Подарую тобi, бiлий вiрш пiд мелодiю струнну.
Поки мiсяця обрис, затемнення вкрав абажур...
поцiлунком гарячим на ранок тебе розбуджу,
щоб послухав, як вiтер гуляє над снiжними дюнами...
Подарую тобi горизонт, там де сходить зоря,
що жеврiючи - слiпить, холодну iмлу викрадає.
I навiки у цiй боротьбi, нi початку, нi краю,
ми загубленi дiти, і нас полонила Зима.
Тiльки вечiр прийде, стане темно, не видно дорiг,
я для нас заварю чорний чай з ароматом малини,
I до ранку, в обiймах, скрiзь звук трiскотiння камiну,
будем чуть як Хурделиця наш замiтає порiг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765692
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Я тебе подарю белый стих под мелодию струнную.
Очертаний луны, что затмения скрыл абажур.
Поцелуем горячим под утро тебя разбужу,
чтоб послушать, как ветер гуляет над снежными дюнами...
Я тебе подарю горизонт, где восходит заря,
розовеет и слепит, холодную мглу поедая,
но у этой борьбы не найти ни конца и ни края,
Мы с тобою попались в надежную сеть декабря...
В час когда тусклый вечер уронит последний листок,
Я для нас заварю черный чай с ароматной малиной,
И в обнимку сопя, будем видеть под звуки камина,
сны о том, как устало метель заметает порог..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765663
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Когда в окнах погасят все свечи,
и как жемчуг рассыпятся звёзды,
на ладони опустится вечер...
Расправляясь на крыльях мороза.
По углам завывают метели
свои грустные, белые песни,
то оставят на стёклах узоры,
то запляшут с снежинками вместе.
В далеке звон торжественный слышен,
встрепенулись, нахохлясь, синицы,
затрубил свято ангел на крыше,
растопив иней - пыль на ресницах.
Опрокинулись блёстки на ветки,
фонари заслоняют сосульки,
словно прутья серебрянной клетки,
оградили собой переулки.
Вдруг зашепчут,проснутся аллеи,
снег стеной укрывает просторы...
Наступило Христово рожденье,
и полил шум молитв, гам историй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765665
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
На надрыве уже разрывает мышцы.
Что-то выпито, вылито через край.
Может, просто здесь ничего не вышло?
Отрывай,
вырывай с корнями, дыши наощупь.
Пей побольше сладкого (с коньяком).
Это проще. это намного проще
чем об стену...
Пойманным мотыльком
с перетертыми крыльями (много ль нужно)
поднимаешься, падаешь - всё на слом.
Этим веснам , детка, полеты чужды -
наливай и пей, продвигая ком
из охрипшей глотки куда-то ниже,
к мышце, вечно дергающейся. Опять
подпускай ловца с крепкой сетью ближе,
чтобы после сети его не взлетать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733544
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
А вот и дорога. И город, что мне знаком,
становится в миг крохотным мотыльком
и тает.
Я сыплю слова как комья, как белый снег.
Мне кажется - за словами укрылся свет
и память.
Мне кажется, что в звучаньи слова глухи.
Выплескиваю твои и мои грехи
по строкам.
А день убегает, становится чехардой.
Я делаю шаг, а там за моей спиной,
жизнь - пропасть
без-дон-на-я. Выжженная степь.
И мне бы взлететь... мне бы только еще успеть...
Нелепость!
Беспечных желаний навязчивых тает свет
во мне....
навеки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730683
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Ты помнишь, я мечтала стать певицей?
Я сочиняла песни и стихи...
Мне полный зал людей - давно не снится,
Ведь и во сне, со мною не был ты.
Я выросла, теперь не обжигаюсь...
И не прощаю маленькую ложь,
Там, в глубине души - она осталась,
С тех пор, как ты сказал, что не придешь.
Я отпустила все свои капризы,
И все о чем смолчал, родная кровь...
Ведь не смотря на это, в твоей жизни
Я не сыграла значащую роль.
И кажется, прошло, дурное чувство,
И от обиды не бросает в дрожь.
Но знаешь папа, мне сегодня грустно,
не от того, что целый день льёт дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727521
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Блаженна та ночь, что живет под луной,
Она, романтична и сладка,
Она, как девчонка-загадка,
Пьянит, вдохновляя душевный покой.
Блаженна та ночь, что рождает туман
И славит его в чистом поле,
Поет под серебряным морем,
И тихо танцует, обнявши за стан.
Ах! Как же чиста эта темная ночь!
Шуршат тихо листья от ветра,
Что дух несет теплого пепла
И крутит пушинки, как царскую дочь.
Блаженна та ночь, что живет среди нас!
Рождая игривые тени,
Что прячутся в сонные сени
И тихо проводят божественный час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150339
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 08.04.2017
Я сумею пройти, я (наверно) смогу не упасть,
Не устать разбиваться о льды твоих междометий.
Посмотри: я - вода, я в тебе так давно родилась.
Помоги мне остаться живой хотя б на столетье.
Я сумею стоять в этом мире зыбучих песков,
Моя жизнь - караван, где нет права свернуть с дороги.
Посмотри же наверх: видишь - солнце - оно высоко,
Но сжигает тебя, как будто упало под ноги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716798
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Намалюй мені світ, де не було би місця для болю,
Без обірваних фраз, апогею нікчемних надій,
Де пройшлася б любов поміж нами легкою стопою,
І у серці моїм втамувала би сумнівів бій.
Щоби сльози твої висихали росою під сонцем,
Не питай чому так, - я рукою вуста затулю.
Бо усі ці слова виїдатимуть душу, як стронцій,
А зігріє одне недоказане слово «люблю»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249361
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 16.01.2017
Ты видел жизнь и слышал голоса,
Ты их впитал в свою сухую кожу.
И вглядывался, вглядывался за
Единственную грань из всех возможных,-
В единственную вечную мечту,
В свою печаль, в нее, в нее родную...
И льдами таял прямо по хребту,
Ревнуя мою спину к поцелуям...
Ты видел свет, ты видел, что весна
Не умирала, а впадала в кому.
Ты веришь в то, что смерть - не хуже сна,
Пока бежишь, пока еще не пойман.
Пока кричат забытые стихи,
Пока мой голос нем, мой голос- ветер.
Пока внутри тебя - война стихий.
Пока внутри меня - твои планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711985
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Рассказать тебе сказку про волны твоих волос?
Что давно уже острижены наголо.
Расчертить твои скулы полосами из слёз?
Обжигающих как расплавленное стекло.
Рассказать тебе сказку про девочку без души?
И про душу без девочки тоже, само собой.
Без души это весело - вечером - пой-пляши,
а под утро грызи подушку да волком вой.
А душа всё искала дом - да осела в Нём.
А ему без разницы сколько - ну две, так две...
Заходи и живи, подкидыш - постель найдём.
Да и места вполне достаточно в голове.
И пока две души беседуют о своём.
(Им нечасто хватало духу поговорить).
Он кругами ходит по улицам ночь за днём.
Бормоча и натыкаясь на фонари.
Выбирает монетки, вплетает слова в туман...
Отмечает словами-монетками путь домой.
Накрывает стол. Открывает дверь. Составляет план.
Потому что она придёт. Без гроша. За душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711327
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Я не стану вас звать…
(здесь никто не бывает лишним)
Вы избрали свой храм. Вы испили свои имена.
Вы успели остыть… предпочту оставаться вишней,
Дикой вишней в цвету,
уплывающей вдоль окна.
Мне бы только понять,
Что желаю и чем владею,
Из глубин леденящих врываясь в безумный зной.
И, теряя рассудок, легко погубить сумею
Тех несчастных счастливцев,
что двинутся вслед за мной.
Не спешите судить,
Средь живущих, среди распятых,
Звездной пылью миров прикасаясь к моим глазам
(что ушли на крестах - так ли много средь них виноватых?!)
Мне бы только узнать
среди пустоши свой караван…
Мне бы только принять,
Облекаясь холодной тиной,
Этот солнечный взрыв – лучезарный небесный свет!
И ладонь удержать на спасительном пульсе мира,
Чтобы вас обрести
в бесконечном пространстве планет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705415
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 02.12.2016
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Коснувшись морского света твоей судьбы
Я вдруг очень ясно понял в чем ошибался:
Я слишком боялся последствий своей борьбы,
Борьбы за тебя…И я вскоре не к месту сдался.
Я сбился с курса позволив тебе уплыть,
Нелепо иссох продолжая в тебя влюбляться.
Я сам утонул!
А ты все продолжала плыть...
Ведь на мелководье тебе не к лицу скитаться.
...
Внутри толп холодных,глупцом между двух миров
Русалку среди людей я ищу так долго,
Что просто не верю, что в мире без плавников
Имеются волны в которых совсем не колко...
Твердя что уже не найти ни одной души
В которой хранилась хотя бы частичка света
С русалкой отправлюсь к айсбергам...
Вопреки балласту любви к хвостатому силуэту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642586
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 29.11.2016
я ревную тебя. к перемерзшим ночным проводам
к опадающим листьям в пустынном заброшенном сквере
я ревную тебя к взмаху черного птицы крыла
что стирает в пространстве нелепое злое неверье
я ревную к вокзалам, к чужим и своим городам
к засыпающим окнам в озябшем простуженном доме
я тебя.... тебе... больше уже не отдам
на запястье теплом напишу, чтобы ты меня помнил
даже там, где воспоминаниям повода нет
я оставлю тебе только нежный безумный рассвет
наш.
на краешке выгнутых крыш
удержи мои сны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703458
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
И утро, ослепнув от полностью чистой страницы,
без слов упадет запятой в левом верхнем углу.
Я выпорхну песней оставшейся на зиму птицы,
отставшей от лета и так благодарной теплу,
рожденному громко звенящей по рельсам "пятеркой",
в пути загрузившейся заново начатым днем;
желанием вытянуть руку в открытую створку
за солнцем, спустившимся на подоконник - лучом;
заваренным без суеты, на двоих, черным кофе,
штурмующим пряно тобой не досмотренный сон...
Укутавшись пледом, читая глазами твой профиль,
дышать тишиной, очертившей границу времен,
где нет ничего: ни секунд, ни биения сердца...
лишь только неровно рассеяный утренний свет.
И - ждать, растворив где-то в памяти мысли о бегстве,
согретое теплой улыбкой...
родное "привет"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Все, ніби, є… І, водночас, - нічого.
То… Сльози щастя з-під твоїх тремких повік?
Усе в нас є, за винятком малого …
Ти - не мені дружина, я – не чоловік.
Чи схибив той Амур, чи недогледів,
Рукою п'яною напнявши хижий лук?
А кажуть – шлюби створюють на небі,
То де ж тоді плетуть гіркі клубки розлук?
***
Тоді… Давно… Я у розбитих берцях,
Місив багнюку, спотикався і вставав,
А ти мабуть, поміж дієзів й терцій,
Тихенько мріяла, щоб хтось поцілував.
Я мандрував в запльованих вагонах,
В автобусах, плацкартах, пішки та в авто,
Крізь скло блукали очі по перонах,
Дарма блукали – не стрічав мене ніхто…
Я смакував продажні поцілунки,
У хвойд купаваний кохання сурогат.
А ти? Чиїм тоді впивалась трунком
І на перетині яких координат?
Чиї тебе торкались губи, руки?
Чиїсь… Чиїсь та тільки, певне, - не мої…
У кого цілився Амур із лука,
Куди летіли стріл напружені рої?
***
На відстані руки, що вперлась в груди,
На відстані запалених рубців думок
Гадати марно – буде чи не буде
Ранкова кава й «косяка» терпкий димок.
Нема нічого… Будні - наші свята,
Та й ті святкуємо, як таті – з-під поли,
З оглядкою… А в грудях тане м’ята.
Чи то й не м’ята зовсім – грудочка смоли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701077
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Вона любила фільми про любов
Латте із карамеллю, детективи.
На світ дивилась через об'єктиви
Остерігалась пристрасті оков...
Вона любила джаз і трішки рок.
Гучні компанії та тихі ранки
Яскраві зорі на дні філіжанки
У невідомість несміливий крок...
Вона була поетом у душі.
Як Байрон понад все хотіла в гори
Торкати поглядом їхні простори.
Про них писала трепетні вірші.
Вона була тендітна і тверда.
Тепліша- сонця, холодніша- криги.
Прологом не дописаної книги.
Бурхлива і спокійна, як вода.
Вона любила кеди і бумбокс
Запах кориці і відтінки сталі.
Осінні шати із дерев опалі.
І в голові з думками парадокс.
Вона була несхожою до всіх.
Так трішки дивна, може божевільна.
До вітру схожа - невловимо-вільна
Нехай і за спиною чула сміх...
..........
....
Вона була далека від землі...
А він понад усе любив її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Закуйовдились вітром прудким
Арабески твого волосся…
Лазуровий у небі фатин –
Ювенально вбралася осінь…
БісерИнки щасливих сліз
Лоскітливо тривожать щічки –
Ендорфінів вологий бриз
Накропив чарівні потічки…
Алгоритми незнані дій
У тогО бешкетника-діда,
Саваоф… Вершитель подій,
Вирина і… Зника без сліду…
***
Ідеалів немає у світі,
Та… У Бога свої графіті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699257
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
За вдохновение спасибо Depeche Mode - Sister of Night*
Когда опустится на этот город тень,
И грусть на крыльях принесёт ночная вьюга.
Не жди потупив взгляд, грядущий день,
Твоей, сегодня буду Я подругой.
Здесь в спальне мрак густой, глотаю дым...
Постель твоя измята и пустая,
Сквозь полусон, крылом взмахну своим,
Прошепчешь: "Знаешь всё, хоть и чужая..."
Задашь вопросы, что волнуют не всерьёз,
А я вдыхая, увильну цинично.
"Такая ночь, совсем не видно звезд...
Как будто океаны - безгранична..."
Я не из тех, кто сладко говорит,
И не преследую земных, холодных целей.
Я просто чётко знаю, где болит,
Но никогда не стану панацеей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597427
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 06.11.2016
Темнота задушила в обьятьях,
утомив перелистывать книгу,
мрачный взгляд сохранивший интригу,
из-под лба у настенных распятий.
Милый мой я пришла к тебе с миром,
моих тяжких грехов отпущеньем,
Но ты, бросивший взор сожаленьем,
Задрожал, как мелодия лиры.
Не держи меня, просто стань рядом,
Не твои ли глаза так любила?
Пей меня словно чашу эфира,
И вкушай до отравленной капли.
Ослепи меня страстным желаньем,
чтоб из ревности ветер-любовник,
так неистово бил подоконник,
И томился во мгле ожиданьем.
Выдыхай и вдыхай мою душу,
для тебя она грех и светило,
я хочу для тебя стать бессильной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183923
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 06.11.2016
Мне хочется обратно в детство, в зимний сон.
В котором снег, и льда бездонный глянец.
бесстыжий на щеках игрой румянец.
и самый верный страх - высокий склон.
С которого летишь стремглав на санках.
пусть мерзнешь. но без жалоб и без слез,
и за игрой - игра, квач, паровоз...
А если заболел - варенье в банках.
И хочется чтоб звали на обед.
на сон дневной, на папины разборки,
Ведь кто-то нос разбил соседу Борьке.
и на печенье в сумке звон монет...
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507068
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 06.11.2016
Море вслушивалось в шепот волн и с особой нежностью целовало мои ноги. Так целует только любящий человек, не боясь быть униженным или высмеянным.
Загорались первые фонари и люди погружались в такое долгожданное успокоение за день. И вся тяжесть мира, оставшаяся на измученных трудом руках, опустилась на теплые покрывала.
Солнце уткнулось носом в горизонт. Его отражение расплылось, как акварель на мокром полотне. Оно пронзало меня взглядом , - читало мои мысли. Как-будто было что читать.. Сегодня голова пуста, как чашка, ждущая кофе. Так и я ждала... (кого?).
Мой мир, не останавливающийся еще с рождения, вдруг заблудился, не смог увидеть пути и просто затих, чтобы слушать пустоту. И вся его безграничность теперь была ограничена временем, которое я потеряла.. Мир, вошедший когда-то сквозь двери в открытых глазах...
...Крепость моя ослабла. Волны, с усердием влюбленного, год за годом, размывали ее фундамент. И рухнет она через столетие, если потомки мои не станут укреплять ее стены.
А что, если море- это жизнь, а крепость,- я? .
То камнями ли укрепятся мои стены?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697687
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Якось так... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590285
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Якщо схочеш, то стань мені вітром.
Бий в лице, розбивай душу вщент.
І топи мене в собі довіку,
Якщо раптом ти станеш дощем.
Догорай в мені сонцем гарячим,
Розчиняй мене, в попіл зітри,
Будь серйозним, дорослим, дитячим,
Залишай в мені свої сліди..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696890
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Вже осінь вітром дихає в обличчя,
Лишаючи останні літні дні
На сірому життєвому узбіччі.
А я стою й дивлюсь: вони ж мої.
Мої хвилини, задуми і плани,
Відкладені старанно на колись,
Стають щодня померлими думками,
Подіями, що вже не відбулись.
Здається, ще нічого й не вдалося,
А осінь вже чекає під вікном
Й повільно припорошує волосся
Сталевим невблаганним волокном.
Усе іде за заданим маршрутом.
Але чи кожен вибір справді мій?
І венами повзуть слова отрути:
"Ти тільки пасажир, а не водій".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696876
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
А знаешь, как трудно лететь в пустоту,
Где горы расстаяли, горы - туман,
Где влажными пальцами - в копоть, во тьму-
Впиваешься слепо...Так любишь обман.
Так любишь наивность столь ранней весны,
Застрявшей когда-то на теплых губах.
Нам в ней так комфортно, мы обнажены
До самой души, до начала греха.
До бешенства помыслов, нежности рук,
До самого первого взрыва внутри.
(Ты знаешь, как трудно сдержать сердца стук,
Когда без тебя в нем сбивается ритм?..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696604
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Как сладки
Поцелуи на губах…
Как уязвимы бабочки на коже…
И, просыпаясь, оставлять в лугах
Мир колдовства,
свехчувственный и сложный.
Вдруг исчезать,
Не в силах превозмочь
Волн умопомрачительных касаний.
И окунуться в первозданный дождь
На первобытном
уровне желаний.
И обрести
Волшебного коня
У черных врат, с волнистой алой гривой.
И оставаться частью бытия
Желанной,
до безумия счастливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695288
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Когда, как пьяный фокусник, усталый ветер
Достанет за уши луну из облаков,
Девица–ночь, в давно изношенном корсете,
Ему всерьёз подарит шансы на любовь…
Он знает запах её кожи чем-то пряный,
И как атлас её подъюбников течёт…
Как он за талию её к себе притянет
И поцелуй подарит ей в зашитый рот…
Шальная тьма, как стая воронов сгустилась…
И просыпаюсь я опять в больном бреду…
Остыли рифы звёзд… и я уже не в силах,
Бродить опять у снов пророческих в аду…
И я кричу тебе, прошу, чтоб дал мне руку!...
Прошу хоть мысленно меня сейчас обнять…
Но в тишину мою хохочет ночь, как сука…
Она ведь знает, что не слышишь ты меня…
13 января 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166020
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 13.10.2016
ранок у схемах й таблицях,
чую лінійні кроки.
спиться, не спиться, спиться,
сон геть втрачачає строки.
спокій на чай із медом,
вірші на дотик вірний.
ніч розпускає дреди,
плечі ховає чинно.
біль спонукань й тривоги,
хто ти в своїм мовчанні?
зрада на дні берлоги
наче в кишені камінь.
кинеш чи повз узбіччя?
мрії стрибком в канаву.
в болю моє обличчя
й запах міцної кави...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693315
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016
Твоё письмо средь прочих мелочей
Заслуживает должного вниманья,
Ты стала твёрже, несколько смелей,
Чем в час последнего свиданья.
И вот в руках мелованный листок
И почерк ровный, стройный, ты ли это?
Я устремляю взгляд на потолок,
Но не найду сегодня там ответа.
Ты славно пишешь о своих делах:
Досуг, погода, пёс больной и скука...
Как хорошо, что в наших рубежах
Письмо приходит тихо и без звука.
Неинтересно дальше мне читать,
Очки по носу медленно сползают...
Мне снится берег и морская гладь,
И поплавки на солнышке сверкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692660
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Объятья, осень, кофе, листопад,
Твоё «люблю» и солнечное утро…
Так мало нужно, но глаза горят –
От счастья расцветает мир как- будто.
От счастья снятся нам цветные сны.
Рождаются стихи, смеются дети.
Так хорошо, когда есть рядом ты,
И сказочная осень на планете…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689682
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Дороги теряются в синих туманах
Изрезаны рельсами вдоль, поперек.
Едва заживают глубокие раны
От новых разлук, видно им невдомек.
Нет близких и дальних, а только вокзалы,
Дорожные сумки - одна суета.
Объятий и воздуха кажется мало
В плацкартных вагонах – пустые места.
Безмолвные лица и мокрые окна,
Осенней погоды смешная игра
Кто был одиночеством склеен и соткан
Тот знает души бесконечную грань.
Как сердцу тревожно и голос протяжный
Коротких звонков – разрывающий крик.
Сочувствуя , нас понимает не каждый
И мудрым бывает не всякий старик.
Но все повторится и станет как прежде,
Умолкнут тревоги в порыве стихий,
Холодного утра бескрайняя нежность
Напишет знакомые сердцу стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688435
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Запрети мне читать по губам перевернутость слов.
Нарисуй на стекле спелость ночи в распахнутом небе
протекающей негой... безумной волнующей негой
в омут снов.
Запрети мне читать между строк о дороге домой
по рукам твоим. Переливаясь от... лунного света.
я пытаюсь ... пропасть за размытостью кромки рассвета
перерезав все нити, что соединяли с тобой.
Запрети мне...! я слышу дыхание дня
не пытаясь его поменять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685772
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 28.08.2016
* * *
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Мы все пред Ним обнажены,
Хотя весьма горды собою.
Мы крайне любим подавлять
В себе – себя, а в друге – друга.
И так неловко нам признать,
Что эта тяга – с перепуга.
От страха быть смешной овцой,
От страха – оказаться первым…
А нам лишь надо быть собой,
Чтоб разговаривать с Вселенной.
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Есть брешь в безбрежности стены.
И в каждом человеке – двое.
Апрель 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632549
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 28.08.2016
Никогда ни о чём не жалей!
Что ушло – то не зря отшумело.
В этих гильзах отстрелянных дней –
Для тебя всё значенье имело.
Не ругай свой несбывшийся рай,
Не кляни эти адские муки.
Горечь прошлого залпом глотай,
Развязав для грядущего – руки.
Ты иди сквозь дожди напролом,
Сквозь пургу продирайся на ощупь.
Всё осмыслишь, оценишь потом.
Когда станет светлее и проще.
Май 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675554
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 28.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
Риплять пружини, місяць вповні,
Сухих соснових дощок тріск,
Снує невтомний ткацький човник,
Стоїть гранітний обеліск,
Вібрують стегна - їде трактор,
Жарить палючим шалом піч,
На грані вибуху реактор,
Графітний стержень, ясна річ,
Пірнає в вузол флуктуацій,
Нейтралізує термосплеск...
Важкі гілки старих акацій
Туман збирають з тихих плес,
Рипить пружина, сонце сходить
Жовтком в туманнім молоці,
Твоя рука тепло знаходить
В моїй неголеній щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684539
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Кое-как и на наших широтах отмаялся май,
Лето бледное на́чало потчевать липовым чаем…
Но в душе непорядок и даже какой-то раздрай,
Хотя он в суете городской не всегда замечаем…
И, казалось бы, всё - суета, и чего зря страдать?
Столько вёрст за спиной и лохматых годов за плечами…
И пора бы давно всё вокруг не в штыки принимать,
Но пока не выходит и тупо не спится ночами…
Надо скуку с хандрою стряхнуть и всерьёз релакснуть,
Сосчитать наконец всех баранов и взять себя в руки,
В землю штык проржавевший поглубже и чем-то блеснуть,
И, пожалуй, поменьше гадать, как там дети и внуки…
Наплевать на невзгоды погоды… и дело с концом,
Перестать горевать и завидовать дико влюблённым…
Но сегодня всё также непросто не стать подлецом
И приходится дальше сражаться со змием зелёным…
Выход видимо есть, как всегда, и довольно простой, -
Если вдруг припекло по-серьёзному - закуролесить!
И рвануть на какой-нибудь берег, не очень пустой, -
Вату Дошу свою бесшабашием уравновесить…
июнь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669998
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 26.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Мне больше ничего не остается,
как город твой хранить.
Усталым солнцем
пить воздух твоего дождя.
Стирать созвездья, уходя
домой к востоку.
Одиноко
считать шаги спокойных лун.
Искать приюта у дороги
из млечности,
а погодя -
сшивать (мой север с твоим югом?)
восток и запад.
Изменять
слова и слоги.
Вторить богу о всепрощении.
Во сне
искать к тебе мои дороги
(или твои ко мне)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676717
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Не дивуйтесь розміру й римі,
Що, мов вівці в кошарі, стрибають.
В творі є щось таке… Незриме…
Те, що інші навряд чи мають…)
-А що Ви знаєте про природу пристрасті???
***
-Пристрасть, то щось хімічне,
Білково-кислотні реакції,
Якесь нетривке і невічне,
Молекул крихкі комбінації.
Чому Ви мене питаєте,
Мов подругу чи знайому?
-Подумала, може знаєте
Чи Вам щось про це відомо?
І чим же вас так образила,
Позлила, роздратувала?
Такими… Невинними фразами?
Взяла собі й запитала…
-Та… Дівчинка, раптом, хлопчика
Бере і таке запитує…
Я мав репутацію гопника,
Вправлявся з бейсбольною битою…
-Мені це вважати погрозою?
-Та ні… Я – такий, поганий.
-Ви гарно пишете прозою.
-А я геть увесь у шрамах.
-А в мене красиві коліна…
-… І ніс, із одного удару.
-Я вчилася на «відмінно».
-Я пиво жлуктав на «парах».
-Щаслива, метка, прагматична
І люба для всіх, апріорі.
-Психований, непрактичний,
Нахаба, «ходяче горе»…
-Агресія, мат, пиятика –
Нелюбі, бридкі, неприйнятні…
-Я пив, матюкався і пики
Лупив і по буднях й по святах…
Давайте на «ти»?
– Навіщо???
На «Ви» філігранно й мило.
-Тому, що на «ти» зручніше,
А «Викати» вже несила.
-То, що ж, якщо просиш – будем.
-А, може, скажеш, як звати?
-Ну ти й нахаба! О, люди!
-Назвала ж тебе якось мати?
-Гаразд, нехай буде…Горпинка!
-Горпинка? Я так і думав…
Ти носиш в горошок хустинку?
А справжнє? Не скажеш? Сумно…
-Скажу, чому б не сказати?
-А я тобі не повірю…
Чомусь захотілось ридати
І вити підстреленим звіром…
-Чому? Через що образа?
-Не можу назвати причину.
Давай, якось іншим разом,
За місяць чи… За годину?
-А знаєш… Хочу признатись
У тому, що ти – найкращий!
-Та годі! Досить знущатись,
Я ж гультіпака й ледащо…
-Люблю!- ще хотіла сказати…
-Лише як частину світу?
-Та ні… навіщо брехати?
Тебе одного!
-Як діти…
А я відкладав це «на потім».
-Та я все і так зрозуміла.
Ех ти, задирака і гопник!
Мовчати вже, якось, несила…
-Звалилось, як сніг серед літа…
-Зненацька…
-Раптово…
-Неждано…
-Звабливе…
-Крихке і тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679589
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Глухие стены. Суставы стынут.Часы стоят.
Сквозь зубы пена. Из ножен вынут железный взгляд.
Ты выпиваешь полсотни грамм и идешь вперед.
Пока не треснет под ногами железный лед.
И будет молот в висках и будет пожар в груди.
И станет сердце в тисках, а ты все равно иди.
Пускай тяжелый шаг, пускай неуклюжий бег.
Пускай следы твои засеет железный снег.
И бог с тобой. И когда нибудь, через сотню лет.
Придешь домой. И увидишь в окнах. Железный свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462732
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 19.07.2016
берегу твой город. В его границах
сотни судеб выпали в сад тене́й.
Потерялись души, слова и лица -
пали в реку времени. Стали в ней
тиной донной. Безумно-черным.
Город жив еще, но уже остыл.
И давно уже ничего не помнит
о своем, о прошлом. И жжет мосты,
оставляя будущее (он сможет
уберечься вдохом от пустоты?)
Разбиваю камни, стирая ложность
с губ его. Что же так тревожно?
Мне бы только.....
не растаять в гуле его толпы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678752
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 18.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016
В разорванных мыслях - пустые страницы,
Они разлетаются птицами ввысь!
Мне в сердце как будто каленые спицы,
А разум твердит - поскорее проснись.
Но это не сон, про чужие причалы,
Гниющие палубы в бездне морской.
Ты – воздух, которого стало мне мало,
Глоток бесконечности тайны людской.
Пугающий мрак тишина и беспечность,
Сплетясь воедино в танцующий сплин
Когда-то дарили не лето, а вечность,
В которой закаты встречал я один.
В твоей тишине я останусь навеки,
Биением сердца , дыханием дней!
Стремительней чем полноводные реки,
И ярче чем сотни зажженных свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит…
И молчания гулкий колокол
Резонирует в стены и крышу…
Сотрясает до основания
Монолиты столпов Вселенной,
Словно своды хрустального здания,
И Вселенная стала бренной…
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит,
А молчание – гулкий колокол...
Ты молчишь… Или я не слышу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665192
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 09.07.2016
И этот дом, и тысячи других
оставлены за невесомой гранью.
Их хрупкий мир распластан и раздавлен,
становится частицею земли
остывшей, заболевшей и ... чужой
на острие невидимого света.
Их души перед алтарем раздеты.
На жертвенник. Кому? Да дело ль в том?
Истёрта в прах озвучившая боль
весна, не увидавшая возврата.
А где-то там, под дулом автомата
моя душа разорвана войной.
И не простят чужие облака
ни слёз, ни искривленности улыбок..
Сжимается застывшая тоска
комком на вдохе, отменяя выдох.
Прости, что горечь слов не сберегла
ни тишины, ни хрупкость равновесий.
Опалена горячая земля
солено-алым выпавшим рассветом.
Сотри мои вчерашние следы,
дай потеряться от себя и света.
Ладонь сжимает колкие ответы
зачем-то переломленной беды....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676227
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Поговори зі мною лиш очима.
Давно слова згоріли у мені.
Так небагато років за плечима,
А так багато суму в тишині.
А так багато втоми іменами
Чужих людей, невиправданих дат.
Мовчу у тиші, зітканій сльозами,
В неввічливій самотності кімнат.
Поговори зі мною не устами,
Душею душу мовчки обійми.
Яке на світі лихо не настане,
Твоїх б очей триматись глибини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664669
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2016
Вы забываетесь, сегодня вы не правы,
Оставьте гнев и пыл свой на потом,
Разбитая посуда для забавы
Не склеит фотографии в альбом.
Ошиблись вы: вчера было не время
Для громких фраз, ругательств, глупых ссор,
Обилие ничтожеств - тоже бремя,
Несите же его во весь опор.
И по дороге жаркой, полной пыли,
Испещренной камнями и песком,
Вы постарайтесь вспомнить, кем вы были
До нашей встречи в обществе людском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611816
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 29.06.2016
За что вас любить, моя юная леди?
За боль, что оставили мне поутру?
Иль может за ваши умелые сети,
В которых я так безнадёжно тону?
За что мне любить вас, о ангел небесный?
За сладкие льстивые ваши стихи?
Иль может за отзыв прелестный, любезный,
Что будто очистит все ваши грехи?
Я вижу вас насквозь, спокойно читаю
Все лживые чувства, что льются рекой,
Но я признаю, что немного страдаю,
Ведь всё-таки нынче ещё я живой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608172
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 29.06.2016
Печальный вечер, на столе
Гора из строчек,
Как вытесать в такой скале
Стиха кусочек?
Как строить жизнь, когда вокруг
Одни страданья?
Возможно, Скульптор близорук
Иль без желанья...
Его слепили самого
Из чёрствых точек,
Забыв вложить внутри одно:
Души комочек...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665732
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 29.06.2016
Пожелаешь казаться строгой,
но увижу нежность,
Под прикрытием зимних птиц -
три палитры звезд .
И когда ты придешь,
хочу в тебе просто исчезнуть,
И любить тебя захочу.
Полюбить всерьез.
Будешь прятать свои мечты
под вечернее платье,
Будешь выглядеть лучше всех,
в волосах - цветы.
Только свет от весны ты в глазах
от меня не спрячешь.
Ты сама - весна
и вселенная тоже
ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632310
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 28.06.2016
Блакитне покривало над землею
По ньому димом стеляться хмарини
І сонце тліє денною зорею...
Лоскоче ніс дурманний цвіт малини..
Муркоче ліс, розгойдує вітрила...
Ляклива зелень блимає вогнями...
Леліє вітер у польоті крила,
Що в вишині здаються кораблями...
А ти впади зі мною в дикі трави...
І просто помовчи...нехай цей спокій
Тебе всього наситить, мов заграви
Незайманих і згублених утопій...
Нам небо захлюпоче океаном
Тривожно мерехтливо безкінечно...
Мене прикриєш теплим кардиганом
В обіймах заховаєш...так доречно!
Спинився час - відгомони співочі
Принишкли як і все в лісному лоні
Мене лікує тиша й твої очі...
І теплі на щоках, ніжні долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Коли візерунки
Твоїх знавіснілих світів
Зберуться в орнамент на шибках потрійного суму,
Ти просто ідеш, щоб зіграти на струнах вітрів,
Щоб небо впустити
у чисту свою лагуну…
А небо – не йтиме…
І ти – не знаходиш слів…
Лиш струни торкаєш… торкаєш ті струни срібні…
Регочеться небо… і шмаття твоїх прапорів
Несе по асфальту…
й нікому більш не потрібні
Світанки колишні…
У римах пустельних вітрів
Це виразне ”бути”… (і ти обіймаєш гітару…)
Це виключне “бути” у кожному з нових життів -
Як “бути із нею”
в уламках твого аватару…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658373
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 13.04.2016
І завтра прийде, як сьогодні і вчора.
Робота лаштунками душу сховає,
Ніхто не помітить; Содом і Гоморра
Давно розвалились, вже й згадки немає.
Давно розвалились, лишилась покора
Та щирі молитви, щоб зглянувся, може...
А серце розмахує молотом Тора
І кров стугонить так бурхливо - негоже.
І кров стугонить, бо жива ніби й досі,
Хоч іноді хочеться з мосту та в річку.
І лотосом сяяти у безголоссі -
Німого страждання ввімкнуть кінострічку,
Німого страждання... роками безсило
Відлуння котилось, знайшло,та запізно.
Торкнулось, завмерло і заголосило,
Упало в провалля укотре, нарізно.
13.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659354
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Залиш своє серце собі,
А я обійдусь тим, що маю
Питаєш мене, чи скучаю?
Скучаю - самотньо в юрбі.
Залиш своє серце собі
Коротке - один лишень вдих,
Нестримане наше кохання.
І знову листи, запитання:
Чому не для нас,а для них,
Коротке - один лишень вдих.
Не треба жалітись, жалю
Не випити, не розплескати
Якщо не знайшли, не спіткати
Молитись, та тільки й молю:
Не треба жалітись Жалю.
Заплющивши очі забудь,
Що свято було; від учора
Гризе серед ночі потвора,
Здіймає в душі каламуть.
Заплющивши очі забудь.
Віддавши, тужи-не-тужи,
Лиш попіл та крихта надії,
Зомлію,тріпочуться вії
Казала ж колись 6ережи.
Віддавши, тужи-не-тужи
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Отмоли меня. День мой вымерян
и раздЕлен напополам.
Проливается март по линиям
предапрельным. Слепым словам
вторит песенность птичье-стайная.
В перекресточных жерновах
перемолоты встреч случайности
в пыль и прах.
Отмоли меня неколеночно.
В полнолунности тишины
напиши на небес расстеленность
ноты-сны...
от-мо-ли меня......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657088
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 06.04.2016
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи не вщухали шепотіти:
-Нехай тобі насняться у зимові сни...
Він заплітав у її коси крихти неба
Вплітав загублену від віч неба блакить
І лиш у ній одній, була його потреба
І тільки з нею цінував він кожну мить...
Він так любив у ній її журливі очі
Приховану усмішку, стомлено- легку
Ті поцілунки, що зривав із губ дівочих
Тендітну постать, несміливу і крихку...
Він заплітав в її волосся світлі зорі
Що пролились намистом у його руках
Спивав краплинами з зіниць роси прозорі
Що стали сіллю на просушених губах...
...................... ....................... ...
Він заплітав в її волосся дикі квіти
Ті що збирав для неї ранньої весни
І його губи будуть досі шепотіти:
- Вони тебе зігріють у зимові сни...
натхненням послужила поезія автора
Микола Карпець)) "Він заплітав її волосся"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 02.04.2016
Самотній старець, що сидів на призьбі,
Накрившись пледом й чаю попивавши,
Дивився в далечінь, казав: "Ми різні,
Ми мов той дощ, який усіх розважить,
Який розкаже теплі таємниці..."
Сидить собі один... Один... Один...
Ліхтар на ґанку, хвильки у криниці...
Дощ падає на трав'яний килим...
Поскрипувало крісло під ногами,
Об бляху краплі градом розбивались...
Ліси і гори, ще й старечий камінь
Свистіли, пили, билися, братались...
Але ніхто людським не відгукнеться...
Сидить один - навколо лиш хребти...
Гарячим ритмом билось в грудях серце...
Він спав... Спав під мелодію вітрів...
01.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Не говори, що "нас" нема...
Не зводь між нами сніжні стіни
Хай за вікном давно зима
Та я ще вірю...будуть зміни...
Ти не гаси в душі вогонь
Для нас усе іще можливо...
Відчуй тепло моїх долонь
Допоки віриш...буде диво...
Мій серця чуйний перестук
Дасть відповідь на всі питання
Ти вбережи себе від мук
Відкинь усі свої вагання...
Прошу!...лишись моїм крилом
Отим, єдиним, щоб злетіти...
Наша незгода стане сном
Ми зможем...варто лиш схотіти...
натхненням послужила поезія " Хай незгода наша стане сном!"
Автор нікомуневідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 29.03.2016
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 29.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Божеволію від нього...під прицілом!
Його погляду п'янкого гострі стріли,
Мене наскрізь прорізали,тихо тліли...
Я його всього вдихала, цілим тілом!
Він на схеми розібрав всю мою душу!
В мене виходу немає - треба, мушу!
Особистий мій наркотик.Я - залежна!
Хтось кричав мені у слід "Ей, обережно!...
П'ять хвилин його тепла мить-ейфорія!
Він вогонь, а я вода.Ми-неподібні!)
У відмінностях своїх так чітко згідні!
Тільки, як нам обійти цей поклик змія?
В атмосфері віч його я бережливо
Розчиняюся уся і ледь квапливо,
Весь цей час шукала в нім свій дім-притулок
А знаходила для тіла мир-рятунок
"Божеволію!...." - йому знов прошепочу...
В підсвідомості тремтить все ж непокора...
Я на нього,безнадійно, дуже хвора!!!
І одужувати?..впевнена, не хочу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 29.03.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 29.03.2016
В душе сегодня облачно, местами-
Дожди идут, местами - снегопад.
Порой к рассвету доживешь едва ли,
Как и рассвету этому не рад..
А за окном - давно прогнивший город
В затылок дышит, смотрит сквозь прицел
И строит, строит, строит коридоры,
Чтоб ты в них \за минуту\ постарел.
Веревки рук, шаги ,следы, витрины,
Цветы у ног, цветы из хрусталя...
И только те глаза.. Глаза - руины
Смогли тебя убить. Зашить. Распять.
Рассеять, как зерно тебя, как пепел
В пустынях душ ослабнувших людей,
Сломать стереотипов высший степень,
Не став ни на минуту счастливей.
Зашторь весь мир. Забудь его на время.
Живи без слов. Молись своим богам.
И пусть любим ты далеко не всеми,
Но жив, пока ты помнишь те глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655229
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
До чего же ты глупый порою,
Почему же не можешь понять,
Что так хочется мне быть с тобою,
Просыпаться с тобой, засыпать.
И в немыслимо сладостный вечер,
Взять за руку тебя у костра,
И обнять твои сильные плечи,
Лишь в глаза твои прямо смотря,
Говорить, что ты лучший на свете,
Что таких мне не встретить, увы,
И смеяться так, словно мы - дети,
И мечтать средь зеленой травы,
Упиваться твоим ароматом,
Сладким вкусом малиновых губ,
Просто быть, находиться лишь рядом,
Мой спаситель и мой душегуб.
Только всё это - грёзы, что молча,
Лишь витают в моей голове.
Лишь надежды. Бессмысленно очень
Всё теряется вглубь в синеве.
Напишу свои чувства я в строчках,
И листочек сверну в самолёт,
И пущу в облака. Между прочим,
Я нуждаюсь в тебе, идиот!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651318
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2016
Ти розцілуй моє волосся зі спини
Вдихни на повні груди свіжий аромат
Мій погляд розціни у кількості карат
Впусти мене у себе подихом Весни...
Ти полюби мене до болю і до сліз
Відкрий у собі ще невідані світи
В мені підсніжниками першими цвіти
І дофарбуй за мене створений ескіз...
Ти розчинись в мені, як березневий сніг
Гарячим полум'ям бурхливої ріки
Хочу тебе відчути дотиком руки
Щоб первоцвітом прорости у твоїх ніг...
Ти не жалій для мене своїх почуттів
Тобі сторицею верну, і ще додам
Повір, і цього буде малувато нам
Усе отримаєш - чого б не захотів....
Ти повивчай мене торканнями долонь
По сантиметру виміряй мій небосхил
Не припиняй! - навіть якщо і бракне сил
І зупинись! - лише на дотик наших скронь...
Ти відтвори в реальності всі мої сни
І проведи мене дорогою до раю
І хай не буде цьому, ні кінця ні краю
Я ж проросту у тобі паростком Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 08.03.2016
моїй дружині
Який чудовий краєвид:
Осінній день, вона зі мною,
А я – єдиний на весь світ,
Захоплений її красою.
Ось вже на ґанку листопад
В якому вкрала в мене спокій
Та відьма, від чиїх принад
Я, наче в озері глибокім.
Мені дорожче за усе
Земля, де мрії я плекаю,
Куди мене душа несе,
Де врода батьківського краю...
...де все життя лише мене
Чекає відьма – я це знаю,
Бо і хвилини не мине,
Щоб не сказав їй: «я кохаю!»
12-14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286758
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 02.03.2016
«Дар поэта — ласкать и карябать,
Роковая на нем печать.
Розу белую с черною жабой
Я хотел на земле повенчать».
Сергей Есенин
В полумраке сгущаются тени,
Ветер треплет прически дерев;
Силуэт, преклонивший колени,
Перед храмом стоит, замерев.
Тихий шёпот молитвенной речи,
Помогающей на ноги встать -
Это я возлагаю на плечи
И несу за собой благодать.
Нынче люди похожи на статуй,
А судьба больше любит повес!
Новый век знаменует глашатай -
Льётся песня его до небес.
Зычный крик, раздающийся снова,
И простёртая в сумраке длань -
Это я, пламенеющим словом,
Выжигаю до пепла гортань!
Санкт-Петербург,
Ноябрь 2015 - февраль 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645154
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 02.03.2016
Полумрак и подснежник в профиль,
В пряном воздухе тишины
Я несу тебе крепкий кофе
С отраженьем парной луны.
Размешай лунный свет янтарный
И подуй на горячий пар,
Дразнит нас аромат коварный
Колдовством своих древних чар.
На поднос я поставлю сливки,
Твой любимый черничный джем,
Брошу в вермут по две оливки
И хрустального льда драже.
В небе ночь разбросала всюду
Звёзды ранние, как росу…
Я смотреть на тебя лишь буду,
Когда ты расплетёшь косу.
***
Ты в волос моих русых нити,
Словно в ведьмину сеть попал.
Я желаю твоих открытий
В королевстве моих зеркал
И сейчас ты шагнул в бездонный
Омут серых таёжных глаз,
Ведь позволил надеть попону
На себя твой смутьян-пегас.
Ты любил лишь свою свободу,
Голубые ручьи дорог,
Но сегодня, в туманных сводах,
Ты расстаться со мной не смог.
Прикасаюсь к твоим запястьям,
Но обжечься боюсь огня.
Я в твоей безграничной власти –
Через трубочку пей меня!
***
Выливается тьма густая
Карамелью на руки мне…
Что за тайну в себе скрывает
Океан твой на самом дне?
Лижут ночь язычками свечи,
Под окном теней веера…
Только джокер побить мой нечем
И с ума сводит эта игра.
Я ворую твой жемчуг редкий
С непокорных морских глубин,
Словно дети крадут ранетки,
И бросаю на ткань перин.
Полумрак и подснежник в профиль,
Мы под взором немой луны
Допиваем остывший кофе
В пьяном воздухе тишины...
22.01 – 29.01.2010
страница Кати: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7647
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169177
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 01.03.2016
Осень бережно скрывает равнодушье,
цедит в лужи вымученный свет.
Вечер выкипел…
Привычное удушье,
как собака чувствует мой след.
Ворожба заката выбила границы
ранней ночи и упала в пруд,
застревая в камышовых спицах,
где ее за чудо не сочтут.
От оборванных, когда-то сильных крыльев,
шрам остался римской цифрой два.
Тропы прошлого,
залатанные пылью,
обрамляет жжёная трава.
Своих мыслей ранних прорванные сети
я бросаю в заводи потерь.
И, как лист пожухлый,
треплет вольный ветер
за тобой незапертую дверь.
уходя святой дорогой белых лилий,
что приколоты на небосвод,
ветры севера вздымают тучи пыли
и сдувают с неба лунный плот.
Протыкает ночь иглой пустые пяльцы
прошлой жизни...
Лопнул тонкий лед…
Мы давно привыкли заново рождаться,
чтоб ступать в окаменевший брод.
Исчезают в лужах блики отражений,
застывают на устах слова...
Осень бережно рисует наши тени
в лунном свете римской цифрой два.
23 сентября – 4 декабря 2010
/Новосибирск - Энергодар - Петербург - Запорожье/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230054
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 01.03.2016
Переклад вірша Каті Желєвої "Нетронутый снег" - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474673
Чистокровне рання над тропами
Не загоїлось від слідів
Тих, хто вірив, що за окопами
Є незайманий сніг садів.
Вимпел даху злітає до золота
Голови молодої сосни.
Берег Волги, вітрами відколотий
Крижані шматки цукру тіснить.
Сонно в полі. Шторми біснуються
У волосся мого завитках.
Як приємно із дому на вулицю
Вийти в маминих чобітках.
Сонця струмені є милосердними,
Гречка дуже смакує в піст.
Янгол пестить руками майстерними
Куполи на церквах в Благовіст.
Хмари в небі розкидано вилами.
Бережи мене, Матінко-Русь!
Бо за тебе, Вітчизно милая,
Бився з ворогом мій дідусь.
14.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593687
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 29.02.2016
Они не умерли...
Они ушли в мечты...
Гуляют вольным
Ветром в облаках...
Они не умерли?
Они ушли в мечты?
Скажи мне мама,
Это правда?
Правда, сын мой, правда...
Ты только не смотри,
что я тихонько плачу...
Побудь со мной ещё немного,
Не спеши....
Не растворяйся,
тёплым ветром
В моих снах...
Побудь ещё немного...
Но ЖИВЫМ...
Мои сотри,
Солёные слезинки
На щеках...
Они не умерли...
Они ушли в мечты...
Летают лёгким ветром
в чьих-то снах...
(..всем павшим во всех войнах посвящается.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646078
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Я не думала, нет, что увидимся так,
как спросить у прохожего спички…
на бегу…
А улыбка – не больше, чем такт:
я дарю, ты берёшь по привычке.
Не мели чепухи – мало будет земли,
что бы выбросить всё, что я помню:
невесомость в мечтах… в парусах корабли…
(мне Альцгеймер пока что не ровня).
Я, до рифа, могла перепеть сотни птиц.
Дальше – всё… – я сорвалась на сердце.
Что осталось? Да так... – взмахи рук и ресниц…
то во имя Серены… то Герца…
…Я согрелась… спасибо тебе за пальто…
и за спички прогулочным маршем.
Очевидно – прости… очевидно, за то,
что я в дребезги
…вечностью раньше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 21.02.2016
В соавторстве с Данилом-Киевским...
Мне безразлично - не идет зима.
С дождем промозглым кофе разделю.
Пускай промокну, будет в том вина.
О тайной встрече милости молю...
Не мало долгих проплывало дней
Но луч надежды робкий не погас.
Иду в пространстве памяти своей
И аромат твой чувствую под час...
Тебя не встретить больше на пути.
Оттенки серых* - заплету в один.
С холодным вкусом мокрых конфетти,
В пастельном царстве... дождевых картин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642064
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Ещё одно приснившееся безумие.
Посвящение.
Пусть каждый поймёт как сможет.
Или не поймёт.
***
В неуютном плену у небес
белый месяца облик исчез,
- он меня за собою позвал.
В закулисье холодных углов,
под тревожное уханье сов
тёмно - синий бушует причал...
Проплывает туман, на краю
я в промокшей одежде стою,
пробирает до слёз непогода.
Только голос, как будто со дна
тихо шепчет что я спасена,
и ведет меня вдаль, через воду...
Тяжело, словно в венах свинец,
и коль есть в этой сказке конец,
пусть разбудит меня тот же возглас.
Давит слабость от пройденных вёрст,
а вокруг, ни комет нет, ни звёзд...
только мгла, а за ней чей то образ...
Он отводит свой взгляд и молчит,
на руках стынет воск от свечи,
тот, о ком, со слезами и с негой...
А забравший его, много лет
на земле зажигает рассвет.
Не позвал, хоть на миг, в своё небо...
Он совсем не похожий на сон,
пусть во фраке, и с бледным лицом,
даже будь он причиной всех бедствий...
Здесь я близко к нему, как в кино,
а внизу, я пропала давно,
среди сотен своих сумасшествий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642863
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Я верю...
В лучистую улыбку своего дитя..
И в сердце женщины что смотрит на меня любя...
И в шёпот листьев и сиянье звёзд.
В широкие просторы и родной мороз...
Что музыки нет красивей весеннего дождя,
И ночи только вместе,
И переливы соловья....
Я верю...
Теплоте ладоней матери своей.
И знаю,
Что добро всегда хранится в глубине её очей...
В то что животные всегда верней
Чем громкие слова "больших" людей...
Что недостойно слабых унижать,
И что упавшему нужна рука
Чтоб попытаться встать.
И просто верю в то...
Что нужно жизнь свою вот так прожить,
Чтоб было и
Потом...
кому тебя любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642538
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Он – странная смесь из солнца и снега
Она – рыжевата, немного дождлива
Он думал сперва – она лишь коллега
Она никого до него не любила
Забавный союз, непривычная пара
Пикантная формула вечного счастья
Она очень часто на нервах играла
А он иногда был причиной ненастья
Они – словно вызов законам природы
Всему вопреки стремились быть вместе
И даже когда неполадки погоды
Дождями расстреливали их на месте
Зато, так бывало, что солнце ласкало
Их встречи, которые нежно любило
И люди жалели что дней очень мало
Когда Он – Апрель, а Она – Октябрина
Он – странная смесь из солнца и снега
Она – рыжевата, немного дождлива
Он думал сперва – она лишь коллега
Она никого до него не любила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327355
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 08.02.2016
Разреши тебя страстно любить
Разреши быть рядом с тобой
Я хочу тебя – это не скрыть
И надолго потерян покой
Разреши тобой наслаждатся
Никогда саму не бросать
Я хочу тебя, что тут стесняться
И одежду твою хочу снять
Разреши тебя просто хотеть
Разреши где хочу целовать
Я хочу тебя, трудно стерпеть
И уже не получится врать
Разреши узнать все желанья
Что скрывала долго от всех
Я хочу тебя – это не тайна
Я хочу тебя – это не грех
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106990
дата надходження 10.12.2008
дата закладки 08.02.2016
Серебряный дом, освещенный луной,
Стоит на краю мирозданья.
Царит в этом доме безликий покой,
Что пишет всем снам предсказанья.
К нему не подходит ни ангел, ни бес,
Хотя, он их всех не пугает.
В него, за всю вечность, никто и не влез,
Никто его толком не знает.
Он тихая вечность, он темная ночь,
Он вольно витает над бездной.
Его не пытается Бог превозмочь,
Хотя, мог открыть к нему дверцу.
Серебряный дом в гробовой тишине,
Стоит одинокий, безликий.
К нему не дойти ни тебе и ни мне,
К нему не придет и Великий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156062
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 07.02.2016
Её окна выходят во двор
Ей не снятся цветные сны
Она ночью, тихо крадётся как вор
Твердя, что сомненья пусты
Прочитав строки пыльных дорог
Забивая на всякую дрянь
Она мчится туда, где забытый пророк
Заплатил свою первую дань
Не забыв где конец, где исток
Где улыбка, где просто слеза
Ей гитара будто любви глоток
Рок-н-ролл нежно слепит глаза
Она вера, она последний оплот
И свобода пьянит ударом о пол
Всё конец… и уже не тот кислород
Вздох последний – виват рок-н-ролл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106037
дата надходження 03.12.2008
дата закладки 05.02.2016
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 04.02.2016
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 04.02.2016
Дождь… Смывал меня нежно из памяти мира
Дождь… Бросаю дела, я теперь не романтик
Дождь… С холодным расчетом больного вампира
Дождь… Несусь против ветра, я брошеный фантик
Дождь… Бери одеяло, мне холод не снится
Дождь… Лови эти капли целительной влаги
Дождь… Пьянит от свободы и ты будто птица
Дождь… А я носом вниз, подобно дворняге
Дождь… Ликует природа расскатами грома
Дождь… Читая стихи не бросаюсь в отставку
Дождь… И где-то в страницах четвертого тома
Дождь… Теряя рассудок иду на поправку
Дождь… Привычка быть крайним уже не вставляет
Дождь… Мне так надоела сухая одежда
Дождь… По крышам домов расспутно гуляет
Дождь… Какая ни есть, но все же надежда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190725
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 03.02.2016
Посчитав подснежники в своей голове
Возведя в квадрат хорошее настроение
И не веря глупой людской молве
Полагайся только на ощущение
Не люби за что-то, на верь врагам
Научись прощать, и не только в праздники
Иногда не верь и своим мозгам
А живи душой как поэты-классики
Брось курить, не ври, не забудь друзей
Не завидуй и деньгам не кланяйся
И не вспоминай при жене своей
Про подруг своих, а коль вспомнил – кайся
Полюби детей, старость уважай
Не кидай камней когда псина лает
Вообщем – бери сумку и уезжай
Далеко езжай – где тебя не знают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182250
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2016
[i](мур-мур-мур...солнышко в окно светило...это было очень мило...мне приснился сладкий сон...этот стих навеял он)[/i]
Поцелуи со вкусом кофе...
Ароматы французских булочек...
В наше утро стучится полдень...
Он сквозь нити пустынных улочек...
Переливами наслаждения...
Проникает в глубины сладости...
Два сплетения - вожделением...
Два покоя...
томленьем...
слабостью...
через кончики пальцев...
повестью...
на рисунках любви...
словами...
В избавление...
блики совести...
Послевкусие...
расставание...
В позвонки...
через хруст...
затмением...
Я мгновение...
ты мгновение...
перекрасила волосы в пепельный...
Мне хотелось добавить серости...
Без тебя день довольно ветреный...
Только нет в нем желанной свежести...
и...
Post-scriptum: Ты люби тебя...
post factum: Знаешь, я без тебя скучаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638770
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Я изболелась каждой веткой по тебе,
На всех изгибах по коре от слов зарубки.
Ты в белой рамке за стеклом в своем окне
К моими ветвям, как в пантомиме, тянешь руки.
Я научилась отвечать тебе дождем,
За все, что не было прощать и извиняться,
К твоим ногам стелиться шелковым плющом,
На зов твой мысленный всем сердцем отзываться.
Я изловчилась быть невидимей чудес,
А ты давно разочарован каждой сказкой
И разрываешь на снежинки манифест
Моих снегов неразделенной солнцем ласки.
Я изболелась прогибаться от любви,
Черстветь корою под заносами метелей,
Смотреть, как женятся весною воробьи
Не виртуально, а представь, на самом деле!
Люблю шаги твои встречать по вечерам
В подъездном шорохе затюленной геранью…
И это все, что на земле досталось нам,
А остальное - наше все – живет за гранью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303639
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 03.02.2016
Все твои ссадинки, родинки, трещинки выучить, вызубрить наперечёт не удаётся… Секунды орешками щёлкает тошный февраль. Горячо в кончиках пальцев, в углах осязания, в лопнувшей коже на нижней губе.
Нет нам горения в март без сгорания — нагорожу оправданий себе. Всё это ломтики, глупости, тонкости — я никогда не писала стихов. Дорисовать сокровенное стонами — дело нехитрое, но не любовь.
Всё отвратительно: прошлое в бантиках, паника, устрицы, вечный покой, дни по мотивам ядрёного фанфика. Дёргай за нити, иллюзий не строй.
Всё это было: и страсть, и доверие… я не хочу от тебя ни на дюйм.
Как тебе там, одиноко за дверью, а?..
Я вспоминаю удушливый трюм тонущей яхты своей безысходности.
Я в твоей комнате, я — мотылёк.
Всё предсказуемо: и в очерёдности взлётов-падений выходит мой срок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640640
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Мы все слышим... Но не ощущаем...
Даже на расстояньи дыхания.
Видим? Нет... Отнюдь... Созерцаем
Только тень на обрывках сознания...
Пропуская поток между пальцев,
Попытавшись поймать бестелесное...
Нас пугают обманом и фальшью,
Безысходностью, неизвестностью...
Мы касаемся пальцами пальцев
Сквозь стекло двустороннезеркальное
И блуждаем с завидным упрямством
В лабиринтах огромного здания...
***
Открываем ненужные двери,
Продолжая в стекло упираться...
Но в открытие нужной верим.
Той...одной...
Где встретятся пальцы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614300
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 02.02.2016
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610044
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 02.02.2016
Вверх, по лестнице вдохновения
В атмосферу терпких свиданий
Отправляется за прощением
Еженощно мой личный Каин
Там он тешится, там он мается,
Кровоточит дождями-строчками
То шокирует, то стесняется
Многоточия лечит точками
И в раю кофеиновой нежности
Обернувшись мехами бессонницы
На бескрайних равнинах грешности
Он хозяин музы – невольницы
То ругает ее, то восторгается
То разденет, то сам разденется
По утрам казнить собирается
Ну а вечером снова женится
Вниз по лестнице вдохновения,
Убегая от терпких свиданий
Вновь спускается без прощения
Каждым утром мой личный Каин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Здравствуй!
Давно не виделись,
Не списывались, не созванивались...
А у нас - нулевая видимость,
Слякотно и с туманами...
А как там у вас? Тучами
Тоже затянуто небо?
Знаешь... А я соскучился...
Но... Как-то пишу не об этом...
Слышишь... А я по-прежнему
Такой же глупый мальчишка...
Ты далеко... Этим вечером
Мне кажется, будто близко...
Мне бы... Да поздно, наверное...
Я бы... Да вряд ли получится...
Как настроение? Скверное???
Небо затянуто тучами...
Тучи... Туманы... Зеваешь?
Да... Не о том, не о главном...
Я ведь люблю тебя, знаешь???!!!
У нас как-то, сплошь, туманы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619504
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 01.02.2016
Між небом і землею "Я" і "Ти" -
дві грані, на яких лунав ще джаз...
Такий жагучий пристрасний...Між тим
я граю на роялі стислий фарс.
На горизонті стиха плаче мить,
коли зустрілись двоє... Все в порядку!
Це не душа, а чайник там кипить.
А дим в очах іще тримає хватку!
В безмірі клякс на нотному житті
дві грані, два світи де линув джаз...
Між небом і землею були "Ми"...
Не заважай, бо я ввійшла в кураж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250814
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 31.01.2016
Ты уйдешь в тишину, и славно …
Растворится закат в синеве,
Грациозно и даже плавно,
Оставляя улыбки не мне.
Разговоры с немым прибоем,
Так отчетливо будут слышны,
Больше нового не построим,
На пороге чужой весны.
Это просто - шагай смелее !
Я сожгу еще часть себя,
Там, где слезы снегов белее ,
Одиночество не хранят .
Без пустых обещаний - точка ,
Станет выстрелом наугад,
Незаконченной песни строчка,
Как по телу холодный град…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640145
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
...................................................Олесе
Всё как раньше… мне деньги, им – покер,
В сапоге спрятан нож на врага,
В семь ноль-ноль по Москве на востоке
Сок даёт в складках неба ирга.
К старым шуткам брезгливость знакома
И так хочется дико и всласть
Биться в праздники до гематомы
Головой в колокольную пасть.
Гуимплен?! Как приятно... я тоже!
Не люблю долгих лет суету,
И как только взгрустнёт день творожный,
Я латаю насечки на рту.
Всё как раньше… мир впаянный в тайну,
Рыщет месяц под вечер песцом,
Но потрескалось что-то случайно…
Может зеркало… может лицо…
Прошлый путь – панорама Пальмиры,
Только брызги снов едких звенят –
Ты в прокуренной старой квартире
И похожа точь-в-точь на меня.
27 февраля 2013 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404656
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 31.01.2016
Не знаю ні про смерть, ні про життя.
Куди людина дивиться востаннє?
Чим зайняті душа і голова
І чи готове тіло до прощання?
Думки про вічне, чай, газету - як? -
не відчувати холоду спиною.
Не знав і ти, що близько твій "маяк",
що з'єднував єство із головою...
Торкнутися до серця ще не встиг,
як кров завмерла - зимно-зимна сітка.
Ти тілом ліг, навіченьки застиг,
і дух по хаті більше вже не дихав.
Завмерла навіть тиша крижана.
А за вікном зелене, тепле літо.
Полинула в світи твоя душа,
лишивши наші тут одні зоріти.
Промінням був і став після життя,
куди дивився тату, ти востаннє?
Прошу лише тебе - прийди ще раз -
хоч в сні тебе обніму на прощання....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506775
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 31.01.2016
Жовті очі дивляться в моє вікно. Примружились, лукаво сміються. Вони знають, що я її люблю. Дихаю нею, мрію нею, живу в ній. Листя падає багряним дощем на вікно, і в душу... Красиво помирають дерева. Сонце вже замалювалось в її криваві фарби... Я відчуваю її присутність в кожному подиху вітру, в найменшому шурхоті мертвої трави, в безкрайньо-меланхолійному суворому небі... Усміхаєшся? Так... Знаєш, я давно в твоєму полоні. Повелителько зірваних червоних сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207837
дата надходження 26.08.2010
дата закладки 31.01.2016
Віртуозно, майстерно, зухвало
ти заграв своє соло в житті.
І спокійно тебе заховала
штора смерті в розлогій пітьмі.
Руки бігали швидко, шалено!
Із завзяттям кидався у бій.
Очі блискавки мчали скажено -
ти все знав, не кричав собі "Стій!"
Все закінчилось просто й раптово,
так душею злетів до небес!
Мить блаженна була і казкова.
Тут помер та у серці воскрес!
Образ сили, тривоги і втоми
поєднався із ніжністю рук...
Так залишився всім невідомим,
лише знаю...- ти більше ніж друг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268228
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 31.01.2016
Лишь только полночь бьет в часах
и замирает тишина,
я слышу этот легкий шаг…
я слышу как идет она…
Сквозь окон дрогнувшую гладь,
сквозь призрачную вязь теней,
печаль, что мне не разгадать,
в глаза упрямо смотрит мне,
она молчит, так, словно ждет..
но что могу я ей сказать,
она мне никогда не врет,
и мне ведь нечего скрывать,
она же видела одна,
как душу прожигает лед,
когда так ярок свет окна,
которое уже не ждет,
ну что ж, и я не жду…и пусть
средь сводов памяти моей
безшумным эхом бродит грусть
прошедших отраженье дней…
Ведь я же сам ее хранил,
так бережно ее берег…
в узорах пролитых чернил,
в невысказанном между строк,
И вот опять…лишь лунный свет,
скрывается за ширмой штор
она вновь требует ответ,
мой давний продолжая спор…
не помня ни причин, ни слов,
началом были, что ему
рождался он в одном из снов,
и вечность длится наяву…
Лишь знаю, словно горизонт,
скрывает солнца вечный путь,
так каждый уходящий год,
противоречий прячет суть,
застыла ночь, и все острей
все пристальнее этот взгляд,
все ближе гаснущих теней
кружится серый маскарад
и оживает пустота...
обрывки фраз, мельканье лиц,
закаты..встречи., имена...
картины прожитых страниц,
Вот пламенем сирени май,
укутал сон ночных аллей,
ее последнее прощай...
и пепел тлеющих идей.
а вот пустое небо, ночь...
сквозь пальцы туч пролитый свет,
холодный , бледный…или дождь…
не вспомнить…как же много лет...
Да, время..молчаливый гость,
извечность тихая в шагах,
лишь вторит глухо его трость
секунд биению в часах
Удар..еще..и как во сне,
сегодня делая былым,
лишь в мыслях оставляя мне
воспоминаний горький дым…
Сереет…первый стынет свет,
как озаренье, как я ждал…
открыть окно, встречать рассвет..
забыть ночных видений жар..
А знаете, есть правды миг,
в зажженном этом волшебстве,
рождался новый день, и с ним
рождалось новое во мне.
И пусть порою слышен шаг,
в застывшей полуночной мгле
пускай все тот же бег в часах,
о чем то тихо шепчет мне…
Теперь я знаю - вот ответ!
Ведь лижут горизонт лучи..
Венчает ведь всегда рассвет…
ночные мрачные пути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638872
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Моя зима крокує містом застарілих сподівань
Вкриває землю відчайдушно порошковим молоком
За правом старшої сестри, на перших шпальтах всіх видань
Рушає в душі читачів, стає неспаленим мостом
Моя зима розкішна в білому, січневому вбранні
Вітрами сталими злякає незапрошених ворон
Які не в перше випробовують прокляття на мені
І відправляють всі думки в давно не мій Декамерон
Моя зима з температурою довершених часів
На лікарняні відправляє літо, осінь та весну
Вона найбільше переконлива із визнаних світів
Холодним подихом спиняє ворожнечу і війну
Моя зима малює пам’ятні моменти на вікні
Лунає скрипом під рядками недописаних поем
І я не знаю як без неї зможу жити навесні
Коли все біле щастя згине під розбещеним дощем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639368
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Ни окон, ни дверей
В твоей невинной
Безадресной квартирке;
Одно лишь белое пятно
В зеркальном отражении
И страх в глазах,
Парализующий меня,
Мои движения.
Сижу под стенами
Глухими, равнодушными
Да повторяю неуверенно:
Я для тебя, я твой
Кондуктор
Лифта
Времени.
Июнь 2008г.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101330
дата надходження 06.11.2008
дата закладки 24.01.2016
На серці пустка, і думок нема...
Куди вони сховалися й навіщо?
І навіть інтуїція - німа...
Життя дріма... Цей сон простий чи віщий?
Діра в душі пече і холодить...
І в світі наче вже людей немає...
Безвихідь туго, як струна, бринить,
І дикий розпач душу обіймає!..
Німує біль, і каменем печаль,
І слів нема, і сльози заховались...
А серце розрива образи сталь
Тупим ножем, щоб довше не зросталось!
А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік!
І серце милосердне все пробачить!..
Терпіть образу ще ніхто не звик...
Та сльози - в серці!.. Хто їх там побачить?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 22.01.2016
Вы мой нарушили покой
И стали для меня мечтою.
Зачем пришли вместе с весной?
Мне и самой весны хватило бы с лихвою.
И серце вдруг растерянно застыло ,
Не понимая той тревоги, и тоски
Что ледяной волною душу окатила
Растерянностью давя на виски.
Вы мой нарушили покой-
Я никаких иллюзий не питаю.
Зачем пришли вместе с весной?
Что с вами делать ,я не знаю.
.
Наверно лучше вас не замечать,
И делать вид что вы мне безразличны.
Но вы оставили глубокую печать
В моей душе и жизни личной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539197
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 22.01.2016
Она себе обещает много,
Например, бросить курить,
Заниматься усердно йогой,
Ему перестать звонить.
Просыпаться на час раньше,
Обязательно делать зарядку,
Отличать правду от фальши,
Исключить из меню сладкое.
Отключить интернет временно,
Поменять надоевший стиль,
Не терять своего времени,
На шкафах вытирать пыль.
Провести, наконец, ревизию,
Перебрать одежду и мысли,
Залежавшуюся провизию -
Все подряд! Выкинуть лишнее.
Она много себе обещает,
Но сегодня слишком устала.
С сигаретой в руках набирает
Его номер...И все сначала...
© Оля Захарчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636688
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Я не скажу тебе:
-"Прощай..."
Мир тёплых глаз,
Печальным словом..
НЕ ОБИЖУ.
Забудь про это слово,
Просто... Обещай...
Ты где-то в моём сердце.
Вернее даже больше...
ЕЩЁ БЛИЖЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636311
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Не жалей об ушедшем времени,-
Было много хорошего в нем.
Иногда забывали быть верными,
Потому что горели огнем,
И на коже ожогов- немыслимо,
Кровоточащих часто от слов.
Не жалей об ушедшем,- в нем истина
И начало твоих всех основ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636098
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
То байдуже, що не прийшла зима,
В горнятку кава навпіл із дощем,
Що вся промокла, то вже теж, дарма...
І що у грудях, там де серце, щем...
То байдуже, що у моім житті
З відтінків сірого - лише один
І навіть чорно-біле конфеті
Не справжнє, а із дощових краплин...
----------------------------------------------------
І перемоги над собою в війнах,
Життя минулого зруйновані мости -
То все пусте, коли в палких обіймах
Моє ім'я так ніжно вимовляєш ти...
І ще версія на дану тему
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626525
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625990
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
Как странно думать о судьбе,
И о тебе лишь вспоминая.
И лгать себе, и врать себе,
Что без тебя не будет рая…
Не сладко мне, не грустно мне…
Лишь пустота сошла на веки.
Моя душа в плену, в огне,
В твоих руках она навеки.
Как кукла я, как манекен
В умелых чарах кукловода.
О персты те, как сладок плен,
Как нежеланна мне свобода…
_____________
Внутри меня, вблизи меня
Костер любви погас тотчас…
Ведь вместе были, не любя,
А саге дань былой о нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458231
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
Забери меня домой –
К берегам цветов искристых,
В теплом небе, дивно чистом,
Там восходят сонмы лун.
И неведомой рукой
Нарисованы на скалах
Карты звезд, больших и малых.
Стоя в круге стертых рун,
Расскажи, архангел мой,
Есть ли мир, что будет вечно,
Есть ли путь длинней, чем Млечный,
Есть ли свет на дне пещер?
И найдем ли за стеной
Из прадавних из туманов,
За землей пустых курганов
Города небесных сфер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635026
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Мерцают вновь пьянящие дома,
Теплом своим заманивают, светом...
А свежестью морозная зима,
Затянет туго легкие корсетом...
Рассказы у камина всколыхнут,
Горящий треск, огонь воспоминаний...
И о былое двери распахнут,
В закрытый мир застенчивых желаний...
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634859
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Ты знаешь, ненавижу расстояния,
Хоть это просто цифры – смысла нет.
Да только, сидя в глупом ожидании,
Я пропускаю мимо сотни лет.
Ты вроде рядом есть, ты где-то близко,
Но всё же бесконечно далеко.
Возможно, я всего лишь эгоистка,
В душе и в сердце где-то глубоко.
Нет, нет! Не эгоизм меня замучил.
Мне хочется миг близости твоей
Из-за другой причины. Вот так случай!
Нет хвори уж ужасней и больней,
Чем та любовь, что в сердце возникает,
На слишком расстояниях больших.
Увы, вакцина тут не помогает,
Рентген не видит, значит нет больных.
И нет от той любви противоядия,
Уже, наверно, лучше без него.
Ты знаешь, ненавижу расстояния,
Аж тошно мне от этого всего…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632583
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
Я искупаюсь в Вашей нелюбви,
И в полусне застывшего сознанья,
Приму за непокорность наказанье,
Чтобы закончить скучный водевиль.
И нет нужды усвоить сей урок,
Таких уроков в жизни мне досталось.
Что я могу? Лишь маленькую шалость,
Потом закрою душу на замок.
Привычен путь...уйти...уйти в себя,
Где мало слов, где мысли и молитвы,
Где нет претензий, даже поля битвы...
Как вам живется в мире не любя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591878
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 10.01.2016
Она стояла у окна…
А он курил…
И дым желаньем прорастал…
Он не забыл…
Его заполненный корабль…
Её свободны паруса…
Совсем другой меридиан…
И ветер бьётся как слеза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634729
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Моя территория слишком тесна для любви
Моя голова не выдержит этот давленье
И я достаточно слаб для такого пути
Я глупо иду на риск ради мгновенья
Железная клетка не плен для души
Глубокое море не повод топится
Увидишь сомненья – тут же души
Почувствуешь страсть – дай насладится
Коверкая смысл обугленных фраз
Иду на восток, полагаясь на Будду
Он даст прикурить и вгонит в экстаз
И больше о ней вспоминать я не буду….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123056
дата надходження 24.03.2009
дата закладки 10.01.2016
На кончиках пальцев ног крадётся устало
Считая шаги и прячась от взглядов людей
Девушка-ночь, тень моего идеала
Та, что когда-то могла быть не моей
В нежных руках приютившая душу
Жалкого странника в чёрные дни
Из моря обмана тащила на сушу
Шептала на ухо – «Милый терпи»
С улыбкой Джоконды читает наивные строки
Любуясь влюблённым взглядом волчонка
И воплощая в реальность людские пороки
Дарит счастье эта шальная девчонка
В каждой фразе читать её превосходство
Больно, но жить без неё – тяжелей
Бросить – пойти на последнее скотство?
Нет… Похоже что жизнь моя в ней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117747
дата надходження 23.02.2009
дата закладки 10.01.2016
Добрая грусть – кусочек несладкой конфеты
Гимн равнодушию, праздник уставшей весны
Тлеет невинной тоской на конце сигареты
Греет рассудок, собой закрывая тылы
Добрая грусть – подруга из самых желанных
Что крайне редко ко мне заходила на чай
Сложена из коридоров заставок экранных
Без сожаленья крадет разгулявшийся май
Добрая грусть вползает в пустынные мысли
И заполняет собою зрачки затуманенных глаз
Не задавая вопросов о жизненном смысле
Просто молчит, избегая стерильности фраз
Добрая грусть, останься встречать мою зиму
В теплой постели послушаем музыку вьюг
Не опоздаешь…Я до остановки подкину
Той остановки, откуда увозят на юг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191078
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 09.01.2016
Собрав волю в кулак, ударом о стену
В рюкзак, с потерянной верой в прошлые дни
Опять проигравшим пора покинуть арену
Ведь у одиночек не будет другого пути
Учится не жить, а зализывать свежие раны
Озлобленным волком бежать из мира людей
Домой, в безразличия серые страны
Где, кажется, даже сдыхать веселей
Я больше не сплю, не считаю потери
В подвалы души загоняю любовь
За мной лишь тоска и закрытые двери
А там, впереди, только алая кровь
И на фиг картинки, эмоции, нервы
И к черту слова, лишь соленая боль
Я выпит, во мне даже стерты резервы
Теряю рассудок… я новая роль
"Все будет хорошо, я узнавала..." (к/ф "Питер FM")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191687
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 09.01.2016
Мне казалось, я вышел из тьмы
На огонь, где смогу обогреться.
Мне казалось, вновь пахнут цветы,
И стучит обретённое сердце.
Мне казалось, я смог позабыть
Ту, которая жизни дороже,
Ту, кого невозможно любить,
И кого не любить невозможно.
Мне казалось, что всё хорошо,
Что разлука - то самое средство,
Что излечит душевный ожог
И изгонит любовного беса.
Мне казалось, в объятьях других
Я забуду тебя поскорее.
... Но твой запах под кожу проник,
Но твой вкус на губах пламенеет.
И в ушах - нежной музыки звук,
Трели птиц, шёпот моря - твой голос.
И в глазах мимолётных подруг
Я ищу твоих глаз
Космос.
...Мне казалось, я вышел из тьмы.
А выходит, ушёл я от света.
Сразу в осень шагнул из весны,
Сразу в зиму - из рук твоих лета.
Воет волком внутри меня пёс
Одиночества.
Горькие гири
Ядовито-невидимых слёз
Вытираю обрубками крыльев.
1 января, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632783
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Мы свыклись с невесомостью куплета,
Годами ловим рифмы напоказ,
Играем роль забытого поэта,
Вводя людей доверчивых в экстаз.
Они, оголодалые сердцами,
Впиваются в слова, едят из рук,
Живут во сне и мнят себя певцами,
При этом, лишь на ощупь помня звук.
Осколками разбросаны по свету,
Обрывками их собственных обид,
Давали нам бессмертные обеты
О памяти. А мы были горды...
А мы - лишь люди, вшитые в систему,
Вросли корнями в циферблат души,
Рождаемся и вспарываем вены
По строгому сценарию судьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632051
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Гореть любя, одну мечту лелея -
Рассвет нести покой небес храня,
Покорным танцем первых слов огня
Сказать, я ждал тебя скорбя, Медея.
И руки теплым соком ветра грея,
Последним шагом лету в такт звеня
Не ждать другого тайны свитой дня,
Идти куда ведет судьбы аллея.
Забыв о том,что тёмный всадник бродит,
Когда в душе зерно любви восходит,
Испить, сломить, отнять, стереть, разбить
Тончайшей нити блеск, мечом пытаясь,
Набегом волн, бичом колес вздымаясь -
Тобой гореть, тебя одну любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601260
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 27.12.2015
Тяжелеющим небом кипящая страсть
Разлилась дождевым тре́петом перламу́тра,
И тоска и любовь в этом небе зажглась
Беспреде́льной бессвязностью первого утра.
Застелила постель пряной свежестью мха,
Напоила пролитые строки полынью -
Нераздельно тверда́, весела́ и лиха́,
Колдовала промокшего города былью.
Если правда, что ты на пороге легла -
Не тесни эти тонкие стены тенями,
Если правда, что служит тебе свет и мгла -
Не терзай беловатую полночь слезами -
Унеси мое горе, кипящая страсть,
Если правда, что ты все пустыни узнала,
Я желаю обрывистым звуком кимвала
Задыхаясь в объятья обрыва упасть -
Я хочу пустоты - без конца и начала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 27.12.2015
*Перед прочтением, рекомендуется включить прикрепленную песню.*
***
Я поставлю пластинку, с прозрачным звучанием скрипки,
стол накрою, и белый, любимый, надену наряд.
Этот вечер, так полон волнений, и блеска гирлянд,
Что проходит сквозь нас, оставляя искристые блики...
Забываю слова, как врываешься в мысли птицами,
Забывая себя... В этот вечер забудем весь мир!
И при свете свечей (мы под музыку так постоим)
Я увижу вселенную под твоими ресницами...
Буду ждать наших встреч, вдохновленный твоей красотой,
Как луна ждет закат, чтоб ее отражали воды,
Как трепетно море, засыпая, целует звезды,
Как ветров ждут осины, чтоб песни шумели листвой.
Я считала минуты, порою, мне страшно представить,
жизнь так быстро проходит, в ней счастье - тончайшая нить,
я с тобою могу обо всем что внутри говорить.
И мечтать... под мелодию скрипки и соло рояля...
Все на свете молчит, когда руки сжимаешь мои,
только города спящего пульс под нетронутым снегом,
Этот танец, он мог бы, по смыслу вполне стать последним,
Потому что, вот так вот, нельзя станцевать без любви.
Без любви не танцуй, не живи, не дыши, не надейся,
Без любви, без меня...(без тебя не дышу я давно).
Танец мог стать последним, но я впился в твою ладонь,
Чтоб воскреснуть друг-в-друге, и не слышать обмана песен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631792
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Я,как прежде,люблю тебя. Сильно.
В каждом слове целую в губы,
В каждой мысли теряется смысл,
Если вдруг в ней тебя не будет.
Солнце утром напомнит о жизни
(Если завтра устанешь верить),
Среди рек рождая стихии,
Обнимая ветрами берег,
Зацелует глаза твои светом,
Стаи птиц выпуская в небо,
В твои сны ( там все еще лето).
В твои сны.
Так хотелось
мне бы..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631210
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
Из рук дождя пролились слезы,
И потекли они ручьем,
Заплакали цветы мимозы,
Покрылось небо серебром.
И дремлет ночь, и блекнут звезды,
Печаль несется в унисон,
И пожелтели в саду розы,
Все окунулось в мрачный сон.
И полночь дышит томным вздохом,
Туман закрыл собой утес,
Слова исчезли вслед за эхом,
Их ветер за собой унес.
И линий нет уже для встречи,
Разлука дышит колдовством,
И догорают ярко свечи,
Стирая память всю о нем.
Лю.
21.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582784
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 24.12.2015
Я прикоснулась клавиш старого рояля,
И он издал протяжно тихий звук,
Вдруг пробудилась тишина немая,
И я услышала рояля сердца стук.
Как заколдована дрожащими руками,
Коснулась обнаженной я струны,
И стала слушать я с закрытыми глазами,
Рояля исповедь и плачь его души.
Притихла музыка, тревожно билось сердце,
Рояль отвергнут в одиночестве страдал,
Забытый всеми и молчанием истерзан,
Мне на прощание печальный стон издал.
Лю...
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630151
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Я не заметила,
С какого времени я перестала верить,
Ведь искренности в чувствах просто нет,
И в свою душу я закрыла двери,
От грязной обуви натоптан мерзкий след.
Я не заметила,
С какой поры устала быть азартной,
На кон все ставить и сгорать дотла,
И выживать в руках с одной лишь картой,
Но свои чувства отдавать сполна.
Я не заметила,
В какой момент мне стало безразлично,
Что происходит рядом, стало все равно,
Терять уже становится привычно,
Мне в покер очень часто не везло.
Лю…
22.12.2015.
Ничего личного, настроение ЛГ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630555
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Я не та, что срывает ромашки,
Чтоб о чувствах узнать наугад.
Я пила твою душу из чашки
И вдыхала её аромат.
Я листала твой мир по страницам
И учила тебя наизусть.
Я не та, что желает влюбиться,
Чтоб забыть одиночества грусть.
Я люблю не скупясь на мгновенья
И на то, чтоб поверить в покой.
Я в тебя проросла вдохновеньем
И теперь ты пожизненно мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228036
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 18.12.2015
Я прикоснусь дыханием свечи
И обожгу твою больную душу.
Пусть ночь в душе надрывно закричит…
Да так кричит, чтоб не хотелось слушать.
Пусть мечется от ревности своей
И пусть рычит, как раненая львица…
Кто знал хоть раз огонь души моей,
Тот в темноту вовек не возвратится.
Я разожгу любовь в твоей груди
И никогда не дам тебе развода…
Я у любви оформила кредит
Без поручителей и справки о доходах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130983
дата надходження 22.05.2009
дата закладки 18.12.2015
Осенний дождь нарисовал тебя,
Слезами на прозрачном полотне.
О бросивших, наверно не скорбят…
Но эти изреченья не по мне.
Чтоб не разрушить образы дождя,
Я не дотронусь к мокрому портрету.
О бросивших так часто не твердят…
Но чувства не подвластные совету.
Я в каждой капле нахожу тебя
И с каждой каплей будто вновь теряю.
О бросивших, наверно не скорбят…
Но любящие этого не знают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130935
дата надходження 22.05.2009
дата закладки 18.12.2015
Я Вас люблю! Быть может, томным утром,
Увижу Вас напротив. Хоть на миг.
И вот сижу: считаю по минутам,
Все дни без Вас, читая книгу книг.
Ищу дверей, где пишет ясно: "Выход",
Да только всё никак их не найду.
Во мгле хожу, в лесу безмолвно тихом,
И, словно сплю, теряюсь я в бреду́.
Зову я Вас, прошу помочь немного,
Да только Вы не слышите, увы.
Меня сковали грусти и тревоги,
И без сознанья лежа средь листвы,
Схожу с ума от чувств и этой боли,
Ещё чуть-чуть и громко закричу.
Я Вас люблю, теряя жизни волю,
Но всё ещё о чувствах я молчу.
Ведь Вас любить дано мне где-то свыше,
Как Божий дар, небесная манна́.
Мои слова, быть может, ветер слышит,
И видит, как я мучаюсь одна.
Он прядь волос тихонько заколышет,
Уложит спать на узкое плечо.
Опять уйдет, шепча мне где-то свыше,
Одни слова, пустые. Ни о чем.
В них смысла нет, одни лишь многоточья,
Хотелось мне стереть бы их навек.
Они же сердце рвут моё на клочья,
Твердя, что Вы - совсем не человек.
А кто же Вы? Фантазия иллюзий?
Быть может, сон несбывшейся мечты?
В моей душе уже гордиев узел,
В нём образ Ваш уже навек застыл.
И развязать его мне не под силу,
Устали руки. Я хочу уснуть.
"Я Вас люблю!" - шепчу в бреду я мило,
И ради Вас готова всем рискнуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628120
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Я так любуюсь тобой, и зажигаю свечу,
в руках моих дрожащий огонёк.
Не смело ветер снова гладит по плечу,
и засыпает верным псом у ног.
Я не узнаю с кем простился ты опять,
Ведь я не слушаю последних новостей,
Когда за полночь, мне нельзя ложиться спать,
Хоть и усталось сбила счёты моих дней.
Мной позабыто сладкое "прости",
уже не долго, жаль что прожитое зря.
Остановились стрелки, и песочные часы,
когда коснулась их моя рука.
Ты свет мой лунный, батюшка, скажи...
зачем мы говорим с тобой о нём?
Зачем же мне ночные миражи,
когда с рассветом снова пусто за окном?
На фотографию взирая помолчу,
слезою памяти согревшую ладонь.
Ведь я любуюсь тихонько, зажигая свечу.
Пока твой образ поглощает огонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184534
дата надходження 17.04.2010
дата закладки 13.12.2015
Когда не станет вдруг, привычного нам мира
И канут в вечность книги и дела
Мы будем вспоминать не про кумира
Не про Аллаха, Будду и Христа
Мы вспомним нежное касанье ветра
Прохладу моря, радуги цвета
О том, как не хватило только метра
Чтоб наконец сбылась одна мечта
Запомнится, как тлеет сигарета
Улыбки близких, кофе по утрам
Из мелочей приятных винегрета
Мы сотворим нерукотворный храм
Забудем о плохом, ведь песня спета
И больше нечего между собой делить
Как жаль, что лишь к концу сюжета
Мы поняли, какое счастье жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161132
дата надходження 15.12.2009
дата закладки 12.12.2015
_________________________________С.П.
Мы с тобою совсем еще дети на этой земле,
И пускай вырастают в серьезных и умных другие!
Мы по прежнему шепчем секреты душистой траве,
Ищем добрых волшебных зверей в облаках из ванили.
Заплетаем желания в желтого цвета венки,
Отпускаем их в реку, танцуем под дождь до упаду,
А под вечер, болтая ногами, читаем стихи
На засиженной крыше, где звезды немыслимо рядом.
Мы с тобою такие наивные, как и тогда -
Свято верим, что феи из сказки живут между нами,
Каждый день пишем письма кому-то и шлем в никуда,
Ожидая, что ИМЕННО ТОТ их найдет и узнает.
До чего ж умудрились часы наши в беге отстать,
Будто мимо промчалась большая тяжелая Вечность...
И пока эти взрослые рушат свои города
Мы под пение птиц мастерим разноцветный скворечник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148633
дата надходження 06.10.2009
дата закладки 12.12.2015
Раздираю руками тьму,
Темно-вязкую массу ночи,
Сквозь нее кто-то выйти хочет —
Я стараюсь помочь ему.
Этот кто-то сидит внутри,
Исцарапав руками стены,
На краю не своей Вселенной,
У порога чужой двери.
Он пытается вырвать луч,
Обхватить его весь и плакать,
Пусть стекает по пальцам слякоть,
Превращаясь в тугой сургуч.
И не надо ни нот ему,
Ни рифмованных глупых строчек...
Темно-вязкую массу ночи,
Раздираю руками тьму.
(29.12.07)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132486
дата надходження 03.06.2009
дата закладки 12.12.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 12.12.2015
Девчонка с непослушной
рыжей челкой
И паренёк, как ветер, озорной
Носились по двору,
и смех их звонкий
Заливист был, как ручеёк весной.
А у подъезда под кустом сирени
На лавочке (как, впрочем, и вчера)
Соседи (скажем, в возрасте) сидели,
Смотрели, как резвится детвора.
Солидные. Всё дружно обсуждали:
- Не та уже, мол, нынче молодёжь…
И лишь глаза их мысли выдавали:
Как жаль, что время
вспять не повернёшь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628092
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Когда я умру - по углам заржавеет рассвет
И сердце в палатах стерильных застынет недвижно
Когда я умру, металлический зная ответ
На сотни вопросов - откроются двери на крышу
Там четверо всадников желтые кости трясут
Играя на души давно умерщвленных набатом
И очередь длинная ропщет на купленный суд
Смерть в берцах кругами там ходит и кроет всех матом
На ужин несут им Любовь вместе с ядом Надежды
Я сжег, чтоб не видеть припев, свои яблоки глаз
А черные нимфы, посыпавши пеплом одежды,
В слух детям читают трактат про могильный экстаз
Когда я умру не рассыпятся тысячи окон,
Но плаха желаний окрасится кровью сполна
Бегут, нерожденные, прямо на солнечный кокон
Но падают в холод и ночь, без конца и без дна
Когда я умру твои слезы заменят на вишни
И гордо украсят торты, приглашая на пир
Тогда даже ветер страданий моих не отыщет
Когда я умру...
неизменным
останется
мир
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499939
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 12.12.2015
Нашла на зверя чёрная тоска
Глаза пусты, оскал кроваво-серый
Следы на лоне мокрого песка
Безумством окропленные без меры
Нет больше цели, жизнь прошла
За прошлые мгновения цепляясь
Он падал даже ниже дна
Напрасно выбраться пытаясь
Зверь громко выл, срывая голос
Когда встречал последний свой закат
И жизнь его из чёрно-белых полос
В миг посерела у последних врат
22.02.2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106765
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 11.12.2015
ОНА : Смотри, два сердца на мягкое дно
Бросили еще одну шальную мечту.
ОН : Сейчас, наверное, им не легко
Я прав. Гляди – сигарета во рту.
ОНА: Да что сигарета, смотри в глаза
На сколько печален столь юный взгляд.
ОН: Банально скользит по щеке слеза
И речь перешла на язык утрат
ОН : Напрасно только любовь цвела.
И что, им не быть никогда вдвоем?
ОНА : Она по-другому уже не могла
А он привык стоять на своём…
ОНА: Да, грустно когда больше нет любви
Почти не заметно она ушла
ОН : Он шепчет на ухо ей – Не грусти
Она говорит, что домой пора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142176
дата надходження 20.08.2009
дата закладки 11.12.2015
Осень ты моя любовь
Моё сердце еле дышит
Я пишу ей вновь и вновь
А она меня не слышит
Знаешь, я уже привык
Убивать на сердце грозы
Не скрывают этот крик
И мои друзья берёзы
Осень, мокрые дожди
Распевают серенаду
Слышишь осень, подожди
Без тебя мне жизнь не надо
Слушай, где же тот апрель
Где безумие хмельное
На душе метёт метель
И стучится что-то злое
Помнишь, грешную свободу
Мы испили до предела
Сами правили погоду
И любовь нас крепко грела
Осень, грязь по тротуарам
Ветер чуть колышет крыши
Может сесть за мемуары
По душе крадутся мыши
Честно, я не верю в лето
Оно лживо меня грело
Осень, я твоя примета
Всё, я выжил. Отболело…
12.09.2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106788
дата надходження 08.12.2008
дата закладки 11.12.2015
Не обрести…
У солнечных ворот
Такой меня запомни… я – из Света…
Портал открыт… земной очерчен грот.
Сосчитаны все ночи и рассветы…
Неровен час…
Как трепетна роса…
Как сладок ветер здесь… как пряны вишни.
Тебе я оставляю – небеса!
За свежесть глаз… и за безумье мыслей.
Что ж не пришел
Со мной проститься ты?
И вот уже одна стою у трапа…
И до моей потерянной звезды
Лишь пять секунд сверхмощного возврата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580987
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 11.12.2015
И вдруг нахлынет
Такая тоской – тоска…
И вдруг в лесу закричит одинокий ворон…
И ты поймешь, как пустыня моя близка…
В мой странный дом прокрадешься последним вором…
Как светел берег,
Светящийся там, вдали…
Как близок он в освещенье цветного грота…
Нет, я не стану считать твои корабли,
Уйду на дно, твоего опасаясь флота…
Укроют волны,
Что небу не исцелить…
Уйду на дно… отбелить не успею флаги…
И там, на дне, ты поймешь, как хочу я пить,
И мне нальешь из своей исхудалой фляги…
И те пути,
Что в пучину меня вели,
Одной волною твою потревожат заводь…
И ты захочешь вернуть свои корабли
В солнечный порт… в уже недоступную гавань…
Но флот – утерян…
Весь, до последней доски…
А мы – так пьяны… бездомны… неизлечимы…
……………………………………………………………………………..
Вошедший в мой терем, испей от моей тоски…
Покуда молчат так любившие нас Херувимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606660
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 11.12.2015
Здесь травы спокойны…
Здесь птицы уходят ко сну…
Здесь время застыло в созвездиях Рака и Лиры…
Ты смотришь устало… затем лишь подходишь к окну
Из темных глубин безнадежно пустынной квартиры…
Еще лишь мгновенье…
И я вдруг тебя приглашу
На дикие тропы, где слышится светлая месса…
Но мне не успеть… не успеть! - к твоему шалашу…
Лишь свет в иллюзорном пространстве таежного леса…
Блуждающий свет…
Невесомость… мне больше не жаль
Толпы вопиющей… подай же им хлеба и зрелищ…
Потом подойди… посмотри, как струится печаль
Из глаз бесконечно далеких моих двух Медведиц…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Шагая по мукам прошедших веков
Моё поколенье от грязи спасалось
Бежало от глупости буйных голов
И в тёмных подвалах от света скрывалось
Под звуки гитары, считая шаги
Срывало запреты моё поколенье
Оно выживало, и даже враги
Порой признавали своё пораженье
Теряя героев подпольной войны
На теле рубцы умело скрывало
Моё поколенье счастливей судьбы
За всю свою жизнь наверно не знало
Свергало тиранов, сжигало короны
Одним острым словом моё поколенье
А гениев ставило вместо иконы
Но вот провалилось в глухое забвенье
Объелось свободой моё поколенье
За грош продало таланты и славу
Рассыпалось крошкой, будто печенье
Закинув на полку стихи и гитару…
5.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106632
дата надходження 07.12.2008
дата закладки 11.12.2015
Как я пишу стихи? Увы – не знаю
Рождается за строчкою строка
Я вдруг тетрадный лист хватаю
И с музою болтаю до утра
Я клоун, я жонглирую словами
Но как, я до сих пор не понимаю
Почти не размышляю над стихами
А может и не я их сочиняю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107984
дата надходження 17.12.2008
дата закладки 11.12.2015
Прекрасная любовь на славу разгулялась
По венам городов нектаром разлилась
На каждом повороте с кем-то целовалась
И право не на шутку сегодня разошлась
Счастливая любовь на улицах кричала
Горела, будто солнце, тянула за собой
Шептала о весне и на руках качала
На землю опускалась осеннею листвой
Бесстыжая любовь цвела бордовой краской
Себя боготворила у каждого куста
Шелками обняла и соблазнила лаской
Наполнила желаньем холодные уста
Печальная любовь стонала и металась
Травила свою душу в прокуренных домах
Распутно во хмелю, по кабакам шаталась
И голая плясала на каменных столах
Сердитая любовь рвала свою одежду
И до крови терзала израненную плоть
Исправно слёзы лила, похоронив надежду
А в сердце что-то начало колоть
Проклятая любовь предательски смеялась
Безжалостно убив заветную мечту
На площади прохожим под ноги бросалась
Молила о пощаде, ссылаясь на судьбу
Вечная любовь за городом стояла
Грязная, не мытая, в лохмотьях и пыли
В каждом новом сердце жалости искала
С кем на сей раз будет по пути…
18.09.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106096
дата надходження 03.12.2008
дата закладки 11.12.2015
Как будто яркий звездопад
Посыпались стихотворенья
И то, что было не впопад
Обречено на воскрешенье
Властитель муз и пленник лет
Безумство с мудростью разбавив
Сидит над рифмами поэт
Вселенную от мук избавив
Он одинок в своей печали
И до мечты уж не достать
Его стихи гранитом стали
Не суждено нам их читать
А по щеке слеза катилась
Хотелось бы ему сказать
"Ты извини, что не случилось
Что не успели прочитать"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109808
дата надходження 29.12.2008
дата закладки 11.12.2015
Надоело жить по сценариям мыльных опер
Где гламур и разврат заказали весёлый пир
Где кумир и идол – полоумный хип-хопер
А голые «попы» собой засорили эфир
Надоела логика длинноногих красавиц
Меняющих души на блеск дорогих машин
Круглолицые дяди, что демократами звались
А на самом деле лишь тени широких спин
Я иду по улицам полным марионеток
Я живу, как все, по утверждённому плану
Вечерами читаю тонны желтых газеток
А потом, как спасенье – курю марихуану
Каждый второй знакомый стал на колени
Перед властью зелёных денежных знаков
Каждая третья за них готова к измене
Каждый шестой в руках чародея-мака
Катится жизнь по наклонной людских пороков
Более не в цене благородные нравы
Нет среди нас героев, нет и пророков
Все мы бросили души в омут нирваны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117829
дата надходження 23.02.2009
дата закладки 11.12.2015
Стук каблуков, на сердце улыбки
Пахнущих губ немое «хочу»
Снова любовь, и снова ошибки
Лёгкая слабость на радость врачу
Трудно шагами минуты отмерить
Нет, не давайте спасательный круг
Всё хорошо, надо только поверить
Станет тепло или холодно вдруг
Честное слово в обмен на одежду
Что тут скрывать всё и так на виду
Веру к чертям, а любовь и надежду
В сумку, с собой – пригодится в аду
И по холодной лунной дорожке
И по тропикам асфальтовых дней
Гордо идти, а любовь на ладошке
Греть и просить, чтобы стала сильней
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118218
дата надходження 26.02.2009
дата закладки 11.12.2015
1
На кухне кофе, или чай
Часы остановили лето
И без привета, без ответа
Ты только бросишь - "Не скучай!"
Опять мы в этих городах
Где вывески одни и те же
А мысли - реже, реже, реже
И параллели на стекле
припев:
Все отметки на судьбах
Мы рисуем сами
Мы встречались и раньше
Параллельными снами
Ты и я, вроде, вместе
И при этом отдельно
К сожаленью с тобою
Мы всегда параллельны
(Стали мы параллельны*)
2
Перечеркнув типичный день
Две линии свести не в силах
Ах, как же ты была красива
В бокале белого вина
На вписке нечего терять
Банальна истина без боли
И если мало алкоголя
Помой стакан - налей опять
припев
3
На кухне пиво и трава
В часах садится батарейка
И сигареты за копейки
Лишь снятся детям и бомжам
Ты только бросишь - "Не скучай!"
И улетишь искать ответы
А параллельные приветы
Пойдут по разным адресам
припев
*возможно чередование, либо вместе и то и то
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501263
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 11.12.2015
Она любит клубнику со сливками
Ненавидит котов и спасателей
И цитирует книги отрывками
Словно знает всех в мире писателей
Смотрит вверх на снежинки парящие
Улыбаясь им, как пятиклассница
Она знает – они говорящие
Она слышала, в прошлую пятницу…
Сигареты и кофе – спасение
От людей заведомо праведных
Им плевать на иное мнение
Поучают – как жить нужно правильно
Она будто цветок в пыли города
Словно дождика ждет вдохновения
Сбросив тяжесть душевного голода
Видит в клетках тетрадных спасение
И когда-нибудь вдруг остановится
Бросив взгляд, на строки знакомые
Она скажет спасибо бессоннице
И ночам, что как море бездонные…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148546
дата надходження 05.10.2009
дата закладки 11.12.2015
Тетрадные мысли, закинув на плечи
Под бой барабанов да смену погоды
А птицы твердят, что зиму не лечат
И небо подперли собой дымоходы
Как новая жизнь, хлопья первого снега
Ложатся на щеки немых пешеходов
В сугробы всю мерзость кидаем с разбега
Морозное счастье без дыма заводов
Читаем отрывками старые строчки
В груди чуть теплей от крепкого чая
Сугробы сровняли все старые кочки
И первый раз в жизни не хочется мая
И первый раз в жизни узнаешь Толстого
Закинув на полку киношное мыло
И так хорошо на душе от чего-то
Как будто все черное с осенью смыло
Сестрица зима свое слово сказала
Укрыв белой шапкой старинные ели
И вдруг все вокруг начнется сначала
Без старых скелетов и с песней метели
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160288
дата надходження 10.12.2009
дата закладки 11.12.2015
Нахлынула волна воспоминаний...Крым, Евпатория, детский санаторий "Лучезарный". февраль 2000-го. Я - простой паренек из донецкого края, и она - красавица из Черновецкой области... Дальше только в стихах...
Когда старик-февраль, взбесивший море
Морозным шквалом прогонял весну
В простом, непринужденном разговоре
Любовь зажгла костер на берегу
Два сердца в сумасшедшей лихорадке
На двадцать дней спустивши рукава
В безумно страстной и жестокой схватке
Искали подходящие слова
Им на двоих лишь тридцать две зимы
Три сигареты и под кожей дрожь
Попытка вырваться из дневника судьбы
И то, чего без соли не поймешь
Им наплевать на будущую боль
На вечность, проведенную не вместе
На то, что королева и король
Замешены на разном тесте
И чуть всплакнув, обнявшись на перроне
Она – на запад, он на северо-восток
Знакомая история до боли
Смахнул слезу… и выжала платок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157638
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 11.12.2015
Рассчитали разлуку по дням, как всегда будет нечет
Добросовестно верю глазам не приученным врать
Так весна разнотравьем голодные души калечит
Повторяя уроки – не жить, не любить и не ждать
Растопчи мою гордость, иначе я буду нескромен
Не забуду тепло твоих рук, и касания губ
Под горячим асфальтом остаток меня похоронен
Я еще не достаточно слаб, но достаточно глуп
Без тебя не лечу, не могу без тебя продолжаться
Вспоминая причудливый запах любимых волос
Мои руки уже не отвыкнут к тебе прикасаться
Я не жду, не прошу у судьбы больше белых полос
Загребаю в охапку венок из воспоминаний
Изувечен весною, но счастлив, ведь ты где-то есть
Я уже не могу без нескромности наших свиданий
Я уйду ровно в срок, только дай на дорожку присесть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191890
дата надходження 26.05.2010
дата закладки 11.12.2015
Піщана самотність палкої Сахари
Оазиси щастя – нечувана рідкість
І тихе життя, без єдиної хмари
Загублені роки, похована гідність
Тендітна хода, оксамитова шкіра
Немов героїн викликає залежність
Сама досконалість… але її віра
Не кличе відчути кохання відвертість
Така загадкова, так вабить очима
Для них чорні діри банальні дрібниці
Але безнадійна, бридка порожнина
Гірке покарання одвічній чорниці
Звабливо на плечі спадає волосся
Солодощів запах, та трохи шафрану
Так мало відчула, ще менше збулося
Навіщо ті мрії, що вводять в оману?
Піщана самотність палкої Сахари
Оазиси щастя – нечувана рідкість
І тихе життя, без єдиної хмари
Загублені роки, похована гідність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627665
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Усталый взгляд из-под ресниц огромных
Холодно-равнодушных карих глаз
И очереди слов, давно не скромных
Сложились в вереницу рваных фраз
Она не повод для любви бескрайней
Лишь лекарь от душевных мук
И вечерами в получистой ванне
Стихи Цветаевой не выпустит из рук
Отдав на растерзанье своё тело
Сжимая зубы, продаваясь вновь
Она почти забыла что хотела…
Когда-то встретить чистую любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123885
дата надходження 29.03.2009
дата закладки 09.12.2015
Зима, как и прежде, страдает снегами
И небо сереет, как раньше, над шапкой
А душу опять лихорадит стихами
И тянется сердце за старой тетрадкой
И к черту заботы, проблемы, рассудок
Как будто вся жизнь протекает обратно
И нет дней недели, нет времени суток
Мобильник разбит… и это приятно
Навстречу ветрам беззаботно ревущим
В душе ни гроша, не важна теперь дата
И вместе с гитарой как прежде поющей
Смеяться и плакать, как было когда-то
А город, ночной тишиной подыграет
Позволит забыться, и в нем затеряться
Тут много таких, они тоже мечтают
Им снова шестнадцать… снова шестнадцать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294246
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 09.12.2015
Ты же любишь холодные зимние драмы?
И замедленный вальс под обстрелом снежинок
На морозе не чувствуешь как ноют шрамы
Не стесняешься жить без привычнык ужимок
Ты не веришь в весну, и тем более в лето
Твоя слабость –метель и отсутствие красок
И по белому белым выводишь куплеты
Так наверное проще, без лишних огласок
У тебя есть мечта, леденящая душу
Доказать, что холодной любви не бывает
Но тогда почему в эту жуткую стужу
Твое сердце болит и безумно страдает?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307702
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 09.12.2015
Безупречная точность кривых зеркал
Игнорирует верность в чудесной стране
Если ты не ошибка, то точно пропал
И за чайным столом нет места тебе
Синеглазая страсть, улыбка в постель
Запах потной борьбы снимает усталость
Покажи кто такой настоящий кобель
Покажи, а иначе нарвешься на жалость
Она честно сдалась, но победа за ней
Королевская ночь с легким запахом серы
И уже не спастись, не сжечь кораблей
Не успеть раствориться в стаканах мадеры
При попытке сбежать вернешься в начало
А остаться получиться лишь на немножко
И не будет тебя, она ждать у причала
Непорочная сука, Чеширская Кошка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561916
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 09.12.2015
Срывает ветер на пути
Дома, деревья и кареты,
Лишь твои камни-самоцветы
Горят спокойно на груди.
И позавидуют смиренью
С Тибета праведные ламы,
Их дух, возможно, твёрдый самый,
Но твой с другого измеренья .
Не знаю, где находишь место
Всем этим тайнам и приметам:
Не будь гола ты и раздета -
Была б обычною невестой.
Прошу, мой Месяц, не свети,
Пусть ночь скрывает тонкий стан,
И твой счастливый талисман
Пускай сверкает на груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624463
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2015
Моя звезда, моя родная фея,
Так горестно и зыбко без тебя,
Душой вздыхая, сердцем леденея,
Пишу слезами преданно любя.
Пусть не со мной моменты наслаждений,
Пусть вдалеке прекрасные мечты,
Но, не унять моей души видений,
Сладчайшей, нежной, робкой красоты.
Пусть засыпают гордые метели,
И закрывают тучи горизонт,
Я все равно один в своей постели,
Болезненно смотрю на небосвод.
И в час ночной, душою леденея,
Пишу слезами голову клоня:
Моя звезда, моя родная фея,
Так горестно и зыбко без тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598249
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 15.11.2015
Вчера слыла ты безжизненной,
Терзали сомненья тебя:
"В чем смысл и есть ли он в жизни то?"-
Спросила с надеждой меня.
А смысл, родная, - в бессмысленном:
В рассветах и песнях ручья,
В зверюшках, что утром быстренько
Сбегают из норок (как я),
В сверкании звезд за облаком,
В приснившимся море цветов,
В желаниях, самых крохотных,
В дыхании, в звуках шагов,
В любви, только в той, безответной,-
Без писем, звонков или встреч,
Во взглядах случайно(не)встречных
С соприкосновением плеч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621383
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
город - спи! засыпай от апатий и слов.
ночи пальцы ломаю неистово.
безудержно играя
с ней в игры. без чувств и оков.
не пытаюсь замкнуть этот круг.
- вернуть себя к жизни.
есть полмира людей. от которых я долго бегу.
и которых, дыханье застыло
на трепетной шее.
но быть рада за них. ты прости. я давно не могу.
ты критично всех их был когда-то
теплей. и роднее.
выше правды наш космос.
и в нем по привычке паришь.
от него веет холод, он спрятан за серым туманом.
только ты говоришь по другому.
послушай, малыш:
мы искали свой дом,
а нашли прах мечты и обмана.
Просто чувствуй,порой,
что внутри тебя есть теплый юг.
спит как кот на коленях у доброй,
любимой хозяйки.
сохраняя меня
не пытайся замкнуть этот круг.
Все равно из него,
ты уходишь в далекое "завтра".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621337
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Мне Вас не хватало в туманных рассветах,
Когда на душе - холода и печали,
Когда первородные лучики света
Манят за собой в непокорные дали.
Мне Вас не хватало в полуденном зное,
Когда на душе - лишь осколки и шрамы,
Когда ностальгия настойчиво строит
В прибрежных песках ненадёжные храмы.
Мне Вас не хватало в багровых закатах,
Когда по душе - словно острою бритвой,
Когда кровоточат мечты о крылатом,
А верхом свободы - лишь право молитвы.
Мне Вас не хватало в ночах полнолунных,
Когда по душе - поцелуев истома,
Когда в полудрёме фантазий безумных
Я Вас рисовала, страстями влекома.
Мне Вас не хватало отчаянно долго!
Но тропы судьбы временам неподвластны.
Прошу, приходите же - нежным и колким,
Наполните жизнь мою светом и счастьем!
(28.03.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413384
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 06.11.2015
Я не та, за которой мужчины - в огонь и под пули,
И не та, от которой скрывают грехи и пороки.
Я скорее из тех, что рыдают, когда все уснули, -
Я из дерзкой породы всегда и везде одиноких.
Я скорее из тех, что на "ты" и с луною, и с ветром,
Для кого шорох листьев осенних - почти серенада.
Я из тех, что столетья назад растерялись по свету,
Для кого горных троп не смогла заменить автострада.
Я из тех, что в толпе неприметны, как серые кошки.
Я из тех, кого ценят "подруги" как фон для знакомства.
Я из тех, для кого не бывает любви понарошку,
Для кого всё, как есть, - романтично, наивно и просто.
Я не та, для которой все звёзды и бархат прибоя,
И не я неземной красотой вдохновляю поэтов...
Но я та, что - и в горе, и в радости - будет с тобою,
Если ты позовёшь прогуляться вдвоём на край света.
(31.08.2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата надходження 01.09.2010
дата закладки 06.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
Я не пишу два года - мне просто нечем.
Пальцы роняют ручку и мысли скачут
рыжим бесплодным полем, иссохшей речкой.
Я не могу - как раньше не мог иначе.
Раньше твои ладони сжигали кожу
и оставляли знаки - из этих знаков,
если полить чернилами осторожно,
сами росли стихи - разновидность злаков.
Время прошло и знаки впитались в тело
Перемешались и растворились в венах.
Переварились. стали обычным делом.
Скучно, бессмысленно, стыдно, обыкновенно.
Я закрываю глаза и иду навстречу.
Ты подошла вплотную, сняла перчатки.
Время не лечит. Живое - точно не лечит.
Видишь - опять проросли твои отпечатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592630
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 28.10.2015
Мне дарят свет любимые глаза
Глубокие бездонные озёра.
В них никогда не поселится тьма.
В них сотни звёзд, а может миллионы...
Я вижу в них... галактики тебя...
В них небом мне даровано прощенье.
Я пал на дно озёр, в них растворившись навсегда,
В падении полёта ощущенье...
Скажи мне, кто зажёг сей яркий свет?
Наверно бог был в этот мир ещё влюблённый...
Создав твои бездонные глаза,
Покинул землю бесконечно окрылённый....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616041
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
Однажды прошлое вернётся...
Однажды дверь,
Пронзит внезапный стук...
И вместе с ним
Отчаянно ворвётся
В мой новый мир
Давно забытый звук...
Звук сердца,
Что трепещет как синица...
Звук разговоров,
Что вели мы до утра...
Мы так давно успели распроститься...
Быть может вновь,
Нам встретиться пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615776
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Потуши свет,
Обхвати руками подушку
И приложи ее к сердцу.
Ты услышишь любимый голос,
Оставленный там когда-то.
Отпусти свои мысли,
И каждый раз будет неповторим,
Ведь это не морская ракушка,
А полуночная форма жизни -
Частичка меня в твоей памяти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394628
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.10.2015
Однажды, а когда, не так уж важно,
Прочтёшь ты это самое письмо...
Быть может, ты меня не вспомнишь даже,
Ведь прошлое снегами занесло.
А я тебе, далёкая, напомню,
Как близко мы с тобою подошли
К тому, что называется любовью,
К тому, что отрывает от земли.
Как мы с тобой на краешке сидели
Той пропасти, которая - полёт.
Но всё таки в неё не полетели,
Но всё таки не рухнули в неё...
И нас, остановившихся на грани,
Безжалостное время развело.
И мы с другими падали-летали...
Но только я летал с одним крылом.
Прости, что боязливо отступился,
Прости, что это всё сейчас пишу,
Прости, что пригубил, а не упился...
Прости, что до сих пор тобой дышу.
За то, что всё так вышло по дурацки...
За недоразглядение души.
За все недослучившиеся ласки.
За грёбаную эту недожизнь!
... Однажды я тебе письмо отправлю -
С попутным ветром, прям в твоё окно,
Тобою, моя сладкая, отравленный
Давным-давно...
Август, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602909
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Так холодно, словно, осколки зимы въелись в тело.
На засовы закрыты все окна, и ветер затих.
У костра ни души, только отзвук его откровений,
разбивается с треском о землю оставшийся блик.
Ночь лилась как вино... наполняя собой все графины.
Так густа и тягуча, вновь чувствую - что стала пьяной...
Я лежу на полу, на тобою расставленных минах,
Упиваясь сполна сладкой музыкой фортепиано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227859
дата надходження 10.12.2010
дата закладки 23.10.2015
Тёрпкий и приторный запах миндаля...
Ванильное благовоние...
Огни сонного,туманного города...
Я снова жду полночь,мечтаю начать новый день.
Вдыхаю весну,и рисую сердечки помадой...
На кухне рассвет,и соседская кошка напротив в окне,
мурлычет,и смотрит задумчивым,мартовским взглядом.
Прохладные лужи оставит февральский мороз.
А город наполнит любовно-клубничная буря...
Романтики пишут стихи,дарят милым букеты из роз...
А кто-то расставшись,устало,расслабленно курит.
Закаты уже обливают вечерним теплом,
лежу на зелёной траве,пью лате с карамелью.
Нахлынув весна просочилась наполнив тайком,
и выгнала с сердца унылые,зимние тени.
Открою окно,что бы стало ловушкой для снов,
мечтами посыпались вновь мармеладные звёзды...
Сверкнув белым крылышком ангел поймает в ладонь,
и их превратит для кого-то в счастливые слёзы.
Рассветы уже обливают,лиловым теплом,
в ромашках лежу,опьяневши от пинаколады...
Нахлынув весна...и ещё слишком рано домой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173275
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 23.10.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 23.10.2015
Ты не держи меня, осенний день,
И надо мною золотом не властвуй -
Цветущая пригрезилась сирень,
его улыбка над букетом - "Здравствуй."
Не слышу больше шорохов листвы,
Небесного не вижу перламутра,
Глаза закрою - лишь его черты,
Все остальное - до смешного смутно.
Накрыло с головою и не вдруг...
По телу сладострастное томление.
Сбиваясь с ритма, листопада круг
Подбрасывает новые виденья.
Прости и отпусти, осенний день,
Во мне теплится той весны истома,
Поймет ли облетевшая сирень,
Что, как она, к зиме я не готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 23.10.2015
[i]Не будем говорить мы про... любовь.
Слова - как листья, - их смешает ветер.
Зелёные и красные, живые и опавшие -
Узор замысловатый выплетут под вечер.
Не будем говорить мы о любви.
Не слышит сердце слов, им неподвласно.
Ты меня иначе позови,
На языке, душе понятном.
На зов твой прилечу опять,
Чтобы обнять тебя, сказав слова такие,
Какие самому мне не понять,
Бросая ночью в улицы пустые...[/i]
Вірші на листівках можна придбати [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
Джель переклала [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645344"]цей вірш українською[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150752
дата надходження 18.10.2009
дата закладки 23.10.2015
Я иду не спеша, гуляя,
поезда провожаю в туман,
двадцать две остановки до рая,
и рукой за билетом в карман.
В даль несёт металлический поезд,
поднимает на рельсах золу,
двадцать две остановки до рая,
ты не слышишь, раз я не зову...
Искры бьются как волны о берег,
я в последнем вагоне пустом,
где скрипят заржавевшие двери,
пыль и дождь в пустоте за окном...
А в купе, коридором у края,
сотни глаз манекенов немых,
не придут, не предложат мне чаю,
жаль что мы не похожи на них...
В даль несёт металлический поезд,
поднимает на рельсах золу,
двадцать две остановки до рая,
ты не знаешь...
раз я не живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156276
дата надходження 18.11.2009
дата закладки 22.10.2015
Мы друг другу земля, паутиной дорог истоптана,
Мы друг другу цветы. Ты проснулась,- проснулась весна,
Так по-детски свежа, так же солнечна и неопытна,
А в глазах серебром отражается вечность-луна.
Мы друг-другу песок, дикий пляж, никогда не виденный,
Мы с тобой зацелованы волнами рек берега.
Мы друг-другу нужнее всех! От начала, до гибели.
Мы с тобой не разучимся жить и любить никогда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614648
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Белый снег серебрился.
Падал тихо звеня.
И в душе отразился
Болью сердце щемя.
На снегу у дороги,
Среди белого дня,
Три замёрзшие розы,
Ярче пламя огня.
Околевшие розы...
Чьей разлуки букет?
Отгремевшие грозы,
Знать, любви больше нет.
Лепестки умирали.
С ними плакала я.
И слезинки упали,
Растревожив меня.
Кто же здесь их оставил?
Чей же рядом здесь след?
Горечь к сердцу прибавил
Мой вопрос и ответ...
Ветер птицей кружился,
Целовал лепестки,
А на душу ложился
Холод зимней тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 20.10.2015
Ты утром проснешься рано, откроешь глаза и окна,
Завяжешь под серый галстук все чувства свои посильней,
Захватишь бесцветный зонтик (... просто боишься намокнуть)
И, словно в открытый космос, ты выйдешь. Ты выйдешь за дверь.
За грань...Но за гранью страшно. И сухо. И слишком тихо,
И режет глаза реальность. Врезаются люди волной
В раскрытые твои вены. Вливаются громким эхом
Во все твои ныне ,завтра, в тебя.. с головой, с головой!
А завтра закончится воздух, осядет на окнах пыль.
Под кожей, под мышками крыш, застынет бездомный ветер.
Моря, высыхая, погибнут, шторма превратятся в штиль.
Захочешь ли ты выжить на столь нелюдимой планете?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614243
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
Наснився знов...
Без дозволу у сни
Влетів за хвильку до світанку,
Промінчиком прийдешньоі весни
Розбурхав нічку-колисанку.
Запестив щастячком...
Зацілував...
Під ковдру зіроньок насіяв,
Кавово-пряно милував,
Ранково ніжністю завіяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571226
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 18.10.2015
Поверь, в душе моей бушует беспредел,
Ему, уверена, не боязно отдаться...
Пусть ветер гладит силуэты наших тел,
Пойдем со мной...
Я предлагаю искупаться!
Сегодня страстно шепчет эта ночь,
Тропа луны, внизу: трава и глина...
Всего лишь шаг тихонько превозмочь,
и опуститься на хрустальные глубины.
Та, что манила бьет прохладой по виску,
А мы под нею, ловим воздух словно рыбы,
Дай мне ладонь, скользи как по песку,
С моей игры не пробуй рано выбыть...
Два светлых миража, в морской тени,
Кружи́мся в царстве бирюзовых бликов,
Там где-то наверху горят огни,
Доносятся обрывки чьих то криков.
Но пусть дыхание убавится на ноль,
И слабость вырвется
Как будто меч из ножен...
Я обещаю
утром праздничный костер,
В котором нет тепла,
и пульса тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598133
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 18.10.2015
Однажды захочется встать. Просто лишь встать и выйти
Из комнаты - в серую жизнь, из жизни - не важно уже...
Закрыть за собою двери и все оборвать нити
С давно надоевшим нам прошлым, без слез и лишних торжеств.
Позволить себе упасть, в себя окунуться, в пошлость,
Заплыть за буйки морали, зависнуть в полночном кино.
И, может, забыть о том, что в мире не так все просто.
А после наступит осень. А после возьму выходной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610499
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Мы прошли сквозь друг друга однажды,
Не сложив на двоих и полслова;
И сейчас, изнывая от жажды,
Ты рисуешь меня молодого.
За спиною оставить - погибну,
Как твои предыдущие боги.
Никому ни за что не обидно,
И никто не посмотрит под ноги.
Я дышу лишь тобой, по привычке;
В перерывах курю, забываюсь.
Догорает зажженная спичка -
Это целая жизнь. И усталость.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 27.09.2015
А мне это солнце
так пахнет
тобой,
Как пахнут леса
вечерами,
Как пахнет трава
утром
свежей росой,
А море и дождь -
облаками..
Но мне эти стены
закрыли
весь мир.
Вчера показалось -
свобода.
(Свобода от слов?)
А сегодня -
кричи!
Не кричи,-
я не слышу звезды...
А мне это небо -
еще один путь
Который ведет
нас
обратно.
Попробуй вдохнуть,
не дышать и
шагнуть..
Ах, как
приятно!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Сбежал бы прочь, но только не бежится,
Врастают ноги в землю, в корни, в гроб,
И пеленают громким криком птицы,
Ветрами раздирает лоб.
Сбежал бы в лето, там еще есть солнце,
Но я забыл, как пахнет летом дождь.
Но я забыл тот свет, когда смеется
Она и как она поет.
И как сверкают утром ее крылья
И ручейком журчит негромкий смех,
Как пахнут волосы ее имбирем.
Я задыхаюсь, если ее нет...
И с грохотом покатятся туманы,
Пропитанные потом, по полям.
Сбежал бы прочь, но будут ли там рады
Встречать меня?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 26.09.2015
Я старался не быть как все,
Растворятся не в снах, а в смыслах
И не слышать тот громкий выстрел,
Когда пулей застрял в тебе.
Я хотел, но был слишком пьян.
Я стал болен, а мир был тесен.
Мир закатан под кальку песен,
Зарифмован под инь и ян.
Я пытался, но все прошло
Слишком быстро и мимо жизни.
Не хотелось быть другом, лишним,
Просто три - не мое число.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Течение реки
Не повернуть назад...
И время не на миг
Не остановишь...
Цени мгновения,
Останови свой взгляд...
Былое вновь,
Обратно не воротишь.
Остановись...
Почувствуй...
Секунды как частицы жизни,
Элементарный атом бытия.
Прошло мгновение...
И всё.
И миллиарды лет,
Никто...
Не вспомнит про тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607566
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
В час отчужденья, грусти со свечами,
Когда отчаянье благословит твой путь,
Возьми бумагу старую с полями,
Перо, чернильницу и кофе не забудь.
И напиши, как много накопилось
На сердце мук, как горько быть одной,
Как безответно, глупо ты влюбилась
И в страсти утонула с головой.
Там, в таинстве чернильных букв и слов,
Пропитанных кофейными слезами,
У раненых, разбитых берегов
Появится фрегат под парусами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Считали украдкой птиц,
Бросая мечты с обрыва.
Как камни летели ниц,
Слова в тишине с надрывом.
Осколком вонзаясь в грудь,
И даже не много глубже,
Теряя простую суть.
Озябшие словно в стужу.
Забытый баркас,причал,
Уставшие и чужие,
Твой город в ладонях мал,
И губы теперь немые.
Дописан последний акт.
Его ли мы были частью?
Когда то все было в такт,
Смеялись в глаза ненастью.
Последнего сна "привет".
Пугающим был и гулким,
Такой ледяной рассвет,
Знакомого переулка….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574698
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 18.06.2015
Я отпущу рассвет уставший,
Он в отблесках последних дней,
Сжег расставания не наши,
Ему , мне кажется , видней.
Как ночь холодная – тревога,
Безмолвно будит по утрам,
У опустевшего порога,
Не верится чужим устам.
Не слышатся звонки , пугает -
Сквозь тишину , пустой трамвай.
Как будто встретились у края,
Под отголоски птичьих стай.
Хотелось крикнуть, но вот голос,
Подвел, лишь падали слова,
Вновь разлетаясь на осколки,
Как позабытая молва.
Сгорали тайны и причины,
Теряли значимость свою,
И оставляли только зимы,
Не забывай и ты мою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586236
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Не бойся молчать - тишина простит,
Всю боль, что терзает ночью,
Мой голос давно от тоски осип,
Слова заменяет прочерк.
Как лезвия острых в груди ножей,
Нещадно под утро режет,
Шептали слова в темноте нежней,
Но с каждой ошибкой реже.
Теряли друг друга и суета,
Сжирала нас понемногу,
Казалось , что "важное" – простота,
Не ту прострелила ногу..
В груди оставляя не нужный сплин,
Безмерных прощаний ворох,
Но только вот вечер опять один,
Чужой обнимает город.
Далеких машин бесконечный гул,
Бессонницы верной - слепок ,
Поломан твой самый любимый стул,
Случайно, смешно, нелепо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587331
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Оборвалось едва дыхание,
Между строк многоточий тысячи.
Еще шаг в суету бескрайнюю.
Что под утро на сердце высечешь?
Что расскажут пустые истины?
Уплывающим в даль лиловую,
Недошедшими стали письмами,
На морозе стояли голыми.
В полумраке спасались гордые,
Дорожили ушедшей памятью,
В нашем общем когда-то городе,
Оставались надежды маяться.
За бульваром - каштаны россыпью,
Обнимали, как будто ветками,
Небеса с белоснежной проседью,
Нас встречали дождями редкими.
Оборвалось едва дыхание,
Тишина …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581800
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.06.2015
Я постучался к вам, возможно, беспардонно:
У вас свои заботы, встречи, суета,
А я как старый пёс, блохастый и нескромный,
Сую свой длинный нос в чужие мне дела.
Но на пороге вашем сыро, неуютно,
Холодный ветер по спине бросает в дрожь,
И если раньше чувства были обоюдны,
То нынче в воздухе витает только ложь.
И покидая двор без всякого ответа,
Пытаясь свои счёты с жизнью не свести,
Я поплетусь в кабак. Ну, не противно это:
Быть старым псом, так и не прожив тридцати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588025
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Я говорю тебе «Люблю»,
Лучами солнца губ касаясь.
И кончик носа и щеку,
Целую нежно, не стесняясь.
Я говорю «К тебе хочу»,
Порывом ветра обнимая.
В окно дождём к тебе стучу…
Но ты не слышишь, там другая.
И я слезою по стеклу,
Срываюсь вниз и улыбаюсь.
Я говорю тебе «Люблю»,
И птицей в небо поднимаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584685
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 14.06.2015
Не тих любити змушує нас доля,
Не з тими розділяти радість, смуток
"Повинна!" для любові то неволя.
Коліс Сансари невблаганний стукіт.
Не намагайтесь маску лицемірства
Зірвати...їм ріднішими не стати.
Сховає час миттєвості презирства,
Не тим дарує додаткові лати.
Розірвані блукають половинки,
Збентежені...на часточки розбиті,
Збираючи розгублені перлинки
Щасливих снів...їх вчать не [b]тих[/b] любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586970
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Я вам снилась вчерашней осенью
Вы сказали: не верю снам!
Лучше водка и мысли - прописью
Без имен и никчемных драм,
Без осадка на дне застылого,
Словно воск от церковных свеч,
Что упал на мой пол виниловый...
Но тут вы прикоснулись плеч
Оголенных, моих, неистово
Задрожавших от ваших рук,
Вас убило случайным выстрелом
Нашей страсти. И сердца стук
Ультразвуком врезался в голову,
Вместо пота - крупицы льда
Покатились с чела безмолвного.
Вы любили? - Наверно,да....
А потом - вновь жаркая улица
И небесного цвета фьорд.
Вы не вспомните моего лица,
Не ведитесь на сны, милорд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533362
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 21.05.2015
Мені тебе не те,що дуже мало,-
У мене тут безмежно темна ніч...
Птахи мовчать і дивляться зухвало,
А вітер зносить листя зусебіч.
Мені життя не те, що... - дуже мало.
Бракує так світанків, вечорів!..
Ночами небо зорями гойдало,
І тихо-тихо місяць майорів.
А як бувало - вирвусь із полону,-
І божевільним мріям навздогін!..
Так мало в нас тоді було закону,
І так багато в нас було сторін!
Усі думки сховалися безшумно
У свою незбагненну глибину.
Мені насправді просто дуже сумно.
Не так, як вчора. Якось не засну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362524
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 03.05.2015
Развёрнутое небо,
бездны тьма.
Влекущая далёкими
огнями...
Бурлящих тайн,
загадок океан.
Глубокий мир,
наполненный мечтами...
И кажется,
Ты б смог познать
весь этот мир.
Из звёзд невыносимо
манит бесконечность.
Да только в этот миг
осознаёшь,
Что как-то так неправильно,
асимметричны.....
Для нас отмеренная
жизнь,
И эта,
удручающая
вечность.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578315
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Мне Вас - непозволительно любить…
Мне даже не положено Вас - встретить…
Как здесь возможно чувства - сохранить?...
Не растерять?.. Не сжечь?.. Не обесцветить?..
И как возможно… этот путь пройдя -
От нищенки… до строгой королевы -
Не разменять… не обыграть - себя…
Все той же страстной дочкой грешной Евы
Желать – Тебя!.. сгорая без огня…
Рутину дней сегодня я срываю…
И пусть вопрос – из глины… иль с ребра?...
Так актуален… мой ответ – “Не знаю!”
Из всех дорог… что жизнь мне отдала…
Пути к тебе – я снова ВЫБИРАЮ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539470
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2015
Одену юбку из цветного шелка…
В руках корзинка... все… пока… пока...
Красный беретик… мне ль – не встретить волка…
Моя походка –
Сказочно легка…
Ногам привычны легкие ботинки…
Шальная рысь… я хитрая лиса…
Меня влекут – запретные тропинки…
Я окунаюсь –
В дикие леса…
Здесь время странствий… магия пространства…
Стекает с листьев нежная капель…
Стоят деревья в сказочном убранстве…
В руках – корзинка…
Это ль – моя цель?
В руках корзинка… что с нее мне толку?..
А мне бы - ветром в облака уплыть…
И странное желанье встретить волка…
Да разве может
Это правдой быть?...
Я дочь луны… я странница из леса…
Сейчас на мне – столетних кедров тень…
-Как ты красива… милая принцесса…
А я не ел,
Уже который день…
Остановиться?.. что мне делать дальше?
Но как зовет желанная тропа…
-Быть может, стала ты немножко старше…
Но как желанна…
Как ты далека…
Что же прочту в глазах лесного Волка?
В них могут отражаться Облака?!!
Моя юбчонка из цветного шелка –
Так непослушна…
Сказочно – ЛЕГКА…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555431
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 03.04.2015
Посвящается всем, покинувшим родину.
И куда ты, далекий прохожий,
Уходящий сквозь сумрак и дым?
В чьи края ты уйдешь, непохожий,
Чьи печали разделишь ты с ним?
Там морская пучина сверкает,
И заманят чужие края,
Даже чайка туда улетает,
Безрассудно над морем крича.
Там другое услышишь наречье,
Там иные звучат голоса,
Там и жизнь показалась беспечней,
Там тебя окунут в чудеса.
И когда ты насытишься вдоволь,
Запоет твоя грусть на песке,
И захочешь ты сбросить оковы,
И вернуться к забытой земле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571409
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Забудь про всё…
«Вчера»,
- Всего лишь бывший сон.
А «Завтра»,
- Пока ещё туманное виденье.
Есть только мы.
..И чашка кофе,
С клубящимся «дымком».
И утро…..
Что даёт нам крылья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570502
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Вона як сонце як промінь як вітер...
Вона як чисті сльози площ.
Її ім*я із трьох магічних літер...
Вона як теплий літній дощ....
вона як кисень...як повітря,
як чиста дитяча сльоза...
вона як полум*я, як вістря,
Як перша весняна гроза...
вона як вода-всепроникна і ніжна,
тремтлива пекуча, як Вічний Вогонь.
вона як вода- неспокійна і ніжна,
Дитина священних небесних долонь )
2 травня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205047
дата надходження 09.08.2010
дата закладки 27.03.2015
Твого волосся -темна ніч,
взяла мене в полон!
Люблю я ніжність твоїх пліч,
Ти мій солодкий вічний сон.
у ньому я хотів прожити все життя,
Все життя-одним цілим з Тобою!
І не зітліли б мої почуття,
Вони горіли б,палали ніжною Весною!
Та видно не для мене ти-
Примхливий подарунок долі!(((
Дитя небес і висоти-
дитина сміху,Сонця,волі....
19 вересня 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211669
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 27.03.2015
Летіли птиці. Кликала душа
Крильми торкнутись до рідних порогів.
Крізь буревії зграя поспіша,
Хоч танули вже сили від знемоги.
Радіє серце - рідні береги,
Вже пестить пір'я України сонце.
Та раптом темінь... Чорної орди
Навала нищить лебедині крильця.
Нерівний бій... І впав безсилий птах,
За любим каменем спустилася лебідка,
В очах коханого читала смерті страх,
Й надії іскри пробігали зрідка.
"Ти не помреш! Тебе я вбережу!
Загою вірністю твої болючі рани.
Не пущу душу за життя межу!
На нас обох моєї сили стане!"
Щомиті біля любого вона,
Черпала в неба й віддавала сили.
Його в обійми смерті не дала -
Сонцем життя сіяють очі милі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488305
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2015
Немногим дольше жизни в тишине
Отмерено мне вытерпеть, но всё же
Я думаю о будущей жене
И что её отсутствие дороже.
И что под грузом будничных забот
Не разглядеть чужую чашку чая
Среди моих, пока из года в год
Себе твоё отсутствие прощаю.
Пока рассвет срезает облака
И новый день собою источает,
Есть смысл дождаться вечера, пока
Мне не по ком скучать, но я скучаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480118
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 26.03.2015
Я извлек все иголки из тела,
Осознав себя куклою вуду.
Угрожающе низкое небо;
Угадать бы, кем завтра я буду.
Ничего не обрел, а утратил
Внешний облик, уверенный почерк;
Одинаково солнышко светит
Для обтянутых кожей и прочих.
На пути к исцелению - бури,
Охватившие помыслы тёмны;
Я отныне не ведаю боли,
Что младенец, в уме порожденный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519988
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 26.03.2015
Горить листок на вітрі восени
і падає в холодну землю,
отак життя - всього лиш сни,
що стануть зорями на стезю...
Що відшумлять, як той ручай
по нових руслах у долини.
Лиш не тікай, лиш зачекай,
я ще нап"юся в тебе днини...
І ще зіграю струнами душі
в буремнім часі без простою.
А що залишу по собі ?
Хай веснами біжить з водою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568032
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 26.03.2015
я розчулюся дощу
звідкіля беруться сльози
сестри по нещастю
від душевної грози...
а в нього є таких подібних
мабуть цілий мільярд
різних і багатослівних,
що заграв неначе бард...
весело, спонтанно, філігранно
на бруківці на чуприні
і забув за балаганом
як пекло мені усередині...
І стану хмаркою авжеж,
піднімусь через міст пізнання,
щоби не бачити пожеж
людського протистояння...
І сперечання, гнів позаду
уже лечу,тремчу, живу,
якщо кудись пропАду,
спитайте про мене в дощу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568981
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 26.03.2015
А ты смог бы влюбиться в такую?
Немного нелепую девушку...Где-то
немного застенчивую, немного простую,
с глазами из грусти, но всё ж цвета неба...
А ты смог бы терпеть её нервы?
Её смех, иногда и усталость,
её сладкий парфюм, её верность,
её вспыльчивость и ненормальность...
А ты смог бы её обнимать?
и с утра выпивать черный кофе,
иногда, если надо то ждать,
пока занята, жаря картофель...
А ты смог бы в глаза посмотреть?
так пронзительно, будто бы в душу,
если надо - немного согреть,
если надо быть вздорным...Послушным...
А ты смог бы её утешать?
иль кричать, если надо немножко...
просто за руку крепко держать,
иль шептать что-то тихо, до дрожи...
А ты смог бы быть честным совсем?
говорить каждый день только правду,
не бежать от невзгод и проблем,
если даже всё будет неладно...
А ты смог бы её ревновать?
ну, немножко, хоть так для порядка,
и при этом ей всё ж доверять,
обоюдно прощать недостатки...
А ты мог бы подолгу гулять?
На футбол, на рыбалку, в киношку...
иногда и ночами не спать,
иногда помолчать понемножку...
А ты мог бы дарить ей цветы?
иногда, хоть без лишних изысков...
добавлять иногда остроты,
иль гасить, если будет уж слишком...
Целовать...Иногда просто быть
без вопросов излишних мужчиной...
А ты смог бы такую любить?
И не думать совсем о причинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567735
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Коли торкаюся очима твого стану,
І коли бачу у своїх міцних обіймах,
Тоді в шпарину з-поміж штор вповзає ранок
Повільно.
Коли на кухні мимохіть ловлю твій запах,
І ти по венах розтікаєшся неначе, -
Спинити паводок цей може тільки кава
Гаряча.
Коли на вулиці людей дуже багато,
Я обнадійливо вдивляюсь в очі кожні,
Але без тебе, навіть велелюдний натовп -
Порожній.
Коли удома більш нікого, окрім кішки,
То не врятує навіть по суботах покер,
Та й для одного уночі двоспальне ліжко
Широке.
Коли закінчилася наша спільна стежка,
Здавалось воля розпрямилася підпільна,
Та звітувало моє серце, що усе ж я
Невільник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477100
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 18.03.2015
Крепчает ветер, волком подвывая,
Сгоняя воду на прибрежный лёд.
Разлука шепчет мантру повторяя:
"Теперь у вас - всё задом наперёд..."
Когда мы научились быть чужими?
Не уж то разучились мы любить?
Наверно просто взяли и забыли
О тех словах, что надо говорить...
Мы даже ночь раздором продлевали.
И было видно, как сквозь чуткий сон,
Наш плакал сын, ещё не сознавая,
Что вскоре будет в безотцовстве он...
Ты сквозь меня глядишь, как неживая,
В ту темноту, где вовсе нет огня,
А я тебя уже не узнавая,
Винить пытаюсь только не себя.
Всё это стало лишь моим недугом,
Давно созревшим втайне от меня:
Тот третий лишний оказался другом
Тебе... Черту под мною подведя.
Но прежде, чем расстаться вспомни осень,
И золотистый, тёплый листопад;
Как дым твои распущенные косы,
Слова любви и шёпот невпопад...
Ты мне прости, стоящему у края.
До слёз печален тот последний край.
Я пред тобой колени преклоняя,-
Кричу тебе: " Меня не покидай!"
-------------------------------------------
А ветер воет волком и кровь стынет,
И плачет одиночество слезами сына...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550478
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 18.03.2015
Если б, однажды, сгорел ты в огне,
Медленно, но неуклонно...
Пепел рассыпав, забывшись в вине,
Слезы, глотая, безмолвно...
Я бы разбилась в осколки стекла,
В редкий узор обернуться...
Ты ведь не ждал, да и я не ждала...
Лед тает, чтобы вернуться...
Темная горько рыдает Луна,
Слезы в ладонь собирая...
Бросив ее, расплатился сполна,
Памятью раны сшивая...
Если , однажды, сгорел ты в огне,
Падая в страсть, безоглядно...
Грех твой простила, прощение - мне,
Чтоб...никогда...неповадно...
18.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567577
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
Лютует снег столь вольно, что не виден.
Окно бело, как будто недвижимо
за стеклами его – всевластье буден.
На мне сверкает свежая пижама.
Твое не помнит о себе либидо,
всё спишь, и зимний день проходит мимо,
окну не сладить с происками лютен,
что обо всём распрашивают прямо.
Сейчас ты равнодушна в полной мере
к тому, что происходит неустанно
в затравленной кромешностью квартире,
за очередью снов в дали бездонной.
На волнах ложа, точно на галере
открыв несуществующие страны,
ты можешь быть одна в счастливом мире.
Отчизны раздвигая горизонты,
тебя чаруют призрачные звуки.
Ласкают волны сказочное судно.
...и ты согласна до скончанья века
движеньям вёсел приносить бесследность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514526
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 16.03.2015
Расскажи о вселенной твоей,
проведя по колену ладонью.
Пусть напомнят конечности змей
и слова твои – полночь воронью.
О, не бойся меня обмануть.
Разве с правдой жестокою легче?
Соблазнит обнаженная грудь,
покорят эти хрупкие плечи.
Вряд ли злобою полон обман,
что решила за все отыграться
ты на том, кто раскован и пьян,
ты на том, кто не верит в пространство.
Из иллюзий и слов ни о чем
состоит этот мир и похоже,
словно змеи, мы скоро начнем
избавляться от собственной кожи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566794
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Я Вас люблю, хоч Вас і не існує.
Іду на сповідь в золоті сади.
Боюсь ім’я святе згадати всує.
Хоч Ви не бог, та вічно-молодий.
Я – лиш одна із муз, що марять Вами,
І бережуть поезії скарби.
Як Зевс, що пише музику громами,
Пробуджуєте душі від журби.
Ви взяли силу сонця в Аполлона,
В Ареса – неприборканий вогонь.
У Вас дрімають чари Авалону,
Немов натхнення зоряних безсонь.
Ви – повелитель п’ятої стихії,
Що поєднала щастя і печаль.
Моя душа у забутті хміліє.
Я Вас люблю. І тим спиняю час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557728
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2015
Лоскутный мир разорван на кусочки, -
Не уберечь больших и малышей…
Им по мозгам стучат и днём, и ночью
Заливистые трели калашей…
Мой разум правят СМИ опасной бритвой, -
Мол, не напрасно гибнут пацаны…
А я боюсь, что никакой молитвой
Не искупить нам дефицит вины…
Простите мне шальные многоточья, -
Что делать, коли, так сильны вруны?..
Каким ещё умом нам склеить клочья
Досель не оперившейся страны?…
Не поздно никогда призвать к ответу
Того, кто крутит маховик войны,
И кто с артиллерийского лафета
Шлёт по домам подарки сатаны…
Но время-сволочь не даёт отсрочки
И не врачует раны ни шиша…
И тупо зависает в мёртвой точке
Вконец изнемождённая душа…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556927
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 13.03.2015
[b][i]Легко так, изящно бегут твои пальцы по струнам.
Гитара в руках так послушна - как женское тело.
Слились воедино вы, будто влюблённые Луны,
И сердце моё вместе с вами тихонько запело...
Хотелось мне в таинстве этом остаться навечно
И слушать о том как поёшь ты о женщине русской.
Когда ещё жизнь нам подарит счастливую встречу?
Когда ещё сердце наполнится сладостной грустью?..
Грущу, хоть и рада, что голос твой бархатный слышу
И в нём раствояясь, - влюбляюсь всё больше и больше!..
Ну как, ты скажи мне, ну как, почему же так вышло,
Что в эти минуты ты всех мне на свете дороже?..
Прости, что сказать не решаюсь тебе я об этом.
Улыбку дарю, - а в душе моей прячутся слёзы...
Хоть рядом с тобой я сейчас, но ведь где-то же, где-то
Уже для меня начертала судьба свою прозу...
Я знаю, что прозы финал никому неизвестен,
Ведь жизнь предсказать - невозможно! Под Богом мы - пешки.
И чувства мои, как пожар, средь зимы, - неуместны...
...Быть мoжет ты вспомнишь когда-то о женщине грешной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558587
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 11.03.2015
Простите меня, - незнакомку из мира портала,
За то, что лечу невидимкой на ваш огонёк.
Полночи сегодня на ваших страницах дышала
Стихами, найдя к ним тропу в виртуале дорог.
Так много во мне: и вопросов, и нежных смятений!..
Но вам я (скорее всего) не открою себя.
Душа ощущает тепло к вам, оно - как свечение...
Обнять бы вас нежно, утешить поэта... любя...
Всю ласку отдать вам до капли и даже с избытком,
Не слушая голос ума и теряя контроль!..
...Увы, мой Поэт, между нами - лишь тонкая нитка,
Лишь тонкая нитка стихов, вызывающих боль!..
Не бойтесь меня. Как и вы, я - ранима, реальна!..
И так очарована вашей души глубиной!..
...Мне хочется верить, что вы, мой Поэт, - идеальны!..
Но может быть я заблуждаюсь и вы... не такой?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546987
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 11.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2015
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
скажи, этой ночью тебе хорошо без меня
в холодной постели, расстеленной в черном саду
где бабочки грусти на тонких запястьях звенят
где я никогда… никогда… никогда не найду
мне хочется знать сколько стоит один поцелуй
как дорого быть незнакомцем за тысячи снов
ревную безумным Отелло, цедя марсалу
не зная, как лучше сплести одеяло из слов
ты спишь и дрожишь, и не ждешь и не веришь, что я
пылающий жаром любовным, готовый согреть
приду в час, когда холодеет земля от дождя
и с листьев кленовых от сырости крошится медь
скажи, этой ночью тебе хорошо без… меня
за тысячи снов, в зачарованном черном саду
где бабочки гадкие подло в ладошках звенят
что здесь я тебя никогда… ни за что… не найду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564549
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Я в планы ваши не вхожу.
Прощаю Вас за пылкий нрав.
На счастье древо посажу,
Попробуйте сказать не прав!
Я в планы ваши не вхожу.
Забудьте старый эпизод,
Где близнецом как тень брожу
Ви же открьіть не дали рот.
Я в планы ваши не вхожу.
Скажите правду, Вы ли это?
Я со строптивой не дружу
Ведь на любовь отныне вето!
Я в планы ваши не вхожу.
Вы обо мне совсем забыли.
Но Вас ей Богу не сужу...
И счастлив, что глаза открыли.
Да так открыли, что прозрел!
Теперь картинку ясно вижу.
Вот потому то поседел!!!
Что Вас люблю и… ненавижу
Смотрю я Вам глаза в глаза,
Ведь песня наша недопета...
Скупая может быть слеза
Предательски предаст поэта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239404
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 04.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2015
Когда-нибудь ты вспомнишь обо мне,
Посмотришь на закат и вдруг поймешь,
Как много не досказано тебе,
Тобой не сказано, не вся забыта ложь,
Когда-нибудь... Уронишь вдруг слезу,
Захочешь прикоснутся нежно, ручкой,
Когда-нибудь я больше не приду,́
Ведь не зачем идти туда где пусто...
Ведь больше не зачем ломать себя,
Не надо улыбаться сквозь прозрение,
Я больше не могу побыть с тобой,
Хотя бы одно малое мгновение,
Когда-нибудь растает первый снег,
И ты вздохнешь с заметным облегчением,
И в этот миг меня отпустишь в бег,
От твоего манящего влечения...
Когда-нибудь...ты вдруг поймешь,
Что жизнь бывает разноцветной,
А может не поймешь... Ну что ж...
Живи и дальше в черно-белом...
А я устал, прости, прощай,
Я вдруг устал мечтать о лете,
Вот так... Устал, но знай,
Когда-нибудь вернусь мгновением...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563610
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Холодное дыхание безжизненного ветра
Пронзило мысли каменным клинком,
Душа заледенела, не видя больше света,
Остыв под безнадежности дождем.
И в одиночестве над пропастью сомнений
Смотрю в печальной бездны глубину,
И мыслей странных вечное гонение
Покой душе лишь даст когда уйду.
Заснуть навек... И больше не проснуться...
Все позабыть и не жалеть ни чуть,
Уйти в ничто, и больше не вернуться,
Оставив позади все чувства... В путь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564191
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Ненавижу условности и сомнения.
Душа ругается в тишине
Равняясь на чужое мнение.
Ей важно , что думают обо мне.
Всю жизнь боюсь кричать, скандалить
Всё возмущаюсь втихаря.
Хотя другие не боятся гадить,
На шее ездить у таких как я.
Где лучше промолчать? Если сказать , то как?
Скажеш тихонько - не услышат,
Будеш кричать, сочтут - чудак.
А нет , так сразу в дураки запишут.
А хочется на волю душу,
В жизнь , словно , в омут с головой.
Я выдержу. Нет , я не струшу
Жить как хочу, и чувствовать - живой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544665
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 04.03.2015
Без попереджень і роз`яснень впало небо.
Було й нема, згоріло, відбуло.
Якось, так просто, наче, так і треба,
У небуття, у спомин відійшло.
Лиш в телефоні номер... Треба стерти,
Бо ТАМ нема зв`язку, відсутній абонент.
І пустота в душі ,як снігові замети,
І серце сумом знищено у щент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562550
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 04.03.2015
Забытые старые крыши,
Уходят в молочный туман.
Твой город по-прежнему дышит,
И прячет пустые дома.
В чужом ожидании мира,
Как будто - бы каждому рад.
Казалось, что все это мило,
Слова в тишине наугад.
По первому снегу небрежно,
Последние тайны и вдруг,
Слегка осторожно и нежно,
Касается кто-нибудь рук.
Читает молитвы неспешно,
Февраль, провожая в пути.
Все также останется грешным,
Под гулкие стоны в груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556365
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.03.2015
Ещё не выпал первый снег
И осень листопадом кружит,
Но скован льдом мой сладкий грех,
Как ночью подмерзают лужи.
Кто охладил мои мечты
И этим изменил надежды ?
Не льсти себе, мой друг, не ты...
Жизнь просто сбросила одежды
Наивности до наготы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457872
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 26.02.2015
давай сегодня просто помолчим.
запьём любовь несладким,чёрным кофе.
ловить слова научимся на вдохе,
закроем двери просто, без причин.
давай смотреть научимся в глаза
а пальцами ловить дрожанье тела.
на высоту нежданного предела
нас поднимает вера в чудеса.
давай закроем окна. ветер спит.
обнявшись, тихо просто потанцуем
руками сердце в воздухе рисуя,
пусть нас любовь без памяти кружит.
давай сегодня для других умрем.
закрой глаза. ты чувствуешь, как небо
нас кутает прозрачным, теплым пледом?
весь мир исчез. остались мы, вдвоём.
давай сегодня - всё, без лишних слов?
желания оставь и бесконечность,
незримую и преданную вечность
за окнами прозябших городов.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562631
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
До тебе... Як торкнутися до неба,
Летіти серед безлічі світів.
Шлях промайну, мов в видиху потреба,
Що Хронос із піщинок часу звів.
Летіти у блакитнім піднебессі
До тебе... Щоб втопитися в очах,
Мов Мавка заховатися у листі
Обіймів твоїх у жарких ночах.
До тебе... Як по нитці Аріадни
Шлях віднайду серед зірок суцвіть
Усе мину, усі бурхливі днини,
Щоби серця з'єднались хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510119
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 26.02.2015
В ночь волшебную, в ночь тревожную
Мы разрушили все водночас.
Перестали быть осторожными
И влюбились мы сгоряча.
Предрассудки оставив за шторою,
Просто настежь открыли сердца...
Нам потом это дорого стоило,
Но спугнуть не могла нас цена.
Мы нырнули на дно откровения,
Круг спасательный позабыв.
Нас спасло, лишь одно вдохновение
И умение сильно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204146
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 25.02.2015
До свидания! Будьте счастливы!
Собирайтесь теперь поскорей.
Вы съезжаете с этой квартиры
В дом напротив. Там, вроде, теплей...
Там соседи не курят с балкона,
А в подъездах светло и цветы.
Там в подвале не будет притона.
Вас там встретят... ведь вы там свои.
Только в радостной спешке, прошу вас,
Ничего не забудьте теперь.
Чтобы вы, вдруг чего, не вернулись...
Мы за вами закроем дверь.
Вам - удачи на новом месте,
В новой жизни на новый лад.
Лишь прошу, не забудьте о чести,
Не проситесь потом назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486767
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 25.02.2015
Что же ты не сказал, что любовь только ложь
И придуманным счастьем прожить не удастся.
Ты сейчас мне, наверное, тоже соврешь,
Если, вдруг, ты решишься остаться.
Взгляд влюбленный пропал, в нем теперь смысла нет...
Сразу стало намного легче.
Не решившись озвучить последний ответ,
Начал ты задувать свечи.
И пустая душа, что тут скрывать,
Так похожа на брошенный кабинет
Где на стенах когда-то любили писать –
Уходя – погасите свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490247
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 25.02.2015
И почему так
много сожалений?
А в зеркалах сердец -
так много трещин?...
Все просто.
И не может быть сомнений:
мужчины - чужаки
в мирах у женщин.
Язык не тот. И логика другая.
Совсем другой букет
цветов-желаний.
Не те слова
в истоме нежной мая
во сне не раз
приснившихся признаний...
Но притяжение их
в одном лишь счастье -
Любви!
Что вдруг – рывком,
как шквальный ветер!
Как все перемешавшее
ненастье...
Но как прекрасен
с нею мир и светел!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302810
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 23.02.2015
«Сліпо блукає в траві
і видихає свій хміль
устами нових квітів…»
(Р. М. Рільке)
Я любив серед квітів
Думати про вічне,
Дивуватися необачно,
Що були колись ліси без квітів,
Без пташиного співу,
Без кольорів і дзижчання джмелів,
Без веселого гомону:
Мовчазні ліси таємниці,
Моторошні ліси почвар.
Я любив серед квітів
Усвідомлювати себе блукальцем
У нескінченні світи радості.
Але нині серед квітів
Лежать мертві
І дивляться у саме небо
Поглядом вічного докору…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 23.02.2015
Напишу я тебя,
Как картину.
Как художник
рисует портрет..
Взмахи кистью,
В порыве едином.
Тёплых красок
красивый букет...
Напишу я тебя,
Как поэму.
Как звучащий
Шекспира сонет..
И дополню,
И сделаю целым.
Твоей жизни
Каждый..
Куплет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560783
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Эти строчки были написаны для любимой Виктории. Она не знает об этом. Зачем?..
Я проиллюстрировал бы стихо её фотографией, но нет у меня ни одной. И
поэтому я нашёл другое, понравившееся мне, фото.
Это фотография Тани Тихоновой из Красноярска, которая говорит о себе, что она - обыкновенное существо. Но, кажется мне, что она лукавит. Что-то есть в ней такое... необыкновенное. По крайней мере - её голос.
фотограф: Татьяна Тихонова
[i]Что говорить тебе,
когда всё в прошлом?
Тех лет, что не с тобой - не пережить.
Признаться, что любил, было бы пошло,
Коль столько сил потрачено - тебя забыть... [/i]
фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10750
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180558
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 15.02.2015
Не помню, кто была муза этих строк. Возможно я написал это, думая о Виктории, но сегодня, спустя много лет, не понимаю зачем.
Фотографии Виктории у меня нет ни одной, поэтому иллюстрирует это стихо фотография Иванки Ткачук из Луцка.
фотограф: Юрко Положевець.
[i]Ты только не замедли повториться
Тем каждым днём когда бы мне
В тебе хотелось раствориться
К руке прижавшись иль к щеке
Чтоб чувствовать тепло родное
И трепет лёгкий ощущать
Как трепет волн когда волною
Захочет ветер поиграть[/i]
иллюстрирующая фотография принадлежит ей: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15831
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140296
дата надходження 06.08.2009
дата закладки 15.02.2015
[i]Ах, тоска! И зачем только есть ты?
Я твой пленник сейчас. И обитель мою
Обойдут стороной долгожданные вести
И пройдет мимо та, кого я люблю.[/i] :(
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272790
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 15.02.2015
Ты видишь сны. Нет, ты живешь вне жизни,
В невинности не вспаханных полей,
Ты начинался в дни до слов, до смыслов,
До космоса, до весен, до людей.
Ты невесом в прозрачности планеты,
Ты начинался внутривенно в ней
Построчными инъекциями света,
Подкожными вливаниями дней.
Ты - целый мир. Ты сам - его начало,
Седьмая нота вшитой в нас весны,
Ты вырезал мне душу по лекалу,
По формам и обрывкам тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Ні,не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх..
Чи ж то чутиме серце людини
За бронею залізною їх?
Ні, не час для гучних дифірамбів,
Сморід пафосу в їхніх словах
Розвертаються в мить бумерангом
Й застрягають в замерзлих губах..
Ні, не час закривати обличчя, -
Коли шлях догори, - ні на мить!
Одізвіться, якщо вас покличуть,
І покличте, якщо защемить..
....
Ні, не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх,
Бо не чутиме серце людини
За бронею залізною їх...
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557486
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Ты доверься мне
В темноте...
Стань податливой
В сильных руках,
Ощущая дрожь,
Каждый вдох,
Вихрь бабочек,
Томность и страх.
Ты почувствуй меня
В темноте...
Я к тебе
Крепким телом прильну.
Поцелуи на шее - как след
Отпечатков пылающих губ.
Ты послушай слова
В темноте,
Что шепчу я
Нежно на ушко,
Оживляя фантазии
Все,
Обещая чудное
Утро...
********
...Я доверюсь тебе
В темноте,
С головой
Окунусь в океан
Этой страсти,-
Прозрачной,
Твоей,
Молчаливой,
Как дымный туман,
Золотистой,
Как лощенный брег
В свете звезд
У далеких морей..
Я услышу тебя
В темноте,
Когда мысли
Во сто раз
Слышней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558618
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
А водки нет! Теперь уж водки нет…
Быть может виски? Или может рома?
Ты больше не подаришь мне в ответ
Улыбку, что подарена другому…
А водки нет! Теперь уж водки нет…
И виски нет! Чёрт с ним, налейте рома.
И только в памяти Твой нежный силуэт,
И лишь души карательные стоны…
А виски нет! Теперь уж виски нет…
И больше нет дурманящего рома,
Я буду помнить много-много лет
Ту девушку, что отдана другому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454940
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 10.02.2015
Бессонница брутально валит с ног,
Но мозг, все также в битве, непреклонен,
И даже мысль о сне, он не пускает на порог,
Другими мыслями сейчас обеспокоен.
Он с сердцем раненым затеял жаркий спор,
О той, которая в судьбу мою нечаянно ворва́лась,
Похитила покой, как первоклассный вор,
И по-английски вышла из нее...не попрощалась.
"а может", "вдруг", " а как же..": - Сердце умоляло,
"нет", "никогда", "дурак ": - как бритва Мозг отсек.
"но ведь", "но..." : - продолжало Сердце вяло,
Пойми дружище этих отношений срок истек.
Смирилось сердце, скинув обороты,
И мозг уснул, поддавшись тишине.
Вот только ты, не зная ни печали ни заботы,
Все так же...
также...
... снишся мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556310
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Есть ангелы, что изгнаны из рая,
В аду себе нашедшие приют,
и льдины те, которые не тают
И птицы те, что песен не поют.
Но в мире нет страдания сильнее,
Чем сожалеть и горевать о том,
Что солнца есть, что светят, но не греют
Сердца людей живительным огнем.
И есть чудовищная сила,
Что дышит холодом весной,
Та сила страшная, которая с тобой
Меня навеки разлучила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539285
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 31.01.2015
Ты меня собирай по листочку из каждого дерева,
Пусть в руках заблестит озорная, как злато, листва.
Собери из снежинок слова, чтобы осень поверила,
И растаяла чтобы,- к тебе прикоснувшись едва...
Ты меня собирай по секундам ушедшего времени,
По мгновениям снов, убежать из которых нельзя .
С каждой капли дождя, проходящего днями весенними,
Вдоль по окнам твоим, незакрытым, тихонько скользя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371544
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 30.01.2015
...і тут складаються будиночки сусідські
як у дитинстві зламаний конструктор,
збираю слОва відчайдушне військо
і йду відмовою зітхання твої чути.
В будиночку лунає щебет кухні,
вогні з віконець сипляться яскраві.
І необачно вітер в темінь дмухне,
і зробить усмішки заліза мертвим сплавом.
Про що ти так настирливо говориш?
Які там квіти і барвисті клумби?
Я – світло віршів, що на моніторі
і може це тепер занадто грубо.
І тут складаються пісні про ідеали-
смиренні, чуйні й дуже делікатні.
Хіба тобі туману слів замало?
Нехай це так.
На більше я не здатна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Не оставляй меня на полдороги,
Я в этом мире сам не свой,
Мне бы взлететь, да крылья, ноги
Привязаны к земле сырой.
Не говори, что парус пышный,
Что ветер путный за спиной -
Я в лодке нынче, пусть Всевышний
Отложит игры над судьбой.
И если море, всё сметая,
Оставит плот мой в стороне,
Я буду знать, моя родная, -
Не равнодушна ты ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
О, женщины, исчадья ада, дети сатаны,
Земные ангелы, сошедшие на землю раньше срока,
Бессменный сателлит любой войны,
Хранительницы очага и сладкий яд порока.
О женщины! Холодный лед, колючие цветы,
Но в то же время белые пушистые созданья.
Увы, понять не сможем их ни я, ни ты.
Дуалистичный символ двойственности мирозданья.
Есть женщины, ради которых стоит жить.
И женщины, ради которых умереть не жалко.
Есть те, которых будешь вечно ты любить.
И те, с кем мимолетно брошенная «палка».
У каждого была своя раба любви…
В мечтах у каждого была заоблачная королева,
У каждого была своя непокоренная Лилит,
Чье место заняла наидостойнейшая Ева.
Я помню каждую из них………………….
И…всем им бесссссссконечно благодарен.
За жизнь… эмоции…. за этот стих.
За каждый миг, который ими мне подарен.
За боль, сердечные страдания и нервы,
За радость, вдохновенье и любовь.
Да признаю, что все они немного стервы,
Но…. не бежит без них по жилам кровь.
Я все от них принял как благодать,
Я однозначно перед ними преклоняюсь.
Ведь именно они смогли меня создать,
И сделать тем, кем я сейчас являюсь!
О, женщины, исчадья ада, дети сатаны,
Земные ангелы, сошедшие на землю раньше срока,
Бессменный сателлит любой войны,
Хранительницы очага и сладкий яд порока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550783
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Неспешно бульварное время,
И воздух морской очень жгуч,
Прощаемся снова не с теми,
Под южными сводами туч.
Брусчатку шагами измерив,
Дойдя до белёсых колонн,
К причалам, считая потери,
Не ведая быль или сон…
Слезятся глаза в перерывах,
У гордого утра свой нрав,
Как чайки сорвавшись с обрыва.
Декабрь по-прежнему прав.
Среди фонарей одиноких,
Спешили на гаснущий свет,
В пути забывая все сроки,
Рисуя зимы силуэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546696
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 13.01.2015
Когда нет слов... Не знаешь,что сказать друг-другу.
Молчи. Закрой глаза. Представь себе закат:
По небу тучи две катаются по кругу,
Подолом платьев (будто крыльями) шуршат.
Когда мечты вдруг забываются... бледнеют...
Когда сиренью пахнет воздух из окна.
Закрой глаза. Молчи... Пусть мысли опьянеют
От запаха цветов, от песен, от вина.
Когда нет слов... поверь ,- молчание ценнее.
Когда взлетают в небо ветры-журавли...
Лети же за мечтой, за птицами, смелее!
Лети туда, где тучи, словно - корабли.
Свидетельство о публикации №11105287698
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262183
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 13.01.2015
Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 13.01.2015
Бушует буря,
Ливень льёт,
И зверь мой внутренний лютует
Почуяв смерч,
Что водит хоровод
Ввыси,
Над древним бастионом.
И гром гремит,
И ветер рвёт,
Вершин деревьев вековые
И кажется,
Ничто уж не спасёт,
Тот мир,
Где мысли мои жили.
Вдруг..
Тишина...
Всё замерло.
Услышав тёплое,
твоё:
-"Привет............"
...И только эхо,
Звук,
разносит гулко
По стенкам сердца
Ей,
в ответ:
-"Привет.. "
-"Привет... "
-"Привет...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548150
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 13.01.2015
...Заходящее солнце пахнет черным кофе
и тобой.
А луна - усталостью и счастьем.
Мой мир внеслов.
Накатилась уж ночь,тишина,
Лишь за окнами - шум листвы.
Бьется в стекла шальная тьма
И осколками ранит сны.
Кровоточит весь мир потом
И скулит еще много лет...
А побыть бы твоим котом
Чтоб ходить за тобою вслед.
Звезды в небе мелькают в такт
Ритму сердца (неровный стук...)
А прожить бы чуть-чуть назад,
Чтобы вновь повстречаться вдруг!
Лунной песней останусь я,
Мыслеформой твоей души.
Жаль,что много успеть нельзя!
Жаль,что так умирать спешим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436901
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014
біля вікон чужих дозрівають зимою сливи,
ти малюєш уперто їх знуджений смак
і ніяк не відтягнеш час сходжень з архіву,
де червоним на білому пишеш йому ім"я.
ледь тутешній тобі не ввижаються більше мапи
і безглузді зупинки з світанками у росі.
так милуєш серця і з нудьги їх ламаєш навпіл,
а йдучи пожинаєш:
"добро не сій."
біля вікон чужих дозрівають зимою сливи,
у щоденники вбраний святково біль.
ну чому і тобі не побути в цім сні щасливій?
спантеличено відповідь:
...
не вмію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546923
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
А за вікном привіти шлють дощі.
І все ще є незмінним і пекучим.
Знав тільки Бог: пробачити чи ні,
А я не знала, що він нам озвучить.
А знаю все ж, що ти мене картав,
За вибір долі як судив жагуче.
Хто ж вибрав зависоких нам октав?
І як мене їх недосяжність мучить...
Та хто спитає, хто подасть руки?
Ти знаєш сам, як бути одиноким.
Той дощ в вікні лишив мені сліди
В душі твоїх невиправданих кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 24.12.2014
...В эту ночь за окном светила
(Между звезд) нам луна на лица.
Я не знала, что можно было
В твои сны с головой зарыться.
Ты стоял за спиной. Красивый.
Рисовал нашим теням крылья.
Ты не знал, как желтеют ивы
Когда осень и ностальгия.
Ты свой день начинаешь ночью,
Провожая любовь глазами.
Ты не знал, как можно построчно
Прорастать чужими стихами.
Мы с тобой умирали молча,
Выдох (вдох застывал мне в горле)
Ты узнал, как болит позвоночник
От тяжелой, душевной боли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542382
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 20.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2014
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 13.12.2014
Твои грехи — не повод для тоски,
Ведь и на солнце темные есть пятна,
У розы есть шипы и вероятно,
Что в лепестках ее таятся червяки.
От совершенства люди далеки,
И я погряз в пороках безвозвратно,
За то, что я в стихах тысячекратно
Грехи простил твои рассудку вопреки;
За то, что, не мирясь с твоим позором,
В суде с твоим я спорю приговором,
За имя твое честное борясь,
За то, что я один воюю с миром,
Своей возвышенною лирой,
Твою оправдывая грязь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525120
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 21.11.2014
О нет, с весной я сравнивать не стану
Твои черты — ты краше и милей:
Бутоны роз срывают ураганы
В сиянии коротких майских дней
То солнце лик свой прячет за туманом,
То слепит взор сиянием лучей -
Меняется природа постоянно
В извечной прихотливости своей.
И ты один в изменчивой вселенной,
В ком лета не угаснет юный цвет,
Такой неувядаемый, нетленный,
Что, кажется, и смерти вовсе нет
В моих стихах ты смерти неподвластный,
Покуда мир подлунный не угаснет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538297
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014
А было так...
По лужам звонкий ливень,
Гулял крича, влюбленным о весне.
Дышал и я...
Под небом темно синим,
Писал стихи и посвящал тебе.
Бежали мы...
Под всплески ярких молний,
Спасая чувства, вспыхнувшие в нас.
Стрелял Амур...
Макая стрелы в опий,
И тетиву натягивал смеясь.
Наш светлый дом...
Наполнен детским смехом,
Тогда не мог представить я себе -
Навеки мы...
А что назвать успехом?
Что этот стих я подарю тебе!
29.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533202
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 15.11.2014
"Вы всё-таки прочтите мои строчки", -
Просил её, стараясь не моргать,
А сердце разрывалось на кусочки -
Ей было абсолютно наплевать.
"Да бросьте гордость, что вы в самом деле?
Спуститесь наземь, дайте второй шанс!"
- Вы что-то странное наверно съели...
Ступайте прочь, не сейте диссонанс.
И бросившись ей в ноги на коленки,
Я прошептал:" Не надо так со мной!"
Она же уплетала свои гренки,
Намазывая пастой овощной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536773
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014
И даже, брат, когда сойду с ума,
Когда своих, я больше не узнаю,
Ты будешь знать, что я люблю тебя,
Безумными, холодными глазами.
Я многое предсказывал себе...
Любовь к словам, любовь к войне...
И разум уходящий вдаль -
Как данность.
И даже боль ко мне, когда я ещё жил,
Ходила только ночью.
(Боялась слухов)
Я помню, дверь ей приоткрыл...
Вошла старуха.
За ней пять девственниц
И самый странный зверь...
В те времена, я многим открыл дверь.
О чём шла речь — не помню.
Помню — утро.
Под балдахином ночь, убитая лучом...
Кровавые следы....
Чужая юбка...
И занавесь объятая огнём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533309
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 11.11.2014
Осінній дощ... Туман... І подих літа
десь під волоссям - Вашими вустами...
А серце калата, що аж півсвіту,
здається, чує... Лячно... Як востаннє,
торкаєтесь холодними руками...
Хмелієте, шепочете про долю...
Отямившись, з північними вітрами
зникаєте... вдихнувши в груди волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536214
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Там далеко, за океанами,
Где виден край материка,
Сквозь ливни с белыми туманами
Бледнеет отблеск маяка.
Горит - и всё идёт отменно,
Успех кругом благоволит,
Погас - и всё в округе тленно,
И сердце стонет и болит.
Рукой подать до маяка,
Видна пылающая искра,
Но жизнь меняется слегка,
И отблеск гаснет слишком быстро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535370
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014
Вот и всё, нежноглазая радость...
Вот и всё, сладкогубая боль.
Сделав вид, что на время расстались,
Навсегда расстаёмся с тобой.
Расцарапаны души, как спины
В пляске страсти, что жарче огня.
Но, возможно, разумна причина -
Уходить, очень сильно любя.
Уходить, понимая, что дальше
Этот танец не будет таким,
Что последуют паузы, фальшь
И
Что мы выше уже не взлетим,
Что касанья не будут взрывными
(Тело - в дрожь, пред глазами - круги),
Что молитвой звучащее имя
Перестанет быть лучше других.
Оправдаться, поверь, не пытаюсь,
Просто знай (ты не можешь не знать) -
Как с тобой, нежноглазая радость,
Мне ни с кем никогда не летать.
Октябрь, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534450
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Провожаю тебя и сползаю по стенке дождем,
Оставляя дорожки на арках в стиле барокко,
Предвкушаю январь, но живу еще тем октябрем,
Когда солнце не греет, а слепит глаза жестоко.
Люди прячутся в куртки, в зонты от дождя и меня,
Рассекая реальность размеренным, быстрым шагом.
Закрывают лицо рукавами и в спешке звонят,
Обменявшись друг с другом на улице кратким взглядом.
По асфальту - осколки, окурки и чьи-то стихи,
Повседневная жизнь - нам на мокрую липнет обувь.
Провожаю октябрь. Ему надо, так надо уйти!
Мы не сможем забыть его завтра... И после... Не пробуй..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534706
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Я налью тебе сон в искристый бокал,
Заберу от отчаяния боли,
Расскажу обо всем, что когда-то я знал,
Что один я в поле не воин.
Тишину приведу, прикажу окружить,
Твое ложе сплошным балдахином,
Проведу между нами спокойствия нить,
И пройдусь с понимания кадилом...
Положу ладан сердца, его воскурю,
Расскажу о конце и начале,
Опишу всех событий шальную игру,
Успокоюсь? Не знаю, едва ли...
Ощущая тревогу в беззвучных речах,
Всю тебя, обнимая глазами,
Я узнаю, пойму, в чем сближения страх,
Почему в одиночестве, сами...
И узнав и приняв, я продолжу стоять,
Любоваться тобой, этим миром,
Ничего не возьму и отправлюсь дышать,
Восторгаться сияний отливом...
Нагулявшись, вернусь, расскажу обо всем,
Поделюсь впечатленьем прогулки,
Нарисую картину словесным дождем,
Опишу все пути закоулки...
Описав упаду, иль продолжу стоять,
Я сейчас об этом не знаю,
Мне исканье - отец, а сомнения - мать,
Подошел я к условному краю...
На краю постою, подморгнувши тебе,
Брошусь вниз головой, полетаю,
И улыбку, в полете, держа на губе,
Я свой образ из туч изваяю...
И закончив, уйду и оставлю тебя,
Чтоб нашла ты свое направленье,
Чтоб увидела ты, те заветны места,
Где ты примешь свое обретенье...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534959
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Осень ловит чувства неводом из грусти
Мысли словно листья кружат хоровод
Небо так безкрайним зеркалом сияет
И на сердце радость и оно поёт
И душа так просто это принимает
И познать все чувства за собой зовёт
Осень ведь как мама Осень понимает
Что ведь только в грусти радость и растёт
Осень ловит души в сети так искусно
Души все попали в дум водоворот
Осень самой светлой навевает грусти
И из этой грусти радость мудрость ткёт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529836
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Не ложись равнодушно рядом,
Притворясь холодной звездой...
Без родных и горячих взглядов,-
Как-бы вместе, но не с тобой...
Не молчи же так слишком громко,
Можешь просто закрыть глаза,-
Я дотронусь рукою робкой,
Если хочешь, -.. и не дыша..
А захочешь - я стану небом,
Растворюсь под окном - росой,
Прошлогодним, забытым снегом,
Или той - вчерашней слезой..
Для тебя - кем угодно стану,
Лишь бы ты был всегда... Постой!-
Не ложись равнодушно рядом,
Я умру без любви ,родной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529047
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Чувствами скомканы песни осенние,
Рваные рифмами, ритмом не ровные..
Режут ножом наши дни - на мгновения,
Души внутри нас - на души условные.
В сны переселимся с крыльями мокрыми,
Тенью пропитаны, с солнцем за спинами.
Осень. Закат. Жизнь осталась за окнами,
А над кроватью - туман никотиновый.
Серость врезается в утро над городом,
В мысли, в сердца, в переплет бесконечности..
Все, что вчера тебе было так дорого,
Вмиг растворилось. Во мне. А я - в вечности..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528314
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Была твоей я с самого начала,
Ты был со мной до самого конца,
Надеждой в свет себя я обвенчала
Своими мыслями, но вложенным в слова….
По звукам волн финал давно известен,
Дойти до края, где начало дней
Не кажется, ведь «знаю» повсеместно, -
По своей слабости попала в этот плен…
А что теперь?…обутыми ногами
Мешу тропинку, вросшую в снега…
Расстаться с жизнью мы решили сами,
Совместно, Страх и Жажда, - как всегда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527851
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Бокал пустой на полке за стеклом
А на столе варенье, сдоба, чай
прохладный вечер и опустевший дом, -
Мои друзья и мой привычный рай
Прошедших лет крутящий элемент,
Должна играть в работу и семью
А для себя «в один конец билет»
От первой А до тихого Люблю
Жалеть, - я не жалею ни о чем,
Пред алтарем склоненной не стою
В молитве-просьбе не прошу о том,
Чтоб снова полюбить как я Люблю…
Быть Верой можно только для себя,
Наполненность в ладони собирать
Пусть для других ты будешь маяком
И для других так яростно сверкать
НО ДЛЯ СЕБЯ: на полке за стеклом
Пустой бокал, а на столе все чай
прохладный вечер, уже уснувший дом, -
Твои друзья и твой привычный рай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527879
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Як довго уже не приходять листи.
Мовчить телефон, ніби впавши у кому.
Хоч пусто у грудях, та все ж щось кричить:
«Бо ти не потрібна нічому й нікому!»
І більше немає історій про «нас»,
Затихли полемік одвічних гармати,
Стомилися люди. Невтомний лиш час –
Йому не набридне щодня убивати.
15.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Твой голос нежный согревает душу,
в твоих руках гитара - соловей
В холодную неистовую стужу
при мысли о тебе всегда теплей.
Я вдруг познаю песен твоих мудрость,
и тайный смысл золотых лучей,
что бьются к нам в окно - какая глупость!
Мне этой ночью холодно - согрей!
На небе мгла и скоро уже восемь
В душе вопрос: "А Нужен ли ты ей?"
Я одиночеству налью вина, и осень
подарит тишь серебряных дождей.
(с) Артур Костюнин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43249
дата надходження 19.10.2007
дата закладки 13.09.2014
Тушь растекалась, словно на ветру,
Размытый взор, туманный полуостров,
Да и слова, как лезвиями остро,
В чужой мелодии, играющей без струн.
Шатер небес давил и темнота,
Скрывала облик, делая все тайной,
Дойдя до точки нежности бескрайной,
Не видя грешного, одна лишь слепота.
В той тишине застывших голосов,
Нелепых фраз рассказанных случайно,
Мы оставались мысленно у края,
На растерзание, под звон колоколов,
Где одиноко пенится прибой,
Сжирая берег - год почти за десять,
Ты расскажи, какая будет песня,
Что на века останется родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522657
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Я бачила тебе у снах
Торкалась скронь твоїх вустами...
Знайшла тебе - але ж пуста,
Все що було - було не з нами.
Навіщо, ти мені скажи,
Так часто у ночі приходиш?
Як хочеш то бери, в"яжи! -
Тріпоче серце - знову зводиш...
Із розуму, із шляху на пустир,
Кидаєш в"янути в пустелі.
Як часто ти ходив у тир,
Стріляв амурами з під стелі?
Ну скільки? Скільки нас таких?
Закоханих до псих лікарні.
Я прокидаюсь знов, і крик
Свинцем вдаряєтся у ставні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428528
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 12.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2014
Пугающе разбитое стекло
обрОненное грубою рукою -
не склеить, не зашить.
И лишь покоем
шумит камыш...
обманчивая тишь...
В раскатах грома (?) вздрагивают стекла,
как будто бы ресничная канва
пустого дома.
Неба бахрома
опутала деревьям руки-ветви.
И гонит листья сорванные ветер,
как будто завтра забредет зима.
И холод в душах там, где солнца свет
стекает переплавленной смолой
на город мой
наверно бога нет?
(и лишь пылает небо надо мной)
А завтра встречу выпавший рассвет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515136
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 07.09.2014
Вы не верили мне. Ну и ладно, не жалко совсем.
Ничего не желаю вернуть, хоть все было прелестно.
Откровеннее я никогда еще не была. Честно...
И, наверно, не буду такой уже больше ни с кем.
Не сердитесь напрасно .Я так захотела сама,-
Не обманутой быть. Обмануться. Душе не так больно...
И подобно Луне - что снаружи хладна и спокойна -
Я живу среди звезд. А вокруг только мусор и тьма...
Вы простите меня, я ведь правда не знала еще,
Как средь стольких живых, так легко стать совсем одинокой...
И вычеркивать дни лично нам отведенного срока,
Проводя поминутно всей жизни обратный отсчет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446377
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 07.09.2014
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 07.09.2014
Закрываю глаза,а там - ты и кристальные звезды..
И струится вода серебром вдоль крутых берегов.
А ты видишь меня? Непонятно, как это возможно,
Но мы встретимся там - на обрывках предутренних снов.
Закрываю глаза и вдыхаю, мне кажется,- воздух,
Выдыхаю - тебя (из себя) в этот призрачный мир...
Навсегда нам оставила осень рисунок на коже
От сгоревшего сердца, сто-семь сигарет прикурив.
Закрывая глаза, я хочу очень сильно поверить
В непрерывность любви, в теплоту твоих сдержанных слов.
Я оставлю тебе...я оставлю открытыми двери,-
В мой затерянный мир, далеко от людских городов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521614
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
"Язык мой - враг мой!" - Истина проста
Которую мы часто забываем
Из-за которой часто мы страдаем
И муки принимаем, словно за Христа.
Подумай, прежде чем сказать не так.
Ведь может быть слова твои
Ужалят человека хуже злой змеи,
Ударят в грудь сильнее, чем кулак.
Но, не подумав нескольких минут
Бросаем мы слова, в которых яд,
И превращаем жизнь чужую в ад,
И в пух и прах прекрасный чей-то труд…
Давайте никому и никогда
Не делать больно и не бить словами
Ведь в этой мерзости мы погибаем сами
А жизнь у нас, увы, одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513156
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 22.08.2014
Одиночество - это привычка,
Одеваться в пустой темноте.
Для души опустевшей отмычка,
Лица, судьбы, ни те и ни те…
Одинаковость каждого часа,
Слышишь?Стрелки бегут невпопад,
Боль от каждого нового раза,
Ледяными осколками град.
Разрывая себя же на части,
Дым въедается в ламповый свет.
Ночь пугает разорванной пастью,
Как осенних деревьев скелет.
Вот и чай покрывается пленкой,
В отраженье невыспанных глаз,
Крик за лопнувшей вдруг перепонкой,
Я не слышу о чем вы сейчас!
Пелена застилает дороги,
Шепот птиц на рассвете затих.
Ты не стой на забытом пороге,
Не дели на своих и чужих,
Перелистывай, прошлое – память,
Где-то там оставляя в пути,
Одиноко дрожащее пламя ,
И не нужное больше : прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514627
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 21.08.2014
Не люблю я лето, что с ветрами.
С жарким зноем лета не люблю.
Не люблю - с тоскливыми дождями,
Хотя каждый год его лишь жду.
Не люблю я лето за тревоги,
Что разбудят даже в полночь вас.
Не люблю я лето за дороги,
Что всё время разлучают нас.
Не люблю я лето за разлуку.
Ну, скажи, за что его любить?
Если дарит лето только муку
И ни что, увы, не изменить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518395
дата надходження 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Мне бы увидеть небо,
Мирные дни и поле,
В белых сугробах снега,
Счастье в глазах!Не горе!
Пение птиц, рассветы,
Добрые дни, а залпы,
Только салютов, где-то,
Где за здоровье залпом!
Верных друзей успехи,
Старых соседей веру
в жизнь без потерь и спеха,
Где эта грань и мера?
Став полноценной частью,
Мирного вдохновенья,
Пусть за окном ненастьем
Только лишь дождь осенний
Трепет в глазах как прежде,
Гордой любви сонеты,
Ну, а в сердцах надежды,
Писем родных приветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509796
дата надходження 07.07.2014
дата закладки 21.08.2014
Твої вуста – прочитана молитва
На руки сонну голову схилю,
Віками йду по тонкім лезу бритви,
Скропивши терни, босо, без жалю.
Твої слова – симфонія пташина,
Нанизана намистом солов’їв,
Притисну до грудей твої коліна
Я так тебе кохав, що весь ….згорів.
В твоїх зіницях правдою крижина -
За мене вслух молилися боги...
З очей котилась зіркою сльозина
За те кохання, що не вберегли.
Загусне ніч краплиною живиці,
зомліє серце ранньої весни,
стече сльозою пам'ять у суниці...
На згадку тільки – шпилечка сосни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241702
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 27.07.2014
Мы из прошлой жизни знакомы,
Ты ведь помнишь? ну с кем не бывает...
Двести лет я все жду тебя дома.
Двести лет мне тебя не хватает!
В часах стрелка бьется быстрее,
По секундам всю жизнь отмеряя.
И вдыхая тебя на мгновенье,
Через век я тебя выдыхаю.
Мне тебя всегда слишком мало!
Слишком много тебя не бывает...
Пусть на миг тебя время украло,
Этот миг порой...вечность(!) летает...
Свидетельство о публикации №11103300898
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 27.07.2014
Я люблю!Не любити не можу!
Скільки днів я прожила сама!
Не забула.Прости мені,Боже,
Я не тільки з тобою була...
Попри всі ті закохані очі,
Незабуті,прості імена
Я любила тебе неохоче,
Залишаючись знову одна.
Не кажи,що кохаєш-не вірю.
Моя лють всю любов прокляне.
Я кохання забути не вмію.
Ти не вмієш кохати мене.
Божеволію-знов тебе бачу...
Та життя помінялось у нас.
Я не вірю тобі ,та не плачу,
Що вогонь божевілля погас.
Я люблю,не любити не можу.
Я боюсь загубити себе.
Не забула,прости мені Боже...
Я не зможу забути тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219307
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 26.07.2014
А знаешь,как больно дышать?
Как больно дышать и не верить...
Куда-то скрываясь бежать,
Закрыв за собою все двери.
Казалось бы , больно любить,
Но жить не мечтая больнее...
По небу, как облако плыть,
Спустится с небес не умея.
А знаешь,как больно не ждать.
Ни слова...Я слов не жалею.
А знаешь,как трудно дышать?
Как-будто дышать не умею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата надходження 20.10.2010
дата закладки 26.07.2014
Парад фонарей вечерами у дома
Напомнил о смерти ушедшего дня.
Луна напевает тихонько знакомый
Романс,где вы нежно любили...(меня?)
Я вами воспета. Но это не важно.
И поздно уже предаваться стихам.
Рассвет за окном. Слишком серо и влажно
И все фонари растеклись по столбам...
Средь серого гула проснувшихся ливней
Пускаю бумажный кораблик мечты.
Была б я еще хоть немного наивней,
Тогда может не было той пустоты...
Я вами воспета, любима (не) вами.
Тоскую (увы) не по вашим губам.
В затертых минутах меж жизнью и снами
Я дань возношу проходящим годам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 26.07.2014
На заброшенном пляже
Есть приют миражей,
Где не встретились даже,
А расстались уже
Очень многие люди.
...Было так много раз:
Мы как будто бы любим.
И как будто бы - нас....
В лодке
Без дна уплываем,
Водку
Лекарством зовём,
Горько о чём-то вздыхаем,
Только храним свою тайну -
Что лишь КАК БУДТО ЖИВЁМ...
На серебряных косах
Поседевших дождей
Бриллиантами - слёзы
Не случившихся дней
И ночей, что могли бы
Научить нас летать.
...Ах, как мы бы любили,
Если только бы знать:
Кто же
Судьбой предназначен,
Кто же -
Тот самый - навек?
Может,
Всё было б иначе,
Знай мы на эту задачу
Верный-преверный ответ.
30 июня, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509678
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 11.07.2014
Ну и как ты живёшь?
Расскажи, коль столкнулись случайно
Среди моря людей,
Что бушует планетой Земля.
Ты красиво соврёшь,
Иль откроешь все тайные тайны -
Мне не важно, поверь, -
Просто счастлив я видеть тебя.
Просто так хороша -
Любовался б тобой бесконечно,
Одевал, как цариц,
И губами ласкал-раздевал.
Отчего ж ты ушла,
Оборвав двухгодичную встречу?
Лёгким взмахом ресниц
На куски мою жизнь разнесла...
Отчего ж ты ушла,
Не сказав на прощанье ни слова?
Не черкнув пару слов
И не сделав последний звонок.
С ощущеньем ножа,
Что мне в спину тобой адресован,
Выжить всё же я смог,
Хоть не знаю зачем - видит Бог...
Ты, конечно, спешишь...
Говоришь: "Как-нибудь созвонимся".
Только номер свой мне
Не давая
И мой не беря.
"Право, что ворошить..."
Лишь шепнёшь, прежде чем раствориться
В океане людей,
Что бушует планетой Земля...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510150
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2014
До дня нашого весілля
ТИ МОЯ
Ти моя. Від сьогодні – назавжди.
Від голівки – до пальчиків ніг,
Від обману до чистої правди,–
Ти моя. А я твій оберіг…
Ти моя. Від світанку до ночі.
Твоя усмішка, ямочки губ,
Голос твій, що щебече й муркоче…
Ти моя. А я твій однолюб…
Ти моя. Цілу ніч, аж до ранку.
Твоя ніжність і ласка, й тепло…
Перетворю дружину в коханку !
Ти моя. Сонце ще не зійшло…
Ти моя. Ти моя господиня !
Доторкнися до мене, не стій.
То сумна, то весела красуня…
Ти моя. І, звичайно, я твій…
6.11.2002 Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193311
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 11.07.2014
Умерла сегодня Земля -
Та, которую, раньше знал.
Схоронил сегодня тебя -
Ту, которой, я жил-дышал.
Выл, как пёс, твой законный муж.
Утирала слёзы родня…
А когда все ушли, средь луж
На колени упал
Я…
Целовал этот тёмный холм,
Лепетал бесконечный бред,
Обнимал твой последний дом,
Как тебя, когда телом грел.
Соловей не пел, а кричал.
И казнили всех без суда...
Я хотел испить из ручья,
Но там пепел был - не вода!
Я хотел о тебе писать,
Но ломались строчки, как жизнь...
Ливнем падали небеса,
Капли ранили, как ножи.
Помнишь, как уверял, что ты -
Наилучшее из чудес
Я, чьи волосы так седы,
А по рёбрам гуляет бес?
Помнишь, как у нас началось?
Как ручей вдруг стал - водопад?
Как смешалось всё, переплелось -
И живая вода, и яд,
И запретных касаний мёд,
И горячих лобзаний плен?
Как шептала ты: «Не живёт
Тот, кто так любить не умел».
Помнишь, как мы ели халву,
Раскрошив её на постель,
Как из пятки моей иглу
Доставала почти весь день?
Как царапила спину мне
От того, что так ХОРОШО-О-О!
Как однажды над нами снег
Прямо в комнате взял да пошёл…
А теперь надо мной - дождь.
А под этим холмом - ты…
Я приду к тебе,
Подождёшь?
Мне недолго осталось быть.
9 июня, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 06.07.2014
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014
Прости, что не писал тебе...Плевать.
"Мы так давно не виделись, родная..."
Швыряю эти строки на кровать,
Невольно наше время вспоминая.
"Теперь всё проще. Я лечу на свет..."
Но медленно засасывает омут.
И, кажется, набор грядущих лет
Достанется кому-нибудь другому.
"Прости, я не хочу тебя грузить:
Привычки и стихи остались те же
И никому невидимая нить..."
Теперь с тобою связывает реже.
Да к чёрту всё! Шаги мои легки.
И время, как других, меня не старит...
В квартиру заползают сквозняки,
Редея во вчерашнем перегаре.
В кармане мелочь и десяток рифм,
"Поверь, я без тебя с тоски не вою."
Когда-то мы с тобой поговорим.
Надеюсь, ты поговоришь со мною...
"Несётся жизнь, безумна и глупа."
Подобна бестолковому курорту.
Смотрю в стакан, а там моя судьба
По донышку стеклянному растёрта.
Меня тошнит от праздной болтовни
И молодость сжигаю понапрасну.
Пока, родная, если что - звони.
"Не надо писем. В общем, всё прекрасно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 23.06.2014
Про що твоï очі до мене мовчать,
Якими думками зніміли?
І хто із них зніме таємну печать
На грані ментальності й тіла?
Про що стука дощ у холодні шибки,
Втираючись краплями в душу?
І блискавка ріже цю ніч на. скибки '...
Я йду ... Відчуваю, що мушу ...
Про що здогадався залишений ключ,
Об столик дзеленькнувши тихо? ..
Стрибну із кохання, мов з тисячі круч,
Розвіє уламочки вихор ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438116
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014
Я напевно в думках заблудилась,
Не вписавшись в розлючений натовп...
Небагато таких залишилось,
Що свій біль виливають на мапу.
Та я вирвусь із лютого стада.
Бо не втратила волі і сили,
Я розмахую страх кулаками...
Небагато таких залишилось,
Що боротися вміють словами
Й розганяють з дороги тумани.
А я з тих, хто вбиває рутину,
Й до останку плекаю надію...
Небагато таких залишилось,
Та хоч трохи ще є - я радію,
Бо раз́ом все здолати зумієм!
//29.09.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451592
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 02.05.2014
У жінці все від Божої любові,
(вона не з чоловічого ребра).
Вогонь і лід, і квіти кольорові,
Грозу і тишу Бог у ній зібрав.
У жінці все поєднано у грамах
І сіль, і цукор, перець і дурман.
Вона ж і пісня, і любовна драма,
Поезія інтимна і роман.
У жінці все замішано яскраве:
Вино і кава, чай… зміїний яд.
Вона, як ніч – настояна на травах,
Вона, як день, мов квітів аромат.
Кохана, мама, наречена, Лада –
Найкраща, найрідніша на Землі.
Ім’ям жіночим названі торнадо,
Планети в небі, в морі кораблі.
Вона - яскраве мерехтіння зірки.
У ній уперта вада віслюка.
Цілунок в неї малиново-гіркий,
Долоня ніжна і рука м’яка.
Любов і гнів, спокусу і цнотливість,
Тепло проміння, спалахи заграв,
Розсудливість, ощадливість, примхливість…
У ній Всевишній вдало поєднав.
Мінялися епохи, дні і люди.
Хтось вірив мріям, хтось пісням, казкам.
Господь промовив:"Кращої не буде".
І Жінку передав чоловікам.
Тож не Адама в ній шумують болі.
Хіба ж то Бог ЇЇ з ребра створив?
У Жінці все – від Божої любові,
Вона – найбільше із Господніх див.
зі святом, Любі та Кохані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
Колись я приїду до Києва з сином...
Колись... Як цвістимуть каштани...
Під небом пройдемось високим і синім,
Пройдемось ошатним Майданом...
Торкнуся, припавши на мить на коліно,
Гладкого, новенького бруку...
- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!
Давай! Приклади свою руку...
- То сонце нагріло! - і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради...
- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці
Горіли колись барикади...
Людей, що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади,
Лиш страх, брудні гроші і ґрати...
І люди боролись... І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло...
І лилася кров... Але найголовніше, -
Війни в Україні не було!
Ось там можна їх імена прочитати,
Я всіх називати не стану...
- А що там? Чому стільки квітів там, тату?
- Це стелла Героїв Майдану...
- Цікаво... Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,
Це знаки, для всіх зрозумілі...
Мій син помовчить і спитає останнє:
(Мов вітром холодним подуло!)
- Я все розумію... Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?...
23.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 02.03.2014
Люблю тебя, что кажется сорвусь однажды...
Когда на девятом, рассматривая в перерыве небо,
Споткнусь о воздух - стекло разобью и самолетиком бумажным...
О каменную кладь, под твои окна, под безумие граждан.
Я выхожу в город, в отражении витрины грязной твое
Лицо, на манекенах пластиковых, в телевизорах китайских.
Люблю тебя так, что хочется бросить город, работу, жилье,
Опрокинуть себя в тебя пластиковым, полусладким, красным.
Вечер черствеет, и я пожалуй, черствею к этому миру тоже...
Ты в художке, а я ищу чем себя занять в выходной.
Стандартный набор: половина фильма, пол стиха, две ложки,
И постоянное терзания. Что - то не так со мной.
Люблю тебя выше моей скромной зарплаты, амбиций, всего
Что есть у меня. Как крошка хлеба, бегу за тобой по клавишам
От пробела к альт и так далее... Люблю, как никого,
Как никогда, ни за что, ни при каких, и ещё дальше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466978
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 02.03.2014
Слишком часто мелькают мгновенья,
Накаляя безумность конца.
Стали ложными все откровенья
И людская души простота.
Не могу надышаться свободой,-
Так внезапно скончалась зима..
И притихшие песни природы
Пронесу через все времена.
Поделюсь этой болью с эстрады,-
Слишком много ёё мне одной!
Убежать бы из этого ада,
Только связаны ноги струной.
И врезаясь - до крови - в колени,
Не дает мне возможности встать.
О, дай Бог, через семь воплощений
Не придется уже умирать!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482899
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Ты ждёшь меня, мой милый друг,
Ты кличешь, как же это странно:
Средь ночи вскакивать нежданно,
Чтоб записать твой редкий звук.
Мой верный друг, тебе обязан
Своим умением писать
И с сожаленьем признавать,
Что без тебя я пуст и смазан.
Ритмичный стук - дождь за окном,
Часы размеренно и твёрдо
Двенадцать бьют во все аккорды,
А я, дурак, жду твой фантом.
Мой злой недуг, ты испарился,
Забрав с собой моё перо...
Корабль надежд пошёл на дно -
Я исписался, растворился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479048
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Закрыв глаза, в ласкающей пастели,
Когда дожди щекочут за окном,
Когда мороз и вьюжатся метели,
Я Вас прошу, мечтайте перед сном!
Мы перед сном, с лица снимая маски,
Кладём их бережно в до завтрашний ларец,
И в этот миг, мечты и даже сказки
Готов исполнить ласковый Творец!
Когда мороз и вьюжатся метели,
Когда дожди ласкают за окном,
Закрыв глаза, в щекочущей пастели,
Я Вас прошу, мечтайте перед сном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478471
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
А этот вечер, как и множество других,
Задувший свечи и ласкающий брусчатку,
Мы изопьём с Тобою на двоих,
С Тобою на двоих, от всех украдкой.
А эта ночь - на небе звёздный град.
Тобою дышат простыня и одеяло,
И я вдыхаю тонкий аромат,
Которого так бесконечно мало.
А утром Ты проснёшься на груди,
Моей рукою собрана в охапку,
Я буду умолять: «не уходи…» -
Но Ты уйдёшь, и может без оглядки.
А я останусь долго обнимать,
Подушку, простыню и одеяло,
И с жадностью вдыхать Твой аромат,
Которого так бесконечно мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476541
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014
Ах, этот взгляд, исполненный загадки,
Улыбки нежной греющий фарфор,
С моей душой играющие в прятки,
Тайком ведут открытый разговор.
Ах, карий взор, он до сих пор мне снится,
И поцелуй, застывший на устах…
Я видел счастье на её ресницах,
Я слышал душу, утонувшую в стихах…
Я слышал душу, как никто её не слышал…
Я видел сердце, как никто не лицезрел.
Мы с ней вдвоём смотрели, как по крышам,
Стекает лунный свет из зданий тел.
Она со мной украдкою бродила,
В лишь нам знакомых мысленных мирах,
И этот взгляд однажды обронила,
И поцелуй застывший на устах.
А я поднял, и бережно лелея,
В своей груди у сердца положил,
Любовь не тлеет, только тело тлеет,
Мелькая через жизни этажи.
Через недели, месяцы и годы
Я пронесу душевное светило,
И сладкий привкус призрачной свободы,
Который мне однажды подарила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473563
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 27.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014
Знову зникли білі килими,
Що вкривали землю так вражаюче.
По калюжам теплої зими,
Ми йдЕмо з тобою посміхаючись.
І нехай все небо в сивині,
І панує осінь в дні січневі,
Ти даруєш посмішку мені,
Серед перехожих невеселих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393510
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 23.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014
Мені у руки човником пливи,
вхопивши вітру в груди як причастя.
На килимі зеленої трави,
волошки заглядають в очі щастям.
Цілуй мене на килимі трави,
під німбом неба у шматочках смальти,
вологу губ - нектар душі - злови,
щоб кров по жилах вирувала сальтом.
Читай мене між слайдами зітхань,
у вітражі очей блакитносяйнім,
із запалом, без культу, без вагань...
Цілуй цілунком першим, як останнім.
Люби мене на килимі бажань!
Під дотик пальців, щирими вустами.
Поціль у серце стрілами-бровами,
кохай...я ж так стомився від спіткань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 23.01.2014
Дивися, тату, то весняний дощ,
А як він з неба падає зболіло,
Перечекавши вибілілу зиму
І міць морозів, і сніги також.
Дивися, тату, то не просто сум,
То тихий сум, що рве усе у грудях,
А я укотре на такім розпутті,
Що аж у небі завмирає струм.
Дивися, тату, я уже не та,
Просило серце спокою, та годі,
Для мене відчай рік уже не в моді,
І грішна суть ця, тату, і свята.
Дивися, тату, скільки ллють вони,
А скільки сили в небі відгриміло...
Від страху зовсім змучилося тіло,
Його ж, на жаль, нема у тім вини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341091
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 23.01.2014
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
Я буду в них ще теплим ранком жовтня.
Чому любов бува така самотня,
Як паде листя знову, поясни?
Так добре знати, що ти просто є.
Все інше раптом стало невагомим.
Чи є це почуття тобі відоме?
І чи ти знаєш, що воно моє?
П'янкий глінтвейн корицею запах,
Закутаємось теплим покривалом,
Поки зима своїм холодним жалом
Нам слідом не лишилась на вустах.
Дозволь мені прийти у тво́ї сни,
У них зостатися росою на троянді,
Щоби колись удвох нам на веранді
Щасливих днів згадати восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 23.01.2014
В пустій кімнаті стихли голоси,
Померкло світло в розрізах фіранки.
А ти тепер сама собі прости
І міцно спи без сумнівів до ранку.
І скажеш мовчки серцю: "відпусти",
Як небо зорі, як вуста прощання.
Бо хто ж таке на світі допустив,
що мовить "відпускаю" без вагання?..
Чи так хотілось? Тільки буде так.
Пролиє світло вицвіла фіранка,
А я сприйму то, ніби долі знак
Щасливо спати до самого ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 23.01.2014
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 23.01.2014
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 23.01.2014
За вікнами безмірний падолист.
За вікнами чиїсь тяжкі утрати.
А в когось навіть гірше: сірі ґрати.
На серці ґрати майже в повний ріст.
І знов мені до болю невтямки,
Чому часами носиш стільки масок,
А сірі ґрати - дорогі прикраси?..
Від серця відриваю, мов куски
Такі думки.
За вікнами паде́ останній лист.
За ними - щось таке уже далеке.
Комусь талант вигадувать сюжети,
А в мене до печалі, мабуть, хист.
Пройде колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460436
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 23.01.2014
На чёрно-белой фотографии
Печать любви - былой успех,
Следы завидной биографии
И радость сладостных утех.
На ней девица, гордый профиль
Чарует девственных парней,
Фотолюбитель - явный профи
(В то время он встречался с ней).
И вдруг как будто ощущаешь
И ветер тот, и тот момент,
Затвор от камеры снимаешь,
Ставя на взгляде весь акцент.
Сегодня ж ясно понимаешь,
Что счастье дважды не горит,
Но, как и прежде, собираешь
Малоформатный свой "Зенит",
Выходишь всё на ту же местность
И ставишь всё, как в прошлый раз:
Свет, диафрагму, ту же резкость...
Да только слёзы бегут с глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474307
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Ты прекрасна и в свете лунном,
И в восхода лучах пьянящих,
На заката холсте латунном,
В шёпот звёзд нежно в бездну манящих.
О Тебе так приятно мыслить,
И с Тобою встречать рассветы,
И духовной, невидной кистью,
На постели чертить силуэты.
Пусть Ты кошка и пусть чужая,
Но сегодня со мною всё же,
Ты сама выбираешь из стаи,
Кто сегодня Тебе дороже.
Я в Тебе словно снова ожил,
Воскресая после распятья,
Я бы душу бесследно отдал,
За рассветы в Твоих объятьях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473564
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 22.01.2014
..білосніжна постеля для неї остання,
догорає свіча й віск-сльоза в канделябр
все стікає немов за померлим коханням.
розбиває тьму крик, роздобутий із надр...
...помирає вона, вже на смертному ложі,
тіло б'ється її у агонії снів,
зачаїлись у розумі думи ворожі
із розпачливих, болісних, ранячих слів...
...тремтять дрібно у неї покусані губи,
а в долоні - сталеве руків'я ножа...
підійнялись в останньому подиху груди...
зарябіла на лезі оранжева ржа...
31.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470209
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 17.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
Дитя растрепанное…. Не умыта,
Шнурочек. Крестик, Слабая душа.
На худеньких плечах дрянная свита.
И жизнь не стоит медного гроша.
Девченка, сирота. Не помнит маму.
О папе помнит смутно, как во тьме.
Ей не понять простую жизни драму.
От рака – мать, отец – угас в тюрьме.
Сиротушка… Судьбы скрывает рану.
В глазах – душевность, отблеск на щеке.
Босая… В никуда идет упрямо.
Глаза – в полнеба. Крестик в кулаке.
Оригинал.
Михаил Плосковитов "Сирота"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533
Мала. Розхристана…Лице невмите
Шнурочок. Хрестик. Зболена душа
Худющі плечі гріє тонка свита,
Життя ж не варте й мідного гроша…
Вона – сирітка. Не згадає маму,
Про тата надто спогади сумні.
Мала не розуміє долі драму:
від раку – мама, тато – вмер в тюрмі…
Сиріточка… тамує вивих долі,
та очі грають щирість на лиці.
Йдуть в безвість тротуаром ніжки голі,
З півнеба очі. Хрестик у руці…
В качестве илюстрации использована картинка автора оригинала
Михаила Плосковитова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 12.01.2014
Сіє дощ. Наче й слів не знайшлось,
щоб сказати тобі й захмеліти.
Я чекаю. Надіюсь…на щось,
до грудей притискаючи квіти.
Й ти мовчиш - очі повні журби –
Плащ благенький, по пальцях тривога.
Каблуками міської юрби
мокрий брук замикає дорогу.
В нескінченних симфоніях площ
ти ховаєш долоні у вечір...
Я, напевно. Навіщо. За що ж...
Не тебе обіймаю за плечі.
Ти зникаєш в вагоні метро,
під вогні опівнічного міста...
Я прощаюсь. Навіщо... За що...
Під мелодії Баха і Ліста.
PS/ ПЛЕЙКАСТ ДО ТВОРУ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТОРІНЦІ http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl У ВИКОНАННІ НЕПОВТОРНОЇ AmriLauru,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата надходження 18.05.2011
дата закладки 12.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 26.12.2013
Химерний слід від спогадів не тане -
зрадливим смутком вперто вирина,
бо ти колись мої зросила рани,
усе було…, та спогадів замало,
гаряча кров на біле покривало,
лягла мов краплі теплого вина…
І ми удвох, вдихнувши повні груди
терпкий ковток розлитого вина,
уперто йшли оголені в нікуди,
усе було… - та чи у нас ще буде
один лише, один самотній грудень,
чи ціла вічність?... вічна тишина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399098
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 26.12.2013
Зимовий день бродив по підвіконні,
немов жебрак у пошуках тепла,
а я схиляв тобі, немов іконі,
змарнілу тінь покірного чола.
І все в ту мить пливло перед очима,
здавалась мить зажата і тісна,
бо ти була надмірна та ранима,
немов би тінь спотворила стіна
та не тебе. Навколішки не часто
стаю в очей тонути глибині.
Чого мені прохати крім причастя,
та й чи покута все ще у вині,
чи у губах невірних і розкутих?
ми у блаженстві зраджених ночей
так довго пили, мов нектар, отруту
та хто ж за це на пекло обрече…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406122
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 26.12.2013
Куди поділась юності жага,
невже, з роками, канула у лету?
А та, котрій на вірність присягав -
тепер всього лиш посмішка з портрету
І очі карі більше не горять
вогнем кохання, ніжності й розлуки
Невже даремно сходила зоря
своїм теплом сплітати наші руки?
Невже знайома постать у вікні,
(зрадлива тінь у образі святому)
була лиш раз дарована мені,
щоб сотня губ торкалася потому?
Куди поділись юності літа,
невже все ближче ходимо по краю?
Таки даремно вітер заплітав
мої слова у не твоє «кохаю»
І хай у днів буденних густині
погасло все, що ми колись любили,
але при зустрічі сказати «ні»
як і колись мені забракне сили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 26.12.2013
Твори добро! Когда на сердце лужа.
И даже в день, когда идут дожди,
Оно внутри, лишь отпусти наружу!
Твори сейчас и ничего не жди!
Твори добро! Открыто и украдкой.
Не ради выгоды, а ради… Просто так!
И пусть иным останется загадкой,
Твоих мотивов БлагоДарный знак.
Добро внутри, лишь отпусти наружу!
Лишь не скупись, наружу отпусти!!!
Кто злом орудует, тот станет безоружен,
Пред тем, добро кто сеет на пути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468309
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013
[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я вперше у житті не хочу мріяти,
Не хочу бачити, як піде перший сніг.
Увіковічений моїми мріями
Він буде танути, а я не так хотів.
Ловлю сніжинки всупереч реальності
І огортаю їх своїм теплом руки.
Нехай розтануть, може за невдячності,
Та краще мить тепла, ніж холод навіки.
Ну а твоє тепло - лише ілюзія,
Примара вирвана з обірваного сну,
І у житті твоїм я був прелюдія,
А хто для мене ти - я досі не збагнув.
І все ж не намагаюсь стерти з пам’яті
Ті почуття, що загорілись на життя.
Заручник я, по власній волі замкнутий,
Забуду все, але не те, чого нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013
І, вмерши вкотре, вкотре відродився:
Навчився дихати, іти кудись навчився,
ЗанОво й зАново дивитись в твої очі,
Тепер вже знаючи, що ти сюди не хочеш.
Без волі й смутку, радості й печалі
Візьму білет туди, а може й далі.
Відсутній подив, серце і провина.
Колись була для мене. Ти єдина.
Куди тепер, навіщо, з ким і звідки?
Ми будем бачитися? "Може. Дуже рідко."
Слова летять, а сльози теж не вічні.
І голос твій, мов з трубки- з потойбіччя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451815
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 23.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2013
[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю з уст твоїх несказані слова,
Як вітер осені зриває листя клену,
А їх мелодія така мені сумна,
Коли лягають з криком на холодну землю.
Не чув би я оті слова: вогнем печуть,
Зривають дах і віднесуть його далеко.
Пожовкле листя ще б росло, але чомусь,
Так повелось, втрачати тих, кому нелегко.
А ти страждала мила – сохла, як той клен
І листя непомітно стало облітати.
Якби ж ти тільки знала, як мене шкребе,
Що не зумів те листя вчасно позбирати.
Надію мав – чекав наступної весни,
Тому що все на світі оживає знову...
А на засніжених полях стояла ти,
І я ... не зміг сказати ані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 11.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2013
В от одиночества натёртое окно
Пущу вечернюю нескромную прохладу.
На небосводе лунное пятно
Зажжёт во мгле небесную лампаду…
Ты там,встречаешь пенную волну,
Я здесь , стою в пустой оконной раме…
Но знаю!Вместе смотрим на Луну,
Повисшую в густом седом тумане…
Ты ловишь звук вечерних берегов,
Я-лишь ночной глухой, дремотный шорох…
Но точно! Вместе просим Мы богов
О нежности в душевных коридорах…
Ты воздух гор вкушаешь на обед,
Я-улиц пыльных, и на завтрак, и на ужин…
Но день придёт! И полевых букет
Тебе от сердца будет мной присужен…
В от одиночества натёртое стекло
Рассвет стучит помадой небосвода,
Оно своею гранью рассекло
С Тобою Нашу лунную погоду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455526
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Укрою тихо пледом твои плечи,
И пусть ты навсегда останешься чужой,
Я снова буду ждать вечерней встречи,
Стальная девушка с хрустальною душой…
Вот и пришла минута расставанья,
Так больно в этот вечер уходить…
И лишь прибавит грусти расстоянье,
Которое, увы, не сократить…
Зажгу свечу, что медленно рыдает,
Пусть застывают слёзы на краю,
Она со мною часто вспоминает
Улыбку благовзорную твою…
Слыхал, уединённость исцеляет,
Но не забыть мне тот морской прибой,
Где и по ныне сердце окрыляет,
Стальная девушка с хрустальною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455367
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Умчался поезд утянувший километры,
Умчалась Ты в неведомую даль,
А мне воспоминаний кубометры,
И лишь любви наполненный Грааль.
Умчался поезд километры утянувший,
С собой увлекший все счастливые картины…
Я словно крейсер где-то затонувший,
В бездонной чаше чувств необъяснимых.
Растаял поезд, как снежинка на ладони,
Но Ты в душе осталась нежным взглядом,
Я вслед смотрел, скучая на перроне,
Мы далеки с тобой теперь, но всё же рядом.
Я буду верить в то, что он вернётся,
Пусть не сегодня, не сейчас и не вчера,
Но счастье снова в жизнь мою ворвётся,
И вновь Тобой наполнит вечера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454945
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Обними меня как раньше сегодня,
Как в те тёплые летние дни…
Я сегодня удрал с преисподней,
Ночью этой мы будем одни.
Мы пройдёмся по тем же скверам,
И у лавки, под той же луной,
Нарисуем два сердца мелом,
Насквозь сшитых стрелою одной.
Нам с Тобою сегодня всё можно,
А я с нежностью кофе в постель,
И рукой по щеке осторожно,
Как художник по шёлку пастель.
И под августовским звездопадом
Я Тебе полевые цветы,
Быть бы вечно с Тобою рядом…
Я своё загадал. А Ты?
Поцелуй меня как раньше сегодня,
Как в те летние тёплые ночи…
Я не зря ведь бежал с преисподней,
Километры душевных обочин.
Утро чёртово, чёртов будильник,
У меня забирает Тебя,
К чёрту б этот чёртов мобильник,
Вновь рассеявший сон октября…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455196
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 30.11.2013
В Моих глубинах Твоей души,
На берегу утонувшем в небе.
Как сон мерещатся миражи,
Где Мы с Тобой утопаем в неге…
В Моих просторах души Твоей,
Под лунной долькой на небосводе,
Средь узких улиц и фонарей
Мы отыскали свой путь к Свободе…
В Твоих глубинах Моей души,
Где воздух горный ласкает ветер,
Тебя, лаская в ночной тиши,
Родную душу в Тебе заметил.
В Твоих просторах души Моей,
На берегу утонувшем в небе,
Среди бездушных живых камней
С Тобою Мы утопаем в неге…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455530
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Зажгу свечу я, по старинке…
И огонёк, в тиши мерцая,
Средь запылённой паутинки,
Украдкой в душу проницая,
Растопит прежние невзгоды,
Разгонит тени круг шандала…
В игре крапленою колодой,
Судьба мне счастье проиграла.
Пусть забирает всё что было
В свою несчастную котомку,
И с моего пути уныло
Шагает в мрачную сторонку.
Не по пути на перепутье,
Отныне нам с Тобою стало.
Вы уж, Судьба, не обессудьте,
Налево Вам, а мне направо!
Со мной Тебя везде носило,
Со мною Ты везде бывала,
Полжизни в клочья превратила,
Да только в карты проиграла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456319
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Я всего лишь один из…
Ты всего лишь одна на всех…
Утоляешь мужской каприз,
Хороня в душе женский смех…
Я всего лишь один из…
Ты всего лишь одна на…
Нарисуешь любви эскиз
На иллюзии полотна…
Ты всего лишь одна из…
Я всего лишь один из всех,
Кому дорог был Твой стриптиз
И не слышен жестокий смех…
9.09.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455892
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 30.11.2013
Здесь земля окунается в небо,
В море тонет звёздная пыль,
Мир в котором доселе я не был,
Уничтожил душевный пустырь.
Воспылали вдруг звёздные тени,
И луны в светлых пятнах пятно,
Восходя по небесным ступеням,
На заплатки кроит полотно.
Что-то шепчут угрюмые горы,
Кипарисы шумят нараспев,
Покидает Крыма просторы
Осень, песню свою не допев.
Не до сбросив жёлтые листья,
И хрустальных дождей не до лив,
Норовит всё с зимою слиться,
Серебром осыпая массив.
Здесь зима мягка и насмешлива,
Не такая как где-то там…
И с улыбкой, любя и вежливо,
Дарит солнца лучи по утрам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461409
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 30.11.2013
Ты сводишь меня с ума,
Ты подле душою бродишь,
Которую ночь без сна
Меня за собой уводишь.
Ты сводишь меня с ума,
Ты мне на рассвет укажешь,
И то, что в душе, сама,
Мне молча, без слов, расскажешь.
Ты сводишь меня с ума,
Пусть мимо, порой, проходишь,
Но как после стуж весна,
Меня от души заводишь.
Ты сводишь меня с ума,
Как розы цветок зацветший,
Которую ночь без сна,
Мне нравится быть сумасшедшим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455701
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2013
До чого ж божевільна була ніч!
Мене так солодко і трепетно дразнила...
Згорівша в полум"ї твоїх цілунків злива,
Парою стала й мов роса торкнула пліч -
Імлистою жагою нас накрила.
Від лоскоту твоїх медових вуст,
Млів талим воском я і скрапував на постіль...
Тілами гріли ми і колихали простір...
Хильнувши пристрасть і затьмаривши свій глузд,
Пролили у судоми ночі постріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 26.10.2013
Я хотел написать,
Но не пишется…
Может книгу прочесть?
Не читается…
Твоё имя мне издали слышится
И улыбка твоя вспоминается...
Я бы мог позабыть,
Но не можется…
Может просто уйти?
Не уходится…
А на левом плече чёрта рожица
Ухмыляется и доволится…
Может это всё сон?
Мне не верится…
Может просто игра?
Не играется…
Облик нежный мне в сумраке грезится,
О Тебе беспросветно мечтается…
По Тебе
Успеваю соскучиться,
О Тебе
Уста улыбаются…
Знаю, что ничего не получится,
Но в куплеты слова заплетаются…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456667
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
Гори зі мною у моїм вогні,
Гори зі мною у моїх обіймах,
Без тебе темні – найсвітліші дні,
З тобою ж світлі – найтемніші ночі.
Поринь в мій дивний і понурий світ,
Усе в твоїх руках і ти це знаєш,
Я десять років вже не бачив цвіт,
Цей дивний запах, коли розквітаєш.
Я не очікую, що ти мені напишеш,
Та всім святим, що на землі клянусь,
В любім випадку ти мене не знищиш,
Я ще кривий, та скоро я змінюсь.
Як сокіл я розправлю свої крила,
І шкуру як змія стару зніму,
Гори зі мною у обіймах, мила,
Гори зі мною на земнім раю …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456639
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2013
Твоя талия рукою овита,
Силуэт Твой застыл в напряжении,
Ты сейчас моя Афродита
В танца нежного плавном движении.
Я ласкаю еле заметно,
Ты заметив, глаза закрыла,
И в движении тел предрассветном
Щедро нежностью одарила…
Мне застыть бы в этом мгновении,
Ощущать Твою нежность вечно,
Но минуты-часы вдохновения
Так таинственны и быстротечны…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455893
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Там в сна стороне, где трепещут платаны,
Листвой на ветру бесконечно шурша,
С Тобою бродил у ночного фонтана,
Всю ночь напролёт, никуда не спеша.
Там в сна стороне, где мне вовсе не спится,
Когда Ты не рядом, когда не со мной,
Я в небе парил, словно в воздухе птица,
Тобой отрезвлённый, Тобой же хмельной.
Там в сна стороне, я проснувшись однажды,
Почувствую то, что Тобой опьянён,
Так сильно любить не случается дважды,
Ни завтра, ни после, ни ночью, ни днём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455197
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Про милостиню не говорять,
Добро у тиші лиш бринить,
Слова й пихатість не відтворять,
Зумій ти серце відчинить!
Нужденні не завжди й попросять,
І нишком біль тяжкий несуть.
Вони ніколи не голосять
Й не ждуть, що їм щось подадуть.
Добром серця їхні налиті
І розуміють навіть тих,
Хто ситий, в найдорожчій свиті,
Й в хоромах ходять золотих.
А їм того добра й не треба,
Бо інші цінності у них.
Над головою - чисте небо,
Здоров’я й радість всіх близьких.
А стали б трішки ми м’якіші.
Відчули серцем чужий біль,
І з кожним вчинком цим сильніші.
Інакше душу сточить міль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Він з'явився зненацька, - світанок, -
Усміхнувся, мов сонне маля,
Він озвався до мене птахами,
І здригнулася сонна рілля.
За вікном його погляд голубив
Неба чистого свіжий кришталь,
А самотні хмаринки, мов губи,
Цілували замріяну даль,
Грало тепле проміння у листі -
То світанку радів день новий,
І усмішки його пломенисті
Ніжно вітром торкалися вій.
"Здрастуй, сонце!" - зраділи дерева,
Мов дитина, я з ними радів,
І гаї, - жовті сонячні леви, -
Ніби восьме, найкраще із див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450688
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Вогниками пам"ять оживляє кадри,
Річка, що в дитинстві переходив в брід,
Друзі і знайомі - перли і смарагди
І життя стежинка - мамин заповіт.
Очі волошкові і думки прозорі,
Радісні обличчя панували там,
Парусником білим у життєвім морі
Посміхалась юність селам і містам.
Ой, літа гарячі, безтурботні миті,
Де ж ви, браття-сестри, доленьку знайшли,
Промайнула казка, вже з роками - квиті,
Вже в самих перлинки-діти підросли.
Вітром із дитинства і лишень під вечір
Мамини накази пригадаю я,
Коли шлях життєвий скине ніч на плечі
І до ранку згасне стомлена земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329012
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 20.09.2013
На невидимой
Тонкой
Скользящей границе
Между летом звенящим
И осенью грустной
Разлетались мечты,
Словно дикие птицы,
Возвращая ход мыслей
В нормальное русло.
Оставляя на сердце
Отверстия боли,
Поражала других
Лучевая стихия,
Оставляя мне
Капельку силы и воли,
Чтобы помнил, скулил
И писал ей стихи я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448951
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Тобі я вдячна, що пішов з моїх думок,
Оселю серця мого назавжди залишив.
Забрав з собою гірких сумнівів клубок,
Щоб дощ страждань в лице холодний не періщив.
Тобі я вдячна... Життєдайне джерело
Душі очистилося від брехні-намулу.
В любові щирій відродитися змогло,
Завмерлі струни в серці сколихнуло.
Тобі я вдячна... Відродилася... Лечу
У сяйво днів нових, що в почуттів оправі.
Ти ж будь щасливим! - тобі щирістю плачу
Без жодних слів. Вони тут просто зайві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Цей львівський дощ... Куди без нього ми?
Все моросить... Мінорну грає гаму...
Прикриє осінь теплими крильми,
Щоб душі не покрились холодами.
Цей львівський дощ... Лиш кава на столі
Парує ледь у затишній кав'ярні.
Всі спогади десь зникли у імлі,
І дощ змиває їх сліди примарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Гармонія, коли ти поряд,
Як вранці роси на світанку,
Що так нічний ховають погляд
Й бояться зникнуть після ранку.
Тендітність почуття малює
У свіжо-соковитих фарбах,
Легенький вітерець віщує,
Блукаючи в ажурних мальвах.
Я ніжністю потону в то́бі,
Що ледь торкається повітрям.
В ласкаво створеній оздобі
Для тебе стану цілим Світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440437
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 20.09.2013
[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли причин життя не бачив,
Я часто згадував тебе,
Не замінив я цим нестачу,
Але здавалось біль мине.
І все минуло. Більше того -
Минула молодість моя,
Поміж розгубленого броду
Ти стала так мені чужа.
Не гріють очі волошкові,
Не вабить твій жагучий стан,
Бо впився цим уже доволі,
Бо ти отрута для життя.
Розбіглись коні вітробокі,
Хоч той табун в дитинстві пас.
Отак кохання - вітер в полі,
А я йому життя віддав.
Ти долю з іншим збудувала
І в серці знов кохання є,
А я збираю з листопаду
Те листя, що до ніг впадЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 19.09.2013
На плитке надгробной затёрты слова,
Пустынна могила, замята трава,
Забыт человек и душа позабыта,
На ржавой оградке калитка закрыта.
Всё вроде бы буднично так и привычно,
Но в гуще травы слышен звук необычный –
То пёс старый лижет потёртый гранит,
И ночью, и днём он тоскливо скулит.
Он ждёт терпеливо, настойчиво верит –
Вернётся хозяин, в объятьях согреет,
Погладит по шерсти и лапу пожмёт,
И будущим днём на охоту возьмёт.
Но тихо сегодня на кладбище том,
Лишь где-то вдали под высоким крестом
Доносится долгий протяжливый вой –
То преданный пёс нарушает покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450062
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
стомився ангел за моїм плечем
крильми торкнувся скронь, присівши стиха
плачем і сміхом, словом і мечем
відважно боронив від горя-лиха
знесилено заснув в моїх руках
згорнувши в благодаті книгу-повість
я знаю: Ти – печаль моя гірка,
моя журба і – небайдужа совість -
душа на шмаття, шрами від боїв
удень, у ніч, у спеку, у морози
щораз мене гарячим серцем грів
(та мовчки витирав з обличчя сльози)
жалів…надіявсь…за гріхи – молився -
підносив в небо, піднімав у вись…
боявсь, коли я каменем котився
та підставляв плече, щоб не розбивсь
гіркого трунку випивши до краю
пробач, що проганяв до брами в рай
хоч раз в житті – тебе заколихаю…
спи, Ангел мій, спи Ангел, засинай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 19.09.2013
До наших ніг,
неначе кошеня,
що прагне ласки,
пригорнулось літо.
І вже його
несміло-тихе «няв»
в долонях заховав
осінній вітер.
Він рве із рук
нечитані листи,
що нам сумні
дерева-листоноші
роками вже не можуть
донести.
В них наші вірші!..
… теплі і хороші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Для неї не скінчилася війна.
Самотня мати, біль ламає спину.
Давно побила коси сивина,
Жде сина, і не вірить, що загинув..
Перебирає кутники-листи,
Скупі рядки, написані з окопів:
про те як зміг Дніпро перепливти,
а без онуч понатирались стопи.
Тут пише син про хату, сіножать...
ось мріє косу батька поклепати…
І знов про те, як вороги спішать,
Підтягуючи танки і гармати.
А потім … обірвалися листи,
занило щось у материнськім серці,
І намертво схрестилися світи
На синовій червоній гімнастерці.
…Війна минула, звуки канонад.
Життя - щасливе більше снами. Снами,
де в гімнастерці молодий солдат
вертається дорогами до мами.
Схилився сивий явір за вікном,
а мати жде-чекає, сина Льоньку,
лиш час читає під настільником
стару-стару, пожовклу похоронку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423786
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 19.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2013
І дожили… У нас вже сивина,
Хоч юність ще стоїть перед очима…
Життєві нерви, мов туга струна,
Бринить тужливо в нас поза плечима.
Нам мудрості добавили роки
І внуки, як пташки защебетали,
Та повертаємось в дитинство залюбки,
У рідний дім, який зовемо раєм.
І кожен крок, як стиглий колосок,
Життєвим урожаєм повнить діжу,
Хоч до кінця не вивчений урок
І ще не час життя знімати лижі.
Ще варто подолати довгий шлях,
Лижню життя проторити родині,
Засіяти розорені поля
І відлетіти в журавлинім клині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449996
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
В заброшенном осеннем парке
Нет ни фонтанов, ни аллей,
Там страшно, как в забытом замке –
Пугают в́ороны детей.
Там жутко долго находиться –
Скрипят засохшие дубы,
Листва отчаянно кружится,
И лошадь рвётся на дыбы.
Смешно ли дивно, но когда-то
Здесь детвора пускала змей*,
Играли весело котята,
А на краю бежал ручей.
Всё это в прошлом, мой читатель,
Пришли другие времена,
Где наш король лишь угнетатель,
А мы – лишь стая воронья.
Змей* — привязной летательный аппарат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449649
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Знайди мене у сірих буднях,
Щоб розігнати їх наз́авжди,
Бо я, неначе та приблуда,
Живу в сіт́ях гіркої правди.
Прийди з солодкою брехнею
І віднайди мене в тумані,
І просвіти свій шлях зорею –
Я ж від сіяння твого встану.
Піду дорогою з пустині
Своїх думок і болю в серці –
А коли вийду з павутини,
То може й розум вже проснеться.
Й скажу тобі, щоб не прих́одив,
Не говорив слова короткі.
Щоб доля правди, хоч й гіркої,
Здолала вщент брехню солодку.
//5.05.07//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449364
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Среди множества мифов, сомнительных фактов и дат
Возникает немало обидно-колючих вопросов…
И сдаётся порой, что во всём виноват наш солдат,
Тот, который во все времена был надёжной опорой державных колоссов…
Получается так, что начальники разных мастей
На беднягу-солдата свалили свои недочёты
И, попрятавшись в норы кирпичных своих крепостей,
Продолжают сводить с неудобной историей счёты…
Виноват наш солдатик в лихом вероломстве врага,
В том, что натиск сдержать у него просто не было мочи,
Что не с той стороны наших речек круты берега
И такими короткими выдались белые ночи…
Это он виноват в том, что всё получилось не так,
Что трещала по швам неприступная крепь обороны,
Что дивизии наши легко попадали впросак
И что в наших окопах так быстро кончались патроны…
Это он, негодяй, на колени поставил страну,
Не согнул супостата на наших границах в баранку…
А потом оказался во вражьем тылу и плену,
Уступая по скорости их мотоциклу и танку…
Виноват, что в нетопленой школе «валял дурака»,
Что за злые слова мог легко оказаться в кутузке…
И что в штабе полка не смогли допросить «языка», -
Как не били его, а он, гад, «нихт ферштеял» по-русски…
Виноват, что не выдержал голодно-жалобный плач
И не сжёг урожай, дабы тот не достался фашистам…
Что в сердцах матерясь, самострела латал военврач,
А его расстреляли за то, что не «стукнул» чекистам…
Виноват, что в воздушном бою не устроил таран,
Что не сразу узнал, как пускать под откос паровозы…
Что скончался в замшелом лесу партизан не от ран,
Что не только к врагам беспощадны родные морозы…
Есть, пожалуй, какая-то доля солдатской вины
В том, что сразу не вышло рога обломать «Барбароссе»…
И поэтому помнить уроки той страшной войны
Мы должны, чтобы гарью не пахли не только июньские росы…
22 июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432935
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 16.09.2013
Я постарів давно в свої 17.
Я не хотів, та якось довелось…
Однолітки щосили веселяться,
А я… філософ… Трясця йому! Ось..
Ось знов сиджу і думаю про літо…
Десь заблукала знов ота зима…
Не певен я, чи є тут сенс: жевріти,
Якщо вогню не буде і нема…
Давно вже філософію став вчити,
Про пристрасті читав і почуття…
Та сам себе питаю «Нащо жити?!
У чому сенс проклятого життя?!»
«Ну що воно – життя, чого вартує», -
Волаю я до всіх, вже ледь живий.
Та сірий натовп слів моїх не чує,
Холодний він завжди, завжди чужий…
І я один, не знаючи як жити,
Копаю істину, ну де ж у неї дно?
Я можу плакати, сміятись чи тужити…
І вмерти навіть!.. Людям все одно…
Я зрозумів закони всіх світів.
І сни вже дивні якось мені сняться…
Хоч як би я змінити все хотів –
Та ні… Старий я вже, в свої 17…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438511
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 16.09.2013
...для вас...
...для вас "Любов" - це на межі еротики із фільмів Тінто Брасса і порнографічно оголеного інтиму, для мене "Любов" - це терпкий час із запахом бергамоту, заварений ще до світанку і записка на холодильнику "...Тільки тебе" - і головне щоденно, бо любить мене ще сонним і із щетиною...
...для вас "Друзі" - це сукупність безликих невмотивованих хронічно залежних від алкоголю осіб, які власне із вами через те, що фінансованих здобутків у вашій кишені вистачає або на довший час, або на дорожче "бухло"...для мене "Друзі" - це коли помер його тато, і я просидів із ним до ранку, бо також любив його старого, але п'ятитонні фури на нічному шосе не відають реєстру душевних відносин...
...для вас "Секс" - це теж саме, що у вашому значенні любов, тільки із нотками власної фантазії або уривками пам'яті дешевих кінострічок...для мене "Секс" - це коли торкаєшся її тіла і відчуваєш ледь вловимий запах її бажання, невидиму силу її кохання і неоціненну суміш її довіри...
...для вас "Сьогодні" - це пустота ідей, що не тривожить бо приспана у цигарковому димі настільки глибоко, що її уражені хронічним туберкульозом викрики губляться між метастазами непотрібності...для мене "Сьогодні" - лише почалось і тягнеться десь у вічність, як клин лелек, що охопили кількістю усе небо ген до Чумацького шляху і тільки рухом своїх потужних крил нагадають мені забуту Ікареву долю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434764
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 14.09.2013
Что Вы молчите? Мой старый знакомый -
парк, где встречаются жадные стаи,
Гордых ворон , в тишине невесомой,
Да Вы конечно остались не в мае…
Дым сигаретный под кожу внезапно,
Фортепиано раскроет нам карты,
Душ, что под утро несутся обратно,
С неимоверно - кричащим азартом.
Стекла закрыты от взглядов наружных,
Некуда спрятаться в осени беглой,
В днях никому, почему то ненужных.
Календари нашей жизни оседлой -
Выстрадав всё и поняв неизбежность,
Чайкой взлетают, а после - о скалы,
Встретив свою в тишине бесконечность,
В шепоте губ одиноких и алых….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447452
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Так, я знаю, що скоро помру
Але це надає мені сили
Не спустити життя на нулі,
А завершити все красиво.
Не в бридкій лікарняній палаті
Чи в полоні хмільного туману
А на ганку рідної хати
Затуливши від сонця рану.
В цьому світі я лиш піщинка
Одна з тих, що складають годинник
Моя смерть-чергова зупинка
На шляху до волі країни.
Я не знаю, чи Бог таки є
Буду в пеклі, чи може в раю
Моя віра - це моя земля
І за неї, як треба, помру.
Ти пробач мене, рідна ненько
І татусю, як зможеш, пробач
Зупинилося моє серденько
І пісень я не чую. Лиш плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448918
дата надходження 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013
Вона була настільки кльовою, що від неї шаленіли навіть дівчата. Про її кльовизну всім хотілося кричати.
Вона не була красивою, хоча її руде волосся створювало ілюзію краси, і ця ілюзія була реальнішою за саму реальність.
Її очі могли б засліпити сонце, якби не сонцезахисні окуляри на переніссі.
Вона посміхалася. Завжди. Навіть коли на її обличчі не було ані натяку на усмішку.
Незалежно від того, чи ступала вона по сухому листі, сніговій кірці, битому склу чи навіть по чиїхось розтрощених мріях – це була музика. Та музика, якій неможливо опиратися, яку не вимкнути звичним кліком пальця по кнопці.
Вона часто хворіла. Інколи навіть невиліковно. І ніколи не ковтала таблеток, пілюль, жалю, образ та сліз.
Вона часто бувала агресивною. Настільки, щоб уявити світ, що руйнується під шузами, благаючи про прощення…Хоча ні, благаючи про ковток коли і чогось до пива…Та ну їх всіх…
Вона співала. В метро, в клозеті, на дахах будинків, в супермаркетах, вдома на табуретці….хм…як в дитинстві? Дайте мікрофона!
Чутно. Ледь. Вона замовкає. Інколи це смішно, інколи страшно.
Вона прийде, коли не покличеш, і піде, якщо не пригостити філіжанкою кави і мандаринкою.
Вона інколи хоче бути сивою і старою, щоб підкреслити вічну нестаріючість своїх очей.
Вона одягнена в кольори. Всі й одразу. Вітер розпилює їх, але вони неодмінно повертаються, кожного разу комбінуючись у нове химерно-мозаїчне марево.
Вона цікава. Заглядає у всі шпаринки, у вікна 31-ого поверху, у порожні нори, в очі незнайомців/-ок, в серце людини на операційному столі. Так.
Вона літає… змайструвала собі крильця з пір’я, поліетилену, сторінок минулорічних газет із статтями про політику…ай…тягне донизу… Домайструвала пропелер з кольорових вітрячків. Летить. Внизу – бабусина ковдра з різнокольорових клаптиків. Тепла.
А тепер загадка: якщо підпалити телевізійну вежу і пожертвувати мільйон місцевому театру, купити льодяників і розмальовку, викинути всі спогади у сміттєпровід і стати під сонячним промінням, вдихаючи повітря шкірою долонь…то, хто Вона?
Абсурд. Ти ж знаєш хто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448572
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Малюю в помислах твій погляд,
Повільно-зважену ходу.
А на губах ще не схолонув
Медовий присмак твоїх губ.
Я той нектар п'ю вечорами
І надпиваю кожен день.
Його мені на вічність стане,
Бо твій цілунок - то едем.
І хоч тебе немає поруч,
Й навряд чи я тебе знайду,
Та мед тих слів, що ти промовив,
Я не змиваю з своїх уст.
//12.09.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448673
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Там... де залишається ніч -
За горами твоїх образ,
За стежками моїх провин...
Ми... позбулися протиріч -
Мудрий Місяць вислухав нас,
Вітер витер слід від сльозин.
Там... де сонце променем крізь
Учорашньо-завтрашній день
Спалить біль гірких помило́к.
Ми... відкинули чорну злість,
Що вселилася між легень,
Та вхопили кисню ковток.
Там... де ранок росами вмив,
Вивів зайві плями чорнил
І підкинув чистий листок -
Хтось... гріхи усі відпустив,
Дав наснаги набратись сил,
Щоб назустріч ступити крок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444998
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 12.09.2013
А між нами двома
Лиш одна магістраль
Простягнулась, як шовкова нитка.
Кермо міцно трима,
Тисну я на педаль
Від кохання злегка напідпитку.
Кілометри нудні
Все біжать стрімголов,
Обганяють населені пункти.
І здається мені,
Що далека любов
Є найкращим від долі дарунком.
На дорозі нічній
Світлом ввімкнених фар
Освічу я свої перспективи.
Був ще вчора нічий,
А сьогодні вівтар
Розглядаю не так полохливо.
А між нами двома
Вже один тільки крок -
Сантиметри до тебе рахую.
Урочисто луна
Між троянд пелюсток:
″Я життя своє тут припаркую″.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446824
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 12.09.2013
Присвятив себе Господу він... Він священнослужитель,
Який кожного дня між людей ширив Божий закон.
Але часом коли по неділях в церковну обитель
Приходила вона — він ховав погляд свій між ікон.
Як обітницю дав – ні на мить не лякав його сумнів,
У призначенні тому, що вибрав свідомо колись.
Він не думав... не знав... він не бачив ще тої красуні
Від якої весь внутрішній світ кардинально змінивсь!
Почуття під табу і постійні душевні тортури...
Він боровся як міг... він до неба невпинно взивав!
Та зітхали лиш церкви старезної купол і мури
Як на сповідь схилилась вона, а він їй сповідавсь...
Вона встала, пішла. Він залишився наче розп'ятий.
Оглянулась сказати: ″А, знаєте, Бог - є любов″...
Чи ти, Боже, на нього зійшов, чи він просто проклятий?
Людям не зрозумілий, відлучений з Твоїх церков...
З нею в серці, із Богом в душі йде упевненим кроком,
Хоча знає чекають випробування чималі.
Може там, на тім світі це вилізе все йому боком -
Він до пекла готовий, а рай вже пізнав на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 12.09.2013
У осені свій план є щодо настрою –
Здається, в думці злива буде вічною,
Хоч за вікном погода є прекрасною.
Пишу листи схвильовані із відчаю.
Стараюсь акуратно і з повагою,
Щоб мова була ввічливо логічною,
Та дощ в душі сміється зі зневагою –
Ламаю пера, рву папір із відчаю.
Кидаю в ящика конверт й за звичаєм
На відповідь огорнену опікою
Я кілька днів з тривогою і відчаєм
Очікую, очікую, очікую.
10 вересня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448644
дата надходження 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013
3давалося, все зникло в часових порталах.
Душа завмерла в марному чеканні.
Життя за течією пливе далі.
І дні картинами збігають монотонні.
Та раптом погляд твоїх очей синіх,
Що загубились в пам'яті давно.
Здавалося... І почуття присипав іній...
Та серце знов тріпоче... Ожило.
Вуста згадали смак твоїх цілунків...
Від них миттєво пломенів бажань вогонь.
І тіло моє, і твоє... без обладунків...
Від ласк твоїх ідем у пристрасті полон.
Твоя усмішка... Ніжність слів... І кава...
Наших єднання в спогадах сердець...
Руки твоєї дотик... Не забава...
Та чи початком стане той кінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 09.09.2013
#3
Наступного дня вони домовились зустрітись у кав*ярні. Їх зустрічі були напрочуд дивними.Вона не давала свій номер телефону, він шукав її по соц мережах, але так і не зміг знайти.Вони просто домовлялись на якийсь час. Це зараз здається дивним, але ще років з п*ятнадять тому, так і було.
Він прийшов трохи раніше, знаючи, що вона завжди приходить вчасно. Зазвичай він сідав біля вікна, але сьогодні йшов дощ, дивитись на похмуре місто не хотілось зовсім і він нирнув у віддалений, але такий затишний куточок. Взяв меню і став чекати на неї.
У дверях показалась парасолька, а за нею випорхнула і вся Надія. Серед похмурих обличь всієї кав*ярні вона була промінцем світла. Здається, навіть при першій зустрічі вона так не світилась. Зустрівшись з ним поглядом, вона посміхнулась і йшла, трохи підстрибуючи — дитина і є дитина.
-Привіт, горець! - простягла вона руку так, як завжди здоровались чоловіки. Він потиснув у пів-сили зі сміхом.
-Чому горець? Ти загадала, що я житиму вічно?
-То скоріше не я, а твої батьки.
-Тобто?
-Це значення твого імені. - вона подивилась у вікно і раптом схвильовано додала . - Треба скоріше замовити каву!
-Чому скоріше? Думаєш тебе швидко вигонять?
-А раптом дощ закінчиться і я не встигну випити з ним кави?
Він не став сперечатися і підізвав молодого офіціанта. Коли запашна кава стояла на столику, а за вікном ще мирно лив дощ, вони знов продовжили розмову.
-То моє ім*я означає “горець”? Я не знав цього.
-Так, дослівно щось типу “той, що стоїть на горі”. Наступних віхідних їдемо в гори.
-Це ти мене так спитала? І що я там забув?
-Себе. Чом би ні, а раптом це знак. А якщо ти саме там відкриєш для себе щось важливе, вічне?
-Мене дивує твоя імпульсивність. Зазвичай так речі плануюються.
-Зазвичай такі речі просто відтягуються, а потім все одно вирішуються в останню хвилину. Життя таке коротке, не варто витрачати ті хвилини марно... Розкажи щось про себе.
-Що саме?
-Що на цей момент здається тобі найважливішим...
-Це таємниця.
-І як звуть цю таємницю?
-Не хочу про це.
-Взагалі-то я і питала не про це. Я питала про тебе.
-Про мене нема чого розказувати. Все, як у всіх. Можеш запитати щось, якщо хочеш.
Надя мовчки дивилась йому у вічі. Він не відводив погляд. Цьому його ще в дитинстві навчив тренер зі східних єдиноборств. Сила у погляді.
-Не тисни на мене. - засміялась вона. - що ти робиш, коли лишаєшся наодинці?
-Еее... Сучасний світ полегшив проблему самотності. Інтернет, ігри, фільми... в принципі я навіть люблю цей час.
-Ти тікаєш від себе. І брешеш собі... - з сумом подивилась вона у вікно.
-Ну-ну, продовжуй. Я слухаю.
-Ти не любиш самотність. - сказала вона і уважно подивилась Оресту у вічі. Він трохи смикнув головою, але очі не відвів — звичка відпрацьована роками. - Навіть боїшся її. Знаєш, що робить дитина, коли хоче сховатися від світу?
-Закриває обличчя руками?
-Так. А ти закриваєш очі своїми фільмами, іграшками, думками-примарами. Ти думаєш, що ховаєшся таким чином від себе, але твоє внутрішнє я тебе прекрасно бачить. І воно не відпустить тебе, як би ти не відвертався від нього. Воно буде стукати у твої сни, воно буде підривати твої фізичні сили, воно висушиватиме тебе емоційно, але точно не покине.
Він провів вказівним пальцем над верхньою губою і задумлено подивився на неї. По його реакції неможливо було зрозуміти: чи він згодний, чи взагалі не задумувався, чи вважає ці розмови за пусту маючню. Надія розуміла, зараз він міг просто сказати їй, щоб не забивала йому голову своєю духовністю і піти. І жити тим життям, де ніхто не намагається відкрити йому очі, бо так само заплющує їх — тільки чимось іншим — їжею, телевізором, алкоголем, гонитвою за модою, тощо... Вона нервувала всередині, але була непорушною зовні.
-Це просто ти — не така, як інші. - сказав він після короткої паузи. - Так всі живуть, Надю, і ніхто про таке не думає.
-А ти знаєш хто і про що думає? Ти знаєш, про що насправді мріють твої друзі, а не те, про що вони всім розказують? Хто від чого страждає? Хто про що молиться? І нарешті, хто ніби і живе спокійно, але все одно кожного дня відчуває, що щось не так? А ти знаєш, скільки зараз самогубств?
Він поклав ліву руку на правий кулак, і знов торкнувся губ. Здається, він щось думає, але який хід приймуть його думки — невідомо.Їх хотілось сказати ще багато — закидати його фактами, питаннями, навіть відкрити тему смерті і сенсу життя, але вона розуміла, що так їх розмова перетече в банальну філософію і ніхто не зробить жодних висновків. Це немов святковий стіл — їжі багатезно, а шлунку користі ніякої. Вона мовчки чекала на відповідь. Якщо він сам не захоче зрозуміти, вона бессильна.
-Не люблю, коли мене повчають.
-Я також.
-Ми схожі. - засміявся він.
-Хоч в дечому...
-Ти трохи права, але...
-Що тобі втрачати? Якщо не сподобається, ти завжди можеш врубити свої іграшки...
Дощ скінчився, Орест проводжав її додому промокшими вулицями. Калюжі відзеркалювали світ вечірних огнів, немов вони розбились на шматочки і світили знизу. Пахло дощем і дитинством, або першим побаченням... ці відчуття були справжні...Він вже давно не відчував нічого подібного. Якось само собою його рука доторкнулась її руки. Вона забрала руку.
-Давай домовимось одразу— ніякого кохання.
-Це несвідомо. Достатньо вже з мене кохань.
-Вірю, але про всяк випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447548
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
#2
Він прийшов трохи пізніше від неї. Спізнився на побачення? Чи це не побачення, а просто зустріч... В житті інколи стільки незрозумілих питань.
-Вибач, ти вже тут довго?
-За що ти вибачаєшся? Це ж не ділова зустріч.
-Так, але...Але дівчата зазвичай нервують, коли до них запізнюєшся.
-Аа.Он ти про що. Ти міг і зовсім не приходити — це ж твоє життя і твій світ. Яке я маю право на те, щоб тебе контролювати і диктувати, що робити? Я однаково приходжу сюди майже кожен день.
-Тобто тобі було все одно - прийду я чи ні?
-Я так не казала.
-Навіть не спитаєш, чому я запізнився?
-А щось серйозне?
-Та ні, просто якось не подивився на час і...
-Тому я і не ставлю таких питань ніколи.
-Тобто?
-Всі відповіді несуть в собі щось подібне “збирався...забув...повертався...пробки...”. Ці розмови не приносять абсолютно ніякої користі і взагалі сенсу. Пусте втрачання часу. Так можна дійти до обговорювань — хто о котрій снідав і якою пастою чистить зуби. Зараз ти тут, треба жити теперішнім, а не заражати ці хвилини вірусом минулої втраченності.
-Занадто складно.
-Інколи слова все тільки ускладнюють. Їх придумали, щоб розуміти одне одного, але тепер ми отримуємо лише інформацію, а не відчуття, імпульси душі.
-Філософія...
Надія взяла його за руку.
-Збираєшся погадати мені по руці?- засміявся він.
-Я не вгадую, я читаю. Я навіть не думала, що все так погано.
-Ворожки завжди кажуть щось типу “ти помреш цього року”. - знов посміхнувся він.
-Ти не смикнув руки. Навіть імпульсу не було.
-Я мав битися?
-Людина завжди якимось чином реагує на дотик, тим паче незнайомої людини. Мав бути,хоч якийсь імпульс. А тобі ніби все одно. В мене таке враження, ніби... Не знаю як пояснити, ніби тебе немає...
-Здається, твоя філософія трохи діє. - знов засміявся він і м*яко забрав руку і відвернувся у бік.
-Я не розкидуюсь словами.
-Ти обіцяла мене лікувати від байдужжя, але тепер зрозуміла, що я хворий безнадійно?
-Для Надії немає нічого безнадійного.
-Оптимістично. Але хіба Надія — це не просто слово?
-Звуки імені мають своєрідну енергетику. Вони залишають слід на вдачі людини...Я хочу тебе з деким познайомити.
-Отак просто зараз?
-А чого ти злякався, тобі ж все байдуже?
-Я не злякався, але це трохи...Втім...Дозволяю. Можеш знайомити.
-Побігли, ми як раз встигнемо на он той трамвай, що виїхав з-за поворту.
-Що, трамвай? Я не збираюсь їхати трамваєм. Давай краще я візьму авто, тут близько.
-Ану швидше, як не встигнемо на цей трамвай — підемо пішки. Принципово! - закричала вона і побігла вперед.
Вони встигли вскочити у трамвай майже на останній секунді. Вона так щиро раділа цій перемозі, немов дитина. Він не зміг не засміятися, дивлячись на неї.
-Це щасливий трамвай. - прошепотіла вона йому.
-Чому?
-Дивись, у кондуктора на сидінні кіт спить.
-Велике щастя їхати з котом, який скрізь гадить.
-Ага, величезне. - сказала вона з посмішкою і подивилась у вікно.
-Дайте два білетика. - звернувся він до кондуктора.
-Навіщо тобі два? Ти ніби не займаєш багато місця. - відповіла йому вона і віддала кондуктору свою гривню. - Нам по одному.
-Що це за дурня? Ти навіщо це зробила? - він навіть образився цій дивній поведінці.
-Просто я сама хотіла дати тіточці грошик. - закатала вона по-дитячому губки.
-З ким я зв*язався. - плеснув він долонею лоба.
-У тебе щасливий білетик. - з сяючою посмішкою сказала вона.
-Можеш забрати його собі.
-Ні. От якщо б ти купив одразу два білетика — було б не відомо для кого він, а так — зрозуміло, що Всесвіт дарує тобі знак.
-Яка радість.
-Ти маєш його з*їсти.
-Що?
-Щасливі білетики треба їсти.
-Ти здуріла, так? Я не буду їсти білет.
-Тоді я з*їм.
-Ти зовсім вже? Ану віддай.
-І бажання загадаю за тебе сама. Ти не віриш, а я вірю.
-Я не вірю, я знаю.
-Що знаєш?
-Що до нас іде контролер. Запропонуєш йому зробити тобі ренген?
-Ваші білети.
-Ми загубили один білет, але я заплачу штраф і...
-Наша зупинка. - Майже на останній секунді Надя смикнула його за руку і вони вистрибнули з трамваю.
-Я не встиг сплатити штраф. Негарно вийшло...А куди іти? Тут же немає домівок...
-Так до нашої зупинки ще хвилин десять було їхати.
-Нащо ми тоді вийшли?
-А ти так хотів платити штраф?
-Я б сплатив.
-Ну і навіщо? Прогулятися трохи нікому не завадить.
-Ти просто вибух якийсь... Мені тут не подобається. Якось сумно. Саме голе поле, нічого цікавого.
-А я люблю бувати тут. Можна подумати про своє... Тут і дихається легше. Світ, немов ренген просвічує кожну твою клітинку.
-Куди ми йдемо?
-Побачиш. Я вчора обіцяла їй, що познайомлю з тобою.
-Але ж ти сама тільки вчора дізналася про мене.А якщо б я не прийшов?
-Хм...Хто останній, той ковбасятіна. -крикнула вона і побігла вперед.
-Ну це ще ми подивимось!
Ніби з порожнечі виросла маленька вуличка з чепурненькими хатинками. Небагато, він встиг нарахувати близька десяти дворів. Вони підійшли до залізних воріт, відкрили калітку. Зайшли у гарненький, чистенький дворик. Ще доцвітали троянди, рясніли гортензії, лобелії, хризантеми, айстри. На деревах звисали стиглі яблука і груші. Вибілена хатка, декілька сарайчиків і літня кухня, на якій поралась старенька маленька бабусі у теплім халаті з високою гулькою на голові.
-Мов у казку потрапив. -засміявся він. -як бабусю звуть?
-Меланія. - шепотом відповіла Надя.
-Добрий день, бабусю.
-Доброго дня, онученько. Хто це тут з тобою?
-Я тобі вчора розказувала про цього дивака. Його звати...- і повернувшись до нього вона підняла бров, немов і сама здивувалась, що досі не знала імені свого знайомого.
-Орест. Мене звати Орест. Дуже приємно, пані Меланія.
-Який гарний хлопець. Ну проходьте, я напекла яблучок з сирком і медом. Чай в мене найкращій з малинкою і молоком.
Весь час Меланія розповідала про своє дитинство і минуле життя. Ореста здивувала Надія. Вона так уважно слухала свою бабусю, ніби чула ці розповіді вперше, ставила питання, на які ніби вже знала відповідь. Тут була атмосфера дивного затишку і спокою. Не хотілось нікуди бігти, а все сидіти і вести вічні розмови про життя.
Вечоріло. Їм вже був час іти.
-А ви часом не знаєте мою онуку, вона також живе у місті?
-Та знаємо, пані Меланія. Вона завжди вам вітання передає, обіцяла цього тижня провідати. - Відповіла Надія.
-Ну спасибі вам. Заходьте ще.
-Обов*язково, пані Меланія.
-Хай вас Господь береже, Оресте.
Вони мовчки йшли вечірнім полем. Це мовчання тривало декілька хвилин. Але ці хвилини тягнулись для Ореста вічністю. Він дивився на Надію, а вона ніби була в той час не з ним, а перебувала десь в іншій галактиці, вже летіла до котроїсь з зірочок, що нічка запалювала на нічному небі.
-Я щось не дуже зрозумів кінець нашої розмови.
-Моя бабуся хворіє на склероз.
-Але вона такі подробиці згадувала про своє життя!
-Я не знаю чим обумовлено те, що вона згадує. Вона практично ніколи нічого не розказує про вік, коли їй було більше тридцяти. Тому дивно, що вона взагалі про мене пам*ятає.
-Але спочатку вона тебе впізнала.
-Так завжди. Вона вітається з онукою, а прощається зі сторонньою людиною. Ти ж бачив, як я слухала її під час розмови.
-Навіщо це? Хіба це не втрачання часу, як ти кажеш?
-Ні. Бо коли людина ділиться з іншою своїм минулим — це не обмін інформацією, це обмін душею. Ти бачив, яка вона була щаслива, коли ми ставили питання? Коли ти цікавишся минулим людини — це означає, що ти приймаєш її душу. Це вище слів... Тепер ти розумієш, чому я пообіцяла її познайомити з тобою? Вона все одно забула ту розмову, але в той момент, вона була такою радісною, що вона — настільки важлива людина, що до неї приходять.
-Тепер розумію. Але хіба забула? Вона зустрічала нас яблуками з чаєм.
-Вона завжди щось готує, незалежно від того, прийде хтось чи ні.
-Нащо?
-Вона каже, що їй сумно наодинці, а так вона показує Богу, що до неї можна привести когось. Я знаю, ти скажеш, що це дивно, але до неї часто заходять різні люди. Інколи навіть зовсім незнайомі туристи стукають саме до неї. А якщо нікого немає, то вона сама іде пригощати когось з сусідів.
-Раніше я думав, що зі стариками нема про що балакати. Вони здавались мені непотрібними людьми, що вже віджили своє. Твоя бабуся напрочуд жива, живіша від мене -це точно.
-Орест — холодне серце. - засміялась Надійка.
-Орест...коли ми прощались, вона назвала мене по імені!
-Для мене це теж загадка. Вона забуває як звуть сусідку, забуває рідну онуку, а тебе запам*ятала. Це трошечки диво. Правда.
-Я — особливий. - засвітився Орест.
-Ще б пак. - розсміялась Надія.
Вони їхали в старенькому трамвайчику і мовчки дивились — вона у вікно, він — на людей. Йому раптом стало цікаво, а чим вони всі живуть? Що роблять після роботи? У що вірять? Про що мріють? Про що думають, коли засинають. Підійшла кондуктор і він згадав денну поїздку.
-Яке бажання ти загадала, коли з*їла мій білет?
-Не можна казати, не здійсниться!
-Хоч колись я про нього дізнаюсь?
-Коли здійсниться, тоді й дізнаєся.
-А як я зрозумію, що це воно?
-Це ж я загадала — одразу зрозумієш.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447122
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 06.09.2013
Ніхто не знав його тайни. (ч.1)
Такий самовпевнений, такий сміливий і гордий. Він не боявся нікого в цьому житті. Нікого і нічого, окрім одного...окрім зими. Зимою він нікуди не міг подітися від себе. Він знав, що в житті немає нічого страшнішого від своїх думок, від себе.
І Він шукав її кожної осені. Він шукав її особливу і неймовірну. Таку, про яку б можна було сказати “аналогів у світі немає”. Бажано, щоб все було при ній —красива, розумна, трохи зухвала, лиш йому покірна, трохи таємнича і звісно ненабридлива. Він знаходив її кожної осені. Не завжди ідеальну, але завжди знаходив. Кожна з них думала, що це назавжди. Кожна, якої не була б вдачі, втрачала голову і звикала до нього. І тільки він знав, що все скінчиться з приходом весни. Він не був поганим, не був жорстоким, не був злим. Він і справді нічого нікому не обіцяв. І сам був заручником своїх дурнуватих принципів. Ніхто не знав, що ще в юності він обіцяв собі ні до кого не прив*язуватись. І вже багато років він був вірним собі. Так він почував себе впевненим, так йому було легше і спокійніше.
Зазвичай, він дуже чекав на весну, бо обраниці ставали дуже спокійними і нецікавими для нього, а весна немов визвольняла його від обов*язку це терпіти. Кожного разу йому ставало настільки нудно, що він вже і сам мав сумніви щодо цих пошуків.
Але з нею... З останньою...Було зовсім не так. Чи то вже серйозний вік, чи то, що всі друзі оженились і мали дітей, а він один все так само холостякував, чи від того, що дійсно він нарешті зміг покохати і зацікавитись якоюсь жінкою насправді. Він боявся весни, мов смерті. Відраховував дні. Але той час, що хочеться зупинити, починає бігти ще швидше.
Настав березень. Його голова вибухала кожен день від тих думок.
“ Але ж не буває нічого вічного. Колись вона захоче від мене дитину, захоче стати моєю жінкою, колись і вона набридне мені, але тоді я вже не зможу кинути її. Тоді я просто не матиму на це права. А може навпаки, вона вирішить викинути мене, мов іграшку. Я ж бо так і не зміг збагнути її. Чи зможу я перенести зраду? Як же мої принципи...”
Третього березня він просто зник з її життя. Змінив номер і ігнорував повідомлення у соц мережах. Щоправда, повідомлення було лише одне. Вона виявилась напрочуд розумною дівчинкою і не діставала, як інші. Не бігала за ним. Горда, чи що. Спочатку все було, як завжди, гулянки з друзями до ранку, гонки по ночній автостраді, або клуби, алкоголь — він встиг скучити за цим і йому знов було шалено добре. Але недовго... Кожну хвилину, коли він лишався на самоті, рука тягнулась до телефону. Мозок сам придумував виправдання, сам шукав приводу позвонити, і чорт забирай, згадував кожну хвилину, коли вони були разом, кожну рису її обличчя і все сканував-сканував натовп людей, щоб знайти її.
Він робив абсурдні речі — видалив номер з телефону, який знав напам*ять, видалив її сторінку з друзів, на яку заходив анонімно кожний вечір і ранок, видалив всі повідомлення і фотографії, але все одно згадував кожне її слово і погляд. Він не знав, що у цих діях немає сенсу, поки не розберешся зі своєю головою... Просто він ще ніколи нікого не намагався забути...Просто не вмів. Настало те, чого він так боявся, в його серце прийшла зима. Так-так, надворі вже підходило літо, а в серці — люта морозна зима. Тепер вона була з ним незалежно від пори року. Він вирішив написати їй. Якусь дурню, чи просто “привіт”, але вона вже більше двох тижнів не світилась “онлайн”. Її номер виявся “поза зоною”... І тепер він просто не міг знайти собі місця — здається, що з ним обходились так само, як і він.
Але він таки знайшов її. Чи може не він, а доля. Бо вони зіткнулись випадково, в натовпі. Вона посміхнулась і привіталась. Йому хотілось просто сховати її в обіймах від всього світу, та він трохи опустивши очі побачив, як її руку тримала інша рука. Він просто не помітив його одразу, бо бачив одну лиш її... Здається, вона і справді була щаслива... Світилась...
Пекельно літо не принесло нічого, окрім розпачу і безсилля. Нещадне сонце висушило всі його сподівання і мрії, дні пронеслись, мов блискавка і знов підступала осінь. Він обіцяв собі, що як тільки життя подарує йому кохання, то він не відпустить своє щастя вже ніколи. І не ставитиме експериментів, не дотримуватиметься безглуздих принципів. Але Вона все так само посміхалась світу з нових фотографій в обіймах того, хто не відпустив її. І він кожного разу обіцяв, що більше не дивитиметься ті фото, але все одно відкривав... Немов отримував насолоду, від того, що краяв собі серце. Кохання з ненавистю так схожі. І цей біль він вже настільки ж кохав, наскільки і ненавидів раніше. Він заполонив усю його свідомість. Але щось мало залишитись. Якась крихітна...
-Надія.
-Що?
-Вам не вистачає надії.
-Не розумію.
-Ви дуже сумний і знетомлений. Чи це все осінь?
-Це все осінь. - повторив він відлунням слів цієї дивної дівчини, що підсіла до нього в парку.
-А я люблю її. Вона така неповторна. Хочеться просто вистрибнути з цього тіла і літати, літати. Знаєте, мені так жаль птахів, що відлітають у теплі країни.
-Чому? - з байдужістю запитав він, дивлячись десь собі під ноги.
-Вони не зможуть відчути цей особливий дух осені. Її запах, колір, смак.
-Вони не багато втрачають. Якщо вже мріяти, то я теж десь полетів би. Подалі звідси.
-Від себе не влетиш.
-Це правда. Але я зараз про осінь. Не люблю її. Втім, я здається, взгалалі нічого не люблю.
-Звісно, хіба можна полюбити те, чого не бачиш, не чуєш, не відчуваєш?
-Я, по- вашому інвалід, чи що? Я не сліпий, в мене відмінний слух, хоч я і не розумію, до чого тут він... мені все одно до того, от і все.
-Фізично ви здоровий. Але є духовна інвалідність. Вона зветься байдужістю. Це найстрашніша хвороба...
Він з цікавістю підняв очі. Вона здалась йому жінкою без віку. Ніколи не знаєш скільки їм дати — чи то трохи більше двадцяти, чи трохи менше п*ятидесяти. Вона була просто жінкою — майже без макіяжу, хвилястим золотистим волоссям, ямочкою на підборідді, і на щоках, щирою посмішкою і напрочуд дивним світлим обличчям. “Це так важко пояснити словами, але вона ніби випромінює світло очима” - спало йому на думку. “Занадто розумна і показно добренька” - пронеслось слідом.
-Цікаво... Чим від неї лікують? Може любов*ю? - він вклав у цю фразу стільки горечі і сарказму, скільки тільки могло вмістити це просте слово “любов”.
-Ні, що ви! Це ж так само, як сказати хворому - “лікуйся здоров*ям”. - він був здивований. Раніше йому тільки дорікали в тому, що він нікого не любить, а тепер, здається, навіть розуміли.
-То чим же тоді це лікується?
-А погодься з тим, що тобі і справді не вистачаєте надії?Тоді скажу.
-В мене немає ніякої надії. Кажи вже.
-Тепер є. Вибач, мені вже час. Давай завтра по обідні. На цьому ж місці.
-Як хоч звати тебе?
-Надія. - сказала вона і дзінко розсміялась.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446853
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 06.09.2013
[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю я сум під час дощу,
Під гул дерев в поривах вітру,
Люблю у небі нічний шум
І спів птахів вже трохи тлінний.
Тому що осінь за вікном
І журавлі летять у вирій,
І я гортаю той альбом,
Де збереглись останні миті.
Сумую я під гул дротів,
Що вітер рве з усеї сили.
Сумую я …, але хотів,
Щоб ми були лише щасливі.
Та не вернути час назад,
Хоч і не раз того хотіли.
Роки життя, як листопад -
Вмирають зірвані вже квіти.
Це розумієм кожен раз,
Коли на дворі править осінь,
Коли життя дає аванс,
Але цінити ми не в змозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
[color="#544399"][i][b]Пишу письмо, который день,
Но нужных слов не нахожу.
И небо хмурое, как тень,
И не от холода дрожу…
Не знаю, что тебе сказать,
А к горлу подступает ком,
Но не могу, же я молчать,
Душа покрыта серым мхом.
Да! Напишу: как я люблю,
Что без тебя вновь в тупике!
Но об одном сейчас молю:
Не дай стечь жизни по руке!
Часы и сердце бьются в такт,
Они все знают обо мне.
Готовит мозг новый теракт
И расслабляется в вине…
Дым обнимает потолок
И время движется к утру,
Опять, сгоревших чувств, поток,
Поймает ветер на лету…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446813
дата надходження 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013
[b]Мы как одни в этом огромном мире,
Стеной, сплошной, закрылись из дождя...
И лишь вдвоем в прямом, пустом эфире
Свои чувства вещаем, день о то дня.
Снова одиноко в нашей квартире,
Стираются грани забытого сна.
Душа под прицелом в жизненном тире.
Опять убиваешь и сводишь с ума.
Прикасаясь к тебе мысленным взором,
По телу проходит знакомая дрожь.
А сердце и разум заняты спором:
Поверить, иль нет, в твою сладкую ложь.
И знаю, что буду вновь тебе верить,
Мне нравится слепо идти за тобой.
Любовь мою уж, ни чем, не измерить.
И ради нее, брошусь в адский я бой.
Даже в бою том, погибнуть не страшно.
Ты слышишь стук сердца? Он лишь для тебя!
А наши мечты и все, что так важно,
Закроем от всех мы стеной из дождя.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445895
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 03.09.2013
[b]Хто ж знає: де рай, а де пекло?
Де правда та грішна, а де свята?
А на душі вже геть не тепло,
Немає нам до світла вороття.
Інь та Янь в думках переплелись,
Повсюди янголи та демони.
Знов два полюси в один злились.
І не узнати нині, де вони.
Може не має пекла й раю
І не присутній сенс в цьому житті?
З народження до смерті - краю,
Часом живемо, як у забутті.
Та сонце все ж на небі сяє
І віру в краще променем несе.
Й жити совість допомагає,
І надія є, що збагнемо все.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446311
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 03.09.2013
Расплакались листья под тенью гранита,
Найдя свой последний приют.
А солнце холодное будто софитом ,
В глаза, что давно не поют.
Смеются? Но где-то в душе незаметно,
Не верится в осень, опять,
Приходит нежданно, уныния тщетны,
И не повернуть время вспять.
Как будто бы треск от винила и холод,
По нежным и терпким губам,
Сентябрь не нов но, по прежнему, молод,
Как давний невидимый шрам.
Все будет. И проще ловить очертанья,
Прекрасной поры наугад,
Сказать бы, но сдавит у самой гортани,
Слова как дожди ,невпопад.
Уснет в позолоте цветная природа.
Настанет тревожный покой.
Немного печали до нового года,
Осенний особенный крой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444443
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 28.08.2013
В момент цей 14:37 неділі мого законного вихідного 01.06.2013 на цьому сайті 66 чоловік, з яких 9 прихованих. Здебільшого прихованих я не читаю і тих що викладують в стовпчику з правої сторони теж, я читаю тих, хто є, якщо встигаю. Тобто тих хто в лівому стовбчику неприховані. Деякі з них досить швидко викладують вірші і йдуть гуляти чекаючи через певний проміжок часу відгуків. Творів багато, відгуків ще більше. Чим краще ти себе пролекрамуєш тим більше людей тебе прочитає. Чим більше ти відпишеш коментарів, тим більше людей примусиш відчути себе потрібними автору( потрібними звучить надто жорстоко, краще скажем: автор сприймає аудиторію авторів). Запутано та нескладно. Я твердо впевнений, що вірші Шевченка, Пчілки чи Франка, проза Мирного, Барки і твердь навіть зарубіжних авторів, без свого тяжкого авторитету, були б сприйняті з заздрісною ворожістю. Ні не тою "я теуб'ю", а "я зможу краще". Серед авторів є цілком цікаві особистості, деякі лише починають свій шлях, інші- старожили у яких в запасі по кілька акаунтів для підтримання авторитету(або просто побачити, як їх читатимуть без тяжко набутого, майже брендового, ніку).
Я пишу просто і відразу. Мій текст вилавається прямо з думок, це не натхнення. Це не супер-пупер. Непродумані слова, і на скільки правдиві вирішувати вам, але звернімо увагу на прихованих. Ховаються лише ті хто бояться. Бояться, щоб їх спіймали на брехні, зловили на ледарстві і цілком можливо тікають від своїх сутинерів.
Я не вірю в існувння душі, як душі. Для мене душа- це пам"ять, спогади, думки і почуття спровоковані останніми. Те що зникає і лишається. Це нескладно, але з церковним фанатизмом, який так оберігає душу, вам не зрозуміти, як із атеїстичними поглядами Геракла.
Якщо душа є то вона повинна бути, все що є матеріальне. Як пояснити туземцю, що струм тече по дроту і що неможна сувати в розетку пальці? Просто, сказати:"Табу"- неможна. Струм цілком матеріальний.
Уявіть душу матрицею, дисплеєм. Де кожен піксель- це частинка душі з іншого життя. Можливо іншого минулого. Душа цілісна, поки пікселі не биті. Але душа не монітор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428749
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 28.08.2013
А у меня сейчас
душевный карантин…
Устала я от подлости
и боли,
от безразличных к
горю спин,
от тех, кто
посильней… да на
мозоли…
А у меня там
санитарный… год
и закоулков
генеральная уборка…
Проходим мимо,
любопытствующий
народ,
пока ту рану не
затянет коркой…
Туда сейчас всем
посторонним вход
закрыт, забит, завален
всем, чем можно…
И даже тем «героям,
что в обход»,
прорваться с тыла
будет очень сложно…
Там на сегодня нет
свободных мест
для «диарейных» и
«верблюдных» тоже
и тех, кто небольшой
свой крест
спихнуть другим
старается… Но всё же,
пройдёт когда-нибудь
тот карантинный
срок…
Для не предавших,
верных мне друзей,
для тех, кто так
любил, дождаться
смог,
устрою день открытых
я дверей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443425
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 23.08.2013
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Солодкий ранок з присмаком ванілі
І з ароматом кави з молоком
Розлився млосно у моєму тілі,
І ловить сонце шОвковим силком ...
Солодкий вітер з присмаком сливОвим
Цілує ніжно шию і вуста ;
Шепоче тихо листячком вербовим,
Що рання осінь грИбом пророста ...
Солодке небо у хмаркАх зефірних
Згортає сни у райдужний сувій,
Збирає роси із троянд манірних,
Щоб виткать крила полохливих мрій ...
Солодкий ти, після п'янкоï ночі,
Ще сповнений бажання і тепла,
Мене легеньким дотиком лоскочеш
Солодкого кохання -джерела ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 20.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 17.08.2013
[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу тебя я, дождь,
Ну не падай милой на ресницы,
С глаз ее пусть лучше ложь
На моих останется страницах.
Не целуй ты, солнце, губ,
Еще я тайком не насладился,
Может, молод, даже глуп
Я как ветер на руки б ложился.
Не печаль мою тоску,
Вечер тихий, памятью вчерашней,
Мне осталось жить к утру,
Как и листьям осени опавшей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 17.08.2013
В душі двері навстіж, та вогник в очах,
Є місце для авантюризму,
Шукається щастя, втрачається час -
це наслідки від романтизму.
А мрій так багато, мов янголів в снах,
Так хочеться жити й радіти...
Та тільки страждає ця щирість в очах -
відвертість в жорстокому світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439681
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 31.07.2013
[img]http://cs308521.userapi.com/v308521394/3aa4/pVQ7tFNXmhY.jpg[/img]Луна сегодня просто безупречна,
Так вычурно и тонко холодна.
И в платьице роскошном белоснежном,
Спадает светом белая фота.
Я оторваться не смогла, нет силы.
Стою, заворожённая, гляжу…
Ах, до чего ж ты всё-таки красива!
- Родная, я ведь замуж выхожу!
Сверчки вон, слышишь, наши музыканты,
Марш Мендельсона исполнять взялись,
А ветер темп настраивал анданте*,
Чтоб в первом танце с музыкой слились…
И звёзды, видишь, ярко как сияют...
Да лучше фейерверков и цветов!
А млечный путь рассыпался до края,
Как лепестки роз, лилий, васильков.
Послушай, сколько лет тебя я знаю!
Ты вечно одинокою была…
С тобой мы это часто обсуждали,
На небе ты, я сидя у окна.
Да…я его ждала тысячелетья,
И верою своей лечила вновь
Не только наши раны и увечья.
Я миллиардам отдала любовь.
- И кто же он? Метеорит ли ветер?
А может дождь иль молнии разряд?
И как тебя он раньше не заметил?...
- Он появился пару лет назад.
Он знаешь, на меня совсем не воет.
Он первый волк – не воет на Луну.
Во взгляде его что-то вековое,
Что не подвластно моему уму.
-Влюбилась в волка? Ты совсем смешная?
-Да посмотри, как смотрит на меня!
Он не скулит, он просто понимает.
Я им уже давно вдохновлена.
И глядя в воды ручейка лесного
Он отражение её хотел словить…
Она ему смеялась очень звонко.
Ей только с ним не хочется грустить.
А ветра всё мелодия играла,
Я с ликованием брела домой.
На небе снова звёздочка упала,
Луна кричит: «лови букетик мой!»
анданте - умеренно медленный темп в музыке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440281
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Липневий полудень. По глибокому озеру неба швидко пливуть стада пухких овець-хмар. За ними раз по раз ховається палюче сонце. Воно сліпить очі, тому мені доводиться одягнути сонцезахисні окуляри. Крізь них без остраху дивлюсь на білий диск, що сховався за згустком пари. Та раптом хмарка зрадливо тікає і тепер мені доводиться стулити повіки.
Зосереджуюсь на відчуттях. Полонинська трава коле спину. Вітер шурхотить нею, шмигає поміж смерек, на що ті відгукуються невдоволеним шелестом. Коники-стрибунці завзято тріщать зі всіх сторін. Часом чути набридливе дзижчання мармеладних мух, які люблять зависати в повітрі прямо перед носом. Гаряче проміння нестерпно пече.
Нарешті світило ховається знову і я можу роздивитись все довкола. Праворуч, на краю полонини, виструнчились височенні смереки, ховаючи за собою Чорногóру*. За метр від мене простягається ґрунтова дорога з колією від квадроциклів прикордонників, яка зробилась під час дощів. А ліворуч красуються Мармарóси**. Вони манять крутістю вершин, таємничістю. Їх схили вкриті лісом і темними кущами àфенів****, тому здаються чорним, особливо у порівнянні з смарагдовою Чорногорою. Та найбільше притягує погляд окраса всього масиву, його найвеличніша вершина - Попівàн****. Його грізний вигляд викликає дике захоплення і, невідомо чому, тремтіння ніг. Сонце ніби спеціально не освітлює його, додаючи страхітливого вигляду.
Мою увагу привертає калатання дзвоників. Мабуть це бредуть ті ялівки*****, яких я бачила за кількадесят метрів від полонини. Та коли звук посилюється, я розумію, що дзвоники більше схожі на овечі – вищі тембром. За кілька хвилин я помічаю джерело звуку і дивуюсь від несподіванки. З-поміж дерев виїжджає юнак на гнідому конику, на шиї якого вчеплене брязкальце******. До сідла приторочено кілька мішків, тож коник йде повільною ступою.
-- Слава Йсу! – гукаю юнакові, коли той проїжджає повз мене.
-- Навіки слава! – відповідає той посміхаючись (бо не часто побачиш дівчат, що лежать собі на полонині) і прямує далі, де дорога ховається в лісі.
Поки проміння не пробивається крізь хмари, вітер спритно пірнає своїми холодними руками мені під сорочку, змушуючи шкіру вкритись сиротами. Я ще раз кидаю погляд на масивну тушу Попівана, підводжусь, одягаю наплічник і направляюсь туди, де хвилину тому зникла постать вершника.
28 липня 2013 р.
*найвищий гірський масив Українських Карпат. Розташований на схід від Полонинського Бескиду.
**гірський масив у Східних Карпатах.
***Áфени - чорниці
****Попіван (Піп Іван Мармаро́ський) — гора в Українських Карпатах, одна з вершин Гуцульських Альп (частина Мармароського гірського масиву). Розташована в Рахівському районі Закарпатської області, на кордоні України і Румунії.
*****корови, у яких ще не було приплоду.
******елемент кінської збруї. Линва з дзвониками і бубонцями різної величини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440097
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Ця пісня грала не для нас,
Та ми ішли по лезу бритви,
Такий у нас був декаданс -
Ламати всі стереотипи
Й не відступати з поля битви.
Пліч-о-пліч ми проти усіх
Ставали битись, мов герої.
У нас один був оберіг -
Одна на двох любов - це зброя!
І ми взял́и її з собою.
Ми всім пішли наперекір,
На свій мотив зіграли долю.
Й лягла та пісня на папір,
Яка писалася війною,
Тепер звучить для нас з тобою.
//29.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440141
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
"Навіть така дрібниця, як помах крила метелика, може, зрештою, стати причиною тайфуну на іншому кінці світу."
Вона.
Привіт, щоденничок ...
Як же так сталося, що в моєму житті єдиним співрозмовником став ти? Я повірила в любов абсолютно марно. Писала всі ці дурні листи, цьому уявному Йому ... Яка ж я була дурна! Я зовсім одна в цьому світі. Я розумію, що кожна людина в сутності назавжди залишиться самотньою, страшно, що я стала боятися цієї самотності. Я не знаю, що зі мною відбувається, для мене стали болісними хвилини наодинці з собою. Хіба любов така? Навіщо вона поневолила мене? Я думала, що закохана людина згортає гори, літає в небесах, дарує людям радість і щастя, а в результаті - отримала океани сліз, тортурні хвилини очікування, привиди у вигляді страхів, що він зникне з мого життя, що втрачу його назавжди ...
Я стала більше спати ... я дуже багато сплю, аби не думати. Весь тиждень я чекаю вихідних, щоб зустрітися з Ним ... По буднях я мовби й не живу зовсім, а перебуваю в якомусь коконі очікування цього самого життя. А життя це триває немов політ метелика - красиво, але дуже мало. Лічені рівно три години - пролітають секундами, але він ніколи не затримується більше покладеного. Він каже, що весь час у нього розраховано. І називає мене дурним дитям, коли я кажу, що життя вимірюється в емоціях, а не у годинах.
Пройшов лише місяць, а у мене геть пропав інтерес до життя, адже раніше у мене було стільки питань, стільки захоплень, а зараз - ні. Я знайшла Його, але втратила себе. Я знаю, що йому подобається футбол, що він вболіває за «Манчестер» і ніколи не пропускає жодного матчу, його улюблені фільми - «Містер Ніхто», «Сім самураїв», «Адреналін» - я їх переглянула кілька разів, щоб краще зрозуміти його, він є затятим шанувальником фотографії Анселя Адамса, а також мистецтва в цілому - сюрреалізму зокрема. Коли він привів мене на виставку сучасних витворів цього дива в стилі хоррор, якщо чесно, мене мало не знудило від цих картин. Я розумію, що в багатьох з них багато сенсу, але було стільки гидоти, що хотілося просто бігти звідти ... Йому я звичайно ж нічого не сказала, адже він так захоплюється неординарністю цих художників ...
Вранці він незмінно виходить на пробіжку, і чотири рази на тиждень відвідує спортзал. Він ненавидить, коли незнайома людина намагається до нього доторкнутися, коли чай в чашці не доливають до самих країв, перебирати документи і розкладати їх по папках, зате терпіти не може, коли у когось бардак на робочому столі комп'ютера або флешці, гучні розмови в автобусі, фісташкове морозиво. Він не засинає без ковдри, в 9 вечора він відключає телефон - і стверджує, що будь-яка справа почекає до 5 ранку. Я колись запитала: «А якщо нещасний випадок або пожежа?», А він як завжди впевнено відповів: «Давай об'єктивно. Я - лікар? Ні. Пожежник? Ні. Так чим я зможу допомогти? ». Будь-яку іншу людину я перестала б поважати після таких слів, а послухавши його - задумалася, адже все-таки в чомусь він правий.
Я кожен день тільки й роблю, що заучую його звички та уподобання від і до. А що я знаю про себе? Що я люблю? Я зовсім все розгубила і забула ... Хто я? Навіщо? Є просто Він і якась подоба його тіні ... Але найстрашніше не це ... сьогодні перша маленька трагедія. Сьогодні субота, а я навіть не можу вийти зі свого маленького кокона ... Я немов відродження чекала його приїзду, а він скинув коротку смс - «Вибач, мала, справи. Побачимося на наступних вихідних. »Перше бажання - розбити телефон, перша емоція - лють і відчай, потім думки - від з'їсти цілком торт до напитися і відправитися з подружками в клуб ...
Але хандра перемогла. Втупившись в одну точку я просиділа близько півгодини. А потім пішла в парк ... Природа заспокоює мене куди краще, ніж солодощі та алкоголь ... та й без неприємних наслідків. Я йшла і не бачила ні людей, ні машин, нічого навколо ... просто якесь спустошене я з очима, не виражають абсолютно нічого ...
Допленталася до якогось дерева ... і ось пишу ... тобі ... кому мені ще писати ..
Все-таки, напевно, варто подзвонити подрузі. Кажуть, коли у тебе депресія, самотність - не найкращий друг ...
Він.
Я досі вірю в тебе... Хоча, напевно, даремно. Варто було залишатися таким же циніком, як і раніше і не думати про якісь дива.
Я відчуваю тільки зпустошеність, якої раніше не було... Я не придумав, правда... таке враження, що ніби ти покинула мене... покинула, так і не зустрівши..
Любов - отрута ...
А й справді так ... Коли часто говорять «люблю», а після ця людина з твого життя зникає - спробуй вирвати це з себе ... Спробуй жити далі. Без цього «люблю». Ні, жити-то можна ... Але як воно - так жити? Коли здається, що тебе в будь-яку мить розірве зсередини ... Коли хочеться впасти на коліна посеред вулиці - і кричати ... Від болю. Від відчаю. Від любові.
Але як і будь-яка отрута, малими дозами любов корисна ... Адже якщо ти не чуєш «люблю» ніколи - в цьому теж нічого хорошого немає. Ти не говорила ніколи ... Але я вигадав твоє люблю, і тому тільки я винен у тому, що зараз зі мною коїться ...
Ні, я не думаю про тебе завжди і скрізь. У мене повно інших думок ... Але варто лише згадати ... На щастя, я згадую все рідше. І я розумію, чому ти обрала саме такий спосіб відшити мене ... Повне, незаперечне ігнорування. Найбільш болісно. Найбільш швидко. Ти так думаєш ... Може, якби я не розумів мотиву, то це і подіяло б ... Але нажаль ...
Ну да ладно, досить ниття. Ти не моя. Точка. І ніколи нею не будеш. Я, мабуть, і сам не правий у своїй кілька дитячій упертості, все ще чіпляючись за почуття ... Але я не можу інакше.
Жити - так з усіма злетами і падіннями, любити - так відчайдушно ... Приблизно так. Я не можу просто так забути. Не можу просто піти і знайти іншу. Та й смішно ... Іншу ... Ти - найкраща для мене ... Так, може я і не гідний кращої ... Але чи це привід вибирати гірше? Ту, яку я не буду любити? Відносини заради відносин ... До чого обманюватися? Вони не заповнять порожнечі всередині. Навіть скоріше навпаки ... Або наповнять, але чимось не дуже приємним. Ні. Я повинен впоратися сам ...
І сьогодні моє ліки - кіно ... хоч щось же має змінитися в моєму існуванні ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440161
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
"Доля ніколи не помиляється, це людина доволі часто розуміє її знаки неправильно, або просто не помічає".
Він
Я втомився.
У мене криза скрізь.
У усіх сферах життя...
Вже скільки разів я чув, що в житті все дуже просто - треба розглядати його по шматочках - і обов'язково десь повинно бути добре. А там просто відштовхнутися - і вперед... Ну зрозуміло... Знаєш, я по-справжньому ненавиджу себе.
Я розглянув своє життя. Я розклав його по поличках родина/дружба/стосунки/творчість. І ще багато всього. Не важливо. За що б я не взявся, скрізь мене чекають одні лише невдачі. Немає жодної людини, жодного заняття, в якому я б знайшов себе. А ще я настільки слабкий, що не можу довести жодної справи до кінця. І усі ці справи немов висять на мені додатковим вантажем, ще раз доводячи, який я невдаха, і притискаючи мене до землі.
Ти, швидше за все, думаєш, що чоловіки не повинні плакати. Ну і правильно. Я не плачу... Я вию. Як загнаний вовк, розрадою якому служить лише місячне світло. І моє світло - це Ти...
Дивно, але у мене останнім часом іноді трапляються просвіти. Хоча напевно, я сам собі все придумую. І я ненавиджу себе за це. Навіщо це придумувати? Усі живуть реальним життям, а що я? Окрім тебе у мене нікого немає. Але і тебе НЕМАЄ. Я упевнений на сто відсотків, що ніякої Тебе немає. Я - шизофренік, мабуть. Але пофіг, мені зараз потрібно хоч комусь виговоритися, а папір, як то кажуть, все стерпе.
А якщо Ти є... Я тебе ненавиджу. Де ти, коли мені так погано? Якщо ти одна з тих, з ким я намагався побудувати стосунки, то чому ти зробила мені так боляче і навіщо ти мені тепер потрібна? ...Потрібна. Звичайно, потрібна. Це немислимо.
Невизначеність і нерішучість - це дві найстрашніші речі, які можуть бути. Наш найголовніший страх - не сама смерть, а то, що там потім і чи буде це потім? Але і за життя, невизначеність сковує тебе, а нерішучість завдає остаточного удару. Я більше не хочу невизначеності. І тому залишаю лист тут... Під багаторічним шаром листя і гілок в лісі неподалік...
Тут я вирішив поховати усе своє минуле. Свої думки і невдачі. І навіть думки про тебе.
Ти давала мені надію, але я не можу сподіватися на щось вічно. Це лише відбирає мої сили.
Пробач.
Вона.
Привіт, мій новенький щоденник!
Я така щаслива, що навіть не можу описати свій стан словами. Нарешті я зустріла Його. Виявилось, відшукати його з тисячі - простіше простого. Я написала всього декілька листів і нарешті доля звела нас. Чорний пес не даремно з'явився в моєму житті - до друга. Хоча я не відразу зрозуміла, що до чого, але життя все розставило по своїх місцях.
Смішно, але пес вже тоді відчув цей таємничий зв'язок між мною і моїм героєм, і напевно, приревнував навіть. До речі, коли мій чорний друг втік від мене, я все-таки спробувала його відшукати. Схопивши нашийник, я вибігла з дому і довго тинялася довколишніми вулицями, але його ніде не було. Зневірившись у пошуках, я сіла на лавку в скверику біля нашого будинку і поставивши лікті на коліна, закрила обличчя долонями. З боку здавалося, що я плачу, але я не плакала, просто втомилася і засмутилася. Нашийник з логотипом "MU" залишився лежати поруч.
-Так-так... Ну я теж в шоці від останньої гри "Манчестера", але не можна ж так убиватися! - почувся поруч чийсь упевнений голос з нотками глузливості.
-Це не моє, це собаки. - почала щось сплутано пояснювати я, і піднявши голову побачила того самого хлопця, з яким зустрічалася вдень.
-Знов ти?! - із здивуванням вигукнув він. І додав вже із сміхом. - а нашийник навіщо зняла? Вдалося зірватися з поводка?
-Не боїшся поруч стояти, а то хіба мало отримав?
-А ти чого така безстрашна? Собаки біля тебе вже немає, якщо ти не помітила.
І понеслося. Слово за слово. Він приголомшливий. У нього таке почуття гумору, пронизливий погляд, сліпуча посмішка, з ним добре і спокійно, як ні з ким, я нібито за стіною, з перших хвилин я зрозуміла, що йому можна довіряти, він - особливий, він -добрий. і я навіть вибачилася потім, що накричала на нього. І до речі, він насправді фанат "Манчестера". Це неймовірно!
Про собаку я йому розповіла, він посміхнувся, правда він не вірить в долю, але моя розповідь йому сподобалася. Я вирішила назвати цього пса Андерсоном. Адже саме він сторив для нас цю дивну казку. Такий собі пес-чарівник, що розтанув у повітрі. Мій персональний Андерсон. Він глузує з мене і називає казкаркою. А я називаю його своїм героєм. Тому що він най-найкращий, герой. Такий, як я і думала. А люди говорять, що мріяти шкідливо.
Ми бачимося по вихідних, в інші дні він дуже зайнятий, правда іноді базікаємо по телефону, але не дуже часто - він не любить телефонні розмови, тому що невербальне спілкування дає значно більше інформації, та і взагалі - це лише втрата часу, адже нічого особливо важливого не сталося, а про все ми встигнемо наговоритися при зустрічі. Якщо чесно, я зовсім не розділяю його думку, я навіть рада була б чути його сопіння в трубці, не кажучи вже про голос, але з іншого боку, він правий, всього повинно бути в міру. хоча для мене цей захід тяжкий.
Я притягнула його у свою улюблену кав'ярню, правда він незмінно замовляє чай, а він мене - на футбол, хоча я досі не розібралася з правилами гри і вболіваю за тих, у кого форма красивіша. А ще ми слухаємо різну музику і дивимося різні фільми, і книги він не любить, а я обожнюю читати, зате він чудово малює, і я із задоволенням дивлюся на його творіння - це справжні шедеври. Все-таки здорово, що ми такі різні! Я тепер можу поглянути на світ іншими очима.
Хоча я не завжди його розумію. Він якийсь закритий, таємничий іноді. Але це тільки доводить, що він особливий. Я приймаю його усього, з його безглуздою дратівливістю, з його загадками, з його "пробач, я найближчі дні буду дуже зайнятий, наберу, як звільнюся". - це найважче, але я його приймаю...
тому що він - це подарунок долі..
і я берегтиму його не дивлячись ні на що. ми пройдемо цей шлях до кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439926
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013
"Ми навчилися задовольнятися малим, хоча життя - на подив великодушне і завжди хоче обдарувати нас щедро".
Вона.
Сьогодні зі мною сталася дивна історія. Чудеса часто відбуваються в моєму житті, і я завжди уважно до них ставлюся.
За мною ув'язався величезний чорний пес. Собаки взагалі часто ув'язуються за мною, але таке зі мною уперше. Я спочатку злякалася, величезна псина зло гарчала на перехожих, і коли він рушив в мою сторону - мені дійсно стало дуже страшно. Намагаючись не робити різких рухів, я все ж трохи прискорила темп і сподівалася, що він відв'яжеться, але він підійшов ще ближче, лизнув мою руку і встав поруч. У цей момент, я відразу перестала його боятися, пошарпала його загривок - і поманила жестом услід за собою. Він, напевно, голодний, я навіть готова залишити його у себе - жалко, такий красивий пес. Взагалі, говорять, собака прибивається - до друга. Що ж це радує.
Він йшов поруч, не відстаючи від мене, і його морда посміхалася. Чесне слово, собаки уміють посміхатися, і нам людям потрібно б цьому у них повчитися. Я ніколи ще не бачила, людини, яка б йшла і посміхалася просто так всьому що є - сонцю, траві, небу, людям. Втім, люди визнають таку людину божевільною. Заздрю цьому псові, йому можна тріумфувати просто так, нікому нічого не пояснюючи.
Я знову пошарпала його загривок. Посміхнулася йому із словами: "Все, ти вже мій"?. Підняла голову і побачила… Тебе. Так-так, я чомусь упевнена, що це був ти. Такий високий, широкоплечий, і очі такі глибокі, що виражають абсолютний спокій і непохитність. І посмішка - ангельська посмішка, душа тріумфувала, дивлячись на те ЯК ти посміхаєшся. Господи, та я в той же момент, не замислюючись, узяла б тебе за руку і відвела на край світу. Проте, усі думки були перервані в секунду. Мій пес вискалився і почав гарчати, він не дав би підійти до мене навіть на метр. У цей момент я почула твоє упевнене, з нотками нервозності : "Дівчина, ви б намордник наділи йому". Чесне слово, я не знаю, що зі мною сталося в даний момент, я не знаю, звідки у мене взялося стільки зухвалості, але в секунду, не замислюючись, я випалила: "Собі намордник купи, ясно"?!.
І настала тиша.Секундне усвідомлення, навіщо я це сказала, здалося вічністю. Мені здається, навіть мій супутник здивовано подивився на мене. Видно, що ти був шокований, але що я могла тепер сказати? Вибачатися? І показати, що я взагалі не контролюю спалаху своєї люті. Ти дивився на мене таким поглядом, ніби чекав, що я дійсно зараз скажу щось зрозуміле, але я лише перехопила твій погляд, і гордо підкинувши голову пройшла мимо. МОВЧКИ!!! Мене вразило, що всі інші події сталися мовчки. Ніхто не зронив не слова, хоча могли б покричати, як бабки на базарі.
Насамперед, коли я завела пса в квартиру - я налила йому води і відразу пішла на кухню, щоб погодувати. Вхідні двері залишила незачинені, занадто метушилася, а коли прийшла, собаки ніде не було, тільки порожня миска з під води а поруч. нашийник з логотипом "manchеster united". Собака футболіста?...
Він
Хоч ти і вигадана, а тебе все одно не виходить викинути з голови. Ти, як усі дівчата, не поспішаєш йти зі свідомості...
Я вже абсолютно загубився в часі... Запитай день, число - і я напевно полізу в кишеню за телефоном, щоб відповісти... Якщо б не робота - і місяць, напевно, насилу б згадував. Хоча... Може воно і до кращого? Скільки вже написано про Час? Чи дарує воно нам щось хороше? Більше схиляюся до думки, що ні... Учора ось брів у черговий раз в чергову зміну по нічному парку... Як завжди з незмінними навушниками у вухах і своїм хаосом музики і думок в голові... За огорожами приватних будинків звично гавкали собаки... І раптом я зрозумів, що гавкіт одного пса вже дуже гучний. Напевно не із-за огорожі.
Я повернув, ховаючись за рогом... Нехай собі гавкає на здоров'я. І несподівано розчув крізь музику важке дихання у себе за спиною. Серце йокнуло від несподіванки і переляку, що наринув. Схоже, пес брів прямо за мною. І він явно був чималих розмірів.
Я погано пам ятав цей трек... Може, раніше я просто не звертав уваги, і насправді це "дихання" завжди було частиною цієї пісні? А свідомість, що перелякано трепеще, між тим робила його все голосніше і виразніше, заглушаючи музику...
Уважно прислухаючись до звуків за спиною, я вже практично перестав звертати увагу на інші органи чуття... І несподівано в мою руку щось вчепилося, смикнуло назад... Це була гілка. Усього лише гілка. Але ще і привід озирнутися. Виплутуючи футболку з колючих кущів, я повернув голову, і побачив його.
Це дійсно був пес, і дійсно немалий. Абсолютно чорний. В усякому разі, так здавалося в темряві. Він зупинився прямо за мною і чекав, висунувши язик і важко дихаючи. Я смикнув футболку, і швидким кроком рушив далі. Відчув, як по руці слизнула тканина, незадоволено відмітив про себе, що все-таки порвав футболку, і опустив погляд. На щастя для мене, це виявилася не футболка: пальці вдало упіймали стрічку, що зісковзнула по плечу. Мабуть хтось зачепився за ту ж гілку, що і я. Я підніс стрічку до очей, і зрозумів, що це не просто обривок тканини. Це був брелок: червона стрічка, із золотистими краями і таким же золотистим написом "Manchester United".
Я стиснув стрічку в долоні і знову обернувся. Але в тому більше не було необхідності. Пес вже наздогнав мене і йшов поруч як ні в чому ні бувало. Переляк відійшов, я заспокоївся, трохи зменшив крок і вийняв навушники з вух. Ми обоє йшли мовчки, час від часу поглядаючи один на одного, і раптом я несподівано став перейматися симпатією до мого мовчазного супутника, що дуже дивно, адже я не любив собак. Але до цього пса я перейнявся навіть повагою... Не знаю, чому. Можливо, мені здалося, що ми в чомусь схожі...Що, можливо, він так само самотній... Так само упертий і вірний якимсь своїм ідеалам... Покоряючись віянню моменту, я протягнув руку і обережно торкнувся шиї тварини, легенько погладжуючи. Він не заперечував, і я зупинився, щоб вже упевненіше, дружньо пошарпати його шерсть. Ми зупинилися якраз у перехрестя, і я тихенько прошепотів:
- Далі наші шляхи розходяться, адже так? Ми не можемо пройти шлях разом... Інакше які з нас одинаки, вірно?
Він мовчки дивився на мене. Я випрямився і пішов далі, намагаючись не озиратися, але тут він подав голос. Я обернувся, і упіймав його докірливий погляд. Пес знову наздогнав мене і зупинився, вичікувально розглядаючи моє обличчя. Все так само інтуїтивно, ніби сліпо покоряючись чужій волі(зараз, коли пишу, саме таке почуття), я протягнув руку і натягнув йому на шию знайдену стрічку. Він сів. Я знову відвернувся і рушив вперед, чекаючи почути гавкіт за спиною, але його не послідувало. Відійшовши чимдалі, я обернувся, але пса вже не побачив. Нам і правда було не по дорозі.
Не знаю, звідки це почуття, ніби я щось втратив зі зникненням цього пса... Але воно є. І знаєш, ця історія змусила мене повірити в Тебе ще сильніше... Мені здається, що колись ось так само абсолютно випадковим, містичним чином ми зустрінемося і з Тобою... Але ми пройдемо шлях до кінця... Удвох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435313
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 29.07.2013
"Не буття визначає свідомість, а свідомість - буття".
Ерленд Лу.
Вона:
Цікаво, як ти там без мене? Ти теж щасливий, правда? Чи навпаки сумуєш? Я б не дала тобі сумувати, шкода, що ти не поруч.
Сьогодні ми з подружками обговорювали, яким має бути справжній чоловік. Смішно, у них є свої хлопці, а вони придумують собі якісь ідеали. Вони ж так все далі віддаляються друг від друга.Навіщо? А я не хочу тебе вигадувати. Якщо я тебе вигадаю, то вже точно ніколи не зустріну! Намалювати красиву картинку у свідомості я завжди встигну, мені не потрібна фікція солодких марень, мені потрібне справжнє життя - справжнє сонце, справжні зірки, справжній ти.
Якби ти знав, які прекрасні мене оточують люди! У них такі чисті душі. Кожне слово їх - для мене, як животворяща вода, я б з тобою обов'язково поділилася цією божественною енергією, якби ти тільки був поруч.
Цікаво, як складеться доля? Адже колись ми зустрінемося! І я зрозумію, що усе життя, чекала саме на тебе, і я зрозумію, що не даремно відмовляла усім, хто претендує на моє серце. Я тоді буду такою щасливою, що, напевно, зможу обійняти цілий світ відразу. Саме для тебе я не розтрачувала усю ніжність, теплоту, турботу. саме на тебе я чекала усі ці роки.
Знаєш, як все буде? Ми познайомимося в маленькій кав'ярні. Де-небудь у Львові. І не важливо, що я не живу там і ти швидше за все мешкаєш у іншому місці. Я дуже люблю Львів, і я у котрий раз приїду відвідати це казкове місто, зайду у свою улюблену затишну кав'ярню, де всього сім столиків і в напівтемряві при світлі свічок, побачу де-небудь в куточку тебе…ти питимеш міцний эспрессо. Я спочатку побоюся тебе тривожити - ти здасися мені таким важливим, недоступним, тому я сяду за сусідній столик і замовлю каву з нотками ванілі. Це буде найпрекрасніша кава, яку я пила у своєму житті... Ми зустрінемося поглядом, посміхнемося один одному… і розійдемося… щоб зустрітися знову. Ну ось що я зараз роблю? Навіщо переймаю на себе функцію Бога?
Неважливо, як усе це буде, головне, що ми знайдемо один одного. Хоч на краю світу.
***
Він
Знаєш, стільки разів їздив мимо... Майже щодня, по одному і тому ж маршруту... І ось тільки сьогодні чомусь звернув увагу на вивіску. Кав'ярня "Ваніль". Точніше, по маршруту таких кав'ярні навіть дві, не дивлячись на те, що маршрут не дуже довгий.
Як давно вони відкриті? Та й гадки не маю. Для мене вони з'явилися, можна сказати, з нізвідки. Чи з іншого виміру, або з іншого Всесвіту... Звідки? Ну звідки кав'ярні - це питання другорядне, я їх просто не помічав... Звідки це почуття, ніби вони якимсь чином пов'язані з Тобою? Чи може... Може це лише тому, що ні в яких кав'ярнях я жодного разу не бував? Може, саме там ти від мене ховаєшся? Але у будь-якому випадку ти ж не можеш постійно пити каву...
Що взагалі за маячні думки? Хоча, зрозуміло, я б пропустив з тобою чашку кави за столиком якої-небудь малопримітної кав'ярні... А після, можливо, і кожен ранок... І звичайно, вже не в кав'ярні...
Але щось мене далеко понесло.Адже спершу нам варто зустрітися...
Цікаво, це буде випадкова зустріч? Нас зіштовхне Доля? Чи ти мене знайдеш? Чи я тебе? Втім, це не має рівно ніякого значення...
Я знаю, що ти зумієш зробити мене краще. Ти згладиш гострі кути моїх недоліків. Частину з них вже тільки однією своєю присутністю. А іншу частину... Ти напевно зумієш знайти для мене аргументи, які змусять мене боротися з ними. Ні, я не стану ідеалом. Я не позбавлюся абсолютно від них усіх. Але я точно стану краще. Можливо, я навіть зумію знову полюбити людей. Можливо, я напишу усі вірші, усі оповідання, а може і романи, які вічно відкладаю в довгий ящик, і на які мені вічно бракує душевних сил... Ти даси мені ці сили. Чи покажеш де їх шукати. І я упевнений, це буде практично невичерпне джерело. Я вірю. Я знаю... Цікаво а чого ти чекаєш від мене? Що я зможу тобі дати?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433755
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 29.07.2013
У співаторстві з Максимом Уельським.
«Не вважай себе нещасним від того, що твоя мрія не збулася. Вважай себе нещасним, якщо в тебе не було мрії»
Марі Ебнер-Есшенбах
Вона.
Привіт, я пишу тобі цей лист, сидячи на березі ріки. Ти мене зовсім не знаєш, хоча можливо ми і зустрічалися колись, хоча, я сподіваюся, ти відчуваєш мене і віриш в мене так само, як і я в тебе. Це, напевно, безглуздо.
Я ніколи не бачила твого обличчя, я не знаю, який ти зовні, я навіть не знаю, що ти любиш робити, а що ненавидиш найбільше, я не знаю твого оточення, і вже точно не знаю твого відношення до цього життя і навіть стилю поведінки, але я відчуваю, що ти є. Так, ось так. Я не знаю що це - серце, душа, інтуїція, підсвідомість, але в глибині душі я усвідомлюю, що ти - та сама відірвана частинка мене. І я тебе обов'язково відшукаю всупереч усьому, чуєш? Вірніше не я - серце відшукає, розум мені давно вже підказував кого треба вибрати в претенденти, але це усе не те. я не хочу зшивати з себе з людьми, які явно мені не підходять. Спробуйте склеїти пів-яблука і півчашки – безглуздість, потворність, збочення якесь врешті-решт. Дивно, що ви не думаєте про це, коли хочете приліпити до себе якусь людину.
Хоча люди, звичайно, говорять, що бути однією негоже. Вони такі смішні. Вони не розуміють, що коли вони бояться залишитися наодинці, вони просто біжать від себе. А потім проблеми-розлучення і нові знайомства, хоча по суті, якщо подивитися наше життя в прискореному темпі - це одні і ті ж знайомства - із заїждженими кліше і навіть однією і тією ж поведінкою. Міняються тільки особи, а усередині порожнеча все одно порожнеча - і як і раніше страшно залишатися наодинці з собою, тому що сам собі не поставиш питання "як справи"?, від самого себе якось нецікаво слухати компліменти, самому собі розповідати про те, що ти любиш яскраво-червоні троянди теж якось ні до чого. Тут потрібно хоч трохи прикласти зусиль, щоб розібратися з собою, але так хочеться "отримувати від цього життя все, нічого не віддаючи натомість".
Я зараз, як Нарцис подивилася на своє відображення у воді. Зараз безліч людей, які із задоволенням би поринули в цю річку, нехай не сперечається зі мною це покоління егоїстів, що піклуються лише про свою зовнішність. Єдине місце, в якому я готова потонути - це твої очі, тому що я знаю, вони випромінюють твій внутрішній світ, а я готова потонути у твоєму світі, тому що він - продовження мого.
Я люблю самотність, мені зовсім не нудно наодинці з собою, мені завжди є чим зайнятися, я знаю, куди йду, тому я - дуже щаслива людина. І тому я шукаю тебе, мені є, чим поділитися, я не буду нічого у тебе забирати і вимагати.
Все, я прощаюся з тобою. Відправляю цей лист корабликом в подорож по цій річці.Швидше за все ти його не прочитаєш, але мій душевний порив дійде до твоєї душі. Я знаю це напевно.
Цікаво, чи змінилося зараз щось у твоїх очах?
***
Він.
Здрастуй, мій вигаданий ідеал. Напевно ти існуєш десь ще, окрім моїх думок, але, напевно, зустрітися нам вже не призначено... Зрозуміло, тому ніхто не може бути провиною окрім мене. Втім... Може, ми вже навіть зустрічалися. І може навіть в цьому житті. Але думаю, я просто не був готовий. Недостатньо хороший для тебе, або не готовий на щастя...
Повноцінному, тривалому, невигаданому щастю. Не знаю. Але думаю, що я все ж повинен заслужити тебе. І доки мені цього просто не вдалося. Значить, мені є до чого прагнути. Але навіть якщо мені не вдасться... Так вже вийшло, що і ті, хто негідний - теж хочуть любові. І я в неї віритиму. Чекатиму. Скільки знадобиться. Усупереч вигаданим громадським стандартам. Я не зобов'язаний бути з кимось просто тому, що так прийнято. Усупереч силі плотських бажань.
Вони - нікчемність без Любові. Усупереч безглуздим помилкам. Адже вони частина будь-якого життя. І очікування або пошуки чогось ціннішого, ніж те, що є - це зовсім не помилка. Нехай хтось скаже мені, що це помилка, і вже тим більше - що вона грубіша за будь-яку з інших помилок - і я розсміюся йому в обличчя. Живіть своїми дрібницями. Скільки завгодно.
А я житиму своїм життям. Навіть якщо воно буде повне самотності і відчаю. Вона моє. І я проживу його так, як сам визнаю потрібним, а не як за мене вирішили інші. Воно буде повна зльотів і падінь. Воно буде повно почуттів і емоцій. Воно вже повно ними. Живіть як вважаєте за потрібне. А я житиму всупереч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433171
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 29.07.2013
[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали
Магічні почуття,
Якби ж то знали ми
Кохання це війна.
Застигли намертво
Палаючі серця,
Коли ти зрадила
Всі задуми творця.
Горіли-мріяли,
Летіли до небес,
О, як хотіли ми
Торкнутися чудес.
Сліпі, не бачили,
Що щастя у руках,
Та рано втратили
Сльозинки на очах.
Просила-плакала,
Вже тліюча душа,
Щоб я не згадував -
Ти стала до вінця.
Блукаю-маюся
Уламками весни,
І посміхаюся -
Бо в серці досі ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Два сердца бьются в унисон .
Двоим им снятся те-же сны
И согревает их любовь
И беззаботные мечты
Они не смогут постареть
Их вечность в пламенной любви,
Способны все преодолеть
Союзы тела и души
Любовь их видна с далека
Их освещает яркий свет
И в небе яркая звезда
Им светит много,много лет .
Они сумели пронести
Их свет сквозь долгие года,
Смогли дург другу все простить
Оставшись вместе навсегда.
И в этом смысл бытия-
Любить прощать и быть прощеным
Идти по жизни лишь любя
И быть любовью покоренным.
А если в жизни все не так
И если вдруг любовь уходит,
Тебе быть может это знак -
Любовь не ждут,любовь находят!
Авторские права защищены
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439048
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Когда лето сходило с ума,
Вероятно, ему было грустно.
Принимая безумства размах,
Приходило под вечер в чувства.
Бесконечно менялось грозой,
С остановками и передышками.
Выбирало свой собственный крой,
И терялось за длинными вышками.
Расставалось в холодные дни,
Когда август казался обманчивым,
Там где гасли чужие огни,
И шептали об осени вкрадчиво…
Оно просто дарило себя.
Без остатка, лишь за вдохновение.
И прощалось как раньше: любя…
Все вернется. Немного терпения...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434856
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Отчаянью нет предела.
И только манящий взгляд,
За птицами, что без дела,
Летят на огни гирлянд.
Надежда усталой лиры.
Вдоль улицы шла одна,
Как старый атолл – Пальмира,
Не видела больше дна.
Размолвки в печати быта.
Не верится ни во что,
Надежда дождем размыта,
Разменяна , вновь на сто..
Все станет гораздо легче.
Прочтешь между строк мотив,
Где теплый июльский вечер,
Тебя вдохновит у ив,
И старый Костел «усталый»,
Не даст в суете уснуть.
Закат тишиною алой,
Счастливый твой встретит путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436486
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Вже сотий вечір ліг на плечі,
Я не сама – в твоїх обіймах,
Мене ти балуєш постійно,
Та не заповниш порожнечі...
Й здається – все уже збулося –
Увага, квіти, подарунки
І кава в ліжко, й поцілунки,
Та все одно в душі тривожно...
Це почуття у мене вперше.
Та знаєш, що в цьому найгірше? –
Що любиш ти мене все більше,
А я тебе – все менше й менше.
//14.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437266
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Переболять всі мрії каламутні,
В яких давно вселився ти навік.
Переболять світанки незабутні,
Переболять, бо час від цього лік.
Переболить в мені оця образа,
Переболить душа, зніміла вщент.
Все викину, немов розбиту вазу,
І більше не піду по клей-момент.
Не клеються ж докупи сірі будні,
Й не клеїться пекучий вирій слів.
Втомилася, вже схожа на приблуду,
Біля якої в серці ти присів.
Ніяк не можу викинути з думки
Тебе, хоч на хвилину...хоч на мить!
Переболить усе після розлуки,
Лише любов навряд переболить...
//18.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438079
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2013
Любов - це серця ніжні відчуття;
Краса жінок, оспівана віками…
Це небо в зорях, пізнє каяття
І квіти з чарівними пелюстками…
А ще любов - це полум’я і жар,
Безсоння і несамовиті муки…
Розбитої душі страшний тягар
І зведені у купол неба руки…
І вечір, що запестив нас удвох;
І безсоромні ласки серед ночі…
Незрозумілий щем сердець обох,
Й твої щасливі з ніжним смутком очі…
Рапсодія гірського джерела,
І ніжні поцілунки на світанку…
Гармонія і ласки, і тепла
Під вальс до споконвіку… до останку.
І ми з тобою - через все життя-
Без сподівань, надії й каяття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410975
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 17.07.2013
Я так люблю тебе… до божевілля,
До сотень слів, записаних пером.
І знай, моя душа, немов з похмілля,
Тебе щоночі кличе перед сном.
А мої руки досі ще шукають
Тих особливих дотиків твоїх.
Таку любов, мабуть, не забувають.
А ти любити так, як я, не зміг.
А я з тобою була щира й вірна.
Що саме не знайшов ти у мені?
І вже, нарешті, лиш тобі покірна,
Я втоплена й загублена в тобі.
І уже вкотре я покличу… де ти?
Та ти б уже прийшов, якби хотів.
А так любити вміють лиш поети,
До божевільно зболених віршів.
І вже ніхто, мабуть, не допоможе,
Бо інший шлях обрав для себе ти.
А я крізь сльози прошепочу: «Боже,
Прошу, оберігай його завжди».
26.06.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433823
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 17.07.2013
Усе стемніло,і більш не бачу
Краплини світла на краю
Лиш чути біль і те як плачу
Від тої втоми,та й не сплю
* * *
Я довго слухаю цю тишу
Вдивляючись в минулі сни
Настане час і я залишу
Те що несли мені вони
* * *
І хай там що,ти їм нічого не кажи
Я знаю,усе те кинуть у сміття
Але , ти спогад збережи
На все життя-На все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428391
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
По ступеням мячиком - прыг-скок,
Через лужи - на одной ноге.
В шаг переступить весь городок,
Чтоб скорее, милая, - к тебе.
Ветром налететь, запеленать
В нежности медовые шелк`а.
Губы, языки в узор сплетать,
Падать на кровать - и в облак`а!
Слышать, как внутри у нас звенит
Звёздных колокольчиков хрусталь.
Разом отрываться от земли
И росою падать в небо-даль.
Знать, что ты меня так сильно ждёшь,
Как душа продрогшая - весну,
И спешить к тебе сквозь снег и дождь -
Это то, что жизнью я зову.
А потом, конечно, будет так -
Роспись, штампы, свадебный банкет
Мы уже сказали своё «да!»,
Наплевав на миллиарды «нет!».
Моё сердце мячиком - прыг-скок! -
В глаз твоих зелёную траву…
Счастье улыбнулось между строк -
В этом междустрочии живу.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427733
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Ах,как хотелось мне,чтоб вдруг
Остановилось время.
Чтоб разорвался жизни круг
И серых будней бремя.
Куда бежим,куда спешим,
Не зная сами...
Мы думаем,что мы вершим
Свою судьбу стихами.
Но стих ложится на листок
От жуткой боли корчась.
Ведь лишь тогда творить я мог,
Когда наложат порчу.
Когда не ладятся дела,
Когда уходит поезд
Уходят жизни дни,года,
Судьбы закрыта повесть.
Ах,как хотелось мне,когда-нибудь,
Чтоб вдруг вернулось время,
Когда был юн и лёгок путь
И не был предан всеми!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427964
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2013
А сегодня опять среди мая шёл снег -
Замели, замели город мой тополя.
Ты романтику здесь не отыщешь вовек –
То расчешется нос, то глаза заболят.
А сегодня опять в нашем парке шёл дождь -
Разноцветные листья кружили свой вальс.
Никакой ты романтики здесь не найдёшь -
Это просто зима наступает на нас.
А сегодня опять от любимой шёл свет,
Я в глазах твоих таял, летал в волосах.
Разве это романтика?
А, разве, - нет?
Каждый должен ответить, наверное, сам.
Я ни снег тополей и ни дождь-листопад,
Ни дрожание звёзд, утонувших в пруду,
Не считаю романтикой.
Но
Я им рад -
В стихотворный венок осторожно вплету
И на волосы-крылья твои уроню,
Потому что люблю…
Потому что - люблю.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427324
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Все.Сердца зеркало разбилось.
Зачем ты,мастер,был небрежен?
Душа доныне не забыла,
Каким ты был когда то нежным.
Летать в мечтах я разучилась,
Ходить по небу не умела.
Давно от счастья я лучилась.
И песни радужные пела.
Закрыл ты занавес молчаньем.
Осколки зеркала убрала.
Другой стань жизнью и дыханьем.
Любви твоей мне было мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427539
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
И было печально увидеть однажды
Непрошенной осени новый эскиз.
Цветы умирали на окнах от жажды,
Как листья, летящие с тополя вниз.
Молчание неба испуганно крало
Последнее солнце дрожащей рукой.
Казалась природа седой и усталой.
Цветение красок-в обмен на покой.
Но каждая капля дождя, как слезою,
Была обновлением,взмахом крыла.
Ночь прятала взгляды за шторой льняною,
Свеча, догорая, куда-то плыла,
Под тяжестью воска, у нового храма
Сердец восстановленных и дорогих,
Не ведая боли, забывший о шрамах,
Октябрь писал на пергаменте стих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 26.05.2013
Ну что вы боитесь смерти?
Ведь это совсем не страшно,
Просил хоть немного верьте!
В безмолвии взгляд уставший,
Танцуйте теперь свободно,
На старом одре печали.
Ах, это уже не модно?
Не прячьте глаза вуалью.
Я вынесу все и больше,
Под громкие сны органа,
А шрамы - пусть будут тоньше,-
Забытых дорог у храма.
Сорвите чужие маски,
Верните покой небесный,
Встречая закат с опаской.
Так будет, я знаю, честно….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427551
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013
Гарячий подих, тихий джаз, солодкий дотик,
Розтопиться аж шоколад, немов наркотик,
Від жару погляду твого лоскочуть нерви,
Лишають зорі на стіні німі шедеври.
Ванільний крем немов застиг - так пахне шкіра,
Проміння місяць запустив - завіса звіра,
Коньячний колір моїх мрій нирнув в зіниці,
Смак полуниці на устах - п’янка в’язниця.
Троянда голками проб’є цю грань з шифону,
Ідуть приречено думки десь до притону,
Подушка стомлено горне крізь темні штори,
Бажання, мрії, дикі сни - бездонне море.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312308
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 24.05.2013
Раздевай меня только взглядом...
Вызывающе глядя в глаза...
Задержи между раем и адом...
Где рождается страсти гроза...
Ты вводи мне себя подкожно...
Чтоб зашкалил адреналин...
И владей мной... до "невозможного"...
До... и после... лишь ты... один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420489
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.05.2013
Завіса впала... Гаснуть рампи...
Вже пролунав останній монолог...
Зникають декорації і штампи...
Кінець вистави під назвою "УДВОХ".
Глядач останній покидає залу,
Театр душ порожній і німий.
Актори все сказали і зіграли...
І ти ідеш... холодний і чужий.
Розносить вітер клаптики афіши,
На ній - щасливі, люблячі серця.
Душа болить, та я забути мушу,
Бо твоя гра добігла до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410416
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 24.05.2013
У співавторстві із slon
Прокидалась земля від зимової, довгої сплячки,
Прокидалось усе з летаргічного, білого сну.
І неслися у небі біляві пухнасті конячки,
І на спинах несли заквітчану красуню-весну.
Їй зима-відьма зла на шляху розставляла тенета
Із холодних завій, і пекучих із снігом вітрів.
Розсипала ж весна скрізь із променів сонця букети,
Розливала в серця найсолодший нектар почуттів.
Люди бігли кудись і ясніли похмурі обличчя,
І у натовпі двоє очима зустрілись на мить…
Світ спинився навколо…вже ніхто біля них не стовбичив...
А у поглядах тих веснянкове кохання бринить.
Зупинилось все вмить. Тільки в душах всі барви веселки,
І забились разом їх серця, що з'єднала весна.
Ніжні дотики рук... І обійми... Й палкі поцілунки...
Лиш взаємне кохання... І більшого щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406116
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 24.05.2013
У мої сни приходиш ти щоночі
На бірюзОвім місячнім човні,
Цілунками вкриваєш мої очі,
І оберемки руж несеш мені.
В тепло обіймів ніжно загортаюсь,
Від сонця-усмішки я тану наче сніг,
І кошеням до тебе пригортаюсь.
Зиму із серця вигнати ти зміг.
Від пестощів твоїх вогонь любові
Вмить розгорається і у мені горить.
Єднаються тіла в шаленій змові...
Мить насолоди... І нутро усе бринить.
Приходь у сни... Мій королевич ночі!
В серпанку зорянім чекатиму тебе.
Всі злі думки зникатимуть пророчі
Й розлуки гіркість, знаю, омине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410737
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 24.05.2013
Вона влетіла, як весняний вітер -
Жагуча, дика і палка.
Нестримних поцілунків квіти,
Обсипала коханії вуста.
Все нижче й нижче опускались ласки
До сокровенного його єства.
Ще мить - і тіло розірве на частки -
Вершина насолоди ж бо прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 24.05.2013
Не буду я плакать... Не буду!
Ну де ж ти ,моя сила волі?
У цьому театрі абсурду
Ведучі не гратиму ролі!
Метнулася стрімко куліса.
Відкрилися нутрощі сцени.
Тепер я уже не актриса,
Отож не дивись так на мене!
Слова, як птахи чорнопері ,
Злітають під вибух оркестру...
Сьогодні відсиджусь в партері.
Сьогодні твій вихід, Маестро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 24.05.2013
Щось дивне відбувається зі мною,
Коли я бачу ті чарівні сни,
В яких під впливом ранньої весни
Біжу вмиватися холодною росою.
Біжу назустріч сонцю, щастю, вітру
Босоніж в поле, позабув про все
І радості потік мене несе
До трав весняних і до перших квітів.
З душі моєї вічна пісня лине,
Котра завжди наповнює мене,
Вона відкриє ту, яка я є
До першої й останньої краплини.
Обличчя моє посмішка осяє,
А вітер огірне мій тонкий стан,
Під ноги покладе густий туман...
І десь на Сході сонце запалає.
Моя душа вистрибує, летить,
Вона нарешті щастя упізнала!
Їй так давно того не вистачало...
І я відчула серцем вічну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423977
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Мы помолчим. Для слов нет мест,
скатилось солнце золотом в реку устало...
На фоне перевёрнутых небес
последний раз тебя поцеловал.
А загоревший вечер крался под плетнём,
и звёзды шепот вытрясли в траву,
в ночь теплую, не схожую на осень
... любимой я тебя уже не назову.
И счастья не хватает, словно кислорода.
Октябрь-любовник примостился средь октав,
И подпирал полнеба месяц круторогий,
Вихрастый ветер вербы чаровал.
Мы помолчим. Для слов нет мест...
Но знаю я, меня ты будешь ждать,
Покуда ветер вербам косы расплетает,
Покуда наша осень не пройдёт...
Наша осінь… М. Плосковітов. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
Плейкаст: http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 23.05.2013
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.05.2013
Під почуттів весняних патронатом
Я, доль чужих патологоанатом,
Копаюсь у питаннях провідних,
Що людством споконвіку керували,
Що ними стіни світу мурували,
Й тепер усе тримається на них.
Вельмишановні леді й джентльмени!
Увага ваша звернена до мене
Й блищать в пустих очницях зірочки.
Яка ж у вас красива оболонка!
Але, на жаль, пусті ви, як коробка
Й ведете беззмістовні балачки.
В сплетіннях цих полемік лицемірних
І ваших, паньство, поглядах манірних
Мені вчувались брéхні зàвжди, скрізь.
Й лукава думка промайнула тінню,
Під березня сніжною заметіллю –
Я вас навчилась бачити наскрìзь!
15. 03. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 23.05.2013
Я не загнанный зверь, просто волк одиночка
И на теле моем шрамов не сосчитать...
Для себя я решил - жить в изгнаньи и точка
А на серое "стадо" с горы наплевать.
Сам себе я вожак и в охоте я первый,
Падаль есть не привык, от нее мне тошнит
И не скажет никто, что я грубый и нервный,
И не видит никто, как слеза с глаз бежит.
Пусть я дрогну зимой, но не хвост поджимаю,
Я пою под луной, а не вою, как все...
Я свободен и сам, за себя отвечаю,
И рассветы встречаю в холодной росе.
Я из стаи ушел, чтоб как все не сломаться,
Чтоб овес по ночам с голодухи не жрать...
Жаль вот только на мне, будет род мой кончаться,
Не с кем стало-быть мне вольный род продолжать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421181
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 23.05.2013
Затопите, мне печь,
Чтобы я мог согреться,
Сбросить прошлое с плеч
И душою раздеться.
Водку лейте в стакан
И в края не смотрите,
С глаз снимите туман
И Отца позовите.
Я к Нему припаду,
Мне покаяться стоит,
Силу духа найду,
Ведь она где-то бродит.
Я увидел врата,
Но дверь в Царство закрыта,
А вокруг пустота-
Жизни чаша разбита.
На алтарь покладу,
Свою падшую душу,
На ступени взойду,
Я ведь больше не трушу.
Я на исповедь стал
В кровь стирая колени,
Видно час мой настал...
И сошлись в полдень тени.
Отпусти мне грехи
И позволь причаститься,
Кандалы нелегки,
Я решил повиниться.
Может примет Отец,
Может врАта откроет
Я свой чую конец-
За спиною он воет.
Погасите огонь,
Что-то жарко мне стало,
Мне наложена бронь,
Но жизнь жить так устала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422754
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 23.05.2013
А давай за знакомство с тобой
Мы не выпьем, а поговорим.
Разговор - он ведь тоже хмельной,
Опьянеем же, милая, им.
Ты откуда такая взялась,
Не похожая ни на кого?
Между нами - какая-то связь,
Посвязующее половой…
Что-о-о ты? С неба спустилась? Ну, да…
Точно так и подумалось мне.
Я ведь (веришь?) за ним наблюдал,
Примагнитившись взглядом к звезде.
Но недавно погасла она,
А потом появилась вдруг ты…
Согласись, это всё неспроста.
Здесь виднеются знаки судьбы.
Что? В судьбу ты не веришь? И пусть…
Ей на это, поверь, наплевать.
А давай я начну твою грусть
Из бокалов очей выпивать.
Говоришь, это просто слова?
Но сама улыбаешься ведь…
Значит что-то да поотпивал,
Значит, можно теперь и запеть.
Не умеешь? Ну, буду учить.
Я начну, ты за мной поспевай.
Зазвучит, всё у нас зазвучит,
Только глаз своих не отрывай.
Я наполню их терпким вином
Поцелуев…
И мы помолчим.
Эта ночь будет самой хмельной.
Опьянеем же - и полетим!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426417
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013
«Цвіте навколо верес,
А меду не п’ємо…»
(Р. Стівенсон)
У Дубліні дощ:
Літній і сумний –
Піснями ірландських пастухів
Пестить траву мокрими руками
Вічності.
Недарма люди,
Що живуть на цих пагорбах
Плутають його з піснею.
І забувають,
Де закінчується дощ,
А де починається пісня.
Земля, що пам’ятає занадто багато,
Трава, що навчилась забувати
Шовкові літери книг
Вдягнені в шкіру рудих биків,
Що звикли блукати пагорбами,
Які ховають
у собі минуле,
Яке для веслярів трави
Лишається зримим,
Більш реальним,
Аніж промені Сонця,
А воно теж ірландець рудоволосий*.
Камені ковтають тисячоліття
Разом з юрмами землеробів,
Які несли свої мрії
Через хащі жорстоких легенд.
Руді сини королів!
Вони пливли у потойбіччя
На кораблях з потріпаними вітрилами,
Вони мріяли про справжнє,
Вони міряли землю довгими мечами,
Вони міряли час піснями,
Вони сонце бачили
Таким же рудим і патлатим
Як чуприна дивака Кондли мак Конна**,
Який думав що потойбіччя
Більш казкове, ніж оце сум’яття,
Оцей вихор кланів,
Воїнів у картаті тканини загорнутих…
Примітка:
** - Кондла мак Конн – йдеться про Кондлу Рудого (він же Кондла Черлений) – сина короля Ірландії Конна Ста Битв. Він побачив жінку з сіду з країни Тір Нам Бо – Країни Вічноживучих і був настільки зачарований цієї жінкою і тією країною, що стрибнив у їхній корабель і більше його ніхто не бачив.
* - щодо Сонця, то я перебільшив, звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Ты потерял луну,смотря на звезды .
Пусть вечерами холодно рукам.
Твои слова мне не нужны как воздух.
Я для тебя-последняя строка.
Мелодией дождя и громом страха.
Запрячусь я в картине бытия.
Мечты мои,ванильный,горький,сахар.
И в них остались только ты и я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426889
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Я так давно вже не з’являвся вдома…
Що й говорити… Слів таких немає.
Набридло все чуже і невідоме -
Із мене досить… З суму помираю.
Бо так кортить побачити те місце,
Де все знайоме, пройдене роками,
Де батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають.
І в кожній миті я сумую більше,
Думки мої безмежно йдуть по колу…
Усе, що треба, ніби є поки що,
Жаль, те ніколи не замінить дому.
Та вірю я, що все ж таки настане
Ця мить… Така жадана й заповітна…
Чи пізно станеться, чи, може, рано,
Все ж відчуваю, що є стимул жити.
Мені щоночі світле місце сниться,
Що з кожним разом усе дужче сяє -
Там батько й мати, родичі і бли́зькі
Вже так давно на мене всі чекають…
(06.10.2006.№8)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426404
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Ранковим полощу повітрям груди,
Солоні сльози тре утомлена рука -
Ту чорну мить ніколи не забути,
Що так нахабно нас з тобою розвела.
"Іди. Це все" - луна в душі болючій
І голосніше з кожним разом сум несе...
Нема страшніш нічого за колючий
Один лише єдиний вислів - "Це усе".
Лягаю спати з відчаєм і сумом,
Благаю Господа про милості - без зла...
Очисть, Всевишній, грішні мо́ї думи
І виведи на шлях безмежного тепла!
(12.10.2007.№33)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426634
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Вона повинна пахнути дощем,
Не відчувати радощів чи болю.
Звабливим поглядом, немов важким мечем,
Вести мене по світу за собою.
У неї мають бути на спині,
Великі крила, як в казках забутих.
У грудях - незгасаючі вогні,
Й така як в мене розчарованість у людях.
Бліде обличчя і тонкі уста,
Якими буде лиш мене торкатись.
Вона повинна бути не проста,
Щоб я міг в неї легко закохатись.
Волосся біле, очі голубі,
І талія тонка як в балерини.
Коли така зустрінеться тобі,
То знай, ця дівчина - моя богиня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426509
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Він до тебе ішов і ніс квіти в руках,
Промовляючи завчену ще вчора промову.
Від хвилювання надмірного збивався в словах –
Починав все спочатку знову і знову.
Він зізнатись хотів у своїх почуттях,
Припавши коліном на вологий асфальт,
Та коли вже до тебе був пройдений шлях
Його голос із басу перетворився на альт.
Ти стояла із іншим, той тебе обіймав
Та цілував твої ніжні руки,
Холодний дощ як на зло накрапав
А біль стискав серце його від розпуки.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
Травневий вечір вже ліг на плечі
Він пізно додому вертався сьогодні,
Гнітило душу відчуття порожнечі,
В кишенях грілися руки холодні.
В той день випадково тебе знов зустрів,
Ти промовила: «вибач за те, що так сталось».
Він жодного слова сказать не зумів,
Хоча серце в грудях швидко закалаталось.
Лише на прощання тебе обійняв,
Не здіймаючи очі з-під прикритих повік,
Холодний дощ як на зло накрапав
І вас побачив вже твій чоловік.
І падав дощ, а він на лавці сидів,
Змиваючи біль дощовою водою.
І падав дощ, а він просто хотів,
Забути про те, що знайомий з тобою.
І падав дощ, не жаліючи слів –
Маленьких краплин німої розради.
І падав дощ, загасаючи гнів,
Наче вогонь, що розгорівся від зради.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Ранкове сонце піднялось з подушки,
Лежать тумани в берегах річкових,
А вітер шепче хмарам щось на вушко,
Ховає далі від небес зіркових.
Старечі верби вмилися росою
І зеленіють темним оксамитом,
Сплелися віти в коси над водою,
Прийшла пора, сіяє тепле літо.
Сивач побіг над річкою у далі
І заспівали промені ранкові,
Танцює вітер в лузі, наче в залі,
А луг малює квіти рушникові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426308
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Не говори від кого квіти ці...
Ревную...
Ти ж знаєш, знаєш, знаєш і сама,
Що на полотнах світлих мрій тебе малюю
І що без тебе на душі зима.
Ти вся така холодна, недоступна...
Грізна...
Зовсім байдужа, наче нежива...
О, дай хоч знак, що я тобі потрібен!
Пізно...
Тобі далекі всі мої слова...
Тендітна, неповторно ніжна...
Була... Колись...
Тепер вже не моя.
Пробач... Прощай... Мабуть ми надто різні.
Я в серці збережу твоє ім'я.
Не говори від кого квіти ці...
Ревную...
Лети до нього, мила, тільки знай,
Що й досі в снах твій стан тонкий малюю,
Що спогади про тебе - то мій рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233880
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 20.05.2013
Туманно всё на личной жизни берегах
И не понятно - нынче вечер или утро.
Я перепутал: кто корабль, кто маяк...
Я очень многое, признаться, перепутал...
Верчу штурвал слегка дрожащею рукой
И правлю вовсе не туда, куда бы надо -
Не к дому правлю я, а к той… стране другой,
Где всё сбывается… Где вечно - звездопады.
Меня зовут туда и голосА сирен,
Что брата нашего немало погубили;
И душу рвущее желанье перемен,
И все сокровища, что есть лишь в этом мире.
Меня влечёт-несёт волна твоих волос,
И чайки взглядов - дико вольных и прекрасных.
Рублю канаты за спиной… Сжигаю мост.
Спешу к тебе… Туда, где вечно - звездопады.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389432
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 19.05.2013
Вечірній Львів закутався в тепло
Весни... Каштани запалили свої свічі.
Любові цвітом місто замело...
Лиш ліхтарі бурштином загляда у вічі.
А по бруківці... цокіт каблучків...
Старезні леви скриють таїну побачень.
Лиш поцілунки серед кам'янИць віків...
І пелюстками руж вкрива місця освідчень...
Цей давній Львів нас взяв у свій полон...
Любов сховав у затишній каварні...
Щоб пристрасті ще більш палкий вогонь
Відніс нас в почуття небес захмарні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425594
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Негромко так... Тихонечко... Чуть слышно…
На цыпочках… Предельно осторожно
Мы к счастью приближались.
Через крыши.
По чердакам, пройти где невозможно.
Средь хлама прошлой жизни пробираясь,
Мы ранили тел`а, одежду, души.
Но, стиснув зубы, и не чертыхаясь
Шли дальше, выше, шире или глубже.
А паутина липкою молвою
Пыталась продвиженью быть помехой.
Но нет, не тормозили мы с тобою
И рвали паутину звонким смехом.
Не для того мы вышли из подполья,
Свою любовь, как факел, засветили,
Чтоб отступить пред глупою молвою,
Как столькие до нас уж отступили.
Мы многих удивили дерзким шагом,
Проверили друзей на настоящесть.
Перед разводным выстояли залпом.
И после грома - тихо-тихо -
К счастью...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425633
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Давай з тобою пройдемось, мій друже,
Вечірнім Києвом тебе я проведу,
І хай усі спішать, а нам байдуже,
У гомінкому місті, мила, я живу.
Почну свій шлях із Дарниці старої,
Щоб між алей каштанових пройти,
Цвітіння їх згорну в твої долоні,
Щоб залишити спогад назавжди.
У світлі ліхтарів іскряться пірамідки,
Немов гірлянди в новорічну ніч,
У хвилях аромату скресли зайві свідки,
А ми залишились з тобою віч-на-віч.
Та хвилі здалеку приносять подих інший,
Бузок цвіте у парку в далечі,
А поряд з ним журчить фонтан старенький,
Нагадує журчанням наспіви легкі.
Присядемо на лавці біля парку,
Щоб чутно було нам журчання хвиль,
А вітер нам наллє у філіжанку,
Старих акацій подих від цвітінь.
Нап‘ємося медвяного квітіння,
Сп‘яніємо від пахощів отих,
І підемо додому до світання,
Щоб не побачив промінь нас таких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425475
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Мне сегодня зима - не зима,
А вчера была осень - не осень.
От меня ты весною прохладной ушла,
В пламень лета меня бросив.
Оторвались от песни слова
И ударились мертво оземь.
Из груди моей вымелась сердца зола -
Прямо в ночи тёмные косы.
Я лодчонкой ладошки сложу,
В них молитвы вдохну светоч.
Я тебе, мой Господь, обо всем расскажу,
Утаю лишь одну мелочь.
Утаю, как я жить устал
Без души, что рванула с корнем
Та, которую я очень долго искал,
Чтоб, найдя, потерять вскоре.
2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416166
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 17.05.2013
Пью шампанское у моря из горла,
Обнимая ту, чьё имя безразлично мне.
Искажают звёзд кривые зеркала
Поцелуев смак и позы неприличные.
Ты надтреснутою чашкой цедишь грусть,
Одиночеством, как саваном, укутана.
Всё надеешься, что я ещё вернусь,
И распутается то, что так запутано.
Я ныряю в чьи-то синие глаза,
Но мелки они в сравнении с любимыми.
С теми, что меня зовут, зовут назад,
Будто вовсе не они мне сердце вынули.
Будто вовсе не они корабль мой
Об измены скалы в щепки раскурочили.
Испарился-высох океан-любовь,
Между нами теперь море одиночества.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415984
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 17.05.2013
А, может, ничего и не было –
Всё это просто показалась нам.
Слова случились недоспелые
И встречи – с мутными осадками.
Ведь это не любовь – с упрёками,
С обидами дурными, странными.
Мечта не ходит огородами,
Весна не сыплет листопадами.
А, может, это всё приснилось нам –
Дрожащих жадных губ сплетение.
Как в спину ты ногтями впилась так,
Шепча: «Остановись, мгновение».
Как в пропасть моих глаз ты падала,
От наслаждения безумствуя.
Как удовлетворённо плакала,
Впервые ТАК себя почувствовав.
А, может, это всё - иллюзия,
Страна, которой нет и не было.
Но почему ж тебя я чувствую?
Да что же ты со мною сделала?
Коту я расскажу историю
О том, как всё могло случиться бы.
Кивнёт он, замурлычит горе мне.
И угощу его я шницелем.
…Не горе угощу -
Кота!
Вот как-то так…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417899
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Я убью твоих глаз васильки,
Как косою, холодным взглядом.
Белоснежность твоей руки
Отшвырну, словно кубок с ядом.
Напою тебя мёртвой водой
Равнодушия и обмана
И уйду, унося с собой
Твоё сердце - живую рану.
Я - в туманы, как в масло нож,
Ты - в разлуку, как в воду камень.
По инерции поживёшь,
А потом опадёшь листами.
И, приникнув к сырой земле,
Лишь прошепчешь: «За что, любимый?»
Так прекрасна в своей тоске,
Так доверчива и невинна.
Ты зачем повстречалась мне -
Прогулявшему напрочь душу,
Присягнувшему темноте,
Запустившему в сердце стужу?
Мне никто теперь не судья,
И, конечно, никто не пара.
Одинокая сволочь я,
Пепел умершего пожара.
Мне ни холодно, ни тепло,
Мне ни жалко, и ни обидно.
Мой хранитель сломал крыло,
Искусителя же не видно.
Ни земной, ни небесный я -
Нет мне имени, нет невесты…
На чужих сердец угольках
Согреваю своё сердце.
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417940
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Весна задержалась в пути,
А ты задержалась со мной...
Никто ведь уже не горит,
И это - лишь тени любви,
А тени - совсем не любовь.
Без ласточек хмурый апрель.
Бесстрастно целуемся мы.
Цветочная наша метель
Осталась на заднем дворе,
Осталась вне этой весны.
И как бы ни радовал май,
Деревья в обновки рядя,
Не наш это праздник. Прощай!
Не сможешь забыть - вспоминай.
Но в лето входи без меня.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417353
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Наш роман был недолгим, но - страстным.
Мы друг другу раскрылись по полной.
Я тебя называл - Праздник,
Ты меня называла - Свобода.
Ты была весела, долгожданна.
Я дарил тебе вольные крылья.
И весь мир, кроме нас, был обманом,
И все звёзды до нас были пылью.
Мы подстраиваться не старались
И любили без всяких расчётов.
И пусть редко, но - КАК! - встречались…
И оргазмам не было счёта.
Я в тебе до конца растворялся,
Ты звенела от прикосновений.
Даже лунный фонарь шатался,
Когда мы кувыркались в постели.
И казалось, что это - навечно,
Что мы созданы друг для друга.
Но всё реже случались встречи.
И всё чаще гуляли по кругу.
Созвонились… Кафе… Отели…
Для семей - о работе враки.
Половинки нам свято верили,
Мы ж такие с тобой трудяги.
Путы сладкие стали цепями.
Друг без друга уже не дышим.
И поэтому всё разорвали.
Мы ведь - сильные. Даже слишком…
Наш роман был недолгим, но страстным.
И, спустя месяца и годы:
Навсегда ты - мой лучший Праздник,
Я навеки - твоя Свобода.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421791
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Я резал тишину
Нежадными кусками.
Кормил свою вину,
Чтоб больше вырастала,
Пил горькую тоску
До слёзного тумана -
Потерянный в лесу,
Заблуженный в лесу,
Схороненный в лесу
Любовного обмана.
Сожгли мы все мосты,
Захлопнули все двери.
От голубей мечты
Остались только перья,
Меж пальцев, что песок
Моё сбежало счастье -
Я удержать не смог,
Я объяснить не смог,
Я так любить не смог,
Хотела чтоб остаться.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421804
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013
Мне бы голову свою очистить
От пьянящих о тебе мыслей.
Только ведь не седина это -
Не закрасишь никаким цветом.
Не заменишь никакой дурью...
На работу чаще всё плюю я.
Телевизор - это что такое?
Не заглядывал в него давно я.
Мене б большущее своё сердце
Заключить в яйцо, а то - в утку.
Дальше - заяц там, сундук, деревце,
Именуемое супердубом.
А под дубом тем чтоб был остров,
А вкруг острова - в три круга - стража.
Я ведь чувствую тебя так остро,
Что порезы ощущаю даже.
Мне б несносную свою душу,
Что запродаться тебе жаждет,
Убедить, что будет ей лучше
Тихо-мирно да суч`ить пряжу.
Шить на чувственный бардак `упряжь,
Мастерить и городить шоры.
… В три затяжки ж ты меня скуришь,
«Забычкуешь» и уйдёшь споро…
И как жить мне?
Тишина…
М`орок.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422105
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Как надоело счастья ждать,
Молчать и мило улыбаться.
И если надо - исчезать,
Хотя так хочеться остаться.
Как надоела эта роль -
Второстепенная, немая.
И не унять мне в сердце боль -
Ведь в твоей жизни есть другая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382407
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 16.05.2013
Есть женщины, которые поют.
Есть женщины, которые танцуют.
Но нам дороже те, что наш уют
Так нежно-незаметно образуют.
Есть женщины для спорта и кино,
Есть женщины для песен и романов.
Но нам дороже те, что ждут домой
Своих извечных юнг и капитанов.
Есть женщины для тела и ума,
Есть женщины для счастья и печали.
Но нам дороже те, что у окна
Горят то маяками, то свечами.
Есть женщины, которые - полёт.
Еcть женщины, которые - паденье.
Но нам дороже те, что топят лёд
Мужских сердец у детской колыбели.
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Ты по лунной тропе пришла
И в тумане рассвета скрылась,
Губ касанием обожгла
И шепнула, что лишь приснилась.
Ну, а мне теперь не до сна,
Не до жизни и не до смерти —
Я рассветный ищу туман,
Где следов твоих звёзды светят.
Песни скатывались на вой,
Стихотворная вязь ломалась.
Растревоженное тобой
Сердце в клетке грудной металось
И шептало: «Пусти, пусти -
Улечу я за сном желанным
В край, где лунные лепестки
Опадают в ладонь тумана».
Распахну, как жилетку, грудь -
Улетай моё сердце-птица!
Добрый путь тебе, добрый путь,
Постарайся не возвратиться.
Буду точно тогда я знать,
Что Её отыскать сумело -
И спокойно смогу спать,
Жить и смерть поджидать смело.
2007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422107
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Місяць важко на небо поліз,
Наче після святкового столу.
У невидимих сотнях валіз
Тягне зорі до свого престолу.
Зупинився на мить біля хмар,
Щоби втому червону зігнати,
Розбудив обережно примар,
Наказав їм по замках блукати.
Скинув зорі Морфею на крила,
Під якими ховається ніч,
Темні квіти фіалка розкрила,
Привітався із місяцем сич.
Львівські вулиці сни пеленають,
Оксамитом алея блищить,
Цвіркуни колискову співають,
Все у місті чарівному спить.
Максим Ростоцький
З книги поезій " Тільки про Львів " К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425327
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013
Ходи! Ми помандруєм по зірках,
Їх сяйво ми ловитимем в долоні.
І розсипатимем по місячним стежках,
Щоб темінь ночі не тримала нас в полоні.
А хочеш... позбирай їх ясний блиск,
Таємних зір чудове мерехтіння.
Торкнися ним до моїх ніжних кіс -
Буду для тебе зоряна царівна.
А далі... Поцілунки на Шляху
Чумацькому... що всім яскраво сяє...
Візьму за руку й в казку поведу,
Яка триває без кінця і краю.
І лише місяць, який бачить все,
Любові нашої будЕ безмовним свідком.
А море пристрасті нас в даль усе несе...
І навіть ранок нас сховає оповитком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424913
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013
З ласкавих слів тече моя ріка,
Яка впадає у любовне море.
Змиває все... Відходить пустота...
Об камні ніжності все розіб'ється горе.
Та чи потрібно... Знов не знаю я...
Можливо... Це душі лише потреба.
А там... для когось - гола маячня...
І знов самотня... в половинці неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425132
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Біжить життя - нестримне колесо,
Все більше оберти, все швидше темпи.
Хто поруч лиш... ну, тому повезлО...
А хто в середині... шалені ритми.
Біжиш по ньому, наче білка в колесі -
Проблеми лапками швиденько так рішаєш.
І ніби все... і ти вже - на межі...
Та друге дихання... Із прірви виринаєш.
Та треба іноді зробити різко "стоп",
Буття шаленість щоби зупинити,
Щоб затяжним не видався стрибок.
Життя одне... І треба вміти жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425120
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Немов метали злиті у один,
Єдиний сплав інтимних почуттів -
Інтиму вечір декілька годин.
О, як я марив, прагнув як, хотів:
Упитись чаром із медових уст,
Втопити погляд в мареві очей,
Тавром спокуси цілувати глузд...
_____________________________
Тремтіли тіні в мерехті свічей
Зболілих тіл від жару насолод,
Губився в ритмі шалу кожен рух.
Сягнувши надчутливих нагород,
Металів сплав перетворився в брухт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424998
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Не провожай меня, моя любовь,
Ты стала мне совсем не интересна,
Благодарю тебя за то, что честно
Ушла
И не согреешь больше кровь.
Не плачьте обо мне, мои друзья,
Фальшивый нотный ряд уже не нужен,
Я чувствую, что голос мой простужен
И песни о любви пою не я.
Не отражайте небо, зеркала,
С надеждою увидеть птичьи стаи,
В душе - лишь звон разбитого стекла
И мёртвый лист печально пролетает.
Наверное прольётся много слёз
О том что не сбылось, не получилось,
В мгновеньи свыше - жизнь отобразилась,
А я это воспринял не всерьёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279448
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 14.05.2013
Я знову бачив очі уві сні,
Немов би шаль накинули на плечі,
Такі чарівні (мабуть - неземні),
А в них - кохання березневий вечір.
Я поринав в їх ніжну теплоту
І немовлям щасливим колисався,
Крізь сон відчувши серцем доброту,
Ніби дитина - плакав і сміявся.
А вранці, коли сонце золоте
Промінням зачіпило мої вії -
В твої краї, де яблуня цвіте,
Я полетів назустріч своїм мріям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318717
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 14.05.2013
Слова твои тихие смелые
Рождают круги на воде,
И я повторяю, я делаю
Все то, что не делал нигде.
Волною рассказов пророческих
Накрыло меня с головой,
И взглядом стерев многоточия,
Ты просишь идти за тобой.
Я чувствую, милая, чувствую,
Не видя, но зная тебя,
Ты смотришь с улыбкою грустною,
Другого уже не любя.
Болезненное ожидание
Сковало движение душ,
Слезами покрыв расстояния
И смыв непокорности тушь.
Ступая по глади неведанной,
В кричащей души наготе
Иду за тобою я преданно,
Считая круги на воде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319378
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 14.05.2013
Я женщины красивей не встречал,
Хватило мига, чтоб в нее влюбиться,
В глазах - чернее ночи - раствориться
И вознести ее на пьедестал.
Нежнейших рук волшебные движения
И локоны чарующих волос,
Заставив мысли мчаться под откос,
Несли меня волной до исступления.
Я чувствовал, что медленно сгорал
В огне самим придуманного счастья,
И сердцем у любимой на запястье
"Навеки твой" - я нежно написал.
Мечты романтика...Что может быть приятней?
Лекарство неприкаянной душе,
Что на крутом у жизни вираже
Нас делает честнее и понятней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327772
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 14.05.2013
Как долго я тебя искал,
Как долго разбирался в чувствах,
Испив напиток безрассудства,
Терял, не верил, пропускал...
Доселе не известный мне
Твой образ в сердце поселился
И ярким светом отразился
На занавешенном окне.
Держи сильнее жизни нить,
Открой глаза и будь любима,
Все в этом мире объяснимо...
Лишь только чувств не объяснить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387263
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 14.05.2013
Ночные мысли...Грешны, как всегда,
Стаканом неразбавленного виски
Стираю файлы прошлой переписки,
Печалясь... Даже плача, иногда...
Горит свеча и блики на стене
Театр свечей порой напоминают...
Театры - вечны, свечи - догорают,
Рождаясь мотыльками при луне...
Мне ничего из прошлого не жаль...
Лишь грусти через край накатят волны,
Но в горе настоящем, что безмолвно,
Теряет многословие печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410392
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 14.05.2013
Рассказывай, ночь, о далеких мирах,
О вечной любви и несбывшемся лете,
О том, что в причудливых снах-миражах
Нам солнце побед одинаково светит.
Прохладным сияньем далекой звезды
Рисуй бесконечность космических далей,
Напомни, что лишь у земной красоты
Есть разные стороны, как у медали...
Пусть ветер ночной о надежде поет,
На крыльях своих пусть приносит удачу,
Я знаю, что мне без тебя не везет,
А я для тебя очень многое значу...
Струится сквозь годы загадочный свет,
Рождаются новых созвездий плеяды,
А мы всё хотим то, чего рядом нет
И маски меняем как кукле наряды...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 14.05.2013
Что-то держит внутри,
Чем-то память больна,
Теплых слов адреса позабыты,
А вокруг - посмотри -
Уже бродит зима...
Ладно, с осенью этой мы квиты.
Ни она и не я - не получим наград,
Пали оба в бою за удачу
И накроет листву молодой снегопад,
На земле быть не может иначе.
Крупным градом посыпятся с неба мечты,
Да со свистом, да чтоб - побольнее,
Я закрою глаза, не боясь темноты,
Может стану немного мудрее...
Театральным подмосткам мои имена
Не даны, да и где мне, ребята?
Что-то держит внутри,
Чем-то память больна
И не вспомнить уже адресата...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381640
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 14.05.2013
[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я сумую за тобою
В ці казкові дні весни,
Розцвітають вже тополі,
А ми досі не змогли.
Пух на вії опадає,
А я згадую тебе -
Як же ніжно цілували
Твої губи лиш мене.
А тепер цілують інших,
Може, навіть там любов.
Не важливо хто з нас грішний -
Охолола наша кров.
Почорніли наші мрії…
Зачерствіли наші дні…
Тільки в серці мене гріє -
Прилетять ще журавлі.
Хай летять над небокраєм
Не до мене - до людей.
Бо від того вже щасливий,
Що я жив і знав тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013
Мы пропускаем все невзгоды,
Пускай они стремятся вдаль!
Бояться мы не будем непогоды,
Пускай уйдет с лица печаль.
Мы все поймем, мы все простим друг другу
И постараемся забыть проблемы,
Не хочется бежать по замкнутому кругу,
Давай передохнем и сменим тему.
Мы знаем кто не прав, и чья вина,
Не отрицаем и своих ошибок,
А если отречемся, то стена,
Нас не спасет от лицемерия улыбок.
Пусть хоть и медленно, но жизнь идет,
Со счастьем под руку иль догоняет счастье.
Пусть эта строчка за душу берет,
И пусть в душе не приживается ненастье!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424423
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Сразу белое стало чёрным,
И слова потеряли смысл -
Ты воспримешь их извращённо,
Хоть в лепёшку тут расшибись.
Мы ж с тобой не дошли до точки
Даже первого предложе…
Только-только пошли цветочки,
И сломалось что-то в душ`е.
Я-то знаю, что там сломалось
И пытался тебе сказать,
Как не в силах я, моя радость,
Да печалью тебя пятнать.
Я пытался с тобой быть честным,
Только честность-то - не в чест`и.
Что мне - ангелом, то тебе - бесом
Показалось на этом пути.
На пути, где шагали вместе,
А теперь порознь пойдём.
Оставляю тебе эту песню
И места, где мы были вдвоём.
И когда пролетят годы,
И забудешь имя моё,
Будешь песню зато помнить
И места, где мы были вдвоём…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424361
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Замружена молодість човником плине за часом
Услід за майбутнім своїм по тривожній ріці.
В човні музикант, у душі увесь сповнений джазом,
В реаліях же - шестиструнка в убогій руці.
А хвилі щоразу розгойдує змінності вітер,
А струни гітари сміються, то ридма ревуть.
Спасіння канати немов - верболозові віти
Пориви вітрів тих полощуть, ламають і рвуть.
Майбутнє скоріш-бо за все заховалося в старість:
У першому класі Титаніка. Грає оркестр...
Та якби не було, не варто винити реальність...
Ми (щастю назустріч) чинімо вітрам злим протест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401697
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 12.05.2013
И в тихий час ночной,душа как пламя
За бурей жизни,грустью всех измен
За свое счастье буду рвать зубами
И я добьюсь хороших перемен
Пусть моя мысль по жизни будит строгой
Пройдут года,забуду я твой лик
Прольется свет и на мою дорогу
Пройдут года,забуду я тот миг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423926
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013
В небес блакиті ніжні дві душі
В проміннях сонця ніжаться в коханні.
Палких цілунків квіти запашні
Вустами спраглими в букет збирають зрання.
На постілі із золотистих хмар
Їх поєднало сяйво струн Ярила.
Він божеволіє від пестощів і чар,
Його приманює краса її зваблива.
Мить насолоди... Душі в небеса
Летять на крилах у шатро блаженства...
Для них обох лише ця казка вся,
Цей вихор пристрасті і ніжного шаленства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Не уявляю світ без тебе...
Потоки днів - німе кіно...
З тобою лину в сьоме небо...
Кохати... Щастя нам дано.
Тебе я серцем відчуваю,
Хоч на заваді - далечінь.
Твої обійми - клаптик раю...
На крилах ніжності прилинь!
Душі без тебе важко дихать,
І серце рветься із грудей.
Твої цілунки - моя втіха
В порожній темряві ночей.
Своє життя не уявляю
Без пелюсток із ніжних слів.
Тобі скажу, як я кохаю
Не фразами... А шалом снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417631
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 24.04.2013
І знову день згорів немов свіча,
Лишивши в пам'яті лиш теплі краплі воску.
Горнусь до ночі ніжного плеча,
Щоб сили почерпнути в неї трошки.
Бо завтра знов на сцену вихід мій
У звичній ролі у житті-виставі,
Де за лаштунками минулих почуттів
Душа не прагне визнання і слави.
Так день за днем іде кудись життя...
Все відшліфовано до болю, до оскоми.
В колишнє щастя вже немає вороття,
А зігране лишає тільки спомин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419568
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Не хочу чути більше я нічого...
Бо кожне слово - наче гострий ніж,
Що лезом видирає частки серця мого.
Тебе благаю! На шматки його не ріж!
Хай все незвідане покриють таємниці...
Душа хоч плаче... Менше так болить.
З любов'ю зазирни в мої зіниці,
Й в обійми загорни ти хоч на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419581
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Мы все заточены в невидимых стенах
Сжимающих усердно даже мысли
Но стены - не стены, а всего лишь страх
Нам не дающий подыматься в выси.
Крепка рука и мысли широки
Но неуверенность всегда будет сильней
Надежда с верой могут быть верны
До той поры, пока шаг до дверей.
Коробка эта не имеет потолка
Давая всем возможности мечтать
И даже звёзды светят с высока
В те дни когда так хочется летать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370303
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 21.04.2013
Давай, мы запасёмся лишь мечтами,
Собрав их аккуратно в наших снах,
Отправимся в неведомые дали,
Чтоб наслаждаться ветром на устах.
Без разницы куда несёт дорога -
Извилиста, терниста иль темна,
Держась за руки, не страшна тревога
И каждый день улыбчива душа.
Изысканно рассыпанные звёзды
Подмигивают ночью с высока,
И бело-серые размашистые грозди
Несут за ветром в небе облака.
В обнимку наслаждаясь этим миром,
Прекрасными моментами с тобой.
Когда ты рядом выглядишь счастливой -
Такую жизнь назвал бы я мечтой.
2012.
(Літературний альманах "Сила почуттів". 2015)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377317
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 21.04.2013
Нежным прибоем играет стихия
Трепетно линию берега водит
За горизонтом плывёт ностальгия
Рисуя закат, плавно солнце уходит.
Сквозь океан вдохновения мысли
Плывут, наполняя сознание ветром
Мелких идей разлетаются брызги
Волны по скалам их носят усердно.
Воздух наполнен свежестью мира
По небосводу рассыпаны звёзды
Можно лишь вдохом собрать свои силы
Руками до неба дотронуться чтобы.
Хочешь летать - раскрывай свои крылья
Дальше всё сделает воображение
Нет ничего невозможного в мире
Сладость мечты исполнима в мгновение.
В каждом моменте нежность весны
И бесконечности можно коснуться.
Но, к сожалению, это лишь сны,
Сны из которых так трудно вернуться...
2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406379
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 21.04.2013
Когда идёшь по берегу реки
Потоки звуков мысли растворяют.
В порыве хочется все берега пройти
И там найти...
Моменты, что так в жизни не хватает.
Поток прозрачных вод всегда жесток,
И каждый раз надеждой подгоняем.
Сбит с ног и до начала путь далёк,
Но снова встать себя мы заставляем.
Когда идёшь по моря очертанию
Миг дополняет красочный закат.
Укрывшись в тёплых снах воспоминаний,
Былых скитаний...
И невозможности вернуть своих утрат.
Созвучно подпевая песнь прибоя
И не мешая в вальсе мыслям танцевать
Прекрасен мир желанного покоя
Момент, способный вечностью обнять.
Когда идёшь по краю океана
Вся бесконечность смотрит с высоты
Когда у мира ни малейшего изъяна
И в снах тумана...
Непостижимое мгновенье красоты.
Сознание, хватаясь за фрагменты,
Оставит шрамы прошлой красоты.
Неповторимо, даже в те моменты,
Когда от жизни остаются лишь мечты.
2012.
(Антологія сучасної української літератури. 2015)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410405
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 21.04.2013
Я не стану тобі коханкою,
Бо ж ділити тебе не зможу...
Із тією, що стала бранкою...
І на мене зовсім не схожа...
Не для нас таємничі змови,
Божевілля в чужих квартирах...
Лиш у сни ти приходиш знову,
Щоб тонути в сердечних вирах...
Я не стану... та й ти не будеш...
Хіба можна кохати мрію...
Я відлюблю?.. а ти забудеш?..
То чому ж тоді серце мліє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419531
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013
Ти так легко мрію дарувала,
Ти так легко змінила життя,
Та ще легше ти все зруйнувала,
Відштовхнувши мене в забуття.
Ти забула про мене, про ночі,
Що я дарував лиш тобі, лиш за очі,
Ти казала завжди будеш поруч,
Я ж не знав, що та пам’ять дівоча.
Все змінилось для нас, бо все згасло,
Ще до того, як все було ясно,
Я не знав: Хто ти є? Ким я стану?
Та я бачив в думках ту кохану.
Вона близько? Чи це так здається?
А можливо вона десь у серці?
І так хоче знайти туди дверці,
Я відкрию... хай лиш поверн́́́еться .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348899
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 19.04.2013
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 19.04.2013
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 19.04.2013
Люблю я посмішку твою,
І що робить тепер не знаю:
Без неї просто не живу,
А з нею - мов би я літаю.
Цілую пристрасно ті губи,
Але ще поки лиш у снах,
Хоч я люблю на повні груди,
Та не приступна ця ріка.
Як важко жити і не знати,
Чи Бог дав ранки нам стрічати?
Чи зможу знову я літати?
Від думки, що почну кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348244
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 19.04.2013
Рисует красками печали
Холодный вечер сентября,
На стенах нежности отважной,
Что притаилась теребя.
Осенний дождь ее не смоет,
Хотя и время даже есть,
Она пропитана вся в сердце,
Туда пути-дороги нет.
Тоскливый ветер все гуляет,
С ресницы слезы он сдувает,
Они ложатся мне на грудь,
Чтобы опять меня сягнуть.
А ветер вовсе неспроста
Снимает листья у куста,
Они летят и все кружляя,
Тебя желанную напоминая.
И так проходит день за днем,
Но я пока ищу ее во всем,
Я вижу в утренней росе,
Что так уходит при тепле.
Я вижу в солнечном сплетеньи,
Как ты играешь не со мной,
Как ты целуешь в искушеньи,
Тот образ, жаль, уже не мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324807
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 19.04.2013
Пір’їнкою запала мені в серце,
Так ніжно-ніжно взяла у полон,
І ніби привідкрилося віконце,
Коли відчув тепло твоїх долонь.
Та не питай чого на серці тепло!
Чому так гірко сльози пролились!
І не питай, чого я вірив в пекло…
Ти не питай… а просто пригорнись.
А я згадаю ще не раз цей серпень -
Він дарував забутому єство,
І допоміг втекти від неповернень
В омріяний лиш мною статус-кво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 19.04.2013
Не тримай кохання у мовчанні,
Як цвітучу квітку в темноті -
Може миті ніжності останні
Нам залИшились уже в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419399
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Иногда он приходит ко мне домой,
Ни звонка ни стука - ему открыто
Как обычно приносит коньяк с собой...
Раздраженный. Потерянный. Злой. Небритый.
Мы молчим об этом, молчим о том
Говорить не надо - и так понятно.
Он посмотрит - помнишь я был котом?
- я хочу обратно.
Я налью - он выпьет, ему нужней
Сигарету одну на двоих закурим
Он посмотрит - давай, братан, не болей,
мне пора в натуре.
У него как обычно - одна беда,
соль да дыры в трюме...
Он приходит ко мне - а еще - куда?
Я - который умер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013
Склянка Мартіні… Ти не в онлайні,
Сонце блукає між сірих висоток,
Спокій втрачаю – повільно, принаймні,
Уявляючи, яким же на смак є твій дотик?
Запущено браузер – а тебе знов немає,
Самотньо всміхаються всі мої смайли…
Марно іще один день помирає,
З ним – 306 мегабайт фото файлів…
Де ти і з ким ти, ну як мені знати?
Телефон твій мовчить: абонент поза зоною.
Хто не втрачав – не лякається втрати,
Я ж вкотре крапку – замінюю комою.
***
Ще кілька файлів. Видаляю останні.
Ти не в онлайні. Ти не в онлайні…
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338480
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 18.04.2013
Коротке «прощай» на «привіт», переплетений в тугу.
Безладдя думок розсипається білим бузком.
Вагалась… просила мене залишитися другом,
бо звала уже не романтиком, а диваком.
Не варто було говорити про лілії білі,
пісні під гітару, розмови за спільним столом…
Сказала: в нас погляди пізні і різні в нас цілі -
і весну зламала незайманим білим бузком.
В душі не тримала… та й нащо, якщо не зрослося.
Дорога вінчала мене між проваллям світлин,
а цвітом бузок закипав, засинав у волоссі.
Романтик-дивак залишався назавжди…один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата надходження 20.04.2011
дата закладки 18.04.2013
Скриплять старі розлогі ясени
Над стежкою в життя, в безкрає поле.
Твої літа – у нитках сивини,
Мій сивочолий батьку, сивочолий.
Як рано ти, мій Неньо, посивів
(а ще ж роки й не перейшли на зиму).
Життєву мудрість, твердість, щирість слів –
Найкраще передав донькам і сину.
Натруджені робочі мозолі,
росте журба в мереживі на скронях.
ХлібоТворець найперший на Землі -
Господній Світ тримаєш на долонях.
Вже так бракує сил твоїм рукам:
Тримати час і нести косу в поле…
За посмішку твою я все віддам -
Мій сивочолий батьку, сивочолий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 18.04.2013
Ти мрійлива як вітер,
Що кружляє у полі,
Трохи схожа на квіти,
Що тримаєш в долонях.
Ти відверта як небо –
Чисте, світле, прозоре;
І безмежна як небо,
І прекрасна, як море.
Я тебе відшукаю
У світанкових росах,
Я на тебе чекаю
Загадкову, мов осінь.
Ти смілива як вітер,
Що кружляє у полі…
Моє серце відкрите –
В твоїх ніжних долонях.
(2006 рік)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405320
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 18.04.2013
Холодна кава гріє твої теплі руки,
Хоч осінь в душах терпне золота.
Я ностальгую під ніжніші звуки,
Ніжніші, навіть, за твої уста.
Родзинки спогадів твоїх я пам’ятаю досі:
Чекав коралово-блакитних вечорів,
І рахував на небі безкінечні осі,
Теплом своїм, не мов гуашшю, ти лелів.
Мені пастельно заживали рани,
Коли торкався ти моїх плечей.
Змовкали тоді шторми й урагани,
Ховаючи на дні розмови зоряних ночей.
Блакитні хмари розганяв руками,
І небо все ж здавалося в полон.
Своїми ніжними та чуйними словами,
Ти малював в душі свій неймовірний тон.
Холодна кава гріє твої теплі руки.
Мов справжня осінь – лірика душі.
Ти ж добре знаєш – не терплю розлуки,
Так само як і ти ненавидиш дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 18.04.2013
Ти ще ніхто, а вже забрав мій спокій.
Я одинока, ти одинокий.
Це я така слабка, чи ти така нездара?
Чи зовсім ми погана пара?
Питаю я своєї долі.
Чи я не маю ані духу, ані волі?
Я часто в роздуми душевні опускаюсь,
Пірнаю глибоко, і довго розбираюсь.
І почуваюсь дуже прикро я.
Сумна, слабка, розчавлена.
Тоді до зриву я Тебе довожу.
І запросто втопитись можу.
Мене не відпускає чорне дно.
Тобі як за́вжди все одно.
Я ще не плачу, та сльози близько-близько.
Ти кажеш досить нити, сильною будь!
І стався до речей простіше, все забудь!
А я вважаю, холоднокровність -
Це вада серця і душі!
І значить так вже хай і буде!
Аби вернутись з дна мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413687
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 18.04.2013
Я давно не любив так солодко
кожним сантиметром мого тіла.
Між нами не сотні метрів чи кілометрів а всього
два кліка.
І хоч як би душа не хотіла
Бути з тобою я мерзну
Від цієї холодної весни
Від лелек що стоять у багнюці
З гнітючим настроєм як не тисни
Та серце не буде повільно битися
Тихіше не зможе що не прийми
Якими молитвами не замолюй
І ось коли вистрибне не лови
Якщо
хочеш …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418361
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Мені так мало тут тебе,
ти наче тут, а ні, усе ж немає.
Я клявся що любитиму до смерті
і клянусь, та смерть мене чомусь минає.
Десятою дорогою ловлю,
вона неначе невловима муха.
Треба заснути мабуть, хай прийде,
хай сяде і дістане ця бридлива сука.
Без посмішки броджу по цій землі,
так як повсталі з того світу.
Та спокою нема у вашому теплі
так як і глибоко в землі нема просвіту.
Мені так мало тут тебе, кажу,
ти наче тут, ти тут в моєму місті,
я все пробачив й тихо стережу
її, що забере мене при білім світлі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408525
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 18.04.2013
Для Галі Глек)))
Співає скрипка Страдіварі
і сонце заглядає у віконце.
Ти даруєш мені вірш,
і зігріваєш теплом душу.
Нехай між нами сотні кілометрів доріг,
та душею я з тобою.
Я чує як лунає твій ніжний сміх,
і серце рветься із груди.
Так хочеться побачити блиск твоїх очей...
Нехай між нами сотні кілометрів доріг,
та душею я з тобою.
Для мене ти більше ніж просто дівчина.
І дякую тобі за те,
що радість людям ти даруєш)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419341
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Мені тебе так мало, моя Весно!
Бубнявію тобою до знемог -
Живу тобою! Вмру я і воскресну,
Щоб стати твоїм Лелем... Бачить Бог -
Як прагну бути поруч із тобою:
Вливатися у бруньки, наче сік;
Скресати ледом, пливши за водою;
Палким пилком пелюсток (твоїх щік) -
Цілунком припадати й пропадати
Промінням Сонця блиском на вустах.
Твоїм першозелом я хочу стати:
В тобі родитись й жити у листах.
О, як же мені, Ладо, тебе мало!
Моїй такої рідної душі...
Зимова біль засипала, приспала,
Вже скоро Літо вкутає в дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Мені тебе так мало, моя Весно!
Бубнявію тобою до знемог -...
Бойчук Роман Мені тебе так мало...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868#com1863416
Мені тебе ТАК мало, знемагаю!
(Добавки й у садочку я просив).
Серед краси весняного розмаю,
Для мене ти - найбільше диво з див!!!
Ти не шкодуй себе для мене, Ладо,
Так швидко молоді промчать роки,
Хтозна по яблука до твого саду
Чи йти комусь вже буде із руки?..
А я вже весь практично набубнявів,
Ще трішки, іскри полетять з очей!!!
Таких як ти не зустрічав ще Павів,
Був би дурний, якби пустив трофей!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417877
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Чужі для всіх... Лише від погляду тремтить Вона... Ховає очі, щоб бува не осліпити своїм коханням натовп.
Говорячи байдужі всі слова, сама кричить в душі:
- Я хочу! Хочу. Хочу...
Коли він поруч - волосся теребить... Ті руки завжди не дають спокою... А погляд! То зухвалий, прямо в очі. А то - неначе вивірка - не зловиш... Лиш губи скусані до крові... спокусливі... малюють вже в думках картину...
Нема вже сил ховати почуття... Лічити дні, секунди до шаленства...
І кожен раз, втікаючи, Вона йде назавжди...
Приходить новий день... І очі в очі, і дотик мимовільний... Пропала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346806
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 16.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Я не поэт, просто рифмую,
Что на душе лежит порой,
И образ в мыслях дорисую,
Он строчек будет тех герой.
Расскажет как на сердце тяжко,
О том, как сложно нынче жить,
Что на плечах висит упряжка,
И по теченью учат плыть...
Быть может вовсе не о грустном,
Захочет что-то вам сказать,
Романтику при свете тусклом,
Начнет в реальность воплощать.
А может, скажет о закате,
И о вечерней красоте,
Вот ОН - ПОЭТ, а я, извольте,
Рифмую просто на листе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242118
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 13.04.2013
Он очень любил дождь. Нет, это не приступ ванили и здесь не будет фраз о том, что в дожде легко спрятать слезы. Дождь был его спасением от…самого себя, от собственных мыслей. Еще будучи подростком им овладело желание научиться «обрабатывать» сотни идей, появляющихся в голове, в «автоматическом» режиме, получая готовые результаты. Казалось, как круто было бы, если бы ни одна мысль не пропадала даром, да еще чтобы и сознательное свое не подключать при этом. Чтоб можно было только результаты получать и выбирать, что нужно, а что нет.
Годы попыток, экспериментов, тренировок, все это не прошло даром. Получилось! В один прекрасный момент в голове что-то словно завелось, как небольшая советская игрушка на пружинке. Едва заметный фоновый шум и четкие «указания»: «дальше тратить время на институт бессмысленно», «общение с этим человеком бесполезно», «нужно чаше посещать это место»… Лишь расслабившись, концентрируясь на собственных мыслях, постепенно создавалось впечатление того, что все в голове замедляется и раскладывается на длинные логические цепочки, первоисточники, новые цепочки, новые источники. Как будто мысли поворачивались вспять и двигались от результата к зарождению идей. Это было удивительно.
Шли месяца, годы, но «шум» не прекращался. Ни на секунду. Будь то состояние бодрствования или сна, серое вещество в черепной коробке раскручивало бесконечно заведенную пружину потока мыслей. Виток за витком. Это уже нельзя было контролировать. Просто получать «результаты». Сумасшествие? Возможно. Гениальность? Вероятно. Реальность? Определенно. Сумасшедше-гениальная реальность… Изысканно жестокий результат стремления к совершенству.
Ночь. Обычная весенняя ночь. Прогулка по слабо освещенным скверам с блокнотом и огрызком карандаша в руках, который машинально писал все, что надиктовывало сознание. Буква за буквой, строчка за строчкой. И вдруг, буквы на бумаге поплыли, а «шум» исчез. Словно кто-то зацепил регулятор радио волн и указатель попал на пустую частоту. Капли. Дождь. Белый шум. Пустой эфир. Спокойствие… Больше нет ничего. Рука больше не выводит корявые буквы в потрепанном блокноте, взгляд уверенный, сконцентрированный на чем-то вдалеке. Спокойствие. Впервые за долгое время, на его лице появилась едва заметная улыбка…
© Блуждающий Ветер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418010
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013
В епоху атрофованих думок,
"Життів" у соцмережах різних,
Не тягнемось руками до зірок,
Лишили на полиці свої мізки.
Весь сенс буття - в простих речах,
Що нам дарують насолоду,
Секс, їжа, сон...як той ховрах...
З яких часів ввійшло у моду,
Не мати власного смаку,
Пливти лиш хвилями мейнстриму?
Свою позицію чітку,
Змінити в мить на непостійну?
Нашестя зомбі боїмось,
Та самі в них перетворились.
Розплющте очі бодай хтось!
Мені колись таке наснилось...
Що люди всі немов один,
Великий дивний механізм,
Що по шляхам думок-судин
Несе ЖИТТЯ крізь сотні призм...
Життя! Майбутнє! Світ новий!
А не занепад і помиї...
Я після сну мов сам не свій,
Адже так близько був від мрії...
© Блуждающий Ветер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396293
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 13.04.2013
Яснозора Ніч зимова в місячній імлі
Закохалась в Сонце-обруч. Горизонт землі
Все ховав його від неї. Радість і печаль -
Їх побачення вечірні й вранішні "Прощай".
Стали місяць із зірками - ранами в душі,
Що ятрились Сонця сяйвом на тілах чужих
І покров зими сріблили - сніжний оксамит.
Ніч тужила у чеканнях Сонечка візит.
- Не журися, Нічко люба, разом ми, повір!
Сяє погляд мій у світлі незлічимих зір,
В срібній, місячній оправі - тобі усміх мій:
Лиш в тобі горю насправді у пітьмі німій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402681
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 11.04.2013
Я поглядом очей Твоїх прозорих
тамую спрагу... Хочу пити знов!
Вони близькі й далекі, наче зорі.
Від них холоне й закипає кров
Від них ніде немає порятунку...
(а серце то стиха. то знову б"є)
Ти дай з очей напитись того трунку!
І все... Що було моє - все Твоє
Усе Твоє: думки, слова, бажання
та трунок той ковтаю знову й знов.
Я гину!.. Я вмираю від кохання!..
Хай воскресить мене Твоя любов...
Я поглядом очей Твоїх прозорих
тамую спрагу........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392569
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 11.04.2013
Кому куди, мені ж - до перевозу...
Стоїть Харон на березі і жде.
Давно він став в очікувальну позу
І незворушно в дудочку гуде.
Нехай гуде, а я ще погуляю.
У мене доста справ на цій землі.
Допоки їх докупи постуляю,
То й наживусь, не згірш за королів.
Я світом не нудитиму без міри,
Вбиратиму всі радощі земні.
Дарма, як день здаватиметься сірим -
І сірий день наснагу дасть мені!
Стужавів слід від стоптаного рясту,
Вже за плечима гони довгих літ.
Та ще кортить хоч трішечки попрясти
І далі постелити долі слід.
Так, день за днем, дійду до перевозу
І кану в Лету - річку забуття,
Лишивши тут просту життєву прозу,
Немов предтечу іншого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 11.04.2013
Якщо серце мовчить, кам'яне
І не схильне воно до любові,
Ти тоді не випитуй мене
Про стривожені сни світанкові.
Повза чутка, слизька, як вужак,
І - холодна, до сьомого поту.
Ми з тобою тоді на ножах
І верземо всіляку гидоту.
Наче й справді - холодні й чужі,
І усе в нас хороше позаду.
І любов запеклась від іржі,
Бо чутки нашептали про зраду.
Я б не слухав чужих теревень,
Я б своєму лиш серцю повірив,
Якби ти у призначений день
Мою віру любов'ю зігріла.
То байдуже, що пізня весна,
Гірш, як осінь засріблиться рання.
Краще ківш покаяння - до дна,
Ніж під корінь - розквітле кохання.
Нас докупи не випадок звів,
То вже доля так стежку проклала,
Щоб із тисяч незайманих слів,
Ти мені "я люблю" прошептала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Люби мене... Як пестить вітер віти,
Ласкавим подихом цілує їх у скроні.
Весною ніжною, що розсипає квіти
Легеньким дотиком промінчика долоні.
Люби мене... Як ясне сонце землю,
Палким цілунком у вуста її цілує.
Впліта у коси росу чисту ранню.
Любов веселкою барвистою малює.
Люби мене... Як море річку любить,
З шаленістю і пристрастю чекає,
Коли бурхливість свою в ньому згубить...
Її цнотливі води так жадає...
Люби мене... Як вірно люблять птиці,
Кохаючись у синім піднебессі.
І від розлуки гине їхнє серце,
Бо відчувають пару аж до млості.
Люби мене... Як ти мене кохаєш...
У морі ніжності твоєму потопаю...
Весняним сонцем ти для мене сяєш...
Із птаха вірністю тебе я так чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417346
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Тишина тоже умеет говорить. Говорит она у всех по-разному , по особенному. Для кого-то это пугающие наполненные чувством тревоги и сомнений моменты, которые вот-вот еще немного и задушат в своих невидымых объятиях, и не оставят даже и следа, а для других – это счастливые минуты или секунды , которые льются нескончаемым потоком музыки и вдохновения, окрыляя и возвышая над будничностью и суетой , всего, что является неотъемлемой частью нашего существования. Тишина - это в конце концов жизнь, это правда, оголенный нерв и уязвимое место , которое мы часто пытаемся прикрыть сторонними звуками, ничего по своей сути не значащими, но порой так необходимыми и будто - бы важными. Тишина – это нечто невообразимо-таинственное и в тоже время одиноко-пугающее , в общем для каждого, этой свой роман, повесть или отдельная история, наполненная бесконечным диалогом наедине с самим собой, в этом огромном , потрясающе красивом и до конца неизведанном мире…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417436
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
У Северного полюса Земли,
Где белые медведи обитают,
Огромные незыблемые льды
Безропотно от солнца погибают.
Веками были счастливы они,
Нередко над матросами смеялись,
Отважные лихие корабли
Не раз о ваши глыбы разбивались.
Но прошлое отныне позабылось,
И солнце светит ярче чем вчера,
И море с вами сдержанно простилось,
И с юга движет тёплая пора.
Заснеженная Арктика растает,
Оставив след на многих берегах,
И наше человечество узнает
Всю правду о подводных городах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417403
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Духмяний аромат твоєї шкіри
Приємно так мою торкає пам»ять:
Такий же запашний, як яблунь зрілих
Плоди, (до себе, впавши в трави, манять).
А я, мов промінь сонця той уранці -
Торкаючи зіпрілість росянисту
На твому ніжно-шовковому ґлянці,
Вдихаю яблук юність рум»янисту.
Цілунком напуваюсь, мов нектаром…
Моє ти – яблуневе божевілля!
Затьмарена свідомість твоїм чаром
Від шалу – до блаженного безсилля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402037
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 09.04.2013
Закружляй мене, Зимонько, ти у своїй сніговерті
І скажи, хто для тебе я - Єті, а чи Сніговик?
Чи судилось від Сонця діждатися талої смерті,
Чи ж податись де вічні сніги, до яких уже звик?
Встиг тебе покохати, моя білосніжная панно.
Долю випроси в Неба, щоб снігом міг стати твоїм.
Прикрашатиму завше тебе у мережний серпанок,
Буду поряд з тобою на вік, там де сніжні краї.
Я тебе одягатиму лиш в оксамитові шати,
Купуватиму в Сонця найкращу коштовність буруль.
Буду вічно, ти чуєш, тебе Білосніжко, кохати,
Стану шлейфом сніжинним твоїм... Я - твій сніжний король.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411281
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Крихта солодкого болю
Бубнявіє в тобі весною.
Тебе я усю розпаролю
Дозою квітня рясною.
Променем пристрасті в тобі
Розлию мереживо щастя.
Я травня розбуджу у собі
Пломенем течій в зап"ястях.
В мареві пахощів літа,
Спекотними днями й ночами -
Моїм ти коханням зігріта...
Згадую, як ми кричали
В сплесках осінньої румби;
Нам листя було покривалом...
В час холоду, сніжної згуби -
Танго нас двох зігрівало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413537
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Два погляди зустрілися в любові,
Цілунки два злилися у один,
Сплелися пальці в зімкнутих долонях,
Кохання крила ринули в порин
Двох поглядів, що стрілися в любові.
Любов безмежна, наче синє небо
З хмаринками у вигляді сердець:
У пошуках прекрасного «далеко»
Кохання-веж торкає всіх фортець
Безмежністю своєю, наче небо.
Пливуть над людством ті любові-хмари,
Закохані лиш бачать в них серця.
Щасливі ті з них, хто любов»ю марить.
Хай лине вище неба пісня ця
Й розвіє над людьми любові чари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402036
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 09.04.2013
Я - талий сніг, а ти - моя Земля,
Я - вітер, ти - хмаринка сніжно-біла,
Промінчик Сонця я, ти - брунька на гіллях,
Я - в небі птах, а ти - моя пір"їна.
Ти - лірика, я - автор твоїх слів.
Коли ж я простір, ти - моя всебічність.
Я твій, свідомосте, політ барвистих снів,
Я просто час твій, ти ж бо - моя... ВІЧНІСТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400331
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 09.04.2013
Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд - так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.
Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам - покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.
В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір"їнку, щастя-птах.
Ти - янгол мій, свої згубивша крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013
Інтим із запахом ванілі.
Холоне кава на столі
З ванільним цукром, а на тілі
Цілунки твої у вині,
Що ще із вечора зостались,
Мене довівши до межі.
До піку пристрасті кохались
Аж до останньої зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363126
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.04.2013
Тендітний стан дурманить ніжністю жасмину,
Зелом весни чарує трепет у очах...
Пурхливим ластівом в гніздечко твоє лину...
Поміж пурпурних насолод, що в пелюстках
Жаги твоєї, наче полум"я тюльпану,
Пилок спокуси я збираю, мов той джміль
І з назріваючою лавою вулкану,
Торкає розум зваб твоїх духмяних хміль.
То б"є фонтаном у кожнісінькій клітині,
То, наче сік з беріз сочиться феромон...
І розливається чутлива мить в хвилині
У відчуттях барвистих, мов хамелеон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407078
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Я - метелик у твоїх долонях.
Прилетіла в зиму так невчасно...
Хочеш-залиши на підвіконні,
І дивись, як я тихенько згасну...
Хочеш- відірви прозорі крила,
Щоб у небо більше не злетіла.
Я зроблю тобі із них вітрила,
Зроблю човен із свойого тіла...
Хочеш-голкою на стіну, на удачу,
Як трофей, у боротьбі здобутий.
Та я зможу і тоді пробачить,
Бо любов мою не осягнути!..
Я - метелик на твоїх долонях...
Прилетіла в зиму не навмисно...
Хочеш-посади на підвіконня...
Хочеш- просто у кулак затисни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386625
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013
Зірватись пташкою і вдаль злетіти.
Розкрити крила й вітру покоритись.
Забутися на мить, й затамувати подих
І вік кружляти по степах роздолих.
Над горами німими, зеленими лісами,
Над ріками швидкими, глибокими морями.
Дивитися на світ з пташиного польту,
Забути всі закони, забути про турботи.
Не бачити й не знати горизонту меж.
Помчавши уперед ніяк не гальмувати
Щоб серце так забилось, палало від пожеж!
І як повітря наше, розкуто пливти в часі
Так тихо, безтурботно по всій земній осі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417030
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Я за тобой скучаю очень,
Да, мы не вместе, ну и пусть!
Но не забуду дни и ночи,
Что прогоняли нашу грусть.
Я не забуду годы счастья,
Ведь только этим я живу,
Ложатся карты одной масти
На стол, как листья на траву.
Мне говорят они, что будем
Мы вместе скоро й навсегда.
Да, хоть весь мир меня осудит -
Тебя не брошу никогда.
Ведь я люблю тебя так сильно -
Сильней за жизнь, за белый свет,
Тебя я, милый, полюбила
За то, что больше таких нет.
//4.01.05//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401322
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 09.04.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 09.04.2013
Никогда-никогда не влюбляйтесь дважды, если не сумеете дважды разлюбить.
Не бросайтесь из крайностей в крайности, с перрона – под поезд, с достоинством – на колени. Когда-то все это уже делали до вас, поэтому не нужно неоправданных суицидов.
Если хотите заявить о себе миру - начните с апельсинов. Снимите с них кожуру и угостите друга, маму, ребенка. Для добродетели не нужен пафос, не обязателен повод, пусть только она будет внутри вас. Сегодня утром мне доводилось пить апельсиновый сок, который, признаюсь, я не люблю. Но он оказался невероятно вкусным! Не потому что апельсины были спелыми, потому что были выжаты до корки руками. Да! Именно руками. Так искренне, что я не нашлась с ответом, кроме повседневного «спасибо». Дарите такую безумную нежность, но никогда-никогда не влюбляйтесь дважды.
Очередной раз, заваривая один и тот же чайный пакетик, мы теряем вкус и крепость благородного напитка. С каждым разом он становится менее нужным и вскоре оказывается на помойке, среди груды прочих отходов, оказывается там безвозвратно, разлагается, теряет свое первоначальное предназначение. В порядке экономии – заваривайте чай несколько раз. Но никогда-никогда не влюбляйтесь дважды.
Именитые модницы не надевают один и тот же наряд дважды. Новые фасоны, новые веяния, старые привычки в выборе тканей. Казалось бы – тряпье, а сколько болезненных тем задето. Сколько моделей переодето. Деньги. Кофе – сигареты. Мода имеет привычку повторяться, повторяйтесь вместе с модой. Но никогда-никогда не влюбляйтесь дважды.
Сколько раз люди открывают глаза утром с осознанием того, что лучше было бы просыпаться в своей постели, а не на чужой односпальной кровати в комнатушке схожей с гостинными в хрущевках. Не собирать в спешке разбросанную одежду, чтобы незаметно сбежать до наступления рассвета. Делите свой сон и беспечность среди чужих спальных районов.
И никогда-никогда не влюбляйтесь дважды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353256
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 09.04.2013
Устала жить, а, может,...не устала..
Оставь любовь на полпути ко мне.
Я отдохну тихонько у привала,
На разоренной бесами земле.
Молчи сейчас, словами не бросаясь,
Беги долой, подальше от меня,
К земле всем телом крепко прижимаясь,
И корчась от тоски, будто змея.
Оставь слова еще за поворотом,
На мир людей взирая свысока.
Солги сейчас, что ты...влюблен в кого-то.
А я солгу, что я - ...не влюблена...
Свидетельство о публикации №11104110309
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253112
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 09.04.2013
Помню я снежную сырость
Пасмурных дней ноября.
Небо ломалось. Стремилось
Рухнуть и ранить меня
Заледенелой лазурью,
Сделанной из хрусталя.
Ветви повесив понуро,
Мерзли, дрожа, тополя.
Пряталась, дёргала шторы,
Фета твердя наизусть
И обещала, что снова
Я никогда не влюблюсь.
…Эта же терпкая сырость
Годы спустя в ноябре
Солнце уже опустилось,
Тая в янтарной заре
Звезды, как вбитые свечи,
Небо ломают, скрепя.
Я не влюбилась, конечно.
…Но не забыла тебя.
* Одно из моих любимых стихотворений А. Фета: "Я тебе ничего не скажу ". Оно имеется в виду здесь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414717
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Остання ніч... вже порвані всі струни,
Але так голосно звучить безладний ритм...
Такий солодкий яд... такий пекучий трунок...
Уявно нудко пахне, як у церкві, мирт...
Остання ніч... сухим піском у очі...
Та сльози вже у вирій відлетіли...
- Всі чорні сни тепер - твої... пророчі...
Чужі вуста зрадливо шепотіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411861
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Я натягаю рукави у светрі,
І п’ю давно остиглий чай.
Твої слова до мене вже не теплі,
З уст виривається лише - прощай.
Меланхолічно нот душі торкаюсь,
І обриваючи рожеві сни,
Я просто тепло одягаюсь,
Сьогодні не зігрієш ти.
Бринить сльоза на ніжнім тілі
В душі розходиться печаль.
І тільки поруч наші тіні,
У спогадах лише, на жаль.
Блакитні хмари в небі пропливають
І мрії йдуть на посіріле дно,
Закохані прощаються й прощаються,
А я любила і байдуже, що це було давно.
Ти знаєш, светр не зігріє так, як ти.
І про холодний чай не варто говорити,
Ти не тримай образи і прости,
Бо страшно на коханні пропасті ходити.
Мені приємно тільки, що усе було.
І хоч згадати нічого, по суті.
Я дякую за не мені дане тепло
У той момент, коли усі навколо люті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412017
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Зимними холодными ночами,
В шепоте чуть тлеющих углей,
Мы с тобой с улыбкой вспоминали
Майский запах городских аллей.
Завывает вьюга за окошком,
Рвется в наш уютный бастион...
До весны совсем уже немножко,
Но бурлит еще зимы гормон.
По ладам твои скользнули пальцы,
Из камина грянули басы...
И снежинки, вечные скитальцы,
Тишиной спустились на весы.
Стихло все, с чарующим аккордом,
Перебор гитарный, как бальзам
И зима, в своем порыве гордом,
Для весны шлет тексты телеграмм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395845
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 09.04.2013
Не хвилюйся, що надворі осінь,
На порозі лютая зима,
Хай тебе зігріють на морозі,
Ну хоча б скупі мої слова.
Осінь сипле золотом яскравим,
Голосом твоїм шумлять вітри,
Всі слова заплутаються в травах,
Затремтять краплинками роси.
Біль і щем у серці від розлуки,
Осінь ця закрила всі мости,
А скрипаль мінорно грає звуки,
Де щасливі були я і ти.
Ніби душі сплетені в акорди,
За вікном танцює листопад,
Тільки ми усе виводим ноти,
Ті, що разом вже не зазвучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 09.04.2013
Стихи мне нынче не нужны,
По горло сыт я рифмованьем,
Мне интересна только ты,
Я пьян твоим очарованьем.
Мне строки душу извели,
В них нет ни счастья, ни отрады,
Лишь твои письма помогли
Преодолеть пути преграды.
Лишь в наших сказках я живу,
Лишь ими я сейчас питаюсь,
Словами тёплыми дышу
И нашим счастьем упиваюсь.
Но знаю я, что виноват,
Что много на себя беру,
Что в ваш прекрасный райский сад
Войти пока я не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013
[img]http://cs307205.userapi.com/v307205008/5ef6/26dHYuJ_yoI.jpg[/img]
Я б покинув рідний край,
Щоб не думати про тебе.
Я піду - ти не зважай,
Лиш візьму з собою небо.
Я молитиму Богів,
Не жалітиму і крові,
Тільки б я перегорів,
Тільки б знову краплю волі.
Я не сплю ні в день ні в ніч,
Очі вицвіли від солі,
Руки терпнуть, в ногах біль,
Та живу... живу поволі.
Не почули молитов,
Не почули... кляті Боги!
Дарували знов любов.
Ну за що? За що, Ви Боги?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396212
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 09.04.2013
Я чувствовал, что вы любили,
Глаза мне это говорили,
А сердце тайно прошептало:
Одной лишь дружбы будет мало.
Я вам боялся написать,
Уж не хотелось признавать,
Что я влюбился так нелепо,
Так безнадёжно и так слепо.
Но сердце мучило меня,
И вот, когда взошла заря,
Дрожащей лёгкою рукою
Я взял листок перед собою.
Но строки сразу не легли,
Перо давно былО в пыли,
И я, казалось, позабыл
Свой стихотворный яркий пыл.
Пришлось повременить с посланьем,
Души ранимые терзанья
Мне вдохновенье разожгли,
И строчки сами поплылИ.
Я написал вам, ангел мой,
И чувства полились рекой,
Часы былой тоски, печали
Меня на время отпускали.
Теперь волнуюсь, моя радость,
Чтоб ваша ангельская сладость
Не испарилась в один миг -
Не в силах я забыть ваш лик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383063
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013
Уся в красі осінніх квітів, в позолоті,
Вродлива Осінь ходить з Вереснем за руку.
А той, бажаючи торкнутись її плоті,
Переживає у собі нестерпну муку.
Він пригріва її долоні теплим сонцем
І пестить стан її шовковими вітрами.
Інтимні віршІ пропускає він крізь серце.
Лишили слід від їх бажань пологі трави.
На зміну Вересню з"явився красень Жовтень.
Він вплів у Осені косу багряну стрічку,
Зробив намисто листяне і златий перстень.
За руку взявши цю красу, повів у нічку.
Жовтнева ніч для них обох відкрила двері.
Покров із листя золотий відбився сріблом:
Світив їм місяць разом з зорями у сквері,
Туман інтим їхній розсіяв білим світлом.
Пора настала Листопада покохати,
Який любов свою приніс на крилах вітру.
Він вміло так зумів із неї зняти шати,
Завівши в свою листо-охряну палітру.
Вона кохала його також так завзято, -
Він в неї третім був й останнім в цьому році.
Своїх коханців привела Зима крилата.
За дев"ять місяців народить Осінь доцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013
Мой час подходит уж к концу,
Я не шучу – лицом к лицу
Я вижу смерть – она пугает,
Но, право, многого не знает.
Никто не знает, что поэт
Давно уж болен…и сонет,
Что раньше был одним леченьем,
Сейчас не видится спасеньем.
Любовь ему осточертела,
Он ранен, но не только в тело,
И небеса давно хотели
Забрать его, но не сумели.
Теперь блуждает он без дела,
Без сердца, чувств и без души,
Судьба ему давно пропела:
«Прости, поэт…ты нагрешил»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376592
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.04.2013
Любителям гумору
До схід сонця прокинулась нині бабця Ганя,
Почала збиратись в місто із самого рання.
Наварила діду супу, спекла бараболі,
Стала в сумку накладати моркви і квасолі,
Буряків і капустину, яєць три десятки…
Сумку в руку… Ні, не важко…Напишу для згадки,
Що купити в місті маю… Хустину, калоші,
Майонезу, пачку масла, олію хорошу…
Хвилин сорок… Бабця в місті, спродалась швиденько
І пройшлася між рядами, добре що близенько.
Вибрала собі хустину, дідові калоші,
Дуже довго вибирала, щоб були хороші.
Спакувала все у сумку, калоші не влазять.
Десь коробку візьміть, бабцю, добрі люди радять.
На станцію пошвеньдяла, бо ще була сила,
По дорозі разів зо три калоші губила.
Підійшла в кіоск аптечний пита чоловіка,
Чи не має бува часом коробки з під ліків.
Подивився чоловічок на бабцю й калоші,
З - під стола дістав коробку, дає бабці…Прошу.
Аптекар був із гумором, хоч уже й посИвів,
Дав коробку він бабусі з - під презервативів.
Спакувала ті калоші, шнурком обв’язала,
Сумку збоку, а коробку на руки поклала.
Зайшов хлопець у автобус, глипнув на бабусю,
А чи можна , він питає, я тут примощуся?
Зняла бабця свою сумку, кинула під ноги
Сідай синку, місця досить, поїдем в дорогу.
Прочитав, що на коробці написано зверху,
Ніби повна коробчина, набита доверху.
І цікавість розібрала хлопця молодого,
А ось це скажіть, бабусю, везете для кого?
Це дідові… Ще й пляшечка… Додому везтиму,
Хоч старий, та ще при силі, зчовгає за зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284439
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 09.04.2013
Любителям гумору
В ресторані чолов’яга обід замовляє.
- Трішки сала і два борщі дати вимагає.
Три біфштекси, вісім хліба, дайте ще й приправи
І грам тридцять дайте віскі, просто для забави.
Офіціант здивувався: - Чом так мало п’єте,
А чи віскі в нас погані, чи може дієта?
- Віскі у Вас пречудове, претензій немає.
А для мене лиш би запах, а "дурі хватає"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258136
дата надходження 07.05.2011
дата закладки 09.04.2013
Прийшов Господь на землю навесні,
Прийшов і бачить гарну,гарну пару.
Таку ще зовсім молоду в душі,
А по роках вже зовсім,зовсім стару.
І підійшов до жінки,каже ій:
-Ти з чоловіком завтра попрощайся.
І він помре.Ти тільки зрозумій,
Він старий,хворий.Ти не сподівайся,
Що знов його побачиш через день.
Таке життя.Родився-мусиш вмерти,
І він не чутиме птахів і іх пісень.
А я від втрати біль твій можу стерти.
І впала перед Господом вона:
-Візьми моє життя Господь,благаю.
Без нього ця земля мені пуста,
І як мені без нього жить?Не знаю.
До чоловіка підійшов Господь:
-Від тебе завтра відберу дружину.
Таке життя.Але помре лиш плоть.
А чоловік не думав ні хвилину:
-Візьми мене.Я старий,вже прожив,
Я був найщасливіший в цілім світі.
Я би цій жінці небо прихилив,
Як на могилу я носитиму ій квіти?
Візьми мен.Це все,що я прошу,
Нехай вона побачить завтра сонце.
Господь,я хворий.Я тебе люблю.
Я з неба подивлюсь в наше віконце.
Побачу,що вона іще жива,
Побачу,що вона мене кохає.
Але не хочу,щоб була сумна,
Я знаю,що вона завжди чекає.
Задумався Господь:яке кохання,
І як без нього інші можуть жить?
Коли в душі зосталось сподівання,
Коли за іншим так душа болить.
І повернувся Бог,подарувавши
Ім спільного життя ще років сім...
Стояла стара пара обійнявшись"
Тобі я ввечір казку розповім.
До сьомоі весни вони кохали,
Молились Богу за щасливі дні.
Лише тепер вони уже не знали,
Що в один день померли навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 09.04.2013
Мне издавна всегда казалось,
Что твои руки, твои губы
Моя единственная слабость,
Что никогда не позабуду
Твой смех, улыбку и причуды,
И что волнения в душе
Навек останутся при мне.
Я свято верил в это чудо,
Я жил надеждою в душе,
Но, к сожалению, не буду
Тобою бредить в каждом сне,
Тобою вечно восхищаться,
Тобою жить и убиваться…
Я тоже горд, во мне душа
Была когда-то хороша,
Всё до тебя… не знал я боле
На этом жизненном просторе
Ни радостей, ни горестей, ни бед,
Всему тому – один ответ:
Я был бездушен, чёрств и грешен,
Всё до тебя…я был как леший
В том тёмном и густом лесу,
Где без тебя ловил тоску,
Где выл от скуки и рыдал,
Где звал тебя и вспоминал
Судьбу безликую свою…
О Господи! Дай мне в раю
Увидеть ту, о ком мечтал,
О ком стихи я сочинял,
И без кого никак не мог
Придумать даже пару строк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 09.04.2013
Я до сих пор пишу стихи о том,
Кто навсегда ушел с моей души,
Оставив лишь пустой и тихий дом
И вырвав сердце, прокричал «Дыши!»
Я помню все, что он мне говорил,
Слова любви шептал, слова разлуки,
Как обнимал, и быть его просил
Целуя нежно плечи, губы, руки...
Я до сих пор пишу о тех глазах,
В которых я тонула до рассвета
И о любви, омытой в моих слезах,
И о душе, которая хотела лета!
Я до сих пор пишу стихи о том,
Кто оказался только милым сном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198635
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 09.04.2013
О як, скажи! Між безлічі світів,
В суцвіттях зір, які мережать ночі,
До серця шлях ти віднайти зумів,
І поглядом поринув в мої очі.
В твоїх обіймах забуваю все...
Ти, як мольфар, зчаровуєш цілунком.
Кохання-море в пристрасть нас несе,
Де будуть пестощі лиш нашим порятунком.
О, більш нічого зараз не кажи!
За нас тіла й вуста усе сказали.
Примар колишнього в минулому лиши...
Любові квітами ми встелим наш шлях далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412381
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 09.04.2013
Очі знов горять, іскорки в очах,
Це любов твоя на семи вітрах.
Ще вуста п’янкі і дівочий стан,
Серце рве любов, наче ураган.
Зорі угорі знов співають нам,
Тож не час тепер віддаватись снам,
Світиться в росі перлами трава,
Поцілунок знов відібрав слова.
Місяць взяв обох до полону нас,
Вже прийшла весна, це кохання час.
Зорі миготять в небі навесні,
Роси - не сльоза, а душі пісні,
Очі знов горять, іскорки в очах,
Це любов твоя на семи вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416639
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Лежим с тобой, друг другом наслаждаясь,
Так хочется, чтоб день не уходил,
А дождь идет, отливами играя,
Любви, он нашей, прибавляет сил.
В глазах взаимно страсти воспалятся,
И в такт сыграет общий стук сердец,
Наши желанья вновь осуществятся,
Слиянье тел наступит наконец....
Луна уйдет, желая с добрым утром,
Проснулись только, сразу пленил быт,
Но, вспоминая сладкие минуты,
Весь ряд проблем мгновенно будет смыт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382604
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 09.04.2013
А что же боль? Отчаянье смиренных?
А может вызов двигаться вперед?
Нет, боль придумана для пленных,
Но мне с ней нескончаемо везет.
Мне болью устланы и спуски, и подъемы.
На самом дне и выше облаков
Боль вместе с кровью движется по венам
И заглушает холодом тепло.
Поэтому, бывает временами,
Меня холодной называют и чужой.
Но, что же, проще броситься словами,
Не чувствуя тепло своей душой.
И я смиренна к этим крикам, впечатленьям,
Я в безразличности свою играю роль.
Но все равно бежит по моим венам...
Похоже кровь. А что же тогда боль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371828
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013
Вспоминаю я зимнюю встречу -
Бросил взгляд ты тогда на меня.
Мне казалось, что звёзды, как свечи,
Согревали мороз января.
Мне в душе стало сразу теплее,
Ты меня покорил красотой,
Прекратились в тот миг все метели,
Когда я целовалась с тобой.
Ты обнял меня нежно за плечи
И прижал крепко-крепко к груди.
А потом улыбался при встрече,
Я оставила грусть позади....
Буду часто тебя вспоминать я,
О тебе будут мысли мои,
И тонуть буду в теплых объятьях,
Будто снег, что танцует вдали.
//4.01.09//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417015
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013
Хотіла б я тебе кохати, але не ти моя зоря.
Тобі цю квітку не зірвати - для іншого росте вона...
Хотіла б сонцем усміхнутись, та хмари небо заплели
В твої обійми упірнути, але мені чужі вони...
Хотіла б дощиком весняним скропить тебе, що сили є
Твоя весна колись настане, але я чудо не твоє...
Хотіла б стати синім морем і утопить твою печаль,
Що з твого серця так мінорно на мене гляне крізь вуаль.
У розмаїтті днів буденних хотіла б стати вихідним
У суєті проблем щоденних - твоїм порадником одним.
Хотіла б болем невгамовним у твоїм серці прозвучать,
У скронях стукотом невтомним з твоєї долі виринать.
По сходинках душі твоєї піднятись в поле твоїх мрій,
Хотіла б стати я тією, котра сполола б там пирій.
Котра б листки дерев змарнілих пофарбувала б під траву,
У душах птахів скам'янілих завела б пісню чарівну...
Хотіла б замести доріжки, які від серця твого йдуть
Щоб там цвіли квіток маніжки,де бур'яни тепер ростуть...
Хотіла б співом свого серця збудити приспане твоє...
Хотіла б... Та твій номер стерся із пам'яті моїх ідей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332605
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 09.04.2013
Як непомітно час змінює все: нас, наші почуття, мрії, бажання, цілі і саму суть життя.
Ріка життя непомітно мілішає, гомін стрімкої течії перетворюється в шепіт, який іноді неможливо розібрати.
Серце ще вміє помічати красу, радіти приємним несподіванкам, сумувати, кохати, чогось чекати і за чимсь шкодувати. Але...Це все не таке яскраве, яким було ще вчора. Ми все менше розуміємо нову музику, поезію, фільми. Нам усе частіше здається, що в нашому минулому все було цікавішим, кращим, достойнішим, щирішим. Навіть в цукерках, морозиві чи газованій воді ми хочемо знайти запах і смак далекого дитинства.
Час веде нас життям. У кожного свій відрізок часу. Ми його викори-стовуємо по-різному: одному здається, що часу вистачить на все: на помилки і їх виправлення, на кохання і розлуки, на щастя і біль. І - помиляється. Іншому здається, що він нічого не встигне і його час раптово обірветься, як тоненька, непомітна ниточка, від тягару надбань і вчинків. І також - помиляється.
Ми все життя залежимо від часу: боїмося запізнитися, доганяємо, не встигаємо, губимося в його вирії , помиляємось, намагаємось виправити помилки. І все життя нам хочеться зупинити час хоча б на мить або змінити його траєкторію.
Невловимість і безконечність часу - це Вічність. А життя - мить, яку нащадки запам"ятають або забудуть. Та ми цього вже не знатимемо: наше життя не може бути Вічністю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 09.04.2013
Мені холодно у цій квітневій тиші.
Заливаю біль ковтком вина.
Вже за вікнами цвітуть рожеві вишні.
Серед люду я сама-сама.
Кажуть, нелегкі випробування.
Кажуть, що не винесу, слабка.
Та зі мною трепетне кохання.
Віра і надія крем'яна.
Руки поклади мені на плечі.
І хоча б на хвильку так замри.
І нехай надворі буде вечір
Тихої морозної зими.
Очі не ховай! Я добре знаю,
Що чужа постава і лице.
Я тебе відречено кохаю.
Ні вінця не треба, ні кільце.
Господи, пожалуй ти хоч трішки!
Непотрібна самим дорогим.
Надворі, босоніж, мерзнуть ніжки.
Надто сильна, плакать нема чим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2013
Ну вот опять весенний дождь.
Природа плачет втихомолку.
Вокруг всё вымокло насквозь.
Зачем же слёзы лить без толку?
Сверкнул вдруг молнии разряд-
Огнём всё небо заслепило.
Дождю, наверно, каждый рад,
Но только я вот загрустила...
Поговори со мною, дождь...
Не дай забыть душе, что было.
Ты стороною не пройдешь...
(Чего же, сердце, ты заныло?)
Сотри солёную слезу,
Найди для сердца мне ответы.
Раскрой в ненастную грозу
Дождя мелодии секреты...
Зачем же слёзы льют дожди?
Зачем терзают мою душу?
Ведь, нету сердца в них... Увы!
Неужто плачут от бездушья?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2013
Я хвора.Поміняйте серце.
Зробіть переливання крові.
Щоб разом з нею виллялись усі
отруєні молекули любові.
Збовтайте мозок,видаливши дані
Спираючись на штучну амнезію
Нехай зітреться фото про кохання
Хай жирна пляма розїдає мрію!
Звяжіть мені за спиною сорочку
Примусьте дуже довго спати
І може так,прокинувшись від болю
Його я зможу більше не згадати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 09.04.2013
Позовите пианиста, пусть сыграет что-нибудь...
Я сегодня возвратился в край родной, окончен путь.
Повидал в пути не мало, ощутил дождь перемен,
Часто жизнь меня трепала, но не сдам ее в обмен.
Так хочу я крепко выпить, закусить и закурить...
И под музыку тапера, незнакомым грусть излить.
Может жуткое похмелье тяжесть снимет на душе...
Не нашел я счастья в жизни во дворце и в шалаше.
Позовите... Позовите, хоть кого-нибудь скорей!
Эй! Гарсон! Налейте водки - побыстрее, пополней!
Музыкант, еврей со стажем, отложи игру свою...
Выпей рюмочку с бродягой, после, я с тобой спою.
Пусть не воет зал с укором, боль мою им не понять...
Не расшит мой мир узором и его не поменять...
Я вернулся в город детства, может быть в последний раз...
Наливай бокал полнее, горечь пью за всех, за вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359790
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 09.04.2013
Ти мене не любиш? Я погана?
"Я робила боляче і злилась."
"Я всипала сіллю твої рани."
"Я від почуттів твоїх втомилась."
Вибач, але все змінила осінь.
Це вона порвала наше небо.
Я грозу затримати не в змозі,
От вона і вилилась на тебе.
Ти мене не любиш? Дуже шкода...
Я б тобі сніданки готувала.
Знаєш, а кохання вийшло з моди.
Я, мабуть, немодна... Покохала ж.
"Наше небо вкторе не зростеться..."-
Як монети всі слова розгубиш.
Я перехворію, все минеться...
Я хороша. Ти мене не любиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368925
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 09.04.2013
Ти сонця променем лягаєш на вуста
І вітру подихом так ніжно обіймаєш.
Знов крізь виткі дороги і сумні міста
Весняним ароматом серце наповняєш.
Ти краплями дощу вмиваєш мої очі
І листям восени нашіптуєш слова,
А я крізь тихі дні й самотньо-сірі ночі
Так віддано несу кохання почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Мы познакомились. Жили. Шутили.
В летней жаре, с ума посходили.
Я тебе нравился… просто увидеть,
Но не посмел тебя, я обидеть.
Закончилось лето. Прошёл целый год.
В тебе появился набор свежих нот,
Но я всё как прежде, не делал шаги,
Потом поцелуй… и год позади.
Новое лето. Мы уже люди.
Будучи вместе дарили на блюде,
Счастье и горе, ревность, интриги,
Первые нервы, любовные сдвиги.
Уже, тут не я, а ты выбирала,
Из двух парней, на меня указала,
Снова эмоции, слёзы и смех…
Быстро развеялся лживый успех.
Ведь тот поцелуй, что дал нам начало
Был только жалостью, что мне мешала,
Начал игру и легко просчитался,
С ребёнком играл, и заигрался…
Зато, это опыт, прихоть судьбы,
И маленький шрам, на сердце, внутри,
Бывает, я вспомню, как мы шутили,
Знакомились, жили, лгали, любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347477
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 09.04.2013
Я Вас люблю! Там внутри у меня кричит.
И капля крови к каждой клетке с этим мчит.
Я дышу, наполняя грудь, этими словами.
Я Вас люблю! И любим я также Вами.
А значит на земле, в воскресающем дня,
Засияет и во мне, искрой от пламени огня
Полон багрянцем, поительный рассвет
Согревая мудрость лирой моих лет.
Я Вас люблю! Там внутри у меня кричит.
Пишите в строчке:" У меня сердце дрожит"
А я ее пью и пью жаждой путника уставшего.
Для любви, такой страсти не знавшего
Там прелюдией слов обножаются чувства :
"Я больше не могу. без Вас мне пуста.
Весь разум непослушный спешит Вас обнять .
Мне бы на яву все это Вам сказать".
Я Вас люблю! Там внутри у меня кричит.
В этом, время медлит и не спеша мчит
Я в нем что-то с надеждой, далека жду
Как бальзам целебный в нем ищу.
И время уйдет и убежит наша вода
Оставит шрам рубцовой любви, где была
Но ведь шрамы украшают таких мужчин
Которые любили женщин, как богинь!
Я Вас люблю! Там внутри у меня кричит.
И капля крови к каждой клетке с этим мчит.
Я дышу, наполняя грудь, этими словами.
Я Вас люблю! И любим я также Вами!
--
Валера Самчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415667
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Я вам письмо пишу, мой сударь,
Извольте душу мне открыть.
Я знаю - вместе мы не будем,
Но продолжаю вами жить.
Вот, что-то в сердце закололо,
Но вам меня ведь не понять,
Что даже после корвалола
Не удается боль унять.
В тот день, когда мы повстречались,
Я будто снова родилась,
С тех пор, мой сударь, вам признаюсь,
Что вам, как Богу, отдалась.
Благодарю вас, повелитель,
За то, что вы на свете есть,
Вы - мой очаг, моя обитель,
Влюбиться в вас большая честь.
Я прогнала свою гордыню
И потому я вас прошу
Простить бесстыжую рабыню,
Что я влюбилась и грешу.
Наверняка, вы у камина
Уже читаете письмо,
А, может быть, уже сожгли вы
Мой крик души...Мне все равно.
Ведь легче мне на сердце стало,
Я чувства вылила пером.
Мой сударь, я вас потеряла,
Но не сгубить мне к вам любовь.
//30.01.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396686
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 08.04.2013
«…А в нас, у Дубліні, уже весна!»
(Конан О’Тулл)
Дивлячись на калюжі майбутньої весни
Подумав ненароком, що
Я теж каменяр. Мурую з цегли слів
Своє творіння – храм Істини
Чи то свого життя безглуздого
Понурий мавзолей…
Крім слів, цеглинами важкими
Кладу помилки у підмурки.
Крапки моїх фраз шумерських
Зрозумілих хіба що глині
Летять крізь тунелі сансари
До білого світла в кінці.
Десь там нірвана –
Між квітами кульбаби
Та польотом джмеля.
Стою серед весняного міста.
Запаліть мені смолоскипом вірша
Хоч якесь світло на світлофорі!
Хочу перейти цю дорогу метафор
Які летять шаленими автомобілями
Асфальтом моєї сірої речовини
З розбитої вулиці Арістотеля
На вулицю Платона-філософа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 08.04.2013
Все минуты, собрав за все годы,
Что мы вместе с тобой провели,
Побеждая интриги, невзгоды,
Любви книгу сложить бы смогли.
Она будет, я знаю красива,
На обложке, в нас счастье в руках.
По страничке, все строки правдиво,
Напечатают наш Альманах.
А потом когда мы постареем,
Не забыть, чтоб не капли всех чувств,
В спальне вечером, в теплой постели,
Прозвучит она вновь с наших уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414922
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013
На синем небе нарисую счастье
И радугой его позолочу…
Любуясь им, тебя я в одночасье
Одену в шелковистую парчу…
Пусть будет счастье сказочно-безбрежным,
Пусть в нем сверкают юные мечты…
Пусть станет и безоблачным, и нежным
Все то, о чем мечтаешь в жизни Ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399913
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 08.04.2013
За одинокість і самотність
Зимові ночі я люблю…
За мрій твоїх безповоротність,
За смак чарівний мигдалю…
За те, що ти у темну пору
Про мене думаєш вночі…
За твою мудрість й непокору,
За блиск і полум’я свічі…
За те, що ти ледь не щоночі
Здригаєшся у темноті…
З любов’ю згадуючи очі,
Розгублюєшся в самоті.
За те, що твою грішну душу
Я поцілунками гублю…
І сум минулого ворушу,
І зачаровано люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416414
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Барвистою рікою грає маскарад,
Місто мережать зоряні вогні.
Скрізь - зміна масок - таємничості парад,
Сплетіння музики й костюмів чарівні.
На ній - коштовності і сукня вогняна,
Граційне й бездоганне її тіло.
Усе приховано... під маскою... Вона
Спокус тенета розкидала так уміло...
Він - повелитель балу... і жінок сердець.
Його так збуджує її краса... інтрига...
У вихорі їх закружляв танець...
Від єдності... скресає в душах крига.
Вона в обіймах... Він - полонений чарів
Вологих вуст її... і шкіри оксамиту...
Спокуси... запаху... Про неї тільки марив...
За нею вже б ішов хоч на край світу...
Та ось акорд останній... І вона зникає...
Як марево... Як у казках ведеться...
Та все ж її знАйде... Він точно знає...
Бо вже навічно володіє його серцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415946
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Я розмішаю барви літа
На дні своїх яскравих мрій
Відрізавши шматок старого світу
Я створю власний світ-новий.
Я візьму пензлик з почуттів,
І розмалюю все довкола
Заливши гамою із кольорових снів
Щоб було затишно як вдома.
Розтоплю ніжність наче шоколад
У вічній чаші насолоди,
І розфарбую наш квітучий сад
Ховаючи кохання від негоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416234
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013
Відцвіла любов -
і розлетілась світом.
Притрусило сивим попелом
вуста.
Не втамує болю
і південний вітер,
може з часом зникне безвісти
зола...
Двоєдино ми згірчили
юні душі.
Нажилися вдосталь. Мрії
відбули...
У саду тепер навіщо
гупать грушам,
адже зав'язі немає
від
весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393377
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 08.04.2013
Я промолчу, слова пустые -
Их звук не нужен никому.
Друг другу все давно чужие...
Ведем негласную войну...
Между собой, с самим собою
Уничтожая в пух и прах!
"Рулетка русская" с судьбою,
Песочный скрежет на зубах...
Ладонь в кулак, душа в лохмотья,
Нет страха и на все плевать!
Вы по течению, я - против
Всем вопреки! Не буду ждать!...
Ждать не люблю! Движение к цели!
Порою тяжело дышать...
Мир пополам...Не так хотели...
Жизнь на куски... Честь не отнять!
3 апреля 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415371
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Я честно, выдохся! Прости.
Устал я быть на расстоянии!
Стараюсь ближе подойти,
А ты меня опять в изгнание...
Зачем то холод, то жара?
Что происходит между нами?!
Ты рядом только на словах -
Советы выданы друзьями...
Проверка ль это моих чувств?
Тебе ли в этом усомниться?!...
Но в пустоте твоей - я пуст.
Как ты могла так измениться?
Зачем на пике чувств игра?
Что ж не играла ты в начале?!
Теперь как будто бы дыра...
А сердце, знаешь, не из стали!
Я выжат просто, как лимон!
Мирок наш всячески спасаю.
Это какой-то странный сон!
Что дальше? Я уже не знаю...
14 февраля 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401160
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 08.04.2013
Як часто починаєш все із чистого листа,
Щоб уникати помилок, падінь і краху.
Та час іде й нова сторінка знову як була,
І вже в очах не приховати страху.
Сторінка за сторінкою і все намарно,
І ніби все робив як міг, та все бездарно,
А списана сторінка вже пішла у небуття,
Ти пишеш чистовик життя – пиши його старанно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416050
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Журливо йду по залишкам села
Де бур’яном осілася безгомінь.
З лишайним псом розруха сповила
Щенят відлюддя, масті - «ржавий пломінь».
Усе що знав – струхлявіло, мов пень,
Що пам’ятав – розтануло з димами…
Лише чорнить мозольну грубість жмень
Шовковин сік – очей бездоння Мами.
Тут, був я Син! А там – один з юрби,
Що річкою байдужить між граніту,
Цурпелячи знадієні торби
До ніг фантому ситого зеніту.
Тут, був Онук. – «Ще ліпший за синів!!!» -
Казав Дідусь викурюючи бджоли.
А там, матючча струшую я гнів,
Втискаючись в маршруткові ґринджоли.
Тут, з молоком спивав розмай полів,
Вдихав із вітром побратимства щирість.
А там, під златом пишних куполів,
Мене підлоти роз’їдає сирість.
Тут був… Ото ж бо! Черепки села
До ніг спадають попелом, без звука.
Згоріла в урбанізмі ковила…
Але чому ж так виє пам’ять-сука?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 08.04.2013
Ну от і все... Назавжди вже пішов.
І тихо заскрипіли за ним двері.
Потрібних слів ти так і не знайшов.
Лиш спроби залишилися мізерні.
А серце вслід кричало: Зупинись!
Не кидай нас з Любов"ю сиротами...
Прошу тебе! Постій і озирнись...
І припади до рук моїх вустами...
Пішов... Не озирнувсь... Не пожалів...
А вітер за вікном тихенько плакав.
Старенький явір сумно заскрипів.
З гілками ніби, щось про нас балакав.
А за вікном все дужчала пурга...
Сліди твої старанно замітала.
І ковдра із пушинок пролягла.
Неначе пір"я лебеді скидали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388531
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 08.04.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 08.04.2013
Цей вірш дарую моєму постійному читачу Миколі Салтану
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за чудову підтримку моєї поезіі, її розуміння, за співпереживання.
Дякую вам, Колю, за вашу добру, чутку душу. Цей вірш уже не сумний...
------------------------------------------------
Підняв повіки ранок неохоче.
Очима подививсь на білий світ.
Проміння рано так чомусь лоскоче..
Хіба проспав?... Вставати швидше слід!
Ось вже проміння весело заграло.
І хмари загорілися вогнем...
А небо все пашіло, розцвітало.
Вітало все з новим прийдешнім днем.
Дерева шепотіли між собою.
Даремно, що безлисті, та ж живі.
Вони були зворушені красою.
Стояли, як на варті вартові.
Та що це? Промінь стрибнув у віконце.
Пірнув до мене в ліжко залюбки.
А я сміюсь й ховаюся від сонця.
Воно ж мене знаходить все-таки.
Цілує мої коси і обличчя.
Лоскоче...Я п"янію без вина.
А я сміюсь і закриваю очі...
Оце тобі ранкова дивина!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 08.04.2013
Тиха неувага так мені простима;
Ну куди кохання знову привело?
Фея-чарівниця з юними очима
Сіє в моє серце зорі і тепло.
Ні, вона принцеса! Молода княгиня
І на крилах юні щастячко несе…
А краса в зіницях, наче небо синя,
Може й не безмежна, та для мене – все.
І нехай у душу ще немає ходу –
Все-одно там світло, а не дика тьма.
Так, вона байдужа, – холодніша льоду! –
А утім, для мене гарячіш нема…
22.07.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 08.04.2013
Розділив своє серце
на рівно-тривкі половинки.
Став невільним у волі,
злочинцем у правді. Осліп.
Вкоротив собі віку
у віршах своїх неповторних,
з позаранку у втомі душевній
з'явився на світ.
Ти віддав своє небо,
що часом тебе рятувало.
Став безбожним і віру
продав, та на жаль, сатані.
Щоб дивитись на неї,
коли вже Вона засинає, -
недосяжно
ховаючись
знов
у стіні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374622
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 08.04.2013
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013
Не питай мене нащо любила,
Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…
І буденності сірі картини
Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на дні…
Відболіти б давно вже повинно,
Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?
Не приходь в мої сни! Вже несила
Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата надходження 15.04.2011
дата закладки 08.04.2013
Пів ночі дощ сердито бубонів
(ну хай йому – чому ж мені не спиться?)
Потрапила під молодечий гнів
Ще зовсім юна, під вікном, кислиця.
Та й вітер їй заламував гілки
Нахабно під кору благеньку влазив…
А я, колись, у ливень отакий
Зламався. Від холодної образи .
З тих пір чомусь не спиться у дощі.
На них у мене, певне, а-лер-гі-я
Та саме в довгу зливу, уночі
На блиск очей далеких я хворію…
Годинник в тиші, мов далекий грім.
Яка ж стійка ця схилена кислиця!
Піду й напну її плащем своїм
Хай в ливень цей…хоч деревцю
поспиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 08.04.2013
Слова лишилися словами
Без почерку й без помилок,
Судіть мене, вибір за вами:
Вдягніть петлю, спустіть курок.
Солодко-приторним "кохаю"
Я не збентежу ваших вух
І впевнена, дійду до краю,
Бо я це знаю... стукіт вщух...
...І не підказує вже серце,
Воно теж зрадило мені,
Поезія із нього ллється,
Мов кров із рани на війні.
Затанцювали в танго рими
І замережали папір -
Так вони істину відкрили -
Бери читай, порівнюй, вір.
І як філософ чи дослідник
Роблю для себе відкриття:
Поезія - це проповідник,
Прекрасний міст в нове життя.
*In poetika veritas - (лат.) істина у поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 08.04.2013
В лесу стучали звонко топоры,
На снежный бисер падали березы…
Из-под батиста бархатной коры
Текли печально трепетные слезы…
В кровь превращался изумрудный сок,
Склонились грустно вербы над рекою…
Какой-то жесточайше-гнусный Рок
Здесь управлял жестокою рукою…
Хоть суждено им было умереть,
Но то ль от боли, то ли от мороза,
Прощаясь с жизнью и не веря в смерть,
Рыдали белоснежные березы…
Вздыхал, скорбел, страдал могучий лес,
Нахмурив свои тучные ресницы…
Смотрело солнце мрачное с небес
И реквием упавшим пели птицы….
А по лицу ободранной коры
Текли печально трепетные слезы….
В лесу стучали громко топоры
И тихо-тихо падали березы….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367474
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 08.04.2013
Сиджу в пустій кімнаті я одна.
В душі моїй лиш сум і порожнеча.
Життя складне,я знаю, це не гра.
А це така моя маленька втеча.
Яка пройде, я знаю все минеться.
Я побіжу вперед, вірю- зітреться.
Серце моє я в панцир не сховаю.
Його я випущу, я все здолаю.
Хто зрозумів життя ,усе владнає.
Той кожною хвилинкою смакує.
І за дрібничками спостерігає.
І кожним днем живе, час не марнує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366619
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 08.04.2013
Пера ламаю і не питаю
Чи це потрібно комусь
Кров мов чорнила в моїх судинах
Й втратить її не боюсь
Краплями та потоками
Зі мною роками і кроками
Водночас свіжа й спрагла повітря в ту ж мить
Й те , що не болить
Часом щемить
В радості , а не в горі будем жить
Кожну хвилину і мить любить
Любить … .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354437
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 08.04.2013
«…Бо розплачуся, як злива» - Антоніна Матвієнко.
Для мене твоя усмішка – це знак;
У травових очах – життя шалене.
…Ти радісна! Ти сяюча… Однак
Немає це відношення до мене.
Мені, насправді, щастя немале,
Коли ти у мені – себе впізнаєш.
…Гарнішаєш! Все дужчий шарм… Але
Ти поруч з тим і дальшаєш, згасаєш…
16.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата надходження 16.01.2011
дата закладки 08.04.2013
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 08.04.2013
коли ти плачеш серед ночі
з тобою плаче вся земля
і не дивись мені так в очі
бо мабуть в цьому винен я?
Образа! Ось що серце мучить,
пробач я цього не хотів
я зрозумів, і наче з кручі
за пів миттєвості злетів
і лиш тепер я зрозумію
твого́ пробачення слова,
...з якою ж силою на (віях)
тремтить ображена сльоза!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292084
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 08.04.2013
Мене вже не болить, я не вмію Тобою боліти.
І цей час швидкоплинний біжить, наче світ за вікном.
І так важко в душі, бо до Тебе іду крізь століття,
А ти знову чужий, і у мрії вриваєшся з сном.
Мене більш не тривожить холодна понура байдужість,-
Заметілі торкнулись і наших з Тобою сердець.
Десь омріяний наш листопад загубив свою мужність,
А весна на асфальті малює останній сюжет...
Ти уже не болиш,- відболів,- в нас не вірить кохання.
Кілька ран заживуть, коли осінь торкнеться весни.
Я не та, яка зранку приносить в обійми страждання.
А я та, що всміхнеться Тобі, коли
Ти більше серця болиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 08.04.2013
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 08.04.2013
На кухне жарилась картошка,
Сидела мама вся в слезах,
У ног её лежала кошка
С тревогой в маленьких глазах.
И я совсем ещё ребёнок
С большим вопросом почему?
Сидел, как крохотный котёнок
С машинкой маленькой в углу.
Прости сынок, но папы нету...
Надеюсь родненький поймёшь...
Пустил машинку по паркету
И громко крикнул, нет!Ты врёшь!
Одно лишь помню:руки мамы,
Слова, бывает так, сынок
И вид холодной телеграммы
Ваш муж погиб, без лишних строк.
На кухне жарилась картошка,
А мы смотрели на неё...
У наших ног лежала кошка -
Так детство кончилось моё.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011277787
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 08.04.2013
Не раз мене торкались інші руки,
Не раз в обіймах був мій ніжний стан,
Усе живе відмерло від розлуки,
Та зустрічі для мене лиш обман.
Не ті уста так пестять мою шкіру,
І запах тіла зовсім вже не твій,
Так хочеться віддатись в зуби звіру,
І скиглення не чути моїх мрій!
Та скільки вже мужчин побуло поруч,
Усе не те, усі вони - не ти!
Нема душі, зверну іще ліворуч,
Та всі шляхи ведуть до пустоти.
Ну як, скажи, без тебе далі жити?
Ну не тримати ж кожного в собі,
Я просто хочу щиро так любити,
І кожну мить віддати лиш тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275544
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 08.04.2013
Покинутая нежность, покинутая страсть.
Осталась безутешной, осталась горевать.
Печаль, в душе истома, красивые слова.
И все ей так знакомо. И все так, как всегда.
Я ничего не знаю, и не скажу тебе,
как сердце горевало, страдало как в беде.
Ушли те чувства тихо, бесстыдно, и искра,
совсем еще не вспыхнув, в один миг все сожгла.
\"Нельзя!\" - кричу я молча. Нельзя так покидать!
Но все же чувства в прошлом, зачем же их скрывать?
Зачем нам отрекаться от прожитой весны?
Без счастья улыбаться, не видеть свет луны?
Я знаю, что покинул. Я знаю, что ушел.
Но сердце не остыло. Вновь ранено ножом.
И больно разрываешь ты душу на куски.
Не любишь, не страдаешь, не говоришь \"Прости!\".
И ты меня не знаешь, не чувствуешь тепло.
Не любишь, не страдаешь. Я знаю - все прошло.
Зачем же я печалюсь, зачем мне чувства все,
что так переживаю? Зачем мне все? Зачем?
Ведь вижу - эти чувства никто и не поймет,
а если кто заметит, то сразу засмеет.
Но знаю также смело, отречься не могу
от чувствености нежной, хоть знаю - пропаду.
Покинута, как видно. Использована всласть.
Но все же я любила - во взгляде видно страсть.
Все также жизнь люблю я, и верю - счастье есть.
Ведь знаю, что на свете чудес не перечесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327446
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 08.04.2013
Я божеволію сьогодні,
Я божеволію завжди.
Такі вони шляхи господні,
Побачив раз – а вічність жди.
На зустріч цю давно чекаю,
Ти в снах з»являєшся мені.
Але коли і де не знаю,
На небесах чи на землі.
Тебе приємно уявляти,
А краще бачити в живу.
І не в вісні лиш цілувати,
А все робити на яву.
Де дотик губ, волосся запах,
По тілу йде приємний крик.
Душі це крик – він щирий мабуть,
Від нього я давно відвик.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319978
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.04.2013
Він соромно дивився їй у очі
Та гордість не дозволила йому,
Хотів сказати він тієї ночі,
Що так кохає лиш її одну.
Та все ж змовчав. Так билось серце в грудях
Від тих думок: “ Вона, не зрозуміє …’’
І бачив її образ в чужих людях.
Та замінити кимось не зуміє.
Чому ж так легко іншим це сказати?
Чому для інших серця не існує?
Він сотні раз хотів її обняти,
Сказати як кохає і цінує.
Весь час мовчав. Змінити щось вагався.
Весь час чекав, а що? – і сам не знав.
Для інших без усмішки посміхався.
Та не помітив, як її втрачав...
Він соромно дивився їй у очі.
Він плакав, він кричав: “Я так кохав.”
Але то було фото в світлі ночі.
Він так багато років промовчав.
І лиш тепер, в молитвах , так відверто,
В коханні зізнавався він щодня…
Кохання – лиш воно було безсмертне,
А не вона , так прикро, не вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 08.04.2013
КВМ
Не отпускайте с рук любимых,
Вы тех, что сердцем разогрели,
Избранниц, нежных и красивых,
Их душах, льдинку усмотрели.
Порой бывает невдомек,
Что шутка злая, так витает,
Задето тонкий, узелок,
Не удивляйтесь, не прощает.
Не раньте душу злом напрасно,
В Вас будут общие дела,
Пусть мир сияет Вам прекрасно,
Пронзила Вас любви стрела.
Не слушайте чужих наветов,
Чужой совесть, вечна мгла,
Со стороны не жди советов,
Любимой посмотри в глаза.
Прижми к груди, найди те силы,
Любовь проснется, как весна
И с сердца камень, в омут тины,
Их смоет чистая слеза.
И как не много мракобесий,
Как не изранена душа,
Найди слова для примирений,
Не расставайтесь Вы л ю б я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212939
дата надходження 26.09.2010
дата закладки 08.04.2013
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 08.04.2013
Я незаметно исчезаю,
Сжигаюсь солнечным лучом!
И в этот миг я точно знаю -
Жизнь забурлит еще ключом...
Но, леденящей силой ветра
Зима, сквозь раны на душе,
Узорами мороза спектра,
Втискает мысль мою в клише, -
Вот это сила!
Что? Мужское?!
Да, и такое может быть!
И это лучше, чем былое
Стремленье боль вином залить...
Открытым сердцем,
До-бемолем,
Порывом нежных ярких строк
Я буду повторять до боли:
Любовь - души моей цветок!
Я безвозвратно уплываю,
Стекаю талою водой!
И в этот миг я понимаю -
Природа мощь, а жизнь - отстой...
Но, акустическим напором
Весна, сквозь клеток моих храм,
Мыслями, вперемешку вздором,
Бьет, как неистовый фонтан, -
Вот это сила!
Что? Мужское?!
Да, надоело волком выть!
Намного круче, чем простое
Желанье все в себе убить...
Открытым сердцем,
До-диезом,
Неисправимо-полупьян,
Я буду жить одним девизом:
Любовь - души моей изъян!
19.03.20011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248181
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 08.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Уснул мой пыл.
Уснул и я.
Азарт остыл.
...все было зря?
Один, в кромешной темноте...
В ней даже кошки все едины,
Грущу, забыв о суете
И мысли непоколебимы.
Прости, все видно было зря...
К чему я рвал на теле жилы?
Во мне нет больше бунтаря,
Лишь в памяти поступки живы.
Я отдал свой былой кураж
Тем,кто моложе, кто сильнее...
Ушел азарт - сник, как мираж
И стало мне еще грустнее.
Курю в открытое окно...
Пью кофе, аромат вдыхаю...
Все это было так давно,
Но я о нем не забываю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331685
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 08.04.2013
[img]http://cs309229.vk.me/v309229008/66a5/7LWVOccBWpw.jpg[/img]
В нічному небі погасли ліхтарі
І місяць лиш торкається смереки,
В своїй печалі самотньо занімів,
Бо час прощання серцю так нелегкий.
Вона ще юна, а він не молодий,
Роки в коханні зовсім непомітні,
Та невідривно їх зв’язані вузли
Розтанули, як сніг позаторішній.
А голос півнів сьогодні не зумів
Торкнутись тих, кого серця любили.
І не знайти їм в полоні навіть снів,
Що втратили - забути нема сили.
Вогонь у грубці іще не догорів -
Із димарів щось біле вгору в’ється
І місяць досі шукає берегів…
А там не ждуть, а там невірні серцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416713
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Привіт,мала.Як там сім'я,робота,мама з татом?
Ти вибач довго не дзвонив...
Що,кажеш все в порядку?Добре.
І вже малий заговорив?
Чудово,хай росте великий,
Дай Бог пограємось із ним.
Що я?Ну так собі,тримаюсь.
Давно не снився героїн.
Додому?Вибач, ще зарано
Якщо відпустять-не вернусь.
А далі знаєш-"друзі","голка"...
Бувай.Як зможу-відпишусь
Все було просто- друг,пакетик з клеєм...
Амфетамін,"травичка",героїн.
Ти на шляху, з якого не повернеш
Ти помираєш,та не хочеш змін
Токсичний клей обпалить тобі горло
Легені,серце зірвеш на "траві"
Батьків покинеш,грюкнувши дверима
Сни не несуть полегшення тобі
І так живієш без сім'ї і рідних
Допоки не дістанешся межі
І крізь дурман нарешті зрозумієш-
За нею не лишаються живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386614
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 08.04.2013
Говорять,очі-дзеркало душі
У них заглянеш- відповідь знайдеш
У когось замість душ-блискучий глянець
У тебе ж-світ, який немає меж
Це так банально-тонути в очах
Таких страждальців-сотні серед тисяч
Тобі вже хтось подібне говорив
Та як мовчати,коли гаснуть свічі?
Скажи,будь-ласка,що твоїх очах?
Розлуки горе,радість від утіх?
Любові сяйво чи лиш тінь презирства?
Чекаю слів,та замість них-лиш сміх.
Не можу відвести від тебе погляд
Занадто довго,це не просто так
Але лишилось ще одне питання
Скажи,будь-ласка,що твоїх очах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384726
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 08.04.2013
Сто листів за дві доби –
Абсолютний наш рекорд!
Відтепер мої раби
Internet Explorer, Word.
Відпочити не даю
«Клаві» й мишці ні на мить:
Третю ніч уже не сплю,
То нехай ніхто не спить!
Павутину мрій сную,
Зачаровуючи знов,
Тобі серце віддаю –
Це не гра в онлайн-любов!
Пролетіли вихідні,
В понеділок на роботу.
Набирайся сил ці дні:
Знов зустрінемось в суботу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414864
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Привет ДЕД!!! Как твои дела???
А у нас – зима, сугробы намела,
Белым снегом укрыла дома –
Сегодня заходил. В доме не было тебя!
Слезы на глазах, но я воздержусь,
Ты учил быть сильным – я учусь.
Сел на диван, подушку обнял –
Душа закричала, а я промолчал.
Тяжело осознать потерю твою,
А ведь ты говорил – «Я когда то умру!!!».
Жизнь отсчитали куранты часов,
Девять пробило – ты взял и ушел!
Пусто в квартире – стены молчат,
Тайну событий - навек сохранят.
Не бело рядом меня – ты прости!
Помощь нужна,а ты взаперти.
Больно сейчас – чувствую вену,
Но этим тебя, увы, не верну.
Улыбка на фото, свеча у окна,
Зажгу я её, помолюсь за тебя.
Пускай Там зачтут все добрые дела,
Не поверят Они–пусть спросят меня.
С самого детства любовь проявлял.
Все запрещали – ты позволял.
На ночь сказка! Пикус в гостях,
Гриша – котяра, получался рассказ.
Летом в деревню! Бутылка к спине –
- Дед взгляни, уже плыву я к тебе!
Ножи деревянные, стрелы и лук,
Двор привели немного в испуг.
А помнишь первую яичницу мою,
На кухне учил КОК мастерству.
Деньги давал. Научил их считать.
О таком деде, другим оставалось мечтать.
Дни пролетали – я вырастал,
Новые нравы – ты понимал.
Школу закончил, пошел в институт,
Контракт отслужил. Новый жизненный путь.
Путь, в котором тебя рядом нет,
Некто не подскажет, не даст мне совет.
Истории из жизни - научили как жить,
Ошибки твои мне не повторить.
Я улыбнулся, вспоминая тебя,
Я знаю ты здесь- обними же меня.
Холод из спальни, пронзил словно ток,
В объятьях твоих, я уж точно знаток.
Спасибо за то что меня не забыл,
Во сне приходил, со мной говорил.
Ну вот уже догорела свеча.
Не удержался! Покатилась слеза!
Тринадцатый день, воскресенье, январь,
Написал я письмо – скорей получай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407794
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 07.04.2013
А мене й не треба любити –
Я усе ж не вінець творіння!
Я б хотів більше всього у світі,
Щоб сміялась. Хоч раз в годину.
Я б дивився згори, де хмарно,
І радів, що усе чудово.
Я ж-бо знаю, що не задарма
Бог спочатку придумав слово.
Гріють серце духмяні квіти –
Пий глінтвейн, як така хоробра!
І не треба мене любити!
…Але ж ти по-своєму зробиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411756
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
Спаси меня, Осень, очень прошу,
Может быть вместе, может мне одному,
Листья заносишь, я закончу строку,
Ты горько бросишь, слёзой по стеклу.
Спаси меня, Осень, очень прошу,
Может быть после, может...если смогу,
Не рядом, а возле, не спеши...подожду,
За дверью в прихожей, один раз в году.
Спаси меня, Осень, очень прошу,
Отпусти моё сердце, а я руку твою,
Спаси меня, Осень, я тебя попрошу,
Прости меня, Осень, не тебя я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338212
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 07.04.2013
версия на украинском языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255017
Я видел сон, - в печали грустной
Стоят березки край села,
Но край давно не Белорусский,
Не Украинский и не Русский,
Земля сгоревшая до тла…
Огня тут не было, и солнце
Здесь тоже вовсе не причем,
Я заглянул в одно оконце
Пустой избы с резным крыльцом
Все брошено в пылу страданий,
Посуда на местах лежит,
И лишь в надеждах ожиданий
Иконка над столом висит
В пустые окна ветер свищет,
Дверь заколочена крестом,
Хозяин счастья здесь не ищет,
Хоть был когда-то отчий дом
Пустая зона, край безмолвный!
Лишь цезий бродит по полям…
Из чрева чудища пущенный,
На волю случая лишенный
И мстящий за беспечность нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108754
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 07.04.2013
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 07.04.2013
Неначе сльози,
З неба дощ піде́.
Змокрілі лози
Вітер похитне...
Багаття згасне
І не догорить...
Веселий настрій
Зміниться на мить...
Ти запитаєш -
Що за дивний знак?
Природа лає?
Чому сумно так?..
Остання крапля
Усмішку знайде -
Вгорі на щастя
Райдуга зійде!
Неначе сльози,
З неба дощ піде́...
(13.08.2009.№109)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329968
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Хочешь, я буду белой, пушистой,
Нежной, как ангел земной?
Хочешь, я буду мило капризной,
Такой, как погода весной?
Хочешь, я буду чёрной пантерой,
Страстным в камине огнём?
Хочешь, я буду просто... любимой
И мы с тобой просто уснём?
Хочешь, я буду вулканом кипящим,
Бурей в пустыне ночной?
Хочешь, я буду тебе настоящей
Заботливой верной женой?
Хочешь, я буду разной с тобою?
Буду меняться, хоть каждый час...
Хочешь, я буду просто - собою?..
Такой, как была в первый раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329850
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Полоще душу благодатний дощ,
Змиває з шибки ранішню пилюку
І пише ноти по бруківці площ,
Творить симфонію своїм чарівним стуком.
Ви вслухайтесь в мелодію дощу,
Яка краса, тут певно три октави,
Я теплим словом звуки пригощу,
Щоб вони разом тихо заспівали.
О дивний дощ, ти наша благодать,
Ти музика землі, чарівне, ніжне диво,
Даєш життя, лише хмарки кричать,
Вмиваєш землю, щоб була вродлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328120
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Після перегляду вистави А.Крима "Осінь у Вероні"
Почуй, Ромео - серце плаче -
не від кохання, не від зла...
Від плину часу - він покаже
Чом квітка щастя відцвіла.
Почуй, коханий, я благаю...
Не будь байдужим, не іди...
Пелюстки... Ні! Не опадають! -
Бутон не встигнув розцвісти...
Сухий бутон в порожній вазі -
весь спадок, що єднає нас.
Чому? То лиш мудрець розкаже
Ім'я його навкОло - Час...
Лише Він знає достеменно
Чом я любила, ти ж жадав,
чому листи ті не даремно
мені ти все ж не написав...
Не добрі з нас були актори -
не вивчив роль Ромео ти...
Шекспірівські коханців долі
Все ж відіграти не змогли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329038
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Я ще вчора в животику в мами,
в теплоті, був таким щасливим,
та сьогодні щось сталось з вами
ненароджену радість вбили.
А у мене вже ручки й ніжки,
і серденько – таке маленьке,
зачекали ще б зовсім трішки
й чули б стукіт цього серденька.
Я ще вчора в животику в мами,
вже сьогодні – сміття шматочок.
Ви зламали життя руками,
а я ваш маленький синочок.
Ви на мене зовсім не чекали,
це був просто дарунок від Бога,
адже ви так багато втрачали,
я ж дарований був в допомогу.
Я ще вчора в животику в мами,
а сьогодні я - АНГЕЛ – літаю.
Та були б ми разом щасливі,
я не думаю , точно знаю.
Я б так радісно вам посміхався,
не тривожив би сну ночами
Та сьогодні я сам зостався
і не буде вже тата й мами…
Я ще вчора в животику в мами,
був під захистом кожну хвилину,
вже сьогодні я вас захищаю
і на себе беру цю провину.
Не хвилюйтесь , я все розумію,
та й болить мені зовсім трішки.
Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ…
Хоч були в мене ручки й ніжки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 07.04.2013
А сердце биться не хотело….
И в море кровь вместо воды.
Скажи, зачем спасаешь тело,
Если вокруг столько беды?
Тебе ведь крысы подсказали
Красивый и надежный путь,
И поражения не ждали,
Но время больше не вернуть.
Ты раньше очень мало знал,
Пытался страсть свою найти
От поисков судьбы устал,
Продал мечту, чтоб вон уйти.
И на губах автограф оставляя,
Шептал мне тихо «я люблю»,
Но за потерю брошенного рая,
Я все равно благодарю.
Теперь как волк на луну вою,
Чтоб отвести свои печали,
Такому же, как ты Герою,
Всегда, везде и все прощали.
А я? Меня кто в мире защитит?
Кто горе приютит такое?
Да сердце, что по вызову летит
И верит всем будто слепое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222115
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 07.04.2013
Ты думаешь, не знаю, как ты жил,
Как были тяжелы твои дороги?
Как голос разума огонь души тушил
И утверждал, что чувства – для убогих?
Ты думаешь, что «прочитать» твой взгляд –
Из области фантастики?! Напрасно!
Глаза твои не только боль хранят,
В них гордость, одиночество так ясны!..
Ты думаешь, коль рядом не была,
Мне не знаком был вкус твоей печали?
Я Господа молила, как могла,
Чтоб беды тебя, Милый, миновали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230640
дата надходження 23.12.2010
дата закладки 07.04.2013
От души моей,тобой губимой,
Все мои невольные грехи.
Нелюбимый пишет для любимой,
Эти бесприютные стихи.
За окном сентябрь плачет
Просит этот вечер забывать,
А любимая все губы прячет.
Не давая их поцеловать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327642
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Як мало потрібно для щастя людині,
Як очі темніють і сірі, і сині,
І сльози дощем добавляють жалю,
Спасіння твоє - ніжне слово «люблю».
Коли захиталась земля під ногами,
Коли ти лишився без тата і мами,
Неначе вже втратив надію свою,
Спасе тебе знову надійне «люблю».
Коли все довкола змітають цунамі,
Коли все життя - це образи і драми,
Тоді дзвони вдарять пісні кришталю,
Коли зазвучить щире слово «ЛЮБЛЮ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 07.04.2013
Німіють руки, біль на серці,
Стару любов я хочу стерти.
Якби ж вона була на плівці,
Чи на старій якійсь пластівці.
Вона ж в душі, куточку тихім,
Від зла сховалася і лиха.
Не хоче йти чомусь на волю,
В самотність вірить і у долю.
Любов стара – тебе благаю!
На волю йди – я відпускаю!
Вже зло пішло – лишилось лихо,
Без нього лихо – дуже тихе.
Тебе не хочу більше бачить,
Котись від мене, як той м’ячик.
Як колобок, що з’їли в казці,
Нехай хтось купить тебе в лавці.
Нарешті всі мої благання,
Вона почула й без вагання,
Пішла і зникла в темноті,
Позаду лихо на хвості.
Пішла любов і все затихло,
Без неї жити так не звично.
Вже не турбує в серці біль,
Не знає тіло онімінь.
Але ж лишилась порожнеча,
Хоча розправлені вже плечі.
Вона жде гідних почуттів,
Із милих,ніжних моїх снів
……………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326249
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 07.04.2013
В ніч чарівну, зимою засніжену,
Ти без мене прошу не сумуй,
Я сніжинками, білими-ніжними,
Прилечу, ти лиш тільки відчуй.
На губах розстелюся цілунками
І в обійми свої огорну,
Я на віях твоїх візерунками,
Незабутніми, враз промайну.
Я на щічки твої буду падати
І розтану в долонях твоїх.
Нам ніхто не зуміє завадити,
Бо для інших це падає сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 07.04.2013
Засмутившись на самоті,
Втоплю в душі своїй образу…
Бо найболючіше в житті -
Це бути поряд… та - не разом.
29.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396454
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 07.04.2013
Переплелися у прекрасному узорі
Весняно-сонячні, окрилені душі.
Два серця, що в самотності бурхливім морі
Любові щирої шукали вдвох суші.
Їх острів поєднав із ніжного кохання,
Сховав у лісі надзвичайних почуттів,
Обсипав квітками їх пристрасті й бажання,
Від одинокості їх душі ізцілив.
Море життя пливе по звичних паралелях,
Та недовір й розлуки шторми не страшні.
Вони загубляться у прибережних скелях,
Бо почуття горять в серцях їх неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415592
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 07.04.2013
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
А лето снимает платье...
Кокетливо щуря глаза...
И к ветру в шальные объятья...
Затишье... Порыв... и гроза...
А после... в сладкой истоме...
Малиновым вкусом маня...
Рисует соблазны в альбоме...
Желанием томным звеня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349013
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 07.04.2013
Чтоб испытать любовь людей на прочность...
Творец создал шедевр... в образе Мужчины...
Дав красоту и ум... ну и порочность
Горячий нрав... но вместо сердца - льдину...
И жизнь вдохнув у совершенное творенье...
Пред очи Женщине... чтоб та... боготворила...
Она же... нежность... чудо... умиление...
Так нежно-искренне... душой всей полюбила...
Она так бережно топила жёсткий лед...
Используя свое всё обаяние...
Наследников даря... спасла людской весь род...
Мужчин... в награду, получив желание...
И так уж повелось среди земных людей...
Из самого момента сотворения...
Чем больше холоден Мужчина и сильней...
Тем Женщина... нежнейшее творение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391821
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 07.04.2013
Похмурі хмари навівають такі дивні почуття,
Саме моє життя похмурим стало
І витримати б до кінця,-
Здається лютий не закінчиться ніколи.
Так важко вижимати з себе сили,
Я каменем впаду колись на цю підлогу.
А тіло вже як важка брила.
Я б так поїхав звідси - дай дорогу!
Людина явно я не трудоголік,
А загружають, як камаз.
Я є стандартний меланхолік,
А тут сире повітря, сірі хмари серед сірих мас.
Якби хтось знав, що втома зводить м'язи,
Я б як ведмідь у сплячку впав.
Коли навколо лиш такі чужі й байдужі фрази,
Направду, я би покохав.
Коханням б лікував я рани,
Бо любов таки латає серця шрами,
Надихає і дає тепло, -
Тоді не хочеться летіти на Багами.
Та це ілюзія, це тільки мрії.
Буквально декілька годин тому завершилась зима,
А я таки не хочу відкривати очі, вії.
Оце депресія моя така.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405506
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 07.04.2013
Як важко втратити життя,
Як важко втратити кохання,
Коли за чисті почуття
Тобі віддячують стражданням.
Коли, провівши теплу ніч,
Від тебе ніжності чекати,
Поговорити віч-на-віч,
Аби ще більше покохати.
Та замість цього - десь ідеш,
Не скажеш слів: "Привіт, кохана",
Ту ніч з собою забереш,
Й порвеш на клапті на прощання...
Та ти не думай, що слабка
Я це візьму собі до серця.
Я знаю точно, що життя
Й до тебе болем повернеться.
Іди! Не буду лити сліз,
Лише скажу я на прощання,
"Прощай!", моя до тебе злість
Убила і моє кохання.
//26.02.06//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416300
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 06.04.2013
А во Львове... уже весна...
Заподснежило воздух любовью...
Ты опять эту ночь без сна?
Что мне делать с таким... тобою...
Все с надрывом стихи... под тебя...
А твой ветер... как будто, простужен?
Все пройдет... береги лишь себя...
Ты, как воздух... мой Лучик... мне нужен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404409
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013
Твій дивний запах ще досі криється десь у моєму серці наче звук. Це вийшло так раптово (усвідомлення). Я почала закохуватись у твоє місто, так само раптово і неочікувано як у тебе.
Зненацька я забула про увесь бруд, що точив моє зранене серце.
Моя розпростерта душа летить опускаючись у м’якоть твого.
Вона кричить (моя суттєвість незбагненна) і байдуже, що під ногами бруд.
Мій ліс втомився від порожнечі зрубаних дерев.
Твій запах заполонив кожен закуток ще не вбраної у святкове кімнати.
15:33 я вийшла на узлісся і бачу тебе серед голизни дерев. Це їм придає певного шарму.
Увесь мій всесвіт замкнувся і зіткнувся в одному тобі (так несподівано…)
Весна вже мабуть наступає.
Як прекрасно споглядати матерію твоїх слів, ловити по шматочках їх і ховати за пазуху від поганого ока.
Я знаю, що йдучи цими узліссями можу і не повернутись. Чудово розумію твоє усвідомлення «без мене» . Його немає.
Але я іду, ковтаючи слова, як сльози.
Колись я б закричала не роздирайте мене наче мозаїку на шматки, відпустіть. Яка там фізіотерапія, не допоможе. Мовчки подавлю себе.
«бути чи не бути ось в чому питання» та навіщо бути якщо з мого крану тече не твоя вода.
Твій голос розбудив мене близько 16.
Я щаслива, що маю маленький уламок дихання.
Я розіб’ю порожнечу слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401641
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 06.04.2013
Що ти будеш за птах, якщо все життя літатимеш попід землею? Що ти будеш за птах, якщо ні разу не зрозумієш, що таке свобода, що таке свобода польоту?
Що ти будеш за людина, якщо все життя промарнуєш на не потрібне тобі і не цікаве тобі? На те, що тебе вбиває! Так і ні разу не відчувши, що таке життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411122
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 06.04.2013
Ти так болиш в мені своєю даллю...
Не бачити... не чути... не торкнутись...
Лиш почуття... приховані вуаллю...
І шал бажань - до тебе пригорнутись...
В словах - контроль... зіщулення емоцій...
А серце прагне вголос заспівати...
І не плануючи реальності промоцій...
Любити без умовностей... КОХАТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415880
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Тебе не чаруватиме весна,
Якщо вона в душі замінить зиму.
Твій світ з напіврозбитого вікна,
Вуста із ароматом апельсинів.
Тобі не зупинити відчуттів
І серед снів, розірваних світанком,
Посеред снів, де я тебе зустрів,
Де палко ніч цілується із ранком.
Де крадькома народжується дощ
І вітражі розписаного неба.
Бруківкою середньовічних площ
Я відрахую подихи до тебе.
Зустрінь мене, як осінь - без прикрас.
Зустрінь мене, як небо - безкінечно.
Зустрінь мене! Зустрінь останній раз,
Щоб знову відпустити безсердечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245311
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 05.04.2013
Дивись, не розгуби
Ні посмішок, ні рухів -
Таких вже не кують
Небесні ковалі.
"-Ти створений аби..."
- Ти слухав і не слухав -
"...твоя найглибша суть..." -
Малюєш на столі.
Безодня у тобі
Ховається. Ховає.
Без правок і без прав
Пиши свої рядки.
Я з них візьму собі,
Чого не вистачає.
Я вам усе сказав,
А решта все - плітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399275
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 05.04.2013
Скажи, коли мені прийти
І втішити твоє самотнє серце?
Скажи, коли би принести
Ту річ, яка коханням зветься?
Скажи, чи знаєш про любов,
Яку тобі дарую в ці хвилини?
Чи ще б текла у жилах кров,
Коли б тебе я не любила?
Скажи, чи це життя для нас
Дано, щоб разом нам довіку бути?...
А може це єдиний шанс,
Який потрібно нам відчути?
Давай,його собі візьмем
І нашу долю змінимо сьогодні,
Один до одного підем
І втішимо серця самотні.
//14.02.07//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415554
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Мій грудень починається з зими,
Повільний сніг так швидко змінить небо.
Шукаючи тепла поміж людьми
Знайшов людей, яким тепла не треба.
Знайшов дощі, які іще не йшли
І ті зірки, які світили вчора.
Весняні квіти восени зійшли
І світло обпікає очі чорним.
Та знов зима гукне мене :"Пішли!"
І я візьму цей холод у долоні.
Я не писав листів, а ти - пиши!
І спалюй їх. Я у зими в полоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242026
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 03.04.2013
Калюжами крокуєш навпростець,
Опале листя тягнеться під ноги.
Биття мільйонів втомлених сердець
Веде тебе куди нема дороги.
Це просто осінь. Вже не перший раз
Вона твоїм очам дарує сльози.
Це просто осінь падає на нас
Німих дощів подвоюючи дози.
І кількарічний морок розплете
Своїх обіймів ніжно-гострі леза.
Сьогодні ми забудем про святе
І осінь переходитиме межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241797
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 03.04.2013
Ще мить і планета забуде, що ми існували,
Ще крапля і небо над нами відкриє море.
У хмари вгризаються сірі примари-причали,
Розпеченим снігом на щастя лягає горе.
Запиленим нотам мелодій ніхто не напише,
Запаленим іскрам очей тільки мить горіти,
Чумацьким шляхом підіймаючись вище і вище,
Де зорі холодні так прагнули нас зігріти.
Ми станемо завтра одними з мільйонів молекул,
Що простір заповнюють втомленими тілами.
Допоки не вибухне зірка нова десь далеко
І ми у вогонь її кинемося серцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241218
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 03.04.2013
Хтось холодним дощем у мої увірвася сни,
Осінь срібним плащем укриває останні квіти,
Я собі обіцяв не чекати тепер весни,
Я весні обіцяв безнадійно її любити.
По узбіччях доріг за чужими слідами йти
І крізь вікна пусті випускати на волю вітер.
Від твоїх почуттів моє серце почне рости,
Від моєї зими вмить застудиться твоє літо.
Замість кроків тебе наближає до мене час,
В часових поясах знов і знов я втечу від тебе,
Я палаю один та чомусь я вбиваю нас,
Залишаєтиься дим і мене розриває небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240953
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 03.04.2013
Заримованих слів непомітні, стрімкі круговерті,
Я поволі і сам наче рима до тебе стаю.
Я тобі відішлю цю віршовану душу в конверті,
Я тобі відішлю…І чекатиму довго твою.
Я стиратиму час, рахуватиму подихи й кроки,
Фарбуватиму сни і засію теплом небосхил.
Я писатиму нас, як писали послання пророки
І читатиму потім, з століть витираючи пил.
Запалають рядки і в багатті із слів полум’яних,
Мерехтінням ледь видним знайомі засяють вірші.
Я помічу його, серед вогнища танців багряних,–
Цей віршовано-ніжний забутий шматочок душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240944
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 03.04.2013
Я тебе не впізнав - ось у чому біда -
Не така, як колись, трохи стомлена, може.
І в очах не життя - каламутна вода.
Я тебе не впізнав. Ти на себе не схожа.
Ти проходила повз, наче згусток тіней,
Як безмісячна ніч, поглинаюча зорі.
Я вглядався у сум позабутих очей,
Що напевно давно потопають у горі.
Ти проходила повз, всі проходили крізь,
Бо тебе не було, це осіння омана.
Тільки жовті листи тихо падали вниз,
Щоб читали їх ті, хто виходив з туману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365339
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 03.04.2013
Твої ненульові меридіани,
Розхитують мій світ - сейсмічні зони -
Минулих днів зализуючи рани
Хтось тихо наплює на забобони.
І стрімко вниз. І стрімголов угору
Невже тепер довіку цей неспокій?
Коли ти кров'ю скріплював угоду
Свого спасіння, демон синьоокий.
Не зволікай, чекання не рятує
І не шукай спасіння серед люду.
Твої сади життя заасфальтує
Йому, повір, для цього стане бруду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407131
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Увірвалась в мій світ без пробачень і без озирань
Я і гадки не мав, що таке почуття назовні
Ти любила коли на вікні не цвіла герань.
І чекала грозу, і вмивалась її озоном.
Ти любила коли завірюхи ламали дахи,
Несолодку, гірку і міцну, наче морок, каву.
Ти тремтіла коли до вікна прилетять птахи.
І так часто чомусь їм услід крадькома зітхала.
Забивала у двері і стіни іржаві цвяхи
Тихо ткала свій сум і волосся на сон чесала.
Шепотіла комусь про птахів і про їхні гріхи
І кричала, кричала, кричала…
«Я теж літала»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412392
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Твоїх кишенькових, моїх кишенькових грошей
Нам стане хіба що на кілька квитків до завтра
І нафтою цих зачарованих Богом очей
Гадатиму довго: чи варто-не варто – варто.
Між нами розряди. В повітрі запахло дощем
Дванадцяте небо так низько, тремтять циклони.
Ще кілька зупинок і наче від себе втечем
Ще декілька крапель і наші "але" потонуть.
Нам часу забракне раптово, щоб бути на «ти»
На кінчиках пальців застрягнуть слова і рухи
Кінцева зупинка, а нам ще іти. І ти
Нічого не скажеш, а просто відпустиш руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414705
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Філософія перед сном
І знайома безодня стелі
Демонструє німе кіно
Про мої і твої пустелі.
Ігри ночі, фальшиві сни,
Знову кава і підвіконня.
Зорепади такі рясні,
Наче в неба таке ж безсоння.
Цей зірковий калейдоскоп
Зводить з розуму так повільно.
Нас не вчили казати "стоп"
Невідомому божевіллю.
Нас навчили дивитись крізь
І прищеплювали байдужість.
Філософія прагне сліз.
Філософія ночі. Дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394606
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 03.04.2013
Загальний страйк потомлених сердець,
Німий бойкот прадавніх псевдоістин.
Для когось ти - початок і кінець,
А от тобі хотілося присісти.
Невже не час?! Іди, іди, іди!
Допоки хтось хоч словом не зупинить.
І ти збагнеш, що вічно йшов сюди,
А тут зима, і навіть не зустрінуть.
Все як завжди. Повільно стигне чай
І сніг тобі гадає по долоні.
Не обертайся. Все було. Хоча,
Можливо буде. Тільки не сьогодні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397122
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 03.04.2013
Твоїх світобудов сполоханий метелик
Збирав терпкий нектар нічних автодоріг,
Цих опівнічних шоу і завчених істерик,
І розсипав пилок. Бери - це оберіг.
Це-сон-це-місто спить, закутане туманом,
Чекає перших кав, новин і цигарок.
І летаргічний сон зупинить хижий ранок,
Хапаючи шматки півтемряв і зірок.
А зараз: розгадай урбаністичні руни,
В калюжах потопи шматки німих небес.
Коли цей сон тебе в реальність пересуне,
Тоді ти будеш з ним, а сон-це-місто-без.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400353
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 03.04.2013
Солоні дні запий міцним вином,
А вечір хай зігріє теплим чаєм.
Коли зима завіє за вікном,
Подумай, що мене не вистачає.
І щосекунди сотні тисяч раз
Прошепочи про що кричати хочеш
Ця ніч тепер тобі - іконостас.
Згадай мене, коли закриєш очі.
А на останок - головне, не спи!
Чекай ту мить, як небо запалає.
І уяви, торкнись думками тих,
Кого тобі, на жаль, не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401319
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 03.04.2013
Мій янголе, не довіряй вітрам,
Якби ти знав, як я боюся віри!
Втрачай усе, і серед піктограм
Шукай одну, яку не перевірив.
Її для тебе вічність берегла:
читай, ковтай, завчи і захлинися.
Коли тобі не вистачить добра,
ти зупинись, як світ колись спинився.
Застигне все, тепер лише чекай,
Коли тебе покличуть звідусюди.
Таких, як я - у тебе через край,
Таких, як ти - у мене вже не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401566
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 03.04.2013
Ти зараз спиш і бачиш сни
Як за лютневими снігами
Чарівним подихом весни
Зазеленіє під ногами.
Як понесе зимовий сум
У далечінь, немов рікою,
Як зустрічатимеш красу
І розпрощаєшся з журбою.
Твоє кохання силоміць
Уже не втримати нізащо,
Із сотень бажаних зірниць
Твоя - ти знаєш - буде краща.
І я з тобою посміхнусь
І порадію і поплачу,
У снах очей твоїх торкнусь,
Бо у житті їх не побачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402899
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 01.04.2013
Іскриться в келихах смарагдове вино.
Вогні свічок... І бісики в очах моїх.
Спокуса тіла... що для пристрасті дано
Тремтить в очікуванні пестощів твоїх.
Солодкість губ моїх... Візьми ти їх в полон
Жаром цілунку, що пробуджує бажання.
Він стане іскрою, що розведе вогонь
В наших тілах, що так втомились від чекання.
Мій найніжніший дотик... шкіри оксамит...
Округлість стегон... груди... і тверді родзинки...
Вже шал бажання у очах твоїх горить,
Терпіння твоє відраховує хвилинки.
Нарешті єдності ця дивовижна мить.
Сплетіння тіл... Любовна боротьба...
Від насолоди вже нутро усе бринить...
В полоні пристрасті... Ми... аж до забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414110
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Наверное не стоит удивляться,
Тому,что наша жизнь летит стрелою,
Что с каждым годом все трудней собраться
Веселой бескорыстною толпою.
Тому, что появляются морщины
И половина - точно не от смеха
И что в глухую полночь без причины
Так хочется куда-нибудь уехать.
Наверное пора уже смириться
С количеством аккордов в нашей песне,
Что сны цветные станут меньше сниться,
(а с ними ночь гораздо интересней).
Улегся камень...Не течет водица
Под место, что облюбовал навеки,
Тому, что не сбылось - уже не сбыться
И русло вряд ли поменяют реки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402596
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 01.04.2013
У переході стомлений жебрак
За цілий день зібрав сто десять гривень.
У Бога не питав:чому все так?
Можливо-жебраком бути повинен?
Він у підвалі десять років жив,
Маленьке ліжко,старе покривало.
А як колись дружину він любив!
І як йому іі не вистачало!
Троянди білі ій чомусь купив,
Хоча любила все життя червоні.
Він іх до серця ніжно притулив,
Неначе цілував іі долоні.
Він до сих пір іі лише кохав,
І розмовляв із нею щохвилини.
Сьогодні з Новим роком привітав,
Бо не зустрів дорожчоі людини.
І на могилі замітає сніг
Троянди білі,що на ранок змерзли.
Колись троянди клав до іі ніг,
Ну як така любов зуміє вмерти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388857
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 01.04.2013
Чернеет горизонт, на окнах слезы,
Закрыт для солнца выход в небеса,
По нервам, не стальным, грохочут грозы,
Не распахнулась предрассветная краса.
Разряды молний, в капельках, с отливом,
На сырость "раздирает" старый шрам,
Багряный лист глядит на все уныло,
Стыдливо прикрывая веток срам.
Грохочет, льет, сверкает и рыдает,
Рвет ветром не опавшую листву...
Седая осень по земле шагает,
В душе преграды строя торжеству.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357765
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 01.04.2013
Так сильно б"є холодний дощ у душу
і ранить її ранньою росою.
Але мій біль він більше не зворушить
і не омиє чистою сльозою.
Палюче сонце висушить останні
нестримні спогади, що душу розривають.
Настане день, і зникнуть всі страждання,
що сум на серце юне навівають.
Настане літо. Буде молодіти
іще ніким не втрачена душа.
В поривах вітру буду вічно жити,
бо я залишусь у своїх віршах.
Так сильно б"є холодний дощ у скельце
і ранить небо ранньою грозою,
а краплями своїми миє серце,
неначе найчистішою сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342489
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 27.03.2013
Ну что, любовь, ты наигралась?
Ты пошутила, дорогая,
Меня ни капли не стеснялась
И издевалась, как больная
Тебе играть на сцене надо,
Любовь – трагедия! Увы…
Сначала сладость шоколада,
А у конца, мы лишь пьяны
Я помню, как ты заливалась
От хохота хватая пузо,
И над моралью надругалась,
Даря нам километры груза
Так, вместо чувства поцелуя
Под стук колёс на голове,
Безвыходность царит, бушуя
И нежность тает на руке
Ты хороша, смешная драма
И с болью в сердце вспоминаю,
Глаза в слезах, перрон вокзала,
А я навеки уезжаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413038
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
Не зову, не ищу... Мне осталась твоя тишина,
Зарифмованный вздох и прощальная фраза навылет.
Ты привыкла сбегать и всегда остаёшься одна -
Это ангелы наши тебя уберечь позабыли.
Я не в силах бродить по следам умирающих звёзд -
В этой чёрной тоске все мечты уже были отпеты.
Это путь одиночества, он неизбежен и прост,
Зачехленных гитар и случайно убитых поэтов.
Но взвывает душа, измеряя тобой города,
Измеряя весь мир, задыхается, кашляя пылью...
Как бессмысленно ждать и бессмысленно верить, когда
Это ангелы наши меня уберечь позабыли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340996
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 27.03.2013
Недолог час,
И я к себе вернусь,
Уставшему под грудой многоточий.
Где жизнь еще не обретала вкус,
И оттого не чудилась короче.
Где я не ждал фортуны и побед,
Где я носился с фибрами наружу,
Когда мои неполных …надцать лет
Не истощали девственную душу.
Настанет день,
И сам себя найду.
И вытолкну с обочины на встречку!
Я буду в постмальчишеском бреду
Избавлен от возможности осечки,
Оплошности, напрасного труда,
Ненужных слов безумно нужным людям...
И жизнь моя свернет из "не туда"
В стезю, где ложных выборов не будет.
Перелистаю ряд календарей...
Под вечерок решив тоску разбавить,
Услышу приглушенное «налей…»
И руку на плечо положит Память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312734
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 27.03.2013
Ты заживешь...
И мир зажав в кулак,
Изучишь все прокуренные кухни.
И будет ждать за пропастью просак,
Пока твоя надежда не протухнет.
Но, храбростью и мелочью звеня,
На кураже от выпивки и книжек,
Свой романтизм умело променяв
На девочек веселеньких и рыжих,
Ты заживешь...
Прожженные года
Устав кромсать на пьяные отрезки,
Поймешь, что ты давно себя продал,
Но этим поделиться будет не с кем.
И с юных лет простреленная грудь,
И с юных лет ни вечности, ни Бога...
Сомкнется все в один нелепый путь,
Которого останется немного.
Ты заживешь..
С тобою пустота
И звездами засеянное небо.
Вся жизнь твоя забавна и проста -
Прожаренное до смерти плацебо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 27.03.2013
Инъeкция нeлeпыx пepcпeктив
B yютe вceпpoщaющeгo бapa.
Cвoю тocкy oпять oпepeдив,
Смягчaeшь тяжecть мнимoгo yдapa.
Пoэзия, aгa. Tы пpocтo пшик,
Pyины нeoпpaвдaнныx aмбиций,
Koнcтaнтa нepифмoвaннoй дyши.
Tы caм ceбe cтpaнa и caм cтoлицa.
И ты нe иcпытaл кипящиx вeн
И oттeпeли тщeтныx paccтaвaний -
Пoлжизни oжидaний пepeмeн
Ha cтyлe, нa кpoвaти, нa дивaнe.
Cюжeт лишeн paзвязки. Дypaкa
Пocтиглa cпpaвeдливaя pacплaтa.
A пo cтoлy cкoльзящaя pyкa
Bывoдит paвнoдyшнoe "тaк нaдo"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404358
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.03.2013
Мне для тебя не хватит голубей,
Объятий и тускнеющих закатов,
Но каждый вдох и выдох о тебе…
И о тебе так путаются даты
В отрезке между детством и «люблю»,
Что зазвенит, конечно же, в финале…
Но мой поход подобен кораблю
Дрейфующему в небольшом канале -
Не развернуться... Правда бьет под дых -
В один момент решил бы все проблемы…
Но тише, тише… И глоток воды
Меняет опостылевшую тему
На скудные гудронные пласты,
Удавку безысходно серых улиц...
И, кажется, что мир совсем застыл,
Ведь наши души так и не столкнулись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277435
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 27.03.2013
О ком мне думать, как не о тебе?
О ком мечтать, когда на сердце скука?
Опять просить свиданья в темноте,
Хоть между нами вновь стоит разлука.
И кто мне скажет, где тебя найти,
Куда ушел ты в поисках покоя
И как любовь ушедшую спасти,
И возвратить прекрасное былое?
Припев:
А знаешь, милый, я ведь каждый день
В мечтах желаю стать твоей судьбою.
О ком мне думать, как не о тебе
И кем мне жить, как не одним тобою?
И я с трудом пытаюсь позабыть
Тот поцелуй, который грел мне душу,
Но ты не хочешь с мыслей уходить,
А значит – ты мне больше жизни нужен.
Но как к тебе все мысли донести,
Чтоб ты увидел правду в моих чувствах
И вновь сумел меня ты полюбить,
Чтобы на сердце не было так грустно.
Припев:
А знаешь, милый, я ведь каждый день
В мечтах желаю стать твоей судьбою.
О ком мне думать, как не о тебе
И кем мне жить, как не одним тобою?
А знаешь, милый, я ведь каждый день
В мечтах желаю стать твоей судьбою.
О ком мне думать, как не о тебе
И кем мне жить, как не одним тобою?
//1.04.12//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382073
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 27.03.2013
Постой… Не надо, это очевидно
Ты хочешь слушать речи о любви,
Что бы, глаза мои пронзали безобидно,
Прости… Не будет этого, как ни моли.
Не дрогнет мышца на лице, гарсона
И с уст не будут литься те сюжеты,
Ведь наши чувства не с бетона,
И души наши, не одеты
А раз нагие оба мы с тобою,
Я буду молвить, только изнутри
Ты на мгновенье притворись немою,
И от пылинок очи отведи.
Я не люблю тебя, но ты заноза,
Которую, загнал промеж груди,
Кто знал, что так колюча роза,
Не надо, солнце, не буди.
Я не хочу тебя, но явно не умею,
Вычёркивать из памяти богинь,
И почему-то, прикасаясь – млею,
Ну, а в душе, всё крутиться аминь
Я не живу тобой, но тайною мечтаю,
Проснувшись утром, прикоснуться взглядом,
И как нам будет вместе, я не знаю,
Но, точно, хорошо, нам будет рядом.
Вот видишь, солнце, не солгал,
Всё это не любовь благих романов,
И я всего лишь душу простонал,
Не вынимая руки из карманов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400096
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 26.03.2013
Твої вуста налиті медом,
В очах твоїх вічний вогонь,
Мене крізь тіло пробиває,
Вся теплота твоїх лодонь.
Так знову хочу обійняти,
І пристрасть голу пережити,
Пройтись по шовковому тілу,
Й губами всюди наслідити.
І піт нехай покриє тіло,
Він не остудить те бажання,
Що буде вирване із серця,
І не пропаде до світання.
З тобою я втрачаю розум,
Від поглядів зникає біль,
Від дотиків я грізний воїн,
А в подиху блукає хміль.
Та все ж напевно я втечу,
Бо пристрасть є тільки у ліжку,
Дружину хочу для життя,
А не красиву й дику кішку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342439
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 23.03.2013
Она пахнет ванилью и гуляет по звездам.
Она пьет крепкий кофе и грустит у окна.
Она любит рассветы и весенние грозы...
Хоть в душе одиноко, не бывает одна.
Она любит как льется летний дождь за окошком,
Слезы небо роняет, как горчит шоколад…
На коленях мурлычет непослушная кошка...
Она любит рассветы, но не любит закат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408007
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 23.03.2013
с любимыми не расставайтесь! всей кровью прорастайте в них,- и каждый раз навек прощайтесь! когда уходите на миг!
Александр Кочетков
Простіть мені мене за те - що я не з Вами,
Що рік за роком думаю про нас,
Поки витає місяць в різні боки хмари
Я все люб’язно згадую про Вас.
Між Ваших рук сховалось ніжне сонце
Розлилось мармеладом на щоці,
З солодким вдихом полягло на серце,
І залишило по собі рубці.
Простіть мені мене за те - що я не з Вами,
Мій корабель згубився в сині хвиль
І чути з вітром крик :»Мій Капітане» -
Це звістка неба про Ваш милий біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411594
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Настав твій день сьогодні, Gelly,
Для тебе сонечко зійшло,
Нехай весняні акварелі
Тобі малюють лиш добро.
Нехай цвітуть завжди троянди -
Я знаю - їх так любиш ти,
Нехай ніколи цвіт не в'яне,
Щоб з ними ти могла цвісти.
Нехай тобі сміється сонце
І передасть тобі привіт
Від мене - глянь в своє віконце -
Тобі в дарунок цілий світ!
//20.03.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410640
дата надходження 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Простите мне, мне больно ранить вас,
Простите чувств порыв моих никчемных,
Что нежный взгляд коснулся ваших глас,
Что я нелепый, неуклюж и скромный …
Простите мне, я знаю я не тот
С кем вы хотели встретить вашу старость,
Ведь я такой, как в книге “Идиот”,
Но верьте, что для вас одной стараюсь.
Простите за утраченные дни,
Что коротать их вам пришлось со мною,
До вас я жил без боли, без любви,
Теперь веду войну с самим собою.
Я закрываюсь в полной тишине,
Под пой гитары в такт звенят стаканы,
Вино разлитое как кровь моей вине,
Ведь та любовь мне подарила только раны .
Так пой гитара, пой не утаив,
Что я горю с стыда в угаре пьяном,
Что я ее нисколько не винив
Умру в постели с юным, нежным станом …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409591
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Моєму батькові – Патріку Маклеху,
що загинув під час Великоднього повстання 1916 року в Дубліні
присвячую. Щиро.
Кажуть, що коли він впав на бруківку
вражений англійською кулею останніми його словами були слова:
«Óglaigh na hÉireann… Sinn Féin…»
Ми вміємо кепкувати
Коли в очі дивиться смерть,
Ми вміємо бути байдужими
Коли ураган все руйнує вщерть.
Ми вміємо лишатись спокійними
Коли вбивають нас.
Ми з дивним спокоєм споглядаємо
Рев океану, вихору свист та іконостас.
Ми звикли до пожеж
І на згарищах новий будувати світ.
Наша музика весела і безтурботна
Коли доля жорстока зриває цвіт.
Нас не хвилюють нестатки і негаразди
У бідності ми знаходимо втіху,
У своїх нещастях – тему для жартів,
Під шибеницею – причину для сміху.
Ми вміємо спокійно милуватися
Росою туману і цвітом вересу.
Спокійно слухати спів скрипки шанахі
І стогін банші з чорних боліт.
І тільки два слова
І три літери
Змушують наші серця
Калатати шалено
І вилітати з грудей в небо:
«Ми самі»,
ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365491
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 08.03.2013
Не съела ржа в душе неутомимой,
Не смыла слёзными потоками вода
Желанья нравиться, способность быть любимой,
Ты для меня всё также молода!
Всё также руки пахнут спелой мятой,
В морщинках прячется мальчишеский задор,
Всегда душой была своей богатой,
От нищеты других не возводя забор.
Ты молчаливым взглядом не судила
Заблудшего от вольности дорог,
Предательство и ложь «врагов» простила,
К тебе за то был благосклонен Бог.
И в благодарность жизнь тебе послала
“Букет цветов” на стол судьбы твоей,
Чтоб в многоцветье их себя узнала,
Чтоб через слабость их была сильней.
Быть может, в этом тайна обаянья –
Твой свет извне от видящих не скрыть;
Любимой быть - житейское желанье,
Святое – так, как ты, уметь любить!
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407006
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
«Де старість спочиває від журби…»
(Віл’ям Батлер Єтс)
Розмовляю з гомінкою луною
З ще не виритого колодязя,
П’ю з нього прозору воду,
Відпочиваю в тіні дерев,
Які навіть ще не посадили
В м’який і теплий ґрунт радості,
Які навіть не проросли
З сухих та блискучих насінин життя.
Дивлюсь на зайчиків літа,
Які навіть не виставили
Свої довжелезні вуха
З хащів глухої кропиви.
Я – людина минулого –
«Вічний жид» зі старої потріпаної Біблії,
Який заблукав у сучасності,
Оселився в майбутньому,
У його тінистих лісах віршів,
Нюхаю його яскраві квіти верлібрів,
Ультрафіолетові кольори яких
Бачать тільки бджоли й метелики.
Я – апостол
Неіснуючої церкви слимаків,
Я – пророк подій,
Що ніколи не стануться,
Месії, що ніколи не прийде,
Армаґедону,
Що ніколи не відбудеться.
Бачу як з ірландської землі
Замість трави проростають
Білі й блискучі леза ножів,
Але мовчу про це…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406942
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 23.02.2013
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 23.02.2013
Ты чувствуешь - весна спешит,
и в ожидании не спится,
Поверь, она не убежит,
успей зимою насладиться.
Почувствуй, как трещит мороз,
Пускай двух градусной - не сильный,
Еще соскучишься за год,
по тем денькам чудесным, зимним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403302
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Раз жити й раз кохати – таке моє серце.
Іван Франко
Так терпко на душі, мов скуштувала вона плоди шипшини. За вікном завше темінь, і, мабуть, тільки промінчики з вікон можуть втішити візерунками. Візерунки ті не звичайні — потаємні, відомі тільки моїй душі, але все одно гаснуть, не дочекавшись першого подиху златного, інколи затуманеного сонця. Куди ж ви, мої смолоскипи? Не тікайте від мене хоч сьогодні, бо залишуся знову на самотині, такій пекучій та ранимій. Хіба вам не шкода помираючої душі десь за вікном, хіба вам не шкода мене? Якщо ні, то скажіть мені правду, бо тільки вона здатна запалити мене знову, позолотити мої човни, що никають у серці вічно штормового моря. Чому там буран? Скажіть мені щиросердно. Я вас благаю. Ви знову зникли. Чи, може, я не дочекавсь вашого захмеління? Пробачте мені, мої друзі. Та се дурниці.
То була промерзла і блякла до кісток зима, яка вже сама благала квіток — благала до оніміння, до холодних сліз, та марно. Земля задеревіла до сталі, все кругом поснуло безсніговим сном печалі.
Одне тільки було чутно: свистання гармат, що диким ревом сміху щоразу торкало Нінине серце. Воно було такеє безсиле, перекраяне і стомлене, буцімто охоплене плам’ям. Дівчина все сиділа на лаві близько віконця та чекала. Чекала без кінця, бачачи тільки хрипке вороння, що літало межи хатами. А вночі крайнеба палала та сама заграва, те саме безконечне проміння. Серденько вже не дихало, воно захлипувалося, здавалось би, одвічною тугою за тими цілунками, доторками щік, густозолотого волосся та пухкими вустами. Але щоночі надія жила у грудях до останнього, а зрання знову тьмяніла. Ті ночі були такими нескінченними, що самі воліли померти від довгого неспання. Але вони все одно не спали. Вогні й не думали німіти, напевно, ніколи. І коли ж вони розтануть на сьому червононебосхилі?
Ніна працювала у санбаті, тому щоденно їй доводилося бачити до болю страшні картини крику, страждань і смертей. То були прокляті дні, що дихали криком і стогоном чогось лихого.
Та молитва ніколи не покидала стомлену жахом, але таку ніжну дівчину. Вона молилася потайки у кожнісіньку вільну хвилинку — і це зрошувало її широку ниву душі. Ніна до безмежжя прохала, аби повернувся її Микола. Ті олов’яні мов джерела очі, в яких чувся відблиск воскового місяця-молодика, пролили струмки глибоких сліз, що вже мали своє русло. Опущені сухі рамена стиха конали від болю, ледь тримаючи обжалені й настраждалі руки. Ся невимовно тонка постать могла ширяти поміж високости зірок та болотно-синього неба. Але вона не подужала б.
Безодня.
Ніна не чула ні словечка від свого коханого Миколи, та ба, навіть дещиці. Голову закутали думки своєю морською шумливістю, гризучи зсередини окраєць зболеного серця. Невідомість – то найстрашніше, що змушує людей так часто осипати своє квітуче листя. Але дівчина й не думала опускати все черстві від чекання руки. Вона боролася, як боролись усі.
Усе навколо дихало могильним холодом; віти сторозтерзаних дерев похилили свої очі від споглядання тих важких подихів затоптаної мороком і закривавленої землі, що промерзла багряністю й завмерла від страху. Дзюркотливі струмки на мить зупинилися в передчутті чогось невідомого, схлипуючи тремтінням. Посивілі хмарки бігом утікали за крайнебо, не озираючись назад. А саме небо налилося вже кількадесятперестраждалим відтінком блякло-сірого вовчого виття. Се була би прекрасної вроди весна, якби не ота тьма.
***
Тривога.
Зливи не вщухають, ллють полум’яно-мідяні дощі, усе загубилося у метушні й скрикові кулеметів, у небі свистять залізні птахи, що зароїлися поміж вечорового дихання. Артилерія скреготіла своїм диким співом тріумфу, що мимоволі охоплював навколишність. Ся звична заграва повторювалася щоденно, і здавалося, вона ніколи не закінчиться. Навіть дощі тоді вже були рідкістю, опухла та суха земля воліла напитися до ізмарагду чистої водиці. Її потрісканії жили ніяк не могли загоїтися, вони пропахли смертю і якимсь вогким ароматом гарматного диму. Сонце перетворилося у збляклу плямку на тлі виснаженого неба, просякнутого буро-жовтими барвами безсилля. Але все одно в тім стахові було видко життя.
Для Миколи дні тягнулися їдучими роками, такими наболілими та подекуди зовсім мертвими. Щоденні сцени ляскоту куль, невинних смертей, сивого голоду, м’ясо-червоного баговиння та якогось шаленого повітря здавлювали давно обпечені груди ще юнака. Та вони були загартовані, загартовані бачити сю безмежну людську лють, яка панувала над усіма, що вже давно втратили надії на спасіння, вони були в’язнями власних сердець, які з останніх сил вистукували симфонії передсмертя. Єдину річ тримав Микола біля затремтілого серця – пошарпану світливу, де усміхом на нього дивилися як небо сині очі Ніни, а ті червоні до скону вуста буцімто лікували цілунками, приказуючи: «Ох, як би я рада побачити тебе, мій соколе сизокрилий!» Бува, Микола під розсипаними на небі дрібними зірками блука у задумі по тому безтрав’яному полі, а на його вустах видніються захололі до криги сльози. Ну коли ж він побачить свою любку, а прецінь, чи побачить?
Кожен всяко намагався підбадьорювати один другого, але війна закутала їх у вугільно-чорну пелену безнадії, з якої був лише один вихід – віра. Віра в те, що кожен має право скуштувати спілі плоди винограддя, що кожен повинен достигнути і висолодитися, не зважаючи на ніщо. На все потрібен час, якого тоді був пучечок.
***
Миколу було поранено в обидві ноги, та він не хотів змиритися з тим. В його крові тоді вивергалися сотні вулканів, обпікаючи нутро, бушували гігантські хвилі невідомости. Хлопець стогнав не від ран, а від думки, що більш ніколи не бачитиме свою Ніну, ніколи не відчує торкання сих рожево-трояндових уст пречистості і глибини рідних очей. Ся дівчина для нього була алмазом з усіма переливами веселкового сяйва, Микола не міг її втратити.
Ніколи.
Хлопчина слізливо згадував оті хвилі, коли вони вдвох із Ніною вперше зустрілися. Се було навесні, на Явдохи, такій квітучій тоді, що можна було би досхочу напитися квіткового різнобарв’я. Колись голе віття дерев заховало всю свою срамоту, зайнявшись полум’яним цвітом, що обпікав груди до вовчого виття. Ожили голубокосі ріки, що, стрічаючись, перешіптувались між собою млосним бурлінням води, молоді струмочки співали гучно-дзвінких пісень, а поміж зеленавого буйнотрав’я тільки де-не-де пробивалися маленькі химерні паростки. Прудкі ластівки пливли повітряним морем немов кораблі, десь у гаю чулося їхнє тихеньке «тік-трік-трік-тррр». Оте чаруюче щебетання було схоже на повноголосу пісню, що окутала невидимою пеленою ввесь ліс. Микола тоді вертався додому через брід, коли побачив пишнокосу дівчину, що сиділа при березі й співала пісень – таких виструнчених, п’янких і голосних. Вони хвилями поринули в душу парубочу, закрутившись рвучким вихором любови. Відтоді вони й разом.
Хіба можна забути те, що завжди наповнювало твою душу чимсь солодкавим і теплим, отим відчуттям, що так палко гріє зсередини, буцімто ти сидиш біля оранжевого вогню, що горить безсмертям? Се почуття злилося воєдино з Миколою, запалавши у ньому навіки. Хіба можна забути таке? Мабуть, ніколи.
***
Довіку знеможена Ніна вже перестала жити. Усе навколо тяглося задимленою завісою, що огорнула дівчину гнилим страхом й дивним передчуттям німоти, закопала живцем усі переживання у післядощовій сирій землі. Для неї не існувало вже нічого, але в очах інколи розвиднялося – бачився тільки землистий силует її коханого Миколи, який все розпливався та зникав у сіризні думок. Вона ладна була побачити його перед собою хоч на мить і одразу вмерти, але щось колюче не давало їй сього зробити й пекло, пекло так сильно, що душа ревла від кровавого болю, що змішався тими піснями, які вже так давно не співала своєму любому. «Скоріш би віддати життя!» – завше промовляла дівчина, але вона не могла се вчинити, не побачивши Миколи. Ні, вона не могла!
Зітхання.
Привезли нових поранених, дівчина взялася обробляти та перемотувати рани солдатів, які, судомлячись, перекидалися з боку на бік від глибоких ран. Вони корчились, мов обпалені, благаючи врятувати хоча б на кілька день їхнє до сажі чорне життя. У шибку люто стукотів дзьобом величезний старий ворон, який, затихаючи час від часу, гостро глядів у вічі сих вояків. Він наче хотів забрати з собою когось. Йому вже не було страшно, він знав, що смерть – се ніяка не смерть. А втім, чи так воно? Та враз Ніна заніміла од жаху, вона побачила на канапі свого напівпритомного та ледь посивілого Миколу, що важко дихав, бачачи перед собою лише їдкий туман. Він промовляв до себе якимсь тихим баритоном, що так хропів у кожному закутку тієї хоробливої кімнати. Ніна зі скреготом впала на коліна, буцімто її закували потоки нестримних річок десь посеред колишнього мілководдя. Сліз уже не було, вони зцілющими джерелами вирували штормами у голові дівчини, б’ючи настільки сильно, що кожен ладен був просто змиритися з цим чуттям і вчинити самовбивство. Але за мить отсе бурмотання Миколи стало ще дужчим, а в його словах так лагідно й нестерпно вчувалося Нінине ім’я. Воно звучало так гаряче, що серце воліло вистрибнути з грудей навіки й більш не повертатись у свою сторозбиту домівку без даху. Ніна безтямно кинулася до свого Миколоньки та намертво вп’ялась цілунком у його вітром висушені й налиті журбою вусточка. Та все одно в них чувсь долею покинутий юнацький запал, який міг перебороти навіть кігті чорноти. Хлопець щосили стиснув долонею рідну серцю й ту саму пухку Нінину руку: здавалося, вже не відпустить. На його вустах блукало якесь тремтливе заніміння, скроплене сльозами й таке солоно-росисте:
– Волів я, моя любочко мила, побачити тебе й марив тим у снах, бачив тебе серед поля вільним птахом, поміж вечірніх засріблених зірочок, у шелесті вже опалого листя на забутій Богом землі, та лише зараз можу напитися тобою до смерти, прощавай, ластівочко, – кохано й радісно прошепотів Микола, закривши назавжди ті до небесної голубизни любі Нінині вічі, які на камені закарбувалися в її душі.
– Не прощайся, миленький, ми ще стрінемося посеред тої самої річеньки, але вже навіки! – глухо й тремтячи вирвалися сі слова, які перетворилися у вічність. Таки навіки.
. . . . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403323
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
[i]Проходит всё. Уходит.
Теряется. Стирается.
Уходит всё и повторяется,
Но только всё иначе:
Другими голосами говорим,
Иное слышим...
Да и мы - другие:
Другая кровь, и шрамы,
И любим мы не так,
И любим мы не тех
(Которые другими завтра станут).
Сегодня одиночество зализывает раны.
Сегодня сердце правит бал.
А завтра ты проснёшься, если спал.
Или поймёшь, что был убит... любовью.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400803
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
«…rotta la fe' degli amorosi inganni…»
(Francesco Petrarca)*
Якось почувши сонячного зимового ранку цвірінькання синиць (а вони передчувають весну краще ніж я і вірять – на відміну від мене, що вона справді прийде) я подумав, що камені падають з неба для того, щоб ми не забували про Нескінченність і написав ось таке:
Лататтям риби залатали став,
Латаною свитою зими вкриваю
Голе тіло своїх віршів.
Я, я, я, я, я, я
Десь там – на дні старого ставу
Чи то озера Лох.
Бо кожне озеро називається Лох,
А кожне дерево якщо не Бодхі
То має ім’я Кранн
А кожен камінь
Якщо не менгір, то Клох
Тільки ми забули про це.
Зазираючи у колодязь Ніщо
Хотів зрозуміти, що таке «Я».
Якийсь чоловік у білому
Написав мислячою тростиною
Що
Я – візерунок променів,
Я – відсутність хвиль,
Я – нетривка ілюзія.
Плутаю причини і наслідки.
Не дивися на відображення Місяця
Там – Будда.
* - «…зламалась віра в світ моїх ілюзій…» (Франческо Петрарка) (іт.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400230
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Чому?Чому такий сумний?
Невже щось сталось ненароком?
Ти посміхнися дурнику малий -
Бо сум завжди вилазить боком...
Як легко це комусь сказати:
"Всміхнись, і подаруй нам посмішку чарівну!"
А як же вам всім передати
Що у душі моїй незрима прірва?!
Звичайно, можу виконать прохання :
Неначе лялька посміхатися з вітрини,
та не зламається палке бажання
Втекти від слів нещирої людини...
І бігти геть...У чистоту світанку...
Стрічати сонце першим серед всіх,
Купатись в росах - сльозах ранку
Звільнитись від зомбованих утіх...
А потім залишитися назавжди
Лежати посеред духм*яних трав,
Ніколи не приймать навіяної правди,
Що шию стисне як удав...
Бо доля...Ніби в змовинах з людьми -
Постійно б*ють ножами в парі,
І кращі з нас стають свиньми
НЕвинну кров пускаючи в ударі...
Самотність...Не завжди найгірша...
Тим паче є коти,що на душі шкребуть,
Наприклад в натовпі ти не напишеш вірша
І не складеш сонет мабуть...
То ж хай нам шепчуть тисячі порад,
Промовлять їх різноманітні губи
Порада - то доволі здібний кат,
Що сумнів заганяє в груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399820
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Случайно встретились с тобой
Спустя почти пятнадцать лет.
Вновь ощутил, что я живой,
И что тебя дороже нет.
Я новой встречи сильно ждал
И вот февральское безумство!
"ВЗАИМНО" - голос прозвучал
И вместе мы встречали утро...
Я много понял для себя
И поменял свой принцип жизни.
Теперь старался для тебя
Я в этом мире просто выжить...
Да, много свесил на себя -
Стали мои твои проблемы.
Скажу, что лучшие друзья
Того не сделают "по теме"...
Закрыл собою от беды
И ты вздохнувши осмелела -
Забыла вкус своей слезы
Февральской ночью черно-белой...
Я лишним стал в один лишь миг!
"ЗА ВСЕ СПАСИБО!" - отвернулась...
"СПАСИБО" лишнее! Прости...
Душа сим звуком поперхнулась.
P.S.: Уйти мне не дают глаза,
В которых видел море боли.
Ведь в этом мире ты одна...
Жаль, в голове - как ветер в поле...
4 февраля 2013 Кутасов Иван Владимирович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398135
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 06.02.2013
(Озвучення дуже хорошого поета цього сайту ABIV,
за що я йому щиро-щиро вдячна!!! )
Краса...,
Мов промінь сонця увірвалась в душу,
Ні, свою обітницю я обіцяю не порушу,
Хоч, так важко втримати при собі почуття,
О, Есмеральда, ти мій гріх, шлях в забуття,
Мій вічний хрест важка потворність на лиці,
Заради тебе муки я стерплю усі...
Та, як в своє серце горбуна ти не приймеш,
Моїм стражданням на Землі не буде меж,
Й можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
Рай, лиш рай дарує цю блаженну мрію,
Про таку шалену пристрасть і надію
Та, ці грішні помисли і ця сліпа жага,
До божевілля вже ведуть твого раба.
Краса циганки полонила так мене,
Хоть д'яволиця в тілі в неї і живе...
Цей, жагучий танець не забути вже мені,
І тіло й серце моє мов горить в вогні,
Й можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
Сон, чудесний сон, любове Есмеральда.
Рук, твій дотик рук блаженство моє Есмеральда,
І враз зірвався тихий стогін з губ моїх
Ця жалість твоя, й ми одразу мов чужі
Свята Мадонна поможи мені, прошу,
Цю маску скинути потворну, що ношу,
Мій, цей новий образ так полюбить і вона,
Адже творити чудо вміє лиш краса, та…
Можливо в смерті спокій я лише знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
В ночі і вдень прошу я Бога про одне,
Допомогти змінити тіло і лице
Мій, цей новий образ так полюбить і вона,
Творити чудо, знаю, вміє лиш краса
Й можливо в смерті спокій я усе ж знайду,
Молитись буду, щоб зустрітись нам в Раю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394680
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Ти - музика мого кохання,
В єдинім ритмі серця звуки,
Моя мелодія остання
І серця мого тихий стукіт.
Ти - музика моєї долі
І спів дзвінкий душі моєї,
Лунає ніжно і поволі
Твій рідний звук в моїй пустелі.
Ти - музика всіх днів буденних,
Що розриває струни в серці,
Чекаю я твого натхнення,
Яке в нім піснею проллється.
Ти - музика, якою зігріваєш
І спокій на душі відродиш.
Мелодія, яку співаєш,
Мені сьогодні зводить розум.
Заграй мені, немов гітара
І продиктуй любові ноти.
Ти - музика мого кохання,
І лиш від нього сонце сходить.
//8.02.10//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396157
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Вчора кум позвав мене
Випить пляшку «Шардоне».
Досить, каже, пoгань пити --
Маєм імпортне, міцне.
Осушили геть усе!
А воно ні те, ні се…
Почитали етикетку,
Кум освоїв «ля франсе»…
Знов пішли по «Шардоне»
До кіоска у турне.
Після третьої не брало,
А тоді… як шардоне!
Кум гука: шерше ля фам!
Знаю я веселих дам.
Значить так: мені - Наташка,
Лізу я тобі віддам.
Скажеш їй: бонжур, Лізе!
Натякнеш на же ву зе.
Не зважай на габарити…
Більш не пий, бо розвезе.
Доки ми тих дам шукали,
Пики нам понабивали,
І в міліцію наряд
Запроторив всіх підряд.
Слава Богу, в кума блат:
В нього жінка – адвокат.
І де Юре, чи де факто
Визволя нас із-за грат.
Кум правицю їй трясе:
Гранд мерсі тобі за все!
А вона: -Не диш в обличчя!
Самогоном з вас несе.
Нализавсь, як свинопас!-
Й не пустила в хату нас.
Довелось нам (се ля ві!)
Ночувати у хліві.
Ох, воно ж таки й дурне,
Оте кляте «Шардоне"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394785
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
В тот зимний вечер за окном
Под серым каменным мостом
Был слышен плач, он ранил душу,
Но все прохожие в ту стужу
Старались подавить тревогу,
Ведь в состраданье мало проку.
В прекрасном платье на снегу
В холодном и сыром углу
Сидела девушка, рыдая,
Лицо руками закрывая,
Мороз не чувствовало тело -
В тот миг душа её кипела,
Лишь разум сдерживал желанье
С собой покончить на прощанье.
Мороз крепчал, а слёзы лились,
И даже боги не спустились,
Чтобы утешить и обнять,
И в руки ей надежду дать.
Всем было просто наплевать,
И время лишнее терять
На неизвестный жалкий плач
Не захотел бы даже врач.
На тот момент было немодным
Всем помогать, как братьям рОдным,
Лишь деньги правили в тот час,
Огонь любви давно погас…
В тот зимний вечер за окном
Прохожие с большим трудом,
Глотая воздух ледяной,
Не замечали плач людской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394413
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Я лишь сейчас. Я не вчера, не завтра,
Какая фраза! Просто идеал!
Но Ты спроси себя, действительно ли это правда?
И жил ли Ты, иль просто нагло врал?
Боюсь, что нет, Мы слепо в это верим,
И ценность мига, дела, больше нет,
Зато, как смело, зёрна страха сеем,
И у гадалок, жизни просим Мы ответ.
И если Ты считаешь, что спасён,
Не дорогой учёбой, прибыльной работой,
То оглянись вокруг, Ты так смешон,
Ведь твой песок, не окружён повышенной заботой.
Мы очень странные, Мы учим, чтобы сдать,
Работаем, за тонкие, условные бумажки,
Мы любим, жить, но больше – спать,
И о любви, гадаем на ромашке.
Мы яро проклинаем всё на свете,
И часто цокаем по нёбу языком,
А надо просто, полюбить минуты эти,
И вот тогда, поистине, Ты, с жизнью, будь знаком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389811
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Мой первый поцелуй по времени из детства,
Он полон робости, невинности, тепла.
(К воспоминаниям добавила кокетства),
Но что засядет в душу, признаюсь ─ не ждала...
Ты ниже ростом был, такой же, в конопушках,
И кудри непослушные, ну, копия мои,
Тогда не думала, какие в детстве чувства?
(А ты влюблен был ─ узнала в наши дни)
Время текло, с тобой учились в одном классе,
Взрослели, обживая всё старшие года.
Ты скромничал, молчал, боясь в чувствах отказа,
А я не видела, о чем молчат твои глаза.
Все после школы мы разъехались куда-то.
Кто в мир семьи, кто в жизнь забот ─ по круговой,
Но лишь на встрече
пятнадцатилетней нашей
Сказал: "Любил!", и нежно чмокнул
раз-другой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392010
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Зустрів мій погляд твою вроду,
Подібну сонячній весні.
Ти з джерела там пила воду,
Співала радісні пісні.
Об камінь билася водиця,
На твою одіж накрапа
І вже спрозоріла спідниця,
До ніжок чудних прилипа.
Купалась в сонячних проміннях,
Кохалась з вітром у полях.
Вуста мов макове цвітіння...
Мені на зустріч був твій шлях.
Вела розмову ніжно з квітом,
Вплітала їх собі в косу.
Я був твоїм чарівним літом,
Кохав весни твою красу.
Із травня в червень босим кроком
Переступила мій поріг.
Нас поєднали там, високо -
На перехресті двох доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391973
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Мені так мало Вас в коротких снах,
У серці, на вустах, і у молитвах.
Я п’ю настій з нектару і вина,
Але ніяк не можу ним зцілитись.
Ви – мрій моїх серпанок золотий,
Казкова акварель п’янких ілюзій,
Ви – пісня неземної висоти,
Ви – дотик найчарівнішої музи.
Та заздрю випадковим я очам,
Що можуть це блаженство споглядати,
І слухати Вас голос повсякчас –
Медових солов’їв палкі сонати.
Одним бажанням нині я живу –
Побачити Вас знову наяву…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361633
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 12.01.2013
Це дивне почуття не має віку -
Чи юний ти, чи вже на схилі літ -
Воно дарує неймовірну втіху,
І серце швидше стука і бринить.
В дитинстві хлопчик шарпає за кіски
Дівча, що так сподобалось йому.
Від вибриків його - у неї слізки
Не раз омили біленьку щоку.
От юнь... - невинність першого кохання,
Трепет обіймів і цілунків в ясну ніч,
Вир почуттів і біль розчарування,
І острах залишитись віч-на-віч.
Смак насолоди у любов приносить зрілість,
Шаленство дике, аж до забуття.
Бурлить, вирує неймовірна пристрасть -
Без жодного ми поринаєм каяття.
Життєву мудрість нам приносять роки.
Уже буденності втомила метушня,
І хочеться, щоб дарував хтось спокій,
І з ним прожити до кінця своє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348112
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 12.01.2013
Ну ось і все...
мрячить до болю в скронях...
Давно у жовтні вже не було блискавиці,
А привид сонця десь в твоїх долонях...
З-під вій - сльозами дощ в розширених зіницях.
Думки - на клапті спогади розвіяли,
Тяжіють хмарами минулого дрібниці...
Я п"ю з відразою... (хіба про це ми мріяли?)
Самотню каву без смакУ і без кориці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 12.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2013
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 12.01.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 12.01.2013
Заплутався рукою у волоссі...
Чи може... просто ти не хочеш йти?
Це щастя мить? Чи все мені здалося?
Живий міраж... де разом я і ти...
Міраж... то чом так солодко мені?
Гаряче серце пристрасно пече...
І те волосся... що заплуталось в тобі...
Та губи ніжно... водоспадом... на плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370149
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.01.2013
Ти у житті моїм з*явилась випадково,
Десь виринувши з суміші людей.
Спочатку думав , що це сталось випадково,
Вважав невдалим жартом тих зловтішних фей.
Та день за днем вже починав я розуміти,
Що ти не просто черговий еквівалент.
З тобою поруч зрозумів, що хочу жити,
Кожен дарований цінуючи момент.
Вселила ти у моє серце щось новеньке,
Чи то надію, чи то щастя пелюсток.
І шепотів на вушко я тобі тихенько
Подяку за життя цього ковток.
А посмішка твоя мене так гріє,
І радості дає великий міх.
Ніхто так посміхатись більш не вміє.
Для мене вона мов солодкий гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390657
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013
. Я иду по улице своего города. На ней сегодня светло и просторно, но не потому что мало людей, а потому, что от окружающего воздуха меня отделяет только лёгкая летняя одежда. Этот воздух поднимается высоко над моим городом и там формирует облака, один слой, второй, третий… Потом, замедляясь, меняя настроение и цвет, осторожно прикасается к абсолютно спокойному безмолвному космосу, охлаждается и, беспечно раскинув руки, падает обратно в город, в котором я живу. Он проносится лёгким порывом ветра по верхушкам деревьев и крышам домов, после чего, спустившись к светлым витринам магазинов, снова путается в моей клетчатой рубашке… Воздух приносит мне прохладу с самого края Земли… Шутка ли, от бесконечности меня сейчас отделяет лишь тонкий крашенный хлопок…
На ногах светло коричневые замшевые мокасины (такие себе лёгкие ботинки без шнурков, почти как тапочки). Каждый шаг – это каждую секунду всего лишь три миллиметра материала, отделяющие мои босые ноги от брусчатки, асфальта или газонной травы. Подошва такая тонкая и эластичная, что я чувствую выступы и неровности улицы, и от этого улица становится роднее, как старый знакомый, который давно бросил попытки произвести впечатление и при случае прикрыться удобной, твёрдой, начищенной до блеска маской. Ты знаешь о нём почти всё, как и он о тебе, и это делает вас намного ближе.
За спиной болтается небольшой рюкзачок одетый на одну лямку, а это значит, что у меня свободные руки, которыми можно махнуть маршрутке на стоянке, прятать сдачу, держа в другой руке мороженное, искать мелочь в кармане для уличного флейтиста, не прекращая листать музыку в плеере. Рюкзачок – это всегда с собой мобильник, зонтик и кола. Мобильник – это связь со всем миром, я хоть сейчас могу вытащить его и набрать любой придуманный мною номер. Зная только код страны, я могу сказать австралийцу, американцу или китайцу «Хэллоу!» и он почти наверняка тут же мне ответит, прежде чем поймёт, что происходит. Выходит, у меня в рюкзачке связь с целым огромным миром, практически с любой его точкой и в том порядке, в каком я захочу. Зонтик отделяет меня от промокшей, вышедшей из строя связи с этим самым миром, от мокрых волос и простуды, от раскисших наличных и невозможности приобрести мороженное и поблагодарить флейтиста. Кола – как лёгкое касание, сбивающее мой колеблющийся маятник настроений всегда в положительную сторону. Мобильник, зонтик и кола на все случаи начинающегося нового дня, который я охотно собираюсь прожить, не упустив из него ни одной минуты.
Похоже, кому-то было нужно, чтобы я родился; кому-то стало интересно подарить мне зрение и слух; кто-то очень хотел, чтобы я научился ходить и говорить; кому-то было не безразлично, какие книжки попадут мне в руки; кто-то решил тщательно следить за мной, чтобы я возвращался из путешествий целым и невредимым…
Кто-то однажды подумал «А пусть будет так», и теперь я могу видеть, слышать, осязать, чувствовать… Я готов воспринимать и ощущать то, что преподнесет мне сегодняшний день. Я готов запоминать любые интересные или необычные моменты, которые потом можно будет сложить в события, связать с предыдущими, найти иллюзорную (а может и действительную) закономерность, сделать странные, самому не встречающиеся ранее выводы, что-то приукрасить, над чем-то поразмыслить, о чём-то даже помечтать… Но, так или иначе, постараться понять для чего всё это происходит со мной именно здесь и прямо сейчас. Постараться всем своим естеством, как можно ярче и отчётливее почувствовать жизнь, саму её сущность, её соль… Как можно сильнее проникнуться самой что ни на есть банальной, изъезженной, но вместе с тем практически неуловимой и неизменной во все времена истиной.
А, иначе, зачем всё это?.. Для чего?.. Для кого?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275399
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 09.01.2013
Занурившись в чеканні, як у ванні,
Забувши з волі все, що лиш було,
Допивши втоми крапельки останні,
Співаєм тихо блюз й нам всеодно,
Що вже пропіли перші півні ранні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343485
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 08.01.2013
Любовь слепа. И всё прощает.
И вправе ль кто ее винить?
Так, скажет кто-то, не бывает!
Им, знать, не выпало любить...
использована фотография этой девушки
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5868
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146207
дата надходження 20.09.2009
дата закладки 07.01.2013
Я спросил сегодня у Луны:
Где моя хорошая живет?
А в ответ лишь капля тишины,
Что мне душу в клочья разорвет.
Я спросил у дождика, в четверг,
Где глаза любимые мои,
И вода замедлила свой бег,
Тихо прошептав мне - «Уходи».
Я и к ветру заходил, вчера,
Спрашивал, не видел ли он глаз,
Что в ночи, как искры от костра,
Обжигают взгляды, как алмаз.
Не ответил ветер мне лихой,
Просвистев вдогонку пару фраз.
И накрыв холодною волной,
Улетел далече, с моих глаз.
Спрашивал еще я у реки:
Может, видела Любовь мою?
«Должен, милый, сам ее найти,
И от сердца прошептать – «Люблю!»»
Я искал ее среди полей,
Среди гор крутых и острых скал,
Знал, что нет нежнее и милей,
Но…устал…как сильно я устал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49742
дата надходження 03.12.2007
дата закладки 06.01.2013
Ніч розгорнула таємничості шатро.
Приглушені вогні і тихий-тихий тон.
Розкинула зірки на неба полотно.
Запанував у світі повелитель-сон.
Твій легкий подих на моїй щоці,
Вогонь цілунку обпікає губи.
Біжить по шиї, грудях і руці.
Його багаття відчуваю всюди.
Обіймів твоїх пристрасний полон,
До тебе притискаюсь все сильніше.
Тіла й серця - все б'ється в унісон.
І насолоди мить до нас все ближче.
Все тіло огорнули твої ласки,
Воно не хоче покидати цей полон.
Ми ще герої пристрасної казки.
Та прокидаюсь. Ранок. Це всього лиш сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342767
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 04.01.2013
Зроби мені будь ласка чаю,
Моєї пристрасті нам вистачить на двох,
Ти знаєш я до тебе відчуваю… відчуваю,
Як дихаєш, як сповільняєш тихий крок,
Твої удари серця поміж такти,
Твої вуста що п'ють сухе вино,
Мені начхати на контакти, на антракти,
Ти знаєш, відчуваю це … воно .
І ідучи по вуличних маршрутах,
По тих краях що йдеш із дня у день,
Ти знаєш, будь собою, будь розкута,
І будь зі мною … не чекаючи знамень …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389899
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Буває тяжко у житті,
Коли зникає все і всі.
Душа полином обростає
Й коріння глибше забиває.
І так минає день за днем,
Життя тьмяніє, пропадає,
Все те що було— забуває…
У яму мрії закидає
Й болотом чорним засипає.
Життя жорстоке!
І не мрій,
Що будеш в ньому ти серед своїх.
Ти будеш сам, один серед болота
Між тяжких мук отруєних журбою.
Не знайдеш щастя ти ніде,
Бо ступиш крок— й загрузнеш у багнюці.
Тому й живи собі в своєму озерці
І не брудни його, бо не одна дорога
У Царство Мертвих відійде
Їх буде дві:
Уверх і вниз.
І час ще є щоб все змінити:
Згадати щастя, сльози, сміх
Й щоб потім душу не ятрити
Знайти в житті фінальну ціль.
9-10.05.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389907
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Якщо твої очі я бачу навпроти,
Втрачає все сенс, навіть час зупиняється,
Коли відчуваю я вуст твоїх дотик...
Усі мої дУмки в клубок заплітаються.
У цілому всесвіті вдвох ми існуємо,
Смак насолоди зміняє агонію,
Коли ми разом, навіть інколи чуємо,
Як дощ награва свою дивну симфонию.
Моменти такі, як казкова історія,
Від реальності втеча, зависливих поглядів,
Не потрібна закоханим ця аудиторія,
Нам достатньо на двох спільних радісних спогадів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331923
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 03.01.2013
За вікном вже примовкли синички,
Свічка гасне в кутку за столом.
Закриваються втомлені очки,
Місяць в небі махає веслом.
Дістав казочку Дідух з занички,
Під подушку поклав наче Гном.
Спіть малятка мої невеличкі,
Осінив Дід Микола перстом.
Замуркотана киця з куточка,
Помахала, - добраніч хвостом.
Прилетів Вогневик із лісочка,
Вкрив малечу до ранку крилом.
В дивовижі чарівниця нічка,
Розгулялась в гаю за селом.
Задоволенням світяться личка,
Упиваються казкою-сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389133
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
Такі чарівні карі очі,
Я вперше бачу у житті.
Як янгол ти, дарунок ночі,
Щоб не лишавсь на самоті.
Волосся чорне, наче небо,
Коли немає ні зорі.
Стій! Не зникай! Прошу, не треба!
Без тебе тяжко в цій «дірі»!
На дворі ніч, ти повернулась,
Даруєш ніжність… я в раю?
На щічках ямочки…всміхнулась…
Здається, я тебе люблю…
І знов до мене ти приходиш…
Вуста солодкі, мов нектар,
Жагучим поглядом заводиш,
І сміх дзвінкий...як спів гітар.
Я знову вдома: не тримають,
Вже лікарі тепер мене,
Знайомі радо всі вітають,
Що вижив кажуть – головне.
Байдуже все… одного хочу…
Цілунку твого на вустах,
Щоб ти приходила щоночі,
У хворобливих моїх снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270372
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 01.01.2013
Любить тебя, естественно, как воздух,
Мгновенье каждое вдыхать и выдыхать,
А необъятная любовь моя, как звезды,
Которых ночью, в небесах, не сосчитать.
Мы долго шли к тому, чтобы быть вместе,
И многое видали на веку,
Знакомы вещи нам о верности и чести,
И остальное все, как профи-игроку.
Но где бы ни были, тянуло нас друг к другу,
Как два магнита на одной доске,
Жаль, по иронии, ходили все по кругу,
Не предаваясь чувствам, лишь тоске.
И если бы не ты, не шаг твой первый,
Навстречу жизни, где с тобой вдвоем,
Отчаянный поступок твой и смелый…
Не видел счастья б на пути своем.
Но вот мы вместе, после лет скитаний,
Любовью наслаждаемся сполна,
Без лишних слов, ненужных обещаний,
Нужны, друг другу, как Земле Луна.
посвящается любимой
© Блуждающий Ветер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388091
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 01.01.2013
[img]http://cs417619.userapi.com/v417619008/589e/6Euv_S-aKC0.jpg[/img]
Казковий зимній вечір
І запах мандарин,
Сніг падає на плечі
У відблисках вітрин.
А люди так щасливі,
Гуляють всі удвох,
Я про таке й не мрію -
Така вже доля! Що ж…
Та мріяв я про тебе,
Тобою дорожив,
І радувався небу,
Як серце я відкрив.
Зламала туди двері
І ходу вже нема,
Скалічені, та щирі
Залишились слова.
І згадую все ж нині
Підсніжник лісовий,
Коли знайшов я милій
В період хуртовин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388791
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Лиш кілька днів - і збудеться усе,
Як стрілочки зійдуться на " дванадцять".
І Новий Рік нам диво принесе,
І мрії заповітні всі здійсняться.
І все погане у безмежну даль
В мішок з собою візьме Рік Старий,
І віднесе всю тугу і печаль,
І з щастям запанує Рік Новий.
Як мить проносяться останні року дні,
І новорічна радість запанує.
Засвітяться ялиночки вогні,
І Новий Рік нам казку намалює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388359
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 29.12.2012
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 28.12.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 28.12.2012
Зіграй на моїй душі музико
Розвій печаль і біль кинджальний
Болегамуючу дію духмяного базиліку
В пісні спокійній, надзвичайній
Чайний запах задурманить в котре
Та другий день поспіль хочеться спиртного
Звідки беруться спокусливі акорди?
У композиціях, які від Бога!
Якщо відвертість збудить совість
То струна кожна заграє чисто
Нехай серця відчувають невагомість
Коли побачать, що добро є дійсно
Зіграй на моїй душі востаннє
Я все віддам за оту секунду
Коли по всьому світі мир настане
І цю мить ніколи не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381887
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Я Ангелом влечу к тебе в окно
И опущусь тихонько на колено.
Тебе хочу я прошептать одно,
Что нет тебя прекрасней во Вселенной.
Я ветерком прильну к твоим губам,
К твоим глазам ,сомкнутым сном Морфея.
Я обращусь с мольбою к небесам
Соединить мою судьбу с твоею.
Чтоб я всю жизнь хранить мог твой покой
И звать тебя любимою своею.
А ты меня звала:-Любимый мой!
О,Бог мой,размечтался!Как я смею?...
Сейчас с тобой вдвоём, наедине,
У твоего алькова незаметный,
Храню твой сон,сам находясь во сне,
Чтоб встретить наяву твой взгляд ответный.
И наблюдая ровное дыханье,
Дрожание ресниц и губ ланит,
Меня к тебе влечёт моё сознание
И тянет всё сильнее,как магнит.
Я Цербером хранить готов твой сон,
Чтоб любоваться мог твоим покоем.
Ни чем не будет потревожен он.
Ни шелестом листвы,ни ветра воем.
В тиши ночной не закрывай окно.
Я прилечу к тебе ночною птицей.
Пусть сон пьянящим будет как вино.
Пусть,милая,тебе спокойно спится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352882
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 27.12.2012
Научись ,мой друг,отпускать людей,
Даже если боль,болей всех больней.
Люди взяли всё и хотят уйти.
Ты пойми одно-разошлись пути!
Ты отдал,что мог,что ещё отдать?
Время,прошлое не воротишь вспять.
Кто уйти готов,всё забрав с собой,
Растоптать готов дружбу и любовь.
Всёравно ему,уходящему
На любовь твою настоящую.
Всёравно,что ты сможешь не найти
Друга верного на своём пути.
Что останется на века с тобой
На душе тоска и на сердце боль.
Наплевать ему,уходящему
На тебя,мой друг,НАСТОЯЩЕГО!
Навсегда,на век разошлись пути.
Он давно решил и готов уйти.
Память о былом ты оставь себе.
Ведь нужна она лишь тебе..тебе...
Научись,мой друг,и в один из дней
Станет легче жить без таких людей.
Душу и любовь не дари за зря.
Осторожным будь,я прошу тебя!
25.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387659
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Смотрю налево - пустота,
туман как будто все съедает,
там может свет, там суета,
один дойду? Никто не знает.
Но я не вижу там мечты
и дни рутины накрывают,
и где мне там ее найти,
что сердце, душу защищает?
Направо гляну - та же тема,
не видно мне пути исход,
стою на месте, вот дилема,
стою я здесь, как идиот.
Но там она, я точно знаю,
моя мечта, любви маяк,
и как больной я к ней шагаю,
ведь показалось видел знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381595
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 27.12.2012
Когда-то, будучи на даче,
Где прячусь я от всех на свете,
Меня племянник озадачил,
Спросив меня: - откуда дети?
-Как нужно правильно их делать?
И про капусту хватит врать…
Ну, раз пошло такое дело.
Пришлось всю правду рассказать.
- Процесс племянник- это сложный,
Но интересный, чёрт возьми.
Получше всяких там пирожных-
-Процесс работы над людьми.
Рыбалки лучше и охоты,
Кто со словами, кто без слов…
Каких-то пять минут работы,
И всё: малыш считай готов.
Промчался год. На дне рожденья,
Одна блондинка из гостей,
Делилась скорбным настроеньем,
Что Бог не дал иметь детей.
Племянник слушал это важно,
С глазами умными во взгляде,
Потом блондинке он отважно,
Сказал:- Вы обратитесь к дяде,
(Тут отдыхают анекдоты),
(Как рак, я покраснел всей кожей)
- Каких-то пять минут работы…,
Мой дядя Вам всегда поможет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93563
дата надходження 20.09.2008
дата закладки 26.12.2012
Торкнусь твого тіла
так необережно.
В торканнях люблю тебе
ніжно й безмежно.
Відчуй аромат -
кохання закон.
Цілуй до безмежності.
Між нами полон.
А ніч, ще не вичерпав,
вона наступає
Як кішечка лізе,
мене вже немає.
Цілуй, бо полон усе підступає,
я в твоїх обіймах,
тебе я торкаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264689
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 25.12.2012
Твій світ в мені.
Так тонко і так гучно,
торкав мене.
Неначе шепіт,
торкає тишу.
Летів у саме
серце.
Ледь чутно
та так терпко.
І залишив лиш запах на губах
кориці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385125
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Ледь чутним дотиком торкаюся до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж,
(А чи на довго) там, на вістрі вії, -
Розгойдує вже приспані надії,
Складає їх у сонячний вітраж.
До скельця скельце.., - все у барвах веселкових:
Вродлива Мрія виклала пейзаж,
Зі снів немов, яскраво-кольорових -
Видіння Мрія виткала: міраж.
Ледь чутним шепотом звернувся я до Мрії
Із острахом сполохати. Вона ж
Пилинкою зіскочила із вії:
Залишила мене серед стихії
Емоцій, вражень.., а в душі - кураж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387596
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
З твого волосся віє аромат:
Там запах кави вплівся в феромони.
Пурпурних вуст торкався шоколад, -
Свій слід лишив на них солодко-чорний.
Я, зваблений спокусою принад,
Розчиню в тобі свою насолоду.
Ти жінка-кава, я - твій шоколад:
Одне для одного в житті винагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387316
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Спинись, мовчи, - не треба слів!
Нехай за нас говорять наші очі.
Цю мить ми виткали зі снів,
З"являлися котрі посеред ночі,
Де ми удвох у лоні тьми,
Мов на долоні в місяця - на ложі.
...Для когось тільки мить.., а ми,
Насправді між собою геть не схожі
(Одної річки береги),
Цю диво-мить проносимо крізь рОки
В очах своїх. І навкруги
Прекрасний світ, життя ріка - широка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387348
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Я хочу інколи тебе обнять,
Погладити волосся твОє, плечі,
Цнотливо так поцілувать,
Щоб ти не думала, що я в той вечір
Подібним був до всіх отих
Зі спогадів твоїх тобі знайомих
І в пам'яті твоїй одним із них
Я буть не хочу...
Передклад поезії автора В.А.М
Оригінал: poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
[i]Я иногда хочу тебя обнять
Погладить волосы твои и плечи
Невинно так поцеловать
Чтоб ты не думала что в этот вечер
Я был похож на всех других
В воображении твоем тебе знакомых
И в памяти остаться лишь одним из них
Я не хочу...[/i]
Вірші на листівках можна придбати [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
Dyed Fox перевела на украинский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448
дата надходження 22.08.2009
дата закладки 23.12.2012
***
Не зрозумієш ти найвищої краси
Допоки в місто Лева не приїдеш
І тут натхнення-музу знайдеш, мов роси,
Життя у казку враз собі полине.
Щораз краса львів’янок змушує тремтіть,
Відводити від сорому цікаве око,
А ще за ними серденько кудись летить
Шукать натхнення, доленьки проворно.
***
Львів’янки мріють в шпацерах собі
Шукають ніжне щастя невимовне
І філіжанка кави стигне мимохіть...
Пускання бісиків - заняття непоборне.
Але хто бачить місто вже без них -
Вони надія наша і натхнення
Їх погляд топить тонни-тонни криг
І усмішка приходить, потепління.
22.12.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386921
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Холодный взгляд, глаза уже другие,
Осенний дождь смывает радости улыбки,
Он бережно рисует как картину,
Печальный образ девушки Мальвины.
Слова иные, ты совсем чужая,
Серьёзный взгляд уже не прячешь,
Хоть стены рушатся меж нами,
А ты как прежде, все мосты сжигаешь.
А мы могли бы понемногу,
Вершить с тобою путь. Была б готова,
Но ты решила по-другому,
Продолжить путь «калины» снова.
Ну что ж, в мечтах ты моих будешь,
Всего лишь нежным теплым сном,
И как весною снег уходит,
Так ты уйдёшь с судьбы потом.
В последний раз смотрю я нежно,
В последний раз любуюсь я тобой,
Ведь понимаю это безуспешно,
Искать ключи к двери, где путь не мой.
20.09.11
P.S. Не судите строго. Это один из первых стихов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328667
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 19.12.2012
По шибці краплі... То стікають сльози -
Душі моєї кришталевий сум.
Я знаю - заблукав ти десь в дорозі
Між важкості гнітючих сірих дум.
Самотнім вітром ти літа над містом
У пошуках душевного тепла,
Щоб осені останнім жовтим листом
Прилинути до мене іздаля.
Тобі обійми щирі відкриваю,
Любов пускаю у блакитну вись,
Почуєш ніжне серце моє - знаю,
Що тихо прошепоче: "Повернись!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385831
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Грає рапсодія зимова,
Вночі у мене за вікном.
Гуляє хуга вечорова,
Скувало річечку льодком.
Бурульки звисли під дахами,
Виблискують немов кришталь.
Зима блукає берегами,
Кидає білую печаль...
І наче зграя лебедина,
У просторі кружляє сніг.
Стоїть зажурена калина,
Рве вітер, й кидає до ніг.
Кругом біліють кучугури,
Дерева вділи кожушки.
Міцних фортець постали мури,
Не перебратись, не пройти...
Позамітало скрізь стежини,
Загнало звірів у ніркИ.
Самотньо дивляться вітрини,
З небес не світяться зірки...
Зима рапсодію дограє,
Під ранок піде спочивать.
І лиш сніжинок білі зграї,
Нам оксамитом заблищать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385514
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Она стояла у перрона,
Слеза катилась по щеке,
В руках ... лишь номер телефона
Сжимала трепетно в тоске.
Он успокоил легким взглядом,
Прижал покрепче...да к плечу,
А сердце билось ... сто ударов,
В душе как будто: «Не смогу…».
А в тишине, что между ними,
Был слышен зов проводников,
Они так радостно зевали,
Смотрели, как на голубков.
Осталась им одна минута,
Он шепчет ей: «Люблю, люблю…»,
В глазах и радость утонула,
"Дождись меня" - тебя молю.
Ее улыбка стала страхом
Разлуки долгой без него,
Вот так мечта и стала прахом
...уехал поезд далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358233
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 17.12.2012
Гаряча кава вже не гріє
Холодних пальчиків твоїх,
І нездійсненна твоя мрія,
Душевний не розтопить сніг.
Замерзли віід морозу вікна,
Ідуть вперед години і роки,
Але для тебе вона вічна,
Любов, яку із ним ви берегли.
Для тебе ж вічності не треба,
Тобі хочап б на метр вище неба,
Тобі із ним хвилинку хоч одну
Щоби сказати слова: "Так люблю!"
Тож сили всі збери до купи,
Й не відчувай тяжкі ці муки,
Для нього ти весь Всесвіт на Землі,
Залишилося лиш усе це зберегти.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384620
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
It's near my heart...
Hah, I can feel this
It's so cold, so hard...
I will miss...
You...
There was something, i want protect
I will fight for you even now!
You affect me, you hear? Affect!
But I wanna speak about...
You...
You hear me?! I said turn around!
Oh, I'm tired of this rain... your tears...
I don't wanna hurt you, and even wound...
I am leaving you with your fears...
I`m gone...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384425
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Мне снится лето, вода, песок
Мы на песке лежим.
Я пью вино, ты томатный сок
Такой у тебя режим.
Я руку кладу тебе на живот
Круглый как колесо.
Я жду его. И он тоже ждет.
Или она. Мне все
Равно он это или она,
Главное — я и ты
Вместе... Устал от этого сна.
Не снись мне. Я жгу мосты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363346
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.12.2012
чому так гірко на душі
чому повітря знов бракує
чому слова мої гучні
із десяти, один почує
чому в сльози солоний присмак
чому ти плачеш по ночам
чому на память,час,лишає зморшки
і сотні тисяч сердця ран
чому так холодно зимою
чому на світі люди злі
шукаєш відповідь, її немає
хоч на краплинку будь добрішим
і все складеться у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381689
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 10.12.2012
“В своєму житті маєш добре знати і хороше і погане,
в іншому випадку ти не будеш знати ні одного ні другого...”
Прокидаєшся від страшного шуму на дворі, вилазиш із під теплої ковдри, розплющуєш одне око і заглядаєш у вікно, а там ранкова темрява, йде сильний дощ, бачиш як великі краплі б'ють по підвіконню створюючи цей нестерпний шум, все сіро і похмуро. І голос лунає в голові, “Треба вставати...” Ти пробуєш згадати хороший сон, щоб хоч трошки підняти настрій, і згадуєш щось погане, і робиться ще гірше! Ти вже втратив всі бажання вставати, ти хочеш щоб цей день навіть не починався, ти хочеш знову заснути і прокинутись завтра...
Та буває все і по іншому: коли промінчик сонця пробирається крізь вікно і падає прямо на обличчя. Це малесеньке світло просочується крізь закриті вії на очах, лице кривиться та пробує відвернутись, але ніяк не можеш втекти від цього світла, стискаєш очі ще сильніше, та все дарма. І голос лунає в голові, “Який хороший ранок...”. Хочеш вставати, та все ще лежиш на ліжку, все ще із заплющеними очима, спочатку стараєшся згадати те, що снилося! Усміхаєшся, приснилось щось хороше! Ще хвилинка і ти вже думати про ароматну каву, не витримуєш і відкриваєш очі! На декілька секунд світло навкруги сліпить тебе, але так приємно... І разом з цим усім, настрій піднімається!
Ти прокинувся, першою чергою йдеш на кухню і ставиш чайник на плиту, прямуєш до ванної кімнати, вмиваєшся, відчуваєш цю велику енергію води, яка робить тебе бадьорим. Чуєш як свистить чайник на кухні, біжиш до нього і готуєш ароматну, смачну каву, насолоджуючись, невеликими ковтками, випиваєш її та йдеш далі збиратись. Коли зібрав усе що потрібно, виходиш з хати, замикаєш двері, розвертаєшся, а надворі ще низенько, над іншими будинками та деревами нависло ясне сонце, йдеш по вулиці, це розквітла весна, все навкруги світло і зелено, вже бруньки розпустились, здається настрій вже нічим не зіпсуєш...
Приходиш на роботу, і все ніби так добре, робота тобі подобається, настрій зранку хороший, та приходить декілька хвилин і ти чуєш, як по сходах тяжкою, сильною ходою піднімається твій директор. Ти його впізнаєш по ході, по звуках, відрізниш від любої іншої людини. Настроюєш себе на розмову, підтримуєш себе, та тільки відкриваються двері, втрачаєш мову. Директор починає на тебе кричати, сварити тебе, ображати, хоч ти і знаєш, що він не правий, та нічого не можеш сказати у відповідь, боїшся. Боїшся насамперед не його, а втратити роботу, втратити те, що зараз маєш. Після двох хвилин розмови, він іде, ти вже обтяжений думками, проблемами, задумуєшся, чи потрібна мені ця робота, працювати вже не хочеться, хороший настрій втрачений...
Під впливом поганого настрою чуєш дзвінок, дзвонить твій найкращий друг, ти з ним уже років десять як знайомий, багато моментів з ним перебули, і хороших і поганих. Думаєш зразу, що він тобі чимось розрадить, підтримає. Піднімаєш трубку, і чуєш, що в нього теж проблеми, він просить допомоги. Ти під впливом поганого настрою кричиш на нього, спираючись на те, що у тебе самого проблеми. Ви сваритесь... Ти кидаєш телефон, і настрій ще гірший...
Сідаєш за роботу, а вона не йде, нічого не робиться, нічого не виходить. Ти ще гірше злишся, хочеш все кинути, піти і кардинально все поміняти. Кожний дзвінок, кожна людина, кожна дрібниця тебе дратує, злить, накручує тебе тільки до гіршого. Хтось говорить про обід, а ти навіть не голодний, всі бачать, що тебе ліпше зараз не чіпати. В думках в тебе “- Коли цей день вже закінчиться...” І цілий день агресивно будуєш нові плани, жалієшся сам собі, підбиваєш себе до змін...
І ось майже кінець цього нестерпно поганого дня, ти зриваєшся, і біжиш до директора із заявою на звільнення. Сміло заходиш до нього в кабінет, сміло підходиш до його столу, і вже майже кидаючи свою заяву на стіл, чуєш звернення до себе. “О привіт, я хотів вже до тебе іти, вибачитись! Я був не правий...”. Ти стискаєш в руках заяву, так що аж мнеш її, чуєш знову “- А ти що хотів? Що це в тебе за листок?”. Ховаючи його за спину, ти відповідаєш, “- Та нічого, я просто хотів щось вас спитати...” І ти питаєш, те, що перше приходить тобі в голову, навіть те, на що ти сам знаєш відповідь. Після відповіді-допомоги від начальника, ти виходиш за двері та думаєш, що він не такий поганий, просто мабуть в нього вранці теж був поганий настрій. Все стає на свої місця. Настрій піднімається...
Ти доробляєш свою роботу, і з хорошим настроєм прямуєш додому. Відходиш декілька метрів, та згадуєш, що ти посварився із своїм найкращим другом, дзвониш йому. Він піднімає трубку і говорить, що радий тебе чути, вибачаєшся та дізнаєшся, що в нього теж все добре, все стало на свої місця, всі проблеми вирішились. Ти розумієш, що він залишився твоїм другом, ти завжди можеш на нього покластись в тяжку хвилину, він тебе підтримає. Ти стоїш посеред вулиці та розумієш, що в тебе є все, що тільки потрібно. Йдеш дальше та знову бачиш по дорозі бруньки на деревах, ті що були вранці, бачиш, як сонце вже з іншої сторони скоро буде ховатись за будинки чи дерева, бачиш як все тобі усміхається... Настрій ще більше піднімається!
Заходиш в дім, все таке рідне для тебе, відчуваєш певний спокій та порядок, роздягаєшся, готуєш невелику вечерю, вечеряєш, сідаєш на диван, включаєш телевізор, а там іде старий фільм, ти його вже декілька разів бачив, але не виключаєш його, дивишся, він в тебе асоціює певні хороші моменти. Після фільму ти вмиваєшся і лягаєш в ліжко, в думках в тебе лунає “- А сьогодні був таки хороший день...”. І з хорошим настроєм засинаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361437
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 07.12.2012
Мне кажется, что иногда я не дышу,
Не падаю, не разбиваюсь, не живу,
Не замечая, кутаюсь во тьму,
Не верю, не надеюсь, не люблю.
Мне кажется, что иногда я не грущу,
Не разговариваю, но и не молчу,
Не понимая, тихо засмеюсь,
Я иногда сама себя боюсь.
Мне кажется, что иногда я словно сплю,
И будто бы не я на этот сон смотрю,
Мне кажется, что изменить порой нельзя
Того, что предначертано на небесах.
Мне иногда до боли одиноко,
Печаль собьёт стремительным потоком
И унесет. Я равновесие утрачу,
Мне кажется, что ни на миг тогда я не заплачу.
И кажется мне иногда, что не дышу,
И, падая, я разбиваюсь, но живу,
Идя дорогой, плачу и грущу,
Но верю, и надеюсь, и люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383235
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
наполняешь мир,
то и мир чем-то наполнит тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383149
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим покривалом стелиться туман,
Огортає землю жовтувата шаль,
А за небокраєм і десь далі, там,
Ти сидиш самотня, а в очах печаль.
Цьогорічна осінь, як і ти, сумна -
Плаче болем небо, листя обліта,
Тільки ти не плачеш - сліз тепер нема,
Витекли, напевно, з відчаю до дна.
Ти не плачеш! Навіть боляче якщо,
Почуття не вмерли - у тобі любов,
Ставши на коліна, крикнеш ти: За що?
А в душі слова ті згадуються знов.
"Я сказав цій осені і тобі скажу:
Ти, пробач кохана, більше не люблЮ,
Та відкрию серце, хай і на біду,
Уже іншій, мила… ти ж мене забудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Как ветер трепетно играет
В ночной тиши листами трав,
Так я ласкаю твое тело,
А слова тут вовсе невпопад.
Касаюсь губ твоих я робко,
Дыханье становиться шустрей,
И вдруг становиться неловко,
Когда сердце бьётся все сильней.
В твоем ритмичном извиваньи
Пытаюсь я тебя поцеловать,
В горящем облике твоем,
Я стараюсь лишь тайком.
Но лишь смотрю в твои глаза,
Ты сразу скажешь мне тогда,
«О, нет, постой, прошу, молчи,
И ничего не говори».
Я все пойму, я понимаю,
Что я твои все мысли знаю,
Я чувствую твое дыханье,
Твое глубокое желанье.
Твой взгляд так и кричит:
«Я так хочу тебя в ночи»,
И пусть немного ты вульгарна,
Но все ж нежна и сексуальна.
Целуешь шею, я теряюсь,
Целую я тебя в ответ,
И руки, ноги …, но смеюсь ,
Когда тихонько шепчешь: «Свет!!!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326908
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.12.2012
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока доль в сум’ятті кольорів.
Ось пальці розімкнуться наостанок,
В своїх містах зустрінемо світанок...
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 02.12.2012
Я грущу и ночью плачу -
Когда найду любовь свою?
Когда я обрету мечту?
Такую нужную мою.
Как я хочу тебя обнять,
Прижать к груди, не отпускать,
Потом еще поцеловать,
И нежно-нежно танцевать.
Хочу почувствовать тепло,
Что рвется от тебя волной,
И в зимний вечер всем назло,
Бежать по улицам с тобой.
А я живу лишь только днем,
Чтобы исполнился мой сон,
Чтобы пришла, взяла любовь,
Взяла всю жизнь мою в залог.
Но как смогу тебя узнать?
Ведь вас же тысячи девчат,
Боюсь немного опоздать -
Другой возьмет мой бриллиант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337190
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 02.12.2012
Нічна тепер самотність … і в дощ я під вербою,
Там згадую миттєвість, несказані слова,
І знову хочу бути обманутим тобою,
Бо щось не гріє серце осіння ця журба.
Замерзли мої руки, потерпли мої щоки,
Від холоду такого замерзла і любов,
Словами не зігрієш, бо стільки то мороки -
Вже тисячі відбулись пустих отих розмов.
В обмані важко жити, і знати чи не знати,
Де гола твоя правда, а де густий туман,
Та я не розумію, бо може і не вартий,
Відчути ще раз присмак гарячий на губах.
Мені хоча б хвилинку побути біля тебе,
Повірити у мудрість миттєвості життя,
Я знаю ти зуміла б, злетіла би до неба,
Та не замінить щастя звичайне співчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Любителям гумору
У Ониська своя хата, в садку конюшина,
Діток троє, має бджоли, шикарна машина.
Є дружина чорноброва, діточки хороші,
Лиш один в нього недолік – підробляє гроші…
Розповім я про випадок, про його пригоди,
Як «під газом» наш Онисько завдав собі шкоди.
Закінчились гроші в хаті – дружина пиляє,
А він лише усміхнувся, бо сам виробляє…
Зробив форму він «по п’яні» по п'ятнадцять гривень,
Та ще й колір нових грошей, вийшов трохи синій.
А на ранок, як побачив, то відняло мову,
До сусіда посилає синочка Миколу.
Лиш одну дає купюру: “Розміняй в сусіда,
Тільки довго не барися, прийди до обіду”.
Випив чарку, сів на лавку, дитину чекає,
Жде, чи син його Миколка гроші поміняє.
Пройшло певно з півгодини, Миколка у хаті,
- Тепер знаю де міняти - будемо багаті.
Як побачив, обімлів, спалив гроші в лісі,
Його гроші розміняли по сім і по вісім!
Мораль...
Коментар Бороди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377619
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Молюся, Господи Святий, до Тебе-
Творця усього блага на Землі:
ясного голубого неба
і Сонця,що дає тепло мені.
Я вдячна за лани широкодолі
і що на них красуються жита,
чудові квіти у безмежнім полі
і тиху ніжну пісню солов"я.
Звертаюсь я із слізними очима
й від всього серця я Тебе прошу:
Благослови чарівними словами
людей і землю, на якій живу.
Навчи людей творити добре, світле
і борони усіх від темноти та зла.
Нехай погане, очерствіле зникне,
і удихни любов у їх серця.
Благослови, Господь, на добре діло:
навчи нас мову і людей любить.
Й нехай святиться ім"я Твоє й Слово,
бо твоя Сила вічно буде жить!!!
Для написання вірша надихнув твір Я. Гояна"Благослови мене, Господи".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132407
дата надходження 03.06.2009
дата закладки 30.11.2012
Прошу тебя я милый, Боже, ты дай мне жизни лишь глоток,
Осталось дней моих дороже просить прощенья у нее,
Так мало дней и темных нОчей, ну а на сердце лишь комок,
Лишь оттого, что я влюбленный, а надо мною воронье.
Прошу тебя я снова, Боже, верни мгновение весны,
Ты дай надежду мне увидеть те мимолетные мечты,
А маки, Боже, эти маки, что видел утром у реки -
Напомнят мне глаза любимой, что много раз во мне цвели.
Я помню вольный ветер еще кудрявил волосы мои,
Как дождь прошел, а мы, обнявшись, у клена все еще стоим,
Не холодно, не мокро нам, ведь от любви сгорали мы…
Костер угас, а сердце тает в остатках брошенной любви.
Позволь увидеть хоть бы слезы моей утраченной родни,
Я не прошу счастливых дней в судьбы - мне этого не надо,
Лишь дай увидеть их глаза, пускай и грустных и усталых,
Пускай минуты иль мгновенье, но только бы еще живых.
Еще прошу тебя я, Боже, помочь сиротской детворе,
Что не познали теплый взгляд и не играли во дворе,
И когда вырастут они, в глазах их будут слезы боли,
Ведь в детстве так были нужны еще отцовские ладони.
Прости меня: я сделал в краткой жизни очень много горя,
Но сам, своими же поступками напророчил я судьбу,
И может, оттого сдаюсь впервые в жизни я без боя,
Прости меня ты, Боже – но жить так больше вовсе не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368975
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 30.11.2012
Падав лист,
кружляв водою.
Тихим шелестом трава,
пробудила в нас кохання
що й зайнялася зоря.
Любов промовляє
до нас весною,
мов ця птаха польова.
Ти крокуєш, поруч зі мною,
а в серцях цвіте весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381438
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Любил я в жизни много раз,
Вот оттого и сердцу больно,
Не видеть мне влюбленных глаз
И будешь ты теперь довольна.
Но не устану никогда
Искать любовь, но где бы знать,
И все равно - пускай зима,
Я сердце разожгу опять.
Ты же знаешь дорогая -
Я не любил тебя тогда,
Теплота твоя, я знаю,
БылA не только для меня.
Не сберегли мы верности,
Ведь мы не пара лебедей,
Они-то могут раз любить,
Но мы не в силах то свершить.
Не обещали ярких дней,
Ведь все равно любви и нет,
Придет весна, придут дожди
И ты устанешь от тоски.
Терзать я душу перестану,
Жалеть красивые глаза,
И больше в жизни я ни разу
Так не поверю в чудеса.
Но если не увижу нежность,
Я той которую б любил -
То лишь в стихах такая верность,
Что я готов был подарить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345559
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 29.11.2012
Коли ти поруч, дуже близько,
То в мене свято на душі,
А небо, наче б то, так низько,
Ще трохи, й зірка у руці.
Вона найкраща і так світить,
Лишилось рученьки піднять,
Небесний сторож не помітить,
Коли почну її знімать.
Світити буде вона вічно,
І в горі, й радості, завжди,
Зі щастям ми категорично,
До мрій дістанемось, й мети!
Коли ти дихаєш, й смієшся,
То тілу хочеться злетіть,
А серденько, так сильно б»ється,
Все ж, заважати, тут не слід.
Не заважатиму любити,
Не заважатиму боліть,
А сум твій, разом будем пити,
На двох поділим різний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381185
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
В сиянье ровненских ночей,
Было тепло в моей душе,
Я шел на встречу поскорей,
Увидеть «свет» в ночной Зоре.
Ты так смотрела на меня,
Что аж кружилась голова,
Я так хотел понять себя,
Куда же делась пустота?
Твой взгляд и нежный, и желанный,
Таил в себе так много страсти,
А эти чувства так опасны,
Хотя и больше не у власти.
А я пытался все сдержать,
Чтоб не показывать всю страсть,
Но как же мне ее унять?
Если попал я в эту сласть.
Твои глаза меня чаруют,
И робко так зовут к себе,
Что даже сильные растают,
Прижавшись к этой красоте.
Я опьянел, не выпивши ни капли,
Когда коснулся ваших губ,
И снова эти милые спектакли -
На нежность я уже не скуп.
Ну что ты делаешь со мной?
Ты в сердце рвёшься словно шторм,
А я как будто сам не свой,
Ведь душу давит мне не ком.
А я влюбился, может вдруг?
Что может глупо. Ну и пусть,
Но даже ангелы сегодня врут,
Ведь сердце пронзила легкая грусть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342139
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 29.11.2012
Загрустила осень, загрустил и я,
Много так вопросов в сердце у меня,
Люди молодые слезы, не тая,
Проливают с болью, все еще любя.
Листья золотые, так как никогда,
Ветер раздувает будто бы печаль,
Жаль, вчерашний вечер не вернуть назад -
Мы закрыли двери в этот календарь.
В городе холодном брожу я один
И мысли тяжелые - нужно ли жить?
А все оттого, что глуп...и без причин
Начал я прошлое свое ворошить.
В парке на скамейке ты сидишь ... и я,
Только ведь с тобою в разных городах,
Я был в парке Горького, а ты там – одна,
Вспоминаешь, может, с нежностью в глазах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372120
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 29.11.2012
Весела й щира усмішка твоя,
Така як із дитинства образ…
Хоча й смієшся, спритна як змія,
Як та отруйна королівська кобра …
Крок в сторону, біжи та марно вже,
Прикусить губу – все рахуй вже мертвий,
Полює ввечері , звичайно, протеже,
Як та отруйна королівська Стерва …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299560
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 29.11.2012
Сьогодні ніч, як на долоні,
Всі карти виклала на стіл.
Безсоння ріже прямо в скроні,
У снів немає більше сил.
Ми всі у снах своїх відверті,
Немає в наших снах брехні.
Ми там неначе у безсмерті,
Страхи ховаємо свої.
Але сьогодні ніч безсоння.
Я мовчки тону в темноті.
Сьогодні тільки я й самотність,
Купа думок у голові.
А на шосе шумлять машини —
Музика ночі у містах.
Вони рідня — асфальт і шини,
Вони не бачать себе в снах.
Он пролетів літак у небі, —
В кабіні також хтось не спить.
Мабуть, комусь це навіть треба,
Що в такий час ще хтось летить.
Бувають дні, коли самотність
Боляче ріже по душі,
Але сьогодні ніч забрала
Всю біль що я тримав в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340817
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 29.11.2012
Играет музыка вокруг,
И мне понятно стало вдруг,
Что даже бабочки в лугу,
Напоминают, как люблю,
Люблю играть, люблю плясать,
Люблю я жизнь свою опять,
Люблю я утро – слезы прочь,
Люблю я ливень в эту ночь,
Люблю я ветер штормовой,
Люблю тебя я, Боже мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337183
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 29.11.2012
Я бы упал осенним листом,
И нежно лег в твою ладонь,
Я бы почувствовал все сердцем,
Как тихо трепещется любовь.
Зимою стужной буду снегом
Ложиться на твое лицо,
И пусть согретый я теплом,
Уйти придётся всё равно.
Я бы снежинкой в небе стал,
Что бы к тебе всегда летать,
И где бы ты ни находилась,
Я буду вечно о тебе мечтать.
И даже буду для тебя морозом,
Чтоб ранним утром ты шагая
Почувствовала, что я то рядом,
И знала, что так далеки мы от мая.
Весною вместе со цветами
Проснусь я от любви твоей,
Но жаль, теперь она не с нами,
Поиздевались мы над ней.
Я буду нежным сном твоим,
Что бы дарить тебе улыбку
И буду я садовником твоим,
Глядеть как маргаритку.
Являясь с утренней зарею,
Я был бы капелькой росы,
И растворюсь я теплым утром
Туманом вчерашней суеты.
Я был бы в небе вольной птицей,
Но жаль, тех крыльев больше нет,
И чувствую что я не полноценный,
Как недопетой песни я куплет
Тайком касаясь твоих губ,
Я буду словно выше неба,
И может, буду я немного груб
Когда я попрошу ответа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325389
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 29.11.2012
Цей біль у грудях не стихає,
І тьмарить розум мій дурман,
Це почуття не пропадає,
На серці стелиться туман.
Чому так важко зрозуміти,
Що він пішов,і це вже все?
Чому так важко відпустити?
Чому до нього ще несе?
Мільйон питань тривожать мозок,
Їх розігнать немає сил.
Віршована любов - перетворюється в прозу,
А справжні почуття у пил.
Я беззахисна перед біллю,
Я беззахисна перед ним.
Ще незгоєні рани він сипле сіллю,
У невинну душу пускає дим.
Дим розпачу,дим розлуки,
Дим сліз моїх гірких,дівочих!
Та немає більшої муки
Ніж блакитні очі увісні щоночі.
Цей біль у грудях не стихає,
І тьмарить розум мій дурман,
Це почуття не пропадає,
На серці стелиться туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375683
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Что-то мне не спиться, дома не сидится,
Выйду я на улицу, в ночь я погляжу,
И отдавшись чувствам, сердце притаится,
Где гуляли с милою, место я найду.
Сяду возле реки, голову склоня,
Я спрошу у липы, в чем моя беда,
От чего сегодня душу я раня,
Думаю о вечном, о любви всегда.
Ах ты липа, моя липа, только ты одна,
Сохранила верность , только мне и знать,
До сих пор ты верила, что придет весна,
Что с тобой мы встретимся у реки опять.
Пожелтели листья, ветви уж не те,
Вечно ты цветущая будешь в моем сне,
Поседели волосы - видно в темноте,
Потерял я молодость где-то в феврале.
Ветер робко раздувает седены печаль,
Я же отпускаю вновь мечту за край,
Сердце мое стало крепче чем та сталь,
Но в душе остался сладкий нежный май.
Не сберег я верность для любви моей,
Растворил я чувства в многих - но не в ней,
А теперь так больно сердце ранит нож,
И не знать границ мне, где любовь - где ложь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324806
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 28.11.2012
Утром проснувшись, тебя обниму,
Как маленький котик маму свою,
Прижавшись к любимой, уйти не могу,
Ну как же уйти? Ведь я же в раю!
Ты улыбаешься, гладишь меня,
Нежным взглядом своим манишь туда,
Целуешь небрежно, но все же любя,
Я должен идти - ведь будет беда.
Закрою глаза, но так не пойму,
Как будто я сплю, но все наяву,
Я часто не верил, что снова люблю,
Но в ласках твоих теперь я горю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346314
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 28.11.2012
Влипло сердце в безысходность,
И застыло, чуть дыша.
В беззаветную покорность
С треском вляпалась душа.
Я стою на перекрестке,
Семь дорог сплелись в одну.
Подскажите же березки
Как мне выбрать сторон́у?
Слева глинистая сырость,
Справа илистая вязь!
Ну зачем, скажи на милость,
И на кой мне эта грязь?
Где заветная тропинка,
Непокорная стезя?
И за сердцем будто льдинка
Затаилась просквозя.
Всюду топкое болото,
Впереди густой туман,
И бурлит в болоте что-то,
И разносится дурман.
Нету хода напрямую,
И в обход не обойдешь.
Если в чащу лезть немую-
Ни за даром пропадешь!..
Вдруг, гляжу, не при дороге,
Сквозь извечный бурелом,
Волоча неспешно ноги,
Кто-то лезет напролом!
Вижу: лайковая шапка,
Телогрейка до колен.
На спине висит охапка
Свежих рубленых полен!
-Стой, кричу, - Послушай, старче,
Дай вязанку,подмогу!
Но старик лишь только жарче
Припустил рысцой в тайгу.
Я за ним. Кричу в догонку:
-Погоди, я заплутал!
Покажи ты хоть сторонку,
Я блудить уже устал!
Нет его, исчез, сквозь землю
Провалился старый плут!
Я кричу, и крику внемлю,
Отводя рукою прут.
Полумрак, не видно неба,
Лес все чаще и густей!
И никто здесь сроду не был,
Ни следов и ни костей!
Я бреду, ломая ноги,
Озираясь по кустам.
Ни тропинки, ни дороги,
Только шорох тут и там...
Вот и все, судьбой лихою
Загнан в девственных лесах!
Мысли спутались как хвоя
В непослушных волосах.
Кроны словно великаны,
Не видать клочка небес!
Ни просвета, ни поляны,
Знать дорогу спутал бес!..
Битый час брожу вслепую,
Хоть не в мочь уж, да иди!
Но болот уже не чую,
Видно топи позади.
Вдруг, гляжу, за старым дубом
Вновь знакомая спина!
Я, от злости стиснув зубы,
Понял чья во всем вина!
Понял будто, и опешил,
Юркнул мельком черный кот,-
Не старик то был, а ЛЕШИЙ,
Что отвел меня с болот!
Я опять за ним не глядя,
Ноги путая в репьях.
-Эй, кричу, послушай дядя,
Я бы сгинул в тех краях!
Кто ты, друг мне или нечисть?
Либо сразу два в одном?
Приходи ко мне под вечер,
Угощу тебя вином!
Старче снова не ответил,
Лишь клюкой пошевеля,
Он дорогу мне наметил,
И шепнул едва - Твоя.
Я шагнул ему навстречу,
И, как буд-то, в тот же миг,
Как? - Теперь уж не примечу,
Вышел к дому напрямик!..
Голова моя лихая!
Неуемная душа!
По крыльцу едва шагая,
Рухнул в сени чуть дыша.
И как был, в рубашке с ситцем,
Лишь водицы в рот плеснул,
На сосновых половицах
Мигом замертво уснул...
Май 2008г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85240
дата надходження 22.07.2008
дата закладки 28.11.2012
Молчание-союзник тишины.
В нем мысли превратились в многоточья.
И отдавая голос междустрочью,
Оно не признает своей вины.
Ни в томности безмолвного протеста,
Ни в кротости сгораемой свечи.
И лишь посредством крохотного жеста
Она дает понять тебе - молчи!
По тонким, лишь тебе заметным граням,
Движенью век, задумчивости глаз,
Поймешь, кто не в ладу с своим дыханьем,
Кто, может, с этим чувством в первый раз.
По тишине, звенящей и не очень,
С которой так созвучен этот стих...
Молчание-как щит для одиночек,
Как вариант общения для двоих.
22.03.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266723
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 28.11.2012
Ранок.
А вони знову сьогодні в трусах.
Я волів би ходити як сліпий жебрак.
Все постає тихе, застигле, німе.
Так ніби нас покинуло сонце,
і лиш спогад про нього світить нам.
Смак, запах, слух, все проти того щоб дивитись.
Я хочу дивитись,а вони знову сьогодні в трусах.
Добре мені, що в трамваї я зміг забитись в куток,
і їхати.Спокійніше коли їдеш.
Я роздумую.
Чому вони в трусах? Адже так холодно.
Уже по осінньому сиро і холодно.
Це дуже неприємний запах і смак,
неприємний звук, це неприємна інтуїція.
Приємно бачити, бачити крізь повіки.
Адже я закрив їх.
Зімкнув так сильно, що з'явились зморшки.
Мені це не завадило бачити.
Навіть крізь плоть видно труси.
То хіба крізь труси не вздріти плоть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368548
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 28.11.2012
Буває - за хвилину все життя
Перед очима вітром пронесеться,
Й подумаєш, що в точку прибуття
Тобі дістатись так і не прийдеться.
І все, що зараз відбулося швидко,
Є знаком для подальшого шляху,
Життя людське - подій найтонша нитка,
Відрізок долі, змотаний в клубку.
Згадаєш все, що зроблено тобою,
І що тобі вже мабуть не зробить,
Побачиш блискавку-дугу над головою,
Й обличчя, що даровані на мить.
Кохання перше пролетить стрілою,
Батьки і діти, рідні голоси,
І Образ, що завжди носив з собою,
І - що хотів ти, все, що ти просив.
Живіть достойно, гідно і правдиво,
Несіть тепло і щирість у собі,
І пам"ятайте, що життя - це диво,
Що випрошене в Бога у мольбі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301504
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 28.11.2012
Милая девчонка , стройная походка,
Ты меня пленила, душу осветила,
Я тебе поверил - думал ты находка,
А теперь на плечи горе ты свалила.
Ты не виновата, что меня не любишь,
Я ж не виноват, что так тебя любил,
Ведь тебе же проще - ты меня забудешь,
А я понимаю - душу свою погубил.
И сколько б ни пытался укротить,
Я свои чувства от любви не нужной,
Я до сих пор не в силах их убить,
А ты ко мне же стала равнодушной.
Чтоб растворить любви мотив,
Я много девушек сменил,
Но в сердце снова тот прилив,
И жаль я ничего не изменил.
Лишь только продал я себя,
Но так зачем? Не понял я,
Ведь все равно по-прежнему люблю,
И жду тебя как зимний лес весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326264
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 28.11.2012
А ты предал меня мой друг,
Хотя души в тебе не чаял,
Земля с под ног поплыла вдруг,
И в сердце лед уже не таял.
Но я тебе так доверял -
Готов отдать за тебя руку,
А ты надежду растерзал,
И дружба превратилась в муку.
Зачем ты так предал меня?
И нож направил прямо в сердце,
Ведь защищал от всех тебя,
Тонула дружба, как в колодце.
Сказали мне: Твоя вина!
А я не смог дурак поверить,
Налил крепленного вина,
А на вопросы кто ответит?
И как-то грустно на душе,
Я будто часть себя теряю,
Но понимаю я уже,
Что в людях многого не знаю.
И как смотреть в твои глаза?
Ведь помню: мы снова до утра,
Сидели, пили у костра,
А было все ... дешёвая игра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334470
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 28.11.2012
І знову тиша... Знову порожнеча...
Годинник монотонно вторить серця стук.
І одинокість тягарем лягла на плечі,
Гнітючості невидимий, болючий звук.
А хочеться в твоїх обіймах заховатись
Від гострого, пекучого дощу,
В твоєму серці тихим ехом озиватись,
І ніжним тішитись " Тебе не відпущу!"
Та що поробиш... Мрії нездійснЕнні.
Душа ж втомилася від болю і образ.
Лишилися лиш теплі сни осінні,
І повні ніжності шматки любовних фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377247
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 27.11.2012
Доля, людська доля,
біжиш берегами.
Немов ця бистра річка,
гнана буйними вітрами.
І посеред поля
заплакала доля.
Де ж мені голову
прихилити коли
я не з вами.
Відізвались трави,
долю обігріли.
Теплими ночами
любо шелестіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376557
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Біжить, біжить
котиться цей
старий трамвай.
З гори на долину,
попробуй впіймай.
Сталева стежина
неначе пружина,
проклала дорогу
з далеких віків.
З далека й неблизька,
полями й смереками.
З ошатного Відня до
древнього Львова,
мчить цей старий
трамвай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380447
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Ти плакала! Навіщо сльози?
З такої юної краси.
Дозволь торкнутись твої очі...
Краплинки чистої роси.
Я б пригорнув, але не в змозі,
Між нами сотні тисяч літ,
А сльози льодом на морозі
Тихенько падають до ніг.
А десь у серці біль лютує,
Тепла воно уже не жде,
І лиш в душі тебе гамує -
Над нами небо лиш одне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350453
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 25.11.2012
Життя обірвалось і серце не б’ється,
В повітрі гарячому крик роздається,
Затихла на мить безжальна країна,
Душа полетіла і вмить стала вільна.
Покинула тіло, з життям не сумісна,
І вже не важливо чи та була грішна,
Людини не стало, а жила так мало,
Біда цього ранку на неї чекала.
Душа не вернеться - хай світ розіб'ється,
Тепер все скінчилось - ніхто не сміється,
Душа закричала і сльози пролила:
«Я жити хотіла, повірте, хотіла…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351140
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 25.11.2012
Ти пам’ятаєш, як весною,
Коли проникла в душу й стала мною,
Піддався так тобі… без бою,
І не гадав я, що буде все тюрмою ….
Життя це мить, та лиш з тобою,
Але без тебе не залишилось причин,
А я розІп’ятий журбою,
Та в цім стражданні - не вгамую біль нічим.
Чому в словах моїх шукаєш
Лукавий привід, ніби досі я люблЮ?
Холодний камінь не здолаєш,
Бо не потрібно цьому серцю лиш жалЮ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366289
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.11.2012
Я зустрічаю знову осінь,
Хоч в серці ще моїм весна,
Такі холодні тепер ночі,
А ти десь плачеш там одна.
Сьогодні у обіймах інша,
Чому ж ти нас не зберегла?
Можливо скаже хтось: «Ти грішна!»,
Але ж ти досі у думках.
В осінній вечір поміж хмари
Я бачив знову погляд твій,
І лиш болючими словами
Згадав я наше місто мрій.
Тепер іду я в цьому місті
І все здається, мов сміття -
Згоріло почуття те чисте,
Що називав твоїм ім’ям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369414
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 25.11.2012
Лишень поглянь! Ранкове небо -
Там зорі видно де-не-де,
А другі півні так нечемно
Пробуджують зі сну тебе.
Ну, зачекай і сонце Ясне
Твій сум туману розжене,
І поцілує ненавмисне
Недоспане твоє лице.
А рук твоїх, ласкаво-ніжних
Торкнулось кошеня мале,
І ти згадала дотик рідний,
Як повідомлення моє.
Я написав в листку (в клітинку),
Як щиро я люблю тебе,
А на очах твоїх сльозинки -
«І я кохаю» промайне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371490
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 25.11.2012
Пустота. Ни заснуть, ни проснуться
В этом доме, то старом, то новом.
Я дышу, но могу задохнуться -
Даже дьявол приятно взволнован.
Я не вижу знакомых созвездий,
Зарисовки разорваны в клочья;
На каналах транслируют вести,
Карандаш, как всегда, не наточен.
Безнадежно изношены чувства,
Нетоксично вчерашнее жало.
Если фальшь не замена искусству,
Почему она подорожала?
Не свернуть пресловутые горы
Да без риска попутной потери;
Отыщу свои точки опоры,
Как враги бы того ни хотели.
Все прекрасное стало банальным,
Выживая в сигналах эфира.
Пустота - это тоже нормально
Для чертовски огромного мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298531
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 25.11.2012
Тримаю почуття в кутку,
Тримаю... що ж… бо їх уже замало,
І як у спраглому ковтку,
Твоє тепло мене так оживляло.
А я лиш ніжно обійму,
Не скАжу слів - вони тут зовсім зайві,
Ну, як зустрів тебе таку?
Що навіть в дощ, все в сонячному сяйві.
А я і мріяти не смів,
І навіть в теплих снах його не бачив,
Того кохання, що без слів,
Сліпого без вагань відродить зрячим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356592
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 24.11.2012
Хоч юність ніби за плечима,
Але чомусь соромлюсь Вас.
Дивлюсь квітучими очима -
Вогонь в душі моїй не згас.
А я боюсь торкнутись губи,
Хоч цілував до Вас не раз,
Ті очі - дві краплинки згуби…
Я все відав би без вагань.
Боюсь зізнатись, що кохаю,
Хоч я кохав уже… кохав,
Але тепер чомусь чекаю,
Мов я його не зустрічав.
А в серці тріснуло каміння -
То все вона... Любов одна,
Я бачив в ній своє спасіння,
Як і вона ... в мені життя.
Закрию очі – задихаюсь,
Чи справді Ви на світі є?
Я тут вагаюсь... Ви ж ... натомість -
Віддано кохаєте мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359171
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 24.11.2012
"А будет ли он - конец света?"-
Себе мы вопрос задаем
И так, в ожиданьи ответа,
Столетия, эры живем.
Когда ж конец света настанет?
А будет ли это конец?
Никто из нас это не знает,
Об этом лишь знает Творец.
Мы ждем катастрофы глобальной,
Других измерений приход...
Откроется ль мир зазеркальный?
И выживет ли наш народ?
Хотел бы я вас успокоить,
Но мало кто верит словам...
Не стану о призрачном спорить,
Жить лучше! - желаю я вам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379834
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Мне жаль что ты увлечена не мной,
Мне жаль что не встречаешь на лице с улыбкой,
Сегодня грустный я и весь пустой,
Обзаведусь желанием с роковой ошибкой.
Мне жаль, тобой я проклят, не любим,
Мне жаль чтоб все исправить нету шанса,
Надеюсь был тебе я очень дорогим,
Мои слова пусты, не в ритме dubstep танца.
Я возвращаюсь в прошлое не зря,
И вот сегодня ты опять мне снилась,
Как жаль что только в снах ты лишь моя,
Как жаль что на рассвете растворилась …
Мне жаль что ты увлечена не мной,
И что слова мои не в ритме dubstep танца,
Мне жаль что я сегодня не с тобой,
Прости меня, за все прости засранца ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379802
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 22.11.2012
А знаєш… хоч ти не кохаєш,
У серці моїм оселився метеликів рій,
Ти душу мені спопеляєш,
Кохання ж моє убивати безслідно не смій.
Ти плачеш? Чому ж ти не бачиш,
Що світ завмирає, коли ти не маєш надій.
Ти плачеш! Не чуєш одначе -
Любов так і просить вернути хоч залишки мрій.
Так дивно … тепер не кохаю,
А сльози і досі зривають гіркий, тихий сміх,
Бо я розумію і знаю,
Що нашому щастю завадив легкий помах вій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369901
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 22.11.2012
Як важко жити нам з любов’ю,
Але ж без неї просто не живем,
А усвідомлення життя не з нею,
То краще в серце ти мені ножем.
Чому ж без неї нам так важко жити?
Можливо це сенс нашого буття,
Можливо просто хочем поряд бути?
Без кого не усвідомлюємо життя.
А можливо це лише примара?
Що так нависла поміж нами,
І наче в дощ та темна хмара
Вона скриває їхні шрами.
І не важливо вже нічого,
Коли ми відчуваємо опору,
І так щасливі ми від того,
Що кричимо ми знову й знову.
Відчуєш ти тоді обійми,
Та не прості, а енергійні,
В холодний вечір, літній
Всі скажуть, що ми божевільні.
Коли почуєш ти її дихання,
Прошу тебе ти не вагайся,
Відчуй ти всі тоді бажання,
І повністю ти їй віддайся.
…………………………………………..
Та як тебе любити мила?
Якщо повірити отим словам:
Любов велика сила,
Але й нести її не в силу нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328441
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 22.11.2012
Не болить! Моє серце, дивно, не болить,
Хоч на нього тони болю припадає.
Закриваю очі - а світ не так горить,
Хоч у ньому тисячу зірок палає.
Не дивись тим поглядом на мене ніжно,
Все одно тримають тебе думи грішні,
Ну для чого я кохав тоді так вірно?
Все одно не любиш ти солодкі вишні.
Хоч і я тепер букет в душі зів’ялий,
Осінь в серці, а в думках - лиш ти одна,
Я тепер кидаю свої мрійні справи,
Бо кохання в неї досі ще нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368332
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 22.11.2012
Любов жива, та я її ховаю,
В очах її надія досі не згаса,
Тепер стояти бідному до краю
І говорити невмираючі слова.
Та я в таку наївність вже не вірю,
І може, краще відпустити в небеса,
Бо ця любов пробуджує лиш звіра,
Що розриває мою душу навмання.
Любов мізинцем трималась за будь-що,
Лиш би залишитись і жити у думках…
В моїх… в моїх дитячих. А навіщо?
Я все-одно тебе Всевишньому віддам!
В очах її благання. Скупі слова:
«Ти не вбивай мене, бо я іще твоя,
Невже згрішила, невже не дорога?
Колись же були, милий, тільки ти і я».
«Невже в холодні ночі я не гріла?
Мороз на дворі, а ти тримався сміло.
А в пристрасні хвилини не горіла?
Коли від божевілля палало тіло».
«Ну так для чого вбиваєш ти мене?
Невже любов небажане дитя твоє?
Не думай, що біль ось так, візьме, мине,
Якщо ти навіть і уб’єш чи варто це?»
Сльози солоні і мокрі лиш вії,
Це все на що здатен і глибоко вірив,
Вітер надії їм вже не повіє -
Залишився сам, бо стояв біля прірви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374848
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Усе закінчилось без зрад і суперечок,
Набридло все нажаль, та не мені,
Ти збудувала десять стін із поперечок,
І неважливо я правий чи ні.
Тепер тебе не буду дратувати,
І корчити обличчя в будні дні,
Тай не мені вже будеш дарувати
Своє кохання в ролі зарплатні.
Ти холодніша айсберга у океані,
Мені не розтопити цю печаль …
І хай гниють мої глубокі рани,
Я тільки ззовні м'ясо, всередині сталь …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345782
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 22.11.2012
Она сидела у порога,
Разбитая, совсем одна,
Не помогла ей вера в бога,
Судьба жестока к ней была.
Отчаянье в ней поселилось,
Возможно, даже навсегда,
И, что бы с ней не приключилось,
Теперь бесчувственна она.
Благодарить стоит поэта,
Но виноват ли в этом он?
Что кроме чистого сонета
В другую пламенно влюбён.
Что поиграть хотел со страстью,
Но слишком далеко зашёл...
Она была его лишь частью,
Но в сердце наступил раскол.
Пред ней не ползал на коленях,
В слезах не целовал он руки,
Оставил лишь в холодных сенях
Свой аромат для вечной муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379467
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Это дар и мое проклятье,
Роковая на нем печать,
Не смеется нужно, а плакать,
Нет, не плакать, здесь нужно рыдать.
Терабайтами документы,
Повтореньями льется река,
Нету правды, одни комплименты,
Заберите меня от греха …
Вспоминая чужие изгибы,
Гладкость ног, то чего не вернешь,
Я читаю свои молитвы,
Те молитвы в которых, лож.
Разрывая себя на кусочки,
Заливая глаза вином,
Запишу свою жизнь на листочке,
Восхищайтесь иль жгите потом …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319809
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 22.11.2012
Я забагато взяв авансу від життя,
Просив у Бога те що непотрібно,
По суті я просив одне сміття,
Все рівно залишалось в серці бідно.
В мені зосталась чорна смуга й пустота,
Морозу й смутку мій наповнений сосуд,
Останній мій політ і погляд в висоту,
Розбитий келих відчаю й печалі …
Я забагато взяв авансу від життя,
Просив у бога те що непотрібно,
Та надто завелика виросла пеня,
Пройшло життя так тихо й непомітно ...
Я забагато взяв й не в змозі повернути,
Ні час ні смуток не покриє мій кредит,
Тепер перед іконою прошу про все забути,
Лиш свічка у кімнаті золотій стоїть ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322395
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 22.11.2012
Ось якось так
Життя ла*но
Біжу вперед
Дивлюсь кіно
І спалюю до біса красних цигарок
Купуючи в театрі приміській квиток
Черешні цвіт
Гаряча сталь
Квартальний звіт
В душі печаль
І чорна смуга в даний час
Вино цигарки тихий джаз
Вино цигарки тихий джаз
Джаз …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347219
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 22.11.2012
Когда на свете станет зимно,
Когда луна в слезах утонет,
Я обниму декабрь наивно
И вновь кошмар меня затронет...
Найдя рассвет в снегах глубоких,
То Солнце в бездне воскрешу
И для семи миров жестоких,
Восстанье счастья я свершу...
Они услышат голос чудный
И как луна, что вся в слезах,
Догонят ветер изумрудный,
Который прячется в мечтах…
А где-то там зима дрейфует
И вальсом кружится Земля,
Красиво время вновь колдует
Холодный Танец Декабря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379398
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
І знову серце тьохнуло від звуку,
Із криком вирвалася біль душі,
Я згадую як пестив ніжні руки,
Як гладив твоє тіло в темноті …
Як ти сіяла в темряві мов янгол,
Немов святішої людини не знайти
Як танцювала мені, танго, танго, танго,
Розкута, вільна, наче нас вже не спасти …
І наче це наші останні дні, хвилини,
Я насолоджувався миттю що дана мені,
А зараз маю лише спогади невпинні,
Що розривають хвору душу в самоті …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368101
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 21.11.2012
10 причин,чому я ненавиджу любов:
1.Вона робить з чоловіків безхарактерних інфантильних нитиків
2.Любов залишає тебе беззахисним
З.Віддаляє тебе від друзів
4.Забирає майже ввесь твій вільний час
5.Змушує робити божевільні речі
6.Ти майже не буваєш вдома
7.Любов спричиняє емоційні розлади
8.Часто стає причинами самогубств
9.За дією подібна до наркотиків
10.Часто піддається фальсифікаціям
Але про все це забуваєш,коли бачиш Її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376379
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Жар поцілунку, пристрасть почуттів,
Тіла багаття так приємно зігріває.
Вогонь бажань і безліч відчуттів.
Ще мить... й шаленство дике запалає.
Звабливе тіло, і м'яке хутро,
Його ти збуджуєш руками так уміло,
Й цілунки, що пробуджують нутро -
Тобі віддатися готова я вже сміло.
Гаряче лоно від бажання вже тремтить,
Твого єства й нестримного кохання.
Йому ти подаруєш незабутню мить,
Блаженство від шаленого бажання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378216
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Налистопадило у душу,
Набило листу й мокроти
І обтрусило дику грушу
В обіймах мерзлої сльоти.
І розкрутило каруселі
Даремних докорів, образ,
Поблякли дні, такі веселі,
Немов старий іконостас.
І на обшарпаний пергамент
Лягла поезія терпка,
Сплітає спогади в орнамент
Гіркої пам'яті рука.
І за похилим перелазом
Такого снігу намело!
Не бійся, вирвемося разом-
Тримайся за моє крило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Бути стервою – мистецтво, бо то школа непроста.
Думаєте все то серце? Ні! Усе то голова!
Вправне стерво не покаже, що у неї на душі,
Танець правди не станцює. Не відкриється вам, ні…
Думку вашу ігнорує, ваші мрії - то пусте.
Тонко скрипку першу грає: що захоче, те й утне.
Ви лише маріонетка, і для неї не партнер,
Роль сама вам обирає - бездоганний режисер.
Щоб здобуть цілунок скромний, ласку від її долонь
Сонце дарувати марно – в ній самій пала вогонь.
І вже як би не благали, не просили, не кляли, -
Серце стерва не дарує. Там надійні є замки.
Стервочка не обіцяє та надію все ж дає.
Лише досхочу награвшись, з вашого життя піде.
Та коли уже полюбить – ніжно в сіті заведе.
Обраний ЇЇ кохає, НЕЮ марить, береже.
А вже будучи кохана і єдина, і бажана
Жінка серцем розквітає – стерво у собі вбиває.
_______________________________________________
Так, жінок пізнати складно, розгадавши їхню суть,
Але стерва з них не кожна, лише сильній нею буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150348
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 19.11.2012
У цьому вікні що закрите гратами,
У цьому порту що у полі стоїть,
Змиритись не можу з моїми втратами,
Вернути не зможу втрачену мить.
У цьому порту де в квартирах холодних,
Застуджені храми немитих сердець,
Обливаються потом жінки привабливі,
Закутавшись в шрами, шукавших кінець ...
І я саме тут на засніженій станції,
На незнаній дорозі з білетом в руках,
Шукав свою долю в каюті мов в грації,
Шукав свою долю в забутих роках.
У п’ятій каюті в титаніку синьому,
Залитий слізьми перших пройдених душ,
В незнаних світах у проклятті осінньому,
Я й так не зірвав цей найбільший куш.
Я й так не знайшов що шукав у грації,
Я й так не дійшов до своєї мети,
Та все ж це моя улюблена станція,
В якій били ми, а тепер тільки ти ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369266
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 19.11.2012
Мені б лише дивитися на тебе,
Мені б лише торкатися тебе ,
В очах твоїх тонути, хоч в них й біси хороводять,
Та навіть в них для мене є щось надзвичайне, щось святе …
Твоє волосся наче осінь в листопаді,
Твої вуста як місяць травень на дворі,
Мене запам’ятають як злочинця конокрада,
І байдуже, що скаже people там в горі,
Ех вітер вільний, ти ганяєш сірі хмари,
Ти розкажи мені, ти знаєш ну , про Саме Ту,
Чи добре їла і чи сняться ще кошмари ?
Ти розкажи їй прошу як її люблю !
Мені б лише ж дивитися на неї,
Торкатись ніжно її тонкої руки,
Її волосся наче осінь в листопаді,
А спогади про неї лишаться святі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368570
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 19.11.2012
Бісові янголи, солодко,
Холодно,
Руки побиті, все у мені,
Весь світ віддам бо його заготовлено,
Тільки тобі.
Бісові спогади,
Соплі віршовані,
Вчинки мої все псують, не зважай,
Я не здаюсь і слова не спростовані,
Тільки чекай .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378767
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
Я забуду про тебе як сон,
Що наснився осінньою ніччю,
Не пробачу, для мене закон,
Не дозволю вважать себе річчю.
Ти іди, я тебе відпущу,
І не буду услід проклинати,
За страждання і зраду прощу,
Та навіки забуду як звати.
Зачинюся на сотні замків
Наодинці із тінню своєю,
Витру пам'ять прожитих років,
Де були однією сім`єю.
А тепер, осінь в домі живе,
Я тепер її подруга-бранка,
Час дощами повільно пливе,
Не дружина я і не коханка.
Лиш на пальці обручка горить,
Я на ній загадаю бажання,
Будь щасливий, нехай таланить,
Я ж зустріну своє ще кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371760
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 13.11.2012
Сум відкидай з кришталевих очей,
хай буяють вони, наче море безмежне.
Душу плекай, наче ліс зі смарагдів,
най сіяє вона, наче цвіт прибережний.
Мрій політати у казковому небі,
мрій до нестями в океанах колосся.
І нехай віковічно, а тому і велично
розквітає веселка у твоєму волоссі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377078
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
У моє вікно місяць заглядає
І казку чарівну розповідає.
А зірки чарівниці
Напитися хочуть живої водиці.
Лиш у траві маестро цвіркун
Творить музику зі своїх струн.
А тим часом біля моїх вікон
Проходив казковий сон.
Він махнув своєю рукою
І забрав мене із собою
Туди,де нездійснені мрії
Й незвичні фантазії
Єдиним цілим стають,
Що дуже легко їх досягнуть.
Лиш зірки чарівниці
Вже розповідають свої небелиці...
Валентин Ганжук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347616
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 11.11.2012
Лише троянди... й жодних зайвих слів,
У серці пристрасті вогонь знову палає.
Зернятко почуттів в душі зберіг... зумів.
Душа коханням щирим розцвітає.
Червоні квіти ... - потаємна мова,
Торкнувся ніжно пелюстками до щоки.
Та тільки погляди... ця безсловесна змова.
І світ зникає. Лиш троянди... Я і ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373464
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 10.11.2012
Вона упевненою йде ходою,
В її очах - глибока неба синява,
Руде волосся по спині спада рікою,
Солодкі, наче мед, її слова.
Калинові вуста її п'янкі
Зчаровують своїм солодким трунком,
Округлі перса звАбливі й м'які,
Лиш вкриті павутиною-серпанком.
Вона то приласкає вмить теплом,
Щоки торкнеться ніжною рукою.
А потім охолодить вмить дощем,
І у тумані зникне десь імлою.
Своєю вродою і зрілістю краси
Заполонить усі думки й твої надії.
Буде приходити в твої солодкі сни.
Її ж не втримаєш. Піде. Лишивши тільки мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372829
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 10.11.2012
Як я ненавиджу тебе... за те,
Що так легенько тишком-нишком
Своїми ласками ти приручив мене -
Шалену, дику, волелюбну кішку.
Ненавиджу солодкість твоїх губ,
Що зачаровували шалом поцілунку,
Від пестощів по тілу твоїх рук
Знайти я не хотіла порятунку.
Ненавиджу, що розпалив вогонь
В моєму серці ніжними словами,
І тіло брав обіймами в полон,
В шаленство від бажань, що є між нами.
Ненавиджу тебе...та серце все ж
Твій силует серед людей шукає,
По тим стежкам, що йдуть кудись без меж.
Ненавиджу тебе... Та ні. Я все ж кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363570
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 09.11.2012
Рисуем сердцем по душе,
Ты для меня, а я тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359519
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 09.11.2012
Останній вальс... без музики,фанфар і зоряних ночей
Банально, ніби в казці, дванадцятку пробив;
Останній блиск..., сяйнувши в погляді його очей,
Мою усмішку на останнє танго запросив.
Останній вальс... на перехресті так знайомих нам доріг
Поставив крапку в непочатому етюді;
Останнє слово..., що його темниці шепіт нам зберіг,
Лунає поруч так усюди...
Останній вальс... вже не повернеться мелодія сердець
Й гітари звук не зможемо почути;
Останній подих..., а за вікном з сніжинок сплетений вінець
Того, чого ніколи в світі не забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365907
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 08.11.2012
Я вас люблю, мне тяжело признать,
Что делите с другим вы вашу радость,
Мне многое хотелось бы сказать,
Но голос давит дьявольская слабость.
Я вами болен – меня не излечить,
Мне чудится, что рядом вы со мною,
Я в сотый раз стараюсь бросить пить,
Но хмель стал для меня второй женою.
Я вас люблю. Прошу не вспоминать
Все глупости, что говорил я в ссоре...
Как больно мне бывало наблюдать
Глубокую печаль у вас во взоре.
Я вами болен, и смерть стоит за мной,
Я чувствую её прикосновенье,
Но прежде чем уйти мне на покой,
Хочу вам дать своё благословенье:
Я вас люблю – вы знаете об этом,
Но в жизни нашей разошлись пути,
Я буду ждать вас со своим сонетом
На свете том… любимая, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376049
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Тебе торкнуся ніжністю я рук,
Розтоплю лід душі твоєї,
І вітер туги в серці твому вщух
Від усмішки ласкавої моєї.
Вологі і палкі твої вуста
Вкриватиму гарячим поцілунком,
І тіла музика чарівна і проста
Для тебе стане моїм подарунком.
Акорди ласк і звуки пристрасті шальні -
Ми створимо мелодію кохання.
Вона звучатиме в холодні ночі й дні,
Пробудить насолоду і бажання.
І від кохання серце розцвіте,
А тіло пристрастю наллється неземною,
І холодом зима не замете,
Бо почуття ці дихають весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375921
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Давно это в школе случилось,
За партой часы коротая,
Среди двух парней зародилась,
Крепкая Дружба, мужская.
И стали они неразлучны,
Друг друга всегда прикрывая,
Вдвоем не бывало им скучно,
По жизни преграды сметая.
Прошли сквозь огонь, через воду,
Не раз в передрягах бывали,
Но дружба ребят год за годом,
Крепчала, надежнее стали.
Хоть нового много открыли,
Свершений казалось все мало,
И твердо ребята решили,
Чтоб сама их судьба испытала.
Автомат, берцы, форма, погоны,
В горячую точку спецназом.
Порой прикрывали колоны,
Но засад не случалось ни разу.
Однажды, в свой штаб возвращаясь,
Повстанцы в ущелье накрыли,
Под встречным огнем укрываясь,
Одного из друзей подстрелили.
«Уходи, брат, оставь и спасайся,
Я рад, что мы были Друзьями…
Как раньше борись! Не сдавайся!
Прости, не прикрою плечами…»
«Ты что! Мы всегда были вместе!
Друзьями навек остаемся!
Коль быть и должны «грузом 200»,
В тот час над судьбой посмеемся! »
Стрельбу и разрывы взрывчаток,
Сменила картина немая,
Два трупа – войны отпечаток,
Друг друга за руки сжимают.
К сожаленью, у нас понимают,
Под «Дружбою» вовсе иное,
Это те, с кем «тусят» и «бухают»,
«Не гребет» никого остальное…
© Блуждающий Ветер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370583
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2012
Я кажется, понял, кто ты такая
Ты книга, с обложкой, которую знаю,
Из тонкой бумаги, с простыми словами,
В которых история длится годами.
Но вот в чём проблема, не тем языком
Написаны фразы, не ведом закон,
Что значат слова и буквы из текста
С какого, ты всё таки сделана теста...
И даже смешно, ведь рецензия книги,
Написана русским, и все её миги,
Весь смыл понятен и ясен довольно,
Но твоё Я, не падёт добровольно,
Всё не раскроет, спрячет в страницах,
Как лучь приломлённого света в ресницах.
И я как дурак, храню тебя верно,
На полке с мечтами... В сердце наверно,
А может, не там, может чуть выше,
Где-то в душе, закинув на крыше
И целыми днями пытаюсь найти
Лингвистики тропы, что бы дойти,
Схватить и держать, то мгновение мига,
Когда в твоём сердце "любимая книга"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373749
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Воно так завше у житті буває..
Спочатку: «Я кохаю!», «Я люблю!»
Усе навколо в казку поринає.
«Із неба зірку я тобі зніму!»
Та потім раптом настає хвилина
І кажеш просто: «Все, я розлюбив»
Й накрила наче снігова лавина
Від тих слівець. Та краще б ти побив!
Не так боліло б як от зараз серце.
В журбі вмліває, крається ножем.
А в грудях пусто так, що видно денце
І горло захлинається жалем.
Та хіба вперше піддаюся болю?
Хіба уперше стигне в жилах кров?
Вневдовзі знову все буде в покою
І ще розквітне на весні любов.
24 жовтня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373284
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
не стоит
Потому что она бесценна
И если душевная рана ноет
То другая боль незаметна
А если печаль навалилась
То она по кому-то
Если любовь приснилась
Ее нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372872
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
То, чем она жила,
Всё, без остатка, в сердце выжжет...
Уйдёт совсем...
А ведь могла...
Она могла б с тобою в этом мире выжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372655
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Останній листочок на землю упав,
вона уже добре промерзла.
Вітер нашіптує злу хуртовину,
що в серці моєму воскресла!
Останні птахи залишили світ,
злетівши у вирій, до теплих земель.
Останнє проміння в мені зажевріло,
проміння холодних і диких пустель.
Нарешті від зір летить перший сніг
І творить кров в прозору кригу.
Замерзли сльози на щоках,
що так чекали на відлигу...
Холодний сум посиплеться в лице,
і хуртовина прийде не одна...
Та краю холоду не бачать очі.
Невже в душі моїй зима?
(яка не піде вже ніколи...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369652
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Іскриться Сонце оксамитом,
птахи співають в ранній час.
Чудовий світ мрійливим літом
буяє шелестом прикрас.
Чарують погляд ніжні квіти,
кохають очі їх пелюстки
і шлють любовні нам привіти,
як ті солодкі з джему згустки.
Дарують посмішки яскраві,
кохання пишне - світлосяйне,
а феї мрійні й величаві,
вселяють в душу надреальне.
Приносять спокій в кожне серце,
зігріють пристрасть почуттів,
весь вік плекатимуть джерельце,
й прикрасу всіх земних життів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372354
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Влюбился в правду. Во дурак!
Ведь ложь заложена природой.
Извечно гибнет тот простак,
Что не следит за этой модой.
К примеру взять хамелеон.
Он ложью жизнь свою спасает.
Но разве в этом он грешен,
Что маскировкою играет?
Реальна ложь! Она везде!
А правда выдумка, не больше!
Я убежден в ее вреде
Для бизнесменов и рабочих.
Однако я любит не брошу.
Любовь всегда от части боль,
Что заставляет нести ношу,
С которой счастлив, но больной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323238
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.10.2012
Поутру пиджак измятый.
Мысли грязь, вся жизнь тюрьма.
Я наверно двадцать пятый,
Кто сходил с тобой с ума.
Правда здесь, виновных нету.
В мире вовсе нет вины!!!
Я читал недавно смету,
Что по чем у сатаны.
И познал, что все виновны!!!
Весь дурацкий зодиак!!!
Козероги, рыбы, овны,
Все мы зло, коль хочешь так!!!
Вопреки всему, так легче,
Я решаю всех простить.
Ибо сам такой же грешный!!!
Ибо в гневе сложно жить!!!
А тебя, моя красотка,
Я похоже что люблю.
Хоть ведешь себя не кротко,
Зато ЧЕСТНО. Ай-лю-лю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295527
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 20.10.2012
Я тобі написав би листа,
Лиш проблема - не знаю адреси.
Ні країни, ні міста, села,
Їх нема в інтернеті, у пресі...
Я прийшов би до тебе босоніж,
По асфальту, полях, по стерні.
Ти у світі одна, і немає такої ж,
Інші всі непотрібні мені...
Я до тебе летів би на крилах,
Біля хмар у полоні вітрів,
Розіп'явши широкі вітрила,
Подолав би весь простір морів...
Не збагну де шукати цю мрію,
Чи зустріну тебе в одну мить?
Все одно сподіваючись вірю,
Й віра душу мою полонить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371745
дата надходження 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012
Я скучив за тобою
Моя маленька ти
Хоч думкою стрімкою
До тебе дотягти
Водою дощовою
До ніг твоїх лягти-
Я скучив за тобою
Моя маленька "ти"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290044
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 16.10.2012
http://youtu.be/dQl2bD6oUKo
Ми ходимо, не зустрічаємось
Коли скажи таке було*
Якби хто знав, як гірко каємось
Куди нас к бісу занесло*
Скажи скажи, печаль – отрута
Які слова я пропустив?
Яку тебе не зміг забути?
Яку тебе боготворив?
Чому не знаю і ти не знаєш
Наш кожен крок то крок назад
Чому при зустрічі ти очі опускаєш?
Чому думкам своїм не можу дати лад?
Давай домовимось, хай все залишиться
Навіщо нам таке життя
І тільки на папері, рядком віршовим пишеться,
Зрадливо піснею лине в небуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290989
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 16.10.2012
Ти знаєш? Оживають рани.
І часу не підвладно все.
І дім пустий. У нім лиш крани
Напишуть музику есе.
Біжить вода. Ущент руйнує двері.
А ти один. У пастці стін.
Кричав. Але тепер на «террі».
Холодний. Зболений. Та Сплін…
Лунає. У вухах. У скроні.
В клітинах мозку. У душі.
В кубах бетону тихий стогін:
«Віддай себе…Віддай мені!»
Ти – божевільний. Тихо тонеш.
Вода поглинула життя.
Про порятунок Бога молиш:
«Невже немає вороття?»
Та ти – ніхто. Ти – невідомий.
А психіку поглинув транс.
Вбере твій крик і тихий стогін
Давно утрачений Романс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370530
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Я знаю, сонце є на світі;
Я знаю, небо, космос, city,
Зірки, трава, вода, життя.
Хто я?
Я маленька капля в морі,
Але маю почуття
Й відчуваю зараз,
Що в житті моєму пустота.
В моїй душі противоріччя,
Моє серце бреше знов і знов,
Мене кидає зліва вправо
Й здається, що страждання - це моя любов.
Я сльоза, що ллється по щоці красивій,
Я уособленням є страху і тривоги.
Так хочеться чиєїсь допомоги -
Надоїло жити вже при зливі.
Мене кидає, мов на хвилях,
Хоч знаю, що в житті найголовніше.
Я починаю на трамплінах
І падаю все нижче, нижче, нижче, нижче, нижче.
Я хочу творчості.
Я просто хочу забагато.
Я хочу змісту.
Насправді, дуже хочу його мати.
Невизначена я людина.
Чомусь для інших все так просто,
А мені потрібні почуття, потрібна сила.
Так хочеться процентів десь на сто!
Не смішно! Мрію я.
Ночами уявляю, думаю, думки читаю.
Я бачу світ на свої очі, маю погляд свій,
В моєму світі все з комфортом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370320
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Эти строчки написаны никому конкретно и написаны они давным-давно. Когда-то, когда ещё не было интернета, они были опубликованы в газете и потом их стали массово использовать для написания посланий любимым (были такие рубрики в газетах).
Сегодня эти несколько строк можно встретить на сотнях тысяч сайтов, авторство их приписывают разным людям, что меня сначало возмущало, а теперь забавляет, потому что никто не приводит контретных ссылок на источник. :)
Дабы не давать повода для домыслов, сообщаю, что у меня есть такая полезная привычка, подписывать каждый лист, на котором я что-либо пишу и ставить на нём дату. Так вот листок с этими строчками находится в компании однотипных с ним листов с другими записями, на которых стоят и более ранние, и более поздние даты.
Я долго искал лицо человека, которому бы, на мой сегодняшний взгляд, подошли эти слова. И нашёл! :)))
Её зовут Катя Егорушкина. Встретить Катюшу можно в Киеве.
фотограф: Андрей Драган
[i]Я зубы стисну
Губы закушу
Я в лёгких затаю дыхание
Но я любви твоей не попрошу
Как нищий просит подаяния[/i]
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148353
дата надходження 04.10.2009
дата закладки 09.10.2012
"Не можна оцінити всю красу лісу, оцінюючи лише одне дерево", колись я почув ці слова то не міг зрозуміти їх значення, але усвідомив головне, не можна поспішати з висновками. Тепер я знаю, людина не мов ліс, в якому дерева це його вчинки і якщо оцінити один вчинок, то не можна сказати напевно яка ця людина насправді. Кажуть вчинки людини говорять за неї, але так це? Перш ніж судити про когось, треба самому по бути на місці цієї людини, по бути в її шкурі. Але не всі це можуть, деяким достатньо того що вони бачуть зовні, але не те що всередені, в душі тієї людини, в її серці. Ми вважаємо якщо людина часто сміється і вона весела, то в неї все гаразд, але це не так, інколи ми вдягаємо маски, щоб інші не бачили що в нас відбувається в душі, і тому чим більше людина сміється тим більша в неї рана в серці. Людина намагається цю рану загоїти, забути про неї, але коли вона залишається на одинці, рана починає про себе нагадувати. Доки людина не поставить себе на місце іншої людини, доки не побачить світ з її сторони, її очима, вона не зрозуміє її вчинків та самої людини. Як що ти це робиш, то починаєш розуміти людину без слів. Кажуть "що нас не вбиває то робить нас сильнішими", так, ми стаємо сильнішими, але наше серце стає грубішим і хоч рани затяглись, шрами залишились. Гріх судити людину за її переповнені емоції. Хто пізнав біль самотності, той ніколи його не забуде, і як би сильно ти його не ховав, не намагався його позбутися, він залишається. Скажу чесно, я сам відчував цей біль, здається що в твоєму серці з'явилася діра, яка росте і пропалює тебе з середені, ти постійно відчуваєш холод в душі і здається, що тебе поглинає темрява, від цього болю хочеться кричати, тебе не мов розриває на шматки. Так, звучить це моторошно, але це правда, і хто це усвідомить, той ніколи не побажає такого, навіть ворогу. Я люблю читати японскі вірші хокку і танка, особливо мені запам'ятались вірші японського поета Ісікави Такубоку, в своїх віршах він писав про своє життя, і дуже багато було написано про його самотність і як він з нею боровся. Про самотність важко говорити, тому що згадуєш ті відчуття, і намагаєшся за допомогою творів до нести до читачя. А я хочу сказати головне, цінуйте тих, кому ви не байдужі, хто вас у всьому підтримує, для кого ви дорога людина, не мов рідна. Вони вірять в вас. Не забувайте їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369024
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Волосся твоє пещу, наче гілля вітер,
Торкаюсь наче сонце до щоки,
І розсипаю ніжні я цілунки-квіти,
З тобою хочу залишитись на віки.
Я обнімаю сильні твої плечі,
І відчуваю твого серця стук.
Шепочу пристрасні на вушко речі.
В очах бажання - безсловесний звук.
Руками я вивчаю твоє тіло,
Губами пещу всі його частинки.
Вже хвилею бажання нас накрило,
І насолоди сипляться краплинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343900
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 08.10.2012
Каплями осеннего тумана,
По грязной поверхности задымленных крыш,
Ментоловым дымом
Окутывая чашку кофе,
Детство стало прозрачным.
Еле дыша из последнего живого цветка,
Перед хрипящим кашлем
Глубоких сугробов
В третий раз пытается повесится на алой ленте...
Ещё раз сниму...
_____________________________________________________________
Хотя? - Само слезет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364559
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Навіщо ти зі мною так зробив?
Невже в твоїх очах нічого я не вартий?
Невже тобі я все ж таки такий чужий, ніякий?
А я ж тебе так сильно цінував, любив.
Та ти й не знаєш...
Напевно, почуттів твоїх не зачіпив.
А я тобою жив.
Я мріяв, думав і не спав - тужив,
А ти не здогадався.
Ти жив своїм життям, в яке мене впускати не збирався.
А я, дурний, чекаю все, чекаю
І думаю про тебе, і не знаю,
Чи я для тебе другом став.
Та що там другом!?
Хоча б для тебе став важливим!
Але тобі, здається, неважливо,
А мені тебе відкинути, забути, неможливо.
Я бачив, як ти віддаєш увагу іншим,
А сам всередині страждав і так боліло!
А ти, не розуміючи цього, мене калічив.
Можливо, біля мене почуваєшся невміло?
Та ні. Такі, як ти, невмілими себе не відчувають.
Такі, як я, - та ні! Таких, напевно, не буває.
Я став залежним, я це знаю
І навіть, якщо ти мене не підпускаєш,
Від тебе я залежний.
Та ти цього не знатимеш й не знаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368058
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Сьогодні ніч така чарівна,
Вже зіронька ясна на небі.
Для тебе я земна царівна,
За це нам випити в потребі.
***
Візьми мене в полон,закуй в свої кайдани,
Я більше вже,не буду чийсь.
Додай свій біль,у мої рвані рани,
Я буду плакати,а ти в лице засмійсь.
***
Візьму тебе й теплом зігрію,
Сьогодні ти навіки мій.
І поруч плакати не смію,
Сльозу лиш витру,з твоїх вій...
***
Мене вже важко викрити у правді,
Я бач чекати,більше не схотів.
Занадто забрехався,хоч насправді,
Брехня для мене,як дівочий спів.
***
Лиш не бреши мені,тебе прошу,
Я за любов тобі віддячу...
Бо лиш тебе люблю.
А як тебе нема,заплачу...
***
Це важко,знаю,що тобі чужий,
А ти завжди,була мені як рідна.
Я вже забув,але ще досі злий,
Що я вважав,що ти мене не гідна.
***
я гідна ...я ж люблю ,
тебе і твою душу...
аби лиш ти любив молю
мене , я клятви не нарушу.
***
Я глузував,та поглядав таємно,
Чи згас той вогник,якого не зберіг.
Ще сподівавсь,та все даремно,
Нічого я змінити вже не зміг...
***
Та раптом стихло все,немов і не було,
Ти спиш,і образ твій прекрасний.
І тут щось знову,здійнялось,загуло,
Я зрозумів,де втратив спокій власний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367490
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
а небо осіннє зрадливо так вабило сонцем
ні, не гріло, пекло, та усе це було омана
ні вогню, ні кохання, ні краплі живих емоцій
на кленових листках непрочитаного роману
і фліртуючи з хмарами промені лізли в очі
і без них зрозуміло, що я у цю осінь сліпий
бо бачу лиш те - що і бачити навіть не хочу
чи хто скаже мені - ну якого ж я трунку надпив?
і листя чудне, вже не вальс витанцьовує, танго!
я б і сам відлетів в далеку якусь Аргентину
та я тут, серед вас, ви ж байдужі до мого стану
бо в кожного свій темносірий життєвий відтинок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366842
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
Споконвіку була жінка і любов –
Вінець Божественного сотворіння,
Основа вічності, основа всіх основ.
З любов'ю жінки злети і падіння.
Із нею рай і сущий ад.
То вона сонечко ласкаве,
А то холодная, як град,
Мінлива і грайлива, як те море,
А часом неприступна, як гора.
З-за жінки царства падали не раз,
Від їхніх чар вельможі і царі
Втрачали все, і розум враз.
Жінкам дарили царства і престоли.
Було з-за жінки і таке – царі ставали голі.
Усі жінки – то таїна.
Та таїна не всім дана.
А чи розгадана та таїна, чи може ні,
Судити вам, чоловікам, а не мені.
Згадайте рицарі, від чар жіночих,
І не раз, не два, більш ніж від хмелю,
Боліло серце ваше й голова.
06.03.2001
Любов Павлюченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319556
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 05.09.2012
Чому важка моя дорога?
Чого так часто прошу Бога
Щоб дав мені він відпочить
Як не на вік,то хоч на мить.
А то весь час,усім селом
В корчмі,не за пустим столом
Клянемо долю,тай на гріх
Поупиваємось,аж сміх,
Аж сміх збирає,та дарма
То не село,і не корчма
Це хата та,у білих стінах
Та я,у мати на колінах
Вона щось каже сміючись
А з очей,сльози полились.
Тепер буває лиш у сні
Ти посміхаєшся мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335962
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 04.09.2012
Чому сумна та дівчина,з будинку що навпроти?
Все поглядає мовчки,на деревце в саду.
Що трапилось,спитав би,допомогти не проти,
Та якось запитати,ніяк не підійду.
* * *
Цей сум у погляді,що тане десь в безодні
Думок,переживань і мрій,що так і не збулись.
Я знав її завжди,але чомусь сьогодні
Цей сум і біль у мому серці запеклись.
* * *
Та щей в душі,це дивне почуття провини
Це так болить,а я й незнаю хто ти.
Сумне лице,з очима мов в дитини
Чому сумна та дівчина,з будинку що навпроти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360937
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 04.09.2012
Любви достойна только мать
О этом знаю не с рассказов
Любви несказанных баллад
Не стоит даже вспоминать
Любви я честной не встречал
Возможно, её просто нету
А может просто под запретом
Все чувства что в душе лежат
Я счастья в жизни потерял
Когда любовь ушла навеки
Не в силах я со обладать
Из чувствами что рвутся с клетки
Мне просто их не удержать
Хотя я даже не стараюсь
Тай много лжи я написал
Любви достойны все на свете
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361349
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
В моїх вустах, твоє ім’я лунає як молитва,
На образ твій молюсь як на ікону над столом,
Так дай же сили бо мене чекає битва,
І ворог мій це голос, пам’ять й мрії за вікном.
Твоє ім’я будуть викрикувать мільйони,
А якщо чесно навіть радий знаючи,
Що навіть королі знімуть свої корони,
Щоб приклонить коліно честь віддаючи …
Я вдячний богу за цей шанс побути поряд,
За тебе включно і за вуст солодкий смак,
За твій невинно-вдячний щирий погляд,
І що кохала вдячний, дуже вдячний, Кать …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361121
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Спить поле,
натомлене грозою.
Барвистим цвітом
стелиться трава.
Вітри співають,
біля водограю.
В зеленім лузі,
калина дозріва.
Густий туман,
сивою бородою.
З любов’ю землю
обійма.
В цім безмежнім раю,
вечірньою порою.
Кохається, щаслива
пара молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360150
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Пограємо в мовчанку?
Кажуть люди,
Що вміти треба - так ще помовчать...
По справжньому...
Коли не треба слів -
За все говорять очі,
Мов вогні,
Що кожен раз запалює душа...
В них ти побачиш,
Неначе в дзеркалі, і спогади, й минуле,
Гарячий, наче ватра, і палкий,
Нестриманий торнадо почуттів,
Букет емоцій і жагу пригод,
А глибше - і наївність...так! - дитячу!
Але відвертість - найцінніший скарб!
Чи краще бути, скажеш ти, лукавим, -
В обличчя посміхатися привітно,
А в спину лиш зневажливо плювати?
Невже
Взаємного довір"я, сміху,
Що йде з душі,
Тобі не вистачить, аби заповнить душу
По самі вінця легкістю п"янкою?
В такому разі ти лише сухий
І шкарубкий, мов пень...
Навіщо
Тоді живеш і дихаєш повітрям?
Мов по інерції, щоб просто жити...
Тож люблю так -
Душевно помовчати "ні про що"
Ніщо мовчанки тої не замінить,
Вона немов ковток
Зеленого з жасмином чаю,
Терпким звабливим присмаком лишає
Тепло у грудях...
Сильне, незабутнє!
P.S. Вирішив поекспериментувати з білим віршем)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359856
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Не складу ніяк собі я ціну,
Знаю хоч, проте, заздалегідь,
Що глухій безвиході на зміну
Радісне безглуздя знов спішить.
Без вагань із легкістю пір’їни ,
Хоч життя гнітить ярмом тяжким,
Переправлю настрій на «відмінно»
Я миттєвим помахом руки.
Відступили злодії примарні –
Ціла купа болісних проблем.
В голові моїй вони безкарно
Нили неприємним мозолем.
Не лишай з ваганнями і смутком
Мозок свій ніколи сам-на-сам,
І побачиш, як моментом, хутко
Зникне в голові твоїй бедлам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359417
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 23.08.2012
(Постоянно дополняемая)
Если тебе показалось, что уже ничего не кажется — встряхнись. Посмотри в зеркало: кто-то будет слушать тебя и доверять. Существу, которое и само себе не доверяет. Подтяни за ремень свою серьёзность и продвигайся согласно знакам. Правильно, продвигаться нужно в детскую комнату. Возьми самую громкую игрушку и начни привлекать внимание, чтобы через десять минут сказать ребёнку: «- Найди себе для игр, кого-нибудь.» Но, если ты вдруг по-умнел, ты можешь не делать того, что делаешь ежедневно, а просто понаблюдать за ребёнком. Понять, чем он увлечён. Предложить себя, в качестве помощника . Сделай то, чего ты никогда не делал. Ты увидишь, твой ребёнок заметно удивится.
Если тебе показалось, что ты умнее ребёнка — я поздравляю тебя. Это открытие совершенно вовремя. Но делать ты всё равно будешь именно то, что потребует ребёнок. Ты же умнее, правда? Подними ребёнка на уровень окна столько раз, сколько он попросит. Дай ему ложку больше. И избавься от горшка.
Жди следующих указаний.
Часть — та, что по-больше — воспитания, которое ты, якобы, собрался давать, на самом деле является полнейшей бессмыслицей, основанной на твоих собственных предпочтениях. Как и у тебя, у простейших организмов воспитание покоится на рефлексах первобытности, потому громкий плач твоего ребёнка в общественном месте, пускай волнует само общество. Твоя попытка закрыть ребёнку рот, задушить его, убить на месте во благо стыда и позора перед обществом — должна когда-нибудь прекратиться.
Статус родителя — не создаёт обязательств перед тобой. Обязательство здесь, касается исключительно тебя самого. Если ты не знаешь, что такое обязанность-обязательство — спроси у второго родителя. Если не знает и он, твоя задача создать условия для спора. Но не простого спора, а того, в котором рождается истина. Кристалл-истину, ты потом обменяешь на медное понимание обязанности и обязательств. Медь, хорошо скрывает вещи от порчи.
После того, как ты стал прокачанным героем, нам пора двигаться дальше.
Попроси ребёнка, проверить твою нервную систему, несколькими ударами пластмассового молотка по голове. Если в глазах потемнеет и на крики прийти в себя, никто не отреагирует — повтори эту процедуру от начала до конца в течении нескольких недель. Это укрепит тебя.
Расскажи своему ребёнку на ночь, одну сказу-историю, из своей личной жизни. Как плохой рассказчик, ты быстро усыпишь монотонностью ребёнка, но заодно и вспомнишь, каким никчемным ты был уже тогда.
Жди следующих указаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355449
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Занадто – тихо…
Темрява мабуть втрачає швидкість…
Я час вже не рахую: все застигло.
Навіть – вічність.
Радію, як в останнє при житті:
Встаю – і радість є, що можу – сісти,
Сідаю з думкою, що можу йти…
Якщо усе в моїх руках – то треба руки –
Чисті…
Якщо – в чужих, то чиста всім – вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197870
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 09.08.2012
Ленточкой алой тоска
Завита округ груди.
Моя - не твоя, - мелка,
Таких вон хоть пруд пруди.
А знаешь ива мертва,
Иссохла в летнюю рань...
Она согнулась сперва...
После... - Сдавило гортань.
Кормит и поит тоска,
Утром целует виски.
Столь теорема проста -
Не заплывать за буйки,
Не изменяя себя,
Жить как жила вопреки...
Пальцами боль теребя,
Смеяться шепча : "Уходи!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355902
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Запам"ятай нас, Боже... Бо ми - були...Були разом, були одним цілим, були сонцем і дощем, ніжною хвилею і грозовою блискавкою...Ми жили одним світом і одним життям...
Запам"ятай місця, де ми були...Бо там ще залишились наші сліди...
Запам"ятай наші ночі... Бо вони були такими бажаними, такими пристрастними...нашими...
Запам"ятай наші очі...Бо тоді Ти дивився на нас через них, а ми молили їх світитися теплом ще і ще...
Запам"ятай всі слова, що ми сказали...Бо то були найщиріші слова земного кохання...
Запам"ятай ту неймовірну енергетику, яка відчувалась в торканнях, поглядах і ніжних поцілунках...Бо ми були такі беззахисні в ті хвилини...
Запам"ятай біль душі і неможливість промовити хоча б слово...Бо кінець завжди важкий і неочікуваний...
Запам"ятай сльози на щоках... Бо вони такі ж справжні як і сльози щастя, тільки мають інший смак...
Запам"ятай нас такими, якими ми були вдвох...Бо тільки тоді було - життя...
Не обіцяй зустрічей, не обіцяй повернень, не давай надії...
Просто - запам"ятай...
Прийдешній час...
Колись і ти у пам"яті моїй зітрешся,
Підеш і сумно посміхнешся
Очами, що кохали нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333492
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 04.08.2012
Предгрозовая пала наземь темень,
Под плащ бы сад, да против он.
Душа моя, укутанная в терен,
Стремится в дождь - на вечный сон.
Я бы смирилась, я бы охладела, забыла,
Падая стремительно дождём,
Того о ком ночами тихо пела,
Но всё кричит и рвётся, плачет - всё о нём.
На безымянном пальце круг - ожогом,
Кольца что нет, что чувствую
С утра и в ночь предгрозовым разрядом.
Оно, почти ещё живую
Меня, легко толкает в небеса.
Услышь... Услышь! Я не забуду...
Не опущу в печали я глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355188
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
[i]Коли я зазираю в твої очі -
Я рину, мов, в зіркове небо...
Мені, в цю мить, нічого більш не треба.
Мені б нової дочекатись ночі...
Мені вуста твої - небесна манна.
Плече моє - твоя подушка.
З мільйона слів, тобі на вушко,
Шепочеться лише одне - кохана.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348061
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 01.08.2012
Утекает вода пересолено - пресная,
Забирает осадки прожИтых теней...
Мне твоя нелюбовь, до нелепости лестная,
В закоулках туманности умерших дней.
Мне твоя нелюбовь стала слишком желанная,
Разбивать себя в кровь о твои "уходи".
Беспросветно скверно - несомненно не званная,
Всё чем только жила растеряв позади.
Словно мёртвое деревцо, голо по осени,
Не тебя я люблю - тобою жива...
По разделам ночным, веток тихими стонами,
Ты божественен вновь ну а я не права.
Как бы в горьком вине утопить одиночество,
Опустить сонно веки на пару минут...
Я наверное зря растеряла отрочество -
О таких и не думают и не поют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354078
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Не можу жити без твоїх спокус,
Не можу без обіймів, поцілунків.
Ти - мій наркотик сплетений між вуст,
Ти - муза, що лунає світом лунко!
Ти - дотик у осяянні блаженств,
Гарячий доторк струн у мому серці,
Найвища насолода тих шаленств,
Які шукають найтісніші узи.
Ти - щастя, що заманює мене,
Оаза і прибіжище у битві.
Нехай ця мить ніколи не мине:
Тобі я віддаватимусь в години дикі!
Не можу жити без твоїх спокус,
Не можу без обіймів, поцілунків.
Ти - мій наркотик сплетений між вуст,
Ти - муза, що лунає світом лунко!
30.07.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354046
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Я для щастя твого зроблю все,
віриш?
Як би небуло важко, я зроблю, щоб все, все змінилось,
Хочу, що б ти просто заплющила очі,
щомиті відчувала що я поряд.
Сонце!
Ти знаєш я не сильно віруючий,
сильно грішний.
І з цим в одночас борюсь,
я зараз за тебе молюсь.
Пустими словами на вітер не
збираюсь кидатись,
просто віч на віч з Богом за тебе
поспілкуватись.
Істина в тобі, а в ній живе правда,
ти завжди усміхалася,
хоч і небула рада.
Коли тобі брехали і ти помилялась:
коханні, подруги, алкоголь, сльози в ванній.
Ніби такі банальні і прості буденні речі,
але ти з цим трималася і мирилися
доречі.
Я хочу щоб ти знала, що я завжди
буду поряд,
і я не дам тобі в житті пізнати горя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353103
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Плаче Львів…
На бруківці
Стоять калюжі
Мов живі…
Всі будинки
Та їм байдуже
Що не вдвох…
Ми з тобою
Тепер окремо
Бачить Бог…
Що без тебе
Життя даремне
Плаче Львів…
Від Личакова
До Пустомит
Хоче він…
Щоб з тобою
Були разом ми
В небесах…
Нашу зірку
Сховали хмари
Знаєш сам…
Сто ночей
Я тобою марив
Плаче Львів…
І росою
Стікають сльози
По траві…
А останній
Трамвай відвозить
Почуття…
Мрії наші
Назад в минуле
Це життя…
Ми до нього
Пін-код забули
Плаче Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191636
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 29.07.2012
А якщо я помру, якщо дійсно мені ви дозволите,
Чи згадаєте в радість, чи у горі страшного пік,
І чи будете ви, таких як я з розуму зводити ?
Ви будь-ласка скажіть, доки кров’ю у ванній не стік.
А якщо я помру, якщо дійсно мені ви дозволите,
І чи треба питати, все рівно давно вам набрид,
Книгу я збережу, бо любов’ю вас поневолити,
Чи шкода не шкода, та зусиллями серця не зміг …
Я колись тай помру, ми колись всі потроху тай вимремо,
І не треба жалю, хоч вас палко і ніжно кохав,
Ось чи радість приніс, на побитих руках та «невимитих»?
Я потроху себе, усього вам потроху віддав …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353733
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Про що говорять бабці, які сидять на лавці? (ГУМОР)
Про що говорять всі ці бабці,
Які сидять в дворі на лавці?
Правдиво все напишу в вірші,
Будуть розповіді про них ширші.
Про тих бабців, що біля будинку
Сидять в обід і вечором, ..й зранку.
Вся інформація в них також є,-
Роблять цікавішим життя вони своє.
Ці бабцi все... і про всіх знають, .
Та кожний день всіх обмовляють.
Що знають вони?- Взнають люди.
Про всiх розкажуть,-всiм i всюди.
Про всi новини в iнтернетi?
Про що писали в тій газетi?
Хто до сусiдки все приходить?
В якiй годині він виходить?
Яку сусід привів коханку?
В якiй годині пішла зранку?
Хто купив нову машину?
Пробив хто в машинi шину?
В кого вкрали вчора "ФОРДА"?
Вдарив хто сусiда в морду?
Вибив хто сусiдці зуби?
Хто купив їй гарні шуби?
Хто в аваріях вже був?
Багато хто вчора хильнув"?
Діти в кого не слухнянi?
Внуки ходять в кого п'янi?
Квартиру хто нову купив?
Машину хто, ще не помив?
Кричав чому сусiд в ночi?
В кого ноги,.... як колачi?
Хто мiнi одiвав спiдницю,
Що аж видно всi сiдницi?
Хто машину вдарив ззаду?
Чому сусід вже втік в Канаду?
Хто кредит не погасив?
За що жінку.... сусід бив?
Хто, що варить.... і що п"є?
Хто і де,....та з ким живе?
Хто розвівся,...хто женився?
На кому хто вже одружився?
Хто скільки пенсії отримав?
В під'їзді хто в двері гримав?
Чому сусід на сходах спав?
Всю ніч чому п'яний співав?
В кого, що і хто ...все вкрав?
Хто вже квартиру поміняв?
В під'їздах хто обнімався?
Хто цілувався.... й залицявся?
Хто загубив вчора ключі?
П'яний прийшов хто у ночі?
Хто без шлюбу вік прожив?
Хто сильно так кого любив?
Кого міліція вчора шукала?
Нині кого міліція забрала?
В кого котлети пригоріли?
Чому сусіди так шуміли?
В сусідки чому скрипить ліжко?
Чому стогне сусід тяжко?
Де хропить сусід щоночі?
Чи гарні у сусідки очі?
З курорту хто уже приїхав?
Хто на курорт ще не поїхав?
Хто смачний обід зварив?
Ще коридор хто не помив?
На дачу вчора хто поїхав?
Та хто з дачi вже приїхав?
Цi бабцi, ...що сидять на лавцi,
Всiм розкажуть завтра вранці.
Новини про всіх,...теж розкажуть.
Хто з ким і де живе, - покажуть.
Про Путіна Вам гарно заспівають,
Де сепаратист живе? - Теж вони знають.
Хто до влади через підкуп обирався?
Хто з них депутатом стати намагався?
Свіжі новини про всіх знають,
Завжди людей всіх обмовляють.
Та на них зла, Ви.... не держіть,
Посміхніться! Й собі йдіть.
Як все вони б,... не розказали,
То новин,... Ви б не знали.
БАБЦІ,- це наше "БІБІСІ ",
Вони завжди в своїй красі.
Про що одна бабця сказала,-
Вся УКРАЇНА про це взнала.
Добре, що є в нас "КРУТІ " бабці,
Тож живемо ми,... як в КАЗЦІ,.
Автор: Алла Баранкевич
Про що говорять бабці, які сидять на лавці? (ГУМОР)
Про що говорять всі ці бабці,
Які сидять в дворі на лавці?
Правдиво все напишу в вірші,
Будуть розповіді про них ширші.
Про тих бабців, що біля будинку
Сидять в обід і вечором, ..й зранку.
Вся інформація в них також є,-
Роблять цікавішим життя вони своє.
Ці бабцi все... і про всіх знають, .
Та кожний день всіх обмовляють.
Що знають вони?- Взнають люди.
Про всiх розкажуть,-всiм i всюди.
Про всi новини в iнтернетi?
Про що писали в тій газетi?
Хто до сусiдки все приходить?
В якiй годині він виходить?
Яку сусід привів коханку?
В якiй годині пішла зранку?
Хто купив нову машину?
Пробив хто в машинi шину?
В кого вкрали вчора "ФОРДА"?
Вдарив хто сусiда в морду?
Вибив хто сусiдці зуби?
Хто купив їй гарні шуби?
Хто в аваріях вже був?
Багато хто вчора хильнув"?
Діти в кого не слухнянi?
Внуки ходять в кого п'янi?
Квартиру хто нову купив?
Машину хто, ще не помив?
Кричав чому сусiд в ночi?
В кого ноги,.... як колачi?
Хто мiнi одiвав спiдницю,
Що аж видно всi сiдницi?
Хто машину вдарив ззаду?
Чому сусід вже втік в Канаду?
Хто кредит не погасив?
За що жінку.... сусід бив?
Хто, що варить.... і що п"є?
Хто і де,....та з ким живе?
Хто розвівся,...хто женився?
На кому хто вже одружився?
Хто скільки пенсії отримав?
В під'їзді хто в двері гримав?
Чому сусід на сходах спав?
Всю ніч чому п'яний співав?
В кого, що і хто ...все вкрав?
Хто вже квартиру поміняв?
В під'їздах хто обнімався?
Хто цілувався.... й залицявся?
Хто загубив вчора ключі?
П'яний прийшов хто у ночі?
Хто без шлюбу вік прожив?
Хто сильно так кого любив?
Кого міліція вчора шукала?
Нині кого міліція забрала?
В кого котлети пригоріли?
Чому сусіди так шуміли?
В сусідки чому скрипить ліжко?
Чому стогне сусід тяжко?
Де хропить сусід щоночі?
Чи гарні у сусідки очі?
З курорту хто уже приїхав?
Хто на курорт ще не поїхав?
Хто смачний обід зварив?
Ще коридор хто не помив?
На дачу вчора хто поїхав?
Та хто з дачi вже приїхав?
Цi бабцi, ...що сидять на лавцi,
Всiм розкажуть завтра вранці.
Новини про всіх,...теж розкажуть.
Хто з ким і де живе, - покажуть.
Про Путіна Вам гарно заспівають,
Де сепаратист живе? - Теж вони знають.
Хто до влади через підкуп обирався?
Хто з них депутатом стати намагався?
Свіжі новини про всіх знають,
Завжди людей всіх обмовляють.
Та на них зла, Ви.... не держіть,
Посміхніться! Й собі йдіть.
Як все вони б,... не розказали,
То новин,... Ви б не знали.
БАБЦІ,- це наше "БІБІСІ ",
Вони завжди в своїй красі.
Про що одна бабця сказала,-
Вся УКРАЇНА про це взнала.
Добре, що є в нас "КРУТІ " бабці,
Тож живемо ми,... як в КАЗЦІ,.
Автор: Алла Баранкевич
Про що говорять бабці, які сидять на лавці? (ГУМОР)
Про що говорять всі ці бабці,
Які сидять в дворі на лавці?
Правдиво все напишу в вірші,
Будуть розповіді про них ширші.
Про тих бабців, що біля будинку
Сидять в обід і вечором, ..й зранку.
Вся інформація в них також є,-
Роблять цікавішим життя вони своє.
Ці бабцi все... і про всіх знають, .
Та кожний день всіх обмовляють.
Що знають вони?- Взнають люди.
Про всiх розкажуть,-всiм i всюди.
Про всi новини в iнтернетi?
Про що писали в тій газетi?
Хто до сусiдки все приходить?
В якiй годині він виходить?
Яку сусід привів коханку?
В якiй годині пішла зранку?
Хто купив нову машину?
Пробив хто в машинi шину?
В кого вкрали вчора "ФОРДА"?
Вдарив хто сусiда в морду?
Вибив хто сусiдці зуби?
Хто купив їй гарні шуби?
Хто в аваріях вже був?
Багато хто вчора хильнув"?
Діти в кого не слухнянi?
Внуки ходять в кого п'янi?
Квартиру хто нову купив?
Машину хто, ще не помив?
Кричав чому сусiд в ночi?
В кого ноги,.... як колачi?
Хто мiнi одiвав спiдницю,
Що аж видно всi сiдницi?
Хто машину вдарив ззаду?
Чому сусід вже втік в Канаду?
Хто кредит не погасив?
За що жінку.... сусід бив?
Хто, що варить.... і що п"є?
Хто і де,....та з ким живе?
Хто розвівся,...хто женився?
На кому хто вже одружився?
Хто скільки пенсії отримав?
В під'їзді хто в двері гримав?
Чому сусід на сходах спав?
Всю ніч чому п'яний співав?
В кого, що і хто ...все вкрав?
Хто вже квартиру поміняв?
В під'їздах хто обнімався?
Хто цілувався.... й залицявся?
Хто загубив вчора ключі?
П'яний прийшов хто у ночі?
Хто без шлюбу вік прожив?
Хто сильно так кого любив?
Кого міліція вчора шукала?
Нині кого міліція забрала?
В кого котлети пригоріли?
Чому сусіди так шуміли?
В сусідки чому скрипить ліжко?
Чому стогне сусід тяжко?
Де хропить сусід щоночі?
Чи гарні у сусідки очі?
З курорту хто уже приїхав?
Хто на курорт ще не поїхав?
Хто смачний обід зварив?
Ще коридор хто не помив?
На дачу вчора хто поїхав?
Та хто з дачi вже приїхав?
Цi бабцi, ...що сидять на лавцi,
Всiм розкажуть завтра вранці.
Новини про всіх,...теж розкажуть.
Хто з ким і де живе, - покажуть.
Про Путіна Вам гарно заспівають,
Де сепаратист живе? - Теж вони знають.
Хто до влади через підкуп обирався?
Хто з них депутатом стати намагався?
Свіжі новини про всіх знають,
Завжди людей всіх обмовляють.
Та на них зла, Ви.... не держіть,
Посміхніться! Й собі йдіть.
Як все вони б,... не розказали,
То новин,... Ви б не знали.
БАБЦІ,- це наше "БІБІСІ ",
Вони завжди в своїй красі.
Про що одна бабця сказала,-
Вся УКРАЇНА про це взнала.
Добре, що є в нас "КРУТІ " бабці,
Тож живемо ми,... як в КАЗЦІ,.
Автор: Алла Баранкевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353623
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Когда эти строчки пришли мне в голову, ничей образ не маячил перед глазами. Они писались никому или кому-то, в будущем.
И вот много лет спустя мне встретилась девушка, к которой удивительно подошли эти слова. Только я её увидел и сразу понял - это было написано ей. И ничего, что на момент написания стиха, ей было ещё только годика три-четыре. :) Кажется мне, что именно её такую, сегодняшнюю взрослую уже, увидел я тогда в своём воображении.
Зовут ненаглядную - Мари. Встретить Маричку можно в городе, где каким-то немыслимым образом собралась вся женская краса славянского мира - встретить её можно во Львове.
[i]Я не хочу Вас потерять
И пусть я Вас еще не знаю
Но если только повстречаю
То не смогу Вас не узнать
Я не хочу Вас потерять
Безумно полюбив однажды
И что для Вас это не важно
Из равнодушных глаз понять
Я не хочу Вас потерять
Лишь потому что встречу поздно
Мне будет просто невозможно
Жить
если Вас вдруг потерять[/i]
Anna † Demonia перевела на польский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176796
Anven перевёл на украинский язык здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219512
Виктор Ох смастерил музыку на этот стих здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263848
пародия на стихотворение автора boroda171 здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153895
фотография опубликована с разрешения
её http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8933
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153876
дата надходження 06.11.2009
дата закладки 28.07.2012
Я вернусь. Отзовусь в весне твоих зим.
Через тысячи жизней, будет одна,
Где в церковной тиши нам споёт херувим,
Жизнь цветных лепестков, до краёв и без дна.
Я вернусь. Предрассветным сияньем зари
Нежно гладя волос твоих тёмные волны.
Ты узнаешь меня, под звучанием "Мари",
По глазам безупречно - бездонным.
Я вернусь. И в ногах моих преданным псом,
К тому часу станет покоренный мир.
По весенним рывком ворвусь в заснеженный дом,
Диамантовым звоном заброшенных лир.
Если хочешь запрись за сотню замков,
Поменяй имена, цвета кожи,
Я тебя разыщу в переплёте миров,
В каждом серо - бесцветном прохожем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353575
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Будь проклят день и проклят час,
Когда меж серых будней,
Мой рыцарь, я узнала Вас -
Беду, что нет беспутней!
Янтарь медовый Ваших фраз,
Состав движений гибких.
Печалей давешних топаз,
Из мыслей полу - диких.
Вы, молоды и столь стары,
Казались больно хрупким.
И я - младенец, с той поры,
Прониклась пением чутким.
Будь прокляты мои мечты,
Просеченные ядом.
На жёлтые с утра листы,
Упавшие каскадом.
И я - Раба, у Ваших стен,
Где нет во век приюта...
Будь проклят и восславлен тем,
Чем стала та минута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353355
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Звучить в душі - «Momento v more»,
Що означає лиш одне,
Це значить - «Моментально в море»
Пора виписувать турне.
Momento v more, і негайно!
Летів щоб потяг, мов літак.
Висловлюючись фігурально,
Піду в відпустку я відтак.
В”єтнамки зашпурну на пляжі,
Мене чекає десь на дні
Морський кінь (коник) в камуфляжі,
З короною на голові.
Там в колісниці Посейдона
По хвилях в пошуках пригод
Помчу. Впливу в палац Тритона
(Краса серед бурхливих вод!).
На рибі чи на Гіппокампі
З компанією нереїд
Знайду скоріш на моря мапі
Чарівний і примарний світ.
Божественні пісні сирени
В блакитних хвилях зазвучать.
(Навчилась в мами Мельпомени
Так ніжно й звабливо співать).
Ще подивлюсь на безхребетних –
Медузних парасоль смішних,
Та дуже вже іншопланетних.
О! Вітер ніби трохи стих.
Пірну - зустріну Главка очі,
Пораду дасть якусь мені.
Нехай мені він напророчить
Щасливі і яскраві дні.
Так тихо, дзеркало – не море.
То Посейдонів вірний стиль.
Приборкав дике і суворе
Бурхливе те сум”яття хвиль.
Я обійму ласкаві хвилі.
Яскраві – ніби з кришталю.
Бурхливе дуже чи у штилі,
О море, як тебе люблю!
* Морські коники змінюють забарвлення шкіри відносно
кольору середовища, на голові – щось на кшталт корони;
Посейдон - бог морів;
Тритон – син Посейдона і Амфітріти, дочки морського віщого старця Нерея;
Гіппокамп – цар риб, морський кінь з риб”ячим хвостом;
Нереїди – дочки Нерея і океаніди Доріди;
Сирени – морські міфічні істоти з божественними голосами;
дочки Мельпомени, Геї, Стеропи;
Мельпомена – муза трагедії, мати сирен (від Ахелоя);
Главк – покровитель рибалок, що володіє даром пророцтва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339298
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Він слово строчить знову навмання -
Такий вже статний, ніжний і відважний
Усіх запрошує він вже на навчання,
Але в душі запущено продажний.
Йому ти хату і машину подавай
І їсти, питоньки йому ти забезпечиш,
А ще там потанцюй і гарно заспівай,
Щоб він тебе навіки возвеличив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338209
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Ты не жди от
луны тёплой
ласки -
Я и сам от неё
не согрет.
Кто-то смазал
все яркие
краски,
Лишь оставил
седеющий свет.
И теперь, видно,
стало быть
проще,
Жить не кем-то другим,
а собой,
Словно ветки
запущенной
рощи
Отодвинул
уставшей
рукой.
22.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337446
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Скажите мне, ну почему
Жизнь так порой не справедлива,
Коль разум хочет жить красиво,
А сердце тянется к добру…?
Красиво жить и добрым быть,
Быть искренним, без лишней фальши…
Не думать: как схитрить мне дальше?
Кого предать? Кого любить?
И если выгодою жить,
где всё решает лишь подстава
с деньгами? – не страшна расправа,
то как же словом дорожить?
Когда же правду говорить?
Кому сказать «люблю тебя»
Поцеловать кого любя
И этим чувством дорожить…
Но будешь искренней – забьют…
Сломают сердце, ранят душу,
Затопчут, и не будут слушать,
А будешь сте рвой – заплюют.
Но сте рвы в жизни всё имеют:
Машины, славу, яхты, дачи…
Жизнь заключается в удаче
Пока «друзья» не засмеют.
А я хочу иметь достаток
Но больно очень сте рвой быть,
Привыкла сердцем дорожить
И не скакать на задних лапках.
С кем можно искренней мне быть?
Чтобы не предал, не сбежал,
В час горький… просто поддержал
И с кем могла б всю жизнь прожить…
Так искренне, без лишней фальши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327571
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 13.05.2012
Ти лиш поклич,і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то пірну
В очей нескорену безодню
Ти лиш поклич, не забарюсь
Крізь ночі темне покривало
Я прилечу, і захмелюсь
В обійм нестримнім карнавалі
Ти лиш поклич, я відгукнусь
Прорву можливі рубікони
Якщо почуєш – залишусь
В ефірі ніжним передзвоном
Ти лиш поклич, я обернусь
В кришталь окутану примару
Відкрий вікно, я прокрадусь
І ковдрою для тебе стану
Ти лиш поклич, і потону
Серед прихованих коралів
В твоїй душі… я залишу
Коханням вилиті кристали
Ти лиш поклич, і я прийду
Разом не буде прохолодно
Якщо дозволиш, то помру
В очей нескореній безодні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295122
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 11.05.2012
Помочь всем людям - желание бога,
Но ты не фантазия, можешь не много,
И если создашь великое чудо
Добро для одних, другим - это худо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334717
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 04.05.2012
За синьою горою,
серпанок-місяць вирина.
Там молодий юнак
пробуджений весною,
свою кохану вигляда.
Вона, як зірка
в небі світить.
Пливе полями
до юнака.
А поле, поле
вкрите в квітах.
В яких блукає,
загублена весна.
І в цьому полі
та при літі, любов
житами проросла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333268
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
- Закончим уж, дочка, с рассказами на ночь.
- Нет, пап, почитай мне ещё!
Давай-ка про принца, забыла уж напрочь
Про рыцарский подвиг его!
Про то, как принцессу свою добивался,
Про то, как её он любил.
Про то, как на белом коне он примчался
И злого царя победил!
Нет! Лучше прочти мне про дальние страны,
Про те, что на море стоят!
Хочу пронестись я в те дальние дали
Хочу с ними стать в один ряд!
Прочти про природу, про пение птицы
Прекрасней которого нет!
- Ну хватит, ну дочка, сие - небылицы,
Тебе ведь уже двадцать лет!
- Ты что говоришь! Это чистая правда.
Так было. Так будет со мной!
Дворец и красоты заморского сада,
И сказочный принц удалой!
- Послушай, мечты остаются мечтами,
И сказкой судьбе не помочь.
- Прости же, папуля, своими словами
Ты голову мне не морочь.
Мне давеча сон потрясающий снился:
Аллеи, колонны, цветы!
И рядом со мною, вокруг меня вился
Мой милый, мужчина мечты.
Он пел серенады, слагал он сонеты
И все, все слова в моем сне
Будь то комплименты, стихи и куплеты
Мой милый дарил только мне.
- Прошу тебя, дочка, ведь так не бывает...
- А я же прошу - помолчи!
Тебе ли всё знать? Только принц мой всё знает,
А ты меня впредь не учи.
Ну нет уж, дочурка, я знаю довольно,
Мне сказок понятен закон.
Как жаль, только будет тебе очень больно
Когда оборвется твой сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279136
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 24.04.2012
Так лагідно цілує сонце очі,
Так ніжно пестить шкіру, наче шовк.
Сховався тихо у душі дівочій
Примарний спогад – хижий, наче вовк.
Так добре: вовченя це приручила
Й живемо з ним у мирі вже давно,
Та в сон, як у туман я провалилась,
П`янкий й солодкий, як старе вино.
Я б у реальність вже й не поверталась,
Але – жива, і хочу ще пожить,
Хоча колись до болю закохалась,
Здається, буду завжди так любить.
10 квітня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Ложусь я спать, шепчу спасибо,
Всем ангелам хранителям.
За то, что зло проходит мимо,
И друга, что во мне увидели.
За то, что жить совсем не страшно,
Хоть мир наш полон сатаны.
За то, что в небе моем часто,
Летают мысли без нужды.
Я из небес возьму те мысли,
А в руку правую перо.
Чтоб на листке моем зависли,
Для Вас слова, а в них добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329191
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Я к вам пишу склонившись над тетрадью,
И между строк я с вами так близка.
Глаза в глаза, и шелковое платье,
Объятья, губы, нежные слова.
Забудьте обо всем, промчатся мимо
Ветра разлук и горечи недель,
Я знаю ждать увы не выносимо,
Когда за окнами рыдающий апрель.
Но дождь пройдет и вы меня простите
За грусть мою, за дерзости в словах,
В мои глаза безумные взгляните,
Таится в них необьяснимый страх.
Вы не пугайтесь ведь безумия эти,
Не от того, что Бог не дал ума,
А от того, что редки наши встречи
И рушыт счастье грязная молва.
Простите, я, я так люблю вас, правда,
И мне от вас не надо ничего,
И для меня ваша любовь награда,
Мне не понять всего лишь одного.
Почему так близки и далеки?
Почему ваше сердце с другой?
Почему эти правила строги?
И мне вашей не быть, вы не мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328180
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Про кого ти розповідала?
Безмежжям у думках ішла...
Себе даремно жалкувала -
Із ним блаженства не знайшла...
Він не кохав, а ти не знала,
Раділа зустрічі із ним.
Свою увагу не звертала
На те, що погляд був німим.
І дні, і ночі пролітали...
Суттєвих змін не відбулось.
Чужими непомітно стали...
Невже в житті так повелось?..
Чи є все ж почуття жадані,
Від щастя море-море сліз?
Я відповім на запитання -
Звичайно, є! Ти придивись.
Про кого ти розповідала?
Безмежжям у думках ішла...
Мене тоді іще не знала,
А отепер, мабуть, знайшла!
(28.07.2009.№103)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327900
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012
В той час, коли лиш починався світ,
Природа нас свідомо розділила:
Між нами передбачила проліт,
Який водою дощенту залила.
І ми тисячоліттями жили,
Дощу боялись, Сонце призивали,
Аж доки нам на поміч не прийшли
Ті, що себе розумними назвали.
Два різні береги - це я і ти,
Але не все боги прорахували:
З тобою нас об'єднують мости -
Їх для кохання люди будували.
(16.04.2011.№169)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328114
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Текст мой, музыка и исполнение Дмитрий Алтухов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327726
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
хочеш я вспомню прошлое?!
Хочь удалю @mail,
покину сегодня будущее
и скину с моста х-trail
хочешь возьмусь за перо
когда сново зажгутся свечи
напишу о тебе письмо
в тихий зимний заснеженый вечер
хочеш вновь я к тебе приеду
сев на лайнер билет не купив
засияют вновь звёзды на небе
я вот тут, я тут рядом - прибыл
и потиху весенний ветер
сладко спиш на моём плече
слышу я как твоё стучит сердце
сладким эхом в моей душе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327072
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 02.04.2012
Скажи мені: "Люблю!". І я розтану.
Ти майже тридцять літ до мене йшла...
Губив себе у барах, ресторанах -
Тоді душа практично не жила.
Скажи мені: "Ти мій!". І я заплачу.
Такі слова ніхто ще не казав...
До тебе не хотів нікого бачить -
Себе міцним канатом прив'язав.
Скажи мені: "Зігрій!". І я зігрію.
Світ внутрішній мене тому навчав...
Як тільки жаль, що поки то лиш мрії...
Навіщо я писать про це почав?..
(16.02.2012.21:05.№203)
Сумська обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326728
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Мені ще сняться щасливі сни,
В душі сміється
сонячна струна.
Що це?
Осінь моєї весни,
Чи моєї осені
весна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326725
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Кружляє небом лебідь одинокий,
між хмар ховає сильний серця щем.
Не знає,сизий,як вернути спокій,
лебідку сво́ю жалібно зове.
Нестерпні стали вільні досі крила,
що так нестримно рвались до весни́.
Як жаль,що людям,так бува - несила,
кохати тільки раз і назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326582
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Може станеться в світі диво
І тебе я колись побачу...
Й запитаю таку вродливу
Що сьогодні у світі значу?
Що для тебе ці вірші мила?
Як вести себе далі мушу?
Чи любов моя не втомила,
Найсвітлішу дівочу душу?
Щоби відстані подолати...
І пройти нескінченність ночі...
Чи готова за руку взяти,
Й подивитись відверто в очі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313757
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 29.03.2012
Дивно. Вже не боляче, не рве, немає жалю, напевно відпустив… а що лишилось? Пустота, німота, безбарвність.. знову друзі, п’яні розмови, мимольотні знайомства з тупими малалєтками які думають шо вони двіжові.. відчуття деградації.. заспокоюсь тим що інший – напевно. Що потрібно жити з минулим, ну принаймні вчитись з ним жити.. це якись немов потік, ти пливеш за течією, а коли зходиш на берег, вже ніколи не будеш на тій хвилі що був.. вона попливла без тебе, її не наздогнати ніяк.. ти завжди будеш позаду, і тільки будеш здогадуватись як там «твоя хвиля»…
Все навкруги ніби чуже, не твоє, не приймає тебе… похід на ринок по нові джинси, і той вже не такий, немає з ким порадитись.. а саме гірше сам не хочеш ні з ким радитись.. свята не мають святкового настрою… дивно… ніби поїхав за кордон на пів життя.. а тепер усе чуже і незрозуміле на твої батьківщині.. повертаєшся в бар де з друзями сидів перед дискотекою.. нові бармени, офіціанти.. - ніби… вже не залицяюсь до знайомої дівчини – бармена, просто сухе «привіт».. друзі запитують – «ЯК завжди»? – не пам’ятаю що таке «як завжди».. щоб вийти з стану меланхолії намагаєшся позажигати до симпатичної дівчини.. розумієш що вже не такий маєш «підвішаний» язик.. а компліменти, якись банальний дотик до волосся – просто видавлюєш.. «ти симпатична» - челюсті просто ломить від того… а секс? Просто промовчу.. все не твоє, не те до чого звик… з пів пачки сигарет перейшов нв півтора в день.. вірші? Колись один на місяць… тепер два на день… і саме в цьому дивне те що не МАЄ ВЖЕ ЛЮБОВІ !!!!! пройшла, потунала, спалив, викинув, розтоптав, четвертував, закопав, переїхав і ще раз закопав… не скучаю… вже не жалію… пішла вона лісом.. але я не ТОЙ що був… не тим хто був до того, тим що тоді… не той, і світ не той.. чужий… я сам собі чужий…
Я МИЛИЙ, АЛЕ НЕ КРАСУНЧИК, В МЕНЕ БУВАЮТЬ ПРИЩІ, - АЛЕ Я НЕ КВАЗІМОДО… Я ОЗЛОБЛЕНИЙ , - АЛЕ НЕ ДИЯВОЛ… Я СПІВЧУВАЮ, АЛЕ Я НЕ АНГЕЛ…
Я САМ НЕ ЗНАЮ ХТО Я ЗАРАЗ……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325766
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Конечно, может, это безумие,
Но ты как извержение вулкана Везувия
И не потому, что ты импульсивна
Хотя иногда, всё очевидно.
Я выбрал весьма странное сравнение
Потому, что это – народное мнение
Ты очень похожа с этим явлением,
Не спеши закрывать, моё сообщение…
Ты тоже взрывная и очень резкая
Хотя порою, надолго замешкаешь
И мне с тобой немного сложно в общение
Так же сложно словами описать извержение.
Ты можешь поднять большую бурю
А можешь выбрать стратегию другую
Наверное, никому ещё эти две вещи сделать не удавалось
Остановить тебя, и извержение что уже начиналось.
Ещё одно, интересное сходство
У вас есть власть разрушить и воеводство
И королевство, и целые страны,
А это как видишь, вовсе не мало.
А если тебя совсем рассердить
Я помню, хватит водою облить,
То пострадают все кто в округе
Не важно, друзья то или подруги
Ты как вулкан, покаместь одна
Свободна, прекрасна, вольна и чиста.
И пускай у тебя и характер «ужасный»
Он тебя делает, очень прекрасной.
Дай бы другой, получилась БеДа
Но ты управляешь собою всегда
А если честно, всё это мелочь
Я лишь замечаю – улыбку и смелость
Но если правду, в тебе есть проблема
Какая проблема? Теплообмена.
Теперь забота и у меня
После безумно жесткого дня
Когда ты устанешь, тихо без звука,
Своею рукою согреть твою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313352
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 27.03.2012
Чому береш до рук природу?..і там де штиль уже гроза..чому не чуєш ані трохи.. бо ж буде там лише печаль...вона приходить час від часу,стучить у двері, у вікно..та ось тепер уже зламала і той замок і оте скло... - НЕ ТРЕБА ЗНОВУ ТИХ СТИСКАНЬ!..кричу..та більш ніхто не чує..німими стали всі уста...і більш немає того тіла..тінь моргнула і пішла..зосталися одні слова..та вітром розженеш і їх..і все що думалось колись..навіщо треба так,кому?..візьми ти краще чистий аркуш і надішли його...небесам, вони почують..все...і серцю,воно підскаже щось...
...h.e.a.r.t. s.t.o.p.p.e.d____
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260737
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 24.03.2012
(еквіритмічний переклад тексту пісні групи Smokie)
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=XC5GrF_31zc[/youtube]
Бачив я в своїх снах,
ніби в небі літав.
Як хмаринка в вітрах,
шлях наверх прокладав.
Але кожен крок мій
я ступаю не так,
наче в темную ніч
після літнього дня.
Що я зроблю!
Що я зроблю!
Що вже тут скажеш – та це було.
Що вже тут скажеш – та це було.
Що я зроблю!
На гітарі дренчав,
посміхався вам всім.
Помінялось життя,
як і я разом з ним.
З того дня, як родивсь,
знали як Гультяя.
Намагавсь щось робить,
та зосталось ім’я.
Що я зроблю!
Що я зроблю!
Що вже тут скажеш – та це було.
Що вже тут скажеш – та це було.
Що я зроблю!
Чую я – хтось співа.
Та нікого ніде.
Привид мого життя
у минулім живе.
Всі ключі у мені
від свобод і гріха,
тож дозвольте прийти,
все спочатку почать.
Що я зроблю!
Що я зроблю!
Що вже тут скажеш – та це було.
Що вже тут скажеш – та це було.
Що я зроблю!
WHAT CAN I DO
Smokie
Every dream that I dream
Seems to float on by
Like a cloud in the wind
Way up in the sky
Every move that I make
Seems to be the wrong way
Like a cold black night
After a summer's day
What can I do
What can I do
Nothing to say but it used to be
Nothing to say but it used to be
What can I do
Used to play my guitar
With a smile on my face
Now everything's changed
My whole life's rearranged
From the day I was born
Sidle Jinks was my name
Though I tried and I tried
That name still remains
What can I do
What can I do
Nothing to say but it used to be
Nothing to say but it used to be
What can I do - 5раз
I hear voices all singing
But no one is there
It's a ghost of my life
Bringing past tense to mind
Lockin' key inside me
From the freedom and sin
Oh come let me in
I'll start all over again
What can I do
What can I do
Nothing to say but it used to be
No no no no no no no no no
What can I do
What can I do
What…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205619
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 23.03.2012
Вона прийшла жаданна, тиха
Принесла барви чарівні
І, не бажавши того лиха,
Вселила у серця пісні.
Красиво, ніжно розсипала
Травинку кожну по землі,
Здається, що усі чекали
Її приходу день при дні.
І засвітила радість в душах,
У серці запекла вогонь
Та роздмухати його мусить,
Щоб не погаснула любов.
Завжди прихід її хвилює,
Дарує часточку тепла
І заворожує й чарує
Та врода чиста й неземна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320990
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Зграї ластівок, схожі на стріли,
Над асфальтною ковдрою площ
В невідомість кудись полетіли,
Сповістивши про смуток і дощ.
Карі очі під дахом зупинки
Із блакитними пересіклись.
Подаровані небом краплинки
Дружелюбно в калюжі злились.
Нас умови звели непогожі
І звичайна розмова пряма.
Ми з тобою прості перехожі,
Більш між нами нічого нема.
Наші плани, думки та ідеї
Зовсім різні, хоч поряд стоїм.
Ти ніколи не будеш моєю,
Я ніколи не буду твоїм.
(08.03.2011.№161)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313118
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 10.03.2012
Жінкам із клубу – сонячним, красивим…
Чоловіки сьогодні подарують квіти,
І розцілують в день цей особливий,
Щоб поетеси всі могли радіти.
Кохання любі, щирого зізнання,
Щоб мали Ви завжди надійні плечі,
А ласка щира звечора і зрання,
Переросла в народження малечі.
А ще родило поетичне поле
І Ви жили в достатку й посміхались,
Щоб зранку любий кликав «Моя зоре!»
І кава з медом в ліжко подавалась.
Щоб обминали всякі негаразди,
Біда летіла поза темні хмари,
Щоб Вас любили трепетно і завжди,
А Ви нам дарували віршів чари!
З весною Вас, Любі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319791
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Зима. Сніг летить просто у її руки. Вона звикла так сидіти і не думати ні про що. Виявилося, що думки – річ небезпечніша, ніж слова чи вчинки…
Їй не холодно… Просто ніяк... Безнадія… Самотність… А колись…
Одинадцятий клас. Виховна. Двері кабінету зачинилися за черговим волонтером.
Сьогодні їх знову змусять дивитися нудний фільм. Цікаво, що цього разу: наркотики чи, може, алкоголь? Ні, мабуть, таки про куріння.
Низька руда жіночка років 25 зі скуйовдженим волоссям і блакитними очима починає щось розповідати. Усі зацікавлено слухають, дрімаючи на широких партах.
Катя й Аня звично переглянулися – як скучно… Проте першу фразу фільму обидві запам’ятали назавжди:
«Будь-яка ваша думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Нарешті! Дивно, але вони таки дожили до кінця восьмого уроку й, почувши дзвінок, схопились і полетіли наввипередки до гардеробу. Далі – довжелезна дорога додому.
– А яке ти б загадала бажання, якби знала, що воно точно збудеться?
– Вони так просто не збуваються! – Катя струснула сніг із куртки й кинула здивований погляд на подругу. – Тю, повірила! Ха-ха-ха! Наївна!
– А раптом це правда. Я так хотіла б жити!
– А зараз що ти робиш? Невже я йду поруч із трупом? – дівчина розсміялася.
– Ні, я хочу жити справжнім своїм життям, а не тим, яке мені нав’язують! Хочу бути не адвокатом, а журналісткою! Хочу робити те, що вважаю за потрібне! Хочу, щоб кожен новий день відрізнявся від попереднього! Хіба ти не замислювалася про таке?
– Дитинство майже минуло. Скоро випускний. Поступимо до якогось університету. Перестанемо спілкуватись із друзями. Забудемо школу. У нас з'явиться купа нових знайомих, але скоро ми не згадаємо і про них. Усе минає. Який взагалі сенс життя, якщо на кожного чекає смерть. Краще померти молодим і красивим, інакше нащадки запам’ятають тебе як злющу зморшкувату бабку з пакетом насіння у руках, що обмовляє сусідів, сидячи на лавці.
– Не знаю, але помирати я не хочу точно! – Аня розгубилася.
…«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Влітку подруги разом пішли проходити медогляд перед вступом.
Ніби все було чудово. Але… Але лікар ось уже хвилин 15 дивився на Катину кардіограму:
– Коли ви останній раз проходили обстеження?
Дівчина не пам’ятала.
– Маєте записатися на деякі процедури. Можете йти. Я напишу направлення. Завтра чекаю на вас, – Катя ледь витримала довгий, уважний погляд, що чомусь навіював страх. Лікар додав: – І захопіть з собою маму!
…«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Через тиждень дівчина, стоячи під кабінетом, випадково підслухала розмову:
– І скільки їй залишилося, Вадиме Юрійовичу? – голос матері тремтів.
– Не знаю. Я бачу таке вперше за всю практику. Можливо, година, може, тиждень чи рік – не відомо… Співчуваю вам, але… – далі за дверима пролунало слово, довжелезне і складне. – …я не уявляю хто погодиться на таку операцію. Занадто ризиковано… У пацієнта замало шансів…
Катя повільно сіла. Просто на підлогу. З очей текли сльози. Залилася істеричним сміхом. А в голові одне: отже вона помирає, бо
«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»?..
Далі вона нічого не пам’ятала: ні довгих намагань лікаря й мами заспокоїти її; ні того, як під руку дівчину повели в палату; ні здивовано-наляканих поглядів пацієнтів. Перед очима – темрява. У вухах – відлуння сміху, нестерпно божевільного і… І, здавалося, останнього. У голові –
«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Можливо, – година… Можливо, – тиждень… Можливо, – рік… Нестерпна невідомість. Але хіба можна жити, коли знаєш, що наступний день… Ні! Вона ненавидить слово «останній»! І ніколи його не вимовить!!! Ні-ко-ли!!!
Вона давно живе з болем у серці. В прямому значенні. І в переносному теж. Її зі скаженною швидкістю з середини пожирає те страшне слово з 13 смертельних букв – її хвороба.
Тепер у неї взагалі немає друзів. Новини щодня розповідає успішна телеведуча Анна Присяжнюк, яка навчилася жити… Вона часто приходить, проте Катя завжди вдає, що спить...
Дівчина ніколи не говорить. Медсестри її бояться. Пацієнти також. Тому палата «смертельно хворої божевільної» майже завжди пуста.
Катя живе за своїм розкладом. Прокидається, коли сніданок давно холодний. Цілий день сидить на вікні. Вечеряє у цілковитій темряві. П’є снодійне і засинає, знаючи, що завтра нічого не зміниться.
Лікарі кажуть, що це шокова депресія, і тільки вона знає, що то – страх.
Страх мислити, бо
«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Страх жити, бо
«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Страх померти…
«Будь-яка думка – сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
Катя ніколи не виходить із палати. Дивиться на сніг, що летить у кімнату через кватирку. Він довго не тане на її руках, наче знає, що вона давно мертва…
Майже щодня бачить хлопця у чорному пальті, який сідає на білу лавку під її вікном і годинами дивиться на людей: просто спостерігає. Цікаво, навіщо?
Цього разу вона не втрималася й у лікарняних тапках таки вийшла надвір. Сіла поруч. Він нічого так і не запитав. Просто взяв її руку в свою. Вона не пручалася. Вперше замість снігу на її шкірі виступили крапельки.
Наполохана санітарка вискочила з дверей і накинулася на дівчину, не знаючи, що вона взагалі нічого не чує, бо вперше за кілька років заспокоїлася.
Він тепер приходив щодня. Мовчазні зустрічі продовжувалися. Катя засинала ввечері без снодійного. Прокинувшись одного ранку, побачила біля свого вікна, серед сірої палати, постать у чорному. Хлопець сів на ліжко:
– Я тебе розбудив?.. – гаряча сльоза обпекла руку дівчини: він плакав! – Я знаю, що ти вже мертва…
Уперше Катя всміхнулася. Видихнула повітря. Очі сяяли щастям:
– Ні, я жива. Я буду жити... Я хочу жити!
Дівчина знала, що її мрія – «сигнал у космос, тому вона обов’язково матеріалізується»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317478
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Він спортсмен хороший, друзі,
Побігайчик, пострибайчик,
Хто ж це, дітки, є насправді?
Всім відомий – сірий зайчик.
**********
На гілячці біля хати
Все скрекоче і скрекоче,
Хвіст довгенький, білобока,
Певно дітки це – сорока.
**********
Величезний, сильний дуже,
Із людьми він завжди дружить,
Звуки творить, мов тромбон,
Хто ж такий це? Певно – слон.
**********
Вся у плямах, швидконога,
Шубку має, як у графа,
В неї шия довга - довга.
Ну, звичайно, це жирафа.
**********
До хатинки, що в дуплі,
Йде доріжка – гілка.
То ж скажіть, хто там живе?
Ну, звичайно, - білка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата надходження 02.06.2011
дата закладки 03.03.2012
Люблю тебе як квітка любить роси.
І жду тебе як жде рілля дощу.
І прийдеш ти як теплі літні грози.
Лиш не проси мене - тебе не відпущу.
Я хочу вітром розплітати тобі коси.
І пестити як сонечко промінням.
І все що відчуваю я - сказати.
Давно цього я жду із нетерпінням.
Кохай мене, як я тебе кохаю.
І жди мене - тебе я завжди жду.
Чи мрії, чи реальність це - незнаю.
Та вірю в те, що я тебе знайду!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302720
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 02.03.2012
Зимова ніч заглянула у хату.
Остання, бо на завтра вже весна.
І я відчула подих аромату
Жасміну, що росте біля вікна.
Остання ніч зимова, непроглядна,
Іще трима до ранку всі права,
А на світанок стане вже безвладна,
Тому спішить творити ще дива.
Засипала дерева по коліна,
Від снігу обважніли ліхтарі.
То віхола заплаче, мов дитина,
То вітер загудить у димарі.
А в хаті погасили уже світло,
І в сни щасливі потонули всі.
І тихо, як у казці, непомітно,
На крилах сон несе їх до весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317703
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
В серці тихо щемить від болю,
А в очах вже давно пустота,
Ти сказала, на поки доволі,
Буду жити, як є ще життя.
Користуйся, коли так потрібно,
Моє серце відкрите для слів,
Воно зовсім тепер не привітне,
Ти розбила надії у нім.
Полонила своїми очима –
Ти не думала, як я живу,
Тільки поглядом своїм навчила,
Що любов не дарують в раю.
Ти шукала в мені добре світло,
Подивися, я досі живу,
Як ж боляче, та не помітно,
Подивися на мене, прошу.
Убиваєш своїми словами,
Де ця проклята є пустота?
Я не хочу вмирати, ще рано,
Але смерть так неждано прийшла.
Ні за що я помер, ні для кого,
В тебе відповідь тільки – любов,
Боже, каюся ради святого,
Я тепер навіть Бога прошу.
В мене є безкінечність страждання,
А ти просто не любиш мене,
Ти казала, що все це кохання –
У душі так прекрасно живе.
Мене вічність назавжди забрала,
А ти просто всміхнулась у слід,
Ти не мала душі, просто грала
На чужих струнах серця й душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317043
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Я не верю любви,
Я ее ненавижу,
Берегу лишь тепло огня…
Но я верю в мечту,
Верю в то, что я вижу,
Верю в то,
Что тревожит меня.
Есть один огонек,
Среди тысячей звезд,
В этом жизни бескрайнем небе,
Без которого я
Средь людей одинок,
Без которого,
Словно бесцветен.
Иногда мне его
Зажигает судьба,
В этих мило-прекрасных глазах,
И тогда лишь они,
Могут видеть меня
Во всех моих
Радужных красках.
Еще верю в судьбу,
Еще верю в мечту
И немножечко верю надежде,
Но поверить любви
Я уже не смогу.
Для меня ее просто нету…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313061
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Все о том же пишу: о любви, о мечте,
О страданиях, боли, тебе, о себе.
О следах на снегу и следах на душе,
Все куда-то бегу, надоело уже…
Надоело уже все о том же писать,
О былом и о том, чего не догнать.
О стенах четырех и кругах на воде,
О несчастной любви и везучей судьбе.
И в рулетку играть, и крутить колесо,
Толи видеть, не видеть, и сон, и не сон.
Надоело уже: о росе на лугах,
О потопах, цунами, разбитых сердцах.
Силы нет сосчитать у души этажи,
Даю ручку тебе – все о том же…
13.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313076
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Когда человеку плохо - он становится творцом,
а когда хорошо - он остаётся потребителем. :)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257637
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 03.02.2012
Згадав Вівальді - Пори Року
І ніжних скрипок тихий спів,
Життя душевних нот - без строку,
Їх красень - січень закружив.
Торкнувсь скрипаль глибин сердечних
І пам"ять оживила знов
Тепло очей
І бескінечних - про наше майбуття -
Розмов.
А за вікном - зима сніжиться,
Спить міцно втомлена земля,
Спи, доле,
Хай тобі присниться
Чарівна пісня скрипаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308511
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Я вигадав тебе і ти з'явилась
Росою випала з небес,
У сні колись мені наснилась
Прийшла до мене із чудес.
Коли тебе побачив вперше
Подумав, я що це лиш сон,
Та ні, я знав тебе раніше.
Принаймні так мені здалось.
І погляд той, й вуста чарівні.
А посмішка, немов з казок
В очах твоїх небесні іскри,
Як повні кошики зірок.
Дивилась ти й томила душу,
І вірив я весна це ти
Тобі зізнатися я мушу,
В мені цвіли тоді сади.
Я в мріях жив, де синє небо
І ангелом хотів я буть,
Завжди ходити поруч тебе
У крила тепло загорнуть.
Та не здійснилось, те що мріяв
Від сна свого нажаль проснувсь
Побачив темно-сіре небо,
І в ковдру теплу загорнувсь.
Чому усе таке несправжнє,
Для чого бачим сни і мрієм,
Навіщо нам тоді надії
Чому в казки ще досі вірим.
І знаєш-ми живі бо вірим
В казки, які між нас живуть
Вони даровані нам небом,
Й від нас ніколи не підуть.
А я і далі мріять буду,
Хоча б тому, що мрія ти
Й тебе ніколи незабуду,
Кохання перше назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284661
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 24.12.2011
Найжорстокіше, найболючіше,
Найприємніше, найжаданіше...
Як же я за тобою скучила,
Я тікати від тебе не стану вже.
Я тебе випивала й хотіла ще,
Я п`яніла, дурніла, губила себе,
Не лишала нічого, витрачала усе
І щоразу... щоразу втрачала тебе.
Я летіла на твоїх крилах,
Потерпала від твоїх ударів,
Але кожного разу хотіла,
Так хотіла, немов в останнє.
Я тікала від тебе часом,
На край світу від тебе летіла,
Проте сонце твоє не гасло,
Твоє сонце завжди світило...
Я тонула в тобі й горіла,
Я мовчала в тобі й співала,
Я вмирала в тобі і жила,
Та ніколи тебе не мала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293821
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Що в ній приховано? А в ній сховалась мрія.
Без мрії вона буде не така
Незнана, загадкова і красива.
Шалена мрія – це і є вона.
Для неї Всесвіт – безкінечний мультик.
Немов дитина вона дивиться його.
Вона створила таємничий культ свій,
Їй більше не потрібно нічого.
Її взяла в полон отая мрія
І вигнала із голови думки.
Вона тендітно так і несміливо
Пішла блукати в лабіринти снів.
І заблукала… не знайти дороги
В цей світ скуйовджених реалій.
А може і не варто тої спроби
Вертатися у світ матеріальний?
Вона мрійлива, нащо їй реальність?
Вона живе бажаннями і снами,
А він – її єдина слабкість
З попсованими геть думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203148
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 22.11.2011