємна, жасмінна, замрійна, ...блискуча своя фотографія!
5. Чарівни́к промнямкав жуйку замість булочки, салату, ... фантазер...
6. Загадка:
Чайничок перегрівався, жабився, зацокотався, бухкав, стадіонився... (Футбол)
7. Зарозмовляйка (у допомогу вчителю - вивчати одночасно кольори, птахів, черв,ячків):
Черв,ячок поліз жаднючий згризти ....бак, сокиру, фару...
Чаплями - піймається? жайворонками? Зозулькою? Беркутом? Синичкою? Фламінгом?
8.
Додаємо, найкмітливіші та наймовотворні Ваші варіанти:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345955
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Щетинился...когда ж Вы позвоните???..
В скрип желез лил здоровый кальвадос,
Так ждали в без-вай-фай-палеолите
Надёжных пеленгаторов стрекоз.
И, вытрусив решенья стокупюрные
На ветер подбалконный, из толпы,
Искал слова признательные, трудные:
"...Ужасным, ...нежным, ...грубым... Да - любым!"
Всё ждал звонка заросшим и худым.
23.06.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345724
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
Ластівки щебет,
Пташки дитинства могО чарівнОго, далекого,
Серденько крає.
МОя бабуся,
Де відлетіла лебідкою, білим лелекою,
Де ти? Немає.
Вдвох ми з тобою,
Разом стрічали приліт їх, маленьких, утомлених.
Ждали їх разом.
Тихо обнявшись,
Пісню сиділи і слухали. Небо надломлене.
Стерлося часом.
Квітко маленька.
Завжди лишалася, що б не було, ти привітною.
Мила, єдина.
Янгол мій славний.
Ластівко рідна, душа твоя світлою, ніжною
Піснею лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Вона подарувала тобі НІЖ.
Встромила несподівано, у спину.
А ти мовчав, і не казав "не ріж",
І віддавав усьОго половину.
Вона тебе любила менш, НІЖ я.
Вона завжди усе лиш забирала.
Ти ж, не зважав на мОї почуття,
Хоч знав, як сильно я тебе кохала.
А я кохаю так, що до небес
Злітають почуття... але впустую...
І все одно: зі мною ти, чи без,
Я НІЖНІСТЬ тільки тОбі подарую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340414
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Легонько ветер тронул занавеску,
И тихо задышала синева.*
А я глаза прищурила от блеска,
От запаха вскружилась голова.
Расцвёл жасмин с блаженным ароматом,
Храня в себе щемящий блеск луны.
Прощальный луч вечернего заката
Коснулся необычной красоты.
Цветок любви со сладким ароматом
Навеял мне ушедшие мечты.
Те дни отрадой были мне когда-то,
Теперь приходят только в мои сны.
Всё так же тихо дышит занавеска.
Жасмин роняет жемчуг-лепестки.
А память полирует всё до блеска,
Вот только б в сердце не было тоски...
----------------------------------------------
*И тихо задышала синева - синяя занавеска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2012
Коли ти в людину кидаєш грязюку,
Вона, ти гляди, може й не долетіти.
Та в тому болоті твої будуть руки,
Можливо, що важко їх буде відмити.
Коли в тебе думка – ні в тин, ні в ворота,
А вірші – якась там каляка – маляка,
То це, пробачайте, погана робота,
І це – ніби кіт з переляку наплакав.
Коли ти не знаєш, що крапка і кома,
Як літери, в реченні теж необхідні,
Коли тобі рима і ритм не знайомі,
Помилок багато, то твори – фригідні.
Сиди вже тихенько й не рипайся, мила,
Навчишся писати – до критики прошу.
Навіщо марнуєш папір і чорнила?
Задумайсь, будь ласка, моя ти хороша.
Немає біди, коли може розумний
Утнути дурницю, він пише від серця.
Та буде безмежно так боляче й сумно,
Як дурень чомусь мудрувати береться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339064
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2012
Ти прокидаєшся, ставиш каву, сонно насвистуючи під чайник… Поки Славко про любов картавить, день починається, як звичайно…
Попід очима усе синіше – все таки вік вже міняє карти, - ясно, що нині до сну раніше… Втім, обіцяти усе ж не варто.
Ти відкриваєш щоденник, пошту – день починається, як звичайно, виписка з банку – бракує коштів, звиклий рінгтон «Піднімай – начальник!»…
Треба нарешті навідать бабцю – ліки завезти від сотні хвóрів, а по дорозі в обитель рабства, очі підвести на світлофорі…
День починається, як звичайно – кава вже третя, розмови всує: клуб, що відкрився – ну чисто стайня, тільки діджей його і рятує,
Тані (в сусідньому кабінеті) квіти кур’єром прислали нині – це вже за місяць, здається, втретє, ох і везе ж цій рудій драбині…
Потім щоденна робоча кухня, купа паперів, дрібні цейтноти, та і в обід голова аж пухне - їсти ж не можна, дієта проти.
Треба костюм завезти в хімчистку – поки під боком нема начальства, а у авто барахлить підвіска – значить, прийдеться шукати майстра.
Офіс гуде про щасливу Таню – вміє ж, зараза, вчепить мужчину… День розчиняється, як звичайно – гроші збирають комусь на сина,
гримає шеф, бо роботи маса, внутрішня пошта на сміх розлога, сутінки полум’я в небі гасять, офіс розходиться по барлогах…
Поки Славко про любов картавить, миттю додому – вдягнутись, взутись, нині запрошена на виставу – ти маєш бути «як має бути».
Твій кавалер при грошах і пузі – з тих, що «пробилися в дев’яностих», тільки не треба творить ілюзій, тут усе просто, занадто просто:
тут за бугром і дружина, й діти; гроші, що може купить пів міста; тільки нема про що говорити, надто велика у часі відстань…
Зморшки легенькі мозолять око, добре, волосся хоч не сивіє, паспортний вік забирає спокій (більше у мами – про внука мріє),
може, якби не великий гонор, вийшла би заміж, вже мала б діток, тільки на небі, напевне, зговір – вічно судилось «в дівках» сидіти…
Звикле мохіто, чужий мужчина, очі по залу шукають «свóго», наче для суму й нема причини, та й веселитись тут ні до чого,
завтра так само: робота, справи – зайнято, завчено, звикло, ясно… Поки Славко про любов картавить, купа життів без любові гасне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Поза межами доступу…Де ти?
Десь на грані небес і землі.
І мовчать оніміло планети,
І вітрильно мовчать кораблі.
Доторкається тиша рукою…
Залишає на віях блакить.
А мені би –десь поряд з тобою,
На секунду, на вічність, на мить.
Догорають зірки, як лампадки,
Розмивають чекання бліде.
Ніч у ніжність вкладає закладки
Поза межами доступу…Де?
Із бокалу терпіння ковтаю,
Як гарячий нектар, як наркотик
Поза межами. Ще відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І дотик
Гаснуть зорі і губляться цифри,
Замовкають зловісно планети.
Ще ж не фініш! Чому ж тоді –титри?..
Поза…межами…доступу…Де ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Українці мої! По великому, білому світу,
Не з добра і щедрот вас розсіяла рідна земля!
Розкидало світом, українського всіяло цвіту,
Проростає насіння, чужа колоситься рілля!
Українці мої! Вас зустрінеш у світі повсюди,
Непривітна була і гіркою від сліз чужина.
Лише праця і віра зуміли вас вивести в люди,
Але Батьківщина – лишилася в серці одна!
Українці мої! Ви в четвертому, п’ятім коліні
Зберегли свою мову, навчили онуків, дітей.
Як же сталося так, що в залишеній вами країні
Іноземна у вжитку у більшості серед людей.
Українці мої! Тільки лиш у захланній Росії
Ви цураєтесь часто коріння свого та єства.
Так було, коли учні зрікалися свого Месії,
Не зрікайся коріння, заради свого торжества!
Українці мої! Ви байдужі такі,чи терплячі?
Та ж відчуйте себе хазяями на рідній землі!
Бо ж як діти малі, безпомічні і ніби незрячі,
І за вас все вирішують в Брюсселі, чи у Кремлі.
Українці мої! Ви лишаєте рідні оселі,
Найчарівніший край і найкращі у світі ґрунти,
Хто посіяв зневіру, думки ці сумні, невеселі?
Хто штовхає у спину, в чужі, невідомі світи?
Українці мої! Ваші душі розчахнуті болем,
І по вінця, до краю, повні страждань, гіркоти.
Тому і життя, так часто порівнюють з полем,
Життя щоб прожити, не поле, це вам, перейти.
Українці мої! Вас історія має навчити,
Забагато трагічних було і страшних сторінок.
Ви цю землю повинні у серці до щему любити,
І хай Бог вбереже від повторення цих помилок.
Українці мої! Пам’ятайте про славне минуле,
Бо без нього не буде у ваших дітей майбуття!
Нашу назву, історію, церкву – уже умикнули,
Тепер меншовартості навіюють нам поняття!
Українці мої! Ви ходили по полю за плугом
Коли інші у шкірах, палили в печерах вогні,
Ви сідлали коня, поправляли на ньому попругу
І співали гаївки, як сонцю хвалу та весні!
Українці мої! Хто догляне дідівські могили?
В чиї руки потрапить залишена вами земля?
Хай Господь укріпить вашу віру, надію і сили,
До священних могил повертатися завжди здаля.
Це ж бо наша земля, дана Богом навіки, єдина!
Ми прадавній народ, що корінням сягає глибин…
Буде жити в віках, у сяйві моя Україна,
Полісся, морів, степів і сивих Карпатських вершин!
09.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337986
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Она покончила с собой. Её детей
Отня́ли в 20 шумных лет...свекровь и свёкр...
А муж, из армии, молчал, как важный йог,
Как топ-судья молвы и слухов от гусей...
Как прокурор, такой же будущий, как папа...
Весна икалась выпускным недавним школьным,
Когда, любя, она молила: «Рано...больно...»
А кавалер - уговорил. И взял нахрапом...
Сбежали выросшие доченьки без мамы
От прокурорских бабки-деда за границы.
А папа Костя с новой жёнкой ездил в Ниццы
На пьесы топовой сезонной мелодрамы...
Чужие семьи - жутко тёмные материи.
Красиво, издали, несётся кавалерия.
Кого там топчут? – из киношной беглой серии...
Она покончила с собой. Давно. В истерике.
17.05.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337943
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 15.05.2012
Бузково задухмянився мій сад,
Конвалії вклонились в реверансі,
Листочками заплівся виноград,
Тюльпани закружляли плавно в вальсі…
Мажорно зазвучали небеса,
Перисті хмари розпустили коси,
Куди не глянуть очі – скрізь краса,
Виблискують на сонці перли-роси…
На міні-сонце схожий первоцвіт,
Цибулька гусяча й кульбаба пишна,
Кущ анемони, жовтий горицвіт,
Весняна пшінка стелиться розкішно…
Квітковий рай існує на Землі -
За це ми вдячні Богу і весні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336318
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Цвіте терен, цвіте терен
В лісі чи у гаю.
А хто Юрія не знає,
Щось в житті втрачає.
Не займать йому таланту,
Віршами чарує.
Він таланту має лантух,
Радість нам дарує.
Травень сипле сніг із вишень,
Навстіж в травень - двері.
Юрій ту красу напише
Сонцем на папері.
Цвіте терен, сонце сяє,
Хоче світ зігріти.
Юрію ми побажаєм
Щастя, миру, квітів.
Пану Юрію Терену в день народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335876
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 10.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Можна бути ніби хорошим
У світлі відносних понять.
Щось можна купити за гроші,
А щось й на честь промінять.
І можна прогнутися плідно,
Замовивши вдале слівце.
Ніколи ж не буде огидним
Втратити власне лице.
Колишучи одномоментно,
То Бога, а то - Сатану,
Плодити брехню іскрометно.
Правду ховати в труну.
Болото мішати з глиною
В ролі невинної жертви.
Якщо не став ти Людиною,
То за життя був мертвим .
Всесильному Богу молюся :
"Дай силу достойно жити!"
Хоч смерті я не боюся.
Страшно Себе згубити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Закохалася, залюбилася
Моя муза, мабуть... Втекла!
Я зосталася наодинці вся
Без римованого тепла...
І не пишеться, не гадається,
Й серце сховане за стіну.
Із коліс повиймаю палиці -
Може пустку цю прожену...
Лиш надіється, тільки віриться,
Виправляються помилки...
І дивується - тиха сповідь ця
Криво писана від руки...
18 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331815
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Я сын провинции, холодной и сырой
Где нет афиш, театров и концертов
И в ноябре с приблудною тоской
Лечу вином остатки своих нервов
Разбить бы битой голубой экран
Чтоб не дразнил людей сладкоголосьем
Плевать на то, что я сегодня пьян
Зато весною зашагаю по колосьям
Я человек растрёпанный и злой
Немного вышедший за край всеобщей массы
Встречаю каждый день мечтой одной
Сорвать с себя одежды из пластмассы
К чертям синтетику, в огонь нейлон
Со льна холстину дайте на рубаху
Но все мечты, как прошлогодний сон
Я голову свою ложу на плаху
С замшелым пнём переверну стакан
В обнимку с ним помянем шумный город
Пусть пляшут б.яди бешеный канкан
Нам посмеяться будет лишний повод
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331705
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Спершу перепрошую, що друкую цю відповідь, як окремий твір, бо у рамках коментарів він не поміщається.
Бачу, друже, добряче тебе отруїли проросійською ідеологією, та я осуджувати не стану, бо вірю, що то все від незнання. Першою розкольницькою церквою у православії був якраз Московський патріархат, який самовільно присвоїв собі статус первинної церкви і довший час не визнавався Вселеньським патріархом. То була ціленаправлена політика Московського царства на здобуття статусу імперії. Щодо самого поняття - руський, заміть не "русский", а саме руський - так називали наших предків, жителів Київської Русі і московити не мали до того імені ніякого відношення. Але Петру 1 для імперських аксельбантів потрібне було історичне минуле і його успішно було викрадено з нашої історії, як і саме ім"я народу, а нашому краю його імператорське величіє пожалувало ім"я Молоросія, аби підкреслити свою видуману зверхність старшого брата. Ім"я Україна не раз вживалось козаками, які захищали кордони рідного краю, як передова застава, границя країни(краю), що згодом і стало назвою нашого краю, а ми стали зватися українці, що в буквальному розумінні означає захисники краю. От тепер подумай, друже, чи всі ми достойні цього почесного звання. До речі саме тому і воно так не подобалось і не подобається проросійським лідерам різних часів, а також московським патріархам. Я тут підібрав тобі історію України в цифрах, сумну історію закріпачення, почитай, думаю знайдеш багато цікавого і про "дружні обійми старшого брата" і про немалу допомогу у цім Російської православної церкви. Звичайно звинувачувати всіх - це буде неправильно, бо не всі священники були прислужниками імперського престолу, але праведників систематично винищували, а монастир на Соловках став сумнозвісною катівнею священослужителів.
1686р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1689р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новьіе книги» книжки П. Могили,К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича,
А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців -
6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки пе
ред друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабьі... особливого наречия в оньїх не бьіло».
1721р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783р., З травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1800р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1817р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.
1831р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1847р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсу-воріший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1859р. - Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.
1862р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
кордону до імперії брошур, заборону українською мовою літератури, текстів
1876р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії брошур,будь-яких українських книг українською мовою,заборону українського театру й друкування оригінальних творів художньої літератури українських пісень під нотами.
1881р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию й безопасности».
1910р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах). 1914 р. - Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.
1918р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національне свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній боротьбі).
1918р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.
1918р., листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.
1918р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.
1918р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.
1918р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1918р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.
1919р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.
1919р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.
1919р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
1919р., травень—червень - Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.
1919р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.
1919р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.
1919р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).
1919р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.
1920р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси,підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.
1920р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні-серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).
1921р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.
1921р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921—1923рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1924р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).
1924р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.
1926р., 25 травня — Вбивство С. Петлюри в Парижі.
1929р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ)
та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929—1930рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита
М. Борецького та інших церковних діячів.
1930р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів
українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ,кооперативів, масові арешти.
1931р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931р., лютий — Депортація М. Грушевського до Москви.
1932р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932р., 7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.
1932р., 23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д.Данилишина.
1933р., 13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933р. — Погром українців на Кубані.
1933р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934—1941рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політич
них діячів.
1934р., 13—15 грудня - У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.
1936р., 13 січня Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.
1936р., жовтень — 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.
1937р., ЗО серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.
1938р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
1939р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).
1939—1941рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941р., січень — «Процес 59» членів ОУН у Львові.
1941р., 22 червня - Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (ЗО червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано ЗО тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.
1941р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом - і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).
1941р., кінець липня - серпень - Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких - українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В, Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
1941р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).
1941р., 19 серпня - Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.
1941р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.
1941р., ЗО серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.
1941р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.
1941р., грудень - Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.
1942р., 13 лютого - Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).
1942р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Бандери Д. Мирона-Орлика.
1942р., 25 липня - Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.
1944р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).
1944—1955рр. - Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й.Сліпим.
1946р., 8—10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946р., 24 серпня Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з''''їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).
1946—1949рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1947р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1949р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950р., 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
1950р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1954р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957—1961рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958р., 12 листопада -- Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої
Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959р., 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1962р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу
над Погружальським»).
1965р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1967р., З серпня — Арешт В. Чорновола (був за суджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969р., червень - Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
1970р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.
1971р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
1971р., 17 червня - Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
1971р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І.Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом - патріарх Володимир
УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
1972р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.
1977р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—ЗО березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1977р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.
1983р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1984р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В. Стус.
1986р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і ши
рокої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331691
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Она смогла уйти – за ним.
Видать, любила...
Особняком живут. Одни.
Хватило силы
ей оторваться от родни
и жить в разлуке.
А муки – ведомы ль они
обычной суке?
Живут. Два раза в год щенят
на свет рождают.
А те растут. Шалят. Скулят.
И пропадают.
...Собака воет ли, ветра
стенают-свищут?
Неделю бродит по дворам,
детишек ищет...
...Вползёт под вечер в конуру,
уснёт в бессильи,
не зная: это дело рук,
что их кормили.
Но стихнут отблески беды
в глазах собачьих,
и запах лакомой еды
обиды спрячет...
Другое дело человек.
Другое дело:
живут сомненьями вовек
душа и тело.
Когда в тупик ведут пути,
ох, непростая
(неразрешимая почти!)
задача – бросить и уйти...
Уйти из стаи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279659
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 18.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Вже згасає день за небокраєм,
Голубіють мої давні мрії,
І вогонь у серці не вмирає,
А душа від щастя гармоніє.
Моя мрія сонечком зоріє,
Доля дошкуляє дисонансом,
Жалість знову в серці животіє,
Смуток зачаровує романсом.
В Амстердамі зустрічаю ранок,
Усміхаюсь сонним сподіванням,
Рясно затюльпанився світанок -
Уві сні здійснилися бажання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329167
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Замість взаємних пробачень,
Шалені, мов змилені коні,
Летіли слова звинувачень
І жалом впивались у скроні.
Чомусь запекло, закололо,
До щему, до крику, до болю,
І раптом, весь світ, що навколо,
Пролився гіркою сльозою.
Словами скалічене тіло
На одяг старий стало схоже...
Та серце уже не боліло,
Розбите - боліти не може.
01-09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012
А я б хотіла….
сипатись ніжністю
на твої долоні,
тендітно оксамитовими
віями доторкатися скроні…
хотіла б ,
пірнути у небо,
в легкості з тобою тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись фіалковим буревієм ,
і в тобі метеликом затихнути…
насититись подихом,
щілинками просочених губ…
ніжністю… ласкаво
горнутись обличчям до рук….
дихаючими дотиками,живими
вздовж шиї ненароком блукати…
з плечей стікати
краплинками янтарного сонця
що пахне тобою…
і кусочками свіжої м’яти
щоб лишень у твоїх обіймах …
у тобі ,в трьох кроках до раю…
лиш на твоїх руках засипати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Мне нравится смотреть в твои глаза..
Омытые прозрачною слезою,
А может теплой майскою росою,
В них моря синь и неба бирюза..
Мне нравится, когда твоя ладонь
Касается меня тепло и нежно..
В ней чувственная, сладкая безбрежность..
Творящий благо жизненный огонь..
Мне нравится, когда с тобой вдвоем..
И все вокруг теряет свою ценность..
Два сердца.. и святая откровенность.
Мы снова вкус блаженства познаем..
Желанный плен любви и наготы..
Общение - беззвучное... сердцами..
Подаренное счастье небесами..
Мне нравится тот мир.. где Я и ТЫ..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204049983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Сонце спить в лісочку за горами,
Друге спить в колисочці у мами.
Очки – наче зірочки ясненькі,
Сонце спить в колисочці маленьке.
Сонце нагулялось, пішло спати.
Очки закриваються й в маляти.
Місяць витнув носа над сосною.
Покотився шум сосни луною.
Соловейко тьохка колискову.
І ведуть замріяну розмову
Зорі й місяць. Ніжно заколише
Гомін той нечутний в мирній тиші.
Сонце вранці стукає до хати.
Спішимо з малим його вітати.
У колиску сонце посміхнулось,
Промінцями до щоки торкнулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327612
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
В её стихах
Столько всего!
(Кроме содержания и сюжета!)
Он так любит их
Что не помнит наизусть ни одного
А она даже не знает об этом
Потому что ей всегда не до него
Она несёт свой тяжкий словесный крест поэта
На переполненную славы Голгофу
И пока люмпены кричат "Браво"
Интеллигенты причитают: "Катастрофа!"
Какая там катастрофа?
Всего лишь стихи.
Вкусные. С привкусом ванили.
И кучей Е-добавок.
Ни один из них не было плохим
Но если глотать постоянно их мили -
То выпишут кучу справок
Поставят клизму и вот
Готов уже вовсю к порции новой
Течёт в твоём горле лужённом как мёд
Великое русское слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327386
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Календар групових етапів
8 червня
19.00 Польша - Греція (Варшава)
21.45 Росія - Чехія (Вроцлав)
9 червня
19:00 Голандія - Данія (Харків)
21:45 Германія - Португалія (Львів)
10 червня
19:00 Іспанія - Італія (Гданськ)
21:45 Ірландія - Хорватія (Познань)
11 червня
19:00 Франція - Англія (Донецьк)
21:45 Україна - Швеція (Київ)
12 червня
19:00 Греція - Чехія (Вроцлав)
21:45 Польща - Росія (Варшава)
13 червня
19:00 Данія - Португалія (Львів)
21:45 Голандія - Німеччина (Харків)
14 червня
19:00 Італія - Хорватія (Познань)
21:45 Іспанія - Ірландія (Гданськ)
15 червня
19:00 Швеція - Англія (Київ)
21:45 Україна - Франція (Донецьк)
16 червня
21:45 Чехія - Польща (Вроцлав)
21:45 Греція - Росія (Варшава)
17 червня
21:45 Португалія - Голандія (Харків)
21:45 Данія - Німеччина (Львів)
18 червня
21:45 Хорватія - Іспанія (Гданськ)
21:45 Італія - Ірландія (Познань)
19 червня
21:45 Англія - Україна (Донецьк)
21:45 Швеція - Франція (Київ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297517
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2012
***
Коли ти всміхаєшся... Тільки устами,
А очі ховаєш за вії -
Тримаюсь за дійсність безсило руками.
І тану, і тихну, і млію...
Немов надвечір’я у зорянім танці,
Стрибає у грудях моління.
Надії –цнотливо-палкі пуританці,
Схиляють під ноги склепіння.
Коли ти всміхаєшся... Кутиком, скраю -
Ловлю кожен порух душею!
Мені усміх твій, наче доторк до Раю,
Мов сонячний день над межею...
(24.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325586
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Знов лоскоче ніжне сонце мрії навісні,
Що ховаю у долонях ранньої весни:
Наздогнать шалений вітер, що гуляє в полі,
Колихати з вітром віти сонної тополі.
Розігнати сірі хмари, розбудити землю.
І прогнати геть думки, що гнітять даремно.
Позбирати з трави бісер, познімати зорі,
Та розшити ними вечір і ночі шовкові.
Попросити ясен місяць, щоб світив без втоми,
Щоб доріжка освітилась від тебе додому.
А коли обніме нічка темна мою хату,
Всі думки з тобою,Любий. Тож не зможу спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325002
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Трудно любить депрессивную женщину –
Нужно быть врачом-штукатуром
И постоянно заделывать трещину
В сердце этой не(?) дуры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324896
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2012
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012
а як це мріяти, коли в руках стиснені струни?
і серце, сховане в шухлядці,так кричить...
та вирватись би...А куди тепер..в нікуди??
до тебе…моя душа на пів дорозі згорить…
краплинки суму розвіються вітром ...
по плечах що затерплі стомились від болю
душа розсиплеться крихтами мірти і літа...
як лише серця торкнутися свого дозволю…
а як це, мріяти про когось ночами?
коли душа тремтить і вовком скулить
боячись, відкритись знову…до гола
та вирватись би раз...туди...до тебе
_____________ні... боюсь...згорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324159
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012
Деткам на ночь сказки вслух читают мамы,
Пишут им сценарий жизненной программы.
Ряженые-суженные по ночам им снятся,
В персонажах сказочных нужно б разобраться.
* * *
… Взять хотя б Емелю, - милый домосед,
Ближе присмотреться – лодырь-дармоед:
Труд его единственный – рыбка из пруда.
(Щука все хотения исполнять должна!)
Будет муж-Емелюшка на печи лежать,
Ничего не делая, «рыбкой» помыкать…
… Брат его – Иванушка, вроде как дурак,
Но в делах амурных – вовсе не простак,
(Тип, распространённый для нашей полосы):
В жёны – лишь царевну сказочной красы!
Получив приданое (царство и коня),
Обзывать лягушкою станет почём зря…
… Нечета Иванушке, истый джентльмен –
Парень симпатичный, славный Питер Пен.
За таким все феи ходят табуном, -
(Ни одна взаимности не разбудит в нём),
Жертвоприношения будет принимать,
Вечному «инфанту» будете как мать…
…Вот и Чиполлино – пламенный герой!
За права обиженных станет он горой!
Если с «ЧЕ-Геварою» вдруг сведёт судьба:
Баррикады, митинги, вечная борьба!
Гнёздышко семейное – полный «несерьёз», -
С горем этим луковым вам не хватит слёз…
…Мальчик Буратино – страстный игроман,
У авантюриста пуст всегда карман,
Он наврёт с три короба, задолжает всем,
Каждую копейку вложит в «МММ»!
Сколько ни пили́ его – крепкое бревно,
Грош последний ломаный спустит в казино…
* * *
… Выросшая девочка ищет жениха,
Сказочки-иллюзии разлетелись в прах…
Что ж теперь, Русалочкой плакать-тосковать?
Туфельки хрустальные скоро ль примерять?
Спящею красавицей долго ль быть во сне?
Где ж ты заблудился, принц мой Елисей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323022
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Самоутверждайтесь в возрасте любом,
лишь душу дьяволу не продавайте
и из тщеславия упрямым лбом
бетонных стен не пробивайте.
И подлецами не старайтесь быть,
коль подлости не знали от рожденья.
И человечество не надо всё любить,
тем более для самоутвержденья.
Любите мать, отца, невест. Себя
любите даже больше всех на свете.
Вам подражая, вырастут, любя
и вас, у вас прекраснейшие дети.
1970 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318166
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Я ношу плод и не знаю, как его назвать.
А, вспомнила, кто во мне сидит, это – Поэт.
Он, бывает, сидит тихонечко,
Закрыв рот, и не пищит.
И тогда у меня не болит живот
И не колотится сердце.
А то как даст ногой под печень –
Сразу понимаешь,
Что ему срочно нужно уделить внимание.
Иногда он корчит страшные рожи,
И тогда ручка скручивается в узел
На побледневшей бумаге.
А то сядет на шею, свесив ноги,
Гогоча ехидно и ругаясь,
Потому что я иду за хлебом!
А у меня в кармане две гривни. И все.
Зачем же мне в хлебном ручка и блокнот?
А по ночам берет меня за шею
И трясет-трясет, пока
Душа моя не выскочит
И не плюхнется на бумагу.
А утром плачу и думаю –
Схожу завтра на УЗИ и МРТ,
Пусть скажут, - где он там сидит,
Негодник?
фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317850
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
НЕ СУМУЙ, ЩО СИВИНА НА СКРОНЯХ -
В ТЕБЕ Є ТЕПЛО У СЕРЦІ І В ДОЛОНЯХ!
КОЖНЕ "ВЕЛИКЕ" ПОЧИНАЄТЬСЯ З "МАЛЕНЬКОГО",
САМЕ ТОМУ ІНКОЛИ ЦЕ "МАЛЕНЬКЕ"
ЛЮДИ НЕ ПОМІЧАЮТЬ І НЕ ЦІНУЮТЬ.
КОЖНЕ "ВЕЛИКЕ" СКЛАДАЄТЬСЯ З "ДРІБНЕНЬКОГО" –
ТРЕБА ТІЛЬКИ ПОБАЧИТИ ЦЕ АБО ВІДЧУТИ...
ВСЕ ТЕЧЕ І ВСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ,
АЛЕ НІЩО НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ –
ТОМУ ЩО ВСЕСВІТ ВІЧНИЙ,
А МИ ЙОГО ЧАСТИНКА!
СВЯТЕ МІСЦЕ – ПУСТИМ НЕ БУВАЄ!
ЗАЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ЗРОЗУМІТИ,
ЧИМ СПРАГЛУ ДУШУ НАПОЇТИ...
БУДЬ-ЯКИЙ КІНЕЦЬ – ЦЕ ПОЧАТОК
ЧОГОСЬ ІНШОГО, ГАРНІШОГО...
НЕРОЗДІЛЕНЕ КОХАННЯ
НЕ ЗАВЖДИ ТРАГІЧНЕ –
ТОМУ ЩО САМЕ ПО СОБІ
КОХАННЯ – ВІЧНЕ!
ЗАКОХАНІСТЬ В ПЕВНУ ЛЮДИНУ –
ЦЕ ЯВИЩЕ ТИМЧАСОВЕ,
ТОМУ НЕ ПРЕЙМАЙТЕСЯ –
ЧЕКАЙТЕ НА КОХАННЯ НОВЕ!
НЕХАЙ ДУША ЗІГРІЄТЬСЯ
ТЕПЛОМ ВЕСНОЮ,
І МІСЯЦЬ ЯСНИЙ ПОЦІЛУЄТЬСЯ
ВНОЧІ З ТОБОЮ!
ЯКЩО НОЧАМИ ТИ ДІЙСНО
ПРО ЦЕ МРІЄШ,
ТО СКОРО ТИ РЕАЛЬНОГО
КОХАНОГО ЗУСТРІНЕШ!
ЧУЖИЙ У ЧУЖОГО В ГОСТЯХ –
ІСТИНА В ТВОЇХ СЛОВАХ!
МІЖ ДУШАМИ НІМІ ВУСТА
КРИЧАТЬ - ЗВУЧИТЬ ТРАГІЧНО!
В ОЧАХ БАЙДУЖИЙ ДИМ –
І КОЖЕН З НАС ЯК ПІЛІГРИМ...
МЕНІ, ЗВИЧАЙНО ДУЖЕ ЖАЛЬ,
ЩО В СЕРЦІ ПОСЕЛИЛАСЯ ПЕЧАЛЬ,
АЛЕ Я Т́АКОЖ ЦИМ ГРІШИЛА -
ДВА ДНІ МОВЧАЛА, НЕМОВ НІМА,
НЕ ЗНАЮ Я, КУДИ ПОДІЛАСЬ СИЛА,
І ДЕ СХОВАЛИСЯ СЛОВА...
НЕХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ БАЖАННЯ!
СЬОГОДНІ, В ДЕНЬ СВЯТКОВИЙ,
ВІД МЕНЕ ВСІМ ВАМ ПРИВІТАННЯ
Й БУКЕТИК ВЕСЕЛКОВИЙ!
НАВІТЬ СКАЗАТИ,
ЩО ПИШЕШ ГАРНО –
ЦЬОГО БУДЕ ЗАМАЛО!
Я ЧИТАЛА І ВЧИТУВАЛАСЯ…
КОЖНЕ СЛОВО - ЯК РЕЧЕННЯ.
ТАК БАГАТО НЕЗВИЧНИХ ,
МИЛОЗВУЧНИХ СЛІВ –
ТВОЯ МОВА ВИШУКАНА,
ВИПЛЕКАНА!
СКІЛЬКИ ТРЕБА МАТИ
ДОБРА В ДУШІ,
ЩОБ ТАК ПИСАТИ
НЕПЕРЕВЕРШЕНІ ВІРШІ!?
НІЖНІ СЛОВА, РЯСНІ ЕПІТЕТИ,
ЦІКАВІ АЛЕГОРІЇ І ПОРІВНЯННЯ –
СЬОГОДНІ ТИ НАТАЛОЧКО ВЕСНЯНА!
НЕ ПИТАЙ, ЧОМУ В МЕНЕ ЗАПЛАКАНІ ОЧІ,
ЧОМУ СЕРЦЕ ЩЕЙ ДОСІ ДІВОЧЕ...
ДУЖЕ ЩИРІ І ТЕПЛІ РЯДОЧКИ –
ПРИСВЯТА ДЛЯ СИНА,
ТАКА НІЖНА ЛЮБОВ І ВСЕСИЛЬНА!
ДУЖЕ РАДА, ЩО ТИ ОБАЧНА.
І Я ЗНАЮ, ЩО ТИ НЕ ГІЛЛЯЧКА!
ТИ ЯК ЧОВЕН В БУРХЛИВОМУ МОРІ -
ХАЙ ТВІЙ ДІМ ОМИНАЄ ГОРЕ!
НЕСТРИМНЕ БАЖАННЯ КОХАННЯ -
ЧУДОВІ СЛОВА Й ПОРІВНЯННЯ!
НАПРОЧУД ПЕЙЗАЖНА КАРТИНА -
ТИ ДІЙСНО ЧУДОВА ЛЮДИНА!
СВЯТА ЛЮБОВ
МІЖ МАМОЮ І СИНОМ –
СЛОВА ТАКІ ПРАВДИВІ!
І НА ТІМ РУШНИКОВІ
ТВОЄ ЩАСТЯ, ЖИТТЯ
І ПРОВІСНИКИ ДОЛІ!
ЦЕЙ ВІРШ ЧІПЛЯЄ
ДУШІ МОЄЇ СТРУНИ –
ПОДІБНІ СПОГАДИ
І ПРО МОЄ МИНУЛЕ.
В РЯДКАХ ПРЕКРАСНА
МЕЛОДІЯ ЗІ СЛІВ -
ЖИТТЯ ТВОГО
ЧУДОВИЙ ПЕРЕСПІВ!
КОХАННЯ З‘ЯВИТЬСЯ КОЛИСЬ –
МОЛИСЬ!
ЗВИЧАЙНО МЕНІ ЖАЛЬ,
ЩО СМУТОК В СЕРЦІ СИВИЙ,
АЛЕ ТВІЙ ВІРШ
ТАКИЙ ПРАВДИВИЙ!
ДОЩ НАКРАПАЄ ЗА КОМІР -
СПОГАДИ РЯСНІ ЯК ЗОРІ,
І НА ВІВТАР ЛЮБОВІ
СЛОВО ЛЯГЛО ЧУДОВЕ!
СІЧЕНЬ ВІДХОДИТЬ ПОВОЛІ -
КРАСНА ВЕСНА ВЖЕ СКОРО!
НАС НЕ ЛЯКАЄ НІ ШАХ, НІ МАТ -
ЛИНЕ У НЕБІ ВЕСНИ АРОМАТ!
ТАКИЙ ПРЕКРАСНИЙ
ДОЩ КОХАННЯ
ПРИ ЦЬОМУ В КОЖНІМ СЛОВІ
ПРОМІЧИК СОНЦЯ СЯЄ –
І СУМ ЗНИКАЄ…
І змучена й свята
Весна прийшла до Раю -
ТЕБЕ ПРОШУ Я –
НЕ СУМУЙ! БЛАГАЮ!
Щоб принести тепло
У пагінцях зелених
ПРИЙДЕ КОХАННЯ
СПРАВЖНЄ
ДО ТЕБЕ І ДО МЕНЕ!
Обірвано зв’язок
Дрібних не упереджень
ЗРОБИ ЄДИНИЙ КРОК
ДО НОВИХ ЗВЕРШЕНЬ!
А розповідь в серцях
Запропонує квоти -
НЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ, ЛЮДО,
СКОРО БУДУТЬ
ВАЖЛИВІ СПРАВИ -
ВЕСНЯНІ ТУРБОТИ!
ДУЖЕ ЧУТТЄВО!
ЕМОЦІЇ ЧЕРЕЗ КРАЙ!
ЧУДОВА МУЗИКА СЛІВ -
ТАК СХОЖЕ ЦЕ НА РАЙ!
І ЩИРА ПРАВДА
В КОЖНІМ СЛОВІ –
ТОНКЕ МЕРЕЖЕВО
З ЛЮБОВІ…
ЧУДОВА ПРИСВЯТА!
ЩИРА ПОРАДА,
ВЧАСНО СКАЗАНЕ
ЩИРЕ СЛОВО –
ІНШІЙ ЛЮДИНІ
РОЗРАДА –
Я ВЖЕ НЕ РАЗ
ВЕЛА ПРО ЦЕ
РОЗМОВУ...
Іду холодним полем по стерні -
ТАК БОЛЯЧЕ ЗВУЧАТЬ ТВОЇ РЯДКИ.
А вчора - це було достиглим житом -
ЦЕ ПОЛЕ МУСИШ ТИ САМА ПРОЙТИ!
Пульсує десь у зорях хибний шлях,
Розрізує життя на До та Після -
ЗАБУДЬ ПРО "ДО" І КРАЩЕ "ПІСЛЯ"
НЕХАЙ ЗВУЧИТЬ ВЕСЕЛА ПІСНЯ!
ЧАС ВІД ЧАСУ
МИНУЛЕ ВІДЛУНЮЄ
В СЕРЦІ,
І БІЛЬ ПРОЙМАЄ
АЖ ДО КІСТОК –
В ТАКОМІ РАЗІ
КРАЩИЙ ПОРЯТУНОК
У НОВОМУ КОХАННІ
І У ПОЛЬОТІ ДО ЗІРОК!
БУЛА Я ВЧОРА У МІНОРІ,
СЬОГОДНІ ВЖЕ СПІВАЮ У МАЖОРІ!
ТАКА ЖІНОЧА НАША ВДАЧА -
ТО СМІЄМОСЬ, ТО ЗНОВУ ПЛАЧЕМ...
МАБУТЬ ЦЕ СИРІСТЬ
ЗАПОВЗАЄ В ДУШІ -
ТОМУ МИ ПИШЕМ
ДУЖЕ СУМНІ ВІРШІ...
НАСПРАВДІ ЧАСТО ТАК БУВАЄ –
КОХАННЯ В СЕРЦЕ ЗАВІТАЄ,
КОЛИ МИ НАВІТЬ НЕ ЧЕКАЄМ...
НАТАЛОЧКО - ТИ ДИВОВИЖНА!
ЩОРАЗ ЗАХОПЛЮЮСЬ, ЯК ВПЕРШЕ!
ТВІЙ ВІРШ НЕ ПРОСТО, СВІТАНКОВИЙ -
ДЛЯ МЕНЕ ВІН НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ!
АЛЕ МОЇ ЕМОЦІЇ - ЛИШ ПЕРЕДБАЧЕННЯ,
ЩОДНЯ Я ЗНОВУ ПОСПІШАТИ БУДУ
ДО ТЕБЕ, НА ПОБАЧЕННЯ!
ПАТАРОЧКО, ЛЮБА -
ТИ ПРОСТО ЧУДО!
СИДЖУ, ЧИТАЮ, УСМІХАЮСЬ,
А У КВАРТИРІ ЛЮТИЙ ХОЛОД -
ТА Я НЕ ПЕРЕЙМАЮСЬ!
ЗА ЦЕ ЗАВДЯЧУЮ ТОБІ -
НЕНАЧЕ КАЛОРИФЕР, ТВОЇ ВІРШІ!
ТАКА ЧУДОВА ЛІРИЧНА ПРИСВЯТА,
АЛЕ, ЯК ́ЗАВЖДИ, ТИ ЗМОГЛА
ГЛИБОКИЙ ЗМІСТ ТУТ ПРИХОВАТИ!
КРІМ НІГ, Є ГОЛОВА І ТІЛО -
РОЗГЛЕДІТИ В РЯДКАХ ЗУМІЛА.
МАБУТЬ Є РОЗУМ І ДУША -
ІНАКЩЕ ТИ Б НЕ НАПИСАЛА
ЦЬОГО ЧУДОВОГО ВІРША!
ТИ ЗОВСІМ ПО-НОВ́́ОМУ ЗАЗВУЧАЛА!
ТАК ПОЗИТИВНО, ВОЙОВНИЧО - БРАВО!
НЕ МАЄ ВЖЕ У ВІРШАХ ПЕЧАЛІ І ЖАЛЮ -
ЗА ЦЕ ТЕБЕ СЬОГОДНІ ЩИРО ПОХВАЛЮ!
ДУЖЕ ЧАСТО ЛЮДИ ВИТРАЧАЮТЬ
ВСЮ СВОЮ ЕНЕРГІЮ, ДЛЯ ТОГО
ЩОБ КОГОСЬ ЗАВОЮВАТИ,
ЩОБ ЩОСЬ НЕДОСЯЖНЕ ДОСЯГТИ
І ЙДУТЬ УПЕРТО ДО ЦІЄЇ МЕТИ,
ЗАБУВАЮЧИ ПРО САМЕ ГОЛОВНЕ,
ЩО ТРЕБА ЩОДНЯ МОЛИТИСЯ
І РАДІТИ ТОМУ ФАКТУ,
ЩО МИ НА ГРІШНІЙ ЗЕМЛІ ЩЕ Є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316934
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Між пальців бгаю пелюстки,
Холодних пролісків кістки.
Трощу листи, палю вістки,
В провалля турляю містки.
Седмиці, місяці, роки…
Топлюся в череві ріки.
Звідколи, скільки і поки?
Не знаю… Коситься стебло…
Згнило…
Зотліло…
Не було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316250
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Мы мирно болтали о жизни и счастье
И я задала тебе тонкий вопрос:
А был ли ты в браке своём так уж счастлив?
Ты «Да» мне ответил, смолчав про износ.
Износ отношений, износ её тела,
И что она «пилит» тебя без конца,
И как её тупость тебе надоела…
Не зря ты не носишь на пальце кольца!..
И если б не дочь, ты ушёл бы подавно,
Нашёл бы квартиру и стал холостым,
И новое что-то сделалось главным,
И не был бы взгляд безнадёжно пустым.
А так ты приходишь домой часто пьяный,
Пытаясь забыться в прозрачной «воде»,
Жена, ревновавшая жизнь тебя рьяно,
Закатит скандал: «С кем ты был?!» или «где?».
…Ты нервно закуришь, поняв по молчанью,
Что я догадалась о «счастьи» твоём,
Я быстро оденусь, сказав «До свиданья…»,
Но вскоре мы снова будем вдвоём.
Я буду писать о любви тебе песни,
Но через два года наступит финал,
И наша любовь никогда не воскреснет,
Я просто замечу– ты очень устал.
И я тебя брошу в семейные будни,
Сменив золотистый на серенький дождь,
Я знаю одно: ты меня не забудешь,
И чувства мои ты не скоро поймёшь.
/5.09.2005/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228613
дата надходження 14.12.2010
дата закладки 22.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012
Я изболелась каждой веткой по тебе,
На всех изгибах по коре от слов зарубки.
Ты в белой рамке за стеклом в своем окне
К моими ветвям, как в пантомиме, тянешь руки.
Я научилась отвечать тебе дождем,
За все, что не было прощать и извиняться,
К твоим ногам стелиться шелковым плющом,
На зов твой мысленный всем сердцем отзываться.
Я изловчилась быть невидимей чудес,
А ты давно разочарован каждой сказкой
И разрываешь на снежинки манифест
Моих снегов неразделенной солнцем ласки.
Я изболелась прогибаться от любви,
Черстветь корою под заносами метелей,
Смотреть, как женятся весною воробьи
Не виртуально, а представь, на самом деле!
Люблю шаги твои встречать по вечерам
В подъездном шорохе затюленной геранью…
И это все, что на земле досталось нам,
А остальное - наше все – живет за гранью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303639
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 31.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Скільки Вас таких неприкаянних,
і освистаних,
і охаяних?
Скільки душ роздертих на ниточки
без єдиної
живої кліточки?
А талантів скільки затоптаних,
разом з мріями
в торбу заштопаних?
Скільки діток матусі покинули,
в інші землі
з країни полинули?
А терпцю скільки не обриватися,
щоб з життям своїм
не попрощатися?
Скільки років з розп'ятою волею
і нікчемною
плаксивою долею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309456
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Ми незалежні двадцять років,
Хоча душею увесь час
Ми вільні до останніх кроків,
Й ніхто не поневолить нас!
Бо наші предки теж незломно
Грудьми стояли за свій край.
Заради волі гордим тоном
Казали смерті : "Зачекай!"
І Ти, славетна Україно,
Не покололась об стерню.
Мов Кобзарева Катерина
Йшла нескоримо по життю.
Та часом, як верба плакуча,
Оплакувала гірко Ти
Тих воїнів - синів рішучих,
Що згодились на смерть іти...
Ти, чорноброва Україно,
В ряснім вінку із різних трав,
Така ж квітуча, як калина,
Мов донька сонячних заграв.
Ти, ніби та струнка тополя,
Не опускаєш очі вниз,
А дивишся навкруг: он - поле,
Там - гори, ліс, тут - моря бриз...
Над щедрим ланом урожайним,
Селом і містом,.. над Дніпром -
Хай скрізь лунає: "Заспіваєм
"Реве та стогне" всі, гуртом!"
Нерідко хай у наших душах
Звучить стрілецький славний гімн.
За славу разом стіни зрушим!
Вкраїно, віддані Тобі!
14 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 20.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
Наша Даша ела кашу...
Очень злилась наша Даша -
хочет ложку отобрать
и процессом управлять!
Мама ложку отдаёт,
а процесс-то не идёт!
Ложка - словно неваляшка!
Прыг! На стол пролилась кашка!
А теперь попала в нос...
Ну, обидно же до слёз!
Снова прыг - попала в ухо...
Что же это за житуха?!
Мама ложку забирает,
снова кашей наполняет.
Снова недовольна Даша,
очень злится на мамашу!
"Ня"! Кричит на маму Даша -
это значит:"Дай МНЕ кашу"!
Снова мама поддаётся,
Даше ложка отдаётся,
снова Даша управляет,
ложкой в рот не попадает...
Вот так Даша ела кашу,
игнорируя мамашу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306069
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
***
Гарячим воском поміж пальці зваби…
Вже й зорі… нездола́нні факели́…
Вже тільки звук – омріяні принади,
Між крил бажань споку́шені орли…
І небо ясне дихає громами…
І блискавиці – все єство навпіл…
Півобертом… розведений словами,
В пори́ві смаку знаджений до діл…
Отой надшквал, той дух, сповитий смерчем,
Коли собі не можеш дати лад…
З вогнем в очах! Без зайвих заперечень…
Гарячим воском поміж пальці зваб…
(27.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306042
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Чики прутся от котов.
Это точно, сто пудов.
Крайне прутся от авто.
Здесь я дам процентов сто.
Также действуют цветочки,
Романтические строчки,
Но конечно не на всех,
Опасайся вызвать смех.
Лучший способ - сыпь баблом,
Дабы исключить облом.
И вообще, так явно проще,
Хоть ты жир, аль вовсе тощий,
Ты всегдашний идеал.
Что тут скажешь? -Капитал.
Коль бабла не заимел,
Делай вид как-будто смел.
Девок тоже это прет,
Им по нраву тот кто врет.
Раз без бабок и авто,
И по жизни ты никто,
Отлови в дворе кота
И откроются врата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305846
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Головой улетаю в небо,
присосавшись к земле ногами.
Всё сложней между "зрелищ и хлебом"
выбирать, как меж явью и снами.
Незаметно чужому глазу,
и родному штрихи размыты:
диссонанс в произнЕсенных фразах,
дисбаланс меж мечтами и бытом.
Роли скучные в скучной пьесе,
а когда-то были другие...
Разрастаясь, душевная плесень,
вызывает на всё аллергию.
11.01.2012 г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305781
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
У тихий вечір над рікою,
У час зорі
Заквилить чайка і журбою
Торкне землі.
Коса заплаче у покосі,
Зіб`є росу.
Трави,заквітчане волосся,
Сплете в косу.
Туман,що плив між берегами,
Впаде,мов пух.
Виходить з нього вечорами
Річковий Дух.
Готує скрипку до концерту
В траві цвіркун.
Торочать жаби щось уперто
Все кум,та кум.
Потрохи тане тихий вечір.
Надходить ніч.
Господарем,сосні на плечі,
Вмостився сич.
Останній промінець рожевий
Раптово зник.
Лише у хмарах день серпневий
Лишив язик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305571
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
*Номер первый тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233994
Однажды в студёную зимнюю пору
Меня прислонил мой любимый к забору.
Забор и упал! Придавив на беду
Того, кто присел под ним справить нужду!
Однажды в студёную зимнюю пору
Любимого я поддалась уговору,
И тут мне открылось, что здесь, на снегу,
Стонать я гораздо сильнее могу!
Однажды в студёную зимнюю пору
Купила я туфли себе от Габору.
Ить в валенках если ходить круглый год,
То замуж уж точно нихто не возьмёт!
Однажды в студёную зимнюю пору
Скурила я пачек 500 «Беломору».
А чё ещё делать-то в нашей глуши?
Кури папиросы да водку глуши!
Однажды в студёную зимнюю пору
Людмила сказала в сердцах Черномору:
"Меня ты достал, отвратительный гном!
Как ночь на пороге, так ты об одном!"
Однажы в студёную зимнюю пору
Я с Ызей поехала к Чорному мору.
Представте, мой Ызя нашёл там любов!
Какая любов, если ты без зубов?!
Однажды в студёную зимнюю пору
От нечего делать дала комбайнёру
И руку, и сердце, и совесть, и честь.
Теперь комбайнёрчиков в доме не счесть!
Однажды в студёную зимнюю пору
Ползла я ползком по сосновому бору:
То снегом заправлюсь, то шишку сгрызу...
И чё меня в лес потащило, козу?!
Однажды в студёную зимнюю пору
Добавила я белены к мухомору
И скушала, следом курнув анашу...
Вот с этой поры всё пишу и пишу!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305303
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 04.01.2012
Шукаючи себе серед різнокаліберних верств населення і моди,
Серед численних списаних речень про життя дрібним почерком,
Між кілометрами холодних, розбитих, об"їздних доріг
Ґвалтуєш щоразу думки вихлопними газами...
Блукаючи серед трамвайних німих зупинок...
Виглядаєш себе очима поміж сірих гримас, байдужих перехожих...
Втискаючи у вуха навушники глушачи навколо реальність,
Обходячи калюжі розпачу уникаючи ударів вітру в обличчя..
Шукаєш…можливо знайдеш себе серед ночі,
Поміж розстібнутих ґудзиків і туго підперезаних ременів,
В масивних золотих прикрасах і фальшивими посмішками,
Вливаючи в себе синьо-зелений абсент і фальш,
Топиш свою безпомічність в прозорих фужерах,
Усвідомлюючи залежність та невідворотність,
Ти таки віднайдеш себе під ранок,
Розтоптаний від тиску головної болі на ліжку,
Чи на холодній сирій підлозі з нудотною огидою до минулого,
Складаючи спогади вчорашнього мов пазли,
З розумінням своєї безмовної слабкості ...та відсутності сили волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273189
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 04.01.2012
Как, в притче, всем известная лягушка,
Барахтаюсь,чтоб не пойти на дно.
И,чтоб царевной выглядеть наружно.
Да изнутри здоровой заодно.
Всю жизнь без отдыха и остановки,
Взбиваю масло,не жалея сил
Сама пишу сценарий постановки,
Финал красивым,чтобы был.
Лишь только руки опустить пытаюсь.
Как тает масло.Я иду на дно.
И снова,как могу сопротивляюсь.
Такое беспрерывное кино.
Не раз,лягушки этой,мудрый образ
Мне сдаться в этой жизни не давал.
Хоть на висках седой пробился волос.
Он силу до сих пор не потерял.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302860
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Осінь-чарівниця знов прийшла до нас,
Знов танцює листя на асфальті вальс.
Чарівниця вбрала в золото весь парк,
Тільки осінь вміє чаклувати так!
Дощик наганяє думи знов сумні,
Сльози проливає на моїм вікні...
Завтра буде сонце! Чуєш? Не сумуй!
Ти його сьогодні, просто намалюй.
Намалюй ти сонце на своїм вікні,
Хай воно всміхнеться тобі і мені!
Завтра буде радість! Віриш ти, чи ні?
За вікном чаклує осінь-ностальджі...
Килимом із листя весь покрився парк,
Тільки осінь вміє чаклувати так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147717
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 28.12.2011
Знову ти плачеш... Чому?
Сльози марнують лице.
Що ти сказала йому?
Що відповів він на це?
Нині заплакала я -
Зрада вогнем обпекла:
Краща подруга моя
З милим моїм утекла!
Він незабаром прийшов...
Зради йому не пробачу!
Тихо померла любов -
Більше за нею не плачу.
Тихо помруть без води
Ним подаровані квіти.
Зрада лиш може пекти,
Зрада не може зігріти.
Ти до тієї вернись,
Котра тебе зчарувала,
Крадене щастя колись
Потай тобі дарувала.
...Місяць доріжку стелив,
Зорі у річці купались.
Двоє самотніх брели,
Двоє навік розлучались...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302631
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Чи я люблю тебе, чи ні...
Навіщо ставиш запитання?
Слова навіщо про кохання,
Коли летять за днями дні
Й затоплюють всі береги
Мого єства, мого чекання.
Тужливі ночі, і світання,
І спрагнені уста жаги.
Жаги цілунків ураган,
Жаги обіймів до нестями,
Коли підносить почуттями
І вивергає, як вулкан
Всю пристрасть, що в мені живе,
Що десь захована у серці,
В шаленому, нічному герці,
Що плоть мою, як греблю рве.
Звільняючи себе із пут,
Мов підіймаючись у небо,
Я стрімко падаю до тебе,
Бо небо із тобою тут.
17.11.2011р. 11:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293861
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 20.12.2011
Пишу листи
стара марка
зігнутий вчетверо аркуш
і знову про якісь дрібниці
або з одним словом
приходь
Та ти не прийдеш
ти занадто близько
відправляю листи у сусідню кімнату.
там тихо
там тонуть маленькі титаніки
там паперові втіхи
у м'яких обкладинках
і ти обкладена ними
шукаєш істину
у збіговиську літер
а з кімнати в кімнату
від тебе до мене
пливуть
кораблі
непотоплені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301089
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Змерзлими руками
не зробиш багато
рукавиці—в шафі
серце—на полиці
теплий шарф
чекає листопаду
помаранчеві спогади
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301136
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
сдвиг по фазе..
голова в унитазе..
мысли в психушке..
мозги на подушке..
малейший шорох,
как в пистолете порох..
и жизнь - не вечность..
смотри в бесконечность
пустого бокала..
тебе боли мало?
не верь оправданьям,
пустым обещаньям!
закрой напрочь двери
и просто поверь мне,
что нету печали
у тех, кто причалил
к берегу воли..
нету в них боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300861
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Туман развесил за окном
свои картины
И до рассвета молоко
разлил по каплям ныне.
Заполонил меня он всю
и существо моё, и тело...
А я ждала тебя во снах,
Я так хотела
почувствовать дыханье на щеке
и тихий шепот.
Приди скорей с туманом этим,
Почувствуй трепет.
Я расскажу про снегопад,
что скоро будет..
Декабрь скучает за окном
с лицом приблуды..
Оставит слёзы на душе
и грязь на раме...
И почему-то хочется так мне
к тебе губами...
ещё коснуться раз
тем поцелуем страстным.
Туман в виски проник сейчас
звенит любовью властно...
автор: Мазур Наталя
Туман.. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300372
Туман розвішав за вікном
Свої картини,
Розлив досвітнє молоко
Все до краплини.
Заполонив мене усю,
Моє все тіло,
А я чекала тебе в снах,
Я так хотіла...
Відчути подих на щоці,
І тихий шепіт.
Прийди разом з туманом цим,
Відчуй мій трепет.
Я розповім про снігопад,
Що скоро буде,
Хоч хмурий грудень за вікном
З лицем приблуди
Лишає сльози на душі,
І бруд на рамі...
Чомусь так хочеться мені
Тебе губами
Торкнутися хоча би раз
Палким цілунком...
Туман у скроні проникав
І стукав лунко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300501
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Купила старість кущ малини,
щоб влітку внуків пригощать,
несла тремтячими руками,
хоч не втустити б, не зламать.
Щоб кожен прутик вкрився цвітом,
пилком привабив бджілочки,
і загорілися б рубіном
великі, стиглі ягідки.
Везла додому кущ малини
самотня старість іздаля,
щоб смак гостинця літаднини
запам"ятало внученя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300494
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Порваны струны.Не хочется петь.
Крылья поломаны.Не улететь.
Ёжиком грустно свернулась душа.
В норку забилась,с надрывом дыша.
В раненом сердце разорваный ритм.
И воскрешенье в минуты молитв.
Стихнет в прощении боль от обид.
Струны натянуты.Птица летит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300343
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
"...я відчуваю цю тривогу
буквально з останньої зустрічі
це схоже на неналаштовану скрипку..."
(Асоціальний Невротик)
***
пряні випари міста і очі навскіс,
мій ескіз поглинає знебарвлені фарби.
замість скарбу прикметники через дефіс
або ж спалений лист...
замість скарбу.
і тривога на шиї малює рубці,
олівці надто гострі й відверті.
я ж малюю ТЕБЕ на дірявій руці
і складаю із подихів смерті...
я схожа на відповідь, обійнявшись із знаком питання,
причаївшись на краєчку хворих фантазій.
Навіщо... ти завжди вигукуєш своє "навіщо?"
і тоді я мушу бути чимось схожим на відповідь,
і тоді я перетворююсь на холодну й слизьку тривогу.
чи знав ти ким я стану в момент твого сну?
Боже, ми тут блукаєм, затуливши очі долонями,
прикидаємся мільйонами відповідей ще не зачувши питання,
тягнемся до сонця своїми восковими тілами
і не бачим як вночі дивне проміння цілує холодні шибки.
я наче хибне припущення,
перекреслене червоним чорнилом,
відколи створила тебе,-
перестала звучати.
в ґрати зв'язались усі мої струни і рани,
може й зарано молитись собі припинила,
може зарано розтануло воскове тіло...
що ж ти малюєш, коли вимовляєш "хотіла"?
(посміла)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299351
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Забудь мене! Забудь мене! Забудь!!!
Я ненавиджу! Віриш, невдахо?!
Розливаю слова, ніби ртуть…
Посилаю тебе тричі на *уй !
Не любов! Не любов! Не люблю!
Марні спроби з життя тебе стерти..
Задихаюсь від болю. Терплю.
І ховаюся, щоб не помер(ти).
Не пробачу! Ніколи! Ніколи!!!
Скільки болю мені ти завдав!
Закохатись у себе дозволив,
Але сам – жодну мить не кохав!
Помиляєшся… Ти помиляєшся.
Не зійшовся на тобі світ клином!….
Іронічно в душі посміхаєшся….
Бо вже вкотре тебе я покинула.
P.S. Сумую і плачу….
Та знову пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296812
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 11.12.2011
Він чекає, що я зізнаюся.
Бачить все - та не хоче вірити.
Від любові його ховаюся
У рядочках своєї лірики.
Він не вдихає багато диму.
Для нього доза - дві жмені болю.
Нема потреби у нікотині,
Бо він хворіє... Хворіє мною.
Він ковтатиме сиві сльози,
А я носом втикнусь у груди..
І вже ні лірики, а ні прози
У почуттях моїх не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299392
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Затишье… Осень-чародейка,
Окрасила деревья в кровь,
А в мокром парке, на скамейке,
Сидит печальная Любовь.
Я подошел к ней незаметно,
Коснулся бережно рукой,
Она вздохнула безответно,
Лишь покачала головой.
Скажи мне, что с тобой случилось?
Пролей на душу солнца свет!
Ты чья? И взгляд вдруг озарился?
Была твоя! Теперь уж нет.
С тобой мы встретились недавно,
Хоть и казалось, что давно,
Нам было радостно и славно,
Легко, свободно и смешно.
Мы веселились словно дети,
Ночами цвета серебра,
И не было на всей планете,
Счастливей нас, и лишь ветра
Нам доносили запах моря,
И звуки шелеста листвы,
И не было добра и горя,
В чудесном мире синевы.
Казалось, будет длиться вечно,
Соната тела и души,
Но ничего нет бесконечного,
Пришла зима – и витражи
Вмиг разлетелись как в крушенье,
Все дни и ночи напролет,
Замерзли наши отношенья,
Как первый ненадежный лед.
Все решено, не будет света,
В зелено-солнечных глазах,
Закончилось шальное лето.
Лишь по щеке бежит слеза,
И капает горящей искрой.
Не разорвется жизни круг,
Остался мир, лишенный смысла,
Закончен цикл. Прощай мой друг…
Затишье… Осень-чародейка,
Окрасила деревья в кровь,
А в мокром парке, на скамейке,
Тихонько умерла Любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298100
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Таксі,ніч,в сумочці розміняна совість на дрібні купюри.
І пляшка сліз з болем і апельсиновим смаком в руках.
Сонний таксист заглушує свідомість звуками радіо.
Розраховуєшся макалатурою і фальшивою посмішкою.
Струсиш з плеча рукою остатній спазм совісті,
Кидаєшся на зустріч девятигодинній відчайдушності
Львівський вокзал,в руках совість з написом номера поїзду
Пом"ята і волога від хвилювання,закинеш в кишеню.
Переповнені зали очікування дешевою кавою і випічкою.
Твоя совість в кутку займається пірсінгом на твоєму тілі
щоразу проколюючи нові місця вставляє туди сережку
Терпиш зціпивши зуби з остатньою надією на його голос.
Заклеїш рот совісті скотчом і вульгарно закинеш назад в кишеню.
Остатня надія відвороту телефон який онімів від твоїх рук
Один день ковтаєш який стає камнем в горлі ,задихаєшся.
Крок ,поїзд ,реальнісь губиться в натовпі сонних людей.
Купе,третя поличка,і смак вишневого велюру в роті.
Обнімаєш подушку яка головним болем б"є по скронях.
І один тупий спогад який дусить тонкими пальцями шию.
Добєш совість низьким його вчинком і сигаретним димом.
Попереду безсонна ніч в обіймах з мобільним телефоном.
Під запах вагонного пилу який лоскоче свідомість,
Побачиш марево з відбитком його вульгарності і низькості.
Нудотливий ранок з присмаком міцного чаю з лимоном,
І шматком мігрень з шоколадом і горішками в фіолетовій обгортці.
Прибуття, київський вокзал,метро,чужі вулиці
Втікаєш від виснаженої совісті в зимово-сніжні спогади.
З надією що життя зробить поворот на дев"яносто градусів...
наЇвна....тікАєш! ...від реальності...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 09.12.2011