Gelly: Избранное

Процак Наталя

Мене лікує тиша й твої очі . .

Блакитне  покривало  над  землею
По  ньому  димом  стеляться  хмарини
І  сонце  тліє  денною  зорею...
Лоскоче  ніс  дурманний  цвіт  малини..  

Муркоче  ліс,  розгойдує  вітрила...
Ляклива  зелень  блимає    вогнями...
Леліє  вітер  у  польоті  крила,
Що  в  вишині  здаються  кораблями...

А  ти  впади  зі  мною  в  дикі  трави...
І  просто  помовчи...нехай  цей  спокій
Тебе  всього  наситить,  мов  заграви
Незайманих  і  згублених  утопій...

Нам  небо  захлюпоче  океаном
Тривожно  мерехтливо  безкінечно...
Мене  прикриєш  теплим  кардиганом
В  обіймах  заховаєш...так  доречно!

Спинився  час  -  відгомони  співочі
Принишкли  як  і  все  в  лісному  лоні
Мене  лікує  тиша  й  твої  очі...
І  теплі  на  щоках,  ніжні  долоні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата поступления 22.05.2016
дата закладки 10.06.2016


Потусторонний

Игры с разумом.

В    голове    опустелость,        бессмысленным,    тёмным  овалом.
На    душе    онемение    с  привкусом  новокаина
Закусало    до    судорог    в    горле    ласкающим    жалом,
Источающим    сладкой        горчинкою        запах    жасмина.

Полуявь    оплавляла    и    делала    зыбкими    стены.
Сон    накатывал    тёплыми,    мягкими    полутонами
И  казался  случайным.    Но    вдруг    выделялся    рефреном,
А    потом  исчезал,    не  испачкав  уставшую  память.

Всё    рождалось    из    точки,    едва    различимой    в    эфире.
Нарастало,    катилось,    давило    упрямой    волною,    
Вознесясь    к    небесам        в    величавом        и    грозном    ампире,
Разбивалось    о  землю,    безвольно  скатясь  к    паранойе.

Раскачаешь    порою  исскуственно        мысли-качели.
Эх,    сейчас    напишу    я    чего-нибудь    свежего  -    нате!
А    подскочишь    в    холодном    поту    на    больничной    постели.
И    от    крика    безумца    проснётся    сосед    по    палате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659966
дата поступления 16.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Процак Наталя

Мій вчорашній ТИ…

Вчорашній  дощ  залишив  на  згадку  затерті  сліди
Розмішавши  в  долонях  палітру  асфальтно-піщану
Цілий  світ  розчинив  мимоволі  в  краплині  води
Роз'ятривши  у  серці  моєму  від  спогадів  рану...

Всі  думки,  що  учора  здавалися(справді!...)  -"нічим"
Вже  сьогодні  мені  повернули  терпку  ностальгію
Ти  не  думай!До  того  я  зовсім  не  марила  цим
Але  й  бути  байдужою...просто,  як  ти!  -  не  умію...

У  розлуки  так  як  і  в  печалі  -  обличчя  одне...
Воно  сповнене  смутком(самотність  для  нього  у  звичку)
Я  крізь  сльози  завжди  говорила  собі:"Все  мине!..."
Тільки,  що  там  слова?  -  коли  з  серця  не  вийняти  шпичку

Не  втекти  в  небуття,  коли  вихід  один  то  обман
(Розтікається  біллю,  застигне  у  жилах  смолою...)
Жоден  час  не  спроможний  зцілити  всіх  зболених  ран
Бо  та  більшість  із  них,  вони  просто  зовуться  -  "тобою!"
............................................          ...
Прибиває  пилюку  асфальтну,  розсіяний  дощ
Як  приблуда  в  мені,  оббиває  знайомі  пороги
А  мені  залишається  бути,  одній  -  серед  площ
Де  вчорашній  мій  ти,  переплутав  до  мене  дороги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата поступления 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


гостя

Бути…



Коли  візерунки
Твоїх  знавіснілих  світів
Зберуться  в  орнамент  на  шибках  потрійного  суму,
Ти  просто  ідеш,  щоб  зіграти  на  струнах  вітрів,
Щоб  небо  впустити  
   у  чисту  свою  лагуну…

А  небо  –  не  йтиме…
І  ти  –  не  знаходиш  слів…
Лиш  струни  торкаєш…  торкаєш  ті  струни  срібні…
Регочеться  небо…  і    шмаття  твоїх  прапорів
Несе  по  асфальту…  
   й  нікому  більш  не  потрібні

Світанки  колишні…  
У  римах    пустельних  вітрів
Це  виразне  ”бути”…  (і  ти  обіймаєш  гітару…)
Це  виключне  “бути”  у  кожному  з  нових  життів  -
Як  “бути  із  нею”
     в  уламках  твого  аватару…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658373
дата поступления 09.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Лина Ланская

І ЗАВТРА ПРИЙДЕ

І  завтра  прийде,  як  сьогодні  і  вчора.
Робота  лаштунками  душу  сховає,
Ніхто  не  помітить;  Содом  і  Гоморра
Давно  розвалились,  вже  й  згадки  немає.

Давно  розвалились,  лишилась  покора
Та  щирі  молитви,  щоб  зглянувся,  може...
А  серце  розмахує  молотом  Тора
І  кров  стугонить  так  бурхливо  -  негоже.

І  кров  стугонить,  бо  жива  ніби  й  досі,
Хоч  іноді  хочеться  з  мосту  та  в  річку.
І  лотосом  сяяти  у  безголоссі  -
Німого  страждання  ввімкнуть  кінострічку,

Німого  страждання...  роками  безсило
Відлуння  котилось,  знайшло,та  запізно.
Торкнулось,  завмерло  і  заголосило,
Упало  в  провалля  укотре,  нарізно.

13.04

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659354
дата поступления 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016


Лина Ланская

ВІДДАВШИ

Залиш  своє  серце  собі,
А  я  обійдусь  тим,  що  маю
Питаєш  мене,  чи  скучаю?
Скучаю  -  самотньо  в  юрбі.
Залиш  своє  серце  собі

Коротке  -  один  лишень  вдих,
Нестримане  наше  кохання.
І  знову  листи,  запитання:
Чому  не  для  нас,а  для  них,
Коротке  -  один  лишень  вдих.

Не  треба  жалітись,  жалю
Не  випити,  не  розплескати
Якщо  не  знайшли,  не  спіткати
Молитись,  та  тільки  й  молю:
Не  треба  жалітись  Жалю.

Заплющивши  очі  забудь,
Що  свято  було;  від  учора
Гризе  серед  ночі  потвора,
Здіймає  в  душі  каламуть.
Заплющивши  очі  забудь.

Віддавши,  тужи-не-тужи,
Лиш  попіл  та  крихта  надії,
Зомлію,тріпочуться  вії
Казала  ж  колись  6ережи.
Віддавши,  тужи-не-тужи
19.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652923
дата поступления 20.03.2016
дата закладки 13.04.2016


Процак Наталя

Безсоромний Шекспір (п'єса не про Нас)

Простирадлом  шовковим  і  чорним  спускалася  ніч
Наче  кішка  тихенько  на  лапках  входила  у  місто
Зачепила  верхівки  дерев  -  доторкаючись  пліч
Зовсім  сонного  світу...  -  робила  це  так  урочисто!

Заблистить  водоспад  недосяжно-незайманих  зір
Проливаючи  сяйво  з  вікон,  відіб'ється  на  стелі
І  без  стуку  і  просу  (крізь  скло)  Безсоромний  Шекспір
Свої  погляди  срібні  залишить  у  нас  на  постелі.

Ми  від  нього  тихенько  і  швидко  заб'ємось  в  куток
Утонувши  в  мовчанні  -  очима  торкаючись  неба
Якби  знав  круглолиций,  що  нас  розділяє  лиш  крок
То  б  не  думав  тоді  -  тільки  б  діяв  і  мав  те  що  треба!

По  долонях  твоїх  мої  пальчики  зводять  мости
Теплим  вітром  цілунки  грайливо  гуляють  по  шиї
Ми  у  ніжних  обіймах  відкриємо  дальні  світи
Ті  що  вчора  іще  для  нас  звалися  просто  -  "нічиї"

Тиха  ніч  за  вікном  з  блиском  зір-ліхтарів  в  унісон
Мерехтять  мов  дрібні  діаманти  в  руках  ювеліра
Ми  обоє  настирливо  й  вперто  долаємо  сон
І  так  само  уперто  минаємо  очі  Шекспіра!

Заховай  погляд  -  стій!(не  шукай!)  свою  п'єсу  нову
Не  про  нас  ти  напишеш!Забудь!  Я  і  він  -  ніпричому!
Тільки  Місяць  не  хоче  сприймати  розмову  мою
І  продовжує  мовчки  чекати  у  небі  нічному...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата поступления 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Soul_

от-мо-ли меня……

Отмоли  меня.  День  мой  вымерян
и  раздЕлен  напополам.
Проливается  март  по  линиям
предапрельным.  Слепым  словам
вторит  песенность  птичье-стайная.
В  перекресточных  жерновах
перемолоты  встреч  случайности
в  пыль  и  прах.
Отмоли  меня  неколеночно.
В  полнолунности  тишины
напиши  на  небес  расстеленность
ноты-сны...
от-мо-ли  меня......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657088
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 06.04.2016


Процак Наталя

*******

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)та    вірш  цей  знову,  твій!
Тремтить  моя  рука  і  голос  затихає  у  темряві  німій...
Я  більше  не  твоя!  Хоч  нею  не  була!  Все  скінчено  з  тобою!
Залишуся  сама  поміж  химерних  днів  вже  вільною  рабою...

Мені  вже  не  болить!  Та  й,  що  могло  боліти?!  З  тобою  ми  чужі!
У  душ  по  десять  лиць  в  моєї  лиш  одне!...(кому  до  цього  діло?!)
І  все,  що  в  нас  було!  А  може  не  було?  Вже  все  переболіло!
По  звичці  знову  я  на  пазли  розкладу  душевні  вітражі...

Останній  крик  і  все!  Мовчить  душа  моя...а  далі  -  порожнеча!
Липка  мов  течія  із  сліз  і  самоти  від  зболених  утрат
Як  хочеш  називай!  Та  тільки  не  кажи,  що  це  моя  утеча!
Нічого  не  сказав...пішов  і  залишив  із  серця  дублікат...

Тепер  твої  слова!  А  що  твої  слова?!  Кому  вони  потрібні?
Мене  вже  не  печуть!  В  тобі  перегорять  -  погасне  їхній  жар!
Та  лишаться  сліди  -  обвуглені  вони...(і  на  тавро  подібні!)
Куди  тепер  вже  нам?  Чи  зійдуться  шляхи?  Не  скаже  наш  радар...

Пишу  тобі  рядки  і  зболені  вони  -  розбавлені  туманом!
Ти  хочеш  їх  порви,  а  хочеш  залиши...мені  тепер  байдуже!
У  тиші  голосній,  звучить  наче  струна  моє  ледь  чутне:"Друже,
Чи  віриш  й  сам  у  те?  (скажи  і  не  лукав!)  Чи  все  було  обманом?
........................................

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)  та  вірш  цей  справді,  твій!
Мовчить  моя  душа...і  серце  не  бунтує  в  байдужості  німій...
У  стоголоссі  снів  безликих  і  пустих  -  сумую  за  тобою!...
.......................................
...ніхто  не  відповість...(  порожня  німота!)  в  розмові  із  собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 06.04.2016


Процак Наталя

Він заплітав в її волосся дикі квіти…

Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  не  вщухали  шепотіти:
-Нехай  тобі  насняться  у  зимові  сни...

В  його  долонях  проростало  сонцедиво
Крізь  пальці  просочилось  золотим  піском
Він  так  тремтів  над  нею  так  лелів  дбайливо
І  насолоджувався  солоду,  ковтком...

Він  заплітав  у  її  коси  крихти  неба
Вплітав  загублену  від  віч  неба  блакить
І  лиш  у  ній  одній,  була  його  потреба
І  тільки  з  нею  цінував  він  кожну  мить...

Він  так  любив  у  ній  її  журливі  очі
Приховану  усмішку,  стомлено-  легку
Ті  поцілунки,  що  зривав  із  губ  дівочих
Тендітну  постать,  несміливу  і  крихку...

Він  заплітав  в  її  волосся  світлі  зорі
Що  пролились  намистом    у  його  руках
Спивав  краплинами  з  зіниць  роси  прозорі
Що  стали  сіллю  на  просушених  губах...
......................              .......................  ...
Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  будуть  досі  шепотіти:
-  Вони  тебе  зігріють  у  зимові  сни...
 
натхненням  послужила  поезія  автора
Микола  Карпець))    "Він  заплітав  її  волосся"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата поступления 07.12.2015
дата закладки 02.04.2016


Systematic Age

Десь далеко…

Самотній  старець,  що  сидів  на  призьбі,
Накрившись  пледом  й  чаю  попивавши,
Дивився  в  далечінь,  казав:  "Ми  різні,
Ми  мов  той  дощ,  який  усіх  розважить,

Який  розкаже  теплі  таємниці..."
Сидить  собі  один...  Один...  Один...
Ліхтар  на  ґанку,  хвильки  у  криниці...
Дощ  падає  на  трав'яний  килим...

Поскрипувало  крісло  під  ногами,
Об  бляху  краплі  градом  розбивались...
Ліси  і  гори,  ще  й  старечий  камінь
Свистіли,  пили,  билися,  братались...

Але  ніхто  людським  не  відгукнеться...
Сидить  один  -  навколо  лиш  хребти...
Гарячим  ритмом  билось  в  грудях  серце...
Він  спав...  Спав  під  мелодію  вітрів...

01.04.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата поступления 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Процак Наталя

Ми зможем… варто лиш схотіти…

Не  говори,  що  "нас"  нема...
Не  зводь  між  нами  сніжні  стіни
Хай  за  вікном  давно  зима
Та  я  ще  вірю...будуть  зміни...

Ти  не  гаси  в  душі  вогонь
Для  нас  усе  іще  можливо...
Відчуй  тепло  моїх  долонь
Допоки  віриш...буде  диво...

Мій  серця  чуйний  перестук
Дасть  відповідь  на  всі  питання
Ти  вбережи  себе  від  мук
Відкинь  усі  свої  вагання...

Прошу!...лишись  моїм  крилом
Отим,  єдиним,  щоб  злетіти...
Наша  незгода  стане  сном
Ми  зможем...варто  лиш  схотіти...


натхненням  послужила  поезія  "  Хай  незгода  наша  стане  сном!"
Автор  нікомуневідомий




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627186
дата поступления 08.12.2015
дата закладки 29.03.2016


Анатолій В.

Далека гроза.

Вечірню  спеку  рве  на  шмаття  вітер,
Ховаючи  за  хмарами  зірки,
І  я  відкритий  вітрові  і  світу  —
В  душі  рояться  римами  думки...

А  десь  далеко  пахло  вже  дощем,
Кудлате  небо  падало  все  нижче,
І  разом  з  ним  тривожно-ніжний  щем
Вповзав  тихенько  в  душу  ближче  й  ближче...

Громи  клубком  котили  хмари  в  ніч...
Як  фотоспалах,  блискавиці  світло...
І  тіні  розбігались  врізнобіч,
А  цвіркуни  відспівували  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата поступления 11.08.2015
дата закладки 29.03.2016


Анатолій В.

Весняний настрій

У  сонячний  промінь  п`янкої  весни  
Вплету  заримованість  літер...
Тобі  розповім  свої  мрії  і  сни,
А  ноти  напише  нам  вітер.

Здійме  до  небачених  досі  висот  -
Душа  заспіває  віршами!..
У  терції  вітряно-сонячних  нот
Оте,  невловиме,  між  нами,

Що  ріже  рутину  зажурених  днів,
Що  в  серці  тріпоче  крилато...
Почую  далекий  проникливий  спів,
Що  змінює  будні  на  свято!  

Побачу  в  простому  приховану  суть,  
Яскравість  -  у  сірім  відтінку...
Та  знаю:  ніколи  мені  не  збагнуть  
Кохання  і...  загадку-жінку!

   Милі  жінки!  
 В  цей    весняний  день  сердечно  вітаю  Вас  
   із  найпрекраснішим  святом  весни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата поступления 08.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Процак Наталя

Божеволію!…

Божеволію  від  нього...під  прицілом!
Його  погляду  п'янкого  -  гострі  стріли,  
Мене  наскрізь  прорізали  (тихо  тліли...)
Я  його  всього  вдихала,  цілим  тілом!

Він  на  схеми  розбиває  мою  душу!
А  я  виходу  не  маю  -  хочу  й  мушу!
Особистий  мій  наркотик.Я  -  залежна!
Не  була  із  почуттями  обережна...

П'ять  хвилин  його  тепла  -  ейфорія!
Він  вогонь,  а  я  вода...(неподібні!)
У  відмінностях  своїх  були  згідні,  
Бо  не  в  змозі  обійти  спокус  змія...

В  атмосфері  його  віч  -  бережливо  
Розчинилася  уся  й  так    квапливо,
Все  шукала  я  у  ньому  свій  притулок
А  знайшла  для  серця  свого  порятунок

"Божеволію!...."  -  йому  прошепочу...
В  підсвідомості  тремтить  непокора...
Я  на  нього  (безнадійно)  дуже  хвора!!!
І  одужувати?...(впевнена)
...............................  я  не  хочу!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635850
дата поступления 14.01.2016
дата закладки 29.03.2016


A.Kar-Te

Поторопись, фиалковый апрель…

Поторопись,  фиалковый  апрель,
Февраль  дождём  унылым  многоточит
И,  призывая  мокрую  метель,
Весну,  увы,  и  в  марте  не  пророчит.

А  я  всё  жду,  когда  придёт  апрель,
На  цыпочках  тихонько  подкрадется
И,  приоткрыв  зимы  тугую  дверь,
Весенней  негою  ко  мне  ворвётся.

Колышут  ветви  голые      ветра,
Мир  серости  и  одинок,  и  жалок...
Так  снизойди  же  милостью  весна,
Укрась  его  букетиком  фиалок.





(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата поступления 23.02.2016
дата закладки 29.03.2016


Потусторонний

Эх, девочка…

 Эх,  девочка...  Нам  было  хорошо
 пройти  с  тобой  лишь  несколько  ступеней,
 где  разница  во  взглядах  поколений
 не  вызывала  выраженный  шок.

 Слепя  друг  друга  радужным  огнём,
 парили  души  искрами  над  бездной.
 Казалось,    вместе  -  страшно  интересно.
 Ещё  страшнее  сделалось  потом.

 Стал  отвечать  ударом  на  удар
 слов  камнепад  .  Волна  непониманья
 похоронила  нежные  желанья,
 как  умерщвлённый  ненавистью  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654424
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Процак Наталя

У небо - до зірок! ….

Над  нами  небо-стеля
Велична  синя  даль...
***
......  любов  дарує  крила,  
......  любов  -  то  сенс  життя!
                               автор:Митич@
                               з  поезії:"  Почуй  мене  крізь  галас!"


У  ангелів  позичу
Я  крила  -  зроблю  крок!
А  ти  мене  покличеш
У  небо  -  до  зірок!

Тебе  я  чую!...Галас?
Не  спинить  вже  мене...
Давай  втечемо  -  зараз!
Не  стримуй  й  ти  себе!

За  мріями  у  небо
Ми  з  вітром  -навсібіч!
І  все,  що  мені  треба
Це  дотик  твоїх  віч!

Розхристані  вітрила
У  хмар  -  ми  вкрали  сни!
Любов  нам  дала  крила
Ми  близько  до  весни...

Я  чую  тебе,  милий!
Крізь  тисячу  вітрів
Я  знаю  ти  щасливий!
Не  треба  зайвих  слів...

Заплющ  свої  повіки  
Забудь  усе  -  і  мрій!
Знай,  я  твоя  навіки
А  ти  назавжди  мій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 29.03.2016


Митич@

Почуй мене крізь галас

Почуй  мене  крізь  галас,  
Крізь  тисячу  вітрів,
Втечемо  просто  зараз
До  теплих  берегів...

Втечемо  та  збагнемо,
Хто  ми  в  чужих  руках,
Ми  сонце  увімкнемо
Та  поховаєм  страх!

Тримаємось  за  мрії
У  снах  та  на  яву
І  скоро  наші  дії
Розбурхають  весну!

Спливає  час  повільно
Й  водночас  швидко  так
А  нам  безмежно  вільно,
Щасливі  ми  ще  б  пак.

Твої  думки-пустеля,
Мої  думки-кришталь,
Над  нами  небо-стеля,
Велична  синя  даль!

Любов  дарує  крила,
Любов-то  сенс  життя!
Ти  поруч  моя  мила
Тому  й  щасливий  я!

Почуй  мене  крізь  галас,
Крізь  тисячу  вітрів,
Втечемо  просто  зараз,
Але  не  треба  слів...

Втечем,  як  бистрі  ріки,
Вже  близько  прірва  мрій,
Знай,  ти  моя  навіки!
А  я  навіки  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640910
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 29.03.2016


malinka

Обзор непогоды (на Gelly - 9 )

В  душе  сегодня  облачно,  местами-
Дожди  идут,  местами  -  снегопад.
Порой  к  рассвету  доживешь  едва  ли,
Как  и  рассвету  этому  не  рад..
А  за  окном  -  давно  прогнивший  город
В  затылок  дышит,  смотрит  сквозь  прицел
И  строит,  строит,  строит  коридоры,
Чтоб  ты  в  них  \за  минуту\    постарел.
Веревки  рук,  шаги  ,следы,  витрины,
Цветы  у  ног,  цветы  из  хрусталя...
И  только  те  глаза..  Глаза  -  руины
Смогли  тебя  убить.  Зашить.  Распять.
Рассеять,  как  зерно  тебя,  как  пепел
В  пустынях  душ  ослабнувших  людей,
Сломать  стереотипов  высший  степень,
Не  став  ни  на  минуту  счастливей.
Зашторь  весь  мир.  Забудь  его  на  время.
Живи  без  слов.  Молись  своим  богам.
И  пусть  любим  ты  далеко  не  всеми,
Но  жив,  пока  ты  помнишь  те  глаза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655229
дата поступления 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016


залюблена у світ

Пошук істини

А  ти  чекав…  я  знаю,  ти…  чекав…
Ховався  в  тіні  дум  оскаженілих,
І  плутався  у  здогадках  несмілих,
Як  злодій,  крадькома  тягнути  став

Серед  мережива  інтриг  й  людви  осУд
На  ниточці  прозорій,  безконечній,
Вразливій  до  тертя,  тонкій,  безпечній
Пацьорку  сенсу,  смислу  без  полуд…

А  ти  шукав…  так  довго,  будь-що  будь,
Уперто  добираючи  частинки
Складав  у  візерунок  намистинки
У  той,  єдиноправильний  у…  СУТЬ…

Не  зупинись!  Не  стань  на  півшляху!
Не  кидай  справу,  раптом  розпочату  -
Нехай  немає  схвальної  печаті
На  ній…  іди,  не  знай  страхУ!

Ти  так  чекав,  що  зараз  вже  не  смій
Звернути  вбік,  -  бери  винагороду!
(Відсутність  страху  –  то  таки  свобода)
 Ти  ІСТИНУ  знайдеш  в  душі...  своїй…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621673
дата поступления 17.11.2015
дата закладки 19.03.2016


Психоз

Ты знаешь город слишком стар и слаб…

 Soul  _    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649527

Ты  знаешь  город  слишком  стар  и  слаб...  
чтоб  расцвести.  
Красавицу-весну  ни  с  чем  оставив  у  порога.
Ведомый  ведь  не  в  праве  выбирать  
дорогу  по  артериям  района  к  богу.
На  то  чтоб  постареть  душой  хватает  пол  часа
измучила  тропа  по  терням  к  звездам
лики  святых  сквозь  смог  и  гарь
мне  кажутся  здесь  чем-то  не  серьезным...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652042
дата поступления 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016


Іванна Западенська

Я нуждаюсь в тебе, идиот!…

До  чего  же  ты  глупый  порою,
Почему  же  не  можешь  понять,
Что  так  хочется  мне  быть  с  тобою,
Просыпаться  с  тобой,  засыпать.

И  в  немыслимо  сладостный  вечер,
Взять  за  руку  тебя  у  костра,
И  обнять  твои  сильные  плечи,
Лишь  в  глаза  твои  прямо  смотря,

Говорить,  что  ты  лучший  на  свете,
Что  таких  мне  не  встретить,  увы,
И  смеяться  так,  словно  мы  -  дети,
И  мечтать  средь  зеленой  травы,

Упиваться  твоим  ароматом,
Сладким  вкусом  малиновых  губ,
Просто  быть,  находиться  лишь  рядом,
Мой  спаситель  и  мой  душегуб.

Только  всё  это  -  грёзы,  что  молча,
Лишь  витают  в  моей  голове.
Лишь  надежды.  Бессмысленно  очень
Всё  теряется  вглубь  в  синеве.

Напишу  свои  чувства  я  в  строчках,
И  листочек  сверну  в  самолёт,
И  пущу  в  облака.  Между  прочим,
Я  нуждаюсь  в  тебе,  идиот!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651318
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016


Потусторонний

После снега.

После    снега    земля    словно    женщина.
Вся    измята        остатками    сна.
Макияжа    на    ней    не    замечено,
Распустилась    за    зиму    одна.

Ощетинились    кустики    ёжиком
На    безжизненных,    серых    холмах.
Что-то    тётя    совсем    не    ухожена,
Ранним    мартом,    на    первых    порах.

Вновь    снежинки    кружатся,    срываются
Из-под    хмурых    небесных    бровей.
Потускневшую    гладят    красавицу    
По    её        прошлогодней    траве.

Без    любви    одичала,    замаялась,
Обнажила    худое    плечо.
Жаль,            заката    холодное    марево
Не    целует        ещё    горячо.

Восхитителен    ранними    вёснами
Твой        расцвет    на    помятой    щеке.
Зеленеешь    пока    только    соснами,
Скоро    будешь    с    букетом    в    руке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649629
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Процак Наталя

Впусти мене у себе подихом Весни….

Ти  розцілуй  моє  волосся  зі  спини
Вдихни  на  повні  груди  свіжий  аромат
Мій  погляд  розціни  у  кількості  карат
Впусти  мене  у  себе  подихом  Весни...

Ти  полюби  мене  до  болю  і    до  сліз
Відкрий  у  собі  ще  невідані  світи
В  мені  підсніжниками  першими  цвіти
І  дофарбуй  за  мене  створений  ескіз...

Ти  розчинись  в  мені,  як  березневий  сніг
Гарячим  полум'ям  бурхливої  ріки
Хочу  тебе  відчути  дотиком  руки
Щоб  первоцвітом  прорости  у  твоїх  ніг...

Ти  не  жалій  для  мене  своїх  почуттів
Тобі  сторицею  верну,  і  ще  додам
Повір,  і  цього  буде  малувато  нам
Усе  отримаєш  -  чого  б  не  захотів....

Ти  повивчай  мене  торканнями  долонь
По  сантиметру  виміряй  мій  небосхил
Не  припиняй!  -  навіть  якщо  і  бракне  сил
І  зупинись!  -  лише  на  дотик  наших  скронь...

Ти  відтвори  в  реальності  всі  мої  сни
І  проведи  мене  дорогою  до  раю
І  хай  не  буде  цьому,  ні  кінця  ні  краю
Я  ж  проросту  у  тобі  паростком  Весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648143
дата поступления 01.03.2016
дата закладки 08.03.2016


птица

Заколка

Пусть  останется  как  есть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649795
дата поступления 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


залюблена у світ

Минулося?

Усе  так  просто,  нене,  як  все  просто,
Минулося  усе...  перетекло,
Осіло,  спресувалося  компостом
На  дно....

Усе  так  дивно,  знаєте,  так  дивно,
Так  легко,  гарно  й...  порожньо:  на  мить
Здалося,  що  я  знову  мовби  сильна...
Болить...

Так  стало  добре,  як  же  стало  добре
Себе  обманювати,  що  нема...
Тебе  нема...  І  я  тепер...хоробра?..
Дарма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597358
дата поступления 02.08.2015
дата закладки 03.03.2016


залюблена у світ

Душе, помовчи…

Озвалася  душа  замерзлим  плачем  -
Сумні  криштАлинки  додолу  потекли
Прекрасні,  грАнені  і  світлі….  Наче
Ніхто  й  не  кликав  їх,  бо  не  було  коли

Ні  скрикнуть,  ні  зітхнути  поміж  болем
Смачним,  солодко-щемним…  Все  ж  беру  ключі
Замкнути  серце…    Загорну  сувоєм
Любов  Тобі  на  пам’ять…  Душе,  помовчи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588710
дата поступления 20.06.2015
дата закладки 03.03.2016


залюблена у світ

Повернувся…

[quote]Я  стояв  у  кімнаті,  запорошений  пилом,
Затаврований  сумом  далеких  доріг...
Я  дививсь  тобі  в  вічі,  а  пальці...тремтіли
І  старенький  заплічник  лежав  біля  ніг...
[/quote]

відповідь  на  твір  посполитого  "Я  стояв  у  кімнаті..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611954

Я  хотіла  сказати  «привіт!»    і  -  мовчала…
Слово  наче  заклякло  в  здійманні  грудей…
Підійшла,  усміхнулась  і  погляд    сховала
У  твоїм  божевіллі  зелених  очей…  
Я  збиралась  жалітись,  як  довго  чекала,
Як  топила  зрадливих  терзань  ланцюги...
Та  -  ні  звуку…  лиш  руку  тремтячу  стискала
Найріднішу,  найближчу,  бо  ти  –  дорогий…
Найдорожчий,  найкращий…  Я  все  вибачаю  -
Кригу  сірих  ночей  і  мовчання  пітьму…
Я  торкнула  цілунком  вуста  твої  скраю,
Пригорнулась…  Не  хочу,  щоб  більше  саму
Ти  лишав  мене  хоч  на  хвилину,  секунду…
Я  коханням  тебе  обплету,  обійму,
Не  чекатиму  втрат,  сміливішою  буду
І  в  життя  те,  чого  не  додАло…  візьму…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612202
дата поступления 09.10.2015
дата закладки 03.03.2016


залюблена у світ

Послання

Котяться  сміху  прозорі  кришталики
Ген  аж  туди  -  аж  на  той  кінець  хвилі  -  
Це  мій  дзвінкий  Тобі  меседж  іздалеку,
Радості  пуп'янки...  квіти  неспілі!

Як  би  хотілось  до  Тебе  горнутися,
Слухати,  нишкнути  десь  біля  серця
І  щоклітинкою  сонцем  всміхнутися,
Світ  роздивитися  в  рОжевім  скельці!

Як  мені  марився  в  кожнім  заплющенні
Твій  поцілунок  в  тремтливі  повіки,
Але...  стривай...  механізми  запущені...
В  часі  і  просторі  -  навпіл...  довіку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622189
дата поступления 19.11.2015
дата закладки 03.03.2016


залюблена у світ

Народження кохання

Я  жадібна,  напевне,  до  пізнання:
Вкусити  яблуко,  відчути  його  стиглість…смак
Зловити  мить  народження  кохання…
Вагітним  був  ним  хтось  колись  і…  як?

Хто  сіє  сім’я  те  п’янке,  жагуче
Амури,  Лада,  а  чи  зустріч  поглядів,  очей?
Щоб  били  гостро,  влучно,  неминуче
Потоки  пристрасті  нестриманим  ключем…

Яке  воно  в  тендітнім  ембріоні?
Вразливе,  ніжне,  а  чи,  може,  пружне  і  гнучке?
Чи  здатне  множитись,  народжувати  клонів,
А  раптом  лиш  одне-єдине  й  сторожке?

Росте,  міцніє  воно,  як  стеблина,
Як  пагін  впертий,  що  проб’ється  раптом  крізь  бетон
Крізь  терни,  вітер,  смерч,  цунамі...  в’ється,  лине
І  врешті  випустить  своє  єство  –  бутон

Прекрасний,  світлий,  як  найбільше  диво...
Його  ти  бачиш?  Сліпить  очі,  пломенем  зорить!
То...  сяйво  заховає  від  очей  сторонніх  соромливо
І  зачаїться…  тс-с-с  ,  бо  (як  дитина)  тихо  й  мирно…  снить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613410
дата поступления 15.10.2015
дата закладки 03.03.2016


залюблена у світ

До Янгола

О,  Янголе  відтінку  антрациту,
Ти  що  несеш  в  собі?  Любов?  Печаль?
тобі  молюсь,    шепчу  несамовито
слова  кохання…  ти  не  чуєш?  Жаль…

Я  маю  світло,  ти  його  роздмухав,-
Яскравий  пломінь  щирих  почуттів,
Ховати  намагалася    -  не  слухав…
І  я…  корилася....  бо  ти...  хотів…

О,  Чорний  Янголе  моєї  волі,
О,  Пишний  Принце  марев,  мрій  і  снів,
Не  муч,  віддай-но  їх  мені,  доволі,  
Час  скинути  тобі  тягар  наспів…

О,  цей  тягар,  ця  ноша  наймиліша
І  найясніша  з-поміж  всіх  світил!
Хоч    лямка  душу  шарпає  і    ріже,
Терпітиму…  нестиму,  доки  сил…

Твоє  бажання,  Янголе,  благання
Для  мене  найсвятіше  всіх  прохань,
Горнуся  в  антрацитове  убрання  -
Бери  тепер...  бери…  та  не  порань

О,  Янголе,  чорніший  тої  ночі,
Коли  відкрилася  я  почуттям,
Єства  мого,  воно  таке….  жіночне,
Тендітне  і  крихке…  як  і  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597509
дата поступления 03.08.2015
дата закладки 03.03.2016


птица

* МЫ *

Поседели  машины
Серебром  декабря.
Мы  уже  не  чужие,
Но  еще  не  семья.
И  на  мокром  
Асфальте,
Как  в  экранах
Витрин,  
Неустанно  мигают
Повороты  машин.
А,  душа  уже  просит,
Настоящей  зимы.
Где  опавшей  
Листвою,
Не  замерзнут
Мечты.
Где  прекраснее
Чуда,  на  свете  
Лишь  Ты.
Где  все  главные
Строчки,  
Начинаются
С  "МЫ".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160547
дата поступления 11.12.2009
дата закладки 02.03.2016


птица

С удачей на едине.

Всегда  веселый,  
В  пыль  обиды
Я  зависти  не  знал.
И  каждый  раз
Души  руины,
Я  осторожно  собирал.
И  за  всю  жизнь,
Под  сердцем  камень
Я  ни  когда  не  оставлял.
Шутил  с  судьбой,
Горел  как  пламя
Цветы  не  правды  собирал.

И  злились  на  меня  морозы,
И  тешила  меня  весна,
И  осень  мне  дарила  слезы,
И  летний  день  любил  меня.
Шутила  тетка  непогода,
Водила  по  миру  земля.
Мои  прекрасные  вы  годы!
Куда  бы  делись  без  меня.

Знакома  девичья  мне  ласка,
Загадка  –  женская  душа.
Жизнь-удивительная    сказка,
 Что  без  картинок  хороша.
Хотел  бы  я  не  ошибаться,
Моя  удача  госпожа…
Со  мною  вам  не  распрощаться.
Я,  вас  люблю!  А  вы  меня?

Все  чаще  в  кризисе  душевном,  
Виновна  новая  луна.
Не  у  меня  –  прошу  прощения,
Не  в  рамках  планка  высока.
Хотя  не  раз  роняли  замки,
Души  воздушные  врата.
Я  все  ключи  храню  поныне,
До  боли  память  хороша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168480
дата поступления 27.01.2010
дата закладки 02.03.2016


Пётр Кравчина

Моя Відьма

моїй  дружині


Який  чудовий  краєвид:
Осінній  день,  вона  зі  мною,
А  я  –  єдиний  на  весь  світ,
Захоплений  її  красою.

Ось  вже  на  ґанку  листопад
В  якому  вкрала  в  мене  спокій
Та  відьма,  від  чиїх  принад
Я,  наче  в  озері  глибокім.

Мені  дорожче  за  усе
Земля,  де  мрії  я  плекаю,
Куди  мене  душа  несе,
Де  врода  батьківського  краю...

...де  все  життя  лише  мене
Чекає  відьма  –  я  це  знаю,
Бо  і  хвилини  не  мине,
Щоб  не  сказав  їй:  «я  кохаю!»

12-14.10.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286758
дата поступления 17.10.2011
дата закладки 02.03.2016


Пётр Кравчина

Глашатай

В  полумраке  сгущаются  тени,
Ветер  треплет  прически  дерев;
Силуэт,  преклонивший  колени,
Перед  храмом  стоит,  замерев.

Тихий  шёпот  молитвенной  речи,
Помогающей  на  ноги  встать  -
Это  я  возлагаю  на  плечи
И  несу  за  собой  благодать.

Там,  где  люди  похожи  на  статуй,
А  дома  -  словно  каменный  лес,
Новый  век  знаменует  глашатай  -
Его  песня  слышна  до  небес.

Зычный  крик,    раздающийся  снова,  
И  простёртая  в  сумраке  длань  -
Это  я,  пламенеющим  словом,
Выжигаю  до  пепла  гортань!

Санкт-Петербург,  
Ноябрь  2015  -  февраль  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645154
дата поступления 19.02.2016
дата закладки 02.03.2016


птица

вот так иногда бывает

Вот    так    иногда    бывает    -
это    как    летом    снег.
Конечно    он    быстро    тает,
но    в    памяти    нашей    нет.
Это    как    звезды    в    небе,    
светятся    для    тебя;
и    вот    вдруг    одна    упала,    
и    ей    оказался    я.
Это    как    поздней    ночью,    
чувствую,    что    не    сплю.
После    того    как    вечер
был    уже    на    краю.
Были    все    стерты    грани-
я    состоялся    сам.
Верьте,    что    в    этом    мире
есть    еще    чудеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69517
дата поступления 17.04.2008
дата закладки 01.03.2016


птица

Художник.

На    долго    остается    он    один
И    пред    собой    иной    рождая    мир
живой    загадочный    рисует    миг,
Природы    отражая    вечный    клик.
Рука    его    не    дрогнув    передаст,
Все    то,    что    удивляет    нас
Душой    холста    его    коснуться
Мечту    осуществить,    которая    вчера,
Была    забытой    или    умерла.
Манит  -  художника    рука,
Чья    легкость    безгранична    и    талантна,
Живой    подобна    песни    музыканта
На    волю  просится    душа,
Сказать,    о    чем    то  -  самом    главном
С  улыбкой,    тихо,    не  спеша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93104
дата поступления 17.09.2008
дата закладки 01.03.2016


Пётр Кравчина

+ Катя Желева "Сумеречная Баллада"

Полумрак  и  подснежник  в  профиль,
В  пряном  воздухе  тишины
Я  несу  тебе  крепкий  кофе
С  отраженьем  парной  луны.

Размешай  лунный  свет  янтарный
И  подуй  на  горячий  пар,
Дразнит  нас  аромат  коварный
Колдовством  своих  древних  чар.

На  поднос  я  поставлю  сливки,
Твой  любимый  черничный  джем,
Брошу  в  вермут  по  две  оливки
И  хрустального  льда  драже.

В  небе  ночь  разбросала  всюду
Звёзды  ранние,  как  росу…
Я  смотреть  на  тебя  лишь  буду,
Когда  ты  расплетёшь  косу.

***
Ты  в  волос  моих  русых  нити,
Словно  в  ведьмину  сеть  попал.
Я  желаю  твоих  открытий
В  королевстве  моих  зеркал

И  сейчас  ты  шагнул  в  бездонный
Омут  серых  таёжных  глаз,
Ведь  позволил  надеть  попону
На  себя  твой  смутьян-пегас.

Ты  любил  лишь  свою  свободу,
Голубые  ручьи  дорог,
Но  сегодня,  в  туманных  сводах,
Ты  расстаться  со  мной  не  смог.

Прикасаюсь  к  твоим  запястьям,
Но  обжечься  боюсь  огня.
Я  в  твоей  безграничной  власти  –
Через  трубочку  пей  меня!

***
Выливается  тьма  густая
Карамелью  на  руки  мне…
Что  за  тайну  в  себе  скрывает
Океан  твой  на  самом  дне?

Лижут  ночь  язычками  свечи,
Под  окном  теней  веера…
Только  джокер  побить  мой  нечем
И  с  ума  сводит  эта  игра.

Я  ворую  твой  жемчуг  редкий
С  непокорных  морских  глубин,
Словно  дети  крадут  ранетки,
И  бросаю  на  ткань  перин.

Полумрак  и  подснежник  в  профиль,
Мы  под  взором  немой  луны
Допиваем  остывший  кофе
В  пьяном  воздухе  тишины...

22.01  –  29.01.2010

страница  Кати:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7647

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169177
дата поступления 31.01.2010
дата закладки 01.03.2016


Пётр Кравчина

+ Катя Желева "II"

Осень    бережно    скрывает    равнодушье,
цедит    в    лужи    вымученный    свет.

Вечер    выкипел…

Привычное    удушье,
как    собака    чувствует    мой    след.

Ворожба    заката    выбила    границы
ранней    ночи    и    упала    в    пруд,
застревая    в    камышовых    спицах,
где    ее    за    чудо    не    сочтут.

От    оборванных,    когда-то    сильных    крыльев,
шрам    остался    римской    цифрой    два.

Тропы    прошлого,
залатанные    пылью,
обрамляет    жжёная    трава.

Своих    мыслей    ранних    прорванные    сети
я    бросаю    в    заводи    потерь.

И,    как    лист    пожухлый,
треплет    вольный    ветер
за    тобой    незапертую    дверь.

уходя    святой    дорогой    белых    лилий,
что    приколоты    на    небосвод,
ветры    севера    вздымают    вихри    пыли
и    сдувают    с    неба    лунный    плот.

Протыкает    ночь    иглой    пустые    пяльцы
прошлой    жизни...

Лопнул    тонкий    лед…

Мы    давно    привыкли    заново    рождаться,
чтоб    ступать    в    окаменевший    брод.

Исчезают    в    лужах    блики    отражений,
застывают    на    устах    слова...

Осень    бережно    рисует    наши    тени
в    лунном    свете    римской    цифрой    два.



23    сентября    –    4    декабря    2010
/Новосибирск  -  Энергодар  -  Петербург  -  Запорожье/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230054
дата поступления 20.12.2010
дата закладки 01.03.2016


птица

Там уставшее мое детство

Там  уставшее  мое  детство,
Камнем  серым  лежит  душа
Там  разбитое  мое  сердце,  
И  ранимая  тишина.

Наполняясь  песочной  бурей,
Бьется  пылью  в  лицо  судьба
Вековыми  дубами  стала,
Молчаливая  красота

Там  заброшенное  начало,
Там  не  сбывшиеся  мечты
У  обрыва  трава  сухая,
Все  замаливает  грехи

Не  одной  нет  туда  дороги,
Там  уставшее  небо  спит  
Там  рассвет  бесконечно  долго,
О  закате  мне  говорит.

Это  место  моих  признаний
Над  карьером,  где  лес  застыл
Будто  между  двумя  огнями,
Равнодушным  не  много  был.

Там  над  пропастью  одиноко,
так  с  горбатились  от  весны,
Заслоняя  собой  пол  неба  -  
С  голым  корнем  висят  дубы.

Осыпаясь  песком  под  ними
Спит  карьер,  исчезают  дни,  
Рухнет  скоро  мой  камень  серый,
Но  не  рухнут  мои  мечты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74398
дата поступления 16.05.2008
дата закладки 01.03.2016


птица

кто-то

мир    наш  из    тоненьких    ниточек,
спутался    старым    клубком;
каждый    незнающий    истины
 тоже    запутался    в    нем.
Кто-то    живет    в    ожиданиях,    
 тайну    о    счастье    храня,
пользуясь    полным    незнанием,
ждет    искушая    себя.
Щедрое    недомогание
клонит    к    забытому    сну.
Кто-то    совсем    без    сознания,    
веру    утратил    свою.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69744
дата поступления 19.04.2008
дата закладки 01.03.2016


птица

Я…

Вот  и  я,  постоянно  влюблён
-  Осторожно  и  искренни  нежно,
В  тишину  твоих  мысленных  слов
И  твою  неприступную  вечность.

Так  люблю  я  тебя  разгадать,
Пусть  порой  ошибаюсь  не  много
Обожаю  тебя  понимать,
Хоть  за  это  бываешь  ты  строгой.

Так  легко  удивляться  тебе,
Я,  так  счастлив  тобой  восхищаться
Ты;  ругаешь  меня  иногда,
-И  умеешь  со  мной  соглашаться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100371
дата поступления 30.10.2008
дата закладки 29.02.2016


Пётр Кравчина

Незайманий снiг

Переклад  вірша  Каті  Желєвої  "Нетронутый  снег"  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474673


Чистокровне  рання  над  тропами
Не  загоїлось  від  слідів
Тих,  хто  вірив,  що  за  окопами
Є  незайманий  сніг  садів.

Вимпел  даху  злітає  до  золота
Голови  молодої  сосни.
Берег  Волги,  вітрами  відколотий
Крижані  шматки  цукру  тіснить.

Сонно  в  полі.  Шторми  біснуються
У  волосся  мого  завитках.
Як  приємно  із  дому  на  вулицю
Вийти  в  маминих  чобітках.

Сонця  струмені  є  милосердними,
Мед  гречаний  смакує  в  піст
І  тримає  руками  майстерними
Янгол  маківки  в  Благовіст.

Хмари  в  небі  розкидано  вилами.
Бережи  мене,  Матінко-Русь!
Бо  за  тебе,  Вітчизно  милая,
Бився  з  ворогом  мій  дідусь.

14.07.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593687
дата поступления 14.07.2015
дата закладки 29.02.2016


птица

НЕ такая как все.

Весной  оживают  мечты  -  это  ты,
В  ресницах  снежинка  запуталась  -  ты,
Все  лучики  солнца  и  светлые  сны,
Моя  дорогая,  все  это  -  лишь  ты.
Пусть  нет  совершенного  -  в  тайнах  земли,
зато  во  вселенских  туманных  просторах
живешь  настоящая  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76900
дата поступления 01.06.2008
дата закладки 29.02.2016


птица

О ВАС, со стороны…

Я  весна,
Я  как  жаркое  лето,
Как  хрустальная
Капля  росы,
Я  не  спетая  ВАМИ  песня
И  предвестница,
Майской  грозы
Я  порою,
Как  теплый  ветер
Иногда  как  холодный  дождь,
Я  вода  -
А  еще  я  жажда
Иногда  я
Как  острый  нож
Я  душа,
Как  бескрайнее  небо
Я  снежинка  зимою,
Не  лед
Я  хорошее  настроение,
И  фантазии  -
Вашей  плод
Я  загадка,
Для  всей  планеты
Я  граница,
Добра  и  зла
Я  за  счастье,
На  свете  этом
Вот  такая  загадка  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95752
дата поступления 03.10.2008
дата закладки 29.02.2016


Астронавт

Они ушли в мечты…

                                                                               Они  не  умерли...
                                                                               Они  ушли  в  мечты...
                                                                               Гуляют  вольным
                                                                               Ветром  в  облаках...
                                                                               
                                                                               Они  не  умерли?
                                                                               Они  ушли  в  мечты?
                                                                               Скажи  мне  мама,
                                                                               Это  правда?
                                                                               
                                                                               Правда,  сын  мой,  правда...
                                                                               Ты  только  не  смотри,
                                                                               что  я  тихонько  плачу...
                                                                               Побудь  со  мной  ещё  немного,
                                                                               Не  спеши....
                                                                               Не  растворяйся,
                                                                               тёплым  ветром
                                                                               В  моих  снах...
                                                                               Побудь  ещё  немного...
                                                                               Но  ЖИВЫМ...
                                                                               Мои  сотри,
                                                                               Солёные  слезинки
                                                                               На  щеках...

                                                                               Они  не  умерли...
                                                                               Они  ушли  в  мечты...
                                                                               Летают  лёгким  ветром
                                                                               в  чьих-то  снах...

                                                                       (..всем  павшим  во  всех  войнах  посвящается.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646078
дата поступления 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Циганова Наталія

…вечностью раньше…

Я  не  думала,  нет,  что  увидимся  так,  
как  спросить  у  прохожего  спички…
на  бегу…  
А  улыбка  –  не  больше,  чем  такт:
я  дарю,  ты  берёшь  по  привычке.
Не  мели  чепухи  –  мало  будет  земли,  
что  бы  выбросить  всё,  что  я  помню:
невесомость  в  мечтах…  в  парусах  корабли…
(мне  Альцгеймер  пока  что  не  ровня).
Я,  до  рифа,  могла  перепеть  сотни  птиц.
Дальше  –  всё…  –  я  сорвалась  на  сердце.
Что  осталось?  Да  так...  –  взмахи  рук  и  ресниц…
то  во  имя  Серены…  то  Герца…

…Я  согрелась…  спасибо  тебе  за  пальто…
и  за  спички  прогулочным  маршем.
Очевидно  –  прости…  очевидно,  за  то,
что  я  в  дребезги  
                                   …вечностью  раньше…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата поступления 07.01.2016
дата закладки 21.02.2016


Лия***

Оттенки серых…

В  соавторстве  с  Данилом-Киевским...

Мне  безразлично  -  не  идет  зима.
С  дождем  промозглым  кофе  разделю.
Пускай  промокну,  будет  в  том  вина.
О  тайной  встрече  милости  молю...

Не  мало  долгих  проплывало  дней
Но  луч  надежды  робкий  не  погас.
Иду  в  пространстве  памяти  своей
И  аромат  твой  чувствую  под  час...

Тебя  не  встретить  больше  на  пути.
Оттенки  серых*  -  заплету  в  один.
С  холодным  вкусом  мокрых  конфетти,
В  пастельном  царстве...  дождевых  картин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642064
дата поступления 07.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Анна Демченко

позови хоть на миг в своё небо

Ещё  одно  приснившееся  безумие.
Посвящение.
Пусть  каждый  поймёт  как  сможет.
Или  не  поймёт.

***
В  неуютном  плену  у  небес
белый  месяца  облик  исчез,
-  он  меня  за  собою  позвал.
В  закулисье  холодных  углов,
под  тревожное  уханье  сов
тёмно  -  синий  бушует  причал...

Проплывает  туман,  на  краю
я  в  промокшей  одежде  стою,
пробирает  до  слёз  непогода.
Только  голос,  как  будто  со  дна
тихо  шепчет  что  я  спасена,
и  ведет  меня  вдаль,  через  воду...

Тяжело,  словно  в  венах  свинец,
и  коль  есть  в  этой  сказке  конец,
пусть  разбудит  меня  тот  же  возглас.
Давит  слабость  от  пройденных  вёрст,
а  вокруг,  ни  комет  нет,  ни  звёзд...
только  мгла,  а  за  ней  чей  то  образ...

Он  отводит  свой  взгляд  и  молчит,
на  руках  стынет  воск  от  свечи,
тот,  о  ком,  со  слезами  и  с  негой...
А  забравший  его,  много  лет
на  земле  зажигает  рассвет.
Не  позвал,  хоть  на  миг,  в  своё  небо...

Он  совсем  не  похожий  на  сон,
пусть  во  фраке,  и  с  бледным  лицом,
даже  будь  он  причиной  всех  бедствий...
Здесь  я  близко  к  нему,  как  в  кино,
а  внизу,  я  пропала  давно,
среди  сотен  своих  сумасшествий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642863
дата поступления 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Астронавт

Во что ты веришь…?

                   Я  верю...
                   В  лучистую  улыбку  своего  дитя..
                   И  в  сердце  женщины  что  смотрит  на  меня  любя...
                   И  в  шёпот  листьев  и  сиянье  звёзд.
                   В  широкие  просторы  и  родной  мороз...
                   Что  музыки  нет  красивей  весеннего  дождя,
                   И  ночи  только  вместе,
                   И  переливы  соловья....

                   Я  верю...
                   Теплоте  ладоней    матери  своей.
                   И  знаю,  
                   Что  добро  всегда  хранится  в  глубине  её  очей...
                   В  то  что  животные  всегда  верней
                   Чем  громкие  слова  "больших"  людей...
                   Что  недостойно  слабых  унижать,
                   И  что  упавшему  нужна  рука
                   Чтоб  попытаться  встать.

                   И  просто  верю  в  то...
                   Что  нужно  жизнь  свою  вот  так  прожить,
                   Чтоб  было  и  
                                                             Потом...
                                                                                   кому  тебя  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642538
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Есенинский

Апрель и Октябрина.

Он  –  странная  смесь  из  солнца  и  снега
Она  –  рыжевата,  немного  дождлива
Он  думал  сперва  –  она  лишь  коллега
Она  никого  до  него  не  любила

Забавный  союз,  непривычная  пара
Пикантная  формула  вечного  счастья
Она  очень  часто  на  нервах  играла
А  он  иногда  был  причиной  ненастья

Они  –  словно  вызов  законам  природы
Всему  вопреки  стремились  быть  вместе
И  даже  когда  неполадки  погоды
Дождями  расстреливали  их  на  месте

Зато,  так  бывало,  что  солнце  ласкало
Их  встречи,  которые  нежно  любило
И  люди  жалели  что  дней  очень  мало
Когда  Он  –  Апрель,  а  Она  –  Октябрина

Он  –  странная  смесь  из  солнца  и  снега
Она  –  рыжевата,  немного  дождлива
Он  думал  сперва  –  она  лишь  коллега
Она  никого  до  него  не  любила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327355
дата поступления 03.04.2012
дата закладки 08.02.2016


Есенинский

Я хочу тебя...

Разреши  тебя  страстно  любить
Разреши  быть  рядом  с  тобой
Я  хочу  тебя  –  это  не  скрыть
И  надолго  потерян  покой

Разреши  тобой  наслаждатся
Никогда  саму  не  бросать
Я  хочу  тебя,  что  тут  стесняться
И  одежду  твою  хочу  снять

Разреши  тебя  просто  хотеть
Разреши  где  хочу  целовать
Я  хочу  тебя,  трудно  стерпеть
И  уже  не  получится  врать

Разреши  узнать  все  желанья
Что  скрывала  долго  от  всех
Я  хочу  тебя  –  это  не  тайна
Я  хочу  тебя  –  это  не  грех

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106990
дата поступления 10.12.2008
дата закладки 08.02.2016


птица

Обо всем молчать.

В    предвкушении    новой    встречи
я    волнуюсь    как    в    первый    раз.
Долго    так        не    приходит    вечер,
как    спешу    я    увидеть    Вас.

Снова    чувствам    своим    отдался,
я    сказал,    что    я    вас    люблю;
мне    сказать    это    очень    нужно,
я    неделю    уже    молчу.

Прикоснуться    к    ладоням    нежным,
ваши    мысли    опять    читать;
страстным    рядом    быть,    очень    нежным,
а    потом    обо    всем    молчать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=69888
дата поступления 20.04.2008
дата закладки 07.02.2016


Астарот

Серебряный дом

Серебряный  дом,  освещенный  луной,
Стоит  на  краю  мирозданья.
Царит  в  этом  доме  безликий  покой,
Что  пишет  всем  снам  предсказанья.

К  нему  не  подходит  ни  ангел,  ни  бес,
Хотя,  он  их  всех  не  пугает.
В  него,  за  всю  вечность,  никто  и  не  влез,  
Никто  его  толком  не  знает.

Он  тихая  вечность,  он  темная  ночь,
Он  вольно  витает  над  бездной.
Его  не  пытается  Бог  превозмочь,
Хотя,  мог  открыть  к  нему  дверцу.

Серебряный  дом  в  гробовой  тишине,
Стоит  одинокий,  безликий.
К  нему  не  дойти  ни  тебе  и  ни  мне,
К  нему  не  придет  и  Великий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156062
дата поступления 17.11.2009
дата закладки 07.02.2016


Есенинский

Девченка рок-н-ролл

Её  окна  выходят  во  двор
Ей  не  снятся  цветные  сны
Она  ночью,  тихо  крадётся  как  вор
Твердя,  что  сомненья  пусты

Прочитав  строки  пыльных  дорог
Забивая  на  всякую  дрянь
Она  мчится  туда,  где  забытый  пророк
Заплатил  свою  первую  дань

Не  забыв  где  конец,  где  исток
Где  улыбка,  где  просто  слеза
Ей  гитара  будто  любви  глоток
Рок-н-ролл  нежно  слепит  глаза

Она  вера,  она  последний  оплот
И  свобода  пьянит  ударом  о  пол
Всё  конец…  и  уже  не  тот  кислород
Вздох  последний  –  виват  рок-н-ролл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106037
дата поступления 03.12.2008
дата закладки 05.02.2016


A.Kar-Te

Не обещай…

Не  обещай  меня  озолотить  -
Озолотишь  осеннею  печалью.
Не  обещай  всю  жизнь  благодарить...
Не  надо,  если  чувства  станут  данью.

Люби  сейчас,  на  то  отпущен  миг.
Не  ожидай  ни  кары,  ни  награды.
Родится  ль  завтра  вдохновенный  стих,
Иль  откровенная  строка  досады.

Летит  ни  первый,  ни  последний  снег,
(Укроет  землю,  или  вновь  растает...),
А  ты  под  ним  -  всего  лишь  человек,
Что  будет  завтра,  только  небо  знает.








(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата поступления 13.12.2015
дата закладки 04.02.2016


A.Kar-Te

Может быть через тысячу лет…

Закатилась  луна  пятаком
В  оттопыренный  тучи  карман...
Я  тебя  не  зову  чужаком,
Да  и  чувства  твои  не  обман.

Будто  вымерло  всё  за  окном  -
Не  двусмысленно  глупая  ночь.
По  себе  я  заплачу  потом,
Что  любовь  прогнала  свою  прочь.

Крепкий  кофе  заварит  рассвет
Перебить  послевкусье  любви...
Может  быть  через  тысячу  лет
Я  тебя  попрошу  -  "Позови..."




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата поступления 25.12.2015
дата закладки 04.02.2016


Есенинский

Дождь…

Дождь…  Смывал  меня  нежно  из  памяти  мира
Дождь…  Бросаю  дела,  я  теперь  не  романтик
Дождь…  С  холодным  расчетом  больного  вампира
Дождь…  Несусь  против  ветра,  я  брошеный  фантик

Дождь…  Бери  одеяло,  мне  холод  не  снится
Дождь…  Лови  эти  капли  целительной  влаги
Дождь…  Пьянит  от  свободы  и  ты  будто  птица
Дождь…  А  я  носом  вниз,  подобно  дворняге

Дождь…  Ликует  природа  расскатами  грома
Дождь…  Читая  стихи  не  бросаюсь  в  отставку  
Дождь…  И  где-то  в  страницах  четвертого  тома
Дождь…  Теряя  рассудок  иду  на  поправку

Дождь…  Привычка  быть  крайним  уже  не  вставляет
Дождь…  Мне  так  надоела  сухая  одежда
Дождь…  По  крышам  домов  расспутно  гуляет
Дождь…  Какая  ни  есть,  но  все  же  надежда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190725
дата поступления 20.05.2010
дата закладки 03.02.2016


Есенинский

Весенне-шуточное

Посчитав  подснежники  в  своей  голове
Возведя  в  квадрат  хорошее  настроение
И  не  веря  глупой  людской  молве
Полагайся  только  на  ощущение

Не  люби  за  что-то,  на  верь  врагам
Научись  прощать,  и  не  только  в  праздники
Иногда  не  верь  и  своим  мозгам
А  живи  душой  как  поэты-классики

Брось  курить,  не  ври,  не  забудь  друзей
Не  завидуй  и  деньгам  не  кланяйся
И  не  вспоминай  при  жене  своей
Про  подруг  своих,  а  коль  вспомнил  –  кайся

Полюби  детей,  старость  уважай
Не  кидай  камней  когда  псина  лает
Вообщем  –  бери  сумку  и  уезжай
Далеко  езжай  –  где  тебя  не  знают…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182250
дата поступления 07.04.2010
дата закладки 03.02.2016


Потусторонний

Когда–нибудь, под небом заболоченным…

Когда–нибудь,  под  небом  заболоченным,
проглотит  тьма  остатки  светлых  мест.
За  смертью  люди  выстроятся  в  очередь,
своей  судьбы  донашивая  крест.

Их  взоры  будут  стёртыми  и  тусклыми,
последний,  догорающий  закат,
осветит    в    лицах    судороги  мускулов-
агонии  прощальный    маскарад.

Без  мыслей,  без  желаний,  отрешённые,
пойдут    безмолвным  стадом  в  никуда.
Проклятием  своим  заворожённые,
дождавшиеся  страшного  суда.

Когда  же  изогнутся    перед  пропастью,
разверзнутых,  зияющих  могил.
Захочется,  зачем-то,  жить  по-совести.
Исчезнут  конкуренты  и    враги.

Под  взглядом  преисподней,  на    мгновение,
вдруг  станут  все  понятны  и  равны.
Увы,  не  заслужившие  прощения...
Всего  лишь  -  осознания  вины.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262192
дата поступления 28.05.2011
дата закладки 03.02.2016


Тала Білокінь

Послесонное…

[i](мур-мур-мур...солнышко  в  окно  светило...это  было  очень  мило...мне  приснился  сладкий  сон...этот  стих  навеял  он)[/i]

Поцелуи  со  вкусом  кофе...
Ароматы  французских  булочек...  
В  наше  утро  стучится  полдень...
Он  сквозь  нити  пустынных  улочек...
Переливами  наслаждения...
Проникает  в  глубины  сладости...
Два  сплетения  -  вожделением...
Два  покоя...
томленьем...
слабостью...
через  кончики  пальцев...
повестью...
на  рисунках  любви...
словами...
В  избавление...
блики  совести...
Послевкусие...  
расставание...
В  позвонки...  
через  хруст...
затмением...
Я  мгновение...
ты  мгновение...
перекрасила  волосы  в  пепельный...
Мне  хотелось  добавить  серости...
Без  тебя  день  довольно  ветреный...
Только  нет  в  нем  желанной  свежести...
и...
Post-scriptum:  Ты  люби  тебя...
post  factum:  Знаешь,  я  без  тебя  скучаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638770
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 03.02.2016


Лиза Муромская

Бабочки

Все  твои  ссадинки,  родинки,  трещинки  выучить,  вызубрить  наперечёт  не  удаётся…  Секунды  орешками  щёлкает  тошный  февраль.  Горячо  в  кончиках  пальцев,  в  углах  осязания,  в  лопнувшей  коже  на  нижней  губе.

Нет  нам  горения  в  март  без  сгорания  —  нагорожу  оправданий  себе.  Всё  это  ломтики,  глупости,  тонкости  —  я  никогда  не  писала  стихов.  Дорисовать  сокровенное  стонами  —  дело  нехитрое,  но  не  любовь.

Всё  отвратительно:  прошлое  в  бантиках,  паника,  устрицы,  вечный  покой,  дни  по  мотивам  ядрёного  фанфика.  Дёргай  за  нити,  иллюзий  не  строй.

Всё  это  было:  и  страсть,  и  доверие…  я  не  хочу  от  тебя  ни  на  дюйм.

Как  тебе  там,  одиноко  за  дверью,  а?..

Я  вспоминаю  удушливый  трюм  тонущей  яхты  своей  безысходности.
Я  в  твоей  комнате,  я  —  мотылёк.
Всё  предсказуемо:  и  в  очерёдности  взлётов-падений  выходит  мой  срок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640640
дата поступления 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Педро Гомес

МЫ ВСЕ СЛЫШИМ…

Мы  все  слышим...  Но  не  ощущаем...
Даже  на  расстояньи  дыхания.
Видим?  Нет...  Отнюдь...  Созерцаем
Только  тень  на  обрывках  сознания...
Пропуская  поток  между  пальцев,
Попытавшись  поймать  бестелесное...
Нас  пугают  обманом  и  фальшью,
Безысходностью,  неизвестностью...
Мы  касаемся  пальцами  пальцев
Сквозь  стекло  двустороннезеркальное
И  блуждаем  с  завидным  упрямством
В  лабиринтах  огромного  здания...
***
Открываем  ненужные  двери,
Продолжая  в  стекло  упираться...
Но  в  открытие  нужной  верим.
Той...одной...
Где  встретятся  пальцы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614300
дата поступления 19.10.2015
дата закладки 02.02.2016


Педро Гомес

Я ЛЮБИЛ ТЕБЯ РАНЬШЕ…

Я  любил  тебя,  не  родившись
В  этом  теле  и  в  этом  времени.
Я  любил,  когда  Бог  торопился
Из  НИЧТО  сотворить  Вселенную,
Наспех  брызнув  солнца  меланжем
Между  гор  скалистых  отрогов…
Я  любил  тебя  раньше…  даже…
Когда  вовсе  не  было  Бога…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610044
дата поступления 29.09.2015
дата закладки 02.02.2016


Есенинский

Личный Каин

Вверх,  по  лестнице  вдохновения
В  атмосферу  терпких  свиданий
Отправляется  за  прощением
Еженощно  мой  личный  Каин

Там  он  тешится,  там  он  мается,
Кровоточит  дождями-строчками
То  шокирует,  то  стесняется
Многоточия  лечит  точками

И  в  раю  кофеиновой  нежности
Обернувшись  мехами  бессонницы
На  бескрайних  равнинах  грешности
Он  хозяин  музы  –  невольницы

То  ругает  ее,  то  восторгается
То  разденет,  то  сам  разденется
По  утрам  казнить  собирается
Ну  а  вечером  снова  женится

Вниз  по  лестнице  вдохновения,
Убегая  от  терпких  свиданий
Вновь  спускается  без  прощения
Каждым  утром  мой  личный  Каин…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата поступления 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Педро Гомес

ПИСЬМО…

Здравствуй!
Давно  не  виделись,
Не  списывались,  не  созванивались...
А  у  нас  -  нулевая  видимость,
Слякотно  и  с  туманами...
А  как  там  у  вас?  Тучами
Тоже  затянуто  небо?
Знаешь...  А  я  соскучился...
Но...  Как-то  пишу  не  об  этом...
Слышишь...  А  я  по-прежнему
Такой  же  глупый  мальчишка...
Ты  далеко...  Этим  вечером
Мне  кажется,  будто  близко...
Мне  бы...  Да  поздно,  наверное...
Я  бы...  Да  вряд  ли  получится...
Как  настроение?  Скверное???
Небо  затянуто  тучами...
Тучи...  Туманы...  Зеваешь?
Да...  Не  о  том,  не  о  главном...
Я  ведь  люблю  тебя,  знаешь???!!!
У  нас  как-то,  сплошь,  туманы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619504
дата поступления 08.11.2015
дата закладки 01.02.2016


тепла осінь

Між небом і землею

Між  небом  і  землею  "Я"  і  "Ти"  -  
дві  грані,  на  яких  лунав  ще  джаз...
Такий  жагучий  пристрасний...Між  тим
я  граю  на  роялі  стислий  фарс.

На  горизонті  стиха  плаче  мить,
коли  зустрілись  двоє...  Все  в  порядку!
Це  не  душа,  а  чайник  там  кипить.
А  дим  в  очах  іще  тримає  хватку!

В  безмірі  клякс  на  нотному  житті
дві  грані,  два  світи  де  линув  джаз...
Між  небом  і  землею  були  "Ми"...
Не  заважай,  бо  я  ввійшла  в  кураж!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250814
дата поступления 31.03.2011
дата закладки 31.01.2016


archic

Смелее…

Ты  уйдешь  в  тишину,  и  славно  …
Растворится  закат  в  синеве,  
Грациозно  и  даже  плавно,  
Оставляя  улыбки  не  мне.  

Разговоры  с  немым  прибоем,  
Так  отчетливо  будут  слышны,  
Больше  нового  не  построим,  
На  пороге  чужой  весны.  

Это  просто  -  шагай  смелее  !
Я  сожгу  еще  часть  себя,  
Там,  где  слезы  снегов  белее  ,
Одиночество  не  хранят  .

Без  пустых  обещаний  -  точка  ,
Станет  выстрелом  наугад,  
Незаконченной  песни  строчка,  
Как  по  телу  холодный  град…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640145
дата поступления 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


птица

Калейдоскоп

Среди  всех  осенних  почестей,
Среди  злата  тишины.
Я  нашел  в  багряной  проседи,
свой  калейдоскоп  души.

В  нем  загадки  отражаются,
песни,  мысли  и  цветы.
Он  как  будто  улыбается,
Он  -  как  будто  это  ты!

Так  наверное  случается,
птицы  видят  с  высоты.
Дети  Света  улыбаются,
Как  весенние  цветы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290579
дата поступления 03.11.2011
дата закладки 31.01.2016


Катя Желева

Квартира №60

...................................................Олесе


Всё  как  раньше…  мне  деньги,  им  –  покер,
В  сапоге  спрятан  нож  на  врага,
В  семь  ноль-ноль  по  Москве  на  востоке
Сок  даёт  в  складках  неба  ирга.
К  старым  шуткам  брезгливость  знакома
И  так  хочется  дико  и  всласть
Биться  в  праздники  до  гематомы
Головой  в  колокольную  пасть.
Гуимплен?!  Как  приятно...  я  тоже!
Не  люблю  долгих  лет  суету,
И  как  только  взгрустнёт  день  творожный,
Я  латаю  насечки  на  рту.
Всё  как  раньше…  мир  впаянный  в  тайну,
Рыщет  месяц  под  вечер  песцом,
Но  потрескалось  что-то  случайно…
Может  зеркало…  может  лицо…
Прошлый  путь  –  панорама  Пальмиры,
Только  брызги  снов  едких  звенят  –
Ты  в  прокуренной  старой  квартире
И  похожа  точь-в-точь  на  меня.



27  февраля  2013      Петербург

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404656
дата поступления 27.02.2013
дата закладки 31.01.2016


тепла осінь

Тату

Не  знаю  ні  про  смерть,  ні  про  життя.
Куди  людина  дивиться  востаннє?
Чим  зайняті  душа  і  голова
І  чи  готове  тіло  до  прощання?

Думки  про  вічне,  чай,  газету  -  як?  -
не  відчувати  холоду  спиною.
Не  знав  і  ти,  що  близько  твій  "маяк",  
що  з'єднував  єство  із  головою...

Торкнутися  до  серця  ще  не  встиг,
як  кров  завмерла  -  зимно-зимна  сітка.
Ти  тілом  ліг,  навіченьки  застиг,
і  дух  по  хаті  більше  вже  не  дихав.

Завмерла  навіть  тиша  крижана.
А  за  вікном  зелене,  тепле  літо.
Полинула  в  світи  твоя  душа,
лишивши  наші  тут  одні  зоріти.

Промінням  був  і  став  після  життя,
куди  дивився  тату,  ти  востаннє?
Прошу  лише  тебе  -  прийди  ще  раз  -  
хоч  в  сні  тебе  обніму  на  прощання....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506775
дата поступления 23.06.2014
дата закладки 31.01.2016


тепла осінь

Осінь

Жовті  очі  дивляться  в  моє  вікно.  Примружились,  лукаво  сміються.  Вони  знають,  що  я  її  люблю.  Дихаю  нею,  мрію  нею,  живу  в  ній.  Листя  падає  багряним  дощем  на  вікно,  і  в  душу...  Красиво  помирають  дерева.  Сонце  вже  замалювалось  в  її  криваві  фарби...  Я  відчуваю  її  присутність  в  кожному  подиху  вітру,  в  найменшому  шурхоті  мертвої  трави,  в  безкрайньо-меланхолійному  суворому  небі...  Усміхаєшся?  Так...  Знаєш,  я  давно  в  твоєму  полоні.  Повелителько  зірваних  червоних  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207837
дата поступления 26.08.2010
дата закладки 31.01.2016


тепла осінь

Присвячення Йому…

Віртуозно,  майстерно,  зухвало
ти  заграв  своє  соло  в  житті.
І  спокійно  тебе  заховала
штора  смерті  в  розлогій  пітьмі.

Руки  бігали  швидко,  шалено!
Із  завзяттям  кидався  у  бій.
Очі  блискавки  мчали  скажено  -
ти  все  знав,  не  кричав  собі  "Стій!"

Все  закінчилось  просто  й  раптово,
так  душею  злетів  до  небес!
Мить  блаженна  була  і  казкова.
Тут  помер  та  у  серці  воскрес!

Образ  сили,  тривоги  і  втоми
поєднався  із  ніжністю  рук...
Так  залишився  всім  невідомим,
лише  знаю...-  ти  більше  ніж  друг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268228
дата поступления 02.07.2011
дата закладки 31.01.2016


Роман Мельник

Лишь только полночь бьет в часах

Лишь  только  полночь  бьет  в  часах  

и  замирает  тишина,  

я  слышу  этот  легкий  шаг…  

я  слышу  как  идет  она…  

Сквозь  окон  дрогнувшую  гладь,  

сквозь  призрачную  вязь  теней,  

печаль,  что  мне  не  разгадать,  

в  глаза  упрямо  смотрит  мне,  

она  молчит,  так,  словно  ждет..  

но  что  могу  я  ей  сказать,  

она  мне  никогда  не  врет,  

и  мне  ведь  нечего  скрывать,  

она  же  видела  одна,  

как  душу  прожигает  лед,  

когда  так  ярок  свет  окна,  

которое  уже  не  ждет,  

ну  что  ж,  и  я  не  жду…и  пусть  

средь  сводов  памяти  моей  

безшумным  эхом  бродит  грусть  

прошедших  отраженье  дней…  

Ведь  я  же  сам  ее  хранил,  

так  бережно  ее  берег…  

в  узорах  пролитых  чернил,  

в  невысказанном  между  строк,  

И  вот  опять…лишь  лунный  свет,  

скрывается  за  ширмой  штор  

она  вновь  требует  ответ,  

мой  давний  продолжая  спор…  

не  помня  ни  причин,  ни  слов,  

началом  были,  что  ему  

рождался  он  в  одном  из  снов,  

и  вечность  длится  наяву…  

Лишь  знаю,  словно  горизонт,  

скрывает  солнца  вечный  путь,  

так  каждый  уходящий  год,  

противоречий  прячет  суть,  

застыла  ночь,  и  все  острей  

все  пристальнее  этот  взгляд,  

все  ближе  гаснущих  теней  

кружится  серый  маскарад  

и  оживает  пустота...  

обрывки  фраз,  мельканье  лиц,  

закаты..встречи.,  имена...  

картины  прожитых  страниц,  

Вот  пламенем  сирени  май,  

укутал  сон  ночных  аллей,  

ее  последнее  прощай...  

и  пепел  тлеющих  идей.  

а  вот  пустое  небо,  ночь...  

сквозь  пальцы  туч  пролитый  свет,  

холодный  ,  бледный…или  дождь…  

не  вспомнить…как  же  много  лет...  

Да,  время..молчаливый  гость,  

извечность  тихая  в  шагах,  

лишь  вторит  глухо  его  трость  

секунд  биению  в  часах  

Удар..еще..и  как  во  сне,  

сегодня  делая  былым,  

лишь  в  мыслях  оставляя  мне  

воспоминаний  горький  дым…  

Сереет…первый  стынет  свет,  

как  озаренье,  как  я  ждал…  

открыть  окно,  встречать  рассвет..  

забыть  ночных  видений  жар..  

А  знаете,  есть  правды  миг,  

в  зажженном  этом  волшебстве,  

рождался  новый  день,  и  с  ним  

рождалось  новое  во  мне.  

И  пусть  порою  слышен  шаг,  

в  застывшей  полуночной  мгле  

пускай  все  тот  же  бег  в  часах,  

о  чем  то  тихо  шепчет  мне…  

Теперь  я  знаю  -  вот  ответ!  

Ведь  лижут  горизонт  лучи..  

Венчает  ведь  всегда  рассвет…  

ночные  мрачные  пути…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638872
дата поступления 26.01.2016
дата закладки 30.01.2016


птица

Друг моего декабря.

Еду  с  работы,  метро,  переходы,
Лица  прохожих,  привычный  час-пик.
Город,  на  зимний  еще  не  похожий
-  только  тумана  парик.
Пряди  по  улицам  нежно  бросает
И  эстакады  мостов  подпирает,
Словно  уставший  старик.
Словно  туман,  что-то  знает,
Тайну  как  будто  хранит.
Тайну  далёкого  прошлого,
Первую  в  жизни  любовь
Помнится  столько  хорошего,
В  пламени  памяти  вновь.
Улицы  лунные  юные,
Первая    жизни  строка.
Вечер  туманный  –  загадочный,
Друг  моего  декабря.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627758
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 30.01.2016


Есенинский

Моя зима

Моя  зима  крокує  містом  застарілих  сподівань  
Вкриває  землю  відчайдушно  порошковим  молоком  
За  правом  старшої  сестри,  на  перших  шпальтах  всіх  видань  
Рушає  в  душі  читачів,  стає  неспаленим  мостом  

Моя  зима  розкішна  в  білому,  січневому  вбранні  
Вітрами  сталими  злякає  незапрошених  ворон  
Які  не  в  перше  випробовують  прокляття  на  мені  
І  відправляють  всі  думки  в  давно  не  мій  Декамерон  

Моя  зима  з  температурою  довершених  часів  
На  лікарняні  відправляє  літо,  осінь  та  весну  
Вона  найбільше  переконлива  із  визнаних  світів  
Холодним  подихом  спиняє  ворожнечу  і  війну  

Моя  зима  малює  пам’ятні  моменти  на  вікні  
Лунає  скрипом  під  рядками  недописаних  поем  
І  я  не  знаю  як  без  неї  зможу  жити  навесні  
Коли  все  біле  щастя  згине  під  розбещеним  дощем…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639368
дата поступления 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Вадим Верц

Страх в глазах

Ни  окон,  ни  дверей
В  твоей  невинной  безадресной  квартирке.
Есть  только  белое  пятно  в  зеркальном  отражении
И  страх  в  глазах,  парализующий  меня,  мои  движения.
Сижу  под  стенами  глухонемыми…  равнодушными
И  повторяю  неуверенно:  Я  для  тебя,  я  твой
Кондуктор...  Лифта  времени…


Июнь  2008г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101330
дата поступления 06.11.2008
дата закладки 24.01.2016


Анатолій В.

Ти ж бо - чоловік!

На  серці  пустка,  і  думок  нема...
Куди  вони  сховалися  й  навіщо?
І  навіть  інтуїція  -  німа...
Життя  дріма...  Цей  сон  простий  чи  віщий?

Діра  в  душі  пече  і  холодить...
І  в  світі  наче  вже  людей  немає...
Безвихідь  туго,  як  струна,  бринить,
І  дикий  розпач  душу  обіймає!..

Німує  біль,  і  каменем  печаль,
І  слів  нема,  і  сльози  заховались...
А  серце  розрива  образи  сталь
Тупим  ножем,  щоб  довше  не  зросталось!

А  ти  тримайся!  Ти  ж  бо  -  чоловік!
І  серце  милосердне  все  пробачить!..
Терпіть  образу  ще  ніхто  не  звик...
Та  сльози  -  в  серці!..  Хто  їх  там  побачить?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
дата поступления 07.07.2015
дата закладки 22.01.2016


Анатолій В.

Вы мой нарушили покой

Вы  мой  нарушили  покой
И  стали  для  меня  мечтою.
Зачем  пришли  вместе  с  весной?
Мне  и  самой  весны  хватило  бы  с  лихвою.

И  серце  вдруг  растерянно  застыло  ,
Не  понимая  той  тревоги,  и  тоски
Что  ледяной  волною  душу  окатила
Растерянностью  давя  на  виски.

Вы  мой  нарушили  покой-
Я  никаких  иллюзий  не  питаю.
Зачем  пришли  вместе  с  весной?
Что  с  вами  делать  ,я  не  знаю.
.
Наверно  лучше  вас  не  замечать,
И  делать  вид  что  вы  мне  безразличны.
Но  вы  оставили  глубокую  печать
В  моей  душе  и    жизни  личной.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539197
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 22.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016


Amaya

Меня не существует

Доутренним  рассеянным  туманом,  
пейзажами,  совпавшими,  как  пазл,
Словами,  что  растаяли  в  кармане
Измерила  от  ижицы  до  аз
Судьбу  свою  смешную.
Не  своими,
Но  сказаными  всуе  и  в  тоске.

Меня  не  существует.  
Я  лишь  имя
Начертанное  кем-то  на  песке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636140
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 19.01.2016


olyanaf1

Она себе обещает.

Она  себе  обещает  много,  
Например,  бросить  курить,  
Заниматься  усердно  йогой,  
Ему  перестать  звонить.

Просыпаться  на  час  раньше,  
Обязательно  делать  зарядку,  
Отличать  правду  от  фальши,  
Исключить  из  меню  сладкое.

Отключить  интернет  временно,  
Поменять  надоевший  стиль,  
Не  терять  своего  времени,  
На  шкафах  вытирать  пыль.

Провести,  наконец,  ревизию,  
Перебрать  одежду  и  мысли,  
Залежавшуюся  провизию  -
Все  подряд!  Выкинуть  лишнее.

Она  много  себе  обещает,
Но  сегодня  слишком  устала.  
С  сигаретой  в  руках  набирает
Его  номер...И  все  сначала...

©  Оля  Захарчук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636688
дата поступления 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Астронавт

Вместе…

Я  не  скажу  тебе:
               -"Прощай..."
Мир  тёплых  глаз,
Печальным  словом..
                                     НЕ  ОБИЖУ.
Забудь  про  это  слово,
Просто...  Обещай...
Ты  где-то  в  моём  сердце.
Вернее  даже  больше...
                                       ЕЩЁ  БЛИЖЕ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636311
дата поступления 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


Давид))

Не жалей .

Не  жалей  об  ушедшем  времени,-
Было  много  хорошего  в  нем.
Иногда  забывали  быть  верными,
Потому  что  горели  огнем,
И  на  коже  ожогов-  немыслимо,
Кровоточащих  часто  от  слов.
Не  жалей  об  ушедшем,-  в  нем  истина
И  начало  твоих  всех  основ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636098
дата поступления 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Потусторонний

Когда у поэта в душе вянут розы…

 Когда  у  поэта  в  душе  вянут  розы
 И  звон  колокольный  стихов  замолкает.
 Он  вдруг  обращается  к  бренности  прозы,
 Накинув    на  сердце  кафтан  краснобая.

 Нет.  Строчки  его  не  становятся  хуже.
 По-прежнему  ярок    эпитет    пророка.
 Но  голос,  как  будто  немного  простужен
 И    в  этой  стихии  ему  одиноко.

 Поэзия    слышится  в  чудо  -  романах,
 Рассказах  и  повестях,  очерках,  сказках.
 А    сердцу  так  хочется  вскрыть  свои  раны
 И  снова    забиться    в    рифмующих  ласках.

 Взорвётся  однажды  пространство  стихами,
 Провалятся  в  бездну  бессонные  ночи.
 И  будет  писатель  захвачен  мирами,
 Откуда  никто  возвращаться  не  хочет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76640
дата поступления 30.05.2008
дата закладки 12.01.2016


Лия***

То байдуже…

То  байдуже,  що  не  прийшла  зима,
В  горнятку  кава  навпіл  із  дощем,  
Що  вся  промокла,  то  вже  теж,  дарма...
І  що  у  грудях,  там  де  серце,  щем...
То  байдуже,  що  у  моім  житті
З  відтінків  сірого  -  лише  один
І  навіть  чорно-біле  конфеті
Не  справжнє,  а  із  дощових  краплин...
----------------------------------------------------
І  перемоги  над  собою  в  війнах,
Життя  минулого  зруйновані  мости  -
То  все  пусте,  коли  в  палких  обіймах
Моє  ім'я  так  ніжно  вимовляєш  ти...

І  ще  версія  на  дану  тему
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626525

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625990
дата поступления 04.12.2015
дата закладки 12.01.2016


Данило-Київський

То байдуже… (з 50 відтінків сірого)

У  співавторстві  з  Лия***  

То  байдуже,  що  не  іде  зима,
Горнятко  кави  розділю  з  дощем.  
Наскрізь  промокла,  та  тепер  дарма,
У  грудях  досі,  там  де  серце,  щем...  

     Тобі  ж  байдуже,  що  в  моїм  житті...  
     Відтінки  сірих  заплелись  в  один.  
     З  холодним  смаком  мокрих  конфеті,  
     В  пастельних  залах  дощових  картин.

Переклад:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641809

Першоджерело:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625990

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626525
дата поступления 06.12.2015
дата закладки 12.01.2016


desert rose

Кукловод

Как  странно  думать  о  судьбе,  
И  о  тебе  лишь  вспоминая.
И  лгать  себе,  и  врать  себе,
Что  без  тебя  не  будет  рая…

Не  сладко  мне,  не  грустно  мне…
Лишь  пустота  сошла  на  веки.
Моя  душа  в  плену,  в  огне,
В  твоих  руках  она  навеки.

Как  кукла  я,  как  манекен
В  умелых  чарах  кукловода.
О  персты  те,  как  сладок  плен,
Как  нежеланна  мне  свобода…
_____________

Внутри  меня,  вблизи  меня
Костер  любви  погас  тотчас…
Ведь  вместе  были,  не  любя,
А  саге  дань  былой  о  нас…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458231
дата поступления 03.11.2013
дата закладки 12.01.2016


Потусторонний

Напишу для души пару строк…

Напишу  для  души  пару  строк...
Чтобы  боль  от  ошибок  не  мучила.
В  каждом  тлеет    духовный  порок,
Разгораясь  от  случая  к  случаю.

Так  легко  превратиться    в  пожар
Даже  самому  слабому  пламени.
Научить  бы  себя  уважать
И  чужим  не  размахивать  знаменем.

Не  завидовать,  не  шельмовать!
Не  гордиться    поступками  дикими.
Принимать    свою    Родину-мать.
Даже  если  она  тебя  выкинет.

Научиться  бы  Бога  любить!
Неподдельно.      Пронзительно-искренне.
Вот  тогда  не  покажется  жизнь:
Никудышной,  расхристанной,  выспренной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634758
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Артура Преварская

Забери меня домой…

Забери  меня  домой  –
К  берегам  цветов  искристых,
В  теплом  небе,  дивно  чистом,
Там  восходят  сонмы  лун.

И  неведомой  рукой
Нарисованы  на  скалах
Карты  звезд,  больших  и  малых.
Стоя  в  круге  стертых  рун,

Расскажи,  архангел  мой,
Есть  ли  мир,  что  будет  вечно,
Есть  ли  путь  длинней,  чем  Млечный,
Есть  ли  свет  на  дне  пещер?

И  найдем  ли  за  стеной
Из  прадавних  из  туманов,
За  землей  пустых  курганов
Города  небесных  сфер?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635026
дата поступления 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Данила М

Мерцают вновь пьянящие дома…

Мерцают  вновь  пьянящие  дома,
Теплом  своим  заманивают,  светом...
А  свежестью  морозная  зима,
Затянет  туго  легкие  корсетом...

Рассказы  у  камина  всколыхнут,
Горящий  треск,  огонь  воспоминаний...
И  о  былое  двери  распахнут,
В  закрытый  мир  застенчивых  желаний...


10.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634859
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Іванна Западенська

Ты знаешь - ненавижу расстояния…

Ты  знаешь  –  ненавижу  расстоянья,
Хоть  это  просто  цифры  –  смысла  нет.
Да  только,  сидя  в  глупом  ожиданье,
Я  пропускаю  мимо  сотни  лет.

Ты  вроде  рядом  есть,  ты  где-то  близко,
Но  всё  же  бесконечно  далеко.
Возможно,  я  всего  лишь  эгоистка,
В  душе  и  в  сердце  где-то  глубоко.

Нет,  нет!  Не  эгоизм  меня  замучил.
Мне  хочется  миг  близости  твоей
Из-за  другой  причины.  Вот  так  случай!
Нет  хвори  уж  ужасней  и  больней,

Чем  та  любовь,  что  в  сердце  возникает,
На  слишком  расстояниях  больших.
Увы,  вакцина  тут  не  помогает,
Рентген  не  видит,  значит  нет  больных.

И  нет  от  той  любви  противоядия,
Уже,  наверно,  лучше  без  него.
Ты  знаешь  –  ненавижу  расстояния,
Аж  тошно  мне  от  этого  всего…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632583
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 10.01.2016


Наталка Гуржій

Я не хочу

Я  не  хочу  ни  серебра,  ни  злата,
Ни  тайн  Земли,  сокрытых  от  умов,
Лишь  жажду  света...небо  им  богато,
Его  искала  множество  веков.

Я  не  хочу  ни  радости,  ни  горя,
Ни  праздных  слов,  что  брошены  толпе,
Ни  звания  "последнего  героя"
Ни  скрытых  просьб  Всевышнему  в  мольбе...

Зачем  плодить  суды  да  кривотолки,
Вражду  и  злобу  сеять  по  углам?
В  собачьей  стае  не  родятся  волки,
И  на  бездушье  не  воздвигнуть  храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583810
дата поступления 27.05.2015
дата закладки 10.01.2016


Наталка Гуржій

Кто кого?

Кто  кого?  Почему  между  нами  борьба?
Я  волной  разбиваюсь  о  ноги  утеса...
Стонет  ветер...молитвы  немая  мольба,
Твердость  скал...не  находят  ответы  вопросов.

Кто  кого?  Не  забыть  бы  совет  мудрецов...
Верить  в  силу  воды,  разрушающей  камень...
Бесконечность...забава  Богов  и  жрецов...
Опоздавшей  зари  поглощающий  пламень...

Кто  кого?  На  утесе  гордыни  печать...
Нет...не  смою...напрасны  благие  старанья...
Ах,  утес,  выбор  твой  роковая  печаль,
Бирюзовой  волны  вековые  стенанья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575809
дата поступления 20.04.2015
дата закладки 10.01.2016


Наталка Гуржій

Я искупаюсь в Вашей нелюбви


Я  искупаюсь  в  Вашей  нелюбви,
И  в  полусне  застывшего  сознанья,
Приму  за  непокорность  наказанье,
Чтобы  закончить  скучный  водевиль.

И  нет  нужды  усвоить  сей  урок,
Таких  уроков  в  жизни  мне  досталось.
Что  я  могу?  Лишь  маленькую  шалость,
Потом  закрою  душу  на  замок.

Привычен  путь...уйти...уйти  в  себя,
Где  мало  слов,  где  мысли  и  молитвы,
Где  нет  претензий,  даже  поля  битвы...
Как  вам  живется  в  мире  не  любя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591878
дата поступления 05.07.2015
дата закладки 10.01.2016


*Svetlaya*

и ветер бьётся как слеза…

Она  стояла  у  окна…
А  он  курил…
И  дым  желаньем  прорастал…
Он  не  забыл…
Его  заполненный  корабль…
Её  свободны  паруса…
Совсем  другой    меридиан…
И  ветер  бьётся  как  слеза…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634729
дата поступления 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Есенинский

Запрет на любовь

Моя  территория  слишком  тесна  для  любви
Моя  голова  не  выдержит  этот  давленье
И  я  достаточно  слаб  для  такого  пути
Я  глупо  иду  на  риск  ради  мгновенья

Железная  клетка  не  плен  для  души
Глубокое  море  не  повод  топится
Увидишь  сомненья  –  тут  же  души
Почувствуешь  страсть  –  дай  насладится

Коверкая  смысл  обугленных  фраз
Иду  на  восток,  полагаясь  на  Будду
Он  даст  прикурить  и  вгонит  в  экстаз
И  больше  о  ней  вспоминать  я  не  буду….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123056
дата поступления 24.03.2009
дата закладки 10.01.2016


Есенинский

Девушка - ночь.

На  кончиках  пальцев  ног  крадётся  устало
Считая  шаги  и  прячась  от  взглядов  людей
Девушка-ночь,  тень  моего  идеала
Та,  что  когда-то  могла  быть  не  моей

В  нежных  руках  приютившая  душу
Жалкого  странника  в  чёрные  дни
Из  моря  обмана  тащила  на  сушу
Шептала  на  ухо  –  «Милый  терпи»

С  улыбкой  Джоконды  читает  наивные  строки
Любуясь  влюблённым  взглядом  волчонка
И  воплощая  в  реальность  людские  пороки
Дарит  счастье  эта  шальная  девчонка

В  каждой  фразе  читать  её  превосходство
Больно,  но  жить  без  неё  –  тяжелей
Бросить  –  пойти  на  последнее  скотство?
Нет…  Похоже  что  жизнь  моя  в  ней…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117747
дата поступления 23.02.2009
дата закладки 10.01.2016


Есенинский

Добрая грусть

Добрая  грусть  –  кусочек  несладкой  конфеты
Гимн  равнодушию,  праздник  уставшей  весны
Тлеет  невинной  тоской    на  конце  сигареты
Греет  рассудок,  собой  закрывая  тылы

Добрая  грусть  –  подруга  из  самых  желанных
Что  крайне  редко  ко  мне  заходила  на  чай
Сложена  из  коридоров  заставок  экранных
Без  сожаленья  крадет  разгулявшийся  май

Добрая  грусть  вползает  в  пустынные  мысли
И  заполняет  собою  зрачки  затуманенных  глаз
Не  задавая  вопросов  о  жизненном  смысле
Просто  молчит,  избегая  стерильности  фраз

Добрая  грусть,  останься  встречать  мою  зиму
В  теплой  постели  послушаем  музыку  вьюг
Не  опоздаешь…Я    до  остановки  подкину
Той  остановки,  откуда  увозят  на    юг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191078
дата поступления 22.05.2010
дата закладки 09.01.2016


Есенинский

Одиночка…

Собрав  волю  в  кулак,  ударом  о  стену
В  рюкзак,  с  потерянной  верой  в  прошлые  дни
Опять  проигравшим  пора  покинуть  арену
Ведь  у  одиночек  не  будет  другого  пути

Учится  не  жить,  а  зализывать  свежие  раны
Озлобленным  волком  бежать  из  мира  людей
Домой,  в  безразличия  серые  страны
Где,  кажется,  даже  сдыхать  веселей

Я  больше  не  сплю,  не  считаю  потери
В  подвалы  души  загоняю  любовь
За  мной  лишь  тоска  и  закрытые  двери
А  там,  впереди,  только  алая  кровь

И  на  фиг  картинки,  эмоции,  нервы
И  к  черту  слова,  лишь  соленая  боль
Я  выпит,  во  мне  даже  стерты  резервы
Теряю  рассудок…  я  новая  роль

 
"Все  будет  хорошо,  я  узнавала..."  (к/ф  "Питер  FM")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191687
дата поступления 25.05.2010
дата закладки 09.01.2016


Андрей Кривцун

Мне казалось, я вышел из тьмы

Мне  казалось,  я  вышел  из  тьмы
На  огонь,  где  смогу  обогреться.
Мне  казалось,  вновь  пахнут  цветы,
И  стучит  обретённое  сердце.

Мне  казалось,  я  смог  позабыть
Ту,  которая  жизни  дороже,
Ту,  кого  невозможно  любить,
И  кого  не  любить  невозможно.

Мне  казалось,  что  всё  хорошо,
Что  разлука  -  то  самое  средство,
Что  излечит  душевный  ожог
И  изгонит  любовного  беса.

Мне  казалось,  в  объятьях  других
Я  забуду  тебя  поскорее.

...  Но  твой  запах  под  кожу  проник,
Но  твой  вкус  на  губах  пламенеет.

И  в  ушах  -  нежной  музыки  звук,
Трели  птиц,  шёпот  моря  -  твой  голос.
И  в  глазах  мимолётных  подруг
Я  ищу  твоих  глаз
Космос.

...Мне  казалось,  я  вышел  из  тьмы.
А  выходит,  ушёл  я  от  света.
Сразу  в  осень  шагнул  из  весны,
Сразу  в  зиму  -  из  рук  твоих  лета.

Воет  волком  внутри  меня  пёс
Одиночества.
Горькие  гири
Ядовито-невидимых  слёз
Вытираю  обрубками  крыльев.

1  января,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632783
дата поступления 01.01.2016
дата закладки 09.01.2016


malinka

не о любви

Мы  свыклись  с  невесомостью  куплета,  
Годами  ловим    рифмы  напоказ,
Играем  роль  забытого  поэта,
Вводя  людей  доверчивых  в  экстаз.
Они,  оголодалые  сердцами,
Впиваются  в  слова,  едят  из  рук,
Живут  во  сне  и  мнят  себя  певцами,
При  этом,  лишь    на  ощупь  помня  звук.
Осколками  разбросаны  по  свету,
Обрывками  их  собственных  обид,
Давали  нам  бессмертные  обеты
О    памяти.  А  мы  были  горды...
А  мы  -  лишь    люди,  вшитые  в  систему,
Вросли  корнями    в  циферблат  души,
Рождаемся  и  вспарываем  вены
По  строгому  сценарию  судьбы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632051
дата поступления 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


Олаф Халді

Сонет

Гореть  любя,  одну  мечту  лелея  -  
Рассвет  нести  покой  небес  храня,
Покорным  танцем  первых  слов  огня
Сказать,  я  ждал  тебя  скорбя,  Медея.

И  руки  теплым  соком  ветра  грея,
Последним  шагом  лету  в  такт  звеня
Не  ждать  другого  тайны  свитой  дня,
Идти  куда  ведет  судьбы  аллея.

Забыв  о  том,что  тёмный  всадник  бродит,
Когда  в  душе  зерно  любви  восходит,
Испить,  сломить,  отнять,  стереть,  разбить

Тончайшей  нити  блеск,  мечом  пытаясь,
Бичом  колес,  как  волн  набег  вздымаясь  -  
Тобой  гореть,  тебя  одну  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601260
дата поступления 21.08.2015
дата закладки 27.12.2015


Олаф Халді

Я хочу пустоты - без конца и начала.

Тяжелеющим  небом  кипящая  страсть
Разлилась  дождевым  тре́петом  перламу́тра,
И  тоска  и  любовь  в  этом  небе  зажглась
Беспреде́льной  бессвязностью  первого  утра.
Застелила  постель  пряной  свежестью  мха,
Напоила  пролитые  строки  полынью  -  
Нераздельно  тверда́,  весела́  и  лиха́,
Колдовала  промокшего  города  былью.

Если  правда,  что  ты  на  пороге  легла  -  
Не  тесни  эти  тонкие  стены  тенями,
Если  правда,  что  служит  тебе  свет  и  мгла  -  
Не  терзай  беловатую  полночь  слезами  -  
Унеси  мое  горе,  кипящая  страсть,
Если  правда,  что  ты  все  пустыни  узнала,
Я  желаю  обрывистым  звуком  кимвала
Задыхаясь  в  объятья  обрыва  упасть  -  

Я  хочу  пустоты  -  без  конца  и  начала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
дата поступления 15.06.2015
дата закладки 27.12.2015


Анна Демченко

без любви не танцуй (Давид) ) & Анна Демченко )

*Перед  прочтением,  рекомендуется  включить  прикрепленную  песню.*

***
Я  поставлю  пластинку,  с  прозрачным  звучанием  скрипки,
стол  накрою,  и  белый,  любимый,  надену  наряд.
Этот  вечер,  так  полон  волнений,  и  блеска  гирлянд,
Что  проходит  сквозь  нас,  оставляя  искристые  блики...

Забываю  слова,  как  врываешься  в  мысли  птицами,
Забывая  себя...  В  этот  вечер  забудем  весь  мир!
И  при  свете  свечей  (мы  под  музыку  так  постоим)
Я  увижу  вселенную  под  твоими  ресницами...

Буду  ждать  наших  встреч,  вдохновленный  твоей  красотой,
Как  луна  ждет  закат,  чтоб  ее  отражали  воды,
Как  трепетно  море,  засыпая,  целует  звезды,
Как  ветров  ждут  осины,  чтоб  песни  шумели  листвой.

Я  считала  минуты,  порою,  мне  страшно  представить,
жизнь  так  быстро  проходит,  в  ней  счастье  -  тончайшая  нить,
я  с  тобою  могу  обо  всем  что  внутри  говорить.
И  мечтать...  под  мелодию  скрипки  и  соло  рояля...

Все  на  свете  молчит,  когда  руки  сжимаешь  мои,
только  города  спящего  пульс  под  нетронутым  снегом,
Этот  танец,  он  мог  бы,  по  смыслу  вполне  стать  последним,
Потому  что,  вот  так  вот,  нельзя  станцевать  без  любви.

Без  любви  не  танцуй,  не  живи,  не  дыши,  не  надейся,
Без  любви,  без  меня...(без  тебя  не  дышу  я  давно).
Танец  мог  стать  последним,  но  я  впился  в  твою  ладонь,
Чтоб  воскреснуть  друг-в-друге,  и  не  слышать  обмана  песен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631792
дата поступления 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


malinka

люблю тебя. Сильно.

Я,как  прежде,люблю  тебя.  Сильно.
В  каждом  слове  целую  в  губы,
В  каждой  мысли  теряется  смысл,
Если  вдруг  в  ней  тебя  не  будет.
Солнце  утром  напомнит  о  жизни
(Если  завтра  устанешь  верить),
Среди  рек  рождая  стихии,
Обнимая  ветрами  берег,
Зацелует  глаза  твои  светом,
Стаи  птиц  выпуская  в  небо,
В  твои  сны  (  там  все  еще  лето).
В  твои  сны.
Так  хотелось
мне  бы..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631210
дата поступления 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Олександр Самір

нас размыло тишиной…

Растаял  тихо  зимний  вечер
Упал  звездою  на  ладонь
Я  рад  случайной  нашей  встречей
Былое  ты  теперь  не  тронь

Оно  давно  ушло  за  дали
За  горизонты,    и  прибой
И  расставаясь,  мы  не  знали
Что  Нас  размыло  тишиной…

И  разнесло  по  переулкам
Все  чувства  каплями  дождя
Давно  уж  выцветшим  рисунком
Любовь  лишь  в  памяти  храня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626798
дата поступления 07.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Олександр Самір

Растаяв в облаке тумана

Скрывает  время  наши  раны
Из  тонкой  позолоты  лжи
Твои,  мои  теперь  обманы
Мечты  о  счастье  –  миражи

Растаяв  в  облаке  тумана
Уходят  прочь  за  горизонт
Страницы  старого  романа
Где  на  двоих  один  лишь  зонт

Растаяв  в  облаке  тумана
Уносят    прочь  за  горизонт
Осколки  призрачного  храма
Ветров  теперь  холодный  фронт..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630849
дата поступления 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Лю

И линий нет уже для встречи

Из  рук  дождя  пролились  слезы,
И  потекли  они  ручьем,
Заплакали  цветы  мимозы,
Покрылось  небо  серебром.

И  дремлет  ночь,  и  блекнут  звезды,
Печаль  несется  в  унисон,
И  пожелтели  в  саду  розы,
Все  окунулось  в  мрачный  сон.

И  полночь  дышит  томным  вздохом,
Туман  закрыл  собой  утес,
Слова  исчезли  вслед  за  эхом,
Их  ветер  за  собой  унес.

И  линий  нет  уже  для  встречи,
Разлука  дышит  колдовством,
И  догорают  ярко  свечи,  
Стирая  память  всю  о  нем.  

             Лю.
21.05.2015



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582784
дата поступления 21.05.2015
дата закладки 24.12.2015


Лю

Забытый рояль

Я  прикоснулась  клавиш  старого  рояля,
И  он  издал  протяжно  тихий  звук,
Вдруг  пробудилась  тишина  немая,
И  я  услышала  рояля  сердца  стук.

Как  заколдована  дрожащими  руками,
Коснулась  обнаженной  я  струны,
И  стала  слушать  я  с  закрытыми  глазами,
Рояля  исповедь  и  плачь  его  души.

Притихла  музыка,  тревожно  билось  сердце,
Рояль  отвергнут  в  одиночестве  страдал,
Забытый  всеми  и  молчанием  истерзан,  
Мне  на  прощание  печальный  стон  издал.

Лю...
20.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630151
дата поступления 20.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Лю

Я не заметила

Я  не  заметила,  
С  какого  времени  я  перестала  верить,  
Ведь  искренности  в  чувствах  просто  нет,  
И  в  свою  душу  я  закрыла  двери,  
От  грязной  обуви  натоптан  мерзкий  след.

Я  не  заметила,  
С  какой  поры  устала  быть  азартной,  
На  кон  все  ставить  и  сгорать  дотла,  
И  выживать  в  руках  с  одной  лишь  картой,  
Но  свои  чувства  отдавать  сполна.  

Я  не  заметила,  
В  какой  момент  мне  стало  безразлично,  
Что  происходит  рядом,  стало  все  равно,  
Терять  уже  становится  привычно,  
Мне  в  покер  очень  часто  не  везло.  
     
Лю…
22.12.2015.
                             Ничего  личного,  настроение  ЛГ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630555
дата поступления 22.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Поэтесска

Пожизненно мой

Я  не  та,  что  срывает  ромашки,
Чтоб  о  чувствах  узнать  наугад.
Я  пила  твою  душу  из  чашки
И  вдыхала  её  аромат.
           Я  листала  твой  мир  по  страницам
           И  учила  тебя  наизусть.
           Я  не  та,  что  желает  влюбиться,
           Чтоб  забыть  одиночества  грусть.
Я  люблю  не  скупясь  на  мгновенья
И  на  то,  чтоб  поверить  в  покой.
Я  в  тебя  проросла  вдохновеньем
И  теперь  ты  пожизненно  мой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228036
дата поступления 11.12.2010
дата закладки 18.12.2015


Поэтесска

Кредит

Я  прикоснусь  дыханием  свечи
И  обожгу  твою  больную  душу.
Пусть  ночь  в  душе  надрывно  закричит…
Да  так  кричит,  чтоб  не  хотелось  слушать.

       Пусть  мечется  от  ревности  своей
       И  пусть  рычит,  как  раненая  львица…
       Кто  знал  хоть  раз  огонь  души  моей,
       Тот  в  темноту  вовек  не  возвратится.

Я  разожгу  любовь  в  твоей  груди
И  никогда  не  дам  тебе  развода…
Я  у  любви  оформила  кредит
Без  поручителей  и  справки  о  доходах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130983
дата поступления 22.05.2009
дата закладки 18.12.2015


Поэтесска

О бросивших, наверно не скорбят…

Осенний  дождь  нарисовал  тебя,
Слезами  на  прозрачном  полотне.
О  бросивших,  наверно  не  скорбят…
Но  эти  изреченья  не  по  мне.

       Чтоб  не  разрушить  образы  дождя,
       Я  не  дотронусь  к  мокрому  портрету.
       О  бросивших  так  часто  не  твердят…
       Но  чувства  не  подвластные  совету.

Я  в  каждой  капле  нахожу  тебя
И  с  каждой  каплей  будто  вновь  теряю.
О  бросивших,  наверно  не  скорбят…
Но  любящие  этого  не  знают.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130935
дата поступления 22.05.2009
дата закладки 18.12.2015


Іванна Западенська

Я Вас люблю!…

Я  Вас  люблю!  Быть  может,  томным  утром,
Увижу  Вас  напротив.  Хоть  на  миг.
И  вот  сижу:  считаю  по  минутам,
Все  дни  без  Вас,  читая  книгу  книг.

Ищу  дверей,  где  пишет  ясно:  "Выход",
Да  только  всё  никак  их  не  найду.
Во  мгле  хожу,  в  лесу  безмолвно  тихом,
И,  словно  сплю,  теряюсь  я  в  бреду́.

Зову  я  Вас,  прошу  помочь  немного,
Да  только  Вы  не  слышите,  увы.
Меня  сковали  грусти  и  тревоги,
И  без  сознанья  лежа  средь  листвы,

Схожу  с  ума  от  чувств  и  этой  боли,
Ещё  чуть-чуть  и  громко  закричу.
Я  Вас  люблю,  теряя  жизни  волю,
Но  всё  ещё  о  чувствах  я  молчу.

Ведь  Вас  любить  дано  мне  где-то  свыше,
Как  Божий  дар,  небесная  манна́.
Мои  слова,  быть  может,  ветер  слышит,
И  видит,  как  я  мучаюсь  одна.

Он  прядь  волос  тихонько  заколышет,
Уложит  спать  на  узкое  плечо.
Опять  уйдет,  шепча  мне  где-то  свыше,
Одни  слова,  пустые.  Ни  о  чем.

В  них  смысла  нет,  одни  лишь  многоточья,
Хотелось  мне  стереть  бы  их  навек.
Они  же  сердце  рвут  моё  на  клочья,
Твердя,  что  Вы  -  совсем  не  человек.

А  кто  же  Вы?  Фантазия  иллюзий?
Быть  может,  сон  несбывшейся  мечты?
В  моей  душе  уже  гордиев  узел,
В  нём  образ  Ваш  уже  навек  застыл.

И  развязать  его  мне  не  под  силу,
Устали  руки.  Я  хочу  уснуть.
"Я  Вас  люблю!"  -  шепчу  в  бреду  я  мило,
И  ради  Вас  готова  всем  рискнуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628120
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Анна Демченко

Ведь я любуюсь тобой…

Я  так  любуюсь  тобой,  и  зажигаю  свечу,
в  руках  моих  дрожащий  огонёк.
Не  смело  ветер  снова  гладит  по  плечу,
и  засыпает  верным  псом  у  ног.

Я  не  узнаю  с  кем  простился  ты  опять,
Ведь  я  не  слушаю  последних  новостей,
Когда  за  полночь,  мне  нельзя  ложиться  спать,
Хоть  и  усталось  сбила  счёты  моих  дней.

Мной  позабыто  сладкое  "прости",
уже  не  долго,  жаль  что  прожитое  зря.
Остановились  стрелки,  и  песочные  часы,
когда  коснулась  их  моя  рука.

Ты  свет  мой  лунный,  батюшка,  скажи...
зачем  мы  говорим  с  тобой  о  нём?
Зачем  же  мне  ночные  миражи,
когда  с  рассветом  снова  пусто  за  окном?

На  фотографию  взирая  помолчу,
слезою  памяти  согревшую  ладонь.
Ведь  я  любуюсь  тихонько,  зажигая  свечу.
Пока  твой  образ  поглощает  огонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184534
дата поступления 17.04.2010
дата закладки 13.12.2015


Есенинский

Когда не станет вдруг, привычного нам мира…

Когда  не  станет  вдруг,  привычного  нам  мира
И  канут  в  вечность  книги  и  дела
Мы  будем  вспоминать  не  про  кумира
Не  про  Аллаха,  Будду  и  Христа

Мы  вспомним  нежное  касанье  ветра
Прохладу  моря,  радуги  цвета
О  том,  как  не  хватило  только  метра
Чтоб  наконец  сбылась  одна  мечта

Запомнится,  как  тлеет  сигарета
Улыбки  близких,  кофе  по  утрам
Из  мелочей  приятных  винегрета
Мы  сотворим  нерукотворный  храм

Забудем  о  плохом,  ведь  песня  спета
И  больше  нечего  между  собой  делить
Как  жаль,  что  лишь  к  концу  сюжета
Мы  поняли,  какое  счастье  жить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161132
дата поступления 15.12.2009
дата закладки 12.12.2015


Waveage

Мы с тобою (дети)

_________________________________С.П.

Мы  с  тобою  совсем  еще  дети  на  этой  земле,
И  пускай  вырастают  в  серьезных  и  умных  другие!
Мы  по  прежнему  шепчем  секреты  душистой  траве,
Ищем  добрых  волшебных  зверей  в  облаках  из  ванили.

Заплетаем  желания  в  желтого  цвета  венки,
Отпускаем  их  в  реку,  танцуем  под  дождь  до  упаду,
А  под  вечер,  болтая  ногами,  читаем  стихи
На  засиженной  крыше,  где  звезды  немыслимо  рядом.

Мы  с  тобою  такие  наивные,  как  и  тогда  -  
Свято  верим,  что  феи  из  сказки  живут  между  нами,
Каждый  день  пишем  письма  кому-то  и  шлем  в  никуда,
Ожидая,  что  ИМЕННО  ТОТ  их  найдет  и  узнает.

До  чего  ж  умудрились  часы  наши  в  беге  отстать,
Будто  мимо  промчалась  большая  тяжелая  Вечность...
И  пока  эти  взрослые  рушат  свои  города
Мы  под  пение  птиц  мастерим  разноцветный  скворечник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148633
дата поступления 06.10.2009
дата закладки 12.12.2015


Waveage

Раздираю руками тьму

Раздираю  руками  тьму,
Темно-вязкую  массу  ночи,
Сквозь  нее  кто-то  выйти  хочет  —
Я  стараюсь  помочь  ему.

Этот  кто-то  сидит  внутри,
Исцарапав  руками  стены,
На  краю  не  своей  Вселенной,
У  порога  чужой  двери.

Он  пытается  вырвать  луч,
Обхватить  его  весь  и  плакать,
Пусть  стекает  по  пальцам  слякоть,
Превращаясь  в  тугой  сургуч.

И  не  надо  ни  нот  ему,
Ни  рифмованных  глупых  строчек...
Темно-вязкую  массу  ночи,
Раздираю  руками  тьму.


(29.12.07)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132486
дата поступления 03.06.2009
дата закладки 12.12.2015


Марічка9

* * * (Сумбурне)

Стояв  туман.  Густий  і  непорушний.
Холодна  сирість  лізла  у  дірки.
А  сірий  ранок  мляво  і  бездушно
Збирав  по  небі  вигаслі  зірки.

Зжовтіле  листя  де-не-де  шелесне,
Мов  слід  від  сонця  в  пам'яті  моїй.
Та,  знаєш,  осінь  завжди  була  чесна:
Без  обіцянок  марних  і  надій.

А  що  тепер,  -  чекання  за  чеканням.
Невідання  загіркло,  як  полин.
У  когось  часу  -  вічність  не  остання,
У  когось  вічність  -  декілька  хвилин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата поступления 06.11.2015
дата закладки 12.12.2015


Галина Оленич

Как жаль…

Девчонка  с  непослушной
                                                                   рыжей  челкой
И  паренёк,  как  ветер,  озорной
Носились  по  двору,
                                                   и  смех  их  звонкий
Заливист  был,  как  ручеёк  весной.

А  у  подъезда  под  кустом  сирени
На  лавочке  (как,  впрочем,  и  вчера)
Соседи  (скажем,  в  возрасте)  сидели,
Смотрели,  как  резвится  детвора.

Солидные.  Всё  дружно  обсуждали:
-  Не  та  уже,  мол,  нынче  молодёжь…
И  лишь  глаза  их  мысли  выдавали:
Как  жаль,  что  время
                                         вспять  не  повернёшь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628092
дата поступления 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Quadro.Tony

Когда я умру (озвучено)

Когда  я  умру  -  по  углам  заржавеет  рассвет
И  сердце  в  палатах  стерильных  застынет  недвижно
Когда  я  умру,  металлический  зная  ответ
На  сотни  вопросов  -  откроются  двери  на  крышу

Там  четверо  всадников  желтые  кости  трясут
Играя  на  души  давно  умерщвленных  набатом
И  очередь  длинная  ропщет  на  купленный  суд
Смерть  в  берцах  кругами  там  ходит  и  кроет  всех  матом

На  ужин  несут  им  Любовь  вместе  с  ядом  Надежды
Я  сжег,  чтоб  не  видеть  припев,  свои  яблоки  глаз
А  черные  нимфы,  посыпавши  пеплом  одежды,
В  слух  детям  читают  трактат  про  могильный  экстаз

Когда  я  умру  не  рассыпятся  тысячи  окон,
Но  плаха  желаний  окрасится  кровью  сполна
Бегут,  нерожденные,  прямо  на  солнечный  кокон
Но  падают  в  холод  и  ночь,  без  конца  и  без  дна

Когда  я  умру  твои  слезы  заменят  на  вишни
И  гордо  украсят  торты,  приглашая  на  пир
Тогда  даже  ветер  страданий  моих  не  отыщет
Когда  я  умру...
                                 неизменным
                                                                 останется
                                                                                             мир

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499939
дата поступления 19.05.2014
дата закладки 12.12.2015


Lucifer

Безмолвность

Когда  слова  утратят  свою  силу,
А  тишина  сотрет  все  звуки  прочь...  
Я  нежно  удержу  Тебя  за  руку...
Молчанием  наполним  эту  ночь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624880
дата поступления 29.11.2015
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Звериная тоска

Нашла  на  зверя  чёрная  тоска
Глаза  пусты,  оскал  кроваво-серый
Следы  на  лоне  мокрого  песка
Безумством  окропленные  без  меры

Нет  больше  цели,  жизнь  прошла
За  прошлые  мгновения  цепляясь
Он  падал  даже  ниже  дна
Напрасно  выбраться  пытаясь

Зверь  громко  выл,  срывая  голос
Когда  встречал  последний  свой  закат
И  жизнь  его  из  чёрно-белых  полос
В  миг  посерела  у  последних  врат  

                                                                                         22.02.2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106765
дата поступления 08.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Диалог

ОНА  :  Смотри,  два  сердца  на  мягкое  дно
                         Бросили  еще  одну  шальную  мечту.
ОН  :  Сейчас,  наверное,  им  не  легко
                         Я  прав.  Гляди  –  сигарета  во  рту.

ОНА:  Да  что  сигарета,  смотри  в  глаза
                         На  сколько  печален  столь  юный  взгляд.
ОН:  Банально  скользит  по  щеке  слеза
                           И  речь  перешла  на  язык  утрат

ОН  :  Напрасно  только  любовь  цвела.
                       И  что,  им  не  быть  никогда  вдвоем?
ОНА  :  Она  по-другому  уже  не  могла              
                         А  он    привык  стоять  на  своём…
                         
ОНА:    Да,  грустно  когда  больше  нет  любви
                       Почти  не  заметно  она  ушла
ОН  :    Он  шепчет  на  ухо  ей  –  Не  грусти
                     Она  говорит,  что  домой  пора…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142176
дата поступления 20.08.2009
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Осень

Осень  ты  моя  любовь
Моё  сердце  еле  дышит
Я  пишу  ей  вновь  и  вновь
А  она  меня  не  слышит

Знаешь,  я  уже  привык
Убивать  на  сердце  грозы
Не  скрывают  этот  крик
И  мои  друзья  берёзы

Осень,  мокрые  дожди
Распевают  серенаду
Слышишь  осень,  подожди
Без  тебя  мне  жизнь  не  надо

Слушай,  где  же  тот  апрель
Где  безумие  хмельное
На  душе  метёт  метель
И  стучится  что-то  злое

Помнишь,  грешную  свободу
Мы  испили  до  предела
Сами  правили  погоду
И  любовь  нас  крепко  грела

Осень,  грязь  по  тротуарам
Ветер  чуть  колышет  крыши
Может  сесть  за  мемуары
По  душе  крадутся  мыши

Честно,  я  не  верю  в  лето
Оно  лживо  меня  грело
Осень,  я  твоя  примета
Всё,  я  выжил.  Отболело…

                                                                         12.09.2008.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106788
дата поступления 08.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Агидель

Неровен час


Не  обрести…  
У  солнечных  ворот
Такой  меня  запомни…  я  –  из  Света…
Портал  открыт…  земной  очерчен  грот…
Сосчитаны  все  ночи    и  рассветы…

Неровен  час…
Как  трепетна  роса…
Как  сладок  ветер  здесь…  как  пряны  вишни…
Тебе  я  оставляю  –  небеса!!!
За  свежесть  глаз…    и  за  безумье  мыслей…

Что  ж  не  пришел  
Со  мной  проститься  ты?
И  вот  уже  одна  стою  у  трапа…
И  до  моей  покинутой  звезды
Лишь  пять  секунд    сверхмощного  возврата…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580987
дата поступления 13.05.2015
дата закладки 11.12.2015


Агидель

Покуда молчат Херувимы


И  вдруг  нахлынет  
Такая  тоской  –  тоска…
И  вдруг  в  лесу  закричит  одинокий  ворон…
И  ты  поймешь,  как  пустыня  моя  близка…
В  мой  странный  дом  прокрадешься  последним  вором…

Как  светел  берег,  
Светящийся  там,  вдали…
Как  близок  он  в  освещенье  цветного  грота…
Нет,  я  не  стану  считать  твои  корабли,
Уйду  на  дно,  твоего  опасаясь  флота…

Укроют  волны,  
Что  небу  не  исцелить…
Уйду  на  дно…  отбелить  не  успею  флаги…
И  там,  на  дне,  ты  поймешь,  как  хочу  я  пить,
И    мне  нальешь    из  своей  исхудалой  фляги…

И  те  пути,  
Что  в  пучину  меня  вели,
Одной  волною  твою  потревожат  заводь…
И  ты  захочешь  вернуть  свои  корабли
В  солнечный  порт…  в  уже  недоступную  гавань…

Но  флот  –  утерян…  
Весь,  до  последней  доски…
А  мы  –  так  пьяны…    бездомны…  неизлечимы…
……………………………………………………………………………..
Вошедший  в  мой  терем,    испей  от  моей  тоски…
Покуда  молчат  так    любившие  нас  Херувимы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606660
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 11.12.2015


Агидель

Струится печаль



Здесь  травы  спокойны…
Здесь  птицы  идут  ко  сну…
Здесь  время  застыло  в  созвездиях  Рыб  и  Лиры…
Ты  смотришь  устало…  потом    подойдешь  к  окну
Из  темных  глубин    безнадежно    пустой  квартиры…

Еще  лишь  мгновенье…
И  я  вдруг  тебя  приглашу
На  дикие  тропы,  где  слышится  светлая  месса…
Но  мне  не  успеть…  не  успеть!  -  к  твоему  шалашу…
Лишь    свет  в  бесконечном    пространстве  таежного  леса…

Блуждающий  свет…  
Невесомость…  и  мне  не  жаль
Толпы  вопиющей…    подай  же  им  хлеба  и  зрелищ…
Потом  подойди…  посмотри,  как  струится  печаль
Из  глаз  бесконечно  далеких    моих  Медведиц…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата поступления 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Моё поколение

Шагая  по  мукам  прошедших  веков
Моё  поколенье  от  грязи  спасалось
Бежало  от  глупости  буйных  голов
И  в  тёмных  подвалах  от  света  скрывалось

Под  звуки  гитары,  считая  шаги
Срывало  запреты  моё  поколенье
Оно  выживало,  и  даже  враги
Порой  признавали  своё  пораженье

Теряя  героев  подпольной  войны
На  теле  рубцы  умело  скрывало
Моё  поколенье  счастливей  судьбы
За  всю  свою  жизнь  наверно  не  знало

Свергало  тиранов,  сжигало  короны
Одним  острым  словом  моё  поколенье
А  гениев  ставило  вместо  иконы
Но  вот  провалилось  в  глухое  забвенье

Объелось  свободой  моё  поколенье
За  грош  продало  таланты  и  славу
Рассыпалось  крошкой,  будто  печенье
Закинув  на  полку  стихи  и  гитару…  

                                                                                       5.11.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106632
дата поступления 07.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Как я пишу стихи (ранее творчество)

Как  я  пишу  стихи?  Увы  –  не  знаю
Рождается  за  строчкою  строка
Я  вдруг  тетрадный  лист  хватаю
И  с  музою  болтаю  до  утра

Я  клоун,  я  жонглирую  словами
Но  как,  я  до  сих  пор  не  понимаю
Почти  не  размышляю  над  стихами
А  может  и  не  я  их  сочиняю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107984
дата поступления 17.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Любовь

Прекрасная  любовь  на  славу  разгулялась
По  венам  городов  нектаром  разлилась
На  каждом  повороте  с  кем-то  целовалась
И  право  не  на  шутку  сегодня  разошлась

Счастливая  любовь  на  улицах  кричала
Горела,  будто  солнце,  тянула  за  собой
Шептала  о  весне  и  на  руках  качала
На  землю  опускалась  осеннею  листвой

Бесстыжая  любовь  цвела  бордовой  краской
Себя  боготворила  у  каждого  куста
Шелками  обняла  и  соблазнила  лаской
Наполнила  желаньем  холодные  уста

Печальная  любовь  стонала  и  металась
Травила  свою  душу  в  прокуренных  домах
Распутно  во  хмелю,  по  кабакам  шаталась
И  голая  плясала  на  каменных  столах

Сердитая  любовь  рвала  свою  одежду
И  до  крови  терзала  израненную  плоть
Исправно  слёзы  лила,  похоронив  надежду
А  в  сердце  что-то  начало  колоть

Проклятая  любовь  предательски  смеялась
Безжалостно  убив  заветную  мечту
На  площади  прохожим  под  ноги  бросалась
Молила  о  пощаде,  ссылаясь  на  судьбу

Вечная  любовь  за  городом  стояла
Грязная,  не  мытая,  в  лохмотьях  и  пыли
В  каждом  новом  сердце  жалости  искала
С  кем  на  сей  раз  будет  по  пути…

                                                                                                                                   18.09.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106096
дата поступления 03.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Неизвестному поэту

Как  будто  яркий  звездопад
Посыпались  стихотворенья
И  то,  что  было  не    впопад
Обречено  на  воскрешенье

Властитель  муз  и  пленник  лет
Безумство  с  мудростью  разбавив
Сидит  над  рифмами  поэт
Вселенную  от  мук  избавив

Он  одинок  в  своей  печали
И  до  мечты  уж  не  достать
Его  стихи  гранитом  стали
Не  суждено  нам  их  читать

А  по  щеке  слеза  катилась
Хотелось  бы  ему  сказать
"Ты  извини,  что  не  случилось
Что  не  успели  прочитать"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109808
дата поступления 29.12.2008
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

О наболевшем...

Надоело  жить  по  сценариям  мыльных  опер
Где  гламур  и  разврат  заказали  весёлый  пир
Где  кумир  и  идол  –  полоумный  хип-хопер
 А  голые  «попы»  собой  засорили  эфир

Надоела  логика  длинноногих  красавиц
Меняющих  души  на  блеск  дорогих  машин
Круглолицые  дяди,  что  демократами  звались
А  на  самом  деле  лишь  тени  широких  спин

Я  иду  по  улицам  полным  марионеток
Я  живу,  как  все,  по  утверждённому  плану
Вечерами  читаю  тонны  желтых  газеток
А  потом,  как  спасенье  –  курю  марихуану

Каждый  второй  знакомый  стал  на  колени
Перед  властью  зелёных  денежных  знаков
Каждая  третья  за  них  готова  к  измене
Каждый  шестой  в  руках  чародея-мака

Катится  жизнь  по  наклонной  людских  пороков
Более  не  в  цене  благородные  нравы
Нет  среди  нас  героев,  нет  и  пророков
Все  мы  бросили  души  в  омут  нирваны

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117829
дата поступления 23.02.2009
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Наивная любовь

Стук  каблуков,  на  сердце  улыбки
Пахнущих  губ  немое  «хочу»
Снова  любовь,  и  снова  ошибки
Лёгкая  слабость  на  радость  врачу

Трудно  шагами  минуты  отмерить
Нет,  не  давайте  спасательный  круг
Всё  хорошо,  надо  только  поверить
Станет  тепло  или  холодно  вдруг

Честное  слово  в  обмен  на  одежду
Что  тут  скрывать  всё  и  так  на  виду
Веру  к  чертям,  а  любовь  и  надежду
В  сумку,  с  собой  –  пригодится  в  аду

И  по  холодной  лунной  дорожке
И  по  тропикам  асфальтовых  дней
Гордо  идти,  а  любовь  на  ладошке
Греть  и  просить,  чтобы  стала  сильней

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118218
дата поступления 26.02.2009
дата закладки 11.12.2015


Quadro.Tony

Параллели

1
На  кухне  кофе,  или  чай
Часы  остановили  лето
И  без  привета,  без  ответа
Ты  только  бросишь  -  "Не  скучай!"
Опять  мы  в  этих  городах
Где  вывески  одни  и  те  же
А  мысли  -  реже,  реже,  реже
И  параллели  на  стекле

припев:

Все  отметки  на  судьбах
Мы  рисуем  сами
Мы  встречались  и  раньше
Параллельными  снами
Ты  и  я,  вроде,  вместе
И  при  этом  отдельно
К  сожаленью  с  тобою
Мы  всегда  параллельны
(Стали  мы  параллельны*)

2
Перечеркнув  типичный  день
Две  линии  свести  не  в  силах
Ах,  как  же  ты  была  красива
В  бокале  белого  вина
На  вписке  нечего  терять
Банальна  истина  без  боли
И  если  мало  алкоголя
Помой  стакан  -  налей  опять

припев

3
На  кухне  пиво  и  трава
В  часах  садится  батарейка
И  сигареты  за  копейки
Лишь  снятся  детям  и  бомжам
Ты  только  бросишь  -  "Не  скучай!"
И  улетишь  искать  ответы
А  параллельные  приветы
Пойдут  по  разным  адресам

припев



*возможно  чередование,  либо  вместе  и  то  и  то

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501263
дата поступления 26.05.2014
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Она любит клубнику со сливками...

Она  любит  клубнику  со  сливками
Ненавидит  котов  и  спасателей
И  цитирует  книги  отрывками
Словно  знает  всех  в  мире  писателей

Смотрит  вверх  на  снежинки  парящие
Улыбаясь  им,  как  пятиклассница
Она  знает  –  они  говорящие
Она  слышала,  в  прошлую  пятницу…

Сигареты  и  кофе  –  спасение
От  людей  заведомо  праведных
Им  плевать  на  иное  мнение
Поучают  –  как  жить  нужно  правильно

Она  будто  цветок  в  пыли  города
Словно  дождика  ждет  вдохновения
Сбросив  тяжесть  душевного  голода
Видит  в  клетках  тетрадных  спасение

И  когда-нибудь  вдруг  остановится
Бросив  взгляд,  на  строки  знакомые
Она  скажет  спасибо  бессоннице
И  ночам,  что  как  море  бездонные…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148546
дата поступления 05.10.2009
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Зимнее…

Тетрадные  мысли,  закинув  на  плечи
Под  бой  барабанов  да  смену  погоды
А  птицы  твердят,  что  зиму  не  лечат
И  небо  подперли  собой  дымоходы

Как  новая  жизнь,  хлопья  первого  снега
Ложатся  на  щеки  немых  пешеходов
В  сугробы  всю  мерзость  кидаем  с  разбега
Морозное  счастье  без  дыма  заводов

Читаем  отрывками  старые  строчки
В  груди  чуть  теплей  от  крепкого  чая
Сугробы  сровняли  все  старые  кочки
И  первый  раз  в  жизни  не  хочется  мая

И  первый  раз  в  жизни  узнаешь  Толстого
Закинув  на  полку  киношное  мыло
И  так  хорошо  на  душе  от  чего-то  
Как  будто  все  черное  с  осенью  смыло

Сестрица  зима  свое  слово  сказала
Укрыв  белой  шапкой  старинные  ели
И  вдруг  все  вокруг  начнется  сначала
Без  старых  скелетов  и  с  песней  метели

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160288
дата поступления 10.12.2009
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Воспоминания…

Нахлынула  волна  воспоминаний...Крым,  Евпатория,  детский  санаторий  "Лучезарный".  февраль  2000-го.  Я  -  простой  паренек  из  донецкого  края,  и  она  -    красавица  из  Черновецкой  области...  Дальше  только  в  стихах...


Когда  старик-февраль,  взбесивший  море
Морозным  шквалом  прогонял  весну
В  простом,  непринужденном  разговоре
Любовь  зажгла  костер  на  берегу

Два  сердца  в  сумасшедшей  лихорадке
На  двадцать  дней  спустивши  рукава
В  безумно  страстной  и  жестокой  схватке
Искали  подходящие  слова

Им  на  двоих  лишь  тридцать  две  зимы
Три  сигареты  и  под  кожей  дрожь
Попытка  вырваться  из  дневника  судьбы
И  то,  чего  без  соли  не  поймешь

Им  наплевать  на  будущую  боль
На  вечность,  проведенную  не  вместе
На  то,  что  королева  и  король
Замешены  на  разном  тесте

И  чуть  всплакнув,  обнявшись  на  перроне
Она  –  на  запад,  он  на  северо-восток
Знакомая  история  до  боли
Смахнул  слезу…  и  выжала  платок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157638
дата поступления 25.11.2009
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Прощальное…?

Рассчитали  разлуку  по  дням,  как  всегда  будет  нечет
Добросовестно  верю  глазам  не  приученным  врать
Так  весна  разнотравьем  голодные  души  калечит
Повторяя  уроки  –  не  жить,  не  любить  и  не  ждать

Растопчи  мою  гордость,  иначе  я  буду  нескромен  
Не  забуду  тепло  твоих  рук,  и  касания  губ
Под  горячим  асфальтом  остаток  меня  похоронен
Я  еще  не  достаточно  слаб,  но  достаточно  глуп

Без  тебя  не  лечу,  не  могу  без  тебя  продолжаться
Вспоминая  причудливый  запах  любимых  волос
Мои  руки  уже  не  отвыкнут  к  тебе  прикасаться  
Я  не  жду,  не  прошу  у  судьбы  больше  белых  полос

Загребаю  в  охапку  венок  из  воспоминаний
Изувечен  весною,  но  счастлив,  ведь  ты  где-то  есть
Я  уже  не  могу  без  нескромности  наших  свиданий
Я  уйду  ровно  в  срок,  только  дай  на  дорожку  присесть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191890
дата поступления 26.05.2010
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Мусульманка

Піщана  самотність  палкої  Сахари
Оазиси  щастя  –  нечувана  рідкість
І  тихе  життя,  без  єдиної  хмари
Загублені  роки,  похована  гідність

Тендітна  хода,  оксамитова  шкіра
Немов  героїн  викликає  залежність
Сама  досконалість…  але  її  віра
Не  кличе  відчути  кохання  відвертість

Така  загадкова,  так  вабить  очима
Для  них  чорні  діри  банальні  дрібниці
Але  безнадійна,  бридка  порожнина
Гірке  покарання  одвічній  чорниці

Звабливо  на  плечі  спадає  волосся
Солодощів  запах,  та  трохи  шафрану
Так  мало  відчула,  ще  менше  збулося
Навіщо  ті  мрії,  що  вводять  в  оману?

Піщана  самотність  палкої  Сахари
Оазиси  щастя  –  нечувана  рідкість
І  тихе  життя,  без  єдиної  хмари
Загублені  роки,  похована  гідність…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627665
дата поступления 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Есенинский

Проститутка

Усталый  взгляд  из-под  ресниц  огромных
Холодно-равнодушных  карих  глаз
И  очереди  слов,  давно  не  скромных
Сложились  в  вереницу  рваных  фраз

Она  не  повод  для  любви  бескрайней
Лишь  лекарь  от  душевных  мук
И  вечерами  в  получистой  ванне
Стихи  Цветаевой  не  выпустит  из  рук

Отдав  на  растерзанье  своё  тело
Сжимая  зубы,  продаваясь  вновь
Она  почти  забыла  что  хотела…
Когда-то  встретить  чистую  любовь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123885
дата поступления 29.03.2009
дата закладки 09.12.2015


Есенинский

Снова шестнадцать…

Зима,  как  и  прежде,  страдает  снегами
И  небо  сереет,  как  раньше,  над  шапкой
А  душу  опять  лихорадит  стихами
И  тянется  сердце  за  старой  тетрадкой

И  к  черту  заботы,  проблемы,  рассудок
Как  будто  вся  жизнь  протекает  обратно
И  нет  дней  недели,  нет  времени  суток
Мобильник  разбит…  и  это  приятно

Навстречу  ветрам  беззаботно  ревущим
В  душе  ни  гроша,  не  важна  теперь  дата
И  вместе  с  гитарой  как  прежде  поющей
Смеяться  и  плакать,  как  было  когда-то

А  город,  ночной  тишиной  подыграет
Позволит  забыться,  и  в  нем  затеряться
Тут  много  таких,  они  тоже  мечтают
Им  снова  шестнадцать…  снова  шестнадцать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294246
дата поступления 18.11.2011
дата закладки 09.12.2015


Есенинский

С_Нежная…

Ты  же  любишь  холодные  зимние  драмы?
И  замедленный  вальс  под  обстрелом  снежинок
На  морозе  не  чувствуешь  как  ноют  шрамы
Не  стесняешься  жить  без  привычнык  ужимок

Ты  не  веришь  в  весну,  и  тем  более  в  лето
Твоя  слабость  –метель  и  отсутствие  красок
И  по  белому  белым  выводишь  куплеты
Так  наверное  проще,  без  лишних  огласок

У  тебя  есть  мечта,  леденящая  душу
Доказать,  что  холодной  любви  не  бывает
Но  тогда  почему  в  эту  жуткую  стужу
Твое  сердце  болит  и  безумно  страдает?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307702
дата поступления 19.01.2012
дата закладки 09.12.2015


Есенинский

Чеширская кошка

Безупречная  точность  кривых  зеркал
Игнорирует  верность  в  чудесной  стране
Если  ты  не  ошибка,  то  точно  пропал
И  за  чайным  столом  нет  места  тебе

Синеглазая  страсть,  улыбка  в  постель
Запах  потной  борьбы  снимает  усталость
Покажи  кто  такой  настоящий  кобель
Покажи,  а  иначе  нарвешься  на  жалость

Она  честно  сдалась,  но  победа  за  ней
Королевская  ночь  с  легким  запахом  серы
И  уже  не  спастись,  не  сжечь  кораблей
Не  успеть  раствориться  в  стаканах  мадеры

При  попытке  сбежать  вернешься  в  начало
А  остаться  получиться  лишь  на  немножко
И  не  будет  тебя,  она  ждать  у  причала
Непорочная  сука,  Чеширская  Кошка…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561916
дата поступления 23.02.2015
дата закладки 09.12.2015


Алексей Ткаченко

Камни-самоцветы

Срывает  ветер  на  пути
Дома,  деревья  и  кареты,
Лишь  твои  камни-самоцветы
Горят  спокойно  на  груди.

И  позавидуют  смиренью
С  Тибета  праведные  ламы,
Их  дух,  возможно,  твёрдый  самый,  
Но  твой  с  другого  измеренья .  

Не  знаю,  где  находишь  место
Всем  этим  тайнам  и  приметам:
Не  будь  гола  ты  и  раздета  -
Была  б  обычною  невестой.

Прошу,  мой  Месяц,  не  свети,
Пусть  ночь  скрывает  тонкий  стан,
И  твой  счастливый  талисман
Пускай  сверкает  на  груди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624463
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015


Lucifer

Пока Ты спишь…

О,  как  хочу  к  Тебе  я  прикоснуться...
По  гладкой  коже,  нежно,  провести  рукой.
Целовать  Твои  глаза,  не  шевельнутся...
Не  испугать  волшебный  миг...  
и  Твой  покой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624496
дата поступления 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015


Оська

А я нітрохи не змінилась.


А  я  нітрохи  не  змінилась.
Я  справді  тут,  я  знову  –  я.
І  так  важливо,  що  зустрілись
От  тільки  зовсім  не  твоя.

І  геть  не  вірю  в  твої  очі,
І  голос  більше  не  болить,
І  маю  власні  темні  ночі,
Та  образ  твій  у  них  не  спить.

І  не  чекає  моє  серце.
Усе  в  минулому  лишилось.
Так  легко  все  мені  вдається,
Та  лиш  брехати  не  навчилась…
***    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623514
дата поступления 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015


Анна Демченко

Рождество

Когда  в  окнах  погасят  все  свечи,
и  как  жемчуг  рассыпятся  звёзды,
на  ладони  опустится  вечер...
Расправляясь  на  крыльях  мороза.

По  углам  завывают  метели,
свои  грустные,  белые  песни,
нарисуют  на  стёклах  узоры,
и  запляшут  с  снежинками  вместе.

В  далеке  звон  серебрянный  слышен,
встрепенутся  нахохлясь  синицы,
затрубил  свято  ангел  на  крыше,
растопив  иней  -  пыль  на  ресницах.

Опрокинулись  блёстки  на  ветки,
фонари  заслоняют  сосульки,
словно  прутья  серебрянной  клетки,
оградили  собой  переулки.

Вдруг  зашепчут,проснутся  аллеи,
снег  стеной  укрывает  просторы...
Наступило  Христово  рожденье,
и  полил  шум  молитв,  гам  историй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155160
дата поступления 12.11.2009
дата закладки 22.11.2015


Анна Демченко

ᴡɪɴᴛᴇʀ

[i]Разбредутся  по  домам
Все  тревоги,  все  печали.
Я  тебя  в  обиду  никому  не  отдам,
Не  тревожь  свой  сон  ночами.[/i]
                                             Юлия  Бужилова                                                                                                    
                                                                                                                                     
Я  тебе  подарю  белый  стих  под  мелодию  струнную.
Очертаний  луны,  что  затмения  скрыл  абажур.
Поцелуем  горячим  под  утро  тебя  разбужу,
чтоб  послушать,  как  ветер  гуляет  над  снежными  дюнами...

Я  тебе  подарю  горизонт,  где  восходит  заря,
розовеет  и  слепит,  холодную  мглу  поедая
но  у  этой  борьбы  не  найти  ни  конца  и  ни  края,
Мы  с  тобою  попались  в  надежную  сеть  декабря...

В  час  когда  тусклый  вечер  уронит  последний  листок,
Я  для  нас  заварю  черный  чай  с  ароматной  малиной,
И  в  обнимку  сопя,  будем  видеть  под  звуки  камина,
сны  о  том,  как  устало  метель  заметает  порог...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608553
дата поступления 22.09.2015
дата закладки 21.11.2015


Астарот

Моя Звезда

Моя  звезда,  моя  родная  фея,
Так  горестно  и  зыбко  без  тебя,
Душой  вздыхая,  сердцем  леденея,
Пишу  слезами  преданно  любя.

Пусть  не  со  мной  моменты  наслаждений,
Пусть  вдалеке  прекрасные  мечты,
Но,  не  унять  моей  души  видений,  
Сладчайшей,  нежной,  робкой  красоты.

Пусть  засыпают  гордые  метели,
И  закрывают  тучи  горизонт,  
Я  все  равно  один  в  своей  постели,  
Болезненно  смотрю  на  небосвод.

И  в  час  ночной,  душою  леденея,  
Пишу  слезами  голову  клоня:
Моя  звезда,  моя  родная  фея,
Так  горестно  и  зыбко  без  тебя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598249
дата поступления 07.08.2015
дата закладки 15.11.2015


Давид))

смысл-в бессмысленном

Вчера  слыла  ты  безжизненной,
Терзали  сомненья  тебя:
"В  чем  смысл  и  есть  ли  он  в  жизни  то?"-
Спросила  с  надеждой  меня.
А  смысл,  родная,  -  в  бессмысленном:
В  рассветах  и  песнях  ручья,
В  зверюшках,  что  утром  быстренько  
Сбегают  из  норок  (как  я),
В  сверкании  звезд  за  облаком,
В  приснившимся  море  цветов,
В  желаниях,  самых  крохотных,
В  дыхании,  в  звуках  шагов,
В  любви,  только  в  той,  безответной,-
Без  писем,  звонков  или  встреч,
Во  взглядах  случайно(не)встречных
С  соприкосновением  плеч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621383
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Анна Демченко

не пыт▲йся з▲мкнуть этот круг

город  -  спи!  засыпай  от  апатий  и  слов.
ночи  пальцы  ломаю  неистово.
безудержно  играя
с  ней  в  игры.  без  чувств  и  оков.
не  пытаюсь  замкнуть  этот  круг.
-  вернуть  себя  к  жизни.

есть  полмира  людей.  от  которых  я  долго  бегу.  
и  которых,  дыханье  застыло
на  трепетной  шее.
но  быть  рада  за  них.  ты  прости.  я  давно  не  могу.
ты  критично  всех  их  был  когда-то  
теплей.  и  роднее.

выше  правды  наш  космос.
и  в  нем  по  привычке  паришь.
от  него  веет  холод,  он  спрятан  за  серым  туманом.
только  ты  говоришь  по  другому.
послушай,  малыш:
мы  искали  свой  дом,
а  нашли  прах  мечты  и  обмана.

Просто  чувствуй,порой,  
что  внутри  тебя  есть  теплый  юг.
спит  как  кот  на  коленях  у  доброй,  
любимой  хозяйки.
сохраняя  меня
не  пытайся  замкнуть  этот  круг.
Все  равно  из  него,  
ты  уходишь  в  далекое  "завтра".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621337
дата поступления 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015


Потусторонний

Луч.

Хочешь,  вместе  утонем  в  окрестностях
человеческой,  странной    души?
Вечно  сумерки    днём  в  этой  местности
и  совсем  непролазно  в  глуши.

Все  дороги  сплелись  с  ежевикою.
В  мрачном  склепе  безжизненных    скал,
что-то    страшное,  тёмное,  дикое,
что  безумный  Дали    рисовал.

Небо  там  по-осеннему  серое,
часто  льёт  можжевеловый  дождь.
На    надежду    с    поруганной    верою
грязью  клеится  сладкая  ложь.

В  омут  всей    накопившейся    гадости,
не  заживших,  гноящихся  ран,
зыбь  болотца  бессмысленной    радости
алкогольный  вкрапляет  дурман.  

Но    когда-нибудь  Солнце    игривое
продерётся    сквозь    трещины    туч.
Чтоб  тряхнуть    огнедышащей    гривою
и  явить  просветляющий  луч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462759
дата поступления 27.11.2013
дата закладки 09.11.2015


Потусторонний

Сосульки на закате.

Багряные  сосульки  на  закате,
горящие  как  гордый  сердолик.
На  снега  окровавленную  скатерть,
роняли  агонирующий  лик.

Весной  суровость  оттепельно    плачет.
И  звёздный  статус  тает  на  глазах.
Как  мокрый  лёд    предательски  прозрачен!
Хотя,  конечно,  -  дело  не  в  слезах.

Когда  твой  враг  поверженный    унижен,
не  упивайся  мыслью,  что    сильней.
Падёшь  и  ты,  сосулькой  с  вешней  крыши,
когда-нибудь  в  созвездие  теней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465398
дата поступления 11.12.2013
дата закладки 09.11.2015


Мантихора

Мне Вас не хватало

Мне  Вас  не  хватало  в  туманных  рассветах,
Когда  на  душе  -  холода  и  печали,
Когда  первородные  лучики  света
Манят  за  собой  в  непокорные  дали.

Мне  Вас  не  хватало  в  полуденном  зное,
Когда  на  душе  -  лишь  осколки  и  шрамы,
Когда  ностальгия  настойчиво  строит
В  прибрежных  песках  ненадёжные  храмы.

Мне  Вас  не  хватало  в  багровых  закатах,
Когда  по  душе  -  словно  острою  бритвой,
Когда  кровоточат  мечты  о  крылатом,
А  верхом  свободы  -  лишь  право  молитвы.

Мне  Вас  не  хватало  в  ночах  полнолунных,
Когда  по  душе  -  поцелуев  истома,
Когда  в  полудрёме  фантазий  безумных
Я  Вас  рисовала,  страстями  влекома.

Мне  Вас  не  хватало  отчаянно  долго!
Но  тропы  судьбы  временам  неподвластны.
Прошу,  приходите  же  -  нежным  и  колким,
Наполните  жизнь  мою  светом  и  счастьем!

(28.03.2013)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413384
дата поступления 28.03.2013
дата закладки 06.11.2015


Мантихора

Я не та…

Я  не  та,  за  которой  мужчины  -  в  огонь  и  под  пули,
И  не  та,  от  которой  скрывают  грехи  и  пороки.
Я  скорее  из  тех,  что  рыдают,  когда  все  уснули,  -
Я  из  дерзкой  породы  всегда  и  везде  одиноких.

Я  скорее  из  тех,  что  на  "ты"  и  с  луною,  и  с  ветром,
Для  кого  шорох  листьев  осенних  -  почти  серенада.
Я  из  тех,  что  столетья  назад  растерялись  по  свету,
Для  кого  горных  троп  не  смогла  заменить  автострада.

Я  из  тех,  что  в  толпе  неприметны,  как  серые  кошки.
Я  из  тех,  кого  ценят  "подруги"  как  фон  для  знакомства.
Я  из  тех,  для  кого  не  бывает  любви  понарошку,
Для  кого  всё,  как  есть,  -  романтично,  наивно  и  просто.

Я  не  та,  для  которой  все  звёзды  и  бархат  прибоя,
И  не  я  неземной  красотой  вдохновляю  поэтов...
Но  я  та,  что  -  и  в  горе,  и  в  радости  -  будет  с  тобою,
Если  ты  позовёшь  прогуляться  вдвоём  на  край  света.

(31.08.2010)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208730
дата поступления 01.09.2010
дата закладки 06.11.2015


Потусторонний

Ночь, дорога.

Ночь,  дорога,  огни  по  встречке,
А  в  приёмнике  Milk  от  Garbage.
Уронил  твою  душу  навзничь.
Ни  к  чему  эта  песня  на  ночь…
Свет  огней,  как  мерцанья  свечек…
Остановка.
Молчи.  Не    реви!
Слёзы.  Нервы  ни  к  чёрту  стали...
 А  ведь  были  когда-то  сталью.
Как  же  всё-таки  мы  устали,  
если  плачем  по  чьей-то  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606565
дата поступления 14.09.2015
дата закладки 05.11.2015


Сволочь

Отпечатки

Я  не  пишу  два  года  -  мне  просто  нечем.
Пальцы  роняют  ручку  и  мысли  скачут
рыжим  бесплодным  полем,  иссохшей  речкой.
Я  не  могу  -  как  раньше  не  мог  иначе.

Раньше  твои  ладони  сжигали  кожу  
и  оставляли  знаки  -  из  этих  знаков,
если  полить  чернилами  осторожно,
сами  росли  стихи  -  разновидность  злаков.

Время  прошло  и  знаки  впитались  в  тело
Перемешались  и  растворились  в  венах.
Переварились.  стали  обычным  делом.
Скучно,  бессмысленно,  стыдно,  обыкновенно.

Я  закрываю  глаза  и  иду  навстречу.
Ты  подошла  вплотную,  сняла  перчатки.
Время  не  лечит.  Живое  -  точно  не  лечит.  
Видишь  -    опять  проросли  твои  отпечатки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592630
дата поступления 09.07.2015
дата закладки 28.10.2015


Астронавт

Галактики тебя**

                         Мне  дарят  свет    любимые  глаза
                         Глубокие  бездонные  озёра.
                         В  них  никогда  не  поселится  тьма.
                         В  них  сотни  звёзд,  а  может  миллионы...

                         Я  вижу  в  них...  галактики  тебя...
                         В  них  небом  мне  даровано  прощенье.
                         Я  пал  на  дно  озёр,  в  них  растворившись  навсегда,
                         В  падении  полёта  ощущенье...
                         
                         Скажи  мне,  кто  зажёг  сей  яркий  свет?
                         Наверно  бог  был  в  этот  мир  ещё  влюблённый...
                         Создав  твои  бездонные  глаза,
                         Покинул  землю  бесконечно  окрылённый....
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616041
дата поступления 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Данило-Київський

Искусства (Осени)

Холодным  ветром  погоняя  бризы,
Туманной  дымкой  растворяя  взор,
Природа  прячет  осени  капризы,
На  стекла  хрупкий  нанося  узор...






...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379931
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.10.2015


Астронавт

Однажды…

Однажды  прошлое  вернётся...
Однажды  дверь,
Пронзит  внезапный  стук...
И  вместе  с  ним
Отчаянно  ворвётся
В  мой  новый  мир  
Давно  забытый  звук...
Звук  сердца,  
Что  трепещет  как  синица...
Звук  разговоров,
Что  вели  мы  до  утра...
Мы  так  давно  успели  распроститься...
Быть  может  вновь,
Нам  встретиться  пора...                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615776
дата поступления 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Вадим Верц

Форма жизни

Потуши  свет,  
Обхвати  руками  подушку
И  приложи  ее  к  уху.
Ты  услышишь  любимый  голос,
Оставленный  там  когда-то.

Отпусти  свои  мысли,
И  каждый  раз  будет  неповторим,
Ведь  это  не  морская  ракушка,
А  полуночная  форма  жизни  -
Частичка  меня  в  твоей  памяти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394628
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 23.10.2015


Андрей Кривцун

Однажды я тебе письмо отправлю

Однажды,  а  когда,  не  так  уж  важно,
Прочтёшь  ты  это  самое  письмо...
Быть  может,  ты  меня  не  вспомнишь  даже,
Ведь  прошлое  снегами  занесло.

А  я  тебе,  далёкая,  напомню,
Как  близко  мы  с  тобою  подошли
К  тому,  что  называется  любовью,
К  тому,  что  отрывает  от  земли.

Как  мы  с  тобой  на  краешке  сидели
Той  пропасти,  которая  -  полёт.
Но  всё  таки  в  неё  не  полетели,
Но  всё  таки  не  рухнули  в  неё...

И  нас,  остановившихся  на  грани,
Безжалостное  время  развело.
И  мы  с  другими  падали-летали...
Но  только  я  летал  с  одним  крылом.

Прости,  что  боязливо  отступился,
Прости,  что  это  всё  сейчас  пишу,
Прости,  что  пригубил,  а  не  упился...
Прости,  что  до  сих  пор  тобой  дышу.

За  то,  что  всё  так  вышло  по  дурацки...
За  недоразглядение  души.
За  все  недослучившиеся  ласки.
За  грёбаную  эту  недожизнь!

...  Однажды  я  тебе  письмо  отправлю  -  
С  попутным  ветром,  прям  в  твоё  окно,
Тобою,  моя  сладкая,  отравленный
Давным-давно...

Август,  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602909
дата поступления 29.08.2015
дата закладки 23.10.2015


Анна Демченко

Минута одиночества

Так  холодно,  словно,  осколки  зимы  въелись  в  тело.
На  засовы  закрыты  все  окна,  и  ветер  затих.
У  костра  ни  души,  только  отзвук  его  откровений,
разбивается  с  треском  о  землю  оставшийся  блик.  
Ночь  лилась  как  вино...  наполняя  собой  все  графины.
Так  густа  и  тягуча,  вновь  чувствую  -  что  стала  пьяной...
Я  лежу  на  полу,  на  тобою  расставленных  минах,
Упиваясь  сполна  сладкой  музыкой  фортепиано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227859
дата поступления 10.12.2010
дата закладки 23.10.2015


Анна Демченко

sᴘʀɪɴɢ

Тёрпкий  и  приторный  запах  миндаля...
Ванильное  благовоние...
Огни  сонного,туманного  города...

Я  снова  жду  полночь,мечтаю  начать  новый  день.
Вдыхаю  весну,и  рисую  сердечки  помадой...
На  кухне  рассвет,и  соседская  кошка  напротив  в  окне,
мурлычет,и  смотрит  задумчивым,мартовским  взглядом.

Прохладные  лужи  оставит  февральский  мороз.
А  город  наполнит  любовно-клубничная  буря...
Романтики  пишут  стихи,дарят  милым  букеты  из  роз...
А  кто-то  расставшись,устало,расслабленно  курит.

Закаты  уже  обливают  вечерним  теплом,
лежу  на  зелёной  траве,пью  лате  с  карамелью.
Нахлынув  весна  просочилась  наполнив  тайком,
и  выгнала  с  сердца  унылые,зимние  тени.

Открою  окно,что  бы  стало  ловушкой  для  снов,
мечтами  посыпались  вновь  мармеладные  звёзды...
Сверкнув  белым  крылышком  ангел  поймает  в  ладонь,
и  их  превратит  для  кого-то  в  счастливые  слёзы.

Рассветы  уже  обливают,лиловым  теплом,
в  ромашках  лежу,опьяневши  от  пинаколады...
Нахлынув  весна...и  ещё  слишком  рано  домой...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173275
дата поступления 22.02.2010
дата закладки 23.10.2015


Лина Лу

ТИХИЙ БЛЮЗ, УЮТНЫЙ ВЕЧЕР…

Тихий  блюз,  уютный  вечер  и  сандал
Одурманивал,  зазывно  завлекая,
Ты  давным  -  давно    мне  сниться  перестал,
Даже  в  снах  тебя  я  молча  избегаю.

Ты  украдкой  мочку  ушка  теребил,
Захватив  так  нежно  пленницу  губами.
И  на  счастье  сколько  раз  бокалы  бил...
Столько  счастья  не  отмеряно  богами.

Пробиралась  непослушная  рука
Шаловливая,  как  ласковая  кошка.
То  спокойна,  то  настойчиво-дерзка,
Не  дыша  дрожала...нет!..да  пусть...немножко...

И  сгорая,  выпивали    день  и  ночь,
Разливая  страсть  безудержно-игриво,
Ты  был  чей-то  сын,  а  я  чужая  дочь,
И  венчальный  блюз  звучал  неторопливо...

Моросящий  дождь  затих  и  выпал      снег,
Время  шло,  сменило  блюз  на  страсть  фламенко,
А  кораблик  из  бумаги  на  ковчег,
Золотистого  котенка  -  на  шатенку...
17.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 23.10.2015


A.Kar-Te

Ты не держи меня, осенний день

Ты  не  держи  меня,  осенний  день,
И  надо  мною  золотом  не  властвуй  -
Цветущая  пригрезилась  сирень,
его  улыбка  над  букетом  -  "Здравствуй."

Не  слышу  больше  шорохов  листвы,
Небесного  не  вижу  перламутра,
Глаза  закрою  -  лишь  его  черты,
Все  остальное  -  до  смешного  смутно.

Накрыло  с  головою  и    не  вдруг...
По  телу  сладострастное  томление.
Сбиваясь  с  ритма,  листопада  круг  
Подбрасывает  новые  виденья.

Прости  и  отпусти,  осенний  день,
Во  мне  теплится    той  весны  истома,
Поймет  ли  облетевшая  сирень,
Что,  как  она,  к  зиме  я  не  готова.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата поступления 16.10.2015
дата закладки 23.10.2015


V.А.М.

Не будем мы

[i]Не  будем  говорить  мы  про...  любовь.
Слова  -  как  листья,  -  их  смешает  ветер.
Зелёные  и  красные,  живые  и  опавшие  -
Узор  замысловатый  выплетут  под  вечер.
Не  будем  говорить  мы  о  любви.
Не  слышит  сердце  слов,  им  неподвласно.
Ты  меня  иначе  позови,
На  языке,  душе  понятном.  
На  зов  твой  прилечу  опять,
Чтобы  обнять  тебя,  сказав  слова  такие,
Какие  самому  мне  не  понять,
Бросая  ночью  в  улицы  пустые...[/i]

Вірші  на  листівках  можна  придбати  [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
         
Джель  переклала  [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645344"]цей  вірш  українською[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150752
дата поступления 18.10.2009
дата закладки 23.10.2015


Анна Демченко

Двадцать две остановки до рая

Я  иду  не  спеша,  гуляя,
поезда  провожаю  в  туман,
двадцать  две  остановки  до  рая,
и  рукой  за  билетом  в  карман.

В  даль  несёт  металлический  поезд,
поднимает  на  рельсах  золу,
двадцать  две  остановки  до  рая,
ты  не  слышишь,  раз  я  не  зову...

Искры  бьются  как  волны  о  берег,
я  в  последнем  вагоне  пустом,
где  скрипят  заржавевшие  двери,
пыль  и  дождь  в  пустоте  за  окном...

А  в  купе,  коридором  у  края,
сотни  глаз  манекенов  немых,
не  придут,  не  предложат  мне  чаю,
жаль  что  мы  не  похожи  на  них...

В  даль  несёт  металлический  поезд,
поднимает  на  рельсах  золу,
двадцать  две  остановки  до  рая,
ты  не  знаешь...  
раз  я  не  живу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156276
дата поступления 18.11.2009
дата закладки 22.10.2015


Давид))

Мы друг-другу нужнее всех (для нее)

Мы  друг  другу  земля,  паутиной  дорог  истоптана,
Мы  друг  другу  цветы.  Ты  проснулась,-  проснулась  весна,
Так  по-детски  свежа,  так  же  солнечна  и  неопытна,
А  в  глазах  серебром  отражается  вечность-луна.

Мы  друг-другу  песок,  дикий  пляж,  никогда  не  виденный,  
Мы  с  тобой  зацелованы  волнами  рек  берега.
Мы  друг-другу  нужнее  всех!  От  начала,  до  гибели.
Мы  с  тобой  не  разучимся  жить  и  любить  никогда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614648
дата поступления 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015


НАДЕЖДА М.

Три замёрзшие розы…

Белый  снег  серебрился.
                     Падал  тихо  звеня.
И  в  душе  отразился
                     Болью  сердце  щемя.
На  снегу  у  дороги,
                     Среди  белого  дня,
Три  замёрзшие  розы,
                     Ярче  пламя  огня.
Околевшие  розы...
                     Чьей  разлуки  букет?
Отгремевшие  грозы,
                       Знать,  любви  больше  нет.

Лепестки  умирали.
                       С  ними  плакала  я.
И  слезинки  упали,
                       Растревожив  меня.
Кто  же  здесь  их  оставил?
                     Чей  же  рядом  здесь  след?
Горечь  к  сердцу  прибавил
                       Мой  вопрос  и  ответ...
Ветер  птицей  кружился,
                       Целовал  лепестки,
А  на  душу  ложился
                       Холод  зимней  тоски...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата поступления 12.01.2011
дата закладки 20.10.2015


malinka

параноидальное

Ты  утром  проснешься  рано,  откроешь  глаза  и  окна,
Завяжешь  под  серый  галстук  все  чувства  свои  посильней,
Захватишь  бесцветный  зонтик    (...  просто  боишься  намокнуть)
И,  словно  в  открытый  космос,  ты  выйдешь.  Ты    выйдешь  за  дверь.
За  грань...Но  за  гранью  страшно.  И  сухо.  И  слишком  тихо,
И  режет  глаза  реальность.  Врезаются  люди  волной
В  раскрытые  твои    вены.  Вливаются  громким  эхом
Во  все  твои  ныне  ,завтра,  в  тебя..  с  головой,  с  головой!
А  завтра  закончится  воздух,  осядет  на  окнах  пыль.
Под  кожей,  под  мышками  крыш,  застынет  бездомный  ветер.
Моря,  высыхая,  погибнут,  шторма  превратятся  в  штиль.
Захочешь  ли  ты  выжить  на  столь  нелюдимой  планете?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614243
дата поступления 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015


Потусторонний

Я должен.

Сбегу  ли  я,  как  крыса  с  корабля?
Туда,  где  обретение  упорно.
В  мой  след,    осиротевшая  Земля
Уронит    нерастраченные  зёрна.

Заколосится  новый  урожай.
Под  тем  же  небом,  ветреным  и  строгим.
Другая  беспокойная  душа
Изранится  о  камни  и  дороги.

Всё  повторится?  Явственно  не  так!
С  поправкой  на  иную  субъективность.
И  будет  этот  трогательный    знак
Поддерживать  мою  неповторимость.

Покажется  вдруг  искренне:  ещё,
Есть  повод  час  не  тратить  на  пустое.
Я  должен  быть    в  прекрасном  воплощён.
Я  должен  быть  великого  достоин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576779
дата поступления 24.04.2015
дата закладки 18.10.2015


Лия***

Ранково-сонне:)

Наснився  знов...
Без  дозволу  у  сни
Влетів  за  хвильку  до  світанку,
Промінчиком  прийдешньоі  весни
Розбурхав  нічку-колисанку.
Запестив  щастячком...
Зацілував...
Під  ковдру  зіроньок  насіяв,
Кавово-пряно  милував,  
Ранково  ніжністю  завіяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571226
дата поступления 01.04.2015
дата закладки 18.10.2015


Анна Демченко

ᴅᴀɴcᴇ ᴜɴᴅᴇʀ ᴡᴀᴛᴇʀ

Поверь,  в  душе  моей  бушует  беспредел,
Ему,  уверена,  не  боязно  отдаться...
Пусть  ветер  гладит  силуэты  наших  тел,
Пойдем  со  мной...  
Я  предлагаю  искупаться!

Сегодня  страстно  шепчет  эта  ночь,
Тропа  луны,  внизу:  трава  и  глина...
Всего  лишь  шаг  тихонько  превозмочь,
и  опуститься  на  хрустальные  глубины.

Та,  что  манила  бьет  прохладой  по  виску,
А  мы  под  нею,  ловим  воздух  словно  рыбы,
Дай  мне  ладонь,  скользи  как  по  песку,
С  моей  игры  не  пробуй  рано  выбыть...

Два  светлых  миража,  в  морской  тени,
Кружи́мся  в  царстве  бирюзовых  бликов,
Там  где-то  наверху  горят  огни,
Доносятся  обрывки  чьих  то  криков.

Но  пусть  дыхание  убавится  на  ноль,
И  слабость  вырвется
Как  будто  меч  из  ножен...
Я  обещаю  
утром  праздничный  костер,
В  котором  нет  тепла,

и  пульса  тоже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598133
дата поступления 06.08.2015
дата закладки 18.10.2015


malinka

усталое

Однажды  захочется  встать.  Просто  лишь  встать  и  выйти
Из  комнаты  -  в  серую  жизнь,  из  жизни  -  не  важно  уже...
Закрыть  за  собою  двери  и  все  оборвать  нити
С  давно  надоевшим  нам  прошлым,  без  слез  и  лишних  торжеств.
Позволить  себе  упасть,  в  себя  окунуться,  в  пошлость,
Заплыть  за  буйки  морали,  зависнуть  в  полночном  кино.
И,  может,  забыть  о  том,  что  в  мире  не  так  все  просто.
А  после  наступит  осень.  А  после  возьму  выходной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610499
дата поступления 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015


Вадим Верц

Полслова

Мы  прошли  сквозь  друг  друга  однажды,
Не  сложив  на  двоих  и  полслова;
И  сейчас,  умирая  от  жажды,
Ты  рисуешь  меня  молодого.

За  спиною  оставить  -  погибну,
Как  и  все  твои  бывшие  боги.
Никому  ни  за  что  не  обидно,
И  никто  не  посмотрит  под  ноги.

Я  дышу  лишь  тобой,  по  привычке;
В  перерывах  курю,  забываюсь.
Жизнь,  по  сути,  зажженная  спичка,
А  слова  -  это  самая  малость...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата поступления 09.07.2015
дата закладки 27.09.2015


Давид))

мне это небо. .

А  мне  это  солнце  
так  пахнет  
тобой,
Как  пахнут  леса  
вечерами,
Как  пахнет  трава  
утром  
свежей  росой,
А  море  и  дождь  -
 облаками..
Но  мне  эти  стены  
закрыли  
весь  мир.
Вчера  показалось  -  
свобода.
(Свобода  от  слов?)
А  сегодня  -  
кричи!
Не  кричи,-
я  не  слышу  звезды...
А  мне  это  небо  -  
еще  один  путь
Который  ведет  
нас  
обратно.
Попробуй  вдохнуть,
не  дышать  и  
шагнуть..
Ах,  как
приятно!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата поступления 25.09.2015
дата закладки 27.09.2015


Давид))

…бежать. .

Сбежал  бы  прочь,  но  только  не  бежится,
Врастают  ноги  в  землю,  в  корни,  в  гроб,
И  пеленают  громким  криком  птицы,
Ветрами  раздирает  лоб.
Сбежал  бы  в  лето,  там  еще  есть  солнце,
Но  я  забыл,  как  пахнет  летом  дождь.
Но  я  забыл  тот  свет,  когда  смеется
Она  и  как  она  поет.
И  как  сверкают  утром  ее  крылья
И  ручейком  журчит  негромкий  смех,
Как  пахнут  волосы  ее  имбирем.
Я  задыхаюсь,  если    ее  нет...
И  с  грохотом  покатятся  туманы,
Пропитанные  потом,  по  полям.
Сбежал  бы  прочь,  но  будут  ли  там  рады
Встречать  меня?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата поступления 31.08.2015
дата закладки 26.09.2015


Давид))

мимо жизни

Я  старался  не  быть  как  все,
Растворятся  не  в  снах,  а  в  смыслах
И  не  слышать  тот  громкий  выстрел,
Когда  пулей  застрял  в  тебе.
Я  хотел,  но  был  слишком  пьян.
Я  стал  болен,  а  мир  был  тесен.
Мир  закатан  под  кальку  песен,
Зарифмован  под  инь  и  ян.
Я  пытался,  но  все  прошло
Слишком  быстро  и  мимо  жизни.
Не  хотелось  быть  другом,  лишним,
Просто  три  -  не  мое  число.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата поступления 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Процак Наталя

ШЕПОЧЕ СЕРЦЕ…. .

Я  пів  життя  віддам  за  твій  єдиний  погляд
Чи  забирай  усе?...мені  його  не  жаль
В  серці  моїм  стріла...пече  холодна  сталь
Сльозами  на  очах...лишилася  печаль
І  ріже  на  шматки  затуплений  кинджал
Не  вберегтись  мені  від  цих  пекучих  жал...

Я  не  скажу:"болить..."  бо  болем  не  назвеш,
Усе  що  на    душі...й  ти  відчуваєш  сам
Не  повторяй  собі...це  зовсім,  не  обман
Я  лиш  тебе  знайшла...тепер  вже  не  віддам...
Ти  серцю  не  бреши,  не  сій  у  ньому  страх
Воно  без  почуттів,  як  без  блакиті,  птах...

Наш  лабіринт  життя,  заплутаний  давно
Куди  б  ми  не  пішли...все  на  шляху,  стіна
Між  серцем  й  розумом...розіграна  війна
В  котрій  для  нас  обох  там  виходу  нема...
Скажи!...боротися?Чи  зброю  скласти  нам?
Коли  в  очах  дощить,  а  на  душі  туман...
...............................................................
Шепоче  серце,  знов...ти  мій  лиш  тільки  мій...
А  я  життя  віддам  за  поцілунок  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата поступления 03.09.2015
дата закладки 20.09.2015


Астронавт

Бог в мгновениях…


                                     

                     Течение  реки
                     Не  повернуть  назад...
                     И  время  не  на  миг
                     Не  остановишь...
                     Цени  мгновения,
                     Останови  свой  взгляд...
                     Былое  вновь,
                     Обратно  не  воротишь.
                     Остановись...
                     Почувствуй...
                     Секунды  как  частицы  жизни,
                     Элементарный  атом  бытия.
                     Прошло  мгновение...
                     И  всё.
                     И  миллиарды  лет,
                     Никто...
                     Не  вспомнит  про  тебя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607566
дата поступления 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015


Алексей Ткаченко

Незнакомке

В  час  отчужденья,  грусти  со  свечами,  
Когда  отчаянье  благословит  твой  путь,
Возьми  бумагу  старую  с  полями,
Перо,  чернильницу  и  кофе  не  забудь.

И  напиши,  как  много  накопилось  
На  сердце  мук,  как  горько  быть  одной,
Как  безответно,  глупо  ты  влюбилась
И  в  страсти  утонула  с  головой.

Там,  в  таинстве  чернильных  букв  и  слов,  
Пропитанных  кофейными  слезами,  
У  раненных,  разбитых  берегов
Появится  фрегат  под  парусами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата поступления 09.08.2015
дата закладки 17.08.2015


archic

Переулки

Считали  украдкой  птиц,
Бросая  мечты  с  обрыва.
Как  камни  летели  ниц,
Слова  в  тишине  с  надрывом.

Осколком  вонзаясь  в  грудь,
И  даже  не  много  глубже,
Теряя  простую  суть.
Озябшие  словно  в  стужу.

Забытый  баркас,причал,
Уставшие  и  чужие,
Твой  город  в  ладонях  мал,
И  губы  теперь  немые.

Дописан  последний  акт.
Его  ли  мы  были  частью?
Когда  то  все  было  в  такт,
Смеялись  в  глаза  ненастью.

Последнего  сна  "привет".
Пугающим  был  и  гулким,
Такой  ледяной  рассвет,
Знакомого  переулка….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574698
дата поступления 15.04.2015
дата закладки 18.06.2015


archic

Я отпущу…

Я  отпущу  рассвет  уставший,
Он  в  отблесках  последних  дней,
Сжег  расставания  не  наши,
Ему  ,  мне  кажется  ,  видней.

Как  ночь  холодная  –  тревога,
Безмолвно  будит  по  утрам,
У  опустевшего  порога,
Не  верится  чужим  устам.

Не  слышатся  звонки  ,  пугает  -
Сквозь  тишину  ,  пустой  трамвай.
Как  будто  встретились  у  края,
Под  отголоски  птичьих  стай.

Хотелось  крикнуть,  но  вот  голос,
Подвел,  лишь  падали  слова,
Вновь  разлетаясь  на  осколки,
Как  позабытая  молва.

Сгорали  тайны  и  причины,
Теряли  значимость  свою,
И  оставляли  только  зимы,
Не  забывай  и  ты  мою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586236
дата поступления 08.06.2015
дата закладки 18.06.2015


archic

Нелепо

Не  бойся  молчать  -  тишина  простит,
Всю  боль,  что  терзает  ночью,
Мой  голос  давно  от  тоски  осип,
Слова  заменяет  прочерк.

Как  лезвия  острых  в  груди  ножей,
Нещадно  под  утро  режет,
Шептали  слова  в  темноте  нежней,
Но  с  каждой  ошибкой  реже.

Теряли  друг  друга  и  суета,
Сжирала  нас  понемногу,
Казалось  ,  что  "важное"  –  простота,
Не  ту  прострелила  ногу..

В  груди  оставляя  не  нужный  сплин,
Безмерных  прощаний  ворох,
Но  только  вот  вечер  опять  один,
Чужой  обнимает  город.

Далеких  машин  бесконечный  гул,
Бессонницы  верной  -  слепок  ,
Поломан  твой  самый  любимый  стул,
Случайно,  смешно,  нелепо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587331
дата поступления 14.06.2015
дата закладки 18.06.2015


archic

Многоточия

Оборвалось  едва    дыхание,
Между  строк  многоточий  тысячи.
Еще  шаг  в  суету  бескрайнюю.
Что  под  утро  на  сердце  высечешь?

Что  расскажут  пустые  истины?
Уплывающим  в  даль  лиловую,
Недошедшими  стали  письмами,
На  морозе  стояли  голыми.

В  полумраке  спасались  гордые,
Дорожили  ушедшей  памятью,
В  нашем  общем  когда-то  городе,
Оставались  надежды  маяться.

За  бульваром  -  каштаны  россыпью,
Обнимали,  как  будто  ветками,
Небеса  с  белоснежной  проседью,
Нас  встречали  дождями  редкими.

Оборвалось  едва    дыхание,
Тишина  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581800
дата поступления 17.05.2015
дата закладки 18.06.2015


Тала Білокінь

Навчилась дихати…

Ти  знаєш,  я  сьогодні  плакала  без  сліз,
дивилась  в  небо  -  бачила  безодню...
А  що  тобі  цей  новий  день  приніс?
Я  знов  навчилась  дихати  сьогодні.

і  вже  не  відчуваю  я  твої  вуста,
і  мої  руки  не  такі  холодні...
Лишилась  мить,  але  ж  вона  пуста.
Так,  я  навчилась  дихати  сьогодні!!!

Один  ще  крок....Але  куди  іти?
В  пітьму,  чи  світло...Може  падати  в  безодню?
А  може  залишитися  в  обіймах  пустоти?
Ні,  я  навчилась  дихати  сьогодні!

Так...  Я  навчилась  дихати...  А  ти?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565590
дата поступления 10.03.2015
дата закладки 18.06.2015


Алексей Ткаченко

Я постучался к вам

Я  постучался  к  вам,  возможно,  беспардонно:
У  вас  свои  заботы,  встречи,  суета,
А  я  как  старый  пёс,  блохастый  и  нескромный,
Сую  свой  длинный  нос  в  чужие  мне  дела.

Но  на  пороге  вашем  сыро,  неуютно,
Холодный  ветер  по  спине  бросает  в  дрожь,
И  если  раньше  чувства  были  обоюдны,
То  нынче  в  воздухе  витает  только  ложь.

И  покидая  двор  без  всякого  ответа,
В  юных  глазах  не  встретив  толики  любви,
Я  поплетусь  в  кабак.  Ну,  не  противно  это:
Быть  старым  псом,  не  прожив  тридцати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588025
дата поступления 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015


Galchonok

Я говорю тебе люблю…

Я  говорю  тебе  «Люблю»,
Лучами  солнца  губ  касаясь.
И  кончик  носа  и    щеку,
Целую  нежно,  не  стесняясь.

Я  говорю  «К  тебе  хочу»,
Порывом  ветра  обнимая.
В  окно  дождём  к  тебе  стучу…
Но  ты  не  слышишь,  там  другая.

И  я  слезою  по  стеклу,
Срываюсь  вниз  и  улыбаюсь.
Я  говорю  тебе  «Люблю»,
И  птицей  в  небо  поднимаюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584685
дата поступления 31.05.2015
дата закладки 14.06.2015


Наталка Гуржій

Не тих любити змушує нас доля

Не  тих  любити  змушує  нас  доля,
Не  з  тими  розділяти  радість,  смуток
"Повинна!"  для  любові  то  неволя.
Коліс  Сансари  невблаганний  стукіт.

Не  намагайтесь  маску  лицемірства
Зірвати...їм  ріднішими  не  стати.
Сховає  час  миттєвості  презирства,
Не  тим  дарує  додаткові  лати.

Розірвані  блукають  половинки,
Збентежені...на  часточки  розбиті,
Збираючи  розгублені  перлинки
Щасливих  снів...їх  вчать  не  [b]тих[/b]  любити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586970
дата поступления 12.06.2015
дата закладки 14.06.2015


Процак Наталя

СЕРЦЕБИТТЯ….

Я  подарую  тобі  мить  кохання
Тонку  стеблину  сильних  відчуттів
Жадану  мить  солодких  відкриттів
Нестримне  для  обох,  сердець  єднання...

Звабливо-ніжний  аромат  двох  тіл
Розбавить  ніч  відтінком  прохолоди
Ми  піддамось  спокусі  насолоди
І  почуття  візьмуть  нас  під  приціл...

Торкання  уст...гарячий  подих  в  скроні
Легке  тремтіння  хвилями  по  шкірі
Покірливо  в  мовчанні  і  довірі
Себе  я  віддаю  в  твої  долоні...

Сплетіння  душ  у  неповторнім  танці
Коли  усі  слова  -  пустії    звуки
Коли  у  крила  проростають  руки
Коли  ми  за  бажанням  -  ночі  бранці...

Дурманом  зрошені  цілунки,  відчуття
Під  літнім  місяцем  повінчані  весною
Ми  згоримо  запалені  іскрою
Під  ритм  єдиного...  серцебиття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата поступления 10.06.2015
дата закладки 14.06.2015


malinka

сон

Я  вам  снилась  вчерашней  осенью
Вы  сказали:  не  верю  снам!
Лучше  водка  и    мысли  -  прописью
Без  имен  и  никчемных  драм,
Без  осадка  на  дне  застылого,
Словно  воск  от  церковных  свеч,
Что  упал  на  мой  пол  виниловый...
Но  тут  вы    прикоснулись  плеч
Оголенных,  моих,  неистово
Задрожавших  от  ваших  рук,
Вас  убило  случайным  выстрелом
Нашей  страсти.  И  сердца  стук
Ультразвуком  врезался  в  голову,
Вместо  пота  -  крупицы  льда
Покатились  с  чела  безмолвного.
Вы  любили?  -  Наверно,да....
А  потом  -  вновь  жаркая      улица
И  небесного  цвета  фьорд.
Вы  не  вспомните    моего  лица,
Не  ведитесь  на  сны,  милорд  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533362
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 21.05.2015


malinka

…Не те, що…

Мені  тебе  не  те,що  дуже  мало,-
У  мене  тут  безмежно  темна  ніч...
Птахи  мовчать  і  дивляться  зухвало,
А  вітер  зносить  листя  зусебіч.
Мені  життя  не  те,  що...  -  дуже  мало.
Бракує  так    світанків,  вечорів!..
Ночами  небо  зорями  гойдало,
І  тихо-тихо  місяць  майорів.
А  як  бувало  -  вирвусь  із  полону,-
І  божевільним  мріям  навздогін!..
Так  мало  в  нас  тоді  було  закону,
І  так  багато  в  нас  було    сторін!
Усі  думки  сховалися  безшумно
У  свою  незбагненну  глибину.
Мені  насправді  просто  дуже  сумно.
Не  так,  як  вчора.      Якось  не  засну..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362524
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 03.05.2015


Астронавт

Асимметрия…



                                     
                           Развёрнутое  небо,
                                                     бездны  тьма.
                           Влекущая  далёкими
                                                               огнями...
                           Бурлящих  тайн,
                                                   загадок  океан.
                           Глубокий  мир,
                                                 наполненный  мечтами...
                           
                           И  кажется,
                                   Ты  б  смог  познать
                                               весь  этот  мир.          
                           Из  звёзд  невыносимо
                                             манит  бесконечность.
                           Да  только  в  этот  миг
                                                 осознаёшь,
                           Что  как-то  так  неправильно,
                                                               асимметричны.....
                           Для  нас  отмеренная  
                                                                   жизнь,
                           И  эта,
                                             удручающая
                                                                               вечность.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578315
дата поступления 01.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Агидель

Пути… к тебе…

Мне  Вас  -  непозволительно  любить…
Мне  даже  не  положено  Вас  -  встретить…
Как  здесь  возможно  чувства  -  сохранить?...
Не  растерять?..  Не  сжечь?..  Не  обесцветить?..

И  как  возможно…  этот  путь  пройдя  -
От  нищенки…  до  строгой  королевы  -
Не  разменять…  не  обыграть  -  себя…
Все  той  же  страстной  дочкой  грешной  Евы

Желать  –  Тебя!..  сгорая  без  огня…
Рутину  дней  сегодня  я  срываю…
И  пусть  вопрос  –  из  глины…  иль  с  ребра?...

Так  актуален…  мой  ответ  –  “Не  знаю!”
Из  всех  дорог…  что  жизнь  мне  отдала…
Пути  к  тебе  –  я  снова  ВЫБИРАЮ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539470
дата поступления 25.11.2014
дата закладки 14.04.2015


inki

а ночи темные горящим углем и не только…

там
за  порогом  февраля
моё  не  время
и  неблагодарность
дара
ты  подарил  мне  мир
а  мне  хватало
быть  тенью    
твоих  дорог
все  потерялось
когда  здесь  падаешь  в  тепло
столбов  и  верст
не  считаешь
а  слово  отрывают  налету
 тяжеловесна  память
я  просто  жду
я  жду
а  ночи  темные  горящим  углем
ожоги  на  ладонях  согревают

я  в  перечитанном
живу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563101
дата поступления 28.02.2015
дата закладки 10.04.2015


Lucifer

Тихенько ніч шепнула

Тихенько  ніч  шепнула  нам  на  вушко,
Що  Сонце  спать  вляглося  та  зірки,
Срібненьким  світлом  впали  на  подушки
Де  пристрасті  віддалися  з  Тобою  ми.

Тихенько  Місяць  заглядав  у  вікна
Як  цілував  солодке  тіло,  що  вогнем
Палало  від  нестримного  бажання
А  серце  здушував  спокуси  щем

Тіла  згорали  у  солодкому  вогні
Звук  Твого  дихання  як  музика  лунала.
Реальність  зникла,  залишились  ми  одні
У  пристрасті,  що  ніч  нам  дарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573415
дата поступления 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015


Агидель

Время Странствий

Одену  юбку  из  цветного  шелка…
В  руках  корзинка...  все…  пока…  пока...
Красный  беретик…  мне  ль  –  не  встретить  волка…
Моя  походка  –  
Сказочно  легка…

Ногам  привычны  легкие  ботинки…
Шальная  рысь…  я  хитрая  лиса…
Меня  влекут  –  запретные  тропинки…
Я  окунаюсь  –  
В  дикие  леса…

Здесь  время  странствий…  магия  пространства…
Стекает  с  листьев  нежная  капель…
Стоят  деревья  в  сказочном  убранстве…
В  руках  –  корзинка…
Это  ль  –  моя  цель?

В  руках      корзинка…  что    с  нее  мне  толку?..
А  мне  бы  -  ветром  в  облака  уплыть…
И  странное  желанье    встретить  волка…
Да  разве  может  
Это  правдой  быть?...

Я  дочь  луны…  я  странница  из  леса…
Сейчас  на  мне  –  столетних  кедров  тень…
-Как  ты  красива…  милая  принцесса…
А  я  не  ел,
Уже  который  день…

Остановиться?..  что  мне  делать  дальше?
Но  как  зовет  желанная  тропа…
-Быть  может,  стала  ты  немножко  старше…
Но  как  желанна…
Как  ты  далека…

Что  же  прочту  в  глазах  лесного  Волка?
В  них  могут  отражаться  Облака?!!
Моя  юбчонка  из  цветного  шелка  –
Так  непослушна…
Сказочно  –  ЛЕГКА…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555431
дата поступления 28.01.2015
дата закладки 03.04.2015


Райка

Далекий прохожий

                                                                       Посвящается  всем,  покинувшим  родину.

И  куда  ты,  далекий  прохожий,
Уходящий  сквозь  сумрак  и  дым?
В  чьи  края  ты  уйдешь,  непохожий,
Чьи  печали  разделишь  ты  с  ним?

Там  морская  пучина  сверкает,
И  заманят  чужие  края,
Даже  чайка  туда  улетает,
Безрассудно  над  морем  крича.

Там  другое  услышишь  наречье,
Там  иные  звучат  голоса,
Там  и  жизнь  показалась  беспечней,
Там  тебя  окунут  в  чудеса.

И  когда  ты  насытишься  вдоволь,
Запоет  твоя  грусть  на  песке,
И  захочешь  ты  сбросить  оковы,
И  вернуться  к  забытой  земле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571409
дата поступления 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


Астронавт

Умиротворённое утро…

Забудь  про  всё…
«Вчера»,
-  Всего  лишь  бывший  сон.
А  «Завтра»,
-  Пока  ещё  туманное  виденье.
Есть  только  мы.
..И  чашка  кофе,
С  клубящимся  «дымком».
И  утро…..
Что  даёт  нам  крылья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570502
дата поступления 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Той,що воює з вітряками

ДИТИНА НЕБЕСНИХ ДОЛОНЬ

Вона  як  сонце  як  промінь  як  вітер...
Вона  як  чисті  сльози  площ.
Її  ім*я  із  трьох  магічних  літер...
Вона  як  теплий  літній  дощ....
вона  як  кисень...як  повітря,
як  чиста  дитяча  сльоза...
вона  як  полум*я,  як  вістря,
Як  перша  весняна  гроза...  
вона  як  вода-всепроникна  і  ніжна,
тремтлива  пекуча,  як  Вічний  Вогонь.
вона  як  вода-  неспокійна  і  ніжна,
Дитина    священних  небесних  долонь  )
                                                                               
                                                                         2  травня  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205047
дата поступления 09.08.2010
дата закладки 27.03.2015


Той,що воює з вітряками

Твого волосся -темна ніч

Твого  волосся  -темна  ніч,
взяла  мене  в  полон!
Люблю  я  ніжність  твоїх  пліч,
Ти  мій  солодкий  вічний  сон.
у  ньому  я  хотів  прожити  все  життя,
Все  життя-одним  цілим  з  Тобою!
І  не  зітліли  б  мої  почуття,  
Вони  горіли  б,палали  ніжною  Весною!
Та  видно  не  для  мене  ти-  
Примхливий  подарунок  долі!(((  
Дитя  небес  і  висоти-  
дитина  сміху,Сонця,волі....
       19  вересня  2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211669
дата поступления 19.09.2010
дата закладки 27.03.2015


Рижулька

ВІРНІСТЬ

Летіли  птиці.  Кликала  душа
Крильми  торкнутись  до  рідних  порогів.
Крізь  буревії  зграя  поспіша,
Хоч  танули  вже  сили  від  знемоги.

Радіє  серце  -  рідні  береги,
Вже  пестить  пір'я  України  сонце.
Та  раптом  темінь...  Чорної  орди
Навала  нищить  лебедині  крильця.

Нерівний  бій...  І  впав  безсилий  птах,
За  любим  каменем  спустилася  лебідка,
В  очах  коханого  читала  смерті  страх,
Й  надії  іскри  пробігали  зрідка.

"Ти  не  помреш!  Тебе  я  вбережу!
Загою  вірністю  твої  болючі  рани.
Не  пущу  душу  за  життя  межу!
На  нас  обох  моєї  сили  стане!"

Щомиті  біля  любого  вона,
Черпала  в  неба  й  віддавала  сили.
Його  в  обійми  смерті  не  дала  -
Сонцем  життя  сіяють  очі  милі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488305
дата поступления 26.03.2014
дата закладки 26.03.2015


Flexis

Но я скучаю.

Немногим  дольше  жизни  в  тишине
Отмерено  мне  вытерпеть,  но  всё  же
Я  думаю  о  будущей  жене
И  что  её  отсутствие  дороже.

И  что  под  грузом  будничных  забот
Не  разглядеть  чужую  чашку  чая
Среди  моих,  пока  из  года  в  год
Себе  твоё  отсутствие  прощаю.

Пока  рассвет  срезает  облака
И  новый  день  собою  источает,
Есть  смысл  дождаться  вечера,  пока
Мне  не  по  ком  скучать,  но  я  скучаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480118
дата поступления 17.02.2014
дата закладки 26.03.2015


Вадим Верц

Вуду

Я  извлек  все  иголки  из  тела,
Осознав  себя  куклою  вуду.
Угрожающе  низкое  небо,
Уж  не  знаю,  кем  завтра  я  буду.

Не  успел  обрести,  как  утратил
И  друзей,  и  уверенный  почерк.
Солнце  светит  для  всех,  кого  видит:
И  для  дьявола  с  бесом,  и  –  прочих.

На  пути  к  исцелению  –  пули,
Возвращенье  назад  невозможно.
Сжал  кулак,  забывая  о  боли,
Как  младенец,  еще  не  рожденный…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519988
дата поступления 28.08.2014
дата закладки 26.03.2015


Мандрівник

Горить листок на вітрі

Горить  листок  на  вітрі  восени
і  падає  в  холодну  землю,
отак  життя  -  всього  лиш  сни,
що  стануть  зорями  на  стезю...

Що  відшумлять,  як  той    ручай
по  нових  руслах  у  долини.
Лиш  не  тікай,  лиш  зачекай,
я  ще  нап"юся  в  тебе  днини...

І  ще  зіграю  струнами  душі
в  буремнім  часі  без  простою.
А  що  залишу  по  собі  ?
Хай  веснами  біжить  з  водою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568032
дата поступления 20.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Мандрівник

Я запитаю у дощу

Я  запитаю  у  дощу
про  сум,  тривогу  і  про  сльози,
про  біль,  якого  відпущу
на  волю  в  полудневі  грози...

Ти  знаєш  більше  моїх  снів,
Тобі  не  треба  парасолі,
Лоскочуть  краплі  диво  -  слів,
змиваються  капризи  долі...

І  стану  хмаркою  авжеж,
піднімусь  через  міст  пізнання,
щоби  не  бачити  пожеж
людського  протистояння...

І  сперечання,  гнів  позаду
уже  лечу,тремчу,  живу,
якщо  кудись  пропАду,
спитайте  про  мене  в  дощу...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568981
дата поступления 24.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Sama_po_Sobi

А Ты смог бы…

А  ты  смог  бы  влюбиться  в  такую?
Немного  нелепую  девушку...Где-то
немного  застенчивую,  немного  простую,
с  глазами  из  грусти,  но  всё  ж  цвета  неба...
А  ты  смог  бы  терпеть  её  нервы?
Её  смех,  иногда  и  усталость,
её  сладкий  парфюм,  её  верность,
её  вспыльчивость  и  ненормальность...
А  ты  смог  бы  её  обнимать?
и  с  утра  выпивать  черный  кофе,
иногда,  если  надо  то  ждать,
пока  занята,  жаря  картофель...
А  ты  смог  бы  в  глаза  посмотреть?
так  пронзительно,  будто  бы  в  душу,
если  надо  -  немного  согреть,
если  надо  быть  вздорным...Послушным...
А  ты  смог  бы  её  утешать?
иль  кричать,  если  надо  немножко...
просто  за  руку  крепко  держать,
иль  шептать  что-то  тихо,  до  дрожи...
А  ты  смог  бы  быть  честным  совсем?
говорить  каждый  день  только  правду,
не  бежать  от  невзгод  и  проблем,
если  даже  всё  будет  неладно...
А  ты  смог  бы  её  ревновать?
ну,  немножко,  хоть  так  для  порядка,
и  при  этом  ей  всё  ж  доверять,
обоюдно  прощать  недостатки...
А  ты  мог  бы  подолгу  гулять?
На  футбол,  на  рыбалку,  в  киношку...
иногда  и  ночами  не  спать,
иногда  помолчать  понемножку...
А  ты  мог  бы  дарить  ей  цветы?
иногда,  хоть  без  лишних  изысков...
добавлять  иногда  остроты,
иль  гасить,  если  будет  уж  слишком...
Целовать...Иногда  просто  быть
без  вопросов  излишних  мужчиной...
А  ты  смог  бы  такую  любить?
И  не  думать  совсем  о  причинах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567735
дата поступления 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015


Олександр Яворський

Невільник

Коли  торкаюся  очима  твого  стану,
І  коли  бачу  у  своїх  міцних  обіймах,
Тоді  в  шпарину  з-поміж  штор  вповзає  ранок
Повільно.

Коли  на  кухні  мимохіть  ловлю  твій  запах,
І  ти  по  венах  розтікаєшся  неначе,  -
Спинити  паводок  цей  може  тільки  кава
Гаряча.

Коли  на  вулиці  людей  дуже  багато,
Я  обнадійливо  вдивляюсь  в  очі  кожні,  
Але  без  тебе,  навіть  велелюдний  натовп  -  
Порожній.

Коли  удома  більш  нікого,  окрім  кішки,
То  не  врятує  навіть  по  суботах  покер,
Та  й  для  одного  уночі  двоспальне  ліжко
Широке.

Коли  закінчилася  наша  спільна  стежка,
Здавалось  воля  розпрямилася  підпільна,
Та  звітувало  моє  серце,  що  усе  ж  я
Невільник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477100
дата поступления 04.02.2014
дата закладки 18.03.2015


Mattias

Он и Она…

Крепчает  ветер,  волком  подвывая,
Волну  сгоняя  на  прибрежный  лёд.
А  одиночество  кричит  не  умолкая:
Теперь  у  вас  всё  задом  наперёд...

Когда  мы  научились  быть  чужими?
Не  уж  то  разучились  мы  любить?
Любимая!    мы  просто  позабыли
О  тех  словах,  что  надо  говорить.

Мы  даже  ночь  раздором  продлевали.
И  было  видно,  как  сквозь  чуткий  сон,
Наш  плакал  сын  ещё  не  сознавая,
Что  вскоре  будет  в  безотцовстве  он...

Ты  сквозь  меня  глядишь,  как  неживая,
Как    в  темноту,  где    вовсе  нет  огня.
А  я  тебя    уже  не  узнавая,-
Винить  пытаюсь  только    не  себя.

Всё  это  стало    лишь  моим  недугом,
Давно  созревшим  втайне  от  меня.
Тот  третий  лишний  оказался  другом
Тебе...  Черту  под  мною  подведя.

Но  прежде,  чем  расстаться  вспомни  осень,
И  золотистый,  тёплый  листопад;
Как  дым  твои    распущенные  косы,
Слова  любви  и  шёпот...невпопад...

Ты  мне  прости,  стоящему    у  края.
До  слёз  печален    тот  последний    край.
Я  пред  тобой  колени  преклоняя,-
Кричу  тебе:  "  Меня  не  покидай!"
                         -----------------
...Крепчает  ветер  и  пространство  стынет.
А  одиночество  глядит  глазами  сына...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550478
дата поступления 10.01.2015
дата закладки 18.03.2015


Лина Лу

ЧТОБ…НИКОГДА…



Если  б,  однажды,  сгорел  ты    в  огне,
Медленно,  но  неуклонно...
Пепел  рассыпав,  забывшись  в  вине,
Слезы,  глотая,  безмолвно...

Я  бы  разбилась  в  осколки  стекла,
В  редкий  узор    обернуться...
Ты  ведь  не  ждал,  да  и  я  не  ждала...
Лед  тает,  чтобы  вернуться...

Темная  горько  рыдает  Луна,
Слезы  в  ладонь    собирая...
Бросив  ее,    расплатился  сполна,
Памятью  раны    сшивая...

Если  ,  однажды,  сгорел  ты  в  огне,
Падая  в  страсть,  безоглядно...
Грех  твой  простила,    прощение  -  мне,
Чтоб...никогда...неповадно...
18.03.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567577
дата поступления 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Потусторонний

Осколки.

Разломана  жизнь  на  осколки,
а  сложишь  их  вместе  –  рутина,
завистников  злых  кривотолки,
да  трещинки,  как  паутина.

Разложишь  её  на  этапы
и  станет  тщеславие  мукой.
В  ночь  душу  возьмётся  царапать
непереносимой  наукой.

Я  лучше  смешаю  обломки,
в  каком-то  родном  беспорядке.
Порежусь  об  острые  кромки,
умоюсь  солёным  и  сладким.

Случайно  знакомые  рифмы
сольются,  как  сердце  хотело.
Наука,  бери  логарифмы,
считай  по  слогам  децибелы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567110
дата поступления 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Гарде

Путешествие в твоём сне

Лютует  снег  столь  вольно,  что  не  виден.  
Окно  бело,  как  будто  недвижимо  
за  стеклами  его  –  всевластье  буден.  
На  мне  сверкает  свежая  пижама.  

Твое  не  помнит  о  себе  либидо,  
всё  спишь,  и  зимний  день  проходит  мимо,  
окну  не  сладить  с  происками  лютен,  
что  обо  всём  распрашивают  прямо.  

Сейчас  ты  равнодушна  в  полной  мере  
к  тому,  что  происходит  неустанно  
в  затравленной  кромешностью  квартире,  
за  очередью  снов  в  дали  бездонной.  

На  волнах  ложа,  точно  на  галере  
открыв  несуществующие  страны,  
ты  можешь  быть  одна  в  счастливом  мире.  

Отчизны  раздвигая  горизонты,  
тебя  чаруют  призрачные  звуки.  
Ласкают  волны  сказочное  судно.  

...и  ты  согласна  до  скончанья  века  
движеньям  вёсел  приносить  бесследность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514526
дата поступления 30.07.2014
дата закладки 16.03.2015


Гарде

Расскажи о вселенной твоей

Расскажи  о  вселенной  твоей,
проведя  по  колену  ладонью.
Пусть  напомнят  конечности  змей
и  слова  твои  –  полночь  воронью.

О,  не  бойся  меня  обмануть.
Разве  с  правдой  жестокою  легче?
Соблазнит  обнаженная  грудь,
покорят  эти  хрупкие  плечи.

Вряд  ли  злобою  полон  обман,
что  решила  за  все  отыграться
ты  на  том,  кто  раскован  и  пьян,
ты  на  том,  кто  не  верит  в  пространство.

Из  иллюзий  и  слов  ни  о  чем
состоит  этот  мир  и  похоже,
словно  змеи,  мы  скоро  начнем
избавляться  от  собственной  кожи.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566794
дата поступления 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Лілія Ніколаєнко

Я Вас люблю, хоч Вас і не існує…

Я  Вас  люблю,  хоч  Вас  і  не  існує.
Іду  на  сповідь  в  золоті  сади.
Боюсь  ім’я  святе  згадати  всує.
Хоч  Ви  не  бог,  та  вічно-молодий.

Я  –  лиш  одна  із  муз,  що  марять  Вами,
І  бережуть  поезії  скарби.
Як  Зевс,  що  пише  музику  громами,
Пробуджуєте  душі  від  журби.

Ви  взяли  силу  сонця  в  Аполлона,
В  Ареса  –  неприборканий  вогонь.
У  Вас  дрімають  чари  Авалону,
Немов  натхнення  зоряних  безсонь.

Ви  –  повелитель  п’ятої  стихії,
Що  поєднала  щастя  і  печаль.
Моя  душа  у  забутті  хміліє.
Я  Вас  люблю.  І  тим  спиняю  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557728
дата поступления 06.02.2015
дата закладки 16.03.2015


Потусторонний

Воскресить мы пытались любовь.

Ты  любила  гулять  под    дождём.
Помнишь,  вместе  бродили  апрелем,
вспоминали    как  были  вдвоём
божеством  на  измятой    постели?

Нам  тогда  не  хватило  чуть-чуть
дотянуться  руками  до  рая.
Помнишь,  как  мы  пытались  вернуть
наше  прошлое,  в  чувства  играя?

Ты  не  верила  сладким  словам,
я  не  видел  зовущего  взгляда.
Всё  пытался  тебя  целовать,
спотыкаясь  о  шёпот:    «Не  надо!».

Но  казалось,  терпенье…  и  вновь
Мир  оденется  в  яркие  краски.
Воскресить  мы  пытались  любовь,
свято  веря  придуманной  сказке.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564948
дата поступления 07.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Кадет

Мёртвая точка

Лоскутный  мир  разорван  на  кусочки,  -
Не  уберечь  больших  и  малышей…
Им  по  мозгам  стучат  и  днём,  и  ночью
Заливистые  трели  калашей…

Мой  разум  правят  СМИ  опасной  бритвой,  -
Мол,  не  напрасно  гибнут  пацаны…
А  я  боюсь,  что  никакой  молитвой
Не  искупить  нам  дефицит  вины…

Простите  мне  шальные  многоточья,  -
Что  делать,  коли,  так  сильны  вруны?..
Каким  ещё  умом  нам  склеить  клочья  
Досель  не  оперившейся  страны?…

Не  поздно  никогда  призвать  к  ответу
Того,  кто  крутит  маховик  войны,
И  кто  с  артиллерийского  лафета
Шлёт  по  домам  подарки  сатаны…

Но  время-сволочь  не  даёт  отсрочки
И  не  врачует  раны  ни  шиша…
И  тупо  зависает  в  мёртвой  точке
Вконец  изнемождённая  душа…

февраль  15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556927
дата поступления 03.02.2015
дата закладки 13.03.2015


Елена Марс

И чувства мои, как пожар, средь зимы, - неуместны…

[b][i]Легко  так,  изящно  бегут  твои  пальцы  по  струнам.
Гитара  в  руках  так  послушна  -  как  женское  тело.
Слились  воедино  вы,  будто  влюблённые  Луны,
И  сердце  моё  вместе  с  вами  тихонько  запело...

Хотелось  мне  в  таинстве  этом  остаться  навечно
И  слушать  о  том  как  поёшь  ты  о  женщине  русской.
Когда  ещё  жизнь  нам  подарит  счастливую  встречу?
Когда  ещё  сердце  наполнится  сладостной  грустью?..

Грущу,  хоть  и  рада,  что    голос  твой  бархатный  слышу
И  в  нём  раствояясь,  -  влюбляюсь  всё  больше  и  больше!..
Ну  как,  ты  скажи  мне,  ну  как,  почему  же  так  вышло,
Что  в  эти  минуты  ты  всех  мне  на  свете  дороже?..

Прости,  что  сказать  не  решаюсь  тебе  я  об  этом.
Улыбку  дарю,  -  а  в  душе  моей  прячутся  слёзы...
Хоть  рядом  с  тобой  я  сейчас,  но  ведь  где-то  же,  где-то
Уже  для  меня  начертала  судьба  свою  прозу...

Я  знаю,  что  прозы  финал  никому  неизвестен,
Ведь  жизнь  предсказать  -  невозможно!  Под  Богом  мы  -  пешки.
И  чувства  мои,  как  пожар,  средь  зимы,  -  неуместны...
...Быть  мoжет  ты  вспомнишь  когда-то  о  женщине  грешной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558587
дата поступления 10.02.2015
дата закладки 11.03.2015


Елена Марс

…Мне хочется верить, что вы, мой Поэт, - идеальны!. .

Простите  меня,  -  незнакомку  из  мира  портала,  
За  то,  что  лечу  невидимкой  на  ваш  огонёк.
Полночи  сегодня  на  ваших  страницах  дышала
Стихами,  найдя  к  ним  тропу  в  виртуале  дорог.

Так  много  во  мне:  и  вопросов,  и  нежных  смятений!..
Но  вам  я  (скорее  всего)  не  открою  себя.  
Душа  ощущает  тепло  к  вам,  оно  -  как  свечение...
Обнять  бы  вас  нежно,  утешить  поэта...  любя...

Всю  ласку  отдать  вам  до  капли  и  даже  с  избытком,
Не  слушая  голос  ума  и  теряя  контроль!..
...Увы,  мой  Поэт,  между  нами  -  лишь  тонкая  нитка,
Лишь  тонкая  нитка  стихов,  вызывающих  боль!..

Не  бойтесь  меня.  Как  и  вы,  я  -  ранима,  реальна!..
И  так  очарована  вашей  души  глубиной!..
...Мне  хочется  верить,  что  вы,  мой  Поэт,  -  идеальны!..
Но  может  быть  я  заблуждаюсь  и  вы...  не  такой?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546987
дата поступления 28.12.2014
дата закладки 11.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.03.2015


Потусторонний

Весеннее.

Опять  весна    прогнала  зимний  сон.        
Зима-беглянка  спряталась  на  крышах.        
В  её  сосульках    грустный  перезвон        
Всё  отдалённей,  трепетней  и  тише.        

Бегут  с  весёлой  песней  ручейки.        
Тепло  их  тел  холодный  снег  ласкает.    
Вкушают  жизнь  острее  мужики,        
Фривольней    тембр      в    мяуканье    и    лае.

Пора    невинной,  юной    красоты,        
Когда  собой  любуется  природа,        
А  мысли    и    желания    просты.        
И    вводят  в  искушенье  год  от  года.        

Конечно,  все  в  природе  благодать.      
Но  зимние,  завьюженные  дали,        
Немного  жалко  в  лето  провожать.        
Отрада  блёкнет  в  светлом  без  печали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564623
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Марічка9

* * * ( ще один безіменний вірш )

Прости,  як  зможеш.  Зможеш,  то  прости.
А  коли  ні,  то  так  цьому  і  бути.
У  наші  душі  врізались  світи
Чужих  надій,  що  гірше  за  отруту
З'їдають  все  і  більше,  ніби  рак.
Чеканням  дні  наповнені  дощенту.
А  знаєш,  яке  марево  на  смак,
Коли  його  торкаєшся  моментом?
І,  просинаючись,  мовчиш.  Мовчи.

Кружляють  дні  у  вирії  і  роки.
Які  по  нас  залишаться  сліди?
Такі,  якими  були  наші  кроки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата поступления 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015


Айдахо

скажи, этой ночью…

скажи,  этой  ночью  тебе  хорошо  без  меня
в  холодной  постели,  расстеленной  в  черном  саду
где  бабочки  грусти  на  тонких  запястьях  звенят
где  я  никогда…  никогда…  никогда  не  найду

мне  хочется  знать  сколько  стоит  один  поцелуй
как  дорого  быть  незнакомцем  за  тысячи  снов
ревную  безумным  Отелло,  цедя  марсалу
не  зная,  как  лучше  сплести  одеяло  из  слов  

ты  спишь  и  дрожишь,  и  не  ждешь  и  не  веришь,  что  я
пылающий  жаром  любовным,  готовый  согреть
приду  в  час,  когда  холодеет  земля  от  дождя
и  с  листьев  кленовых  от  сырости  крошится  медь

скажи,  этой  ночью  тебе  хорошо  без…  меня
за  тысячи  снов,  в  зачарованном  черном  саду
где  бабочки  гадкие  подло  в  ладошках  звенят
что  здесь  я  тебя  никогда…  ни  за  что…  не  найду

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564549
дата поступления 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015


tosikosan

Скупая слеза поэта

Я  в  планы  ваши  не  вхожу.
Прощаю  Вас,  за  пылкий  нрав.
На  счастье  липу  посажу.
Попробуйте  сказать,  не  прав!

Я  в  планы  ваши  не  вхожу.
А  вот  и  старый  эпизод:
По  городу,  как  тень  брожу
И  все  опять  наоборот.

Я  в  планы  ваши  не  вхожу.
Скажите  правду,  Вы  ли  это?
Листом  осиновым  дрожу,
Ведь  на  любовь  отныне  вето!

Я  в  планы  ваши  не  вхожу.
Вы  обо  мне  совсем  забыли.
Но  Вас,  ей  Богу,  не  сужу
За  то,  что  мне  глаза  открыли.

Да  так  открыли,  что  прозрел!
Теперь  картинку  ясно  вижу.
Не  потому  ли  поседел,
Что  Вас  люблю  и…  ненавижу?

Смотрю  я  Вам  глаза  в  глаза.
И  песня  наша  недопета.
Скупая,  может  быть,  слеза
Предательски  предаст  поэта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239404
дата поступления 07.02.2011
дата закладки 04.03.2015


Biryuza

Це безглуздо

.............  на  одну  хвилину.........
     
   Ти    маєш    рацію    -    я    не    там,    де    повинна    бути
і    листи    у    скрині    пожовкли    і    золото    потьмяніло.
Тобі    сниться,    як    Шива    купує    квиток    до    Калькутти
(    я    сміюсь    з    твоїх    снів    кожен    день,    вже    безсила)
Знов    на    швидкості    місто    нічне    повз    розмови-
Це  безглуздо...гальмуй!    (    я    ще    маю    тут    справи).
Кольорові    вогні...    Подивись,    кольорові-
і    летить    наше    диво    в    болото,    в    канаву.
Ну    чого    ти    дратуєшся?    (    я    ж    ненавмисне),
бачиш    пальці    геть    змерзли,    а    грітись    не    хочу.
Хтось    над    нами    кепкує,    на    спогади    тисне,
тільки    б    ти    не    зламався,    утративши    почет.
Скільки    буде    ще    в    нас    божевільних    зупинок?
(    знову    казка    про    рай,    що    з    етнічних    дифузій)
Відповім    на    дзвінок    через    кілька    сторІнок,
ким    ми    станем,    коли    перестрибнемо    "друзі"?
Я    ціную    твій    спокій,    цю    готовність    до    бою,
обпікаюся    льодом,    потім    ніч    знов    не    вдома.
Що    залишиться    з    тебе,    як    тоді...як    зі    мною?
(    знову    сотні    рубців,    переломи    від    втоми).
Краще    зараз    ось    так,    без    ліричних    мелодій,
я    люблю    тебе    просто    за    дивне    терпіння.
Це  безглуздо..гальмуй!    Ніч    залишим    на    потім,
а    дорога    все    та    ж    (    обнадійливо-синя)

     .........хвилину  тому........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229240
дата поступления 16.12.2010
дата закладки 04.03.2015


Потусторонний

Стихи звучат…

Стихи  звучат  в  разбуженной  душе.
Как  колокол,  который  тронул  ветер.
Они  –  непредсказуемые    дети,
Ломающие  догмы  и  клише.

Стихи  звучат,  когда  нет  сил  молчать,
Терзанья  мыслей  рифмами    озвучив.
Так    вторят  громом,  вспыхнувшие    тучи,
Роняя  дождь    слезами    палача.

Стихи  звучат,  порою,  как    набат.  
А  могут  тихо  всхлипывать    о  счастье.
Но,  как  светло,  как  чувственно  в  их  власти.
Как  тяжело,  когда  они  молчат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274210
дата поступления 09.08.2011
дата закладки 04.03.2015


Потусторонний

Хуже.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274210


Как  тяжело,  когда  стихи  молчат  …
Но  хуже  -их  высасывать  из  пальца.
Выдавливать  по  капельке  страдальца
В  сомнительный,  бесплодный    результат.

В  холодный  труп,  рождённый  на  убой,
Смотреть  глазами  вымученной  суки.
И  подыхать  беспомощно  от  скуки,
Разменивая    совесть    на    покой.

Душа  саднит,  когда  в  неё    плюёшь,
Когда  она  висит  на  тонкой  ветке.
Прогнулась  жизнь  под  тяжестью  ответки,
Оставив  то,  что  в  старости  не  ждёшь.

Как  с  этим  быть,  цепляясь  за  мечту,
Обманчивую,  словно  наважденье?
Застенчиво  святое    вдохновенье
Себя  не  признающее  за  труд.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502982
дата поступления 03.06.2014
дата закладки 04.03.2015


Mkey

Когда-нибудь

Когда-нибудь  ты  вспомнишь  обо  мне,
Посмотришь  на  закат  и  вдруг  поймешь,
Как  много  не  досказано  тебе,
Тобой  не  сказано,  не  вся  забыта  ложь,

Когда-нибудь...  Уронишь  вдруг  слезу,
Захочешь  прикоснутся  нежно,  ручкой,
Когда-нибудь  я  больше  не  приду,́
Ведь  не  зачем  идти  туда  где  пусто...

Ведь  больше  не  зачем  ломать  себя,
Не  надо  улыбаться  сквозь  прозрение,
Я  больше  не  могу  побыть  с  тобой,
Хотя  бы  одно  малое  мгновение,

Когда-нибудь  растает  первый  снег,
И  ты  вздохнешь  с  заметным  облегчением,
И  в  этот  миг  меня  отпустишь  в  бег,
От  твоего  манящего  влечения...

Когда-нибудь...ты  вдруг  поймешь,
Что  жизнь  бывает  разноцветной,
А  может  не  поймешь...  Ну  что  ж...
Живи  и  дальше  в  черно-белом...

А  я  устал,  прости,  прощай,
Я  вдруг  устал  мечтать  о  лете,
Вот  так...  Устал,  но  знай,
Когда-нибудь  вернусь  мгновением...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563610
дата поступления 02.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Helge Faust

Безысходность

Холодное  дыхание  безжизненного  ветра
Пронзило  мысли  каменным  клинком,
Душа  заледенела,  не  видя  больше  света,
Остыв  под  безнадежности  дождем.

И  в  одиночестве  над  пропастью  сомнений
Смотрю  в  печальной  бездны  глубину,
И  мыслей  странных  вечное  гонение
Покой  душе  лишь  даст  когда  уйду.

Заснуть  навек...  И  больше  не  проснуться...
Все  позабыть  и  не  жалеть  ни  чуть,
Уйти  в  ничто,  и  больше  не  вернуться,
Оставив  позади  все  чувства...  В  путь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564191
дата поступления 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015


Анатолій В.

Ненавижу условности

Ненавижу  условности  и  сомнения.
Душа  ругается  в  тишине
Равняясь  на  чужое  мнение.
Ей  важно  ,  что  думают  обо  мне.

Всю  жизнь  боюсь  кричать,  скандалить
Всё  возмущаюсь  втихаря.
Хотя  другие    не  боятся  гадить,
На  шее  ездить  у  таких  как  я.

Где  лучше  промолчать?  Если  сказать  ,  то  как?
Скажеш  тихонько  -  не  услышат,
Будеш  кричать,  сочтут  -  чудак.
А  нет  ,  так  сразу  в  дураки  запишут.

А  хочется    на  волю  душу,
В  жизнь  ,  словно  ,  в  омут  с  головой.
Я  выдержу.    Нет  ,  я  не  струшу
Жить  как  хочу,  и  чувствовать  -  живой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544665
дата поступления 18.12.2014
дата закладки 04.03.2015


Анатолій В.

Якось, так просто …

Без  попереджень  і  роз`яснень  впало  небо.
Було  й  нема,  згоріло,  відбуло.
Якось,  так  просто,  наче,  так  і  треба,
У  небуття,  у  спомин  відійшло.

Лиш  в  телефоні  номер...  Треба  стерти,
Бо  ТАМ  нема  зв`язку,  відсутній  абонент.
І  пустота  в  душі  ,як  снігові  замети,
І  серце  сумом  знищено  у  щент.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562550
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 04.03.2015


archic

Забытые

Забытые  старые  крыши,
Уходят  в  молочный    туман.
Твой  город  по-прежнему  дышит,
И  прячет  пустые  дома.

В  чужом  ожидании  мира,
Как  будто  -  бы  каждому  рад.
Казалось,  что  все  это  мило,
Слова  в  тишине  наугад.

По  первому  снегу  небрежно,
Последние  тайны  и  вдруг,
Слегка  осторожно  и  нежно,
Касается  кто-нибудь  рук.

Читает  молитвы  неспешно,
Февраль,  провожая  в  пути.
Все  также  останется  грешным,
Под  гулкие  стоны  в  груди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556365
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 02.03.2015


A.Kar-Te

Как ночью подмерзают лужи

Ещё  не  выпал  первый  снег
И  осень  листопадом  кружит,
Но  скован  льдом  мой  сладкий  грех,
Как  ночью  подмерзают  лужи.

Кто  охладил  мои  мечты
И  этим  изменил  надежды  ?
Не  льсти  себе,  мой  друг,  не  ты...
Жизнь  просто  сбросила  одежды
Наивности  до  наготы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457872
дата поступления 01.11.2013
дата закладки 26.02.2015


malinka

давай сегодня без лишних слов

давай    сегодня    просто    помолчим.
запьём    любовь    несладким,чёрным    кофе.
ловить    слова        научимся    на    вдохе,
закроем    двери    просто,    без    причин.
давай    смотреть    научимся    в    глаза
а    пальцами    ловить    дрожанье    тела.
на    высоту    нежданного    предела
нас    поднимает    вера    в    чудеса.
давай    закроем    окна.        ветер    спит.
обнявшись,    тихо    просто        потанцуем
руками    сердце    в    воздухе    рисуя,
пусть    нас    любовь    без    памяти    кружит.
давай    сегодня    для    других    умрем.
закрой    глаза.    ты    чувствуешь,    как    небо
нас  кутает    прозрачным,    теплым    пледом?
весь    мир    исчез.        остались    мы,    вдвоём.
давай    сегодня    -    всё,    без    лишних    слов?    
желания    оставь    и    бесконечность,
незримую    и    преданную    вечность
за    окнами    прозябших    городов.


2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562631
дата поступления 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015


Рижулька

ДО ТЕБЕ…

До  тебе...  Як  торкнутися  до  неба,
Летіти  серед  безлічі  світів.  
Шлях  промайну,  мов  в  видиху  потреба,
Що  Хронос  із  піщинок  часу  звів.  

Летіти  у  блакитнім  піднебессі
До  тебе...  Щоб  втопитися  в  очах,    
Мов  Мавка  заховатися  у  листі
Обіймів  твоїх  у  жарких  ночах.

До  тебе...  Як  по  нитці  Аріадни
Шлях  віднайду  серед  зірок  суцвіть  
Усе  мину,  усі  бурхливі  днини,
Щоби  серця  з'єднались  хоч  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510119
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 26.02.2015


Лєха Суслик

В ночь волшебную . . .

В  ночь  волшебную,  в  ночь  тревожную
Мы  разрушили  все  водночас.
Перестали  быть  осторожными
И  влюбились  мы  сгоряча.

Предрассудки  оставив  за  шторою,
Просто  настеж  открыли  сердца...
Нам  потом  это  дорого  стоило,
Но  спугнуть  не  могла  нас  цена.

Мы  нырнули  на  дно  откровения,
Круг  спасательный  позабыв.
Нас  спасло,  лишь  одно  вдохновение
И  умение  сильно  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204146
дата поступления 03.08.2010
дата закладки 25.02.2015


Лєха Суслик

Бросанием

Бросанием  бессмысленных  признаний
Мы  занимаемся  отчаянно  порой,
А  в  поиске  приличных  оправданий
Придумали  какую-то  любовь.

Мы  бережем  ее,  храним  от  прочих,
А  иногда,  и  сами  от  себя.
И,  если  мы  чего-то  там  ворочаем,
То  уж,  естественно,  ворочаем  любя.

Когда  же  что...  ответ  всегда  найдем,
Ведь  все  творим  мы  только  по  любви...
И  ерунда,  что  у  тебя  душа  вверх  дном.
Ответ  услышал?  Ну-ка,  возрази!

Вот  так  всегда,  бросаемся  бессмысленно.
Чем  дальше,  тем  охотней  и  смелей.
Теряя  драгоценнейшую  истину,
Теряя  драгоценнейших  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373236
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 25.02.2015


Лєха Суслик

Соседи

До  свидания!  Будьте  счастливы!
Собирайтесь  теперь  поскорей.
Вы  съезжаете  с  этой  квартиры
В  дом  напротив.  Там,  вроде,  теплей...

Там  соседи  не  курят  с  балкона,
А  в  подъездах  светло  и  цветы.
Там  в  подвале  не  будет  притона.
Вас  там  встретят...  ведь  вы  там  свои.

Только  в  радостной  спешке,  прошу  вас,
Ничего  не  забудьте  теперь.
Чтобы  вы,  вдруг  чего,  не  вернулись...
Мы  за  вами  закроем  дверь.

Вам  -  удачи  на  новом  месте,
В  новой  жизни  на  новый  лад.
Лишь  прошу,  не  забудьте  о  чести,
Не  проситесь  потом  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486767
дата поступления 19.03.2014
дата закладки 25.02.2015


Лєха Суслик

Уходя – погасите свет…

Что  же  ты  не  сказал,  что  любовь  только  ложь  
И  придуманным  счастьем  прожить  не  удастся.  
Ты  сейчас  мне,  наверное,  тоже  соврешь,  
Если,  вдруг,  ты  решишься  остаться.  

Взгляд  влюбленный  пропал,  в  нем  теперь  смысла  нет...  
Сразу  стало  намного  легче.  
Не  решившись  озвучить  последний  ответ,  
Начал  ты  задувать  свечи.  

И  пустая  душа,  что  тут  скрывать,  
Так  похожа  на  брошенный  кабинет  
Где  на  стенах  когда-то  любили  писать  –  
Уходя  –  погасите  свет…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490247
дата поступления 04.04.2014
дата закладки 25.02.2015


She said: gray...

Мужчины - чужаки в мирах у женщин…

И  почему  так
много  сожалений?
А  в  зеркалах  сердец  -
так  много  трещин?...

Все  просто.
И  не  может  быть  сомнений:
мужчины  -  чужаки
в  мирах  у  женщин.

Язык  не  тот.  И  логика  другая.
Совсем  другой  букет
цветов-желаний.
Не  те  слова
в  истоме  нежной    мая
во  сне  не  раз
приснившихся  признаний...

Но  притяжение  их
в    одном    лишь    счастье  -    
Любви!  
Что    вдруг    –    рывком,
как    шквальный    ветер!
Как    все    перемешавшее
ненастье...

Но    как    прекрасен
с    нею    мир    и    светел!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302810
дата поступления 28.12.2011
дата закладки 23.02.2015


Шон Маклех

Серед квітів

           «Сліпо  блукає  в  траві
               і  видихає  свій  хміль
               устами  нових  квітів…»
                                         (Р.  М.  Рільке)

Я  любив  серед  квітів
Думати  про  вічне,
Дивуватися  необачно,
Що  були  колись  ліси  без  квітів,  
Без  пташиного  співу,  
Без  кольорів  і  дзижчання  джмелів,
Без  веселого  гомону:
Мовчазні  ліси  таємниці,
Моторошні  ліси  почвар.
Я  любив  серед  квітів
Усвідомлювати  себе  блукальцем
У  нескінченні  світи  радості.
Але  нині  серед  квітів
Лежать  мертві
І  дивляться  у  саме  небо
Поглядом  вічного  докору…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522987
дата поступления 12.09.2014
дата закладки 23.02.2015


Астронавт

Напишу…

Напишу  я  тебя,
Как  картину.
Как  художник  
рисует  портрет..
Взмахи  кистью,
В  порыве  едином.
Тёплых  красок
красивый  букет...
Напишу  я  тебя,
Как  поэму.
Как  звучащий
Шекспира  сонет..
И  дополню,
И  сделаю  целым.
Твоей  жизни
Каждый..
Куплет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560783
дата поступления 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015


V.А.М.

Что говорить тебе?

Эти  строчки  были  написаны  для  любимой  Виктории.  Она  не  знает  об  этом.  Зачем?..
Я  проиллюстрировал  бы  стихо  её  фотографией,  но  нет  у  меня  ни  одной.  И
поэтому  я  нашёл  другое,  понравившееся  мне,  фото.

Это  фотография  Тани  Тихоновой  из  Красноярска,  которая  говорит  о  себе,  что  она  -  обыкновенное  существо.  Но,  кажется  мне,  что  она  лукавит.  Что-то  есть  в  ней  такое...  необыкновенное.  По  крайней  мере  -  её  голос.  
фотограф:  Татьяна  Тихонова


[i]Что  говорить  тебе,
когда  всё  в  прошлом?
Тех  лет,  что  не  с  тобой  -  не  пережить.
Признаться,  что  любил,  было  бы  пошло,
Коль  столько  сил  потрачено  -  тебя  забыть...  [/i]



фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10750

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180558
дата поступления 29.03.2010
дата закладки 15.02.2015


V.А.М.

Ты только не замедли повториться…

Не  помню,  кто  была  муза  этих  строк.  Возможно  я  написал  это,  думая  о  Виктории,  но  сегодня,  спустя  много  лет,  не  понимаю  зачем.  
Фотографии  Виктории  у  меня  нет  ни  одной,  поэтому  иллюстрирует  это  стихо  фотография  Иванки  Ткачук  из  Луцка.
фотограф:  Юрко  Положевець.


[i]Ты  только  не  замедли  повториться
Тем  каждым  днём  когда  бы  мне
В  тебе  хотелось  раствориться
К  руке  прижавшись  иль  к  щеке
Чтоб  чувствовать  тепло  родное
И  трепет  лёгкий  ощущать
Как  трепет  волн  когда  волною
Захочет  ветер  поиграть[/i]



иллюстрирующая  фотография  принадлежит  ей:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15831

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140296
дата поступления 06.08.2009
дата закладки 15.02.2015


V.А.М.

Ах

[i]Ах,  тоска!  И  зачем  только  есть  ты?
Я  твой  пленник  сейчас.  И  обитель  мою
Обойдут  стороной  долгожданные  вести
И  пройдет  мимо  та,  кого  я  люблю.[/i]  :(

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272790
дата поступления 30.07.2011
дата закладки 15.02.2015


malinka

Ты-начало.

Ты  видишь  сны.  Нет,  ты  живешь  вне  жизни,
В  невинности  не  вспаханных  полей,
Ты  начинался  в  дни  до  слов,  до  смыслов,
До  космоса,  до  весен,  до  людей.
Ты  невесом  в  прозрачности  планеты,
Ты  начинался  внутривенно  в  ней
Построчными  инъекциями  света,
Подкожными  вливаниями  дней.
Ты  -  целый  мир.  Ты  сам  -  его  начало,
Седьмая  нота  вшитой  в  нас  весны,
Ты  вырезал  мне  душу  по  лекалу,
По  формам  и  обрывкам  тишины.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата поступления 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015


malinka

Ні, не час

Ні,не  час  для  поезії  нині,
Ні  для  рим,  що  звучать,  наче  сміх..
Чи  ж  то  чутиме  серце  людини  
За  бронею  залізною  їх?
Ні,  не  час  для  гучних  дифірамбів,
Сморід  пафосу  в  їхніх  словах
Розвертаються  в  мить    бумерангом
Й  застрягають  в  замерзлих  губах..
Ні,  не  час  закривати  обличчя,  -
Коли  шлях  догори,  -  ні  на  мить!
Одізвіться,  якщо  вас  покличуть,
І  покличте,  якщо  защемить..
....

Ні,  не  час  для  поезії  нині,
Ні  для  рим,  що  звучать,  наче  сміх,
Бо  не  чутиме  серце  людини  
За  бронею  залізною  їх...



1994

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557486
дата поступления 05.02.2015
дата закладки 10.02.2015


Астронавт

В темноте… (в соавторстве с Malinka)

Ты  доверься  мне
В  темноте...
Стань  податливой
В  сильных  руках,
Ощущая  дрожь,
Каждый  вдох,
Вихрь  бабочек,
Томность  и  страх.
Ты  почувствуй  меня
В  темноте...
Я  к  тебе
Крепким  телом  прильну.
Поцелуи  на  шее  -  как  след
Отпечатков  пылающих  губ.
Ты  послушай  слова
В  темноте,
Что  шепчу  я
Нежно  на  ушко,
Оживляя  фантазии
Все,
Обещая  чудное
Утро...
********
...Я  доверюсь  тебе
В  темноте,
С  головой
Окунусь  в  океан
Этой  страсти,-
Прозрачной,
Твоей,
Молчаливой,
Как  дымный  туман,
Золотистой,
Как  лощенный  брег
В  свете  звезд
У  далеких  морей..
Я  услышу  тебя
В  темноте,
Когда  мысли
Во  сто  раз
Слышней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558618
дата поступления 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015


Последний Идиот

А виски нет!

А  водки  нет!  Теперь  уж  водки  нет…
Быть  может  виски?  Или  может  рома?
Ты  больше  не  подаришь  мне  в  ответ
Улыбку,  что  подарена  другому…

А  водки  нет!  Теперь  уж  водки  нет…
И  виски  нет!  Чёрт  с  ним,  налейте  рома.
И  только  в  памяти  Твой  нежный  силуэт,
И  лишь  души  карательные  стоны…

А  виски  нет!  Теперь  уж  виски  нет…
И  больше  нет  дурманящего  рома,
Я  буду  помнить  много-много  лет
Ту  девушку,  что  отдана  другому…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454940
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 10.02.2015


Алькальд

Спор.

Бессонница  брутально  валит  с  ног,
Но  мозг,  все  также  в  битве,  непреклонен,
И  даже  мысль  о  сне,  он  не  пускает  на  порог,
Другими  мыслями  сейчас  обеспокоен.

Он  с  сердцем  раненым  затеял  жаркий  спор,
О  той,  которая  в  судьбу  мою  нечаянно  ворва́лась,
Похитила  покой,  как  первоклассный  вор,
И  по-английски  вышла  из  нее...не  попрощалась.

"а  может",  "вдруг",  "  а  как  же..":  -  Сердце  умоляло,
"нет",  "никогда",  "дурак  ":  -    как  бритва  Мозг  отсек.
"но  ведь",  "но..."  :  -    продолжало  Сердце  вяло,
Пойми  дружище  этих  отношений  срок  истек.

Смирилось  сердце,  скинув  обороты,
И  мозг  уснул,  поддавшись  тишине.
Вот  только  ты,  не  зная  ни  печали  ни  заботы,
Все  так  же...
                                                         также...
                                                                                               ...  снишся  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556310
дата поступления 01.02.2015
дата закладки 05.02.2015


Юрий Ловкий

"Есть ангелы, что изгнаны из рая"

Есть  ангелы,  что  изгнаны  из  рая,
В  аду  себе  нашедшие  приют,
и  льдины  те,  которые  не  тают
И  птицы  те,  что  песен  не  поют.

Но  в  мире    нет  страдания  сильнее,
Чем  сожалеть  и  горевать  о  том,
Что  солнца  есть,  что  светят,  но  не  греют
Сердца  людей  живительным  огнем.

И  есть  чудовищная  сила,
Что  дышит  холодом  весной,
Та  сила  страшная,  которая  с  тобой
Меня  навеки  разлучила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539285
дата поступления 24.11.2014
дата закладки 31.01.2015


malinka

. . По секундам

Ты  меня  собирай  по  листочку  из  каждого  дерева,
Пусть  в  руках  заблестит  озорная,  как  злато,  листва.
Собери  из  снежинок  слова,  чтобы  осень  поверила,
И  растаяла  чтобы,-  к  тебе  прикоснувшись  едва...

Ты  меня  собирай  по  секундам  ушедшего  времени,
По  мгновениям  снов,  убежать  из  которых  нельзя  .
С  каждой  капли  дождя,  проходящего  днями  весенними,
Вдоль  по  окнам  твоим,  незакрытым,  тихонько  скользя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371544
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 30.01.2015


Biryuza

… і тут. (на більше я не здатна)

...і  тут  складаються  будиночки  сусідські
як  у  дитинстві  зламаний  конструктор,
збираю  слОва  відчайдушне  військо
і  йду  відмовою  зітхання  твої  чути.
В  будиночку  лунає  щебет  кухні,
вогні  з  віконець  сипляться  яскраві.
І  необачно  вітер  в  темінь  дмухне,
і  зробить  усмішки  заліза  мертвим  сплавом.
Про  що  ти  так  настирливо  говориш?
Які  там  квіти  і  барвисті  клумби?
Я  –  світло  віршів,  що  на  моніторі
і  може  це  тепер  занадто  грубо.
І  тут  складаються  пісні  про  ідеали-
смиренні,  чуйні  й  дуже  делікатні.
Хіба  тобі  туману  слів  замало?
Нехай  це  так.
На  більше  я  не  здатна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата поступления 23.01.2015
дата закладки 30.01.2015


Алексей Ткаченко

Не оставляй меня

Не  оставляй  меня  на  полдороги,
Я  в  этом  мире  сам  не  свой,
Мне  бы  взлететь,  да  крылья,  ноги
Привязаны  к  земле  сырой.

Не  говори,  что  парус  пышный,
Что  ветер  путный  за  спиной  -
Я  в  лодке  нынче,  пусть  Всевышний
Отложит  игры  над  судьбой.

И  если  море,  всё  сметая,
Оставит  плот  мой  в  стороне,
Я  буду  знать,  моя  родная,  -
Не  равнодушна  ты  ко  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата поступления 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015


Алькальд

О, женщины! (НЕ Тинто Брасс)

О,  женщины,  исчадья  ада,  дети  сатаны,  
Земные  ангелы,  сошедшие  на  землю  раньше  срока,  
Бессменный  сателлит  любой  войны,  
Хранительницы  очага  и  сладкий  яд  порока.  

О  женщины!  Холодный  лед,  колючие  цветы,  
Но  в  то  же  время  белые  пушистые  созданья.  
Увы,  понять  не  сможем  их  ни  я,  ни  ты.  
Дуалистичный  символ  двойственности  мирозданья.  

Есть  женщины,  ради  которых  стоит  жить.  
И  женщины,  ради  которых  умереть  не  жалко.  
Есть  те,  которых  будешь  вечно  ты  любить.  
И  те,  с  кем  мимолетно  брошенная  «палка».  

У  каждого  была  своя  раба  любви…  
В  мечтах  у  каждого  была  заоблачная  королева,  
У  каждого  была  своя  непокоренная  Лилит,  
Чье  место  заняла  наидостойнейшая  Ева.  

Я  помню  каждую  из  них………………….  
И…всем  им  бесссссссконечно  благодарен.  
За  жизнь…  эмоции….  за  этот  стих.  
За  каждый  миг,  который  ими  мне  подарен.  

За  боль,  сердечные  страдания  и  нервы,  
За  радость,  вдохновенье  и  любовь.  
Да  признаю,  что  все  они  немного  стервы,  
Но….  не  бежит  без  них  по  жилам  кровь.  

Я  все  от  них  принял  как  благодать,  
Я  однозначно  перед  ними  преклоняюсь.  
Ведь  именно  они  смогли  меня  создать,  
И  сделать  тем,  кем  я  сейчас  являюсь!  

О,  женщины,  исчадья  ада,  дети  сатаны,  
Земные  ангелы,  сошедшие  на  землю  раньше  срока,  
Бессменный  сателлит  любой  войны,  
Хранительницы  очага  и  сладкий  яд  порока.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550783
дата поступления 12.01.2015
дата закладки 16.01.2015


archic

Одессе

Неспешно  бульварное  время,
И  воздух  морской  очень  жгуч,
Прощаемся  снова  не  с  теми,
Под  южными  сводами  туч.

Брусчатку  шагами  измерив,
Дойдя  до  белёсых  колонн,
К  причалам,  считая  потери,
Не  ведая  быль  или  сон…

Слезятся  глаза  в  перерывах,
У  гордого  утра  свой  нрав,
Как    чайки  сорвавшись  с  обрыва.
Декабрь  по-прежнему  прав.

Среди  фонарей  одиноких,
Спешили  на  гаснущий  свет,
В  пути  забывая  все  сроки,
Рисуя  зимы  силуэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546696
дата поступления 26.12.2014
дата закладки 13.01.2015


malinka

Когда нет слов…

Когда  нет  слов...  Не  знаешь,что  сказать  друг-другу.
Молчи.  Закрой  глаза.  Представь  себе  закат:
По  небу  тучи  две  катаются    по  кругу,
Подолом  платьев  (будто  крыльями)  шуршат.

Когда  мечты  вдруг  забываются...  бледнеют...
Когда  сиренью  пахнет  воздух  из  окна.
Закрой  глаза.  Молчи...    Пусть  мысли  опьянеют
От  запаха  цветов,    от  песен,    от  вина.

Когда  нет  слов...    поверь  ,-  молчание  ценнее.
Когда  взлетают  в  небо  ветры-журавли...
Лети  же  за  мечтой,      за  птицами,    смелее!
Лети  туда,  где  тучи,  словно  -  корабли.







                                           Свидетельство  о  публикации  №11105287698

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262183
дата поступления 28.05.2011
дата закладки 13.01.2015


malinka

Залиш

Залиш  мені  краплиночку  себе,
Щоб  очі  твої  бачити  щоранку,
Вдивляючись  у  них  безперестанку...
...Яка  ж  у  них  нестриманість  живе!

Залиш  мені  краплинку  теплоти,
Що  вчора  лиш  до  неї  доторкалась.
Забулась  й  раптом  знову  закохалась
До  відчаю.  До  сліз.  До  хрипоти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452688
дата поступления 04.10.2013
дата закладки 13.01.2015


Астронавт

Та, что усмиряет бури. .

Бушует  буря,
Ливень  льёт,
И  зверь  мой  внутренний  лютует
Почуяв  смерч,
Что  водит  хоровод
Ввыси,
Над  древним  бастионом.
И  гром  гремит,
И  ветер  рвёт,
Вершин  деревьев  вековые
И  кажется,
Ничто  уж  не  спасёт,
Тот  мир,
Где  мысли  мои  жили.
Вдруг..
Тишина...
Всё  замерло.
Услышав  тёплое,
твоё:
 -"Привет............"

...И  только  эхо,
Звук,
разносит  гулко
По  стенкам  сердца
Ей,
в  ответ:
 -"Привет..    "
 -"Привет...  "
 -"Привет...."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548150
дата поступления 02.01.2015
дата закладки 13.01.2015


malinka

……вне

                                                               ...Заходящее  солнце  пахнет  черным  кофе
                                                                                             и  тобой.
                                                                     А  луна  -  усталостью  и  счастьем.
                                                                                       Мой  мир  внеслов.
                                                                                   




Накатилась  уж  ночь,тишина,
Лишь  за  окнами  -  шум  листвы.
Бьется  в  стекла  шальная  тьма  
И  осколками  ранит    сны.
Кровоточит  весь  мир  потом
И  скулит  еще  много  лет...
А  побыть  бы  твоим  котом
Чтоб  ходить  за  тобою  вслед.
Звезды  в  небе  мелькают  в  такт  
Ритму  сердца  (неровный  стук...)
А  прожить  бы  чуть-чуть  назад,
Чтобы  вновь  повстречаться  вдруг!
Лунной  песней  останусь  я,
Мыслеформой  твоей  души.
Жаль,что  много  успеть  нельзя!
Жаль,что  так  умирать  спешим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436901
дата поступления 12.07.2013
дата закладки 13.01.2015


Михайло Плосковітов

У свята

Коли  вночі  у  дім,  квартиру,  хату
Прийде  Різдво,  ялинка  і  вогні  -
Згадай,  хоч  на  хвилинку,  про  солдата,
Який  в  окопі  мерзне  на  війні.

Який  своє  Різдво  зустріне  в  полі
Під  кулі  свист  і  вітру  коляду…
Хай  спогад  твій  йому  тамує  болі,
Хай  щира  згадка  піднімає  дух,

Бо  у  пройдешнім  році  щастя  й  туга
Змішались  в  датах,  цифрах,  іменах…
Яке  ж  Різдво  без  батька,  сина,  друга…
Які  ж  свята,  коли  іде  війна.

І  в  час,  коли  годинник  цокне  в  тиші
Й  по  вінця  буде  келих.  Щастя…  сміх…
Не  говори  тостів  хвалебно-пишних,
А  помолись  за  мертвих
і  живих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата поступления 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014


Biryuza

біля вікон чужих

біля  вікон  чужих  дозрівають  зимою  сливи,
ти  малюєш  уперто  їх  знуджений  смак
і  ніяк  не  відтягнеш  час  сходжень  з  архіву,
де  червоним  на  білому  пишеш  йому  ім"я.
ледь  тутешній  тобі  не  ввижаються  більше  мапи
і  безглузді  зупинки  з  світанками  у  росі.
так  милуєш  серця  і  з  нудьги  їх  ламаєш  навпіл,
а  йдучи  пожинаєш:
 "добро  не  сій."
біля  вікон  чужих  дозрівають  зимою  сливи,
у  щоденники  вбраний  святково  біль.
ну  чому  і  тобі  не  побути  в  цім  сні  щасливій?
спантеличено  відповідь:
...
 не  вмію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546923
дата поступления 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014


Ксенія Косач

Мы разминулись в «чате» жизни на столетья…

Мы  разминулись  в  «чате»  жизни  на  столетья…
Но  души,  хоть  на  миг  –  соприкоснулись…
И  благодарна  я  судьбе  за  муки  эти…
Глаза  в  глаза…  Они  –  не  отвернулись…

Как  передать  словами    чувство  счастья?  
Всю    радугу,  вокруг  что  озарила?
Душа  искрилась  вспышками  из  страсти,
Еще  –  безумно  и  безудержно  любила!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545539
дата поступления 22.12.2014
дата закладки 26.12.2014


Ксенія Косач

Рожденная не для тебя…

Ты  целовал  ее,  нагую,
 Омытую  слезой  дождя,
 Чужую,  нежную,  родную,
 Рожденную  не  для  тебя…

 Ты  целовал,  в  порыве  страсти,
 По  телу  стройному    скользя,
 Она  на  миг  –  в  твоей  лишь  власти,
 Рожденная  не  для  тебя…

 Ты  целовал,  огнем  сжигая,
 Лаская,  и  почти  -    любя,
 Ее  совсем  почти  не  зная,
 Рожденную  не  для  тебя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533000
дата поступления 28.10.2014
дата закладки 26.12.2014


Марічка9

А за вікном привіти шлють дощі…

А  за  вікном  привіти  шлють  дощі.
І  все  ще  є  незмінним  і  пекучим.
Знав  тільки  Бог:  пробачити  чи  ні,
А  я  не  знала,  що  він  нам  озвучить.

А  знаю  все  ж,  що  ти  мене  картав,
За  вибір  долі  як  судив  жагуче.
Хто  ж  вибрав  зависоких  нам  октав?
І  як  мене  їх  недосяжність  мучить...

Та  хто  спитає,  хто  подасть  руки?
Ти  знаєш  сам,  як  бути  одиноким.
Той  дощ  в  вікні  лишив  мені  сліди
В  душі  твоїх  невиправданих  кроків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285672
дата поступления 11.10.2011
дата закладки 24.12.2014


malinka

Ты не знал

...В  эту  ночь  за  окном  светила
(Между  звезд)  нам  луна  на  лица.
Я  не  знала,  что  можно  было
В  твои  сны  с  головой  зарыться.
Ты  стоял  за  спиной.  Красивый.
Рисовал  нашим  теням  крылья.
Ты  не  знал,  как  желтеют  ивы
Когда  осень  и    ностальгия.
Ты  свой  день  начинаешь  ночью,
Провожая  любовь  глазами.
Ты  не  знал,  как  можно  построчно
Прорастать  чужими  стихами.
Мы  с  тобой  умирали  молча,
Выдох  (вдох  застывал  мне  в  горле)
Ты  узнал,  как  болит  позвоночник
От  тяжелой,  душевной    боли.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542382
дата поступления 08.12.2014
дата закладки 20.12.2014


Потусторонний

Повзрослела весна.

Повзрослела  нечаянно  юность-
неумелая  в  марте  весна.
Победила  апрельскую  скудность,
разбудив  от  февральского  сна.

В  мае  брызнула  ярким  цветеньем,
ароматным  букетом  дыша.  
Пошумела  грозой  с  нетерпеньем.
Боже,  как  ты  была    хороша!

А  в  июне    растаяла  где-то
посреди  каждодневных  утрат.
Просто  канула  девочка  в  лето,
лишь  остался  хмельной  аромат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192777
дата поступления 31.05.2010
дата закладки 19.12.2014


Михайло Плосковітов

Ти, осене…

Ти,  осене,  зітхаєш  у  кутку
Вікна  мого,  на  теплім  підвіконні.
Поворожи  на  мідному  листку,
Чи  –  ось  тобі  мої  важкі  долоні.

Поворожи,  а  в  очі  не  дивись,
Який  там  блиск…одним  одна  самотність.
Хіба  що  залетить  в  кватирку  лист  –
Ото  й  усі  мої  незвані  гості.

Розкинь  для  мене  жовтими  таро
Із  тих  берізок,  що  стоять,  мов  дами.
Вони  ще  вчора  в  ніжнім  болеро
Кружляли  із  північними  вітрами…

Розкинь  на  краплях  –  то  магічна  мить,
Або  хоч  ти  приходь  до  мене  в  гості.
Можливо,  нам  обом  переболить...
Твій  давній  дощ,  й  моя  гірка  самотність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата поступления 12.10.2014
дата закладки 13.12.2014


Юрий Ловкий

5

Твои  грехи  —  не  повод  для  тоски,
Ведь  и  на  солнце  темные  есть  пятна,
У  розы  есть  шипы  и  вероятно,
Что  в  лепестках  ее  таятся  червяки.

От  совершенства  люди  далеки,
И  я  погряз  в  пороках  безвозвратно,  
За  то,  что  я  в  стихах  тысячекратно
Грехи  простил  твои  рассудку  вопреки;

За  то,  что,  не  мирясь  с  твоим  позором,
В  суде  с  твоим  я  спорю  приговором,
За  имя  твое  честное  борясь,

За  то,  что  я  один  воюю  с  миром,
Своей  возвышенною  лирой,
Твою  оправдывая  грязь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525120
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 21.11.2014


Юрий Ловкий

8

О  нет,  с  весной  я  сравнивать  не  стану
Твои  черты  —  ты  краше  и  милей:
Бутоны  роз  срывают  ураганы
В  сиянии  коротких  майских  дней

То  солнце  лик  свой  прячет  за  туманом,
То  слепит  взор  сиянием  лучей  -
Меняется  природа  постоянно  
В  извечной  прихотливости  своей.

И  ты  один  в  изменчивой  вселенной,
В  ком  лета  не  угаснет  юный  цвет,
Такой  неувядаемый,  нетленный,
Что,  кажется,  и  смерти  вовсе  нет

В  моих  стихах  ты  смерти  неподвластный,
Покуда  мир  подлунный  не  угаснет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538297
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Данила М

А было так…

А  было  так...
По  лужам  звонкий  ливень,
Гулял  крича,  влюбленным  о  весне.
Дышал  и  я...
Под  небом  темно  синим,
Писал  стихи  и  посвящал  тебе.
Бежали  мы...
Под  всплески  ярких  молний,
Спасая  чувства,  вспыхнувшие  в  нас.
Стрелял  Амур...
Макая  стрелы  в  опий,
И  тетиву  натягивал  смеясь.
Наш  светлый  дом...
Наполнен  детским  смехом,
Тогда  не  мог  представить  я  себе  -  
Навеки  мы...
А  что  назвать  успехом?
Что  этот  стих  я  подарю  тебе!


29.10.2014





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533202
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 15.11.2014


Алексей Ткаченко

Она же уплетала свои гренки…

"Вы  всё-таки  прочтите  мои  строчки",  -
Просил  её,  стараясь  не  моргать,
А  сердце  разрывалось  на  кусочки  -
Ей  было  абсолютно  наплевать.

"Да  бросьте  гордость,  что  вы  в  самом  деле?
Спуститесь  наземь,  дайте  второй  шанс!"
-  Вы  что-то  странное  наверно  съели...
Ступайте  прочь,  не  сейте  диссонанс.

И  бросившись  ей  в  ноги  на  коленки,
Я  прошептал:"  Не  надо  так  со  мной!"
Она  же  уплетала  свои  гренки,
Намазывая  пастой  овощной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536773
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014


Samar Obrin

Под ночным солнцем

И  даже,  брат,  когда  сойду  с  ума,
Когда  своих,  я  больше  не  узнаю,
Ты  будешь  знать,  что  я  люблю  тебя,
Безумными,  холодными  глазами.  

Я  многое  предсказывал  себе...
Любовь  к  словам,  любовь  к  войне...
И  разум  уходящий  вдаль  -  
Как  данность.

И  даже  боль  ко  мне,  когда  я  ещё  жил,
Ходила  только  ночью.  
(Боялась  слухов)
Я  помню,  дверь  ей  приоткрыл...
Вошла  старуха.  
За  ней  пять  девственниц
И  самый  странный  зверь...
В  те  времена,  я  многим  открыл  дверь.  

О  чём  шла  речь  —  не  помню.  
Помню  —  утро.  
Под  балдахином  ночь,  убитая  лучом...
Кровавые  следы....
Чужая  юбка...
И  занавесь  объятая  огнём.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533309
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 11.11.2014


Лия***

З північними вітрами…

Осінній  дощ...  Туман...  І  подих  літа  
десь  під  волоссям  -  Вашими  вустами...
А  серце  калата,  що  аж  півсвіту,            
здається,  чує...  Лячно...  Як  востаннє,
торкаєтесь  холодними  руками...
Хмелієте,  шепочете  про  долю...
Отямившись,    з  північними  вітрами  
зникаєте...  вдихнувши  в  груди  волю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536214
дата поступления 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014


Алексей Ткаченко

Маяк

Там  далеко,  за  океанами,
Где  виден  край  материка,
Сквозь  ливни  с  белыми  туманами
Бледнеет  отблеск  маяка.

Горит  -  и  всё  идёт  отменно,
Успех  кругом  благоволит,
Погас  -  и  всё  в  округе  тленно,
И  сердце  стонет  и  болит.

Рукой  подать  до  маяка,
Видна  пылающая  искра,
Но  жизнь  меняется  слегка,
И  отблеск  гаснет  слишком  быстро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535370
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Андрей Кривцун

Вот и всё…

Вот  и  всё,  нежноглазая  радость...
Вот  и  всё,  сладкогубая  боль.
Сделав  вид,  что  на  время  расстались,
Навсегда  расстаёмся  с  тобой.

Расцарапаны  души,  как  спины
В  пляске  страсти,  что  жарче  огня.
Но,  возможно,  разумна  причина  -  
Уходить,  очень  сильно  любя.

Уходить,  понимая,  что  дальше
Этот  танец  не  будет  таким,
Что  последуют  паузы,  фальшь
И
Что  мы  выше  уже  не  взлетим,

Что  касанья  не  будут  взрывными
(Тело  -  в  дрожь,  пред  глазами  -  круги),  
Что  молитвой  звучащее  имя
Перестанет  быть  лучше  других.

Оправдаться,  поверь,  не  пытаюсь,
Просто  знай  (ты  не  можешь  не  знать)  -  
Как  с  тобой,  нежноглазая  радость,
Мне  ни  с  кем  никогда  не  летать.

Октябрь,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534450
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 07.11.2014


malinka

провожая октябрь

Провожаю  тебя  и  сползаю  по  стенке  дождем,
Оставляя  дорожки  на  арках  в  стиле  барокко,
Предвкушаю  январь,  но  живу  еще  тем  октябрем,
Когда  солнце  не  греет,  а    слепит  глаза  жестоко.
Люди  прячутся  в  куртки,  в  зонты  от  дождя  и  меня,
Рассекая  реальность  размеренным,  быстрым  шагом.
Закрывают  лицо  рукавами  и  в  спешке  звонят,
Обменявшись  друг  с  другом  на  улице  кратким    взглядом.
По  асфальту  -  осколки,  окурки  и  чьи-то  стихи,
Повседневная  жизнь  -    нам  на    мокрую  липнет    обувь.
Провожаю  октябрь.  Ему  надо,  так  надо  уйти!
Мы  не  сможем  забыть  его  завтра...    И  после...  Не  пробуй..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534706
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014


dimeldv

Я налью тебе сон…

Я  налью  тебе  сон  в  искристый  бокал,
Заберу  от  отчаяния  боли,
Расскажу  обо  всем,  что  когда-то  я  знал,
Что  один  я  в  поле  не  воин.

Тишину  приведу,  прикажу  окружить,
Твое  ложе  сплошным  балдахином,
Проведу  между  нами  спокойствия  нить,
И  пройдусь  с  понимания  кадилом...

Положу  ладан  сердца,  его  воскурю,
Расскажу  о  конце  и  начале,
Опишу  всех  событий  шальную  игру,
Успокоюсь?  Не  знаю,  едва  ли...

Ощущая  тревогу  в  беззвучных  речах,
Всю  тебя,  обнимая  глазами,
Я  узнаю,  пойму,  в  чем  сближения  страх,
Почему  в  одиночестве,  сами...

И  узнав  и  приняв,  я  продолжу  стоять,
Любоваться  тобой,  этим  миром,
Ничего  не  возьму  и  отправлюсь  дышать,
Восторгаться  сияний  отливом...

Нагулявшись,  вернусь,  расскажу  обо  всем,
Поделюсь  впечатленьем  прогулки,
Нарисую  картину  словесным  дождем,
Опишу  все  пути  закоулки...

Описав  упаду,  иль  продолжу  стоять,
Я  сейчас  об  этом  не  знаю,
Мне  исканье  -  отец,  а  сомнения  -  мать,
Подошел  я  к  условному  краю...

На  краю  постою,  подморгнувши  тебе,
Брошусь  вниз  головой,  полетаю,
И  улыбку,  в  полете,  держа  на  губе,
Я  свой  образ  из  туч  изваяю...

И  закончив,  уйду  и  оставлю  тебя,
Чтоб  нашла  ты  свое  направленье,
Чтоб  увидела  ты,  те  заветны  места,
Где  ты  примешь  свое  обретенье...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534959
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 06.11.2014


Aleex

Осень ловит чувства неводом из грусти!

Осень  ловит  чувства  неводом  из  грусти
Мысли  словно  листья  кружат  хоровод
Небо  так  безкрайним  зеркалом  сияет
И  на  сердце  радость  и  оно  поёт

И  душа  так  просто  это  принимает
И  познать  все  чувства  за  собой  зовёт
Осень  ведь  как  мама  Осень  понимает
Что  ведь  только  в  грусти  радость  и  растёт

Осень  ловит  души  в  сети  так  искусно
Души  все  попали  в  дум  водоворот
Осень  самой  светлой  навевает  грусти
И  из  этой  грусти  радость  мудрость  ткёт

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529836
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 20.10.2014


malinka

Не ложись равнодушно рядом.

Не  ложись  равнодушно  рядом,
Притворясь  холодной  звездой...
Без  родных  и  горячих  взглядов,-
Как-бы  вместе,  но  не  с  тобой...

Не  молчи  же  так  слишком  громко,
Можешь  просто  закрыть  глаза,-
Я  дотронусь  рукою  робкой,
Если  хочешь,  -..    и  не  дыша..

А  захочешь  -  я  стану  небом,
Растворюсь  под  окном  -  росой,
Прошлогодним,  забытым  снегом,
Или  той  -  вчерашней  слезой..

Для  тебя  -  кем  угодно  стану,
Лишь  бы  ты  был    всегда...    Постой!-
Не  ложись  равнодушно  рядом,
Я  умру  без  любви  ,родной..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529047
дата поступления 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014


malinka

Осень просто. .

Чувствами  скомканы  песни  осенние,
Рваные  рифмами,  ритмом  не  ровные..
Режут    ножом  наши  дни  -  на  мгновения,
Души  внутри  нас  -  на  души  условные.
В  сны  переселимся  с  крыльями  мокрыми,
Тенью  пропитаны,  с  солнцем  за  спинами.
Осень.  Закат.  Жизнь  осталась  за  окнами,
А  над  кроватью  -  туман  никотиновый.
Серость  врезается  в  утро  над  городом,
В  мысли,  в  сердца,  в  переплет  бесконечности..
Все,  что  вчера  тебе  было  так  дорого,
Вмиг  растворилось.    Во  мне.    А  я  -  в  вечности..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528314
дата поступления 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Rassvet Moy

как Есть (печальное)



Была  твоей  я  с  самого  начала,
Ты  был  со  мной  до  самого  конца,
Надеждой  в  свет  себя  я  обвенчала
Своими  мыслями,  но  вложенным  в  слова….

По  звукам  волн  финал  давно  известен,
Дойти  до  края,  где  начало  дней
Не  кажется,  ведь  «знаю»  повсеместно,  -
По  своей  слабости  попала  в  этот  плен…

 А  что  теперь?…обутыми  ногами
Мешу  тропинку,  вросшую  в  снега…
Расстаться  с  жизнью  мы  решили  сами,
Совместно,  Страх  и  Жажда,  -  как  всегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527851
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Rassvet Moy

непечальность

Бокал  пустой  на  полке  за  стеклом
А  на  столе  варенье,  сдоба,  чай
прохладный  вечер  и  опустевший  дом,  -
Мои  друзья  и  мой  привычный  рай

Прошедших  лет  крутящий  элемент,
Должна  играть  в  работу  и  семью
А  для  себя  «в  один  конец  билет»
От  первой  А  до  тихого  Люблю

Жалеть,  -  я  не  жалею  ни  о  чем,
Пред  алтарем  склоненной  не  стою
В  молитве-просьбе  не  прошу  о  том,
Чтоб  снова  полюбить  как  я  Люблю…

Быть  Верой  можно  только  для  себя,
Наполненность  в  ладони  собирать
Пусть  для  других  ты  будешь  маяком
И  для  других  так  яростно  сверкать

НО  ДЛЯ  СЕБЯ:  на  полке  за  стеклом
Пустой  бокал,  а  на  столе  все  чай
прохладный  вечер,  уже  уснувший  дом,  -
Твои  друзья  и  твой  привычный  рай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527879
дата поступления 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Dyed Fox

Убивці

Як  довго  уже  не  приходять  листи.
Мовчить  телефон,  ніби  впавши  у  кому.
Хоч  пусто  у  грудях,  та  все  ж  щось  кричить:
«Бо  ти  не  потрібна  нічому  й  нікому!»

І  більше  немає  історій  про  «нас»,
Затихли  полемік  одвічних  гармати,
Стомилися  люди.  Невтомний  лиш  час  –  
Йому  не  набридне  щодня  убивати.

15.09.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


archic

А нужен ли . ?

Твой  голос  нежный  согревает  душу,  
в  твоих  руках  гитара  -  соловей.  
И  даже  в  эту  ледяную  стужу,
при  мысли  о  тебе  всегда  теплей.  

Я  вдруг  познаю  песен  твоих  мудрость,  
и  тайный  смысл  золотых  лучей,  
что  бьются  к  нам  в  окно  -  какая  глупость!  
Мне  этой  ночью  холодно  -  согрей!  

И  пусть  на  небе  звёзд  нет,  скоро  восемь.  
В  душе  вопрос:  "А  Нужен  ли  ты  ей?".
Я  одиночеству  налью  вина,  и  осень  
подарит  тишь  серебряных  дождей.

(с)    Артур    Костюнин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43249
дата поступления 19.10.2007
дата закладки 13.09.2014


archic

На века.

Тушь  растекалась,  словно  на  ветру,
Размытый  взор,  туманный  полуостров,
Да  и  слова,  как  лезвиями  остро,
В  чужой  мелодии,  играющей  без  струн.

Шатер  небес  давил  и  темнота,
Скрывала  облик,  делая  все  тайной,
Дойдя  до  точки  нежности  бескрайной,
Не  видя  грешного,  одна  лишь  слепота.

В  той  тишине  застывших  голосов,
Нелепых  фраз  рассказанных  случайно,
Мы  оставались  мысленно  у  края,
На  растерзание,  под  звон  колоколов,

Где    одиноко  пенится  прибой,
Сжирая  берег    -  год  почти  за  десять,
Ты  расскажи,  какая  будет  песня,
Что  на  века  останется  родной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522657
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Алиса Кирова

Присвята Анатолію Хромову (6)

Я  бачила  тебе  у  снах
Торкалась  скронь  твоїх  вустами...
Знайшла  тебе  -  але  ж  пуста,
Все  що  було  -  було  не  з  нами.

Навіщо,  ти  мені  скажи,
Так  часто  у  ночі  приходиш?
Як  хочеш  то  бери,  в"яжи!  -  
Тріпоче  серце  -  знову  зводиш...

Із  розуму,  із  шляху  на  пустир,
Кидаєш  в"янути  в  пустелі.
Як  часто  ти  ходив  у  тир,
Стріляв  амурами  з  під  стелі?

Ну  скільки?  Скільки  нас  таких?
Закоханих  до  псих  лікарні.
Я  прокидаюсь  знов,  і  крик
Свинцем  вдаряєтся  у  ставні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428528
дата поступления 31.05.2013
дата закладки 12.09.2014


Потусторонний

Правда, ты кому-нибудь нужна!?

Правда,  ты  кому-нибудь  нужна!?
В  этом  распадающемся  мире,
мирные  дома  -    фигурки  в  тире,  
по  которым  катится  война.

Эра  потребления  –  как  есть
явно  демонстрирует  жестокость.
Ей  в  ответ  -  отчаянная  стойкость,  
временами    схожая  на  месть.

Судьбы  искалеченных  людей
молох  разделил  на  два  отрезка.
Как  мясник,  размашисто  и  резко.
Без  поддельной    жалости  к  еде.

Никуда  не  годный    режиссёр,  
под  диктовку  хамского  госдепа,  
услаждает  вкусы  ширпотреба,
вымогая  деньги  за  позор.

Истина  оболгана,  в  крови,
рвётся  птицей  раненой  из  плена
моря  извращения  и  тлена
к  островкам  оставшейся  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512304
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 08.09.2014


Soul_

пугающе разбитое стекло

Пугающе  разбитое  стекло
обрОненное  грубою  рукою  -
не  склеить,  не  зашить.
И  лишь  покоем
шумит  камыш...

обманчивая  тишь...  

В  раскатах  грома  (?)  вздрагивают  стекла,
как  будто  бы  ресничная  канва
пустого  дома.
Неба  бахрома
опутала  деревьям  руки-ветви.
И  гонит  листья  сорванные  ветер,
как  будто  завтра  забредет  зима.

И  холод  в  душах  там,  где  солнца  свет
стекает  переплавленной  смолой  
на  город  мой

наверно  бога  нет?
 
(и  лишь  пылает  небо  надо  мной)
А  завтра  встречу  выпавший  рассвет?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515136
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 07.09.2014


malinka

Не сердитесь напрасно .

Вы  не  верили  мне.  Ну  и  ладно,  не  жалко  совсем.
Ничего  не  желаю  вернуть,  хоть  все  было  прелестно.
Откровеннее  я  никогда  еще  не  была.  Честно...
И,  наверно,  не  буду  такой  уже  больше  ни  с  кем.

Не  сердитесь  напрасно  .Я  так  захотела  сама,-
Не  обманутой  быть.  Обмануться.  Душе  не  так  больно...
И  подобно  Луне  -  что  снаружи  хладна  и  спокойна  -
Я  живу  среди  звезд.  А  вокруг  только  мусор  и  тьма...

Вы  простите  меня,  я  ведь  правда  не  знала  еще,
Как  средь  стольких  живых,  так  легко  стать  совсем  одинокой...
И  вычеркивать  дни  лично  нам  отведенного  срока,
Проводя    поминутно    всей  жизни  обратный  отсчет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446377
дата поступления 30.08.2013
дата закладки 07.09.2014


swoon

Неопознанный Счастливый Объект.

Мне  за  шиворот  падают  звёзды...
 От  улыбки  твоей  я  пьянею...
Наши  встречи  разбиты  на  дозы,
 И  я  больше  не  выпью,  не  смею    -  
Слишком  трудное  утром  похмелье,
 И  не  лечат  народные  средства...
Ты    -  моё  приворотное  зелье,
 Исключаешь  возможности  бегства.

Оттолкнувшись  от  берега  ночи,
 Всё  равно  я  вернусь  в  эту  гавань  :
То  ли  компас  мой  кем-то  испорчен,
 То  ли  атлас  неверно  составлен...
И  все  ветры  мне  дуют  навстречу,
 Все  созвездия  шепчут  :  "  Невольник..."    -
Я  на  это  одно  лишь  отвечу  :
 "  Ты    -  Бермудский  мой  многоугольник  !!!"

Но,  в  заоблачных  далях  летая,
 Я  легко  улыбаюсь  лениво      -
Сыт  волнами  и  ветром  до  края    -  
 Неопознанным  буду  счастливым  ;
Неразгаданной  тайной  вселенной,
 Ненаучно  доказанным  фактом,
Постоянным    -  но  всё  ж,  переменным,
 Очевидным    -  но  невероятным.

Словно  тайной  врачебною  связан,
 Никому  не  признаюсь,  чем  болен...
Я  любви  твоей  многим  обязан    -  
 Я  ,  по  сути,  живу  лишь  тобою  !!!
Мне  идти  ль,  плыть,  лететь  или  падать    -
 Лишь  бы  ты  надо  мною  незримо...

Ты  со  мною  разучишься  плакать...
 Я  с  тобой  научусь  быть  Мужчиной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата поступления 19.05.2013
дата закладки 07.09.2014


malinka

. . закрываю глаза. .

 Закрываю  глаза,а  там  -  ты  и  кристальные  звезды..
И  струится  вода  серебром  вдоль  крутых  берегов.
А  ты  видишь  меня?  Непонятно,  как  это  возможно,
Но  мы  встретимся  там  -  на  обрывках  предутренних  снов.

Закрываю  глаза  и  вдыхаю,  мне  кажется,-  воздух,
Выдыхаю  -  тебя  (из  себя)  в  этот  призрачный  мир...
Навсегда  нам  оставила  осень  рисунок  на  коже
От  сгоревшего  сердца,  сто-семь  сигарет  прикурив.

Закрывая  глаза,  я  хочу  очень  сильно  поверить
В  непрерывность  любви,  в  теплоту  твоих  сдержанных  слов.
Я  оставлю  тебе...я  оставлю  открытыми  двери,-
В  мой  затерянный    мир,  далеко  от  людских  городов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521614
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


AKM

Язык мой - враг мой…

"Язык  мой  -  враг  мой!"  -  Истина  проста
Которую  мы  часто  забываем
Из-за  которой  часто  мы  страдаем
И  муки  принимаем,  словно  за  Христа.

Подумай,  прежде  чем  сказать  не  так.  
Ведь  может  быть  слова  твои
Ужалят  человека  хуже  злой  змеи,
Ударят  в  грудь  сильнее,  чем  кулак.

Но,  не  подумав  нескольких  минут
Бросаем  мы  слова,  в  которых  яд,
И  превращаем  жизнь  чужую  в  ад,
И  в  пух  и  прах  прекрасный  чей-то  труд…

Давайте  никому  и  никогда
Не  делать  больно  и  не  бить  словами
Ведь  в  этой  мерзости  мы  погибаем  сами
А  жизнь  у  нас,  увы,  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513156
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 22.08.2014


Психоз

Итак в сотый раз буду с тобой знаком

Итак  в  сотый  раз  буду  с  тобой  знаком  
Ровно  столько  же  кажется
Я  провожал  тебя  до  дома  
естественно  без  намеков  на  приглашение…
Слишком  яркие  ночи,  твои  вальяжные  наполненные  жизнью  жесты
Но  этот  взгляд,  словно  успела  повеситься  вчера
А  умереть  нет
неудачное  сравнение?  
Но  что  уж  там,  
мне  милее  биографии  затасканных  проституток
Нежели  вся  высокая  в  целом  литература  
Никогда  ничего  никому  не  обещай
Я  допустим  хреновый  поэт  в  плохом  человеке
А  кто  ты,  не  жду  ответа
Сотым  поцелуем  прощай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518788
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


archic

Привычка…

Одиночество  -  это  привычка,
Одеваться  в  пустой  темноте.
Для  души  опустевшей  отмычка,
Лица,  судьбы,  ни  те  и  ни  те…

Одинаковость  каждого  часа,
Слышишь?Стрелки  бегут  невпопад,
Боль  от  каждого  нового  раза,
Ледяными  осколками  град.

Разрывая  себя  же  на  части,
Дым  въедается  в  ламповый  свет.
Ночь  пугает  разорванной  пастью,
Как  осенних  деревьев  скелет.

Вот  и  чай  покрывается  пленкой,
В  отраженье  невыспанных  глаз,
Крик  за  лопнувшей  вдруг  перепонкой,
Я  не  слышу  о  чем  вы  сейчас!

Пелена  застилает  дороги,
Шепот  птиц  на  рассвете  затих.
Ты  не  стой  на  забытом  пороге,
Не  дели  на  своих  и  чужих,

Перелистывай,  прошлое  –  память,
Где-то  там  оставляя  в  пути,
Одиноко  дрожащее  пламя  ,
И  не  нужное  больше  :  прости…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514627
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 21.08.2014


AKM

Не люблю я лето…

Не  люблю  я  лето,  что  с  ветрами.
С  жарким  зноем  лета  не  люблю.
Не  люблю    -  с  тоскливыми  дождями,
Хотя  каждый  год  его  лишь  жду.

Не  люблю  я  лето  за  тревоги,  
Что  разбудят  даже  в  полночь  вас.
Не  люблю  я  лето  за  дороги,
Что  всё  время  разлучают  нас.

Не  люблю  я  лето  за  разлуку.
Ну,  скажи,  за  что  его  любить?
Если  дарит  лето  только  муку  
И  ни  что,  увы,  не  изменить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518395
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


archic

Мне бы увидеть небо!

Мне  бы  увидеть  небо,
Мирные  дни  и  поле,
В  белых  сугробах  снега,
Счастье  в  глазах!Не  горе!

Пение  птиц,  рассветы,
Добрые  дни,  а  залпы,
Только  салютов,  где-то,
Где  за  здоровье  залпом!

Верных  друзей  успехи,
Старых  соседей  веру
в  жизнь  без  потерь  и  спеха,
Где  эта  грань  и  мера?

Став  полноценной  частью,
Мирного  вдохновенья,
Пусть  за  окном  ненастьем
Только  лишь  дождь  осенний

Трепет  в  глазах  как  прежде,
Гордой  любви  сонеты,
Ну,  а  в  сердцах  надежды,
Писем  родных  приветы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509796
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 21.08.2014


Михайло Плосковітов

…на згадку

Твої  вуста  –  прочитана  молитва
На  руки  сонну  голову  схилю,
Віками  йду    по  тонкім  лезу  бритви,
Скропивши  терни,  босо,  без  жалю.

Твої  слова  –  симфонія  пташина,
Нанизана  намистом  солов’їв,
Притисну  до  грудей  твої  коліна
Я  так  тебе  кохав,  що  весь  ….згорів.

В  твоїх  зіницях  правдою  крижина  -    
За  мене  вслух  молилися  боги...
З  очей  котилась  зіркою  сльозина
За  те  кохання,  що  не  вберегли.

Загусне  ніч  краплиною  живиці,
зомліє  серце  ранньої  весни,
стече  сльозою  пам'ять  у  суниці...
На  згадку  тільки  –  шпилечка  сосни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241702
дата поступления 17.02.2011
дата закладки 27.07.2014


malinka

Мне Тебя не хватает…

Мы  из  прошлой  жизни  знакомы,
Ты  ведь  помнишь?  ну  с  кем  не  бывает...
Двести  лет  я  все  жду  тебя  дома.
Двести  лет  мне  тебя  не  хватает!

В  часах  стрелка  бьется  быстрее,
По  секундам  всю  жизнь  отмеряя.
И  вдыхая  тебя  на  мгновенье,
Через  век  я  тебя  выдыхаю.

Мне  тебя  всегда  слишком  мало!
Слишком  много  тебя  не  бывает...
Пусть  на  миг  тебя  время  украло,
Этот  миг  порой...вечность(!)  летает...





                       Свидетельство  о  публикации  №11103300898

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата поступления 13.12.2010
дата закладки 27.07.2014


malinka

Люблю, не любити не можу!

Я  люблю!Не  любити  не  можу!
Скільки  днів  я  прожила  сама!
Не  забула.Прости  мені,Боже,
Я  не    тільки  з  тобою  була...
Попри  всі  ті  закохані  очі,
Незабуті,прості  імена
Я  любила  тебе  неохоче,
Залишаючись  знову  одна.
Не  кажи,що  кохаєш-не  вірю.
Моя  лють  всю  любов  прокляне.
Я  кохання  забути  не  вмію.
Ти  не  вмієш  кохати  мене.
Божеволію-знов  тебе  бачу...
Та  життя  помінялось  у  нас.
Я  не  вірю  тобі  ,та  не  плачу,
Що  вогонь  божевілля  погас.
Я  люблю,не  любити  не  можу.
Я  боюсь  загубити  себе.
Не  забула,прости  мені  Боже...
Я  не  зможу  забути  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219307
дата поступления 31.10.2010
дата закладки 26.07.2014


malinka

А ЗНАЕШЬ КАК БОЛЬНО

А  знаешь,как  больно  дышать?
Как    больно  дышать  и  не  верить...
Куда-то  скрываясь  бежать,
Закрыв  за  собою  все  двери.
Казалось  бы  ,  больно  любить,
Но  жить  не  мечтая  больнее...
По  небу,  как  облако  плыть,
Спустится  с  небес  не  умея.
А  знаешь,как  больно  не  ждать.
Ни  слова...Я  слов  не  жалею.
А  знаешь,как  трудно  дышать?
Как-будто  дышать  не  умею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата поступления 20.10.2010
дата закладки 26.07.2014


malinka

Я вами воспета, любима не вами.



Парад  фонарей  вечерами  у  дома
Напомнил  о  смерти  ушедшего  дня.
Луна  напевает  тихонько  знакомый
Романс,где  вы  нежно  любили...(меня?)

Я  вами  воспета.  Но  это  не  важно.
И  поздно  уже  предаваться  стихам.
Рассвет  за  окном.  Слишком  серо  и  влажно
И  все  фонари  растеклись  по  столбам...

Средь  серого  гула  проснувшихся  ливней
Пускаю  бумажный  кораблик  мечты.
Была  б  я  еще  хоть  немного  наивней,
Тогда  может  не  было  той  пустоты...

Я  вами  воспета,  любима  (не)  вами.
Тоскую  (увы)  не  по  вашим  губам.
В  затертых  минутах  меж  жизнью  и  снами
Я  дань  возношу  проходящим  годам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата поступления 01.10.2013
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Тускло светит улица красных фонарей…

Как  же  всё  надоело!
Видеть  жизнь  чёрно-белым.
Шум  принципов  «лихих  девяностых».
Чеченская  резня,  наркотики  для  подростков.
Куча  уродов  в  малиновых  пиджаках!
Соблазнительные  шалавы,  не  видели  страх.
Делав  свою  карьеру  в  дешёвых  кабаках.
Как  же  всё    надоело!  
Те,  кто  хотели  есть  –  убивали,
а  другие  от  безысходности  торчали.
Да  сейчас  же  всё  наоборот?  
Две  тысячи  тринадцатый  год.  
Малиновое  тряпье  сменили  на  костюмы  
дорогих  модельеров,  явно  знающих  себе  цену.
Чёрные  иномарки  с  синими  номерами,  
для  которых  не  существует  вообще  никаких  правил
возят  элиту  общества,  которая  не  знает  одиночества!  
Украденные  деньги  народа  не  жгут  карман,  
Зато  отлично  разжигают  в  глазах  пожар.  
Их  жизнь    дорогой  бордель  
Тускло  светит  улица  красных  фонарей…

антисоциально  ребята...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405748
дата поступления 03.03.2013
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Тебя это накроет я уверен абсолютно (асоцильно…)

Тебя  это  накроет  я  уверен  абсолютно
Зачем  строить  храмы  если  их  не  видно
сквозь  горы  трупов,  они  запасаются  полиэтеленом
прозрачно-черного  цвета    заворачивая  мертвых
что  в  голове      у  этих  "еще  людей"  когда  раскладывают  тела  в  ряд
На  прилавках  площадей,  похоже  на  завоз  в  гипермаркет  «Смерть»,
мертвых  полуфабрикатов  очередной  революции.
Меня  сморщило,  а  ты  радуешься    на  плече    тату
черного  кота  на  дыбах,  прочесть  в  тебе  мысли  раз  плюнуть)
Тысячи  буклетов  ,  и  не  одной  личной  истины.  
Мне  стыдно  ,  смеяться  над  принципами!  
Но  не  могу  сдержаться  ,как  можно  делить  человека
на  сорта  национального  «мяса».
Сколько  стоит  килограмм  «русской»  плоти
или  «украинской»  или  «американской  мраморной»
или  «кофейного  афро»
Боги-правители  хавая  всеобщие  внутренности  
вытрут  рот  салфетками    из    любимых  
скотом      при  жизни  флагов
я  от  происходящего  в  ах..ях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487113
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Смеялись почти всю ночь, вытаскивая из петли друг друга

Что-то  не  то  ,  не  правда  ли?
Не  люблю  начало  стихотворений.
Я  давненько  не  был  сильно  пьяным
(очень    хотелось  бы…)  
По  нервной  системе  гуляют  антидепрессанты,
в  мыслях  Де  Сад    пишет  продолжение    «Сало́  »
Еще  больше  садизма,  похоти,  социального  рабства.
(  заливаю  в  себя  вино)
Сатиры    снаружи  внутрь  меня  тащат  весь  разврат,
в  чем-то  несостоявшегося  Мира
Твой  испепеляющий  взгляд  меня  нервирует…
Прошу  не  начинай  диалог  со  слов  из  цитатника  «Библия»
Во  мне  на  сегодня  святости  ноль  ,
хочется  плюнуть  на  все  моральные  принципы
Заходи!  Устрою  экскурсию  по  внутренностям  души    
С  порога  аху..ешь  не  обнаружив  позади  выхода
Сплетение  комнат  без  дверей  ,  кровати  формата  А  4
На  какой  из  них  обрывками  стихотворений  укрывается  
заплаканная  голая  Дева  Мария
 ее  насилует  здесь  кто  попало
С  целью  рождения  нового  бога?
Детки  умирают  в  зародыше  ,  на  полу  пепел  со  сгустками  крови
Дозы  чернил  разломанные    авторучки,  
в  углу  в  аккурат    сложенное  любимое    порно.
Я  его  выкину  "вчера"  но  не  сегодня
На  стенах  проэкторы  крутят  запомнившиеся  фильмы  
начало  и  середину,  начало  и  середину
Все  хеппи  энды  я  вырезал!,  
Накуриваю  всю  внутренность  мокрым
сопротивляться  во  мне  глупо
Жадно  глотай  ртом  белый    дым,  сладкий  воздух
иначе  пространство  тебя  задушит
Чувствуй  одно  на  двоих  спокойствие  
пойми  меня  или  вырази  на  мой  счет  безразличие
честно  мне  все  равно
Давай  махнемся  оттенками  красных  глаз?
Далее
               Смеялись  почти  всю  ночь
                                                                               вытаскивая  из  петли  друг  друга...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477932
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Так бывает…

Так  бывает…
Кидаешь  плоские  камушки  в  море  без  толку  и  не  видишь  брызг.
Когда  ночь  рассыпала  звезды  беспорядочно  по  своему.
Так  что  б  не  хватало  света  
 рябое  зеркало  от  волн  осветить.
Намечая  кругляшками  маршрут    в  небытие
Идти  туда  на  слух?  Но  шум  моря  сбивает.
Смута!
Из  адекватного  снова
 Преданный                подданный            препаратов.
Безразличие…
Идти  домой  пешком  или  поймать  такси?
До  квартиры  съемной,  где  даже  личные  вещи  кажутся
чем-то  не  своим.
С  добродушной  хозяйкой  если  вовремя  платить
убираться,  не  шуметь,  не  курить  в  комнате    -  в  общем  еб..нный  быт  
в  котором  мне  еще  так  долго  быть.
Не  помню  куда  дел  ключи,
Рубит  в  сон,  да  и  вспомнить  не  выйдет  блин  
Застыл  у  двери,  найти  бы  под  ковриком  
ключ  от  всех  замков  ,  нелепо  утерянный  
пожизненно  заключенным  социальным    рабом!
Который  от  собственного  угрызения  совести
откусывает  фаланги  пальцев.    
Они  почему-то  снова  растут  с  новыми  стечениями  обстоятельств.
Срок  стекает  слезами  во  впадины  щек!  
Нестерпимое  чувство  голода.  
Самое  страшное  в  отчаянье  то  
с  каждым  прожитым  днем
 как  итог  
Даже  Смерть  оставляет  его  на  потом…
Пнул  подложку,  бетонный  пол  с  ржавыми  венами  из  арматуры  
с  мусором  всяческих  квартирных  сор,
мне  по  большому  счету    не  интересных.
Ключа  нет,    очень  жаль.  
Я  ушел  до  утра,  слушать    скверные      морали    сквериков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513124
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Андрей Кривцун

Мы как будто бы любим. И как будто бы - нас….

На  заброшенном  пляже
Есть  приют  миражей,
Где  не  встретились  даже,
А  расстались  уже
Очень  многие  люди.
...Было  так  много  раз:
Мы  как  будто  бы  любим.
И  как  будто  бы  -  нас....
В  лодке
Без  дна  уплываем,
Водку
Лекарством  зовём,
Горько  о  чём-то  вздыхаем,
Только  храним  свою  тайну  -  
Что  лишь  КАК  БУДТО  ЖИВЁМ...

На  серебряных  косах
Поседевших  дождей
Бриллиантами  -  слёзы
Не  случившихся  дней
И  ночей,  что  могли  бы  
Научить  нас  летать.
...Ах,  как  мы  бы  любили,
Если  только  бы  знать:
Кто  же
Судьбой  предназначен,
Кто  же  -  
Тот  самый  -  навек?
Может,
Всё  было  б  иначе,
Знай  мы  на  эту  задачу
Верный-преверный  ответ.

30  июня,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509678
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Андрей Кривцун

… Среди моря людей, что бушует планетой Земля

Ну  и  как  ты  живёшь?
Расскажи,  коль  столкнулись  случайно
Среди  моря  людей,
Что  бушует  планетой  Земля.
Ты  красиво  соврёшь,
Иль  откроешь  все  тайные  тайны  -  
Мне  не  важно,  поверь,  -  
Просто  счастлив  я  видеть  тебя.

Просто  так  хороша  -  
Любовался  б  тобой  бесконечно,
Одевал,  как  цариц,
И  губами  ласкал-раздевал.
Отчего  ж  ты  ушла,
Оборвав  двухгодичную  встречу?
Лёгким  взмахом  ресниц
На  куски  мою  жизнь  разнесла...

Отчего  ж  ты  ушла,
Не  сказав  на  прощанье  ни  слова?
Не  черкнув  пару  слов
И  не  сделав  последний  звонок.
С  ощущеньем  ножа,
Что  мне  в  спину  тобой  адресован,
Выжить  всё  же  я  смог,
Хоть  не  знаю  зачем  -  видит  Бог...

Ты,  конечно,  спешишь...
Говоришь:  "Как-нибудь  созвонимся".
Только  номер  свой  мне
Не  давая
И  мой  не  беря.
"Право,  что  ворошить..."
Лишь  шепнёшь,  прежде  чем  раствориться
В  океане  людей,
Что  бушует  планетой  Земля...

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510150
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.07.2014


Corvin

ТИ МОЯ

До  дня  нашого  весілля


                       ТИ  МОЯ

Ти  моя.  Від  сьогодні  –  назавжди.
Від  голівки  –  до  пальчиків  ніг,
Від  обману  до  чистої  правди,–
Ти  моя.  А  я  твій  оберіг…

Ти  моя.  Від  світанку  до  ночі.
Твоя  усмішка,  ямочки  губ,
Голос  твій,  що  щебече  й  муркоче…
Ти  моя.  А  я  твій  однолюб…

Ти  моя.  Цілу  ніч,  аж  до  ранку.
Твоя  ніжність  і  ласка,  й  тепло…
Перетворю  дружину  в  коханку  !
Ти  моя.  Сонце  ще  не  зійшло…

Ти  моя.  Ти  моя  господиня  !
Доторкнися  до  мене,  не  стій.
То  сумна,  то  весела  красуня…
Ти  моя.  І,  звичайно,  я  твій…

6.11.2002                                      Corvin

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193311
дата поступления 02.06.2010
дата закладки 11.07.2014


Андрей Кривцун

Умерла сегодня Земля…

Умерла  сегодня  Земля  -  
Та,  которую,  раньше  знал.
Схоронил  сегодня  тебя  -  
Ту,  которой,  я  жил-дышал.

Выл,  как  пёс,  твой  законный  муж.
Утирала  слёзы  родня…
А  когда  все  ушли,  средь  луж
На  колени  упал
Я…

Целовал  этот  тёмный  холм,
Лепетал  бесконечный  бред,
Обнимал  твой  последний  дом,
Как  тебя,  когда  телом  грел.

Соловей  не  пел,  а  кричал.
И  казнили  всех  без  суда...
Я  хотел  испить  из  ручья,
Но  там  пепел  был  -  не  вода!

Я  хотел  о  тебе  писать,
Но  ломались  строчки,  как  жизнь...
Ливнем  падали  небеса,
Капли  ранили,  как  ножи.

Помнишь,  как  уверял,  что  ты  -  
Наилучшее  из  чудес
Я,  чьи  волосы  так  седы,
А  по  рёбрам  гуляет  бес?

Помнишь,  как  у  нас  началось?
Как  ручей  вдруг  стал  -  водопад?
Как  смешалось  всё,  переплелось  -  
И  живая  вода,  и  яд,

И  запретных  касаний  мёд,
И  горячих  лобзаний  плен?
Как  шептала  ты:  «Не  живёт
Тот,  кто  так  любить  не  умел».

Помнишь,  как  мы  ели  халву,
Раскрошив  её  на  постель,
Как  из  пятки  моей  иглу
Доставала  почти  весь  день?

Как  царапила  спину  мне
От  того,  что  так  ХОРОШО-О-О!
Как  однажды  над  нами  снег
Прямо  в  комнате  взял  да  пошёл…

А  теперь  надо  мной  -  дождь.
А  под  этим  холмом  -  ты…
Я  приду  к  тебе,
Подождёшь?
Мне  недолго  осталось  быть.

9  июня,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 06.07.2014


She said: gray...

…для нас немає неба…

Привіт.  

Ти,  знаю,  любиш  дощ
і  вітру  сум,  печаль  осінню  
міських  напівпрозорих  площ...  
Глянь  -    
вечір    причаївся  тінню.

Ось  я  пишу  тобі  листа.
Ми  так  давно  не  говорили
про  те,  що  дарувало  крила.
Вже  я  не  той...
І  ти  не  та...

Запросим  до  розмови  ніч?
Вона  нам  не  відмовить,  звісно.
Хоча  утрьох  нам  ніби  тісно...
Але  хіба  у  цьому  річ?

Ти,  відчуваю,  вже  не  та.
І  я  пишу  інакші  вірші,
хоч  кажуть  –  
нібито  не  гірші.
Та  їх  до  цього  ось  листа
я  не  додам.

Це  –  не  для  тебе...

В  них  вже  для  нас  
немає    неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Flexis

Письмо без ответа.

Прости,  что  не  писал  тебе...Плевать.
                       "Мы  так  давно  не  виделись,  родная..."
Швыряю  эти  строки  на  кровать,
Невольно  наше  время  вспоминая.
                         "Теперь  всё  проще.  Я  лечу  на  свет..."
Но  медленно  засасывает  омут.  
И,  кажется,  набор  грядущих  лет
Достанется  кому-нибудь  другому.
                         "Прости,  я  не  хочу  тебя  грузить:
                           Привычки  и  стихи  остались  те  же
                           И  никому  невидимая  нить..."
Теперь  с  тобою  связывает  реже.
Да  к  чёрту  всё!  Шаги  мои  легки.
И  время,  как  других,  меня  не  старит...
В  квартиру  заползают  сквозняки,
Редея  во  вчерашнем  перегаре.
В  кармане  мелочь  и  десяток  рифм,
                     "Поверь,  я  без  тебя  с  тоски  не  вою."
Когда-то  мы  с  тобой  поговорим.
Надеюсь,  ты  поговоришь  со  мною...
                     "Несётся  жизнь,  безумна  и  глупа."
Подобна  бестолковому  курорту.
Смотрю  в  стакан,  а  там  моя  судьба  
По  донышку  стеклянному  растёрта.
Меня  тошнит  от  праздной  болтовни
И  молодость  сжигаю  понапрасну.
Пока,  родная,  если  что  -  звони.
                 "Не  надо  писем.  В  общем,  всё  прекрасно."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 23.06.2014


Любов Ігнатова

Про що твоï очі до мене мовчать …

Про  що  твоï  очі  до  мене  мовчать,
Якими  думками  зніміли?
І  хто  із  них  зніме  таємну  печать
На  грані  ментальності  й  тіла?

Про  що  стука  дощ  у  холодні  шибки,
Втираючись  краплями  в  душу?
І  блискавка  ріже  цю  ніч  на.  скибки  '...
Я  йду  ...  Відчуваю,    що  мушу  ...

Про  що  здогадався  залишений  ключ,
Об  столик  дзеленькнувши  тихо?  ..
Стрибну  із  кохання,    мов  з  тисячі  круч,
Розвіє  уламочки  вихор  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438116
дата поступления 18.07.2013
дата закладки 19.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014


Marisong

Небагато таких залишилось…

Я  напевно  в  думках  заблудилась,
Не  вписавшись  в  розлючений  натовп...
Небагато  таких  залишилось,
Що  свій  біль  виливають  на  мапу.
Та  я  вирвусь  із  лютого  стада.

Бо  не  втратила  волі  і  сили,
Я  розмахую  страх  кулаками...
Небагато  таких  залишилось,
Що  боротися  вміють  словами
Й  розганяють  з  дороги  тумани.

А  я  з  тих,  хто  вбиває  рутину,
Й  до  останку  плекаю  надію...
Небагато  таких  залишилось,
Та  хоч  трохи  ще  є  -  я  радію,
Бо  раз́ом  все  здолати  зумієм!


                                                                             //29.09.13//
                                                                                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451592
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 02.05.2014


Михайло Плосковітов

Легенда про жінку

У  жінці  все  від  Божої  любові,
(вона  не  з  чоловічого  ребра).
Вогонь  і  лід,  і  квіти  кольорові,
Грозу  і  тишу  Бог  у  ній  зібрав.

У  жінці  все  поєднано  у  грамах
І  сіль,  і  цукор,  перець  і  дурман.
Вона  ж  і  пісня,  і  любовна  драма,
Поезія  інтимна  і  роман.

У  жінці  все  замішано  яскраве:
Вино  і  кава,  чай…  зміїний  яд.
Вона,  як  ніч  –  настояна  на  травах,
Вона,  як  день,  мов  квітів  аромат.

Кохана,  мама,  наречена,  Лада  –
Найкраща,  найрідніша  на  Землі.
Ім’ям  жіночим  названі  торнадо,
Планети  в  небі,  в  морі  кораблі.

Вона  -  яскраве  мерехтіння  зірки.
У  ній  уперта  вада  віслюка.
Цілунок  в  неї  малиново-гіркий,
Долоня  ніжна  і  рука  м’яка.

Любов  і  гнів,  спокусу  і  цнотливість,
Тепло  проміння,  спалахи  заграв,
Розсудливість,  ощадливість,  примхливість…
У  ній  Всевишній  вдало  поєднав.

Мінялися  епохи,  дні  і  люди.
Хтось  вірив  мріям,  хтось  пісням,  казкам.
Господь  промовив:"Кращої  не  буде".
І  Жінку  передав  чоловікам.

Тож  не  Адама  в  ній  шумують  болі.
Хіба  ж  то  Бог  ЇЇ  з  ребра  створив?
У  Жінці  все  –  від  Божої  любові,
Вона  –  найбільше  із  Господніх  див.


зі  святом,  Любі  та  Кохані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Тоору Ватанабе

Болеро.

Весь  город  спит,  как  будто  вечно,  и  за  окном  нет  ни  души,
И  на  стенах  животрепещат  вновь  предзакатные  лучи.
Нет  шума  суетливых  улиц,  не  слышно  громоздких  машин,
И  все  как  будто  окунулось,  в  объятия  вечной  тишины.

Не  слышно  как  скрипят  качели,  ни  слова  на  сухих  губах,
И  город,  будто  из  пастели,  молчанием  августа  пропах.
Плывут  седые  каравеллы,  их  белоснежны  паруса,
 А  ветер  держит  курс  на  север,  куда-то  дальше,  в  небеса.  

Но  вдруг  я  слышу,  словно  эхо,  играет  что-то  не  спеша,
Сперва,  неслышно,  незаметно,  как  будто  листьями  шурша.
И  в  свете  ярком,  предзакатном  ,  звучит  знакомый  мне  мотив,
Там  медленно  играют  такты,  и  этот  гимн  неповторим.

Быть  может  это  звук    тромбонов,  играют  скрипки  и  труба?
Их  голоса  неугомонно  роняют  теплые  уста?
Но  чем  длинней  симфоний  шепот,  тем  кажется  все  больше  мне,
Что  музыку  рождает  город,  он  утопает  в  полутьме.

Он  соткан  шепотом  деревьев,  из  песен  птиц,  цикад  и  рек,
И  ветра  легким  дуновением,  в  нем  громкий  плач  и  звонкий  смех.
Там,  за  окном,  проснулся  город,  искриться  и  играет  жизнь,
И  каждый  звук,  и  каждый  шорох  –  струиться  из  его  души.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460484
дата поступления 14.11.2013
дата закладки 03.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


Corvin

Пам’яті Небесної сотні…

Колись  я  приїду  до  Києва  з  сином...
Колись...    Як  цвістимуть  каштани...
Під  небом  пройдемось  високим  і  синім,
Пройдемось  ошатним  Майданом...

Торкнуся,  припавши  на  мить  на  коліно,
Гладкого,  новенького  бруку...
-  Він  все  ще  гарячий!  Це  так  неймовірно!
Давай!  Приклади  свою  руку...

-  То  сонце  нагріло!  -  і  в  сина  усмішці
Шукатиму  трохи  розради...
-  Ні  сину,  не  сонце...  На  цьому  ось  місці
Горіли  колись  барикади...

Людей,  що  піднялись  на  ці  барикади,
Ніщо  не  могло  подолати!
Ніякої  сили  не  було  у  влади,
Лиш  страх,  брудні  гроші  і  ґрати...

І  люди  боролись...  І  найсміливіші
Дивилися  снайперу  в  дуло...
І  лилася  кров...  Але  найголовніше,  -
Війни  в  Україні  не  було!

Ось  там  можна  їх  імена  прочитати,
Я  всіх  називати  не  стану...
-  А  що  там?  Чому  стільки  квітів  там,  тату?
-  Це  стелла  Героїв  Майдану...

-  Цікаво...  Навіщо  туди  позносили
Ці  шини  від  автомобілів?
-  Це  замість  вінків...  Це  тепер  ніби  символ,
Це  знаки,  для  всіх  зрозумілі...

Мій  син  помовчить  і  спитає  останнє:
(Мов  вітром  холодним  подуло!)
-  Я  все  розумію...  Одне  лиш  питання:
Чому  тебе  з  ними  не  було?...

23.02.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 02.03.2014


БУМАЖНЫЙ

Бумажный

Люблю  тебя,  что  кажется  сорвусь  однажды...
Когда  на  девятом,  рассматривая  в  перерыве  небо,  
Споткнусь  о  воздух  -  стекло  разобью  и  самолетиком  бумажным...  
О  каменную  кладь,  под  твои  окна,  под  безумие  граждан.  

Я  выхожу  в  город,  в  отражении  витрины  грязной  твое  
Лицо,  на  манекенах  пластиковых,  в  телевизорах  китайских.
Люблю  тебя  так,  что  хочется  бросить  город,  работу,  жилье,  
Опрокинуть  себя  в  тебя  пластиковым,  полусладким,  красным.  

Вечер  черствеет,  и  я  пожалуй,  черствею  к  этому  миру  тоже...  
Ты  в  художке,  а  я  ищу  чем  себя  занять  в  выходной.
Стандартный  набор:  половина  фильма,  пол  стиха,  две  ложки,  
И  постоянное  терзания.  Что  -  то  не  так  со  мной.  

Люблю  тебя  выше  моей  скромной  зарплаты,  амбиций,  всего  
Что  есть  у  меня.  Как  крошка  хлеба,  бегу  за  тобой  по  клавишам  
От  пробела  к  альт  и  так  далее...  Люблю,  как  никого,  
Как  никогда,  ни  за  что,  ни  при  каких,  и  ещё  дальше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466978
дата поступления 19.12.2013
дата закладки 02.03.2014


malinka

безумное

Слишком  часто  мелькают  мгновенья,
Накаляя  безумность  конца.
Стали  ложными  все  откровенья
И  людская  души  простота.
Не  могу  надышаться  свободой,-
Так  внезапно  скончалась  зима..
И  притихшие  песни  природы
Пронесу  через  все  времена.
Поделюсь  этой  болью  с  эстрады,-
Слишком  много  ёё  мне  одной!
Убежать  бы  из  этого  ада,
Только  связаны  ноги  струной.
И  врезаясь  -  до  крови  -  в  колени,
Не  дает  мне  возможности  встать.
О,  дай  Бог,  через  семь  воплощений
Не  придется  уже  умирать!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482899
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Алексей Ткаченко

Я исписался, растворился

Ты  ждёшь  меня,  мой  милый  друг,
Ты  кличешь,  как  же  это  странно:
Средь  ночи  вскакивать  нежданно,
Чтоб  записать  твой  редкий  звук.

Мой  верный  друг,  тебе  обязан
Своим  умением  писать
И  с  сожаленьем  признавать,
Что  без  тебя  я  пуст  и  смазан.

Ритмичный  стук  -  дождь  за  окном,
Часы  размеренно  и  твёрдо
Двенадцать  бьют  во  все  аккорды,
А  я,  дурак,  жду  твой  фантом.

Мой  злой  недуг,  ты  испарился,
Забрав  с  собой  моё  перо...
Корабль  надежд  пошёл  на  дно  -
Я  исписался,  растворился.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479048
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014


Последний Идиот

Мечтайте перед сном!!!

Закрыв  глаза,  в  ласкающей  пастели,
Когда  дожди  щекочут  за  окном,
Когда  мороз  и  вьюжатся  метели,
Я  Вас  прошу,  мечтайте  перед  сном!

Мы  перед  сном,  с  лица  снимая  маски,
Кладём  их  бережно  в  до  завтрашний  ларец,
И  в  этот  миг,  мечты  и  даже  сказки
Готов  исполнить  ласковый  Творец!

Когда  мороз  и  вьюжатся  метели,
Когда  дожди  ласкают  за  окном,
Закрыв  глаза,  в  щекочущей  пастели,
Я  Вас  прошу,  мечтайте  перед  сном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478471
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014


Последний Идиот

Которого так бесконечно мало…

А  этот  вечер,  как  и  множество  других,
Задувший  свечи  и  ласкающий  брусчатку,
Мы  изопьём  с  Тобою  на  двоих,
С  Тобою  на  двоих,  от  всех  украдкой.

А  эта  ночь  -  на  небе  звёздный  град.
Тобою  дышат  простыня  и  одеяло,
И  я  вдыхаю  тонкий  аромат,
Которого  так  бесконечно  мало.

А  утром  Ты  проснёшься  на  груди,
Моей  рукою  собрана  в  охапку,
Я  буду  умолять:  «не  уходи…»  -  
Но  Ты  уйдёшь,  и  может  без  оглядки.

А  я  останусь  долго  обнимать,
Подушку,  простыню  и  одеяло,
И  с  жадностью  вдыхать  Твой  аромат,
Которого  так  бесконечно  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476541
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Ірина Лівобережна

Тих яблунь білий дим

Отак  завмерти  
На  плечі  твоїм…
Не  думати.
Тепло  твоє  вбирати.
І  повернеться  –
Яблунь  білий  дим.
І  нас  повік
Уже  не  роз’єднати…

***************
Вот  так
В  твоих  объятьях  
Замереть.
Вдыхать
Твой  запах.
Позабыть  
Про  зиму.
И  в  прошлое
На  белый  дым
Смотреть
От  яблонь  тех.
Тех  дней
Неповторимых…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471216
дата поступления 09.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Последний Идиот

Через недели, месяцы и годы…

Ах,  этот  взгляд,  исполненный  загадки,
Улыбки  нежной  греющий  фарфор,  
С  моей  душой  играющие  в  прятки,
Тайком  ведут  открытый  разговор.

Ах,  карий  взор,  он  до  сих  пор  мне  снится,
И  поцелуй,  застывший  на  устах…
Я  видел  счастье  на  её  ресницах,
Я  слышал  душу,  утонувшую  в  стихах…

Я  слышал  душу,  как  никто  её  не  слышал…
Я  видел  сердце,  как  никто  не  лицезрел.
Мы  с  ней  вдвоём  смотрели,  как  по  крышам,
Стекает  лунный  свет  из  зданий  тел.

Она  со  мной  украдкою  бродила,
В  лишь  нам  знакомых    мысленных  мирах,
И  этот  взгляд  однажды  обронила,
И  поцелуй  застывший  на  устах.

А  я  поднял,  и  бережно  лелея,
В  своей  груди  у  сердца  положил,
Любовь  не  тлеет,  только  тело  тлеет,
Мелькая  через  жизни  этажи.

Через  недели,  месяцы  и  годы
Я  пронесу  душевное  светило,
И  сладкий  привкус  призрачной  свободы,
Который  мне  однажды  подарила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473563
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 27.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014


Alex-dr_7(tericon)

Ти даруєш посмішку мені

Знову  зникли  білі  килими,
Що  вкривали  землю  так  вражаюче.
По  калюжам  теплої  зими,
Ми  йдЕмо  з  тобою  посміхаючись.
І  нехай  все  небо  в  сивині,
І  панує  осінь  в  дні  січневі,
Ти  даруєш  посмішку  мені,
Серед  перехожих  невеселих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393510
дата поступления 18.01.2013
дата закладки 23.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.01.2014


Михайло Плосковітов

Прийдешньому …

Мені  у  руки  човником  пливи,
вхопивши  вітру  в  груди  як  причастя.
На  килимі  зеленої  трави,
волошки  заглядають  в  очі  щастям.

Цілуй  мене  на  килимі  трави,
під  німбом  неба  у  шматочках  смальти,
вологу  губ  -  нектар  душі  -  злови,
щоб  кров  по  жилах  вирувала  сальтом.

Читай  мене  між  слайдами  зітхань,
у  вітражі  очей  блакитносяйнім,
із  запалом,  без  культу,  без  вагань...
Цілуй  цілунком  першим,  як  останнім.

Люби  мене  на  килимі  бажань!
Під  дотик  пальців,  щирими  вустами.
Поціль  у  серце  стрілами-бровами,
кохай...я  ж  так  стомився  від  спіткань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата поступления 12.04.2011
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Дивися, тату…

Дивися,  тату,  то  весняний  дощ,
А  як  він  з  неба  падає  зболіло,
Перечекавши  вибілілу  зиму
І  міць  морозів,  і  сніги  також.

Дивися,  тату,  то  не  просто  сум,
То  тихий  сум,  що  рве  усе  у  грудях,
А  я  укотре  на  такім  розпутті,
Що  аж  у    небі  завмирає  струм.

Дивися,  тату,  я  уже  не  та,
Просило  серце  спокою,  та  годі,
Для  мене  відчай  рік  уже  не  в  моді,
І  грішна  суть  ця,  тату,  і  свята.

Дивися,  тату,  скільки  ллють  вони,
А  скільки  сили  в  небі  відгриміло...
Від  страху  зовсім  змучилося  тіло,
Його  ж,  на  жаль,  нема  у  тім  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341091
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Щасливим дням

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
Я  буду  в  них  ще  теплим  ранком  жовтня.
Чому  любов  бува  така  самотня,
Як  паде  листя  знову,  поясни?

Так  добре  знати,  що  ти  просто  є.
Все  інше  раптом  стало  невагомим.
Чи  є  це  почуття  тобі  відоме?
І  чи  ти  знаєш,  що  воно  моє?

П'янкий  глінтвейн  корицею  запах,
Закутаємось  теплим  покривалом,
Поки  зима  своїм  холодним  жалом  
Нам  слідом  не  лишилась  на  вустах.  

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
У  них  зостатися  росою  на  троянді,
Щоби  колись  удвох  нам  на  веранді
Щасливих  днів  згадати  восени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Сама собі

В  пустій  кімнаті  стихли  голоси,
Померкло  світло  в  розрізах  фіранки.
А  ти  тепер  сама  собі  прости
І  міцно  спи  без  сумнівів  до  ранку.

І  скажеш  мовчки  серцю:  "відпусти",
Як  небо  зорі,  як  вуста  прощання.
Бо  хто  ж  таке  на  світі  допустив,
що  мовить  "відпускаю"  без  вагання?..

Чи  так  хотілось?  Тільки  буде  так.
Пролиє  світло  вицвіла  фіранка,
А  я  сприйму  то,  ніби  долі  знак
Щасливо  спати  до  самого  ранку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата поступления 24.07.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Шкода ( у співавторстві з Михайлом Плосковітовим)

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  росте.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листя  золоте?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Незакінчений лист

Загорнулося  небо  у  спогади,  
І  мовчить  їх  потомлений  зміст.  
Сірим  димом  втікає  із  комину  
Мій  сумний  незакінчений  лист.  

І  тріпочуть  дерева  сполохані  
Сильним  вітром,  бо  скоро  зима,
Золотої  і  теплої  осені  
не  буд́е  ,  не  бул́о  і  нема.

За  водою  пливуть,  ніби  лебеді  -  
Білі  тіні  несповнених  мрій.
Бо  ніхто  так,  як  ти  не  вмів  трепетно  
До  моїх  доторкатися  вій.

Бо  ніхто  так,  як  ти  не  полюбиться.
Випадковості  мають  свій  шарм...
Хай  степліє  хоч  трохи  на  вулиці,  -  
Мій  до  тебе  наспіє  поштар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

* * *

За  вікнами  безмірний  падолист.
За  вікнами  чиїсь  тяжкі  утрати.
А  в  когось  навіть  гірше:  сірі  ґрати.
На  серці  ґрати  майже  в  повний  ріст.
І  знов  мені  до  болю  невтямки,
Чому  часами  носиш  стільки  масок,
А  сірі  ґрати  -  дорогі  прикраси?..
Від  серця  відриваю,  мов  куски

Такі  думки.

За  вікнами  паде́  останній  лист.
За  ними  -  щось  таке  уже  далеке.
Комусь  талант  вигадувать  сюжети,
А  в  мене  до  печалі,  мабуть,  хист.

Пройде  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460436
дата поступления 14.11.2013
дата закладки 23.01.2014


Психоз

Зачем ты мне пишешь?

Зачем  ты  мне  пишешь?
После  тысяч  твоих  слов  прощания.
Середина  прошедшего  лета,
стала  точкой  моего  отчаянья
Совместных  четыре  года  выкрашены  в  черно-белый,
У  моего  прошлого  всегда  именно  этот  цвет  бл..дь!
А  теперь  СМСки    «Как  ты?»
Или  «  что  у  тебя  внутри  творится?»  
Знаешь  больше    тебя  не  стоит,  
помещать  в  свои  страницы  
-Что  ты  от  меня  хочешь?
Если  нет  желания  выговориться.
Или  все  жё…
Мы  видели  Мир  по  разному  
Ты    звездочки-стразы  и  светлое  будущее
Я    же,  умудрялся    опустить  его  в  грязное,  
что-то    скверное,  тягучее,  муторное
Так  мы  вроде  и  ждали  что  две  параллели  сойдутся
В    пересечении  где  будет  по  каифу  
Всем?...  Да  всем  абсолютно!
Иисус  спокойно  обнимет  Иуду.
Не  обратив  на  стигматы  внимания,
а  тому  в  свою  очередь  не  надо  искать  оправдания
Но  это  же  все  бестолково,    плюс    немного  наивно
Постель  и  капля  панк  рока
То,    что  увы  нас    скрепило….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473562
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 23.01.2014


Алексей Ткаченко

Фотография

На  чёрно-белой  фотографии
Печать  любви  -  былой  успех,
Следы  завидной  биографии
И  радость  сладостных  утех.

На  ней  девица,  гордый  профиль
Чарует  девственных  парней,
Фотолюбитель  -  явный  профи
(В  то  время  он  встречался  с  ней).

И  вдруг  как  будто  ощущаешь
И  ветер  тот,  и  тот  момент,  
Затвор  от  камеры  снимаешь,
Ставя  на  взгляде  весь  акцент.

Сегодня  ж  ясно  понимаешь,
Что  счастье  дважды  не  горит,
Но,  как  и  прежде,  собираешь
Малоформатный  свой  "Зенит",

Выходишь  всё  на  ту  же  местность
И  ставишь  всё,  как  в  прошлый  раз:
Свет,  диафрагму,  ту  же  резкость...
Да  только  слёзы  бегут  с  глаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474307
дата поступления 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Последний Идиот

За рассветы в Твоих объятьях…

Ты  прекрасна  и  в  свете  лунном,
И  в  восхода  лучах  пьянящих,
На  заката  холсте  латунном,
В  шёпот  звёзд  нежно  в  бездну  манящих.

О  Тебе  так  приятно  мыслить,
И  с  Тобою  встречать  рассветы,
И  духовной,  невидной  кистью,
На  постели  чертить  силуэты.

Пусть  Ты  кошка  и  пусть  чужая,
Но  сегодня  со  мною  всё  же,
Ты  сама  выбираешь  из  стаи,
Кто  сегодня  Тебе  дороже.

Я  в  Тебе  словно  снова  ожил,
Воскресая  после  распятья,
Я  бы  душу  бесследно  отдал,
За  рассветы  в  Твоих  объятьях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473564
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Dyed Fox

останній

..білосніжна  постеля  для  неї  остання,  
догорає  свіча  й  віск-сльоза  в  канделябр
все  стікає  немов  за  померлим  коханням.  
розбиває  тьму  крик,  роздобутий  із  надр...

...помирає  вона,  вже  на  смертному  ложі,
тіло  б'ється  її  у  агонії  снів,  
зачаїлись  у  розумі  думи  ворожі  
із  розпачливих,  болісних,  ранячих  слів...

...тремтять  дрібно  у  неї  покусані  губи,
а  в  долоні  -  сталеве  руків'я  ножа...
підійнялись  в  останньому  подиху  груди...  
зарябіла  на  лезі  оранжева  ржа...

31.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470209
дата поступления 04.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Алла Хаос

А нам бы с тобой…

А  нам  бы  с  тобой  одну  палату  на  двоих
с  желтыми  стенами  мягкими-мягкими
и  чтобы  потолок  в  ней  усеян  был
звездами  разноцветными  большими  и  яркими

Намного  проще  сходить  с  ума
Не  по  одиночке,  а  целыми  группами
Но  нам  не  дожить  с  тобой  до  утра
Лежа  под  звездами  теплыми  и  уютными.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468760
дата поступления 27.12.2013
дата закладки 15.01.2014


Психоз

Я не смогу

Я  не  смогу  на  грусть  натягивать  улыбку
вся  жизнь  моя-  запачканный  чернилом  лист
Прошу  порви  её  на  половинки  
что  б  я  спокойно  смог  шагнуть  в  разрыв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472045
дата поступления 12.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Мазур Наталя

Сирота из Михаил Плосковитов

Дитя  растрепанное….  Не  умыта,
Шнурочек.  Крестик,  Слабая  душа.
На  худеньких  плечах  дрянная  свита.
И  жизнь  не  стоит  медного  гроша.

Девченка,  сирота.  Не  помнит  маму.
О  папе  помнит  смутно,  как  во  тьме.
Ей  не  понять  простую  жизни  драму.
От  рака  –  мать,  отец  –  угас  в  тюрьме.

Сиротушка…  Судьбы  скрывает  рану.
В  глазах  –  душевность,  отблеск  на  щеке.
Босая…  В    никуда    идет    упрямо.
Глаза  –  в  полнеба.  Крестик  в  кулаке.


Оригинал.
Михаил  Плосковитов  "Сирота"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533

Мала.    Розхристана…Лице    невмите
Шнурочок.    Хрестик.    Зболена    душа
Худющі    плечі    гріє    тонка    свита,
Життя    ж    не    варте    й    мідного    гроша…

Вона    –    сирітка.    Не    згадає    маму,
Про    тата    надто    спогади    сумні.
Мала    не    розуміє    долі    драму:
від    раку    –    мама,    тато    –    вмер    в    тюрмі…

Сиріточка…    тамує    вивих    долі,
та    очі    грають    щирість    на    лиці.
Йдуть    в    безвість    тротуаром    ніжки    голі,
З    півнеба    очі.    Хрестик        у    руці…  


В  качестве  илюстрации  использована  картинка  автора  оригинала
Михаила  Плосковитова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
дата поступления 28.05.2011
дата закладки 12.01.2014


Михайло Плосковітов

& Тарас Кушнір. Вокзал на прощання…

Сіє  дощ.  Наче  й  слів  не  знайшлось,
щоб  сказати  тобі  й  захмеліти.
Я  чекаю.  Надіюсь…на  щось,
до  грудей  притискаючи  квіти.

Й  ти  мовчиш  -  очі  повні  журби  –
Плащ  благенький,  по  пальцях  тривога.
Каблуками  міської  юрби
мокрий  брук  замикає  дорогу.

В  нескінченних  симфоніях  площ
ти  ховаєш  долоні  у  вечір...
Я,  напевно.  Навіщо.  За  що  ж...
Не  тебе  обіймаю  за  плечі.

Ти  зникаєш  в  вагоні  метро,
під  вогні  опівнічного  міста...
Я  прощаюсь.  Навіщо...  За  що...
Під  мелодії  Баха  і  Ліста.


PS/  ПЛЕЙКАСТ  ДО  ТВОРУ  ЗНАХОДИТЬСЯ  НА  СТОРІНЦІ  http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl  У  ВИКОНАННІ  НЕПОВТОРНОЇ  AmriLauru,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата поступления 18.05.2011
дата закладки 12.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013


Михайло Плосковітов

Не переписати…

Бряжчать  дощі  сторІнками  дахів,
стікають  краплі  з  вигинів  строкатих,  
промоклі  пальці  західних  вітрів
розписують  бруківку,  мов  плакати.

В  міських  анонсах  дощ  і  знову  дощ.
Складає  осінь  лист,  немов  намисто.
в  дзеркальних  спинах  мокрих  сірих  площ
тролейбуси  "рогаті"  бродять  містом...

Ми  ж  так  любили  дощ…вогні  вітрин,
глінтвейн  гарячий  у  старій  таверні,
кумедних  звірів  в  плетиві    хмарин,
Бальзака  й  Ліну,  і  митців  модерну.

Спиняти    час,  і  оберти  Землі,
спихати  в  ринву  доленьку  лукаву,
писати  пальцем  «  Я  люблю…».  На  склі.
І  випивати  залпом  …  третю  каву.

PS.Проте  й  у  Долі    забагато  дір,
чекають  нас,  на  жаль,  і  біль,  і  втрати.
Стих  дощ.  Лягають  вірші    на  папір..
...життя  ж  нам  двічі  -  не  переписати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата поступления 09.09.2011
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

усе було…

Химерний  слід  від  спогадів  не  тане  -  
зрадливим  смутком  вперто  вирина,  
бо  ти  колись  мої  зросила  рани,
усе  було…,  та  спогадів  замало,  
гаряча  кров  на  біле  покривало,  
лягла  мов  краплі  теплого  вина…  

І  ми  удвох,  вдихнувши  повні  груди
терпкий  ковток  розлитого  вина,  
уперто  йшли  оголені  в  нікуди,
усе  було…  -  та  чи  у  нас  ще  буде
один  лише,  один  самотній  грудень,
чи  ціла  вічність?...  вічна  тишина…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399098
дата поступления 07.02.2013
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

Зимовий день бродив по підвіконні

Зимовий  день  бродив  по  підвіконні,  
немов  жебрак  у  пошуках  тепла,
а    я  схиляв  тобі,  немов  іконі,
змарнілу  тінь  покірного  чола.
І  все  в  ту  мить  пливло  перед  очима,
здавалась    мить  зажата  і  тісна,    
бо  ти  була  надмірна  та  ранима,  
немов  би  тінь  спотворила  стіна  
та  не  тебе.  Навколішки  не  часто  
стаю  в  очей  тонути  глибині.
Чого  мені  прохати  крім  причастя,  
та  й  чи  покута  все  ще  у  вині,
чи  у  губах  невірних  і  розкутих?
ми  у  блаженстві  зраджених  ночей  
так  довго  пили,  мов  нектар,  отруту  
та  хто  ж  за  це  на  пекло  обрече…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406122
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

Куди поділась юності жага….

Куди  поділась  юності  жага,  
невже,  з  роками,  канула  у  лету?  
А  та,  котрій  на  вірність  присягав  -  
тепер  всього  лиш  посмішка  з  портрету  

І  очі  карі  більше  не  горять  
вогнем  кохання,  ніжності  й  розлуки  
Невже  даремно  сходила  зоря
своїм  теплом  сплітати  наші  руки?

Невже  знайома  постать  у  вікні,
(зрадлива  тінь  у  образі  святому)  
була  лиш  раз  дарована  мені,
щоб  сотня  губ  торкалася  потому?  

Куди  поділись  юності  літа,
невже  все  ближче  ходимо  по  краю?
Таки  даремно  вітер  заплітав  
мої  слова  у  не  твоє  «кохаю»  

І  хай  у  днів  буденних  густині  
погасло  все,  що  ми  колись  любили,
але  при  зустрічі  сказати  «ні»
як  і  колись  мені  забракне  сили…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 26.12.2013


Последний Идиот

Лишь не скупись…

Твори  добро!  Когда  на  сердце  лужа.
И  даже  в  день,  когда  идут  дожди,
Оно  внутри,  лишь  отпусти  наружу!
Твори  сейчас  и  ничего  не  жди!

Твори  добро!  Открыто  и  украдкой.
Не  ради  выгоды,  а  ради…  Просто  так!
И  пусть  иным  останется  загадкой,
Твоих  мотивов  БлагоДарный  знак.

Добро  внутри,  лишь  отпусти  наружу!
Лишь  не  скупись,  наружу  отпусти!!!
Кто  злом  орудует,  тот  станет  безоружен,
Пред  тем,  добро  кто  сеет  на  пути…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468309
дата поступления 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Салтан Николай

Заручник

[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я  вперше  у  житті  не  хочу  мріяти,
Не  хочу  бачити,  як  піде  перший  сніг.
Увіковічений  моїми  мріями
Він  буде  танути,  а  я  не  так  хотів.

Ловлю  сніжинки  всупереч  реальності
І  огортаю  їх  своїм  теплом  руки.
Нехай  розтануть,  може  за  невдячності,
Та  краще  мить  тепла,  ніж  холод  навіки.

Ну  а  твоє  тепло  -    лише  ілюзія,
Примара  вирвана  з  обірваного  сну,
І  у  житті  твоїм  я  був  прелюдія,
А  хто  для  мене  ти  -  я  досі  не  збагнув.

І  все  ж  не    намагаюсь  стерти  з  пам’яті
Ті  почуття,  що  загорілись  на  життя.
Заручник  я,  по  власній  волі  замкнутий,
Забуду  все,  але  не  те,  чого  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата поступления 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013


fire_maroder

Що буде потім?


І,  вмерши  вкотре,  вкотре  відродився:
Навчився  дихати,  іти  кудись  навчився,
ЗанОво  й  зАново  дивитись  в  твої  очі,
Тепер  вже  знаючи,  що  ти  сюди  не  хочеш.

Без  волі  й  смутку,  радості  й  печалі
Візьму  білет  туди,  а  може  й  далі.
Відсутній  подив,  серце  і  провина.
Колись  була  для  мене.  Ти  єдина.

Куди  тепер,  навіщо,  з  ким  і  звідки?
Ми  будем  бачитися?  "Може.  Дуже  рідко."
Слова  летять,  а  сльози  теж  не  вічні.
І  голос  твій,  мов  з  трубки-  з  потойбіччя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451815
дата поступления 30.09.2013
дата закладки 23.12.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.12.2013


Салтан Николай

Зриваю з уст твоїх слова

[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю  з  уст  твоїх  несказані  слова,
Як  вітер  осені  зриває  листя  клену,
А  їх  мелодія  така  мені  сумна,
Коли  лягають  з  криком  на  холодну    землю.

Не  чув  би  я  оті  слова:  вогнем  печуть,
Зривають  дах  і  віднесуть  його  далеко.
Пожовкле  листя  ще  б  росло,  але  чомусь,
Так  повелось,  втрачати  тих,  кому  нелегко.

А  ти  страждала  мила  –  сохла,  як  той  клен
І    листя  непомітно  стало  облітати.
Якби  ж  ти  тільки  знала,  як  мене  шкребе,
Що  не  зумів  те  листя  вчасно  позбирати.

Надію  мав  –  чекав  наступної  весни,
Тому  що  все  на  світі  оживає  знову...
А  на  засніжених  полях  стояла  ти,
І  я  ...    не  зміг  сказати  ані  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата поступления 26.11.2013
дата закладки 11.12.2013


BlackKay

Она пишет стихи (продолжая)

О  ком  написаны  стихи
В  твоей  потрепанной  тетради?
За  чьи  страдаешь  ты  грехи
Скажи  же  мне,  чего  лишь  ради?

Он  не  поймет  и  не  найдет
Тебя  в  той  комнате  общаги
И  с  глаз  твоих  он  не  сотрет
Слезы  беспочвенной  отваги

Страх
Но  боишься  ты  чего?
Боль
Изначально  было  ясно...
Грусть  
И  дышать  так  тяжело
Снова  все  зря,  опять  напрасно

О  ком  написаны  стихи?
Кому  отдала  свои  чувства?
Зачем  тебе  его  грехи?
И  почему  вокруг  так  пусто?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375738
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 03.12.2013


Последний Идиот

В душевных коридорах…

В  от  одиночества  натёртое  окно
Пущу  вечернюю  нескромную  прохладу.
На  небосводе  лунное      пятно
Зажжёт  во  мгле  небесную  лампаду…

Ты  там,встречаешь  пенную  волну,
Я  здесь  ,  стою  в  пустой  оконной  раме…
Но  знаю!Вместе  смотрим  на  Луну,
Повисшую  в  густом      седом      тумане…

Ты  ловишь  звук  вечерних  берегов,
Я-лишь  ночной  глухой,  дремотный  шорох…
Но  точно!  Вместе  просим  Мы  богов
О  нежности    в    душевных    коридорах…

Ты  воздух  гор  вкушаешь  на  обед,
Я-улиц  пыльных,  и  на  завтрак,  и  на  ужин…
Но  день  придёт!  И  полевых  букет
Тебе  от  сердца    будет    мной    присужен…

В  от  одиночества  натёртое  стекло
Рассвет  стучит  помадой    небосвода,
Оно    своею    гранью    рассекло
С    Тобою    Нашу    лунную    погоду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455526
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Стальная девушка

Укрою  тихо  пледом  твои  плечи,
И  пусть  ты  навсегда  останешься  чужой,
Я  снова  буду  ждать  вечерней  встречи,
Стальная  девушка  с  хрустальною  душой…

Вот  и  пришла  минута  расставанья,
Так  больно  в  этот  вечер  уходить…
И  лишь  прибавит  грусти  расстоянье,
Которое,  увы,  не  сократить…

Зажгу  свечу,  что  медленно  рыдает,
Пусть  застывают  слёзы  на  краю,
Она  со  мною  часто  вспоминает
Улыбку  благовзорную  твою…

Слыхал,  уединённость  исцеляет,
Но  не  забыть  мне  тот  морской  прибой,
Где  и  по  ныне  сердце  окрыляет,
Стальная  девушка  с  хрустальною  душой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455367
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Утянувший километры

Умчался  поезд  утянувший  километры,
Умчалась  Ты  в  неведомую  даль,
А  мне  воспоминаний  кубометры,
И  лишь  любви  наполненный  Грааль.

Умчался  поезд  километры  утянувший,
С  собой  увлекший  все  счастливые  картины…
Я  словно  крейсер  где-то  затонувший,
В  бездонной  чаше  чувств  необъяснимых.

Растаял  поезд,  как  снежинка  на  ладони,
Но  Ты  в  душе  осталась  нежным  взглядом,
Я  вслед  смотрел,  скучая  на  перроне,
Мы  далеки  с  тобой  теперь,  но  всё  же  рядом.

Я  буду  верить  в  то,  что  он  вернётся,
Пусть  не  сегодня,  не  сейчас  и  не  вчера,
Но  счастье  снова  в  жизнь  мою  ворвётся,
И  вновь  Тобой  наполнит  вечера…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454945
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Октябрьский сон

Обними  меня  как  раньше  сегодня,
Как  в  те  тёплые  летние  дни…
Я  сегодня  удрал  с  преисподней,
Ночью  этой  мы  будем  одни.

Мы  пройдёмся  по  тем  же  скверам,
И  у  лавки,  под  той  же  луной,
Нарисуем  два  сердца  мелом,
Насквозь  сшитых  стрелою  одной.

Нам  с  Тобою  сегодня  всё  можно,
А  я  с  нежностью  кофе  в  постель,
И  рукой  по  щеке  осторожно,
Как  художник  по  шёлку  пастель.

И  под  августовским  звездопадом
Я  Тебе  полевые  цветы,
Быть  бы  вечно  с  Тобою  рядом…
Я  своё  загадал.  А  Ты?

Поцелуй  меня  как  раньше  сегодня,
Как  в  те  летние  тёплые  ночи…
Я  не  зря  ведь  бежал  с  преисподней,
Километры  душевных  обочин.

Утро  чёртово,  чёртов  будильник,
У  меня  забирает  Тебя,
К  чёрту  б  этот  чёртов  мобильник,
Вновь  рассеявший  сон  октября…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455196
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

В Твоих глубинах

В  Моих  глубинах  Твоей  души,
На  берегу  утонувшем  в  небе.
Как  сон  мерещатся  миражи,
Где  Мы  с  Тобой  утопаем  в  неге…

В  Моих  просторах  души  Твоей,
Под  лунной  долькой  на  небосводе,
Средь  узких  улиц  и  фонарей
Мы  отыскали  свой  путь  к  Свободе…

В  Твоих  глубинах  Моей  души,
Где  воздух  горный  ласкает  ветер,
Тебя,  лаская  в  ночной  тиши,
Родную  душу  в  Тебе  заметил.

В  Твоих  просторах  души  Моей,
На  берегу  утонувшем  в  небе,
Среди  бездушных  живых  камней
С  Тобою  Мы  утопаем  в  неге…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455530
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Круг шандала…

Зажгу  свечу  я,  по  старинке…
И  огонёк,  в  тиши  мерцая,
Средь  запылённой  паутинки,
Украдкой  в  душу  проницая,
Растопит  прежние  невзгоды,
Разгонит  тени  круг  шандала…
В  игре  крапленою  колодой,
Судьба  мне  счастье  проиграла.
Пусть  забирает  всё  что  было
В  свою  несчастную  котомку,
И  с  моего  пути  уныло
Шагает  в  мрачную  сторонку.
Не  по  пути  на  перепутье,
Отныне  нам  с  Тобою  стало.
Вы  уж,  Судьба,  не  обессудьте,
Налево  Вам,  а  мне  направо!
Со  мной  Тебя  везде  носило,
Со  мною  Ты  везде  бывала,
Полжизни  в  клочья  превратила,
Да  только  в  карты  проиграла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456319
дата поступления 24.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Ты всего лишь одна из…

Я  всего  лишь  один  из…
Ты  всего  лишь  одна  на  всех…
Утоляешь  мужской  каприз,
Хороня  в  душе  женский  смех…

Я  всего  лишь  один  из…
Ты  всего  лишь  одна  на…
Нарисуешь  любви  эскиз
На  иллюзии  полотна…

Ты  всего  лишь  одна  из…
Я  всего  лишь  один  из  всех,
Кому  дорог  был  Твой  стриптиз
И  не  слышен  жестокий  смех…

9.09.2011  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455892
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

И с улыбкой, любя и вежливо…

Здесь  земля  окунается  в  небо,
В  море  тонет  звёздная  пыль,
Мир  в  котором  доселе  я  не  был,
Уничтожил  душевный  пустырь.

Воспылали  вдруг  звёздные  тени,
И  луны  в  светлых  пятнах  пятно,
Восходя  по  небесным  ступеням,
На  заплатки  кроит  полотно.

Что-то  шепчут  угрюмые  горы,
Кипарисы  шумят  нараспев,
Покидает  Крыма  просторы
Осень,  песню  свою  не  допев.

Не  до  сбросив  жёлтые  листья,
И  хрустальных  дождей  не  до  лив,
Норовит  всё  с  зимою  слиться,
Серебром  осыпая  массив.

Здесь  зима  мягка  и  насмешлива,
Не  такая  как  где-то  там…
И  с  улыбкой,  любя  и  вежливо,
Дарит  солнца  лучи  по  утрам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461409
дата поступления 19.11.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Ты сводишь меня с ума…

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Ты  подле  душою  бродишь,
Которую  ночь  без  сна
Меня  за  собой  уводишь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Ты  мне  на  рассвет  укажешь,
И  то,  что  в  душе,  сама,
Мне  молча,  без  слов,  расскажешь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Пусть  мимо,  порой,  проходишь,
Но  как  после  стуж  весна,
Меня  от  души  заводишь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Как  розы  цветок  зацветший,
Которую  ночь  без  сна,
Мне  нравится  быть  сумасшедшим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455701
дата поступления 21.10.2013
дата закладки 22.11.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.11.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.10.2013


Бойчук Роман

Від лоскоту твоїх медових вуст…

До  чого  ж  божевільна  була  ніч!
Мене  так  солодко  і  трепетно  дразнила...
Згорівша  в  полум"ї  твоїх  цілунків  злива,
Парою  стала  й  мов  роса  торкнула  пліч  -
Імлистою  жагою  нас  накрила.

Від  лоскоту  твоїх  медових  вуст,
Млів  талим  воском  я  і  скрапував  на  постіль...
Тілами  гріли  ми  і  колихали  простір...
Хильнувши  пристрасть  і  затьмаривши  свій  глузд,
Пролили  у  судоми  ночі  постріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата поступления 09.09.2013
дата закладки 26.10.2013


Последний Идиот

Знаю, но…

Я  хотел  написать,
                                                           Но  не  пишется…
Может  книгу  прочесть?
                                                                     Не  читается…

 Твоё  имя  мне  издали  слышится
         И  улыбка  твоя  вспоминается...


Я  бы  мог  позабыть,
                                                             Но  не  можется…
Может  просто  уйти?
                                                                       Не  уходится…

 А  на  левом  плече  чёрта  рожица
                           Ухмыляется  и  доволится…


Может  это  всё  сон?
                                                         Мне  не  верится…
Может  просто  игра?
                                                                     Не  играется…

Облик  нежный  мне  в  сумраке  грезится,
 О  Тебе  беспросветно  мечтается…


По  Тебе
                                 Успеваю  соскучиться,
О  Тебе
                                                       Уста  улыбаются…

     Знаю,  что  ничего  не  получится,
Но  в  куплеты  слова  заплетаются…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456667
дата поступления 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


Віктор Непомнящий

Гори зі мною на земнім раю …

Гори  зі  мною  у  моїм  вогні,
Гори  зі  мною  у  моїх  обіймах,
Без  тебе  темні  –  найсвітліші  дні,
З  тобою  ж  світлі  –  найтемніші  ночі.

Поринь  в  мій  дивний  і  понурий  світ,
Усе  в  твоїх  руках  і  ти  це  знаєш,
Я  десять  років  вже  не  бачив  цвіт,
Цей  дивний  запах,  коли  розквітаєш.  

Я  не  очікую,  що  ти  мені  напишеш,
Та  всім  святим,  що  на  землі  клянусь,
В  любім  випадку  ти  мене  не  знищиш,
Я  ще  кривий,  та  скоро  я  змінюсь.  

Як  сокіл  я  розправлю  свої  крила,
І  шкуру  як  змія  стару  зніму,
Гори  зі  мною  у  обіймах,  мила,
Гори  зі  мною  на  земнім  раю  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456639
дата поступления 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.10.2013


Последний Идиот

В танце застыть бы на вечно…

Твоя  талия  рукою  овита,
Силуэт  Твой  застыл  в  напряжении,
Ты  сейчас  моя  Афродита
В  танца  нежного  плавном  движении.

Я  ласкаю  еле  заметно,
Ты  заметив,  глаза  закрыла,
И  в  движении  тел  предрассветном
Щедро  нежностью  одарила…

Мне  застыть  бы  в  этом  мгновении,
Ощущать  Твою  нежность  вечно,
Но  минуты-часы  вдохновения
Так  таинственны  и  быстротечны…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455893
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Последний Идиот

В стороне сна

Там  в  сна  стороне,  где  трепещут  платаны,
Листвой  на  ветру  бесконечно  шурша,
С  Тобою  бродил  у  ночного  фонтана,
Всю  ночь  напролёт,  никуда  не  спеша.

Там  в  сна  стороне,  где  мне  вовсе  не  спится,
Когда  Ты  не  рядом,  когда  не  со  мной,
Я  в  небе  парил,  словно  в  воздухе  птица,
Тобой  отрезвлённый,  Тобой  же  хмельной.  

Там  в  сна  стороне,  я  проснувшись  однажды,
Почувствую  то,  что  Тобой  опьянён,
Так  сильно  любить  не  случается  дважды,
Ни  завтра,  ни  после,  ни  ночью,  ни  днём…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455197
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Олександр Обрій

СОННИЙ СВІТАНОК

Він  з'явився  зненацька,  -  світанок,  -
Усміхнувся,  мов  сонне  маля,
Він  озвався  до  мене  птахами,
І  здригнулася  сонна  рілля.

За  вікном  його  погляд  голубив
Неба  чистого  свіжий  кришталь,
А  самотні  хмаринки,  мов  губи,
Цілували  замріяну  даль,
 
Грало  тепле  проміння  у  листі  -
То  світанку  радів  день  новий,
І  усмішки  його  пломенисті
Ніжно  вітром  торкалися  вій.

"Здрастуй,  сонце!"  -  зраділи  дерева,
Мов  дитина,  я  з  ними  радів,
І  гаї,  -  жовті  сонячні  леви,  -
Ніби  восьме,  найкраще  із  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450688
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Невгамовний

Дитинства коштовне каміння…

Вогниками  пам"ять  оживляє  кадри,
Річка,  що  в  дитинстві  переходив  в  брід,
Друзі  і  знайомі  -  перли  і  смарагди
І  життя  стежинка  -  мамин  заповіт.

Очі  волошкові  і  думки  прозорі,
Радісні  обличчя  панували  там,
Парусником  білим  у  життєвім  морі
Посміхалась  юність  селам  і  містам.

Ой,  літа  гарячі,  безтурботні  миті,
Де  ж  ви,  браття-сестри,  доленьку  знайшли,
Промайнула  казка,  вже  з  роками  -  квиті,
Вже  в  самих  перлинки-діти  підросли.

Вітром  із  дитинства  і  лишень  під  вечір
Мамини  накази  пригадаю  я,
Коли  шлях  життєвий  скине  ніч  на  плечі
І  до  ранку  згасне  стомлена  земля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329012
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 20.09.2013


Невгамовний

Луч

На  невидимой  
Тонкой  
Скользящей  границе
Между  летом  звенящим  
И  осенью  грустной
Разлетались  мечты,  
Словно  дикие  птицы,
Возвращая  ход  мыслей  
В  нормальное  русло.
Оставляя  на  сердце
Отверстия  боли,
Поражала  других
Лучевая  стихия,
Оставляя  мне  
Капельку  силы  и  воли,
Чтобы  помнил,  скулил
И  писал  ей  стихи  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448951
дата поступления 14.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Рижулька

ТОБІ Я ВДЯЧНА…

Тобі  я  вдячна,  що  пішов  з  моїх  думок,
Оселю  серця  мого  назавжди  залишив.  
Забрав  з  собою  гірких  сумнівів  клубок,
Щоб  дощ  страждань  в  лице  холодний  не  періщив.

Тобі  я  вдячна...  Життєдайне  джерело
Душі  очистилося  від    брехні-намулу.  
В  любові  щирій  відродитися  змогло,
Завмерлі  струни  в  серці  сколихнуло.

Тобі  я  вдячна...  Відродилася...  Лечу
У  сяйво  днів  нових,  що  в  почуттів  оправі.
Ти  ж  будь  щасливим!  -  тобі  щирістю  плачу
Без  жодних  слів.  Вони  тут  просто  зайві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата поступления 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Рижулька

ЦЕЙ ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ…

Цей  львівський  дощ...  Куди  без  нього  ми?
Все  моросить...  Мінорну  грає  гаму...
Прикриє  осінь  теплими  крильми,
Щоб  душі  не  покрились  холодами.

Цей  львівський  дощ...  Лиш  кава  на  столі
Парує  ледь  у  затишній  кав'ярні.
Всі  спогади  десь  зникли  у  імлі,
І  дощ  змиває  їх  сліди  примарні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Салтан Николай

Чужа

[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли  причин  життя  не  бачив,
Я  часто  згадував  тебе,
Не  замінив  я  цим  нестачу,
Але  здавалось  біль  мине.

І  все  минуло.  Більше  того  -
Минула  молодість  моя,
Поміж  розгубленого  броду
Ти  стала  так  мені  чужа.

Не  гріють  очі  волошкові,
Не  вабить  твій  жагучий  стан,
Бо  впився  цим  уже  доволі,
Бо  ти  отрута  для  життя.

Розбіглись  коні  вітробокі,
Хоч  той  табун  в  дитинстві  пас.
Отак  кохання  -  вітер  в  полі,
А  я  йому  життя  віддав.

Ти  долю  з  іншим  збудувала
І  в  серці  знов  кохання  є,
А  я  збираю  з  листопаду
Те  листя,  що  до  ніг  впадЕ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата поступления 15.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Алексей Ткаченко

Эталон верности

На  плитке  надгробной  затёрты  слова,
Пустынна  могила,  замята  трава,
Забыт  человек  и  душа  позабыта,
На  ржавой  оградке  калитка  закрыта.

Всё  вроде  бы  буднично  так  и  привычно,
Но  в  гуще  травы  слышен  звук  необычный  –
То  пёс  старый  лижет  потёртый  гранит,
И  ночью,  и  днём  он  тоскливо  скулит.

Он  ждёт  терпеливо,  настойчиво  верит  –
Вернётся  хозяин,  в  объятьях  согреет,
Погладит  по  шерсти  и  лапу  пожмёт,
И  будущим  днём  на  охоту  возьмёт.

Но  тихо  сегодня  на  кладбище  том,
Лишь  где-то  вдали  под  высоким  крестом
Доносится  долгий  протяжливый  вой  –
То  преданный  пёс  нарушает  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450062
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Михайло Плосковітов

моєму Ангелу…

стомився  ангел  за  моїм  плечем
крильми  торкнувся  скронь,  присівши  стиха
плачем  і  сміхом,  словом  і  мечем
відважно  боронив  від  горя-лиха

знесилено  заснув  в  моїх  руках
згорнувши  в    благодаті  книгу-повість
я  знаю:  Ти  –  печаль  моя  гірка,
моя  журба  і  –  небайдужа  совість  -  
 
душа  на  шмаття,  шрами  від  боїв
удень,  у  ніч,  у  спеку,  у  морози
щораз  мене  гарячим  серцем  грів
(та  мовчки  витирав  з  обличчя  сльози)

жалів…надіявсь…за  гріхи  –  молився  -  
підносив  в  небо,  піднімав  у  вись…
боявсь,  коли  я  каменем  котився
та  підставляв  плече,  щоб  не  розбивсь

гіркого  трунку  випивши  до  краю
пробач,  що  проганяв  до  брами  в  рай
хоч  раз  в  житті  –  тебе  заколихаю…
спи,  Ангел  мій,  спи  Ангел,  засинай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата поступления 28.01.2011
дата закладки 19.09.2013


She said: gray...

Дерева-листоноші…

До  наших  ніг,  
неначе  кошеня,
що  прагне  ласки,  
пригорнулось  літо.

І  вже  його  
несміло-тихе  «няв»
в  долонях  заховав  
осінній  вітер.

Він  рве  із  рук  
нечитані  листи,
що  нам  сумні  
дерева-листоноші
роками  вже  не  можуть  
донести.

В  них  наші  вірші!..

…  теплі  і  хороші…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Михайло Плосковітов

Льонька…

Для  неї  не  скінчилася  війна.
Самотня  мати,  біль  ламає  спину.
Давно  побила  коси  сивина,
Жде  сина,  і  не  вірить,  що  загинув..

Перебирає  кутники-листи,
Скупі  рядки,  написані  з  окопів:
про  те  як  зміг  Дніпро  перепливти,
а  без  онуч  понатирались  стопи.

Тут  пише  син  про  хату,  сіножать...
ось  мріє  косу  батька  поклепати…
І  знов  про  те,  як  вороги  спішать,
Підтягуючи  танки  і  гармати.

А  потім  …  обірвалися    листи,
занило  щось  у  материнськім  серці,
І  намертво  схрестилися  світи
На  синовій    червоній  гімнастерці.

…Війна  минула,  звуки  канонад.
Життя  -  щасливе  більше  снами.  Снами,  
де  в  гімнастерці  молодий  солдат
вертається  дорогами  до  мами.

Схилився  сивий  явір  за  вікном,
а  мати  жде-чекає,  сина  Льоньку,
лиш  час  читає  під  настільником  
стару-стару,  пожовклу  похоронку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423786
дата поступления 09.05.2013
дата закладки 19.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.09.2013


Віталій Назарук

Нам мудрості добавили роки

І  дожили…  У  нас  вже  сивина,
Хоч  юність  ще  стоїть  перед  очима…
Життєві  нерви,  мов  туга  струна,
Бринить  тужливо  в  нас  поза  плечима.

Нам  мудрості  добавили  роки
І  внуки,  як  пташки  защебетали,
Та  повертаємось  в  дитинство  залюбки,
У  рідний  дім,  який  зовемо  раєм.

І  кожен  крок,  як  стиглий  колосок,
Життєвим  урожаєм  повнить  діжу,
Хоч  до  кінця  не  вивчений  урок
І  ще  не  час  життя  знімати  лижі.

Ще  варто  подолати  довгий  шлях,
Лижню  життя  проторити  родині,
Засіяти  розорені  поля
І  відлетіти  в  журавлинім  клині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449996
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Алексей Ткаченко

Мы - лишь стая воронья

В  заброшенном  осеннем  парке
Нет  ни  фонтанов,  ни  аллей,
Там  страшно,  как  в  забытом  замке  –
Пугают  в́ороны  детей.

Там  жутко  долго  находиться  –
Скрипят  засохшие  дубы,
Листва  отчаянно  кружится,
И  лошадь  рвётся  на  дыбы.

Смешно  ли  дивно,  но  когда-то
Здесь  детвора  пускала  змей*,
Играли  весело  котята,  
А  на  краю  бежал  ручей.

Всё  это  в  прошлом,  мой  читатель,
Пришли  другие  времена,
Где  наш  король  лишь  угнетатель,
А  мы  –  лишь  стая  воронья.  


Змей*    —  привязной  летательный  аппарат

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449649
дата поступления 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013


Marisong

Солодка брехня

Знайди  мене  у  сірих  буднях,
Щоб  розігнати  їх  наз́авжди,
Бо  я,  неначе  та  приблуда,
Живу  в  сіт́ях  гіркої  правди.

Прийди  з  солодкою  брехнею
І  віднайди  мене  в  тумані,
І  просвіти  свій  шлях  зорею  –
Я  ж  від  сіяння  твого  встану.

Піду  дорогою  з  пустині
Своїх  думок  і  болю  в  серці  –
А  коли  вийду  з  павутини,
То  може  й  розум  вже  проснеться.

Й  скажу  тобі,  щоб  не  прих́одив,
Не  говорив  слова  короткі.
Щоб  доля  правди,  хоч  й  гіркої,
Здолала  вщент  брехню  солодку.


                                                                                                           //5.05.07//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449364
дата поступления 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013


Кадет

Виноватый солдат

Среди  множества  мифов,  сомнительных  фактов  и  дат
Возникает  немало  обидно-колючих  вопросов…
И  сдаётся  порой,  что  во  всём  виноват  наш  солдат,
Тот,  который  во  все  времена  был  надёжной  опорой  державных  колоссов…

Получается  так,  что  начальники  разных  мастей
На  беднягу-солдата  свалили  свои  недочёты
И,  попрятавшись  в  норы  кирпичных  своих  крепостей,
Продолжают  сводить  с  неудобной  историей  счёты…

Виноват  наш  солдатик  в  лихом  вероломстве  врага,
В  том,  что  натиск  сдержать  у  него  просто  не  было  мочи,
Что  не  с  той  стороны  наших  речек  круты  берега
И  такими  короткими  выдались  белые  ночи…

Это  он  виноват  в  том,  что  всё  получилось  не  так,
Что  трещала  по  швам  неприступная  крепь  обороны,
Что  дивизии  наши  легко  попадали  впросак
И  что  в  наших  окопах  так  быстро  кончались  патроны…

Это  он,  негодяй,  на  колени  поставил  страну,
Не  согнул  супостата  на  наших  границах  в  баранку…
А  потом  оказался  во  вражьем  тылу  и  плену,
Уступая  по  скорости  их  мотоциклу  и  танку…

Виноват,  что  в  нетопленой  школе  «валял  дурака»,
Что  за  злые  слова  мог  легко  оказаться  в  кутузке…
И  что  в  штабе  полка  не  смогли  допросить  «языка»,  -
Как  не  били  его,  а  он,  гад,  «нихт  ферштеял»  по-русски…

Виноват,  что  не  выдержал  голодно-жалобный  плач
И  не  сжёг  урожай,  дабы  тот  не  достался  фашистам…
Что  в  сердцах  матерясь,  самострела  латал  военврач,
А  его  расстреляли  за  то,  что  не  «стукнул»  чекистам…

Виноват,  что  в  воздушном  бою  не  устроил  таран,
Что  не  сразу  узнал,  как  пускать  под  откос  паровозы…
Что  скончался  в  замшелом  лесу  партизан  не  от  ран,
Что  не  только  к  врагам  беспощадны  родные  морозы…

Есть,  пожалуй,  какая-то  доля  солдатской  вины
В  том,  что  сразу  не  вышло  рога  обломать  «Барбароссе»…
И  поэтому  помнить  уроки  той  страшной  войны
Мы  должны,  чтобы  гарью  не  пахли  не  только  июньские  росы…

22  июнь  13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432935
дата поступления 22.06.2013
дата закладки 16.09.2013


Дід Михалич

Я ПОСТАРІВ ДАВНО В СВОЇ 17



Я  постарів  давно  в  свої  17.
Я  не  хотів,  та  якось  довелось…
Однолітки  щосили  веселяться,
А  я…  філософ…  Трясця  йому!  Ось..

Ось  знов  сиджу  і  думаю  про  літо…
Десь  заблукала  знов  ота  зима…
Не  певен  я,  чи  є  тут  сенс:  жевріти,
Якщо  вогню  не  буде  і  нема…

Давно  вже  філософію  став  вчити,
Про  пристрасті  читав  і  почуття…
Та  сам  себе  питаю  «Нащо  жити?!
У  чому  сенс  проклятого  життя?!»

«Ну  що  воно  –  життя,  чого  вартує»,  -  
Волаю  я  до  всіх,  вже  ледь  живий.
Та  сірий  натовп  слів  моїх  не  чує,
Холодний  він  завжди,  завжди  чужий…

І  я  один,  не  знаючи  як  жити,
Копаю  істину,  ну  де  ж  у  неї  дно?
Я  можу  плакати,  сміятись  чи  тужити…
І  вмерти  навіть!..  Людям  все  одно…

Я  зрозумів  закони    всіх  світів.
І  сни  вже  дивні  якось  мені  сняться…
Хоч  як  би  я  змінити  все  хотів  –  
Та  ні…  Старий  я  вже,  в  свої  17…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438511
дата поступления 20.07.2013
дата закладки 16.09.2013


ДжоніПол

…для вас "Секс"…

...для  вас...

...для  вас  "Любов"  -  це  на  межі  еротики  із  фільмів  Тінто  Брасса  і  порнографічно  оголеного  інтиму,  для  мене  "Любов"  -  це  терпкий  час  із  запахом  бергамоту,  заварений  ще  до  світанку  і  записка  на  холодильнику  "...Тільки  тебе"  -  і  головне  щоденно,  бо  любить  мене  ще  сонним  і  із  щетиною...
...для  вас  "Друзі"  -  це  сукупність  безликих  невмотивованих  хронічно  залежних  від  алкоголю  осіб,  які  власне  із  вами  через  те,  що  фінансованих  здобутків  у  вашій  кишені  вистачає  або  на  довший  час,  або  на  дорожче  "бухло"...для  мене  "Друзі"  -  це  коли  помер  його  тато,  і  я  просидів  із  ним  до  ранку,  бо  також  любив  його  старого,  але  п'ятитонні  фури  на  нічному  шосе  не  відають  реєстру  душевних  відносин...
...для  вас  "Секс"  -  це  теж  саме,  що  у  вашому  значенні  любов,  тільки  із  нотками  власної  фантазії  або  уривками  пам'яті  дешевих  кінострічок...для  мене  "Секс"  -  це  коли  торкаєшся  її  тіла  і  відчуваєш  ледь  вловимий  запах  її  бажання,  невидиму  силу  її  кохання  і  неоціненну  суміш  її  довіри...
...для  вас  "Сьогодні"  -  це  пустота  ідей,  що  не  тривожить  бо  приспана  у  цигарковому  димі  настільки  глибоко,  що  її  уражені  хронічним  туберкульозом  викрики  губляться  між  метастазами  непотрібності...для  мене  "Сьогодні"  -  лише  почалось  і  тягнеться  десь  у  вічність,  як  клин  лелек,  що  охопили  кількістю  усе  небо  ген  до  Чумацького  шляху  і  тільки  рухом  своїх  потужних  крил  нагадають  мені  забуту  Ікареву  долю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434764
дата поступления 01.07.2013
дата закладки 14.09.2013


archic

В шепоте губ…

Что    Вы  молчите?  Мой  старый  знакомый  -
парк,  где  встречаются  жадные  стаи,
Гордых  ворон  ,  в  тишине  невесомой,
Да  Вы  конечно  остались  не  в  мае…

Дым  сигаретный  под  кожу  внезапно,
Фортепиано  раскроет  нам  карты,
Душ,  что  под  утро  несутся  обратно,
С  неимоверно  -  кричащим  азартом.

Стекла    закрыты  от  взглядов  наружных,
Некуда  спрятаться  в  осени  беглой,
В  днях  никому,  почему  то  ненужных.
Календари  нашей  жизни  оседлой  -

Выстрадав  всё  и  поняв  неизбежность,
Чайкой  взлетают,  а  после  -    о  скалы,
Встретив  свою  в  тишине  бесконечность,
В  шепоте  губ  одиноких  и  алых….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447452
дата поступления 05.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Чернець

Фатально-патріотичний

 Так,  я  знаю,  що  скоро  помру
Але  це  надає  мені  сили
Не  спустити  життя  на  нулі,  
А  завершити  все  красиво.
Не  в  бридкій  лікарняній  палаті
Чи  в  полоні  хмільного  туману
А  на  ганку  рідної  хати
Затуливши  від  сонця  рану.
В  цьому  світі  я  лиш  піщинка
Одна  з  тих,  що  складають  годинник
Моя  смерть-чергова  зупинка
На  шляху  до  волі  країни.
Я  не  знаю,  чи  Бог  таки  є
Буду  в  пеклі,  чи  може  в  раю
Моя  віра  -  це  моя  земля
І  за  неї,  як  треба,  помру.
Ти  пробач  мене,  рідна  ненько
І  татусю,  як  зможеш,  пробач
Зупинилося  моє  серденько
І  пісень  я  не  чую.  Лиш  плач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448918
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Назар Розлуцький

"Сімнадцять хвилин до закінчення літа"

Сімнадцять  хвилин  до  закінчення  літа
І  нерви  скрутились  в  нейронний  клубок.
Розбита,  забута,  розтерта  й  зігріта
Пилинка  гальмує  ведмежий  мій  крок.

Безсоння  -  це  моя  хронічна  хвороба,
Що  виснажить  вщент  ще  міцний  організм.
рука  мимоволі  почісує  лоба,
В  душі  наростає  якийсь  нігілізм.

Сімнадцять  останніх  казкового  літа
Згубились  в  міжчассі  сезонів  і  пір
І  місяць  стовпом  ясно-білого  світла
Чатує,  неначе  Нічний  Командир.

3.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448513
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013


СамСін

Guess who?

Вона    була  настільки  кльовою,  що  від  неї  шаленіли  навіть  дівчата.  Про  її  кльовизну  всім  хотілося  кричати.
Вона  не  була  красивою,  хоча  її  руде  волосся  створювало  ілюзію  краси,  і  ця  ілюзія  була  реальнішою  за  саму  реальність.
Її  очі  могли  б  засліпити  сонце,  якби  не  сонцезахисні  окуляри  на  переніссі.
Вона  посміхалася.  Завжди.  Навіть  коли  на  її  обличчі  не  було  ані  натяку  на  усмішку.
Незалежно  від  того,  чи  ступала  вона  по  сухому  листі,  сніговій  кірці,  битому  склу  чи  навіть  по  чиїхось  розтрощених  мріях  –  це  була  музика.  Та  музика,  якій  неможливо  опиратися,  яку  не  вимкнути  звичним  кліком  пальця  по  кнопці.
Вона  часто  хворіла.  Інколи  навіть  невиліковно.  І  ніколи  не  ковтала  таблеток,  пілюль,  жалю,  образ  та  сліз.
Вона  часто  бувала  агресивною.  Настільки,  щоб  уявити  світ,  що  руйнується  під  шузами,  благаючи  про  прощення…Хоча  ні,  благаючи  про  ковток  коли  і  чогось  до  пива…Та  ну  їх  всіх…
Вона  співала.  В  метро,  в  клозеті,  на  дахах  будинків,  в  супермаркетах,  вдома  на  табуретці….хм…як  в  дитинстві?  Дайте  мікрофона!
Чутно.  Ледь.  Вона  замовкає.  Інколи  це  смішно,  інколи  страшно.
Вона  прийде,  коли  не  покличеш,  і  піде,  якщо  не  пригостити  філіжанкою  кави  і  мандаринкою.
Вона  інколи  хоче  бути  сивою  і  старою,  щоб  підкреслити  вічну  нестаріючість  своїх  очей.
Вона  одягнена  в  кольори.  Всі  й  одразу.  Вітер  розпилює  їх,  але  вони  неодмінно  повертаються,  кожного  разу  комбінуючись  у  нове  химерно-мозаїчне  марево.
Вона  цікава.  Заглядає  у  всі  шпаринки,  у  вікна  31-ого  поверху,  у  порожні  нори,  в  очі  незнайомців/-ок,  в  серце  людини  на  операційному  столі.  Так.
Вона  літає…  змайструвала  собі  крильця  з  пір’я,  поліетилену,  сторінок  минулорічних  газет  із  статтями  про  політику…ай…тягне  донизу…    Домайструвала  пропелер  з  кольорових  вітрячків.  Летить.  Внизу  –  бабусина  ковдра  з  різнокольорових  клаптиків.  Тепла.
А  тепер  загадка:  якщо  підпалити  телевізійну  вежу  і  пожертвувати  мільйон  місцевому  театру,  купити  льодяників  і  розмальовку,  викинути  всі  спогади  у  сміттєпровід  і  стати  під  сонячним  промінням,  вдихаючи  повітря  шкірою  долонь…то,  хто  Вона?
Абсурд.  Ти  ж  знаєш  хто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448572
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Marisong

Медовий присмак твоїх губ

Малюю  в  помислах  твій  погляд,
Повільно-зважену  ходу.
А  на  губах  ще  не  схолонув
Медовий  присмак  твоїх  губ.

Я  той  нектар  п'ю  вечорами
І  надпиваю  кожен  день.
Його  мені  на  вічність  стане,
Бо  твій  цілунок  -  то  едем.

І  хоч  тебе  немає  поруч,
Й  навряд  чи  я  тебе  знайду,
Та  мед  тих  слів,  що  ти  промовив,
Я  не  змиваю  з  своїх  уст.

 
                                                                                                                     //12.09.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448673
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

Там… де залишається ніч…

Там...  де  залишається  ніч  -
За  горами  твоїх  образ,  
За  стежками  моїх  провин...
Ми...  позбулися  протиріч  -
Мудрий  Місяць  вислухав  нас,
Вітер  витер  слід  від  сльозин.

Там...  де  сонце  променем  крізь
Учорашньо-завтрашній  день
Спалить  біль  гірких  помило́к.
Ми...  відкинули  чорну  злість,
Що  вселилася  між  легень,
Та  вхопили  кисню  ковток.

Там...  де  ранок  росами  вмив,
Вивів  зайві  плями  чорнил
І  підкинув  чистий  листок  -  
Хтось...  гріхи  усі  відпустив,
Дав  наснаги  набратись  сил,
Щоб  назустріч  ступити  крок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444998
дата поступления 23.08.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

А між нами двома…

А  між  нами  двома
Лиш  одна  магістраль
Простягнулась,  як  шовкова  нитка.
Кермо  міцно  трима,
Тисну  я  на  педаль
Від  кохання  злегка  напідпитку.

Кілометри  нудні
Все  біжать  стрімголов,
Обганяють  населені  пункти.
І  здається  мені,
Що  далека  любов
Є  найкращим  від  долі  дарунком.

На  дорозі  нічній
Світлом  ввімкнених  фар
Освічу  я  свої  перспективи.
Був  ще  вчора  нічий,
А  сьогодні  вівтар
Розглядаю  не  так  полохливо.

А  між  нами  двома
Вже  один  тільки  крок  -  
Сантиметри  до  тебе  рахую.
Урочисто  луна
Між  троянд  пелюсток:
″Я  життя  своє  тут  припаркую″.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446824
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

Священнослужитель

Присвятив  себе  Господу  він...  Він  священнослужитель,
Який  кожного  дня  між  людей  ширив  Божий  закон.
Але  часом  коли  по  неділях  в  церковну  обитель
Приходила  вона  —  він  ховав  погляд  свій  між  ікон.

Як  обітницю  дав  –  ні  на  мить  не  лякав  його  сумнів,
У  призначенні  тому,  що  вибрав  свідомо  колись.
Він  не  думав...  не  знав...  він  не  бачив  ще  тої  красуні
Від  якої  весь  внутрішній  світ  кардинально  змінивсь!

Почуття  під  табу  і  постійні  душевні  тортури...
Він  боровся  як  міг...  він  до  неба  невпинно  взивав!
Та  зітхали  лиш  церкви  старезної  купол  і  мури
Як  на  сповідь  схилилась  вона,  а  він  їй  сповідавсь...

Вона  встала,  пішла.  Він  залишився  наче  розп'ятий.
Оглянулась  сказати:  ″А,  знаєте,  Бог  -  є  любов″...
Чи  ти,  Боже,  на  нього  зійшов,  чи  він  просто  проклятий?
Людям  не  зрозумілий,  відлучений  з  Твоїх  церков...

З  нею  в  серці,  із  Богом  в  душі  йде  упевненим  кроком,
Хоча  знає  чекають  випробування  чималі.
Може  там,  на  тім  світі  це  вилізе  все  йому  боком  -  
Він  до  пекла  готовий,  а  рай  вже  пізнав  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Dyed Fox

Із відчаю

У  осені  свій  план  є  щодо  настрою  –  
Здається,  в  думці  злива  буде  вічною,
Хоч  за  вікном  погода  є  прекрасною.
Пишу  листи  схвильовані  із  відчаю.

Стараюсь  акуратно  і  з  повагою,
Щоб  мова  була  ввічливо  логічною,
Та  дощ  в  душі  сміється  зі  зневагою  –  
Ламаю  пера,  рву  папір  із  відчаю.

Кидаю  в  ящика  конверт  й  за  звичаєм
На  відповідь  огорнену  опікою
Я  кілька  днів  з  тривогою  і  відчаєм
Очікую,  очікую,  очікую.

10  вересня  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448644
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Рижулька

ЗУСТРІЧ З МИНУЛИМ… А МОЖЕ…

3давалося,  все  зникло  в  часових  порталах.
Душа  завмерла  в  марному  чеканні.
Життя  за  течією  пливе  далі.  
І  дні  картинами  збігають  монотонні.

Та  раптом  погляд  твоїх  очей  синіх,  
Що  загубились  в  пам'яті  давно.
Здавалося...  І  почуття  присипав  іній...
Та  серце  знов  тріпоче...  Ожило.

Вуста  згадали  смак  твоїх  цілунків...
Від  них  миттєво  пломенів  бажань  вогонь.
І  тіло  моє,  і  твоє...  без  обладунків...
Від  ласк  твоїх  ідем  у  пристрасті  полон.

Твоя  усмішка...  Ніжність  слів...  І  кава...
Наших  єднання  в  спогадах  сердець...
Руки  твоєї  дотик...  Не  забава...  
Та  чи  початком  стане  той  кінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата поступления 03.09.2013
дата закладки 09.09.2013


Юліанка Бойчук

Ніхто не знав його тайни (пRоза)

#3

Наступного  дня  вони  домовились  зустрітись  у  кав*ярні.  Їх  зустрічі  були  напрочуд  дивними.Вона  не  давала  свій  номер  телефону,  він  шукав  її  по  соц  мережах,  але  так  і  не  зміг  знайти.Вони  просто  домовлялись  на  якийсь  час.  Це    зараз  здається  дивним,  але  ще  років  з  п*ятнадять  тому,  так  і  було.  

Він  прийшов  трохи  раніше,  знаючи,  що  вона  завжди  приходить  вчасно.  Зазвичай  він  сідав  біля  вікна,  але  сьогодні  йшов  дощ,  дивитись  на  похмуре  місто  не  хотілось  зовсім  і  він  нирнув  у  віддалений,  але  такий  затишний  куточок.  Взяв  меню  і  став  чекати  на  неї.  

У  дверях  показалась  парасолька,  а  за  нею  випорхнула  і  вся  Надія.  Серед  похмурих  обличь  всієї  кав*ярні  вона  була  промінцем  світла.  Здається,  навіть  при  першій  зустрічі  вона  так  не  світилась.  Зустрівшись  з  ним  поглядом,  вона  посміхнулась  і  йшла,  трохи  підстрибуючи  —  дитина  і  є  дитина.  

-Привіт,  горець!  -  простягла  вона  руку  так,  як  завжди  здоровались  чоловіки.  Він  потиснув  у  пів-сили  зі  сміхом.
-Чому  горець?  Ти  загадала,  що  я  житиму  вічно?
-То  скоріше  не  я,  а  твої  батьки.  
-Тобто?  
-Це  значення  твого  імені.  -  вона  подивилась  у  вікно  і  раптом  схвильовано  додала  .  -  Треба  скоріше  замовити  каву!
-Чому  скоріше?  Думаєш  тебе  швидко  вигонять?
-А  раптом  дощ  закінчиться  і  я  не  встигну  випити  з  ним  кави?  
Він  не  став  сперечатися  і  підізвав  молодого  офіціанта.  Коли  запашна  кава  стояла  на  столику,  а  за  вікном  ще  мирно  лив  дощ,  вони  знов  продовжили  розмову.  
-То  моє  ім*я  означає  “горець”?  Я  не  знав  цього.
-Так,  дослівно  щось  типу  “той,  що  стоїть  на  горі”.  Наступних  віхідних  їдемо  в  гори.
-Це  ти  мене  так  спитала?  І  що  я  там  забув?  
-Себе.  Чом  би  ні,  а  раптом  це  знак.  А  якщо  ти  саме  там  відкриєш  для  себе  щось  важливе,  вічне?  
-Мене  дивує  твоя  імпульсивність.  Зазвичай  так  речі  плануюються.  
-Зазвичай  такі  речі  просто  відтягуються,  а  потім  все  одно  вирішуються  в  останню  хвилину.  Життя  таке  коротке,  не  варто  витрачати  ті  хвилини  марно...    Розкажи  щось  про  себе.  
-Що  саме?  
-Що  на  цей  момент  здається  тобі  найважливішим...
-Це  таємниця.
-І  як  звуть  цю  таємницю?
-Не  хочу  про  це.  
-Взагалі-то  я  і  питала  не  про  це.  Я  питала  про  тебе.  
-Про  мене  нема  чого  розказувати.  Все,  як  у  всіх.  Можеш  запитати  щось,  якщо  хочеш.

Надя  мовчки  дивилась  йому  у  вічі.  Він  не  відводив  погляд.  Цьому  його  ще  в  дитинстві  навчив  тренер  зі  східних  єдиноборств.  Сила  у  погляді.  
-Не  тисни  на  мене.  -  засміялась  вона.  -  що  ти  робиш,  коли  лишаєшся  наодинці?
-Еее...  Сучасний  світ  полегшив  проблему  самотності.  Інтернет,  ігри,  фільми...  в  принципі  я  навіть  люблю  цей  час.
-Ти  тікаєш  від  себе.  І  брешеш  собі...  -  з  сумом  подивилась  вона  у  вікно.
-Ну-ну,  продовжуй.  Я  слухаю.
-Ти  не  любиш  самотність.  -  сказала  вона  і  уважно  подивилась  Оресту  у  вічі.  Він  трохи  смикнув  головою,  але  очі  не  відвів  —  звичка  відпрацьована  роками.  -  Навіть  боїшся  її.  Знаєш,  що  робить  дитина,  коли  хоче  сховатися  від  світу?
-Закриває  обличчя  руками?
-Так.  А  ти  закриваєш  очі  своїми  фільмами,  іграшками,  думками-примарами.  Ти  думаєш,  що  ховаєшся  таким  чином  від  себе,  але  твоє  внутрішнє  я  тебе  прекрасно  бачить.  І  воно  не  відпустить  тебе,  як  би  ти  не  відвертався  від  нього.  Воно  буде  стукати  у  твої  сни,  воно  буде  підривати  твої  фізичні  сили,  воно  висушиватиме  тебе  емоційно,  але  точно  не  покине.  

Він  провів  вказівним  пальцем  над  верхньою  губою    і  задумлено  подивився  на  неї.  По  його  реакції  неможливо  було  зрозуміти:  чи  він  згодний,  чи  взагалі  не  задумувався,  чи  вважає  ці  розмови  за  пусту  маючню.  Надія  розуміла,    зараз  він  міг  просто  сказати  їй,  щоб  не  забивала  йому  голову  своєю  духовністю  і  піти.  І  жити  тим  життям,  де  ніхто  не  намагається  відкрити  йому  очі,  бо  так  само  заплющує  їх  —  тільки  чимось  іншим  —  їжею,  телевізором,  алкоголем,  гонитвою  за  модою,  тощо...  Вона  нервувала  всередині,  але  була  непорушною  зовні.

-Це  просто  ти  —  не  така,  як  інші.  -  сказав  він  після  короткої  паузи.  -  Так  всі  живуть,  Надю,  і  ніхто  про  таке  не  думає.  
-А  ти  знаєш  хто  і  про  що  думає?    Ти  знаєш,  про  що  насправді  мріють  твої  друзі,  а  не  те,  про  що  вони  всім  розказують?  Хто  від  чого  страждає?  Хто  про  що  молиться?  І  нарешті,  хто  ніби  і  живе  спокійно,  але  все  одно  кожного  дня  відчуває,  що  щось  не  так?  А  ти  знаєш,  скільки  зараз  самогубств?
Він  поклав  ліву  руку  на  правий  кулак,  і  знов  торкнувся  губ.  Здається,  він  щось  думає,  але  який  хід  приймуть  його  думки  —  невідомо.Їх  хотілось  сказати  ще  багато  —  закидати  його  фактами,  питаннями,  навіть  відкрити  тему  смерті  і  сенсу  життя,  але  вона  розуміла,  що  так  їх  розмова  перетече  в  банальну  філософію  і  ніхто  не  зробить  жодних  висновків.  Це  немов  святковий  стіл  —  їжі  багатезно,  а  шлунку  користі  ніякої.  Вона  мовчки  чекала  на  відповідь.  Якщо  він  сам  не  захоче  зрозуміти,  вона  бессильна.  

-Не  люблю,  коли  мене  повчають.  
-Я  також.  
-Ми  схожі.  -  засміявся  він.  
-Хоч  в  дечому...  
-Ти  трохи  права,  але...  
-Що  тобі  втрачати?  Якщо  не  сподобається,  ти  завжди  можеш  врубити  свої  іграшки...

Дощ  скінчився,  Орест  проводжав  її  додому  промокшими  вулицями.  Калюжі  відзеркалювали  світ  вечірних  огнів,  немов  вони  розбились  на  шматочки  і  світили  знизу.  Пахло  дощем  і  дитинством,  або  першим  побаченням...  ці  відчуття  були  справжні...Він  вже  давно  не  відчував  нічого  подібного.  Якось  само  собою  його  рука  доторкнулась  її  руки.  Вона  забрала  руку.  
-Давай  домовимось  одразу—  ніякого  кохання.  
-Це  несвідомо.  Достатньо  вже  з  мене  кохань.
-Вірю,  але  про  всяк  випадок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447548
дата поступления 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Юліанка Бойчук

ніхто не знав його тайни… (проZа)

#2  

Він  прийшов  трохи  пізніше  від  неї.  Спізнився  на  побачення?  Чи  це  не  побачення,  а  просто  зустріч...  В  житті  інколи  стільки  незрозумілих  питань.  
-Вибач,  ти  вже  тут  довго?
-За  що  ти  вибачаєшся?  Це  ж  не  ділова  зустріч.
-Так,  але...Але  дівчата  зазвичай  нервують,  коли  до  них  запізнюєшся.  
-Аа.Он  ти  про  що.  Ти  міг  і  зовсім  не  приходити  —  це  ж  твоє  життя  і  твій  світ.  Яке  я  маю  право  на  те,  щоб  тебе  контролювати  і  диктувати,  що  робити?  Я  однаково  приходжу  сюди  майже  кожен  день.  
-Тобто  тобі  було  все  одно    -  прийду  я  чи  ні?
-Я  так  не  казала.  
-Навіть  не  спитаєш,  чому  я  запізнився?
-А  щось  серйозне?
-Та  ні,  просто  якось  не  подивився  на  час  і...
-Тому  я  і  не  ставлю  таких  питань  ніколи.  
-Тобто?
-Всі  відповіді  несуть  в  собі  щось  подібне  “збирався...забув...повертався...пробки...”.  Ці  розмови  не  приносять  абсолютно  ніякої    користі  і  взагалі  сенсу.  Пусте  втрачання  часу.  Так  можна  дійти  до  обговорювань  —  хто  о  котрій  снідав  і  якою  пастою  чистить  зуби.  Зараз  ти  тут,  треба  жити  теперішнім,  а  не  заражати  ці  хвилини  вірусом  минулої  втраченності.  
-Занадто  складно.
-Інколи  слова  все  тільки  ускладнюють.  Їх  придумали,  щоб  розуміти  одне  одного,  але  тепер  ми  отримуємо  лише  інформацію,  а  не  відчуття,  імпульси  душі.
-Філософія...

Надія  взяла  його  за  руку.

-Збираєшся  погадати  мені  по  руці?-  засміявся  він.  
-Я  не  вгадую,  я  читаю.  Я  навіть  не  думала,  що  все  так  погано.  
-Ворожки  завжди  кажуть  щось  типу  “ти  помреш  цього  року”.  -  знов  посміхнувся  він.
-Ти  не  смикнув  руки.  Навіть  імпульсу  не  було.  
-Я  мав  битися?
-Людина  завжди  якимось  чином  реагує  на  дотик,  тим  паче  незнайомої  людини.  Мав  бути,хоч  якийсь  імпульс.  А  тобі  ніби  все  одно.  В  мене  таке  враження,  ніби...  Не  знаю  як  пояснити,  ніби  тебе  немає...
-Здається,  твоя  філософія  трохи  діє.  -  знов  засміявся  він  і  м*яко  забрав  руку  і  відвернувся  у  бік.  
-Я  не  розкидуюсь  словами.  
-Ти  обіцяла  мене  лікувати  від  байдужжя,  але  тепер  зрозуміла,  що  я  хворий  безнадійно?
-Для  Надії  немає  нічого  безнадійного.  
-Оптимістично.  Але  хіба  Надія  —  це  не  просто  слово?  
-Звуки  імені  мають  своєрідну  енергетику.  Вони  залишають  слід  на  вдачі  людини...Я  хочу  тебе  з  деким  познайомити.
-Отак  просто  зараз?
-А  чого  ти  злякався,  тобі  ж  все  байдуже?  
-Я  не  злякався,  але  це  трохи...Втім...Дозволяю.  Можеш  знайомити.  
-Побігли,  ми  як  раз  встигнемо  на  он  той  трамвай,  що  виїхав  з-за  поворту.
-Що,  трамвай?  Я  не  збираюсь  їхати  трамваєм.  Давай  краще  я  візьму  авто,  тут  близько.  
-Ану  швидше,  як  не  встигнемо  на  цей  трамвай  —  підемо  пішки.  Принципово!  -  закричала  вона  і  побігла  вперед.
Вони  встигли  вскочити  у  трамвай  майже  на  останній  секунді.  Вона  так  щиро  раділа  цій  перемозі,  немов  дитина.  Він  не  зміг  не  засміятися,  дивлячись  на  неї.  
-Це  щасливий  трамвай.  -  прошепотіла  вона  йому.  
-Чому?  
-Дивись,  у  кондуктора  на  сидінні  кіт  спить.
-Велике  щастя  їхати  з  котом,  який  скрізь  гадить.  
-Ага,  величезне.  -  сказала  вона  з  посмішкою  і  подивилась  у  вікно.  
-Дайте  два  білетика.  -  звернувся  він  до  кондуктора.
-Навіщо  тобі  два?  Ти  ніби  не  займаєш  багато  місця.    -  відповіла  йому  вона  і  віддала  кондуктору  свою  гривню.  -  Нам  по  одному.
-Що  це  за  дурня?  Ти  навіщо  це  зробила?    -  він  навіть  образився  цій  дивній  поведінці.
-Просто  я  сама  хотіла  дати  тіточці  грошик.  -  закатала  вона  по-дитячому  губки.  
-З  ким  я  зв*язався.  -  плеснув  він  долонею  лоба.
-У    тебе  щасливий  білетик.  -  з  сяючою  посмішкою  сказала  вона.
-Можеш  забрати  його  собі.  
-Ні.  От  якщо  б  ти  купив  одразу  два  білетика  —  було  б  не  відомо  для  кого  він,  а  так  —  зрозуміло,  що  Всесвіт  дарує  тобі  знак.  
-Яка  радість.  
-Ти  маєш  його  з*їсти.  
-Що?
-Щасливі  білетики  треба  їсти.  
-Ти  здуріла,  так?  Я  не  буду  їсти  білет.  
-Тоді  я  з*їм.  
-Ти  зовсім  вже?  Ану  віддай.
-І  бажання  загадаю  за  тебе  сама.  Ти  не  віриш,  а  я  вірю.
-Я  не  вірю,  я    знаю.  
-Що  знаєш?  
-Що  до  нас  іде  контролер.  Запропонуєш  йому  зробити  тобі  ренген?
-Ваші  білети.
-Ми  загубили  один  білет,  але  я  заплачу  штраф  і...
-Наша  зупинка.  -  Майже  на  останній  секунді  Надя  смикнула  його  за  руку  і  вони  вистрибнули  з  трамваю.  
-Я  не  встиг  сплатити  штраф.  Негарно  вийшло...А  куди  іти?  Тут  же  немає  домівок...
-Так  до  нашої  зупинки  ще  хвилин  десять  було  їхати.  
-Нащо  ми    тоді  вийшли?
-А  ти  так  хотів  платити  штраф?
-Я  б  сплатив.  
-Ну  і  навіщо?  Прогулятися  трохи  нікому  не  завадить.  
-Ти  просто  вибух  якийсь...  Мені  тут  не  подобається.  Якось  сумно.  Саме  голе  поле,  нічого  цікавого.
-А  я  люблю  бувати  тут.  Можна  подумати  про  своє...  Тут  і  дихається  легше.  Світ,  немов  ренген  просвічує  кожну  твою  клітинку.  
-Куди  ми  йдемо?
-Побачиш.  Я  вчора  обіцяла  їй,  що  познайомлю  з  тобою.
-Але  ж  ти  сама  тільки  вчора  дізналася  про  мене.А  якщо  б    я  не  прийшов?
-Хм...Хто  останній,  той  ковбасятіна.  -крикнула  вона  і  побігла  вперед.  
-Ну  це  ще  ми  подивимось!  

Ніби  з  порожнечі  виросла  маленька  вуличка  з  чепурненькими  хатинками.  Небагато,  він  встиг  нарахувати  близька  десяти  дворів.  Вони  підійшли  до  залізних  воріт,  відкрили  калітку.  Зайшли    у  гарненький,  чистенький  дворик.  Ще  доцвітали  троянди,  рясніли  гортензії,  лобелії,  хризантеми,  айстри.  На  деревах  звисали  стиглі  яблука  і  груші.  Вибілена  хатка,  декілька  сарайчиків  і  літня  кухня,  на  якій  поралась  старенька  маленька  бабусі  у  теплім  халаті  з  високою  гулькою  на  голові.

-Мов  у  казку  потрапив.  -засміявся  він.  -як  бабусю  звуть?  
-Меланія.  -  шепотом  відповіла  Надя.  
-Добрий  день,  бабусю.  
-Доброго  дня,  онученько.  Хто  це  тут  з  тобою?
-Я  тобі  вчора  розказувала  про  цього  дивака.  Його  звати...-  і  повернувшись  до  нього  вона  підняла  бров,  немов  і  сама  здивувалась,  що  досі  не  знала  імені  свого  знайомого.  
-Орест.  Мене  звати  Орест.  Дуже  приємно,  пані  Меланія.  
-Який  гарний  хлопець.  Ну  проходьте,  я  напекла  яблучок  з  сирком  і  медом.  Чай  в  мене  найкращій  з  малинкою  і  молоком.
Весь  час    Меланія  розповідала  про  своє  дитинство  і  минуле  життя.  Ореста  здивувала  Надія.  Вона  так  уважно  слухала  свою  бабусю,  ніби  чула  ці  розповіді  вперше,  ставила  питання,  на  які  ніби  вже  знала  відповідь.  Тут  була  атмосфера  дивного  затишку  і  спокою.  Не  хотілось  нікуди  бігти,  а  все  сидіти  і  вести  вічні  розмови  про  життя.  

Вечоріло.  Їм  вже  був  час  іти.  

-А  ви  часом  не  знаєте  мою  онуку,  вона  також  живе  у  місті?
-Та  знаємо,  пані  Меланія.  Вона  завжди  вам  вітання  передає,  обіцяла  цього  тижня  провідати.  -  Відповіла  Надія.  
-Ну  спасибі  вам.  Заходьте  ще.  
-Обов*язково,  пані  Меланія.
-Хай  вас  Господь  береже,  Оресте.  

Вони  мовчки  йшли  вечірнім  полем.  Це  мовчання  тривало  декілька  хвилин.  Але  ці  хвилини  тягнулись  для  Ореста  вічністю.  Він  дивився  на  Надію,  а  вона  ніби  була  в  той  час  не  з  ним,  а  перебувала  десь  в  іншій  галактиці,  вже  летіла  до  котроїсь  з  зірочок,  що  нічка  запалювала  на  нічному  небі.

-Я  щось  не  дуже  зрозумів  кінець  нашої  розмови.  
-Моя  бабуся  хворіє  на  склероз.  
-Але  вона  такі  подробиці  згадувала  про  своє  життя!
-Я  не  знаю  чим  обумовлено  те,  що  вона  згадує.  Вона  практично  ніколи  нічого  не  розказує  про  вік,  коли  їй  було  більше  тридцяти.  Тому  дивно,  що  вона  взагалі  про  мене  пам*ятає.
-Але  спочатку  вона  тебе  впізнала.  
-Так  завжди.  Вона  вітається  з  онукою,  а  прощається  зі  сторонньою  людиною.  Ти  ж  бачив,  як  я  слухала  її  під  час  розмови.  
-Навіщо  це?  Хіба  це  не  втрачання  часу,  як  ти  кажеш?  
-Ні.  Бо  коли  людина  ділиться  з  іншою  своїм  минулим  —  це  не  обмін  інформацією,  це  обмін  душею.  Ти  бачив,  яка  вона  була  щаслива,  коли  ми  ставили  питання?  Коли  ти  цікавишся  минулим  людини  —  це  означає,  що  ти  приймаєш  її  душу.  Це  вище  слів...  Тепер  ти  розумієш,  чому  я  пообіцяла  її  познайомити  з  тобою?  Вона  все  одно  забула  ту  розмову,  але  в  той  момент,  вона  була  такою  радісною,  що  вона  —  настільки  важлива  людина,  що  до  неї  приходять.
-Тепер  розумію.  Але  хіба  забула?  Вона  зустрічала  нас  яблуками  з  чаєм.
-Вона  завжди  щось  готує,  незалежно  від  того,  прийде  хтось  чи  ні.  
-Нащо?
-Вона  каже,  що  їй  сумно  наодинці,  а  так  вона  показує  Богу,  що  до  неї  можна  привести  когось.  Я  знаю,  ти  скажеш,  що  це  дивно,  але  до  неї  часто  заходять  різні  люди.  Інколи  навіть  зовсім  незнайомі  туристи  стукають  саме  до  неї.  А  якщо  нікого  немає,  то  вона  сама  іде  пригощати  когось  з  сусідів.
-Раніше  я  думав,  що  зі  стариками  нема  про  що  балакати.  Вони  здавались  мені  непотрібними  людьми,  що  вже  віджили  своє.  Твоя  бабуся  напрочуд  жива,  живіша  від  мене  -це  точно.
-Орест  —  холодне  серце.  -  засміялась  Надійка.
-Орест...коли  ми  прощались,  вона  назвала  мене  по  імені!
-Для  мене  це  теж  загадка.  Вона  забуває  як  звуть  сусідку,  забуває  рідну  онуку,  а  тебе  запам*ятала.  Це  трошечки  диво.  Правда.  
-Я  —  особливий.  -  засвітився  Орест.
-Ще  б  пак.    -  розсміялась  Надія.  

Вони  їхали  в  старенькому  трамвайчику  і  мовчки  дивились  —  вона  у  вікно,  він  —  на  людей.  Йому  раптом  стало  цікаво,  а  чим  вони  всі  живуть?  Що  роблять  після  роботи?  У  що  вірять?  Про  що  мріють?  Про  що  думають,  коли  засинають.  Підійшла  кондуктор  і  він  згадав  денну  поїздку.  

-Яке  бажання  ти  загадала,  коли  з*їла  мій  білет?
-Не  можна  казати,  не  здійсниться!  
-Хоч  колись  я  про  нього  дізнаюсь?
-Коли  здійсниться,  тоді  й  дізнаєся.
-А  як  я  зрозумію,  що  це  воно?
-Це  ж  я  загадала  —  одразу  зрозумієш.  

...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447122
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Юліанка Бойчук

Ніхто не знав його тайни… (проза)

Ніхто  не  знав  його  тайни.  (ч.1)

Такий  самовпевнений,  такий  сміливий  і  гордий.  Він  не  боявся  нікого  в  цьому  житті.  Нікого  і  нічого,  окрім  одного...окрім  зими.  Зимою  він  нікуди  не  міг  подітися  від  себе.  Він  знав,  що  в  житті  немає  нічого  страшнішого  від  своїх  думок,  від  себе.  

І  Він  шукав  її  кожної  осені.  Він  шукав  її  особливу  і  неймовірну.  Таку,  про  яку  б  можна  було  сказати  “аналогів  у  світі  немає”.  Бажано,  щоб  все  було  при  ній  —красива,  розумна,  трохи  зухвала,  лиш  йому  покірна,  трохи  таємнича  і  звісно  ненабридлива.  Він  знаходив  її  кожної  осені.  Не  завжди  ідеальну,  але  завжди  знаходив.  Кожна  з  них  думала,  що  це  назавжди.  Кожна,  якої  не  була  б  вдачі,  втрачала  голову  і  звикала  до  нього.  І  тільки  він  знав,  що  все  скінчиться  з  приходом  весни.  Він  не  був  поганим,  не  був  жорстоким,  не  був  злим.  Він  і  справді  нічого  нікому  не  обіцяв.  І  сам  був  заручником  своїх  дурнуватих  принципів.  Ніхто  не  знав,  що  ще  в  юності  він  обіцяв  собі  ні  до  кого  не  прив*язуватись.  І  вже  багато  років  він  був  вірним  собі.  Так  він  почував  себе  впевненим,  так  йому  було  легше  і  спокійніше.  

Зазвичай,  він  дуже  чекав  на  весну,  бо  обраниці  ставали  дуже  спокійними  і  нецікавими  для  нього,  а  весна  немов  визвольняла  його  від  обов*язку  це  терпіти.  Кожного  разу  йому  ставало  настільки  нудно,  що  він  вже  і  сам  мав  сумніви  щодо  цих  пошуків.  

Але  з  нею...  З  останньою...Було  зовсім  не  так.  Чи  то  вже  серйозний  вік,  чи  то,  що  всі  друзі  оженились  і  мали  дітей,  а  він  один  все  так  само  холостякував,  чи  від  того,  що  дійсно  він  нарешті  зміг  покохати  і  зацікавитись  якоюсь  жінкою  насправді.  Він  боявся  весни,  мов  смерті.  Відраховував  дні.  Але  той  час,  що  хочеться  зупинити,  починає  бігти  ще  швидше.
Настав  березень.  Його  голова  вибухала  кожен  день  від  тих  думок.  

“  Але  ж  не  буває  нічого  вічного.  Колись  вона  захоче  від  мене  дитину,  захоче  стати  моєю  жінкою,  колись  і  вона  набридне  мені,  але  тоді  я  вже  не  зможу  кинути  її.  Тоді  я  просто  не  матиму  на  це  права.  А  може  навпаки,  вона  вирішить  викинути  мене,  мов  іграшку.  Я  ж  бо  так  і  не  зміг  збагнути  її.  Чи  зможу  я  перенести  зраду?  Як  же  мої  принципи...”

Третього  березня  він  просто  зник  з  її  життя.  Змінив  номер  і  ігнорував  повідомлення  у  соц  мережах.  Щоправда,  повідомлення  було  лише  одне.  Вона  виявилась  напрочуд  розумною  дівчинкою  і  не  діставала,  як  інші.  Не  бігала  за  ним.  Горда,  чи  що.  Спочатку  все  було,  як  завжди,  гулянки  з  друзями  до  ранку,  гонки  по  ночній  автостраді,  або  клуби,  алкоголь  —  він  встиг  скучити  за  цим  і  йому  знов  було  шалено  добре.  Але  недовго...  Кожну  хвилину,  коли  він  лишався  на  самоті,  рука  тягнулась  до  телефону.  Мозок  сам  придумував  виправдання,  сам  шукав  приводу  позвонити,  і  чорт  забирай,  згадував  кожну  хвилину,  коли  вони  були  разом,  кожну  рису  її  обличчя  і  все  сканував-сканував  натовп  людей,  щоб  знайти  її.  

Він  робив  абсурдні  речі  —  видалив  номер  з  телефону,  який  знав  напам*ять,  видалив  її  сторінку  з  друзів,  на  яку  заходив  анонімно  кожний  вечір  і  ранок,  видалив  всі  повідомлення  і  фотографії,  але  все  одно  згадував  кожне  її  слово  і  погляд.  Він  не  знав,  що  у  цих  діях  немає  сенсу,  поки  не  розберешся  зі  своєю  головою...  Просто  він  ще  ніколи  нікого  не  намагався  забути...Просто  не  вмів.  Настало  те,  чого  він  так  боявся,  в  його  серце  прийшла  зима.  Так-так,  надворі  вже  підходило  літо,  а  в  серці  —  люта  морозна  зима.  Тепер  вона  була  з  ним  незалежно  від  пори  року.  Він  вирішив  написати  їй.  Якусь  дурню,  чи  просто  “привіт”,  але  вона  вже  більше  двох  тижнів  не  світилась  “онлайн”.  Її  номер  виявся  “поза  зоною”...  І  тепер  він  просто  не  міг  знайти  собі  місця  —  здається,  що  з  ним  обходились  так  само,  як  і  він.  
 
Але  він  таки  знайшов  її.  Чи  може  не  він,  а  доля.  Бо  вони  зіткнулись  випадково,  в  натовпі.  Вона  посміхнулась  і  привіталась.  Йому  хотілось  просто  сховати  її  в  обіймах  від  всього  світу,    та  він  трохи  опустивши  очі  побачив,  як  її  руку  тримала  інша  рука.  Він  просто  не  помітив  його  одразу,  бо  бачив  одну  лиш  її...  Здається,  вона  і  справді  була  щаслива...  Світилась...

Пекельно  літо  не  принесло  нічого,  окрім  розпачу  і  безсилля.  Нещадне  сонце  висушило  всі  його  сподівання  і  мрії,  дні  пронеслись,  мов  блискавка  і  знов  підступала  осінь.  Він  обіцяв  собі,  що  як  тільки  життя  подарує  йому  кохання,  то  він  не  відпустить  своє  щастя  вже  ніколи.  І  не  ставитиме  експериментів,  не  дотримуватиметься  безглуздих  принципів.  Але  Вона  все  так  само  посміхалась  світу  з  нових  фотографій  в  обіймах  того,  хто  не  відпустив  її.  І  він  кожного  разу  обіцяв,  що  більше  не  дивитиметься  ті  фото,  але  все  одно  відкривав...  Немов  отримував  насолоду,  від  того,  що  краяв  собі  серце.  Кохання  з  ненавистю  так  схожі.  І  цей  біль  він  вже  настільки  ж  кохав,  наскільки  і  ненавидів  раніше.  Він  заполонив  усю  його  свідомість.  Але  щось  мало  залишитись.  Якась  крихітна...

-Надія.  
-Що?
-Вам  не  вистачає  надії.  
-Не  розумію.  
-Ви  дуже  сумний  і  знетомлений.  Чи  це  все  осінь?  
-Це  все  осінь.  -  повторив  він  відлунням  слів  цієї  дивної  дівчини,  що  підсіла  до  нього  в  парку.  
-А  я  люблю  її.  Вона  така  неповторна.  Хочеться  просто  вистрибнути  з  цього  тіла  і  літати,  літати.  Знаєте,  мені  так  жаль  птахів,  що  відлітають  у  теплі  країни.  
-Чому?  -  з  байдужістю    запитав  він,  дивлячись  десь  собі  під  ноги.  
-Вони  не  зможуть  відчути  цей  особливий  дух  осені.  Її  запах,  колір,  смак.  
-Вони  не  багато  втрачають.  Якщо  вже  мріяти,  то  я  теж  десь  полетів  би.  Подалі  звідси.
-Від  себе  не  влетиш.
-Це  правда.  Але  я  зараз  про  осінь.  Не  люблю  її.  Втім,  я  здається,  взгалалі  нічого  не  люблю.
-Звісно,  хіба  можна  полюбити  те,  чого  не  бачиш,  не  чуєш,  не  відчуваєш?  
-Я,  по-  вашому  інвалід,  чи  що?  Я  не  сліпий,  в  мене  відмінний  слух,  хоч  я  і  не  розумію,  до  чого  тут  він...  мені  все  одно  до  того,  от  і  все.
-Фізично  ви  здоровий.  Але  є  духовна  інвалідність.  Вона  зветься  байдужістю.  Це  найстрашніша  хвороба...
 Він  з  цікавістю  підняв  очі.  Вона  здалась  йому  жінкою  без  віку.  Ніколи  не  знаєш  скільки  їм  дати  —  чи  то  трохи  більше  двадцяти,  чи  трохи  менше  п*ятидесяти.  Вона  була  просто  жінкою  —  майже  без  макіяжу,  хвилястим  золотистим  волоссям,  ямочкою  на  підборідді,  і  на  щоках,  щирою  посмішкою  і  напрочуд  дивним  світлим  обличчям.  “Це  так  важко  пояснити  словами,  але  вона  ніби  випромінює  світло  очима”  -  спало  йому  на  думку.  “Занадто  розумна  і  показно  добренька”  -  пронеслось  слідом.  
-Цікаво...  Чим  від  неї  лікують?  Може  любов*ю?  -  він  вклав  у  цю  фразу  стільки  горечі  і  сарказму,  скільки  тільки  могло  вмістити  це  просте  слово  “любов”.  
-Ні,  що  ви!  Це  ж  так  само,  як  сказати  хворому  -  “лікуйся  здоров*ям”.  -  він  був  здивований.  Раніше  йому  тільки  дорікали  в  тому,  що  він  нікого  не  любить,  а  тепер,  здається,  навіть  розуміли.  
-То  чим  же  тоді  це  лікується?  
-А  погодься  з  тим,  що  тобі  і  справді  не  вистачаєте  надії?Тоді  скажу.  
-В  мене  немає  ніякої  надії.  Кажи  вже.  
-Тепер  є.  Вибач,  мені  вже  час.    Давай  завтра  по  обідні.  На  цьому  ж  місці.
-Як  хоч  звати  тебе?
-Надія.  -  сказала  вона  і  дзінко  розсміялась.    

...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446853
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Салтан Николай

Люблю я сум під час дощу

[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю  я  сум  під  час  дощу,
Під  гул  дерев  в  поривах  вітру,
Люблю  у  небі  нічний  шум
І  спів  птахів  вже  трохи  тлінний.

Тому  що  осінь  за  вікном
І  журавлі  летять  у  вирій,
І  я  гортаю  той  альбом,
Де  збереглись  останні  миті.

Сумую  я  під  гул  дротів,
Що  вітер  рве  з  усеї  сили.
Сумую  я  …,  але  хотів,
Щоб  ми  були  лише  щасливі.  

Та  не  вернути  час  назад,
Хоч  і  не  раз  того  хотіли.
Роки  життя,  як  листопад  -
Вмирають  зірвані  вже  квіти.

Це  розумієм  кожен  раз,
Коли  на  дворі  править  осінь,
Коли  життя  дає  аванс,
Але  цінити  ми  не  в  змозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата поступления 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013


*Adam & Eve*

Письмо

[color="#544399"][i][b]Пишу  письмо,  который  день,  
Но  нужных  слов  не  нахожу.
И  небо  хмурое,  как  тень,
И  не  от  холода  дрожу…

Не  знаю,  что  тебе  сказать,
А  к  горлу  подступает  ком,
Но  не  могу,  же  я  молчать,
Душа  покрыта    серым  мхом.

Да!  Напишу:  как  я  люблю,
Что  без  тебя  вновь  в  тупике!
Но  об  одном  сейчас  молю:  
Не  дай  стечь  жизни  по  руке!

Часы  и  сердце  бьются  в  такт,
Они  все  знают  обо  мне.
Готовит  мозг  новый  теракт
И  расслабляется  в  вине…

Дым  обнимает  потолок
И  время  движется  к  утру,
Опять,  сгоревших  чувств,  поток,  
Поймает  ветер  на  лету…[/b]
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446813
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013


*Adam & Eve*

Одни

[b]Мы  как  одни  в  этом  огромном  мире,
Стеной,  сплошной,  закрылись  из  дождя...
И  лишь  вдвоем  в  прямом,  пустом  эфире
Свои  чувства  вещаем,  день  о  то  дня.

Снова  одиноко  в  нашей  квартире,
Стираются  грани  забытого  сна.
Душа  под  прицелом  в  жизненном  тире.
Опять  убиваешь  и  сводишь  с  ума.

Прикасаясь    к  тебе  мысленным  взором,  
По  телу  проходит  знакомая  дрожь.
А  сердце  и  разум  заняты  спором:
Поверить,  иль  нет,  в  твою  сладкую  ложь.

И  знаю,  что  буду  вновь  тебе  верить,  
Мне  нравится  слепо  идти  за  тобой.
Любовь  мою  уж,  ни  чем,  не  измерить.
И  ради  нее,  брошусь  в  адский  я  бой.

Даже  в  бою  том,  погибнуть  не  страшно.  
Ты  слышишь  стук  сердца?  Он  лишь  для  тебя!
А  наши  мечты  и  все,  что  так  важно,
Закроем  от  всех  мы  стеной  из  дождя.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445895
дата поступления 28.08.2013
дата закладки 03.09.2013


*Adam & Eve*

Запитання

[b]Хто  ж  знає:  де  рай,  а  де  пекло?
Де  правда  та  грішна,  а  де  свята?
А  на  душі  вже  геть  не  тепло,
Немає  нам  до  світла  вороття.

Інь  та  Янь  в  думках  переплелись,
Повсюди  янголи  та  демони.  
Знов  два  полюси  в  один  злились.
І  не  узнати  нині,  де  вони.

Може  не  має  пекла  й  раю  
І  не  присутній  сенс  в  цьому  житті?  
З  народження  до  смерті  -  краю,
Часом  живемо,  як  у  забутті.

Та  сонце  все  ж  на  небі  сяє
І  віру  в  краще  променем  несе.  
Й  жити  совість  допомагає,
 І  надія  є,  що  збагнемо  все.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446311
дата поступления 30.08.2013
дата закладки 03.09.2013


archic

Особенный крой…

Расплакались  листья    под  тенью    гранита,
Найдя  свой  последний  приют.
А    солнце  холодное  будто  софитом  ,
В  глаза,  что  давно  не  поют.

Смеются?  Но  где-то  в  душе  незаметно,
Не  верится  в  осень,  опять,
Приходит  нежданно,  уныния  тщетны,
И  не  повернуть  время  вспять.

Как  будто  бы  треск  от  винила  и  холод,
По  нежным  и  терпким  губам,
Сентябрь  не  нов  но,  по  прежнему,  молод,
Как    давний    невидимый  шрам.

Все  будет.  И  проще  ловить  очертанья,
Прекрасной  поры  наугад,
Сказать  бы,  но  сдавит  у  самой  гортани,
Слова    как  дожди  ,невпопад.

Уснет  в  позолоте  цветная  природа.
Настанет  тревожный  покой.
Немного  печали  до  нового  года,
Осенний  особенный  крой…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444443
дата поступления 20.08.2013
дата закладки 28.08.2013


Спайдер

Піксіль душі

В  момент  цей  14:37  неділі  мого  законного  вихідного  01.06.2013  на  цьому  сайті  66  чоловік,  з  яких  9  прихованих.  Здебільшого  прихованих  я  не  читаю  і  тих  що  викладують  в  стовпчику  з  правої  сторони  теж,  я  читаю  тих,  хто  є,  якщо  встигаю.  Тобто  тих  хто  в  лівому  стовбчику  неприховані.  Деякі  з  них  досить  швидко  викладують  вірші  і  йдуть  гуляти  чекаючи  через  певний  проміжок  часу  відгуків.  Творів  багато,  відгуків  ще  більше.  Чим  краще  ти  себе  пролекрамуєш  тим  більше  людей  тебе  прочитає.  Чим  більше  ти  відпишеш  коментарів,  тим  більше  людей  примусиш  відчути  себе  потрібними  автору(  потрібними  звучить  надто  жорстоко,  краще  скажем:  автор  сприймає  аудиторію  авторів).  Запутано  та  нескладно.  Я  твердо  впевнений,  що  вірші  Шевченка,  Пчілки  чи  Франка,  проза  Мирного,  Барки  і  твердь  навіть  зарубіжних  авторів,  без  свого  тяжкого  авторитету,  були  б  сприйняті  з  заздрісною  ворожістю.  Ні  не  тою  "я  теуб'ю",  а  "я  зможу  краще".  Серед  авторів  є  цілком  цікаві  особистості,  деякі  лише  починають  свій  шлях,  інші-  старожили  у  яких  в  запасі  по  кілька  акаунтів  для  підтримання  авторитету(або  просто  побачити,  як  їх  читатимуть  без  тяжко  набутого,  майже  брендового,  ніку).
 Я  пишу  просто  і  відразу.  Мій  текст  вилавається  прямо  з  думок,  це  не  натхнення.  Це  не  супер-пупер.  Непродумані  слова,  і  на  скільки  правдиві  вирішувати  вам,  але  звернімо  увагу  на  прихованих.  Ховаються  лише  ті  хто  бояться.  Бояться,  щоб  їх  спіймали  на  брехні,  зловили  на  ледарстві  і  цілком  можливо  тікають  від  своїх  сутинерів.
 Я  не  вірю  в  існувння  душі,  як  душі.  Для  мене  душа-  це  пам"ять,  спогади,  думки  і  почуття  спровоковані  останніми.  Те  що  зникає  і  лишається.  Це  нескладно,  але  з  церковним  фанатизмом,  який  так  оберігає  душу,  вам  не  зрозуміти,  як  із  атеїстичними  поглядами  Геракла.
 Якщо  душа  є  то  вона  повинна  бути,  все  що  є  матеріальне.  Як  пояснити  туземцю,  що  струм  тече  по  дроту  і  що  неможна  сувати  в  розетку  пальці?  Просто,  сказати:"Табу"-  неможна.  Струм  цілком  матеріальний.
 Уявіть  душу  матрицею,  дисплеєм.  Де  кожен  піксель-  це  частинка  душі  з  іншого  життя.  Можливо  іншого  минулого.  Душа  цілісна,  поки  пікселі  не  биті.  Але  душа  не  монітор...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428749
дата поступления 01.06.2013
дата закладки 28.08.2013


БрЮнЕтОчКа

Душа…

А  у  меня  сейчас
душевный  карантин…
Устала  я  от  подлости
и  боли,
от  безразличных  к
горю  спин,
от  тех,  кто
посильней…  да  на
мозоли…
А  у  меня  там
санитарный…  год
и  закоулков
генеральная  уборка…
Проходим  мимо,
любопытствующий
народ,
пока  ту  рану  не
затянет  коркой…
Туда  сейчас  всем
посторонним  вход
закрыт,  забит,  завален
всем,  чем  можно…
И  даже  тем  «героям,
что  в  обход»,
прорваться  с  тыла
будет  очень  сложно…
Там  на  сегодня  нет
свободных  мест
для  «диарейных»  и
«верблюдных»  тоже
и  тех,  кто  небольшой
свой  крест
спихнуть  другим
старается…  Но  всё  же,
пройдёт  когда-нибудь
тот  карантинный
срок…
Для  не  предавших,
верных  мне  друзей,
для  тех,  кто  так
любил,  дождаться
смог,
устрою  день  открытых
я  дверей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443425
дата поступления 15.08.2013
дата закладки 23.08.2013


Любов Ігнатова

О, як мені тебе не вистачає …

О,  як  мені  тебе  не  вистачає!  ..
Якби  ти  знав,  то  б,  мабуть,  прилетів
Із  інших  міст  ...із  всесвіту  окраïн...
Хоча  б  цілунком  вранішніх  вітрів  ...

Я  так  бажаю  доторкнутись  знову
Теплом  долонь  до  рідноï  щоки  ...
А  хочеш,  заспіваю  колискову,
Пущу  до  тебе  хвилями  ріки?  ..

А  ти,  десь  там,  у  зародку  галактик,
Ïï  почуєш  серцем  ...І  душа,
Згорнувши  тіло  у  маленький  клаптик,
Зіп'Є  її  з  Ведмедиці  -Ковша  ...

І  ти  прийдеш  ...  Із  ранку  ...Може  й  зночі  ...
А  може  ...Але  ти  -прийдеш!!!  
І  прошепочеш  пелюстково  :"Хочу  "...
І  моï  губи  знову  віднайдеш...

...О,як  же  я  сумую  за  тобою!  ..
Вже  виплакала  цілий  зорепад  ...
І  дозріває  тихою  журбою
Моïх  очей  солодкий  виноград  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата поступления 12.08.2013
дата закладки 20.08.2013


Любов Ігнатова

Солодкий вірш …

Солодкий  ранок  з  присмаком  ванілі
І  з  ароматом  кави  з  молоком
Розлився  млосно  у  моєму  тілі,
І  ловить  сонце  шОвковим  силком  ...

Солодкий  вітер  з  присмаком  сливОвим
Цілує  ніжно  шию  і  вуста  ;
Шепоче  тихо  листячком  вербовим,
Що  рання  осінь  грИбом  пророста  ...

Солодке  небо  у  хмаркАх  зефірних
Згортає  сни  у  райдужний  сувій,
Збирає  роси  із  троянд  манірних,
Щоб  виткать  крила  полохливих  мрій  ...

Солодкий  ти,  після  п'янкоï  ночі,
Ще  сповнений  бажання  і  тепла,
Мене  легеньким  дотиком  лоскочеш
Солодкого  кохання  -джерела  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата поступления 15.08.2013
дата закладки 20.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013


Шон Маклех

Камінь-вістун

                           «Клянусь  тим,  чим  клянеться  мій  народ,  
                               не  гідно  воїну  вертатись  живим,  
                               кинувши  на  погибель  свого  короля.»
                                                     (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Ти  знаєш  –  я  згадав:  у  Дубліні  дощить.
Так  сумно,  коли  літо  верховодить
Всі  ті  ж  краплини.  І  життя,  як  мить
Посеред  міста.  Червень  котить
По  небу  хмари,  а  пастух  мовчить:
Той  –  в  біле  вбраний.  Сивочолий,
Що  від  нудьги  цей  острів  траворунний
Засіяв  міфами.  Колючками  пісень.
Бо  недарма  оцей  мокряк  понурий
Землі  друїдів  провіщає  день  –  
Отой,  що  справжній.  Із  роси  й  туману*
Я  книгу  склав  в  зелене  вбрану.
І  позабув  на  мить,  що  кожен  пагорб  тут
Чиясь  могила.  Кожен  камінь  чкрут,
Вістун,  який  пророчить  неминуче.
А  я  собі  на  вересовій  кручі  
Ірландії-вдови  із  вітром  розмовляв,
Ім’я  безсмертне  Конайре**  назвав.

Примітки:
*    -  Насправді  з  роси  й  туману  у  нас  в  Ірландії  складають  пісні.  

**  -  Конайре  Мор  мак  Месс  Буахалла.  Скільки  стоять  зелені  пагорби  в  Ірландії  стільки  будуть  пам’ятати  про  нього…

***  -  Калідаса  писав  колись  «Хмара-вістун»,  але  в  нас  в  Ірландії  був  колись  камінь-вістун.  Був.  А  де  він  зник  –  ніхто  й  не  знає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата поступления 15.06.2013
дата закладки 17.08.2013


Салтан Николай

Не целуй ты солнце губ…

[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу  тебя  я,  дождь,
Ну  не  падай  милой  на  ресницы,
С  глаз  ее  пусть  лучше  ложь
На  моих  останется  страницах.

Не  целуй  ты,  солнце,  губ,
Еще  я  тайком  не  насладился,
Может,  молод,  даже  глуп
Я  как  ветер  на  руки  б  ложился.

Не  печаль  мою  тоску,
Вечер  тихий,  памятью  вчерашней,
Мне  осталось  жить  к  утру,
Как  и  листьям  осени  опавшей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата поступления 13.08.2013
дата закладки 17.08.2013


Alex-dr_7(tericon)

Та тільки страждає ця щирість в очах

В  душі  двері  навстіж,  та  вогник  в  очах,
Є  місце  для  авантюризму,
Шукається  щастя,  втрачається  час  -  
це  наслідки  від  романтизму.
А  мрій  так  багато,  мов  янголів  в  снах,
Так  хочеться  жити  й  радіти...
Та  тільки  страждає  ця  щирість  в  очах  -
відвертість  в  жорстокому  світі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439681
дата поступления 26.07.2013
дата закладки 31.07.2013


Юліанка Бойчук

Разговор с Луной…

[img]http://cs308521.userapi.com/v308521394/3aa4/pVQ7tFNXmhY.jpg[/img]Луна  сегодня  просто  безупречна,
Так  вычурно  и  тонко  холодна.
И  в  платьице  роскошном  белоснежном,
Спадает  светом  белая  фота.  

Я  оторваться  не  смогла,  нет  силы.
Стою,  заворожённая,  гляжу…
Ах,  до  чего  ж  ты  всё-таки  красива!  
-  Родная,  я  ведь  замуж  выхожу!

Сверчки  вон,  слышишь,  наши  музыканты,
Марш  Мендельсона  исполнять  взялись,
А  ветер  темп  настраивал  анданте*,
Чтоб  в  первом  танце  с  музыкой  слились…

И  звёзды,  видишь,  ярко  как  сияют...
Да  лучше  фейерверков  и  цветов!
А  млечный  путь  рассыпался  до  края,
Как  лепестки  роз,  лилий,  васильков.

Послушай,  сколько  лет  тебя  я  знаю!
Ты  вечно  одинокою  была…
С  тобой  мы  это  часто  обсуждали,
На  небе  ты,  я  сидя  у  окна.  

Да…я  его  ждала  тысячелетья,
И  верою  своей  лечила  вновь
Не  только  наши  раны  и  увечья.
Я  миллиардам  отдала  любовь.  

-  И  кто  же  он?  Метеорит  ли  ветер?
А  может  дождь  иль  молнии  разряд?
И  как  тебя  он  раньше  не  заметил?...
-  Он  появился  пару  лет  назад.

Он  знаешь,  на  меня  совсем  не  воет.
Он  первый  волк  –  не  воет  на  Луну.  
Во  взгляде  его  что-то  вековое,
Что  не  подвластно  моему  уму.  

-Влюбилась  в  волка?  Ты  совсем  смешная?
-Да  посмотри,  как  смотрит  на  меня!
Он  не  скулит,  он  просто  понимает.  
Я  им  уже  давно  вдохновлена.

И  глядя  в  воды  ручейка  лесного  
Он  отражение  её  хотел  словить…
Она  ему  смеялась  очень  звонко.
Ей  только  с  ним  не  хочется  грустить.  

А  ветра  всё  мелодия  играла,
Я  с  ликованием  брела  домой.
На  небе  снова  звёздочка  упала,  
Луна  кричит:  «лови  букетик  мой!»  

анданте  -  умеренно  медленный  темп  в  музыке.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440281
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Dyed Fox

Ескіз. Полонина Заєць

Липневий  полудень.  По  глибокому  озеру  неба  швидко  пливуть  стада  пухких  овець-хмар.  За  ними  раз  по  раз  ховається  палюче  сонце.  Воно  сліпить  очі,  тому  мені  доводиться  одягнути  сонцезахисні  окуляри.  Крізь  них  без  остраху  дивлюсь  на  білий  диск,  що  сховався  за  згустком  пари.  Та  раптом  хмарка  зрадливо  тікає  і  тепер  мені  доводиться  стулити  повіки.  
Зосереджуюсь  на  відчуттях.  Полонинська  трава  коле  спину.  Вітер  шурхотить  нею,  шмигає  поміж  смерек,  на  що  ті  відгукуються  невдоволеним  шелестом.  Коники-стрибунці  завзято  тріщать  зі  всіх  сторін.  Часом  чути  набридливе  дзижчання  мармеладних  мух,  які  люблять  зависати  в  повітрі  прямо  перед  носом.  Гаряче  проміння  нестерпно  пече.
Нарешті  світило  ховається  знову  і  я  можу  роздивитись  все  довкола.  Праворуч,  на  краю  полонини,  виструнчились  височенні  смереки,  ховаючи  за  собою  Чорногóру*.  За  метр  від  мене  простягається  ґрунтова  дорога  з  колією  від  квадроциклів  прикордонників,  яка  зробилась  під  час  дощів.  А  ліворуч  красуються  Мармарóси**.  Вони  манять  крутістю  вершин,  таємничістю.  Їх  схили  вкриті  лісом  і  темними  кущами  àфенів****,  тому  здаються  чорним,  особливо  у  порівнянні  з  смарагдовою  Чорногорою.  Та  найбільше  притягує  погляд  окраса  всього  масиву,  його  найвеличніша  вершина  -  Попівàн****.  Його  грізний  вигляд  викликає  дике  захоплення  і,  невідомо  чому,  тремтіння  ніг.  Сонце  ніби  спеціально  не  освітлює  його,  додаючи  страхітливого  вигляду.
Мою  увагу  привертає  калатання  дзвоників.  Мабуть  це  бредуть  ті  ялівки*****,  яких  я  бачила  за  кількадесят  метрів  від  полонини.  Та  коли  звук  посилюється,  я  розумію,  що  дзвоники  більше  схожі  на  овечі  –  вищі  тембром.  За  кілька  хвилин  я  помічаю  джерело  звуку  і  дивуюсь  від  несподіванки.  З-поміж  дерев  виїжджає  юнак  на  гнідому  конику,  на  шиї  якого  вчеплене  брязкальце******.  До  сідла  приторочено  кілька  мішків,  тож  коник  йде  повільною  ступою.
--    Слава  Йсу!  –  гукаю  юнакові,  коли  той  проїжджає  повз  мене.
--    Навіки  слава!  –  відповідає  той  посміхаючись  (бо  не  часто  побачиш  дівчат,  що  лежать  собі  на  полонині)  і  прямує  далі,  де  дорога  ховається  в  лісі.
Поки  проміння  не  пробивається  крізь  хмари,  вітер  спритно  пірнає  своїми  холодними  руками  мені  під  сорочку,  змушуючи  шкіру  вкритись  сиротами.  Я  ще  раз  кидаю  погляд  на  масивну  тушу  Попівана,  підводжусь,  одягаю  наплічник  і  направляюсь  туди,  де  хвилину  тому  зникла  постать  вершника.

28  липня  2013  р.

*найвищий  гірський  масив  Українських  Карпат.  Розташований  на  схід  від  Полонинського  Бескиду.
**гірський  масив  у  Східних  Карпатах.
***Áфени  -  чорниці
****Попіван  (Піп  Іван  Мармаро́ський)  —  гора  в  Українських  Карпатах,  одна  з  вершин  Гуцульських  Альп  (частина  Мармароського  гірського  масиву).  Розташована  в  Рахівському  районі  Закарпатської  області,  на  кордоні  України  і  Румунії.  
*****корови,  у  яких  ще  не  було  приплоду.
******елемент  кінської  збруї.  Линва  з  дзвониками  і  бубонцями  різної  величини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440097
дата поступления 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Marisong

Ця пісня грала не для нас

Ця  пісня  грала  не  для  нас,
Та  ми  ішли  по  лезу  бритви,
Такий  у  нас  був  декаданс  -
Ламати  всі  стереотипи
Й  не  відступати  з  поля  битви.

Пліч-о-пліч  ми  проти  усіх
Ставали  битись,  мов  герої.
У  нас  один  був  оберіг  -
Одна  на  двох  любов  -  це  зброя!
І  ми  взял́и  її  з  собою.

Ми  всім  пішли  наперекір,
На  свій  мотив  зіграли  долю.
Й  лягла  та  пісня  на  папір,
Яка  писалася  війною,
Тепер  звучить  для  нас  з  тобою.

                                                         
                                                                                                                   //29.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440141
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

листи V самотності

"Навіть  така  дрібниця,  як  помах  крила  метелика,  може,  зрештою,  стати  причиною  тайфуну  на  іншому  кінці  світу."

Вона.

Привіт,  щоденничок  ...

Як  же  так  сталося,  що  в  моєму  житті  єдиним  співрозмовником  став  ти?  Я  повірила  в  любов  абсолютно  марно.  Писала  всі  ці  дурні  листи,  цьому  уявному  Йому  ...  Яка  ж  я  була  дурна!  Я  зовсім  одна  в  цьому  світі.  Я  розумію,  що  кожна  людина  в  сутності  назавжди  залишиться  самотньою,  страшно,  що  я  стала  боятися  цієї  самотності.  Я  не  знаю,  що  зі  мною  відбувається,  для  мене  стали  болісними  хвилини  наодинці  з  собою.  Хіба  любов  така?  Навіщо  вона  поневолила  мене?  Я  думала,  що  закохана  людина  згортає  гори,  літає  в  небесах,  дарує  людям  радість  і  щастя,  а  в  результаті  -  отримала  океани  сліз,  тортурні  хвилини  очікування,  привиди  у  вигляді  страхів,  що  він  зникне  з  мого  життя,  що  втрачу  його  назавжди  ...

Я  стала  більше  спати  ...  я  дуже  багато  сплю,  аби  не  думати.  Весь  тиждень  я  чекаю  вихідних,  щоб  зустрітися  з  Ним  ...  По  буднях  я  мовби  й  не  живу  зовсім,  а  перебуваю  в  якомусь  коконі  очікування  цього  самого  життя.  А  життя  це  триває  немов  політ  метелика  -  красиво,  але  дуже  мало.  Лічені  рівно  три  години  -  пролітають  секундами,  але  він  ніколи  не  затримується  більше  покладеного.  Він  каже,  що  весь  час  у  нього  розраховано.  І  називає  мене  дурним  дитям,  коли  я  кажу,  що  життя  вимірюється  в  емоціях,  а  не  у  годинах.

Пройшов  лише  місяць,  а  у  мене  геть  пропав  інтерес  до  життя,  адже  раніше  у  мене  було  стільки  питань,  стільки  захоплень,  а  зараз  -  ні.  Я  знайшла  Його,  але  втратила  себе.  Я  знаю,  що  йому  подобається  футбол,  що  він  вболіває  за  «Манчестер»  і  ніколи  не  пропускає  жодного  матчу,  його  улюблені  фільми  -  «Містер  Ніхто»,  «Сім  самураїв»,  «Адреналін»  -  я  їх  переглянула  кілька  разів,  щоб  краще  зрозуміти  його,  він  є  затятим  шанувальником  фотографії  Анселя  Адамса,  а  також  мистецтва  в  цілому  -  сюрреалізму  зокрема.  Коли  він  привів  мене  на  виставку  сучасних  витворів  цього  дива  в  стилі  хоррор,  якщо  чесно,  мене  мало  не  знудило  від  цих  картин.  Я  розумію,  що  в  багатьох  з  них  багато  сенсу,  але  було  стільки  гидоти,  що  хотілося  просто  бігти  звідти  ...  Йому  я  звичайно  ж  нічого  не  сказала,  адже  він  так  захоплюється  неординарністю  цих  художників  ...

 Вранці  він  незмінно  виходить  на  пробіжку,  і  чотири  рази  на  тиждень  відвідує  спортзал.  Він  ненавидить,  коли  незнайома  людина  намагається  до  нього  доторкнутися,  коли  чай  в  чашці  не  доливають  до  самих  країв,  перебирати  документи  і  розкладати  їх  по  папках,  зате  терпіти  не  може,  коли  у  когось  бардак  на  робочому  столі  комп'ютера  або  флешці,  гучні  розмови  в  автобусі,  фісташкове  морозиво.  Він  не  засинає  без  ковдри,  в  9  вечора  він  відключає  телефон  -  і  стверджує,  що  будь-яка  справа  почекає  до  5  ранку.  Я  колись  запитала:  «А  якщо  нещасний  випадок  або  пожежа?»,  А  він  як  завжди  впевнено  відповів:  «Давай  об'єктивно.  Я  -  лікар?  Ні.  Пожежник?  Ні.  Так  чим  я  зможу  допомогти?  ».  Будь-яку  іншу  людину  я  перестала  б  поважати  після  таких  слів,  а  послухавши  його  -  задумалася,  адже  все-таки  в  чомусь  він  правий.

Я  кожен  день  тільки  й  роблю,  що  заучую  його  звички  та  уподобання  від  і  до.  А  що  я  знаю  про  себе?  Що  я  люблю?  Я  зовсім  все  розгубила  і  забула  ...  Хто  я?  Навіщо?  Є  просто  Він  і  якась  подоба  його  тіні  ...  Але  найстрашніше  не  це  ...  сьогодні  перша  маленька  трагедія.  Сьогодні  субота,  а  я  навіть  не  можу  вийти  зі  свого  маленького  кокона  ...  Я  немов  відродження  чекала  його  приїзду,  а  він  скинув  коротку  смс  -  «Вибач,  мала,  справи.  Побачимося  на  наступних  вихідних.  »Перше  бажання  -  розбити  телефон,  перша  емоція  -  лють  і  відчай,  потім  думки  -  від  з'їсти  цілком  торт  до  напитися  і  відправитися  з  подружками  в  клуб  ...

 Але  хандра  перемогла.  Втупившись  в  одну  точку  я  просиділа  близько  півгодини.  А  потім  пішла  в  парк  ...  Природа  заспокоює  мене  куди  краще,  ніж  солодощі  та  алкоголь  ...  та  й  без  неприємних  наслідків.  Я  йшла  і  не  бачила  ні  людей,  ні  машин,  нічого  навколо  ...  просто  якесь  спустошене  я  з  очима,  не  виражають  абсолютно  нічого  ...

Допленталася  до  якогось  дерева  ...  і  ось  пишу  ...  тобі  ...  кому  мені  ще  писати  ..
Все-таки,  напевно,  варто  подзвонити  подрузі.  Кажуть,  коли  у  тебе  депресія,  самотність  -  не  найкращий  друг  ...


Він.


Я  досі  вірю  в  тебе...  Хоча,  напевно,  даремно.  Варто  було  залишатися  таким  же  циніком,  як  і  раніше  і  не  думати  про  якісь  дива.  

Я  відчуваю  тільки  зпустошеність,  якої  раніше  не  було...  Я  не  придумав,  правда...  таке  враження,  що  ніби  ти  покинула  мене...  покинула,  так  і  не  зустрівши..

Любов  -  отрута  ...

А  й  справді  так  ...  Коли  часто  говорять  «люблю»,  а  після  ця  людина  з  твого  життя  зникає  -  спробуй  вирвати  це  з  себе  ...  Спробуй  жити  далі.  Без  цього  «люблю».  Ні,  жити-то  можна  ...  Але  як  воно  -  так  жити?  Коли  здається,  що  тебе  в  будь-яку  мить  розірве  зсередини  ...  Коли  хочеться  впасти  на  коліна  посеред  вулиці  -  і  кричати  ...  Від  болю.  Від  відчаю.  Від  любові.

Але  як  і  будь-яка  отрута,  малими  дозами  любов  корисна  ...  Адже  якщо  ти  не  чуєш  «люблю»  ніколи  -  в  цьому  теж  нічого  хорошого  немає.  Ти  не  говорила  ніколи  ...  Але  я  вигадав  твоє  люблю,  і  тому  тільки  я  винен  у  тому,  що  зараз  зі  мною  коїться  ...

Ні,  я  не  думаю  про  тебе  завжди  і  скрізь.  У  мене  повно  інших  думок  ...  Але  варто  лише  згадати  ...  На  щастя,  я  згадую  все  рідше.  І  я  розумію,  чому  ти  обрала  саме  такий  спосіб  відшити  мене  ...  Повне,  незаперечне  ігнорування.  Найбільш  болісно.  Найбільш  швидко.  Ти  так  думаєш  ...  Може,  якби  я  не  розумів  мотиву,  то  це  і  подіяло  б  ...  Але  нажаль  ...

Ну  да  ладно,  досить  ниття.  Ти  не  моя.  Точка.  І  ніколи  нею  не  будеш.  Я,  мабуть,  і  сам  не  правий  у  своїй  кілька  дитячій  упертості,  все  ще  чіпляючись  за  почуття  ...  Але  я  не  можу  інакше.

 Жити  -  так  з  усіма  злетами  і  падіннями,  любити  -  так  відчайдушно  ...  Приблизно  так.  Я  не  можу  просто  так  забути.  Не  можу  просто  піти  і  знайти  іншу.  Та  й  смішно  ...  Іншу  ...  Ти  -  найкраща  для  мене  ...  Так,  може  я  і  не  гідний  кращої  ...  Але  чи  це  привід  вибирати  гірше?  Ту,  яку  я  не  буду  любити?  Відносини  заради  відносин  ...  До  чого  обманюватися?  Вони  не  заповнять  порожнечі  всередині.  Навіть  скоріше  навпаки  ...  Або  наповнять,  але  чимось  не  дуже  приємним.  Ні.  Я  повинен  впоратися  сам  ...

І  сьогодні  моє  ліки  -  кіно  ...  хоч  щось  же  має  змінитися  в  моєму  існуванні  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440161
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Андерсон*Л*С*IV

"Доля  ніколи  не  помиляється,  це  людина  доволі  часто  розуміє  її  знаки  неправильно,  або  просто  не  помічає".

Він

Я  втомився.  
У  мене  криза  скрізь.
У  усіх  сферах  життя...

Вже  скільки  разів  я  чув,  що  в  житті  все  дуже  просто  -  треба  розглядати  його  по  шматочках  -  і  обов'язково  десь  повинно  бути  добре.  А  там  просто  відштовхнутися  -  і  вперед...  Ну  зрозуміло...  Знаєш,  я  по-справжньому  ненавиджу  себе.  

Я  розглянув  своє  життя.  Я  розклав  його  по  поличках  родина/дружба/стосунки/творчість.  І  ще  багато  всього.  Не  важливо.  За  що  б  я  не  взявся,  скрізь  мене  чекають  одні  лише  невдачі.  Немає  жодної  людини,  жодного  заняття,  в  якому  я  б  знайшов  себе.  А  ще  я  настільки  слабкий,  що  не  можу  довести  жодної  справи  до  кінця.  І  усі  ці  справи  немов  висять  на  мені  додатковим  вантажем,  ще  раз  доводячи,  який  я  невдаха,  і  притискаючи  мене  до  землі.  

Ти,  швидше  за  все,  думаєш,  що  чоловіки  не  повинні  плакати.  Ну  і  правильно.  Я  не  плачу...  Я  вию.  Як  загнаний  вовк,  розрадою  якому  служить  лише  місячне  світло.  І  моє  світло  -  це  Ти...  

Дивно,  але  у  мене  останнім  часом  іноді  трапляються  просвіти.  Хоча  напевно,  я  сам  собі  все  придумую.  І  я  ненавиджу  себе  за  це.  Навіщо  це  придумувати?  Усі  живуть  реальним  життям,  а  що  я?  Окрім  тебе  у  мене  нікого  немає.  Але  і  тебе  НЕМАЄ.  Я  упевнений  на  сто  відсотків,  що  ніякої  Тебе  немає.  Я  -  шизофренік,  мабуть.  Але  пофіг,  мені  зараз  потрібно  хоч  комусь  виговоритися,  а  папір,  як  то  кажуть,  все  стерпе.

А  якщо  Ти  є...  Я  тебе  ненавиджу.  Де  ти,  коли  мені  так  погано?  Якщо  ти  одна  з  тих,  з  ким  я  намагався  побудувати  стосунки,  то  чому  ти  зробила  мені  так  боляче  і  навіщо  ти  мені  тепер  потрібна?  ...Потрібна.  Звичайно,  потрібна.  Це  немислимо.

Невизначеність  і  нерішучість  -  це  дві  найстрашніші  речі,  які  можуть  бути.  Наш  найголовніший  страх  -  не  сама  смерть,  а  то,  що  там  потім  і  чи  буде  це  потім?  Але  і  за  життя,  невизначеність  сковує  тебе,  а  нерішучість  завдає  остаточного  удару.  Я  більше  не  хочу  невизначеності.  І  тому  залишаю  лист  тут...  Під  багаторічним  шаром  листя  і  гілок  в  лісі  неподалік...  

Тут  я  вирішив  поховати  усе  своє  минуле.  Свої  думки  і  невдачі.  І  навіть  думки  про  тебе.
Ти  давала  мені  надію,  але  я  не  можу  сподіватися  на  щось  вічно.  Це  лише  відбирає  мої  сили.

Пробач.


Вона.

Привіт,  мій  новенький  щоденник!

Я  така  щаслива,  що  навіть  не  можу  описати  свій  стан  словами.  Нарешті  я  зустріла  Його.  Виявилось,  відшукати  його  з  тисячі  -  простіше  простого.  Я  написала  всього  декілька  листів  і  нарешті  доля  звела  нас.  Чорний  пес  не  даремно  з'явився  в  моєму  житті  -  до  друга.  Хоча  я  не  відразу  зрозуміла,  що  до  чого,  але  життя  все  розставило  по  своїх  місцях.  

Смішно,  але  пес  вже  тоді  відчув  цей  таємничий  зв'язок  між  мною  і  моїм  героєм,  і  напевно,  приревнував  навіть.  До  речі,  коли  мій  чорний  друг  втік  від  мене,  я  все-таки  спробувала  його  відшукати.  Схопивши  нашийник,  я  вибігла  з  дому    і  довго  тинялася  довколишніми  вулицями,  але  його  ніде  не  було.  Зневірившись  у  пошуках,  я  сіла  на  лавку  в  скверику  біля  нашого  будинку  і  поставивши  лікті  на  коліна,  закрила  обличчя  долонями.  З  боку  здавалося,  що  я  плачу,  але  я  не  плакала,  просто  втомилася  і  засмутилася.  Нашийник  з  логотипом  "MU"  залишився  лежати  поруч.

-Так-так...    Ну  я  теж  в  шоці  від  останньої  гри  "Манчестера",  але  не  можна  ж  так  убиватися!  -  почувся  поруч  чийсь  упевнений  голос  з  нотками  глузливості.  
-Це  не  моє,  це  собаки.  -  почала  щось  сплутано  пояснювати  я,  і  піднявши  голову  побачила  того  самого  хлопця,  з  яким  зустрічалася  вдень.
-Знов  ти?!  -  із  здивуванням  вигукнув  він.  І  додав  вже  із  сміхом.  -  а  нашийник  навіщо  зняла?  Вдалося  зірватися  з  поводка?  
-Не  боїшся  поруч  стояти,  а  то  хіба  мало  отримав?
-А  ти  чого  така  безстрашна?  Собаки  біля  тебе  вже  немає,  якщо  ти  не  помітила.

І  понеслося.  Слово  за  слово.  Він  приголомшливий.  У  нього  таке  почуття  гумору,  пронизливий  погляд,  сліпуча  посмішка,  з  ним  добре  і  спокійно,  як  ні  з  ким,  я  нібито  за  стіною,  з  перших  хвилин  я  зрозуміла,  що  йому  можна  довіряти,  він  -  особливий,  він  -добрий.  і  я  навіть  вибачилася  потім,  що  накричала  на  нього.  І  до  речі,  він  насправді  фанат  "Манчестера".  Це  неймовірно!  

Про  собаку  я  йому  розповіла,  він  посміхнувся,  правда  він  не  вірить  в  долю,  але  моя  розповідь  йому  сподобалася.  Я  вирішила  назвати  цього  пса  Андерсоном.  Адже  саме  він  сторив  для  нас  цю  дивну  казку.  Такий  собі  пес-чарівник,  що  розтанув  у  повітрі.  Мій  персональний  Андерсон.  Він  глузує  з  мене  і  називає  казкаркою.  А  я  називаю  його  своїм  героєм.  Тому  що  він  най-найкращий,    герой.  Такий,  як  я  і  думала.  А  люди  говорять,  що  мріяти  шкідливо.  

Ми  бачимося  по  вихідних,  в  інші  дні  він  дуже  зайнятий,  правда  іноді  базікаємо  по  телефону,  але  не  дуже  часто  -  він  не  любить  телефонні  розмови,  тому  що  невербальне  спілкування  дає  значно  більше  інформації,  та  і  взагалі  -  це  лише  втрата  часу,  адже  нічого  особливо  важливого  не  сталося,  а  про  все  ми  встигнемо  наговоритися  при  зустрічі.  Якщо  чесно,  я  зовсім  не  розділяю  його  думку,  я  навіть  рада  була  б  чути  його  сопіння  в  трубці,  не  кажучи  вже  про  голос,  але  з  іншого  боку,  він  правий,  всього  повинно  бути  в  міру.  хоча  для  мене  цей  захід  тяжкий.

Я  притягнула  його  у  свою  улюблену  кав'ярню,  правда  він  незмінно  замовляє  чай,  а  він  мене  -  на  футбол,  хоча  я  досі  не  розібралася  з  правилами  гри  і  вболіваю  за  тих,  у  кого  форма  красивіша.  А  ще  ми  слухаємо  різну  музику  і  дивимося  різні  фільми,  і  книги  він  не  любить,  а  я  обожнюю  читати,  зате  він  чудово  малює,  і  я  із  задоволенням  дивлюся  на  його  творіння  -  це  справжні  шедеври.  Все-таки  здорово,  що  ми  такі  різні!  Я  тепер  можу  поглянути  на  світ  іншими  очима.  

Хоча  я  не  завжди  його  розумію.  Він  якийсь  закритий,  таємничий  іноді.  Але  це  тільки  доводить,  що  він  особливий.  Я  приймаю  його  усього,  з  його  безглуздою  дратівливістю,  з  його  загадками,  з  його  "пробач,  я  найближчі  дні  буду  дуже  зайнятий,  наберу,  як  звільнюся".  -  це  найважче,  але  я  його  приймаю...  

тому  що  він  -  це  подарунок  долі..  

і  я  берегтиму  його  не  дивлячись  ні  на  що.  ми  пройдемо  цей  шлях  до  кінця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439926
дата поступления 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Листи С***.

"Ми  навчилися  задовольнятися  малим,  хоча  життя  -  на  подив  великодушне  і  завжди  хоче  обдарувати  нас  щедро".

Вона.
Сьогодні  зі  мною  сталася  дивна  історія.  Чудеса  часто  відбуваються  в  моєму  житті,  і  я  завжди  уважно  до  них  ставлюся.  

За  мною  ув'язався  величезний  чорний  пес.  Собаки  взагалі  часто  ув'язуються  за  мною,  але  таке  зі  мною  уперше.  Я  спочатку  злякалася,  величезна  псина  зло  гарчала  на  перехожих,  і  коли  він  рушив  в  мою  сторону  -  мені  дійсно  стало  дуже  страшно.  Намагаючись  не  робити  різких  рухів,  я  все  ж  трохи  прискорила  темп  і  сподівалася,  що  він  відв'яжеться,  але  він  підійшов  ще  ближче,  лизнув  мою  руку  і  встав  поруч.  У  цей  момент,  я  відразу  перестала  його  боятися,  пошарпала  його  загривок  -  і  поманила  жестом  услід  за  собою.  Він,  напевно,  голодний,  я  навіть  готова  залишити  його  у  себе  -  жалко,  такий  красивий  пес.  Взагалі,  говорять,  собака  прибивається  -  до  друга.  Що  ж  це  радує.

Він  йшов  поруч,  не  відстаючи  від  мене,  і  його  морда  посміхалася.  Чесне  слово,  собаки  уміють  посміхатися,  і  нам  людям  потрібно  б  цьому  у  них  повчитися.  Я  ніколи  ще  не  бачила,  людини,  яка  б  йшла  і  посміхалася  просто  так  всьому  що  є  -  сонцю,  траві,  небу,  людям.  Втім,  люди  визнають  таку  людину  божевільною.  Заздрю  цьому  псові,  йому  можна  тріумфувати  просто  так,  нікому  нічого  не  пояснюючи.  

Я  знову  пошарпала  його  загривок.  Посміхнулася  йому  із  словами:  "Все,  ти  вже  мій"?.  Підняла  голову  і  побачила…  Тебе.  Так-так,  я  чомусь  упевнена,  що  це  був  ти.  Такий  високий,  широкоплечий,  і  очі  такі  глибокі,  що  виражають  абсолютний  спокій  і  непохитність.  І  посмішка  -  ангельська  посмішка,  душа  тріумфувала,  дивлячись  на  те  ЯК  ти  посміхаєшся.  Господи,  та  я  в  той  же  момент,  не  замислюючись,  узяла  б  тебе  за  руку  і  відвела  на  край  світу.  Проте,  усі  думки  були  перервані  в  секунду.  Мій  пес  вискалився  і  почав  гарчати,  він  не  дав  би  підійти  до  мене  навіть  на  метр.  У  цей  момент  я  почула  твоє  упевнене,  з  нотками  нервозності  :  "Дівчина,  ви  б  намордник  наділи  йому".  Чесне  слово,  я  не  знаю,  що  зі  мною  сталося  в  даний  момент,  я  не  знаю,  звідки  у  мене  взялося  стільки  зухвалості,  але  в  секунду,  не  замислюючись,  я  випалила:  "Собі  намордник  купи,  ясно"?!.  

І  настала  тиша.Секундне  усвідомлення,  навіщо  я  це  сказала,  здалося  вічністю.  Мені  здається,  навіть  мій  супутник  здивовано  подивився  на  мене.  Видно,  що  ти  був  шокований,  але  що  я  могла  тепер  сказати?  Вибачатися?  І  показати,  що  я  взагалі  не  контролюю  спалаху  своєї  люті.  Ти  дивився  на  мене  таким  поглядом,  ніби  чекав,  що  я  дійсно  зараз  скажу  щось  зрозуміле,  але  я  лише  перехопила  твій  погляд,  і  гордо  підкинувши  голову  пройшла  мимо.  МОВЧКИ!!!  Мене  вразило,  що  всі  інші  події  сталися  мовчки.  Ніхто  не  зронив  не  слова,  хоча  могли  б  покричати,  як  бабки  на  базарі.

Насамперед,  коли  я  завела  пса  в  квартиру  -  я  налила  йому  води  і  відразу  пішла  на  кухню,  щоб  погодувати.  Вхідні  двері  залишила  незачинені,  занадто  метушилася,  а  коли  прийшла,  собаки  ніде  не  було,  тільки  порожня  миска  з  під  води  а  поруч.  нашийник  з  логотипом  "manchеster  united".  Собака  футболіста?...

Він

Хоч  ти  і  вигадана,  а  тебе  все  одно  не  виходить  викинути  з  голови.  Ти,  як  усі  дівчата,  не  поспішаєш  йти  зі  свідомості...  

Я  вже  абсолютно  загубився  в  часі...  Запитай  день,  число  -  і  я  напевно  полізу  в  кишеню  за  телефоном,  щоб  відповісти...  Якщо  б  не  робота  -  і  місяць,  напевно,  насилу  б  згадував.  Хоча...  Може  воно  і  до  кращого?  Скільки  вже  написано  про  Час?  Чи  дарує  воно  нам  щось  хороше?  Більше  схиляюся  до  думки,  що  ні...  Учора  ось  брів  у  черговий  раз  в  чергову  зміну  по  нічному  парку...  Як  завжди  з  незмінними  навушниками  у  вухах  і  своїм  хаосом  музики  і  думок  в  голові...  За  огорожами  приватних  будинків  звично  гавкали  собаки...  І  раптом  я  зрозумів,  що  гавкіт  одного  пса  вже  дуже  гучний.  Напевно  не  із-за  огорожі.

Я  повернув,  ховаючись  за  рогом...  Нехай  собі  гавкає  на  здоров'я.  І  несподівано  розчув  крізь  музику  важке  дихання  у  себе  за  спиною.  Серце  йокнуло  від  несподіванки  і  переляку,  що  наринув.  Схоже,  пес  брів  прямо  за  мною.  І  він  явно  був  чималих  розмірів.

Я  погано  пам  ятав  цей  трек...  Може,  раніше  я  просто  не  звертав  уваги,  і  насправді  це  "дихання"  завжди  було  частиною  цієї  пісні?  А  свідомість,  що  перелякано  трепеще,  між  тим  робила  його  все  голосніше  і  виразніше,  заглушаючи  музику...  

Уважно  прислухаючись  до  звуків  за  спиною,  я  вже  практично  перестав  звертати  увагу  на  інші  органи  чуття...  І  несподівано  в  мою  руку  щось  вчепилося,  смикнуло  назад...  Це  була  гілка.  Усього  лише  гілка.  Але  ще  і  привід  озирнутися.  Виплутуючи  футболку  з  колючих  кущів,  я  повернув  голову,  і  побачив  його.

Це  дійсно  був  пес,  і  дійсно  немалий.  Абсолютно  чорний.  В  усякому  разі,  так  здавалося  в  темряві.  Він  зупинився  прямо  за  мною  і  чекав,  висунувши  язик  і  важко  дихаючи.  Я  смикнув  футболку,  і  швидким  кроком  рушив  далі.  Відчув,  як  по  руці  слизнула  тканина,  незадоволено  відмітив  про  себе,  що  все-таки  порвав  футболку,  і  опустив  погляд.  На  щастя  для  мене,  це  виявилася  не  футболка:  пальці  вдало  упіймали  стрічку,  що  зісковзнула  по  плечу.  Мабуть  хтось  зачепився  за  ту  ж  гілку,  що  і  я.  Я  підніс  стрічку  до  очей,  і  зрозумів,  що  це  не  просто  обривок  тканини.  Це  був  брелок:  червона  стрічка,  із  золотистими  краями  і  таким  же  золотистим  написом  "Manchester  United".  

Я  стиснув  стрічку  в  долоні  і  знову  обернувся.  Але  в  тому  більше  не  було  необхідності.  Пес  вже  наздогнав  мене  і  йшов  поруч  як  ні  в  чому  ні  бувало.  Переляк  відійшов,  я  заспокоївся,  трохи  зменшив  крок  і  вийняв  навушники  з  вух.  Ми  обоє  йшли  мовчки,  час  від  часу  поглядаючи  один  на  одного,  і  раптом  я  несподівано  став  перейматися  симпатією  до  мого  мовчазного  супутника,  що  дуже  дивно,  адже  я  не  любив  собак.  Але  до  цього  пса  я  перейнявся  навіть  повагою...  Не  знаю,  чому.  Можливо,  мені  здалося,  що  ми  в  чомусь  схожі...Що,  можливо,  він  так  само  самотній...  Так  само  упертий  і  вірний  якимсь  своїм  ідеалам...  Покоряючись  віянню  моменту,  я  протягнув  руку  і  обережно  торкнувся  шиї  тварини,  легенько  погладжуючи.  Він  не  заперечував,  і  я  зупинився,  щоб  вже  упевненіше,  дружньо  пошарпати  його  шерсть.  Ми  зупинилися  якраз  у  перехрестя,  і  я  тихенько  прошепотів:

-  Далі  наші  шляхи  розходяться,  адже  так?  Ми  не  можемо  пройти  шлях  разом...  Інакше  які  з  нас  одинаки,  вірно?

Він  мовчки  дивився  на  мене.  Я  випрямився  і  пішов  далі,  намагаючись  не  озиратися,  але  тут  він  подав  голос.  Я  обернувся,  і  упіймав  його  докірливий  погляд.  Пес  знову  наздогнав  мене  і  зупинився,  вичікувально  розглядаючи  моє  обличчя.  Все  так  само  інтуїтивно,  ніби  сліпо  покоряючись  чужій  волі(зараз,  коли  пишу,  саме  таке  почуття),  я  протягнув  руку  і  натягнув  йому  на  шию  знайдену  стрічку.  Він  сів.  Я  знову  відвернувся  і  рушив  вперед,  чекаючи  почути  гавкіт  за  спиною,  але  його  не  послідувало.  Відійшовши  чимдалі,  я  обернувся,  але  пса  вже  не  побачив.  Нам  і  правда  було  не  по  дорозі.

Не  знаю,  звідки  це  почуття,  ніби  я  щось  втратив  зі  зникненням  цього  пса...  Але  воно  є.  І  знаєш,  ця  історія  змусила  мене  повірити  в  Тебе  ще  сильніше...  Мені  здається,  що  колись  ось  так  само  абсолютно  випадковим,  містичним  чином  ми  зустрінемося  і  з  Тобою...  Але  ми  пройдемо  шлях  до  кінця...  Удвох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435313
дата поступления 04.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Листи самотності ІІ.

"Не  буття  визначає  свідомість,  а  свідомість  -  буття".
Ерленд  Лу.

Вона:
Цікаво,  як  ти  там  без  мене?  Ти  теж  щасливий,  правда?  Чи  навпаки  сумуєш?  Я  б  не  дала  тобі  сумувати,  шкода,  що  ти  не  поруч.  

Сьогодні  ми  з  подружками  обговорювали,  яким  має  бути  справжній  чоловік.  Смішно,  у  них  є  свої  хлопці,  а  вони  придумують  собі  якісь  ідеали.  Вони  ж  так  все  далі  віддаляються  друг  від  друга.Навіщо?  А  я  не  хочу  тебе  вигадувати.  Якщо  я  тебе  вигадаю,  то  вже  точно  ніколи  не  зустріну!  Намалювати  красиву  картинку  у  свідомості  я  завжди  встигну,  мені  не  потрібна  фікція  солодких  марень,  мені  потрібне  справжнє  життя  -  справжнє  сонце,  справжні  зірки,  справжній  ти.

Якби  ти  знав,  які  прекрасні  мене  оточують  люди!  У  них  такі  чисті  душі.  Кожне  слово  їх  -  для  мене,  як  животворяща  вода,  я  б  з  тобою  обов'язково  поділилася  цією  божественною  енергією,  якби  ти  тільки  був  поруч.

Цікаво,  як  складеться  доля?  Адже  колись  ми  зустрінемося!  І  я  зрозумію,  що  усе  життя,  чекала  саме  на    тебе,  і  я  зрозумію,  що  не  даремно  відмовляла  усім,  хто  претендує  на  моє  серце.  Я  тоді  буду  такою  щасливою,  що,  напевно,  зможу  обійняти  цілий  світ  відразу.  Саме  для  тебе  я  не  розтрачувала  усю  ніжність,  теплоту,  турботу.  саме  на  тебе  я  чекала  усі  ці  роки.  

Знаєш,  як  все  буде?  Ми  познайомимося  в  маленькій  кав'ярні.  Де-небудь  у  Львові.  І  не  важливо,  що  я  не  живу  там  і  ти  швидше  за  все  мешкаєш  у  іншому  місці.  Я  дуже  люблю  Львів,  і  я  у  котрий  раз  приїду  відвідати  це  казкове  місто,  зайду  у  свою  улюблену  затишну  кав'ярню,  де  всього  сім  столиків  і  в  напівтемряві  при  світлі  свічок,  побачу  де-небудь  в  куточку  тебе…ти  питимеш    міцний  эспрессо.  Я  спочатку  побоюся  тебе  тривожити  -  ти  здасися  мені  таким  важливим,  недоступним,  тому  я  сяду  за  сусідній  столик  і  замовлю  каву  з  нотками  ванілі.  Це  буде  найпрекрасніша  кава,  яку  я  пила  у  своєму  житті...  Ми  зустрінемося  поглядом,  посміхнемося  один  одному…  і  розійдемося…  щоб  зустрітися  знову.  Ну  ось  що  я  зараз  роблю?  Навіщо  переймаю  на  себе  функцію  Бога?  

Неважливо,  як  усе  це  буде,  головне,  що  ми  знайдемо  один  одного.  Хоч  на  краю  світу.
***
Він
Знаєш,  стільки  разів  їздив  мимо...  Майже  щодня,  по  одному  і  тому  ж  маршруту...  І  ось  тільки  сьогодні  чомусь  звернув  увагу  на  вивіску.  Кав'ярня  "Ваніль".  Точніше,  по  маршруту  таких  кав'ярні  навіть  дві,  не  дивлячись  на  те,  що  маршрут  не  дуже  довгий.

Як  давно  вони  відкриті?  Та  й  гадки  не  маю.  Для  мене  вони  з'явилися,  можна  сказати,  з  нізвідки.  Чи  з  іншого  виміру,  або  з  іншого  Всесвіту...  Звідки?  Ну  звідки  кав'ярні  -  це  питання  другорядне,  я  їх  просто  не  помічав...  Звідки  це  почуття,  ніби  вони  якимсь  чином  пов'язані  з  Тобою?  Чи  може...  Може  це  лише  тому,  що  ні  в  яких  кав'ярнях  я  жодного  разу  не  бував?  Може,  саме  там  ти  від  мене  ховаєшся?  Але  у  будь-якому  випадку  ти  ж  не  можеш  постійно  пити  каву...

Що  взагалі  за  маячні  думки?  Хоча,  зрозуміло,  я  б  пропустив  з  тобою  чашку  кави  за  столиком  якої-небудь  малопримітної  кав'ярні...  А  після,  можливо,  і  кожен  ранок...  І  звичайно,  вже  не  в  кав'ярні...

Але  щось  мене  далеко  понесло.Адже    спершу  нам    варто    зустрітися...
Цікаво,  це  буде  випадкова  зустріч?  Нас  зіштовхне  Доля?  Чи  ти  мене  знайдеш?  Чи  я  тебе?  Втім,  це  не  має  рівно  ніякого  значення...

Я  знаю,  що  ти  зумієш  зробити  мене  краще.  Ти  згладиш  гострі  кути  моїх  недоліків.  Частину  з  них  вже  тільки  однією  своєю  присутністю.  А  іншу  частину...  Ти  напевно  зумієш  знайти  для  мене  аргументи,  які  змусять  мене  боротися  з  ними.  Ні,  я  не  стану  ідеалом.  Я  не  позбавлюся  абсолютно  від  них  усіх.  Але  я  точно  стану  краще.  Можливо,  я  навіть  зумію  знову    полюбити  людей.  Можливо,  я  напишу  усі  вірші,  усі  оповідання,  а  може  і  романи,  які  вічно  відкладаю  в  довгий  ящик,  і  на  які  мені  вічно  бракує  душевних  сил...  Ти  даси  мені  ці  сили.  Чи  покажеш  де  їх  шукати.  І  я  упевнений,  це  буде  практично  невичерпне  джерело.  Я  вірю.  Я  знаю...  Цікаво  а  чого  ти  чекаєш  від  мене?  Що  я  зможу  тобі  дати?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433755
дата поступления 26.06.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Л. с. Зе бегінін

У  співаторстві  з  Максимом  Уельським.

«Не  вважай  себе  нещасним  від  того,  що  твоя  мрія  не  збулася.  Вважай  себе  нещасним,  якщо  в  тебе  не  було  мрії»
Марі  Ебнер-Есшенбах


Вона.
Привіт,  я  пишу  тобі  цей  лист,  сидячи  на  березі  ріки.  Ти  мене  зовсім  не  знаєш,  хоча  можливо  ми  і  зустрічалися  колись,  хоча,  я  сподіваюся,  ти  відчуваєш  мене  і  віриш  в  мене  так  само,  як  і  я  в  тебе.  Це,  напевно,  безглуздо.

Я  ніколи  не  бачила  твого  обличчя,  я  не  знаю,  який  ти  зовні,  я  навіть  не  знаю,  що  ти  любиш  робити,  а  що  ненавидиш  найбільше,  я  не  знаю  твого  оточення,  і  вже  точно  не  знаю  твого  відношення  до  цього  життя  і  навіть  стилю  поведінки,  але  я  відчуваю,  що  ти  є.  Так,  ось  так.  Я  не  знаю  що  це  -  серце,  душа,  інтуїція,  підсвідомість,  але  в  глибині  душі  я  усвідомлюю,  що  ти  -  та  сама  відірвана  частинка  мене.  І  я  тебе  обов'язково  відшукаю  всупереч  усьому,  чуєш?  Вірніше  не  я  -  серце  відшукає,  розум  мені  давно  вже  підказував  кого  треба  вибрати  в  претенденти,  але  це  усе  не  те.  я  не  хочу  зшивати  з  себе  з  людьми,  які  явно  мені  не  підходять.  Спробуйте  склеїти  пів-яблука  і  півчашки  –  безглуздість,  потворність,  збочення  якесь  врешті-решт.  Дивно,  що  ви  не  думаєте  про  це,  коли  хочете  приліпити  до  себе  якусь  людину.  

Хоча  люди,  звичайно,  говорять,  що  бути  однією  негоже.  Вони  такі  смішні.  Вони  не  розуміють,  що  коли  вони  бояться  залишитися  наодинці,  вони  просто  біжать  від  себе.  А  потім  проблеми-розлучення  і  нові  знайомства,  хоча  по  суті,  якщо  подивитися  наше  життя  в  прискореному  темпі  -  це  одні  і  ті  ж  знайомства  -  із  заїждженими  кліше  і  навіть  однією  і  тією  ж  поведінкою.  Міняються  тільки  особи,  а  усередині  порожнеча  все  одно  порожнеча  -  і  як  і  раніше  страшно  залишатися  наодинці  з  собою,  тому  що  сам  собі  не  поставиш  питання  "як  справи"?,  від  самого  себе  якось  нецікаво  слухати  компліменти,  самому  собі  розповідати  про  те,  що  ти  любиш  яскраво-червоні  троянди  теж  якось  ні  до  чого.  Тут  потрібно  хоч  трохи  прикласти  зусиль,  щоб  розібратися  з  собою,  але  так  хочеться  "отримувати  від  цього  життя  все,  нічого  не  віддаючи  натомість".  

Я  зараз,  як  Нарцис  подивилася  на  своє  відображення  у  воді.  Зараз  безліч  людей,  які  із  задоволенням  би  поринули  в  цю  річку,  нехай  не  сперечається  зі  мною  це  покоління  егоїстів,  що  піклуються  лише  про  свою  зовнішність.  Єдине  місце,  в  якому  я  готова  потонути    -  це  твої  очі,  тому  що  я  знаю,  вони  випромінюють    твій  внутрішній  світ,  а  я  готова  потонути  у  твоєму  світі,  тому  що  він  -  продовження  мого.  
Я  люблю  самотність,  мені  зовсім  не  нудно  наодинці  з  собою,  мені  завжди  є  чим  зайнятися,  я  знаю,  куди  йду,  тому  я  -  дуже  щаслива  людина.  І  тому  я  шукаю  тебе,  мені  є,  чим  поділитися,  я  не  буду  нічого  у  тебе  забирати  і  вимагати.  

Все,  я  прощаюся  з  тобою.  Відправляю  цей  лист  корабликом  в  подорож  по  цій  річці.Швидше  за  все  ти  його  не  прочитаєш,  але  мій  душевний  порив  дійде  до  твоєї  душі.  Я  знаю  це  напевно.  

Цікаво,  чи  змінилося  зараз  щось  у  твоїх  очах?
***
 
Він.
Здрастуй,  мій  вигаданий  ідеал.  Напевно  ти  існуєш  десь  ще,  окрім  моїх  думок,  але,  напевно,  зустрітися  нам  вже  не  призначено...  Зрозуміло,  тому  ніхто  не  може  бути  провиною  окрім  мене.  Втім...  Може,  ми  вже  навіть  зустрічалися.  І  може  навіть  в  цьому  житті.  Але  думаю,  я  просто  не  був  готовий.  Недостатньо  хороший  для  тебе,  або  не  готовий  на  щастя...  

Повноцінному,  тривалому,  невигаданому  щастю.  Не  знаю.  Але  думаю,  що  я  все  ж  повинен  заслужити  тебе.  І  доки  мені  цього  просто  не  вдалося.  Значить,  мені  є  до  чого  прагнути.  Але  навіть  якщо  мені  не  вдасться...  Так  вже  вийшло,  що  і  ті,  хто  негідний  -  теж  хочуть  любові.  І  я  в  неї  віритиму.  Чекатиму.  Скільки  знадобиться.  Усупереч  вигаданим  громадським  стандартам.  Я  не  зобов'язаний  бути  з  кимось  просто  тому,  що  так  прийнято.  Усупереч  силі  плотських  бажань.  

Вони  -  нікчемність  без  Любові.  Усупереч  безглуздим  помилкам.  Адже  вони  частина  будь-якого  життя.  І  очікування  або  пошуки  чогось  ціннішого,  ніж  те,  що  є  -  це  зовсім  не  помилка.  Нехай  хтось  скаже  мені,  що  це  помилка,  і  вже  тим  більше  -  що  вона  грубіша  за  будь-яку  з  інших  помилок  -  і  я  розсміюся  йому  в  обличчя.  Живіть  своїми  дрібницями.  Скільки  завгодно.  

А  я  житиму  своїм  життям.  Навіть  якщо  воно  буде  повне  самотності  і  відчаю.  Вона  моє.  І  я  проживу  його    так,  як  сам  визнаю  потрібним,  а  не  як  за  мене  вирішили  інші.  Воно  буде  повна  зльотів  і  падінь.  Воно  буде  повно  почуттів  і  емоцій.  Воно  вже  повно  ними.  Живіть  як  вважаєте  за  потрібне.  А  я  житиму  всупереч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433171
дата поступления 23.06.2013
дата закладки 29.07.2013


Салтан Николай

Уламками весни

[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали  
Магічні  почуття,
Якби  ж  то  знали  ми
Кохання  це  війна.

Застигли  намертво
Палаючі  серця,
Коли  ти  зрадила
Всі  задуми  творця.

Горіли-мріяли,
Летіли  до  небес,
О,  як  хотіли  ми
Торкнутися  чудес.

Сліпі,  не  бачили,
Що  щастя  у  руках,
Та  рано  втратили
Сльозинки  на  очах.

Просила-плакала,
Вже  тліюча  душа,
Щоб  я  не  згадував  -
Ти  стала  до  вінця.

Блукаю-маюся
Уламками  весни,
І  посміхаюся  -
Бо  в  серці  досі  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Амодей

Любовь не ждут

Два  сердца  бьются  в  унисон  .
Двоим  им  снятся  те-же  сны
И  согревает  их  любовь
И  беззаботные  мечты
Они  не  смогут  постареть
Их  вечность  в  пламенной  любви,
Способны  все  преодолеть
Союзы  тела  и  души
Любовь  их  видна  с  далека
Их  освещает  яркий  свет
И  в  небе  яркая  звезда
Им  светит  много,много  лет  .
Они  сумели  пронести
Их  свет  сквозь  долгие  года,
Смогли  дург  другу  все  простить
Оставшись  вместе  навсегда.
И  в  этом  смысл  бытия-
Любить  прощать  и  быть  прощеным
Идти  по  жизни  лишь  любя
И  быть  любовью  покоренным.
А  если  в  жизни  все  не  так
И  если  вдруг  любовь  уходит,
Тебе  быть  может  это  знак  -
Любовь  не  ждут,любовь  находят!
           
                                             Авторские  права  защищены  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439048
дата поступления 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


archic

Когда лето сходило с ума.

Когда  лето  сходило  с  ума,
Вероятно,  ему  было  грустно.
Принимая  безумства  размах,
Приходило  под    вечер  в  чувства.

Бесконечно  менялось    грозой,
С  остановками  и  передышками.
Выбирало  свой  собственный  крой,
И  терялось  за  длинными  вышками.

Расставалось  в  холодные  дни,
Когда  август  казался  обманчивым,
Там  где  гасли  чужие  огни,
И  шептали  об  осени  вкрадчиво…

Оно  просто  дарило  себя.
Без  остатка,  лишь  за  вдохновение.
И  прощалось  как  раньше:  любя…
Все  вернется.  Немного  терпения...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434856
дата поступления 02.07.2013
дата закладки 21.07.2013


archic

И только…

Отчаянью  нет  предела.
И  только  манящий  взгляд,
За  птицами,  что  без  дела,
Летят  на  огни    гирлянд.

Надежда  усталой  лиры.
Вдоль  улицы  шла  одна,
Как  старый  атолл  –  Пальмира,
Не  видела  больше  дна.

Размолвки  в  печати  быта.
Не  верится  ни  во  что,
Надежда  дождем  размыта,
Разменяна  ,  вновь  на  сто..

Все  станет  гораздо  легче.
Прочтешь  между  строк  мотив,
Где  теплый  июльский  вечер,
Тебя  вдохновит  у  ив,

И  старый  Костел  «усталый»,
Не  даст  в  суете  уснуть.
Закат  тишиною  алой,
Счастливый  твой  встретит  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436486
дата поступления 10.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Marisong

Вже сотий вечір ліг на плечі…

Вже  сотий  вечір  ліг  на  плечі,
Я  не  сама  –  в  твоїх  обіймах,
Мене  ти  балуєш  постійно,
Та  не  заповниш  порожнечі...

Й  здається  –  все  уже  збулося  –
Увага,  квіти,  подарунки
І  кава  в  ліжко,  й  поцілунки,
Та  все  одно  в  душі  тривожно...

Це  почуття  у  мене  вперше.
Та  знаєш,  що  в  цьому  найгірше?  –
Що  любиш  ти  мене  все  більше,
А  я  тебе  –  все  менше  й  менше.

                                                                                                                         //14.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437266
дата поступления 14.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Marisong

Переболить?

Переболять  всі  мрії  каламутні,
В  яких  давно  вселився  ти  навік.
Переболять  світанки  незабутні,
Переболять,  бо  час  від  цього  лік.

Переболить  в  мені  оця  образа,
Переболить  душа,  зніміла  вщент.
Все  викину,  немов  розбиту  вазу,
І  більше  не  піду  по  клей-момент.

Не  клеються  ж  докупи  сірі  будні,
Й  не  клеїться  пекучий  вирій  слів.
Втомилася,  вже  схожа  на  приблуду,
Біля  якої  в  серці  ти  присів.

Ніяк  не  можу  викинути  з  думки
Тебе,  хоч  на  хвилину...хоч  на  мить!
Переболить  усе  після  розлуки,
Лише  любов  навряд  переболить...

                                           
                                                                                                         //18.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438079
дата поступления 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.07.2013


Алексей Ткаченко

Земля атлантов

Задолго  до  Всемирного  потопа
На  острове  размером  с  материк
Была  цивилизация  у  бога,
Но  блеск  её  со  временем  поник.

Земля  окружена  была  горами,
И  ветер  сильный  как  бы  ни  хотел  -
Не  мог  пройти  богатыми  полями,
Где  древний  человек  тогда  осел.

Там  процветала  нация  атлантов
На  протяжении  долгих  веков,
Огромных  великанов  и  гигантов  –
Их  египтяне  чтили  за  богов.

Им  горы  улыбались  ранним  утром,
А  море  прекращало  штормовать,
Великие  атланты  странным  чудом
Природой  научились  управлять.

Им  покорялись  многие  вершины,
И  звёзды  предрекали  благодать,
Но  захотели  древние  мужчины
Всё  золото  планеты  отобрать.

Разгневанные  боги  приказали
Под  воду  славный  остров  утопить,
Чтоб  люди  наконец-таки  узнали,
Кого  на  свете  следует  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433104
дата поступления 23.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Юрій Цюрик

Любов - це серця ніжні відчуття…

Любов  -  це  серця  ніжні  відчуття;  
Краса  жінок,  оспівана  віками…  
Це  небо  в  зорях,  пізнє  каяття      
І  квіти  з  чарівними  пелюстками…

А  ще  любов  -  це  полум’я  і  жар,
Безсоння  і  несамовиті  муки…
Розбитої  душі  страшний  тягар  
І  зведені  у  купол  неба  руки…

І  вечір,  що  запестив  нас  удвох;  
І  безсоромні  ласки  серед  ночі…  
Незрозумілий  щем  сердець  обох,  
Й  твої  щасливі  з  ніжним  смутком  очі…

Рапсодія  гірського  джерела,  
І  ніжні  поцілунки  на  світанку…
Гармонія  і  ласки,  і  тепла
Під  вальс  до  споконвіку…  до  останку.      

І  ми  з  тобою  -  через  все  життя-
Без  сподівань,  надії  й  каяття…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410975
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 17.07.2013


Альбина

Я так люблю тебе… до божевілля

Я  так  люблю  тебе…  до  божевілля,
До  сотень  слів,  записаних  пером.
І  знай,  моя  душа,  немов  з  похмілля,
Тебе  щоночі  кличе  перед  сном.

А  мої  руки  досі  ще  шукають
Тих  особливих  дотиків  твоїх.
Таку  любов,  мабуть,  не  забувають.
А  ти  любити  так,  як  я,  не  зміг.

А  я  з  тобою  була  щира  й  вірна.
Що  саме  не  знайшов  ти  у  мені?
І  вже,  нарешті,  лиш  тобі  покірна,
Я  втоплена  й  загублена  в  тобі.

І  уже  вкотре  я  покличу…  де  ти?
Та  ти  б  уже  прийшов,  якби  хотів.
А  так  любити  вміють  лиш  поети,
До  божевільно  зболених  віршів.

І  вже  ніхто,  мабуть,  не  допоможе,
Бо  інший  шлях  обрав  для  себе  ти.
А  я  крізь  сльози  прошепочу:  «Боже,
Прошу,  оберігай  його  завжди».

26.06.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433823
дата поступления 27.06.2013
дата закладки 17.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.07.2013


Siya

Я не люблю…

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Чи  через  вік  чи,  може,  то  погода
 І  я  не  хвора,  я  сповна  здорова,
 А  серце  не  щемить  і  не  жаріє.

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Через  шторми,  а,  може,  блискавиці,
 Але  чомусь  кохання  не  іскриться,
 Не  накривають  божевілля  хвилі.

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Це,  певно,  дар,  позичений  богами  -  
 Любити  до  безумства,  до  нестями...
 Тоді  напевно  виростають  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431234
дата поступления 13.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Vlad Voloshun

Мои мысли

Остались  лиш  воспоминания
В    моей  душе  –  тобой  был  поражен
Хоть  не  было  в  любви  признания
А  из  груди  невольный  слышен  стон

Нет  не  жалею,  может  и  напрасно  
А  может  нет  –  ведь  ты  ушла  
А  жызнь  –  она  всегда  прекрасна
Когда  за  окнами  снова  весна

Мы  были  еще  дети  –  я  не  спорю  
Но  ведь  уже  судьбу  не  изменить
Нет  ,  за  тобой  я  больше  не  скучаю
Ведь  асе  прошло  и  надо  жить  

И  след  твой  где  –  то  потерялся  в  тайне
Исчезла  словно  привидение
Ведь  знала  же  мои  страдания  
Мои  надежды  и  мои  мечты

Но  это  в  прошлом  я  оставлю  
Забуду  и  сотру  из  памяти  своей
Ошибки  все  конечно  не  исправлю
И  каяться  не  стану  я  о  ней

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437198
дата поступления 14.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Віктор Непомнящий

Ти незнайомка яка залишилася вовком ….

Ти  трепетала  наче  осінній  листок  в  листопаді,
Перси  твої  ніби  стиглі  яблука  в  ранній  порі,
Я  закохався  на  хвильку  для  когось  на  радість,
Я  загубився  на  вічність,  згубився  в  тобі.

Я  не  забуду  тебе,  що  й  тобі  обіцяю,
Плата  за  вічність  буває  нестерпно  важка,
Я  не  зірву  твою  ніжність,  не  сердься,  благаю,
Ти  надзвичайно  вродлива,  незвично  смішна.  

Ми  не  зустрінемось  більше,  хіба  ненароком,
Спогад  про  тебе  я  в  серці  зберіг  назавжди,
Ти  незнайомка  яка  залишилася  вовком,
І  розбудила  голодного  вовка  в  мені  …
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437535
дата поступления 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013


White Heart

Дивлячись на дощ. Хоку

Душа  не  на  місці  
Холодний  вітер  за  вікном  
Ти  далеко.

Самотність...
По  вікну  біжит  сльоза,
Смуток  неба  зі  мною.

Не  мокнуть  ті  душі
Що  під  зонтом
Байдужість.

Блискавка  і  грім.
Як  легко  дихати  після
Сильного  дощу.

Холодно  вночі.
Лише  порожнеча
Вкрила  мене  ковдрою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437576
дата поступления 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Klasik

Прощание

Опять  холодный  зимний  вечер,
Но  что-то  ласково  так  греет  изнутри,
Мы  пьем  вино,  и  смотрим  как  мерцают  свечи,
И  вспоминаем  лета  те,  прекраснейшие  дни.

Замело.  И  всё  накрыло  белым  снегом,
И  дети  словно  первый  раз,
Играют,  бегают,  резвятся,
А  я  всё  думаю  о  нас…

А  мы  с  тобою  как  родные,
Мечтаем  полететь  в  Париж,
И  эти  чувства  неземные,
Когда  со  мной  ты  рядышком  сидишь.

А  как  люблю  я  просыпаться,
С  одной  и  той  же  мыслью  в  голове,
Что  я  кому  то,  в  этом  мире  нужен,
И  точно  так,  нужна  ты  мне...

Но  как-то  так,  случилось  вдруг,
Что  ты  немного  приболела,
В  плену  болезни  той  замкнулся  круг,
И  птица  горя  за  окном  запела.

Ну  а  когда  тебя  не  стало,  
И  остался  я  совсем  один,
То  мое  сердце  от  тоски  страдало,
А  душу  просто  разрывало  !

P.S.  Я  тебя  люблю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434423
дата поступления 30.06.2013
дата закладки 16.07.2013


©Vovk@

Коли твоє…

Це  гірше  пекла  та  зубної  болі,
Це  важче,  ніж  життєвий  хрест.
Коли  болить  і  розрива  самотність,
Те  серце,  що  кохає  ще  без  меж.

Не  дивлячись  на  всі  миттєвості  життя
Наш  розум,  не  завжди,  говорить  правду.
Та  серце  вириваючись  кричить:
"Не  будь  дурним  і  не  тримай  образу!".

Ми  часто  піддані  емоціям  і  почуттям,
Забувши  про  єдине,-  розуміня.
Те  розуміння,  що  приходить  згодом  в  нас,
Коли  вже  пізно...і  залишилися  страждання.

Ми  часто  запевняємо  себе,  що  ми  праві,
Не  слухаючи  серця,  тільки  розум.
Та  це  найгірша  помилка  в  житті,
Коли  не  серцем  покохаєш  ти!

Якщо  ти  любиш  і  кохаєш  щиро,  
Ти  переможеш  сам  себе.
І  зробиш  перший  крок  до  миру,
До  стуку  в  унісон  обох  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432421
дата поступления 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013


Сашко Ткаченко

Мой милый друг

Мой  милый  друг,  что  безутешно
сидишь  ты  в  комнате  пустой?
Пойдем  со  мной  –  скажу  я  нежно.
Мой  милый  друг,  ты  же  живой!
Живой  не  должен  замыкаться
в  своих  проблемах  ото  всех.
Живой  не  должен  пресмыкаться.
Живи  не  для  себя,  живи  для  всех.
Когда  то  жили  наши  предки
в  ладу  с  природой  и  с  собой.
Так  и  ты,  мой  друг,
Живи  пока  живой.
Ты  глянь  на  небо  над  тобою.
Услышь,  как  птицы  запоют.
Смотри,  как  солнце  золотое
бежит  за  горизонт,  в  свой  приют.
Жизнь  пролетает,  как  мгновенье,
и  лишь  успеешь  откусить
кусочек  счастья,  вдохновения,
как  нужно  огонек  гасить.
Мой  милый  друг,  живи  сегодня.
Назло  всем  бедам  и  врагам.
Мой  милый  друг  иди  легко,
и  жизнь  падет  к  твоим  ногам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429815
дата поступления 06.06.2013
дата закладки 13.06.2013


Сашко Ткаченко

Сон

Вночі,  коли  горять  самотні  зорі,
коли  весь  люд  віл  праці  спочива,
наснився  сон  мені  чудовий,
тай  показав  дивні  дива.
Наснилась  мені  земля  моя.
Квітуча,  вільна  та  жива.
Поля  жовтіють,  синє  небо,
вишневий  сад  цвітом  буя.
Дніпро  тече  в  далеке  море.
Пороги-кручі  оббива.
Дай  же  ш  мені  моя  доле
В  житті  побачить  ці  дива.
В  вінках  дівчата  пісню  заспівають.
Солов’їна  землю  обліта.
Та  ті  ж  слова  всім  душу  зігрівають.
Стара  бабуся  молодість  згада.
Нема  брехні.
Вона  ж  не  приживеться  
в  країні,  де  живуть  чесні  царі.
Народ  простий  на  пана  обернеться.
Нащо  брехня  на  праведній  землі?

Але  розбився  дивний  сон
об  лай  дурной  собаки.
Відкрив  я  очі.  Де  я  є?
Не  можу  зрозуміть.
Скрізь  брехня!
А  де  ж  то  моя  правда?
За  правду  в  нас  можуть  убить.
А  де  поля,  що  під  сонцем  розквітають?
Де  земля  моя,  що  вільна  та  жива?
І  де  весь  люд?  А-а-а…нового  пана  обирають.
На  пагорбах  Дніпра  посохла  вся  трава.
Солов’їну  вже  стоптали  із  землею,
але  й  земля  чужа.  Чужі  і  ми  на  ній.
Залишився  я  в  полі  з  волею  своєю,
обвився  нам  за  горло  злючий,  жирний  змій.

Приляжу  я  на  полі.
Скручуся,  як  дитя.  
Заснути  хочу  міцно  на  ціле  я  життя.
І  не  виртатись  більше  в  цей  світ
журби  й  сміття.
Заснути  сном  чудесним.
Бути  там  завжди.
Коли  ж  Дніпро  могучий
проллє  тонни  води.
І  змиє  всю  падлюку.
Змите  журби  сліди.
Приб’є  вода  пилюку.
Народ  встане  з  колін.
Забудуть  ції  муки
й  поставлять  фундамент  щастя
для  нових  поколінь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428722
дата поступления 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013


Ролан

На все життя

Усе  стемніло,і  більш  не  бачу
Краплини  світла  на  краю
Лиш  чути  біль  і  те  як  плачу
Від  тої  втоми,та  й  не  сплю
                           *  *  *
Я  довго  слухаю  цю  тишу
Вдивляючись  в  минулі  сни
Настане  час  і  я  залишу
Те  що  несли  мені  вони
                           *  *  *
І  хай  там  що,ти  їм  нічого  не  кажи
Я  знаю,усе  те  кинуть  у  сміття
Але  ,  ти  спогад  збережи
На  все  життя-На  все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428391
дата поступления 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Андрей Кривцун

Это то, что жизнью я зову

По  ступеням  мячиком  -  прыг-скок,
Через  лужи  -  на  одной  ноге.
В  шаг  переступить  весь  городок,
Чтоб  скорее,  милая,  -  к  тебе.


Ветром  налететь,  запеленать
В  нежности  медовые  шелк`а.
Губы,  языки  в  узор  сплетать,
Падать  на  кровать  -  и  в  облак`а!


Слышать,  как  внутри  у  нас  звенит
Звёздных  колокольчиков  хрусталь.
Разом  отрываться  от  земли
И  росою  падать  в  небо-даль.


Знать,  что  ты  меня  так  сильно  ждёшь,
Как  душа  продрогшая  -  весну,
И  спешить  к  тебе  сквозь  снег  и  дождь  -  
Это  то,  что  жизнью  я  зову.


А  потом,  конечно,  будет  так  -  
Роспись,  штампы,  свадебный  банкет
Мы  уже  сказали  своё  «да!»,
Наплевав  на  миллиарды  «нет!».


Моё  сердце  мячиком  -  прыг-скок!  -  
В  глаз  твоих  зелёную  траву…
Счастье  улыбнулось  между  строк  -  
В  этом  междустрочии  живу.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427733
дата поступления 27.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Любов Ігнатова

Я тебе вишила…

Я  тебе  вишила  снами  по  білому,
Місячним  променем  в  голці  думок,
Крилами  янгола  в  світі  змертвілому,
Ключиком,  здатним  відкрити  замОк.
Я  тебе  вишила  сонячним  зайчиком
В  цупкості  хмаровій  стомлених  днів.
Ось,  подивись:  мої  сколені  пальчики
Досі  печуть  у  краплині  громів...
Я  тебе  вишила  бісером  ніжності,
Подихом  вітру  у  шепоті  трав,
Блиском  зорі  в  діамантовій  сніжності,
Полум'ям  вірності  в  світлі  заграв...
Я  тебе  шила  життя  свого  ниткою-
Кожен  стібок,  кожен  шов  осягла...
Серце  тремтіло  зів'ялою  квіткою-
Вишити  поруч  себе  не  змогла...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Сашко Ткаченко

Мечта

Киев.  Теплый  вечер.  Метро.
Серые  люди  возвращаются  домой,  кто  куда,  кто  откуда.  Кто-то  читает,  кто-то  спит,  кого-то  забрали  мечты…  
Она  разбудила  его.
-  Просыпайся,  уже  Левобережная.  Вставай.
-  Да?  Как  то  быстро  мы  сегодня  –  сказал  он,  не  открывая  глаз.
-  А  мне  как  обычно.
-  А  давай  поедем  на  Лесную?!  Мы  ведь  там  никогда  не  были.
-  Ты  что,  какая  Лесная.  Завтра  на  работу  рано  вставать,  а  если  просплю,  и  вон  у  тебя  пятно  на  рубашке,  нужно  постирать.
-  К  черту  работу.  Проспишь  –  ну  и  что,  а  можешь  вообще  не  просыпаться,  так  целый  день  и  лежать  в  постели.  Давай  поедем.  Мы  же  еще  молодые.  А  так  жизнь  пройдет,  а  там  в  старости  и  рассказать  не  чего.  Поехали.  Пожалуйста.
-  Ну  милый,  давай  не  сегодня.  Вот  в  следующий  раз  обязательно.  Договоримся,  все  обдумаем  и  поедем,  честно.  А  хочешь,  поедем  дальше,  в  Бровары?  Только  не  сегодня.
-  А  там,  говорят,  лес  есть  и  звезды  видно  как  нигде.  Звезды  с  окна  метро…  я  и  ты.  Ну  что,  едем?
-  Звезды?  А  ведь  я  люблю  звезды.  Ну  хорошо,  поехали…
В  этот  момент  телефонный,  рыхлящий  мужской  голос  оборвал  тишину:  
«Лівобережна.  Поїзд  далі  не  їде.  Звільніть  будь-ласка  вагони».
Все  оборвалось.  Они  вышли  из  вагона,  и  пошли  на  автобусную  остановку.
-  Ну  в  следующий  раз  точно  поедем  –  сказала  она,  утешая  своего  героя.
-  Да,  точно  поедем.  А  ведь  завтра  рано  вставать,  да  и  рубашка  грязная,  нужно  постирать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428109
дата поступления 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013


Orfey

Несбыточное

                                 
               

               Ах,как  хотелось  мне,чтоб  вдруг
               Остановилось  время.  
               Чтоб  разорвался  жизни  круг
               И  серых  будней  бремя.

               Куда  бежим,куда  спешим,
               Не  зная  сами...
               Мы  думаем,что  мы  вершим
               Свою  судьбу  стихами.

               Но  стих  ложится  на  листок
               От  жуткой  боли  корчась.
               Ведь  лишь  тогда  творить  я  мог,
               Когда  наложат  порчу.

               Когда  не  ладятся  дела,
               Когда  уходит  поезд
               Уходят  жизни  дни,года,
               Судьбы  закрыта  повесть.
   
               Ах,как  хотелось  мне,когда-нибудь,            
               Чтоб  вдруг  вернулось  время,
               Когда  был  юн  и  лёгок  путь
               И  не  был  предан  всеми!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427964
дата поступления 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013


BlackKay

Закрой за мной

Закрой  за  мной,  я  ухожу
Не  нужно  слез-противоречий
Я  королевам  не  служу
Слишком  печальны  с  ними  встречи

Принцессам  тоже  не  понять
Что  требует  простое  сердце
Им  бы  присвоить  да  отнять
Вот  почему  закрыта  дверца

И  пока  есть  нам,  что  терять
Не  надо  забывать  о  шансах
Так  что  напрасно  их  не  трать
Судьба  —  всего  лишь  череда  нюансов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427877
дата поступления 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013


Klasik

Больше чем дружба

Мы  познакомились  с  тобою,
Одним  прекрасным  вечерком,
Своей  душевной  красотою,  
Меня,  ты  покорила  целиком.

Мила,  всегда  всё  понимает,
А  как  мне  плохо  уж  совсем,
Она  берёт,  и  обнимает,
Мне  хорошо,  так  не  было  ни  с  кем.

И  пусть  мы  видимся  не  часто  ,
Но  в  сновидениях  моих,
О  Боже,  как  это  прекрасно,
Все  чувства  делим  на  двоих.

Мне  кажется  меня,  одна  ты  понимаешь,
Такого  раньше  не  было  со  мной,
Ты  просто  это  всё,  не  замечаешь,
Как  увлекаюсь,  я  тобой.

И  может  в  жизни,  мало  понимаю,
Может  года  совсем  не  те,  
Таких,  как  ты,  я  не  теряю,
И  не  продам  ни  по  какой  цене.

Я  знаю,  всё  это  не  вечно,  
И  может  жизнь  нас  разлучит,  
Зато  одно,  я  знаю  безупречно,
Ты  другом  моим  будешь  вечно  !


P.S.  Посвящается  человеку,  который  изменил  всё…
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427696
дата поступления 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Андрей Кривцун

Разве это романтика?

А  сегодня  опять  среди  мая  шёл  снег  -  
Замели,  замели  город  мой  тополя.
Ты  романтику  здесь  не  отыщешь  вовек  –  
То  расчешется  нос,  то  глаза  заболят.


А  сегодня  опять  в  нашем  парке  шёл  дождь  -  
Разноцветные  листья  кружили  свой  вальс.
Никакой  ты  романтики  здесь  не  найдёшь  -  
Это  просто  зима  наступает  на  нас.


А  сегодня  опять  от  любимой  шёл  свет,
Я  в  глазах  твоих  таял,  летал  в  волосах.
Разве  это  романтика?
А,  разве,  -  нет?
Каждый  должен  ответить,  наверное,  сам.


Я  ни  снег  тополей  и  ни  дождь-листопад,
Ни  дрожание  звёзд,  утонувших  в  пруду,
Не  считаю  романтикой.
Но
Я  им  рад  -  
В  стихотворный  венок  осторожно  вплету

И  на  волосы-крылья  твои  уроню,
Потому  что  люблю…
Потому  что  -  люблю.


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427324
дата поступления 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013


melani

Все. Сердца зеркало разбилось.

Все.Сердца  зеркало  разбилось.
Зачем  ты,мастер,был  небрежен?
Душа  доныне  не  забыла,
Каким  ты  был  когда  то  нежным.

Летать  в  мечтах  я  разучилась,
Ходить  по  небу  не  умела.
Давно  от  счастья  я  лучилась.
И  песни  радужные  пела.

Закрыл  ты  занавес  молчаньем.
Осколки  зеркала  убрала.
Другой    стань  жизнью  и  дыханьем.
Любви  твоей  мне  было  мало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427539
дата поступления 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 26.05.2013


archic

Ну что вы….

Ну  что  вы  боитесь  смерти?
Ведь  это  совсем  не  страшно,
Просил  хоть  немного  верьте!
В  безмолвии  взгляд  уставший,

Танцуйте  теперь  свободно,
На  старом  одре  печали.
Ах,  это  уже  не  модно?
Не  прячьте  глаза  вуалью.

Я  вынесу  все  и  больше,
Под  громкие  сны  органа,
А  шрамы  -  пусть  будут  тоньше,-
Забытых  дорог  у  храма.

Сорвите  чужие  маски,
Верните  покой  небесный,
Встречая  закат  с  опаской.
Так  будет,  я  знаю,  честно….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427551
дата поступления 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013


Сашко Ткаченко

Я по тебе скучаю

Теперь,  конечно,  все  забылось
И  думать  о  былом  не  смысла.
Вся  та  любовь  что  нам  приснилась  
В  петле  на  дереве  повисла.

Мы  заигрались  до  предела.
Придумали  утопию  свою.
Ты  лишь  быть  счастливой  хотела,
А  я  болтался  на  краю.

Все  так  же  ездит  наш  трамвайчик  
И  чай  зеленый  на  столе.
Я  как  и  прежде  нежный  мальчик
С  огромной  дыркой  в  голове.

Мы  были  молоды,  любили.
Планета  вся  была  для  нас.
И  лишь  о  времени  забыли.
Пора  заканчивать  рассказ.

Мы  встретимся  с  тобой,  я  знаю.
Обнимешь  нежно  ты  меня.
Как  прежде  по  тебе  скучаю.
Все  тлеют  искры  от  огня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427245
дата поступления 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013


Galkka

Гарячий подих….

Гарячий  подих,  тихий  джаз,  солодкий  дотик,
Розтопиться  аж  шоколад,  немов  наркотик,
Від  жару  погляду  твого  лоскочуть  нерви,
Лишають  зорі  на  стіні  німі  шедеври.

Ванільний  крем  немов  застиг  -  так  пахне  шкіра,
Проміння  місяць  запустив  -  завіса  звіра,
Коньячний  колір  моїх  мрій  нирнув  в  зіниці,
Смак  полуниці  на  устах  -  п’янка  в’язниця.

Троянда  голками  проб’є  цю  грань  з  шифону,
Ідуть  приречено  думки  десь  до  притону,
Подушка  стомлено  горне  крізь  темні  штори,
Бажання,  мрії,  дикі  сни  -  бездонне  море.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312308
дата поступления 08.02.2012
дата закладки 24.05.2013


Лия***

До невозможного…

Раздевай  меня  только  взглядом...
Вызывающе  глядя  в  глаза...
Задержи  между  раем  и  адом...
Где  рождается  страсти  гроза...
Ты  вводи  мне  себя  подкожно...
Чтоб  зашкалил  адреналин...
И  владей  мной...  до  "невозможного"...
До...  и  после...  лишь  ты...  один...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420489
дата поступления 23.04.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

ФЕНІТА ЛЯ КОМЕДІЯ

Завіса  впала...  Гаснуть  рампи...
Вже  пролунав  останній  монолог...
Зникають  декорації  і  штампи...
Кінець  вистави  під  назвою  "УДВОХ".

Глядач  останній  покидає  залу,
Театр  душ  порожній  і  німий.
Актори  все  сказали  і  зіграли...
І  ти  ідеш...  холодний  і  чужий.

Розносить  вітер  клаптики  афіши,
На  ній  -  щасливі,  люблячі  серця.
Душа  болить,  та  я  забути  мушу,
Бо  твоя  гра  добігла  до  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410416
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

ВЕСНА…

У  співавторстві  із  slon    

Прокидалась  земля  від  зимової,  довгої  сплячки,
Прокидалось  усе  з  летаргічного,  білого  сну.
І  неслися  у  небі  біляві  пухнасті  конячки,
І  на  спинах  несли  заквітчану  красуню-весну.


Їй  зима-відьма  зла  на  шляху  розставляла  тенета
Із  холодних  завій,  і  пекучих  із  снігом  вітрів.
Розсипала  ж  весна  скрізь  із  променів  сонця  букети,
Розливала  в  серця  найсолодший  нектар  почуттів.


Люди  бігли  кудись  і  ясніли  похмурі  обличчя,
І  у  натовпі  двоє  очима  зустрілись  на  мить…
Світ  спинився  навколо…вже  ніхто  біля  них  не  стовбичив...
А  у  поглядах  тих  веснянкове  кохання  бринить.


Зупинилось  все  вмить.  Тільки  в  душах  всі  барви  веселки,
І  забились  разом  їх  серця,  що  з'єднала  весна.
Ніжні  дотики  рук...  І  обійми...  Й  палкі  поцілунки...
Лиш  взаємне  кохання...  І  більшого  щастя  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406116
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

У МОЇ СНИ ПРИХОДИШ ТИ ЩОНОЧІ…

У  мої  сни  приходиш  ти  щоночі
На  бірюзОвім  місячнім  човні,
Цілунками  вкриваєш  мої  очі,
І  оберемки  руж  несеш  мені.

В  тепло  обіймів  ніжно  загортаюсь,
Від  сонця-усмішки  я  тану  наче  сніг,  
І  кошеням  до  тебе  пригортаюсь.
Зиму  із  серця  вигнати  ти  зміг.

Від  пестощів  твоїх  вогонь  любові
Вмить  розгорається  і  у  мені  горить.
Єднаються  тіла  в  шаленій  змові...
Мить  насолоди...  І  нутро  усе  бринить.

Приходь  у  сни...  Мій  королевич  ночі!
В  серпанку  зорянім  чекатиму  тебе.
Всі  злі  думки  зникатимуть  пророчі
Й  розлуки  гіркість,  знаю,  омине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410737
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

МИТЬ НАСОЛОДИ

Вона  влетіла,  як  весняний  вітер  -
Жагуча,  дика  і  палка.
Нестримних  поцілунків  квіти,
Обсипала  коханії  вуста.

Все  нижче  й  нижче  опускались  ласки
До  сокровенного  його  єства.
Ще  мить  -  і  тіло  розірве  на  частки  -
Вершина  насолоди  ж  бо  прийшла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата поступления 25.04.2012
дата закладки 24.05.2013


Любов Ігнатова

Твій вихід, маестро

Не  буду  я  плакать...  Не  буду!
Ну  де  ж  ти  ,моя  сила  волі?  
У  цьому  театрі  абсурду  
Ведучі  не  гратиму  ролі!
Метнулася  стрімко  куліса.  
Відкрилися  нутрощі  сцени.
Тепер  я  уже  не  актриса,
Отож  не  дивись  так  на  мене!
Слова,  як  птахи  чорнопері  ,
 Злітають  під  вибух  оркестру...
Сьогодні  відсиджусь  в  партері.
Сьогодні  твій  вихід,  Маестро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 24.05.2013


Schicksal

-Б-А-Ж-А-Н-Н-Я-

Нехай  жахи  впадуть  у  прірву
Глибин  нічної  темноти
А  дух  бажань  у  небо  вільно
Летить  без  тіней  пустоти

Нехай  порив  думок  неспинних
Пече  таємністю  небес
А  стрілки,  що  жене  годинник
Натхнення  спинить  власний  пес

Нехай  всі  писані  закони
Згорять  в  душевному  вогні,
А  стін  постійні  заборони
На  пил  стирають  жорна  днів

Нехай  же  річка  насолоди
Тече  по  еліпсу  землі
Щоб  обмивати  кожну  соту
Як  не  в  реальності,  то  в  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170960
дата поступления 10.02.2010
дата закладки 24.05.2013


Юліанка Бойчук

Мить вічності

Щось  дивне  відбувається  зі  мною,
Коли  я  бачу  ті  чарівні  сни,
В  яких  під  впливом  ранньої  весни
Біжу  вмиватися  холодною  росою.

Біжу  назустріч  сонцю,  щастю,  вітру
Босоніж  в  поле,  позабув  про  все
І  радості  потік  мене  несе
До  трав  весняних  і  до  перших  квітів.

З  душі  моєї  вічна  пісня  лине,
Котра  завжди  наповнює  мене,
Вона  відкриє  ту,  яка  я  є
До  першої  й  останньої  краплини.

Обличчя  моє  посмішка  осяє,
А  вітер  огірне  мій  тонкий  стан,
Під  ноги  покладе  густий  туман...
І  десь  на  Сході  сонце  запалає.

Моя  душа  вистрибує,  летить,
Вона  нарешті  щастя  упізнала!
Їй  так  давно  того  не  вистачало...
І  я  відчула  серцем  вічну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423977
дата поступления 10.05.2013
дата закладки 23.05.2013


LaurA

Мы помолчим…

Мы    помолчим.    Для      слов    нет    мест,
скатилось  солнце  золотом  в    реку  устало...
На      фоне    перевёрнутых    небес
последний  раз  тебя    поцеловал.

А  загоревший    вечер  крался    под  плетнём,
и  звёзды  шепот  вытрясли      в    траву,  
в    ночь    теплую,  не  схожую  на    осень
...  любимой      я    тебя  уже    не    назову.

И  счастья  не    хватает,  словно    кислорода.
Октябрь-любовник  примостился  средь  октав,
И  подпирал  полнеба    месяц      круторогий,
Вихрастый      ветер    вербы  чаровал.

Мы      помолчим.    Для      слов    нет    мест...  
Но  знаю  я,      меня    ты    будешь    ждать,
Покуда  ветер  вербам    косы  расплетает,
Покуда    наша      осень    не      пройдёт...

Наша  осінь…  М.  Плосковітов.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175

Помовчимо.    Словам        нема    потреби,
скотилось    сонце    золотом    у    став.
На    фоні    перевернутого    неба
останній    раз    тебе    поцілував.

Засмаглий    вечір    крався    попідтинню,
трусились    зорі    шепотом    в    траву,
у    теплу    ніч    -    не    схожу    на    осінню    -
коханою    тебе    вже    не    назву.

Бракує    щастя,    кисню    до    знемоги,
приліг    коханець-жовтень    між    октав,
підпер    півнеба    місяць    круторогий,
чубатий    вітер    верби    чарував…

Помовчимо.    Словам        нема    потреби.
Я    знаю:    ти    чекатимеш    мене
допоки    вітер    розплітає    верби,
допоки    наша    осінь    не    мине.

Плейкаст:    http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
дата поступления 09.10.2011
дата закладки 23.05.2013


Михайло Плосковітов

Наша осінь…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби,
скотилось  сонце  золотом  у  став.
На  фоні  перевернутого  неба
останній  раз  тебе  поцілував.

Засмаглий  вечір  крався  попідтинню,
трусились  зорі  шепотом  в  траву,
у  теплу  ніч  -  не  схожу  на  осінню  -
коханою  тебе  вже  не  назву.

Бракує  щастя,  кисню  до  знемоги,
приліг  коханець-жовтень  між  октав,
підпер  півнеба  місяць  круторогий,
чубатий  вітер  верби  чарував…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби.
Я  знаю:  ти  чекатимеш  мене
допоки  вітер  розплітає  верби,
допоки  наша  осінь  не  мине.

плейкаст  від  AmriLauru  на  http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

переклад  російською  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 23.05.2013


Dyed Fox

Під березня сніжною заметіллю

Під  почуттів  весняних  патронатом
Я,  доль  чужих  патологоанатом,
Копаюсь  у  питаннях  провідних,
Що  людством  споконвіку  керували,
Що  ними  стіни  світу  мурували,
Й  тепер  усе  тримається  на  них.

Вельмишановні  леді  й  джентльмени!
Увага  ваша  звернена  до  мене
Й  блищать  в  пустих  очницях  зірочки.
Яка  ж  у  вас  красива  оболонка!
Але,  на  жаль,  пусті  ви,  як  коробка
Й  ведете  беззмістовні  балачки.

В  сплетіннях  цих  полемік  лицемірних
І  ваших,  паньство,  поглядах  манірних
Мені  вчувались  брéхні  зàвжди,  скрізь.
Й  лукава  думка  промайнула  тінню,
Під  березня  сніжною  заметіллю  –  
Я  вас  навчилась  бачити  наскрìзь!
15.  03.  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 23.05.2013


Томаров Сергей

Просто волк одиночка

Я  не  загнанный  зверь,  просто  волк  одиночка
И  на  теле  моем  шрамов  не  сосчитать...
Для  себя  я  решил  -  жить  в  изгнаньи  и  точка
А  на  серое  "стадо"  с  горы  наплевать.

Сам  себе  я  вожак  и  в  охоте  я  первый,
Падаль  есть  не  привык,  от  нее  мне  тошнит
И  не  скажет  никто,  что  я  грубый  и  нервный,
И  не  видит  никто,  как  слеза  с  глаз  бежит.

Пусть  я  дрогну  зимой,  но  не  хвост  поджимаю,
Я  пою  под  луной,  а  не  вою,  как  все...
Я  свободен  и  сам,  за  себя  отвечаю,
И  рассветы  встречаю  в  холодной  росе.

Я  из  стаи  ушел,  чтоб  как  все  не  сломаться,
Чтоб  овес  по  ночам  с  голодухи  не  жрать...
Жаль  вот  только  на  мне,  будет  род  мой  кончаться,
Не  с  кем  стало-быть  мне  вольный  род  продолжать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421181
дата поступления 27.04.2013
дата закладки 23.05.2013


Томаров Сергей

Мне наложена бронь

Затопите,  мне  печь,
Чтобы  я  мог  согреться,
Сбросить  прошлое  с  плеч
И  душою  раздеться.

Водку  лейте  в  стакан
И  в  края  не  смотрите,
С  глаз  снимите  туман
И  Отца  позовите.

Я  к  Нему  припаду,
Мне  покаяться  стоит,
Силу  духа  найду,
Ведь  она  где-то  бродит.

Я  увидел  врата,
Но  дверь  в  Царство  закрыта,
А  вокруг  пустота-
Жизни  чаша  разбита.

На  алтарь  покладу,
Свою  падшую  душу,
На  ступени  взойду,
Я  ведь  больше  не  трушу.

Я  на  исповедь  стал
В  кровь  стирая  колени,
Видно  час  мой  настал...
И  сошлись  в  полдень  тени.

Отпусти  мне  грехи
И  позволь  причаститься,
Кандалы  нелегки,
Я  решил  повиниться.

Может  примет  Отец,
Может  врАта  откроет    
Я  свой  чую  конец-
За  спиною  он  воет.

Погасите  огонь,
Что-то  жарко  мне  стало,
Мне  наложена  бронь,
Но  жизнь  жить  так  устала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422754
дата поступления 04.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Олена Iськова

Не осуди…

Не  осуди.  І  не  роби  рабою
Розпечених,  мов  лава,  почуттів.
Я  просто  буду…  дихати  тобою,  
Тамуючи  у  грудях  зливу  слів.
Не  осуди,  що  серце  шаленіє
Від  думки,  що  на  світі  десь  є  ти.
І  що  душа  від  доторку  весніє…
Хоч  сонечком  надії  освіти!
Не  осуди  ці  почуття  гарячі,
Вразливі,  мов  у  березні  сади.
Твою  байдужість  я  тобі  пробачу.
Лиш  за  любов  мене  не  осуди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата поступления 13.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Андрей Кривцун

Зазнакомственный разговор

А  давай  за  знакомство  с  тобой
Мы  не  выпьем,  а  поговорим.
Разговор  -  он  ведь  тоже  хмельной,
Опьянеем  же,  милая,  им.

Ты  откуда  такая  взялась,
Не  похожая  ни  на  кого?
Между  нами  -  какая-то  связь,
Посвязующее  половой…


Что-о-о  ты?  С  неба  спустилась?  Ну,  да…
Точно  так  и  подумалось  мне.
Я  ведь  (веришь?)  за  ним  наблюдал,
Примагнитившись  взглядом  к  звезде.


Но  недавно  погасла  она,
А  потом  появилась  вдруг  ты…
Согласись,  это  всё  неспроста.
Здесь  виднеются  знаки  судьбы.


Что?  В  судьбу  ты  не  веришь?  И  пусть…
Ей  на  это,  поверь,  наплевать.
А  давай  я  начну  твою  грусть
Из  бокалов  очей  выпивать.


Говоришь,  это  просто  слова?
Но  сама  улыбаешься  ведь…
Значит  что-то  да  поотпивал,
Значит,  можно  теперь  и  запеть.


Не  умеешь?  Ну,  буду  учить.
Я  начну,  ты  за  мной  поспевай.
Зазвучит,  всё  у  нас  зазвучит,
Только  глаз  своих  не  отрывай.


Я  наполню  их  терпким  вином
Поцелуев…
И  мы  помолчим.
Эта  ночь  будет  самой  хмельной.
Опьянеем  же  -  и  полетим!


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426417
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Шон Маклех

Руда чуприна Сонця

                       «Цвіте  навколо  верес,
                           А  меду  не  п’ємо…»
                                                               (Р.  Стівенсон)  

У  Дубліні  дощ:
Літній  і  сумний  –  
Піснями  ірландських  пастухів
Пестить  траву  мокрими  руками  
Вічності.
Недарма  люди,
Що  живуть  на  цих  пагорбах
Плутають  його  з  піснею.
І  забувають,  
Де  закінчується  дощ,
А  де  починається  пісня.
Земля,  що  пам’ятає  занадто  багато,
Трава,  що  навчилась  забувати
Шовкові  літери  книг
Вдягнені  в  шкіру  рудих  биків,
Що  звикли  блукати  пагорбами,
Які  ховають
у  собі  минуле,
Яке  для  веслярів  трави  
Лишається  зримим,
Більш  реальним,  
Аніж  промені  Сонця,
А  воно  теж  ірландець  рудоволосий*.
Камені  ковтають  тисячоліття
Разом  з  юрмами  землеробів,
Які  несли  свої  мрії
Через  хащі  жорстоких  легенд.
Руді  сини  королів!
Вони  пливли  у  потойбіччя
На  кораблях  з  потріпаними  вітрилами,
Вони  мріяли  про  справжнє,
Вони  міряли  землю  довгими  мечами,
Вони  міряли  час  піснями,
Вони  сонце  бачили
Таким  же  рудим  і  патлатим
Як  чуприна  дивака  Кондли  мак  Конна**,
Який  думав  що  потойбіччя
Більш  казкове,  ніж  оце  сум’яття,
Оцей  вихор  кланів,
Воїнів  у  картаті  тканини  загорнутих…



Примітка:
**  -  Кондла  мак  Конн  –  йдеться  про  Кондлу  Рудого  (він  же  Кондла  Черлений)  –  сина  короля  Ірландії  Конна  Ста  Битв.  Він  побачив  жінку  з  сіду  з  країни  Тір  Нам  Бо  –  Країни  Вічноживучих  і  був  настільки  зачарований  цієї  жінкою  і  тією  країною,  що  стрибнив  у  їхній  корабель  і  більше  його  ніхто  не  бачив.

*  -  щодо  Сонця,  то  я  перебільшив,  звісно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013


melani

Ты потерял луну, смотря на звезды

Ты  потерял  луну,смотря  на  звезды  .
Пусть  вечерами  холодно  рукам.
Твои  слова  мне  не  нужны  как  воздух.
Я  для  тебя-последняя   строка.
Мелодией  дождя  и  громом  страха.
Запрячусь  я  в  картине  бытия.
Мечты  мои,ванильный,горький,сахар.
И  в  них  остались  только  ты  и  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426889
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Вадим Косарєв

НОСТАЛЬГІЯ

Я  так  давно  вже  не  з’являвся  вдома…
Що  й  говорити…  Слів  таких  немає.
Набридло  все  чуже  і  невідоме  -
Із  мене  досить…  З  суму  помираю.

Бо  так  кортить  побачити  те  місце,
Де  все  знайоме,  пройдене  роками,
Де  батько  й  мати,  родичі  і  близькі
Вже  так  давно  на  мене  всі  чекають.

І  в  кожній  миті  я  сумую  більше,
Думки  мої  безмежно  йдуть  по  колу…
Усе,  що  треба,  ніби,  є  поки  що,
Жаль,  те  ніколи  не  замінить  дому.

Та  вірю  я,  що  все  ж  таки  настане
Ця  мить…  Така  жадана  й  заповітна…
Чи  пізно  станеться,  чи,  може,  рано,
Все  ж  відчуваю,  що  є  стимул  жити.

Мені  щоночі  світле  місце  сниться,
Що  з  кожним  разом  усе  дужче  сяє  -
Там  батько  й  мати,  родичі  і  близькі
Вже  так  давно  на  мене  всі  чекають…

(06.10.2006.ПН:007)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426404
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Вадим Косарєв

ЦЕ УСЕ

Ранковим  полощу  повітрям  груди,
Солоні  сльози  тре  утомлена  рука  -
Ту  чорну  мить  ніколи  не  забути,
Що  так  нахабно  нас  з  тобою  розвела.

"Іди.  Це  все",  -  луна  в  душі  болючій
І  голосніше  з  кожним  разом  сум  несе...
Нема  страшніш  нічого  за  колючий
Один  лише  єдиний  вислів  -  "Це  усе".

Лягаю  спати  з  відчаєм  і  сумом,
Благаю  Господа  про  милості  -  без  зла...
Очисть,  Всевишній,  грішні  мої  думи
І  виведи  на  шлях  безмежного  тепла!

(12.10.2007.ПН:033)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426634
дата поступления 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Олег Захарків

Богиня

Вона  повинна  пахнути  дощем,
Не  відчувати  радощів  чи  болю.
Звабливим  поглядом,  немов  важким  мечем,
Вести  мене  по  світу  за  собою.

У  неї  мають  бути  на  спині,
Великі  крила,  як  в  казках  забутих.
У  грудях  -  незгасаючі  вогні,
Й  така  як  в  мене  розчарованість  у  людях.

Бліде  обличчя  і  тонкі  уста,
Якими  буде  лиш  мене  торкатись.
Вона  повинна  бути  не  проста,
Щоб  я  міг  в  неї  легко  закохатись.

Волосся  біле,  очі  голубі,
І  талія  тонка  як  в  балерини.
Коли  така  зустрінеться  тобі,
То  знай,  ця  дівчина  -  моя  богиня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426509
дата поступления 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Олександр Яворський

… І падав дощ

Він  до  тебе  ішов  і  ніс  квіти  в  руках,
Промовляючи  завчену  ще  вчора  промову.
Від  хвилювання  надмірного  збивався  в  словах  –
Починав  все  спочатку  знову  і  знову.
Він  зізнатись  хотів  у  своїх  почуттях,
Припавши  коліном  на  вологий  асфальт,
Та  коли  вже  до  тебе  був  пройдений  шлях
Його  голос  із  басу  перетворився  на  альт.
Ти  стояла  із  іншим,  той  тебе  обіймав
Та  цілував  твої  ніжні  руки,
Холодний  дощ  як  на  зло  накрапав
А  біль  стискав  серце  його  від  розпуки.

І  падав  дощ,  а  він  на  лавці  сидів,
Змиваючи  біль  дощовою  водою.
І  падав  дощ,  а  він  просто  хотів,
Забути  про  те,  що  знайомий  з  тобою.
І  падав  дощ,  не  жаліючи  слів  –  
Маленьких  краплин  німої  розради.
І  падав  дощ,  загасаючи  гнів,
Наче  вогонь,  що  розгорівся  від  зради.

Травневий  вечір  вже  ліг  на  плечі
Він  пізно  додому  вертався  сьогодні,
Гнітило  душу  відчуття  порожнечі,
В  кишенях  грілися  руки  холодні.  
В  той  день  випадково  тебе  знов  зустрів,
Ти  промовила:  «вибач  за  те,  що  так  сталось».
Він  жодного  слова  сказать  не  зумів,
Хоча  серце  в  грудях  швидко  закалаталось.
Лише  на  прощання  тебе  обійняв,
Не  здіймаючи  очі  з-під  прикритих  повік,
Холодний  дощ  як  на  зло  накрапав
І  вас  побачив  вже  твій  чоловік.

І  падав  дощ,  а  він  на  лавці  сидів,
Змиваючи  біль  дощовою  водою.
І  падав  дощ,  а  він  просто  хотів,
Забути  про  те,  що  знайомий  з  тобою.
І  падав  дощ,  не  жаліючи  слів  –  
Маленьких  краплин  німої  розради.
І  падав  дощ,  загасаючи  гнів,
Наче  вогонь,  що  розгорівся  від  зради.

2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
дата поступления 20.05.2013
дата закладки 22.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.05.2013


Віталій Назарук

Ранкове літо

Ранкове  сонце  піднялось  з  подушки,
Лежать  тумани  в  берегах  річкових,
А  вітер  шепче  хмарам  щось  на  вушко,
Ховає  далі  від    небес    зіркових.

Старечі  верби  вмилися  росою
І  зеленіють  темним  оксамитом,
Сплелися  віти  в  коси  над  водою,
Прийшла  пора,    сіяє  тепле  літо.

Сивач  побіг  над  річкою  у  далі
І  заспівали  промені  ранкові,
Танцює  вітер  в  лузі,  наче  в  залі,
А  луг  малює  квіти  рушникові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426308
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013


Владко Світлайт

Не говори від кого квіти ці…

Не  говори  від  кого  квіти  ці...
Ревную...
Ти  ж  знаєш,  знаєш,  знаєш  і  сама,
Що  на  полотнах  світлих  мрій  тебе  малюю
І  що  без  тебе  на  душі  зима.

Ти  вся  така  холодна,  недоступна...
Грізна...
Зовсім  байдужа,  наче  нежива...
О,  дай  хоч  знак,  що  я  тобі  потрібен!
Пізно...
Тобі  далекі  всі  мої  слова...

Тендітна,  неповторно    ніжна...  
Була...  Колись...  
Тепер  вже  не  моя.
Пробач...  Прощай...  Мабуть  ми  надто  різні.  
Я  в  серці  збережу  твоє  ім'я.

Не  говори  від  кого  квіти  ці...
Ревную...
Лети  до  нього,  мила,  тільки  знай,
Що  й  досі  в  снах  твій  стан  тонкий  малюю,
Що  спогади  про  тебе  -  то  мій  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233880
дата поступления 09.01.2011
дата закладки 20.05.2013


Владко Світлайт

Привіт!

Привіт,  кохана!  Знов  сумую  за  тобою.
На  жаль  акорди  радісних  мелодій  не  про  нас.
Не  раз,  повір,  не  раз  змагався  я  з  журбою,  
Що  полонивши  мій  химерний  світ,
Ятриться  в  ньому  мов  відкрита  рана.

Привіт!  Привіт!  Привіт,  кохана!  Привіт!
Жаль  не  знаходжу  слів,  
щоб  розтопити  твого  серця  лід...

Нас  розділяють  сотні  кілометрів  доріг.
Холодний  дощ  не  змиє  з  пам'яті  болючий  слід.
Прощай.  Пробач.  Я  втримати  тебе  ніяк  не  зміг.
Надії  згаснуть  і  на  ранах  сіль
Розчиниться  в  проточних  водах  часу.

Жаль  не  знаходжу  слів,  
Щоб  розтопити  твого  серця  лід.  
Мені  не  вдастся.
Не  слід.  я  знаю,  що  не  слід  
В  минулому  шукати  тіні  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272030
дата поступления 26.07.2011
дата закладки 20.05.2013


Андрей Кривцун

Курсом на звездопады

Туманно  всё  на  личной  жизни  берегах
И  не  понятно  -  нынче  вечер  или  утро.
Я  перепутал:  кто  корабль,  кто  маяк...
Я  очень  многое,  признаться,  перепутал...


Верчу  штурвал  слегка  дрожащею  рукой
И  правлю  вовсе  не  туда,  куда  бы  надо  -  
Не  к  дому  правлю  я,  а  к  той…  стране  другой,
Где  всё  сбывается…  Где  вечно  -  звездопады.


Меня  зовут  туда  и  голосА  сирен,
Что  брата  нашего  немало  погубили;
И  душу  рвущее  желанье  перемен,
И  все  сокровища,  что  есть  лишь  в  этом  мире.


Меня  влечёт-несёт  волна  твоих  волос,
И  чайки  взглядов  -  дико  вольных  и  прекрасных.
Рублю  канаты  за  спиной…  Сжигаю  мост.
Спешу  к  тебе…  Туда,  где  вечно  -  звездопады.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389432
дата поступления 02.01.2013
дата закладки 19.05.2013


Рижулька

ЛЬВІВ - МІСТО ЗАКОХАНИХ

Вечірній  Львів  закутався  в  тепло
Весни...  Каштани  запалили  свої  свічі.
Любові  цвітом  місто  замело...
Лиш  ліхтарі  бурштином  загляда  у  вічі.

А  по  бруківці...  цокіт  каблучків...
Старезні  леви  скриють  таїну  побачень.
Лиш  поцілунки  серед  кам'янИць  віків...
І  пелюстками  руж  вкрива  місця  освідчень...

Цей  давній  Львів  нас  взяв  у  свій  полон...
Любов  сховав  у  затишній  каварні...
Щоб    пристрасті  ще  більш  палкий  вогонь
Відніс  нас  в  почуття  небес    захмарні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425594
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013


Андрей Кривцун

К счастью - тихо - чердаками

Негромко  так...  Тихонечко...  Чуть  слышно…
На  цыпочках…  Предельно  осторожно
Мы  к  счастью  приближались.
Через  крыши.
По  чердакам,  пройти  где  невозможно.


Средь  хлама  прошлой  жизни  пробираясь,
Мы  ранили  тел`а,  одежду,  души.
Но,  стиснув  зубы,  и  не  чертыхаясь
Шли  дальше,  выше,  шире  или  глубже.


А  паутина  липкою  молвою
Пыталась  продвиженью  быть  помехой.
Но  нет,  не  тормозили  мы  с  тобою
И  рвали  паутину  звонким  смехом.


Не  для  того  мы  вышли  из  подполья,
Свою  любовь,  как  факел,  засветили,
Чтоб  отступить  пред  глупою  молвою,
Как  столькие  до  нас  уж  отступили.


Мы  многих  удивили  дерзким  шагом,
Проверили  друзей  на  настоящесть.
Перед  разводным  выстояли  залпом.
И  после  грома  -  тихо-тихо  -  
К  счастью...


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425633
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Сергій Ранковий

**** Прогулянка Дарницею****

Давай  з  тобою  пройдемось,  мій  друже,
Вечірнім  Києвом  тебе  я  проведу,
І  хай  усі  спішать,  а  нам  байдуже,
У  гомінкому  місті,  мила,  я  живу.

Почну  свій  шлях  із  Дарниці  старої,
Щоб  між  алей  каштанових  пройти,
Цвітіння  їх  згорну  в  твої  долоні,
Щоб  залишити  спогад  назавжди.

У  світлі  ліхтарів  іскряться  пірамідки,
Немов  гірлянди  в  новорічну  ніч,
У  хвилях  аромату  скресли  зайві  свідки,
А  ми  залишились  з  тобою  віч-на-віч.

Та  хвилі  здалеку  приносять  подих  інший,
Бузок  цвіте  у  парку  в  далечі,
А  поряд  з  ним  журчить  фонтан  старенький,
Нагадує  журчанням  наспіви  легкі.

Присядемо  на  лавці  біля  парку,
Щоб  чутно  було  нам  журчання  хвиль,
А  вітер  нам  наллє  у  філіжанку,
Акацій  старих  подих  від  цвітінь.

Нап‘ємося  медвяного  квітіння,
Сп‘яніємо  від  пахощів  отих,
І  підемо  додому  до  світання,
Щоб  не  побачив  промінь  нас  таких...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425475
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

Утаю лишь одну мелочь…

Мне  сегодня  зима  -  не  зима,  
А  вчера  была  осень  -  не  осень.
От  меня  ты  весною  прохладной  ушла,
В  пламень  лета  меня  бросив.

Оторвались  от  песни  слова
И  ударились  мертво  оземь.
Из  груди  моей  вымелась  сердца  зола  -  
Прямо  в  ночи  тёмные  косы.

Я  лодчонкой  ладошки  сложу,
В  них  молитвы  вдохну  светоч.
Я  тебе,  мой  Господь,  обо  всем  расскажу,
Утаю  лишь  одну  мелочь.

Утаю,  как  я  жить  устал
Без  души,  что  рванула  с  корнем
Та,  которую  я  очень  долго  искал,
Чтоб,  найдя,  потерять  вскоре.


2003.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416166
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

Море одиночества

Пью  шампанское  у  моря  из  горла,
Обнимая  ту,  чьё  имя  безразлично  мне.
Искажают  звёзд  кривые  зеркала
Поцелуев  смак  и  позы  неприличные.


Ты  надтреснутою  чашкой  цедишь  грусть,
Одиночеством,  как  саваном,  укутана.
Всё  надеешься,  что  я  ещё  вернусь,
И  распутается  то,  что  так  запутано.


Я  ныряю  в  чьи-то  синие  глаза,
Но  мелки  они  в  сравнении  с  любимыми.
С  теми,  что  меня  зовут,  зовут  назад,
Будто  вовсе  не  они  мне  сердце  вынули.


Будто  вовсе  не  они  корабль  мой
Об  измены  скалы  в  щепки  раскурочили.
Испарился-высох  океан-любовь,
Между  нами  теперь  море  одиночества.


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415984
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

А, может, ничего и не было…

А,  может,  ничего  и  не  было  –  
Всё  это  просто  показалась  нам.
Слова  случились  недоспелые
И  встречи  –  с  мутными  осадками.

Ведь  это  не  любовь  –  с  упрёками,
С  обидами  дурными,  странными.
Мечта  не  ходит  огородами,
Весна  не  сыплет  листопадами.


А,  может,  это  всё  приснилось  нам  –  
Дрожащих  жадных  губ  сплетение.
Как  в  спину  ты  ногтями  впилась  так,
Шепча:  «Остановись,  мгновение».


Как  в  пропасть  моих  глаз  ты  падала,
От  наслаждения  безумствуя.
Как  удовлетворённо  плакала,
Впервые  ТАК  себя  почувствовав.


А,  может,  это  всё  -  иллюзия,
Страна,  которой  нет  и  не  было.
Но  почему  ж  тебя  я  чувствую?
Да  что  же  ты  со  мною  сделала?


Коту  я  расскажу  историю
О  том,  как  всё  могло  случиться  бы.
Кивнёт  он,  замурлычит  горе  мне.
И  угощу  его  я  шницелем.


…Не  горе  угощу  -  
Кота!
Вот  как-то  так…


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417899
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Я убью твоих глаз васильки…

Я  убью  твоих  глаз  васильки,
Как  косою,  холодным  взглядом.
Белоснежность  твоей  руки
Отшвырну,  словно  кубок  с  ядом.

Напою  тебя  мёртвой  водой
Равнодушия  и  обмана
И  уйду,  унося  с  собой
Твоё  сердце  -  живую  рану.

Я  -  в  туманы,  как  в  масло  нож,
Ты  -  в  разлуку,  как  в  воду  камень.
По  инерции  поживёшь,
А  потом  опадёшь  листами.

И,  приникнув  к  сырой  земле,
Лишь  прошепчешь:  «За  что,  любимый?»
Так  прекрасна  в  своей  тоске,
Так  доверчива  и  невинна.

Ты  зачем  повстречалась  мне  -  
Прогулявшему  напрочь  душу,
Присягнувшему  темноте,
Запустившему  в  сердце  стужу?

Мне  никто  теперь  не  судья,
И,  конечно,  никто  не  пара.
Одинокая  сволочь  я,
Пепел  умершего  пожара.

Мне  ни  холодно,  ни  тепло,
Мне  ни  жалко,  и  ни  обидно.
Мой  хранитель  сломал  крыло,
Искусителя  же  не  видно.

Ни  земной,  ни  небесный  я  -  
Нет  мне  имени,  нет  невесты…
На  чужих  сердец  угольках
Согреваю  своё  сердце.


2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417940
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Ты задержалась со мной…

Весна  задержалась  в  пути,
А  ты  задержалась  со  мной...
Никто  ведь  уже  не  горит,
И  это  -  лишь  тени  любви,
А  тени  -  совсем  не  любовь.


Без  ласточек  хмурый  апрель.
Бесстрастно  целуемся  мы.
Цветочная  наша  метель
Осталась  на  заднем  дворе,
Осталась  вне  этой  весны.


И  как  бы  ни  радовал  май,
Деревья  в  обновки  рядя,
Не  наш  это  праздник.  Прощай!
Не  сможешь  забыть  -  вспоминай.
Но  в  лето  входи  без  меня.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417353
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Наш роман был недолгим, но страстным

Наш  роман  был  недолгим,  но  -  страстным.
Мы  друг  другу  раскрылись  по  полной.
Я  тебя  называл  -  Праздник,
Ты  меня  называла  -  Свобода.


Ты  была  весела,  долгожданна.
Я  дарил  тебе  вольные  крылья.
И  весь  мир,  кроме  нас,  был  обманом,
И  все  звёзды  до  нас  были  пылью.


Мы  подстраиваться  не  старались
И  любили  без  всяких  расчётов.
И  пусть  редко,  но  -  КАК!  -  встречались…
И  оргазмам  не  было  счёта.


Я  в  тебе  до  конца  растворялся,
Ты  звенела  от  прикосновений.
Даже  лунный  фонарь  шатался,
Когда  мы  кувыркались  в  постели.


И  казалось,  что  это  -  навечно,
Что  мы  созданы  друг  для  друга.
Но  всё  реже  случались  встречи.
И  всё  чаще  гуляли  по  кругу.


Созвонились…  Кафе…  Отели…
Для  семей  -  о  работе  враки.
Половинки  нам  свято  верили,
Мы  ж  такие  с  тобой  трудяги.


Путы  сладкие  стали  цепями.
Друг  без  друга  уже  не  дышим.
И  поэтому  всё  разорвали.
Мы  ведь  -  сильные.  Даже  слишком…


Наш  роман  был  недолгим,  но  страстным.
И,  спустя  месяца  и  годы:  
Навсегда  ты  -  мой  лучший  Праздник,
Я  навеки  -  твоя  Свобода.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421791
дата поступления 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Я так любить не смог, хотела чтоб остаться

Я  резал  тишину  
Нежадными  кусками.
Кормил  свою  вину,
Чтоб  больше  вырастала,

Пил  горькую  тоску
До  слёзного  тумана  -  
Потерянный  в  лесу,
Заблуженный  в  лесу,
Схороненный  в  лесу
Любовного  обмана.

Сожгли  мы  все  мосты,  
Захлопнули  все  двери.
От  голубей  мечты
Остались  только  перья,

Меж  пальцев,  что  песок
Моё  сбежало  счастье  -  
Я  удержать  не  смог,
Я  объяснить  не  смог,
Я  так  любить  не  смог,  
Хотела  чтоб  остаться.


2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421804
дата поступления 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Мне бы голову свою очистить

Мне  бы  голову  свою  очистить
От  пьянящих  о  тебе  мыслей.
Только  ведь  не  седина  это  -  
Не  закрасишь  никаким  цветом.


Не  заменишь  никакой  дурью...
На  работу  чаще  всё  плюю  я.
Телевизор  -  это  что  такое?
Не  заглядывал  в  него  давно  я.


Мене  б  большущее  своё  сердце
Заключить  в  яйцо,  а  то  -  в  утку.
Дальше  -  заяц  там,  сундук,  деревце,
Именуемое  супердубом.


А  под  дубом  тем  чтоб  был  остров,
А  вкруг  острова  -  в  три  круга  -  стража.
Я  ведь  чувствую  тебя  так  остро,
Что  порезы  ощущаю  даже.


Мне  б  несносную  свою  душу,
Что  запродаться  тебе  жаждет,
Убедить,  что  будет  ей  лучше
Тихо-мирно  да  суч`ить  пряжу.


Шить  на  чувственный  бардак  `упряжь,
Мастерить  и  городить  шоры.
…  В  три  затяжки  ж  ты  меня  скуришь,
«Забычкуешь»  и  уйдёшь  споро…

И  как  жить  мне?
Тишина…
М`орок.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422105
дата поступления 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Майское (В облаках дыру пробило солнце)

В  облаках  дыру  пробило  солнце,
Золотым  дождём  упало  в  землю,
Взорвалось  салютами-сиренью,
Птичьим  расцвело  многоголосьем.


Ты  шагала  улицей  весенней,
Каблучками  теша  тротуары.
Ароматом  ты  лилась  и  песней,
Сыгранной  чуть  пьяною  гитарой.


Без  усилий  ты  собой  чаруешь  -  
Грешная  и  вместе  с  тем  святая.
Ветер  твою  юбочку  раздует
И  ослепнет,  глупенький,  от  счастья.


Солнце  облака  разбило  в  клочья,
А  в  моей  душе  любовь  пробилась.
Ты  мне  натурально  так  приснилась  -  
Я  б  уснул  навечно  этой  ночью…

2005


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422308
дата поступления 02.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Рижулька

НАДОЕЛО

Как  надоело  счастья  ждать,
Молчать  и  мило  улыбаться.
И  если  надо  -  исчезать,
Хотя  так  хочеться  остаться.

Как  надоела  эта  роль  -
Второстепенная,  немая.
И  не  унять  мне  в  сердце  боль  -
Ведь  в  твоей  жизни  есть  другая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382407
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Есть женщины…

Есть  женщины,  которые  поют.
Есть  женщины,  которые  танцуют.
Но  нам  дороже  те,  что  наш  уют
Так  нежно-незаметно  образуют.

Есть  женщины  для  спорта  и  кино,
Есть  женщины  для  песен  и  романов.
Но  нам  дороже  те,  что  ждут  домой
Своих  извечных  юнг  и  капитанов.

Есть  женщины  для  тела  и  ума,
Есть  женщины  для  счастья  и  печали.
Но  нам  дороже  те,  что  у  окна
Горят  то  маяками,  то  свечами.

Есть  женщины,  которые  -  полёт.
Еcть  женщины,  которые  -  паденье.
Но  нам  дороже  те,  что  топят  лёд
Мужских  сердец  у  детской  колыбели.


2002.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата поступления 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Ты по лунной тропе пришла

Ты  по  лунной  тропе  пришла
И  в  тумане  рассвета  скрылась,
Губ  касанием  обожгла
И  шепнула,  что  лишь  приснилась.

Ну,  а  мне  теперь  не  до  сна,
Не  до  жизни  и  не  до  смерти  —  
Я  рассветный  ищу  туман,
Где  следов  твоих  звёзды  светят.

Песни  скатывались  на  вой,
Стихотворная  вязь  ломалась.
Растревоженное  тобой
Сердце  в  клетке  грудной  металось

И  шептало:  «Пусти,  пусти  -  
Улечу  я  за  сном  желанным
В  край,  где  лунные  лепестки
Опадают  в  ладонь  тумана».

Распахну,  как  жилетку,  грудь  -  
Улетай  моё  сердце-птица!
Добрый  путь  тебе,  добрый  путь,
Постарайся  не  возвратиться.

Буду  точно  тогда  я  знать,
Что  Её  отыскать  сумело  -  
И  спокойно  смогу  спать,
Жить  и  смерть  поджидать  смело.

2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422107
дата поступления 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Maxim0102

Львiвська нiч

 Місяць  важко  на  небо  поліз,  
 Наче  після  святкового  столу.  
 У  невидимих  сотнях  валіз
 Тягне  зорі  до  свого  престолу.


 Зупинився  на  мить  біля  хмар,
 Щоби  втому  червону  зігнати,  
 Розбудив  обережно  примар,  
 Наказав  їм  по  замках  блукати.
   

 Скинув  зорі  Морфею  на  крила,  
 Під  якими  ховається  ніч,  
 Темні  квіти  фіалка  розкрила,  
 Привітався  із  місяцем  сич.


 Львівські  вулиці  сни  пеленають,  
 Оксамитом  алея  блищить,  
 Цвіркуни  колискову  співають,
 Все  у  місті  чарівному  спить.



 Максим  Ростоцький
 З  книги  поезій  "  Тільки  про  Львів  "  К.2013  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425327
дата поступления 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Рижулька

МАНДРІВКА

Ходи!  Ми  помандруєм  по  зірках,
Їх  сяйво  ми  ловитимем  в  долоні.
І  розсипатимем  по  місячним  стежках,
Щоб  темінь  ночі  не  тримала  нас  в  полоні.

А  хочеш...  позбирай  їх  ясний  блиск,
Таємних  зір  чудове  мерехтіння.
Торкнися  ним  до  моїх  ніжних  кіс  -  
Буду  для  тебе  зоряна  царівна.

А  далі...  Поцілунки  на  Шляху
Чумацькому...  що  всім  яскраво  сяє...
Візьму  за  руку  й  в  казку  поведу,
Яка  триває  без  кінця  і  краю.

І  лише  місяць,  який  бачить  все,
Любові  нашої  будЕ  безмовним  свідком.
А  море  пристрасті  нас  в  даль  усе  несе...
І  навіть  ранок  нас  сховає  оповитком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424913
дата поступления 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Рижулька

ПОТРЕБА

З  ласкавих  слів  тече  моя  ріка,
Яка  впадає  у  любовне  море.
Змиває  все...  Відходить  пустота...
Об  камні  ніжності  все  розіб'ється  горе.

Та  чи  потрібно...  Знов  не  знаю  я...
Можливо...  Це  душі  лише  потреба.
А  там...  для  когось  -  гола  маячня...
І  знов  самотня...  в  половинці  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425132
дата поступления 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Рижулька

"БІЛКА В КОЛЕСІ"

Біжить  життя  -  нестримне  колесо,
Все  більше  оберти,  все  швидше  темпи.
Хто  поруч  лиш...  ну,  тому  повезлО...
А  хто  в  середині...  шалені  ритми.

Біжиш  по  ньому,  наче  білка  в  колесі  -
Проблеми  лапками  швиденько  так  рішаєш.
І  ніби  все...  і  ти  вже  -  на  межі...
Та  друге  дихання...  Із  прірви  виринаєш.

Та  треба  іноді  зробити  різко  "стоп",
Буття  шаленість  щоби  зупинити,
Щоб  затяжним  не  видався  стрибок.
Життя  одне...  І  треба  вміти  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425120
дата поступления 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Бойчук Роман

Сплав інтимних почуттів

Немов  метали  злиті  у  один,
Єдиний  сплав  інтимних  почуттів  -
Інтиму  вечір  декілька  годин.
О,  як  я  марив,  прагнув  як,  хотів:
Упитись  чаром  із  медових  уст,
Втопити  погляд  в  мареві  очей,
Тавром  спокуси  цілувати  глузд...
_____________________________
Тремтіли  тіні  в  мерехті  свічей
Зболілих  тіл  від  жару  насолод,
Губився  в  ритмі  шалу  кожен  рух.
Сягнувши  надчутливих  нагород,
Металів  сплав  перетворився  в  брухт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424998
дата поступления 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Невгамовний

Не плачьте…

Не  провожай  меня,  моя  любовь,
Ты  стала  мне  совсем  не  интересна,
Благодарю  тебя  за  то,  что  честно
Ушла
И  не  согреешь  больше  кровь.

Не  плачьте  обо  мне,  мои  друзья,
Фальшивый  нотный  ряд  уже  не  нужен,
Я  чувствую,  что  голос  мой  простужен
И  песни  о  любви  пою  не  я.

Не  отражайте  небо,  зеркала,
С  надеждою  увидеть  птичьи  стаи,
В  душе  -  лишь  звон  разбитого  стекла
И  мёртвый  лист  печально  пролетает.

Наверное  прольётся  много  слёз
О  том  что  не  сбылось,  не  получилось,
В  мгновеньи  свыше  -  жизнь  отобразилась,
А  я  это  воспринял  не  всерьёз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279448
дата поступления 08.09.2011
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Нічна підказка…

Я  знову  бачив  очі  уві  сні,
Немов  би  шаль  накинули  на  плечі,
Такі  чарівні  (мабуть  -  неземні),
А  в  них  -  кохання  березневий  вечір.

Я  поринав  в  їх  ніжну  теплоту
І  немовлям  щасливим  колисався,
Крізь  сон  відчувши  серцем  доброту,
Ніби  дитина  -  плакав  і  сміявся.

А  вранці,  коли  сонце  золоте
Промінням  зачіпило  мої  вії  -  
В  твої  краї,  де  яблуня  цвіте,
Я  полетів  назустріч  своїм  мріям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318717
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Так хочется верить

Слова  твои  тихие  смелые
Рождают  круги  на  воде,
И  я  повторяю,  я  делаю
Все  то,  что  не  делал  нигде.

Волною  рассказов  пророческих
Накрыло  меня  с  головой,
И  взглядом  стерев  многоточия,
Ты  просишь  идти  за  тобой.

Я  чувствую,  милая,  чувствую,
Не  видя,  но  зная  тебя,
Ты  смотришь  с  улыбкою  грустною,
Другого  уже  не  любя.

Болезненное  ожидание
Сковало  движение  душ,
Слезами  покрыв  расстояния
И  смыв  непокорности  тушь.

Ступая  по  глади  неведанной,
В  кричащей  души  наготе
Иду  за  тобою  я  преданно,
Считая  круги  на  воде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319378
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

МЕЧТЫ РОМАНТИКА

Я  женщины  красивей  не  встречал,
Хватило  мига,  чтоб  в  нее  влюбиться,
В  глазах  -  чернее  ночи  -  раствориться
И  вознести  ее  на  пьедестал.

Нежнейших  рук  волшебные  движения
И  локоны  чарующих  волос,
Заставив  мысли  мчаться  под  откос,
Несли  меня  волной  до  исступления.

Я  чувствовал,  что  медленно  сгорал
В  огне  самим  придуманного  счастья,
И  сердцем  у  любимой  на  запястье
"Навеки  твой"  -  я  нежно  написал.

Мечты  романтика...Что  может  быть  приятней?
Лекарство  неприкаянной  душе,
Что  на  крутом  у  жизни  вираже
Нас  делает  честнее  и  понятней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327772
дата поступления 04.04.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Спасибо, что ты есть…

Как  долго  я  тебя  искал,
Как  долго  разбирался  в  чувствах,
Испив  напиток  безрассудства,
Терял,  не  верил,  пропускал...

Доселе  не  известный  мне
Твой  образ  в  сердце  поселился
И  ярким  светом  отразился
На  занавешенном  окне.

Держи  сильнее  жизни  нить,
Открой  глаза  и  будь  любима,
Все  в  этом  мире  объяснимо...
Лишь  только  чувств  не  объяснить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387263
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Горечь лунного напитка…

Ночные  мысли...Грешны,  как  всегда,
Стаканом  неразбавленного  виски
Стираю  файлы  прошлой  переписки,
Печалясь...  Даже  плача,  иногда...

Горит  свеча  и  блики  на  стене
Театр  свечей  порой  напоминают...
Театры  -  вечны,  свечи  -  догорают,
Рождаясь  мотыльками  при  луне...

Мне  ничего  из  прошлого  не  жаль...
Лишь  грусти  через  край  накатят  волны,  
Но  в  горе  настоящем,  что  безмолвно,
Теряет  многословие  печаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410392
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Не проглядеть бы…

Рассказывай,  ночь,  о  далеких  мирах,
О  вечной  любви  и  несбывшемся  лете,
О  том,  что  в  причудливых  снах-миражах
Нам  солнце  побед  одинаково  светит.

Прохладным    сияньем  далекой  звезды
Рисуй  бесконечность  космических  далей,
Напомни,  что  лишь  у  земной  красоты
Есть  разные  стороны,  как  у  медали...

Пусть  ветер  ночной  о  надежде  поет,
На  крыльях  своих  пусть  приносит  удачу,
Я  знаю,  что  мне  без  тебя  не  везет,
А  я  для  тебя  очень  многое  значу...

Струится  сквозь  годы  загадочный  свет,
Рождаются  новых  созвездий  плеяды,
А  мы  всё  хотим  то,  чего  рядом  нет
И  маски  меняем  как  кукле  наряды...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Чем-то память больна…

Что-то  держит  внутри,
Чем-то  память  больна,
Теплых  слов  адреса  позабыты,
А  вокруг  -  посмотри  -  
Уже  бродит  зима...
Ладно,  с  осенью  этой  мы  квиты.
Ни  она  и  не  я  -  не  получим  наград,
Пали  оба  в  бою  за  удачу
И  накроет  листву  молодой  снегопад,
На  земле  быть  не  может  иначе.
Крупным  градом  посыпятся  с  неба  мечты,
Да  со  свистом,  да  чтоб  -  побольнее,
Я  закрою  глаза,  не  боясь  темноты,
Может  стану  немного  мудрее...
Театральным  подмосткам  мои  имена
Не  даны,  да  и  где  мне,  ребята?
Что-то  держит  внутри,
Чем-то  память  больна
И  не  вспомнить  уже  адресата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381640
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 14.05.2013


Салтан Николай

Згадую тебе

[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я  сумую  за  тобою
В  ці  казкові  дні  весни,
Розцвітають  вже  тополі,
А  ми  досі  не  змогли.

Пух  на  вії  опадає,
А  я  згадую  тебе  -
Як  же  ніжно  цілували
Твої  губи  лиш  мене.

А  тепер  цілують  інших,
Може,  навіть  там  любов.
Не  важливо  хто  з  нас  грішний  -
Охолола  наша  кров.

Почорніли  наші  мрії…
Зачерствіли  наші  дні…
Тільки  в  серці  мене  гріє  -
Прилетять  ще  журавлі.

Хай  летять  над  небокраєм
Не  до  мене  -  до  людей.
Бо  від  того  вже  щасливий,
Що  я  жив  і  знав  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата поступления 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013


Влад Бугайчук

Я напишу тобі листа без слів… (У співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

«Я  напишу  тобі  листа  без  слів,
В  мелодію  щемку  вкладу  зізнання,
І  листоноша-вітер  уві  сні
До  тебе  принесе  моє  кохання.

Нечутно  доторкнеться  до  повік
Крилом  тендітним  золотава  мрія,
Як  вистояний  виноградний  сік,
В  холодну  ніч  вона  тебе  зігріє.

Я  напишу  листа  пером  душі,
Та  імені  під  ним  я  не  залишу.
Щоб  смуток  мій  в  твою  блаженну  ніч
Не  потривожив  цю  шовкову  тишу»  —

«Гранітні  погляди  весни
Не  показали  мені  шляху  -  
Куди  іти  і  як  нести  
Холодність  дум  за  обрій  страху.

Між  нами  відстань...  і  тепло
Твоїх  очей  не  зігріває.
Я  розлюбив  тебе  давно,  
А,  може,  й...  не  любив...  не  знаю…

Хай  спогади  летять  в  вікно,
Застиглий  біль  тремтить  в  долонях,
Розбиті  мрії  —  все  одно...
Твій  дотик  знов  пульсує  в  скронях…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258371
дата поступления 08.05.2011
дата закладки 13.05.2013


Last song

История одного вечера. .

Был  вечер...теплый,  тихий  вечер...  
И  мы  вели  тебя  домой  
Хотелось  чтобы  он  был  вечен  
Ведь  рядом  я  была  с  тобой  
Ты  пьяным  был,  и  еле  шел  
Мы  шли  с  тобою  за  руки  
Твой  друг  тогда  вперед  ушел  
Не  чуял  сердца  муки  
Вдруг  резко  ты  остановился  
Я  тоже  стала  близко  
В  тот  миг  как-будто  мир  разбился  
И  мы  упали  низко  
Тогда  ты  видел  лишь  меня  
А  я  в  твоих  глазах  тонула  
На  5  секунд  ушла  в  себя  
Потом  сознание  вернуло  
Ты  просто  пьяным  был  и  мне  
Не  стоило  тебя  там  слушать  
И  сигарета  тухнет  в  мгле  
И  начал  сердце  ты  мне  мучать  
Ты  говорил  что  нравлюсь  я  
И  ты  хотел  бы  быть  со  мною  
Что  хвалят  все  твои  друзья  
Когда  не  балуют  травою...  
Я  лишь  стояла  и  внимала  
Все  речи  нежные  твои  
Но  в  глубине  все  понимала:  
что  нету  никакой  любви  
что  день  рожденья  это  важно  
что  пил  сегодня  ты  не  зря  
что  голова  болит  ужасно  
на  утро  завтрашнего  дня  
что  завтра  все  это  забудешь  
и  не  захочешь  вспоминать  
что  рядом  никогда  не  будешь  
и  нужно  это  забывать...  
Я  не  люблю  тебя,  нет.  Может  
Мне  просто  нравились  твои  слова  
И  я  пойму  это  потом,  но  позже  
Зачем  тогда  кружилась  голова  
Зачем  в  глаза  твои  смотрела  
Зачем  ждала  твою  любовь  
Зачем  внутри  все  так  горело  
Что  в  жилах  закипала  кровь  
За  что?  Когда?  Куда?  Зачем?  
Ну  кто  ответит  на  вопросы?  
Болеть  я  не  хочу  никем!!  
Вокруг  сейчас  одни  "морозы"  
Не  хочешь  ты  со  мной  общаться?  
Иди!  Тебя  я  не  держу!  
Не  хочешь  ты  со  мной  встречаться?  
Иди!  Я  слова  не  скажу!  
Я  промолчу,  хоть  будет  страшно  
Знать  точно,  уж  наверняка  
Что  повстречаю  я  однажды  
Тебя  с  другой  в  рассвете  дня..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282217
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 13.05.2013


Антин Хмуров

Мы пропускаем все невзгоды

Мы  пропускаем  все  невзгоды,
Пускай  они  стремятся  вдаль!
Бояться  мы  не  будем  непогоды,
Пускай  уйдет  с  лица  печаль.

Мы  все  поймем,  мы  все  простим  друг  другу
И  постараемся  забыть  проблемы,
Не  хочется  бежать  по  замкнутому  кругу,
Давай  передохнем  и  сменим  тему.

Мы  знаем  кто  не  прав,  и  чья  вина,  
Не  отрицаем  и  своих  ошибок,  
А  если  отречемся,  то  стена,
Нас  не  спасет  от  лицемерия  улыбок.

Пусть  хоть  и  медленно,  но  жизнь  идет,
Со  счастьем  под  руку  иль  догоняет  счастье.
Пусть  эта  строчка  за  душу  берет,  
И  пусть  в  душе  не  приживается  ненастье!  


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424423
дата поступления 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Андрей Кривцун

На её обиду (Оставляю тебе эту песню)

Сразу  белое  стало  чёрным,
И  слова  потеряли  смысл  -  
Ты  воспримешь  их  извращённо,
Хоть  в  лепёшку  тут  расшибись.

Мы  ж  с  тобой  не  дошли  до  точки
Даже  первого  предложе…
Только-только  пошли  цветочки,
И  сломалось  что-то  в  душ`е.


Я-то  знаю,  что  там  сломалось
И  пытался  тебе  сказать,
Как  не  в  силах  я,  моя  радость,
Да  печалью  тебя  пятнать.


Я  пытался  с  тобой  быть  честным,
Только  честность-то  -  не  в  чест`и.
Что  мне  -  ангелом,  то  тебе  -  бесом
Показалось  на  этом  пути.


На  пути,  где  шагали  вместе,
А  теперь  порознь  пойдём.
Оставляю  тебе  эту  песню
И  места,  где  мы  были  вдвоём.


И  когда  пролетят  годы,
И  забудешь  имя  моё,
Будешь  песню  зато  помнить
И  места,  где  мы  были  вдвоём…

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424361
дата поступления 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Бойчук Роман

…Щастю назустріч…

Замружена  молодість  човником  плине  за  часом
Услід  за  майбутнім  своїм  по  тривожній  ріці.
В  човні  музикант,  у  душі  увесь  сповнений  джазом,
В  реаліях  же  -  шестиструнка  в  убогій  руці.

А  хвилі  щоразу  розгойдує  змінності  вітер,
А  струни  гітари  сміються,  то  ридма  ревуть.
Спасіння  канати  немов  -  верболозові  віти
Пориви  вітрів  тих  полощуть,  ламають  і  рвуть.

Майбутнє  скоріш-бо  за  все  заховалося  в  старість:
У  першому  класі  Титаніка.  Грає  оркестр...
Та  якби  не  було,  не  варто  винити  реальність...
Ми  (щастю  назустріч)  чинімо  вітрам  злим  протест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401697
дата поступления 16.02.2013
дата закладки 12.05.2013


melani

И в тихий час ночной, душа как пламя

И  в  тихий  час  ночной,душа  как  пламя  
За  бурей  жизни,грустью  всех  измен
За  свое  счастье  буду  рвать  зубами
И  я  добьюсь  хороших  перемен
Пусть  моя  мысль  по  жизни  будит  строгой
Пройдут  года,забуду  я  твой  лик
Прольется  свет  и  на  мою  дорогу
Пройдут  года,забуду  я  тот  миг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423926
дата поступления 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.04.2013


Рижулька

СОНЯЧНЕ КОХАННЯ

В  небес  блакиті  ніжні  дві  душі
В  проміннях  сонця  ніжаться  в  коханні.
Палких  цілунків  квіти  запашні
Вустами  спраглими  в  букет  збирають  зрання.

На  постілі  із  золотистих  хмар
Їх  поєднало  сяйво  струн  Ярила.
Він  божеволіє  від  пестощів  і  чар,
Його  приманює  краса  її  зваблива.

Мить  насолоди...  Душі  в  небеса
Летять  на  крилах  у  шатро  блаженства...
Для  них  обох  лише  ця  казка  вся,
Цей  вихор  пристрасті  і  ніжного  шаленства.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

НЕ УЯВЛЯЮ СВІТ БЕЗ ТЕБЕ…

Не  уявляю  світ  без  тебе...
Потоки  днів  -  німе  кіно...
З  тобою  лину  в  сьоме  небо...
Кохати...  Щастя  нам  дано.

Тебе  я  серцем  відчуваю,
Хоч  на  заваді  -  далечінь.
Твої  обійми  -  клаптик    раю...
На  крилах  ніжності  прилинь!

Душі  без  тебе  важко  дихать,
І  серце  рветься  із  грудей.
Твої  цілунки  -  моя  втіха
В  порожній  темряві  ночей.

Своє  життя  не  уявляю
Без  пелюсток  із  ніжних  слів.
Тобі  скажу,  як  я  кохаю
Не  фразами...  А  шалом  снів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417631
дата поступления 11.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

РОЗДУМИ…

І  знову  день  згорів  немов  свіча,
Лишивши  в  пам'яті  лиш  теплі  краплі  воску.
Горнусь  до  ночі  ніжного  плеча,
Щоб  сили  почерпнути  в  неї  трошки.

Бо  завтра  знов  на  сцену  вихід  мій
У  звичній  ролі  у  житті-виставі,
Де  за  лаштунками  минулих  почуттів
Душа  не  прагне  визнання  і  слави.

Так  день  за  днем  іде  кудись  життя...
Все  відшліфовано  до  болю,  до  оскоми.
В  колишнє  щастя  вже  немає  вороття,
А  зігране  лишає  тільки  спомин...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419568
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

НЕ ХОЧУ ЧУТИ БІЛЬШЕ Я НІЧОГО…

Не  хочу  чути  більше  я  нічого...
Бо  кожне  слово  -  наче  гострий  ніж,
Що  лезом  видирає  частки  серця  мого.
Тебе  благаю!  На  шматки  його  не  ріж!

Хай  все  незвідане  покриють  таємниці...
Душа  хоч  плаче...  Менше  так  болить.
З  любов'ю  зазирни  в  мої  зіниці,
Й  в  обійми  загорни  ти  хоч  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419581
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Lunatic

В невидимых стенах

Мы  все  заточены  в  невидимых  стенах
Сжимающих  усердно  даже  мысли
Но  стены  -  не  стены,  а  всего  лишь  страх
Нам  не  дающий  подыматься  в  выси.

Крепка  рука  и  мысли  широки
Но  неуверенность  всегда  будет  сильней
Надежда  с  верой  могут  быть  верны
До  той  поры,  пока  шаг  до  дверей.

Коробка  эта  не  имеет  потолка
Давая  всем  возможности  мечтать
И  даже  звёзды  светят  с  высока
В  те  дни  когда  так  хочется  летать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370303
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Держась за руки

Давай,  мы  запасёмся  лишь  мечтами,
Собрав  их  аккуратно  в  наших  снах,
Отправимся  в  неведомые  дали,
Чтоб  наслаждаться  ветром  на  устах.

Без  разницы  куда  несёт  дорога  -
Извилиста,  терниста  иль  темна,
Держась  за  руки,  не  страшна  тревога
И  каждый  день  улыбчива  душа.

Изысканно  рассыпанные  звёзды
Подмигивают  ночью  с  высока,
И  бело-серые  размашистые  грозди
Несут  за  ветром  в  небе  облака.

В  обнимку  наслаждаясь  этим  миром,
Прекрасными  моментами  с  тобой.
Когда  ты  рядом  выглядишь  счастливой  -
Такую  жизнь  назвал  бы  я  мечтой.

2012.
(Літературний  альманах  "Сила  почуттів".  2015)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377317
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Так трудно вернуться

Нежным  прибоем  играет  стихия
Трепетно  линию  берега  водит
За  горизонтом  плывёт  ностальгия
Рисуя  закат,  плавно  солнце  уходит.

Сквозь  океан  вдохновения  мысли
Плывут,  наполняя  сознание  ветром
Мелких  идей  разлетаются  брызги
Волны  по  скалам  их  носят  усердно.

Воздух  наполнен  свежестью  мира
По  небосводу  рассыпаны  звёзды
Можно  лишь  вдохом  собрать  свои  силы
Руками  до  неба  дотронуться  чтобы.

Хочешь  летать  -  раскрывай  свои  крылья
Дальше  всё  сделает  воображение
Нет  ничего  невозможного  в  мире
Сладость  мечты  исполнима  в  мгновение.

В  каждом  моменте  нежность  весны
И  бесконечности  можно  коснуться.
Но,  к  сожалению,  это  лишь  сны,
Сны  из  которых  так  трудно  вернуться...

2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406379
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Когда идёшь по берегу

Когда  идёшь  по  берегу  реки
Потоки  звуков  мысли  растворяют.
В  порыве  хочется  все  берега  пройти
И  там  найти...
   Моменты,  что  так  в  жизни  не  хватает.

Поток  прозрачных  вод  всегда  жесток,
И  каждый  раз  надеждой  подгоняем.
Сбит  с  ног  и  до  начала  путь  далёк,
Но  снова  встать  себя  мы  заставляем.

Когда  идёшь  по  моря  очертанию
Миг  дополняет  красочный  закат.
Укрывшись  в  тёплых  снах  воспоминаний,
Былых  скитаний...
   И  невозможности  вернуть  своих  утрат.

Созвучно  подпевая  песнь  прибоя
И  не  мешая  в  вальсе  мыслям  танцевать
Прекрасен  мир  желанного  покоя
Момент,  способный  вечностью  обнять.

Когда  идёшь  по  краю  океана
Вся  бесконечность  смотрит  с  высоты
Когда  у  мира  ни  малейшего  изъяна
И  в  снах  тумана...
   Непостижимое  мгновенье  красоты.

Сознание,  хватаясь  за  фрагменты,
Оставит  шрамы  прошлой  красоты.
Неповторимо,  даже  в  те  моменты,
Когда  от  жизни  остаются  лишь  мечты.

2012.
(Антологія  сучасної  української  літератури.  2015)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410405
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 21.04.2013


Лия***

Я не стану тобі коханкою…

Я  не  стану  тобі  коханкою,
Бо  ж  ділити  тебе  не  зможу...
Із  тією,  що  стала  бранкою...
І  на  мене  зовсім  не  схожа...

Не  для  нас  таємничі  змови,
Божевілля  в  чужих  квартирах...
Лиш  у  сни  ти  приходиш  знову,
Щоб  тонути  в  сердечних  вирах...

Я  не  стану...  та  й  ти  не  будеш...
Хіба  можна  кохати  мрію...
Я  відлюблю?..  а  ти  забудеш?..
То  чому  ж  тоді  серце  мліє?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419531
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013


Алексей Ткаченко

Параллельный мир

А  где-то  в  параллельном  мире,
Где  затерялись  наши  двойники,
В  богатой  солнечной  квартире
Мы  утопали  от  любви.

Мы  сутки  в  спальне  проводили,
Ласкаясь  словно  голубки,
Вино  из  рук  друг  друга  пили  
И  не  боялися  тоски.

Мечты  всегда  шли  в  ногу  с  нами,
Единым  целым  были  мы,
В  помятой  беленькой  пижаме
В  постель  обед  носила  ты.

Мы  редко  появлялись  в  свете,
Предпочитая  быть  наедине,
В  прекрасной  свадебной  карете
Мы  целовались  при  луне.

Но,  засыпая  в  сказочной  квартире,
Каждый  из  нас  не  знал  о  том,
Что  где-то  в  параллельном  мире
Мы  одинокими  живём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374942
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Я бачив в думках ту кохану

Ти  так  легко  мрію  дарувала,
Ти  так  легко  змінила  життя,
Та  ще  легше  ти  все  зруйнувала,
Відштовхнувши  мене  в  забуття.

Ти  забула  про  мене,  про  ночі,
Що  я  дарував  лиш  тобі,  лиш  за  очі,
Ти  казала  завжди  будеш  поруч,
Я  ж  не  знав,  що  та  пам’ять  дівоча.

Все  змінилось  для  нас,  бо  все  згасло,
Ще  до  того,  як  все  було  ясно,
Я  не  знав:    Хто  ти  є?  Ким  я  стану?
Та  я  бачив  в  думках  ту  кохану.

Вона  близько?    Чи  це  так  здається?
А  можливо  вона  десь  у  серці?
І  так  хоче  знайти  туди  дверці,  
Я  відкрию...  хай  лиш  поверн́́́еться  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348899
дата поступления 08.07.2012
дата закладки 19.04.2013


Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 19.04.2013


Михайло Плосковітов

Закрили школу…

Торік  закрили  школу.  У    селі.
Аж  два  замки  повісили  на  двері.
Порозбігались  діти-школярі,
лишивши  тишу    й…  букви  на    папері.

Тремтить  у  коридорі  кроків  звук.
У  павутиння  назви  кабінетів
снує  старанно  молодий  павук,
під  погляди  осудливі.  З  портретів.

Гуляє  протяг  вибитим  вікном
(чи  то  чийсь  гнів,  чи  то  чиясь  зловтіха),  
а  на  стільці,  за  вчительським  столом,
дитяча    аплікація.  З  горіха.

На  дошці  дата.  Тема  на  урок.
Твір-роздум:  «  Чи  селу  потрібна  школа...»
Чому  ж  так  довго  не  дзвенить  дзвінок?
Він  більше  -  не  дзвенітиме.  Ніколи.


...щороку  в  Україні  закривають  близько  250  шкіл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата поступления 27.02.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Люблю на повні груди

Люблю  я  посмішку  твою,
І  що  робить  тепер  не  знаю:
Без  неї  просто  не  живу,
А  з  нею  -  мов  би  я  літаю.

Цілую  пристрасно  ті  губи,  
Але  ще  поки  лиш  у  снах,
Хоч  я  люблю  на  повні  груди,
Та  не  приступна  ця  ріка.

Як  важко  жити  і  не  знати,
Чи  Бог  дав  ранки  нам  стрічати?
Чи  зможу  знову  я  літати?
Від  думки,  що  почну  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348244
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Холодный вечер сентября

Рисует  красками  печали
Холодный  вечер  сентября,
На  стенах  нежности  отважной,
Что  притаилась  теребя.

Осенний  дождь  ее  не  смоет,
Хотя  и  время  даже  есть,
Она  пропитана  вся  в  сердце,
Туда  пути-дороги  нет.

Тоскливый  ветер  все  гуляет,
С  ресницы    слезы  он  сдувает,
Они  ложатся  мне  на  грудь,
Чтобы  опять  меня  сягнуть.

А  ветер  вовсе  неспроста
Снимает  листья  у  куста,
Они  летят  и  все  кружляя,
Тебя  желанную  напоминая.

И  так  проходит  день  за  днем,
Но  я  пока  ищу  ее  во  всем,
Я  вижу  в  утренней  росе,
Что  так  уходит  при  тепле.

Я  вижу  в  солнечном  сплетеньи,
Как  ты  играешь  не  со  мной,
Как  ты  целуешь    в  искушеньи,
Тот  образ,  жаль,  уже  не  мой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324807
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Пір’їнкою запала мені в серце

Пір’їнкою  запала  мені  в  серце,
Так  ніжно-ніжно  взяла  у  полон,
І  ніби  привідкрилося  віконце,
Коли  відчув  тепло  твоїх  долонь.

Та  не  питай  чого  на  серці  тепло!
Чому  так  гірко  сльози  пролились!
І  не  питай,  чого  я  вірив  в  пекло…
Ти  не  питай…  а  просто  пригорнись.

А  я  згадаю  ще  не  раз  цей  серпень  -
Він  дарував  забутому  єство,
І  допоміг  втекти  від  неповернень
В  омріяний  лиш  мною  статус-кво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Остання ніжність

Не  тримай  кохання  у  мовчанні,
Як  цвітучу  квітку  в  темноті  -
Може  миті  ніжності  останні
Нам  залИшились  уже  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419399
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Bogdan Brezden

Жизнь моя остановилась…

Жизнь  моя  остановилась,
Будто  кончилась  игра,
Слишком  горькая  измена
Нас  надолго  развела.

Все  для  нас  теперь  отдельно,
Мы  на  разных  берегах,
Только  пропасть  между  нами
Расширяется  в  годах.

Солнце  светит  по  другому,
Обжигая  нас  вдали,
На  земле  вокруг  засуха,
А  в  душе  идут  дожди.

Где  же  вы  -  снега,  метели  ?
Где  ты  спрятался,  февраль  ?
Забери  меня  отсюда,
Уничтожь  мою  печаль.

Пусть  все  мысли  и  надежды
Замерзают  под  луной,
Ничего  уже  не  надо,
Только  дайте  мне  покой  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419374
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Сволочь

Был котом.

Иногда  он  приходит  ко  мне  домой,
Ни  звонка  ни  стука  -  ему  открыто
Как  обычно  приносит  коньяк  с  собой...
Раздраженный.  Потерянный.  Злой.  Небритый.

Мы  молчим  об  этом,  молчим  о  том
Говорить  не  надо  -  и  так  понятно.
Он  посмотрит  -  помнишь  я  был  котом?
-  я  хочу  обратно.

Я  налью  -  он  выпьет,  ему  нужней
Сигарету  одну  на  двоих  закурим
Он  посмотрит  -  давай,  братан,  не  болей,
мне  пора  в  натуре.  

У  него  как  обычно  -  одна  беда,
соль  да  дыры  в  трюме...
Он  приходит  ко  мне  -  а  еще  -  куда?
Я  -  который  умер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013


Сволочь

По течению

Теплой  рекою  под  старыми  ивами  
Медленно  медленно  вниз  по  течению
Тенью  деревьев,  воды  переливами
Я  напишу  тебе  стихотворение

Первое  слово  по  золоту  золотом  
Сзади  по  шее  дрожащими  строчками  
Ритм  в  висках  оглушительным  молотом
Рифмы  ―  в  глазах  разноцветными  точками.

Слово  за  словом  ―  плечами,  ключицами  
По  позвоночнику  между  лопатками  
Каждым  изгибом,  твоими  границами  
Шепотом  нежным,  касаньями  сладкими.

Мягкими  лапами,  теплыми,  сонными  
Словно  котенок  играет  проснувшийся...
Ты  отвечаешь  слезами  и  стонами...
Кажется  стены  от  этого  рушатся...  

Счастье  по  небу  дрожащими  бликами.
Мир  растворяется  в  хриплом  дыхании.
Только  волнами...  пьянящими  …  дикими...  
Рвется  из  нас  золотое  сияние...

04.07.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013


Антон Срібний

Ти не в онлайні

Склянка  Мартіні…  Ти  не  в  онлайні,
Сонце  блукає  між  сірих  висоток,
Спокій  втрачаю  –  повільно,  принаймні,
Уявляючи,  яким  же  на  смак  є  твій  дотик?

Запущено  браузер  –  а  тебе  знов  немає,
Самотньо  всміхаються  всі  мої  смайли…
Марно  іще  один  день  помирає,
З  ним  –  306  мегабайт  фото  файлів…

Де  ти  і  з  ким  ти,  ну  як  мені  знати?
Телефон  твій  мовчить:  абонент  поза  зоною.
Хто  не  втрачав  –  не  лякається  втрати,
Я  ж  вкотре  крапку  –  замінюю  комою.

***
Ще  кілька  файлів.  Видаляю  останні.
Ти  не  в  онлайні.  Ти  не  в  онлайні…

(2011)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338480
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 18.04.2013


Михайло Плосковітов

Бузок…

Коротке  «прощай»  на  «привіт»,  переплетений  в  тугу.
Безладдя  думок  розсипається  білим  бузком.
Вагалась…  просила    мене  залишитися  другом,
бо  звала  уже  не  романтиком,  а  диваком.

Не  варто  було  говорити  про  лілії  білі,
пісні  під  гітару,  розмови  за  спільним  столом…
Сказала:  в  нас  погляди  пізні  і  різні  в  нас  цілі  -
і  весну  зламала  незайманим  білим  бузком.

В  душі  не  тримала…  та  й  нащо,  якщо  не  зрослося.
Дорога  вінчала  мене  між  проваллям  світлин,
а  цвітом  бузок  закипав,  засинав  у  волоссі.
Романтик-дивак  залишався  назавжди…один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата поступления 20.04.2011
дата закладки 18.04.2013


Михайло Плосковітов

Батькові…

Скриплять  старі  розлогі  ясени
Над  стежкою  в  життя,  в  безкрає  поле.
Твої  літа  –  у  нитках  сивини,
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий.

Як  рано  ти,  мій  Неньо,  посивів
(а  ще  ж  роки  й  не  перейшли  на  зиму).
Життєву  мудрість,  твердість,  щирість  слів  –  
Найкраще  передав  донькам  і  сину.

Натруджені  робочі  мозолі,
росте  журба  в  мереживі  на  скронях.
ХлібоТворець  найперший  на  Землі  -  
Господній  Світ  тримаєш  на  долонях.

Вже  так  бракує  сил  твоїм  рукам:
Тримати  час  і  нести  косу  в  поле…
За  посмішку  твою  я  все  віддам  -
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата поступления 06.06.2011
дата закладки 18.04.2013


Антон Срібний

"Ти…"

Ти  мрійлива  як  вітер,
Що  кружляє  у  полі,
Трохи  схожа  на  квіти,
Що  тримаєш  в  долонях.

Ти  відверта  як  небо  –  
Чисте,  світле,  прозоре;
І    безмежна  як  небо,
І  прекрасна,  як  море.

Я  тебе  відшукаю
У  світанкових  росах,
Я  на  тебе  чекаю
Загадкову,  мов  осінь.

Ти  смілива  як  вітер,
Що  кружляє  у  полі…
Моє  серце  відкрите  –  
В  твоїх  ніжних  долонях.

(2006  рік)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405320
дата поступления 01.03.2013
дата закладки 18.04.2013


Blue sky

Родзинки спогадів твоїх

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки,
Хоч  осінь  в  душах  терпне  золота.
Я  ностальгую  під  ніжніші  звуки,
Ніжніші,  навіть,  за  твої  уста.

Родзинки  спогадів  твоїх  я  пам’ятаю  досі:
Чекав  коралово-блакитних  вечорів,
І  рахував  на  небі  безкінечні  осі,
Теплом  своїм,  не  мов  гуашшю,  ти  лелів.

Мені  пастельно  заживали  рани,
Коли  торкався  ти  моїх  плечей.
Змовкали  тоді  шторми  й  урагани,
Ховаючи  на  дні  розмови  зоряних  ночей.

Блакитні  хмари  розганяв  руками,
І  небо  все  ж  здавалося  в  полон.
Своїми  ніжними  та  чуйними  словами,
Ти  малював  в  душі  свій  неймовірний  тон.

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки.
Мов  справжня  осінь  –  лірика  душі.
Ти  ж  добре  знаєш  –  не  терплю  розлуки,
Так  само  як  і  ти  ненавидиш  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 18.04.2013


IrenaKos

Ти ще ніхто…

Ти  ще  ніхто,  а  вже  забрав  мій  спокій.
Я  одинока,  ти  одинокий.
Це  я  така  слабка,  чи  ти  така  нездара?
Чи  зовсім  ми  погана  пара?
Питаю  я  своєї  долі.
Чи  я  не  маю  ані  духу,  ані  волі?    
Я  часто  в  роздуми  душевні  опускаюсь,  
Пірнаю  глибоко,  і  довго  розбираюсь.
І  почуваюсь  дуже  прикро  я.  
Сумна,  слабка,  розчавлена.
Тоді  до  зриву  я  Тебе  довожу.
І  запросто  втопитись  можу.  
Мене  не  відпускає  чорне  дно.
Тобі  як  за́вжди  все  одно.  
Я  ще  не  плачу,  та  сльози  близько-близько.
Ти  кажеш  досить  нити,  сильною  будь!
І  стався  до  речей  простіше,  все  забудь!
А  я  вважаю,  холоднокровність  -
Це  вада  серця  і  душі!
І  значить  так  вже  хай  і  буде!  
Аби  вернутись  з  дна  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413687
дата поступления 29.03.2013
дата закладки 18.04.2013


Віктор Непомнящий

кожним сантиметром тіла

Я  давно  не  любив  так  солодко  
кожним  сантиметром  мого  тіла.
Між  нами  не  сотні  метрів  чи  кілометрів  а  всього
два  кліка.

І  хоч  як  би  душа  не  хотіла    
Бути  з  тобою  я  мерзну
Від  цієї  холодної  весни
Від  лелек  що  стоять  у  багнюці  
З  гнітючим  настроєм  як  не  тисни
Та  серце  не  буде  повільно  битися
Тихіше  не  зможе  що  не  прийми
Якими  молитвами  не  замолюй  
І  ось  коли  вистрибне  не  лови
Якщо  
хочеш  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418361
дата поступления 14.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Віктор Непомнящий

Мені так мало тут тебе …

Мені  так  мало  тут  тебе,
ти  наче  тут,  а  ні,  усе  ж  немає.
Я  клявся  що  любитиму  до  смерті  
і  клянусь,  та  смерть  мене  чомусь  минає.

Десятою  дорогою  ловлю,
вона  неначе  невловима  муха.
Треба  заснути  мабуть,    хай  прийде,
хай  сяде  і  дістане  ця  бридлива  сука.

Без  посмішки  броджу  по  цій  землі,
так  як  повсталі  з  того  світу.  
Та  спокою  нема  у  вашому  теплі
так  як  і  глибоко  в  землі  нема  просвіту.

Мені  так  мало  тут  тебе,  кажу,
ти  наче  тут,  ти  тут  в  моєму  місті,
я  все  пробачив  й  тихо  стережу
її,  що  забере  мене  при  білім  світлі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408525
дата поступления 13.03.2013
дата закладки 18.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013


Nell Fenix

Для Галі) ) )

                                                                                                                                                         Для  Галі  Глек)))
Співає  скрипка  Страдіварі
і  сонце  заглядає  у  віконце.
Ти  даруєш  мені  вірш,  
і  зігріваєш  теплом  душу.
Нехай  між  нами  сотні  кілометрів  доріг,
та  душею  я  з  тобою.
Я  чує  як  лунає  твій  ніжний  сміх,
і  серце  рветься  із  груди.
Так  хочеться  побачити  блиск  твоїх  очей...
Нехай  між  нами  сотні  кілометрів  доріг,
та  душею  я  з  тобою.
Для  мене  ти  більше  ніж  просто  дівчина.
І  дякую  тобі  за  те,
що  радість  людям  ти  даруєш)))    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419341
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Бойчук Роман

Мені тебе так мало…

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -
Живу  тобою!  Вмру  я  і  воскресну,
Щоб  стати  твоїм  Лелем...  Бачить  Бог  -
Як  прагну  бути  поруч  із  тобою:
Вливатися  у  бруньки,  наче  сік;
Скресати  ледом,  пливши  за  водою;
Палким  пилком  пелюсток  (твоїх  щік)  -
Цілунком  припадати  й  пропадати
Промінням  Сонця  блиском  на  вустах.
Твоїм  першозелом  я  хочу  стати:
В  тобі  родитись  й  жити  у  листах.
О,  як  же  мені,  Ладо,  тебе  мало!
Моїй  такої  рідної  душі...  
Зимова  біль  засипала,  приспала,
Вже  скоро  Літо  вкутає  в  дощі.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Патара

Ефект практичного бубнявіння.

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -...

Бойчук  Роман                      Мені  тебе  так  мало...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868#com1863416


Мені  тебе  ТАК  мало,  знемагаю!
(Добавки  й  у  садочку  я  просив).
Серед  краси  весняного  розмаю,
Для  мене  ти  -  найбільше  диво  з  див!!!

Ти  не  шкодуй  себе  для  мене,  Ладо,
Так  швидко  молоді  промчать  роки,
Хтозна  по  яблука  до  твого  саду
Чи  йти  комусь  вже  буде  із  руки?..

А  я  вже  весь  практично  набубнявів,
Ще  трішки,  іскри  полетять  з  очей!!!
Таких  як  ти  не  зустрічав  ще  Павів,
Був  би  дурний,  якби  пустив  трофей!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417877
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Лия***

Заборонене кохання

Чужі  для  всіх...  Лише  від  погляду  тремтить  Вона...  Ховає  очі,  щоб  бува  не  осліпити  своїм  коханням  натовп.
Говорячи  байдужі  всі  слова,  сама  кричить  в  душі:
-  Я  хочу!  Хочу.  Хочу...
Коли  він  поруч  -  волосся  теребить...  Ті  руки  завжди  не  дають  спокою...  А  погляд!  То  зухвалий,  прямо  в  очі.  А  то  -  неначе  вивірка  -  не  зловиш...  Лиш  губи  скусані  до  крові...  спокусливі...  малюють  вже  в  думках  картину...
Нема  вже  сил  ховати  почуття...  Лічити  дні,  секунди  до  шаленства...
І  кожен  раз,  втікаючи,  Вона  йде  назавжди...
Приходить  новий  день...  І  очі  в  очі,  і  дотик  мимовільний...  Пропала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346806
дата поступления 28.06.2012
дата закладки 16.04.2013


Наталя Данилюк

Лебідь

Тремтить  вода,  погойдується  кладка,
Гірку  робусту  просвіток  злизав
І    золотава    місячна    лампадка,
Немов  цитринка,  пирснула  у  став.

На  таці  плеса  лебідь  самотою
Торкає  першу  сонячну  струну,
Шовковий  ранок  срібною  фатою
Його  зажуру  світлу  огорнув.

Чекає  лебідь  любку  білокрилу  -
Чи  де  не  зблиснуть  крила  на  льоту.
А  на  хрумкій  скоринці  небосхилу
Сотає  сонце  пряжу  золоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата поступления 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013


Шон Маклех

Коли свiчка гасне

 «Коли  надвечір’ям  
   Спускаєшся  з  гір  у  долину…»
                                             (Лі  Бо)

 Я  так  хотів  у  чорній  темноті
 Не  смолоскип  і  навіть  не  ліхтар  –  
 Маленьку  запалити  свічку.
 Я  так  хотів  у  дикій  самоті
 Живого  голосу  –  тихенького  –  як    дар,
 У  цю  глуху  і  без’язику  нічку.
 Мій  сум  літає  волохатим  кажаном
 Поміж  дерев,  поміж  сліпих  модрин,
 Поміж  вологих  кволих  ясенів,
 Мій  сум  замовк,  як  осені  погром.
 Там  наче  вата  глухота  і  німота  ялин,
 Там  баговиння  непробудних  снів.
 Та  я  іду  –  без  костура  і  без  поводиря,
 Іду  туди,  де  ходять  навмання,
 Туди,  де  гордий  крук  не  донесе  кісток,
 Де  навіть  жабка  –  друг,  а  їжачок  –  пророк,
 Де  замість  хліба  на  обід  печаль,
 Де  сіль  -  на  рану,  де  себе  не  жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата поступления 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013


Блуждающий Ветер

"Я не поэт"

Я  не  поэт,  просто  рифмую,
Что  на  душе  лежит  порой,
И  образ  в  мыслях  дорисую,
Он  строчек  будет  тех  герой.

Расскажет  как  на  сердце  тяжко,  
О  том,  как  сложно  нынче  жить,
Что  на  плечах  висит  упряжка,
И  по  теченью  учат  плыть...

Быть  может  вовсе  не  о  грустном,
Захочет  что-то  вам  сказать,
Романтику  при  свете  тусклом,
Начнет  в  реальность  воплощать.

А  может,  скажет  о  закате,
И  о  вечерней  красоте,
Вот  ОН  -  ПОЭТ,  а  я,  извольте,
Рифмую  просто    на  листе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242118
дата поступления 19.02.2011
дата закладки 13.04.2013


Блуждающий Ветер

«Дождь»



Он  очень  любил  дождь.  Нет,  это  не  приступ  ванили  и  здесь  не  будет  фраз  о  том,  что  в  дожде  легко  спрятать  слезы.  Дождь  был  его  спасением  от…самого  себя,  от  собственных  мыслей.  Еще  будучи  подростком  им  овладело  желание  научиться  «обрабатывать»  сотни  идей,  появляющихся  в  голове,  в  «автоматическом»  режиме,  получая  готовые  результаты.  Казалось,  как  круто  было  бы,  если  бы  ни  одна  мысль  не  пропадала  даром,  да  еще  чтобы  и  сознательное  свое  не  подключать  при  этом.  Чтоб  можно  было  только  результаты  получать  и  выбирать,  что  нужно,  а  что  нет.
Годы  попыток,  экспериментов,  тренировок,  все  это  не  прошло  даром.  Получилось!  В  один  прекрасный  момент  в  голове  что-то  словно  завелось,  как  небольшая  советская  игрушка  на  пружинке.  Едва  заметный  фоновый  шум  и  четкие  «указания»:  «дальше  тратить  время  на  институт  бессмысленно»,  «общение  с  этим  человеком  бесполезно»,  «нужно  чаше  посещать  это  место»…  Лишь  расслабившись,  концентрируясь  на  собственных  мыслях,  постепенно  создавалось  впечатление  того,  что  все  в  голове  замедляется  и  раскладывается  на  длинные  логические  цепочки,  первоисточники,    новые  цепочки,  новые  источники.  Как  будто  мысли  поворачивались  вспять  и  двигались  от  результата  к  зарождению  идей.  Это  было  удивительно.
Шли  месяца,  годы,  но  «шум»  не  прекращался.  Ни  на  секунду.  Будь  то  состояние  бодрствования  или  сна,  серое  вещество  в  черепной  коробке  раскручивало  бесконечно  заведенную  пружину  потока  мыслей.  Виток  за  витком.  Это  уже  нельзя  было  контролировать.  Просто  получать  «результаты».  Сумасшествие?  Возможно.  Гениальность?  Вероятно.  Реальность?  Определенно.  Сумасшедше-гениальная  реальность…  Изысканно  жестокий  результат  стремления  к  совершенству.
Ночь.  Обычная  весенняя  ночь.  Прогулка  по  слабо  освещенным  скверам  с  блокнотом  и  огрызком  карандаша  в  руках,  который  машинально  писал  все,  что  надиктовывало  сознание.  Буква  за  буквой,  строчка  за  строчкой.  И  вдруг,  буквы  на  бумаге  поплыли,    а  «шум»  исчез.    Словно  кто-то  зацепил  регулятор  радио  волн  и  указатель  попал  на  пустую  частоту.  Капли.  Дождь.  Белый  шум.  Пустой  эфир.  Спокойствие…  Больше  нет  ничего.  Рука  больше  не  выводит  корявые  буквы  в  потрепанном  блокноте,  взгляд  уверенный,  сконцентрированный  на  чем-то  вдалеке.  Спокойствие.  Впервые  за  долгое  время,  на  его  лице  появилась  едва  заметная  улыбка…

©  Блуждающий  Ветер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418010
дата поступления 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Блуждающий Ветер

"Утопія"

В  епоху  атрофованих  думок,
"Життів"    у  соцмережах  різних,
Не  тягнемось  руками  до  зірок,
Лишили  на  полиці  свої  мізки.

Весь  сенс  буття  -  в  простих  речах,
Що  нам  дарують  насолоду,
Секс,  їжа,  сон...як  той  ховрах...
З  яких  часів  ввійшло  у  моду,

Не  мати  власного  смаку,
Пливти  лиш  хвилями  мейнстриму?
Свою  позицію  чітку,
Змінити  в  мить  на  непостійну?

Нашестя  зомбі  боїмось,
Та  самі  в  них  перетворились.
Розплющте  очі  бодай  хтось!
Мені  колись  таке  наснилось...

Що  люди  всі  немов  один,
Великий  дивний  механізм,
Що  по  шляхам  думок-судин
Несе  ЖИТТЯ  крізь  сотні  призм...

Життя!  Майбутнє!  Світ  новий!
А  не  занепад  і  помиї...
Я  після  сну  мов  сам  не  свій,
Адже  так  близько  був  від  мрії...

©  Блуждающий  Ветер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396293
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 13.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.04.2013


Бойчук Роман

Ніч і Сонце

Яснозора  Ніч  зимова  в  місячній  імлі
Закохалась  в  Сонце-обруч.  Горизонт  землі
Все  ховав  його  від  неї.  Радість  і  печаль  -
Їх  побачення  вечірні  й  вранішні  "Прощай".

Стали  місяць  із  зірками  -  ранами  в  душі,
Що  ятрились  Сонця  сяйвом  на  тілах  чужих
І  покров  зими  сріблили  -  сніжний  оксамит.
Ніч  тужила  у  чеканнях  Сонечка  візит.

-  Не  журися,  Нічко  люба,  разом  ми,  повір!
Сяє  погляд  мій  у  світлі  незлічимих  зір,
В  срібній,  місячній  оправі  -  тобі  усміх  мій:
Лиш  в  тобі  горю  насправді  у  пітьмі  німій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402681
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 11.04.2013


Хлопан Володимир (slon)

Кохання. Ти…

Я  поглядом  очей  Твоїх  прозорих
тамую  спрагу...  Хочу  пити  знов!
Вони  близькі  й  далекі,  наче  зорі.
Від  них  холоне  й  закипає  кров

Від  них  ніде  немає  порятунку...
(а  серце  то  стиха.  то  знову  б"є)
Ти  дай  з  очей  напитись  того  трунку!
І  все...  Що  було  моє  -  все  Твоє

Усе  Твоє:  думки,  слова,  бажання
та  трунок  той  ковтаю  знову  й  знов.
Я  гину!..  Я  вмираю  від  кохання!..
Хай  воскресить  мене  Твоя  любов...

Я  поглядом  очей  Твоїх  прозорих
тамую  спрагу........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392569
дата поступления 15.01.2013
дата закладки 11.04.2013


Дощ

На шляху до перевозу

Кому  куди,  мені  ж  -  до  перевозу...
Стоїть  Харон  на  березі  і  жде.
Давно  він  став  в  очікувальну  позу
І  незворушно  в  дудочку  гуде.
Нехай  гуде,  а  я  ще  погуляю.
У  мене  доста  справ  на  цій  землі.
Допоки  їх  докупи  постуляю,
То  й  наживусь,  не  згірш  за  королів.
Я  світом  не  нудитиму  без  міри,
Вбиратиму  всі  радощі  земні.
Дарма,  як  день  здаватиметься  сірим  -
І  сірий  день  наснагу  дасть  мені!
Стужавів  слід  від  стоптаного  рясту,
Вже  за  плечима  гони  довгих  літ.
Та  ще  кортить  хоч  трішечки  попрясти
І  далі  постелити  долі  слід.
Так,  день  за  днем,  дійду  до  перевозу
І  кану  в  Лету  -  річку  забуття,
Лишивши  тут  просту  життєву  прозу,
Немов  предтечу  іншого  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата поступления 05.08.2012
дата закладки 11.04.2013


Дощ

Переходимо до любові

Якщо  серце  мовчить,  кам'яне
І  не  схильне  воно  до  любові,
Ти  тоді  не  випитуй  мене
Про  стривожені  сни  світанкові.
Повза  чутка,  слизька,  як  вужак,
І  -  холодна,  до  сьомого  поту.
Ми  з  тобою  тоді  на  ножах
І  верземо  всіляку  гидоту.
Наче  й  справді  -  холодні  й  чужі,
І  усе  в  нас  хороше  позаду.
І  любов  запеклась  від  іржі,
Бо  чутки  нашептали  про  зраду.
Я  б  не  слухав  чужих  теревень,
Я  б  своєму  лиш  серцю  повірив,
Якби  ти  у  призначений  день
Мою  віру  любов'ю  зігріла.
То  байдуже,  що  пізня  весна,
Гірш,  як  осінь  засріблиться  рання.
Краще  ківш  покаяння  -  до  дна,
Ніж  під  корінь  -  розквітле  кохання.
Нас  докупи  не  випадок  звів,
То  вже  доля  так  стежку  проклала,
Щоб  із  тисяч  незайманих  слів,
Ти  мені  "я  люблю"  прошептала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата поступления 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013


Рижулька

ЛЮБИ МЕНЕ…

Люби  мене...  Як  пестить  вітер  віти,
Ласкавим  подихом  цілує  їх  у  скроні.
Весною  ніжною,  що  розсипає  квіти
Легеньким  дотиком  промінчика  долоні.  

Люби  мене...  Як  ясне  сонце  землю,
Палким  цілунком  у  вуста  її  цілує.
Впліта  у  коси  росу  чисту    ранню.  
Любов  веселкою  барвистою  малює.

Люби  мене...  Як  море  річку  любить,
З  шаленістю  і  пристрастю  чекає,
Коли  бурхливість  свою  в  ньому  згубить...
Її  цнотливі  води  так  жадає...

Люби  мене...  Як  вірно  люблять  птиці,
Кохаючись  у  синім  піднебессі.
І  від  розлуки  гине  їхнє  серце,
Бо  відчувають  пару  аж  до  млості.

Люби  мене...  Як  ти  мене  кохаєш...
У  морі  ніжності  твоєму  потопаю...
Весняним  сонцем  ти  для  мене  сяєш...
Із  птаха  вірністю  тебе  я  так  чекаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417346
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013


archic

Тишина - это тоже музыка…

 Тишина  тоже  умеет  говорить.  Говорит  она  у  всех  по-разному  ,  по  особенному.  Для  кого-то  это  пугающие  наполненные  чувством  тревоги  и  сомнений  моменты,  которые  вот-вот  еще  немного  и  задушат  в  своих  невидымых  объятиях,  и  не  оставят  даже  и  следа,  а  для  других  –  это  счастливые    минуты  или  секунды  ,  которые  льются  нескончаемым  потоком  музыки  и  вдохновения,  окрыляя  и  возвышая  над  будничностью  и  суетой  ,  всего,  что  является  неотъемлемой  частью  нашего  существования.    Тишина  -  это  в  конце  концов  жизнь,  это  правда,  оголенный  нерв  и  уязвимое    место  ,  которое  мы  часто  пытаемся  прикрыть  сторонними  звуками,  ничего  по  своей  сути  не  значащими,  но  порой  так  необходимыми  и  будто  -  бы  важными.  Тишина  –  это  нечто  невообразимо-таинственное  и  в  тоже  время  одиноко-пугающее  ,  в  общем  для  каждого,  этой  свой  роман,  повесть  или  отдельная  история,  наполненная  бесконечным  диалогом  наедине  с  самим  собой,  в  этом  огромном  ,  потрясающе  красивом  и  до  конца  неизведанном  мире…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417436
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Алексей Ткаченко

У Северного полюса Земли…

У  Северного  полюса  Земли,
Где  белые  медведи  обитают,
Огромные  незыблемые  льды
Безропотно  от  солнца  погибают.

Веками  были  счастливы  они,
Нередко  над  матросами  смеялись,
Отважные  лихие  корабли
Не  раз  о  ваши  глыбы  разбивались.

Но  прошлое  отныне  позабылось,
И  солнце  светит  ярче  чем  вчера,
И  море  с  вами  сдержанно  простилось,
И  с  юга  движет  тёплая  пора.

Заснеженная  Арктика  растает,
Оставив  след  на  многих  берегах,
И  наше  человечество  узнает
Всю  правду  о  подводных  городах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417403
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


Бойчук Роман

Яблуневе божевілля

Духмяний  аромат  твоєї  шкіри
Приємно  так  мою  торкає  пам»ять:
Такий  же  запашний,  як  яблунь  зрілих
Плоди,  (до  себе,  впавши  в  трави,  манять).

А  я,  мов  промінь  сонця  той  уранці  -
Торкаючи  зіпрілість  росянисту
На  твому  ніжно-шовковому  ґлянці,
Вдихаю  яблук  юність  рум»янисту.

Цілунком  напуваюсь,  мов  нектаром…
Моє  ти  –  яблуневе  божевілля!
Затьмарена  свідомість  твоїм  чаром
Від  шалу  –  до  блаженного  безсилля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402037
дата поступления 18.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Лист-зізнання Зимі

Закружляй  мене,  Зимонько,  ти  у  своїй  сніговерті
І  скажи,  хто  для  тебе  я  -  Єті,  а  чи  Сніговик?
Чи  судилось  від  Сонця  діждатися  талої  смерті,
Чи  ж  податись  де  вічні  сніги,  до  яких  уже  звик?

Встиг  тебе  покохати,  моя  білосніжная  панно.
Долю  випроси  в  Неба,  щоб  снігом  міг  стати  твоїм.
Прикрашатиму  завше  тебе  у  мережний  серпанок,
Буду  поряд  з  тобою  на  вік,  там  де  сніжні  краї.

Я  тебе  одягатиму  лиш  в  оксамитові  шати,
Купуватиму  в  Сонця  найкращу  коштовність  буруль.
Буду  вічно,  ти  чуєш,  тебе  Білосніжко,  кохати,
Стану  шлейфом  сніжинним  твоїм...  Я  -  твій  сніжний  король.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411281
дата поступления 22.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Тебе…розпаролю

Крихта  солодкого  болю
Бубнявіє  в  тобі  весною.
Тебе  я  усю  розпаролю
Дозою  квітня  рясною.
Променем  пристрасті  в  тобі
Розлию  мереживо  щастя.
Я  травня  розбуджу  у  собі
Пломенем  течій  в  зап"ястях.
В  мареві  пахощів  літа,
Спекотними  днями  й  ночами  -
Моїм  ти  коханням  зігріта...
Згадую,  як  ми  кричали
В  сплесках  осінньої  румби;
Нам  листя  було  покривалом...
В  час  холоду,  сніжної  згуби  -
Танго  нас  двох  зігрівало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413537
дата поступления 28.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Хмаринки у вигляді сердець

Два  погляди  зустрілися  в  любові,
Цілунки  два  злилися  у  один,
Сплелися  пальці  в  зімкнутих  долонях,
Кохання  крила  ринули  в  порин
Двох  поглядів,  що  стрілися  в  любові.

Любов  безмежна,  наче  синє  небо
З  хмаринками  у  вигляді  сердець:
У  пошуках  прекрасного  «далеко»
Кохання-веж  торкає  всіх  фортець
Безмежністю  своєю,  наче  небо.

Пливуть  над  людством  ті  любові-хмари,
Закохані  лиш  бачать  в  них  серця.
Щасливі  ті  з  них,  хто  любов»ю  марить.
Хай  лине  вище  неба  пісня  ця
Й  розвіє  над  людьми  любові  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402036
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Ти… - ВІЧНІСТЬ

Я  -  талий  сніг,  а  ти  -  моя  Земля,
Я  -  вітер,  ти  -  хмаринка  сніжно-біла,
Промінчик  Сонця  я,  ти  -  брунька  на  гіллях,
Я  -  в  небі  птах,  а  ти  -  моя  пір"їна.

Ти  -  лірика,  я  -  автор  твоїх  слів.
Коли  ж  я  простір,  ти  -  моя  всебічність.
Я  твій,  свідомосте,  політ  барвистих  снів,
Я  просто  час  твій,  ти  ж  бо  -  моя...  ВІЧНІСТЬ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400331
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Інтиму доза

Інтиму  дозу  розчиню  я  у  вині.
Я  справді  винен...  Ти  ж  така  вродлива
І  ще  твій  погляд  -  так  спинився  на  мені..,
Немов  запитував:  "Ти  хочеш?  Так  чи  ні?";
...І  тіла  географія  зваблива.

Я  розчиню  у  двох  бокалах  із  вином
Інтиму  грам  -  покуту  за  провину.
Таких  спокус  не  відчував  я  вже  давно.
До  дна  допивши,  опущуся  я  на  дно,
Аби  торкнути  пристрасті-перлину.

В  обіймах  танула  ти,  наче  на  вустах
Присівша  відпочить  сніжинка  біла,
Роси  краплинка  мов  на  ніжних  пелюстках...
Мені  зронив  тебе,  пір"їнку,  щастя-птах.
Ти  -  янгол  мій,  свої  згубивша  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Інтим із запахом ванілі

Інтим  із  запахом  ванілі.
Холоне  кава  на  столі
З  ванільним  цукром,  а  на  тілі
Цілунки  твої  у  вині,
Що  ще  із  вечора  зостались,
Мене  довівши  до  межі.
До  піку  пристрасті  кохались
Аж  до  останньої  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363126
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

ЧУТЛИВА МИТЬ РОЗЛИЛАСЯ В ХВИЛИНІ…

Тендітний  стан  дурманить  ніжністю  жасмину,

Зелом  весни  чарує  трепет  у  очах...

Пурхливим  ластівом  в  гніздечко  твоє  лину...

Поміж  пурпурних  насолод,  що  в  пелюстках

Жаги  твоєї,  наче  полум"я  тюльпану,

Пилок  спокуси  я  збираю,  мов  той  джміль

І  з  назріваючою  лавою  вулкану,

Торкає  розум  зваб  твоїх  духмяних  хміль.

То  б"є  фонтаном  у  кожнісінькій  клітині,

То,  наче  сік  з  беріз  сочиться  феромон...

І  розливається  чутлива  мить  в  хвилині

У  відчуттях  барвистих,  мов  хамелеон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407078
дата поступления 08.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Любов Ігнатова

Я-метелик у твоїх долонях…

Я  -  метелик  у  твоїх  долонях.
Прилетіла  в  зиму  так  невчасно...
Хочеш-залиши  на  підвіконні,
І  дивись,  як  я  тихенько  згасну...
Хочеш-  відірви  прозорі  крила,
Щоб  у  небо  більше  не  злетіла.
Я  зроблю  тобі  із  них  вітрила,
Зроблю  човен  із  свойого  тіла...
Хочеш-голкою  на  стіну,  на  удачу,  
Як  трофей,  у  боротьбі  здобутий.
Та  я  зможу  і  тоді  пробачить,
Бо  любов  мою  не  осягнути!..
Я  -  метелик  на  твоїх  долонях...
Прилетіла  в  зиму  не  навмисно...
Хочеш-посади  на  підвіконня...
Хочеш-  просто  у  кулак  затисни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386625
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Alex Fur

З пташиного польоту

Зірватись  пташкою  і  вдаль  злетіти.
Розкрити  крила  й  вітру  покоритись.
Забутися  на  мить,  й  затамувати  подих
І  вік  кружляти  по  степах  роздолих.
Над  горами  німими,  зеленими  лісами,
Над  ріками  швидкими,  глибокими  морями.
Дивитися  на  світ  з  пташиного  польту,
Забути  всі  закони,  забути  про  турботи.
Не  бачити  й  не  знати  горизонту  меж.
Помчавши  уперед  ніяк  не  гальмувати  
Щоб  серце  так  забилось,  палало  від  пожеж!
І  як  повітря  наше,  розкуто  пливти  в  часі
Так  тихо,  безтурботно  по  всій  земній  осі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417030
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013


Marisong

Люблю

Я  за  тобой  скучаю  очень,
Да,    мы  не  вместе,  ну  и  пусть!
Но  не  забуду  дни  и  ночи,
Что  прогоняли  нашу  грусть.

Я  не  забуду  годы  счастья,
Ведь  только  этим  я  живу,
Ложатся  карты  одной  масти
На  стол,  как  листья  на  траву.

Мне  говорят  они,  что  будем
Мы  вместе  скоро  й  навсегда.
Да,  хоть  весь  мир  меня  осудит  -  
Тебя  не  брошу  никогда.

Ведь  я  люблю  тебя  так  сильно  -
Сильней  за  жизнь,  за  белый  свет,
Тебя  я,  милый,  полюбила
За  то,  что  больше  таких  нет.

                                                                                                               //4.01.05//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401322
дата поступления 15.02.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

ОДНА ЛИШ МИТЬ…

Одна  лиш  мить...  І  дотики  руки,
І  погляд,  що  виблискує  зірками.
І  поцілунок...  Мов  троянди  пелюсткИ,
Розсипані  ласкавими  губами.

Одна  лиш  мить...  І  в  унісон  серця.
Любові  ніч  -  казкова  таємничість.
І  пристрасть...  Що  не  матиме  кінця.
Одна  лиш  мить...  Що  довжиною  в  вічність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата поступления 05.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Синяя Шапочка

апельсиновое утро

Никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды,  если  не  сумеете  дважды  разлюбить.

Не  бросайтесь  из  крайностей  в  крайности,  с  перрона  –  под  поезд,  с  достоинством  –  на  колени.  Когда-то  все  это  уже  делали  до  вас,  поэтому  не  нужно  неоправданных  суицидов.

Если  хотите  заявить  о  себе  миру  -  начните  с  апельсинов.  Снимите  с  них  кожуру  и  угостите  друга,  маму,  ребенка.  Для  добродетели  не  нужен  пафос,  не  обязателен  повод,  пусть  только  она  будет  внутри  вас.  Сегодня  утром  мне  доводилось  пить  апельсиновый  сок,  который,  признаюсь,  я  не  люблю.  Но  он  оказался  невероятно  вкусным!  Не  потому  что  апельсины  были  спелыми,  потому  что  были  выжаты  до  корки  руками.  Да!  Именно  руками.  Так  искренне,  что  я  не  нашлась  с  ответом,  кроме  повседневного  «спасибо».  Дарите  такую  безумную  нежность,  но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Очередной  раз,  заваривая  один  и  тот  же  чайный  пакетик,  мы  теряем  вкус  и  крепость  благородного  напитка.  С  каждым  разом  он  становится  менее  нужным  и  вскоре  оказывается  на  помойке,  среди  груды  прочих  отходов,  оказывается  там  безвозвратно,  разлагается,  теряет  свое  первоначальное  предназначение.  В  порядке  экономии  –  заваривайте  чай  несколько  раз.  Но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Именитые  модницы  не  надевают  один  и  тот  же  наряд  дважды.  Новые  фасоны,  новые  веяния,  старые  привычки  в  выборе  тканей.  Казалось  бы  –  тряпье,  а  сколько  болезненных  тем  задето.  Сколько  моделей  переодето.  Деньги.  Кофе  –  сигареты.  Мода  имеет  привычку  повторяться,  повторяйтесь  вместе  с  модой.  Но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Сколько  раз  люди  открывают  глаза  утром  с  осознанием  того,  что  лучше  было  бы  просыпаться  в  своей  постели,  а  не  на  чужой  односпальной  кровати  в  комнатушке  схожей  с  гостинными  в  хрущевках.  Не  собирать  в  спешке  разбросанную  одежду,  чтобы  незаметно  сбежать  до  наступления  рассвета.  Делите  свой  сон  и  беспечность  среди  чужих  спальных  районов.

И  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353256
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 09.04.2013


malinka

Не говори.

Устала  жить,  а,  может,...не  устала..
Оставь  любовь  на  полпути  ко  мне.
Я  отдохну  тихонько  у  привала,
На  разоренной  бесами  земле.

Молчи  сейчас,  словами  не  бросаясь,
Беги  долой,  подальше  от  меня,
К  земле  всем  телом  крепко  прижимаясь,
И  корчась  от  тоски,  будто  змея.

Оставь  слова  еще  за  поворотом,
На  мир  людей  взирая  свысока.
Солги  сейчас,  что  ты...влюблен  в  кого-то.
А  я  солгу,  что  я  -  ...не  влюблена...



                                   Свидетельство  о  публикации  №11104110309

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253112
дата поступления 11.04.2011
дата закладки 09.04.2013


Виктория Веста

Не забыла тебя

Помню  я  снежную  сырость
Пасмурных  дней  ноября.
Небо  ломалось.  Стремилось
Рухнуть  и  ранить  меня
Заледенелой  лазурью,
Сделанной  из  хрусталя.
Ветви  повесив  понуро,
Мерзли,  дрожа,  тополя.

Пряталась,  дёргала  шторы,
Фета  твердя  наизусть
И  обещала,  что  снова
Я  никогда  не  влюблюсь.

…Эта  же  терпкая  сырость
Годы  спустя  в  ноябре
Солнце  уже  опустилось,
Тая  в  янтарной  заре
Звезды,  как  вбитые  свечи,
Небо  ломают,  скрепя.
Я  не  влюбилась,  конечно.
…Но  не  забыла  тебя.



*  Одно  из  моих  любимых  стихотворений  А.  Фета:  "Я  тебе  ничего  не  скажу  ".  Оно  имеется  в  виду  здесь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414717
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013


Лия***

Остання ніч…

Остання  ніч...  вже  порвані  всі  струни,
Але  так  голосно  звучить  безладний  ритм...
Такий  солодкий  яд...  такий  пекучий  трунок...
Уявно  нудко  пахне,  як  у  церкві,  мирт...

Остання  ніч...  сухим  піском  у  очі...
Та  сльози  вже  у  вирій  відлетіли...
-  Всі  чорні  сни  тепер  -  твої...  пророчі...
Чужі  вуста  зрадливо  шепотіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411861
дата поступления 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Blue sky

Не тепло

Я  натягаю  рукави  у  светрі,
І  п’ю  давно  остиглий  чай.
Твої  слова  до  мене  вже  не  теплі,
З  уст  виривається  лише  -  прощай.

Меланхолічно  нот  душі  торкаюсь,  
І  обриваючи  рожеві  сни,
Я  просто  тепло  одягаюсь,
Сьогодні  не  зігрієш  ти.

Бринить  сльоза  на  ніжнім  тілі
В  душі  розходиться  печаль.
І  тільки  поруч  наші  тіні,
У  спогадах  лише,  на  жаль.

Блакитні  хмари  в  небі  пропливають
І  мрії  йдуть  на  посіріле  дно,  
Закохані  прощаються  й  прощаються,
А  я  любила  і  байдуже,  що  це  було  давно.

Ти  знаєш,  светр  не  зігріє  так,  як  ти.
І  про  холодний  чай  не  варто  говорити,
Ти  не  тримай  образи  і  прости,
Бо  страшно  на  коханні  пропасті  ходити.

Мені  приємно  тільки,  що  усе  було.
І  хоч  згадати  нічого,  по  суті.
Я  дякую  за  не  мені  дане  тепло
У  той  момент,  коли  усі  навколо  люті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412017
дата поступления 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Томаров Сергей

И зима шлет тексты телеграмм

Зимними  холодными  ночами,
В  шепоте  чуть  тлеющих  углей,
Мы  с  тобой  с  улыбкой  вспоминали
Майский  запах  городских  аллей.

Завывает  вьюга  за  окошком,
Рвется  в  наш  уютный  бастион...
До  весны  совсем  уже  немножко,
Но  бурлит  еще  зимы  гормон.

По  ладам  твои  скользнули  пальцы,
Из  камина  грянули  басы...
И  снежинки,  вечные  скитальцы,
Тишиной  спустились  на  весы.

Стихло  все,  с  чарующим  аккордом,
Перебор  гитарный,  как  бальзам
И  зима,  в  своем  порыве  гордом,
Для  весны  шлет  тексты  телеграмм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395845
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 09.04.2013


Салтан Николай

Скрипаль мінорно грає звуки (співавтор: Мотрук Інна)

Не  хвилюйся,  що  надворі  осінь,
На  порозі  лютая  зима,
Хай  тебе  зігріють  на  морозі,
Ну  хоча  б  скупі  мої  слова.

Осінь  сипле  золотом  яскравим,
Голосом  твоїм  шумлять  вітри,
Всі  слова  заплутаються  в  травах,
Затремтять  краплинками  роси.

Біль  і  щем  у  серці  від  розлуки,
Осінь  ця  закрила  всі  мости,
А  скрипаль  мінорно  грає  звуки,
Де  щасливі  були  я  і  ти.

Ніби  душі  сплетені  в  акорди,
За  вікном  танцює  листопад,
Тільки  ми  усе  виводим  ноти,
Ті,  що  разом  вже  не  зазвучать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата поступления 15.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Мне интересна только ты…

Стихи  мне  нынче  не  нужны,
По  горло  сыт  я  рифмованьем,
Мне  интересна  только  ты,
Я  пьян  твоим  очарованьем.

Мне  строки  душу  извели,
В  них  нет  ни  счастья,  ни  отрады,
Лишь  твои  письма  помогли
Преодолеть  пути  преграды.

Лишь  в  наших  сказках  я  живу,
Лишь  ими  я  сейчас  питаюсь,
Словами  тёплыми  дышу
И  нашим  счастьем  упиваюсь.

Но  знаю  я,  что  виноват,
Что  много  на  себя  беру,
Что  в  ваш  прекрасный  райский  сад
Войти  пока  я  не  могу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Салтан Николай

Я візьму з собою небо

[img]http://cs307205.userapi.com/v307205008/5ef6/26dHYuJ_yoI.jpg[/img]
Я  б  покинув  рідний  край,
Щоб  не  думати  про  тебе.
Я  піду  -  ти  не  зважай,
Лиш  візьму  з  собою  небо.

Я  молитиму  Богів,
Не  жалітиму  і  крові,
Тільки  б  я  перегорів,
Тільки  б  знову  краплю  волі.

Я  не  сплю  ні  в  день  ні  в  ніч,
Очі  вицвіли  від  солі,
Руки  терпнуть,  в  ногах  біль,
Та  живу...  живу  поволі.

Не  почули  молитов,
Не  почули...  кляті  Боги!
Дарували  знов  любов.
Ну  за  що?  За  що,  Ви  Боги?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396212
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Не в силах я забыть ваш лик…

Я  чувствовал,  что  вы  любили,
Глаза  мне  это  говорили,
А  сердце  тайно  прошептало:
Одной  лишь  дружбы  будет  мало.

Я  вам  боялся  написать,
Уж  не  хотелось  признавать,
Что  я  влюбился  так  нелепо,
Так  безнадёжно  и  так  слепо.

Но  сердце  мучило  меня,
И  вот,  когда  взошла  заря,
Дрожащей  лёгкою  рукою
Я  взял  листок  перед  собою.

Но  строки  сразу  не  легли,
Перо  давно  былО  в  пыли,
И  я,  казалось,  позабыл
Свой  стихотворный  яркий  пыл.

Пришлось  повременить  с  посланьем,
Души  ранимые  терзанья
Мне  вдохновенье  разожгли,
И  строчки  сами  поплылИ.

Я  написал  вам,  ангел  мой,
И  чувства  полились  рекой,
Часы  былой  тоски,  печали
Меня  на  время  отпускали.

Теперь  волнуюсь,  моя  радость,
Чтоб  ваша  ангельская  сладость
Не  испарилась  в  один  миг  -
Не  в  силах  я  забыть  ваш  лик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383063
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Голубая кровь

Вы  мне  понравились  словами,
Вашим  уменьем  говорить,
Я  плакал  горькими  слезами  –
Без  вас  не  мог  тогда  я  жить.

Вы  слишком  высоко  летали,
Вы  были  птицей,  я  –  ужом,
Мечты  мои  границ  не  знали,
Но  не  достать  луну  ковшом.

Вас  окружало  общество  из  принцев,
И  каждый,  отдавая  вам  поклон,
Желал  стать  признанным  любимцем,
Чтоб  захватить  любовный  трон.

Вы  утопали  в  наслажденьях,
Вы  пили  красное  вино,
А  я  в  коморке  на  сиденьях
Оттачивал  своё  перо.

Вы  отказали  мне  в  свиданье,
Сожгли  любовное  письмо,
На  мои  слёзы  и  страданья
Вам  было  просто  всё  равно.

Вы  слишком  высоко  летали,
БылИ  вы    птицей,  я  –  ужом,
Лишь  убеждения  не  дали
Нам  быть  счастливыми  вдвоём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375649
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Коханці осені

Уся  в  красі  осінніх  квітів,  в  позолоті,
Вродлива  Осінь  ходить  з  Вереснем  за  руку.
А  той,  бажаючи  торкнутись  її  плоті,
Переживає  у  собі  нестерпну  муку.
 
Він  пригріва  її  долоні  теплим  сонцем
І  пестить  стан  її  шовковими  вітрами.
Інтимні  віршІ  пропускає  він  крізь  серце.
Лишили  слід  від  їх  бажань  пологі  трави.
 
На  зміну  Вересню  з"явився  красень  Жовтень.
Він  вплів  у  Осені  косу  багряну  стрічку,
Зробив  намисто  листяне  і  златий  перстень.
За  руку  взявши  цю  красу,  повів  у  нічку.
 
Жовтнева  ніч  для  них  обох  відкрила  двері.
Покров  із  листя  золотий  відбився  сріблом:
Світив  їм  місяць  разом  з  зорями  у  сквері,
Туман  інтим  їхній  розсіяв  білим  світлом.
 
Пора  настала  Листопада  покохати,
Який  любов  свою  приніс  на  крилах  вітру.
Він  вміло  так  зумів  із  неї  зняти  шати,
Завівши  в  свою  листо-охряну  палітру.
 
Вона  кохала  його  також  так  завзято,  -
Він  в  неї  третім  був  й  останнім  в  цьому  році.
Своїх  коханців  привела  Зима  крилата.
За  дев"ять  місяців  народить  Осінь  доцю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Осень

Стояла  осень  золотая,
И  ветер,  вежливо  лаская,
Снимал  с  деревьев  их  наряды,
Любезно  складывая  рядом.

А  паучки,  пригревшись  светом,
Тоскуя  за  весёлым  летом,
Пускали  «бабьи»  паутинки,
Кружась  как  дикие  пылинки.

В  лесах  по  узеньким  дорожкам
Разостлан  был  ковёр  роскошный,
И  звери,  поменяв  окраску,
Вселяли  правду  в  эту  сказку.

А  в  парках  под  печальным  небом
Влюблённые,  как  будто  летом,
Внимая  сладостные  звуки,
Друг  другу  целовали  руки.

Казалось,  целый  мир  растаял
Пред  осенью,  отдав  поклон,
Лишь  в  декабре  мы  понимаем,
Как  был  прекрасен  этот  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374709
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Смерть поэта

Мой  час  подходит  уж  к  концу,
Я  не  шучу  –  лицом  к  лицу
Я  вижу  смерть  –  она  пугает,
Но,  право,  многого  не  знает.

Никто  не  знает,  что  поэт
Давно  уж  болен…и  сонет,
Что  раньше  был  одним  леченьем,
Сейчас  не  видится  спасеньем.

Любовь  ему  осточертела,
Он  ранен,  но  не  только  в  тело,
И  небеса  давно  хотели
Забрать  его,  но  не  сумели.

Теперь  блуждает  он  без  дела,
Без  сердца,  чувств  и  без  души,
Судьба  ему  давно  пропела:
«Прости,  поэт…ты  нагрешил»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376592
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Подарунок від бабці Гані

Любителям  гумору
До  схід  сонця  прокинулась  нині  бабця  Ганя,
Почала  збиратись  в  місто  із  самого  рання.
Наварила  діду  супу,  спекла  бараболі,
Стала  в  сумку  накладати  моркви  і  квасолі,
Буряків  і  капустину,  яєць  три  десятки…
Сумку  в  руку…  Ні,  не  важко…Напишу  для  згадки,
Що  купити  в  місті  маю…  Хустину,  калоші,
Майонезу,  пачку  масла,  олію  хорошу…
Хвилин  сорок…  Бабця  в  місті,  спродалась  швиденько
І  пройшлася  між  рядами,  добре  що  близенько.
Вибрала  собі  хустину,  дідові  калоші,
Дуже  довго  вибирала,  щоб  були  хороші.
Спакувала  все  у  сумку,  калоші  не  влазять.
Десь  коробку  візьміть,  бабцю,  добрі  люди  радять.
На  станцію  пошвеньдяла,  бо  ще  була  сила,
По  дорозі  разів  зо  три  калоші  губила.
Підійшла  в  кіоск  аптечний  пита  чоловіка,
Чи  не  має  бува  часом  коробки  з  під  ліків.
Подивився  чоловічок  на  бабцю  й  калоші,
З  -  під  стола  дістав  коробку,  дає  бабці…Прошу.
Аптекар  був  із  гумором,  хоч  уже  й  посИвів,
Дав  коробку  він  бабусі  з  -  під  презервативів.
Спакувала  ті  калоші,  шнурком  обв’язала,
Сумку  збоку,  а  коробку  на  руки  поклала.
Зайшов  хлопець  у  автобус,  глипнув  на  бабусю,
А  чи  можна  ,  він  питає,  я  тут  примощуся?
Зняла  бабця  свою  сумку,  кинула  під  ноги
Сідай  синку,  місця  досить,  поїдем  в  дорогу.
Прочитав,  що  на  коробці  написано  зверху,
Ніби  повна  коробчина,  набита  доверху.
І  цікавість  розібрала  хлопця  молодого,
А  ось  це  скажіть,  бабусю,  везете  для  кого?
Це  дідові…  Ще  й  пляшечка…  Додому  везтиму,
Хоч  старий,  та  ще  при  силі,  зчовгає  за  зиму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284439
дата поступления 05.10.2011
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Розмова у ресторані

Любителям  гумору

В  ресторані  чолов’яга  обід  замовляє.
-  Трішки  сала    і  два  борщі  дати  вимагає.
Три  біфштекси,  вісім  хліба,  дайте  ще  й  приправи
І  грам  тридцять  дайте  віскі,  просто  для  забави.
Офіціант  здивувався:  -  Чом  так  мало  п’єте,
А  чи  віскі  в  нас  погані,  чи  може  дієта?
-  Віскі  у  Вас  пречудове,  претензій  немає.
А  для  мене  лиш  би  запах,  а    "дурі  хватає"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258136
дата поступления 07.05.2011
дата закладки 09.04.2013


Віда Вансель

Прийшов Господь на землю навесні

Прийшов  Господь  на  землю  навесні,
Прийшов  і  бачить  гарну,гарну  пару.
Таку  ще  зовсім  молоду  в  душі,
А  по  роках  вже  зовсім,зовсім  стару.
І  підійшов  до  жінки,каже  ій:
-Ти  з  чоловіком  завтра  попрощайся.
І  він  помре.Ти  тільки  зрозумій,
Він  старий,хворий.Ти  не  сподівайся,
Що  знов  його  побачиш  через  день.
Таке  життя.Родився-мусиш  вмерти,
І  він  не  чутиме  птахів  і  іх  пісень.
А  я  від  втрати  біль  твій  можу  стерти.
І  впала  перед  Господом  вона:
-Візьми  моє  життя  Господь,благаю.
Без  нього  ця  земля  мені  пуста,
І  як  мені  без  нього  жить?Не  знаю.
До  чоловіка  підійшов  Господь:
-Від  тебе  завтра  відберу  дружину.
Таке  життя.Але  помре  лиш  плоть.
А  чоловік  не  думав  ні  хвилину:
-Візьми  мене.Я  старий,вже  прожив,
Я  був  найщасливіший  в  цілім  світі.
Я  би  цій  жінці  небо  прихилив,
Як  на  могилу  я  носитиму  ій  квіти?
Візьми  мен.Це  все,що  я  прошу,
Нехай  вона  побачить  завтра  сонце.
Господь,я  хворий.Я  тебе  люблю.
Я  з  неба  подивлюсь  в  наше  віконце.
Побачу,що  вона  іще  жива,
Побачу,що  вона  мене  кохає.
Але  не  хочу,щоб  була  сумна,
Я  знаю,що  вона  завжди  чекає.
Задумався  Господь:яке  кохання,
І  як  без  нього  інші  можуть  жить?
Коли  в  душі  зосталось  сподівання,
Коли  за  іншим  так  душа  болить.
І  повернувся  Бог,подарувавши
Ім  спільного  життя  ще  років  сім...
Стояла  стара  пара  обійнявшись"
Тобі  я  ввечір  казку  розповім.
До  сьомоі  весни  вони  кохали,
Молились  Богу  за  щасливі  дні.
Лише  тепер  вони  уже  не  знали,
Що  в  один  день  померли  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата поступления 18.09.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Моя единственная слабость

Мне  издавна  всегда  казалось,
Что  твои  руки,  твои  губы
Моя  единственная  слабость,
Что  никогда  не  позабуду
Твой  смех,  улыбку  и  причуды,
И  что  волнения  в  душе
Навек  останутся  при  мне.
Я  свято  верил  в  это  чудо,
Я  жил  надеждою  в  душе,
Но,  к  сожалению,  не  буду
Тобою  бредить  в  каждом  сне,
Тобою  вечно  восхищаться,
Тобою  жить  и  убиваться…
Я  тоже  горд,  во  мне  душа
Была  когда-то  хороша,
Всё  до  тебя…  не  знал  я  боле
На  этом  жизненном  просторе
Ни  радостей,  ни  горестей,  ни  бед,
Всему  тому  –  один  ответ:
Я  был  бездушен,  чёрств  и  грешен,
Всё  до  тебя…я  был  как  леший
В  том  тёмном  и  густом  лесу,
Где  без  тебя  ловил  тоску,
Где  выл  от  скуки  и  рыдал,                                    
Где  звал  тебя  и  вспоминал
Судьбу  безликую  свою…
О  Господи!  Дай  мне  в  раю
Увидеть  ту,  о  ком  мечтал,
О  ком  стихи  я  сочинял,
И  без  кого  никак  не  мог
Придумать  даже  пару  строк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Еріка

Я до сих пор пишу стихи о том…

Я  до  сих  пор  пишу  стихи  о  том,  
Кто  навсегда  ушел  с  моей  души,
Оставив  лишь  пустой  и  тихий  дом
И  вырвав  сердце,  прокричал  «Дыши!»

Я  помню  все,  что  он  мне  говорил,
Слова  любви  шептал,  слова  разлуки,
Как  обнимал,  и  быть  его  просил
Целуя  нежно  плечи,  губы,  руки...

Я  до  сих  пор  пишу  о  тех  глазах,
В  которых  я  тонула  до  рассвета
И  о  любви,  омытой  в  моих  слезах,
И  о  душе,  которая  хотела  лета!

Я  до  сих  пор  пишу  стихи  о  том,
Кто  оказался  только  милым  сном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198635
дата поступления 30.06.2010
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

О ЯК, СКАЖИ!…

О  як,  скажи!  Між  безлічі  світів,
В  суцвіттях  зір,  які  мережать  ночі,
До  серця  шлях  ти  віднайти  зумів,
І  поглядом  поринув  в  мої  очі.

В  твоїх  обіймах  забуваю  все...
Ти,  як  мольфар,  зчаровуєш  цілунком.
Кохання-море  в  пристрасть  нас  несе,
Де  будуть  пестощі  лиш  нашим  порятунком.

О,  більш  нічого  зараз  не  кажи!
За  нас  тіла  й  вуста  усе  сказали.
Примар  колишнього  в  минулому  лиши...
Любові  квітами  ми  встелим  наш  шлях  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412381
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Це любов твоя на семи вітрах

Очі  знов  горять,  іскорки  в  очах,
Це  любов  твоя  на  семи  вітрах.

Ще  вуста  п’янкі  і  дівочий  стан,
Серце  рве    любов,  наче  ураган.

Зорі  угорі  знов  співають  нам,
Тож    не  час  тепер  віддаватись  снам,

Світиться  в  росі  перлами  трава,
Поцілунок  знов  відібрав  слова.

Місяць  взяв  обох  до  полону  нас,
Вже  прийшла  весна,  це  кохання  час.

Зорі  миготять  в  небі  навесні,
Роси  -  не  сльоза,  а  душі  пісні,

Очі  знов  горять,  іскорки  в  очах,
Це  любов  твоя  на  семи  вітрах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416639
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Alex-dr_7(tericon)

И в такт сыграет общий стук сердец

Лежим  с  тобой,  друг  другом  наслаждаясь,
Так  хочется,  чтоб  день  не  уходил,
А  дождь  идет,  отливами  играя,
Любви,  он  нашей,  прибавляет  сил.
В  глазах  взаимно  страсти  воспалятся,
И  в  такт  сыграет  общий  стук  сердец,
Наши  желанья  вновь  осуществятся,
Слиянье  тел  наступит  наконец....

               Луна  уйдет,  желая  с  добрым  утром,
               Проснулись  только,  сразу  пленил  быт,
               Но,  вспоминая  сладкие  минуты,
               Весь  ряд  проблем  мгновенно  будет  смыт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382604
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Лєха Суслик

А что же боль?

А  что  же  боль?  Отчаянье  смиренных?
А  может  вызов  двигаться  вперед?
Нет,  боль  придумана  для  пленных,
Но  мне  с  ней  нескончаемо  везет.

Мне  болью  устланы  и  спуски,  и  подъемы.
На  самом  дне  и  выше  облаков
Боль  вместе  с  кровью  движется  по  венам
И  заглушает  холодом  тепло.

Поэтому,  бывает  временами,
Меня  холодной  называют  и  чужой.
Но,  что  же,  проще  броситься  словами,
Не  чувствуя  тепло  своей  душой.

И  я  смиренна  к  этим  крикам,  впечатленьям,
Я  в  безразличности  свою  играю  роль.
Но  все  равно  бежит  по  моим  венам...
Похоже  кровь.  А  что  же  тогда  боль?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371828
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Marisong

Зимняя встреча

Вспоминаю  я  зимнюю  встречу  -
Бросил  взгляд  ты  тогда  на  меня.
Мне  казалось,  что  звёзды,  как  свечи,
Согревали  мороз  января.

Мне  в  душе  стало  сразу  теплее,
Ты  меня  покорил  красотой,
Прекратились  в  тот  миг  все  метели,
Когда  я  целовалась  с  тобой.

Ты  обнял  меня  нежно  за  плечи
И  прижал  крепко-крепко  к  груди.
А  потом  улыбался  при  встрече,
Я  оставила  грусть  позади....

Буду  часто  тебя  вспоминать  я,
О  тебе  будут  мысли  мои,
И  тонуть  буду  в  теплых  объятьях,
Будто  снег,  что  танцует  вдали.

                                                                                                         //4.01.09//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417015
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

ВІДПУСТИ…

Ті  очі  твої,  руки  ніжні  ці  -
Від  них  на  серці  болісне  тавро.
Так  б  взяти  й  обірвати  всі  кінці!
Та  щось  хвилює  ще  моє  нутро.

Коханням  своїм  взяв  мене  в  полон,
І  прикував  із  ласки  ланцюгами.
Хоч  жевріє  ще  почуттів  вогонь,
Та  не  воскресне  вже  любов  між  нами.

Я  хочу  вирватись.  Мене  ти  відпусти!
Нащо  тримаєш  десь  в  куточку  серця.
Хоч  й  дуже  боляче,  та  треба  мені  йти,
Бо  тут  немає  більше  мого  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Катя Сус

Хотіла б…

Хотіла  б  я  тебе  кохати,  але  не  ти  моя  зоря.
Тобі  цю  квітку  не  зірвати  -  для  іншого  росте  вона...
Хотіла  б  сонцем  усміхнутись,  та  хмари  небо  заплели
В  твої  обійми  упірнути,  але  мені  чужі  вони...
Хотіла  б  дощиком  весняним  скропить  тебе,  що  сили  є
Твоя  весна  колись  настане,  але  я  чудо  не  твоє...
Хотіла  б  стати  синім  морем  і  утопить  твою  печаль,
Що  з  твого  серця  так  мінорно    на  мене  гляне    крізь  вуаль.
У  розмаїтті  днів  буденних  хотіла  б  стати  вихідним
У  суєті  проблем  щоденних  -  твоїм    порадником  одним.
Хотіла  б  болем  невгамовним  у  твоїм  серці  прозвучать,
У  скронях  стукотом  невтомним  з  твоєї  долі  виринать.
По    сходинках  душі  твоєї  піднятись  в  поле  твоїх  мрій,
Хотіла  б  стати  я  тією,  котра  сполола  б  там  пирій.
Котра  б  листки  дерев  змарнілих  пофарбувала  б  під  траву,
У  душах  птахів  скам'янілих  завела  б  пісню  чарівну...
Хотіла  б  замести  доріжки,  які  від  серця  твого  йдуть
Щоб  там  цвіли  квіток  маніжки,де  бур'яни  тепер  ростуть...
Хотіла  б  співом  свого  серця  збудити  приспане  твоє...
Хотіла  б...  Та  твій  номер  стерся  із  пам'яті  моїх  ідей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332605
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 09.04.2013


Радченко

**Мить і Вічність

Як  непомітно  час  змінює  все:  нас,  наші  почуття,  мрії,  бажання,  цілі  і  саму  суть  життя.
                             Ріка    життя  непомітно    мілішає,  гомін  стрімкої  течії  перетворюється  в  шепіт,  який  іноді  неможливо  розібрати.
                               Серце  ще  вміє  помічати  красу,  радіти  приємним  несподіванкам,  сумувати,  кохати,  чогось  чекати  і  за  чимсь  шкодувати.  Але...Це  все  не  таке  яскраве,  яким  було  ще  вчора.  Ми  все  менше  розуміємо  нову  музику,  поезію,  фільми.  Нам  усе  частіше  здається,  що  в  нашому  минулому  все  було  цікавішим,  кращим,  достойнішим,  щирішим.  Навіть  в  цукерках,  морозиві  чи  газованій  воді  ми  хочемо  знайти  запах  і    смак  далекого  дитинства.
                               Час  веде  нас  життям.  У  кожного  свій  відрізок  часу.  Ми  його  викори-стовуємо  по-різному:  одному  здається,  що  часу  вистачить  на  все:  на  помилки  і  їх  виправлення,  на  кохання  і  розлуки,  на  щастя  і  біль.  І  -    помиляється.  Іншому  здається,  що  він  нічого  не  встигне  і  його  час  раптово  обірветься,  як  тоненька,  непомітна  ниточка,  від  тягару  надбань  і  вчинків.    І    також    -    помиляється.
                                 Ми  все  життя  залежимо  від  часу:  боїмося  запізнитися,  доганяємо,  не  встигаємо,  губимося  в  його  вирії  ,  помиляємось,  намагаємось  виправити  помилки.  І  все  життя  нам  хочеться  зупинити  час  хоча  б  на  мить  або  змінити    його  траєкторію.
                                 Невловимість  і  безконечність  часу  -  це  Вічність.  А  життя  -  мить,  яку  нащадки  запам"ятають  або  забудуть.  Та  ми  цього  вже  не  знатимемо:  наше  життя    не  може  бути  Вічністю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 09.04.2013


Інга Хухра

Квітневий холод (присв. О. М. )

Мені  холодно  у  цій  квітневій  тиші.
Заливаю  біль  ковтком  вина.
Вже  за  вікнами  цвітуть  рожеві  вишні.
Серед  люду  я  сама-сама.
Кажуть,  нелегкі  випробування.
Кажуть,  що  не  винесу,  слабка.
Та  зі  мною  трепетне  кохання.
Віра  і  надія  крем'яна.
Руки  поклади  мені  на  плечі.
І  хоча  б  на  хвильку  так  замри.
І  нехай  надворі  буде  вечір
Тихої  морозної  зими.
Очі  не  ховай!  Я  добре  знаю,
Що  чужа  постава  і  лице.
Я  тебе  відречено  кохаю.
Ні  вінця  не  треба,  ні  кільце.
Господи,  пожалуй  ти  хоч  трішки!
Непотрібна  самим  дорогим.
Надворі,  босоніж,  мерзнуть  ніжки.
Надто  сильна,  плакать  нема  чим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 09.04.2013


НАДЕЖДА М.

Поговори со мною, дождь…

Ну  вот  опять  весенний  дождь.
Природа  плачет  втихомолку.
Вокруг  всё  вымокло  насквозь.
Зачем  же  слёзы  лить  без  толку?

Сверкнул  вдруг  молнии  разряд-
Огнём  всё  небо  заслепило.
Дождю,  наверно,  каждый  рад,
Но  только  я  вот  загрустила...

Поговори  со  мною,  дождь...
Не  дай  забыть  душе,  что  было.
Ты    стороною  не  пройдешь...
(Чего  же,  сердце,  ты  заныло?)

Сотри  солёную  слезу,
Найди  для  сердца  мне  ответы.
Раскрой  в  ненастную  грозу
Дождя  мелодии  секреты...

Зачем  же  слёзы  льют  дожди?
Зачем  терзают  мою  душу?
Ведь,  нету  сердца  в  них...  Увы!
Неужто  плачут  от  бездушья?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 09.04.2013


кулькова ручка

щось іще

Я  хвора.Поміняйте  серце.
Зробіть  переливання  крові.
Щоб  разом  з  нею  виллялись  усі
отруєні  молекули  любові.
Збовтайте  мозок,видаливши  дані
Спираючись  на  штучну  амнезію
Нехай  зітреться  фото  про  кохання
Хай  жирна  пляма  розїдає  мрію!
Звяжіть  мені  за  спиною  сорочку
Примусьте  дуже  довго  спати
І  може  так,прокинувшись  від  болю
Його  я  зможу  більше  не  згадати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата поступления 14.11.2010
дата закладки 09.04.2013


Томаров Сергей

Не расшит мой мир узором

Позовите  пианиста,  пусть  сыграет  что-нибудь...
Я  сегодня  возвратился  в  край  родной,  окончен  путь.
Повидал  в  пути  не  мало,  ощутил  дождь  перемен,
Часто  жизнь  меня  трепала,  но  не  сдам  ее  в  обмен.

Так  хочу  я  крепко  выпить,  закусить  и  закурить...
И  под  музыку  тапера,  незнакомым  грусть  излить.
Может  жуткое  похмелье  тяжесть  снимет  на  душе...
Не  нашел  я  счастья  в  жизни  во  дворце  и  в  шалаше.

Позовите...  Позовите,  хоть  кого-нибудь  скорей!
Эй!  Гарсон!  Налейте  водки  -  побыстрее,  пополней!
Музыкант,  еврей  со  стажем,  отложи  игру  свою...
Выпей  рюмочку  с  бродягой,  после,  я  с  тобой  спою.

Пусть  не  воет  зал  с  укором,  боль  мою  им  не  понять...
Не  расшит  мой  мир  узором  и  его  не  поменять...
Я  вернулся  в  город  детства,  может  быть  в  последний  раз...
Наливай  бокал  полнее,  горечь  пью  за  всех,  за  вас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359790
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 09.04.2013


SVETOK

Ти мене не любиш

Ти  мене  не  любиш?  Я  погана?

"Я  робила  боляче  і  злилась."
"Я  всипала  сіллю  твої  рани."
"Я  від  почуттів  твоїх  втомилась."

Вибач,  але  все  змінила  осінь.
Це  вона  порвала  наше  небо.
Я  грозу  затримати  не  в  змозі,
От  вона  і  вилилась  на  тебе.

Ти  мене  не  любиш?  Дуже  шкода...
Я  б  тобі  сніданки  готувала.
Знаєш,  а  кохання  вийшло  з  моди.
Я,  мабуть,  немодна...  Покохала  ж.

"Наше  небо  вкторе  не  зростеться..."-
Як  монети  всі  слова  розгубиш.
Я  перехворію,  все  минеться...

Я  хороша.  Ти  мене  не  любиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368925
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Vladimi Dubovik

Прихоть судьбы

Мы  познакомились.  Жили.  Шутили.
В  летней  жаре,  с  ума  посходили.
Я  тебе  нравился…  просто  увидеть,
Но  не  посмел  тебя,  я  обидеть.

Закончилось  лето.  Прошёл  целый  год.
В  тебе  появился  набор  свежих  нот,
Но  я  всё  как  прежде,  не  делал  шаги,
Потом  поцелуй…  и  год  позади.

Новое  лето.  Мы  уже  люди.
Будучи  вместе  дарили  на  блюде,
Счастье  и  горе,  ревность,  интриги,
Первые  нервы,  любовные  сдвиги.

Уже,  тут  не  я,  а  ты  выбирала,
Из  двух  парней,  на  меня  указала,
Снова  эмоции,  слёзы  и  смех…
Быстро  развеялся  лживый  успех.

Ведь  тот  поцелуй,  что  дал  нам  начало
Был  только  жалостью,  что  мне  мешала,
Начал  игру  и  легко  просчитался,
С  ребёнком  играл,  и  заигрался…

Зато,  это  опыт,  прихоть  судьбы,
И  маленький  шрам,  на  сердце,  внутри,
Бывает,  я  вспомню,  как  мы  шутили,
Знакомились,  жили,  лгали,  любили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347477
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 09.04.2013


кучмас

Я вас люблю!

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
И  капля  крови  к  каждой  клетке  с  этим  мчит.
Я  дышу,  наполняя  грудь,  этими  словами.
Я  Вас  люблю!  И  любим  я  также  Вами.

А  значит  на  земле,  в  воскресающем  дня,
Засияет  и  во  мне,  искрой  от  пламени  огня
Полон  багрянцем,  поительный  рассвет
Согревая  мудрость  лирой  моих  лет.

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.  
Пишите  в  строчке:"  У  меня  сердце  дрожит"
А  я  ее  пью  и  пью  жаждой  путника  уставшего.
Для  любви,  такой  страсти  не  знавшего  

Там  прелюдией  слов  обножаются  чувства  :
"Я  больше  не  могу.  без  Вас  мне  пуста.  
Весь  разум  непослушный  спешит  Вас  обнять  .
Мне  бы  на  яву  все  это    Вам  сказать".

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
В  этом,  время  медлит  и  не  спеша  мчит  
Я  в  нем  что-то  с  надеждой,    далека  жду
Как  бальзам  целебный  в  нем  ищу.

И  время  уйдет  и  убежит  наша  вода  
Оставит  шрам  рубцовой  любви,  где  была
Но  ведь  шрамы  украшают  таких  мужчин  
Которые  любили  женщин,  как  богинь!

 Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
И  капля  крови  к  каждой  клетке  с  этим  мчит.
Я  дышу,  наполняя  грудь,  этими  словами.
Я  Вас  люблю!  И  любим  я  также  Вами!

--  
Валера  Самчук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415667
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Marisong

Я вам письмо пишу, мой сударь

Я  вам  письмо  пишу,  мой  сударь,
Извольте  душу  мне  открыть.
Я  знаю  -  вместе  мы  не  будем,
Но  продолжаю  вами  жить.

Вот,  что-то  в  сердце  закололо,
Но  вам  меня  ведь  не  понять,
Что  даже  после  корвалола
Не  удается  боль  унять.

В  тот  день,  когда  мы  повстречались,
Я  будто  снова  родилась,
С  тех  пор,  мой  сударь,  вам  признаюсь,
Что  вам,  как  Богу,  отдалась.

Благодарю  вас,  повелитель,
За  то,  что  вы  на  свете  есть,
Вы  -  мой  очаг,  моя  обитель,
Влюбиться  в  вас  большая  честь.

Я  прогнала  свою  гордыню
И  потому  я  вас  прошу
Простить  бесстыжую  рабыню,
Что  я  влюбилась  и  грешу.

Наверняка,  вы  у  камина
Уже  читаете  письмо,
А,  может  быть,  уже  сожгли  вы
Мой  крик  души...Мне  все  равно.

Ведь  легче  мне  на  сердце  стало,
Я  чувства  вылила  пером.
Мой  сударь,  я  вас  потеряла,
Но  не  сгубить  мне  к  вам  любовь.

                                                                                       //30.01.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396686
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Шон Маклех

Білі світлофори

«…А  в  нас,  у  Дубліні,  уже  весна!»
                               (Конан  О’Тулл)

Дивлячись  на  калюжі  майбутньої  весни
Подумав  ненароком,  що  
Я  теж  каменяр.  Мурую  з  цегли  слів
Своє  творіння  –  храм  Істини
Чи  то  свого  життя  безглуздого
Понурий  мавзолей…  
Крім  слів,  цеглинами  важкими
Кладу  помилки  у  підмурки.  
Крапки  моїх  фраз  шумерських
Зрозумілих  хіба  що  глині
Летять  крізь  тунелі  сансари
До  білого  світла  в    кінці.
Десь  там  нірвана  –  
Між  квітами  кульбаби  
Та  польотом  джмеля.
Стою  серед  весняного  міста.
Запаліть  мені  смолоскипом  вірша
Хоч    якесь    світло    на    світлофорі!
Хочу  перейти  цю  дорогу  метафор
Які  летять  шаленими  автомобілями
Асфальтом  моєї  сірої  речовини
З  розбитої  вулиці  Арістотеля
На  вулицю  Платона-філософа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Дядя Вова

Альманах любви

 Все  минуты,  собрав  за  все  годы,
Что  мы  вместе  с  тобой  провели,
Побеждая  интриги,  невзгоды,
Любви  книгу  сложить  бы  смогли.

Она  будет,  я  знаю  красива,
На  обложке,  в  нас  счастье  в  руках.
По  страничке,  все  строки  правдиво,
Напечатают  наш  Альманах.

А  потом  когда  мы  постареем,
Не  забыть,  чтоб  не  капли  всех  чувств,
В  спальне  вечером,  в  теплой  постели,
Прозвучит  она  вновь  с  наших  уст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414922
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

На синем небе нарисую счастье…

На  синем  небе  нарисую  счастье
И  радугой  его  позолочу…
Любуясь  им,  тебя  я  в  одночасье
Одену  в  шелковистую  парчу…  

Пусть  будет  счастье  сказочно-безбрежным,  
Пусть  в  нем  сверкают  юные  мечты…  
Пусть  станет  и  безоблачным,  и  нежным
Все  то,  о  чем  мечтаешь  в  жизни  Ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399913
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

За одинокість і самотність…

За  одинокість  і  самотність  
Зимові  ночі  я    люблю…
За  мрій  твоїх  безповоротність,
За  смак  чарівний  мигдалю…

За  те,  що  ти  у  темну  пору      
Про  мене  думаєш  вночі…    
За  твою  мудрість  й  непокору,
За  блиск  і  полум’я  свічі…

За  те,  що  ти  ледь  не  щоночі
Здригаєшся  у  темноті…
З  любов’ю  згадуючи    очі,  
Розгублюєшся  в  самоті.

За  те,  що  твою  грішну  душу        
Я  поцілунками  гублю…      
І  сум  минулого  ворушу,
І  зачаровано  люблю…    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416414
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Рижулька

МАСКАРАД ДОЛІ

Барвистою  рікою  грає  маскарад,  
Місто  мережать  зоряні  вогні.
Скрізь  -  зміна  масок  -  таємничості  парад,
Сплетіння  музики  й  костюмів  чарівні.

На  ній  -  коштовності  і  сукня  вогняна,
Граційне  й  бездоганне  її  тіло.
Усе  приховано...  під  маскою...  Вона
Спокус  тенета  розкидала  так  уміло...

Він  -  повелитель  балу...  і  жінок  сердець.
Його  так  збуджує  її  краса...  інтрига...
У  вихорі  їх  закружляв  танець...
Від  єдності...  скресає  в  душах  крига.

Вона  в  обіймах...  Він  -  полонений  чарів
Вологих  вуст  її...  і  шкіри  оксамиту...
Спокуси...  запаху...  Про  неї  тільки  марив...
За  нею  вже  б  ішов  хоч  на  край  світу...

Та  ось  акорд  останній...  І  вона  зникає...
Як  марево...  Як  у  казках  ведеться...
Та  все  ж  її  знАйде...  Він  точно  знає...
Бо  вже  навічно  володіє  його  серцем...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415946
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Злата Наркевич

Барви кохання

Я  розмішаю  барви  літа
На  дні  своїх  яскравих  мрій
Відрізавши  шматок  старого  світу
Я  створю  власний  світ-новий.

Я  візьму  пензлик  з  почуттів,
І  розмалюю  все  довкола
Заливши  гамою  із  кольорових  снів
Щоб  було  затишно  як  вдома.

Розтоплю  ніжність  наче  шоколад
У  вічній  чаші  насолоди,
І  розфарбую  наш  квітучий  сад
Ховаючи  кохання  від  негоди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416234
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Лілія Ніколаєнко

Такого не придумав би й Шекспір…

Такого  не  придумав  би  й  Шекспір.
В  любові  –  пекло,  і  без  неї  –  кара.
І  ревнощі  –  зеленоокий  звір  –
З’їдає  серце,  як  нічна  почвара.

Любов  моя  –  безжалісний  суддя,
Мій  грізний  вирок  і  моя  в’язниця.
А  душі  викидаються  в  сміття,
Бо  світом  нині  править  блазень  ниций.

Уже  не  в  моді  пристрасть,  тільки  хіть.
Немає  чим  утішитись  в  печалі.
Дичіє  натовп,  і  пророк  мовчить,
Гріховні  оди  на  його  скрижалях…

Любов  –  жебрак,  самотній  пілігрим.
Гріхи  зірвали  вишукані  маски,
І  правда-королева  змила  грим,
Але  її  огида  тішить  маси…

Всі  почуття  –  заручники  облуд.
Не  про  таке  співали  всі  поети.
Красою  слів  уже  не  змиє  бруд
Любов,  що  продається  за  монети…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415092
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Ліна Біла

Згірчили

Відцвіла  любов  -  
і  розлетілась  світом.
Притрусило  сивим  попелом  
вуста.
Не  втамує  болю  
і  південний  вітер,
може  з  часом  зникне  безвісти  
зола...

Двоєдино  ми  згірчили  
юні  душі.
Нажилися  вдосталь.  Мрії  
відбули...
У  саду  тепер  навіщо
гупать  грушам,
адже  зав'язі  немає  
від
весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393377
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Кутасов

=БОРЬБА=

Я  промолчу,  слова  пустые  -
Их  звук  не  нужен  никому.
Друг  другу  все  давно  чужие...
Ведем  негласную  войну...

Между  собой,  с  самим  собою
Уничтожая  в  пух  и  прах!
"Рулетка  русская"  с  судьбою,
Песочный  скрежет  на  зубах...

Ладонь  в  кулак,  душа  в  лохмотья,
Нет  страха  и  на  все  плевать!
Вы  по  течению,  я  -  против
Всем  вопреки!  Не  буду  ждать!...

Ждать  не  люблю!  Движение  к  цели!
Порою  тяжело  дышать...
Мир  пополам...Не  так  хотели...
Жизнь  на  куски...  Честь  не  отнять!


3  апреля  2013                  Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415371
дата поступления 03.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Кутасов

=Я ТУТ ОДИН, НО НАС-ТО ДВОЕ…=

Я  честно,  выдохся!  Прости.
Устал  я  быть  на  расстоянии!
Стараюсь  ближе  подойти,
А  ты  меня  опять  в  изгнание...

Зачем  то  холод,  то  жара?
Что  происходит  между  нами?!
Ты  рядом  только  на  словах  -
Советы  выданы  друзьями...

Проверка  ль  это  моих  чувств?
Тебе  ли  в  этом  усомниться?!...
Но  в  пустоте  твоей  -  я  пуст.
Как  ты  могла  так  измениться?

Зачем  на  пике  чувств  игра?
Что  ж  не  играла  ты  в  начале?!
Теперь  как  будто  бы  дыра...
А  сердце,  знаешь,  не  из  стали!

Я  выжат  просто,  как  лимон!
Мирок  наш  всячески  спасаю.
Это  какой-то  странный  сон!
Что  дальше?  Я  уже  не  знаю...


14  февраля  2013              Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401160
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Nazar_S

…з чистого листа…

Як  часто  починаєш  все  із  чистого  листа,
Щоб  уникати  помилок,  падінь  і  краху.
Та  час  іде  й  нова  сторінка  знову  як  була,
І  вже  в  очах  не  приховати  страху.

Сторінка  за  сторінкою  і  все  намарно,
І  ніби  все  робив  як  міг,  та  все  бездарно,
А  списана  сторінка  вже  пішла  у  небуття,
Ти  пишеш  чистовик  життя  –  пиши  його  старанно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416050
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Осіріс

Сука-пам’ять

Журливо  йду  по  залишкам  села
Де  бур’яном  осілася  безгомінь.
З  лишайним  псом  розруха  сповила
Щенят  відлюддя,  масті  -  «ржавий  пломінь».
Усе  що  знав  –  струхлявіло,  мов  пень,
Що  пам’ятав  –  розтануло  з  димами…
Лише  чорнить  мозольну  грубість  жмень  
Шовковин  сік  –  очей  бездоння    Мами.
Тут,  був  я  Син!  А  там  –  один  з  юрби,
Що  річкою  байдужить  між  граніту,
Цурпелячи  знадієні  торби
До  ніг  фантому  ситого  зеніту.
Тут,  був  Онук.    –  «Ще  ліпший  за  синів!!!»  -
Казав  Дідусь  викурюючи  бджоли.
А  там,  матючча  струшую  я  гнів,  
Втискаючись  в  маршруткові  ґринджоли.
Тут,  з  молоком  спивав  розмай  полів,
Вдихав  із  вітром  побратимства  щирість.
А  там,  під  златом  пишних  куполів,
Мене  підлоти  роз’їдає  сирість.  
Тут  був…  Ото  ж  бо!  Черепки  села  
До  ніг  спадають  попелом,  без  звука.
Згоріла  в  урбанізмі  ковила…  
Але  чому  ж  так  виє  пам’ять-сука?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата поступления 12.12.2012
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Потрібних слів ти так і не знайшов…

Ну  от  і  все...   Назавжди  вже  пішов.
І  тихо  заскрипіли  за  ним  двері.  
Потрібних  слів  ти  так  і  не  знайшов.  
Лиш  спроби  залишилися  мізерні.  

А  серце  вслід  кричало:  Зупинись!   
Не  кидай  нас  з  Любов"ю  сиротами...
Прошу  тебе!  Постій  і  озирнись...
І  припади  до  рук  моїх  вустами...

Пішов...  Не  озирнувсь...  Не  пожалів...
А  вітер  за  вікном  тихенько  плакав.
Старенький  явір  сумно  заскрипів.
З  гілками  ніби,  щось  про  нас  балакав.

А  за  вікном  все  дужчала  пурга...
Сліди  твої  старанно  замітала.
І  ковдра  із  пушинок  пролягла.
Неначе  пір"я  лебеді  скидали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388531
дата поступления 29.12.2012
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Даремно ще шукать ключі лелечі…

Засипав  сніг  жасмін  по  самі  плечі.
Нащо  тут  сум?  На  те  ж  вона  й  зима.
Даремно  ще  шукать  ключі  лелечі,
Бо  в  зиму  не  повернеться    весна.

І  верби  похилилися  від  снігу.
Бурульки  виглядають  із-під  стріх.
Та  серце  все  чекає  на  відлигу,
Щоб  знов  почути  голос  твій  і  сміх.

А  снігу  намело  вже  по  коліна.
Та  як  знайти  до  тебе  вірний  шлях?
Щоб  знов  згадалась  пісня  солов"їна,
Щоб  сум  мій  розчинився  у  піснях...

Ось  вітер  колихає    гілки  клена.
Сніжок  повільно  падає  до  ніг...
В  моїх  думках  країна  та  блаженна,
Яку  і  ти  покинути  не  зміг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Підняв повіки ранок неохоче…

Цей  вірш  дарую  моєму  постійному  читачу    Миколі    Салтану  
   http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за    чудову  підтримку  моєї  поезіі,    її  розуміння,  за  співпереживання.
Дякую  вам,  Колю,  за  вашу  добру,  чутку  душу.  Цей  вірш  уже  не  сумний...

------------------------------------------------


Підняв  повіки  ранок  неохоче.
Очима  подививсь  на  білий  світ.
Проміння  рано  так  чомусь  лоскоче..
Хіба  проспав?...  Вставати  швидше  слід!

Ось  вже  проміння  весело  заграло.
І  хмари  загорілися  вогнем...
А  небо  все  пашіло,  розцвітало.
Вітало  все  з  новим  прийдешнім  днем.

Дерева  шепотіли  між  собою.
Даремно,  що  безлисті,  та  ж  живі.
Вони  були  зворушені  красою.
Стояли,  як  на  варті  вартові.

Та  що  це?  Промінь  стрибнув  у  віконце.
Пірнув  до  мене  в  ліжко  залюбки.
А  я  сміюсь  й  ховаюся  від  сонця.
Воно  ж  мене    знаходить  все-таки.

Цілує  мої  коси  і  обличчя.
Лоскоче...Я  п"янію    без  вина.
А  я  сміюсь  і  закриваю  очі...
Оце  тобі  ранкова  дивина!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата поступления 09.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Володимир Шевчук

Тиха неувага

Тиха  неувага  так  мені  простима;  
Ну  куди  кохання  знову  привело?  
Фея-чарівниця  з  юними  очима  
Сіє  в  моє  серце  зорі  і  тепло.  

Ні,  вона  принцеса!  Молода  княгиня  
І  на  крилах  юні  щастячко  несе…  
А  краса  в  зіницях,  наче  небо  синя,  
Може  й  не  безмежна,  та  для  мене  –  все.  

І  нехай  у  душу  ще  немає  ходу  –  
Все-одно  там  світло,  а  не  дика  тьма.  
Так,  вона  байдужа,  –  холодніша  льоду!  –    
А  утім,  для  мене  гарячіш  нема…  

22.07.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата поступления 22.07.2011
дата закладки 08.04.2013


Ліна Біла

Недосяжно-невільний

Розділив  своє  серце  
на  рівно-тривкі  половинки.
Став  невільним  у  волі,  
злочинцем  у  правді.  Осліп.
Вкоротив  собі  віку  
у  віршах  своїх  неповторних,
з  позаранку  у  втомі  душевній  
з'явився  на  світ.

Ти  віддав  своє  небо,  
що  часом  тебе  рятувало.
Став  безбожним  і  віру
продав,  та  на  жаль,  сатані.
Щоб  дивитись  на  неї,  
коли  вже  Вона  засинає,  -  
недосяжно  
ховаючись
знов  
у  стіні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374622
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 08.04.2013


Наталя Данилюк

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013


Olechka

Не питай

Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай,  я  не  знаю  й  сама.
Я  б  летіла,  та  зламані  крила,
Йшла  б  –  землі  під  ногами  нема…

І  буденності  сірі  картини
Світ  розмішують  в  сум  безнадій,
А  я  знову  любові  хвилини
Хороню  в  своїм  серці  на  дні…

Відболіти  б  давно  вже  повинно,
Переплакати,  перецвісти,
То  чому  ж  тоді  в  сни  безупинно
Все  одно  повертаєшся  ти?

Не  приходь  в  мої  сни!  Вже  несила
Стільки  пити  тривог  і  жалЮ.
Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай  мене  нащо…  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата поступления 15.04.2011
дата закладки 08.04.2013


Михайло Плосковітов

Кислиця

Пів  ночі  дощ  сердито  бубонів
(ну  хай  йому  –  чому  ж  мені  не  спиться?)
Потрапила  під  молодечий  гнів
Ще  зовсім  юна,  під  вікном,  кислиця.

Та  й  вітер  їй  заламував  гілки
Нахабно  під  кору  благеньку  влазив…
А  я,  колись,  у  ливень  отакий
Зламався.  Від  холодної  образи  .

З  тих  пір  чомусь  не  спиться  у  дощі.
На  них  у  мене,  певне,  а-лер-гі-я
Та  саме  в  довгу  зливу,  уночі
На  блиск  очей  далеких  я  хворію…

Годинник  в  тиші,  мов  далекий  грім.
Яка  ж  стійка  ця  схилена  кислиця!
Піду  й  напну  її  плащем  своїм  
Хай  в  ливень  цей…хоч  деревцю  
поспиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013


Лия***

Всё реже… всё чаще…

Всё  реже  пишутся  хорошие  стихи...
За  этот  год...  я  странно  повзрослела...
Всё  переборчивей  становятся  мечты...
И  осень...  с  золотой...  вдруг  поседела...
Всё  чаще...  я  тоскую  по  друзьям...
Ну,  а  на  фото  -  чаще...  улыбаюсь...
Всё  реже...  посылаю  всё  к  чертям...
Но  и  под  жизнью...  реже  прогибаюсь...

Ну,  а  душа...  взрослеть  же  не  умеет...
И  нежность  просто  так...  не  пропадёт...
И  сердце...  никогда  не  постареет...
А  в  жизнь  мою...  любовь  еще  придёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата поступления 14.10.2012
дата закладки 08.04.2013


Лілея Лозова

*In poetika veritas

Слова  лишилися  словами
Без  почерку  й  без  помилок,
Судіть  мене,  вибір  за  вами:
Вдягніть  петлю,  спустіть  курок.

Солодко-приторним  "кохаю"
Я  не  збентежу  ваших  вух
І  впевнена,  дійду  до  краю,
Бо  я  це  знаю...  стукіт  вщух...

...І  не  підказує  вже  серце,
Воно  теж  зрадило  мені,
Поезія  із  нього  ллється,
Мов  кров  із  рани  на  війні.

Затанцювали  в  танго  рими
І  замережали  папір  -  
Так  вони  істину  відкрили  -
Бери  читай,  порівнюй,  вір.

І  як  філософ  чи  дослідник
Роблю  для  себе  відкриття:
Поезія  -  це  проповідник,
Прекрасний  міст  в  нове  життя.

*In  poetika  veritas  -  (лат.)  істина  у  поезії

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

В лесу стучали звонко топоры…

В  лесу  стучали  звонко  топоры,
На  снежный  бисер    падали  березы…
Из-под  батиста  бархатной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы…

В  кровь  превращался  изумрудный  сок,
Склонились  грустно  вербы  над  рекою…
Какой-то  жесточайше-гнусный  Рок  
Здесь  управлял  жестокою  рукою…

Хоть  суждено  им  было  умереть,
Но  то  ль  от  боли,  то  ли  от  мороза,
Прощаясь  с  жизнью  и  не  веря  в  смерть,
Рыдали  белоснежные  березы…

Вздыхал,  скорбел,  страдал  могучий  лес,
Нахмурив  свои  тучные  ресницы…
Смотрело  солнце  мрачное  с  небес
И  реквием  упавшим  пели  птицы….

А  по  лицу  ободранной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы….
В  лесу  стучали  громко  топоры
И  тихо-тихо  падали  березы….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367474
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 08.04.2013


STRANIERA(Кошіль Надія)

Життя це не гра. к

Сиджу  в  пустій    кімнаті  я  одна.
В  душі  моїй  лиш  сум  і  порожнеча.
Життя  складне,я  знаю,  це  не  гра.
А  це  така  моя  маленька  втеча.

Яка    пройде,  я  знаю  все  минеться.
Я  побіжу  вперед,  вірю-  зітреться.
Серце  моє  я  в  панцир  не  сховаю.
Його  я  випущу,  я  все  здолаю.

Хто  зрозумів  життя  ,усе  владнає.
Той  кожною  хвилинкою  смакує.
І  за  дрібничками  спостерігає.
І  кожним  днем  живе,  час  не  марнує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366619
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 08.04.2013


Андре Ільєн*

ЛЮБИТЬ!!!:)

Пера  ламаю  і  не  питаю
Чи  це  потрібно  комусь
Кров  мов  чорнила  в  моїх  судинах
Й  втратить  її  не  боюсь
Краплями  та  потоками
Зі  мною  роками  і  кроками
Водночас  свіжа  й  спрагла  повітря  в  ту  ж  мить
Й  те  ,  що  не  болить
Часом  щемить
В  радості  ,  а  не  в  горі  будем  жить  
Кожну  хвилину  і  мить  любить
Любить  …  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354437
дата поступления 01.08.2012
дата закладки 08.04.2013


Володимир Шевчук

Для мене…

«…Бо  розплачуся,  як  злива»  -  Антоніна  Матвієнко.  

Для  мене  твоя  усмішка  –  це  знак;  
У  травових  очах  –  життя  шалене.  
…Ти  радісна!  Ти  сяюча…  Однак  
Немає  це  відношення  до  мене.  

Мені,  насправді,  щастя  немале,  
Коли  ти  у  мені  –  себе  впізнаєш.  
…Гарнішаєш!  Все  дужчий  шарм…  Але  
Ти  поруч  з  тим  і  дальшаєш,  згасаєш…  

16.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата поступления 16.01.2011
дата закладки 08.04.2013


Тетяна Луківська

З тобою…і без

І    починаємо    з    початку
                                         Перебирати    "з"    і    "без"...  (Ксенія  Подільська)
Як    дві    півкулі    у    душі,            лишилися        на    згадку…
Лечу    в    крутому    віражі…    й    тримаю    в    безпорядку
Якнайміцніше    мої            «без»    і    «з»    твої    в    додачу…
Заколошматив    вітер        й        щез…    та    я    уже        не    плачу.
Світанки    сяяли    для    нас,        безмежжям      в    днях    зорили.
Здавалося,    що  у    цей  час    нам        небо        нахилили.
Плескали    пломені    теплом    останнє        наше        літо…
Й    ховалось    срібло    над    чолом    з    любов*ю    непомітно.
Вербове    віття    обняло,    здавалось,      нашу    долю.
Ти    ж    памˊятаєш,    як    було…    до    ночі        зради    й    болю!
У    просторі    буденних    справ        згубилась    наша    вірність.
Мене    ти    вперше    не    втішав    повірити    в    безгрішність…
Була    любов    без    меж    свята,    красива,      незвичайна.
Жаль,    не    цілунком    на    вуста    лягла    та    ніч    остання.
Без    тебе    квилила    земля,        дощами    перепрана,
Без    тебе    вже    була    не    я,    а    просто,    голограма.
В  розлуці      сонце    так    пекло    і        так    в    душі    палало,
Неначе    в    купу    все    звело    і    горем    поєднало.
І  щиро  зорі      з    висоти    уже      не    усміхались,
Без    тебе    я,    без    мене    ти,    дотичні    не    стикались…
У    паралелях    почуття    -    й    на    зустріч        неспроможні.
Проходили    своє    життя    та    порізно    з    нас        кожний.
Як    дві    півкулі    у    душі    ,        лишилися        на    згадку...
Майже      здолала    віражі    і    все    в    мене    в    порядку.
Мої            всі    «без»    і    «з»    твої    давно    вже    нетутешні.
Чому    ж    заходиш    уві    сні    у    дні        мої    прийдешні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 08.04.2013


морський лев

коли ти плачеш серед ночі

коли  ти  плачеш  серед  ночі
з  тобою  плаче  вся  земля
і  не  дивись  мені  так  в  очі
бо  мабуть  в  цьому  винен  я?

Образа!  Ось  що  серце  мучить,
пробач  я  цього  не  хотів
я  зрозумів,  і  наче  з  кручі
за  пів  миттєвості  злетів

і  лиш  тепер  я  зрозумію
твого́  пробачення  слова,
...з  якою  ж  силою  на  (віях)
тремтить  ображена  сльоза!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292084
дата поступления 10.11.2011
дата закладки 08.04.2013


Весняна Осінь

Ти уже не болиш…

Мене  вже  не  болить,  я  не  вмію  Тобою  боліти.
І  цей  час  швидкоплинний  біжить,  наче  світ  за  вікном.
І  так  важко  в  душі,  бо  до  Тебе  іду  крізь  століття,
А  ти  знову  чужий,  і  у  мрії  вриваєшся  з  сном.

Мене  більш  не  тривожить  холодна  понура    байдужість,-
Заметілі  торкнулись    і  наших  з  Тобою  сердець.
Десь  омріяний  наш  листопад  загубив  свою  мужність,
А  весна  на  асфальті  малює  останній    сюжет...

Ти  уже  не  болиш,-  відболів,-  в  нас  не  вірить  кохання.
Кілька  ран  заживуть,  коли  осінь  торкнеться  весни.
Я  не  та,  яка  зранку  приносить  в  обійми  страждання.
А  я  та,  що  всміхнеться  Тобі,  коли
                                                     Ти  більше  серця  болиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 08.04.2013


Апрельский

день случился тихим и нежарким

*                        *                        *

                                                         Мне  мало  надо!
                                                               В.  Хлебников

День  случился  тихим  и  нежарким.  
Небо  -  в  белотканных  облаках.  
На  степной  ковер  июльский,  яркий  
опускался  вечер,  и  
легка
показалась  жизни  перспектива:  
август  будет  щедр  на  звездопад,  
от  упавших  звезд  займутся  ивы  
и,  как  мы  с  тобою,  
отгорят.
А  потом  бездымные  пожары  
выполощет  стужа  добела,  
и  снегов  взошедшую  опару  
март  с  дождем  замесит  
пополам...
И  когда  впадут  в  истоки  устья,  
и  мгновенья  сложатся  в  века,  
в  нас  уже  не  будет  прежней  грусти  -
только  небо,  
только  облака.

2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата поступления 24.03.2011
дата закладки 08.04.2013


Юрий Богатинский

Папа

На  кухне  жарилась  картошка,
Сидела  мама  вся  в  слезах,
У  ног  её  лежала  кошка
С  тревогой  в  маленьких  глазах.

И  я  совсем  ещё  ребёнок
С  большим  вопросом  почему?
Сидел,  как  крохотный  котёнок
С  машинкой  маленькой  в  углу.

Прости  сынок,  но  папы  нету...
Надеюсь  родненький  поймёшь...
Пустил  машинку  по  паркету
И  громко  крикнул,  нет!Ты  врёшь!

Одно  лишь  помню:руки  мамы,
Слова,  бывает  так,  сынок
И  вид  холодной  телеграммы
Ваш  муж  погиб,  без  лишних  строк.

На  кухне  жарилась  картошка,
А  мы  смотрели  на  неё...
У  наших  ног  лежала  кошка  -
Так  детство  кончилось  моё.  


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011277787

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата поступления 27.11.2010
дата закладки 08.04.2013


Galkka

Не ти…….

Не  раз  мене    торкались    інші  руки,
Не  раз  в  обіймах  був  мій  ніжний  стан,
Усе  живе  відмерло  від  розлуки,
Та  зустрічі  для  мене  лиш  обман.

Не  ті  уста  так  пестять  мою  шкіру,
І  запах  тіла  зовсім  вже  не  твій,
Так  хочеться  віддатись  в  зуби  звіру,
І  скиглення  не  чути  моїх  мрій!

Та  скільки  вже  мужчин  побуло  поруч,
Усе  не  те,  усі  вони  -  не  ти!
Нема  душі,  зверну  іще  ліворуч,
Та  всі  шляхи  ведуть  до  пустоти.

Ну  як,  скажи,  без  тебе  далі  жити?
Ну  не  тримати  ж  кожного  в  собі,
Я  просто  хочу  щиро  так  любити,
І  кожну  мить  віддати  лиш  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275544
дата поступления 17.08.2011
дата закладки 08.04.2013


Юліана

Покинутая нежность, покинутая страсть

Покинутая  нежность,  покинутая  страсть.
Осталась  безутешной,  осталась  горевать.
Печаль,  в  душе  истома,  красивые  слова.
И  все  ей  так  знакомо.  И  все  так,  как  всегда.

Я  ничего  не  знаю,  и  не  скажу  тебе,
как  сердце  горевало,  страдало  как  в  беде.
Ушли  те  чувства  тихо,  бесстыдно,  и  искра,
совсем  еще  не  вспыхнув,  в  один  миг  все  сожгла.

\"Нельзя!\"  -  кричу  я  молча.  Нельзя  так  покидать!
Но  все  же  чувства  в  прошлом,  зачем  же  их  скрывать?
Зачем  нам  отрекаться  от  прожитой  весны?
Без  счастья  улыбаться,  не  видеть  свет  луны?

Я  знаю,  что  покинул.  Я  знаю,  что  ушел.
Но  сердце  не  остыло.  Вновь  ранено  ножом.
И  больно  разрываешь  ты  душу  на  куски.
Не  любишь,  не  страдаешь,  не  говоришь  \"Прости!\".

И  ты  меня  не  знаешь,  не  чувствуешь  тепло.
Не  любишь,  не  страдаешь.  Я  знаю  -  все  прошло.
Зачем  же  я  печалюсь,  зачем  мне  чувства  все,
что  так  переживаю?  Зачем  мне  все?  Зачем?

Ведь  вижу  -  эти  чувства  никто  и  не  поймет,
а  если  кто  заметит,  то  сразу  засмеет.
Но  знаю  также  смело,  отречься  не  могу
от  чувствености  нежной,  хоть  знаю  -  пропаду.

Покинута,  как  видно.  Использована  всласть.
Но  все  же  я  любила  -  во  взгляде  видно  страсть.
Все  также  жизнь  люблю  я,  и  верю  -  счастье  есть.
Ведь  знаю,  что  на  свете  чудес  не  перечесть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327446
дата поступления 03.04.2012
дата закладки 08.04.2013


Дядя Вова

Побачиш раз – а вічність ждеш

Я  божеволію  сьогодні,
Я  божеволію  завжди.
Такі  вони  шляхи  господні,
Побачив  раз  –  а  вічність  жди.

На  зустріч  цю  давно  чекаю,
Ти  в  снах  з»являєшся  мені.
Але  коли  і  де  не  знаю,
На  небесах  чи  на  землі.

Тебе  приємно  уявляти,
А  краще  бачити  в  живу.
І  не  в  вісні  лиш  цілувати,
А  все  робити  на  яву.

Де  дотик  губ,  волосся  запах,
По  тілу  йде  приємний  крик.
Душі  це  крик  –  він  щирий  мабуть,
Від  нього  я  давно  відвик.

́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319978
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 08.04.2013


Людмила Мартиненко

Він так кохав…

Він  соромно  дивився  їй  у  очі
Та  гордість  не  дозволила  йому,
Хотів  сказати  він  тієї  ночі,
Що  так  кохає  лиш  її  одну.
Та  все  ж  змовчав.  Так  билось  серце  в  грудях
Від  тих  думок:  “  Вона,  не  зрозуміє  …’’
І  бачив  її  образ  в  чужих  людях.
Та  замінити  кимось  не  зуміє.
Чому  ж  так  легко  іншим  це  сказати?
Чому  для  інших  серця  не  існує?
Він  сотні  раз  хотів  її  обняти,
Сказати  як  кохає  і  цінує.
Весь  час  мовчав.  Змінити  щось  вагався.
Весь  час  чекав,  а  що?  –  і  сам  не  знав.
Для  інших  без  усмішки  посміхався.
Та  не  помітив,  як  її  втрачав...
Він  соромно  дивився  їй  у  очі.
Він  плакав,  він  кричав:    “Я  так  кохав.”
Але  то  було  фото  в  світлі  ночі.
Він  так  багато  років  промовчав.
І  лиш  тепер,  в  молитвах  ,  так  відверто,
В  коханні  зізнавався  він  щодня…
Кохання  –  лиш  воно  було  безсмертне,
А  не  вона  ,  так  прикро,  не  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 08.04.2013


КВМ

Не расставайтесь Вы любя

КВМ  
Не  отпускайте  с  рук  любимых,
Вы  тех,  что  сердцем  разогрели,
Избранниц,  нежных  и  красивых,
Их  душах,  льдинку  усмотрели.
Порой  бывает  невдомек,
Что  шутка  злая,  так  витает,
Задето  тонкий,  узелок,
Не  удивляйтесь,  не  прощает.
Не  раньте  душу  злом  напрасно,
В  Вас  будут  общие  дела,
Пусть  мир  сияет  Вам  прекрасно,
Пронзила  Вас  любви  стрела.
Не  слушайте  чужих  наветов,
Чужой  совесть,  вечна  мгла,
Со  стороны  не  жди  советов,
Любимой  посмотри  в  глаза.
Прижми  к  груди,  найди  те  силы,
Любовь  проснется,  как  весна
И  с  сердца  камень,  в  омут  тины,
Их  смоет  чистая  слеза.
И  как  не  много  мракобесий,
Как  не  изранена  душа,
Найди  слова  для  примирений,
Не  расставайтесь  Вы  л  ю  б  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212939
дата поступления 26.09.2010
дата закладки 08.04.2013


Тетяна Луківська

Я зачерпну у пригорщі зими

Я  зачерпну  у  пригорщі  зими,
Розсиплю  снігом  біло-білим.
Віддавна  я  і  ти  -    не  ми,  
Лиш  я    живу  іще  минулим.
Я  зачерпну  у  пригорщі  зірки,
Розсиплю  в  небі  візерунком.
Життя  веде  нас  навпрошки  -
Ми  ж  витинаємо  малюнком.
Я  зачерпну  у  пригорщі  дивА,
Розсиплю  щедро  поміж  вами.
Любов    моя  таки  жива,
Просто  присипана  снігами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата поступления 02.01.2012
дата закладки 08.04.2013


Serg

Любовь – души моей изъян…

Я  незаметно  исчезаю,
Сжигаюсь  солнечным  лучом!
И  в  этот  миг  я  точно  знаю  -
Жизнь  забурлит  еще  ключом...
Но,  леденящей  силой  ветра
Зима,  сквозь  раны  на  душе,
Узорами  мороза  спектра,
Втискает  мысль  мою  в  клише,  -
Вот  это  сила!
Что?  Мужское?!
Да,  и  такое  может  быть!
И  это  лучше,  чем  былое
Стремленье  боль  вином  залить...
Открытым  сердцем,
До-бемолем,
Порывом  нежных  ярких  строк
Я  буду  повторять  до  боли:
Любовь  -  души  моей  цветок!

Я  безвозвратно  уплываю,
Стекаю  талою  водой!
И  в  этот  миг  я  понимаю  -
Природа  мощь,  а  жизнь  -  отстой...
Но,  акустическим  напором
Весна,  сквозь  клеток  моих  храм,
Мыслями,  вперемешку  вздором,
Бьет,  как  неистовый  фонтан,  -
Вот  это  сила!  
Что?  Мужское?!
Да,  надоело  волком  выть!
Намного  круче,  чем  простое
Желанье  все  в  себе  убить...
Открытым  сердцем,
До-диезом,
Неисправимо-полупьян,
Я  буду  жить  одним  девизом:
Любовь  -  души  моей  изъян!


19.03.20011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248181
дата поступления 19.03.2011
дата закладки 08.04.2013


Любов Ігнатова

Плаче дощ…

Заплакане  автобусне  вікно
Викривлює  весь  світ,  дощем  умитий,  
Я  бачу  в  нім  зі  спогадів  кіно-
Осколки  пам'яті,  на  крапельки  розбиті...
Від  поцілунку  ще  горить  плече-
На  ньому  твоїх  губ  шалений  опік...
А  ця  сльоза  -  не  по  щоці  тече,
Вона  змиває  твій  прощальний  дотик...
І  плаче  дощ  назовні  і  в  душі...
Моя  губа  закушена  до  крові...
І  я  римую  зломлені  вірші,
З  очима  нерозквітлої  любові...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 08.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013


Томаров Сергей

Все былое

Уснул  мой  пыл.
Уснул  и  я.
Азарт  остыл.
...все  было  зря?

Один,  в  кромешной  темноте...
В  ней  даже  кошки  все  едины,
Грущу,  забыв  о  суете
И  мысли  непоколебимы.

Прости,  все  видно  было  зря...
К  чему  я  рвал  на  теле  жилы?
Во  мне  нет  больше  бунтаря,
Лишь  в  памяти  поступки  живы.

Я  отдал  свой  былой  кураж
Тем,кто  моложе,  кто  сильнее...
Ушел  азарт  -  сник,  как  мираж
И  стало  мне  еще  грустнее.

Курю  в  открытое  окно...
Пью  кофе,  аромат  вдыхаю...
Все  это  было  так  давно,
Но  я  о  нем  не  забываю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331685
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 08.04.2013


Салтан Николай

А там невірні серцю

[img]http://cs309229.vk.me/v309229008/66a5/7LWVOccBWpw.jpg[/img]
В  нічному  небі  погасли  ліхтарі
І  місяць  лиш  торкається  смереки,
В  своїй  печалі  самотньо  занімів,
Бо  час  прощання  серцю  так  нелегкий.

Вона  ще  юна,  а  він  не  молодий,
Роки  в  коханні  зовсім  непомітні,
Та  невідривно  їх  зв’язані  вузли
Розтанули,  як  сніг  позаторішній.

А  голос  півнів  сьогодні  не  зумів
Торкнутись  тих,  кого  серця  любили.
І  не  знайти  їм  в  полоні  навіть  снів,
Що  втратили  -  забути  нема  сили.

Вогонь  у  грубці  іще  не  догорів  -
Із  димарів  щось  біле  вгору  в’ється  
І  місяць  досі  шукає  берегів…
А  там  не  ждуть,  а  там  невірні  серцю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416713
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Чернець

На межі (зі спогадів наркозалежного)

Привіт,мала.Як  там  сім'я,робота,мама  з  татом?
Ти  вибач  довго  не  дзвонив...
Що,кажеш  все  в  порядку?Добре.
І  вже  малий  заговорив?
Чудово,хай  росте  великий,
Дай  Бог  пограємось  із  ним.
Що  я?Ну  так  собі,тримаюсь.  
Давно  не  снився  героїн.
Додому?Вибач,  ще  зарано
Якщо  відпустять-не  вернусь.
А  далі  знаєш-"друзі","голка"...
Бувай.Як  зможу-відпишусь

Все  було  просто-  друг,пакетик  з  клеєм...
Амфетамін,"травичка",героїн.
Ти  на  шляху,  з  якого  не  повернеш
Ти  помираєш,та  не  хочеш  змін
Токсичний  клей  обпалить  тобі  горло
Легені,серце  зірвеш  на  "траві"
Батьків  покинеш,грюкнувши  дверима
Сни  не  несуть  полегшення  тобі
І  так  живієш  без  сім'ї  і  рідних
Допоки  не  дістанешся  межі
І  крізь  дурман  нарешті  зрозумієш-  
За  нею  не  лишаються  живі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386614
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 08.04.2013


Чернець

Щось в твоїх очах

Говорять,очі-дзеркало  душі  
У  них  заглянеш-  відповідь  знайдеш
У  когось  замість  душ-блискучий  глянець
У  тебе  ж-світ,  який  немає  меж  
Це  так  банально-тонути  в  очах
Таких  страждальців-сотні  серед  тисяч
Тобі  вже  хтось  подібне  говорив
Та  як  мовчати,коли  гаснуть  свічі?
Скажи,будь-ласка,що  твоїх  очах?
Розлуки  горе,радість  від  утіх?
Любові  сяйво  чи  лиш  тінь  презирства?
Чекаю  слів,та  замість  них-лиш  сміх.  
Не  можу  відвести  від  тебе  погляд  
Занадто  довго,це  не  просто  так
Але  лишилось  ще  одне  питання
Скажи,будь-ласка,що  твоїх  очах?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384726
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 08.04.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Сто листів за дві доби


Сто  листів  за  дві  доби  –
Абсолютний  наш  рекорд!
Відтепер  мої  раби  
Internet  Explorer,  Word.

Відпочити  не  даю
«Клаві»  й  мишці  ні  на  мить:
Третю  ніч  уже  не  сплю,
То  нехай  ніхто  не  спить!

Павутину  мрій  сную,
Зачаровуючи  знов,
Тобі  серце  віддаю  –
Це  не  гра  в  онлайн-любов!

Пролетіли  вихідні,
В  понеділок  на  роботу.
Набирайся  сил  ці  дні:
Знов  зустрінемось  в  суботу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414864
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


ГУША

письмо ДЕДУ !!!

Привет  ДЕД!!!  Как  твои  дела???
А  у  нас  –  зима,  сугробы  намела,
Белым  снегом  укрыла  дома  –
Сегодня  заходил.  В  доме  не  было  тебя!
Слезы  на  глазах,  но  я  воздержусь,
Ты  учил  быть  сильным  –  я  учусь.
Сел  на  диван,  подушку  обнял  –
Душа  закричала,  а  я  промолчал.
Тяжело  осознать  потерю  твою,
А  ведь  ты  говорил  –  «Я  когда  то  умру!!!».
Жизнь  отсчитали  куранты  часов,
Девять    пробило  –  ты  взял  и  ушел!
Пусто  в  квартире  –  стены  молчат,
Тайну  событий  -  навек  сохранят.
Не  бело  рядом  меня  –  ты  прости!
Помощь  нужна,а  ты  взаперти.
Больно  сейчас  –  чувствую  вену,
Но  этим  тебя,  увы,  не  верну.
Улыбка  на  фото,  свеча  у  окна,
Зажгу  я  её,  помолюсь  за  тебя.
Пускай  Там  зачтут  все  добрые  дела,
Не  поверят  Они–пусть  спросят  меня.
С  самого  детства  любовь  проявлял.
Все  запрещали  –  ты  позволял.
На  ночь  сказка!  Пикус  в  гостях,
Гриша  –  котяра,  получался  рассказ.
Летом  в  деревню!  Бутылка  к  спине  –
-  Дед  взгляни,  уже  плыву  я  к  тебе!
Ножи  деревянные,  стрелы  и  лук,
Двор  привели  немного  в  испуг.
А  помнишь  первую  яичницу  мою,
На  кухне  учил  КОК  мастерству.
Деньги  давал.  Научил  их  считать.
О  таком  деде,  другим  оставалось  мечтать.
Дни  пролетали  –  я  вырастал,
Новые  нравы  –  ты  понимал.
Школу  закончил,  пошел  в  институт,
Контракт  отслужил.  Новый  жизненный  путь.
Путь,  в  котором  тебя  рядом  нет,
Некто  не  подскажет,  не  даст  мне  совет.
Истории  из  жизни  -  научили  как  жить,
Ошибки  твои  мне  не  повторить.
Я  улыбнулся,  вспоминая  тебя,
Я  знаю  ты  здесь-  обними  же  меня.
Холод  из  спальни,  пронзил  словно  ток,
В  объятьях  твоих,  я  уж  точно  знаток.
Спасибо  за  то  что  меня  не  забыл,
Во  сне  приходил,  со  мной  говорил.
Ну  вот  уже  догорела  свеча.
Не  удержался!  Покатилась  слеза!

Тринадцатый  день,  воскресенье,  январь,
Написал  я  письмо  –  скорей  получай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407794
дата поступления 10.03.2013
дата закладки 07.04.2013


Кот Єльпітіфор

І не треба мене любити

А  мене  й  не  треба  любити  –  
Я  усе  ж  не  вінець  творіння!
Я  б  хотів  більше  всього  у  світі,
Щоб  сміялась.  Хоч  раз  в  годину.

Я  б  дивився  згори,  де  хмарно,
І  радів,  що  усе  чудово.
Я  ж-бо  знаю,  що  не  задарма
Бог  спочатку  придумав  слово.

Гріють  серце  духмяні  квіти  –  
Пий  глінтвейн,  як  така  хоробра!
І  не  треба  мене  любити!
…Але  ж  ти  по-своєму  зробиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411756
дата поступления 23.03.2013
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Мир Абсурдов

Прости меня, Осень.

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  вместе,  может  мне  одному,  
Листья  заносишь,  я  закончу  строку,  
Ты  горько  бросишь,  слёзой  по  стеклу.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  после,  может...если  смогу,  
Не  рядом,  а  возле,  не  спеши...подожду,  
За  дверью  в  прихожей,  один  раз  в  году.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Отпусти  моё  сердце,  а  я  руку  твою,  
Спаси  меня,  Осень,  я  тебя  попрошу,  
Прости  меня,  Осень,  не  тебя  я  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338212
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 07.04.2013


Serg

Я видел сон… (Чернобыль)

версия  на  украинском  языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255017


Я  видел  сон,  -  в  печали  грустной
Стоят  березки  край  села,
Но  край  давно  не  Белорусский,
Не  Украинский  и  не  Русский,
Земля  сгоревшая  до  тла…

Огня  тут  не  было,  и  солнце
Здесь  тоже  вовсе  не  причем,
Я  заглянул  в  одно  оконце
Пустой  избы  с  резным  крыльцом

Все  брошено  в  пылу  страданий,
Посуда  на  местах  лежит,
И  лишь  в  надеждах  ожиданий
Иконка  над  столом  висит

В  пустые  окна  ветер  свищет,
Дверь  заколочена  крестом,
Хозяин  счастья  здесь  не  ищет,
Хоть  был  когда-то  отчий  дом

Пустая  зона,  край  безмолвный!
Лишь  цезий  бродит  по  полям…
Из  чрева  чудища  пущенный,
На  волю  случая  лишенный
И  мстящий  за  беспечность  нам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108754
дата поступления 22.12.2008
дата закладки 07.04.2013


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 07.04.2013


Вадим Косарєв

НЕНАЧЕ СЛЬОЗИ

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  піде.
Змокрілі  лози
Вітер  похитне...
Багаття  згасне
І  не  догорить...
Веселий  настрій
Зміниться  на  мить...
Ти  запитаєш  -
Що  за  дивний  знак?
Природа  лає?
Чому  сумно  так?..
Остання  крапля
Усмішку  знайде  -
Вгорі  на  щастя
Райдуга  зійде!

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  піде...

(13.08.2009.ПН:109)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329968
дата поступления 13.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Оксана Голубева- Чипак

Хочешь, я буду…

Хочешь,  я  буду  белой,  пушистой,
Нежной,  как  ангел  земной?
Хочешь,  я  буду  мило  капризной,
Такой,  как  погода  весной?

Хочешь,  я  буду  чёрной  пантерой,
Страстным  в  камине  огнём?
Хочешь,  я  буду  просто...  любимой
И  мы  с  тобой  просто  уснём?

Хочешь,  я  буду  вулканом  кипящим,
Бурей  в  пустыне  ночной?
Хочешь,  я  буду  тебе  настоящей
Заботливой  верной  женой?

Хочешь,  я  буду  разной  с  тобою?
Буду  меняться,  хоть  каждый  час...
Хочешь,  я  буду  просто  -  собою?..
Такой,  как  была  в  первый  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329850
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Віталій Назарук

Дощ

Полоще  душу  благодатний  дощ,
Змиває  з  шибки  ранішню  пилюку
І  пише  ноти  по  бруківці  площ,
Творить  симфонію  своїм  чарівним  стуком.

Ви  вслухайтесь  в  мелодію  дощу,
Яка  краса,  тут  певно  три  октави,
Я  теплим  словом  звуки  пригощу,
Щоб  вони  разом  тихо  заспівали.

О  дивний  дощ,  ти  наша  благодать,
Ти  музика  землі,  чарівне,  ніжне  диво,
Даєш  життя,  лише  хмарки  кричать,
Вмиваєш  землю,  щоб  була  вродлива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328120
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Катя Сус

До Ромео…

Після  перегляду  вистави  А.Крима  "Осінь  у  Вероні"

Почуй,  Ромео  -  серце  плаче  -
не  від  кохання,  не  від  зла...
Від  плину  часу  -  він  покаже
Чом  квітка  щастя  відцвіла.

Почуй,  коханий,  я  благаю...
Не  будь  байдужим,  не  іди...
Пелюстки...  Ні!  Не  опадають!  -  
Бутон  не  встигнув  розцвісти...

Сухий  бутон  в  порожній  вазі  -  
весь  спадок,  що  єднає  нас.
Чому?  То  лиш  мудрець  розкаже
Ім'я  його  навкОло  -  Час...

Лише  Він  знає  достеменно
Чом  я  любила,  ти  ж  жадав,
чому  листи  ті  не  даремно
мені  ти  все  ж  не  написав...

Не  добрі  з  нас  були  актори  -  
не  вивчив  роль  Ромео  ти...
Шекспірівські  коханців  долі
Все  ж  відіграти  не  змогли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329038
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Людмила Мартиненко

Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ… (аборт)

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
В  теплоті,  був  таким  щасливим,
Та  сьогодні  щось  сталось,  не  знаю,
Ненароджену  радість  вбили.
А  у  мене  вже  ручки  й  ніжки,