О мурахи повзуть моїми бухими руками
вони дозволяють Ван Ґогові сидіти в кукурудзяному полі
і забирати Життя зі світу
рушницею,
мурахи повзуть моїми бухими руками
ставлять Рембо
постачати зброю зазирати під камені
в пошуках золота,
О мурахи повзуть моїми бухими руками
вони кладуть Павнда до божевільні
і змушують Крейна стрибати в море
у піжамі,
мурахи, мурахи повзуть моїми бухими руками
в той час як школярі верещать через Віллі Мейса*
замість Баха,
мурахи повзуть моїми бухими руками
крізь питво я сягаю
дошок для серфінґу і раковин, соняхів
і друкарська машинка падає зі столу наче
серцевий напад
чи мертвий недільний бугай,
а мурахи заповзають мені до рота
і горлянкою вниз,
змиваю їх вином
і підіймаю жалюзі
вони на сітці
і на вулицях
видираються на церковні вежі
і до покришок
шукаючи що б іще такого
зжерти.
Переклад: стронґовський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288029
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Танець у пітьмі, вертеп химерний.
Померли ляльки, задушені нитками.
Судоми серця, біль полімерний.
Тануть сни фрактальними витками.
Істерика тиші, гнилість душі
З розуму зводять людей заблукалих.
Філософія світу руйнує рушій.
Філософія істини благословить лукавих.
Світ-самовбивця, зібравши сумління,
Створив апарат убивства – дитину.
Ідеальна смерть: від свого творіння.
Зрада – головний атрибут людини.
Ірпінь, 15.09.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288059
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011