Bellatrix: Вибране

Олександр Обрій

СИВИЙ ВЕРШНИК

Невпинно  час  спливає,  мов  наїзник,
Що  на  коні  несеться  в  далечінь.
Вбиватись  за  минулим  дуже  пізно,  -
Воно  ж  бо  не  лишає  навіть  тінь.

Ще  вчора  в  речі  вірив  я  казкові,
І  думав,  що  навколо  дивний  світ,
Але,  нажаль,  він  виявився  кволим,
Залишивши  мені  скупий  «привіт».

Жевріла  тільки  заповітна  мрія,
Тремтіла,  наче  зведений  курок.
Коли  померла  з  вірою  надія,  -
Любов  впіймала  кулю  у  висок.

Нестримний  час  фарбує  в  білий  скроні
Нещадні  зморшки  молодість  крадуть,
Несуть  мене  швидким  галопом  коні
В  незнану  й  загадково  довгу  путь.  

Чого  в  житті  досяг  ти,  сивий  вершник?
Не  влучивши,  порвав  лиш  тятиву.
Твій  кінь,  нажаль,  не  виявився  першим,  
Лиш  воду  скаламутив  річкову...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358361
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Олійник Ярослав (Sarab)

Не вірю

Ти  знову  тут,  і  я  знаю  чому  
Приходиш  до  мене  вже  в  який  раз  
Знову  почнеш  розповідь  сумну  
Про  те,  який  нещасний  в  цей  час  
Скрививши  обличчя,  скажеш,  що  важко  
Тобі  в  цьму  світі  жити  
Що  знову  ночами  плачеш  в  подушку  
Що  більш  не  будеш  любити  
А  я  не  здержусь  і  викрикну  із  злості  
Що  більш  не  підставлю  плече  
Бо  ти  завжди  комусь  миєш  кості  
Плачучись  тоді  коли  припече  
Бо  ти  просто  не  знаєш,  що  таке  біль  
Коли  мозок  рветься  в  різні  боки  
Коли  хтось  на  рану  сипить  сіль  
Не  маючи  іншої  мороки  
Коли  в  грудях  тримаєш  гнилу  рану  
Здаючи  позиції  без  бою  
Роками  мріючи  про  Нірвану  
В  очікуванні  довгожданого  спокою  
Коли  у  ві  сні  себе  убиваєш  
Петльою,  бритвою  чи  пістолетом  
Не  думаючи,  про  те,  що  втрачаєш  
Тримаючи  почуття  секретом  
Коли  спати  не  хочеш,  а  захтів,  уже  рано  
Втрачаєш  до  кожного  довіру  
Тепер  не  кажи,  що  тобі  погано  
Бо  я  всеодно  не  повірю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351022
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Люда Гриб

Коли болить душа

Коли  болить  душа,коли  ятряться  рани,
Коли    підступно  закрадається  печаль
І  омивають  росами  тумани
Розбите  серце,втрачене,нажаль.
На  світ  ти  глянеш  іншими  очима,
Сумними,мокрими  від  сліз,
За  це,що  пташку  у  долонях  ти  не  втримав
І  журавля  у  небі  не  зберіг.
Спокутуєш  усе  життя  нікчемне,
Те,що  накоїв  ти  колись.
Хоч  підіймаєш  зараз  очі  в  небо,благаєш-
"-Боже,зупинись,для  мене  досить
Це  страшна  спокута,я  хочу  жити,а  не  існувать!"
Та  марно  все,на  тобі  пута,кайдани  немов  дзвоники  дзвенять.
"-Ти  сам  себе  одів  в  кайдани,
На  себе  пута  натягнув.Тепер  ти  хочеш  повернути
Усе,що  втратив,що  забув?
Це  немажливо,нереально,все,що  оточує  тебе
Вже  накопиченне  роками.
І  біль  твоя,не  зникне,а  зросте!"
"-Так  що-ж  мені  робити  Боже?
Скажи  і  я  усе  зроблю,щоб  жити  в  злагоді  з  собою,
Щоб  не  померти  від  жаллю
За  цим,що  мріяв  ще  зробити,
За  цим,що  досягти  хотів,
Повір,що  я  хотів  лиш  жити,
Я  зла  нікому  не  зробив."
 У  відповідь  ти  чуєш  тишу,
До  болю  так  знайому  вже.
В  розгубленості,ти  не  знаєш  що  робити
І  як  розрадити  себе.
Ти  допомоги  прагнеш,та  спасіння,
Ти  хочеш  кращого  життя.
Нажаль,повір,це  не  можливо,
Твоя  дорога  в  забуття,
Усі  шляхи  ведуть  в  нікуди,
Тебе  нема  уже  ніде
І  долі  кращої  не  буде,
Надіятися  досить  вже.
Прийми  цей  хрестй,неси  його  сумлінно
Не  озираючись  назад
І  знаючи,що  це  спокута  за  провини
Хай  твої  рани  не  болять,
Хай  чітко  бється  твоє  серце  і  заспокоїться  душа.
Усім  призначена  така  дорога.
Усі  підем  ми  в  забуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351051
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012