Альфа: Вибране

Таня Красельникова

Пропозиція

Твоє  життя  наповню  я  пітьмою,
Усім  тривогам  буде  край.
Залишиш  світ  і  підеш  ти  зі  мною.
Будь-що  твоє  –  лиш  забажай:
Тобі  до  ніг  все  срібло  й  злато,
Ще  безліч  самоцвітів  і  прикрас,
Каміння  різного  та  так  багато,
Що  не  полічиш  скоро  й  враз.
У  келих  кришталевий  кращі  вина
Тобі  постійно  будуть  наливать.
Лише  від  погляду  тектиме  слина
На  ті  їства,  що  будеш  ти  вкушать.
Жінки  прекрасні  у  твоїм  гаремі
Розпусту  й  ласку  будуть  дарувать.
І  тільки  обрані,  тобто  окремі,
На  тебе  зможуть  погляд  свій    піднять.
А  славі  твоїй  меж  не  буде,
Огорне  світ,  неначе  сном.
Вклонятимуться  всюди  тобі  люди.
Вважаючи  своїм  богом…
За  це  лише  одну  дрібничку
Я  в  тебе  попросити  мушу.
За  всі  утіхи  й  насолоди
Віддати  маєш  мені  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311553
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Adele

Зраді присвячується

Анні  і  Віталію  присвячується
                   Забув  про  все...  Про  те,  як  звуся,  про  те  і  хто  я,
                   І  куди  летіли  мрії,  поклик,  ніжність,  бажання,  цілі,  спів  душі.



Тобі  не  треба  мого  світла.
У  тебе  є  ВОНА  одна
До  тебе  в  поїзді  підсіла
Й  тепер  ВОНА  вже  не  сама.

Віталій  й  Анна  -  так  красиво!
Ти  вірш  за  віршем  пишеш  їй.
Вони  чудові,  мають  силу,
Тамують  спрагу,  гасять  біль.

Моя  ж  душа  тобі  не  треба.
Ти  не  самотній  -  є  ВОНА.
І  приголубить,  й  пожаліє
І  теплим  словом,  й  заспіва.

От  лиш  прокляття  -  так  далеко
Один  від  одного!  На  два
Єднання  душ.  Немов  комета
Сердечка  ваші  розділя.

Іди  собі  -  мені  не  треба
Чуже.  Чи  будуще  чуже.
Ти  вже  не  мій,  своє  серде́нько  
Сховав  подалі  від  мене́.

Твої  вірші,  твою  надію
Читає  з  радістю  ВОНА.
Від  них  ВОНА  тепер  вже  мліє.
Вона!  Не  я...  Тому  прощай!

Присвячуй  їй  вірші,  Віталій!
Любити  ти  не  вмів  мене.
Зі  мною  вчився  зуби  скалить,
А  з  нею  ти  знайшов  себе.

Прощай!  Прощай...  Прощай  навіки.
Була  лиш  сном  я,
А  вона  -  НЕВІДПУСКАЮЧА  ВИПАДКОВІСТЬ,  -
Прийшла  до  тебе  у  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311505
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012


Дума You

Не спи, а то - раскроешься - замёрзнешь…

не  спи,  а  то  -  раскроешься  -  замёрзнешь,
не  спи-не  спи!  по  радужному  льду,
по  схваченному  пальчиками  пруду
дожди  идут,  усталые  идут  -
они  не  будут,  если  "я"    -  не  буду.
"я"  вспоминает  -  урим,  туммим,  тум  -
м-мычание,  смыкающее  воду
всем  голосом,  всем  смехом.
на  ходу  -  аум,  аум  -
себе  накличет  будду,
чтобы  случайно  не  назвать  беду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274580
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 04.02.2012


ІВАН КУШНІР

Хіба так важко нам сказати?

Як  легко  нам  в  цім  світі  жити,  кохати  ,  мріяти,  любити
І  говорити  ті  слова,  від  яких  кругом  голова,
Іде  коли  ми  їх  почуєм,  і  в  свою  пам`ять  занотуєм,
Та  через  ті  шалені  дні,  що  мчать  як  коні  в  далині,
Ми  не  говорим  ті  слова,  а  жаль,  без  них  болить  душа,
І  серце  плаче  і  сумує,  коли  воно  тих  слів  не  чує.
   Хіба  так  важко  нам  сказати  і  що  для  цього  треба  мати,
Щоб  говорили  ми  щодня:,,Люблю.  Кохаю.  Ти  моя,
І  в  цілім  світі  наймиліша.  Для  мене  Ти  є  найрідніша.
Без  Тебе  я  не  проживу.Тебе  лише  одну  люблю.  
І  за  Тобою  я  сумую,  коли  не  бачу  і  не  чую!”
 Тож  говорім  слова  оті,  тим  кого  любимо  в  житті,
Щоб  вони  це  щомиті  знали,  де  б  не  були,  щоб  памятали,
Що  любим  їх  і  поважаєм  і  до  безтями  їх  кохаєм.
Тоді  їм  легше  буде  жити,  кохати,  мріяти,  любити
І  говорити  ті  слова  які  сказав  Вам  вище  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309327
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Проктолог_Душ

А вам оно нада?

Нада.  А  чего  вам  нада?
Шоколада?  Мармелада?
Сиськи-масиськи  систематически  
Гигабайты  порно  --  глазу  услада?
Нада.  Всем  что-то  нада.
Кому  --  сто  грамм,  кому  "пина-коллада"
Кому  --  депутата  
В  голову  прикладом
Кому  повыгоднее  
В  банках  сделать  вклады
У  кого-то  на  "Таврии"  
Летняя  резина,
У  кого-то  сломалась
Стиральная  машина,
У  кого-то  горит
Путевка  в  Мадрид,
У  кого-то  давно
На  жену  не  стоит
Всем  шо-то  надо
И  это,  блин,  факт,
Кому-то  --  картинки,
Кому-то  --  Вконтакт,
Кому  Викилейкс
Ну  а  я  --  просто  так
Лазил  по  сетке,  сюда  вот  зашел
Стишок  на3,14здячил,  поржал  --  и  ушел.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309322
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Вадим Верц

Хочу… (присутствует ненормативная лексика)

Хочу,  чтоб  ты  в  меня  влюбилась,
И  мог  тобой  я  управлять;
Со  мною  так  же  поступила
Одна  насквозь  гнилая  блядь.

Хочу  тебе  всё  время  сниться,
Чтоб  ты  мечтала  неустанно
В  моей  постели  просыпаться,
Сосать  мой  воздух,  когда  встану.

Хочу,  чтоб  ты  писала  письма,
Звонила,  ночью  приезжала,
Хотела  близость  постоянно,
Услышав  голос  мой,  визжала.

Хочу  стать  сукой  и  скотиной
И  посылать  куда-то  нахуй
Твои  признания  стихами...
Да  я  уже  такой,  однако!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166048
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 11.01.2012


Ярослав Петришин

ГОРОСКОП

Вдивляючись  у  зоряні  долоні,
звіздар  верховний  пише  гороскоп.  
А  під  крилом  небесних  хіротоній  -
Земля  на  нитці,  наче  гіроскоп  -  

описує  божественну  фіґуру,
хитається,  мов  маятник  Фуко,
а  в  межичассі  хитромудрий  ґуру
рихтує  долю  чорним  молотком.

І  хай  харизма  в  того  хіроманта  -  
не  допоможе  -  навіть  не  просім  -
наворожити  небо  в  діамантах,
а  землю  -  без  фуку-  і  хіросім.

Щоби  були  в  героях  геродоти,
але  -  не  герострат  і  героїн,  
щоби  рої  отруйної  бридоти  
не  гнали  нас  із  раю  до  руїн.

Бо  щось  таки  наплутали  планети
в  панічній  втечі  від  космічних  пил  -  
коли  поети  -  більше  ніж  поети,
а  люди  менші  за  небесний  пил.  

Та  що  мені  хореї  і  хорали,  
чи  в  бахромі  охровій  хорогви  -
не  хоронили  б  краще,  не  ховали
людей  у  протитанкові  рови!  

Ерстеди,  фаренґейти  і  рентґени
не  розривали  б  Землю  в  унісон,
а  хробаки  хвороботворних  ґенів
не  пожирали  б  тіло  хромосом!

От,  взяв  би  -  й  проторив  дорогу  долі  
від  наших  неспокушених  пра-пра
повз  пагорби  клонованої  Доллі  
із  Прометея  Нового  ребра,

повз  голокости  і  голодомори,
повз  саркофаги  і  саркоми  повз  -
хай  це  мара  -  за  Мармурове  море
заради  цього  я  б  на  пузі  повз!..


...А  він  в  полоні  планетарних  ліній,  
спіралей,  галактичних  перехресть
вирізьблює  на  Дановім  коліні,  
неначе  меч,  пересторожний  перст...

травень  2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298548
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 18.12.2011


Вася Тапкіна

Ти навчила мене

Ти  навчила  мене  любити
Хоч  не  знала  цього  сама.
В  серці  запахли  квіти,
У  серце  прийшла  весна.
 
Ти  навчила  мене  любити,
Та  до  мене  ти  не  полинеш.
Я  ж  нічого  не  можу  зробити  –
Як  захочеш,  так  зразу  покинеш.

Ти  навчила  мене  любити,
Показала  мені,  що  любов
Від  цукру  солодша,  що  гріха  крити?
Від  солоду  душа  болить  знов.

Ти    навчила  мене  кохати,
Ранком,  коли  бренить  роса.
Ти  навчила  не  зволікати,
Щоб  з  очей  не  скотилась  сльоза.

Ти  навчила  мене  кохати,
Та  лиш  себе  кохати  навчила.
До  кінця  мене  хочеш  ти  взяти,
А  сама,  ти  навряд  чи  любила.

Ти  навчила  мене  кохати,
Вдячний  я,  і  в  душі  десь  нехай
Вільний  звір,  над  яким  правлять  грати,
Виє  гірко,  і  плаче  –  нехай!

Ти  навчила  мене  жити,
Всередині  осінь  настане.
Та  не  буду,  хоч  хочу,  тужити  –
Часу  й  так  відведено  мало.

Ти  навчила  мене  багато,
Та  не  всьому,  чого  ти  знала.
Як  боротись,скажи  мені  з  катом,
Бо  зима  вже  в  душі  настала.

Холод  більший  ніж  мінус  сорок
Обпалює  мою  шкіру  .
І  морозний  охоплює  морок,
Ти  скажи,  ти  цього  хотіла?

Ти  навчила  мене  багато,
Мабуть  цим  ти  мене  і  згубила.
Сама  стала  для  мене  тим  катом,
З  ким  мені  боротись  хотілось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298960
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011


Мар`яна Волошко

Моя чернь буття.

Вишивала  неба  рушники,
Вишивала  довгастий  барвінок.
Указала  дорогу  собі  залюбки,
Аби  взяти  той  новий  відтінок.

Запозичила  в  неба  я  хмари,
Щоб  додать  таємничості  тут
І  довідалась  все  про  Бровари,
Щоб  самій  собі    не  продуть.

На  парашюті  учора  літала:
Дух  захопило,  усе  -  на  долоні,
Це  -  той  екстрим,  котрого  не  вистачало,
Без  навантаження  на  мої  скроні.

Як  гвинт  закрутила  себе,
Зв'язавши  і  руки,  і  ноги
Й  уже  від  нещасного  "б-ее-е"
Не  вдасться  змінити  корогви.

Розв'язати  вузли,  що  тримають
Так  міцно  мої  почуття.
Чому,  розкажіть,  усі  вимагають
Змириться  із  черню  буття?

Та  що  вже  поробиш,  не  можу
Метрів  із  двадцять  не  пролетіть
Понад  містом.  Не  хочу  я  ложе
Прекрасне,  але  без  можливості  мрій!

07.12.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298715
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011


swoon

А завтра конец света…

Но,  несмотря  ни  на  что  -  я  оптимист...


 Странное  время,  странная  жизнь...
     Я  может,  успею  крикнуть  :  "  Ложись  !  "
     А  ,может,  и  нет,  кто-то  кнопку  нажмёт,
     И  только  наш  пепел  сквозняк  понесёт.

Ну  а  пока  день  за  днём,  словно  в  банке  под  крышкой
Мы  живём,  -  да,  "  живём  ",  -    мы  как  белые  мышки,  -  
Пока  идёт  эксперимент,  значит,  я  ещё  нужен,
И  вновь  бегу  в  лабиринт,чьей-то  воле  послушен.

И  не  свернуть  никуда  -  звонок  систему  разбудит,  -  
Цена  ошибки  одна,  и  повторенья  не  будет,
Беги  туда,  где  открыто,  много  думать  не  смей,
А  голова  промыта  потоком  теленовостей.

По  улицам  бродят  зомби,  мозги  рекламой  забиты,
Нас  сколько-то  там  миллионов,  -  нас  много  таких,  недобитых,
Но  мы  -  всего  лишь  ничто  на  ладони  Вселенной,  -  
Волна  отступит,  и  на  берегу  останется  лишь  пена.

Не  нужно  считать  себя  венцом  творенья  природы  -  
Мы  получились  случайно,  и  были  трудными  роды,
Чего-то  нам  недодал́а  наша  любимая  мать,  
И  с  первых  дней  своих  мы  начали  её  уничтожать.

А  в  небе  дырок  всё  больше,  наше  небо,  как  сито,
Как  будто  полчищем  крыс  норы  в  космос  прорыты,
Мы  всё  получим  назад,  что  туда  запустили,
И  нам  остался  лишь  шаг  до  открытой  могилы.

Только  солнце,  как  прежде,  шлёт  нам  свой  свет...
Но  вряд  ли  можно  назвать  жизнью  весь  этот  бред,
Да  только  выбора  нет,  и  нас  никто  не  полюбит...
Я  закончу  куплет,  но  вот  что  дальше  будет  ?

     А  завтра  конец  света...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297884
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011


Ігор Вовк

Наркоз

Дякую  всім  Близьким,  осбливо  тобі  кохана,  за  те,  що  допомогли  перебороти  мою  хворобу  і  за  те,  що  не  помічали,  що  я  хворий...  

Кохана  коли,  коли  мені  наркоз  
У  мозок,  серце,  в  кожну  вену.
Не  жалій  голок,  шприців  і  доз.
Врятуй  від  болю  душу  полонену.

Я  вже  в  думках  помер  -  убив  себе,
Повішався,  втопився,  падав  з  даху.
Лиш  твій  наркоз  від  ночі  береже,
Мене  ховає  від  святого  жаху.

Я  всі  дзеркала  розбивав  очима,
Втрачав  контроль,  здирав  із  себе  шкіру.
Лиш  твій  наркоз  знайшов  де  моя  сила.
Лиш  твій  наркоз  всилив  у  мене  віру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271525
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 25.11.2011