Lana P.: Вибране

Любов Вишневецька

Лунной ночью.

Я  в  бреду  от  лунной  ночки...
Так  распелся  соловей!..
-  В  сердце  миленький  мой  -  прочно!..
Радость  у  судьбы  моей...

Взгляд  с  небес  читает  мысли...
Знает  все  мои  мечты!..
Знает  все,  что  было  смыслом
всех  желаний  завитых...

В  небесах  не  нужно  тело...
там  достаточно  светил...
Сон...  иль  явь...    душа  взлетела!
-  Милый  крылья  подарил!..

Пусть  уйдет  туманной  дымкой
череда  прохладных  дней...
-  Счастье  в  сердце...  невидимкой...
От  всего  давно  важней...

Я  в  бреду  от  лунной  ночки...
Под  ребро  разлился  свет!..
Звезды  в  небе...  то  -  цветочки...
-  Жаль,  что  миленького  нет...

                                                                       2.07.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881457
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Іванюк Ірина

Явили води темний знак розп"ять…


Дощі...  Дощі...  Жадали  благодать,-
а  втрапили  в  сейсмічну  турбулентність.
Явили  води  темний  знак  розп"ять...
Згадали  ми  про  сущу  бівалентність!

Складеться  в  формули  тяжкий  еквівалент...
Відповідальність  -  найсутніше  з  правил!
Дощі  біжать...  Руйнуючи  -  кричать!
...  Дозволив  зло  -  у  злі  і  потопаєш!

02.07.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881497
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Рясна Морва

Не довіряйся

Не  довіряйся  дням  похмурим  -
Не  смуток  світом  верховодить.
Прийшла  журба,  прийшла  журба,
Але  ж  і  радість  теж  приходить.
Коли  зневіра  сильно  кряче
І  на  душі  печалі  плодить,
Ти  знай:  бувають  і  невдачі.
Але  ж  і  успіхи  приходять.
Коли  ж  самотності  задуха
В  твоїй  оселі  поселилась,
Із  тягарем  прийди  до  друга,
Тобі  він  подарує  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881487
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалася у тебе

Я  закохалася  у  тебе,
У  твої  очі  голубі.
Вони  немов  частинка  неба,
Неначе  ясні  дві  зорі.

Я  закохалася  у  тебе,
Кохання  в  серці  бережу.
Десь  лине  солов'їний  щебет,
Ти  найдорожчий  -  я  скажу.

Я  закохалося  у  тебе,
Неначе  поле  в  маків  цвіт.
Ти  пригорни  мене  до  себе,
Не  будем  рахувати  літ.

Я  закохалася  у  тебе
І  своє  серце  віддала.
Про  щось  шепочуть  тихо  верби,
Чекають  ніжності  й  тепла.

Я  закохалася  у  тебе,
Як  вітер  в  хмари  дощові.
І  як  земля  й  блакитне  небо,
Я  буду  вірною  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881430
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


zazemlena

Світ спалахує барвами…

[color="#0009ff"]Світ  спалахує  барвами  -
Пиши  словом  чи  фарбами...  
Відпочинь  у  полоні  краси...
Життя  -  сплеск  несподіваних
Ще  емоцій  і  відгуків...
Шукай  шлях  для  відновлення  сил.
[/color]

(Бузок  писала  сама)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881484
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Галина Лябук

Таке життя.

Життя  на  небі,  як  і  на  землі,
Постійно  все  летить  в  шаленім  русі.
Ми  заклопотані,  проблеми  не  малі,  
На  небі,  там,  закони  є  свої.  

Ти  зупинись  й  поглянь  на  небеса,  
Яка  блакить  мінлива  щохвилини.  
Ти  тільки  подивись:  -    Яка  краса!
Летять  хмарини,  наче,  ті  пір'їни.

А  сонечко  сміється,  раде  нам,  
За  мить  пір'їни  купчастими  стали.
Як,  ніби,  кучугури  снігу  там,  
А  ми,  в  зимовий  сад  попали...  

Сховалось  сонечко,  за  невелику  мить
Хтось  там,  на  небі,  розкидає  вату.  
Все  в  русі,  все  кудись  біжить
І    хмари  вже  перисто-шаруваті.

Згущаються  хмарини,  -  темний  небокрай,
Гуркоче  грім,  земля  радіє...  
І    дощик  поливає  рідний  край,  
На  гарний  урожай  залишиться  надія.  

Таке  життя  на  небі  й  на  землі.  
Воно  мінливе  і  доки  не  згасне:
Чи  старші  ми,  чи  молоді  -
Шануй  життя,  воно  таке  прекрасне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880161
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Рясна Морва

Час відлітає

Крильця  прозорі
Час  відлітає  кудись
Хіба  втримаєш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881074
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Рясна Морва

Океан тепліє

Світ  завмирає
Поцілунок  місяця
Океан  тепліє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881177
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Любов Граб

КОЛИ ТИ ПОРУЧ


Коли  ти  поруч  -  збуваються  мрії,
Коли  ти  поруч  -  нема  безнадії,
Коли  ти  поруч  -  я  дуже  щаслива,
Твоя  присутність  для  мене  важлива.

Як  ти  не  поруч  -  сумую  щомиті,
Без  тебе  до  щастя  двері  закриті,
Без  тебе  і  сонце  яскраво  не  світить,
Як  ти  не  поруч  -  сумують  і  квіти.

З  тобою  радію,  і  щиро  всміхаюсь,
До  тебе,  коханий,  завжди  прислухаюсь,
Ми  будемо  разом!  Я  вірю!  Я  знаю!
За  наше  кохання  я  Бога  благаю!

16.  06.  2020

Світлина  з  інтернету


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880603
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Катерина Собова

Шкiльна дружба

Вже    не    бавилась    казками
Молода    красуня    Лера,
Познайомити    з    батьками
Привела    в    дім    кавалера.

-Познайомтесь,    мамо    й    тату,
Міша    так    мене    кохає,
Він    успішний    і    багатий,
І    життєвий    досвід    має.

В    тата    борода    тряслася,
З    радості    от-от    заплаче  –
Однокласника    Михася
Тридцять    років    він    не    бачив.

Мама    враз    червона    стала
Через    ті    хлоп’ячі    звички:
Пригадала,    як    Михайло
Її    смикав    за    косички.

А    майбутній    зять    доводить:
-Живе    заповідь    нетлінна:
Шкільна    дружба    переходить
У    наступні    покоління!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо в трояндах

Їм  оди  писали  Вергілій,  Овідій.
У  Римі,  Єгипті  й  Парижі  цвіли.
І  зір  чарували  троянд  краєвиди.
Колючки-шипи  не  помітиш  в  імлі.

Цей  захист  божественна  сила  природи,
Мов  дар  королевам  дає  повсякчас.
Вражає  бутонів  незаймана  врода,
Приваблює  ніжність  квіткова  щораз.

І  літо  в  трояндах  любов*ю  зігріто.
У  квіточці  кожній  проміння  тепла.
Всміхаються  вранці  тендітні,  мов  діти
Пелюстки  шовкові  -  прикраса  стебла.

У  сонячній  ласці  купаються  квіти
В  моєму  привітнім  розкішнім  саду.
Милується  ними  легесенький  вітер,
І  я  залюбки  у  розарій  іду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880940
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Під липовим деревом

Де  тільки  липа  не  росте:  в  лісах,  садах,
В  розкішних  парках,  на  бульварах,  дачах.
Повітря,  мов  купає  в  запашних  медах,
Тонкий  там  аромат  від  липодару.

Суцвіття  липове  колише  вітерець.
Рясне  квітує  зверху  і  донизу.
У  ньому  колір  сонця,  мов  добра  вінець.
Зеленувато-світле  листя  й  сизе.

Борідками  ніжно  торкається  жилок.
А  крона  густа.  У  квітах  -  "горішки".
Під  липовим  деревом  хочеться  жити,
Вдихати  медовість  літа  у  тиші.


(Світлина  моєї  липи  на  дачі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881332
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цокотали буслики

Цокотали  буслики  на  пустім  подвір'ї,
Оченята  бусинки  і  такі  довірні.
Тільки  не  побачили,  тут  живого  люду,
Бо  життя  вже  втрачене,  бескиддя  повсюди.

Цокотали  буслики,  кликали  до  себе,
У  садочку  вишенька  зазирала  в  небо.
В  білім  цвіті  яблунька  тихо  сумувала,
А  над  нею  пташечка  ніжно  щебетала...

Пригадались  радісні  дні  й  такі  щасливі,
Шелестіли  вітами  явори  мрійливо.
Двір  був  переповнений,  діточки  всміхались,
На  даху  в  кубелечку  буслі  цілувались.

І  життя  розмірено  текло,  наче  ріки,
Довгим  кроком  змірене  і  таке  велике.
Не  замітно  ро́ками  швидко  пролетіло,
У  краї  незвідані  журавлем  злетіло...

Прилітають  буслики  до  рідної  хати,
Та  немає  радісно,  кому  їх  стрічати.
Лише  вітер  тихо  у  хованки  грається
І  самотньо  ранок  з  буслями    вітається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881109
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Наталі Косенко - Пурик

Коханий дотик

Бува  життя  дарує  нам  розлуки
Загартувати  хоче  назавжди,
А  ти  ві  сні  цілуєш  мої  руки
і  перечитуєш  коханії  листи

Шукаєш  між  рядочками  мій  подих,  
Яким  насолодитися  не  міг,
Закривши  очі  -  уявляєш  дотик
Отих  розкішних  і  чарівних  вій

Ось  і  розчуливсь,  у  тенетах  суму,
Ковток  повітря  подих  перейма
Та  все  гадаєш  незабутню  думу,
Що  вже  без  мене  у  душі  зима

І  лиш  листи,  і  теплий,  ніжний  спогад
Все  зігрівають  мило  в  вечори,
Як  ніби  дотик  той  коханий  поряд,
Що  залиша  приємнії  сліди.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881311
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Надія Башинська

СТВОРИВ БОГ ДЕНЬ…

           Створив  Бог  день...  створив  Бог  ніч  та  й  став  відпочивати.
Відпочив  день,  відпочив  два  й  почав  знов  міркувати:  «  А  що
коли  отак  щодня  нічого  не  робити?  У  кого  вчитися  тоді  будуть
мої  всі  діти?  Однаковісінькі  всі    дні,    одна    в  одну  всі  ночі.  Як-
що  одне  і  те  ж  щодня,  чи  радість  мають  очі?..»
Він  став  творить…    Ой  дні  ж  які!  Веселі  та  бадьорі.  А  працьо-
виті  всі  які…  буденні  є  й  святкові.  Кожному  дню  торбинку  дав.
Своє  хай  поскладає.  Коли  на  Землю  день  прийде,  своє  й    пороз-
сіває.
         То  ж  стали  розсипать  сніги  зимові  дні  сріблисті.  Весняні  ніж-
ністю  цвітуть  в  смарагдовому  листі.  Ой,  як  видзвонюють  в  гаях  
дні  теплі  літні,  Божі…  До  ніг  схиляються  в  плодах  осінні  дні  по-
гожі.
Дарує  кожен  день  своє,  що  дав  Господь  в  торбину,  тому  всі  ма-
ємо  щодня  веселу  світлу  днину.  Якщо  гірчить…  не  Боже  то.
Бог  гіркоти  не  має.  Він  лиш  щасливі,  ясні  дні  на  землю  посилає.
І  ночі  сині  зоряні  для  нас  вогнями  сяють.  То  ж  дякуймо  й  радій-
мо  всі,  бо  швидко  ж  так  минають…
         Наш  Бог  –  невтомний  є  Творець!  Нам  є  чому  радіти.  Коли  вчи-
мося  в  Бога  ми  –  в  нас  вчаться  наші  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Анна Шульке

Соняхи

Соняхи,  сонця  посмішка  на  землі...
Он  вони,  бачиш,  щастя  тобі  бажають...
Хочеться  неба,  вітру  серед  полів,
Простору,  щоб  нічого  не  заважало...
Очі  жадають  бачити  горизонт...
Мріється  пальцям  теплі  відчути  трави...
Тільки  в  природі  істина  і  резон,
Навіть  для  крайніх  лівих  і  ультраправих...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881351
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Valentyna_S

Обпалила жар-птиця…

Обпалила  жар-птиця  подолок  підхмар’ю.
Не  повернеться,  каже,  на  мрій  попелище.
Їм  кресала  вогонь,      воскрешала  їх  марно,
А  вони  пригинаються  нижче  та  й  нижче.

Врешті-решт,  що  було,  пересіяно  ревно.
Із  половою  в  решеті  мрії  незбутні.
Та  відтинок  від  «А»  аж  до  «Я»  —  це  напевно  —
Без  омрій-провідниць  наче  ангел  без  лютні.

—  Отже,  людям  миліша  убога  пташина,  —
Виснувала  крешана  й    зронила  журлинку,
Щоб  в  душі  народилась  сльоза-горошина
І  ожили  стремління    мої  на  хвилинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881396
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020


Валентина Ланевич

Утопилось серце

Утопилось  серце  в  погляді  твоїм,
Пташкою  тріпоче,  ти,  -  єдиний  мій.
Манить  у  бездонність  щиро  пілігрим,
У  глибині  темній  незлічно  стихій.

Воля  і  відвага,  ніжність  і  краса,
Усмішка  душевна  торкає  лиця.
Промінчик  лукавий  в  кутику  згаса,
Іскорки  в  зіницях  ловлять  на  живця.

Задивилась  в  очі,  в  них  життя  виток,
Хитнулась  на  зустріч,  туди  б,  хоч  на  крок.
Наливає  хлібом  в  полі  колосок,
А  любов    у  грудях  -  в  терпимість  зарок.

30.06.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881297
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 02.07.2020


Рясна Морва

Щаслива зустріч

Бджолина  пісня  
Забавляє  лаванду
Щаслива  зустріч

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880892
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Валентина Ланевич

Відбуяла весна

Відбуяла  весна,  відгоріла  тюльпанами,
Залишила  у  серці  тепла  світлий  жмут.
Запалила  троянди  червневі  з  фонтанами,
Щоб  душа  відпочила  у  спокої  тут.

Та  химерний  спочинок,  як  утомлені  плечі
Ще  несуть  на  собі  відголоски  боїв.
Все,  що  грайливістю  доказу,  муляє  очі,  -
Протилежність  разюча  без  будь  яких  слів.

Мовлене  слово  нараз  на  вустах  завмирає,
Клекіт  в  грудях  притишує  гірка  печаль.
Що  забрала  у  нього  війна,  сам  він  і  знає,
Та  є  те,  що  у  пам’яті  міцний  скрижаль.

26.06.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880893
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

В надії сила

В  надії  сила  втомленого  серця.
У  ній  пізнаєш  світу  промінь.
Підеш  чи  босий,  а  чи  взутий  в  берцях,
Стрибнеш  заради  щастя  в  пломінь.

Надія  вкаже  шлях  під  час  падіння.
Хоча  й  струмують  перешкоди.
І  свіжістю  огорне  випар  пріння,
І  сподівань  розкриє  коди.

Надіє,  не  зачахни  тільки  в  пастці,
І  жертвою  не  стань  облуди.  
Зривай  сміливо  із  насмішок  маски,
Змітай  непотріб,  пересуди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені з тобою легко

Мені  з  тобою  легко,  мов  пір*їні,
Летіти  там,  де  теплий  віє  вітер,
І  поринати  в  мрію  й  говорити
В  ефекті  за  штрихами  світлотіні.

Мені  з  тобою  легко,  ти  ж  романтик
В  чаклунстві  сонячному  слів  і  струмі,
Живлющої  води  для  серця-руни,
В  гармонії  співучій  звуків  мантри.

Мені  з  тобою  легко  і  в  мовчанні,
У  тиші  зашифрованій  врочисто.
Своїм  вражаюче  люб*язним  хистом
Коректно  у  життя  моє  втручатись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880545
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Ніна Незламна

Непорозуміння / проза /

             Ліс  і  долина…      Де  –інде  пагорби  видніються  здаля…    Село  розкидане,  старе,  старезне…    Хати,    далеко  одна  від  одної,  якась  під  соломою,  якась  під  листками    ржавого  заліза.  А  деякі  покриті    толем,  всі  потопають    серед  густо  насаджених    дерев.    Все  і    всюди  має  темні,    холодні  кольори.    Вологе  літо  і  осінь  не  барилися,  майже  щодня  кропили  землю  невеличкими    дощами.    Восени  частіше    зливи,  омиють  все  довкола,  стежки  з  ржавою  травою  покриті    водою.  Земля  вже  не  спроможна    ввібрати  в  себе  кількість  води.    А  по  дорозі,  що  йшла  в  інше  село,  рядном  багнюка,  без  резинових    чобіт  не  пройдеш.  Що    вже  говорити  за  якийсь  транспорт,  щоб  проїхати,  з  початку  осені,    ніхто  й  носа  не  показав.
         Похмуре  небо,  не  обіцяло  гарної  погоди…    Майже  під  самим  лісом,  можна  сказати  на  відшибі,  стара  хатина,    скривлений  дах,    покритий  толем.  Вікна  перекошені,    врослі  в  землю,  фарба  від  сонця  вигоріла,не  зрозуміти  коли  вони  й  фарбувалися.    А  неподалік  ,  під  столітнім  дубом    дерев`яний  сарай.  Двері      збиті,  абияк,  з  щелинами,  зверху    весіла  стара  ряднина,  довгі  нитки  торкалися  землі.
Баба  Орина,    вдягнена  в  стару  фуфайку,    копошилася  в  сараї,  вкотре  висипала  з  фартуха    дрова.  Веселі  очі  старенької  вказували  на  хороший  настрій.    На  обличчі  то  з*являлася  усмішка,то  вкотре  зникала.  Часто  поправляючи  біленку  хустинку  на  голові,  щось  бубоніла  про  себе.  Та  згодом  наче  розмовляла  сама  з  собою,    тихо  раділа  й  журилася,  
- От  добре,  гарно  виграла  закваска,  буде  в  хаті  самогон,    може  хто  зайде  купити,  скоро  ж  Жовтневі  свята.    Охо-хо-хо-хо…  
Одна  біда,  ніхто  з  родини  не  навідується,  вже  років  три,    племінників  не  було,  що  вже  говорити  за  інших.  А  нині  пізня  осінь,  хто  сюди  заїде,  щоб  щось  привезти,  може  якраз  з  села  прийде  покупець.  
Вона  зазирала  в  банку  з  самогоном,  придивлялася,
- -  Ото  трасця,  така  чиста,  що  не  бачу,  чи  повна  банка  чи  ні.
І  вмочила  пальця    в  самогонку,  облизавши  його,  прицмокнула,
- Міцненька  й  без  запаху,  дякувати  Богу.  Ну,  ще  літру  візьму  та  й  досить.
Раптом  на    обійсті  почула  шарудіння.  Чи  це  вітер  здійнявся,  чи  хтось  прийшов?        Злякано    присіла  біля  дверей,    підкрадаючись,  через  щелину  дивилася    на  обійстя,    затамувавши  подих,  тихо  –  тихо  шепотіла,    
- Тю  хто  б  це  міг  бути?    О!  Чиясь  постать…
За  мить,  щоб  зручніше,  стала  на  коліна,    хвилюючись    придивлялася.
     Незнайомий,  патлатий  чоловік,  згорбившись,  роздивлявся  навкруги.    На  ньому    резинові,  чорні    чоботи  й  штани    в  багнюці.  Темне  волосся  чоловіка,  лягало  на    широкий  комір  старого,  коричневого  кожуха.  На  голові    чорна  в`язана  шапка,  натягнута,  аж  до  очей.
     От  халепа,    літали  думки,  якби  ж  роки  молодші,  то    можливо  краще  б    бачила.  З  боку  й  не  розгледієш    хто  це.  Тю,здається,  ще  й  невеличка  борідка    є,  чи  то  небритий.
       Він,    добре  схилившись,  пішов    за  хату.  Не  знати,  що  там  робив,  але  де  видно  було  бабці,  бачила  ,  як  заглядав  у  вікна.  Озирнувся  й  наче  підкрадаючись,  тихо  відкрив    вхідні  двері  хати  й  зник  з  очей.
   Стара    поправила  хустинку,  перехрестилася,  тішилася,  от  добре,    що  вся  самогонка    біля  неї.  А    то  б  напевно    забрав  та  й  пішов.  А  в  хаті,    там  дуля  з  маком  ,грошей  немає,  що  візьме?  Хіба  пряників,  що    сусід  приніс  тиждень  назад.    Нічого  –  нічого,    потираючи  руки  та  трохи  хвилюючись  бабця  чекала,  що  буде  далі.  Гадала,  що  довго  в  хаті    не  буде  сидіти,  дні  короткі.  Хай  Бог  милує,  не  додумається  ж  залишатися  тут  ночувати.
   Коліна  геть  затерпли,  прийшлося  встати….    І  скільки  його  бісова  душа  там  буде  сидіти,  задавала  собі  запитання.  Шкода  Барсика  немає,  то  хоча  б  налякав.  Минуло  три  дні,  як  пропав.  П`ятнадцять  років  відслужив,  шкода.    Часто  закліпала  очима,  підкралася    думка,    може  хто  спеціально    його  забрав    і  отравив.  От    стара  дурепа  ,  нащо  з  ланцюга  знімала.    
 Почула  скрип  вхідних  дверей…  Чоловік  вийшов  з  хати,  повернувся  до  хвіртки,  потягнувся,    щось  пробурчав  про  себе  й  зник  за  хатою.
Дивина,  вид  і  одяг  вказують  на    безхатька.  Та  здається  не  дуже    старий,      жвавий,  шкода  боком  стоїть,  як    роздивитися  обличчя?    Бабця,  аж  впріла  від  думок  і  хвилювання.    Та  за  хвилину,    він  знову  зник  в  хаті.
 Орина  ,  зі  злості,  набрала    в  рот  самогону,  потримала  трохи  й  проковтнула,    а  потім  пошепки,
- Ось  так  може  краще,  не  так  буду  хвилюватися.  Он,  як  в  молоді  роки,  щоб  сміливішою  бути,  допомагало.  Нехай  цей  стрес  зніму,  щось  придумаю.
         Пройшло  з  пів  години,    в  бабці  урвався  терпець,  вона  крадучись,    ледь  не  на  карачках,  вилізла  з  сараю.  Присіла  біля  вікна,  подивитися,  що  ж  він  там  робить?      Здивувалася,  він  в  одязі,  сидів  за  столом,    в  руці  тримав  пряник,  підносив  собі  до  рота.
   От  ,  біс  тобі  в  ребро,  мої  пряники,  ледве  втрималася,  щоб  не  закричати.  От,  хай  би  розвернувся  ,чи  ,що,    нехай  би  його  пику  побачила.  І  чого  це  чудовисько  до  мене  прилізло?
               Повернулася    в  сарай,  вирішила    йти  на  пролом,  що  буде  то  буде.  Взяла    в  руки  товсту  мотузку,  колись  нею  бичка  водила  та    маленьку  совкову  лопату  з  довгою  ручкою,  якою  завжди  з  печі  вигортала  залишки  дров  та  попілу.  Відчувши  в  руці,  що  таки  нелегенька,  посміхнулася.  А  ось,  я  тебе  провчу,  бісову  душу,  як  по  чужих  хатах  лазити.  
   Душа  холола,    підкралася  до  дверей    хати,  відкрила  їх,    тихо,    мов  та  миша,    притаївшись  стала  біля  стіни,  позаду  нього.  Вирячила  очі,  слідкувала  за  ним,  а  він,  так  і  сидів  на  стільці  за  столом.  Тільки  змінив  позу,  нічого  не  жував,  облокотившись,    рукою  підтримував    голову.  Бабця  різко  розмахнулася  й  вдарила  його  по  голові,  
-Ось  тобі!
Та  не  вдалося  дуже  вдарити,  не  ті  сили  в    неї,    лопатка  відскочила.  Але  чоловік  напевно  хотів  піднятися  на  ноги,    з  голови  впала  шапка,  він  обома  руками  схопився  за  голову  і  разом  з  стільцем    кубарем  полетів  на  підлогу,  впав  ниць.  Стара  швидко  скумекала,  звалилася  йому  на  спину,  мабуть  таки    трохи  подіяв  удар,  бо  він  мовчав.  Тремтячими  руками,    стільки  стало  сили,    стягувала  мотузку,    зв`язала      руки.  Він  ледь  -  ледь    зашевелився,  намагався,  щось  сказати,  вона    ж    взяла,  ще  й  ноги  зв`язала.  Зненацька  повернув  голову  в  сторону,    волосся  сповзло  на  обличчя.    
Так-  так,  а  борідка,  як    у  цапка  молодого,  чекай  -  чекай,  я  на  тебе    управу  знайду  .  Вискочила  з  хати  ,  здавалося  б  полетіла  на  крилах.Та  де  там,  ті  крила  в  вісімдесят  років,  але  намагалася  йти,  настільки  сили  достаньо,  аби  швидше.  Але  ж  сусід  Микола,    далеченько  живе.  Два  городи  по    тридцять  соток  треба  пройти,    а  це  ж    багнюкою.    Вологий  вітерець    придавав    сили,    не  відчувала  втоми.  Але,  все  ж    запихавшись,  різко  відчинила  хвіртку  й    тут    же  присіла  на    кругляк  зрізаного  дерева,  що  лежав    біля  паркану.  Загавкав  пес,  але  бабця,  ще  не  могла    заговорити.  Хапала  повітря,  наче    їй  щось  заважало  дихати.  Здавалося  –  ось-  ось  вискочить  серце,  руки  трусилися.  
               Микола  в  цей  час  був  в  хаті.  Як  тільки  загавкав  пес,    відразу  подивився  в  вікно.  Він  за  мить  стояв  біля  Орини,
- Тітко,  що  з  вами?  Такі  червоні  на  обличчі,  що  погано?
 Старенька,  кілька  раз,  глибого  вдихнула  й  видихнула  повітря,  кивнула  рукою  й    ледь  ворочачи  язиком,    хриплим  голосом,
-Та  ні,  зараз  все  розкажу….
           Вони  вдвох  підходили  до    обійстя  Орини.    Микола  в  руці    тримав  рушницю,  бабця  вгамувала  свої  хвилювання,  просила,
 -Ти  ж  тільки  не  стріляй,  налякаєш  і  все.  Вияснемо  хто  він,  а  далі    видно  буде,  можливо    треба      сходити  до    бригадира.  Та  тільки  я  не  піду,  ти  підеш,  це  ж  далеченько.
 Чоловік,  почувши,  що  відкриваються  двері,  почав  кричати,
-  Гей,  хто  там!  Допоможіть…
 Обоє    здивовані,  за  мить  стояли  перед  ним,  побачивши  молоде  обличчя,  відняло  мову.
Він  заволав,
- Бабцю  Орино,  це  ж  я….  Віталій..
Старенька,    як  квочка  ходила  кругом  нього,  мов  кудахкала,
- -Багато  є  Віталиків  на  світі..  І  яка  я  тобі  бабця,  опудало  патлате.  В  обдертому  кожусі,  чоботи  й    штани  в  багнюці,  як  пес  бродячий…
Микола  взяв  стареньку  за  плечі,
-Ось,  зачекайте,    тітко  присядьте  на  стільчик,    давайте  розберемося…  
 Розв`язав    хлопцю  ноги  й    посадив    на  стілець,  навпроти  бабці.
 Усміхнено  позирав,  то  на  Орину,  то  на  молодика,
 -Ну  хай  нам  цей  гість,    чи  казку  розкаже,    чи  правду  розповість.  З  яких  країв  цей  птах  прилетів…  
Хлопець  ,  раз    -    по  -    раз    кивав  головою,    з  обличчя  відкидав    волосся,
-Та  ви  мене  розв`  яжіть,  я  ж  нічого  у  вас  не  крав  і  не  збираюся  це  робити.  Оце    своїй  бабці  розповім,  як  мене  тут  зустріли  та  чим  пригостили.
Микола,    махнув  рукою,
-Так-  так,  давай  докладніше  все…  Хто  ти  і  звідки?
-Та  ,  я  ж  з  Межирова…  Оце  їхав  на  мотоциклі,  все  по  -  під  ліс  та  під  посадки,  а  тут,  на  початку  села,  застряг  в  багнюці.    Мотоцикл  підтягнув  до  першої  хати,  обіцяли  подивитися,    щоб  ніхто  не  чіпав.
 Він  з  хвилюванням  переводив  подих,
-  Пригадайте,  я  ж  з    бабцею  Катериною  був  у  вас,    дванадцять    років  назад.  Ну,  з  вашою  сестрою  ж  ,  влітку,    ще  з    вашим  дідом  Іваном  ходили  на  рибалку.  Ви  не  дивіться,  що  маю  довге    волосся.    Я  граю  на  гітарі  в  ансамблі,  в  нас    вся    команда    така,  це  зараз    модно.
Старенька  підійшла  до  серванту,
- Чекай  –  чекай,    не  гони  вороних    коней….
Дістала  окуляри  й  старі,  рижі  фото,  примруживши  очі,  хитро  запитала,
-І  скільки  тобі  нині  років?  Ось,  покажи  де  моя  сестра  і  хто  тут,    ще  є?
   Микола  ,    розв`язуючи  хлопцю  руки,  ледь  стримував  сміх.  Віталій,  потираючи  затерплі    руки,  кліпаючи    очима,    відповів  з  легким  тремтіння  в  голосі,  
-А  років  мені,  оце  в  жовтні    минуло  двадцять  три  …
Під  самий  ніс,  Орина  тикала  хлопцю  фото  .  Той    пальцем    показував  і  всіх  називав  по  імені.  
 Микола,    стримуючи  сміх,  почервонів,    як  рак,    лоб  покрився  потом.      Та  згодом  здригалися  груди,    вирвалося    хіхікання,    він    весело  до  бабці,
-Так,    що  наливайте    нам  по  сто  грам  тітко  Орино,  будемо  знімати  стрес.
             Старенька,  похапцем  поклала  фото  на  стіл,  зі  сльозами  на  очах,  притулила    голову    хлопця  до  себе,  
 -  Ой  -  ой,  Боженьку,  яке    ж  непорозуміння.    Добре,    що  голову  не  розбила.Ти,  Віталику,    вже  пробач  мене  стару  дурепу.  Не  признала.
А  потім  виправдовуючись,
-  Ти  б    напевно    теж  не  впізнав  мене,  якби  десь  зустрілися,  скільки  років  пройшло,    давно  бачилися.
Й  відійшовши  від  нього  до  стільця,
- І  не  знаю,  чи  й  побачуся  з    родиною,      все  вдома,  діда  давненько  нема,  мабуть        Катерина    ж  всім  розповіла.
Хлопець,  поправляв  розпатлане    волосся  на  собі,
 -Та  тепер  точно    побачитися,  я  ж  приїхав  за  вами.  Я  ж  це…  Одружуюся  …Побачите,  яка  в  мене  гарненька  дівчина...
Заясніли  сонцем  очі,  усмішка  на  все  обличчя,навіть  трохи  почервонів.
Орина  вглядалася  в  очі  хлопця,  на  обличчя,    з  надією  знайти  схожість.    Знявся  тягар  з  душі,  раділа,  що  все  обійшлося  без    тяжких  наслідків.  Раз  -  у  -  раз  посміхалася,  тішилася,    як  добре,  що  не  забули  її,  що  ще  таки,      комусь    потрібна  на  цьому  світі.

                                                                                                                                                                                                           2019р

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880074
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Luka

Графіка ранку

Графіка  ранку  -
по  сірому  золотим  -
дихає  сонцем.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879774
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Valentyna_S

Сон у сні

Зганяє  ві́дсвіт  ніч  із  меблів,  стелі  й  стін,
А  в  голові  іще  гудуть  парадні  марші.
Та  ось  я  з  тими  в  чорно-білім  сні  у  сні,
Хто  із  Земного  па́долу  пішов  назавше.

Відходить  з  гурту  років  тридцяти    боєць
І  по-родинному  всміхається  до  мене.
—  Онуку  я  впізнаю  серед  інших  лиць
Й  усього  роду  славну  па́рость  ще  зелену.

Щорічно  душі  розтривожують    живі,
І  кровоточать  навіть  в  за́світі  стигмати…
Впізнала?    Це  ж  сусід  наш,  інвалід  Матвій.
Болить  поднесь    рука,  геть  строщена,  в  солдата.

А  ось  мій  друг  –  колишній  вмілець  і  дзвонар.  
Дарма  його  шукала  віддана  дружина.
На  Валаамі  був.  «Людина-самовар».
Донині  увижається  йому  корзина,

Котрою  нянечки  виносили  у  двір
І  начіпляли  на  міцні  галузки  дуба.
В  монастирях  тих  чахли  сотні  –  вір-не-вір  —
Поки  над  усіма    не  зжалилась  погу́ба.

Про  себе?  Я  навоюватись  не  устиг.
Твоя  бабуся  надто  швидко  овдовіла.
Прорвався  в  саме  небо  серця  її  крик,
Коли  почула.  З  горя,  бідна,  й  посивіла.

Її  я  звідси  бачив,  страдницю  мою,
І  наших  двох  сиріт  голодних—  в  сорок  сьомім.
Було  їй  важче,  ніж  загиблому  в  бою.
Сердешна  з  ніг  щодня  валилась    від  утоми.

Нехай  невинно  убієних  душі    сплять.
Словами  тихими  нас  згадуйте,  хизливці...
…Враз  щезли  сни.  Надворі  ніч.  Зірки  сріблять…
Я  ж  залишилася  з  думками    наодинці.

Земний  па́діл,  заст.,  поет.  —  земля  як  місце  проживання  людини  з  її  турботами,  стражданнями  і  т.  ін.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880811
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Катерина Собова

Сучасне кохання

На    побаченні    Микола
Ніжно    Люсю    обіймав:
-Закохався,    як    ніколи,
Своє    щастя    я    спіймав!

Хочеться    подарувати  
Всі    найкращії    слова,
А    їх    важко    підібрати,
Бо    п’яніє    голова.

Від    кохання    шаленію
І    щасливу    мить    ловлю,
Слів    бракує,    просто    млію  –
Тебе,    мила,    так    люблю!

Люся    каже:      -Ти    не    думай,
Ми    продовжимо    цю    гру:
Подаруй    потрібну    суму,
А    слова    я    підберу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879738
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Скажу спасибі, я щасливій долі

Як  грає  серце  від  любові
і  дихає.  як  ніжністю  весна,
Скажу  спасибі,  я  щасливій  долі,
Що  так  дала  прожити  ці  літа

Я  подивлюсь,  яке  блакитне  небо,
Його  матерія  до  глибини  вража,
Хоч  знаю,  що  не  поряд,  а  далеко
Та  і  за  це  подякує  душа

Погляну  на  тумани,  свіжі  роси,
Якими  умиваюсь  залюбки,
Як  пахнуть  дивоквітом  русі  коси
Та  ніжністю  наповнюють  рядки

І  шаленіє  сонячна  яскравість,
Щоби  насолодити  знов  і  знов
Та  промені  дарують  милу  радість
Уже  розчуленим  від  зелені  теплом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880825
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ Я СВІТЛИЙ ДЕНЬ!

Люблю  я  світлий  день,
люблю  зоряну  ніч,
і  сонце  ясне,  
і  небо,  ріки  й  гори.

Люблю  я  чистий  сніг,
люблю  веселий  сміх,  
як  хвиля  грає
в  прозорім  чистім  морі.

Люблю  весняний  цвіт
і  літа  теплоту,
налиті  соком
рум'яні  груші,  й  сливи.

Як  пахне  медом  сад,
де  яблуні  рясні.
Люблю  той  час  я,  
коли  ми  є  щасливі.

Люблю  я  вас  усіх,
дорослих  і  малих.
У  цьому  світі  
усі  ми  є  єдині.

Люблю  осінній  час,
як  в  золотім  вінку
веселе  сонце  
наливає  соком  дині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880801
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Підпадьомкала перепілочка

Підпадьомкала  перепілочка,
Хвилювалася  та  й  за  діточок,
Хоч  сховала  їх  вона  в  житечку
Й  у  травах  густих  теплим  літечком.

Але  все  ж  вона  та  й  тривожиться,
Не  знайшли  б  бува  її  схованку.
Як  на  місці  всі  пташеняточка,
Перепілоньці  буде  радісно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880833
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Макієвська Наталія Є.

Вітання З Днем народження

[b]]Мій  любий,  племінничок,  Женуля!
Вітаю  тебе  З  Днем  народження![/b]

[b][i]Бажаю  щастя  тобі  земного,
Кохання  вічного  і  неземного,
Неба  мирного  над  головою,
Сонячного  й  такого  голубого...

Любові  рідних,  друзів  і  близьких,
Шляхів  прямих,  стійких,  тільки  не  слизьких...
Обіймів  ніжних,  сильних  та  дружніх,
Потиск  рук  друзів  дужих,  вчинків  мужніх...

Окрім  синочка,  май  ще  донечок,
Таких  гарних  янголят  чи  сонечок,  
Гомінких,  мов  дзвіночки  в  лісочку,
А  можливо,  як  джерельце  в  садочку.

Ще  бажаю  достатку  в  родині,  
Гармонії,  ідилії  щоднини,
Хай  збуваються  бажання  й  мрії!
Живи  у  вірі,  любові  й  надії!

Щоб  у  житті  все  було  в  тебе  гаразд,
Май  силу  і  здоров"я  прозапас!
Нехай  Господь  тобі  допомагає,
А  янгол  від  бід  оберігає!
[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880881
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Юхниця Євген

За відчайдух-рятівників

Малорухомі  атмосферні  фронти*,
Обвальне  озеро  Криве*  зі  зсувом  зникло.
На  дні  річок  над  полем  з  трісочок  –  боло́ти.
На  другий  поверх,  дах  гуртують;  повінь  -  дика.
…Кістки  мостів  і  дамб  розтрощені  чіпляються
За  скелі,  з  урвищ  їм  гачками  рук  –  стовби.
Водища  помстою,  як  тещонька  по  п'я́ниці  -
По  чоловіку  до́ньки  трактором  в  горби.

Дощ  –  попередження?  Прикмета?  Землетруси
Находять  інколи  перед  війною…  Гуси
Попереджають  про  грабіжників  на  дво́рі.
Та  укранці  –  звиклі.  Сильні.  Непобо́рні.  

А  ґазди  плачуть.  За  людьми.  Не  за  горо́дами.
А  за  старенькими  на  ліжку.  Думи  –  спротивом…
І  про  ліси.  А  хто  -  про  себе,  мовчазно́го.
За  відчайдух-рятівників,  щоб  з  Ними  –  Бо́ги…  

24.06.20р.
*Одна  з  причин  дощової  навали  від  метеорологів
*Зсувом  змите  мальовниче  карпатське  озеро  Криве,  яке  було  утворене  у  2008  році  внаслідок  гірського  обвалу  у  страшнючій  повені  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880845
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Наталя Данилюк

Після злив

Світку  мій,  мов  люстро,  відшліфований
Після  довгих,  окаянних  злив,
Викупаний  у  нещадних  повенях!..
Хтось  тебе  у  Бога  відмолив...

Щоби  струни,  вирвані  із  коренем,
Заново  Господь  налаштував,
І  поля,  негодою  розорені,
Розплели  зелені  коси  трав...

Щоби,  літнім  дотиком  злеліяний,
Ліс  густий  навстріч  новому  дню
Хвойними  закліпав  ніжно  віями,
Струшуючи  росяну  броню.

Все  минеться:  і  негоди,  й  віруси,
Час  роки  на  жорнах  перетре.
Тільки  б  ти,  мій  світку,  не  зневірився,
Вічне  розмінявши  на  пусте...

Тільки  б  не  здрібнився  у  гонитві  цій
За  мирським,  бо  це  -  лише  обман!..
Ген  з-за  хмари  сонце  пишні  китиці
Звісило  і  землю  обійма.

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Galkka2

Чорний Черемош….

У  Карпатах,  у  високих,
Де  в  річках  стрімкі  потоки,
Злиться  Чорний  Черемош  :  
Вкрав  кохану  лісовоз...
Вкрав  смерічку  любу,  милу,
Залишивши  голу  брилу,
Наче  душу  розтоптали,
Роз'єднали,  не  спитали.
А  вони  століття  поряд,
Знав,  що  значить  кожний  погляд,
Цілував  її  в  долоні,
А  вона  його  у  скроні.
Небо  зливою  ридало,
Силу  річці  надавало,
Розламавши  всі  пороги,
Розмивав  людські  дороги.
Заглядав  у  кожну  хатку,
І  шукав  про  милу  згадку,
Кликав  в  поміч  всіх  братів,
Прут,  Стрий,  Опір,  разом  всіх.
Бушували  грізно  друзі,
Страшно  було  всій  окрузі,
Бо  у  кожного  в  лісах,
Були  поряд  ясен,  граб...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880875
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020


Наталя Данилюк

Трійця

Світе  мій  духмяний,  незабудковий!
Трійця  закосичує  сади.
Свіже  зілля  розкладає  жмутками
На  долівку  червень  молодий.

День  пташиним  співом  аж  заходиться,
Біловіє  й  піниться  бузком,
Мов  пройшла  по  небу  Богородиця
І  впустила  глечик  з  молоком.

А  хатки,  так  зелено  замаяні,
Бережуть  освячені  дари,
Щоб,  бувало,  духи  неприкаяні
Не  прокрались  в  затишні  двори.

І  такою  благодаттю  сповнені
Ці  святочні,  сонцеликі  дні!
Ну  а  квітів,  квітів  -  цілі  повені,
Аж  хлюпочуть  барвами  в  мені!

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878970
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Тома

11 місць природи, які здаються спеціально спроектованими у формі серця

11  мест  природы,  которые  кажутся  специально  спроектированными  в  форме  сердца

Сердце  озера  (Канада)



Природа  дарит  нам  великолепные  пейзажи  и  места  на  любой  вкус.  Хотя  это  кажется  невероятным,  он  также  отвечал  за  представление  любви  в  своей  работе.  Озера,  острова  и  леса  в  форме  сердца,  которое  влюбляется  невооруженным  глазом.

1.  Озеро  Сканно  (Италия)



Расположенное  в  Аквиле,  в  регионе  Абруццо,  природное  озеро  является  крупнейшим  в  регионе.  Если  вы  хотите  сделать  фотографию,  лучшее  место  -  это  смотровая  площадка  Frattura  Nuova,  откуда  вы  можете  увидеть  форму  сердца.

2.  Сердце  Кантабрии  (Испания)

Сердце  Кантабрии  (Испания)Источник:  Сельский  туризм  Кантабрии  /  Youtube

В  муниципалитете  Гуриезо,  в  Кантабрии,  если  вы  отправитесь  на  природную  смотровую  площадку  рядом  с  Вирхен-де-лас-Ньевес,  вы  сможете  созерцать  этот  сосновый  лес  в  форме  сердца.

3.  Сердце  Коралл  (Австралия)



Он  расположен  на  островах  Уитсандей  и  относится  к  Большому  Барьерному  рифу.  Он  защищен,  поэтому  вы  не  можете  в  нем  нырять,  но  вы  можете  оценить  его  характерную  форму  с  воздуха,  либо  на  вертолете,  либо  на  гидросамолете.

4.  Остров  Галешняк  (Хорватия)

Хорватия  источник:  instagram.com/croatiafulloflife

Также  известный  как  «Исла-дель-Амор»  или  «Исла-де-Лос-Энаморадос».  Вы  можете  себе  представить,  что  ее  прозвища  получаются  благодаря  ее  эффектной  форме  сердца.  Он  расположен  на  канале  Пасмана.  Хотя  остров  является  частным,  проводятся  небольшие  свадьбы  и  туры  из  Ткон.  У  вас  уже  есть  новый  пункт  назначения,  чтобы  запланировать  с  вашим  партнером!

5.  Озеро  Оулер  (Ирландия)
источник:  All  Around  Ирландия  /  Youtube

Расположенная  в  Уиклоу,  это  прекрасная  экскурсия  для  тех,  кто  любит  природу.  Если  вы  находитесь  в  этом  районе,  не  стесняйтесь  посетить  озеро  Тэй  (всего  в  30  минутах  езды  на  машине),  красивое  черное  озеро,  о  котором  вы  можете  найти  более  подробную  информацию  в  этой  статье  Genial.

6.  Сент-Полс-Бэй  (Греция)

Сент-Полс-Бэй  (Греция)  источник:  gerasimov  /  Depositphotos

Он  расположен  в  Линдосе,  Родос,  райском  месте  с  прекрасными  пляжами,  византийскими  церквями  и  традиционными  греческими  домами.  Пляж  Агиос  Павлос,  видимый  под  определенными  углами,  имеет  форму  сердца  благодаря  своей  каменной  структуре.

7.  Кальварес  Лейк  (Швейцария)    Озеро  Кальварес  (Швейцария)Источник:  Моя  Швейцария  /  Facebook

В  Россе,  в  кантоне  Граубюнден,  находится  это  прекрасное  озеро.  Чтобы  добраться  туда,  нужна  трудная  прогулка,  но  результат,  несомненно,  того  стоит.  Между  горами  лежит  это  прекрасное  озеро  на  высоте  2215  метров  над  уровнем  моря.

8.  Озеро  Трновачко  (Черногория)

Озеро  Трновачко  (Черногория)источник:  instagram.com/frkadela/

Он  расположен  в  северной  части  Черногории,  на  высоте  1517  метров,  в  окружении  горных  вершин.  Это  высоко  посещено  летом  и  имеет  глубокую  сине-зеленую  воду.

9.  Исла  Корасон  (Аргентина)

Исла  Корасон  (Аргентина)источник:  instagram.com/soffihoy/

В  Барилоче,  в  аргентинской  Патагонии,  есть  этот  остров,  который  хорошо  назван.  Он  окружен  озером  Маскарди,  на  территории  которого  находится  национальный  парк  Науэль  Хуапи.

10.  Сердце  озера  (Канада)

Сердце  озера  (Канада)Источник:  Jayeffex  /  Reddit

Расположенный  в  Ompah,  Онтарио,  это  стало  очень  посещаемым  местом  туристами  и  фотографами.  Власти  обеспокоены  потоком  людей,  идущих  по  территории  без  надлежащей  одежды,  так  как  это  очень  многолюдное  место  для  охотников.

11.  Остров  Мипик  (Австралия)

Остров  мейкпис

Это  частный  остров,  который  можно  арендовать.  Цена  начинается  с  5500  австралийских  долларов  (3500  долларов  США)  за  ночь.  На  острове  вы  можете  найти  множество  удобств:  тренажерный  зал,  аудиовизуальную  комнату,  бассейн,  барбекю,  теннисный  корт,  комнату  для  йоги  и  маршруты  для  изучения  острова.
https://tendig.com/11-places-of-nature-that-seem-specially-designed-to-be-shaped-like-a-heart/
Перевела  на  украинский  язык          14.06.20            5.09

11  місць  природи,  які  здаються  спеціально  спроектованими  у  формі  серця

Серце  озера  (Канада)



Природа  дарує  нам  чудові  пейзажі  і  місця  на  будь-який  смак.  Хоча  це  здається  неймовірним,  він  також  відповідав  за  подання  любові  в  своїй  роботі.  Озера,  острови  і  ліси  у  формі  серця,  яка  закохується  неозброєним  оком.

1.  Озеро  Сканно  (Італія)



Розташоване  в  Аквілі  у  регіоні  Абруццо,  природне  озеро  є  найбільшим  в  регіоні.  Якщо  ви  хочете  зробити  фотографію,  найкраще  місце  -  це  оглядовий  майданчик  Frattura  Nuova,  звідки  ви  можете  побачити  форму  серця.

2.  Серце  Кантабрії  (Іспанія)

Серце  Кантабрії  (Іспанія)Джерело:  Сільський  туризм  Кантабрії  /  Youtube

У  муніципалітеті  Гуриезо,  в  Кантабрії,  якщо  ви  вирушите  на  природне  оглядовий  майданчик  поруч  з  Вірхен-де-лас-Ньевес,  ви  зможете  споглядати  цей  сосновий  ліс  у  формі  серця.

3.  Серце  Корал  (Австралія)



Він  розташований  на  островах  Уїтсандей  і  відноситься  до  Великого  Бар'єрного  рифу.  Він  захищений,  тому  ви  не  можете  в  ньому  пірнати,  але  ви  можете  оцінити  його  характерну  форму  з  повітря,  або  на  вертольоті,  або  на  гідролітаку.

4.  Острів  Галешняк  (Хорватія)

Хорватія  джерело:  instagram.com/croatiafulloflife

Також  відомий  як  «Ісла-дель-Амор»  або  «Ісла-де-Лос-Энаморадос».  Ви  можете  собі  уявити,  що  її  прізвиська  виходять  завдяки  ефектній  формі  серця.  Він  розташований  на  каналі  Пасмана.  Хоча  острів  є  приватним,  проводяться  невеликі  весілля  і  тури  з  Ткон.  У  вас  вже  є  новий  пункт  призначення,  щоб  запланувати  з  вашим  партнером!

5.  Озеро  Оулер  (Ірландія)
джерело:  All  Around  Ірландія  /  Youtube

Розташований  у  Уїклоу,  це  прекрасна  екскурсія  для  тих,  хто  любить  природу.  Якщо  ви  знаходитесь  в  цьому  районі,  не  соромтеся  відвідати  озеро  Тей  (всього  в  30  хвилинах  їзди  на  машині),  гарне  чорне  озеро,  про  яке  ви  можете  знайти  більш  детальну  інформацію  у  цій  статті  Genial.

6.  Сент-Полс-Бей  (Греція)

Сент-Полс-Бей  (Греція)  джерело:  gerasimov  /  Depositphotos

Він  розташований  у  Ліндос,  Родос,  райському  місці  з  чудовими  пляжами,  візантійськими  церквами  і  традиційними  грецькими  будинками.  Пляж  Агіос  Павлос,  видимий  під  певними  кутами,  має  форму  серця  завдяки  своїй  кам'яній  структурі.

7.  Кальварес  Лейк  (Швейцарія)  Озеро  Кальварес  (Швейцарія)Джерело:  Моя  Швейцарія  /  Facebook

У  Россе,  в  кантоні  Граубюнден,  знаходиться  це  прекрасне  озеро.  Щоб  дістатися  туди,  потрібна  важка  прогулянка,  але  результат,  безсумнівно,  того  коштує.  Між  горами  лежить  це  прекрасне  озеро  на  висоті  2215  метрів  над  рівнем  моря.

8.  Озеро  Трновачко  (Чорногорія)

Озеро  Трновачко  (Чорногорія)джерело:  instagram.com/frkadela/

Він  розташований  у  північній  частині  Чорногорії,  на  висоті  1517  метрів,  в  оточенні  гірських  вершин.  Це  високо  відвідано  влітку  і  має  глибоку  синьо-зелену  воду.

9.  Ісла  Корасон  (Аргентина)

Ісла  Корасон  (Аргентина)джерело:  instagram.com/soffihoy/

В  Барілоче,  в  аргентинській  Патагонії,  є  цей  острів,  який  добре  названий.  Він  оточений  озером  Маскарди,  на  території  якого  знаходиться  національний  парк  Науель  Хуапі.

10.  Серце  озера  (Канада)

Серце  озера  (Канада)Джерело:  Jayeffex  /  Reddit

Розташований  у  Ompah,  Онтаріо,  це  стало  дуже  відвідуваним  місцем  туристами  і  фотографами.  Влада  стурбована  потоком  людей,  що  йдуть  по  території  без  належної  одягу,  так  як  це  дуже  багатолюдне  місце  для  мисливців.

11.  Острів  Мипик  (Австралія)

Острів  мейкпіс

Це  приватний  острів,  який  можна  орендувати.  Ціна  починається  з  5500  австралійських  доларів  (3500  доларів  США)  за  ніч.  На  острові  ви  можете  знайти  безліч  зручностей:  тренажерний  зал,  аудіовізуальну  кімнату,  басейн,  барбекю,  тенісний  корт,  кімнати  для  йоги  і  маршрути  для  вивчення  острова.
https://tendig.com/11-places-of-nature-that-seem-specially-designed-to-be-shaped-like-a-heart/
Переклала  на  українську  мову  14.06.20  5.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879602
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Valentyna_S

Щось коїться там, угорі

Розлючений  котиться  грім
І  хльостає  хмари  до  крові.
Щось  коїться  там,  угорі.
Комусь  там  забракло  любові.

Здавалося    б,  в  небі  небес
Все  справно.  Закони  -  без  крайніх.
Всесвітній  бринить  полонез  -
Тож  станів  нема  надзвичайних.

Зі  сходу  вітрище  жене
Брунатно-свинцеве  розхристя.
Буй-ви́корч  притоптує,  мне
Колосся  остисте,  зернисте.

Траву  й  почуття  -  до  землі,
Зриває  з  дерев  парасолі.
На  хмурому  сірому  тлі
Малює,  як  хлющ,  мокростої.

Забрьохався  день  в  слизоті.
Я  жду  семисмужну  веселку,
Щоб  вибрати  шлях  пустоті
До  вмитого  неба    меделком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Ольга Калина

Світлана ( Світлані Бутик)

Світлані  Бутик  з  нагоди  ювілею:  

Світлана  –  ім’я  це  далось  від  Бога,  
В  нім  світло,  ясність,  чистота,  
В  нім  промінець  закладений  любові,  
В  нім  радість  щира  розцвіта.  

Світлана  –  ім’я  гарне  і  чарівне
В  нас  має  жіночка  одна.  
Сьогодні  у  цей  день  прекрасний,  славний
Святкує  ювілей  вона.  

Тож  від  душі  я  хочу  привітати
Її  у  цей  чудовий  день,
Всього  найкращого  їй  побажати
І  оптимізму  на  щодень.  

Нехай  завжди  збуваються  бажання
І  мрії  заповітні  всі.  
Жіночих  зичу  радостей,  й  кохання  
У  вірності  і  щирості.  

Хай  кругом  від  сміху  іде  голова,
Усядуться  рідні  за  стіл,  
Хай  тости  звучать  і  найкращі  слова,  
І  посмішки  щирі,  прості.  

Хай  доля  їй  щастя  багато  дає,
Здоров’я  без  міри  у  дім.  
Зозуля  сто  років  життя  накує
І  стежку  легеньку  у  нім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879573
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Новоградець

Синій дощ

В  далекій  савані,  де  спека  щодня
Стоїть  на  засохлій  рівнині,
Розказує  друзям  своїм  левеня,
Що  взимку  дощі  ідуть  сині.

І  слухає  зграйка  маленьких  котів  -
Ще  левами  стануть  не  скоро  -
Як  шторм  голубий  в  небесах  хлюпотів
І  падав  у  кратері  Нгоро.

Роззявивши  ротики,  тихо  сидять
На  сонечку  діти  звірині,
В  думках  уявляють  як  хвилі  шумлять,
В  озера  спадаючи  сині.

Аж  раптом,  буває,  верхівки  дерев
Здригнуться  від  окрику  тата.
Гарчить  на  малечу  розсерджений  лев:
-  Заткніться  там,  годі  брехати!

Не  котяться  хвилі  морські  з  висоти,
А  падають  крапельки  сірі!
Затихніть,  бо  зараз  начищу  хвости,
Сопливі,  дурні  іще  звірі!  -

Малята  на  ноги  і  ходу  мерщій  -
Подалі  від  грізної  зграї.
І  знову  розмову  про  сині  дощі
Одне  з  левенят  починає.

Бо  хоч  і  сліпими  родились  вони
В  останні  пориви  циклону,
Є  все-таки  досвід  життєвий  у  них,
Знання  дощового  закону.

Он  озеро  синє,  і  неба  блакить
Розкинута  зверху  над  ними,
А  значить,  і  дощик  зимовий  шумить,
Краплинками  йде  голубими.

І  хай  скільки  хоче  гарчить  із  кущів,
Про  сірі  доказує  тато,
Не  хочуть  таких,  непотрібних  дощів,
А  ждуть  голубих  левенята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Я хочу дарувати

Я  хочу  дарувати  й  дарувати,
Усю  красу,  що  бачу  навкруги
і  в  серденька  із  ніжністю  вкладати,
Щоб  посміхались  радісно  всі  Ви

Тепло  вбирали,  милу  насолоду,
Щоби  щасливі  стали  хоч  на  мить,
Бо  настрій  знаю,  змінює  погоду,
Щоб  у  житті  нам  було  легше  жить

Черпайте  друзі,  та  мені  не  шкода,
Я  хочу  дарувати  світ  краси,
Щоб  засіяла  кожна  мила  врода
Та  негаразди  наші  всі  пройшли

І  лише  згодом,  ми  згадаєм  звуки,
Які  були  жахливії  часи,
Що  в  скрутну  мить  слова,як  сильні  руки,
Нас  захищали  сміло  від  біди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879513
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Валентина Ланевич

Дослухалася ранку

Ще  тремтів  на  покосах  серпанок,
Соловей  у  гаю  щебетав.
Сонця  промінь  спустився  на  ґанок
І  мене  навскрізь  шкло  лоскотав.

А  душа  дослухалася  ранку,
До  тепла,  що  у  ній  все  жило.
Відгорнула  рукою  фіранку,
А  до  ніг  -  неба  синього  тло.

Заясніло  у  серці  любов’ю,
Молодим  виноградним  вином.
Що  відчула,  у  голос  не  мовлю,
Що  звучало  у  грудях  псалмом.

За  вікном  билась  в  шибку  пташина,
Тріпотіла  в  утомі  крильми.
Здалась  вічністю  збігла  хвилина,
А  душа  умивалась  слізьми.

12.06.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Ганна Верес

Народ зневажити – то гріх Чи можна продавать Господній дар?

Чи  можна  продавать  Господній  дар?
(Я  землю  нашу  маю  на  увазі),
Людина  без  землі  –  то  раб-злидар  –
Це  пам’ятати  маємо  наразі.

Земля  і  сонце,  і  ясна  блакить  –
Творіння  рук  Господніх  у  цім  світі,
Що  існували  і  до  нас  віки.
Чом  замахнулась  на  цей  дар  еліта?

А  мо’,  і  не  еліта  це,  а  так…
Потрапивши  у  владу  випадково,
Вона  забула,  що  земля  свята,
І  це  не  є  секретом  ні  для  кого.

Земля  для  тих,  котрі  живуть  на  ній,
Її  і  кров’ю,  й  потом  поливають.
Вони  господарі  її  є  головні.
Чому  ж  їх  волю  влада  розпинає?

Саме  Творець  є  Господом  для  всіх:
Для  України  і  для  її  влади.
Народ  зневажити  –  то  непростимий  гріх,
Тож  прийде  час  і  гідної  розплати!
6.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879438
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Танго, що лиш створено для нас

Мені  так  хочеться  злетіти  в  неба  синь,
Торкнутись  недосяжної  краси,
Оце  і  є  та  неповторна  мить
Найкращої  і  мирної  весни

і  досягнути  вже  таких  висот,
Яких  не  міг  ніхто  іще  сягнути
І  чути  чітко  стукає  висок  -
Йому  вдалося  висоту  відчути

Закарбувався  в  пам"яті  навік
Святий  той  спокій  в  радісні  літа,
Де  не  торкалася  біда  повік
І  щастям  тихо  дихала  земля

Вернути  мить  де  мило  так  гуляли
У  дивовижний  і  чарівний  час
Та  ніжно  і  так  трепетно  кружляли
Те  танго,  що  лиш  створено  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879398
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Заграла сяйвом семицвіття

Заграла  сяйвом  семицвіття  вмить
Веселка  в  небесах  щасливо.
І  фарби  світла  додала  в  блакить.
Повіримо  із  нею  в  диво.

Творіння  Бога  -  райдужний  місток.
Надія  єдності  остання.
Зробити  правильний  зуміймо  крок.
Господь  почує  всі  прохання.

Молімось,  люди,  щиро  від  душі.
Покаймось  за  свої  діяння.
Веселка  нині  -  це  добра  рушій.
Минуть  і  війни,  і  страждання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879425
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Катерина Собова

Медсестра

Медсестра    підмогу    кличе:
-Лікарю,    міняйте    курси:  
У    палаті    чоловічій
В    пацієнтів    скачуть    пульси.

Може,    Ковід    вже    почався?
Треба    тести    у    палати!
Тиск    у    кожного    піднявся  –
Треба    всіх    ізолювати!

Лікар    глянув    на    сестричку,
Дав    маленьку    шоколадку:
-Одягайте      рукавички,
Не    хвилюйтесь,    все    в    порядку.

Ось    піднімуть    Вам    зарплату,
А    надалі,    просто    знайте:
Як    заходите    в    палату,
То    халат    свій    застібайте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879172
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Малиновый Рай

Я НІКОЛИ НЕ БУВАВ У ЛУЦЬКУ

Не  ходив  по  Луцьким  я  проспектах,
В  Луцькім  замку  пиво  я  не  брав,
Не  молився  дивлячись  на  церкви,
Навіть  воду  з  Стира  не  вживав.

Не  скуплявся  на  його  базарах,
В  "Бравий  Швейк"  дівчат  я  не  водив,*
Так  шкода,  що  зрозумів  я  зара,
Як  в  житті  багато  пропустив.

Що  я  в  Луцьку  не  бував  ні  разу,
Луцьких  я  дівчат  не  цілував.
Хай  вони  простять  мені  відразу,
Бо  такої  змоги  я  не  мав.

Я  своє  життя  провів  у  полі,
Там  де  тільки  жайворон  і  я,
Та  не  нарікаю  я  на  долю,
Бо  ж  вона  то  доленька  моя.

Я  по  світі  майже  не  мандрую
Там  живу,  де  завжди  проживав,
Та  мабуть  на  старість  пошкодую,
Що  ніколи  в  Луцьку  не  бував.


                                                             *Бравий  Швейк-ресторан  по  вул.
                                                                 Лесі  Українки,56.
                                                               200  м.  від  Театральної  площі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879042
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Справжні почуття

Свої  долоні  протягну  до  тебе,
Бо  відчуваю  лиш  тепло  й  любов,
Душа  у  тебе,  як  безхмарне  небо,
Яке  в  полон  захопить  мене  знов  

Там,  ніби  є  долина  -  світ  казковий,
Що  полонить  красою  почуттів
І  небосхил  у  ньому  теж  зразковий  ,
Як  хвилі  досконалі  у  морів

Я  хочу  пригорнутися  душею,
В  твоїй  любові  ніжно  утонути
Та  засіяти  звабливо  зорею
І  справжні  почуття  твої  почути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878939
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Пісенний квартет

На  хвилинку  художником  стану,
Намалюю  прекрасне  життя,
Де  у  чарах  квіткового  раю
Розпускається  ніжна  краса

Де  бринять  солов"їні  наспіви,
Вмить  створивши  пісенний  квартет,
А  в  обіймах  природньої  діви
Вже  малюю  чарівний  портрет

Далі  пензлем  веду  до  гайочку
Де  зелена  краса  гомонить,
А  на  гілці  у  дружнім  рядочку
Вже  квартетова  пісня  звучить

Не  стихає,розбурхує  душу,
Що  купається  в  чарах  краси,
А  я  ніжно  всі  звуки  озвучу,
Бо  у  них  зачаровані  ми.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879057
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Катерина Собова

Знайшов

Невдоволена    Марина
Каже    чоловіку:
-З  таким    дурнем    я    повинна
Мучитись    довіку!

Перестань    всього    боятись,
Пора    уже    знати:
Ти    повинен    намагатись
Хоч    щось    світле    мати!

Через    тиждень    -    не    впізнати,
Чоловік    змінився.
-Тепер    світле    буду    мати,-
Жінці    похвалився.

-Виконав    твоє    прохання,
Дорога    Маринко,
В    мене    є    коханка    Таня,
А    вона    -    блондинка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чи я тобі люба ( гумореска )

Перед  дзеркалом  дружина,
Себе  вихваляла.
Все  вертілась,  мов  пружина,
Наче  їй  найняло.

Запитала  в  чоловіка:
"  Чи  я  тобі  люба?"
Якби  знав,  що  так  до  віку,
Можна  врізать  дуба!

Васю,  ти  таке  морозиш,
Нащо  ж  одружився?
Мене  зрозуму  ти  зводиш,
Чи  ти  знов  напився?

Все  життя  з  тобою  п'яний,
Тільки  чую  й  чую.
Як  прийде  чужий  коханий,
В  курнику  ночую.

Всю  зарплату  забираєш,
Обдерла  до  нитки.
Наче  килим  вибиваєш
І  немає  свідків...

Що  ти  Васю,  що  ти  любий!
Не  кажи  такого.
Бо  недовго  і  до  згуби,
Уб'є  твоє  слово.

За  усі  роки  не  вбило
Й  тепер  не  дістане.
Щастя  ти  моє  розбила,
Неначе  екрана...

А  тепер  мене  питаєш,
Чи  ти  мені  люба?
Люба,  як  ти  засинаєш
І  притулиш  губу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879062
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020


Світла(Світлана Імашева)

Притча до Дня друзів


ДРУЖБА,  ЛЮБОВ  І  БАГАТСТВО
Притча
Море  одвічно  співало
Гордий,  закличний  мотив;
Хижка  на  скелі  стояла,
Старець  самотній  там  жив.

Пізно  увечері  якось
Стукіт  почув  чоловік:
-  Старче,  впусти,  я  багатство,
Що  не  збереш  і  за  вік!

-  Злоту  служити  –  це  рабство,-
Старець  нахмурив  чоло.  –
Мав  я  казкове  багатство  –
Щастя  воно  не  дало.

Ніч  проминула,  й  по  тому
Хтось  до  дверей  підійшов:
-  Старче,  впусти  вже  додому,
Я  –  твоя  горда  Любов…

-  Так  відкохав  я  шалено,
Віддано,  вірно  любив;
Доля  жорстока  до  мене:
Зраджене  серце  розбив…

Довго  над  морем  широким
Старець  самотній  блукав,
Певно,  шукає  він  спокій?
Може,  він  долю  шукав?

Вечір  похмурий  надходить  –
Тихий  вчувається  стук.
-  Хто  там?  Хто  знову  тривожить
Мій  упокорений  дух?!

-  Мудрий,  впусти  до  хатини,
Глянь,  пригадай  це  ім’я!
-  Хто  ти?  І  що  за  причина?
-  Старче,  я  дружба  твоя…

-  Друзям  я  щиро  радію…
В  хату  мандрІвник  ввійшов  -
То  була  Дружба  надійна,
З  нею  –  багатство  й  Любов.

-  Дружбу  лише  я  покликав,  -
Ледве  шепнув  чоловік…
-  З  нею  –  Любов  і  багатство!
Будь  же  щасливий  повік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879148
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Олекса Удайко

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  жертовні  монументи
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади  –  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами…–
Та  чи  побачиш  Гідність-обеліск?..
Живемо    бо  ми,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  горі  й  щасті  помолись.
Візьми  до  серця  хрест,  його  дорогу  –-
для  тебе  Він  обрав  свою  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога;
до  мудрих  слів  із  шаною  схились  –
здобудемо  над  злом  ми  перемогу…  
чужій,  ганебній  долі    
                           не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Валентина Ланевич

Щаслива

Щаслива  з  тобою  
В  коханні  без  міри.
Світлина  на  згадку
В  буремні  роки.
Пройшли  ми  багато
Шляхів,  що  пліч-о-пліч.
Випробувань  долі
Нелегкі  ходи.
Здригалась  душею
В  час  грізної  скрути.
Схилялась  в  молитві,
Хрест-навхрест  вогні.
Котилися  сльози,
Лиш  стукало  в  грудях.
У  ритмі  сердечнім:
-  Господь,  збережи!
Змінялися  весни
На  літо  та  осінь.
Хурделили  зими,
Скрипіли  мости.
А  біле  і  чорне  -
Усе  в  перемішку.
І  спокій  життєвий  
У  слові    -  прости.

09.06.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879159
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

З тобою не запалювали свіч

З  тобою  не  запалювали  свіч,
Не  цілував  мої  ти  ніжно  руки.
Звучала  пісня  в  горобину  ніч,
Роїлися  думки.  Терпіння.  Муки.

Лежали  пелюстки  сухих  троянд
На  клавішах  холодних  піаніно.
Нанизані  роки  і  блиск  гірлянд  -
Співав  дискант  Лоретті  Робертіно.

Лиш  не  почула  кроки  тихі  я
В  густих  трояндах  біля  темних  вікон.
І  досі  у  душі  твоє  ім*я,
Хоч  спільних  не  було  у  нас  реліквій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878724
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Valentyna_S

Змирилось небо, більш не тужить

Змирилось  небо,  більш  не  тужить.
На  схилку  сонце  очі  мружить.
У  мочарах  зникає  швидко  даль.
Старої  ковдри  сіра  вата,
Немов  вся  вись  —  на  латі  лата,
Ховає  передвічну  пектораль.

Вже  й  ніч  вітає  нас  окрайцем,
А  дівич-зірка  —  першим  танцем.
Глибинами    Усесвіт  нависа.
Хтось  перед  себе  кине  погляд
Й  байдуже  вицідить:  «Непроглядь»,
А  хтось  у  захваті  гукне:  «Краса!»  

Почує  ніч.  «От  невидальце…»,  —
Промовить  й  згорне  покривальце.
Вмить  заполонить  погляд    розсип    зір.
Хай  смуток  серденьок  не  точить,
Куштуймо  чар    хмільної  ночі.
З  сузір’їв  виплітаймо  мрій  узір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878973
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Ніна Незламна

Весна (оповідання )

           Ну  ось  й  весна  з  зимою    попрощались  біля  поля.  Та  хтіла,чи  не  хтіла,  а  все  ж    полетіла,  залишивши  вологість  всюди.  Весна  ж    ясноока  дівиця,  вдиха  повітря  на  повні  груди.  Засяяв  обрій,  золоті  промені  цілують  землю,  ведуть  дерева  й    трави  в  спокусу.  Ні,    то  вже  все    насправді,  не  уві  сні.  А  в  світанковім  сизим  тумані.  Лиш  де  -  не  -  де  прихований  кришталь  в  бурій  траві  і    паморозь  поблизу  річки  й  на  долині.  Без  гомону,  без  звуку,  вітерець  принишк,  чи    ще  можливо  не  проснувся.
       Вода  ледь  -  ледь  рябить  в  ставочку,  часом,    несміло  риба  виплесне  доверху  й  знову  в  воду,  розведе  кола.  Переливається  вода  то  прозора,  то  кольорами  синім  й  зеленим  і  неначе  дзеркало  для  неба.  Ледь  сизуваті  хмари  ближче  до  заходу.  Зі  сходу    білі  хмаринки  –  перлинки,  купаються  в  золотистих  променях.  Ледь  сизуваті  навіюють  сум  та  в  той  же  час  проводжають  зиму  на  спочинок.  
     Торкнулись  промені    дерев,  кущів  в  пробуджені  світлії  мрії.  Вже  відлітають  сни  сумні,  весни  цілунок,  несе  надію.  Що  вже  позаду,  той  невеличкий  морозець,  а  часом  й  сніг  місцями  по  країні,  а  то  пороші  злегка    вкривали  землю.  І  часом  лихий  вітер  наспівував  серенади.
     Серед  людей  панічний  настрій  –  коноровірус  розлітається  по  світу.  Ну,  а  природа    навесні  все  ж  має  свою  волю.  Останні  сніги      розплакалися  по  полю  і  ті,  що  приховались  по  ярах,  стекли  струмками.,  забрали  зимовий  сум,  вологи  додали  землі.  Вже  й  шпак  озирається  навкруги,  ховає  голівку  у  шпаківню.  І  ніжний  погляд  до  подруги,  веселим    співом  про  кохання  вселяє  надію.  Воркують  веселіше  голуби,  птахи  злітаються  до  лісу.  Стрімкі  річки  порушили  береги,  в  собі  втіху  несуть,  розлитися,  відчути  волю.  Останні  груди  снігу  скидають  пагорби  і  гори,  величний  погляд  світліше  до  небес.  І  ось  вже  скоро  квітень.  Ведуть  розмову  квітучі  котики  вербички  і    розсипають  пахкий  сонячний  пилок  довкола.  Нагадуючи  нам,  що  принесе  свято  Вербної  неділі  і  згодом  зустрінемо  Паску  і  пролунає  Христос  Воскрес!  Воістино  Воскрес!
   І  ми  в  весняній  метушні,  радо  сприйняли  весну  з  первоцвітами.І  поспішає  бузок,  розкриває  повні  бруньки,  а  під  ним  мати  й  мачуха,  як  краплі  сонця,  переливається,  виблискує,  дарує  оку  сонячний  привіт.  А  в  лісі  пробуджуються  кущі  і  дерева,  берізка  –  білявка  тягне  віти,  в  бажанні  відчути  поцілунок  сонця.  І  вздовж  дороги  проснулися,  випнулися  перші  зеленаві  травинки  і  заблистіли  по  них  ранні  роси.  Весна,  як  пташка,  розправивши  крила,  з  вітром,  мов  під  музику  скрипаля  зазиває  народ    до  весняних  робіт.
   Вже  й    травень  місяць  впевнено    зустрівся  з  сонцем.  Але  ж  забракло  сили  чи  порозуміння  з  ним.  Частіше  хмари  заглядали  до  віконця,  а  то  бешкетував  суховій.  А  там,  у    величних  горах  Карпатах,  де  вершини  підпирають  небо,часто  сніги  прикрашали,  вдягали  шапки  вушанки.  І  хизувалась  зима,  що,  ще  здатна  навідатися  в  гості.  Та  все  ж  весна  з  сонцем  домовлялась.  І  руйнувала  зими  забаганки.  Вже  гуркотіло  скрізь  довкола,  зривалися  з  вершин  гір  лавини  снігу,  струмки  води  в  стрімкі  ріки  впадали  й  ледь  -  ледь  пробившим  травам  приносили  втіху.Та  все  ж  часом  морозець    встеляв  дорогу,  сріблив  стежини,  вже  й  підкрадався  до  малини.  Яка  в  журбі    позирала    вдалину,  де  сонце    на  хмари  одягало  золотисту  одежину.    І  вже  лунали  перші  грози.  Блискавиця  навпіл  розрізала  небо,  і  грім  гримів,розносив  звістку,про  впевненність  весни.  А  частково  схід  і  центр  країни  в  цю  пору  стогнав,  чекав  дощу,  бажав  умитись  після  зими.  Донбас,  Луганск  все  ще  палає,  ніяк  не  може  позбутися  війни.  На  жаль  там  шостий  рік  гинуть  герої,  відважні  доньки  і  сини.
     Здавалось  згодом  потепліло,  та  то  лише  на  якийсь  час.  Бо  неначе    квітень,  так  зачастив  у  гості,  що  принишкли  вже  квітучі  черешні  й  вишні.  Й  на  якийсь  час  завмерли    бруньки  пишні.  А,  як  розкритися  й  для  кого?  Бджолиного  оркестру,  не  чути    ніде,  лиш  часом  джміль  зненацька  загуде.  Та  й  той  тікає  в  свою  хатину,  на  жаль  тоненьку  має  одежину.  А  там,    в  селі,  давно  вже  вулики  надворі.  На  вході  кожного,    як  на  дозорі,  кілька  бджолинок,  мов  вимірюють  температуру,  чи  й  полетіти?  Хоча  б  на  мить  красу  дерев  і  квітів  уздріти.  Та  холод  крильця  припікає,  вже  й  кожна  в  вулику  зникає.  
     І  зажурилася  весна  -  дівиця.  Як  холодний  вітер  вгамувати?  Й  злетіла  в  небо,  до  хмар  поближче.  Ану  гайда,  спустіться  нижче!  І  врешті  –  решт,  змийте  з  землі  журбу.  Нехай  здіймаються  трави  шовкові  від  зимового  сну.  Й  потішила  весна    трошки.  Відцвіли  вже  весняні  квіти,  а  в  полі  підростає  стебло  волошки.  Озимина  доволі  підросла,  вбралася  в  силу.  В  надії  долю  матиме  щасливу.  Черешні,  сливи,  вишні  по  них  ягідки  зеленуваті.  Вже    й  зав`язалися  яблучка  й  грушки.  Й  пташки,  що  повернулися  з  вирію  у  захваті.  В  садах,  гаях,  лісах,  лунають  веселіші  пісні  й  гомінкі  звуки.
     На  жаль  не  скрізь  по  Україні  так  відбулося.  Холод  і  дощ  надовго  покрили  землю.  Тепла  замало,  ховає  пташка  яйця  у  гнізді.  А  друг  її  співом  зазиває  сонце  у  вирії  надій.  Щоби  нарешті  весна  стала  тепліша  і  добріша.
     І  кожен  з  нас  чекав  ранку,    і  тепла.  Вважав,  що  весна  має  бути  красива  й  добра.  Та  не  вдалось  їй  все  до  ладу  зробити.  А,що  ж  нам  лишилось?  Надіятись  й  жити.  Стрічати  літо,  хоч  є  прохолода.  Та  все  ж  кожен  з  нас  в  надії,  буде  краща  погода.І  дай  нам  Бог  дожити  до  літа.  Щоб  було  більше  тепла  і  світла.  Щоби,  що  росте  в  садах,  лісах,  гаях  і  те,  що  зійшло  в  полі  й  на  городі  втішало  нас.  Бо  й  справді  ми  живемо  в  важкий  час.

                                           З    Початком  літа  Вас,  шановні!

 Хай  кожен  з  нас  зустріне  Зелені  свята!  Хай  запанує  скрізь  мир  і  доброта!  Хай  підростає  жито,  хліба  й  буде  щедрим  урожай!  Щоб  процвітала  ненька  -    Україна!  І  наш  квітучий,  рідний,  солов`їний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878720
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Рум*янець року

А  я  пірнаю  в  літнє  розмаїття,
Туди,  де  пахне  м*яти  зелен-лист,
І  звеселяють  дзвоники  суцвіттям.
Цикад  вже  чути  тихий  пересвист.

О,  червню  із  малиновим  світанком!
Рум*янець  року,  кресник,  світозар.
В  ромашках,  маках  тонуть  свіжі  ранки,
А  на  горі  -  ліщин  густий  чагар.

Порічки  самоцвітами  палають,
Вишневий  смак  торкнувся  ніжно  губ.
Півоній  і  любистку  літні  слайди
І  шавлії  пахучий  цвіто-чуб.

Як  хороше  душі  у  сонцекресі,
У  шлейфі  смуги  соковитих  трав,
Аж  річки  заблищало  чисте  плесо.
О,  червню  юний,  в  тебе  стільки  барв!


(Червень  називають  ще  рум*янець  року,  кресник,  світозар.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879070
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 09.06.2020


Наталя Данилюк

Дощ тарабанить по дахах…

Дощ  тарабанить  по  дахах,
Товче  об  ринви  металеві.
Птахи,  як  ноти,  на  дротах
У  цій  мелодиці  червневій.

Вже  літо  входить  у  права,
Але  тепла,  мов  кіт  наплакав.
Буяє  змочена  трава
Під  сіткою  густої  мряки.

І  навіть  натяку  нема
На  дні  спекотні  і  медові...
Дарма  випрошують,  дарма
Бузки́  хоч  крихточку  любові.

І  ці  сади,  ще  молоді,
Що  гриви  лев'ячі  змочили,
Ховають  зав'язі  плодів,
Та  вітер  хльоскає  щосили.

Мов  і  не  літо,  а  весна
Свою  печаль  вплітає  в  ноти.
Дощу  густішає  стіна
Навпроти.

[i]Світлина  Ганни  Губіної.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878225
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи дасть душі тепло

Блищать  і  вулиці,  і  панорами  площ,
Розписує  незмінний  почерк  вікна.
Печатку  мокру  ставить  невгамовний  дощ.
Лишив  автограф  спозаранку  й  вітер.

Розмова  ні  про  що,  мов  зіткана  з  химер,
А  те  вітрисько  холоду  додало.
Вмивалися  дощем,  віддалено  тепер.
Обом  нам,  певно,  слів  не  вистачало.

Весна  сумна  тікає  в  розпачі  кудись,
Завзятий  дощ  ще  сльози  ллє  крізь  сито.
Чи  просвітліє  хмарно-сіра  неба  вись?
Чи  дасть  душі  тепло  жадане  літо?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Любов Граб

ТАНОК ЛІТНІХ ДУМОК

     ТАНОК  ЛІТНІХ  ДУМОК

Проміння  сонячне  нас  ніжно  зігріває,
Дарує  прохолоду  вітерець.
Чарівне  літечко  красою  надихає
Та  забирає  смуток  із  сердець.

Зраділи  квіти  літньому  дощу
І  навкруги  усе  зазеленіло,
І  в  цю  красиву  пору  досхочу
Своїми  чарами  нас  літо  полонило.

У  жвавому  танку  кружляють  мрії,
Їх  гомін  чутно  аж  по  всій  землі,
Теплом  своїм  їх  сонечко  зігріє,
Відносять  їх  у  вирій  журавлі.

Легенький  подих  теплого  проміння
Торкнувся  ніжно,  трепетно  до  нас.
І  лише  вітру  тихе  шелестіння,
Шепоче  про  прекрасний  літній  вальс.

Я  на  стежині  щастя  зупинюся,
З  ромашок  білих  я  букет  зроблю,
До  сонечка  яскравого  всміхнуся,
Тебе  я  літечко  -  Люблю!  Люблю!  Люблю!


Світлина  з  інтернету


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878439
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Тома

ЧОРНОБРИВЦІ - 101 СЕКРЕТ ЗДОРОВ'Я

БАРХАТЦЫ  -  101  СЕКРЕТ  ЗДОРОВЬЯ

Бархатцы  –  род  однолетних  или  многолетних  цветочных  культур,  насчитывающий  более  50  представителей,  из  семейства  Астровые.  Родиной  растения  является  Южная  Америка  (Мексика),  откуда  в  XVI  веке  колонизаторами  оно  было  завезено  в  европейские  страны,  где  полюбились  очень  многим  жителям.  Эти  необычайно  яркие  и  красивые  цветки,  обладающие  высокой  декоративной  ценностью,  можно  встретить  практически  на  каждом  дачном  участке,  в  садах,  в  палисадниках  вблизи  частных  домов  и  даже  на  балконах  многоквартирных  домов.
Однако  далеко  не  все  знают,  что  они  используются  не  только  для  украшения  и  озеленения  территории,  но  и  в  народной  медицине,  косметологии,  кулинарии,  быту.  На  Кавказе  это  растение  имеет  название  «имеретинский  шафран»,  в  Китае  –  «цветы  тысячи  лет»,  в  Англии  -  «золото  Девы  Марии».
Бархатцы  относятся  к  неприхотливым  к  условиям  выращивания  растениям,  поэтому  украсить  ими  свой  участок  способен  любой  желающий.  Они  легко  переносят  кратковременную  засуху,  не  требовательны  к  почве,  влажности  и  температуре,  хотя  для  обильного  цветения  периодически  их  все-таки  рекомендуется  подкармливать  удобрениями.  Семена  можно  высевать  в  открытый  грунт  весной  после  установления  стабильной  плюсовой  температуры  или  в  случае,  если  погода  холодная,  сначала  в  горшочки,  а  затем  после  потепления  уже  пересаживать  полученную  рассаду  в  землю,  когда  сформируется  2  –  3  пары  настоящих  листочков.  Из  побега,  выросшего  из  одного  семени,  уже  к  осени  разрастается  пышный  куст  с  многочисленными  яркими  цветками.
Полезные  свойства  бархатцев  для  организма
Бархатцы  обладают  седативным  действием,  помогают  справиться  с  повышенной  раздражительностью,  депрессивными  состояниями  и  переутомлением,  пережить  нервные  стрессы,  усиливают  выработку  «гормона  счастья»  серотонина,  нормализуют  сон.  Средства  из  цветов  растения  активизируют  работу  головного  мозга  и  умственную  деятельность.  Причем  для  улучшения  состояния  нервной  системы  не  обязательно  принимать  средства  на  их  основе  внутрь,  иногда  достаточно  просто  глубоко  вдыхать  аромат  этих  цветов,  проходя  возле  мест,  где  они  посажены,  или  принимать  ванны  с  добавлением  отвара  цветков.
У  бархатцев  есть  противовирусное  свойство.  Настои  и  отвары  корзинок  в  дополнение  к  основной  терапии  рекомендуют  пить  при  простуде  и  заболеваниях  вирусной  и  бактериальной  природы.  Лечебные  свойства  бархатцев  используют  в  целях  профилактики  многих  заболеваний.  Лекарства  на  основе  цветков  бархатцев:
-  нормализуют  АД;
-  предотвращают  инсульт,  инфаркт;
-  уменьшают  риск  тромбообразования;
-  заживляют  раны;
-  улучшают  зрение;
-  восстанавливают  поджелудочную  железу;
-  помогают  нормализовать  сахар;
-  снимают  симптомы  артрита;
-  улучшают  обмен  веществ;
-  оказывают  глистогонное,  мочегонное,  потогонное  действие.
Для  мужчины
Давно  заметили  пользу  бархатцев  для  мужского  здоровья.  Их  отвары  и  настои  улучшают  состояние  сосудов.  Это  положительно  сказывается  на  интенсивности  кровообращения,  что  хорошо  влияет  на  потенцию.
Регулярное  употребление  настоев  цветка  тагетеса  служит  хорошей  профилактикой  мочеполовых  заболеваний  мужчин.  Повышает  уровень  тестостерона.  Хорошо  влияет  на  работу  предстательной  железы.
Для  женщины
Настои  и  отвары  целебного  растения  могут  помочь  женщине  при  разных  проблемах.  При  менструальных  болях  нужно  пить  чай.  Он  оказывает  спазмолитическое  действие,  заменяет  болеутоляющие  лекарства.  У  женщин  настой  тагетеса  нормализует  гормональный  фон.
В  период  лактации  женщинам  рекомендуют  пить  отвар  бархатцев.  Он  положительно  влияет  на  выработку  молока.  Средства  на  основе  тагетеса  назначают  при  вагинальных  инфекциях,  для  заживления  послеродовых  швов.
Сухие  цветки  рекомендуют  использовать  для  приготовления  домашней  косметики.  Для  сохранения  молодости  кожи  на  основе  настоя  можно  готовить:  лосьон;  бальзам;  примочки.
Например,  в  народной  медицине  водный  настой  цветков  бархатцев  в  древности  применяли  как  мочегонное,  потогонное  и  противоглистное  средство.  Пили  чай  из  бархатцев  для  лечения  диареи  и  желудочных  колик.  Бархатцы  можно  добавлять  в  компоты  и  кисели,  которые  приобретают  не  только  особый  аромат,  но  и  лечебные  свойства,  повышают  устойчивость  организма  к  простуде,  гриппозным  заболеваниям,  различным  микробам,  спасают  человека  от  вирусов  и  бактерий,  укрепляют  иммунитет.
Однако  следует  быть  осторожным  с  количеством  их  применения,  поскольку  цветы  и  особенно  листья  богаты  эфирными  маслами,  поэтому  большие  дозировки  подходят  не  всем.
Для  начала  попробуйте  такой  настой:  один  цветок  положите  в  чашку,  залейте  кипятком.  Через  15  минут  процедите  и  выпейте.  Вы  сразу  почувствуете,  подходит  вам  такое  лечение  или  нет.  Особенно  полезны  красно-коричневые  цветки,  которые  наиболее  богаты  каротином  (провитамином  А)  и  пигментами.
Отвар  из  бархатцев
Использование  отвара  показано  при  воспалении  суставов.  Готовят  его  следующим  способом:
-  измельчают  сухие  цветки;
-  1  ст.  л.  сырья  насыпают  в  кастрюлю;
-  наливают  воду  250  мл;
-  нагревают  до  кипения,  снимают  с  огня,  настаивают,  процеживают.
От  артрита  суставов  рук  и  ног  спасет  отвар  бархатцев.
Для  приготовления  отвара  20-25  свежих  цветков  заварите  1  л  воды  (чуть  остывшим  кипятком  –  около  80  градусов).  Укутать  и  настаивать  до  остывания.  Если  вы  используете  сухие  цветы,  то  отвар  готовится  из  расчета  1  ст.  л.  цветков  на  стакан  кипятка.  Настоявшийся  отвар  надо  процедить  и  отжать.  Принимать  от  1  до  2,5  л  в  день  вместо  чая  и  воды.  Продолжительность  лечения  1,5-3  мес.  Лечение  надо  повторять  каждые  6-12  месяцев,  в  зависимости  от  самочувствия.
Свежий  сок  бархатцев  помогает  при  укусах  пчел  и  ос.
Бархатцы  для  улучшения  зрения
Свежие  соцветия  бархатцев  в  лечебных  целях  употребляют  в  течение  30  дней.  Они  восстанавливают  зрение,  возвращают  остроту.  Чтобы  ощутить  терапевтический  эффект,  взрослому  за  день  потребуется  съесть  по  3  цветка,  ребенку  —  по  1  шт.
Для  лечения  и  профилактики  заболеваний  поджелудочной  железы:  1  цветок  бархатцев  измельчить,  заварить  в  1  стакане  кипятка,  настоять  до  охлаждения  и  принимать  по  1/4  стакана  4  раза  в  день.  Это  однодневная  доза  для  лечения  поджелудочной  железы  и  сахарного  диабета.
Успокаивающее,  мочегонное,  потогонное  и  противоглистное  средство:  1  ст.  л.  цветков  залить  1,5  стакана  кипятка,  настоять  30  минут,  процедить.  Настой  принимать  по  2  ст.  л.  3–4  раза  в  день.
Для  укрепления  стенок  сосудов  при  наружных  и  внутренних  кровотечениях:  2  ст.  л.  цветочных  корзинок  чернобрывцев,  1  ч.  л.  цветков  таволги  (лабазника  вязолистного)  заварить  2  стаканами  кипятка,  настаивать  в  закрытой  посуде  20  минут.  Пить  по  1  стакану  3  раза  в  день  до  еды.
Сахарный  диабет:  50  штук  цветков  бархатцев  с  темным  оттенком  залить  0,5  л  водки,  настоять  неделю,  а  затем  принимать  эту  настойку  по  1  ч.  л.  3  раза  в  день  перед  едой.
Масло  бархатцев  лечит  раны  и  ожоги.  Чтобы  приготовить  средство,  нужно  измельченные  цветки  залить  растительным  маслом  1:1  на  ночь,  а  утром  подержать  на  водяной  бане  30  минут  при  температуре  60-70  градусов.  Это  масло  используют  и  при  воспалении  дыхательных  путей,  в  частности  бронхитов,  —  облегчает  движение  слизи,  нейтрализует  застойные  явления,  помогает  от  кашля.
При  насморке  и  гайморите  хорошо  делать  такие  ингаляции:  заварной  пол-литровый  чайник  обдать  кипятком,  5  бутонов  чернобрывцев  залить  кипятком  так,  чтобы  вода  доходила  до  нижнего  основания  носика.  Укутать  чайник  в  полотенце.  Через  5  минут  вдыхать  воздух  из  носика  ртом,  выдыхать  носом.  Когда  нос  начинает  свободно  дышать,  то  делать  вдох  носом,  выдох  —  ртом.
Профилактика  и  лечение  гинекологических  заболеваний.
Для  профилактики  нужно  взять  один  цветок  чернобрывца,  заварить  1  стаканом  кипятка  и  принимать  по  0,25  стакана  4  раза  в  день.  Для  лечения  готовят  такой  отвар:  3  цветка  вместе  со  стебельками  залить  400  мл  горячей  воды,  кипятить  5  минут,  охладить  при  комнатной  температуре  и  процедить.  Принимать  3  раза  в  день  до  еды.  В  зависимости  от  степени  заболевания,  принимать  по  схеме:  21  день  прием,  7  дней  перерыв,  курс  лечения  длится  2-3  месяца.
Ванны  с  отваром  бархатцев  успокаивают  нервную  систему,  помогают  в  стрессовых  ситуациях,  снимают  беспокойство,  восстанавливают  душевное  равновесие.  Рекомендуются  при  неврозах,  депрессиях,  неуверенности  и  растерянности.
При  гнойничковой  сыпи,  пролежнях,  раздражениях  кожи,  а  также  при  огрубевшей  коже  на  пятках,  локтях  и  коленях  поможет  масло  чернобрывцев.  Для  его  приготовления  нужно  наполнить  полулитровую  банку  измельченными  цветочными  корзинками  мелких  бархатцев,  после  чего  залить  их  до  верха  рафинированным  подсолнечным  маслом,  настаивать  в  течение  недели  в  темном  месте,  а  потом  процедить  и  отжать.  Средство  нужно  хранить  в  холодильнике  и  смазывать  проблемные  зоны  1-2  раза  в  день.
Улучшить  обмен  веществ  и  оздоровить  печень  поможет  такой  рецепт:  5  цветков  бархатцев  залить  1  л  кипящей  воды,  кипятить  3  минуты  на  медленном  огне,  процедить.  Принимать  по  250  мл  до  еды  утром  и  вечером.  Курс  лечения  –  1  месяц,  затем  нужно  сделать  недельный  перерыв  и  повторить  курс.  Можно  использовать  и  для  наружного  применения  (в  виде  примочек)  при  кожных  заболеваниях.
Высокое  давление.  Благодаря  седативным  свойствам  чернобрывцы  способствуют  снижению  артериального  давления.  Нужно  измельчить  и  смешать  поровну  цветки  календулы,  чернобрывцев,  перечной  мяты,  залить  1  ст.  л.  с  верхом  сбора  1  стаканом  кипятка  и  оставить  на  10-15  минут.  После  этого  процедить  и  добавить  1  ч.  л.  меда.  Выпить  за  полчаса  до  еды.  Принимать  ежедневно.  Вскоре  давление  нормализуется,  и  гипертония  перестанет  беспокоить.
Лосьон  для  лица  омолаживающий.  С  вечера  2  ст.  л.  измельченных  цветочных  корзинок  залить  1  стаканом  кипятка,  настаивать  ночь,  процедить,  отжать.  В  полученный  настой  добавить  1  ст.  л.  водки  и  1  ч.  л.  лимонного  сока.  Готовый  настой  хранить  в  холодильнике.  Протирать  им  лицо  2-3  раза  в  день.
Свежие  цветки  бархатцев  (лепестки)  включают  в  состав  салатов,  блюд  из  мяса  и  рыбы.  Благодаря  тагетесу  напитки,  выпечка  приобретают  красивый  золотистый  оттенок.  Ароматный  чай  с  лепестками  содержит  антиоксиданты.  Он  усиливает  иммунитет,  продлевает  молодость.
Бархатцы  издавна  считались  одним  из  символов  здоровья  и  семейного  достатка.  На  Медовый  Спас  эти  цветы  добавляли  в  букеты,  которые  затем  освящали  в  церкви  и  хранили  дома  до  следующего  такого  праздника.
Важно:  Различные  гибридные  виды  бархатцев  карамельного  или  белого  цвета,  выведенные  в  декоративных  целях,  не  обладают  лечебными  свойствами.
Дневник  Отрада
Перевела  на  украинский  язык  19.01.20  6.23
ЧОРНОБРИВЦІ  -  101  СЕКРЕТ  ЗДОРОВ'Я
Чорнобривці  –  рід  однорічних  або  багаторічних  квіткових  культур,  що  нараховує  більше  50  представників  з  родини  Айстрових.  Батьківщиною  рослини  є  Південна  Америка  (Мексика),  звідки  в  XVI  столітті  колонізаторами  воно  було  завезено  в  європейські  країни,  де  дуже  полюбилися  багатьом  жителям.  Ці  надзвичайно  яскраві  і  красиві  квітки,  що  володіють  високою  декоративною  цінністю,  можна  зустріти  практично  на  кожній  дачній  ділянці,  в  садах,  в  палісадниках  поблизу  приватних  будинків  і  навіть  на  балконах  багатоквартирних  будинків.
Однак  далеко  не  всі  знають,  що  вони  використовуються  не  тільки  для  прикраси  і  озеленення  території,  але  і  в  народній  медицині,  косметології,  кулінарії,  побуті.  На  Кавказі  це  рослина  має  назву  «імеретинський  шафран»,  в  Китаї  –  «квіти  тисячі  років»,  в  Англії  -  «золото  Діви  Марії».
Чорнобривці  відносяться  до  невибагливих  до  умов  вирощування  рослин,  тому  прикрасити  ними  свою  ділянку  здатний  будь-який  бажаючий.  Вони  легко  переносять  короткочасну  посуху,  не  вимогливі  до  грунту,  вологості  і  температури,  хоча  для  рясного  цвітіння  періодично  їх  все-таки  рекомендується  підгодовувати  добривами.  Насіння  можна  висівати  у  відкритий  грунт  навесні  після  встановлення  стабільної  плюсової  температури  або  в  разі,  якщо  погода  холодна,  спочатку  в  горщики,  а  потім  після  потепління  вже  пересаджувати  отриману  розсаду  у  землю,  коли  сформується  2  –  3  пар  справжніх  листочків.  З  паростка,  що  виріс  з  однієї  насінини,  вже  до  осені  розростається  пишний  кущ  з  численними  яскравими  квітками.
Корисні  властивості  чорнобривців  для  організму
Чорнобривці  володіють  седативною  дією,  допомагають  впоратися  з  підвищеною  дратівливістю,  депресивними  станами  і  перевтомою,  пережити  нервові  стреси,  підсилюють  вироблення  «гормону  щастя»  серотоніну,  нормалізують  сон.  Препарати  з  квітів  рослини  активізують  роботу  головного  мозку  і  розумову  діяльність.  Причому  для  поліпшення  стану  нервової  системи  не  обов'язково  вживати  препарати  на  їх  основі  всередину,  іноді  достатньо  просто  глибоко  вдихати  аромат  цих  квітів,  проходячи  біля  місць,  де  вони  посаджені,  або  приймати  ванни  з  додаванням  відвару  квіток.
У  чорнобривців  є  противірусна  властивість.  Настої  і  відвари  кошиків  в  доповнення  до  основної  терапії  рекомендують  пити  при  застуді  і  захворюваннях  вірусної  і  бактеріальної  природи.  Лікувальні  властивості  чорнобривців  використовують  в  цілях  профілактики  багатьох  захворювань.  Ліки  на  основі  квіток  чорнобривців:
-  нормалізують  артеріальний  тиск;
-  запобігають  інсульт,  інфаркт;
-  зменшують  ризик  тромбоутворення;
-  загоюють  рани;
-  покращують  зір;
-  відновлюють  підшлункову  залозу;
-  допомагають  нормалізувати  цукор;
-  знімають  симптоми  артриту;
-  покращують  обмін  речовин;
-  виявляють  глистогінну,  сечогінну,  потогінну  дію.
Для  чоловіка
Давно  помітили  користь  чорнобривців  для  чоловічого  здоров'я.  Їх  відвари  і  настої  покращують  стан  судин.  Це  позитивно  позначається  на  інтенсивності  кровообігу,  що  добре  впливає  на  потенцію.
Регулярне  вживання  настоїв  квітки  тагетеса  служить  хорошою  профілактикою  захворювань  сечостатевих  чоловіків.  Підвищує  рівень  тестостерону.  Добре  впливає  на  роботу  передміхурової  залози.
Для  жінки
Настої  і  відвари  цілющого  рослини  можуть  допомогти  жінці  при  різних  проблемах.  При  менструальних  болях  потрібно  пити  чай.  Він  чинить  спазмолітичну  дію,  замінює  болезаспокійливі  ліки.  У  жінок  настій  тагетеса  нормалізує  гормональний  фон.
В  період  лактації  жінкам  рекомендують  пити  відвар  чорнобривців.  Він  позитивно  впливає  на  вироблення  молока.  Кошти  на  основі  тагетеса  призначають  при  вагінальних  інфекціях,  для  загоєння  післяпологових  швів.
Сухі  квітки  рекомендують  використовувати  для  приготування  домашньої  косметики.  Для  збереження  молодості  шкіри  на  основі  настою  можна  готувати:  лосьйон;  бальзам;  примочки.
Наприклад,  у  народній  медицині  водний  настій  квіток  чорнобривців  у  давнину  застосовували  як  сечогінний,  потогінний  і  протиглисний  засіб.  Пили  чай  з  чорнобривців  для  лікування  діареї  і  шлункових  кольок.  Чорнобривці  можна  додавати  в  компоти  і  киселі,  які  набувають  не  тільки  особливий  аромат,  але  і  лікувальні  властивості,  підвищують  стійкість  організму  до  застуди,  грипозним  захворювань,  різних  мікробів,  рятують  людини  від  вірусів  і  бактерій,  зміцнюють  імунітет.
Однак  слід  бути  обережним  з  кількістю  їх  застосування,  оскільки  квіти  і  особливо  листя  багаті  ефірними  оліями,  тому  великі  дозування  підходять  не  всім.
Для  початку  спробуйте  такий  настій:  одна  квітка  покладіть  в  чашку,  залийте  окропом.  Через  15  хвилин  процідіть  і  випийте.  Ви  відразу  відчуєте,  підходить  вам  таке  лікування  чи  ні.  Особливо  корисні  червоно-коричневі  квіти,  які  найбільш  багаті  каротином  (провітаміном  А)  і  пігментами.
Відвар  з  чорнобривців
Використання  відвару  показано  при  запаленні  суглобів.  Готують  його  наступним  способом:
-  подрібнюють  сухі  квітки;
-  1  ст.  л.  сировини  насипають  у  каструлю;
-  наливають  воду  250  мл;
-  нагрівають  до  кипіння,  знімають  з  вогню,  настоюють,  проціджують.
Від  артриту  суглобів  рук  і  ніг  врятує  відвар  чорнобривців.
Для  приготування  відвару  20-25  свіжих  квіток  заварити  1  л  води  (трохи  остившім  окропом  –  близько  80  градусів).  Укутати  і  настоювати  до  охолодження.  Якщо  ви  використовуєте  сухі  квіти,  то  відвар  готується  з  розрахунку  1  ст.  л.  квіток  на  склянку  окропу.  Настоявшийся  відвар  треба  процідити  і  віджати.  Приймати  від  1  до  2,5  л  на  день  замість  чаю  і  води.  Тривалість  лікування  1,5-3  міс.  Лікування  треба  повторювати  кожні  6-12  місяців,  залежно  від  самопочуття.
Свіжий  сік  чорнобривців  допомагає  при  укусах  бджіл  та  ос.
Чорнобривці  для  поліпшення  зору
Свіжі  суцвіття  чорнобривців  у  лікувальних  цілях  вживають  протягом  30  днів.  Вони  відновлюють  зір,  повертають  гостроту.  Щоб  відчути  терапевтичний  ефект,  дорослому  за  день  потрібно  з'їсти  по  3  квітки,  дитині  —  по  1  шт.
Для  лікування  і  профілактики  захворювань  підшлункової  залози:  1  квітка  чорнобривців  подрібнити,  заварити  в  1  склянці  окропу,  настояти  до  охолодження  і  приймати  по  1/4  склянки  4  рази  на  день.  Це  одноденна  доза  для  лікування  підшлункової  залози  та  цукрового  діабету.
Заспокійливий,  сечогінний,  потогінний  і  протиглисний  засіб:  1  ст.  л.  квіток  залити  1,5  склянки  окропу,  настояти  30  хвилин,  процідити.  Настій  приймати  по  2  ст.  ложки  3-4  рази  на  день.
Для  зміцнення  стінок  судин  при  зовнішніх  і  внутрішніх  кровотечах:  2  ст.  л.  квіткових  кошиків  чорнобривців,  1  ч.  л.  квіток  таволги  (гадючника  в'язолистого)  заварити  2  склянками  окропу,  настоювати  в  закритому  посуді  20  хвилин.  Пити  по  1  склянці  3  рази  в  день  до  їжі.
Цукровий  діабет:  50  штук  квіток  чорнобривців  з  темним  відтінком  залити  0,5  л  горілки,  настояти  тиждень,  а  потім  приймати  цю  настоянку  по  1  ч.  л.  3  рази  в  день  перед  їжею.
Масло  чорнобривців  лікує  рани  і  опіки.  Щоб  приготувати  засіб,  потрібно  подрібнені  квітки  залити  рослинним  маслом  1:1  на  ніч,  а  вранці  потримати  на  водяній  бані  30  хвилин  при  температурі  60-70  градусів.  Це  масло  використовують  при  запаленні  дихальних  шляхів,  зокрема  бронхітів,  —  полегшує  рух  слизу,  зменшує  застійні  явища,  допомагає  від  кашлю.
При  нежиті  та  гаймориті  добре  робити  такі  інгаляції:  заварний  пів-літровий  чайник  обдати  окропом,  5  бутонів  чорнобривців  залити  окропом  так,  щоб  вода  доходила  до  нижнього  підстави  носика.  Укутати  чайник  в  рушник.  Через  5  хвилин  вдихати  повітря  з  носика  ротом,  видихати  носом.  Коли  ніс  починає  вільно  дихати,  то  робити  вдих  носом,  видих  —  ротом.
Профілактика  та  лікування  гінекологічних  захворювань.
Для  профілактики  потрібно  взяти  один  квітка  чернобрывца,  заварити  1  склянкою  окропу  і  приймати  по  0,25  склянки  4  рази  на  день.  Для  лікування  готують  такий  відвар:  3  квітки  разом  зі  стеблинками  залити  400  мл  гарячої  води,  кип'ятити  5  хвилин,  охолодити  при  кімнатній  температурі  і  процідити.  Приймати  3  рази  в  день  до  їжі.  В  залежності  від  ступеня  захворювання,  приймати  за  схемою:  21  день  прийом,  7  днів  перерва,  курс  лікування  триває  2-3  місяці.
Ванни  з  відваром  чорнобривців  заспокоюють  нервову  систему,  допомагають  у  стресових  ситуаціях,  знімають  занепокоєння,  відновлюють  душевну  рівновагу.  Рекомендуються  при  неврозах,  депресіях,  невпевненості  і  розгубленості.
При  гнійничкових  висипань,  пролежнях,  подразненнях  шкіри,  а  також  при  огрубілою  шкіри  на  п'ятах,  ліктях  і  колінах  допоможе  масло  чорнобривців.  Для  його  приготування  потрібно  наповнити  півлітрову  банку  подрібненими  квітковими  кошиками  дрібних  чорнобривців,  після  чого  залити  їх  до  верху  рафінованим  соняшниковою  олією,  настоювати  протягом  тижня  в  темному  місці,  а  потім  процідити  і  віджати.  Засіб  потрібно  зберігати  в  холодильнику  і  змащувати  проблемні  зони  1-2  рази  в  день.
Поліпшити  обмін  речовин  і  оздоровити  печінку  допоможе  такий  рецепт:  5  квіток  чорнобривців  залити  1  л  окропу,  кип'ятити  3  хвилини  на  повільному  вогні,  процідити.  Приймати  по  250  мл  до  їди  вранці  і  ввечері.  Курс  лікування  –  1  місяць,  потім  потрібно  зробити  тижневу  перерву  і  повторити  курс.  Можна  використовувати  і  для  зовнішнього  застосування  (у  вигляді  примочок)  при  шкірних  захворюваннях.
Високий  тиск.  Завдяки  седативним  властивостям  чорнобривці  сприяють  зниженню  артеріального  тиску.  Потрібно  подрібнити  і  змішати  порівну  квітки  календули,  чорнобривців,  перцевої  м'яти,  залити  1  ст.  л.  з  верхом  збору  1  склянкою  окропу  і  залишити  на  10-15  хвилин.  Після  цього  процідити  і  додати  1  ч.  л.  меду.  Випити  за  півгодини  до  їжі.  Приймати  щодня.  Незабаром  тиск  нормалізується,  і  гіпертонія  перестане  турбувати.
Лосьйон  для  обличчя  омолоджуючий.  З  вечора  2  ст.  л.  подрібнених  квіткових  кошиків  залити  1  склянкою  окропу,  настояти  ніч,  процідити,  віджати.  В  отриманий  настій  додати  1  ст.  л.  горілки  і  1  ч.  л.  лимонного  соку.  Готовий  настій  зберігати  в  холодильнику.  Протирати  їм  обличчя  2-3  рази  на  день.
Свіжі  квітки  чорнобривців  (пелюстки)  включають  до  складу  салатів,  страв  з  м'яса  і  риби.  Завдяки  тагетесу  напої,  випічка  набувають  красивий  золотистий  відтінок.  Ароматний  чай  з  пелюстками  містить  антиоксиданти.  Він  посилює  імунітет,  продовжує  молодість.
Щоденник  Відрада
Переклала  на  українську  мову  19.01.20  6.23

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878433
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Галина Лябук

Пустунці.

Сонце  втомилось,  за  обрій  сідає.
Останнє  проміння  золотом  сяє,
Пустує,  не  хоче  спати  лягати
Поки  ще  дивиться  сонечко-мати.

Сонячні  промені  теплі,  ласкаві
Полем  побігли:  -  Ще  погуляєм  !
Зустріли  у  лузі  вечірню  росичку,
Погралися  з  нею  і...  Гайда  до  річки  !

В  очереті  жабки  кумедно  скрекочуть.
Горласті  радіють,  спати  не  хочуть.
Промінці  стрибнули  прямо  на  водичку
Перед  сном  старанно  вимили  личка.

Небо  вже  міниться,  сонце  низенько.
Промені-діти  пустують  раденько.
Так  їм  не  хочеться  спати  лягати
Доки  ще  дивиться  сонечко-мати.

Стала  матуся  пустунців  гукати.
Вони  діти  чемні,  і  швиденько  спати.
Сонце  спочиває  і  заснули  діти...
Новий  день  настане  -  будемо  радіти  !


             До    Дня    Захисту    дітей    1  червня.
                 
                           Нехай  ростуть  діти  :
                           Здорові,  щасливі,  веселі,  рухливі,
                           Чемні,  як  ці,  -  малі  пустунці.
                             А  ми  будем  з  вами,  як  Сонечко-  Мами,
                             Любити  і  дбати,  оберігати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878051
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 01.06.2020


Ніна Незламна

В святковий день (проза)

       Ледь  –  ледь  світало  за  вікном…    Максимко    кліпав  очима    й  морщив  носа,  перевертався  з  боку  на  бік.  Ото  …  й  чомусь  вже  не  спиться?  Була  в  нього  така  звичка,  вкотре    рукою    тернув    під  носом.  І  вже    підвівся,  широко  розставивши  ноги,  сів  у  ліжку,  почухав  чуба.  Терпіння  лопло,  здалося  в  роті  пересохло  й  злізши  з  ліжка,  босоніж  поплентав    на  кухню.  За  мить,  перед  ним,    в  нічній  сорочці,    стояла  мама.  Здивовано  дивилася    й  знизавши  плечима,  запитала,
-Тю,  Максимку,    чому  не  спиться?    Та  чи    раптом  не  захворів?
 Переминався  з  ноги  на  ногу,  не    знав,  що  їй  відповісти,  кліпав  оченятами.  Та    все  ж  тихо  сказав,
- Чомусь  не  сплю.  І  все  думаю…  Ти  вчора  сказала,  що      Таня    і  Люба  мене  виведуть  в  люди.  Оце  лежу,    згадую,  в  голові      крутиться,  швидше  б  це  сталося,  щоб  я  дізнався,  як  це  в  люди?
Мати    мило  посміхалася,    а  він  дивувався  її  веселості.  Ледь  стримуючи  сміх,  взяла  за  руку,  вела    назад  до  ліжка.  Тихо  заговорила,
- О  мій  маленький!  То  я  так    сказала,  бо  ж  сьогодні  на    центральній  площі  міста  масове  гуляння  до  Дня  захисту  дітей.  Там    проводитимуть    різні  ігри,  конкурси,    буде  концерт,  продаж  сувенірів,  солодощів.    Підеш  разом  з    з  сестричками,  оце  те,  воно  і  є    «підеш  в  люди».    Тобто  будеш  там  ,  де  багато  людей.  Це  трохи  далеченько,  щоб    пішки    йти  до  центру,  автобусом    швидко  доїдете.    Ми  й  справді  живемо  в  мікрорайоні,  де  садочок  близько,  робота  й    зовсім  поруч  поліклініка.  В  нас    свій  дитячий  майданчик,    майже  всі  один  одного  знаємо.    А  це  ти  будеш  бачити  багато  незнайомих  людей,    але  можливо  і  когось  з  наших  зустрінеш.  Тож  гайда  в  ліжко,  ще  лише  пів  на  п`яту  ранку.  
 Накривши    його  ковдрою,  прилягла  поруч,  погладила  по  голові,
-Спи  сонечко  моє,  спи…
   Він  лежав,  кліпав  очима  і  думав.  Здалося  зрозумів,  що  на  нього    чекає    щось  нове.  Цікаво,  яким  буде  цей  день?  І  це  його  трохи    бентежило.  Поглянув    на  маму,  вона    тихенько,  мелодійно  сопіла.  Зморщив  носика,  на  його  обличчі    повільно  розпливлася  посмішка.  Вже  заспокоївся,  підсунувся    ближче  до  неї  і  заснув.
       Гучні  звуки  розрізали  тишу…    За  вікном  ясно  світило  сонце.  Максимко  відкрив  очі,  посміхнувся.  О!  Напевно  нам  повезе,  буде  гарний  день.  Таня  і  Люба  голосно  сперечалися.  Вони    близнючки  і  завжди  одягаються  однаково.  Тільки  без    крику  цього  не  відбувається,    в    що    ж  нарешті    краще  одягтися?    Суперечка  йшла  про  футболки,    в    яких  йти  і  які  під  них  одіти  блайзери?    О!    Добре  що  нагадали.  А  я,  не  мрію  стати  моряком  та  моя  футболка  в  білу  й  синю  полоску,  а    спереду  зображений  Мюнхаузен.    Мені    мама  про  нього  казку  читала.  Але  ж  де  й  мій  куптур?  Можливо  й  справді  буде  пекуче  сонце,  ще  нагріє  мені  башку,  як  було  того  літа.  Тоді  так  зле  стало,  мама  сказала  перегрівся.  Сестричкам  добре,  вже  майже  дорослі  ,  недавно  святкували  їм  день  народження.  Чотирнадцять  років,  нічого  собі,  по  зрівнянню  з  моїми  п`ять  з  половиною.  Вони  симпатичні,  тато  їх  називає  синьоокими  пампушечками.  Та  я  не  думаю,  що  вже  й  такі  товсті.  А  мама  каже  дівчатка  входять  в  сік  та,  як  це  не  знаю.  Коли  запитав  її,  то  вона  тільки  посміхнулася  й  сказала,-  Підростеш  -  узнаєш.    А  мені  вже  зараз  все  хочеться  знати.  Он  букви  і  числа  вдовбують  в  голову,  а  цього  пояснити  не  хочуть.  Та  я  люблю  своїх  сестричок,  вони  часто    мене  заводять  в  садочок.  Їх  школа  в  другому  мікрорайоні.  Я  того  року  туди  з  татом  ходив.  Шкода,    що  тато  на  роботі,  мама  каже  не  вихідних,  ні  прохідних.  Він    на  залізниці  машиністом  працює.  Важка  в  нього  робота,    вдень  і  вночі  спокою  нема,  це  теж  так    мама  каже.  Хоча  сама  теж  працює  на  залізниці,  але  старшим  касиром.  Добре  хоч  вона  не  ходить  в  нічну  зміну,  люблю  коли  мене  вкладає  спати.  
       Від  роздумів  відволік  сміх.  О,  вже  не  сперечаються.  І  злізши  з  ліжка,за  мить  був  біля    іх  кімнати,  хитро  заглянув,
-Гей!  Привіт!    Своїми  суперечками  та  сміхом  мене  розбудили.  
Дівчата  посміхалися.  Таня  поправила  розпатлане  русяве  волосся  на  лобі    й  сказала,
-Ну  що    малий  Мюнхаузен,  вже  прокинувся?
Він    відразу  скривився,  не  любив  коли  його  так  називають.  І    з  розгону  кинувся    до  неї,    намагався  вкрити  ковдрою,
-Не  називай  мене  так,  я  тобі  вже  скільки  раз  говорив!
Раптом  в  дверях  з`явилася  мама,
-Так,  я  пішла    на  роботу,  ви  тут  самі  впораєтесь.    На  столі  поклала    триста  гривень,    гадаю,    вам  досить  на  розваги.  Хай    Макс  покатається  на  машинках,  ну  морозиво,  солодощі,  тільки  не  багато.
 Люба  різко  піднялася,  звісила  ноги  донизу  й  запитала,
-А  як  він  вередуватиме  та  ще  щось  захоче?
-То  дасте  йому  виволочки.  Та  й  приїдете  додому,-  відповіла  мати.
Він,    вирячивши  очі,  подивився  на  неї.    Цікаво,  що  таке  виволочка?  І  яка  вона  на  смак  солодка,чи  солона?
За  мить,    Таня  накинула  на  нього  ковдру,
- Так  заховайся  і  не  слухай  розмови  дорослих,  це  не  правильно.
             Після  сніданку  Максимко  складав  пазли.  А  сестрички    одна    одній  плойкою  підкручували  кінчики  волосся,  яке  ледь  діставало  плечей.    Сміялися,  задивлялися  до  дзеркала,  любувалися  розкішними  завитками.  Він  спостерігав  за  ними.  Ото  й  насправді    дівота,  так  каже  тато,  мабуть  він  правий.    Хочуть  бути  красивими,    вже  до  них      часто  приходять    однокласники.  О!  А,  як  вони  верещать,  коли  в  хлопців  виграють    в  шахмати.  Шкода,  я  ще  не  вмію  в  них  грати.  От  в  шашки  грати,  мене  тато  вже  вчить,  здається    трохи  петраю.
     Вони  ледве  влізли    в  автобус,  який  прямував  до  центру  міста.    Йдучи  по  алеї,  Макс  дивувався.  А  люду  скрізь,  як  комах.  Навіть  з    малюками  в  колясках      і    зовсім  старенькі    з  палочками  є.    Метушня  й  такий  гамір,  аж,    час    від  часу,  в  вухах  лящало.  Крізь  гамір,  здалеку,то  гучніше,  то  тихіше  проривалася  музика  й    слова  якоїсь  пісні.  Справді,    такого  напливу    людей,  він    ще  не  бачив.  Вздовж  площі  виставка      картин    з    Будинку  дитячої  творчості,    їх  продавали  діти.  Любувався  картинами,  що  були  намальовані  олівцем  і  фарбами.  Приваблювали  картини,    на    яких  зображені  герої    з  мультфільмів.  З  розкритим  ротом  задивився  на  картину  з  бісеру,  вона  блищала  на  сонці,  переливалася.    Люба  стиснула  руку  й  гучно,
-Дивися  муха  влетить,  прикрий  рота.
І  чого  чіпляється,  догнала  думка.  Та  тут  же  побачив  усміхнених    Сашка  й  Володю,  які  підходили  до  них.    О,  вже  й  кавалери  тут,  як  тут.    Це  були  однокласники  сестричок.  Він      радо  звільнився  від  Любиної    руки.  Почав  вертітися,  позирати  на  всі  сторони.  Вже  від  компанії    чув  гучний  сміх  й  зажавши  губи,  хитав  головою.  Чи  довго  базікатимуть,  вже  й  їсти  охота.  
Та    вони  наче  прочитали  його  думки.  Таня  схопила  його  за  руку,
-  Ну  давай,  досить  вертітися,  йдемо  в  кав`ярню.
         Смачно  пообідавши,  з  кав`ярні  виходила  молодь.  І    Макс,  задоволений  обідом  ,  теж      поспішав    на  вихід.  Розмахував  руками.  Ото,  як  класно  пообідали,  пелімені,  шашлики,  «Кока    -Кола».  Оце  свято,  справжнє,    цікаве,  смачне  і  солодке.  Він  уважно  прислухався  в  кав`ярні,коли  замовляли  страви  та  слово  «виволочки»  так  і  не  почув.  Хоча  б  побачити,  що  воно  таке?    Весело  спілкуючись,    підійшли    до  надувної  гірки.  Неподалік  кілька  дітей  стояли  біля  батута  і    дитячих  електромобілів.
       Це  ж  так  класно!    Макс,  з  сяючим  обличчям,  тішився    за  кермом    поліцейської    машинки.    Люба  розрахувалася  з  касиром  і    дозволила    покататися,  ще    на  білому  Мерседесі.  Вона  ж  з  друзями    направилася  до    лавки,    яка,      саме  в  цю  пору,    звільнилася.  Братик  інсцинував  своє  задоволення,  примружував  очі,    весь  час  посміхався    й  хитав  головою.  Хотілося    їх    погукати,  як    бувало  вдома,  коли  грався  з  друзями  на    дитячому  майданчику,  але  тут  стримував  себе,  пообіцяв    же  мамі  бути  чемним,  не  капризувати.
             Ну  от,  напевно  вже  й  досить  розваг.  Він  ледве  задерав  ноги,  нарешті  виліз  з  батута.    Хоча  й    зняв  кептур,  коли  скакав,  та  все  ж  все  обличчя  було  в  краплинах  поту.  Стоячи  на    асфальті,  йому  все  ще  здавалося,що  він  скаче.  Обома  руками  тримався  за  Любу,  вона  серветко  витирала  його  обличчя.  Він  так  втомився,  що  й    не  проти  лягти  поспати.    Йому  трохи    набрид  навколишній  галас,  ця  метушня,    хотілося  додому.    
 Проходячи    біля  великого  білого    будинку,  раптово    заграла  весела  музика,    гучно  запрошували  на  концерт.  Всі    люди  ринулися  ближче  до  сцени  і  вони    теж  пробралися,  як  найближче,  щоб  було  видно  Максу.  Де  й  сила    в  нього  взялася,  стояв,  як  на  пружинах,  захоплювався  танцями  й  дитячими  піснями.    Хотілося  й  собі,  разом  з  дітьми,    гопака  потанцювати.  Ото  краса.  Підскакував  та  інколи  рукою    витирав    спітнілого  лоба.  Оце,свято!  Справжнє  диво!  А  то  тільки  по  телику  бачив.  Так  то  ж    зовсім  не  те.  А  тут  все  тільки  діти  виконавці,  молодці,  а  красиво  як!    Він  часом  почував  себе  метеликом,  розправляв  руки  й  вигинався,  як    дівчатка  в  східному  танці.    Його  вразили  яскраві  костюми  виконавців,  дружність  та  їх  веселість.    Як  добре,  що  я  потрапив  на  це  свято.  Озирався  до  сестричок  і  вже  не  вперше  помітив,  що  Таня  приглядалася  в  телефон.  Але  колись  все  закінчується  і  вона  згодом  взяла  його  за  руку,
-Ну  досить,  вже  наскакався….  Шкода,  що  пізно  розпочався  концерт.  Та  нам    час    йти  додому.  
 Ніхто  не  заперечував,  бо  справді  всі  пристали.  Але  по  дорозі,  біля  переходу  продавали  солодку  вату,  заварні    тістечка    та  морозиво.  Хіба  хто  зміг  би  пройти  мимо  таких  пахощів  ?    В  Макса  засяяли  очі,  смикнув    за  руку  і  обвів  всіх  поглядом,
- Я  теж    хочу  і  тестечко    й  морозиво!    
Гучний  сміх  загубився  в  натовпі  людей.    За  кілька  секунд,  вже  задоволено    смакували,  хто,  що  хотів.
                 Люба    серветкою  витирала  губи  Максу,
-Так,    досить,  наївся,  нагулявся,  поспішаймо    додому,    йдемо  на  автобус.  
     В  автобусі  тісно  і  душно.  І  куди  вони  всі  їдуть,  позираючи  на  всіх,    дивувався  хлопчик.    Він  стояв  між  двома  сестричками,  повернутий    до  вікна.  В  очах  мерехтіло,  наче  кудись  летів.      Люба    раптово  підхопила  його  за  плечі,
-Ти,  що  засинаєш?  Чому  руку  відпустив?  
В  відповідь  здвигнув  плечима,    промовчав.  Сам  не  міг  зрозуміти,  як  це  його  потягнуло  на  сон.
 Коли  вони  вийшли  з  автобуса,    свіже  повітря  наче  й  справді  пробудило  хлопчика.    Дівчатка  взяли  його  за  руки.    Люба,  поправивши    на  своїй  голові    кептур,    сказала,
   -Так,    давай  поспішаймо,  ми  тебе  заведемо  додому,  а  на  нас  хлопці  чекають.  Ми,  ще  хочемо    прогулятися  по  парку.
 І  де  в  них  та  сила,  подумав.  Сон  наче  втік,  але  ноги  не  слухалися.  Як  це  я  маю,  ще  на  п`ятий  поверх  піднятися?  
 Сестри  підіймалися  по  сходах,  обоє  взяли  його  за  руки.  Переглядаючись,  голосно  сміялися  з  нього  коли  він,  після  третього  поверху  зашпортувався,    ледь  підіймав  ноги,
-Ой,  я  вже  не  можу…    Де  той  тато?  Він  би  давно    мене  на  руках  поніс…
Таня  весело  запитала,
- А  ,що  Максе  сподобалося  свято?
Він  тільки  кивав  головою.    Мав  такий  вигляд,  наче    в  нього    вже  й  сили    заговорити  не  було.
 На  них  вдома  вже  чекала  мама.  Люба,  щось  прошепотіла  їй  на  вухо  і  вони  зникли  за  дверима.
Мати,  посміхаючись,  дивилася  на  сина,
- Але  ж  вигляд  у  тебе,  як  у    вичавленого  лимона.  А  очі  сонні,    наче  ти  зо  три  ночі  не  спав.    Йдемо  в  ванну.
Він  не  заперечував,  під  струмом  ледь  теплої,    води  освіжився,  збадьорився.  Захоплено    розповідав,  як  йому  все  сподобалося.  Та  вийшовши  з  ванної  кімнати,  задумався  і  вже  за  кілька  хвилин  скривився.По  ньому  було  видно,  що    в  нього  зіпсувався  настрій.    Замотаний    в    великий  махровий  рушник,  надувши  губи,  лежав  на  дивані,  дивився  в  стелю.  
-Ти  чай    будеш  пити?-    запитала  мати.
-  Нехочу  твого  чаю,    -  й  закрив  обличчя  рукою.
Вона  здивувано  до  нього,
-О!    А,  що  щось    сталося?  То  такий  веселий  був,  а  нині,  як  щось  тебе  вкусило.
В  відповідь,  повільно,  сердито  заговорив,
- Вкусило…    вкусило…  Нічого  не  вкусило.  Ти  сказала,  щоб    вони  мені  дали  виволочки.    Я  чекав  –  чекав,    так  і  не  дочекався.
Ледь  стримувала  сміх,
- Ти  напевно  гарно  поводився…
Він  не  чекав,  що  скаже  далі,  перебив  її,
- І  поводився  чемно  і  не  капризував,а  вони  мені  її  все  рівно  не  дали.
Ніжний  погляд  до  сина,  розчервоніла,    мовчки  натягнула    на  нього  піжаму.  Він  метляв  руками,  забирав  її  руки  від  себе,    сердито  позирнувши,  сказав,
- Я,  що  сам  не  можу  заправитися…  Дай,  я  сам  …  Дай….
Обійнявши,  взяла  на  руки  й  понесла  в  його  кімнату.  Поклавши  в  ліжко,  з  усмішкою  на  обличчі  сказала,
     -Ти  перетомився.  Тобою  керують  емоції.    Закрий  очі,  заспокойся  і  послухай.  Я  тобі    зараз  розповім,  що  ж    означає    слово  »  виволочки».  
 Макс  закрив  очі  та  відкрити  їх,    вже  забракло    сили.  Слова  мами  лунали  мелодійно,  немов  колискова.  Це  лише  кілька  секунд  і    він  наче  десь  летів.  Перед  собою    бачив  діток,  що  танцювали  на  площі,  а    потім,  немов  туман  і  все  зникло.  Тихенько    засопів.
   
                                                                                                                                                                                                     2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877873
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 01.06.2020


Наталі Косенко - Пурик

Я дякую тобі

Я  дякую  тобі,  за  синє  небо,
Що  можу  глянуть  у  його  блакить,
Хоча  від  мене  так  воно  далеко
Та  додає  краси,  щоби  творить

За  дивовижні,  свіжії  світанки,
Що  можу  зустрічати  на  зорі
Та  милі  серцю  сплетені  серпанки,
Які  дарують  миті  чарівні

За  квіти,  що  всміхаються  красою
Та  все  чарують  барвами  весни
І  можу  відобразить,  що  росою
Спокійно  по  траві  ось  так  пройти

І  у  важкі  хвилини  так  відчутно
Вже  зважуєш  всі  цінності  життя,
Я  берегтиму  віддано  і  мудро,
Як  ненька  береже  своє  дитя.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878001
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 01.06.2020


Білоозерянська Чайка

Затяжні дощі

[b]Тремтіло  серце  листям  на  вітру,
А  сльози-зливи  щедро  поливали.
Печаль  дощу  із  нього  не  зітру,
Лишили  шрами  у  душі  ті  шквали…

О,  ці  дощі!  Коли  ж  полинуть  геть?
І  зникне  туга  –  затяжна,  тривала?
Ті  сльози  –  напоїли  душу  вщерть,
Мов  шершні,  що  встромили  гострі  жала…

Скоріш  би  сонце  витіснило  сум,
Щоб  серце  знову  піснею  співало,
Щоб  квітом  вкрило  стежку  вічних  дум,
Осмислено  вже  під  дощем  чимало…

Щоб  душу  світлу  радістю  зігрів
У  ароматі  квіту  на  шипшині
Ліричним  дзвоном  чудо-трударів
Оркестр  із  мрій  хвилюючий,  бджолиний.

Щоб  грав…бджолиним  серцем  тріпотів,
І  розігнав  він  мошкари  навалу,
Щоб  ароматом  світлих  почуттів
Під  усміх  сонця  –  серце  заспівало…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Miafina

Заперечення

Якби  вогонь  давно  погас,  не  було  б  зараз  диму.
Ти  знай,  я  й  досі  бережу  любов  ту  невгасиму.
Я  не  погоджуюсь  із  тим,  що  час  –  дієві  ліки.
Він  нас  нещадно  розділив,  та  я  твоя  навіки.
Я  заперечую  і  те,  що  відстань  здатна  вбити
Ці  незбагненні  почуття  і  змусить  розлюбити.
Я  знаю,  що  й  для  тебе  я,  мов  кисень,  незамінна.
Любов  важливо  зберегти.  Лише  вона  безцінна.
Все  інше  –  вигадки,  пусте,  буденні  клопоти,  дрібниці.
Ми  зберегли  свою  любов  і  наші  спільні  таємниці.
Ні  відстані,  ні  дні  й  роки  не  стали  цьому  на  заваді.
Любов,  якщо  вона  свята,  не  піддається  їхній  владі.

фото  з  інтернету  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876958
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 31.05.2020


росава

* * *

Стара  хата.Піч.
Б.ється  полум,я  у  ній.
Я,малий,  гріюсь.

*  *  *  
Он,  пасеться  кінь
на  лузі.  Але  сумно
йому:"Чому    сам?"

 *  *  *  
Вигнулась  хмара,
переповнена  дощем.
Вже  би  звільнитись...

 *  *  *  
І  не  віриться,
що  вже    стає  минулим
коса.Батькова.

*  *  *  
Не  йди  від  мене,
не  полишай.  Ще,  може,
є  щось  у  серці.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858829
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 31.05.2020


росава

* * *

...  а    я    з  дідом
прощався    за    руку.Хто  
знав,  що  назавжди?

*  *  *  
Чи  добре,  коли  
є  все,  що  хочеш?  Мабуть.
Та  чи  надовго?

*  *  *  
Я  пррислухаюсь...
Дощик?  Ні,  це  від  мене  
йдеш    ти.  Лиш    сльози...

*  *  *  
Чекаю...Зараз
скажеш  те,  що  нікому
ще  не  казала?

*  *  *  
Було  так  тихо...
Та  враз  раптовий    вітер
спокій  перервав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877104
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Рясна Морва

Одна троянда

Одна  троянда
Увесь  світ  посміхнувся
Вмістилась  любов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877691
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Рясна Морва

Місяць золотий

Місяць  золотий
Річці  доріжку  встелив
Щедрість  не  має  межі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877822
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Щасливі

Слова  любові  особливо  пахли
Весною,  мов  акацієвий  цвіт.
Складались  зустрічей  жадані  пазли,
І  зачарованим  здавався  світ.

Слова  улітку,  наче  пломеніли,
Як  полуниця  лісова  на  смак.
У  двох  серцях  одна  струна  бриніла.
Мелодія  звучала,  звісно,  в  такт.

А  восени  слова  любові  зріли,
Мов  яблука  солодкі  й  запашні.
Хоч  від  плодів  схилялось  нижче  гілля,
То  ж  теплими  були  осінні  сни.

Слова  узимку  ніжно-філігранні.
Тепер  вітри  й  морози  не  страшні.
Щасливі,  хто  зберіг  своє  кохання,
І  знов  їм  дочекатися  б  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Катерина Собова

Перестаралась

Посварилась    з    чоловіком.
Що    мені    тепер    робити?
Мудрості    немає    з    віком,
І    як    далі    в    світі    жити?

Довелося    допомоги
У    психолога    просити:
Хай    розкаже,    як    найкраще
Вдома    затишок    створити?

Готувалася    ретельно,
Як    військовий    до    параду!
Вислухав    уважно    вчений,
Потім    дав    таку    пораду:

-Чоловіка    не    заманиш
Ані    пряником,    ні    кексом,
Щастя    так    своє    прогавиш…
Треба    вам    зайнятись    сексом!

Доведіть,    що    ви    хороші,
Палко    вмієте    кохати  –
Буде    лад      в    сім’ї    і    гроші,    
Позитивні    результати.

Я    ж    не    все    там    зрозуміла,
Тому    трохи    помилилась:
Не    дійшло,    що    треба    спати
З    тим,    із    ким    ти    посварилась.

Це    була    не    легка    ноша  –
Всім    годити    і    коритись  ,  
Була    я    для    всіх    хороша,  
Саме    час    і    помиритись.

Тут    таки    перестаралась:
Чоловік    утік    із    хати,  
Я    тепер    сама    зосталась  –
Ось    такі    вам    результати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020


Окрилена

Обсесія

Блискавиці  ножиці  нагострені
Крають  неба  синього  краї.
І  громи  гарячі  і  навощені  
голосами  тануть  у  траві  ...

Згасло  сонце  згірклою  кульбабою.
Облітають  навколо  бузки.
Ця  весна  була  такою  ,  що  не  згадую.
Лише  дощ  і  вітер  у  шибки  ....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877844
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Володимир Шевчук

Сьогодні знову…


Сьогодні  знову  я  тебе,  любов,  –  
Як  і  учора!  –  знову  не  побачив.  
На  серці  бите  скло,  і  так,  неначе  
Це  ти  усе  розбила,  так,  немов  
Відсутністю  втопила  у  журбі  –  
Сьогодні  знову!  Боже,  вже  у  соте  
В  ту  саму  рану  серце  поколоти  –  
У  сотий  раз  удалося  тобі.  
Уже  й  черешня  ніжністю  цвіте;  
Не  вирішити  цю  сумну  задачу,  
Як  я  тебе  ніколи  не  побачу  
І  як  не  запитаю  більш  про  те,  
Чи  серце  ще  відроджується,  бо  
Воно  ожити  може,  наче  квіти
І  чи  побачу  ще  тебе  до  літа?..  
Сліпа  любов  –  це  істинна  любов!  
Ти  знаєш,  ти  ж  не  знаєш  головне!  –  
Як  ти  комусь  потрібна  до  боління,  
Що  ти  комусь  Венера  і  Афіна,  
Що  день  цей  також  згасне  і  мине,  
А  завтра  –  знову  туга  до  небес  
І  завтра  хтось  чекатиме  так  само
На  зустріч  із  любов’ю  до  нестями  
І,  може,  він  зустріне  ще  тебе.  


29.05.2020  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Любов Таборовець

Загадкова краса

Всміхається  сонце  грайливо  вгорі...
Небо  купається  в  ватяних  хмарах...
Там,  в  мріях-думках,  від  зорі  до  зорі
Невтомно  блукають  закохані  пари…

Одні,  в  них  шукають  в  минуле  сліди,
Де  вибір    чекав  їх  на  роздоріжжі…
Шкодують  про  те,  що  «вело  не  туди...»,
І  дряпають  душу  їм  спомини  хижі.

А  інші,  вхопивши  проміння  ясне,
Ниткою  шовку  обплутують  мрію…
І  в  щасті  коханим  тим,  небо  тісне,
То  їхня  любов  на  світанку  зоріє…

І  десь  попід  вечір,  в  небесній  красі,
Заграва  оспівує  пізнє  кохання…
Рум'янець  їх  долі  в  ранковій  росі
Сапфірові  хвилі  гойдають  востаннє...

Цвітуть  у  бездонних  очах  небеса,
Барвами  грає  душа  від  любові...
Їх  слід  від  життя,  і  від  щастя  сльоза,
У  неба  палітрі  живуть  кольоровій.

Мани́ть  в  Божих  нивах  зага́дки  краса...
Сонце  медове  соло́дить  цілунки…
Серцем  сплелася  в  блакиті  коса
В  мереживі  мрій  виграють  візерунки...

29.05.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877764
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Лілея1

ЗАГУБЛЕНИЙ БРЕЛОК….

[i][b]Бували  дні з  серпанками  габи,́
Коли  дощем  не  плакали  і  будні,
А,  лиш   зривались  лячно  голуби
У  бірюзово-вицвіле   майбутнє.

Прекрасні  миті  маминих    казок,
Те  перебуте,  що  не  повернеться.
Воно,  як  нами    згублений   брелок
У  формі  теракотового  серця.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877792
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Любов Вишневецька

Когда рядом…

Целый  вечер  под  луною
целовалась  с  милым...
-  Когда  рядом  он  со  мною,
лишь  тогда  счастлива!..

Лишь  тогда  увижу  звезды,
коль  тепло  ладоней
обогреет  даже  воздух!..
-  Милый  сердце  тронет...

Над  душОю  вижу  звезды!..
Серебро  Вселенной...
-  Ненаглядный  -  счастья  дождик!..
Необыкновенный!..

Он  такой  необходимый!..
Искренний  и  верный...
Мой  единственный...  любимый...
-  Счастлива...  безмерно!..

Вечер  тихий...  безмятежный...
Сказка  -  до  рассвета!..
-  Я  в  объятьях...  нежных-нежных!..
Миленьким  согрета...

На  ковре  под  вишенкою
счастье  пьем  глотками...
-  И  храним  возвышенное
чувство  между  нами...

                                                   28.05.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877684
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Віталій Назарук

ВІТАННЯ

СЬОГОДНІ  ЮВІЛЕЙ  У  МИКОЛИ  СЕРПНЯ!

ШАНОВНИЙ,  МИКОЛО  ГРИГОРОВИЧУ!  
Прийми  від  поетів  зі  всіх  кінців  України,  Канади,  Тунісу,  Китаю  
велике  вітання  до  дня  свого  народження!
Створений  за  твоєю  ініціативою  КІШ  «РІДНОКРАЙ»
прославляє  нашу  неньку  Україну  у  всьому  світі.
Ми  всі  пишаємось,  що  маємо  такого  
талановитого  поета,  пісняра,  як  ти.
ЖИВИ  ДОВГО  І  ЩАСЛИВО!

ВІТАННЯ  ВІД  КОША
О,  брате  мій,  ти  народивсь  весною,
Коли  легенький  тополиний  пух,
Тебе,  як  ненька,  вкутав  з  головою,
І  поселив  у  серце  рідний  дух.

Роки,  роки  їх  нам  вже  не  вернути,  
Та  знай,  що  в  грудях  наших  є  ще  те…
Що  не  можливо  у  житті  забути,
Воно  у  серці  і  воно  -  святе.

Я,  брате,  й  КІШ  тебе  вітають  нині
І  щоб  життя  твоє  через  літа,
Ти  пригадав,  як  рідну  нам  святиню
І  щоб  душа  лишилась  молода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877576
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець любові

Так  грайливо  каблучки,
Відбивали  серця  стук.
Він  торкавсь  її  руки,
У  думках  торкався  губ.

Танець  з  нею  танцював,
Аромат  п'янив  його.
Так,  як  він  її  кохав,
Не  кохав  її  ніхто.

Сукня  -  моря  голубінь
І  глибоке  декольте.
Очі  -  наче  неба  синь,
Танець  у  вінок  сплете.

З  зали  чулись  голоси,
Квіти  падали  до  ніг.
Надзвичайної  краси,
Танець  був  на  сцені  їх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877590
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Любов Таборовець

Почуй мене, Доле…

Не  стели  мені,  Доле,  шипи  на  рушник…
Натерпілась  доволі  я  смути.
Розцвіте  хай  на  ньому  осінній  квітник,
Що  дасть  музику  літа  почути.

Не  вплітай  кольори,  що  несуть  в  дім  печаль,
Не  неси  прохолоду  у  ранки…
Не  стели  на  волосся  сріблясту  вуаль  ,  
Розгуби    її  в  барвах  світанку…

Не  тривож  щемним  спогадом    душу  у  снах,
Намалюй  ти  їй  казку  весняну…
Там,  де  юність  моя  у  химерних  човнах,
Квітку  щастя  гойдає  духм’яну.

Ти  налий  в  мою  чашу  жагу  і  порив…
Не  дивися,  що  втомлені  крила.
Вдосталь  маю  в  душі  і  наснаги  і  сил
Щоб  для  світу  зорю  запалила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Галина Лябук

Смарагдова дружба.

Ялини  від  вітру  про  щось  повідають...
То    миттю  звучить  дивовижний  дует.
Весною  забули  про  них...  Обминають,
Не  хоче  згадати  жодний    поет.

Пісні  відспівали.  Давно  все  минулось;
Красунь  возвеличать  лиш  в  Новий  рік.
Чарівні  й  звабливі  -  такими  зостались,
Жаль...  Місяць  грудень  вкорчує  вік.

Весною  ялинки  красою  втішають,
Тягнуть  до  сонечка  шати  свої.
Такі  миловидні,  -  самоти  не  знають.
Провідую  ж  ,  вас,  королеви  мої.

Смарагдове  віття,    хвоїнки  колючі;
Безліч  в  родині  діток-шишок.
Живиця  на  них  духмяна,  пахуча.
Янтарні  бруньки,  чарівний  кожушок.

Іду    на  побачення,  кличуть  ялини,  -
Тут  магія,  спокій...  друзі  мої.
І    будуть  радіти  :    Ялини    й    Галина.
Скажу,    вам,    що  в  кожного  -  втіхи  свої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877106
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Зелений Гай

Гриць з Семеном. (частина І І І)

Гриць  з  Семеном  сумували  
Та  печаль  їх  відійшла,
Бо  ідея  --  цирк  створити
В  їхні  голови  прийшла.
Жонглювати  не  уміють
І  ніхто  не  акробат
Тож  завзято  розпочали
Порося  дресирувать.
З  клітки  вивели  на  волю  --
Небо  синє,  світлий  день:
"Перестрибни,  поросятко
Через  палицю  лишень."
Порося  хвостом  крутнуло  --
Щира  радість  на  душі
Як  підскоче,  як  підкрутить,
Та  як  цибне  у  кущі!
Переслідувати  довго
Хлопців  буде  слава  ця.
Як  усім  селом    ловили
Циркового  кабанця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877537
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Надія Башинська

СКІЛЬКИ МОЖНА ДИВ ПОБАЧИТЬ…

 Річка...    Верби…  
Розмовляють  між  собою  береги.
Тихо  шепчуть  до  водиці:
«Уперед…    Вперед    пливи!»

Рибка  сплисне.
Спинку  вигне  і    сховається  на  дно.
Береги  стоять,  як  варта.
Оберегом  буть  дано.

В  білих  платтях  тут  ромашки,  
мов  зібралися  в  танок.  
Подивитись  танець  гарний
Захотів  малий  в’юнок.

Каже  берег:  «Нам  ромашок  
ти,  будь  ласка,  не  злякай!
В  комишах  притихла  щука.
Як  побачиш    -  то  тікай.»

Над  в’юнком  схилився  низько
кущ  калиновий  рясний.
Як  помітить  хижу  щуку,
скаже  їй:  «Чіпать  не  смій!»

Та  приспали  щуку  верби.
Хай  радіє  рибеня.
Скільки  можна  див  побачить
тут  на  березі  щодня…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Пригіркло черешневе диво

Ліхтарики  черешень  перших
Рубінами  налиті  в  травні.
А  сонячний  промінчик-вершник  
Ще  скаче  у  шовкових  травах.

...Як  смакували  нам  черешні!
Щасливим  був  травневий  подих.
І  де  ж  узявся  з  жалом  шершень?
Чому  не  ти  зі  мною  поряд?

Стежиною  пройшла  зрадливість,
Шершневе  розпустила  жало.
І  щастя  стало  враз  мінливе,
Гілля  від  вітру  розгойдало.

Пригіркло  черешневе  диво,
Дзижчить  ще  шершень  у  рубінах.
А  спогади  принесли  зливи,
І  мокне  дерево  під  тином.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877483
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чудово-грайливі хвилинки

Пам"ятаю,  як  ти  вишивала,
Як  тепло  у  рядочки  вкладала
Та  торкала  думками  всі  мрії
І  від  щастя  вклонялися  вії

Як  лягали  так  влучно  рядочки,
Ось  стебло  і  вже  перші  листочки,
А  за  ними  і  квітка,  як  сонце
Виглядала  привітно  в  віконце

Далі  бігла  стежина,  як  доля,
Зупинилась  дівчина  чудова,
Чарувала  вся  магія  очі
Дивовижно-чарівні  дівочі

Ти  майстерно  все  так  вишивала
І  картина,  як  світ  оживала,
Так  створити  потрібне  уміння,
А  в  додаток  ще  трішки  терпіння

Ось  завершення  вже  на  підході,
Щиро  вдячна  такій  насолоді,
Як  змогла  передать  до  краплинки  -
Ці  чудово-грайливі  хвилинки?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877467
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Ганна Верес

Україно, красуне моя* (Слова для пісні)

Україно,    моя    сива    нене,
Моя    рідна    праотча    земля,
Найдорожчі    тут    люди    для    мене,
Ніжна      пісня    в    гаю    солов’я.

Твої    води    –    то    не    арикові    –
Повні    ріки    й    безмежні    моря.
У    краю    я    живу    барвінковім    –
Тут    мій    пуп    і    колиска    моя.

А    як    сонце    запалить    край    неба
І    розбудить    ліси    і    поля,
Мені    кращого    краю    не    треба,
Україно,    красуне    моя!
25.06.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877544
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніхто не зможе так кохати

Просто  знай,  кохаю  любий  я
І  тебе  кохати  завжди  буду.
У  душі  живе  твоє  ім'я,
Я  його  ніколи  не  забуду.

І  якщо  розквітнуть  знов  сади,
І  весна  у  гості  завітає.
Ти  у  сад  коханий  наш  прийди,
Напою  тебе  медовим  чаєм.

Як  у  твої  очі  зазирну,
Вогник  в  моїм  серці  запалає.
Ти  люби,  люби  мене  одну,
Хай  кохання  наше  буде  раєм.

Просто  знай,  тебе  кохаю  я
І  кохати  вже  не  перестану.
Дарувала  нам  любов  -  весна,
Швидше  обійми  свою  кохану.

Подаруй  мені  цілунок  свій,
Щоб  його  мені  не  забувати.
Знай,  що  у  житті  ти  тільки  мій,
Більш  ніхто  не  зможе  так  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Катерина Собова

Баба Фенька

У    поліцію    раненько
Дід    прийшов    в    важливій    справі,
Що    побила    баба    Фенька  -
Написав    про    те    в    заяві.

Викликав    дільничий    Феньку
І    почав    мораль    читати:
-Ви    обоє    вже    старенькі,
Вам    би    жити-поживати…  

Застосовуєте    силу  –
Будете    відповідати!
Нащо    руки    розпустили?
Мушу    вас    оштрафувати.

Встала    баба,    руки    в    боки:
-Через    нього    штраф    платити?
Випив    з    мене    усі    соки,  
А    я    вчу    по    правді    жити.

Це    брехня,    наклеп    і    гадство,
Хіба    в    мене    є    та    сила?
Не    було    рукоприкладства,
Я    його    ногами    била!

Як    приймуть    закон    про    ноги,
Тоді    будете    карати,
А    ти,    діду,    ховай    роги,
І    швиденько    -    марш    до    хати!

Це    була    тобі    наука,
І    надалі    будеш    знати:
Якщо    я    підключу    руки  –
 Доведеться    вже    ховати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Ганна Верес

В обійми кинулись війни

Вона  і  син  –  сім’я  маленька  –
В  любові-злагоді  жили.
Була  й  за  батька  йому  ненька.
Гніздо  удвох  собі  звели.
Хоч  у  багатстві  не  купались,
Не  пасли  й  задніх  поміж  всіх,
За  всяке  діло  вони  брались,
Вважали:  лінуватись  –  гріх.

Заробітчанин  він  –  так  склалось  –
Вона  ж,  хоч  вдома,  –  волонтер.
В  ФБ  із  «ватою»  змагалась.
Їй  спасти  не  давав  етер:
Щоденно  слухала  новини.
І  чув  її  молитву  Бог:
«Врятуй  синів.  Вони  ж  не  винні.
Мета  їх  –  воля  і  любов!»

Якось  у  день  ясний,  весняний
Пташина  стукнула  в  вікно…
«Синочку  повертатись  рано,  –
Схопилась  думка,  –  не  все  дно!»
Ще  від  бабусі  вона  знала:
До  звістки  той  пташиний  стук…
Тоді  її  вже  розпізнала,
Коли  взяла  повістку  з  рук.

Синок!  Дитя  її  єдине…
Завжди  надією  їй  був.
Для  неї  він  –  то  вся  родина.
«Повістка?!  Накладу  «табу»,
Адже  Донбас  горить-палає…
Там  діти  гинуть…  Ще  чужі…»
Чи  говорить  йому  –  не  знає.
За  сина  страх  сидить  в  душі…

Між  ними  –  сотні  кілометрів…
Як  буть  з  повісткою  –  не  зна.
Сидить  в  задумі,  напівмертва,
Забрала  сили  новина…
Зробити  вибір  вона  має
Між  Україною  й  синком,
Хоч  зла  на  долю  не  тримає:
Він  славним  виріс  козаком.

Повзла  повільно  ніч  до  ранку,
Домалювала  зморшок  ще…
Стояла  жінка  вже  на  ганку,
Затиснувши  у  серці  щем,
До  сина  впевнено  дзвонила,
Щоб  новину  цю  сповістить.
Душа  її  уже  не  нила  –
Свій  хрест  із  ним  буде  нести
Отам,  де  жарко,  де  руїни,
Де  йде  сьогодні  боротьба.
Вона  донька  теж  України
І  не  зовсім  іще  слаба

Про  це  ще  не  сказала  сину:
Дарма  не  хтіла  хвилювать.
За  землю,  волю  й  небо  синє
Удвох  поїдуть  воювать.
І  поки  син  прибув  додому,
Зібрала  одяг,  харч  дрібний.
Забувши  про  роки  і  втому,
В  обійми  кинулись  війни.
26.05.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877433
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Валентина Ланевич

На Волинь у гості

Приїзджайте,  добрі  люди,
На  Волинь  у  гості.
Розпирає  захват  груди,
Птахи  в  високості.

В  небі  парить  звагом  ястуб,
Обід  видивляє.
Дід  схопив  похапцем  заступ,
В  руках  потрясає.

Квочка  щось  кричить  тривожно,
Курчат  прикриває.
Баба  хреститься  набожно,
На  милість  вповає.

Ластівка  щебече,  жайвір,
Журавлик  жартує.
Битий  шлях  сторожить  явір,
Де  вітер  ночує.

Соловей  в  пориві  ніжнім
"Віть-тьох"  собі  дзвінко,
Щоб  не  було  подорожнім
На  сердечку  гірко.

Веселково  край  їх  стріне
На  порозі  хати.
Хай  війна  та  напасть  згине,  
Будемо  співати.

І  веселої,  й  сумної,
Як  душа  підкаже.
Не  раби  -  ми,  не  -  ізгої,
Стережися,  враже.

26.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877426
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


НАДЕЖДА М.

Пухнасті сонечка ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QSgvQ9Rn3rM[/youtube]


Краєчок  знайшла  раю,
На  сонячній  поляні.
Я  сонечка  збираю,
В  пригоді  мені  стануть.

Пухнасті,  як  курчатка,
Як  сонця  промінці.
Як  в  хусточках  дівчатка,
Жовтенькі  на  лиці.

Стебельце  у  них  ніжне,
Кульбабками  зовуть.
Вони  так  дивовижні,
Мій  настрій  бережуть.

Вони  літать  ще  вміють,
Як  час  такий  прийде,
Відразу  посивіють,
Вже  й  личенько  бліде.

Кульбабки  -  сонце  раннє,
Вітають  новий  день.
На  сонце  схожі  справжнє,
Яке  ми   вранці  ждем...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869434
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.05.2020


Білоозерянська Чайка

Фламінго

На  мілкому  лимані  солонім  -  фламінго  рожеві
Притулились  серцями  в  замруженій  тиші  привітній.
Поєдналися  очі  назавжди  в  танку  місяцевім.
У  чужому  краю,  але  разом  лишились  залітні…

Вони  вирвались  десь  із  гнітючої  серце  неволі,
Де  без  подиху  вітру,  мабуть,  кожен  з  них  би  загинув.
Поєднало  кохання  разом  дві  знівечені  долі
І  злилися  вони  у  польоті  синхронно-єдинім.

Все  танцюють  у  щасті  танок  -  незабутньо-величний,
І  дивують  красою  незвичною  тихі  озера.
Чисте,  світле  кохання  цих  двох  -  як  легенда  одвічна,
Мов  вогонь  в  їхніх  душах  –  яскраво-рожеві  ці  пера…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Квітка на лататті

А  я  стояла  на  глухім  розпутті.
Гойдались  зорі  у  ставочку.
Шляхи  ожина  застеляла  пруттям,
Немов  вдягала  оторочку.

І  та  любов,  як  квітка  на  лататті,
Закрилась  у  вечірню  сутінь.
На  диво,  щезло  із  душі  сум*яття.
Торкалася  розмова  суті.

Кохав...Тепер  лише  про  це  дізналась.
Зустріти  б  золотий  світанок.
І  вже  ожини  пруття  не  тримало.
Слова,  немов  вода  із  дзбанку.

Цілунки  щастя  в  переливах  сяйва,
Яке  слав  місяць  безоплатно.
Кохання,  що  вважалось  недосяжним,
Цвіло,  мов  квітка  на  лататті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877212
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така вся загадкова

Вона  була,  така  вся  загадкова,
З  букетиком  конвалій  у  руці.
А  він  не  зміг  промовити  ні  слова,
Лиш  обпікав  рум'янець  на  щоці.

І  пригадались  ті  знайомі  очі,
Вони  волошками  в  житах  цвіли.
І  брови  чорні,  ніби  темні  ночі,
Зігнуті  у  коромисло  були.

Вона  всміхнулась,  сонячним  промінням,
Уста  її  неначе  маків  цвіт.
У  голові  пронеслося  прозріння,
Таку  шукав,  уже  багато  літ.

Вона  була  для  нього  загадкова,
Що  часто  так  приходила  у  сни.
І  ось  ця  зустріч  -    дивна,  випадкова,
Несла́  в  руках  букетик  від  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877203
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Олеся Лісова

Не обіцяй

Прошу  тебе,  не  приручай
Як  я,  безтямно  не  полюбиш,
Вустами  ніжно  серце  губиш,
Слова  палкі  -  не  обпікай.

Облуду  щастя  не  давай,
Не  снуй  ряднину  павутини,
Якщо  ти  зрадиш  –  я  загину,
Не  затопчи  дорогу  в  рай.

Тендітну  вишню  не  ламай,  
Коли  примарні  всі  надії.
Нещирість,  хтивість  очі  сіють
Молю  тебе,  душі  не  край.

Коли  кохання  не  цвіте
У  серці  дивним  пишним  цвітом,
Не  обіцяй,  що  буде  літо,
Як  сніг  густий  в  душі  мете.


Дякую  Н.  Данилюк  
за  ідею  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877323
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чую тихо дихає земля

Як  впліта  весна  квітки  в  траву,
Я  по  ній  вже  подумки  іду,
А  грайливий  промінь  мені  в  слід
Проводжає  в  неповторний  світ

На  стежині  бачу  я  листки,
Обіймає  вітер  пелюстки,
Пригортає  ніжно,  як  дитя.
Яка    в  нього  добрая  душа?

Зупинюся  на  хвилинку  я,
Чую  тихо  дихає  земля,
В  ній  також  відчутная  душа  -
Б"ється  серце  подихом  життя

Важко  їй  нести  такий  тягар,
Має  силу,  справжній  божий  дар
Та  вона  дає  ще  і  врожай,
Тож  ти  бережи  і  захищай!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877321
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Любов Граб

ПРОСТО ЛЮБЛЮ…

     ПРОСТО  ЛЮБЛЮ...

Я  просто  кохаю...  Я  просто  люблю...
Твій  погляд,  коханий,  я  серцем  ловлю.
Тебе  обіймаю  своїми  думками,
Осяюю  шлях  твій  нічними  зірками.

Для  тебе  я  хочу  єдиною  бути.
Кохання  твоє  хочу  серцем  відчути.
З  тобою  радіти,  разом  сумувати,
І  всі  перешкоди  з  тобою  долати.

Тебе  зігрівати  своїми  віршами,
Тебе  обіймати  своїми  думками,
Загублене  щастя  для  нас  віднайти,
І  затишок  в  серці  твоєму  знайти.

Я  просто  люблю...  Я  на  тебе  чекаю...
Ми  будемо  разом!  Я  вірю!  Я  знаю!
Для  тебе  я  ніжність  свою  збережу.
Люблю!  Я  для  тебе,  коханий,  живу!


Світлина  з  інтернету


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876883
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Любов Іванова

Енергія матінки землі.

Згадалося,  як  босими,  малі,
Ми  бігали  густими  споришами..
Я  з  ніжністю  торкнуся  до  землі..
Розбудженими  мріями,  думками..

Енергія  від  матінки-землі
Заструменіє  наскрізь  п"ятірнею..
Я  чую...    Це  не  здалося  мені..
Як  спрагла  я,    наповнююся  нею..

Я  не  прийму  з  її  джерел  руки,
Мене,  як  ненька,  ця  земля  зростила.
Дала    наснагу  на  життя    роки,
Як  невичерпна,  життєдайна  сила..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11008046572

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208689
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 26.05.2020


Valentyna_S

Підсвічений вечір

Підсвічений  вечір  свічками  бузку.
Половий  димок  звідусюди.
На  лихо,  зозуле,  так  пізно  не  куй:
Тут  тисяча  весен  ще  блудить.

Заграва  згорнула  багряну  вуаль
Й  лілове  вдягла  напинало.
І  небо  беззоре  —  димчаста  емаль  —
Спускається  наче.  
                                                             Смеркало.

Зелені  півсутінки  впали  в  траву,
Та  плюснуло  місячне  сяйво  —
І  бачу  феєрію  справді  живу:
Довкіл  золотавиться  майво.

Підсвічений  вечір  свічками  бузку
Спинивсь  на  моїм  полустанку.
Ілюзія  бранки?  
                                                           А  нам  на  піску
Чи  ж    варто  возводити    замки?

Квітує,  буяє  навколо  життя,
Коротка  до  болю  миттєвість.  
Що  душу  пече,    довести  б  до  пуття,
Бо  хтозна,  чи  буде  можливість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Безмежнеє море

Хвилюється  море  весною,
Виходить    вода  з  берегів,
Каміння  вмиває  росою,
Мелодію  слуха  струмків

То  хвилями  ніжно  огорне,
А  потім  у  вись  підійме,
Таке  вже  безмежнеє  море,
Бурхливе  та  звісно  живе

Погляне  то  вправо,  то  вліво
І  знову  чуть  шуму  прибій,
Отак  неповторно  і  сміло,
Як  ніби  поринуло  в  бій

Хвилюється  море  весною,
Виходить  вода  з  берегів,
Каміння  вмиває  росою,
Мелодію  слуха  струмків.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876692
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Любов Таборовець

Упала крапля на листочок…

Як  гнівно  небо  супить  брови,
І  під  картуз  хова    лице…
А  дощ  графітові,  шовкові
нитки  малює  олівцем…
Розквітла  в    посмішці  -  шнурочку
царівна  квітка  польова…
Їй  раптом  ніжно  на  листочок
вмостилась    крапля  дощова…
Відчувши  дотик  насолоди,
кров  пружно  в  жилах  потекла…
І  якось  дивно,  в  прохолоді,
душа  миттєво  ожила.
Невтомно  крапля  все  шукала
чутливі  зони    на  листку…
Свій  трепет  тіла  віддавала
в  любові  тихім  завитку.
Купалась  райдужно  у  щасті,
чеканням  втомлена  жага…
Він  їй  не  дасть  уже  упасти…
О,  неповторна  мить  блага!..
Довкола  світ  -  це  їх  обійми…
І  торжествує  в  нім  життя!
Моя  душа  у  мріях  з  ними
злилась  в  єдине  відчуття…
20.05.2020

[b][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876706
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Білоозерянська Чайка

На Красноградщині

     Куди  не  глянь  –  поля,  степи  безкраї,
Родючі  красноградські  чорноземи.
Душа  співа,  як  в  гості  приїжджаю,
До  рідного  та  щемкого  Едему.

     Тут  все  –  дитинство,  рідна  перша  школа,
Педколедж,  юність  на  плечах  колише…
Тут  моя  мама  –  мудра,  сивочола,
Тут  рідний  сад  із  біло-пінних  вишень.

     Стрічає  сонця  лагідним  промінням
Усмішка  мами  на  порозі  знову.
Мій  рідний  край,  моє  міцне  коріння!
Тобі  -    безмежні  прояви  любові.

     Гостини-зустрічі  такі  -  нечасті,
Та  вдома  –  і  душа  відпочиває.
Бринить  у  душах  рідних  тепле  щастя  -  
Матусин  світ  стає  для  мене  раєм.

     Так  хочеться  спинити  ті  хвилини,
Надовго  так  від  неї  не  зникати.
Та  час  такий  безжалісно-невпинний  –
І  знову  день  за  днем  чекає  мати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876711
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Білоозерянська Чайка

МАМИНІ МАКИ

Чудо  -  вишиванку  з  чистими  думками
Під  молитву  світлу,    в  тиші  мовчазній,
На  щасливу  долю  вишивала  мама  –
Оживали  маки,  мов  вогонь  на  ній…

Мова  її  серця  –  дивні  візерунки,
В  них  вона  вкладала  всю  свою  любов.
Не  було  для  доні  кращого  дарунку  –
Мамине  мистецтво,  сила  молитов...

І  горіли  маки  –  обереги  долі,
Зцілювали  душу  у  момент  біди.
Так  щезали  з  серця  негаразди  й  болі  –
Мама  була  поряд  з  донею  завжди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітри

Вітри,  вітри  -  шумлять,  гудуть,
Про  щось  розповідають.
Учора  там...  сьогодні  тут...
Неначе  крила  мають.

Вони  веселі  -  то  сумні,
А  то  сердиті  дуже.
У  вікна  стукають  мені,
А  то,  якісь  байдужі.

Збивають  краплі  дощові,
Обтрушуючи  віти.
Тоді,  сховаються  в  траві,
Там,  де  яскраві  квіти.

Візьмуть,  метелика  штовхнуть,
Мабуть  погратись  хочуть.
Ти  доганяй...  я  тут...  я  тут...
Словами  так  лоскочуть.

Та  налітавшись  досхочу,
Набавившись  -  втомились.
Присіли  тихо  на  пеньку,
Магічно  розчинились...

І  стала  тиша  навкруги,
Теплом  торкнула  плечі.
Лягали  спати  береги,
Вже  наближався  вечір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Ніна Незламна

Не зуміла закохати ( з гумором)

Чогось  встала  спозаранку
Чи  вдягати  вишиванку
Нині  ж  свято,  кажуть  люди
Та  чи  всуну  свої  груди
Лип  в  вікно  та  й  до  Івана
Казав,  я  його  кохана
Сусід  бравий,  молоденький
А  цілує,  солоденький
Ще  й  торкнеться  грудей    ніжно
Вдвох  на  ліжку  надто  тісно
Дуже  любить,  щоб  був  знизу
Спокушає  до  стрептизу
На  мені    ліфчик    й  спідниця
Вгодована  молодиця
Каже  любить,  бо  пишненька
Де  торкнеться,  скрізь  м`якенька
Напівгола  по  стежині
Хай  зрадіє,  тож  йду  нині
Попід  вікна  та  й  у  двері
На  порозі  чую    -  Мері
Я  давно,  жінок  не  маю
Лиш  одну…  Тебе  кохаю
Крок  назад,    держу  спідницю
Ой  мабуть  так  не  годиться
Крик,-  Це  хто?  Секс-  робітниця?
Мене  вздріла,-  Чи  мо»сниться?
А  сама  ж  немов  та  тріска
По  мені  очами  блиска
В  душі  біль,  взяла  образа
Ой  Іван,  ах  ти  ж  зараза
Вчора  в  ліжку  обіймався
Клявся  в  мене  закохався
Та  мовчу  роки  завада
Я  до  неї,  вдаю  рада
Кажу  замок  поламався
Іван,    за  столом  ховався
-Ой  тітко  Віро,  -  вже  за  мить
Мовчу,  під  серденьком    щемить
Вдав,  на  мені  чинить  замок
Впрів,  як  козел  від  дощу  змок
Очі  бігали  ховались
Так  мовчки  і  попрощались
Вже  доплентала  додому
От  так  свято!  Мала  втому
Основне,  я  зрозуміла
Закохати  не  зуміла
Мо»  в  двадцять  років  різниця
Що  сказати,  не  дівиця
А  вона  то,  справжня  квітка
Буде  в  нього,    славна    жінка
Тож  попередить  хочу  всіх
Зваблювать  молодь  ,  мабуть  гріх.


                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876759
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Надія Башинська

СОЛОДКИЙ СМАК

         Біля  хати  зранку  діти  старанно  полили  квіти.
Воду  брали  із  кринички,  поливали  ще  й  сунички.
Виноград  просив  Галинку:  "Дай,  будь  ласка,  хоч  
краплинку!"
Вишні,  яблуні  і  сливи  пити  в  Петрика  просили.
І  помітила  Галинка,  як  дивилась  капустинка...
помідори,  огірочки,  квасолинка,  сині  й  біб,  гарбу-
зи,  картопля  й  соя,  бурячки,  петрушка,  кріп.
         Де  ж  водиці  стільки  взяти?..    Діти  стали  хма-
рок  звати.  
Їх  почула  хмарка  біла  й  дуже  швидко  прилетіла.      
Припливла  за  нею  синя,  потім  приєдналась  сіра.
         Три  веселі  малі  хмарки  поливали  сад  і  грядки.
В  хмарок  лієчки  маленькі,  поливали  все  гарненько.
Потім  в  поле  полетіли,  і  ліс,  і  гай  ще  напоїли.
"Гав!  Гав!Гав!"  -  просив  Дружок,  -  ви  полийте  ще  й  
лужок."
         Луг  і  річку  напоїли  ще  й  веселку  засвітили.  В  ній  
сміється  сонце.  Так!
         У  праці,  знай,  солодкий  смак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876597
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Galkka2

Я хочу до тебе…. триматиму небо…. .

Я  хочу  до  тебе…..  
                                                             Триматиму  небо…
Здолаю  пустелю,  крізь  біль  та  печаль….
Я  хочу  до  тебе…..  
                                                           Моя  це  потреба,
Крізь  прірву  прорвуся,  наповню  грааль….

Паламані  крила,  обшарпані  вітром,  
В  крові  забруднились,  забився  пісок,
Я  їх  підіймала  –  стигмати  зостались,
Несперпним  по  лезу  ставав  кожен  крок.
Та  ти  став  промінням,  жаданим  видінням,
Пророком  кохання,  що  вабить  у  даль,
А  серце  з  каміння  зцілив  диво-зіллям,
Ми  в  ріках  глибоких  топили  весь  жаль….

Я  хочу  до  тебе…..  
                                                             Триматиму  небо…
Здолаю  пустелю,  крізь  біль  та  печаль….
Я  хочу  до  тебе…..  
                                                           Моя  це  потреба,
Крізь  прірву  прорвуся,  наповню  грааль….

Розхристані  мрії  ламали  надії,
Окови  врізались,  вечепили  давно,
Та  все  ж  я  посмію  і  щастя  посію,
Його  ми  з  тобою  розділимо  вдвох,
Нехай  чорні  круки  клювали  у  руки,
Боліло,  як  в  шкіру  врізали  тавро,
Відчув  теж  ці  муки,  не  буде  розлуки,
У  мені,  я  знаю,  твоє  є  ребро…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876737
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Схожість

Зеленуватий  килим  і  жовтаві  цятки  -
Гостинці  сонячних  манер.
Пухнастики  на  диво  гарні,  наче  цяцьки.
Над  ними  неба  синій  флер.

Голівки  золотаві  -  прикрашене  стебло.
Всередині  -  молочний  сік.
І  безліч  тих  кульбабок  навколо  проросло,
І  квітнуть  так  за  роком  рік.

Листки  -  ланцетна  зелень,  і  яскраві  квіти.
Віночок  з  них  додасть  краси.
У  нім  дух  вільний,  жмені  щастя,  розкіш  світу,
Прозорі  крапельки  роси.

Хоч  нетривале  існування  жовтих  квітів:
Голівки  побіліють  враз.
І  рознесе,  немов  порошу  сніжну,  вітер,
Щоб  знов  порадував  цвіт  нас.

Людське  життя  так  схоже  на  життя  кульбабок.
Цвіти,  рости,  давай  плоди.
Всім  світло,  радість  подаруй  для  теплих  згадок,
І  залиши  добра  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876714
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Надія Башинська

НАЙКРАЩІ НАПИСАНІ ВІРШІ?. .

Найкращі  написані  вірші?..
Тоді  нам  навіщо  старатись,
як  можемо  їх  ми  читати
й  у  святості  їхній  купатись?

Найкращі  написані  вірші,
у  них  кожне  слово  ясніє?..
Тоді  нам  навіщо  старатись,
так  більше  ніхто  ж  не  зуміє?

Та  ллються  потоком  нестримним
слова  мої  з  серця...  ласкаві.
Калинова  в  ґроні  тут  гілка,
синички  на  вишенці  жваві.

Спориш  вже  цвіте  край  дороги,
метелики  в'ються  в  таночку.
На  тин  заліз  Мурчик...  дрімає,
Дружок  заховавсь  в  холодочку.

А  я  одягну  вишиванку,
ясніють  в  ній  барви  святкові.
Ой  скільки  ж  на  ній  гарних  квіток...
легкі,  мов  слова  в  нашій  мові.

Зберу  я,  немов  намистинки,  
слова  ті  і  вам  подарую.
Щоб  ви,  як  і  я,  всі  раділи...
їх  музику  серденьком  чую.

Бринять  вони  весело  й  дзвінко,
мов  бджілки  в  весняному  гаю.
З  них  пишуться  вірші  найкращі
щоденно...  я  це  відчуваю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Як перлина бринить у вуалі

А  ти  чув,  як  співає  струмок,
Ніби  грають  небачені  руки,
В  нього  безліч  рядків  і  думок  -
Це  такі  неймовірнії  звуки

Виграє  ось  прозора  краса,
Що  чарує  краплинками  ніжності,
Яка  вранці,  як  ніби  роса
Додає  неповторної  свіжості

Ти  прислухайся,  як  він  співа,
Його  пісня  така  мелодійна,
Ніби  вбралася  в  шати  весна  
Загадкова  така  та  чарівна

Недосяжний  в  природі  той  спів,
Його  звуки  такі  досконалі,
Неймовірність  чудових  подій,
Як  перлина  бринить  у  вуалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876461
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Зав*язь

Увсебіч  пелюстки  розлетілись  і  впали.
Дощ  змивав  цю  одежу  весни.
І  розбризкував,  сіяв  дрібненьким  опалом,
І  тремтів  світ  любові  рясний.

Ми  ж  з  цвітінням  під  сонцем  купались  безмірно.
Зав*язь,  ніби  проснулась  од  сну.
Хоч  нестиглість  бентежна,  грішила  покірна,
Лише  дощ  увібрав  всю  вину.

І  прозорість  опальна  розмила  дощенту
Все,  що  так  хвилювало  колись.
В  скронях  стукала  зваженість,  клекіт  крещендо.
Зав*язь  першу  прикрив  зелен-  лист.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876251
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Любов Таборовець

" Шлях в невідомість" (дітям війни)

Вдивляюсь  у    фото…  і    щемно  болить…
Тут  правда  трагічна  невтішно  мовчить.
Здригнулося  серце…    Застигло    на  мить…
Я  чую,    як  плаче…  сльозою  бринить…
Це  -  мати…  це  -  жінка…  свята  із  святих.
В  ній  страх  за  дітей    у  молитвах  затих.
Елегійна  Мадонна,  з  поглядом  в  світ,
рятує  в  надії  беззахисний  цвіт…
-  Тільки    б  не  впасти...  не  втратити  слід...
Стогнали  в  печалі  дерева  їм  вслід.
І  квилить  дорога    дитячих  ридань…
Сніг  чорний    у  місиві  їхніх  страждань.
Діти  війни…  Ехом    звучить,  як  набат…
Спліталась  їх  доля  із  жахів  і  втрат.
А  ігри  не  мали    безжурних  хвилин,
Воєнне    дитинство  гірке,  як  полин.
Ще...  дивний  смак  хліба  приходить  у  снах…
Той  «шлях  в  невідомість»  і  досі  в  літах…
Його  осінив    Перемоги  вівтар,
Як  вижить  вдалося,  –  Всевишнього  дар.
Всі  струни  душі  зачіпає  канон,
що  лине  до  нас  з  піднебесних  ікон:
«Війна  нехай  буде  у  фільмах,  книжках,
в  медалях  дідівських,  в  пожовклих  листах...
Щоб  ми  і  в  граніті  сердець  чули  стук,  
І  не  зброю,  а  брали  лиш  квіти  до  рук».
43-й  на  фото…    Ціна  і  сукупність  ознак:
[b]і  пам’яті    людства,    і  миру    маяк.[/b]

19.05.2020
Л.Таборовець


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876494
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Крилата (Любов Пікас)

НЕ СОТВОРИ

Не  сотвори  собі  кумира,  
І  розчарований  не  будеш  -  
Не  розрубає  день  сокира,
Не  пошматує  стогін    груди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876520
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Білоозерянська Чайка

Мрія

[b]Знов  тулилась
Я  до  Вашого  тепла,
Мов  не  бу́ло
тих  покритих  сумом  років.
Так  світилась...
як  раніш  для  Вас  цвіла,
Все  відчула,
що  дрімало  в  снах  глибоких…  

Наша  мрія
Раптом  спурхнула  з  душі.
Лиш  від  того,
Що  теплом  одним  зігріті.
Ностальгія
Забуяла  в  спориші,
Всі  тривоги
Полишивши  в  теплім  літі…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Валентина Ланевич

Ім’я

Душа  співає  в  тремтливім  леті,
Із  вуст  гарячих  слова  палкі.
Немає  кращих  на  всій  планеті
За  ті,  що  в  серці,  як  мед,  п’янкі.

Ти  мій  коханий,  ти  мій  єдиний,
Як  легкокриле  ім’я  твоє.
Пухом  кульбабки,  зором  незримим,
Ніжно  торкаєш,  щастя,  -  ти  є.

Дякую  долі  за  зустріч  ранню,
В  осінню  пору  тепла  посів.
Вливавсь  у  мене  новою  гранню,
Вулканним  вихром  із  почуттів.

Пила  всеціло  твою  нестримність
Та  віддавала  свою  до  дна.
Вплітаю  стрічку  у  часу  плинність,
Зоріють  букви  -  любе  ім’я.

19.05.20  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Любов Вишневецька

Дикий терен.

Я  запрячу  тоску  среди  звезд...
Растворюсь  предрассветною  дымкой...
Поломаю  к  любимому  мост...
И  останусь  с  обидой  в  обнимку...

Обижал  меня  милый  опять...
нелюбовью...  разлукой...  словами...
-  Я  ему  не  смогу  доверять...
Дикий  терен...  с  большими  шипами...

Вместо  нежности  сыпал  мне  боль...
Вместо  ласки  крушил  все  надежды!..
Он  не  слышал  души  моей  мольб...
Не  заметил  ее  под  одеждой...

Я  запрячу  тоску  среди  звезд!..
Растворюсь  предрассветною  дымкой...
Поломаю  к  любимому  мост...
-  С  одиночеством  буду  в  обнимку...

Расскажу  о  любви  тишине...
Не  теряется  чувство  с  годами...
Будет  горечь  намного  сильней...
-  Будет  сниться  мне...  терен  с  шипами...

                                                                                 19.05.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876527
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Ганна Верес

СИНЯ ПІСНЯ

Де    сині  гори

Лоскочуть    зорі,

І    вітер    виє,

Забавля,

А    внизу      море,

Дивне    й    просторе,

Колише    хвилі

І…  гуля!


Те    синє    море

Воду    гойдає,

Співа    вітрами

Пісню    влад.

А    небо    зорі

В    море    скидає,

Тоді    заграє

Зорепад.


І    синя    річка,

Мов    дивна    стрічка,

Мене  щоразу

Забавля,

А  синій    вітер

Цілує    квіти

І    не    по  разу.

Гей,    гуля!

26.10.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876543
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Дмитро Кiбич

Вседозволенiсть пiд личиною демократiї

                                                         [img]https://picua.org/images/2019/04/22/ff9be1c3ddc58032e054482ebf9aa6b8.jpg[/img]
                                                     [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GVkLSb2TqDY[/youtube]      
     
       Щось  вигадати  б  та  й  незвичне,  але  де  там...
       То  розкiш!  Кон'юнктура,  бачиш,  позбавляє.
       Наш  коровай  таким  намазують  паштетом,  
       Що  глузд  здоровий  з  низки  послуг  вiдмовляє.

       Борис  К.  -  Путiна  довiрена  особа  -
       В'їжджати  може  в  Україну  безпроблемно.  *
       -  А,  цю  подiю  передбачив  Павло  Глоба?
       Вiд  СБУ  ж  лише  -  Тривожитесь  даремно!

       Якщо  концерт  твiй  в  окупованiй  був  Ялтi,
       Повзти  до  Києва  законно  пiсля  того?  **
       Та  Доктор  Албан(Dr.  Alban)  знає  -  Предводитель  жартiв  -
       Владнає  миттю  всi  проблеми.  Свiй  -  до  свого...  ***

       Ось  Василiсонька  кричить,  як  оглашенна!
       Прагнуть  "укропи"  її  з  "Голосу..."  турнути.
       Колись  радiла  Гауляйтеру  зi  сцени.
       Давно  й  неправда  те  було,  варто  забути.  ****

       Пропутiнська  блогерка  у  нашiй  у  столицi.
       I  не  вона  чомусь,  а  хто  про  Крим  питає  -
       Тi  на  колiна  там  ставляться  полiцiєю.  *****
       Чи  мiсто  на  Дону  вже  бачене  згадає?  








 *  росiйський  журналiст,  ведучий  передачi  "Судьба  человека"  на  телеканалi  "РТР"  на  останнiх  Виборах  Президента  Росii  у  березнi  2018  року  був  довiреною  особою  Володимира  Путiна,  тобто  повнiстю  подiляе  його  заяви  i  дiї  по  вiдношенню  до  України:
https://www.total.kz/ru/news/mir/yakubovicha_maslyakova_i_tsiskaridze_stali_doverennimi_litsami_putina_date_2018_01_12_15_52_18

 А  у  жовтнi  минулого  2019  року  цей  же  самий  Борис  Корчевнiков  спокiйно  приiжджае  до  Києва  i  отримує  тут  високу  нагороду  на  фестивалi  православного  кiно  "Покров".  На  вiдео  -  з  16  хвилини  15  секунди  -  16:15.
https://news.church.ua/2019/10/11/vidbulosya-zakrittya-xvii-mizhnarodnogo-festivalyu-pravoslavnogo-kino-pokrov-video/

 **  у  червнi  2017  року  шведський  спiвак  нiгерiйського  походження  Доктор  Албан  давав  концерт  в  Ялтi,  у  Криму  i  потрапив  вiн  туди  не  через  український  кордон,  а  зовсiм  iншим  шляхом:
https://tva.ua/2020/01/05/spivaka-dr-alban-iakyj-vystupav-v-okupovanomu-krymu-pustyly-v-kyiv-video/

 ***  а  вже  у  груднi  минулого  2019  року  спокiйно  виступив  на  сценi  у  Києвi.  Адже  виступав  вiн  там  не  де  завгодно,  а  пiд  час  гуморстичного  шоу  "Вечiрнiй  квартал".  А  це  -  двi  великi  рiзницi,  як  кажуть  в  Одесi.
https://zn.ua/POLITICS/vmeshatelstvo-zelenskogo-pomoglo-shvedskomu-pevcu-vystupit-na-vechernem-kvartale-vopreki-zapretu-vezzhat-v-ukrainu-341196_.html

 ****  колишня  солiстка  гурту  "Ленiнград"  Василiса  Старшова,  яка  взяла  участь  у  музичному  шоу  "Голос  країни"  в  сiчнi  цього  року.  А  у  серпнi  2016  року  вона  ж  виступала  на  концертi  в  окупованому  Севастополi  i  на  концертi  був  присутнiй  так  званий  "мер  Севастополя"  Дмитро  Овсяннiков,  якого  мером  в  Украiнi  нiхто  не  обирав  i  не  призначав:
https://nv.ua/ukr/style/znamenitosti/golos-krajini-2020-roku-vasilisa-starshova-z-leningrada-potrapila-v-mirotvorec-uchast-v-shou-pid-zagrozoyu-50066085.html

*****  [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ca4DbCXR02c[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866063
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 19.05.2020


Ольга Калина

У слові купаюсь

Я  часом  останнім  у  слові  купаюсь
І  ще  сенс  життя  в  нім  спішу  віднайти,
Ним  спрагу  тамую  і  ним  упиваюсь,
ДосхОчу  смакую  я  ним,  залюбки.  

Що  доля  згубила  -  усе  позбираю,  
В  словах  відшліфую  і  в  папку  складу.
Навіщо?  -спитайте.  -Того  я  не  знаю,  
Адже  із  собою  в  світи  не  візьму.

Залишиться  слово  і  зродиться  пісня
І  в  серці  чиємусь  струна  забренить,
Зірветься  назовні  (в  душі  ж  бо  затісно)
І  буде  співатись,  у  вись,  аж  злетить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876396
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Бузкове мево

Хвилі  бузкові  в  травневім  розмаї,
Мов  в  океані  сапфірових  вод.
Очі  зелені  і  карі  єднали.
Разом  у  парі  -  незвичний  клейнод.

Хвилі  бузкові  в  травневім  розмаї.
Пахощів  жмені,  стійкий  аромат.
Скромний  букетик  -  кохання  без  краю.
Сонця  скотився  блискучий  дукат.

Хвилі  бузкові    і  легкість  цілунків.
Ніч  вже  зірчасте  плела  макроме.
І  солов*їної  звучності  лункість
Ніжно  проникла  у  мево  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Це божий дар

Як  смак  вбираєш  залюбки,
Малюєш  словом  ти  листки,
А  потім  квітку,  ясний  день
Та  звук  чаруючих  пісень

Легенький,  милий  легіток
Торкає  радісно  висок
Та  неповторний  диво-сад
Шле  неймовірний  аромат

Вбирай  красу  -  це  божий  дар,
Бо  згодом  скаже:"Прощавай,"
Квіт  опаде  і  лиш  слідок  -
Лишиться  ніжний  від  квіток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876349
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Наталя Данилюк

Так люблю…

Під  сиворунну  мряку  дощову
Розсмакувати  твій  солодкий  голос!..
І  відпустити  смутку  тятиву  -
Нехай  летить  печаль  за  видноколо.

І  в  погляді  втопитися,  немов
Камінчик  у  прозорому  джерельці!
Хай  будуть  ніжність,  музика  й  любов,
Нехай  весна  проклюнеться  у  серці

І  зацвіте  духмяно,  як  айва́,
Розкриливши  п'янке  пелю́стя  травню.
Прислухайся,  як  дихає  трава
В  небесну  гладь,  так  лагідно  і  плавно...

І  як  вібрують  разом  в  унісон
Серцеві  ритми,  і  думки,  і  мрії,
Як  цей  легкий  травневий  напівсон,
Мов  легіт,  обціловує  нам  вії...

Й  дарма,  що  цвітом  трусить  без  жалю
За  вікнами  такий  невчасний  вихор,
Ти  просто  знай,  що  я  тебе  люблю  -
Так  солодко,  так  лагідно,  так  тихо.

[i]Світлина  з  інтернету.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Катерина Собова

Ностальгiя

Щебетала    внучка    Люся:
-Ви    такі    у    нас    круті!
Що    цікавого,    дідусю,
Було    в    вашому    житті?  

-Пропивав    в    корчмі    я    дещо,
Бо    частенько    горював:
Жив    у    приймах,    годив    тещі,
На    заводі    працював.

Було    сумно    -    втратив    друга,
Стала    враз    душа    німа,
Та    найбільша    в    мене    туга  –
Витверезників    нема.

Заклад    був    такий    медичний,
Туди    звозили    усіх…
Там    для    мене    було    звично:
Поруч    друзі    -    плач    і    сміх!

Колись    п’яних    поважали,
І    ментів    не    було    злих,
Попід    руки      мене    брали,
У    машину    -    і    везли.

В    витверезнику    міському
Я    щасливим    почувавсь,
Було    краще,    як    удома,
Не    чув    тещиного    «Зась»!

І    моралі    не    читали,  
А    це    сили    додає,
Там    мене    завжди    приймали
Отаким,    яким    я    є.

Весь    час    гріє    мою      душу,
Я    цей    заклад      не    забув,
Сам    собі    признатись    мушу  –
Тільки    там    щасливий    був!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Галина Лябук

Мандрівниця.

Квітне  кульбаба
                                             на  сонечко  схожа:
Ніжна  й  привітна
                                               у  днину  погожу.

Тільки  дощик  з  неба
                                                 стане  накрапати,
Спішить  свої    щічки
                                                   від  води  ховати.

Не  любить  вмиватись,
                                                   боїться  росички.
Звабливе  й  чарівне
                                                   її    жовте  личко.

Разом    з    весною
                                                   кульбабка  мандрує.
Біла  парасолька
                                                     діточок  дивує.

Летить  парасолька  
                                                     весняним  розмаєм,
Втішається  сонцем,
                                                     у  танку  кружляє.

Упаде  насіння
                                                     на  рідну  землицю.
Виростуть  кульбаби    -
                                                     квіти-  мандрівниці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876277
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кумасине сало ( гумореска )

Раз  зайшов  кум  до  куми,
Позичити  сала.
А  кумася  на"горі",
Сало  те  сховала...

"Хочте  куме  сала  ви,  
Лізьте  на  горище.
В  мене  болить  голова,  
А  там  вітер  свище".

Лізе  по  драбині  кум,
А  вона  трясеться.
Глядь  у  кошичку  собі,
Курочка  несеться.

Тихо...  тихо  -  каже  кум,
Я  яєць  не  хочу.
Не  роби  будь  -  ласка  бум,
Лиха  напророчиш.

Тільки  він  проговорив,
Ті  слова  завітні.
Ставсь  нервовий  в  курки  зрив,
Очі  не  привітні.

Кума  взяв  від  того  страх,
Курка  закричала.
Їхав  вниз  він  по  щаблях,
Де  кума  стояла...

Тільки  й  всиг  промовить  я,
Тут  не  винуватий.
Люба  кумонько  моя,
То  драбина  клята.

А  ще  курка  мов  змія,
Засичала  злісно.
Переляк  отримав  я
І  драбина  трісла...

Замість  сала  гулю  він,
Отримав  добрячу.
Виймав  щепки  із  колін,
Сів  й  з  кумою  плачуть.

Ще  й  кума  із  злості  так,
Кума  обізвала.
Став  червоний  кум,  мов  рак,
Стидно  мабуть  стало...

Стежкою  пошкандибав,
Навпростець  додому.
Злість  у  серці  не  тримав,
Мав  велику  втому...

Більше  мабуть  сала  він,
Позичать  не  буде.
В  голові,  ще  й  досі  дзвін,
Скажу  добрі  люди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Валентина Ланевич

Каштанова свіча

Каштанова  свіча  мліє  на  сонці,
Бринять  скрізь  бджоли,  збираючи  нектар.
Зі  свічкою  кохання  наодинці
Прямую  в  літо,  стримую  в  серці  жар.

А  в  тілі  б’ється  патока  любові,
Її  голублять  у  спомині  думки.
Міцні  обійми  щирі  вечорові,  
То  були  ми  з  тобою,  а  чи  не  ми?  

Падала  зірка  ясна  стрімко  з  неба,
Іскристий  розсип  у  грудях  раював.
Жити  в  гармонії  всіх  душ  потреба,
Хто  та  що  б  про  те  у  голос  не  казав.

16.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876183
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Ганна Верес

Любов до осені (Слова для пісні) .


У  інеї  у  раннім  ти  і  я,
Та  душі  наші  молоді  і  досі.
Нас  поєднала  з  юності  ще  осінь,
І  майже  пів  століття  ми  –  сім’я.

Залюблені  у  золото  гаїв,
В  тужливе  журавлине  голосіння,
Ми  стрілися  у  вечір  той  осінній
Без  тьохкання  весняних  солов’їв.

Залюблені  у  спалах  тихий  рос,
У  трави,  котрі  бачили  немало,
У  ранки,  підперезані  туманом,
У  музику  останніх  дивних  гроз.

Осінню  казку  вже  п’ємо  не  вдвох
Від  ніжного  «люблю»  нетлінні  звуки,
На  власних  крилах  діти  і  онуки.
Їм  оберегом  наші  долі  й  Бог!
25.04.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Любов Іванова

Солодке пустослів'я

Збирали  той  п"янкий  нектар  вуста
Зі  слів  твоїх  і  несли  в  чашу  серця...
А  вийшло  так,  що  мова  та  пуста,
Змішалась  з  пилом  у  життєвім  герці.
*
Чому  б  словам,  як  квітам,  не  цвісти,
Квітує  все  любов"ю  в  час  веснів"я.
Але  ж  буває  часом  цвіт  пустий,
Як  і    твоє    солодке  пустослів"я.
*
Тепер  гірчить  в  душі  моїй  полин,
Горять  вуста,  що  спрагло  пили  щастя.
Нектару  смак    поверне  часу  плин,
І  почуттів    нових  святе  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 14.05.2020


Білоозерянська Чайка

Волошковий чар

[b]Проміння  сонця  –  
                         мов  кохані  очі.
Ласкавий  усміх,
                         погляд  той  привітний.
І  линуть  квітом
                           почуття  дівочі.
В  щемливий  спогад  –
                                                 волошкове  літо…

На  тій  стежині  
                           серед  трав  шовкових,
Де  мак  у  полі
                           розквіта  багрянцем,
Зустріла  доля  
                           очі  волошкові  –
Забилось  серце
                           у  незнанім  танці.

Ромашка  мило
                               щебетала  житу,
І  дихав  світ
                               того  кохання  жаром.
Проміння  сонця  
                               будуть  вічно  жити
В  коханім  серці  
                             волошковим  чаром.  [/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875838
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Радіти щастю і любити

"Літа́  на  зиму  повернули",
Але  то  пишуть  не  про  нас.
Хоч  часто  ми  живем  минулим
І  швидко  пролітає  час...

Весна,  навколо  все  квітує,
Пташиний  щебіт  голосів.
Пейзажі  новий  день  малює,
У  неймовірній  цій  красі.

Від  цього  хочеться  так  жити,
Тай  у  душі,  ще  є  запал.
Радіти  щастю  і  любити,
Літа́  свої  і  вітру  шквал.

Топлюсь  у  запахах  бузкових,
Милуюсь  квітами  зрання́.
У  переливах  веселкових,
Теплом  торкає  день  щодня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875837
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020


Ганна Верес

КУПАЛИ В РІЧЦІ ВЕРБИ ВІТИ (Легенда)

 Купали  в  річці  верби  віти
 І  шепотіли  до  води:
 -  Чи  можеш  ти  нам  розповісти,  
Як  ми  потрапили  сюди?  
Вода  не  квапилась  казати,  
Хоч  добре  знала  цей  секрет.  
-  Вербове  листя  вирізати
 Мусили  ангел  і  поет.

 Колись  злодійкуватий  вітер  
Украв  насіннячко  верби,  
Співав  під  музику  трембіти,  
І  диво  з  див  тоді  зробив:
Полив  чарівну  сіменину,
І  з  неї  виросла  верба.  
Зустріла  й  перші  іменини  
Біля  води.  Людей  –  юрба…  

Спустився  раптом  ангел  з  неба,  
Звернувся  щиро  до  людей:
Йому  знайти  поета  треба.  
Чи  не  підкажуть  люди,  де?  
А  ті    дивилася  на  нього,  
Не  розуміючи,  як  слід.
 -  Це  отого,  мабуть,  смішного,  
Який  хотів  змінити  світ?  –  
Вказали  дружно  на  поета,
 Що  саме  риму  підбирав:
 -  Життя  його  –  падіння  й  злети  –  
Вже  й  заспокоїтись  пора.  

А  той  на  деревце  дивився  
Й  уклінно  ангела  просив,  
Щоб  видовжив  вербичці  листя
А    в  річки  випросив  роси.  
Вербові  гілочки  зігрілись:  
Розкрили,  все-таки,  секрет.
Не  випадково  ж  їм  зустрілись
Вода  і  ангел,  і  поет.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875682
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Галина Лябук

На чужині.

Лежить  поранений  боєць
На  пам'ятному  п'єдесталі.
Восьмий  десяток  літ  -  взірець,
В  ногах  -  нарциси  і  тюльпани...

Затис  він  лівою  серденько,
А  в  правій  -  міцно  автомат.
Десь  виглядали  його:  ненька,
Дружина,  батько,  син  чи  брат.

Відвага,  мужність  у  очах,  -
Тут  молодість,  горіння  жити.
На  постаменті,  у  чужих  краях
Лишився  мир  оберігати.

Земля  квітує  навесні,
Давно  вернулися  лелеки.
Десь  мій  дідусь,  на  чужині,
Загинув  у  краю  далекім.

Цвітуть  каштани  і  бузок
Так,  як  тоді,    у    45-ім.
Дідусь  додому  не  прийшов,
В  чужій  землі  зоставсь  лежати...

Пройшли  роки...  Лише  б  радіти  !
Сьогодні  знов  тривожний  час...
В  чеканні  -  матері  і  діти,
Солдата  ждуть,  що  захищає  нас.


             Взірець  -  тут,  варте  наслідуванню,  героїзму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875390
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Зачарована весна

Місяць  ось  намалювався  на  блакитнім  полотні,
Все  привітно  посміхався,  як  же  гарно  навесні,
Розкошую  у  небессях  та  безмежність  бережу,
Я  також  вже  безперечно  так  доповнюю  красу

Полотно  моє  магічне  зачаровує,  як  сон,
Неймовірне  поєднання  всіх  захвачує  в  полон,
Вся  небесная    безмежність,  неповторний  ще  й  відтінок  
Та  нагадує  чарівність  колоритами  барвінок

Ох,  ідилія  блакитна  випромінює  красу
Та  у  ній  впізнати  можна  зачаровану  весну,
Бездоганна,  неймовірна,  образ  має  вона  феї,
Ось  тому  стоять  повсюду,  зачаровані  алеї.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875601
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Катерина Собова

Прорахувався

-Подивись    на    себе,    друже,
Наче    світ    тобі    не    милий,
До    життя    ти    став    байдужий,  
В    шлюбі,    видно,    не    щасливий,

Стала    вже    горбата    спина…
Як    це    можна    допустити,
Щоб    тебе    могла    дружина
Так    цькувати    і    гнобити?

В    неї    ти    -    козел    рогатий
І    баран    тупоголовий,
 Голодранець    дурнуватий,
І    на    вигляд    -    нездоровий.

В    ліжку    ти    не    робиш    діла…
Розказала    кумі    Каті,
Що    такого    ще    дебіла
Треба    в    світі    пошукати.

Жаль    мені    тебе,    як    друга,
Бо    ти    майстер    на    всі    руки,
А    у    неї    -    ледацюга,  
Ідіот,    свиня    й    падлюка.

Чоловік    зітхнув,    промовив:
-Відповім    тобі,    дружище,
Думав,    сів    у    новий    човен,
А    там,    бач,    діряве    днище.

Правду    каже    клята    видра,
Це    дійшло    до    глузду    мого:
Як    таку    я    жінку    вибрав,
Хто    тоді    я    після    цього?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Зелений Гай

Дві тополі.

Степ  широкий,  око  мріє
Зазирнуть  за  горизонт,
Серед  степу,  дві  тополі,
Разом,  майже,  років  з  сот.
Одна:  чорна  і  розлога,
Друга:  раїна  –  струнка,
Ще  й  від  іншої  тополі,
Вища  зростом,  рази  в  два.
Чорна  втіху  собі  мала,
Над  сусідкою  весь  вік
Жартувала,  глузувала,
Так  минав  за  роком  рік.
А  раїна  все  терпіла
Не  тримала  в  серці  зла.
Та  ж,  сміялась,  ображала,
І  принизити  могла.
«А  для  чого  це,  сусідко,
Ти  зростала  в  висоту?
Чи  збиралась  у  моделі,
Чи  на  виставку  яку?
Гілочкам  своїм  я  щедра,
Не  ображу,  ні  одну,
Дозволяю  розростатись
В  довжину  і  в  ширину.
Ти  –  скупа!  Сама  худенька
І  тоненьке  все  гілля.»
«Бо  керує  так  природа,
Мною  й  гілками,  не  я.»
Та,  гостроти  точить  далі,
А  вони  уже,  як  ніж.
«Що,  сусідко,  на  дієті?
Десять  років  ще  не  їж!
Ти  рибалці  вудка  справна,
Як  закине  він  тебе,
І  вудитиме,  і  річку,
По  тобі  ж,  і  перейде!
Що  так  тягнешся  до  верху?
Відчуваєш  жаги  мить?
Не  діждавшись  дощу  з  неба,
Прямо  з  хмари  будеш  пить?
Чи  із  білої  хмаринки,
Собі,  зшиєш  капелюх?
Чи,  між  зорями,  розвієш
Все  своє  насіння  –  пух?»  -
Сипле,  щедро,  на  подругу
Слів  своїх,  холодний  град.
Намагається  раїна  
Зупинити  жартів  ряд.
Тільки  мовить:  «Що  ти,  сестро?»
«Та  яка  тобі  сестра!
Сестри  схожі  між  собою,
Ти  мені  зовсім  чужа.
І  не  думай  родичатись,
Не  подібна  я  тобі
Маю  міцнеє  коріння,
Стою  твердо  не  землі.
Чому,  ти  не  розширялась,
Ріст  віддала  висоті?
Чи  побачити  хотіла,
Що  у  Бога  на  столі?»
«Чим  тобі  я  завинила,
Що  висока  та  струнка?
Всі  ми  різні  в  цьому  світі,
Ти  -  розлога,  я  –  тонка.»

Раптом  з  неба,  в  час  нелегкий
Впав,  як  камінь  буревій!
Закрутився  над  землею,
Наче  щось  шукав  на  ній.
Що  в  степу  є?  Сухі  стебла.
І  така  ж  суха  трава.
А  він  крутить,  бо  у  нього
Діла  іншого  нема.
На  шляху  його  тополі,
Він  до  них  і  розпочав:
Відривати  листя,  гілки,
У  свій  вир  їх  замотав.
Має  він  найдужчу  силу,
Має  неймовірну  злість.
Після  себе  в  руйнуваннях
Залиша  багато  місць.
Мало,  що  встояти  може
І  раїна  не  змогла.
Впала,  бідненька,  на  землю
Й  засихати  почала.
Вітер  вщух  і  стало  тихо
І  не  чути  цвіркуна.
Чорна  дивиться  навколо,
А  вона  в  степу  –  одна!
«Встань,  сестричко  моя  мила,
Гілочки  попіднімай.
Як  без  тебе  буду  жити?
Вставай,  сестронько,  вставай!»
«Я  вже  в’яну.  Сил  не  маю.
Ти,  мене,  не  підіймеш.
Чути  в  радість,
В  день  останній,  
Як  мене,  сестрою  звеш.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875642
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Валентина Ланевич

Собі присягала

Душа  з  сумом  у  щемі  писала,
Проливалась  рядками  на  чистий  папір,
Що  на  вірність  собі  присягала
Та  лишалася  завжди  твоєю  без  слів.

Що  слова,  то  лиш  звук  з  відголоссям,
Що  підхоплене  вітром  на  листя  злетить.
Може  щось  по  житті  й  не  вдалося
Та,  послухай,  як  серце  у  грудях  тремтить.

Незрадливісь  нести  украй  важко,
Коли  доля  розлукою  повнить  чашки.
Не  кружляй  чорним  круком,  поразко,
Добру  звістку  від  милого  в  сон  принеси.

Дай,  засну  я  щаслива  до  ранку,
А  у  сні  буду  бачити  поруч  його.
Щоб  рука  у  руці  до  світанку
І  цілунок  спросонку  у  ніс  та  чоло.

12.05.20            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Valentyna_S

Дивуватись я не приостану

Рожевим  пуп’янком  розцвів  світанок
Й  розлив  в  маснички  прегустий  туман.
Ні,  дивуватись  я  не  приостану
Красі  тій.  
                             Скаже  хтось:
                                                         самообман.

В  моїх  словах  ні  грама  позолоти.
Це  копії  невдатні  земних  див.
Побачені  хоч  раз  всупір  цейтноту,
Вони  лишають  в  серці  позитив.

Ви  обзирніться,  люди,  довкруж  себе
(І  ті,  котрі  прожили  за  літ  сто):
Он  якір  кинуло    в  калюжу  небо,
Й  флотилія  там  білих  пелюсток…

Шепочуться  півонії  в  очіпках
Про  швидкоплинність  весен  і  життя…
За  світ  оцей  тримаємось  ми  чіпко
І  всотуєм  його  до  забуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875667
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет зі слів

Пахни́ть  бузок  в  весняному  суцвітті,
З  -  за  офіранки  ранок  визира.
Шле  сонечко  проміння,  мов  у  літі,
Збираю  у  букет  рясні  слова.

Його  я  подарую  своїй  мамі,
Скажу  їй,  що  ріднішої  нема.
Поставлю  свічку  за  здоров'я  в  Храмі,
Нехай  Господь  її  оберіга...

Я  пригорнуся  ніжно  так  до  нені,
Вона  мене  обніме  за  плече.
"Як  добре  доню,  що  ти  є  у  мене!"
Сльоза  з  її  обличчя  потече.

Букет  зі  слів  -  найкращий  подарунок,
Букет  зі  слів  -  то  сонце  і  тепло.
Торкне  щоки  матусин  поцілунок,
Ніколи  не  забуду  я  його.

Яке  то  щастя  бути  з  нею  поруч,
Дитинство  відчувати  ще  своє.
Дарунки  дарувати  їй  власно́руч,
Нехай  матуся  довго  ще  живе!

Нехай  живуть  матусі  на  цім  світі,
Нехай  Господь  здоров'я  посила.
Допоки  є  вони  -  то  ми,  ще  діти,
В  букет  збираємо  для  них  слова!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875613
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Він подзвонив

Він  подзвонив  й  промовив  тихо:
"Для  мене  ти,  моє  життя!
Тебе  кохати  ціла  втіха,
Пробач,  так  помилявся  я".

Вона,  хвилини  дві  мовчала,
Знайомий  голос  прозвучав.
Їй  пригадалось,  як  кохала,
А  він  кохання  розтоптав...

Більш  повертатись  не  хотіла,
В  минуле  і  у  ті  часи.
Згадала,  як  душа  боліла,
Як  напилася  сліз  з  роси...

"Ти  вибач"  -  мовила  тихенько,
Та  більш  кохання  в  нас  нема.
Вже  захолонуло  серденько,
В  нім  поселилася  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875489
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ЖИТЕЧКО, ЖИТО…

Ой  у  полі  пшениченька  височенька,
там  працює  дівчинонька  молоденька.  
А  у  тої  дівчиноньки  два  відерця.
Дуже  мила  є  вона  для  мого  серця.

         Ой  у  полі  житечко,  жито...
         Веселечком  звито  ще.  Звито.
         Розцвіли  ще  й  маки  червоні.
         Знов  до  неї  я  піду  сьогодні.

Ой  у  полі  пшениченька  та  й  густенька,  
ой  яка  ж  та  дівчинонька  та  й  гарненька.
Біле  личко,  чорні  брови,  як  шнурочки.
Гомоніли  ми  до  раночку  в  садочку.

         Ой  у  полі  житечко,  жито...
         Веселечком  звито  ще.  Звито.
         Розцвіли  ще  й  маки  червоні.
         Знов  до  неї  я  піду  сьогодні.

Ой  у  полі  пшениченька  в  колосочку,
посидів  я  вчора  з  нею  в  холодочку.
А  у  тої  дівчиноньки  гарні  й  щічки.
То  ж  підем  гуляти  з  нею  ще  й  до  річки.

         Ой  у  полі  житечко,  жито...
         Веселечком  звито  ще.  Звито.
         Розцвіли  ще  й  маки  червоні.
         Знов  до  неї  я  піду  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875533
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розмова з мальвами

А  мальви  тихо  понад  тином,  
Про  щось  із  вітром  гомоніли.
У  капелюшках,  так  не  винно,
Від  його  розповідей  мліли.

Він  пригортав,  ласкав  їх  ніжно,
Про  мандри  їм  розповідав...
Сніги  на  горах  білосніжні,
Є  десь  потік  гарячих  лав.

Для  мальв  було  усе  цікаво,
Вони  ж  не  бачили  цього́.
Підноги  їм  стелились  трави,
Вгорі  блакитне  полотно.

І  ось  він  знов  повів  розмову,
Що  бачив  море,  кораблі.
Країни  є  такі  казкові
І  фрукти  з  іншої  землі.

Всміхались  мальви  і  вслухались,
Цікаво  їм  було  усе.
Вони  б  із  вітром  політали,
Та  вітер  їх  не  понесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875351
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Надія Башинська

ДО ТЕБЕ ВЕСЕЛЕ ВСМІХАЄТЬСЯ СОНЦЕ!

Проснулося  сонце...  Умилось  росою
й  по  світу  пішло  легкою  ходою.
У  нашім  лісочку  гриби  розсипало,  
суничкам  всім  щічки  підфарбувало.

Берізки  й  ялини  стрункішими  стали,
дубочки  та  сосни  попідростали.
А  як  доторкнулось  до  кущиків  трішки,
то  на  ліщині  з'явились  горішки.

Як  йшло  через  полечко,  дуже  раділо,
золотом  соняхи  позолотило.
Ясні  дарувало  воно  променята  
всім  квасолинкам  й  малим  бурячатам.

Так  щедро  проміння  його  розсипалось,
що  й  огірочкам,  й  капусті  дісталось.
І  сої,  й  картоплі,  цибулі  й  гороху,
ще  й  гарбузам  всім  вділило  потроху.

А  як  у  садочок  воно  завітало,
то  яблука  соком  поналивало.  
І  вишенькам,  й  сливкам  (вони  теж  просили),
і  винограду  добавило  сили.

А  діток  у  щічки  воно  цілувало
і  усмішки  ніжні  їм  дарувало.
І  ти  усміхнися,  поглянь  у  віконце,
до  тебе  веселе  всміхається  сонце!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875497
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Авансцена

Насувались  під  вечір  думки,  мов  гроза.
Блискавицею  нерви  трощило.
Вигинало  дощем  -  покотилась  сльоза.
На  душі,  ніби  опік  від  чилі.

За  вікном  опадала  піна  черемхи.
Гілка  суму  -  оголеність  серця.
Чорнокрило  осіла  ніч  на  поверхню.
Загусав  той  осадок  від  перцю.

Розтріпало,  мов  цвіт,  розлуку  й  безсоння.
Вже  й  світанок  постукував  сміло.
Авансцена  ураз  заповнилась  сонцем.
Сподівань  розправлялися  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875521
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


Олена Жежук

ріка

[color="#0040ff"][b][i]несе  мільйони  дум  вода
вони  і  тонуть  і  не  тонуть  
то  завесніють  то  схолонуть
ріка  стара  і  молода  

солодка  мла  і    вітерець
все  грається  пасмом    волосся
проміння    в  лози  уплелося  
й  біжить  по  стежці  навпростець

усе  величне    і  святе
умить    стривожишся  одначе
коли  верба  ось-ось  заплаче
і  в  коси  
                               річку
                                                       уплете
[/i]
[/b][/color]





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875537
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020


євген уткін

Страшна ціна перемоги у Другій світовій війні


(Гортаючи  сторінки  інтернету.)

(Горит  и  кружится  планета
Над  нашей  Родиною  дым
И  значит  нам  нужна  одна  победа
Одна  на  всех  -  мы  за  ценой  не  постоим)

За  ціною  таки  не  постояли

За  весь  час  війни  було  мобілізовано  29,5  мільйона  осіб.  Станом  на  1  липня  1945  року  в  армії  перебували  майже  11,4  мільйона  осіб.
Беремо  калькулятор:  4,9  +  29,5  -  11,4
То  ж  на  цьому  кривавому  млині  саме  на  фронті  перемололи  вбитими  й  інвалідами  23  (!)  мільйони.
Для  порівняння:  загальні  втрати  Німеччини,  що  воювала  з  половиною  світу  -  від  5,3  мільйонів  до  майже  6  мільйонів  осіб.  Із  них,  за  різними  даними,  від  780  тисяч  до  двох  мільйонів.  мирних  жителів.
Зокрема,  в  Україні  війна  забрала  життя  не  менше  8,5  мільйона  осіб.  Це  40%  від  загальних  людських  втрат  СРСР.  
.Фактично,  втрати  українського  народу  становлять  від  40  до  44%  від  загальних  людських  втрат  СРСР.
З  41,7  мільйона  людей,  які  мешкали  до  війни  в  УРСР,  на  1945  рік  залишилося  тільки  27,4  мільйони  чоловік.
На  руїни  перетворилися  720  українських  міст  і  містечок,  28  тисяч  сіл,  з  яких  250  спалено  вщент,  знищено  16,5  тисяч  промислових  підприємств,  18  тисяч  лікувальних  закладів,  33  тисячі  шкіл,  вузів,  технікумів  та  НДІ;  а  також  понад  33  тисячі  колгоспів,  радгоспів,  МТС.
І  все  це  зробили  не  тільки  нацисти,  а  й  радянські  війська  під  час  відступу.
У  моїй  родині,  тільки  по  маминій  лінії,  з  десяти  дітей  семеро  загинули  на  війні.  Отож  ніяк  не  визначусь  це  день  скорботи  чи  святковий  день?  Мабуть  ці  поняття  нероздільні!.
То  ж  маємо  вшановувати  світлу  пам'ять  наших  дідів,  батьків,  сестер  і  братів  

ЧЕРВНЕВА  НІЧ  -1941  РОКУ.

Червнева    ніч,    ще    люди    спали,
Країна    сонною    була,
Коли    фашистські    бомби    впали,
Десь    на    околиці    села.

І  запалали    по  країні
Міста,  містечка,  хутори.
На    голови    людей  невпинно,
Смерть    сипалася  із    гори.

Крізь    пожарища,  плач,  прокльони,
До  нас  у  дім    прийшла    війна.
Життя  людей,  скількох    мільйонів,
З  собою  забере  вона.

Чума    коричнева  загрозу,
Несла  з  собою,    горе    й    жах.
Червоне  військо  раз  по  разу,
Що  день    на  нових  рубежах.

Відходило  із  України
Тамуючи  і  біль  і  гнів,
Бо  залишали  тут  родини,  
На  милість,  лютих,  ворогів.

Та  не  скорилася  країна,
Диктату  кованих    чобіт.
До  бою  стали  всі  єдино,
Щоб  скинуть  ненависний  гніт.

З  загарбниками  воювала,  
Також  і  армія  УПА  .
Чому  ж  тоді  вона  діждала  ,
Лише  ганебного  стовпа?

Чому  від  тебе  Батьківщино,
Така  невдячність  та  хула?
Вони  ж  стояла  до  загину,
Щоб    ти  щасливою  була.

Щоб  ти  соборна  й  незалежна
Жила  –  загинули  вони!
Вшануй  героїв  як  належно  –
Це  ж  твої  дочки  і  сини!
.
Але  вшановувати  не  під  фальшиво-цинічні  звуки  фанфар,  не  під  прапорами  гнобителів  і  катів  нашої  нації,  а  в  щирій  молитві  за  упокій  їх  душ  та  за  долю  України.
Євген  Уткін.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875280
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020


Надія Башинська

СТОЇТЬ У ЛІСІ ОБЕЛІСК…

Стоїть  у  лісі  обеліск...    Там  спочиває
чийсь  син,  чи  брат.  Хто  він  такий?  Ніхто  не  знає.

Він  рідну  землю  захищав...  вогонь  тут  вився.
-  Скажи,  солдате,  хто  ти  є?  Чом  тут  лишився?

А  над  ним  сосни  та  дуби,  шумлять  їх  крони.
Мовчить  солдат  в  сирій  землі...  Невідомий.

Чи  пташка  пісню  заведе,  чи  вітер  стихне.
Чи  звір  зупиниться  на  мить...    й  між  гілок  зникне.

О  скільки  років  вже  пройшло...  його  ж  чекали.
І  тато,  й  мама,  брат,  сестра  все  виглядали.

А  він  лишивсь  назавжди  тут.  Ніхто  й  не  знає,
яке  ж  красиве  він  ім'я  насправді  має.

Чи  Анатолій,  Олександр,  чи  Володимир?...
Сюди  приходили  з  села,  квіти  садили.

Осиротіло  вже  й  село.  Не  озовуться.
Бо  чути  десь  неподалік  снаряди  рвуться...

Там  знов  у  бій  іде  солдат,  і  плачуть  діти.
Невже  за  мир  тільки  життям  треба  платити?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Олена Жежук

***

[color="#0055ff"][b][i]Він  перейняв  її  під  вечір,
Цвіли  сади,  пливли  луги.
Ронили  вишні  цвіт  на  плечі,
Гойдались  білі  береги.

Пилося  щастя  до  оскоми,
З  небес  летіло  й  пало  ниць.
І  довго  гріли  їх  по  тому  
Іскринки  сонячних    зіниць.

Весна  принадно  підкорила  
Сердець  квітучий  буревій.
У  ньому  
                   ніжність
                                       оселилась
Від    найтепліших  рук    її.

Стелилась  ніч  пˊянкою  млою,
Тулились  подихи  до  скронь.
Вона  
           навіки  
                         молодою  
Лишилась  в  памˊяті  його.
[/i][/b][/color]

zagubleni-virshi@oj


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875249
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Luka

Усе, що маєм

Між  «було»  й  «буде»
лиш  мить    -  одну  єдину  –
усе,  що  маєм.  

Фото  автра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874188
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Минулого ніколи не забути

Минулого  ніколи  не  забути,
Воно  приходить  болем  з  тих  часів.
У  кожного  життя  могло  ще  бути,
Та  відлетіло  з  криком  журавлів...

Недільний  ранок,  ще  дрімав  тихенько,
Та  крадькома  повзла  уже  біда...
Тулилося  хлоп'я  мале  до  неньки,
Вона  йому  казки  розповіда.

Страшенний  гул...  Враз  перервало  тишу
І  поштовхи  почулись  звіддаля.
Самотню  вітер  гойдалку  колише,
Неподалік  здригається  земля...

Ніхто  не  знав  в  той  час,  що  то  за  лихо,
Враз  перервало  той  солодкий  сон.
Чому  усе,  що  так  дрімало  тихо,
Перетворилося  на  злий  циклон...

Фашистський  чобіт  вже  топтав  дороги,
Вбивав  людей,  знущався  над  дітьми.
Ще  довгі  будуть  дні  до  Перемоги,
І  рідний  край,  ще  буде  у  вогні...

Та  стануть  мужньо  на  його  защиту,
Сміливі  люди  -    дочки  і  сини.
І  будуть  ворога  нещадно  бити
Щоби  ніхто  не  знав  більше  війни...

Ніхто  життів  не  буде  рахувати,
І  хто  життя  віддав  тоді  своє.
Та  буде  кожен  всіх  їх  пам'ятати,
Бо  до  сих  пір  вони  із  нами  є.

В  кожній  сім'ї  повір,  в  кожній  родині,
Стоїть  стареньке  фото  на  столі.
І  дивляться  з  любов'ю  очі  сині,
Вони  для  нас  лишилися  живі...

У  день  цей  світлий,  пом'янімо  тихо,
Тих,  хто  життя  за  нас  своє  віддав.
Нехай  ніколи  не  торкне  більш  лихо,
Хто  з  Перемогою  їх  так  чекав...

Наші  думки,  слова  і  наші  мрії,
А  ворог  знову  перетнув  кордон.
І  забирає  всі  наші  надії
І  додивитись    недає  нам  сон...

Тепер  вже  сьогодення  страхом  будить,
Знов  гинуть  люди,  дочки  і  сини.
Скажіть  ну  доки  це  творитись  буде,
Коли  ж  скінчаться  дні  страшні  -  війни?















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Valentyna_S

Позлітки тьмяні, мов віки…

Позлі́тки  тьмяні,  мов  віки,
Сьогодні  грають  віщим  блиском.
Зоря  роздмухує  міхи
І  обсипає  обрій  приском.

Біленький  о́болок    пилок
Скидає  рясно  на  квіт  яблунь.
Бджолиний  гул  дзвенить  з  толок,
В  прийдешнє  вірить  в  співі  зяблик.

Краплини  жовті,  наче  віск,
Стікають  мислію  по  древу.
Мить  на  земну  схилилась  вісь,
В  минулім  стала  жалем  ревним.

Ми  з  світу  неповернень  й  снів
Не  в  змозі  слів  назад  вертати,
Вони,  як  цвіт,  котрий  зотлів,
Пішли,  щоб  зав’язі  зростати.

Наллється  соком  з  неї  плід
Лиш  світла  і    без  тіні  злого,
Якщо  подумаєм  як  слід,
Перш  ніж  на  ґрунт  посіять  слово.

Позлітки  тьмяні,  мов  віки,
Сьогодні  грають  віщим  блиском.
Сплітаймо  з  слів  добра  вінки
Й  дітей  привчаймо  із  колиски.

О́болок-  милозвучний  синонім  до  «хмара»,  «хмарина»
Присок,  рідко  приск—гарячий  попіл  з  жаром;  жар

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875146
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Олекса Удайко

ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТТЯ!

       [i]  Обніміться  ж,  брати  мої.
           Молю    вас,  благаю!  ..
                                               [b]Тарас  Шевченко[/i][/b]

[i][b][color="#05756f"]9-го  Травня…  Зрадлива  сльоза…
І  біль,  погамований    кров’ю…  
А  в  небі  висить  нетривка  бірюза:
покришений  край  наш  ордою.  

В  неспішнім  строю  ветерани  війни
в  майбутнє  несуть  свої  рани,
та  їхньої  в  тому  немає  вини,
що  йдуть  не  разом…  ветерани!  

В  очах  бо  шаліє  поденколи  блиск,
що  ділить  навпіл  українців.
Чи  підемо  разом  в  параді  колись,  
ковпа́ківці  і  бандері́вці  і?..

Та,  буцім-то,  кожен  хисти́в  рідний  край
від  –  вищого  штибу  –  фашистів…
Живи,  українцю,  дарма  не  вмирай!
і  втілюй  в  життя  свої  хи́сти!

То  монстри  політики  СССР
у  бойню  звели  брат  на  брата!..
облуду  явили  рашисти  й  тепер,
щоб  нам,  українцям,  вмирати.

Та  нині  ми  інші  вже  –  маєм  урок
і  не  піддамося  тим  маніпулянтам!
висить  над  кремлем  вже  Дамокла  клинок  –
агресору  –  відсіч!  І  –  капітулянтам!..

Єднаймося  ж,  браття!  Зглобімо  ряди  –
пред  нами  останній  диктатор!

Горо́д  свій  в  Укра̀їні  
                                                                           не  городи,
У  Лету  вмикай  навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________                                                                                                
*Відомий  рейд  з’єднання  С.А.Ковпака  “від  Путивля
до  Карпат“  закінчився  розгромом  партизанського
руху  в  період  ІІ-ї  Світової.  А  з  решток  партизанського  
загону  були  сформовані  загони  НКВС,  які  зупинили
національно-визвольний  рух  в  Україні,  започаткований
ОУН-УПА.  ВДсе  ще  загадковою  залишається  смерть
комісара  з’єднання  генерал-майора  С.В.Руднєва.
Є  версія,  що  комісап  був  вбитий...  московською  радисткою,  
нібитд  "за  зраду",  як  у  свій  час  і  Микола  Щорс  –  по-звірячому,
пострілом..  в  потилицю.  Ось  як  розправлялись  "господарі"
зі  своми  "слугами"  (НЕ  ПЛУТАТИ  З  НАШИМИ  -  МЕТАФОРА  Ж!  ).
 
На  світлині:  автор"  з  братом  Василем  (ліворуч)  на  протестній  акції    
"Ні  -  капітуляції!"  (серпень  2019-го).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Олег Крушельницький

КРУЖЛЯЮТЬ ДВОЄ У НЕБЕСНІМ ВАЛЬСІ

Прокрався  промінь  крізь  нічне  віконце,
сріблястий  місяць  милий,  молодий.
Чарівну  Землю  полонило  Сонце  —
обвило  душу,  як  пекельний  змій.

Воно  зігріло  тіло  —  й  не  питає...
Та  й  відпустило  в  поле  погулять...
Там  небом  хлопець  чепурний  кружляє,
бо  хоче  Землю  любу  обіймать.

Танцюють  разом  у  небеснім  вальсі,
прекрасна  діва  та  юнак  німий.
Любов  свою  ховають  рано-вранці,
коли  встає  Володар  мовчазний.

Спочатку  гріє!  Потім  з  них  спитає...
Спочатку  пестить!  Потім  запече...
Любов  чужу  до  раю  не  впускає,
бо  більше  всіх  кохає  він  себе.

Отак  і  люди  гріють,  зігрівають,
а  згодом  серце  в  глині  запечуть.
Устами  люблять  в  душах  обпікають!
Коли  спечешся  в  рабство  заберуть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875101
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Підняли клени ніч до краю сонця


Підняли  клени  ніч  до  краю  сонця,
Де  гриви  хмар  шукали  рій  вітрів.
І  сни  чиїсь  горнулись  ,  наче  доця,
До  цвіту,  в  добру  казку  кольорів.

Хрущі  співали  щиро  тиші  оди,
Молили  трави  небо  на  дощі.
Весну  ховав,  та  часто  не  знаходив
Десь  там,  глибоко,  в  кутику  душі...
                                                                                                                                   8.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875044
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Олеся Лісова

У черзі до щастя

У  талончику  номер  –  дев’ятий.
Чи  не  дарма  до  щастя  іде,
Може  доля  ізнов  обкраде?  ,  -
Під  прицілом  її  автомата.

Безталання  –  це  предків  вина,
Й  навпростець  доганяє  розплата?
За  гріхи,  що  на  пласі  у  ката
Мо  життям  заплатили  сповна?..

Чи  самотність  в  мені  проросла
Й  розправляє  листочки  прокляття,
А  в  надії  сімейного  щастя
Щовесни  я  тому  не  цвіла?

У  молитві  до  Бога  благала:
—Не  здоров’я,  багатства  чи  втіхи.
Щоб  кохання  засушені  ріки
Повноводдям  любові  блищали.

Жінки-матері  радість  пізнати:    
Щоб  узяти  дитину  на  руки  -  
За  це  ладна  на  адові  муки
Й  на  колінах  душевно  прохати.


Намагаюся  йти  щосили,
Як  дитя,  заблукале  від  хати…
-Хто  до  щастя  там  номер  –  дев’ятий?
Вас,  без  черги,  зайти  просили.


Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874945
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Зі степом моє серце

Ніколи  не  торкався  блискіт  плуга
До  різнотрав*я  свіжих  диких  хвиль.
Котивсь  солодкий  запах  аж  до  пругу,
М*який  подекуди  стримів  ковил.

Від  сонця  -  килим  жовтий  горицвіту,
Пірамідальний  золотавий  дрік.
З  небес  -  волошки  ніжно-сині  квіти
І  незабудок  океан  щорік.

Торкнутися  б,  почути  голос  предків.
Зі  степом  моє  серце  б*ється  в  такт.
А  воля,  безсумнівно,  спільне  кредо
На  зрілому  стеблі  життя  -  це  смак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875065
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Ганна Верес

ПЕРЕБРЕЛА ВЖЕ НІЧКА РІЧКУ

Перебрела  вже  нічка  річку,  
Дрімала  стомлена  земля.  
Не  кидав  місяць  давню  звичку  
На  все  дивитися  здаля.  
Він  срібну  вимостив  доріжку  
Через  водицю  навпростець,  
Заглянув  в  трави  на  обніжку,  
Знайшов,  кульбабка  де  росте.  

Хотів  її  поцілувати  –  
Стулила  губи-пелюстки.  
До  ранку  буде  так  тривати  –  
В  кульбаб  закон,  мабуть,  такий:  
Не  дать  цілунку  без  любові,  
З  коханим  сонцем  –  інша  річ.  
Чарує  й  манить  за  собою  
Ця  загадкова  мила  ніч.  
8.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874877
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Галина Лябук

Невтомний.

Зимонька  скупа  була,
Сніжком  не  трусила...
Посох  Березню  дала,
Владу  завершила.

Березіль  гуляв,  морозив,
Не  дбав  про  земельку.
Дощиком  лише  моросив,
Ніжився  раненько.

Вийшов  Марець,  не  проспав
Квітня  зустрічати.
Патерицю  передав,  -
Та  й  мерщій  тікати  !

Квітень  місяць  -  молодець,
Весну-красну  любить.
Майнув  полем,  навпростець,
Трудитися  буде.

Миттю  Цвітень  із  відром
Помчав  до  криниці.
До  людей  прийшов  з  добром
Набрати  водиці.

Оре  землю,  зерно  сіє,
Зразу  загортає.
Воду  носить  Водолій,
Вправно  поливає.

Квітень,  Цвітень,  Водолій  -
Він  втоми  не  знає.
Все  посіяв  і  полив,  -
Будемо  з  врожаєм  !


                             Березіль,  марець  -  давні  назви  березня,
                             цвітень,  водолій  -  квітня.
Патериця  -  посох  (  син.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872747
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 08.05.2020


Надія Башинська

НЕ ПРОГАДАЄШ!

         Запросив  раз  Вовк  Лисицю  до  себе  у  гості.
Та  прийшла,  гарненько  вбрана.  Сидить,  мов  на  помості.
Вовк  на  неї  позирає.  Красива  ж!  Нівроку.  То  він  спереду  
погляне,  то  дивиться  збоку.    Правда  гарна...  Що  й  казати.
Їй  би  тут  сидіти,  бо  такій  красі,  напевно,  не  можна  робити.
На  таку  не  надивитись.  Аж  душа  радіє.
         А  Лисичка  тому  й  рада.  Каже:  "  Все  б  зуміла,  якби  мені  
довелося  десь  хазяйнувати.  Вмію  смачно  готувати,  в  хаті
прибирати."
Вовк  зрадів.  Ото  щасливий!  Красива  й  моторна.  Та  ще  ж  
яка  господиня!  Он  яка  проворна.  
         Оженився  Вовк.  Щасливий,  що  хазяйку  має.  Правда,
сам  тепер  готує  і  в  хаті  прибирає.Бо  ж  бачили  його  очі,  
кого  вибираєш.
Придивляйся,  як  працюють,    то  не  прогадаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875089
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч (проза 6 ч. )

           Машина  стояла  біля  салону  краси….  Таня,  від  хвилювання,  раз  –  по  –  раз  великими  ковтками  пила  газовану  воду.  Чому  так  довго  не  виходить?  Можливо  тієї  жінки  немає?  Вкотре  виглядала  з  вікна  машини,  від  нетерпіння  часто  постукувала  ногами.  Нарешті  Сашко  вийшов  з  салону  краси  і  махнувши  рукою,  позвав  її  до  себе.
   Вони  зайшли  в  одну  із  кімнат,  за  столом  сиділа  повна,  років  п`ятидесяти  жінка..  З  голови  до  ніг,  привітний  поглядом  зміряла  її,  відразу  заговорила,
-Сашко  погукай  Надю    з  салону.  
За  мить,  дівчина,  років  двадцяти,  привіталася  й  поклала  на  стіл  набір  ножиць  для  стрижки  та  ще  деякі  речі.  Таня,  затамувавши  подих,  спостерігала  за  всіма.  Сашко,  підморгнувши  їй,  присів  на  стілець,  що  стояв  неподалік.  Легенько  торкнувся  руки  й  посміхаючись,
-Я  твій  перший  клієнт.  Віддаю  себе  в  жертву,  давай,  покажи  їм  свої  здібності.
Миттєво  почервоніла  та  все  ж  змогла  приборкати  своє  хвилювання,  взялася  за  рушник.
                     На  дозволеній  швидкості  машина  рухалась  в  сторону  села.  Весняний  сонячний  день  приніс  задоволення  дівчині,  виглядаючи  в  відкрите  вікно,
-  Я  ж  не  знала,  що  вона  тобі  якась  родина.  Хоча  б  попередив  мене,  що  маю  стригти.  Ти  не  уявляєш,  для  мене,  це  ж  просто  визуха.  Ще  й    навчатиме  мене  молода  перукарка.  Бачила,  як  вона  одній  дамі  робила  зачіску,  є  чому  повчитися.  
Він  уважно  дивився  на  дорогу  й  весело,  
-Спостерігати  легко,  насиділася  сьогодні,  поки  я  по  справах  їздив.    Все  ж    нелегку  професію    ти  вибрала,  це  ж  цілий  день  на  ногах,  ще  й  попробуй    кожному  догодити.  Два  тижні  побудеш  в  жіночому  залі,  потім  підеш  в  чоловічий.  Згодом  матимеш  своїх  клієнтів.  Дівчата  йтимуть  в  відпустку,  тож  будеш    на  підміні.  Марія  Петрівна  похвалила  тебе,  ти  сподобалась  їй.  Ну  це  між  нами…  Тільки    ж  носа,  свого  курносого  не  задирай!
-Ой  прямо  таки  курносого,  здається  нормальний,  скажеш  таке!
 Відкопиловши  губу,  усміхнено  позирала  на  нього.  Як  добре,  що  Олег  має  такого  брата.  Такий  простий,  як  дрова,  ще  й  веселий.  На  душі  так  тепло  й  легко,  ну  все  рівно,  як  в  шкільні  роки.
Не  могла  вгамувати  радість,  Від  задоволення  підставляла  своє  красиве  личко  сонцю,  яке  зазирало  в  вікно,  примружувала    й  кліпала  очима.  Немов  нагадала  щось,  різко    повернувшись  до  нього,
-  Мабуть  сьогодні  Олегові  найбільше  гикається,  бо  так  хочеться  повідомити  йому  новини.
 Сашко,  з  усміхненим  лицем,  підморгнув,
-Не  журися,  я  перед  ним  відчитаюся.
         Життя  дівчини  зовсім  змінилося.  Вдома  батьки  змирилися,  що  їй  треба  їхати  в  містечко.    Після  того,як  отримала  СМС,  Олег  подзвонив  через  два  дні.  Пізно  ввечері  почула  його  зморений  голос.  Про  роботу  нічого  не  розповідав,    відкривав  серце  і  душу,  немов  сповідався,  про  своє  кохання  до  неї.  Нагадував,  що  чекає  відповіді.  Вона  ж  обіцяла  відповісти,  коли  він  повернеться  додому.  Щоб  менше  витрачав  грошей  на  переговори,  намагалася  коротко  говорити,  хоча  бажання  було  слухати  й  слухати  його  ласкаві  слова.  А  він  називав  її,  то  дзвінкоголосою  пташечкою,  то  ясноокою  квіточкою,  то  сонечком,  що  навіть  на  відстані  дарує  тепло.  
           Три  дні  поспіль,  автобусом  їздила    в  містечко.  А  в  п`ятницю,  вийшовши  з  салону,  побачила  Сашка.  Він,  обпершись  на  капот  машини,  спостерігав  за  перехожими.  Вони  нагадували  йому  мурах,  які  весь  час  кудись  поспішають.  Побачивши  її,  махнув  рукою  поспішив  назустріч.Наче  збитошний  хлопчисько,  піднявши  брови,  подарував  усмішку  й  весело,
- О!  Привіт!  А  я  боявся,  що  не  встигну  тебе  забрати.
Від  здивування  в  неї  округлилися  очі,
- -  Привіт!  Яким  вітром?
- Та  я  сьогодні  на  автобус  проспав,  випросив  в  батька  машину.  Впорався  раніше,  подумав,  одним  махом  тебе  заберу.  Слухай,  я  такий  голодний,  може  в  кав`ярню  зайдемо.
Ледь  усміхнулася,  двинула  плечима,  нерішуче,
- Я  знаю…
- Та  чого,  ще  ж  допіру  шістнадцята  година,  батькам  скажеш,  що  затрималась  на  роботі.  Сідай,  тут  недалеко.
В  кав`ярні  за  столом,  він  поправивши  краватку,  нахилився  до  неї,  підморгнув  й  ледь  посміхнувшись,
- Я  вдома  Сашко,  а  тут  Олександр.  Майбутнього  стоматолога  мають  таким  знати  в  містечку.
- За  мить  на  стіл    офіціантка  поставила  келихи  наповнені  виноградним  соком.  І  тут  же,  через    хвилину  на  столі  парували  гарячі  пелімені.
               Вже  зовсім  стемніло…  Вони,  весело  провівши  час  в  кав`ярні,  поверталися  додому.  З  машини  звучала    тиха  музика.  Під`їжджаючи  до  роздоріжжя,  натиснув  на  гальма.
Сашко,  вилізши  з  машини,  озирнувся  навкруги.  По  приколу,  низько  нахилився,  подав  їй  руку  й  голосно,
-Ну  паняночко,  от  ми  і  дісталися.  Думаю  тепер  трохи  пройдетеся.
Таня    подавши  руку,  засміялася,
-Що  ти  таке  говориш,  досить  приколюватися,  знайшов  панянку.    Та,  ще  й  так  голосно,  люди  почують.  Ото  сміятимуться.
 Сашко  тихо  заперечив,
-А  чом  не  панянка,    сама  чарівність.  Ой  заздрю  я  брату,  білою  заздрістю.  Тільки  йому  і  вступлю  тебе,  більше  нікому.
І  раптом  чмокнув  в  щоку  і  відскочив.  Вона  вирячивши  очі,  зробила  крок  вперед,  намірилася  сумкою  дістати  і  вдарити  його.  Та  він  голосно,  вигукнув,
-Та    це  за  брата  Таню,  за  брата…    Їй  богу  більше  не  буду,  ми  ж  скоро  родиною  станемо.
 Вона  ж    знервувалася  й  сердито,
-Ой  Сашко,  пожаліюся  Олегу.  Коли  ти  виростиш,  це  ж  тобі  не  в  школі.  Я  думала  ти  подорослішав.
І  різко  розвернулася,  поспішила  стежкою  вздовж  дороги.
     Сашко  сідаючи  в  машину,  позирнув  їй  вслід  й  відразу  став  уважно  придивлятися.  Далі  до  дерев,  попереду  неї,  палахкотіли  два  вогники.  Вони  майже  не  рухалися,  його  насторожило  це.  Що,  ж  то  за  курці?    На  всяк  випадок,  з  салону  машини  взяв  в  руку  найбільший  ключ  для  гайок.    Прикривши  двері  машини,  широкими  кроками  поспішив  за  нею.  
Таня  не  озиралася,  пройшла,  буквально  метрів  сто,  як  з  під  дерев  їй  назустріч  вийшли  два  брати.
Богдан,  перегородивши  їй  дорогу,відкинув  сигарету,  рішуче  взяв  її  за  плече,    
- Стій!  Що  павочко,  така  чесна,  то  перед  одним  хвоста  розпускаєш,  то  перед  іншим.  А  вдаєш  з  себе  недоторкану.  Ми  вже  кілька  днів  тебе  чатуємо,  нарешті  діждалися.  Вона  зробила  крок  назад,  намагалася  звільнитися  від  його  сильної  руки.
Руслан  викинувши  сигарету,  штовхнув  його  в  плече  й  хотів  схопити  за  руку,
-Богдан,  ти  ж  обіцяв,  що  будеш  поводитися  чемно.
Він  відкинув  його  руку,
-Ти  ж  знаєш,  я  не  люблю  коли  мені  відмовляють…Чи  тобі  братику  теж  кортить  спробувати  цієї  панянки?  
Дівчина  стояла  ні  жива,  ні  мертва.  Від  несподіванки,  голову  наче  що  руками  здавило,  відразу  пересохло  в  горлі.  Кричати?  Та  кому?  Сашко    ж  напевно  поїхав.  Треба  шукати  вихід.    Шаленно  колотилося  серце.  Зіжавши  губи  дивилася  в  його  очі,  ніжно  поклала  свою  руку  на  його.  Відчула,  що    тиск  зменшився,  повільно  прибрала  руку  з  свого  плеча.  Намагалася  посміхнутися,  голосно  тремтячим  голосом,
 -О!  Привіт  хлопці!  А  ви  ще  в  селі!
 Її  пронизав  холодний,  єхидний  погляд,
-Що  мозок  мені  пудриш,  чи  не  бачиш?!  А  голосочок  тремтить..
 Зненацька  різко,  обома  руками,    притиснув  її  до  себе,  намагався  поцілувати.  
Вона  виверталася,  махала  сумкою,  намагалася  вдарити  його,
-Ти,  що  здурів!  Не  смій!  Чуєш  не  смій!
Руслан  засміявся,
 -Та  не  кричи,  не  бійся,  він  тільки  поцілує.
Хлопці  непомітили,  змієм  підікрався  Сашко…  Хоча  зростом  і  був  менший  та  за  мить  від  неї  відірвав  Богдана,  той,      з  розпростертими  руками,  звалився  на  землю.
-Таню  йди  додому,-  вигукнув  Сашко.  Вона  вся  тремтіла,  відійшла  на  кілька  кроків,
-Як  піду,а  ти?
 Руслан  відразу  підняв  брата.  Той  штовхав  його,  намагався  підійти  ближче.  
-О!  ти  диви,  якийсь  салага  мені  буде  перечити?!  Руслан  помітив  в  Сашка  інструмент,
-  Богдане  заспокойся,  тобі,  таки  справді,  навіть  сто  грам  не  можна  пити,  Пішли  звідси,  бачу  це  до  добра    не  доведе.
Та  Богдан  раптово  вирвався    вперед.  Вирячивши  очі,  мав  вигляд  розлюченого  медведя.  В  руці  блиснув  ніж.  Сашко  стрілою  відскочив  в  сторону,  перед  собою  наставив  ключ.  За  мить  Руслан  і  Таня    намагалися    схопити  його  за  плечі.  Сашко  ухилявся  від  ножа,    ледь  підслизнувся,  Богдан  розмахнувся  ножем….

                                                                                                                                                           Далі  буде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875117
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Ольга Калина

Ніколи знову

«Ніколи  знову»  -  чуєм  ми  це  гасло  нині.  
А  як  донести  ці  слова  нашій  дитині,  
Якого  з  нами  вже  нема  шостий  годочок?
 Ми  від  війни  не  вберегли.  Пробач,  синочок!  

Червоні  маки  поросли  між  полинами,  
Людськими  скроплені  були  стежки  сльозами.
І  кров  стікала  в  чебрецях  із  ран  у  землю,  
Й  ввібрали  в  себе  квіти  ці  ту  кожну  краплю.  

 Донбас  палав  весь  у  вогні.    Стріляють  досі.
Серця  скрізь  рвуться  матерів,  сивіють  коси.    
«Ніколи  знову»..  Чуйте  всі:  «Я  в  це  не  вірю!»
Не  скоро  ще  діждемось  змін  й  діждемось  Миру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875111
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Білоозерянська Чайка

Заборонене кохання

[b]У  юнім  серці  -  заборонений  роман...
І  виклик  долі  лине  в  небеса.
Любов  до  Бога,  ще  й  духовний  сан
Ніс  у  собі  отець  де  Брікассар.  

Кохання  зломить    і  обітницю  й  закон  -
Їх  пісня  серця  злине  крізь  віки,
Крізь  відстань,  осуд,  біль  від  заборон,
Крізь  створені  тернові  колючки.

Кохання  вічне  в  терні  навесні  -
Співає  пташка  і  хвилює  кров.
Звучать  у  серці  ці  сумні  пісні,
Що  в  Бога  вкрали  –  йде  до  неба  знов.

За  смертний  гріх  він  Меггі  покара,
Все  найдорожче    забере  назад.
Залишить  слід  від  невигойних  ран  
Та  вічний  спогад  -  попіл  від  троянд…[/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875102
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Надія Башинська

ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЗНОВ ПОВЕРНУТИСЬ…

Як  хочеться  знов  повернутись
в  дитинство  своє  золоте.
Туди,  де  воно  залишилось,
в  волошках  край  поля  цвіте.
Щодня  тут  ходило  по  травах,
то  ж  спробуй  сліди  відшукай.
І  весело  й  дзвінко  сміялось
в  лугах,  де  ромашковий  рай.

         Дитинство  моє  босоноге
         тут  воду  пило  з  джерела.
         "Яке  ж  воно  гарне  на  вроду!"-
         шептала  прозора  вода.

Купалось  в  квітучому  літі,
як  з  раночку  бігло  в  лісок.
Там  часто  воно  рахувало
зозулі  дзвінкий  голосок.
І  запах  суниць  пам'ятає,
в  них  промені  сонця  ясні.
Дитинство  моє  ясночоле,
щасливі  ж  які  твої  дні...

         Дитинство  моє  босоноге
         тут  воду  пило  з  джерела.
         "Яке  ж  воно  гарне  на  вроду!"-
         шептала  прозора  вода.

Як  хочеться  знов  повернутись
в  дитинство  своє  золоте.
Туди,  де  воно  залишилось,
в  волошках  край  поля  цвіте.
Щодня  тут  ходило  по  травах,
то  ж  спробуй  сліди  відшукай.
І  весело  й  дзвінко  сміялось
в  лугах,  де  ромашковий  рай.
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875104
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя ти Мавко лісова

Я  пам'ятаю  берег  річки,
Твої  закохані  слова,
Росою  вмилася  травичка,
Моя  ти  Мавко  лісова...

Торкали  руки  мої  плечі  
Я  пригортав  твій  ніжний  стан.
Коханням  милувався  вечір,
А  у  душі  звучав  орга́н.

Цвіркун  хотів  щось  розказати,
Та  втрутилась  в  розмову  ніч.
Вона  любила  споглядати,
Коли  з  любов'ю  віч  -  на  -  віч.

Світили  ясні  зорі  з  неба,
Ховала  в  вітах  нас  верба.
Торкалась  клавіш  ніч  липнева
І  річки  чулася  хода...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Любов Вишневецька

В счастье.

Мой  любимый  краше
самых  лучших  принцев!..
Во  Вселенной  нашей
он  такой  единствен...

Мне  согрел  сердечко...
И  наполнил  смыслом...
Встретить  пару  -  редкость...
Лишь  о  нем  все  мысли!..

Нежно  поцелую
милое  Светило...
-  Так  сейчас  взволную,
что  дышать  не  в  силах!..

Запущу  ладони
под  его  рубашку...
Там  тепло  бездонно!..
Чувствую  мурашки...

Оба  под  волною
нежности  и  ласки...
-  Милый,  я  с  тобою
в  безграничном  счастье!..

*      *      *

Мой  любимый  краше
самых  лучших  принцев!..
Во  Вселенной  нашей
он  такой  единствен...

                                           8.05.2020  г.

Художник  Willem  Haenraets.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875083
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Крилата (Любов Пікас)

В САДУ ЄВРОПИ (в Нідерландах)

В  Саду  Європи  гарно  навесні:
Між  сакурами  –  килими  тюльпанів,
Птахи  пісні  співають  голосні,
Ставки  шумлять    під  натиском    фонтанів.  

Синіють  гіацинти.  На  свічки
Запалені,  голівки  їхні  схожі.
Нагадує  їх  висадка  річки,
В  якій  свій  зір  купають  перехожі.  

Десятки  барв  і  пахощів  в  зелі!
Цей  сад  об  душі  треться  теплим  лобом.
Хтось  творить  рай  руками    на  землі!
Хтось  пекло  викладає  хижим  дзьобом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875107
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Надія Башинська

О СКІЛЬКИ Є ОТИХ КВІТУЧИХ ВЕСЕН…

О  скільки  є  отих  квітучих  весен,
де  тішив  душу  ніжний  ранній  цвіт.
Та  нищив  вітер  ту  красу  казкову,
і  не  зважав,  що  стогне  й  плаче  світ.

О  скільки  літ  летіли  до  нас  весни
на  сильнім  журавлиному  крилі.
В  них  ми  жили  і  долю  свою  несли,
хоч  часто  дні  гіркими  ті  були.

О  скільки  їх  отих  років  нестерпних...
Із  ношею  тяжкою  на  плечах
йде  Україна,  у  цвіту,  і  нині,
із  ранами  глибокими  крізь  страх.

Дай,  Боже,  сонцю  ясному  пробитись
крізь  сірі  важкі  хмари  до  сердець.
Дай,  Боже,  труднощі  усі  здолати,
колючий  долі  скинути  вінець.

Дай,  Боже,  квітнуть  нашій  Україні!
Щоб  цвіт  її  завжди  давав  плоди.
Дай,  Боже  радості  й  щастя  родині,
щоб  світло  й  весело  було  завжди.

Дай  одягнути  гарні  вишиванки
на  свято  всім  дорослим  і  малим.
Схиляємось  в  своїй  молитві  щирій
в  пошані  перед  образом  Твоїм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Валентина Ланевич

У дворі

В  ріднім  серцю,  у  дворі,
В’ють  гніздо  лелеки  на  стовпі.
Щастя  в  дім  несе  весна,
Порадіймо:  ти  і  я,
Що  живі,  що  друзі  є,
Цвіркун  в  травах  задає
Ритм  веселий  при  ходьбі,
В  естафетній  боротьбі.
В  боротьбі  з  самим  собою,
Не  глумись  над  чистотою.
Світ  дитинства  у  душі
Крізь  роки  ти  пронеси.
Рай  земний  у  серці  май,
Яму  іншим  не  копай.
Впасти  легше,  аніж  встати,
Краще  долю  навертати
В  лоно  матінки  природи,
Де  віками  сталі  сходи.
Там  любов,  тепло,  краса,
Жита  клин,  крик  журавля.
Нескінченність  висоти,
Неба  синь  в  собі  неси.
Де  б  не  йшов,  щоб  не  робив,  
Не  цурайся  власних  крил.

06.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874844
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Надія Башинська

КРАПЛИНКА ДО КРАПЛИНКИ…

Краплинка  до  краплинки,
росинка  до  росинки,  
а  слово  до  словечка.
Краплинка  для  хмаринки,  
росинка  для  рослинки,
а  слово  -  для  сердечка.

О  скільки  ж  є  краплинок.
О  скільки  ж  є  дрібненьких.
Їх  сипать...  розсипати.
О  скільки  ж  є  росинок.
О  скільки  ж  їх  ясненьких.
Збирать...  та  й  не  зібрати.

О  скільки  ж  є  словечок.
О  скільки  ж  є  гарненьких.
Щоб  їх  нам  говорити.
І  кожне,  як  дарунок,
матусин  поцілунок.
В  душі  цвітуть,  як  квіти.

Краплинка  до  краплинки,
росинка  до  росинки,  
а  слово  до  словечка.
Краплинка  для  хмаринки,  
росинка  для  рослинки,
а  слово  -  для  сердечка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874868
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Лісу дух непересічний

Ось  чути  здалеку  могутню  мову  лісу.
Він  кличе  стоголоссям,  шумом.
Співає  звучно  вічності  щоденну  пісню.
І  радість  в  ній,  і  ноти  суму.

Немає  від  людей  ніякої  завіси.
Прозоре  небо  -  оберегом.
Важливі,  звісно,  пропонує  компроміси,
Пташиний  невгаває  легіт.

Пасує  лісові  калиновий  рум*янець.
Ялин  смарагдові  спідниці.
І  маслюків  під  соснами  незвичний  глянець.
Радіє  око  полуницям.

Обняти  б  ліс  сторуко,  душу  добру,  щедру,
І  мудрість  взяти  споконвічну,
Бо  благодатну  має  ліс  зелену  цедру
І  дух  його  непересічний.


(Світлина  лісу  біля  мого  рідного  села  Малий  Фонтан)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874812
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В серці моєму єдина ( слова для пісні )

Траву  роса  купає  в  полі,
Співає  жайворон  на  волі.
А  я  пісень  тобі  співаю,
Щоб  знала  ти,  як  я  кохаю.

Приспів:  

В  серці  моєму,  єдина,
Линуть  до  тебе  слова
Ніжність  твоя  лебедина,
Голос  дзвінкий  солов'я.

Торкає  нас  весняний  ранок,
Давно  прокинувся  світанок.
Крокує  берегом  широким,
На  зустріч  робить  свої  кроки.

І  лине  пісня  понад  краєм,  
Усім  про  нас  розповідає.
Любов  собою  нас  накрила
Моя  кохана,  ніжна,  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874664
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Надія Башинська

ДАЄТЬСЯ СИЛА НА ДОБРО!

         Проснулось  вранці  Слоненя.
-  Скажи  мені,  мій  татку,  чому  такий  великий  я,
хоч  ще  зовсім  дитятко?  Он  всі  малі  такі.  Поглянь.
Кажуть,  що  їм  багато.
         А  Слон  великий  мудрим  був  й  дуже  хороший  тато.
Він  Слоненяті  так  сказав:  "  Повір,  мені,  мій  сину!
Бути  маленьким  -  добре.  Так.  Все  ж  краще  мати  силу.
Хто  може  виручить  з  біди?  Хто  завжди  допоможе?  
Ті,  синку,  в  кого  сила  є,  лиш  той  багато  зможе.
         Буває,  правда,  силу  ту  не  вміють  цінувати.  Не  на
добро  тоді  вона.  Не  вміють  дарувати.  Тодї,  скажу,
синочку  мій,  слабкими  є  великі.  Бо  йде  від  сили  тої  
зло,    гіркого  болю  лики.
         З  такими  дружби  не  води.  Запам'ятай,  синочку.
Ти  друзів  добрих  вибирай,  хоч  би  й  маленьку  квочку.
 Бо  силу  має  квочка  та,  хоч  і  не  так  багато.  Та  вміє
пташка  ця  мала  курчаток  захищати.    
А  тобі  силоньки  дано...  ой  же  на  скільки  більше.
Ото  ж  не  сердся.  Сильним  будь  і  від  образ  всіх  вище.
         І  зрозуміло  Слоненя,  що  мудрості  вчить  тато.
Дається  сила  на  добро,  щоб  всім  допомагати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Катерина Собова

Горе-диригент

Злився    Влад,    бо    змерз    у    спину,
Хотів    спати,    плющив      очі,
Виглядав    свою    дружину,
Що    прийшла    посеред    ночі.

Кулаками    в  двері    гупав,
І    вже    голосу    дав    волю,
Верещав,    ногами    тупав  –
Та    до    цього    звикла    Оля.

-Доки    буде    це    тривати?
Ресторани,    клуби,    танці…
Досить  роги    наставляти!
Знаю    всіх    уже    коханців!

Я    тобі  –  не    веретено,
І    повагу    тут    здобуду,
Друга    скрипка    -    не    для    мене,
Грати    я    цю    роль    не    буду!

Муж    -    це    соло!    Ти    не    знала?
Досить    віятись,    гуляти,
І    в    сім’ї,    щоб    пам’ятала,
Буду    я    диригувати!

Відрубала    Оля    Владу:
-Що    ти    з    себе    представляєш?
Дякуй    долі,    що    хоч    ззаду
Ти    в    оркестрі    цьому    граєш!

Я    стомилась,    хочу    спати,
Голова    болить    і    ніжки…
Влад    зітхнув,    що    тут    казати?
І    поплівся    мовчки    в    ліжко.

Сон    приснивсь:    В    концертній    залі
Публіка    шляхетна    всілась,
А    у    нього    ноти    вкрали,
Та    ще    й    паличка    десь    ділась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Валентина Ланевич

Зашарівся світанок (слова для пісні)

Зашарівся  світанок  рум’янцем
В  димній  шалі  з  туману  тихцем.
Був  жаданим  для  зір  він  коханцем,
Залишився  на  згадку  лиш  щем.

Розпорошує  вітер  надії,
Що  у  серце  закрались  на  мить.
Поповзли  у  душі  раптом  змії,
Їх  кохання  ніяк  не  приспить.

Обізвалась  зозуля  із  гаю,
Кукувала  на  довгі  роки.
Шугнув  вгору,  як  жайвір,  літаю,
Вдень  ступлю,  щоби  світло  нести.

Пр.

Ой,  тумане,  тумане,  туманочку,
Не  ховай  ранок  з  перед  очей.
Дай,  зустріну  його  я  на  ганочку,
Хай  торкнеться  з  любов’ю  плечей.

 06.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874858
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Білоозерянська Чайка

Сіверський Донець

Окрасо  краю,  Сіверський  Донець,
Побачиш  –  не  забудеш  твою  вроду.
Несеш  спокійно  ти  могутні  води,
Красою  вразив  тисячі  сердець.

На  березі  -  змережані  ярами,
Мов  білі  вежі  –  скелі  крейдяні,
Ось  риба  б’ється  в  синій  бистрині,
В  запла́ві  –  сиротинці  з  болота́ми.

Найбільше  озеро  твоє  –  Лиман.
Уквітчане  лататтям  чисте  плесо,
Лиш  чути  хлюп  в  воді  рибацьких  весел
Та  інколи  пройде  катамаран.

Всі  їдуть  до  Козачої  гори,
А  не  в  Єгипет,  Грецію  чи  Сочі.
Приймають  всіх  бажаючих  охоче
Місцеві  Коробові  Хутори.

Є  лавра  Святогорська  у  долині,
Біля  заплави  –  листяні  ліси
Вдивляються  в  спокійну  твою  синь  –
Красу  величну  Сходу  України…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Любов Таборовець

Знову скажу, що кохаю…

Я  тобі  говорив,    що  кохаю?...
Говорив...  Та  далебі,  знов  повторюсь,
Що  для  тебе  душею  співаю
І  беззаперечно  любові  корюсь.

Ти  для  мене  -    зворушлива    пісня...
Ноти  в  ній  зцілюють  душу  в  рубцях.
Ти  -  незбагненна    зіронька  пізня,
Що  спалахом  губишся  десь  в  чебрецях…

Голубко  моя,  вірна  горлице,  
У  загадці  посмішки  тоне  мій  світ…
До  серця  твого  небо  горнеться,  
До  ніг  твоїх  яблуні  падає  цвіт…

Впиваюсь  красою  і  ніжністю,
І  дивно  хмелію  від  дотику  рук…
Набутися  хочеться  в  вічності,
Де  в    унісоні    сердець  наших  стук.

05.05.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874705
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жити - то життю радіти

Життя  мене  неначе  тестувало,
Я  прийняла  належно  цей  урок.
Нераз  воно  мене  в  лещата  брало,
Та  я  щораз  вперед  робила  крок.

Я  не  озлобилась  на  світ  широкий,
Ніколи  не  бажала  комусь  зла.
Закарбувалися  назавжди  ро́ки,
Коли  на  собі  біль  перенесла.

Нераз  стояла  "  біла  смерь"  над  мною,
Та  я  її  у  руки  не  далась.
Тримав  мене  Господь  міцно  рукою
І  я  на  цьому  світі  зостала́сь.

Він  дарував  життя  у  друге,  третє...
І  я  від  нього  дар  цей  прийняла.
Хоча  могла  давним  -  давно  вже  вмерти,
Господь  в  моїй  душі  і  я  жива.

Для  мене  жити  -  то  життю  радіти,
Для  мене  жити  -  то  не  лиш  слова.
Я  розмовляю  з  полем,  там  де  квіти
І  там  де  жайворон  пісень  співа.

А  ще,  люблю  у  лісі  заблукати,
Піти  до  дуба  з  ним  погомоніть.
Суниць  в  свої  долоні  назбирати
Й  запам'ятати  цю  прекрасну  мить...

А  ще  люблю  вітатися  з  весною,
Торкає  літо  ніжним  промінцем.
Кружляю  з  білосніжною  зимою,
А  люба  осінь,  не  приносить  щем.

Всім  цим  сестрицям  -  дуже,  дуже  рада
Й  стрічаюся  із  ними  залюбки.
Бо  ж  з  ними  бути,  то  така  розрада,
Нехай  вони  живуть  усі  роки.

І  світ  нехай  живе  -  бо  він  прекрасний
Його  нам  з  вами  треба  берегти.
Щоби  світило  в  небі  сонце  ясне,
По  небу,  щоб  хмарки  могли  пливти.

Нехай  течуть  у  безкінечність  ріки,
Життя  -  то  найцінніший  скарб,  повір.
Нехай  живе  наш  світ  такий  великий,
У  оксамиті  й  перламуті  зір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Галина Лябук

Краса і пахощі земні.

В  глибокій  пам'яті  і  спогадах  -  село,
Садок  і  хата  у  пірчастім  спориші.
До  болю  рідне,  моє  Синово,
Де  босі  ніженьки  ступали  по  росі.

Весною  пахло  медом,  і  джмелі
Із  бджолами  кружляли  над  садочком.
А    ми    були  тоді  -  такі  малі
З  сестричкою  в  ромашкових  віночках.

Г'елгочуть  гуси  і  співають  цвіркуни,
Дзвінкоголосі  бігають  хлоп'ята.
В  рухливі  ігри  граються  вони,
У    "дочки-мами  "  -  закосичені  дівчата.

Жовте    латаття  і  вербовий  пух,
Озерна  синь,    джерельна  водичка.
Краса  земна...  Перехопило  дух
Від    білих  німфей,  кружалець  листочків.

Згадалось,  запах  хліба  на  стерні,
Духмяні  буханці  з  матусиної  печі.
Живуть  у  пам'яті  ці  пахощі  земні,
Роздолля,  сміх  і  радощі  дитячі.

Пливе  життя,  а    в    споминах  -  село  :
Багато  сонця,  світла  і  краса...
Моя  любов,  моє    ти    Синово,
Вже  невпізнані  вулички,  безхмарні  небеса...  


                   Німфея  -  біла  водяна  лілія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874483
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Ніна-Марія

ВЕСНА ВСМІХНУЛАСЯ МЕНІ

[img][/img]

Весна  всміхнулася  мені
Білявим  проліском  розквітлим.
Я  кличу  спогадами  дні,
В  них  лину  птахом  перелітним.

Де  нас  п’янив  бузковий  цвіт,
А  ми  так  солодко  любили.
О,  скільки  вже  минуло  літ!
Їх  повернути  –час  безсилий.

Умиті  вранішнім  дощем
Світанки  росяно-сріблисті.
Сповиті  ніжністю  ночей,
В  любові  скупані  пречистій.

О,  як  бентежили  серця
Нам  солов’їні  переливи!
Були  мені  так  до  лиця
Твого  кохання  щедрі  зливи.

Любові  музика  хмільна
Кружляла  у  веснянім  танці.
Ми  чашу  ту  спили  до  дна
Щасливі  доленьки  обранці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Людмила Пономаренко

Назбираю в долоні дощу

Незабутньо  так    пахнуть  дощі,    
Де  весняні    розкинуто  шати,
Ароматом  бузкових  кущів
І  духмяною  свіжістю  м'яти,

Прохолодністю      росяних  трав
У    грайливо-дзвінкому      намисті...
Світ,  як  вдосвіта    вмите  дитя  
Із  очима  блакитно-чистими.

І  вже  соло    дощу  здається
Таким  тихим,    молитва  неначе,
Що  десь  там,  на  краєчку  серця,
Від  нежданої  радості  плаче…

В  тихім  схлипі    прозорих  краплин,
У  стрімких  ручаях    на  шибці
Ти  вже  бачиш,  як  хтось  із  глибин
Розсіває  по  світу  гостинці.

Назбираю  в  долоні    дощу,
Немов    спрагло-весняного  дива,
Разом  з  світом  під  дощ  помовчу
В  сподіванні    на      бажану  зливу…

Й  відпливає  вже  змита  печаль,
Невідомо  куди  і  без  весел.
Грає    дощ,  як    натхненний  скрипаль,  
Життєдайну    мелодію  весен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання в травні

А  травень  розпустив  бузкове  розмаїття,
Квіткові  феєрверки  щедро  пестив.
Розносив  пахощі  п*янкі  веселий  вітер,
І  звіддаля  твої  виднілись  жести.

Зустрілися  -  і  раптом  заспівав  крапчастий.
Де  ж  дощ-тотем  блукав  до  цього  часу?
Залопотів  дзвінкий,  іскривсь,  мабуть,  на  щастя,
Вологи  живчик  скинув  швидко  рясу.

Кохання  в  травні,  мов  бузкове  розмаїття,
В  квіткових  феєрверках  -  мить  Едему.
І  ти  шептав  мені,  що  найдорожча  в  світі,
І  не  потрібні  серцю  діадеми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874455
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Вранішні роси

Вранішні  роси  -  цнотливості  роси
З  блиском  перлинним  в  шовковій  траві.
Свіжі,  розкішні,  розніжено-босі.
Розсипи  щедрості  звабно-живі.

Дерево  кожне  вкрите  краплистими,
Кущ  росянисто  зомлів  у  саду.
Мов  із  пацьорок  скотилось  намисто,
Ніжки  світанку  по  ньому  ідуть.

Вигляне  сонце,  розставить  долоні,
Промінь  тендітно  проникне  у  сад
І  обігріє  травневе  осоння.
Вранішні  роси  для  нього,  мов  клад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Ганна Верес

Полощуть крила білі лебеді у річці

Полощуть    крила    білі    лебеді    у    річці,
Тонкі    їх    шиї    уже    вимиті    давно.
О,    як    хотілось    їм    лишитись    в    юнім    віці,
Та    це    нікому,    ще    нікому    не    дано!

Приспів:
Вони    кохались    самовіддано,    до    болю,
І    добре    так    було    обом    у    самоті…
Хто    зустрічавсь    хоч    раз    із    справжньою    любов’ю,
Пізнав    той    радощі    і    щастя    у    житті.

Гроза    весняна    тихі    води    розтривожить,
Веселку    кине,    мов    казковий    диво-міст.
Без    неба    й    волі    жити    лебеді    не    можуть,
Тож    до    веселки  вони    в    парі    піднялись.
Приспів: 22.08.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874236
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Олеся Лісова

Ти - тихе сяйво

Ти  –  тихе  сяйво  у  житті  моєму
І  сон,  який  приходить  наяву.
Ти  –  літо  днів.  Усі  роки  щаслива,
Бо  скільки  разом  –  у  тобі  живу.

В  очей  промінні  світла  неосяжнім,
Що  кличе  в  таїну  душі,  без  меж.
У  відчутті  невтоленної  спраги
Бальзам  якій,  в  твоїх  вустах,  знайдеш.

У  цих  руках:  і  ніжних  й  трудовитих,
У  серці,  яке  має  два  крила.
А  що  жінкам  потрібно  на  цім  світі?
Аби  любов  і  гріла,  і  цвіла.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874450
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохана жінка

Кохана  жінка  -  пісня  для  душі,
Кохана  жінка  -  діамант  в  оправі.
Про  образ  цей  складаються  вірші,
А  ще  романи  пишуться  яскраві.

Кохана  жінка  -  справжня  доброта,
Кохана  жінка  -  чарівна́  і  ніжна.
Вона  додасть  до  серденька  тепла,
Коханням  зацвіте  неначе  вишня.  

Кохана  жінка  -  чисте  джерело,
Кохана  жінка  -  наче  в  полі  квіти.
В  житті  підтримує  її  крило
І  з  нею  завжди  хочеться  радіти.

Кохана  жінка  -  озеро  глибин,
Кохана  жінка  -  теплота  душевна.
Вона  всміхається  до  нас  з  картин,
Мов  з  іншого  століття  королевна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч ( проза 4 ч. )

               За  обідом  старші  чоловіки  про  щось  гучно  гомоніли.  Олег  з  своїми  думками  про    Таню.  В  голові,  як  у  вулику,  а  то  напливало,  немов  морська  хвиля  торкалася  берега  -  а  її  немає.  Позирав  на  двері  кімнати,  напевно  там,  тож  зайшла  в  хату,  можливо  вийде?  Чому  не  йде,  чи  батьки  нагримали?
     Два  брати  їли  мовчи,  тільки  час  від  часу  переглядалися  і  позирали  на  нього.  Господиня    весь  час  припрошувала  до  страв.  Олег  з-за  столу  встав  першим,  подякував  і  нахилившись  до  неї,  тихо  запитав,
- Я  навідаюся  до  Тані?  
На  знак  згоди  кивнула  головою.  За  столом  метушня,  всі  поступово  підіймалися,  дякували  за  обід.      Олег  підперши  стінку,  чекав  коли  всі  вийдуть.  Ольга,  мала  винуватий  вигляд,  намагалася  не  дивитися  на  нього,  поспішила  в  свою  кімнату.
   Тихий  стук  в  двері.  Таня    спросоння    липнула  в  вікно.  Футти,  це  я  заснула.  Олег  постукав  вдруге.  Не  запитуючи  хто,  різко  встала  з  ліжка,  відчинила  двері.  Задоволений,  озираючись,  прошмигнув  повз  неї    в  кімнату,  закривши    за  собою  двері,  обіперся  і  запитав,
- Ти,  як  сонечко?  Що  спала?  Часом  не  захворіла?  Чи  можливо  виморилася  на  кухні?  І  не  обідала…    Хочу  подякувати  тобі  за  обід,  такий  смачний  та  якби  ти  там  була,  був  би,  ще  смачніший.
- Та  ну,  скажеш  таке.  Я  не  голодна,  варила  вареники,  накуштувалася.
Олег  топився  в  її  очах,
-    І  недогождай  тим  западенцям,  хай  вдома  керують,  своїх  дівчат  ганяють.
 В  відповідь,  наблизилася  до  нього,  рукою    торкнулася  чуба,
- А  ти,  що  ревнуєш?
- Таню  ти  моя  дівчина  і  на  цьому  крапка.  Ніяких  залицяльників,  ти  згодна?
 За  мить,  долонею  прикрила  йому  уста,  ледь  посміхнулася,    
-Якщо  ти  добре  подумав,  то  добре.  Але  знай  в  мене  не  характер,  а  характерець,  так  часом  мама  каже,  бо  вперта.  А  тато  їй  перечить,  бо    в  нас  з  ним  дуже  схожі  характери…
-Мені,  що  вісімнадцять  років,  чи,  ще  молоко  на  губах  не  обсохло,  щоб  я  розкидався  такими  словами.  Я  хотів  тобі…
Але  раптом  спохватився,  адже  ледь  не  проговорився  за  телефон  і  замовк.
-Що  ти  хотів  сказати-  кліпнула  оченятами,
-Ану  зізнавайся!
   -Та  я,    ну  ж  запитав  тебе  чи  ти  згодна,а  ти  заговорила  мене,  -  йому  вдалося  викрутитися  з  цієї  ситуації.
Задерши  голову  догори,  дивлячиь  в  нікуди,  наче  в  роздумах,
 -Згодна  Олежку,  згодна,  тільки  давай  це  не  дуже  на  людях  показувати.  Якось  незручно  при  комусь,  щоб  мене  отак  обіймали  та  цілували.      
 Її  пухкенькі  губи,  як  стиглі  вишні,  манили  до  себе.  Він  припав  до  них,  бажав  випити  весь  солод.  За  якусь  мить,  заховалася  в  його  обіймах.  
     З  кімнати  пролунав  голос  батька,
- Олю,  а  Таня,  де?
 Заторохтів  посуд,  сердитий  голос  матері,
-  Вона  з  Олегом  в  кімнаті,  заганяли  дівчину…
Таня  хитро  позирнула  й  прошепотіла,
- Всі  мене  жаліють.Ти  йди  я  зараз  прийду.
Коли  Олег  вийшов,  Ольга  витирала  посуд,  не  повертаючи  до  нього  голови  кахикнула  й  майже  прошепотіла,
-Олеже  ти  вибач,  що  так  вийшло…  Та  на  верх  вже  не  лізь,  хай  самі  закінчують.  Якщо  додому  не  йдеш,  то  краще  весь  хлам  та  щепки  поприбирати  з  під  ніг,  щоб  раптом  носом  не  зарити.
Важко  перевівши  подих  спитала,
-Я  це…  Хотіла  запитати,  спина  болить?
Та  нічого,я  міцний,  як  дубок,-    посміхнувся  і  продовжив,
- До  весілля  заживе…  Давайте  забудемо  про  це  непорозуміння.  В  житті  всього  буває  та  не  все  треба  пам`ятати.  
- Ну  й  добре,  -  погодилася  й  продовжила  -  І  мені  легше  на  душі.
Він  вийшов  надвір…..  Зайнявся  прибиранням  обійстя.  Хлопці  ж  відразу  помітили  його,  здивовано  переглянулися,  продовжували  викладати  шифер.
 Таня  ж  вийшовши  з  кімнати  допомогла  матері  з  посудом.  Ольга  довго  мовчала  та  все  ж  потурбувалася,
-Що  певно  набігалася,  пристала…  Вечеряти  є  що,  до  них  не  йди,  досить  няньчити,  нехай  самі  обходяться.  Он  Дружок,  цілий  день  в  льоху  закритий,  скавулить,  занеси  йому  їсти  і  повертайся.  
     Тільки  дівчина  вийшла  з  хати,  Богдан,  немов  чатував  її,  відразу  зліз  з  даху.  Вона  швидкою  ходою  йшла  по  стежці  до  льоху,  він  наздогнав  її,
-Таню,чуєш  квіточко.  Я  ж  не  ловелас  якийсь,а    хочу  зустрічатися  з  тобою,    з  серйозними  намірами.  І    нашому  батькові  ти  сподобалася.
-А    я  що  корова,  чи  кобила,  що  мене,  ще  й  батьки  будуть  вибирати.  Може  ще  в  рот  намагатимуться  заглядати,  щоб  знати,  чи  є  всі  зуби.
Слова  хлопцю,  як    обухом  по  голові,  зупинився,  витаращив  очі.  Таня  відкрила  льох,  Дружок  уздрівши  чужого,  вискаливши  зуби,  гучно  загарчав  через  решітку.  Вона  озирнулася,
-Он  дивися,  тебе  навіть  пес  не  хоче  признавати.  Він  в  нас  чутливий,    на  відстані  відчуває  людину,чи    добра,  чи  лиха.  Тож  відійди,  не  дратуй  його.  Та  гадаю  і  мені  з  тобою  нема  про  що  говорити.  Знаєш,  ми  хоча  й  українці  та  всі  різні.  Шукай  собі  дівчину  таку,  яу  сам,  западенку.  Кажуть  краще  живеться  на  рідній  землі,  чим  на  чужині.
Він  прислухався  до  її  слів,  бо  ж  пес  так  гавкав,  аж  в  вухах  лящало,
-А  може  все  ж  даси  номер  телефону,  подумай...  Чого  тобі,  такій  панянці  сидіти  в  цьому  селі?
Ті  слова  зачепили  її  за  живе.  Суворо  звела  брови.  Ледь  нагнулася  до  пса,  рукою  гладила  його,
-  Ну  вгамуйся,  мій  хороший,  помовчи.
Подала    йому  курячу  кістку.  Й    озирнулася,  досить  неприязно  подивилася  на  нього,  
-Ну,  якщо  тут  живуть  такі  панянки,  як  ти  кажеш,  значить  це  село  чогось  варте.  Рідний  край,  це  немов  рай,  тут  все  миле  і  чарівне.  Он  став  -  краса  і  гордість  нашого  села.  Лебеді,  лелеки,  дикі  гуси  й  качки,  немає  ніде  таких,  як  у  нас.  А    в  цвіту  сади  пахучі,  з  бджолинними  піснями.  А  поля  квітучі,  згодом  з  щедрими  хлібами,  по  них  ромашки,  як  сонечка.    І  волошки,  то  немов  лагідні  очі  поля,  над  якими,  відчуваючи  волю,  літають  птахи.  А  спів  соловейка  з  лісу…  Ой,  що  тобі  сказати,  а  люди  в  нас  які    щирі  і  добрі…
 Привідкривши  рота,  зачаровано  дивився  на  неї.  Але  ж  гарна.  Від  її  промови  настільки  здивувався,  подумав,  тю,  чи  й  справді  так  любить  своє  село?  За  мить  уговтався,
-Та  ти    все  ж  подумай  до  вечора,
Вона  з  легенькою  усмішкою  на  обличчі,  крутнула  головою,
-Навіть  і  не  чекай,  я  все  сказала.
             То  напевно  на  щастя,  що  Олег  в  цей  час  був  за  сараєм.    Повернувшись  на  дах,  Богдан  очима  шукав  його.  Ніде  не  помітивши,  кивнув  рукою  до  брата,
-Глухий  варіант,  не  розважимося….  
     Надворі  насувалася  темінь….    За  вечерею  Таня  сиділа  поміж  батьками,  брати  тільки  переглядалися  між  собою  і  немов  по  черзі  підморгували  їй.  Олега  бісило  це,  червонів  і  бліднів  та  мусив  все  витримати,  не  хотілося,  щоб  хтось  окрім  них  знав  ту  розмову.
 Микола    подякував  за  роботу,  розрахувався  з  Романом.  Той  звернувся  до  синів,
-Ну,що  йдемо?,
Сини  переглянулися,  Богдан  двинув  плечами  й  до  батька  тихо,
-Йдемо  тату,  ця  краля    гордячка.  Думали  прогуляємося  з  нею,  а  вона,  як  пава  хвіст  підняла.  Вважає  себе  непідступною.
Батько  сердито  поглянув  на  нього,  на  мить  зажмурив  очі  і  стиснув  губи,  дав  зрозуміти,  щоб  замовчав.
     Батьки  проводиди  робітників  за  хвіртку,  прощалися.  Біля  веранди  Таня  з  Олегом  задоволено  дивилися  один  на  одно,  полегшено  перевели  подихи.  Тепло,  легко  на  душі,  вона  йому  не  розповіла  про  розмову  з  Богданом.  А  він  тішився,  дивно,  пішли  мовчки?  Та  гріла  думка,  позбувся  суперників.
     За  кілька  хвилин  батьки  повернулися,  Таня  до  них  веселим  голосом,  
   -Ну  а  тепер  я  піду,    виведу  Олега  за  хвіртку.
Батько,  примруживши  очі,  посміхнувся,  на  ходу  крутнув  головою  й  майже  крикнув,
-  А  що  сам  не  вийде!
 Й  тихо  про  себе  засміявся,  продовжив,-  Яка  краса  та  молодість,  чого  так  швидко  виростають  діти.  Поклавши    на  плече  дружині  руку,  нахилився  до  чола,
-Пішли  люба  відпочивати.  Ноги,  аж  гудуть,  натоптався  за  день…  
   Таня  відійшла  пару  метрів  від  обійстя,  зупинилася  під  молоденькою  тополею.  Солодкий  поцілунок  збуджував  молоді  тіла.  Олег  відчував  легке  тремтіння  свого  тіла,  став  осторонь.  Хоча  й  доволі  темнувато  та  він  хотів  сказати  їй  важливі  слова,  намагався  дивитися  очі  –  в  –  очі.
-Таню  я  давно  тебе  кохаю…  Ще  від  тієї  пори,  як    з  річки  витягнув.  Моє  серце    пронизане  стрілою.  Як  зранений  птах,  чекав  коли  ти  підростеш  і  вилікуєш  мене.  Вилікуєш  ніжністю,  щедрими  поцілунками,  станеш  рідною.
Магічним  блиском  пристрастних  очей  зачарував  її.  Зробила  крок  до  нього,  на  мить  сп`яніла,  самовільно  закрилися  очі.  Легкий  довгий  поцілунок,  заводив  в  храм  любові.  Поцілувавши  її  повіки,  легенько  відсторонився,
- Я  знаю,  як  ти  жила  ці  роки,  мене    весь  час    не  покидали  думки  про  тебе.  Звичайно,  я  не  принц  на    білому  коні.  Але  чи  ти  кохаєш  мене?  Чи  ти  підеш  за  мене  заміж?
     На  кілька  секунд  запала  тиша.  Поряд  в  кущі,  щось  зашаруділо  й  затихло.  Відволікло  її  від  думок,  що  сказати?  Куди  поспішати  і  чого?
-Знаєш  Олеже,  в  мене    є  план.  Я  хочу  в    містечку  закінчити  курси  перукарів.  Хочу  мати  свідоцтво.    Курси  вже  почалися  з  лютого  місяця.  Ти    пам`ятаєш  Марію  з  мого  класу,  вона  в  тій  перукарні  працює,  планую  на  наступний  набір  потрапити.  Я  ж  з  восьмого  класу  стрижу  жінок,  чоловіків  та  гадаю  не  завадить  перейняти  досвід  від  інших.
 -А  чому  б  і  ні,  це  ж  просто  чудово.  То  я  завтра  поїду  в  містечко  й  про  все  довідаюся.
-Знаєш,  я  вже  піду,-  Не  давши  їй  договорити,  знову  поцілував,  за  мить  рішуче  вирвалася,
 -Ну  все  годі,  бувай!  
Намагався  спіймати  за    руку,  різко  вирвалася,  немов  та  пташка  з  неволі.  Лише  кілька  секунд….  Зникла  за  хвірткою,  пролунав  брязкіт  клямки.
     Здається  все  добре,  але    ж  не  відповіла  на  запитання,  бентежили  думки  по  дорозі  додому.  За  мить  пригадав  чаруючі,  привітні  очі.  Посміхнувшись,  вже  й    виправдовував  її,  полохлива  пташечка,  ще    ж  зовсім  молоденька.  Напевно,  не  була  готова  до  такої  розмови.  Та  я  ж  живий,  чого  час  тягнути?  Раптовий  звук  СМС  перебив  думки.  Коли  витягнув  з  кишені  телефон,  прицмокнув.  О,  знову  з  Москви.  І  чому  їм  не  спиться,  читав  текст  »  Олежек.  Ты  нам  очень  нужен.  Срочно  перезвони.  Наташа».

                                                                                                                                                                   Далі  буде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874428
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Катерина Собова

Карантин для тещі

В    настрої    прокинувсь    вранці,
За    роботу    взявсь    Мартин:
Почепив    на    дверях    в    рамці
Гарне    слово    «КАРАНТИН».

Хотів    ще    додати    дещо,
Щоб    було,    як    оберіг…
Із    цих    пір    проклята    теща
Вже    не    ступить    на      поріг!

А    дружина,    як    сказилась:
-Мою    маму    не    пускать?
Та    таке    і    в    сні    не    снилось,
Щоб    командував    тут    зять!

Відкидай    погані    звички,
Ненависть    тебе    заїсть,
Мама    в    масці,    в    рукавичках,
Не    зараза    це,    а    гість!

Подивись    на    себе,    хлопче,  
Ні    в    ворота    ти,    ні    в    тин,  
Обсервації    він    хоче!
Обізвався    тут    Мартин:

-Віспу    людство    побороло,
Скарлатину,    чуму    й    тиф,
І    холера    захолола,
Залишився    один    тип:

Теща    -    це    смертельний    вірус
І    рятунку    тут    нема,
В    цьому    є    великий    мінус    -
Катастрофа    світова.

Я    в    закон    додав    би    дещо:
Вихід    в    зятя    є    один    -    
Ізоляція    від    тещі
І    довічний    карантин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874269
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Valentyna_S

Хай торжествує на землі життя

Сопілка  Леля  трелі  розливає.
В  легенду  йде  лілова      сон-трава.
І  спляче  серце  в  щасті  оживає,
Яріє,  мов  веселчина  брова.

По  краплі    спека  капає  з  тарелі.
Хмільна  черемха      –  перша  етуаль.
Старих  дубів  премудрість  вийшла  з  келій
І  шпателем  кладеться  на    туаль.

У  парках  шаленіють  менестрелі,
Звільнивши  іскру  Божу  з  окуття.
Знімають  білі  вельони    морелі  –
Хай  торжествує  на  землі  життя!

Етуаль—зірка,  знаменитість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874467
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Галина_Литовченко

НЕ ГРИМАЙТЕ ГРОМИ

«Кринична  корбо,  цить!  
   Пшениця  зріє…»      (Костянтин  Мордатенко)

***
Не  гримайте  громи,  
бо  половіють  ниви.
Хай  спіють  колоски  
під  жайворонка  спів.
Хай  буде  в  цій  порі  
вам  благодать  властива  –  
спочиньте  на  межі,  
змініть  на  милість  гнів.

Жовтіють  колоски
на  тихому  підсонні,
де  й  стрибунця  ніхто
не  сміє  сполохнуть,
де  колом  сокиркú
застигли  в  обороні,
осмисливши  ураз  
свого  наймення  суть.

Не  гримайте  громи,
бо  нива  при  надії.
Не  буйствуйте  вітри  –  
найміться  до  млина.
Під  жайворонка  спів
нехай  пшениця  зріє.
Ще  трохи  –  і  зерном
розродиться  вона.

(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873882
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 04.05.2020


Надія Башинська

ШИРОКЕ ПОЛЕ ШУМИТЬ ХЛІБАМИ…

Широке  поле  шумить  хлібами...
ген  жайвір  в'ється  під  небесами.
Волошок  жменьку  сипнув  хтось  в  житі,
радіють  літу  ті  сині  квіти.

І  гнеться  низько  налитий  колос,
цвіркун-маестро  подасть  свій  голос.
В  ромашках  ніжних  сонця  краплини,
а  поле  просить:  "Збери  зернини!"

Біжить  дівчатко  поміж  житами...
поглянь,  схилилось  до  них  в  пошані.
То  босоноге,  я  бачу  нині,  
біжить  дитинство  по  тій  стежині.

Добра  зернятка  щоб  розсівати,
надійних  друзів  щоб  відшукати...
В  життя  вже  кличуть  маленькі  ніжки
ті  волошкові  житні  доріжки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874473
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Галина_Литовченко

ХИМЕРНЕ СНОВИДІННЯ

Під  шум  дощу  і  гуркіт  грому
приснилася  весна  на  злеті:
один  «король»  давно  знайомий
явився  молодим  валетом.

Був  поцілунок,  пишні  квіти,
та  звідкись  чула  й  засторогу,  
бо  правду  нікуди  подіти  –      
далеко  ще  до  перемоги.

Пливла  лебідкою  у  танці    
за  ним  покірно  в  райські  кýщі,
знаходила  у  філіжанці
всі  знаки  кавової  гущі...

Та  поза  сном  шуміла  злива.  
Я  аж  схопилася  від  грому.
Він  кинув  поспіхом:    «-Щасливо!»
і  зник  в  повітрі  …  мій  знайомий.  

(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874271
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Віталій Назарук

ТРАВНЕВИЙ ДОЩ

Нарешті,  слава  Богу,  дочекались.
Сьогодні  полило  немов  з  відра.
Помиті  квіти  у  красі  гойдались,
Пішли  угору  молоді  хліба.

Роси  поснули,  їх  дощем  прибило,
Бузок  зацвів,  запахнули  меди…
Холодним  хмарам  серденько  раділо,
Бо  дощ  якраз  прийшовся  до  пори.

Подумали  про  сіножаті  луки,
Річки  напитись  в  спразі    не  могли…
Хотілось  пити,  кінчились  їх  муки,
Щоб  дощ  залишив  в  них  свої  сліди.

Дощу  ріка  раділа,  мов  дитина,
Лиш  зрідка  промінь  ряску  полоскав.
Збиралась  завірюха  тополина,
Дощ  відійшов,  немов  кудись  пропав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874563
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020


Валентина Ланевич

Білим цвітом

Білим  цвітом  заквітчався  рідний  дім,
Зичним  клекотом  лелечим  із  лугів.
Щось  завзято  цокотіли,  вився  дим,
Стежка  сиза  розросталась  з  коминів.

І  пливла  по  небі  синім  в  старий  сад,
В  вуликах  бриніли  бджоли  невпопад.
Краєм  хмарка  зачепилася  за  ряд
Та  й  побігла  цілувати  виноград.

Там  з  пір’їнкою  у  дзьобі  горобець,
Між  гілок  мостив  гніздечко  молодець.
Шпак  шукав  в  траві  жучків,  ще  той  ловець,
Кріт  землі  нарив,  старання  нанівець.

На  черешні  соловей  співав  пісень,
Бігла  колом  тінь  на  поле  у  ячмінь.
Сонце  сипало  проміння  з  повних  жмень,
Заясніло  в  серці  від  весни  творінь.

28.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873855
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Олекса Удайко

МІЙ НОВИЙ ЗІР

[i]...Теплий  Олекса  як  символ  тепла  і  
       злагоди  наповнює  чимось  новим,  
       незвіданим  і....  дещо  тривожним.  
         Вітаючи  всіх  клубівців  з  цим  вес=
       няним  святом,  зичу  доброго  здо-
       роп'я,  любові  та    наснаги    в    цей  
       нелегкий  час,  що  випав  на  нашу  
       долю!  У  свою  чергу,  дякую    всім,  
       хто  поздоровив  мене  з  Днем  на=
       родин  та  прошу  вибачення  за  мою
     тимчасову,  вимушену  відсутність
       на  ваших  сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені  дав  Бог  новий,  здоровий  зір  –
відкрилися  простори  неозорі  –
серед  малих  й  великих  в  небі  зір
я  виберу  свої,  мені  властиві  зорі.

І  стане  ясно  все  украй  мені  –
побачу  геть  усе  у  цьому  світі:–
вибоїни  й  кущами  скриті  дні,
і  темні  лиця,  й  лиця  у  привіті…

Від  зерна  відклерую  я  лушпу,
не  помилюсь  у  любуванні  друзів,
бо  бачу  правду  –  щиру…  і  скупу,
ціную  давні,  і  новітні  узи.

Відтак  у  світ  чіткішим  стане  шлях,  
ясніші  абриси  і  горизонти…
кукіль  й  волошки  висвітить  в  житах
мені  ласкаве  і  привітне  сонце.

Хоч  не  знімаю  з  неба  жодних  зір,
сузір’я  друзів  на  землі  я  маю:
джерела  вод  із-під  землі  і  гір  
в  душі  творять  симфонію  розмаю…[/b]

                   
[b]…  Подяка  зріє  в  мене  під  кінець
чарівннику  -  хірургові  від  Бога…
Це  Йван  Віталійович  Козинець...
Хай  стелить  ряст  йому  легкау  дорогу![/color][/b][/color]

30.03.2020
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 01.05.2020


Катерина Собова

Пiвень iз Шполи

Скаржилася    кумі    Настя,
Що    торік    купила    півня,
А    воно    -    таке    нещастя:
Кури,    бач,    йому    не    рівня!

Кожна    курка    диво-птиця!
Він    не    хоче    їх    топтати,
Зжер    уже    мішок    пшениці,
Воду    п’є    і    любить    спати.

Кукурікать    не    бажає:
Ото    сяде    на    драбині,
Та    й    до    вечора    дрімає  –
Такі    півні    пішли    нині.

-Чи    не    в    Шполі    купували?-
Запитала    кума    Настю.
-Точно,    в    Шполі!    Як    ви    взнали?
Отаке    придбала    щастя!

-Тут    не    важко    відгадати:
Чоловік    мій    з    того    міста:
Він    і    когут    ваш    крилатий
Зліплені    з    одного    тіста.

З    ним    забула,    коли    спала,
Тільки    сняться    шури-мури…
Я    таке    життя    пізнала,
Як    ті    ваші    бідні    кури!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874007
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Valentyna_S

Чому…

Весна  тепла́  вділила  по  крихтині
Й,  вернувшись  за  калиновий  місток,
Підхмар’я  вільге  сушить  на  ряднині
Під  шум  роїння  збурених  думок.

Чому  знов  у    людей  іде  все  дриґом?
А  стільки-бо  докладено  старань.
Поквітила,  поцвічила    до  шмиґи,
По  келишку  піднесла  сподівань?..

В  лісах  декор  нових    дереворитів,
Стострунно  окликається  етер…
О,  обезумілі  Ромео  і  Джульєтти,
Ви  також  стали  б  іншими  тепер?

До  шмиги  —  як  слід,  до  ладу,  до  речі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873860
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Матуся вчила вишивати ( слова для пісні)

Мене  матуся  вчила  вишивати,
У  руки  голку  з  нитками  дала.
На  білім  полотні  розквітли  маки,
Волошками  стежина  пролягла.

Перейняла  від  мами  ту  науку,
Нитками  малювала  полотно.
Не  відчували  втоми  мої  руки
І  сіялись  стібки  немов  зерно.

У  візерунку  рушники  біленькі
І  скатертина  в  ружах  на  столі.
Я  вдячна  мамо,  так  тобі  рідненька,
За  цю  науку,  що  дала  мені.

Радію  моїй  першій  вишиванці,
Бо  ціле  поле  з  квітами  на  ній.
Я  одягну  її  сьогодні  вранці,
Цілунок  подарую  мамі  свій.

Вона  -  моя  любов  найкраща  в  світі,
Вона  -  моє  тепло,  що  у  душі.
І  скільки  на  землі  цій  буду  жити,
Матусю,  буду  вдячна  я  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874011
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Квітневий експромт ( надихнула Патара )



Червоне  сонце  -  серце  на  півсвіту.
Весна,  як  храм  любові:  кличе,  хоче.
Сторожить  небо  гори  срібла  -  цвіту,
А  пташка  снить  переспівати  сонце.

Ховає  листя  неба  сині  очі.
А  вишні,  мов  лебідки  в  цвіту  хвилі.
Смішні  і  щирі,  наче  сни  дівочі.
Вони  летять!  А  каже  хтось:  безкрилі...
                                                                                                                                           24.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873316
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Ганна Верес

Мелодія лилась

Десь  вилилась  мелодія  з  вікна
І  сколихнула  вечір  цей  журбою,
Мов  хвилею  котилася  вона,
Душі  торкнулась  і  озвалась  болем.

І  зазвучав  невидимий  дует,
Душі  моєї  і  душі  чиєїсь,
Не  міг  ніхто  спинить  цей  дивний  лет
До  місяця,  що  зрив  згори  свічею.

Він  слухав  сповідь  наших  душ  обох
Про  все,  що  довелося  пережити,
А  другим  слухачем  її  був  Бог.
Не  міг  сльози  своєї  осушити.

Мелодія  ж  лилась,  немов  пливла,
Наповнюючи  все  і  всіх  собою
Про  те,  що  ми  –  то  щастя  два  крила.
Чому  ж  не  стали  ними  ми  з  тобою?
31.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874095
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Надія Башинська

БЕРЕЖИ І ТИ СВЯТЕ…

         Довго  йшли  батько  із  сином...  Стало  вечоріти.
Ліс  навколо.  Тут  нікого.  Що  було  робити?
Збудували  із  гілля  намет  невеликий.
-  Ти,  синочку,  спи.  А  я  буду  сторожити,  -  батько  
синові  сказав.
         Син  заснув.  Втомився.
 А  коли  він  вранці  встав  -  батько  вже  й  умився.
Жменю  ягід  назбирав,  сину  простягає.
-  Татку,    Ви  хоч    задрімали?  -  син  його  питає.
-  Не  було  часу  дрімать,  говорив  з  зірками.  Будеш
й  ти  дивитись  так  колись  за  синами.
         Час  спливав.  Женився  син.    Вже  й  діток  бага-
то.  І  згадав  він,  як  дививсь  за  ним  його  тато.    То  
ж  очей  не  зводить  сам  з  кожної  дитини.
         Бережи  і  ти  святе...  те,  що  є  в  родини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874078
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Валентина Малая

НЕЗВІДАНА, МОВ ГАВАНЬ ҐВАДЕЛУПИ

[i][color="#6200ff"]/  Весна  спонукає  писати  про  неї...

[b]Вона  ж-розтопить  лід  і  айсберг  зрушить,
І  гори  до  небес-теж  перетне.
І  немічних  розбудить  і  зворушить.
І    чудеса  космічні  ще  утне...

Вона  -  це  повнота  і  досконалість,
Дзюркочуча  живинка  у  душі,
Обожнюйте  її  космічну  праність
Лелійте  і  забути  не  спішіть.

Вона-  усе  навколо  робить  кращим
приходить  й  залишається  навік.
Проходить  крізь  громи  і  через  хащі,
Так  солодко  із  нею  з  року  в  рік.

Вона-  зливає  інь  та  янь  докупи,
І  тішить  й  розчиняється  в  серцях,
Незвідана,мов  гавань  Ґваделупи*  .
Незмінна,сильна  ,править  у  герця́х*

-Сіяй,світи,зігрій,пролийся  світлом.
Торкнися,розбуди,розвесели!
Будь  чистим  променем  для  всіх
привітним!
Надію  простолюдинам  всели![/b]
[/color]

[color="#9500ff"]
[b]*у  герцях[/b]  -  тут  -сильна  у  двобої  думок
[b]*Ґваделупа[/b]  -  це  яскрава  суміш  сучасних  міст,  мальовничих  сіл,  непрохідних  тропічних  лісів  і  затишних  бухт  з  неймовірними  піщаними  пляжами.Це  заморський  департамент  Франції  у  Вест-Індії  в  архіпелазі  Малих  Антильських  островів  Карибського  моря[/color]

30.04.2020р.
/  на  світлині-  гавань  Ґваделупи  /
...хто  про  що,  а  авторка...про  Любов...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874118
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020


Світла(Світлана Імашева)

Калиновий щем

Здавалось,    любові    нектар    розчинився    в  повітрі  –
 
Він    пахнув    бузком    і  конвалії    цвітом    живим,

Вливався    у  вени  і  схлипував  з  леготом-вітром

У  пору  весняну    ночей    неповторно    хмільних.

Любов    зачаїлась    в  очах    твоїх,    рідних    до    болю,

У    тихому    погляді,    в  ніжних  й  буденних    словах…

І  дихалось    глибше…    То  Доля,  коханий    мій,    Доля

Зустрілася    з  нами    в  бузкових    квітучих    ночах.

А  далі  –  життя:  одцвітали    закохані    квіти,

І  сонячні    ранки,    й    смутні      затуманені    дні  …

Ми  в  парі,    коханий…  Зростали,    й  сміялися    діти,

Й    любов    зустрічали    у  місячні    ночі    ясні.

Ми    разом  у  парі    долали    тернисту    стежину  –

Життя  дарувало    події    і  добрі,    й  сумні…

Ти  -    явір  мій    сивий,    а  я    твоя    ніжна    калина,  

Чи  це  тільки    спогад,    що  сниться    весною    мені?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874114
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Шостацька Людмила

ЧУЛА САМА

На  острові  Любові  соловей
Не  вимагає  плати,  ні  овацій,
Це  –  божество  народів  всіх  і  націй,
Ще  кажуть,  що  рідня  йому  Орфей.
Світанок  будить  голосом  святим,
Від  щастя  зорі  падають  на  хвилі,
І  трелі  ці  розносяться  на  милі.
У  річку  задивилися  хати,
Закохані  провели  ніч  додому,
А  вітерець  з  ажурною  вуаллю
Побіг  кудись  мерщій  у  даль  за  даллю,
Молився  соловей  на  дня  ікону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873817
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Олеся Лісова

Відігрій мою душу

О,  весно,  відігрій  мою  душу,
Хай  проміння  накриє  печалі,
Бо  сама  я  цей  камінь  не  зрушу
Щоб  віднести  його  у  провалля.

Дай  мені  ще  тепла  хоч  краплинку:
Для  молитви  сердечної  треба,
Щоб  не  криком  минулому  в  спину,
А  словами  прощення  у  небо.

Знов  душа  відчинила  б  віконце,
У  світанок  злетіли  би  круки.
У  жовтенькому  платтячку  сонця
Йшла  б  з  любов’ю  у  літо  за  руки.



Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Олеся Лісова

Як важко дихає земля

Як  день  закриє  сині  очі
Й  колиску  ночі  ніч  гойдає,
Безликих  тіней  поторочі
Грайливо  вітер  доганяє.

Зірки  під  місячний  вінець
Летять  у  мріях  заповзято,
Легенькі  хмари  накінець
Закрили  сірі  оченята.

Де  в  білім  вельоні  садок
Пігулку  ночі  вже  ковтає,
Весь  світ,  від  магії,  замовк,
Бо  велич  душу  пеленає.

І  наче  біле  янголя
На  вушко  тихенько  шепоче:
-Як  важко  дихає  земля!
Вуста  сухі  водиці  хочуть.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873268
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Ганна Верес

ВІДЛЕТІЛИ З ЖУРАВЛЯМИ ВЕСНИ

Відлетіли  з  журавлями  весни,  
Час  пройшов  і  неабиякий,
 Знов  я  тут  і  в  пам'яті  воскресли  
Забуттям  притрушені  роки.  
Вигін,  де  ми  весни  зустрічали,  
Ніби  килим,  тканий  споришем,  
Тут  ми  грались,  бігали,  кричали,  -  
Вмиті  першим  весняним  дощем.  

Он  –  криниця,  ще  жива,  ще  диха,  
І  вода  у  ній  така  ж,  смачна.
 «Пам’ятаю  все,  -  шепоче  стиха,  -  
Твій  візит  –  то  дата  визначна».  
Я  проходжу  мимо.  Ряд  шовковиць,  
Щедро  частували  вони  нас.  
«Не  було  в  житті  моїм  околиць,  –
Зізнаюсь,  –  рідніших  ще  від  вас.»

Півстоліття  збігло  у  минуле,  
Стали  ми  всі  на  своє  крило…
 І  тепер  із  пам'яті  війнуло  
Все,  що  у  дитинстві  відбулось:  
Перші  вдачі  і  розчарування,  
Перші  сльози  в  темному  кутку.
 Я  й  не  знав,  що  то  було  кохання  –  
Не  зустрів  більш  дівчину  таку.І  
І  хоча  побачив  я  немало,  
Випив  все,  що  доля  піднесла,  
Хочу  знать,  життя  чи  не  зламало  
Дівчинку  із  нашого  села.  

Хати  теж  поранені  стояли  
Під  вітрами  часу,  ледь  живі,  
Відійшли  у  вічність  і  селяни,  
Вже  стежок  не  топчуть  у  траві.
Заросли  двори  чагарниками,  
Он  гніздо  лелече  збереглось.
 -  Не  торкайтесь  їх  малят  руками  –  
Горе  буде…  
Може,  те  й  збулось,  
Що  тепер  земля  осиротіла,
 І  у  душах  щось  у  нас  не  так?  
Як  приїхати  мені  сюди  кортіло  –  
Однокрилий  стрів  мене  вітряк!..
 Наші  села  тихо  вимирають,  
Лиш  зозулю  чути  й  солов’я.  
І  в  тривозі  серце  завмирає:  
-  Україно,  матінко  моя!..  
1.06.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873833
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Серафима Пант

Негурманне (майже за Твеном)

Звикли  до  пір’я  на  синіх  гомілках.
Перетікання  з  тузів  в  королі.
Вимір  без  міри.  
Бездонні  циліндри  –
Труби.  
Труба  горошині    Землі.  
Звичка  сікти,  демонструючи  силу,
Круг  секторами,  а  сектор  –  це  кут.
Глухо,  як  в  танку.  
У  точці  розриву  
Смерть  із  народженням    вахту  здають.
Курка  яйце,  як  знесе  –  кудкудаче:
"Ось  вам  дарунок,  основа  буття!"  –
Точка.
Планету    народжують  наче  
Люди:
Волання  –  та  все  без  пуття.
Звикли  носити  домасочні  маски.
Звикли  за  криком  ховати  страхи.
Тільки  б  до  цятки  на  колі  не  впасти,
Тільки  б  дочасно  не  вмерти  в  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873769
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Білоозерянська Чайка

Чаїний крик

Тужно  та  розпачливо
Чайки  лине  крик.
Так  лунає  втрачене  -
Милий  серцю  зник...

Чому  туга  на  крилах,
Як  цвіте  весна?
Плаче  вона  і  квилить  -
Пісня  ця  сумна.

Йде  шляхами  битими
Доля  нелегка:
Так  в  риданні  й  житиме  -
Милого  шука.

В  хвилях  у  вічнім  русі  -
Вірний  білий  птах,
Серце  б'ється  у  тузі
У  чужих  світах.

Знайде  ще  пернатого  –
Роки  молоді.
Тільки  крик  лунатиме
На  сумній  воді…

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873790
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Людськість в карантині

Восьма  вечора,  а  ніби  ніч  глибока.
І  не  чути  звуків,  і  не  йде  людина.
Світлих  вулиць  мало,  більшість  темноокі.
Місто  заніміло,  суто  карантинне.

Кожен  в  себе  дома,  там  гуляє  тиша.
Хтось  уже  куняє,  інші  -  в  Інтернеті.
Правду  і  неправду  пробігає  "миша"
Хто  як  хоче  грає  на  своїм  кларнеті.

Вірус  поглинає,  хворі  у  лікарні.
Недостатньо  масок,  захисних  костюмів.
Ніби  ніж  безжально,  лікарів  щось  крає.
Ще  пливе  "Титанік",  а  вода  у  трюмі.

Йдуть  бої  словесні  про  вакцину  й  вірус,
Хтось  жадає  влади  і  пліткує  вміло.
Світові  афери.  Де  ж  поділась  віра?
Людськість  в  карантині,  дух  її  вже  тліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Надія Башинська

ЗЛЕТІЛИ З НЕБА ПРОМЕНЯТА…

Злетіли  з  неба  променята,
розсипались  в  густій  траві.
З'явилися  кульбабок  квіти,
вони  як  сонечко,  ясні.

До  них  так  весело  сміється
із  неба  сонце  золоте.
Сади  в  цвіту...    зелений  килим
землі  кульбабками  цвіте.

На  них  здивовано  дивилось
мале  руденьке  кошеня.
"О!  Скільки  сонечок  з'явилось,-
подумало.  -  Так  би  щодня!"

Весна  дарує  див  багато...
радіють  їм  ліси  й  гаї.
В  смарагдовій  красі  святкові
кульбабок  золоті  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873674
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на долонці ( слова для пісні)

Довколо  зеркало  -  ріка,
А  ми  в  човні  пливем  з  тобою.
Весло  трима  твоя  рука,
Схилились  верби  над  водою.

Приспів:

В  твоїх  очах  весь  білий  світ,
Такий  прекрасний  і  чудовий.
І  ніжний  наче  первоцвіт,
Що  обіймає  нас  любов*ю

Берізки  наче  дві  сестри,
У  вітах  жайворон  співає.
Їм  з  нами  хочеться  пливсти,
Та  вітер  їх  не  відпускає.

Усмішка...  погляд...  ти  і  я,
А  ще  блакитне  небо  й  сонце.
Планета,  яку  звуть  Земля
І  щастя  наше  на  долонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873617
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Валентина Ланевич

Ой, гуляє козак в лузі

Ой,  гуляє  козак  в  лузі,
У  даль  задивився.
Має  серденько  в  напрузі,
Дивний  сон  приснився.

Що  зустрів  в  путі  далекім
Дівчину  чарівну.
Розігрався  в  грудях  клекіт,
Пісню  вчув  наївну.

Щебетала  соловейком
На  містку  на  річці.
Виливала  тугу  зойком
Молодій  смерічці.

Я  ж  його  кохала  вірно
З  року  в  рік,  як  вміла.
Ласк  в  душі  було  безмірно,
Віддати  не  сміла.

Інша  милого  любила,
Інша  цілувала.
Її  ж  тепло  хвиля  змила,
Річка  в  вир  забрала.

25.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873423
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Luka

Спогадом світлим

Спогадом  світлим
стукають  в  наші  серця
ті,  хто  не  з  нами…

В  інших  вимірах  душі
крилами  обіймуться.

Автор  картини  –  сучасний  український  художник  Олег  Шупляк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873373
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Ганна Верес

Слова – це скарб

Слова…  слова…  Могутня  ваша  сила    –
Не  просто  глас  народу  у  віках!
Це  –  «мама»,  вперше  вимовлене  сином,
І  «на»,  що  вперше  піднесе  дочка.

Слова  –  це  скарб,  який  не  продається,    –
Він  або  є,  або  його  нема.
Людина  з  ним  крилатою  здається,
А  ні  –  тоді  людина  ця  німа.

Слова  –  це  скарб,  незвичний,  особливий,
На  всі  події  і  в  усі  часи:
До  Бога  шлях,  коли  гроза  і  злива,
І  до  людей,  коли  прийшов  просить.

Слова  –  це  скарб  –  зумій  же  скористатись,
І  з  них  дорогу  вміло  проклади
До  рідного  і  навіть  супостата,
Щоб  не  відмовив  і  подав  води.
Слова  –  це  скарб…
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Катерина Собова

Хто перший?

Іра    -    донька    гарна,    люба
До    татуся    припадає,
Ніжно    гладить    йому    чуба,
Щиро    в    очі    заглядає:

 -Тобі,    татку,    не    здається,
 Наче    ти    потрапив    в    казку?
 Але    в    світі    так    ведеться  –
 Компенсація    за    ласку!

Ти    -    найкращий    в    світі    тато,
Добрий,    чуйний    і    хороший…
Буду    прямо    я    питати:
-Як    у    тебе    щодо    грошей?

-А    бабла    нема,    Ірусю,
Бо    ще    зранку,    тільки    встала  –
З    голови    до    ніг      матуся
Вже    мене    обцілувала!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873341
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Валентина Ланевич

Через кладку, через тин

Через  кладку,  через  тин,
Йшла  весна  до  всіх  родин.
Задзвеніли  голоси,
Парувались  голуби.
Йшла  весна,  любов  несла,
Від  крила  та  до  крила.
Солов’ї,  синички,  чиж,
Танцювали  в  парі  твіст.
А  зозуля  на  гіллі
Щось  задумалась  вгорі.
Потопталася  несміло
І  у  поле  полетіла.
В  небі    хмарки,  мов  граки,
Чудернацькі  гамаки.
Сонце  там  по  колу  ходить,
Спів  пташиний  хороводить.
А  внизу  бобри  й  загати,
Пізнанням  кожен  багатий.
Тим,  що  в  серці,  у  душі,
Лиш  зумій  те  зберегти.

22.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873058
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Не тримаймо слова

Припекла  твоя  красномовність  мовчання,
Як  гаряче  тавро  на  душі.
У  коктейлі  змішали  холодну  печаль  
І  весняні  палкі  лемеші.

Щоб  почуть  глибину  словесну  з  безодні,
В  закапелках  -  стерти  "не  можна"
І  забути  спільні  найтяжчі  незгоди,
Забриніли  б  серця  тотожно.

Зарубцьовані  дні  лиш  в  надійних  руках.
Перекреслим  вагання  нічні.
Не  тримаймо  слова  у  незримих  думках
І  відчуєм  любові  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873530
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зорепад

Сьогодні  з  неба  зорепад,
На  землю  сипав  оксамити.
Це  диво  Всесвіту  парад,
Землі  свої  він  шле  привіти.

Ним  милувалася  весна,
Для  неї  то  чарівне  дійство.
Роса  холодна  і  рясна,
На  трав'янистім  королівстві.

І  навіть  теплий  вітерець,
На  диво  дивиться  магічне.
Краса  торкається  сердець,
З  природою  злилась  навічно.

Сьогодні  з  неба  зорепад,
На  землю  сипав  оксамити.
Затамував  свій  подих  сад,
Весна  зустрінеться  із  літом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873481
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Білоозерянська Чайка

БІЛИЙ ТАНЕЦЬ

     [i]У  будинку  -  ні  шелесне,
Світло  в  вікнах  де-не-де.
Скоро  обрій  вже  воскресне  -
Сонце  день  новий  веде.

   Час  летить,  рахує  зими  -
Це,  звичайно,  знаєш  ти,
Ніч  малює  світлі  рими  -
Й  знов  спішить  в  свої  світи.

   Стане  день  яскравим  точно,
Зникне  швидко  все  бліде,
Бо  на  зміну  темній  ночі
В  люди  світлом  він  іде.
 
   В  білім  танці  знов  кружляють
Рими  потай  від  людей:
В  щире  серце  вмить  вселяють
Справжню  віру  в  новий  день…[/i]

(  Фото  з  інтернету.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873226
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Ганна Верес

Чи знаєш, сину, хлібу ціну?

-  Чи  знаєш,  сину,  хлібу  ціну?  –  
Спитав  дідусь  у  юнака?  –  
Яка  життєва  необхідність  
І  інша  роль  його  яка?  
І  відповіді  не  чекавши,  
(Терпіння  в  нього  вже  не  те)  
Став  говорити  сам,  як  завше:
 -  Хліб  –  це  і  поле  золоте,  
Що  вироста  з  малих  зерняток,  
Политих  потом  і  дощем,  
І  в  техніці  святий  порядок,  
І  в  серці  особливий  щем.  

Хліб  –  це  для  сонця  тепла  справа,
 Бо  без  тепла  –  то  вже  не  хліб,  
Для  вітру  –  витівка-забава,  
І  не  порожній  буде  хлів.  
Хліб  –  загадкова  то  вечеря,  
Смачні  сніданок  і  обід.  
З  ним  не  повернеться  печера,  
Не  буде  тих  прадавніх  бід.  

Хліб  –  то  не  тільки  в  небі  сонце,  
А  й  на  весільному  столі
 І  в  нас,  і  в  шведа,  і  в  естонця,
 І  в  Африці,  де  Сомалі.  
Хліб  –  то  від  Бога  нагорода  
За  чесний  труд,  ранню  зорю,  
Коли  вставав  і  в  непогоду,
 І  в  спеку  думав:  «Не  згорю!»  

Хліб  –  то  обов’язок  людини  
Перед  землею  і  дітьми
І  в  темну,  й  світлу  теж  годину,  
То  ж  з  хлібом  завжди  будем  ми!  
Хліб  –  то  життєва  є  криниця,  
Що  всім  енергію  дає,
 Міцніє  з  ним  держави  криця,
 І  благоденство  настає!  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872554
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 23.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій лист

Я  читаю  твій  лист,  що  прислав  мені  в  літо,
В  ньому  стільки  любові  і  стільки  тепла.
Сів  метелик  де  трави  гойдаються  й  квіти,
Прилетіла  послухати  лист  твій  бджола.

І  зібрались  хмаринки  у  небі  кудлаті
Їм  цікаво  мабу́ть,  що  ж  в  листі  написав?
Я  ховаюсь  у  трави,  що  вітром  прим'яті,
Щоби  лист  цей  у  мене  ніхто  не  забрав.

Б'ється  серце  моє,  затамовую  подих
Я  щаслива  читаючи  ніжні  слова.
І  зберігся  в  словах  тих,  блакитний  твій  погляд
І  минулого  зустріч  для  нас  ожива.

Пригортаю  твій  лист  і  так  ніжно  цілую,
Він  для  мене,  щось  цінне  таке  у  житті.
У  душі  моїй  літо  з  весною  танцює,
А  я  згадую  миті  щасливі  оті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873104
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020


Валентина Ланевич

Моя земля

Моя  земля,  Волинський  краю  рідний,
Люблю  тебе  у  всій  твоїй  красі.
Люблю  я  ніч,  де  приморозок  срібний,
Розкидав  діаманти  по  траві.

Й  сторожить  час  із  місяцем  у  парі
Незриму  тишу  спокою  зірок.
Аж  доки  ранок  в  сонячнім  пожарі
Підійме  гам,  там,  де  стоїть  дубок.  

Нестиме  хвилі  Стохід  вздовж  Березич,
А  з  коминів  у  небо  сивий  дим.
Зайдеться  криком  при  дорозі  галич,
За  лісом  зникне  спомином  одним.

Як  те  дівча,  з  портфелем  за  плечима,
Котре  шукало  відповідь  в  книжках.
Знайшло  сліди  з  роками  пілігрима,  -
Мудрості  дань,  заховану  в  словах.

23.04.20

Любі  друзі!  Вітаю  вас  з  Всесвітнім  днем  книги  та  авторського  права.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873150
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020


Леся Геник

Дихання

Я  хочу  жити,  бо  весна  і  цвіт,
бо  рідні  люди  і  краси  -  без  міри...
Бо  в  серці  палко  пломеніє  міт
єдинигого  рятунку  -  світло  віри.

І  все,  що  "до",  і  все,  що  вже  відтак,
вбирає  зовсім  інший  смак  і  колір.
Життя  -  політ,  а  подих  твій  -  літак,
котрий  дає  пізнати  небо  волі.

Та  ти  не  чуєш  цих  всесильних  крил,
допоки  смерч  не  здиблює  польоту,
збиваючи  твої  легені  з  сил,
паюючи  на  біль  кожненьку  йоту.

І  лиш  тоді  ти  бачиш  суть  і  сенс
у  надпростому,  Боже,  надпростому.
І  що  там  страх,  і  що  там,  біль  і  стрес,  
коли  вертаєш  змучений  додому.

Коли  вдихаєш  вишні  білий  цвіт,
ще  за  вікном,  але  такий  прекрасний.
І  розумієш  -  дихання  політ,
направду,  це  найбільше  щастя,  власне...

22.04.20  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873023
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Гілкою жасмину розцвіло кохання

Гілкою  жасмину  розцвіло  кохання.
Малювала  пензлем  сонячна  рука.
Цвіт  у  молоці.  Очі  -  чорна  кава.
Небеса  завмерли  в  мовчазнім  чеканні.

Серце  заспівало,  як  відлуння  мушлі.
Настрій  пишноцвіттям  розливавсь  навкруг.
Цілував  кохану  той  весняний  дух.
Вітерець  торкався  лагідно  до  вушок.

Гілкою  жасмину  розцвіло  кохання,
Білий  день  зі  смаком  кави  з  молоком.
Обіймались  з  сонцем  ніжно  під  вікном.
Вірили  обоє:  ця  любов  -  остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873005
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Співоче поле тюльпанів

На  співочому  полі  розквітли  тюльпани,
Аромат  дивовижний  усіх  кольорів.
Кожен  раз  зустрічає  це  диво  світанок,
Доторкаючись  променем  сонячних  днів.

Я  милуюсь  цим  дивом  яскраво  -  магічним
І  вдихаю  цей  запах  солодкий  такий.
Настрій  в  мене  сьогодні  пісенно  -  ліричний,
Надихає  на  вірші  і  тисячу  мрій...

В  кольорах  цих  весняних  відбилося  літо,
Відобразилась  ніжність  й  чарівна  краса.
Хіба  ж  можна  красі  цій  усій  не  радіти,
Коли  в  серці  буяє  і  квітне  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872984
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Галина_Литовченко

В ТОЙ ВЕЧІР


З  черемхи  линули  мотиви  солов’я,  
і  сипав  місяць  блискітки  на  річку.
В  той  теплий  вечір  подруга  Марічка
була,  без  сумніву,  красивіша,  ніж  я.

Конвалія  –  на  шовку  сукні-кльош,
гарненькі  ніжки  –    на  шпилькáх-підборах.
А  я  у  ситець    вбралась,  як  на  горе,
та  у  взуття    не  краще  від  калош.

Була  б  доречнішою  подруга  тобі,
стрункому  та  привабливому,  в  пару.
Їй  догоджали  і  зірки,  й  гітари,
а  ти  мене  чомусь  угледів    у  юрбі.

Відтоді  ти  –  мій  вірний    кавалер
і  людний  танцмайданчик  –  нам  за  сцену.
От  лиш  Марічка  сердиться  на  мене.
Ми  майже  не  спілкуємось  тепер.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873034
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Надія Башинська

ЛІЧИЛКИ

                     ***
Рудий  лис  біг  через  кладку.
Раз  і  два...  поставив  лапку
Третя  теж  пішла  смілива.
А  четверта  не  схотіла.
Бо  та  лапочка  четверта  
боязлива  й  дуже  вперта.

"Ти  чого?  -  питає  лис,  -
зачепилася  за  хвіст?
Ми  цей  мостик  перейдем,
коли  всі  разом  підем."
І  четверта  лапка  біла
теж  швидесенько  побігла.

                     ***                      
Пусто...  Пусто...  Пустота.
Летить  думка  непроста.
Ухоплю  її  за  хвостик.
О,  вона  відкрила  ротик...
Гарне  плаття  в  неї  й  стрічки,  
й  черевички  невеличкі.
Як  шнурочки  в  них  зав'яже,
щось  цікаве  нам  розкаже.

                     ***
Дві  сороки  й  три  ворони
з  ранку  їли  макарони.
Кожна  з'їла  їх  по  три.
Порахуй  швиденько  всі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873029
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Галина_Литовченко

ПЕРНАТИЙ ПРИЯТЕЛЬ (Для дітей)

(З  нової  книжки  для  дітей  "Пташине  царство"  (ілюстрації  внучки  Анастасії  Панченко).  В  кожній  казці  зустрічаються  прислів"я  та  приказки  -  народна  мудрість  України.)

 Гордійко,  так  звали  звірята  і  пташенята  сіренького  горобчика,  сидів  на  голій  гілочці  кизилу  і  спостерігав  за  метушнею  знайомого  їжачка  Колюні.  Той  крутився  на  місці,  сіпався  з  одного  боку  в  інший  –  загалом  вів  себе  не  зовсім  адекватно,  як  на  погляд  Гордійка.  Земля  після  недавнього  листόпаду  в  саду  була  встелена  пухким  строкатим  килимом.  На  колючки  їжачок  нанизав  уже  чимало  жовто-червоного  падолисту  та  наплутав  сухої  трави.  Згори  горобчикові  здавалося,  що  приятель  маскується  під  осіннє  довкілля.  «Але  ж  для  чого  такий  шум  здіймати?»  –  не  розумів  Миколчиного  замислу  Гордійко.  Якщо  вже  вирішив  заховатися  від  когось,  то  робити  це  нишком  потрібно.
           -  Гей,  Миколко-наколко!  Ти  що  –  сам  з  собою  в  жмурки  граєшся?  –  подражнив  горобчик  Їжачка.
           -  Та  не  до  ігрищ  мені,  Гордійку-злодійку,  –  їжачок  у  відповідь  теж  уколов  крилатого  приятеля  образливим  слівцем,  щоб  той  не  мав  звички  обзиватися.  –  Не  чіпай  мене,  самому  ж  потім  краще  буде.  Чи  то  якась  хвороба  напала…  Вже  який  день  рот  не  закривається  –  позіхаю  та  позіхаю.  Немов  повітря  не  вистачає  мені…  І  спати  весь  час  хочеться…
             Їжачок  ледве-ледве  промовляв  слова.
             -  Ой,  Колюню,  то  це  щось  серйозне  у  тебе!  А  що,  як  заразне?  Мені  таку  інфекцію  підхопити  не  хочеться.  Ти  вибач,  друзяко,  але  я  з  тобою  гратися  не  буду.
           Їжачкові  прикро  було  чути  таке  від  приятеля,  але  й  ображатися  не  гоже.  У  Гордійка  багато  братиків  та  сестричок,  ще  розхворіються  всі  і  нікому  буде  цвірінькати  в  саду.  І  нехай  горобці  колискових  співати  не  вміють,  їхній  спів  не  заколисує,  але  й  коломийки  Колюня  любить  слухати.
           Їжачок  помітив,  що  на  тому  місці,  де  він  крутився  та  вовтузився,  виросла  чимала  купа  листя.  Озирнувшись  навкруги  –  чи  не  бачить  хтось,  він  встромив  свого  носика  в  купину  і  відчув,  що  там  набагато  тепліше  ніж  у  саду,  вітру  немає  та  й  запах  соковитіший.
             Їжачок  засунув  у  листя  голівку,  потім  плечі,  а  потім  і  зовсім  заховався  з  усіма  чотирма  ніжками.    «Похворію  тут…»  –  вирішив  Колюня  і  відразу  ж  заснув.
             Гордійко  проґавив  ту  мить  і  не  міг  второпати,  куди  це  зник  їжачок.  Йому  дуже  хотілося  кинутись  на  розшуки  Колюні,  але  боявся  потрапити  в  обійми  невідомої  бацили.  Покрутив  голівкою  на  всі  боки  і  голосно  цвірінькнув  у  простір:
           -  Нехай  тебе  лиска-Лариска  шукає,  а  я  не  буду!
           Але  відповіді  горобчик  так  і  не  дочекався.  
           Наступного  ранку  він  знову  прилетів  та  всівся  на  кущ  кизилу,  але  їжачка  ніде  не  було  видно.  І  в  обідню  пору  не  застав  його  у  саду.  «Напевне  якась  біда  трапилася…»  –  розхвилювався  Гордійко.
         Через  кілька  днів  у  сад  вийшов  господар  з  граблями  і  заходився  загрібати  опале  листя.  Під  кущем  кизилу  він  полишив  роботу,  нахилився  над  купинкою  і  почав  її  уважно  розглядати.  Гордійкові,  який  сидів  високо  на  яблуні,  стало  цікаво,  що  ж  там  такого  знайшов  дядько  Максим.  Він  спурхнув  з  гілки,  сів  на  безпечній  від  граблів  відстані  і  побачив,  що  з-під  листя  виглядає  колючий  клубок.  Гордійко  відразу  впізнав  свого  приятеля.  А  господар  набрав  цілий  оберемок  листя  і  для  чогось  насипав  зверху  на  Колюню.  
           -  Ну  все…  прощавай  Миколко-наколко…  
           Гордійко  крізь  сльози  цвірінькнув  їжачкові  прощальні  слова  і  шугнув  подалі  від  того  страшного  місця.  
           Заплаканого  і  засмученого  побачила  його  мама-горобчиха,  а  дізнавшись  про  причину  суму  свого  синочка,  посміхнулася  і  заспокоїла  малого:
           -  Не  панікуй!  Живий-здоровий  твій  Колюня,  та  ще  й  спить  міцненько.  Їжаки  впадають  у  сплячку  на  зиму.  І  твоєму  приятелю  прийшла  пора  спати.  Природу  не  перехитриш.  «Як  сніг  упаде,  то  пастух  пропаде,  а  як  розтане,  пастух  устане».  Хоча  до  пастухів  Миколка  відношення  не  має,  але  це  прислів’я  і  його  стосується.  От  ти  будеш  взимку  ховатися  в  стріху  від  вітру  та  морозу,  а  їжачок  навіть  і  не  знає,  що  таке  зима.
           Поки  не  випав  сніг,  Гордійко  щодня  навідувався  до  кизилового  куща,  та  підкидав  на  Миколчину  схованку  кілька  листочків,  щоб  йому  було  тепліше  пережити  зимові  місяці.
           А  коли  почалися  снігопади,  то  купина  перетворилася  на    кучугуру,  і  вже  ніяка  лиска-Лариска  не  змогла  б  знайти  їжачка.  Гордійко  час  від  часу  прилітав  до  сплячого  Колюні,  але  лисячих  слідів  біля  його  схованки  ні  разу  не  бачив.
           На  зміну  зимі  прийшла  весна,  сніг  розтанув,  і  горобчик  своїми  веселими  коломийками  розбудив  від  сну  їжачка.  Той  потягнувся  всім  своїм  колючим  тілом,  глибоко  вдихнув  весняного  повітря,  відкрив  очі  і  вгледів  на  гілці  Гордійка:
           -  То  ти  ще  тут?  Дякую,  вірний  мій  друже,  що  не  залишив  мене,  доки  я  боровся  з  тією  страшною  хворобою  та  лежав  без  пам’яті!  Правду  кажуть:  «Друг  пізнається  у  біді».
           Гордійко  подивився  на  Колюню,  як  на  малу  нерозумну  дитину,  і  радісно  зацвірінчав.  Він-то  вже  знав,  що  це  була  не  страшна  хвороба,  а  солодкий  сон.  Але  слова  приятеля  дуже  зігріли  йому  душу,  бо  всім  відомо,  що  «Від  доброго  слова  і  лід  розмерзає».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873033
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Любов Вишневецька

Летний вечер.

Луна...  Гамак...  и  летний  вечер...
Сверчок  поет  от  всей  души!..
Любимый  нежно  обнял  плечи...
поцеловать  меня  решил...

И  я  позволю...  брошусь  в  пламя!..
Желаний  искренних  костер...
Пусть  страсть  пылает  до  беспамятств!..
Пусть  кружит  нас  небес  шатер...

Тепло  безудержных  ладоней
стелило  волны  под  ребром!..
Парила  парочка  влюбленных
в  тумане  счастья  неземном...

А  Месяц  был  неравнодушен...
дарил  лучей  своих  хмельных...
-  Так  важно  быть  кому-то  нужным...
с  одной  судьбою  на  двоих...

*      *      *

Луна...  Гамак...  Прохладный  вечер...
-  А  мне  тепла  бы  для  души!..
Приснилось  что-то...  сон  не  вечен...
Костер...  пытаюсь  затушить...

                                                                                 22.04.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872998
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Білоозерянська Чайка

Дівчинці, яку люблю

Ти  –  моє  серце  і  моя  душа,
Промінчик  радості  та  сподівання,
Життя  твоя  поява  прикраша,
Бо  ти  –  найзаповітніше  бажання.
Ти,  моя  доню,  віра  в  майбуття,
З  тобою  всі  здолаємо  вершини!
Хай  Ангел  зберігає  все  життя
Тебе,  мою  єдиную  дитину.
Без  тебе  –  мов  на  світі  не  жила,
Дитина  матері  -  дорожча  над  усе…
Здоров’я  тобі,  щастя  та  тепла,
Професія  хай  задоволення  несе!

Ти  –  моя  гордість,  впевненість  руки,
За  тебе  Бога  я  молити  буду:
Щасливими  хай  будуть  всі  стежки,
І  щирими  до  тебе  будуть  люди…
Ти  –  на  Землі  залишений  мій  слід  -
Розумна,  творча  –  не  злічить  талантів,
Будь,  Вірочко,  щаслива  сотню  літ,
Будь  коханою  і  умій  кохати!

Грай  на  гітарі  і  пиши  вірші,
(А  я  тебе  підтримати  готова!)
Даруй  тепло  своєї  ти  душі,
Купайся  в  хвилях  радості  й  любові!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872367
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Олеся Лісова

Відвести біду

Дме  вітер,  ох  який  холодний
На  цвіт  дерев  і  перший  лист
І  вірус,  наче  звір  голодний
Життя    міняє  звичний  зміст.

Щодня  у  пошуках  поживи
По  наших  долях,  навпростець,
В  весну  привносить  корективи,
Надіючись,  що  світ  вже  мрець.

Нічим    заразу  не  спинити.
Стоїть  з  мечем  земних  гріхів.
Дай,  Боже,  серцем  відмолити
Спасіння  віднайти  шляхи.

Всім  разом  стати    злу  на  горло,
Стерню  засіяти  добром,
Аби  любові  пісня  горда
Біду  відводила  щитом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872887
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я у тебе одна ( слова для пісні)

Я  у  тебе  одна  і  єдина  у  світі,
У  квітучій  весні  і  у  теплому  літі.
Я  у  тебе  одна  ясна  зіронька  в  небі,
Буду  довго  світити  і  тільки  для  тебе.

Я  у  тебе  одна  дорога  і  кохана,
Осінь,  а  чи  зима  я  всерівно  бажана.
Я  у  тебе  одна,  чи  дощі,  чи  морози,
На  обличчі  усмі́шка,  коли  навіть  грози.

Я  у  тебе  одна  найдорожча  і  мила,
А  любов  нас  взяла  і  понесла  на  крилах.
Я  у  тебе  одна,  нею  так  і  лишу́ся,
Бож  таки  не  дарма  українкою  звуся.

Я  у  тебе  одна,  там  де  ріки  і  гори,
Пісня  птахів  дзвінка,  крики  чайок  над  морем.
Я  у  тебе  одна,  ти  один  є  у  мене,
Такі  ніжні  слова,  шепотять  навіть  клени.

Я  у  тебе  одна,  промовляють  берізки,
І  летять  в  даль  слова,  вітер  чеше  їм  кіски.
Я  у  тебе  одна,  лине  тихо  луною,
Ми  щасливими  будемо  завжди  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872716
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Надія Башинська

ХТО СХОЖИЙ?

У  білого  котика  чорненька  лапка.
На  спинці  у  чорного  біленька  латка.

На  вушках  у  білого  чорненька  цятка.
У  чорного  котика  -    біленька  лапка.

Скажіть,  хто  з  них  схожий  на  котика-татка,
якщо  в  татка-котика  чорна  є  латка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872902
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Надія Башинська

УКРАЇНОНЬКО МОЯ…

Українонько  моя,  зерня  золотеньке.
Українонько  моя,  сонечко  ясненьке.
Знала  б  ти,  як  я  люблю  тебе,  моя  світла.
Найдорожча  для  мене,  бо  ти  моя  рідна.

         Своя  земля  найкраща...  Знай!
         Твого  дитинства  світлий  рай.
         Доріжка  в  школу  в  споришах,
         Веселий  спів  пташок  в  гаях.

         Тут  ясноока  і  стрімка,
         мов  небо,  синя  є  ріка.
         Землі  ти  краще  не  знайдеш,
         то  ж  бережи  ту,  де  живеш!

Твої  хлібнії  поля,  ріки  і  озерця,
і  ліси  твої,  й  гаї  всі  мені  до  серця.
Звеселяє  нас  усіх  пісня  соловейка.
Знала  б  ти,  як  я  люблю...  ти  моя  гарненька.

         Своя  земля  найкраща...  Знай!
         Твого  дитинства  світлий  рай.
         Доріжка  в  школу  в  споришах,
         Веселий  спів  пташок  в  гаях.

         Тут  ясноока  і  стрімка,
         мов  небо,  синя  є  ріка.
         Землі  ти  краще  не  знайдеш,
         то  ж  бережи  ту,  де  живеш!

Українонько  моя,  зерня  золотеньке.
Українонько  моя,  сонечко  ясненьке.
Знала  б  ти,  як  я  люблю  тебе,  моя  світла.
Найдорожча  для  мене,  бо  ти  моя  рідна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872901
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч / проза 1 ч. /

Весняний    ранок  пробуджував  село  …    Ребристі  хмари    тільки  вздовж  обрію  на  заході,    А  всюди  купчасті  білі  хмари,    мов  кораблі,  чи  човники  в  небесному  морі.  Та  все  ж  поміж  них  привітно  визирає  сонце.  Воно  неначе  грається  в  хованки,    то  вирячиться,  ледь  –  ледь    пригріє  до  землі  ,  то  знову  за  хмарою  сховається,  зі  сторони  прикрасить  в  позолоту.    Легенький  вітер  хмаринки  колисав  й  повівав  до  землі,  торкався  пелюсток  первоцвітів  й  гілок  вербички,  на  ній,  як  маленькі  сонечка  -    розцвіли  пухкенькі  котики….
На  обійсті    ґелґочуть  гуси  й    неподалік,  час  від  часу  співає  півень.  Як  охоронник,  строго  позирає  на  поважних  курок,  що  гарбаються  попід  парканом.      Скрипнули  вхідні  двері  веранди…  На  ходу  всовуючи  ноги  в  теплі  резинові  калоші,  вискочила  Таня.  Поспіхом,  на  голову  накинула    теплу  рожеву  хустинку,  ледь  затягнувши  два  кінці  й  під  сходами  намацала  баняк  з  запареним  комбікормом.  Це  ж  раненько    приготувала  мати,  нині    ж    поїхала    автобусом  в  містечко  до  стоматолога.  А  батько,  прокинувся  не  світ,  не  зоря    й  відправився  на  рибалку.  Де  б  більше  проводив  часу,  в  поле,    ще  не  час  трактору  їхати,  дуже  мокро.  Одну    втіху  має  зранку,  ну,    а  ввечері    любить  подрімати  біля  телевізора.  
       Таня,  єдина  донька,  пізненька  квіточка  в  сім`ї.  Білявка,  з  зеленими  очима  красивої  форми,    більше    схожа  на  батька  і  така  ж  непосидюча,  як  він.  Тендітна,  як  молоденька  берізка,  їй  нині  виповнилося  вісімнадцять  років.  Та  вже  здатна    в  полі  на  тракторі  орати  землю.  Здавалося  руки  і  пальчики  маленькі    та  з  усмішкою  сідала    за  кермо  трактора  і  підморгуючи,  говорила  батькові,
- Ну  й  що,  що  дівка….  Тату,    може  посперечаємося,  хто  швидше  проїде  до  поля?
 А  він  мовчав,  лиш  посміхався  й    на  згоду  кивав  головою.    Та  інколи  після  того,  як  вона    його  підмінить  на  тракторі,  поки  він  пообідає,  подивиться  в  її  хитренькі  оченята,  обійме,  поцілує  в  чоло  й  скаже,
- Ой,  квіточко  ти  наша,  це    ж  не  жіноче  діло.  Та  поки  що  потішся,  потішся…
           Батькам,    то  щастя,  мати  таку  доньку,  підтримка  на  старості  років.  Тим  паче  любить  рідну  землю,  пообіцяла,  що  не  покине  рідне  село.  
       Їй  зручно  в    синіх  спортивнихах    штанах  на  обійсті.  Правда,    в  маминій  курточці,  як  в  скафандрі,  завелика,    зате  тепло.    Гусак  побачивши  господиню    гучно  заґелґотав  на  все  подвір`я.  А  вона  неначе  пташка    пурхала,    вже  насипала  курям  зерна    й  налила  води  в  стару  пательню,  їм  так  зручніше  пити.  Годила  гусям,    в  велику  пластмасову  миску,      рукою  накладала  перемішані  варені  лушпайки  з  запареним  комбікормом.    Гусак  й  дві  гуски  дякували  їй,    тягнулися    до  неї    і    ґелґотіли    в  один  такт,  що,  аж    в  вухах  лящало.  Їх    білі  крила    виблискували  на  сонці.  Ці  милі  сотворіння  для  неї,  ще  з  дитинства  втіха.Тож  ставок  близенько,  є  нагода    втекти  з  дому  й  побачити,    полюбуватися  природою,  широким    ставом,    а  влітку  вдосталь  накупатися  .  А  став    той  -  гордість,  радість  села.    Невеличкі  пагорби,  як  пляж,  а    навпроти,    попід  самий  ліс  вода  рябить,  виблискує  на  сонці.    Листовий  ліс,  віддзеркалюється  в  воді,  наче    купається  в  ній.  Де  –  інде    обривчасті  береги    з  під  яких  б`ють  джерела  холодної  води.  Та  нині  ж,  ще  весна  й  не  проснулися    трави  на  пагорбах,  лише  неподалік,  під  кущами  шипшини    бузковим  кольором  квітне  ряст.  І  де  -  не  -  де    підсніжники,    вже  з    порижілими  пелюстками.
Таня,  набравши    відро  води  в  криниці,  з  розмаху    вилила    її  в  залізне  глибоке  корито,  що  спеціально  для  гусей.    Гусак  задоволено    закричав  й  занурив  голову  в  воду,    за  мить  виринув,  роззявивши  дзьоба,  крутив  головою,  краплі  води  розліталися  навкруги.  Гуски  ж,  посмакувавши  корму,  не  поспішаючи  підійшли  до  корита.  Дівчина  присіла  біля  них,  з  усмішкою  на  обличчі,    по  черзі  гладила  голівки,
- Ну  от  почекайте,  ще  кілька  днів,      підемо    на  став,  полюбуюся,  як  будете  хлюпатися  в  водичці.    Заздрю  вам,  а  мені  ж  треба  літечка  чекати.
       Раптово  скрипнула  хвіртка.  Дівчина    різко  розвернулася,  ледь  не  впала,  
- Тю,  хто  б  це?  
Й    хитаючись,    здійнялася    на  ноги.  Кліпала  очима,  здивовано  дивилася  на  молодого  чоловіка.  А  він  стояв  біля  хвіртки,  якби  ближче,той  можливо  б  і  впізнала,  але    ж  далеченько.  Тю,  ще  й  з    вусами,    щось  таких  не  знаю.
 Олег    рукою  поправив    краватку,  яка  виднілася  з  під  куртки  з  білою  сорочкою,
- Ти  чого  Таню,  не  впізнала?  
 Вона    трохи    розгублена,  збентежена,    відчула,  як  кров  прилила  до  обличчя,    в  вухах  задзвеніло.
Він    зразу    не  наважився  йти,    запитав,
-А  де  Дружок  подівся?  Не  бачу,  щоб  зустрічав.  Та  й  ти    чомусь  збентежена...    Іншого  пса  немає?  То  я  зайду?
Без  вичікування  відповіді,    сміливо    попрямував  до  неї.
Зненацька  обоє  здригнулися,  від  крику  гусака.    Витягнувши  шию,    гусак    з  шипінням,    направився  до  нього.    Кричав    на    все  обійстя,  всім  подав  тривогу,    це  не  було  йому  звичним,  щоб  хтось  чужий  посмів  з`явитися  тут.
Дівчина    ледь  стримувала  сміх,  оце  так  ґвалт  вчинили.  Але  не  встигла  й  слова  сказати,як    гусак,  розправивши  крила  кинувся  на  нього.  Хлопець  захищаючись,    наставив  руки  долонями.    Той,  як  звір  кинувся  й  щипнув    одну  з  долонь,  за  мить  крапала  кров.    Він  скривився  й  швидко    витягнув  хустинку  з    кишені  й  зажав    її  в  кулаці.    З  переляку  Таня    зблідла  на  обличчі,      вирячивши    очі  до  гусака,    зарепетувала,
-  Ану  гайда,  гайда!  Ти,  що      Мартин  з  глузду  з`їхав?!  
Їй  ледь    вдалося  обома  руками    схопити  сердитого  гусака.  Затискала  йому  крила,  пригортала  до  себе,
     -  Втихомирся  дурню!Досить  -  досить,  тебе  ніхто  не  чіпає…
     -  Оце  так  захисник,  тут  і  пса  не  треба!-  голосно  сказав  Олег,  підійшовши  до  неї.
     -  Тю,  а  я  вас  не  впізнала,  -  випалила    в  відповідь  й  зажала  пишненькі  губи.  
-    Відчула,  що  хустинка  на  голові  ледь  тримається,  ось  -ось  розв`яжеться  й  сповзе  на  плечі.  Ще,  тільки  цього  не  вистачало,  я  ж  косу  не  переплела,  що  подумає,  як    мене  побаче  розпатлану.  Щось  тепле  підкралося  в  душу,  відчула  до  нього  симпатію.  
Він    миттєво  почервонів  й    щиро,  гучно    розсміявся.  Гусак  з  гусками    не  забарилися,  заґелготіли,  немов  продовжили  його  сміх.
Вона    ж    затримала  на  ньому    здивований  погляд,  кліпала  очима,
 -  Це  скільки  років    вас  не  було,  мабуть  зо  шість,  чи  й  більше.    Давайте,      женіть  гусок  в  загорожу,  а  я  цього    сміливця  -  охоронця  занесу.
 Їй  напевно  теж  було  смішно,  що  не  впізнала  його,  бо  весь  час  стискала  губи.  Правою  рукою    притискала  гусака  до  себе,  а    лівою  заспокоювала,  гладила  по  голові.  І  в  той  же  час  по  черзі    підіймала    плечі,  підтримувала  хустку.
       Олег,  чорнявий,  кароокий  хлопець,  старший  за  неї  на  шість  років.  Будинок  його  батьків  недалеко  від  них,  метрів  п`ятсот,  не  більше.  В    сім`ї    троє  хлопців,  старший  Микола    давно  одружений,  живе  окремо  в  кінці  села,  має  свій  невеличкий  продуктовий  магазин.      А    Сашко  менший  брат  за  Олега,  вчився  в  одному  класі  з  Танею.  
     Село  ж,    є  село,  всі    один  одного  знають  і  про  всіх  все  знають.  Як  кажуть,  тільки    зранку  перший    півень    заспівав,  що  наступив  ранок,  так  і    нова  звістка  розліталася  по  селі.    Хто  й  де  одружився,  кого  забрали  в  лікарню  лікуватися,  чи  народжувати,  а    хто  вже  й  помер.  
         Таня    від  Сашка  знала,  що  Олег  поїхав  на  заробітки  в  Москву,    фінансово  допомагав  батькам.  Але  дівчина    й  думки  не  мала,  що  вона  дуже  подобалася  Олегові.  Він,  ще  коли  вчився  в  школі,  цікавився    її  життям.  А  коли  поїхав,    Сашко  придбавши  собі  телефон,  крадькома    її  фотографував  та  знімав  на  відео  і  відсилав  брату.    Дівчина  і  не  підозрювала  цього,  життя    ж    в  селі  набагато  простіше.  Чи  то  на  ставку    юрбою  купатися,  чи    в  парі  з  ким  небудь  пасти  корови,  відносини  майже  завжди  дружні,  тож  не  дарма    кажуть  -    село,  як  велика  родина.
       Олег,  ще  тримав  хустинку  в    кулаці,  другою  рукою  махав  на  гусей,  
 -  Та  ти  ж  вже  подорослішала,  чого    до  мене  на  –  «ви».  Он,  яка  панночка  виросла.  Чи  вважаєш,  що  я  старий?
Олег  відкрив    невисоку  загорожу  з  штахет,    загнав  гусок  і  закрив,
 -  О  так-  так,    тільки  тепер  я  гусака  пущу,  а  то  знову  летітиме,  
 сказала  вона,  нахилилася  за  загорожу.  Відпускалала  гусака,  за  ним  з  голови  до  низу  сповзала  хустка.  Олег  підхопив    хустку  і  зненацька  ніжно  взяв  її  за  плечі,
-Ану!  Побачу,  яка  ти  стала.  Ти  і  в  хусці  гарна,  а  без  неї,  ще  краща.  Ну  справжня      рожева  трояндочка!
Дівчина  була    ладна    провалитися  крізь  землю.  Обличчя  пашіло,  не  знала  куди  подіти  свої  смарагдові  очі.  З  розсердя  випалила,
 -Та  Олег,    ти,  що  з  глузду  з`їхав?  Відпусти!
Відразу  відпустив  її,  уважно  дивлячись  на  неї,  подав  хустку,
 -  Ну  оце  вже  по  нашому!  А  то  на    -  ви….      Оце  так  зустріла  давнього  знайомого,  ще  й  гусака  натравила  на  мене…  
Вона    різко  попрямувала  до  хати.  О!  Натравила,  ще  щось  скаже,  щоб  образити  мене,  подумала  і  в  голос,
-  Зараз  винесу  зеленку,  подивимося,  що  в  тебе    за  рана  на  руці  ,    бачу  скривився,як  середа  на  п`ятницю  і  хустинка  в  руці  вся  вкрові.
Він  задоволено,  їй  навздогін,  
 -  Ага,    літру  крові    втратив,    напевно    тільки    ти    залікуєш  мою  рану.  
Не  знав,  чи  вона  почула  останні  слова  та  не  поспішаючи,    пішов  за  нею.
Зайшовши  на  веранду,    різко  зупинився.  Е  ні,  так  відразу  не  можна  злякаю.  Присів  на  лавку,  відкрив  долоню,  скривився  від  болю.    Сочилася  кров,  гусак  і  справді    глибоко  щипнув  біля  великого  пальця.
 Таня  швидко  повернулася,    заклопотано  присіла  біля  нього,
-  Оце  й  справді  зустріч,  нічого  собі,  оце  так  Мартин.  Ти  вже  вибачай  нас,  я  й  гадки  не  мала,  що  може  таке  статися.  Бачиш  ти  мене  колись  в  річці  спас,  як  ногу  звело  в  воді,    а  тепер  я  тебе  буду  спасати.
Де  й  біль  подівся,  враз    його    обличчя  засяяло,
 -  Тетянко,  ти  пам`ятаєш?  Можливо    й    пригадаєш,  як    з  Сашком  грали  в  хованки  й  ти  набрала  ріп`яхів    в  коси,  тоді  ми  всі,    хто  був,    витягували  їх.    А  ти  ледь  не  плакала,  але  додому    не  йшла,  чи    боялася,    чи  не  хотіла    засмучувати    батьків.  
Вона    уважно,  непоспішаючи,  зеленкою  залила  рану,  приклала  бинт  з  ватою  й  перев`язувала  бинтом  руку,
- Напевно    два  рубці  залишаться,  основне,  щоб  інфекція  не  попала.  Оце  так  пам`ять  буде  за  зустріч.  Та  скільки  пам`ятаю    тебе,    був    сміливчиком  в  нас,  тож  заживе,  де  подінеться.
Олег,  серйозно  дивлячись  на  неї,
 -  Ага,    до  весілля  заживе,  як    люди  кажуть.  
Вона,  тримаючи  зеленку  й  бинт  в  руках,  присіла  біля  нього,  
 -А,  що  може  привіз  наречену  з  собою…  То  коли  весілля?
Він  не  очікував  такого  запитання,  розгубився.  Та  все  ж    прямим  поглядом  дивився    в  її  очі,  наче    хотів  ,  щось  знайти,  раптом  нагадав,
-  О!  Почекай!
З  кишені  дістав  шоколадку,
 -  Це  тобі!
Вона  вмить    схопила  її  й  знизавши  плечима  й    часто  кліпаючи  очима,  намагалася  приховати  усмішку,  яка  засяяла  на  обличчі,
-  Це,  що  замість  відповіді?    То,  хто  ж  вона?
 Раптово  відкрилася    хвіртка,  загавкав  Дружок,  за  ним  йшов  батько.  Таня  різко  змінилася  на  обличчі,
-О!  Тато  з  рибалки  йде!
 Дружок    кинувся  гавкати  на  Олега,  та  коли  той    назвав  його  по  імені,  пес,  виляючи    хвостом,    обнюхав  його.  Зробивши  коло  на  обійсті,    розлігся  під  хатою  й  спостерігав  за  кожним  рухом  присутніх.
 Батько  підійшов    ближче,  до  стіни  притулив  вудочки  і  Тані  подав  відро  з  рибою.      Задоволено  протягнув  руку  до  хлопця,
 -  Ти  диви,  це  чи  ти  Олеже?  Ну  і  вимахав,  помужнів!  Справжній  чоловік  став.  Добре,що    односельчан    не  цураєшся.    Привіз  дружину,  чи  сам?
 -  Та  в  нас    є  свої    дівчата  -  красуні,    нащо  нам  кацапки,-    відповів,  ледь  почервонівши,  крадькома  дивився  в  сторону    Тетянки.
Вона,  почувши  відповідь,  поспіхом  схопила    синю    пластмасову  миску,  що  висіла  на  стіні  й  вийшла  з  веранди.  Вилила  в  неї    воду  з  рибою,  бризки  полетіли  в  різні  сторони.  Дівчина  затримала  на  ній  погляд,    впіймала  себе  та  думці,  ти  ба,  не  одружений.  
Батько  знімаючи  чоботи,    торкнув  рукою  Олега,
 -  А  ти  сідай,  не  соромся!  Зараз  підемо  в  хату.
   Й  гучно  до  доньки,
 -  А  ти  чого    гостя  на  веранді  тримаєш…    Гайда  електрочайник  включи,    почаюємо.  Думаю  Олег  не  поспішає,  а  тоді  й  риби  почистемо,  звариш  юшки.  Там  і  мама  приїде,    автобус    за  розкладом  їздить,    дякувати  Богу,    дорога  не  розбита.  Хіба  ж  гостя  на  суху  зустрічають,  вина    виноградного,  вистояного    скуштуєш.  Три  роки  назад  гарно  вродив  виноград,  ми  з  Танею  добре  попрацювали,  ще  літрів    сорок  є.  
       З  усмішкою  на  обличчі,    вона  міцно    зав`язала  хустку    й    поспішила  в  хату.  Можливо    й  справді    треба  так  гостей    приймати.  А  вуса  йому  пасують,  цікаво,  а  як  же  цілуються  з  вусами?  Ледве  стримувала  сміх  від  настирливих  думок.  Перед  очима  його  приваблива  усмішка.  Дивно,  що  не  одружений.  Тож  будемо  приймати  гостя,  а  справді,  чому  б  і  ні….
                                                                                                                                     Далі  буде...                                                  

                                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872905
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Ірина Кохан

Затертий вірш

Хмари-ртуть.  Весна,  мов  каземат.
Маскарад  в  ім'я  здолання  смерті?
Вірші,  рими,  образи  -  затерті,
Лиш  вітри  гуляють  поміж  хат...

В  лабіринтах  вуличних  пустель
Голуби  клюють  самотній  вечір.
Час  настав  жертовних  самозречень,
Час  дивитись  як  трава  росте,

Слухати  як  дощ  у  шибку  б'є,
Як  сади  справляють  шлюбну  пору
Й  шепотіти,  погляд  звівши  вгору,
Господи,  в  Святе  Ім'я  Твоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стежки кохання ( слова до пісні )

Де  закохані  стежками  ходять,
Там  лишаються  завжди  сліди.
В  небі  чари  тихо  верховодять,
Доторкаючись  теплом  весни.

Піднімаючись  на  крила  вітру,
Щастям  переповнена  душа.
Лине  спів  у  черемхо́вих  вітах,
То  кохання  наше  поспіша.

Приспів:

Цвіте  черемха  білим,  білим  цвітом
Її  вдихаєм  ніжний  аромат.
До  нас  всміхнеться,  ще  барвисте  літо,
Свої  цілунки  подарує  сад.

Тихо  берег,  щось  шепоче  річці,
Він  закоханий  у  неї  теж.
Заблищали  роси  на  травичці,
Ти  стежиною  мене  ведеш.

Ніжно,  так  тримаєш  мою  руку,
Я  щаслива,  що  ти  поруч  є.
Де  кохання  там  нема  розлуки,
А  воно  у  нас  на  двох  одне.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Катерина Собова

Мудра баба

Дівки    гарні,    як    ті    мухи
В      парку    лавку    обліпили,
Посідали    цокотухи,  
Про    любов    заговорили:

-Де    знайти    собі    коханця
І    щоб    мати    чоловіка?
В    стриптиз-клубі,    чи    на    танцях,
Щоб    любив    тебе    довіку?

Зачепило    бабу    Олю
(Тут    присіла    на    хвилину),
Каже:    -Треба    ловить    долю
Біля    каси    в    магазині.

Ото    станьте    й    розглядайте,
Що    в    мужчини    у    корзині?
І    оцінку    свою    дайте,
Чи    практичний    буде    нині?

По    товарах    видно    зразу:
Оцей    вміє    готувати,
Той    культурний,    не    образить,
Цьому    -    тільки    випивати.

Ще    одна    є    вірна    мітка,
Перевірена,    хороша,
Бо    на    касі    бачиш    чітко
Скільки    в    кого    й    які    гроші.

По    манерах    визначайте  –
Холостий    він,    чи    жонатий:
Якщо    путнє,    починайте
Ледь    помітно    загравати.

А    тоді    вже    -    вас    не    вчити,
Свої    чари    проявляйте,
Постарайтесь    обкрутити  -
Йому    спуску    не    давайте!

Враз    дівчата    подивились
На    світ    іншими    очима,
В    супермаркет    усі    змились
Вибирать    собі    мужчину.

Баба    вільно    позіхнула,
Розрівняла    ноги    й    спину:
-Всіх      дуреп,    як    вітром    здуло,
Я    сама    хоч    відпочину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Valentyna_S

Лише відтінки світла й доброти…

Гучніш  забили  промені  у  дзвони.
Відлуння  відкликає  обрій  з  крес,
І  сірі  шиби  вікон,  з  ночі  сонні,
Вітають  день  зіницями  небес.

Бентежних  душ  тонкі  озвались  струни.
У  них  гармонія  –  єдиний  смисл.
Стриножує  приблудні    мислі  струмінь
Й  вимушує  лягти  на  чистий  лист.

Кривавлять  маками  поля  багаті,
Уздовж  стежок  –  барвінкові  хрести…
Суттєво  вміти  в  себе  убирати
Лише  відтінки  світла  й  доброти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Надія Башинська

СІЄ МАМА ЧОРНОБРИВЦІ…

Сіє  мама  чорнобривці...    сіє  біля  хати.
Ранки  роси  тут  сріблисті  будуть  розсипати.
Сіє  мама  чорнобривці  під  моїм  віконцем.
Золотими  промінцями  їх  зігріє  сонце.

Сіє  мама  чорнобривці...    сіє  біля  м'яти.
Буде  квіти  ці  барвисті  гарно  доглядати.
А  земля  рідна  напоїть  ще  й  краси  їм  вділить.
Сіє  мама  чорнобривці,  бо  у  щастя  вірить.

Сіє  мама  чорнобривці,  долі  просить  в  Бога.
Щоб  була  весела  й  світла  в  кожного  дорога.
Квітніть,  квітніть  чорнобривці...  промінцями  грайте.
Ясним  цвітом  нашу  землю  рідну  звеселяйте!  

Сіє  мама  чорнобривці...    сіє  біля  хати.
Ранки  роси  тут  сріблисті  будуть  розсипати.
Сіє  мама  чорнобривці  під  моїм  віконцем.
Золотими  промінцями  їх  зігріє  сонце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872721
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Надія Башинська

ОЙ У ГАЮ…

Ой  у  гаю...  Ой  у  гаю...  Ой  у  гаю...
У  стрімкому  я  потоці  ніжки  мила.
У  потоці  ніжки  мила,  там  я  милого  зустріла.
Там  я  милого  зустріла.

               А  в  милого  карі  очі...  карі  очі.
               З  ним  ясніше  сяють  зорі  в  темні  ночі.
(2р.)  А  в  милого  очі  карі,  кажуть  він  мені  до  пари.
               Кажуть,  він  мені  до  пари.

А  як  милий,  а  як  милий  усміхнеться.
А  як  милий,  а  як  милий  усміхнеться.
А  як  милий  усміхнеться  -  всі  слова  його  до  серця.
Всі  слова  його  до  серця.

А  як  милий,  а  як  милий  приголубить.
А  як  милий,  а  як  милий  приголубить.
А  як  милий  приголубить  -  відчуваю,  як  він  любить.
Відчуваю,  як  він  любить.
 
Ой  у  гаю...  Ой  у  гаю...  Ой  у  гаю...
У  стрімкому  я  потоці  ніжки  мила.
У  потоці  ніжки  мила,  там  я  милого  зустріла.
Там  я  милого  зустріла.
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872798
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Галина Лябук

Вірні подруги.

Волинь,  ти  мій  краю,  зелений  розмаю,
Дрімучі  ліси  і  квітучі  гаї.
Ще  змалку  люблю  і  донині  кохаю:
Червону  калину  й  Волинь  навесні.

Повів  калиновий  витає  над  краєм,
Коли  наречених  одягнуть  вбрання.
Щебіт  пташиний  летить  понад  гаєм,
Пісні  солов'  їні    лунають  здаля.

Як  не  любити  красу  калинову:
Ріки,  озера,  небесну  блакить  !
Зачарована  змалку,  заворожена  знову
В  калину  багряну,  що  душу    ятрить.

Волинь  і  калина  -  дві    вірні  подруги,
Бо  дружба  у  них    із    давніх-давен.
Одна  -  синьоока  й  червоная    друга
Щасливо  живуть  по  сьогоднішній    день.

     
                 Повів  -  аромат,  пахощі  (  син.  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871730
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Valentyna_S

Смутна відрада

Торкнулась  думки  подихом  імпреза.
У  серці  розпогодилось:  весна.
Чому  ж  спокою  не  дає  береза,
Її  відрада    нинішня  смутна?

Заплетені  косиці  у  дрібушки,
Прокинулась  в  бруньках  жага  життя…
Чому  ж  на  окоренку    шерхлі  смужки
У  мене  викликають  співчуття?

По  ко́му  носить  увесь  вік  плерези
(Знов  невеселі  хлинули  думки
Й  пригнічують  розсудливість,  тверезість)  —
Невже  сліди  байдужої  руки

Отої,  що  живе  кромсає  лезом,
Віддавшись  ненаситності  у  бран?..
Стоїть  вся  забинтована  береза,
І  крапле  сік  у  дзбан  із  її  ран.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872041
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Ніна-Марія

СВІТОВИЙ ВІРУС



Завмер  в  мовчанні  цілий  світ.
І  мегаполіси  змаліли.
Немов  готують  Богу  звіт
Про  те,  що  скоїти  зуміли.

Загнав  у  келії  тісні
нещадний  вірус  у  короні
й  ,,всесильних  світу''.  Мовчазні
сидять  -  безсильна  й  охорона.

Палаци,  замки  -  то  пусте.
Мільярдні  статки  не  рятують.
Згадайте  правило  святе,
і  ближні  вас  тоді  почують.

Давно  спокути  час  настав.
Отямтесь!  Вже  таки  й  запізно.
Пташиний  спів  дзвінких  октав
хай  розіллється  в  душах  ніжно.

Й  розбудить  у  серцях  добро,
що  разом  з  совістю  приспали.
І  змінить  світ  своє  нутро  -
постануть  світлі  ідеали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872022
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Надія Башинська

БУДУЄШ ЗАМОК?. .

Будуєш  замок?..  Що ж,  будуй.  У  нім  ти  хочеш  жити?
Та  знай,  що  зруйнувать  його  може  звичайний  вітер.

Будуєш  замок  цегляний?  Поглянь,  який  хороший.
О,  скільки  сили  вкладено.  І  як  багато  грошей.

А  чого  вартий  замок  твій?  Де  друзі?  Де  родина?
Сидиш  у  ньому  ти  один,  бо  є  гірка  година.

А  в  когось  замок  ще  міцніш.  З  бетону  стіни.  Гарні.
Та  що  із  того,  коли  дні    для  всіх  без  сонця.    Хмарні.

Хоч  сонце  є.  Погляньте  всі.  І  світить,  як  світило.
І  зігріває,  й  ніжить  всіх...  зі  злом  не  має  діла.

Це  ми  впустили  зло  лихе  у  світлі  свої  душі.
А  незабаром  розцвітуть  і  яблуні,  і  груші.

Скажіть,  для  кого?  В  замках  ми  всі  сидимо,  як  миші.
Невже  хотілося  комусь  і  гіркоти,  і  тиші?

Ото  ж,  слід  замки  будувать  з  Любові  і  Довіри.
Бо  найміцнішим  замок  є,  збудований  на  Вірі.

В  такому  замку  радість,  сміх,  весела  пісня  ллється.
В  замок  такий  зло  не  зайде,  бо  там  Добро  ведеться.

Любімо  світ.  Прекрасний  він.  Для  кожного  ясніє.
А  зло  саме́  боїться  тих,  хто  світ  любити  вміє.

І  зрозуміти  всім  пора,  що  ми  -  одна  родина.
І  наша  сонячна  Земля    для  кожного.  Єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872421
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю, так кохаю

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Тебе,  немов  весна  світанок.
Шумлять  дерева  тихо  в  гаю,
Привітно  усміхнувся  ранок.

Мої  думки  завжди  з  тобою,
Не  може  бути  в  нас  іначе,
Осиплю  я  тебе  любов'ю,
Душа  ніколи  хай  не  плаче.

Нехай  чарівні  линуть  звуки,
І  цвіт  вишневий  розцвітає.
Твої  мене  зігріють  руки,
Тепліше  них  в  житті  немає.

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Слова  торкають  наче  квіти.
І  ти  мене  коханий,  знаю,
Усе  життя  будеш  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872106
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Олекса Удайко

ОСВІДЧЕНІ ЛЮБОВ'Ю

                 [i]Весна  і    мрії...
                 Під  чарівну  музику
                 Поля  Моріа.
                 [кликніть  -  замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/3aWsN3ZgpY8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріє…  Каравели  чорних  хмар  
пливуть  спроквола  за  рожевий  обрій…  
Пас  світла  з  неба  –    ранку  аватар  –
упав  на  землю...  Впевнено,  хоробро.  

А  в  душах  ваших  панувала  ніч…
І  –  млість,  і  -  баглаї  передранко̀ві…
Й  хотілося  усе  послати  пріч,
щоб  збувся  сон  як  щастя  у  підкові.

Та  щось  нараз  заглянуло  в  вікно  –
І  враз  любов’ю  засіяли  лиця!
То  черевишні  білизни́  руно,
що  полоскала  ревно  дощовиця.

І  все  живе  у  вас  уже  цвіте!..
Заходите  усмак  в  завітні  зони
й  ні  хвилечки  не  мислите  про  те,
що  є  над  нами  людності  канони…

В  красі  і  мирі  оживає  все:
кохання,  пристрасть,  
                                                             плем’я,  рід,  родина…
І  ті,  хто  в  серці  красоту  несе,  
освятять  мрію  –  розквіт  України.
                                       
....Сіріє  Каравели  чорних  хмар,
в  ясі  ранковій  попливли  за  обрій…  ,
[/color]
[/b]
14.04.2020


На  світлині  автора  -  квітуюча,  вже  оспівана  
черевишня.  Фото  сьогоднішного  холодного  вечора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Щоб був наступний ранок

Зароджується  ранок  надзвичайно  чистий,
Пробилось  з  неба  променеве  вістря.
Цвітуть  дерева  знову  з  ніжністю  батисту,
Розносить  аромати  свіжість  вітру.

Звучить  весни  симфонія  -  життя  барвисте,
А  світу  що  ж  готує  день  прийдешній?
Змішались  імпульси  і  спазми  норовисто.
Критична  грань.  Журливість  меж  сердешна,

Бо  кровожерність  паліїв  війни  й  лукавість,
І  з  лЕщат  вірусних  ще  й  виживання.
Лиш  Божі  сили  можуть  зупинити  "лаву"
І  каяття,  щоб  був  наступний  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872111
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Олеся Лісова

Маємо крила

Ми  крила  всі  маємо  -  та  не  літаємо.
На  зламаних  крилах  не  можна  злетіти.
Ми  маємо  волю  та  в  наймах  згораємо
Держави  своєї  –  ми  сироти-діти.

Ще  маємо  душу,  що  вже  не  співає.
Неправда  гірчить,  застрягає  у  горлі.
Щодня  божевілля,а  біль  докучає,    
Бо  долею  биті  ми,  босі  та  голі.

Та  все  ж  безперервно  шукаємо  щастя,  
В  молитві  до  неба  простягуєм  руки.
У  єдності  сила  і  разом  все  вдасться  -
Та  власних  Героїв  закльовують  круки.

Ми  землю    рідненьку  –  задарма  збуваєм:
Багатий  і  щедрий  небесний  дарунок.
Всі  рвемо    зубами,  шматки  розтягаєм  -  
Заможним,  як  завжди,  найвищий  ґатунок.

Зневірою  ситі    –  міняємо  владу.
Надія  на  краще  суспільством  мандрує.
Чи  встане  вже  сонце  і  совісті  й  правди?
Воно  і  любов  наші  крила  лікує.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871959
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Білоозерянська Чайка

Дідусеве поле

В  різнотрав’ї    -  поле  при  дорозі,
Пахощі  медово-запашні,
Стежкою  видніються  покоси,
Оживають  спогади  в  мені.
…Ось  веде  дідусь  мене  за  руку
(На  покоси  –  зАвжди  мене  брав!)
Вмить  згадались  поля  дивні  звуки,
Все,  що  вітер  шепотів  між  трав.
             І  забився  настроєм  дитячим
Сон  моїх  рожевих  світлих  мрій:
Як  волошки  пробивались  лячно
Крізь  ромашок  рівний  білий  стрій.
           Пам’ять  серця  журавлем  приносить
Полиханням  маків  на  стерні
Дідусеве  поле  стоголосе,
Що  згадалося  –  привиділось  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872293
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Катерина Собова

Полiтикиня

В    череді    корова    Маня
Завжди    виділялася:
По    надоях    -  не    остання,
Вим’ям    вихвалялася.

Цього    літа,    як    сказилась,
Не    планує    вже    сім’ї,
Ялівкою    залишилась  –
Не    такі,    бач,    бугаї!

Вже    доставили    з    району
Племінного    Мамая,
Думали,    що    він    з    розгону
Всім    докаже:    -Ось    то    я!

-Я    тепер    у    вас    -    цариця!-
Брикнула    Манюня    тут,-
Була    вчора    у    столиці,
Знаю    фермерський    Статут.

В    самця    спала    враз    корона,
З    переляку    ледь    не    вмер…
-Пішов    геть,-    ревла    корова,-
Я    в    політиці    тепер!

І    задерла    роги    Маня:
-А    ти    що,    хіба    не    знав?
При    всіх    мене    на    Майдані
Сам    Ляшко    поцілував.

Йду    в    народ    з    найвищим    балом,
Вас    ніде    не      підвела,
З    головним    я    радикалом
Захищала    честь    села.

Зрозуміло    навіть    свиням  –
Вже    нічого    не    боюсь,
Я    тепер    -    політикиня,
З    скотиняками    борюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Надія Башинська

КІТ НА СОНЕЧКУ СИДІВ

Кіт  на  сонечку  сидів,
свої  лапки  гарні  грів.

Лапка  -  раз,  і  лапка  -  два,
потім  грілась  голова.

Лапка  -  три,  і  ще  й  чотири,
вушка  грітись  захотіли.

Потім  спинку  котик  грів,
з  нами  гратись  захотів.

Як  награвся  з  нами  котик,  
грів  на  сонечку  животик.

Ой  набігався  ж  він  з  ранку...
З'їсть  ковбаску  і  сметанку.

Котик  наш  маленький  ще,
як  поїсть,  то  підросте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872295
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Luka

Про дощик

Сонячні  краплі
на  пелюстках  тендітних  –
дощу  цілунки.
***
Дощик  весняний
шипшині  намистинки
щедро  дарує.
***
Сонячні  краплі
у  долоньках    пелюсток    –
згадка  про  дощик.
***
Дощик  шипшині
жменьку  сонячних  крапель
лишив  на  згадку.
***
Пестять  пелюстки
сонячні  намистинки  –
принишк  вітерець.
***
Тремтять  на  вітрі
сонячні  намистинки.
Зітхають  квіти.
***
Тримають  квіти
у  тендітних  долоньках
дощу  перлинки.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872164
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Вчительський терикон

Снобізм наших ego, або Хочу стати морем

Бурштиново-гранітні  думки  з'являються  невідомо  звідки..  І  відразу  ж  розбиваються  об  скелі  свідомості.  А  вони  гордо  височіють  над  ego:  пихаті,  недолугі.  Від  них  тхне  снобізмом.
Думки  розпадаються  на  маленькі  друзки  й  спадають  униз,  легко  котяться,  стрибають,  летять  у  повітрі  і  ось..  шубовсь  -  і  вони  у  річці.  Річка  лагідна  з  прозорою  теплою  водою,  яка  поглинає  кожен  камінчик  один  за  другим...
Аж  ось  річка  бурлить,  кипить,  грає  хвилями  і  вливається  у  безкрайнє  море.  Лише  там  думкам  спокійно.  Там  їм  хороше,  вони  відпочивають,  їх  ніхто  не  турбує.
Хочу  бути  думками.  У  безкрайньому,  лагідному  морі.  Бавитися  хвилями,  а  не  хвилюватися.  Відчувати,  як  вода  підіймає,  а  не  йти  на  дно.
А  ще  краще  -  бути  морем...
А  чого  бажаєте  Ви?
.
.  
Хочу  стати  морем,  хоч  на  днину
Розійтися,  ген,  за  горизонт.
Хочу  перевтілиться  в  хмарину,
Злитися  із  морем,  бути  в  тон.
Хочу  бути  вітром  в  полонині,  
Розвівати  стомлені  думки.  
Хочу  йти  дощем  в  могучій  зливі,  
Влитися  водою  в  ті  струмки...  

К.  Г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871921
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Ганна Верес

Я до тебе прийду (Слова для пісні)

Я  до  тебе  прийду…
Ні,  прилину  на  крилах  любові
Крізь  розвихрені  дні
І  ночей  заколисаних  сни.
Я  до  тебе  прийду…
Зустріч  цю  ми  чекали  обоє,
Як  оновлення  дух,  
Як  пташина  чекає  весни.

Я  до  тебе  прийду,
Тихим  сном  посміхнусь  на  світанні
І  росою  впаду,
Щоби  ти  не  сколов  своїх  ніг.
Я  до  тебе  прийду,
Проросту  дивоквітом  кохання,
В  тихий  рай  поведу,
Де  на  нас  зачекався  поріг.

Я  до  тебе  прийду
Крізь  дощів  сивину  й  заметілі,
Біди  всі  відведу,
Своїм  серцем  твоє  запалю.
Я  до  тебе  прийду,
Подарую  не  просто  надію  –
Ключ  від  щастя  знайду
І  вручу,  бо  ж  давно  вже  люблю!
12.04.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Надія Башинська

ТАК БУВАЄ ТІЛЬКИ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ

В  Україні  ріки  та  озера  сині,
сині-сині  ночі,  зіроньки  ясні.
В  Україні  зорі  світять  найясніше.
Так  буває  тільки  на  рідній  землі.

І  біжать  дороги  через  хлібне  поле,
мимо  річки  в'ються  у  зелений  гай.
А  на  них  ромашки  й  польові  дзвіночки.
Так  буває  тільки  там,  де  рідний  край.

Тут  дзвінким  потішить  співом  соловейко,
і  калини  ґрона  хиляться  рясні.
Звеселить  родина  тут  твоє  серденько.
Так  буває  тільки  на  рідній  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871739
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Шостацька Людмила

ТЮЛЬПАНИ НЕ ЗЛЯКАЛИСЬ КАРАНТИНУ

                                                                                               
Цієї  ночі  в  сад  зайшли  тюльпани,
Щоб  здивувати  нас,  бодай  з  вікна.
Прийшли  до  нас  із  раю  Роксолани*,
Їм  там  сказав  хтось,  що  у  нас  –  весна.
За  нас  підняли  мрій  своїх  бокали,
І  навіть  джміль  їх  осушив  до  дна.
Їм  солов’ї  «За  здравіє»  співали,
За  те,  щоб  ми  дивились  не  з  вікна.
За  те,  щоб  були  царськими  корони,
Щоб  гіацинти  пахли  на  весь  світ
Та  на  добро  не  було  заборони
І  не  писало  людство  заповіт.

*колись  тюльпани  росли  
лише  в  саду  турецького  хана,
               за  спробу  розмножити  за  його  
               межами  суворо  карали
                                                                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871418
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Мирослав Вересюк

Диктатура - міраж чи реальність?

                                                                                   Диктатура  –  міраж  чи  реальність?
     
                                         В  мене  не  було  наміру  оприлюднювати  цю  історію,  адже  вона  здавалася  спочатку  моєю  приватною  справою.  Та  наступні  події  почали  вимальовувати  певну  тенденцію,  що  і  спонукало  поділитися  з  вами  своїми  спостереженнями.
                                     А  все  почалося  з  того,  що  дев’ятнадцятого  березня,  з  огляду  на  події,  якось  склалися  у  невелику  віршовану  форму  слова,  які  я  проілюстрував  заставкою  з  інтернету,  –  
                                                                                 А  в  Україні  пандемія  вже  давно  –  
                                                                                 «Коронавірус  мізків»  її  звати!  
                                                                                   Розпочалась  з  кварталу  і  кіно,
                                                                                   Крім  хліба,  дурням,  треба  ще  поржати.
                                                                                   Тепер  сміятись  будемо  до  сліз,  
                                                                                   В  країні  вже  у  всьому  «обісрація»!
                                                                                   Здолати  вірус,  цей  зелений  слиз,  
                                                                                   Поможе  лиш  кривава  вакцинація.
                                             Розмістивши  цього  вірша  на  своїй  сторінці  в  Фейсбуці  я  пішов  в  садок  займатися  обрізкою  плодових  дерев.  Карантин  карантином,  але  догляд  за  садом  ніхто  не  відміняв.  Так  от,  забрався  я  з  ножівкою  та  секатором  на  черешню,  всівся  мов  шпак,  десь  так  на  висоті  чотирьох  метрів,  аж  тут  задзвеніла  мобілка.    Дивлюся  по  коду  –    дзвінок  з  Києва,  думаю,  –  Хто  ж  це  мене  на  черешні  знайшов?
                                           –  Мирослав  Петрович?
                                           –  Саме  він!  –  Відповідаю  я.
                                           –  Вас  турбує  кіберполіція!  Ви  щойно  розмістили  на  Фейсбуці  допис,  він  вже  набрав  тридцять  поширень.
                                             –  Ну  і  чудово,  –  Кажу  я.  
                                             –  Ваш  допис  не  на  часі!  Він  може  сприяти  поширенню  панічних  настроїв,  то  ж  ви  видаліть  його.
                                             Ось  така  вийшла  в  мене  розмова,  досить  ввічлива,  але  з  певними  вимогами.  Завершивши  обрізку  черешні  я  рішив  глянути,,  що  там  робиться  на  моїй  сторінці  і  як  цей  допис  може  сприяти  панічним  настроям.  Так,  є  кілька  десятків  поширень  цього  вірша  тих,  хто  розуміє  загрозу  державі  від  «коронавірусу  мізків».    Але  з  огляду  на  дзвінок,  щоб  не  бути  звинуваченим  у  заклику  до  насильства  і  не  бути  заблокованим,  замінив  слова  «обісрація»  на  літературне    обсервація,  хоч  так  було  виразніше,  а  «криваву»  на  болючу,  та  сам  вірш  видаляти  не  став.
                                                         Та  на  цьому  моя  історія  з  кіберполіцією  не  завершилася.  Зранку,  двадцять  п’ятого  березня  у  вікно  побачив,  що  біля  хвіртки  тупцюють  два  поліцаї.  Думаю,  що  я  правильно  вживаю  це  слово  –  у  формі  іменника,  по  аналогії  –  вчитель,  лікар  і  т.п.  Та  
все  ж  чомусь  слово  поліція  сприймаю,  а  ось  поліцай  –  викликає  якесь  психологічне  напруження.  І  це  бачу  не  в  мене  одного,  адже  всі  вживають  форму  прикметника  –  поліцейський.  Поправте,  якщо  я  не  правий.      
                                                         Так  ось  ці  два  поліцаї  приїхали  за  особистою  командою  якогось  генерала  скласти  на  мене  адмінпротокол.  Я  подумав,  що  за  вірш!  А  ні!  Склад  вчиненого  мною  адміністративного  порушення  ,  –    «11.03.2020  року  гр.  Вересюк  М.  П.  у  соціальній  мережі  «Facebook»  поширив  неправдиві  чутки  щодо»Коронавірусу»,  що  можуть  викликати  паніку».  
                                                           Зрозуміло,  що  за  вірш  скласти  такий  протокол  було  недоречно,  адже  там  панікою  і  не  пахне.    А  ось  «помститися»  за  вірш,  так!  Тож  послалися  на  допис,  в  якому  я  виклав  свої  думки,  щодо  природи  виникнення  цього  вірусу,  він  і  зараз  розміщений  на  сторінці  «Коронавірус  біологічна  зброя?»    Не  буду  багато  говорити  про  абсурдність  цього  звинувачення,  адже  згідно  ст..34  Конституції  України  «Кожному  гарантується  право  на  свободу  думки  і  слова,  на  вільне  вираження  своїх  поглядів  і  переконань.  Кожен  має  право  вільно  збирати,  зберігати,  використовувати  і  поширювати  інформацію  усно,  письмово  або  в  інший  спосіб  -  на  свій  вибір».  І  це  якраз  моя  думка  і  викладена  моїми  словами…  Складаючи  протокол  поліцаї  знехтувала  конституцією  та  посягнула  на  свободу  думки  і  слова,  бо  ж  треба  виконувати  команду  якогось  генерала.  Я  пізніше  пожалкував,  що  не  уточнив  прізвище  цього  поліцая  в  генеральському  званні.
                                                               Та  я  хочу  звернути  увагу  на  інше.  Так  ось  приїхали  поліцаї  до  мене  не  по  місцю  реєстрації,  а  в  село  де  я  самоізолювався  по  ІР-адресу    комп’ютера.  Тобто  поліція  має  можливість  встановити  місцеперебування  кожного  власника  телефону  чи  комп’ютера.
Але  чомусь  інтернетшахраїв  та  крадіїв  смартфонів  ніхто  не  ловить,  а  ось  спробувати  обмежити  права  громадян  –  запросто.  Я  з  цим  стикнувся  вперше,  хоч  пишу  гостру  громадянську  поезію  давно.  Та  навіть  за  часів  Януковича  ніхто  не  пробував  обмежити  публікацію  моїх  віршів.  Хоч  читаючи  на  Майдані  мою  збірку  «Сполох»  люди  з  подивом  сприймали,  що  я  наважився  таке  писати  та  ще  й  видати  і  адекватно  оцінюючи  ситуацію  перепитували,  чи  не  боюся,  що  мене  можуть  вбити?
                                                                 Не  було  обмежень  в  публікації  і  виданні  громадянської  поезії  і  за  часів  президентства  П.  Порошенка,  якою  мені  потім  дорікали  в  період  президентських  виборів,  що  я  продався  і  став  «порохоботом».    Але  критика  влади  і  поливання  брудом  та  оббріхування,  це  зовсім  інші  речі.  Тому  кажу,  що  я  підтримаю  Зеленського  коли  побачу,  що  він  діє  як  Президент  України  і  захищає  її  інтереси.  Та,  на  жаль,    підтримувати  його  сьогодні  немає  за  що!  Повний  провал  у  всьому.  
                                                                 На  мою  думку  сьогодні  влада  використовує  ситуацію  з  коронавірусом  щоб  позбавити  суспільство  громадянських  прав  і  свобод  та  приховати  свою  неадекватність  і  дії,  які  суперечать  інтересам  України.  На  другий  план  влади  відійшла  війна  з  Московією  і  щоденні  втрати  нашої  армії.  Таке  враження,  що  цей  кронавірус  є  тією  соломинкою,  схопившись  за  яку  влада  намагається  приховати  та  виправдати  провальну  економічну  політику,  спад  виробництва,  невиконання  бюджету,  неадекватну  зовнішню  політику  і  навіть  свої  злочини.  Так,  наприклад,  за  реалізацію  за  кордон    масок  і  інших  засобів  захисту  населення  не  покарали  нікого.  А  це  рівноцінно  тому,  як  позбавити  солдат  касок  та  бронежилетів.  Чому  тепер  цей  канал  Г+Г  і  його  «зливний  бачок»  Наталя  Мусійчук  не  репетують,  що  це  мародерство  на  смертях?
                                                   Чому  не  відповість  ніхто  за  те,  що  населення  двогривневі  маски  тепер  купляє  по  20-30  гривень  і  навіть  за  таку  ціну  вони  відсутні  в  аптеках?  То  чи  не  є  злочином  сьогоднішньої  влади  введення  захмарних  штрафів  в  розмірі  17  тис.  гривень  за  появу  на  вулиці  без  маски,  коли  своїми  діями  саме  вона  позбавила  людей  цих  масок.      
                                                             Саме  злочинна  бездіяльність    влади  сприяла  поширення  короновірусу  в  країні  та  неналежної  підготовки  медичних  закладів  до  пандемії.  Ми  пам’ятаємо  з  якою  помпою  і  як  на  цьому  піарилися  всі,  від  президента  до  міністрів,  проводилася  обсервація  наших  громадян  в  Нових  Санжарах.  І  що?  А  потім  без  всякого  контролю  з-за  кордону  повернулися  десятки,  сотні  тисяч  українців,  які  без  всякої  обсервації  роз’їхалися  по  всій  країні.
                                                               Короновірус  убезпечив  сьогодні  владу  від  протестних  акцій  і  від  відповідальності  за  свої  злочини.  А  як  інакше  можна  розцінити,  що  ніхто  не  відповів  за  порушення  законодавства  зафіксовані  в  так  званих  записах  Труби.  Це  ще  не  забулося,  а  на  черзі  вже  записи  Єрмака!  І  президент  береться  захищати  Єрмака  лише  на  тій  підставі,  що    це  його  друг!  А  проти  депутата,  який  це  оприлюднив,  відкривається  кримінальна  справа  за  розкриття  державної  таємниці!?  Повний  абсурд!  Та  Єрмака  треба  було  звільнити  лише  за  спробу  легалізацію  і  введення  в  правове  поле  так  званих  ЛНР,  ДНР  і  спробу  зробити  з  Московії  спостерігача,  а  не  учасника  війни.  Тож  вже  за  ці  записи  Зеленський,  який  став  президентом  на  лозунгах  боротьби  з  корупцією,  кумівством,  офшорами  –  мав  би  вже  вдруге  звільнити  Єрмака!  
                                                                 Та  навіть  більше!  Після  тих  недолугих  пояснень,  які  прозвучали  з  офісу  президентства  з  трьохмісячною  затримкою  про  те  що  його  поїздку  до  Оману  оплатила  його  дружина,  а  повернення  влада  Оману,  вже  після  першого    року  президентства,  він  мав  би  зрозуміти,  що  своїми  діями,  навіть  діючи  несвідомо,  він  шкодить  Україні!  І  чим  довше  він  буде  на  цьому  посту,  тим  більшої  шкоди  завдасть,  навіть  і  не  маючи  таких  намірів.  Блазень,  ставши  президентом,  залишився  блазнем.
                                                                     Але  вчинити  так  йому  не  дасть  його  оточення.  Оточення,  яке  сценарій  фільму  і  кварталу  екстраполює  на  всю  Україну.  Свої  провали  вони  намагаються  компенсувати  посиленням  влади,  обмеженням  прав  і  свобод  громадян  тільки  заради  утримання  самої  влади.  І  прояви  таких  дій,  як  і  виконавці,  уже  намітилися.  Адже  неможливо  не  помітити,  як  розширилися  повноваження  головного  поліцая  –  міністра  МВС  Авакова.  Він  сьогодні  перебирає  на  себе  і  питання  обсервації  і    дозволу  на  польоти  літаків  за  кордон  і    посилення  боротьби  з  короновірусом.  А  ось  з  цінами  в  Авакова  боротися  бажання  нема.  Хто  ж  бореться  з  своїми  баригами  і  мародерами?
                                                                                                                                       Ще  пару  тижнів  і  в  багатьох  людей  закінчаться  засоби  до  існування.  Вже  навіть  в  заможній  Італії  значно  зросла  кількість  крадіжок  в  супермаркетах,  через  безгрошів’я.  Як  буде  вирішувати  цю  проблему  влада  у  нас,  чи  є  у  неї  хоч  якесь  бачення  розвитку  ситуації  і  попередження  цього?  Виявилось,  що  є  !  І  дуже  цинічне!  Влада  дозволила  працювати  кредитним  спілкам  і  ломбардам,  передбачаючи,  що  зубожіле  населення  буде  вимушене  за  безцінь  позбуватись  житла,  яке    зазвичай  є  заставою  для  отримання  кредиту  і  збувати  найцінніші  речі,  якими  є  ювелірні  прикраси.  Хто  їх  після  завершення  карантину  або  в  разі    смерті  зможе  повернути  та  відбитися  від  колекторів  і  де  для  цього  візьме  кошти?  Ніхто!!!  Це  одразу  нагадує  кроки  радянської  влади  під  час  голодомору,  коли  щоб  вижити,  люди  за  безцінь  віднесли  в  магазини  системи  «Торгсин»  дев’ять  тон  ювелірних  прикрас,  вага  яких  лишень  кілька  грам.  А  тепер  треба  поцікавитись,  хто  є  власником  системи  кредитних  спілок  та  ломбардів  і  в  чиїх  інтересах  прийнято  таке  рішення?  Президент  сміявся  з  В.  Ющенка  за  відновлення  пам’яті  про  жахіття  та  мільйонні  жертви  українців  від  голоду  та  називав  його  «сеньйор  Голодомор».  Яке  прізвисько  отримає  від  народу  тепер  він?  Думаю,  що  на  «короноірод»  вже  заслужив.
                                                               В  тій  же  Італії  влада  вирішила  випустити  з  тюрем  достроково  значну  кількість  засуджених,  щоб  убезпечити  їх  від  зараження.  А  в  нас  навіть  безпідставно  звинувачені  волонтери  і  добровольці  у  вбивстві  Павла  Шеремета  вже  майже  пів  року  перебувають  під  вартою  і  їх  не  збираються  звільняти  від  арешту.  А  за  їх  арешт  пряму  відповідальність  несе  саме  Аваков,  який  разом  з  Зеленським  піарилися  на  пресконференції  з  цього  приводу.  
                                                                       Я  вже  не  хочу  писати  про  підготовку  медичних  закладів  до  прийому  хворих  на  коронавірус.  Та  в  нас  хворих  в    рази  більше,  чим  подається  офіційно,  адже  тестують  лише  тих  у  кого  вже  є  прояви  захворювання,  а  не  всіх.  До  яких  дій  вдасться  влада,  коли  від  цієї  хвороби  стануть  вмирати  сотнями,  тисячами,  що  збільшить  соціальну  напругу  в  суспільстві.  І  чи  не  вдасться  тоді  вона  до  запровадження  надзвичайного  стану,  як  останнього  способу  утримати  владу?  Тривожні  тенденції  для  такого  сценарію,  на  жаль,  проявляються  як  у  словах,  так  і  в  діях  влади.
                                                                 Для  тих,  хто  турбується  поширенням  панічних  настроїв,  хочу  підкреслити,  що  це  мої  думки  викладені  словами  і  що  свободу  думки  та  слова    дає  мені  ст.  34  Конституції  України.

                                   07.  04.  2020  р.                                                                                          м.  Вінниця




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871102
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Валентина Ланевич

У тобі озовусь я

У  тобі  озовусь  я  не  раз
Тим  струмком,  що  весною  дзюркоче
І  так  ніздрі  приємно  лоскоче,
Забавляє  і  погляд,  і  душу.
Серце  мовить:  кохати  я  мушу,
Та  любити  життя,  яке  є.
Сонце  сходить  твоє  і  моє
У  ранковім  яснім  ореалі.
Крутить  вітер  скрипучі  педалі
Із  під  гори  на  гору  і  донизу,
І  завмерлу  сколихує  тишу.
Котить  сніп  із  немитих  доріг
Та  шукає  єства  оберіг,
Де  зіщулений  внутрішній  крик,  -
Крихкий  спокій,  а  в  ньому  сірник.
Лиш  покритка  стоїть  край  дороги,
Сухі  очі,  порепані  ноги.
Хор  птахів  у  дубовім  гайку
Прославляє  весну  ще  одну.  
Славлять  день,  проростає  зело,
Щоб  до  кожного  в  дім  щастя  йшло.

05.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870837
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій давній рід

Я  з  любов'ю  обіймаю  світ
І  тебе  любов'ю  обіймаю.
Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Родовід  про  вас  розповідає.

Прабабуся,  ще  була  княжна,
Їздила  в  розкішнім  екіпажі.
Виділялась  щирістю  вона,
А  які  в  той  час  були  пейзажі...

Зеленіли  навкруги  поля,
Хімії    тоді  вони  не  знали.
Прокидалася  від  сну  земля,
Ранки  натюрморти  малювали.

У  розкішних  шатах  стояв  ліс,
Кликав  і  манив  усіх  до  себе.
І  грибні  поляни  були  скрізь,
Чистим  і  блакитним  було  небо.

Ріки  розливались  в  береги,
Не  смітили  так  колишні  люди.
Хоч  не  всі  освідчені  були,
Прибирали  за  собою  всюди.

Серед  роду  б́у́ли  й  козаки,
Захищали  землю  від  навали.
Як  її  топтали  чужаки,
То  життя  за  неї  віддавали.

Було  важко,  та  жила  любов,
До  сім'ї,  своєї  Батьківщини.
Кожен  правдою  тоді  ішов,
І  спокутував  свої  провини...

Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Як  твоє  змінилось  покоління.
Не  такий  тепер  вже  білий  світ,
Коли  ж  буде  в  нім  уже  прзріння...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871065
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Галина Лябук

Загублене кохання.

Ой,  у  гаю  зелененькім
Ходить  хлопець  молоденький,
Ходить  дівчину  шукає,
Стрічку  у  руках  тримає.

Зустрілися  біля  броду,
Зчарувала  його  врода.
Лиш  хотів  її  обняти  -
Вона  кинулась  тікати.

-  Не  лякайся  мене,  крале,
Давай  разом  погуляєм,  -
Обминула  кущ  калини,
Стала  бігти  без  зупину.

Наздогнав  біля  дубочків,
Пригорнув  у  холодочку.
Вирвалась,  щодух  майнула...
Лише  стрічку  загубила.

Ниє  серденько  козаче,
Він  сумує,  чуть  не  плаче.
Покохав    її    за  вроду  :
Довгокосу  ,  чорноброву.

Ой,  у  гаю  зелененькім
Тужить  хлопець  молоденький.
Красну  дівчину  шукає,
Стрічку  гладить,  бо  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870821
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Олеся Лісова

Дякую за ранок

В  час,  коли  біда  прийшла  
до  всіх  людей  одночасно
і  в  карантин  сидимо  по  домівках  
хочеться  радіти  кожному  дню.




Я  дякую  тобі,  прийдешній  день,
За  те,  що  у  хмаринок  сині  очі,
Що  ранок  променистих  теревень
Несе  тепло  із  кавою  охоче.

Що  свистом  шпак  зове  мене  ізнов
І  бруньки  груш  чіпають  підвіконня.
У  гості  вітер  крізь  вікно  зайшов
А  квіти  позіхають  ізпросоння.

Виблискує  бурштинова  смола
На  сливах,  що  вмивають  білі  личка.
У  пуп’янках  заплуталась  бджола,
Під  вишнями  розпушилась  травичка.

Від  щастя  застрягають  десь  слова.
Стою,  дивлюсь,  торкаючись  фіранок.
У  душу  ллється  ніжність  вікова.
Я  дякую,  що  в  мене  є  цей  ранок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я так люблю

Я  так  люблю  дивитися  на  зорі,
Вони,  немов  смарагди  чарівні.
На  місяць,  що  пливе  неначе  в  морі,
Під  парусом  надутим  у  човні.

Я  так  люблю  блукати  з  вітром  в  полі,
Серед  ромашок,  маків  в  пшеницях.
Пташки  співають  входячи  у  ролі,
Лишають  нам  мелодії  в  серцях.

Я  так  люблю  блакить  ту,  що  у  небі,
Хмарин  пухнастих,  наче  білий  сніг.
І  завжди  кличе  ліс  мене  до  себе,
Казки  для  мене  він  свої  зберіг.

Я  так    люблю  мелодій  дивні  звуки,
Що  зігрівають  душу  кожен  раз.
А  ще  твої  коханий  ніжні  руки,
Що  обіймають  у  вечірній  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Наталі Косенко - Пурик

Скажи, ти чув, як грає вітер?

Скажи,  ти  чув,  як  грає  вітер?
Слова  складає  щиро  з  літер,
А  потім  з  них  вже  світ-рядочки
Торкає  впевнено  листочки

Вставляє  образи  з  світлини
Малює  вітами  картини
Золотить  подихом  весняним
Вважає  милим  та  бажаним

Бо  легіток  так  мелодійно
Здружився  з  променем  надійно
І  разом  щиро  шлють  привіти
Весни  найкращі  перші  квіти

І  світло  в  серце  поселяють
Дуетом  ніжно  забавляють
Потрібно  настрій  завжди  мати,
Щоб  світ  від  смутку  рятувати!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871316
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Valentyna_S

Святе святих

Квітує  квітень  в  небі  синьо,
Гаптує  сонячні  шляхи.
Лелек  не  видно  із  чужини  —
Невже  злякалися  птахи?

Невже  здалека  бачать  пустку
У  селах  завше  гомінких
І  в  снах  своїх  не  чують  хрусту
Попід  ногами  трав  п’янких?

Не  сниться  їм  в  ставку  водиця
У  течії  журливих  хвиль,
Той  журавель  коло  криниці,
Що  у  відрі  лиш  бачить  синь?

Старе  не  мариться  гніздечко
Поблизу  шопи  на  стовпі
Й  мовчать  мелодії  в  сердечках,
Як  зрине  в  пам’яті  в  них  спів

В  підліску  ви́вільги  й  вільшанки,
В  гаю  —  розливів  солов’їв
Чи  в  висі    променів  чеканку,
Де  кожен  з  них  кохання  стрів?..

Квітує  квітень  в  небі  синьо,
Гаптує  сонячні  шляхи.
Вертайтесь,  бусли,  в  Україну,
Бо  ріднокрай—святе  святих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870904
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Valentyna_S

Над прірвою

Вервечкою  рожеві  сни  передсвітань
Майнули  тихою  молитвою  до  сходу.
Угору  пнеться  рання  по́зелень  клечань,
Нового  дня  круті  здіймає  Всесвіт  сходи.

До  обрію  льонів  квітує  Божий  лан.
Зір  заспокоєння  шукає  в  ясносині.
Пополотнілий,  в  землю  втупився  тимпан,
Як  ми  над  прірвою  йдемо  по  волосині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871347
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Уявою малюю

А  квітень  розпустив  зелену  гриву,
І  сонцеграй  танцює  залюбки.
Квіткове  море  розлилося  дивне.
Уявою  малюю  я  стежки.

Від  серця  і  до  серця  ніжні  ниті,
Щоб  аромати  щастя  ти  відчув.
Лелеки  гнізда  починають  вити,
Тріпоче  вітер  саду  білий  чуб.

У  поцілунках,  ніби  в  сонцекраплях
Зіллємось  з  ніжністю  весни  теплом.
І  щебетатиме  нам  свіжий  ранок,
Неначе  білий  птах  з  міцним  крилом.

(Сонцекраплі  -  авторський  неологізм).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870951
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Любов Іванова

АКТРИСА ВЕСНА

[b][i][color="#043d8c"][color="#bf2604"]А[/color]  река  ушла  в  разливы,
[color="#bf2604"]К[/color]рошит  льдины  без  торпед.
[color="#bf2604"]Т[/color]ам...под  солнышком  игривым
[color="#bf2604"]Р[/color]асцветает  первоцвет.
[color="#bf2604"]И[/color]  полным  полно  проталин,
[color="#bf2604"]С[/color]  гор  к  реке  бегут  ручьи,
[color="#bf2604"]А  [/color]капели  отыграли

[color="#bf2604"]В[/color]се  мелодии  свои.
[color="#bf2604"]Е[/color]сли  в  роль  вошла  зимцерла,
[color="#bf2604"]С[/color]петь  с  ней  вместе  я  не  прочь.
[color="#bf2604"]Н[/color]а  планету  радость  вверглась,
[color="#bf2604"]А[/color]  ее  -  не  превозмочь!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871378
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Galkka2

Я - наречена!

Я  –  наречена!

Весна  так  робить  рік  у  рік,
Коли  буянить  вишні  цвіт,
Коли,  мов  сніжні,  пелюстки,
Вдягає  з  дерева  –  мені!
З  берези  –  кульчики  ошатні,
Тендітні,  ніжні,  делікатні,
Звисають  вниз,  мов  водоспад,
В  природи  море  є  принад.
Браслетик  бджілки  одягають.
Ромашки  сонечко  тримають,
Пухнасті  котики  із  басьок,
Лягли  на  шийку,  мов  у  казці,
Імла  фату  плете  щоранку,
Завжди  лишає  біля  ганку,
Із  зорей  ясних  –  діадема,
Весна  –  майстриня,  королева!
З  дитинства  шиє  мені  плаття,
Під  спів  цикад,  під  жар  багаття,
Та  знову  дощ….нечемна  злива,  
Всі  пелюстки  додолу  змила….

Я  –  наречена!
Весна  так  робить  рік  у  рік…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871356
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Олекса Удайко

ОБОЄ МИ

       ...слухаючи
         Квітку  Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти  –  мій  легкий,  та  владний  подих  вітру.
Ти  –  рясно  рястом  квітчана  весна.
Ти  –  те,  що  довіряєш  лиш  пюпітру.
Ти  –  чара,  де  й  себе  в  свій  час    пізнав.

Тобою  упиваюся  щоночі,
тобою  я  втішаюся  щодня.
З  тобою  поспілкуюся  охоче,
з  тобою  запряжу  свого  коня…

Тобі  дарую  все,  що  в  серці  маю.
Тобі  й  життя,  як  треба,  все  віддам.
Тобі  –  весняні  всі  мої  розмаї.
Тобі  –  мій  весь  і  Рим,  і  Амст.рдам!

Тебе  кохаю  вглиб  і  до  нестями  –
твою  красу  упень  боготворю!  
Тебе  я  славлю  одами  й  піснями,
За  тебе    йду  з  дияволом  на  прю.

Обоє  ми  –  у  ро̀звої  циклічнім.  
Обоє  ми  –  спіралі  гнуча  нить.
Обоє  ми…  
                                         Та  ти  існуєш  вічно,.  
а  я  в  тобі,  мій  світку,  лише  мить…[/color][/b]
 
8.04.2020[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Виктория - Р

Кохаю!

Кохаю!

Ти  загубився  десь  у  лоні  дня,
А  я  тебе  чекаю,так  слухняно...
Смакую  каву  щойно  із  горня,
І  думаю  про  тебе,мій  коханий!

І  кожною  хвилиною  до  мрій,
Літаю  небосхилом  наче  пташка...
З  тобою  і  без  тебе,але  ж  мій,
І  як  би  вже  не  було  мені  важко...

Люблю  тебе!Кохаю!Знай  про  це!
На  відстані  зігрій  мої  долоні...
Бо  ти  і  я,  це  замкнуте  кільце,
Це  віри  та  надії  світлий  промінь.
31  03  2020  р
Виктория  Г(Р)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870775
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Зелений Гай

В пошуках Єви. (16+)

Від  кастингу  втомився  режисер,
Шукаючи  актрису  на  роль  Єви,
Та  поки  ще  ніхто  не  підійшов,
Усім  дівчатам  вказував  на  двері.

В  уяві  він  міфічний  образ  склав;
Єдина,  щоб  була  у  свому  роді,
Ім'я,  щоб  невідоме  ще  було
Та  ідеальну  мала  б  вона  вроду.

Ще  трохи  і  у  відчай  упаде.
А  чи  існує  та,  що  всіх  найкраща?
Та  раптом  каже  вірний  асистент,
Що  дівчина  знайшлася  підходяща.

Зайшла,  як  сонце,  світла  і  струнка.
У  режисера  ледь  не  стало  серце.
-    Візьміть  на  роль.  Не  маю  пупа  я.
-    А  де  твій  пуп?  
-    А  він  у  мене  стерся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870913
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Ганна Верес

ЯК ПАХНЕ ХЛІБ

-  Як  пахне  хліб!  –  аж  скрикнула  Оленка.  –
Який  він  запашний,  смачний,  ще  й  теплий!
Очима  кліп  –  бабуся  помаленьку
Ледь  встала,  мабуть,  знов  нога  отерпла.

Поклала  хрест,  нагнулась  до  хлібини,
Поцілувала  спраглими  губами.
-  Хліб  ще  й  святий,  затям,  моя  дитино,
Він  по  життю  завжди  іде  із  нами.

Якщо  є  хліб,  то  люди  не  бідують,
Запам’ятай  цю  істину  для  себе,
Співають,  садять,  варять  сталь,  будують;
Стосунки  між  людьми  такі,  як  треба.

А  як  нема  –  життя  весь  сенс  втрачає  –
І  люди  мруть,  а,  ще  страшніш,  -  звіріють.
Ми  не  дарма  його  так  величаєм.
Це  не  тому,  що  з  кожним  днем  старієм,

А,  просто,  хліб  –  то  є  життя  основа  –
Він  головний  в  сім'ї,  в  державі,  в  світі.
Нагнись  до  нього  і  послухай  знову  –
Майбутнього  лунає  голос  звідти.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна в вікні

Весна  в  вікні.  В  ній  щастя,  ніби  океан,
А  карантин  повзе,  мов  черепаха.
За  шибкою  звучить,  звучить  землі  орган.
Парфумами  весни  дерева    пахнуть.

Від  цвіту  юного  біліє  все  навкруг.
Між  віттям  барви  сонця  виглядають.
Автомобільний  непомітний  майже  рух,
І  люди  де-не-де  у  цім  розмаї.

Спостерігаємо  частіше  із  вікна.
І  попри  карантин,  душа  теж  квітне,
Бо  надихає  з  чистим  серденьком  весна.
Тебе  не  можна  не  любити,  світе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Катерина Собова

Невдалий полiт

-Що    це    з    вами,    куме,    сталось?
Ноги    в    гіпсі,    пика    синя…
-То    вже    доля    постаралась    -
Мене    кинула    дружина.

-Так    за    нею    побивались?
Хай    іде!    Лягли    так    карти…
Кажуть,    ви    з    вікна    кидались,
Третій    поверх    -    це    не    жарти!

-Як    летів    -    не    бачив    сонця,
Попрощався    в    думці    з    сином…
Із    відкритого    віконця
Швирнула    мене    дружина!

Бо    застала    в    Валентини,
До    вікна    дрючком    пригнала,  
Приземлився    біля    тину,
А    там    вже    «Швидка»    забрала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Ірина Кохан

Солом'яне сонце

Те  солом'яне  сонце,
яке  ти  сховав  на  горищі  торік,
зв'язавши  йому  в  пучечки  проміння
думками  зимними,
вже  сьогодні
котилося  небом
і  сяяло  дзвінко,
а  потім  скубло  траву
на  узбіччі  шляху  самотнього,
зазирало  в  душі  ярів
і  про  весну  мені  співало.
Ой,  як  рясно  лилася  пісня  ота:
на  квітучі  дерева
й  на  галявини  зелен-чубаті,
на  пахучу  ріллю
теплим  медом...
Ми  ішли  з  сонцем  вдвох
через  Землю  всю...
аж  надвечір  воно  сіло  спочити
на  пелюстці  кульбаби,
а  я  далі  пішла,  бо
горище  і  досі  відчинене.
Тож,  зачиню...
до  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870430
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Наталі Косенко - Пурик

Треба лиш розуміння

Ти  поглянь,  де  ховаються  радісні  дзвони
Де  берізка  набралася  соку  вже  знову
Ось  дарує  і  нам  ці  цілющії  ліки
Посміхаються  мило  від  щастя  повіки

Наситить  організм  дивовижею  соків
Подарує  наснагу  і  привабливий  спокій
Ще  запросить  ласкаво:"Ти  напийся  досхочу"
Я  цілющий  напій  дарувати  все  хочу

І  на  хвильку  стоїш,  зачарований  нею
Розглядаєш  єднання  її  із  землею
Додає  завжди  сил,  живить  щиро  коріння
Та  в  гармонії  жити  треба  лиш  розуміння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870500
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Олеся Лісова

Біда піде

Щодень  минає  в  німоті  гнітючій
Людей  цей  карантин    терпінню  учить.
Двадцятий  рік  несе  всякчас  сюрпризи:
Коронавірус,  хантавірус,  криза.

Страхи  ведуть  в  розставлені  капкани.
Неспокою  кровлять  душевні  рани.
Найбільший  ворог  –  паніка  наразі,
На  руку  це  ненависній  заразі.

До  бідного  іде  й  до  депутата,
Всерівно  чи  квартира  це,  чи  хата.
За  найсвятіші  цінності  на  світі
Життям  платити  починаєм  мито.

Безлике  «нагреби»  іде  походом,
За  грішми  забувають  звідки  родом.
Віз  правди  ще  стоїть  на  місці  й  нині
Меч  кари  зависає  в  павутині.

Напевне  людству  новий  шанс  дається,
Обнулений  разом  весь  світ  проснеться.
Зерну  добра  пора  вже  проростати.
Біда  ж  піде,  забравши  чорні  шати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870170
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 03.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрії перетворюю у казку

Я  мрії  перетворюю  у  казку,
Так  хочу,  щоб  жила  у  казці  ти.
Тобі  я  буду  дарувати  ласку,
Ти  квіткою  у  ній  будеш  цвісти.

Для  нас  співати  птахи  будуть  дзвінко,
Тобі  намисто  нанижу  з  роси.
Для  мене  ти  найкраща  в  світі  жінка,
Поета  мальовничої  краси.

Розкине  казка  нам  на  небі  зорі
І  місяць  буде  грати  на  струні.
Любити  буду  в  радості  і  горі,
Бо  найдорожча  в  серці  ти  мені.

Я  мрії  перетворюю  у  казку,
Як  добре,  що  вони  живуть  в  мені.
Гадаю  в  полі  часто  на  ромашку
І  бачу  образ  любий  вдалині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870516
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Надія Башинська

ЛИШ В ДОБРА Є ПРАВО ВІЧНО ЖИТЬ!

         Бог  старався.  Гарно  ж  так  виходить...
Він  сказав:"Лети..."  й  благословив.
Землю,  горошиночку  маленьку,  з  радістю  у  Все-
світ  відпустив.
         І  милується  щодня  її  красою.  Тут  багато  є  
приємних  див.  А  щоб  весело  було,  над  нею  в  си-
нім  небі  сонце  засвітив.
         І  раділи  люди  і  тварини,  і  травинка  кожна,  
й  деревце.  І  до  світла  ясного  тягнулись,  дяку-
ючи  Богові  за  це.
         А  Земля-красуня  розцвітала.  Тішив  зір  та  
душу  її  цвіт.  І  родила  щедро.  Дарувала  кожному  
за  працю  його  плід.
А  плодів  смачних  було  багато.  Вистачало  їх,  ска-
жу,  на  всіх.  То  ж  жилося  весело,  бо  всюди  залу-
нав  дзвінкий  веселий  сміх.
         Та  недовго.  Бо,  на  жаль,  минулось.  Чи  комусь  
замало  їсти  й  пить?..    Все  притихло.
Бог  дивиться  й  міркує:"Що  із  вами,  людоньки  ро-
бить?  Сіяв  лиш  Добро.  Звідки  взялося  стільки  тем-
ного,  лихого  в  світі  зла?"
         Помолімось.  Вірмо.  Допоможе  Бога  Мудрого  і  
Світлого  рука.
І  впустімо  радість  в  свої  душі.  Бо  у  нас  є  Той,
Хто  боронить.Зникне  зло  назавжди.  Вірмо,  люди!
Лиш  в  Добра  є  право  вічно  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Дамоклів меч висить над людством

Дамоклів  меч  висить  над  людством  знову
Але  ж  свідомих  небагато.
Не  слухають  про  карантин  ні  слова,
Бо  краще  на  пікнік,  чим  -  в  хаті.

Без  масок  їм  чому  б  не  погуляти.
"Хі-хі,  ха-ха,  який  там  ризик",
Бо  то  ж  старі  не  їхні  тато  й  мати.
(  Чуттів  людських  давно  вже  криза).

Ліси  рубають  -  владні  жмутки  грошей.
Забруднюють  річки,  озера,
І  нищать  поступово  все  хороше.
Утілюють  в  життя  афери.

Дамоклів  меч  висить  над  людством  зараз.
Чи  буде  покаяння  щире?
Коронавірус    чи  зачинить  брама?
Скоріш  усім  отямтесь  миром.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870518
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Любов Іванова

ЛИМЕРИКИ № 18

 
[color="#065e9c"][b]Я  три  маски  в  аптеке  украла
Через  дверь  от  ментов  убегала.
По  старинным    дворам  -
Супер-драйв  мусорам...
Заломили    меня  у  вокзала.

Пироманы  из  клуба  "Хлопушка"
Разбрелись  за  селом  по  опушкам.
Ну  и  кто  виноват,
Что  от  их  канонад.
Не  вздремнет  до  утра  деревушка.

Тишь  да  гладь  на  планете  на  нашей
Только  жаль,  что  поем  мы  и  пляшем,
Только  дома  сейчас,
Карантин  ведь  у  нас...
И  не  дай  Бог  появится  кашель..

Очень  вумный,  живущий  далече
Он  всех  нас  разговорами  лечит.
Что  и  как  надо  пить
И  как  вирус  лечить,
Ой  ты,  глянь-ка,  а  сам  то  ты  вечен?

Три  желанья  озвучу  рыбёшке
Номер  раз  -  золотые  сережки,
Номер  два  -  лимузин,
Номер  три,  чтоб  грузин
Мне  три  ночи  играл  на  гармошке.

Загадал  три  желания  рыбке:
Прикажи  не  орать  моей  Лидке,
Мне  утрой  с  пивом  рай
Силу    юноши  дай  ...
И  старик  весь  расплылся  в  улыбке

Коламбина,  принцесса    свет-ночи
Постоянно  как  что-то  отмочит.
Только  стань  -  посмотри...
Один  древний  старик
Замуж  звал,  но  принцесса  не  хочет.

Пани  Моника,  выйдя  из  стресса.
Для  души,  а  не  для  интереса.
Правда  это  иль  нет,
Ест  помногу  конфет.
Набрала  килограмм  двадцать  веса.

Мы  с  соседом  пошли  в  гости  к  Любе..
А  ее  дома  нет,  дама  в  клубе..
Раскудри  ж  твою  мать,
С  кем  же  будем  бухать?
Хорошо,  её  муж  дружелюбен...

Я  в  любви  признавалась  Андрею
Потому,  как  шаманством  владею.
Он  послушал  меня
Улыбнувшись  слинял.
В  ЗАГС  повел  не  меня,    Пелагею.

Вася  Пупкин,  студент  биофака
В  группе  был  еще  тот  забияка.
Кого  только  не  бил,
А  меня    вот  -  любил,
Я  как  гляну,  он  сразу  же  плакал..

Мы  готовились  к  Пасхе  с  Иваном
Поделились  с  соседями  планом.
Так  они  вперед  нас
Яйца  красят  уж  час..
Приловчились  сквозь  дырки  карманов.

Жёнка  сделала  мужу  солянку
Ели  вместе    её  спозаранку...
Пили  квас  и  компот,
Прихватило  живот!
У  обоих  нутро  наизнанку...

Кавалер  из  деревни  ОДЫШКА
Очень  классный  на  вид  был  парнишка...
Если  б    только  кивнул,
Или  глазом  моргнул.
Я  за  ним  бы  помчалась  вприпрыжку.

Квартирант  Константин  Недостача
В  плен  соседкой  напротив  захвачен.
И  не  в  счет  тут  любовь,
Дело  в  сумме  долгов.
Им  пассив  тысяч  сто  не  оплачен.

Не  буди  ты  меня  на  рассвете,
Вещи  взял,  так  шуруй  к  своей  Свете!
Мне  агент  007,
Передал  без  проблем
Запись  Вашей  любви  на  кассете.

Дикий  мачо  из  темного  леса
Еще  тот  прохиндей  и  повеса!
Тощий  и  лысоват,
Соблазняет  девчат
Будто  в  парня  вселяются  бесы...

Вася  Пупкин  студент  бизнес  школы
Поутру  пил  квас,  пиво,  рассолы
Вот  такой  молодец.
А  в  учебе  -  трындец!!!
Да  и  в  сексе  он  был  дюже  квёлый.

Я  в  любви  признавалась  Валере
Но  в  своей  деревенской  манере:
Есть  корова,    бычок,
Остр,  как  нож,  язычок.
Что  тебе  еще  надо,  холере?

Мы  с  соседом  пошли  в  гости  к  Лизе
Говорят  -  Лиза  дока  в  стриптизе.
А  она  нас  с    Петром
Била  цепью,  ведром!!!.
Я  -  в  соломе,  Петро  -  на  карнизе..[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870400
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Катерина Собова

Дюймовочка

Вчителька    Нінель    Петрівна:
-Ми    не    будемо    читати,
Заспокойтесь,    сядьте    рівно,
Почнемо    фантазувати.

Ось    -    Дюймовочка    у    творі,
Було    важко    її    жити…
Вам    кінцівку    треба    скоро
По    сучасному    зробити.

-Крихітка    ця    не    журилась,-
Випалила    швидко    Ліна,-
Вона    з    Ельфом      одружилась
І    живе    тепер    в    Берліні.
-Часто    снились    їй    хороми,-
Версію    озвучив    Слава,-
Випила    наперсток      рому,
Зрозуміла:    Кріт    -    красава!

Тепер    в    норах    там    салони,
Казино    своє    відкрили,
Стриптиз-бар,    де    на    пілоні
Всякі    миші    тупорилі.

Розвивалась    думка    в    Гані:
-Могли      бути    всі    щасливі,
Женихи    всі    непогані,
Просто    Дюйма    вередлива.

Молода    була,    дурненька,
І    витала    десь    у    хмарах,
Вийшла    б    заміж    за    Жабенка  –
То    була    б    вже    на    Канарах.

Ельф    на    Дюймі    оженився,
Бо    вона    була    багата,
Як    Кріт    здох    (вина    напився)    -
Продала    зерно    і    хату.

Підхопилася    Ванесса:
-Дівчинці      хотілось    гратись,
Як    купила    «Мерседеса»    -
Ельфи    почали    злітатись.

-Бідний      муж,    -    зітхає    Лана,-
Хоч    Дюймовочка    й    хороша,
За    півроку      в    ресторанах
Промотає    його    гроші.

Вчителька    дала    тут    маху,
Починає    трохи    злитись  –
Їй    фантазії    за    фахом
Треба    ще    в    дітей    повчитись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869815
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 02.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи мені

Скажи  мені,  що  ще  не  пізно
І  я  твої  слова  почую.
Хоч  ми  з  тобою  десь  нарізно,
Я  кожну  ніч  у  снах  ночую.

Рука  проводить  по  волоссі,
Торкають  пальчики  обличчя.
Душа  кохає  ще  і  досі,
Твоя,  чомусь  мене  не  кличе.

Скажи  мені...  і  я  почую...
Промов  тихенько,  що  потрібна.
Я  ніч  у  сяйві  намалюю
І  запалають  зорі  сріблом.

Скажи  мені...  Я  так  чекаю...
Без  тебе  дні  немов  в  тумані.
Прошепочи  мені:"  Кохаю"
І  залікуй  душевні  рани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870250
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Наталі Косенко - Пурик

Оце дивина

Хвилину  дивуюсь,  як  може  у  світі
Весна  ворожити  на  білому  квіті.
Але  придивилась,  сніжинки  на  лоні
Сідають  легенько  мені  на  долоні

Оце  дивина  -  квіт  кружляє  зі  снігом,
Така  дивовижа  розноситься  світом
Та  що  за  манера  весну  спокушати?
Тож  будемо  дружно  його  проганяти!

Попросим  красуню,  щоб  теж  не  здавалась,
А  впевнено  сміло  зі  снігом  змагалась,
На  варті  так  стала,  як  рідная  мати
І  дійсно  тоді  вже  її  не  здолати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870356
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Valentyna_S

Заблукали зорі

Заблукали  зорі  у  пустельній  тиші,
І  з  дороги  збився  місяць-одноріг.
Ліхтарі  в  шерезі  ніч  під  ноги  кришать
Й  підгортають  крихти  до  узбіч  доріг.

Все  довкіл  завмерло  в  бе́зміру  обіймах,
І  гальмують  миті  свій  шалений  біг.
По  одному  сліпнуть  вікон  дальніх  більма,
Іншим  допікає  клопотів  обліг.

Біглий  промінь    фар  вистрибнув  на  лутку,
Хвиля-дві  –    й  прогнала      темені  стіна.
Ні  зорі,  ні  пташки;  небо  тоне  в  смутку.
Спочиває  в  тиші  уночі  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870332
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кличе сад до себе

Щоразу  мене  кличе  сад  до  себе,
У  надзвичайний,  романтичний  світ.
Блакить  свою  мені  дарує  небо,
А  сад  дарує  свій  біленький  цвіт.

Гудуть  рої  бджолині,  метушаться,
З  них  корчить  ледаря  ніхто  не  звик.
Побути  в  цій  красі,  для  мене  щастя,
Цей  сад  веселий,  добрий  чарівник.

М'яка  трава  вже  потопає  в  росах
І  чути  переспіви  десь  пташок.
Вишневий  цвіт  сад  приколов  у  коси,
А  вітерець  ним  вишив  рушничок.

Чарівний  сад,  дитинства  диво  -  казка,
Щоразу  хилить  віти  до  землі.
Дарує  ніжність  і  любов  і  ласку,
Дарує  світлі  спогади  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870366
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Торкаюсь ніжно думкою

Торкаюсь  ніжно  думкою.  Чи  маю  право?
Це  все  одно,  що  доганяти  вітер,
Але  квітнева  сонячна  душі  оправа
Малює  райдугу  в  моєму  світі.

Торкаюсь  думкою,  немов  блакиті  неба.
Яке  ж  було  б  кохання  поміж  нами?
Вночі  я  бачу,  бачу  сни  лише  про  тебе,
Що  встелені  яскравими  зірками.

Чому  ж  всі  мрії  розпливаються  хмаринно?
Дощем  незрячим  сиплються  бажання.
Торкаюсь  ніжно  думкою  -  увись  я  лину,
Літають  роєм  всі  мої  вагання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Ольга Калина

У небі лебеді летять

У  небі  лебеді  летять,  
Додому  з  вирію  вертають
І  там,  де  верби  височать,  
Водойми  рідні  вже  чекають.    

Ще  недалеко  до  води,  
Їм  залишилося  лиш  трішки.  
І  повертатися  сюди,  
Готові  завжди,  навіть,  пішки.

На  цім  ставочку  –  рідний  дім
І  їх  кубельце  в  очереті,  
Так  тихо  й  затишно  у  нім  –
Найкраще  місце  на  планеті.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869585
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 02.04.2020


Luka

Північний вітер

Північний  вітер
корони  кришталеві  
дарує  квітам

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870271
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми, неначе з іншої планети

Ми,  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  тіж  думки.
Десь  мандрують  Всесвітом  комети
І  далекі  світяться  зірки.

Віримо  в  добро  і  Божу  волю
І  в  найкращі  в  світі  почуття.
Просим  Україні  щедру  долю,
Щоб  перемінилося  життя.

Хай  цвітуть  сади  у  нашім  краю,
Будуть  води  чистими  Дніпра.
Хай  лелеки  завжди  прилітають,
До  свого  рідненького  гнізда.

Ми  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  ті  ж  думки.
Скажуть  слово,  ще  не  раз  поети,
Будуть  шлях  освічувать  зірки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Нарциси

У  зеленому  гаю  там  де  грав  струмочок
Посміхалися  нарциси,  ставши  у  рядочок
Підіймали  милі  лиця  до  небесі  сонця
Переливами  все  грали  дивовижні  донця

Повертали  все  голівки  де  краплі  водиці
Були  статні  та  галантні  хлопці  білолиці
Задивлялись  на  простори  та  життю  раділи,
Як  порядність  і  повагу  зберегти  зуміли?

Ніжні  погляди  кидали  на  красунь,  що  в  полі
Уявляли  в  своїх  мріях  особливі  долі
Милувалися  і  сміло  всій  красі  вклонялись.
А  красуні  в  слід  привітно  ніжно  посміхались.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869935
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Valentyna_S

Весна, наче жінка

Весна,  наче  жінка  вагітна,  мінлива:
В  туманних,  томливих  тривогах  й  грайлива,
То  криється  в  кокон,  то  прагне  уваги,
То  може  сама  нам  додати  наснаги.

А  мозок  в  неспокою  дужих  обіймах,
У  зведеннях  МОЗу,  вістях  й  кінофільмах.
На  столику  кава  всякчас  з  кардамоном  —
Втім  очі  нащупують  «Декамерона».

Весна  заглядає  благально  у  вікна:
Краса  непомічена  ви́квітне  й  зникне.
Ще  гра  не  скінчилась  в  гусарську  рулетку,
Та  дух  недосяжний,  поети  й  поетки.

Кладу  на  стелаж  сповідання  Бокаччо.
Не  варто  весні  дорікати,  одначе.
Впадати  у  відчай  нам  якось  не  личить,
Тож  з  вікон  усотуймо  світу  величчя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869981
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Валентина Ланевич

Сонце світить ясніш

Сонце  світить  ясніш,  як  весна  у  душі,
Теплий  погляд  на  мить  зупинивсь  на  гіллі.
Буб’яніють  бруньки  на  бузковім  кущі,
Подих  вітру  приніс  соловей  на  крилі.

І  синичка  в  садку  прославляє  весну,
Сойка  йойкає  щось:  не  лишайте  одну,
Скоро  місяць  зійде,  буде  лячно  без  сну,
Спокій  прийде  тоді  ,як  я  пару  знайду.

Бо  у  парі  й  біда  так  не  тисне  думки,
Як  об  руку  рука  у  незнанім  путі.
І  у  серці  любов,  і  роки  -  невзнаки,
Аж  у  грудях  щемить,  як  в  сім’ї,  у  гурті.

28.03.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869794
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 139

[b][i][color="#064eb3"]В  соответствии  с  эпохой.
Мы  в  театр  пошли  с  Алехой...
Ты  куда  привел,  кретин!!
Он  закрыт  на  карантин.

Вышла  полная  непруха,
В  борщ  Петру  упала  муха.
Там  той  мухи  грамм  пятнадцать,
И  чего  прям  сразу  драться??

Я  чихнула  лишь  три  раза
Получила  сразу  в  глаз...
Все  орут,  мол,  ты  -  зараза
Изолируйся  от  нас!

Вирус  есть,  а  масок  нету.
А  правительство  нам  врет.
Ой,  подружка,  посоветуй.
Чем  заклеить  нос  и    рот.

Голубь  капнул    на    пальтишко
Плакать  тут...  или  рычать!
Слышь,  ворона,  это  слишком!
Кто  сказал  на  даму  с*ать!

Мы  похожи  только  с  тыла
Цветом    платья  и  волос.
Только  в  детстве  мамка    мыла
С  той  поры    -  не  довелось.

Я  трудилась  не  напрасно
В  койке  -  это  разве  труд!?
Все  теперь  считают  страстной
Только  замуж  не  берут!

Давеча  была    в  колхозе
В  шоке  с  тамешних  ребят
С  утреца  хильнут  по  дозе
И  весь  день  в    навозе  спят.

Без  парней  нам  вовсе  туго
Все    они  ушли  в  запой,
У  деревни  поле  плугом
Пашем  с  девками  гурьбой.

Ты,  дружочек,  не  шали
Расшумелся  вовсе!!
Были  парни...  но  ушли
Чё  орать  то  после!

Не  пойму  я  что-то  Нину
И  чего  с  утра  орет!?
Хахаль  ей  купил  машину
А  она  пешком  идёт...

Я  всю  ночку    проторчала
У  открытого  окна
Ожидала  генерала,
Не  пришел  он  ни  хрена!

Выпью  чая  вместо  рома
Если  водки  не  найду.
И  останусь  нынче  дома
В  клуб  я  трезвой  не  пойду...

Муж  умчался  на  рыбалку
Не  один  он,  а  с  кумой
Я  огрею  ту  нахалку
Раз  пятнадцать    кочергой!

Вчера  тёщу  провожали
Всем  семейством,  всей  гурьбой
А  когда  паром  отчалил,
Муж  плясал,  как  чумовой.

Ипотеку  заплатили
Трижды  плюнули  вдогон,
И    вопрос  встал  -  или-или
Хлеб  купить,  иль  самогон.

Ох  болит  мое  сердечко
Жинке  сделаю  разгон!
Мой  тайник  нашла  под  печкой
И  уплыл  мой  самогон.

На  селе  решили  драться...
Слово  дал  -  закон  суров!
Мужиков  наверно  двадцать
Ходит  нынче  без  зубов.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869759
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

А матуся вже прощалась

Ти  калину  посадила
Де  стоїть  хатина
Серце  неньки  звеселила
Дорого  хвилина

Очі  впевнено  дивились,
Як  вона  зростала
Згодом  віти  вже  змінились,
Бо  зросла  на  славу

Вся  округа  дивувалась
Аромат  йшов  світом.
А  матуся  милувалась
Білосніжним  квітом

Тільки  щемно  тоді  стало,
Як  осипавссь  квіт,
Бо  в  душі  все  залишало
Незабутній  слід

Дуже  сумно  на  серденьку
І  в  очах  сльоза
Опадав  той  квіт  легенько.
Як  в  житті  весна

І  душевно  розліталась
Магія  все  світом,
А  матуся  вже  прощалась
З  білосніжним  квітом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869679
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Надія Башинська

КОЛИСЬ ВЕРБЛЮД НЕ МАВ ГОРБІВ…

           Верблюди  є  одно-  й  двогорбі.
Колись  Верблюд  не  мав  горбів  і  не  плювався,  
як  сьогодні.
         Шакалові  повірив  він,  бо  той  сказав:
"Я  знаю.  Тебе  я  швидко  доведу,  де  будеш  жить,  
як  в  раю.  
Зелена  там  густа  трава,  води  там  повні  ріки.  
Співають  весело  птахи,  щоб  веселіше  жити".
         Взяв  їсти  й  пити  той  Верблюд,  продав,  що  
мав  (є  ж  за  що).  А  той  Шакал,  скажу  я  вам,  
насправді  був  ледащо.  
Він  йшов  з  Верблюдом  скільки  міг,  бувало  й  вер-
хи  їхав.  Шакал  запаси  всі  з'їдав.  Верблюд  же  
ледве  дихав.
Коли  не  стало  їсти  й  пить,  Шакал  Верблюда  кинув.  
Дав  Бог  Верблюдові  людей,  щоб  зовсім  не  загинув.
         Із  того  часу,  знай,  Верблюд  їду  з  собою  но-
сить.  Правда,  й  плюється,  як  Шакал  його  у  гості  
просить.  І  служить  людям  й  дотепер  Верблюд,  бо
вдячний  дуже.
     А  чи  нема  Шакалів,  глянь,  і  біля  тебе,  друже?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869728
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Надія Башинська

А ДАВАЙ, - КАЖЕ ЦАП ВІСЛЮКОВІ, - ДРУЖИТИ!

       -  А  давай,  -  каже  Цап  Віслюкові,  -  дружити.
Разом  ниву  орать,  сіяти,  доглядать.  Добре  так  
буде  жити.
І  погодивсь  Віслюк.  Долі,  видно,  це  знак.  Удвох  
краще.  Це  так.
         З  того  часу  Віслюк  усе  "Ух!",  усе  "Ух!".  Оре,  сіє  
і  доглядає.  А  Цапок  молодий  при  ділах  день  при  дні.
Все  гуляє.  
В  нього  бари  й  кафе,  ресторани  щодня.  Не  минає.
То  з  козичками  він  на  зеленім  лужку  в  холодочку  
дрімає.
         А  Віслюк  все  в  плужку.  Тягне,  тягне  за  двох.
А  Цапок  тільки:  "Ох!  Добре  нині.  Ти  картоплю  поли,  
та  всю  ріпу  полий.  Мені  знову  йти  на  іменини".
А  з  гуляння  прийде,  то  так  солодко  спить.  Віслюко-
ві  ж  -  за  двох.  Уже  й  спина  болить.
         Одиноко  стоїть  у  куточку,  в  хліві,  ще  Цапко-
ва  новесенька  сапа.
         То  ж,  погляньмо,  хто  поруч?  Бо  чомусь  так  гір-
чить.  То,  можливо,  чиясь  поруч  лапа?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869726
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Світла(Світлана Імашева)

Всепочаток - весна

Віртуальна    глобальність  
                                 чи    ілюзія,  сон?
Забриніла    реальність
                           під  весни    камертон.
Срібним    пролісків    цвітом
               і    відродженням    трав…
Над    збентеженим    світом
                           Голос    тиші    гучав.
Поза    вікон    очима  –  
                               Проминає  весна,
І    засмучені    рими,
             й    сюрреальність    -  до  дна…
Мертва    П’яцца-Навона:
               ані  сліду    юрби;
І  самотні    колони,
                 й    голуби,    голуби…
Соків    грають    гобої,
         І  березовий  сміх…
Чом      весна  ця    -  весною
           Не  для    всіх,    не  для    всіх?..
Та  надія    горою  
           пересилює  страх:
Хай    весна    не  бідою  –  
           Тільки    щастям  в    очах!
Щоби    сонячних    бризків
           Золотий    водограй,
Почуттів    променистих:
           вір,    люби,  обіймай!
Хай    любов’ю  і  миром
                 Душі  повні  до  дна!
Будьмо,  люди,  щасливі:
         Всепочаток  –  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869733
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Валя Савелюк

ПУМА

наче  хвиля  на  житній  ниві
грає  вольготним  пливом,
у  межі  б`є,
через  пороги  –  польові  дороги  –
перекочує
і  за  обрії  лине  красиво,
і  за  обріями  погасає  –

так  невидима  чорна  киця  –
чорна  самиця  –
небезпека  і  таємниця  –
верхівками  верб  спускається,
плине,  з  гілки  на  гілку  перетікає,
згори  до  лінії  небокраю,
лінії,  що  завжди  є  і  водночас  немає

грайлива  киця  –  чорна  самиця  –  пума,  
у  щелепастій,  срібно-ікластій,
вогненно  червоній  пащі
тримає  сонця  палку  жарину,  
граційно  вигнувши  спину,
чорна  пу-ма
несе  і  кине
палаючу  сонця  жарину
за  небокрай,  що  скрізь  є  і  ніде  нема

…невидима  чорна  пума…


28.03.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У руках моїх диво - тюльпани

Ти  приніс  мені  у  дні  весняні,
Оберемок  рожевих  тюльпанів.
То  для  мене  було,  таке  диво,
Неймовірне,  як  казка  красиве.

Від  захоплення  слів  бракувало,
Квіти  ті  до  грудей  пригортала.
Серце  билось  від  щастя  й  любові,
Квіти  ніжні  такі  і  чудові.

А  весна  у  вікно  зазирала,
І  кохання  усім  дарувала
Білим  цвітом  вкривала  дерева,
Веселилися  чисті  джерела.

Птахи  дзвінко  весну  прославляли
І  піснями  її  забавляли.
Я  в  цій  казці  з  тобою  у  парі,
У  руках  моїх    диво  -  тюльпани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869705
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Віталій Назарук

КРАСА ВОЛИНІ

Там  де  маки  в  житах,  де  льони-небеса,
Де  найкращі  у  світі  узлісся,
Солов’їні  хори  і  озерна  краса,
Це  Волинський  мій  край  –  моє  рідне  Полісся.

Де  ожина  плоди  гріє  в  сонячні  дні,
Сокіл  в  небо,  як  символ  вознісся.
Де  дівчата,  як  Мавки,  усі  чарівні,
Це  Волинський  мій  край  –  моє  рідне  Полісся.

Пам’ятають  часи  мовчуни-ясени,
Вихор  з  кров’ю  не  раз  тут  пронісся.
Тут  могили  стоять,  як  гриби  восени,
Це  Волинський  мій  край  –  моє  рідне  Полісся.

Замок  Любарта  й  нині  наш  край  береже,
Лесин  ясен,  у  кроні  розрісся.
Він,  як  сторож  стоїть,  древній  Луцьк  стереже,
Це  Волинський  мій  край  –  моє  рідне  Полісся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869706
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Нехай засіє

Весна  вже  дихає  на  повні  груди,
Хоча  зі  смутком  у  сплетінні  дні.
Проміння  сонячне  танцює  румбу,
Немов  шепоче:  горю,  лиху  -  ні.

Гілки  вербові  у  пухнастих  сукнях
Гойдає  вітер  теплий  ніжно  їх.
І  ніби  виганяє  ноти  суму,
Садок  в  чеканні  розквіту  притих.

У  білому  цвітінні  абрикоса
І  стукає  гілля  її  в  вікно.
Крокує  скрізь  весна  зеленокоса.
Нехай  засіє  лиш  добра  зерно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869468
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Ніна Незламна

Каяття… /проза /

     Ранковий  гомін  пробуджував  місто….
     Володя,славний  чорнявий  хлопчина,  проснувся  й  відразу  позирнув  на  двері  до  балкону…  Ага,  ось,  що  мене  розбудило.  Й  швидко  одяг  спортивні  штани,  потягуючись,  вийшов  на  балкон.  Літній  вітерець  здіймав  чуприну,  він  озирав  все  навкруги  й  тішився.  Ну  от  нарешті  батьки  отримали  квартиру,  як  добре,  ще  й  школа  близько.  Хоча  й  навчатися  залишалося  два  роки  та    все  ж  так  було  приємно.  Легке  хвилювання  переслідувало  його,  вчителі    ж  інші  й  колектив  класу,  як  приймуть?  
   Та  школа,  де  він    раніше  навчався,  знаходилася    на  околиці  міста.  Його  сім`я  жила  в  старому    приватному  будинку,  що  залишився  від  бабусі.  Неподалік  березовий  гай,  шкільний  стадіон  й  здавалося  рукою  подати  до  Дніпра,  який  всіх  приваблював  до  себе,  особливо  в  теплу  погоду.  Було  де  розважитися  з  друзями,  свобода.    За  цим,  всім  звичайно  шкодуватиме,  але  ж  все  рівно    щодня  їздити    туди  не  буде,  бо  не  близько.
     Задоволено,  примружуючи  очі,  повернувся  в  ліжко,  намагався,  заснути.  На  душі  тепло,  бажання  поніжитися  в  ліжку  та  чому  й  ні,  адже    батьки  теж  відпочивають.  
     Його  розбудили  веселі  голоси  і  брязкіт  посуди  з  кухні.    Магнітом,  потягнуло  на  балкон,  ще  раз  подивися,  куди  потрапив  й    в  якому  середовищі  буде  знаходитися.  Здивувався  від  побаченого,  це  так  зранку?!  Між  квітучими  акаціями,  за  довгим  столом,  декілька  чоловіків  грали  в  доміно,  про  щось  сперечалися,  махали  руками    й  раз  -  по  -  раз  сміялися.
   Хлопця  все  цікавило…  Ледь  перехилившись  за  поручні  балкону,  всміхнувся,  побачивши  біля  кожного  під`їзду  дерев`яні  лаковані  лавки.  О,  це  ж  так  добре,  для  всіх    комфортно.  За  сквером  знаходився  такий  же    п`ятиповерховий  будинок  і  біля  кожного  під`їзду  теж  виднілися  лавки.  Здається  тут,  не  сумно  буде,  в  дворі  знайдуться  друзі,  з  такими  висновками,  повернувся  до  кімнати.
Він  чув,  як  грюкнули  вхідні  двері  і  відразу  пролунав  голос  мами,
-  Синку,  тато  вже  пішов  на  роботу,  може  ти    мені  складеш  компанію  поснідати?  Думаю  вже  час….  
       Нова  школа,  нові  друзі…  Все  ввійшло  в  свою  колію.  З  цього  ж  будинку  двоє    однокласників  і  з  будинку  навпроти    декілька  дівчат.  Всі  ходили  в  одну  школу,  але  навчалися  в  різних  класах.    
         Теплими  вечорами,  в  дворі  за  столом  весела  компанія,  приколи,  анекдоти,  інколи,  під  настрій,  бринькали  гітарою.  Хлопець,  хоч  і    не  вмів  грати  ні  на  якому  музичному  інструменті  та    коли  хтось  співав,  то  з  задоволенням  підспівував.
       Майже  щоранку  Тамара  виглядала  в  вікно,  до  будинку  навпроти.  З  під`їзду  виходив  Володя,  він  привернув  її  увагу  з  першого  вечора,  коли  в  сквері    зібралася  молодь.  Кохання  з  першого  погляду,  їй    хотілося  бути  з  ним  поруч,  чути  його  голос.  Раділа  ранковій  зустрічі,  як  всі  йшли  до  школи,  в  очах  веселики  і  ніжні  погляди,  в  надії,  що  помітить.  
         Але  її    теплий  погляд,  веселий  сміх,  не  привертали  його  уваги.  Чому?  Скільки  раз  запитувала  себе,  такий  холодний,  немов  айсберг  в  океані.  Чи,  ще  в  душі    буяло  дитинство?  Їй  інколи  здавалося,  що  жодна  дівчина  не  зможе  привернути  його  уваги  до  себе.  Вона  ж,  хоча  й  мало  його  знала  та  при  кожній  зустрічі  уявляла  себе  нареченою  біля  нього.  Вечорами,  сидячи  в  сквері  з  друзями,  сум  не  відступав  авд  неї.  Молоде  серце  тріпотіло,та  все  ж    не  втрачала  надії,  що  колись,    він    їй  запропонує  зустрічатися.
     Півтора  року  швидко  пролетіло…  Напередодні  Нового  року,  хлопці  й  дівчата  збиралися  відсвяткувати  Новий  рік  у  одного  з  хлопців  вдома.  Компанія  знайома,  всі    з  двору.  
На  перший  погляд  закоханих  і  не  було  та  коли  розпочалася  вечірка,  як  голубки,  сиділи  по  парах  Лише  Володя,  як  одинокий  дятлик,торкав  струни  гітари  й  відразу  притримував  рукою,не  чекаючи  відлуння.  Ніби  замислившись,  за  кожним  дотиком  струни,  трусив  головою.  Неподалік,  за  столом,  сиділа  Тамара,  любувалася  ним.  Сьогодні  дівчина  одягла  найкращу  сукню,  виділялася  від  всіх  дівчат  модною  зачіскою,  навіть  зробила  легенький  макіяж.  Те,  що  вона  молодша  за  всіх,  по  її  виду  і  поведінці,  цього  не  скажеш.  Вона  ледь  схилившись,  з  під  лоба  вирячила  на  нього  круглі  волошкові  очі,  довго  дивилася,  здавалося  хотіла  впіймати  його  погляд.    Помітивши,  що  кожен  зайнятий    своїми  розмовами,  за  мить,  поправляючи    коротке  волосся,  присіла  поруч  з  ним.  Він  підморгнув  і  несподівано  для  неї,  почав  награвати  музику  пісні  «  Лада».  Тамара  на  якусь  мить  розгубилася  і  посміхнувшись,  нагнулася  до  нього.Вони  тихо    заспівали  пісню  вдвох.  Відчуття  щастя  наповнило  душу  дівчини,адже  він  звернув  на  неї  увагу.
       Вже  світало,  всі  розходилися  по  домівка….  Тамара,  мило  всміхаючись,  сиділа  на  руках  у  Володимира,  який  ледь  тримав  в  руці  келих  з  шампанським.  Його  сині  очі,  п`янкі,  туманні,  він  майже  не  вловлював    ті  слова,  що  шепотіла  дівчина,  весь  час  поправляючи    виріз  сукні  на    пишних  грудях.  Йому  б  засоромитись,  почервоніти,  як  колись  в  класі,  в  таких  ситуаціях,  а  тут  все  інакше,  в  голові  гуділо,  відчував  спокусу  близькості.  
         Проснувся  Володимир  на  дивані,  в  кімнаті  де  відбулася  вечірка,  не  розумів,  як  могло    таке  статися.  Повертаючись  на  бік,  поруч  помітив  жіночу  білизну.  За  мить  його  обличчя  стало  червоним,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  місця.  В    дверях,  в  короткій  майці  стояла  Тамара.  Вона  глянула  на  нього  усміхненими  очима  й  зробивши    зо  два  кроки  по    кімнаті,  підморгнула,
-Ти  не  хвилюйся,  ніхто  й    ні  про,  що  не  дізнається.  Я  просто    думала  подуріємо  і  все,  а  вийшло,  як  вийшло…  Це  напевно  я  більше  винна,  бо  ти  був  у  дрезину  п`яний…
     Володимир  дивувався,  ніяк  не  міг  второпати,  що  він  і  з  нею?  Ті  веснянки  на  обличчі,  не  приваблювали  його,  хоча  очі    й  насправді  мала  красиві.  Йому  хотілося  якнайшвидше  впасти  в  своє  ліжко  і  добре  виспатися.  Спішив  додому,  думка  переслідувала;  хай  йому  біс,  вперше  переспати  з  дівчиною    і  не  пам`ятати!  Як  це  могло  статися,  не  вкладалося  в  голові.
       Тамара    наче  спокійно  подивилася  вслід,  але  в  душі  від  хвилювання  тремтіла.  Який  він  загадковий  і  мій  та  легкий  страх  бентежив  душу.  Заспокоювала  себе,  а  може  минеться.,  обійдеться  без  наслідку.  Роїлися  думки,  можливо  згадає    все,  що  було    вночі  й  буде  моїм  на  все  життя.  Її  серце  давно  страждало  за  ним,  вона  при  друзях  стримувала  свої  почуття.  Боялася  осуду,  сама    ж  не  приваблива,  а  він  красень.  Знала,  це  великий  гріх.      Якщо    ж  батьки  дізнаються,  не  переливки  будуть,  можуть    навіть  з  дому  вигнати.  Якби  ж  не  ходили    до  тітки  Ганни  з  молодшою  сестрою(  Наталя  була  на  три  роки  молодша  за  неї),  в  секту  п`ятидесятників,  тоді  б  напевно,  по  -  іншому  дивилися  на  життя.
       За  вікном  справжня  зима….    В  сквері  зимова  казка;  всі  дерева    й  кущі  покриті  білим,  сяючим  пухом,  снігові  пагорби  синявою  й  сріблом  переливалися  на  сонці.  Два  дні  поспіль  вирувала  хурделиця,    а  згодом  вдарив  мороз.  Ніхто  й  носа  не  висовував  з  квартир,  лише  інколи  перегукувались  з  балконів.
   Шкільні  канікули    Володя  провів  вдома,  не  мав  бажання    спілкуватися  з  ким  –  небудь.  Скільки  не  намагався  згадати  новорічну  ніч,  але  йому  зробити  цього  не  вдавалося,  запав  сумнів,  а  чи  й  справді  щось  було?  А  можливо  то  вино    розлили,  заспокоював  себе.  Напевно  хотіла  привернути  увагу,  заздалегідь  спланувала,  але  ж  в  чужій  квартирі!  Та  врешті  ж  я  не  лопух,  щоб  піддатися  на  таке!  
           Навчання  в  школі  відволікало  від  думок  про  особисте  життя.  Він  більше  приділяв  уваги  книгам,  намагався  уникати  зустрічі  з  Тамарою.    Вона  ж  лише  зі  сторони    закохано  дивилася  на  нього,  блідніла  й  червоніла  пригадувала  спокусливу  ніч.  Чи  шкодуватиму?  Запитувала  себе  і  тут  же,  відкидала  думки,  ні  -  ні,  я  буду  з  ним.
             А  час  летів….    Володимира,  після  закінчення  школи,  від  Військкомату,    послали  вчитися  на  курси  водія.  А  за  пів  року  й  призвали  до  служби.  За    його  проханням,  батьки  гучних  проводів  в  армію  не  робили.  Ввечері,  напередодні  від`їзду,    лише  декілька  хлопців  з  гітарою,  завітали  до  нього  в  гості.
       Та  не    став  він  в  армії  водієм.  В  Військкоматі    видних  хлопців  відбирали  в  морфлот  й  не  оминули  його,  адже    з  групи  виділився  міцною  статурою,  зростом.
         Змінювалися  пори  року….  Позаду  три  роки  служби  в  морфлоті.  На  початку  літа  повернувся  змужнілим,  справжнім  чоловіком.  Мама,  побачивши  його,  ніяк  не  змогла  заспокоїтися,  зупинити  сльози  радості.
     Напевно    вже  ж  є  передчуття  жіноче,  інтуіція….    Напередодні,  Тамарі  сон  наснився,  що  вона  босонога,  йде    по  траві.  А  назустріч  їй  йде  Володимир,  пристальний  погляд,  мило  всміхається.  Але  за  мить  очі  сумні,  махнувши  рукою  зникає  поміж  дерев.
       Вона  в  цей  день  всі  очі  прогледіла,  чатувала  біля  вікна.  Ледь  вгамовувала  хвилювання,    гостра  думка  -  сон  в  руку.  Виходила  на  балкон,затамувавши  подих,  зирила  на  вхідні  двері  його  під`їзду.  Пригадувала  розмови  хлопців,  що  має  скоро  приїхати.  Від  думок  вискакувало  серце  з  грудей,  можливо  тепер,через  стільки  років  мене  згадає,  помітить.  Тож  не  така,  як  була  чотири  роки  назад,  веснянки  зникли  й  зачіску  змінила  і    стан  красивий.  Он,  мама  каже,  що  славна  дівка  стала,  а  то  була,  як  обпатране  курча.  Вже  й  на  шиї  в  мами  не  сиджу,  як  інші  дівчата.  Після  навчання  маю  пристижну  професію  бухгалтера  в  ДСК,  зарплата  гарна.
         Вечоріло…  Як  в  минулі  часи,  в  дворі  біля  столу  зібралася  молодь.  Двоє  друзів  Володимира  вже  й  одружилися,  закохані  пари  сиділи  обійнявшись.  А  він,  з  сумки  виставив  на  стіл  шампанське,  кілька  стаканів  та  коробку  цукерок,    припрошував  всіх  випити  за  його  повернення.  Тамара  спостерігала  з  вікна,  любувалася  ним,  згадувала  ту,  єдину  ніч  й  раз  –  по  -  раз  витирала  непрохані  сльози  Взяти,  ось  так  просто    й  підійти?  Та  ні,  не  піду,  скаже  бігаю  за  ним.    Й  перед  іншими  не  зручно,  раніше,  як  збиралися  всі,  звали  до  себе  в  компанію,  а  зараз  тиша.  Підкрадався  сумнів,  каяття  в  душі,  можливо  я  тоді  поспішила.
           В  кімнаті  напівтемрява,  з  магнітофона  лунала  музика.  Присівши  на  стілець,    до  пізньої  ночі,  Тома  не  відводила  очей  від  компанії.  Скільки  думок  передумано,  стільки    віршів  не  вголос,  а  про  себе  прочитано….  Себе  втішала,  як  має  бути  так  і  буде.  Чим  відволіктися,  що  зробити,  щоб  не  думати  про  нього?  На  це,  вона  відповіді  так  і  не  знаходила.
       А  час  летів…    Пройшло  лише  два  місяці,  як  він  повернувся,  Томі  так  і  не  довелося    з  ним  зустрітися.  То  захворіла,  два  тижні  провалялася  в  ліжку,  то  на  роботі  дали  путівку,    поїхала    відпочивати  в  Євпаторію.  Хто  б  упустив  такий  шанс,  тим  паче  батьки  дозволили  вирватися  з  дому.
       Три  тижні    відпочинку,  Тамарі  не  принесли  втіхи.  В  кімнату  поселили  дві  старенькі  бабусі,  які    часто  дрімали  та    спілкувалися  між  собою,    тільки  й  розмов  про  розбещену  молодь.  Позирали  скоса  та  попереджали,  щоб  часом  не  привела  якогось  кавалера  в  кімнату.  Вечірні  прогулянки  біля  моря,  крики  чайок  навіювали  сум,  думки  за  нього,  як  він  там,  чи  забув?  Шкодувала,  що  змарнувала  час,  не  наважилася  зустрітися  з  ним.
     Потяг  набирав  швидкість….  Вона  поверталася  додому,  думки  тільки  за  нього.Хвилювалася,  тремтіло  сердечко,  а  чи  й  впізнає?    Золотистий  і  шоколадний  загар  пасував  їй.  В  плацкартному  вагоні    багатолюдно,  гамірно  від  розмов  і  сміху.    Навпроти  неї,  на  нижньому  місці,  присів    білявий  чоловік  середнього  віку.  Вона  помічала  його  прискіпливий  погляд  й  чомусь  зразу  ніяковіла.  Та  згодом  їй  це  набридло  і    поглядом  погордливої  зневаги  зміряла  його  з  ніг  до  голови.  За  мить,на  його  перекошеному  обличчі  з`явилася  посмішка,  він    підморгнув.  Ще  тільки  цього  не  вистачало,  подумала  й  різко  відвернулася  до  стіни…  А  він,  нікого    не  соромлячись  голосно,
-  Ото  загарчик…  Гарна  краля!
От  дурень  старий,  хотілося  відповісти  на  його  слова,  але  стрималася.
             Думки  -  думки,  як  в  полі  квіти,  що  хиляться  від  вітру.…  Мені  б  його,  якнайшвидше  зустріти,  думаючи  за  Володимира,  засинала,  погойдуючись  в  вагоні,  як  в  колисці.
Потяг  прибув  о  десятій  ранку…  Літній  вітерець    приємно  торкався  обличчя  й  злегка  розвіював  волосся.  В  піднесеному  настрої,    швидко  котила  валізу  по  асфальту,  з  усмішкою  позирала  довкола,  
     -  Ну  от,  кілька  метрів  і    все,  я  вдома…  Цікаво,  а    він  на  роботі,  чи  вдома?  Сьогодні  ж  субота...
 Проходячи  мимо  будинку,  в  якому  жив  Володимир,  на  лавці  помітила  знайомих,  в  кожного    на  грудях  зліва    прикріплена  біла  квітка.  Тю,  що  це  весілля?  Цікаво  в  кого?    Немов  підкрадаючись,  прошмигнула  поміж  дерев  скверу,  за  мить  стояла  в  дверях  свого  під`їзду.  Цікавість  роз`ятрила  душу,    відчувала  приплив  крові  до  обличчя,  все  ж  озирнулася.  Одягнений  в  чорний  костюм,  Володимир    тримав  за  руку  Оксану.  Дівчина  в  весільній  сукні  мала  вид  принцеси.  Тамарі,    наче  хтось  шпилькою  кольнув  в  області  серця.  Це  ж  дівчина  з  його  будинку,  з  другого  під`їзду!    Це  ж,  як?  
     За  мить  стояла  біля  дверей  своєї  квартири.    Тремтіли  руки,  ледь  попала  ключем  в  отвір  замка.
     Душили  сльози,  розпач  розривав  груди,    впавши  на  ліжко,  схлипуючи,  ридала  в  подушку.
-  І,  що  це,  за    життя!?  Це  ж  не  правильно,  не    так  мало  бути!      Не  так  Володю!  -  виривалося  з  грудей.  
         Чому  він  її  вибрав  і  коли  зустрічалися?  От  дурепа,  чому  впустила  його?  Сто  запитань,  а  відповіді  немає,  душа  мліла  й  боліла,  серце  гупало,  немов  хотіло  вискочити.
     Суттєво  виснажена  риданням,  час  в  від  часу  схлипуючи,  тулилася  до  подушки,  хотіла  в  ній  знайти  розраду.  Від  сліз  пекло  в  очах,  по  -  зрадницькому  злипалися  повіки,  забулася  у  тривожному  сні.    
       Вона  проснулася  від  голосів,  батьки  з  сестрою  повернулися  з  суботньої  служби.  Мати,  побачивши  її  в  ліжку,  поцілувала  в  лоб,
-З  приїздом  доню!  А  чому  одягнена?  Часом  не  захворіла?
-Та  ні,  не  виспалася  в  потязі,  людей  в  вагоні,  як  бджіл  в  вулику,-  тільки  й  встигла  сказати  ці  слова,  як  в  кімнату  забігла  сестра.
       Тихий  сімейний  обід….  Мати  час  від  часу  дивилася  на    Тамару,  помітила  зміни  в  характері.  То    все  донька  весела,  а  це  лише  кілька  речень  про  відпочинок  і    вже  мовчання.  Мати  не  витримала,
-  Доню,  в  тебе,  щось  сталося?
-  Та  ні!  Все  гаразд….  Оце  з`їздила,    побачила  інше  місто….  Як    там  люди  живуть.  Роблю  висновки,  дорослішаю  мамо….
Сестра  обійняла  її,
-  Я  так  сумувала  за  тобою.  Ой,  там  на  книжній  поличці,  тобі    від  Оксани  запрошення  на  весілля.  Володька,  з  іншого  під`їзду,  на  ній  одружується,  це  ж  сьогодні,  підеш?
 Тамара  ледь  зблідла.  Намагалася  не  виказати  себе,  це  їй  не  до  вподоби,    відразу,  встаючи  із-за  столу,
-  Яке  там  весілля,  я  з  дороги,  хочу  відіспатися!  
Наталя    поспішила  за  нею,
-    Ну  то  пішли!  Розкажеш  мені  про  море  і  про  все  -  все,  що  бачила,  а  потім  і  заснеш…
         Минула  зима….  Позаду  розчарування  в  житті,  вся  в  роботі.  Інколи  через  вікно,  бачила  завжди  веселими,  усміхненими  Володимира  з  Оксаною.  Кудись  би  втекти  звідси,  щоб    їх  не  бачити,  роїлися  думки  в  голові.  Згадуючи  ніч  з  Володимиром,  охоплював  сором  і  каяття.  Мабуть  тоді,  я  все  ж    таки  поспішила,  то  була  помилка.  Та  знову  підкрадався    сумнів,    а  можливо  б  з  часом  і  змогла  завоювати  його  серце.
                 Йшов  1980  рік….  По  радіо  тільки  й  розмови  про  будівництво  Байкало  -  Амурської  магістралі.  Ешелонами,  під  оркестр,  відправляли  молодь  на  будівництво  залізничної  дороги.  Тамара  загорілася  бажанням  поїхати  туди.    Мабуть  все  ж  доля,  одного  разу  батько,  прийшовши  з  роботи,  розповів,  що  з  його  цеху  молоде  подружжя  їде  на  БАМ.  Не  впустила  цього  шансу  дівчина.  Вмовила  батьків  відпустити,  заробити  грошенят.  Та,  як  казала    їм,  треба  ж  колись  стати  самостійною.
       Три  роки  напруженої  праці,  Тамару  відволікали  від  всіх  думок.  Працювала  не  за  фахом,  але  мала  задоволення.  В  ідальні  мила  посуд,  а  згодом,  стояла  поруч  з  кухаркою,    готувала  їсти,    для  робочих,  що  прокладали  залізничну  колію.  Серед  молоді,  де  вечорами  пісні  під  гітару,  заживала  рана  від  загубленого  кохання.    З  компанії  до  неї    залицявся  Іван,  він  на  шість  років    старший  за  неї,  не  одружений,  статурою  й  зростом  нагадував  Володимира.  Дівчина  визнала  свою  провину,  каялася  за  те,  що  спокусила  його  в  ту  незабутню  ніч.  Час  від  часу  сама    собі    спогадами  сипала    сіль  на  рану.  Перше  кохання,  як    зірка  рання,  то  наче  близько,  у  снах    бачила  його  очі,  а  то  десь  далеко  -  далеко.
     Нарешті,  вперше  за  всі  роки  взяла  відпустку,  з  гарним  настроєм,    потягом  їхала  додому.  Проїздом,  зупинилася  на  один  день  в  Москві,  подивилася  місто.  Поспішала,  саме  в    день    її  приїзду,  сестра  виходила  заміж.
           Ось  так,  молодша  і  вже  наречена…  Можливо  й  правильно  робить,  одне  не  подобалося  їй,  що  наречений,  якого  звали  Сергієм,  був  з  п`ятидесятників.  Вона  дуже  рідко  ходила  на  зібрання,  декілька  раз  бачила  його  на  службі  в  церкві.  Що  сестра  в  ньому  знайшла,  не  могла  зрозуміти.  Невисокий  та  й  з  личка  не  красень,  не  привертав  уваги.  
           Біля  під`їзду,  кілька  жінок  гомоніли  поміж  собою,  чекали  на  наречену.    Вся  сім`я  проводжала  Наталю,  до  автомобілів  прикрашених  кульками,  що  щойно  під`їхали  під  самий  під`їзд.  
     Тамара    йдучи  позаду,  неподалік  від  автомобілів  побачила  Володимира  з  дружиною.  Вони  привітно  посміхалися  всім.  Оксана  в  знак  привітання  помахала  рукою.  Защеміло  під  серцем,  не  знати  й  чого  та  відчула  прилив  крові  до  обличчя,  все  ж    відповіла  змахом  руки.  А  вони  за  ці  роки  й  не  змінилися.  Тільки  й  встигла  подумати  та  тут    же,  відразу  відволікли  від  думок.  Всі  гомоніли,  сідали  в  авто,  поспішали    в  ЗАГС,  а  після,  вінчання  в  своїй  церкві.
             Вже  позаду  тисячі  кілометрів…  Тамара  поверталася  до  своєї  роботи.  За  вікном  миготіли  дерева,  будови,  але  вона  їх  не  помічала,  все  думки  за  Володимира,  напевно  щасливий,  дивно,  а  дітей  до  цієї  пори  не  мають.
         А  час  летів…    Знову  вся  в  роботі….  В  дерев`яному  бараці,  в  якому  проживали  всі,    пішли  розмови,  що  кількість  працівників  вже  не  треба.  Хто  хоче,  може  написати  заяву  на  звільнення  й  повертатися  додому.  Одного  вечора,  в  невеличкому  клубі  зібралися  на  прощальні  збори.  На  столі  лежали  дві  купи  заяв,  хтось  залишався,  мав  бажання  перейти  на  іншу  ділянку,  а  хтось  написав  заяву  на  звільнення.  Тамара  з  своєю  компанією  знаходилася  в  першому  ряду,  поруч  з  нею  сиділо  молоде  подружжя,  з  яким  вона  приїхала  сюди.  Вони  вирішили  повернутися  додому,  в  неї  ж  такого  наміру  не  було.  Іван  запрошував  її  поїхати  в  Іркутськ.  Дуже  розхвалював  місто,  яке  розміщене  на  березі  річки  Ангар.  Обіцяв  за  фахом  влаштувати  на  роботу,  до  того  ж    розповідав,  що    в  перспективі  можна  отримати  квартиру.
         А,  що  вдома  на  мене  чекає?  Стільки  раз  запитувала  себе.  До  морозів  звикла  та  й  якщо  набридне,  то  завжди  зможу  повернутися  додому.  До  того  ж    батьки  залишилися  самі  вдома.  Чоловік  Наталки,  після  закінчення  інституту,  по  направленню  поїхав  в  Кіровоград.  Через  пів  року,  як  молодий  фахівець,  від  заводу  отримав  квартиру.
           По  приїзду  в  Іркутськ,  Іван  влаштував  її  на  роботу  в  порту.  Від  роботи  поселили  в  гуртожиток.  Неподалік,  за  пів  року  мали  закінчити  будівництво    п`ятиповерхового  будинку  для  молодих  спеціалістів.  Її  все  влаштовувало,  одного  остерігалася,  що  майже  всі  люблять  випити  горілки.  Особливо  після  отримання  зарплатні,  як  якась  навала  нападала  на  чоловіків,  після  перепою  по  тижні  не  з`являлися  на  роботі.
   Дружба  з  Іваном  продовжилася.  Його  сім`я  вже  декілька  років  живе  в  цьому  місті.  Самі  ж  родом  із  Харкова,  приїхали  на  заробітки  та    отримавши  квартиру  залишилися  тут.  Іван  часто  зустрічав  її  з  роботи,  не  одноразово  запрошував  до  себе  додому,  хотів  познайомити  з  батьками.  Та  Тамара  наважилася  на  це,  лише  через  рік,  коли  отримала  двокімнатну  квартиру  в  п`ятиповерхівці.
     Згодом  і  відгуляли  невеличке  весілля  в  ресторані,  в  колі  найближчих  друзів  по  роботі.  Так,  вона  стала  дружиною,  але    того  вогню,  того  бажання  бути  коханою,  не  відчувала  в  душі.  Чи  то  вже  так  звикла  до  Івана,  чи  все,  ще  спогад  про  Володимира  стримував  пізнати  насолоду  в  інтимних  стосунках.  Але  через  рік  Тамара  завагітніла  і  мала  намір  народити  дитя.
         Одного  зимового  вечора,  йдучи  з  роботи,  послизнулася,  від  болі  не  змогла  підійнятися  на  ноги.  Швидка  привезла  її  до  лікарні,але  вже  було  запізно,  стався  викидень.  Тільки  на  другий  день  Іван  прийшов  до  лікарні,  від  нього  тхнуло  перегаром.  Їй  було  боляче  все  ж  намагалася  не  кричати,
-Ось  в  чому  справа…    Це  ти  вчора  замість  того,  щоб  мене  забрати  з  роботи,  взяв  напився…  Адже  знав,  яка  слизота  по  дорозі.  Безвідповідальний  ти  Іване,  з  таким,  як  ти  мабуть  не  варто  жити,  а  тим  паче  виховувати  дітей.  
     Важкий  період  настав    в  її  житті.  Сімейні  чвари  з  дрібниць,  переростали  в  справжній  скандал.    Все  ж  через  пів  року,  вони  розлучилися.  Та  то  тільки  на    папері,  він  все  ж  таки  інколи  приходив  до  неї  і  часом  залишався  на  ніч.  Як  вона    сама  собі    сказала,    не  заміжня,  але  часом  є  з  ким  зігрітися  в  ліжку.  Він  наполягав  знову  зійтися  та  вона  вирішила,  що  в  одну  й  ту  саму  річку  два  рази    входити  не  варто.
       Тамара,  раз  в  п`ять  років  приїздила  провідати  батьків,  які  звали  повернутися  додому.  Але  вона  вирішила  заробити  північний  стаж,  щоб  повернутися  додому  й  тут  отримувати  пільгову  пенсію.  Одного  разу  й  побувала  в  гостях  в  сестри,  в  Кіровограді.  З  щедрими  подарунками  переступила  поріг  квартири,  адже  Наталка  вже  мала  сина  й  доньку.  Дітвора  раділа  подарункам,  а    Тамара  з  сестрою  тішилися  зустрічі.  Та  то  лише  на  пару  днів  й    знову  поспішала  в  Іркутськ.
 А  час  минав…  То  розквітали  квіти,  то  завмирали,  знову  довкола    засипали  сніги.    
     Перші  сиві  волосини,  які  побачила  в  дзеркалі,  нагадували  про  роки,  вже  й  мабуть  час  повертатися  додому.  Вона  звільнилася,  продала  квартиру.  Напередодні  від`їзду  прийшов  Іван.  
-  От    і  настав  час  повернутися,-  ковтаючи  сльози  тихо  проговорила,  збираючи  речі  в  валізу.  
Іван  руками  пригорнув  її  до  себе.  Він  знав,  що    багато  в    чому  винен,  не  раз  каявся  за  свою  поведінку.  Та    знав,  що  вона    його  з  собою  не  покличе…  
     Важка  дорога  додому,  вже  ж  звикла  до  всіх  і  до  всього,  але  треба  повертатися,  адже  давно  батьки  жалілися,  що  важко  одним,  стали  зовсім  немічні.
           Кілька  днів  в  потязі,  скільки  думок  та  спогадів  про  життя….  Ну,  от  і  рідне  місто.    Обідня  пора.  Дивувалася,    в  Іркутську,  ще    так  морозно,  а  тут  вже  пахло  весною.  Чарувало  ясне  сонце  й  чиста  синь  неба.  Хоча  сніг  і  лежав  по  обіч  дороги,  але  вже  майже  весь  сірий,  струмочки  води  стікали  на  дорогу.  Весняний  вітерець,знімав  втому  переїзду.
   Вона,  з  двома  валізами  на  колесах,  їхала  по  дорозі  біля  будинку  в  якому  жив  Володимир.  Біля  його  під`їзду  побачила  батьків  і  купу  людей.  Мати  побачивши  доньку,    радо  махнула  рукою,  спішила    їй  на  зустріч.  Слідом  за  нею,  опираючись  на  палку  шкутильгав  батько.  
Зі  смутком  в  очах,  мати  обіймаючи,  розплакалася,
-  Добре,  що  приїхала,  бачиш  дитино,  яке  воно  життя…  
Тамара  зрозуміла,  що  хтось  помер,  але  не  хотіла  запитувати.  Вони,  не  поспішаючи,  йшли  додому.  Мати    тремтячим  голосом,  
-  Ми  старі,  то  так  і  буде,  а  це  ж,  ще  жити  й  жити  та  Бог  забрав.  Шкода,  ще  ж  молода,  напевно    ж  така,  як  ти.  Ну  ти  ж  знала  Оксану.  Кажуть  цукровий  діабет…  Тапер  і  Володька  сам  залишився.  Це  років  два  чи  три  назад  його  батьки  померли.  а  її  то,  ще  раніше,  кажуть  в  її  мами    теж  був  цей  діабет.  Господи,  господи,  хай  Бог  відводить  всі  біди.
   Тамара    пригадала  Оксану  в  весільній  сукні  і  його,  красеня  в  чорному  костюмі,  сльози  -  горошини  потекли  по  щоках.  В  горлі  ком,  ледь  видавила  слова,
-А  Діти…  Діти  в  них  є?
 -Та,  які  ж  діти,-  заперечила  мати,  кивнувши  рукою,-  В  неї  цей,  цукор,  кажуть,  ще  був  зі  школи,  народжувати  заборонили.
   Тамарі  кольнуло  в  області  серця,  як  же  він  тепер  один?
     Батьки    повернулися  до  людей,  що  біля  під`їзду,  а  Тамара  переодяглася  і  вирішила,  теж  підійти,  провести  Оксану.
 Володимир  без  головного  убору,  схиливши  голову,  стояв  біля  Оксани.  О,  Боже  де  ж  та  чорнява  чуприна?  Чому  зарано  так  весь  посивів?  Що  роки  роблять  з  нами?  
   Вона  не  змогла  стримати  сліз.  Їй  шкода  обох,  це  ж    вже  не  молодість,  що  все  в  рожевих  окулярах.  Проживши    роки,  як  сивина    вкриває  волосся,  тільки  тоді,  розумієш,  що  життя  прожити,  не  поле  перейти.
 Тамара    наважилася  підійти  попрощатися  з  Оксаною  і  висловити  слова  підтримки.  Після  її  слів,  він    заплакав  і  поклав  свою  голову  на    її  плече,  вона  ж,  ковтаючи  сльози  прошепотіла,
- Тримайся,  Володю,  змирися  з  долею.
Ні,  вона  не  поїхала  на    цвинтар,  більше  не  хотіла    бачити  його  страждання.  Їй  пекло  в  грудях,бідкалася  на  його  долю.
Минув  тиждень…..  Тамара  готувала    сніданок,  коли  почула  дзвінок  в  двері,
-    Мамо,  може  відкриєте,  бо  я  ж  рибу  чищу.
 Жінка  відкрила  двері,  здивувалася  гостю,
- Тамаро  це  напевно  до  тебе…  Помий  руки,  вийди.
 Здивувалася,але  похапцем  помила  руки,  поправляючи  фартух,  підійшла  до  дверей.
Перед  нею  стояв  Володимир,  очі  повні  суму  й  безпорадності.  Він  тупцював  ся  на  місці,  то  дивився    їй  прямо  в  очі,то  намагався  сховати  сльозини,  які  наверталися,  трималися  на  віях.  Нарешті  видавив  з  себе,
- Нам  треба  поговорити…
Легке  тремтіння,  холод  пройняв  тіло,  щеміло  під  серцем  та  не  відмовить  же,
- Зайди  до  квартири,  я  від  батьків  нічого  не  приховую.
 Переступивши  поріг,  він  голосно,
-Я  всіх  запрошую  до  себе  на  завтра,  на  дванадцяту  годину.  Прийдуть  сусіди,  це  ж  дев`ять  днів    буде…
   Відчуття  жалю  переповнювало  душу,  Тамара  відразу  відповіла,
- Гаразд,  ми  прийдемо…
Він  зжимав    кулаки,  озирався,  немов  не  знав  куди  подітися,  продовжив,  
-Я  б  тебе    попросив  прийти  мені  допомогти,  адже  ти  знаєш,я  залишився  зовсім  один…  Друзі  ввечері  зайдуть…  Я  дещо    готове  візьму  в  «кулінарії»    та    все  ж  боюся,  сам  не  впораюся….
-  Гаразд,  не  хвилюйся,  я  о  десятій  прийду,  -  відповіла  й  відразу  відкрила  двері,  дала  йому  зрозуміти,  що  більше  нічого  не  треба  казати.  Ледь  стримувала  сльози,  їй,  як  зраненій  пташці  хотілося  кричати,  серце  розривалося  на  шматки…
     На  наступний  день,Тамара,  як  і  обіцяла,  прийшла  до  нього  о  десятій  годині.  Двері  відкрила  сусідка,  тітка  Катерина,  Володимир  поїхав    на    цвинтар.  З  полегшення    перевела  подих,  на  самоті  було  б    важко  з  ним  залишитися.
   Минали  дні  і  ночі…  Стільки  думок  передумано,  скільки  сліз    і  хвилювань…  Вона,  знову  з  тіткою  Катериною,    допомогла    приготувати  все  на  поминальні  сорок  днів.  Життя  продовжилось…  Часто,  як  і  колись,  дивилася  в  вікно  до  його  під`їзду,  як    йшов  на  роботу  і  повертався.  Інколи  сиділа  з  сусідами  на  лавці  біля  свого  під`їзду,  він  підходив  ближче,  вітався  ділився  деякими  новинами.  Всім  бажав  гарного  вечора  і  з  смутком  в  очах,  опустивши  голову  йшов  додому.
         Пройшло  пів  року….      Однієї  суботи  Тамара    йшла  з  базару,  в  двох  руках  несла  торби  з    продуктами,  позаду  себе  почула  голос  Володимира,
- Можна  я  допоможу?
   Він  відразу  з  руки  вихопив  сумку  й  продовжив,
 -  Тобі  теж  не  легко,  бачу  батьки  на  лавці  не  сидять….
-  Так,  ходжу  біля  них,  це  ж  батьки.  Бог  дає  життя,  треба  тішитися.  А  яким  воно  є,  то  напевно  вже  залежить  він  нас.Мабуть  таким,  яким  ми  заробили  в  Бога,  -    не  поспішаючи,  наче  роздумуючи,  говорила  Тамара.
Володимир,  опустивши  голову,  йшов  поруч,
 -Я  вдячний,  що  ти  мені  допомогла,  тож    тепер  твій  боржник.  Хотів  дізнатися,  як  ти  прожила  ці  роки?.  Не  раз  я  каявся,  що  не  поговорив    про  нас  з  тобою,  десь  зникла.  Молодий  був,  не  наважився  піти  до  тебе  додому.  Зізнаюся,  з  Оксаною  напевно  був  щасливим  та  на  жаль,  коротке  це  щастя,  діточок  не  замали…
 Тамара    перервала  його  розмову,
Каявся,  я  теж  каялася  і  не  раз.  Це  перше  кохання  і  єдине  було  в  моєму  житті.  Та  досить,  вже  нічого  не  повернеш,  давай  про  це  не  будемо  говорити,  принаймні  зараз…
       Минув  рік  після    смерті  Оксани….  Володимир  сидів  на  лавці  біля    Тамариного  під`зду,  по  телефону  попросив  її  вийти  до  нього.  Вона  вже  була  одягнена,  збиралася  йти  на  базар,    рахувала  гроші  в  гаманці.
   Здивувалася,  коли  побачила,  в    його  руці  гвоздики,  аж  подих  перехопила,  що  це?  Та  вже  помітила,  що  їх  парне  число,  запитала,
-Ти,  що  йдеш  на  цвинтар?  
 -Так.  Тільки  спочатку  до  церкви,  хотів    тебе  попросити,  може  хоч  до  церкви  зі  мною  сходиш?  Щось    зовсім  кепсько  себе  почуваю,  тисне  в  грудях  і  тиск,  як  збісився,  ліки  п`ю  та,  щось  не  дають  ефекту.
   Вона  не  відповіла,  на  згоду  кивнула  головою.  Він  взяв  її  під  руку  й  вони  не  поспішаючи    пішли  по  алеї,  в  напрямку  церкви.  Весняний  вітер  обвіював  Тамарі    розчервоніле  обличчя.  Їй  стільки  хотілося  йому  сказати!  Вона  позирала  на  його  задумане  обличчя,  ну  от  Володю,  така  нам  доля,  ми    тепер  без  один  одного  ніяк.  І  якщо,  іншим  разом,  покличеш,  щоб  прийшла  допомогти,  не  посмію  відказати,  хоч  нам  й  вже  такі  роки,    але  моя  любов  до  тебе  не  погасла.  Стискала  очі,  щоб  не  заплакати  та  сльози,  як  ранкові  росинки  на  вітру,  тремтіли  на  віях.
   Не  минуло  й  місяця…  Володимир  прийшов  до  неї  з  квітами,  запропонував  жити  разом.
- Ну  от,  хоча  в  обох  сивина  в  волоссі  та  все  ж    я  тебе  дочекалася,  -  уривчасто  прошепотіла,  зі  сльозами  в  голосі,  ховаючи  обличчя  на  його  грудях.
                                                                                                                                                                                                                 2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867159
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Олеся Лісова

Весна кружляє

Звучать  оркестром  березневі    днини,
Летять  із  неба  сонячні  коралі,
Плащі  знімають  голубі  хмарини,
Втирають  сльози  білокорі  кралі.

Схиляється  до  річечки  вербиця,
Вмокає  пальці  у  вершкову  піну,
Бруньок  пухнастих  золота  вервиця
Заглядає    в  люстерко  без  зупину.

Із  пазухи  землі,  ще  сонні  квіти,
Вилазять  анемони  на  горбочку
(На  білім  простирадлі  в  малахіті
Краплинки  сонця  дрібні  в  сповиточку).

Кущі  кульбаб  розстелюють  рядюжки,
Спішать  шпаки  вселятися  в  готелі
І  крокусів  малесенькі  калюжки
В  оранжево-чорнильному  коктейлі.

Весна  кружляє  у  невтомній  праці
(Життя  пульсує  у  природи  в  скронях),
Вливаючи  тепло  у  денну    тацю
Присіла  відпочить  на  підвіконня.



Вірш  написаний  тиждень  назад,  
коли  світило  тепленьке  сонечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869108
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Valentyna_S

Мої мрії—в'янучі квіти

Мої  мрії  —  в’янучі  квіти
І  під  льодом  літа  малюнок.
Не  торкає  сонячний  квітень,
Пізня  осінь  мало  хвилює.

Не  мої  безсмертники  мертві  —
З-за  межі  не  жду  забаганок.
За  плечима  меркне  опертя,
Та  під  вечір  вийду  на  ґанок.

Як  учора,  полем  терновим  
Розійшлося  зірок  без  ліку.
Відживу  я  віршами  знову,
Поки  ніч  не  сплющить  повіки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868111
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Надія Башинська

СПЛЕТУ ВІНОК З СВОЇХ ДУМОК…

О,  світе  ясний...  Божий  цвіт!  
Сплету  вінок  з  квітучих  віт.
Візьму  барвінок  запашний  і  рути-м'яти,
бо  найдорожчі  у  житті  матуся  й  тато.

Додам  ромашок  білий  цвіт,  ясніє  в  них  дитинства  світ.
Ще  золотистих  нагідок  вплету  я  в  свій  ясний  вінок.

Тих  нагідок  ясні  вогні,  то  друзі  вірні  всі  мої.
Ще  я  візьму  троянд  красу,    бо  по  житті  любов  несу.

В  барвистому  моїм  вінку  дзвіночки  з  луків,  
бо  вдячна  Богу  за  дітей  і  за  онуків.

Ще  жменьку  колосків  візьму,  вплету  між  віток.
Ой,  скільки  ж  їх  шкільних  років,  веселих  діток...

Вплету  я  ще  у  свій  вінок  ґроно  калини,
живе  в  душі  моїй  любов  до  Батьківщини.

Сплету  вінок  з  своїх  думок...  є  їх  багато.
Дзвінкі,  веселі,  гомінкі...  про  будні  й  свято.

І  вишиванку  одягну  я  кольорову,
бо  рідний  край  я  свій  люблю  і  рідну  мову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ціна любові

Як  рано  ми  вмієм  кохати,
Закохувать  наші  серця.
Як  пізно  -  любов  цінувати,
А  потім  жаліть  безкінця.

Бува  нарікаєм  на  долю,
На  різні  дрібниці  в  житті.
Бува  переборюєм  болі,
Що  часто  тримаєм  в  душі.

Та,  щоб  не  любить  -  не  прикажеш,
Любов  -  не  закриєш  замком.
І  рук  їй  ніколи  не  зв'яжеш,
Вона  не  спливе  із  струмком.

Любов  -  почуття,  що  із  серця,
Любов  -  почуття  із  душі.
Вона  почуттями  озветься,
Мов  ллються  весняні  дощі.

Давайте  любов  цінувати,
Вона  цінний  скарб  на  землі.
Хто  вміє,  хто  вміє  -  кохати,
Той  буде  цінити  її...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869436
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій хлопчику з блакитними очима

Мій  хлопчику  з  блакитними  очима,
З  тобою  в  юність  повертаюсь  я.
Хоч  стільки  літ  у  нас  вже  за  плечима,
Та  не  забула  я  твоє  ім'я.

Воно  живе  в  моєму  серці  й  досі,
Коли  сніжить,  всміхається  весна.
Як  літо  розкидає  травам  роси
І  як  приходить  осінь  золота.

Як  дмуть  вітри,  кружляють  листопади
І  як  у  небі  грози  гуркотять.
Як  падають  під  ноги  зорепади,
Яскравими  вогнями  миготять.

Коли  збираються  птахи  у  вирій,
Торкаючись  своїм  крилом  сосни.
Мій  хлопчику,  лелеки  білокрилі,
Мене  до  себе  зазивають  в  сни...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869552
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Валентина Ланевич

Прилетіли шпаки

Прилетіли  шпаки,
Осідлали  дроти.
Вітер  крилами  тріп,
А  в  душі  кипить  окріп.

Ми  є  ми  чи  не  ми,
Чи  собі  вороги?
В’ють  вірьовки  думки,
Постріл  в  серце,  -терпи?

Мозок  б’є  в  барабан,
Бо  на  шиї  аркан.
А  на  тілі  рубці,
Свіжі  рани  й  бинти.

В  світі  лих  полоса,
Їм  не  видно  кінця.
А  навколо  краса.
Сонце,  кицька  і  я.

23.03.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869101
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Галина Лябук

Крилаті провісники.

Вернулись  лелеки  з  заморського  краю,
До  свого  гнізда  поспішають  вони.
Сіли  спочить  на  лужку  біля  гаю  -
Крилаті  провісники  сонця  й  весни.

Голоду  й  холоду,  ви,  не  злякались,
Сміливо  здолали:  такий  довгий  шлях...
На  чужині  ще  у  пари  побрались,  
Про  вірність  лелечу  співають  в  піснях.

Зима  відступила,  пішла  на  спочинок,
Мороз  дошкуляє  і  голодно  ще.
Лелекам  потрібен  лише  відпочинок,
Рідна  домівка  -  дорожча  за  все.

Радіють  лелекам  дорослі  і  діти,
Снігам  і  морозам  настане  вже  край.
На  крилах  своїх  принесли  вони  квіти,
Побачив  лелек  -  то  весну  зустрічай  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868916
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Galkka2

Я хочу до тебе….

Я  хочу  до  тебе....
Долатиму  небо,
Долатиму  пекло,
Крізь  терен  у  рай...
Побачити  очі...
Без  них  темні  ночі,
Неначе  з  безодні
Приходить  печаль...
Торкнутись  долоні....
І  наче  в  полоні,
В  полоні  кохання,
Так  добре  -  тримай...
Пірнути  з  тобою...
І  стати  весною,
Твоєю  весною,
Мене  зустрічай....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869517
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Та зростала, як квітка

Я  на  світ  народилась,  як  маля-янголя
І  відчула  наснагу  із  хвилинок  життя
Набиралась  тепла,  ніжноти  від  матусі
Та  зростала,  як  квітка  у  життєвому  русі

Посміхалась  я  сонцю  та  спасибі  казала,
Бо  тепло  безкорисне  все  щомиті  вбирала,
А  душевную  щирість  я  також  віддавала,
Щоб  земля  повним  ходом  теж  тепло  відчувала

Як  приємно  так  жити  де  взаємність  вирує
Та  тепло,  любов,  ласку  до  безтями  дарує
Де  наснага  приходе  із  прекрасного  всього
Обдаровує  квітом  неймовірно  святого

Де  чарує  барвінок,  виграє  синім  квітом
Та  розносяться  нотки  дивовижним  тим  світом
Де  виблискують  барви.  що  наслідують  моду
Та  чарівними  митями  прикрашають  природу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869535
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Катерина Собова

Спiльнi iнтереси

Бачить    Ваня    -    небо    в    хмарках,
Привів    дівчину    додому…
-В    мене    хобі    -    збирав    марки,
Уже    є    аж    три    альбоми.

Хочеться,    щоб    в    нас    з    тобою
Були    спільні    інтереси…
-Будеш    ти    пишатись    мною,-
Зразу    мовила    Інесса.

-Теж    колекцію    збираю.
Далі    пояснила    Вані:  
-Я,    крім    марок,    уже    маю
Євро,    долари,    юані.

Від    колишнього    Семена
Залишились    злоті,    крони,
Від    Пилипа    -    соверени,
Ян    віддав    корейські    вони.

Шекелі    були    у    Жені,
Перейшли    вони    до    мене,
Разом    з    рупіями    й    пенні
Гріються    в    моїй    кишені.

А    недавно    Гоша    й    Слава
Просто    так    подарували
З    Португалії      сентаво,
(Мене    хлопці    ці    кохали).

Маю    пам’ятку    від    Дані  –
Він    торік    привіз    динари,
А    від    Гарика    -    афгані
(З    ним    була    я    на    Канарах).

Твоє    хобі    -    мусиш    знати,
Мені    рідне,    серцем    чую:
Будеш    все    це    діставати,
А    я    швидко    впорядкую!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869280
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 28.03.2020


Ніна Незламна

Вечірній гість / проза /

           Пізня  осінь…    Навстяж  відкриті  двері  до  балкону…    Легенький  вітерець  погойдував    шовкові  голубі  фіранки,  пахло  свіжістю  й  вогкістю.  В  кімнаті  настінний    великий  старий  годинник    відбиває  «Тік  –  так»…    Книжкова  шафа  вщент  заповнена  книгами,  старий  диван,  з  дерев`яними  поручнями,  торкався  килима,    що  висів  на  стіні,  над  ним    сімейне  фото.  В  кутку  кімнати  невеличкий    телевізор,  який    Павло    дуже  рідко  вмикав.  Не  до  вподоби  плітки  й  розваги,  що  говорити  вже  за  фільми.  В  самого  життя,  що  можна  й    фільм  поставити,  чи  написати  книгу.  Серед  кімнати  круглий  стіл,  покритий  вишитою  скатертиною  ,  то  рукоділля  дружини.    В  середині    скатертина  і  по  краю    вишиті  червоні    троянди  в  сплетінні  з  зеленими  листочками  й    стеблинами.  Вона  авжди  розстелина,  як  пам`ять  про  кохану.  Нагадування,  що  вона  поряд  з  ним,  хоча  минуло    більше    трьох  років,  як  пішла  в  інший  світ.
         Павло  підійшов  до  дверей,  в  роздумах,  чи  закрити?    Та  ні,  нехай,  ще  провітрю  кімнату    й  вийшов  на  балкон.  Сьогодні  має  прийти  Софія,  єдина  люба    донечка,    як  сонце    для  нього.  Він  не  уявляв  життя  без  неї.  Інший  раз,як  погляне,    перед    очима  мов  його  дружина.  Красива  форма    зелених  очей,    білявка,  губи  пишненькі,  як  стиглі  вишні.  Справді,  так  дуже  схожа  і  характер  м`який,    лагідний.    Та  правда  хитренька,  що  не  сказати  про  дружину.  Задавав  собі  питання,  чому  доні  щастя  нема?    Вже  й  квартиру  має,  сама  собі  господиня.  Їй  недавно  минуло    двадцять  сім  років,    а  все  сама.  Оце  нині  субота,    має  вихідний,    тож  десь  до  обіду  з`явиться.  Щось  смачненьке    приготує,  пощебече,    як  пташечка.        Та  сьогодні  має  бути  вечірній  гість,  як  вона  сказала,  так  про  свого  хлопця.  Сказала,  вже  дуже  хоче  він  познайомитися    з  родиною.  А  яка  тут  родина,лише  дві  рідні  душі.
       Він  тримався  за  перила  балкону.    Вдивляючись  вдалину,    до  центральної  дороги,  почув  скрегіт  заліза,  це  трамвай  перетинає  стрілки.  Кожного  разу,  почувши  різкий    скрегіт,    або  звуковий  сигнал  трамваю,    пригадував  свою  роботу,    на  якій  пропрацював  більше  тридцяти  років.
       За  кермо  трамваю  сів  відразу  після  служби  в  армії,    знав  всі  маршрути  по  Одесі,    зупинки  та    постійних  пасажирів.    На  одній  з  кінцевих  зупинок    і  зустрівся  з  Полінкою,  допоміг    їй,  підніс  валізу  до  під`їзду.  Дівчина    в  той  час,      закінчила    університет  в  Києві,    отримала  диплом  педагога.  Знайомство  переросло  в  кохання,  а  згодом  і  побралися.    Дружина      в  школі  викладала  географію,    через  рік  народила  Софійку,  якою  тішилися,  як  маленьким  янголятком.Здавалося  щастю  не  було  меж,  розуміли    один  одного,    з  пів  слова,  як  кажуть  люди.  
           Та  біда  не  оминула  їх.    Павлові  лишалося  трохи  більше  трьох  років  до  пенсії.    Одного  дня,  як  завжди  уважний    водій  за  кермом    та  не  помітив,  коли    чоловік,  років  п`ятидесяти  опинився    під  колесами  трамваю.  Дякувати  Богу,  чоловік    залишився  живий,  лише  пом`яло  кінцівку  правої  ноги.  З  пасажирів    хтось  сказав,  що  сам  кинувся,  хтось  відмовився  йти  за  свідка.  А  ті    люди,  що  в  цей  час  були  поблизу  на  вулиці,  помітили  лише  тоді,  як  почули  скрегіт  заліза,  коли    Павло  різко  натиснув  на  гальма.
             На  жаль,    Поліна    не  змогла  пережити  такої    біди,    судової  тяганини,  не  витримало  серце.  Суд,    взявши  до  уваги  експертизу,  що  постраждалий    чоловік  був  напідпитку,    засудив  Павла  на  два  роки,  пославши  в  Красноярський  край  на  вирубку  лісу.  Як  не  намагався  довести  свою  невинність  та  зробити  це,  не  вдалося.  Молодий  адвокат    вимагав  великого  хабара,    але  де  ж  ті  гроші,  як  зарплата,  що  в  нього,  що  в  дружини  невелика.  Хто  ж  знав  ,  що  потрібні  будуть  гроші,  лише  два  місяці  минуло,  як    придбали  квартиру  для  доньки.  Все  життя  збирали  гроші,    трьом      жити  в    однокімнатній  квартирі,    доволі  не  комфортно.
     Одночасно  дві  біди,  які  лягли  на  його  плечі,  чуттєво  позначилися  на  здоров`ї.    Відбуваючи  срок,  без  підтримки  дружини,  страждала  душа  в  переживаннях,  в    хвилюванні.  Одне  тримало  бажання  жити,  це  Софійка,  хотів  бачити  її  щасливою.    
           А  час  летів…    Згодом    в  житті  чорна  полоса  минула.  Вийшовши  на  волю,  останній  рік  до  пенсії,  пропрацював    двірником.    Життя  продовжилося,  хоча  важка  ноша  пережитого  давала  про  себе  знати,    підіймався  тиск,  часто  турбувало  серце.
         Павло  почув,  як  відчинилися  двері,  голос  Софійки,
- Тату,  це  я,  привіт!
Він  закрив  балком,  поспішив  в  обійми  доньки,  поцілував    її    в  чоло,
-О,  ти  сьогодні  така  красуня!  Бачу  зачіску  змінила,  а    в  оченятах  веселики    скачуть.  А  чи  й  незакохалась  часом?
Софія  поправила    волосся,  що  ледь  спадало  на  плечі,
-Так,    я  на  кухню!    Запечу  рибу  нам  на  вечерю,  а  ти  відпочивай.
Павло  тільки  посміхався,  її    співучий  голос  заспокоював    його.  Він  поглянув  на  фото  і  вкотре  подумав,  як    же  вона  схожа  на  дружину.
Пройшло  трохи  часу…    Надворі  темніло,  Павла  розбирала  цікавість,
- Софійко  …    І,  як  того  чоловіка  звати,  чи  то  хлопця?  
- Дмитром.    Він  адвокат,  тату.  -  відразу  відповіла  донька  і  продовжила,
-  Холостяк,  на  два  роки  старший  за  мене.  Побачиш,  такий  солідний,  чорноокий  і  до  того  ж  одягається  гарно.    Ну  й    видно  не  з  бідних.    А  закохатися,  ще  не  встигла,  бо  ж    його  знаю  лише  два  тижні,  але  він  дуже  наполягав,  щоб  я  вас  познайомила.  Як  навіть  не  складеться  в  нас,  то    хвилюватися  не  буду,  мені    ж  не  вісімнадцять  років.  Щоб  бігти  світ  за  очі  незнавши  людини.  Гадаю,  хоча  б  рік  треба  позустрічатися,    щоб  зробити  висновки,  хто  він,  який  він,  тоді  й  можливо    й  закохатися.
На  обличчі  усмішка,    кілька  раз  хіхікнула.  
-Ой,  дивися  доню,  така  професія,  чи  й  справедливий  ?  Ти  ж  знаєш  моє  відношення  до    людей  з    такою  професією,  -  голосно  сказав  батько  і  трохи  замислившись,  продовжив,  
-  Прокурори,  адвокати,  судді,  такі  люди  рідко  живуть  чесно.    А  до  речі,    мого  адвоката,    теж  Дмитром  звали.  Тебе  на  суді  не  було,  ти  б  послухала,  що  це  за  народ.  А,  ще  й  відверто  казати  за  гроші,    ну  тобто  за  хабар,  жах,  до  чого  котиться  світ…
На  кухні  пахло  рибою…    Софія    готувала  салат  з  свіжих  овочів,  тішилася,  що    все  задумане  встигла    приготувати  до  приходу  гостя.
   Павло  стояв  на  балконі.  Думки,    легке  хвилювання  в  душі,  дивувався  донці.  Як  в  цієї  молоді  легко  все?  Їй  двадцять  сім,  а  вона  й  не  журиться,  що  незаміжня,  каже  не  хвилюватимусь.    От  щебетуха,    мабуть  і  справді,  ще  не  зустріла  своє  кохання.  Він  помітив,  як  по  алеї    йшов  чоловік  з  букетом  троянд.  Світло  ліхтаря  впало  на  букет,    о  червоні,  напевно  він  йде  до  нас,
- Доню,    видно    наш  гість  йде,  якийсь  чоловік  з  квітами  в  наш  під`їзд  зайшов.
Через    пару    хвилин  пролунав  дзвінок  в  двері.
Павло,    від  хвилювання      стиснув  руки  в    кулаки,  присів  на  дивані.  Донька  поспішила  до  дверей.  Привітно  щебетала  біля  гостя,  поки  той  знімав  плащ    і  запросила  в  кімнату.
Усміхнена?  жвава  Софія  тримала  в  руці  великий  букет    червоних  троянд,
- Ось  знайомся,  мій  тато    Павло  Петрович.
Батько  побачивши  гостя,  ледь  збліднів,  зашуміло  в  голові.  Намагався  не  показатися  непривітним,    він  десь  бачив  цей  погляд  та  все  ж  всупереч    волі    посміхнувся,  але    з  дивану  не  підінявся  .    Хлопець  першим  подав  руку,
- Дмитро.  Приємно  познайомитися.
Батько  подав  руку,  відчув  гарячу  долоню  Дмитра.  Думка,  як  стріла,    про  себе,  ой,  що  ж  це  я,  як  першокласник  хвилююся,  маю  руки  холодні.
Дмитро  в  другій  руці  тримав  пакет    й  ледь  посміхаючись,
- А  це  вам,  гадаю  для  знайомства  так  годиться.
Батько  взяв  пакета,  подякував  і  відразу  віддав  донці,
- Софійко,  ти  на  стіл  поставиш,  скуштуємо  гостинці.
Й    трохи  розгублено  до  Дмитра,
- А  ви  …  Он  там  ванна,  можна  руки  помити…
 Дмитро    направився  до  ванної  кімнати.  Софія  торкнулася  батькового  плеча,  кліпнула  очима  й    кивнула  рукою,  щоб  йшов  за  нею.  На  кухні    на  стіл  виложила    баночку  червоної    ікри,  баночку  шпрот,    півлітрову  пляшку  коньяку  «  Коктебель»    і    коробку  цукерок  «  Київ  вечірній».    Весело  підморгнула  батькові  та  тут  же  здивувалася,  він  помарнів  на  обличчі,    мов  росою,  чоло  покрите  потом,
-Тобі,    що  погано?  Змарнів…
Батько    взяв  її    за  руку,
-Ти  не  звертай  уваги,  це  трохи  перехвилювався,  цікавий  твій  вечірній  гість  та    чи    за  зарплату    придбав  такі  гостинці?
 І  ,  махнувши  рукою,  повернувся  в  кімнату.    В  доньки  роїлися  думки,  а  й  справді  з  першого  візиту    такий  широкий,    як  кажуть  люди.  На  сто  шістдесят  карбованців  ,  так  жити  не  будеш.    Чи  то  щирість  така,  чи  хоче    себе  показати    достатньо  заможнім?  А  тато,    як  побачив  його  чомусь  зблід.  Невже  це  він?    Вона  брала  в  руки  виделки,  а  вони  чогось  раз  -  по  -раз  випадали  з  рук,  торохтіли  по  столі.
- Тьфу  ти,-  сама  до  себе  тихо,  а  потім  голосно,
-  В  мене  все  готово,    давайте  разом  накриємо    стіл  в  кімнаті.
Вечеря    вдалася    на  славу;  запечений  короп,  прикрашений  лимоном,  салат  з  свіжих  овочів,    тушені  свинячі  ребра  з  чорносливом  і  варена  картопля  притрушена  свіжим  кропом  і  котлети.  Тут  же,    красиво  викладені  на  тарілочки  гостинці    Дмитра  і  неподалік,на  підвіконні    лежала  коробка  цукерок  «Київ  вечірній».
- Ну  ти  господиня!  Молодчина!    -  Вирвалося  у  Дмитра
   Він  весь  час  посміхався  до  Софії,  був  уважним,  подавав  їй  одну  за  другою  страви.    Вона    дякувала  й    клала  страви  в  його  тарілку,  запрошувала    скуштувати  .
   Розмова  не  в`язалася,  хоча  й  випили  по  двадцять  грам  коньяку.    Батько  весь  час  мовчав,  ховав  руки  під  столом,час  від  часу    стискав  кулаки.  
     Дмитро  дивився  на  нього  прямим  поглядом,  наче  очікував  на  якісь  запитання.    Софія  часом  схиливши  голову  подивлялася  на  батька.    Роздумувала,чого  нічого  не  запитує,  ні    це    неспроста,  тут    щось  не  так.  
         В  Павла,  в  душі  горіло  полум`я  образи.    Тоді,  як  ще  знайомився,  брав  сумнів,  чи  це  він,  той  адвокат,  що  вимагав  хабара.  А  тепер  був  впевнений,  його  величність.  Так-  так,  ото  життя,  не  дарма  кажуть,  земля  кругла.  Невже    він  мене  не  впізнав?    Намагався  вгамувати  хвилювання,    хустинкою  витирав    змокріле  чоло  й  знову  провалився  в  роздуми.  Та  то  й  не  диво,  може  і  не  впізнав,  я  за  ці  роки  зовсім  посивів,  постарів.  Сказав  би    йому    пару    неприємних    слів,    якби  десь  зустрілися  сам  на  сам.  Але  зараз  краще  змовчу,  не  буду    ж  доні  псувати  вечір.    Одне  тішило  його,  що  донька    молодчина.  Добре  розуміє,  що  треба  хоча  б    один    рік,  для  знайомства,  щоб  приймати  серйозні  рішення.  Від  цих  думок,  немов  камінець  відліг  від  серця.  Він  не  мав  наміру  про  щось  говорити,  запропонував    випити.
Дмитро  після  другої  чарчини  повеселішав.    Протягуючи  руки  до  риби  весело,  співоче  промовив,
-Ну,тепер,  як  кажуть  рибку  беруть,  як  жіночку,  обома  руками,  щоб  не  пручалася  та  не  вискочила  часом.
 Він  забрав  найбільший  шматок  риби  й  запихав  в  рот,  так  жадібно,  неначе  зроду  й  не  куштував.Та  закінчивши    істи    рибу,  рукою  витер  губи    й  порушив  тишу,
- Я  Софійці,  ще  не  сказав,  що  маю    крутий  автомобіль,  «Дев*ятку»  вишневого  кольору    та    трикімнатну  квартиру  .  Зізнаюся,  я    не    дуже  заможній    та  зате  в  мене      багато  друзів  і  всі    мають  високі  посади.  Якщо,  щось    потрібно,  то  скажіть,  нині  такий  час,  без  друзів  ніде  не  обійтися.
На  згоду,  батько  лише  кивнув  головою  й  собі  поклав  в  тарілку  шматок  коропа.  Виделкою    розділяв  його  на  маленькі  шматочки  і  не  поспішаючи  клав  в  рот.
Дмитро  продовжив,
-Оце    я  наполіг,  щоб    нас  познайомила  Софійка.    Тож  треба  знати  з  якого  гнізда  пташка  та    якого  роду.  Мені  ж  нині  тридцять  років  буде,    одружений  не  був.  Знаєте  такі  речі    треба  зважено  робити,  як  то  кажуть,  треба  знаки  кого  в  вищий  світ    показати,  вивести  в  люди.
 В  цей  час  ,  Софія  помітила  в  руках  батька    паперову    серветку,    він  знервовано  рвав  її    на  шматочки,  сам  почервонів,  як  буряк.  Вона  різко  піднялася,
-Дмитро  вийдемо  на  балкон,  мені  здається  тут  стало    занадто  жарко.
Він  вирячив    чорні    очі,  здивовано,
- Та  я  ж  це….  Ще  не  наївся.
 Софія,  підхопила    його  за  руки,
- Ну  пішли,  потім,  хай      поговоримо  та  кімната  провітриться.
І    прошепотіла  батькові  на  вухо,
-Тату,  піди  на  кухню  постав    чайник  на  газ.  І  не  хвилюйся,    прошу  не  сприймай  все  так    близько  до  серця.  Все  буде  добре.
Дмитро  війшов  на  балкон.
Павло  кліпаючи    очима,  кивнув  головою,  
- Добре    доню,  добре!  Не  звертай  уваги  на  мене.  Я    й  справді  піду  на  кухню,  не  буду  вам  заважати.
Вона,  як  завжди  веселилася,    легенько    й  мило  всміхнулася,  поспішила  на  балкон.
Павло    на  кухні  здвигував  плечима,  не  міг  зрозуміти,  який  чайник  на  газ,  коли  в  них  електрочайний.  Ні  ,  мабуть,  я  трохи  охмелів,  подумав  про  себе.  Ввімкнув    електрочайник  і  присів  на  стілець.  Він  задивлявся  в  вікно,  злегка    трусилися  руки,  щемно  на  душі,  по  щоках  текли  сльози.    Намагався  вгамувати  душевний    біль,  свої  почуття.  Сказати  чи  ні?  Запитував  себе,  достаток  це  добре,  але    ж  не  завжди  людей  робить  щасливими.  Схиливши  голову,    згадував  суд,  обличчя  і  промову    цього  адвоката.  Перед  собою,    немов  бачив  дружину,  якій  після  суду  викликали  «Швидку    допомогу».
Раптово  почув  голос    доньки,
- Таточку,    як  ти  тут?  Прости  мене,  прости!  Я  ніколи  не  думала,    що  це  може  бути  він.  Вибач,  зарано  привела    познайомити.  Так  вийшло  він  дуже    наполягав.
Він  піднявши  голову,  рукою    прибрав  з  очей  сиве  волосся  і  запитав,
- То  де  він?
Софія    поклала  руки  на  його  плечі  ,  дивилася  в  зажурливі  очі,
- Ти  уявляєш,  ту    коробку  цукерок,  що  приніс,  забрав!  Ото  жлоб….      Та,  ще  й  такий  неохайний,  а  несе  себе,  як  не  знати    й  хто!    Посміхнися,  не  журись,  він  пішов  і  більше  ніколи  не  прийде.    Я    по  твоїй  поведінці  зрозуміла,    що  це  він.    Вибач  і  забудь.    Знаєш,  можливо  ця  зустріч  і  на  краще,  наші  стосунки  далеко  не  зайшли,  можна  сказати    були  піонерські.  Я  йому  не  сказала,  що  він  був    адвокатом  по  нашій  справі.  Просто  суворо  заявила,    що  нам  не  по  дорозі,    щоб  більше  ніколи  не  з`являвся  в  моєму  житті.
Батько  піднявся  з  стільця,  ніжно  взяв  за  плечі.  Погляд    в    очі,  намагався  зрозуміти,  чи  й  справді  вона  не  шкодує  за  ним,
-Ти  розумниця  в  мене,  як  не  пошкодуєш,  то  біс  з  ним,  з  цим  вечірним  гостем.    Тоді  давай  забудемо,    як  неприємний  сон.
Й  кивнув  рукою  до  вікна,
 -Он  поглянь!  Який  чудовий  вечір!  Кілька  днів    підряд  все  хмарно…  А    нині    привітне  зоряне  небо  і  місяць  майже  вповні,    так  ясно  світить…
Вона  усміхнено  погодилася  й  повернула  голову  до  вікна,
-Так  тату!  І  він  здається    посміхається  мені!    Значить  в  нас  з  тобою  все  буде  добре.    Не  журися,  що  я    сама…    Пригадуєш,  як  мама  казала;  на  все  свій  час    »  Прийде  така  неділя,  що  і  в  нас  буде  весілля».
                                                                                                                                                                                             05.01.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868649
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Valentyna_S

На овиді ще грає заграва

На  овиді  ще  грає  заграва.
Семиструнно  веселка  бринить,
І  батави  хрущів  гул  мулькавий
Надвечірньої  тиші  рве  нить.

Осипається  схилок.  Пелюстя
На  верхів’ях  догасне,    дахах.
Знов  минуле  відбилося  в  люстрі,
Щоб  в  незбутніх  наснитися  снах.

Полонить    щораз  погляд  заграва,
Де  збігаються  рейки  в  одну.
В  ніч  закоханий  вечір  лукаво
Розгортає  парчі  пелену.

Вітрик  з  ватри  розвіює  попіл,
Сизокрапельно  росить  моріг.
На  цнотливому  аркуші  —  докір,
Бо  ще  віршем  не  став  переліг.
22.03.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868971
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий серпанок весни

Рожевим  серпанком  укрилося  море,
Свої  таємниці  шепоче  мені.
Підслухати  їх  намагаються  гори,
Секрети  щоб  всі,  розказати  весні.

Вдихаєш  повітря,  романтика  всюди
І  чайки  квеління  у  небо  летить.
Прокинувся  ранок,  прокинулись  люди,
Він  всім  даруватиме  дивну  цю  мить.

Сплелося  проміння  у  сонячну  косу,
Поніс  вдаль  хмаринки,  легкий,  вітерець.
Десь  линула  пісня  в  саду  стоголоса,
Торкалася  ніжно  до  наших  сердець




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868640
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені тебе не розлюбити

Мені  тебе  не  розлюбити,
Весна  кохана...  тоді  літо.
До  нас  у  гості  завітає,
З  тобою  поруч  підем  гаєм.

Там  солов'їні  чути  співи,
Такі  веселі  і  грайливі.
А  я  тримаю  твою  руку,
Щасливі  двоє,  без  розлуки...

Хмарки  пливуть  кудись  завзято,
Коли  ти  поруч  в  мене  свято.
Твоя  усмі́́шка  сонцем  сяє,
А  моє  серденько  кохає.

Ось  так...  думками  я  з  тобою
У  них  ми  поруч,  тільки  двоє.
А  ще  любов  в  серцях  єдина
І  вірність  ніжна,  лебедина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868644
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020


tatapoli

Вербоносиця

Рівнодення  весняне  днями  відзначаємо,
і  весну  астрономічну  разом  зустрічаємо.
ОВЕН  у  права  вступив  і  по  світу  носиться,
рівнодення  ж  весняне  -  свято  "Вербоносиця".
Усміхнімось  і  шануймо  усе  те,  що  маємо!
В  цього  знака  лоб  міцний,  з  ним  усе  здолаємо!
Мийте  руки  й  голову,  щоб  не  сумувала,
щоб  ота  "Чума  китайська"  не  "коронувала"!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868743
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Валентина Ланевич

Не торгуюсь

Не  торгуюсь  з  весною  за  спів  солов’їний,
Щоб  у  вербах  розлогих  почути  одній.
Молодіє  душа  та  шепоче:  єдиний,
Крізь  неясність  у  часі  залишаєшся  мій.

Ти  в  набухлих  бруньках,  що  милуються  в  річці,
В  шматку  неба,  де  хвилі  несуть  голубінь.
Хіба  щастя  ще  іншого  треба,  ніж  в  стрічці,
Малювати  словами  кохання  глибінь.

І  купатись  у  сонячнім  злеті  миттєвім,
У  сердечнім  натхненні  жаги  до  життя.
Розчинитись  в  тобі,  у  посланні  чуттєвім,  -
Оберегом  веселку  зішлють  небеса.

20.03.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868709
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Окрилена

Все/вишні/

В  тебе  
усе  стабільно.
Радість  
приходить  за  графіком
"Ставиш"  її
на  мобільний
Із  неймовірним
 трафіком.

Погляд  -  на  гілці  вишні,
міряєш  
рівень  естетики.
Зранку  
тут  був  Всевишній
І  залишив  анестетики.

Б'ється  весна  у  шибку
Хтось  підіймається
 сходами.
В  дверях  лишив  наліпку:
«Щастя»!
Твій  Бог  ...
...  (кюаркодами).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868681
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020


Valentyna_S

Загублю всі тривоги

Відпливають  на  захід  хмарин  бригантини,
Лопотять  ластівки  хустинками  їм  вслід.
Розгублю́  куль  тривог  в  синизні́    палантинів,
А  вітрила  займуть  безкінечний  цей    сплін.

Он  вони  безтурботно    мандрують,  вальяжно.
Людські  пристрасті  їх  не  бентежать,  а  втім,    
Їм  земля    -  мов  мурашник  у  світі  безмежжя,
Але  смисл  існування  є  також  у  нім…

Два  веселики  в  небі  ведуть  каруселі.
Чепури́ться  весна    —  хоч  з  лиця  пий    росу.
Яскраві́ють  щодня  на  шовках  акварелі…
Ви  ж  помітили  всі  сьогорічну  красу?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868610
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 20.03.2020


Ольга Калина

Спішу до тебе

Серця  обох  теплом  нам  обігріто,  
Прийшла  весна  до  нас  бузковим  цвітом.
І  посміхнулось  щиро  у  віконце  
Це  ніжне  і  таке  ласкаве  сонце.  

Приспів:
До  себе  ти  мене  завжди  чекаєш.
Для  мене  ти  танцюєш  і  співаєш,
Готовий,  навіть,  небо  прихилити,  
Бо  вмієш  ти  кохати  і  любити.  

В  траву  упали  роси  вечорові
І  вийшли  в  небо  місяць  й  ясні  зорі.  
Мій  шлях  встеляють,  наче  ту  мережку,
Бо  світять  на  мою  до  тебе  стежку.  

Приспів:
До  себе  ти  мене  завжди  чекаєш.
Для  мене  ти  танцюєш  і  співаєш,
Готовий,  навіть,  небо  прихилити,  
Бо  вмієш  ти  кохати  і  любити.  

Сьогодні  я  лечу,  немов,  на  крилах.  
Тебе  я  бачити  завжди  хотіла.
І  знаю  я,  що  буде  все  чудово,  
Коли  почую  твоє  ніжне  слово.  

Приспів:
До  себе  ти  мене  завжди  чекаєш.
Для  мене  ти  танцюєш  і  співаєш,
Готовий,  навіть,  небо  прихилити,  
Бо  вмієш  ти  кохати  і  любити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868545
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Luka

Шепіт небес

Шепоче  небо
Лампадками  зірочок
Про  живі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868549
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чути серденька биття

Я  пройдуся  рідним  полем
Де  колосяться  жита
Та  спасибі  тобі  доле
За  чудовії  літа

Доторкнусь  до  колосочків
В  них  наснага  до  життя
Чути  звуки  голосочків
Серця  рідного  биття

Кличе  ось  земля  рідненька,
Диха  свіжістю  сповна
Дивина  така  маленька,  
Як  у  янгола  душа

Обів"ю  колосся  рідні
Та  до  серця  пригорну,
Як  приємно  у  цім  світі
Відчувать  таку  красу

Диха  літо,  яскравіє
Та  колосяться  жита
Насолода  душу  гріє
Чути  серденька  биття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868530
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Олеся Лісова

Несправжній рай

Не  справжня  ніч.  Зараз  усе  мине.
Завмерла,  бо  щось  маревом  торкнуло.
Чи  спить,  чи  наяву  все  -    не  збагне
Весільне  плаття  вітром  промайнуло.

Молитвою  спізніле  каяття:
Летіла  пташка  за  кордон,  в  кайдани.
Сліпа  довіра.  О,  якби  ж  знаття  -  
Все  золото  уже  не  зцілить  рани.

Майбутнього  (примара)  –  на  мільйон.
Грайливо  мильні  бульки  вверх  злітали.
Прозорі  хмари  –  наче  рубікон.
Реальність,  як  фантоми,  десь  зникала.

Чарівний  пензель  писаних  надій,
Несправжній  рай  в  чужій  тобі  країні
Карав  суворо  за  веселку  мрій
У  чорне  вчора,  завтра  і  понині.

Невільниця  в  руках  своїх  катюг
Душа  бриніла  втомлена  і  рвана,
Затиснута  у  золотий  ланцюг
Погаслих  роз  едему  і  нірвани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867766
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Ти шумиш берізко

Ти  шумиш  берізко,  у  моїм  саду
Я  до  тебе  мила  з  радістю  прийду
Та  торкнуся  стану,  твоїх  ніжних  вмінь
Скільки  вже  зцілила  різних  покопінь?

Гарна  і  без  листя  -  це  не  передати,
Вмієш  ти  берізко,  ніжно  чарувати,
А  коли  веснянка  вмить  торкне  віконця
Засія  на  личку  промінець  від  сонця

Врода  надзвичайна,  тільки  лиш  вдивіться,
Ніжно  та  ласкаво,  щиро  посміхніться
і  для  щастя  зовсім  не  багато  треба,
Щоб  тепло  кружляло  у  безмежжі  неба

Ти  шумиш  берізко,  у  моїм  саду
Я  до  тебе  мила  з  радістю  прийду
Та  торкнуся  стану,  твоїх  ніжних  вмінь
Дякують  безмежно  безліч  поколінь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868418
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Ніна-Марія

МАЛИНОВИЙ РАЙ


Я  всі  зорі  зберу  на  світанні,
Що  розсипала  нічка  в  траву.
Завжди  будь  у  моєму  коханні,
Я  тобою,  мій  милий,  живу.

Хай  мелодія  вічна  любові
У  серцях  наших  ніжно  бринить.
В  кожній  миті,  у  кожному  слові,
Насолодою  душу  п'янить.

Приспів:
Уночі  нам  щастя  доленька  пряде,
Доки  усміхнеться  сонце  золоте.
Хай  вирує  шалу  срібний  водограй,
Де  кохання  наше  -  малиновий  рай!

Ми  не  спиним  ріку  швидкоплинну
Тих  років,  що  торкаються  нас.
Але  вірність  свою  лебедину,
Понесемо  у  вічності  час.

Загадкові  і  дивні  сюжети
Доленосно  мережить  життя.
Ми  з  тобою  в  прекраснім  дуеті
Проспіваєм  романс  до  кінця.

Приспів:
Уночі  нам  щастя  доленька  пряде,
Доки  усміхнеться  сонце  золоте.
Хай  вирує  шалу  срібний  водограй,
Де  кохання  наше  -  малиновий  рай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864814
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 18.03.2020


Галина Лябук

Гордовитий.

Квітне    Фіалка  -  красуня  вродлива,
Від  сонця  ховає  очиці  свої.
Зелена  спідничка,  бузкова  кофтина,
Лагідно,  мило  всміхнулась  мені.

Така  ніжна  й  щира,  ростом  низенька,
Вмиватись  не  любить,  росте  на  вікні.
Душа  в  неї  добра,  хоча  і  маленька,  
Секрет  свій  відкриє  красуня  мені  :

-  Чому  так  грайливо  серденько  тріпоче?
Скажи,    хто  звабливець,  де    ж    він?
-  Гордий...  На  мене  дивитись  не  хоче,  -
Красень    багряний  -  стрункий    Бальзамін.

Він  любить  водицю  і  сонечко  ясне.
Тільки    у    снах  -  Я    і    Він...
Чому  я  низенька?    Він  -  вродливець  красний,
Чого  не  кохає  мене    Бальзамін  ?

Ось  так  поміж  нас  дуже  часто  буває  :
Він  -  гордовитий  сам  по  собі.
Вона  любить  серцем,  плаче,  страждає,
Той  -  зневажає,  не  бачить    її  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867320
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Катерина Собова

Не вгодила

Баба    в    гості    до    онучки
У    Житомир    завітала,
Поки    Нінка    на    роботі,
Вільний    час    розпланувала.

Враз    своїм    хазяйським    оком
Все    на    кухні    роздивилась,
І    наводити    порядок
Тут    негайно    заходилась:

Все    розставила,    помила
(бо    з    села    -    не    білоручка),
На    вечерю    борщ    зварила…
Вже    з    роботи    прийшла    внучка.

Баба    Ганя    рапортує:
-Гарно    в    тебе    скрізь,    Нінулько,
Тільки    дуже    чогось    чорні
Сковорідки    і    каструльки.

Наче    каша    там    згоріла,
Дно    в    каструльках,    як    у    сажі,
Шурувала,    аж    упріла,-
Радісно    бабуся    каже.

-Цілий    день    тут    морочилась,
І    шкребла    я    їх,    і    терла,
Ось    -    блищать!    А    я    втомилась,
Наробилась,    ледь    не    вмерла…

Ніна    глянула,    поблідла:
-Яке    вам    до    цього    діло?
Ой,    моя    голівко,    бідна,
Краще    б    ви    в    селі    сиділи!

Я    за    посуд    цей    новенький
Аж    три    тисячі    вгатила,  
А    ви    знищили    легенько,
Де    береться    у    вас    сила?

Та    вже    б    краще    я    умерла!
Який    жах…  Старались    марно…
Ви    ж    із    нього    усе    здерли
Покриття    антипригарне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867503
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Метелик щастя прилетів

У  білому  вінку  всміхалась  юна  вишня,
Птахи  кружляли  з  піснею  весни.
І  сонце  життєдайне  піднімалось  вище,
Пливли  на  небі  хмар  легкі  човни.

А  він  дивився  у  дівочі  сині  очі,
В  яких  бриніла  райдужна  краса.
І  білий  світ  здавався  чистим  і  урочим.
Кохання  променилось,  мов  яса.

Цілунки  ніжні,  ніби  розсип  самоцвітів.
Волосся  -  водоспадом,  стан  гнучкий.
І  пахло  квітами  вишневе  юне  віття,
Метелик  щастя  прилетів  меткий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868464
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя невипита любов ( слова для пісні)

Під  ноги  впало  листя  клена,
І  відлітають    журавлі.
А  ти  завжди  в  душі  у  мене,
За  це  я  дякую  тобі.

Приспів:

Моя  кохана  і  єдина
У  очі  я  дивлюсь  твої.
Любов  і  вірність  лебедина,
Зігріє  нас  в  осінні  дні.
У  гронах  ніжиться  калина,
У  хризантемах  осінь  знов.
Моя  кохана  і  єдина,
Моя  невипита  любов.

Торкнусь  до  уст  твоїх  я  ніжно,
Змедую  солод  з  них  п'янкий.
Твій  погляд  люба,  дивовижний,
В  душі  залишиться  моїй.

Вітри  закружать  листопадом,
Дощами  сльози  упадуть.
А  ми  з  тобою  поруч  сядем,
Нам  почуття  тепло  дадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868198
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прокинувсь день весняний

Вже  день  прокинувся  весняний
І  сонце  вмилося  росою.
Так  щиро  усміхнувся  ранок,
Схилились  верби  над  водою.

У  лісі  вже  зацвів  підсніжник,
Весна  взяла  у  руки  фарби.
Легенький  вітер,  перший  вісник,
Чудові  веселкові  барви.

Шумлять  потічки  край  дороги,
Щебечуть  птахи  в  піднебессі.
Втекли  далеко  пристороги,
Вдягну́ть  дерева  шати  в  лісі.

І  ми  з  тобою  в  тихий  ранок,
Зігріті  ніжною  весною...
Вже  на  столі  стоїть  сніданок,
І  чай    заварений  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868430
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Життя - не завжди казка

Спитатися  хотілося  не  раз,
Чому  брехня  живе  у  світі?
Спинився  на  хвилинку  ніби  час
І  сірими  враз  стали  миті.

Чому  немає  щедрості  в  душі?
І  де  поділись  ніжність,  ласка.
Я  хочу  запитать  у  цім  вірші,
Адже  життя  -  не  завжди  казка.

Не  завжди  рай,  який  малюєм  ми,
Не  завжди  ніч  дарує  зорі.
І  чуються  десь  голоси  сурми
І  неспокійні  хвилі  в  морі.

Тріпоче  серце,  хочеться  тепла,
Правдивих  слів,  яких  немає.
Тікає  із  під  ніг  моїх  земля,
Душа,  весь  біль  цей  відчуває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868450
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020


Віталій Назарук

МАМИНА СЛЬОЗА

Думки,  як  хвилі  запінили  скроні,
Принесли  з  далини  мені  слова.
Роки  стомились,  як  від  бігу  коні,
Назустріч  вийшла  матінка  жива.

Приспів:
Земля  хитнулась…  У  тумані  сонце…
Здалося,  що  упали  небеса…
І  дотепер  щемить  розбите  серце,
В  душі  й  понині  мамина  сльоза.

Ти  звідкіля,  синочку?  -  шепотіла…
Не  думала  побачити  тебе.
Хоч  у  думках  шукала  і  летіла,
У  снах,  бувало,  образ  промайне.  

Приспів.

Чому  так  довго  не  вертавсь  додому?
Давно  вже  тата  на  землі  нема,
Тебе  хотілось  бачити  старому,
А  я  давно  залишилась  сама.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2020


Ніна-Марія

ПАРОСТКИ ЛЮБОВІ

З  дитинства  паростки  любові
В  мені  корінням  проросли.
Їх  залишу  назавжди  в  слові,
Щоб  і  нащадки  берегли.

Святу  любов  до  ріднокраю
Невтомно  крізь  роки  несу.
Віночком  в  риму  заплітаю,
Його  Божественну  красу.

Де  весни  квітнуть  білопінно,
Чарує  солов'їний  спів.
Вітри  в  степах  Таврійських  вільно
Колишуть  золото  хлібів.

Люблю  Карпатські  полонини,
Цей  Богом  даний  справжній  рай!
Стрімких  потоків  переливи,
І  веселковий  водограй.

А  край  ожиновий  Волині,
Де  Мавки  славні  й  Лукаші.
Живе  у  серці  і  донині
Й  теплиться  спомином  в  душі.

О,  земле,  рідна  життєдайна,
Повік  нескорений  народ.
Нехай  же  Віра  сонцесяйна
Веде  до  праведних  свобод!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти ходиш тінню

Дороги-змійки  доторкалися  не  вперше...
Ти  тінню  ходиш  -  бачу  і  мовчу.
Слова  розсипані  -  не  позбирати  перли.
Дзвенить  студеним  відголоском  чур.

І  стільки  тихих  днів  із  вітром  прошуміли.
Засуха,  потім  тріщини  землі.
Невже  ріка  чуттів  душі  не  обміліла,
Бо  сни  втонули  в  таємничій  млі.

Ти  ходиш  тінню  -  ніжний  розсип  поцілунків
Повітряно,  мов  крапельки  води.
І  чути  мені  голос  зовсім  близько  й  лунко:
-  Не  йди,  на  хвильку  зупинись,  не  йди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868227
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Катерина Собова

Безкоштовна медицина

Прийшов    дід      в  робочій    формі,
Свого    лікаря    питає:
-Чи    змінили    щось    в    реформі?
(Може    він    про    це    щось    знає)?

-Тут    у    нас    -    провали    повні,
 Нас    ніяк    не    фінансують,
Безкоштовні    є    два    види  –
Їх    усім    рекомендують.

Процедуру    почніть    зрання
(Ефективна    буде    дія):
Цілий    день    -    голодування,
І    уринотерапія.

Все    це    вам    задурно    буде,
Й    результати    дуже    гарні,
Через    місяць    вже    й    забуде
Хворий    стежку    до    лікарні.

Дідусь    каже:    -Слава    Богу,
Є    дешевий    порятунок,
Дякую    за    допомогу,
Нам,      старим    -    це    подарунок!

Лікар:    -Ви    іще    нівроку!
І    подумав:    -Ну,    це    ж    треба…
Дорогенький,    за    півроку
Будеш    ти    уже    на    небі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868057
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Валентина Ланевич

Неминучість

Він  шукав  її,  а  вона  його
У  потоці  життєвих  доріг,
Що  конче  мали  перетнутись,
Бо  це  були  їхні  Долі,
Неминучість,  
Запрограмована  Всесвітом.
Для  неї  він  став  Повітрям,
Вона  для  нього  Сонцем,
Бо  на  відстані  зігрівала  його  душу,
Що  уже  починала  забувати,
Що  окрім  бруду  є  ще  непідкупність,
Чистота  сутності,
Котра  непідвладна  ні  волі  розуму,
Ні  плинності  часу,  ні  чварам,
Що  є  лиш  нашаруванням,
Дань  хижачці-цивілізації,
Яка  здатна  спотворити
Внутрішній  світ  слабких
Та  не  в  змозі  подолати  того,
Що  відчувають  двоє,
Обійнявшись  душами.
Душі  стають  стовпами,
Котрі  підпирають  небо.

08.03.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867362
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Тетяна Луківська

Кажуть

Кажуть...
Не  може  щастя  бути  вполовину,
Як  снігу  не  буває  у  дощів.
Весною  не  назвемо  люту  зиму
І  птахами  уїдливих  хрущів...
А    може?!
Й  мить  щасливою  зостатись.
І  серед  снігу  випадуть  дощі.
Весна  зимою  зазирає  у  хату,
А  бруньки  налилися  у  кущів.
І  навіть    птахи,  розгорнувши  крила,
У  піднебесся  висоту    несуть.
Пора  напрочуд  вже  така  смілива.
Зима?  Весна?  Ну,  просто...каламуть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868105
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Серафима Пант

Весна настане всупереч усьому

хрестиками  –  нолики
кораблі  –  портами
обростають
сповіддю
неповернень
драми
недовесен  венами
струменить  скорбота
білокорі  вісники
п’яні  кислим  соком
шикування  янголів
у  ряди-колони
прощею
приставлених
б’ють  набатом  дзвони
праведні  та  грішники
душі  йдуть    у  доки
віра  весни  зцілює
розпустився  крокус

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868327
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Ти мені подаруєш

Ти  мені  подаруєш  букет  із  листків
Та  у  нього  вкладеш  всю  безмежність  світів  
І  любові  і  ласки,  що  не  зміг  передати,
Щоб  донести  мені,  як  ти  вмієш  кохати?

Ти  торкнешся  квіток,  аромат  уже  чути
Скажеш  любий  мені,  що  не  зможеш  забути,
Бо  у  кожній  красі  вже  безмежність  любові
Будуть  миті  святі,  що  поєднують  долі

Ти  торкнешся  трави  та  відчуєш  ті  свіжії  роси,
Як  плакуча  верба  заплітає  звабливії  коси,
А  над  ними  туман  обіймає,  як  ніжнії  руки
Невгамовні  поля  промовляють  чудовії  звуки

Вся  краса  виграє  і  у  всім  є  така  насолода
Ми  з"явились  на  світ,  де  дарує  нам  миті  природа
Ось  і  магія  вся,  що  розгледіть  з  тобою  зуміли,
Бо  до  всеї  краси  ми  добавили  просто  лиш  віри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868291
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Порізи

І  де  ти?  Де?  З*явився  в  дощ  -  і  вже  немає.
Плакучі  верби  розрослись  нівроку.
Якби  ти  знав  тоді,  як  я  тебе  кохаю,
Але,  на  жаль,  лиш  віддалялись  кроки.

Самотність  лезом  гострим  -  і  ятрять  порізи.
Орошені  солоною  сльозою.
То  ж  від  дощу  майбутнього  стрімкі  ескізи.
Не  відкривали  очі  тихі  зорі.

Здається,  я  була  у  непролазнім  лісі,
А  сонце  одягалось  в  світлу  ризу.
Я  терла  листя  медоносної  меліси
І  прикладала,  де  душі  порізи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868334
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Надія Башинська

СВОЄ ЗАВЖДИ СЛІД БЕРЕГТИ!

           На  гілці  глоду  Птах  сидів,  на  сонці
спинку  свою  грів.  Так  дзвінко  й  весело  спі-
вав...  Гніздечко  затишне  тут  мав.
Та  раптом  Вітер  прилетів,  зламати  гілку  за-
хотів,  хоч  знав,  що  птах  там  гарний  жив.
Він  гнув  ту  гілку,  пригинав...  зелене  листя  
обривав.  
-  Чом  лютувати  тобі  так?  -  спитав  у  Вітра  
мудрий  Птах.  Лети  до  лісу,  там  дуби,  та  по-
розчесуй  їм  чуби.
-  Е-е-е...  -  каже  Вітер,  -  то  дарма.  Та  ж  
стільки  силоньки  нема.
         Все  більше  сердився  і  вив...  зламати  
гілки  не  зумів,  бо  міцно  гілку  птах  тримав,  
гніздо  своє  охороняв.  
         Як  мудрий  Птах,  роби  і  ти.  
                           Своє  -  завжди  слід  берегти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Любов Іванова

МОЇ ШІСТДЕСЯТ ДВА…

[b][i][color="#d90bba"]І  ось  іще  один  сувій
Я  покладу  сьогодні  в  скриню
У  нім  багато  гарних  мрій,
Я  бережу  їх,  як  святиню.

Сувій  із  днів  моїх  й  ночей
Частово  з  радості  і  смутку.
Часом  -  заплаканих  очей,
Часом  від  радості  здобутку.

Я  вдачна  Богу  ще  за  рік,
Долі    -  за  те,  що  гартувала.
За  те,  що  мій  життєвій  тік...
Рясними  мріями  вкривала!!!

Я  вдячна  людям  -  за  тепло,
За  дружбу,  відданість  і    щирість.
За  по  весні  густе  зело,
І  небу  -  за  Господню  милість.

Спасибі  Богу,  що  живу,
Що    бачу,  дихаю  кохаю,
На  хвилях  ніжності  пливу.
Й  до  хмар  від  радості  злітаю...

Шістдесят  два...  я  й  далі  йду,
В  віршах  сміюсь,  пісні  співаю.
У  всіх,  хто  поряд,  на  виду
В  скриню  життя  роки  збираю.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868321
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020


Наталя Данилюк

Моя весна

Моя  весна  тендітна  і  окрилена,
Мов  зіткана  з  роси  і  молитов,
Її  зима  зухвала  не  осилила,
Тому  втекла  лісами  стрімголов.

Вона  для  мене  нитка  Аріаднина,
Що  виведе  із  лабіринту  снів.
Якою  б  не  була  я  безпорадною,
Але  душа  довіриться  весні.

І  крізь  імлу  проб’ється  ніжним  проліском,
Розкривши  світу  крильця-пелюстки.
Нехай  йому  і  моторошно,  й  боязко,
Але  тепло  надійної  руки

Вмить  розжене  вітри,  які  наскоками
Шматують  все,  що  стрінуть  на  путі.
І  загуде  земля  живими  соками,
І  китиці  мімози  золоті

Ударять  в  око  барвою  яскравою,
І  залоскочуть  монохромний  світ.
Запахнуть  ранки  пролісками  й  кавою,
І  леготом  вербовим  в  рукаві.

На  те  й  весна,  щоби  у  кожну  тріщинку
Вдихнути  хоч  краплиночку  душі,
І  березню,  пробудження  провіснику,
Вручити  від  усіх  дверей  ключі.

І  бути  всім  на  зло  непереможною
В  цій  за  життя  невтомній  боротьбі,
Й  судинкою  завібрувати  кожною
В  тобі.


[i]Картина:  Bernard  Charoy[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866827
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Володимир Шевчук

Коли зірка вріжеться вечірня…


Коли  зірка  вріжеться  вечірня  
У  самотні  закутки  душі  
Найсвітлішим  золотом-промінням  –  
Просто  знай,  
ми  досі  не  чужі.  

Коли  тиша  звуками  вбиває,  
Або  шумно  так,  що  голова  
Наче  переїхана  трамваєм  –  
Просто  знай,  
трапляються  дива!  

Коли  дощ  у  очі  ліпить  палко,  
А  від  вітру  небо  голубе  
Розірвалось  на  дрібні  кавалки  –  
Просто  знай,  
я  згадую  тебе.  


20.02.2020  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Музика серця ( слова до пісні)

Музика  серця,  звучить  щохвилинно,
З  мріями  в  небо  далеке  лечу.
Ти  найдорожча  для  мене  людина,
Тільки  поклич,  я  до  тебе  примчу.

Прошепочи,  що  мене  ще  кохаєш,
Хочу  твій  дотик  відчути  слабкий.
А  головне,  що  на  мене  чекаєш
Віриш  і  досі  у  здійснення  мрій.

Музика  серця  римує  словами,
Навіть  заснути  мені  не  дає.
Зустріч  приходить  до  мене  думками,
І  соловейком  в  душі  виграє.

Вірю,  мелодію  любий  почуєш,
Вітер  на  крилах  її  принесе.
І  може  в  снах,  ти  моїх,  заночуєш
І  про  кохання  розкажеш  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865409
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

Сонет

Ти  написав  мені  сонет
Найперший  у  житті
Це  був  для  мене  дивний  злет,
Що  залишив  в  душі

Мене  торкала  глибина
Емоцій  світ-краси
Та  дивувалася  душа,
Що  зміг  проникнуть  ти  

у  недосяжний  мій  лиш  світ
В  глибинку  мого  серця,
То  дивовижний  був  політ
Де  відчинились  дверці

Сонет-сонет  -  це  новий  світ
Рядки  так  чітко  грали,
То  дивовижний  був  політ,
Якого  ми  не  знали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865284
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Валентина Малая

КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА

ЗАГАДКИ  ДЛЯ  ДІТЕЙ
***
Котилася  тарілочка  ,
Впала-не  розбилася,
Навчалочок  збирала-
Діточок  навчала
***
Котилася  тарілочка  
по  синьому  полю  
І  пускала  зайчиків  
на  Землю  поволі.
А  серпанок-
 бравий  хлопець
Сторожує  місто.
Розсипає    він  на  небі  
блискуче  намисто.
/  сонце,місяць,
зірки  ,небо/
***
Вона  мовить,звеселяє,
Утішає,наставляє,
В  пісні  ллється,казку  каже,
Що  завгодно  вам  розкаже.
Прийде  з  молоком  матусі,
Її  вчить  мене  бабуся.
З  усіма  і  навіки.
Стережуть  її  роки.
/  м  о  в  а  /
***
Я  візьму  його  до  школи,
Є  він  в  Галі  і  Миколи.,
І  у  Петрика  й  Кіндрата.,
У  Аліни,і  у  Нати...
Ніби  скринька-натюрель-
Звуть  її  шкільний  .
п  о  р  т  ф  е  л  ь
***
Вона  розуму  навчає,
Її  люблять,поважають.
Мов  капуста  із  листочків.
Купа  текстів,малюнОчків.
Вона  вчить,як  в  світі  жити
Буду  нею  дорожити.
Брати  чистими  руками,
Подарую  брату,мамі.
І  без  неї,як  без  рук-
Не  дізнаюся  наук.
/  к  н  и  г  а  /
***
Вони    скачуть  і  літають,
Мовби  коні-  скакуни
Швидше  дій  часто  бувають
У  людей...Та  то  ж...д  у  м  к  и
***
Встала  вранці  ,одягнулась,
Присідала,потягнулась,
Мій  сніданок  вже  готовий.
Смачно  їм  і  йду  до  школи.
Все  встигаю  хвацько  з  ним.
Помічник-  мій  друг...р  е  ж  и  м
***
Я  куплю  їх  на  базарі,
У  аптеці    і  у  ларі,
Їх  зірву  в  саду,в  городі
Організм  насичу,тОді-
Буду    я  здоровим  й  сильним  
Від  спожитих...в  і  т  а  м  і  н  і  в
***
Ця  наука  вчить  рахунку,
Й  в  житті  пригодиться,
Не    сховаєш  за  лаштунки
Те,що  знадобиться.
На  уроці  не  зівай...
Який  предмет  гарно  вивчай!
/  м  а  т  е  м  а  т  и  к  у  /

***

д  а  л  і      п  о  к  о  т  и  л  а  с  я

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577221





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865387
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Катерина Собова

Таможня

Після    фільму    про  бандитів  
В    тата    Дімочка    питає:
-Ось,    таможня    -      таке  слово,
Що    воно    в    них    означає?  

-Ось    дивись:    я    їду    в    Польшу
Сигарети    продавати,
На    кордоні    дяді    в    торбу
Починають    заглядати,

А    один    кричить:    -Не    можна!
Бо    це    зветься    контрабанда!
Очі    вилупив,    сопе    так,
І    надувся,    як    та    панда.

Я    йому    -    доляри    в    руку:
-А    тепер?    Не    знав    це    лихо…
Дякую    вам    за    науку…
-Ну…    Та    можна!    Тільки    тихо.

І    цю    фразу,    наче    мірку
Знає    тут    собака    кожна,
Оце    місце    перевірки
Так    і    звуть    тепер    -    таможня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865400
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 21.02.2020


Тетяна Луківська

Білосніжжя…

Зазиміло,  забіліло
Сніг.
Білизною,  наче  пухом,
Ліг.
Завертілось,  закружляло
Враз.
Зазвучало  у  зимовий
Джаз.
Все  засипало  снігами
Вмить.
Припорошене  довкілля
Снить.
І  красою  запанілий
Світ  -
Запізнілої  зими  хіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863955
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Як можна не любити Україну?

Як  можна  не  любити  Україну?
Цю  благодатну  землю  і  народ.
Невже  настав  період  темний  нині
Манкуртів  диких,  зрадників,  заброд?

Як  можна  не  любити  Україну?  
Цю  рідну  матір,  мовне  джерело,
З  якого  ллється  пісня  солов*їна.
Невже  вам  душі  снігом  занесло?

Як  можна  не  любити  Україну?
Забуть  Небесну  Сотню  і  Майдан,
Захисників,  які  воюють  нині?  -  
Невже  так  мало  стало  громадян?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864565
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Слід

Пили  кохання,  мов  свіжості  смузі
І  берегли  таємничості  мить.
Грішниці  хміль  у  душі  досі  грузне,
Тяга  думок  мигдалево  гірчить.

Хмари  повисли  вгорі  ламбрекеном,
Крапельний  розпис  -  гризайлем  на  склі.
День  учорашній  пройшовся  із  треном,  
Слід  залишивши  в  туманній  імлі.

Сум  огортає  -  сльозини  горохом,
Світ  розіп*ятий  -  фортуни  печаль.
Шлях  в  паралелях  оброслий  вже  мохом,
Що  покриває  іржавістю  даль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865206
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Любов Таборовець

Люби мене…

Люби  мене,...  люби  без  краю…
буденним  ранком  не  згуби.
Свіча  так  трепетно  згорає…  
а  я  шепчу  тобі,  -    люби…

Цілуй  мене,...  цілуй  так  ніжно...
й  душа,  мов    в  літо  побреде...
Дарма,  що  всюди  біло,  сніжно…
кохання  в  рай  нас  поведе…

Поглянь,...  поглянь    у  мої  очі…
дивись,    як  в  небо,  чи  в  вогонь…
Вони  звабливі  в  чарах    ночі
від  сяйва  зір  горять  либонь...

В  твоїй  любові  до  світанку
скупаюсь,  наче  в  чебреці…
Сховає    ранок  нас  в  серпанку…
Там  будем  щастя  ми    творці.
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864167
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Ольга Калина

Матуся

Як  матінка  рідне  дитятко  купала,
То  клала  у  купель  любисток.
Щоб  бу́ла  побла́жлива,  долю  благала,
Життя  для  кровинки  барвисте.  

Маленьке  пташатко  голубила  ніжно
Й  горнула  до  себе  завжди,
Йому  колиско́ву  співала  утішну,
Хотіла  від  бід  вберегти.

Готова  синочку  весь  світ  прихилити,
Віддати  за  нього  життя,
Від  всіх  негара́здів  спасти,  захистити,
Подбать  про  його  майбуття.

Бажала  щасливої  сину  дороги,
Щоб  Бог  його  всюди  беріг,
Щоб  син  оминав  усі  біди  й  тривоги,
Як  ступить  за  рідній  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865241
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Віталій Назарук

ЕМІГРАНТСЬКА

Я  так  давно  покинув  Україну,
Подавсь  шукати  щастя  за  моря.
Залишив  все  і  землю,  і  родину,
І  ту  з  якою  йшов  до  вівтаря.

Приспів:
Земле  моя  –  українська,
Краща  на  світі  земля.
Хоч  ми  від  тебе  не  близько,
Ти  нас  і  тут  окриля.
Ми  ще  повернемось,  люба
І  зацвітуть  в  нас  сади.
Ще  ми  залишим,  як  згубу,
Нашим  онукам  сліди.

Стомився  я  без  тебе,  люба,  жити,
Постійно  ти  стоїш  в  моїх  очах.
Я  хочу  з  джерела  води  напитись,
Із  рідного  до  болю  джерела.
Приспів.

Нелегко  нам  дається  кусень  хліба,
Батрачимо  від  ранку  до  зорі.
І  сниться  мені  поле  і  колиба,
І  зорі  над  Карпатами  вгорі.
Приспів.

Багато  нас  зібралось  з  України,
Ми  часто  тут  читаємо  вірші.
Та  по  ночах  в  молитві  за  родину,
Тепло  своє  вам  шлемо  від  душі.
Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864085
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Luka

вимір часу

Гортаючи  час
розхвилювали  дюни  
вітри  в  пустелі.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865323
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Олеся Лісова

Ти - мої крила

Коли  ти  поряд  –  я  мала  дитина.
Живу  у  теплоті  твоїх  долонь,
А  іноді  цариця  чи  богиня
Палає  всередині  десь  вогонь.

То  захвату  і  ніжності  лавина,
Небачений  магічності  прилив.
Ще  любощів  солодка  хуртовина
Казковий  і  чаруючий  мотив.

Для  мене  ти  –  багатогранна  призма.
Виблискує  в  ній  щастя,  мов  кришталь.
Даруєш  всю  привабливість  й  харизму
Пригод,  удач  і  успіхів  спіраль.

З  тобою  бути  –  це  небесне  диво,
Кохання  неповторна  філігрань
Спокуслива  і  вабляче  манлива
Ти  -  крила    і  надій,  і  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865331
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Катерина Собова

Вiвчарка

Чоловік    зібрав    всі    гроші,
(Здивував    дружину    Варку),
До    якогось    їздив    Гоші
І    купив    собі    вівчарку.

Лорд    -    собака,    це    не    Бобик,
Бо    якусь    медаль    там    має,
Чистокровної    породи,
Білі    ікла    вишкіряє.

Варка    вже    гризе    Валеру:
-Привіз    цього    вовкодава,
Зроби    клітку,    чи    вольєру,
Бо    піде    недобра    слава…

Може    кинутись    на    когось,
Хто    зайде    до    нас    в    подвір’я,
Всі    коти    вже    позникали,
А    з    курей    летіло    пір’я!

-Не    хвилюйсь,    табличка    висить,
Застереження    хазяйське:
«Не    підходьте    -    злий    собака,
А    ланцюг    у    нас    -    китайський».

Скоро    рік    уже    минає,
Лордові    спокійно    жити:
Жоден    візитер    цю    хвіртку    
Не    насмілився    відкрити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864877
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 20.02.2020


Зелений Гай

Осінній джаз.

Приспів:
Ллє  за  вікном  осінній  дощ,
А  на  душі  осінній  джаз.
В  зажурі  жовтолистий  парк,
Сумує  бо  не  бачить  нас.

                           І

Я  відчував  твою  любов,
Твій  погляд  серце  спопеляв,
Щасливий  був,  коли  тебе
Я  з  поміж  тисяч  упізнав.
Ти,  як  гармонія  сама,
Ти  радість,  світла  дивина.
Була  зі  мною  поряд  ти.
Була...
І  вже  тебе  нема.


Приспів:
А  за  вікном  осінній  дощ,
А  на  душі  осінній  джаз.
В  зажурі  жовтолистий  парк,
Сумує  бо  не  бачить  нас.

                               ІІ

Я  був  такий  ще  молодий,
Не  бачив  щастю  перешкод.
Тобою  дихав  я  та  жив,
Навіки,  думав,  ми  разом.
Яскрава  то  була  пора.
Твій  сміх  у  пам'яті  луна.
Була  мелодія  в  душі.
Була...
Тепер  її  нема.

Приспів:
А  за  вікном  осінній  дощ,
А  на  душі  осінній  джаз.
В  зажурі  жовтолистий  парк,
Сумує  бо  не  бачить  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864847
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щасливі спогади

В  далекім  небі,  наче  мед  розлили,
Впало  проміння  бурштино́м  на  ліс.
Траву  у  лузі  косарі  косили,
Трудівником  з  дитинства  кожен  ріс.

Десь  пахли  полини,  чебрець  і  м'ята,
Погойдував  ромашки  вітерець.
Вела  стежина,  змійкою  до  хати,
Уявою  торкалася  сердець...

Згадалося  село,  бабусі  руки,
Вона  завжди  привітною  була.
ЇЇ  любили  діти  і  онуки,
Гуртом  усі  з'їжджались  до  села.

В  садочку  стіл  прибранний  в  скатертину,
За  ним  збиралася  уся  рідня.
Приймав  їх  сад,  так  радо  і  гостинно,
Час  так  летів,  що  бракувало  дня...

Ніколи  незабути  ті  хвилини,
Ті  спогади  у  серденьку  моїм.
Як  за  столом  збирається  родина,
То  щастям  переповнюється  дім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865303
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Valentyna_S

На відстані руки спинився схилок

На  відстані  руки  спинився  схилок.
В  проталині  горішній  жар  заграви.
Зосталось  що  --шматок?  огарок?  змилок?
Померхле  дзеркало  в  мутній  оправі.

Його  торкнеться  доля    п’ятірнею,
Сліди  зоставить  й  лінії  рельєфів.
Сягнула,  скаже,    свого  апогею--
Був  вал  дев’ятий  і  підводні  рифи.

Був  чорно-білий  сон,  а  снив  він  барвно.
Красу  збираєш  досі  по  крупинці.
На  заході  щораз    вбачаєш    ранок
І  любиш  з  ним  побути  наодинці…

Рукою  відведи  у  ніч  заграву--
І  небо  спалахне    від  зір  Стожарів.
Сам  Шлях  Чумацький    кине  переправу  
 До  вічних  ритмів  Всесвіту    ударів
Й  гармонії  у  граї  золотавім…

І  не  позбудешся  довіку    чарів,
Котрих  боїшся  і  якими  мариш--
Отих,  що  лишаться  на  схилку  згарищ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865045
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 20.02.2020


Галина Лябук

Мудрість вишивана.

Моя  матуся  грамот  не  спізнала;
Звичайна,  скромна  жінка  із  села.
Молилася...  Біду  від  нас  ховала.
Ще  з  добротою  й  мудрістю  була.

Любила  гладдю  славно  вишивати,  -
Все  викладала  в  узорах  рушників.
Дивлюся,  барви  стали  вигравати
На  білизні  сорочки  й  рукавів.

Запитую  :  -  На  свято  вишиваєте  ?
Вона  спокійно,  втім,  відповіла  :
-  Ні,  доню,    відійду,  то  в  ній  і    поховаєте,
Щоб  вишиванка  світлом  в  темряві  була.

Відчувши  подих  той...  Здригнулася.
Матуся  в  очі  глянула  мені  :
-  Чому,  ти  доню,  бачу  засмутилася  ?
Послухай,  що  скажу  лишень  тобі.

Ти  не  лякайся,  так  воно  буває,
Адже  життя  -  це  дуже  дивна  річ.
Як  та  свіча,  горить,  поспішливо  палає,
А    скапала  й  поринула    у    ніч...

Закарбувались  в  пам'яті  оці  слова,
Хоча  пройшло  уже  чимало  літ.
Бо  мудрість  вишивана  в    них  жива
І  буде  жити    -    доки  бачим  світ  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864238
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Сіроманка

Юлія Друніна. ОХ ЖЕ, ЖІНОЧІ ТІ ПАЛАТИ… (переклад)

Ох  же,  жіночі  ті  палати,
І  біль  образ,  і  просто  біль…
Стиснувши  зуби,  як  солдати
Дівчата  тут  приймають  бій.    
Свій  перший  на  життєвім  полі,
А  перший  –  то  найважчий  бій.
Життя  на  рани  сипле  солі
І  болем  убиває  біль.
Хірург  працює  вправно,  вміло
І  тіло  стратою  спива.
Та  тіло  все-таки  півділа  –  
Лишилася  б  душа  жива.
Так,  я  про  тих,  хто  втратив  милих,
У  кого  горе  –  за  вину…
Вже  світло  медсестра  згасила,
А  дівчина  лежить  без  сну.

Я  їм  бажаю  перемоги,
В  одну  із  тих  важких  хвилин
Пізнать,  що  вбогі  ті,  хто  зводить,
Але  не  ті,  кого  звели…

[i]З  раннього.                    
[/i]
[b]
[i][color="#ff0000"]ЮЛИЯ  ДРУНИНА
«Ох,  эти  женские  палаты!..»

Ох,  эти  женские  палаты!
И  боль  обид,  и  просто  боль!
Здесь,  стиснув  зубы,  как  солдаты,
Девчонки  принимают  бой.
Свой  первый  бой  в  житейском  поле,
А  первый  —  самый  трудный  бой…
Жизнь  раны  посыпает  солью,
Жизнь  болью  убивает  боль.
Хирург  работает  умело,
Над  бедным  телом  казнь  верша.
Но  тело  все-таки  полдела  —
Не  надломилась  бы  душа…
Да,  я  о  тех,  кто  брошен  милым,
Чье  горе  вроде  бы  вина…
Свет  санитарка  погасила,
Лежит  девчоночка  без  сна.
А  я  желаю  ей  победы:
В  одну  из  самых  злых  минут
Понять,  что  жалок  тот,  кто  предал,
Не  те,  которых  предают![/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864127
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Valentyna_S

…а смисл тоді у чім

Позаду  амбразури  дзотів,
підкорені  вершини  мрій.
Життя  одеж  міняє  крій
й  найвищої  бажає  ноти.

Шляхи  ж  вертають  від  зеніту.
Обіч  –  надгризений  граніт
ще  досі  тягне,  мов  магніт.
Ми  ж  мусим  біль  зубний  терпіти.

Тож  що  пізнали  неофіти?
Не  склалось  з  Богом  сугозвуч,
не  візьмем  й  істин  голіруч--
фіаско  нам  дано  терпіти.

Щодня  з  пустого  у  порожнє…
А  сенс,  а  смисл  тоді  у  чім?
Щоб  врешті-решт  знайти    ключі
до  власної  душі,  а  може,    

допоки  не  замкнулось  коло,
себе  віддати  пізнанню
і  кожному  радіти  дню,
й  життю  не  зрадити  ніколи.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863930
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Ніна-Марія

Листи тобі

А  я  тобі  писатиму  листи
Про  нашу  осінь  рудокосу.
Їм,  знаю,  адресата  не  знайти.
Душа  спустошена,  так  просить,
Й  мене  рве  відчай  стоголосий.

Про  ту  любов,  що  полином  гірчить,
І  про  безсонні,  довгі  ночі.
Чомусь  так  часто  за  вікном  дощить,
Знов  сняться  сни  якісь  пророчі,
До  дій  нездійснених  охочі.

І  світ  увесь  неначе  спорожнів,
Мені  самотньо  так  без  тебе...
Єдиний  погляд  -  замість  тисяч  слів,
Той  погляд,  що  сховало  небо...
І  більш  нічого  вже  не  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863423
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Зелений Гай

Нездійсненна порада.

Щоб  нервовий  стрес  не  стався,
Не  прийшов  раптово,
Мала  діяти,  як  радив
Лікар,  слово  в  слово  -
Всі  проблеми  залишати
Краще  на  порозі.
Та  здійснити  це  насправді,  
Я  таки  не  в  змозі.
Чоловік  не  розуміє
Лікаря  пораду,
Як  його  я  не  просила,
А  він  лізе  в  хату.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864463
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Любов Вишневецька

Капель.

Звенела  чувством  безответным  
капель  семнадцатой  весны.
Хранила  девушка  секреты...
О  ней  все  знали...  только  сны...

Ее  душа  забыть  не  хочет
тортуры  сердца  от  любви!
Дни  повторялись  длинной  ночью...
когда  любимый...  не  любил.

А  ей  достаточно  лишь  взгляда!..
Прикосновения  руки...
-  Ее  любви...  ему  не  надо!..
Хоть  чувства  очень  велики...

В  букете  роз...  одна  ромашка...
-  Кому  нужна  она  была?!
Душа  болела  нараспашку!..
Костер  любви  сжигал  дотла...

А  милый  даже  не  заметил
что  рядом...  океан  тепла!..
Алмаз...  кристально  чист  и  светел...
И  так  душа  его  звала!..

*      *      *

Пылала  чувством  безответным  
капель  семнадцатой  весны.
Хранила  девушка  секреты...
О  ней  все  знали...  только  сны...

                                                                                   10.02.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864383
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Любов Іванова

З СВЯТОМ ВЕСНИ, ЛЮБІ ЖІНКИ!!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]

[b][i][color="#1526bd"]Що  побажати  нам  у  наше  свято,
Щоб  жінка  неповторність  зберегла?
Земного  щастя  й  радості  багато!
Здоров"я,  миру,  успіхів  й  тепла.[/color]

[color="#ba1f68"]Щоб  хлопці  нам  здавались  без  вагання
Й  п"яніли  з  нами  навіть  без  вина.
Щоб  в  них  палало  полум"я  кохання,
А  в  наших  душах  розцвіла  весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай  щастя  птах    постукає  у  двері
До  кожної  с  усіх  земних  жінок.
А  фільм  про  успіх  буде  з  тисяч  серій,
Як  в  найталановитіших  зірок...[/color]

[color="#910a8f"]Нехай    натхнення  і  найкращі    мрії
В  душі  у  жінки  кожен  день  живуть.
Хай  радість  і    кохання  серце  гріє,
Бо  жінка...  то  і  є  ВЕСНА  ...  мабуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 11.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Хмарочоси поезій

Хмарочоси  поезій  зростають  все  вище.
Чи  здолаєш  оту  висоту?
Вітер  шквальний,  розпатлавши  мрії,  там    свище.
Не  впади  в  глухоту  й  сліпоту.

Хмарочоси  поезій  вдивляються  в  небо.
Ти  в  молитвах  постій  на  землі.
І  не  втрать  лиш  натхнення  -  крилату  потребу.
Світло,  певно,  проб*ється  в  імлі.

Слухай  серце:  від  Господа  лагідність  звуку.
Від  душі  до  душі  все  твори.
І  тоді  не  покине    Муза    ліру  із  рук,
І  засяють  вгорі  кольори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864348
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Катерина Собова

Присутнiй на пологах

-Я    сьогодні    стану    татом,-
Вітя    заявив    відразу,-
Буду    з    гордістю    казати:
-Ми    народжували    разом!

А    дружина    верещала
У    пологовій    вже    залі,
Медсестра    й    черговий    лікар
Бігали,    як    на    вокзалі.

Акушерка    метушиться:
-Все    нормально,    йде    голівка…
Вітя    глянув,    поточився,
Як    сніп,    гепнув    на    долівку.

Санітарка  –  баба    Дуся
Рятувать    таких    навчилась:
-Прокидайтеся,    татусю,
У    вас    доня    народилась.

В    нашатир    вмочила    ватку,
Попід    носом    поводила,
І    по    щоках,    для    порядку,
Кілька    ляпасів    вліпила.

Ледь      прочумався    наш    Вітя,
Що    до    чого  –  прояснилось…
Та    у    сні    таке    жахіття
За    усе    життя    не    снилось!

-Слава    Богу,    що    не    хлопчик…
Як    родити,    я    вже    знаю,
Щоб,    як    я,    мій    син    так    мучивсь?
Ворогу    не    побажаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864320
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Valentyna_S

Завертілось веретено

Завертілось  веретено
В  невидимчиних      руках,
І  спішать  нитки  нестримно
Заплестися  у  струмках.

Білосніж  сирцю  кужелі  
Розтає  в  нас  на  очах.
У  проталинах  –  синь  стелі,
Й  гнів  в  ній  лютого  зачах.

Молоді  дощі  охочі
Жартувати  хоч  би  з  ким:
То  лоскочуть,  поторочі,
То  бурчак  уздовж  доточать,
Стоголосо  сміючись.

Що  з  тобою  знов,  людино?  
Посміхнися  хоч  весні!
На  життя  поглянь  орлино,
Бо  воно  в  нас  ексклюзивне,
Та  ще  й  час  у  нас  тісний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864489
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Валентина Ланевич

Щоб не збивсь із ритму пульс

Розгулявся  дужий  вітер,
Свище  в  продухи  дахів.
Дощ  краплистий  сипле  бісер,
Спише  січень  у  архів.

Десь  кредит  довіри  мінус
Та  для  друга  теплий  плюс.
Рятівний  на  благо  пандус,
Щоб  не  збивсь  із  ритму  пульс.

Сторінки  гортає  думка
Вже  минулого  життя.
На  межі  тоненька  струнка,
Перейдеш  -  без  вороття.

Ворошитиме  безсоння
Німі  тіні  по  кутках.
Ранок  стишиться  на  скронях,
Ледь  усміхнених  вустах.

А  буття  зовсім  байдуже
Все  тектиме  між  віків.
Хтось  любив,  а,  хто  не  дуже,
З  часом  скаже,  -  не  зумів.

10.02.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864390
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Олеся Лісова

Як ти зумів?

У  пам’яті  прокручую  без  ліку,
Дивуюся,  ну  як  же  ти  зумів?
Не  ждала  дивини  уже  довіку,
А  ти,  як  поклик  долі,  прилетів.

Не  грав  німу  комедію  театру,
Казок  не  обіцяв,  а  ні  пажів,
А  тихо,  кожен  день  по  сантиметру
Топив  із  мого  серця  лід  віків.

Вкидав  у  ватру  все  давно  минуле
І  попелом  розвіював  навкруг.
Вовків-страхів  ти  відганяв  поснулих,
Закутував  від  вІтрів-волоцюг.

Горнув  до  серця  ніжно  мої  крила
З  яких  зривала  пір’я  зла  зима.
Бальзами  прикладав,  щоби  злетіла,
Піднятись  в  височінь  змогла  сама.

Вустами  цілував  сухі  зап’ястя,
Літати  поміж  хмари  знову  вчив.
Я  зорям  посміхалась.  Знала  -  вдасться,
Повірити  у  диво  віщих  снів.



Л.Г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

Як місіс-краса

Вже  стукає  в  двері  нічна  прохолода
Одягнена  в  дивне  вбрання
Вітається  сміло  мінлива  погода,
Мандруючи  десь  із  рання

Пташки  поховались  у  затишку  милім,
Як  ніби  сказали:"Пора",  
А  зимка-красуня  у  модному  стилі,
Як  місіс-краса  походжа

Охопить  простори,  природу  тендітну
І  сміло  торкнеться  гілок
Та  так  ненароком  вже  дуже  привітно
Покличе  на  віти  пташок

Чотири  синички,  снігур  величавий
Вже  скромний  квінтет  виграє,
А  місіс-краса  усе  походжає
У  казку  чарівну  веде.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864430
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Душа переповнена любов'ю ( слова для пісні)

В  душі  весна  і  квітнуть  квіти,
У  серці  -  наче  водограй.
А  ще  у  нім  гаряче  літо,
Різноманіття  наче  рай.

Як  у  лісах  кує  зозуля,
На  трави  пада  білий  цвіт.
Любов  стежиною  крокує,
Із  нами  поруч  стільки  літ.

Вона  веде  нас  в  світ  казковий,
Де  линуть  з  серденька  пісні.
А  ще  дарує  цвіт  бузковий
Думок  торкає  навіть  в  сні.

Ти  лише  мій,  тобі  шепчу  я,
Тобі  співа  моя  душа.
Тебе  кохаю  і  люблю  я,
Вогнем  палають  почуття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864328
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020


НАДЕЖДА М.

Заворожила, зчарувала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l_-DShnz_hs

[/youtube]

Маленька  річка  несе  води,
Старанно  миє  береги.
А  кущ  калини  додав  вроди,
Укрили  кетяги  сніги.

А  річка  музикою  грала.
Було  так  світло  навкруги,
Вона  все  грала,  не  змовкала,
Бо  це  було  їй  до  снаги.

І  нашорошив  вітер  вуха,
Присів  спочити  на  пеньок.
І  зупинилась  завірюха,
І  сипавсь  з  кетягів  сніжок.

Заворожила,  зчарувала,
Красива  музика  життя.
Лише  вона  одна  не  знала,
Що  надала   серцебиття.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864446
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020


Валентина Ланевич

Ой, ти, зимонька, зима

Ой,  ти,  зимонька,  зима,
Полякала  і  пішла
У  далекі,  у  світи,
Де  савани  й  злі  вітри,
Нафта,  газ  -  чудні  труди.
Хто  тут  винен?  Я  чи  ти,
Що  знедолена  земля?
Закачати  б  рукава,
Тільки,  як?  Кому  й  за  що?
Не  життя,  а  -  "кінь  в  пальто".
Ванги,  Мессінги,  Нечай...
Апокаліпсис,  зважай!
Може,  -  так,  а,  може  -ні,
Щось,  тривожно  на  душі.
Брату  брат  вже  не  рідня,
Як  за  гроші  в  них  гризня.
Що  пошана,  що  ганьба,
Коли  в  палки  два  кінця.
Зміниш  вектор  правоти
Й  чорне  -  біле?  Розбери...
Невідомість...  Куди  йти?
І  на  вухах  локшина,
Й  на  городі  бузина.
 
03.02.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863545
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Valentyna_S

Ти мені подаруй троянди рожеві

Ти  мені  подаруй  троянди  рожеві,
Промінясті,  мов  ранку  літнього  гребінь,
Наче  лебедів    крила  в  східному    небі,
Що  летять  до  озер,  де  зраджені  меви.

Хай  роситься    на  квітах  вода    кришталева,
А  сувої    ховають  снів  павутину.
Я  торкнусь  їх  очима,  в  згадки    порину,
А  вони  немов    щедрі  світла  розливи.

Ти  мені  подаруй  троянди  рожеві,
Без  усяких  оказій  візьми  й  подаруй,
Слів  чужих  привітань  надарма  не  готуй,
Бо  однак  вони  будуть  штучні  й  дешеві.

Без  надуманих  слів  просто  так  подаруй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863702
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Карколомний

У  міражах  крилатість  сніжна  білизни,
Лиш  крутень  слізно  моросить  сльотою.
І  звучний  день,  розбризканий  краплинно  зник,
А  ніч  сповзла  й  упала  глухотою.

І  не  закреслиш,  не  зітреш  тягар  думок.
Налитість  туги  ув  очах  не  змиєш.
Чи  має  сенс  непевний  диво-тіні  крок?
Примхлива  річ  плавучість  строку  міни.

Розбіжності  бажань  нелегко  подолать.
Розчарування  -  ще  ж  не  аксіома.
Тверезість  суджень,  дії  та  душевний  склад,-
І  казибрід  стає  вже  карколомний.


(Лютий  має  ще  давні  назви  -  крутень,  казибрід.  Карколомний  -  в  значенні-  надзвичайний.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863888
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Любов Вишневецька

Маленький…

Маленький  проклюнулся  подснежник...
Выдержал  неравных  сотни  битв!
Выстоял  он  перед  вьюгой  снежной...
Чтобы  нежностью  нас  удивить...

Непогоды  бязь  еще  стелила
гнев  и  силу!  Только  не  сдалась
крошка,  что  такой  казалась  милой!..
Первой  ей  кружить  весенний  вальс!

Попрошу  людей:  -  Не  надо  ранить
тельце,  пережившее  метель...
Откажитесь  от  своих  желаний!
Пусть  растет  малыш!..  Пусть  будет  цел...

Холод  беспощадный  не  жалеет
и  легко  расправится  с  судьбой!..
Только  люди...  холодов  грубее...
к  тем,  кто  к  солнцу  тянется  душой...

Маленький  проклюнулся  подснежник...
Выдержал  неравных  сотни  битв...
Выстоял  он  перед  вьюгой  снежной!..
Чтоб  весною  души  напоить...

                                                                                         8.02.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864162
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Непорозуміння

Свариться  весна  з  зимовим  днем,
Обливає  бідного  дощем.
Він  терпить  всі  капості  її
І  стають  від  того  дні  сумні.

Розсерди́лось  небо  на  весну,
Вирішило  проучить  сестру.
Одягнуло  сивий  свій  сувій,
Щоб  було  не  весело  і  їй.

А  весна  покликала  вітри,
Щоб  блакить  для  себе  зберегти.
Щоб  вона  з'явилась  в  небі  знов
І  щоб  лишніх  не  було  розмов.

Тільки  сонце  помирило  всіх,
Від  проміння  вітер  зразу  стих.
Радістю  наповнився  враз  день,
А  весна  співала  їм  пісень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863983
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Катерина Собова

Новорiчнi враження

У    дітей    ця    тема    вічна:
Показали    всі    обнови,
І    про    свято    Новорічне
Враз    затіяли    розмову:

-Санта    Клаус    подарунки
Усім    дітям    сам    розносить,
Дід    Мороз    наш    у    Снігурки
Допомоги    завжди    просить.

Скаржиться,    що    вже    старенький,  
Важко    стало    в    ліс    ходити,
А    Снігурочка    дарунки
Допоможе    всім    вручити.

-Санта    Клауса,-    Ян    каже,-
Привезе    олень    додому,
А    як    Дід    Мороз    нап’ється,
Що    робить    йому    самому?

Десь    замерзне    серед    поля,  
Будуть    люди    говорити:
-Отака    в    Мороза    доля,
Треба    було    менше    пити.

-А    я    в    Дідові    Морозі
Враз    впізнала    свого    тата,
Став      червоний    на    порозі,-
Щебетала    дзвінко    Ната:

-Добре,    що    горілка    тата
Ще    не    встигла    подолати,  
Він    зумів    мені,    на    диво,
Шубку    цю    подарувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863734
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Ольга Калина

Поговори зі мною

Поговори  зі  мною,  милий,
Про  що  завгодно  говори:
Про  сніг,чи  дощ,  чи  літні  зливи,
Про  сонце  ясне  ізгори.

Ти  розкажи  мені  про  зорі,
Про  темну  нічку,  білий  день.
Не  замикайсь  в  своєму  горі,
Давай  послухаєм  пісень.

Відкрий  душі  ти  навстіж  двері
І  промінь  сонячний  впусти,
Щоб  тіні  чорні  і  химерні
Зуміли  звідти  утекти.

Поговори  зі  мною,  друже,
Всі  таємниці  розкажи,
За  тебе  я  хвилююсь  дуже..
Мою  довіру  бережи.

Поговори  зі  мною,  любий,
Довір  тривоги  й  почуття.
Тобі  підтримкою  я  буду:
Не  на  роки  –  на  все  життя.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864177
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Олеся Лісова

В серці моєму живи

Коли  почула  пісню  
(Сл.  Ю.Старостіної,  муз.  К.  Семенової)  
вона  так  запала  в  душу,  
що  пообіцяла  написати  свою  версію
українською  мовою.

Ти  стань  для  мене  усім,
Відчуй  мене  через  край  
Аби  наодинці  ми
Удвох  малювали  рай.
Замінює  небо  грим
І  фарба  дощем  стікає
Мій  світ  став  уже  твоїм,
За  мною  прийдеш,  я  знаю.

У  серці  моїм  живи,
Та  так  як  ніхто,  від  роду.
Кохання  ковток  хмільний
Без  тоніку  і  льоду.
І  ніжності  з  келиха  мрій
На  денце  душі  налий.
Ти  пульс  розплавлений  мій,
Ковток  любові  земний.

Так  добре  мені,  як  ні  з  ким
З  тобою  падати  в  хмари.
По  спині  дощ  пілігрим
Із  музикою  чарів.
Прозорий  сердечний  дим
Розплавить  жагу  воскову
У  снах  собі  ось  таким  
Тебе  намріяла  знову.


Дякую  авторам  за  насолоду  писати  про  це.

Фото  з  інтернету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864037
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Любов Іванова

Я ПОСПІШАЮ НА ЗУСТРІЧ З ТОБОЮ

[b][i][color="#0b9109"][color="#8c0523"]Я[/color]вір  кучерявий,  а  побабіч  плай,

[color="#8c0523"]П[/color]робігаю  спішно  у  зелений    гай.
[color="#8c0523"]О[/color]сокори  гучно  з  вітром  гомонять,
[color="#8c0523"]С[/color]погади  сердечні  знов  мене  п"янять.
[color="#8c0523"]П[/color]ам"ятаю  й  досі  кожну  мить  удвох,
[color="#8c0523"]І  [/color]кому  ж  це  в  гаї    соловей  тьох  -тьох?
[color="#8c0523"]Ш[/color]видкоплинна  річка,  схили  й  береги,
[color="#8c0523"]А  [/color]ще  квітів...  квітів    море  навкруги.
[color="#8c0523"]Ю[/color]ність  наша  квітла  проліском  яснИм,

[color="#8c0523"]Н[/color]іби  ми  і  справді  зіткані  з  весни.
[color="#8c0523"]А[/color]  серця  палали  і  кидало  в  жар,

[color="#8c0523"]З[/color]нов  блукає  пам"ять  десь  серед  стожар.
[color="#8c0523"]У[/color]  душі  і  серці  вогник  ще  не  згас,
[color="#8c0523"]С[/color]телеться  доріжка,  час  тепер  для  нас.
[color="#8c0523"]Т[/color]ам  чекає...  юність,  ніжність  і  любов
[color="#8c0523"]Р[/color]ідний  мій,  коханий,  ми  з  тобою  знов.
[color="#8c0523"]І  [/color]затихли  птахи,  зупинився  час.
[color="#8c0523"]Ч[/color]и  ж  берізки  вперше  бачили  тут  нас?

[color="#8c0523"]З[/color]нову  насолоду  повертає  Бог,

[color="#8c0523"]Т[/color]ільки  з  сивиною  скроні  у  обох...
[color="#8c0523"]О[/color]пинились  знову  біля  берегів,
[color="#8c0523"]Б[/color]оже!  Соловейка  знову  чути  спів.
[color="#8c0523"]О[/color]діп"ємо  разом  чар  земних  напій,
[color="#8c0523"]Ю[/color]ність  ще  жевріє  спалахом  надій.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854154
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пташка

На  підвіконні  замерзала  пташка,
Мороз  в  свої  обійми  радо  взяв.
Ставало  дихати  їй  дуже  важко,
А  у  гніздечку  друг  її  чекав.

Стелили  шлях  для  неї  в  небі  зорі
І  нічка  доторкалася  пір'їн.
Ставали  оченята  вже  прозорі,
Лишалось  жити  декілька  хвилин...

Та  людські  руки  пташку  відшукали,
Її  зігріли  ніжністю  й  теплом.
Нове  життя  для  пташки  дарували
І  не  дали  заснути  вічним  сном.

Вона  так  радо  знов  защебетала,
Із  вдячністю  дивилась  на  людей.
Коли  від  них  уранці  відлітала,
Співала  дзвінко  радісних  пісень.

Лети  у  світ,  слова  їй  говорили,
Тебе  там  люблять  і  звичайно  ждуть.
Враз  розпустила  пташка  свої  крила,
Нехай  для  неї  легким  буде  путь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863866
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Катерина Собова

Сiмейний лiкар

-Лікарю,  така    вже    доля,-
На    прийомі    каже    жінка,-
Виникають    сильні    болі
В    мене    в    області    печінки.

А    ви  –  мій    сімейний    лікар,
То    на    вас    надію    маю,
Пила    трави,    а    хворобі
Тут    нема    кінця    і    краю.

-Ви    присядьте    на    хвилину
Ось    на    цю    кушетку    скраю,
А    я    зараз    в    Інтернеті,
Що    у    вас    там  –  прочитаю.

Хвора    каже:    -Хочу    встати:  
Вас    затримувать    не    смію,
В    Інтернеті    прочитати
Я    не    гірше    вас    зумію.

-Ну,    а    це    вже,    дорогенька,
Буде    самолікування,
З    медициною    не    треба
Тут    влаштовувать    змагання.

Зараз    прямо    з    монітора
Я    рецепт    для    вас    напишу,
Йдіть    в    аптеку,    пийте    ліки,
І    дотримуйтеся    тиші.

А    надалі,    хворі    люди,
Згідно    нашого    закону,
Лікувати    всіх    я    буду
Виключно    по    телефону.

Дуже    зручно,    бо    не    треба
Зранку    чергу    тут    займати,
І    у    вас    є    вільний    вибір:
Жити    далі,    чи    вмирати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

А чим тобі пахне життя?

А  чим  тобі  пахне  життя?
Ранковими  ніжними  росами
Де  в  воду  чарівна  верба
Схиляється  довгими  косами

Квітками,  що  їх  аромат
Розноситься  ніжними  хвилями
Де  місяць  чарівний  галант
Вражає  чудовими  митями

Де  ненька,  дарує  тепло,
Вкладаючи  в  кожнеє  слово
Де  миле  рідненьке  чоло
Виблискує  щастям  все  знову

Де  сутінки  вже  на  поріг
Торкають  мереживом  ниву
Де  кожну  із  наших  доріг
Встеляють  доріжкою  миру

А  чим  тобі  пахне  життя?
Ранковими  ніжними  росами
Де  в  воду  чарівна  верба
Схиляється  довгими  косами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863230
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вальс кохання

У  вальсі  кохання  з  тобою  кружляєм
І  кращого  дива  у  світі  немає,
Моє  ти  кохання,  мій  принц  загадковий,
Тобі  лиш  зізнання  у  кожному  слові.

Приспів:

Ти  люби  мене  коханий  все  життя  і  навіть  більше,
Мій  чарівний,  незрівняний  ти  для  мене  наймиліший.
Хоч  роки  спливуть  рікою,  не  забуду  я  ніколи,
Ми  з  тобою  в  вальсі  знову,  лине  музика  навколо.

Любити  ніколи  я  не  перестану,
Міцніш  обійми  найдорожчу,  кохану.
В  медовім  цілунку  уста  хай  зіллються,
А  кроки  у  вальсі  хай  легко  даються.

Приспів:

Дивлюся  у  очі,  озера  там  сині,
Нас  крила  з  тобою  несуть  лебедині.
В  країну  казкову  де  щастя  рікою,
У  вальсі  кохання  кружляєм  з  тобою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863244
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

На важницях хитких

Чорна  ніч  розкрила  тиші  нутро:
Ненаписаний  знову  лист,
А  паперу  білий  батист
Зберігав  думок  мовчазне  тавро.

На  важницях  хитких  свідки  долі.
Серцю  радість  чи  вже  поміст?
А  той  сум  -  печалі    соліст
Тиснув  клапан  під  знаком  бемоля.

Не  від  Кафки  вік  і  мурахи  крах  -  
День  піднявся  на  повний  зріст.
Молитовного  тону  міст
Прокладав,  тамуючи  в  серці  страх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863268
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Valentyna_S

Мама дочці вишиває сорочку…

Квітка  до  квітки,  листок  до  листочка  —
Мама  дочці́  вишиває  сорочку.
Хрестить  їй  долю  нитками  до  ночі,
Губи  молитву  до  Бога  шепочуть…

Вишила  синім  волошки  зірчасті
І  завиток  виноградний  –  на  щастя.
Тишу  годинник  розгойдує  в  хаті,
Вже  й  виколихує  маки  червчаті.

Усміх  матусин  майнув  по  обличчі:
--Квіти  усі  тобі,  донечко,  личать.
Ніжність  дівоча  –  в  біленьких  ромашках,
Їх  посере́дині  вишию,  пташко.

Дивиться  літо  з  сорочки  на  матір,
Ллє  з  квіточок  густі  пахощі  м’яти.
Білу  виши́ванку  гладять  долоні:
--Хай  оберегом  буде  твоїм,  доню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862340
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 02.02.2020


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 132

[b][i]Хороши  у  нас  девчата,
Среди  них  я  -  лучше  всех.
Правда,  замуж  поздновато
Мне  под  восемьдесят  лет.

У  миленка  строгий  вид,
Как  у  пса  из  будки,
Но  от  бешенства  привит,
Не  укусит!  Дудки!!

Занимаемся  мы  спортом:
Штанга,  гири,  бег  трусцой.
Пиво,  ром  и  водка  -  к  черту!!!
Подтянись,  Петро,    не  ной!!

В  интернете  -  благодать!
Тут  не  сеять,  не  пахать!
Флиртовать  лишь  и  влюбляться..
А  потом  мужей  бояться.

Плохо  с  нами  поступает,
Кто  влюбив  в  себя  -  бросает.
А  мы  ж  бабы  -  дуры  цепки,
Мониторы  долбим  в  щепки!

Муж  уехал  на  рыбалку
А  мне  срочно  надо  "палку".
К  куму  я  ползу  по  грядке,
С  ним  любовь  -  по  разнарядке.

Я  обычно,  как  поем,
Рада  каждому  и  всем.
Мне  по  нраву  даже  киски,
Если  есть  еда  в  их  миске..

Вышла  бабушка  из  леса,
Гнала  древком  деда-беса...
Тут  никак  нельзя  без  древка,
Чтоб  не  бегал,  гад,  по  девкам.

Мой  миленок  слишком    классный  
Это  коль  смотреть  на  вид!
Жаль,  что  в  сексе  безучастный
Только  в  койку  -  сразу  спит...

На  меня  сосед  косился
Где-то  восемь-девять  лет.
А  на    Клавдии  женился
У  неё  ж  детишек  нет.

Не  поверите  ,  девчата
Посадила  у  штахет
Валерьяну  вместо  мяты,
От  котов  -  отбоя  нет.

От  соседа  толка  нету
Ни  на  ломанный  процент,
В  ресторан  -  не  по  бюджету,
Может  сделать  комплимент.

От  грибов  опять  виденье:
Фейерверков  всюду  струи!
Ела  их  я  в  воскресенье,
Уж  четверг,  я  все  танцую!

Замутил  тут  леший  днюху,
Мы  гуляем  третий  день.
Получил    наш  шеф  по  уху...
Сдачи  дать  -  ему,  блин,  лень..

Ноет  зуб  у  Бармалея,
Пассатижи  взял  Федот.
Дай,  мол,  дерну  посильнее.
Дёрнул...  только  зуб  не  тот.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863287
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Артур Сіренко

Дикі вишні

[i]                                              «Росисте  гроно  винограду
                                                 Під  вечір  потягне  лисиця…»
                                                                                             (Сімадзакі  Тосон)
[/i]
Коли  вітер  прийшов
                                     у  міста  катарів
Дикі  вишні  достигли
                                     в  садах  Провансу.
Коли  осінь  фарбує  
                                     пастеллю  П’ємонт
Перевалом  журби
                                     йдуть  та  йдуть  савойяри.
Альбігойці  збирають  зерно
                                     в  глеки  порожні  віри,
На  сторінках  старої  Біблії
                                     на  полях  намальовано:
Чи  то  люди,  чи  звірі.  

На  землях  старого  кляштору
                                     виноградники  та  переліг,
Сонце  дозрілим  яблуком
                                     козлоногому  Пану  до  ніг,
Чорні  вівці  слухають  Кальвіна  –  
                                     дерев’яним  пророком  млин.
Було  б  у  цих  селах  весело
                                     але  безнадія  і  сплін.  
Савойяри  несуть  туман
                                     у  торбах  сірих  містралю,
Хто  і  навіщо  гіркі  слова
                                     сіяв  у  глину  краю?
Цього,  оцього,  де  фіги  й  мигдаль
                                       цвітуть,  як  завше,  весною
Буде,  буде  косити  чума:
                                       людей  бо  нині  –  як  гною.
А  дикі  вишні  достигли  таки
                                       у  левадах  Провансу  зелених,
Присмак  гіркий  чергової  війни
                                       чорною  сіллю  у  венах.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863338
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Сонячна Принцеса

🍁🍁🍁🍁🍁

Як  часто  в  сни  тепер  приходить  осінь...
Частіше  в  сни  тепер  приходиш  ти...
Колись  вплітала  ніч  зірки  у  коси.
Тепер  -  бездушні  квіти  самоти.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853691
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 01.02.2020


Валя Савелюк

ТРИ СТРІЛИ*

перед  Тобою
на  колінах  стою  –
незахищеною

простір  вирує  –  націлені
без  промаху  в  серце  мені  
летять  три  стріли  –
і  
майже  уже  прилеті-ли
 
чорним  вогнем  оперені
невідворотні  стріли

молись  не  молись,  шепче  пітьма,
спасіння  нема,
пітьма  радіє  –
нема  надії:
стріли,
в  серце  націлені,  прилетіли

заплющені  очі,  похилена  голова  –
стою  
перед  Тобою,
вирок  прийняти  готова  

…ні,  не  пасивна  покірність  раби,
а  готовність  прийняти
особисті  сумні  результати
нерівної  виснажливої  боротьби    

невідворотним  летом  вібрує  пітьма
шепче:  бачиш  сама  –  спасіння  нема

двигтить
спресований  простір,  як  смерч,  гуде:
Господи!  не  покинь  мене
ніколи  і  аніде

хліб  і  вино  –  причасний  дар
і  розв`язка  долі  близька:
та  ув  останню  мить  Твоя  рука
перепиняє  невідворотний  удар  

і  розсипаються  на  друзки
смертоносні  стріли  –
не  посміли
і  наблизитись  до  Твоєї  руки

радосте  і  спасіння  моє!
віра  –  це  все,  що  у  мене  є,
віра  моя  мене  ряту-є  

Ти  мені  –
символ  
вічної  Благостині…

01.01.2020

*Сабіанські  символи:  24  градус  Козерога

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Наталі Косенко - Пурик

Доні

Як  час  іде,  моя  рідненька  доню,
Подякую  за  все,  я  милу  долю,
Подарувавши  ніжнеє  зернятко,
Щоб  в  світ  війшло  щасливе  янголятко

Моя  ти  радість,  ти  моя  надія
І  перший  крок  і  це  вже  моя  мрія
Моя  наснага,  що  веде  в  життя
Така  доросла,  а  мені  дитя

Твої  удачі  душу  зігрівають,
А  твої  мрії  радощі  вселяють
Посмішка  мила,  ніби  нагорода
Створила  диво  матінка-природа

Спасибі  мила,  що  ти  в  мене  є
Таке  рідненьке  щастячко  моє,
Нехай  життя  дарує  все  красиве,
А  ти  у  ньому  будь  завжди  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863022
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Ірина Кохан

Чужі піски

Чужі  піски  поглинуть  кров  чужу,
Магічні  кола  креслитиме  доля.
Переступи,  здолай  оцю  межу,
Щоб  стати  вищим...
Зоряного  поля
Ніхто  зі  смертних  ще  не  перейшов,
У  водах  ночі  танули  комети,
Іди,  туман  сховає  під  покров
Твої  думки...
І  весен  силуети
Ітимуть  поруч  місяць,  рік,  віки
(Це  ж  задля  них  ти  жив,  вмирав  і  вірив!),
Чув  подих  смерті  з  відстані  руки
Та  все  ж  кохав...
Без  взаєму,  без  міри
Молив,  чекав  і  сонце  тепле  вів,
Мов  наречену,  на  свою  орбіту.
Та  став  чужим  як  неба  льон  зацвів...
Чужим  піском  на  берегах  Коціту.

*Коціт  -  у  давньогр.  міфології  -  одна  з  річок  "підземного  царства",  де  нібито  перебували  душі  померлих.
Зійти  на  береги  Коціту  -  вмерти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Галина_Литовченко

Сад убравсь одежиною білою…

***
Сад  убравсь  одежиною  білою,
видно  буйне  цвітіння  здаля.
Вже  щасливою  породіллею
усміхається  в  небо  земля.

Шаленіє  барвисте  та  врунисте  
у  довкіллі  зело  молоде,
і  пишається  присмаком  юності
на  лиці  ластовиння  руде.

Ці  небажані  сонця  відмітини
не  вдалось  відбілити  ніяк.
Та  махнула  рукою,  як  тільки-но
полюбив  їх  красивий  юнак.

Заглядаю  в  люстерко  і  згадую  
найщасливіші  сонячні  дні,
й  не  дивуюсь,  що  більше  досадою
не  було  ластовиння  мені.
25.01.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Галина_Литовченко

А що вітри?…

***
А  що  вітри?  Я  вітру  не  боюсь.
Ну,  дах  знесе,  ну  витолочить  жито,
ну,  ще  добавить  прудкості  комусь
на  видноколі  чесно  та  відкрито.

Злякає  протяг  з  хитрістю  змії,
коли  підступно  заповзе  в  шпарину,
тихцем  розпустить  каверзи  свої:
продує  мізки,  поперек  і  спину.

Свою  довіру  випущу  з  долонь
в  шалений  вітер,  що  ламає  й  вежі.    
На  розсуд  свій  розпалить  хай  вогонь
чи  навпаки  втамує  в  нім  пожежу.

25.01.2020
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Катерина Собова

Талант

Все    пиляєш    мене,    Ганю:
-Білоручка    ти,    Семене!
Ось    лежу    я    на    дивані,
Та    працює    мозок    в    мене.

Кожен    ледар    -    винахідник,
І    хоч    мають    таку    вдачу,
Не    напишуть    -    він    негідник,
І    не    скажуть    -    він    ледачий.

Не    схотів    город    копати
Отакий    ось    ледацюга,
Сховав    вила    і    лопату  –
Винайшов    для    себе    плуга.

В    кожного    своя    є    фішка,
І    шукають    всі    причину:
Важко    їм    ходити    пішки  –
То    придумали    машину.

Люди    всі    талановиті,
Що    не    хочуть    працювати,
В    розкоші    повинні    жити
І    ідеї    розвивати.

Дорікати    мені    нащо?
І    сваритись    теж    не    треба:
Я    ніяке    не    ледащо,
Я    -    талантище    у    тебе!

Може,    винайду    таке    щось,
Що    про    це    напишуть    повість…
За    свої    погані    вчинки
Буде    гризти    тебе    совість.

Всі    таланти    живуть    мало,
Будеш    плакать    на    могилі:
-Дармоїдом    обзивала,
А    він    -    он    яке    світило!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та

(Слова  до  пісні  від  імені  чоловіка)

Ти  саме  та,  кого  жадають  очі,
Ти  саме  та,  кого  кохає  серце.
Як  довго  тягнуться  мовчазні  ночі
І  дні  бурхливі  суму  в  ритмі  скерцо.


Ти  саме  та,  кого  б  обняли  крила,
Ти  саме  та,  кому  б  зігрів  долоні.
Але  ж  далеко,  так  далеко,  мила.
І  без  зими  ця  даль,  мов  лід,  холоне.

Ти  саме  та,  кохана  жінка-мрія.
Ти  саме  та,  яскрава  зірка  в  небі.
Ти  розпач  інколи  й  свята  надія.
Я  лину  думкою  завжди  до  тебе.

Ти  саме  та,  кого  кохають  очі,
Ти  саме  та,  найкраща  ніжна  жінка.
Моя  душа  тобі  "люблю"  шепоче,
До  тебе  стежку  застелю  барвінком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863035
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


zazemlena

А січень плакав…

[b]І  знову  дощ.  Зимовий  і  незвичний
Щоб  січень  плакав?  Значить,  є  чого.
Може,  так  слізно  він  красуню-зиму  кличе,
Засмучений,  що  зрадила  його.
А  лютий  виглядає  із-за  рогу,
Спітнівши  у  вушанці  й  кожусі.
І  думає,  чи  сплутав  він  дорогу,
Чи  заблукав  з  незвички  десь  вночі.
Все  чорно  і  неприбрано  довкола.  
І  квіти  на  узліссі  –  дивина.
Може,  він  все  проспав…Думки  по  колу…
А  все  кругом  кричить:  «Весна!  Весна!»
Збиває  сонце  хмари,  мов  перину,
І  проясніє  небо.  Й  безмежна  синь
Візьме  в  полон.  І  сум  зимовий  згине…
Життя  знов  щастя  витягне  із  скринь…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863041
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розтоптані почуття

Через  віконне  скло,  сріблястий  промінь,
Торкається  так  ніжно  подушо́к.
А  у  душі  моїй  з'явився  спомин,
Для  мене  він  неначе  хвиль  виток...

Дощами  омивалась  слізно  осінь,
Хоч  вітер  колискових  їй  співав.
Дерева  сумували  в  безголоссі,
А  парк  чужі  думки  не  відпускав.

Лежав  і  мок  букет  троянд  на  лаві,
Чиєсь  кохання  тріщину  дало.
Звучали  тут  мабуть  слова  лукаві
І  враз  десь  зникло  серденька  тепло.

На  цьому  місці  посварились  двоє,
Той  день  осінній  їх  запам'ятав.
Як  розійшлись  в  різні  боки  обоє,
Кожен  із  них  кохання  розтоптав.

Лише  букет  лежав  на  лаві  й  мокнув,
Йому  в  той  час  так  холодно  було.
Адже  безжально  хтось  узяв  покинув,
Хоча  у  ньому  ще  життя  жило...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862393
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 01.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А серце всеодно кохає

Що  може  нам  сказати  осінь?
Вона  лиш  мабуть  нагадає,
Що  серденько  тебе  кохає,
Забуть  ніяк  не  може  й  досі.

А  що  тобі  зима  розкаже?
За  вікнами  сніжок  кружляє,
А  серце  всеодно  кохає
Вірш  на  папір  думками  ляже.

Торкне  весна  своїм  промінням
І  я  відчую  твої  руки.
Бож  зникнуть  вже  часи  розлуки
І  літа  прийде  володіння...

У  літо  підем  ми  з  тобою,
Там  стільки  фарб  й  мелодій  ніжних.
І  запах  квітів  дивовижних,
Зустріне  почуттям  любові.

І  знову  осінь,  здрастуй  люба!
З  коханням  в  вальсі  закружляєм
І  ти  для  нас  буваєш  раєм,
Під  ноги  кинеш  листя  з  дуба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863034
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.02.2020


ВАЛЕНТИНАV

Коханому


Проводжаю  тебе  у  дорогу,
на  порозі  відверто  хрещу.  
Переймаю  в  обіймах  тривогу,
і  раптову  краплину…  дощу…

Мов  на  завжди  з  тобою  прощаюсь,
пригортаю  й  молитву  шепчу.
Я  без  тебе  -  з  тобою  лишаюсь,
бо  в  думах  за  тобою  лечу.

Обіймаю  тебе  в  своїх  думках,
Та  у  Бога  в  молитві  прошу,
Щоб  утішив  мене  в  поцілунках
коли  знову  тебе  обійму.

В  очі  карі  мої  світить  сонце,
ніби  погляд  твій  пестить  мене,
та  шепоче  любов,  що  не  сон  це,
я  діждалась  коханий,  тебе.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862988
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Валентина Ланевич

Падав сніг на гілки

Без  зупину  з  небес  падав  сніг  на  гілки,
Одягала  зима  в  пишні  шуби  дуби.
І  притихнув  садок  у  продовженні  сну,
Не  будіть  і  мене,  не  лишайте  одну.

Диво  чудного  сну  хай  гойдає  мене,
Поруч  мати  сидить  та  кудельку  пряде.
На  крючку  біля  печі  колиска  висить,
А  вірьовка  на  ній  у  задумі  скрипить.

Пісня  з  маминих  вуст  колисала  дитя,
Не  шуміть  же,  вітри,  те  маля,  то  є  я.
Перший  крок  нетривкий,  дайте,  тихо  ступлю,
Може,  долю  свою  непросту  ще  присплю.

Хай  дорога  біжить  у  життєву  ріку,
Щоб  не  знати  бо  зрад  на  своєму  віку.
Та  дорога  пройшла  через  щастя  і  біль,
Крізь  любов  та  печаль  і  утрати  ще  сіль.

29.01.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863002
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


molfar

***

А  загалом  -
любов  -  примхлива  квітка:
прийде  нізвідки,
мов  весняний  грім,
напоїть  душу  сонцем,
і,  нерідко,
бетони  справді  тріскають!

Утім,
зникаючи,
не  всім  лишає  мітки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862985
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Любов Вишневецька

Про Річку.

Туман  стелився  руслом  Річки...
Зігрів  її  бентежну  плоть...
коханням  чистим...  та  не  вічним...
Зник  рано-вранці...  як  пілот...

А  поряд...  хлопець  був  нівроку...
з  палким  коханням  до  Ріки!..
Та  з  Вітром  тАк  їй  одиноко!
Слізьми  кропила  береги...

                                                                         28.01.2020  р.

Фото  з  інету.



                             Про  Речку.

Туман  стелился  руслом  Речки...
Согрел  волнующую  плоть
любовью  чистой...  но  не  вечной...
Исчез  с  рассветом...  сумасброд...

Лишь  Теплый  Ветер...  парень  бойкий...
был  с  нею  рядом...  как  слуга...
Но  Речке  было  одиноко...
Слезой  хлестала  берега...

                                                                                     28.01.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862900
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Galkka2

Ні, ти зовсім не Ромео…. .

Ні,  ти  зовсім  не  Ромео....
Ти  не  Кай,  не  Робін  Гуд,
А  мені  їх  і  не  треба!  
Це  ж  є  щастя,  ти  є  тут!  
А  у  нас  своя  є  книга,  
Ти  у  ній  -  це  все  життя,
Свій  сценарій,  свої  міфи,
Там  де  ти,  там  є  і  я!  
Наш  роман  завжди  безсмертний,
В  ній  відсутній  епілог,
Добре,  що  я  не  Джульєтта,
Нам  сторінки  пише  Бог.
Ще  промову  лиш  почали,
А  вже  книга  -  це  наш  скарб,
Я  Ромео  не  чекала,
Ти  Джельєтту  не  шукав!.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862890
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Без білої перуки

Чарівно  усміхнулась,  мов  весна,
Азарту  наганяє,  як  у  покер.
А  то  мов  осінь  сива,  -  враз  сумна,
Чи,  може,  вже  потрібен  з  фірми  брокер?

Думки  її  не  розгадати  нам.
Зима-пустуха  незвичайна  нині.
Щоденних  ребусів  осів  туман.
І  чи  розкриє  таємничу  скриню?

Січневий  ранок  зиркає  в  вікно,
І  сонце  простягає  знову  руку,
А  карти  розкладає  в  казино
Зима-круп*є  без  білої  перуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862644
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 29.01.2020


горлиця

МУЗА

Наповнена  моя  душа,
Думками  і  словами,
А  от  ніяк  не  втну  вірша,
Роздмухує  вітрами.

Десь  зникла  Муза.  Може  спить,
Прохань  моїх  не  чує,
Не  можу  вихор  той  спинить,
Усе  намарно,  всує!

Кажу  ,люблю,  пита-кого?
-  Та  світ  оцей  весь  Божий,
То  що,  ти  любиш  і  те  зло,
Що  душу  так  тривожить?

-Та  ні  не  зло,  добро  люблю,
-Так  в  світі  ж  все  буває,
-Та  знаю,  сповнена  жалю,
Завжди  добра  шукаю!

 І  вірю  я,  слова  знайду,
Які  не  помирають,
Без  рими  ще  своє  скажу,
Любов’ю  запалають!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861651
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 29.01.2020


корозлик

любов моя

Любов  моя,  ти  зіткана  із  зір,
Медведиця  що  назбирала  в  кошик,
із  дивних  закарпатських  гір,
із  пелюстків  в  криштальних  росах,
з  бере́зових  невинних  сліз,  із  снів
духмяно-полуничних  літніх,
з  роздольних  килимів-степів,
із  ранніх  пролісків  тендітних;
ти  зіткана  із  найніжніших  мрій,
з  лелечого,  у  небі,  водевілю,
з  хвилюючих  цілунків  уночі...
приречена  вовік  служить  тобі  я


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620081
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 29.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустріч у нашім саду ( слова до пісні)

Квітує,  квітує  черешня
У  нашім  з  тобою  саду.
Мов  вперше,  кохана,мов  вперше,
До  тебе  на  зустріч  іду.

Так  хочу  з  тобою  зустрітись,
До  себе  тебе  пригорнуть.
І  зустріччю  насолодитись
З  тобою  кохана  побуть.

В  руках  я  несу  тобі  квіти
І  теплі  свої  почуття.
Ми  будем  з  тобою  радіти,
Що  знову  звело  нас  життя.

Для  мене  ти  ніжна  і  мила,
Неначе  трояндовий  цвіт.
Красою  мене  полонила,
Багато,  багато  вже  літ.

Квітує,  квітує  черешня
З  тобою  щасливії  ми.
Кохання  лишилося  перше,
Торкнулось  промінням  весни.

Мов  вперше,  кохана,мов  вперше,
До  тебе  на  зустріч  іду.
Квітує,  квітує  черешня
У  нашім  з  тобою  саду.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862822
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Примхлива погода

Чи  зима,  чи  весна,  а  чи  осінь,
Зрозуміти  неможу  ніяк.
То  дощі  цілі  тижні  моросять,
То  мороз  пощипати  мастак.

Зранку  дивишся,  сніг  замітає,
До  обіду  вже  просто  вода.
А  підвечір  нічого  немає,
Все  по  іншому  вже  вигляда.

То  блакить  в  небесах  сліпить  очі,
Ясне  сонечко  промені  шле.
А  то  сірим  усе  заволоче
І  довкола  таке  все  сумне.

А  так  хочеться,  снігу  зимою,
Розпускалось,  щоб  все  навесні.
Літо,  щоб  дивувало  собою,
Восени,  щоб  шуміли  дощі.

Стала  дуже  примхлива  погода,
Помінялись  чомусь  пояси.
І  тому  нас  дивує  природа,
У  всі  пори  і  різні  часи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862927
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Наталі Косенко - Пурик

Її красу до глибини відчуть

Ти  запитаєш:"Що  в  тобі  знайшла?"
Скажу  відверто,  вразила  душа
І  очі  -  зеркало  душі
Я  розчинялась  в  ніжній  теплоті

В  душі  були  відсутні  мінуси
І  потягнулася  душа  до  простоти
Без  лицемірства,  зла    та  це  святе
Відчула  серцем,  щастя  ось  і  є

З  тобою  було  затишно  мені
Уся  душа  була  на  видноті,
А  очі  відображували  суть
Лиш  чистоті  дано  її  збагнуть?

і  світ  мінявся,  як  люба  пора,
Бо  з  серця  набиралася  тепла
І  погляд  говорив,  навіть  без  слів,  
Бо  відчував  до  глибини  морів

Як  же  важливо  в  душу  заглянуть,
Її  красу  до  глибини  відчуть
і  в  світі  щастя  більшого  нема,
Коли  співа  теплом  уся  душа?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862915
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Галина Лябук

Вічне кохання.

Тече  річка  на  Волині,
Берегом  хлюпоче.
Древнім  Луцьком  милується,
Щось  сказати  хоче:

-  Тебе  люблю,  мій  коханий,
За  чарівну  вдачу.
Вже  століття  обіймаю,
На  радощах  плачу.

Не  сльозами  плачу  я  -
Краплинами  з  неба,
Щоб  цвіла  краса  твоя,
Тобі  цього  треба.

Будеш  любий,  Лучеськ  мій,
В  красі  молодіти,
Щоб  зі  мною  разом  в  парі
У  любові  жити.

Подивився  древній  Луцьк
На  свою  кохану.
Ніжно-ніжно  пригорнув
Річку    Стир    жадану.

Він  кохає  свою  милу
Сотні  літ    і    нині.
Цінить  вірність  і  красу,
Й  береги  зелені.

-    Будем  разом,  моя  люба,
Сонечку  радіти,
Щоб  з  тобою  разом  в  парі
Тисячоліття  стріти.

Річка    Стир    на  Волині
Берегом  хлюпоче.
Лучеськ  милу  пригортає,
Щось  сказати  хоче...

           Перша  згадка  про  Луцьк  (  Лучеськ  )    -    1085  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862628
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Valentyna_S

Лавандовий вечір

Півмісяць  холодним  кришталиком
Киває  мені  й  не  перечить,
І  легітним  вкутує    шаликом
Лавандовий  вечір.  

Прикована  дивним  предтечею
Нічниця  зродилася  з  глею.
Десь  обрій  сховався  від  кречетів--
Йде  Всесвіт  межею.

Ховаю  обличчя  у  присмерку,
Угадую  в  прийшлім  минуле.
Таким  же  розписане  почерком…
Чому  не  забулось?

Зимовий  надвечір  лавандою
Засіяв  у  спомин  дорогу.
Я  в  нім  залишилася  бранкою  —
Без  слів  й  епілогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Валентина Ланевич

Щось втрачаєш, щось знаходиш

Щось  втрачаєш,  щось  знаходиш,  -
Каже  мудрість  вікова.
Сонце  теж  по  колу  ходить,
Де  й  завія  снігова.

І  посуха  у  пустелі
Палить  квітки  ніжний  цвіт.
А  в  глибинних  акварелях
На  коралах  цілий  світ.

Огризаються  гармати,
Б’ють  у  відповідь  вогнем.
У  молитві  щирій  мати
Заховала  серця  щем.

Край  дороги,  де  тополя,
Хилять  плечі  вниз  роки.
Що  пізнав,  те  є  від  Бога,
Маєш  й  славу,  й  честь,  й  гріхи.

27.01.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862758
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Катерина Собова

Пропозицiя

-Дівчино,-    Микола    каже,-
Хочу    дещо    вам    сказати:
-Вашій    мамі    не    потрібний
Зять    моторний    і    багатий?

На    це    місце    пропоную
Я    свою    кандидатуру:
Оцініть    анфас    і    профіль,
Атлетичну    всю    фігуру.

Мама    буде    дуже    рада
Отакому    подарунку,
Сама    доля    веде    в    хату
Зятя    вищого    ґатунку!

Дівчина    -    ще    та    зараза,
Телефончик    попросила,
Все    прикинула    відразу
І    Миколі    пояснила:

-Щодо    зятя,    я    і    мама
Стільки    клопоту    зазнали:
Ми    ще    першого    Абрама
До    кінця    не    доконали.

А    ви    так    собі    -    нічого!
Телефон    запам’ятаю,
Догриземо    тільки    того  –
Я    вас    зразу    розшукаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Ніна Незламна

"Немає лиха без добра" / проза /

                     За  вікном  зимовий  вечір…    Ледь  погойдуючись,  тихо  падають  біленькі  сніжинки  до  землі.  Деякі  припадають  до    скла,    нагадують,  що  все  таки,    зима.    Та  цьогоріч  занадто  м`яка,  як  кажуть  люди.    От,    якби    ж    сувора,  з  частими    густими  снігами,  заверюхами,  як  колись,  в  молоді  літа.  Дивовижні  ,  під  пухким  снігом  дерева,  поля    іскрилися  на  сонці,пагорби  в  снігу  по  пояс  та  хоча  морозу  градусів    десять.
 Килина,  задивляючись  в  вікно,  вже  проганяла  свої  думки,    можливо  й  на  краще.  Он  Іван  на  печі,    три  дні  лежить  стогне,    не  їсть,  не  п`є.    Лише  рукою  махне  та    й  відверниться  від  неї,    немов,    як  від  якоїсь  зарази.  Добре,    що  є  телевізор,  хоч  до  нього  поведе  розмову.  Та  до  кота  Василя,  який  дужеполюбляє,  щоб  чухала  йому  голову  та  погладила  шию.
         Життя…    Воно  й    з  дідом  важко,  як    від  нього  допомоги  нема,    все  на  свої  руки.    І  води  принести  й  дров  до  хати  треба.    Та,  ще  й  халепа,    горілка    виграла,  пора  вигнати,  скоро  свята  прийдуть;  Новий  рік,  Різдво.  Може  й  синок  з  Києва  приїде,  давненько  не  був.    Ото    та  міська  краля  Віка,  все  його  не  пускає,  народила  йому  троє  дітей.    Як  він  приїде  на  вихідні,  дзвонить    через    кожні  пів  години  й  репетує  не  сиди  там  довго.  Все    веде  мову  про  гроші,  що  невистачає    та  щоб    незабув  продуктів  купити.    Боїться  одне  місце  підняти,  щоб  до  магазину  спуститися.  Сам  її  розбалував,  три  роки  дітей  не  було,    сюсюкав  біля  неї,  як  біля  принцеси.    Тоді  діти  одне  за  одним,  через  кожні  два  роки,  як  хто  наврочив.Троє  і  всі  хлопці,  тепер  ,  як  коня  запрягла  і  те  їй  треба,    і  це,  сам  винен    привчив.  Та,  якби  ж  вона  менше  грошей    на  нові  сукні  тринькала,  тоді  б  на  все  вистачало.  Дякувати  Богу,    машину    придбали    та  й  то,  не  без    помочі.  По  селі,  раніше  людей  більше  проживало,  приходили  пляшку  самогонки  купити.  Та  й    сама  ж  кравчиня,    по  замовленню  жінок,  шила  спідниці,  сукні,  по  селі  славилася  умілою  майстринею.    І  так,  копійка  до  копійочки,    все  в  хату,    для    єдиного  синочка.  І  в  нього  робота  хороша,    працює  помічником    кухаря  в  ресторані.    Як  кажуть  люди,    з  такою  професією,  не  пропадеш,    голодним  не  будеш.  Он  влітку    мобільний  телефон  привіз  та  дзвонить  рідко.  То  скаржиться,  якоїсь  там,  мережі  немає,  то  каже  зайнятий,  дітей  в  школу  відправляє,  бо  жінка  в  відрядженні.
-  Охо-хо,-  тихо  й  взяла  в  руки  телефон,  чи  й    до  сина  передзвонини.Та  лип,  немає    на  екрані  тих  гачків,  що  син  казав.  З  розсердя  кинула  телефон  на  ліжко.  З  думками  про  курей,  одягла  курточку,    взула  дідові  теплі  калоші    й  поплентала  надвір.  
         Мов  вітер  по  хаті..  ..    Дід  швидко  зліз  з  печі,  крадькома  позирнув    в  вікно.  Ага  ,  пішла  курей  годувати.  Й  сам  потираючи  руки  ,  до  каструлі  .  Ой  суп,  ще  й  рисовий,    любимий!    Зачерпнувши  повен  черпак  супу,    жадно  випив  юшку.  Запихаючи  в  рот  картоплю  з  рисом,    за  дверима  почув  шарудіння.  Ой,  бісова  душа,  що  ж  так  швидко  повертаєшся,  так  і    справді  зовсім  охляю.  
           Добре,  що  худенький  дід.    Мов  метелик  злетів  на  піч.  Гучно  застогнав,  трусився,  аж  ходором  ходив  кожух    по  ньому,  яким  він  встиг  накритися.
         Килина,  з  повним    фартухом  товстих  дров,  ледве  пролізла  в  двері.    Трохи  зігнувшись,  вивалила  іх  на  підлогу  й  до  чоловіка,
-Отакої…    Знову  стогнеш,  хоча  б  сказав,  що  болить.
 Іван,  з  закритими  очима,  лежав  на  боці,  обличчям  до  стіни.  Мовчав,    вдав  з  себе  партизана  на  допиті  ,  ледь  стримував  бажання  озватися.    З    сумом  в    очах,  дружина    тихо  продовжила,
-О!  Знову  ноги    стирчать    голі…  Ну,  як  дитина….  
І    підхопивши,  з  спинки  стільця,  теплу    хустину,    нею  накрила    йому  ноги.    
 Ба,  підлизується,  майнула  думка  в  діда,  не  в  такі  ситуації  потрапляв.  Я,  ще  гідний  витримати    цей  допит,  знаю,  що  ти  хитріша  за  лисицю.
Вона  важко,  перевівши  подих,  плаксивим  голосом,
   -Напевно    промерз,  тіпає  тобою.  Наче  кругом  тебе  смерть  ходить    -  бродить  .  Ще  не  вистачало,  щоб  на  свята  помер,  хай  би  вже    влітку,    по  теплі.    Та  й  не  такі  ми    старі  з  тобою,  щоб  про  смерть  думати.  Не  поспішав  би,    як  я  доживатиму  без  тебе….      
Поступово    голос    змінився  співочий,
 -  Оце  надумала,  цю  ніч  буду    від  тебе  смерть  відганяти.  Все  рівно  не  спиться,  вирішила  самогонку  вигнати,  вже  давно  не  грає.
       Вона  копошилася  біля  розпаленої  печі    й  продовжувала  бубоніти,
-Он,  трохи  дров  наносила,    на  веранді  поклала,  щоб  надвір  не  ходити.  Добре,  що  до    повної    бочки  з  водою    -  рукою  подати.  Морозу  немає,  тож  легше  на  руки  ,  не  прийдеться  тягти  з  криниці.
Кіт  плигнув  з  її  ліжка  і  почав  тертися  об  ноги.
Вона  взявши  його  на  руки,  гладила  по  спині,
-Я  ,  щось    тебе  Василю  не  розумію.  Як  дід  хворий,  ти  весь  час  біля  нього,  як  не  біля  голови  лежиш,  то  біля  ніг.  А  це  тікаєш  від  нього,  як  від  якоїсь  чуми.
                         Килина  з  годину  метушилася  біля  пічі,  нарешті    встановила  самогонний    апарат.  Трьохлітрову  банку  для  самогону,  про  всяк  випадок,  поставила  в  кошик  на  підлогу,  щоб  часом,    незачіпити  ногами.
   Кинувши  погляд    до  діда,  думки  світліші.  Ну  от  і  добре,    трохи  вгамувався,  вже  не  стогнеш,  сопеш.    Мабуть  зігрівся,  а,  що  заснув,  то  добре,    трохи  сили  наберешся.  Матимеш  апетит,  а  то  нічого  не  хочеш.
       Вона  включила  телевізор,зробила  тихіше  звук,    зручно  всілася  на  ліжку.  По  каналу  «Інтер»  йшов  концерт.  Немов    під  спів  Полякової,    ледь  посміхнувшись,  підхопила  спиці  в  руки,  на  яких  вже  було  зв`язано  половину    жіночої  шкарпетки,      продовжила      в`язання.
                 Іван  кліпав  очима,  ну  нарешті,  дочекався,  тепер  вже  не  почує  мене.      Він  зовсім  не  спав,  а  тіпало  його,  бо  ж  дуже  знову  заболів  нижній  передній  зуб.    Щоб  вгамувати    той  біль,  вже  два  дні  і  дві  ночі  полоще  рот  горілкою.  А  після  горілки,  ще  більше  їсти    хочеться.  Ото  тільки  баба  з  хати,  очі  бігають,  як  в  зайця,що  ж  знайти  закусити,  швдко    хапоне  шмат  хліба  та  сала    і  знову  на  піч.  По  крихтиночці    хліб  їв,  а  сало  смоктав,  немов  немовля  цицьку.      А  після  іжі,      то  зуб  іще  дужче    болить.  Та  тільки  при  одній  думці  зізнатися  дружині,    ще  більше  тіпало    від  страху.  
   Йому  вже  минуло  сімдесят  літ,за  ці  роки  лише  два  зуба  загубив.  В  лікарні  з  зубами  ні  разу  не  був,  вони    хоч  і  рижі,  але  цілі.  Інколи  бачив,  як    дружина  мучилася,  ходила  по  хаті,  червоніла  й  біліла  від  болі,  його  ж  охоплював  страх.  Одного  разу    навіть  їздила  в  районне  містечко,  їй    там  вирвали    два  зуба  .  То  бідна,  три  дні  лежала  в  ліжку,  навіть  темперарура  тіла    піднялася  до  тридцяти  дев`яти  градусів..  Та  дякувати  Богу  все  обійшлося.    Та,щоб  я  поїхав  до  лікарі,  е  ні,,  я  на  такі  страждання  не  згоден.  Може  воно  й  краще  вдома  вирвати,  як  вона  колись  сама  собі,    шовковою  ниткою.  Ото  жінки  терплячі  ,  трасця,  де  в  них  та  сила,  народжувати,  ще  й  самій    висмикувати  собі  зуби.    Вона  відчайдушна,  їй  зуб  вирвати,  що  нитку  розірвати,  видно,    одне  й  те  саме.  В  руках  сильніша  за  мужика.    Ото,  як  інколи,    стане    збирати  обрізане  гілля    для  пічки,  то  в  руках  так  стисне,  аж  тріск  на  весь  город.
           Він,  ледь  роззявивши  рота,  з  пляшки    посмоктував  горілку.    Намагався  затримати    її  на  тому,  клятому  зубі,  щоби  втихомирити  біль.    Ненароком  язиком  зачепив,  наче  вже  трохи      й  хитається.    Ще  й    більший  біль  віддавав  в  щелепу,  викликав  паніку  і  почуття  безпорадності.  Ледь  –  ледь  стримував  себе,  щоб  не  зіскочити  з  печі.  Та,  як  зізнатися?  Боявся,  що  Килина  наважиться  вирвати  той    зуб  шовковою  ниткою.  Тільки  від  однієї  думки  мокріла  лисина  й  дибом    підіймалося  волося,  яке  залишилося  навколо  неї.    Краще    було  б  самогонкою  залити,  чим    ця  казенка,  бідкався  старий.  Стримуючи  емоції,  все  ж  відчув  полегшення  і    знесилений  задрімав.
 Пройшов  час…      В  хаті  було  занадто  жарко,    пахло  самогоном.  Кіт  розігрівся,  лежав  на  підлозі.    Втомлена  Калина,  сидячи  на  стулі,  спостерігала  за  останніми  краплями  самогонки,  що  капали  з  труби  в  щойно  поставлену  літрову  банку.  І    одночасно    дивилася  телевізор.
       Минуло  з  пів  години,  як  проснувшись,    дід    з  закритими  очима  лежав    на  спині.    Докоряв  себе,  що  поїв  супу,  відчував  мурашки  по  тілу,  йому  б  до    вбиральні,    помочитися.  Терпів,  здавалося,  аж    очі  вилазили  на  лоб.  Вдавав  з  себе,  що  спить.    Та  час  від  часу,  як  розвідник,  одним  оком  позирав  до  дружини,  спостерігав    за  її  кожним  рухом.
Дружина  встала  з  стільця    й  тихо,  
-Ну  от….    Дякувати  Богу,  здається    вже  кінець.
Почувши  її  слова,  дід  від  радості  ледь  не  заспівав.    Ну  нарешті.  Ось,  піде  надвір  воду  виносити,  зроблю  свою  справу  в  помийне  відро.
     Вона  одяглася  в  куртку,  взулася  в  чоботи  й  почала  з  бочки    вичерпувати  воду  в  відро.  Ну  от  і  добре,  розмірковував  дід,  воду  ж  понесе  в  яму,  що  в  городі.  Біля  хати  ж  не  виливатиме,  щоб  всі  люди  почули    запахи,  я  за  той  час  все  встигну.
За  кілька  секунд    гупнули  двері    і  Іван  миттєво  повернувся  на  бік,  злазив  з  печі.  Він  протягнувши    ногу,  відчув  тепле,  подумав,    що  то  край  плити    і  обіперся  на  неї.  Але  ж  то  була    труба  від  самогонного  апарату.  Різко  похитнувся  й  кубарем    злетів    прямо  на  кота,    обличчям    врізався  в  підлогу.  Кіт  з  переляку    гучно  занявчав  і  відскочив  в  сторону.    Дід  не  міг  зрозуміти,  чому  опинився  на  підлозі.    Все  обличчя  старого  горіло,відчував  біль    по  всьому  тілі.    Хотів  підійнятися  та  в  дверях  з`явилася  Килина.  Побачивши  чоловіка  на  підлозі,  ще  й  з  окровавленим  обличчям,  злякалася.  В  сторону  відкинула  відро,  допомогла  йому  встати,
-Ой,  лишенько,    Іванцю!  Та,  чого  ж  мене  не  почекав.  Боженько,  що  голова  закрутилася?  Мабуть      носа  розбив,  що    в  крові  обличчя?  
 Дід  трусився,  як    будяк    від  сильного  вітру  в  полі.    Рукою  провів  по  губах,  відчув,  що  зуба  немає    і  заплакав.
Сполохана  дружина,  зі  сльозами  на  очах,    схопила  рушник    витирала    й  роздивлялася  обличчя,
-Соколику  мій  старенький…    Та  здається  носа    не  розбив….  Може  губу  розсік?
Іван,  прикриваючи  рота,  відмахнувся  рукою,  показав  на  двері.  Килина  зрозуміла,  що  хоче  до  вбиральні,    на  плечі  накинула    курточку.  Обличчя  скривлене  та    світла  думка  зігріла  його  серце  ,  бач,  таки  не  дарма  є  прислів`я  ;    «немає    лиха  без  добра».
                     Бабця,  охаючи,    виносила  воду  з  бочки    й  всі  причандали.  За  кілька  хвилин  до  хати  зайшов  Іван.  Він  відчував  себе  героєм,    хоча  й    впав,трохи  боліло  тіло,  але  ж  позбувся  того,  клятого  зуба.
Вечоріло….      В  хаті  тихо…    Кіт  дрімав  на  печі,  а  вони  вдвох  за  столом    чистили  картоплю  в  мундирах.  Дружина  мило  всміхалася  й  раз  –  по  -  раз  поглядала  на  чоловіка,
-Ну,  от  і  добре,  майже  весь  день  проспав,    сили  набрався.  Бачу  лихоманка  пройшла,    може  спробуємо  по  двадцять  грам  свіженької?
Дід  задоволено  потер  долоні,
-А  чому  б  і  ні?  Що  злякалася  люба?  О!  Як  би  ж  ти  знала,  як  я  перелякався,  що  залишишся  сама.
Жінка  тупцяючись  біля  столу  розставляла  посуд  та  різала  сало.  А  Іван  милувався  нею,  а  перед  очима  той  зуб,який  згодом  знайшов  на  підлозі.Ой,  миленька  моя,якби  ж  я  тобі  розповів  правду,то  певно  б  не  всміхалася  до  мене,а  добряче  б  получив  по  плечах….
                                                                                                                                                             20.  01.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862079
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 29.01.2020


Ірина Кохан

Вийду в ніч…

Такі  яскраві  зорі!  Вийду  в  ніч...
Вітри  на  домрі  грають  в  завіконні,
І  ліхтарі,  мов  сонця  напівсонні,
Лимонним  шовком  туляться  до  пліч.

Зберу  в  долоні  місяця  нектар,
Що  розіллявся  оловом  із  глека.
Зів'ється  в  небо  стежка  недалека
В  оздобі  зкучерявлених  примар.

М'яке  маренго  стелиться  у  сни,
Лапаті  сосни  в  білих  рукавицях,
Їм,  як  мені,  під  зорями  не  спиться,
Вони  в  чеканні    юної    весни.

                               11.01.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 29.01.2020


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ

Не  з  потойбічних  зáсвітів,  не  за  ярами  і  дóлами...
Ніч,  як  насупила  брови  й  лячно  не  гавкне  пес,
Треті  замкнули  двері,  вікна  закрили  шторами,
Пишуть  чорти  свій  у́мисел,  ставлять  на  Правді  хрест.

Роги  блистять  від  хитрощів,  зуби  в  акул  загóстрені,
Смішно,  що  обдурили,  не  зрозуміє  народ.
В  радощах  і  похміллі  гамір  справляють  ю́дені  -
Бути  чортам  масненьким,  гоям  зламаємо  код.

Юний  хлопчак  в  параметрі,  смерть  вилітає  кулею!..
В  ціль  вишкіря́є  зубчики  бісовий  вражий  син.
Множить  достаток  бари́шник,  крутить  облудник  дулею...
Знову  -  нова  могила,  «вибраним»  -  вілли  царин.

Світ,  як  зелений  м’ячик  у  смужки  блакитно-сині.
Бог  сотворив  людину,  а  звідки  сплилося  змій?
Боже,  у  душах  сплаканий,  звідтіль,  і  аж  до  нині
Груди  ссе  син  народжений,  в  кожної  мами  -  свій.

Люляй,  маленький,  люляй...  З  ясеня  гойдай,  колисочко,
Мати  тобі  сорочечку  вишиє  у  гілки  -
В  ромбику  -  красне  сонечко,  чорним  -  дрібне  насіннячко,
На  полотні  виписує  «ключики»  та  думки.

Земле  слов’ян  від  аріїв,  гун,  роксолян  Дажбогових
Буде  з  народу  «вибраний»  -  гетьман  і  поводир!
Вже  на  початку  про́синця  шану  складаєм  Богові́
Віримо  в  дух  незламності,  єдність,  любов  та  мир!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862268
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020


Тетяна Луківська

Відеоряд. Відчайдушно іду

33  роки  я  відкривала  ці  двері...

https://www.youtube.com/watch?v=K9FU9b4usLs

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861434
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 23.01.2020


Валя Савелюк

СОНЯЧНИЙ БОГ

золотою  копо́ю  
серед  лану  стою,
підперезана  туго  
ліловим  шнурком  небокраю,
до  благодатного  ирію  
низку  за  низкою  
перелітних  пташок  проводжаю:
щасти  у  дорозі
і  назад  прилітайте  з  весною!  –  
хресно  
благословляю  

летять  і  летять,  
за  собою  журливо  кличуть,  
гомонять-курличуть  арки-ключі  –
лебедині,  лелечі,  гусячі…
і  журавлині  кли́ни
линуть
до  ирію,  до  теплої  за  морями  країни,
де  вічне  літо  –  злаки-трава  
і  квіти,  
кущі-дерева  –  щедрі  плоди:
горіхи-ягоди,
між  цямрин,  наче  шовк  у  п`яльцях,
голубіють  цілющі  води
у  польових  криниця́х…

…там  троянди  ніколи  не  відцвітають,
і  килимами  –  пружинисті  спориші,
там  безтурботними  ластівками  витають
предків  і  ненароджених  ще  нащадків  –  душі…
і  кожна  рідна  душа,  що  до  ирію  відлетіла,
віднесла  на  крилах  
крихту  тепла
і  світла  –  землю  осиротила

…так  само  по  крихті  тепла  
кожна  пташка  бере  на  крила
і  за  обрій  щорік  відносить  –  
холоднішає  осінь…
та  ясніє  за  небокраєм  ирій  
мій,
де  між  зелені-квітів  –  сонячний  бог
і  ми  з  тобою  щасливі  удвох

29.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859584
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 23.01.2020


Ulcus

незнаному досі

[i]коментар  до  твору  Віктора  Ковача  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377[/i]

я  вічній  ночі  подивлюсь  у  вічі  -  
у  них  -  твоїх  зіниць  вологий  зблиск
у  тиші  -  голос,  що  до  себе  кличе
у  тінях  я  твоїх  шукаю  рис

ми  -  жертви  цифрового  голокосту
ми  -  бранці  пут,  мережива  мереж
здається,  що  усе  між  нами  просто
насправді  -  складнощам  немає  меж

я  відчуваю  -  скучив  і  чекаєш
хоч  і  твоя,  та  досі  нічия
в  безмежнім  павутинно-дикім  раї
двох  грішників  відносить  течія...

між  двох  девайсів  -  сотні  кілометрів
волає  капсом  месенджер  німий
ми  заблукали  в  непрохідних  нетрях
і  ті,  хто  поруч,  то  таки  не  ми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862132
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Дощ

Вибір у кожного свій

У  кожної  долі  своє  провидіння,
Здобутки,  борги  і  шарм.
По  колу  ходіння,  болючі  падіння,
Як  праведний  присуд  карм.
А  карма  своє  забира  не  грошима,
У  неї  шаблон  один  -
Чи  ти  там  стоїш,  як  скала  нерушима,
Чи  пролітаєш,  як  дим.
І  кожної  миті,  в  стоянні  чи  в  леті,  
З  собою  бери  своє.
А  все,  що  надбав  за  життя  на  планеті,
Залиш  тій  планеті,  як  є!
Тут  карма  якраз  синусоїду  й  вигне,
Та  вибір  у  кожного  свій  -
Один  за  життя  і  пожити  не  встигне,
Як  треба  вже  на  упокій.
А  в  іншого  доля  і  в  три  не  вкладеться,
Бо  надто  короткі  літа.
Тут  мірою  стане  не  зношеність  серця,
А  стане  його  доброта.
Дорогами  долі  ведуть  хіроманти
На  відстань  твоєї  руки.
Лиш  треба  долоні  відкриті  тримати,
Щоб  знати  прийдешні  роки.
І  все-таки  доля,  як  з  казки  жар-птиця,
Впритул  не  розгледиш  її.
Поманить  лукаво,  легенько  присниться
І  змінить  всі  плани  твої...
20.01.20р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862204
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


геометрія

Я І ОЙОЙОЙКИ… (гумористичне)

                                 Щось  сьогодні  ой-ой-ой,
                                 Причепилось  зранку,
                                 Щоб  прогнати  те  ой-ой,
                                 Зробила  зарядку...

                                 Та  вона  не  помогла,
                                 Щось  мені  нітрохи...
                                 В  руки  швабру  я  взяла,
                                 Відігнала    трохи...

                                 Ненадовго,  бо  вони
                                 Знову  повернулись...
                                 У  полон  мене  взяли,
                                 Що  я  аж  зігнулась...

                                 Такі  злі  ці  ой-ой-ой                              
                                 Нікуди  не  ділись,
                                 Придавили  мене  знов,
                                 Нібито  сказились...

                                 Взяла  віника  тоді,
                                 Й  стала  виганяти,
                                 Кажу  їм:  "Сякі  -  такі,
                                 Геть  з  моєї  хати!"

                                 Хоч  з  трудом,  усе  ж  я  їх
                                 Вигнала  із  хати...
                                 І  спекла  собі  пиріг,
                                 Буду  святкувати...

                                 Перемога  хоч  мала,
                                 Мене  вдохновила,
                                 Я  до  того  пирога,
                                 Ще  й  кисіль  зварила...

                                 Що  зуміла  побороть,-
                                 Усі  ойойойки,
                                 Взяла  швабру  й  танцювать,
                                 Пішла  без  ойойків...

                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862257
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Любов Вишневецька

Вот бы…

Кот  на  заснеженной  улице
Снегом  присыпал  судьбу...
Грустно...  Метелица  кружится!..
-  Вот  бы  позвали  в  избу!..

Вот  бы!..  Где  печка  с  поленьями!..
Так  было  в  детстве...  Давно!..
В  окна  стучала  ночь  тенями...
Было  коту...  все  равно...

Вот  и  сейчас...  тАк  надеется!..
Взяли  бы  в  дом,  где  тепло!..
-  Взгляд  коченеет...  но  верится  -
Чье-то  согреет  крыло!..

Лег  бы  на  коврик  калачиком...
Мисочку  ждал  с  молоком...
После  резвился  бы  с  мячиком....
Всюду  летал  кувырком...

Мамка  над  печкой  -  волшебницей!..
Запах  мешала,  смеясь...
-  Котик  мечтает  лишь...  Грезится!..
Холод  повсюду  и  грязь...

Он  на  заснеженной  улице
молча  в  метели  грустил...
А  от  снежинок...  лишь  жмурится!..
Чтобы  встряхнуть  их...  нет  сил...

                                                                           19.01.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861928
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Любов Вишневецька

Когда одна…

Из  жизни...


Нашла  приют  себе  собака
под  плитами...  у  теплых  труб...
И  рядом  -  мусорные  баки...
Возможность  выжить  как-нибудь...

Нашла  надежную  пещеру...
Не  отберет  теперь  беда
ее  весну...  надежду...  веру...
-  Переживет  все  холода!..

Чтоб  позже  радоваться  солнцу...
(Одна  из  радостей  собак)...
И  знать,  что  жизнь  не  оборвется  -
Душа  полезла  в  полумрак...

Зима  пришла!..  С  морозом  лютым...
с  колючими  метелями...
А  псу  на  трубах  тАк  уютно!..        
Покой  по  всем  артериям!

Сквозь  много  дней...  снега  и  бури...
Проснувшись  рано  поутру...
Встряхнув  свой  сон  с  мечтой  лазурной
Собака  шла  встречать  зарю...

Однажды  сон  ей  оборвали...
Притихла...  Шум  невдалеке...
-  Собаку  вдруг...  замуровали!!!
С  душой...  в  безмолвной  темноте...

Цемента  воз  нашлепал  дворник!
Закрыл  ей  лаз...  забрал  рассвет...
Вдруг  зарыдала  тАк  минорно!..
Собаке  к  жизни  хода  нет!..

Вопила...  выла...  голосила
в  гробу  собака  много  дней!..
Скулила  сколько  было  силы!..
Тот  лаз  теперь  всего  важней...

Но  не  всегда  на  небе  тучи!
Несчастной  все  же  повезло...
Смогла  услышать  звук  плакучий
девчонка...  просто,  мимо  шла...

С  отцом  примчали  к  той  могиле...
и  захватили  молоток...
Плиту  отец  бил...  сильно-сильно!!!
Чтоб  изменил  судьбу  Дружок...

Сползла  совсем  беда  клыкаста!
Как  пелена  кромешной  тьмы...
А  пса  душа...  вдохнула  счастье!..
Еще  кус  жизни  отломив...

Сама  карабкалась  из  ямы...
От  девочки  не  отрывая  взгляд...
Потом...  пошла...  поковыляла...
К  попыткам...  дальше  выживать...

*      *      *

Но  ей  одной...  уйти  не  дали!..
Обнявши  нежно...  насовсем...
Ценители  простой  морали...
Где  есть  любовь...  там  нет  проблем...

*      *      *

Коль  нет  у  пса  ничьих  объятий...
Когда  не  нужен  никому...
Не  будет  дома  вероятно...
Когда  тАк  плохо  одному!..

Тогда  пусть  каждая  собака
найдет  приют  у  теплотрасс!..
А  человек  приносит  к  бакам
для  них  чего-нибудь  поесть...

Но  лучше...  с  каждой  бы  душою...
по  жизни...  путник  рядом  был!..
С  такОй  великою  любовью!!!
Чтоб  не  касалась  горя  пыль...

                                                   17.01.2020  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861698
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

В сорочці ранок

Колючість  думки  знову  набридала,
Пустельне  кактуса  старе  єство.
В  які  б  іще  податись  дальні-далі,
Щоб  тиші  ночі  розірвати  шов?

Зламать  колючки,  сумніви  -  до  чану.
Під  снігом  чистим  незначна  стерня.
Трухою  стала  й  в*язка  сіна  з  часом.
Пройдисвіт-вітер  погуляв  сповна.

Вже  відкривалась  сонцем  тугість  брами.
Думки  сягали  вище  за  межу...
Безсоння  кануло.  В  сорочці  ранок.
Невже,  мов  ніч,  пройшло...й  тепер  -  ажур.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

У злуці не завадить жодна перепона

Не  приховати  факти,  знаєм  ми.
Не  стерлись  з  пам*яті  ГУЛАГ  і  божевільні,
Концтабори,  наповнені  людьми,  -
Там  українців  убивали  у  катівнях.

В  коловороті  час  вперед  летів.
Відродження  національне  наше  сталось.
Добра  і  світла  нам  маяк  світив.
У  дев*яностих  ланцюгом  всі  об*єднались.

Сучасність...і  пролита  знову  кров.
Небесну  Сотню  на  Майдані  підло  вбито.
Війна  іде...  До  миру  чути  зов.
Вже  стільки,  Україно  рідна,  пережито!

І  ось  у  День  Соборності  флешмоб.
Почавсь  ланцюг  єднання  на  мосту  Патона.
І    у  серцях  вже  тисячі  жалоб.
У  злуці  не  завадить  жодна  перепона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862189
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Ольга Калина

Позови мене

Бачиш:  в  небі  зоря  зійшла  
І  привіт  тобі  шле  від  мене  -
Я  у  сяйво  її  внесла
Все  кохання  моє  шалене.  

Приспів:
 Позови  мене,  позови,  
Я  так  хочу  з  тобою  бути.  
Забери  мене  в  свої  сни,  
Щоб  ніколи  не  зміг  забути.  


Я  махаю  вві  сні  крильми,
Підлітаю  до  твого  серця,
Ти  до  мого  -  і  двоє  ми
Летимо  до  свого  озерця.

Приспів:
 Позови  мене,  позови,  
Я  так  хочу  з  тобою  бути.  
Забери  мене  в  свої  сни,  
Щоб  ніколи  не  зміг  забути.  

Жайвір  в  небі  нехай  співа,
 На  світанку  хай  сходить  сонце.
Й  розцвітає  в  душі  весна,  
 Навстіж  я  відкрию  віконце.  

Приспів:
 Позови  мене,  позови,  
Я  так  хочу  з  тобою  бути.  
Забери  мене  в  свої  сни,  
Щоб  ніколи  не  зміг  забути.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861494
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Valentyna_S

…скинуто маски

                       Реакція  на  ухвалення  Радою
                       нових  законів,  у  тому  числі  й
                           закону  про  освіту
Замовкли  оркестри  і  скинуто  маски  
з  пихи  й  славолюбства,  як  банери,--  вбік.
І  знов  наступили  в  розставлені    пастки  —
втрапляли  вовік  в  них  —    й  утратили    лік.

Розвісивши  вуха,  вслухались  в  «сократів»,
і  вірили  сліпо  в  новітніх  месій.
Стрясалась  земля  від  пустих  горлохватів,
а  світ  дивувався  з  таких  чудасій.

Ментальна  незрячість?  Байдужість,  бездумність,
зомбоване  «рішать,  як  завжди,  без  нас»?
І  наче  досвідчені  в  горі,  й  розумні,
а  тлумим  в  собі    безнадійності  спазм.

Міцніє  зелена  вкраїнська  еліта,
нові  демагоги  лякають    щодня.  
Які  ще  «реформи»  чекають  до  літа
і  доки  дошкульне  прийдеться  терпіти:
«…а  кожен  народ  гідний  свого  вождя…»?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861854
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тебе чекаю

Ти  запитай  мене,  чи  я  кохаю,
Я  відповім:"Без  тебе  жить  не  можу".
За  вікнами  у  небі  вже  світає,
А  ранок  для  нас  зустріч  навороже.

Ти  запитай  мене,  чи  я  щаслива,
Я  відповім:"Щаслива  дуже,  дуже".
І  хоч  думки  мої  накриє  злива,
Вона  мені  кохати  допоможе...

Підставлю  до  краплин  свої  долоні,
Вони  мені,  немов  цілують  руки.
Від  дотиків  отих  пульсують  скроні,
А  в  серці  виграють  вже  скрипки  звуки.

Тебе  чекаю,  знаю,  що  ти  при́йдеш,
І  я  тобі  промовлю:"Так  кохаю".
Відкрию  тобі  любий  двері  навстіж,
Ти  пригорне́ш  мене  до  себе,  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862176
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Зелений Гай

Морженятко.

Вчиться  миле  морженятко
Все  робити  так,  як  татко.
Мама  хвалиться:  "Це  диво!
Як  татусь  лежить  красиво."



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862207
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Валентина Ланевич

Виплакала долю гіркими сльозами

Виплакала  долю  гіркими  сльозами,
У  кожній  краплинці  все,  що  поміж  нами.
Виливала  душу  терпкими  словами:
Чом  ідеш,  коханий,  іншими  стежками?

Чи  ж  я  не  любила,  чи  не  шанувала?
Коли  був  далеко,  з  путі  виглядала.
Не  спала  ночами,  молилася  Богу,
Щоб,  як  небезпека,  посилав  підмогу.

На  світанку  в  росах  рушник  полоскала,
До  серця,  що  билось,  руки  прикладала.
Розпирали  груди  стиснуті  ридання:
Світе  мій,  любове,  щастя  сподівання.

15.01.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861432
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Катерина Собова

Синя курка

На    базарі    пишна    дама
Тушку    курки    оглядала  –
Сільська    бабця    продавала
І    товар    свій    вихваляла.

Панночка    цю    курку    синю
Щупала,    перевертала…
-Чим    її    ви    годували?-
Враз    бабусю    запитала.

-А    вам    нащо?    Що    за    люди?!
Про    годівлю    всі    торочать!
Знають    же,    що    брать    не    будуть,
Тільки    голову    морочать.

-Та    я    схуднути    хотіла,
Що    не    пробувала    -    марно,
А    ця    тушка    захопила  –
Результат    тут    дуже    гарний.

Куплю    цього    в    вас    скелета,
Видайте    свої    секрети,
Відчуваю,    допоможе
Тільки    ось    така    дієта.

Баба    все    це    оцінила,  
Відповідь    дала    відразу:
-Треба    півня    тобі,    мила,
Щоб    із    тебе    він    не    злазив!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Катерина Собова

Модна Маруся

На    побаченні    Антон
(Перший    раз    зустрілися),
Задає    розмові    тон
(Всі    слова    десь    ділися).

-Ви    -    шикарна,    вищий    клас,
З    модою    змагаєтесь,
Запитаю    тоді    Вас:
-В    кого    одягаєтесь?

Слава    Зайцев    чи    Діор?
Від    Армані    шортики?
І    в    Марусиних    очах
Враз    заграли    чортики:

-Мода    -    це    не    головне,
В    цих    ділах    не    знаюся,
В    кого    я    прокинулась  –
В    того    й    одягаюся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 22.01.2020


Luka

Смайлик на спомин (сенрю)

Із  Всесвіту  хтось
Кожного  місяця  шле
Смайлик  на  спомин.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861509
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 19.01.2020


Галина Лябук

Святий.

Окраєць  хліба  на  столі...
Він  запашний,  духмяний.
Згадалось:  на  Волині  у  селі,
Як  хліб  бабуся  випікала.

Для  випічки  у  хаті  була  піч,
І    звичаї  були  у  всьому.
Опару  ще  готовили  на  ніч,
В  діжі,  що  призначалася  для  цього.

Діжа  дубова    -    щось  святе,
В  ній  тіста  залишки  лежали.
Додавши  воду,  скибку  хліба  -  все!
Ось  так  опару  готували.

Бабуся  з  сонечком  вставала
І    був  заміс  вже  у  руці.
Перехрестивши,  тісто  ще  стояло,
Тоді  виплескувала  буханці.

Подовгу  пахощі  витали...
Дрова  тріщали  у  печі.
А  на  столі,  прикритими  лежали,
Росли,  підходили  вже  буханці.

І    досі  пам'ятаю  запах  той,
Духмяний  хліб  з  бабусиної  печі.
Відразу  перехрестить,  накриє  рушником,
Тоді  лиш  пригощає,  нас,  малечу.

Давно  забули  про  діжу,  припарки...
В  крамницях  хліба    -    валом!
Такі  шкідливі  дріжжі    і    добавки,
Тепер  вони  вже  правлять    балом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861056
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Наталі Косенко - Пурик

Мої рядки

Мої  рядки  -  це  мій  духовний  світ
Це  стукіт  серця  та  славетний  рід
Небесна  вись  та  матінка-земля
Все  те,  що  відчува  моя  душа

Уся  краса,  що  утворила  світ
Весняно-ніжний  білий  дивоквіт
Пташиний  спів,  який  все  не  стиха
Я  так  ціную  всю  красу  життя

Берези,  що  стоять  в  рівненький  ряд
Торкаюся  душею  ніжних  зваб
І  поглядом  охоплюю  долину
Де  в  кетягах  красується  калина

Мої  рядки  -  це  все  моє  життя
Я  їх  виношую,  як  матінка  дитя
І  вдячна  їм  за  щирість  і  любов,
Що  можу  я  писати  знов  і  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861119
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Valentyna_S

І холодно-морозно без морозу…

Упали  стяги  дня.  Уздовж  і  вшир  
Розплився    вечір  сірою  габою.
Блідий  найперший  місячний  пунктир
Торкнувсь  несміло  димного  сувою.

На  попелі  заграви  –    сон-трава,
Земля  весь  день  в  обіймах  у  Морфея.
Зима  —  глухоніма,  і  див  бігма,
Лиш  в  небі  зір  ріденьких  галерея.

Спиняю  погляд  ні  на  чім  й  гублю,  
І  холодно-моро́зно  без  морозу.
Твоє  запі́знене:  «Тебе  люблю»
Озвалося  в  мені  осіннім  блюзом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860252
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Ніна Незламна

Сашко / проза /

                                                                                                                                                                 /  Трохи  з  минулого  /
Зимовий  вечір  …    Все  вікно  в  білому  рядні,  чути  свист  вітру,  гуляє  хурделиця.  В  комині  час  від  часу,  аж  гуде  й  відразу  чути  сильний  тріск  дров.  На  плиті,  в  щілинках  між  кругами  видніються  язики  полум`я,  вони,  то  зовсім  маленькі,то  від  вітру,аж  вискакують  через  щілини.  
Мама  на  кухні  в  своїх  справах,  старша  сестра  Оля  в  спальні,  читає  книгу.  А  я,  наполегливо  втримую  великі  ножиці,  вирізаю  з  газети  «Правда»  різні  картинки.
З  веранди  чути  голоси,  згодом  сміх  і  гупання  ногами.  За  мить  слова  мами,
-Он  віник,  обтрусіть  сніг  з  себе…  І  хто  в  таку  негоду  ходить…
   Я  зрозуміла  прийшов  брат(  Микола)  з  друзями…  
В  кімнату  ввалилися  хлопці,  веселі,  усміхнені,хіхікали  й  моргали  один  одному.  Як  на    мій  погляд  великі,  а  я  ж  тільки  піду  в  школу,  правда  вже  вісім  років  має  бути.
     А  в  сім  років,  мене    в  школу  не  взяли.    За  кілька  днів  до  навчального  року,  мама  одягла  мені  сукню  сестри,  правда,  в  якій    вона  вже  три  роки  в  школу  відходила.  Та  то  нічого,  я  до  цього  звикла.  Остання  в  сім`ї,  що  не  подерлось  зовсім,  чи  то  відремонтує  мама,  все  мені  перепадало.  Сукня  коричневого  кольору,  мама  сама  її  пошила,  на  жаль  вона  мені  була  майже  по  кісточки  ніг.  Мама  ж  вміло  й  швидко  підшила  низ  сукні,  зробила  трохи  нижче  колін.  Та  й  в  ширину  теж  була  трохи  завелика,  але  мама  посміхалася  й  цілувала  мене  в  лоб.  Втішала,  сказавши,  що  на  вид,  я    не  така  худенька,  що  обов*язково  мають  взяти  до  школи.  
   Та  мої  мрії  не  збулися,  вчителька  запросила  мене    присісти  за  парту.  Я  така  задоволена,  сміливо  залізла  на  сидіння    парти.  Але  на  жаль,  мої  очі,  перед  собою  побачили  дошку  парти.  Мама  швидко  підклала  під  мене  кофтинку  та  й  так  із-за  парти    виднілись  тільки  очі.  Ніс  впирався  в  дошку,  я  скривилася,  ледь  стримувала  сльози,  щоб  не  розплакатися.  А    вчителька,  мило  посміхнувшись,  погладила  мене  по  голові  й  наказала  гарно  їсти.  Бо,  як  буду  така  мала,  то  й  на  наступний  рік  не  візьмуть  до  школи.    Ото  взнавши  про  це,  мій  брат,  він  за  мене  старший  на  сім  років,  прямо  при  своїх  друзях  назвав  мене  «кнопкою».  Хто  був  в  кімнаті  всі  засміялися.  Тільки  Сашко,  друг  брата,  присів  біля  мене,  погладив  по  голові,
- Ну  чого  ви  дитину  ображаєте?
 І  до  брата,-  І  не  сором,  дилда…  
 Мені  запам`яталися  його  сині  привітні  очі.  Я  дивилася  на  брата,  вони  ж  однолітки,  чого  такі  різні?
         Пройшло  три  роки…      За  цей  час    всі  підросли.  Хлопці  закінчували  десятий  клас.  Микола  з  Сашком  і  Віктором,    так  і  дружили.  В    нашій  сім`ї  їх  називали;  тополя,  дуб  і  верба.  А  й  справді,    їм  підходили  ці    назви.  Брат  був  чорнявий,  високий,  Сашко  ж,  русявий,  майже  такого  зросту,  як  брат,  тільки  добре  вгодований,  як  мама  казала.  Віктор  трохи  нижчий  за  них,    мав  красивого  кучерявого  чуба,  чомусь  мав  звичку  сутулитися.  Вражало  мене  те,  що  колір  очей  був  однаковим,  правда  погляд  Сашка  завжди  здавався  ніжним.
   Одного  дня,  мама  спекла  пиріжки  з  капустою.  Поклала  їх  в  миску  й  прикривши  рушником,  поставила  в  кімнаті  на  столі,  де  я  робила  уроки.  Їх  запах    рознісся  по  кімнаті,  аж  слинка  потекла,  хіба  можна  було  втриматися,  не  взяти?  Смакуючи  пиріг,  я  читала    казку,  яку  нам    в  школі  задали  прочитати.  Це  казка  про  дванадцять  місяців,  тільки  й  відволікли  мене  пиріжки,я  занурилася  в  книжку.  Раптом  відкрилися  двері,  в  кімнату  зайшли  хлопці,  брат  відразу  два  рази  смикнув  мене  за  косичку  і  суворо,
-  Дивися  читанку  не  замасти,  ще  ж  іншим  по  ній  навчатися.
 Я  скривилася,  від  болю,  аж  сльози  виступили  на  очах.
Сашко  відразу  до  брата,
- От  дурень!  Це  ж  твоя  сестра,  що  ти  її  ображаєш?!
І  нахилившись  до  мене,  погладив  по  голові  й  різко  розвернувшись,  дав  брату  щегля  й  за  мить  відскочив  в  сторону.
Віктор  став  між  ними,  розставивши  ноги.
-Так  харе,  півні.  Миколо,  краще    пиріжками  пригости  та  й  підемо.
Я  забрала  біленький  рушник,  яким  були  накриті  пиріжки,  стиснутим  голосом,
-Беріть,  пригощайтеся.  
Віктор    першим  схопив  пиріжок,  поспішив  до  дверей,  
 -Пока  «кнопка»!
Сашко  знав,  що  я  ображалася,  коли    мене  так  називали  й  відразу    сердито,  до  Віктора,
-Тю  …  Та  пішов  ти!  Яка  вона  кнопка,  подивися,  як  підросла,  а  вії  які  довгі  і  очі  має  красиві.
 Микола  не  звернув  уваги  на  ці  розмови,  теж  взяв  пиріг,
-Бери  Сашко  та    пішли.
-  Ой,  ще  теплі,  дякую!  –  взявши  пиріг,  сказав  Сашко  й  підморгнувши,  вийшов  за  хлопцями.
 А  час  летів…  Хлопців  призвали  в  армію,  служили  всі    в  різних  містах.
   Микола  повернувся  з  армії  останнім,  він  служив  водієм    в  Казахстані.  
       Вечоріло…  Ми  всі  сиділи  за  довгим  столом  в  нашому  саду  .  Поруч  три  старі  яблуні  «шафран»,  яблука,  ще  невеликі,  не  стиглі,  але  тоненькі  червоні  смужки  виблискували  на  сонці.  Довкола  яблунь  цвіли  матіоли,  я  тримала  в  руці  декілька  квіток,  це  подарунок  Сашка.  Він  також  кілька  квіток  дав  і  Олі.  Хоч  і    зірвав  їх,  на  ходу,  підходячи  до  столу,  все  ж    мені  було  приємно.  Я  тішилася,  що  не  зробив  різниці  між  мною  і  сестрою.  Хоч  я  вже  навчалася  в  восьмому  класі  та  мене  завжди    в  любій  ситуації  принижувала  сестра,  докоряючи,  ти  ж  менша    за  мене.  Веселі  розмови,  розповіді  про  службу  затягнулися  до  пізнього  вечора.  Гуртом  прибирали  посуд  зі  столу,  хлопці  спішили  до  клубу.  Прощаючись,    усміхнений  Сашко  підійшов  до  мене,
-Ну,що  Нінок,  підросла,  мабуть  я    б  тебе  й  не  впізнав,  якби  десь  зустрів.  Знаю,  Микола    скоро  буде  одружуватись,  а  я  напевно  тебе  почекаю…
Він  пішов,  я  на  якусь    мить  наче    завмерла,  відчувши,  що  горять  щоки,  побігла  до  хати.  От  Сашко,  таке  вигадав!  Сам,як  дядько  мені,  а  таке  утнув,  подумала  я.
 Брат  одружився,  адже  його  дочекалася  дівчина,  яка    проводжала  в  армію.
Пройшло  два  роки…    Я    після  восьмого  класу  пішла  на  шестимісячні  курси    й  згодом  працювала  телефоністкою.
   Одного  разу,  приїхавши  з  нічної  зміни,  застала  в  нас  Сашка,    він  з  братом    за  столом    пив  пиво.  Здивувалася,  давно  не  бачилися,  розмови  були,  що  поїхав  на  будівництво,  а  тепер  повернувся,  бо  хворіла    його  мама.  Він  один  був  у  батьків,  я  тільки,  як  подорослішала,    дізналася,  що  в  нього  була  сестричка,  яка  маленькою  померла  від  запалення  легенів.  Тільки  тепер  я  зрозуміла  його  ставлення  до  мене.  Його  погляд  і  зараз  був  щирим,  ніжним,  як  завжди.  Та  він  побачивши  мене,  з  сумом  опустив  голову  і  раптом  мелодійно,  мов  співав,
*-  Ой,  Нинок  -  Нинок…  Сегодня  жизнь  моя  решаеться,  сегодня  Нинка  соглашается….*
Я  здивовано  до  нього,
-Тю….  Ти,  що  п`яний?
Він  вставши  з  стільця,  взяв  мене  за  плечі,  прямим  поглядом  дивився  в  очі.    В  його  очах  я  бачила  сльози,  ніяк  не  могла  второпати,  що  за  Нінка  й  чому  сумний  такий?
Він,  розмахуючи  руками,  продовжив,
-  Бачиш,  чекав  коли  підростеш…  А  тобі,  ще  нема  сімнадцять.  А  мене  женять,  мама  каже,  вже  старий  дуб,    всі  одружені,  а  я  ще  гуляю,  пора  гніздо  вити.
Залягла  мовчанка,  Микола  смакував  оселедця  й  посміхнувся,
-От  набрався…    Напевно  перед  пивом  вже  щось  пив….
Я  дивилася  на  Сашка,  зрівнявшись  зі  мною,  він  мав  вигляд  дядька  -  велетня.  Розуміла  ті  слова  -    «Я  тебе  почекаю»,  що  колись  мені  казав,  були  жартом.    В  душі  бажала  йому  щастя.  Але  цікавість  ятрила  душу,
-Сашко!  А,  як  звати  твою  наречену,  чому  співав  такі  слова?
Він  переводячи  подих,  присів  на  стілець,  нахилившись,  обійняв  голову  двома  руками,
- Як…  Як…  Ніною  звати,  так,  як  тебе…  Якби  інакше,  я  б  на  ній  не  одружився…
         Я  розуміла,  що  в  цьому  винне  пиво…  Хоч  кажуть,  що  в  тверезого  на  умі,  те  в    п`яного  на  язиці.  Та  я    так  не  думала.    Мабуть,ще  молода  була,багато  чого  в  житті  не  знала,  не  розуміла  
 Так,    таке  життя,  всі  одружуються,  але  чому  примушують  одружитися?  Хіба  можливо  не  кохає?  То  ж  нащо  одружуватися?!  Мені  по  неволі  пригадалися  моменти  з  дитинства,  як  він  захищав  мене.  Якась  жаринка  пекла  під  серцем,  мені  було  його  шкода,  а  чому  й  не  знати…..

                                                                                                                                                               *---*-  Рос  мовою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861072
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мова українська

Мова  українська  -  стиглість  урожайна.
Кожне  слово  -  золоте  зерно.
В  ньому  дух  народу,  правди  життєдайність.
Сіймо  щиро  те,  що  нам  дано.

Мова  українська  кришталево-чиста.
Ллється  слів  безмежності  потік.
Мов  блищить  під  сонцем  дороге  намисто.
Хай  живе  Господній  дар  повік!

Мова  українська  -  нації  колиска.
То  ж  не  будь  манкуртом,  а  цінуй
Пращурів  здобутки,  в  них  чимало  зиску.
Рідне  слово  бережи  й  шануй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861155
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

То не сон ( слова для пісні)

Тихо  падає  сніг,  замітає  хурделиця
І  цілують  сніжинки  обличчя  твоє.
Тихо  падає  сніг  і  під  ноги  нам  стелиться,
Я  для  тебе  дарую  кохання  своє.

Приспів:

То  не  сон,  то  не  сон,  то  щасливий  зими  снігопад,
То  не  сон,  то  не  сон,  снігом  вже  захурделило  сад.
То  не  сон,  то  не  сон,  я  до  тебе  кохана  спішу,
То  не  сон,  то  не  сон,  тебе  ніжно  кохаю  й  люблю.

Тихо  падає  сніг  і  лягає  мереживом,
На  долини  й  поля,  що  чекали  зими.
Вирушає  вона  в  диво  -  казку  так  бережно,
Щоб  щасливо  в  коханні  зігрілися  ми.

Тихо  падає  сніг,  небо  грає  рапсодію,
Я  ж  для  тебе  кохана  зіграю  її.
Буде  линути  світом,  та  дивна  малодія,
При  якій  лиш  співають  в  садах  солов'ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861263
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Тамара Шкіндер

Минають дні, мов поторочі

Минають  дні,  мов  поторочі.
За  вікнами  сивіє  даль.
І  якось  зовсім  неохоче  
До  рук  смичок  бере  скрипаль.

А  на  покрите  лаком  деко
Вмостились  струни,  далебі.
Жаль,  та  мелодія  здалека  
Вже  не  вертається  тобі.

І  не  осяє  світлим  німбом
Натхненне  скрипаля  чоло
Та  не  зірве  овацій...Ніби
Все  із  роками  відпливло.

А  все  ж  про  себе  нагадає
Щасливих  днів  невинний  жарт.
Усе  тіче,  і  все  минає,
Та  сумувать  за  ним  не  варт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861331
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020


НАДЕЖДА М.

Невже додому йде зима

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PazYpEGIwac
[/youtube]
Дивлюсь  -  протоптана  доріжка,
Невже  додому  йде  зима?
Чи  заморились  її  ніжки,
Бо  щось  заходить  крадькома.

Не  зупиняйся,  йди  сміливо,
Тебе  заждались  тут  усі.
Ми  всі  чекаєм  твого  дива,
Постань  у  всій  своїй  красі.

Розвісь  на  деревах  мережки,
Насип  їм  снігу  по  коліна.
Нехай  пограють  діти  в  сніжки,
Зроби  це  -  просимо  уклінно.

Дихни  колючим  морозцем,
Щоб  потекли  від  нього  сльози.
Таким  ти  можеш   буть  творцем,
Чекаєм  ми  метамарфози.

На  вікна  кинь  красиві  квіти,
Замилувати  можеш  вчас.
Із  снігом,  щоб  свята  нам  стріти,
Не  пожалій  своїх  прикрас.

Хай  замете  така  хурделиця,
Щоб  з  сміхом  падали  у  сніг!
По  снігу  хай  дорога  стелиться,
Тому,   хто  все  ж  прийти  не  зміг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861316
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Шостацька Людмила

ПЕРШИЙ СНІГ


 Так  обережно  падав  перший  сніг,
 Сніжинки,  мов  маленькі  балерини.
 Здавалось,  навіть  чула  їхній  сміх.
 Вітри,  немов  невтомні  пілігрими,
 Завили  контрабасом  в  унісон,
 Сніжинки  притиснулись  до  землиці,
   Вдягли  її  у  хутряний  хітон,
 Такий  як  в  білосніжної  левиці.
   Лежали,  міцно-міцно  обнялись
   І  слухали  низькі  й  високі  ноти,
   Коли  у  небі  зорі  зайнялись  –
                   Вітри  враз  подобрішали  на  дотик.
   Залишили  собі  напівтони,
     Співали  тихо  «Місячну  сонату»,
     Вже  бачили  сніжинки  треті  сни,
     Морозну  квітку,  жаль,  без  аромату
     Намалював  художник  на  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861297
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020


Зелений Гай

Скільки ходити до школи?

                                                   складено  на  основі  реальних  подій




                                         Скільки  ходити  до  школи?



Ранок  теплий.  Сходить  сонце,
Зазирає  у  шибки.
На  роботу  йду  до  школи
Все  життя  я  залюбки.

Сорок  років  вчителюю  
В  невеличкому  селі
І  вітаються  зі  мною
Всі  дорослі  і  малі.

Біля  хвіртки  дошколярик
(Брата  свого  проводжав)
Розглядав  мене  з  дороги,
Підійшла,  він  запитав:

-  Ти  куди  ідеш,  бабусю?
-  В  школу,  на  урок  пора.
-  Як?!  Іще  у  школу  ходиш?
Ти  ж  така  уже  стара!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857077
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 11.01.2020


Іванюк Ірина

Приймаю рішення… Геть течія гірка!


 
Приймаю  рішення...  Геть  течія  гірка!
Де  градусів  політ  -  стрімке  падіння...
Холодним  розумом  прийматимеш  терпіння!
А  серце  лагідне  вдостоїться  вінця...

Лаврового,  зеленого,  живого...
Як  німб  святих,  як  крила  -  понад  світ!
Тепер  ніщо  не  спинить  твій  політ.
Невичерпність  джерел  -  простори  Бога!

03.01.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860322
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

" Люблю" із візерунків

Накинула  зима  мереживо  на  віття.
Розсипала  сніжинки,  ніби  білоквіття.
І  закохала  очі  сині  в  карі.
Благословляли  з  неба  світлість  хмари.

І  сніжно-біла    ніжність  пудрила  обличчя.
Здавалося,  яскраве  миготіння  кличе.
В  магічні    ті  обійми  теплі-теплі.
І  не  зламать  кохання  того  щепу.

Воно  зростає  навіть  в  сильні  заметілі.
Печалі  перетворить  в  справжнє  диво-мливо.
Розтоплять  лід  гарячі  поцілунки.
Складе  зима  "люблю"  із  візерунків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860839
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Ганна Верес

Зорі

Вартує  небо  тихі  зорі,
А  ті,  розгублені,  тремтять–
У  безкінечнім  неозоррі,
Про  зміни  в  долі  сповістять.
Я  хочу  небо  прихилити,
Щоб  звідти  зіроньку  дістать,
До  ніг  покласти  і  молити,
Щоб  ти  могла  моєю  стать.
18.07.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860898
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Valentyna_S

А за вікном січневий водевіль…

А  за  вікном  січневий  водевіль:
Учора  плач,  сьогодні  заметіль
Кужіль  пряде  –  не  видно  й  світу.
І  біла  біль,    розкидана  суціль,
Й  вир  новизни  підхоплять  мимовіль  —
І  прощавай,  журо  за  літом.  

Звисає  із  галузок  бахрома.
Мороз  вночі  малює  крадькома
Сад  Снігової  королеви.
Картинно  вмить  білішає  пітьма--
І  крук  лихий  летить  кричма
Й  зникає  в  ледь  прозорім  мреві…

А  за  вікном  січневий  водевіль--
Гримить  мороз  то  в  бубен,  то  в  таріль,
І  вітер  надимає  щоки.
Маґльована,  м’яка  постеля    піль
Завії  накликає    звідусіль,
Щоб  прилягли  з  дороги  поки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860669
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Галина Лябук

Обманута.

Зросла  у  Ялини  донечка  Шишка:
Вродлива,  тендітна  була.
Плекала  матуся  в  любові,  і  нишком
Від  дощику  й  сонця  краса  розцвіла.

У  Дятла  серденько  давно  тріпотіло,
Щоденно  вистукував  ритми  гучні.
То  вальс  Лісовий,  що  аж  серце  щеміло,
То  вибивав  серенади  свої.

Красуня  не  чує,  до  Дятла  байдужа,
Не  ваблять  мелодії  ніжні,  п'янкі.
Слухала  шепіт  Вітру,  що  дуже
Закохано  й  лагідно  гладив  її.

Вітер  розгойдував...  Мати  зітхала...
Доні  казала:    -  Оглянься  на  мить!
Вітер  награвся,  і  Шишка  упала,  -
Лежить  на  землі,  страждає,  мовчить...

Чує  далеко  десь  пісня  лунає,
Дятел    вистукує  ритми  сумні.
Вітер  вже  іншу  Шишку  гойдає,
Гладить  і  пестить,  але  не    її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Любов Вишневецька

Сказка.

 -  А  у  камня  есть  душа!..
Все  живые  камни!..  -
Катенька,  едва  дыша...
поделилась  с  нами...

-  Вот  сегодня  на  тропе,
там  -  за  перевалом...
Камень  маленький...  запел!
Я  сама  видала!

Разлилась  мелодия
нежною  волною...
Звуки  скрипки...  вроде  бы...
Счастье  над  душою!..

И  со  мною  слушал  лес...
Так  звучала  нежно!
Расстилалась  до  небес!..
Было  всем  потешно...

Эхо  до  сих  пор  в  груди!..
Плачет  и  смеется...
-  Всех  ждет  сказка  впереди!
Сочиняю,  просто...  ((

                                                   8.01.2020  г.

Фото  из  инета.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860910
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 11.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В обнімку із ніччю

Срібний  місяць  в  обнімку  із  ніччю,  
Танцювали  у  сніжному  вальсі.
Лоскотали  сніжинки  обличчя,
Замерзали  від  холоду  пальці.

Десь  сплітали  мереживо  зорі
І  так  мило  всміхалося  небо.
А  мороз  на  шибках  знов  узори,
Малював  срібні  гілочки  верби.

І  душа  розімліла  в  чеканні,
Зігрівав  її  радісно  вечір.
Мчало  з  юності  наше  кохання,
Доторкало  цілунками  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860335
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 11.01.2020


геометрія

ЗИМОВУ КАЗКУ НАМАЛЮЮ…

                                         Ждали  ми  зимову  казку,
                                         а  її  нема  й  нема...
                                         Просим  небо:  -Ну,  будь  -  ласка,
                                         зробить  казку  хай  зима...

                                         Небо  нас  либонь  не    чує,
                                         казку  нам  не  посила...
                                         Я  її  ось  намалюю,
                                         на  листку  хай  ожива...

                                         Я  папір  взяла  і  фарби,
                                         малювати  почала...
                                         Розмалюю  її  скарби,
                                         хай  вона  лиш  ожива...

                                       Гарна  в  мене  вийшла  казка,
                                       хоч  вона  усе  ж  німа...
                                       Додала  ще  білу  краску,
                                       і  сосульок  додала...

    &n