Тиші, огорнуті в речі містян...
Посеред колій трамвайних вийти,
посеред дня незавершених справ -
дихати кроками вітряних велетнів -
переступають між нами.
Чи справжні...
Порпаються у волоссі.
Давай.
Будь моїм врешті доречним голосом -
що в тобі, велетню, там?
Що тепер бачиш в моїй подобі:
сукня, натягнута на сірий колір.
Відблиски сонця вчепились за комір -
не доповзли до очей.
Їхати в черзі до наступу ночі -
ти мені тільки шепочеш, шепочеш...
Я вже й забула себе поміж тим.
Якось кудись підбери...
25.04.17, Київ #dysonanse
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730546
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Остання на березі точка,
колом обведена, я -
моря наслухаюсь тиші,
вивернутого тепла.
Згину в колінах водою
вмитого ледь доторкнусь -
так і буваєш собою
надто далеко чомусь.
Тінь мені спокоєм ходить,
в п'ятах пісок умостивсь.
Сповна багата весною,
ледь не зірвалась униз:
з берега точкою - в товщу
рибам чесати хвости.
Зміни приходять в утробі
кожної пустоти.
07.03.17, Коломия #dysonansne
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722180
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 12.03.2017
І байдуже: руки у нього із льоду
чи вкриті дощем. Птахи літають, окрилені
щастям чи втомлені бути між нами.
Вкотре сезон марнослів'я в прогалинах темряви щез.
З тисняви в коридорах порозбігалися діти.
Гойдаємось поміж стін, поки хиблять у небі зірки.
Вийдемо позбирати в жмені розвиті кришталі.
Я не збагну, звідки в людях з'являються сни -
схожі на дотик.
09.01.17, Коломия #dysonansne
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711177
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Небо синявою вдарило в зіниці,
з боку на бік, ще не вичерпана сном.
Холод вештає розмореним обличчям,
не впізнаваним ні зараз, ані до.
Перешіптуюсь зі снами, як годиться.
Поводирами спускають до тіснот -
у кімнаті все одноголосе й нице
прикувало моє тіло до кісток.
Не бентежать чаші, повні розмарину,
порожнечі не затримують людей...
Розливаю воду просто на коліна,
риби плавають, ховаючись на дно.
Млосно в пам'яті затримувати краплі,
вони капають між днями. Ледь терплю,
що навколо відбувається щось інше.
Риби тонуть.
19.05.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667064
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 16.06.2016
тулимо пальці до вуст - мовчки
свистом вітрів - говоримо - між
(чуєш? )
нас малювало сонце,
нас викарбовували річки
(хто ти на дотик?)
ти мені - спомин
глибший, ніж шрам на руці
вже підборіддям стікає літо
в стані прикутості, в лоні трави
з хмар вирізаю дорожні маршрути
(бачиш?)
ми їдемо, щоб кимось бути
поза відбитком в землі
ти мені станеш на роздоріжжі,
руки розвівши - іди,
бо назад
вітер не дме, течія не вертає
нами дорога встеляється далі
дихати
дихати
йти
24.08.15, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601825
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
розпечені руки гріють потилицю
знову сумбурні зливи навчилися
бачити змиті деталі навпочіпки
тінями справжніми вкриті поверхи
звичною бути собі - не вгледіти,
як виїдають птахи жменями
всипані крихти - долоні трепетні
вперше вивчають живе всередині
тиха відвертість - навколо обрамлення
теплого вітру, трав віддзеркалення
поміж лопатками - поміж тілами -
зливи ковтають нас
разом...
10.06.15, Чернівці #дисонасне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586621
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
тіла вигорають
на тлі непобілених стін,
звикають мовчати
у тиші
забуті з півслова
лиш дихають в спини сутулі -
попереду їх
гойдає захеканий тупотом вітер
з дороги
ми звичними буднями зв'язані за пояси
завмерли,
бо стягнуті туго,
потуги забрало
піти,
як лишають пітьму вартові -
без імен -
повернень яких роками уже
не чекають
07.04.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572791
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015
вітряні руки невидимі
потай крадуть слова
на полігоні вигорів
передостанній вечір
весни закутують очі
в тисняви і міста,
аби стемніли
сповна
зими
після пожежі
тіло - відбиток світла -
хиткість думок і днів
скільки блукало
схожих
з дітьми смиренних духів
холодом на бруківці
вечір
поволі ліг,
а з полігонів віє
вітром невидимих
23.03.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568873
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
як тільки стемніє дорога - діватись куди -
коріння затисли асфальтні ліфти
мінус три
порожніх будинки позаду
туманом сповзли
ввижаються крони зелені в пітьмі межи ним
соратники спокою - вийдіть вести навскоса -
висіти в повітрі вмираючим листям -
хвороба
висушує живність, порослу словами митця
якого не визнали смертні
гріхи
серед слова
за що мені світла дорога
у ноги
лягла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562766
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
стануть мені холодніти ймена на півзвуці
рухом руки відчеплю шелестіння відлунь
бо не приходять некликані люди й забуті
з вічних мерзлот недогрітих, залишених снути,
поки не скажеш "приходь"
тихо розпивши навпомацки склянку сухого
байдуже дивишся на зачерствілі шматки
речі розкидані - ніби проекція дому -
вицвіли і почорніли. Навпомацки двоє -
з тим, що не йде назавжди
аби забути з останнім добраніч - сквозить де,
з боку якого шпарини крадуть темноту
хтось безіменний ще міцно тримає за руки
звуть тебе ж якось усі, що говорять до духів,
я тебе звати боюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550938
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 16.01.2015
погруддя забрискані пилом
у день
коли прощаючись з тілом
ти радо стаєш камінням
і забуваєш навмисно дихати.
дати через дефіс
як приз за таке терпіння.
бідна моя дитина
мені ж бо відомі усі шляхи.
ліжечко твоє досі сонне
над ним не мовчать ікони
й промінням муркочуть роки.
навіщо тобі погруддя?
коли нас обох не буде
залишиться тільки пил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545420
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
земля не хвилюється-
три,
пелюстковою ковдрою
відсутність себе
накрий
і спи,
якщо вдасться.
спи,
ти ж земля.
обирай собі запах ночі,
бо ж земля -
це ніч,
а ніч
то тільки солодкий запах
і більше нічого.
ти щораз
оземляєшся на рахунок "три"
і згори
хтось тобі надсилає видіння...
спи,
ті, хто в твої руках-
у світанках
зовсім не винні..
спи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529283
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 12.10.2014
світла мірило, я у тобі потопаю
наче навпомацки вгледжую демонів міста
їхні розкутані очі,
тисняви й відстані
тіло моє виїдають
ти мені - ліпше
бавиш до відчаю, аби до чогось спроможна
стінами гріта раніше - голошу півснами
демони нами
місто розкутують наніч,
ніби побачили в темряві
зайві обличчя
світла мірило, я у тобі загубилась
і загострила ключиці, стесала страхами
де не обернуся - стіни,
і лиця обабіч
світла мірило,
я тебе більше не бачу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524980
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
ніч брала початок з останнього ковтка,
десь там приблизно зима прощалась і йшла геть.
о, ні, не подумай,
смерть її тут ні до чого,
то тільки мова моя скупа
і п"яний зір.
я, схоже, для тебе звір,
натяками ледве грізний,
залиш мене краще,
завтра ж бо буде пізно
і ще... ніколи мені не вір.
я так і не зможу брехати,
тебе ніколи не стане багато
в кімнаті,
де хтось свою гордість пропив.
ніч починалась із крику,
крику прощання зимі навздогін.
я доживаю чужого віку,
втікаючи з зошитних неклітин
один
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509702
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 07.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2014
З нічого не вродився б світ,
Якби не світло із ночей,
Чиї дорайні струмені все не - зізнань
Не зазіхали б на приватне маніхейство
Заради сонних таврувань.
Отак куйовдилось ізольдно й косо
На землі руно’ із ниток твої’х
Поки не заплелося в ко’су,
Щоб в спадок мали оберіг.
Та не вберіг, усяка річ прохає крові,
Щоб омолодити спогад юності,
Бо розказати ні'кому:
Живий, та без природи не має більше вух,
Немає й музики,
Бо нащо, раз «митець» оглух?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498103
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Дорога -
тривала анестезія,
чужі обійстя -
периферійні
і жодних
вимушених знайомих,
і тільки
сонце у непритомі
на плечах обрію
полягло.
Ця довга гра
у мовчання з днями,
коли сумлінно плетеш
ногами
на свист
чи поклик,
і по руці
стікають
чиїсь короткі спроби
стояти
поряд
твоїй подобі,
мов одноденки
на пустирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497719
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
ти не ти, якщо відчуваєш що не жива
серце болить у грудях, а всі слова
раптом стають набором безглуздих рим
Бог із ним
так, із Ним, із тим, що без жалю і гіркоти
веде на ешафот, а всі кати
поставали в рядочок і не ховають сміх
потім з Богом поговорЮ [за них]
поговорю за доторки до ключиць,
поговорю про нього. бо крім очиць
я відчувала гладкість його передпліч
далі - ніч
тільки чомусь ще досі тримаюсь. жива
серце б ще щось сказало - та всі слова
всі відголоски думки - все шкереберть
добий на смерть
там на столі, мій любий, гляди - стоїть ніж
бери його й ріж мене. [ріж мене ріж мене ріж]
Помаранчева дівчинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493063
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 03.05.2014
ти ховаєшся в себе, бо так, мовляв, буде краще
а себе ти знаходиш у крайпах або пивницях
у місцях де шукають стражденників чи пропащих
продавайся. чи Богу чи чорту, яка різниця
у собі не страшний ні потоп ні чужі передбачення
у собі тепло й затишно, в собі тебе не знайти
все у зовнішнім світі не має ніякого значення
можна вийти на трохи, а потім знову зайти
і поки ти зручно живеш сам у собі для себе
і поки плекаєш свою нездійсненну мрію
я з кожною хвилею все віддаляюсь від тебе
і з кожною хвилею більше тобою хворію
Помаранчева дівчинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496594
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Я очі зсередини бачила. Вони зеленіли у травні.
Дорога схилялася пагорбна, став половиною день.
Виднілися сонячні марення над розпашілим асфальтом,
і тихо було, як ніколи. І спокій в мені довго спав.
І сталими лиця подовжені, схилені на підвіконники,
мені подорожніми гостями, бавилися в жалі.
Поволі спускалися промені, очі зеленими вітками
в землю повільно впиралися. Кожен далеко в собі
весни висушує в спогади, як перелесники - відчаї.
Знати б для чого ми зібрані рівно в периметрі днів.
Вийшла на станції похапцем, Тиша в мені - стоголосою -
тільки здавалася тихою, тільки жила уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496399
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Бодай облишити жертвоприношення,
в мені живого - на згинах пальців:
чужих історій торкаюся похапцем -
завжди нестерпно болить. Завжди.
І серед натовпу - вже напіврозчином,
і серед стін - розтікаюся довше.
І ти до мене - лише напівголосом:
"Пальці у тебе холодні..."
Може...
Кожна незвідана траєкторія
тягнеться десь від Північного Полюса,
і я трамбую холодні простори.
В когось ще досі - одна мерзлота.
Де мені бути.
Чую все.
Руки часто говорять гучніше людей.
І серед натовпу, як при застуді,
довго не знаєш,
як тобі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494409
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
скошені трави під вікнами
п'яти лоскочуть сухістю
кроки вповільнені почасти
втоптують мертвих бджіл
скільки ж бо того літа -
більше колишніх спогадів,
резервуарів-стоків
для проливних дощів
надяться в руки пагони,
звично ключиць торкаються
скільки ж бо в наших ігрищах
правди і самоти
діти вмивають руки тільки
коли награються
діти мовчать
недовго
діти ідуть в світи
трави вростають в стелі
листя обмотують рами
рано чи пізно
вдома
гамір сердець і тіл
трави первинно теплі
переростають в рани
почасти без загоєнь
почасти
назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489838
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 06.04.2014
кожна історія наша горіла
з деревами разом
ліс поволі сохнув , вмощуючи в собі сонце
ліс вичерпували звірі,
розносячи деревину і тріски
ми навпроти сиділи
і мовчки читали вірші
і там було щось про спеку
сховатися в затінку варто би
ходили ми , взявшись за руку,
бачили попіл між ватрами
горіли ми разом з деревами
спліталася з димом поезія
і був ти мені ледь помітним -
спалахом
вогнищем
вітром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485992
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
крихко
іти вслід за тобою
горами
волосся твоє - згусток туману
дихати
ще би в півоберта півшляху так
колами чи зиґзаґом
вгору
дертися корінням вростаючи
тихо так
лиш не злякати примар
тих, що
там на хребті
кадять нам
посміхаючись
тиміам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482547
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014
все, чим можу в тобі прорости
в спеку чи пору нестримних паводків,
близько до серця не підпусти,
легко зів'янути
ким ти тоді
будеш різьбити чуттєві прогалини,
тріщини, впадини...
ким проживеш
в нинішню зиму решта теплиць
снять тільки маревом передвечірнім
я тобі буйно вплітаюся в тім'я
я тобі вирвуся в ніч
тільки на ранок вертай мене
чистою
з небом погожим навколо зіниць
я тобі буду зростати суцвіттями
в кожній із них
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480217
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Ми вийшли на перший поклик,
у вікна не влучив спокій.
Сутулі - в кошлатих светрах
з теплом на долонях смертним,
і з відчаєм на губах.
Бордюри в осінніх скомах:
під снігом насправді голо,
і листя між тріщин досі
чекає людських ходів,
щоб вийти із берегів.
Собаки та волоцюги
за нами ходили всюди.
І пахло холодним містом
неситістю і лицемірством -
лжерадість і рабство в собі.
На дотик ми все ще вільні,
і постаті наші міллю
вгризаються в світло фар.
Як перші і не останні
примари на привокзальній
шукаєм своїх слідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476976
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014
Руки чужі на тілі таврують рани,
кроки чужі стирають до дір паркет.
Хтось невідомий готує тобі сніданки
з ким ти тепер?
З ким ти шукаєш притулок душевно-хворий,
хто тобі ліки для щастя у вени вводить?
Знаю, у сни мимовільно мої приходиш
і стереж вічну втому, як тлінний вогонь.
Сонячно завтра буде на березі моря,
чайки черкатимуть небо, стоятиме тиша.
Хтось невідомий вгорне мене тепліше,
купить квиток на найближчий, додому...
Між тим
руки чужі вивчатимуть твоє тіло,
кроки чужі мотатимуть кілометраж.
Як не кортіло бути сьогодні вільною,
наздоганяєш подумки в інших містах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471885
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Не посмію тобі говорити, як жити надалі
ти дорослий занадто, хоча недоріс до розмов -
незворушний, як штиль в океані. А я - наче кладка -
без кінця й перекладин. Скоріше - міцний мотузок.
І хитає мене штурмовий нерозбірливий вітер.
І торкаюсь поверхні твоєї на долі секунд.
Поки рвуть мої руки занадто сумбурні приливи,
ти відходиш на крок. Востаннє відходиш на крок.
Суть не в тому, що знаю обличчя твоє досконало
і ще довго висітиме перед очима твій страх.
Краще справді мовчати, коли говорити - замало,
краще справді втікати, коли ти промерз до кісток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471417
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Вміла слухати. А поряд мовчки йшли,
закидаючи за спину мокрі руки,
ті, хто влилися на дно буденних сцен
мого висохлого русла. Ті, хто звуки
покидали в себе, як сліпі, в мішень,
і як риби починали говорити...
До мільярдної секунди мовчазни
вони йшли і розходилися містами,
вивільняючи зап'ястя від води,
мов ув'язнені від грат і самоти -
відчайдухи без обмеженості днями
і зворотніми без адресу листами
говорили все, що чули між людьми.
Як вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470765
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 07.01.2014
мені мало внутрішнього конфлікту,
я розсаджую квіти на череві сну.
плюсомінусність для розваги утну
наче урну для листів
комусь з святих.
плигаю чагарником невідомості,
сповнена гордості
за чужу пребарвисту клумбу,
удобрену зубом мудрості
якогось чужинця.
я бачила відстань
від тіла до імені
і назад.
сама ти лише маєш
право не знати
і дбати про те
аби його не спіткати
прийнамні доти
коли не відчуєш, що сита.
мені мало внутрішнього конфлікту,
я вирощую квіти на череві сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470542
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Спільність одного міста, спільність одного ліжка -
все , що вимірює близькість й віддаленість душ.
Спальні квартали, мов зморені еквілібристи.
Тишу не руш.
Спальні розмови - скрипіння старих табуретів,
стукіт надщерблених сонним вітанням чашок.
Я тобі - дзеркалом, ти мені - вродженим геном
вріс до кісток.
Я тобі - буднями сіра і стесана пальцями,
кисті твої відболіли. У серці - пропасниця.
Й схожих на нас перевозять несправні ліфти -
спільні в таких тільки посуд і фотокартки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460615
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Мій хлопчику,
чи знаєш, як пахне далекоглядна весна?
чи досі живеш тихою минулою осінню?
чи хочеш ти
відчути тілом, як приходить наша зима,
і всі зорі, які падають з неба так голосно?
мій хлопчику,
знаєш, як тісно й самотньо з чужими людьми?
бо вони не твої, не мої, вони чиїсь інші
чи зможеш ти
обійти всі капкани та розмиті кути,
щоб навчитися жити в моїх загублених віршах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454268
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 05.11.2013
крізь трафарети сну малюєш себе змарнілу,
чинбар уміло із шкіри вовтузить морок,-
сорок чи двісті?-
поруч із листям
зірветься змокріла гілка,
тільки пильнуй
аби не вродилась відстань.
старість - ліхтар,
що завше благає світла
навіть тоді
як вся темінь в тобі принишкла.
кішкою хмар
дощ оголошує знижку,-
чи на терпіння?-
дізнатися знов не вийшло.
нішу чужу плекай-
не жебрай
тиші і кусень сухого хліба.
крізь трафарети сну у себе,
там де із шкіри втікає чимбар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458326
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Не один рік пройшов з того моменту, коли ти зробив свій останній подих.
Ненавиджу час! Він справді лікує. Він допоміг мені забути.
Забути тебе. Я цього собі ніколи не пробачу!
Як можна не пам'ятати того, кого любила понад усе на світі?! Я жалюгідна істота, яка ніколи не знайде порятунку, адже він у твоїх очах, голосі, дотику. Він у тобі.
Болючі спогади. Я думала, що не зможу забути тебе ні на хвилинку. Помилялася.
Думала, що моє обличчя буде вічно омиватися сльозами. Помилялася.
Думала, що ніколи не відійду від твоєї домовини. Помилялася.
Думала, що ти завжди будеш у моєму серці. Помилялася.
Думала, що не переживу твоєї смерті. Помилялася.
Хотіла піти до тебе у вічність. Хотіла та ти мене не кликав.
Часто бачила тебе у снах. Жодного ранку не хотіла прокидатися. Ти заспокоював мене, давав мені сили жити далі.
І я жила. Точніше існувала від ранку до ночі, щоб ще раз тебе побачити, запам'ятати твою посмішку, відчути твій погляд на собі, зберегти відлуння твого голосу, мріяла щоб ти завжди приходив у моїх снах. Коли мене мучило безсоння, проклинала сама себе, та нічого не могла із цим вдіяти. В один момент все закінчилось. Ти пішов, щоб більше ніколи не повернутися. Я досі пам'ятаю біль, який тоді відчувала. Пам'ятаю, та уже байдуже. Ненавиджу цю байдужість.
А ти не забув. Іноді я відчуваю твою присутність. Ти приходиш, коли на мене чекає небезпека. Ти захищаєш мене. Я це відчуваю. Відчуваю навіть твій запах. Інколи мені здається, що я божеволію.
Мені соромно від того, що я так рідко згадую тебе. Хочеться провалитися крізь землю за таке нікчемне ставлення до світлої пам'яті про тебе. Я мов не жива. Ти пішов, забравши з собою мою душу. Поверни її, або забери мене повністю. Я втомилася від такого існування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454873
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Причетні люди до цього міста,
наївшись спокуси із нетрів googl-а
втирають насухо руки й начисто,
затягують шиї в гольфи й спозаранку
валізи спаковані тягнуть між рейок,
лишаючи спальні вагони й коханок,
коханців безсилими й недоречними.
І, зрештою, всі ми втікаємо... зрештою
всі ми причетні до запахів вулиць,
ті ж перехрестя долаючи навхрест.
Разом вмикаючи світло і разом
сплачуючи комунальні рахунки,
думаємо про майбутні стосунки
там, у столичних панельних квартирах
з тиснявою міжреберною. З тими,
що не займають просторів надовго.
Просто до вечора. Просто надвоє
перекроївши на ранок кімнату.
Запахи мають властивість зникати,
в силу заміщення концентрату
значно сильнішого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453772
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Сипте із мене слова, як просохлу труху...
спрага на зашморгу голову носить високо.
Вдома поріг укривається втомленим свистом.
Сплю на зігрітих колінах - хтось вперто чекав.
Зараз минуть ті, що блудом на очі вертають -
люди з худими тілами й нерівними рухами...
Скільки вас чують мій голос і бачать мій страх.
Вдома на вікна наліплені кожен із вас.
Опріч постійних запасів наступних життів,
сивим кошлатим в'язанням страхую свій спокій.
Тепло на місці, хтось пальцем торочить мій сон.
Зараз минуть. Минають мене перехожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451441
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 17.09.2013
Нам прогнозують осінь,
зміни на кожному кроці -
сходження листя з дерев.
Ріки вовтузять, аж тисне.
Хрипло кіт схоплює кисень -
кашель не день, і не два.
В місті засохла трава,
стебла - в дрібних переломах.
Дзвонять за вітром у дзвони
і безперервно туман
б'є в голові у там-там.
Схоже, нічні переправи
через холодні оправи
дряхлих мостів на ногах
змінять лише назви вулиць...
Решта - обіцяні будні
і безперервні суди:
хто ти? для чого сюди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449327
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
вона сиділа тихо під його ключицею
весь вересень з минулого року
перелякано блимала своїми очицями
аби не наврочити
аби не розбудити його втому
що солодко спала на тому боці жовтня
прикидалась іншою
і тихо собі божеволіла
поправді була його херувимом
хоч і проростала як завше з-під ребер
наївна
мріяла народити сина
десь в листопаді
впираючись пальцями в небо
тримала в мотузці тижні
випускаючи лише суботи
а він благословляв птаху що жила в її голосі
шаленів від жовтого кольору
нової
своєї
осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448364
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
наскрізно
повз барабанні перетинки
плантації слів,снів,чи слив
пускають своє коріння
повільно
опадаючи листям
тих злив що
давно сидять у мені
тих що давно вже їм
тісно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346096
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 06.09.2013
Накрохмалена постать у сірому
розмальовує наші анексії
ти-мене,я-тебе
створюєм нові лінії
пишемо нову концепцію
стигми заплутаних слів
розбурюють ще одну осінь
фалангами пальців
хтось перецвів
на стику фальшивих відносин
і ти вже без маски
а я вже без масті
залишилось дивна завіса
ну що? йдемо́ до розв'язки?
без епілогу, на щастя
знову ця постать у сірому
безжально стирає свідчення
бережи себе
не затискайся стінами
не розбавляйся відчаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447556
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
шкіра
влітку
просякнута світлом
взимку
уподібнюється корі дерев
така ж щільна така ж
позначена шрамами часу
так ж жорстка на дотик
-так каже Момо-
шкіра прагне води
шкіра тяжіє до неба
-мої руки.лущаться.-
твої руки скидають з себе
мертву кору.зиму
Твої руки -
дерева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390585
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 05.09.2013
так нестерпно хочеться
[i]літати[/i]
але нема з ким
ти десь по ту сторону барикади
я десь нижче поділки нуль
сьогодні наше знову пройшло
безслідно
і ми знову залишемося
неніким
ми з тобою схожі на невільників
обоє ховаємо під ковдрою
свою правду
незграбність довіри полягає у тому
що твою рану не посипають сіллю
а беззвучно лоскочуть
ми з тобою два цілих
однієї половини
це, безумовно, дико
це, безумовно, велично
так нестерпно хочеться
літати
але нема з ким
відсутність зайвих помічати не варто
чому ж тоді потрібних катма?
боротися треба до останку
боротися треба некрадькома
задарма бувають лише світанки
бо вечерами ми розплачуємося
почуттями
відчутятми
бо вечорами всередині нас
юрма безголосся
юрма, що є отрутою для недуші
юрма, яка зникне при першій ж
появі [i]життя
[/i]
з тобою хочеться
тебе нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446589
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 01.09.2013
У мене єдиний вихід -
крізь розрізи простирадел,
заплутаною в кав'ярнях,
біліти на фоні кави.
І звично сторонні люди,
і звично стороннє місто,
і звично когось немає.
А справи ідуть, як треба -
за планом, без перекреслень -
грошима втираю руки.
І зморщую шкіру стресом.
У черзі за тим, що бракне,
останньою... (забираю).
І звично сторонні речі,
І звично чогось немає.
Затягнуті туго будні
щосили повітря тиснуть.
І звична чужа присутність,
і звично реальність висне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445004
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Тут мене забагато. І кожна долоня
плече обпікає до шрамів.
Наче светр, кошлатиться шкіра - напружені вени.
Я виходжу остання, де майже ніхто не сідає,
і тролейбус дроти упереміш розчісує тріском.
Тільки б знати, як високо ноги над рівнем безодні,
щоби йти й не боятися дно власним тілом відчути.
Обираючи відстань від когось до власної суті
без упину втікаю, бо дихання висне на шиї.
Габарити тривог і незграбностей ледь похитнуть -
за останнім стороннім розмірено схоплю ходи.
І знайдеш мене завтра в тісному вагоні купе,
і плече у долоню умістиш, і будеш пекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442212
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
звязка "я" - ефемерні ключі,
нічиї досі доповзли до світанку сходження
хоч би на крупку зробитись схожою
на сум"яття лінійне твоїх свобід.
не болить і не просить піти
чи залишитись
бо коли я поволі усюди рідшаю
проростає з грудини залізний щит.
звязка "я" - зачинання нове відлюдності,
прямокутна підлога в трикутній до сну душі.
в віршовікнах не я,
то лише гіркота перевтілення
щоб здійснятися вільною
на пелюстках твоїх доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440288
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
столетья изведаны
кровь отмыта преданными
стареющий снег
откашливает тени земли
тонкие листья гербами кладут смерть
на престолы сверженных
толпы небесного времени
разжигают костер одиноких
взамен всевышнего
твой свет разламывает пороги
неупокоенных
холодом рук их
вычерчивает новые горизонты
ты
первая память их
затапливаешь глаза
растерзанных сирот
где звучит песнь по рассерженым
платой в один безумный рассвет
где звучишь ты
в заводь влекомая попутной птицей
горькая тьма исцеленных
внимает твоим шагам
твоим метким выдохом
путь вытоптан
в жизнь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435415
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 26.07.2013
дихай…
тільки так
ми зможемо
один одного знайти
я відчую запах твоїх губ
губ сливового кольору
пофарбованих нами
минулої осені
ідентифіковані для нас
єдиних холодних
у цьому метро…
дихай…
ми знайдемось
щоки почервоніють
і ми нап’ємось
малинового сиропу
цього присмаку
ми не забудемо
він як омана
вестиме нас
у реальному житті…
дихай…
сьогодні вночі
я в тебе запитаю
«це справді ти?»
не відповідай
просто запроси
мене на білий танець
і губи, і щоки
і твій дотик
нам допоможуть
відшукатись у нашому
спільному сні…
дихай…
ми знайдемо
більш не будемо
вставати серед ночі
і накривати
двома чорно-білими
ковдрами
нашу самотність…
дихай…
я твій хаскі
я вірний тобі
ти подай знак
що ти вже поруч
чи то ввімкни ліхтарика
чи то запали сірничка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439651
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Пастки між ребрами - і ти, мов на заваді,
схопити свіжість цього літа не в снагу,
бо сипле голос твій всередину незграбність,
і по розбіжності вечірніх ліхтарів
я тільки й бачу, як розхитує мій вечір
твій вичерпаний спогадами спів.
Самотність вкотре пересипана на днище -
діряве дивиться розбещеним дитям...
і я віддам той голос, що в мені прижився,
бо, знаєш, діти хочуть більше, ніж годиться...
Й коли свідомість перешіптує зі снами,
і ми за руки вже не ходимо містами,
і ми не знаємо,як пахне літо двом,
мені ще тисне поміж ребрами любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437982
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
липне липень до тіла як чорна смола
календар виокремлює простір датами
дощопадом промокли твої рукава
сьома спека кілометру дев'ятого
докипають піски поранені морем
ми були в тому році каліками
одягають спідницю покошені гори
залишаючи нас перед хвірткою
і кипить десь між подихом твоя сльоза
понад лісом тремтливими буднями
вперто небо крокує в новіших очах
щоб втопитись у батьковій студні
і коли виливається літо у кров
я навмисне до тебе глухну
жовті рими на кленах бавляться в гру
хто чекатиме нас до лютого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437507
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Всотує літо в зіниці нитки поржавілі,
спека у тріщини тіла встромлює леза -
глибше.
Майже притихла ілюзія гамору міста.
Попелом діти за вітром повіялись
сонце збирати в волосся.
Навколо стільки навмисних утеч
у підпілля:
руки - в кишені, очі - в асфальтові ніші.
І повертаючись жити в своє передмістя,
всі, як один, схрещують пальці на шиї -
місця не в змозі знайти.
Вікна прочинені навстіж -
гальма автівок,
запах запечених слив,
кип'яченої кави - хтось досі вперто
згадує про існування:
з вами ми!
З Вами!
Тихо заходьте, тихо сідайте до столу.
Ще миготять поміж пальців розжарені лампи.
Вітер, як попіл, у дім позаносив дітей -
світиться втомленим сонцем їхнє волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434728
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
ти ніколи не вміла малювати сонливість
а над голосом тихим завше пахло безкольором
та
що пальцями вчиться сміятись
десь нитками сплетена з холоду
всі твої повнолітні дощі зашкарублись
на ринвах вичікувань
там
між сизих туманів-хрущів
хтось чекає на тебе
захеканий
і малює безпомічно верховіття дерев
одягає на них обрамлення
та
що вітер спиняє вогнем
заслуговує кликатись
мамою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434178
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Обрамлені ліхтарями вікна-
я знову заснула зненацька
І бігали люди мною сторонні,
плечима сутулими пнулися
до горизонту. Лінії їхні
ставали в одну
розіпнуту сонцем хмару.
Чорніла вона тільки краєм
мого черевика. І знаєш,
коли потемніло надворі,
я вийшла шукати світла.
Бо ті - у мені - здавалися
занадто перебірливими.
Кожна фігурна тінь
запалювала свою свічку,
лише моя присутність
нагадувала нічну сутінь -
кішку, яка потирала лапи
об здеревілі підніжжя.
Вічність - суцільна втома -
дні повела вдев'яте -
знову зворотні втрати,
перерозподіл руху -
я задкувала мовчки,
бо у мені кричали
ті, що водили хмари
над горизонтом ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434158
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
Спорожніле безголосся
покрите пліснявою
згустками попелу осідає на скронях
не все що чекали збулося
не все що хотіли зійшлося
бажанням властиво згасати
коли на долонях зникають канони
твого вичерпного світу
шукати далі таємниці чужої свідомості
що проростають гірким самовіллям
одержима страхом самотності
без меж шукати сліди
які б вивели назовні із сьомого кола
нестерпності
бо надто вже голосно
кричить тиша чужими думками
змарнілими та розп'ятими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433578
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Навколо людини, що спить,
Протягнута нитка годин.
Дзигар грається в Бога,
Бо хоче забути про свою минущість.
Бельгійська віддалена кров
Обертається на долівці
Твоїх вироджених
Умінь любити і прощати.
A зараз ти вчишся мовчати,
Щоб зловити той відгомін
Колишньої святості.
Ти і не твориш уже,
Бо всяке мистецтво зображує слово.
Так,спочатку було воно.
А тепер ти надто мовчиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433137
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Тут родимки – ознака вживання кави
А усмішки , як вибух радості лави
Тут кисень на дві треті з чоколяди
А решта , суміш дощової БАДи
Хто раз хоч був , то з тим тумани
Солодким спогадом відвернуть всі омани
Такі серйозні леви і мрійливі
Всіх докладуть зусиль , щоб ви були щасливі
… ледь не забув . А білі хмари хмелю
Собою встелять неба стелю
Щоб сонце усміхалось нам частіше
І все одразу і наскрізно стало ліпше …
… усі міста без вийнятку по своєму хороші
І безперечно чимось все ж таки тай схожі
Та не знайти ні де казковості такої
Як то бува і є тільки ві Львові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432904
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Я між символів люду
Кручусь, мов корабель.
Надто п’яний.
Аж тривожно.
Бо самотній день,
Без тебе-самотній-день.
Тому і сутужно.
Співдружність наших
Буквених півкуль.
Ти цифрами нанизуєш пророцтва.
А я все – нуль,
Безвладний нуль,
Щоб долинути до всесвітнього облудства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431947
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Ти вже писав мені,
Що бути любленим означає згоряти.
Так, ти горів,
А я світила невичерпною оливою.
Потім блудним сином
Скитався ти по
Розгромах
Невзаємних місцин.
І тоді, в час зимового реквієму,
Коли кожна вулиця оплакувала свою
Нетривалу смерть
(Її надто швидко забули),
Ми
В навальний,
Розпачливий час
Творили
Поцілунок примирення двох,
Що слугував лиш знаком для
Уважних довколишніх вбивць.
Коли ж йдеш
Духовно від мене,
Коли новий доторк не будить тебе,
Я відпускаю,
Мій блудний сину,
Щоб жити в передчутті твого
вічного повернення,
Щоб малювати в уяві
Твій розхристаний
Дорогою дух,
Щоб плекати тінь-відпочинок для нього
З моїх стишених ніжністю дум,
Бо така наша доля:
Бути любленим-проминати,
А любити – тривати,
Щоб світилась вічністю олива
Невичерпності людських почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432867
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
твои глаза глубоко во мне
посажены
светло но теперь я не вижу
в темноте
ничего из того что было
ничего
кроме пары мертвых теней
от пары холодных планет
не осталось
у них несколько важных
сердечных частей
и терпение
вышли
из строя
чтобы к нам
долететь
долетели
и у нас не случилось дождя
на поверхности мёртвых планет
они только внутри
происходят
так и у нас
голоса продолжают молчать
темнота продолжает сгущать
консистенцию тяжести
воздуха
в сжатой от крика
груди
продолжаю стоять
обездвижен внезапным падением
пары мертвых теней
посреди бездыханной и впалой
груди в центре темного
города
я один
и хочу закричать
но не слышу
дыхания слов
я один
и стою в темноте
и смотрю в темноту
но не вижу
движения..
я один
мне под ноги ныряют обломки
сердечные части
от пары холодных
планет
а внутри меня дождь
начинает..
*фоновая композиция –
Papillons de la guerre with r.roo
«Winter people»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432805
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2013
Я тут недоречна, як ртуть, що тече по підлозі -
прибрати б, нарешті, та кожен боїться за себе.
У пересторозі гуркочуть вітри за стіною.
Зі мною не варто вертати в минулі процеси
залежності від абсолютно людей незалежних.
Бо вже на керунку до навстіж вікна розпростертого
чіпляють за вени - торочаться на кілометри,
я час обганяю за відстанню - бути кометою
згодилося б на противагу статичному злету.
У колі знайомих обдертих до плоті людей
виснажливо дихають - дихають мною виснажливо.
І через долоні , промоклі водою підземною, щоки
просочую безвістю щемною. Крапля за краплею.
Крапля за краплею падають.
Згустками тіні втікають за двері прочинені:
видиво плям на асфальтах та автошляхах -
котиться ртуть по заметених кроками вулицях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432134
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
кожна яблуня досягає відмови від осені,
зернята у зародках-тільки сльози,
пророщені й рясно зрошені примовляннями:
"виростеш-зрозумієш,
не усе ж відразу!"
ти несеш відразу до руки збліділої,
що уміло в небо безпліддя возить.
і невдовзі знатимеш своє місце,
де напрочуд віриться
в щось надбільше.
а коріння землю цупку відштовхує,
хто є твоїм приводом вересневим?
опадаєш вірністю прикро-жовтою,
в яблуневості власній твердо впевнена.
і напевно більшого не спотворити
ні дощем, ні зорями, ні людиною...
обпектись і справдитись,
адже хто є ти
нерухомо стоячи за вітриною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431038
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 15.06.2013
і кидаєш слова у воду сирими копійками
твій відбілений голос вирізблює кроки на тілі
так невтомно так вперто тупцює по шкірі
що заміщує вітер себе
на обвуглені покритки-мрії
плаче тихо причинний мій червень
пересіяним вчора раєм
надто слизько хотіти неба
не бинтуючи жодних снів
надто біло вертати в себе
десь спливаючи в зморшках днів
і тавруєш криками диму недочитану вихудлу тінь
вже минають свій порт наші зими
витирають на шибах хвости
світанково роїться прощання
у студеному кулаці
надто зимно хотіти сонця
не втрапляючи в власні сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431257
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
бо у мене під шкірою розцвітає чиєсь віщування
на промолене небо просріблених клятв
точить пряжу старе простирадло
порахованих подихів
що намріяла'м вдаль
ниють в боці слова смолою запечені
випасаю самітную лань
торохтить павутиною ніч
приречена
пустоцвітів червоних в загоєний шрам
в ноги падають крихти звінчаних крил
табунами достиглих днів-шершнів
і ожиною серце ділить приплив
щоб просіявся час в дарований перстень
сню туманами запах мокрих ялиць
і на спицях гойдаються гори
навіть вірші іржавіють з камінних лиць
навіть голос калікою стогне
і в обвеглені камиші
вишні падають співом
ти мене ось тут залиши
поміж літа
в чужому вирію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430149
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
взірець мого небачення,
кращою із найгірших зразків,
мені й поготів не збирачкою слів
чи голів опустошених.
я запрошую два відображення,
знезаражую простір твоєю терпимістю,
зрима я - то початок осінньої тлінності,
опустінь всеможливих із холоду,
як дозволити прагненням просто ущент?
ти-момент ізоляції солодавої,
я вичавлюю з натовпу твій силует.
мертва знахідка, смак бетонності-
я не стану тобі короною,
тільки чорною забороною
розпорошусь на пізній злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430040
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Життя розділене на до і після
твого довгого-довгого дотику,
що розтоплює повністю тіло
у риси темної готики
не сміливо, але так вміло
розкриває закриті завіси
можна води?прі́сної.
горизонт підіймає весь простір,
який наново створює лінії,
я чекатиму рівно о шостій
твої очі, засипані інеєм.
Ти правда підеш за мною?
відкривати багряні світанки
у кронах небесних колізій
разом до шостої ранку
пірнати в спалах ілюзій
чи то літом, чи навіть весною
можна тебе?з собою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429416
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013
в тобі ніякого роздвоєння,
усе найтепліше скоєно геть не тобою.
луною його прокидання вголос
і натяк про те,
чого скоро не стане.
вівсяне волосся лягає нотним станом
на простирадло сутужності.
ми в серпні одружимся
з вереснем,
припиняючи листування
немов би ця осінь занадто остання
й занадто жива.
мені сто тринадцять
і я деградую в слова.
кожен з моїх прозоравих псевдонащадків
радить прокинутись
або ж явитись спочатку,
взяти у зморщені руки пожовклі сувої
і крокувати по душах
у віршах з тобою.
я ще накою
багато всіляких одужань,
тільки б повірилось в гілля
жилавого "дуже".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428940
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
я нанизую на холод твій голос,
ниткою затишку прив"язуюсь
до безкінечності промовлянь.
остання з недорочностей
зоветься відстанню,
плямистою ніччю зривається
завше в кудись.
підберись, мовляв, ближче,
розплющені окогорища
й знання, що тепло
то лише відтінок тебе.
мене веде хтось невидимий
і коли я слухняно слідую,
вкладає мою долоню
у спокій твоєї...
з цієї миті усі початки
і згадки,
встелені нам для залишень,
бо доти я є
допоки в голос твій
вписую тишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427951
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Вечір розстилає
Дорогу до істини.
Ніч рахує пройдене,
А день стирає все.
І ти,мов Тантало-Сізіф,
Чуєш,п'єш муку всепочатку
Без присмаку всезавершення.
Головне-це стояти. Вистояти.
В собі.
Обвітрені ж душі,
Спраглі очі,
Запеклі бої думок
З клеймом "самопрограш"
теж вартісні.
Головне-це стояти.
Вистояти.
Залишити слід у прогірклій собою ж добі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426427
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Дні картають довжину волосся,
і віддавши себе на прощу
стиглі вишні в долонях чавиш -
супокою не віднайти.
Кожна ланка гучного гвалту
називає таких, як ти.
Бо не зникнуть червоні плями,
на долонях встеляють хмари
перетяжних тромбонів тінь.
І ти знаєш, що буде мало,
що роз'їсть лише шкіру старість,
не торкнувши твоїх "аби".
Так завчасно вертати в маси,
коли плаття в розводах часу
потягнули вітри з плеча...
І сургуч у кутках між зморшок
заливає твою самотність,
відбиває твоє ім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426009
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Доки зв’язок поколінь з часом губитиме вени,
кволі світанки старців збудять,а ті – молодих.
І кочуватиме день, мов по спіралі пружини.
Я повертатимусь в дім, поспіхом де пережИли
вікна своїх глядачів.
На перекосах стільців досі стоятимуть лиця,
у дерев’яних обгортках ледь усміхнуться мені.
Фальшем рояль загудить. Тишу в’язатимуть спиці,
на спорожнілих полицях, не пробігаючи вздовж
спиняться пальці і дощ.
Як перерізані шви , стіни життям кровоточать,
запах кошлатих светрів нутрощі вщерть роз’їдає.
Вітер тут ледь повіває. А у мені буреносить.
Прісні страхи солоніють. Нерви розклали пастки...
рухом чужої руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425652
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Тонути у морі, розкиданому по узбережжях,
В такому, де холод проходить до прозорих кісток,
І відпускає воно, і далі тримає у межах
Так міцно, що знемагає навіть гарячий пісок.
У кожного своя дорога і рай на двох островах
Який вже нікому осягнути більше не можна,
Жевріють зорі в невтомно-палючих, криштальних очах,
Де біль розсипається попелом тихо й тривожно.
В пориві пізнього вітру не видно чайок над морем,
Які так тихо кружляють в тінях небесних вітрил,
Тонути в глибинах, таких зовсім покинутих й кволих,
Долаючи хвилі. Щоб здійнявся крихкий небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425239
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Мерзлота вечорів роз’їдає флюїди травневі
ледь дотично до тліну фосфорно-сірих озер.
Хтось черпає там воду. Сохне вода на колінах,
переливом хлюпоче і сухожиллям плечей.
Скільки вистачить тиші, аби відчути самотність,
залишивши асфальтні стуком трамбовані дні -
ходить кроком важким місто моє. Суголосся
дитячих грайливостей і прохрипілих рутин.
І краплинами тіло голос за голосом всмоктує,
розливаючи відчаєм, страхом моїм наготи.
І зануривши тіло, знову відчутно тривожиш
за недопалки речень, нутрощі що обпекли.
Видихають озера згустки чужих декламацій,
зубожівши до берега на половину вернеш.
До кісток пробирає чути свій голос останнім,
мовчки поки ідеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424652
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Назовні не надто тепло і шкіру їдять мурахи. Вітри
оголяють тіло - натомість повітря в сховку.
Щоразу інтимно зранку витрушує скатертину
закохана в Бога жінка.
І моє ім'я допоки збіжить її чистим ганком,
причепами зігне гілля сухих до кісток черешень -
волосся прикриє очі, і поглядом ледь дотично
чесатиму її речі.
У мене забракне духу назвати її навзаєм,
піднести в привіті руку, що плутано тілом ходить.
І скатерть удвоє скрутить, спокійно в будинок зайде,
допоки я буду поряд.
Ця жінка вертає завжди. А з нею – вертають ранки
на вулицю – збиту пилом, у місто – зіниці тонше.
Я Бога її на ганку щоночі ковтаю залпом,
у нього сивіють очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423185
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
інколи Мойри плетуть вінки
і коли вона шила квіти а з їх пелюсток скапувало холодне молоко хмар
довкола все перетворювалось на крапку
з них легко робити коми і з’єднувати розпечені долоні
в кулаки
а потім шиби венозно тріскались
палились мости
будувались нові продовження весен
таких же розпатланих і хмільних
таких же комусь писаних і продивлених зсередини
таких же димких і перенаповнених бузком
вона шила квіти
а він цілував повітря
що торкалось її рук
навзаєм люблячи ліхтарі старого міста
і в той час
її повіки здатні були розсікати простір
бо ж все справжнє
просто
коли вона шиє квіти
а він лише ними вміє дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
улицы пахнут смертью больных
ночей
всё еще воспаленные
фонарями
город терял наполнение
стал ничей
всё еще наш но уже далеко
не с нами
мы остаемся
|прежними| вместе с ним
всё забывая становимся
проездными
город однажды станет для нас чужим
мы для него
|не смотря ни на что|
родные.
*фоновая композиция –
Bersarin Quartett «St. Petersburg»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421739
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Вузькі міжсезоння дрімотно шпаринами ковзають. Вдома
повз рідних минаю, весною в тенетах заблукана.
Сірі поверхні бетонні уздовж похребтовані -
тіло видовжують. Тіло назад себе скручує.
Далі плетемо розради з вітрами-поривами врозтіч,
аби схопитись за біженців, аби себе наздогнати -
плями на шиї. І на губах ліпить зморшки -
дощ заклопотаний.
Ледь опритомнівши - боса...
Ніби здалося,
що в весни сиве волосся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421852
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
вже цвітуть яблуневими квітами у чужинських садах
наші діти
голіруч затискаю між пальці дні двадцяті кінцівок лисого квітня
торохтить десь позаду втома віків
і писати рубцями по шкірі то вітру то дерева
надто гаряче
надто без крил підійматись з трави вчора скошеної
і скрапати верлібрами з прогнивших дахів
надто вже дощове те чекання
на закінчення посту
бо відпостила голос твій ще у довгих розчесаних косах
ще у ніч що світила комусь ліхтарем до шпиталю
на схилі гори
де відмолюють твою присутність журавлині ключі
і ще муляють десь між парами ребер твоїм пошматованим небом
і впирають в легені твоїми світами
докорінно змінені очі на рентгенівський промінь
щоб мене просвітити
щоб промити дитинство
і назавжди ввімкнути дорослість
а в чужинських садах все блукають непрохані гості щоб зеленого квіту назбирати мокрим птахам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421272
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
тля роз'їдає дерева, як іржа по монетах
і венах, і тромбах
повторюю в небо
у вись
метелики-самогубці
із дахів і будівель і криш
в низ
по венам стікати солодким ячменем
лежати до всесвіту
ниць
й
холодними пальцями
по водостокам
по водогонам
не дихай
пливи
ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421059
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 27.04.2013
ластівка відкоркувача
залізно огортає горлянку,
що здатна лише на скляні вияви звуку,
на скуйовджений магнітом келих.
весела в час пригнічення забаганок,
випадіння із списку холодних перлів.
переслухано,далебі, існуючі імена,
а інших марно ткати з алфавітної марлі.
нема, нема,
але неодмінно станусь,
рано ще в пащеку вогню рими опалі,
рано олією цілувати дрібничні опіки,
з спотикань майструвати прірви,
ми рівні в цих щоденних каверзах,
наважуюсь знати,
що ластівка - знак "приблизно"
і зовсім не тисне залізо
на склі передчасних тривог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421113
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Сьомий Лондон плаче за нами кокаіном і липовим медом
солодким приторним запахом своєї крові
запахом вулиць і щастя щастя
Сьомий Лондон,місто мрій,вогнів і танцю
маленьких дівчаток і кокаіну в серці
У внутрощах міста
в середині себе
Сьомий Лондон ріже вени,маленьким дівчаткам
із запахом меду
в собі і щастя
щастя щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420447
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Я тебе ще не знаю, і поки це навіть приємно -
хизуватися знайденим вигином твоєї шкіри,
і вивчаючи речі, які визирають відбитками
пальців твоїх - це моя невід'ємна відрада.
Ти живеш в мені ідолом смерті.
Моя канонада.
Як покірно ти смертний, смиренність твоя в божевіллі,
тільки теплі зап'ястя пульсують в мені передтечами,
І забудь, що ти вчений й писемність твоя друком з'їджена,
я не знаю, який ти, проте вже давно примагнічена -
Бо така в тобі вічність
Проїджена.
Словом, вечір тремтить, а на ранок тремтіння - сильнішає,
і збігаючи східцями, вповні назад не вертаю.
Бо не знаю, чи втримаю цю невідомість не вічною,
а тебе невпізнанним за кольором тіла й волосся.
Так в мені повелося.
Втікати, як знатиму більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420758
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
был бы я одержим желанием мещанина
построить семью, работать, купить кота,
за покупкой авто оставив от мира
квадратный лоскут в пластмассовой рамке окна.
крылья б мои, миллион миллионов квитанций,
несли бы меня из работы в диванный отпуск.
так и летел бы до самой последней станции,
где под волей своей оставляют подпись.
от этой точки где-то шагов за тридцать
осознание истин в чаде церковных кадил,
морщины на лбу, пелена забытья в глазницах...
я их оминув спросил бы себя:
я жил?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420405
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Один процес, де головні й залежні -
де посекундно треба йти – терпи!
Бо час примусить все і всім вертати -
дорожні сукні, втомлені порти.
Тонкі мотиви струн підземних лазень -
і неабияк зрушених ходів.
Тебе живуть і виживають натще,
а ти відверта, тілом догори,
у прісних водах чистишся від фальші,
де шумно й тихо водночас – терпи!
Облога тіла.
Тільки віддзвеніло,
Руками по обличчю – поводир -
волога струмом у підшкір’ї вила -
і дотиками пестила пустир…
Яка відвага – з рук змивати власність,
мов голод пальці зморенням скроїв!
Ти досі та - повернена зі станцій -
із сотнями прохриплих голосів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420072
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
нікчем'я міжкордонного паломництва
прощень та виправдань
зіпсувало галявину самобутності
зайвими стежками з відбитками
чужих помислів та зазіхань
якщо не організувати прикордонну службу,
невдовзі все переросте у фестиваль
незліченної кількості ніг
та чобіт із пронизливими шпильками
після колотих ран від яких
не росте зелень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420011
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Це зубожіння до кісток -
ти ним картавиш, ніби зопалу
гортанне дихання думок -
набридле соло.
Моя нервова кавалькада
штурмує стіни гнівним докором
Ми перестрілись надто рано,
поміж неспокоєм.
І непідвладний поділ рук -
упереміш у снах розведені -
на стику перелітних душ
собі нестерпні.
Обтерті вицвілим манто,
на вулицях, мов розтин тіла -
тобі відведені мости,
мені - перила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419862
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
І сотні тисяч репостів
ці сонні вогні-очі
не розбурхають простір, не втопляться в ночі
не взлетять совами
в скроні
не вилижуть дочиста, не випурхнуть
нечистю
у вікна душ наших
у серця вічністю
у тіло нежиттю
у очі похоттю
мабуть приреченістю
скоріш надійністю
і вже так звичкою
ділити навпіл
а може й натроє
і в очі крилами
й своєю святістю
а може й нечистю
а може й кармою
та все ж спокійністю
й такою тишею
що страшно дихати
і жити вічністю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419705
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013
можно и дальше продолжать жить
дарить свои улыбки и слезы
людям
ничего не получая
взамен
а ничего и не нужно
тоже мне подарок
своих эмоций хватает
дайте сначала избавиться
от них!
надоело
смеяться с крупных неудач
надоело
расстраиваться из-за мелких
побед
надоело
включать эту защитную реакцию
и выключать естественную
потребность
в смерти
надоело
испытывать судьбу
и пытаться
что-то в себе изменить
надеясь что кто-то это оценит
может даже синхронизируется
с твоими нововведениями
с новой версией тебя
тебя
или уже не тебя
ведь ты позволил себе поменяться
совсем немного
но позволил
значит уже другой
надоело!
это больше не я
говоришь ты себе
где-то внутри
а внешняя оболочка молчит
и улыбается
молчит и кому-то улыбается
улыбайся мать твою!
и возможно кадр получится
удачным
в отличие от тысяч предыдущих
в отличие от тысяч таких же
улыбающихся
и страдающих
от собственной никчемности
таких же старающихся
что-то изменить
ну хоть что-то
ну пожалуйста
а потом.. тишина
твой внутренний молчит
он солидарен с внешним
а тот даже не улыбается
почему-то
и не плачет
вам как-то теперь вообще сложно
сложно выражать эмоции
и не выражать
сложно
|да это bлядь еще сложней!|
сложно не дышать
сложно не смотреть
сложно не думать
сложно не умереть
да тут сложно абсолютно
всё!
а ведь без этого никак
иначе ты превращаешься
в аморфное существо
без потребностей и желаний
без элементарной потребности
в самовыражении
ты становишься элементом
асфальта
и синонимом пыли
и вот ты борешься
ты все еще борешься
с отсутствием и присутствием
не ощущая ни того ни другого
пытаешься отделить себя
настоящего
от ненастоящего
вспоминаешь что делал не так
а почему сделал именно так
тебя разрывают противоречия
изнутри
ты не знаешь что правильно
а что нет
куда идти чтобы больше не ошибаться
где остановиться чтобы никуда
больше
не идти
кому улыбаться
а перед кем поплакать
когда нужно
помолчать
и когда уже можно наконец
ЗАКРИЧАТЬ!!!
и вот ты смотришь
в пустоту
потому что зеркал нет
окон нет
никого нет
и ты смотришь
слышишь как что-то или кто-то внутри
разрывается
там где вероятно было то о чем ты забыл
там где вероятно был кто-то о ком ты забыл
и не хотел вспоминать
никогда
там где было твое сердце
до того
как ты начал сомневаться
в себе
настоящем
и такой отсутствующий ритм говорит
что ты жив
как бы ни казалось
как бы ни ощущалось
ты все еще жив
он говорит тебе следуй ритму
времени
даже когда оно остановилось
хватит быть рабом минут
боясь не успеть!
хватит врать тишине
своим же голосом!
хватит сомневаться в собственной
смерти
ЖИВИ!
потому что ты
воскрес
_____
снова
*фоновая композиция –
Amesoeurs «Gas In Veins»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418779
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Коли сльота , як присмак на губі,
крутими східцями всередину збігає –
такі, як ти, – невротики слабкі –
пігулки під язик, мов гріб, ховають.
І дні, як дні – впираються в стоп-крани,
нашаруватість пилу на вікні.
Твої ущерть розмокнуті сандалі
під покривалом тулять дві ступні.
Я приходжу скуйовджувати постіль,
І між білявих прорізів тканинних
Тобі на вухо шепочу «Я в гості»,
А відповідь лише в уяві млосно
вистукує, мов пальці по стіні.
Твій тихий стогін у моїй вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418077
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
... бо я ще не зовсім ритмізоване зображення,
заражене спільнотопосом в спільночасі,
злазить шкіра зими зашкарублістю неодмінною,
плином хвилинним на гойдалках псевдопровини.
геть не знецінюй і я проросту в час святковості,
з надр стільниковості вирвусь у наднеобхідність.
рідні тобі позастінні мотиви залежності
вежею міцності в слабкощах знань повистежую.
зрештою, я вже не зовсім німотне зображення,
вражею сонністю слів звідусіль не обтяжена,
повною чашею ніжності тільки тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417560
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Причали твої
серед порту померлого міста,
де мокрі асфальти
з утроби морських кораблів
облізли
і мерзнуть.
Так треба, щоб пахло людьми.
І тільки човни -
закляклі між ставнями в’язні -
в тобі передчасно
назустріч виходять з тюрми…
І снюсь тобі босою -
в чорній сукенці навиворіт
притулками вкритою,
вепрами загнана в крах…
Так мешкають
біженці,
прокляті і проклятущі ,
мов світлом тутешнім налякані
звірі в клітках.
Цих стесаних якорів
тріщини сходжують тишами,
облиш мене,
виждали
повені, аби втекти.
І сотні, як ти,
на волю відпущених велетнів -
морем обведені -
топчуть змокрілі порти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416571
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
[i]вірність[/i]
пахла твоїм волоссям
пила вишневий сік
ходила на краю
визираючи
[i]справжність[/i]
яка була на іншій стороні
слухала музику
гралася з сусідкою
[i]любов[/i]
хотіла романтичного стресу
малювати на вікнах
щоб з далека це побачила
[i]чесність[/i]
стара відьма
пороків двуликості
Це чотири ока взаємно закоханої пари. Два - її, два - його. 2+2=4 - пара.
Кожний погляд - назва нової історії в їхніх стосунках.
Будь-яка іскра ховається над правилом "четвірки".
Вони діляться своїми очима, щоб відчути пам'ять вчорашнього, щоб по-новому подивитися в майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416030
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
вирвана із контексту світління
лінією хвилястою.
розпродаж німого
не мого настрою,
ти-яструб приручений,
хочеш,
інакшу затребуй.
декоративні дерева
прямісінько зі спини.
увімкни гучномовці
й на зовсім
їх
у сміттєві баки.
не залякуй,
я й так нам планую землянку.
кожного ранку трепет,
а решту на завше.
з протертої замші
усі позаслівні листи.
ти мій дещо холодний вияв
і те, що сказати не вмію-
принада дощу.
розчуй в перехлинності літа
як сон залишає орбіти
і зовсім не бідами вбита,
а тим,
що у груди мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415975
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Ти вже не ти
і небо вже червоне
від сліз, а може, від дощів
ловив чуже повітря у долоні
все тут вже там, все те що ти хотів.
Ключем шукав своєї наскрізь тиші
чорнило сліз ти вилив на папір
сьогодні ми свої, а завтра - інші
і це не запис, вже прямий ефір.
Ми вже не ми
і вікна наші темні
розділені ці два світи
коли суттєве і таке даремне
ховається у хащах самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415964
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
ми - каліграфічно ціловані щоденники
й блукаємо сухістю сердечних грунтів
ти довго хотів візій дощу,
малював міць потертих форзаців
ти блукав як чорнильний віщун,
копіюючи кожну із станцій
на яких нам траплялись листи.
в цих читаннях було щось магічне-
тема вічна
і почерк нестерпно густий.
злій вичерпності сталося бути свідком
і нізвідки в нікуди лунаю
тепер розчуй.
ми щоденники смутку,
діждавшись,
пливем
у гробницях дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415566
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2013
на вулиці холодно
немов не весна а осінь знову
зайди швидко і зачини двері за собою
вечір сумний не бери погане в голову
вечір струнами натягнутий рветься під серцем
мені не потрібен новий одяг
мені не потрібно смачної їжі
можна лиш тепле сонце над головою
зручну подушку і тебе в нових аватарах
мені говорять посміхайся друже
посміхайся щиріше
бо у цьому вся хитрість
хто не знає де його світло
впадає у ніч як в заглиблення мороку
тому посміхайся до тиші
можна мовчати навіть тоді коли немає
кому вилитись щирістю
можна приміряти німб
ніби насправді хочеться вірності
можна піти по гарячому сонцю
вічному віснику чистоти і захищеності
але ти посміхайся благаю
посміхайся якомога сильніше
ти світишся
немов би наїлася літа
ти проціджена
ніби рентгеном просвічена
така свята така необдумана мною
чекала весну мов на спасіння
й друге пришестя тепла
друге падіння холоду понад поверхнями
а тут постійні протяги і приморозки
благаю зачини двері
ти ж мене не слухаєш
мені повторюють друже поглянь навкруги
вітер кружляє танцюючи листям відірваним
люди не іграшки
люди не їжа гірка
яку можна одразу ж сплюнути
їм же також болить
їм же також в серці муляє
мені тобі нічого сказати
ці слова неідеальні знаю
я у бога їх беру в займи
на тому світі я усе віддам з надбавкою
по краплині йому буду
капати капати капати
дощами з-під серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407554
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Не ламай байдужо ми життя під корінь,
Не пиляй захланно гілля навесні,
Бо воно в оазі запашної хвої
Багне великодні рипати пісні.
Не лупи кори ми зо самого серця,
Не стели доокруж вічного тріски,
Бо питва жадаю з чистого джерельця -
Зріти як дужіють молоді ліски.
Не глуши ми світу ревом бензопильним,
Душу безневинну в засвіт не жени.
Придивися зором божооким, пильним -
І розкайся щиро, сю ману спини...
***
Голосити будуть великодні дзвони
Понад полонини, згарища сумні.
Плакатимуть гірко вицвілі ікони
Під воскресні свято-радісні пісні,
Поки не учує кожне серце стогін
Вмерлої смереки, тої - навесні...
(3.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415202
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Уподібнююсь чайці,
бо з крил треба скинути втому,
і щоб море по тому -
за декілька миль - кораблем
мене било до берега…
берегом вабило знову,
бо волають простори
і щемом небесний евклаз
моїм мохом обріс,
залиманений свистом
міжслів’я…
Вір, я теж нетутешня,
оголена - майже до ніг…
Тіло водами щезло,
мізерно покриви рознесла -
аби легше гортати
приземлені пригоршні міст…
І невтямки по згортку,
ще чуючи шепоти хвилями,
уподібнюсь чайці -
між звіяним спокоєм райдуги,
аби бути навзаєм
забутим умістом прекрасного -
тільки голосом моря
або горизонтом весни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415165
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
Людське життя - це контрастний горизонт подій, у якому кожен переходить з багряного сходу на перламутровий захід. Людина через долю секунди стає іншою: змінюються її переконання, світогляд, думки та вчинки. Двічі в одну річку не ввійти, як і не стати вам тим, ким були хвилину тому. Зміна - це мотивація до щастя. Ви змінюєтеся- значить ви живете.
Людина схожа на метеор. Коли це тіло проходить крізь атмосферу, воно залишає в небі яскравий слід, який ніколи не запалає знову на колишньому місці. Люди думають, що коли все добре, стабільно та надійно, тоді і можна вважати себе щасливим. Та наскільки ж вони помиляються! Це все миттєво переростає в буденність, до якої людина швидко звикає, як і монотонне відчуття щастя переходить у звичайний стан, від якого вже н́ічого чекати. Як би не було легко та на перший погляд чудово, без змін люди приречені на крах справжнього колоритного життя. Тоді й починається існування, навіть якщо ви знаходитесь на "сьомому небі".
Краще спотикатися, падати та всоте підійматися, але саме тоді ви відчуєте бажану ейфорію, яку дарує всесвіт, у якому творите і вдосконалюєте своє життя. А по-іншому, людині й повітряні замки набридають, якщо в них нічого не змінювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414726
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 01.04.2013
не пригадую перших нулів своєї ідентифікації,
в кращому випадку їх шістдесят із гаком.
кольору облізлого лаку всі оці псевдостіни,
теплий присмак руїни мріє зробитись Смаком.
маком притрушені сни як словами невігластво,
з твоїх печатей б"є струмом чи знаком нерівності
"не" все суцільніше й тихше підлащує глумами,
сурми безвуччя і вітер нас млосно висурмує.
грубою казкою "звідкись" являюся розпачем,
обручем навколо шиї, якій не бажалось прикрас.
раз передперший зізнання собі у пророчості,
раз надостанній крізь енність збілілих гримас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414432
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013
стань мені послухом,
наскрізно чистим повітрям
зморені пролежні вицвіли
в сірих вагонах
дрібно вальсуючи, дні
ще блукають підземками
станції - мірками весен,
люди- валізами.
(будь мені спокоєм...)
вперто розмотують колії
заходи східними глибами
гріють коліна,
вичерпно дихають мною,
ходять морозами
завше босоніж,
малюючи шкіру рельєфом…
я не вертатиму -
зайвості пахнуть горілим,
мало пожертви,
так мало тебе за вокзалами
стань мені пам’ятним,
викарбуй тіло на відстані
пристані вічні,
як коротко вічність болітиме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405892
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Ці весни нестрижені, втомлюють….
плутанинами купчаться в пальцях…
і невинно так стигну між старців,
чиї бороди кашлями зв’язані
мене тягнуть по той бік доріг…
сполох б’є стерті ноги в мізинці -
і невтямки розкидані руки
бавлять в піжмурки зсотані звуки
не торкайте того, хто біжить…
Ці розвеснені - стріхами капають
я наповнюю відра, щоб пити…
заливають спорожнено нутрощі…
тільки б жити… і в четверо скручено
моє тіло ще досі з відбитком
рухів зморщених
вулицю топче,
виглядаючи бороди з кашлями…
Ці минулості веснами в юності
колихали мій вітряний паводок…
і кістлявими - похапцем - ріками
умивали обличчя… а з ним -
з тим облудливим березнем
тисне…
в клітці тисне…
між іншими – стискує
І втікає…
куди ж ти біжиш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414067
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Придорожні рутини ,
мов днищами вкладені діти,
заповзли в тепловіння -
тенетами снів повесні…
Метушня - не тутешньою -
кволо, розтягнуто свище -
і фалангами звуків
тремтливо за рогом згаса…
Замела обрій чадом,
загостреним келихом вітру -
не барися в рутинах
скуйовджених псевдоптахів -
по спіралі ходи, мов
у чорне одягнута злива -
на обтяжених відхилах
мало-помалу лягла…
Ця сонлива облуда
зі шкірою з-під переломів
до твоєї ключиці
впритул прикладає синці…
Грішно капають сивості
- меншають білі покриви …
З придорожніми дітьми
рутини ганяють квача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413501
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
З відчуттів, котрими прокисла ручка, я видам колись словник.
митець що ліпив з нас статую
напевне не вірив у синтез
крил забинтованих полином
міцнозаварених митей
він не думав
що неістоти-іменники
таки можуть жити
і навіть ловитись антенами
на висоті шумохворих чистот
він не знав
що у статуй своя кровоносна система
свої рецидиви
і антологія сну
коліщатка завжди миготіли
за схемою
однорідно фіксуючи суміжність домінантних рядів
калькування прямих запозичень
у валентнозалежних долонь
а спорідненість душ
слугуватиме місцем поєднання невивчених мов
що сприймались лише на дотик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413725
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
псевдонаправленность твоих конкретных действий
провоцирует учащенное мыслебиение
вслед за тем
из закрытых |для| глаз
участков аур
начинается сильное слововыделение
у нас двоих
это любовь
и ненависть в одном теле
то что мы так хотели
это быть вместе
а сегодня мечтаем хоть на секунду
очутиться в разных телах
местах
и времени
крах надежд
и сожаление по любому поводу
таков наш удел
вот что происходит если нарушить химический состав
ошибиться с дозировкой
и отравиться
друг другом
как следствие можно неслучайно убить
себя или друга
|в тебе|
это означает как минимум одну вечность
будешь думать
что он единственный
или она
одна
вен не видно
также как чужих слов
и чувств
ну почему всегда так трудно с тобой
когда рядом и не рядом
всё кроме сердца
выбивает ритм
молчания
ведь любовный трепет порой так трудно отличить
от адреналиновых конвульсий
настоящего
|отчаяния|
* *
никогда не оставляй ее
наедине с твоими мыслями
она подумает что это всё
что ей осталось
|любить|
(?)
*фоновая композиция – Diary Of Dreams «(ver)Gift(et)?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413023
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Перегоріло. Більше не болить.
Уже не буде грати роль актриса.
І навіть в серці біль не защемить.
Є тільки я,безодня є, і тиша…
Перегоріло. Спогадів печаль
Мою сталеву душу не зачепить.
Того,що було навіть і не жаль.
Якесь безумство, марево, халепа.
Уже не буде тих «пробач», «прости»,
Набридло все, всі струни обірвались.
Чужий. Нерідний. Невідомий ти.
Моя душа з бездушшям назмагалась.
Усе. Не треба!Більше вже нема.
Колись ще виростуть обідранії крила.
Лише вона лишається сама—
Проста душа,що пристрасно любила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413011
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
безпотребно вираховую собі вироки,
гірко від кавозамінників,
від того,
що сповнились сном льодовиті нутрощі,
кущеподібними повідомленнями
про те як я в думці вужчаю
чи про те,
що й тепер бездомна я.
сповнюю склянки розбитими шибами,
мертвою рибою сум
у тобіозерності.
впевненість переміряна сукнею,
муками зношена аж до марлі.
в тихій лікарні
на розі предсмертя,
майже утретє
минулість оскаржена.
геть не відважна
ба навіть не зранена,
чайною ложкою
пишу окріп,
діб мені мало згодинених,
винна...
а хоч би й у тім,
що дім
ти не бачиш в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412073
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Вона застосовувала до інших лезо Оккама,
Яким слугувала власна щирість,
Іноді гостра і болісна для оточуючих,
Іноді темна і з відходами власної душі,
Як венозна кров для тіла
В кровопусканнях стосунків здирались маски,
Здійснювалась ротація з близьких у далеких,
З друзів у вороги чи навпаки.
Так вона робила ціннішими свої усмішки,
Даруючи тим, хто вцілів,
Тим, що носила у серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412244
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
шафи вщент забиті синонімами до дрібного "я"-
з них починаюсь і ними ж завершуюсь...
зрештою,
не мені обиралось ім"я,
не чіпляла його на шию чавунною нагородою.
слушні нагоди - то відзвуччя й поранення,
ранньою старістю, пізньою юністю
рунами татуйованими на відсутності шкіри,
я одягаюсь в сіре
знов благаючи холоду.
і чого б я тобі не зуміла дозволити?
вибиваючись запитаннями другосортними,
загортаю себе у ковдру
і більше не знатимусь.
ти ж бо на радощах прокидайся
в схованках передчасних.
доки не згасне
лампадове тіло,
будь мені кольором...
білим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411754
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
дивно коли ненаписані листи
в'януть
б'ються метастазами об стіни
і пересипають прозорість голосів
досі мені не чутних
їх вправно видзьобують горобці
гублять випадково їх лінії
здушують горло вбогістю
і залишають розбитих на ранок
а потім
вони спізнілі і надто поранені
починають кровоточити
падати чимдуж в тебе
тебе ж звідти виточувати
аби самоствердитись
зірваним з неба їм би хоч трохи теплості
а тут лише холодні шиби
металевих тролейбусів
дивно коли ненаписані листи
вміють сердитись
коли хтось
але не ти
зникає в контекстах інших облич
і завжди
опівночі
залишуючи їх на ручці дверей
нібито
забувши
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410789
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
це не боязнь люстер,
що на кожному кроці сиплять нагадування,
це псевдорозрада
коли ти бачиш безмежність падань
і таку ж густину підіймань.
наче востаннє пасок до моєї шиї
аби дізнатись, що вмію
благати так само щиро
як і мовчати.
прозорі факти і гіркота біографій
сплітаються в позачасове безглуздя.
маленький вузлик кольору біля ока,
я бачу в тобі пророка
і доки зір є достовірною нам властивістю,
я обіцяю, що виросту
з усіх дріб'язкових страхів.
коли в мені хтось гострив
безвиході леза,
на іншому боці знань
щезла
маленька дівчинка без прикмет.
їй не бачилось де ти,
не чулись твої безсумнівні яви
і уся та ласкавість,
якій не напишеш меж.
авжеж,
жодні пошуки тут не потрібні,
з кожним липнем
все більше листів і пожеж.
ти відстеж нашу відстань,
попрохавши крізь мене всепрощення,
бо ж дорослі не мусять
мовчати про сльози...?
- Авжеж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409376
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Ти ж божевільна: любиш плести светри,
Екзюпері читаєш, мало спиш.
В твоїх шухлядах всі слова відверті,
а в холодильнику секунди лиш.
Ти ж божевільна: молоком із медом
лікуєш горло, душу й заметіль.
В твої нотатках не буває псевдо,
нема присвят не тому чи не тій.
Ти ж божевільна: всі твої полиці
дзвенять від ламп, живих, та запасних.
Перегорають - їм буває сниться.
Ти ж, божевільна, пам'ятаєш всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389618
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Бо планета ще крутиться, і зорі ще світять,
бо поки ще любиться, а душі не сліпнуть,
треба копати так глибоко,
щоб аж до болі,
треба зшивати смисли,
щоб голкою в горлі.
Бо поки ще крутиться,
треба кричати сильно
Поки не сліпне і світиться,
мусиш жити насильно.
Бо заки тай любиться,
маєш сказати правду.
Бо заки ще крутиться,
вимкни режими ауто.
Бо планеті ще мріється, поки зіркам не лячно.
Бо досі ще любиться, заки душі не страшно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382949
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Його душили спогади і кашель.
Ліна Костенко
Мене душив не кашель і не спогад.
Я обирала сильні вітаміни.
Ти знав усе, і то вже був не здогад.
Ти знав, тож будував навколо стіни.
Мені багато і не було треба.
Отримувати кисень по суботах.
Поближче бути десь до твого неба.
Писати щось шалено у блокнотах.
Мене душило те, що була осінь,
Яка минулим б'є несамовито.
Я не втекла і не забула. Зовсім.
Я залишилась там, де все розбито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380778
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 04.12.2012
Утри́май мене на долоні
Своєї снаги.
Горлає душа. Знов голодні
Чужі береги
За щораз щільніше...
Ряту-уйте-е!
Тону...
Безрадне моє розпуття.
Ніяк не збагну:
Чи сонце оманне за хмари,
Чи хмари-мара?
І кожна надія до скари
Свічею згора.
Розпачно услід попеліє,
В саду осенить.
Не можу, не знаю, не вмію...
Болить, як болить!
А небо клекоче, палає -
Не втримати край.
Тебе на колінах благаю,
Ридаю: тримай
Сю кладку до завтра, до світла
До раю, до сил -
Де йти серед світу
Без віри, без крил...
(29.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374194
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Світ безнадійно палає у полум’ї,
В прогнивших серцях протікає тиша,
Шрами на тілі під час чужих дотиків,
Від поцілунків чужих їде "криша" ...
Пройдуть лихі дні, можливо і місяці,
Роки, десятки, хіба це важливо ?
Без тебе день протікає як тисячі,
Тисячі років осінньої зливи ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367167
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 29.09.2012
І знов павутиння осіло на стомлені вії
і стало нестерпно гаряче й пусто в очах
чи це непомітно так осінь молода ще сивіє,
непевно осівши на літніх тендітних плечах?
І так без крихких нарікань і зайвих іроній,
у проміжку полохливо стомлених тіней...
залиш замість повітря тонни вічних симфоній
які перейдуть у щось ясно-сліпуче...осіннє.
Все глибше вітер впиває незайману тишу,
яка відчайдушно кричить від незнаного болю
ось моя рука, що позаду тебе не залише
у вічних дощах плакучої осені-долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363605
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Я ж не вмію як ти
забуватися і по цимбалах.
Я під ніж!
Я підніжжя твого альтер его.
В хоралах,
де вишукую генія.
Гени твої
до чортів полуденія
післані.
Надто гладять мене проти шерсті
вони
на твоє недолуге "як щО - то дзвони".
і, їй-богу, добряче потріскані
стабілізатори поперечної стійкості
серцевої мілкості
нашої дійсності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354358
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 10.08.2012
На місто мрій, зіжмаканих в кишені,
зраненька Бог пустив найперші сльози.
Танцюють парасольки - навіжені,
Заточується дим в чиїсь легені,
По закутках зашиті прокажені,
У місто заповзає осінь.
Так ледь помітну сивість на волоссі,
так між хористів чути безголосих,
так взуті подивують босим,
так на полях впада колосся.
Коли геть-чисто не кохають,
Це як зумисно уникають,
Стоїш над прірвою - штовхають,
і все з усім переплелося...
............................................
У місті осінь не чекають,
У місті
не чекають
осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354488
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Мої щоденники
Нудні
У них —
Лиш ночі і пісні,
Німої осені шматки,
Лелеки,
Голуби,
Круки.
У вікнах —
Зорі та вітри.
Захочеш — ці рядки зітри…
Дві самоти зійшлись в одну —
Загостру,
Склеєну,
Тісну.
Щоденники завжди пусті,
Тумани в серці
Загусті.
До ранку знов не допишу.
Лиш не читай про це…
Прошу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344429
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2012
Ти пекельний для мене рай.
Незамінний, тож так і знай.
Нас поглинули чари мереж.
Я вже втрачена. Ти, мабуть, теж.
Відчуваю, що я не сама.
Майже вірю, що все не дарма.
Ще є відстань і час. Без меж.
Я з цим впораюсь. Знаю: ти теж.
Майже літо чи досі весна?
Божевільна я, як і вона.
Ще чекаю чогось і все ж
Сподіваюся досі. Ти теж.
Ті не сказані мною слова.
Я ще вимовлю. Будуть дива.
Ти за мною більше не стеж.
Я чужа всім. Власне, ти теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339078
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 09.06.2012
***
Чорна кава поколює пальці...
Розбазікались надто, дарма.
Вже й свідомість вдягає сап’янці -
Зазиває холодна сурма́
Йти до краю... А краю немає!
Ані меж, ані тин-рубежів...
Хоч і сонця ще вперто чекає
Вбоге серце в полоні іржі.
Там, де осінь зачистила сквери
Камінь долі - потріскане скло!
Кілька літер на грішнім папері,
Кілька слів, де життя відбуло.
За фіранками неба - минуле,
За дверима надії - лиш стен.
Чорна кава... Заще́пки, засу́ви...
Довгі тіні за сивим дощем...
(7.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342562
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Будеш далеко. За кордоном моїх мрій.
Прощань не хочеш? То залишся. Чуєш? Стій.
Тебе нема, і я вже на межі.
То ось вона - Самотність в мережі.
Чого від кілометрів нам чекати?
Можливо, краще буде і не знати.
Старатися забути. Назавжди.
Ніколи не промовити: "Зажди".
Але нестерпно й думати таке.
Так, щастя з присмаком. На жаль, воно гірке.
Як не закохані, то краще просто друзі.
Не варто було довіряти тій напрузі.
Ми не втечемо. Вибач. Нікуди.
Роби, як знаєш. Забажаєш - йди.
Ми ніби рідні, але й начебто чужі.
Знайомся! Це - Самотність в мережі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341686
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2012
Невчасно торкнувшись ромашково-літніх думок,
Упасти на поле – нехай квіти душу лоскочуть.
І дихати спокоєм до темно-синьої ночі.
Відчути як згусток утоми росою промок.
Як сонце своїм язиком зачіпає щоку.
Можливо схопити шматок хмаринкової вати.
Відкрившись до першопричин, увесь світ обійняти.
І пити свободу, нестерпно солодку й терпку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340993
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012
Востаннє елегантно промовчав...
Востаннє оголила зустріч нерви!
Такий далекий і чужий причал,
Такі незграбні безнадій галери...
Упало сонце десь за горизонт -
Туди, де тіні блудять споконвічні.
Не дотягнути скрипці вбогих нот,
Не зачепити душі пересічні.
Коли байдужно стелиться письмо,
Коли кохання вже немає сенсу...
Коли обоє просто мовчимо,
До різних міст чекаючи "експресу"...
(14.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332917
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Ти мене цілував,
не торкаючись уст,
Ти в прозорих долонях
стискав мої пальці.
То був справжній тріумф
віртуальних спокус,
То був сон, то був жах,
що примарився вранці.
Відчувала твій розпач –
не бачила сліз,
Відчувала твій біль,
навіть чула твій стогін,
По прозорому шовку
дешевих завіс
Розповзалися тіні,
бліді і убогі.
Лікарняна палата
з високим вікном, -
«Інтенсивка» - по суті,
за змістом – притулок
Для приречених тіл
під льняним полотном,
Де між смертю й життям –
тільки тихий провулок.
У своє небуття
ти пішов, як хижак –
Безнадійно самотній,
оплаканий небом.
Добігав до кінця
чи то сон, чи то жах…
Я відчула в той час,
що лишилась без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331618
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Загубила тебе поміж тисяч і кращих і гірших.
Відштовхнула, сказавши, що буду навіки сама.
Я жахливо злякалась, що вмить оживуть мої вірші,
Що побачиш у них забагато про мене… Дарма!
Не повірила в щирість чужого для мене сп'яніння.
Не змогла подивитись у вічі майбутньому дню.
Я занадто вросла у самотній сценарій осінній.
Я забула, що нині вчорашнє уже не верну.
Ти лишився для мене нездійсненим «може» на спогад.
Я тобі залишила цілунок і вогник в очах.
Якщо треба, проситиму, навіть не вірячи, в Бога,
Щоб палала душа й не згасала до завтра хоча б
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327539
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
Жити у світі реально без холодних,примарних надій
спіткнувшись не впасти у прірву незнаних стихій
просто іти,на колінах повзти та іти від тужливої метушні
забути минуле-усі спустошені вже не свої...чужі дні.
Збагнути що ти у світі обірваних недогорілих шпалер
ти сам,без нікого.не підкаже як жити жоден суфлер.
Слухати тишу,вона не говорить пустих не потрібних слів
залишає спогад.Вічний,шалений,без колючих шипів.
Віднайти щиру правду,тихе щастя. Пірнути у вічність.
Так.Варто боротись.Завжди.За радість, за ніжність.
Просто знайди закинуті сили, розплутай важкі думки.
не намагайся стати кращим за когось-за себе живи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324210
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Голубіє небо голубиним пір'ям
І летять хвилини, наче навісні...
А мені учора тихим надвечір'ям
Синій птах пір'їну залишив в душі.
Розтривожив душу криком журавлиним,
Зорепадом срібним в долю увірвавсь,
Й, стрепенувши крильми, раптом ввись полинув.
І розтанув в сяйві західних заграв.
Лиш лишив дарунок — чу́дну ту пір'їну
Зіткану із неба, із зірок, вітрів,
З місячного світла... І тепер й хвилини
Не дає спокою той вогонь в душі.
Ой ти диво-пташе, де тебе шукати?
Вище хмар полинув до ясних небес...
І чумацьким Шляхом піду я блукати,
Сірим небокраєм в пошуках чудес.
Ой ти казко-пташе, звідки прилетів ти?
Із яких галактик, із яких зірок?
Ти лишив не пір'я — ти залишив мрію,
спокій мій розвіяв крильми ластівок.
Нічка-чарівниця, зорі-жаровиці,
Хай зіб'ю я ноги, та до них доб'юсь.
Обдерусь об терня на життя дорогах —
Від своєї мрії я не відступлюсь!
Небокрай бузковий і сіріє небо.
Перший промінь місяць кине на поріг...
Лиш горить пір'їнка — з мрією у серці
буду крокувать я по своїм житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236526
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 20.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2012
Іще один самотній день пішов
У спогади пожовклі , мов шпалери
А час біжить гепардом стрімголов
Ти стукаєш, та скрізь закриті двері.
Цю мить ти проживаєш за обох
Та не боїшся, не жалкуєш.Значить
Живеш, допоки віриш.Тільки Бог
Тебе почує. І за все пробачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310462
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Передозування самотністю.
Я вирішила закінчити життя самогубством…. Щоб вся червона рідина повільно, крапля за краплею витекла на килим. Щоб душа звільнилась і полетіла у космос. Щоб мої нейрони не скорочувались, а тіло не мліло від нестачі кисню. Щоб твоє вчорашнє стало моїм завжди. Щоб мої очі з кришталевою самотністю задивились у пусту вічність. Щоб мої губи назавжди затихли, як старий годинник на стіні.
Твоя амнезія мене не врятуює, у мене виростають крила і я вже не тут. Я гублюся у просторі твоєї кави без цукру, а в навушниках дограє остання мелодія. Мої молекули із сейсмічною швидкість долітають до твого обличчя і ніжно обіймають його. Ми вже не тут. Я на пів мертва, а ти на пів мій. Нам бути поруч лише до завтра, доки не приїдуть санітари і не заберуть мій труп у це похмуре місце. Я лежатиму там на своєму металевому ліжку, де температура завжди мінусова і розчинятимусь у повітрі злітаючи над містом самотніх ліхтарів. Над вокзалом пустих поїздів і загубленим носовичком у метро.
Ще кілька метрів і мене не буде. Я гладитиму безпритульних собак, даруючи їм свій холод і мертву ласку ,і вони помиратимуть швидше. Я стану повелителем нікому непотрібних тварин і лякатиму ними пішоходів на вулицях, а в морозяні вечори я літатиму над твоїм будинком. Заглядатиму у твої вікна, на твою самотність. Я згадаю тобі все, розсипані чіпси у кінотеатрі, загублений носовичок у метро і, те як ти дав мені померти від передозування самотністю. Та ти мене не побачиш, лиш вітер дуситеме твою свідомість, а мороз забиратиме твоє життя по міліметру квадратному. Ти помреш. Всі ми помремо. Тільки червяків колись не буде, бо я звелю себе кремувати, а попіл висипати тобі у каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310491
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Я в серці ті пахощі чую.
Вже. Все-ще. Навіки.
Цілую твої я повіки,
Украдені долею-болем.
Слова –недоріки.
І докір собі за мовчання.
Ти пахнеш весною,
А я життєдайним (стражда)нням.
І я ще так добре все чую.
З тобою ж.
Цілую твої я печалі,
Свої ж залишаю на потім –
Усе як у казці, лише ідеали
З життям перебрали.
Цілую свої я примари
Такі вже реальні. До сліз.
І слизько – з тобою упали
На дно, де немає надій.
Я чую тебе ще так ясно.
Колись ти погаснеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297715
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Ми не різні з тобою – однакові,
Лиш немає в нас точки перетину.
Не поясниш це все зодіаками,
Бо життя - це тонка арифметика.
Паралельні, ти скажеш. Навряд,
Хоч щасливі були разом тижнями.
В геометрії вдосталь принад,
Та забудь ти мене, мимобіжні ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297033
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Осінь, промерзлі столичні обличчя,
Обурює навіть невинна розмова,
Хоча б себе побороти частково ...
Щоб не образить незлим тихим словом.
Самотність – нікому ж вона не потрібна,
Та часом її так ... не вистачає,
Що хочеться крикнуть йдіть геть, бо я стрибну,
І будь те що буде, хай все пропадає ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296353
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2011
Мені потрібен адресат...
Хтось рідний, хтось з дірою в серці. --
Аби мене, мій кожен шмат ретельно тер на грубій терці.
Аби з сарказмом, без жалю, мені у вічі штрикав правду.
Хтось з тих, кого я так люблю..., хто цілував брехню у варги.
Мені потрібен адресат. ..
Хтось як і я, святий і грішний,
Щоб не лизав нікому зад, наївний мант і цим потішний.
Такий, щоб бачив наскрізь все: мене і всі мої неврози...
Аби так само їв себе і лив в душі свинцеві сльози.
Мені потрібен адресат...
щоб споживав мене шматками.
І з "касти інших" , "принц без вад",
що культивує власні драми.
І ти правий: тіснюсь в собі...
Паперу мало... Слів бракує...
Ми, зрештою, усі слабі...
Лиш графоманство не лікує.
Якби зробити крок назад...
Якби усе за мить змінити...
Та Бог залишив тільки шанс себе нарешті ЗУПИНИТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295265
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Я вірю в долю,
І думки волю...
Але не в себе.
Мене, спитаєш:
- Чому блукаєш?
- Шукаю небо...
- Навіщо ж в хмари?
Чи ти не мариш?
- Не зрозумієш...
Я волю маю...
І я літаю...
Ти ж просто тлієш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191154
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 20.11.2011
а завтра знову будемо мовчати
ковтаючи думки до болю в грудях
всміхаючись і живучи на людях
щоночі повертаючись в початок
де доля б,є у груди без прелюдій
а завтра знову будуть в небі зорі
одні на двох, та як їх доторкнутись
зловити б в жменю ну хоча б одну десь
таку ж яскраву як очей прозорість
от тих... що в них я наче потонув весь
а завтра знову, завтра знову жити
і знову дихати повітрям тим гіркИм
щоб видихати літери в рядки
і гарні ж вірші? гарні ж? ну скажИ ти
ще б долі попросити перед ким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294680
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Мої вірші потрібні лиш мені
Собі пишу.. сама собі читаю..
Сама з собою крізь безсонні дні..
Сторінки пам'яті туди-сюди гортаю...
На дотик душу пробую свою..
Минуле в сьогодення повертаю..
Застигла між хвилинами.. в раю..
Чи в пеклі.. я й сама тепер не знаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294428
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Ми в цім житті спиваєм стільки зрад,
У нас, крім крил, нічого за плечима,
Зневіра в себе - річ є безпричинна,
Бо на душі лишає знак тавра.
Життя ламає щогли і корму,
Зворотній відлік вкотре починаєм,
Жалі минулі листям опадають:
Крім нас, кому потрібні ще, кому?...
Чекай мене, прийду у твої у сни
Теплом весни, чого б мені не стало.
Нас мало, Друг, нас дуже-дуже мало
Безумно-осяйних...
Мандруємо крізь терня і туман
На цих дорогах, сповнених облуди,
Невисловлене слово тисне груди,
І янгол ніжно крильми обійма
Бентежну душу в зареві багаття,
Котру не налякає навіть смерть...
У світ бездушшя вічну круговерть
Душа твоя не мусить повертати!
Живи - бо жити варто!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294242
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011