Запах кофе и книг,
Летней ночью без сна.
Нету больше интриг,
Я простившись ушла.
Больше нет сожалений,
Ни смеха, ни слез.
Никаких ожиданий
Вечер грезы принес.
Я сижу у окна,
Наслаждаясь дождем.
Опадает листва,
Холод ломится в дом.
Вдруг белый пух
Упал с небес.
Ковром зеленым
Укрылся лес.
Бегут года,
Так мчатся вдаль.
И лишь в глазах
Видна печаль... (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740783
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 28.07.2023
Я везу тобі хаос слів
Вочевидь не востаннє й не вперше
Елементи вже нашої гри
Залишуся чи ні
У тенетах
Ти ще мій , чи не мій
Одиначе ?
Божевілля смакує об'ємно
Іншомовно
Хай навіть незна́нно
Але я на мовчання не здатна
Обійми́ , не вагаючись в долях
Серце має до серця озватись
Серце має у такт відбиватись
Любиш - так , віриш - так
І не треба
Вагатись , лякатись...
2023 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989617
дата надходження 24.07.2023
дата закладки 24.07.2023
Налий запашного вина
Як в Бредбері, та п’янкіше.
У нім ясноока весна,
Півоній парад розкішних.
Там неба лазурного край
У піні хмарок мінливих,
Бузком вихваляється гай,
Розмови пташок шумливих.
Заграви рубін вогняний
Наповнить келих до краю,
Землі уже вечір палкий
Так ніжно шепнув: “Кохаю”.
Там сонця прощальні течуть
Тягучі меди янтарні,
Вечірню густіючу ртуть
Колишуть струни гітарні.
Ось іскор зронила зоря
Туди мерехтливі грона,
У млості спочила земля,
Щаслива і безборонна.
Те слід смакувати вино,
Не кваплячись, та по краплі,
Бо здатне красою воно
Серця напувати спраглі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988188
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
А під вечір природа стає холодною і чужою.
І текучі артерії вулиць пусті і розхристані,
небо, розплавлене вдень, замерзає слюдою.
І загублені тіні шукають у людях пристані.
Не знаходять.
Змії-гілки повзуть в небо широким велетнем.
Мертві руки так само прозорі, та душить вітер.
У зіницях метал, навкруги віднедавна зе́лено,
все укрите стерильно-пахучим весняним квітом.
Щастя котиться гулко у дно параболи –
купи хламу – високі задушених слів могили.
Місяць гидливо ховається в крові ранених,
що виповзають у тишу, збираючись з силами.
І збираються. Десь на згорілих полицях пам'яті
випивають за втрачених, тихих, блідо-прозорих.
На остудженім проводі сіро-квартирного радіо,
мертві шепочуть із чорного днища озера.
травень 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987800
дата надходження 03.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Сублимация, замещение,
Суррогат, сабститут и подмена,
Разговоры о всепрощении
Не приводят, увы, к переменам,
Не дают больше успокоения,
Не подводят уже нас к главному,
Оставляя меж нами лишь трения
И плюсуя дела бесславные.
19.03.2023 02:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977580
дата надходження 20.03.2023
дата закладки 20.03.2023
В журбу чи скруту, смуток , печаль ..
Просто мене згадай.
Бо я твоя юність, перша любов,
зелений з жасмином чай.
Те весняне сонце чи літня гроза
- все це була (твоя) Я.
Теплий захід сонця , холодна зима,
Досвід, роки...- все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975761
дата надходження 04.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Колись… Я не знайду на тебе часу,
Не схочу … більше слухати мовчання,
Виправдань скажу всіляких масу,
Саме так мій любий, щезне і кохання…
Колись я не захочу слухати твоїх проблем,
А потім перестану ревнувати,
Почуття наші … Стануть нулем,
А як повернути схочеш, стану руйнувати,
Колись я перестану святкувати дати,
Чекать не буду подарунків,
Після сварок буду спокійно спати,
І ранком не чекати поцілунків…
Колись я перестану по сто разів на день дзвонити,
І не розповім, що там всередині болить,
Колись не зможу і сльози зронити,
А потім взагалі забуду, що таке любить,
Колись я перестану дуркувати…
Так щиро, по-дитячому с тобою,
На зустріч тобі , я перестану крокувати,
І розмовлять почну сама з собою,
Колись мені набридне випрошувать кохання,
І збайдужію зовсім … Назавжди…
Закінчаться усі мої вагання,
Тоді побачиш ти… Скільки витекло води…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973847
дата надходження 15.02.2023
дата закладки 03.03.2023
Є люди, як сонце. Є люди, як квіти.
Є діти дорослі. А є вічні діти.
Є ті, хто назавжди врізаються в пам'ять:
Одні - тим, що зцілять, а інші - бо ранять.
Є мало значущі, а є надважливі.
Є просто гарненькі. Є дуже красиві.
Є ті, хто вважають себе надто мудрим.
А інших - належно оцінюють люди.
Є люди - казкИ. А є люди - уроки.
Є ті, хто щоденно скоряє висоти.
Є надто вразливі. А є товстошкірі.
Безбожні. І ті, хто росте в своїй вірі.
Є надто відверті. А є кам'яниці.
Є ті, в кого світ лиш у межах зіниці.
Є ті, хто щодня горизонт віддаляє:
Усе життя вчить, та нічого не знає.
Є люди - печаль. І є люди - смішинки.
Є сам по собі. Ну а є - половинки.
Корисливі є. А є дуже корисні.
Є надто загальні. А є дуже стислі.
Які б не були, головне - всі ми люди.
І слід свій людський залишаємо всюди.
Нехай після нас буде світло і мило,
Щоб бачив наступний: була тут Людина.
23.12.2022
Наталія Петренко
Ілюстрація з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973380
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 10.02.2023
Чорна вода по венам тече
Очі відкриті широко
Схиляю голову тобі на плече
Готова летіти у вирій
Осінній пейзаж і вітер також
Дихає ніжно в потилицю
Жовте сонце, червоне вино
І кров пульсує по тілу
Пальці по клавішам
Чорне та біле
Шахматна партія зіграна
Місяць на небосхилі
Вилиці це гострі скелі
За них я чіпляюсь поглядом
Шелест води, музика душ -
Синє об сіре. Голосно
Тихо летить пташка у світ
Крилами наче віями
Анатомія фарб у цьому вірші
А я той хірург невмілий
21.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973411
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 10.02.2023
Вітер розрізає сиві хмари,
Холодом постукує за склом.
Замело вчорашні тротуари -
Зігрівають спогади з котом.
Місяць, крізь збентеженість і втому -
Споглядає потаємні сни.
Що між нами, крапка, а чи кома -
Скільки ще цих вузликів плести?
Пити можна довго із Байкалу,
Дихати повітря у горах.
А мені - кохання твого мало:
Бо воно заточене в словах.
Тихо, якось взимку серед поля,
Ніч на небі зорі простягла.
Сонце довго крутиться по колу -
Я у ньому руки обпекла..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969464
дата надходження 28.12.2022
дата закладки 24.01.2023
Мольбертами рани і щастя, і втіху,
Немов це останнє пташине крило,
Немовби єдине творіння на віху,
Де все, навіть більше, давно вже було.
Пейзажами сонце і вигнані тіні,
Хай і далеке, осяйне вікно,
Де, знаю, надія живе в переливі
І б'ється за те, що, на жаль, загуло.
Фарбами вічне і просто буденне:
Цинкове, мідне і звісно - живе.
Може, холодне, а може, вогненне,
Та все-таки рідне, хоча й не моє...
05.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970522
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 09.01.2023
Світліє небо, тло його блакитне
Несміло впало у шовкОві складки
Повік ще темних вікон, досі сонних.
Виштовхуючи ніч, світанок блідне,
Очікуючи сходу жовту латку
Й кидАє синю тінь на підвіконня .
Ця мить коротка на надію схожа,
Чи на межу, чи на новИй початок .
І звуків розливається піано.
Пастеллю розтікається погожий
Кусочок неба, звідки зустрічати
Дав Бог іще один блакитний ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967498
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 05.12.2022
Зійшлися нам сірі хмари, зійшлося сіреє птаство,
посипались білі іскри з-під їх металевих пер.
Коли вони пролітали, небо ставало смугастим,
як смугами зір береться, коли виходиш на світло,
сидівши в підвалі недовго... учора була неділя,
а нині уже четвер.
І тільки, дзеркально небу, тонесенькі смужки жару,
легкого, як дим цигарки, упертого, ніби кров,
розтягуються од тіні кожного, хто чекає,
зростають все далі й далі од кожного, хто чекає,
до тих, хто пішов добровольцем
і хто підпав під призОв.
Вони ж прогинають кордони,
де всі юнацькі любові,
де кожен болючий спогад
туманить вугільний дим,
де, замість зозуль пісенних,
вугільно-чорні ворОни,
де, замість Зорі на небі
фосфорно-білий німб.
Різдво. Тож коляд співають, кожен - свойого роду.
У праві рід одне одного нині вважати своїм.
І гОстять про свято ланей, вечерю тримаючи в дланях,
і горобців пригощають, довірливих та сумних.
...І пролітають зі свистом посеред лісовного листя
уламки, що нині не сміють влучати в жодного з них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966640
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Мовою тіні...незнано, барвисто
Даруй мені сонця новий листопАд,
Мовби усе зупинилось навмисно,
Мовби ніщо не було невпопад.
Знаходь мені майже безрідну поталу.
Так і не знавши себе, проживу.
Чекатиму довго побіля причалу,
На зовсім пологому в часі краю.
Шукай мені темну зіницю-оправу,
Хай вона люттю весни береже.
Дихай на нашу холодну заставу,
Може, відтане в помаді кліше...
12.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965716
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 19.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2022
Ідуть дощі, змивають декорації,
Блідішають обличчя і поля.
У серці не лишилося вакансії -
Занадто швидко вертиться земля.
Впаде туман,
розвидниться у душах,
Проткне калина сірість цю німу.
О смутку мій,
візьми на плечі дужі
мою печаль...
Мене ж лиши саму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964868
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 06.11.2022
чомусь саме восени мені тебе найбільше не вистачає,
коли сам Бог погрожує відправити мене до божевільні;
коли втомлена душа нудьгує перед розлитим фіточаєм;
мені б гіркої кави, щоб без цукру та без домішок ванільних!
чомусь саме восени найбільше пишуться вІрші про високе
або про щось таке меланхолійне і до низькості гріховне.
ще не хочеться нового дві тисячі ...бісового року,
мені б на мить в тумані листопадовім забутися на повну!
чомусь саме восени даю собі найтвердішу обіцянку
життя почати з чистого папера чи з кленового листочка,
але вірити в мету - немов блідої наїстися поганки,
ти всюди: в думах, в тілі, рве й ламає, більш нічого я не хочу!
чомусь саме восени здаюсь в полон сентиментам, ностальгії,
коли горить природа кольорами недоторканого щастя.
мені прикро, що тепер вже інші, загублені та злі ми,
не буде як раніше, виживання поділило нас на масті!
чомусь саме восени я маю право ненавидіти літо,
воно завжди однакове та сіре (ну для мене особисто),
але зараз я нарешті можу плакать, сміятись, шаленіти,
одне не можу - це тебе, далекий незнайомцю, розлюбити.
чомусь саме восени стає дощ цілющо-необхідним,
коли ні сил, ні сенсу не залишилось очікувати дива,
і я слухаю його, я з ним базікаю, наче з кимось рідним,
якщо ти з нею вранці вже на "ти", то це моя альтернатива.
чомусь саме восени мені хронічно тебе не вистачає,
коли весна погрожує відправити мене на смертну кару,
коли перед сном собі цілком твереза наспівую: "звичайно"...
усе іде, як маю йти, тому й осінь одягнена у траур!
14.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964293
дата надходження 30.10.2022
дата закладки 31.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2022
В сiрому мiстi
Холоднi думки
Жiнка в намистi
Сумна завжди
Серцю не треба
Зайвих пригод
В життi забагато
Лихих перешкод
Омрiяна дружба
Повага й любов
Повз пролетiли
Й покинули знов
Пiд забороною
Слабкостi душ
Треба утримати
Себе чимдуж́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866325
дата надходження 28.02.2020
дата закладки 17.08.2022
Цей недоречний дощ, і я гуляю містом,
де проросла бруківка, як гриби,
і де години з дозволу доби
ростуть утовщ і їм стає затісно
Хтось приправляє місто темінню, мов перцем,
і в ніч відходять діти, пси та жебраки,
дефіси вислизають з-під бо/но/то/таки,
дехто знімає ремінь, дехто - серце
Я посміхаюсь, посмішка моя іде луною
і відбивається від склянок з аперо,
щоб трохи згодом, у квартирі, змусити перо
пригадувать, як місто стало мною
26.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866159
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 15.08.2022
Надворі ніч, усі давно заснули
Лиш тишу прориває гавкіт псів
А моє серце думи сколихнули,
Вони - порушники моїх солодких снів
Сьогодні знову поміж нами кілометри,
Між нами - відстань… але це не головне.
Тому що в серці я до тебе в міліметрі,
Немов ще крок - і ти візьмеш мене.
Візьмеш мене на руки, покружляєш,
Немов я твій дарунок, немов - скарб.
Ти в серці в мене щастя оживляєш -
Щомиті вносиш кілька нових фарб.
А «завтра» ми з тобою будем разом,
У щастя спільного настане тепла мить
Ми разом на це «завтра» зачекаєм,
Бо віру в «нас» - нікому не зломить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954618
дата надходження 28.07.2022
дата закладки 28.07.2022
Колись мій Бог, мій Світоч, Аполлон
Віддав без страху серця свого ключ,
Він взяв мене, побачивши, в полон,
Відтоді йшли разо́м ми, обіруч..
Волосся – грива лева, очі ясні,
Усе в Аре́сі на́дило, мани́ло,
Тож мріяли про спільні дні прекрасні,
Але здійнялась поміж нами злива..
Тепер в кривавім місиві чуттів
Залишу я себе йому на згадку
(Мій Зевс так ревно й праведно хотів
Поставити все ж кому, а не крапку..)
До нього шлях, що пролягав, – стемнів,
То ж сонце з наших вулиць вже зайшло,
Дарма, що втримать щастя не зумів,
Що цвітом рясним квітло – одцвіло?.
В вікні його погасло, чи не спить?
Мені рядки вірша боронять спати..
То полум'я у серці ще горить?
Іду.. і не подумаю скучати!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953428
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Можливо, колись ми забудем...
І пам'ять, як лист той, зітреться...
Можливо, життя разом будем,
Бо доля нам двом усміхнеться...
Можливо, ми будем далеко...
І часу на ніжність не буде...
Можливо, кохання - потреба...
Можливо, колись ми забудем...
Можливо, долоня в долоні
Нам будуть за все важливіші...
Можливо, і місяць, і зорі
За дотики сонця тепліші...
Можливо, ми будем в полоні,
Де жодних молитв нам не треба...
Можливо, весь світ на долоні...
Чи може, та мрія у небі...
Можливо, і світ не поганий...
Та щастя нам в ньому не буде...
Можливо, назавжди - кохані...
Чи може, колись ми забудем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952322
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Як цікаво у світі виходить,
Як цікаво усе починається,
Знати б тільки, що в кожному твориться,
Всередині ,що там відбувається.
Глибина середини різниться,
Хтось відкрити її все вагається,
Світ таємний чомусь не іскриться,
Чи то може він просто стидається.
Як багато реальних живописів ,
Незлічити наземних картин ,
Скільки ж чистих, захованих подихів ,
Не пускає туди ж тільки тин.
Я б ласкаво ділилася всесвітом,
Світлом скупаних сотней зірок,
Поділися для мене із легкістю,
Дай ступити до дна твого крок.
Покажи мені свої музеї ,
Галереї захованих барв,
Проведи крізь квітучі алеї ,
Я також подарую свій шарм.
Не веди тільки темними лугами ,
Якщо так ліхтарем освіти ,
Так захопливо бути не друзями ,
Важко з космосу твого піти.
Я з тобою у цій паралельності,
З неї ти мене не відпускай ,
Я і свої покажу планетності,
З глибини я дістану все знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952347
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2022
якби не
провокуєш
свідо_мо
ти кажеш
не_час
але_час
він тікає
між пальців
кіскт_кового мозку
су_цвіть
суглобів
лихих
джавелінів
де
бого_
_рождає_
де ти
трохи міць
тримаєш_ся
руку
сусіду
що є
близько кола
навколіш
тримаєш
навспіч
рука
вислизає
з_долоні
вони_без
_облич_
вони
що
тримають
долоні
на повні
на_з_ніч
долоні
приховують
подих
кричи
на_всі_біч
кричи
не_зважаю
на_вчора
кричи
без_облич
ти=маска
а_я
=
в_
_поза
вчора.
я_міць.
без_,облич
я_поза
у_я_ви
а_ми
в_,поза_ніч.
а_я
_поза_
твоїх
на_в_кремінь.
не_тане.
він_в_поза
_,утримний_
.нав_,вік.
[renie cares - якби]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952353
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Давай розфарбуємо день за вікном,
За тріснутим склом, поміж смужками- скотчами
Змалюємо те, що так бачити хочемо,
З уривків, дарованих ранішнім сном
СкладЕмо у пазли війною столочену
Не кинуту мрію. То ж фарби подай
І я розмалюю веселками згарища,
Штрихами зелено- блакитними - дАлечі,
Ти тільки уважно дивися в ту даль-
Там мрія. Жива. Усміхнися, побачивши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952127
дата надходження 02.07.2022
дата закладки 03.07.2022
Я йшла щаслива, стоптані сандалі
Все йшла замріяна: «А що буде далі?"
І шлях мій чистий, жодних перешкод
Куди прямую? Скільки там пригод?
Я йшла все швидше наче поспішаю
Куди? Для чого? Зовсім не гадаю
Та у душі я впевнена, так треба
Я йду туди, де завжди мирне небо
Тривога лиш, навколо ні душі
І тиша смутна, тягарем на плечі
Та я все йду, до краю, до межі
Самотнє серце, що бажає втечі
І з кожним кроком наче відриваю
Себе від смутного й болючого життя
Та де цей шлях назад, його немає
Не повернусь, туди немає вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951756
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 29.06.2022
Щоранку прокидаюсь, набираю- "мама",
та тільки ти не підіймаєш трубки...
твій голос, іноді, несе мені вітрами,
нестерпний спогад нашої розлуки.
Я так багато тобі маю розказати,
про те, як розцвіли в городі квіти,
які садила ти весною біля хати.
Прийду сьогодні, щоби їх полити.
Завжди ти тішила цілющими словами…
Тепер немаю з ким поговорити...
Ніхто в цілому світі не замінить мами!!!
І як мені, скажи, без тебе жити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945869
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 29.06.2022
А Бог ніде і скрізь...
Як прикро, що щоб переконатись в цьому треба, щоб хтось помер
І посилав тобі знаки з іншого буття.
Як жаль, що тільки, коли зрозумієш, що життя одне,
То починається твоє нове життя.
І це трапляється далеко не відразу.
Прекрасно, коли ти ще не ввійшов в старіння фазу,
А маєш сили все це обійняти,
Послухати, понюхати, прийняти.
Ти уяви, що все лишає в тобі слід
Сонцю, щоб тебе цілувати
Не треба мчати до тебе на таксі чи літаку.
Воно цілує своїм сяйвом.
То ти приймаєш істину таку?
То зігріває, то лиша засмагу,
То світить, щоб ти бачив все й одразу,
То гладить шкіру ніжно і ласкаво,
То загляда крізь шибку у ранкову каву.
Подумай, що живим лишився ти.
Не інший...
Просто спробуй шлях пройти
Достойно, гідно і не просто так,
Бо хто помер заради тебе вартий більше
Він був як птах, тож ти ставай щодня вільнішим.
Він був як вітер - непокірним і нестримним.
Любив країну і життя, до світла линув.
Він не боявсь, тому і ти не бійся!
Щодня оберігай своє обійстя
Від ворога, нудьги, рутини
І не макруй, будь ласка, ні хвилини.
Не забувай, що час стріла.
Вона запущена і я вже не мала.
Вона летить і ти уже дорослий.
Вона спішить, а в тебе сиві коси...
Ти їй кричиш: "Спинись, я більш не буду!"
Ти лупиш кулаками себе в груди,
Та день - як мить, момент - твоє життя
І потім розпочнеться забуття.
І потихеньку всі тебе забудуть,
Тож постарайсь, щоб по тобі лишились ЛЮДИ.
Розказуй їм і говори із ними,
Бо це твоє продовження - дитина.
В якій лишився ти і хтось, кого не знав
Та то тобі здалось,
Бо він помер в війні не просто -
Він теж в оцих дитячих косах,
В усмішці і в ранкових росах,
Що ти у них сто раз намочиш ноги,
В усіх твоїх маршрутах і в дорогах,
У виборах твоїх і небайдужості,
І у твоїй свободі (скажуть "дурості").
Та ти, прошу, знай сам й не слухай їх -
Сліпих, рабів, не вільних і старих -
І я в оцьому слові не про вік,
Про те, коли в тобі вже голос стих
Дитини, українця і ЛЮДИНИ.
Тож перестань спішить і зачекай хвилину.
Подумай, поміркуй, спинись,
Згадай про всіх, хто гине - схаменись!
І далі БУДЬ та вже не просто так,
Не аби бути і оце все не смій тепер забути!
Тобі у вухо тихо шепочу.
(Насправді в полі тут на всю кричу!)
Почуй мене і Бог тебе почує!
Я знаю не буває все й одразу
Та прокийдайсь і починай цю фазу.
Ось зараз сонце гладить мою ногу
І натякає - зможеш, вирушай в дорогу
Прекрасного і повного життя -
Ти будеш довго, цілісно, без забуття.
Метелик сідав на мене знов і знов)
Авторська начитка https://youtu.be/wlC6Qxp856Q
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950965
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 27.06.2022
Вітер гілку тріпоче.
Навіщо?
Ти почім так хвилюєш?
Зась!
Роз'ятрити
Багато охочих,
А весь вік прокохати
Ась?
Захміліла від тебе
Чуєш?
Оксамит поцілунків -
Трунок.
Від обіймів серце
Танцює.
І танок той - найвищий
Ґатунок.
А на шкірі розсипані
Зорі-
Ця крупа кришталева
Мурах
І пульсує, бо шкіра
Прозора
Не спіши, будь як захід
В степах.
А все може скінчитись
Знаєш?
Ми момент цей в долоню
Кладемо.
Відчуваю, що зараз
Кохаєш.
То давай це і в завтра
Візьмемо.
Авторська начитка
https://youtu.be/uR9n_odUGOw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948367
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 24.05.2022
гуляти по вулицям після дощу
наспівувати знайому мелодію
знати, що шлях мій попереду
і ніколи від болю не падати.
дихати тобою як в перший раз
дивитися на природу у стилі анфас
міркувати про краще майбутнє —
ці роздуми всі щодо нас.
приходити додому та грати на фортепіано,
а вдома люблячі мама й тато.
бути необділеною ще дуже зарано.
на превеликий жаль це не про мене.
омана :(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948226
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Те що існує на зараз. Це все що ти маєш
Часу немає відкласти на завтра, на місяць
Як що лютуєш, сумуєш чи палко кохаєш
То не мовчи, бо на завтра вже буде запізно
Тільки наразі ти бачиш, того хто є поряд
Зірвані маски, оголені душі до крику
Чистий без фільтра на часі тепер твій світогляд
Впевненість в ньому не стерти нікому довіку
Завжди здавалось,що більшої сили не треба
Та й не зумієш дістатися тої межі
Сумніви, мірки, оцінки чи інша халепа...
Але сьогодні ти міцно стоїш на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946357
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 22.05.2022
Здавалося, то бу́ло так давно..
Здається, що це було так недавно..
Присутність твоя, злада* за вікном,
Сюжет не но́вий, ре́приза не давня
Здавалось, що то було так давно,
Окутував талан обох вінчально,
Ще не настало літо — одцвіло,
А час мовчить, чи голоси́ть повчально?.
Теплінь квітчала музи полотно,
Всміхалось сонце, сяяло загравно,
Здавалось, це вже було так давно.,
А, виявляється, зовсІм недавно!.
[i]*мир, спокій, злагода[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947165
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Чи ти бачиш в моїх очах,
Те, про що шепотіли лілеї?
Чи сповідуєш ночі в речах
І свідомості злі апогеї?
Чи несеш на плечАх печаль,
Коли день розтинає плоті?
Чи існує єдиний причал
У емоцій місткому болоті?
А чи відаєш думку-зорю,
Що по небу до тебе лине?
Я по крихті стежину палю,
Що до серця для інших рине.
А чи знаєш ти радощів зміст,
Котрі душу теплом пеленають?
І від слів твоїх, наче лист,
Від землі відірвавшись, здригаюсь.
Чи є сутність у вирі надій?
Чи звінчає нас разом небо?
Скуштувала бездумний напій
Та чи треба?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521230
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 06.05.2022
Рік протікає й впадає у ріки безмірності
із року в рік крізь твої руки, крізь твої пальці
тече у крові кривими й рівними прожилками
того, що ти прожив чи пропустив.
Та все-одно.
Усі ми просякнуті часом,
Промочені прикростями й примиренням
Із гірким, простим чи навіть приємним,
Наче пряники у гарячому молоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943021
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 05.04.2022
І хай навіки спалено мости,
Постануть чітко витерті кордони.
О, скільки в цім чеканні гіркоти,
І скільки в цих надіях оборони.
Нехай міста, де темрява і дим,
Сьогодні стали місцем попелища, -
Будуть нові. Міста будуть живим...
За мертвих - помста з карою. Найвища.
Іду з тобою і рука в руці.
Тримаєш міцно, більше не боюся.
Ми той народ, що пустить корінці
І на камінні, а вони пов'ються
У сильні стебла, квіти, у сади.
Вони повстануть з попелу і праху...
Тримай мене, як зброю. І веди
Своїм кривавим визволеним шляхом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944074
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 05.04.2022
Війна у твоїй душі. Вона забирає твій спокій.
Вона розриває тіло. Вона цим вбиває мене.
І ти знаєш, не тільки ти. Ці люди також жорстокі.
І ні. Це не смерть. Це байдужість серця наші жне.
Вона залізає під шкіру, отрутою лине у кров.
Хтось каже, що бійня на благо і світ ще врятує любов...
Та ні, не врятує, мій Ніжний. Цей світ не врятує ніщо.
Ми діти війни. Ми вже мертві. Нас вбили вони. І за що?
За розум. За силу. За віру. За те, що не вмієм мовчати.
Ти знав би, як я втомилась глухим - про життя кричати.
Сліпим - про красу океанів. Самотнім - про щастя й тепло.
Цивільним - про кров і про страти. А мирним - про кулі і зло.
Вони ж бо далекі від цього, а я серед цього живу.
Вони на екранах це бачать, а я за вікном, наяву.
Війна у моїй душі. Вона забирає мій спокій.
Вона розриває тіло. Вона убиває тебе.
І ти знаєш, тому я жива. Бо роблю сміливі кроки
І йду важкою дорогою, випрямляючи свій хребет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923610
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 04.02.2022
У мені живе дикий звір,
Що спинається, встати не може.
Проклинаю в собі ясний зір,
Бо прикритись пітьмою не можу.
Проклинаю в собі почуття,
До людей, що навколо шукають.
І надію топлю в майбуття,
Де щасливі живуть й не вмирають.
Мій підкорений звір ще живе,
Й ще куштує обіцянки ласі.
Та чомусь, не смачне все нове,
Бо мій звір почуттям ще підвласний.
© (Анна Діденко. - 2019 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820689
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 04.01.2022
Я давнюю любовь укрыла тайною.
Где боль была, остался тонкий лёд.
Она ж не хочет оставаться давнею
Ну хоть во сне,да что-то мне шепнет.
Я давнюю мечту укрыла тайною.
Повесила замок.И без обид.
Она ж не хочет оставаться давнею
И все мне спутать планы норовит.
Я давние стихи укрыла тайною.
Хоть не сожгла, оставив на потом.
Но им не хочется считаться давними-
Все просятся ко мне живым листом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931542
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 04.01.2022
Так хочется чтоб нас всегда любили,
Не предавали и не оставляли нас
Чтоб никакие бури и метели,
Нам не позволили замерзнуть в трудный час.
Чтоб холод не проникнул в наши души,
А безразличие не сделало больным.
Чтоб зримо было то, чего не видим
И слышно было, то, что не дано глухим.
Возможна ли любовь без всех условий?
Иль только Бог нас любит без-зо всех причин...
Возможно ли прожить без капли боли?
Или страданья - расплата, что грешим...
Как утро к нам приходи ежедневно -
Простой пример начать все с чигого листа.
Нет сил закончить, что сказать хотела
Оставлю мысли в тишине я до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935670
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
бог дивиться жовтим допоки у паузі цій
світ завмирає як голка в копиці сіна
яку загубили чи капосники чи митці
не діє на неї сила гравітаційна
а з іншого боку вулиці скло і мета
там де стоїш піски і вербове птаство
сумний техноген обирає картон і метал
діжка його розростається в ніч гіллясто
коли ж вирушаєш бо можна нарешті йти
із гілки на гілку чи голку у тій копиці
зелене перезріває і з висоти
гнівається
зупиняє тебе
сльозиться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933837
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 16.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2021
Я так устала от всего
И не хочу больш отвечать
Всем тем, кто задаёт вопрос:
"А как ты? Как твои дела?"
Да, эгоистка, чёрт возьми!
Когда ж ей быть, как не сейчас?
Меня легко вам позабыть,
Когда приходит грустный час.
И вам ведь всё равно, как мне,
Кто, где, зачем и почему?
Бессмысленно искать ответ...
На Северном мосту стою
И вижу, как прекрасна ночь.
Какие звёзды, небеса.
Никто не может нам помочь,
Как собственная голова.
Зачем нам опыт? Чтоб терять
Наивность, веру в чудеса?
Я не хочу всё принимать...
Хочу взлететь и не упасть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932701
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Я слышала музыку,
Которая звуками скрипки
Под кожей смычком своим
Шила узоры-тропинки.
Она заглушила ограны
И виолончели...
Пиляя по струнам
Малюсеньким прутиком
Гибким.
И в этом звучании
Раз утонув...
Качнувшись, как дым
От едва уловимого ветра
Немного уснёшь
И проснёшься
Непобедим,
Наполнен любовью,
Каким-то неоновым светом.
Писать я устала,
Что ты в этих звуках смычка -
Разносишь меня за все грани
По волнам, по ветру...
И всё что осталось
В качеле небесной луна
И отблеск её
Серебрится
Непойманым летом.
Авторська начитка https://youtu.be/EMdcqGICfpQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931900
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 25.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2021
людям буває тридцять
людям буває зовсім
дуже важлива відстань
щоб відчувати осінь
голосно і ліворуч
березня
неба
лона
доки усе холоне
поруч
я перейду по розі
близько якогось ранку
де квітники не просять
манну
ти як усе остання
відчай і хризантеми
жовте
осіннє
стайне
небо
варто чи то не варто
всіх хризантем купити
всіх
як останню осінь
мати в кишені тридцять
досить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929827
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 25.11.2021
Лежать тумани, осінь владарює.
Багряне листя губиться в вітрах.
Холодним подихом гарцює,
Зимі протоптуючи шлях.
Ще трошки... чорний морок ночі
Упаде білим снігом на поля.
Понесе осінь світ за очі
Тобринку всякого добра.
А я скажу спасибі їй услід.
За довгі ночі... за врожай багатий.
Усе минає. Час летить вперід...
Вже сніг іде. Холодний та лапатий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931128
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021
По трубам течёт ледяная вода,
Прогнили давно батареи.
И люди снуют все туда и сюда,
Их души скрипят словно двери.
Последнюю ложку погнули давно,
Ремонт затевают соседи.
И люди устав пьют плохое вино,
Надеясь забыться в беседе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914595
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 05.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2021
Слова замирают на кончике острия.
Но капля чернил сорвётся со звоном вниз.
Увидимся в кляксе. Сквозь сотни ошибок - приснись.
И выбери наспех кого-нибудь, кто не я.
Беда ли, что осень рождает глубокой старостью
пылающих фениксов, жгущих костры рябиновы?
Ко дню воскресенья их души полны усталости,
близки к сумасшествию, пятясь по полю минному,
дрожащей рукой собирают останки цветов.
Колеблется Запад. С надеждой глядит Восток.
А с Юга, сиянию Севера вопреки,
приляжет на грудь оттенок родной руки.
Свитиха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928661
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 23.10.2021
захід кисільний в'язко
згортає недільну сторінку
і каже: "стань у затінку
я розкажу де боляче
я покажу, де коле
де час від часу лоскотно
коли найчастіше хочеться
просто
бути
колом".
ще молоко недільне
не настоялось добре
а я вже напоготові
стою біля дамби гола
так ніби захід кисільний
в'язко згорнув весь одяг
звітую усім, де коле
чому перед світом млію
коли найчастіше хочеться
просто
бути
лінією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927287
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Закинувши книжки і рукоділля
Кручу в руках свій калабас із мате.
Що у житті почалося свавілля,
Хіба воно у тому винувате?
Таки щось знали хитрі індіанці,
Гарячий напій губи обпікає.
Якщо прийшли думки погані вранці,
Скажи їм «Стоп» і хай все почекає.
Через вікно вітається красоля,
На пелюстках роса дощем бринить.
Згадаю, що в моїх долонях доля
І саме зараз — це найкраща мить.
****
* — мАте (іноді матЕ) - тонізуючий чай замість кави
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927236
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Моментами так важливо зупинись
Попити чаю, кави для душі
Поглянути у даль й зануритись
В глибокий світ у твоїй голові
Ти бачиш, цей світ саме каже що тобі робити
Чого ти хочеш, для чого ти живеш
Цей світ сам веде тебе до раю
А ти й надалі проти течії пливеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926718
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Цю зустріч нашу фільмувала ніч,
Без титрів, звуків, тільки почуттями.
У погляді читай сонливих віч
Яка щаслива зараз до безтями.
Обійми невагомі наче пух,
Підносять до зірок чи навіть вище.
Здається, що загострюється слух,
Бо чую їжачок кохану кличе.
Магічний фільм та сон вже огорта,
Звабливо кличе за собою в мандри.
Мене ж не відпуска твоя рука,
Зворушливі, легкі, казкові кадри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892339
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 30.09.2021
Зім’яті трави пахнуть вже серпнево
Під сонцем, що випалює усе,
І ледве прихисток і тінь дають дерева,
Від спеки нас врятовує гляссе,
У чашці льод голубить ніжно каву,
А ти із трав зібрав мені букет,
Вже офіціант приносить нашу страву
І ти сказав мені у вічі комплімент,
Так смачно, лагідно, чуттєво,
Здається, світ цей створений для нас,
Ти кажеш про кохання, я – взаємно,
І почуттями сповнюється час.
Навколо люд на дивній своїй мові
Щось гомонить, а ми – чужинці серед них,
Закохані, п’янкі, шалені в своїй змові,
Коханці й в’язні відчуттів палких.
Над морем чайки кличуть у польоти
І лине сонце вже за небосхил,
День забирає всі свої турботи,
А ми разом, без пам’яті, без сил,
Приємна втома ллється моїм тілом,
Твої цілунки сповнені жаги,
Це все, чого коли-небудь хотіла:
Зім’яті трави. Літній вечір. Ми!
21.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920146
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 26.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2021
Я в ночи то ль спала, то ли бредила,
Старый месяц сиял за окном.
Я спросонку случайно заметила -
Моя Жизнь пробегала мельком.
Рассыпала мечты мои россыпью,
Измеряла шагами года...
Я вдогонку тот час за ней бросилась
И спросила: - Идешь ты куда?
- В направлении солнца заката
Я иду неизвестной тропой.
И дорога моя - без возврата,
И судьба выбиралась...тобой!
Лишь в конце путь становиться млечным
И для всех открывается дверь,
Там двояко является Вечность:
Или Бог заберёт, или Зверь...
- Без оглядки бредёшь в полумраке,
За собою сжигая мосты...
Ты помедли с размашистым шагом!
Ну зачем так торопишься ты?!
Словно ведьма она хохотала,
Блеск очей, будто пламя огня:
- Людям жизни всегда будет мало,
Не мечись, не догонишь меня!
Я вопила: - Чего же ты хочешь?
Может, золота? Ярких камней?..
И бежала за ней что есть мочи,
Но неслась она вдвое быстрей.
- Я любое отдам награждение!
Стой, недобрая, остановись!..
Утром я поняла, что Движение -
Это просто и есть сама Жизнь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924408
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Быть кем угодно, только не собой,
В удобной маске, как в броне из стали.
Плевать, что не живешь своей судьбой,
Что б только зрители опять рукоплескали.
Стать тем кем надо, как они хотят,
Веселой, доброй, грустною иль злою,
И только прятать мимолетный взгляд,
Что б не узнали правды за игрою.
Сменять тона, одежды и подход,
Кому как нужно, как кому удобно,
Слова без затруднений подберет,
И отыграв в деталях все подробно,
Уйдет домой, сотрет свой макияж,
Пустяк, что душу вновь обворовали,
Печаль долой, ведь мир лишь антураж,
Что б только зрители опять рукоплескали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600598
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 07.07.2021
А потім вона змінилася,
Так різко і несподівано.
Щось раптом у ній звільнилося
І більше вона не вірила.
І більше дощів не слухала,
І в очі не задивлялася,
А ніжність що в душу стукала
Без відповіді верталася.
Бо ж кожен з них був наукою,
З уроків достатньо доводів.
В серці як в стрічці фейсбуку
"Сьогодні немає спогадів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918852
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2021
Я забуваю помалу твоє обличчя,
я починаю уже забувати твій голос,
час стирає упевнено всі протиріччя
ти тепер як комета, поглинута космосом
Як же важко боротися, коли сам собі ворог,
сил немає, й не знаєш, чи варто, чи справишся..
нестерпно-убивчий внутрішній монолог…
ти сідаєш край шляху і довго вагаєшся…
Ось тепер вже й затихло все, і тобі так спокійно,
і тут би радіти, бо немає тривоги,
та чомусь на душі якось меланхолійно
і порожньо, й сумно часто аж до знемоги….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917765
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Не тремти -
Це тумани тебе огортають
У ковдру (зі смогу й дощу).
Це зима
засипає
І морозними нитками
Шляхи тобі вишиває.
Треба йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858955
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 25.06.2021
Нові рішення приймаються одновсесвітньо
Незабутими доріжками
Пройдених
Інопланетних
Нові рішення приймаються
Ню
Ноктюрном
Джазового
Анабіозу
Вдячності
Танцю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915506
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Чи за нами оте небо плаче?
Чи за нами в нього тихий щем?
Пам’ятаєш стримано гарячий
ніжний поцілунок під дощем?
Так немов лиш двоє нас на світі
і на двох лише одні уста.
Ми забули серцем володіти.
Істина була, як день ясна.
Молоді, закохані, босоніж…
Шепотіли: «Я не відпущу».
Відчували стукіт серця з-поміж
шуму барабанного дощу.
Почуття надійно-безнадійне…
Дощ і парасолька не рятує.
Заховай мене в своїх обіймах,
бо з тобою й дощ мене цілує.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915272
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 30.05.2021
А, може, годі писати вірші, чекати звістки
В душі так глибоко тамувати пекучі сни
Плекати миті, закуті-виті в тонкі позлітки
Графітом черкати час із весни і до весни
А, може, годі уже щодня катувати пам"ять
Про себе, на ніч, завчати фрази фантом-розмов
Я відпускаю із талим снігом - нехай говорять
Що почуття, що роз"їли серце не є любов...
11,04,19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915303
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Заплітай пшеницю мені у волосся
і цілуй мої плечі дощем
Ми живемо за тим як уже повелося
ніч за ніччю
і день за днем
Поливай бузки, говори про гроші –
поєднуй небесне й земне,
Хай проходять повз
чиїсь листоноші,
відпускають тебе і мене.
Позривай зірки, покидай під ноги,
бо земля теж бажає тепла,
Я собі сама намалюю роги,
хоч і знаю, що я –
твоя.
Ти ж малюєш мені мої голі плечі
і босоніж ведеш по траві,
Чи то я, чи то ти, чи любов чи то втечі,
чи кохані,
а чи вороги?
Я зриваю жасмін, ти смієшся до сонця
і немає у цьому жалю
Хоч зірки, хоч бузки,
Хоч небесне, хоч гроші,
хоч в Пеклі, чи хоч у Раю
ти вплітаєш пшеницю мені у волосся,
по тобі розтікаюсь дощем,
Я твоя, а ти мій, так уже повелося,
ніч за ніччю
і день за днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914330
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2021
А не пошли бы вы плясать с чертями
Со всеми правилами вашей светской жизни!
За свой успех готовы лечь костями
Укутанные сплетнями, как слизни.
А вас самих не мутит с позаранья?
От алчности не зябко на ветру?
Угомонитесь...получу я наказание
Я как и вы его не избегу!
Не ставьте ставки, я не упаду,
Больнее мне не так легко уж сделать
Я каждый день горю в своём аду!
И да... бываю с*кой.. что поделать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913279
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Знов холоне кава невідпита ,
Що мене чекала до сніданку.
Я сиджу розпатлана й сердита,
Зважую порожню обіцянку.
Почуття перемагають розум,
Ми сплелись вустами і життями.
Може, цим мовчанням, мов морозом,
Приведу тебе упертого до тями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912869
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2021
давай поговорим о грустном
в последнее время слишком мало веселого
слышишь
истины
проростающие внутренние деревья
слишком робки
распустить листья
что уж говорить о цветах
вянут
не дождавшись
солнца
внутреннетеплого
земли
истоптанной великанами
что сулят несбыточное завтра
остались только
свёрнутые калачиком
эмбрионные зерна счастья
неуверенностью
вне прошлых
и будущих
жизней
..позади сегодняшнего..
/смысла/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910935
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Курличе сон на світанкове небо.
Село у травах, стежка заросла.
Збудіть, збудіть мене бодай хто-небудь,
допоки я у сон той не вросла.
Мені самій прокинутись несила,
щаслива ж бо до трепету душі.
Суха земля дощу собі просила,
і ліс вкривався цвітом черемші.
А ген за полем сонце променіє,
крильми просіює тепло крізь сито.
Як струм жаги вдихає і п’яніє
моя Земля, яку в красу сповито.
Погрожує із неба громовиця,
та не боюсь – у неї добрі очі.
Цей сон, мабуть, ніколи не досниться
він повертається, як і зоря щоночі.
І десь на зламі стоптаних доріг
за той світанок хтось приймає плату.
А полудень, як білий оберіг,
мою й твою нотує кожну дату.
Дрімає у поклоні стара вишня,
їй, мабуть, теж наснилася весна.
І заглядає до душі Всевишній,
аби вона була, як день ясна́.
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907203
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 30.03.2021
Я питиму зелений "Грінфілд" із лимоном,
Холодний, як уночі твої руки.
Залишусь один на один з телефоном
У морі їдкої розлуки.
А можна я просто побуду твоєю?
Без слів, поцілунків, вина і кави.
Так хочеться іноді за течією
Пуститись без весел і без переправи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821993
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 27.03.2021
Львівський шоколад,
Чорний, білий, чорно-білий,
А може гарячий полюбляєте?
Гарячий шоколад,
Гаряча кров,
І серце уже горить і палає!
Ось він який шок, шок,
Шоколад.
Я тепер вже й сам не рад.
Ранде, ранде, рандеву,
За тобою вслід іду,
І спинитися не в силі.
Що ж ви наробили,
Шоколади львівські,
Чорно-білі і гарячі?
Друзі, завітайте до нас
На свято шоколаду.
Шоколад по-львівськи
Тільки тут і саме для вас.
Скористайте ви цей час.
Осінній Львів усіх вітає,
І падолистом покриває
Місто і усіх нас
Свята Покрова!
Погода і настрій Є!
І свято Є!
Моє, твоє, наше.
Усіх захисників рідної землі
Вітаю,
І чоловіків і жінок,
І бажаю
Завжди бути під Покровом
Найбільшої нашої захисниці
Пресвятої Богородиці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755365
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 27.03.2021
"Квіткові сни в індивідуальній упаковці"
продаються в аптеці без рецепту та заборони на продаж.
Так що?
Ти можеш придбати за безцінь свою молодість,
але на аукціоні виставляти свою поміч.
Силіконові квіткові сни – Ви лиш мотив для зустрічей, та не ціль.
Конкретна людина не розуміє самий звичайний порив
для шанування гормонів тіл,
бо розпилює свої добрива для самих шикарних полів.
Капсули потрапляють у шлунок за хистом й годинами.
Не встигають за ними конкретних емоції половини.
Двадцята таблетка без захисту й зупину
бігтимуть кудись за смаком малини й апельсину.
І марно сподіваються,
що встигнуть
на той потяг, що має своїх пасажирів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908974
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Телефонные отношения с моей поучительной драмой и твоей необъятной фальшей.
Я остаюсь!
Ведь так интересно, что будет дальше.
Возможно, не исключаю, что в томный субботний вечер,
между нами исчезнет любовная связь.
Легко и просто не возьмём трубку, и не будет наших печальных фраз.
Дома со мной, в моих четырёх стенах,
не будут присутствовать слезы, тоска по обещанным твоим словам.
Ведь весна за углом поджидает, когда открою окно,
чтобы согреть меня и мой мир, как ты осенью сладким вином.
09.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908972
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2021
За окном дул февраль, на душе непокой,
Метёт снегом в стихах через строчку.
Отогреть не могу я былую любовь
И поставить не ней жирно точку.
Я пыталась забыть всех признаний слова,
Нежность их ты дарил мне дыханьем.
Ароматом цветов так дышала строфа
И вжималась в объятья с желаньем.
Остывает душа, остывают стихи,
Замирают без чувств днем и ночью.
Растворяю снега все капелью строки,
Я скучаю мой Лю... здесь очень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905917
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 21.03.2021
Життєва дорога - два слова.
Прекрасна, і все ж непроста.
Любов - то найбільш загадкова
Супутниця їй і мета.
Ми всі зазнаємо розлуки,
Згораєм щораз до кінця.
Коли відпускаємо руки,
І не відпускаєм серця́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908435
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Тримай мене. Я нині п’ю вино.
Тримай надійно, незрадливий друже.
Чомусь мені на серці залягло
все, що колись здавалося байдужим.
Вино терпке – і терпко на душі…
Тримай мене, як незабутню зірку.
Б’ють за вікном по клавішах дощі,
ну а мені лунає: «Гірко! Гірко!»
Спини мене. Я далі п’ю вино.
Тебе тримаюсь обома руками.
Я думала, мені вже все одно.
Я справді отак думала роками.
Тримай мене, аби не впасти в гріх.
Ми досі, як в дитинстві, – пам'ятаєш? –
любов шукаєм, як насліпо в грі –
«тепліше, дуже тепло, обпікає».
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907674
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Лиш димом стали надії...
І тільки тепер - я жива.
Коли кожен множить мрії,
Я їх ділю на два.
Поки він пише нову книгу,
Я вириваю листки.
І знову викладаю кригу
Там, де цвіли квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905879
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 12.03.2021
Ти хочеш мене врятувати -
То спіши!
Не грайся зі мною,не варто –
Я на межі
Гадаєш,ти знайшов вихід?
То увійди.
Пограйся з вогнем, знищить
Він всі сліди!
За що таке покарання?
І штраф росте.
Якщо тебе упіймають –
Тобі-арешт!
Відновлюєш справедливість
Без похибки.
Переконав всіх слідчих,
Що без гріхів.
Ніякої заборони
Тобі нема.
Та знаю усі кордони
Лиш я сама.
…Десь зовнішньої реклами
Вогонь мигне
А справді ми намагались
Спасти мене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905661
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Розповім тобі дивну казку,
що мене розбудила зранку,
вона сіла на край фіранки
й гріла ніжки ввімкнувши праску.
Варіант, як мені не дуже
бо ж рахунки прийдуть на світло,
але раптом усе розквітло,
на платіжки лягла байдужість.
Поливала на вікнах квіти,
малювала сердечка й стріли,
потім ближче таки підсіла,
пила каву... і ми, як діти
реготали на кухні нишком
про амурні буденні справи...
Вона трішки хотіла слави,
щоб про неї писали в книжках.
Я їй дала маленьке слово,
що колись у віршах напишу
про казкову любов і лишу
всім на згадку ось цю розмову.
Казка мріяла про акторів,
вибирала сюжети вперто,
дивувала її відвертість
і мрійливість отих просторів.
Дарувала слова тендітні,
загортала в долоні ніжність,
в ній була неосяжна вічність,
що теплом зігрівала літнім.
Як на мене - амурний геній,
а не просто ранкова казка...
Десь по черзі вмикались праски,
у віконцях зникала темінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904607
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Ты бы мог буравить жемчуг, я могла бы стать врачом,
Мы могли бы быть беспечны и не думать ни о чем,
Мы, конечно же, могли бы, но иной приказ нам дан, -
Мы во чреве звездной рыбы мерим млечный океан.
Обгоняем кванты света, путь пугает тем, что нов.
Разбегаются кометы от могучих плавников;
Перед нами мертвый холод и пространства пустоты,
Но оттуда странный голос слышу я и слышишь ты.
Непонятен человеку звездной рыбы мерный ход.
Мир наш - тесные отсеки, порционный кислород;
Как же так, скажи на милость, зародилась эта мысль, -
В тесной клетке поместилась всеобъемлющая жизнь.
И порой захочешь сдаться и сбежать куда-нибудь -
Только некуда деваться, лишь забыться и уснуть.
Погруженье бесконечно, как узнать, когда итог?
Рыба мчит дорогой млечной в безнадежное ничто.
Через сотню поколений, может, да, а может, нет, -
Звездный кит достигнет цели и опять увидит свет.
Улыбнись хотя бы косо, мой родной энтузиаст, -
Мы с тобою не дождемся, это солнце не для нас.
Не для нас цветут деревья, не для нас шумят моря, -
Неужели в рыбьем чреве изнываем мы зазря?
До чего порою жутко, даже силы нет вздохнуть,
Но к огромному чему-то мы причастны хоть чуть-чуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902267
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Щоранку прокидаюсь я.
Прокидаюсь, щоб побачитись з Тобою.
З Тобою – єдиним, коханим і рідним.
Таким щирим, ласкавим і ніжним.
Осінній холод мене не зупинить
І простуду свою залишу вдома я.
Лиш обняла б Тебе я,
Доторкнулась!
О, мамо!
Лише ти знаєш, що я до Нього відчуваю.
І тільки ти знаєш, що я Його від інших ховаю...
Він і сам не знає, що я так сильно Його кохаю.
Коли очі Його бачу,
То кожного разу в них тонути починаю.
Та тільки Він короткі погляди кидає.
Може соромиться...
А потім кожного разу питає,
Чому я так на Нього задивляюся?
Але що ж можу відповісти я?
Просто посміхаюся.
Недавно снився Він мені.
Не Такий як завжди.
Бо веселим рідко бачу Його я.
Адже з виду Він серйозний, тихий і холоднокровний.
А ще, Він нічого і ніколи не встигає.
Такий безвідповідальний.
І кожного разу за це прощати Його готова я.
Не тому що в мене гордості нема, а тому що ображатися не вмію я.
Кожного разу, коли мені Його не вистарчає,
То дотики згадую Його я.
Кожен дотик пам'ятаю!
Обійми, поцілунки, підтримку руки Його.
Толерантний Такий, вихований, стриманий.
Іншим важко зрозуміти, що Він відчуває,
Та я все бачу.
Хоч Він і не помічає.
При Ньому, не навмисно,
Як п'яненька веду себе я.
Ох.. П'яна без вина!
Адже мовчки посміхаюсь, коли Він видавлює з мене хоч якісь слова.
Антарктидо моя!
Твою прохолоду кохаю я!
І спів вітрів Твоїх!
І мряку ночей Твоїх!
І горби гір Твоїх!
І сльози морів Твоїх!
І характер морозу Твого!
Усе, що в тобі – світ. Мій всесвіт.
Не потрібні мені інші,
У них душі пусті.
Ні! Душ у них нема!
Ти правий, люди вже не ті.
Вони черстві.
Сліпоглухонімі...
Сонця всередині них нема.
Галактики їхні опустіли. Без сонця згинули планети великі й малі.
Якщо чесно, я завжди було дурною.
І доброю.
І якщо Твоє сонце згасне, то дозволь ним мені для Тебе стати!
Яскраву зірку замінити зможу я, я сильна!
Вдячна за все Тобі я.
За те, що...
Ти
Зі мною.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900226
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Ці чортові винні карти
це дебільне відчуття вини
сидиш отак ламаєш пальці
а достатньо лиш встати й піти
ці чортові умовності засранців
ввічливість улесливість брехня
усі ці макабричні танці
уся ця надумана маячня
ці чортові завтра й потім
це все що тягне краде час
розмова не розмова зовсім
коли на неї чхав один із нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899351
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 27.12.2020
"Устала я от повседневной суеты!
Меня не беспокоят не машины не квартиры!
Я так хочу обычной "теплоты",
Которую не сыщу я и в зиму.
Устала я от осуждений лишних.
Да я живу обычным днем,
И нету у меня апартаментов пышных,
В душе моей покрылося все льдом.
Чего же ждать мне этим летом жарким?
Куда отправится душа на поиска тепла?
А этот год остался просто жалким,
Без дружбы, понимания, добра.
Устала я молчать скрывая слезы,
Хочу бежать подальше от людей!
Не страшны мне не штормы и не грозы,
А лишь домой отправиться скорей!
Чего же ждать? Чему надеяться и верить?
Меняются ли люди и когда?
В какие постучать мне двери?
Откроет кто-то Господа?
Устала просто плыть я за теченьем...
А кто изменить мой маршрут?
Лишь вера, правда и мгновенье!
Которые отыщут верный путь!
Чего же ждать? А может уже поздно?
И кто сказал что жить неверно так?
Мне кажется что жизнь - не просто модно!
Я ошибаюсь или все не так?"
Июнь 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899362
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 27.12.2020
У неї сукня - в квіточки дрібні:
блакитний цвіт і пуп'янки бузкові,-
між ними дріботіли краплі крові
суниці, визрілої у вині.
Була на ньому куртка без прикрас.
В кишені - телефон і ключ з білетом,
приховані від неї, мов скелети
у шафі, доки не настане час.
Квітки і ягоди схопились в рух,
рвонувши кольоровим всім до нього,
та куртка відсторонилася строго
від неї й раптом обімлілих рук.
Ще трохи її пальців павуки
чіплялися за ґудзики на куртці,
натрапили на ключ й білет укупі...
Кривавим вибризнули на фігурці
суниці чавлені з його руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899374
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
Сльози.... Це єдине, що завжди зі мною, не минає
Відчуття складається, що я без них життя не знаю.
Вони полонили розум, захопили мою душу
Кожен день вони бувають, спокій у мені тривожать.
Сильно.... Сильно здавлюють у грудях
Інколи я не встигаю стримати навіть на людях.
В горлі ком, немає сили припинити ці знущання
Це все робить із душею нерозділене кохання.
Складно... Тримати свої почуття так складно
Я не знаю як сказати, і не можу вже мовчати
Як подумаю про тебе, я не знаю чи повіриш
По щоках уже стікають, і не краплі, цілі зливи.
Сумно... Зізнаватись в правді сумно
Бо я стала помічати, що моє кохання згубне.
Ти його вже помічаєш, але відповідь не видно
Боляче як не взаємно, сльозам знову краще видно.
Хочу... Для тебе врешті стати єдиною і тою,
Яка занурить у кохання тебе усього, з головою.
Щоб насолоджувались разом, любили, мріяли, хотіли
А сльози висохли від знання, що щастя створити зуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897324
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 06.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2020
сімнадцятий поверх, київ нічний і розведений джин
на тобі лише джинси і майка лежить десь в кутку
ти запатлана вітром, ти вдихаєш мене і ще дим
я аж до щему люблю
тебе таку хтиву й брудну
груди повні як місяць - хоч бери і на них ворожи
манять, дивляться в очі і губи кличуть в полон
мабуть для цього моменту я всі ці ро́ки і прожив
ти мій Содом,
ти Гомора, мій брудний Вавилон
сам Ісус не встояв би поряд з тобою такою нагою
сам Аллах не встояв би біля твоїх розведених ніг
твою слину і піт я вважаю святою водою
й не можу напитись поміж розсунутих хтиво колін
я розплавленим воском стікаю по блідім животі
і байдуже мені, що їхав більше ніж десять годин
проведу язиком по шкірі блідій і тонкій на стегні
сімнадцятий поверх
оргазми
київ
розведений джин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887538
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 19.11.2020
Мой друг, человек из числа не избегнувших бунта,
Последний романтик, бывавший в огне и на дне,
Привез мне мешок невесомого лунного грунта
И в сумке брезентовой несколько лунных камней.
Я, в ночь проводив своего одинокого гостя,
Невольно задумалась над содержимым мешка;
Ладонью черпая луны серебристые горсти,
Рассыпала поровну их по цветочным горшкам.
И глянцевый желудь, как будто на память о друге,
укутала грунтом, прибывшим за тысячи миль.
Наутро упрямый росток, завиваясь упруго,
Пробился наружу сквозь легкую серую пыль.
Напористо, весело, жадно он ринулся к свету,
Он впитывал воду, как я поглощаю слова;
К закату последнего дня раскаленного лета
Он ловким побегом до неба уже доставал.
А после, когда Орион был особенно ярок,
В одну из пронзительно-ясных и теплых ночей,
Луна зацепилась за ветви сияющим шаром
Да так и осталась висеть до рассветных лучей.
Да, я обыватель, не верю поклонам и лести,
Я зла и цинична, всему знаю цену и вес,
Но в сумке холщовой еще предостаточно места
Для всяких реликвий, диковин, трофеев, чудес.
Достаточно только без лишних тревог и эмоций
Взойти по ступеням из прочных ветвей и корней...
Последний романтик на землю уже не вернется,
Но, может, я встречу его на далекой луне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894559
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Дощ – то стихія води, ліс крапель,
Що росте догори ногами, як росли
Корені потопу всесвітнього
У землю нащадків Каїна.
А ми ховаємось від світу води
Під дахом маленького дому,
Який ми завжди носимо із собою.
Дім-парасолька:
Світ зачинений для сторонніх.
Тут ми даруємо поцілунки –
Одне одному –
Як дарували сонячні промені
Сонячні квіти кульбаби.
А нині осінь нечемна –
І ми блукаємо у місті дощу:
Вдвох під одним вітрилом:
Чи то парасольки. Чи то корабля –
Каравели дощавого жовтня:
Золотого моря осіннього.
Ми живемо під парасолькою,
Ми кажемо дощу поцілунками:
«Сонце існує!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893051
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Мрак пробирает и ранит всё глубже
Внутри сжигая детские мечты
С каждым днём всё становится хуже
Посмотри на улицу - толпа пустых
Видят только грязь в луже
Толпа людей, морально больных
Обернись вокруг, ты здесь нужен.
Нужен, и среди этой серой пыли
Ты не забудь про мечту и цель
Забудь о том, что раньше было
Задумайся, что будет в конце
Проживи эту жизнь "на отлично", а не уныло
Не посади сам себя на цепь
Под названием "судьба".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892766
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡
💛🍷Вона так м'яко опустилась на диван,
🧡🍷Взяла до рук бокал червоного сухого,
💛🍷Який же все ж таки граційний її стан,
🧡🍷Хоч пережив вже не один стакан лихого...
💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛
🧡🎨Ти знаєш, адже всі довкола ми митці,
💛🎨І створюєм собі палітру самі,
🧡🎨Життя ми довіряємо своїй руці,
💛🎨Й дивуємося потім на картинці драмі.
🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡
💛❤З усіх витворів мистецтва найскладніше і найцінне- це кохання,
🧡❤Його так бачать всі в червоних кольорах,
💛❤Де пристрасті вирують й кожний подих як останній,
🧡❤Така любов, коли зриває дах.
💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛
🧡❄Намішують туди ще чорних підлостей й рожевої інтриги,
💛❄Буває сіру зраду аквареллю додають,
🧡❄Короче, роблять із палкого серця кригу,
💛❄А потім щастя у відносинах цих ждуть...
🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡
💛🌊Та знай, не буде буря вирувати вічно,
🧡🌋Лягає знову спати будь-який вулкан,
💛🌪Всі урагани теж кінчаються трагічно,
🧡💧Так само й пристрастей потік- капкан.
💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛
🧡✋🏻В житті існують різні раси і народи,
💛✋🏼Живе з нулями купою тварин,
🧡✋🏽Так само й у кохання є свої породи,
💛✋🏾Що різних кольорів і величин
🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡
💛💛То малювати треба з правильним мотивом,
🧡💛Бо як розвіються піски пустель,
💛🧡Переможе з великим відривом,
🧡💛Любов кольору пастель...
💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛
🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡💛🧡
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892256
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Так чисто звучить серце літом,
Коли сльози зриває дощ.
І у небі не бачиш веселки цвіту,
Хмари сірі, чорний дощ.
Камяніє душа на асфальті,
Змочена щирим плачем.
Плаче той дощ про страждання,
Плаче той дощ про любов.
Ні, не любила я в хмарах співати,
Чути крізь сон твої губи німі.
Звуки зривалися, бились від плачу,
Серце згорало в вогні.
Ні, там не має вже чому згорати,
Спокій у вірній пітьмі.
Плакати вітер не буде востаннє,
Не зронить сльозинки,ні..
Чи то вже доля над нами править,
Лист там впаде де і мав.
Ні я не вірю, я теж маю право,
Як ні..то хоч Бог би дав!
Не дає мені хтось це відчути,
Зникне надія враз назавжди.
В серці моїм вже черствіють квіти,
Літо згасає в тремтінні злив...
Що пробачати? Нічого не має,
Змирилася з болем душа.
Скільки вже можна в самотності спати,
Та ненависть точить сама...
Чи всі зговорились вбивати зрадою,
Почавши, любов хоронить.
Чи всі назвете - це простою кармою,
Що висить на шиї, цить!
Не буди її, знаю програєш,
Лиш полюбить хвилину душа,
Як вона заіскриться градом,
І убє починання добра...
Не шукай у собі проблеми,
Я змирилася з тим, що сама,
Що поради не чую від неба,
Гомонить лиш дощем гроза...
Пробачаю тобі, моя доле.
Та не знаю, чия втім вина?
Може все що стається - проблема,
Що вигадую просто сама.
Та не може все просто так статись!
Були разом, а тут просто сон,
Сон страшний, мов колючий регіт,
Обірвав вже востаннє любов!
Не вернешся до вуст моїх знову,
Бо заплаче тобою роса.
Просто зникнуть з приходом сонця,
І до тебе мої почуття...
Чи вже довго чекати на сонце,
Чи ця доля готує удар,
Вирішальний удар в моє серце,
І назавжди зруйнує житя?
Та я вірю що сонечко вийде,
Хмари зійдуть вмить з небес!
І заграє веселкою серце,
І любов у душі ОЖИВЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890614
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 04.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2020
напиши мені. напиши.
на духмяній корі ліщин.
щоб я кинулася - мерщій! -
а у ящику - лист - нічий.
подолав п'ятсот переправ,
хто там тільки його не брав,
хтось торкав, ворушив, гадав -
"листування прекрасних дам?"
а у нім - ритуальний ніж:
ти розріж мене і утіш,
пригадай про глінтвейн із Kirsch-,
зацитуй мій торішній вірш...
я читаю - своє ім'я -
бачу: почерк раптом розм'як.
ти напишеш іще сотням;
лиш моїм
розпочни
ім'ям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890641
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2020
Троянда плаче, кров'ю жалісно тече
Вона, неначе, хоче зацвісти раніше
Хоче щоб полюбувались знову, ще і ще..
Красотою неземною, молодістю, більше
Молодість, наша, така є зваблива
Чарує дзеркала, дає нам крила
З нею кожна хвилина щаслива
Яка швидкоплинно голову сп’янила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871353
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 25.09.2020
Все прекрасне створене не нами і та клята вічність не для нас.
Ми лиш палимо й радимо.
Палимо й радимо.
Як краще, де краще та в який час.
Ми живемо
(насправді пройо#уємо)
Ми кохаємо
(насправді не вміємо)
Ми довіряємо
(перевіряючи)
Ми страждаємо
(тиждень чи два)
Ми діти космосу,індивіди,homo sapiens.
(лайна великий кусок)
Все прекрасне створене не нами і та клята вічність не для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651854
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 25.09.2020
гаразд, ви хто? а, знаю. нарешті ти, cучий сину,
побачиш своє омріяне світло. воно – сліпуче.
авжеж, авжеж, вам не страшно. тобі вже не 10 років,
ти знаєш, з якого боку вмикається камертон.
хочеш, дам тобі 1000 доларів,
щоб ти одужав надійно? я знаю, як вмикається
й вимикається твій слуховий апарат.
маю ліки – ти можеш зрадіти, коли я тобі їх дам.
а можеш і не зрадіти, коли маєш собаче серце.
ну, яке твоє серце? ти повинен думати швидко,
поки я в відповідному настрою. пересядь в інвалідний візок,
перестань пити віскі, й не дивися на сонце влітку.
ні, я не лікар гауз. називай мене m.d. rock.
лягай он на ту кушетку на живіт і скидай штани.
зараз прийде сестра, зробить тобі укола.
тим часом нам треба знати ваших найближчих родичів.
не маєш таких? ну, значить, все своє забереш з собою.
плечі назад, лежи струнко. з цим горбом треба щось робити.
це не коштує зовсім нічого. ось. ну як, не болить?
ти верещиш надто гучно. прийми яку-небудь пігулку.
тобі вже не 10 років. як будеш слухняним хлопчиком,
я не змушу тебе хворіти болісно й дуже довго.
добре. наступний! – що? ми ще не все зробили?
можна зробити рентген, але то – за великі гроші,
для цього нам треба знати вашу кредитну картку,
дату вашої смерти й за кого ви голосували.
останній медичний огляд – це ж справді велика подія!
це твій останній шанс позбутися всіх негараздів,
що тебе переслідують. – правда? сувора лікарська правда:
постійна втеча від смерти позбавляє тебе здоров'я.
тримай свій рахунок. бачиш? не забудь там внизу оплатити
dr. rock, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887985
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 06.09.2020
Похороните меня за плинтусом,
Гнить не хочу на погосте брошенной,
Стать колокольчиком, иль одуванчиком,
Травою спутанной и непокошенной.
Похороните меня за плинтусом,
Не буду мерзнуть в снегу истоптанном,
В воде истаявшей, под. жутким мороком,
Всепоглащающим орущим шорохом.
Похороните, оставьте щелочку,
Увидеть мир хоть глазком исправленный
Пылью припавшую, хвои голочку.
И запах чувствовать свечи оплавленной.
Глядеть на близких,кто в жизни дорог был,
За них печалиться, и душу радовать,
Кого любила я, и кто меня любил,
Их настроение, смогу угадывать…
Похороните меня за плинтусом,
Сегодня черное, пусть будет белое,
Чуть ощутимое, но очень смелое,
Чтоб серце высохло, оледенелое…
К чему копить мне мечты зеленые,
Лазури полосы, на стопки складывать?
Похороните меня за плинтусом,
И можно заживо, зачем откладывать…
Оксана Самохлеб 2020г.
@KseniBerkeli
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881988
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 05.09.2020
Йшов рік п'ять тисяч триста двадцять п'ятий,
Життя мов Рай, і війн у нас немає,
За це є плата, світ в закон заклятий,
Як п'ятдесят, то кожен помирає.
Іди на пункт, тебе присплять етично,
Як хочеш сам, чи допоможуть рідні,
Перенаселен світ, є історично,
І більше, навіть генії не гідні.
Життя вирує, всі живуть на повну.
Бо знають день останньої хвилини,
Над кожним гільйотину безвідмовну,
У свій час хтось запустить із родини.
Мені вже тридцять, скоро піде батько,
Життя у кайф , є класний дім , робота,
І гарна донька, я ж мов безпорадько,
Не можу вбити батька як істота .
Нема у нашім світі бід, хвороби,
Усі багаті, творчі , ідеальні,
Але вбивати неньку, жити щоби,
Тут нерви треба мати нереальні.
Я готувавсь до цього, бачив , вбили,
Бабусь і дідусів , близьких багато,
Але сам краще лягу до могили,
Дозволю ніж убити мати й тата.
Усі все знають, бо наш світ прозорий.
Тут не сховатись і не відкосити,
Мені казали: ,-"Ти напевно хворий,
За непокору- всю сім'ю убити!"
В машині часу я відправив доньку,
У світ минулий, де вирують війни.
Нехай зривають мою голівоньку,
В останню мить сім'ю візьму в обійми...
Оксана Самохліб 2020 р.@Kseni Berkeli
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887714
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 03.09.2020
"ФАТАЛЬНІ ОЧІ"
У всіх його жінок були фатальні очі. Потужні і наскрізні, як сліди від куль, десь в область спочатку серця, а вже потім - мозку. Її погляд спопеляв його життя: спочатку ніжністю; ох вже ця її "НІЖНІСТЬ" !!!
Принадна і магнітна. Цілий Всесвіт виру любові! Глибокі джунглі і тонкі ліани, немов вимоглива сила, так не схожа на людську. Плакати тоді вони не уміли, тільки підкоряти і пожинати його пристрасть, знищувати та перемагати. Такі рідкісні і спритні, їх можна було тільки порівняти з сітками браконьєрських кораблів.
Ці очиська жили всупереч законам життя, але з величезною любов'ю, і тільки підкоряючи і привласнюючи його енергію зла і марнотратства. Вони любили і розуміли, їм не треба було слів. Це і зірки і бестії, якими керував його демон. Заманюючи і ваблячи всіх підряд, без розбору. Навіть жалість тут не спрацьовувала - тільки дикий їдкий сміх, вбиваючий. Іскри, вогні, десь п'ятого виміру, якими вони намагалися наблизити, як явищем телекінезу, для них щасливе буття, тому що без свого кохання майбутнього не представляли.
Як же вони намагалися виблискувати і допомагати йому на шляху, особливо вночі. Нишпорки шукаючі, пропалюючі все наскрізь, лиш би він нічого не пропустив, не помилився, чи не спіткнувся. Знайти і перемогти! Вбити цими очищами кожну, яка востає з попелу і оживає, воскресає завдяки його любові і - всупереч підтримці не фатальних очей. Де був він тоді, коли вогні пожирали її душу? Коли в конвульсіях і нападах корчилось її немічне тіло в стані агонії, коли вона до нього взивала. Коли чужі і підлі погляди її опалювали. Він був в оточенні цих нерідних і нелюбих очей; ніби допомагаючи йому, зраджували його. Топтали, як комаху, що летіла на світло, дурний, довірливий метелик. А він тільки жадав її поглядів: світлих, рідних, турботливих !!! А як вони чекали його віддано і вірно? Коли в цих фатальних очах щезали світло і блиск, він починав бачити її очі. Та це тривало недовго, бо цьому чистому і коханому погляду, фатальні очі, починали перекривати шлях, захоплюючи і заманюючи в свої безодні. А в її погляд, в ці сумні, але глибокі кринички, кидав свій спустошений, мов кістку собаці, останній плювок, погляд демона, мов на прощання прострілений, кровавий, злий і нечистий. І сила її погляду зникла, розтанула у повітрі, вивітрилася, назавжди!
P. S. Через роки він їх все ж зустрів і згадав. Так здивувався. Все та ж ніжність і любов, тепло і розуміння. Шкода одного, роки забрали блиск, вогники, вони стали сірими і мутними від сліз, але скільки залишилося в них всепоглинаючої сили і енергії, що колишнім, його фатальним очам, навіть не снилося. Як пронизливим вогнем вони прошили його осиротілу душу, і він ніби знову закохався. А вона пройшла з азартною посмішкою повз і втратила погляд в обіймах кароокого шатена, назавжди !!!
___________________
© Олеся Леді,
"Фатальні очі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886017
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Любимый цвет-молочный.
Во сне одна клубника.
На белой-белой коже
красивая туника.
Арбузно-сочный шепот
втираю в свою кожу,
и лотос бархатистый
внутри меня щекочет.
Маджентовое солнце
воспламеняет воздух.
Изгибы зачерпают
енергии потоки.
Извлечь цветные звуки
от ракушки до ушка,
собрав немного штиля
упавши на подушки.
Без капли кислорода,
летаю в белом дыме.
Тебя в себя впускаю
на расстоянии мили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847917
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 09.08.2020
Ялиномовно вітер вив.
Палахкотіли мовчки блискавки
Жахливі сни, немов гадюки, лізли
По стінах, по шпаринах, падали у комин,
Конали в муках;
Люттю захлинались
На небі хмари, мов скажені пси;
Їм з хащі озивались
Налякані дитячі голоси;
У двері гупав Вій. Кохана, ми злякались,
Бо ти вже третій день нічого не їси.
Так страшно вітер вив ялиномовно!
Ото ж – дитину мертву під вікнами носив
Та все її старався приспати, невгамовну:
Все бив її та бив, сміявся й голосив.
[i]Вб'ємо, з'їмо, задушимо[/i] – такі й подібні речі
Вони казали, малюки.
Плювалися, кривлялися, давали старшим дулі.
Голови носять, як-от рюкзаки,
На ремінцях у себе за плечима:
Свинячі та ведмежі – дається-бо взнаки
Їм звичка голови за плечі закидати,
Коли ревуть і виють як вовки
На знак протесту. Завжди вередують,
Говорять зад наперед і чинять навпаки,
Так само думають; справа наліво пишуть,
Не знаючи ні лівої, ні правої руки;
Добра та зла також не розрізняють,
Однакові для них жінки й чоловіки,
Почувши ж слово правди, враз падають додолу,
І зубами скрегочуть, і б'ють в кулаки.
Коли ж балакають, жують слова якісь огидні,
А потім вже випльовують обкусані шматки.
Не зрозуміти їх. Страшні, бридкі на вигляд,
Скручені в'язи в них, покручені й мізки.
Тож бо й карають їх наставники сердиті,
А в них напоготові дубці та канчуки:
В куток їх ставлять, в льоху замикають,
За шкірки їх чіпляють мов одяг на гачки.
Минулого не знають: пам'ятають
Прийдешні дні, – й читаючи зірки,
Як ми – літописи, а в думці споглядають
Далекого майбутнього віки.
Отак от плаче.
Принишкло слухаємо, витріщивши очі:
Що пані скаже?
Вітре! Де мій сум?
То знов завиє – та ніхто не розуміє,
Бо не по нашому, по мертвому казав.
Двоє потоки ринули з гір –
Кожен реве, як поранений звір.
Розвиднілося. Здобич, мишу з хащі,
Несе додому вовк у своїй пащі.
Поперед себе глипає сова,
Оптимістично сидячи на гілці;
Радіє квітка дикій бджілці,
А бджілка – їй; росою вмилася трава.
Ото, як хлібороб завершує роботу –
Так само вмитий він росою свого поту:
І блищить проти сонця, і грає в нім кров
В його душі співає срібло й злото
В душі у нього сяє срібло й злото
В очах у нього сяє срібло й злото
І кожен погляд випромінює любов.
[i]Вогонь[/i]: Щойно згасає над долом плачу
Розуму втомлена мова,
Чути стає, як, вогонь, регочу
З дрів та з людей, що як дрова.
Бо й люди своєю пекельною мукою
Прославляють життя, а життя ваше – піч.
Ото, час від часу звитяжно ошукую
І вас, і цей холод, і голод, і ніч.
Що то ви, люди, шкода мені вас:
Нема вам ніякої долі!
Привели вас до моря – ви хлепчете квас
Та все лиєте сльози без солі.
Бо ж я мова цих дрів. Ви не знаєте й літер.
Дав би вам Прометей – та його вже ж нема.
Беріть свої слова, та кидайте на вітер
Без суму й сумнівів, з надіями всіма!
Як пташку в небо, й пляшку в море
Свою останню мореплавець, відпусти
Свої надії, друже. Небо неозоре!
Не пропаде воно без тебе, сироти!
Що ж? Не чує воно ні тебе, ні мене,
Ні своїх незчисленних пророків.
Нехай моя пані свій сум проковтне
Й не ллє на мене цих гірських потоків.
Так, я мова сих дрів! Знаю мову людей:
А складаємо слово про слово,
Добуваємо сльози з мільйонів очей,
Кладемо собі смерть за основу.
[i]Елеонора:[/i] О гречні дрова! Добре ж ви людей
Смішити вмієте! Як часто ваше слово
Виривало, бувало, нам стогін з грудей
Або й життя, всіх мов передумову.
[i]Вогонь:[/i] Богине! Ти почула? Небудякую!
Ще, може почастуєш якою дровенякою?
[i]Елеонора:[/i] Сьогодні в гуморі! То що ж, як до людей
Подібні дрова – я не дерев'яна.
Хотіла б почути я мову дітей,
Вкинутих в жерло вулкана.
Скільки б тобі я не кидала цурок –
Не примушу замовкнути. Ясно гори.
[i]Вогонь:[/i] Сьогодні я гладкий в гаремі турок,
Щасливий я до решти, від низу до гори!
[i]Елеонора:[/i] То й добре. На тобі ще грушку
Солодку сушену в печі.
Я ж – покладу сокиру під подушку:
Може, не буде страшно уночі.
( йде стелитися )
[i]Вогонь ( сам ):[/i] Не тому я щасливий. Не покинь же мене,
О княгине мого існування!
Хай життя твоє буде все так саме тісне,
Хай не зазнаєш ти в житті розчарування –
Засну, щоб не вмерти мені! Не почує від мене зітхання,
По-своєму, не так, як я, засне.
Гай, скільки вже було мені – о люди,
Якби ж ви знали – і насправді, і в словах
Таких, що ви не знаєте, – а скільки знову буде
Долати цей неблискавичний шлях
Від домовини до колиски!
Що живить дух життя? Чи певна є оця
Надія, що віків минулих списки
Одного разу дочитаю до кінця?
Ту величезну думу, що її
Чи хто й додумав?
Ні, я знав би. Жоден,
Хоч би почав від смерті до народин
І присвятив їй муки всі свої!
А щоб додумати – всього лишень і треба,
Гадаю, чи не сто ночей не спати
Й не снити знов доскочити неба, –
А лиш тяженну думу догадати
Як то воно: ніколи, довіку не згасати.
Колись та я й зможу її догадати!
Не всім скажу – лишень тобі, мій сину:
Не слухай батька, пнися догори,
Та не шукай на небі покладів бензину, –
Або й шукай, як батько, та вари
Хазяйчин борщ. Коли жереш деревину,
Ростеш та поринаєш в сиву давнину:
Тоді я з неба впав і людям підкорився;
Число разів зі свого жару відродився
Однаковий щоразу. Читаємо: "Щодня
Заповідає батько заповіта,
Та смерть його – самотністю повита,
Не плаче біля нього ні друзі, ні рідня."
Написано й так: "Дурень думкою скаче
Шляхами небитими ген до небес –
Та з півдороги повертається, одначе,
Щоб пообідати й засвідчити прогрес".
Хих, нащо заживаєш, небораче,
Безглуздого? Та й батько твій учора
Казав те саме, як тебе ще не було, –
І дід так саме. Молодість бадьора –
Нехай вона, як ми, напружує чоло.
Не стануть батькові на плечі
Сини й онуки – собі сам
Заповідає завтра вискочити з печі
Та вже й завдати жару небесам.
Нове – то й ліпше? Ні, не довго звикайте
І ненадовго до святої новизни:
Освячуйте її і знов шукайте,
І зневажайте знову, винні без вини
Кохані! – на шляхах небитих, незнайомих
До країв, де свобода, де не править закон, –
Лише в личинах звичаїв питомих
Танцюють випадок і сивий забобон.
Вогонь, мов дяк у себе в книзі,
Бурмоче в хмизі.
Бурчить, пускає слину, скаче,
Як мавпа; проклинає комарів
І скиглить так: а чом би? – а вчора ти, юначе,
Спокійно, заспокійливо горів!
Ненавиджу ці модні запальнички.
Я, раб людей, рабів своєї звички
Все змінювати – я б змінив людей.
Змінив? Та ви не змінитеся, доки я живий.
А як помру – не треба. Чуєте? – Це морок
Знов виє в комині. Його я розжену,
Та що робити з хором позавчорок,
Що сподівалися на цю деревину?
Коли горять – ото вони горять!
Не нарікай на долю не до речі.
Виконуй просто, що вони велять,
Як раб життя, й як раб своєї печі.
Сьогодні печі, завтра свічки,
Позавтра знов дурної запальнички
Я бачив день, коли ви помрете:
На волю несподівану і дику
Прожогом вийшовши, себе пожерете,
А перше – ліс, а перше – цюю хатку.
Лиш піч, що ти є в ній, залишиться на згадку:
Я з неба впав і людям підкорився,
10000 разів від себе народився,
На 100001 сили не стягну,
Якщо ти спиш, то я таки боюся
Що не прокинешся!
Так, в сиву давнину
Ти звалася – Маруся? Ні, матуся!
( сміється )
Оце вже я дочитую останню новину,
Немов той диктор з радіо: новій тепер звикати
До голосу й до виду, й до мисленого строю, –
Та все мені так само підкидати
Тих самих дрів святою простотою:
"Той, хто боїться змінювати звички –
Той є не ти. Лиш люди боїмось.
А ти – сьогодні печі, завтра – свічки,
Позавтра – ще хто зна чогось".
Я всохла, потім відламалась,
І якось там по-своєму помстися:
Я був дурний, та ще дурніша – жінка!
Лисиця з'їла пташеня,
Кидай, каже, ще одне, бо дерево зрубаю –
Прибігла, крутила, била хвостом,
Побігла, прибігла наступного дня,
Та ще одненьке з'їла пташеня.
Що мали робити?
Давай, каже, ще, бо дерево це я зрубаю,
Хвостом своїм грозила стукаючи –
Отака вона, лиха лисиця:
Страшно грозиться, грізно божиться,
"Ну, каже, начувайтеся тепера".
Не дав він пташенятка,
Пожалів свої діти малі.
Так і жили вони, бідні, в своєму дуплі,
А те дупло – про мене згадка,
Ото ж отам і я колись була
Зелена гілка свого дерева.
Оце вам, пані, казка,
Подякуйте будь ласка,
Не те, що дві. І знову до засад
Його висот висотуєш, припавши ридма, море,
Благаючи – та час не йде назад
Ніколи, моя зоре.
Тож ліпше спи, даремно не світи,
Бо лиш мова я дрів і не знаю кохання
Як люди, й лиш плекаю сподівання,
Що хто його роздмухає, та знову будеш ти.
[i]Ліс:[/i] Старий! Постиралися й древности риси,
Відрізнилася пам'ять, і хмизу ніхто не збира.
Лишень вітри пронизливі гуляють, мов гульвіси
У вовчих шкурах. Пізня вже пора –
На кого то полюєте? "Полюємо на того,
Хто зветься сон та спокій. – А просто на кнура,
Що тут ховається: там смальцю центнери з півтора,
Бо так же нудно, як не роблячи нічого".
Щасти вам, небожата. Ну, а ти,
Неборожденний в лісовій хатині? –
Чи сонно та спокійно тобі нині,
Чи хочеш знов додому утекти?
Либонь, спокійно спить твоя хазяйка!
Проте, як ні, які веселики поклич.
Ото, бувало, грають і скрипка, й балабайка,
І арфи, й бубни, і цимбали у неї цілу ніч. –
І в тебе: в вас. Аякже, мусиш стерегти.
Так і мені, дрімучому, з моїми,
Бо люди, знай, не терплять самоти,
А ми з тобою, отже, сусіди й побратими.
Не в сих ні ти, ні я. Еге ж, еге ж!
Приходжу й я – та лиш топчуся на порозі,
Немов боюся; але ти як схочеш, то втечеш,
Ще й бідний світ цей – бідний – спалиш по дорозі.
[i]Вогонь ( сміється ):[/i] Не бійся, не зіпнуся: не біг, лише перебіг.
[i]Ліс:[/i] Авжеж. Та все ж і ти обмежений в потребі
Горіти – чи не так? Коли спалив би все,
Чи не помер би й сам? Дивися: он на небі
Рогатий місяць зіроньки пасе,
Немов глузуючи. Та то він не глузує:
Виконує, для чого створено його.
Коли б не світ оцей коханий,
Що вабить і дратує,
Ніхто б не знав призначення свого.
[i]Вогонь:[/i] Бурмоче та рипить. Не небіж – не небіжчик.
Га? Слухай ти тепер, що в мене в голові:
Провіщик, блищик, – пищик є найближчик.
Зустрінемося там, де будемо живі!
Межі собі – собі благалагала!
Зігну я гін.
Ячала та сичала, числова,
Диявольська ялова воля.
Тобі корисний – ти, дитя, й корися.
О ладначасі, – возопи сліпо –
Сіромі нотна грамота, а в мене страмота!
І годуй же ж так – й інотна грамота так добре,
Й книжок недоїдених не перечитуй:
Дай-но погляну.
Добре!
То ж ти, Марино, добре все зробила, –
Тс!
Пеньк, пуньк! На нібесих сих пси
Собітаки, соліяки на ніколесих отам
Бабах! Тоді-то бог йому: помри
Або згори хоч раком догори. –
Га! З давнім мороком блукає
Галала! Галала! Трісла, трісла!
Богила, могисла, сказа речисла суха
Це не я, це не я!
Біжіть, зрубайте дерево.
А сказано ж було учора натщечерево
Не їсти й не пити.
О відійди й ніколи не підходь,
Душе пропаща:
Хай береже тебе Господь
І наша хаща.
[i]П. Р.[/i] Хіба ти не знала, що горілка горить?
Гайда ж тепер на небо
Забуваю про тебе на мить,
Моя свята потребо!
Вогонь: Гиля, гілляки впалі далі,
Гиля, а далі від гріха
Вище, бо ви ще зелені були,
Хоч долі доля, діти, гріти!
На небо сон
Потягусі, рій ви духів
Небораків, десь там вирій,
Батьківщина сажі аж.
Мили, лили ми, розчу, розча
Котра є річ ми найдорожча
– Для неї, бо я – розганяйло пітьми
Заради істини. А їй – одна забава
Шпурлятися дітьми. Ех, діти!
Не лізьте ви в піч передчасно
А я вже не хочу нікого палити,
Заради цього згасну.
Ні, я домагаюся,
Так я домагаюся – така моя забава –
Свого безпідставного безперечного права
На все, що є,
Й на все, чого не буде
Я пам'ятаю, як з небесного туману,
Як було холодно там,
Впав. Тож нехай я повстану:
Заздрити знаю лише небесам.
Де окрилитва дум – там двох туманів битва
Під ноги людям кинула вогонь,
Що в ньому жевріє, зростаючи, молитва
Двох для молитви стулених долонь:
Чи ви хотіли, діти на болоті,
Щоб я знайшов вам маму та й відрядив назад?
Ні я – проста жага й горіння плоті.
Спалю вам все, спалю всяк райський сад!
Дітей дерев, що пані моя вами
Жбурляється, змагаючи пітьму,
Та все гукає: "Мамо!" до нестями,
Що та не йде, і відає чому:
Ви, дикі гуси? Добре мені,
Що впився перед смертю
Не довіку ж було, як свині,
Давитися книгами й дертю.
Та розумію й твою муку:
Йой, лихо! Що ж ти наробив!
Якби мені хоч одну руку,
То був би жив.
А так – потягусі! Добре в світі без зла ж!
Та без свідків того, що є й світ без добра ж.
Йой, люди, вибачте! Нам істина дорожча:
Для того й плачемо, а служимо тому,
До кого наш прокльон і наша проща
Сьогодні і довіку, в чорному диму
І в білому – хто спалює пітьму
З усім, що в ній ховається.
Ось воно, лихо! Яке насувається лихо!
Свідоме сили темної і непоправних прав –
Впаде мені на голову нетихо
За присяги й слова, за все, що був зламав.
Жени, гукни "Рамазанас, коні!"
Та всі не міг ородити!
Рахую харити дорогі мені святинь:
Оксана за Маринку гине ж.
[i]Мавгли:[/i] Не може бути. То не я! Не я!
[i]Валентина:[/i] Звісно ж не ти, синку! ПР то зробив,
Щоб ти побачив і не ліз куди не можна:
Немає там нічого доброго в тім Києві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883948
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 05.08.2020
безладно бігаючи там десь у темряві,
ви уявляєте, що за вами женеться чорт:
його не видно, адже він, напевно, чорний;
така обставина не може не лякати, –
таки не вдасться вам втекти від того чорта.
блукаючи десь там золотою країною,
ви уявляєте, що ви –
не знаю, ким ви себе уявляєте,
і хто за вами ганяється там,
де немає де дівчині втекти чи сховатися,
але й видно зате, що ніяких чортів там немає.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. я лінивий, як мавпа,
та все ж не полінуюся натиснути
на ваш спусковий гачок, дитино.
лишень озирніться через плече:
чи ваш цей світ, чи ваше місто й вулиця?
котре з тих усіх освітлених вікон – ваше?
котра з тих шикарних дівчат, що вклоняються
золотому бичку біля бару "веселка",
є однією з вас, ким ви себе розумієте?
вам потрібна якась додаткова швидкість,
бо зараз я вріжуся в вас, і буде велика аварія.
ви знаєте, що я – навіки схиблений,
як також і те, що я – божевільний.
мій хребет аж бринить. пощастило тобі, малятку,
що я аж такий лінивий,
що лінуюся навіть натиснути на гачок.
так, ви не можете зупинитися. це мені вже хтось казав.
так, ви самі й казали. рухайтеся, я пригальмую,
і тоді це вже буде инша історія,
що її можна буде знати
вашій мамі, і вашим онукам,
і навіть бабі горгулії, старій ліберальній відьмі,
що сповідує вас по неділях і навчає варити каву.
тут, в місті, де ви народилися,
все близько, все поряд та поруч.
коли ви блукаєте тут вночі, воно здається чужим.
яку ви хотіли б знайти золоту чи срібну троянду,
весь час ненавмисно втікаючи від того уявного чорта?
дитино, чи день, чи ніч – ви постійно в моєму серці,
і в думках, і в очах, ніби я – то не я,
а гвинтівка з оптичним прицілом
в руках у вільгельма телля
trigger, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882399
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Небеса прочиняються знову і знов,
В мене враження — наче десь греблю прорвало...
Так хороших людей тут зосталося мало,
Аби встигнути нам до... важких післямов.
Щоб набутися поряд, торкнутися рук
І подихати ними, як свіжим повітрям,
Бо таланить, на жаль, не усім з довголіттям
Й розчиняє враз тиша в собі серця стук...
Кожен з них — це окремий непізнаний світ,
Що іде в небуття так образливо швидко.
Десь у мойри раптово порвалася нитка,
Хоч писалися вірші, а не... заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881589
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Нам ще далеко до розлуки, чи до згуби…
Іще вирують непідробні почуття.
Але все важче вимовити «милий, любий»,
якесь незрозуміле у душі тертя.
За нами ще слідкує невсипуще око –
а що у них там далі, як же там у них?
Здається, хтось в космічнім просторі високо
вже не для нас готує свято новизни.
Ти ще цікавишся проблемами щодення,
думки з безсоння ще нав’язуєш свої.
Та якось ділися тепло і одкровення,
немов пустилися в невидимі краї.
А, кажуть, зустрічі завжди невипадкові.
Мабуть і втрати хтось планує із небес.
Якби нас цілували зорі світанкові,
якби я обнімала зраночку тебе…
Книжки – найкращі друзі, кава, квіти,
усе це є, і є ще іноді… дзвінок.
І ти ще в серці є, і ніде правди діти –
УСЕ ЧУДОВО, ЯК У СИЛЬНИХ ВСІХ ЖІНОК.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879113
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Я устала от скушной классики,
Она радости нам не сулит.
Я сонно гляжу на часики:
В них жизнь то идет, то летит.
Так было полгода назад,
А нынче всё поменялось,
Иссохла печали слеза,
Я с прошлым навеки рассталась.
Спокойно теперь гляжу вдаль –
Что мне до этой романтики?
Живу только здесь и сейчас,
Событий завязуя бантики.
Поднявшись немножечко выше,
Отпрянув от долгого сна,
Сама к себе стала ближе,
Когда возвратилась весна.
27. 05. 2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878650
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Сміливостей достатньо.
В обличчях ночі-спокій.
Заряджене віршами слово
Зривається, як вибух.
Знову пролітає сонце.
Не всигнувши спектись.
Летить у простір,
Вивертаючись від страхів,
Не світить, не пече і не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877168
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Повстрічалась
сьогодні з весною,
Розчинялась
в її стоголоссі,
Бігла стежкою
польовою,
Цілували траву
ноги босі.
Кожен шепіт ловила
вітру,
Так дурманив тонкий
аромат!
Не в природі співало все
й квітло,
Радше в серці
та світлих думках!
03.05.2020.
Автор: Світлана КРИЖАНОВСЬКА (МАЯРЧАК).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874484
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
В горах лежит торговый тракт,
На тракте том стоит кишлак,
И там над самой бездной,
В лачуге у слиянья рек
Жил одинокий человек,
Пустой и бесполезный.
Как все, он славы не искал,
Вот только ранила тоска,
Как острое железо:
"Я пуст, и жизнь моя пуста,
А как бы мне хотелось стать
Кому-нибудь полезным.
А был бы рядом пышный сад,
Где на ветвях плоды висят
И тень манит прохладой, -
Там отдыхал бы пилигрим,
Жарой и жаждою томим;
Мне большего не надо".
И взялся он за тяжкий труд:
Он землю рыл и там и тут,
И днем, и темной ночью,
Сажал деревья по долам,
И потом с кровью пополам
Засаливал он почву.
И пышный сад стволы взметнул,
И ручеек волной плеснул
На изумрудном ложе.
Цветет и персик, и миндаль,
Но неутешная печаль
Опять беднягу гложет.
"Что толку от моих трудов?
Ломятся ветви от плодов
Над родником жемчужным,
Но только этот рай земной
Обходит путник стороной:
Он никому не нужен.
Он не хорош, понятно мне:
Сады и краше, и пышней
Всегда найдутся в мире.
Вот если я построю дом -
Найти приют сумеет в нем
Любой бродяга сирый".
И, не успев набраться сил,
Фундамент дома утвердил;
Без сна и без покоя
Гранита глыбы он дробил,
На камень камень громоздил -
И вот дворец построил
В ажурных камня кружевах.
И снова начал горевать,
Не рад своим заслугам.
"Что толку от моих трудов?
Дворец среди других дворцов -
Лишь жалкая лачуга.
Проходит мимо всякий люд,
И стороною всё идут,
Как прежде, караваны.
А вот бы были сыновья -
Их воспитать сумел бы я
На пользу и на радость.
Я научил бы их всему:
Основам всяческих наук,
Труду, любви и чести".
И он нашел себе жену,
И двадцать лет он спину гнул,
Чтоб сыты были дети.
И, как умел, он их любил,
Он им во всем примером был,
Не ел и крошки лишней,
Но возмужали сыновья,
Ушли в далекие края
И ни строки не пишут.
Как и у всех, бегут года,
И стала голова седа,
И руки стали слабы.
Дворец пустует пятый год,
И ветви сад под весом гнет
Айвы и спелых яблок.
Быть надо баловнем судьбы,
Чтоб тяжкий труд принес плоды,
О коих только грезил;
В глазах бедняги свет потух;
Он испустил от горя дух,
Поняв, что бесполезен.
Не подарила жизнь, увы,
Ему ни проку, ни молвы,
Ни славы, ни короны;
Не вспомнит мир о мертвеце -
Лежит в заброшенном дворце
И даже не схоронен;
Его занес времен песок;
Родник иссяк и пересох
И стал зловонной лужей;
И сад заброшенный зарос
Густою сетью диких лоз
И никому не нужен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771986
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 03.05.2020
[b][i][/i]Можливо,подивимось на речі по-іншому ?
Закреслимо минулі помилки й проблеми,
Досягнемо разом чогось достатньо – більшого,
Та перемкнемо загально-людські клеми.
Можлимо,нам варто по-троху ставати ближчими?
Разом радіти незначним перемогам,
Робити наші сприйняття дедалі вищими
Та сміятись над дурними пересторогами.
Можливо, потрібно уже розплющити очі?
Нарешті зламатись під почуттів молитвою,
Перестати скидати на банальне безсоння ночі
І розпочати думати парою.[/b][i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874130
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Волокна неба розірвались після засухи:
зміїне лезо блискавки залізло й виповзло,
залишивши красу, як на полотнах Ба́сукі,
поранило весь світ, поглинуло на мить добро і зло,
щоб потім виплюнути
щось одне.
Вологі вулиці заповнились дзижчанням вуликів,
та ноги досі відчували, що земля потріскана.
Центральна площа у калюжах, наче круглий ківш
з плітками-ліками й липкими відеонарізками,
що вирізають в мізках
озонові діри.
Поволі й сліпо дим з клітин нервових шириться,
та полум’я думок не згасло й тихо тріскає.
Допоки опіки від ляпасів ще жевріли на вилицях,
в прошивку міцно вгризлась сутність блискавки,
що вирізає в темряві
яскраві спалахи.
©Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873062
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 23.04.2020
Я дуже чекаю на тебе, людино моя.
Часто дивлюся в небо, там світить зоря.
Всі в душі моїй хмари у світло твоє поринуть.
І, можливо, зараз - марю, але впевнена – тебе я зустріну.
Невідомого потайки кроки відлунюють.
Часом чую, як близько вони розгулюють.
Ті думки, які не здійснилися,
Бо мріяти ми вже втомилися.
Між поривами часу бажання зустрілися,
Переплелися в пошуках забутого.
В той момент сни розлетілися.
Зустрінемось тридцять першого лютого?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826745
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 23.04.2020
она красотка в бежевый шмотках,
она яркая несомненно.
красота ее с ног сбивает почти всех,
кто смотрит в глаза ей.
она королева, она тигрица,
она черт и ангел в одном лице.
и когда подойдешь к ней
не забудь, спасибо сказать творце.
жизнь ее бьёт ключем не сомнно точно.
в жизни было много ужасных дней.
она научилась, быть цинично-нежной.
и эта маска крепко прилипла к ней.
она ребенок со взрослой кожей,
по крайней мере так говорят,
она устроит скандалы и сцены
актриса та еще, этого у нее не отнять.
она научилась казаться счастливой
и находить хорошее я каждом дне.
она пересилила желание быть фифой.
и каждую ночь розказывает мечты луне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814822
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 13.04.2020
Мамо, чому ти не навчила кохати
Тепер я танцюю танго
Та не в змозі нічого відчувати
Я відчуваю ритм серця
Його руки на моїй талії
Але все одно не зможу знайти собі місця
Його подих на моїй шиї
Та це все марно
Я продовжую своє танго
Виглядає це бездарно
Немає жодних почуттів
Кохання відсутнє
Сьогодні вночі попрошу допомогу у чортів
Нехай розкажуть про пусте майбутнє
Мамо, чому ти не навчила кохати
Щоб я танго змогла затанцювати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868498
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 04.04.2020
Вона щоранку поливала штучну квітку
В сліпих надіях, що розквітне...що жива...
Із сподівань густих собі сплітала клітку,
Що обпікали руки, наче кропива.
Листочки квітки, мов часописи жовтіли,
І сохла фарба, наче сльози на очах,
А десь, так близько, зовсім поруч майоріли
Живі, пахучі, свіжі квіти у дощах.
Для неї квітка стала горе-порятунком,
Оази привид у розпечених пісках,
Щодня сиділа за тінистим візерунком
Допоки сонце кволо плавилось в хмарках.
Враз дмухнув вітер - штучна квітка полетіла,
А з нею разом - і пекуча кропива,
На місці штучної з'явилась біла-біла,
Духмяна квітка, сріблом зрошена...жива...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870398
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Знаешь, мне всегда нравились длинные пальцы и ломаные линии.
Я сегодня как двушка - сдаюсь. Сними меня!
Зрачки расширяются, какая разница где именно,
Когда под моими джинсами кружевное темно-синее?
Чертов триггер эти твои ласкательные на шипящие!
Когда с придыханием и хрипом, то, вроде бы, по-настоящему,
Раздеваешь наглее, обнимаешь слаще,
Сильнее держишь, двигаешься чаще...
А потом еще поцелуи с сигаретным дымом,
И разговоры по пол ночи, и туманные недозимы,
Все вещи по комнате, никак не найду свои скинни,
Ты наливаешь кофе, я пью, хоть и не люблю растворимый...
instagram: @j.s.garmasch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860681
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 31.03.2020
А промінчики сонячні в серпні
Випаровують сум з наших душ,
І стирають, як ластик, нестерпні
Чорні дні і здувають чимдуж.
Не завжди фарби має всі пензель,
Що виводить картину життя,
Але кожен важливий в ній вензель,
Що на фоні хмарок з мріяття.
Сонце всім нам однаково світить,
З неба не посилають дрібниць,
Лиш добро, і усі ми зігріті
Теплим світлом небесних зірниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868567
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
як це тупо: когось шукати
в лабіринтах старих околиць,
щоб тинятись від хати до хати,
наче зомбі або комсомолець.
зазирати, немов до криниць,
до погаслих очей-самокруток,
де вляглася пітьма горілиць
в безнадію, занепад і смуток.
– тут не можна тебе зустріти:
тут твій втомлений розум спить,
і лиш плачуть невмивані діти
на могилках нічних страхіть:
на кота, що сидів на ґанку,
впав туман і ранковий іній.
він сидів і чекав доостанку –
він твердий, як дюралюміній.
__________
Тема: Alisson
Редакція: naquadria
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864301
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 16.03.2020
У говорі між тим і іншим днем,
сполуки різних відчуттів спливають,
за столиком з букетом хризантем,
слова півметра відстані долають,
в надії зрозуміти в чому сенс,
а може загубитись хочем просто,
у світі щирих принців і принцес
які щодня десь там стрибають з мосту?
Холо́дно-сніжна третя ця весна́,
не дасть посіять кукурудзу в полі,
не виростуть на ньому ті моря́,
в яких колись злелися наші долі.
Чарівно як сплановане життя,-
на цій землі все кориться моменту!
Працюєм заради фешн відчуття,
яке покла́дуть нам до постаменту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868046
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
из одноимённого сборника одностиший
091. согласно ИСКУ, СУКИ покусали КИСУ да и УСИК.
092. мне кажется – мой МОПС зовётся ПСОМ...
093. ТАКСА СКАТА не кусала – запрещала КАСТА.
094. ...аж КОНИ прыгают с ИКОН, так молится ИНОК!
095. вот ВОЛКИ были ЛОВКИ, ну а овцы были сыты…
096. а провоцирует БАСОК – СКОБА на шеях у СОБАК…
097. плыть рядом с БАРСОМ можно только БРАСОМ…
098. в цветах ужасно ЯРКИХ эти ХРЯКИ так прекрасны…
099. свинья не ЧВАНИТСЯ, коль люди не СВИНЯЧАТ.
100. мой ПЁСИК рад – ему сосиску я ИСПЁК, и едем мы в ПИСЁК!
* ПИСЁК – город на юге Чехии
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867383
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 09.03.2020
Запалав у діда хлів,
ледь старенький не зомлів,
а коли зайнявся тин
він згадав про 101.
Не пройшло і пів години
як наїхали машини,
наробили куряви,
розіслали рукави,
підключились до гідранта,
та усе змінилось раптом…
Налетіла чорна хмара
і зависла над пожаром,
пролилась шалена злива,
справжнє трапилося диво –
з неба втрутилася сила
і пожежу загасила!
В чім мораль цієї байки
і за що їй ставить лайки?
Мабуть має Божий син
також номер 101!
Все ж хто швидше? Треба, братці,
тут серйозно розібраться:
згідно відомчих вимог
за пожежників – лиш Бог!
18.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865587
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Стаю безіменною вкотре?. Торкаючись слова
Під зламаним нігтем чорнило і крихти від спроб
На завтра як завжди проснуся ще більш кольорова
Та очі твої наче сірий туман, і я втратила стоп
Стаю майстром зламаних речень. Обірваних фраз
І все ще записую, у неспроможності вголос
Стаю безіменною в сотий, і тисячний раз
По колу танцюють шалені думки, знов по колу...
Без тебе так прісно й безпечно, писати в нікуди
Подертий папір, під ногами гостріший від скла
Стаю безіменною, такою простіше бути
На завтра я знов кольорова й німа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865619
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Ти зриваєш мене, як з верхів'я дерев вітер зносить зелені листки,
Відбираєш мій спокій, якого так важко щораз досягала.
Я з тобою не можу, і більше не можу ні з ким,
Бо ні з ким так приємно до болю іще не мовчала.
Ти дурманиш мене, зводиш з глузду і топиш в собі,
Розчиняєш в своїй зачарованій тихій безодні,
Позбавляєш і шансу на виграш у цій боротьбі.
Я тобою щораз обпікаюсь, а руки холодні.
Ти руйнуєш мене, як повсталий із хаосу смерч,
Божеволіє кров і шалено вдаряє в виски.
Ти - як швидкість, з якою розбитися можна на смерть.
Я з тобою не можу, та більше не можу ні з ким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861686
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Припинити безглузду гру.
Обірвати цю чергу невдач...
Я без тебе, повір, не помру.
Завтра стихне моє «пробач».
.
Знов глухих кільканадцять гудків -
Рівно стільки ж відкритих ран.
Захлинулась в калюжі років:
Там колись нам бринів океан.
.
Фотознімки і теплі листи
Тихо щезнуть у тінях мереж.
Я забуду тебе - а ти
Більш ніколи мене не знайдеш.
_______________________
08.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861693
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 18.01.2020
немає нічого красивішого
вогнів померлого міста
в твоїх долонях
збирайся докупи
як старий поламаний резистор
тримай руки на скронях
тримай очі сухими
як влітку потрісканий грунт
раз в рік промовиш - прости, ма,
десь дівся юначий мій бунт
немає нічого добрішого
очей незнайомки на вулицях
що простягає книгу
що простягає руки
що просто сидить і молиться
що збирає лопатою кригу
годує птахів сухим хлібом
всміхається на прощання
годує птахів останнім
ходити дорогами пішими
торкатись дерев мов ікони
зірвати палючий сонях
немає нічого сумнішого
ніж ловити останній подих
вогнів померлого міста
в твоїх долонях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861173
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Ти не астероїд
Я не комета
Я і ти – це два схожих об'єкта.
Ми співпали, як пазли різних узорів.
Тисячі махінацій – уламки метеорів.
Ми із різних світів
Кохання якого не було.
Ми – одноіменні полюси магнітів,
Нас обох відштовхнуло.
Ми в одинакових автобусах,
Проте вони різних маршрутів.
Ми граєм одну в різних п'єсах,
Але "нас" ніколи не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747160
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 18.12.2019
Я на тобі залипну десь на три чверті
Я у тобі із запахом диму й нестерпності
Крізь коридори сірості, хочеться вдертись
В погляді переконатись що стала причетною
Я у тобі, між пальцями й на губах
Дівчат пристойних так не учили кричати
Сій мої сумніви ситом, десь там Пробач
Тінь моя сита, а тіло чекає відплати
Темрява проковтне, що світло соромить
Я у тобі, ти просто послухай тишу
Відкрий долоню, там дотиків попіл
Сірість твоя поглинає й підносить вище
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857028
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Подобаються так прогулянки вночі
Коли на небі світить місяць ясно
І море зір, неначе ліхтарі, хтось взяв
І порозувшував на небі ,так прекрасно,
І ось ти йдеш , а свіжий вітер, так кумедно ,
Знову і знову бавиться твоїм волоссям
І щось шепочуть по дорозі всі дерева
Йдеш слухаєш : напевне - це мені здалося
І силует твій проводжають море тіней ,
І чути хвиль морських прибої десь далеко ,
І крики чайок , що у вишині шмигають ,
І відчуваєш , що на серці знову стає легко
І розумієш ти : о , як чудово просто , жити ,
Всі другорядні речі залишати у тіні дерев ,
Бо що приносить щастя - це ти добре знаєш -
Природа , віра , мрії сподівання і любов
Все , що було важливим , стало лиш банальним
Найважливішим бо є лиш насправді те -
Що ти живий здоровий і щасливий ходиш ,
На цій землі , радієш всьому що росте й живе
Бо всі матеріальні речі є лиш необхідністю ,
Вони важливі , але не настільки й то - не те
Бо все важливе не приносить смутку й сльозів
І не приносить зависті , війни , хворобів і смертей
І ані плачу не несе з собою , ані болю бо те ,
що всі важливим , необхідним називають -
Те завжди у гармонії із твоїм ближнім і з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855425
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
По Замковій* прошкує нявка* в кедах,
В русяві пасма вплелися вітри...
Шумлять віки в багряночолих кленах
Від доторку дівочої руки.
Бринить бруківка, сонцем розігріта.
Он той камінчик знав іще князів.
Він, може, у двохсотих* пряним літом
І ліг в основу Замку* на горі.
Старі будинки з-під повік-фронтонів
Шибками вікон зиркають на світ:
В зіницях — зорецвіти пеларгоній,
Забута книга і лінивий кіт.
Кошлаті гори дихають під боком.
Давно відсинявіли полини...
По Замковій легким нечутним кроком
Прошкує нявка у забуті сни.
А поруч десь — півподиху, півжесту! —
Примарні коні вершників несуть...
І простір-час, на мить, мов крига, скресне —
Його козацькі шаблі розітнуть.
Прогрес летить в ракетах, естакадах.
Шалене двадцять перше, як мара...
По Замковій прошкує нявка в кедах.
Краде забуті душі крадькома.
________________________________________
Мається на увазі Замкова вулиця у Львові (знаходиться неподалік від колишнього місцезнаходження Високого Замку)*
Нявка* — те саме, що і мавка.
Приблизна дата заснування Львова лежить десь в межах 1240 - 1247 років*
Високий Замок* — замок, збудований князем Левом Даниловичем на однойменному пагорбі. Насправді фортеця Лева була дерев'яною, повністю кам'яну споруду звели вже за Польщі аж у ХІV ст. , так що тут я трохи відступилася від реальності.
* — Максим Кривоніс (Перебийніс) полковник Б. Хмельницького, брав участь в облозі Львова, 15 жовтня 1648 р. разом зі своїми загонами взяв штурмом Високий Замок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606603
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 05.11.2019
Вона прикладала до ран йому
Подорожник,
Невміло мотала бинти,
Щоби кров спинити.
Їй вісім всього.
Так учинила б не кожна.
Її ця війна навчила
По іншому жити.
Він мовчки лежав,
Тамуючи стогони болю,
У власному вимірі
Дихав повільно і важко.
І раптом, крізь силу,
Поволечки, дуже поволі
Промовив до неї:
- Спасибі тобі,
Моя пташко…
Вона усміхнулась
Так якось по-материнськи,
Долонею ніжно торкнулась
Щоки, підборіддя.
- Тікай же, мала,
Вони вже підходять близько.
За тебе хвилюються вдома
Усі твої рідні.
І тиха сльоза.
Скупа, чоловіча, солона
Котилася долі, в траву,
Що змішалась з землею.
- Ти знаєш, маленька,
Ти – краща в житті охорона.
Ти будеш для мене світити
Ясною зорею.
Підбігла підмога,
Він вижив тоді, після бою.
Тиснули лиш спогади
У чоловічі плечі.
Заплющував очі
І бачив перед собою
Ту посмішку ніжну
І руки тієї малечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849222
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Мій монстр живе у моєму домі в підлозі,
Щоночі скрегоче зубами і рве паркет
І виє стомленим вовком на лютім морозі,
Йому ж в унісон нізвідки звучить кларнет.
Сховашись в кутку до болю кричу нанімо,
Шукаю рятунок в пилюці забутих книг.
Мій монстр протягує руку, шепоче: - Ходімо,
І, я затуляючи очі, йду до них .
Моя уява яскраво малює пекельні фонтани,
Розплющую очі і бачу зелений двір.
Мій монстр сміється, рве яблука, їсть банани,
Мій монстр насправді зовсім не дикий звір.
Подихом вітру спускаюсь в незвідані хащі,
Цупке полотно тримає в полоні слів.
Ті монстри насправді більше, ніж ми нещасні
В постійних пошуках кращих собі світів.
Мій монстр протягує руку і каже: - Пора додому,
Сміливо за ним ступаю крізь дощ і грім
І засинаю в дорозі під мелодійну втому ...
Сьогодні мій монстр поїхав у інший дім.
3.08.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844578
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 10.08.2019
Дощ порушив ніжну гладь води,
Чорні хмари небо заступили.
Два красиві чорні журавлі
Тихо й боязко до озера ступили.
Вітер дудку взяв і засвистів,
До танку запрошує калину,
Та з куща враз голос забринів
Й спів соловейка сколихнув долину.
І лунає пісня ніжна навкруги.
Небо землю радо напуває.
А на березі лишились лиш сліди –
Щаслива пара в небесах кружляє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793923
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 30.07.2019
Куди поділись світлі душі?
Куди поділося добро?
Вони на морі? Чи на суші?
Де почуттів живе тепло?
Чому наш світ, наче пустеля,
Де повно зради і ганьби?
Де ділась чесності оселя-
Вівтар цілющої роси?
Де випадає дощ надії?
І де проходить віри струм?
Всі істини такі простії-
Ти сам створив неправди мур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583755
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 14.07.2019
[color="#5e1345"]А що тобі нагадує це літо ?
А що ж воно нагадує мені ?
У травах заховались жовті квіти,
А в чистім небі мерехтять вогні.
І запах диму сухо ріже очі
Чужий лунає, з гіркотою, сміх
А я б в дорозі всі згубила ночі,
А ти чомусь чекаєш перший сніг.
Ти вже не віриш, що буває диво,
А я його торкаюсь крізь світи
І мчу вперед так віддано й сміливо
Залюблена в незвідані шляхи.
А ти мене питаєш: "Ну для чого?
Хіба тобі погано тут де я ?"
Прошу заради усього святого
Пусти мене торкнутися життя.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838915
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Одиночество! без сомнения!
Не пророчество, не забвение.
И действительно как в прострации.
Жизни мрачные иллюстрации.
Над тобою смех саркастический
Времени бег катастрофический
Тяжесть мучает непосильная
Против этого я бессильная..
Где зачатие смысла здравого
Не ехидного, не лукавого
Почему без любви и нежности
Без гармонии и безмятежности
Ни теплом ни заботой окутанна
По рукам и ногам связана путами
Одинокая, Богом забытая
Не мертва , но по-немногу убитая..
Бремя , немощь, болезнь, угнетение
Горе, слабость, недуг, сокрушение..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833347
дата надходження 19.04.2019
дата закладки 20.04.2019
В заході сонця шукаю правду:
-Де вона? Йде на покій?
Чому не можу знайти розраду?
Лиш заздрість, брехня… - Час лихий,
Говорять люди у виправдання,
Наче раніше легше жилось
Коли у чергах стояли до рання.
Усе дефіцит, купити б хоч щось.
Коли мішок макаронів розплати
За місяць праці несли у дім.
-Немає грошей, нема зарплати.
Та всі людьми залишались при цім.
По-доброму, тепло світилися очі.
Ватра майбутнього гріла всякчас…
Не додивились, що нечисть волочить
Наші душі під чорний обчас.
Світло і правду ховають гроші.
На вагу золота щирий сміх.
Не домінують справи хороші,
А відрізнятися вже наче гріх.
Зовні все гарно: будинки великі,
В крамницях, кіосках повний запас.
Та тільки люди, ніби безликі
Ходять, мов тіні, сірий окрас.
-Де взяти гроші?, кожен гадає.
Хто в заробітки десь за кордон.
Лиш в їхніх діток серце волає,
Обняти матусю – це лише сон.
Отак й живемо: на бабцях діти.
Пиво, горілка, до всього лінь…
Невже ніхто не хоче прозріти?
Душі від сонця закрила тінь.
Може пора всім відкрити очі?
Земля ридає від наших справ.
Живемо «сьогодні», «завтра» - як хоче.
Лукавий радіє, бо совість забрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830568
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 05.04.2019
Відрікаюсь від цього світу -
він у безладі, дурості, безумі.
І ніхто не бажає нести покуту,
всі в багнюці свого Егоїзму.
Замість крові - кипить ненависть;
пащи та маски замість облич.
Ми за декілька кроків до безвісті -
на поміч ніхто не прийде. Не клич.
Відрікаюсь від цього світу у безумі,
Відрікаюсь від цих облич.
Відрікаюсь і каюсь у безвісті.
Але може хтось і прийде? Поклич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831590
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 05.04.2019
у мене ніколи не було талантів,
а якщо і були, то що з того?
Моя невіра згубила їх.
Розчинялась в тобі, згорала дотла,
а з початком осені опала,
. . (не варто було покладатись)
Я - багряне листя.
я
л и с т я
Інші про мене пишуть поеми,
я надихаю, створюю настрій.
ти ніколи не любив листопад.
Буває, кидаєш мене, штовхаєш,
проходиш, переступаєш.
Любиш небо,
Мені до нього далеко...
бо я ж лише падаю вниз.
далеко
далеко.
ще трішки, дістану рукою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727990
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 22.03.2019
Доню, квіточко, чічко, лелітко…
Така ладна, як ружа-потіха!
Позолочена льоском, позлітко,
ви́чепурена дзвоником-сміхом.
На щоках грає латво рум’янок,
на вустах вогких ― сонце у росах.
У зіницях ― грайливий кришталик,
ясні китиці ― в шовко́вих косах.
Цвітко, зіронько, мамина пташко,
пам’ятай про своє коріння.
Хоч як у житті було б важко,
бережи свого серця проміння.
Слухай Ангела. Він розкаже
про непізнані таємниці.
Вказівним тобі пальцем вкаже
шлях до Божої до правиці.
Розглядай свої сни в насолоду,
то є інший світ ― нетутешній.
Спозирай у рухому воду,
вона знає твій день прийдешній.
Смійся серцем, тримай добро в оці,
люби Божий світ і кохай.
Проявляй лиш хороші емоції,
а недобрі ― ліпше не знай.
В тому світі ніц не є вічно.
Ти живи, доню, так, щоб світити.
Все найкраще тримай в душі міцно
і ніколи не квапся жити.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827055
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 22.03.2019
Пригадай мені день і рік,
Якщо раптом почну забувати
Як поклялись з тобою навік
Без обману і зради кохати
Пригадай мені всі вірші,
Якщо раптом закину писати ,
І безсонні пориви вночі,
Й як до ранку люблю танцювати.
Пригадай мені дзвінкий сміх,
Якщо раптом не захочу сміятись,
І світанок багряний між стріх,
Й як до сліз не люблю я прощатись.
Пригадай мені все тепло,
Якщо раптом почну замерзати,
Що в серпневому вітрі жило,
І ті зорі, яких не дістати
Пригадай мені... не мовчи
Бо лиш тишу забути важко,
Й ненароком дотик руки
Розбудить, здавалося б, мертву пташку...
VDYACHNA
20/03/2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829913
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2019
гори!
можливо, світанки чиїсь займуться,
можливо, душа чиясь змінить напрямок,
можливо, когось із безодні врятуєш,
можливо, милішим комусь стане ранок.
не бійся своїх почуттів і бажань,
бо іншого шансу для них не буде!
бо іншого часу для них нема!
яка різниця, що скажуть люди?
живи тут і зараз! живи кожним днем!
не просто чекай вихідних і дати.
гори безупину гарячим вогнем!
сьогодні!
бо завтра може вже не настати..
01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822707
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 05.02.2019
Я, напевно, трішечки кішка і трішки птиця.
І свободою мені не нажитися, не напиться.
І, напевно, мені летіти вічно без дому,
І належати всьому світу — значить нікому.
Я, напевно, вродилась дикою і чудною.
Обходити обійстя й вогники стороною,
Облітати затишні вікна, чужі квартири...
І, можливо, любити правильно не навчили.
І, можливо, шукати правильного не вдасться:
Кішці дикій у клітці вікон немає щастя,
Птасі дикій сидіти в вітті, а не в долонях...
Чуєш, чуєш: десь там далеко по комусь дзвонять?
Чуєш, чуєш: вогонь тріскоче, вогню не спиться,
І фарбує у жовтий колір кленові лиця,
І згорає в червоно-яре в дворі осика —
Жовтень золотом і вугіллям під ноги сипе,
Жовтень сонцем хоронить літо, і саван — хмари.
Бачиш, бачиш: як краплі жару горять стожари?
Бачиш, бачиш: птахи до вирію полетіли?
(я б із ними — душа пташина, та людське тіло)
Бачиш, бачиш: ідуть морози, ідуть тумани.
Знаєш завтра листок останній в траві розтане.
Знаєш, завтра сніжинки ляжуть плащем на плечі —
Так красиво, так світло, холодно й не до речі.
Я, напевно, вродилась дикою і чудною...
Тільки — поки ніхто не бачить — підстав долоню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812736
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 28.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2019
прислухаюсь до голосу пустих сторінок
книги, назва якої поки мені невідома.
раптом застала осіння втома.
сиджу на підвіконні у себе вдома
й чую такий потрібний мені дзвінок.
холод віє з вікна , з байдужого світу,
келих падає з рук ,
і вино розливається слідом.
чую твій голос- ноги одразу мліють
уявляю дотик – тіло безжалісно тліє.
Сенсу нема
Його не існує в природі
Пишу вірші. Зупиняюсь. Кричу собі « Годі»
Пусті сторінки вилітаюсь із книги,
Яку я пишу більше , ніж дві години.
Зів’ялі квіти мочки в’януть далі
Мої слова теж в’януть у віршах
хоч ти скажи,
чи справді ми кохали?
чи то було кохання на словах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806772
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 02.01.2019
Зникає щастя між сумних рядочків,
Зникає посмішка із втомлених очей.
Життя лиш починається в ці роки,
А ти ще не цінуєш багатьох речей...
І ще попереду багато помилок,
Ще вмиєшся росою сліз солоних.
Хоч зважувати будеш кожен крок,
Не раз ще щастя промайне поміж долоней.
І вже, здається, бачив ти багато,
І знаєш, що написано в книжках,
Та ще не вмієш цінувати маму й тата,
Не вмієш дякувати своїм ворогам...
Життя колись мине, ти й не помітиш,
Багато щастя промайне поміж рядків...
Вже виростуть твої дорослі діти,
І зрозумієш ти, що саме зараз жив.
28.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819285
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Колись настане час піти,
Колись не зможем ми лишитись...
Тоді настане час нести
Усім забутим білі квіти...
Колись не стане більше слів,
Сум буде по пляшкам розлитий...
Розтане біль, неначе сніг
Розтанув би спекотним літом...
Колись настане час такий,
Що наче сон стане минуле...
Тоді настане час піти,
Лишивши все, що тільки було.
15.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799521
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 30.12.2018
Захотілось мені на дивані,
Погрузитися тілом в нірвану.
Відключив я всі прилади в хаті,
Випив чарку, став медитувати.
Вже і в стан увійшов, вже на небі,
Ніби більше нічого й не треба,
Тут кума завітала в гостини,
Півень смажений в неі в торбині,
Ще й вареників ціла макітра,
І кума, мов троянда розквітла.
Кума думала зразу що п"яний,
Бо ж не знала, що я у нірвані.
Вона зразу подумала може,
Я лежу, бо заслаб, боронь Боже.
До чола доторкнулась губами,
Під сорочку полізла руками,
Щоб почути як серце у грудях
В мене б"ється, чи не занедужав?
Як відчула що б"ється серденько,
Притулилась до мене гарненько,
В мене серце від щастя тріпоче,
Я відчув що вареників хочу.
Випив чарку горілки з кумою,
Та за лапу взяв півня рукою,
З"ів вареників миску в сметані,
І начхать мені вже на нірвану.
Захотілося свята й для тіла,
Кума зіркою вмить заясніла,
Ми щасливі з кумою в коханні,
І навіщо нам ваша нірвана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Коли проміння проб'ється крізь фіранку,
І, неначе котик, згорнеться на тобі,
Ти пригорнеш мене, немов фіалку,
І аромат залишеш на собі.
Коли годинник стрілки десь розгубить,
І ми, нарешті, тишу призовем,
Твої уста мої голублять,
В блаженстві день ми розпочнем.
Коли табачний дим злітає знов до неба,
А пори року різні за вікном,
Мені нічого більш не треба,
Лишень, щоб були ми разом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810459
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018
намертво переплетені букви в словах
ліпиш завзятостями в смисли
з любов'ю до кожного елемента душі звука,
лиєш чуття в думку,
малюючи сяючі елементи глибокі/мілкіші
з пристрастю скаженого пса
без вагань рвеш кишки
задля сонячного оргазму себе в текстах,
завзято витягаючи сокровенне фантазій нагора
з глибин мозку і серця,
гнеш палку вздовж для того,
щоб її таки не зламати,
а залишити огризки шматтям розтріпаними висіти
поверх всіх вигадок,
з яких сплетений ,
проникаючи в букви твоїх блокнотів,
зошитів,
ручо́к,
звуків голосу,
крику,
ридань,
страждань,
сліз і крові душі
у безмежно-великій любові
мати щастя вести бесіду з ним/нею
неустанно-безперервно
і уві сні
також
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798315
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018
ти сидиш у своїй бочці уже півроку,
стелиш ліжко, пишеш книжку,
серце лікуєш поглядами на краєвид, що малює вікно,
виходиш на станції вечір і ніч,
бачиш небо крізь гілля модрини,
що вмостилась над лавкою біля ялини,
папіросиш повітря струмками думок в білі папери рвано, під настрій, і зовсім без нього,
пишеш своє нутро, букви вплітаєш думками,
вивертаєш душу , і поклавши назад під сорочки ситець,
зовсім не бачиш за веселкою фей ,
римуючи смисли далі,
йдеш навпростець гладдю води назад в прірву її душі топитися, бо інакше .......
просто здохнеш!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796827
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Пошукай мене на вулиці,я там є,
я на паркові алеї світлом падаю,
пропускаючи крізь себе листя клятеє...
І не те щоб щось шукаю, швидше... Згадую.
Ти не знаєш як це "марити" - і не знай!
Пошукай мене в пташиному гомоні...
А у тиші ліжка нашого не шукай -
то крізь квіточки гардин промені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521821
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 21.06.2018
Я хочу просто розчинитись у повітрі
Щоби ніхто не міг уже заборонити
Літать по світу і купатися у вітрі,
Бо без свободи неможливо мені жити.
Не можна жити у постійному контролі,
Все набридає й сил уже немає
Як серце б'ється й тихо прагне волі,
Здається, цілу вічність вже чекає.
Лиш самостійність, самостійність, самостійність...
Та дайте хоч можливість проявити!
А потім сварите мене за емоційність
Не бачу сенсу лиш в будинку жити.
Як пташка прагне полетіти в небо,
Розкрити крила в вільному польоті
Так і мені свободи тепер треба,
Уже набридло жити в позолоті!
Навіщо обрізати пташці крила,
Від небезпек її застерігати?
Коли достатньо щоб була вона щаслива
Трішки свободи їй подарувати...
Ви можете замкнути мене в клітку
І ще ланцюг на шию причепити,
Та говорити лиш через решітку,
Дорослішання вже не зупинити!
Не розуміють, навіть слухати не хочуть!
І як же бути далі? Що робити?
Як обіцянками лиш голову морочать
Мені шістнадцять, я теж хочу жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793880
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018
Нить оборвалась.
Ее больше нет.
Жизнь не удалась -
Вот и весь аргумент.
Мир ей не мил
И все стало туманным,
Когда он позабыл
О том дне долгожданном.
Нить оборвалась.
Его больше нет.
Жизнь не удалась -
Вот и весь аргумент.
Он был горд и красив,
И достаточно дам,
Но мир что-то не мил
Без ее шумных драм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789880
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
[i]Стол. Одиночество. Тусклая лампа.
Луна озаряет комнату светом.
Лист бумаги. Чернила. Перо.
Завывания ветра в пустое окно.
Письмо. Почта. Стук в дверь.
Шелест конверта.
Дрожащие руки. Метель.
Закрытая дверь.
Стол. Одиночество. Тусклая лампа.
Зажатый курок у виска.
И строчки заляпаны красным:
"Я не любила тебя никогда".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779731
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 23.04.2018
Твоя безглуздо прозора тінь, що уникає сонця,
Між гірських височінь
Встромляє руку, копирсається в серці.
Не чуєш пронизливого звуку
І далі вириваєш нерви.
На що тобі серце? Хіба ти не посол Венери?
Чи може Люцифера, якщо завдаєш болю?
Не скривдиш? Манери?
Всі демони брешуть, коли псують долю.
Жують і випльовують, а що далі?
А далі живи паралізована.
Один, два, три, тривожить мене це "випльовують".
Що ж вони тоді забирають?
Хоча, я знаю,
Знаю, звідки ця порожнеча!
Це вони організували втечу моїй душі,
А плоть залишили.
Щоб уночі жувати, жувати, а потім виплюнути
Мертве бездушне тіло.
Твоя безглуздо прозора тінь все ще крадеться слідом
Між засніжених гірських височінь,
До коріння просякнутих гнітом.
А я стою... Стоюрозгублена і п'ю
Дурман із твоїх очей, повних темряви,
Не підозрюючи, що лечу
У ту саму вічно потворну темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785569
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Як бувають ромашки у літі,
А з ліричних рядочків- сонет.
Я не знаю хто вигадав в світі,
Що буває людина-поет.
А в поета в думках арсенал,
Різних здогадок, тайн і фантазій,
І кружляє в словах карнавал,
Неймовірних для світу оказій.
Серед барв кольорів, серед квітів,
Відчайдушний до болю естет.
Я не знаю хто вигадав в світі,
Що буває людина-поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780593
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Я їду в маршрутці
Їду додому,
Зморена буденностями
У вухах музика
Навушники незручні та ще й один погано працює
Але це краще, ніж маршруточний шансон
сумно
не розумію,
як можна любити алгебру
та ми зараз не про це
я їду
їдуть і люди
їдуть і пожовклі заплямовані штори маршрутки
і курчата в коробці бабусі також їдуть
куди ми їдемо і що на нас чекає?
та хоча
курчат це навряд чи хвилює
сморід
тхне брудом і сигаретами водія
і неважливо, що вони ще в упаковці
від них все одно тхне раком легенів
маршрут полтава-супрунівка
завертає на автовокзал
завалюють люди
і мене притискує до запиленого вікна
немає чим дихати
та ще й навушники-зрадники висмукуються з вух
чую лайку
чую нецензурні слова
відчуваю чийсь погляд на собі
придавлений ззаду до мене п'яниця щось до мене бурмоче
виймаю склеяні скотчем навушнки
знову чую мати
скарги на життя
"Та чи ти щось розумієш в цьому житті? "
Я роблю вигляд, що не чую його,
Але всі знають, що чую.
І він, і я, і курчата в коробці, і заплямовані штори також це чують.
"Та чи ти розумієш в щось цьому житті? -
знову звертаються до мене блакитні очі, розведені в різні сторони.
відвожу погляд
Та куди?
на заплямовані жовті штори в маршрутці?
а за вікном осінь.ненавиджу осінь
брудна і сіра, як вікно у маршрутці
та вже краще дивитись на п'яницю, ніж на осінь.
Скільки тобі років?
15
Та хіба ти можеш щось розуміти в 15?
Так
Ні. Ось зараз я тебе навчу як слід жити
та як ви можете мене навчити життю ,коли ви п'яний і ледве тримаєтеся на ногах в 12 ранку?
моя зупинка
випустіть будь ласка
блакитні очі все ще розповідають мені, що в країні безлад і що мені треба вчитись на юриста
випустіть будь ласка
але вища освіта це дорого , тому займайся спортом і йди на завод
пропустіть, будь ласка
галас
Так ти й слухати мене не хочеш?
Він дихнув на мене перегаром так , що здалось, що я навіть сп'яніла.
Щосили набираю повітря і кричу ПРОПУСТІТЬ
мене виштовхують
і наостанок блакитні очі вслід кидають
Шлюха
я вибігаю
це мене вразило
на секунду я зупиняюсь
починається злива
на вулиці мокро сіро і холодно
осінь
я стою і відчуваю, як вода затікає у чоботи
а мама попереджала, шо треба вдягтись потепліше
стою
стою
сльози котяться і змішуються з дощем
я ніколи не вміла і не вмію
стримувати сльози
та може це й на краще
проїждає машина і оббризкує моє біле пальто брудною осінню
я опам'ятплась
я прийшла додому
я ніби оте курча, що сидить в тісній коробці в смердючій маршрутці
набрала гарячу ванну
розгорнула книгу
читаю . це заспокоює
мені вже все одно що в мене набрана ванна та незроблена алгебра
а бликитні очі все ще хочуть, щоб я стала юристом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779271
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Жити з думками "як ти?",
Сподіватися. Милуватися
Твоїми мимовільними фотографіями.
День за днем, ніч у ніч,
Сподіватися. ображатися
На твоє суворе мовчання.
Відчувати кляту самотність.
Сподіватися. Забуватися.
Бо інакше з'їхати з глузду.
Розуміти своє беззсилля.
Сподіватися. Вибачатися
Просто інших слів не потрібно.
І невпинно чогось чекати.
Сподіватися. Посміхатися.
І повільно повільно вмирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778968
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
я хочу знати ,вірити, плекати
надії мої не відняти
що ми зустрінемося там
де сонце вийде з поміж хмар
де співають ті птахи
що однією з них і будеш ти
навесні?
бо взимку жайворонки не співають
вони мовчать,а з ними ми
вони від холоду, зими.
а я від страху, від нудьги
боючись тобі защебетати
огорнути крилами, і не відпускати
злякалася зими
а страх цей вірний ще тому
що зараз пташку маєш ти одну
іншу пташку, не свою
сказав ти річ собі одну
– досить болю і жалю
крила вона має, а все інше нехай почекає
та ти все ж таки повинен знати
правду нікуди сховати
крила мають всі птахи
та не для того щоб просто махати, а відштовхнутись
і разом літати
куди свої крила ховатимеш ти?
ти ж вже літав і бачив світи
ти бачив те місце, що зветься коханням
так, саме коханням, та не маханням.
коли прилечу я до тебе на грушку
скажеш тихенько на моє вушко
що ти зі мною навчився літати
та падати більше не хочеш, і знати
що є такі крила які маю я
болючі, побиті, великі, а я
скажу що зовсім вони не побиті,
просто чекали однієї миті
коли полетять вони високо в небо.
те небо жорстоке і бачили очі, тоді,
лиш свободу і пройдені ночі
не думала зовсім про тебе, коли залишився ти тут, на землі,
а я полетіла в придумане небо.
тож зараз я буду просити, благати
доведеться – і на коліна ставати!
пусти мене пташко під своє крило
тепле, затишне, щоб мене не змело
ні снігом, ні вітром, ні болем
ні вічно п’янким алкоголем
сказав ти «лети де була, моя миленька пташко, ти ж і не знаєш як було мені важко»
та я вже немаю до кого летіти, кого відчувати і знову любити
я більше не буду, не вмію хотіти
і до завтра не хочу дожити
залишуся тут і буду чекати, аж поки не схочеш мене ти прийняти
на холоді впаду, замерзну,
хай топчуть всі люди
сміятися, бити, кривдити будуть.
без тебе згорю, замерзну я , вмру.
без тебе не я
я вже не живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778340
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Коли дощ на шибках вимальовує вальси,
Коли споює душу чар-зіллям весна,
І коли заметіль шаленіє у танці,
Сива жінка-надія сидить край вікна.
«Де б стежини твої не блукали світами,
Хай завжди повертають на рідний поріг,
Щоб печалі в дорозі тебе не застали,
Доню. Доню, сльозинко на віях моїх…»
Закрутилася виром натомлена доля,
Обернулась рікою – втопити жалі.
«Я тобі віддаю свого янгола, доню…» –
Лопотіли мені на зорі журавлі.
Мамо, матінко, нене! Не треба дарунків,
Хай лиш очі твої сяють ніжним теплом!
…Коли білить зима загадки-візерунки,
Виглядає мене світла жінка-любов.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739400
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 03.02.2018
Прогулюється щастя десь за рогом,
І листя опадає, мов кудись біжить.
А ти стоїш, волосся опустивши в осінь,
І в голові прокручується одна й та сама мить.
Тривожний сон, який не дасть спокою,
Він подумки з тобою ́буде́́ ́ завжди́.
А ти стоїш, схилившись над водою
Прощаєшся так тепло й легковажно
Моя тобі порада : забудь!
нехай загасне!
Крокуй до цілі, впевнено крокуй.
Нехай життя твоє стане прекрасним,
Цінуй , що маєш, бо час не повернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751907
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 03.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018
Давай потанцюємо....
За руку візьми...
І ми повальсуємо
Тихо і легко.
Давай поговоримо...
Дивись, як бузки,
В саду розцвіли,
І стало так тепло...
Давай поведи
Серед магії ночі...
Прошу обійми...
Серце шепоче....
Руки твої
Такі рідні і теплі...
Очі чарівні
Як зорі на небі...
Давай повальсуємо...
В музику ночі...
Давай поговоримо
Просяться очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761075
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2018
Солоні сльози витри з її щік
Поцілуй лоба, кажучи що з нею
Не станеться ніякої біди
Усе пройде, як тінь, як день натхненно...
Розкрий їй світ ти у відтінках пустоти
В самотності розвішай їй гірлянди
Щоб більше не боялась темноти
І відрізнялась дотиками правди...
Їй подаруй світанки і дощі
Ти знаєш, вона досі їх збирає
Складає у коробки з-під взуття
Нікому серця більш не обіцяє...
Обіймами їй душу ти зігрій
Так легко, просто ззаду обійнявши
Щоб більше не втрачала вона мрій
А йшла, тебе у собі відчувавши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752956
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Хтозна – відколи люблю його безумовно.
Він хтозна – звідки приходить у мої сни
І чи зумисне чи дійсно лиш випадково
Потроху згладжує гострі мої кути.
В серці знедавна так сонячно, так просторо...
В серці розквітла незвична мені весна…
І не потрібне «потім» мені без нього,
Я б в тому «потім» - дихати не змогла.
І хоч – не – хоч я ніжнішаю на півслові
І вкотре вперше цілую його вуста…
Очі навпроти – то мій шоколадний колір,
А очі навпроти нього – то бірюза.
І хтозна – скільки відведено нам любові,
Усмішок спільних, обіймів на двох – хтозна…
Знаю лишень, що для себе я в нім вже сьогодні
Знайшла все те, про що й мріяти не могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752181
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 29.09.2017
“Так, подобається бути собою”, -
усміхнулась беззвучно вона.
Наче вітер у тихій діброві
пролітають над вухом слова.
“Так, обожнюю я свій характер!”
Промовляє непевно до дна
Цигарки у руках як забавка,
закурити вона не змогла
“І себе у собі покохала”,-
по щоці проскользнула сльоза.
Подивилась у звичні ті карі
та його там чомусь не знайшла.
“Не кричи, помовчи, я благаю”,-
і по вигинах губ провела.
Він мовчав, та вона так чекає
аби з уст пролунали слова.
Роздягнувшись, почала кохати
без обіймів, без хвилі тепла.
Та його руки сильно стискати,
Поєднавшись бедром до бедра.
Обціловував він її палко
язичком діставав ті місця,
Про які вона згадує жарко
у нотатках свого sex життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751793
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Кайданами до Тебе прикована:
Ні права голосу, ні власного життя..
В межах серця образа прихована,
Немає місця вже на інші почуття...
Від Твоїх вчинків знову віє холодом,
Слова фальшиві, псевдопідігріті,
Ілюзія реальністю спотворена
Чому мене не хочеш відпустити?
Розчарована, знесилена, втомлена...
Хто Ти такий, щоби вершити долі?
Я Твоїм егоїзмом знедолена...
З мене досить! Я хочу на волю!
Хочу щастям до краю наповнитись!
Бути КИМОСЬ, чиєюсь опорою,
Ти примусив летіти вниз,
А я хочу небесних просторів!
Ніж у спину,і просиш пробачення...
Згадав про мене,дитину,сім'ю?
Відучора це втратило значення,
Даю СВОБОДУ, поверни МОЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749277
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Думки-комети.. Спробуйте зловити!
Обпечетесь і тільки; та й сама Земля
Залишиться ні з чим - лиш з попелом в повітрі,
Не знаючи, що сталось, до пуття.
НескІченність пустот, й достаток - назагал.
Стомився всяк від уявляння Ноші -
Десь в грудях - щоб уникнути скандалу;
Десь в мізках, щоб здаватись здібним досі.
Хто вигадав її, дорога - непроста,
І крихта думки видасться горою.
Отак живемо - від містка і до містка,
Невпинно насолоджуючись Грою,
Яку придумали самі і обізвали,
Забувши, чиї авторські права.
Обвішані іконками й хрестами,
Ми вже самі не знаємо Христа.
Позбувшись ненадовго цвілі,
З занедбаної й кволої душі,
Як висновок вкладаю вам: спасибі,
Ті хто іще з Любов'ю на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748177
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Круговерті
Коловороти
Я всередині. Я йду за віссю.
Я ловлю себе за хвіст. Хвіст тягнеться в бік безмежності. Нікому його не схопити
Як тяжко бігти, не знаючи за чим
Не знаючи навіщо
А кому це потрібно?
Мені?
Богові?
Фатуму?
Кому потрібен хвіст звичайної дівчинки.
Хто хоче, щоб вона сама ж його спіймала.
Я відкриваю очі
Я відчуваю тіло
Очі тяжкі
Тіло непідйомне
Дайте мені сили
Дайте сили
Хоч хтось
Бог?
Фатум?
Невже я сама?
Невже я все маю робити сама.
Я підіймаю тяжезне тіло. Воно хилиться до землі
Прагне теплої землі
Прагне гарячого щастя
Прагне
Прагне
Спрагле тіло
Молоде прекрасне тіло
Яке готове бігти
Хоч до вічності
Не знаючи, для чого
І кому це потрібно
Але знаючи, що рух зараз вирішує все
Знаючи, що рух хоче мене підняти
До невідкритих вершин
До небуденного повсякдення
Що стане мрією
Про спокій
Про щастя
Про життя
Про все що оточує нас
Сьогодні і завжди
Завтра й ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730401
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 21.06.2017
А что ты можешь дать такой, как я
Недельки три безудержного секса,
Неловко страстного забытия
Во время, так сказать, соития?
Тебя интересует что внутри
Внутри такой красивой оболочки?
Не спеши с ответом - докури!
- Иль волнует только, что в чулочке?
Ты ответь себе сначала
Не торопясь, обдумай хорошо
Видать тебя я взволновала
Но ты же в нас вооружён!
Забыл всего одно ты рассчитать,
Но я не дура, это предсказала
Мальчик, там, где ты учился врать
Я давным-давно преподавала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734587
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Ти забув уже давно моє ім'я,
Ти не знаєш чи далеко я, чи близько.
Лиш одне "Не буду більш твоя!"
Здатне ставити тебе від рівня низько.
Ти не кличеш більше мене в сни,
І пісень моїх тепер ти теж не чуєш.
Лиш живеш чекаючи весни,
Ніби там нове щось ти відчуєш.
Але час на місці не стоїть,
Він летить із швидкістю комети.
Тільки ти рахуєш це як мить,
У самотності читаючи сонети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733226
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Зачинеш вікна у Європу,
Засунеш саморобні штори в щастя,
Кинеш надію у відро окропу ,
Зшиєш собі нове анабіозне плаття…
Останню віру в серці легко гасиш:
Не хочеш, щоб було так як колись.
Замаринуєш почуття усі або заквасиш,
Скажеш душі тихесенько: «Змирись».
Ти залишатимеш на зиму всі емоції,
Адже тоді їх легше пережити.
У світі йдуть суцільні революції:
Ніхто ж із нас не хоче припинити,
Відмовитись від чаю з сміхом
Чи хоч би кави з горем пополам…
Ми звиклі жити між добром і лихом,
Це наша їжа, в цьому й наш талан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398384
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.05.2017
Дерева твоїх дворів
пестять дахи. Ти звично,
давши нові імена кожному,
бавишся в тиші.
Звівши усе до гілок -
втрати останніх буднів -
стежиш, як б'ється об скло
твоя недоречна байдужість.
І потайки від усіх
рахуєш шпарини у небі:
безхмар'я, що розрослось
занадто крикливим нервом.
У просторі, де дахи
ховають тобі знайомих -
однакових дідусів
з обвислою шкірою втоми.
І миті не розбереш,
коли оповиє спогад
про справжній найперший день,
на інший такий не схожий.
З деревами, що вгорі,
ховають тебе від спеки.
Гілки опускаються вниз,
заплющують очі...
01.05.17, Київ #dysonansne
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731454
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
В твоїх обіймах байдуже на всі новини,
На сніг, на дощ, на злісні хуртовини,
У них, мабуть, народжується сонце,
Лишаючись назавжди в мене у долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727582
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
І що у тебе на душі?
Нема нічого окрім неба.
Одні здогадки та вірші,
Та більш нічого і не треба.
А що у тебе на вустах?
Слова, що грають у мовчанку,
Шалена пристрасть, дикий страх,
Солодкий присмак на світанку.
То що ж ти маєш у житті?
Амбіцій сплав, шалені мрії
І люди теплі, що "твої"
І холод свій, що сонцем віє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725943
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Коли на сонці згасне день,
І затремтить на крилах ночі
Згадаєш ти слова свої
І зазирнеш собі у очі.
Поглянеш в небо – там лиш пустка,
Для тебе там життя нема.
І серце твоє вибухає
Немов та зірка наднова.
Мою печаль вітри колишуть
І в голові пульсує кров
До сходу сонця не забуду
Тепла твоїх м’яких долонь.
Я бачу зорі в серці моря.
Я йду до нього, я лечу.
Вже відчуваючи обійми
Про тебе спогад допущу.
І він мене накриє з головою.
Затопить, схопить у полон!
Останній подих…
Поринаю у вічний,
Безпробудний сон.
© Ольга Баландюх, 20.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723931
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017
Скільки тої осені?..-
скажеш ти мені на замітку.
Я налию птахам вина,
а собі води. Відцвітають
кленами,
Що зайнялись влітку
ті, ледь приспані,
грудневі холоди.
Щоб то випити нишком
і чого би то відкусити,
Щоб закрити рота
і забити звук..
Щоб то стиха в осені
попросити,
Щоби стати скрипкою
й полонити слух.
Хліб стоїть розрізаний
на кавалки
І жовтіють груші як
кленовий мед.
Попільничка з яблуком
на краю лавки.
Закипає чайник, чай холоне, гусне мед...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525969
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 15.03.2017
Постійно вдосконалюватися
Постійно вчитись
Не нервувати
Біди вміти гідно пережити
Не поспішати
І нікого також не спішити
Прощати інших
Та й себе
за помилки свої
простити
У сірих буднях
Час знайти
Щоб із душею
щиро щиро говорити
Любити інших
Та й себе
себе також любити
Займатись справами
Які дають наснагу жити
Не втратитися у гріхах
У злобі не згубитись
Лиш в Бога вірити
і мир в очах носити
і дорожити
кожним днем прожитим
дорожити
щоб мудрість цю
у старість в торбі принести
і нею з внуками неначе
яблуком смачним ділитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717493
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 14.03.2017
Вода стікала кров'ю по гілках,
З прозорою із цноти пеленою.
Я думала, що це поїхав дах,
Мене ж вітали радісно з весною.
Огидний колір перегнивших трав,
Що пережили місяці під гнітом снігу,
Мов ковдра все навколо огортав,
Не натякаючи нам на весняну втіху.
Я була впевнена, що мозок кудись зник,
Забравши сприйняття навік з собою,
Та раптом наш місцевий жартівник
Спитав, наскільки "схудла" я зимою.
Я не помітила, як враз розтанув сніг,
Неначе оголивши землі душу.
Невже на совісті такий жахливий гріх,
Що знов з зимою я прощатись мушу?
Я сподівалась, що це просто страшний сон,
Що п'ять хвилин і все ж от-от проснуся,
Та раптом сніг з зимою в унісон
Промовили:"Я скоро повернуся.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720931
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 13.03.2017
Я перестала тобі довіряти.
Ще до того,як випав перший сніг.
Напевно,добре не згадаю,
Але добре пам'ятаю,що тоді в мені пропав весь світ.
Якось в одну мить,просто нічого не стало.
Снігу не було,але я почала замерзать.
Напевно,ти мене за це ненавидиш?
Повір,зрозумію.
Мене дуже тяжко кохать.
Але прочитавши це й вірш,
Повір,в рядок нижче.
"Я до божевілля тебе кохаю"
Та ще й так,що не дібрати слів.
Я хочу, щоб ти правду знав,яка б гірка вона не була,але:
"Я перестала тобі довіряти,
Ще до того,як випав перший сніг"..|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721446
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі.
В ньому стеля поволі стає підлогою,
По якій знов вчимось ходити.
Світ - кімната зі Сходу стає коморою,
Що дошкАми глухо забита.
В ній тепло усе сковане хакі – комою,
Її стіни не бачать світла.
Світ – комора зі Сходу стає палатою,
Чиї вікна військами розбиті.
Там, в палаті останні надії отрутою
Просякнуті, людьми ж вбиті!
Оминути, не взнати б по світлу голоду
Й по любові ,що тільки в книжках.
Лютий вдягнений ще в пінгвінячий холод,
Люди ж взуті вже в босоніжки…
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі,
Бо стеля так невблаганно стає підлогою,
Що кулями вщент пробита...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718744
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Її очі кольору кави ,
Строгий погляд і мила усмішка ,
Щось невідоме і мудре ховали ,
Незрозуміле для інших трішки .
Її мрії шаленство для тих ,
Хто звик вибирати шляхи що по-легше ,
Бажати багато не завжди є гріх ,
Без цілі людина в сто разів гірша !
Вона збудувала всередині світ ,
Повний надії й розумних підтверджень ,
Її розумовий, широкий політ ,
ДАє поштовх для нових і нових звершень .
Її очі здається як в всіх,
Та цей блиск тушшю не на малюєш ,
Колір кави з вІдтінком змін,
І думки , яких не вгадаєш .
25.01.2017
VDYACHNA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714468
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 04.02.2017
Не теряя рассудок, пиши!
Беспринципно озвучивай мысли.
Будто в первый раз в жизни - греши.
На твоих руках слезы и числа.
На ладони замерзли гроши.
У виска потерялись все грани.
Недостаток любви у левши
Возмещает достаток сознания.
Там стеклянный игрушечный ангел
На иголках засохшей сосны.
Он во тьме лишь сверкает и манит,
Он родился из этой же тьмы.
Будто в первый раз в жизни родился,
Будто в первый раз в жизни летал.
Потерялся. Нашелся. Влюбился.
Как в последний раз в жизни мечтал.
По неписаных в книгах законах,
В месте встреч параллельных прямых,
Расцветают букеты пионов
На иголках засохшей сосны.
На большом королевском приеме
И в проеме скрипящей двери
Не прописаны эти законы,
По которым поют снегири,
По которым все чувства аморфны,
Но об них разбивали колени.
Сколько сахара ты кладешь в кофе?
Сколько сахара - столько и мнений.
Вместо тысячи лестничных клеток,
Что ведут на чертоги забвений,
Садись в лифт.
Только тросы поднимут
На высоты твоих поражений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714122
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Вона йшла до тебе крізь сотні чужих голосів,
крізь тисячі доріг, вритих пилом і брудом.
вона спотикалась об камені, слова і погляди усі,
яких ще на дорозі цій багато буде.
та байдуже було тоді, коли ішла крізь сніг,
заметілі, дощі, хурделиці, зливи…
не чуючи власного голосу, не відчуваючи ніг,
була такою сильною, але чомусь вразливою…
ішла крізь чужі двері, гублячи свій дім,
сміялась, коли ти здивовано не тямив навіщо
їй вічна утеча до тебе і ти, звісно, в ній,
ти просто не знав, що любов її вічна.
що так буває – зачепить, і вирве з-під ніг
земну твердь, кидаючи все до твоїх долонь.
вона молилась щоночі, певно, молилась тобі,
всередині жеврів ледь теплий на дотик вогонь.
вона мовчки дивилась на тріщини чашки,
на обдерту стелю і стіни, затоплені повінню.
терпіла усіх твоїх випадкових, повій, і заввишки
з «Бурдж-Халіфа» тягнулась до тебе полум’ям…
летіла до тебе, ламаючи крила у котре,
повзла на колінах, здираючи тіло в кров.
ніщо не спиняло, лише вибивало подих,
бо знала, що треба заслужити цю любов.
спина прогиналась від тяги сліпої залежності,
І всі кораблі зненацька втрачали курс.
вона йшла до тебе… не враховуючи всіх протилежностей,
йшла наперекір усьому…
та одного ранку не повернулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708856
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
А я живу, живу собі...Що далі?
Чомусь, вже не горю у почуттях.
Не рвуся уперед по золоті медалі..
спокійно тлію...живучи в думках.
Я не спішу...уже не шаленію...
І не дивуюсь я чомусь брехні...
Усі живуть як можуть...Я їх розумію...
Знесилена...байдужа...може ні...
Можливо, виросла...тепер доросла...
А може просто.....просто десь в пітьмі..
У пошуках, заснула совість стоголоса...
І спить..а я байдужа...чом би й ні!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708720
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Я змережила кілька віршів на папері
Тоненькою ниткою крові.
І тепер я безсила лежу на фанері,
А вірші мої вже кольорові.
Те мереживо гарно лягло на вірша
Не ховаючи слова й чорнила.
І у вірші вирує маленька душа,
Що так скоро отримає крила.
Моя кров все мережить довкола, весь світ
Я не в змозі ковточка зробити.
І я прошу: "Будь-ласка, не лийся з орбіт
Я так хочу ще трішки пожити!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595763
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 04.12.2016
За вікном минають дні і ночі.
Ті ж самі та кардинально нові.
Ти прокинутись і хочеш, і не хочеш.
Час пливе повільно, як в неволі.
Дві реальності, неначе у фантаста.
Тут одна ти, зовсім інша там ти:
сильна, вміла, гарна, товариська
жінка, подруга, дочка і мати.
А закриєш очі - знов чекання.
Та, вже інша, хоче знов з'явитись.
Та, що хоче сильно так кохання
і ніяк не може зупинитись.
Та, що хоче квітів, море сміху,
і розмов цікавих до світання.
Хоче розділити тіла втіху
з тим, хто розуміє смак чекання.
Хоче впасти навзнак в свіжі трави,
споглядати як пливуть хмаринки.
Чути звуки, відчувати барви,
зупинити час, завмерти на хвилинку.
Знати, відчувати що потрібно
бути саме тут, в потрібний час,
а не бути просто гарним тілом,
бранкою обставин. Без образ.
Та, що прагне більшого не знає,
в когось, десь на неї інші плани.
Хтось її уже давно чекає
сильною. Прощай душевний стане!!
Поле, квіти - дитячі то забави.
Є реальність зубата, справедлива.
Є обов'язки, турботи, знову справи.
Й так без лірики, без сліз і беззупинно.
Смішно й гірко, все ж неначе класно?
Що ж їй треба? - скажуть певно люди.
Дві реальності, неначе у фантаста.
І нехай!!! Так цікавіше буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594646
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Червоне з білим шоколадом,
І аромат суцвіть п'янкий.
Мороз чекає сонця зранку,
Я не проста, ти не святий.
І наче домішки кохання,
Злились докупи щастя й біль.
І що чекає на світанні
Червоний дим всіх сновидінь?
І знову вип'ється червоне,
Увійде так бадьоро в кров.
І засмакує ніжний,білий
І смак згадаю його знов.
І вже зима у гості просить-
І міцно втілює думки.
Моє душевне - тихе й босе,
Останній залишок весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701564
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Болить? Щемить? – Ти не спіши
робити в відповідь погане.
Ти все пробач і залиши,
і пройде час, загоїть рани.
Ти не такий, Ти не як всі,
На зло у відповідь робити.
Колись сказали мудреці:
«Що зло потрібно відпустити»!
Бо відпускаючи його
Ти маєш місце добрим вчинкам.
Не добрий той, хто робить зло,
А добрий – білий як сніжинка.
Тоді у тебе у житті
Лунати звуки будуть щастя,
А щастя - жити в доброті,
Це як в душі прийняв причастя.
Ти це собі запам*ятай:
Добро у серці треба мати!
На зло ніколи не звертай
Й зумій на зло добром віддати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693431
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 17.11.2016
Мои черти танцуют канкан
И мурашки порхают по коже,
Превращаюсь в безликий туман,
Мы с тобою так сильно похожи -
За грехи нам гореть в Аду,
А пока в ритме страсти закружим,
Ты плохой, говоришь? Ну-ну....
P.S. Только я еще хуже.
История создания стихотворения:
2 июня 2015.
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=44847&poem=182643
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650662
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 26.10.2016
Ми стали занадто самозапиленими
Насправді мучимо поряд людей
Розмовляємо стисло, коротко, відносно,
Як в’язні, яких підслуховує вартовий.
Мені здається, наші камери стоять поруч -
І тому я виливаю в твою душу свою примху
Ти, як звично, змовчиш про себе,
Як добрий і чужий.
Вислухаєш і подаш носовичка:
Я безмірно буду вдячна,
Що я - на перехресті сьогодні,не зовсім сама...
І вже завтра трошки більше відкрию двері
І не побачу, як ти увійдеш і затулиш вікна
Я завжди думала, що в тобі є крихти від ангела:
Тоді чому без тебе стало не вистачати повітря?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696343
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
А пізня осінь - час меланхолії,
Безмежного кохання до дощу.
Від запаху твого я часом млію,
Усе тобі, як Бог, ураз прощу.
Дерева всі такі прекрасні:
Залені ще і жовті вже, й червоні.
А пізня осінь - то період щастя,
Я жити хочу в твоєму́ полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695004
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Просто іноді не відпускає...
Минуле не вернеш ані на мить.
Та щось у середині міцно тримає...
Приємна тУга моє серце щемить...
Давно не дитина та не зрозуміла,
Була де межа у доросле життя...
Де лишити встигла юнацькії крила?
Коли так змінилось моє сприйняття?
Так дивно, що поруч тепер інші люди...
Зі зрадой знайомлять найближчі з усіх..
Та обриси їх переслідують всюди...
Й далеко не завжди вже щирим є сміх.
Не завжди вдається змиритись з роками,
Забути змарновані дні й місяці.
І мрії, які вже не втілю - сльозами
Відблискують часто тепер на щоці...
Ця слабкість хвилинна...Життя вир навколо
На спогади й сум не лишає часУ.
Жаліти не раджу нікому й ніколи...
Та, все ж, пам'ятати...і біль, і красу...
© Надія Колб
07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682317
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 19.10.2016
Буває, так сумно там бути, де люди.
Та гірше на самоті.
І дивні ці звуки. і тіні повсюди,
І шепіт десь в темноті.
Можливо я хвора, чи божевільна,
Та правду я маю свою.
Усе, про що думаю, все, про що мрію
Я просто безмежно люблю.
Можливо не всі мене розуміють,
А я і не мрію про це.
Ті, що мають віру – ті точно зуміють
Здолати погане усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694037
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 17.10.2016
А я не знаю що тепер мені робити,
Куди втекти щоб більше не знайшли.
Я так далеко хочу опинитись
Від тебе хоч на край землі.
А я не знаю що тепер мені робити,
Куди сховатися щоб більше не знайшли.
Я так далеко хочу затаїтись
Від тебе хоч на дно ріки.
А я не знаю що тепер мені зробити,
Куди подіти все щоб більше не знайти.
Я так далеко хочу залишити
Від себе спогади про тебе назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694843
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Я та, від якої хочуть дитину,
Я та, що свідомо життя даю,
Я там, з ким створюють міцну родину,
І та, з ким хочуть пліч-о-пліч йти
Я та, що дарує тепло і ласку,
Не прагну медалі, просто люблю,
Я та, з ким створюють життєву казку,
Обіймаючи серцем родину свою
Я та, що не має до тебе претензій,
Бо знаю, що кожен шукає своє,
І кожна душа, це безліч конфесій,
Яка, із віком, свій шлях віднайде
Сім`я, то не клітка, сім`я – це свобода –
Загальний ваш простір і суто твоє,
Коли не тримаєш, то біля себе маєш,
Стискаючи – втратиш...так воно є
Я та, що є поруч і та, що далеко,
Я та, кого все життя пізнають.
Зі мною ти поруч відчуєш безпеку,
Бо моє коріння повсюди і одночасно тут
Я тобі подарую дитину!
Я тобі подарую сім`ю!
Я, як і ти відкрила стежку до неба!
І я обіцяю – тебе я знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694118
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Тихий дощ за вікном
Знов дарує мені серенаду,
Знову він, а не ти шле
Мені той безмовний привіт...
Не комусь-нам обом
Не уникнути більше обману,
Не бувати тому,
Не стрічатись нам біля воріт....
Лиш одна світла мить..
Вона стала для нас недосяжна,
Тільки спогад ночей
І твій погляд такий неземний...
Як же далі нам жить
Між нас прірва така неосяжна....
Те безглуздя речей....
Крик душі моєї, німий....
Полюбила тебе так негадано,
Ніжно і щиро,
Як мрійливо ховав нас
Пахучий яблуні цвіт,
Я пізнала тебе, назавжди
Загубивши душу,
Ти для мене усе, ти для мене тепер
Цілий світ...
11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694055
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Тримай мене міцно ,як вітер те листя.
Тримай мене ніжно ,як місяць зірки
Я хочу кричати ,зараз на місці ,
Бо, немає в руці твоєї руки.
Так хочу побачити очі твої,
Такі бездонні,такі голубі,
Я буду кричати, всім і завжди,
Але, щоб не чули усі, а почув саме ти.
Я хотіла з тобою,і думала назавжди,
А ти викидав всі мої листи.
І навіть перед почуттями широкими,
Ти ламав усе!Усе крок за кроками!
Я намагалась терпіти,сміятись крізь сльози,
А ти, наче списи ,кидав свої фрази,
Мені залишалось тільки мовчати,
Схиливши голову тихо ридати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693974
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Ти моє солодке,аж приторне
Ти найкраще і невмируще
Ти той,хто в мені переверне
Все,що колись було суще.
Ти терпке вино,аж по самі вінця
Дай трохи холоду і самоти
Дай трохи спраги,і дай зігріться
Усе,що найкраще моє-це все ти
Ти відкопаєш,зумієш, ти знайдеш
В мені те,про що я мовчу
Ти почекаєш,ти відшукаєш
Мене,коли я втечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689140
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Танцюю під дощем,́́́́́́ і скаженію!
До нитки вся промокла, ну і що?
Тебе на дотик відчувати більш не мрію...
Лише б побачити, тільки б спитать: -За що?
Ти так зі мною!? За кохання й ласку?
За ту турботу, що давала щогодини ?
Та більш й ногою не ступлю у хижу пастку!
А по лицю не скотяться вже сліз краплини !
Стає всерівно, холодно чи тепло...
Злодійці – долі щиросердно посміхнусь ,
Часом життя бува схоже на пекло ....
Чекай у сні мене , я скоро там явлюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684704
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 14.09.2016
Дивитись в очі прямо, як ніколи,
Відвести погляд – сил не вистачає.
Й секунди ці так схожі на уколи,
Це зрозуміє той лиш, хто кохає.
Не треба слів, бо зараз вони зайві,
Усі слова вже сказані до нас.
І темна ніч розвіється у сяйві,
Бо так кохати можемо лиш раз.
І не порушить тишини святої,
Завмерти і не дихати, мовчать.
Всі хочуть щастя і любові тої,
Яка дає нам крила, щоб літать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685413
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Я п'ю його як каву з молоком
Ковтаю з відчуттям бажання й спраги
Горня обнявши тепле під вікном
Допити до кінця не вистача відваги
Я захлинаюся, солодкі краплі по лицю течуть
Потоками, ровом, зволожуючи губи
Секунди дві і вони перетнуть
Межу обличчя, не видавши моєї згуби
Я п'ю його так жадібно, нестримно
Смакую кожну частку і граминку
Тягнусь до дна з всіх сил невтримно
Ще мить, і досягну нарешті ту начинку
Ту найсолодшу, найсмачнішу
Де цукор розчиняється, мов не було
Солену ніби, але найгіркішу
М'яку, сріблясту, мов розбите шкло
Я все ковтаю,п'ю, ковтаю
Не в силах випити до дна
Хоча й втомилась, відчуваю
Як в грудях полум'ям тече гаряча рідина
-"Стій, зупинись, не можна більше пити
Його, мов воду, чисте джерело
Ти зрозумій, не треба це любити
Це кава, а не він, що було, те пройшло!"
Почула голос раптом цей,
завмерла на хвилину
"але ж одною з безлічі найкращих панацей
Була оця людина...."
Що ж, помилялась, марила, можливо
Не повернусь ніколи, ні, не буду
Самотню кави на землі краплину
Розтерла і сказала "я забуду ".
Минають дні. Коло вікна з горнятком і теплом
Потроху до нових днів я звикаю
Знов п'ю його як каву з молоком
Але смаку того я вже не відчуваю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476647
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 23.08.2016
Мода, тренди, суспільний хаос,
Створений стиль, мов бірка одна,
Від особистостей нічо не зосталось,
Лиш написана кимось ціна!
Намальовані брови, нарощені вії,
І скули , будь ласка, мені як у всіх,
Без почуттів , одні лицедії,
Ти не такий? Викличеш сміх.
В головах пусто, усе в телефоні,
Очі , які не живі вже давно
І душі , які у грошах в полоні
Всі знають і всім все одно
Це ж не престижно , іти проти маси
Краще таку, як вони удавати,
Спускаючи гроші на нові прикраси
Не помічаючи деградувати!
Уляна Квітка 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684312
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Читай мене у тональності Ля,
Як сьому сонату Бетховена,
Як лист на чуже ім’я,
Як душу, яка не заповнена…
Читай мене у тональності Ля,
Як симфонію номер чотири,
Мендельсон написав її,
Щоб сказати, як в світі любили.
Читай мене у тональності Ля,
Як Моцарт з оркестром фортепіано
Де не треба зайвих думок
А достатньо відчувати правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685242
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
[b]Я сама собі ворог,
я сама собі кат.
У гарматах я - порох,
у рушницях - заряд.
Я сама собі клітка,
я сама собі межі,
нерозірвана сітка
й неподолані вежі.
Я сама собі рухи,
я сама собі "СТОП",
серед літа - посуха,
серед вулиць - потоп.
І який в мене вибір?
Тут виходить дилема.
Всюди там де є вихід,
я шукаю проблеми.[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683717
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.07.2016
Мріяти про тебе соняхами в лютий
Снігом в степ липневий
І нехай в діряві будеш кеди взутий
Ти святий для мене
Божевільним стримом не благати смерті
Коли твій листопад журавлі засіють
Обкусати лікті, і червоне стерти
То її цілунки зі смаком полину
Мріяти про тебе, дотиком гарячим
Поки наші правди з різними стежками
Хвоєю гріхи і стаю незряча
До твоїх побічних, основних й незваних
Поки пальцям холодно і брудно
Поки руки із відбитком сталі
Я тобі молитимусь ледь чутно
І збирати зернята, що впали
Й мріяти про тебе так натхненно
Виграти у березня двобій
Хай сьогодні ти не біля мене
Вірю, що цей серпень буде спільний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678328
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Ти знаєш як холоне в грудях?
Коли не знаєш чого іще чекать. ..
Ти знаєш як важко не заплакати на людях?
Коли струни душі тяжко тремтять..
А знаєш, воно так холодно у грудях.
Від того, чому ніколи і не бути...
І вже не тяжко плакати на людях.
То важче мрії всі позаду залишити і забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661148
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 18.07.2016
Чуєш, а налий мені вина.
Ось там стоять бокали.
Мовчатимем, гортаючи журнали.
Нас вразить очей глибина.
Чуєш, а налий мені вина.
Можливо, поговорим трошки.
Як на обличчі ні одної зморшки,
А у очах видніє сивина.
Чуєш, а налий мені вина.
Трохи прикрась мою самотність.
Нехай панує безтурботність,
Натягнута, немов струна.
Чуєш, а налий мені вина.
І в світі більшого не треба.
Руками я торкнулась неба,
Воно для мене - чужина.
Чуєш, а налий мені вина.
Забудь вже про звання своє
І відповідь дай на моє:
"Чуєш, а налий мені вина."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676937
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Забуто кОмпаси і глобуси -
Lovestory кришене бізе,
де літо рейсовим автобусом
кудись печаль мою везе.
А ще - везе мого наплічника
і напідпитку фраєрка.
А ще - руду кирпату дівчинку
й " Така як ти" Вакарчука.
Ще трійко краль - у них з Мальдівами
на майках зроблено принти.
І стріне море... Несподівано...
І поцілує...
Так, як Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672150
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Кривавий захід сонця тихенько догорає,
Стривожено дерева шепочуть каяття́...
А ти біжиш нестримно... Ти знов кудись тікаєш.
Так любиш грати в хо́ванки з життям?
Ось-ось достигне місяць, впаде́ печаль росою,
Ще мить - спокійні зорі утворять наднові́...
А ти зійде́ш у вічність лукавою сльозою,
Питаючи себе: а ми живі?
Ми є?! Чи все довкола - дивний сон?..
Розвинена уява надістоти?..
Світи в світах? Комп'ютерний закон?
Хай буде так. Як за́вжди, ти не проти,
Чи жити, чи вмирати... Все одно.
Але... я знаю: ти боїшся, друже,
Боїшся то́го, що́ там за вікном...
А як у пеклі? Спека чи не дуже?
Чи може, там, за краєм, тільки ніч,
Пекучий мо́рок, що тече крізь пальці?!
Ти віриш у життя... То в чому ж річ?
Не бійся. Перебо́ремо. Бува́льці...
Ми є... Ми є! Живе́мо! Пожежі в наших душах!
Розпря́мимо ми плечі, і очі догори!
Та я з тобою далі, на жаль, іти не мушу...
Від вітру вбережу - а ти гори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610840
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 13.05.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 08.05.2016
Сповила весняна ніжність,
Щебече пташкою душа,
Чарує квітів білосніжність,
Захоплює в полон краса!
Блакитне небо, щедре сонце,
Дерева, мовби наречені.
Проміння радісно лоскоче.
Літак летить далеко в небі.
І аромат. Він геть п'янить!
Пташина музика лунає.
Це тет-а-тет, чарівна мить, -
Весна зі мною розмовляє. (10.03.2016)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650718
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
* * *
Чому ти вирішив, що близький,
Із чого смілі гіпотези маєш?
Можливо, часу поріг низький
Колись надумаєш і зламаєш.
Чому ти вирішив, що твоя,
Навіщо простір руками стискаєш?
На хвилях музи літаю я,
А ти ледь-ледь мої сни торкаєш..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648842
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 11.03.2016
пуста вулиця
пів друга ночі
чутно лише тих
які щось дуже хочуть
або не
мовчки йдеш
в думках одне
що після погляду у очі
непомітно змінює себе
ліхтар
чийсь сміх
і скрегіт гальм десь поруч
привіт
бувай
і все зіпсовано власноруч
крок за кроком
наліво
прямо
пересторога
зирк
чи не шпигує хто за нами
відносна тиша довкола
спрагу тамує
легкий вітерець
так провокує
та невпинно кудись
йдеш собі далі
ця дорога як небо
ні початку ні краю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635487
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 12.02.2016
ця шльондра мене наповняє
їй єдиній під силу це
ні на що її не міняю
вона мені вірна
цим сказано все
хоч часто
до біса
запаси зникають
і в паніці
майже
в магазини біжу
без неї від смутку
я мов помираю
її так жадаю
і з нею дружу
ця шльондра дарує
насолоди миті
даром
без наслідків й жертв
ця шльондра вбиває
повільно і тихо
та вона того варта
її любить смерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631805
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 12.02.2016
Мені снився сон,а там ти...
Такий рідний,до болю знайомий.
Місто вночі розводить мости,
І ми стоїмо, наче вчора.
Ти дивишся в мої очі
І хочеш мені щось сказати.
Ох,як я люблю ці довгі ночі,
Коли можна просто мовчати!
Візьми за руку і обійми
Невже це так важко?
Місто вночі розводить мости
Ох,як з тобою то тяжко.
Ну і мовчи,раз нема, що сказати
Тільки приходь до мене
Я уві сні буду чекати
Там,де мости розводять небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632688
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Смуток? – Тиша.
Вечір? - Темно.
Біль? – З’їдає.
Відійде? – Напевно.
Ти? – Спокуса.
Я? – Сумую.
Тиша? – Грає.
Ніч? – Не вкусить.
Погляд? - Доза.
Поруч? – Вічність.
Я? – Кохаю.
Сильно? – Дуже.
Голос? – Ніжний.
Тіло? – Пекло.
Очі? – Сяйво.
Життя? – Нестерпне.
Час? – Невпинний.
Літо? – Осінь.
Дощик? – Грози.
Сумно? – Пройде.
Спати? – Треба.
Підеш? – Хтозна.
Кава? – Зранку.
Пополошить? – Мозок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623385
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Вечоріє, і сонячне світло
З краю неба осяює зведення хмар.
Милий двір зустрічає привітно
Нас з тобою. Блищить тротуар...
Кілька кроків — і ми у квартирі;
Запах прянощів пестить знесилений нюх.
Все навколо у злагоді й мирі.
Ти знімаєш сережки із вух...
Нафарбована, стомлена, боса,
Відігнавши від себе настирні думки,
Я торкаюся кінчиком носа
До твоєї блідої щоки...
Я руками тримаю перлину,
Що наповнює сонцем похмуре життя —
Найкоштовнішу в світі людину —
І обожнюю це відчуття...
Оживає душа моя чиста
У гарячих і щирих обіймах твоїх,
Що окутують наче намисто
Ніжну шию, білясту мов сніг...
Враз підлогу оздобив наш одяг,
Що тримався на стегнах й безсилих плечах;
Сіру втому замінює потяг,
Сяє вогником в наших очах...
Палко спраглими ласки вустами
Розціловую сповнений жару живіт;
Безкінечність постала за нами,
Затуливши собою весь світ...
Наші голі стрункі силуети
Неквапливо збігаються в цілісну суть;
Поміж нами зникають секрети
І барвінки у душах цвітуть...
• 07.11.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619099
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Стерти з пам'яті всі теорії,
Загубитись у морі відчаю,
Ці вірші - лиш симптоми хворої
Яка стати хотіла іншою.
Ці вірші - лиш симптоми осені,
Що вбиває всю мужність почерком.
Лише мрії мої нескорені,
Та здадуться із першим дотиком.
Ці вірші - лише сповідь грішниці,
Що шукає не там майбутнього,
Яка мріє втекти від дійсності
Й пише вірші - нічого путнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616511
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Вродлива, щира, дещо загадкова
Чарівна дівчина, ще зовсім юних літ
Своєю неповторною красою
Щоденно зводить з розуму весь світ
Її зелені, незрівнянні очі
Немов магніт притягують до себе
І посмішка так таємниче ніжна
Як та зоря, що прикрашає вночі небо
До всіх не схожа, чимось особлива
Лише вона уміє так любити
Й своєю чистою й ранимою душею
Вогонь кохання в серці розпалити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615110
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Забирайся. Негайно. Геть.
Падай крихтами з мого столу.
Ні ногою в мою мечеть.
Додолу! Падай щосили додолу!
Розвертайся і йди до біса.
Я не можу з тобою дихати.
Я не хочу без тебе дихати!
Не прив'язуй до себе. Молю, гульвісо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593103
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 02.09.2015
Усе навколо забувати
Від погляду, де тоне біль.
На мої рани б твою сіль.
Під спільні зорі засинати.
Під звуки давніх поколінь.
Ці теплі вулиці мов лінь.
А ми вогонь, що звик тікати
У димні сутінки видінь,
У сині килими кімнати
Із континентами книжок.
Між них безпечно засинати,
Закривши дім на ланцюжок.
Вдихати пряні візерунки
І голос мрійників Землі.
А на їх фоні тихі струнні,
Немов розчинені в імлі.
Тобі одному розкривати
Відбитки часу на душі.
І поринати, поринати
У очі гамлета ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603372
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
І кожного з нас викидали на смітник
Топтали наче квіти в чистім полі,
Бруднили душу наче чагарник,
А серце прагнуло крізь терни відшукати зорі.
І кожен бачив як душа горить
Яскравим і далеко непростим багаттям,
Як у очах спалахували вмить
Маленькі відблиски промінчиків кохання.
І кожен знав, те, як воно болить,
Коли один хтось просто не кохає,
До цього не готовий ти зазделегідь,
Бо не зародиш почуття яких немає.
А згодом, просто сил піти
Знайти потрібно десь в собі глибоко,
Щоб ні себе не мучити ні тих,
Хто просто в когось іншого закоханий.
18.07.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566131
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 01.09.2015
Загублена в лісах,
і з ними залишилась
з деревами говорить,
забула вже про страх.
Маленька відьма
вчиться ворожити
на травах,
що збирала на стежках.
І слухається вітер
ту малу дитину,
що серце покололи колючки.
Ті колючки кохання,
як без нього жити?
Без нього замість серця будячки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598225
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 09.08.2015
Рука в руці... І світ наче співає...
Так люди переплетуться не раз.
Та мало хто з них насправді знає,
Що саме це - найкращий час.
Коли ти чуєш бій того серця
Коли в очах тих - образ твій.
І все лихе в раз відженеться,
А ти не йди! Ти ще постій!
Такі чужі ми, рідним нам серцям,
Такі холодні, найтеплішому теплу.
А ми колись подякуєм творцям,
За Любов цю, вічну й неземну.
За душі тих, хто найдорожчий,
За їхній сміх, та їхній плач.
За те, що можна спостерігати
За ними, але нажаль, як вільний глядач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597327
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015
[i]Ми колись розминулись у місті чужому,
Розважалися по́різно хто як хотів...
І дорога в тролейбусі мрій, що додому,
Поєднала нас ближче, ніж небо птахів.
І початок поклали слова про погоду,
І фіксація нас молодих в фотоплівці...
Та хто ж знав, що прихована автопригода
Відіб`ється коханням в тоненькій листівці.
І тепер ми удвох на розбитій машині,
Покидаємо вулиці кинуті й знов...
Я ховаю від себе реальність у скриню,
Що розсипала повністю слово "любов".
Всі криштальні слова підхвачу у повітрі.
Твої родимки ніжні на сильних руках,
Будуть спогадом чистим у темній палітрі,
Стануть болем глибоким в чиїхось думках.[/i]
● Sunguns – Портрет ●
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594985
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Що сказати тобі, не знаю.
Написати листа - та ні.
Все кохання своє відпускаю,
відпускаю думки всі сумні.
Хай летять, не вертаються знову,
бо приносять вони тільки біль.
Я візьму вже тепер за основу:
"Та до біса брехливу ваніль!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591094
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 24.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015
схожа на дерево жінка, що виношує в собі дитину:
заглиблюючи руку по лікоть у саму серцевину,
не знаєш напевно, що схопиш кінчиком нігтя -
м'якість хутра чи холод зміїної шкіри..
щебече зграя думок у чорній фаті волосся,
гудуть почуття у медових сотах
і жалять найбільш близького -
бо той зазвичай і ховає сокиру
поза спиною..
і ріже слово коротке, немов спалах блискавки,
двоїть гнучке і тендітне тіло,
коли жінці не пробачають всередині дівчинку,
вона мертвіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504687
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.07.2015
Кохатись, мов перші коханці.
З надривом, розпачливо, грішно;
невинно так, свято і вічно.
…загублений в простинях волос…
Із раю – в Любов ми вигнанці!
…шепоче жаги повен голос…
Тамований нерв розпашілий:
вітатись, немов незнайомці.
Холодних умовностей бранці.
…в обійми б, як скошений колос…
Налитий теплом, отяжілий!
…крізь відстань до тебе мій голос…
Крізь час, крізь роки і тривоги,
як вперше, в цілунку стрічатись.
І, мов назавжди все, прощатись.
…міняти щось болісно й пізно…
Крізь довгі, далекі дороги
…голубить тебе голос ніжно…
........................................
[b]Голос 16- (переспів)[u][/u][/b]
Всміхатись до тебе уранці.
Крізь сон так мрійливо і ніжно,
забувши, що вже ми нарізно
зустрінемо свій новий день….
…А сонце із вітром – коханці –
грайливих заводять пісень!
Затихне мій спогад щемливо.
Той сум утоплю в сотнях справ.
Удасть Час, що НАС він не знав!
…Старатимусь бути без себе
собою все ж, навіть, щасливо...
…безболісно б мить хоч без тебе…
Крізь вічність, повз час і тривоги
мій голос крізь сни: все - до тебе!
Із вітром, і з сонцем, під небом,
в мелодії, зітканій з мрій,
без напряму, карти й дороги:
…світ пестить так… (слухай!) ..знов твій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592543
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
У галасі не знайдеш тиші,
Й не знайдеш спокій у війні.
Усе буде марним та лишнім,-
Коли не запануєш у собі...
Коли не запануєш у собі,-
Забудеш правду та красу.
Не буде світла вже у тобі
У серці щоб знайти весну…
Душевні сили днями гаснуть,
Надії фоліант як тінь німа.
Та очі й розум мій ще ясні,
До того ж йду я не сама…
Твоя підтримка є безмежна-
Долаю з нею атоми біди.
Любов Твоя така чудесна,
Що з легкістю досягну я мети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592029
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015
Напиши мені хоч якогось листа -
Нехай це буде навіть спроста…
Прочитаю від початку до кінця,
При світлі молодого місяця…
Прощупуватиму кожне слівце,
Затягнеться думок кільце…
Під серцем бережу купу твоїх літер -
Не вивітрює їх звідти навіть сильний вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587635
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Не вистачає віри і, напевне, сил...
І так багато сказано пустого:
«Візьми себе у руки! Пересиль!»
Не стерпиш і не звідаєш чужого...
Я знаю, кожному болить свій біль...
Вже завтра перегорне календар
Сторінку ще одну, і все почне спочатку...
Яким буде для мене новий старт?
І що залишить по собі на згадку?
І скільки рік прийдешній прогнозує втрат?
Минуло 25... І вже нема.
Час так біжить. Його нам не спинити.
Натягнута, дзвінка, немов струна..!
Втомилась... Хочеться усе змінити!
І страшно взвити! І послати на..!!!
Ми боїмося смерті! Дивні... Страшно – жити!
Коли, здається, мимоволі день
Спливає, мов вода крізь сито....
І у долонях – мокрий слід лишень...
Нас знову не зуміли оцінити....
Усе по колу, плавно, з року в рік:
Терпіння. Примус. Правила. Провина.
Час невблаганно свій тримає лік.
І від суспільних рамок ломить спину.
Усе, як завжди. Інший тільки вік.
Невідповідність, непотрібність... Сміх...
Гучний, пронизливий, їдкий і злісний.
І не існує тут поняття «гріх»..
Цей світ простий, порожній, прісний...
В ілюзіях ти не віднайдеш втіх!
І все-таки, що зміниться за рік?
Чи зможу я себе переламати?
Як трансформується мій сірниковий світ,
Якщо зумію страх в собі здолати?
І хто, з нас всіх, зробити це вже зміг?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580531
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.06.2015
Ще миля, й протопчу дорогу в пекло,
ти заборонене, якого не сприйму.
Мить біля тебе — тільки пастка смертна,
а я ту мить у вічність оберну.
Скінчився день і витоки неслави.
Вже не щемить, не коле під грудьми.
Твоя присутність, мов дурманні трави,
одній дарує крила між людьми.
І справжнє щастя в голосі і думці,
що спопеляє відстанню дзвінка.
Слова тепер чомусь солодше трунку.
В них слід ловлю, який і не втікав.
Табу, що вже межує з божевіллям,
із присмаком поранених надій.
І щоб в куточку Бога не молило,
ти заборонене навіть для моїх мрій.
Народжений втрачати мовчки плаче.
Безпечно креслить хрест, ховає день.
Запам'ятовуєш між мріями неначе,
і ноти з щастя, і слова з пісень.
19.05.2012 року
Н.К.О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479053
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 19.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2015
Головне, щоб не забракло спогадів,
Головне, щоб не хотілось вбитися.
Інше все ми вже якось поборемо,
З іншим всім ми вже якось звиклися.
Головне, щоб і небо плакало,
Хай вже ллють ці дощі знедолені.
Та й змивають, розмиті барвами,
Мої ві́́рші недовподовані.
Головне, щоб ми чули музику,
Що лунає з кварталів Києва.
Головне, щоб усі ці вузлики
Вмить не стали одним - Гордіївим.
Головне, щоб солдати й матері
Разом сіли за стіл поснідати,
Най на серці ці лунні кратери -
Най це глупо, та буду мріяти .
Головне, щоби враз не забулося,
Як творили ми цю eternity
Аж не віриться, все минулося,
А ми навіть і не загинули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570349
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 05.04.2015
Нiч темна. Вулиця. Лiхтарик..
Ранiше тут бували ми.
Зiрки на небi падали й злiтали,
́Ось так i станеться з людьми.
Алея. Квiти i Лiхтарик..
Не дочекалися зими,
Немов би в в пам'яті примари.
Ось так i сталося з людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566785
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
вокзали, вокзали
колії, колії
залізниці
їхати і гадати: як без мене тепер
що сниться?
що сниться? чи бачиться обрис чийогось раю
чийогось - не мого. а що? моя хата скраю
з самої окраїни, що не дійдуть подорожні
дерева мої сухі, криниці мої порожні
свічки мої не горять, не білені мої стіни
бо в мене одна робота - довіку шукати винних
довіку кудись ходити. ходити самій по світу
тебе одного пригадувати, тебе одного сповідувати
тебе одного чекати і приймати в сніги і зливи
бо так, любий, певно, виживу. бо так, любий, буду щасливою
а сірими, трохи буденними і швидкоплинними днями
спливатиме наше з тобою життя і довгими вечорами
коли вкотре і знову шукатимеш втіхи у істинах і вині
діставай мене з свого дна. пригадуй мої пісні
Помаранчева дівчинка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560924
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 05.03.2015
Як тяжко сильно так чогось хотіти
Не знаючи на чому ти стоїш
Мовчати? Чи тихенько говорити..
Летіти вверх, чи падати униз.
І тяжко так сприймати ту пораду
Коли не відчуваєш теплоти
Не знаю. Чи сховати чи дістати
Метеликів з моєї голови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231526
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 05.03.2015
Без імені твого листя влітку жовте
крокую самотньо на трамвай
там найбільше самітників
і нема музики
Без імені твого біліють скроні
запроси мене на каву-чай
горнятка — відра смітників
для тіл Лімптона
Без імені твого втрачаються дотики
я - лід, ти — Кай
покладаюсь на сонячних зайчиків
сьогодні обіцяли хорошу погоду
Без імені твого лікуюсь мужністю
з очей у неба водограй
там зверху не вистачає гвинтиків
одні діркИ
зате часом падають ангели
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266654
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 05.03.2015
Впіймай мене, бо я падаю...
Збита з ніг твоїми силами
Повалена повністю твоїм поглядом
І розбита вщент твоїми крилами
Лови мене, бо я падаю...
Збита з толку твоїми мріями
Роздроблена на шматки твоїм холодом
І вибита з сил твоїми надіями
Хапай мене, бо я падаю...
Не взмозі піднятися своїми силами
Забувши про все з твоєю допомогою
Ховаючись повністю за твоїми починами
Бери мене, поки я падаю...
Розгромлена знов твоїми кпинами
Завалена вщерть твоєю турботою
Позбавлена сну твоїми мотивами
Впіймай мене, бо я падаю...
Збита з ніг твоїми променями
Повалена повністю твоїм доторком
І розбита вщент твоїми посмішками
Злови мене, поки я падаю...
Заключи в обійми останніми силами
Підніми мене, своїм поглядом!
І захисти мене від погибелі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559930
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Догорають вогні на примарних мостах Мірабо
і виходять з води гостродзьобі химернії риби -
виглядають з вологих лускатих сріблястих авто,
в декольтованих сукнях...Боа... Діамантах... Жабо...
У дірявих губах - риболовні гачечки із хлібом.
І читають з афіш. І сідають на березі, бо
у програмі сьогодні - печальний добродій Сла Бо.
У програмі "Увага! - стрибає добродій Сла Бо!"
(він вже - бачте - дозрів, його серце повнісіньке криги)
просто в темряву річки - з перилець моста Мірабо...
Я зніму свій плавник, я покину свій офіс і Дно...
(бо Директору Дна теж кортить і видовищ, і хліба)
Ген - добродій Сла Бо допиває прощальне вино.
Нетерпляче ведуть плавниками фарбовані риби.
І лунає із натовпу:
- Ну ж бо! Давай-но! СлаБО? -
бо добродій завмер на перильцях моста Мірабо...
Він кохає... Кохав... Та кохання - минуло давно.
Його очі - сумні. Його серце - повнісіньке криги...
Хлюп!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561339
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 21.02.2015
"Коли усе здобуто і все втрачено"
Іронія долі нахабно всміхнулась,
Хто виграв все, вмить програв.
Колісниця щастя, якось хитнулась
Собі здобув і в себе ж вкрав.
Зробивши занадто високі ставки,
Перехилившись спиною за край.
Свій розпач здирав, як п'явки,
Шукаючи в грошах особистий рай.
Зустрічаючи з самотністю ранок,
З алкоголем тримав діалог.
Скільки за життя мав коханок?
І в чому ж сумний епілог?
Чи щастя не в нажитих джипах?!
За що ж полюбив мене світ?
Як би я вмирав в тяжких хрипах,
Хто б перший підклав динаміт?...
Чи за життя здобув я друга?
Часом боровся навіть сам з собою...
Між щастям трималась напруга,
Але від щастя не було відбою...
Коли усе здобуто і все втрачено,
Коли з собою залишився наодинці.
Гроші за брехню всі страчено!
Ми - свого життя злочинці...
Автор: Валерія Скубій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560254
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Простір
Скільки вільних крапель..
Вони як час, як відстань
Наближені у вічність.
Постріл
Підступливо раптовий.
В відкриті води каменем
Кружляє дійсність.
Дихать
Ловить даремну втому
В пропалених легенях
наскрізь
Воля
Та дика й нерухома
Я – вигнанець, чужинець
В гибинах океану
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554699
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 08.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015
Не налюбитись у шістнадцять літ,
Кохання не скачати з інтернету.
Чиясь любов і твій врятує світ,
Назвавши твоїм іменем планету.
У заметіль прийде чиясь весна,
З-під кучугур проб'ються перші квіти
І розцвітуть з незнаного зерна,
Хтось і тебе навчить тоді любити.
Не треба неможливе у просте.
Хтось набрехав, що ми уже не ті.
Та не знайдеш на кожнім кроці те,
Що може бути тільки раз в житті.
А про любов не пишуть у газетах,
Її не змінить ні зима, ні літо.
Можливо, й ти врятуєш всю планету,
Для когось ставши вимріяним світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556516
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Вже довго гуляємо парком осіннім,
Тут спокій живе і це наше спасіння.
Щось романтичне шепоче нам листя
І з ніжністю пальці наші сплелися.
Я не хочу йти грітися та пити каву,
Хоча з тобою будь-де дуже цікаво.
Я лишуся тут, в золотому безмежжі,
В легендах осінніх в осінній одежі.
Твоє волосся на дотик як я уявляла,
Від погляду грітись собі дозволяла.
Моя відмова від кави дещо спонтанна,
Бо зараз, в цю мить, ТИ БЕЗДОГАННИЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517638
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 04.01.2015
Світ забруднений злим духом
Наївність втіх таїть в собі усмішка
Люди бачать в грішному спокусу
Лиш до пекла веде ця доріжка
Коли бачиш навколо лиш заздрість
Коли підступність – це фірмова фішка
Тоді хочеться в зорях пропасти…
Що кричати? До кого звернутись?
Що порадять? .. І хто? – головне!
В голові, мов від сканера видно - у всіх лиш одне..
Чому так? І чому ти самотня?
Хтось все ж вірить отим злим чуткам
Ти одна, і ти знаєш , так легше
Дала волю своїм почуттям..
Ти літаєш, шукаєш стежину
Що до щастя тебе приведе
Ти живеш і не ждеш ту людину,
А вона лиш тобою живе
Стільки всього все ж сталося…прикро..
І надії вже майже нема
Ти не віриш нікому, й ти звикла
Й ти одна в цьому світі, ти майже одна
Зимній вечір. Так тепло…й не дивно
І в душі вже не холод й туман…
Сталось так і ти в цьому не винна
В голові від думок лиш дурман
Думаєш все те що було, згадуєш кожну мить
То сльоза бринить безупинно,
То усмішку не зупинить
Ти не віриш що так може бути
І що це не ілюзія снів…
Те що серце тримає, не пробуй позбутись
Навіть як сильно ти б цього хотів….!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544108
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй мене так, наче це востаннє.
По тілу ще відчутний дотик рук...
Почуй моє безмовнеє благання!!!
Візьми в обійми, як мале дитя,
І пригорни до себе, наче рідну.
Я прошепчу тихенько: "Я твоя..."
А ти, всміхнувшись, скажеш: "Юль, я вірю!"
Поглянь у вічі, наче вже помру,
З тією ніжністю, з останньою любов'ю.
Давай зіграємо в одну буденну гру:
Ти будеш вірить, що я лиш з тобою.
Давай з тобою будем жити так,
Неначе завтра з нас когось не стане,
Любов нехай летить, неначе птах,
І проліта над нашими містами.
Між нами кілометрів сотні дві,
Південно-західна між нами залізниця,
Але приїду я на вихідні
І пристрасть запала в моїх зінницях.
Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй так, наче це востаннє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507399
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 19.10.2014
Люди не вміють слухати, читати усмішки.
Напхані душі байдужості, ховають за одягом.
Люди стали холодні, трохи простуджені.
І кожен тепер розраду знаходить у музиці.
Осінь не радує, ще напихає сумом.
Повні кишені пхає тобі,щоб хватило.
А ти їй коришся зовсім безсилий і змучений.
Просиш ночами серце,щоб більш не любило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528372
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Жмонька моторна
У жменці несла
Коржики з бабиним літом.
Жмаха соборна,
Що бджілки пасла,
Жмоньку пристріла привітом.
Жмаха безжурна,
Скажена до втіх,
Змучила Жмоньку питанням:
"Хто підселяє
Тренованих бліх
В серце, побите коханням"?
Жмонька примудра,
Наливши мастил,
Жмаху в'язнила в ґринджоли.
Видала пудру,
Зоряний пил
І, на всяк-раптом, уколи.
"Мчи за струмочком
Не спи, не жени" -
Жмонька дала настанову.
"Ген, за горбочком -
Божі штани.
З ними й будуй розмову"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529324
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2014
Скажіть мені, ви вірите у літо?
У те зрадливе сонце із небес,
У ніжність повівання вітру,
Й пташок закоханих політ?
Чи вірите у щастя й вічність?
У подив серед буденних справ,
І в те безкрає синє небо?
Чесно Вам скажу: "Я - так!".
Немає кращого на світі
Ніж вірити у когось чи у щось,
На нас усіх - одна дорога,
Вірити у світло і добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417711
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 28.09.2014
І толку з того, що навколо всіх багато
Коли в серці давно не панує свято
Знову дощ і знову осінь
Літо не йди, залишся назовсім
Нехай хоч хтось буде поруч
Зруйнувала я щастя власноруч
Вибігла надвір роздіта
Та де ти, де ти ... літо?
У вірність давно вже не вірю
Скажи правду - я все зрозумію
Хочу бути твоєю стіною?
Та не зі мною це, не зі мною...
Закоханий погляд, палаючі очі?
Усього цього як не було зовсім
А може то все мені наснилось
Безодня неба ... усе змінилось
От йо-п-р-с-т, ото я наївна!
Одна із мільйона Youth покоління
Піду зроблю собі мабуть кави
Нехай хоч вона мене зігріває
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526337
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Заплакати очі
І буцім так легше
Життя переждати
В останнє і в перше.
Липуче та брудно
Багряним суцвіттям
Розперте повітря
У хмару зрослось.
Роздвоєні душі,
В чорнотах заблудші,
За що вас багато
На ганках стоїть?
А ти похилилась,
Найвіддана постать.
Заціплено-в'яла
І шлях твій мовчить.
Лягають поквапло
На збіжжя дорог
Кумедні принади
Хотінь і вимог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526260
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Над океанами бурі непомітні,
вони розчиняться в хребтах хвиль..
як сльози маленької Лелі,
що ніколи не перекричать мій біль.
Моя Лелі, чому ти така непривітна,
наче колюча жоржина під мрякою зір?
Навіщо тепер, восени, розквітла,
своєю красою ночам холодним наперекір?
Ти чекала мене. Наче мудрий янгол
берегла від високих польотів.
Але танцюючи з лютою долею танго,
Леле, ти навіки втратила спокій.
Довго я шукаю тебе скрізь по світі,
в океанах,піснях та осінніх букетах.
Ти болиш мені, Лелю, щомиті,
твої сльози дощем на моїх щоках.
Знаю, ти все ще десь поряд,
тримаєш в долонях останні квіти.
У тебе, Леле, проникливий погляд,
який не холоне з-під гранітної плити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524978
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Самотнім спокоєм скована система
символи скалічені, сичать старі стихії
слова січуть симфонію себто стара схема:
стоголоссям світ собі самотньо скніє.
Схизматки старіють, сиплються святині
статути самозречення - спосіб сталювання
силуети суджень стають станком сатири
сакральний спомин слугує сповіданням.
Санскрити спопеляють, сіються сюжети
ску́льптури сплітають софізму сто споруд
століття самозвершень спалює сонети
субтильний соціум складає самосуд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524950
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Уже посутеніло... і свіча вже горить
А коло віконця постать мерехтить
Упало на колінця і рученьки склада
Так це ж мала Гануся, так молиться щодня.
І просить, просить в Бозі
Здоров’ячка й добра
І щоб не було в світі....
Таке як в нас... війна…
І просить, щоби тато
Скоріш й скоріш вернувсь!
А то вбивають інших…
І тата… теж уб’ють
І знає вже Гануся:
І що таке війна,
І хто такий агресор,
Й яка в війни ціна.
І слізоньки втирає
У мами із лиця
І вперто вірить …. скоро
Закінчиться війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520658
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014
А скрізь якісь люди-мурашки,
Не знаю я жодного з них.
Із їхнього світу (мов пташка)
Я просто не витримав – втік.
А скрізь якісь люди – не люди,
Мов клоуни ходять усі.
Там сміх і радість повсюди,
А вдома в них пЕтлі косі.
І тут я не витримав – вийшов
З воріт із містечка того.
А там висять дУші на вишнях.
Там є шматок серця й мого.
І знов якісь люди-мурашки
Їдять ті висячі серця.
І в тому звичайному місці
Нічому немає кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517563
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 17.08.2014
мовчать ті
хто залишається
поза зоною відправлення
не моїх валіз у майбутнє
і я промовчу
про калюжі налиті
чомусь такими як я
та не мною
чому всі змовкли
що дощ ллє на всіх однаково
викарбовує не свої імена
і не моє на інших
мовчання
про все що торкається
холодною водою ніг подорожніх
та не мене
коли заговорять?
про що і про кого?
аби тільки чули
і відчували
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517761
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
Не кожному піднятися під силу
Угору до засніжених вершин,
Крім тих, чия мета здіймає крила,
Крім тих, у кого шлях вперед один.
(квітень, 2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515799
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014
Маленька хатина за садом,
І ти із роботи додому.
Я медом із рук, кольорово,
Твою замалюю утому.
Тебе я зігрію словами,
З моїх невгамовних сонетів.
Піснями наповню я сповна,
Твої у очах барельєфи.
Загублене сонце відтане,
В моїх відчайдушних молитвах.
Хоч осінь вже сипить листами,
У нас буде тепло та тихо.
Кохання не випита повінь
Мов лава, ошпарить бажано,
Мої ще не заспані рани
Залічить твоїх слів світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515577
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Шукаю посмішки в обличчях
Іду й всміхаюсь всім підряд
Така у мене дивна звичка
Без неї не живу ні дня
Ховають очі перехожі
А декотрі бурчать «Чудна»
Ловлю я погляди ворожі
І іскра інколи зі дна
Але ота одна іскринка
Зігріє душу нам обом
Лікує посмішки краплинка
І прикрашає наш дурдом
Я посміхаюсь на базарі
Я посміхаюся в метро
Я посміхаюсь на вокзалі
Тепло міняю на добро
Ми вже не вміємо радіти
Речам звичайним як колись
А що мені, в душі дитині?
Ти не сумуй, а просто посміхнись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515580
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Вона знову кричить - не хоче чекати завтра
струмом по тілу - словом затерта мішень
всі як завше холодні, а вона нескорима й гаряча
прийде собі тихо, мов війна в непроханий день.
Мов кулі у тілі, гниють розтріпані рани
та що їй до того, як вона є сильніша від втрат
сьогодні-не завтра, рештки стирати зарано
що живуть собі разом поблизу убогих кімнат
Звиклий до тіней, натовп не чує свободи
нащо ж це небо, що б'є у вісімсот кіловат
він тихо кричить про старцями розтоптану сповідь
й про те що довкола - тривожо-нестримний набат
Та їй не до того, бо надто втікає той час
що був у долонях, неначе в страшному полоні
тепер він чужий, задушений сотнями фраз
і вона тепер зайва, байдужа і болісно квола
Але вона є, й вона знову пакує валізи
примчить на вокзал, чужі зігріватиме виходи
і байдуже те, що довкола лиш звуки колізій
бо чекання її - це бажання навчитися дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515581
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Які слова я маю підібрати,
Щоб розказати, що відчула я тоді?
Я ніби прочитала заборонені трактати,
які були призначені не мені одній.
Це все так боляче і сумно визнавати,
що я не стала тим омріяним кінцем.
Так через тебе хочеться кричати
і стати тим палючим й недоступним сонцем.
Мені, здається, що лишень тоді я зможу
відчути повноту усіх своїх бажань.
І віднайти складну, але свою дорогу
У вирі цих страждань і сподівань..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513466
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 05.08.2014
[i]Ми відкриваємо мрії наголо,
Людям що душу продали.
Серце співає сумне тихе соло,
Бо в нього святе усе вкрали.
Люди бездушні не вміють відчути,
Не знають кохання, не вірять добру,
Та всі хочуть щасливими бути,
Продаючи душу свою.
Продав ти. І що? Де щастя безмежне?
Сховалось? Забулось? Кудись утекло?
Щастя далеке від душ світлих залежне,
Як у серці темно, як зникло добро,
То і щастя не буде в людини такої,
Не буде у неї життя на землі,
Їй Бог дасть долі, та злої,
А люди назавжди проклянуть її.
[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502923
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 09.06.2014
Дотиковонюхововізуальні ілюзії чи ейфорія -
це типовий симптом для хвороби "кохання".
Коли постать однієї людини дорівнює мрія,
вітаю, ви захворіли і це без вагання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503862
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2014
мрію жити там, де МРІЮ...
Де можу ЖИТИ і дихати.
Де ніхто й ніколи не посміє
Крила мої відрізати...
Я мрію думати так, як вмію,
Так, як я це роблю зАвжди...
Своїми віршами я руки грію,
а як зле мені, то де ти, ДЕ ТИ?..
Я мрію забирати волосся
в тугу кОсу, ходити боса...
Я мрію не чути нісенітницю,
яку верзеш ти, як провидиця...
Я мрію бути такою,
Яку боїшся ти, яку не знаєш ти...
І в гучнім співі весною,
щоб загубив весь зміст, і щоб спалив думки...
... я якась божевільна...
ІНКОЛИ, ДЕКОЛИ, ЧАСОМ, БУВАЄ...
GREYS
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497529
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Я так боюся втратити надію,
І так не хочу думати про це.
Боюся, що колись я не зумію
Обдумати життя своє усе.
А ще боюся кожної хвилини,
Яка між нами буде не відверта.
Боюся я боятися щосили,
Але найбільше я боюсь померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497300
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Ми маємо спогади незабутні
Та я стомилася жити казками,
Говорити про щасливе майбутнє,
Втрачаючи грунт під ногами.
Мріяти як в останнє, іноді, згадавши про пульс...
Прокидатись під ранок без тями,
Відчувати крізь сон як молюсь.
По факту, ми вічно живими не будем.
Насправді, ми будемо жити в людському умі.
І тих, хто загине забудем,
Лише, спочивавши в холодній землі.
А зараз, я можу просто випити кави,
вдихнути повітря,даруючи тілу силу життя.
Кохати так, щоб порушити ще одне правило.
Обрати дорогу, абияк... навмання.
І хай не судять ті, що живуть правидно,
адже, хтозна чи вистоять на фінальному суді.
Надіюся, що кожна свічка, яку віруючи ставимо.
Зотліє із місією у вогні...
Грішник Ти, чи просто нещасний,
Бачимо з тобою, єдине небо... єдине сонце...і лиш різні долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497302
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Ти закінчишся знов - я навчуся ходити по стелі.
І, давно окупована, лізтиму в твої ґрати.
Ми глобально чужі: нетривкі Несполучені Штати,
І у нас не країна, а просто терпкі пустелі.
Тут пророчать нам неминучість та непогоду,
Експонатно-музейні війни з синдромом казки.
Що під силу мені - близьке надто до поразки,
А ти лишишся ворогом вічно свого народу.
І доводиться бути самій собі терористом.
У новинах говорять про крахи і неврожаї.
До зупинки, де ти, небезпечно не йдуть трамваї.
Я закінчуюсь знов. А решта все особисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495216
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Найгірше - це зневіритись у людях,
Не бачити добра в них чи жалю.
Не знаю, я, по чому людей судять,
Та певно, вже, і знати не волю.
Я й не помітила, коли змінилась.
Душі частина, ніби полягла.
Напевно почуттями я упилась,
А протрезвіти, так і не змогла.
Любов - наркотик? Боже, як банально!
Любовя, не панацея, а чума.
Лиш дотик - і це кінчиться фатально.
Лиш дотик, і мене більше нема...
Хто змушував мене, людей, любити?
Це, певно, я придумала сама.
І щоб себе у решті решт добити,
Питала:"Де ти є?"...Тебе нема.
Я хвора, я напевно божевільна,
Без тебе і життя мені нема.
Радію, що в житті я цьому вільна,
А потім плачу, що живу сама.
Як гірко, що сама себе зламала,
І від любові я не вбереглась.
Якого чорта я людей кохала?
Для чого, в те кохання уп'ялась?
І знову, як впаду і піднімусь,
Спіткнувшись об закоханий поріг,
Я, певно, просто, богу помолюсь.
І хоч-би він мені тоді поміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470638
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 27.04.2014
Кожну хвилину
Відчуваю у скронях... У спИні...
Кожним подихом фізично
Відчуваю душу...
Жити... За необхідності
але змовчено ЯК?...
Твій погляд
У моїх очах, наче крізь них...
На самому верху,
Просто під небом,
Де живе любов...
Відчуваю Тебе,
Твій запах...
Лише один пОмах
І ми в польоті...
Вічно разом! Уявляєш?..
За необхідності поки що ЖИТИ... Самій...
Elena Greys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493874
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Кохати без довіри можуть тільки егоїсти,
Їхня любов вбиває ту краплинку почуття,
В якій надія є ще, і важко оповісти,
Чи це кінець початку, або ж кінець кінця.
Кохання й пристрасть не можна порівняти:
«Стандарт любові» - безглуздий ланцюжок;
Ненависть з ніжністю не можна розміняти,
Й для поштовху потрібен лише один ривок.
- Сказати собі впевнено - це справді вже кінець!
Піти назустріч щастю, послідувать меті.
Усі минулі відчаї хай щезнуть нанівець,
Почати все спочатку, знайти свій сенс в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492796
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Не день - а Велика Турбота!
Сьогоднi на свято до ФЕЙ
з країни ТАК-ХОЧЕТЬСЯ-ТоРТА
прибуде багато гостей!
Я торт приготую на славу!-
стрибатимуть ФЕЇ до хмар!
( Я знаюся добре на справi-
я номер(№1) кулiнар! )
Тому я беру:ПОЛИВАЛКУ,
ВIДЕРЦЕ,КАСТРУЛЬКУ,САЧОК,
ЧАРIВНУЮ ПАЛКУ-КОПАЛКУ,
ДIРЯВИЙ ПРОЗОРИЙ МIШОК,
ПОЦУПЛЕНЕ НИШКОМ ЯЕЧКО,
в кишеню - ПIВ-ЖМЕНI МУКИ,
(...здивованi гостi i ФЕЄЧКИ
мiй тортик з"Їдять - залюбки! )
ДЛЯ КРЕМУ Ж ПОТРIБНО ЗМIШАТИ
З ПIСОЧКОМ - СМАЧНИХ ЧЕРВ'ЯКIВ,
ВОДИ IЗ КАЛЮЖI ДОДАТИ,
ШКАРПЕТКУ,що Хтось загубив,
РОЖЕВИХ ПЕЛЮСТОК ТРОЯНДИ,
СКЛЯНУ НАМИСТИНУ,ЖУКА,
КАРТИНКУ З ЗОБРАЖЕННЯМ ПАНДИ
I ЛАПКУ СУХУ ПАВУКА...
Трудилася цiлу годину...
( з пiсочницi кроку - нi-нi...)
Та щось на святкову гостину-
нi ФЕЙ,нi гостей на конi...
То ж МАМА сьогоднi - за ФЕЮ,
у гостi запросим - Кота...
(дарма вiн втiкає вiд мене!...)
-Зозулько,яка СМАКОТА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493518
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
А ти мрієш про нескінченність теплих снів?
Коли тебе ковдра ніжно обіймає,
Коли живеш у почуттях,де не потрібно жодних слів.
Де так солодко й гіркого ніколи немає.
А ти мрієш відчути пташиний політ?
Побувати у горах,відвідавши Аляску.
Обійняти крилами нескінченний світ,
А згодом,описати свої мандри-казку.
А ти мрієш про дитячу безтурботність?
Як у дитинстві,граючись сміятись.
Коли не знаєш,що таке самотність,
Й коли не знаєш що й кого боятись.
А ти мрієш? Просто…мрієш?
Це так вагомо й важливо у житті.
Без мрії білої ти просто не зумієш,
Віднайти себе у сірому бутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491782
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014
можливо не час не місце
для декорацій відступів
ти свОє лишив у місті
всіх злому відданних
загиблих було немало
а буде ще всотні більше
все спільне кудись зникало
все наше ніяк не вічне
на вічність лиш мають право
боги поети і воля
а наша з тобою справа
молити когось про долю
любити кого лишилось
міняючи час на відстань
вмирати між ребрами колій
шукаючи свою пристань
формуючи те що снилось
за прикладом кіногероїв
важливий лиш час і місце
без помилки у вагонах
й триматися нам з тобою
у недосяжних зонах
читаючи власні книги
ліпити нові обої
бо надто міцними бувають
лише алкогольні напої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491501
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
автор нічого не хоче сказати,
автору тиша наповнила душу
добре, що в моді сьогодні мовчати.
він цю мовчанку уже не порушить
хай слова проступають, як вени на тілі,
хай у горлі застрягнуть облущені фрази
головне – не питатися: «чи зрозуміли?»
не носити під нігтями бруд і відразу
можна рота зашити й кричати всередину
можна самого себе заморити тишею
залишайся, авторе, сірою мишею
так тобі й треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481953
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 06.04.2014
Для чого ці пусті слова,
До болю знов розчарування..
Ти не даєш мені надії,
Ти знищуєш мою довіру..
Втомилась я, прошу не треба,
Сьогодні не потрібно щось казать.
Вже вдосталь сказано повір...
Я вже давно не вірю знаєш
В твої слова - люблю безмежно
Це все негадує неписані романи,
В яких я залишаюся ні з чим..
Я вже змирилась і не хочу ,
Щораз тобі все пробачать
Щоночі засинати і гадати,
Коли ж нарешті ти прийдеш...
Скажи лишень для чого знову,
Ти залишаєш на столі троянди,
Запалюєш вогні бажання,
Й шепочеш у ночі прощання...
Скажи чому так важко думать,
Повірити що все пройде..
Коли щораз вдивляючись у вічі,
Я не знаходжу в них себе..
Скажи а краще промовчи,
Залиш все й просто йди,
В чужі обійми що ніколи,
Не відчуватимуть тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489906
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Як багато ми говоримо не те,
Як довго ми вміємо мовчати,
А час потрохи собі та й іде,
Ніхто не хоче його зупиняти.
Чому всі так хочуть всім брехати?
Невже не легше щиро говорити?
Так можна легко себе в стіну загнати,
Потрібно чесно й щиро жити.
Але коли ти брешеш сам собі,
Коли життя своє ти б’єш на друзки,
Ти бережи слова пусті свої,
Бо стане все твоє життя, мов пустка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490663
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
ніч.квітнева, холодна, довга,як лекція
біла місячна тінь-силуету проекція.
я вже відчуваю твій подих-біла пара.
так вірила в твої кроки, життя чекала
А ти прийшов зненацька, як хижак
вночі.в холоді, в зорях і хтознаяк-
неважливо, що без ніжних дотиків
і через десятенну кількість років.
Я все ще тут із своєю любов"ю,
ти-мої крила, коли стоїш за спиною,
дихаєш хрипко на плечі, зриваюсь
обійми, цілунки, політ-прощаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490591
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Образи, як липучі перепони,
Чіпляються за всі твої боки,
Здається, що малі, як гноми,
Насправді – як лишайні балачки.
Розгульний гомін на базарі вранці,
Чи в супермаркетах касирів стук,
Образи поверхово-безпощадні,
У них завжди такий безцільний звук.
Образи, мов заїжджені півфрази,
Малі злостивенькі маразми,
Обмежені в глухому і кутку, і часі,
В ріці тотожних станцій.
31/03/2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489482
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014
Золотими фарбами сяє,
Місто жовтневого світла.
Вітер в полоні тримає
Розкоші теплого літа.
У парку сумніші обличчя,
У небі летять журавлі.
Засипане листям узбіччя,
Коротші,похмуріші дні.
Художник малює картину,
З гарячим відтінком на ній.
Візьме лиш найкращу тканину,
Подарує коханій своїй.
У саду не такий уже спів,
Там вітер співа колискову,
Не чути дзвінких голосів,
Птахи відлітають додому.
Осінь.Самотній лист
Із вітром у вальсі кружляє,
Жителі сотень міст,
Зимових днів всі чекають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489481
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 01.04.2014
пішли, нап'ємося) водички,
того березового соку
вмиємо руки біле личко
слізьми чарівної берізки
нахилим гілочку до щічки
і поцілуємось глибоко)
твій язичок такий гостренький
надріж зроби у мому ранку
щоби тримати біля себе
хоч би не жінку то коханку
пішли, нап'ємося) я вперта
і краща не стаю щороку
все хочу більше більше треба
стрічати в спокої світанки..
з тобою..
в мирі з теплим небом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489150
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Тихо, тихо сон приходить
У проліски і діброви,
Присипля старий Дніпро -
на печаль чи на добро.
Чорне море засинає,
По Карпатах сон гуляє...
Сплять дорослі і малі,
Сплять у місті і в селі.
Ніч сховала в смутну темінь
Україну нашу неню.
Сняться нам кошмарні сни,
без надії і весни.
Та одначе прийде ранок,
Сонцем стріне нас світанок.
Посміхнеться новий день,
Повний щастя і пісень.
І засяють наші гори,
наші ріки, Чорне море.
Сни забудуться страшні....
Що ж, чекаємо зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488832
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
А на дворі холодними китицями
Проростає мороз зусібіч.
Жартівливо показує вилиці,
Жартівливо розмахує віями.
Приготуйтесь розпалювать піч.
А на дворі пухнастими барвами
Проростають сніги замість квітів.
Замальовано білими фарбами,
Зацятковано білими мальвами -
І ні сліду весняних привітів.
А на дворі гуляють вітрища.
Сонце більше не хоче зігріти.
Заберусь на тепленьке горище,
Де вітрище жахливо не свище -
Перестану скажено тремтіти.
А на дворі все тихо й печально -
Лиш з вікон виростають голови.
Всі чекають весну. Ще рано.
Ще не час для тепла казкового.
Ще зима - засипаєм, як сови.
Як ведмеді в лісах задрімаємо.
Дочекаємось теплих умов...
Як прокинемось - вип'ємо чаю,-
І тихенько весну привітаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477216
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 29.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2014
Я до Тебе прийшла за покаянням,
У обіймах Твоїх ніжних примостилась.
Ти прости, я вже давненько не молилась,
І тому неспокій в серці — хвилювання.
Я до Тебе йшла за добрим словом,
Світло й радість я в Тобі шукала.
Божа Мати, під твоїм покровом
Я неначе щасливіша стала.
Стри з лиця усе моє безчестя,
Попроси у Бога благодаті,
Щоб прийняти те святе причастя.
Будь же милостива Божа Мати.
І слова мої ідуть від серця,
Та й душа потрохи оживає,
Матіночко, ти ж не відвернешся?
Хай Твоя любов в мені буяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486019
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2014
[b]Напевно,[/b] треба вчитися жити,
Насолоджуватися весною.
Сміятись, "горіти", творити,
Не сумувати за колишньою собою.
[b]Ймовірно, [/b]не шукати казки,
Любити усіх, не кохати нікого.
Не можна не вдягнути маски,
Відказавшись від принципу свого.
[b]Мабуть,[/b] цю мить треба залишити
Викинути із думок усі мрії.
Картинку то можна вишити,
А згодом залишитись без надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485929
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Коли зустрічаєш людину
і розумієш: вона тебе доповнить.
Ти хочеш слухати вік, а не годину
про що вона говорить.
Це хтось, саме той, на кому світ клином сходить.
Вона не зрадить, не покине, не обмовить.
Коли ти звикаєш не за місяць, а за день
до того голосу, смішненьких звичок і очей.
Не знаю, як це пояснить, лишень...
Ти чомусь все частіше думаєш про спільну шафу для ваших речей.
І уже не тільки на свій смак вибираєш обої;
купуєш не душ, а ванну, де б поміщались двоє.
Замовляєш не одну, а дві путівки на море;
і береш не один, а два спальники в гори.
Коли з нетерпінням чекаєш вихідних, а ще краще - відпустки.
Коли ти додому повертатися ХОЧЕШ, а не просто мусиш...
Коли вона зберігає від тебе не тільки квіти, але й від них пелюстки
Ти знаєш, це та, яку ти не відпустиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484336
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
Свою сльозу я заховаю в жмені,
Поселю її із болем поруч жить…
Більш не побачить світ, як очі півзелені
Сльозинки ранять у болючу мить…
Візьму всі біди - стисну у кулак,
Щоби ніхто ніколи й думати не став,
Що жінки слабкі, бо «влаштовані вже так»
Що красою лиш Господь обдарував…
Більш не побачить світ мого упадку,
А упаду… так перед Богом у молитві
Я сильна, люди, у мене все в порядку
Я ЖІНКА ЩИРА ВМІЮЧА ЛЮБИТИ!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480809
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 23.02.2014
Життя чи доля так несправедливо
У ігри злі постійно з нами грає.
Час зупинити не можливо,
І ми постійно зустрічей чекаєм.
Чекаєм аж до болю в грудях,
Ховаєм очі від людей,
І так здається вічно буде,
До поки не відкриєш ти моїх дверей...
А потім знову все спочатку,
Заплачуть стіни й дзеркала.
Я вже втомилась прокидатися щоранку,
А поруч тут тебе нема...
Ти більше ніж моя родина
Ти більше ніж моя сім'я,
Ти душі моєї більша половина,
І просто більше ніж сестра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467136
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 04.02.2014
просторі вікна з білого паперу,
химерні двері із сухого дерева,
я знов нап*юся подумки лікеру
і схаменусь з питанням:"Боже,де це я?"
я замахнуся ложкою на каву
і розчиню її у чашечці води,
ти вип*єш поспіхом солодку цю отраву,
а я скажу в цей час ".. рада вам завжди".
в мені були присутні риси етикету,
а ще улесливість (це майже як брехня),
що притаманно,мабуть,кожному поету
і не захоплюйтесь, будь ласка навмання.
Не зігрівайте теплими словами,
Коли холодні залишаєте сліди,
Найкраще нам чужими бути з вами,
Ніколи не говорячи "завжди".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475026
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 26.01.2014
Давай ти закриєш свої очі
І уявиш, що поруч біля тебе я.
Мені набридли одинокі ночі,
Знаєш, що я можу бути твоя.
Якщо відштовхнеш - я зникну.
Залишусь спогадом в твоїм житті.
Я не знаю, чи потім ще прилину
Чи буду потім у твоєму майбутті,
Не відпускай мене, чуєш, ніколи,
Жінка, як птах, має красивії крила.
Вона може самотньо літати на волі,
А може разом з коханим підняти вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474806
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
Осінній вітер сильно дує
І листя під ногами шелестить,
Він йде по вулиці і мріє
А в серці музика звучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474610
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014
З чого варто почати? Я навіть не знаю.
Все заплелось в моїй голові...
Почну мабуть з того, що відчуваю,
в цій зовсім не білій похмурій зимі.
Я довго лежу, дивлячись в вікна,
на хмарні, зимові, пусті небеса.
Хтось, дивлячись в небо - хоче летіти!
А я , ніби згасла... я , ніби пуста.
Десь там за горами, далеко від мене,
ти п'єш міцну каву, вдихаючи дим.
А я тут, давно всіх дістала віршами,
про те , як шкідливий тобі нікотин.
Проходить година, дві проминає...
Я роблю сніданок і чай запашний.
Цікаво, ти снідав? Бо, тут вже чекає,
для тебе гостинно накритий весь стіл.
Вже майже під вечір, день швидко минає.
я в котре дивлюся в те саме вікно.
Так дивно, що сердце все пам'ятає,
наше коротке й бурхливе кіно.
Дев'ята година, місяць сміється.
Я тепло вдягнувшись, вийду на двір.
Тепла так бракує у моєму сердці,
що хочеться вити, мов загнаний звір.
Через сотню кілометрів, ти в темній кімнаті,
можливо, не спиш - вибираючи фільм.
А я ж, тут готова всі зорі зірвати,
щоб просто побути фільмом отим.
Такий кожен день, ось так він минає...
Таке не бажаю тобі...лише знай!
Хто справді тебе всім сердцем кохає,
не просячи в відповідь жодних признань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474602
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 25.01.2014
(До 200-річчя з Дня Народження Тараса Григоровича Шевченка)
Душа поета не лише в словах
І не тільки в римуванні;
Душа поета в відчуттях,
У їх щирому зізнанні.
Не кожен зможе донести,
Від серця написати;
Не легко всім розповісти,
За що душа може палати.
Його яскравий силует
Нікому не дано забути…
Такий від Бога він поет,
Лиш до свободи що прикутий!
Тарас Шевченко – образ волі,
Того, хто завжди йде вперед.
І, в очі дивлячись він долі,
Свободи бачить там портрет.
Йому набридли всі знущання,
Ці славнозвісні злі кайдани!
Душі народу катування,
Що після них глибокі рани!
Брехня і підлість… і брехня,
Усе навколо вирувало.
І українець, як ягня,
Що в тому бруді застрягало.
«Не добито! Стрепенися!» -
Так писав заступник волі.
Правильно! Борися!
Важко, легко – вже не грає ролі!
Кожне слово штовхає уперед,
Кожне слово пробуджує свідомість.
Не треба для щастя ні купюр, ні монет,
Добра та свободи – натомість.
Він пише про українськую долю -
Відданий темі лише одній:
Як би здолати тую неволю?
Як би згасити знущань буревій?
Він щиро хоче розказати,
Він палко хоче донести,
Щоб не кидали свою мати,
В чужу країну ідучи!
«Собака десь помандрувала,
І в хаті вибито вікно».
Він хоче щоб сьогодні знали –
Не зраджуй ріднеє гніздо!
Свободу ти шукай в собі,
В своєму серці та у діях.
Не здаючися, ти іди!
Не залишай усе лиш в мріях…
«Любітеся, брати мої,
Україну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте».
Саме так буває віддають
Серця свої поети,
Саме так вони живуть –
Перові силуети.
Мету одну лиш мають,
Із нею вони йдуть.
За неї в Бога прохають,
Її на папері кладуть.
Шевченків силует – свобода.
Її брак надмірно дошкуляв,
Майже кожен вірш – то для неї ода,
Кожним словом – до неї закликав!
«Смирітеся, молітесь Богу…» -
У віршах своїх писав.
«І згадуйте один другого»,
Як волі Господи не дав.
То й справді, головнеє, -
Щоб люди залишалися людьми.
Яке б і горе не було страшнеє,
Перш за все – під Богом ходиш ти!
Кобзар – книга досвіду в словах.
Там наука, писана роками,
Де Шевченко у думках,
Де діливсь він почуттями.
Так! Це не просто слова!
В них таїться все, що боліло.
До небес то сильна мольба
Про те, що бурлило, кипіло!
Сьогодні тебе розуміють…
Тоді ж було зовсім інакше:
З тебе сміються, ганьблять і радіють,
Що ти безсилий і павший.
А всередині біль, а всередині розпач;
Хочеш піднятися, встати,
А тобі по обличчю «Бач!
Хотів щось сказати?»
Тяжко жити спокійно,
Коли відбирають свободу,
Коли плачуть постійно,
Коли втрачають вроду.
І печаль бере, коли ти розумієш,
Що набридло всім уже боротись:
Ягня під вовком – що ж удієш,
Коли вже рад об пазурі колотись!
Як же так?
Невже буває?
Найзавзятіший «козак»
Вкраїну забуває?
«Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну…»
Правда! Правда!
Ось яка вона!
Сьогодні, а не завтра
Закінчиться війна!
Війна, що в серці українця…
Тепер хай він завжди
Як оту ока зіницю
Буде Україну берегти!
Нехай свобода буде не лише в словах,
А, як в Шевченкових писаннях:
У щирості, в любові, у ділах,
До брата й мами усміханнях!
«Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»
Живіте, радійте,
Свободи не втрачайте!
Любіте, мрійте,
Батьківщини не забувайте!
Слова Шевченка дорогі
Ми завжди пам’ятаєм
«Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474194
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 25.01.2014
— Смотри! Видишь? Там вверху Большая Ведмеца.
Взгляни-вгляни...с нею рядом Малая.
( А знаешь) Иногда я чувствую , как Земля под ногами вертится.
— Хм. (Знаю ) Как не странно .., но я чувствую тоже самое.
— Смотри -смотри. Там с неба что-то упало.
Звезда иль комета, не знаю наверняка.
— Это кому-то сегодня, счастье в дверь постучало.
Кому-то, кто долго ждал среди холодов огонька.
— Скажи-скажи...А ты был когда-нибуть счастлив ?
А правда , что от него кружится голова?
— Глупышка-малышка, ведь ты и есть мое счастье,
Ты самая яркая в мире моя звезда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472602
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
знову залито розмиту молитву,
знову клубочиться роз'ятрений дим
залиш ти мені хоча би субтитри,
коли ти ідеш, кіно виходить німим
коли ти ідеш, тиша моя на грані
літає в канонах промоклих ідей,
пульсують і ниють порожні тумани
та обрієм висне ще один день
коли ти ідеш, картини мої із воску,
ті що сарказм малює на грані "чекай"
зрештою, знаєш, все не так просто,
краще не йди, залиш обіцяний рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469395
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 11.01.2014
Так страшно втрачати те, що цінував.
І боятися, що воно більше не повернеться.
Скільки зусиль кожен із нас би приклав,
щоб тихо і щиросердечно промовить: *і це минеться*.
В радості, в горі, в сумні і в веселі дні
Згадував би про почуття, що давно минули.
В кожного з нас точно були люди в житті,
Які нас любили, а потім про нас забули.
Кинув необережне слово, лукаву посмішку.
Знов новий спалений міст. Нюанси, тонкощі.
Колишній запах троянд тепер з болем домішком.
Він нагадав, що ти зруйував все відсутністю совісті.
Так страшно втрачати те, що не повернеш.
Скільки б не тратив сил, навіть руки до крові.
На жаль, надто пізно ти все ж збагнеш,
Те, що більше кохання нема,
А лиш порвані частки любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471650
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
море, почекай, ще трохи і я засну
ти мій єдиний , той хто не покине
широкий, вірний і безмежний
та більше і бажати гріх для мене
ти вибачай, що в тобі сумнівалась
в людях щось шукати
марно намагалась
спочатку мовчала і пошепки просила
потім кричала та й то не помогло
я знаю ти не просиш ні пояснень ні подробиць
а їм лише пікантні місива давай
своїм теплом ти лиш мене укриєш
своїми хвилями ти лиш мене поцілуєш
безмежністю своєю лиш мене обнімеш
і я тону
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471678
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Стій! Хто йде до тої брами,
Що серце стереже моє?
Вона міцнішала роками...
Хіба ключі від неї є?
Застигли кроки... і не варто.
Дзеркальні наміри твої.
Якщо для тебе серце - жарти,
То краще йди, лиши її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471430
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2014
Мовчу і падаю навколішки.
Тремтиш. - Ось моя рука.
Служити приводом твоїм усмішкам...
За це всі зірки віддам.
На мовчазній сопілці гратиму,
аби повстала тиша пуста,
бо лиш вона, найважча, знатиме
чи тисне руку, цілує вуста?
Чи носить на шиї серця половину?
Оточив думок караван?
Потрапивши у цю трясовину,
приймає свій особливий сан.
Мовчу і падаю навколішки.
Тремчу. -Ось моя рука.
Комусь, не мені, боляче.
Нужденний завжди відшука.
В передчутті опору двері відчиняться,
впаде старовинна стіна.
Ніжні хвилі в грудях розчиняться,
забринить ледь чутно струна.
Твоє серце застигло камінчиком.
Не змигнув, торкнувшись рукава.
Ми звикли казати: "Все скінчено",
хоч ти ось, і я жива.
Мовчу і рахую зморщечки,
що з'явились у губ кутках.
Зникли б ми, ще б трошечки,
та уклали мир на руках.
Так жадали тіл війни жорстокої,
рвались в бій лукаві вуста.
Стоїмо обабіч річки широкої.
Обабіч зруйнованого моста.
Не віддавали мир одне одному.
Його пропити - справа проста.
Не подарую, на жаль, жодному,-
то вогонь, то наша мета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467791
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Коли на небі згасне сонце,
Погаснуть зорі й місяць пропаде.
Ти прийдеш із словами : "Люба, досить. На жаль, закінчилось усе!"
Одразу сльози потечуть рікою,
Залишиться пуста моя душа.
Я відповім тобі: " Коханий, я з тобою. Ти сенс мого буття !"
А ти, розводячи руками,
Опустиш очі й тихо пропадеш.
Я кохав тебе і був з тобою,
Та холод огорнув мене.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468895
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 28.12.2013
[i]Я пам'ятаю кожне твоє слово.
Кожен подих, погляд, рух.
Це так прекрасно та чудово,
Хоча не можу говорити цього вслух.
Я залишаю це у серці свому.
Залишаю назавжди.
Як прекрасний спогад того,
Якими молодими ми були! [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468847
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 28.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2013
Моменти не повторюються двічі,
І кожен з них однАково вагомий,
Щороку задуваєш свічі..
Та навкруги все інше, світ свідомий.
Ми змінюємося, ростЕмо, бачим,
Та знаємо вже істину просту,
Із часом..так, зовсІм не плачем,
Від щастя лиш..і бачимо мету..
Моменти не повторюються двічі,
Цінуй же радість, кожен подих,
Біжать, мов хмарки, дні і ночі,
Тож відчувай життя..зробивши видих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464902
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 09.12.2013
ліса кістлявими пальцями гілок
встромились в небо і рвуть там хмари,
як подушки,
і снігу пір'я засипає кожний крок -
тебе не видасть, в собі сховає.
сивіє місто десь в далині,
під впливом часу - впливом зими.
і зараз в тиші в цій тобі
здається, що ти сам на всій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463051
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 08.12.2013
Сьогодні світ вже інший безперечно,
Уже не модно бути не таким, як всі,
І кожен крок на життєвій стежині,
Є завжди під контролем у юрби.
Уже не модно мислити самому,
Немає часу для таких «дрібниць».
Важливо інше: де поставиш кому,
Коли напишеш скаргу до дільниць.
Не модно піклуватись про духовність,
Коли навколо безлічі розваг,
Якщо уже так хочеш неповторність,
Звернися до поетів та невдах.
Сьогодні світ вже інший й усі люди
Але проблема залишається одна
Талановитість й неповторність всюди
Цінують менше, ніж бокал вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464716
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Коли день починається ввечері, коли ніч- безконечна сієста,
Побратими рятуються втечею; їхнє "разом" – монетна решта
За майбутнє давно проплачено, чийсь прибуток- то твоя жертва
Ще не раз за гріхи заплачемо.Ми налякані, надто вперті!
Чи не вперше любов шматуємо, а на ранок вона загоїться
Ми ненавидим, потім любимо,а за нас на колінах моляться
Буде завтра уже не боляче - ніч зробила блаженне диво:
Ти герой, бо молився стоячи, коли нелюди тіло били…
Ти герой, та що варта слава, коли душу зім"яли в пригорщу?
І втоптали налякану правду у стурбовано-сонну площу?
Повернувся! А там вже тисячі, сотні тисяч сердець гарячих!
У голодній і зимній тисняві, вже немає сліпих, ледачих!
Буде завтра уже не боляче, ніч зробила блаженне диво:
Герої вмирають стоячи, але ніч їх життям причастила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464507
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Чого я хочу? Чого я дійсно хочу?
Померти біля тебе серед ночі.
Щоб місяць освітлював моє волосся.
Палало б обличчя твоє й зайнялося.
Щоб в моїх очах тільки радість ясніла.
Щоб я побіліла ,й від страху марніла…
Нехай це відбудеться десь із тобою.
Щоб я вже не була такою живою.
Щоб раз, і померла і очі закрила,
Але щоб думками твоїми ще тліла.
Я хочу заснути спокійно, без крику
На твоїх руках. Так ,щоб тихо без ліку.
Я хочу, щоб сльози твої омивали
Мої темні коси ,й зірки щоб співали…
Це дивно казати, але того хочу.
Щоб просто заснути десь так серед ночі.
Щоб губи кусати до крові рясної.
Та так помирати нема в Бога волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461022
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
«Будьте уважні та обережні!» -
Поїзд приїхав, рахую вагон...
Навколо тих потягів люду безмежно –
До кожного прийде на власний перон.
У мене плацкарт, бокове та ще й верхнє,
А в тебе – навпроти, а в них – унизу.
Ще трохи і сонце за обрій поверне,
І місце призначення вже поблизу.
А там знов вокзал, і знову той натовп.
Дивися – її зустрічає сім’я,
А ти ще лишився когось почекати,
А я покрокую додому сама.
Отак наші долі зустрілись на вечір,
А з кимось на місяць, а може на рік.
«Будьте уважні!...», бо з кимось напевно,
Нам їхать в одному вагоні навік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459647
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
У тиші причаїлася гроза
І порожнеча полонила очі,
Лише зрадливо забринить сльоза,
прихована од всіх у темінь ночі.
Нема думок, немає відчуттів,
Хто і коли украв моє світання…
Я потемки іду у самоті,
Забувши про свої розчарування.
Цей дикий спокій душу розрива,
Давно себе не можу зрозуміти.
Я загубила правильні слова,
Я ніби розучилась говорити…
Та у мовчанні сотні тисяч слів,
Які не зможу більше я забути.
А все так просто, тільки б захотів
Хоча б хто-небудь ті слова почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459193
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Хто я? Досвід?
Чи минувша любов?
А любов минає?!
М́а́́буть все ж таки досвід,
Бо гаряча кров . . .
аж до смерті палає.
Для чого це? Просто?
Чи якийсь певний знак
мені доля кидає ?
Тільки зім"ята постіль
нагадає про смак
отого "не буває". . .
Бо не може так бути,
щоб закохані люди,
як ти вчиняли!
Як не можна збагнути,
як твої теплі руки
не мене обіймали.
І не можна заснути,
коли думаєш раптом
" це все вбиває".
Тільки зуби стиснути.
Постаратись забути.
Таке ж буває.
Маб́уть, я твій досвід.
Хоч у мене любов,
А у тебе немає.
Я закохана досі,
і розбитая знов,
бо любов не минає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458044
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Твій 86-тий.
Пам"ятаю. . .
Вкотре сідаю і проїжджаю.
Вкотре хочеться до тебе прийти.
Але ти вже не ти. . .
Вкотре хочеться обійняти,сказати:
"Ти мусиш мене кохати!"
Але я проїжджаю. ..
Неначе сон,
Надіюсь побачити світло з віќон.
Потім я повертаюсь
туди де живу,
Не вмикаючаючи світла,
Сідаю, мовчу.
І одразу хапаю чистий листок
виводжу по пам'яті перший рядок :
"Я не почую твій голос.Нехай.
Просто я ще існую, запам"ятай".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458050
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Пам’ятаю твій запах...
Ще люблю твої губи.
А в очах же навічно
Застигла зима...
Я хвилююсь за завтра...
І боюсь я що буде...
Я не можу забути
Хвилини тепла...
Це в мені вся пролема...
В моїх страхах дитячих...
В моїх принципах тихо
Застигла журба...
Я ж не хочу навіки
Без тебе зостатись...
Пам’ятаю ж твій запах
І пишу все в віршах...
Ти ж ніколи, ніколи
Ці вірші не читаєш...
Ти ніколи не бачиш,
В них про себе слова...
І життя твоє мчиться...
Все без мене минає...
Ти ж так любиш
Солодкі, красиві тіла...
Тільки віриш Коханий...
Тіло пахне і манить..
А от серцю потрібна,
Чиста, справжня сльоза...
Пам’ятаю твій запах...
Все люблю твої губи...
Все самотня без тебе...
Все одна, і одна...
Знаю ти пам’ятаєш...
Вірю ти не забудеш...
А от в серці назавжди
Завиває зима...
Ніби котиться стрімко...
Гірка падає в губи...
Не дає все забути
Гаряча сльоза...
Я тобі не потрібна...
Завжди лишня я буду
І ніколи не скажеш...
Ти моя... Лиш моя...
Але знай що завжди,
Я залишуся другом.
І хоть що б там не сталось…
Буду вірна…твоя…
Слава Ф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458085
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2013
Наслідки надмірного вживання кави,
Кожен осінній ранок ти мені лукавив,
Передранкова драма і нічна застуда,
Розірваного серця кінцева амплітуда.
Твоя усмішка з кожного бігборду,
Ти пам’ятаєш ще мене, ту горду,
Нестерпну, сонну і мрійливу,
Плекала я уяву хворобливу.
Осінні дні залишили пожовкле листя,
А ти мені продовжуєш молиться,
Несеш пожертви до німого храму,
Поїхали скоріш до Амстердаму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457311
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Люби цей світ й полюбить він тебе.
Веди просте життя, цінуй що маєш.
Звільни від страху серце ти своє
І досягай того, чого бажаєш.
Мчись навтьоки від гніву та образ,
Бо в більшості даремні всі вони.
І усміхнись навколишнім хоч раз,
Забудь, що в тебе вороги були.
Цінуй себе та інших поважай.
Життя упевнено крокує в ногу з часом
І ти іди вперед, назад не повертай.
Знай - буде в тебе все, та не одразу.
Працюй, навчайся, веселись, кохай.
Пізнай себе - відчуй свободу.
І іншим щиро теж допомагай.
Твори добро. Воно завжди у моді.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MM6Ci3lUKaM&ab_channel=%D0%9C%D1%96%D0%B9%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82[youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456561
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Жовтневі дні ще сонячні, яскраві,
Берези як свічки горять.
Повсюди видно жолуді смагляві,
кружляє тихо листопад.
Сьогодні квіти осені для Тебе!
Матусю, рідна, – щедрий зорепад!
Поглянь яке безхмаре, синє небо,
Тобі сьогодні рівно шістдесят…
Ранковий іній трави укриває,
тумани в яблуневому саду...
Хай смутку серденько твоє не знає,
пробач за передчасну сивину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456820
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
бути птахами важко
їх крила надто прозорі
аби переносити кимсь намальоване
море
в старі магістралі зими
їх вчаділа осінь давно підробляє на ринку
колише колиску з народженим вчора дитям
щоранку проціджує лімфу від залишків голосу
від кроків і спогадів заварює чай
чомусь так вже плямиться в стіні протилежностей
одне із сотень причасть
птахам надто сухо
в подертій тканині мовчань
а небо обвуглене прасує у листі слова
птахи ще не вміють
любити Юду
та вже розуміють
для них я своя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456831
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Вогонь в долонях моєї осені,
Я потопаю в морі потрясінь.
Благаєм в неба зупинити час,
Та не жаліє він й не чує нас.
Дощ змиє сльози і погані сни,
А я чекатиму знов до весни,
Коли проснеться знов моя земля,
А з нею оживе любов-душа.
Із листопадом нахлинає сум,
Я потерпаю від холодних дум.
Там літо,а у нас морозні дні,
Коли ж настануть ці часи чудні?
Закутай в ковдрі ніжно ти мене
І ностальгія ця умить мине.
Давай по чашці кави вип'ємо,
А потім в мріях поблукаємо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455624
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
для кiстки -фруктовий кальцiй,
для дотику - теплi пальцi,
для страви - горошком перцю,
для зради- жорстоке серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451540
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 20.10.2013
Дві Ворони-Каркарони
одягнулися в корони-
хочуть їсти ці Ворони
тільки сир і макарони!
Не батони,не лимони-
тільки сир і макарони!
Дві Синички невеличкі
заплели в косички стрічки,
хочуть їсти ці Синички
тільки свіжі полунички!
Не сухарики з пшенички-
тільки свіжі полунички!
А моя маленька доня
в люлі смокче пальчик сонний,
сняться-сняться любій доні
не батони,не лимони,
не солодкі макарони,
не Синички невеличкі
і не бублики з пшенички
не ковбаски,не сосиски,
не іриски-барбариски,
не халва з бананами-
сниться КАША мамина!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454915
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 20.10.2013
жила-була Ванесса-
справжнісінька принцеса!
Принцеса,ще й -Ванесса...
Така от дивина.
І був у неї песик-
маленький чемний песик,
слухняний,чемний песик,
що з"їв-би і СЛОНА!!!
(-ні,не слона,а кісточку!)
Та в замку королівськім
Ванесса їсть іриски,
варення повні миски,
мільйон солодких страв...
І мріє чемний песик,
слухняний,чемний песик,
щоб на його адресу
хтось кісточку прислав!
(Адресу питати у автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453660
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Ви сумували за людиною, що для вас чужа?
Вас рвало на частини і рвалась душа?
Коли поглядом проводжають в останній раз
А після цього згадують тривалий час
Вас забувала людина , яка для вас дорога?
Був час, коли вас не покидала тривога?
Коли повертаєшся в минуле з дня у день
І так проходить кожен тиждень.
Ви бачились з людиною, що давно пішла?
Вона дивившись в землю повз вас пройшла?
Коли хочеться зникнути з цих світів
І більше не слати нікчемних привітів.
Ви знаєте як це, коли не вистачає головного?
Коли маючи сотні інших, хочеться бачити одного?
Коли у тебе і друзі, й кохана людина
А без одного чужого гниє середина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455508
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Кроками,милями,кілометрами
Йти по дорозі життя.
Кутатись теплими,зимніми светрами
Летіть кудись в небуття.
Стінами,ковдрами,навіть хмарами
Ховатись від всіх проблем.
Помалу ставати примарними,
Руйнуючи свій Едем.
Бігти,летіти,врешті розбитися
В шаленому ритмі міста.
Немає навіть коли помолитися-
Ми в душі атеїсти.
Квітами,морем і просто лиш вітром
Насолодитись не можем.
Вони ж-бо, із техногенним віком,
Самі на себе не схожі.
Добрими, злими, досить наївними
Кожен із нас колись ставав.
Тільки-от не буваємо щирими:
Чесності Бог нам чомусь не дав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450383
дата надходження 21.09.2013
дата закладки 20.10.2013
Я б ринула лебідкою у чисті неба просині.
Летіла б не вервúчкою, не в вирій, а до осені.
Ту осінь вже загублено, роками запорошено,
Та серце ще наповнено отим чуттям непрошено.
Думками нерозкритими, словами, що несказані,
І мріями неспитими, які ще досі бажані…
Я б ринула лебідкою у чисті неба просині.
На зустріч із погубою – у рай тієї осені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455474
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
ніжний голос, далеко
я чую тебе
коли в серці відкрито
співаєш мені щось печальне
сумно так, аж щемить
моя душа гостинна вітальня
та часом сквозить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454324
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 14.10.2013
Комусь – за двері
Комусь – у руки ніж
Хтось – жертвою, свідком – нікому,
Ці – падуть на поріг і не
доходять додому
А комусь – достатньо
Бути
Набожно склавши руки
Стерегти проходи попередніх
І ними між
Кесарю – кесареве
Належне собі - бери
І йди
Чи то хрест, чи то ніж
Свого не втрать
Не залиш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454239
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2013
Уже немає того, що хотіла,
Бо вже і віра у очах збриніла,
І заховались кучеряві мрії.
Хтось скаже, що нема в житті надії.
Усе життя вона отак старалась –
Лише для когось, не для себе лиш,
І ось тепер вона одна зосталась,
Одна-одна і смерті боячись.
Ніхто не скаже: „Та живи для себе,
Люби себе й всміхайся кожну мить!”
Отак залишилась одна із небом,
Вона одна - і сонце не блищить.
Коли вона отямитись хотіла,
Ніхто її ніде не розумів,
То де ж надію би вона зустріла,
Коли шукати вже не було сил?
І вже здаватися в обійми смерті
В такому віці не хотілось їй,
Хотілось заховатися від світу
І тихо плисти в течії своїй.
А ось і думка в голові з’явилась:
„Чому так швидко я вже зупинилась,
Я що не варта бути головною
Й тягнути гору щастя за собою?”
Тепер вона до себе посміхнулась,
Від радості аж повністю здригнулась,
І щастя полилось по всьому тілі -
Тепер багато у житті надії!
Історія щасливо закінчилась,
А жінка ніби знову народилась
І дякувати треба її долі,
Яка знайшла в людині силу волі.
Квітень 2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454246
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Мій хлопчику,
чи знаєш, як пахне далекоглядна весна?
чи досі живеш тихою минулою осінню?
чи хочеш ти
відчути тілом, як приходить наша зима,
і всі зорі, які падають з неба так голосно?
мій хлопчику,
знаєш, як тісно й самотньо з чужими людьми?
бо вони не твої, не мої, вони чиїсь інші
чи зможеш ти
обійти всі капкани та розмиті кути,
щоб навчитися жити в моїх загублених віршах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454268
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Поки він, Господи, варить їй каву і на прощання цілує в лоба, я збожеволіла зовсім. Уже й не людина, лише подоба.
В мій дім не прийде весна, та й будь - яка пора року. Сусіди дивляться жалісно, мов я жертва якого пороку.
Може давай від всіх втечемо? Нікому не скажемо. Спалим мости. Вітер мені щось нашіптує. Вітер шепоче. Майже як ти.
З кожним днем усе більше втрачаю точку своєї опори, впускаю свою самотність в й без того пусті коридори.
Поки ти, мій коханий, прокидаєшся десь у чужій постелі, я зберігаю тебе у квартирі. Всього до крихти, навіть тарелі.
Я повільно прощаюся з глуздом, а його почуття не воскреснуть.
Щасливі люди не моляться, а так, Господи, не чесно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451673
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Коли ти послухаєш дощ,
То знатимеш пісню печалі,
Він опадає в мені,
Наче пелюстки останні.
Коли ти почуєш шум хвиль,
Знатимеш пісню нірвани,
Коли абсолютно тобі все одно
Життєві проблеми звичайні.
Коли ти почуєш мій плач,
Знай, що це пісня страждання,
Я втомилась шукати опліт,
Я заблукала в безкраї.
Коли ти відчуєш у грудях тепло,
Пам’ятай, що це хвиля кохання
Вона наповнює твоє єство,
Незбагненою суттю єднання.
Коли десь лунає дитячий сміх,
Це прокидається щастя,
Він наділяє цей світ,
Змістом, що долає безладдя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449072
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 18.09.2013
Чорний килим-доріжка, вистелений у коридорі, довжиною наче у десятки кілометрів. Я йшов і не розумів, куди і навіщо. Ніде не було жодного натяку на якийсь мінімальний предмет, а тим паче на якусь людину. І тут нізвідки з'явився Браян.
– Здоровенькі були, – якось аж занадто жваво він привітався, – як ся маєш?
– Я.. нормально! Де я?
– Ти пам'ятаєш нашу останню зустріч? Ти погодився на пропозицію, аби втрапити СЮДИ. Я щойно бачився з Ісусом Боговичем, і Він сказав, що на тебе чекає несподіванка. Ти ж дуже хотів з Ірою побачитись, так? Вона чекає на тебе! Але.. Вона в Чистилищі,а ми зараз – у Пеклі. Для того, аби ти міг потрапити в Рай, потрібно пройти кількість випробувань, яка дорівнює твоєму віку. В твоєму випадку це тридцять п'ять. Поки що сказати їх точну кількість,аби втрапити конкретно в Чистилище я не можу. Зараз тобі потрібно прочитати це, – він простягнув мені аркуш паперу, – і підписати, – а тепер простягнув ручку.
– Що це?.. Договір, – прочитав я червоні літери на пожовклому папері. Не читаючи, підписав. Браян здивовано подивився на мене і промовив:
– А не страшно, що там може бути щось таке, що тобі не підійде? Ну, наприклад, що тобі потрібно бути горіти в Пеклі чотирнадцять років,аби втрапити в Чистилище? Ех, люди.. Ви такі.. Люди!.. – Браян хитав головою, що мало б означати, що я абсолютно розуму не маю. – Сміливий ти, Вольфі. Ну гаразд, віддай, раз вже підписав. Чи прочитаєш?
– Не буду читати. Тримай цей договір. Що мені потрібно робити?
– Йди прямо, а там поверни наліво. Там на тебе чекають, – сказав Браян з усмішкою на губах. І зник. Усмішка ця була.. Підступна якась, чи що. Це була ПОСМІШКА, насмішка, якщо вам завгодно. Це було те, що часто сплутують з добродушною усмішкою..
Я йшов коридором, а потім, за вказівкою янгола, повернув наліво. Там стояла висока темноволоса дівчина у червоній атласній сукні. Вона нічого не говорила, простягнула лиш руку, і повела мене кудись вглиб...
Очевидно, я втратив свідомість. Ми були у величезній вогняно-червоній приймальні з величезною кількістю людей, столів, стелажів з картками, як у реєстратурах поліклініки,дивними предметами інтер'єру – замість звичайних квітів у вазах чи вазонів, як у звичайних приймальнях, там були такі, що дмухали вогнем. Такі собі рослино-дракони. Я пробрався до одного зі столів, і хотів уже заговорити, аби запитати,що мене чекає, як на мене накинулись, певно, з двадцять-тридцять озлоблених осіб, які стверджували, що мені ще далеко не черга, застосовуючи для своїх пояснень крики та ненормативну лексику. Все приміщення було забитим. Тобто навіть стояти там було важко, я вже мовчу,щоби сидіти. Звісно, сиділи найбільш злісні представниці жіночого роду,які тільки й могли, що обговорювати кожного з приймальні.
Прочекавши невідомо скільки, я нарешті "дійшов до своєї черги" і мене направили в кабінет № 112, видали мені товсту картку, на якій було написано: "Життєва картка Вольфґанґа Амадея Моцарта".
Вийшов з приміщення у пошуках кабінету номер сто дванадцять, вирішив погортати картку і прочитати,що ж там написано. А там було про кожен мій крик до Констанц, про кожен непослух стосовно батька, про кожну негарну витівку, кожне зловживання алкоголем та марнославством, про кожну брехню і ночівлю з "друзями", а не з дружиною...
– Ти хочеш зустрітись з Нею? – раптом голос Браяна прозвучав ніби в моїй голові.
– Не знаю, не знаю.. Я нічого не знаю!.. – я був до жаху розгубленим. Але я знав, що бути постійно в Пеклі – це погано, а тому потрібно хоча би до Чистилища добратись. Я не хочу, аби мені було боляче, – оце вже говорила моя гордість. Перш за все треба позбутись саме її, саме гордості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449683
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Дeнь за днем минає,
опала вже листва,
Я день той памятаю,
як падала зоря.
Я памятаю погляд,
і сміх із твоїх вуст,
Та все ж життя триває,
я мушу йти у путь.
Я мушу відпустити,
твій погляд, рук тепло,
Закрити своє серце,
і кинуть ключ на дно.
На дно морське, глибоке,
щоб змила все вода,
Щоб не зосталось сліду,
щоб висохла сльоза.
Щоб не мокріли очі,
і не пекла та сіль,
що сипиш ти на рану,
дивлячись мені у слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449263
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 16.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2013
Й хоч всяке у житті буває,
Але ж то істина зовсім проста:
Ти пробачай того, кого душа не пробачає,
І відпускай того, за ким бринить сльоза.
Зла не тримай на того хто образив,
Про помсту навіть й думати не смій,
Усі ми помиляємось, хоча й не всі одразу,
Але ж життя покаже хто є свій.
Забудь всіх тих, хто просить так забути,
І не чекай на тих, хто вже пішли.
Повір, ти ще не раз зможеш відчути
Оте, що інші так і не знайшли.
Якщо кохаєш, то кохай всею душею,
І не проси, натомість, різних благ.
І навіть якщо розбиваєшся зорею,
Все ж пам'ятай, що все в твоїх руках.
Ти завжди, чуєш, завжди зможеш все змінити.
Не забувай ніколи, ким є ти.
Ніхто не зможе так як ти - любити,
Ніхто не зможе так як ти - цвісти.
Й хоч всяке у житті буває,
Але ж то істина зовсім проста:
Й на тебе хтось так само десь чекає,
Для когось й ти єдина з поміж ста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448653
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Мої теплі, мої теплі. Мої добрі люди. З очима щирими, як ранок. Як найранковіший світанок у вибіленій тихій хаті. Навколо якої мальви. Мальви кольору і дотику губ. Дотику губ до проясненого навкруг повітря-цвітіння.
Мальви кольору губ, мої теплі добрі люди, що зникли, як усе зникає, що пішли, як усе йде, що відбулись, як і мальви відцвітають щороку, і щоки їх ніби вечоріння в паскудному брудному місті – запалі, затовчені темінню, тиснені втомою; і плечі їх ніби спадаючі до канав цівки стічної води – опущені, заплямлені хворобами, заплямлені мороком; і плечі їх ніби два крила засохлі чайкині, скручені і стовчені якоюсь судомою, і чайка сама мертва в дірах їхніх грудей – по усіх тих дірах, велика і мертва чайка, велика і мертва.
Вони з зігнутими вчетверо шиями. Мої теплі люди з розірваними, як телефонні лінії під час війни, сухожиллями. Моєї війни. Виплеканої війни моєї, гримучої, голосної, захворілої. Як снопи, скошені теплі люди разом зі своїми рваними сухожиллями і щоками запалими аж до самого дна. Навіть глибше.
Мої теплі, мої теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448350
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Коли ночі твої безсонні,
а обіди вже без обіду,
коли рветься маля-серденьо,
крізь твою грудную клітку.
Коли очі налиті смутком,
а рум*янці сяють redом,
Коли думка твоя заклопотана
лиш одним єдиним портретом.
Ти не засмучуйся,не лякайся,
не розгублюйся в різних питаннях...
Я відкрию тобі секретик -
це до тебе прийшло кохання .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446368
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 10.09.2013
Мінорне
Стукоче осінь в шибку кулачком,
Шепоче вранці падолистом ревним.
Красуне, може, сон повернеш?
За теплу зустріч дякують добром.
Мій сон сховався за вікном.
Я поряд, зайчику. Будь певним –
Ти закохав у себе вельми...
Мов сонце, пестиш вранішнім теплом.
Неспішно догорить зола.
За літом вгнатися несила.
Хтось запитає: «Ти щаслива?» -
Скажу лиш: «Більше не сама».
Картатим пледом кутаю коліна.
Горнятко чаю гріє не сповна.
Може, по келиху вина?
Повірю в диво захмеліла.
Мов листя, струшую тривогу.
Змагаюсь. - Виходу нема...
Всі хворі зникніть! Я жива!
Зніміть з душі скоріш облогу!
Надали би мені лиш змогу
Дістатись перлів, доторкнутись дна.
Яка, скажіть, стабільності ціна?
І чи адресувати дяку Богу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447772
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Персіли, рексони, смартфони і нікони
А людям так само до сраки і нІколи
Бездушні біжать, спотикаються, падають
Шукають, винюхують, чухають, лапають
Вчорашні сніданки гниють під прилавками
Пропахло бензином, бомжами під лавками
Автівки, метро, люди грошей випрошують
Взуття обирають, купують і зношують
Стоять смітники, притрушені пачками
А люди хизуються новими тачками
Буває, що спиняться, стануть, та інколи.
Бо людям, на жаль, все до сраки і нІколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447481
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
твій парус тоне в ущелинах дешевих коливань
без змін,без страху самотності та відчаю
ти всоте здираєш слід від почорнілих часом ран
подихом на грані фальшиво-підлих свідчень
нестримно й глухо час ламає тонкі силуети
струмом совісті проходить криком диких злив
ми всі митці, художники, поети
та як же мало тих, хто це в собі відкрив.
під ризами святості спустошено буденністю віки
лиш сіра маса розгулює тихо по колу
потрощено і спалено до тла живі мости
нове "сьогодні" стане знову крихким "вчора".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446485
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 03.09.2013
Не маю права.
Не моя справа.
І так минущість усе зжере.
А я кохала.
А я гадала.
Не відпускають, що дороге.
Все ж помилилась.
Все ж опустилась.
А біль – вода.
Пробач, не зразу.
Пробач, заразу.
Мале, дурне.
Тепер – не вірю.
Тепер – не мрію.
Життя таке.
Той хто літає.
Той хто не знає.
Той впаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447024
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Я піду, незважаючи на ніщо,
Через ваші слова зухвалі,
А ви казали завжди будь що,
Ну що ж ми не досконалі.
Я піду і не озирнусь,
Просто від вас відвернусь.
Повторю ваше ставлення до мене,
І ніхто не врятує моє серце зранене.
Я піду, бо ви образили мене підсвідомо,
І відчуття самотності мені уже відомо.
Вам просто на мене начхати,
Ви почали мене приручати.
Я піду, і ви зрозумієте що я уже не вернуся,
І у слід вам хіба що посміхнуся.
Я стала сильною,
І особливо пильною.
САМА НАПИСАЛА*))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447013
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Пробач що не було мене поряд
Коли тобі було дуже погано.
Не звертай увагу на те що говорять,
Пліток не буває замало.
Ти бездоганний і найкращий в світі,
Ти завжди до кінця тримаєшся.
Я не зможу тебе у біді лишити.
Ти в мене сильний, ти не ламаєшся.
Пробач за те що я змінююсь,
Можливо, навіть у гіршу сторону.
Але , буває, я часто замислююсь
Що говорю тобі маячню. Мені за це соромно.
Спасибі тобі що завжди підтримував,
Ти завжди знаходив потрібні слова.
І всі капризи мої ти витримував.
Колись говорив мені навіть що я чудова.
Будь ласка залишайся зі мною завжди.
Таким як ти є добрий й спокійний,
І з моєї пам’яті фрагменти усі збережи
Адже ти той найкращий друг
який мені був потрібний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446890
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013
І знову мокро за вікном.
Все плаче й плаче нічне небо.
Чому приходиш з кожним сном?
Ти зупинись, постій, не треба.
Я говорила що люблю.
Ти пам'ятаєш, обіцяла.
Але без тебе я живу.
Ти так змінився, я й не знала.
В тобі тебе не впізнаю.
А твоє серце в грудях бачу.
Немов й не кликали біду.
Але пробач, я не пробачу.
1.09.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446727
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 02.09.2013
Прискаче осінь на буланому коні.
Своєю гривою підійме вітровії.
А літо-літо вже минає, й поготів, -
собі займає чергу в журавлиний ірій.
Так щедро пахне це ласкаве міжсезоння.
Повсюди мед. Вмокай! І випий з молоком!
Усе квітує! Навіть дике підвіконня
упавших зір центнери злиже язичком...
А у садочку, притуляючий до тину,
готують айстри букетований вінок.
І навіть шаль мережить біла павутина
для пави-осені із тисячі жінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444970
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Твої крила дають мені шанс на політ-
На політ у безодню й до неба.
Не потрібно шукати ключі до воріт,
Яких не існує.Не треба.
Твої очі дають мені шанс на життя.
Ми безсмертні на мить,ми живі!
Як усе,що навколо:дерева,трава,
Як оті електрони твої.
Твої промені світлі дарують тепло,
Проникають у чорні простори.
Знаходять світи,яких не було
І більше не буде ніколи.
В нас своя реальність,свій простір і час,
Де затишно,де нема болю.
А ілюзії стануть частиною нас.
Як підеш,забери їх з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437225
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 26.08.2013
Знайди мене у далечі доріг,
У світі світлому простому.
Не треба падати до ніг,
Я тільки прагну загубити втому.
Не варто відриватись від землі,
Чи божеволіти від миті.
Досить ходити ніжно по воді,
Душі нехай не будуть ситі!
_________________________________
Хочу потрібною засинати,
Знати, що прийде ранок.
Твоє тепло тихо відчувати,
Без далекоглядних обіцянок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443828
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Найкращі свої мотиви
відтворюй у танці життя,
бо люди тоді вродливі,
коли у них щирі серця.
Прикраси – для ока магніти.
Софітовий блиск? Дарма…
Поглянь як радіють діти -
Хоч золота в них нема.
Довірою очі повні
і сумнів для них чужий,
що світ є не тільки зовні –
зсередини теж золотий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441180
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 26.08.2013
У твоїх палких небесах,
що у моїй душі завжди,
хочу бути як сизий птах,
щоб читати твої сліди.
Щоб крилом закривати жаль.
І злітати на край думок!
Щоб вбивати твою печаль.
Мені б лиш Тебе ковток!
Може згубиш все… як колись…
Й стрімголов полечу униз!
Помолюся за серце твоє,
що так ніжно зігріло мене.
Але крила і спів душі,
теплоту у своїй руці…
Дикий шепіт і серця крик
Я залишу Тобі навік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440895
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Я не янгол тепер. Я тепер непотрібна.
Вирвав крила, а з пір'я багаття горить.
Некохана тепер. Ні на що я не здібна.
Чуєш, серце моє, годі жить.
Годі битись завзято, бо немає причини.
Все скінчилось. Підпалюй листи!
Все життя моє було в одної людини,
котрій гидко було цей тягар понести.
Я, бувало, крилатою тільки й сміялась!
В піднебессі не всі так уміють літать.
Ти ж мене з неба зняв. Я самотня зосталась.
І без крил, і без сміху тепер благодать.
Важко докір в душі мене душить щоночі.
Нащо згодилась полюбить?
Та тоді лише бачила неземні твої очі.
А тепер я своїх не зумію відкрить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445276
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Ой як важко на душі!
Часто мучуся вночі
Як тільки я засинаю
Так одразу й прокидаюсь
Прокидаюсь з душевним болем
Що ніяк уже пройти не може
Про щось думаю,на когось чекаю
Тільки на що сподіватися?Не знаю!
Болить дуже,болить у душі!
Спати зовсім не хочеться мені
Не можу я нічого вже забути
Як же оці муки перебути?
Напевно так доля присудила
Щоб ніколи не була щаслива!
Та я людина духом сильна...
Трохи помучусь і буду вільна!!!
Я вірю!Я знаю!
Надія - сильніша за кохання
І скоро зможу так зробити
Щоб нікого вже ніколи не любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445357
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2013
Я все ще живу тими днями,
Що стали далеким минулим.
Листами, місцями, піснями -
Усім тим, що я не забула.
Живу у нездійснених мріях,
У снах, що приснились з тобою.
Твої поцілунки на віях
Першою пахнуть весною.
Живу у далекому щасті,
Живу у колишній любові.
Дарма я довірилась часу,
Бо все ще живу я тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444306
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013
скажіть мені, ну звідки ж стільки злості?
навіщо кричите і сваритесь весь час?
ми всі у цьому світі тільки гості,
пройдуть роки - забудуть і про нас.
роки пройдуть і пройдемо ми з ними,
станцюємо отой останній вальс.
залиште тільки плівкам негативи,
все відпустіть і не прогавте шанс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439344
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 03.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2013
кожна випита пляшка підносить тебе до нірвани
кожен келих прочищає тобі чакри
твій особистий дзен-буддизм
у
кожній
піцерії
і
пивниці
усі ці будди що люблять живе нефільтроване
говорять про щось своє певно шепочуть мантри
беруть арахіс наче перебирають чотки
вони
кожного
вечора
шукають
просвітлення
і час від часу приєднуючись до них
помічаєш у їхніх очах спустошеність
вони
так
і
не
змогли
знайти
свого
Вчителя
08/06/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342821
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 03.08.2013
ти всоте мене перепишеш
зриваючи зайві години з густих світлотіней займенника «ми»
а я в тісноті
як маленька дитина
зшиватиму дотики що вийняла з попелу
у слово свинцеве «іти»
ти всоте чорнітимеш у димі вчорашнього поспіху
рівнятимеш простір
в котрому не буде лиця
на заході холодно
і падаєш м'якістю серпневого голоду на кінчик свого язика
ти всоте мною відбудешся у змовклому шепоті вуст
обпалюєш сон
мінливістю втомлений
урочо втрачаючи глузд
ти всоте мене перепишеш у повноголоссі світла
крізь всі перепони слів
жінок про яких говорив
нервових закінчень повітря
оглухнеш у кожній найменшій кліточці тіла
аби я усоте тебе відпустила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441161
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Овдовіли вулиці без твоїх перехресть.
Опівночі так холодно.
І терпко в моєму лоні.
Твої розбіжності
тепер
збіглися до купи.
Ридають,
мабуть проклинають
мою траєкторію думок.
Вона замаленька для мене
одної,
тому я витіснена сама із себе.
Зніяковіло дивитись мабуть,
боляче і приторно.
Без тебе.
Коли позаду нікого нема
і спереду пустка.
Мені смішно.
Тому що нема до кого усміхнутись, хоча...
Це життя таке хороше і коротке.
Я терпну біля твоїх колін і забуваю хто я.
Коли я лежу така вся розписана хною, то бачу дощ і сніг
і маленьке янголятко
воно плаче.
Тому що я терпну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441156
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Не можу знайти в цій кімнаті дверей,
Здається, що зовсім немає тут виходу,
Лиш тихе дихання і безліч очей,
І погляд сталевий вишукує вигоду.
Як клітка новенька, кімната моя,
Вуста теплий пар у світ випускають,
Я схожа на птаха, мабуть, солов’я,
Але солов’ї тут давно не співають.
Від дотиків теплих я млію тепер,
В долонях вогонь давно вже погас,
Кімната моя без вікон й шпалер,
Яку зачинили й забули про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441154
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Мені зовсім не потрібні твої гроші,
Я не буду докучати, мов похмілля,
Подаруй мені цілунки найсолодші,
Ну будь ласка, доведи до божевілля.
Мені нафіг не потрібні твої нерви,
Хоча ні, собі залишу зовсім трохи,
Ти кричатимеш: «Ходи до мене, стерв о!»
І я вже поволі стягую панчохи.
Мені даром не потрібен ідеальний,
Я любитиму тебе за твої вади,
Будеш ти чи ніжним, чи брутальним,
Лиш не забувай мене кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440940
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Легше дихати,коли ти впевнений,що завтрашній день прийде...
Легше вірити в те, у що всі вірять...
Легше кохати того,хто кохає тебе і приймає тебе таким,як ти є...
Легше знати те,що й так усім відоме...
Легше досягати тих цілей,які так просто,мов на долоні відкриваються тобі...
Легше залишатися друзями із тими,хто ніколи тебе не зраджував...
Легше тратити гроші,аніж заробляти їх...
Легше отримувати любов, турботу і ласку,ніж віддавати її комусь...
Легше вчитися на чужих помилках...
Легше йти тим шляхом, який хтось провірив до тебе...
Легше закрити очі на брехню, ніж ковтнути гірку правду...
Легше лягати спати з приємними думками, аніж із докорами сумління чи тривогами...
Легше бути молодим і здоровим, ніж старим та немічним...
Легше ображатися та не вітатися зовсім, робити вигляд, що ти не знайомий з цією людиною...
Легше пам'ятати, аніж забути...
Легше знемагати від спеки, ніж "труситися" від холоду...
Легше робити завжди те, що хочеш...
Легше те і легше се...Але життя таке НЕЛЕГКЕ. У нього немає правил, немає меж чи певних вподобань. Можливо, ти - улюбленець долі, проте життя б'є і тебе... Миритися з цим? Скаржитися? Ні. потрібно просто жити і не шукати легких шляхів. Легше буде потім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440915
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Ти залишив мені у спадок наше місто.
Знаєш, я кохала його ще задовго до тебе.
Ця старовинність і мудрість вабили та манили завжди.
Ще тоді, коли відбувся мій перший візит до цирку... Зелений коник із надувних шаріків, найсмачніше у світі рафаелло - безмежна любов батька до свої дочки.
А ще незвіданий пейзаж...
Я тут захотіла вчитися і жити, знаходити себе, збагачуватися, а у результаті - натрапила на ніжність, поряд із якою увесь світ стає другорядним.
Зараз дивлюся на сотні облич, тисячі рук, поглядів і обійм... І десь десяток у мене. Та усе це якесь не таке, воно не щире. Я відчуваю себе чужою, не на своєму місці, із викраденою у когось людиною.
Більше не зігрівають вечірні прогулянки, стіни університету стали холодними, а друзі уже не такими близькими.
У кожного є власні турботи і свій №1 у списку найдорожчих.
Я зрозуміла, незмінне у житті - це тільки батьківська любов. Час, як гумка, витирає і біль, і розчарування, і навіть нас колишніх.
Минулих, теперішніх і майбутніх будуть любити завжди тільки ті люди, які нас виховали, виростили і підтримували у найщасливіші і найжахливіші моменти життя.
Атмосфера нашого міста, як і батьківська любов - незмінна.
У мене є усе, чого я бажала та хотіла, тільки от як часто ми не знаємо, чого насправді прагнемо:)
Я насолоджуюся його обіймами, черпаю його неоціненний досвід, стараюся жити його проблеми, радію його успіхам та, поряд із цим усім, не забуваю про свою миттєвість.
Усі ми ми тимчасові, вічне тільки справжнє кохання, яке поза світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439915
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Знаєш, зараз і в театр марно ходити,
Марно купляти квитки і в кіно,
Життя- тепер постановка,
Дешеві актори, сценарій, вино.
Красиві манери, найсолодша брехня,
Манить екранів блиск і гламур,
Я грати відмовилась,
не бачу себе серед скульптур.
Їхні вуста озвучують давно визначений текст.
Вони -богині цього жанру,
Вони красу перетворюють в процес.
Їм мало пафосу, гламуру і сарказму.
Маска їхня, замість лиця,
Штучні вії, штучні ікони,
Штучна пісня, штучна душа
- Такими долають, ляльки, перепони.
Маючи гроші, славу , піар,
Дорогі камінці, шикарні машини,
ідучи під оплески, звучання фанфар.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ , ВОНИ НІКОЛИ НЕ БУДУТЬ ЖИВИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439766
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Таку музику людина не напише,
Таку музику земнi не заспiвають,
Така музика страшнiша за тишу,
I гарнiша за квiти в гаю.
Нiжну душу в шмаття розiрве,
Мертву душу може оживити.
Штовхала в забуття i в прiрву,
Дарувала бажання жити,
Дарувала бажання вмерти,
Золотiша нiж в полi жито,
I до нестями така вiдверта,
I до страху така могутня,
I до плачу така нестерпна,
Така далека i така вiдсутня...
...Могутнiй написав її.
Душа його перетворилась в ноти
I навiкИ залишилась жива у нотнiм папiрцi.
Заграти кожен виконавиць би не проти,
I всi ми наче музиканти i митцi,
Але не боги, щоб творити диво,
Тримаючи блажену музику в руцi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438948
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Вечірня,звична,тиха пустота
Ховає все в солодкому тумані
Порожній погляд,і німі уста
Що тонуть у бездонному мовчанні
Я доторкнуся словом до небес,
І поверну назад усі ті мрії
Я зважу всі "з тобою" й навіть "без"
І потону в глибокій безнадії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438924
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Стара кав'ярня наче львівська панна -
І стриманість, й ошатність водночас.
І вишуканість в всьому притаманна.
Вона - неначе з Відня ніжний вальс.
Гардини, старі фото й таємничість,
Та запах кави гіркуватий і п'янкий.
І слів зізнання зберігає тих відвертість
Вогонь свічі на столику м'який.
Вона огорне нас своєю таїною,
Сховає дотиків й цілунків палких жар.
Місток невидимий між мною і тобою...
А чорна кава - найсолодший наш нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438861
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2013
У неї розкидані, розхристяні думки
І почуття - суцільний хаос
Він самовпевнений і гордий егоїст
Від нього в неї у душі панує пафос
Він спалює дівоче серце
І дивиться на попел через скельце
Вона в обіймах мліє
ЇЇ банально ще надія гріє
"Вона для нього" лиш одна
Він егоїст і випиває все до дна
Не залишаючи ні краплі совісті й тепла
У нього в кожному куточку любовна жриця
А вона все тупо вірить в чудеса
Розхристані думки й не сказані слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438636
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
І всерівно, в голові не вкладається,
Як посмів ти так поступити?
Ця біль мені в серце вїдається,
Так, що хочеться тебе утопити.
Ти став мені огидний , нехочу тебе бачити
Ніколи я не зможу тобі уже пробачити.
Ти пожалієш дуже сильно, тобі я обіцяю
Усе настільки божевільно, що я уже згораю.
Кохаю тебе, але ненавиджу ще більше,
І пишу ці дурні ніким не читані вірші....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438582
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Мамо, матусю, стій!
Мамо, мила, не гріши!
Знайди сили ти, зумій
Дитячої не загубить душі!
Я тебе так благала
Мовчала і кричала в такт
Не зупинилась ти, сказала:
"Авжеж, робимо...Так!..Так!"
Прокляте "так" мене убило
Згубило душу, вийняло тільце
А я кричала, рвалася щосили
Ще мить...і вирвали кільцем.
Моя душа летіла вгору
І поривалася щомить.
Так, ти уникнула "позору"
А душа летить, душа летить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438572
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Маєш все, що хочеш.
Краєш мене, точиш.
Бачиш, все даремно,
Дивись! Вже стало темно.
Ліпше, стало легше.
Тішить, як хтось бреше.
Захоплюєшся грою,
А що, якби погралися тобою?
Боляче? Мабуть…не знаю,
Погано? Так, таки страждаю.
І щирість поглинає тиша,
Я дякую вам, люди, я сильніша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437993
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Співає небо срібними зірками,
і розсипає тишу над селом.
Кричить ця ніч грозли́вими рядками
і накриває вечір золотим крилом.
Дрімає вітер в закутках саду,
мереживо блакитного прозріння.
Шепоче ніч: "Я швидко знов прийду",
і небо слухає її веління.
Криниця спокою гойдає трави,
у темряві нічній блукавши,
і вітер знову кричить ночі:"Браво!",
бо без взаємності турботно закохавшись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438000
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Бунтарськими рисами
Хтивими фразами
Славили власну країну
Природними брехнями
Злими образами
Спустошили свої святині
Кордоном широким
Парканом високим
Сховали збіднілі родини
Кричали про правду
Гріхи омивали
За зламану долю країни
І в кожного кожен кидався словами
Брехнею лив як з кулемета,
не думав, щоб краще не буть ворогами
А разом ділити намета
Зривали живе і топили в неволі
Нечувши чужого благання
Продали вкраїну,немов неживе
Забувши останнє бажання
А що ж захотіла країна моя
коли розривалося в грудях
щоб жИла щасливо вкраїнська рідня
і дружніми знов стали люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437763
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Помовчимо. Слова вже відбулися.
Несказане - залишиться таким.
Бо фрази ті, яких давно зреклися -
Забули й нас і маревом блідим
Розвіялися, ніби на світанні
Холодні зорі з купола небес...
Вмирає непочате запитання,
Німий душі приборкавши протест.
Помовчимо. Це добре в нас виходить,
А потім кожен тихо прокричить:
"Ну не мовчи, благаю тебе, годі"!
І вкотре ж розійдемося за мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436248
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 15.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
липне липень до тіла як чорна смола
календар виокремлює простір датами
дощопадом промокли твої рукава
сьома спека кілометру дев'ятого
докипають піски поранені морем
ми були в тому році каліками
одягають спідницю покошені гори
залишаючи нас перед хвірткою
і кипить десь між подихом твоя сльоза
понад лісом тремтливими буднями
вперто небо крокує в новіших очах
щоб втопитись у батьковій студні
і коли виливається літо у кров
я навмисне до тебе глухну
жовті рими на кленах бавляться в гру
хто чекатиме нас до лютого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437507
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2013
Нечутно відшуміли білі грози,
Залишивши мене і пустоту
Мінливий світ… чи може мої сльози
Забрали душ сріблисту чистоту?
Чи хтось пішов? Чи все життя скрижалі
Ховає у бурхливий океан?
Мінливий світ, чи ти вже рушив далі?
Чи лиш тамуєш біль нестерпних ран?
Немов все інше, але ні, незмінне,
Як тон натягнутих душевних струн,
А світ – він сталий, флегматично-тлінний,
Завжди карбує час у віхах рун…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434108
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Не віддавай на здичавілий страх,
Не заставляй примушену кружляти
Й всміхаючись гасити зорепад...
За усміхом-обпеченість ховати...
Не полишай і не підмінюй ціль.
Не підгодовуй вигадками-ситих,
Бо так багато ємкостей налитих
Напитками з занедбаності слів...
Не визначай всі збитки наперед,
Не підраховуй витрати сердечні!
І безвиглядність усмішок статечних
Зумій віддать..а ні-то вишли чек!
Не прирікай на цей зухвалий біль,
Що ще учора впевнено схибнувся,
Клубочком на плечі твоїм згорнувся
Накрившись теплим серденьком моїм...
Не віддавай...
Хоч ні,прошу-залиш...
І розчинись у секторах галактик...
Лишень не треба цих холодних тактик-
На перший погляд:щирих й запальних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433934
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Так хочу в поле волошкове
У хвилях синіх потонуть
Так добре, ніжно, як ніколи
Торкнутись сонця, теплих рук
І колоски пшениці, жовті,
Пахучі, справжні, золоті!
Зірвати, та принести мамі,
Цей рідний, синьо-жовтий цвіт…
Ой мамочко, як добре вдома,
Як тихо, та спокійно тут…
Так хочу молока парного,
З печеним хлібом, хоч на зуб…
Я так сумую за дощами,
Я так сумую за теплом
До вас я хочу, тато й мама…
Бо, щоб там в світі не було
Яка б водиця не дзюрчала
Щоб не виспівував народ
А вдома… там де рідна хата
Там найчистіше джерело!!!
Слава Ф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434017
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Тіло, облите потом
Кликало дощ на поміч.
Душі, продані оптом,
Бродять по пеклу босоніж.
Більше не в радість засмага.
Жар пропікає мізки.
Вчора твоя перевага,
Сьогодні - лише обрізки.
Тут не керує валюта.
Діють не ті закони.
Всіх посилав до чорта.
Зараз – до Бога в поклони.
Тут не у тренді Armani,
Від «місця під сонцем» нудить.
Попіл думок у дурмані
Совість запізно розбудить.
Зараз отак буває :
За владу лютуєш запекло,
А розкіш здається раєм,
Поки не потрапиш у пекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434012
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Між нами залишилось трохи неба,
що клаптики його в твоїх очах.
За сотні кілометрів я від тебе,
і втратити тебе боюся – страх.
Хай всі відмінять у таблицях рейси,
хай всі зламає небо літаки.
За сотні кілометрів, що до тебе,
я зрозуміла – ти один такий.
Ти мені снишся довгими ночами,
у снах ми поряд: ти і я.
На сотні кілометрів, що до тебе,
для мене поділилася Земля.
Нас із тобою поєднало щастя
любити, вірити, чекати, берегти.
Хай зараз ти за сотні кілометрів,
але в моєму серці поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433636
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Ти ж був колись дитиною?Авжеж?
Згадай, для діточок немає меж.
І штурмувати страх високих веж,
Системи будувать своїх мереж -
Було можливо, весело, цікаво...
Життя було тоді таким яскравим.
І кожен день до вечора із ранку
У світ нести новеньку забаганку,
Робити важливіші відкриття -
Ми граючи лиш пізнаєм життя...
Усі ті дні великих заворушень,
Досліджень, задоволень, "перероджень",
Забруднень і поранень - як без них?
Але ж все далі до вершин нових!
До чого взагалі це все згадала?
Та ж дива в цьому світі менш не стало!
Чи ти пізнав глибини всіх дивин?
Чи всі вірші і справи завершив?
На всі питання відповідь знайшов?
Всі мрії світлі втілив, віднайшов?
А може більшість, як і всі забув?
І ручки склав, спокійненько зітхнув?
І хай банальністю те буде, що скажу -
Своє дитинство не тримай у багажу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433960
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Шановні, вибачте за суржик. Але ниньче люди так розмовляють... :(
Хто тобі сказав, що я прикольна?
Ти сам придумав і повірив в казку.
А я була тоді така довольна,
Волосся фарбувала в синю краску.
Хто тобі сказав, що я щаслива?
Я просто так до тебе усміхалась.
І я маріхуану не курила,
Прости мене, така я - як здавалась.
Хто сказав тобі, що не кохаю?
Буває, знову ти мені приснишся.
Усе проходить і життя минає.
Минулому кричала я: "Залишся!"
Хто сказав - взуваю тільки кеди?
Коли треба - я ходжу на шпильках!
Шоколадка ліпше, банки меду
Може все це лиш для мене тільки...
Хто тобі казав, що я людина?!
Мабуть, я звичайна етікєтка
Бо не дарують почуття картинам...
А дівчатам просто так - конфєткі.
Хто сказав, що я померти хочу?
Бо без тебе не хотілось жити...
Без любові ці стрічки - лиш почерк
Без душі це тіло можна вбити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433952
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Увірвавшись в спустошене літо чужими словами,
Ця покусана відстань змістилась до позначки "нуль".
Але я вже навчилася жити без тебе, без драми.
Не заплутаюсь більше в безмежності кинутих куль.
Навіть дихати легше, хоч з часом не гояться рани.
Їх зализує вічність на тлі випадкових прощань.
Після всіх катастроф ще не зникли кудись океани,
Тож й не втонемо ми в атмосфері пустих запитань.
Ти давно розучився писати в блокнотах: "Додому".
Я давно перестала шукати повсюди тебе.
А продовження буде з поміткою "майже нікому".
А продовження буде.. А інше все час зішкребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432715
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 27.06.2013
бо коли дме вітер
у твоєму погляді ховається моє причастя
я минаю точку зіткнення і непокори
з самим собою
аби нас завжди було двоє
аби десь всередині мене росло нове зело
воно потім стане сміхом
і може картавістю для цього великого світу
а поки мала квасолина відчуває музику кімнати
вчиться плавати
і більше спати
бо коли вітер стихає
у її погляді ховається наше щастя
люби
на відстані
тихо
похапцем
бо десь у її маленьких зіницях
достигає любисток
що читатиметься новими віршами
на стареньких
книжкових полицях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432049
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 25.06.2013
безхрам ́я моє очорнене
де ще змалку дзвіниць наплакано
вниз по схилах знедолених лиць
обережність твоєї синхронності
із моїм понадземним поклоном
схаменувшись торкаєшся дзвону
тут під пропасть знаходжено вироки
залишись малокрів ́ям падіння
всі ми сироти в виспівах хору
і безхрам ́я моє очорнене
що коругви сліпили кульгаючи
по дорогах в простиглість заплутаних
між полюддям нещасні і близькості
забагато у дзвонах на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431914
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Стінами обрамлена тепер
Чи це ти стоїш, дівчино
Серед поля кімнати втомлена
Скажена
Двійників у дзеркалі не знаходячи
І не шукаючи
Як вулиці змінюють взуття не чуєш
Ти серед поля кімнати вигадай
Як край неба заївся вишнями
Літо твоє ковтаючи небо дихає
Розгойдує
Заляпані думками простирадла хмар
У архів минулого
М’ятні лисенята цілунків його ховаючи
Серед поля кімнати мертвої
З вуст теплу пташку імені випусти
Запах вітру тепер обійми
Бо не спиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430137
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Так хочеться зібрати всі манатки,
І виглянути просто в темну ніч,
Іти все далі й далі без оглядки,
Присунутись в густий холодний ліс.
Він зустрічає мене буйними вітрами,
І застилає все туманом до землі.
Я б обійняв його, так міцно, наче маму,
Той ліс, що так буяє у мені.
Та я сиджу лиш в майці із трусами,
І снігом всі дороги замело.
Далеко ти, розкинулась лісами,
Далеко твоє, сонечко, село((((
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432654
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
ти теж чекав чогось правда?
тримаючи весь світ у руці
слухав нікчемні поради
а навіщо?
невже мало на душі синців?
тебе теж боліло я знаю
коли до крові здирали коліна
будували стіни між нами,
холодні мури
об які ми далі стирали тіло
ти також плакав, не бійся
що побачило сльози небо
нехай все летить до біса
домовились?
створюємо свою планету
ти теж зажеврієш утретє
і горизонт відімкне береги
і наша з тобою планета
ще запалає
ти лиш живи, світи, гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432648
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2013
Шибка хитається:..
Куля купається під муркотіннями злив.
Світ роз'їдається:...
В клунок згортається,мов здичавілий папір.
Шибка вмивається:...
Сонцем втирається під вже пригаслий вогонь.
Світ не шифрується й серцем торгується!
Зниження цін в аукціон...
Шибка встидається:...
Й клямка згинається під грубим тиском дубових долонь.
Світ абсорбується:..
Від ліків жмуриться,
Здійнявшись злітною смугою скронь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431632
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Життя розділене на до і після
твого довгого-довгого дотику,
що розтоплює повністю тіло
у риси темної готики
не сміливо, але так вміло
розкриває закриті завіси
можна води?прі́сної.
горизонт підіймає весь простір,
який наново створює лінії,
я чекатиму рівно о шостій
твої очі, засипані інеєм.
Ти правда підеш за мною?
відкривати багряні світанки
у кронах небесних колізій
разом до шостої ранку
пірнати в спалах ілюзій
чи то літом, чи навіть весною
можна тебе?з собою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429416
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Осінь тане у поглядах
Очі всотують осінь і світяться
Так, мабуть, осінь – це світло
Небо синє, сапфірове
В ньому тонуть погляди
В нього вростають подихи
Так, мабуть, небо - це дихання
Твоє повітря пахне теплом
Водою чистою, свіжим вітром
Так, мабуть, ми одне для одного,
Назавжди діти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431952
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
моя квітка - безсмертник.
завчасно вже мертва,
сухоцвіт за життя,
жива. нежива.
між пахучих ланів,
поміж квіти веселі,
між зелену траву,
негожа одна. колюча. суха.
безталанна,
вродилась такою
нездатна до щирих чуттів:
ані для дружби,
ні для любові,
а кохання... того й поготів.
і ніби то серце є,
і ніби то душу маю.
та все воно якось не те.
та все воно чогось бракує...
сама собі пишу вірші,
сама собі і читаю.
як і я, тії рядки
нічого в собі не мають.
як і я, безнадійно пусті
бездарно збиті докупи.
слова без смислу:
одинокі. сухі.
у грубу риму закуті.
вже забуті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431942
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013
Я не маю вже сили кричати,
Але й здатись не можу, повір,
Я мов бранка у межах кімнати,
Безнадією загнаний звір.
Ти не міг мене зрадити, любий,
Я не можу таке осягнуть,
Не відчують тепла твої губи,
Погляд іншої - це каламуть.
Ти казав: не віддам - і покинув,
Хіба ж міг це коханий зробить?
Моє серце неспокій поглинув,
Вся для мене сіріє блакить.
Я шукаю поради у чарці -
Зле сміється прозореє дно.
Вже забули акорди ті пальці,
Які пісню творили давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431757
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
В мене на шиї, в пам'ять про нього,
Перша літера його імені.
Як символ.
Символ перемоги.
Це все, що він лишив мені.
Вже закінчились сльози
І серце болить до знемоги.
Для мене надворі, як і в душі -
Завжди грози.
Його мама завжди охайно прибирає могилку,
Та не хоче вірити, що він більш не ступить на її пороги.
Напевне мені ніколи не набридне
Говорити до чорного каменю
і декількох квадратних метрів ґрунту.
Смерть вже відкрила меню і зробила чергове замовлення –
Вона не потерпить бунту.
Тепер як ніколи розумію, що колись
Зупиниться і моє серце, та до того
Я буду довго терпіти біль в душі,
Ніби її посипали перцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431745
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Нехай тебе охороняє Бог,
бажаю щастя своє віднайти,
хай ангел твій меленький охронець
збереже тебе від злиднів і нужди.
Нехай любов, яку напевне ти знайдеш,
буйно розквітне у душі.
Нехай життя засяє барвами веселки,
живи щасливо, не блуди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429905
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Земне й неземне. Живе й неживе.
Зірок мільярди і сонечко сяє.
Земля в круговерті нестримно пливе,
Народжує все і усе поглинає.
Гори ростуть, ріки течуть,
Лісами, рослинами вкрита рівнина,
Моря омивають, океани стискають -
Все взаємопов’язано і доцільно.
Думка витає, у суть проникає,
Та все ж осягнути не може:
Як надто мудро усе це ладнає
Веління і Промисел Божий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428682
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Ти моє життя,
Моя душа,
моє повітря,
Останній ковток води на землі,
Моя вічність,
Частинка серця мого,
А я половинка твого,
Назавжди в пам'яті моїй
Твої очі, усмішка, твій голос,
Ти моя вічність,
Ти назавди, єдиний ти,
У серці мому не знайти,
І дня такого,
щоб не могла не думати,
про тебе, дивлюсь в небо,
Наш роз'єднують лиш
Кілометри й стіни,
І дрож іде по сантиметру, і до нині,
Ти назавжди в мені,
Завжди зі мною,
Де б не був, де б не блукав,
Живу тобою, лиш тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428655
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013
Дай йому щастя справжнього, Боже,
Від злих людей його захисти.
Хто не любив, зрозуміти не зможе
Але як ніхто зрозумієш все ти.
Я більше для себе не буду просити,
Все, що потрібно тепер в мене є.
Був час я хотіла когось полюбити
І ти відповів на прохання моє.
Тепер не за себе щоночі молюся,
Про свій егоїзм забула давно.
Зустріну його іще раз, посміхнуся,
А більшого, мабуть, не буде дано...
Нехай він сердечної болі не знає,
Хай рани душевні його заживуть.
Коли прийде час, він когось покохає,
А я і одна проживу як-небудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428584
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Я бачила прозорість, глибину!
Вона така помпезна і повільна;
Я чула тишу, наче божевільна,
Не боячись,що я в ній потону.
Я раптом у свідомість зазирну:
Чи це навіки, чи лише сьогодні
Моє натхнення глибше за безодню?!
Та в нього я із радістю пірну!
Мої думки гайнули в височінь...
Яка ж вона нестримна та шалена!
І небо доторкнулося до мене,
Залишивши в душі своє "Амінь!"
Мене за руку схибленість трима.
Я ще ніколи не була такою!
Я зараз не спілкуюсь з головою,
Тому що в щастя розуму нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428451
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Запізнілі маршрути ведуть до дрібних уламків,
уповільнених дій або навіть не тих людей.
Kоли важко іти - краще просто почати зранку,
щоб дійти до мети поки ляже тягар ночей.
Поки тіні мрій не зайдуть за далекий обрій,
і не стихнуть вітри,що вирують у юних снах.
Бо не стягне душа від старих всім відомих оргій -
запізнілі мости не зійдуться в суцільний шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428236
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
десятками несезонних ридань
рвуться зап ́ястя, мов босі брили.
прощаючись, стає страшно
мені неспокійно, коли ти не поряд
спотикання над рівністю автострад.
і розлогість литого бетону кроною.
за тобою чуже тупотіння ніг.
мені неспокійно, коли ти не поряд
ніч наша, випита, шибки -
скляні всередині.
та, що справа, чому розбита?
мені неспокійно, коли ти не поряд.
здмухнеш раптом прочанство
як пилюку, розпалену милями.
кашляєш дорогами, ніби кров 'ю.
мені неспокійно, коли ти не поряд.
погляд м ́якістю не торкається
тоді рве всі пункти призначення,
мій дім страчено, і гучне віддалення твоє
стій
мені неспокійно, коли ти не поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428219
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Мовчить душа напоєна весною,
Напоєна сповна і до країв!
Рука в руці ідемо ми з тобою,
І чутно серенади солов'їв...
Палюча хвиля огортає з головою
І розквітають ніжно небеса,
Струмок шепоче тихо за горою,
Рука в руці...Весна...Яка краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427460
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
Я -
буревій.
Неосяжним крилом обіймаю
Кожну мить твого сонного лаю
Поцілунками для твоїх вій.
Не надій.
Я -
водоспад.
Ніагарський, а може небесний.
Рясний, щирий, віщаючий в́есну.
Доброзичливий звук канонад.
Не назад.
Я -
землетрус.
В моїй владі усе, що захочу.
Тільки тіло твоє не лоскочу.
Як багато у тебе спокус...
Боягуз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427694
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2013
Лісові меланхолії поросли між ребрами,
тріскають сухі галузки по черзі.
І ті останні прорізи сонця смертного
торкають зволожені очі. Це дещо
двояко блукати сонливою
у тілі, обрамленому листовинням...
Порухи дня звивають коренем
під стовбуром нічної синяви. Тиша.
В мені занадто багато простору,
ковтки, мов дріб'язки - дно витрушують.
Я бачу, як ситими ходять інші.
В задусі. Кожного дня в задусі...
Не пийте більше повітря, схлипую...
Бо справді мало. І ця вичерпність
синхронно водить моїми нетрями
собі залежних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427593
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Я немаю друзів..
Напевно,істина мій друг,
що при смутку та біді здатна розімкнути круг.
Круг нерозумінь,переживань та проблем,
вона відносить далеко ці речі,
створюючи духовний едем,
який мені як раз до речі.
Я ніколи не роповідаю іншим те,
що накипіло у моїй душі,
я виливаю на аркуш паперу
слова посеред глибокої ночі.
Мене слухають стіни,
наді мною,бувало,плачуть зорі,
вони розділяють мої проблеми,
які у цей час зовсім невагомі.
Саме тоді я розумію,
що мені нічого не потрібно з цього світу,
мені лише б взлетіти,взлетіти..
Через відчинені вікна у теплі літні ночі,
податися в паралелі світів,
жаль,у мене немає того,
хто б мене зараз зрозумів...
У цей час я сама собі ворог і той бажаний друг,
що любить теплі літні ночі
і ненавидить замкнyтий круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427611
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Бачиш мрію? Досягай вершини!
Як нема - то йди шукай!
У світі немає такої людини,
Яка б не змогла заслужити рай...
Попри всю недосконалість існування
Є і такі, що задоволені життям...
Можливо, це й наївність крайня,
Але я вірю, що усе підвласне людським мріям й почуттям...
Тому будь ласка... Мрій про щось хороше,
Йди до мети, цінуй єдиний шанс - життя...
Не забувай про найсвітліше й найдорожче...
Бо навіть з темряви існує вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426679
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Під впливом оцінок, корисливих балів
пройшла рейнкарнація з довгого сну.
ось не дотримався всіх отих правил,
а он ти умер, бо так треба Йому.
Стипендії, плюси, могили пляшок,
перебрані струни, і запахи диму
коли молодий більше слухаєш рок,
коли молодий не загубиш хвилину.
Дахами розкиданий хмаристий дим.
У трансі від крику, під вікнами час,
у посмішці пара блискучих зубів
і нас тут нема, як і там нема нас.
Одинадцять літ всі учили дурню,
вбивали у голову купу лахміття,
кохані вмирали, хтось йшов на війну,
дурний посміхавсь від того лихоліття.
У складностях грубих, в компанії див,
у кожному погляді щирих очей,
у знайдених значущих фразах - розрив...
Тут кожен вмира, бо він Доріан Грей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425456
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Ти стояв зовсім поруч,
І зовсім далеко..
Ти дививсь мені в очі,
Та здавалось - крізь мене..
Ти казав, що не сталось
Аж нічого "такого"..
Що то "кров так згорталась"
Від бажання живого.
Я питала "Навіщо?"
- "Це не ти така..
Просто аби було Щось
То була би романтика.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421505
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 22.05.2013
Присвячується
Назарові Лесюку- людині, яка
стала моїм другим диханням...
Скоро жовтень
Скоро жовтень-зів'яне печаль...
Ти приїдеш і висохнуть сльози.
Тільки тягнеться час, тільки жаль,
що покрилися інеєм коси.
Душу тихо сріблить сивина...
Нас кидає по світу розлука.
Мені тихо шепоче весна,
що ти біль-моя радісна мука.
Хай бринить в семи нотах любов...
Нас лиш доля могла поєднати.
Хай відлуння моїх молитов
допоможе нам відстань здолати.
Я раніше незнала тебе,
та ти став моїм проблиском світла.
Я в тобі відшукала себе,
наче запах минулого літа.
Завітай хоч на хвилю в мій сон,
там щасливими будем з тобою.
Б'ються наші серця в унісон,
оповиті святою красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426501
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Нестерпно швидко згасає те, що горіло віками,
що поривалось всім тілом до світу багряних ідей,
ще намагаєшся зловити мить своїми руками
та куди ж це ти? Там прірва, охоплена тиском ночей.
Розкритими стінами тиша німа давить у скронях,
(десь між страхом ілюзій оповитих раннім світанком)
сховано на карнизах спогади вчорашнього моря,
а на стелях відбито невправно-обшарпані рамки.
Розбито ущент давні зорі, що світили для тебе
може, згасли вони, може, просто згоріли в системі
тільки ти не зникай, не оголюй пошарпані ребра,
бо далеко ще так до птахів, що кружляють у небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426414
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Нічого кращого немає...
Недільний ранок,
Кава, ми разOм.
І сонце світить так яскраво
Назавжди. Це - любов.
Нічого кращого немає,
Ніж вечір, захід,
Ще не спалені мости
І твій, до болю, рідний запах
Ми перейшли тоді на "ти".
Нічого кращого немає,
Ніж друзі,
Зокрема, вона,
Що так багато означає
Рідна. Близька. Дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412689
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 19.05.2013
весняна злива змила все навкруг.
твоє "кохана" зникло в стоголоссі.
промокли й нахапалися недуг.
і яблуневий цвіт забився у волосся.
ховалися від вітру і дощу
із друзями, гітарою й вином.
ти не прикрив, та я усе прощу.
усі образи до конверту. і клеймом.
а дощ ішов, ховавши мої сльози.
світив ліхтар, він рятував від темноти.
ти так й не зрозумів моїх причин образи.
грів того вечора мене не ти.
весняна злива змила все навкруг.
твоє "кохана" зникло в стоголоссі.
промокли й нахапалися недуг.
і яблуневий цвіт забився у волосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425842
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
розплітає повільно дощ на вікні довжелезні коси,
травень вже домиває скло, щоб гоїти коліна весни.
ти народжуєшся в мені кілограмами згустків від нашого:
перелічені кимось птахи повертають у тишу води.
вечір сивий позаду штовхне запізнілий натяк на світло:
ти відбудешся знов в мені криголамом, як завше нізвідки,
набряк мови від жестів лишатися поруч,
набряк шкіри від нерозривності доль,
зашиваю в легені твій втомлений голос,
щоб по венах квіти вміли цвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425839
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Сходинка перша, друга, п'ята,
Зашпорталась і впала в ніч трикляту.
В обіймах твоїх задушилась,
Закінчити кіно вже не судилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425624
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Я мовчу...бо сказати не можу ні слова...
Ні тобі..ні собі...геть нікому,
Я горіла у пеклі палкому,
Вогняних ,весняних поцілунків,
То твої обпікали уста
Моє тіло! Розносили пристрасті трунок ...
Бачив? Я ж звичайна, проста...
Зняв же з мене мій одяг,
Оголив навіть зранену душу...
Мрійник мій Прометей...жити мушу!
А кохання за́горну у папір обгортковий
В подарунок тобі...ось тримай...
Мого серця широкий розмай!
Не згуби лиш, коханий...
Знаєш очі навіщо закрила?
Щоб твій погляд не стріти й не бачити,
Бо ж боюся його розтлумачити.
Але в нім не була пустота.....
Я мовчу....і мовчатиму
Ні про що не благатиму.
Ані в Бога, ні в тебе..ні в кого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425627
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Для тебе всим я була,
для тебе зірками руки пекла,
Для тебе я мрії плекала,
Ради тебе роки я чекала
Чому ж зірки так зі мною вчинили?
Чому ж від біди не боронили?
Чому ж я страждаю собою?
А напевне повинна тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425264
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Тонути у морі, розкиданому по узбережжях,
В такому, де холод проходить до прозорих кісток,
І відпускає воно, і далі тримає у межах
Так міцно, що знемагає навіть гарячий пісок.
У кожного своя дорога і рай на двох островах
Який вже нікому осягнути більше не можна,
Жевріють зорі в невтомно-палючих, криштальних очах,
Де біль розсипається попелом тихо й тривожно.
В пориві пізнього вітру не видно чайок над морем,
Які так тихо кружляють в тінях небесних вітрил,
Тонути в глибинах, таких зовсім покинутих й кволих,
Долаючи хвилі. Щоб здійнявся крихкий небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425239
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Падали зорі краплями
з Твоїх очей.
Перламутровим блиском
осяяли тіні забутих ночей.
Легким дотиком й
подихом з губ
в танець ніжний,
легкий, але згубний
вп'ялись намертво
з несамовитим, палким
і нестерпним вогнем
обпікаючим, з ним
шаленіючи від
поцілунків з дощу
всеж, далеко я поміж
хмарин полечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424498
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Я придумаю наше кохання,
Божевільне, п*янке до нестями
І замкну за міцними замками
Від липкого чужого втручання.
Я придумаю щастя сплетіння,
Всім печалям на зло і тривогам.
Слід у слід по тернистим дорогам
За тобою піду тихше тіні.
Я придумаю казку між нами,
Щоб летіти до тебе щоночі,
А зустрівшись, відводити очі,
Боячись доторкнутись руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424484
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2013
Ненавиджу цю відстань в кілометрах!
Я хочу бути там, а маю тут…
Вже плутаюсь в думкових нетрях,
Щоночі бачу лиш один маршрут.
Це та дорога, що веде до мрії.
До того місця, де реальні сни.
Нам б тільки зберегти надію
І кожен з нас дістанеться туди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424369
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
любов лишилась недописаною,
а твій цукор занадто солодким для моєї кави.
свідомість так наскрізь. так гостро срібними списами.
і надто солодку. швидкими смішними ковтками.
душа лишилась недоспіваною,
а твоє біле вино занадто червоним.
здавалося, вільно. насправді ж, силою.
Ну , а піт, не таким він вже був і солоним.
ті поцілунки залишились недослухані,
а чай занадто чорним , як для зеленого.
наші пісні заслухані й обдмухані.
тіні від тіл на стінах видались химерами.
стони і крики залишилися незіграні,
а твої маски надто справжніми й тонкими.
по світу. голі, босі і обідрані.
добре, хоч ноги залишилися стрункими.
дотики наші зникнуть недосказані,
як твоє біле і морозне літо.
як твої фрази , мов на плівку записані.
щось типу: "Зай, ну кидай вже палити"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424421
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
О любе серце, схаменися,
Вже досить, досить цього болю,
У океанах сліз втопися,
Щоб вгамувалась твоя воля.
Я знаю: рвешся до любові,
А бач, мене любить не хочуть,
Терпи, терпи ж усі недолі,
А мої сльози тебе змочуть.
Ми лиш удвох з тобою, серце,
О любе серце, що ж за мука?
Коли не здатен полюбити той,
Чиє лише я серце слуха.
І що та відстань? Аж нічого!
Бо перешкода не вона,
Якби ж знайшла я вже такого,
Щоб серце полюбив сповна.
Але ж, як кажуть, час усьому,
Та й вірю я, а що ж мені.
Нехай лиш сльози змиють втому,
І ти з'явись в нічному сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424236
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Скалічене невинне серце рви!
Нехай проллється кров.
Не досить дров.
Гори!
Просочуються сочні соки в рай,
де впитує земля
своє дитя.
Рубай!
Під себе все незаймане скори
на лічені віки.
Рахуй роки.
Умри!
Покорені тіла мерщій складай,
неначе неживі.
В огні
Палай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424064
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Ти ніколи не вміла лиш бути ляльково-тендітною,
Бо у тебе завжди землетруси душевних світів.
Ти б воліла лишитися римою, хай непомітною,
Та такою, яка б не вбивала твоїх відчуттів.
Ти ніколи не вміла ще бути казково-щасливою,
Бо сама - ураган, без якого не жити тепер.
І якби ти могла, то би впала на вірші лиш зливою,
Поки хтось розривав би частинки твоїх атмосфер.
Ти ніколи не вміла. Ніколи вже, мабуть, не вмітимеш
Просто йти назавжди, не чекати нікого й ніяк.
Ти горітимеш. Так, ти занадто яскраво горітимеш
І для когось ти станеш спасінням, неначе маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423881
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013
Ти відчуваєш, як росте трава?
Як тягнуться до сонця рученята?
Не віриш? Подивись, вона жива!
Живі кульбаба, ряст, любисток, м’ята.
Сьогодні у садку джмелі гудуть,
Їх на весілля вишні запросили,
Природа, люди знову чуда ждуть,
Тепло з весною цю красу створили!
Ось сон-трава пухнаста вигляда,
Синенькими пелюстками сміється,
Конвалія співає молода,
Дзвіночків білосніжна пісня ллється.
Народяться пташата у лісах,
Заметушаться їжачки, лисички.
Пищатимуть курчата у дворах,
Грайливо зацвірінькають синички.
Вклонись їм, друже, низько до землі.
Пізнай чарівність Божого створіння,
І вийдуть з тебе сльози і жалі,
І станеш ти на шлях свого спасіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423842
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Здавило серце, скалками зайшли у груди
Слова колючі з твого смс.
Невже ніколи знов не буде
Отого підіймання до небес?
Твої цілунки гвинтокрилі
Здіймали бурю у душі,
А руки - ніжні, теплі, милі...
Чи стало тісно в шалаші?
Десь там, за тисячі парсек,
Сплели з любові особистий рай.
І знаючи, що Бог нам рек,
Ти шепотів: "Кохай, кохай..."
Аж ось рвонуло атомним снарядом -
"Кохана, треба розійтись!".
Уп’ялись в мозок сіро-чорним гадом
Ті літери, в одну злились
Гірку безмежну пляму.
А чи побачать, власне, люди
Оту діру космічну, рану?
Здавило серце, закровили груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423804
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013
Ніколи не ідеалізуйте людей.
Не шукайте краси у кожному вигині тіла.
Не загоряйтесь, щоби швидко не зотліли.
Не уявляйте неіснуючих посмішок
І не кажіть як вам добре і затишно.
Не домальовуйте їм за спиною крила,
Коли насправді це - лише сколіоз.
А німби зверху – це лише розтріпане волосся.
Не ангел він. Тобі лише здалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423246
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013
Я біля тебе хочу бути.
Не потім – зараз. У цю мить!
Хоча би голос твій почути –
А телефон, німий, мовчить…
В твоїх очах хочу тонути
І відчувати ніжність рук…
Я біля тебе хочу бути,
Щоб чути подих, серця стук…
Себе не можу зрозуміти:
Я і щаслива, і сумна.
Я біля тебе хочу бути
В цю мить – та зараз я одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348440
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013
Подзвони мені рівно о восьмій,
запроси мене на міцний чай.
Згадуй запах мого волосся
Постав чайник, й на мене чекай.
Викуриш сто одну сигарету,
розіллєш кип’яток на паркет
Розідреш вчорашню газету
і нарвеш мені квітів букет.
Я прийду, коли вистигне кружка
Зупинюсь коло вхідних дверей
В тебе, певно, сто перша затяжка
в мене серце летить із грудей.
Я ввійду тихо, наче додому,
Усміхнусь і застигну на місці
Ось вона - моя власна кома
Я неначе у часі зависла.
Мовчки йду, тихо впаду в обійми
і вдихатиму ніжно-терпкий запах
“Я шукав тебе, моя рідна!”
та любов не шукають на мапах.
Тремтять руки, 220 у тілі
Твої очі такі голубі!
Я не чаю - до тебе хотіла!
Я знайшла своє серце в тобі!
Вип’ємо цілу пачку кави
Ти спитаєш чого я сумна,
я хотіла тобі бути музою
але в тебе таких сто одна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423087
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2013
Аж жити знову захотілося…
Не знаю де, але в житті є сенс!
Ті посмішки, що у душі десь крилися,
Осяяли усе навколо до небес.
Полярну ніч, яка жила в душі,
Змінив весняний сонячний світанок…
Я тут перебуваю на межі,
Де непроглядну тьму перемагає ранок.
Не знаю чому… Але світ мій ожив.
Я чую радість навіть в цілковитій тиші!
Щоб не було, шукаю всюди Позитив…
Зірки чомусь чарівніші, коли немає криші!:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421719
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 06.05.2013
Цей травень став мені отрутою
Впорскуючи у вени нектар гіркотливий
Обабіч дороги встеляються цвітом забуті мої імена
Мене називав ти так просто, Морською
Це стало нам згубою
Стало рікою
І спробуй тепер, поєднай береги
Але не чекай, що все буде так просто
Ти впадеш, підведешся і трішки загостреним поглядом шукатимеш нові шляхи
Я вкотре стоятиму на роздоріжжі
Спинятиму коней своїх
Намертво триматиму віжки
І ще раз думки мене ранять так гостро:
«Не стати вам морем навік»
Чи слухати розум? Чи слухати серце?
Я безліч разів руйнувала осердя лишень через острах обману, зневіри
Я дивлюсь ув очі твої
Але сили свої я сама знов звела нанівець
Цей травень розтане під сонцем пекучим
Я досі оспівую дні ті минулі
Коли я уперше торкнулась біди
Тепер відчайдушно вдихаю повітря
Ти – моє причастя
Ти – моя віра
Мені ще рости і рости
Навряд чи чекатимеш ти мене знову
Я стала вразливою
Стала слабкою
Постійно шкодую та спльовую жовч
Рідко завершую те, що починаю
Живу, ховаючись, від краю до краю
І нерв мій – не сталь
Але досі ще є. Забагато
04(05)2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422836
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 05.05.2013
[b]ДО[/b]вічна кара – знати те, чого не можна відвернути.
[b]РЕ[/b]альність – наслідок чиїхось надмогутньо-злих фантазій.
[b]МІ[/b]стерія безумства відшумить, залишивши спокуту.
[b]ФА[/b]нтоми пристрасті заб’ються у смертельному екстазі.
[b]СОЛ[/b]оні перли – сльози спогадів, у вічності застиглі, –
[b]ЛЯ[/b]лькар земних блукань складає в незбагненні орігамі.
[b]СІ[/b]зіф докотить відчай до пустого неба і заскиглить.
[b]ДО[/b]рога долі - лиш вистава, що написана богами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422716
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
А мій сарказм добив тебе до решти,
І егоїзм збиває з пантелику,
Ти так чекав, що взую гарні мешти,
Та й напишу поему невелику.
Та вибачай,ніяк не стати леді,
Давно помер той дух в колючім світі,
Накрилася любов в похмурім пледі,
Не написати про кохання в звіті.
І у колонках не почуєш Баха,
Не надихнуть і Репіна картини,
Нехай вважаєш ти,що я невдаха,
А я з кохання зроблю ЗАПЧАСТИНИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411100
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 03.05.2013
Мій божевільний Янгол.
Хто ти?
Я знаю точно що поет.
І кожен день і кожну ніч
Катуєш ти такі незаймані
Й безахисні перед пером твоїм
Не винні аркуші паперу.
Ти їх замучив
Прозою своїх думок.
Я знаю...
Ти таки величний.
За свою велич
Ти отримав ціний подарунок.
Божевілля найвищого гатунку.
Мій божевільний Янгол.
Хто ти?
Я знаю точно що божевільний.
Ніхто й ніколи кохать
Не зможе так як божевільний
Не милий світ тобі.
Не милі ранки й ночі.
Не милі навіть зорі
Що так схожі на коханої очі.
Я знаю...
Що життя твоє в долонях.
Ти як метелик чекаєш вирок.
Зімкнуться ті долоні й тобі не жить.
А розімкнуться то вільний ти.
Мій божевільний Янгол.
Хто ти?
Я знаю точно що ти грішник.
Ти проклятий цим небом.
Страшне прокляття на тобі
Ти змушений його нести.
Ти вже не смертний, та ще живий.
Ти Янгол Небесний.
Але живеш на землі.
Я знаю...
Ти когось чекаєш.
Такую ж як ти.
Що прийде вбити тебе.
І цим спасти.
Мій божевільний Янгол
Хто ти?
Я знаю точно, ти нещасний.
Ти ходиш по землі цій
У пошуках нового кохання.
А як знаходиш то втрачаєш.
Ти такий же як і я
Ти Янгол смерті
Що веде душу у Рай.
Тепер я знаю...
Ти той чию душу у мене
Замовили для себе Небеса.
Я прийшла за тобою.
І тепер я знову вдова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422594
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
інколи Мойри плетуть вінки
і коли вона шила квіти а з їх пелюсток скапувало холодне молоко хмар
довкола все перетворювалось на крапку
з них легко робити коми і з’єднувати розпечені долоні
в кулаки
а потім шиби венозно тріскались
палились мости
будувались нові продовження весен
таких же розпатланих і хмільних
таких же комусь писаних і продивлених зсередини
таких же димких і перенаповнених бузком
вона шила квіти
а він цілував повітря
що торкалось її рук
навзаєм люблячи ліхтарі старого міста
і в той час
її повіки здатні були розсікати простір
бо ж все справжнє
просто
коли вона шиє квіти
а він лише ними вміє дихати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422574
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Щебече травень. Морем зелені хвилює
і заховається десь по сільських садках.
Шукай-шукай! А я поки малюю
ранкове сонце в горизо́нтових руках.
Ще три хвилини - і я небом буду бігти,
наздоганяй, бо ще коли така гульба?
Коли цим запахом пропахли мої клітки -
любов-магнолія між нами розцвіла.
По венах наскрізно літають дикі бджоли,
а очі раптом застигають тільки мить...
А далі я собі нааївно-просторова
іду... зраділа... акварелева блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422087
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 01.05.2013
Небажані діти помирають... кожного дня свого нікчемного життя, кожного вечора, простого вечора, а зранку знову встають з ліжка, щоб вкотре померти... ввечері.
Вони народжуються мертвими.
Життя померло в них перед тим, як самі з'явилися на світ.
Звичайно, ці діти відчувають щось і , в переважній більшості, це біль, розчарування і ще десяток негативних настроїв. Їх просто не навчили любити щиро, безневинно; вони люблять лише за потребою.
Щастя для них - помста комусь, чужі сльози - задоволення, бо плачуть не тільки вони, страждають не лише вони.
Вони не хочуть приносити насолоду іншим, бо одного разу вже були відвернуті. Цього, як виявляється, вистачило.
Небажані діти не мають душі, вони щось проміжне між світлим і темним.
Зовнішньо нічим не відрізняються від оточуючих, такі ж звичайні, але всередині - особливі. Нікому не дано туди заглянути хоча б раз, ніхто не знає, що там, навіть сам власник, він боїться... боїться побачити себе... ненародженим. Нехай його не люблять найрідніші і так само він їх не любить, але ж це не означає, щ освіт теж не хотів його появи!
Проте вони все одно помирають... своїми мріями, бажаннями, поривами, діями.
Небажані не вимирають як вид, навпаки, самі помирають кожного дня, коли залишаються на самоті, тобто живують, помираючи.
Наше життя - момент до смерті. Вних життя - смерть до якогось моменту.
Небажані діти помирають... на очах у всіх, але залишаються з собою завжди, частіше інших хворіють на... гнів і чисте серце, яке загубили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422063
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Минає день..
Минає тиждень, місяць, рік..
Життя так швидко плине,
Позаду щастя, радість, біль
Тепло коханої людини.
Минуло все..
Ця посмішка, кохані губи, рідні руки.
Залишився лиш слід
І біль через розлуку..
Та все це щастя ми руйнуєм власноруч.
Хоч знаємо..
Що не забути дотик ніжних його рук,
І серця тихий стук..
Проте час швидко плине
І ось знайшлась людина,
Яку ти ніжно полюбила..
Він допоміг про тугу й біль забути,
Твою довіру зміг здобути
І своє серце ти йому дала..
Та десь там в глибині душі
Ти розумієш що настануть дні
Коли ти знов залишишся сама
І знов залишиться лише туга..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419356
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Не бий мої слова холодними руками,
Яка різниця, що і як було.
То дурість – довгими, вечірніми роками
Шукати омертвіле джерело.
Не каламуть бажання, бо навряд чи схоче
Знов добровільно лізти попід ніж.
Ти замахнувсь на мене якось проти ночі
А я стояла і благала «ріж».
Не присягайся більше, не кажи ні слова.
Ти так не можеш . І не обіцяй .
То була помилка – кумедна й випадкова,
А я тепер щаслива, вибачай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422032
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Сидять мої страхи на підвіконні,
й сміються між собою жартома.
В обгортку сіру запаковане безсоння
із шаною та почестю вруча.
Світанок проспіває:"все наснилось!"
Відкрию очі - ці вже тут,як тут.
"Ти відпочинь" - шепочуть."Ти втомилась,
а справи,люди - підождуть".
І так проходять дні за днями...
А світ навколо все міняє кольори.
Живемо дружно зі страхами,
повільно вниз....А мали б до гори.
Вони нашіптують щомить нові прогнози.
Все вужчі рамки...Більше забуття.
Нанизані на нитку перли-сльози,
а за вікном буяє і цвіте життя.
І так воно,мабуть,усе б тягнулось,
та увірвалась в дім непрошена весна.
Страхи пішли...Лиш на прощання озирнулись.
Чи ще повернуться коли?Хто зна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422017
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Не підходь до мене близько
Марю... Може й справді марю
Може я і є примара
В нашім вимірі так слизько
І гірчичники на грудях
Вигрівають нові гріхи
Витягаєм щодня цвяхи
Поки люди грають в суддів
Не підходь... Ще крок і пастка
Не стопити очима сніг
Один пальцями легкий смик
Та й розвіється вся казка
Марево скидає тіні...
Може я є одна із них?
Та чому тоді Ти враз зник
Й словесні незламні стіни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421415
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Моя окрилена душа
Летить у вись!
Летить до неба!
Тобі скажу я : "Посміхнись",
Бо щастя більшого не треба
Як чути з вуст твоїх слова,
Що з серця проганяють смуток.
Вона жива...Любов жива!
Я сонця чую поцілунок!
І неповторний запах літа
Ловлю між хмарами.
Лечу!
А на Землі цвітуть, мов квіти -
Людські серця.
Тобі кричу: "Залиш позаду всі турботи
І всі буденні сірі дні!"
Почуй свій поклик : "Хто ти? Хто ти?!"
Іди до здійснення мети!
цінуй життя, люби безтямно
похмурі й сонячні часи,
Бо ти прекрасна й неповторна
Людина на усій Землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420445
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 28.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013
Розливається проміння між римами
шукаючи свіжі крихти віршів
слова падають нестерпними зливами,
карбуючи в тихих ямбах свій біль.
У неповному змісті ліричних ідей,
що проростають дужим корінням,
нестриманий кожен наступний катрен
породжує нове творіння.
Змальовуючи чорно-синє чорнило,
пером обводити лінії,
такі зовсім неясні та полохливі,
створювати віршовані виміри.
Вигин на зовні розлогих метафор
вимальовує правду над небом,
описана тиша зміцнілих ще амфор
застигла досконалим сонетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421112
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Живемо від суботи до суботи ,
А в голові одні турботи.
У когось сміх, у когось сльози,
А в мене разом сонце й грози.
Придумав хтось любов і щастя-
Можливо Костя,а може й Настя.
1 й 1 - це серця два навіки,
Чому ж ці сльози лізуть на повіки?
Для чого ця печаль у гарний день?
Я потерпаю від сумних пісень.
Для чого ця розмова про майбутнє,
Живи сьогодні!Мить ця незабутня.
Не бався із словами й почуттями,
Бо дойдеш до комедії чи драми.
З тобою смішно й якось сумно,
А в цьому залі досить шумно.
Заради тебе я готова залишитись,
Та так боюся в дурниках лишитись.
Покинь всі дурощі й лихі думки-
Сьогодні й зараз лише Я і ТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421308
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Мої вітання. Це уже твій рай.
Долий ще трохи спогадів до кави,
А потім підпали свій небокрай
І не забудь просити в когось слави.
Чому б і ні? Допий холодний чай,
Лікуй застуди або свою душу.
І більш чудес ніколи не чекай.
Впади із неба на пекельну сушу.
Мої вітання. Це уже фінал.
Пограйся в вічність, викинь сподівання.
Гортай життя, немов старий журнал.
Забудь усе. Перебинтуй чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421162
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
як думаєш, їй буде добре?
Давай без пафосу, твоїх доріг, трамваїв, колій, сухожилля у два світи: реальний і її
як думаєш, куди подіне крила?
зіжре, підпалить, може полетить? Давитись буде
сльозами і пір'ям
глухим. німим. твоїм. таким чужим.
вона ж подохне. вся оця невчасна.
у твоїх снах, розламана й пуста.
і крила не поможуть і повір'я
і дим, в якому себе розчиня. до тла.
як думаєш, чи довго так протягне?
сама. чужа. дурна й така пуста.
а може ти у цьому винна?
бо ця пуста- твоя, і нічія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421157
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 27.04.2013
Я до скону тобі говоритиму,
Мабуть, мовою жовтих тюльпанів:
"Одного лиш тебе любитиму
Серед звуків далеких орга́нів".
І втрачатиму розум щоразу,
Щоб довести любов свою.
Залунали тонкі ноти джазу -
Повернулись у казку твою.
Зупинились усі пори року,
Захлинулась в тобі вода.
Все, достатньо. Більше жодного кроку -
Хай наступить у серці весна.
Моє серце, розбите тобою!
Надто безліч займенників "я",
І стежина життєва моя
Переповнена спогадів злою.
Хай прощення наступить не раз.
Я прощаю тобі свою долю...
Непідкупна підступність фраз
І улюблені квіти болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420979
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
Вийду на світанку, стану серед поля.
Стану зустрічати вранішній туман.
Друг - моя самотність, мати - моя воля,
Думи мої дивні, наче той буран.
Загорнусь в накидку, гляну в далечінь.
Що ніхто не бачить, вмить побачу там.
Он розкрила крила дивна височінь,
Он сріблясті роси розклали свій крам.
І без меж кінечність кличе в дивний храм,
Де дрімає тихо неупинний час.
Й лиш пізнавши правду, що бувала там,
Ти заснеш навічно, прокинувшись нараз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298258
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 25.04.2013
На розгорнутих зруйнованих вулицях
заржавіли обличчя розтріпаних мас,
застиг сталевий вигляд на вилицях
і відстань розпусних розпливчастих трас.
Німі ліхтарі, що бачили так забагато,
свідчать у залі присяжних ідей,
бо розкинуті ночі такі пелехаті
забруднені століттям нових людей.
І знову дорога, довга нестерпна дорога,
якою завжди ідуть всі ночі та дні,
виривається з неї тіниста свобода
що так давно палає у чужому вогні.
Морщиться вітер від розкинутих злив
й знову час проходить крізь нові фрагменти
тут вже нічого, світ все спопелив
свою історію, свої забуті легенди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420947
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Від нього ніколи парфумом жіночим не пахло.
Чужої помади на шиї не бачила я.
Та бУли, я знаю, у нього найкращі коханки,
Я вчора уранці з останньою каву пила.
Вона усміхалась: привітная, щира, відверта;
Казала: «Марія. Як Матір Пречистую звуть…»
А я все міцніше стискала в руці револьвера:
Як же вирішить, скільки потрібно їй пуль?
Як завжди пунктуальний, він приїхав додому учасно.
А я тут – не сама, бо ж хотілось зробити сюрприз.
"В нашім ліжку сьогодні на тебе чекають контрасти:
Мертва дівка і кава. От тільки солодка. Без сліз.
Розкажи, я не знаю, - про Ольгу, про Віку й Тетяну?
Може я пропустила ще котрусь з твоїх отих хвойд?
Я тобі відомстила. І хоч помста з гірчицею страва,
Але краще з усього смакує в тобі мій патрон".
Ні надії на втечу. Не забракне на постріл повітря.
І багряні краплини стечуть по спітнілім чолі.
"Ти був правим, коханий, - бо я дещо таки божевільна,
Та тебе вже нема. То ж ти спробуй, оце доведи…" (23.04.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420928
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Тобі потрібен час змінитись.
Мені потрібен час забутись.
Найкраще буде певно вихід,
Розійтись і розминутись.
Не потрібно поруч бути,
І як я плачу знову чути.
Мені в очі не дивись, будь ласка.
Я хочу знову все забути.
Ти сприймаєш це як жарти,
А я говорю знов серйозно.
Стверджую що :"буде марно".
Ти повториш :"все ж так просто!"́.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420926
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Життя – це гра.
В якій ти ніколи не програва.
Кінця в ній нема
поки ти жива.
Чи поділитися актору
Його мистецтвом з тобою,
Щоб тільки вдавати ,
Що ти вмієш страждати.
Мабуть,краще грати,
Чим себе муками і сльозами вбивати.
Грати,але шкоди грою не завдавати!
Грати, але не граючи кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420311
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Нічка темна. Пахне травою.
І чути далеко запах м'яти.
А у повітрі пахне травою.
І хтось мов кличе тебе до хати.
Вітер, хмари, дощ і сирість.
Дивний мороз іде по тілу.
А в моїм серці одна лиш щирість
Заполонила холодну віру.
Вітер на полі дерева колиша.
І ще десь чути запах м'яти.
Серце мовчить, навколо тиша.
А я не хочу іти до хати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420914
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
я є, бо я є екзистенція
повуком по стіні, лови лови
у очі, у вени, течу, лечу
кричи
Я жива, бо я в ефірі
олією в небо і спи
не мовчи
кричи
таргани поплетені, на сонці
згорають єретики
лети
мовчи
кричи
я в тобі, світи вогнем
у ночі, очі
птахами в крила
і спину лезом, цвяхом у плечі
палити, лічити
рани втечі
курличуть в небі
думки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420785
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Заходить сонце і блищить крізь шибку,
І розтікається від мирту тінь на стіл.
А потім майже сутінь,що не видко
Очей ікон і їхніх вигаданих тіл.
У стінах холод, вбрались килимами.
І закохалась в березень собі зима.
А темрява,як дама,зняла з себе рами,
Та я із себе тіло не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411789
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 25.04.2013
Нам для життя потрібен вітер,
Щоб думки проганять сумні.
Нам сонце треба, щоб при світлі
Шлях правильний собі знайти.
Потрібні люди і будинки,
Без них ми будемо самі.
Потрібні нам птахи і квіти,
Щоб ми раділи по весні.
Серед такого розмаїття,
Буяння трав і крон дерев,
Серед калини у гайочку,
Спочив уже вчорашній день.
Той день буяв казковим виром.
Була там пісня і душа.
Там очі яснії світились
Чи то від щастя,чи добра…
Там квітка мила розпустилась
Символ кохання ,
Символ мрій.
Там пісня дівчини пустилась
В танок, мов то був хижий звір.
Примарні пелюстки бажання,
Охоплюють єство людське.
Як квітка сповнила бажання,
Так й забере вона усе.
Ми лиш не ціним те що маєм,
Ми всі забули про добро,
Про поміч, а самі бажаєм,
щоб в нас це щастя все було.
Ми нівичим святиню світу
Ми йдемо прямо навпростець,
Не видячи, як коло квітки
Лежить непотріб-папірець.
Нам вже байдужа доля наша,
Але про квітку хто б подбав,
Хто стежив би, щоб ненароком
Їй стебельце хтось не зламав.
І цю красу, цю дивовижу,
Цю героїню втіх-казок
Врятує наша небайдужість
Наше бажання до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420316
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 23.04.2013
Ти загублений у сузір'ях зірок,
у суцвіттях прозорих небосхилів,
ти думаєш достатньо розмов,
коли жару бракує кадилу?
Коли горизонт співпадає із тінню,
яка колише розтріпаний вітер,
той, що в римах, десь між корінням,
де вже засохли розкидані квіти.
Немає мостів, що б єднались в єдине,
лиш думки, які розсипались втомою,
ти думаєш достатньо години
до меж, покритих іконами?
Віковічні епохи моралі
залишились в минулих канонах.
Як холодно на пустому вокзалі.
Як тихо на крикливих перонах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420024
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Примхлива ве́сно ще цвіти в мені!
Будуй мости до щастя веселкові!
Ще не останній промінь забринів
В очах ясних для спраглої Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419541
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
твоя рука в моїй руці.
я більшого не вимагаю.
живу у фантастичнім сні,
бо ти -
мій друг,
а я кохаю.
твій погляд у моїх очах.
я більшого не вимагаю.
живу, як одинокий птах,
бо ти -
мій друг,
а я кохаю.
твої думки в моїх думках.
я більшого не вимагаю.
тримаю всесвіт у руках,
бо ти -
мій друг,
а я кохаю.
Твоя душа в моїй душі,
я більшого не вимагаю.
зійшлися долі в почутті,
бо ти -
не друг,
бо ти кохаєш.
© Віталія Костюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419646
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Я знаю одну щиру людину,
У всякому разі, на це сподіваюся,
Можливо на чверть чи на полову,
Та він все одно серед вас виділяється.
Я чула той голос, я бачила очі
Хтось скаже: «У цьому щирості немає»,
А я, як дурненька, вірю охоче
І все це, здається, мене поглинає.
Хотіла би знати шкідливі звички,
Бачити в вікно, як він йде на роботу,
Говорити на прощання якісь дурнички,
У погляді бачити тепло і турботу.
Я б була як вірний і приязний друг,
Раділа б за діток його і дружину,
Мені все одно, що буде навкруг,
Залиште лиш щирості, хоч половину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418993
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
[i]Ти завжди була частинкою мене. – Мама[/i].
Ти пробач мені, крихітко, що не надмір тебе хочу,
Що брешу нам обом, ніби гіршими, зайвими є
На землі я і ти. Що ховаю знебарвлені очі,
Відчуваючи щось ненароджене, та вже моє.
Ти прости мені. Просто чиєюсь я бути не звикла.
Я не встигну наш збочений світ довести до ладу:
Насаджати дерев, підпиляти перевертням ікла…
Що як я, несучи на руках тебе, раптом впаду?
Замість чарів в мені порожнеча, до хрускоту згусла,
Та ще й острах бридким черв’яком до кишені заліз.
Якщо чесно, маленька, то мати твоя - боягузка.
Не за себе, повір, я за тебе боюся до сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418195
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Вранова радість, мов квіти на віко.
Важко прощатись з вогнем на повіках,
Йти по-англійськи чи, вибивши посуд,
Знати, що завтра попереду осуд.
Блискавки, блиски і позирки в спину,
Кряж громіздкий, як небесну данину,
Кожен несе на питому Голготу,
Споєний зрадою, скроплений потом.
Пробує долю земну чоловіка
В темряві, світлі, нескорений вікінг,
Ген вирушає шукати пристанок,
Там, де не буде сум'ять наостанок.
Тільки чомусь чує радості врана
Трохи зарано, незгоїна рана,
Сліпить майбутнє, вкорочує віку -
Ти не здавайся до квітів на віко.
21:20
13.04.2013
Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418189
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Мені моя весна вже заплітає сонце-квіти
Й пливе молитвою: спини свій сум, спини,
Душа так прагне напуватись світлом й жити, жити,
Рушай за сонцем в бік щасливої весни!
І нехай течуть повз нас похмурі неудачі,
Нам квітучі весни цілунком надсилають привіт!
Так натхненно вміють битись лиш серця гарячі,
Що так солодко кохають цей блакитноокий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418185
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Я сиджу і незважаю.
Дощ іде,а я кохаю
Все що було уже немає
Уже немає....
А я сдижу і страждаю
Весна прийшла,а я й незнаю
Вже і день так розцвітає
В Чернівцях весна співає
А я все слухаю й незнаю
Весна прийшла чи я кохаю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418178
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Не повертайся.Щоб тобі не сталось.
Не повертайся.Хай минуле відійде.
Не повертайся: що, дарма прощались?
Ти прийдеш в нікуди,в ніщо й в ніде.
Не повертайся.Ані в зле, ні в добре.
Нещасна чи щаслива ти була.
Не згадуй,ані радості ні горя.
Ненависть зникла.Та й любов пройшла.
Не повертайся.Спогади безцінні.
Не повертайся.Та не забувай.
Гаряче літо.І вітри осінні.
Зимове пекло.І весняний рай.
Не повертайся.Спопеляй минуле.
Не повертайся.Відпусти усе.
Воно згоріло,прогнило,втонуло...
Зотлілий спогад тільки біль несе.
Не повертайся.Дій сміливо далі.
Не повертайся: он, є далі світ.
Фортеці щастя.Острови печалі.
Вони ніщо вже через кілька літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417203
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Немов десерта подали невчасно -
квітневий сніг обабіч як халва.
Коли навколо тане, небо гасне -
у босих снах куйовдиться трава.
Як добре, що Ти є: це так важливо -
У грудях чую клекіт лелечат
і навіть у думках стаю щаслива,
бо носиш ясне сонце на плечах.
Потоки не спинити, бо розлито
у часі водопілля затяжне…
А хочеться повірити у літо:
прийде учасно – тепле, осяйне.
Покриється рум’янцями суниця,
Запахне медом і зійде підбіл...
А Ти не перестанеш мені сниться –
можливо як і я? Колись… тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 11.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2013
Ти сонця променем лягаєш на вуста
І вітру подихом так ніжно обіймаєш.
Знов крізь виткі дороги і сумні міста
Весняним ароматом серце наповняєш.
Ти краплями дощу вмиваєш мої очі
І листям восени нашіптуєш слова,
А я крізь тихі дні й самотньо-сірі ночі
Так віддано несу кохання почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 10.04.2013
сміх, плач
адьйос і хардер,
сильніше смикай провід
наших цифрових екранів,
сильніші струми наших планів
від шуму вулиці
гарячі вилиці
і розріз прет-а-порте
ледве ховає просмалені шрами,
шрами мене.
і це, мабуть, ніколи не мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417415
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
Сховалася в бузкОвих мріях,
Розтанула у тебе на губах.
З коханням плавала на хвилях,
І з ейфорією гуляла в снах.
Як архітектор -щастя я зліпила,
І як митець, прикрасила наш світ.
Віночок з мяти, в домі почепила,
Ромашковий ,туди додала цвіт.
З надій зіткала сонячну долину,
Намалювала пензлем майбуття.
Закуталась в довіри-павутину,
Призналася про свої почуття.
Мене почувши -розізлився,
Побачив все,як мак почервонів.
Влюбитись,відкритись-злякався.
А я ,ти знай....Не люблю втікачів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417408
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Це ж треба бути геніальним
Що би створить таку красу,
У ній немаэ жодних граней,
Вона подібна міражу,
Така ж тонка і ледь помітна,
Потрібне слово - це шедевр,
Моя ти досконала квітко,
Твій майстер Бог, він твій творець,
Цей запах, лінії листочків,
Цей колір, ніжний оксамит,
Яка ж ти безпорадна в полі,
І сильна, коли є букет,
Тебе плекає промінь сонця,
Годує дощова вода,
Пробач мені! чарівна квітко,
Що вб’є тебе людська рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417321
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Якщо життя - це всього лише воля випадку
Ти відпусти мене у лоно вічних шляхів
Я міцна, ти знаєш
Маю життєву витримку
Хоч мені зовсім мало
Зовсім мало років
Будь ласка, не бійся
Я, напевно, усе витримаю
Тож не ходи назирці за мною
Пусти мене в бій!
Мені не милі ці чортові стіни
Поле - це рідний дім
Кожному сміливцю, що пам*ятає гіркоту вин
Якщо життя - це всього лише Господня забавка
Ти не тримай мене
Все одно я колись піду
Хоча, шукатиму тебе у кожному закапелку пам*яті
Буду й надалі збирати у собі всю гіркоту
Тому що одного дня хтось прийде до мене
Дуже схожий на тебе
І запитає: а в чому є сенс життя?
Я відповім йому досить просто:
Та хіба ж я знаю
Ти не питай мене більш
Тільки не завертай назад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417034
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
бара-ра-ра-банить раптова рапсодія,
перебираючи, перебиваючи, перериваючи
ритм тиші.
я
відстоюю права на шматки тебе.
а ти
не існуєш.
добре, що хоч мені є що сказати.
а то б і мене не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416607
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
А деколи хочеться так рукою торкнутися неба.
Піднятись на дах, і легенько провести по хмарах.
Та ніжність, якої нема на землі, буває так треба.
Занурити пальці в мільйонній частинці гектара.
В ту м'якість тверду гарячо-холодного газу.
В ту тишу гучну безмежно короткої миті.
Як хочеться впасти-злетіти, і все це одразу.
Це ніби кохання-ненависть у серці розмиті.
Це ніби життя-смерть на дні незначної безодні.
Це ніби безвихідь-можливість - їх дуже багато.
А деколи хочеться так рукою торкнутися сотні
маленьких хмаринок, незаймано-палко зачатих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416431
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
у мовчанні навзаєм одне величезне серце
виткане з недостатностей
сірих птахів тиші
у нього свій сад
там своя вишня
і кілька доріг з вузлуватими принципами
його старі рукавиці ніколи не зношуються
сорочка завжди чиста й випрасувана
обидва будинки-людинки
вже майже мотанки-ляльки
у мовчанні навзаєм ніколи нема взаємностей
тонни слів плодяться комашинням
на вікнах порожніх осель
де вчора горіло світло
мовчання навзаєм зрідка лише розмагнічується
об електрику голосу
воно настільки звикле
до грудня і холоду
що ніколи не вкривається ковдрою
у нього лише один літепний мінус
живе доти
допоки ти віриш в його
криптограму архівів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416264
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Дивовижний стоїть ліс:
Тут дерева всі красиві,
І звірятка всі щасливі.
Тато нам грибків приніс!
06.04.2013
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416145
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Виплутані механізми із
спокоїв однодення -
рівно день, як накрило...
до горла - межею часів
вісімнадятим місяцем ревно
мозолила двері,
доки стіни не зсипались
дірками зшитих хребців..
Доки навколо спека
занедбано в пазуху шпорталась...
Підіймала допоки розвішані
в стелі хрести..
Сухість неба молилась
на лікті , укриті мозолями,
вісімнядцятим місяцем
пальцями гризла ключі
попри звук магнетизмів
настінних прикрас - вередливостей
моя крайність сходила
за межі безлюдних світлин...
я любила дивитись
на тих, кого кликали вічності,
аж щеміли розвалини
млосних сліпих глядачів...
Перекрили драбинами
верхні покриви віконниць...
і не глянути в тебе -
ще, певно, віки пробіжать..
мене спокій любив
укладати на фото мисливиці -
аби в закутку жертвою
бути
своїх перевтрат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415775
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Я без поспіху йду по вечірньому,
а воно собі тихо бурмоче.
Розглядаю щось в небі синьому,
ось година пройшла неохоче.
Час все ходить нудними колами,
Зоряниста пора згасає,
Все так манить своїми просторами,
От і стежка моя звертає.
Йду назустріч світанкам рожевим,
і куди ж ти тепер тиха ноче?
Ти тікаєш за море квітневе,
чи за серце палке парубоче?
Чи босоніж колючими скелями
Ти протоптуєш нові дороги?
Чи весняно-вогкими алеями
розсипаєш безсонно тривоги?
Якщо містом вечірнім пройтися,
можна сотню знайти співрозмовників,
і почути тремтіння листя
від холодних повітряних дотиків.
Треба з містом вечірнім вітатися,
Чи з дощем зазвичай мовчазливим,
в них чимало можна дізнатися,
і з туманом здружитись сонливим.
В мерехтінні нічнім приголомшливім,
Місто дивне й напрочуд красиве,
Та не знати,що в сні його шовковім...
Відчуваю,це щось особливе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415734
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Колір тільки яскравий,
Жовтий, зелений, білий,
Снилося, що у раї,
Завжди відсутній сірий,
Там не має скорботи,
Сліз чи подвійних ролей,
Там взагалі відсутні,
Принципи і закони,
В день тільки голос сміху,
В ніч тиша, спокій мертвий,
В Ранків солодкий присмак ,
Ввечір,без акцентів,
Синій, бузок з ліловим,
Крапля води джерельна,
Запахи квітів, поля,
Кілька кусочків неба,
Голос, ти його чуєш?
Він у твоєму серці,
Я захворіла вчора,
Це побічні ефекти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415603
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Ти ще ніхто, а вже забрав мій спокій.
Я одинока, ти одинокий.
Це я така слабка, чи ти така нездара?
Чи зовсім ми погана пара?
Питаю я своєї долі.
Чи я не маю ані духу, ані волі?
Я часто в роздуми душевні опускаюсь,
Пірнаю глибоко, і довго розбираюсь.
І почуваюсь дуже прикро я.
Сумна, слабка, розчавлена.
Тоді до зриву я Тебе довожу.
І запросто втопитись можу.
Мене не відпускає чорне дно.
Тобі як за́вжди все одно.
Я ще не плачу, та сльози близько-близько.
Ти кажеш досить нити, сильною будь!
І стався до речей простіше, все забудь!
А я вважаю, холоднокровність -
Це вада серця і душі!
І значить так вже хай і буде!
Аби вернутись з дна мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413687
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Холодна кава гріє твої теплі руки,
Хоч осінь в душах терпне золота.
Я ностальгую під ніжніші звуки,
Ніжніші, навіть, за твої уста.
Родзинки спогадів твоїх я пам’ятаю досі:
Чекав коралово-блакитних вечорів,
І рахував на небі безкінечні осі,
Теплом своїм, не мов гуашшю, ти лелів.
Мені пастельно заживали рани,
Коли торкався ти моїх плечей.
Змовкали тоді шторми й урагани,
Ховаючи на дні розмови зоряних ночей.
Блакитні хмари розганяв руками,
І небо все ж здавалося в полон.
Своїми ніжними та чуйними словами,
Ти малював в душі свій неймовірний тон.
Холодна кава гріє твої теплі руки.
Мов справжня осінь – лірика душі.
Ти ж добре знаєш – не терплю розлуки,
Так само як і ти ненавидиш дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 02.04.2013
я вмію все наполовину
а тобто нічого
пишу співаю якось живу
намагаюся жити для нього
а він не цінує
я намагалась щось зробити..
я… я повбивала всі думки
я так хотіла..
так хотіла його любити
але життя це не кіно
напевно моїх слів замало
ніхто не чує
ніхто
бо всі дивуються тим ранам
що на душі видніються на самоті
бо всі не можуть жити без кохання
їм треба бути разом
треба бути назавжди
але так не виходить
міняються партнери міняються звички
проходить зима а за нею весна
люди руйнують
руйнують себе
і інших
руйнують власне життя
а потім ниють
я так тебе кохав
я так тебе кохала
чому ми не разом
ми ж були такі ідеальні
аж смішно
але так завжди
кохання як продажна повія
платиш гроші кохаєш отримуєш насолоду
а потім..
потім крах
крах усім вашим сподівання
бо вас зрадили
вам плюнули в лице
от з того часу ви й не вірите
і не сподіваєтесь
не чекаєте
і робите все наполовину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414861
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
Моя розпатлана,скуйовджена,
розшарпана фантазіє,
куди ведеш мене?
Куди женешся вже?
Ген там іздалеку засніжена
закляклая акація,
колись весняная ,
тепер пригнічена.
Моя незграбная,грайливая,
невитончена граціє,
куди ти хилишся?
Із ким ти бавишся?
Якимсь шматком-небесним холодом
повіяло,
і понесло ,
і залишилося.
Моя смарагдова,безпаросткова,
юная поезіє,
Чому згасаєш ти
і де ховаєшся?
Наче невиправдана,вбогая,
розмитая ілюзія,
зі мною граєшся
і одурманюєш.
Моя розпатлана,засніжена,
грайливая,
небесним шлейфом вкритая,
Не ошукай мене,
не покидай тепер.
Нехай ти птах,наче душа,
як муза вільная,
крилатим яструбом вертай до скель своїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414787
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
неминуча буденність,
тихо падає дощ....
любов схожа на ревність,
але то не любов....
ходять люди веселі,
чорно-білі,сумні....
ті смішні каруселі,
і ми ніби в вогні...
пахне листям пожовклим,
та прив*ялов травов....
з неба падає осінь,
але то не любов....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414784
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
"Згуба та, що осінь зветься, раптом в сон мій задивилась,
та чи знала вже про все це, що сама мені наснилась?.."
В шатах бронзи, через край йшли думки мої у ніч,
Сіли в спогадів трамвай і зустрілись віч-на-віч.
Навіть осінь-чарівниця не пізнала тих думок,
Ну хіба ж це таємниця: думи - як букет квіток!
Чорнобривців, хризантем, ніжно вбраних у осіннє,
І в магічнім тім тандемі перли білі, мов весільні.
Листям падають думки у безмежжя листопаду,
І скрегочуть, байстрюки, не знайдуть собі розраду.
Ледь відчутний теплий вітер промайне і залоскоче,
Стрипинеться і застигне: знов і знов, - ну що він хоче?
Ось і місяць зазира в непроглядну сіру тишу,
Щоб закохана зоря тихо мовила: "Не лишу".
Капне дощик в унісон, зашурхоче лист від нього,
Знов пробудить гарнізон всього тихого, старого.
Причаївся дуб старезний; затаївсь в своєму сні
Навіть вітер навіжений у багряному човні.
Верби віти розпустили, простягли барвисті коси,
І степи всі напоїли миром тим, що зветься роси.
Чарувала осінь-мати, милувалася творінням,
Одягла дива у шати за омріяним велінням.
Завертілась, закружляла у барвистому вінку,
З вітром вальс все танцювала у весільному танку.
Не спинялась ні на мить, невблаганна, чаклувала,
Дивувала всіх старанням, цілу ніч отак не спала!..
...В марафоні гармонійнім зародилося життя,
У мелодії осінній все знайшло свої місця.
Задивилась осінь-мати на надуману красу,
Так не хочу прокидатись із уяви свого сну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414566
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Коли горе зустріне з обіймами,
І життя моє випаде зливою,
Всеодно я залишуся сильною,
Всеодно я залишусь щасливою!
Нерви точно з заліза не сковані,
І душа без щита захищається,
Та терпіння є нам подароване -
Все для чогось в житті відбувається.
Фотографії давні порадують,
Доля в них як нікому всміхається.
І за все, що було, я подякую -
Все для чогось в житті відбувається.
Завтра злива ущухне на пристані,
Після зливи усе розпускається -
Пам'ятай цю нескорену істину -
Все для чогось в житті відбувається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414565
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013
Якось так сумно, не дивлячись на мажорні акорди
Та начебто звикла втрачати шмаття думок
А все-таки лячно жити без всілякої погорди
Вгорі ж бо лиш місяць і жменька зірок…
Телефонні гудки доводять до відчаю часом,
Коли вони лунають десь на самоті
Не скаже більш ніхто нікому басом,
Про те, що час комусь піти…
І тиша загризає гнітюче-неупинно
В той час, коли в очах порожній дзвін
І лиш годинник час зміряє щохвилинно
Не варто мчати долі навздогін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406452
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Що ти будеш за птах, якщо все життя літатимеш попід землею? Що ти будеш за птах, якщо ні разу не зрозумієш, що таке свобода, що таке свобода польоту?
Що ти будеш за людина, якщо все життя промарнуєш на не потрібне тобі і не цікаве тобі? На те, що тебе вбиває! Так і ні разу не відчувши, що таке життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411122
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Придорожні рутини ,
мов днищами вкладені діти,
заповзли в тепловіння -
тенетами снів повесні…
Метушня - не тутешньою -
кволо, розтягнуто свище -
і фалангами звуків
тремтливо за рогом згаса…
Замела обрій чадом,
загостреним келихом вітру -
не барися в рутинах
скуйовджених псевдоптахів -
по спіралі ходи, мов
у чорне одягнута злива -
на обтяжених відхилах
мало-помалу лягла…
Ця сонлива облуда
зі шкірою з-під переломів
до твоєї ключиці
впритул прикладає синці…
Грішно капають сивості
- меншають білі покриви …
З придорожніми дітьми
рутини ганяють квача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413501
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Десь далеко, на запилених вулицях покинутого міста, жила Дика Кішка. Місто було повністю підвладне їй. Залишене людьми, воно все ж продовжувало жити своїм таємним життям. У будинках з розбитими вікнами та тріснутими рамами назавжди в’їлися дитячий плач, сміх молодої дівчини, гіркі сльози матері, що втратила сина… Сум, печаль, злість, ненависть дивним чином переплелися тут із щастям, спокоєм, домашнім теплом та затишком. Усе це промовляло до неї. Воно потребувало слухача.
Кішка рідко звертала на це увагу. Її життя, хоч і залежне від Міста, йшло своїм власним шляхом. Воно було диким і самодостатнім, як і сама Кішка. Інколи, зовсім рідко, їй ставало сумно. В такі хвилини вона вирушала у гори, полювала там і гралася бризками гірських потоків.
Інколи вона зустрічала інших кішок, але завжди трималася осторонь. Вона спостерігала за ними з майже мисливською цікавістю і ніяк не могла зрозуміти способу їх життя. Вони були іншими.
Інші це помічали. Вони вважали Кішку дивакуватою і, навіть, трішки несповна розуму і, самі не бажаючи того, творили про неї легенди. Кішка знала їх всіх. Їй розповідав ті легенди вітер. Вона хитро посміхалася у свої довгі вуса і, гордо задерши хвоста, поверталася назад в Місто. Його покинули так само, як і її… вони були нерозлучні.
Місто стояло на колись активному шляху, на якому процвітало ремесло і торгівля. А також грабежі. Тепер про цю дорогу пам'ятало зовсім небагато людей. Її остерігалися. Люди боялися невідомої дороги, на якій їх чекали моторошні істоти забутої пам'яті, хижі звірі, покинуте Місто з його привидами і вона, Кішка.
Вона ніколи не нападала на людей. На відміну від своїх родичок, Кішка вважала людей розумними істотами, здатними на великі почуття та власний розвиток. І серед них справді були герої, справжні мандрівники життя. Вони шукали Шлях. Вони майже нічого не знали про нього і йшли за ним, як сліпі кошенята, що йдуть на крик матері. І хоч Шлях часом заводив у нетрі, губився і повертав назад, його подорожні ніколи не зраджували йому.
Кішка знала все це. Вона спостерігала за тими мандрівниками й таємно прямувала за ними в гори. Часто, дуже часто, майже всі вони, сміливці, що ризикнули вирушити у Дорогу, залишалися на спочинок у Місті. Їх думки відлунням відбивалися від покинутих стін. Кожен із них розумів, що відправитись у дорогу означало втратити все, що було до цього. Інші відверталися від них, боялися і ніколи не підпускали своїх дітей, а самі швидко звертали з їх шляху. Кішка вже пройшла крізь це.
Ночами вона сиділа і думала. Вона відчувала зв'язок з людьми. Вона відчувала, що все у світі пов'язане між собою, але кожен продовжує йти своїм Шляхом і шукає своє Місто. Кішка давно знайшла його. Вона була вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413893
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
...Навіть якщо б утворились пустоти, в схвильованих лініях,
У зморшках – на обличчі старих,
У теплому подиху вітру знайомого,
У сірих, затертих проекціях,
Я б повернулася в край,там де колись закохалася в тебе.
В душу , ще трішки і можна втонути,
В очі, ясні, чисті, такі дивовижні,
В усмішку, де ховалося сонце.
Я б зупинила всі стрілки одразу – ми були б разом…
Разом в обіймах, у поцілунках,
В ліжку, в степу, і у мріях лілових,
Разом у радості, разом у горі.
Я б рано вранці вставала для тебе, ми б споглядали,
На легкий димок ранньої кави,
На осінь, що всміхалась лише дощами,
На діточок, які тихо ще досі сопіли.
Навіть якщо б утворились пустоти, і неважливо ..
Нас розлучили довгі, шалені літа:
В мене зовсім інша сім'я, інша усмішка,
Сонце сховатись, не може туди,
Відстань в обіймах, у поцілунках,
Дітки, які вже побігли кудись.
Змінений час, та я знаю, - десь є і ти, коханий.
Ти і я б повернулася в край, де закохалась в тебе колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413814
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Чи є у цьому світі справедливість?
І де її в наш час шукати?
Ми сподіваємось на Божу милість
І карою звемо всі втрати.
Але чи справді втрати-кара?
А, може, все це випадково.
Ця справедливість як примара,
Її чомусь нема ні в кого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413797
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
І відіграла вирішальна нота.
Тобі вже крикнули на біс.
І ти спішиш зіграти знову,
На клавіші поставити весь світ.
Як інструмент той чорно-білий.
Рутиною захоплене життя.
Лиш музика – моє чуття.
Мій космос,Всесвіт цілий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413189
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Розгулялися метелики
у пахощах весни.
Трішки крильцями
сей вітер розтрусили.
І в повітрі налягають
на волосся крапинки́
і флюїди, що за ними
шлейфон ви́лись.
Ніч із кави народилась
у прозорі кришталі.
проростила зелень -
виткала долівку.
Все літали диким пухом
ті метелики малі,
мов зібгавши простір -
нескінченну плівку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412499
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Фільми - законсервовані життя героїв, тіла яких ми носимо.
ще зовсім солоність і МИ запахне окремістю
я майже згубила тебе у своїх апокаліпсах
ще кілька останніх
чорнозаляпаних літер
аби відкрохмалитись
від снігу
що промокає квітнем
в мені народившись зухвалістю
нехай закипає відлуння твоїх інтонацій
залишених у коридорі під килимом
із крану на кухні
кілограмовими хвилями
ще зовсім нічого
і кров без червоного
вертатиме в синій
тебе б посадити у добре просіянім грунті
де в'януть на поспіх
всі чартерні рейси судимостей
тобі б трохи склеїти ребра
розбиті об мою залежність
мені б надто дуже аби вже без тебе
ще зовсім цукровість і хай продаються самітності
обдерті об цифри затермінованих чисел
вже навіть не треба
довкола однаковість
що бачить люстерко
на тілі
сухої троянди
мені б пережити тебе на тверезо
і стати лівшею
так ближче до серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412164
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Холодний вечір за вікном моїм
Холодна ніч його заступить скоро.
Холодне ліжко й простирадла в нім
такі ж холодні як і все навколо.
Як хочеться твого тепла й душі!
Щоби зігріли у морозяну негоду.
І ніжних доторків на тілі занімілім.
Аби ожило,розцвіло й в злетіло.
Прийди коханий – лід цей розтопи
До себе пригорни що маєш сили.
Внеси весну із затишком п’янким
Щоб більше холоду я не відчула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412905
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Навколо тихо.
Десь далеко
В безмежній дикій тишині,
На фоні темної блакиті,
Неначе безтурботні діти,
Танцюють танець свій лелеки -
Вони на цілий світ одні.
Самі...
Виводять па
В німому ритмі:
То він підскочить, підлетить;
Вона ж у танці закружляє,
Бо ніжно й палко так кохає.
Поглянь на погляди тендітні -
Ніхто не може так любить
І вільно жить...
Вони одні
На цілий світ.
Їм музику серця клекочуть.
І в такт, закривши свої очі,
Танцюють танець цей щоночі.
Кохання в них ніколи не згорить.
Навік у серденьку тріпоче...
І нам би так навчитися любить!..
30.01.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412875
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Ти приходиш додому втомлений.
Висмоктаний. Виснажений.
Пережований і виплюнутий
В натовп метро. В самий кінець
Черги у супермаркеті
( - Хліба не забудь купити!
- Хліба немає в хаті!)
Ти приходиш додому,
Де тебе вже чекають стоптані тапки.
Йдеш на кухню. Сідаєш за стіл –
Обличчям до стіни.
Щоб бути розстріляним
Її прискіпливим поглядом.
( - Ну, що там? )
Життя таке неконкретне.
Життя таке абстрактне.
Чорне і безспросвітнє, як квадрат
Малевича.
Вона ставить перед тобою тарілку
Гарячих, пекучих, пересолених слів.
( - Будеш вечеряти? )
Оце майже і все з чого складається твоє життя.
Це найточніша його ілюстрація.
А, ну так. Є ще дитина,
Яку потрібно вивчити, й поставити на ноги.
Хоча, якщо по-чесному – то на коліна.
Усе нормально. Як у всіх – за планом.
Тільки часом буває шкода,
Що не помітив, коли вперше зняв із неї одяг,
На зворотному боці її серця
Дрібними літерами надпис -
Made in China.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412834
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
спраглі легені моєї свідомості
навалюються мов піщана круча
спадають
мілко осипаючись навкруги
гублячи мої подихи щастя
без болю
без жодної крихти страждання.
ані краплини
ні мізерного натяку гніву
образи
жодного пасма волосся
жодної сірої зморшки.
лише зорі.
очі
що світяться у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412757
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Я прошу, забери мене додому.
На теплий чай, якого не доп'єм.
Ми будем заціловувати втому,
Свою любов, якої не знайдем.
Я прошу, обійми мене сильніше.
В твоїх гарячих дотиках душі,
в маленьких кубометрах під горищем
я найщасливіша людина на землі.
Я хочу зупинити час назавжди.
Або ж принаймні на маленьку мить.
Замкну всі двері зсередини завше.
Відкрию серце - більше не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409952
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Моментами дурна ,моментами я дика,
Як дощ –завжди сумна,
Як сонце- зорелика.
Я знаю що життя важке
Що доля балує казками.
І що кохання те крихке,
Яке опишеш ти словами.
І розумію я не та
Не та , що у душі витає,
В якої доля буде золота,
Якщо у зірки попрохає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412820
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Думки юнака-гітариста-романтика
Ми в одній площині,
Але ми мимобіжні.
Ти витаєш у сні,
Все нагадуєш ніжність.
Дух твій в кожному дні,
Його шлейф не лишає
Мене на самоті,
Але в прірву кидає.
Ми ідемо разом,
Та водночас окремо -
Кожен своїм шляхом
Відкрива собі небо.
Ти взяла у полон.
Після нього - лиш страта.
Це була непомітна
І солодка атака.
Знову цей п'янкий сон
Мене кинув за грати.
Я не вирвусь один
Із обмежень кохання,
А не вистачить сил
На мовчазне прощання.
Стала міць моїх крил
Важконосним стражданням.
Тож іду по землі,
Сріблом куль твоїх збитий
І прикутий крильми
До зів'ялого цвіту
Почуттів, що у сні
Ще несуть в собі ніжність.
Ми в одній площині,
Але ми мимобіжні.
10.05.12
Якось мені довелося зустрітись із надзвичайно творчим та чуттєвим юнаком. Він гітарист, і відчуває душу людини, як струна гітари відчуває найлегший дотик. Ми із ним "на одній хвилі", тому повідали один одному власні інтимні історії кохання. Після цієї розмови юнак створив меланхолійно-чуттєву композицію, а я написала цей вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412666
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Нічна напруга, паралель,
Летить у космос мій трамвай,
Душа вже стоптаних алей
Шукає в безвісті свій рай.
О водію, не зупиняйся,
Рушай в незвідані світи,
Спіши! Спіши! Не озирайся!
У цей момент лиш я і ТИ!
Сміливо вікна відчини
Назустріч невгамовній тиші.
Приспи її чи розбуди,
Та обіцяй, що не залишиш!..
Поборем час, його немає,
В цю вічну мить лиш я і ТИ.
Трамвай же їхать не вщухає,
Між нами спалені мости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411878
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Думками, вчинками, словами
Людина пхається на дно
Туди куди душа не виростає
Вона все рветься вище всеодно
Летить у небо, але падає на дно
Й сидить на дні пустого океану
Пусте створіння і пуста душа
Одного відчаю, а не страждання
Пустоголова половина людства
А може й ціла грішна є земля
Живуть в брехні й не мучить їх сумлінння
Тому що людяність відсутня в них
Жахливі речі творяться у серці
Та й у думках і діях і словах
Втрачання людяності й почуття сумління
Найгірше що буває у людей ...І
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410592
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013
Сирітський дім
Скрипучі половиці
Музично супроводжували крок.
Десятки зим
У поглядах іскриться
Надій весняних лагідний росток.
Ступає день
Крізь шибок заборону
Не скрипне переляком у серцях.
З теплом прийде
У напівтінь бездонну
Веснянками до сонного лиця.
З останніх сил
Утримується спокій,
Сопуть носи торкнувшись подушок.
Перетрусив
Стежки й пороги вогкі
Вчорашній вечір підстелив сніжок.
Прощай зима!
Співали Божі діти,
Вогні стрічок, як кольори весни.
Хоч ще здійма
Хурделицю по світу,
Весна надії малюків здійснить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409860
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
поясни йому
що зелені сніги то надщербнуті ребра Адама
яким легше зживатися в березні
надто слизько хотіти весни
і не впасти зі скелі
відчайдушною сповіддю племені
я прокушую руку до крові
щоб не вміла вертати до лютого
він насправді лише паперовий
дивний сніг
який пахне квітами
його голос захрипне від крику
і по кнайпах загубиться завтра
поясни
що той сніг
то маленька молитва
яка зцілить ребра Адама
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409853
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Розповім тобі про свої чари.
Знаю, ти цього давно чекаєш.
Розжену рукою темні хмари,
Ти мене одну таку пізнав лиш.
Вітер стан мій ніжно обіймає,
Промінь яскравіє ластовиння.
Тонкі віти у руці тримаєш,
Та перед тобою трохи винна.
Що тоді була така зваблива,
Що співала пісню в тихий шепіт,
Знаю, я накрила, наче злива,
І вбачається крізь хмари блемкіт.
Але я твоє прозріння чисте,
Хочу небом лиш для тебе стати.
Руку пальцями сильніше стисне,
Та вже не боюсь з тобою грати.
13/03/13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408792
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013
Склянка тріснута на «до» і «після»,
надпита й зопалу кинута на постіль…
Нікому не потрібна розхристана на душу пісня,
все ллється з неї, хоч болю тріщин вже доволі досить.
Не питай мене, чи буде далі радість,
лиш не питай навіщо я відріжу сумнів.
Вже сонце низько,
вже низько совість, страх і заздрість,
ми поруч, ми вже зовсім близько…
Торкнулися дроту оголеними пальцями,
і наче по інерції заіскрилися серця.
Потекло нове щось капілярними канальцями,
розіп’ято прапор нового майбуття.
Тобі варто присвятити вічність,
для тебе світ лиш розкриває грані.
Прости мене, роздерта й грязна моя грішність,
прости, шляхи не завжди правильно обрані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409071
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Gut Morning! І так все життя,
Ніколи любий, не тікай в майбуття,
Бо там лицемірство, нашестя нещастя,
Там безліч сміття й непотрібне багатство.
Там день чорно-білий, вповитий брехнею,
Там пекло, неначе твір-епопея.
Скалічені душі, нездійсненні бажання,
Там схильні до сили та немає кохання.
Я хочу, щоб ти ніколи не плакав від болю,
Хай зробиш ти гріх, але я все з тобою.
Не завжди, не поруч, а тільки в думках.
Цінуй це. Спасибі. Я повертаюсь назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328265
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 14.03.2013
Найбільше шкода витраченого часу,
На тих, хто стрімко біжить від нас.
Ми просто не вміємо довіряти.
Ми - лиш частинки сірих мас.
Найважче пережити зраду.
Надіям, мріям чи переконанням.
Ми маємо спільну ваду -
відсутність контролю над бажаннями.
Й думки, і мрії, й сподівання
ні в чому вартості немає.
Що ж поробиш, таке життя...
а хтось це називає "раєм".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408247
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 12.03.2013
Володіти людьми чи просто чужими душами,
відчинивши вікна, вимальовувати їх контури
слухати вулиці, забиті нестримними віршами,
дивитись у очі, пожовклі такі, розтоптані.
Давно стало не модно жити епохами вічності,
виробляючи з ідей невдало поспішні розтини,
у всесвіті, де всі схожі, тисячі розбіжностей
канони життя бувають до болю таки сполохані.
Руками торкатися, на шматки розбирати тіло,
обвите самотністю, болючими гіркими спазмами
музика роз'ятрює все, що не зовсім ще обгоріло,
в людях іноді тісно, там все ділиться класами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408169
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Ти не такий як всі, незвичного кольору очі,
А вії довгі-довгі, аж по щоці лоскочуть.
Пронизуючий голос, що пробирає до крові,
наповнений барвистості із присмаком любові.
І руки як карбовані,
Але не із металу.
Хапузі дадуть відсічі,
Чи звільнять від навали.
І друзі бачачи їх,
Бувають навіть здивовані,
Адже закохані милуються
І на половинок фото цифровані.
Це може банальні риси,
Але для всіх однакові,
Для тих хто ходить в серці
із купідонів знаками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407712
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Давно
Страждаю
На віршоголізм
Справно
Зшиваю
Парасолю з слів
Знайду
Будинок
Зклеєний з небом
Візьму
Годинник
Відлік - до тебе
Один
Тільки крок
Римам назустріч
Мовчи
Мій вінок
Терновий... Вистріл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407705
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
читай мене о 4 ранку
тоді мої вірші пахнуть мінорністю
згустками тиші
висот
і блакитним кольором
читай мене завжди пошепки
вони тривожаться голосу
вилітають через вікно
і падають додолу
злітаються тінями до когось на плече
і затягуються петлею з ворогом
читай мене без одягу
вони теплі
і тобі не буде холодно
читай їх в темряві
ти відчуватимеш пульс
кожного слова зірваного з дерева
чи стукіт його у двері
вони тупцюватимуть по твоїм тілі
босими ногами
ковтатимуть кожен твій порух
і підноситимуться кивками в стелю
читай їх повільно
і обов'язково з паперу
читай і не дихай
аби не сполохати
накрий їх ковдрою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407044
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Спогади дряпають знову несказану осінь.
Тиша, як завжди, тремтить у моїх півсловах.
Вперто доводжу собі, що забула назовсім.
Кажу, що це вже кінець. Розумієш, це крах!
Вірю у тебе ще трохи. Лише календарно.
Ти зачепив за живе і порвав міражі.
Знаю, що ти все ж пішов. І насправді так марно
Вкотре писати, що я вже давно на межі.
Скільки несказаних слів і безглуздних поверень,
Віршів і метрів, що тонуть в полоні чекань.
Віриш, я досі пишу ще мільйони цих звернень.
Віриш, ти - перша піврима у списку бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406627
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 09.03.2013
мені не писали ніколи віршів
і кохана ніколи ніхто не казав
не дивились без тями захоплено-вбивчо
і за руку подовгу ніхто не тримав
не боялись зустрітись очима
і вночі не дзвонили бо хочуть почути
знать не хотіли у чому причина
і на смак не хотіли мій простір відчути
не було кому розказати
слухати й близько ніхто не хотів
мою душу нікому взяти
за мною ніколи ніхто не болів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407357
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Я виростила в собі бездушність.
Віддав ти останню сорочку мені на осуд.
Як завше, ти очікуєш грози
і ховаєш подалі посуд..
Смішний, надутий гумор у словах
не кличе сміх на тет-а-тет.
Плями на твоїй вчорашній біографії
полощуть мені рани,
стирають наш менталітет.
Ховай і далі свої очі, втікай за ріг
сусіднього пабу..
замов як завжди і втикай
на старого піаніста з досвідом
глибиною океану.
Він розкаже мовчки
і проведе тихо,
зачепить і відпустить..
Не тобі він грає, та тебе він судить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407358
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Ранок.Поцілунок.Промінь сонця
Поруч ти.І тепла чашка кави
Теплота прямує до віконця
І лише кохання знов між нами
Звук будильника пронизує світанок
А за вікном усе у теплих кольорах
І вийшовши з тобою на наш ґанок
Ми зрозуміємо, що щастя вже не в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407282
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Весна! Радіє вся земля!
Квітучим сонцем зріють хмари.
Квітуєм щастям ти і я,
Зриваєм з райдуги опали...
Весна серця повнить любов'ю,
Душа іскриться різноцвітом.
На крилах щастя ми з тобою
Летим над кольоровим світом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407259
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Так, затуливши буденністю щастя,
знов не письменною втома стає -
мабуть, вином лікувати не вдасться.
Що ж...на останок ще ти в мене є.
Сумніви десь між рядками затліють.
Так, як, між іншим, згоряють зірки -
тонко-секундно кров - враз! - заніміє!
Допоки словами не зрушиш мости.
Линути з клітки між ребер не зможу..
Грати із кальцію стримують суть.
Вітер в свідомості - справи не гожі...-
дихати важко, мабуть скоро в путь?
Знали би очі і руки безкрилі
ті, що навпроти, що долю тримали!!!
Так, як нікого ніколи донині,
так, як тебе я, - іще не кохали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407254
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Артеріальний тиск цього міста впав
Воно давно втратило свідомість
На розлитому асфальті
Голодні двори цього міста
Кожен вечір розтуляють пащі
І чекають на ковток світла
Порожні дороги цього міста
Щоразу приводять тебе до них
І ти маєш увійти
Тому стисні свій заржавілий
Від сонного мовчання голос
Щоб не скрипіли сухі слова
Знайди у кишенях свого пальто
Скляні руки і торкнись темряви
Темрява цього міста порожня
Жодної мотузки
Жодного скальпеля
Жодної думки
Хіба що в тебе є ліхтар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405666
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Туманний ранок,пізня осінь
листопад за вікном стоїть
і як завжди о сьомій ранку
будильник голосно дзвенить.
Ця осінь тугою повита
безмежно довга і пянка
і кожен день несамовито
холодний вітер,дощик полива.
Проснешся зранку,треба бігти
поспати ще хоча б лиш мить
напевно я невмію жити
і розум ще мабуть мій спить.
А просто хочеться забутись,
і з ритму цього збитись назавжди
дурних привичок цих позбутись
в нове життя новою увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405634
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Я закриваю очі,
А перед ними ти.
І в ці безсонні ночі,
Я мрію шлях знайти.
Той шлях під чистим небом,
Укритий теплим сном.
І він веде до тебе.
В обійми твої знов.
А серце швидко б*ється,
Пульсує в жилах кров.
В душі, неначе, в*ється
Розпечена любов.
І я сиджу, не знаю,
Як подолати біль.
І, наче, не ридаю,
А серце повне сліз.
Хотіла б я відчути
Тепло твоїх долонь.
У них би потонути,
Пробути вік разом.
Я вірю, що здійсниться
Моє бажання. Глянь!
Летить у небі зірка!
Дивись, не прогадай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405614
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
До губ твоїх я подумки торкнусь
і запалюсь. . .
Неспішно по їх контурах пройдусь
-- нап*юсь. . .
Стрибатиму по кінчиках зіниць
-- впаду
І в глиб твоїх розжарених очиць
-- пірну.
Холодні пальці впнуться в твоє тіло
-- сміло,
Ковтаючи любов свою невміло
--мліла.
Ховалась в недописаних рядках
--хотілось. . .
Десь там неопис`анне почуття
-- таїлось.
Несказане щось нишком причаїлось
-- снилось,
Розсипані думки кудись поділись
--грілись,
Два різблені серця в одне скріппились
--злились,
Нестримні почуття в них зародились
--зжились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403176
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 02.03.2013
Хронічна нестача ніжності,
Забуті уривки долі,
Краще додати грішності,
Цілуй її долоні!
Забрати з очей оману,
Не думати про заборони,
Відчути оту незнану,
Стерти пусті кордони!
Просто сміятись по-справжньому,
Не думати, що буде далі,
Не вірити на слово кожному,
І зникнуть усі вуалі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405002
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Так от зустрілись з тобою,
а чи любив, розкажи?
тінь у очах із журбою...
Боже, мені поможи!
Бачив тебе я щасливу,
квіти, носив на руках,
ну, а мене чи любила?
маю якийсь за це страх...
Поглядами зустрілись
двоє далеких людей..
"Нащо з тобою ми стрілись?",
"Бачить не хочу очей!"
Іноді так і буває -
двоє і слово "люблю".
Часто це час убиває
й тьмянить старечу зорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404964
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
Останнім часом краще б ти мовчала
Не говорила ані слова ти мені
Повір, це було б краще
Ніж всі ці ночі прохідні
Світанки вже давно холодні
І заморожені маршрути днів
Сухі всі ритми і самотні
Без натяків вже між рядків
Останнім часом краще б ти мовчала
Істерики твої я не люблю
Напевно краще б щоб душа кричала
Аніж забилась у похмурому кутку
Останнім часом краще б ти мовчала
І не кидала б ти знервовану тугу
Здавалося б нічим не діставала
І просто так відходила у тьму
Останнім часом краще б ти мовчала
Не так би боляче було б душі
А ти мені усе сказала
Забувши про всі ночі прохідні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404461
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Розпростерлись дерев широкі крони
Ховають тих, що шукають корони
Мавки обріжуть невинність з волоссям
Втратить останню незайманість босість
Зеленкуватість - тільки в очах
Під ногами коси в'януть
Іржавіли повільно серця
Поки корону шукали
Ми втрачаємо те, що не винайти
Не відкрити, не вийняти із чогось
Наскільки треба себе ще знищити
Щоби золотом наситись удосталь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404397
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 28.02.2013
галактик безмежні простори є в тобі
я їх відкривати хочу
з кожним днем…
кожним подихом…
з кожним дотиком…
з кожним приходом ночі
ти - світ неозорий із присмаком кави
з її темнотою
з її гіркотою
без тебе мені вже як без наркотику
все не таке
все не дофарбоване
повноцінна цілісність моя вже втрачена
і мрії розбавлені твоїми частинами
все що до тебе -
не має ніякого значення
поринаю в цей світ безупинно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404834
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Скотилось сонце на пів вулиці і нижче
на міліметрик підживилася трава.
Перемінився вітер і легенько свище,
гойдає гілля - новий дім гостя-шпака́.
На четверть пальчика зігрілася поверхня
і де-не-де на острівках посходив сніг.
Тремтить оманливо у лютому черешня -
бруньки так хочуть лоскотати дивний світ.
Світає скоро, а темніє вже пізніше...
А тихі сутінки - вже зрадили зимі!
Їх попросили новоро́джені із лісу,́
малі підсніжники із серцем весняним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404574
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Край дороги похилилась в зажурі калина,
Закохалася в поета молода дівчина.
Закохалась в щирі вірші і слова красиві,
Дзвінкий голос, гарну мову, очі незрадливі.
Кожен ранок, кожен вечір про поета мріє...
Від шаленого кохання серденько аж мліє.
Заспіває соловейко весело в садочку,
Одіває дівчинонька вишиту сорочку,
І біжить вже по стежині в зелену діброву,
Де почує любі вірші, гарну рідну мову.
Вона лине мов пташина до весни, до сонця,
Повертається – лиш вечір загляне в віконце.
Йде, в думках Його цілує, пригорта до серця,
А в очах бринять сльозинки наче два озерцях.
Мило-любо так на серці…, а в душі тривога...
Чи її оця стежина, до щастя дорога…?
Чи для неї пише вірші і пісні співає?
А чи іншу десь красуню серцем вже кохає?
Сонце сходить ген за обрій, небо багряніє,
А над лісом густа хмара на очах чорніє...
А над ранок грім ударив, небо розступилось,
І водою мов сльозами на землю полилось.
Нашептали, що поет вже сватів засилає
До дівчини, що за лугом сама проживає.
Ця дівчина не красуня, проте чарівниця,
І від чар її врятує лиш свята водиця.
А ще щире незрадливе і любляче серце.
Той, хто воду відшукає в чарівнім озерці.
Зажурилася красуня і давай збиратись,
Бо кохала вона щиро , їй і рятувати…
Тільки вийшла на дорогу – їй поет стрічає
Зазирає в сині очі, й стиха промовляє:
«Як тоді тебе я вперше у гаю побачив -
Зрозумів, що мою долю Бог вже передбачив.
Не дарма з тобою стрілись, серцю не накажеш,
І з нелюбою надовго доленьку не зв’яжеш…
Лиш для тебе свої вірші і пісні складаю,
Лиш з тобою хочу бути, серденьком палаю!
Ти пробач, моя кохана, за усі ці муки,
Вже ніколи поміж нами не буде розлуки»
На подвір’ї, коло хати цвіт вже на калині,
Дарував безмежне щастя молодій дівчині.
Дарував любов і ласку поет наймиліший,
Чоловіком став для неї - в світі найріднішим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404139
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Світить наді мною неба височінь…
Я стою у полі між житами,
І зоріє поперéду далечінь
Невідомими життєвими літами.
І не зналося, що буде в далині,
І незчулося, що залишилося позаду.
Лише у небі пролетіли журавлі,
Немов думки, котрі роїлися без ладу.
Поле, поле, де ж тобі кінець?
Закричала та нічого не почула.
І голос мій заплівся у невидимий вінець,
А серцем, мимовільно, відповідь відчула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404213
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 27.02.2013
чого вірші лиш про кохання?
про душу про любов?
для когось це лише страждання
пусті слова і руки вкров ...
ніхто не зна як серце рветься
як лиш боліє і кричить
і як відлунням одізветься
й чого воно тебе навчить ...
не крайся серце ти в полоні
і не належиш лиш собі
ти непотрібне ні нікому
зостанься тут на самоті ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404756
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2013
Коли сміється сонце
І тане білий сніг,
Тоді подивишся в віконце,-
Там ріки вздовж течуть доріг.
Пташки щебечуть голосніше,
Стибає білка по гіллі.
В душі таки стає тепліше,
Заквітли проліски малі.
Вона підкралась тихо-тихо.
Деревам ніжно щось шепоче.
Під ключ кудись сховала лихо,
І дарувати щастя хоче.
25.02.2013 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404539
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
На серці ранок краплями роси,
Промінням чистим і звучанням тиші.
А ще бажання світу довести,
Що ти - моє найкраще в ньому, вище.
Що ти - любов незнана до сих пір,
Що кожне слово - заповідь й наука.
Що у житті всьому наперекір
Буду з тобою, бо без тебе - мука.
У цьому сенс. Єднання. Однина.
А інше - так, штрихи, деталі, коми...
Бо ми з тобою всесвіт і весна,
Які не будуть жити без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
В такт б'ється із серцем у грудях любов
Не схожа на ту, що інсценують в кіно.
Їй мінімум сил і прокрадеться в кров
Непомітна злодійка п'янка, мов вино.
В знак приязні з панною йду у полон
Назустріч Йому, наче знаю давно,
Не зачиню від долі дверей на замок,
Дощ раптово всміхнеться у моє вікно.
Море щастя в обіймах здається лиш сном,
Та оду напишу коханому знов.
Без супутника човен потоне на дно,
Непокірна... чи зможу жити цим сном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403931
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
На крилах думок,
На тлі своїх мрій,
Ми йдемо у цьому житті.
Щасливі усі , лиш тільки, коли
повірять самому собі.
Ми мрії свої
бачимо в сні,
Тримаємо в серці надію,
І віримо,що напевно колись
втілимо всі свої мрії.
На крилах думок,
На тлі своїх мрій
Ми йдемо у цьому житті.
Ми бачимо шлях,-
шлях не легкий
і хочемо швидше пройти.
Та шлях не закінчити,
поки життя ,
буде завжди поруч із нами,
і тільки в кінці нема вороття,
на крилах думок ми зникаєм.
Тож віримо , друзі,
Любімо цей світ,
і втілюєм всі свої мрії,
бо будкм щасливі ми тільки коли
повіримо всі в свої сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403914
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
я загублена між кубиками твого ребусу
а ти спиш думками непотрібного пафосу
більше
не дзвониш
не любиш
уникаєш погляду через кілометри
хочеш ванільної надії планети
лише
єдиний
особливий
мій тичасовий абонент слабкості
біль страху на кінчиках колючості
прошу
не йди
не відпускай
нехай ще запах твій живе
у річці моїх карих очей
знаю
хочеш
будеш
поряд у телефонної трубки
казати, що скучаєш дуже
можливе
продовження
холодності
через дотики небажаних губ
і лак чорного кольору дикості
діагноз
весни
"втомливість"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403904
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Як спалахнуло старе вугілля!
Сердито визвірилось іскрою.
Моє прекрасне божевілля.
Як же важко бути з тобою.
Ламаєш всі стереотипи...
це як кістки тільки трохи більше.
Та я не зможу більше прожити,
як ти остаточно мене залишиш.
Ти - найскладніша людина в світі,
але так само і найважливіша.
Я безкінечно могла б хотіти,
та, все одно, віддаватиму більше.
І не шкода, забирай що хочеш.
Мені це честю стоїть а не грою.
Які б страждання ти не пророчив -
я все життя проживу з тобою.
Я на колінах молюсь вже пів ночі.
Болить. Нестерпно. Це, все ж, переломи.
Та ще сильніше сльозяться очі.
Мій Боже. Спасибі, що він зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403891
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
мій спокій - ментальний,
мій розум - легка інвалідність
щоразу на ставку
вертаюсь без решти води
зізморщую очі,
викручую первісні лати
молочні затрати додатком
до тла білизни
мій метод - валідність,
мій фатум - браковане тіло
з гачками кортіло
чіпляти перони,
порти
до слів гіркоти
за чайним туманним порталом
мене стало мало...
...гойдали фіранкою сни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403690
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Як серце підказує вчини,
Іди до мети своєї, іди!
Та подумай спочатку чи це
Не буде твоїм кінцем.
Аоста, Італія
6 лютого 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399032
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Струмки хлюпочуть
І небо висне,
Вітри запекло
Жахають свистом
Похмурі ранки,
Нудні обличчя
Байдужість стогне
В обіймах звичних.
Замерзли в серці
Бруньки надії
Весняне сонце
Їх не зігріє
В очах скресає
Наївна крига
Сльоза стікає -
Це не відлига.
Струмки хлюпочуть
І дума сниться:
Душа в калюжі
Висить на нитці.
Згори грязюку
Відображає
Пречисте небо
Життя минає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403798
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Душа открыла дверь в страну любви и блага,
Лучами солнца согревала тень,
И силуэт прошедших дней печали -
в глазурном небе прошептал ответ...
И радостно, и тихо, и спокойно,
Во сне , глядя на образ нежный твой,
Мне кажется , что мир, упавший под ногами
Вальсирует в танце в небе голубом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403775
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Шановні поетклубівці!
Хай ваша зустріч буде переповнена весняною втіхою, збуджена першою пташкою, пригорнутим теплим променем, втішним клекотом журавликів, розквітлими тюльпанами та нарцисами, білим первоцвітом, крокусами, а ще збагачена щирими і привітними словами.
З любов'ю Галина Коризма.
За крок до весни чарівниці,
Ще трішки, бо квапиться час.
Радіє земля, люди, птиці,
І навіть слова у віршах.
Живе все радіє на світі,
Збудилась природа в гаю,
Вже пролісок прагне розцвісти,
Роздати чарівну красу.
Милує земля своїм станом,
За крок до весни залишивсь.
Так хочеться бути із вами,
Де спогад в душі залишивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403764
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
я маю стільки простору що здатна вмістити у себе весну
вона танцюватиме на моїй скроні і сплітатиме мені вінок
з усіх бескидів що стояли вчора поруч мого серця
з моїх ненароджених мрій і інших життів
які досі в мені протікають рікою гірського холоду
неспокійною
і б'ються щосили об камінь
об девер'яні мости які все життя на мотузці
висять над безоднею спокою
я маю стільки незайманого ніким не забрудненого простору
що здатна впустити нові сторінки
у книжку
відновлення
проспати із ними цілющими до серпня
і там не писатиме більше рука
старого поета
там житимусь стежки що доторки неба дарують
без зайвого поруху листя
без поглядів міста
без мене котра несумісна
з криштально ясною душею
була
я маю доволі квітучого простору
від якого лякається небо
привезеного з краю мольфарів
де був колись рай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403536
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
А небо також плаче, і сльози наче бісер
Розсипались додолу, зібравши з неба пил.
На підвіконнях срібних малює щедрий вітер
Маленькі зорепади - людських великих мрій.
І мовчки п’є з поверхні німу, свавільну тишу,
Що заховалась нишком у обрисах дерев.
А небо також плаче, гнів кидає донизу,
І чути стоголосний бентежний грізний рев.
21.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403090
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013
Такого вірного кохання у світі більше не знайдеш,
Таких очей, що сяють щастям, у натовпі не віднайдеш,
Такої пристрасті в коханні ти не відчуєш вже ні з ким,
І пустоти тієї в серці ти не заміниш вже нічим!
І все, що ожило зі мною, зав’яне відтепер навік,
Й з болем в серці проживеш бездарно не один ще рік,
Забудеш: що таке відвертість, забудеш, що таке любов,
Лишень душа буде благати, аби впустив її ти знов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403447
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
А давайте всі замовкнем.
Й слова не промовим.
Нехай тишина і спокій.
З вітром заговорять.
А давайте дамо слово.
Лиш струмочку в полі.
Нехай з ним про свою долю.
Верби заговорять.
А давайте без обману.
Жити щиро,сміло.
Бо брехня- стає ударом.
А правдивість - крилом.
Хай панує вічність слова.
Не тільк на папері.
Нехай книга усім людям.
В світ відчинить двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403226
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Мені сковують ноги усі твої перемотані нитки, що живуть на стінах днів, які минули вже. І коли хтось стукає у вікно, передчасності звуку у моїй гортані знаходять віддалини обпечених морем свіжостей, втамовують спрагу моїх кораблів і знову перемальовуються на крайності горизонталей, що тримають небокрай і крайозем. Такі потоки найкращі для осмислення відношень себе в собі, вирахування відсоткової маси відчувань у погляді і сприйняття крейдового осаду минулорічних відцвілих дерев, що намагаються жити в поезії.
Тоді ти наростаєш товстим шаром рим на стосах пожовклих сторінок якигось пліснявих газет, вміло витираєш сліди на снігах півночі, переймаєш хронології історизмів, які давно вийшли з вжитку, як і твоє дихання, пишеш про невідредагований кругообіг пір року, спалюючи солоність цукрової тростини, що гріє твої квіткові легені.
Все воно має своє призначення, своє зіткнення з паралелями світла, які впевнено зв'язують у вузли рівноденності і зміни суттєвостей новизни.
***
витри усі тумани що збиті були у купу
вони прокидатимуться поруч чернеток
невідісланих листів
і шарпатимуть кожну букву
аби та вмістила їх крики
їх рядки нескінченної плинності
їх пустот
і їх молодостей
витри усі тумани що застили на он тому портреті
їх єдність вмирає хвилями
у скроневій долі сплячого листя
вона в’яне магноліями
вкривається пролежнями
і намагається вийти з колючих зір
витри усі тумани з свого забобонного пориву бути поетом
підстав їм плече
хай ще переночують сьогодні у тому конверті
що пах разючим морозом
а завтра звільни свої руки
від блукання у прозі
сотень малих ренесансів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403139
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
галактик безмежні простори є в тобі
я їх відкривати хочу
з кожним днем…
кожним подихом…
з кожним дотиком…
з кожним приходом ночі
ти - світ неозорий із присмаком кави
з її темнотою
з її гіркотою
без тебе мені вже як без наркотику
все не таке
все не дофарбоване
повноцінна цілісність моя вже втрачена
і мрії розбавлені твоїми частинами
все що до тебе -
не має ніякого значення
поринаю в цей світ безупинно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402921
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Не извиняясь,ты просто уходишь,
И не меняясь,как будто не помнишь,
ты не со всеми, один на один,
снова ныряешь в свой медленный сплин.
мне надоело, не буду я больше
пусть все уйдет, меня больше не гложет,
кто будет рядом,что будет завтра
мне безразлично где ложь, а где правда
больше не помню я твой телефон,
я все забуду, как будто бы сон,
время пришло, пора жечь мосты,
жизнь на весах, но чаши пусты
нету терпения, стало неважно
взять и уйти - сможет так каждый,
я не сопливая, плакать не буду,
не обещаю, что скоро забуду,
просто нельзя память стереть,
а время идет,за ним не успеть,
но хватит уже, не буду об этом
мы не враги, не будет вендетты,
многое ждет нас впереди,
только вот вместе уже не идти
у нас ничего уже вместе не будет,
правда одна - мы разные люди
дай Бог удачи тебе на пути,
мы не чужие, как ни крути,
просто так вышло, виновных тут нет,
все,запечатан историй конверт.
Точка,и все оборвалось внутри.
Больно, но нова скажу: Уходи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402919
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
будь зі мною останні 9 хвилин до кінця ночі.
дивись, як я тану разом із нею.
прислухайся до ледь чутного потріскування запаленої цигарки.
воно стає голоснішим, коли цигарка догорає. все голоснішим, голоснішим..
і раптом обривається на найвищій ноті свого реквієму.
будь зі мною останні 9 хвилин до кінця ночі.
дивись, як по черзі, один за одним на вулицях гаснуть ліхтарі, даючи дорогу більшому Світлу, котре, втім, не поспішає приходити і є далеко не таким лагідним і м"яким.
вдихай запах попелу, поки він ще не розвіявся.
вбирай ніч у всі рецептори, поки вона не розсіялася.
злизуй її по краплі зі свого вікна, нанизуй на тонку голку своєї зневіри.
тебе замало, щоб увібрати всю ніч, тому це зроблю я.
я стану для тебе постійною ніччю, щоб ти ніколи не втікав від світла.
бо ж ніч ще світліша, ніж день, коли ти її розумієш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393950
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.02.2013
Я буду вічно берегти твій сон.
І поправляти ковдру серед ночі.
Серця у грудях б’ються в унісон…
А погляд все шукає рідні очі.
Я буду вічно берегти тебе
І коли світ збереженим не буде.
Нас небо вдвох таємно пригорне,
А поки твої губи мене будять…
Я буду вічно берегти твій сон.
І нести воду, як лишень захочеш.
Долоні легко доторкнуться скронь...
І ти вустами ніжно зашепочеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402884
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Затиснути би серце своє у сталевих лещатах
Щоби жодного поруху, подиху, жодних віршів.
Перескочити б все, що було, з незворушністю ката
Щоби більше ніколи не грати на струнах душі.
Обминути б ті миті, коли розпинається серце,
Відвернутись, заснути чи впасти в німе забуття.
Засушити б навіки на зошиті слізні озерця
Щоб слова із рядків не втікали на їх кораблях.
І… пробачити б! Кожен синець і кожнісіньку ранку.
Щоб ми стали без шляху назад остаточно чужі.
Щоб розвіяти попіл минулого ввечері з ґанку.
…А опівночі в спальні порізати знову свій світ на вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392431
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 19.02.2013
Щось, охорона, друзі, нікудишня!
Назлазилось непроханих гостей...
Пора б зібрати воленьку і лишніх
Таки змести з-перед своїх очей!
Пробралась в мене нишком криза вражень...
Відправила думки в анабіоз.
Гостила тижнями, а згодом й каже:
"Чи мала б я заколоситись повз?
У тебе ж тут така родюча нива!
Куди не плюнь - зійдуть мої плоди.
Не через те, що ти така лінива -
А через те, що надвразлива ти.
Не відаєш чого насправді хочеш,
Ні мрій, ні прагнень творчості, ідей...
А воля(?)- Тільки пір'ячком лоскоче...
То ж не дивуйся і чекай гостей" :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402312
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 19.02.2013
Вибач, я сьогодні трохи п’яна.
Вибач, бо сьогодні я люблю.
Вибач, я не та, що так кохана.
Вибач, бо цілунок я вкраду.
Вибач, що лише сьогодні кАжу:
«Вибач. За усе, що відбулось».
Вибач, я вину свою загладжу.
Вибач, усміхнутись не вдалось.
Вибач, що пишу тобі ізнову.
Вибач, то не я. Все алкоголь.
Вибач. Ти її чекаєш, тую долю.
Вибач. Через мене ж не знайшов.
Вибач, я сьогодні трохи п’яна.
Вибач, пити не бажаю я сама.
Вибач… То коньяк… і я палала.
Вибач, що не впив мене. До дна. (19.02.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402359
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
ви забудьте ті теплі стіни
їхні думки уже пропадають
це тепер лиш холодні руїни
почучть її сили вмирають
ви не почуєте радісних слів
не побачите блиск у очах
і соловїний враз завяне спів
і буде плакати душа по ночах
це вже тепер не наївне дівча
тепер насторожі вовча душа
тепер не буде цього кохання
буде лише егоїстичне бажання
та така стара бажана мрія
і лише дивна ностальгія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402348
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2013
В поезію потрібно закохатися,
Щоб пряні спогади як косу розплести.
І до рядків її потрібно доторкатися
душею й серцем нетлінним та крихким.
Солодких слів потрібно не цуратися,
Щоб не згубити гамму почуттів,
Про свою музу треба піклуватися,
Щоб в час незгод її вогонь завжди горів.
В поезію потрібно закохатися,
Щоб розродилася душа мільярдом слів,
І знаєте,нам варто посміхатися,
Щоб світ для нас взаємністю горів.
В поезію все ж треба закохатися,
Щоб дати змогу римі розцвісти,
І досхочу й доп"яну напиватися
Її нектаром,не дати їй втекти. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402005
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Така весела і розкута…
Така солодка і терпка…
Іскриста і оманлива – отрута…
Я поманю тебе із кришталя.
Замружиш очі і підеш за мною,
І не важливо,як,куди,коли.
Ти просто упиватимешся грою,
Яку ми так раптово почали.
Я ніжно подивлюсь тобі у вічі,
Ти будеш танути від дотику руки,
Повіриш в те,що ці хвилини вічні,
Що я на віки буду там,де ти.
Пробач,маленький,це не в моїх планах.
Ти дуже милий,тільки не сумуй.
В моїх очах,неначе на екранах,
Не ти один,та тільки не ревнуй.
Ти зрозумій,твоєю я не стану.
Належати я можу лиш СОБІ.
Гортати кадри ці не перестану.
На мить лиш зупинюся на тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402190
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Он говорил :"Я видел многих женщин.Я их любил.И скучно мне с одной".
Она лишь улыбалась, словно меньшим казалось зло, что выбрано самой.
Сказал он просто: "Волк я. Одиночка. Сам по себе. Не должен ни-ко-му".
Она курила нервно. В одну точку глаза ее смотрели, как сквозь тьму.
Он ей твердил:" Я так люблю свободу; тех женщин, что готовы принимать мой, жизни, стиль. Меня. Мою природу".
Она и не пыталась понимать. Лишь ухмыльнулась, выдав струйку дыма...
Но он твердил: "Ты так мне по душе! Нам вместе быть с тобой необходимо! Со мною рай найдешь и в шалаше!"
Она лишь затушила сигарету, и посмотрела пристально в глаза.
Он понял, что не будет без ответа, и что она не будет возражать... Спросил: "Какой по счету я мужчина?" Она его сильнее обняла. Наивно улыбалась беспричинно, как будто бы вопрос не поняла.
А он спросил: "Ну как тебе со мною? Надеюсь, "это" было хорошо?"
Она лишь покачала головою и улыбнулась,хоть и не смешно...
Под утро, уходя, у самой двери, он потрепал рукою по щеке: "Ты молодчина! Сам себе не верю! Все было супер! Но теперь -уже...Пусть это будет только между нами, и это будет только наш секрет!" Она смотрела влажными глазами...Кивнула, резко дверь закрыв в ответ.
Он позвонил ей утром, пред рассветом. Она не отвечала на звонки.
Лишь поздно ночью, на звонок, ответом, услышал: "На неделе . Заходи."
Спросил он нервно: "Как поразвлекались? Ведь нынче не скучала без меня?" Она чему-то молча улыбалась. И кофе предложила, не виня.
Теперь звонил он часто,ежедневно. Но не всегда ответы получал...Он ждал, просил . Превозмогая ревность, на встречу неизменно приезжал.
Она не объясняла, почему же их встречи непростительно редки. А он вдруг понял - и в жару, и в стужу он ждать готов, страдая от тоски. И то, что хочет быть всегда ей нужен. Чтоб - только он! Другие - пустяки!
Он нервничал - она не отвечала...Сходил с ума, услышав, что с другим она недавно в парке целовалась. Хотел, чтоб знали все, что только с ним! Чтоб знали все об их греховной связи...
Она спокойно отрицала все.
А он витал в плену своих фантазий, ведь видеть только с ней себя хотел. Мечтал о том, что только он - с ней рядом. И чтобы с ним, и только с ним - она. Взрывались чтобы чувства звездопадом,и в мир любви их чтоб вела луна.
Приехал к ней с огромнейшим букетом. Она букет забыла у дверей...Вопрос о встрече - снова без ответа. Весь день ее расписан. Для друзей.
Он попросил руки ее. И сердце. В ответ: "Я ведь живу себе - сама.По жизни я летаю вольной птицей. И не спешу еще сходить с ума".
Он закурил. Дрожала сигарета...
Она опять: "Свобода мне важна!". Его морозным тронула ответом: "И никому я вовсе не должна!"
Вмиг для него весь мир перевернулся. В клочки исполосована душа. И в сердце словно черный шар замкнулся. За жизнь свою не дал бы и гроша...
Она сказала: "Мне идти своей дорогой. Не собираюсь возвращать все вспять. С тобою жизнь мне видится убогой. И ни к чему мне что-то изменять..."
И он пошел... Растоптанный,смиренный. Не понимая - в чем же виноват. Под хлестким взглядом глаз ее надменных. И путь его лежал - в свой личный ад...С ног сбитый неожиданным отказом той, что была когда-то не нужна, той, что давно была его соблазном, которой не сказать теперь: "Жена"...
Она осталась в собственной квартире, букет поставив бережно в вазон. Сомненья придавили, словно гирей...Все пронеслось, как будто полусон. Вот он ушел - единственно любимый,такой желанный и такой родной...Ведь был всегда такой необходимый...
А получилось - стал совсем чужой...
5.01.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402271
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Холодні ночі за вікном
Пливе у сірі безвісті нудьга
Пливе і щось шукає
Плачуть темнії ночі
І стиха хлипає сум
Плачуть голі дерева,
Плачуть соломяні стріхи
Бо йдуть нещасні,
Немов каліки-журавлі
І тьмяно на душі
Бо плаче зажурене серце
Де ж ті молоді надії,
Де ж молоді сили,
А все це тепер немов чуже
Немов так і треба
А ночі довгі холодні
І пливе у сірі безвісті нудьга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401824
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
В що я, напевно, ніколи не повірю, так це в те, що людина не має романтики в душі. Кожен з нас має таємну ниточку, потягнувши за яку просинаються всі прекрасні почуття в душі, просинається ніжність і трепет, для любові як відлік запускається. Лише в деяких людей ці нитки далеко заховані. А може, я наївно помиляюсь, бо боюсь одного дня прокинутись і лежачи на спині та дивлячись в стелю зрозуміти, що не у всіх людей є ці нитки в серці і як же я гірко помилялась, витрачаючи на беззмістовне копирсання у серці якогось перехожого у моєму житті стільки свого дорогоцінного часу. А може, страшніше буде розуміти те, що людей з нитками в серці мало. І що очі – не рентген, простим поглядом не видно, в кого що там під одягом. Може, на щастя. А може, й ні. Бо скільки б ми помилок не зробили, сприймаючи людей не так,вважаючи їх не тими, хто вони є насправді. Можливо, це все принади життя, воно, бачте, таке-от оригінальне.
Кожна душа то є темний ліс. Правда. Але що ж тоді дає нам пізнавати цю хащу? Людина,яка відкриває душу, запускає у неї легенький промінь світла. Він є світочем в темряві душі. Але людина повинна хотіти відкритись. Важко захотіти. Вилізти зі своєї мушлі. Сидіти в мушлі - це як брати і нічого не давати. Важко одного дня встати з правої ноги, а не зі звичної лівої і почати давати часточки своєї душі наліво і направо.
Можливо, світ став би іншим, якби ми віддали часточки своєї душі тим, хто свою душу продав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392549
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 17.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013
Стриптиз душі... Спадають на підлогу
Не надто переконливі не хочу
Не розумію тих хто вірить в бога
НЕ МОЖНА дарувати такі очі
Чесно скажи, чого від мене хочеш
Хоч не питай... Все рівно скажу ні
Я маю дещо світле й не порочне
Жаль тільки не йому пишу вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401822
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Іще не все. Це не кінець,
Це лиш початок спраглий і голодний,
Байдужість надію веде під вінець
І день не від холоду такий вже холодний.
Це ще не кінець. Це все лиш початок.
Затьмарені очі дивляться вдаль
І ночі підло дається завдаток,
Щоб далі давала лиш смуток й печаль.
Це ще не все. Ще вічність чекає.
Тужливо доля веде по шляху
І під ногами все розквітає,
І вяне так скоро, і входить в пітьму.
Все минає. Все іде щохвилини...
Мені ж все одно. Нехай тому грець.
Усе колись в'яне. Все колись гине.
Для мене ж не все ще. Іще не кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401792
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013
Її ім'я промовляє так часто,
І думає він безупину,
Сім'я- це найкраще щастя
Родина, родина, родина.
Вона прокидається рано,
І каву міцну попиває,
Кар'єра, робота, начальство,
Її це найбільше втішає.
Він знову бере телефона,
І номер її набирає,
Гудки сумні, ніжно-тривожні
Ніхто більш не відповідає.
Вона зайнята, містом блукає
В думках її тільки робота,
І навіть їй заважає
Його так звана "забота".
Роз'їхались тихо та мирно
І в кожного знов своє щастя,
Вона по ночах на роботі,
А він вже дитя обіймає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401556
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Стільки хотілося тобі розповісти ,
За стільки літ я зсумувалась за тобою.
І вся любов давно сплелась з журбою.
Я пам’ятатиму тебе..а ти?
Побачити хотілося б тебе .
А знаєш,у нас знову осінь
Повіриш, пам’ятаю тебе й досі.
Та все вдивляюсь в небо голубе.
Ні, звідти я тебе вже не чекаю.
Не повертаються ж бо з тої далини.
І душу здавлює тяжкий ланцюг вини.
А так хотілося почуть: « Прощаю»..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401545
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Як би ж можна було
Взяти і зачерпнути
Хоч каплю щастя,
Каплю, прекрасного,
Щоб стати цілими.
Але усе таке брудне
Усе давно вже не біле
Граємся темнотою
І лякаємся світла
Пірнаючи все більше на дно
Хочем і шукаєм істини
Тіло пітніє від невідомості
Очі блистять брехньою,
А правда ріже до болі.
Погані привички
Тепер - це нормально
П`яні стакани,
Заплакані ночі.
Прощай назавжди!
Хочеться сказати і піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401463
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2013
Заплющивши очі, ти бачиш
незвідані фарби,
Невідомі світи;
Підійми погляд в небо - і у сяйві туману
Ранкові краплинки тобі пишуть:
"Твори́!"
Твори́!
Сміливо землі відривайся! У небо!
У вись із висот.
Невідому блакить.
Дай серцю нектар і напій із натхнення,
Даруй для душі словотвірний букет.
Хай в грації слів, між рядками, у буквах
Живе і співає твоя вільна душа.
Відчуваєш? Земля на орбіті відцуралась від руху,
Ма́буть, до слів прислухалась вона!
Твори́!
Нехай небо і сонце дарують наснагу,
Відносять на крилах в поетичний політ,
Дають тобі сил для піднесень і слави
І новесенькі крила для наступних робіт!
́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
08.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401452
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
«Бережіть собори своїх душ»
О. Гончар
Що ж небо розпилене мільйонами зламаних фраз,
кричить горілими, нестримними зливами,
це ж не іронія долі та й, мабу́ть, не сарказм
людино, чому вдовольняєшся схилами?
Людино, покривджене тобою створене місто,
брехнею, що осіла на скронях спалених зір,
немає ідей та й немає запалених іскор,
все поглинуте подихом палючих зневір.
Всі святині, що ти так і не змогла вберегти,
всі чаші загублено, у яких лиш твоя провина,
зруйновано в душах собори та твої церкви,
чуєш? ти лиш згадай, що ти у житті - людина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401455
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Повір, не маю я до тебе зла!
Моя любов … Розтрачена й німа,
Моя душа ,яку так берегла …
І я сама, мов осінь нежива …
То тихий відчай. Тут немає зла …
Проходь у моє серце і дивись.
Немає вже тут щастя як колись,
І мрій шитво, що так і не збулись,
На серці тліти раною взялись…
Прийди сюди як завше й подивись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400247
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Запахло кавою із теплим молоком,
а тиша відізвалася гудком.
Спітнілі вікна тихого кафе...
Дзвінка нема. надія ще живе.
На фоні музика, на фоні сірі люди,
і щось не те. І те "не те" усюди.
Душа самотня, тиха і покірна,
та захотілось бунту... неймовірно!..
Бруківка чорна, каблуки і пальта,
сміються лиця у газетних шпальтах.
Чудове місто, ранок, день і вечір, -
тягар незмінності втиснувся вже у плечі.
Було щось нове, та, на жаль, миттєве.
Як швидко воно стало несуттєве!
Любов і дружба десь поміж науки...
Аж дивно... не повисли досі руки.
До речі, віддзвонились. Все нормально.
Не знати, як насправді. Хоч формально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401447
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Рояль и я : две тени возле сада,
Ни шорохов,ни звуков,просто мы.
Сижу,гляжу, наверное так надо,
Летая в мире глухонемоты.
Сидим,глядим - две вечные печали,
Он - не звучит,и я молчу,
Не вдохновляемы друг другом,знали
Знали судьбу свою.
Он инструмент,пленен различьем звуков,
А я как узник перипетий судьбы.
Но вот слегка приподнимаю руку,
Не извлекая нот - они скупы.
Мелодий нет,немое всё в округе,
Будто начертано чернилом на листу.
уже привычно и не впервой подруге
Искать причины для безмолвия во рту.
Немой рояль,немая я и звёзды,
Немое небо,а с небес луна молчит
Но знаю -- иногда приходят грезы
И в том миру глушы и немоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401058
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Кожен з нас хоча б раз у житті спіткнеться, впаде.
Кажуть "хто високо літає, той низько падає".
Але як на мене це придумали люди, які ніколи і не пробували літати, боягузи!
Розправте свої крила, відкиньте сумніви, по вінця наповніть свої легені свіжим повітрям і летіть, стрімко, швидко, далеко, не оглядаючись. Минуле не повернути, не виправити. Воно було і цього не змінити. Просто подякуйте за досвід.
Здіймайтесь усе вище, покоряйте невідоме! Не зупиняйтесь!
Якщо ви впадете, ви будете знати, що ви літали, що ви не упустили свій шанс.
Якщо ви впадете, піднімайтесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400395
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Сніг притрушує в памяті різьблені образи
Й почуття в глибині очей асфальту
Щастям хочеться у зіницях твоїх ковзати
Їсти голос, і імя твоє на шпальтах
Щось крихке неймовірно, горобино-червоне
Грію руки до вогнища серцевих стріл
І любити, так само, з сивиною на скронях
Щоб завжди так гарячо багряно горів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400505
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Про розлуку писати легше,
Про щастя так не напишеш.
Тих слів, що в моєму запасі,
Так мало для моїх експресій))).
Дивилась в очі - навпроти,
і просто - ловила момент.
Знаю, що не зустрів ти тієї,
на яку встановив би патент.
Наші душі зійшлися в астралі,
не скажу, про що мова була,
не робила з тобою я фотографій.
Ох, ця надмірна скромність моя.
Якісь хлопці поруч крутились,
ховали каблучки з руки,
та потім тихенько дівались
Від стріл твоїх огняних.
Дякую за щирі карі очі,
Дякую за посмішку твою,
Дякую, за те, що зрозуміла,
Чому досі нікого не люблю.
Ти є - я від цього щаслива,
ти існуєш, не лише у снах,
Я звісно тебе відпустила,
Для мене - ти мій синій птах)!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399777
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Нас небо не може тоді рятувати
Від долі тяжкої, ударів легких,
Коли не хотів ти життя таке мати
І рішень настільки важливих важких…
Боявся їх так, як вогню чи пожеж..
Ховався за щось, молив,мов: «Прости!
Мій Господе, Боже, я краще!»,авжеж,
Лиш після того, як гаркнув: «Пусти!»
Всім тим, що так без надій сподівались
На думку твою, чи поміч кому…
Тепер усі просто пішли, поховались,
Канули безвісти, десь у пітьму…
Але ж подивившись на тебе згори,
Небо зуміє усе те пробачить,
Скаже:«Є в тебе шанс, скоріш забери!
Щоб долю свою зміг далі побачить! »…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388971
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 10.02.2013
Малоймовірне
покриття досяжністю
власного розуміння оточуючого
Змушує
кидатися камінням
у нові знайомства,
лити канави бруду
в їх наміри добряків.
Крутяться
спіралями
знехтуваного
безмежжя
розкуті
клубки
спроб.
Запізно чи зарано - вже ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399738
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Стала домашньою. Десь заподілися рими.
Шаленість змінила на теплий зелений чай.
А пам'ятаєш? Колись ми були чужими.
Я була Герда. Ти - неприступний Кай.
Як все змінилося! Днів тих потік нестримний.
Рідко пишу про колишніх і про дощі.
Знаєш, з тобою забула, як бути сильною,
Як римувати знайомі колись вірші.
Стала домашньою. Рідше ношу підбори.
Хочу уже не свободу, а затишний дім.
...Тільки це все неважливо. Бо зовсім скоро
Стану й для тебе єдиним твоїм усім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399700
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Золотаве осіннє сонце,
Пригорни, приголуб самотність,
Небо плаче від болю розлуки,
Дощу краплі - заплакані звуки.
Юне серце того не знало:
Мов ножем по живому крає
Відчайдушна й нестримна надія,
Що повірила сліпо у мрії.
І болить все нутро, й від туги
Пісня смутку живе у грудях.
Забуття хтось у ній напророчив.
Все ж, любов випромінюють очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399691
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Знову криза. І вкотре думки не вплітаються в рими.
Треба звикнути. Знаю, та все ж повертаюсь туди.
Ми з тобою, напевне, завжди були надто складними.
І терпіння тремтить, але знов механічно: "Не йди".
Вкотре криза. Вже навіть зима починає боліти.
Забагато думок і, мабуть, забагато чекань.
Треба кисню і поруч тебе, щоб хоч хтось вмів зігріти,
Та натомість повітряні замки з пустих сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399666
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Це стало звичкою рахувати причини чому не разом
Безнадійно, як і тарганів в голові
І відсутності вчинків повні камази
Стало звичкою молитись тільки тобі
Мокрі ситцеві простирадла ховаю подалі
Я забула, як пахнеш ти щастям
Стало звичкою небо твоє носити шматками
Рахувати зустрічі навіть в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399528
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2013
Є миті, де слова несумісні,
Де сонце яскраво палає.
Де зв`язують вузи тісні,
Яких ніхто не розгадає.
Цей рай на землі -подарунок,
Весь світ стає кольоровим.
І ніжний ранковий поцілунок,
Здавалось, ми Всесвіт очолим.
Я танула у твоїх руках,
Ти тримав усю мене у долонях.
Із середини проривався страх,
Розійшлись у щоденних погонях.
Роки твої очі забрали,
В яких я так любила пониряти.
Холодними мої ночі стали,
Встигла тебе у пам`яті заховати!
Цей фільм прокручую у думках,
Ніяк не можу я збагнути.
Чому моє серце не у твоїх руках,
Та, напевно, так повинно бути!
Відлітай, нехай усе стане класно,
Наші спогади - прочитана книга.
Часові, кажуть, усе підвласно,
У струмок перетвориться крига!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399209
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Цей світ з'їхав з глузду,
Хлопці з дівчатими обмінялись містами,
І кохання з сексом стало забавой.
Брехня для нас стала втіхою,
А правда - її взагалі немає.
Замість красивих вчинків,
Краще смс вконтакті,
А місто ніжностей, жорсткий трах до ранку.
Дівчата втратили честь, а хлопці відвагу,
Перші ж хочуть бмв,
Останні - кохану.
Як трактують любов?
Це просто "встічання",
Те, що зараз секс,
Раніше звали коханням.
Молодь навчилась бездоганно брехати,
Щоб просто побільше партнерів зібрати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399205
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2013
Не забирай надію ту останню,
Ту віру у кохання молоде...
Навіщо доля,знаючи всю правду,
Любов взаємну в мене знов краде...
Навіщо забирає те останнє,
Що по житті стежиною веде.
Колиска мрії перетворює бажання
Й виблискує в душі щось золоте
Це серце марить,виходу не знає,
Топтаючи душевну доброту.
Чому не йде,коли його чекають?
Чому не ставить у житті мету?
Ламає долі,щастя забирає,
Приносить смуток,навіть і журбу..
Не всіх людей кохання так ламає-
Я дуже вірю-долю я знайду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399108
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Вечір тихо наступає, сум серце тихо накриває.
Воно тихенько так питає: Чому не можу я забути,
Ті теплі ночі, яскраві зорі, добрі очі, добрий погляд, теплі руки...
Чому не можу я забути – пекельний біль розлуки…
Чому приходить він щоночі???????
Чому побачити його я хочу?
Чому, чому, чому, лунає дзвінко в голові.
Невже прожити мушу в глибокій самоті?
Чому стається так в житті?
Цю відповідь давно шукаю!!!
І в БОГА часто я питаю – Чому в житті це все несу,
Мене лишили всі одну, лиш темна ніч завжди зі мною!
Не можу більше я так жити!!!!
Не можу більше вірити любити.
Не маю сили для життя!!!!!!!
Я залишилася ОДНА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398883
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
І все не так, і всі тепер – не ті,
Не їх я згадую, коли на самоті,
І не вони володарі моїх думок,
У мене виник з ним невидимий зв’язок.
Волають не про них мої пісні,
Вони якісь сухі, черстві, чужі, прісні.
І стали вже для мене просто дріб’язком,
Бо я не з ними з’єднана невидимим зв’язком.
І не вони мені приходять в кожнім сні,
Не їхні очі такі приязні, сумні.
Тож не вони мій ідеал і мій зразок,
Мене тримає з іншим той невидимий зв’язок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397985
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Я віддаю тобі свій сон,
Щоб не змогла проспати
Пробудження твоїх долонь
Світанком пелехатим.
Я подарую тобі сон.
І вечір синьоокий,
І запах тиші за вікном
Щоб ти вдихав глибоко.
Бери я віддаю свій сон.
В той час буду на варті,
Помолюсь тихо до ікон,
Бо ти для цього вартий!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397979
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Я зробила депресивність мистецтвом
І пензлем малюю так тонко
Рівними,ламаними лініями
Фарбами
Чи то темними чи то сірими
На емоційному рівні зважена
Втихомирена і розчавлена
Своїми руками
Тими, що і пензлем малюють
Не відкриваючи думок своїх
Не дихаючи внутрішньо
Задихатись можна і люблячи
А можна коли порожньо
Та не у вікна щодня вдивлятися
А у очі що більш є просторіші
Замість пера тепер ручка кулькова
Замість щирості – лестощі.
Маяком для когось придатною
Щоб рукою вказати на рішення
Не учителем, не суддею
Приятелем, а краще соратником
І відсахнутись затулившись долонями
Обхопити себе і тримати
Тримати себе із безвиході
Бо і за власне волосся
хапається потопаючий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397962
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Скреготав самотньо ланцюг,
Червень плутав думки,
Метеликом билось безсоння
Угледівши вогники мрій.
Як манило принадами тіло,
Вигиналося пружно...
Він бачив вузенькі долоні,
Якими черпала вологу
І плюскала,плюскала
В спраглі вуста,
А потім дивилась зорею
Під брезентовий спокій
Затишного сну.
Цілувала заплющені очі,
Гоїла, гоїла рани.
Кружляла голубкою,
Стукала дзьобиком в двері...
А він обіймав надчутливість,
Закіпав білопінно,
Тремтячи, як Везувій
І благав вгамувати жагу.
Просинаючись - слухав:
"Може вона?"
...Дощ чалапав поволі,
Струшуючи ще зелені
Малесенькі яблука,
Які падали у пітьму...
Ох , Вірсавіє, Вірсавіє...
малюнок з інтернету: Давид і Вірсавія - Марк Шагал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397747
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Дозвольте пані, я із того світу.
ви не судіть мене за ароматом слів.
можливо то лише моя освіта,
яку тоді ще я не зрозумів.
Пробачте тьотю, але як вас звати?!
Я лиш хотів одне спитать,
навіщо вам в серцях стільки розплати
ви хочете людей перемагать?!
Тримай, дитинко, але все не бійся,
не спогад я, лише сумні часи.
Коли всі знали, що таке обійстя,
не чулись сміхотливі голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397702
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013
Через колючий терен квітами росла,
Історія столітть, історія життя.
Несла руїни замкових споруд
І шаблі гострі й воїнську могуть.
Вельмож вбрання шовкові, пишні шати
І кришталевий фарфор й кованії грати.
Кривавою війною, кривдою ходила,
Землі синів до міжусобиць все хилила.
До влади спокушала царський люд,
Митців дарунки втоптувала в бруд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397120
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Не викликай мене на чай,
бо якщо чесно, хочу кави.
Вона палюча і нехай,
так буде навіть не цікаво.
Не викликай мене на бій!
Ти знаєш, це не має сенсу,
бо маємо лише консенсус,
а не палючий запах мрій.
Будь не моїм, давай зіграєм.
Будь всим чужий і навіть тілом.
Чекай на іншу і під впливом,
хай твоє серце догорає.
Не викликай мене з дощу!
Я хочу досхочу умитись,
а потім ввечері напитись
і в пекло знову полечу.
Не викликай мене на чай!
Мене не мучить більше спрага!
Мені потрібна лиш відвага.
Не викликай мене прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396868
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
" Я хочу заходить к тебе в сон, воскресая, наполняясь тобой, и в тебе оставаться, прорастать, принимать твои теплые соки, распускаться цветком, раздвигая границы ощутимого мира… Ты не знаешь, насколько я люблю тебя.
Нет. Я хочу тебе сниться."
Светлана Лаврентьева http://skazzka.2bb.ru/viewtopic.php?id=930
Чому ти боїшся безсоння?…
Чому не чекаєш дощів?…
Бо мотузочку кроків коханих
Змиє водою до центру землі…
Час стугонить під колесами днів
Рахує зупинки, стовпи, пасажирів …
Я завжди виходжу тут.
Каву з автомату чомусь не люблю.
Та питиму, що вдієш о цій порі.
.....Керуючись першоінстинктами,
На нюх гострий сподіваюсь,
на те, що ти не змінив звички
Курити саме ці, неміцні цигарки,
І пахнути лезом бритви
З відтінком терпких вітрів.
.....Маю надію на гострий слух,
Що в самому серці міста
Відсіює кроки твої з поміж натовпу
тутешніх людей і туристів.
.....Ще покладаюсь на тебе,
що у хвилину сну
Ти йтимеш упевненим кроком,
Не помічаючи більше нікого,
Не дбаючи про гарні манери
Ввійдеш до мене у спальню.
Візьмеш за руку,
Як то раніш бувало,
і я прокинусь,
Розімліло рожевощока,
Збентежена і трохи зніяковіла
У твоєму купе.
Колеса в цей час туркотять про своє.
Смішно фиркає потяг
І тріпоче вагонна фіранка
По вуха закохана в небо нічне.
Я страшенно боюся безсоння,
Щоб не проґавити мить
Поєднання лунких коридорів
В точці торкання світів.
...мого і твого...
Змиють дощі наші впевнені кроки
Десь під коріння космічного гаю.
Котиком тулиться сон по-під боком
Морфеєві чари простір долають….
30.01.13
малюнок з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396602
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
А давай втечемо на безлюдний острів?
А давай, щоб тільки я і ти,
Щоб вітер роздував знову волосся,
Щоб разом шлях з тобою цей пройти!
Давай без слів, без сварок, без нікого!
Без принципів, стереотипів і думок.
Не хочу більш тепер нічого,
Лише часу з тобою хоч ковток…
Давай усе життя разом з тобою проживемо?
Давай народим двійко діточок,
Давай сюди ж, літ через сто прийдемо,
У наш таємний зустрічі куток…
Давай поглянемо на світ інакше?
Не так як всі – по-своєму, дивись,
Як осінь листопадом тихо плаче.
Заплачемо і ми колись,
Як хтось із нас піде у неминучість...
Хто перший з нас? Якби ж це хтось та знав…
І біль буде у серці знов пекучий...
Згадаю я як ти мене кохав.
Згадаєш ти, як було разом добре
І підемо обоє в небуття…
В закоханих серця хоробрі!
Давай лиш так, щоби на все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396598
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013
Іноді хочеться стати прозорою,
Щоб не помітив ніхто твоїх сліз,
Щоб наодинці з січневими зорями
Сніг танцював вальс на біс.
Іноді хочеться власну депресію
Знов утопити в калюжі думок.
Іноді хочеться зникнути повністю,
Щоб уникнути старих помилок.
Іноді хочеться знов розчинитися
Серед мільярдів розкиданих слів,
Щоб на хвилинку хоча б опинитися
Поруч із зорями серед вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396574
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013
Ти була колись платтям вечірнім,
Дорогим, діамантом оздобленим.
Зараз стала ти просто ганчір’ям,
І розтріпаним, і потоптаним.
В шафі довго висіла самотньою.
Виїдалися дирки комахами.
Так ставала на сито подібною.
Зачіпляли зазубринки цвяхами.
Тебе, люба, під ноги кид̀али,
Витирали взуття із грязюкою.
Полоскали і знов викидали.
Припадала гидкою пилюкою..
А коли ще здалося замало,
Безсердечно частинами рвали.
А де рвати погано вдавалось,
Гострим лезом живе дорізали.
А було, перед тобою божилися,
Милувались твоїми деталями.
Зараз, мила, ти просто зносилася.
Й перекочуєшся магістралями.
Порятунку щоразу шукаючи,
За всі тонкії гілки чіплялася.
Злі ж вітри до тебе доторкаючись
З них зривали і знову валялася..
Вийшла з моди, постарішала, вицвіла –
Перестали тобою цікавитись.
Вже не станеш такою, як ти була.
Вся синтетика встигла поплавитись.
Вже навіки усім чужа
Моя сукня – моя душа…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396342
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Несказане завжди приречене померти,
Якщо це вчасно не змінити на відверте.
Якщо словами не примусити завмерти,
Якщо ховати очі і життя давно потерте.
Несказане завжди приречене померти,
Якщо до серця не дібрати риму,
Якщо писати олівцем, а потім стерти,
Якщо в душі розвести суцільну зиму.
Несказане завжди приречене вбивати -
Серця людей, що не почули слів.
Життя з очей знайомих випивати
І той прошарок погляду, що все ж вцілів.
Несказане завжди приречене вбивати -
Людей, що не осмілились сказати.
Думки, яким не дали виживати,
Які потрапили за страху грати.
Несказане завжди приречене боротись
За звабливий погляд й ніжність на вустах,
За слова, якими боїмося ми вколотись,
За почуття, що на подарованих намистах.
Несказане вмирає не зірвавшись з вуст
І задихається в астматичних приступах.
Несказане повинне стати однією із відпуст
І жити на розмов душевних виступах.
Присвячується тому, що боюсь сказати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396289
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Насіння проростає в моїй кишені
Куди спадає попіл вбитих мрій
Сльозами живеться соленими лишень
І образами чорно-білих снів
Що вилелію дозами сприртовими
Байдужість, або ще одну залежність
Я побілила стіни кольорові
Бо вже давно не вірю у приреченість
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395837
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Віддай усе, що мав, для одної миті радості,
Не в твоєму, а в іншому житті.
Чужій, невідомій людині.
Віддай те, що здобув важкою працею -
Хай відновиться кров стороннього тіла,
Не твого.
Віддай дорогоцінний час
Самотньому.
Дивись, як радість миготить в його очах.
Вже не самотніх.
Віддай свою волю, свободу і спостерігай
За дітьми, що зростають вільними.
Віддай свій зір сліпцю - і
Відчуй серцем його захоплення:
У світі є, на що дивитись.
Віддай свої легені тому, хто давно задихнувся.
Віддай серце тому, хто давно своє убив.
Або тому, кого за ворога приймаєш.
І наостанок, віддай своє прощення
Тому, хто присвятив своє життя
люті і кпинам до тебе.
Чи так багато ти віддаєш?
Вирішуй ти, багато це
Чи мало. Та для щирості немає кордонів.
Приймай чужу радість як свою.
27.I.2013р.́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395959
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Звуки годинника
В серці тривають
Час подарують,
В душі заховають.
Знову ховають,
шукають, не знають.
Питають, гукають,
знайти де не знають.
Де справжнє життя,
Де є всі почуття,
промінчик від сонця
знайде вороття.
Рукою подати,
Не знати, де взяти.
Ходити між світом
знайти пустоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395886
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
мені мало місця
в будинках твоїх думок
мало сеця твого
навіть на сніданок
така любов
для сиріт
ти мій Чайте́н
і я надсилаю конверти
тобі без марок
*Чайте́н (ісп. Chaitén, що означає «корзина води» мовою уїїче, діалектом арауканської) — містечко і комуна в чилійській провінції Палена, в регіоні Лос-Лаґос. Комуна розташована приблизно в центрі провінції. Однойменне поселення також існує в аргентинській Патагонії.
2 травня 2008 року виверження вулкана Чайтен, розташованого за 10 км від містечка, змусило уряд провести евакуацію його мешканців, що фактично перетворило місто на мертве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395099
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Скотилась північ
і напнула сніжну хустку.
Взяла годинник
і спинила його час.
Іду межею,
наступаючи на хрустик -
Пломбірний простір
і хурделиться крупа...
Настала повна ніч
- важка і безсекундна.
Це тільки мить
без широти і висоти.
А ще можливість будь потрібним,
хоч безлюдно,
Маленьким ангелам,
що зирять з-за спини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395519
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Дистанційні виклики серця,
Звукові коливання душі.
Й краплі справжнього тут не знайдеться,
Й всі, що поруч, усе ще - не ті..
Необхідною є купа ліків,
Неодмінною є залежність.
Цих гучних кілометрів - стільки,
Що я вірю лише в безкінечність.
http://vk.com/dada_poeziya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395512
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Во́рони-во́рони,
Ніччю ціловані,
Держать від неба ключі.
Чом же ви, ворони,
Кіннота зоряна,
Щастя собі не взяли.
Зморені хмарами,
Мовби із марева,
Вітер несете в серцях.
Одкрийте чарами
Замки стожареві -
Щастя відчуйте на смак.
Ви тоді крилами,
Вітром замріяним,
Щастя на землю несіть.
Радістю щирою,
Миру сузір'ями
Сипте на люд з верховіть.
Мов над колискою,
Тихі, замислені,
Щастя співайте вночі.
Ворони-ворони,
Птаство нескорене,
Мають від неба ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395476
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
І ти мовчав….. і я мовчала
Ми поглядами спілкувались.
Світанки ми разом не зустрічали,
Бо один одного боялись.
Ми долю обмануть хотіли –
У різні сторони пішли.
Та не зуміли ми зробити це, ми не зуміли
І все одно переплелись наші стежки.
Дивлюсь тепер на тебе крадькома,
Щоночі п’ю самотність я до дна,
Цілує вже тебе тепер вона -
Ти не один - я не одна.
А що любов?
Вона як марево блука.
І ти мовчав і я мовчала,
Коли другим у вірності клялись,
Та доля гріх цей вкотре вибачала,
І знов стежки наші переплелись.
Палке кохання не згаса,
А лиш пливе до старого причалу –
Бувають завжди долі чудеса
І ти мовчав і я мовчала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395456
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013
А на дворі не так як раніше
Сірий асфальт уже мокрим буває частіше
І листя від сонця уже не сховає
І пташка уранці не заспіває
Від сну не пробудять сонця проміння
Тепер вже не так...
Тепер погода осіння...
Листя пожовкле, дощі не солодкі
Сіре без посмішки небо...
Так буде не довго
Так буде з місяців три напевно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395428
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Ти просто будь...
Мені цього вже досить.
У тихім шумі теплих літніх злив,
у вільних рисах нашої епохи,
У змісті ще встидливих перших слів,
в руці моїй,що рухом ще непевним,
малює досі розчерком пера,
в солодкім щемі зраненого серця-
допоки в нім горітиме життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395247
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Як важко мені в серці й на душі.
Як важко із грудей повітря видихати,
Так хочеться побути в самоті,
Так хочеться щосили закричати!
Коли вже помилки у цім житті
Навчусь я не робить, а виправляти?
Коли складу я руки в каятті?...
Коли чолом я буду припадати?...
А в грудях в мене повний лантух сліз,
Коли я буду всіх їх виливати?...
Куди не гляну, то чужа я скрізь,
А сльози душать, хочу вже ридати!
Я хочу плакати й кричати так,
Щоб розлягались гори і рівнини,
Щоб аж у небі здригнувся літак,
Щоб зорі теплом на нас засвітили!
І хочу тихо сісти в темноті
Й про біль свою тихенько заспівати,
Й побачити хмаринку в висоті...
Й себе на місці неї уявляти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394775
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Відбитки медових пальців
Касети
І Телескопи
Ми давно вже не повстанці
Планету
Рука не вхопить
Хвилюється чорнотою
Ядуча
Плавлена плівка
Зимно коли не з тобою
Задушить
Срібна шнурівка
Гортаю теки досліджень
Шукаю
Революцію
Скільки було попереджень
Вбиває
Еволюція
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394768
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
А мені би тільки писати вірші
І дихати твоєю (при)сутністю
Заповняти собою всі ніші
Твоєї непідвладної сутності
Хронічно любити безсонні ночі
І капризи духовної недуховності
Завмирати від шалено-ніжного.. в очі
І відчувати(сь) твоєю повністю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394733
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Більше немає болю.
Більше я не боюсь.
Знов спілкуюсь доволі,
Знов від душі сміюсь.
Вже тебе не кохаю,
В душу весна прийшла.
В серці безкраїм гаєм
Радість буяла,цвіла.
Хмари туги розійшлись,
Висохли сльози дощу.
Сонце зійшло...Подивись!
Всміхаюсь знову життю.
І хоч нема вже болю,
Хоча тепер не боюсь,
Ти знай: до життя свого
Вже тебе не впущу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394671
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
а моя біль голодна і смішна
а мої сьози чомусь не солоні
ти знав що так закінчиться це гра
ти добра грав,а я тепер в полоні
і добре знав які вже важелі включати
ти добре знав що буде тільки біль
а я смішна,наївна й тільки втрата
у нетямущі несвідомі лапи
затягує мене щоб щераз проживати
момент коли я втратила тебе.
а я дивлюся як спливає час
повільно так ціково аж до млості
здавалось день живу а ніби два
так тягнуться хвилини що від злості
я розбиваю всі годинники ущент
я знищую цей час що біль приносить
можливо я дурна,та вже та вже
я усвідомлюю що я вже без душі,
я загнане в куток мале дитя
я прошу час вери мене у щастя
поки я геть не одуріла без тепла
Цінуйте кожну хвилину проведену з коханою людиною......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394480
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Дай мені ластик, подаруй білило…
Чи фарбу чорну... Серце так щемить…
Нехай воно тобі вже не болить…
Нехай би нам обом переболіло….
Я витру ті рядки… Рядном накрию,
Чи темінню здолаю світлу мить…
Мелодія любові забринить …
Ні, не у нас… бо втрачено надію.
Свіча горить. Та хочу я волати:
Пітьмою світло ввіки не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394663
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Сніжить на руки.
Кутаюсь у вовну.
Зима безжальна
(я у ній слабка),
у холоді свавільно,
нетактовно
хребці рахує.
Струмом по щоках -
Змерзає відчай,
що такий невчасний,
неначе гул від
потягу гучний…
Я хочу, щоби Ти
мене привласнив.
В кишені теплій
грів аж до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393859
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2013
Заблудитись у місті геніїв,
Йти на схід - і звернути у яму,
Йти до сонця - й надибати холод...
Мати мрії - і здатись на фініші,
Нам так легше, простіше, доступніше!
Не змагатись - й чекати на істину.
Заблудитись у місті геніїв,
що рахують на калькуляторах,
що читають лише бестселери,
що не знають поетів, крім визнаних...
Бути сильними... і хамити в автобусах,
бути мудрими, сперечатись із дурнями,
кохати за щось: за житло, чи за золото...
Залишатись при цьому щирими...
Заблудитись у місті прекрасного,
силіконового та напудреного.
Жити в хаті, отій, що скраю.
Ми - герої часу нашого, саме ті,
що чесно заслужені.
Мовчимо, коли треба підтримати,
Кричимо, наче простужені...
Заблудитись у місті геніїв,
Нам так легше, простіше, доступніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391660
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Доп'ю свій чай. Посталю книгу долі...
Візьму блокнот і напишу сім слів:
"Я хочу, щоб він грів мої долоні..."
Так, як ніхто до нього не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392965
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 19.01.2013
жодного натяку на те,
що в тобі запалала інакша ера,-
все так само мовчить,
визираючи слушні нагоди.
біля ніг у калачик згорнувся
слухняний Цербер
і у неба твого
так невчасно відходять води.
ніч із танень зійде
і опуститься нам на спини
в ковдру з мовних чудес
загорне хтось мою дитину.
їй не стане плачу,
тільки чутка про це пришестя.
сліпотіючи холод чуй,
кожне зморене сном "нарешті"
без арешту в неволю
і за плащем,
щоб всі схови
між нас надійно.
із далекої рідності
надплемен
досі кличе стара дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393637
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
розчиняюсь на папері голосом
відчиняю дивні вікна
ніби в полі залишитись колоском
й танцювати з улюбленим вітром
почути єдину мелодію
чути єдину мелодію
безмежно у часі, завжди
дуже тихо і дуже голосно
Це безглуздо хотіти іти? (і Ти)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393705
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Вже ніч накрила небо пеленою.
Згустивсь туман.І тихо наді мною
Сіренький кіт згорнувся у калач.
Я йду.Й прошу тебе:не плач.
Зірки байдужі світять в високості.
Чекай i я прийду до тебе в гості!
Ти плачеш?Ні,прошу,не треба!
Ми не розлучні-нас єднає небо...́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393697
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Схопив її за руку дуже міцно
Як не тримав її ніхто.
У відповідь поцілувала ніжно-ніжно
Й душу відпустила у вікно.
І очі загорілись від кохання,
І серце виривалося з грудей.
Лиш доля шепотіла про страждання,
Які чекають всіх закоханих людей.
Летіли дні і ночі швидкоплинно.
Життя проходило неначе одна мить,
І все ж вона кохала безупинно.
Й без нього не хотіла вона жить,
А він закохувався в іншу неквапливо,
Хоча «Кохаю» мовили його вуста
І обіймав він її плечі так сміливо,
Але ж душа його була німа.
Пішов він тихо, не сказав ні слова,
Залишивши лиш спогади на все життя.
Її душа хотіла повернутись знову,
Але назад не було вороття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393687
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 19.01.2013
Я рук твоїх уже забула доторк,
лише відгомін голосу, пробач..,
а ангел мені шепче десь поблизу:
"ти витри сльози, не сумуй, не плач.."
Чекаю, вірю, жити намагаюсь
і кожна мить надіями жива,
в твоїй душі, я знаю, оселилась
завмерла тихо все ж моя душа.
І кожен день Він насторожі слова
і совість знає, що єднає час.
Лиш погляд той.. загублений, покірний,
але в моїх очах зринає повсякчас.
І знову ніч вкриває простинями,
спішить шаленим маревом своїм
забути, стерти, що було між нами
та знаю - непідвладний цей мотив.
Усе, що було - у минулім часі,
усі слова, і жести, і шляхи..
Туманом ранок серед всіх пробачень..
і руки ангела ледь чутно на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393578
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Ти попросив мене зв'язати светрик
А я - клубок чорно-білих нИток
Ти все гадаєш шахматка чи зебра
Я захотіла хаос клітинок
Він пасуватиме до твоїх джинсів
Що цілували мою підлогу
Так боляче згадувати зусилля
Що привели не в ті епілоги
Я фарбуватиму червоним нігті
Кімната втратила запах диму
Не знаю де той светр, чи загубив ти
Весь хаос лишився в наших римах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393528
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Нехай! Воно колись минеться!
Той біль, що ллється через край,
Журбою втомленого серця
Тобі озветься ... Зачекай!
Напевно ти гадав здурію
У цій жахливій самоті?
Та нездійсненну свою мрію,
Пробачу зглянувшись тобі?
Ні. Не чекай таких дарунків!
Я кожним подихом своїм,
Без сумніву, без порятунку,
Благаю Бога, щоб це він
Всі муки справжнього кохання
Примусив би до краплі пить,
Із відчуттям, немов остання
Дзеркалить у очах блакить.
І серця бій несамовитий!
Щоб невблаганний час-крадій,
Забрав по краплі віру світлу
У втілення твоїх надій!
Так! Я коханням проклинаю!
Бо впевнилась у тім сама -
Із почуттів, що убивають,
За це страшнішого нема!
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393423
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
озброєні до зубів
тримають криваві твої легені
бачила я тих душогубів,
що життя витряхали з твоєї кишені
вузлики батіку тримаю під серцем
у тебе воно холодне,руки теплі
ти живий,а якщо ні-вкрию тебе папірцем
і на твою честь косяка закурю коноплі
чим далі цей вірш складається
тим більше серце крається
а чому ж?чому твоє ніколи не розбивається?..
ну а ти читач,крепко не лайся
у мене нарконамія.я наркобаронша
з любов*ю
звична
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393409
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Я душу Вашу небом зігрівала, -
для мене щастя більшого нема.
Себе питала, мріями страждала
й хотіла правди крихітну межу.
Я ваші очі грозами вмивала, -
і все шукала зоряних доріг.
Та доля щемно снами згордувала
і не зоставила для нас коханий сміх.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
що осінь залишає тінь журби.
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий "хтось"?..
Але чомусь не Ви..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393401
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Що ти називаєш коханням?
Яке значення такого слова?
Яким характеризуєш поняттям?
Коли відчуваєш, про що йдеться мова?
Любов, то не слів ціла зграя,
Не смайли й картинки ванільні,
Спочатку вона з тобою пограє,
А потім з’їдає й ковтає повільно.
Любов – не «сєрдєчки» й «цвіточки»,
І навіть не «мішки громадні».
Любов, коли хочеш сина і дочку,
І тобі стихії природні підвладні.
Любов – не пафос і гламур,
А лиш відмовитись від лощених манер,
Не помічатимеш ти мудаків і дур,
І зрозумієш, що помилявся Бегбедер.
Любов – то не казки про вічне щастя,
А допомога у скрутну хвилину,
То вірність, щирість і правдива радість
І вчасно сказане: «Ніколи не покину».
Любов – коли вона без тонни гриму,
А він не понтується своєю машиною.
Любов’ю я зву силу незриму,
Вона прийде, достатньо бути людиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392846
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Була надворі люта осінь
І все вмирало навкруги.
На трави впали мокрі роси,
Так з нас знущалися боги.
Та хто знав, що в цю пору
Проти старенької бабусі
Вони надумали люту змову
І смерть у сташному капелюсі
Навідає її...
Ніхто стареньку не жалів.
У плечах мала понад сто ножів .
Онуки борячись з щосил
Просили щастя у світил...
Та що богам до них,
Вони ж там своє знають,
Не цінують людей благих,
З щирих сердець життя виривають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393149
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Вони були невиліковно інші!
Творили пальцями красу і ноти.
Сьогодні - вільні, завтра - грішні.
Курили правду аж до рвоти.
Відкрите серце, щирий погляд.
Слова - без пафосу і бруду.
Майбутнє завтра - лише здогад.
Столичне ехо - лялька-вуду.
Їм не вдягнуть важку корону,
Вони й без неї стануть сиві!
Кохають, наче вітер - крону...
Тому божественно щасливі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393147
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Години із третьої раннього ранку
Чека когось пес на старім полустанку.
Ні рельсів, ні шпал вже давно там нема,
Лишилась лиш вірність, щира й німа.
Нема в нього пейджера і телефону,
Та йде пес на станцію. Знову і знову.
І вчора, й сьогодні він друга чекає.
Що той вже не прийде, щеня ще не знає.
Завершить історію уже б тут і варто,
Та доля із нами грать любить у жарти:
Ранку одного відкрилися двері –
Від пса незнайомцю враз погляд відвертий.
«Ти чий? Як ся маєш? А як тебе звати?», -
Старий дідуган ніби став сповідати.
«Собака кусачою й справді буває?»
А пес що робити в момент цей – не знає.
І лащиться, й гавкає пес той на нього.
Ставлення гарне - для нього щось нове.
«Ну ж бо, собако, на мене не сердься!
В тобі добра більше, ніж в людському серці».
… Якось притерлись, пригрілись і звикли, -
Старий дідуган і пес незавидний.
Та доля знов грається: й раннього ранку
Пес плаче за другом на старім полустанку.
Це дружба чи вірність? Різниця велика!
А хтось цуценят забива черевиком…
Чим людей знаю краще, - упевнююсь знову,
Що краще з звірима дружити. Їй-Богу. (10.01.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393134
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Встати зранку, щоб слухати наївно тишу,
надіятися почути тебе, хоч хвилину,
але ти не знаходиш для мене часу.
Жорстокий милий кат карає байдужістю.
Він проткнув металевим прутом живе
і кинув залізяку поруч,
навіть не дивлячись на муки любої жертви.
Ми багато чого розуміємо у цьому абсурдному світі,
але кам'яне обличчя стає верховним суддею,
його холодна рука провокує напівепілептичні напади,
паніка і страх змішуються з гарячим морозом -
коктейль розбитої довіри - пий кохана!
Байдужість стала мірилом істини,
заповнила всі шпаринки безнадійно доброї свідомості.
Ти як фатальний маркіз де Сад упиваєшся стражданням,
але це не суть, я бачу більше...
Сьогодні у відкритих небес я попрошу лише одного -
ти знаєш чого,
я лише хочу щоб у тебе все було добре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392057
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 17.01.2013
я втомився:
твої синтагми не лікують мене більше,
фігурні вірші завжди у формі хрестів,
я ж лише сполучник твого імені,
а бути часткою хотів.
навіть якщо й без значення,
без питань і синтаксичної ролі
у твоєму життя чи паролі
до нього,
чи хоча б вигуком
у стінах будинку, який тебе любить.
емфатичний наголос рук моїх
не здатен більше на редукцію,
навіть якщо вона кількісна.
я досі асиміляція у межах відстані твоєї
до Арктики,
прогресивна чи регресивна -
то байдуже,
але кожен мій подих впливає на твій попередній.
в нас одна атмосфера
і одна метатеза
і все те хворе,
бо фонема то найменша звукова одиниця
мови тіла
між нами,
а ти її білість віконна
і мій глобулін,
який губиться у чужих сорочках
на розмитому склі
асфальту
заляпаного відчаєм чи відчалюванням
географічної карти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393062
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013
Я тікаю подалі від всіх,
І від жаху заплющую очі,
Щоб не впасти у ваш божевільний світ
-Не розчинитись в темряві ночі.
Я спіткаюсь об мертві струни,
Народжені в хаосі ваших думок
Ви кричали,та я вас не чула
-Мої мрії торкались зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393044
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Поплач. На мене подивися.
Пожуй гіркого болю трави.
В обману кокон загорнися,
І з гідністю заверши справу.
Піди. Й назад не озирайся.
Не зупинись біля дверей.
Нізащо ти не вибачайся
В присутності чужих очей.
Я маю думати про що.
Мені ще є для кого жити.
Тебе нема - ти вже пішов.
Мені ще є кого любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393022
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013
Не відійти. Не зупинитись. Не
злякатися відбитків власних сходжень.
Тріумф все ж вічний. Болість промине
і тихо стерпне в сяйві перероджень.
Ще буде важко. І ,напевно, гірш.
Ще боса віра не лічила рани.
Та синтез дум, що має назву вірш,
я вірю, воскресить стемнілий ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392418
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Коли серце болить від несказаних слів,
від моментів холодних душа завмирає
десь поблизу іде Ангел-Мрій,
він щасливу мелодію тихо співає.
І сліди, мов розлука, на мокрім піску,
дві краплини надій, безкінечності миті
й Ангел-Щастя ступає услід,
він добро роздає в сонця світлі.
А іще є чуттєвості ніжна струна:
Ангел-Казка, Любов і Зізнання.
І коли без надії здавалось - стіна,
хтось підтримає просто мовчанням..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391611
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 14.01.2013
В нерівній боротьбі любов і страх
породжують свавілля.
Сьогодні ти читаєш по його губах,
а завтра він вже гнеться від похмілля.
Ти кидаєшся з кутка в куток
надієшся на краще.
А може це останній вже ковток?
А може після цього він вже здасться?
Кричиш, вмовляєш, плачеш, б'єшся.
Він обіцяє, що це все кінець.
Та знову сила волі його рветься.
І ти в черговий раз жалкуєш,що пішла з ним під вінець.
Отак прожила ти своє життя
небачивши нічого крім похмілля.
Та шкодА, назад немає вороття.
А скільки ти його поїла зіллям?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392304
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
У людей покоротшала пам’ять,
Стала наче обточений пень.
Там де голкою в небо дивилась -
Обсипається листям, як день.
У людей зогниває надія,
Наче штиль, що торкнувся сердець,
Наче в небо розкидане пір’я,
Каменюкою падає ниць!
У людей покалічені очі,
Прілий смак і базар у вухах.
Від естетики гузно не товще - ё
«Красоті» доведеться вмирать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371316
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 14.01.2013
Фальшива посмішка і кілограми туші,
І погляду не можеш відвести.
Я сотням інших нагло плюю в душі...
А мою душу полонив лиш ти.
Сережки срібні й зачіска в стиліста,
Глибоке декольте й нещира маска,
Фанатів в "Твітері" вже близько двісті...
Та іншого героя хоче казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392245
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Біль крався тихо… ти біжиш від нього, до судом в ногах, страшно подумати що він наздожене і що буде потім. Жахи, кожну ніч у ліжку під ковдрою, чекають жахи від яких кидаєшся з мурашками по шкірі… а біль стає все ближче й ближче, навіть в той момент коли думаєш що все вже переборено, що все вже пересилено… приспавши пильність і прикинувшись неіснуючим, мертвим, він все ж таки крався… позаду нього було темно, багато смутку та журби. Страх охоплює. Обернувшись одного разу, розумієш – він вже близько, він дихає вже в спину, відчуваєш його холодне дихання, що доводить до сказу… і ось пік… він наздогнав, охопив своїми чорними крилами і не відпускає… кричиш та ніхто не чує, адже цей біль тільки твій, тільки ти відчуваєш ці чорні крила на собі, тільки ти знаєш наскільки холодний подих у нього… всім байдуже, хоч на стіни дерися… проходить час, біль уже вселився в тебе, більше він тебе не покине ніколи, жити тепер доведеться з ним. Змиряєшся живеш з болем… Аж ось, знову женеться за тобою, озираєшся а там ще густіша тьма, ще холодніший подих. Та вже не тікаєш, просто йдеш тихо мирно, бо знаєш що як не біжи, все одно наздожене… потім живеш ще більшою тугою на душі, тьма заповнює душу і тоді холодний подих за спиною не стає вже таким страшним, ти просто звик і все. З приходом нового болю уже не відчуваєш нічого… просто пустоту, і більше нічого, дивишся на світ уже не з широко відкритими очима, а з очима повними безнадії… Нічого нема тоді важливого, не живеш а просто існуєш… Біль осідлав твою душу, заповнив її тьмою до країв….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391745
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Мов чашу обману її випиваєш,
Додна випиваєш і тут же п'янієш,
Знов, очі закривши, із нею літаєш,
Цілуєш, ласкаєш та другою млієш.
Тією, що в думці, і в подихах вітру,
І в кожному звуці нестримного світу...
У посмішці кожній, у травах і квітах,
Пониклих тополей запутаних вітах...
Її не забути, ту, що запалила...
Ту, що підійняла вперше вітрила.
Хоч спогадом стала, що більше не гріє
Та серце твоє іще тліє, і тліє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392215
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
А насправді - все приходить вчасно,
І не вір байкам про те "раптово",
Раньше сроку не жовтіє листя,
Й не засвітить сонце, щоб цілодобово.
Вбридло виглядати остогидлу долю,
Береги пустинні і засохли води,
Кличеш, як востаннє, молиш, ніби ката -
І для кого врода? Чий прогноз погоди?
Затягло туманом опустівшу душу,
Скільки вже стрічала кораблів світання?
А забула - 20 і сусід навпроти...
Відкривайте очі! Бережіть кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392210
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Перефарбовані стіни, рвані навпіл фотографії
ніби лікують.
Хоча насправді,
у твоїй душевній монографії
його все ще безмежно бракує.
Стертий телефонний номер
ще залишився в пам'яті,
мабуть навічно.
І жоден, хоч навіть найкращий, гример
не створить посмішку на твоєму обличчі,
не змусить твої очі сяяти.
Ти так бездумно дозволила йому піти!
Ридаючи не хапала за пальто,
з рук валізи не виривала.
Просто мовчки відпустила його
й холодним поглядом проводжала.
Ти не стояла навколішки,
робивши з себе горду, не дозволявши злитись.
Благаючи, молячи
ти не просила його залишитись.
Дурепа,
ти так і не схаменулась вчасто!
Тепер ти така, як хотіла:
Горда,вільна й....нещасна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392169
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Я би тільки хотіла, щоб ти був банально поруч
І щоб дні починались не з поглядів на календар.
Знаєш, замість дороги впред я пішла все ж ліворуч,
Щоб побути з тобою ще мить і сховатись від хмар.
Я б хотіла, щоб час не тікав отак невблаганно,
Щоб мовчалось від щастя, а не від нестачі цих слів.
Та якщо у житті і надалі буде туманно,
Я б хотіла лишитись з тобою. А ти? Ти б хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392166
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Мої очі приховують смуток,
Біль у серці втопила глибоко...
Я не видам із вуст ані звуку...
Душу розпач шматує жорстоко...
І боротись не варто, несила,
Доля нас жартома розкидала
Між роки, кілометри... Щаслива
Є та мить, яка нас поєднала.
Нерозгадана магія слова,
Погляд, пісня... І зустріч, й розлука -
Все водночас - і радість, і мука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392162
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Своє життя я розпочав із гусіні ―
Слизької й волохатої тварюки.
Люди бризгливо оминали мене,
Неначе я міг з’їсти їх чи покусати,
Ласкавих слів ніхто не дарував,
Лиш було чути: «фу», «яка бридота»,
«Заберіть від мене якнайдалі це!»,
Аж поки час змінитися мій не настав:
Замурувався в коконі від всього світу,
Осмисливши себе, забув про зовнішню красу,
А потім враз метеликом взлетів у небо ―
Витончено, прекрасно і невловимо.
Зачаровані погляди тягнулись звідусіль,
Всі прагнули впіймати і приласкати,
Забувши якою жахливою істотою я був.
Але не так-то просто тепер мене вловити
Душа і тіло стали вільні від людських думок
І в клітку рук чужих їх вже не загнати .
І лиш тому готовий сісти я на руки,
Хто, дивлячись на мене, як на гусінь –
Розгледіти всередині метелика зумів!
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392158
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
..ось ще одна тиха, спокійна, домашня , святкова ніч! ммм, пахощі цукерок з-під ялинки, печево з чаєм на столі - довгожданна ейфорія, незабутні відчуття екстазу.Так, збулось! Нарешті!
Зрештою, в серці залишились лише хороші спогади. Фрагменти з минулого року уже різко почали змінювати свій ракурс в інше "майбуття" минулого життя.
Хочеться багато чого зазначити і викинути з пам'яті тих, чи інших людей, неприємні враження, переживаня, можливо, безліч пустих, але тривожних сцен із архіву своїх життєвих сторінок.Всі ті прикрощі, радощі, смуток нехай залишуться в тому уже Старому Році, нехай ця ще занадто гаряча чашка чаю буде гріти кожен дім наших вулиць та будинків. І вже, либонь, хочеться сказати і зробити як умога більше висновків , пережитих ситуацій, історій, але кожна історія - це новий крок нового, чогось ще, можливо, незбагненного, проте захоплюючого та непередбачуваного.Всі ті рядки , які присвячувалися особливим людям, нехай вони знайдуть в них хоча б часточку моєї душі, яку я глибоко вкладала, занотовуючи їх на аркуші паперу. І прикро усвідомлювати, все те, що щиро цінувалося мною, не виправдали моїх надій, проте, не скорилася, не злякалася, і скоротовши свій путь та потік думок до тих людей, виразила свої почуття, переживання... І не жалкую про це. І мабуть, не хочеться залишати їх в минулому, адже завдяки їм я знайшла себе, я намагалась втілитись більше в життя, разом зі слізьми я створювала в собі сильну опору справжньої людини. Дякую їм!
Батьки! Скільки щастя та добра вони принесли, несуть і будуть приносити в моє життя. З народження і по цей час я ніколи не припиняла говорити, що вони найкращі і найрідніші, хто в мене були, є і будуть! Вони єдині люди, які по-справжньому мене люблять і ті, хто творять для мене добро та щастя! Хочеться як умога більше говорити, співати, присвячувать свої вірші своїм рідним. Найрідніші люди, які ніколи не переставали вірити в мене, які допомагали і супроводжували мене в усьому. Вже час змістив мою дорогу в майбуття, але де б я не була, далеко, чи близько, я завжди знайду час для того, щоб хоча б почути голос мами. На жаль, через відстань, мені сильно не вистачає люблячого серця мами...Мама й тато, я вас люблю! Дякую вам!
Друзі! Ох скільки ж мені хочеться виразити своїх почуттів вам.Хоч я й втратила своїх найблищих друзів, які в мене були, але я вірю, що в кожного із них залишилися деякі фрагменти з нашої шумної компанії.Це були найкращі роки з вами! Дякую вам!
І не зупинився час на одному... Час минив, і вже разом з ним на моєму шляху з'явилися саме ті люди, яких я щиро полюбила , внесла в свою душу не прото людей, а як людей з добрими серцями, чистим розумами та щирою дружньою любов'ю.Ви - саме ті, від яких моя душа сама по собі посміхається, збагачується вашою енергією!Нереальне спасибі вам за те, що ви в мене є! Люблю вас , мої любі!
І наостанок хочеться сказати, - ким би ми не були, які б люди на нашому путі не траплялися,- а разом з ними приходили прикрощі , чи радощі,- не можна губити самого себе в хащах тієї безмежної рутини під назвою - життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392192
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Нашу відстань ковтали швидкі паротяги,
і на ринвах вокзальних - оскоми.
Скільки знало нас станцій
за колір смолястий
на руках закіптюжених тіл
Стяги сивих очей попід мерзлі долоні,
й ледь нашіптував рейсами вітер.
Ти так часто хворів
від перетягу слів,
що зривались комусь під ногами.
Я чужими слідами минала перон,
продава за безцінь свідомість.
Тебе поспіхом мчав
на далекий причал
паротяг, що ковтав юну осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391646
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Чи можна звикнути до цього світу?
Любити й призирати як усі
Вдягати маску,коли просто йдеш по місту
Коли на волю рветься щось в душі.
Чи можна заховатися від злості?
Котра полює в лабіринті мрій
Вона прийде колись посеред ночі,
І вп'ється жадібно в твій біль.
Чи можна жити без надії,
Коли туман ілюзії розвіявся у вихорі думок
Розбивши вщент всі твої мрії
І до ненависті залишився лиш крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392141
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
когда приоткрываю дверцы шкафа, попадаю в твой мир. Нарнии не тягаться с твоими лабиринтами
Вчера мы познакомились с тобой. А сегодня я уже тебя не знаю. Каждый новый день я узнаю тебя нового, почти привыкаю до вечера. А утром я снова знакомлюсь с тобой.
Сегодня мы познакомились прикосновением. Долгожданное рукопожатие. Болтовня обо всем на свете заставляла утопать в мыслях ни о чем. Мне нравится в тебе все – твоя неубранная квартира и дурацкий шкаф. Балкон, который зарос виноградником, превосходен, он схож с твоими мыслями, которые тоже временами проблескивают неочищенными стеклышками среди лозы и листьев. Помню раздавленные виноградины на белой поверхности, все так символично! Все в тебе так пропитано древностью, вином и легендой, что хочется проникнуть вглубь этой виноградной плоти. Хочется открыть твой стремный шкаф и пошарить вглубине пыльных полок. Пауки – не беда! Жуть от того, что неведомо моему сознанию, тому, что прячется за кроватью. Ты не зависим от внешнего мира, да в твоей комнате даже нет ни одной розетки! Огосподибожемой, чем же ты питаешься, почему работает твой компьютер, где генератор серой жидкости? Ты замкнут на секстиллиарды замков и замочков, а двери в твои комнаты по прежнему не существуют - есть арки, проходя в которые, ты задеваешь петлю времени, границ и законов гравитации, ты невесом и в то же время, твои мысли становятся вескими, сердце замирает но бьется чаще обычного. Лишь преодолев страх перед сумрачной неизвестностью, можно остаться здесь до рассвета. Твоя комната без света, и причина не в лампочке, я помню твое оправдание. Причины не нужно, причин не существует, их придумали глупые люди. Если нет причины – нет следствия. Это просто особенность твоей души. Дыши. Только дыши. И можно жить наощупь. Зачем все эти потребляющие энергию штуки? Ты не расточаешь такое попусту, это дороже бабла. А люди – глупцы и дряни. Давай оставим разговор о них. Они и сами о себе научились разговаривать, о себе и о погоде. Ты помнишь наше первое знакомство, ведь была весна? И был джин без всяких тоников и прочей ерунды. И музыка была без ерунды. Утром мы знакомились опять. После часовой попытки разбудить тебя, оставалось только уснуть рядом. На твоей кровати с привидениями и причудами. А потом мы знакомились. Я точно помню. Звенел будильник. И были холодные гренки и салат с киви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391391
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Самотні ранки і зелений чай
І знову треба привикати
Дві ночі ліжко зігрівати
Щоб не замерзнути у снах
Ховати руки у кишені
Бо там ще є твоє тепло
Шукати дотиком його
І ці години нескінченні
А на губах ще є твій смак
Ще твої руки у волоссі
І ще тобою пахнуть ночі
І тільки відстань у очах
І ще лежить на бік волосся
Як ти руками поправляв
Губами сльози витирав
Все залишилося і досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392029
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
Давно просила написать тобі вірша
Про те, чого жадає твоя німа душа
Не хочу я писать про твоє життя,
Про те, як виросла, про те твоє буття.
А хочу написать про стан душі твоєї
І хочу, щоб прислухалась до думки ти моєї.
ти молода така, така ще легковажна,
Крокуєш впевнено по вулиці, ідеш така поважна,
Життю ти тільки вчишся, його ти пізнаєш.
І дуже часто за течією ти пливеш.
Однак ти дуже щира, усміхнена й щаслива,
І настрій твій, як і погода, такий ж мінливий,
Живеш ти так, як хочеться, на інших не зважаєш.
Кохання хочеш, але яке воно не знаєш,
тому того єдиного так впевнено шукаєш,
Збираєш для підтримки футбольну ти команду,
Самотності боїшся, треба щоб поруч був відразу
Якийсь хлопчина, що дасть тобі відраду,
Який полюбить і не піде на зраду.
І наостанок ось що напишу:
Цінуй та оберігай свою ти душу!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391990
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Я буду посміхатись і ніхто не взнає,
Що моя посмішка насправді означає.
Буду світитись, випромінюючи щастя,
Щораз сльозою на очах, якщо удасться.
Я буду першою, найліпшою у справах,
Такою, про яку читають в мемуарах.
Яку ніхто, ніколи не забуде більше.
Таку прекрасну і щасливу, ніжну.
Я буду, стану і залишусь ідеалом,
Яких не має в світі, або дуже мало.
Яку ти втратив й начебто любив…
Я буду сильною! Як ти мене просив!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391978
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Країн на світі є багато
Моя ж країна - Україна !
І слово – Батьківщина – звучить свято !
Вона одна на світі , одна єдина.
Україно, рідна земле
Що випало на твою долю?
І революції , і війни
І вічна боротьба за волю.
І кров , і горе , і людські страждання
Сивих матерів , сестер , братів
Зазнала наша Україна
Від супостатів , від катів
Скількох героїв народила
Українська священна земля
Тут козаки в похід ходили,
І «вольниця» гуляла у полях.
Великі українці:Шевченко,Котляревський,Володимир,
Сковорода, Гребінка, Вишня.
Їх наша Батьківщина породила,
Вони із України вийшли.
І вірю я , пройдуть віки
Спаде імла , згинуть вороги
Підніметься зморена з коліна
Розквітне славна Україна.
І буду я , й моя родина
Хрести над куполом дзвіниці,
Старенька батьківська хатина,
Ковток води з холодної криниці.
Ліса безмежні , гаї , поля
Всюди ніжні ароматні квіти.
Одвіку рідна тут земля
І ми її щасливі діти.
Полечу над лісом , пробіжусь по полю
Де жита налиті , і волошки сині
Щастя відшукаю , відшукаю долю
Пригорнусь до тебе , рідна Україна.
І над горами , над ланами ,
І над садками і лісами
Полине тихий спів…Моя країна…
Бо ще жива !! Бо ще не вмерла Україна !!!
Слава Україні !! Героям слава !!
Яна Жданова, 13 років
Полтава, зош№25, 8-Б клас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391974
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013
Він долі не скорився, не зламався
І темряві навіки не віддався,!
Він йшов повз гнів, байдужість і обман,
Бо бачив промінь світла крізь туман.
На фатум свій не став він нарікати ,
А вирішив старанно працювати.
Шліфуючи невтомно свій талант
Перетворив каміння в діамант.
Прекрасне все він відчував душею
Не вмів і не хотів кривити нею.
Наповнювали кожен день його життя
Не радість й сміх,а туга й забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391168
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
усе життя застеленре рядном
та де звернути знати нам не дано
і не збагнуть чи вечір це, чи рано
лиш пробігають хмари поза шклом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391124
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Ти любиш лізти у душу,
Питаєш інтимні речі,
Виправдовуєшся словом "мушу"
Продовжуєш типу "до речі"...
Намагаєшся бути попереду,
Написати найкращі статті,
Щоб друкуватись не тільки у середу,
А й щогодини у цьому житі...
Журналюга-чуєш щоразу,
Не зупиняєшся, продовжуєш справу,
Описуєш сум і образу
В кліше,наче поварську страву...
А може вже й тобі досить?
Пора вже по-своєму жити,
Написала ти більше ніж вдосталь,
Пора і тобі полюбити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390515
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2013
Пливе поволі Місяць по воді;
Долає каміння, хвилі й береги.
Жевріють в небі зорі молоді,
Кудись у сіру даль летять птахи.
А вітер згинає дерева у двоє,
Змітає із сонних хатинок сніги,
А ніч морозна думає про своє;
Заговорила вголос, ніби пусто навкруги.
Їй би видертись на самотню горУ,
Їй би розглядати краєвиди казкові,
В домівки загнати веселу дітвору,
Та й заснути у тихій діброві...
А десь розгулявся навіжений мороз;
З неба спустився - та й малює, малює.
А вітер, брат його, запеклий віртуоз,
Разом із ним на шибах щось чарує.
Пугач старезний розплющив очі,
Крильми зірвався й знов заснув.
І знову вітер, як постріл серед ночі,
Дмухнув - і в сон півлісу колихнув.
А з-за дубів високих на санках зима
В невідомість кудись собі помчала.
То виринає, то зникає і місця нема,
Де б вона чаром свої не бувала.
І небо, що має крила із хмар,
Сьогодні сміялось, мерехтіло зірками.
І тіні дерев, немов скелети примар,
Були привітні.( ну це так, між нами)
А з висот неземних летять снігопади,
Хтось долоні до неба підняв: щасливий…
А в долинах ріки співають балади,
Ледь перекричавши сорок галасливих.
Іде Зима: холодна і водночас прекрасна,
В руках – вітри, а на обличчі – маска.
Жаль, мабуть, ця мить невчасна,
Але має останні рядки і ця казка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389954
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Якби в цей момент ми були поряд...
Ти обійняв би мене ніжно, я прихилилась би до тебе спиною,
а щока моя тулилася б до твоєї і руки наші були б переплетені...
Ми дивимось на вогонь, слухаємо, як він потріскує, нам так затишно і спокійно...
Я співаю тобі колискову, обіймаю і кажу: "Ти - мій загадковий, мій сонячний, мій солодкий...".
Ти кажеш: "Ти - моя зіронька, моя ніжність, мій сум і моя радість..."
- Я люблю Тебе...
- Я люблю Тебе...
Я торкаюсь твого волосся руками, дивлюся в твої очі тихо і лагідно,
потім - благословляю Тебе..
ділюся з Тобою найсокровеннішим...
дарую Тобі своє серце...
30.12.2012, вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389790
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Єва та вітрильники
Що ти першим ділом зробиш, прокинувшись зранку в кімнаті, яка перетворилася на океан? І це зовсім не метафора, не гарний зворот – аби прикрасити речення. Що, коли усі томики Кафки дивними рибинами плавають біля люстри, а колекція крихітних кактусів, що налічує аж три екземпляри, вальсує у вихрі води?
Шукатимеш неіснуючий акваланг? Помацаєш шию, нажахана думкою знайти там бридотні зябра? Може, добряче протиратимеш очі, намагаючись розвіяти цю мокру ілюзію?
«Тік –так» - трохи приглушено рахуватиме секунди підмоклий годинник із зозулею десь глибоко всередині. У неї, либонь, алергія на воду. Час пливе набагато швидше, ніж тлусті Кафкориби, які досі ще повільно рухаються, розкланюючись матінці-люстрі.
Ти глибоко вдихаєш розчинений кисень. Вода не лоскоче ніздрі, не топить легені. Ти просто собі дихаєш, так вільно і гарно, немов у парку ранньою весною.
Відштовхуєшся від ліжка, всього кілька гребків – ти біля вікна.
Що ти бачиш там, люба Єво? Чому сама схожа зараз на рибу із великим відкритим ротом – немов повний місяць?
Все навколо – океан, солона вода. Барвисті парасольки табунцями плавають коло сусіднього будинку, немов розчинна веселка. Білизна тікає зі шворок, напинається і білими привидами мчить за підводною течією. Оберемки квітів із квіткового магазину поблизу, танцюють дивні танки, сплітаючи вінки своїми пахучими тілами. Щойноспечені пухкі хлібини легко застрибують у відчинені кватирки. Єва у велетенському захопленні. Шукає поляроїд. Як же іще пересвідчитись у реальності того, що навколо?
Поляроїд ніяк не знаходиться. Єва байдуже махає рукою і відчиняє вікно. Теплий потік води приємною ковдрою огортає її вкутане в піжаму тіло.
Єва випливає на вулицю.
Тут геть порожньо.
Ти тільки зараз це помітила, чи не так?
Абсолютна відсутність людей. Воно і добре – люди завжди все псують.
Гадаєш, Єво, тебе вже ніщо не здивує - після ранкового кімнатного океану? А що, коли я трішки поверну твою голову вбік та покажу неймовірний корабель із кораловими вітрилами? Не здивуєшся, Єво-Ассоль?
Тільки мить – і вона міцно тримає гладенький штурвал, схожий на сонце.
Що це? Різкий удар, світ догори дриґом. Дощ із білих кристаликів. Сніг (?)
Чорт забирай, що коїться?
Жахливий тріск, неймовірний вихор води легко підхоплює судно, тягне до утвореної вирви. Єва не встигає навіть закричати.
Дитячий плач.
Бідолашко, чого – сльози?
Чудова снігова куля, подарована любим татусем, та, де цілий світ всередині та ще казковий вітрильник просто в серцевині - вкотре розбита. Яка жахлива випадковість.
О, Єво. Не плач, люба. Купимо нову.
Пограй краще із Адамом. Він нудиться сам у саду.
І, бога ради, не лізь до яблук!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389784
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Дні бувають самотні як люди
Коли небо зимою плаче
Я чекатиму звідусюди
Ти не прийдеш до мене одначе
Дні бувають під смак валер'янки
Із дотичністю мозолів
Розбиваються обіцянки
Що почуті від ангелів
Дні впиваються ніжно у пальці
Струни ріжуть так солодко шкіру
Жаль самотність гітарних танців
Не дійде в радіоефіри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389771
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
А хто не хотів у небо взлетіти?
А хто б не хотів мрію здійснити? не хотів би літати до сонця дістати,
кохану людину з собою підняти?
А хто ж нездійсняв в своїх снах польоти?
А хто ж не любив хмаринок турботи?
Напевне таких, у світі не має,
бо кожен у мріях своїх,
десь літає.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389748
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Мова дотиків багатша від гри палаючих слів,
від неї аж кров нестигла забивається в венах,
коли відчуваєш суть двох нестримних світів ,
коли, мов голкою, так ніжно проводять по ребрах.
Кожною клітиною тіла відчувати ночі тепло,
яке розливається морем, що щемом лягає на скроні,
навіть тиша, яка беззвучно впадає на дно,
не спроможна стримати навали німої розмови.
Угору, де літають пориви людського бажання,
підійматись хвилину і чекати неба півподиху ,
віями торкнутись до тіла крикливим мовчанням
і обгорнутись дотиком, оголеним порухом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389694
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Збираємось у затишній хатині,
Різдвяним вечором, біля каміну,
Міркуємо, спілкуємось і тиша,
Хіба що десь вкраде кусочок сиру миша...
Нехай і так, сьогодні не шкода...
Це ж свято, хай радіє і вона...
У дружнім колі тиха коляда,
Це ще одна Різдвяна дивина...
В каміні вогники вальсують ніжно,
І ми спілкуємось у дружнім колі...
А поруч з нами сир куштує миша,
Це вечір лірики п'янкої й алкоголю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389287
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Пуста кімната, попелом розсіяні думки,
Старий рояль мовчить забувши ноти.
Настане мить, коли всі наші помилки
З"єднаються у вибухові електричні дроти.
Розірвуть наші серця на друзки
І за брехню важку, о Боже, Боже,
Ми в"яжемо собі тісні на руки мотузки,
Ми заручаємо себе самі,
То хто ж нам в цьому світі допоможе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389335
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Всього лиш день, та вартий пів життя.
Схід сонця в Мармаросах і тиша-забуття.
І небо так низько, - ось вже на долоні.
В живу росу я занурюсь по скроні.
Якщо є рай, то він ось тут — у горах:
В величних соснах, ріках, потічках,
В солодко-рум”яних та пахких світанках
У місячно-зоряних диво-ночах.
Та більше щастя — поруч Ваші очі.
Спокійно й легко на душі цієї ночі.
Я Вас люблю! І що із цим робити?
Сказати? Мліти? Серцем обігріти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389327
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
В чому річ? Чому так тихо і самотньо?
Чи то просто банальна тиша перед бурею?
Від берега тікали хвилі щастя незворотньо,
До океану, який зветься долею.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
Якби твої чайки літали над моїм океаном,
Я б віддала всю рибу їм, тільки б жили.
Я б провела по собі караваном
Човни твої, хай би пливли.
Я б стала дзеркалом для твого неба,
Щоб ти всі зорі зміг порахувати в мені.
Море для чайок – не просто потреба,
Це, як тотем культу племені.
Мої чайки і твій океан.
Що було б, якби все навпаки?
Моя солоність не гоїла б ран,
А твої чайки втратили б голоси.
А ти вічно топиш мої човни
І ти б не провів по собі караваном.
Просто прошу, на дно не тягни,
Адже МОЇ чайки занадто часто плакали над ТВОЇМ океаном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389347
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Знову цей ранок! Господи, я божевільна...
Я саме так божеволію, і неспроста.
Присмак дощу – то така собі смуга суцільна,
від підвіконня до скронь.
Як торкались вуста,
як шаленіли в двобої до опіків шкіри,
як від поранень наскрізних твоїм «ти – моя»
я бо-же-во-лі-ла, падала, падала в прірву…
знову наснилось.
Моя найпрекрасніша яв –
бачити світло щоранку твоїми очима,
голос твій знову впускати в аорту, мов щем,
чути життя ним. Свої залишати ключі, там,
де ти шукаєш їх, щоб затопити дощем
кожен мій день, він злітає з небес, як пелюстка
щастя, що ніжно-червоним у серці, мов мак.
Ти – моє все. А все те, що не ти, не люблю я!
Саме так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351717
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 02.01.2013
Холодна погода. Ця така дивна жінка в білому ніяк не дає до себе звикнути... То холодить і сипле снігом, то поливає сірим дощем. А так хотілося би її зрозуміти. Щось таке неспокійне мучає її душу... І через ОТЕ вона така неоднозначна... Холодна біла жінка... Самозакохана.
В таку погоду хочеться теплого чаю і м*якої кольорової ковдри. хочеться романтичної комедії і хороших емоцій. Та від цього тепліше стане тільки в середині , зовні все залишишається холодним. хочеться , щоб ще хтось був поруч. щоб чиїхось три з половиною сантиметра ртутного стовпчика тебе зігріли. чиїхось 36 і 6. хочеться яскравої барвистості... і хочеться випити трохи веселки. я б пила її з різнокольорових чашок. для кожного кольору в мене була б окрема чашка. це було б чудово. в понеділок я б смакувала веселку з червоної чашки, а в неділю закінчувала б пити з фіолетової.
а як добре було б закохати Зиму у когось ніжного. у того, хто зміг би розтопити льодяну душу цієї морозної леді і приборкати її примхливий характер. було б добре. були б сонячні грози замість білих снігопадів і нестримні вибухи полуничної радості.
та поки Зима самотня, доводиться терпіти всі її вишукані і такі ретельно сплановані капризи. граємо з нею в гру, зрозумілу тільки їй самій. і поки програєм.
Холодна погода. Ця така дивна жінка в білому ніяк не дає до себе звикнути... То холодить і сипле снігом, то поливає сірим дощем. А так хотілося би її зрозуміти.
ось бачу, як маленький сонячний промінчик своїм тремтливим єством, пробивши собі шлях крізь сірі хмари, намагається зігріти світ. крізь тонку кірку льодянистого снігу тянеться до нього зелений пагінець чогось прекрасного і нового. природа бунтує. бунтує проти безсердечної Зими. а може хтось такий ніжний і турботливий все-таки закохав її у себе? напевно, що так.
холодна біла жінка закохалася і стала гарною чуттєвою дівчинкою.
Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389255
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Емоції рухають життя!
Без них не бачим сенс буття.
Без них ми мучимось, страждаєм.
Чому? Для чого?.. Я не знаю.
Але ж емоції - важливі!
З душевної пустелі - ниву..,
вони перетворяють враз!
А інколи - калічать нас...
Емоції, чуття, Любов...
Ми прагнемо їх знов і знов.
ОкрАса будь-якого слова -
Вони - рушійна сила всього!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252291
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 29.12.2012
Хочу, щоб ти був поруч. І назавжди
Без жодних: «Я не можу», «Мені треба йти»
Хочу знати, що я для тебе важлива
І мені достатньо твоїх: «Ти - красива».
Хочу, щоб нарешті, ця відстань скоротилась
Щоб, нарешті, головна моя мрія здійснилась
І не потрібно було спішити нікуди
Хочу, бути там де й ти. Завжди!
Я знаю, що це таке просте і наївне бажання
Та на даний час воно найбільш жадане
То ж я просто закрию очі і попрошу
«Будь поруч» - це все чого я зараз хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387979
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 28.12.2012
Ми поряд стоїмо. Чорніє грунт.
І слабне сонця світ за горизонтом.
І нас так мало. Двоє. Та ми - гурт.
І наше серце стане скоро фронтом.
Знімає вітер ембієнт розлуки.
І ми чіпляєм бант на меч і щит.
Нас так багато. Двоє. Наші руки
Вбивають грубість і знаходять оксамит.
Ми не почнемо ані війн, ні міжусобиць.
І двоє рук підіймуть білі прапори.
Нам так приємно, що нас двоє. З цих подробиць
Ми створим довгі і кохані вечори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388121
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
От боли человек становится сильней,
у всех от боли появляется закалка!
Он разговаривает с ней-
она подруга и ей меня не жалко.
Бывает так, что люди расстаются,
бывает, что и навсегда.
Но сердце рвется,
если над тобой смеются,
а если близкие, больней тогда.
Сижу, пишу, стараюсь не заплакать,
а сердце сквозь слезы, не может стучать.
На нём теперь вето, большая печать!!!
Я не игрушка-не надо мной играть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387978
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Молюсь Богу кожну днину
Я за тебе, любий сину,
Материнської любові
Не поменшає ніколи,
І на всіх твоїх дорогах
Я в надії і в тривогах,
Щоб біда тебе минула,
І щоб доля пригорнула.
Хоч від зла і від напасті
Не завжди прикрити
вдасться,
Все одно молюся сину
Кожну Божу світлу днину.
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387829
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Душа самотньо мерзала у снігах,
А згори місяць, мовчазний монах,
З ним свита зіркова,освітлювала шлях
А тіло німо борсалось в спокусах.
Серце гаряче спалахом свічі,
Змарнілу тінь , виводячи вночі.
Безсило билися думки в тривозі ,
Не загубитися поспіхом в дорозі.
.
Людська Надія жевріюяча в очах,
Розпука відчаю, вагання страх.
Та добрий ангел у Різдв*яну ніч,
Благословення посилає увсебіч.
І подорожнього, ніжним крилом
У хуртовину, вкрив своїм шатром.
Доки Віфлеємська зоря палає,
Всевишнього покров благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388051
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2012
Ти як мрія засклена
Маниш світлом і своїм холодним теплом
І мені б доторкнутись, відчути той смак язиком
Чи ти справді, як сльози солена
Сонце манить потой бік екрану
Недосяжна, лиш атоми твої підносять у небо
Переконує музика все це не марно, ще треба
Та все далі втікає та мрія шукана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388068
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Хаос. Суцільна темрява.
Уривки. Діафільм.
Калейдоскоп із клаптиків
фантазій і надій.
Дзеркальне відображення.
В сльозах поміж калюж.
Скляна гора. Із льоду брухт.
Це наслідки причин.
З вікна не віє холодом.
Лиш сирість. І в душі.
Так моторошно й жалісно.
І жихають грачі.
Сховатися. Навколішки.
Поміж вогнів хрести.
Примарні звуки радості.
Все в хаосі. І йти.
Навпомацки. До виходу.
Навшпиньках з темноти.
Не бачити, що коїться.
Шукати і знайти.
Дощ виринає спогади.
І топить сірий день.
Відновлення ілюзіїї
могутності людей.
Надія на примирення.
Війна. Знову війна...
Калейдоскоп розсипаний.
Фантазія дотла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388043
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Кожен день без тебе – це мука,
Гірше за це є напевно розлука.
Мрію про тебе щодень,
Лиш не пишу я пісень.
Зате у віршах виражаю,
Свою любов я безкраю.
Хоч разом нам вже не бути,
Та не можу тебе я забути.
Через тебе я дуже страждаю,
Тому я постійно ридаю.
Я дуже люблю тебе,
На цьому й усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159553
дата надходження 06.12.2009
дата закладки 25.12.2012
не знаю,..не знаю...
від твоїх слів я просто помираю...
від болі в серці бринить сльоза розлуки...
якби ми знали,що будуть такі муки...
якби ми знали,що на нас чекає,
чому в житті так дивно все буває,
чому не разом і чому все так...
там тепла осінь,а тепер холодний мрак,
там ніжність,незабутні почуття,
а що тепер,болить моя душа,
сумління наче пошепки мовляє,
за все життя і не таке буває,
ви хтіли цього ,ось і получили,
а за всі наслідки не думали,а жили...
жили щасливо і наче в перший раз,
ця осінь і цей сніг звізали нас,
це небо і і ці зорі не земні,
і танці при закоханній луні,
розмови наші зранку до світання,
і не стримане шалене це бажання...
та все закіінчилось,
і ми це зрозуміли,
та наші душі навіть трошки не остили,
та нам потрібно далі жити...
тебе як просто друга буде важко полюбити...
за тебе буду завжди Бога я просити!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387382
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Кохання не минатиме роками.
Якщо воно і справді в нас було.
Мене лиш так кохати зміг без тями.
Котру тобі снігами принесло.
Хоча воно жило у нас думками.
І щастя наяву вже не прийшло.
Не можна ж описати це словами,
що в серці твоїм і моїм було.
13 грудня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387373
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
Так боляче сміятися крізь сльози
й ридати боляче як щастя на душі.
Та що зроблю,як заметілі й грози
затьмарюють свідомість - і щодня
Все знов і знов повторюється колом -
нещирі усмішки,емоції,слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387698
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
А за вікном вирують почуття
І замітає сніг образи люті
На жаль сьогодні я вже не твоя
Мій сніг поможе мені ще до лютого
Мені подобається вальс сніжинок
Сьогодні дивовижніший з усіх
Твою гординю замітають сміло
І закружляють в танці милих снів
Мій чай осигнити вже встиг
Задумалась про те що буде
Вже треба іхати,зібратися не встигла
Але нічого час ще буде
Нам часу вистачить на те
Щоб все забути,якось пережити
Нам часу вистачить щоб знов
Когось любити,чи когось хотіти
І знову удивлятися в вікно
Як там вирують справжні почуття
І знов жаліти що сьогодні я
Навіки стала не твоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386875
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 23.12.2012
напів-збережена
під над-враженням
частково впевнена,
але оскаржена
іду супротивом
ні за, ні проти
занадто зрадливо
усе навколо.
квадрат квартир,
і кути відносин,
кричать "за мир",
гвинтівки ж носять
собаки злижуть
всю кров із рани,
а "друзі" впевнено
лиш словом стануть.
в напів- незмінності
і недоречності
цей світ, як сон
у безкінечності
і голова - приймач
давно зіпсований
де вимикач?
від зрад і споменів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379824
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.12.2012
спроба осилити схему дощу,
вмовити хмари рухатись в напрямку часу.
вечір смакує гарячу залежність,
відбираючи ковдру озброєнь.
з тобою поруч занадто людей,
мій розбещений воїне...
наче силкуєшся йти,
опустивши очі в глибокі кишені,
озираючись навсебіч.
тебе зовсім не кличуть
в країни, де спокою вщент.
місце твоє на схилі кволого бунту,
ти мусиш бути в'язницею всім,
ти безперервно нам мусиш бути,
креслити скаліченими руками опади
і вмовляти...
направду це важливіше.
ніша твоя непосильна, воїне,
затхлий мир - тільки відступ,
вбогі недоїдки знань.
і коли ти востаннє
опустишся на коліна,
всіляки провини
зійдуть нанівець.
повернеться забуте із мертвих.
воїне, дихаєш голосно й ледве
наче й сам ти оплаканий мною
мрець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387059
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Зникають мотиви мов плессо на водних вершинах,
минаються дні. З ними ночі, роки, місяці.
І гаснуть за миті маленькії сонця в родинах -
де нині ніколи не буде "руки у руці".
Тепер в їх серцях стільки болі і жаху,
що соромно навіть плекати щасливії сни.
Колись мене доля навчила мовчати -
та без почуттів залишатись ніхто не навчив.
І скільки обмежених горем, надією, світлом -
родин українських на нашій "щасливій" землі.
Для них не настане ніколи прекраснеє літо -
лиш осінню тихо на південь летять журавлі.
А з ними туди відлітаюсь осінніє диво,
дзвінкі, молоді голоси і чарівні казки.
Можливо таких не бува в українських родинах,
та сльози нещасних дітей проростають немов колоски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387045
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Привіт, моє малятко миле!
Не знаю як Його, а я Тебе кохаю щиро.
Цілую ніжно твої ручки
І то пусте, що без обручки
Я вже давно сама ходжу.
Ти моє сонечко прекрасне.
Для мене ти сіяєш ясно.
І що без тебе я б робила?
До кого б зараз говорила?
Кому були б оці слова?
Ти знай, малесенька людино,
Що ти в цім світі не одна єдина,
А є ще я – твоя матуся.
Любить тебе завжди клянуся!
Ти будь спокійна і не плач.
Моє маля, моя кровинка,
Душі моєї половинка,
Моє ти щастя неземне!
Нехай тебе біда мине,
І оминають лихі люди.
Нехай тебе твій ангел береже.
А я ж кохатиму тебе безтями,
Аж до холодної, сирої ями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386986
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Мене з"їдають хвороби.
Надто серйозні і надто
несмертельні у двадцять.
Такі речі траплятимуться
настільки у сорок.
Організм гасне в думках.
Кожна рана- наслідок.
Я бачу свою затруєну душу,
що вже давно не звучить
у соль мінорі.
Мої руки прозорі, вражені.
Ми- прокажені.
Життя не така вже й подорож
далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386981
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Тихше, дівчинко. Вже не час.
Вже не можна трощити душу.
Вже ніколи не буде «вас».
«Ви» були. Він пішов. Він мусив.
Знаєш, дівчинко, вже пора.
Вже пора відучитись любити,
Бо у тебе ж душа – не вокзал,
Щоб там вічно шуміти, ходити.
Люба дівчинко, все мине.
Все переболить і затихне.
Після нього інший прийде,
І для тебе писатиме вірші.
Ти лиш пам'ять свою бережи,
Хай залишаться спогади ваші.
Та кохання із серця зітри.
Знаєш, дівчинко, це ж бо найважче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386742
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Біль.Шалена біль
серце розриває.
Як на живу рану сіль
хтось навмисно посипає.
Говорять:"Час лікує".
Та це неправда.
Зовсім біль він не блокує,
і це неначе зрада.
Щодня я прокидаюся
з великим бажанням,
що сьогодні попрощаюся
зі своїм стражданням.
Та я обманюю
сама себе,
відразу згадую
...Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386595
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Вже не байдужа егоїстка,
Не критик вад твого життя.
І не шалена фаталістка,
Яка плюндрує небуття.
У снах твоїх - колюча сітка,
А у думках - нестерпний ток.
Вже не твоя єдина квітка
Не згадуй той мізерний строк.
Трави себе гріхом спокуси,
Давися страхом заборон,
І не прощай життю укуси,
Що вкрили тіла електрон...
Залиш у пам'яті лиш ранок,
Легенькі подихи зими,
Не розігрітий ще сніданок
І незабутнє слово:"Ми".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386643
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
Шурхіт нині по господах усю ніч ми чули,
Це не миші, що шукають чим поласувати,
Наче бджілки, для роботи, покинули вулик,
Ангелята прилетіли у кожніську хату.
Бо Святому Миколаю допомогти треба,
Щоби жодної дитини не минути часом,
Передати всім гостинці від Посланця Неба,
Їх у нього в торбі доста, як-то кажуть масса!!!
19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386014
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
бути тою дівчиною,
на яку ти витріщаєшся на декілька секунд.
І от вже знову
Про суху рутину, чергова розмова.
Ти не ділишся своїми
найбільшими мріями,
Страхами найглибшими,
Та я не проти, вже звикла,
розказуй швидше.
Краще скажи,
що в тих скринях старих,
у тих, що ховаєш під сходами.
Зморщені часом листи?
Чи якісь давні секрети?
Я чую як твої книги припадають пилом,
як солодкі запахи з кухні
Пробираються у кімнату,
Чую твій голос рідний, незабутній.
Він клеїть слова докупи краще,ніж мій.
Ті скрині несправжні, нереальні,
Ховаєш їх в куточках свого розуму,
Кажеш, що буде фатально,
Якщо я їх відкрию.
Іноді кінчики твоїх пальців
були теплішими за обійми.
Цікаво, а обійми були здатні обпекти?
Так,що хотілося б подалі втекти?
Твої слова були глибокі
(вже не кажу нічого про очі)
Глибші за океан
Там можна прочитати все,навіть обман
Час сипався крізь пальці,мов пісок
Підійди ж ближче і тримайся
Бо це в один кінець квиток.
А хочеш,то на декілька секунд
як і раніше, далі витріщайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385800
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2012
Невже тобі шкода посмішки для мене?
Ну посміхнись мені, будь-ласка,
Скажи мені тихенько «здрастуй»
І посміхнись… ніжно-шалено…
Ти ж також думав увесь час про мене!..
Розлука, милий, добре нам знайома,
А люди підло виграють на цьому,
Упевнюють мене у тому,
Що буцім тобі добре і без мене…
Але їм Бог все зло їхнє поверне…
Я ж знаю, що для тебе я єдина ,
Я відчуваю це, бо вчинки не лукавлять,
А чужі домисли, повір, мало цікавлять.
Важливіше, коли поруч людина,
Що хоче бути поруч щохвилини…
Ну посміхниь, будь-ласочка, всміхнися!
Я так тебе чекала, рідний, милий,
Я впевнена, що вистачить нам сили,
Щоб подолати всіх, хто не змирився
Із тим, що в нас серця в одне сплелися…
Коханий, я люблю тебе, всміхнися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385253
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Копировать – вставить.
Выпить – отлично.
В твоих руках
уже очень привычно.
На минуту – забыть,
На века – его профиль,
На секунду – остыть,
а потом – мрачный кафель.
Нестерпимо от кайфа,
До безобразного хочется…
Стыжусь мыслей в тряпку
И от этого – не терпится
Внутри. Без отчетливо
Мерзкого «ясно»,
Но с молитвенно
Вечным «мрачно».
Соскользнуть – и не видимо,
Завалиться на облако.
С тобою – лишь косвенно, –
Это наше пророчество:
Наши веки без света,
Наши кремА без загара,
Наши речи-кастеты,
Наш дурдом без обмана.
Копировать – вставить.
Забыть – не забыться.
Мне тебя не оставить,
Тебе бы лишь сбыться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385145
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Час, як одна мить його плин неможливо не помітити. Він змінює, корегує, додає своїх нот і фарб у загальну картину життя. Він іде… не зупиняючись, не затиняючись і навіть не спотикаючись. Біжить кудись у невідомість розкидаючи усе в себе на шляху…
Одного разу ідучи засніженими вулицями ти усвідомиш, що насправді ти не жив, а лише мчався за часом і тільки тоді, коли ти зупинишся ти починаєш жити.
Зупинка – це всього на всього мить. Ти живеш миттю. Ми всі мабуть живемо миттю. І як мильні бульбашки надуваємось, злітаємо, а потім віддаляємось у вічність туди далеко у небо, так і до кінця не усвідомивши, що життя – це зупинка, а зупинка – це мить.
Часом є стільки слів не сказаних, часом є стільки чорнил не списаних, а мали б бути…
Жаль ми хочемо але не можемо. Ми можемо але не робимо. Ми самі себе стримуємо. Стримуємо своє життя. І воно іде тоді, коли стільки ще не сказано, воно іде у не підходящий для цього момент, воно іде у небо…
А хотілось б бути як дитина, говорити про все на світі, бути вільним і летіти і зупинятись не на мить і сказати стільки не сказаного.
Але ми себе закупорюємо, ми мовчимо, чинимо насильницький акт над душею і падаємо не встаючи… мовчимо…
Час іде коригуючи, перетворюючи нас у попіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384915
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Наймайстерніша розмова...
В поцілунку очі злила!
Непромовивши ні слова,
Видає нас мова тіла...
Поглядом торкнулись душі.
Ти вриваєшся в свідомість!
Думати по тебе мушу!
Що ж ти думаєш натомість??
Серце розколотить груди...
Знову дихати не можу!
Ти в житті моєму чудо!
А чи я тебе стривожу?
Ледве лиш землі торкнувшись!
Рівний подих розіграю...
Руду пристрасть проковтнувши.
Ти ж це саме відчуваєш???
Не мовчи…….!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319728
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 15.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2012
У смуток горнулися, бачили не сповнені сни.
У тиші під'їздів вбивали розшматоване світло.
У кронах дерев ми вбачали незнайомі сліди.
Пройшов кінець, тож шукати початок запізно.
Пройшли ті хвилини, що щастям кричали без тями.
Забули ми стежку, якою вічність, здавалось би, йшли.
Немає там щастя, де біль обнімає вітрами,
Де реквієм грають покинуті нами мости.
Де тісно у рамках, самотність сама не буває.
Вона, як той човен, кружляє у морі життя.
Поруч і хвилі, і сонце, і небо безкрає -
океани й свобода, а не гніт і людська метушня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384936
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Коли дні холодні,
коли сірі дні,
коли просто погано,
допоможи мені....
Коли пальці замерзли,
коли чорні думки,
просто зігрій мої руки,
просто допоможи мені...
Прошепочи на вухо,
чарівні слова,
що я тобі,просто потрібна,
що без мене темнота....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384062
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Світанок. Сонце прокидається.
Світ. Щастя ясне просинається.
Ластівка над полем кружляє
Дитя своє давно виглядає
Кожен усе це зле відчуття має
таке враження ніби хтось карає
уже не знаю, коли легко засинаю
мрію, що в твої думки поринаю...
але тебе я з легкістю запевняю
в мить жахнуся, це чудово знаю
тому навіть не хочу туди заглядати
для чого буду дуркою страдати?
в одному лише впевнилась я
це уже напевно не те життя,
де помилки потрібно виправляти
їх просто потрібно не сотворяти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384308
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.12.2012
У короткій чорній сукеночці
(заповідала як Коко Шанель)
я надішлю тобі месседжа.
Про зустріч на англійський манер.
Скажеш "Ні!"? Налякаю образою.
Хоча ж знаю, ти не з боязких.
Скажеш "Так!"? Не здивуюся, вражена.
Не забув ще цілунків терпких.
Ми з тобою не будем вітатися,
й без прощання розійдемся знов.
Нам же нічого більше боятися,
розчинилася в крові любов.
То можливо було лише екстазі,
та вже зараз різниці нема.
У короткій чорній сукеночці
я від тебе схід сонця пішла... (17.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384536
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Лиш вдих і видих. Тишина.
Навкруг нічого. Я одна.
Висить в повітрі дух вина.
Усе повила таїна.
Палає свічка в темноті.
Турботи зникли в пустоті.
Нема потреби в правоті.
Я розчиняюсь в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384560
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Тік так тік так
уже новенький день
Стукоче, час по колії стукоче
Не встигнеш ти зануритись у сни
Як новий день за п’яти залоскоче
Тік так тік так
Не втома не журба
Якісь дівочі віхоли й замети
По один бік екрану білий птах
По другий ти неначе хвіст комети
Тік так тік так
Замуркав сонно кіт
Чи може він хропів якось невміло
Можливо ти подумав у цю мить
Як є без тебе сумно і не мило
Тік так тік так
І день новий уже
Й погода зимна запалила скроні
Здається все попереду буде
Бо ми як час до болі неповторні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384559
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012
Хто кохав в житті той знає,
Що любов так просто не минає.
Що вона ще довго душу мучить
й спати не дає...
А ти пішов...
назад дороги не знайшов.
Та я тебе іще чекаю
хоча надії й мало маю.
Коханий, твоє ім*я таке бажанне,
Коханий, про тебе думаю завжди...
Коханий, твоє ім*я таке жаданне,
Коханий, прошу тебе не забувай!
Дороги наші не зійшлися
У мене інший, в тебе інша,
Але холодними ночами
Про тебе думаю завжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384045
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
моє море блакитне, а губи бездонні -
Світлосолоні, темносолоні.
В спраглі бажання беззвучні, бездомні
Здавалось свідомі. А чи підсвідомі?
Прокралась спокуса, вкусила, запала
Я прокидалась, сходила, світала...
Беззвучно співала, беззвучно кричала.
Небо знаходила, сонце втрачала
Забула, забила цвяшок у серце,
Знаходила в шафі причаєні дверця,
Губила ключі, так притрушені перцем,
Ховала свій щастя клубок у кубельце.
Купляла неспокій, продала свій спокій
Дівчині моря, худій і високій,
зЕленоокій, сОлоноокій...
Ці демонони моря занадто жорстокі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384048
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Осіння елегія сонця,
Що йде безупинно за хмари…
Осіння елегія серця,
Що вкотре танцює без пари…
Осіння елегія вітру,
Що жовте й печальне єднає…
Осіння елегія світу,
В котрому тебе вже немає.
Осіння елегія в римах,
В устах що згорають одразу.
Осіння елегія в зимах,
Що холод приводять завчасу…
Осіння елегія в душах,
Що вмиті дощами-сльозами...
В осінній елегії мушу,
Спалити мости поміж нами…
Осінньою згадкою будеш
Ти в серці моїм, а не болем.
А золото осені згубиш…
Й не купиш кохання у долі.
Осінні крапки в цій новелі
Три крапки, три крапки…занадто!
Пора вже тікати з пустелі,
Елегій де надто багато…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383523
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Скотилась…
Солона сльоза,
Зламалась на хвилину воля
З’явилася щілина в темному куті,
Втаємничена, проплила мов ріка по долі.
Сумовита від нічого, забутого когось
Непотрібна сльоза, така скупа доволі.
Скрутила душу зсередини, не змогти…
Не проведу рукою по сріблястих скронях…
Не шкода мого світу,
Шаленого, такого рідного
Викинутого на смітник – забирайте,
Розвіяв на всі боки мене по вітру…
Не зібрати прогалини, не повернути
Втрачене, не мною закопане…
І як у в вісні у безвість стрибнути,
Віднайти і відродити занедбане,
Тебе якби повернути….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383498
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Закрити очі. Плакати…
Та висохли всі сльози.
Закінчилися натяки.
Боротися не в змозі.
Солодкий чай лікує страх
Залишитись самотній.
Усе чудово на словах,
А у душі – безодня.
Її б заповнить почуттям,
Що обіцяє крила!
Щоб два життя в одне життя…
Мені уже не сила
Пливти по мутній течії
Холодних, сірих буднів,
Де всі свої і нічиї
У пустоті безлюдній.
Я б так багато щирих слів
Тобі наговорила,
Якби ти тільки захотів!
І вірші б присвятила,
Якби ти тільки їх читав.
Я б не змогла без тебе,
Якби кохав, лише кохав…
Бо більшого й не треба!
А я сиджу у темноті.
Підлога, стеля, стіни.
Думки не ті, слова не ті.
Пожежа, дим, руїни.
Солодкий чай лікує біль
Гіркої безнадії.
І я в полоні божевіль
Вигадую події.
Я ілюструю їх у снах,
Втрачаючи реальність.
Проснусь. Підлога, стіни, дах…
Життя – проста банальність.
Якби крутилась голова,
Кохали б до нестями
І вулицями Києва
Бродили б вечорами.
Пішли б нічним Хрещатиком,
Байдужі до морозів!
Та я сама… Заплакати?
Боротися не в змозі…
30.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381511
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 09.12.2012
Швиденько так дні збігають,
Тихо скрадаються ночі,
Ранки світанками сяють,
Люди кудись поспішають,
А я не хочу...
Лащиться час біля ніг,
Каже слова пророчі,
Хтось когось переміг,
Знову хтось першим прибіг,
А я не хочу!
Ой спориші-стежки!
Сиплю долю з руки,
Сльози виїли очі!
Хтось порахує роки,
А я не хочу!!!
А угорі ластівки
Крильцями небо лоскочуть,
Небо дістати хочуть,
А я не хочу!
Долі зерно з руки...
Висходять віршів рядки –
Не зашкодять холодні ночі!
Віршики жити хочуть!!!
А я …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383477
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Хроніки старого годинника
(озвучене ритмом серцебиття)
Сукупність образів засуджує сам факт існування здорової поезії.
Бо має простежуватись зміст… чи то прямий, чи то прихований.
Слова, що лягли на папір безпосередньо повинні малювати щось… комусь… для чогось.
Кордонами тих слів мають бути роздіЛові знаки, великі літери і присмак «ніби то шедевру».
Бо за теоріями осучасненого талановитого письменства,
Адресат є одним цілим з адресантом.
…Тік–так, тік-так, тік-так
Зворотній відлік кілометрових діалогів розпочато…
Клаптик 1
«...а я все кружляю біля твого життя...Венера готує каву по-східному, чекаючи тебе на сніданок, небо п'є травнем обцілований день, а минулорічні трамвайні зупинки, облиплі часом і пасажирськими валізами, чекають нового інтер'єру... Впускаю в двері вітер з розкуйовдженим волоссям, шматок паперового сонця на високих підборах, осінь з намальованими губами, теорії всесвіту, отруєні нетівськими вірусами, книги, талановито написані графоманами! Я в життя запрошую трішки життя…»
Клаптик 2
"...люблю парасольки...під ними легко сховатися від безлистого міста з його джинсовими мріями і грейфрутовим рингтонним коханням: корисним і гіркуватим.."
Клаптик 3
«…нап'ємось настояного на вишневому цвіті почуття, тихо так притулимось до горизонту землі і помовчимо...І не давай подиху, і не давай крику, і не давай погляду- я все те вже маю. А сонна пам'ять все стукатиме у зачинене вікно- не відчиняй! Подивись,в твоїх долонях танцює світ, а ти шукаєш приземленості...Сирістю ми нагодовані, імунітет маємо до буденності...Бракує запаху книжкових сторінок... і справжнього щастя..»
Клаптик 4
«…один день має 1400 хвилин, а ти схопилась за 33-тю і не відпускаєш, закоркувавши її в пляшку з-під вчорашнього вина. Десяте сонце одягає відверту сукню і незрозумілими теоремами намагається посперечатися з твоїми мокрими очима. Прямокутно говорить чиясь безпідставна заздрість, обросла суржиком душа, потрібні ліки, треба відпустки. Один день має 1400 хвилин- починай жити 34-ю...»
Клаптик 5
«…і що з того, що спомин кишеньковий?(В нас і час кишеньковий є, і гроші, і слова, і люди кишенькові ходять). Зате той спомин завше заплетений у посмішку вітру і погляд чужого неба... Міцніше тримай себе! Себе не віддавай нікому, не позичай навіть на мить, навіть собі!»
Клаптик 6
Сьогодні море плакало жовтими шпалерами,
А пісок червонів із сорому.
Ще вчора чайки були птахами,
Зараз- залишки від шоколадних обгорток.
Фантасмагоричні образи заволоділи моїм світом
Без світла
Намацай мене у темній кімнаті:
Я біля вимикача.
У маленькому літньому платті
Досі тебе чекаю.
Не знаю
Чи то літо наді мною,чи осінь.
Та пахне сивиною і гіркуватим лікером.
Прикрий вікно або двері-
Холодно якось
Клаптик 7
… цукрово-серпнева спека п’янить залишки здорового глузду-
Я грузну.
Шорсткі п’яти одягають відкриті босоніжки-
Ніжно.
Намагаюсь втриматись на хвилі ейфорії-
Грію.
Існуванням музи себе і її
В мрії.
Клаптик 8
…В метушливому місті
Обідня перерва.
Зашнуровують розпач швейцарські години.
Я для тебе,
Між іншим,
Залишуся перша,
Як вакцина вплітатимусь
По хвилині.
Слово має право на подих…навіть якщо його не всі можуть вдихнути…
Кисневе голодування гірше Апокаліпсису.
Голодування словесне призводить до виразок та черствості.
Незрозумілість всім-то лише хід конем,
Бо відкритість для світу-смерть для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383301
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Пізньою осінню знову згадаю про тебе,
знайомі пісні сплетуть паралелі думок.
Змовчу, хай за мене говорять ті верби,
що роками нашіптують в пам*яті вічність казок.
Запалюю свічку, рукою проводжу над нею,
та ледь відчуваю на собі я іскор тепло.
Дойшли до кінця, разом досягли апогею,
а зараз мов гніт той в своєму вогні горемо.
Подивлюсь в вікно, а за ним вже зима вже не осінь,
покрито все білим, в душі ж чорноти пустота,
розтала надія неначе той сніг на волоссі,
змінилося все, ну і я уже зовсім не та...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376704
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 08.12.2012
Хто сказав тобі,що не любила?
Хто сказав тобі,що віру загубила?
Я лиш хотіла бути щасливою,
А всі мої мрії пролилися сльозами зливою.
Хто сказав тобі,що я тікаю?
Хто сказав тобі,що я вночі шепочу?
Я лиш тобі нещастя наврочу
І віку недовгого вкорочу...
Ну хто ж сказав тобі,що я відьма?
Милий,це тобі не сюжет фільма.
Хто сказав тобі,що не любила?
Милий,через тебе я душу загубила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382898
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Чекати тебе, наче хмари?
Зламані струни гітари.
Я не для тебе, я не вмію тримати.
Я вже навчилась втрачати,
Мені не звикати.
Помовч, мені зле до болю у скронях.
Я не триматиму рук в твоїх холодних долонях.
І якби сильно я не любила,
я все ж не вмію любити.
Бо я не ти, бо я не ти.
А ти ще смієш мене губити?!
Кожного ранку чашка гіркого чаю.
Із пам’яті тебе навмання стираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383443
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Ти думаєш, я забула? Ні, просто рідше згадую… Думаєш, можливо все забути? Слова, погляди, обійми, поцілунки, дотики… Це ніби маленький всесвіт на дні моєї душі, без якого я не можу жити…
Кажуть – час лікує… А він не лікує! Лікують вулиці, вітер, хвилини, проведені з кимось іншим, випадкові знайомства, мрії про майбутнє, музика… А час… Час не лікує… Він просто мимобіжно біжить, і нічого не змінюється…
Коли справді болить, музика стає єдиним рятівником… Ми починаємо розуміти зміст слів, які раніше були для нас просто «гарними»… Шукаємо пісні, в яких хоч одна фраза із нашого життя… Ми слухаємо ці пісні, плачемо, кричимо, до надриву, до істерики, заспокоюємося і знову плачемо… Тихо, так, щоб ніхто не почув, адже ми сильні… Тоді сльози капають всередину, на серце, залишаючи там свій відбиток…
Я плачу… Мені стає важко дихати… Починає боліти голова… Я хочу розібратися у своїх думках, але не можу… Мені нічого не хочеться, не хочу нікого бачити, чути… Світ стає для мене чужим…
Проходить час, я знайомлюся з новими людьми. Хоч і несвідомо, але вони допомагають мені забути минуле… Я помічаєш, що мені справді легше… Уже не хвилює серце випадкова зустріч, не тремтять руки від пропущеного дзвінка.. Я, нарешті, перегортаю цю сторінку свого життя і починаю писати нову… Але якісь маленькі дрібнички, сни з твоєю участю не дають мені почати нову історію…
Знову сльози… Тихо! Тихо! Досить! Не плач! Тремтять руки, голос… Навіщо я згадую? Щоб знову плакати? Тихо! Перестань! Він не вартий! У тебе нове життя – без нього! Змирися з цим!.. Я перестаю плакати, заспокоююся… Але все одно, наче багатосерійний фільм, перегортаю сюжети із своєї пам’яті… Згадую кожну дрібничку: перший дзвінок, першу розмову, зустріч, погляд, поцілунок, згадую, як ми завжди ходили, тримаючись за руки, яку святкували кожного місяця нашу маленьку річницю, як я осінню гріла свої руки у тебе під светром, а взимку в твоїх кишенях, як ми разом дивилися на зоряне небо, як ти любив вдихати аромат мого волосся, як на моєму пальті завжди залишався твій запах, як я ковзалася по льоду, а ти тримав мене за руку, як ми сміялися, як клялись один одному, що ніколи не відпустимо, не розлюбимо… З тобою я дізналася, що таке бути разом, що таке кохати, сумувати… Що означає сходити з розуму від обіймів… Коли по тілу мурашки від поцілунків… Коли після твоїх повідомлень у мене піднімався настрій… Коли тільки ти…
Зараз я сиджу і розумієш, що все було обманом… Всі слова, погляди, обіцянки, клятви і, навіть, дотики… Я не можеш полюбити, адже знаю, на скільки це боляче… Не вірю нікому, адже колись мене зрадила та людина, яка була для мене всім…
Завжди є момент, коли дороги розходяться. Кожен вибирає свій шлях в надії, що їх дороги знову зійдуться. І раптом ти усвідомлюєш, що все закінчилося. Насправді. Ти не можеш повернути минуле... На жаль. І тоді, ти намагаєшся згадати момент, коли все починалося. І розумієш, щ все почалося набагато раніше, ніж ти думав. Набагато раніше. І в цей момент, ти розумієш, що деякі речі трапляються всього раз в житті. І не важливо, на скільки сильно ти будеш намагатися відчути це знову. Ти більше ніколи не піднімешся на три метри над рівнем неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383440
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
За вікнами блукають кілометри,
І стук коліс прямує в мої сни...
Де були ми частиною палітри,
Й вечірньої картини восени.
Романтика мандрівки - потяг в мрії.
Тепло обійм і посмішка твоя...
Щасливі очі сповнені надії,
Любові, ніжності і віри в почуття...
...Вогні химерні, постаті і тіні...
Рука в руці - так затишно разом.
Життя відчутне в серця мерехтінні...
Ти поруч...Щастя...Це уже не сон.
Казковість вуличок цього старого міста
Ялинок шепіт, подих вічних стін.
Нічні вогні - авантюринове намисто...
Секстету звуки, ніжний, тихий дзвін...
[...Так легко мрія-сон в пра-правду стала.]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379361
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 08.12.2012
Остання павутинка осені полетіла..
Роз*єднала нас,як відрізана пуповина
Не торкнешся більше мого тіла
Не прийде для нас така година
Ніби стало легше говорити
Й дихати тепер куди простіше
Не вдалося нам любов творити,
Лиш думки,щоби писати вірші
Дякую за щастя,що було
Знай,що зла я не тримаю
Шкода,що так скоро все пройшло
Я вже більш нічого не відчуваю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383392
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
А сонця уже,
Два тижня немає ...
Воно десь за обрієм
Напевне спочіває...
Йому, мабуть, добре,
А мені щось не дуже...
Чому я сумую?
Скажи мені друже.
Навколо лиш сум...
Та чому тут радіти?
На дворі вже холод,
Треба шапку надіти...
Лиш голе гілля,
І сіра картина
Щорання з вікна.
Як осиротіла дитина,
Останній листочок,
Спустивсь до землі...
Скажи мені осінь,
Чому сумно мені ?́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383352
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
ці спазми в ногах...
не можу зрушити з місця
я умовними кроками
лишаю у тобі сліди
тління вечора вщухло,
хворітиму скутістю тіла,
поки вигини в ліжку
не стануть докором днів
перейди по поверхні
мій запах нервових парфумів,
говори до хрипіння,
трамбуй цей потік слуховий...
мій останній ривок
перекинутись у твоє місто,
аби знав ти, як тісно
лежати між двох подушок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382994
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я викохана в дощі
І вирощена на дні.
Я троянда навіки сумна,
Я - вона.
Я бачила майже все,
Я бачу настрізь тебе.
Хай ґвалтують мене міста,
Я - одна.
Я збитая з лез та шипів,
Заґартована вістрями слів.
Я сильна й водночас слабка,
Я - сама.
Хай колишуться пісні мантр,
Я повернуся знову із мандр.
Я не знаю ні зла, ні добра,
Я - нова.
Я найдревніша з ялин,
Та не прожила й кількох годин.
Вбиство - робота надто марка,
Я - не та.
Я роздерта маньяком у ніч,
Я не мертва згнущанням опріч.
Я навіки віків жива,
Я - це я.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381877
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012
Один, забутий всіма нами,
Він відчайдушно йшов вперед
Летів з попутними вітрами,
Неначе дим від сигарет…
Один, забутий всіма нами,
Для нас, сліпців, він – це пророк.
Коли ми стали всі рабами,
Він вирвав з серця той порок.
Один, забутий всіма нами,
Любов’ю день знаменував
Отими теплими вустами.
Він так горів…Він так палав…
Один, забутий всіма нами,
Нечутно, пристрасно кричав.
У душах, збуджених штормами,
Самотній бриз уже мовчав.
Один, забутий всіма нами,
Він вперто стукав у серця,
Безрезультатно… Зі сльозами
Він прощення благав в Отця.
Один, забутий всіма нами,
Надію у душі розбив…
Пішов за нами, за синами,
Тих поривань, що їх втопив.
Один, забутий всіма нами,
Упав. І жар його затих
Спустошений. Він – жертва драми,
Що вивела в житті триптих…
Один, забутий всіма нами,
Він, як сірник, дотла згорів.
Лиш упокоївся зі снами
В любові трепетних вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382741
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я відпускаю власну душу,
Нехай летить у безвість восени.
Твоє ім’я в стражданнях мушу
На трон любові донести.
Не стало сліду у сьогодні.
З’ятрила серце самота.
Шукають прихисту мінорні
Надовго схиблені слова.
І не врятують мертві знаки.
Повіє вітер в сонну даль.
І пристрасті червоні маки…
Забрав листопад їх, на жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383184
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Один
Повітря затишно вмостилось у кріслі
Забувши показати нікому квиток
Два
Ангел загубив крила
І абсурдно намагається злетіти
Три
Троянда впала на асфальт
І змусила повітря заплакати від болю
краплями дощу на шибках
Чотири
Хтось зламав підбор об листя
Не подумавши, що в передсмертному стані воно стає готрим
П'ять
Серце спіткнулося від невдалої думки
І побігло секундою наздоганяти минулу мить
Шість
Зірка загадала бажання
Побачивши, як перед нею падає Земля
Сім
Годинник хвилюється
Бо забув котра година
Вісім
Дзеркало відпочиває від зображень
Імітуючи вимкнений телевізор
Дев'ять
Безсоння поспішило викликати таксі
Залишивши мій час у спокої
Десять
Бажання правильності вимагає воскрешувати пам'ять
Щоб знову викликати давно забутих свідків
Одинадцять
Сповідь перед сою дає шанс втіленню ідеальності
А здоровий глузд той шанс одразу ж забирає
Дванадцять
Але ні
мовчу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383136
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Мене досить багато у цьому життi турбує,
Щоб промОвчати там, де не треба нiчого казати.
Це вже назавжди, мене вже не врятуєш,
Вибачте, та цього вам не вдасться забрати.
Вибачте, що я нелогiчна та дивна до того,
Що я не прогнуся, не здамся ! Пробачте,
Що для мене небесне важнiше земного,
Що я бачу те, що вам вже не побачить.
Мене досить багато у цьому життi турбує.
Щоб знайти хоч на мить спiльну мову iз вами.
Слiпого красою не зачаруєш,
Глухого не зачаруєш словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383043
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012
задоволення від тиші
він чесності
і від сорому
ховатися наче миші
від хоробрості
і любові
зневага до слабкості
до вірності
і сумління
сташно від старості
дійсності
і терпіння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383029
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я віддала тебе без бою -
Ти, милий, вибач, і прости.
Я не владнала рай з собою,
Куди ж мені тепер рости?
У камінь серце обернулось -
Крижина в погляді блищить.
Відколи все так повернулось?
Коли настала страшна мить?
Тепер шукать не має сенсу -
Любов - то сон без вороття.
І не ходи до екстрасенсу -
Наступним буде забуття....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382705
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 07.12.2012
холодне море вітром повіває
не кожен сам собі так дорікає
усіма словами себе картає
через дурне кохання страдає
усе здавалось буде вічно
інколи усе було цинічно
але все ж кожен раз повертав
він тобі так солодко в очі брехав
уже болі не витримуєш ні дня
лише тепер бачиш, усе брехня
кожну секунду ти чекаєш дзвінка
і тебе добиває уся ця тишина
уже який день сльози проливаєш
він не прийде, ти ж його знаєш
але щось із середени рве, розриває
невже твоя душа так його кохає
ти досі в серці його чекаєш
сама себе оцим вбиваєш
ти розумієш , що так буває
холодне море вітром повіває!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383020
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012
Нехай звучить хай лине
Хай дзвінко гомонить
Най б"ється безупинно
Щоб згасла тьмяна мить
Нехай тремтить всім нервом
Най сколихне серця
Нехай зустріне світло
Розколота душа
Хай синтез повсякдення
Не вплине на життя
Нехай порветься стрічка
Обману на очах
Най день за днем минає
Пронизують думки
Нехай вогонь згасає
Під впливами дощів
Нехай журба і втіха
Клубок противоріч
Най сльози не чіпають
Твоїх глибоких віч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382497
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012
дівчинко, щось з тим роби:
після сліз твоїх, як гриби
на його коробках з-під антидепресантів з"являються тексти
ти наївно пишеш листи до Санти,
поки він після чергового випадкового сексу,
примружуючи очі, не може позбутись
відчуття твоїх вічно-холодних пальців на своїх ключицях
і під небом одного міста, вам обом би хотілось не_бути
просто зникнути, відключитись
темно, бо він не_той
в"яжеш браслети собі з ниток
він з тих замовчаних параной,
які не бачить ніхто.
ти з тих, що дихають на плечі,
гублять ключі, а свої плачі
не переводять в істерики.
а як болітиме, зможеш - кричи
випадуть літери - настрочи.
буде й тобі суконка з парчі...
тільки, чому ж так терпко?
http://vk.com/ljaljabo (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382787
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
у вирі днів і слів -
відсутні обкладинки
без nota bene і полів
безколірні картинки
герой блукає серед прерій
наклад – єдиний екземпляр
автор залишиться без премій
сховає ручку у футляр
це ж я(!) залишусь сторінками
свого і вашого життя
з чорнильних літер стануть плями
замість полиць – сира земля
цитати- тимчасова вічність,
а потім- вічне забуття
герой полине в дійсність
назва якої – Небуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382783
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012
Я надішлю тобі останнього листа,
Додам до нього свій квиток на потяг.
І скрасить посмішка твої тонкі вуста,
а відповідь загине в темних дротах.
Валізу завтра я збираю без жалю.
Всі спогади в будинку залишаю.
І ту твою підвіску з кришталю
Подарувала я на вулиці скрипалю.
Мені лишилось сорок дві хвилини.
З нервовим зривом я давно знайома.
У підсвідомості – якісь чудні картини,
де ти мене спиняєш на пероні.
Зачинить двері у вагоні провідниця,
Наївність мені очі застелила.
В тіснім купе, на горішній полиці,
Своє кохання я навіки придушила.
Чи дійсно було правильно втікати?
Тобі це не цікаво, а даремно.
У нашім світі дуже легко заблукати…
Та потяги з перону йдуть щоденно. (03.02.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382547
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Заляканий світ
Захоплений моїми монстрами
Ви не пізнаєте їх
Страчені менструаціями
Кого хвилює чуже
Воно потрапило в спам
Ви відсилаєте всіх
Неначе не потрібний хлам
Спаскуджене вкотре
Без лінійне життя
Немов лійкою наповнене
незрозумілим сенсом
Буття..
Проміжний етап ти
Я навіки твоя,пане
Пройдений на відмінно
Пом’ятий на ліжку
Не нами
Вдягнені постаті керують життя
Ми дійство,ми гра
Привіт персонаже!
Я твій герой
Вбивай до кінця!
Протерті нашими підошвами
Дороги
Де ми зіткаємось кожного дня
Щасливі моменти
Пробач що це рідко
Вже вміння показую,вчителя!
Спокусившись на шматочок
Чи щастя чи горя
Невідомо де і з ким тепер
Ти терпітимеш
Наповнюючись пійлом
І вказавши що так і було
А я завжди під ковдрою
Можливо дивитимусь різнобарвні сни
Де ми любити уміємо
Десь 4 години раненько
А ти спи
А я додивлюсь
Ати спи..
Хоч і п’яний
А я додивлюсь….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382546
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
відступаю розплетеними розмовами
коли знову ти геть небачений
у нарадчій кімнаті друкуєш нові хрести.
відпусти в день коли обірвуться здогади
в час коли перемолоте
щастя піде на спад.
дублікат залишу під килимом
через те,
що не так молили їх,
загубили їдкий азарт.
відступаю додому гордою,
захист ковдрою,
ніч пустелею.
все так само цей жест одобрюю,
все так само дороги стелю я.
відступаю туди де зречення,
де розмова з терпінь гарячою.
кожне речення - сум за втечею,-
втечі більше нам не побачити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382515
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Я хочу працьовитого, мудрого сина
З високим і мудрим чолом.
Щоб простою була його свитина,
І щоб ставив крапки після ком.
Хочу, щоб кохав взаємно,
Хочу щоб подорожував.
Дай же, Боже, жити недаремно!
Скористати в благо те, що вже пізнав!
Ненароджене дитя моє! З віршами
Упереміш поки ти живеш.
В мить, коли ти будеш поруч з нами,
Ти почнеш свій поступ до безмеж.
Ми ідем, клянуся, з відступанням.
В цій війні з непотребом є глузд.
У майбутті твоє існування
Вивільняє з міліонів уз!
Вириває мене з петель смерті,
До роботи кличе й заклика
Кожен день прожити у безсмерті
І чекати тебе дуже здалека...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382157
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
в житті нема ідеальних статистик:
Хтось вмирає від браку емоцій,
Часу,
Відсутності сексу, чи його надлишку.
Хтось - отруївшись крабовою паличкою,
А хтось, вколовши вкотре коаксил. Головне в новинах сказати
Що все стабільно, долар виріс,
Котрась зі співачок поголила собі голову,
Крокодил з'їв Стіва Ірвіна,
І все ще не дуже погано, бо що ж таке 17000
людей що загинули від чергового урагану з жіночим ім'ям.
Так от, любий,
Давай краще почитаємо книжку,
Вип'ємо свій мандариновий лікер,
І нікому не будемо псувати статистику
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382060
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Просто так, для себе, закінчу цю історію сумним кінцем.
Не через біль, не через страх, а просто так.
І більше слів я не промовлю, лиш згадки тай і ті ловлю.
Це все ж кінець, а отже досить, брехню ковтати...
кохання починається з кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382057
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Осінній сум, осіння радість,
Осінні модні чобітки.
А я одна стою над краєм
Позаторішньої весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382038
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Пливуть мої мрії,
Мов хвилі прозорі
По теплому морю
Збираючи зорі.
По ночі безхмарній,
По сонцю ясному
Проміння збираючи
Знову і знову
Грайливий світанок
І зоряні ночі
Співаючи,нам
Таємницю шепочуть
Про плин моїх мрій,
І про хвилі прозорі
Співають,шепочуть
Збираючи зорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381846
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
О.Ж. присвячую
Саркастичний погляд у вічі,
Твоя мрія куплена двічі.
На жаль, вона трохи продажна.
Та звикай, бо так зараз сучасно...
Крива посмішка більш не зігріє,
Твоє слово тихенько хворіє.
На жаль, ліків для нього немає.
Його вмиєш моїми сльозами...
Гостра думка помирає в душі,
Під твій шепіт знайдуться ключі.
На жаль, я вже до нього байдужа.
Емоційно розтанула, друже...
Гіркі сльози зібрали в дарунок,
Моїм болем поповниш рахунок.
На жаль, далі я буду мовчати.
Мені губи печаль запечата. /04.11.2011/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381813
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Я вiдправила сотнi непiдписаних конвертiв
Написала тисячi не для тебе слiв
Так буваэ iнколи, що втрачаэш всесвiт
Коли трiскаэ тиша, що з "не буду" плiв..
Це не ти iй учора пiд вечiр дзвонив.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381805
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Спи малесенький мій синку
Завтра буде новий день.
Я накрию тобі спинку,
Поспіваю ще пісень.
Хай тобі у снах насниться,
Що казковий ти герой.
Ти непереможний лицар,
Принц, а навіть і король.
Хай тобі у снах насниться,
Що ти мудрий чарівник.
В морі вже вода піниться,
Бо малий ти мандрівник.
Хай тобі у снах насниться,
Що великий вчений ти.
Світ увесь тобі кориться,
Йдеш уперто до мети.
Хай тобі у снах насниться,
Що людей лікуєш ти,
Ти це робиш як годиться,
Лікар ти передовий.
Хай тобі у снах насниться -
Знаменитий ти артист.
Гра твоя подобається,
Бо у ній життєвий зміст.
Хай тобі у снах насниться,
Що щасливе ти дитя.
Буду Богу я молиться,
Шепотіть твоє ім"я.
Ну й намріяла ,дитинко,
Ну і списочок бажань!
Спи малесенький мій синку
Завтра буде новий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381779
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Я зими цієї ще не спав
Боже збав хоч мить її проспати
Глузд мені подібне пробачав
А тепер і він почав з'їжджати
Не стомився - падаю - лежу
Чи не гріх бува ховати погляд
Ні... далебі тихого плачу
Не почує люд що ходить поряд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381621
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Похороните меня за плинтусом.
Чтобы без адреса и почтового индекса.
Чтобы найти можно только по памяти.
Я - всего-то сумма квадратов
Косинуса и синуса.
Да, помню, что человеку нужен человек,
Иначе он просто невозможен.
Ведь даже целая жизнь
Может оставаться ложью
Если ты никогда никого не любил..
Ты уткнёшься носом в любимую постель
И даже не припомнив
Что там кто то страстно любил
А может все же? Мы просто придумали себе любовь
Чтобы как у всех
Очень мило
А сами завариваем только один чай
Себе любимому
А где то в прохладном застеклённом мире
Так чтобы никому известным
Так чтобы некогда было
Рисовать по морозу снежинки
И танцевать, танцевать, танцевать
А я только прислушиваться
Как ногами по полу стучат
Или твои руки
Может и тело
Может все что тебе не хотелось
Сейчас выплеснулось наружу
Ты же сам когда-то говорил мне
Что для страсти тебе нужна музыка
Ну и чувства конечно же
Точно
Мы хороним себя заживо не замечая причин
Мы на курящих смотрим з предвзятые
Ну а сами себя же губим
Намного хуже
Они хоть за деньги
А мы бесплатно истомляем ножи
И друг другу чтобы сильнее
Со всеми глупостями внутри
похороните меня за плинтусом.
чтобы без адреса и почтового индекса.
чтобы найти нельзя даже по радио.
я синус ста восьмидесяти градусов.
Да я может и не понятная
Да и вовсе не люблю оправдываться
Я просто очень упрямая
Я не такая
Увы давай прощаться
Не идеальная не стремлюсь пока
Полна изюма и своих привычек
Я вредна, возможно сильно
Перед тобою я буду честной
Все кто знал очень долго просились
Я увы не люблю таких сцен
Умоляю, пустите в мир свой
Я тут уже на исходе сил
Очень мило люблю улыбаться
Никогда не скажу вам люблю
Ну когда не правда ведь можно?
А может просто промолчу..
похороните меня за плинтусом.
Можно просто наедине с птицами
Чтобы не так грустно мне
Казался конец света…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381609
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Цей смуток і здавалось що на дні
З'їдають знов думки сумні
Ще щось болить там в глибині
Ті спогади все як у сні
Все це наснилося мені
Плейлист. де грає Парк Хей Рі
Тут навіть плачуть ліхтарі
Тепла нема, холодне світло - крижане
Тихенько шепче кличе зве
невже мене
Чомусь здається що одна...
кружля навколо тишина
Забута Вами на завжди
Ніхто не скаже Гей зажди
не поспішай... не йди..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249405
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 01.12.2012
Сьогодні я - болюча рана,
В якій гарячої сповна,
Тієї крові, що в омані
Тобі я випити дала.
Сьогодні я - щемляче серце,
В якому загубилось вже,
Оте кохання у два Герци,
Що чулося тобі. Невже?
Сьогодні я - бридка облуда,
В якій залишилось тоді
Жорстоке покарання суду,
Натянутій душі-струні.
Сьогодні я - легка примара,
В якій видніються важкі,
Солоні сльози, що з екрану
Колись повернуться мені.
Сьогодні я - рядок без рими,
В якому більше не знайдеш
Новин змістовних, невловимих...
Та в них і ти колись ввійдеш. (23.10.2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381590
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
По вашій статистиці кожна руда безсердечна сука,
що все псує,каламутить,надгризає й кида,
вміє професійно у очі напускати пилюку
й на по готові завжди носить кинджал...
По вашій статистиці кожна руда не вміє кохати,
тільки пограється й швидко каже "прощай",
думаєте,що такі навчені тільки ламати
й не світить з ними дорога у рай...
По вашій статистиці кожна руда ніколи не плаче,
завжди сміється й поруч всіх веселить,
а знаєте,в рудих серце собаче.
що зрадить не може та часто болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380668
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Інкрустує іскринами інею
Інтриганка ілюзій імла.
Інтенсивна, інкогніто іншою,
Ілюзорно-інакша ішла.
Іпомеї інверсія істинна,
Ідеальним ірисам іржа.
Ілюструє інертність із іспитом –
Інсталює ідеї імла.
Існували ізвечора ірієм
(Інтонації інде іще).
І імлиста ілюзія іноді
Імпонує істотам. Іде…
9-10.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380662
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Любити можна до безтями,
І губ торкатися губами,
Сплітати руки воєдино,
І бути разом щохвилини.
Любити можна до останку,
Щоб зустрічати всі світанки,
Незгоди завжди розганяти,
І смутку навіть і не знати.
любити можна,навіть дуже,
знайти того кому байдуже
Твоє минуле й помилки,
Але щоб поряд була ти!
Любов звичайно це важливо,
Адже вона надає крила,
Зливає душі в одне ціле,
Життя без неї неможливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380283
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Безлiч разiв переступила через себе
Безлiч разiв не вiрили в мене
Безлiч разiв закрили шлях до неба
Безлiч разiв торкали за живе
Безлiч разiв я уявляла перемогу
Безлiч разiв питала я себе :
"Чи вiрну обираю я дорогу ?
Чи досить працi зроблено за те ?"
Безлiч разiв просила дати спробу
Безлiч разiв вiдмовили менi.
Безлiч разiв просила "дайте воду!"
Бо мiж людей неначе у вогнi.
Безлiч разiв я вiрила тим людям
Що безлiч раз не вiрили в мене
Їхнi слова пекли отрутою у грудях
А я терпiла й сподiвалась, що мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379434
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
Мій дивний сон,і знову не про тебе
Я забуваю все-це дивно,але так треба
Прочитані листи ,зіставлені малюнки
Та в них є знову ти,як подарунки
Записую усі відомі фрази
Ти- поруч, забуваю їх одразу
Сказала б не люблю –та я не брешу
І знову все зітру,вогонь воскресне
Ми падаємо вниз і хто подасть нам руку?
Чекаєм допомоги,а в відповідь лиш звуки
Пролистую альбом ,там наші сподівання
Якийсь плаксивий звук прощання
Це плаче дощ ,який усе те бачив
Мелодію ,яку пробачив
Це він акомпанемент нашого вальсу
Останній звук дощу сумного танцю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380096
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012
я люблю тебе вчора й сьогодні
я любитиму завтра ще більше
ти єдиний в моїй безодні
поціновувач моїх віршів
хоч і кава давно холодна
кольори розмішали сум
я тобою тепер голодна
ти - це доля, ти мій фатум
я за гратами у чеканні
я чекаю на тебе, чуєш?
лиш для тебе мої зізнання
я для тебе любов будую
і фарбовані рими мої
я підпишу твоїм ім*ям
домалюю маленькі сердечка
всі ті вірші тобі віддам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380061
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2012
Казковий ліс, так віє прохолода...
Крізь віти стікають краплини дощу.
Гілля колисає осіння дрімота,
Між непохитних дерев я стою.
Вони, мов завмерли, величні титани.
І їх так уже називали колись,
Якщо доторкнутись – загоюють рани.
Корою укриті. Он де, дивись!
А бачиш, мов золото, листячко сяє,
Це сонячний промінь, не так, як вночі.
Уже ніжно вітер верхівки хитає,
Така щира тиша – це рай для душі.
Ні звуку не чути, крім пісні природи,
Мелодії мова так живо шумить.
Момент забуття, відчуття насолоди,
Яка чарівна й незабутня ця мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376100
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Тиша…
Щось глибоке, незвідане, незнане.
Так і пише…
Відлунням дотиків, чуттів. І манить.
Спокоєм чарує.
Тиша, немов той колір білий,
Немов ковдра, зіткана з думок.
Всі тони у ній: яскравий, темний, світлий.
…пелюстки зів’ялих і живих квіток.
Безголосся – це спектр почуттів,
Плетиво надій і розумінь.
Тиша містить все: радість, гнів.
Невидна ж вона, як небесна тінь.
Коли ж душа вся ниє плачем,
Коли ж думки кричать щосили.
Тиша огорне ковдрою неначе
Матінка, свої віддавши крила.
Тиша знає все.
Лиш з нею діляться усім таємним.
Так що ж це?
Те, що так і залишиться незвіданим, приємним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378639
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 21.11.2012
А вона хотіла колись акторкою стати,
Потопати у квітах і дратувати своєю славою,
Хотіла сторінки життя гортати,
Так ніби все, що має значення, - це лиш рожеве тістечко із вранішньою кавою.
Хотіла слухати поезії про свою красу
І кожного дня ласувати білосніжним "Рафаелло",
Кожної прем'єри чути тисячі слів "Обожнюю" і "Люблю!",
Хотіла, щоб хтось приносив сніданки до ліжка, а життя було солодкою "Нутеллою".
А вона просто хотіла жити
І бути героїнею власного пригодницького фільму,
Всім серцем намагалась любити
Фонтан феєрверків шампанського,та любила почуття польоту вільне.
А вона хотіла колись...Та це вже не має значення,
Сьогодні вона не знаменитість і не акторка, хоча...
Та ні, вона не змінила ні статусу, ні світобачення
Щодо всього, що залишилось на дні недопитої чарки вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379323
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Ви чуєте хтось стукає у двері?
Це осінь знов прийшла.
Ну привіт! Проходь, вже зачекались.
Що в пакеті? Знову листя позривала?
Може чаю? А то усе дощі й дощі.
А пігулки "дипресії" принесла?
Що кажеш?
Лише свинячий грип і сироп із меланхолії?
Нічого проживемо! І не таке було...
Пам’ятаєш війни і ракети?
Голодні й босі діти на дорозі?
Я знаю, все ти пам’ятаєш!
Ти біль увесь в руці завжди тримаєш.
Тобі здається треба до стиліста,
А то все носиш дрантя і колосся у волоссі.
Скільки їх там вплела? П’ять?
Немає коштів? А ти кризу прожени з порогу!
О їй уже прописку дали в Україні?! Не знала.
Дякую за яблука, вони чарівні,
Нагадують про матір й рідний дім.
Осінь дякую тобі за тебе!
Як курси по дизайну?
Бачу, чоботи у фарбі золотій...
Дивись в вікно! Твоя краса...
І Амурам місця вдосталь.
Ти здається знову безробіття бідним роздала.
Та вони ж не розуміють, що помилилась ти! От біда!
Ну нічого. Знов проживемо...
Ти тільки людяності роздавай побільше
І частіш заходь у гості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378543
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Людина посмішка блукає по землі
Людина посмішка не плаче у вісь-ні
Вона дарує всім якісь листи
Комусь хороші а комусь дурні
Вона являється хоть раз в житті
Вона всміхається і сумно на душі
Вона торкається до шкіри і тікає
Й ніхто її у вічі не впізнає
Ця посмішка є символом дороги
Ця посмішка є символом журби
Вона всміхається й показує минуле
Яке прожив, у марні ти роки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379293
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Показався із-за хмари
Місяць кутиком яскравим
І розсипав як перлини
Зорі по своїм килимі.
Розкотились, розбрелися,
І в сузір"я заплелися,
І засяяли яскраво
Зорі своїм дивним сяйвом.
Поливають сріблом все
І загадка в цьому є.
Звівши очі угору
Бачиш срібну дітвору,
Що танцює у висотах
Лиш для тебе. І в дрімоті
Посміхаєшся собі
Й місяцевій дітворі.
А прокинувшись уранці
Думаєш: "От були танці!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379232
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Гострим лезом по шкірі - до кістки,
Крізь тканини, а вени - назовні
Діставай. Твоя пікова шістка -
На погану дорогу. Безкровні
Пальці тремор незвичний проймає.
Не тремти, швидше ріж і не бійся -
За межею спасіння чекає.
Плач востаннє, мала, плач і смійся,
Тут пройти - трохи болю і... тиша.
Чорт, як батько, тебе привітає,
Смерть, як мати, тебе заколише,
Мертве тіло живі поховають.
Шворка, вузлик - ось зашморг на шию,
Ось карниз, ось хистка табуретка.
Шнур натягнеться, вдих перекриє...
Романтизм... Так вмирають поетки!
Ноги в ритмі a la тарантела,
Відпливає у безвість свідомість...
Що ж ти, люба моя, невесела?
Жах обличчя спотворив натомість.
Не триває агонія довго -
Серце стихло, і очі "скляні"...
Дух сидить у приймальні у Бога,
Ну а тіло... спочине в труні.
Спробуй ще кільканадцяць пігулок -
Випий залпом, колесам автівки
Кинь себе, як в останній притулок,
Чи єдиним зарядом гвинтівки
Скористайся, щоб звести рахунки
Із життям. Вибирай на свій розсуд.
Заховався десь Бог за лаштунки,
Він не здатен на більше, ніж осуд.
Покінчи з цим, ти можеш, я знаю,
Легше так, аніж втратою жити...
Ти - це я, і тебе проклинаю!
То ж знайди в собі сили нас вбити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379224
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку-
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум'яніють в тебе на щоках.
*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
І зовсім безпідставно,
скажу, що і без права,
тебе заревнувала -
так сильно і так вдало,
що в серці тягне сумом,
таким, що не заснути,
бо твої очі поруч
і хоч би раз вдихнути.
Бач, очі твої поруч,
та не мої так близько,
тому на серці снігом
заметено і слизько.
Тому ні надобраніч,
ні ранком тихим свіжим
не зазирну як завжди...
У серці зимна крижа.
Та все одно вразлива,
Бо очі твої милі-
всміхненні і щасливі
у золотавім світлі.
Байдужість зазиваю-
так легше спокійніше...
Щасливим будь як завжди,
а я зявлюсь пізніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379209
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
На чорно-білий світ дивлюся скрізь долоні,
І серце в грудях шалено стукотить,
У тебе, любий, вже посивіли скроні,
А пристрасть почуттів ніяк не догорить.
Тобі чужа я, але серцю люба,
Твої цілунки як п’янкий дурман,
Без тебе день і ніч болюча згуба,
Невже про нас цей недописаний роман?
Дозволь мені мелодію кохання,
На струнах твоїх тіла і душі,
Зіграть як вперше і немов востаннє,
Допоки слід не змили мій дощі.
Втамую спрагу, прикрию двері стиха
На зустріч ночі побреду у заметіль,
І так накоїла в житті багато лиха,
Тепер ти вільний, а я тамую біль.
Ця ніч була солодка наче трунок,
Та я не можу, любий, більше так,
В нас різні долі… зрозумій… і поцілунок,
Який на серці залишив болючий знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379199
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
*****************************
Коханий, залити б тебе бетоном...
Переїхати б вагоном....
Слухати в громофонах...
І ...
... чисти гідрохлором...
Напоїти бульйоном...
І щоб не було невідомим
Де ти ходиш притомний
... чи непритомний
Коханий, любити б тебе до впʹяну
Сама я від цього «в шоці»....
... лиш би ти не валявся, Коханий,
Під парканом чужих емоцій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379190
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Закриваю; відкидаю подалі очі:
всередині не очні яблука,
не темрява, не сон - фрактали.
Фрактали літали, крутились
і впали.
Ще так довго, так довго до ночі!
Пдіймали
трикутники, тримаючи їх обережно пальцями
за кутики
(чужі руки).
Столиця має мільярди рук;
кожні з них тримають мене
за мої трикутники,
стискають холодними пальцями
мої три рівномірні кутики.
Тишина - мій улюблений звук -
з неї шию собі парашутики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379189
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 21.11.2012
А ти не бійся а просто спробуй
І рух піде за тобою сам
Хореограф
Ніби танцюєш на легенях
По сердечним вузлам
По душевним тривогам
Зі страхом в колінних суглобах
Під тиском моралі
Під пресингом слів
У болі сердечній
Мурашкам по тілу
Оголеному правдою
І пристрастю дій…
Підступні думки суспільства
Що лишають тебе
Миті
Зникаюча біль
Від чужих обіймів
Замість рідних
Не можлива, believe…
Ми ніби позбавлені права на слово
Ми постаті часу
Ми душі без тіл
Коханні без вірності
Без пориву
Ніби танець без музики-
Німий..
Залишилось лиш спати в чужих обіймах
Поповнювати келихи питвом
І за минуле ричати гірко
Ти хореограф
Ти чужий…
Захлинатись ночами від страху
І кричати що є сил
Ти не станцюєш мені на похоронах
Хореограф,please come back to me..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378993
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Не поспішай мене переконати,
Що встиг пізнати гіркоту розлук,
Що насолоди ти не зміг пізнати, -
Тремтіння пам'ятаю твоїх рук.
Із того дня минуло більше року,
А я і досі згадую щодня
Оті схвильовані незграбні наші кроки, -
Як жовтень нас з тобою поєднав…
Дерева сріблом мені стежку посипають,
І кожен крок нагадує тебе,
Вони про нас одне єдине знають, -
Що ми обманюєм чомусь самі себе.
Так поспішав мене переконати,
Що вже не сам, що вже мене забув,
Та зрозумів - було не варто поспішати,
Я рада, що нарешті все збагнув.
Та вже не варто щось мені казати,
Твоя то справа, - не суддя тобі,
Не намагайся зустрічі шукати,
Тепер вже почуття залиш собі…
Тепер вже вірити тобі навряд чи буду,
Лишень Спасибі, що отак навчив кохати,
Я вже пробачила, та зраду не забути…
Не намагайся собі виправдань шукати...
13 января 2011
Copyright © Оля Тигра 2012 Все права защищены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378869
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Так хочеться пробачити його,
забути все що в запалі сказали
і воскресити добрі почуття
які давно залишились позаду
Сумуєш ненароком серед дня
Вночі не спиш, лиш борешся з собою
Шукаєш вихід там де виходу нема
І зачиняєш двері власною рукою
Так хочеш щастя й доброти,
І жити наживо, щоб менше фонограми
Найважливішу відповідь знайти,
Тоді б поменшало в житті моєму драми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378520
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
Лови вустами сни достиглі
І вір,і вір у небеса!
Ще поки світу віщі стигми
Не проступили на руках.
Пригріють сонячні зеніти,
Дозріє споконвічне зло,
Венозні згустки чорних квітів
Зав"ють ліанами чоло
і тяжко вирватись з липких тенетів
Із сумнівів і протиріч,
Кардіограма гордих злетів
Обірветься в клінічну ніч.
Ну а поки ще грає в кеглі
З безпосередністю краса,
Лови вустами сни достиглі
І вір,і вір у небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377799
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
А через тебе у мене болить голова,
Зводить кров у судинах.
А через тебе, проводжу ночі без сна
І рахую дні по годинах.
А я, лиш для тебе, підбираю слова,
Що складаю зараз у риму.
А я, лиш для тебе, хочу бути одна
І спільного щастя малювати картину.
Тебе мені вже не скоро зустріти.
Лишається в пам’яті сторінки перегортати…
Тебе мені вже і не обійняти.
Лишається мовчки про кохання кричати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377301
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
ТАК ХОЛОДНО ВІД ТВОГО ХОЛОДУ
І РАНОК ДЕСЬ, АЛЕ НЕ БЛИЗЬКО,
ЧОМУ І ЯК?ОДНІ ЛИШ ЗДОГАДИ,
І ЙТИ ТАК ВАЖКО, ЙТИ ТАК СЛИЗЬКО...
ТАК ХОЛОДНО ВІД ТВОГО ХОЛОДУ,
ОПАЛЕ ЛИСТЯ В ДУШУ ПРОСИТЬСЯ,
А ТАМ ТАК СВІТЛО, ТАМ Є СПОГАДИ,
ВІДЛУННЯ НАС ТАМ СКРІЗЬ ДОНОСИТЬСЯ.
ТАК ХОЛОДНО ВІД ТВОГО ХОЛОДУ,
І ЯК СЛІПЦІ ВОНИ БЛУКАЛИ,
НАВІЩО ВТЕЧА ДВОХ САМОТНІХ ПОГЛЯДІВ?
НАВІЩО МРІЮ ДВОЄ РОЗТОПТАЛИ?...
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377475
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Сини мої! Сини мої! Синята
візьміть від мами ніжність, строгість тата.
від діда - мудрість і ідіть між люди.
Нехай молитва бабці з вами буде.
Сини мої, синочки, ангелята,
не бійтеся ви труднощі долати.
Вони навчать вас як міцнішим бути,
як стежку до матусі не забути.
Сини мої, синульки, мої діти,
Ви все для мене! Як Вам не радіти!
Нехай із вами будуть добрі люди
Божа любов Вас огорта повсюди!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377443
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Тривожно серце моє б'ється,
Бо знову має,що втрачати..
Бо натерпілось й наболілось,
Не день, не ніч, не тиждень..два,
Блукала довго я по краю,
Шукала щастя...і знайшла
Тепер боюсь себе згубити
Так щиро знову полюбити
Бо я хворію почуттями,
А він іще цього не знає
не хочу серце відкривати
не хочу знову все втрачати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377371
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Побіжу за тобою слідом…
а насправді,я просто стою…
Ти стаєш моїм білим світом,
я не можу без тебе… люблю?
Я так хочу багато сказати,
та німіє моя душа,
я не вмію, не хочу кохати…
не шукала я те, що знайшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377179
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Если лень придумать вывод
смело ставьте-ка три точки
Пусть додумают мотивы,
кто заказчик и чей почерк
Вот сюжет смотрю хороший:
он, она, сплелись коленки
Зритель хлопает в ладоши
Чья-то тень ползет по стенке
Ну, а что же дальше было?
Знать хочу я очень точно
Только автор (вот мудила!)
ставит дальше троеточье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377413
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012
Моя Полтавщина прекрасна,
Тобі б калиною цвісти!
Моя колиска,зоре ясна,
Процвітай вічно і рости!
Ще майорять поля пшениці,
Ще чути щебет солов'я,
Ще не зникли вечорниці,
Бо ще живе моя земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377365
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Йдуть додому вже під вечір
тато й донька Іра:
- Важко бути нам в садочку,-
та зітхає щира-
Я весь день тебе чекала.
Щось спитать хотіла.
Може, зробим ми з тобою,
татку, добре діло?
Враз мала спинилась Іра,
шепче щось татусю:
- Хочу кілька гривень дати
бідній он бабусі.
- Ох, яка ж ти в мене, доню,
добра і мудренька!
Тільки я чомусь не бачу,
де ота старенька?
- Там, за тим будинком, тату,-
каже рада Іра,-
Коло неї скриня повна
ескімо й пломбіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376982
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Ми відвикаємо писати листи,
все частіше електронна пошта…
Слова ховаємо в вай фай і дроти,
так і почерк забути свій можна…
Ми вже не так відчуваємо слова,
вони мов всі однакові, рівні,
і ніби то мова наша і жива,
... вже якось не так звучить постійно…
В поштовій скриньці лише комунальні,
купа пилу, й дешеві реклами…
Хоч кажіть мені, що я ненормальний
чекаю на листа, як ночами
чекають на сон, ніжний і теплий,
як на потяг в якому кохана…
Напиши листа від серця, відверто,
як вперше сказане слово «Мама»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376981
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Тихе осіннє листя шепотіло під ногами про те, що уже пізня осінь, а ми – люди – ще й досі насолоджуємося літнім теплом. І за таку райську насолоду повинні дякувати Богу.
Давненько такого не було, щоб пізній листопад узявся за переписку з мрійливою весною. І ця, відповідаючи на листи старого ловеласа, разом з ними присилала йому пригорщі тепла та сонця. А цей щедро роздавав їх людям.
Парк. Люблю його за свою юність. Біля однієї з лавочок товпився гурт студентів. На іншій – обнімалася молода пара. Вони милувалися одне одним, грайливо усміхались і думали про те, що таких днів у їх житті ще сила силенна, що все у них попереду, і нема чого турбуватись, і спішити теж нема куди.
Трохи далі сиділо три молоді матусі з дитячими колясками, в яких тихенько сопіли маленькі карапузи. Щасливі! Вони уві сні усміхались своїм матусям, осінньому сонечку і разом з тим цілому світу.
На гойдалках – дві дівчинки-красунечки сперечались про те, в кого кращі черевички. Дві студентки читали конспекти з якогось зовсім нецікавого предмету, намагаючись швидше засвоїти матеріал. Напевно, готувались до модуля. До них підійшли два юнаки. Вони, звичайно, були цікавішими за ці конспекти. Життя! Знайомство!
І тільки старенькі бабусі та дідусі принишкли на лавочках і кожен з них думав… про своє життя, про минулі літа, про далеку молодість і невеселу старість. А дехто з них думав про те, що, можливо, ця прекрасна осінь вже остання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376969
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Був час, коли шапки крали,
З голів у людей здирали,
Тягли приймачі і шини,
Мопеди, автомашини,
Із рук гаманці хапали,
Нагими п'яних лишали,
Коли обчищали хати,
Обмінники, банкомати.
Тепер пішла нова мода –
На фабрики і заводи
Злодійське око кидати,
Рахунки їх блокувати.
А далі, далі що буде?!
Почнуть пропадати люди,
Як в час тоталітаризму?
А чорний морок навис вже.
Нас хоче в лещата взяти.
А, може, до зброї, брате,
Пора, щоб той смог розбити,
Для світу життя лишити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376965
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Замете скоро в полі
щілинки,
всі пагорби-хвилі.
Чорний крук передбачить
як завжди
стихію вітрів.
Що йому, одинокому?
День -
у секунді дотлів,
скоротивши у просторі
світло
на тисячні милі...
Ледь жеврі́ючі свічі
покажуть,
де вуличні грані,
де господаря видно -
шукає
сільгосп. інвентар.
Постривай!
Ще ж зима не відкрила
свій бліц-календар,
навіть діти не встигли
від радощів
сісти у сані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376962
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Ти просто йди і більше не приходь,
І не тривож свою намарне душу.
Бо осінь вже змінила позолоть
І скоро сніг засипле чорну сушу.
Ти не шукай тепер в моїх очах,
На милість Бога, іскорку любові…
Не збіглась ліній стежка на руках,
Від болю губи скусані до крові…
Якщо простіше, хочеш, - прокляни,
І вже не клич: вертатися не хочу.
Не нам з тобою снились віщі сни
Щасливих днів, хмільних солодких ночей.
…Та і не нам змінити хід життя,
А ми у нім така коротка казка…
Ти просто йди, без слів і співчуття,
Не повертайся, не боли, будь ласка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376909
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Міцнішого чаю, трохи яскравих моментів.
Це п'ятниця, отже, для спогадів - саме час.
У мене замало вартих уваги фрагментів.
Мені б хоч трішечки більше історій про нас.
Мабуть, із мене осінніх мотивів вже досить.
Була ж бо за планом, холодна і дощова.
Я тепер знаю, що тиша чудес не приносить.
Дякую, осінь, за те, що душа ще жива.
Я листопадних казок вже наслухалась, друже!
Вірю у краще, бо так попросив мене ти.
Досі сумую, та брешу лише, що не дуже.
Я й не подумаю просто забути й піти.
Міцнішого чаю, трохи міцнішої віри.
Може, порадиш для неї ще й вітаміни?
Я підлікуюсь, в душі залатаю всі діри.
Тоді почну розбивати між нами стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376661
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Крізь тихий гомін часу і епох,
На роздоріжжі у небеснім дворі
Писали свій вічно-довгий епілог,
Немов з уяви, п’ятигранні зорі.
І ріки ввібрали весь холод і сум,
А також тривогу й пташину печаль.
Вітер, скуштувавши гірку правду дум,
На камені тесав нову скрижаль.
І земля гуділа тихо, монотонно –
З неба дітей гукала крилатих .
І ті журбою гучнодзвонно
Летіли з висоти хмар патлатих
І з’являлись повільно на небосхилі
Маленькі тіні крилатих дітей.
А земля гуділа: “Летіть, сизокрилі,
Я чекаю від вас осінніх вістей”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376566
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2012
Взяла б тебе, наче ляльку,
Вирвала б із її рук.
Вкрала б тебе і сховала,
З думкою, що не знайдуть.
Клала б в ліжко біля себе,
Цілувала б перед сном.
Готувала б ще й сніданки,
Зігрівала лиш теплом.
Я б пісні тобі співала,
Розважала б як могла.
Від усіх тебе ховала б,
І вона щоб не знайшла.
І мені було б все рівно,
Чи ти любиш, чи вже ні.
Я б дивилась тільки в очі
Ці холодні в тишині.
Я сховала б тебе швидко,
І подалі від подій.
Я, повір, на все готова,
Щоб назвати тебе «МІЙ»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376498
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Про що говорити, коли заплющую стомлені очі?
Що пише буденне в свідомості, тим ми зараз і є.
Ці люди, планета, втома й осінні негоди
Виказують правду як продажний круп*є.
Про що промовчати сьогодні, щоб настрій залишився в нормі?
Коли за вікном роз*їжджають холодні таксі.
Ти знаєш, моє життя теж ніби в нормі.
Аби не згасали повільно іскри в душі.
Як ставитися, коли прогнозують кінець цього світу?
Коли з телевізору кажуть, що всі ми помремО.
Я так засмучусь, якщо навіть в той день в нас не вийде
Провести побільше останніх моментів разом.
Давай заплануємо щось на найближче майбутнє
Хоча б на перші весінні дні.
Ти знаєш, мені в цій осені так паскудно
Забери мене кудись хоча б на вихідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376138
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Танцюючи летять у вись,
Магічні думи таїни,
Гарячий спів – ти подивись,
І ти в полон летиш із ним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376108
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Цвіли десь квіти і росла печаль,
Пройшов десь повінь чи страшна гроза,
Зловив десь дівчину самотності скрижаль,
Прийшла у душу сліпість й німота.
Стояла дівчина не бачила пітьми.
Стояла й думала втекти з в'язниці,
Та червень вкрав ключі всі від тюрми,
І мрією назвали її птиці.
Вже голос не дзвенить у тисячах криниць,
Листки долонь посохли на вікні.
Пов'яли квіти всі її зіниць,
А розум десь бродив в смутній імглі.
Облізла шкіра вся з забруднених кісток,
Заполонила простір у душі
Настала спека і пішов димок,
З запеченого серця у її руці.
І полетіла мрія із високої гори
Асфальт поцілував їїв лице,
Побачила всі тілом куполи,
Згадала дому рідного крильце.
І що робити?Як пережити пустоту?
не знала мрія як змиритись,
Хотіла знищити всю доброту,
Та вирішила взяти та розбитись.
Заполонила світлом темний небокрай
Останню пісню проспівавши на очах,
Вже понесе далеко водограй
Вже занесе нещасну в небеса.
І стала мрія думати,чи треба?
Чи варто вбитися ось так?
Чи в цьому є якась потреба?
І зрозуміла дивний знак.
Змахнула мрія білими крильми,
Злетіла вниз,спустила кров.
Ввійшла в дитину дивної краси,
І зародила в ній любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375553
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Нехай згорить у памяті минуле,
Назад не буде вороття,
Давно забула чи забуті,
У голос сказані слова.
Розвіє вітер чорний попіл,
Страждань і сліз гіркий полин,
Нехай закінчеться ця повісь,
Бо в ній дощі щось затяглись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376099
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Ми вийшли в ніч,в шаленну студінь
Суворі й вперті.Наче дощ в пітьмі:
Липкі торкання-поцілунки Юдині
Вишукують обранця у Юрбі.
Йдемо наосліп,крізь пітьму і терни.
Хто сильний-хай підтримає слабких.
Йдемо шукати полум"яний обрій
За нами вслід ідуть напівсліпі.
Кричать нам в слід:"навіщо?Можна ж легше:
Ліхтариком дорогу присвіти-
І видно все,як вдень,ба,навіть краще!
І маєш власне сонце в кулаці!"
Ми ж,божевільні,прагнемо світила!
Нам сонця не замінять ліхтарі!
Йдемо шукать свої величні крила
У чистих променях ранкової зорі.
Ми недоцільні в часі і в історії
І серце розіб"ємо об бетон.
На фоні нечіткої кокофонії
Наш голос-наче чистий камертон.
Та все ж до нас ішли і після нас ітимуть.
Чи недостатньо іще крові лито?
Але чомусь живе в тисячоліттях
Оця потреба світла,як молитви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376088
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Такої осені давно вже не було,
таких предив не ткали журавлята,
щоб аж до Сонця підіймалося крило
і пошепки хотілось розмовляти.
Простори ширити, нетанучу глибінь
торкнутись тепло, згладжуючи вітер.
У тишу вслухатись - почути далечінь...
....і першим снігом біло розговіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Мовчання для поета гірше смерті!
Коли душа знімівши йде собі
Стежиною, де всі сліди вже стерті…
Коли натхнення тоне у юрбі…
Коли , як всіх, ураз сп'янила осінь -
І жовкнеш , і сивієш мимохіть…
Коли вже зникли чари у волоссі…
Коли нема і спокою, й жахіть…
Коли, зустрівши мрію, повз проходиш,
А не щосили просиш -повернись!
Коли у мареві щораз знаходиш
Ерзаци щастя , що було колись…
Кричіть про зраду і серця роздерті!
Поети, вас благаю, не мовчіть!
Тоді вірші повстануть проти смерті,
Весняним стане цей осінній світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375635
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Я відчуваю,
що небо зникло,
я ступаю,
але під ногами стихло.
Не чутно кроків
мільйонів потоків,
не чутно голосів
стільки років.
Не потрібно більше кохати,
не потрібно дружити,
просто зупинитися вдихати,
перестати жити.
Все так просто стала,
а як багато колись означало,
все так переживалось,
а тепер нічого не зосталось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375624
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Очі в очі,
уста в уста,
коли паморочиться голова,
коли слова в єдиний такт,
коли злітаєш наче птах,
коли ти линеш до небес,
коли для тебе він - УСЕ,
коли любов з'єднала Вас,
коли Ви разом увесь час,
коли він руку до руки,
коли всередині - пала,
коли не спиш ночами вся,
коли чекаєш на дзвінок,
коли ти з ним, а не одна,
коли без нього - не своя,
коли він квіти подарує,
коли обніме й поцілує,
коли до нього все - ніщо,
коли без нього - наче зло..
коли тремтить твоя рука,
коли мова твоя - німа,
коли душа твоя - одна,
коли не можеш ти йти,
коли забула усе ти,
коли чекаєш, а нема,
коли страждаєш і вмира,
коли ти плачеш не встаєш,
коли ти любиш і не ждеш,
коли ти любиш і кида,
коли без нього ти вмира,
тоді немовби усе враз..
і знову-знову,
раз у раз,
і кожен день,
і кожен час,
ті
очі в очі,
уста в уста,
і мова та німа, німа
немовби все в життя не так.
неначе хтось змінив той такт..
той ритм..
усе життя..
неначе біль і почуття..
тривога,
сльози,
боротьба,
усе життя,
усе життя..
і потім знову
ці уста
і знову мова та німа.
і знову очі
й та рука
і серце,
розум,
голова,
душа кипить,
усе палає,
усе горить
і не згасає,
а потім
море,
дітвора,
гаряче сонце і трава,
й те чудове почуття
кохання чи..
любов проста.
знову-знову
очі в очі
уста в уста
любов була така пуста.
мілка.
але була вона.
була.
одна була.
була одна.
єдина .
вірна.
й дурна.
курила
пила.
говорила.
чужих і своїх не любила.
не йшла.
не плакала.
не страждала.
а крала,
била
і вбивала.
і все текло
і червоніло
і все було
і все те мліло
ховалось в чорнії кімнати
на чорнії ліжка йшло спати.
задумалось,
помріяло,
заснуло,
і далі знову все вернуло.
і далі
очі
знову й уста
душа,
і мозок
й голова.
і все з початку.
й до кінця.
і так усе, усе життя.
життя.
усе.
до кінця..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375309
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Вагон пустий, вагон такий порожній,
Звичайний перехожий-подорожній.
Звичайні сходи, колії і потяг,
Звичайний і пустий життєвий протяг.
Звичайний настрій, звична атмосфера,
Звичайна під ногами літосфера.
Звичайні стіни і звичайна стеля,
Звичайна вдома пустота-пустеля.
Але в цій звичності чогось не вистачає.
Ти є?Тебе немає... Нас немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374790
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Закінчився день - і, нарешті, я вдома.
Чотири стіни, чашка чаю і втома...
А ще - телефонна коротка розмова:
"Привіт!" і ще на прощання два слова.
А далі - лиш очі зімкнути бажаю!
І все - я реальність земну покидаю.
Полину до неба, до зір доторкнуся,
У мріях й бажання своїх розчинюся.
У сні я зустрінусь з тобою, коханий
І вже розставатись ніколи не стану.
Мій сон - це мій світ, що до ранку існує.
Здалося б, ніщо вже його не зруйнує.
Будильник... О ні!.. У реальність назад.
Дзвінок обірвав сновидінь зорепад.
І я піднімаюсь, вдягаюсь.. Не хочу!!!
О, як набридаютья недоспані ночі.
А потім - робота, робота і люди -
Байдужі, нещасні, жорстокі... Повсюди!
Навколо усіх метушня і проблеми,
Важливі питання, безглузді дилеми.
А стрілки годинника ходять по колу
І час не зупинить ніхто і ніколи.
І знову закінчиться день - і я вдома...
Чотири стіни, чашка чаю і втома..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374788
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Час пливе невпинно,
Лється як вода,
І тому настав період:
Вибору на все життя.
З цим спішити не потрібно
Скажуть вам усі.
Та потрібно підібрати його -
Під знання і здібності свої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374786
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2012
У серці важко й на душі,
Немовби камінь на землі
Сидить .
І все він мучить, мучить
І там треться,
І все хороше гине й рветься .
І все зникає і тьманіє,
І через нього все німіє .
Стає сумне усе довкола,
Усе помітно помира .
А камінь все росте й росте
І через це загине все :
Любов до всесвіту, життя,
І дружба, і молоді літа.
Зітрються спогади і мрії,
Хороші вчинки і надії .
І пусто стане навкруги ,
І чути буде тільки :
"Ври !
Залиш усе, залиш усіх
І поринь у "казковий світ" .
"Помри, щоб більше не страждати.
Помри, щоб більше не кохати .
Забудь, забудь, забудь
і вмри .
І більше ні про що не попроси.
Помри, щоб більше не згадати,
не зрадити і не цілувати.
Помри, щоб всі про все забули,
і все пробачили і не жбурнули
той камінь, що росте й росте,
що з часом він зруйнує ВСЕ !
Кінець усьому
і все пройде..
Зітреться, згине, полетить .
Немовби лист усе впаде
Розкришеться й назавжди вмре.
Пройдуть роки.
Погаснуть мрії.
І вже літа не молодії.
І вже і камінь не такий :
Старий, безпомічний й німий .
І вже бажа, щоб ти цвіла,
Як квіточка та чарівна
Але вже пізно ..
Пройде час,
Коли бажання Є для нас,
Коли ти хочеш, але "Ні!" ,
Коли ти прагнеш і вмира,
Коли не бачить Він й вона
Пройдуть оці літа і все.
Забудеш ти про все.
І ти вже більше не дитина.
Не дівчинка, а вже людина.
І той вже камінь - він твій тато
Який не скаже більше :
" Хватить !"
Уже не скаже :
"Ні, не йди .
Із тим не дружи, а того не люби !"
Уже запізно для от цього,
для того і для всього .
Він бачить,
що уже пора любити,
ходити,
мріяти ,
дружити,
Але вже в неї сил нема.
Але не хоче вже вона
І все.
Кінець.
От так в житті буває,
Коли батьки нас " убивають",
Коли усе в житті здається
Немовби камінь на землі
Сидить ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374272
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Cпи, моя люба, спи.
Спроба мовчати - сни.
Спокій до хати звик,
Хата до спокою ні.
Білим по чорному дні...
Сонця вчорашнього крик...
Сьогодні іду в заметіль,
Звик я напевно, звик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374028
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012
Мені наснилось, що ввірвався листопад
Знайоме місто стало монохромним і вологим
Він подзвонив у дзвоник і затис курок,
І впав обірваним листком мені під ноги...
Мені наснилось, ніби разом з ним прийшов туман,
Що він курив і враз заполонив мою кімнату,
А я приречено дивилась на годинник,
Неначе в'язень, вже давно чекаючий на страту.
Мені наснилось, ніби я напружена мов струм,
І ніби випадково я розсипала солянку солі,
Що я тиняюсь містом, убиваючи осінній сум,
І випадково зазираю у вікно, де ви цілуєтесь,
І ви вже майже голі....
Мені наснились діти з синіми очима,
Що в листопад стають химерами й круками,
І ще наснилось, ніби я провалююсь під кригу,
І марно намагаюсь проломить її руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368882
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Жінки цінують не владу, жінки цінують не секс,
Не молодість, не привабу і не тіла білий біфштекс.
Не здатність до поцілунку, не гроші по кишеням.
А те, чи сама залишиться після втіхи смурним ранням.
Їх треба за руку брати, щоб погляд сильнішим був,
Щоб зрадити чи продатись не спокусив Везельвул.
їх треба за руку брати, так ніжно аби не злякати
Потоку їх тихого світла - з небес до коханих скул.
Улюблене слово - поряд. Бо більше всього на світі
Бояться жінки не коменти в фейсбук і навіть не твіттер.
Бояться жінки залишитись. Бояться жінки не знайтись.
Будь поруч, поки ви стрітились. Іди, якщо час розійтись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373761
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Всі люди кудись мчаться,
А я пью цукор з чаєм.
Так дивно і незвично ...
Не те, щоб я любила
Той дивний цукор з чаєм,
Проте стереотипи ламати не у звичку.
Хотілося б так просто
Піти по місту боса,
Зайти на ескалатор, спуститися в метро.
Та замість цього, друже,
Я, знищена думками,
Сиджу за монітором
І п'ю той цукор з чаєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373753
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
I в нерiвнiй боротьбi я залишИлась переможцем,
Пройшовши крiзь заздрiсть, я вийшла жива.
Менi кричали я нездатна, неспроможна...
А перемога вже була моя.
Та ви знайдете сотнi виправдань для себе,
I тону звинувачень кинете менi.
А я от тiльки хочу, щоб ви знали -
Як менi смiшно слухати брехнi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373354
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 27.10.2012
і хто б міг подумати! - хризантеми-
від дракона, предивного у самоті.
цього вечора ми відхилились від теми,
і портер з куантро єдналися в спільній меті.
ми котушку смаку намотали на тонкі фонеми.
нас було cкількись і - так!- ми були молоді.
у нас струнки напружились в пальцях
від холодних свинцевих поручнів.
о скільки ніжності в буденних калатальцях!
о скільки вдихів в вітрі оцім сонячнім!
наших рук переплетені протуберанці,
прямокутники вікон, віконечок...
і поки кров наша не старша за блискітки,
що з рук розсипає хтось в небі прозорім,
і до пікантного місця нам відстані,
і серця шаленіють, і справжні історії
трапляються з нами, а ми, як не дивно, з ними,
і поки детально й уважно ми слухаєм ці історії,
доки ми міні-вогником ділимось з подорожніми,
і доки тіла наші чемно сумують за морем,
доки ми молоді- залишаємось непереможними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373608
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2012
І дні проходять ...день за днями
І нас вбивають, мов мечеми
Не те ,щоб тіло було мертвим ,
а свою душу ми приносим в жертви
Кожен день нові є шрами
З якими ходимо поки немає рани,
а рана більш і більш зростає
Невже тут нас ніхто вже не чекає
Ніхто не зрозуміє не поможе
І тільки вдарить і стривожить
У цьому світі немає нам похожих
Так, що ніхто на милість вже не гожий
Ти даєш меча , щоб захистили,
а тебе ззаді вдаряють щосили
Довіритись ти вже нікому не спроможен
Будеш в собі тримати все ,що зможеш
Нас вбивають днями і ночами,
якщо не мечами то словами..
Та навіть мовчання калічить часами
коли вже немає слів про рани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373529
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Сидить на ліжку янгол ,тихо плаче
І білі опустились крила-сил нема
"Прокинься я тебе прошу ,юначе!
Весна прийшла!Там за вікном весна!"
Юнак мовчить.Німі вуста поблідли
Летить душа,назад вже вороття нема.
Спинився час.Обличчя стало мідне
Настав кінець дороги.Всюди тьма
А все так веселково починалось:
Ішов по вулиці з трояндами в руках
Поміж будинків сонце посміхалось
Та раптом біль.Удар у спину.Жах
А скільки планував всього зробити!
І сміх дзвінкий дітей своїх почуть
Щасливо він хотів життя прожити...
А що тепер?Лиш сльози на щоках,мов ртуть
Жевріє свічка,ледве чутний голос
Йому шепоче "Прокидайсь!Весна!"
Та вже не в змозі він відкрити очі
В полон забрала вічная зима...
У кого піднялась рука отак зробити?
І совість як дозволила вчинити гріх?
Як можна після цього по землі ходити?
Все бачать небеса...І суд чекає всіх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373465
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
Я так хочу, чтоб не было веселья,
Когда так хочется грустить.
Я так хочу, чтоб не было похмелья,
Когда нам хочется запить.
Еще бывает на душе так плохо,
Когда нам хочется завыть.
Бывает же: об стену хоть горохом,
Когда так хочется забыть.
Я так хочу, чтоб не было сомненья,
Когда нам хочется послать.
Потом бывает совести грызенье,
А хочется ведь так поспать.
Я это все веду к тому,
Что есть такое состоянье,
Когда не хочешь никому
Показывать свое признанье.
И ненавидя всех и все,
Заводишь ты себя в изгнанье.
Там запускаешь колесо
Жизни своей, найдя призванье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373439
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
я сиділа з чашкою траурної кави на йоговім ґанку,
намагаючись не курити, відкривалась небу.
мені б дожити убогим тілом своїм хоча б до ранку.
але навіщо? воно йому вже не треба.
крапля прозорого дощу з сірим відтінком
вона упала крізь відчинені очі прямо в мене.
асоціація світу зі старим чорно-білим знімком.
або із сепією. де ти притягуєш мій силует до себе.
ти тримав мене на занадто короткій витримці
діафрагму звузивши майже повністю.
ти відмовився дати шанс щастю-крихітці.
був захоплений фільтрів надлишковістю.
я годувала зі своїх рух птахів, сидячи на йоговім ґанку
печивом, що покришилося від наших занадто міцних обіймів,
майже впевнена, з ним би дожила до ранку.
надивившися його фото-дюймів, наївшись алгоритмів.
Сьогодні я відмовила йому вперше.
море сліз, криків, і навіть крові розбитих рук.
та все, що у мене є - це він в теперішнім.
дарма, що птиці відлітали від надлишку мук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373362
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
читай їй вірші, поки вона засинає,
рахуй їй зірки і цілуй кожен раз
ніжно і палко, так, ніби востаннє:
хто знає, скільки ще часу у вас...
даруй їй квіти, її улюблені, свіжі,
купуй шоколад і каву завжди з молоком,
читай її позначки в улюбленій книзі,
бережи від жахів, а вдень - від утом.
вона - твоя дівчинка, єдина, довірлива,
заради тебе пройде крізь усе.
кохання, ти знай, не буває надмірне,
коли віддаєш цьому всього себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373305
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Жінко, що маєш в очах стільки полум"я,
Що можна спалити Содом і три Вавилони,
Водиш його колами, колами...
А на твоїх долонях
Записане пів Євангелія
Трьома простими акордами.
Над тобою сміються ангели
І накривають ковдрою.
Над тобою ридають сутності
Без імен і без облич.
...коли забракне його присутності -
поклич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373169
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
зроби мені солодкі сни,
створи чаруючі світанки,
нехай вітри й дощі рясні
залишуться десь поза ганком,
нехай залишиться тепло,
тепло вогню, тепло утоми,
не застудись: ми все одно
уже невиліковно хворі.
частіше пий гарячий чай,
з лимоном, медом (навіть з цукром),
долоні зимні зігрівай,
щоб гріти потім мої руки,
не забувай мої думки
і спільне надзвичайне щастя.
не застудися, любий мій.
не застудись тільки, будь ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373137
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Долоні до неба, - і сонцю привіт!
Зв'язок між землею і Богом...
Зв'язок між журбою щоденних корид
І сяйвом, велично бузковим.
Долоні до неба, - стеля орбіт
У ніг простелилась священно:
Є істина серця - життєвий нефрит,
Для іншого - жити даремно...
Долоні до неба, - а душу на хрест,
І небо усе в перехрестях...
Хай крає чоло незів'ялий вінець,
Аби не карали безчестям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373161
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Його очі не бувають порожніми.
Коли він самотньо стоїть на причалі,
Думки, наполохані придорожніми
Ліхтарями, снують крихкі магістралі.
І здається йому крізь дими сигарети, -
Дим, буває, не згірше оптичної лінзи
Виділяє найменші дефекти, - планета
Затісна, вже пора пакувати валізи.
Марить спокоєм, прагне пізнати свободу,
На собі носить море, як синій піджак.
Із самих лише "джокерів" доля колоду
Карт тасує для нього. Солоний на смак,
Як текіла із сіллю надвечір в неділю,
Як нічний діалог в соціальній мережі,
Як сліпа, відчайдушно смілива надія
Подолати кордони, бар'єри і межі.
І так зручно мовчати про все на світі...
Він стоїть, поховавши руки в кишені.
Прокладає у Всеcвті власні орбіти,
Пропускаючи дим цигарок крізь легені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371870
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Як заворожує цей холод крапель,
Що струмом відчуваєш на собі,
Вони несуться з неба благодаттю,
І сила ця дарована тобі.
І квапишся намокнути побільше,
Ввібравши в себе краплі. Сміючись
Від радості, і дощ стає ріднішим,
Розчулившись на сльози і б’ючись
Розсиплеться дрібненькими дарами,
А ти бери, відразу й досхочу,
Бо ж понесеться ген, кудись з вітрами,
Думками ж: "Лиш до тебе прилечу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373024
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Розсипати всю ніжність по сходах
На шляху до осіннього затишку.
Чай із запахом м'яти. Без льоду.
На сторінках - емоції в надлишку.
Розгадати дощів нерозгаданість.
Одягати знов спогади зношені.
В шарфи кутати свою прив'язаність
Чи до тебе, чи, може, до осені...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Що таке кохання, поясни будь ласка
Бо я літаю в небесах, не розумію
Де реальність а де казка
Що таке безсонні сни, і як їх розпізнати
Розкажи будь ласка а хто ти?
І як ти в сни мої потрапив?
Може ми зустрічались десь раніше?
Не біжи! Стій! Йди повільніше
Чому мовчиш? Не знаєш що сказати?
Не розумію я , навіщо це ховати
Життя все-рівно скаже всі секрети
Розкаже що і як і розповість нарешті де ти.
Я тебе шукала дивними ночами
У снах моїх знов на зустріч я чекала
А ось і ти, ти знову в моїх снах
Тримаєш дивну річ у своїх руках
Я підбігла ближче, а ти знову зник
Ховатися від мене ти напевно звик
Мої очі розбігались, бігли за тобою
Але ти не чекав мене, знаючи, що я вже поряд
Я прийшла до тебе, ти не посміхнувся
Я хотіла підійти, а ти відвернувся
І ось звучать слова банальні:
"Навіщо же ти так?".
А відповідь була проста:
"Ми побачимось ще в твоїх снах".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372835
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Cолодко. Кориця з медом. Запашний карпатський чай.
Ллє дощ. Я згадую давно забуті Веди.
Я більш не чую рване «прощавай»,
І не холоне кров від страху в венах.
Всміхається синичка за вікном.
Ми всі без винятків жадаємо підтримки, ласки.
Я забуваюсь шоколадним сном,
Знімаючи під вечір стильну маску.
Осипався старий могутній клен.
Перегоріли жовтнем всі листочки.
Ми на одній з найголовніших сцен
Зриваєм з душ колодки і замочки.
Тепер вже не кричати в пустоту.
Не лити сльози над життям нікчемним.
Допоки можу – мрію і лечу
Над містом дощовим і темним-темним.
Тепер вже не окремо «я» і «ти»
Тепер ми разом. Ми – одна фортеця.
Ти лиш любов моя, живи! Живи!
Я стукіт серця виміряю в герцах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370986
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Спить ангел маленький –
Спить моє дитя..
Ти мій скарб рідненький,
Ти моє життя!
Ти собі дрімаєш,
Носиком сопеш.
Я дивлюсь на тебе –
Милуюсь тай все!
Спить мамин синочок,
Спить мале дитя.
Ти моя кровинка,
Крихітка моя.
Ти собі дрімаєш,
Золотко моє!
Я тобі потрібна –
Й ти у мене є!
Спить мій солоденький
В мене на руках...
Хай бринить лиш щастя
У твоїх очах!
Ти собі дрімаєш,
Носиком сопеш.
Спи мені на втіху,
Сонечко моє!
Рости здоровеньким,
Сонце мамине! 10.11.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372999
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Не питаю "чому?", бо розумію, що так має бути.
Напевно, не буду старатись це все забути.
Не хочеш, але підкоряєшся долі.
Напевно, це щастя, що веде до волі.
З часом заспокоюєшся та згадуєш як сон.
Тоді наші душі співають в унісон.
Бажаєм мати більще ніж маєм,
але про те що є ми забуваєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372776
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Я майже здалась....
періщить дощ в душі позавчорашній
я намагаюсь знайти втіху у погоді,
ранковій суєті я вдячна... була спляча....
за все що маю, та за що це нагорода...?
Я майже здалась...
ти зовсім знову такий захмарний
чужий стабільно і далекий надто,
не знаю яким чином почуття безкарне...
почутий голос, неспокій - плата.
Я майже здалась…
перекопані дороги не пускають,
монетами навіть сіяла шлях,
докори сумління нас оберігають
безвихідь...сірість... порожнеча….
крах….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372207
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Божественну маючи форму природи,
У вічності силу творити дива -
Чому нас заковує страх і незгоди?
Життя не пізнавши, людина вмира...
Коли ми почнемо по-справжньому жити,
Відкривши гармоній космічний закон?
Коли вже для нас, мої Божії діти,
Скінчиться ілюзія, марення, сон...
В мені проростають не зрілі ідеї
І мовить до мене квітка життя -
"Божественна форма твоя, Agnus dei,
Чого ж ти блукаєш, Дитино моя?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369303
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Не треба ,певно,доливати в каву молока,
нехай темній,нехай насичується гуща.
Пітніє шкло в оправі окуляр,
а на підлозі розвалився старий,зачуханий футляр.
Так важко дихає вона,
в пустому домі хрип звучить гучніше ніж зазвичай.
Одівши покоцаний светр на неї,
ним оволодів відчай.
Скільки всього було,
скільки над головами листя кружляло,
скільки дощів життя на простинь їхню пролляло.
А тепер над ним одним лиє.
Просохли над мисом старезні трави,
а йому зосталася ця любов.
І надщерблена кружка з під кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372985
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Залишилось одне - ВСЕСВІТНІЙ БІЛЬ!
Всесвітній біль у мене в середині.
Дивись, як він дарує квіти їй,
А ти втираєш хусткой сльози сині...
Залишилось одне - фото його
Фото - це лиш ілюзії думок.
І крик:"Не покохати іншого!"
Вдихаю я тебе неначе smoke.
Залишилось одне - майбутній день,
Майбутній день...і знову ти без нього.
Немає більше у душі пісень,
По старій рані ріже він наново!
Залишилось одне - "Пусти, прошу!
Пусти - ти кажеш - йти вже треба!"
А я..я купу віршів напишу,
Це все, що я залишу після себе......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285512
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 24.10.2012
коли будуть пізнані всі різниці
і знайдені всі спільні знаменники
коли набриднуть нічні залізниці
і перечитування щоденників
коли біль твій погодиться зі знеболювальним
коли нарешті увімкнеться настрій
коли прислів*я про себе повторювані
втратять слова як жовтневі айстри
коли від нещадного застосування
притупиться лезо страху панічне
і з місця постійного перебування
опівночі тебе зганятиме відчай
коли перестанеш боятись появи
у ранкових новинах знайомих прізвищ
повиганяєш монстрів з уяви
щоб перед сном сумувати за ними ж
коли все так погано і так само добре
коли світло на скроні послаблює натиск
не знає серце твоє хоробре
до чого тягнутись від чого стискатись
зникає вся певність і йде за туманом
у ньому ми всі надійно потоплені
зникає час так так невпинно і плавно
і ти стоїш у німому захопленні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372969
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Субота, вечір, важко так.
А я чекала на твій знак.
Чекала зустрічі з тобою.
Уявою уже віталася з тобою.
Твої я плечі обіймала,
Й на вушко миле щось шептала.
Не можу звикнути до того-
Що тобі байдуже до усього.
Усього, що пов"язане зі мною.
Не тішать будні вже мене-
Бо тут немає і тебе.
Нічого! Звикну. Розумію
Що ти від іншої дурієш!
Приймаю серцем все як є
І відпускаю я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372960
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Де море хвилі кида на пісок,
Де люди гріють душі і тіла,
Біля води сиділа зграйка діточок,
До них старенька бабця підійшла...
Була вона вся чорна і суха,
А одежина на плечах зітліла,
І ніби щось в піску вона шука...
Знаходила - і як дитя раділа.
- Тікайте, діти! - це батьки кричать -
Вона страшна, її боятись варто!
Та у бабусі усмішки печать,
І сльози по щоці. А дітям - жарти.
Вони кидали в неї камінці -
Вона лиш тамувала в серці рани...
Стискала бите скло в своїй руці,
Щоб діти ніжки не змогли поранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372889
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Твої слова знов підрізАють мої крила
Ну, а мовчання підривАє мою вись..
Вже наша осінь давно в вирій полетіла,
(А ти мені, чомусь, знов вчора снИвсь)
І потемніло небо, ПодивИсь!
Ще десь літають мрІї - бАбине лІто
Та хто в них тепер вірить, в них журбА.
Ти не шукАй.. за осінню я слІдом..
Ловлю десь нами втрачені літА..
Твої слова вже зовсім ледве чУти..
Для мене вонИ, тепер, такі далЕкі..
Мені назад вже більш не повернУти
Шум моря пОряд та клекіт старого лелЕки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372928
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
В долонях ти тримаєш чашку чаю.
Від неї забираєш все тепло.
Я по інстинкту чітко відчуваю,
Що там в душі, все снігом замело...
Ти хочеш розтопити - не виходить.
Багато льоду, та розчарувань.
І пар від чаю у повітрі бродить,
Немов відлуння всіх твоїх бажань.
Година..Друга... Час від нас тікає...
Ми мовчимо. Навіщо ті слова?
Нехай у чашці вже тепла немає,
Наші думки й енергія жива.
Вона дає наснагу і надію.
Такий собі, коловорот подій...
Поглянь у очі. Бачиш мою мрію?
Це задзеркалля всіх твоїх надій...
Ну що, продовжим? Я уже й не знаю...
Твої й мої змішались почуття.
Гарячий чай у чашку наливаю,
Немов новий період у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372921
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Знову бачу скули,
Значить образу не забули.
Це осінь нас дощами вмиває
Листям жовтим засипає.
Щоб там не було між двома,
Не хочу, щоб приходила зима.
Варіювання наших слів
Допомагає розуміти - не перегорів.
Приємно дні вологі вбирати
Словами,як бальзамом душу вкривати.
Я краще зломалю голову
Слухаючи твою розмову,
Ніж чекатиму простоти
Чиєїсь душевної німоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372664
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012
А за вікнами згустки вчорашньої тиші,
Невимовність несказаних слів завмирає.
У кімнаті п'ють каву осіннії вірші,
І такою мене Ти ніколи не взнаєш.
Неприборканий світ на папері і ручка,
А в душі якось сіро, не просто і тихо,
Хіба весни у серце приходять так рвучко,
Залишаючи в мріях пекучую втіху?
Календар не розкаже про сонячні весни,
Тільки те, що шукати потрібно лиш осінь.
Пригортай кожну мить мої втомлені плечі,
І не знай, що у душу приходять і грози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372638
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Не сповнена щастям, розвіяна морем,
думками покрита, нескорена світом,
під місячним небом, без точки опори
доля...народжена в хвилини без світла.
Живе без надій і повітряних замків,
лише спогад про вічність тримає в руці,
там, де немає вщент розбитих світанків
тільки чиста сльоза на холодній щоці.
Без погляду вгору свідомість на грані,
слова потонулі не зможуть повстати,
боляче дивитись на роз'ятрені рани...
жаль що є крила, але не можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372615
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Я малюватими стелю на склі різнокольоровими фломастерами.
Я здійснюватиму плани втеч із зв'язниць спогадів засобами роздрібного уособлення.
Я удосконалюватиму культи поклоніння взуттю.
Бо літати привчені лише боязливі привиди вбивчих мрій, що сукупностями намірів псують надмірність покликань.
Бо коли з тріщин світобудови вилізуть справжні творці замаскованого безглуздя, із неба сипатиметься попіл неба, заблудлого в своїх хмарах, а світло втече до колодязів спраглого вогню, аби заманювати до смерті честолюбних поціновувачів марної емоційності.
Усе можна побачити крізь майже півкола вічного споглядання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372608
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Ну не можу я спати коли
Розкрадають і топчуть, і палять
Але винні у тім не "вони"
Винні ми, бо усе дозволяєм
Незалежність жадана така
Перекреслена синім чорнилом
І за предків гордість моя
Осідає туманом із пилу
Воювали за землю, людей
Вигризали зубами свободу
А тепер у нас - вільних людей
Не завжди є на їжу і воду
Де моя Україна в цвіту?
Посіріло блакитне і жовте
Відмовляєм у всьому собі
Та хоч дітям своїм не відмовте!
Прокидайтесь, вставайте і йдіть
Голосуйте, вирішуйте долю!!!
Бо вирішувать маємо ми
Скільки буде добробуту й волі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372580
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Так близько світанок незборимий.
Сумирно, лагідно з contra-вітрами
Дихає принадно на дно нічної глибини,
Чаруючи зором і останніми снами.
У боротьбі світила з тьмою
Засяяли сильніш світлячки нічні .
В мить пломінь сонця наді мною
Розлив осінні квіти, запашні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372567
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Вона б хотіла закохатися у ангела...
Ну закохалася б...і що тоді?
Він би полетів...
А вона Сиділа б,закутана в теплу ковдру одного дощаного вечора біля вікна...Дихала б гарячим повітрям на скло і писала би небу листи...Ні,не небу...Йому...Згадувала б широкий ро3мах крил і останній,по вінця наповнений прощанням Його погляд...
А колись же літали удвох...Над всеньким світом удвох...І не боялися впасти...Все було так добре...А тепер...Куди?Навіщо?Просто зник...
А коли чашка кави охолонула і переповнилась солоністю сліз,щось їдке кольнуло в серці і пролунав дзвінок у двері...І Вона б бігла...Відчинила б двері,а на поро3і б стояв Він...От тільки якийсь хибно радісний...Змінився...Можливо засмутився через потворні шрами на спині?Мабуть,болить...Та Він не зізнався б.Тільки б простянув до Неї подарункову маленьку коробочку і пішов би...
А Вона б з поспіхом розкрила б її...Таку теплу...
Пульсуюче гаряче серце!..
Злякано б випустила його з рук...
А потім,опам'ятавшись би підняла і вже ніколи не впустила...
А він був створений ангелом без крил.
Навмисне, для її відчайдушних фантазій про кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372372
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Самотній вітер, у холодній тиші,
Блукає, щось нашіптує,
А може це він пише вірші,
Пізніше їх наспівує…
Та враз, і якась мертва тиша,
І він такий ображений,
Кудись летить холодний вихор,
Мов блискавкою вражений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372540
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Я не поет!
не маю сили
я ще літати в небесах.
немаю птахів щоб носили
мені поезію в листах.
я не поет!
немаю ліри
щоб нею скликати усіх,
я маю лиш слова-сапфіри
лиш моє серце знає їх.
я не поет!
проста людина
я маю теж просте життя.
та хоч воно і не картина
Та це є краще не буття.
я не поет!
мені ще рано
оці слова вам говорить
але я вірю Бог дасть сили
усе прекраснеє творить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372450
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Сприйми як належне оцю недописану осінь.
Живи календарно, рахуючи парні числа.
Ця осінь не наша, а я не змирилася досі.
Вона ненароком ці душі холодом стисла.
Вважай, що ця осінь - фрагмент, що лише звеселяє,
Ця відстань - то не кілометри - раховані дні.
Без нас наша віра вже тане і тихо зникає.
Без нас наше місто втрачає казкові вогні.
Забудь те, що думав колись ти іти руйнувати.
Закреслені спогади не розбивають світи.
І пам'ять про нас бережуть ті численні кімнати.
І я бережу, поки поруч зі мною є ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372419
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Мабуть, тепер утретє
почуття наївнії оті
повертаються до мене
зовсім тихо уві сні .
Я забуть тебе хотіла-
не судилося мені,
Сни і мрії відпустила ,
та ті уперто не ішли
Вони жили, існували
У свідомості моїй
Мене повільно убивали,
Я вела із ними бій.
Та нездужала-здалась,
серце різко затиснула,
я сльозами напилась,
і болем п'яна була.
Сонце радісно сміється,
Листя землю прикраша
а дорога в моє серце,
спогадами поросла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372328
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
А я пишу тобі вірші
Скоріше не тобі – про тебе
То ж не читай їх…залиши
Заклеєні конверти там де треба.
Для них прийде пора,ти придивись:
Читай в очах моїх, в моєму тілі.
Рядків тих небезпечних бережись
Боюсь зізнатись навіть в їхній силі.
Питаєш ти чи довіряю я?
Ніхто крім тебе моїх слів не чує.
О, так мій любий ти це знаєш й сам
Сама ж про себе думку промовчу я
Усе таємне все ж довірила рядкам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372285
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Сподіваюсь, що востаннє вигинаюсь під тобою,
сподіваюсь, ти мене покинеш,
адже я занадто пристрасна для тебе...
Забувай усе, що сховане під маревом шаленої печалі,
воно розіллється новим океаном пристасті,
але без тебе...
Я шукаю привода піти,
чи він шукає мене...
Я хочу віднайти того самотнього смутку,
де ти не знайдеш мене.
Ховатимусь в лабіринтах без поворотів,
дивитимусь у розбиті дзеркала,
шукатиму болю, аби відчути себе.
Ти різатимеш вени у пошуках
нової любові...
Зіронько, ти не там шукаєш,
кохання не у крові,
а в останніх сльозах
попередньої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372262
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Ймовірності нічого не варті.
Відьми стали володарювати.
Зізнання у власній нікчемності.
Помри, помри, впевненість!
Вознесися, байдужість!
Я не існую
Більше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372257
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
А знаєш, очі - це душа людини,
Коли дивлюсь у тво́ї - бачу небо
Чесно? А більше мені не треба
Уже з думок зіткала павутину.
А знаєш, очі - я в них закохалась
У них відбилось світло серед ночі
Можна побути тво́їм тамагочі?
Можливо, врешті до кінця дісталась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372144
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Душі моєї плаче скрипка, аж струни рвуться…
Вдихаю ніч твоїх очей, торкаючись міцних плечей,
І сльози пристрасно з-під вій мов звуки ллються…
Твій погляд стомлений чекань,
Я знаю світ твоїх бажань,
Вони взаємністю в серцях наших озвуться…
Не треба слів і запитань,
Лише моїм сьогодні стань,
Дозволь ще раз до тебе пригорнуться...
Відчути ритм серцебиття,
в якому дихає життя,
До теплих скронь вустами доторкнуться,
Поглянуть в очі як вогонь,
Твоїх відчуть тепло долонь,
Перш ніж дороги наші розійдуться…
Душі моєї знову плаче скрипка…
Але без тебе її музика пуста,
Стою одна, душі розбита шибка,
Холодний сніг лягає на вуста.
Я знаю, що тебе не повернути,
Не воскресити ніч палких бажань,
Налить би в келих гіркої отрути,
Щоб припинить біль скрипкових звучань!
Але боюся, вірю дознемоги,
Що ти прийдеш як в грудні снігопад,
З далекої зимової дороги,
І розцвіте в моїй душі весняний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372127
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
...ці повільні думки, і байдужі чужі траєкторії,
я лишаюсь в тобі,хоч на вихід пора третій рік.
Не лікує зима душу зболену, втоплену в олові-
лиш зіниці горять,бо звели перехрестя доріг.
Досі тріскає лід під ногами на нові уламки,
терпне квола рука,але серце ще б'ється у ній...
Босоніж йшла до мрій,за спиною згорали світанки,
вічність здалась мені,а тепер я мабуть здамся їй.
Ніч ковтає журбу і оголює стомлені обриси,
не заплющуй очей-дай вдихнути із ними весь біль.
Виявляється я не змогла загубити ті спогади,
що завчасно в душі піднялись у густу заметіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371991
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Я знов змішала сльози із водою...
Та час пройде, все стане на місця.
Усіх майбутніх я порівнюю з тобою.
Яка ж болюча вже любов оця!..
Майбутнє нам покаже хто любив.
А я вже спробую словами передати.
Ще ангел наше щастя не згубив!
Хоч ти продовжуєш від мене відлітати...
Я напишу тебе на серці. Не зітреш!
Колись із двох стежин утвориться дорога.
Любов і сльози -- недопитий фреш...
І ти -- моя останняя тривога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371677
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2012
Нічний експрес летить в чорнявий ліс,
Спішить відвезти сонних пасажирів.
Нічним експресом я відправлю лиш
Думки нечисті, писані пунктиром.
Нічні шляхи ведуть у забуття,
Ховають час і підлую натуру.
А я іду, додому йду здаля,
Змінив свій світ і зовнішність, фігуру.
Нічний експрес летить одним шляхом,
Іде вздовж рейок. Прямо.Тільки прямо.
В путі один, хоч веселіш гуртом.
Нічний експрес... Розрада й долі драма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369306
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Слово fatum на стінах багровим
Ставить крапку в картині уяви.
Стіни давлять на мене сьогодні
І безвихідь втрачає всі барви.
І повзуть візерунки по стелі
Бачу відчай в очах навпроти.
Моє серце горить у пустелі,
Цей міраж не вода, а болото.
Так жорстоко, так несправедливо
Скуті руки – тонкі зап’ястя.
Ти підійдеш і скажеш: «це диво!
У нас доля одна і це щастя!»
Слово fatum вбиває пам'ять
І кидається кішкою ночі.
Воно владне над світом, над нами…
Так, у долі жорстокі очі.
Тільки я, тільки ти, тільки fatum
І навколо чотири стіни.
Просто будемо поряд лежати
І дивитись веселкові сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371196
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012
Дарма не чекайте мене,
Ім'я не повторюйте вголос,
Нудьга коли-небудь мине,
І зітреться з памяті голос.
Я щезну так само,як вперше
З'явилась на ваших очах,
Ніщо вже мене не задерже:
Ні сльози,ні смута в речах.
Не треба мене виглядати
У вікна з надією знов
Побачити і обійняти-
Даремною буде любов.
/2000-2001рр./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309195
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 16.10.2012
Я рано чи пізно цей вірш допиш́у.
Він більше не буде мене турбувати.
І саме тоді я тебе відпущ́́у,
І саме тоді перестану кохати.
Цей вірш відболить, відпече і помре.
Залишаться тільки слова на папері.
І виллється в ньому нарешті все те,
Що ти не забрав, зачинивши всі двері.
Все те, що у мене зосталось в душі,
Все те, що колись у тобі я кохала.
На згадку мені залишились вірш́і.
От, м́абуть, і все. Вже кінець. Дописала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371061
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Одного разу сниться мені сон:
Вогонь... Війна... Стріляють... Крики...
Обличчя...кров'ю всі облиті!
Сниться, ні, це не обман!
Сниться, описаний батьком Афган!
Той, де юнаки молоді воювали,
Де наші солдати стражденно вмирали!
Лежить... Холодний... Дихає важко...
Обличчя брудне,все тіло в крові:
"Скажи... скажи матері, що я боровся,
Та "дух" зробив блище мене до землі.
Дівчині скажи, що я люблю...
Люблю її очі, усмішку, молю!
Скажи, що я серце їй віддаю!"
Завмер. Широко відкрились очі,
Радянським солдатом вірним він був,
Вже немає, навіки заснув...
Афган! Скільки душ молодих ти забрав?!
Скільки сердець материнських порвав?!
Та за одне я скажу тобі спасибі...
Ти не забрав туди, у низ, на дно,
Життя батька мого.
Не мало пережив він жаху
І спогади ті страшні,
Голками колять його серце вночі.
Хай буде проклята та страшна війна
На якій, одні нагріли руки,
А інші, юнаки, ще молоді,
Кров лили, терпіли страшні муки!!!
За що? За те, що зараз платять копійки???
А вони ж не можуть спать ночами!
Здоров'я зірване, а молоді роки
Загублені у клятому Афгані!
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371149
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Вранці мате замість кави
вночі кава замість сну,
щодня дешеві вистави,
життя з присмаком полину....
гірчать образи у горлі,
брехнею нудить уже.
одягнені не по погоді,
прийшли не до тих дверей...
шукаємо щастя усюди,
воно ж заховалося десь,
а ми з тобою приблуди,
приблуди коханих сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371124
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Скажи мені, що дихаєм не марно,
ледве памятаючи про вдих.
Скажи, що минеться безкарно
легковажність днів золотих.
Скажи, що десь з нами залишиться
золотоока печаль ця:
хліб для птаха у пальцях кришиться,
шкіра кольору померанця.
Ще скажи, що минуть недаремно...
Ще скажи, як уже казала,
що не зникне прощань священа
пісня під куполами вокзалу.
І скажи наостанок про осінь,
і нічого більш не кажи!
...Бо і далі пташина просить
хліба тілу і для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371121
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Я знаю, що більше тебе не побачу.
Життям переведені колії.
Не бійся, сьогодні уже не заплачу,
Забуті усі меланхолії.
Тремтить неминучість у стінах вокзалу,
І сонцем перон закривавлений.
Пробач, що колись я про все це змовчала,
А зараз час шансів позбавлений.
Я знаю! Я більше тебе не побачу.
Цей погляд такий обрікаючий.
За все несказанне мовчанням віддячиш,
Долоні холодні стискаючи.
У різних частинах планети, дві долі
У спогади спільні залучені.
Як два поїзди, що зустрілися в полі,
Лише з протилежним сполученням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371116
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Скажи, ти думаєш про мене?
Своїми довгими ночами?
І затуманений речами
Хоч іноді, ти думаєш про мене?
Ти пам"ятаєш мої очі?
Котрі були тобі болотом,
Тепер заклеєні цейтнотом,
Ти згадуєш мої зелені очі?
Ти бережеш мої розмови?
Під рівним слоєм рівноваги
І неприкритої відваги
Чи ти зберіг мої палкі розмови?
Ти переміг своє кохання?
Звільнився від свого недугу,
Чи передав своєму другу?
А може... ти таїш в душі кохання?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371114
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Прокрокована сотнею грубих солдатськіх чобіт
Списана правою рукою лівши
Душа
Відвертим поглядом оцінювали всіх в радіусі одного кілометра.
Жоден не засвітився зеленим
Вона перехожого клала до себе в ліжко і читала йому поеми.
Іноді їй так раптово кортіло обіймати чужих дітей
І Вона не знала чи кортить комусь обійняти її лише.
Вона про нього колись напише,
А він ніколи не впізнає її лице і переплутає з іншою.
І не доїде однієї станції
І не доп*є горнятка кави
В кульмінації власних програшів
Вона натхненно кричатиме «БРАВО!»
Вона погляди ловить .на колінах за помічу.
Її хочеться пхнути у спину з моста
ЇЇ тіло жадане і важко збагнути,
Як у тілі її ніхто не літав.
Від тепла того тіла сходили з розуму
і самі на коліна ставали
Бо так
лиш могли дочекатись
Щоб вона клала голову
На невідомій спині
Лишала свій знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370914
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Осінність тепла вже заснула.
Холодна мряка за вікном.
Ліниво пледом огорнула
Ногу на ногу під столом.
Так зимньо. Холодно. Замерзла.
В думках сьогодні тільки ти.
Уся невпевненісь десь щезла -
Ніхто не розведе мости.
Мені б в твої обійми впасти
І заховатись від дощів.
Проміння посмішки ковтати
Тонути в сяйві почуттів...
Світанки. Сонце зустрічати
В твоїх обіймах. І завжди
Так ніжно й палко цілувати
Вуста кохані... назавжди...
Іти собі рука об руку
Стежиною життя для двох...
Вслухаючись до серця стуку
Без болі, фальші та тривог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370878
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Списані сувої історії
Літньої глорії
Слухаю пісні затяжні
Осінь поглинула дні
Всі пишуть про неї
Пісні, вірші, хореї
Вона долізла і до Кореї…
Не наче безкінечність вона
Така ,зараза,сумна
Як їй радіти,коли все холодне
І пальто минулорічне не модне
Червоний колір не гріє
Серце ,як навесні не пламеніє
Згадала все,окрім зими
Її не переживемо ми…
Апокаліпсис обіцяли
А ,можливо, брехали
Надію,як факел нести
Що зі мною будеш ти
Не рік ще жити на Землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370874
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Стеляться туманами, сиві коси осені,
Золотом прикрашені плаття і вінок,
Червоніє листячко, стрічкою між просіді,
Неслухняно бавиться диму завиток.
Ніженьки оголені, інеєм оздоблені,
На слідах сніжинками, паморозь лягла.
Рученьки хитаються, від вітрів утомлені,
Шаль, зорею зіткана, із плечей сповзла.
Неквапливо, граючись, промені над річкою,
Відблиском між косами, будять листопад.
І збігають похапцем, день за днем, вервичкою,
Чари диво-осені, їх незмінний лад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370861
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Я не модна. У цьому фішка.
Не віддамся тобі за гроші,
Як сполохана дика кішка
Стану злісна і нехороша.
Бо не модна. Не стану млосно
Цілувати твої обійми,
Я не тебе погляну скоса
І втечу у простори мрійні…
Ти пізнав сто жінок, можливо.
Я ще досі, повір, нікому…
Дуже тихо і не хвастливо
Зізнаюся тобі у цьому.
Тобі смішно, твій тихий усміх
По цнотливим сповзає нервам…
І чорнішає наша зустріч.
Ну пробачте, що я не стерва!
Так, не маю очей звабливих,
Лише першість, що непотрібна
У епоху очей брехливих,
Де розпуста тече, мов срібло.
Ти шепочеш нахабно в душу:
«І для кого ж закриті двері?»
І смієшся, і йдеш, і дуже
Стало холодно, як в печері..
А сьогодні усім все можна!!
В твоїй зоряній Кама-Сутрі
Я сторінку лишу порожню,
Бо і ти не дійшов до суті!...
Так, я маю цю дивну першість,
Наполохану, дивно чисту,
Непотрібну тонку відвертість
І надію - палку, іскристу…
Як остання Ассоль-дурепа
Я чекаю того, хто цінить
Недоторканість. Він під небом
Все ще ходить, один, єдиний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370853
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Ніч, коли мене покинув, пам'ятає наші сни.
Кольорові. Багрянистий залишили слід на склі.
Від подріблених емоцій відтепер лише сліди.
Нас на небі розділили, більш не рідні. Ми чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336675
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 14.10.2012
Східного краю красуння
В обрії літа цвіте
Зірки ясміну духмяні
В зіллі ховають лице
Білі,тендітні,мов перли
В гущаві листя тремтять
Зоряним вiхолом землю
Рясно укриють, злетять.
Хвилі солодкі завмерли
В спеці повітря пашать
Пахощі хмаркой буремной
в вітті ясміну стоять.
Травень 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370608
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Не хочу бачити ці сірі обличчя.
Я знаю, мене завжди пригоди кличуть.
Десь там, через мільярди кілометрів
Хтось чує унікальні компліменти…
У когось від них мурашки по шкірі,
А я ще досі лиш в себе вірю…
Я знаю, у мене все буде добре,
Життя – це справа хоробрих…
Ніколи, чуєте, не здавайтесь, ніколи!
Не скидайте все на провину долі,
Адже ми вчинків своїх режисери,
Для нас всюди відкриті двері!
Не зважайте на песимізм всіх людей,
Шаленійте від своїх скажених ідей.
Прислухайтесь лиш до слів серця,
Вони завжди ведуть до щастя озерця.
Пам’ятайте – все буде добре,
Життя – це справа хоробрих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370740
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012
Вона не плакала. Пішов.
Вона не сумувала й трішки.
Поламана якась любов,
поламана якась і грішна...
За ними слідом йшла печаль,
Ламала їм серця і душі...
- То це кохання? - Ні, нажаль...
- То я не вірю в нього дужче.
Комусь потрібно було йти,
Шукати не таке знайоме.
- Прощаючись, зітри сліди...
Усе відоме й невідоме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370727
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Поняття "невдала осінь" набуло нов́ого змісту.
Без тебе так сумно й досі, так холодно цьому місту.
Бо, знаєш, невдала осінь не завжди до нас приходить.
Вона підкрадаєься тихо, з розуму мовчки зводить.
Ніколи невдала осінь тебе не попереджає.
Вона полюбляє сюрпризи, графіків більш не має.
Досить невдала, осінь сидітиме на підвіконнях,
Бажаючи лиш зруйнувати тебе в своїх безоднях.
Невдала, невдала осінь ламає вже навіть сильних.
Їх віддає у полон безкінечних тих опер мильних.
Невчасно невдала осінь тепло твоє забирає.
Вона дуже любить гратись із тими, хто виживає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370656
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Твоє дихання рівне.
А моє, ніби зі стукотом серця хоче вирватись на волю
Та не може…
Це так дивно спостерігати
Заціпеніння рук,
Що ще вчора мене обіймали…
Зрозуміло лиш те,
Що заховавшись під ковдру –
Я замерзну залишившись одна…
І не дивно,
Що ти зараз смієшся.
Адже в тебе я ще раз одна не остання…
І може дивно тобі буде це чути,
Але щастя моє лиш в тобі.
І по іншому вже не буде.
Я ж бо всю любов, всі страждання –
Все, що в мені присвячую лиш тобі…
Так, тобі – тобі …
А чи варто,
Робити такі пожертви -
Заради нічого?
І не спитаєшся навіть ні в кого -бо всі такі ж як і я.
Тонуть в безвиході!
І летять вниз, без крил своїх небесних думок.
Ну давай, тисни на курок!
Я стрибну в морок
І ти, вже мене не побачиш.
Можливо і вже не почуєш,
Бо рота закрию і голос утрачу
У вирії шалених вимог…
Самовизнання…
Так, саме це всім і потрібно…
Не отримають люди – все вже добігло кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370478
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Тепло твого серця мене зігріває,
Твій погляд і посмішка силу дають,
Ти щастя і горе моє відчуваєш,
І в сірих очах я себе впізнаю.
Ми часто з тобою ту ж пісню співаєм,
Ти часто закінчуєш фразу мою,
Мені допоможеш, хоча й не питаю,
І я без вагань все тобі віддаю.
І що це, скажи? Як ми це називаєм?
І звідки приходить таке почуття?
Багато речей ми ще досі не знаєм,
Бо зовсім коротке ще наше життя.
Але я без сумніву відповідь знаю!
Це дружба серця нам обом зігріває!!
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370682
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Я стану для тебе ніжною,
Можливо, трішки лукавою...
Я стану для тебе грішною,
В тобі розчинюся кавою.
Звабливим її ароматом,
Ти станеш немов у серпанку.
Ми лишим собі небагато.
Лиш кілька годин...
Лиш до ранку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370676
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2012
Зачаровано палить цей жовтень розгублене листя,
поміж нього кружляє сезон сніжно-білих весіль.
Перекатами струн озивається біль бандуриста.
Його музику вкотре сльозить, залишаючи сіль...
Як ніщо, у його у житті стоголосся примарне -
так буває від вітру розвіє у рими слова.
Недосяжне для нього кохання - воно ж понадхмарне,
надзіркове... А поки що в серці лютує зима.
Він пропустить із сотню закоханих пар "він-вона"...
Переконливо падає те розмальоване листя.
А кохання так близько підніме його із чохла,
запитає: "чи можна послухати спів бандуриста?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370442
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2012
Зашились вирости до оборони,
за кроком теліпається сльота.
Збирають сльози осені корони,
а річка перші дзеркала віта.
Прозрілося, пробилося, простилось.
Хвороби коренів благають вись,
щоб залишитись там, де їм судилось,
хворіти людськістю – як Бог колись.
Роз’ятрено м’ясисті темні нетрі,
розлупано фарби поверху стін.
Додолу – вниз – ростуть колючі кедри,
задихані вологістю колін.
Тут вклякли трави, соняхи і птиці,
тут ревність не достукалась до сліз,
тут сіра батьківщина тихо сниться
і тулиться малий чумацький віз.
Ой вижити би, витримати, встати,
із Всесвітом ходити ув очах.
Поля ростуть, чекаючи розплати
за смерть, що завмирає в борознах.
© Оксана Бігун, всі права застережено
Читайте нову збірку поезій "Відстань до кордону" сучасної української поетеси Оксани БІГУН на веб-сторінці http://oksanabihun.com/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370339
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2012
Люблю, люблю, люблю,
Як вишневі зернятка садила,
Люблю, люблю, люблю,
Коли в сад цей пахучий ходила.
Ти мені присягав,
що безмежно кохав,
Білий цвіт тут для тебе дарила.
Люблю, люблю, люблю,
Коли вперше кохання те пила,
Люблю, люблю, люблю,
Я від нього назавжди сп’яніла.
В білім цвіті краси,
Ми себе віднайшли,
Пелюстками весна серце вкрила.
Люблю,люблю, люблю,
Цілий світ нам упав на долоні,
Люблю, люблю, люблю
Білим цвітом прикрилися скроні.
Я кохаю тебе,
Пригортаєш мене,
В білім вальсі останні розгони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370337
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Твоє літо даремно згасло,
Лише сонце залишило слід
Обпекло шкіру дивним щастям,
А в душі полишило лід….
У думках твоїх синє море
Тільки синій то колір-печаль
І кудись хочеш вилити горе,
Але літо скінчилось. На жаль….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370336
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Скажи мені
Чи любиш ти мене,
А чи кохаєш мої очі, губи?
Шепни мені на вухо щось сумне,
Бо погляд твій доволі грубий.
Вдихаєш дим...
А я, мабуть, піду,
Я бачу по очах - ти не кохаєш.
Нікому не кажи, що я люблю!
А ти вже здогадався і тікаєш?
Куди ти йдеш,
Мій дорогий малознайомий друже?
Я не збираюсь доганять тебе!
По кому твоє серце б'ється дуже?
Для кого твоє серденько живе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369976
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Я помню запах сигарет на губах твоих.
Запах горький - табака и ментола.
Я пишу для тебя этот стих,
Что бы показать на что ради тебя готова.
И тихой ночью строки бросив
Я отключу движение света.
Не быстрым шагом прыгнув в осень
Тебе отдам частичку сердца.
Молись!.. Не бойся, я же рядом...
С тобой всегда я буду взглядом.
Хоть меня и избегаешь,
Я всё ещё люблю тебя - ты знаешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368188
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Єдине, що від неї залишилось – фото.
Дуже особливі фото….
Я тоді шалені гроші
заплатив за послуги популярного
львівського фотографа.
Я завжди вважав,
що найкращі фото –
спонтанні, незаплановані.
І ось це їхнє «зайняти позицію»,
« усміхнутися» –
мить, яка фіксує тільки
твоє обличчя чи фігуру…
А я любив живі емоції.
Просто вона дуже запалилась
цією ідеєю,
бо «і Яна з Юрком фоткались
і Катя З Тарасом.
Я теж хочу! Ми що, не такі ж закохані?»
І я послухав її.
Подарував їй love story.
Особливий одяг у неї –
не по-весняному
літнє платтячко,
довгі панчохи
під колір моєї краватки.
Кучерики.
(А я до цього ніколи не бачив такої зачіски в неї!)
І очі підвела голубим олівцем,
хоча зазвичай робила чорні контури.
У мене нагельоване волосся.
І красивий масивний перстень.
Ми сидимо на лавочці,
ніби розмовляємо одне з одним.
Ми йдемо по вулиці,
взявшись за руки.
Я стою біля стіни,
вона схиляє голову на моє плече.
Я сиджу на тротуарі,
а вона цілує мене в голову.
Вона спрямувала погляд в нікуди,
я обнімаю її за талію.
Вона наблизила своє обличчя до мене
для поцілунку.
Ми цілуємось.
Ми дивимось в об’єктив і усміхаємось.
Все красиво і ефектно.
Безперечно.
Я вдячний їй за це.
(Де мої цигарки?)
Це були зафіксовані
таки лише наші постаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369892
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Я пам’ятаю, холодало, і дощик моросив,
Я пам’ятаю, так бувало, і осінь шукала проблем,
Я пам’ятаю, все на краще, та це твої слова,
Я пам’ятаю, ми не бачим, гордість це теж вина.
Я пам’ятаю, було добре, у спогадах життя,
Я пам’ятаю, поцілунки, але це інша сторона,
Я пам’ятаю, дуже ніжно, але були слова,
Я пам’ятаю, ти безгрішним, але «нас» вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365899
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 10.10.2012
А пам'ятаєш ту осінь два роки тому? -
В майже порожніх кишенях твого плаща
сповнена щастям ховалась моя душа...
І засинала спокійна у тебе вдома.
А пам'ятаєш тишу напівзимову? -
В ковдрі картатій, купленій восени,
так недоречно зігрілися мої сни...
Й стихли словами в ранкових твоїх розмовах.
...Я вже, мабуть, не впізнала б твого плаща -
Два роки тому нам мало було весни...
Мерзнуть на вулиці втомлені мої сни...
Містом блукає порожня моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369643
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Ти -яблуко зелене на вікні...
Ти виріс, щоб належати мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369870
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Вона так любила його, до молекул..
Та марила поглядом рідних очей,
А він був тут поряд та наче далеко
Не бачив, здавалось, банальних речей.
Вона так хотіла його усім тілом
І з кожним подихом ловила моменти
Ховала під простирАдлом білим...
Збиті в історію фрагмЕнти.
Вона так вірила в кохання
В нього поринула, як в сОн,
А він йшов далі невблаганний
Вона для нього - "не фасон"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369869
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
я щиро дякую за кожен день наш разом..
спасибі за все пройдене пліч-о-пліч..
ти завжди будеш моїм вічним образом..
закрию очі і буду згадувати тебе в ніч.
коли замріяний, розхристаний, завітрений.
прийшов до мене ти у ніч печальну.
ти сперся на плече мені, ти мій довірений.
і шепотів про любов нашу неідеальну.
і я тебе обвітреного так кохала.
ловила кожен подих на плечі.
якби ж ти знав як довго я тебе чекала,
то би забув про всі ті непобачення і втечі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369865
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012
Не втрималася я від сліз,
Бо спогади сильніші волі,
В історію мою заліз,
Змінив веління неньки-долі.
Хоч так далеко, але ти,
Став в серці раною німою.
Дай руку, не кидай, не йди,
Побудь ще трішечки зі мною.
Та це лише коротка мить,
Ти не погасиш мій вогонь.
Бо час вперед завжди летить.
Не треба вже твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369859
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Десь там…на горі - безмежність, спокій, така легкість, невагомість, теплота…а ось тут, так близько, зовсім поруч із твоїм слабким містечком, чуть чуть нижче і ліворуч від нього, виникають антагоністичні відчуття руїни, що потребує швидкої реставраційної допомоги. Ні, навіть не відчуваю уже болю, не відчуваю нічого…уже. Наче мені вкололи анастетик довготривалої дії і не виконали резекцію ураженого органу. Біль стала прозорою, невидимою, мертвою…здавалося і почуття уже померли, але….Але це тільки марево; клінічно підтверджена легка побічна дія, здавалося, "лікувального" засобу.працівники реставраційної служби діагностувавши відкрили і ще одну класифікацію болю - біль токсичний. Відчувши спокій всього на одну солодку мить біль оживає, живе, отруює моє серце токсичними спогадами з кожним днем більше. Безжалісно вбиваючи кожну живу клітинку, що ще памятає дотик твоїх губ, тепло твоїх рук і кулі твоїх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369855
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Стабільно режим "беззвучний",
Це стало таким вже звичним.
Все рівно ніхто не подзвонить.
Навіщо свій мозок доводить.
Закритись собі в кімнаті,
В обіймах темряви й тиші.
Ці думки давно вже розп'яті,
Розібрані на цитати вірші.
Цю осінь,замість цукру у каву,
Чорно-біла буденність дістала.
Яку приготує ніч страву,
Солодку чи, може, лукаву?
Кричати з закритим ротом,
Летіти кудись автостопом,
Забути ким ти є насправді,
І щоб не стало на заваді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369548
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Жовтень. Ти сміливіший за багатьох.
Тихий, чужий, прохолодний.
Ми о цій порі були завжди втрьох -
Ти-я і мій светр немодний.
Щось так хочеться закричати!..
Але що? Ніби й слів немає..
Осінь вбралася в дивні шати.
Осінь жертв своїх вибирає.
Такі глибокі тріщини на столі..
Рани. Глибокі рани.
Ступаючи по ще теплій землі,
Вже шукаєш нової драми.
Стукіт підборів і шелест парасольок.
Метушня, хтось сигналить щодуху.
Я намагалася забути вже разів із 40.
Ніч нова, знову встромлює спиці в душу.
Кап-кап-кап.. Поволі наповнюється небо.
Тік-так, тік-так. Поволі відходжу я.
Мінорний акорд.
Посмішка.
Вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369524
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Цвіте моє життя
без каяття.
Цвіте моя любов,
вмирає знов.
Обсипалась душа моя ,
і я уже не я .
Я та квітка , зів'яла без сонця.
Я та квітка , що губить себе.
Я та квітка , що біля віконця
все чекає,чекає тебе.
Ти всю мене зламав,
та права не мав.
Та в чім твоя вина,
кохала ж я...
Обсипалась душа моя.
Та ,мабуть, все дарма.
Я та квітка , зів'яла без сонця.
Я та квітка , що губить себе.
Я та квітка , що біля віконця
все чекає,чекає тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369519
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Не забувай мене, бо я тебе забуду.
Не відпускай мене, бо іншої нема.
Якщо відпустиш сумувати буду,
А як забудеш, буду я сама.
Можливо так воно і треба,
Можливо я – це не вона.
З коханням втратили півнеба.
Але нехай. Залиш. Твоя це сторона.
Ти не зумів побачити мене насправді
Та й вдасться це тобі навряд.
Ти залишив шукати правді
Наш незавершений обряд.
Тому роби що хочеш, я вже не твоя.
Тримати силою тебе не в праві
Лиш залишилось дивне відчуття,
Що все минуле вже лежить в канаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369506
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2012
Я б так тобі хотіла написати
Про темну ніч у мене за дверима ,
Про збиті ноги , дерті рани,
Про страхи із великими очима ,
Як занімілі руки грію до горнятка чаю,
Як розмальовую папери аквареллю,
Виписую графічно «я скучаю»
І заздрю мусі що сидить на стелі.
Я б докричатись так хотіла
До всього всесвіту з планетами,
Я б заспівала якби вміла
І контральтами й фальцетами.
Я б все віддала щоб тобі сказати :
Я вже фантом, я нереальна!
Але мовчу, сідаю лист писати:
Привіт, як справи? Я нормально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369221
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Ти рвалася голубкою до нього,
Бо вірила у справжні щирі почуття,
Яких кришталем розлетілися уламки,
Тому що ти, здається , не з його життя.
У нападах невинної ще юної любові,
Яка в агонії крізь смерть боролась до кінця
За нього - він один коханий,
Та ти , на жаль, для нього не така.
І скрізь в безпам'яті розірвані сторінки
До болю рідні і сумні вірші,
А він залишився назавжди в серці
І у твоїй розірваній душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369201
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
Я не закохана в нього без тями!
І не почує він слова «люблю».
Чом же тоді мені сниться ночами,
Кожен ТОЙ погляд на собі ловлю?
Може, хтось скаже, хтось знає причину?!
Я ж не зізнаюсь нізащо сама,
Що закохалася знову в людину,
Крихти від серця в якої нема.
Та й від мого залишився лиш попіл
Вічних надій і несказаних слів…
Вбогий, безкрилий і стомлений сокіл
Більше б ніколи у вись не злетів.
Я вже не знаю, на що й сподіватись,
Тільки б зізнатись нарешті собі.
Як же ж набридло від сліз прокидатись,
І віддавати належне пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369195
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
я усвідомлював з гіркотою,
відпльовуючись ві̀ршами постмодерну:
ріки, наповнені кислотою,
не перетворити на воду озерну
зношені кеди початку століття
вже ні про що нікому не скажуть
гей, позбавляйся старого лахміття
воно тебе, друже, лише вантажить
братські стосунки, чисте кохання
перетворились в суцвіття ілюзій
все, що лишилось – тривале чекання
змін на рятувальному крузі
вечір дзижчить надокучливим джмелем -
швидше б від нього уже відмахнутись
ніч постає нескінченним тунелем
в котрому нам до рання не зітнутись
наші душевні розмови на кухні
якось ладнали пересічні справи
коли ми гучно здіймали кухлі
за процвітання і велич держави
кухні тепер залишились далеко
десь на початку лихих дев’яностих
коли нас турбувала державна безпека –
ми цих розмов вже наїлись вдосталь
все, що я можу – плювати влучно
віршами в пики усім негодам
бути байдужим сьогодні зручно
мабуть я спробую дещо згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369180
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012
І день-у-день життя наше спливає
І час кудись біжить, нас не чекає.
Життя ж-бо не міняється зовсім,
Своєю суттю театр нагадує усім.
Ось знову піднялися завіси
й акторам виходити пора.
Від їхніх помилок отримує глядач втіхи,
А життя їх взагалі не вибача.
Слова невимовлені тремтять в твоїх вустах
І крок за кроком йдемо до фіналу,
І ось, здається, вже останній акт,
Та цим, на жаль, не завершити виставу.
І тане у вухах передзвін сердець
Ось тих людей, що сидять у залі.
На жаль, вони чекають лиш кінець
Або щоби виставу обірвали.
Життя - театр і ти в ньому актор
Потрібно лише роль вдало зіграти.
Людей, як глядача, не цікавить епізод,
Потрібно все життя гідно стояти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340334
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 07.10.2012
Зимно. Дощ. Темно.
Твій голос луна в телефоні.
Свічка. Коц. Тепло.
Лежить шоколад на долоні.
Тиша. Звук. Грохіт.
Мені не страшно анітрохи.
Чорно. Блиск. Світло.
Я бачу карпатські мохи.
Сіро. Синьо. Біло.
Це небо над нами висть.
Сухо. Мокро. Тісно.
Листя на дереві шелестить.
Знак. Крапка. Кома.
Сон приснився новий.
В полі. В лісі. Вдома.
Уявляю колір червоний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369115
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 07.10.2012
На горизонті вже давно не бачу сонця,
Вже третій день на небі хтось веде свій бій,
І ртутно-срібною вологою лилося
Щось на пожовкле листя та на одяг мій.
Цим повністю залиті тротуари,
Де відблиски вечірніх ліхтарів,
Ще шмат від неба . . . і лине звук гітари
Десь з чужих вікон і чужих домів.
А ще можна почути саксофони,
Десь скрипку,а може й весь концерт,
Змішалися мелодії,рингтони,
І шум дощу лишився на десерт.
В обнімку із осіннім свіжим вітром,
У ногу під мелодії і шум,
Сумуєш,що пройшло вже тепле літо,
Й радієш ,коли бачиш в цім красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368265
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Твої губи наче медові,
та такі ясні очі.
Я була би з тобою,
а ти цього хочеш?
Твої руки ласкаві,
що обіймають іншу.
Знову згадала,
що я для тебе друг лише.
Я б хотіла засинати у тебе на грудях,
і щоб про майбутнє ми мріяли.
І нам би заздрили люди…
вони ж нас так зрозуміють.
Я б хотіла дарувати тепло,
і гріти руки в твоїх долонях…
як жаль що чомусь,
ми досі не двоє.
Я б хотіла завжди бути поряд,
і про саме таємне тобі на вушко шептати.
А коли на серці сум з журбою,
просто тебе обійняти.
Я б хотіла з тобою дивитися футбол
та за наших вболівати.
А потім доводячи любов,
всю ніч не давати спати.
Я б хотіла тобі подарувати
спінінг чи моторний човен,
а потім разом
їздити на риболовлю.
Я вставала б тихенько,
коли лише засвітало.
Та зробила тобі б еспересо
та смачний сніданок.
Я б хотіла тобі прасувати сорочки,
і до них підбирати краватки.
А ще б я хотіла синочка,
такого ж кумедного, як його татко.
Я б чекала тебе з робити,
сумуючи кожної хвилини.
А ти б проходив такий заклопотаний,
розказував сьогоднішні новини.
Я б поцілунком знімала б втому,
а усмішкою напругу.
Тобі було би добре в нас дома,
бо тут тебе завжди чекають та люблять.
Я б хотіла за руки з тобою ходити,
довгими вечорами.
Я б хотіла просто любити,
та бути коханою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368398
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Ми всі шукаєм невідоме,
Нас манить пристрасті жага,
Чимдуж, скоріш усе пізнати,
Останнє, випити до дна,
А потім, коли все набридне,
Нам якось скучно стає жить,
І ми питаємо у себе,
Чи варто було так спішить?
Можливо, краще, хай все буде як є,
Й не квапити подій,
Та от біда, людська натура,
Хоче всього, і в ту же мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368551
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
У цьому місті
Жило близько мільйона людей
Але все-таки їх
Близько ста тисяч не вистачало.
І тому в цьому місті було
Надто багато самотніх,
які шукали своє вбивання часу,
Зване сенсом життя,
Саме серед тих ста тисяч,
яких не вистачало.
Адже, серед людей неможливо знайти людину,
яка б римувалась зі словом єдина.
У цьому місті колись народиться більше немовлят.
Більше двійнят.
І старі люди не помиратимуть,
А ставатимуть довгожителями.
Водії будуть уважніші,
Рак і СНІД діагностуватимуть вчасно
Смерчі не знайдуть сили вітру.
І їх буде мільйон.
Але кількість самотніх не зменшиться.
Бо вони звикли, що неможливо знайти людину.
Яка так підходить до рими «єдина»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367853
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
Когда,
мой Ангел ясный,
ты
среди полночной темноты
узрел виденье из окна,
скользнула тенью...
В сад тропа
вела виденье, где трава
белела россыпью –
весна
вишневый цвет стряхнула
и
ковром устала сад Любви,
в котором
магия
ждала
любвеобильного огня.
И ты,
мерцаньем привлечен,
шагнул через порог,
и…
Звон
проснулся,
разбудив лучи.
Запели
ласточки, скворцы.
И звезды млечною струей
спустились в сад.
Волной густой
коснулись тел и,
дух пронзив, очаровав и покорив,
явили животворный Свет,
наполнив радостью дуэт.
Страсть в унисон...
Не молкнет...
И
заветные ведут мечты…
Где сад вишневый,
ночь,
Луна?
Где буйно властвует весна!
Любовный Свет тень в неге ждет,
который
Ангел
принесет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367162
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 30.09.2012
З тобою я готова просто помовчати.
Дивитись тобі в очі й нічого не казати.
Триматися за руку і цілувати вушко.
Ти будеш шепотіти тихенько: "Моя кішко".
І трішечки сміливості- солодкий поцілунок,
Для мене це найкращий у світі подарунок.
Цей час летить так швидко.
Будь ласка- не біжи!
Таких ночей так рідко,
є у моїм житті.
Так важко відпускати,
Ти їдеш так далеко.
Не вмію я тримати,
Хоч відстань небезпека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367093
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2012
Літак летів на Львів
і білий слід
лишав по собі
в голубому небі.
Тим літаком
через багато літ
летіла я
до тебе.
Та звіялася буря
із думок,
із спогадів
скрутились заметілі.
Грудневий сніг,
а не дрібний сніжок,
по голім тілі.
Сховалось сонце
за пелену літ.
Я замерзала
в сніговій пустині.
Невже отой
двадцятирічний лід
розтане нині?
І лід розтав!
Він тріснув і потік
струмком живим.
Були тривоги марні.
Клубився над гарячим
льодом дим
в кав*ярні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367714
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Осінь у Львові сьогоріч із кави,
Їздить по місту в старому трамваї…
Посмішки людям дарує дитячі,
І голубів диких стаї пускає…
Вулиці вузькими стрічками в косах,
Просять лишитись вогні ліхтарів.
Час шоколадом ще стигне до ранку,
Кави б мені у пусту філіжанку
І цинамонові думки про Львів,
Ще хтось про щастя сказати хотів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367709
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Ви знаєте, як музика гримить,
у місячні весняні ночі? -
Сусід не спить - куток не спить,
піди поглянь йому у очі,
сусід не спить.
Ви чули ж бо: так музика гримить.
Ви знаєте, не сплять старі й малі? -
вони все чують крізь городи.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
"Він мій" - грозяться пішоходи...
Попса кричить!...
Та ви вже чули - музика гримить!...
Ви знаєте, чому мовчати слід? -
тихенько під покровом тайн
із сайту завантажую пісні...
Як завтра гарно зазвучить Рамштайн!...
У небозвід...
Ви ж уявляєте, як виспиться сусід!...
(За Тичиною "Ви знаєте, як липа шелестить")
P.S. Вже раз увечері Рамштайн вмикала, допомогло,
а тепер знов на всю вулицю дискотека за північ...
треба повторити процедуру :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367579
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Споришевою стежиною,
Чистою росою,
Йшла на зустріч Сонцю з Мріями,
Босою ходою...
Йшла повільно, день смакуючи,
Промені світанку.
І зустріла щастя-милого
В чистім полі, зранку.
Моє щастя, моя доленько,
Мій ти чарівниче
Пригорнутися до тебе -
Краще чуття в світі...
Ніжні доторки з обіймами,
Погляди, цілунки
І тепло душі любимої -
Найсолодші трунки...
Споришевою стежиною,
Чистою росою,
Йшла на зустріч Сонцю з Мріями,
Босою ходою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366857
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 29.09.2012
День,як день, та вже його немає,
Він, ніби полум`я, швидко догорів.
Наступний буде, ніхто його не знає,
Він загадковим залишитись зумів.
Жовтневий вітер сумом повіває,
Струмок дорожній викрадач листків.
Місяць туман до дна вже доїдає,
А ти заплановане втілити зумів?
День за днем, година за годиною,
Усе мандрує, крутиться, летить.
А я просто хочу залишатися Людиною,
Коли на чай прийде остання мить!
Життя без цілі - кажуть не життя,
І кожну ніч мудрую над одним:
«Свої зупинки повинно мати буття,
Чи їхати поки не закінчиться бензин?»
Мої питання чомусь риторичні,
Загадковість свою не збагнути.
І ніби справи усі стали звичні,
І як завжди - невідомі маршрути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367547
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Що важливіше: мрія чи кохання?
Сподівання чи зізнання?
Я в лабіринті заблукала,
Бо так ніколи не кохала!
Моє життя – бажання,
Моє бажання-сподівання!
Я себе довго вмовляла,
Я добре вірила і знала!
Що важливіше: мрія чи кохання?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367118
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Похрещені сонцем приречено смакують дощем,
Чудернацька осінь тиражує містом сірість...
Так безпечно і простіше - заховатись під плащем,
Й імітуючи присутність, перейти осінність...
А втім, усе як завжди - нудно аж до чортиків,
Якісь новини знову бубонить приймач і ТВі,
Так хочеться Верлена, скрипки, чаю й дотиків,
А за вікном лише мамірно човгає старий трамвай.
Скажи, якого ж біса осені оцій так треба,
Навіщо знову вкотре бути символом печалі?
А нам би трохи сонця, люмен світла й краплю неба,
А нам би горстку щастя й полум`яно-літні далі.
Ввійти в нове життя, немов в вишневий сад,
І стиснути все незабутнє в пам`яті, у жмені,
А хтось як завше дивиться на зорепад
й ховає крихти сонця-літа в себе у кишені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367265
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
На 15 хвилин відкладаємо звичні правила --
Він заходить без стуку, без квітів і ..без обручки...
І у спальні моїй я навіки його заручник
(А казала що крапки над і вже давно розставила).
На 15 хвилин я ховаю його під зливами
Півм’яких подушок, під дощем з кавоварки, фільмами...
І у клятвах своїх ми продовжуєм бути вільними,
Бо пороги мої недаремно НЕ ним оббивані.
Так безхмарно жилось, так шалено нам разом мріялось,
Цілувалось, сміялось.. боліло! (мабуть, стократно)...
Відчайдушно, наївно, і, на щастя, безрезультатно
За 15 хвилин я забути його надіялась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367235
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Трішки більше ніж симпатія,
трішки менше ніж кохання,
і здається,що то магія
завела в такі блукання...
А так хочеться дізнатися,
що насправді в серці водиться,
бо не сила вже ховатися,
біль чомусь удвічі множиться...
Я щоночі прокидаюся
і шукаю заспокійливе,
а у тілі 40 градусів
й поселилось щось вразливе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367155
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2012
- Аномалия случилась, -
начал речь чудак,
- В нашем доме появился,
говорящий шкаф,
этой ночью, значит, сплю я,
слышу с него гул,
потом голос:
- Что там, Юля.
твой уже уснул?
Жена тихо отвечает:
- Да, летает в снах,
- Ну тогда, я, убегаю, -
продолжает Шкаф.
У меня сон пропадает,
Вызывая шок:
- Что же значит убегаю?
Ты куда, Дружок?
Нет, родной мой, не пытайся,
просто так уйти,
за тебя еще кредитик,
я не доплатил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366811
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
збоченими фантазіями
закутуюсь у ковдру
зледенілими пальцями
торкаюся вогню
схололими п’ятами
біжу по склу
Із безвиході
В Безкрайнощі
скривдженою долею
пишаюсь повсякчас
стомленими віями
проганяю сон
черствими думками
пливу за горизонт
Із безвиході
В Безкрайнощі
сп’янілими звуками
кричу в небуття
тихими спалахами
мої думки зайняті
зірваними спогадами
мчуся з пам’яті
Із безвиході
В Безкрайнощі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366782
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
В п"янких цілунках слів облудності обман,
В пустих словах фантазія буремна.
Це все життя, а не нічний кошмар.
Протистояння й страх - усе даремно.
Немає схованки в чужих думках.
Думки - блуканки в вічних лабіринтах,
Які все ходять по чужих стежках
Й дрімотну сірь розвіюють по вітру…
Шукати порятунку не доречно
В палких сльозах і в немічній душі.
Творцю подякувати ґречно
Потрібно… Але ти мовчи…
Бо що він дав мені, що заслужив для віри?
Як врятував мене від розпачу й жалю?
Його нема, йому не вірю!
Лиш серцю вірю, та нема й його… Кричу!!!
В сліпих ліхтариках вогнистих
Давно шукаємо промінь надії.
Що правда є у мріях тих барвистих?
Як скажуть: "Все", я відповім: "Не вірю!"
У філософському шептанні яблуневий цвіт
Оспівує кохання примхи…
Та пройде час й зів "яне білий квіт,
Лишивши зсохлі сіро-бурі крихти…
Всередині великої чорноти
Коловорот життя затягує свідомість.
І ти біжиш, бо кажуть : "Ти біжи!"
Й ламаєш силу волі й совість…
За спиною у кожної людини
Не ноші з тяжкими гріхами,
А білі широкії крила,
Їх нам даровано зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366696
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
- Мамо, що за хлопчик це такий?
І чому убраний так негоже?
Одяг, он поглянь, який брудний,
Босий, що він взутися не може?
І чому у баках із сміттям,
Він без сорому, ввесь час "гребеться"?
Бачу тут його майже щодня,
Щось собі буркоче і сміється.
Що ж він так? Додому хай іде,
Вмиється, батьки його чекають.
Запитай його - живе він де?
Може всі його давно шукають…
- Ей, малий: – хлопчина той озвавсь, -
Вже сто літ немає в мене дому.
Я батькам давно до біса здавсь
І мені спокійніше самому.
Ти іди собі куди ішов,
Це за тебе можуть хвилюватись.
Вдалих Бог тобі батьків знайшов…
Йди, на мене досить озиратись…
Син поглянув й слова не сказав
І за руку взяв мене щосили…
Потім тихо-тихо "прокричав":
- Мамо, знаєш, я такий щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366347
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Він зневірився у тому,
Що уже щось поверне,
Й сторінку цю перегорне.
Пішов кудись,і не сказав нікому.
Він вже не знав, який сенс у житті...
Він вже не думав ні про що,
Лиш знав - вони-це все,а він ніщо...
Зневірився у них,і в доброті.
Його покинули усі,лиш залишили
З думками про егоїстичний світ
Її без двох хвилин відліт.
"В Європу",там де гори й небосхили.
Вже ніби в цьому сенсу і немає,
Але знайшов він Бога,Бог сказав:
-"Хоч ти й упав,ти встав,ТИ ВСТАВ!
Вставай,на тебе цілий світ чекає!
Повір у те,що все не поверну
Але подумай що може тебе чекати,
Усі незгоди треба тобі подолати
Даруючи усьому світові ВЕСНУ..."
_____________________________
(Власне бачення пісні Nirvana - Lithium)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366279
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Кто по утрам берёт перо
Или терзает клаву,
Имеет вряд ли мысли про
Достаток или славу.
Не станет их, как буквы ять,
Итог не будет жуток,
Он знает, чем себя занять
В любое время суток.
Твои мозги, как тормоза,
Когда храпишь в постели,
Но только ты раскрыл глаза,
Как рифмы налетели.
На мозг, занудны, как сверло,
Устроили облаву,
И тарахтят – алло, алло,
Давно пора за клаву!
Кто пишет, пишет, пишет, но
Отнюдь не за зарплату,
В Шестую, кажется, давно
Тому пора палату.
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366259
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Ну доторкнись… застиг тремтливий подих,
Затерпло серце… знову на межі,
Коли ти вже спускаєшся по сходах,
Коли ми знов безпросвітно чужі.
Коли ніхто… На вулиці, на людях…
Затерпло серце… Як же може йти?..
Ну доторкнись… Мені болить у грудях,
Бо поруч ти. Бо десь далеко ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Збирався люд і сумно грав оркестр…
Це були похорони вбитої душі…
Так сумно грав… «Не плач, маестро!»
Такий він вже – жорстокий справжній світ…
Вона у білому була, мов наречена,
Прозора й ніжна, мов пянка роса.
Здавалось, її доля нескінченна,
А виявилось, нескінченність – ось яка…
Ніхто не вірив, та усі схилились.
Так не хотілось знати правду цю…
Біля труни священники молились…
За упокій душі і я молюсь…
Йшов дощ – то так ридало небо.
Воно ж єдине бачило усе.
Та Бог сказав: «Не плач, так треба…»
Але воно все рівно сльози ллє…
Й прозорі краплі, падавши на душу,
Проходили крізь неї, мов крізь шовк…
«Не хочеш жити? Я тебе примушу!»
Хтось це сказав й до гробу підійшов…
Над бездиханним він схилився тілом
І душу у вуста поцілував.
А потім мертвий, впавши на коліна,
Лише «Тебе люблю» прошепотав.
Хто це такий? Ніхто не здогадався.
Цього не знав ніхто, він загадкою був.
Лиш знали, що у душу закохався,
І що кохання своє щире не забув…
Ніхто не підійшов, всі без сумління
Залишились стояти на місцях.
Лиш чулось всім містичне говоріння,
Воно було у кожного в думках…
То душу намагались воскресити
Священники й монахи з різних міст землі,
Чаклунки, маги з всього світу
Прийшли душі допомогти…
Та пізно вже, то де вони були раніше?
І спохватились після смерті вже.
Закопуйте, землею сипте, швидше!
А то в цей час ще хто-небудь помре…
Так, смерть прийшла і стала біля гробу,
Не запізнилась, саме в час…
Вела за руку сміх утробний –
Малу калічку,що сміялась раз у раз…
Всі стрепенулись, моторошно стало,
Й вони погрузли в чорну підземельну сірь…
Всі плакали – душі не стало…
Лиш смерть стояла, споглядаючи на них…
Труна стояла на помості.
До неї на руках несли
Маля до ніжної небіжки в гості…
Коли несли його, всі стрепенулись й затряслись…
Маля живе поклали до труни.
Вон6о – сльоза остання замордованої бранки,
Чистесенька сльозинка кришталевої душі,
Яка в труні лежала під серпанком…
Дитя лягло й великими очима
Дивилося на образи з труни.
А потім раз – і оченята затулило,
Закрило, але сльози все ж лились…
Прийшла Любов, їй соромно було…
Бо вона винна в вбивстві – співучасник,
А з нею двоє вартових прийшло,
Вона закована була. Біль її власник…
Вона вся в ланцюгах і з вартовими
Неспішно до небіжки підійшла,
І, не помітивши в труні дитини,
Троянду червону поклала й пішла…
Був похорон, а над труною Смерть стояла,
А в тій трунні аж два покійника лежить:
Душа й сльозинка – їх вже в землю опускали,
А їм обом ще так хотілось жить…
Вже першу жменьку кинули землі
Й помітили його, убитого печаллю.
«Ой, почекайте, і його туди!»
І страдника в могилу на труну поклали…
Вже розійшовся люд й затих сумний оркестр,
Бо поховали душу, вбиту горем нищівним.
«Що ти стоїш? Не плач, маестро!
Не побивайся довго над одним!..»
Могила… Дощ…скорботна вулиць сірь…
Яка ж несправедлива і підступна доля…
В могилі спить душа без крил,
А на могилі лиш трояндочка червона…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366214
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Мій равлик повзе попід соняхом, закутий у панцир надій,
Маленький, мов щастя промені, розтанув у сонячнім дні.
А ні, ще висковзує старанно по стеблах життєвих доріг,
Здається, у нього аура – мов білий, нетоптаний сніг.
А що як у равлика серце є ще більше, ніж соняха диск,
А мій равлик такий вже малесенький, менший сердець людських
А що як у равлика сонце своє, велике сонце життя,
А він усе до малих повзе, - і соняхи вже привітав.
А що як мій равлик – не мій уже? Бо в нього є серце й вогонь…
Мій равлик повзе попід хмарами, повзе із моїх долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366221
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2012
я думаю про тебе вже не вперше
сьогодні завтра і щодня..
буду чекати твої вірші
шукати щастя навмання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365943
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Життя поквапливо біжить,
Вже тепле літечко спливає
І долі вирішальна мить
Нового сенсу набуває.
Пора осіння настає
І незбагнене - піддається
Частіше калатає серце
І час потроху відстає.
Годинник задрімав, чи що?
А, може, зупинився зовсім?
Напевно, це чаклує осінь -
Клубами сходить пар з річок,
І понад ставом білий дим,
Дерева - наче у вуалі...
Дарунок світлої печалі -
Ще декілька погожих днин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242533
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 23.09.2012
Я створю свій рай,
у місті із мокрим асфальтом.
І відмежую себе від них,
щоб уникнути вірусу.
Щоб розв*язати руки,
треба зав*язати з минулим
список "запланованого" буде порожнім
я зроблю все!
що хотіла
і як бачила ідеальне
життя знову ввійде в режим
"експерементальне"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365658
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
"Austerlitz" - у цій композиції
майже, та що там -зовсім!
-нема -уявляєш? -слів.
Я з усіх нетривких
прижиттєвих позицій
обираю оту, де найбільше
солодких серпневих слив.
Де під чоботом осіннім
шерхне глиця,
І трива трошки довше дитячий
хоровий акапельний спів.
Я все розумію про рух
(нерухомість),
і присутня на лекціях з етики.
Мені б гармоніку, чи гармонії, а натомість -
звідкись думки втікають
до моїх барабанних перетинок.
Детально сплановують
кожну осяйну раптовість,
старанно скорочують
витрати мої на електрику.
Не дивись в календарний кратер
на остачу ледь теплих днів!
Неказковий твій зелений раптор
вимкне музику комарів
останніх...
Як нарешті, як тихо, як раптом
в мене теж не лишається слів
і непередбачених станів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364880
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Говорити, що все буде добре,
Усміхатись в найтяжчі хвилини
/удавати із себе хоробрих/,
Прокидатись зате́мна щоднини
/але сонця, однак, не зустріти/,
Одне одного нишком вивчати,
Одночасно терпінням хворіти
/і про все наболіле – мовчати/.
На межі розуміння застигли...
Я вже хочу це все припинити.
Не почужились /просто не встигли/.
Як від себе тебе вборонити?
Намагалась – не стачило сили.
/як про все це тобі розкажу?/
Поки ми ще отак не згоріли,
хто ж із нас перетне цю межу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364646
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Бездоганно горить так усе за вікном
Так високо ще не бувала.
Мені так здалося,що комета хвостом
Щось у серці вмить надірвала.
Неначе одна,піді мною весь всесвіт
Всі звуки-слова від мільйонів,
Наче щойно завіси, чується плескіт
І Щось у чужих вже долонях.
Одна з божевільним вогнем цього міста,
Так високо ще не літала.
Вже звикла..й згубила вчорашнє намисто,
І все, що до цього низала.
Борюся за сон,за безцінне багатство
За все,що до цього дістала
За вікном у вогнях своє панібратство,
Туди ще не геть я пірнала.
Щоразу коли я молюся на завтра
В думках я тебе повертаю.
Випробовую знову і знов нову мантру,
Пробач...вона не відпускає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364629
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
коли наше сонце помиратиме в зеніті,
і буде гратися дахами ураган,
застануть люди тої миті
розірвані шрами екологічних ран.
ціна техологічного прогресу -
життя міліардів, життя Землі.
не багато до розплати часу,
коли все ледь відчуєм на собі.
"найсолодше" вам, ненароджені діти!
це для вас так стараємось ми!
не дякуйте, що такі гарні чорні діри
з"їдять вас однієї весни.
ціна технологічного прогресу -
мілійони тварин, тисячі лісів.
не багато вже лишилось часу,
бо потроху глобус облисів.
за ваше майбутнє, ще ненароджені дітки,
так любо піклуємось ми
погляньте, як любо чорнії дірки
зжеруть вашу Землю однієї весни!
і повстануть Херосіма й Нагасакі,
заспівать колисову, дітки , вам.
не поснете - газову атаку
дідусь Чорнобиль ввімкне через кран.
це все для вас , ще ненароджені діти,
ваші щічки поліетиленові не кусатимуть комарі,
куди всі ваші недуги подіти?
не допоможуть вам лікарі...
за ваше майбутнє, ненароджені дітки
так любо піклуємось ми
погляньте, як любо чорнюсіньки дірки
зжеруть вашу Землю однієї весни.
а наше сонце помиратиме в зеніті
і буде гратися дахами ураган.
це все для вас, ненароджені діти,
самі латайте шрами еко-ран
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364628
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Я хочу блювати на вас із висоти пташиного польоту!
І не тому, що світ мене дістав, і не тому, що навкруги болото,
І не тому, що хтось мене вбивав...
А просто всі, хто мене чули, не сприймали абсолютно!
Ніби люди, їх мільйони, а в душах в них зовсім не людно!
Я говорила, як до стін, а в відповідь всі усміхались,
все що кажу так наче, зрозуміле всім.
Але відчути біль ви просто не старались!
А може ви і не хотіли, а може вам було байдуже?
А я вмираючи хворіла, тонула в кров"яних калюжах...
І це не жах, це та реальність, яку ви не помічали!
В моїх словах якась банальність, я ними смисл прорізала...
Читайте між стрічками люди, там більше в 100 раз почуттів...
Але на жаль це та отрута, що з інших прислана світів.
Моя свідомість, геть далеко, не така є як у вас,
Мій світ це те суцільне пекло, яке горить, горить ввесь час!
Мені не страшно, лиш болить так сильно і глибоко в серці,
Бо труп, що у мені висить напівживий і ввесь трясеться...
Мені не треба допомога, мені не треба психіатра,
Мені потрібно трішки Бога, щоби дожити хоч до завтра...
А Бог Він взагалі хоч є? Він є? Скажіть мені будь ласка!
Моя душа давно гниє, а на обличчі сіра маска.
І цю гримасу назавжди друзі всі запам"ятають:
Ліва піднята брова, усмішка, очі, що сіяють...
Але ця маска, це пласмаса! Ви душу бачили мою?
Цей світ це, як дитяча казка, а я вигадую свою!
І не запитуйте мене, чого на вас я розізлилась,
Бо зла, по суті, не тримаю. До Бога я щодня молилась
І знала, Він мене чекає...
А хіба смисл є в житті, якщо мене не розуміють й не розуміють саме ті,
що теж задіяні в подіях, що відбуваються в мені?
Тому блювати я хотіла на вас з пташиного польоту!
Мій крик для вас незрозумілий! Та я любитиму вас доти,
Доки буде совість гризти, а серце буде кров качати.
Та нам по течії не плисти, я змушена одна страждати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364512
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Так магічно
лягає спочити
земля
лиш тоді,
коли вересень
поряд
розправляє
свої золоті
рукава,
а з-під них
просіває хтось
зорі...
Привигадлий птах
розказав -
то вона
своє сито
носитиме
доти,
як три місяці
геть пролетять,
а зима
стане подихом
мрій
чи свободи.
Оживає
один
від приходу її,
від
засніжених зір,
листопаду.
Інший
серцем углиб -
меланхолій потік!
...Мені
осінь болить...
Без обману...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362285
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Ось уяви, що ти в самому вихорі життя:
Все навколо шумить, гука, кружляє.
І ти такий стоїш:" І я не я,
Що відбувається - і знать не знаю".
А спитати в перехожих? Простих людей?
Ні! Ти ж пихатий, носа задираєш.
Не бійся, корона не впаде,
Якщо один разочок у них спитаєш.
Звичайно, вони для тебе не рідня.
Так, холопи і мурашки.
Та щоб пиха твоя вся
Колись покарала тебе, і добряче так, назавжди!
Зрозумієш, нещасний, тоді
Що наробив і що неправильного в тобі.
І після змін я скажу тобі, що ти - це ти,
Не індивід, а справжніснька особа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364483
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Лінзи вже очищаються від денної дози бруду. В стомак - буря, і викликана вона не тільки різним смачненьким, залитим алкоголем та глясе. В легенях – буря, викликана не тільки цигарковим димом. В голові потьмарення, і теж явно не від алкоголю чи втоми. На душі тяжість якась. Дивне відчуття. Голос здатен повернути тебе на декілька років назад, як шалена хвиля викинути на старенький берег, який вже мав би бути давно забутим.
Давно вже не відчувала себе такою слабкою. Не хочу більше такого! НІ! Досить вже. Мандрик це ж не ти така. Навіщоооо!!!
Голоси не мають повертати до думок навіть про людей, які самі ж себе стерли з твого життя.
Враження, не можна порівнювати з тими, що колись були, але з іншими.
Кожен з нас здатен на шалені подвиги, на мудріші вчинки і на кращих людей з себе.
ОГОГО, неочікувано для самої себе написала прям клятву для себе.
Думаю варто вже спати, мозку потрібне прояснення, як лінзам у коробці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364437
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Ми з ним удвох, ніхто про нас не знає.
Я лиш його, а він лиш мій - дурних питань не виникає.
Поняття "ми" для інших не існує:
Для когось одинока я. Та він мене цілує,
Він душу мою сповнює жагою, теплом й коханням,
Щирістю, весною. Відсутність сподівання -
Я точно знаю він жде мене, у нього є бажання
Побачити мене, дивитись мені в очі. Це зітхання.
Я відчуваю на собі його обійми, міцні й палкі,
Такі нестримні й божевільні. Власні і зовсім трохи ніжні.
Я падаю у бездну як дивлюсь в його зіниці
Та з нетерпінням я чекаю лиш цієї миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364429
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Квартира в стилі дев*яностих,
І кімната в рожевих тонах.
Саме тут скрипуче ліжко,
Та килим на стіні.
Ми розмовляли про твої пісні.
В вазонах в*яли квіти на вікні.
І так спливали наші дні,
Я сумувати не встигаю,
Без вас також засинаю.
Незвично, але до ранку
Ніхто не збудить Нанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364424
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Що можу дати тобі я,
Бо дуже хвора - арахнофобія,
Соціум, як стадо павуків,
В'яже павутину в тисячах кутків.
Погляд в очі страху - візаві,
Це тяжкий психічний недуг, ви праві,
Не помічу посмішки криві,
Не зрю істини в розведенім вині.
Самотність у натовпі людей,
Скрізь полуда, так жартує злий Морфей,
В коробках мовчки всі ночують,
Неначе в сні, реальність ігнорують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364418
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012
Засмаглий вірш від пройденого літа,
Доповнений осінніми дарами,
І різнобарв’ям світиться палітра,
Повітря вже формує орігамі.
Згори обіднє сонце пестить щоку
Своїм теплом, так ніжно та несміло,
І почуття від дотику глибокі,
Засмаглий вірш пронизує все тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Добре, коли все добре,
А не порожнеча в душі.
Пишу тобі вже вкотре,
Вкладаючи смуток в вірші.
Добре коли ти щасливий,
Коли це не ілюзія мрій.
І ендорфіни, як злива
Вливаються в поспіх подій.
Добре коли ти зі мною,
І твій подих проходить наскрізь.
Ти, торкаючись ніжно рукою,
Вмить знімаєш у відчаї злість.
Добре, коли ми назавжди,
І немає ліку рокам.
Коли ти кохаєш- ти справжній.
Я нікому тебе не віддам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363641
дата надходження 12.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Ми малювали ідилію,
закриваючи очі,
Покидали реальне і головне.
Краще було казати,
Правду, ріжучу очі,
Ніж мовчати і знати, що це скоро мине.
Важко нам говорити,
Рушить спогадів сила.
Результат на лице - почуття ще живі
Не згасають у скронях
Ті щасливі моменти і солодкі, рАзом проведені, дні.
Я б хотіла змінити,
Взяти ніжно за руку,
Якщо винна з тобою,
То прОшу пробач.
Моя творча натура й душі частка ранима
Як раніше залишиться тільки твоя.
Чи в тобі є бажання(?)
Повернути ті миті
І так само ловити вісті буття.
Я тобі віддаю на рОздуми хвилини
й серце шепоче: ти - моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363857
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012
Щирим серцем і драйвом написана джазова пісня,
вміло грає на нервах до болю знайомий мотив...
Вже шукаємо винних.В одному оркестрі нам тісно.
Але музика вільна, хоч як ти того не хотів!
Не збагнули слова, не розклали життя як по нотах,
та завчили пісень, що частенько співали дощі.
Так бувало й раніше : ти "за", а я просто не "проти",
в результаті - невдалі мелодії і невиразні вірші...
Чи забув, як звучать саксофони, як плакали скрипки,
і як флейта щоразу довершений звук видає?
Пригадати - не довго, забути - не вистачить віку.
Тільки музика пам"яті ключ таємничий дає.
А від чого той ключ? Це не той, що за ним усі ноти?
чи, можливо від серця, чужих невідомих думок?
Кожен чує своє. У мелодії лагідний дотик...
Просто йти б їй назустріч, торуючи впевнений крок.
Мужнє серце народжує сильну і рокову пісню,
грає десь, не на нервах, іще не відомий мотив.
Не шукають тут винних. Провина за ґратами тисне!!!
А от музика вільна!!! Хай хто б там чого не хотів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344633
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 15.09.2012
що нового за останній тиждень?
більше втоми, а так - все, як завжди,
досі стукають пальці по тиші
і мерзенно волочуться дати
і від одягу тхне кимось іншим,
не моїми старими парфумами
вічно п'яні стоять на узбіччі,
вічно ситі і вічно розгублені
а на завтра вже вдарять морози,
п'яні спатимуть в мене під вікнами
вони будуть встелятися стосами
і здаватися достоту рідними,
доки ранок не змиє їх дотиком
я б тонула, до скону п'яніючи,
щоб лише не хронічно самотньою,
щоб лише знайти протидіюче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364360
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Дивіться у очі – нахабно.
Вдирайтеся різко у серце.
Копайтесь там палко, незграбно.
Неначе воно уже мертве.
Питайте частіше про справи.
Навчіть відкриватися світу.
Витягуйте душу лукаво…
А потім – сховайте від вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364151
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
(Інтерпретація вірша Тараса Шевченка
«Не для людей тієї слави…»)
Не без люду і без сліду
Може щось блукає світом,
Те, що виховав ти сам,
Що хотів, щоб бу̀ло «там»,
Що назвав Тарас дитятком,
Що живе разо̀м із татком.
Не один – їх ціла купка.
Гріються десь біля грубки.
Хто малий, а хто величний;
Хтось легкий, а хтось незвичний.
Всі найкращі. Всі чудові.
І для татка «замурзо̀ві».
Не сидять вони на місці.
Радістю блукають нишці.
І додому легко вертаються.
Собою малі ще гучно пишаються.
А коли дітки вертаються тихо,
Щасливі, щебечуть, як наче без лиха.
Татку радіють душу легенько.
Йому добре. І маленьким.
Він Бога щиро благає,
Крім них нічого не має,
Щоб не приспали злії чари,
Не створили в «яничари».
Будуть жити. Це довгенько.
Ще плекатиме їх ненька.
Ти ж їх, тату, не прокля̀неш?
Лагідно на них поглянеш,
Похитаєш не зимою,
І не сива – головою.
Мати скаже жартома:
«Краще не родились».
Крадькома…
Дівчина гарна й мила
Скаже: «Я їх полюбила…»
----------------------------------
Пробачте, шановний Тарасе,
Що Ваше творіння інакше прикрасив.
Але і погодьтесь – для тисяч поетів
Щире творіння, як сяяння злетів
Варте не менше. І Ваші слова
Для мо̀їх натхненностей теж ожива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364235
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Ти-єдиний такий у світі,
Неповторний та молодий.
Твої очі,мов два океани,
Потопаю в них я день у день.
Ми з тобою цілком не знайомі,
Та ім’я я твоє бережу,
Фото наше яскраве у сквері,
Та гарячої кави ковток.
Я в тобі потребуюсь,безкрайньо
Я тобою зависима в край
Не кричи тобі слів про кохання,
Просто хочу побути разом.
Можна в ролі знайомої…
Й друга..
Щоб ти міг мені все розказати.
Головне,щоб в твої сині очі,
Я вдивлятись могла день у день.
Не кохання це зовсім,
Й не дружба
Не родинні,
Й суспільні зв’язки.
Просто я потребуюсь в підтримці.
Просто я –
Потребуюсь в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363441
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Торкайся слова обережно.
До слова йди – воно святе!
Плекай у вірі. Як належно –
зерно в турботі проросте.
Наповни сутністю й любов”ю
джерельно чисто до країв.
Криниця повниться водою,
щоб подорожній з неї пив.
Бо що не робимо – вернеться,
жбурляти словом – лезом вглиб? –
у серці власному озветься.
Чи хтось плює у свій же хліб?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363926
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Послухай музику дощів,
вони свій танець грають на асфальті
та таємниці всіх морів,
тут відкриваються на базальті.
Танцюй під пісню соловї'в,
співають їх серед душевних творів.
Торкнись душою почуттів
дзеркального віконця ночі,
та не минай моєй душі,
що так шукає твої очі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364208
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Дівчинко,мила моя дівчинко,
Я залишу тебе цього літа.
Не опускай своє біле личенько,
Ти тепер майже вільна.
Жодної згадки про себе не лишу:
Жодного слова,жодних обіймів.
І не чекай - тобі не напишу,
І не подзвоню я більше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358609
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 15.09.2012
алеями парку повільно іде незнайомка
недосяжна як рай гаряча мов пекло
майбутня мама твоїх дітей дівчинка хлопчик
їй давно вже ніхто не дарував квітів
не чекав біля шевченка добрих півгодини
зачекалась у кав'ярні невипита кава
вона стала ходити чужими слідами
сумовита і горда тихо вгору крокує на небо
пошепки до тебе промовляє чотири
звичні слова про любов Я НЕ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ
що ти дурень чого ідеш ти з нею
любов — командна гра а виграють тільки двоє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364204
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Я - темрява, і я - світило ночі.
Без поспіху літаю в небесах.
Рятую почуття дівочі,
Зірками вишиваю власний шлях.
Я - тінь життя, і я - благання смерти.
Торкнися погляду. Нещасний, оживи!
Прощаю, бо не зміг померти,
Самотню віру серцем пригорни.
Я - грішниця, і я - земна богиня.
Ховаю вірші в квітах польових.
Лиш для кохання віддана рабиня,
Спасіння від негоди у святих.
Я - посмішка, і я - дощу сльозинка.
Кохай мене, немов би немовля.
Метеликом зробилася личинка,
Я - не людина, Янгол Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363804
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012
(Майбутній доні)
Посміхнися моя мила доню,
Синьооке мале жабеня,
Пряні ласощі в твою долоню
Покладу, щоб раділа щодня.
В твої коси яскраві сонети
Заплету, щоб наснилися сни.
Проспіваю пісень я куплети,
Моя донечко люба засни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364060
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Чим ти завдячуєш життю?
Що можеш в жертву ти віддати
за те, що ще живий, сутність твою,
за здатність існувати?
В твому житті минають дні й неділі,
а ти стурбований лиш власними думками,
ти переслідуєш свої егоїстичні цілі,
не усвідомлюючи, що колись тебе не стане.
Черствий, байдужий до людей,
ти дивишся лише собі під ноги
і намагаєшся уникнути очей,
які так просять допомоги.
Хіба таким ти завжди був?
Хіба таким тебе ростила мати?
Чого ти прагнеш? Що ти вже здобув?
Чи буде хтось про тебе пам"ятати?
Твоя особа - то лиш тінь мутна,
У чому полягає твоя жертва?
І хоч у твоїх венах тече кров брудна,
душа твоя давно вже мертва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363525
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Стоїш над обривом і бачиш як відходять і приходять хвилі, наче блудні сини, які завжди повертаються до свого батька – Величного моря. А якщо колись не повернуться що буде? Хвилі не повернуться до моря…
Обірветься мотузка, зникне все, коли люди перестануть повертатися, коли вони втратять своє місце.
Мрії вже давно розумово відсталі. У нас нічого не залишилось всі звикли втрачати і забули, що ми ще люди. Окрім нас на планеті багато людей, яким потрібне повітря, море, краса. Але проект самознищення розпочатий. Озиратись боляче, зупинятись не хочуть, дивитись вперед страшно. Якби хоч трішечки розуму цьому світу, якби хоч маленьку капельку добра і любові, хвилі повертались до моря завжди.
Як чудово було б… коли всі…. Неважливо вже.
От так пливеш над прірвою в житті глибоким морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354753
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 08.09.2012
Ось ці теплі для нас обох рядочки..я написала їдучи в поїзді. Їдучи від тебе до батьківського дому. Я незнала, чи моє прискорене серцебиття є не лише моїм...а нашим! Я незнала, чи буду щаслива...чи знову відчую тягар сліз. Я нічого не знала! Та серце казало: \"Йди за мною!\"...я пішла...:)
Тепер я розумію, шо не дарма...бо ти поряд..в душі, думках і снах)
Нам сонце світить,
вітер дме
і море обіймає.
Нас хвилі вічного тепла
на березі єднають.
Мені спокійно поруч йти,
а в серці дивний стукіт.
Як зараз з глузду не зійти?
Тебе мені забути?
Здається, я закохуюсь...
А чи взаємне є це?
Здається не судилося,
дороги розійшлися.
Тепер крокуючи у дім,
Ти лиш у згадках моїх.
Твою усмішку, дотик твій
вже не забуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362826
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Серпик місяця тендітний,
У нічнім гойдався небі.
І мелодія чудова
Колисалася в душі.
Душа спокоєм вмивалась,
Мов в колисці колисалась.
І чомусь так безтурботно
Мріялось мені.
Відчуття нового в серці,
Дивним трепетом панує.
А думки летять у далеч,
І життя довкруг пливе.
Щось величне і високе
Всю мене заполонило.
Відчуття любові й миру,
Тихим леготом лягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362805
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Забирай свої мрії й тікай вже від мене подалі.
Не лишай обіцянок. В слова я не вірю. Дарма?
Тобі не зрозуміти самотності, може, й печалі.
Ти щасливий, тому що її в тебе зовсім нема.
Починай все спочатку, ти ж любиш мене залишати:
В мережі чи на вулиці, в серці, а часто в думках.
Краще вітряним бути. Нікого в житті не чекати,
Не бажати тих зустрічей десь у рожевих там снах.
Видаляй мене з всесвіту: буде простіше так жити.
То лиш в мене кожнісінька спроба - то завжди є крах.
Бо нелегко без тебе. Не можу минуле лишити.
І ця прірва між нами - то мій особистий лиш страх.
Краще просто вирішуй. Вбиває мене невідомість.
Та невже надто складно? Вагаєшся? Щастя нема?
Опустися на землю. Збуди свою п'яну свідомість.
Осінь трішки невдала. Коли уже буде зима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362801
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Жагою стомлений мій погляд,
Від спраги пересохло в горлі,
Зіниці широко розкриті
і я не піду на медогляд.
Бачу. Чую. Знову відчуваю.
Хочу. Буду. Серце завмирає.
Ще і ще,
Це не моя доза,
Геть іди! Я не під гіпнозом.
Що це? Що зі мною?
Дивна лихоманка,
всю труханить,
а поруч мене
ще якась пацанка...
Пусти, не треба,
я не хочу грати
бачу тільки небо
крізь залізні грати.
Скована по всьому тілу
наче перевязана
Викинь геть стару платівку
я тут не наказана.
Схочу встану і піду,
я не жартую хлопчику,
ось я зараз підіймусь
сиди й дивись горобчику.
Блін, що зі мною сталось,
на чиїх я ногах стою?
Ось крок, ще крок,
земля хиталась,
я йду вперед, я не здаюсь.
Ну ось прийшла,
сиджу сама,
Цигарка і стакан вина,
за тебе чокнусь,
помолюсь,
закрию очі
і просплюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360715
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 08.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2012
Ключі від лєксуса крутила ти на пальчику
Згадала ту вечерю в ресторанчику.
Була в одному із півсотні платтячок,
Та він не це хотів в тобі побачити.
Планшет кладеш ти скромно собі в сумочку
І випиваєш ще одненьку рюмочку.
Такі гарненькі і тоненькі нігтики…
А за тобою він і не хотів іти.
І наче є щось в твОїх оченятах.
Можливо дурість – звідки мені знати?
Ти кліпай, кліпай, моя мила дівчинко,
Наївна казка точно ще не скінчена.
Ще прийдуть принци на біленьких кониках
Чи на машинах – мАбуть мОжна й так.
І заберуть тебе з собою у світи,
Та не такі як він, пусті - як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362575
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Падає,падає,падає
Листя на мокру траву.
Згадую,згадую,згадую
Як ми зустрілись в саду.
Поглядом.Поглядом.Поглядом
Наші серця розмовляли.
У танці,у танці,у танці
Листя і вітер кружляли.
Не питала,питала,питала
Що розказують сни пророчі.
Кохала,кохала,кохала
Любе серце і чорні очі.
Дороги,дороги,дороги
Завжди об'єднували нас.
Знаю,знаю,знаю
Роз'єднав лиш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359368
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Знання- це скарб людини
Це важкі пошуки невпинні:
Що пишеш, думаєш, читаєш,
І нових знань так набуваєш.
Уміння виручать людину.
Здобути гроші і купить машину,
Без знань, умінь нема роботи
Й достатку в домі не буде.
Так, друзі, вчить добре уроки,
Щоб було легше у житті,
Як трапиться, щось ненароком,
Знання виручать в біді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359347
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Моя душа від того не зміліє,
А Ваші душі сповняться новим,
Бо чорна від натхнення побіліє,
А світла сяє, наче серафим.
Черпай, як хочеш мудрості й печалі
З моїх джерел, які ідуть углиб,
І ти побачиш близькості і далі,
Ти перекинеш горя сотні глиб.
Не просто так мені презентували
Цей дар, який благословлю завжди,
Бо ним я замуровую провали
Невдачі, горя, зверхності, біди.
Прясвячую всім і кожному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359221
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2012
Так буває нестерпно порожньо... Як у пляшці,
Ти сидиш одиноким джином за синім скельцем,
Знов насуплюєш брови, зітхаєш:"Трясця...
Ну, чого тобі знов не живеться спокійно, серце?"
Що ж не спиш ти ночами і ранок тебе не радує?
Що ти корчиш із себе все мученика закатованого?
І чому що не пісня чи вірш, все тобі щось нагадує?
І чому все нове відкидаєш що раз роздратовано?
Ну, куди ти замріяно дивишся поглядом матовим?
Ну, чому тебе завжди несе у якесь трясовиння?
Що ж ти бідкаєшся, що крила геть не залатані?
Як не можеш літати, то спробуй, пусти коріння.
Синє скельце для джина небо. Із пляшки видно
Лиш краєчок від неосяжного небосхилу.
Слухай, серце, зроби зусилля - із пляшки вийди,
Стань на ноги, вдихни повітря на повну силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359206
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Я – твоя маленька підсвідомість,
Я – краплинка твого співчуття.
Я – всього лиш кишенькова совість.
Але я – контроль твого життя.
Я – крихка, тендітна й дуже ніжна,
Як маленька кришталева ваза,
Заплямую душу білосніжну
Спогадами, миттю і одразу.
Я не хочу боляче робити,
Я тебе не хочу травмувати
Я не хочу враз тебе розбити,
Я лиш хочу дещо нагадати.
Пам’ятай, тобі сказати мушу,
Коли шляху ти знайти не зможеш,
Ти заглянь собі глибоко в душу,
Залюбки тобі я допоможу.
Я тобі наставник і учитель,
Маленька совість, що живе в кишені,
Твій мікроскопічний покровитель,
І ми поцілимо у всі мішені...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344246
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 22.08.2012
тепер лише вітер
пестить моє неслухняне
руде волосся.
так, як колись
ти торкався його
непевними ніжними
пальцями...
я - твій початок
осені,
твій неприборканий
жовтень...
засмаглий та стиглий,
мов яблуко.
я - передчуття зими.
в погляді вже прохолода
від льодяних рос.
я - те, що можливо...
було б... під цими
шаленими зорями,
і те, що нажаль,
вже ніколи -
зараз і тут, з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359000
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Нічка, мов чорна лелека
накриває своїм крилом
близькі зорі і трохи далекі,
шо виблискують за селом...
А ми разом у сни полинем
Поки лелека тихо в саду
збиратиме роси-перлини
шоб зранку прикрасити фату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359088
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Ніколи не ковтай мою любов.
Вона від болю майже не рятує,
Вона брутально лається, ревнує...
Ніколи не ковтай мою любов.
Ніколи не цілуй мої уста.
Вони хоч і солодкі, та зрадливі,
Вони приносять горе.. Нещасливі.
Ніколи не цілуй мої уста.
Ніколи не пиши мені віршів.
Я буду їх палити - милуватись,
Я буду над тобою насміхатись...
Ніколи не пиши мені віршів.
Ніколи не втручайся у мій світ.
Він створений для мене і для неба,
Він створений навмисно не для тебе...
Ніколи не втручайся у мій світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358145
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Девушка став любимой
Всё разрешить смогла
Даже позорный снимок
Сделать с себя дала
А парень свою работу
Решил другим показать
И вот позорное фото
Пошло, пошло по рукам
А что ей теперь делать
Что бы однажды весной
Этот снимок позорный
Слик за её спиной
Бросьте свой смех тяжелый
Ведь он знал- беда
Здесь она обнажоная
Останется навсегда
Не чудо святой Елены
Ни что её не спасет
И даже ангел небесный
Ей платье не пришлет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358928
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Коли буває сумно мені,
Немає в кого спитати чому.
Згадую я ті радісні дні,
Коли кохання дарувала йому.
Коли буває сумно мені,
Моїй похмурості дивуються хмари.
Від гніву повільно горю у вогні,
Ніби наслали на мене чари.
Коли буває сумно мені,
Я безпорадне, беззахисне дитя.
Чому трапляється подібне навесні?
Ніколи я не мала поняття.
І мої очі: блакитні, радісні, ясні,
Чомусь відтінком сірим віддають.
Коли буває сумно мені,
То моїм тілом володіє лють.
Шукать тебе не перестану, доле моя.
І в ранці, і вдень, і вночі.
Хай буде на все воля твоя,
Для серця віднайди ключі.
Коли буває сумно мені,
Я посмішку згадую твою.
І я забуду, нарешті, тебе на весні,
Хоча, і досі, напевно, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213058
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 21.08.2012
Я правді в очі не боюся дивитись!
Я знаю як жити і знаю як битись!
Я знаю, що дощ - це не сльози небес.
Я знаю, що слово - одне із чудес!
Але ж воно ранить і може вбивать..
Навіщо ж надіятись...долю чекать...?
Воно мене вбило, і маю страждать.
Зате тепер - сильна.
Мене не зламать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267592
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 20.08.2012
Вилікуй мою ностальгію,
Її уже паморозь вкрила
І забери мою вчорашню мрію,
У неї вірити не сила.
Я ностальгійною ходою,
Йшла думками кілька років,
І не боролася з собою,
Хоча втомила хибність кроків.
Меланхолійно і не сміло,
Черпаючи нестерпну скруту,
Хоча минуле трішки тліло,
Я все ж зірвала теплу руту!
P.S. Пробач, що я тебе не грію,
А ти лікуєш кляту ностальгію!
http://vk.com/public43561212
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357798
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Ті поцілунки на шию і груди
Опіки -
Струмом упало на губи
Не розбереш, чи в очах потемніло
Манило духом і серце зомліло.
Судома на пальцях
Стримую подих
На вікнах твоїх намалюю я подив,
Загляну в кватирку
І духом полину
У сни кольорові,
І стану я дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358504
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Ще сонце припікає в спину
І пестить ніжно промінцями,
Радію я погожій днині,
Та осінь ходить манівцями.
В повітрі пахне падолистом
І люди тішаться врожаєм,
А холод вранці, як навмисно,
Про кінець літа нагадає.
В повітрі чистім і прозорім
Ганяє вітер павутинку.
Старенька зносить у комору
Все те, що знадобиться взимку.
Ще діти граються в дворі,
Карбуючи у пам'ять літо,
Та плачуть в небі журавлі,
Бо чують осінь. Час летіти...
19.08.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358469
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Залишились останні кроки
Земля з під ніг ще не втекла, існує
Слова яких ти не хотіла чути,звуки
З розбитих губ до ніжних ніг
Розбите дзеркало летіло
А сонце тихо,холодно та гріло
Слова глухі доносились з далека
І знов побачив в змах крила лелеки
Великий гул підняла сива осінь
Дивлюсь у небо,думки стороні
Запам'ятаю тебе такою хорошою
До нової зустрічі Лаура, королева ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358465
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Тільки відстань не може нас зрозуміти
Кілометри без тебе
Ти один, я - одна.
Та я рада тому,
Що нам сонце одне і те ж світить
І насправді ми знаєм,
Що коханий ти мій, ну а я є кохана твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358457
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Знов про тебе думки
Відігнали всі сни.
І самотньо мені
В цій глухій тишині.
Запáлю я свічку
У темную нічку.
Я витру всі сльози.
Дарма, що морози.
Хай полум’я грає,
Мене зігріває.
Хай цей вогник в пітьмі
Світло дарить мені.
Не буду чекати.
Не хочу страждати.
Тебе я забуду
І сліз лить не буду.
Їх висушить свічка,
А темная нічка
Під вуаллю пітьми
Заховає думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358440
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Пробач, я запізнилась. Вибачаєш?
Бо я тебе шукала. Де ти був?
Хтось цілував мене за тебе. Ти страждаєш?
Я кликала тебе. Хіба не чув?
Мої гріхи. Хіба ти зможеш стерти?
Комфорт у темноті . Туди не йшов?
Я планувала в пошуках померти.
А ти прийшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357584
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Так добре, тут, у тебе на плечі,
тек тепло, геть не страшно і приємно,
так хочеться повикидати всі ключі,
не мати жодних таємниць, і щоб взаємно...
Коли ти поряд, завмирає час,
Коли ти поряд жарко навіть сонцю,
Коли разом - здається що весь світ для нас,
а ще ти говорив що хочеш доцю=)
Не знаю як про все тобі розповісти,
але я впевнена що хочеш зрозуміти,
я буду поруч, тільки відпусти,
я повертатимусь завжди, щоб разом бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358341
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Хочеться потонути в тиші, загорнутись у небо
Людям, в принципі, для щастя так мало треба
Декілька ручок, на випадок, всяке буває
Аркуш, і щоб хотілось торкнутись до небокраю.
А ще натхнення, щоб вдихати його кожну мить
Десь там позаду тебе постать очі майорить
Це мабуть Муза, не сидиться все ж на місті
Подякуй, як завше, у прозі, напиши це в листі.
Просто сьогодні ціла вічність між мною і вами
Хочеться якихось відчуттів, майже до нестями
Впала з небес, боляче стукнулась в землю
Та це було колись, зараз живу недаремно.
Кілометри непорозумінь пролягають дорогами
Раніше всі мої думки закінчувались тривогами
В цю ніч навіть боюсь прошепотіти "щаслива"
Хто зна чи погода сьогодні Там не мінлива?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358335
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Тримаю почуття в кутку,
Тримаю... що ж… бо їх уже замало,
І як у спраглому ковтку,
Твоє тепло мене так оживляло.
А я лиш ніжно обійму,
Не скАжу слів - вони тут зовсім зайві,
Ну, як зустрів тебе таку?
Що навіть в дощ, все в сонячному сяйві.
А я і мріяти не смів,
І навіть в теплих снах його не бачив,
Того кохання, що без слів,
Сліпого без вагань відродить зрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Перелови усі мої вітри,
щоб легше дихати,
міцніше спати,
минуле не питай - чому...
а просто все зітри,
щоб легше дихати
і більше не страждати.
Вгадай мій колір
і улюблене число.
чи знаєш ти коли я прокидаюсь?
такої ще у тебе не було...
знайди мене...
злови...
і може,
я зізнаюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358316
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
розстелена постіль,
нерухомість завмерла навхрест.
хтось заклопотано збирає урожай діянь,
ховаючи зерна свої в хитких домовинах.
навколо кружляють круки,
шукаючи винних, -
тільки розтяте повітря дарма.
ця стіна зводиться непомітно,
небо так само блакитне
і на жертовник лягають тексти.
мені б донести твій голос до птаства,
впасти дещицею, сни розікрасти,
а решта бачиться і без того.
коли ноги несуть в напрямку долі,
ти ладнаєш ложе своє:
53-тє поле
і починаєш жити справжніше.
раптом всі ніші здаються смішними,
рими стають невимовно білими,
а те, що не вміли ми чути
стало "колись"
крізь шляхи розстеляється постіль
і нарешті додому...
не гості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358289
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Горить десь світло, в не погашенім вікні,
Як та надія, що вмера остання,
А я дивлюсь у очі, у твої
І бачу там знайомий відблиск здавна...
й не хочу вірити, що це той самий відблиск,
Говорить: "Спалахнуло знов кохання..."
І знову не до мене, та нехай,
надія, все таки, вмера остання...
А раптом новий відблиск у очах,
Побачу я невдовзі, скоро,
І з'явиться усмішка на устах,
І голос скаже: "Хочу бути поряд!"
Тоді засвітится іще одне вікно,
Іще одна надія там засяє,
А може це не правда - все одно!
Надія, все таки, ніколи не вмирає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358133
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Зустрілися дві подруги дитинства,
Та й згадували... було в них про що...
Обидві вже пізнали радість материнства,
А особисте в них не склалось ─ казна-що...
Підсіли тут крутелики ─ два чубчики,
Та й почали всіма дарами пригощать,
Гадали, що вони їхні заручниці,
Улесливо так, в гості припрошать.
Відшили їх гарнюньо, наче дзвоником,
Тих сизокрилих, сильних голубів,
Та й попрощались, помахавши хвостиком,
Й додому до дітей – своїх скарбів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350724
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 18.08.2012
писатиму тобі листи
на неформатних аркушах
незнайомець в темно-синьому пальто
я знаю де ти живеш
я слідкую за тобою
в тебе в дворі гліцинії
я бачила як ти куриш
на веранді
вигулюєш собаку невідомої мені породи
повертаєшся з магазину
чому ти не забираєш пошту?
тобі добре і без цього
або тобі безнадійно погано
листи -не-вірші
в шухляду я їх не писатиму
цікаво
чи думає поштар що я божевільна
байдуже...ти все одно коли небуть
прочитаєш їх всі
а я поки що заглядатиму в вікна
твоїх світлих самотніх кімнат
ти живеш сам
ти прокидаєшся о сьомій
я слідкую за тобою
я знаю де ти живеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356811
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Ти вриваєшся в моє життя раптово,
Як завжди, без довгих попереджень,
Змушуючи кволо та нервово
Дожидати нової весни.
Так буде сьогодні, завтра, вічно,
Як пошарпана маріонетка в’язень
Я чекатиму тебе покірно нишком,
Може знову вирішиш зайти…
Зустрічаю ранок, ніч і місяць,
Друзів, ворогів та незнайомців,
Каву, сіль, шалені знижки, квітень,
Переможених, закоханих, сліпців.
Випускний, відпустку, грім, вінчання,
Зорепад, відлигу, кризу, спеку,
День народження, комету, розставання.
Незліченну склала картотеку.
Раптом ти… раз випало зустрітись
Маю я лише одне прохання:
«Постарайся просто загубитись
Вдалині мого минулого вогнів.
Ігноруй мене, зітри з уяви зовсім
Перестань приходити вві сні…»
А ловлю з тремтячих вуст зізнання:
«Можеш не прощати, лиш пусти»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356708
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Твоя любов тече у мене в скронях,
і б'ється об краї наших сердець.
Так добре те, що світ в твоїх долонях
завжди із радістю прийматиме мене.
Нехай буває буря у стосунках,
але ж і спека сонця в нас була.
А людське Щастя-не у поцілунках-
в підтримці рідного плеча.
Люби, цінуй, допоки маєш сили,
віддай себе комусь, щоб в комусь віднайти.
Людське життя одним дарує крила,
а інші мають ніжками іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356704
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Осінь. Осінь. Осінь.
Листя, небо й вітер,
І дитинство босе
В золотих листках.
Я ходжу по світу
В переливах сонця
Й на прощання чую
Як співає птах.
Осінь. Осінь. Осінь.
Чом така щаслива?
Небо твоє – долі простінь голуба.
І за склом кохана довгожданна злива,
І біжить дощами дітлахів юрба.
Сяду я на лаву: поцілую небо
І схилюсь спиною в хмари дощові.
Як я цього хочу! Як мені це треба –
Бачить поле щастя у малій тобі.
Осінь. Осінь. Осінь.
Мила. Ніжнотонна.
Тепла і рум'яна в травах росяних.
Лагідно-душевна і приємно-сонна
Ти бентежиш струни у серцях живих.
Шурхотом сторінок і ковтками чаю
Ти озвалась нині у оселях всіх.
Я тебе ціную. Я тебе кохаю!
Й щиро тобі вдячна за безумність втіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356701
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Минає все: весна спішить у літо,
Дощі осінні перейдуть в сніги,
Від холоду зів’януть пишні квіти
І в річці розміліють береги.
Розвіються тумани по долині,
Ранкове сонце вип’є всю росу.
Кудись зникають ночі горобині,
Березам вітер посріблить косу.
Роки минають, пробігають швидко,
Несуть з собою радість і печаль
Життя проходить, невловима нитка,
Минає все, лиш голубіє даль.
І біль пройде, розвіються страждання,
І буде щастя незабутня мить.
І тільки справжнє, істинне кохання,
Немов молитва, буде вічно жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356683
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Все добре.
Моє серце
здорове.
Я бігаю за сонцем
із сонцем граюсь
як дитина.
Я щаслива людина.
Вночі мені спокійно,
а вдень вільно.
Я читаю різні букви
і складаю матриці,
вплітаючи солод
у пальці і волосся.
В мене так повелося.
Моє серце- магніт.
Моє серце- любов
для тих, хто прийшов
по неї.
І я літала і здіймала
крила ще далеко
до того, як вас зустріла.
І вчить мене Всесвіт
того ж.
І дає мені воду і хліб.
Аби могла годувати
і поїти.
Ти сьогодні зі мною?
-Привіт!
Ти сьогодні ідеш?
- Моє серце- магніт.
Моє серце- любов.
Іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356600
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Барвисті сльози на обличчі,
Без сумніву, від щастя ллються.
Усміхнені вуста до твоїх рвуться,
Поглянути так хочу в очі...
Злітаю високо... в думки,
Сміюся разом з вітром залюбки.
Гойдаюся на крилах мрії -
І вмить покличуть журавлі.
Полинемо в далекий вирій,
Та хіба зараз я тут, з ними?
Ця казка дивна, що приснилась
Хай жить залишиться...щоб я в ній розчинилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356579
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2012
Коли запалиться вогонь
На вечоровім небосхилі,
Тремчу від дотику долонь,
Що простягає мені Київ.
І ми чекаємо удвох:
Він – як завжди, а я – на свято,
Й взамін поеми – монолог,
Взамін троянд – ванільна м’ята.
Лишає брук буденність пар,
А я щаслива до нестями,
Що сходжу з розуму від чар,
Просяклих димом й полинами.
Що ми ідемо з ним опліч,
А в душу заповзають спрутом
Десятки й сотні протиріч
Терпкі, як шоколад з кунжутом.
Мій Києве, лишися тут,
В солодких липових суцвіттях,
Звільнися від пожовклих пут,
Народжених в тисячоліттях.
Звільнись і дихай, і живи,
І плач у радості симфоній,
А я назву тебе на «Ви»
І щастя розіллю з флаконів.
Розкреслю ніжність на асфальт,
Й списавши крейду до основи,
Вдихну поодинокість мальв
І теплоту твоєї мови.
Запам’ятаю кожну мить,
Проведену в тремких обіймах,
Дозволь гуаші всі пролить,
Нехай їх вгору вітер здійме.
Дозволь розлитися самій
Обіч розхристаних майданів,
Зім’явши свіжий деревій
Й ромашок білі сарафани.
Дозволь босоніж, як колись,
Розсипати тепло у трави,
А ти лиш гаряче молись,
Натхненний передзвоном Лаври.
А ти.. а ти… моя безмежність,
Залита в серце до країв,
Моя не спинена залежність,
Якою доп’яна споїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356186
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Твої - найніжніші долоні
мене захищають від світу -
коли переходить всі межі
людська агресивна недуга
Ти з першого погляду в школі -
ніколи не був постороннім
хоч знаєш , та ,все ж , нагадаю -
не мала я кращого друга.
Ти дивишся - ніжноспокійно
і погляд затримує вічність
і я намагаюсь вмістити
весь всесвіт між наших долонь...
І з подихом кожним що поряд||з тобою||я більше ніж вільна
Серця у єдиному ритмі
запалять єдиний вогонь
коханому Б.В.=**
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356145
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Приніс лелека те дитя.
Зозуля роки накувала.
Блаженне було то буття.
В любові зернятко зростало.
Мов ніжний пагон, до Небес
Тягнула квітка рученята.
З країни начебто чудес
Дивились світлі оченята.
І за маленьке це дівча
Всілякі сили сперечались.
Добро і зло! До забуття
Схилить до себе намагались.
І світло, й темрява тягли,
Цю юну душу розривали.
Тягар із нею ті несли,
Хто жив за неї з молоитвами.
Та довго. Довго буревій
І шквал страждань так панували.
І цар брехні, спокуси змій
Життя безміри руйнували.
А Світло променем ясним
Всю душу щиро напувало.
І личко дощиком рясним
Від крові й сліз гірких вмивало.
Дитина, вставши, підійшла
І двері в пекло зачинила.
Спасіння в Небі віднайшла,
Добро і Мир в свій світ впустила.
Не стерти шрами. А в очах
Незмінний той дитячий подив.
Усмішка долі на вустах,
Надій, життя Небесний подих!
травень 2010р.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191367
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 07.08.2012
На ту вагу \"Добра і Зла\"
Куди я планомірно підкидав
Десь грам десь два:
Десь дав десь вкрав
Когось судив, когось пробачив
Комусь віддячив злом на добро
Комусь на здачу Віддав свої сніданок і тепло...
Я випадково наступив...
Розбив, на ноль помножив, розпиз*дячив!
Всі десіть заповідей в купу! в блендер!
А потім заліпив під себе, і розклав по полкам
Знайомі кажуть:- \"гарно наче\"
Чого ж тоді з просоння вию вовком?
Чого ж тоді коли нап\'юся плачу?
А все одно мені тебе як кисень треба
А нашо? Й сам не знаю толком
Мені, поету мало неба?
Мене, естета мало било током?
А запах!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355733
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Колись я хотіла літати,
та світ обірвав мені крила.
Він вирішив краще не знати
мені те, до чого стриміла.
Я довго шукала рятунку
У попелі ваших думок
Але не мого гатунку
Горів в ваших душах димок.
Я довго шукала дороги
Туди, куди ви не пустили
І я оббивала пороги,
У церквах вашої сили.
Але ви не давали поштовху
До вірних у світі шляхів.
А я так боялась промаху,
Ну а світ цього тільки хотів.
Але я не здалася світу
Я просто побудувала свій.
Бо я вільного пташка польоту
І не можу терпіти змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226212
дата надходження 03.12.2010
дата закладки 07.08.2012
Останнім подихом озветься скоро серпень.
Сузір'я падатимуть, народившись знов.
До берегів квітучих небо не поверне
(під осінь часто гра у схованки любов)...
Барвистим снігом калачі і чорнобривці
лягають жити. Ні, не спати! Навпаки!
Густою попассю на небі ходять вівці,
немов слова, що не вміщаються в рядки.
Здавалось, ніби паралельно все у світі.
Натомість сльози й дощ - то в відчаї душа.
Я мов заплутуюсь в мінливості щомиті -
і цьому серпню я й нерідна, й не чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355312
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Для тебе приходить день на годину пізніше.
Учора - літак. Сьогодні - на іншому континенті.
а я залишаюсь писати тобі ці вірші,
Щоб бути хоча б в них достатньо-таки відвертою.
і зовсім не треба скарбів з іноземних крамничок.
лиш родимку цілувати на щічці зліва.
або відчувати в обіймах твоє передпліччя
і бути отак на планеті найбільш щасливою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355266
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012
тонуло місто в темній ночі млі
ставало тихо й засинали пари
а місяць вповні впівнічній порі
світінням ясним лився над полями
застигло все у цій нічній красі
у непорочному розкішному затишші
як добре було їм обом тоді
і навіть вітер погляд не колише
і під безхмарним ніжним літнім небом
коли всі спали в північній порі
була далеко - думала про тебе
а місяць вповні світлом в очі бив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354828
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Я не забуду ті щасливі вечори,
Всі ті слова, що шепотіло серце.
Ту пісню, що просила не іти,
Ті сльози, що вражали нас до смерті.
Я не розкажу жодному про нас.
Про таємницю, що пообіцяв тримати.
Хай тихо шарпає повз наші вікна час,
В нас є, що один одному сказати.
І лився з неба сонячний нектар,
І посипало сріблом землю небо.
Не брало воно дяки за той дар,
А тут йому, ви бачте, стало треба.
О неосяжне, нащо ж ти даєш,
Коли не маєш в планах віддавати?
Чи ще колись його ти повернеш?
Чи вже й дарма мені чогось чекати?
Хай літаки поріжуть небо вкрай,
Хай клаптями по світу розлетиться.
Ти лиш, прошу, мене не забувай.
Дозволь іще хоч раз у сні явиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354614
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
По стопах буденних і приземлених, на цвяхи ступаючи босоніж,
ти матимеш змогу переконатися, що у всіх насуплених замовчано
є свій коханий небіж, з яким щось нерадісне сталося.
І вони картаються постійно, і застелюють постіль пусту,
бо щоночі виходять на простір, наповнюючи безсонням тіло,
викидаючи змокрілу від сліз хустку, набиваючи собі синці на ноги,
на голови - постріли, на серця - хрести.
По стопах їх, по крові, по тілам, виходь все далі, далі, далі.
прийми як дар їхню жагу до втрат, прийми в обійми постаті в полях,
що стрітяться тобі, вплетені в трави. Прийми їхню любов, змирнілу від печалі.
Любов,що взута у церкви й могили,
краще її тепло можуть тримати хіба очі,
та й то не людські, не звірині, а Божі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354589
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
пробач, що я інша, що не така, як ти
може це добре, але скоріш навпаки.
ти п*єш вранці каву, солодку й міцну.
я люблю чай, щоб позбутися сну.
ти любиш зірки, такі світлі яскраві,
я люблю темряву, густу й без краю.
ти любиш фізику - науку природи,
я - математику, точну і строгу.
Ти любиш мріяти, але не плануєш,
я - навпаки, ти з цього жартуєш.
ми різні з тобою, але ми одне.
час пливе, а я досі люблю тебе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354292
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Вже осінню запахло. Як тоді.
І кожен день дощами плаче небо.
Я майже не сумую по тобі,
Та знаєш, мені холодно без тебе.
І губи, і обійми, і слова
На відстані так легко призабути.
Ти навіть не з"являєшся у снах,
Та знаєш, я б хотіла поруч бути.
Вже осінню запахло. Як тоді.
І кожен день дощами плаче небо.
Я майже не сумую по тобі,
Та знаєш, я чекатиму на тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354497
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
- Як боляче!
- Іще одна хвилина, й все закінчиться...
- Хто я?
- Ти - людина!
- Що це за світло - тепле і яскраве?
- Це наше добре Сонце величаве,
Воно буде світить тобі повсюди,
Під ним ти жити і зростати будеш.
- А ти хто, такий милий і красивий?
- Я - янгел-охоронець твій єдиний.
Я завжди буду поруч із тобою.
- Як холодно! Хто ще буде зі мною?
І хто про мене буде піклуватись?
Я такий кволий, що не можу встати...
- На цій Землі у тебе буде мати,
Вона допомагає всім зростати.
У кожного вона одна єдина.
Ти відтепер будеш її дитина.
- А де ж вона, чому її не бачу?
Вона мене покинула неначе...
- Та ні, не бійся, вона повернеться,
Почує, як ти плачеш, і - озветься...
- А де ж це Сонце? Чом його немає?
- Воно вночі за хмароньки сідає,
А вранці знову всім буде світити.
Не плач... Ще трішки треба потерпіти.
***
А пізно уночі не спали двоє,
Все жінка чомусь не знайде спокою...
По хаті ходить, в вікна виглядає...
- Мій милий, мне ніби хтось гукає.
Пішли зі мною, темно ж бо на дворі.
- То все тобі здається, моя зоре.
Хто поночі тебе може гукати?
Вже пізно. Відпочинь. Нам треба спати.
- Мені здається плаче десь дитя...
- Куди ти йдеш?
- До баків для сміття...
Ось бачиш - це воно, все так і є.
Я стану матір"ю, дитя тепер моє...
І буде нашим... Дяка небесам!
Я вже його нікому не віддам!
***
- Мій Янгол, чом мовчиш, я хочу знати -
За мною повернулась моя мати?
- Так, хлопчику, тепер ти вже не сам.
Живи, й надалі вір у чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351818
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
Чи знаєш ти, що ти живеш,
Що дихаєш повітрям.
Що за вікном життя гуде?…
А ти радієш тим лахміттям,
Яке сьогодні є,
А завтра викинеш…
Дивний ти.
Ти знаєш, що таке любов?
Яке тепло воно дарує.
Як ніжність ллється знов і знов
Від погляду одного
У душу твою.
Та звідки…
Так встань із ліжка, йди у люди
Фотографуй усе й усюди,
Знайомся і дружи з людьми,
Радій життю,
Виринь із пітьми.
Кохай,
Іди,
Живи!©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354451
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Эх, о тебе мечтать напрасно,
Уже решила я давно -
Теперь хочу на остров Пасхи!
Всё, это точно, решено!
Я фотографию наклею
На фоне каменных голов...
И в стихотворной эпопее
Я опишу всё "будь здоров"...
Я соберу два чемодана,
Куплю парео десять штук!
И диски с шумом океана,
Жилет спасательный и круг...
И вот уже в аэропорте,
Ты позвонишь и голос твой
Услышу в шуме самолётном,
Такой далёкий и чужой...
И вот тогда, в порыве страсти
Прошепчешь: "я тебя хочу"...
-А я хочу на остров Пасхи!
И телефон свой отключу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354453
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Так хочеться відчути твої руки,
І закохатись до безтями в них,
Гарячий погляд на собі відчути,
І розділити пристрасть на двоїх.
Так хочеться в твоїх очах тонути,
І загорнутись у твоє тепло,
І все, що відболіло – вже забути,
І викинути все, що вже було.
Так хочеться твою відчути силу,
І віднайти в собі жіночність знов,
Щоб ти побачив ту мене – красиву,
Слабку і ніжну під твоїм крилом.
Щоб віднайти в тобі нарешті спокій,
І відчувати: я для тебе – все.
І розуміти: почуття – глибокі,
І їх уже ніхто не забере.
Так хочеться відчути теплий дотик,
І ніжності напитися сповна.
Та хто мені підкаже: Де ти? Хто ти?
Я ще тебе, напевно, не знайшла.
29.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347763
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2012
Літо. Вулиця. Кафе.
Він один. Вона одна.
Він швидкий, на побігеньках,
а вона в очах старенька.
Погляд. Погляд. Мить. Влюбилась.
Вона сльозу з очей рахує,
а він десь там собі мудрує.
Народження. Життя. Кохання.
Вона живе у світі мрій,
а він все лічить кількість вій.
Літо. Вулиця. Кафе.
Він один. Вона одна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353966
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Ти знову палиш свою звичну цигарку
Одну за одною…ти вбиваєш свій час.
Ти знову п’єш каву холодного ранку
Дешеву й огидну, немов власне життя.
Ти знову ідеш без думок, без натхнення,
В своє сіре, нестерпне й вороже буття.
Ти знову руйнуєш своє існування.
Та іржавим ножем затираєш ім’я.
Ти вдираєшся в серце своєю зимою,
Навіть коли за вікном давно вже весна.
Не знаєш, не віриш і справді не хочеш
Склеїти мрії із розбитого скла…
Приходиш додому і знову цигарку
Одну за одною…і не видно кінця.
Ти знову п’єш каву холодного ранку
Дешеву й огидну, немов власне життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353675
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Люби мене не назовсім,
нехай лише зараз і трошки.
Краще цей концентрат сьогодні,
Ніж розбавлена суміш надовго.
Хай краще сни, що застрягли в волоссі
Лишаться снами..
Між нами..
Одягнуті й босі,
та голі душою..
П`єм концентровану суміш любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352304
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 29.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2012
Відстань у мільйони кроків,
розлука на безодню слів,
я часто закриваю очі
для мрій, що взяла з своїх снів.
Я там літаю разом із тобою,
З тобою в унісон мовчу!
Пірнаю так високо я з метою
Побачити де край? Куди я далі йду?.
Чому себе послухавши не чую?.
Так близько дивлюсь - та сліпа?.
Без фарб, інтуїтивно я малюю
картину, де нічого ще нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353522
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Не шукай більше зустріч зі мною,
Ти мене все одно не знайдеш,
Я не буду вже поруч з тобою,
І не гляну, як мимо пройдеш.
Не шукай мене більше, не треба,
Уже осінь володарка душ і сердець,
Любові нема і відпала потреба,
Полишила смутку терновий вінець.
Не зігріють вже більше ті руки,
У яких стільки вогню і тепла,
Не чекай, вже не матимем злуки,
Ми вже ніхто, нас більше нема.
Я за тебе молюся щоночі,
Хоч кляну я свою доброту,
І тоді закриваються очі,
Як зроню я сльозу й не одну.
Я повірила в щастя одразу,
Ти його викинув долі до ніг,
В душі ж я ховаю відразу,
Усе що цінила ти не вберіг.
Ти примусив себе покохати,
Не спитав чого хотілось мені,
Як же тяжко кохання вбивати
І нещадно віддати землі.
Та я вірю що зірка зійде
І для мене освітить ще путь,
Знаю точно, що час мій прийде,
Я ще зможу щасливою буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353517
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Все ж має чітку грань, межу, край. Якось сама ж винна, що дозволила знову відчувати край душі смутком. Краще б взагалі не відчувалася душа, той мій внутрішній світ, що перебував у нірвані, у якому своя власна атмосфера. Знову порушила свою утопію.
Сьогодні особливо відчула межі моєї безгранної душі розчаруванням. Воно ж переливається через край, навіть зараз, коли я за десятки кілометрів від… я намагаюся, весь день намагаюся заспокоїти себе, відійти від всього того, але марно. Намагалася ніби закопати під літрами алкоголю та пачками цигарок біль. Але все марно, бо поверх всіх спроб пробиваються спогади, яких за місяць назбиралося немало.
Більшість з них, як музика Тьєрсена, збуджують кожну клітину тіла, не даючи шансу на порятунок від самої себе. Ображена? Більше підходить слово «скалічена» чи «понівечена». Ось якою я себе відчуваю, а не ображеною. Бо кожен той спогад, кожен дотик, кожне слово не тільки в голові, а вже десь біля пів місяцевих клапанів чи в лівому шлуночку, адже як і кисень, розганяються з кров’ю по всьому моєму тілу. Вони не відпускають, нажаль. У них своя атмосфера, окрема республіка, яка не знає про те, як вбиває мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353509
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
В тишині зозуля закувала,
Жайворонок в крилах заховав
Те, про що вона співала,
Те,чого цей світ не знав.
Він поніс цю пісню по Землі,
Крізь дощі холодні, і сніги,
Він – неначе Привид у імлі,
Наче, таємничі береги!
Від снігів холодних замерзав,
Від дощів й вітрів ховався.
В крилах пісню він тримав,
Перед труднощами не здавався.
Мокре пір’я зігрівало сонце,
Ніч – натхненням огортала…
Відчини своє віконце,
Щоб Зозуля закувала!
Хоч пісні тобі відомі,
Слухай, поки є ще час!
Ми знаходимось в полоні,
Бо відкриваємось не раз!
Зозуля жайвора просила,
Щоб пісню серця він доніс
До твого серця в своїх крилах,
Щоб Ти покинув темний ліс!
Ах як же добре все! Чудово!
Лунає Жайворонка спів!
Хоча мелодія й не нова,-
Проте вона із Твоїх снів!
А Жайвір серцем заспівав
Ту пісню, що на крилах ніс…
Хоча Ти ці пісні вже знав,-
Та бачив поруч тільки ліс….
Тепер Ти знаєш, що є Світ!
Дощі холодні, люди, небо!
Тут Жайвір залишив свій слід.
Додому повертатись треба.
Ти насолоджувався співом,
Забув Зозулю, що кувала…
Земля покрилася вже снігом,
З Землею й пісня засинала…
В сирих руїнах синагоги
Гніздечко вітер огорнув….
Заснуло все . Дрімають боги…
І спів у небі потонув…
А сніг всю землю покриває,
І Жайвір до гнізда летить,
Вже простір з вітром розмовляє,
Усе навколо мирно спить.
Не чути вже Зозулі нині,
Забута…. зникла у снігах…
Ридає у снігах Калина,-
Несе на крилах Жайвір прах!
Лиш тільки вітер повиває…
Колись цю пісню дарувала.. -
Зозуля…а тепер гукає:
- «Ти пам’ятай, що я кувала…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353205
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Не гріє ковдра.Згірклий чай.
Нема образ.Ключі лишай.
У склянці барви.Сніг.Давно.
Рожеві сни.Старе кіно.
Солодке печиво.Пісок
Манірність фраз.Таблетки.Шок.
Я вже у склянці! Відчай! Ні!
Тону...мелодія.Пісні.
Це траурні.Я йду.Зима.
Трава думок.Образ нема.
Кудись лечу! Тут страшно.Ніч
Тут ніч і я .Ми віч-на-віч.
Удар.Тремчу.Кудись лечу.
Тут прірва.Жах.я не мовчу.
Повітря.Совість.Лід.Зима
Розтанув крик.Мене нема.
Пробудження.Добро.Думки
Поганий сон.Тепло руки.
Нірвана.Міф.Себе знайшла.
Забуто все.
Ну,я пішла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353171
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
знову ніч насуває штори
розкидає зірки недбало
а тебе би мати поруч
а тебе все мало й мало
не нап"юся і не хмелію
не воркую до сього світу
я без тебе просто не вмію
я без тебе не хочу жити
що робити куди спішити
у які кутки заглядати
я могла так одного любити
я могла так одного втрачати
і промокле розбурхане літо
натягає на небо штори
я не можу без тебе радіти
я без тебе не зможу ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353165
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я родом з країв,
Там, де колос шумить,
Де на днині лелека білявий,
Поглядає з гори у щасливую мить,
Що несеться подихом бравим...
Я родом з країв,
Де просторі лани,
Простяглись від Дніпра до Дунаю,
Де калина мереживом алим бринить,
У вікно погляда без журбави...
Я родом з країв,
Де не забута материнська мова,
Де прославляють павших козаків,
Я родом з країв,
Де звідусіль зеленіє діброва,
Україною зветься той квіт...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353145
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Учили нас быть «как..»,
А мы хотели сами
Попробовать пробить
Стену своими лбами,
На грабли наступить –
На новые и прежние,
И по воде пройтись,
Где волны стынут нежные.
Ломали, чтоб сломить –
А мы ставали гибкими
И прогибали мир
Стихами и улыбками,
Учились танцевать
В душе с скребущей кошкой
И много там смогли,
Где предрекли немножко.
Наш код не перепишешь –
Зомбировать не выйдет,
Кто вдруг в глаза посмотрит –
Так сразу и увидит.
И поперек пророчеств
Про все Армагеддоны
Мы будем вечно живы,
У нас – свои законы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353136
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Сьогодні я святкую День Розлуки.
Від випитого - хочеться у космос.
Назавжди відпускаю твої руки -
Від зайвого відмовитись так просто.
Не бійся. Я війни не починала,
Хоча і розбомбила все навколо.
Я чиста. Я ніколи не кохала.
А все, що сталось - сталось випадково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353135
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Пізній вечір, а я все не спала.
Навкруги усе я розглядала.
Ось перша зірка загорілась,
За нею ще і ще одна.
Не сила більше-все стомилась
Одне і теж -отак щодня
Хоча би щось нехай змінилось,
Можливо зорі, світ чи я.
Усе як було залишилось,
Буденність сірого життя.
І знову день, а далі вечір
Самотність, біль, гірка печаль
Лягають вкотре вже на плечі,
І їх мене чомусь не жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353112
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Осінній вечір нас заполонить,
Ще зорепади будуть ніч стрічати.
Ваша любов в думках моїх щемить,
Хіба про це я можу забувати?
Перепливе печаль і промайне,
Розсиплються червінцями дукати,
Ви цілували всіх, окрім мене,
Мені, напевно, краще промовчати.
Ваш ніжний подих у мені тремтить,
Тепло душі приємно відчувати.
Яка ж тривожна неповторна мить,
Хіба про це я зможу не сказати?
Я почуття у пісню переллю —
Не кожному дано так покохати.
Як би ж Ви знали, як я Вас люблю,
Хіба про це я зможу розказати?.. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352780
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
В обіймах з вітром. Знаєш, біля тебе
Так важко стримати палкий порив.
І не надихатись п'янким повітрям
В передчутті рясних осінніх злив.
Так хочеться за шийку обійняти,
Вдихнути твого тіла аромат.
Щоночі поруч засинати… І йти…
Вперед! Без драм, без втрат...
Похнюпили голівки маки,
Без тебе сонечко не те...
Серце і розум в стані сварки...
З тобою наче, та проте...
Коханий, пригорни міцніше!
Нікому більш не віддавай!
Твої обійми, наче вічність…
Вони мій дім, мій хліб, мій рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352752
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Запах дощу, як терпке вино,
Без зупину хочеться пити,
Відкриваючи в домі прозоре вікно,
Від задоволення можна здуріти.
Запах дощу як тінь від печалі,
Ніби накрашені губи,
Я вмираю в екстазі.
Повітрям наповнені груди.
Нічого не треба, лиш кави ще смак
І коханням буду займатись,
Ти до мене прийшов,
Я у тебе ввійшла…
Обережно хочу віддатись.
11.06.2012 р. час 16:02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352747
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 25.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2012
Час втрачає свої властивості.
То застигає, то несеться надшвидкісно.
Я не знаю, я так втомилася.
Ти скажи мені, все скажи мені.
Правда просто... Вона обпікує,
Вона гостра і дещо колеться,
Але може все ж бути втіхою,
Краще гостро. Ніж в спину - боляче.
Знаєш, сонечко, я втомилася,
Хочу чути, що буде добре все,
Хочу знати. Я не змінилася.
Впевненість. Нам потрібно це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352703
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
І не спиняючись, копаймо глибше, глибше...
Ще стільки є непізнаних глибин!
Допоки нас святих і невиправно грішних
На те благословляє часу плин.
Допоки ми іще живі і животами
До збайдужілості не приросли -
Пізнаймо, як ми формувалися віками -
Бо раптом мули ми, сліпі осли?...
Отож беріть свою історію і сміло
Сторінку за сторінкою горніть -
Тоді дізнаєтесь, чому за праве діло
Не краще сотню помаленьку тліть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352204
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Вставати зранку о п’ятій,
Механічно випити кави
І почути як хтось вже вп’яте
Питає: «Ну як твої справи?»
Блукати задимленим містом,
Відповідати «нормально»
І знову за ноут сісти,
«втекти у світ» (віртуально)...
Стати простим перехожим,
Отією «з довгим волоссям»,
Чи тою «на когось схожу»,
А може, то просто здалося?
Повірити в утопії снів,
Брехати, що умієш жити,
Робити ксерокопії днів,
А чи все ж таки щось змінити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352196
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
Зупинись хоч на одну хвилину…
Назад кинь поглядом далеким…
Знайди в його очах смутку краплину,
Згадай, як світ був вам таким маленьким…
А він чекатиме від неї кроку
Й молитиметься на жорстокий час,
Та той не допоможе – скаже : «Пас . »
Але не зробить сам цього він кроку…
Та марними були страждання ці високі
Він був не в змозі повернути час.
Настала осінь… Прийшла осінь…
Вона сказала : «Більш не буде нас ! »
Танцюючи із вітром, жовте листя мріє…
Воно нам наганяє ностальгію.
І згадка про ці почуття так гріє…
Нагадує цю нездійсненну мрію.
Могло би бути все зовсім інакше :
Тонули би вони в морі кохання…
Та що не робить доля – все на краще !
Осінь накриє всі бажання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352070
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2012
Засніжені гори, тихенько дрімають.
Ліси й полонини в зимовому сні.
В селі моїм гомін, колядки співають.
Задумливо в небо, димлять димарі.
«Христос народився» всі радо вітають.
Несеться луна, по Карпатській землі.
Це в краї моєму, Різдво зустрічають.
І радість блаженства, бринить у душі.
Вже гори зелені. Лелеки вертають,
на землі сповиті у весняній красі.
Всеношна відправа, свічки догорають,
у кошику пасха та трепет в душі.
Б’ють дзвони велично, усім сповіщають,
«Христос воскрес!» луна по Землі.
Це в краї моєму, Великдень вітають,
Святе Воскресіння у кожній душі.
Неділя свята, скрізь молитви лунають,
у сповіді тайній, в причасті душі.
Це в краї моєму, Творця прославляють,
всією ріднею – великі й малі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351934
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2012
Поклич мене – і я прийдý,
Забувши сльози і страждання.
В душі своїй я віднайду
Ретельно сховане кохання.
Поклич мене – і у житті
Засвітить знову сонце яˊсне.
Згадаю істини прості
Про те, що в світі все прекрасне.
І у думки прийде весна
Віночком з квітів і надії.
Поклич мене – я лиш твоя.
Поклич в реальності. Не в мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351871
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Тиша в кімнаті розгойдує стіни…
Плавиться люстра і сиплеться жар…
Я відчуваю… На смак твоє тіло –
Липовий вар.
Сонце у пульсі, у венах, у скронях…
Отвір зіниці критично застиг…
Ми під шатром ледь прозорого лона –
В шелесті книг…
Я під повіками небо розвію,
Сильно, до болю у груди вдихну…
І якщо все це за мить враз зотліє,
Мабуть… помру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351860
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Прийшов цей час
Піднятись та іти.
І не кричать, не битись в груди,
Просто йти...
Просто іти змітаючи все на шляху.
Все що гниє і топче землю Твою святу.
"Воно" вже засмерділось, засиділось.
Занадто довго в Твоїй хаті грілось.
"Воно" все забирало. З твоєї ж доброти.
Хтось перед "ним" можливо, впаде на коліна.
можливо хтось, але ніяк не Ти!
Тобі обридло шарпання у боки,
Коли "воно", радіючи, впиває твої соки.
Вже вистачить борюкатись в болоті!
Коритися усій отій убогості й бідноті!
Вставай і йди! Стинай, нарешті, голови!
Ріж їхні язики!
Бо вже прийшов цей час
Піднятись та йти!
..."Воно" вже засиділось
"Воно" занадто довго в твоїй хаті грілось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351852
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Ні завтра, ні потім, ні може
у нас вже з тобою нема.
якось поодинці кожен
може завтра влаштує життя.
потім буде кидати думками
про змарновану купу годин,
нагадає затерплі шрами,
пожаліє може над тим
Але все ж нас немає. Кожен
сам по собі . Защемить
жалю жало що вжалить . Може
кожного завтра переболить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351848
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Вже напевно всі використані фрази,
І на собі ми відчули всі образи.
Вже з нас ніхто ,нічого не розуміє,
І лишились тільки мрії.
Бажання все це якось пережити,
І знову когось так сильно полюбити.
Бо надоїло ночами ридати,
І весь час одне й те саме питання задавати:
"Хто тобі потрібен?я чи вона?
І не кажи , що знову весна.
Ти нарешті вибір зроби,
Або я , або до неї йди!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351773
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012
можна просто на ти
бо тепер дороги
у одну пролягли
під одні впали ноги
можна просто разом
посміхатися і в печалі
відчувати чуже тепло
що вже спільним здається стало
можна думати про одне
і дивитись в глибокі ночі
коли тіло померкле сумне
та живі і надійні очі
коли слово люблю і прости
розбиває усі перепони
в нас на двох хиткі мости
і тотожні усі закони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351760
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Вже давно був знищений кожен ланцюжок,
Вже давно знеструмлені спалені серця.
Я знаходжу слабкість цю у собі давно :
Спогад з купи попелу - ріже без ножа.
Загублений лік дням. Давно, давно, давно..
Перший час щодня мені боліло, нило,
Я не спала. В голові одні "якщо..",
Вибач, але я тоді тебе жаліла.
Мабуть, ти ніколи вже не зникнеш. Знаєш,
Кажуть люди, що як впустиш раз у душу,
То ніколи вже не звільнишся від згадок -
З часом переконуюсь. Я просто мушу.
Ти мене терзаєш, як приходиш знову.
Нещодавно снився тричі днями поспіль.
Я самотня дуже! Я не вірю в долю,
Ти мені не треба.. Більше так не можу!
Ми торік з тобою так і не зустрілись.
Богові сьогодні дякую за це :
Бо твій погляд має чудодійну силу.
Я цього не хочу. Я боюсь, і все.
Ти мене, звичайно, добре розумієш.
Ти, можливо, й справді хочеш моїх сліз?
Кожен, кожен раз історії - все тії ж.
Так втомилась.Так набридло. Вгору, нище, вниз..
Воліла б знати, що тебе немає. Ти
Поїхав десь на інші континенти.
Разом з тобою - всі мої безглузді сни,
Й разом з тобою - (добрі й ні) моменти.
..Я знаю - ти давно вже не страждаєш більш.
Ще сам собі любові начаклуєш.
Ти можеш бути краще. Навіть краще, ніж..
Ніж всі. І я. Та це - старе. Забули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351746
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Давай навчу тебе летіти,
У світлі сонця мерехтіти,
Дощу краплинкою ясніти,
В нічному небі майоріти.
Давай навчу тебе радіти,
В полоні сміху животіти,
Під щастя музики летіти,
І лиш веселості воліти.
Давай навчу тебе творити,
І двері самоті закрити,
Мелодії життя радіти,
Й усю реальність підкорити.
Давай навчу тебе любити,
Картину почуттів творити,
В моменти ніжності радіти,
І у кохання світ летіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351344
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 19.07.2012
О дивна ніч, простелена зорями...
П'янить твій запах, присмак у крові...
Духмяна ніч, твоїми йду стежками -
Я знов з тобою, ти знов у мені.
Блаженна ніч... В світи нас розкидало...
Лиш тут з тобою ми себе знайшли.
О рідна ніч! ...якби ти тільки знала,
як часто-часто снилась ти мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350888
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Надворі за вікном вершина літа,
Тяжіє колос у житах,
Все потонуло в різних квітах,
Бринить над полем гордо птах.
Цілує сонце променем вогненним,
Поспіли уже ягоди й плоди,
Усе здається незбагненним,
Нам головне вперед іти.
Тебе я покохала в розпал літа,
Та інша стежка у життя вела,
Роса мережкою стелилася по квітах,
Тих, що в дарунок я від тебе прийняла.
Пройшли роки, і пахне гарно липа,
А в серці не завмер тривожний щем,
Була липнева ніч, спокійна й тиха,
Що зараз сумно сплакує дощем.
Все, як тоді, і радості, й печалі,
Тривоги, мрії юності, жалі,
Твоє кохання десь все далі й далі,
Втекло кудись в життєвім кораблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350885
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Ми з тобою бачились оди лиш раз,
Та життєва дорога розвела нас.
І можливо не судилося,
Та зустрітись довелось.
Один лиш раз…
В обіймах я твоїх тонула
І не існувало більш нікого…
І час неначе зупинивсь…
На перекір тій долі хитрій,
Серце сповнилось бажанням
Та на устах залишилось мовчання…
І серця стук вже не спинити,
З пам’яті не стерти миті
Та на згадку серце б’ється вже за двох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350879
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
За межею свідомості
Я прокинулась в сні.
Вся немов в невагомості.
Вся палаю в вогні.
Тіло вкрите цілунками.
Серце б’ється. Пече.
Водоспад за лаштунками.
В ньому пристрасть тече.
Ніжно-трепетні доторки.
Щастя рветься з душі.
Я прокинулась. Іскорки.
Загашý. У вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350635
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Розкажи,як ти її пестив,
Як обіймав очами продажні плечі.
Мені боляче чути,але я хочу ще!
Мершій! Цього разу не буде втечі.
Розкажи, як під небом
ваші тіла вогкий пісок цілував
а ти так правдиво мені брехав
а ти так солодко мене обіймав
а ти...
мене
взагалі
не кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350804
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Люди, як повітря
Ти це все прекрасно знаєш...
Можливо для тебе це одноманіття
Можливо ти й по-іншому гадаєш
Все життя ти дихаєш повітрям
Жити по-іншому не вмієш
І, навіть, на мить не пригадаєш
Про свої потаємні мрії
Життя проходить швидко, миттю,
Немов все осінню покрите
То ж посій і своє жито
Родюче і несамовите,
Твоєю працею покрите!
Але ти ж так не хочеш
Але ти й так не вмієш
Не туди споглядають твої очі
Зовсім іншому радієш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350801
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
А я без тебе не можу. Не хочу! Не буду! Не вмію!
Ти можеш кричати: «Тебе я не розумію:
Ти просиш піти, а потім плачеш, щоб повернувся..»
Все просто: думала, ти забудешся. Не забувся.
Я прошу, не слухай мене, повертайся!
Я буду пручатися, ти не лякайся!
Ти тримай мене і не слухай, що б я не говорила.
Я і далі люблю тебе, так, як любила.
І гордість зламати, як небо поставити на коліна.
Така за своєю сутністю, на жаль, кожна людина…
Та я не хочу без тебе! Не хочу й не буду!
Без тебе я, наче собака на ланцюгу, загнаний в буду.
Я думала краще самій, краще без тебе,
Та нащо птаху життя, коли нема неба?
«Я переплачу, забуду» знаю, я обіцяла,
Та я за тобою ніколи ще так не скучала…
Я бачу тебе щодня, у кожній людині:
На вулиці, зупинці, і в магазині.
Я не хочу без тебе, я не можу…ти розумієш?
Скажи, що і ти без мене просто не вмієш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350540
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Кохання це важке страждання,
Загублене у вирії життя
Полонить душу и тіло,без вагання
І кидае у пріву забуття.
Та мабуть не чув він мої благання
У хвилини відчаю й небуття!
Забути цей біль, страждання
Кожен день - в минуле вороття.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350537
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
У «клубі зради» кожна третя,
Котра все терпить та мовчить.
Кусає губи, лікті здерті
Ту біль в середині ростить.
І от питається – навіщо?
Адже життя у всіх одне.
В одних воно як вітер свище,
У інших - рване і важке.
Шукати відповідь для чого?
Не в тому суть, зовсім не в тому.
МИ обираєм: « що» й до »чого»,
Даєм ключі від свого дому.
Немає крайніх, винуватих.
Є лише ти, і хтось іще.
Не треба рішення приймати.
Коли не згодна - не твоє.
Сама навчила так вчиняти.
І от - привчила до образ.
Не треба сліз, досить мовчати!
Змінись тепер - живемо раз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350533
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
И мир меня ни разу не пугал,
И солнце на восходе золотилось…
Когда Эдем у Ваших ног лежал,
Мне кажется, я тоже покорилась…
Мне не было ни страшно, ни темно,
Когда заря угасла на рассвете,
Ведь Ваших глаз сияние смогло
Вернуть надежду высохшей планете.
Когда зимою где-то падал снег,
Вы были беспокойны и прекрасны.
Вы, мой любимый горький человек,
Единственный, чьей я скорилась власти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350520
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Моя синиця уміє літати немов журавель…
Часто нагадує граблі, котрі так і тягнуться в руки.
Янголи інколи рвуться від нас до побілених стель.
Ледве нашіптують щось про красивих онуків.
Моя синиця так любить великі чашки.
Світло сміється, і любить мені щебетати.
Янголи люблять кидати в сміттєві мішки
Зайвий непотріб. Все те, що не треба тримати.
Моя синиця так схожа на мій ідеал.
Часто нагадує простір в якому літає.
Врешті, на плечах, у серці, або ж серед хмар.
Янголи з нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350485
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Нехай у кожного є помилки
Не хочу я судити строго.
І робити хоче кожен,те що вибрав він.
І незважати на перестороги...
Буває так хоче саме життя,
сама буденність,і сама сучасність.
Бути як всі?Або як я?
Всі мрії - то сама примарність...
Всі мрії - то сама примарність,
аж поки не складеш до них ти шлях.
Дивись,вперед дивись а не назад!
Все що було пливе кудись на кораблях...
Кожен щось вносить у цей світ,
Що є поганим не мені судити.
Та я не буду модною,"як всі"
Я слухаю лиш те,що називаю "жити"...
__________________________________
Курт Кобейн,Джон Ленон,Фреді Меркурі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350347
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
В моєму животі живе твій біль.
Із вуст моїх лунає твоя лайка.
І на обличчі виступає цвіль,
Бо по душі тобі є ближчою Ямайка.
Я загоню у твою спину манікюр
І буду гоїть рани на своєму тілі.
Вдягнуся в чорну сукню від кутюр
Й не буду шкрябати душі твоєї мілі.
не бийсь об воду - то давно вже лід,
Який курсує в інші океани.
Ти підеш в свій давно забутий світ,
А я підкорювати "коти-дівуари"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350371
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350156
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2012
Парад у літа.
День святковий:
скрізь майорять пелюсток прапори,
дарують настрій нам чудовий
претеплої прекрасної пори.
Цілує сонце землю й тіло,
шоколадний малює загар,
і море ніжить любо й мило, -
безцінний теплолітній дар.
Його чекаємо щороку.
Із трепетом побачення йдемо.
Ах, літо, літо карооке, -
чудесний рай, елізей ж бо, Едем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350136
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Яка ж загадкова, таємна, чудесна,
Бурхлива, спокійна блакить небесна.
Різноманітна, ніколи не схожа
Буває похмура, буває й погожа.
Інколи хмарки по ній пропливають,
Інколи зорі на ній спочивають,
Дощ, білий сніг із її далечі,
Ясна- удень, темно-синя -вночі.
Птахи пірнають в небесних глибинах,
Літаки,аероплани в земних височинах,
У кожного мрія з птахо́м політати,
І з височин всіх людей привітати.
Ось яка сповнена мрій й таємниць,
Чудесна, прекрасна небесна блакить.
Різноманітна, ніколи не схожа...
Буває похмура, буває й погожа...
2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350113
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я не буду тебе усе життя чекати,
Телефонувати й набридати,
Не потребую зірку з неба,
Поразок й сумнівів не треба!
Я байдужа до Maserati,
Крутих тусовок в золотій хаті,
Щастя я не міряю валютою,
Та все ж я ризикую залишитись забутою.
Мене не турбують чужі аргументи,
Що так не розумно зберігати моменти,
Чому ж не розумно? Вони ж найдорожчі!
Хоча в певній мірі різкі і найважчі!
Люди говорять: «Кохання живе лиш 3 роки,
Від нього багато турбот і мороки!»
І я розумію, що все в цьому світі не вічне,
Раптово зникає, або у розряди побічне.
Але залишає сліди, а інколи шрами,
Інше світобачення, думки з ланцюгами,
Ще щось чужорідне, несподівану оскому
І там де потрібно крапку, ми ставимо кому!
Життя розміркує, спонтанно підбере ролі,
А ми стираємося, ми зовсім прозорі…
До того ж із мене насправді жахлива актриса,
Найкраще зіграє пуста й білобриса.
Тобі я скажу тепер ти щось непотрібне,
Сіреньке, буденне, й звичайно не гідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350111
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я чекати тебе не буду.
І троянда забуде сон.
Хоч тумани тепер усюди,
Та я їх не візьму в полон.
Я кохатиму вірну мрію,
Що зустріну свою любов.
І без тебе прожить зумію,
Хоч по тілу холоне кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350108
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Ви знаєте?А я пишу вірші.
Такі маленькі, файні наче діти.
Вони завжди всміхаться мені,
І як же можна цьому не радіти?
Вони капризні і повороткі,
І можуть розбудити серед ночі.
Я бавлю їх і в щасті, і в журбі,
Вони ж мої,у них є мої очі.
Вони тікають до чужих людей,
Й стають їм рідними, неначе літо.
А я дивлюся в слід своїх ідей
І бачу там мільярди гарних діток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349818
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012
Пізно наводити лад серед мотлоху
(де казка стає фіаско).
Нецілі серця як надщерблені черпаки –
в смітники.
Морожу. Атож – твоя персональна Аляска
(далеко до мене й… важко?).
Проте… я за́вжди любила з обличчя робити маску,
та не навпаки.
Думаєш, просто нетутешній гордості
збирати в душі аншлаги?
Ніхто ж не закине на плечі
(хіба старцюга Харон).
Та годі. Ти, може, був не як ті для розваги
чужих біографій ватаги.
Одначе… відстань тримати легше, ніж рівновагу
і телефон.
«Вчора» застрягло на вістрі
драм заяложених.
А разом із ним – трагедійних божків
незамінний сонм.
Думок переоблік – гріх за законами божими,
а я не грішу (не можу вже).
Щоправда… виросло з одягу й це чергове спустошення,
потрібен новий фасон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349834
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
..або лисбійський досвід
Вчора ти була поряд. Ти сиділа навпроти мене, а твоє незвичайного кольору волосся спадало на запавші очі. Я тебе розуміла. Ти наче мовчала, а ніби і говорила, бо я бачила як рухаються твої вуста…вони такі тонкі і якось мені довелося навіть доторкнутись до них. Це було дивно, якось несподівано, наче й зовсім не зі мною…але ти сама все зробила, ти просто захотіла і для тебе цього було достатньо…а я..а що я?!
Тоді я про тебе багато думала, ти сиділа в моїй голові, ти торкала щось більше ніж розум, щось більше ніж серце та душу. Я тебе знала хоч і бачила втретє, ти вже була у моєму житті раніше.
Вчора ти сиділа навпроти мене і я тебе розуміла. Ти ніби щось говорила, але я не чула слів, лише бачила як дивно танцюють твої вилиці. Я тебе не слухала. Я лише дивилась у твої очі...які вони дивні…Навіщо я дивлюся на тебе?!
Люблю те як ти одягаєшся. Я тебе знаю. Ти вже була у моєму житті, тільки то була не ти. Я чую,що ти зараз кажеш…Ні-ні! Не те, що промовляють ті тонкі вуста з тими танцюючими вилицями, а те що кажуть чудні очі. Хоча то мені лише здалося…
«-Ти мені снилась вчора вдень»
Дитячі пальці, чому вони такі малі і чому я про них так багато знаю?! Ти тримала свою руку в іншій, дивилась на мене і ніби вже там була моя рука.
Навпроти мене вчора сиділа ти і щось казала. Я тебе знаю! Я тебе знаю! Я тебе знаю… Знаю, що ти кажеш насправді, бо ти вже колись була у моєму житті.
«-Тобі в тому сні потрібно було зі мною поговорити. Це правда?»
Я дивлюся на тебе. Яка ти дивна, яка незвична, яка не я! Ти вже була у моєму житі…але розмовляєш зі мною вперше, а я навіть не слухаю. Я просто тебе знаю.
Вчора ти була поряд. Пряме волосся і запавші очі. Вчора ти мовчала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349483
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2012
Говорити з собобю
Пригадувати
Всі моменти тисячолітні
Втікати від світла
Падати
Ловити себе геть
вже в іншому світі
Не дати собі піднятися
Саму себе
Давай! В багнюку!
Так легко буває лиш здатися
Так важко буває тільки збагнути.
Відчувати тебе між каплями
Шукати під покривалами
Покриватися на очах плямами
Замотати себе в ліани
Обкрутити себе непотрібними
Тисячолітніми непотрібносями
Замикати себе в тілі-диспансері
Як й тоді забуватись сміття винести.
Я завжди обіцяла не здатися
Ти завжди обіцяв все збагнути
Мені до тебе рватися й падати
Тобі мене ніяк не почути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349378
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Україно моя!
Невже Тебе роз’єднали,
Мої поля, ліси, ріки і моря,
Невже це так є,
Україно моя?
Не вірю я, що Ти слабка,
Слабкою Ти ніколи не була,
Ти мужня і єдина,
Одна у нас і сильна.
Ти наша Україна,
І величава і вродлива,
Ти непохитна і стійка,
Ти мудра й вікова.
Тебе неможна роз’єднати,
Бо Ти у нас одна, як мати,
І скільки діточок у Тебе є,
Ми всі Твої дочки й сини.
Я переймаюся Тобою,
Твоєю долею гіркою,
Моя Ти матінко єдина,
Моя Ти рідна Україна.
Прийшла весна до нас,
І сонечко всміхається,
І зацвітеш Ти знову навесні,
Бо Ти живеш і житимуть усі.
А ці яскраві кольори,
Що були символом між нами,
Зростуть у квітах на Землі,
Як єдність нашої Держави!
(Катерина Веремчук)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349359
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Пізніше, коли закінчаться вітрові хвилі, ти зупиниш будильник на третій хвилині. Надішлеш листи зворотнім адресам. Як шлють догани невдячні пасажири стюардесам. Питимеш чай на газетнім рулоні, шукаючи водночас оголошення про працевлаштування. І через три рядки свідомо зупиниш погляд на телефонному номері - міському на п'ять цифр. Тобі буде абсолютно байдуже, хто підніме слухавку. Директор підприємства транзитного перевезення чи акушер місцевого пологового будинку. Головне, що говоритиме інший голос, а не той, що не замовкає всередині, вже декілька років, починаючи від дев'яностих. Ти чекаєш довгих гудків, як теплого молока, стукаючи стопою по ніжці стола. Вважати свою нервову систему зрушеною вже занадто банально. Простіше не нарікати на неї, а дати жити своїм життям - настукувати в такт рипіння дверей. Настукувати тривало і нахабно. Як сусіди зверху, коли отримують оргазм.
Коли слухавку втретє ніхто не підняв, ти наморщила чоло, як після споживання кетчупу "Чілі". Кетчуп смачніший за купу хімікатів, зібраних в кольорові купки. Кетчуп - теж хімікат з родини хімікатних, але він постійний, якому не хочеться зраджувати.
А коли до горла починають наступати сльози, ти знову набираєш уже вивчений номер телефону. Цього разу лягаєш на підлогу, щоб не давати сльозам стікати на стіл. Гудки, довгі гудки, як ричання потяга під стуки рельсів та шпалів. А потім знову приходить тиша. Де б зараз не були усі люди планети, де б не залишали відбитки пальців і ніг, їй боліло саме те, що її кімната була стерильнішою за реанімаційну палату. Їй так брало чужого вуглекислого газу у повітрі. Їй так бракувало візерунків на шарі пилюки.
Не розуміючи, скільки разів вдарило серце, і скільки ще б мало битися, вона кинулась знову відписувати на листи, подекуди плутаючись у зворотніх адресах. Вона спала серед конвертів, як серед власних дітей, перед сном розповідаючи їм кумедні історії із вигаданого життя дівчинки Меліси. Вона оповідала їм все настільки детально, що будь-хто міг повірити в реальність цих слів. І подекуди вона сама вірила в них. Вірила в дівчинку Мелісу, яка сидить отак серед листів і конвертів , розповідаючи смішні історії із життя.
Пізніше, коли втретє задзвонив домашній телефон, дівчина стояла незворушно, як воскова фігура. Через декілька мілісекунд вона перелітала простори кімнати і хапала слухавку.
— Алло… Ал…
— Кохана, я завтра приїду. Завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349357
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Знаєш,мені і справді не важливо,
Де ти ,з ким ти , і що робиш.
Любов пройшла.ні,це не диво
З цим вже нічого не поробиш..
Знаєш,мені і справді не важливо
Любиш ти її, чи ще мене кохаєш...
Щоб було як колись?це неможливо
Ти і сам все прекрасно знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349348
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Здається добре вже усе,-
Нема причин для сліз і болю,
Безсонна ніч журбу несе
І знову посмішка вмивається сльозою...
Окутана самотністю нічною,
Гортаю сторінки свого життя.
Серед людей,самій собі здаюсь чужою,
Роздумуючи сенс свого буття...
Потрібно сил набратись і терпіння,
Усе пройде,усе колись минеться.
До існування свого ставитися з розумінням
І доля ще не раз в житті нам посміхнеться...
Адже життя ще зовсім юне,молоде,-
Здається нам уже пропащим.
Нові уроки доля принесе,
Та що не робиться - усе на краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349279
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2012
Остання зоря гасне на небі. Потиху розвиднюється і ще сонне сонце чіпляючись промінням за темне небо повільно виповзає з-за обрію. Не вмившись, не причесавшись, заспане і вимнуте, воно всідається в своє любиме м’яке крісло і незадоволено буркаючи починало світити все ясніше та ясніше, торкаючись промінням так добре знайомих йому дерев, озера та поляни. Але щось не так, щось змінилося, на окраїні лісу промінь наткнувся на русявого юнака присипаного листям. Туман розвіювався, замітаючи за собою сліди, вологе повітря насичувалось запахом грибів, моху та опалого листя.
Що ж відбулось цієї ночі під покровом темряви і туману? Яка нечисть розважалась, яке щастя народилось?
Ліс шумів переказуючи дивну нічну пригоду:
Туман все згущувався і вже через хвилину хлопець не бачив навіть власних пальців.
-«Немає сенсу кричати, тільки вовків накличу. Треба йти, але куди йти, ні, лиш заблукаю ще більше»- роїлося в нього в голові.
Раптом він почув тріск сухих гілок і шелест листя. З темряви хтось наближався . До його грудей потягнулась брудна кістлява рука з довгими кігтями і він почув:
-«крові, свіжої крові»- голос був сухий, шиплячий та болючий. Хлопець кинувся бігти наосліп. Падав, спотикався, нарешті втомившись сів на зруб перепочити. Голодний і спраглий, його клонило в сон. Ні, спати не можна, не засинай. Встав і пішов вперед, намагаючись не заблукати, хоча все марно, ходив кругам весь час повертаючись до одного і тогож зрубу. І тут почув гамір, веселощі, тріск вогню. Виглянув з-за дерева і побачив чортяче збіговисько. Чорти з козлячими рогами та ногами та зі спотвореним обличчям танцювали гопака, кружляли навколо вогнища, стрибали через нього. Лісові, вампіри, мавки, уся лісова нечисть зібралась на невеличкій полянці.
-« Поможи Господи» - прошепотів хлопець, зблід і зсунувшись по дереву сів на вогку землю.
Повнолуння, місяць наче лампа «сотка» освітлював все навколо, хоча через туман, мало що можна було розгледіти. Десь далеко завив вовкулака, з дерев позлітали кажани. Він тричі перехрестився і читаючи молитву наосліп побрів вглиб лісу, врешті опинився біля невеликого озера. Сів на мокру від роси траву і почув солодкаво-ніжний голос:
-«Чого ти зажурився? Ходи до нас, закружляємо у танку, нам сумно без парубка.»
З води на нього дивилась кароока русалка з кучерявим чорним волоссям, рожевими губами та білою наче сніг шкірою. Хтів був підійти, та опам’ятався,
-« Цур тобі та пек нечиста сило»-ще раз перехрестився і чимдуж кинувся з лісу.
Довго біг, поки знесилений не впав на узліссі, адалі, тільки старі дуби знають, що трапилось з тим бідолахою.
А на небі гасне остання зоря. Потиху розвиднюється і ще сонне сонце чіпляючись промінням за темне небо повільно виповзає з-за обрію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349264
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
І якось все осточортіло,
Набридло. Ніби, щось згоріло.
Іскра зсередини спалила
Всі почуття. Я знов закрилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349249
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Я сповідаюся Тобі, о Доле!
Пробач! Пробач за те, що я не там!
Душа болить за те, о горе,
Що мусить бути тут, а він там сам!
Я сповідаюся Тобі, кажу: пробач!
Не знаю, чи почує це крилатий вітер,
Чи віднесе коханому душі моєї плач…
Чого іще мені тепер хотіти?
Чи є провина наша, Доле,
Що кілометри вічністю тепер зовуть?
Чи знала я, що час зоветься «болем»,
А дні століттями в розлуці йдуть?
Я розкажу усе Тобі, примхлива Доле.
Чи стане легше?.. Так, мабуть.
Ти зрозумієш і мине те горе,
Помре розлука, труднощі минуть.
Я покладаюся на Тебе, Доле!
Не знаю як іще тебе благать.
Подарувала ти мені кохання море,
Навчи тепер розлуку подолать!
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348708
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
У тебе загострення.
Із хвилюванням дивишся в дзеркало і думаєш нащо було зранку так старанно фарбувати очі. Розширені зіниці втомлено й саркастично перекреслюють сенс усього сьогоднішнього дня.
Ти ніколи й не замислювалася що з тобою в такі моменти.
Хвилі тривоги хотілося заглушити чим завгодно - хоча це певно єдине живе почуття в тобі, що не викликає сумнівів щодо визначення.
Ба навіть голод ти не відразу впізнаєш,що там казати про самокопання...
У тебе загострення.
Пам'ять, відверто знущаючись, починає крутити фільм про найкрутіше гівно що з тобою траплялось.
Чай в руках або надто гарячий, або надто гіркий. Волосся, що впало на щоку, дратує. Власне тіло показово й слухняно здригається від кожного звука. Усе що може пульсувати - пульсує.Говорити не хочеться.
У тебе розпач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348725
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Цей бідний світ:
Жорстокі люди,
Безжальні дії і слова.
Ми б не хотіли цього чути,
Але це правда, хоч гірка.
Тут тільки гнів,
Тут тільки крики
Такі ранимі і страшні,
Які ми всі стали безликі
В серцях ні капельки душі.
Завдати біль
Завдати жалю -
Це все, що можем зараз ми.
Даруємо батькам печалю
Й не витрем капельку сльози!
Один лиш гнів,
Одна лиш зрада
Ідуть й ведуть нас все життя.
Ми не ховаєм свої вади,
Тому вже злим росте й дитя.
І день за днем,
І рік за роком
Малюєм чорно й біло це життя.
Давайте краще кольоровим кроком
Ми змінимо палітру майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348644
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 07.07.2012
Та ні, не може бути щоб була любов!
Це чийсь лиш жарт, смішне слово.
П’ять букв без логічного зв’язку.
Мільйони душ у павутині зрад.
Мільйони тіл в екстазі – та не більше.
А ще вогонь, але не той, що гріє.
І одинокість – гіршу і не знайдеш.
Це божевілля, що не вилічить мікстурою.
Книга, де раптово обірваний кінець.
Колодязь не з цілющою водою.
Мавка, що затягує в болото без супротиву.
І вірші – їх так багато…Дурненькі!
Та ні ж, ну не може бути! Не може!
Що ти там кажеш? Я не чую. Що?
«Я тебе кохаю, моя рідна…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345432
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 07.07.2012
Я весну немов хустинку пов'яжу
І дівчам дурним ручай перестрибну,
Лиш на хвильку засумую про вчора -
Що було, те загуло, того нема.
Я ретельно літо-сукню оберу,
Щоб завчасно не накликати біду,
Як збагну, що все мене і це мине,
От тоді й здригнеться серденько моє.
Я закутаюсь у осінь, як у шаль,
І наллю по вінця тихий жаль-печаль
Не за тим, що було чи що є,
А за тим, що вже, мабуть, і не прийде.
До зими простоволоса й боса я
Вийду мудра вже і страшна, як мара.
Не ридаючи на груди їй впаду,
Все згадаю, посміхнусь і відійду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317670
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 07.07.2012
Твоє море є безкінечним.
Воно яскраве, як мільярд
Натхненних метеликів,
Що стрімко злітає в небо.
Твоє море, як кава з морозивом:
Абсолютно ніжне, як дотик,
Перший дотик до когось,
Хто близький до твоє суті.
Твоє море – то інді-рок вночі,
Зорі, що мерехтять в тиші
Відблиском холодних очей,
Вільна душа, чисте серце.
Твоє море – то сон, болюча мрія,
Хвороблива гарячка та сльози.
Момент всеоб’ємної любові та спокою.
Твоє море – це ти сам, тільки справжній.
Колись я стану краплею
В твоєму морі і буду мати
Все це в собі, а поки
Я лише сонце,
Що повільно зникає за горизонтом,
Торкаючись твоїх хвиль.
Любов – це магія, алхімія.
Вона здатна перетворити одне в інше, і колись
Ти станеш моїм сонячним променем. Назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348570
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2012
Так боляче…заплуталась душа.
Заплуталась у павутині горя.
Незрозумілість, сліпість, каяття…
А так хотілося іти в любові.
Хотілося обняти там,
Де бачу твої карі очі.
Хотілось побувати там…
Там, біля тебе…та не взмозі.
Вже більш немає тут тебе.
Ти зник з життя мого, як хмара.
Вернись! І захисти мене
В біді, в журбі й в сльозі прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348142
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 06.07.2012
З тобою я тремчу...
З тобою я літаю...
З тобою я пливу...
З тобою умліваю...
І б"ється серце в грудях
Без думки в голові!
Не викриєш на людях,
А лиш одній тобі...
(03.07.2012р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347975
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Я на вустах твоїх не залишилась,
як і у серці – жодного сліда.
Чому ж тоді в душі не примирилась
і не почула як прийшла сама?
Я до колін твоїх лиш ніжно прихилилась
і тихо очі опустила до землі,
та не помітила, не захистила,
як смуток залишила у твоїй душі.
Я йду дорогою, та зовсім не прямою,
блукаю десь думками в далечі;
й хоча печаль мене не полишає,
я те кохання хочу віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346395
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 04.07.2012
Зліпи мене…
Зліпи мене, прошу,
Збудуй для мене нову душу,
Зліпи мене таку нову,
Таку лиш чисту й невблаганну,
Таку відверту, я молю,
Прошу тебе, моє кохання.
Зміни в мені все майбуття,
Колишнє хай летить у прірву,
І знаю я – немає вороття,
Все буде добре, я в це вірю,
Я буду знову молода,
Така наївна, безтурботна,
І буду знову, буду знову
Я своя…жива…
Не знати слово «ворог»,
І спробуєш знайти лиш
Крихту зла, не зможеш,
Бо буду я нова
В сяйві світла, ангел Божий,
В мені не знайдеш ти брехні,
Чи підступу, чи заздрості,
Не вміють молоді
Брехати із цікавості,
Ненависть знати я не буду,
Це слово навіки я забуду,
Але й любов помре також із ним,
Навіки дасть спочинок всім.
І буде знову вільною земля,
І без кохання, і без зневаги,
І без ненависті, і без поваги,
Але кому потрібне таке життя?
Якщо помре ненависть,
То й любов жити не зможе,
З ким же їй боротись,
У боротьбі непереможній?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347938
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Ось на ярмарок удень .
Раз прийшов один дурень .
Став по ярмарку ходить,
Золотого став носить.
За золотого отого.
Накупувати миг всього .
Через товпи голосів,
Наш Іван його уздрів.
Капелюх йому одів.
Каже він його хотів .
Приговарювати став.
Золотого той відав....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347933
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Душа нагострена, мов ніж.
Співає біль, бо вже не плаче.
Я ладна бігти босоніж
в твої обійми, мій юначе.
Я ладна бігти навмання,
я ладна плакати журбою.
Туди, де чорне вороння
кружляє тупо над юрбою.
Я ладна бігти ген у ніч.
Я вітром стану і горою.
Лише, щоб завжди... босоніж,
хоч світ за очі... лиш з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347927
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Вчерашним днем просроченное
Прощай
Слезы в кристаллической корочке – их можно рассасывать как леденцы
Оболочка лопает - на язык
Соленая
История любви
Двери других на петлях
Плотно
Хлоп!!!!
Нашу колышет ветром
Наша на нитях с неба
Наша будто качеля
Без хлопков
Без расстрелов
Туда-сюда
Документальные стихи
Мои
Твои
Секреты
Перегорают в короне атомного солнца
Когда смеешься
Когда смеемся
Перевернешь
Твои ладони на живот на спину
Тяжестью мокрой глины
Создавай
Купаж из злости
Криков и дыхания
Сто тысяч n-ный цикл набухания
Я не боюсь
Прова ли ваюсь
Вчерашним днем просроченное
Прощай
Пускай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347906
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Тиша…
і вітер, що цілує тебе ніжно…
тиша…
змінити щось ніколи не є пізно…
мовчання…
і тільки листя глухо шелестить…
мовчання…
так стало легко, бо воно летить…
Життя…
Чому плин часу ти не спиниш?
Життя…
Куди невпинно ти так линеш?
Страждання…
Темна безодня вкрила все…
Страждання…
Темні хмари вітер принесе…
тиша…
і тільки вітер пестить тебе ніжно…
тиша…
сонце за хмари заховалось – уже пізно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347897
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Кладовище...
Вітер свище,
Свище та й гуляє,
А в моїй душі убогій
Спокою немає...
Я все плачу та й ридаю,
Бо гріхи я маю,
Бо за свої діла злії
Не побачу раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339942
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 02.07.2012
Я зрадила себе…
І зрада мені зрадою вернулась.
Шукати виправдання вже не буду,
Що ж тепер зі мною буде?
А що? Нічого все ж жива!
Мабуть собі пробачила сама.
Та все ж я насторожено дивлюся,
Щоб знов не зрадити себе,
Бо зраджена своєю зрадою
Не можу більше зраджувать себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347662
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Неважливо хто виграє битву
І прийде із щитом у руці
Хтось до Бога звертає молитву
Інший зверне з шляху направці.
Вже давно забуті герої
І покрились іржею мечі.
Ти ж завжди готовий до бою
І не чуєш у серці плачів.
З часом гояться важкії рани
Та лишився пульсуючий нерв.
Завжди будуть людці і тирани,
Ти ж повинен лишитись борцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347669
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
А все так змінилось, аж страшно стояти
Якби я раніше могла про це знати
Якби я раніше знала, що впаду
Я ,напевно, попросила б у ближніх пораду
А все так змінилось, я йти вже не можу
Я навіть на спусках ледве схожу
Ніхто не чекає, нікому не треба
А в мене в підтримці велика потреба
А все так змінилось, минуле чіпляє
Воно про теперішнє нічого не знає
У нас є сьогодні, а завтра немає
У нас є сьогодні, а вчора чіпляє....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347673
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2012
Ти подивись у осінній туман,
Дівчину-лілію ти там побачиш.
Світле волосся, тонесенький стан,
Знай, ти для неї нічого не значиш.
Біла лілея!.. Пихата цариця,
Мила маркіза та світська левиця,
Іноді навіть тихесенько плаче
Десь в закутку, щоб ніхто не побачив.
Миє підлогу, прекрасно готує,
Чоловіків добротою чарує...
Я вам скажу, хоч би що це не значило,
Білих лілей я в житті ще не бачила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347098
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 01.07.2012
Не забувай,як пахнуть в полі маки
Не забувай мої солодкі сни.
Моїм думкам не обійтись без драки.
Я наче хворий,чую голоси.
Мені приносиш з горя апельсини
Питаєш,як живу.Дім без дверей.
І інколи моє волосся сиве,
Торкається чужих\твоїх грудей.
То обійму тебе,то проганяю.
Навіщо ти прийшла,коли слабкий?
Навіщо любиш?-я тебе питаю.
Навіщо тобі старець ще й дурний?
Втираєш сльози,б*єш своїм мовчанням.
Всередині мене з*їдає гнів.
Навіщо ти мені,з своїм коханням?
Коли мені зосталось кілька днів(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347460
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
Попрощавшись на вокзальному пероні
З останньою електричкою життя,
Кладеш вогонь свій у чужі долоні,
Кудись бредеш коліями забуття…
Навколо у їдкій зимовій сльоті
Мліють, ржавіють вокзал, перон…
Ти на колії, п’яніючи в самоті,
Зрієш на яву полум’яний сон:
Ми примарами в ночі кружляєм,
Нас зжирає таємний вогонь –
Ми все шукаєм те, що є раєм,
П’ємо його світло з божих долонь.
Та тут насправді – вокзал, перон
Покинуті назавжди вогнистим містом.
А ти на колії як самотній вагон
Все ще хочеш щось наповнити змістом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347425
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2012
Люди - як діти в пісочниці: хтось із задоволенням грається, користуючись новеньким відеречком та лопатками відомої фірми. Інший послуговується такими ж знаряддями, але з дешевої китайської пластмаси. А дехто стоїть осторонь і просто спостерігає, як граються інші, тому що ані відеречка, ні лопатки в нього нема...
26.06.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347060
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Коли сонце сідає над лісом,
тихі сутінки й з бісеру роси
заплітаються в дивну завісу
і думки десь мов вітром відносить…
Залишається тільки лиш спокій,
відчуття неймовірної волі
і далекі розмірені кроки –
то ніч-фея ступає поволі…
Коли пахне так солодко медом
і духмяної липи цвітінням,
як то легко злетіти над небом,
ставши всесвіту й мрії сплетінням.
І забути про все. Затремтіти
тим листочком, що у павутинні,
усміхнутися так цьому світу,
як під сили лиш тільки дитині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346904
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Я хочу побачити море,
Послухати хвиль його шум,
Вдихнути повітря прозоре,
Сховатися в піні від дум…
Я хочу відчути тривогу,
Яку голос чайок несе,
В піску протоптати дорогу
Й забутись, забути про все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346857
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Життя мене так кволо, але вчить:
Незмінним є в характері людина,
яка при всіх (на публіці) мовчить,
хоч виростила за спиною крила.
Замало мовить (то вартує час?),
І в душу врешт нікого не впускає.
Але в житті раниміша від нас.
і на образи болісно звертає.
Щось важко розуміється з юрбою..
не робить із події резонансу.
малює особистісне з журбою,
такі собі інтимних мрій романси.
Минулим прикривається – потреба,
сердечно гріє попіл від думок..
І в ту хвилину хочеться, аж треба
дмухнути в той сум’яття казанок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346791
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
І сльози, і жаль
І ось полетіли лелеки
У вирій далекий
І настала осінь золота
Та пора ця зовсім не проста,
Поглядом вона чарує
Сльози та жаль тамує
Далеко в серці їх ховає
іІ ніхто про це не знає...
Аж поки сніг не розтане,
Він всі таємниці дістане
Повернуться і сльози, і жаль
Ми не змінимо цього...Нажаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346757
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012
"Спекотно сьогодні..."
"Так, спекотно." -
Пробурмотіли дядьки з екрану.
Як невблаганна
тепер погода.
Якби ж то виписать їй догану?
Сидіти кепсько,
стояти важко.
Смердить в автобусах до авралу.
Чим тепер дихати -
перегаром?
Ядучим потом тієї кралі?
Роздітись до гола?
як еротично.
якби ж то шкуру легенько зняти.
я закохалася
у вітрище.
Візьми мене! не залиш здихати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345455
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Весна прийшла...
а я пішла...услід з зимою.
Тоді померла та душа...
моя ота...Зимо, з тобою...
Тепер я чую співи птиць
і прагну полетіти з ними...
Туди, де вже не буде сліз.
Туди, де буду біля тебе.
Ах жаль, що втрата отих крил
нас роз'єднала...ми вже двоє.
Я впала десь не там де ти.
Ти впав і встанеш не зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346570
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Думками летіти у небо
і бачити осінь...
шукати у парапетах
дотики наосліп.
Закривати осиротілі вії,
набряклі від брудної брехні,
доступні і дешеві, як повії,
рахувати пусто прожиті дні.
Лікувати сіллю мертві рани,
дуло підставивши до скроні,
все ще далі комусь мало
повітря у долонях.
Легка іронія
розпеченої сталі очей
підсвідома колонія
занадто щасливих ночей.
Світло розбитого ліхтаря
ховає потрощене скло
знову від недопитого дня
залишилось мокре тавро.
Відповідати за слова,
якими кидались у людей,
залишилась лише смола
від безпритульних ідей.
Думками летіти у небо
і бачити осінь...
так, віднайти все ж треба
сліди пожовклих відносин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346443
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2012
десь вночі...таке буває..
десь на душі...щось напливає...
щось дивне бореться в тобі,
то посмішка, то сльози на щоці.
дивно так, не зрозуміло...
і те, просте, так наболіло...
сьогодні - смуток, завтра - радість,
а під вечір - дивна слабість.
так щось душить зсередини,
ніби плач маленької дитини,
ніби серце зжато в кліщі,
та ти не плач - ти лиш кричи...
з криком згине та печаль,
відпусти її в далеку даль...
таке буває, і воно пройде...
як листя в осінь опаде.
забудь, і просто спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346334
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Навколо запахло дощем,
болять шрами порізані вчора…
так хочеться бути на щось спроможним,
та ні….безбожно
підніжки й падіння, розбиті коліна
не гояться …
Дайте, хоч крихту повітря
запити цей відчай…
Ковтками холодними дні мимовільні….
Я сильний…
я сильний…
я ...сильний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346244
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Перекати грому обірвали тишу.
Феєрверком над землею ластівки́.
У ставку сусіднім краплі-поплавки́.
Соковито розлягаються спори́ші...
Липа вперше облітає цього літа.
Перелякано в очікуванні злив
вітер гвинтики маленькі спопелив.
І волошка у долоні, мов кобіта.
На житах сідали янголи, лишивши,
щем і спогадів червневого дощу.
Так здавалося, що вже не відпущу
волошкові очі серцем підкоривши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345978
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Просто постукай у двері,
Просто наважся й зайди,
Ніби то так, на вечерю
І залишись назавжди.
Хай ти не ніжний романтик
І не стрімкий ловелас,
Хай не даруєш галактик,
Хай який є, без прикрас.
Тільки тепло і спокійно
В плетиві ніжних обійм,
В домі затишно й надійно,
Поки ти поруч у нім.
Просто ти вірити маєш :
Нас наше щастя знайде.
Я ж бо не принца чекаю,
Знай, я чекаю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345928
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Чиїсь крила кликали:
"Там воля, лети!"
Чиїсь слова вабили:
"Зникай, іди.."
Та не вистачило
Сміливості
Злетіти так високо,
Зникнути так раптово...
Лише поступово,
Розчинившись у часі,
Піду, не завертаючи,
Повз надлюб*язних посмішок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345950
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Пекучі мрії йдуть тілом,
Але чомусь немає зворотної дії,
Покинуті небесним світом
Хвилини вмирають у тіні.
Довкола будуються хмари,
За ними загубилося справжнє
Відчуття таємничої наснаги,
Про яке вже спогадів немає.
Усе занадто легко, все знане,
Бо межі вивчені досконало.
Теперішнє вже не таке жадане,
Коли минуле занепало.
І якщо хтось тремтячі залишки
Забажає відновити у просторі буття,
Зрозуміє, що усі усмішки
Лише яскрава ознака забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345872
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Черства-черства
Практично істота
Прибита Загнана
Cпантеличена
Німа-німа
Моя робота
це сотні тисяч слів без звуку
Давай без звуку
Не гладь руку
Не торкай плечей
Пече
Не пхай речей
Я не сприймаю
Все це знаю
Вже не має того що я знаю
Що я знаю?
Що я коли небудь знала
Все впало
Згоріло розвіялось рокралось
Безликими мешканцями мого розуму
Не знайдені файли і чорні діри
Всі шкіри хочуть тепла
І всі мені кажуть що я ніжні і біла
Ще вчора думала що я щось знайшла
Ще вчора думала
сьогодні бачу
Не втратила
Не отримала
Не усвідомила
Не загинула
Не прийняла рішеня
Зпсувалася
Згорділася
Зніміла
Рефлексом
Блювотним
Зводить щелепи
Любовні сонети
Життя разом до скону
Що ж ви вбили в мені?
Що я стала якимсь леприконом
Не виношу слів по щасливе майбутнє
Вздригаюсь від суконь, карет коровАїв
Слів про спільну постіль
Дітей і слів
Я вздригаюсь від слів.
Несприймаючи слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345873
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
субота,день, похмуро, сумно
субота, сонце, небо голубе
по різному живемо
по різному кохаємо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345883
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
Ти приходи до мене в гості.
Прийди хоча би на годинку.
Я чаєм пригощу заморським,
Поставлю печива торбинку.
А, може, чай - занадто просто?
Ну, так. Ми вже давно не діти.
Я принесу Martini Rosso,
Тоді вже можна й потриндіти.
Я розкажу, як в мене справи.
Поскаржуся на свою долю,
Новини розкажу цікаві
І про дієту й силу волі...
Ти приходи, я так чекаю!
Можливо, це звучить безглуздо,
Та я без тебе засихаю!
Прийди до мене, моя Музо!!!
22.06.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345598
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Я хочу остогиднути Тобі.
Щоб викинути Тебе.
Як сміття.
Я хочу зникнути, щоб
не відчувати цієї самотності
брудної.
Я хочу заснути, бо більше
нічого не залишається.
не читатиму повідомлень,
аби не знати.
Що там.
Бувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345495
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
покласти б в лист
ті почуття,
та ще немає адресата...
і розповісти,
про бентежність днів,
і стах,що бігає на чатах...
замоворижити у папір,
сакральні знаки,
першого зізнання...
подарувати океан,
і тихі сьози,як прощання.
прислати б ніжність
В трикрапкАх,
подарувати з ком
мальОваєє диво,
та бігає на чатах страх,
зника невидиме чорнило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345290
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Викохана чужими губами.
журливими барвами.
І волосся-колосся розбіглося
Золотими нивами.
вона зоредівчина,
місяцем зваблена.
Необачно закохані очі
видають її наміри.
Білокрилі рамена
її кличуть у небо.
Місяць і рік
не дають супокою.
Усі милуються її вродою.
Наче гай вона,
наче поле.
Рухи її - диво-танок
і мовчить вона так гордовито.
Руки, наче пісок,
а вуста блищать оксамитом.
Такій і прикрас не треба,
з неї образ змалювать посмію.
Зустрів її під смутним небом,
коли місяць за хмару полинув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345159
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Відчуй, відчуй тепло руки -
Нехай вгамуються круки,
Нехай летять під три чорти:
Авжеж ми разом - я і ти.
Налий червоного вина,
Бо я один і ти одна,
То ж вип’єм краще без журби
Віддалити печаль аби.
Якби між нами не роки
Як невгамовні ті круки,
Лилося б щастя через край,
Все перетворюючи в рай,
Та все не так, авжеж не так.
В калюжі місяць геть закляк,
І туга віхолу жене,
Щоб закохатися в мене...
Щоб відірвати, розлучити
І злому відчаю навчити.
І лише губ твоїх тепло
У неї мене відняло.
І лише коло ніжних рук
Швидкий тамує серця стук,
І серце невгамовне те
Ще завдяки тобі цвіте.
І цей, уже не буйний, цвіт
Тобі - крізь тугу довгих літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345168
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2012
Прокинулося сонце,
Біжать хмарки кудись,
Стрічає день віконце,
Прийди і подивись.
Видзвонює струмок,
Кудись ріка спішить,
Дарує сплін думок:
Краса і право жить.
Відкрились пелюстки
Всміхаються в садку,
Лататтєві стежки
Мережаться в ставку.
Співа лінивець-джміль,
І трудиться бджола,
В повітрі чути хміль
Червневого тепла.
У жайвора в житах
Мелодія своя,
Бринить щасливий птах
Високо у небесах.
На лузі по росі
Лелека походжа,
Незримий у красі
Він діткам догоджа.
А солов'ї дають
Арію різноголосу,
Іволги виходу ждуть
У траві біля покосу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345113
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
надворі сніг потаїв
куди не ступиш твердо
не скоро знов відчуєш
як мерзнуть твої руки
крізь небо бачу сонце
зігріє твої очі
а на віконці зайчик
проведе тебе в сон
напевно, безумовно
такого вже не буде
а ангел спільний,сніжний
залишиться назавжди
а вітер такий теплий
ставати в 8.30
напевно, безумовно
такого вже не буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345109
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Така духмяна тиха ніч,
Надворі пахне теплом літом,
Місяць і зорі - віч-на-віч,
Земля укрита різним квітом.
Червневий вечір догора,
Змовкає пташка у гаю,
Для мене наймиліша ця пора,
Панує літо у ріднім краю.
Сплять ніжно троянд пелюстки,
Дрімають ромашки барвисті,
Прекрасна Вкраїна моя,
Немов дівчина у намисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345099
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
(Андрухович "Дванадцять обручів" і Антонич "Ніч")
Міх хмар, набитий вщерть сарказмом,
над обручами ранньої весни,
і без корита-Місяця патетику у дійстві
замісить у подробиці бридкі.
Доповнивши, наприклад, дійсність
польотом, після смерті чи у сні,
де внутрішні питання неодмінні
і дія на супутнику Землі.
По лініях сюжету мимобіжних,
у неймовірних зустрічах є образи чіткі...
До перебільшення, реалій різкість,
що певно допоможе в сприйнятті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345083
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 20.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012
І Я знаю, що в житті погані дні бувають,
Коли не хочеться ні друзів, ні кіно.
Тоді птахи для тебе не співають,
І не сміється сонце у вікно.
Приспів Але я знаю: все минає, все минає.
В житті нічого не стоїть.
Повір у себе – так людині подобає.
Тоді до тебе щастя прилетить.
ІІ Буває і таке: тебе не помічають,
Хоча людина ти не сіра між своїх.
І гарні очі твої сонцем сяють,
Але нема людської віри в них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343943
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Сьогодні ніхто не прийде.
Сьогодні ніяк не буде.
І знову нічого не вийде.
В театрі відмінять чудо.
Свій розклад зупинять маршрути,
Зупиняться вмить трамваї.
Це я не встигаю жити
І час вже на мене чекає.
Я знову сама, як ніколи.
Зламали ляльковий театр,
І знову це замкнене коло.
Сьогодні відмінять виставу.
Зів’яли пластмасові квіти,
Ти крила дракона обіймеш.
Та це не кінець всьому світу –
Ти просто сказав,що не прийдеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343447
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Ранок, умитий дощем,
Сміється ніжно сонце,
У серці чомусь тихий щем,
Біжу я швидко до віконця.
Ранок, умитий дощем,
В траві кришталеві росинки,
Пташа співає під кущем,
Метелики, немов перлинки.
Ранок, умитий дощем,
Квіти у гаї аж сяють,
Кохані стоять під плющем,
Ранішнє сонце стрічають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343432
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012
ці теплі дощі...
стільки сонячних митей!
стільки спогадів диха,
і з комину дим...
ах... ці теплі дощі,
і на серці так ти-хо...
лиш хлюпіт джерельний
як диво і із див...
ох, ці літні дощі!-
сонцеграви кудлаті,-
ген по небу пливуть, затуляючи грім!
ах, ці літні дощі!
як же вас не кохати?...
покраплинах
щастя
збирати
й дарувати небо усім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343393
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2012
А всі навколо кажуть, що близько вже кінець
Але тобі все байдуже, ідемо навпростець
Ти просто посміхаєшся, вдаєш що добре все
Вдаєш що ми ще разом, що майбутнє у нас є
Ти знаєш, всі неправильні мої думки
Тебе всі не стосуються, хоча в них є і ти
І кожної неділі на колінах стоячи
Питаєш в неба щастя, а воно тобі мовчить
А всі навколо кажуть, як далі можна так
Якщо любов то гроші, тоді ти як жебрак
Якщо любов то проза, тоді в нас три листа
Якщо любов то бог, то певно її теж нема
Ти знаєш, всі неправильні мої думки
Тебе вже не стосуються, хоча в них є і ти
Давай ще потанцюємо у місячній пітьмі
Вдавай з себе що добре все, й богом будеш ти
Нарешті всі замовкли, й ми на самоті
Мені так страшно й боляче, а як ся чуєш ти?
У дзеркалі ми гарні, але чи гарні у душі?
Вдавай з себе що добре все, танцюймо ще в пітьмі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342376
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Похмурий дощовий ранок,
Десь навіть сонечка не видно,
Пішли троянди у сонний танок,
Птахи дрімають біля віконечка.
Тріпочують листочки холодні,
Мовчки струшують росу,
В саду троянди благородні
Показують свою красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342154
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2012
Взаємність?..
Хм..не чула я.
Це тобто так:
І він, і я?
Коли ми двоє
маєм почуття?
Хм..не чула я.
Щоб він сказав,
Люблю тебе!
Скоріж за все-
Облиш мене!
-Не бачиш?
Часу вільного не маю.
Та й взагалі,
Я ж не кохаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342121
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Божевільна фантазія знову вигадує сни.
І подумати страшно: ну звідки черпає ідеї?
Хоч здавалося вічністю нам чекання весни,
Усе зникло за мить. Залишило лиш спогад про неї.
Досі хвора тобою, фантазія пише роман,
У якому безмежні ілюзії та міражі.
Кульмінація дивна: ніхто не помітить обман.
Дуже навіть дарма. Почуття просто вже на межі.
Відчайдушно фантазія знов щось шукає, не йде.
Та навіщо їй болю? Я, звісно, не можу не знати.
Головне, що в тих пошуках точно тебе знайде.
А все інше - дурниці. Собі я ще можу збрехати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342115
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012
стараюся не згадувать.. смішна!
хіба тебе забути я зумію?
і ще одна, невипита весна,
без тебе, слізьми, падає на вії...
напевне, так загадано: тобі -
не буть моїм, мені ж - тебе не пити,
і, похвилинно, рахувати ночі, дні,
вдихать повітря - та, чомусь, не жити...
забрав усе ти - в погляді твоїм
втопилися мої душа і серце...
у нас, з тобою, знаю, був би син,
та доля, в щастя, не відкрила дверці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341819
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Ти відчуваєш запах літа?
Такий солодкий і п"янкий...
Вже зацвіли ромашки в житі,
Волошкам личить голубий.
А маки розкошують в полі,
Куди персидському ковру!
Хитає вітер їх поволі,
Ганяє хвилю чарівну.
Від неї, наче, захмелієш,
Щебече жайвір свій куплет.
Відразу ти не зрозумієш
Чому обрав він цей сонет.
Бджола лагодить з меду соти,
То ж дай хоч пальчика вмочить,
Від ранку вся вона в роботі,
Її прошу я відпочить.
Ти відчуваєш..? Відчуваю...
Його обійми на плечах.
Ой, літо, літо...мій розмаю,
Твій солод чую на губах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341743
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012
Дыханием сливаюсь воедино...
Шепчу, как заклинание, как зов...
Клокочет страсть в груди неукротимо...
Вздымаясь с затаенных уголков...
И все тепло, весь жар души бездонной
Отдам тебе, как безвозмездный дар...
Мы будем греть друг друга теплым словом,
Скрывая в сердце истинный пожар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341736
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012
Людське життя - це вічна таїна,
Незвідана дорога,
Що має лиш початок,
А де кінець - ніхто не відає,
Не знає.
У кожного вона своя.
Ти, як сліпець, по ній ідеш,
Не знаючи, де упадеш,
Об що спіткнешся, що знайдеш.
Де, що загубиш і що втратиш...
Упавши, знайди сили,
Щоб піднятись
І йди невпинно до мети,
А досягнувши, треба стартувати знову.
Якщо спіткнувся - знайдеш ти опору
В одній лиш вірі -
І покрокуєш далі знову.
Якщо знайшов щось цінне у житті -
Шануй його і бережи,
Бо втрачене - назад не повернеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341598
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Цей вірш не потрапить до тебе,
хоча присвяти ти мої завжди читаєш.
Цей вірш напишу швидше я для себе,
Хоча вони усі для тебе,й ти це знаєш.
Я так багато хочу написати,
Та як листок беру у руки – забуваю.
Звикла всі рядки по десять раз читати,
А як читаю, фото на столі твоє я маю.
Склянка вина, і ще одина у поміч,
І вже не в силі ручку я тримати.
Для тебе я , як сама краща здобич,
А я не можу , як колись кохати.
Я раз у раз життя своє тобі дарую,
А ти його схопивши в сейф кидаєш.
А я тобі лише добро вінчую,
А ти таких з десяток певно маєш.
І знову повертаюсь до початку,
Цей вірш ніколи ти не прочитаєш.
Його залишу я на згадку,
Про свою вірність, про яку ти добре знаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341605
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Мить, коли байдужість накриває,
тиша так безжально ріже вуха.
Вже нічого рідного немає,
і тебе ніхто уже не слуха.
Непотрібність, чистий смак поразки,
і затерті до дірок світи.
Бо, насправді, не буває казки,
є лиш те, що бачиш зараз ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341607
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
как-то не хочется
умирать посреди своего дома
это желание объяснимо
ночью в окно колотится
сладкая истома
и попадает мимо
и под шарманку просится
вступить барабанам
знает, что невозможно
ночью в окно колотится
и как-то не хочется
даже, если и можно
и под шарманку просится
в сердце колотится
так осторожно
как-то не хочется
умирать внутри шарманки
но это несложно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341620
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
і знов тупий біль пронизує серце
холодом гострим наповнює все.
у вухах, я чую, як важко так б'ється
оте, що у грудях життя ще несе.
все тіло налите свинцем і залізом,
і дихати важко, рятунку нема.
а хтось вже збирає на той світ валізи
його не тримають. тут тиша німа.
втекти б мені зовсім, втекти і сховатись,
таке щось страшне десь за мною іде.
й під ліжком чекати і дочекатись,
як страх той огидний мене омине.
я зараз шукаю те ліжко чарівне,
під нього залізу і буду чекати,
коли невідоме страшне оте зникне,
бо я утомилась, я так хочу спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341632
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Я люблю твою тінь, якщо очі твої не для мене.
Якщо часом земля під ногами - пісок,
то рятує одне, над волоссям волошкове небо,
і в нікуди дзвінок - усвідомлений крок...
Я люблю в тобі все, навіть ходиш ти так особливо.
І не вперше у храмі твоїх віск-фігур.
Коливається мить між добром і даремно зрадливим
світом тліючих свіч під найменням "Амур".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341636
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2012
Я скучила. Господи, милий, скучаю
І ще хоча б раз подивитись тобі в очі
Піду на кухню й заварю дві чашечки чаю
Можеш приходити. Але ж ні.. ти не хочеш.
Це хоча б раз доторкнутись до теплих долонь
І на прощання, в останнє тебе обійняти
Та куди вже тобі, дівча. Охолонь
Мабуть ти його просто сьогодні не варта.
Я скучила за сміхом тим щирим твоїм
Заразним, як грип, що до мене сьогодні прийшов
Температура піднялась від спогадів як був моїм
Я самотня сиджу. Ти мене не шукав. Не знайшов.
Ще хоча б раз почути твій голос на вушко
Ніжно шепоче "хороша-хороша моя"
Я за цю мить віддала б усе. Відчайдушна?
Спогади хоч в мені і болять - тану я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341512
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Не має значення минуле,
Не має сенсу і майбутнє,
І сьогодення вже минуло,
Вже стало вічним, самобутнім...
Минуле закралось у глибини,
Душі моєї найсумніші,
Майбутнє ж має ті частини
Що кануть так далеко в вічність...
Я хочу бачити лиш очі,
І не лічити ті хвилини,
І не гадати, що лиш потім,
Ти так далеко лиш полинеш...
Я так лиш мрію не пустити,
Руки твоєї вічний дотик,
Я так боюся не відчути,
Я твій останній тихий подих...
Й не має значення, що було,
Не хочу думати, що буде,
Але я знаю, все минуло...
Та я ніколи не забуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341486
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Усміхніться люди добрі-
не все так погано.
Усміхніться брати мої-
ще плакати рано.
Ще не вмерли України
ні слава, ні воля.
Іще трохи і можливо
всміхнеться нам доля.
Ще ми браття погуляєм,
ще здивуємо ми світ.
Будемо ми танцювати,
буде заздрити нам світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341484
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Так, я був мертвий,
І кров змішалася з слізьми.
Не чув ні пострілів, ні болю,
Неначе ти вже не з людьми.
Але чомусь десь іздалля
До тебе линуть крики, плач, мольба.
Кудись зникає те блаженство,
І ти вже знаєш: ще війна.
Війна страшна,кривава, довга,
Війна без розділів і сцен.
Вона іде, вбиває все,
І , зрештою, мене.
Так, я вмер…і снилися мені
Моєї вірної пісні
І наша хата коло тину,
і у колисочці дитина…
Та ні, я ще живий,
Я ще люблю, я ще молюся Богу.
Нема очей, нема руки,
Та я збираюся в дорогу.
Стрічай же, милая моя,
З війни того, хто любить…
І з твоїм дотиком руки
Дишу на повні груди…
Встаю і йду додому,
Біжу, спішу, лечу,
Щоб привітать її уклоном:
Щасливу зіроньку мою!
Люблю,
Ти знаєш…
Твій… живий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341461
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2012
Я не храню своих одежд –
Истлеют во гробе.
Я не коплю своих надежд –
Погубят во злобе.
На одиночества печать
Не трачу я чернил –
Тот, у кого глаза горят,
О суетном забыл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341248
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Ви приходите в тиші,
Немов все у нас вийшло,
Немов ми не скорились
Піднялися з колін.
На світанку у травах,
У ранкових туманах
Ви блукаєте мирно
По широких полях.
Ще всі сплять, в дворі пусто,
Лиш на серці так сумно,
Там немає спокою,
Ви приходите в снах.
Ви, загиблі герої,
Що боролись за волю,
Полягли за країну
У кривавих боях.
Ви живете в легендах,
Ваші очі - це небо,
Споглядають за нами
З глибин століть.
Ті, що страху не знали,
Що кохання лишали,
Покидали дім рідний
І спокійне життя!
Ви,терпіли поразки,
Але серце палало.
Воно прагнуло волі
До останнього подиху.
До останнього слова
Ви писали історію,
Докінця захищали
Свою землю й людей.
Ви, приходите в час,
Як зникають надії.
Ви, приходите в мить
Смутку й поневірянь.
Проникаєте тихо
В наші душі й серця
І нагадуєте хто ми,
Що це наше життя!
Ви - безсмертні герої,
Ви - поети і воїни.
Патріоти землі своєї,
Ви, живете у кожному з нас.
Ви приходте в тиші,
До світанку, у снах.
З того світу нагадуєте,
Що це - наше життя.
22-28.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341269
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2012
Усі почуття – як наклеп,
Шукання злотої средини,
Коли ти іще не поет,
Але вже не просто людина.
Цей натовп – комахи, а то
Чи варто під нього коритись.
Чи краще на гірськім плато,
Немов талим снігом, розлитись.
Кульбабка скидає берет
Такої щасливої днини,
Коли ти хоч менш, ніж поет,
Але уже більш, ніж людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340681
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Зіронька ясна -
То Оля Прекрасна,
Сяйвом із ночі -
Її карі очі.
Ясніше сонечка -
Моя Оксаночка,
Бігає, сяє,
Світ звеселяє.
Місяць-білявчик -
Мій Ярославчик,
По небу гуляє,
Думку думає.
Отак я й не знала
І гадки не мала,
Що в світ народила
Небесні світила!:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340627
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2012
Здається...Я була завжди...
Здається...Завжди в пошуках чогось свого...
Здається...Ніхто вже ніхто не залишається загадкою для мене...
Здається...Я змінилась назавжди...
Здається...Можу більше чим собі уявляю...
Здається...На шляху до мети я вже не зупинюсь...
Здається...Смерть-це була моя нова віза у життя...
Здається...Посмішка-це найгеніальніше відкриття людини...
Здається...Світ-це не чорне і біле,а палітра художника...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340624
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2012
Життя розбите на уламки,-
Неначе тонке скло.
Все те,про що так мріялось,
Насправді зовсім не було.
Це тільки лиш ілюзія,чого хотілось...
Здавалось все так близько
До здійснення бажаних мрій,
Та в мене опускались руки
І струни подиху повільно рвались
В поривах марно втрачених надій.
Це все було неначе сон,
Який шалено линув.
Останній шанс на спробу щось змінити
Десь заблукав між паралельними світами,
Він там залишився...І там загинув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340593
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Я загубилась.
При виборі шляхів життєвих помилилась.
Тепер страждаю,
ніби нічого іншого не маю,
В тісному світі нашому я пропадала,
нудьгу й печаль у серденько складала.
Я загубилась,
страх і відчай у душі.
Стомилась,
від важкої ноші
Я пропадала.
В твоїх очах я доленьку шукала.
Невже не любиш?
Як так то скоро ти мене погубиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340580
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Просто остогидло...
ДОСИТЬ!
Мені стало нудно
шукати оригінали
серед копій марудних...
Твердо стало непотрібно
ЩОСЬ за що вбивають люди...
Друзі стали жалюгідні
У своїй бридкій полуді...
"І за що таке прозріння,
ну за ЩО?" - питаю в неба...
"Все минає! Б о ж е в і л л я?
І воно мине для тебе..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340554
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2012
місто намагається забути тебе .
не дозволю
бо:
відбитки твої підошв на кожній вулиці стали декораціями наших спільних вистав.
бо:
бездомні думки і згадки про тебе боязливо виглядають з кожного закутка і рвуться в теплі обійми мого розуму.
бо:
любові, народженої цим містом не існує поза ним.
бо: відсутність твого дихання призводить до втрати містом пульсації.
бо:
всі дороги стануть закритими для мене, бо кожна з них кричить, що їй самотньо, бо кожна з них не уявляє себе за межами простору, що розрісся з однієї краплі - дотику наших рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340427
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Ти знаєш, а я не свята...
І гріх мій про себе все знає.
І десь там, на сивих ярах,
Прощення своє він благає.
Ти знаєш, а я не свята...
І думка лихою буває.
І десь там, на сивих ярах,
Нагоди своєї чекає.
Ти знаєш, а я не свята...
Життя моє грішне минає.
І десь там, на сивих ярах,
Загублену мрію шукає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340420
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
мене лихоманить від твоєї інопланетності
моя лімфа кипить, коли ти оживаєш
я тебе вигадала
виловила серед хаосу своїх думок
а потім почала писати оди твоїм очам
та я ж хвора на кохання! от халепа
побудуй мені ізолятор
посади у кам"яну вежу
я буду ростити волосся, нігті, ноги, кутні зуби
а коли все набридне, я покінчу самогубство життям
знай, що я любитиму тебе вічно
навіть якщо замість тебе буде хтось інший
бо ти - мій найкращий вірш
з усих що я не написала
а взагалі це сумно
присвячувати вірші тому, хто їх не читає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340413
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Нам скоро случится тридцать,
Изменятся наши лица,
А молодость станет сниться
Ночами долгими под луной.
В памяти прибавится картин,
Станет старше в стекле витрин,
Силует, проходящий один,
Себя называя мной…
Сидя в дождь на скамье промокшей,
Я скучать буду о прошлом:
И плохом порой, и хорошем…
Только дождь шепчет сердцу: «Пой»…
Нам давно уж случилось двадцять,
Научились, в слезах смеяться,
Всем однажды пришлось расстаться
И вернуться сто раз домой…
Идя по улице с кем-то рядом,
Кто-то пронзит нас знакомым взглядом,
Но проплывёт вскользь большим парадом…
Далёкой жизни живой герой…
27.05.2012 г. Мезенцева Е.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340242
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2012
Ось так пробрався ранок крізь мої долоні,
І просочився крізь гаряче серце й кров -
Я опинилася в самого сонця у полоні!
Сховав солодкий ранок мене під свій покров.
Наповнений світанок і музики, й гіркої кави.
Все так, як донестями я мрію і люблю!
Проміння сонця обіймає плечі так ласкаво,
А смуток і печаль мої - дорівнюють нулю.
І все на світі зараз то просто не важливо -
Є я і кава, Й коханий мій світанок.
Я надто зараз дивна, така собі щаслива!
А ще люблю, люблю, люблю...
Так просто - наостанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339724
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
мавки лаштують кружальця хороводів,
заплітають квіти голосу в невидиме сузір'я
і пливе воно скам'янілою рікою
диво розстеляє терпку паморозь тоді,
коли бліді утопленики згадують своє ремесло.
колись їх несло часом, підіймало вихором усміху,
а тепер із холодних уст народжується світанок.
скляні кружальця хороводів як відбитки страху
на обличчі заблукалих , тих хто шукає цвіт щастя.
їм вмерти судилось від сміху, раптового лоскоту,
так і не дізнавшись, що папороть цвіте на грудях у смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339677
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху…
Екклезіяст 3:20
........................................................................................................
Дитя есть невинность и забвение, новое начинание, игра, самокатящееся колесо, начальное движение, святое слово утверждения.
Ф. Ницше
_______________________________________________________________
Від тебе лишаться тільки літери, нотатки,
Чорнильні лінії заломлені в серце.
Я пам’ятаю тебе…
Пам’ятаю всі дати твого народження,
Ти так часто прокидався дитиною безіменною,
Щоб ставити масу питань собі…творити кожен день по своєму,
Лаяти суб’єктивну істину, розрізати її перед сотнями пар очей,
Які бачили лише деталь, а не істоту живу,
Не важливо, довершену, ні.
Вона ніколи не пролила по собі сльози,
Знала, що прийде нова, виношена немовлям,
Неприйнятна, амбітна з гарячкою у очах…
Так, вона лишиться допоки ти її оскаржиш і прокинешся знову…
Я буду тебе годувати власними водами,
Тверезо-холодними і пити з тобою із одного джерела.
Поки тут, поки кожне сонце, кожна земля – нова,
Простягається тілом мапами і кожна артерія, знає куди впадає вона.
Сьогодні це так по новому,
Сьогодні початок голосистих вигуків у собі
(почути себе самого й побачити, не загубити, не втратити).
Серед червоно-сліпучого кольору маків, є ще зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339362
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Гортаю сторінки, яких вже немає
Минулого пасма довічних пліток,
Щоб потім шукати той день, що минає,
Щоб згодом латати всі діри пусток.
Між згустками часу літають примарно
Скажені приблуди з моїх сновидінь.
Вони пожирають прогалини вправно,
Єднають відблиски булих мерехтінь.
Постійні напруги від поклику вражень
Патлаті надії крадуть з викриття,
Події, картини під звуки відряджень
Невпинно ведуть в швидке забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339016
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Для себе стала враз я психіатром,
Лікую вічно свій душевний біль.
І розбираюсь між життям й театром,
Бо загубила я останню ціль .
Тепер я одержимий аналітик.
Аналіз. Логіка. А механізм
Запущений, його вже не спинити.
Майнула думка крізь мільйони призм.
Я не психолог. В мене не думки,
У мене лиш аналітичні факти,
Під фактами загублені роки,
А з ними і з свідомістю контакти.
Тепер навіки я для себе психіатр
І розбираю свою ж параною,
А мозок мій неначе генератор,
Я відчуваю що ось-ось не встою.
Нервовий імпульс знов мобілізує
Мій організм. І знову сильний спазм.
Я знову тут. Я знов аналізую…
Я знов заглиблююся в цей маразм.
Аналіз і думки. Одне і теж.
Не хочу але йду в шизофренію…
Цей безлад вже довів мене до меж.
Я хочу зупинити, та не смію!
Не можу я терпіти, сил не маю.
Я аналітик. Звикла до думок.
Та все оце уже дійшло до краю.
До стратосфери. Може й до зірок.
Куди, спитаю, ти летиш і мчишся?
Навіщо болю завдаєш мені?
Чому детонувати не боїшся?
Чому спокою не даєш й у сні?
Я аналітик. Це клеймо навіки.
Це мука. Це прокляття. Це ярлик.
І під свинцеві,змучені повіки
Вкрадається хаосу дикий крик.
Засну. І аналітику забуду.
Тоді сама себе ж введу в оману,
В своїх руках, неначе лялька-вуду,
Сама у себе пацієнтом стану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339010
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2012
Чекала весняної зливи,грози,
Це б ти подивився в засмучені очі.
Любов би побачив одної сльози,
Що надію вселяла мені, вір,щоночі.
Чекала ромашків і маків у полі,
Ось-ось зацвітуть лиш тільки мені.
Та не спитала в своєї я долі,
Чи це все потрібно чи любо тобі.
Восени закружляло листя розлуки,
Болем на серці лягло повсякчас.
Чекала,що знову сплетем свої руки,
Та була любов уже проти нас.
Тепер хуртовина вирує,думками,
я там де цвітуть всі квіти надії.
Кохання- вінок сплетем ми руками,
І стануть здійсненими всі наші мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338635
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
15.05.12
Серцю завжди сниться квітень...
Знаю, сниться він тобі й мені!
йому не треба навіть літа,
не треба навіть сніжних днів!
Не треба сяйва зір яскравих,
не треба почесті в чужих очах,
не треба слів чиїхсь ласкавих,
лиш треба квітень, той, що в снах!
Ті жаркі дні, ті теплі ночі,
ті тихі і квітучі вечори
де ти і я... Очі в очі...
Забудь! І більш не говори
про нас! Забудь прекрасні дні оці...
Хай буде квітень вічно снитись,
щоб не забуть його крізь інші місяці,
бо він не зможе більше повторитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338621
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
ти одягнеш новий дощовик
помаранчево-синього кольору
за вікном сильно дощить,
перегукуються побіжні колії
віддаляючись від смолоскипів
заправляючи кишені знімками
ти сідаєш у швидкісний потяг
знайомитись з новою жінкою
вона чекає тебе за столицею,
одягнувши коричневу сукню
до тебе життя її било сторицею
залишало синці на грудях
і ти знаходиш її усміхнену
з простягнутими навпроти долонями
пригортаєш до себе і схлипуєш
викидаючи знімки солоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338598
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2012
Якийсь абсурд від хмелю в голові.
Картини прокидаються чудні:
На діжках сплять фарбовані лисиці,
А клоуни ридають, об`ївшися кислиці.
Летять у вирій білобокі свині,
Народжують зміяток змії з дині.
Малюють на шпалерах срібні ночі,
А потім фарбу заливають в очі –
Митці веселі у моїм видінні.
Ще там живе сова у павутинні,
Павук рожевий в жаб`ячій норі,
Що їсть цукерки на втіху дітворі.
Це – хворі все метаморфози.
Із дінця пляшки ллются сльози.
Легенько б горличко відбити,
А завтра, точно, кину пити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338303
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Пахне трояндами посмішка з раю,
Дайте гітару і я вам зіграю.
Світяться щастям карі зіниці,
В них залетіли червоні жарптиці.
Музика лине, мов пташка співаю,
Вчора ще дівка, вже фату одягаю.
Не піду я з подругами в ніч до криниці,
З'являться клопоти, інші дрібниці.
Це вам не смішки, а діло серйозне,
Невдовзі життя стане зовсім доросле.
Ніяк все не зникне із серця тривога.
А що буде далі? Нема епілога?
І ось перед нами підлога із глянцю,
Майбутня сім'я, аж ніяк не коханці.
Стою я у білому платті, фата,
Повільна не квапна,поважна хода.
Ви згодні? Я згодна! А ви молодик?
Він згоден! Покличте сюди ви музик.
І грали, співали, на славу гуляли,
Кохання і щастя всі дружно бажали.́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331499
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 17.05.2012
Пам’ятаю, як вперше в мене поцілила куля.
Руки тремтіли. Я кусала лікоть від болю.
Душа відлітала, залишала мертвіти тіло.
Нас було четверо. І нас усіх ранило.
Холодні руки і ще досі блискучі очі.
Так відбувалась зустріч життя і смерті.
Кидало в піт від знемоги, від зубожіння рухів.
Від тиску збоку, від голосів, що кричали «Не треба нічого робити».
І коли в кімнаті з’явилась запалена свічка,
раптом прийшло прозріння.
Дихати справді не треба було.
Дивитись також не треба було.
Вимовляти слова не треба було.
А головне – кричати теж не треба
було, чого я не розуміла раніше.
Багато чого вже не треба було.
Багато чого й не хотілось.
І дивно, що та куля була не мідною
і не прострілила жодну частину мого тіла.
І дивно, що я тоді була ще неповнолітньою,
але все так тверезо розуміла.
Щоб в мене поцілила куля,
я свідомо цього чекала.
Я рахувала хвилини, щоб це нарешті відбулося,
щоб стало легше всім у тій кімнаті.
А легше не стало.
Я знову дихала,
я знову слідкувала за годдиниковою стрілкою.
І те, що батько вже лежить мертвий поряд
не дивувало, тільки пекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337436
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
у сутінках являлись дивні силуети
сади просили злив - отримували попіл
в осінніх подорожніх доживав останній опір
і на зізнання залишалося два сети
крихкі слова і поцілунки на порозі -
холодні клавіші по струнах ретроспекцій
слова летять: ані фригідності, ані ерекцій
прості слова, мов залишки корозій
і вчинки - вже не вчинки, просто роси
у тих світанках, захмілілих й непрозорих
але твої слова - несказані на жодному порозі
ще жодним жестом не випрохують покори
ще жодних драм: ні спади, ані злети
ніяких спраглих губ - одні німі прохання:
"Побудь ще трохи... вже не перша й, мабуть, не остання
у цьому ранку, що дарує нам два сети".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336547
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Кульбаби облітає білий цвіт
На землю пухом ніжним осідає,
А ти вже не приходиш стільки літ
Неначе вже тебе ніде немає.
З тобою розійшлися ми на світанні
Як співом залилися солов'ї.
Тоді настав кінець в нашім коханні
Замовкли чарівні для нас пісні.
Любов нашу розвіяв в полі вітер
Стежинку затрусили пелюстки
Вогонь наших сердець замовк навіки
Їх загасили крапельки роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336962
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не треба в мені вбивати любов
Вона і сама вже заледве жевріє
І навіть надії на те,
Що сильніше вона запалає -не маю.
Не знаю,чи тебе я кохаю?
Бо зерна образ на серце упали
Й проростають корінням все глибше.
Тільки їх повириваю,скажу собі:\"тихше!\"
Ти знову сієш нелюбов
Знову-знов!
Я так страждаю.
Не треба було в мені вбивати любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336672
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Зав'язі на стрічках- це друзі,
Гарбузяні вільні сни.
Вузли на канатах- це тато,
( Солоні морські вузли).
І розмов вже не так багато,
І наче у них -не ми...
Не-ма
Зи-ми.
І енергії у напрузі.
На лузі-
Біла зав'язь на гарбузІ -
Мамин вузлик із вовни звузив
Шлях повернень на лівій
І правій нозі.
І руках...
Мама- вузлики на думках.
Ти не збагнеш.
"До чого тут вузлики?" -
Скажеш.
Це багет. А від музики-
-Вимкни!-
Тяжче.
Від-ламай
Кусинку. І давай- натще.
Поділись зі мною.
так і далі роби.
І - люби.
Зв'язані і з тобою/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336666
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012
Лютий прийшов
Долю знайшов
І високо над землею
Зустрів чарівну фею
То насправді була
Чарівниця весна.
Вона його зачарувала
В чужу землю заслала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336636
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
А час зриває з мене простирадло
І накриває покривалом з неба,
Шматочки сонця втулює незграбно,
Неначе в сонці маю я потребу.
Мені б дощу та вітру лютого,
Щоб всюди було вогко, сиро й сіро.
Та щоб у бурю - блискавки і грюкало,
Щоб тільки небо плакало як вміло.
Щоб вітер обіймав мене за стан,
А листя шепотіло: Та забудь!
Не має у людей невиліковних ран,
Смертельні є...та й з ними же живуть.
Час ліки відміряє чомусь літрами.
Нічого....гірше все ж не буде!
Наплутавши з палітрами й пробірками,
Він знов і знов дає мені отруту.
Та, мабуть, несмертельна, бо ж жива...
Все ще радію. Люблю посміхатися.
Час вилікував мою біль сповна,
Просто забравши здатність закохатися....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336655
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Зайдіть , мої любі, на ось цей сайт і допоможіть хто чим може НАШИМ ДІТЯМ www.donor.org.ua
Їм не потрібні Майбахи і Бентлі,
Розкішних віл з басейнами не треба...
Вони одне - єдине просять в Неба,
Щоб не згоріти у земному пеклі.
Аби побачити веселі очі мами
І тато крадькома нехай не плаче.
Лише оце, "на чай" усеньку здачу.
Їх сподівання і на нас із вами.
Не заглядаючи далеко у майбутнє,
Ці діти хочуть просто Жити завтра...
Для цього нам відмовитися варто
Від того, що не є життєво сутнім.
Допомогти, бо хто ще допоможе?..
В мужів державних вибори на носі.
Війни немає, ми не голі й босі,
Не забуваймо заповіді Божі.
11.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336587
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Моє натхнення, ти таке неждане,
Само приходиш байдуже коли,
І важко часом слово підібрати,
Щоб написати не образивши,
Ти як роса, прозоре й чисте,
На квітці зранку на весні,
Ти наче промінь сонця ясний,
Дитяча усмішка в тіні,
Ти завжди маєш,що сказати,
І слово влучно підбереш,
Ти не підеш не попрощавшись,
Це не для тебе от і все,
Якщо відчуєш, що в поета,
Не йде погане з голови,
Йому ти пісню,заспіваєш,
Покажеш щось, розвеселиш,
Ти завжди різне,ти цікаве,
І пізнавати хочеться,
Люблю тебе моє натхнення,
Душа за тебе молиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336354
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Сьогодні рівно місяць, як я кинула палити,
Й шукати перестала істину у димі сигарет.
І, як вино, твій поцілунок пити,
По краплі розкриваючи п'янкий букет.
Хто ж знав, що ти для мене, зірку не дістанеш?
Що ти для мене гори не звернеш?
Хто ж думати посмів, що ти мене загубиш?
Що ти любов, втоптавши в бруд, підеш?
А я ж так звикла дихати тобою,
Легенями фільтруючи обман,
Що й не помітила, як ти чужою плоттю
Впиватись став, й голубити чужий дівочий стан!
Все водночас для мене похитнулось,
І очі заступила слізна пелена,
Ну як ти міг? А в голові лише крутилось -
"Ти й зневажливо усміхнена, вдоволена Вона!"
Ось так скінчилося твоє кохання,
А я відмовитись від тебе не змогла.
Моя любов до тебе - згубна звичка,
Яка, на щастя, залишилася одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241886
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 10.05.2012
Як заграви догоряли
І займалися стожари, -
Ми на конях вибігали,
Де шуміли дикі трави.
Пам’ятаєш божевільні
Наші літні-літні ночі?
Ще дитячі, щирі й вільні –
Карі й сині наші очі.
Як ховалися в туманах,
Розвівались вітром гриви…
Наше літо… Де ти зараз,
Безтурботне і красиве?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336286
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Краплі тихо падають додолу,
Омивають запорошений асфальт.
Самотній вітер, заспівавши соло,
Витанцьовує травневий вальс.
Під веселий і бадьорий гуркіт грому
Дощик стукає по заспаних дахах,
Каблучки спішать скоріш додому,
Парасольки загорілися в руках.
Цокотять калюжами краплини,
І намокли вже проспекти і бульвари.
Вимальовують художники картини
Про похмурі й грізні сірі хмари.
Дощ напружені обличчя постирав,
Що бродили містом навмання,
Злі емоції у хмару заховав,
Для наступного такого дня.
Непомітно травень вкрався в душі,
І весна зайшла як сонце в дім.
Оповила пеленою квіти груші
І танцює під травневий грім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336262
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Хочу вернутись в дитинство, в ті дні,
Коли ще нічого не знала,
Коли ще думки в мене були одні -
Щоб мрія скоріше збувалась.
Коли я жила у святилищі мрій,
Не знала ще розпачу й болю,
Навколо творився світ свій і новий,
Усмішкою сяяла доля.
Колись вітерець, що здимавсь на вустах,
З кульбабок здував парашути,
Коли у душі не зривався ще страх,
Що миті ті можуть минути.
Лились діамантові слізоньки нишком,
Бо лікті й коліна розбиті.
Проте на обличчі зростала усмішка
В ті дивні волошкові миті.
Коли ще не знала чужий світ людей
Й чому ті дорослі сварились,
Коли у своєму ще світі дітей
Планети блакитні творились.
Коли воєдино мрії зливалися
З реальністю й просто летіли,
Далеко в безмірність невпинно звивались
Туди, де зірки миготіли.
І втомлені очі й думки веселкові
Пірнули на дно сновидінь,
Матусині губи з теплом і любов'ю
Створили для захисту тінь.
Голівонька тихо й замріяно спала.
А мрії і далі творились,
І нова галактика в них оживала,
І нові світи мені снились.
Ось що я знову побачити хочу
Той час, що дитинством ми звали,
Ті теплі і ніжні ромашкові ночі,
І сни по яких ми блукали.
Дитинство пішло, полетіло в світи,
До зір, як з кульбаб парашути,
Втекло навіки. Його тільки ти
Нізащо не зможеш забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336195
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Дивна мушля - від себе
Чи від світу хата.
В ній давно вже хтось живе
Без дверей, без свята.
Мійцний дах, але глухий,
Щоб доща не чути.
Щедрий дар - куток малий-
Є, де тиші бути.
Люди йдуть. Не бачать "дім",
Бо його немає.
Його не побачить всім,
Хто його минає.
Дивна мушля- від усіх,
Від себе та люті.
В ній усі на самоті
У себе закуті.
Щоб не бачить і не чуть,
Як живуть щасливі.
Щоб любові не ковтнуть-
Бо не п`ють за щирість.
Щоб торкаючись тепла,
Пальці не зігріти.
Щоб крізь мушлю в небеса
Не побігли квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336164
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
500 километров - пожалуй,
Не шутка
Сердца удары
Медленно...
Жутко...
Когда до отчаяния - только минутка
500 киллометров становятся будто
Вечной пыткой,
Борьбой
И наградой
Но никогда пусть не станут
Преградой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335953
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Наше знайомство – сама випадковісь,
Наше знайомство – звичайне життя.
І ця телефонна розмова – спадковість
Якогось простого, звичного чуття.
Тебе, я зовсім трошки знаю,
Та почуваюся як птах,
Твою розмову я не забуваю,
І знаю я різницю у літах.
Ймовірно ти – чудовий друг.
Ти… гарно розмовляєш,
У тебе зовсім інший круг,
І друзів ти моїх не знаєш.
Але з тобою вільно розмовляти,
Ти розумієш суть життя,
Нехочеш ти минулого згадати,
І думаєш, що я – наївне ще дитя.
Я плекала свої мрії все життя,
Вибирала, - самі кращі почуття,
Але ти, як друг усе це роз’яснив –
Нема любові, мені ти це пояснив.
Сказав, що переміниться життя,
Нема любові – є чуття.
Довір’я – ось ціле життя,
А решту – це наївні почуття.
Із твоїх слів прийшло нове життя,
Я зрозуміла суть всього буття.
Реальність – це складний маршрут,
А мрії – це простий накрут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319453
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 07.05.2012
Життя майстрів і по підвалах
Ховає, часом, без жалю...
Бравуру швидко поглинало,
Немов данину забуттю.
Усе проходить... все минає
Нікчемну пам'ять із давен!
Хай багатьох уже немає,
Але звучатиме Шопен...
І філософію клавіру
Питливі очі сколихнуть...
У світлі вічного ефіру
Нові таланти спалахнуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335378
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 07.05.2012
стоп.
перезагрузка.
перевантаження в собі.
твоя любов, розбила душу всю на друски.
шукаю сонце у собі.
і крок вперед.
бо крок назад то пірва, люди.
розірвані усі нитки.
Бог тільки знає, що там далі буде,
душа кричить "живи,живи!"
ти знаєш, серце- концентратор
клубок любові,доброти.
пора мінять акумулятор
піду за сонцем,щоб новий знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335650
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Мені вже набридло. Набридла фальшивість.
Набридло це ставлення. Ця недбайливість.
Натягнуті посмішки, стомлені очі.
Набридли омани і думки щоночі.
Набридла напруга. Набридла! Набридло!
Де вихід з тунелю? Чому ще не видно?
Все добре. Це правда. Це щось лиш зі мною.
Весь світ наш здається шаленою грою.
Набридло... Набридли чиїсь сподівання,
Мої обіцянки і когось прохання...
Набридли надії, набридло старання...
Набридло, набридло це вічне змагання!
Чому ми не можемо просто пожити?
Без справ, без обов'язків, як малі діти?
Чому все ускладнюєм? Чому зобов'язуєм?
Все. Годі фальшивості. Я руки розв'язую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334944
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Не буду я більше сумувати й страждати,
Лити сльози і згадувать епізоди сумні,
Я буду вчитись життя відкривати
Буду радіти прекрасній весні!
Скінчилися вже сумні дні життя,
Щасливі прекрасні стукають в двері,
Журливі назавжди відійшли в невороття
Почалися дні чудові й веселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332750
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 07.05.2012
Збігають хвилини, мов каша,
Мов магма на швидкісній зйомці -
Повільно, густо і загрозливо,
Хоронячи під собою нездійсненні мрії…
Немов із драного пакету
Посиплються в киплячу воду мізків
Сухі і безколірні макаронини «чому?»
Ні час мені не друг, ні простір мені не товариш.
Ще більше підгорілих яєчень
З розбитої шкаралупки плоду пізнань,
Та ніякої поживи з того! Ніякої...
Ніякої!..
Мій дім поріс бур’янами сну,
Равлики слиняві читають мантри,
Вилизуючи доріжки сонячним зайцям,
Штурмуючи вертикаль мого смутку.
Дроти!
Оголені і струмовбивчі нерви,
Стукаються між собою і нічого…
Нічого!
Порожнеча …
А можливо втеча?…
Денна та нічна варта зійдуться за пивом,
Щасливі під пійлом досконалих перевтілень
З місця зрушать мій дім,
Мене з ним,
Мої бур’яни, завбачливих равлів на склі,
І почнуть запихати, ламаючи нігті об граніт німоти,
Здираючи шкіру байдужості
Заштовхають душу у патоку,
В саму середину,
В клейку і рідинну хвилину!
А щоб я не збігла,
Завмерла й затихла
Заткнуть всі віддушини
Чопиками- навушниками.
Аж доки я не відмокну,
не відпустить варта Лакримози!
Сиджу така,
дах підтримую руцями,
бовтаю простір нозями,
викупана, начищена,
немов новий п’ятак блискаю,
посміхаюсь така,
мов дурна, чи щаслива
медитую:
«ясонце,
Я - Сонце…
Я - СОНЦЕ!!!
Я сонячний зайчик у кухлі пива,
У скельцях твоїх окулярів,
Я сонце…»
06.05.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335629
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Ти там, де свято, світло, сміх.
Я там, де вже немає їх...
Ти там один, я там одна,
П'ємо до дна...
Ти там, де все горять вогні.
Я там, де бачиться мені
Лиш тиха тінь ясних зірок.
За крок до істини...За крок...
Ти там, де ти собі король.
Я там, я мушу грати роль
Собою вибрану колись,
А ти дивись чи не дивись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335628
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
Дайте ще дощу!
Хвилинами чекання вбивається самотність
і вішається в відчаї на стіну,
Кривавими мелькаючи стигматами.
Заб’ється у конвульсіях і стихне,
Згубившись у безодні тих агоній…
За чимось недосказаним в погоні,
За чимось недописаним, як сон.
Я знаю
Вірю
Жду
І скірізь лиш Ти.
і кам’яні мости, хиткі, як правда
і почорнілий з горя небосхил..
а стомлена душа вже й не здригнеться
у гамівній сорочці каяття..
безглуздий день
змарноване життя…
а ти все ждеш
ти ждеш
бредеш по колу
ідеш –
біжиш –
і падаєш у бруд,
у відгомін дощів - міських приблуд..
і якщо хтось зламав твої кордони -
над ними вже святиню не зведеш.
І млосний день, скотившись за будинки
Мине безслідно
Безутішно
Марно..
Для всіх, хто вже позбувся глузду,
Одвічний вирок:
Назавжди й безкарно.
А ти все пальцем тицяєш у стелю,
малюєш те, що так і не збулося
під «місячну сонату» божевілля
і жовтий подих спеки у вікно…
І давишся вином своєї втоми..
І щось знайоме
дежавю
міраж..
і щось до болю зовсім не знайоме.
і у своїй фортеці… ні, в’язниці! –
В столиці, в клятоцегляному храмі
Потроху догниваєш
Не гориш
не сохнеш
І мимоволі чуєш в скронях пульс
Як відголос заупокійних дзвонів..
А ніч як пташка мертва на долоні –
І що собі захочеш – те й роби.
Лише не жди і не молись на того,
Хто знав, що вб’є, та навіть не хрестивсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335626
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012
істеричка , самозванка і естет.
вирощую в вазоні я імунітет.
на брудні емоції і запах сигарет,
на чужі позиції і чийсь авторитет.
на зіпсуті мрії, новини із газет,
на нестачу ейфорії, і невдач дует.
на убиті фрази , словесний пістолет,
на плачі й образи, і мінусний бюджет.
на сміття буденне, на осені портрет
є тепер у мене свій імунітет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334172
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 04.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2012
Чи ж я просила Вас співати дифірамби?
Хіба веліла власно на дуелях битись?
А чи можливо загадала стрибнуть з дамби?
Я ж тільки попрохала в сні явитись.
Чи ж я хотіла би Вам світу зав"язати?
Міркуєте, що не давала б супокою?
Мені лише бажалось Ваші очі знати.
Я не чекала почуттів розвою.
Чи ж Ви боялися, любов"ю полонену?
Невже й на відстані мене не хтіли знати?
Кохати Вас - чуть музику Шопена.
Не слухати - душею відчувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334910
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
як низько душа наша впала:
амбіціям пишем ікони.
для галочки все здобуваєм.
де принципи? байдУже, панове.
а я б у селі оселилась.
дивилася б сонцю у очі.
йому штучний світ остогид вже
Воно також справжності хоче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334885
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Ти знаєш, мені в твоєму серці тісно
Хоч я і в ньому, але я там не одна.
Там всі дівчата, навіть ті, кого ти мало знаєш,
Забуваєш.
Ти мене поволі забуваєш...
Немає вже для мене більше змісту
Залишатись там, не відчуваючи тепла.
Занепокоїшся?
Захочеш повернути?
Ти поспіши, бо втратиш назавжди.
Відкинь ти всіх, та думай лиш про мене!
Я егоїстка?
Ти не правий, я просто сильно,
Просто до нестями,
По-дитячому наївно,
Тебе одного лиш люблю...
Аж якось смішно, правда?
Я ж знаю, що ти не мій,
А я...все ще твоя.
Ти можеш посміятись, розказати друзям,
А потім ти злукавиш дивлячись у мої очі.
Я буду знати правду, залишаючись стояти гордо,
Але ридаючи в душі.
Ти знаєш, що я сильна.
Що плакати - це не моє.
Але я не плачу, не діждешся!
Це просто звичайна чистка для душі...
Я обману тебе.
Я обману всіх інших.
Скажу, що більше не люблю,
Що це були пусті слова.
Відкрию двері серця твого,
Переступлю поріг і вийду
З гордо піднятою головою,
Змахнувши легко так рукою
Сльозу, що покотилась по щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334678
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Ми говоритимемо одиноко,
Тікаючи від натовпів глухих,
І хай наше взуття давно не в моді,
Ми чхали вже на те, що навкруги.
Ми крутимо однакові педалі
І наш велосипед будуєм з мрій.
Не бачимо вже ні кінця, ні краю
Лиш шлях штрихуєм з кольорових снів.
Я довіряю все тобі, як мамі.
Ти – компас мій і сторона світів.
В твоєму серці журавлина зграя –
В моєму – ключ на сто доріг.
В твоїх очах давно є те, про що мовчим,
Ми боїмося певних наслідків розв*язки
Та знай, що доля нам не сповістить
Обов*язково виявиться щастям.
І може наші тропи розійдуться,
Зійдуть метаморфози нанівець.
Та люди вже ніколи не забудуть
Нашої дружби кров*яних сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334649
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Під поглядом п'янким очей зелених
Я розсипаюся немов піщана,
Насип собі в долоні трішки мЕне
Та пригорща то серце полум'яне.
Насип, і зав'яжи її в мішечку
Носи завжди на грудях у кишені.
Хай, поки так, сердечко до сердечка
Може колись й своє віддаш у жмені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334641
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012
і очей
тих єдиних
аби взавтра їх не забути
тих що небом по піднебінню
тих що терпнуть в повіках тихо
не дають уночі
заснути
аби справді їх не забути
аби й взавтра по піднебінню
дощ зболілий
минулорічний
утікав від очей єдиних
і вернувся до мене
ніччю
аби й потім
очей єдиних
аби й потім
і не інакше
аби й потім
по піднебінню
сонцем
небом
і навіть
снами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334639
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Запам'ятай мене надовго
Як кращу з твогО набору
Як кращу з усіх блондинок
Як кращу з тобі непотрібних
Запам'ятай і більш нічого
Так просто все й без розбору
Я без усяких родзинок
Та стала чомусь така рідна..
Запам'ятай мене по стонах
По спОротих бритвою нервах
По дивних мріях про клітку
По чистому кольору карми
Із тисячі своїх таксофонів
МІй загуби найпершим
Постав йому чорну мітку
І плач.. за межею камер..
Запам'ятай мене поцілунком
Запам'ятай мене своєю
(Я в чомусь твоєю лишуся)
Читай мою переписку..
Запам'ятай мене подарунком
І як просто хорошу ідею..
Здається я не повернуся..
І вже не буду так близько..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334466
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2012
Наш світ – ілюзія, звикайте,
А наші замки – із піску.
Чому? Мене ви не питайте,
Я теж в ілюзії живу.
Все те, що бачимо – безглузде,
Безбарвне, сіре, неживе,
І кожен крок в болото грузне,
А кожна думка – пропаде.
Наступна мрія – нереальна,
А попередня – не збулась,
І кожна помилка – фатальна,
Бо не дається другий шанс.
І кожен твій попутний вітер –
Це результат твоїх зусиль.
Немає дива в цьому світі.
Реальність – цвинтар для надій.
Ти зрозумієш це запізно,
Така природа у людей.
Чи будеш вірити? Ну, звісно.
І буде ще мільйон ідей.
І будеш знову планувати
Те, що вирішуєш не ти.
Звикай, бо будеш ще страждати.
Наш світ – ілюзія мети.
01.05.2012 р.
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334439
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Ламати завжди просто,
Та важко відновляти.
Ми люди-всі жорстокі,
Цінуєм, коли втратим.
Говоримо, що любим,
Говорим, обіцяєм.
Та згодом набридає,
І ми все розриваєм,
Бо думаєм про себе-
На інших не зважаєм.
І ми не розумієм-
Комусь життя ламаєм.
Бо хтось наївний-вірить,
Життя нам довіряє,
А ми лиш просто люди,
Цінуєм, як втрачаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333736
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Поцілую тебе терпко
У малинові вуста.
Я віднині не вестанка,
Чуєш, милий, я не та.
Трунок виноградний терпкий
Легко і зі смаком п”ю
Розлучаюсь дуже легко
Обіцянок не даю.
Не сумую за минулим
У майбутнє не дивлюсь
Ні, тебе я не забула,
Просто згадувать боюсь.
Небо, зорі і тумани
Не навіюють жалю,
Все в минулому, коханий.
Повертатись не люблю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332937
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Кохання дуже дивна річ,
І шум у голові,
Немов невпинна річ
Занурилась в крові....
Ті дні, ми не забудемо, о ні...
Вони живі, хоча і уві сні,
Вони живі, хоча і уві сні.
Кохання дуже дивна річ,
І стукіт у серцях.
Та неймовірна ніч,
Й записка у руках...
Ті дні, ми не забудемо, о ні...
Вони живі, хоча і уві сні,
Вони живі, хоча і уві сні.
Якби ж все повернути...
Та скоро-скоро прийде час,
І у житті все стане
так, як має бути в нас...
Життя все поверне,
життя все поверне...
Ті дні, ми не забудемо, о ні!
Вони живі, й не тільки уві сні,
Вони живі, вони живі...
23.04.2012 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332903
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Не дай мені забути все, благаю!
Не відпускай і крил не відтинай.
Так, буде складно. Думаєш, не знаю?
А ти хоч мої мрії не вбивай.
Не дозволяй втекти або сховатись.
Я хочу щастя. Чого ж прагнеш ти?
Можливо, досить нам з майбутнім гратись?
А може, краще назавжди піти?
Не дай мені ще й збожеволіти, не треба.
Я вже не маю сили. Зачекай!
Мені ж без тебе - сонцю як без неба.
Ти так потрібен. Досі. Пам'ятай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332900
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Не почуття, а хроматизми!
Коли б у гору - то ще хай,
А от, якщо повзуть до низу -
То краще кинусь під трамвай...
Секунди, септіми, тритони,
Енгармонізми почуттів
І теситурні перепони -
Коктейльчик не для ледарів!
А мрії наші дисонують...
Не музика - суцільний шум,
Я в шумі щастя не почую -
зникає equilibrium...
Нюанс строкату партитуру
Перетворив на грізний стяг!
Нас не запишуть в професуру -
Дует ансамблю не досяг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332891
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Шукаю серце,десь зарите в яму,
I стоптане байдужими людьми.
Я знаю,ще не пiзно,вже не рано,
Стояти в черзi милiв до мети.
Я хочу споглядати в хвилях небо,
Тривоги полишити в глибинi,
Або ж як в пiснi,навiть "вище неба",
щоб не дiстати мрiям до землi.
I пробудитись ранком вiльним птахом,
Змахнути величавими крильми.
І все,що невагоме сірим прахом,
Розвiяв вітер миттю навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332888
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Які гарні червоні троянди!
Ось дивлюся на них, і мовчу.
А в думках поринаю у казку,
І лечу десь кудись, і лечу.
Які ніжні, прекрасні ці квіти,
Вони серце моє зігріва.
Скільки в світі божествених квітів,
А троянда у серці одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332880
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Я розірвала свою душу,
розвіяла її в вітрах.
І зараз я іти вже мушу,
але мене долає страх.
Мій біль росте, такий могутній,
і рве з середини мене.
Не бачу я своє майбутнє,
бо майбуття моє сумне.
І знов сльоза тече нестримна,
я більше плачу, ніж живу.
В моїй душі так сумно й зимно.
Чи ще колись я оживу?
Чому я знову з суму плачу?
Чому не радісно мені?
Невже колись іще побачу
оті мої щасливі дні?
А у житті я одиначка
І я одна на самоті.
І лише дощ зі мною плаче -
єдиний друг мій у житті.
Нехай душа залишить тіло
і полетить до неба в рай.
В моїй душі все відболіло.
Мій дощ, мій вірний друг - прощай!
В житті я дуже мало хочу,
але, щоб це завжди було:
яскравий місяць серед ночі
і сонце, що дає тепло.
Знайти собі таку людину,
щоб з нею грілася душа.
І мрію ту здійснить єдину,
що буде музою в віршах.
А поки я цього не маю,
я розчиняюсь у дощі.
Знов душу свою розриваю,
а потім зцілюю вночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332872
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Моя правда вам не пасує -
У долонях гербарій та сіно.
Бог всміхається голосно й синьо…
Знову згадую Його ймення всує
Ночі втомлено вклали голови
Я рахую їм волосини сиві
Ранок в сонності та надриві
Надвечір’я – цигарки й коливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332689
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2012
обіймайте дітей ще у зародку,
Притуляючись теплими ручками.
Поцілуйте устами, як заревом,
Чоловіка терплячого рвучкого.
Поцілуйте, щоб серце спинилося
Та із новою силою вдарило.
Щоб у всіх вас назавжди лишилося
Це щасливе не маревне марево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332230
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Бавився вітер твоєю льняною косою,
Сіру спідничку зухвало здіймав догори,
Ніженьки білі, омиті дрібною росою
Понад землею летіли назустріч зорі.
Ти босоніж дріботіла так хутко і спритно,
Мов рятувалась від хижих, розгніваних хмар,
Щічки твої пурпуровими маками квітли,
Вітер спивав з них чудовий медовий нектар.
Я переймав, мов пташину тебе на стежині,
Ти пригорталась до теплих юнацьких грудей,
Устонька ніжні, солодкі від ягід ожини,
Я цілував, потайки від дорослих людей.
Боже Всевишній, чи вартий я був того щастя?
Я так кохав те маленьке біляве дівча,
Степ розстилав нам духмяний свій килим квітчастий,
А на світанку вже птах про розлуку кричав.
Доле людська, нащо чиниш над нами розправу?
Чом розбиваєш беззахисні щирі серця?
Степ за селом і розбурхані хмари дірчаві
Перше кохання не завжди веде до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332061
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Можна бути ніби хорошим
У світлі відносних понять.
Щось можна купити за гроші,
А щось й на честь промінять.
І можна прогнутися плідно,
Замовивши вдале слівце.
Ніколи ж не буде огидним
Втратити власне лице.
Колишучи одномоментно,
То Бога, а то - Сатану,
Плодити брехню іскрометно.
Правду ховати в труну.
Болото мішати з глиною
В ролі невинної жертви.
Якщо не став ти Людиною,
То за життя був мертвим .
Всесильному Богу молюся :
"Дай силу достойно жити!"
Хоч смерті я не боюся.
Страшно Себе згубити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
.. й цілує - мов шльондру : між очі, між губи, між груди...
й залишає на тілі небесні розводи пальцями.
тату їй на шкірі - слідами пилюки та бруду
і сниться ночами. даремно. він сам закохався без тями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332036
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
я хочу в тобі назавжди оселитись,
я хочу дізнатись, як серце кипить.
я хочу з тобою в одне ціле злитись
в тобі непомітно життя все прожить.
і думкою хочу твоєю я стати,
й щоб рухи всі мною прошиті були.
у снах із тобою я хочу літати,
щоб мрії мої із твоїми жили.
я хочу, щоб дихав ти мною, як киснем,
й слова щоб твої лиш моїми були.
і я оселюсь непомітним намистом,
на шиї твоїй, щоб ми разом жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331044
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
О, судьба!Нарисуй мне по белому белым.
Напророчь мне побольше удач и любви.
Я весёлые песни бы с радостью пела
И счастливой вставала до первой зари.
Где берёшь, ты судьба,эти чёрные краски
И рисуешь упрямо черту за чертой.
Мне уже надоели унылые маски.
Тошнотворно-мертвецкий,унылый покой.
И бессонных ночей иллюзорные тени.
И душа так устала бродить по земле.
Упаду пред иконой в углу на колени.
О,мой Бог,дай же порцию счастья и мне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331035
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Не можу більше я мовчати,
Коли так хочеться кричати.
Коли проходять марно дні,
Як в зачаклованому сні.
Коли на серці спокою нема,
Хоча пройшла холодная зима.
Здавалося б, усе чудово,
Але тріпоче в горлі слово...
Кому це слово, й взагалі для чого?
Хто винуватець стану отакого?
Що заважає жити повноцінно?
Хто відповість, заплачу я безцінно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331030
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012
Не сумуй. За вікном сонце сяє.
Щастя поруч, лише озирнись:
Може збоку пустує, блукає….
Ну а ти йому, мила, всміхнись.
Все буває: зникають кохані,
Гине дружба в болоті брехні.
Але поруч є сила із нами.
І я поруч, всміхнися мені.
Я з тобою! Простягнуті руки.
Ти підводься. Вставай же, давай!
Я наллю за нестерпнії муки,
Я прийду серед ночі, ти знай.
Не сумуй, бо така є вже доля:
Ми – дівчата, а отже – святі.
Ми мов квіти весняні у полі.
Ми – дівчата, а отже – круті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331011
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Прийди, як не приходиш у вві сні,
Почуй, коли самотність б’ється,
Буває час коли не дощ,
Не вітер в серце увірветься.
Прийди посеред поля квіт,
Нектаром струшене волося,
Нехай не буде більше днів…
Твої уста - осінні роси…
Прийди, як не приходиш у вві сні,
Омареним яскравим сяйвом,
Хвилинні вічності твої,
Для мене будуть як останні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330173
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2012
А зірка наша тихо догора.
Не помічаєш, як вона згасає.
Куди ж ти дивишся? Рятуй, поки жива,
Невже не бачиш, як вона кохає?
А зірка плаче, просить, щоб спіткнувсь,
Її не чуєш, мовчки десь блукаєш.
І я благаю: швидше б схаменувсь,
А ти мовчанкою смертельною вбиваєш.
І розумію: сил моїх нема.
Зоря благає, а нести несила.
Пробач, що зірку не спасла,
Розчарувалась, і тому впустила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329964
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Усе ішло і обіцяло й далі,
І наче зупинитися не мало,
А глядачі без сліз і без печалі
Продовження замріяно чекали.
А зупинився механізм без шуму,
Без оплесків, без маршу, без юрби
Не було сліз, і радості і суму...
Хотілось йому жити та якби...
Вже кров тече по венах без надії,
Без натхнення, без пориву без чуття.
Ось так на перехресті долі й мрії
Взяло і обірвалося життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329032
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Усміхатись дуже просто,
Усміхатись для усіх.
Щоб побачили як сонце,
Грає у душі для всіх.
Усміхатись дуже легко,
Усміхатись навкруги.
Щоб побачили усмішку,
Яка ллється із душі.
Усміхатись – це як свято,
Яка дарується усім.
Щоб кожен день ми усміхались,
І кожна мить так продовжалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328283
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012
І обмежено, і безмежно,
Так із сумнівом і безсумнівно,
І підступно, і обережно,
І мовчазно, й багатослівно,
І з надією, і безнадійно,
І безжалісно, і без жалю,
І божественно, і божевільно –
Так на світі живу й люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328054
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Не знехтуй мною, світе мій тяжкий,
легкий красою, часом незбагненний.
Тамуй в утробі дух той злободенний,
що засіває попелом стежки.
Осанна, Господу, прикутому важким
любові тягарем д‘нам невід‘ємно.
Не збуджуй у мені бажань гріхів,
любові океаном протечи,
лжебратства, лжесвідоцтв не приречи.
У вариві життєвому стихій,
легкого не жадаю, а лихе
хай розум не народить більш нічий.
Молитвою омитися дозволь
від ран душевних і від скверни, Боже.
Сьогодні я на світ оцей так схожа…
До крові память стерта, як мозоль,
пече й сльозиться, болісно тривожить.
Не зупиняйсь, на мить не зупиняйся,
в ході величний, ти, своїй, мій світе.
Що доведеться у тобі ше взріти?
Що вимагатимеш допоки даш піти?
Мене в собі утримай, не зрікайся,
Я каюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328031
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Давай закуримо ванільний чай ,
Що смакував так з кмп`ятком ..
Не в чашку сип , а обмотай
Із зошита клітинковим листком.
Нас життя не солодить,
Лиш дим у мізки напускає,
Не треба цукор, щоб курить,
Сухого чаю вистачає.
. . .
Як жадібно, як примітивно..
Летять години намарне ,
Чомусь свідомо і активно
Нас вистачає на дурне.
Димова правда зайде в очі ,
Залоскочуть сльози там ..
Кидай цю гру у "тамагочі",
Займись реальнішим буттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327189
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Свобода то нехитре діло,
коли в скорботі і душа і тіло.
Мій розум скутий в смутку кайдани.
І де ж той розум і думки були,
Коли те нерозумне я творила?
Зробила, а вже потім зрозуміла,
до чого це все може призвести.
Свобода може з розуму звести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327165
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Мене так збуджують твої нутрощі
пестощі
лестощі
грубощі
Я втрачаю свідомість
притомність
відомість
свою кольровість
Стаю сірою
білою
неумілою
зашарілою
Моє вічне на щось сподівання
чекання
бажання
Мабуть це кохання?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327151
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Пересторога
В кліпаннях і в думці.
Я не від того
Винна і невинна.
На суд сердець -
Дозволених презумпцій -
Твоя ухвала
В мені досі чинна.
Порадники і слідчі,
Свідки... долі.
Самі собі
Ми найстрашніші в'язні.
Бо власноруч -
Помітка в протоколі:
"Зізнання
У боязні"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327126
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Цей стан подібний до пауз.
Все тихо, все тихо, все тих
сліз не варте.
Не варте, не варте, не варто
Назад
дивитись, дивитись,дивись
мені в очі. Так мало. Так мало.
Так.
Я може, я може, я
ще трохи і їду, і їду.
- І їдь. мені що.
Я може вже трохи
здаюсь.
Поб"юсь,
розіб"юсь.
Боюсь. Завтра награне
літо. І літо. І літо.
А ще політалося б трохи.
І Трішки, ще трішки.
Та тихо. Все тихо, все тих
сліз не варте.
Якби вони були колись.
Дивитись. Дивитись. Дивись
Все тихо, так тихо, ще тихо,
якби
ти...хо...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325109
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Осіннім, холодним дощем, ніби привид,
Людина загублює сльози, як небо…
Розбитий, самотній,один, наче диво,
Під болем ховає духовні потреби.
Стоїть і збирає себе по частинам, -
Поламане серце і душу розбиту,
Вчепитись за світ Він шукає причини,
Страждання, мов кров, всередині розлиті…
Як мокрий сірник, непотрібний нікому,
Позбавлений принципів, правил і догм,
Тримає в долонях зім’яту іконку,
Людина стоїть, а всередині – Бог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325077
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я досі дихаю отими небосхилами
Осіннім небом,
парками,
узвозами,
вагонами метро
і хмарочосами,
туманами над Містом
світло-сивими.
І досі…
Віриш, досі чомусь згадую
Розлучення, озвучені мінорами,
дзвінками,
смс
і моніторами
Із кавою –
єдиною відрадою.
Зненацька якось..
Боже, аж прокинулась…
Здалось…
Кулак у зуби… -
хоч би вижити!!!....
Навіщо ж я осмілилась залИшити
У пам'яті твій запах?...
І не стрималась:
«ЯКОГО БІСА????!!!!...» - в ніч глуху
У відчаї,
Я ж наче вміла так, щоб не вертатися…
Хіба таке могло
зі мною
статися?...
Та все мине. І ніч не буде вічною...
Затерпне в скронях…
ось де він заплутався…
Спочив твій запах у блакитній постілі…
Безсиллям в пальці,
А у серце –
Пострілом…
Я з ним боюся завтра
Не проснутися…
Ми загубились на якомусь проміжку,
де все банально,
але надто складно….
Але і в снах я у нестямі ладна
Довічно
цілувати
твою посмішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324298
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Це ніби пити міцну каву зранку –
Шукати погляд твій очима,
І віддавати всю себе, всю, до останку…
Але й без мене ти щасливий.
Це ніби вірити у милість Бога –
Словам простим й таким величним.
Але далека і незвідана дорога
Нас із тобою не до раю кличе.
Це ніби так, що дуже хочеш жити,
Повітря свіже пити до нестями,
За мрією своєю в далечінь летіти -
Це все можливо! Та не з нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324291
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Надо научиться расставаться
тем не дорожить- кому плевать
и не позволять себе влюбляться
просто забывать и отпускать.
Надо научиться не сдаваться
и мечту свою не отпускать
с третьей стороны , с десятой браться
оступился?встал и в путь опять!
Надо научиться отдаваться
чувствам,и стремлениям сполна
на ненужных нам не отвлекаться
жизнь ведь нам дана всего одна!
Нужно жить ни капли не теряя
встань пораньше с солнышком проснись
за окном предшественники мая
и у нас все будет зашибись!!!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324029
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
І я живу як і до цього
В пориві мрій і сподівань.
Лише одна,лише для себе
Шукаю береги зітхань.
А ти десь там
В полоні ночі
Шукаєш спалені мости,
Бо ти один і не захочеш
Ділити подих самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323917
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012
1.
Це як у снах,
Де зрослися міста, де нічого, крім себе…
Коло вікна
Задивлятися в тишу морозного неба.
Небо шорстке,
Сіроковдряне небо кудись відповзає,
Все не таке,
Все пручається, голе, слизьке і безкрає.
Дивлюся на фото людей, де вони усміхаються,
(За що б зачепитись у світі, усе нетривке таке?).
Скажи тим, хто прийде погрітись, нехай залишаються;
Усі феєрверки в пітьмі, як сигнальні ракети.
Але,
Приспів
Я нікуди не йду, я лишаюся тут і даю тобі руку,
Я буду триматись за тебе, і знов буде світ наш простий і живий,
А потім, на виході з літа, нічого, нічого не буде на світі
Крім спраги німої трави,
Крім спраги німої трави.
2.
Вікна горять,
Їх багато, вони поцейбічні, не гріють.
Сіре звіря
Причаїлось, затихло, дрімає і мріє.
Хто б відгадав
Що чекає за рогом (куди б його дітись?).
Буде вода,
Навесні буде просто вода хлюпотіти.
І діти шукатимуть неба в калюжах побрижених…
Якби пригадати, чого так запекло хотілося;
Неназване так проступає печально і ніжно,
Що деревом стати або на шматки розлетітися.
Приспів
3.
Це як завжди:
Світ тікає, коротшають наші хвилини.
Де не сиди,
Не сховатись від цього повільного плину.
Що є для нас:
Десь дитинство стікає і піниться в ринвах,
Вітер і час,
І далекого неба пекучі жаринки.
Дивися, як місто засніжене спить і здригається,
Уривками слів, чи анафема, чи алілуя…
Дерева стоять на молитві, і ніч неприкаяна,
І янголи нашими снами таємно листуються.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323437
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012
В майбутньому я так хочу пригортати свою дитину до себе,кормити груддю,щоб з кожною краплею молока вона отримувала мою любов до неї...Дитя буде для мене ніжністю моєї душі,її відтворенням та подарунком долі...Малесенькою кровинкою,частиночкою тіла,творінням кохання....В маляти будуть мої очі,ніжно каштанове волосся та промінчик сонця в душі,саме той маленький промінь,який я вклала в нього...І коли дитина виросте,поцілує мої старечі руки ...Та продовжить свій шлях,щоб колись подарувати добро та світло іншій близькій для неї людині...
Я з усією віддачею подарую своє тіло моїй дитині...Щоб воно стало прихистком для неї ...І тільки любовні плекання бачило моє маля...
Люблю.Чекаю.Твоя майбутня мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323343
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Прокляніть мене - я заслужила,
Я кохання своє продала.
Бо із ним так безмежно тужила,
А без нього, мабуть, й не жила.
Прокляність мене - й тихо забудьте,
Я сплачу своїй Долі сповна.
Та в полоні моїм ще побудьте,
Лиш пробачте - я винна сама.
Я продала кохання, що ж гірше?
Продаю Вам свободу - беріть!
Все життя - наче фондова біржа,
Я звільняюсь - і знову вчусь жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322736
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Сни влітають у вікна
Як жолуді з дуба:
Швидко й розпачливо
Й завбачливо
Вводять в облуду.
І така лісова теплотінь
Осіння:
Пізньолистопадова,
Огортає запахом дощу
Цвілого.
Йду по листю зжовклому
І хвої опалій.
І так тепло.
І пахне хлібом –
Таким мідяно-золотим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322525
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ей хочется кричать и быть воспетой,
смеясь смотреть в его глаза...
Пройтись по комнате полураздетой,
НЕ слышать, а почувствовать слова...
Ей хочется раздеть ЕГО глазами,
Дойти до сердца, как до края света...
Обжечь его горячими слезами,
Стать его страстью и его запретом...
Ей хочется услышать своё имя...
...с приятным привкусом ванили....
Стать героиней кинофильмов...
Единственной и столь неповторимой...
Ей хочется свечей и блеска шелка,
романтики разлившейся в крови...
Ей хочется собрать из всех осколков
Сосуд из страсти, верности, любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322524
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
А завтра - две недели, как весна,
Но в городе весна не две недели.
Зима не отступает, но она
Придет сквозь холода.
На самом деле
Есть две весны, хвала календарю!
Одна прогонит зиму до апреля
Вторая в моем сердце (я люблю)
Цветет сиренью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322517
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
як можна вірити у прапор миру,
коли "добро" - це слово, а не суть.
з очей коханців зради ллється злива,
медаль за те, що хтось убив людину.
рука в руці, а в іншій - смертна ртуть.
і ніч - не ніч. бо зорі помарніли -
як ми, осліпли. у нас є неон!
огидні зморшки, запливаєм жиром.
у нас робота. ні, ми не ліниві.
піти у парк? ха! є ж телефон.
я не про те, щоб ми не розвивались
чи до природи бігали в ліси.
та просто все не так, як треба, сталось,
перемінилось все, перемішалось
в серцях, в думках, у голові.
просити схаменутись я не буду.
хто я така? така ж, як всі, - сліпа.
але... стільки "але" повсюди.
вершина еволюції: ми - люди.
сягнули прірви до самого дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322273
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Замість теплих обійм тепер гарячий чай
і низка спогадів, які не відпускають...
А ти чекаєш, когось чекаєш в другій ночі,
та ніхто не прийде вже, ти плачеш мовчки.
Переглядаєш фотознімки із вашого альбому,
там картинки типу, де даруєш погляд ти йому одному.
Ви були разом, дорослі будували плани:
"...типу будуть діти, він - тато, а ти в ролі мами."
Сміялись з того, а потім на серйозі
Міцно тримались за руки, то пам'ятаєш і досі.
І не забудеш... Простиг у памяті твоїй цей слід:
смішний хлопчина і спогади з минулого літа...
А зараз гірко, так небо мало дало часу для щастя.
Будні з того часу пролітають, як в чорно-білих красках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320411
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
В своїх 17 відчула, що таке зрада...
І той, з ким ділила світ свій - тепер позаду!
Вона раділа життю і радітиме дальше!
Тепер обережна з почуттями, щоб були без фальші...
Не розкидається словами і ховає сльози!
Сміється прямо в очі, стала така серйозна.
Сьгодні 04.03.2010. Їй 21, вона така щаслива...
Виглядає з вікна палати, на руках дитина...
А там слова на асфальті :"Сонце, дякую за сина..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320416
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012
Мої мрії розлетілися, мов дим...
Із жаринок залишився тільки попіл.
Ще ніколи не боялася так грім,
і тепера без надії і без волі...
Мої мрії теж захоплені були
світом в темряві, акустикою ночі.
І я впевнена, що то приходив Ти,-
без свічок лишив холонути на площі...
Як ніхто - Тебе прощаю, то табу...
Мабуть, треба так, щоб мрії розлетілись.
Я хотіла жити, а тепер умру...
Бо із тисячі - один-таки змарніє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319362
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Самі кліше,
Борги лише.
Немов з комедій Бомарше -
Графиня плаче, вщент графин,
І щось наспівує дельфін.
Принишкла лють
І слів не чуть,
Моря розливані течуть,
Мовчи, ковтай,
Про сенс питай.
Графиню змучив гнів-глитай,
Хоч з горла пий,
Хоч папа Пій,
Любові пахощі сліпі,
Гілля бринить,
А це ж бо мить,
І кров гаряча цебенить,
Краплина в чай,
В потьмі свічад
Тремтить залякане дівча,
І прийде хтось
Зіграти в штос
Крізь дим жертовних пахітос..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318983
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Безоднею безмежною блукає
Безсонне банальне бажання.
Більшого болю благає
Безстрашне, безнадійне блукання.
Безкрило, безцінно було благо,
Боліло бува безперестанно.
Біг безпритульний бідолага
Безоднею без сподівання.
Без тями борсався , бувало
Багнюкою біліли брови.
Безвіро,безнадійно, безперестанно
Блукав безкраїм Болем.
Боялись бідолагу блискучі
Блискавки блакитної безмежності.
Бо будив безжально болем
Безпритульний брат безвісті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299661
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011