А когда ты умрешь, я, прости, не приду попрощаться.
Не терплю этот ладанный запах чужих панихид.
Я не буду сидеть в исступленье, седеть от несчастья,
По ночам, заглушая рыдания, сны и стихи.
Лентам я не позволю чернеть в уголках фотографий.
Соболезновать кратко не стану родным и друзьям.
И на пару гвоздик я не брошу бессмысленный гравий,
И не брошусь вдогонку в одну из зияющих ям.
Полотном от зеркал суеверно не буду скрываться.
И под хлебом стакан не оставлю в канун Рождества.
И когда ты умрешь по Москве, ровно в семь девятнадцать,
Знай, я в шесть восемнадцать по Киеву буду мертва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484577
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 06.10.2018
Літописи тиші листає зневажливо вітер,
Розбита на тисячі «я» невагомість душі.
Блукає в жовтневих рядках невідмолений квітень,
І сиву печаль відбивають небес вітражі.
На струни журливі нанизує осінь хвилини,
Янтарний мотив заколише прадавні ліси.
А серце розбито плачем на зернятка калини,
У скриню хмарин заховалась розніжена синь.
На лезах дощу – срібна кров неживого повітря,
Вростають думки у єство неосмислених рун.
Страждання і осінь – печальна готична палітра.
Зневіриться розум, а серце віддасться перу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446991
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 17.09.2013
По моїх дзеркалах крутять фільми з нудними сюжетами.
У моїх телеграмах крапки замінили на біль.
Не врятує вино, не насититься розум газетою.
Лиш приходять листи з адресатом незмінним «Тобі…»
Розсипається сонце дрібненьким бурштином по обрію,
А у шафі – томи епопеї розбитих сердець.
Вже готуються зорі здійснити бажання для обраних,
І сапфірова ніч заколисує втомлений день.
Я так часто мовчу. І не хочеться бути почутою.
Горобцями у скло б’ються заздрощі псевдобогів…
Краще бути вже дурнем, ніж мудрим, та підлим занудою.
Краще бути одній, ніж у колі «своїх» ворогів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444915
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 26.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2013
...Заходящее солнце пахнет черным кофе
и тобой.
А луна - усталостью и счастьем.
Мой мир внеслов.
Накатилась уж ночь,тишина,
Лишь за окнами - шум листвы.
Бьется в стекла шальная тьма
И осколками ранит сны.
Кровоточит весь мир потом
И скулит еще много лет...
А побыть бы твоим котом
Чтоб ходить за тобою вслед.
Звезды в небе мелькают в такт
Ритму сердца (неровный стук...)
А прожить бы чуть-чуть назад,
Чтобы вновь повстречаться вдруг!
Лунной песней останусь я,
Мыслеформой твоей души.
Жаль,что много успеть нельзя!
Жаль,что так умирать спешим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436901
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 25.08.2013
Возьми меня из темноты ночи.
Умой меня порывом ветра.
И прикоснись к лицу дождем.
Ночь холодна. И страшно мне. Хочешь,
Я поищу дорогу. Где-то.
И заберу с собой. Пойдем?
В толпе живут, и счастливы, люди,
А мне одной там плохо, Боже.
А я толпы, увы, боюсь.
Тебя простить мне нелегко будет.
И отпустить мне трудно все же.
Но я прощу. Прощу. Не трусь.
Сбежим вдвоем. На остров. Мы. Только.
Мне места здесь, среди полей, мало.
Среди людей, как перст. И ты,
И ты поймешь, что было так больно.
Но снова жизнь живою стала.
На острове. С тобой. Цветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347431
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
Сонячно-соняшно у вікні моєму -
Сонечко чи соняшник тулиться до скла...
Парою любою полечком ідемо,
Де крилом знадіяним мається весна.
Рученька в рученьці - ластівка чуттєва,
Вигини повітряні під вечірній блюз...
Промені-золото - долі насіннєво...
Я до тебе парослю ніжно пригорнусь.
Я тобою, змріяний - пелюстками вкриюся...
Сінно-пересіяно - мліє голубінь.
Тепло-жовто-рідною янгольською милістю,
Сонячно-пре-соняшно стане у вікні...
(24.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346048
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Зібрала я команду фанатичну,
І хутко полетіли легко-крило
до лісу - неймовірно фантастичну
нам таїну прогулянка відкрила…
КОНСУЕЛО
Злечу на світлих крилах радості увись,
Між хмарами ширятиму, як той жайвІр.
Поділюся секретом, як злетіть. Дивись-
Вихожу вранці з гарним настроєм надвір.
Ти думаєш – що там за новий вертоліт?
Скажу тобі тут я швиденько наперед,
Що понесе мене у дивний той політ
Червоний любий мій старий велосипед.
Навкруг дерева дивовижно миготять.
Я ж не біжу і не торкаюся землі.
Коли крутить педалі ноги не схотять,
То друге дихання відкриється мені.
Я відчуваю, що лечу, і кожну мить
Від щастя серце моє рветься і співа.
Велосипед мій поміж хмарами так мчить,
Що вірить знову починаю у дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341787
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Рука в руці...
Здавалося б - так просто!
І що такого в сяєві зірок?
І, ніби, звичного ті двоє росту -
А наче в піднебесся кожен крок!
Вогні немов тупцюють у зіницях...
І жар долонь - нестри́ма факелІв!
А серце - златокрила таємниця
У плетиві за-сонячних світів...
То ж треба так:
Коли кохають - двоє...
Встеляє щастя долі рушники.
І дивом пломенить на видноколлі.
Рука, що доторкнулася руки...
(28.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341761
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
***
Плач, мій Янголе, плач...
Заблудило дорогу...
Нерозіграний "квач"
Знепритомив небогу
У далеких світах
Напівмислі і мрії.
Завивай у вітрах,
О, мій Янголе білий!
Що то крила - лиш тінь,
Безнадії порука -
Темне шкло по землі,
Нетямуща наука!
І життя курсовод -
Десь на вуличках болю.
Як покараний Лот -
Не натішусь тобою...
Всі думки - догори!
Що й зосталось - чекати...
Говори, говори,
О, мій Друже пернатий!
Молитвами усить
Сесю душу заблудлу,
Заверни хоч на мить
На дорогу - до Люду..
(3.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341702
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Проливаюсь на долоні скуйовджені,гіркими ,анабіозними
думками, які не хочеться чути а ні на мить,поломані стебла волошок,
биті керамічні вази спогадів,в обличчя з розбігу
бринять в голові дзвінкими звуками до тупості,перенасиченості.
Не хочу бути ,просто бути ,не знаю…котяче серце скрипить
І томиться в мені ,чи я помиляюсь…це просто моє ПМ.с
Потік думок як макіяж на фарфоровому обличчі китайської ляльки
слідами від списів що застрягли між ребрами ,іїїїїї
складами,НЕ /НЕ ДО /литими НЕ ДО відчутими
відчуттями від яких лише подряпини на ключицях
від твого ім’я,чи псевдоніму,і від тебе в собі.
Сприймати ,марити тобою,
розсипатись галактично на мікрочастинки
це як хороша доза гормону ендорфілу
в ранковій каві з шоколадом на обдертому підвіконнику бажань
була…
я ..я огорнусь пір’ям білих чайок ,зігріюсь
тими думками і приступами римо токсикозу
що і по досі плавляться в мені рідким парафіном емоцій,
що стікають в брудні ріки Нілу
і стрягнуть морськими зірками на дні каналізації
Спазмують думки від відсутності аналгетиків…
Я могла бути правдою. Але нажаль не така.
Я лише дратівливість
відчуваю...перевідчуваючи…перенасиченістю думок
Або недооооо /до тебе/_____недовідчула
Хмари плачуть крихтами рожевого бісеру
а я плачу тобою…плачу м’якими наголосами
і знову,ти
ти
ти
це все моє ПМс,
я заблукала в собі
втрачаюсь
із мелодією сприймається/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340501
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
А за рікою осінь таборилась
Глибокозора, як циганка Аза.
Мінорні згини чарівливих вилиць
Запали в душу легко і відразу.
По картах клена скаже: хто я? хто ти?
Що нам віщує загадкова вічність?
Ансамбль спідничний в багреці і злоті
Пала гаями видивом магічним!
В руці доспілий кетяг горобини.
У косах - рожі. Щоки скалинілі.
Це наречена,молода дівчина,
Кружля у танці на своїм весіллі.
І час пливе у танці тім уміло,
За талію узявши юну даму.
Циганці Азі правиться весілля -
Вона за час виходить врешті заміж.
Стоять гаї, немов свати й бояри,
У одязі осінньої окраси.
Барону-часу дівчина до пари,
Циганка-осінь на порі, на часі!
Погаснуть табірні весільні ватри,
Потуманіють веселкові далі.
І всі тоді помітять важну втрату -
В барона-часу наречену вкрали!
А за рікою заіржали коні -
Це час руша за осінню в погоню.
Дивлюсь услід і осені, і часу.
А де моя хмільна весільна чаша?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335171
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Співала іволга на липі на бульварі,
Щось воркувала горлиця вгорі.
І небо плакало крізь хмари рвані.
Весна хазяйнувала у дворі.
А в хаті батько не радів уперше
Своїй весні, своїй землі в цвіту.
- Мені вже, дочко, стало трохи легше,
Я скоро в вічність спочивать піду.
Я цілувала вже безсилі руки,
Благала Господа про прощення гріхів.
Я серцем зменшити хотіла муки,
Та все пішло вже так, як Бог велів.
І він сказав: - Не плач, моє дитятко,
Піду туди, де болі вже нема.
А я не знала, я не мала гадки,
Що навесні прийде до нас зима.
І він сказав: - Там гарно, там спокійно,
Там у кущах співають солов”ї.
Моя душа там жити буде вільно,
Страждання там закінчаться мої.
Печальні очі батька рвали душу.
Та цвів нестерпно біло – пінний сад.
Я плакала – я щось зробити мушу!
Та він пішов. Й не повернувсь назад.
Пішов в останню подорож далеку,
З якої вже немає вороття.
Стріпнувшись, як наляканий лелека,
За мить якусь пройшло його життя.
Іволга - любима співоча пташка мого батька
10 років назад в цей день у нього був день народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329212
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Облака обласкал
Ветер,
Обелил их морской
Солью,
Колыбельную он
Спеть им
Так хотел,
Но теперь -
Болен:
В ноябрях потерял
Голос,
Он устал от своих
песен, -
И патрон, как назло,
Холост,
И темнеющий мир
тесен...
Но морским от тоски-соли
Двум волнам без него - невод:.
Не молчи... Если ты болен,
Кто возьмет нашу соль в небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291360
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Таких дають шаленим зазвичай –
Мій Янгол-охоронець дивний дещо:
У голові під кучерями плеще
Фантазій різнобарвних водограй.
Працює тяжко – з обсягом робіт
Проблем немає, вистачало б сили.
Коли ж засну – складає сиві крила,
Щоб відпустити мрії у політ.
Переплетіння доль – уже було –
Він все збагнув у загадці давно цій.
Перетворити фарби тих емоцій
Кортить тепер на кольорове скло.
Мети досягне. І немов митець
Відтворювати буде вітражами
Життя картинки, пристрасть поміж нами,
Метання, муки, радощі сердець.
Захопиться – як сонця промінці
Цілунками вкривають землю рясно
Згасивши зорі, не помітить вчасно.
Проґавить й усміх на моїм лиці
Ранковий. Залишусь на день сама,
Таким як я багато і години…
Авто без гальм, інсульт, впаде цеглина –
Конкретно що, різниці, втім, нема...
Здивується колишній захисник…
Втамую подих – вразять соковиті
Мозаїки, у вічності блакиті
Відлунням світу, що для мене зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291366
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011