Gelly: Избранное

Юрий Ловкий

5

Твои  грехи  —  не  повод  для  тоски,
Ведь  и  на  солнце  темные  есть  пятна,
У  розы  есть  шипы  и  вероятно,
Что  в  лепестках  ее  таятся  червяки.

От  совершенства  люди  далеки,
И  я  погряз  в  пороках  безвозвратно,  
За  то,  что  я  в  стихах  тысячекратно
Грехи  простил  твои  рассудку  вопреки;

За  то,  что,  не  мирясь  с  твоим  позором,
В  суде  с  твоим  я  спорю  приговором,
За  имя  твое  честное  борясь,

За  то,  что  я  один  воюю  с  миром,
Своей  возвышенною  лирой,
Твою  оправдывая  грязь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525120
дата поступления 22.09.2014
дата закладки 21.11.2014


Юрий Ловкий

8

О  нет,  с  весной  я  сравнивать  не  стану
Твои  черты  —  ты  краше  и  милей:
Бутоны  роз  срывают  ураганы
В  сиянии  коротких  майских  дней

То  солнце  лик  свой  прячет  за  туманом,
То  слепит  взор  сиянием  лучей  -
Меняется  природа  постоянно  
В  извечной  прихотливости  своей.

И  ты  один  в  изменчивой  вселенной,
В  ком  лета  не  угаснет  юный  цвет,
Такой  неувядаемый,  нетленный,
Что,  кажется,  и  смерти  вовсе  нет

В  моих  стихах  ты  смерти  неподвластный,
Покуда  мир  подлунный  не  угаснет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538297
дата поступления 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014


Данила М

А было так…

А  было  так...
По  лужам  звонкий  ливень,
Гулял  крича,  влюбленным  о  весне.
Дышал  и  я...
Под  небом  темно  синим,
Писал  стихи  и  посвящал  тебе.
Бежали  мы..
Под  всплески  ярких  молний,
Спасая  чувства,  вспыхнувшие  в  нас.
Стрелял  Амур..
Макая  стрелы  в  опий,
И  тетиву  натягивал  смеясь.
Наш  светлый  дом..
Наполнен  детским  смехом,
Тогда  не  мог  представить  я  себе  -  
Навеки  мы..
А  что  назвать  успехом?
Что  стих  сей  я,  вновь  подарю  тебе!


29.10.2014





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533202
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 15.11.2014


Ррррреволюція

Уходила Осень

Воздухом    морозным,    терпким,    острым
Захлебнулась    Осень    уходя,
Ветренным    движением    внезапным
Сбила    с    веток    отблески    огня,

Закружила,    разметая    листья,
В    быстром    вальсе    серые    дожди,
Каплями    тяжелыми    роняла
Слезы    безутешные    свои.

Отливая    золотом    и    медью,
Рассекая    серебром    дождей
И    ветров    холодных    жесткой    плетью...
Уходила    Осень    от    людей.́



2007г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536625
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014


Алексей Ткаченко

Она же уплетала свои гренки…

"Вы  всё-таки  прочтите  мои  строчки",  -
Просил  её,  стараясь  не  моргать,
А  сердце  разрывалось  на  кусочки  -
Ей  было  абсолютно  наплевать.

"Да  бросьте  гордость,  что  вы  в  самом  деле?
Спуститесь  наземь,  дайте  второй  шанс!"
-  Вы  что-то  странное  наверно  съели...
Ступайте  прочь,  не  сейте  диссонанс.

И  бросившись  ей  в  ноги  на  коленки,
Я  прошептал:"  Не  надо  так  со  мной!"
Она  же  уплетала  свои  гренки,
Намазывая  пастой  овощной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536773
дата поступления 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014


Samar Obrin

Под ночным солнцем

И  даже,  брат,  когда  сойду  с  ума,
Когда  своих,  я  больше  не  узнаю,
Ты  будешь  знать,  что  я  люблю  тебя,
Безумными,  холодными  глазами.  

Я  многое  предсказывал  себе...
Любовь  к  словам,  любовь  к  войне...
И  разум  уходящий  вдаль  -  
Как  данность.

И  даже  боль  ко  мне,  когда  я  ещё  жил,
Ходила  только  ночью.  
(Боялась  слухов)
Я  помню,  дверь  ей  приоткрыл...
Вошла  старуха.  
За  ней  пять  девственниц
И  самый  странный  зверь...
В  те  времена,  я  многим  открыл  дверь.  

О  чём  шла  речь  —  не  помню.  
Помню  —  утро.  
Под  балдахином  ночь,  убитая  лучом...
Кровавые  следы....
Чужая  юбка...
И  занавесь  объятая  огнём.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533309
дата поступления 29.10.2014
дата закладки 11.11.2014


Лия***

З північними вітрами…

Осінній  дощ...  Туман...  І  подих  літа  
десь  під  волоссям  -  Вашими  вустами...
А  серце  калата,  що  аж  півсвіту,            
здається,  чує...  Лячно...  Як  востаннє,
торкаєтесь  холодними  руками...
Хмелієте,  шепочете  про  долю...
Отямившись,    з  північними  вітрами  
зникаєте...  вдихнувши  в  груди  волю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536214
дата поступления 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014


Алексей Ткаченко

Маяк

Там  далеко,  за  океанами,
Где  виден  край  материка,
Сквозь  ливни  с  белыми  туманами
Бледнеет  отблеск  маяка.

Горит  -  и  всё  идёт  отменно,
Успех  кругом  благоволит,
Погас  -  и  всё  в  округе  тленно,
И  сердце  стонет  и  болит.

Рукой  подать  до  маяка,
Видна  пылающая  искра,
Но  жизнь  меняется  слегка,
И  отблеск  гаснет  слишком  быстро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535370
дата поступления 07.11.2014
дата закладки 08.11.2014


Андрей Кривцун

Вот и всё…

Вот  и  всё,  нежноглазая  радость...
Вот  и  всё,  сладкогубая  боль.
Сделав  вид,  что  на  время  расстались,
Навсегда  расстаёмся  с  тобой.

Расцарапаны  души,  как  спины
В  пляске  страсти,  что  жарче  огня.
Но,  возможно,  разумна  причина  -  
Уходить,  очень  сильно  любя.

Уходить,  понимая,  что  дальше
Этот  танец  не  будет  таким,
Что  последуют  паузы,  фальшь
И
Что  мы  выше  уже  не  взлетим,

Что  касанья  не  будут  взрывными
(Тело  -  в  дрожь,  пред  глазами  -  круги),  
Что  молитвой  звучащее  имя
Перестанет  быть  лучше  других.

Оправдаться,  поверь,  не  пытаюсь,
Просто  знай  (ты  не  можешь  не  знать)  -  
Как  с  тобой,  нежноглазая  радость,
Мне  ни  с  кем  никогда  не  летать.

Октябрь,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534450
дата поступления 03.11.2014
дата закладки 07.11.2014


malinka

провожая октябрь

Провожаю  тебя  и  сползаю  по  стенке  дождем,
Оставляя  дорожки  на  арках  в  стиле  барокко,
Предвкушаю  январь,  но  живу  еще  тем  октябрем,
Когда  солнце  не  греет,  а    слепит  глаза  жестоко.
Люди  прячутся  в  куртки,  в  зонты  от  дождя  и  меня,
Рассекая  реальность  размеренным,  быстрым  шагом.
Закрывают  лицо  рукавами  и  в  спешке  звонят,
Обменявшись  друг  с  другом  на  улице  кратким    взглядом.
По  асфальту  -  осколки,  окурки  и  чьи-то  стихи,
Повседневная  жизнь  -    нам  на    мокрую  липнет    обувь.
Провожаю  октябрь.  Ему  надо,  так  надо  уйти!
Мы  не  сможем  забыть  его  завтра...    И  после...  Не  пробуй..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534706
дата поступления 04.11.2014
дата закладки 06.11.2014


dimeldv

Я налью тебе сон…

Я  налью  тебе  сон  в  искристый  бокал,
Заберу  от  отчаяния  боли,
Расскажу  обо  всем,  что  когда-то  я  знал,
Что  один  я  в  поле  не  воин.

Тишину  приведу,  прикажу  окружить,
Твое  ложе  сплошным  балдахином,
Проведу  между  нами  спокойствия  нить,
И  пройдусь  с  понимания  кадилом...

Положу  ладан  сердца,  его  воскурю,
Расскажу  о  конце  и  начале,
Опишу  всех  событий  шальную  игру,
Успокоюсь?  Не  знаю,  едва  ли...

Ощущая  тревогу  в  беззвучных  речах,
Всю  тебя,  обнимая  глазами,
Я  узнаю,  пойму,  в  чем  сближения  страх,
Почему  в  одиночестве,  сами...

И  узнав  и  приняв,  я  продолжу  стоять,
Любоваться  тобой,  этим  миром,
Ничего  не  возьму  и  отправлюсь  дышать,
Восторгаться  сияний  отливом...

Нагулявшись,  вернусь,  расскажу  обо  всем,
Поделюсь  впечатленьем  прогулки,
Нарисую  картину  словесным  дождем,
Опишу  все  пути  закоулки...

Описав  упаду,  иль  продолжу  стоять,
Я  сейчас  об  этом  не  знаю,
Мне  исканье  -  отец,  а  сомнения  -  мать,
Подошел  я  к  условному  краю...

На  краю  постою,  подморгнувши  тебе,
Брошусь  вниз  головой,  полетаю,
И  улыбку,  в  полете,  держа  на  губе,
Я  свой  образ  из  туч  изваяю...

И  закончив,  уйду  и  оставлю  тебя,
Чтоб  нашла  ты  свое  направленье,
Чтоб  увидела  ты,  те  заветны  места,
Где  ты  примешь  свое  обретенье...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534959
дата поступления 05.11.2014
дата закладки 06.11.2014


Aleex

Осень ловит чувства неводом из грусти!

Осень  ловит  чувства  неводом  из  грусти
Мысли  словно  листья  кружат  хоровод
Небо  так  безкрайним  зеркалом  сияет
И  на  сердце  радость  и  оно  поёт

И  душа  так  просто  это  принимает
И  познать  все  чувства  за  собой  зовёт
Осень  ведь  как  мама  Осень  понимает
Что  ведь  только  в  грусти  радость  и  растёт

Осень  ловит  души  в  сети  так  искусно
Души  все  попали  в  дум  водоворот
Осень  самой  светлой  навевает  грусти
И  из  этой  грусти  радость  мудрость  ткёт

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529836
дата поступления 14.10.2014
дата закладки 20.10.2014


malinka

Не ложись равнодушно рядом.

Не  ложись  равнодушно  рядом,
Притворясь  холодной  звездой...
Без  родных  и  горячих  взглядов,-
Как-бы  вместе,  но  не  с  тобой...

Не  молчи  же  так  слишком  громко,
Можешь  просто  закрыть  глаза,-
Я  дотронусь  рукою  робкой,
Если  хочешь,  -..    и  не  дыша..

А  захочешь  -  я  стану  небом,
Растворюсь  под  окном  -  росой,
Прошлогодним,  забытым  снегом,
Или  той  -  вчерашней  слезой..

Для  тебя  -  кем  угодно  стану,
Лишь  бы  ты  был    всегда...    Постой!-
Не  ложись  равнодушно  рядом,
Я  умру  без  любви  ,родной..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529047
дата поступления 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014


malinka

Осень просто. .

Чувствами  скомканы  песни  осенние,
Рваные  рифмами,  ритмом  не  ровные..
Режут    ножом  наши  дни  -  на  мгновения,
Души  внутри  нас  -  на  души  условные.
В  сны  переселимся  с  крыльями  мокрыми,
Тенью  пропитаны,  с  солнцем  за  спинами.
Осень.  Закат.  Жизнь  осталась  за  окнами,
А  над  кроватью  -  туман  никотиновый.
Серость  врезается  в  утро  над  городом,
В  мысли,  в  сердца,  в  переплет  бесконечности..
Все,  что  вчера  тебе  было  так  дорого,
Вмиг  растворилось.    Во  мне.    А  я  -  в  вечности..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528314
дата поступления 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014


Rassvet Moy

как Есть (печальное)



Была  твоей  я  с  самого  начала,
Ты  был  со  мной  до  самого  конца,
Надеждой  в  свет  себя  я  обвенчала
Своими  мыслями,  но  вложенным  в  слова….

По  звукам  волн  финал  давно  известен,
Дойти  до  края,  где  начало  дней
Не  кажется,  ведь  «знаю»  повсеместно,  -
По  своей  слабости  попала  в  этот  плен…

 А  что  теперь?…обутыми  ногами
Мешу  тропинку,  вросшую  в  снега…
Расстаться  с  жизнью  мы  решили  сами,
Совместно,  Страх  и  Жажда,  -  как  всегда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527851
дата поступления 04.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Rassvet Moy

непечальность

Бокал  пустой  на  полке  за  стеклом
А  на  столе  варенье,  сдоба,  чай
прохладный  вечер  и  опустевший  дом,  -
Мои  друзья  и  мой  привычный  рай

Прошедших  лет  крутящий  элемент,
Должна  играть  в  работу  и  семью
А  для  себя  «в  один  конец  билет»
От  первой  А  до  тихого  Люблю

Жалеть,  -  я  не  жалею  ни  о  чем,
Пред  алтарем  склоненной  не  стою
В  молитве-просьбе  не  прошу  о  том,
Чтоб  снова  полюбить  как  я  Люблю…

Быть  Верой  можно  только  для  себя,
Наполненность  в  ладони  собирать
Пусть  для  других  ты  будешь  маяком
И  для  других  так  яростно  сверкать

НО  ДЛЯ  СЕБЯ:  на  полке  за  стеклом
Пустой  бокал,  а  на  столе  все  чай
прохладный  вечер,  уже  уснувший  дом,  -
Твои  друзья  и  твой  привычный  рай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527879
дата поступления 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Dyed Fox

Убивці

Як  довго  уже  не  приходять  листи.
Мовчить  телефон,  ніби  впавши  у  кому.
Хоч  пусто  у  грудях,  та  все  ж  щось  кричить:
«Бо  ти  не  потрібна  нічому  й  нікому!»

І  більше  немає  історій  про  «нас»,
Затихли  полемік  одвічних  гармати,
Стомилися  люди.  Невтомний  лиш  час  –  
Йому  не  набридне  щодня  убивати.

15.09.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523690
дата поступления 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014


archic

А нужен ли . ?

Твой  голос  нежный  согревает  душу,  
в  твоих  руках  гитара  -  соловей.  
И  даже  в  эту  ледяную  стужу,
при  мысли  о  тебе  всегда  теплей.  

Я  вдруг  познаю  песен  твоих  мудрость,  
и  тайный  смысл  золотых  лучей,  
что  бьются  к  нам  в  окно  -  какая  глупость!  
Мне  этой  ночью  холодно  -  согрей!  

И  пусть  на  небе  звёзд  нет,  скоро  восемь.  
В  душе  вопрос:  "А  Нужен  ли  ты  ей?".
Я  одиночеству  налью  вина,  и  осень  
подарит  тишь  серебряных  дождей.

(с)    Артур    Костюнин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43249
дата поступления 19.10.2007
дата закладки 13.09.2014


archic

На века.

Тушь  растекалась,  словно  на  ветру,
Размытый  взор,  туманный  полуостров,
Да  и  слова,  как  лезвиями  остро,
В  чужой  мелодии,  играющей  без  струн.

Шатер  небес  давил  и  темнота,
Скрывала  облик,  делая  все  тайной,
Дойдя  до  точки  нежности  бескрайной,
Не  видя  грешного,  одна  лишь  слепота.

В  той  тишине  застывших  голосов,
Нелепых  фраз  рассказанных  случайно,
Мы  оставались  мысленно  у  края,
На  растерзание,  под  звон  колоколов,

Где    одиноко  пенится  прибой,
Сжирая  берег    -  год  почти  за  десять,
Ты  расскажи,  какая  будет  песня,
Что  на  века  останется  родной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522657
дата поступления 10.09.2014
дата закладки 13.09.2014


Алиса Кирова

Присвята Анатолію Хромову (6)

Я  бачила  тебе  у  снах
Торкалась  скронь  твоїх  вустами...
Знайшла  тебе  -  але  ж  пуста,
Все  що  було  -  було  не  з  нами.

Навіщо,  ти  мені  скажи,
Так  часто  у  ночі  приходиш?
Як  хочеш  то  бери,  в"яжи!  -  
Тріпоче  серце  -  знову  зводиш...

Із  розуму,  із  шляху  на  пустир,
Кидаєш  в"янути  в  пустелі.
Як  часто  ти  ходив  у  тир,
Стріляв  амурами  з  під  стелі?

Ну  скільки?  Скільки  нас  таких?
Закоханих  до  псих  лікарні.
Я  прокидаюсь  знов,  і  крик
Свинцем  вдаряєтся  у  ставні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428528
дата поступления 31.05.2013
дата закладки 12.09.2014


Потусторонний

Правда, ты кому-нибудь нужна!?

Правда,  ты  кому-нибудь  нужна!?
В  этом  распадающемся  мире,
мирные  дома  -    фигурки  в  тире,  
по  которым  катится  война.

Эра  потребления  –  как  есть
явно  демонстрирует  жестокость.
Ей  в  ответ  -  отчаянная  стойкость,  
временами    схожая  на  месть.

Судьбы  искалеченных  людей
молох  разделил  на  два  отрезка.
Как  мясник,  размашисто  и  резко.
Без  поддельной    жалости  к  еде.

Никуда  не  годный    режиссёр,  
под  диктовку  хамского  госдепа,  
услаждает  вкусы  ширпотреба,
вымогая  деньги  за  позор.

Истина  оболгана,  в  крови,
рвётся  птицей  раненой  из  плена
моря  извращения  и  тлена
к  островкам  оставшейся  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512304
дата поступления 19.07.2014
дата закладки 08.09.2014


Soul_

пугающе разбитое стекло

Пугающе  разбитое  стекло
обрОненное  грубою  рукою  -
не  склеить,  не  зашить.
И  лишь  покоем
шумит  камыш...

обманчивая  тишь...  

В  раскатах  грома  (?)  вздрагивают  стекла,
как  будто  бы  ресничная  канва
пустого  дома.
Неба  бахрома
опутала  деревьям  руки-ветви.
И  гонит  листья  сорванные  ветер,
как  будто  завтра  забредет  зима.

И  холод  в  душах  там,  где  солнца  свет
стекает  переплавленной  смолой  
на  город  мой

наверно  бога  нет?
 
(и  лишь  пылает  небо  надо  мной)
А  завтра  встречу  выпавший  рассвет?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515136
дата поступления 02.08.2014
дата закладки 07.09.2014


malinka

Не сердитесь напрасно .

Вы  не  верили  мне.  Ну  и  ладно,  не  жалко  совсем.
Ничего  не  желаю  вернуть,  хоть  все  было  прелестно.
Откровеннее  я  никогда  еще  не  была.  Честно...
И,  наверно,  не  буду  такой  уже  больше  ни  с  кем.

Не  сердитесь  напрасно  .Я  так  захотела  сама,-
Не  обманутой  быть.  Обмануться.  Душе  не  так  больно...
И  подобно  Луне  -  что  снаружи  хладна  и  спокойна  -
Я  живу  среди  звезд.  А  вокруг  только  мусор  и  тьма...

Вы  простите  меня,  я  ведь  правда  не  знала  еще,
Как  средь  стольких  живых,  так  легко  стать  совсем  одинокой...
И  вычеркивать  дни  лично  нам  отведенного  срока,
Проводя    поминутно    всей  жизни  обратный  отсчет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446377
дата поступления 30.08.2013
дата закладки 07.09.2014


swoon

Неопознанный Счастливый Объект.

Мне  за  шиворот  падают  звёзды...
 От  улыбки  твоей  я  пьянею...
Наши  встречи  разбиты  на  дозы,
 И  я  больше  не  выпью,  не  смею    -  
Слишком  трудное  утром  похмелье,
 И  не  лечат  народные  средства...
Ты    -  моё  приворотное  зелье,
 Исключаешь  возможности  бегства.

Оттолкнувшись  от  берега  ночи,
 Всё  равно  я  вернусь  в  эту  гавань  :
То  ли  компас  мой  кем-то  испорчен,
 То  ли  атлас  неверно  составлен...
И  все  ветры  мне  дуют  навстречу,
 Все  созвездия  шепчут  :  "  Невольник..."    -
Я  на  это  одно  лишь  отвечу  :
 "  Ты    -  Бермудский  мой  многоугольник  !!!"

Но,  в  заоблачных  далях  летая,
 Я  легко  улыбаюсь  лениво      -
Сыт  волнами  и  ветром  до  края    -  
 Неопознанным  буду  счастливым  ;
Неразгаданной  тайной  вселенной,
 Ненаучно  доказанным  фактом,
Постоянным    -  но  всё  ж,  переменным,
 Очевидным    -  но  невероятным.

Словно  тайной  врачебною  связан,
 Никому  не  признаюсь,  чем  болен...
Я  любви  твоей  многим  обязан    -  
 Я  ,  по  сути,  живу  лишь  тобою  !!!
Мне  идти  ль,  плыть,  лететь  или  падать    -
 Лишь  бы  ты  надо  мною  незримо...

Ты  со  мною  разучишься  плакать...
 Я  с  тобой  научусь  быть  Мужчиной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата поступления 19.05.2013
дата закладки 07.09.2014


malinka

. . закрываю глаза. .

 Закрываю  глаза,а  там  -  ты  и  кристальные  звезды..
И  струится  вода  серебром  вдоль  крутых  берегов.
А  ты  видишь  меня?  Непонятно,  как  это  возможно,
Но  мы  встретимся  там  -  на  обрывках  предутренних  снов.

Закрываю  глаза  и  вдыхаю,  мне  кажется,-  воздух,
Выдыхаю  -  тебя  (из  себя)  в  этот  призрачный  мир...
Навсегда  нам  оставила  осень  рисунок  на  коже
От  сгоревшего  сердца,  сто-семь  сигарет  прикурив.

Закрывая  глаза,  я  хочу  очень  сильно  поверить
В  непрерывность  любви,  в  теплоту  твоих  сдержанных  слов.
Я  оставлю  тебе...я  оставлю  открытыми  двери,-
В  мой  затерянный    мир,  далеко  от  людских  городов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521614
дата поступления 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014


AKM

Язык мой - враг мой…

"Язык  мой  -  враг  мой!"  -  Истина  проста
Которую  мы  часто  забываем
Из-за  которой  часто  мы  страдаем
И  муки  принимаем,  словно  за  Христа.

Подумай,  прежде  чем  сказать  не  так.  
Ведь  может  быть  слова  твои
Ужалят  человека  хуже  злой  змеи,
Ударят  в  грудь  сильнее,  чем  кулак.

Но,  не  подумав  нескольких  минут
Бросаем  мы  слова,  в  которых  яд,
И  превращаем  жизнь  чужую  в  ад,
И  в  пух  и  прах  прекрасный  чей-то  труд…

Давайте  никому  и  никогда
Не  делать  больно  и  не  бить  словами
Ведь  в  этой  мерзости  мы  погибаем  сами
А  жизнь  у  нас,  увы,  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513156
дата поступления 24.07.2014
дата закладки 22.08.2014


Психоз

Итак в сотый раз буду с тобой знаком

Итак  в  сотый  раз  буду  с  тобой  знаком  
Ровно  столько  же  кажется
Я  провожал  тебя  до  дома  
естественно  без  намеков  на  приглашение…
Слишком  яркие  ночи,  твои  вальяжные  наполненные  жизнью  жесты
Но  этот  взгляд,  словно  успела  повеситься  вчера
А  умереть  нет
неудачное  сравнение?  
Но  что  уж  там,  
мне  милее  биографии  затасканных  проституток
Нежели  вся  высокая  в  целом  литература  
Никогда  ничего  никому  не  обещай
Я  допустим  хреновый  поэт  в  плохом  человеке
А  кто  ты,  не  жду  ответа
Сотым  поцелуем  прощай

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518788
дата поступления 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014


archic

Привычка…

Одиночество  -  это  привычка,
Одеваться  в  пустой  темноте.
Для  души  опустевшей  отмычка,
Лица,  судьбы,  ни  те  и  ни  те…

Одинаковость  каждого  часа,
Слышишь?Стрелки  бегут  невпопад,
Боль  от  каждого  нового  раза,
Ледяными  осколками  град.

Разрывая  себя  же  на  части,
Дым  въедается  в  ламповый  свет.
Ночь  пугает  разорванной  пастью,
Как  осенних  деревьев  скелет.

Вот  и  чай  покрывается  пленкой,
В  отраженье  невыспанных  глаз,
Крик  за  лопнувшей  вдруг  перепонкой,
Я  не  слышу  о  чем  вы  сейчас!

Пелена  застилает  дороги,
Шепот  птиц  на  рассвете  затих.
Ты  не  стой  на  забытом  пороге,
Не  дели  на  своих  и  чужих,

Перелистывай,  прошлое  –  память,
Где-то  там  оставляя  в  пути,
Одиноко  дрожащее  пламя  ,
И  не  нужное  больше  :  прости…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514627
дата поступления 31.07.2014
дата закладки 21.08.2014


AKM

Не люблю я лето…

Не  люблю  я  лето,  что  с  ветрами.
С  жарким  зноем  лета  не  люблю.
Не  люблю    -  с  тоскливыми  дождями,
Хотя  каждый  год  его  лишь  жду.

Не  люблю  я  лето  за  тревоги,  
Что  разбудят  даже  в  полночь  вас.
Не  люблю  я  лето  за  дороги,
Что  всё  время  разлучают  нас.

Не  люблю  я  лето  за  разлуку.
Ну,  скажи,  за  что  его  любить?
Если  дарит  лето  только  муку  
И  ни  что,  увы,  не  изменить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518395
дата поступления 20.08.2014
дата закладки 21.08.2014


archic

Мне бы увидеть небо!

Мне  бы  увидеть  небо,
Мирные  дни  и  поле,
В  белых  сугробах  снега,
Счастье  в  глазах!Не  горе!

Пение  птиц,  рассветы,
Добрые  дни,  а  залпы,
Только  салютов,  где-то,
Где  за  здоровье  залпом!

Верных  друзей  успехи,
Старых  соседей  веру
в  жизнь  без  потерь  и  спеха,
Где  эта  грань  и  мера?

Став  полноценной  частью,
Мирного  вдохновенья,
Пусть  за  окном  ненастьем
Только  лишь  дождь  осенний

Трепет  в  глазах  как  прежде,
Гордой  любви  сонеты,
Ну,  а  в  сердцах  надежды,
Писем  родных  приветы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509796
дата поступления 07.07.2014
дата закладки 21.08.2014


Михайло Плосковітов

…на згадку

Твої  вуста  –  прочитана  молитва
На  руки  сонну  голову  схилю,
Віками  йду    по  тонкім  лезу  бритви,
Скропивши  терни,  босо,  без  жалю.

Твої  слова  –  симфонія  пташина,
Нанизана  намистом  солов’їв,
Притисну  до  грудей  твої  коліна
Я  так  тебе  кохав,  що  весь  ….згорів.

В  твоїх  зіницях  правдою  крижина  -    
За  мене  вслух  молилися  боги...
З  очей  котилась  зіркою  сльозина
За  те  кохання,  що  не  вберегли.

Загусне  ніч  краплиною  живиці,
зомліє  серце  ранньої  весни,
стече  сльозою  пам'ять  у  суниці...
На  згадку  тільки  –  шпилечка  сосни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241702
дата поступления 17.02.2011
дата закладки 27.07.2014


malinka

Мне Тебя не хватает…

Мы  из  прошлой  жизни  знакомы,
Ты  ведь  помнишь?  ну  с  кем  не  бывает...
Двести  лет  я  все  жду  тебя  дома.
Двести  лет  мне  тебя  не  хватает!

В  часах  стрелка  бьется  быстрее,
По  секундам  всю  жизнь  отмеряя.
И  вдыхая  тебя  на  мгновенье,
Через  век  я  тебя  выдыхаю.

Мне  тебя  всегда  слишком  мало!
Слишком  много  тебя  не  бывает...
Пусть  на  миг  тебя  время  украло,
Этот  миг  порой...вечность(!)  летает...





                       Свидетельство  о  публикации  №11103300898

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228488
дата поступления 13.12.2010
дата закладки 27.07.2014


malinka

Люблю, не любити не можу!

Я  люблю!Не  любити  не  можу!
Скільки  днів  я  прожила  сама!
Не  забула.Прости  мені,Боже,
Я  не    тільки  з  тобою  була...
Попри  всі  ті  закохані  очі,
Незабуті,прості  імена
Я  любила  тебе  неохоче,
Залишаючись  знову  одна.
Не  кажи,що  кохаєш-не  вірю.
Моя  лють  всю  любов  прокляне.
Я  кохання  забути  не  вмію.
Ти  не  вмієш  кохати  мене.
Божеволію-знов  тебе  бачу...
Та  життя  помінялось  у  нас.
Я  не  вірю  тобі  ,та  не  плачу,
Що  вогонь  божевілля  погас.
Я  люблю,не  любити  не  можу.
Я  боюсь  загубити  себе.
Не  забула,прости  мені  Боже...
Я  не  зможу  забути  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219307
дата поступления 31.10.2010
дата закладки 26.07.2014


malinka

А ЗНАЕШЬ КАК БОЛЬНО

А  знаешь,как  больно  дышать?
Как    больно  дышать  и  не  верить...
Куда-то  скрываясь  бежать,
Закрыв  за  собою  все  двери.
Казалось  бы  ,  больно  любить,
Но  жить  не  мечтая  больнее...
По  небу,  как  облако  плыть,
Спустится  с  небес  не  умея.
А  знаешь,как  больно  не  ждать.
Ни  слова...Я  слов  не  жалею.
А  знаешь,как  трудно  дышать?
Как-будто  дышать  не  умею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217193
дата поступления 20.10.2010
дата закладки 26.07.2014


malinka

Я вами воспета, любима не вами.



Парад  фонарей  вечерами  у  дома
Напомнил  о  смерти  ушедшего  дня.
Луна  напевает  тихонько  знакомый
Романс,где  вы  нежно  любили...(меня?)

Я  вами  воспета.  Но  это  не  важно.
И  поздно  уже  предаваться  стихам.
Рассвет  за  окном.  Слишком  серо  и  влажно
И  все  фонари  растеклись  по  столбам...

Средь  серого  гула  проснувшихся  ливней
Пускаю  бумажный  кораблик  мечты.
Была  б  я  еще  хоть  немного  наивней,
Тогда  может  не  было  той  пустоты...

Я  вами  воспета,  любима  (не)  вами.
Тоскую  (увы)  не  по  вашим  губам.
В  затертых  минутах  меж  жизнью  и  снами
Я  дань  возношу  проходящим  годам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452032
дата поступления 01.10.2013
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Тускло светит улица красных фонарей…

Как  же  всё  надоело!
Видеть  жизнь  чёрно-белым.
Шум  принципов  «лихих  девяностых».
Чеченская  резня,  наркотики  для  подростков.
Куча  уродов  в  малиновых  пиджаках!
Соблазнительные  шалавы,  не  видели  страх.
Делав  свою  карьеру  в  дешёвых  кабаках.
Как  же  всё    надоело!  
Те,  кто  хотели  есть  –  убивали,
а  другие  от  безысходности  торчали.
Да  сейчас  же  всё  наоборот?  
Две  тысячи  тринадцатый  год.  
Малиновое  тряпье  сменили  на  костюмы  
дорогих  модельеров,  явно  знающих  себе  цену.
Чёрные  иномарки  с  синими  номерами,  
для  которых  не  существует  вообще  никаких  правил
возят  элиту  общества,  которая  не  знает  одиночества!  
Украденные  деньги  народа  не  жгут  карман,  
Зато  отлично  разжигают  в  глазах  пожар.  
Их  жизнь    дорогой  бордель  
Тускло  светит  улица  красных  фонарей…

антисоциально  ребята...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405748
дата поступления 03.03.2013
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Тебя это накроет я уверен абсолютно (асоцильно…)

Тебя  это  накроет  я  уверен  абсолютно
Зачем  строить  храмы  если  их  не  видно
сквозь  горы  трупов,  они  запасаются  полиэтеленом
прозрачно-черного  цвета    заворачивая  мертвых
что  в  голове      у  этих  "еще  людей"  когда  раскладывают  тела  в  ряд
На  прилавках  площадей,  похоже  на  завоз  в  гипермаркет  «Смерть»,
мертвых  полуфабрикатов  очередной  революции.
Меня  сморщило,  а  ты  радуешься    на  плече    тату
черного  кота  на  дыбах,  прочесть  в  тебе  мысли  раз  плюнуть)
Тысячи  буклетов  ,  и  не  одной  личной  истины.  
Мне  стыдно  ,  смеяться  над  принципами!  
Но  не  могу  сдержаться  ,как  можно  делить  человека
на  сорта  национального  «мяса».
Сколько  стоит  килограмм  «русской»  плоти
или  «украинской»  или  «американской  мраморной»
или  «кофейного  афро»
Боги-правители  хавая  всеобщие  внутренности  
вытрут  рот  салфетками    из    любимых  
скотом      при  жизни  флагов
я  от  происходящего  в  ах..ях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487113
дата поступления 20.03.2014
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Смеялись почти всю ночь, вытаскивая из петли друг друга

Что-то  не  то  ,  не  правда  ли?
Не  люблю  начало  стихотворений.
Я  давненько  не  был  сильно  пьяным
(очень    хотелось  бы…)  
По  нервной  системе  гуляют  антидепрессанты,
в  мыслях  Де  Сад    пишет  продолжение    «Сало́  »
Еще  больше  садизма,  похоти,  социального  рабства.
(  заливаю  в  себя  вино)
Сатиры    снаружи  внутрь  меня  тащат  весь  разврат,
в  чем-то  несостоявшегося  Мира
Твой  испепеляющий  взгляд  меня  нервирует…
Прошу  не  начинай  диалог  со  слов  из  цитатника  «Библия»
Во  мне  на  сегодня  святости  ноль  ,
хочется  плюнуть  на  все  моральные  принципы
Заходи!  Устрою  экскурсию  по  внутренностям  души    
С  порога  аху..ешь  не  обнаружив  позади  выхода
Сплетение  комнат  без  дверей  ,  кровати  формата  А  4
На  какой  из  них  обрывками  стихотворений  укрывается  
заплаканная  голая  Дева  Мария
 ее  насилует  здесь  кто  попало
С  целью  рождения  нового  бога?
Детки  умирают  в  зародыше  ,  на  полу  пепел  со  сгустками  крови
Дозы  чернил  разломанные    авторучки,  
в  углу  в  аккурат    сложенное  любимое    порно.
Я  его  выкину  "вчера"  но  не  сегодня
На  стенах  проэкторы  крутят  запомнившиеся  фильмы  
начало  и  середину,  начало  и  середину
Все  хеппи  энды  я  вырезал!,  
Накуриваю  всю  внутренность  мокрым
сопротивляться  во  мне  глупо
Жадно  глотай  ртом  белый    дым,  сладкий  воздух
иначе  пространство  тебя  задушит
Чувствуй  одно  на  двоих  спокойствие  
пойми  меня  или  вырази  на  мой  счет  безразличие
честно  мне  все  равно
Давай  махнемся  оттенками  красных  глаз?
Далее
               Смеялись  почти  всю  ночь
                                                                               вытаскивая  из  петли  друг  друга...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477932
дата поступления 08.02.2014
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Суицид

Суицид  последняя  степень  разочарования,
забитой    в  угол  жизни.
Мысли  играют  против  любви,  
негатив  уродует  близких.
Люди  в  глазах  опускаются  низко!
Сбывается  пророчество,  убивает  одиночество,
недоказуемо  разбивает  мечты…  
Как    китайский  фарфор  брошенный  с  высоты
многоэтажного  здания,  
просто  необходимо  отчаянье!  
Меня  просто  достало  любое  внимание  
особенно  в  холодные  дни,  
размышления  главные  враги.  

Жизнь  или  смерть?
Расценивается  не  более  фантика  
От  приторных,  дешёвых  конфет…


(  не  помню  когда  написал...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405939
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 26.07.2014


Психоз

Так бывает…

Так  бывает…
Кидаешь  плоские  камушки  в  море  без  толку  и  не  видишь  брызг.
Когда  ночь  рассыпала  звезды  беспорядочно  по  своему.
Так  что  б  не  хватало  света  
 рябое  зеркало  от  волн  осветить.
Намечая  кругляшками  маршрут    в  небытие
Идти  туда  на  слух?  Но  шум  моря  сбивает.
Смута!
Из  адекватного  снова
 Преданный                подданный            препаратов.
Безразличие…
Идти  домой  пешком  или  поймать  такси?
До  квартиры  съемной,  где  даже  личные  вещи  кажутся
чем-то  не  своим.
С  добродушной  хозяйкой  если  вовремя  платить
убираться,  не  шуметь,  не  курить  в  комнате    -  в  общем  еб..нный  быт  
в  котором  мне  еще  так  долго  быть.
Не  помню  куда  дел  ключи,
Рубит  в  сон,  да  и  вспомнить  не  выйдет  блин  
Застыл  у  двери,  найти  бы  под  ковриком  
ключ  от  всех  замков  ,  нелепо  утерянный  
пожизненно  заключенным  социальным    рабом!
Который  от  собственного  угрызения  совести
откусывает  фаланги  пальцев.    
Они  почему-то  снова  растут  с  новыми  стечениями  обстоятельств.
Срок  стекает  слезами  во  впадины  щек!  
Нестерпимое  чувство  голода.  
Самое  страшное  в  отчаянье  то  
с  каждым  прожитым  днем
 как  итог  
Даже  Смерть  оставляет  его  на  потом…
Пнул  подложку,  бетонный  пол  с  ржавыми  венами  из  арматуры  
с  мусором  всяческих  квартирных  сор,
мне  по  большому  счету    не  интересных.
Ключа  нет,    очень  жаль.  
Я  ушел  до  утра,  слушать    скверные      морали    сквериков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513124
дата поступления 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014


Андрей Кривцун

Мы как будто бы любим. И как будто бы - нас….

На  заброшенном  пляже
Есть  приют  миражей,
Где  не  встретились  даже,
А  расстались  уже
Очень  многие  люди.
...Было  так  много  раз:
Мы  как  будто  бы  любим.
И  как  будто  бы  -  нас....
В  лодке
Без  дна  уплываем,
Водку
Лекарством  зовём,
Горько  о  чём-то  вздыхаем,
Только  храним  свою  тайну  -  
Что  лишь  КАК  БУДТО  ЖИВЁМ...

На  серебряных  косах
Поседевших  дождей
Бриллиантами  -  слёзы
Не  случившихся  дней
И  ночей,  что  могли  бы  
Научить  нас  летать.
...Ах,  как  мы  бы  любили,
Если  только  бы  знать:
Кто  же
Судьбой  предназначен,
Кто  же  -  
Тот  самый  -  навек?
Может,
Всё  было  б  иначе,
Знай  мы  на  эту  задачу
Верный-преверный  ответ.

30  июня,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509678
дата поступления 06.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Андрей Кривцун

… Среди моря людей, что бушует планетой Земля

Ну  и  как  ты  живёшь?
Расскажи,  коль  столкнулись  случайно
Среди  моря  людей,
Что  бушует  планетой  Земля.
Ты  красиво  соврёшь,
Иль  откроешь  все  тайные  тайны  -  
Мне  не  важно,  поверь,  -  
Просто  счастлив  я  видеть  тебя.

Просто  так  хороша  -  
Любовался  б  тобой  бесконечно,
Одевал,  как  цариц,
И  губами  ласкал-раздевал.
Отчего  ж  ты  ушла,
Оборвав  двухгодичную  встречу?
Лёгким  взмахом  ресниц
На  куски  мою  жизнь  разнесла...

Отчего  ж  ты  ушла,
Не  сказав  на  прощанье  ни  слова?
Не  черкнув  пару  слов
И  не  сделав  последний  звонок.
С  ощущеньем  ножа,
Что  мне  в  спину  тобой  адресован,
Выжить  всё  же  я  смог,
Хоть  не  знаю  зачем  -  видит  Бог...

Ты,  конечно,  спешишь...
Говоришь:  "Как-нибудь  созвонимся".
Только  номер  свой  мне
Не  давая
И  мой  не  беря.
"Право,  что  ворошить..."
Лишь  шепнёшь,  прежде  чем  раствориться
В  океане  людей,
Что  бушует  планетой  Земля...

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510150
дата поступления 08.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Виталий Мамай

Напиши мне

Напиши  мне.  
Каким-нибудь  сумрачным  ветреным  днем,  
Между  утренним  кофе  и  смазанным  шумом  проспекта,  
Где  кипит  суета  всеми  красками  спектра,  
Где  торопит  апрель  всех,  кто  явственно  помнит  о  нем...  
Знаешь,  мы  уже  стали  большими.  
Напиши  мне.  

Не  пиши  мне.  
Что  толку,  скажи-ка  на  милость,  в  письме?  
Пара  сотен  отточенных  слов  без  малейших  ошибок,  
Три-четыре  "люблю",  чтобы  дрожью  прошибло,  
И  в  конце  неизбежная  точка,  как  верная  смерть?  
Я  давно  в  безопасном  режиме.  
Не  пиши  мне.  

Напиши  мне.  
Я  знаю  твой  рваный,  насмешливый  стиль,  
Этот  едкий  сарказм  и  убийственность  характеристик...  
Ты  когда-то  убила  всем  этим  меня  ль  в  беллетристе,  
Беллетриста  ль  во  мне...  Не  сдержался.  Напомнил.  Прости.  
Это  трещины  в  старом  кувшине.  
Напиши  мне.  

Не  пиши  мне.  
А  впрочем...  Однажды  возьми,  соберись  и  решись...  
Или  нет...  Или  да...  Или  черт  его  знает,  как  надо....  
Ты  придумана  мной.  И  смешная  моя  серенада  
Не  в  ладах  с  прагматичным  и  емким  понятием  "жизнь"...  
Мы  опять  ничего  не  решили.  
Напиши  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508961
дата поступления 03.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Corvin

ТИ МОЯ

До  дня  нашого  весілля


                       ТИ  МОЯ

Ти  моя.  Від  сьогодні  –  назавжди.
Від  голівки  –  до  пальчиків  ніг,
Від  обману  до  чистої  правди,–
Ти  моя.  А  я  твій  оберіг…

Ти  моя.  Від  світанку  до  ночі.
Твоя  усмішка,  ямочки  губ,
Голос  твій,  що  щебече  й  муркоче…
Ти  моя.  А  я  твій  однолюб…

Ти  моя.  Цілу  ніч,  аж  до  ранку.
Твоя  ніжність  і  ласка,  й  тепло…
Перетворю  дружину  в  коханку  !
Ти  моя.  Сонце  ще  не  зійшло…

Ти  моя.  Ти  моя  господиня  !
Доторкнися  до  мене,  не  стій.
То  сумна,  то  весела  красуня…
Ти  моя.  І,  звичайно,  я  твій…

6.11.2002                                      Corvin

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193311
дата поступления 02.06.2010
дата закладки 11.07.2014


Андрей Кривцун

Умерла сегодня Земля…

Умерла  сегодня  Земля  -  
Та,  которую,  раньше  знал.
Схоронил  сегодня  тебя  -  
Ту,  которой,  я  жил-дышал.

Выл,  как  пёс,  твой  законный  муж.
Утирала  слёзы  родня…
А  когда  все  ушли,  средь  луж
На  колени  упал
Я…

Целовал  этот  тёмный  холм,
Лепетал  бесконечный  бред,
Обнимал  твой  последний  дом,
Как  тебя,  когда  телом  грел.

Соловей  не  пел,  а  кричал.
И  казнили  всех  без  суда...
Я  хотел  испить  из  ручья,
Но  там  пепел  был  -  не  вода!

Я  хотел  о  тебе  писать,
Но  ломались  строчки,  как  жизнь...
Ливнем  падали  небеса,
Капли  ранили,  как  ножи.

Помнишь,  как  уверял,  что  ты  -  
Наилучшее  из  чудес
Я,  чьи  волосы  так  седы,
А  по  рёбрам  гуляет  бес?

Помнишь,  как  у  нас  началось?
Как  ручей  вдруг  стал  -  водопад?
Как  смешалось  всё,  переплелось  -  
И  живая  вода,  и  яд,

И  запретных  касаний  мёд,
И  горячих  лобзаний  плен?
Как  шептала  ты:  «Не  живёт
Тот,  кто  так  любить  не  умел».

Помнишь,  как  мы  ели  халву,
Раскрошив  её  на  постель,
Как  из  пятки  моей  иглу
Доставала  почти  весь  день?

Как  царапила  спину  мне
От  того,  что  так  ХОРОШО-О-О!
Как  однажды  над  нами  снег
Прямо  в  комнате  взял  да  пошёл…

А  теперь  надо  мной  -  дождь.
А  под  этим  холмом  -  ты…
Я  приду  к  тебе,
Подождёшь?
Мне  недолго  осталось  быть.

9  июня,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата поступления 09.06.2014
дата закладки 06.07.2014


She said: gray...

…для нас немає неба…

Привіт.  

Ти,  знаю,  любиш  дощ
і  вітру  сум,  печаль  осінню  
міських  напівпрозорих  площ...  
Глянь  -    
вечір    причаївся  тінню.

Ось  я  пишу  тобі  листа.
Ми  так  давно  не  говорили
про  те,  що  дарувало  крила.
Вже  я  не  той...
І  ти  не  та...

Запросим  до  розмови  ніч?
Вона  нам  не  відмовить,  звісно.
Хоча  утрьох  нам  ніби  тісно...
Але  хіба  у  цьому  річ?

Ти,  відчуваю,  вже  не  та.
І  я  пишу  інакші  вірші,
хоч  кажуть  –  
нібито  не  гірші.
Та  їх  до  цього  ось  листа
я  не  додам.

Це  –  не  для  тебе...

В  них  вже  для  нас  
немає    неба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата поступления 05.07.2014
дата закладки 06.07.2014


Flexis

Письмо без ответа.

Прости,  что  не  писал  тебе...Плевать.
                       "Мы  так  давно  не  виделись,  родная..."
Швыряю  эти  строки  на  кровать,
Невольно  наше  время  вспоминая.
                         "Теперь  всё  проще.  Я  лечу  на  свет..."
Но  медленно  засасывает  омут.  
И,  кажется,  набор  грядущих  лет
Достанется  кому-нибудь  другому.
                         "Прости,  я  не  хочу  тебя  грузить:
                           Привычки  и  стихи  остались  те  же
                           И  никому  невидимая  нить..."
Теперь  с  тобою  связывает  реже.
Да  к  чёрту  всё!  Шаги  мои  легки.
И  время,  как  других,  меня  не  старит...
В  квартиру  заползают  сквозняки,
Редея  во  вчерашнем  перегаре.
В  кармане  мелочь  и  десяток  рифм,
                     "Поверь,  я  без  тебя  с  тоски  не  вою."
Когда-то  мы  с  тобой  поговорим.
Надеюсь,  ты  поговоришь  со  мною...
                     "Несётся  жизнь,  безумна  и  глупа."
Подобна  бестолковому  курорту.
Смотрю  в  стакан,  а  там  моя  судьба  
По  донышку  стеклянному  растёрта.
Меня  тошнит  от  праздной  болтовни
И  молодость  сжигаю  понапрасну.
Пока,  родная,  если  что  -  звони.
                 "Не  надо  писем.  В  общем,  всё  прекрасно."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата поступления 05.04.2014
дата закладки 23.06.2014


Любов Ігнатова

Про що твоï очі до мене мовчать …

Про  що  твоï  очі  до  мене  мовчать,
Якими  думками  зніміли?
І  хто  із  них  зніме  таємну  печать
На  грані  ментальності  й  тіла?

Про  що  стука  дощ  у  холодні  шибки,
Втираючись  краплями  в  душу?
І  блискавка  ріже  цю  ніч  на.  скибки  '...
Я  йду  ...  Відчуваю,    що  мушу  ...

Про  що  здогадався  залишений  ключ,
Об  столик  дзеленькнувши  тихо?  ..
Стрибну  із  кохання,    мов  з  тисячі  круч,
Розвіє  уламочки  вихор  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438116
дата поступления 18.07.2013
дата закладки 19.06.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.05.2014


Marisong

Небагато таких залишилось…

Я  напевно  в  думках  заблудилась,
Не  вписавшись  в  розлючений  натовп...
Небагато  таких  залишилось,
Що  свій  біль  виливають  на  мапу.
Та  я  вирвусь  із  лютого  стада.

Бо  не  втратила  волі  і  сили,
Я  розмахую  страх  кулаками...
Небагато  таких  залишилось,
Що  боротися  вміють  словами
Й  розганяють  з  дороги  тумани.

А  я  з  тих,  хто  вбиває  рутину,
Й  до  останку  плекаю  надію...
Небагато  таких  залишилось,
Та  хоч  трохи  ще  є  -  я  радію,
Бо  раз́ом  все  здолати  зумієм!


                                                                             //29.09.13//
                                                                                                               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451592
дата поступления 29.09.2013
дата закладки 02.05.2014


Михайло Плосковітов

Легенда про жінку

У  жінці  все  від  Божої  любові,
(вона  не  з  чоловічого  ребра).
Вогонь  і  лід,  і  квіти  кольорові,
Грозу  і  тишу  Бог  у  ній  зібрав.

У  жінці  все  поєднано  у  грамах
І  сіль,  і  цукор,  перець  і  дурман.
Вона  ж  і  пісня,  і  любовна  драма,
Поезія  інтимна  і  роман.

У  жінці  все  замішано  яскраве:
Вино  і  кава,  чай…  зміїний  яд.
Вона,  як  ніч  –  настояна  на  травах,
Вона,  як  день,  мов  квітів  аромат.

Кохана,  мама,  наречена,  Лада  –
Найкраща,  найрідніша  на  Землі.
Ім’ям  жіночим  названі  торнадо,
Планети  в  небі,  в  морі  кораблі.

Вона  -  яскраве  мерехтіння  зірки.
У  ній  уперта  вада  віслюка.
Цілунок  в  неї  малиново-гіркий,
Долоня  ніжна  і  рука  м’яка.

Любов  і  гнів,  спокусу  і  цнотливість,
Тепло  проміння,  спалахи  заграв,
Розсудливість,  ощадливість,  примхливість…
У  ній  Всевишній  вдало  поєднав.

Мінялися  епохи,  дні  і  люди.
Хтось  вірив  мріям,  хтось  пісням,  казкам.
Господь  промовив:"Кращої  не  буде".
І  Жінку  передав  чоловікам.

Тож  не  Адама  в  ній  шумують  болі.
Хіба  ж  то  Бог  ЇЇ  з  ребра  створив?
У  Жінці  все  –  від  Божої  любові,
Вона  –  найбільше  із  Господніх  див.


зі  святом,  Любі  та  Кохані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484302
дата поступления 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014


Тоору Ватанабе

Болеро.

Весь  город  спит,  как  будто  вечно,  и  за  окном  нет  ни  души,
И  на  стенах  животрепещат  вновь  предзакатные  лучи.
Нет  шума  суетливых  улиц,  не  слышно  громоздких  машин,
И  все  как  будто  окунулось,  в  объятия  вечной  тишины.

Не  слышно  как  скрипят  качели,  ни  слова  на  сухих  губах,
И  город,  будто  из  пастели,  молчанием  августа  пропах.
Плывут  седые  каравеллы,  их  белоснежны  паруса,
 А  ветер  держит  курс  на  север,  куда-то  дальше,  в  небеса.  

Но  вдруг  я  слышу,  словно  эхо,  играет  что-то  не  спеша,
Сперва,  неслышно,  незаметно,  как  будто  листьями  шурша.
И  в  свете  ярком,  предзакатном  ,  звучит  знакомый  мне  мотив,
Там  медленно  играют  такты,  и  этот  гимн  неповторим.

Быть  может  это  звук    тромбонов,  играют  скрипки  и  труба?
Их  голоса  неугомонно  роняют  теплые  уста?
Но  чем  длинней  симфоний  шепот,  тем  кажется  все  больше  мне,
Что  музыку  рождает  город,  он  утопает  в  полутьме.

Он  соткан  шепотом  деревьев,  из  песен  птиц,  цикад  и  рек,
И  ветра  легким  дуновением,  в  нем  громкий  плач  и  звонкий  смех.
Там,  за  окном,  проснулся  город,  искриться  и  играет  жизнь,
И  каждый  звук,  и  каждый  шорох  –  струиться  из  его  души.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460484
дата поступления 14.11.2013
дата закладки 03.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014


Corvin

Пам’яті Небесної сотні…

Колись  я  приїду  до  Києва  з  сином...
Колись...    Як  цвістимуть  каштани...
Під  небом  пройдемось  високим  і  синім,
Пройдемось  ошатним  Майданом...

Торкнуся,  припавши  на  мить  на  коліно,
Гладкого,  новенького  бруку...
-  Він  все  ще  гарячий!  Це  так  неймовірно!
Давай!  Приклади  свою  руку...

-  То  сонце  нагріло!  -  і  в  сина  усмішці
Шукатиму  трохи  розради...
-  Ні  сину,  не  сонце...  На  цьому  ось  місці
Горіли  колись  барикади...

Людей,  що  піднялись  на  ці  барикади,
Ніщо  не  могло  подолати!
Ніякої  сили  не  було  у  влади,
Лиш  страх,  брудні  гроші  і  ґрати...

І  люди  боролись...  І  найсміливіші
Дивилися  снайперу  в  дуло...
І  лилася  кров...  Але  найголовніше,  -
Війни  в  Україні  не  було!

Ось  там  можна  їх  імена  прочитати,
Я  всіх  називати  не  стану...
-  А  що  там?  Чому  стільки  квітів  там,  тату?
-  Це  стелла  Героїв  Майдану...

-  Цікаво...  Навіщо  туди  позносили
Ці  шини  від  автомобілів?
-  Це  замість  вінків...  Це  тепер  ніби  символ,
Це  знаки,  для  всіх  зрозумілі...

Мій  син  помовчить  і  спитає  останнє:
(Мов  вітром  холодним  подуло!)
-  Я  все  розумію...  Одне  лиш  питання:
Чому  тебе  з  ними  не  було?...

23.02.14р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481334
дата поступления 23.02.2014
дата закладки 02.03.2014


БУМАЖНЫЙ

Бумажный

Люблю  тебя,  что  кажется  сорвусь  однажды...
Когда  на  девятом,  рассматривая  в  перерыве  небо,  
Споткнусь  о  воздух  -  стекло  разобью  и  самолетиком  бумажным...  
О  каменную  кладь,  под  твои  окна,  под  безумие  граждан.  

Я  выхожу  в  город,  в  отражении  витрины  грязной  твое  
Лицо,  на  манекенах  пластиковых,  в  телевизорах  китайских.
Люблю  тебя  так,  что  хочется  бросить  город,  работу,  жилье,  
Опрокинуть  себя  в  тебя  пластиковым,  полусладким,  красным.  

Вечер  черствеет,  и  я  пожалуй,  черствею  к  этому  миру  тоже...  
Ты  в  художке,  а  я  ищу  чем  себя  занять  в  выходной.
Стандартный  набор:  половина  фильма,  пол  стиха,  две  ложки,  
И  постоянное  терзания.  Что  -  то  не  так  со  мной.  

Люблю  тебя  выше  моей  скромной  зарплаты,  амбиций,  всего  
Что  есть  у  меня.  Как  крошка  хлеба,  бегу  за  тобой  по  клавишам  
От  пробела  к  альт  и  так  далее...  Люблю,  как  никого,  
Как  никогда,  ни  за  что,  ни  при  каких,  и  ещё  дальше...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466978
дата поступления 19.12.2013
дата закладки 02.03.2014


malinka

безумное

Слишком  часто  мелькают  мгновенья,
Накаляя  безумность  конца.
Стали  ложными  все  откровенья
И  людская  души  простота.
Не  могу  надышаться  свободой,-
Так  внезапно  скончалась  зима..
И  притихшие  песни  природы
Пронесу  через  все  времена.
Поделюсь  этой  болью  с  эстрады,-
Слишком  много  ёё  мне  одной!
Убежать  бы  из  этого  ада,
Только  связаны  ноги  струной.
И  врезаясь  -  до  крови  -  в  колени,
Не  дает  мне  возможности  встать.
О,  дай  Бог,  через  семь  воплощений
Не  придется  уже  умирать!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482899
дата поступления 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014


Михайло Плосковітов

Білява дівчинка…

Дівчатко  біляве  не  плаче  –  що  візьмеш  з  малої…
Світлина  у  рамці.  До  хати  заходять  сусіди.  
Скажи  мені,  мамо,  а  звідки  беруться  герої?
І  де  це  наш  татко?  Чому  він  додому  не  їде?

І  дивляться  очі,  маленькі  дівочі  зернятка,
На  маму  заплакану,  горем  прибиту  бабусю.
І  як  їй  поясниш,  що  більше  немає  вже  татка,
Що  тато  із  бою  нерівного  не  повернувся.

І  як  їй  поясниш,  що  татко  від  кулі    загинув.
Вона  ще  маленька,  не  знає  про  волю  нічого
Й  за  мамою  плаче,  в  долоньку  ховає  сльозину,
І  просить  за  тата  у  доброго-доброго  Бога.

Дівчатко  біляве  заплакало  –  серцю  несила.
Сусіди  і  друзі  втирають  сльозу,  за  малою.  
А  як  їй  поясниш,  що  татко  загинув  героєм,
Що  любого  татка  малесенька  куля  убила….  

(малюнок  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата поступления 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014


Алексей Ткаченко

Я исписался, растворился

Ты  ждёшь  меня,  мой  милый  друг,
Ты  кличешь,  как  же  это  странно:
Средь  ночи  вскакивать  нежданно,
Чтоб  записать  твой  редкий  звук.

Мой  верный  друг,  тебе  обязан
Своим  умением  писать
И  с  сожаленьем  признавать,
Что  без  тебя  я  пуст  и  смазан.

Ритмичный  стук  -  дождь  за  окном,
Часы  размеренно  и  твёрдо
Двенадцать  бьют  во  все  аккорды,
А  я,  дурак,  жду  твой  фантом.

Мой  злой  недуг,  ты  испарился,
Забрав  с  собой  моё  перо...
Корабль  надежд  пошёл  на  дно  -
Я  исписался,  растворился.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479048
дата поступления 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014


Последний Идиот

Мечтайте перед сном!!!

Закрыв  глаза,  в  ласкающей  пастели,
Когда  дожди  щекочут  за  окном,
Когда  мороз  и  вьюжатся  метели,
Я  Вас  прошу,  мечтайте  перед  сном!

Мы  перед  сном,  с  лица  снимая  маски,
Кладём  их  бережно  в  до  завтрашний  ларец,
И  в  этот  миг,  мечты  и  даже  сказки
Готов  исполнить  ласковый  Творец!

Когда  мороз  и  вьюжатся  метели,
Когда  дожди  ласкают  за  окном,
Закрыв  глаза,  в  щекочущей  пастели,
Я  Вас  прошу,  мечтайте  перед  сном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478471
дата поступления 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014


Последний Идиот

Которого так бесконечно мало…

А  этот  вечер,  как  и  множество  других,
Задувший  свечи  и  ласкающий  брусчатку,
Мы  изопьём  с  Тобою  на  двоих,
С  Тобою  на  двоих,  от  всех  украдкой.

А  эта  ночь  -  на  небе  звёздный  град.
Тобою  дышат  простыня  и  одеяло,
И  я  вдыхаю  тонкий  аромат,
Которого  так  бесконечно  мало.

А  утром  Ты  проснёшься  на  груди,
Моей  рукою  собрана  в  охапку,
Я  буду  умолять:  «не  уходи…»  -  
Но  Ты  уйдёшь,  и  может  без  оглядки.

А  я  останусь  долго  обнимать,
Подушку,  простыню  и  одеяло,
И  с  жадностью  вдыхать  Твой  аромат,
Которого  так  бесконечно  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476541
дата поступления 02.02.2014
дата закладки 02.02.2014


Ірина Лівобережна

Тих яблунь білий дим

Отак  завмерти  
На  плечі  твоїм…
Не  думати.
Тепло  твоє  вбирати.
І  повернеться  –
Яблунь  білий  дим.
І  нас  повік
Уже  не  роз’єднати…

***************
Вот  так
В  твоих  объятьях  
Замереть.
Вдыхать
Твой  запах.
Позабыть  
Про  зиму.
И  в  прошлое
На  белый  дым
Смотреть
От  яблонь  тех.
Тех  дней
Неповторимых…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471216
дата поступления 09.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Последний Идиот

Через недели, месяцы и годы…

Ах,  этот  взгляд,  исполненный  загадки,
Улыбки  нежной  греющий  фарфор,  
С  моей  душой  играющие  в  прятки,
Тайком  ведут  открытый  разговор.

Ах,  карий  взор,  он  до  сих  пор  мне  снится,
И  поцелуй,  застывший  на  устах…
Я  видел  счастье  на  её  ресницах,
Я  слышал  душу,  утонувшую  в  стихах…

Я  слышал  душу,  как  никто  её  не  слышал…
Я  видел  сердце,  как  никто  не  лицезрел.
Мы  с  ней  вдвоём  смотрели,  как  по  крышам,
Стекает  лунный  свет  из  зданий  тел.

Она  со  мной  украдкою  бродила,
В  лишь  нам  знакомых    мысленных  мирах,
И  этот  взгляд  однажды  обронила,
И  поцелуй  застывший  на  устах.

А  я  поднял,  и  бережно  лелея,
В  своей  груди  у  сердца  положил,
Любовь  не  тлеет,  только  тело  тлеет,
Мелькая  через  жизни  этажи.

Через  недели,  месяцы  и  годы
Я  пронесу  душевное  светило,
И  сладкий  привкус  призрачной  свободы,
Который  мне  однажды  подарила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473563
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 27.01.2014


Ksiufka

Я, певно, переїду в інше місто…

Я  знаю:  ти  ще  любиш,  я  -  вже  ні.  
Двоє  чужинців  у  німому  ліжку.
Щось  тріснуло  між  нами  в  цій  зимі  -  
Лежить  кохання  поряд,  мов  небіжчик.

Пробач,  не  розділяю  мрій  твоїх,
Та  визнай:  я  їх  довго  зігрівала.
Ти  бився  у  мені,  та  раптом  стих,
Моїй  душі  з  тобою  місця  мало.

Її  не  слухав  ти  і  не  почув,
А,  може,  ми  занадто  різні  люди?..
Любові  ставлю  пам'ятну  свічу
І  йду.  Я  в  ній  тепер  -  чужа  приблуда.

Бо  знаєш,  краще  тиха  пустота,
Бо  серце  -  не  гуртожиток.  Там  тісно.
Там  тісно  двом,  яких  уже  нема.
Я,  певно,  переїду  в  інше  місто...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395013
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 23.01.2014


Alex-dr_7(tericon)

Ти даруєш посмішку мені

Знову  зникли  білі  килими,
Що  вкривали  землю  так  вражаюче.
По  калюжам  теплої  зими,
Ми  йдЕмо  з  тобою  посміхаючись.
І  нехай  все  небо  в  сивині,
І  панує  осінь  в  дні  січневі,
Ти  даруєш  посмішку  мені,
Серед  перехожих  невеселих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393510
дата поступления 18.01.2013
дата закладки 23.01.2014


[...Rabiosa...]

Тебе немає…

Тебе  немає,  світ  мовчить,
він,  наче  онімів  раптово,
так  тихо  чайник  закипить,
і  знову  тиша,  знов  нічого...
десь  за  вікном  трамвай  гудить,
і  потім  знову  він  озветься,
але  це  хвиля,  лише  мить,
і  все  знов  в  тишу  обернеться,
а  я  стискаю  телефон,
твоє  ім'я  вже  на  екрані,
та  відключаюсь,  знову  фон,
все  стало,  ніби  в  мелодрамі.
я  хочу  знову  голос  чути,
що  став  мені  потрібен  так,
і  все,що  було,знов  відчути,
але  тепер  вже  ти  чужак...
тебе  немає  просто  поряд,
а  я  палю  знов  сигарету,
мені  потрібен  так  твій  погляд,
мені  потрібно  знати,  де  ти...
чому  життя  так  розвело,
і  з  ким  ти  новий  день  зустрінеш,
згадати  все,  що  в  нас  було,
але  минулого  не  зміниш...
ти  десь  за  сотні  кілометрів,
що  так  зриває  мені  душу,
до  телефону  -  сантиметри,
але  мовчати  знову  мушу...
щоб  не  тривожити  тебе,
щоб  слабшою  тобі  не  здатись,
і  знов  картаю  я  себе,
і  знову  нікуди  діватись...
я  так  хотіла,  щоби  ти,
знов  подзвонив,  спитав,як  справи,
але  в  полоні  самоти,  
знов  я,  дим,  цигарки  і  кава...
я  навіть  плакати  не  можу,
бо  знаю,  що  безглуздо  все  це
бо  знаю,  що  не  допоможе,
але  чому  ж  болить  так  серце...?
ну,ось  і  знову  телефон  
в  руках  тримаю,  закликаю,
але  мовчить  тепер  рингтон,
а  я  дивлюся  і  чекаю...
та  все  минеться,  прийде  ніч,
і  вдень  загубляться  печалі,
але  згадай  одну  лиш    річ,
що  я  тебе  ще  пам'ятаю.
але  все  тихо,  знов  пітьма,
і  чайник,  кава,  сигарета,
тебе  нема,  зовсім  нема,
а  я  б  хотіла  знати  де  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405055
дата поступления 28.02.2013
дата закладки 23.01.2014


Ksiufka

Ти - новий елемент у структурі моєї свідомості

Ти  -  новий  елемент  у  структурі  моєї  свідомості,
Мов  новий  адресат  на  конверті  моїх  почуттів...
Нам  написано  бути  героями  двох  різних  повістей  -  
Наче  відгук  з  якихось  далеких  минулих  життів.

Для  твоєї  душі  у  моїй  все  можливо  й  дозволено,
Надто  рідний  мені,  ніби  просто  колись  тут  вже  був.
Незнайомцями  вчора  зустрілись,  двома  випадковими,
А  сьогодні  мій  відчай  в  руках  твоїх  теплих  заснув.

Ти  прийняв  моє  серце,  без  тебе  печалями  зболене,
Вгамувавши  розхристані  пошуки  власного  Я.
І  не  знаю  -  ти  долею  даний  чи  в  Бога  намолений,
Мені  байдуже  -  просто  люблю.  Апріорі  твоя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389743
дата поступления 04.01.2013
дата закладки 23.01.2014


Ksiufka

Темним містом блукає сон…

Темним  містом  блукає  сон
У  провулках  опісля  зливи,
Загорнувшись  в  нічний  озон,
Про  любов  награє  мотиви.

Пестить  вії  м'яким  крилом
І  поетам  приносить  рими  -  
Пише  вірші  тонким  пером  -  
Наших  пошуків  пілігрими.

Тихий  сон,  мов  листи  з  небес,
Опускається  на  повіки  -  
Мрій  і  вражень  нічний  експрес
В  несвідомих  химерних  ріках.

Ніжний  сон  у  вечірній  час
Цілував  місту  грішні  руки
І  таємно  наблизив  нас
В  місті,  зітканому  з  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421639
дата поступления 29.04.2013
дата закладки 23.01.2014


Ksiufka

Абрикосовим цвітом

Абрикосовим  цвітом  у  дощ
Від  очей  відривались  сльози,
Розтікались  асфальтом  площ,
А  душею  -  все  грози,  грози...

Пелюстками  кружляла  вниз
У  химерному  вальсі  з  вітром...
Він  на  землю  її  приніс
Й  білосніжну  невинність  викрав.

Ніжним  цвітом  вбрання  зривав  -
І  летіли  додолу  квіти,
Поцілунками  колисав...
Непомітно  всю  душу  випив...

Проростав  на  асфальті  дощ,
Голі  плечі  прикрили  коси...
Та  в  пустелі  байдужих  площ
Не  цвістимуть  вже  абрикоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421561
дата поступления 28.04.2013
дата закладки 23.01.2014


Михайло Плосковітов

Прийдешньому …

Мені  у  руки  човником  пливи,
вхопивши  вітру  в  груди  як  причастя.
На  килимі  зеленої  трави,
волошки  заглядають  в  очі  щастям.

Цілуй  мене  на  килимі  трави,
під  німбом  неба  у  шматочках  смальти,
вологу  губ  -  нектар  душі  -  злови,
щоб  кров  по  жилах  вирувала  сальтом.

Читай  мене  між  слайдами  зітхань,
у  вітражі  очей  блакитносяйнім,
із  запалом,  без  культу,  без  вагань...
Цілуй  цілунком  першим,  як  останнім.

Люби  мене  на  килимі  бажань!
Під  дотик  пальців,  щирими  вустами.
Поціль  у  серце  стрілами-бровами,
кохай...я  ж  так  стомився  від  спіткань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253287
дата поступления 12.04.2011
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Дивися, тату…

Дивися,  тату,  то  весняний  дощ,
А  як  він  з  неба  падає  зболіло,
Перечекавши  вибілілу  зиму
І  міць  морозів,  і  сніги  також.

Дивися,  тату,  то  не  просто  сум,
То  тихий  сум,  що  рве  усе  у  грудях,
А  я  укотре  на  такім  розпутті,
Що  аж  у    небі  завмирає  струм.

Дивися,  тату,  я  уже  не  та,
Просило  серце  спокою,  та  годі,
Для  мене  відчай  рік  уже  не  в  моді,
І  грішна  суть  ця,  тату,  і  свята.

Дивися,  тату,  скільки  ллють  вони,
А  скільки  сили  в  небі  відгриміло...
Від  страху  зовсім  змучилося  тіло,
Його  ж,  на  жаль,  нема  у  тім  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341091
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Щасливим дням

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
Я  буду  в  них  ще  теплим  ранком  жовтня.
Чому  любов  бува  така  самотня,
Як  паде  листя  знову,  поясни?

Так  добре  знати,  що  ти  просто  є.
Все  інше  раптом  стало  невагомим.
Чи  є  це  почуття  тобі  відоме?
І  чи  ти  знаєш,  що  воно  моє?

П'янкий  глінтвейн  корицею  запах,
Закутаємось  теплим  покривалом,
Поки  зима  своїм  холодним  жалом  
Нам  слідом  не  лишилась  на  вустах.  

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
У  них  зостатися  росою  на  троянді,
Щоби  колись  удвох  нам  на  веранді
Щасливих  днів  згадати  восени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Сама собі

В  пустій  кімнаті  стихли  голоси,
Померкло  світло  в  розрізах  фіранки.
А  ти  тепер  сама  собі  прости
І  міцно  спи  без  сумнівів  до  ранку.

І  скажеш  мовчки  серцю:  "відпусти",
Як  небо  зорі,  як  вуста  прощання.
Бо  хто  ж  таке  на  світі  допустив,
що  мовить  "відпускаю"  без  вагання?..

Чи  так  хотілось?  Тільки  буде  так.
Пролиє  світло  вицвіла  фіранка,
А  я  сприйму  то,  ніби  долі  знак
Щасливо  спати  до  самого  ранку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата поступления 24.07.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Шкода ( у співавторстві з Михайлом Плосковітовим)

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  росте.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листя  золоте?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

Незакінчений лист

Загорнулося  небо  у  спогади,  
І  мовчить  їх  потомлений  зміст.  
Сірим  димом  втікає  із  комину  
Мій  сумний  незакінчений  лист.  

І  тріпочуть  дерева  сполохані  
Сильним  вітром,  бо  скоро  зима,
Золотої  і  теплої  осені  
не  буд́е  ,  не  бул́о  і  нема.

За  водою  пливуть,  ніби  лебеді  -  
Білі  тіні  несповнених  мрій.
Бо  ніхто  так,  як  ти  не  вмів  трепетно  
До  моїх  доторкатися  вій.

Бо  ніхто  так,  як  ти  не  полюбиться.
Випадковості  мають  свій  шарм...
Хай  степліє  хоч  трохи  на  вулиці,  -  
Мій  до  тебе  наспіє  поштар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 23.01.2014


Марічка9

* * *

За  вікнами  безмірний  падолист.
За  вікнами  чиїсь  тяжкі  утрати.
А  в  когось  навіть  гірше:  сірі  ґрати.
На  серці  ґрати  майже  в  повний  ріст.
І  знов  мені  до  болю  невтямки,
Чому  часами  носиш  стільки  масок,
А  сірі  ґрати  -  дорогі  прикраси?..
Від  серця  відриваю,  мов  куски

Такі  думки.

За  вікнами  паде́  останній  лист.
За  ними  -  щось  таке  уже  далеке.
Комусь  талант  вигадувать  сюжети,
А  в  мене  до  печалі,  мабуть,  хист.

Пройде  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460436
дата поступления 14.11.2013
дата закладки 23.01.2014


Психоз

Зачем ты мне пишешь?

Зачем  ты  мне  пишешь?
После  тысяч  твоих  слов  прощания.
Середина  прошедшего  лета,
стала  точкой  моего  отчаянья
Совместных  четыре  года  выкрашены  в  черно-белый,
У  моего  прошлого  всегда  именно  этот  цвет  бл..дь!
А  теперь  СМСки    «Как  ты?»
Или  «  что  у  тебя  внутри  творится?»  
Знаешь  больше    тебя  не  стоит,  
помещать  в  свои  страницы  
-Что  ты  от  меня  хочешь?
Если  нет  желания  выговориться.
Или  все  жё…
Мы  видели  Мир  по  разному  
Ты    звездочки-стразы  и  светлое  будущее
Я    же,  умудрялся    опустить  его  в  грязное,  
что-то    скверное,  тягучее,  муторное
Так  мы  вроде  и  ждали  что  две  параллели  сойдутся
В    пересечении  где  будет  по  каифу  
Всем?...  Да  всем  абсолютно!
Иисус  спокойно  обнимет  Иуду.
Не  обратив  на  стигматы  внимания,
а  тому  в  свою  очередь  не  надо  искать  оправдания
Но  это  же  все  бестолково,    плюс    немного  наивно
Постель  и  капля  панк  рока
То,    что  увы  нас    скрепило….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473562
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 23.01.2014


Алексей Ткаченко

Фотография

На  чёрно-белой  фотографии
Печать  любви  -  былой  успех,
Следы  завидной  биографии
И  радость  сладостных  утех.

На  ней  девица,  гордый  профиль
Чарует  девственных  парней,
Фотолюбитель  -  явный  профи
(В  то  время  он  встречался  с  ней)

И  вдруг  как  будто  ощущаешь
И  ветер  тот,  солнечный  свет,
Затвор  от  камеры  снимаешь,
Ставя  на  взгляде  весь  акцент...

Сегодня  ж  ясно  понимаешь,
Что  счастье  дважды  не  горит,
Но,  как  и  прежде,  собираешь
Малоформатный  свой  "Зенит",

Выходишь  всё  на  ту  же  местность
И  ставишь  всё  как  в  прошлый  раз:
Свет,  диафрагму,  ту  же  резкость...
Да  только  слёзы  бегут  с  глаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474307
дата поступления 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Последний Идиот

За рассветы в Твоих объятьях…

Ты  прекрасна  и  в  свете  лунном,
И  в  восхода  лучах  пьянящих,
На  заката  холсте  латунном,
В  шёпот  звёзд  нежно  в  бездну  манящих.

О  Тебе  так  приятно  мыслить,
И  с  Тобою  встречать  рассветы,
И  духовной,  невидной  кистью,
На  постели  чертить  силуэты.

Пусть  Ты  кошка  и  пусть  чужая,
Но  сегодня  со  мною  всё  же,
Ты  сама  выбираешь  из  стаи,
Кто  сегодня  Тебе  дороже.

Я  в  Тебе  словно  снова  ожил,
Воскресая  после  распятья,
Я  бы  душу  бесследно  отдал,
За  рассветы  в  Твоих  объятьях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473564
дата поступления 19.01.2014
дата закладки 22.01.2014


Dyed Fox

останній

..білосніжна  постеля  для  неї  остання,  
догорає  свіча  й  віск-сльоза  в  канделябр
все  стікає  немов  за  померлим  коханням.  
розбиває  тьму  крик,  роздобутий  із  надр...

...помирає  вона,  вже  на  смертному  ложі,
тіло  б'ється  її  у  агонії  снів,  
зачаїлись  у  розумі  думи  ворожі  
із  розпачливих,  болісних,  ранячих  слів...

...тремтять  дрібно  у  неї  покусані  губи,
а  в  долоні  -  сталеве  руків'я  ножа...
підійнялись  в  останньому  подиху  груди...  
зарябіла  на  лезі  оранжева  ржа...

31.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470209
дата поступления 04.01.2014
дата закладки 17.01.2014


Алла Хаос

А нам бы с тобой…

А  нам  бы  с  тобой  одну  палату  на  двоих
с  желтыми  стенами  мягкими-мягкими
и  чтобы  потолок  в  ней  усеян  был
звездами  разноцветными  большими  и  яркими

Намного  проще  сходить  с  ума
Не  по  одиночке,  а  целыми  группами
Но  нам  не  дожить  с  тобой  до  утра
Лежа  под  звездами  теплыми  и  уютными.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468760
дата поступления 27.12.2013
дата закладки 15.01.2014


Психоз

Я не смогу

Я  не  смогу  на  грусть  натягивать  улыбку
вся  жизнь  моя-  запачканный  чернилом  лист
Прошу  порви  её  на  половинки  
что  б  я  спокойно  смог  шагнуть  в  разрыв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472045
дата поступления 12.01.2014
дата закладки 14.01.2014


Мазур Наталя

Сирота Из Михаил Плосковитов

Дитя  растрепанное….  Не  умыта,
Шнурочек.  Крестик,  Слабая  душа.
На  худеньких  плечах  дрянная  свита.
И  жизнь  не  стоит  медного  гроша.

Девченка,  сирота.  Не  помнит  маму.
О  папе  помнит  смутно,  как  во  тьме.
Ей  не  понять  простую  жизни  драму.
От  рака  –  мать,  отец  –  угас  в  тюрьме.

Сиротушка…  Судьбы  скрывает  рану.
В  глазах  –  душевность,  отблеск  на  щеке.
Босая…  В    никуда    идет    упрямо.
Глаза  –  в  полнеба.  Крестик  в  кулаке.


Оригинал.
Михаил  Плосковитов  "Сирота"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247533

Мала.    Розхристана…Лице    невмите
Шнурочок.    Хрестик.    Зболена    душа
Худющі    плечі    гріє    тонка    свита,
Життя    ж    не    варте    й    мідного    гроша…

Вона    –    сирітка.    Не    згадає    маму,
Про    тата    надто    спогади    сумні.
Мала    не    розуміє    долі    драму:
від    раку    –    мама,    тато    –    вмер    в    тюрмі…

Сиріточка…    тамує    вивих    долі,
та    очі    грають    щирість    на    лиці.
Йдуть    в    безвість    тротуаром    ніжки    голі,
З    півнеба    очі.    Хрестик        у    руці…  


В  качестве  илюстрации  использована  картинка  автора  оригинала
Михаила  Плосковитова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262050
дата поступления 28.05.2011
дата закладки 12.01.2014


Михайло Плосковітов

& Тарас Кушнір. Вокзал на прощання…

Сіє  дощ.  Наче  й  слів  не  знайшлось,
щоб  сказати  тобі  й  захмеліти.
Я  чекаю.  Надіюсь…на  щось,
до  грудей  притискаючи  квіти.

Й  ти  мовчиш  -  очі  повні  журби  –
Плащ  благенький,  по  пальцях  тривога.
Каблуками  міської  юрби
мокрий  брук  замикає  дорогу.

В  нескінченних  симфоніях  площ
ти  ховаєш  долоні  у  вечір...
Я,  напевно.  Навіщо.  За  що  ж...
Не  тебе  обіймаю  за  плечі.

Ти  зникаєш  в  вагоні  метро,
під  вогні  опівнічного  міста...
Я  прощаюсь.  Навіщо...  За  що...
Під  мелодії  Баха  і  Ліста.


PS/  ПЛЕЙКАСТ  ДО  ТВОРУ  ЗНАХОДИТЬСЯ  НА  СТОРІНЦІ  http://www.playcast.ru/view/1579031/59b0302562cf44b80f23ae303bff6d1dd40b3708pl  У  ВИКОНАННІ  НЕПОВТОРНОЇ  AmriLauru,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260419
дата поступления 18.05.2011
дата закладки 12.01.2014


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.12.2013


Михайло Плосковітов

Не переписати…

Бряжчать  дощі  сторІнками  дахів,
стікають  краплі  з  вигинів  строкатих,  
промоклі  пальці  західних  вітрів
розписують  бруківку,  мов  плакати.

В  міських  анонсах  дощ  і  знову  дощ.
Складає  осінь  лист,  немов  намисто.
в  дзеркальних  спинах  мокрих  сірих  площ
тролейбуси  "рогаті"  бродять  містом...

Ми  ж  так  любили  дощ…вогні  вітрин,
глінтвейн  гарячий  у  старій  таверні,
кумедних  звірів  в  плетиві    хмарин,
Бальзака  й  Ліну,  і  митців  модерну.

Спиняти    час,  і  оберти  Землі,
спихати  в  ринву  доленьку  лукаву,
писати  пальцем  «  Я  люблю…».  На  склі.
І  випивати  залпом  …  третю  каву.

PS.Проте  й  у  Долі    забагато  дір,
чекають  нас,  на  жаль,  і  біль,  і  втрати.
Стих  дощ.  Лягають  вірші    на  папір..
...життя  ж  нам  двічі  -  не  переписати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата поступления 09.09.2011
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

усе було…

Химерний  слід  від  спогадів  не  тане  -  
зрадливим  смутком  вперто  вирина,  
бо  ти  колись  мої  зросила  рани,
усе  було…,  та  спогадів  замало,  
гаряча  кров  на  біле  покривало,  
лягла  мов  краплі  теплого  вина…  

І  ми  удвох,  вдихнувши  повні  груди
терпкий  ковток  розлитого  вина,  
уперто  йшли  оголені  в  нікуди,
усе  було…  -  та  чи  у  нас  ще  буде
один  лише,  один  самотній  грудень,
чи  ціла  вічність?...  вічна  тишина…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399098
дата поступления 07.02.2013
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

Зимовий день бродив по підвіконні

Зимовий  день  бродив  по  підвіконні,  
немов  жебрак  у  пошуках  тепла,
а    я  схиляв  тобі,  немов  іконі,
змарнілу  тінь  покірного  чола.
І  все  в  ту  мить  пливло  перед  очима,
здавалась    мить  зажата  і  тісна,    
бо  ти  була  надмірна  та  ранима,  
немов  би  тінь  спотворила  стіна  
та  не  тебе.  Навколішки  не  часто  
стаю  в  очей  тонути  глибині.
Чого  мені  прохати  крім  причастя,  
та  й  чи  покута  все  ще  у  вині,
чи  у  губах  невірних  і  розкутих?
ми  у  блаженстві  зраджених  ночей  
так  довго  пили,  мов  нектар,  отруту  
та  хто  ж  за  це  на  пекло  обрече…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406122
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 26.12.2013


Тарас Слобода

Куди поділась юності жага….

Куди  поділась  юності  жага,  
невже,  з  роками,  канула  у  лету?  
А  та,  котрій  на  вірність  присягав  -  
тепер  всього  лиш  посмішка  з  портрету  

І  очі  карі  більше  не  горять  
вогнем  кохання,  ніжності  й  розлуки  
Невже  даремно  сходила  зоря
своїм  теплом  сплітати  наші  руки?

Невже  знайома  постать  у  вікні,
(зрадлива  тінь  у  образі  святому)  
була  лиш  раз  дарована  мені,
щоб  сотня  губ  торкалася  потому?  

Куди  поділись  юності  літа,
невже  все  ближче  ходимо  по  краю?
Таки  даремно  вітер  заплітав  
мої  слова  у  не  твоє  «кохаю»  

І  хай  у  днів  буденних  густині  
погасло  все,  що  ми  колись  любили,
але  при  зустрічі  сказати  «ні»
як  і  колись  мені  забракне  сили…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450611
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 26.12.2013


Последний Идиот

Лишь не скупись…

Твори  добро!  Когда  на  сердце  лужа.
И  даже  в  день,  когда  идут  дожди,
Оно  внутри,  лишь  отпусти  наружу!
Твори  сейчас  и  ничего  не  жди!

Твори  добро!  Открыто  и  украдкой.
Не  ради  выгоды,  а  ради…  Просто  так!
И  пусть  иным  останется  загадкой,
Твоих  мотивов  БлагоДарный  знак.

Добро  внутри,  лишь  отпусти  наружу!
Лишь  не  скупись,  наружу  отпусти!!!
Кто  злом  орудует,  тот  станет  безоружен,
Пред  тем,  добро  кто  сеет  на  пути…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468309
дата поступления 25.12.2013
дата закладки 25.12.2013


Салтан Николай

Заручник

[img]http://cs606516.vk.me/v606516008/7c/aDVR0CfVSKc.jpg[/img]
Я  вперше  у  житті  не  хочу  мріяти,
Не  хочу  бачити,  як  піде  перший  сніг.
Увіковічений  моїми  мріями
Він  буде  танути,  а  я  не  так  хотів.

Ловлю  сніжинки  всупереч  реальності
І  огортаю  їх  своїм  теплом  руки.
Нехай  розтануть,  може  за  невдячності,
Та  краще  мить  тепла,  ніж  холод  навіки.

Ну  а  твоє  тепло  -    лише  ілюзія,
Примара  вирвана  з  обірваного  сну,
І  у  житті  твоїм  я  був  прелюдія,
А  хто  для  мене  ти  -  я  досі  не  збагнув.

І  все  ж  не    намагаюсь  стерти  з  пам’яті
Ті  почуття,  що  загорілись  на  життя.
Заручник  я,  по  власній  волі  замкнутий,
Забуду  все,  але  не  те,  чого  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468049
дата поступления 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013


fire_maroder

Що буде потім?


І,  вмерши  вкотре,  вкотре  відродився:
Навчився  дихати,  іти  кудись  навчився,
ЗанОво  й  зАново  дивитись  в  твої  очі,
Тепер  вже  знаючи,  що  ти  сюди  не  хочеш.

Без  волі  й  смутку,  радості  й  печалі
Візьму  білет  туди,  а  може  й  далі.
Відсутній  подив,  серце  і  провина.
Колись  була  для  мене.  Ти  єдина.

Куди  тепер,  навіщо,  з  ким  і  звідки?
Ми  будем  бачитися?  "Може.  Дуже  рідко."
Слова  летять,  а  сльози  теж  не  вічні.
І  голос  твій,  мов  з  трубки-  з  потойбіччя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451815
дата поступления 30.09.2013
дата закладки 23.12.2013


Любитель Черных Роз

Ожиданье

Нет  никого  достойней  нас
Бессильны  все  пред  нашей  волей  -
Она  цены  немалой  стоит
У  всех  нас  есть  последний  шанс

Мы  ждем,  мы  все  чего-то  ждем…
Вот  только  скоро  будет  поздно
Неумолимо  и  безслезно
Мы  свет  в  тоннеле  не  найдем

Что  же  тогда?  Зачем  нам  жизнь?
Чтоб  видеть  ложь  в  фальшивом  мире?
Всем  говорить,  что  рамки  шире
И  продолжать  свою  кость  грызть…

Неправда  дышит  и  плюет  в  лицо
Мы  ж  говорим  –  все  будет  лучше
Да  только  страх  нас  дальше  мучит
Тенью  садится  на  крыльцо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465409
дата поступления 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013


Салтан Николай

Зриваю з уст твоїх слова

[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю  з  уст  твоїх  несказані  слова,
Як  вітер  осені  зриває  листя  клену,
А  їх  мелодія  така  мені  сумна,
Коли  лягають  з  криком  на  холодну    землю.

Не  чув  би  я  оті  слова:  вогнем  печуть,
Зривають  дах  і  віднесуть  його  далеко.
Пожовкле  листя  ще  б  росло,  але  чомусь,
Так  повелось,  втрачати  тих,  кому  нелегко.

А  ти  страждала  мила  –  сохла,  як  той  клен
І    листя  непомітно  стало  облітати.
Якби  ж  ти  тільки  знала,  як  мене  шкребе,
Що  не  зумів  те  листя  вчасно  позбирати.

Надію  мав  –  чекав  наступної  весни,
Тому  що  все  на  світі  оживає  знову.
А  на  засніжених  полях  стояла  ти,
А  я,  дурак,    не  зміг  сказати  ані  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата поступления 26.11.2013
дата закладки 11.12.2013


Любитель Черных Роз

Она пишет стихи (продолжая)

О  ком  написаны  стихи
В  твоей  потрепанной  тетради?
За  чьи  страдаешь  ты  грехи
Скажи  же  мне,  чего  лишь  ради?

Он  не  поймет  и  не  найдет
Тебя  в  той  комнате  общаги
И  с  глаз  твоих  он  не  сотрет
Слезы  беспочвенной  отваги

Страх
Но  боишься  ты  чего?
Боль
Изначально  было  ясно...
Грусть  
И  дышать  так  тяжело
Снова  все  зря,  опять  напрасно

О  ком  написаны  стихи?
Кому  отдала  свои  чувства?
Зачем  тебе  его  грехи?
И  почему  вокруг  так  пусто?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375738
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 03.12.2013


Последний Идиот

В душевных коридорах…

В  от  одиночества  натёртое  окно
Пущу  вечернюю  нескромную  прохладу.
На  небосводе  лунное      пятно
Зажжёт  во  мгле  небесную  лампаду…

Ты  там,встречаешь  пенную  волну,
Я  здесь  ,  стою  в  пустой  оконной  раме…
Но  знаю!Вместе  смотрим  на  Луну,
Повисшую  в  густом      седом      тумане…

Ты  ловишь  звук  вечерних  берегов,
Я-лишь  ночной  глухой,  дремотный  шорох…
Но  точно!  Вместе  просим  Мы  богов
О  нежности    в    душевных    коридорах…

Ты  воздух  гор  вкушаешь  на  обед,
Я-улиц  пыльных,  и  на  завтрак,  и  на  ужин…
Но  день  придёт!  И  полевых  букет
Тебе  от  сердца    будет    мной    присужен…

В  от  одиночества  натёртое  стекло
Рассвет  стучит  помадой    небосвода,
Оно    своею    гранью    рассекло
С    Тобою    Нашу    лунную    погоду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455526
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Стальная девушка

Укрою  тихо  пледом  твои  плечи,
И  пусть  ты  навсегда  останешься  чужой,
Я  снова  буду  ждать  вечерней  встречи,
Стальная  девушка  с  хрустальною  душой…

Вот  и  пришла  минута  расставанья,
Так  больно  в  этот  вечер  уходить…
И  лишь  прибавит  грусти  расстоянье,
Которое,  увы,  не  сократить…

Зажгу  свечу,  что  медленно  рыдает,
Пусть  застывают  слёзы  на  краю,
Она  со  мною  часто  вспоминает
Улыбку  благовзорную  твою…

Слыхал,  уединённость  исцеляет,
Но  не  забыть  мне  тот  морской  прибой,
Где  и  по  ныне  сердце  окрыляет,
Стальная  девушка  с  хрустальною  душой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455367
дата поступления 19.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Утянувший километры

Умчался  поезд  утянувший  километры,
Умчалась  Ты  в  неведомую  даль,
А  мне  воспоминаний  кубометры,
И  лишь  любви  наполненный  Грааль.

Умчался  поезд  километры  утянувший,
С  собой  увлекший  все  счастливые  картины…
Я  словно  крейсер  где-то  затонувший,
В  бездонной  чаше  чувств  необъяснимых.

Растаял  поезд,  как  снежинка  на  ладони,
Но  Ты  в  душе  осталась  нежным  взглядом,
Я  вслед  смотрел,  скучая  на  перроне,
Мы  далеки  с  тобой  теперь,  но  всё  же  рядом.

Я  буду  верить  в  то,  что  он  вернётся,
Пусть  не  сегодня,  не  сейчас  и  не  вчера,
Но  счастье  снова  в  жизнь  мою  ворвётся,
И  вновь  Тобой  наполнит  вечера…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454945
дата поступления 17.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Октябрьский сон

Обними  меня  как  раньше  сегодня,
Как  в  те  тёплые  летние  дни…
Я  сегодня  удрал  с  преисподней,
Ночью  этой  мы  будем  одни.

Мы  пройдёмся  по  тем  же  скверам,
И  у  лавки,  под  той  же  луной,
Нарисуем  два  сердца  мелом,
Насквозь  сшитых  стрелою  одной.

Нам  с  Тобою  сегодня  всё  можно,
А  я  с  нежностью  кофе  в  постель,
И  рукой  по  щеке  осторожно,
Как  художник  по  шёлку  пастель.

И  под  августовским  звездопадом
Я  Тебе  полевые  цветы,
Быть  бы  вечно  с  Тобою  рядом…
Я  своё  загадал.  А  Ты?

Поцелуй  меня  как  раньше  сегодня,
Как  в  те  летние  тёплые  ночи…
Я  не  зря  ведь  бежал  с  преисподней,
Километры  душевных  обочин.

Утро  чёртово,  чёртов  будильник,
У  меня  забирает  Тебя,
К  чёрту  б  этот  чёртов  мобильник,
Вновь  рассеявший  сон  октября…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455196
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

В Твоих глубинах

В  Моих  глубинах  Твоей  души,
На  берегу  утонувшем  в  небе.
Как  сон  мерещатся  миражи,
Где  Мы  с  Тобой  утопаем  в  неге…

В  Моих  просторах  души  Твоей,
Под  лунной  долькой  на  небосводе,
Средь  узких  улиц  и  фонарей
Мы  отыскали  свой  путь  к  Свободе…

В  Твоих  глубинах  Моей  души,
Где  воздух  горный  ласкает  ветер,
Тебя,  лаская  в  ночной  тиши,
Родную  душу  в  Тебе  заметил.

В  Твоих  просторах  души  Моей,
На  берегу  утонувшем  в  небе,
Среди  бездушных  живых  камней
С  Тобою  Мы  утопаем  в  неге…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455530
дата поступления 20.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Круг шандала…

Зажгу  свечу  я,  по  старинке…
И  огонёк,  в  тиши  мерцая,
Средь  запылённой  паутинки,
Украдкой  в  душу  проницая,
Растопит  прежние  невзгоды,
Разгонит  тени  круг  шандала…
В  игре  крапленою  колодой,
Судьба  мне  счастье  проиграла.
Пусть  забирает  всё  что  было
В  свою  несчастную  котомку,
И  с  моего  пути  уныло
Шагает  в  мрачную  сторонку.
Не  по  пути  на  перепутье,
Отныне  нам  с  Тобою  стало.
Вы  уж,  Судьба,  не  обессудьте,
Налево  Вам,  а  мне  направо!
Со  мной  Тебя  везде  носило,
Со  мною  Ты  везде  бывала,
Полжизни  в  клочья  превратила,
Да  только  в  карты  проиграла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456319
дата поступления 24.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Ты всего лишь одна из…

Я  всего  лишь  один  из…
Ты  всего  лишь  одна  на  всех…
Утоляешь  мужской  каприз,
Хороня  в  душе  женский  смех…

Я  всего  лишь  один  из…
Ты  всего  лишь  одна  на…
Нарисуешь  любви  эскиз
На  иллюзии  полотна…

Ты  всего  лишь  одна  из…
Я  всего  лишь  один  из  всех,
Кому  дорог  был  Твой  стриптиз
И  не  слышен  жестокий  смех…

9.09.2011  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455892
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

И с улыбкой, любя и вежливо…

Здесь  земля  окунается  в  небо,
В  море  тонет  звёздная  пыль,
Мир  в  котором  доселе  я  не  был,
Уничтожил  душевный  пустырь.

Воспылали  вдруг  звёздные  тени,
И  луны  в  светлых  пятнах  пятно,
Восходя  по  небесным  ступеням,
На  заплатки  кроит  полотно.

Что-то  шепчут  угрюмые  горы,
Кипарисы  шумят  нараспев,
Покидает  Крыма  просторы
Осень,  песню  свою  не  допев.

Не  до  сбросив  жёлтые  листья,
И  хрустальных  дождей  не  до  лив,
Норовит  всё  с  зимою  слиться,
Серебром  осыпая  массив.

Здесь  зима  мягка  и  насмешлива,
Не  такая  как  где-то  там…
И  с  улыбкой,  любя  и  вежливо,
Дарит  солнца  лучи  по  утрам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461409
дата поступления 19.11.2013
дата закладки 30.11.2013


Последний Идиот

Ты сводишь меня с ума…

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Ты  подле  душою  бродишь,
Которую  ночь  без  сна
Меня  за  собой  уводишь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Ты  мне  на  рассвет  укажешь,
И  то,  что  в  душе,  сама,
Мне  молча,  без  слов,  расскажешь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Пусть  мимо,  порой,  проходишь,
Но  как  после  стуж  весна,
Меня  от  души  заводишь.

Ты  сводишь  меня  с  ума,
Как  розы  цветок  зацветший,
Которую  ночь  без  сна,
Мне  нравится  быть  сумасшедшим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455701
дата поступления 21.10.2013
дата закладки 22.11.2013


Любитель Черных Роз

О сердце

нет  правды,  нет  любви,  нет  веры
но  все  равно  будильник  в  шесть  утра
и  каждый  вечер  будет  темно-серым
плевать  на  все,  жизнь  надо  пить  до  дна

смотреть  в  глаза,  что  лгали  обещая
и  вспоминать,  как  сладок  был  рассвет
лететь  домой,  предательства  прощая
ждать,  что  о  время  разотрется  цвет

а  если  будет  шанс,  возможность
то  —  выжечь  сердце  все  за  раз
в  нем  скрыта  наша  безнадежность
в  нем  скрыта  слепость  наших  глаз

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458937
дата поступления 06.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Людмила Мартиненко

Любить и Ненавидеть.

Ты  с  ненавистью  смотришь  на  других,
Тебе  так  хочется  кого-нибудь  обидеть.
А  в  мире  много  чувств  совсем  иных,
И  проще  всех  –  кого-то  ненавидеть.
Искать  причины,  что  бы  поругать,
Критиковать,  судить,  смеяться.
За  мелочь  в  грязи  утоптать.
С  ухмылкой  на  лице  расстаться.
А  вот  любить,  ты  пробовал  любить?
Ценить,  прощать,  подать  кому-то  руку.
В  момент  распутья  просто  поддержать,
Прогнать  из  сердца  боль  и  скуку.
Ты  знаешь  ведь  трудней  всего  любить,
Любя,  кого-то  мы  оберегаем.
И    мы  должны  слов  много  находить,
Тех  слов,  каких  им  просто  не  хватает.
С  улыбкой  на  лице  должны  встречать,
В  моменты  трудные,  просто  присесть,  послушать,
А  свою  боль  приходиться  скрывать,
Чтобы  покой  любимых  не  нарушить.
От  ненависти  в  грязи  тонет  мир,
Ведь  проще  чувств  никто  еще  не  видел.
Да  очень  трудно  искренье  ЛЮБИТЬ,
Горазда  легче,  просто    НЕНАВИДЕТЬ.
                                                 (2.01.2009)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327736
дата поступления 04.04.2012
дата закладки 31.10.2013


Бойчук Роман

Від лоскоту твоїх медових вуст…

До  чого  ж  божевільна  була  ніч!
Мене  так  солодко  і  трепетно  дразнила...
Згорівша  в  полум"ї  твоїх  цілунків  злива,
Парою  стала  й  мов  роса  торкнула  пліч  -
Імлистою  жагою  нас  накрила.

Від  лоскоту  твоїх  медових  вуст,
Млів  талим  воском  я  і  скрапував  на  постіль...
Тілами  гріли  ми  і  колихали  простір...
Хильнувши  пристрасть  і  затьмаривши  свій  глузд,
Пролили  у  судоми  ночі  постріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448146
дата поступления 09.09.2013
дата закладки 26.10.2013


Последний Идиот

Знаю, но…

Я  хотел  написать,
                                                           Но  не  пишется…
Может  книгу  прочесть?
                                                                     Не  читается…

 Твоё  имя  мне  издали  слышится
         И  улыбка  твоя  вспоминается...


Я  бы  мог  позабыть,
                                                             Но  не  можется…
Может  просто  уйти?
                                                                       Не  уходится…

 А  на  левом  плече  чёрта  рожица
                           Ухмыляется  и  доволится…


Может  это  всё  сон?
                                                         Мне  не  верится…
Может  просто  игра?
                                                                     Не  играется…

Облик  нежный  мне  в  сумраке  грезится,
 О  Тебе  беспросветно  мечтается…


По  Тебе
                                 Успеваю  соскучиться,
О  Тебе
                                                       Уста  улыбаются…

     Знаю,  что  ничего  не  получится,
Но  в  куплеты  слова  заплетаются…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456667
дата поступления 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


Віктор Непомнящий

Гори зі мною на земнім раю …

Гори  зі  мною  у  моїм  вогні,
Гори  зі  мною  у  моїх  обіймах,
Без  тебе  темні  –  найсвітліші  дні,
З  тобою  ж  світлі  –  найтемніші  ночі.

Поринь  в  мій  дивний  і  понурий  світ,
Усе  в  твоїх  руках  і  ти  це  знаєш,
Я  десять  років  вже  не  бачив  цвіт,
Цей  дивний  запах,  коли  розквітаєш.  

Я  не  очікую,  що  ти  мені  напишеш,
Та  всім  святим,  що  на  землі  клянусь,
В  любім  випадку  ти  мене  не  знищиш,
Я  ще  кривий,  та  скоро  я  змінюсь.  

Як  сокіл  я  розправлю  свої  крила,
І  шкуру  як  змія  стару  зніму,
Гори  зі  мною  у  обіймах,  мила,
Гори  зі  мною  на  земнім  раю  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456639
дата поступления 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.10.2013


Последний Идиот

В танце застыть бы на вечно…

Твоя  талия  рукою  овита,
Силуэт  Твой  застыл  в  напряжении,
Ты  сейчас  моя  Афродита
В  танца  нежного  плавном  движении.

Я  ласкаю  еле  заметно,
Ты  заметив,  глаза  закрыла,
И  в  движении  тел  предрассветном
Щедро  нежностью  одарила…

Мне  застыть  бы  в  этом  мгновении,
Ощущать  Твою  нежность  вечно,
Но  минуты-часы  вдохновения
Так  таинственны  и  быстротечны…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455893
дата поступления 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013


Последний Идиот

В стороне сна

Там  в  сна  стороне,  где  трепещут  платаны,
Листвой  на  ветру  бесконечно  шурша,
С  Тобою  бродил  у  ночного  фонтана,
Всю  ночь  напролёт,  никуда  не  спеша.

Там  в  сна  стороне,  где  мне  вовсе  не  спится,
Когда  Ты  не  рядом,  когда  не  со  мной,
Я  в  небе  парил,  словно  в  воздухе  птица,
Тобой  отрезвлённый,  Тобой  же  хмельной.  

Там  в  сна  стороне,  я  проснувшись  однажды,
Почувствую  то,  что  Тобой  опьянён,
Так  сильно  любить  не  случается  дважды,
Ни  завтра,  ни  после,  ни  ночью,  ни  днём…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455197
дата поступления 18.10.2013
дата закладки 20.10.2013


Helen Birets

Можуть, та не всі…

Про  милостиню  не  говорять...
Добро  у  тиші  лиш  бринить,
Слова  й  пихатість  не  відтворять,
Зумій  ти  серце  відчинить...

Нужденні  незавжди  й  попросять,
І  нишком...біль  свою  несуть...
Вони  ніколи  не  голосять,
Й  не  ждуть,  що  їм  щось  подадуть...

І  душі  їхні  добром  злиті,
І  розуміють  навіть  тих,
Хто  ситий,  в  дорогущій  свиті,
Й  в  хоромах  ходять  золотих...

А  їм  того  добра  й  не  треба,
Бо  інші  цінності  у  них...
Над  головою  -  чисте  небо,
Здоров"я  й  радість  всіх  близьких...

А  стали  б  ми  трішки  м"якіші...
Відчули  серцем  чужий  біль,
І  з  кожним  вчинком  цим  сильніші,
Інакше  душу  зточить  міль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Олександр Обрій

СОННИЙ СВІТАНОК

Він  з'явився  зненацька,  -  світанок,  -
Усміхнувся,  мов  сонне  маля,
Він  озвався  до  мене  птахами,
І  здригнулася  сонна  рілля.

За  вікном  його  погляд  голубив
Неба  чистого  свіжий  кришталь,
А  самотні  хмаринки,  мов  губи,
Цілували  замріяну  даль,
 
Грало  тепле  проміння  у  листі  -
То  світанку  радів  день  новий,
І  усмішки  його  пломенисті
Ніжно  вітром  торкалися  вій.

"Здрастуй,  сонце!"  -  зраділи  дерева,
Мов  дитина,  я  з  ними  радів,
І  гаї,  -  жовті  сонячні  леви,  -
Ніби  восьме,  найкраще  із  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450688
дата поступления 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013


Невгамовний

Дитинства коштовне каміння…

Вогниками  пам"ять  оживляє  кадри,
Річка,  що  в  дитинстві  переходив  в  брід,
Друзі  і  знайомі  -  перли  і  смарагди
І  життя  стежинка  -  мамин  заповіт.

Очі  волошкові  і  думки  прозорі,
Радісні  обличчя  панували  там,
Парусником  білим  у  життєвім  морі
Посміхалась  юність  селам  і  містам.

Ой,  літа  гарячі,  безтурботні  миті,
Де  ж  ви,  браття-сестри,  доленьку  знайшли,
Промайнула  казка,  вже  з  роками  -  квиті,
Вже  в  самих  перлинки-діти  підросли.

Вітром  із  дитинства  і  лишень  під  вечір
Мамини  накази  пригадаю  я,
Коли  шлях  життєвий  скине  ніч  на  плечі
І  до  ранку  згасне  стомлена  земля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329012
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 20.09.2013


Невгамовний

Луч

На  невидимой  
Тонкой  
Скользящей  границе
Между  летом  звенящим  
И  осенью  грустной
Разлетались  мечты,  
Словно  дикие  птицы,
Возвращая  ход  мыслей  
В  нормальное  русло.
Оставляя  на  сердце
Отверстия  боли,
Поражала  других
Лучевая  стихия,
Оставляя  мне  
Капельку  силы  и  воли,
Чтобы  помнил,  скулил
И  писал  ей  стихи  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448951
дата поступления 14.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Рижулька

ТОБІ Я ВДЯЧНА…

Тобі  я  вдячна,  що  пішов  з  моїх  думок,
Оселю  серця  мого  назавжди  залишив.  
Забрав  з  собою  гірких  сумнівів  клубок,
Щоб  дощ  страждань  в  лице  холодний  не  періщив.

Тобі  я  вдячна...  Життєдайне  джерело
Душі  очистилося  від    брехні-намулу.  
В  любові  щирій  відродитися  змогло,
Завмерлі  струни  в  серці  сколихнуло.

Тобі  я  вдячна...  Відродилася...  Лечу
У  сяйво  днів  нових,  що  в  почуттів  оправі.
Ти  ж  будь  щасливим!  -  тобі  щирістю  плачу
Без  жодних  слів.  Вони  тут  просто  зайві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449430
дата поступления 16.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Рижулька

ЦЕЙ ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ…

Цей  львівський  дощ...  Куди  без  нього  ми?
Все  моросить...  Мінорну  грає  гаму...
Прикриє  осінь  теплими  крильми,
Щоб  душі  не  покрились  холодами.

Цей  львівський  дощ...  Лиш  кава  на  столі
Парує  ледь  у  затишній  кав'ярні.
Всі  спогади  десь  зникли  у  імлі,
І  дощ  змиває  їх  сліди  примарні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449861
дата поступления 18.09.2013
дата закладки 20.09.2013


Helen Birets

Світом для Тебе…

Гармонія,  коли  ти  поряд,
Як  вранці  роси  на  світанку,
Що  так  ховають  нічний  спогад,
Боючись  втратити  по  ранку...

Тендітність  почуття  малює,
У  свіжо-соковитих  фарбах,
Легенький  вітерець  віщує,
Блукаючи  в  ажурних  мальвах.

Я  ніжністю  потону  в  то́бі,
Що  ледь  торкається  повітрям...
В  ласкаво  створеній  оздобі,
Для  тебе  стану  цілим  Світом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440437
дата поступления 30.07.2013
дата закладки 20.09.2013


Салтан Николай

Чужа

[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли  причин  життя  не  бачив,
Я  часто  згадував  тебе,
Не  замінив  я  цим  нестачу,
Але  здавалось  біль  мине.

І  все  минуло.  Більше  того  -
Минула  молодість  моя,
Поміж  розгубленого  броду
Ти  стала  так  мені  чужа.

Не  гріють  очі  волошкові,
Не  вабить  твій  жагучий  стан,
Бо  впився  цим  уже  доволі,
Бо  ти  отрута  для  життя.

Розбіглись  коні  вітробокі,
Хоч  той  табун  в  дитинстві  пас.
Отак  кохання  -  вітер  в  полі,
А  я  йому  життя  віддав.

Ти  долю  з  іншим  збудувала
І  в  серці  знов  кохання  є,
А  я  збираю  з  листопаду
Те  листя,  що  до  ніг  впадЕ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата поступления 15.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Алексей Ткаченко

Эталон верности

На  плитке  надгробной  затёрты  слова,
Пустынна  могила,  замята  трава,
Забыт  человек  и  душа  позабыта,
На  ржавой  оградке  калитка  закрыта.

Всё  вроде  бы  буднично  так  и  привычно,
Но  в  гуще  травы  слышен  звук  необычный  –
То  пёс  старый  лижет  потёртый  гранит,
И  ночью,  и  днём  он  тоскливо  скулит.

Он  ждёт  терпеливо,  настойчиво  верит  –
Вернётся  хозяин,  в  объятьях  согреет,
Погладит  по  шерсти  и  лапу  пожмёт,
И  будущим  днём  на  охоту  возьмёт.

Но  тихо  сегодня  на  кладбище  том,
Лишь  где-то  вдали  под  высоким  крестом
Доносится  долгий  протяжливый  вой  –
То  преданный  пёс  нарушает  покой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450062
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Михайло Плосковітов

моєму Ангелу…

стомився  ангел  за  моїм  плечем
крильми  торкнувся  скронь,  присівши  стиха
плачем  і  сміхом,  словом  і  мечем
відважно  боронив  від  горя-лиха

знесилено  заснув  в  моїх  руках
згорнувши  в    благодаті  книгу-повість
я  знаю:  Ти  –  печаль  моя  гірка,
моя  журба  і  –  небайдужа  совість  -  
 
душа  на  шмаття,  шрами  від  боїв
удень,  у  ніч,  у  спеку,  у  морози
щораз  мене  гарячим  серцем  грів
(та  мовчки  витирав  з  обличчя  сльози)

жалів…надіявсь…за  гріхи  –  молився  -  
підносив  в  небо,  піднімав  у  вись…
боявсь,  коли  я  каменем  котився
та  підставляв  плече,  щоб  не  розбивсь

гіркого  трунку  випивши  до  краю
пробач,  що  проганяв  до  брами  в  рай
хоч  раз  в  житті  –  тебе  заколихаю…
спи,  Ангел  мій,  спи  Ангел,  засинай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата поступления 28.01.2011
дата закладки 19.09.2013


She said: gray...

Дерева-листоноші…

До  наших  ніг,  
неначе  кошеня,
що  прагне  ласки,  
пригорнулось  літо.

І  вже  його  
несміло-тихе  «няв»
в  долонях  заховав  
осінній  вітер.

Він  рве  із  рук  
нечитані  листи,
що  нам  сумні  
дерева-листоноші
роками  вже  не  можуть  
донести.

В  них  наші  вірші!..

…  теплі  і  хороші…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Михайло Плосковітов

Льонька…

Для  неї  не  скінчилася  війна.
Самотня  мати,  біль  ламає  спину.
Давно  побила  коси  сивина,
Жде  сина,  і  не  вірить,  що  загинув..

Перебирає  кутники-листи,
Скупі  рядки,  написані  з  окопів:
про  те  як  зміг  Дніпро  перепливти,
а  без  онуч  понатирались  стопи.

Тут  пише  син  про  хату,  сіножать...
ось  мріє  косу  батька  поклепати…
І  знов  про  те,  як  вороги  спішать,
Підтягуючи  танки  і  гармати.

А  потім  …  обірвалися    листи,
занило  щось  у  материнськім  серці,
І  намертво  схрестилися  світи
На  синовій    червоній  гімнастерці.

…Війна  минула,  звуки  канонад.
Життя  -  щасливе  більше  снами.  Снами,  
де  в  гімнастерці  молодий  солдат
вертається  дорогами  до  мами.

Схилився  сивий  явір  за  вікном,
а  мати  жде-чекає,  сина  Льоньку,
лиш  час  читає  під  настільником  
стару-стару,  пожовклу  похоронку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423786
дата поступления 09.05.2013
дата закладки 19.09.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.09.2013


Віталій Назарук

Нам мудрості добавили роки

І  дожили…  У  нас  вже  сивина,
Хоч  юність  ще  стоїть  перед  очима…
Життєві  нерви,  мов  туга  струна,
Бринить  тужливо  в  нас  поза  плечима.

Нам  мудрості  добавили  роки
І  внуки,  як  пташки  защебетали,
Та  повертаємось  в  дитинство  залюбки,
У  рідний  дім,  який  зовемо  раєм.

І  кожен  крок,  як  стиглий  колосок,
Життєвим  урожаєм  повнить  діжу,
Хоч  до  кінця  не  вивчений  урок
І  ще  не  час  життя  знімати  лижі.

Ще  варто  подолати  довгий  шлях,
Лижню  життя  проторити  родині,
Засіяти  розорені  поля
І  відлетіти  в  журавлинім  клині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449996
дата поступления 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013


Алексей Ткаченко

Мы - лишь стая воронья

В  заброшенном  осеннем  парке
Нет  ни  фонтанов,  ни  аллей,
Там  страшно,  как  в  забытом  замке  –
Пугают  в́ороны  детей.

Там  жутко  долго  находиться  –
Скрипят  засохшие  дубы,
Листва  отчаянно  кружится,
И  лошадь  рвётся  на  дыбы.

Смешно  ли  дивно,  но  когда-то
Здесь  детвора  пускала  змей*,
Играли  весело  котята,  
А  на  краю  бежал  ручей.

Всё  это  в  прошлом,  мой  читатель,
Пришли  другие  времена,
Где  наш  король  лишь  угнетатель,
А  мы  –  лишь  стая  воронья.  


Змей*    —  привязной  летательный  аппарат

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449649
дата поступления 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013


Marisong

Солодка брехня

Знайди  мене  у  сірих  буднях,
Щоб  розігнати  їх  наз́авжди,
Бо  я,  неначе  та  приблуда,
Живу  в  сіт́ях  гіркої  правди.

Прийди  з  солодкою  брехнею
І  віднайди  мене  в  тумані,
І  просвіти  свій  шлях  зорею  –
Я  ж  від  сіяння  твого  встану.

Піду  дорогою  з  пустині
Своїх  думок  і  болю  в  серці  –
А  коли  вийду  з  павутини,
То  може  й  розум  вже  проснеться.

Й  скажу  тобі,  щоб  не  прих́одив,
Не  говорив  слова  короткі.
Щоб  доля  правди,  хоч  й  гіркої,
Здолала  вщент  брехню  солодку.


                                                                                                           //5.05.07//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449364
дата поступления 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013


Кадет

Виноватый солдат

Среди  множества  мифов,  сомнительных  фактов  и  дат
Возникает  немало  обидно-колючих  вопросов…
И  сдаётся  порой,  что  во  всём  виноват  наш  солдат,
Тот,  который  во  все  времена  был  надёжной  опорой  державных  колоссов…

Получается  так,  что  начальники  разных  мастей
На  беднягу-солдата  свалили  свои  недочёты
И,  попрятавшись  в  норы  кирпичных  своих  крепостей,
Продолжают  сводить  с  неудобной  историей  счёты…

Виноват  наш  солдатик  в  лихом  вероломстве  врага,
В  том,  что  натиск  сдержать  у  него  просто  не  было  мочи,
Что  не  с  той  стороны  наших  речек  круты  берега
И  такими  короткими  выдались  белые  ночи…

Это  он  виноват  в  том,  что  всё  получилось  не  так,
Что  трещала  по  швам  неприступная  крепь  обороны,
Что  дивизии  наши  легко  попадали  впросак
И  что  в  наших  окопах  так  быстро  кончались  патроны…

Это  он,  негодяй,  на  колени  поставил  страну,
Не  согнул  супостата  на  наших  границах  в  баранку…
А  потом  оказался  во  вражьем  тылу  и  плену,
Уступая  по  скорости  их  мотоциклу  и  танку…

Виноват,  что  в  нетопленой  школе  «валял  дурака»,
Что  за  злые  слова  мог  легко  оказаться  в  кутузке…
И  что  в  штабе  полка  не  смогли  допросить  «языка»,  -
Как  не  били  его,  а  он,  гад,  «нихт  ферштеял»  по-русски…

Виноват,  что  не  выдержал  голодно-жалобный  плач
И  не  сжёг  урожай,  дабы  тот  не  достался  фашистам…
Что  в  сердцах  матерясь,  самострела  латал  военврач,
А  его  расстреляли  за  то,  что  не  «стукнул»  чекистам…

Виноват,  что  в  воздушном  бою  не  устроил  таран,
Что  не  сразу  узнал,  как  пускать  под  откос  паровозы…
Что  скончался  в  замшелом  лесу  партизан  не  от  ран,
Что  не  только  к  врагам  беспощадны  родные  морозы…

Есть,  пожалуй,  какая-то  доля  солдатской  вины
В  том,  что  сразу  не  вышло  рога  обломать  «Барбароссе»…
И  поэтому  помнить  уроки  той  страшной  войны
Мы  должны,  чтобы  гарью  не  пахли  не  только  июньские  росы…

22  июнь  13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432935
дата поступления 22.06.2013
дата закладки 16.09.2013


Дід Михалич

Я ПОСТАРІВ ДАВНО В СВОЇ 17



Я  постарів  давно  в  свої  17.
Я  не  хотів,  та  якось  довелось…
Однолітки  щосили  веселяться,
А  я…  філософ…  Трясця  йому!  Ось..

Ось  знов  сиджу  і  думаю  про  літо…
Десь  заблукала  знов  ота  зима…
Не  певен  я,  чи  є  тут  сенс:  жевріти,
Якщо  вогню  не  буде  і  нема…

Давно  вже  філософію  став  вчити,
Про  пристрасті  читав  і  почуття…
Та  сам  себе  питаю  «Нащо  жити?!
У  чому  сенс  проклятого  життя?!»

«Ну  що  воно  –  життя,  чого  вартує»,  -  
Волаю  я  до  всіх,  вже  ледь  живий.
Та  сірий  натовп  слів  моїх  не  чує,
Холодний  він  завжди,  завжди  чужий…

І  я  один,  не  знаючи  як  жити,
Копаю  істину,  ну  де  ж  у  неї  дно?
Я  можу  плакати,  сміятись  чи  тужити…
І  вмерти  навіть!..  Людям  все  одно…

Я  зрозумів  закони    всіх  світів.
І  сни  вже  дивні  якось  мені  сняться…
Хоч  як  би  я  змінити  все  хотів  –  
Та  ні…  Старий  я  вже,  в  свої  17…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438511
дата поступления 20.07.2013
дата закладки 16.09.2013


ДжоніПол

…для вас "Секс"…

...для  вас...

...для  вас  "Любов"  -  це  на  межі  еротики  із  фільмів  Тінто  Брасса  і  порнографічно  оголеного  інтиму,  для  мене  "Любов"  -  це  терпкий  час  із  запахом  бергамоту,  заварений  ще  до  світанку  і  записка  на  холодильнику  "...Тільки  тебе"  -  і  головне  щоденно,  бо  любить  мене  ще  сонним  і  із  щетиною...
...для  вас  "Друзі"  -  це  сукупність  безликих  невмотивованих  хронічно  залежних  від  алкоголю  осіб,  які  власне  із  вами  через  те,  що  фінансованих  здобутків  у  вашій  кишені  вистачає  або  на  довший  час,  або  на  дорожче  "бухло"...для  мене  "Друзі"  -  це  коли  помер  його  тато,  і  я  просидів  із  ним  до  ранку,  бо  також  любив  його  старого,  але  п'ятитонні  фури  на  нічному  шосе  не  відають  реєстру  душевних  відносин...
...для  вас  "Секс"  -  це  теж  саме,  що  у  вашому  значенні  любов,  тільки  із  нотками  власної  фантазії  або  уривками  пам'яті  дешевих  кінострічок...для  мене  "Секс"  -  це  коли  торкаєшся  її  тіла  і  відчуваєш  ледь  вловимий  запах  її  бажання,  невидиму  силу  її  кохання  і  неоціненну  суміш  її  довіри...
...для  вас  "Сьогодні"  -  це  пустота  ідей,  що  не  тривожить  бо  приспана  у  цигарковому  димі  настільки  глибоко,  що  її  уражені  хронічним  туберкульозом  викрики  губляться  між  метастазами  непотрібності...для  мене  "Сьогодні"  -  лише  почалось  і  тягнеться  десь  у  вічність,  як  клин  лелек,  що  охопили  кількістю  усе  небо  ген  до  Чумацького  шляху  і  тільки  рухом  своїх  потужних  крил  нагадають  мені  забуту  Ікареву  долю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434764
дата поступления 01.07.2013
дата закладки 14.09.2013


archic

В шепоте губ…

Что    Вы  молчите?  Мой  старый  знакомый  -
парк,  где  встречаются  жадные  стаи,
Гордых  ворон  ,  в  тишине  невесомой,
Да  Вы  конечно  остались  не  в  мае…

Дым  сигаретный  под  кожу  внезапно,
Фортепиано  раскроет  нам  карты,
Душ,  что  под  утро  несутся  обратно,
С  неимоверно  -  кричащим  азартом.

Стекла    закрыты  от  взглядов  наружных,
Некуда  спрятаться  в  осени  беглой,
В  днях  никому,  почему  то  ненужных.
Календари  нашей  жизни  оседлой  -

Выстрадав  всё  и  поняв  неизбежность,
Чайкой  взлетают,  а  после  -    о  скалы,
Встретив  свою  в  тишине  бесконечность,
В  шепоте  губ  одиноких  и  алых….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447452
дата поступления 05.09.2013
дата закладки 14.09.2013


Чернець

Фатально-патріотичний

 Так,  я  знаю,  що  скоро  помру
Але  це  надає  мені  сили
Не  спустити  життя  на  нулі,  
А  завершити  все  красиво.
Не  в  бридкій  лікарняній  палаті
Чи  в  полоні  хмільного  туману
А  на  ганку  рідної  хати
Затуливши  від  сонця  рану.
В  цьому  світі  я  лиш  піщинка
Одна  з  тих,  що  складають  годинник
Моя  смерть-чергова  зупинка
На  шляху  до  волі  країни.
Я  не  знаю,  чи  Бог  таки  є
Буду  в  пеклі,  чи  може  в  раю
Моя  віра  -  це  моя  земля
І  за  неї,  як  треба,  помру.
Ти  пробач  мене,  рідна  ненько
І  татусю,  як  зможеш,  пробач
Зупинилося  моє  серденько
І  пісень  я  не  чую.  Лиш  плач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448918
дата поступления 13.09.2013
дата закладки 13.09.2013


Назар Розлуцький

"Сімнадцять хвилин до закінчення літа"

Сімнадцять  хвилин  до  закінчення  літа
І  нерви  скрутились  в  нейронний  клубок.
Розбита,  забута,  розтерта  й  зігріта
Пилинка  гальмує  ведмежий  мій  крок.

Безсоння  -  це  моя  хронічна  хвороба,
Що  виснажить  вщент  ще  міцний  організм.
рука  мимоволі  почісує  лоба,
В  душі  наростає  якийсь  нігілізм.

Сімнадцять  останніх  казкового  літа
Згубились  в  міжчассі  сезонів  і  пір
І  місяць  стовпом  ясно-білого  світла
Чатує,  неначе  Нічний  Командир.

3.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448513
дата поступления 11.09.2013
дата закладки 12.09.2013


СамСін

Guess who?

Вона    була  настільки  кльовою,  що  від  неї  шаленіли  навіть  дівчата.  Про  її  кльовизну  всім  хотілося  кричати.
Вона  не  була  красивою,  хоча  її  руде  волосся  створювало  ілюзію  краси,  і  ця  ілюзія  була  реальнішою  за  саму  реальність.
Її  очі  могли  б  засліпити  сонце,  якби  не  сонцезахисні  окуляри  на  переніссі.
Вона  посміхалася.  Завжди.  Навіть  коли  на  її  обличчі  не  було  ані  натяку  на  усмішку.
Незалежно  від  того,  чи  ступала  вона  по  сухому  листі,  сніговій  кірці,  битому  склу  чи  навіть  по  чиїхось  розтрощених  мріях  –  це  була  музика.  Та  музика,  якій  неможливо  опиратися,  яку  не  вимкнути  звичним  кліком  пальця  по  кнопці.
Вона  часто  хворіла.  Інколи  навіть  невиліковно.  І  ніколи  не  ковтала  таблеток,  пілюль,  жалю,  образ  та  сліз.
Вона  часто  бувала  агресивною.  Настільки,  щоб  уявити  світ,  що  руйнується  під  шузами,  благаючи  про  прощення…Хоча  ні,  благаючи  про  ковток  коли  і  чогось  до  пива…Та  ну  їх  всіх…
Вона  співала.  В  метро,  в  клозеті,  на  дахах  будинків,  в  супермаркетах,  вдома  на  табуретці….хм…як  в  дитинстві?  Дайте  мікрофона!
Чутно.  Ледь.  Вона  замовкає.  Інколи  це  смішно,  інколи  страшно.
Вона  прийде,  коли  не  покличеш,  і  піде,  якщо  не  пригостити  філіжанкою  кави  і  мандаринкою.
Вона  інколи  хоче  бути  сивою  і  старою,  щоб  підкреслити  вічну  нестаріючість  своїх  очей.
Вона  одягнена  в  кольори.  Всі  й  одразу.  Вітер  розпилює  їх,  але  вони  неодмінно  повертаються,  кожного  разу  комбінуючись  у  нове  химерно-мозаїчне  марево.
Вона  цікава.  Заглядає  у  всі  шпаринки,  у  вікна  31-ого  поверху,  у  порожні  нори,  в  очі  незнайомців/-ок,  в  серце  людини  на  операційному  столі.  Так.
Вона  літає…  змайструвала  собі  крильця  з  пір’я,  поліетилену,  сторінок  минулорічних  газет  із  статтями  про  політику…ай…тягне  донизу…    Домайструвала  пропелер  з  кольорових  вітрячків.  Летить.  Внизу  –  бабусина  ковдра  з  різнокольорових  клаптиків.  Тепла.
А  тепер  загадка:  якщо  підпалити  телевізійну  вежу  і  пожертвувати  мільйон  місцевому  театру,  купити  льодяників  і  розмальовку,  викинути  всі  спогади  у  сміттєпровід  і  стати  під  сонячним  промінням,  вдихаючи  повітря  шкірою  долонь…то,  хто  Вона?
Абсурд.  Ти  ж  знаєш  хто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448572
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Marisong

Медовий присмак твоїх губ

Малюю  в  помислах  твій  погляд,
Повільно-зважену  ходу.
А  на  губах  ще  не  схолонув
Медовий  присмак  твоїх  губ.

Я  той  нектар  п'ю  вечорами
І  надпиваю  кожен  день.
Його  мені  на  вічність  стане,
Бо  твій  цілунок  -  то  едем.

І  хоч  тебе  немає  поруч,
Й  навряд  чи  я  тебе  знайду,
Та  мед  тих  слів,  що  ти  промовив,
Я  не  змиваю  з  своїх  уст.

 
                                                                                                                     //12.09.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448673
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

Там… де залишається ніч…

Там...  де  залишається  ніч  -
За  горами  твоїх  образ,  
За  стежками  моїх  провин...
Ми...  позбулися  протиріч  -
Мудрий  Місяць  вислухав  нас,
Вітер  витер  слід  від  сльозин.

Там...  де  сонце  променем  крізь
Учорашньо-завтрашній  день
Спалить  біль  гірких  помило́к.
Ми...  відкинули  чорну  злість,
Що  вселилася  між  легень,
Та  вхопили  кисню  ковток.

Там...  де  ранок  росами  вмив,
Вивів  зайві  плями  чорнил
І  підкинув  чистий  листок  -  
Хтось...  гріхи  усі  відпустив,
Дав  наснаги  набратись  сил,
Щоб  назустріч  ступити  крок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444998
дата поступления 23.08.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

А між нами двома…

А  між  нами  двома
Лиш  одна  магістраль
Простягнулась,  як  шовкова  нитка.
Кермо  міцно  трима,
Тисну  я  на  педаль
Від  кохання  злегка  напідпитку.

Кілометри  нудні
Все  біжать  стрімголов,
Обганяють  населені  пункти.
І  здається  мені,
Що  далека  любов
Є  найкращим  від  долі  дарунком.

На  дорозі  нічній
Світлом  ввімкнених  фар
Освічу  я  свої  перспективи.
Був  ще  вчора  нічий,
А  сьогодні  вівтар
Розглядаю  не  так  полохливо.

А  між  нами  двома
Вже  один  тільки  крок  -  
Сантиметри  до  тебе  рахую.
Урочисто  луна
Між  троянд  пелюсток:
″Я  життя  своє  тут  припаркую″.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446824
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Олександр Яворський

Священнослужитель

Присвятив  себе  Господу  він...  Він  священнослужитель,
Який  кожного  дня  між  людей  ширив  Божий  закон.
Але  часом  коли  по  неділях  в  церковну  обитель
Приходила  вона  —  він  ховав  погляд  свій  між  ікон.

Як  обітницю  дав  –  ні  на  мить  не  лякав  його  сумнів,
У  призначенні  тому,  що  вибрав  свідомо  колись.
Він  не  думав...  не  знав...  він  не  бачив  ще  тої  красуні
Від  якої  весь  внутрішній  світ  кардинально  змінивсь!

Почуття  під  табу  і  постійні  душевні  тортури...
Він  боровся  як  міг...  він  до  неба  невпинно  взивав!
Та  зітхали  лиш  церкви  старезної  купол  і  мури
Як  на  сповідь  схилилась  вона,  а  він  їй  сповідавсь...

Вона  встала,  пішла.  Він  залишився  наче  розп'ятий.
Оглянулась  сказати:  ″А,  знаєте,  Бог  -  є  любов″...
Чи  ти,  Боже,  на  нього  зійшов,  чи  він  просто  проклятий?
Людям  не  зрозумілий,  відлучений  з  Твоїх  церков...

З  нею  в  серці,  із  Богом  в  душі  йде  упевненим  кроком,
Хоча  знає  чекають  випробування  чималі.
Може  там,  на  тім  світі  це  вилізе  все  йому  боком  -  
Він  до  пекла  готовий,  а  рай  вже  пізнав  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Dyed Fox

Із відчаю

У  осені  свій  план  є  щодо  настрою  –  
Здається,  в  думці  злива  буде  вічною,
Хоч  за  вікном  погода  є  прекрасною.
Пишу  листи  схвильовані  із  відчаю.

Стараюсь  акуратно  і  з  повагою,
Щоб  мова  була  ввічливо  логічною,
Та  дощ  в  душі  сміється  зі  зневагою  –  
Ламаю  пера,  рву  папір  із  відчаю.

Кидаю  в  ящика  конверт  й  за  звичаєм
На  відповідь  огорнену  опікою
Я  кілька  днів  з  тривогою  і  відчаєм
Очікую,  очікую,  очікую.

10  вересня  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448644
дата поступления 12.09.2013
дата закладки 12.09.2013


Рижулька

ЗУСТРІЧ З МИНУЛИМ… А МОЖЕ…

3давалося,  все  зникло  в  часових  порталах.
Душа  завмерла  в  марному  чеканні.
Життя  за  течією  пливе  далі.  
І  дні  картинами  збігають  монотонні.

Та  раптом  погляд  твоїх  очей  синіх,  
Що  загубились  в  пам'яті  давно.
Здавалося...  І  почуття  присипав  іній...
Та  серце  знов  тріпоче...  Ожило.

Вуста  згадали  смак  твоїх  цілунків...
Від  них  миттєво  пломенів  бажань  вогонь.
І  тіло  моє,  і  твоє...  без  обладунків...
Від  ласк  твоїх  ідем  у  пристрасті  полон.

Твоя  усмішка...  Ніжність  слів...  І  кава...
Наших  єднання  в  спогадах  сердець...
Руки  твоєї  дотик...  Не  забава...  
Та  чи  початком  стане  той  кінець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447015
дата поступления 03.09.2013
дата закладки 09.09.2013


Юліанка Бойчук

Ніхто не знав його тайни (пRоза)

#3

Наступного  дня  вони  домовились  зустрітись  у  кав*ярні.  Їх  зустрічі  були  напрочуд  дивними.Вона  не  давала  свій  номер  телефону,  він  шукав  її  по  соц  мережах,  але  так  і  не  зміг  знайти.Вони  просто  домовлялись  на  якийсь  час.  Це    зараз  здається  дивним,  але  ще  років  з  п*ятнадять  тому,  так  і  було.  

Він  прийшов  трохи  раніше,  знаючи,  що  вона  завжди  приходить  вчасно.  Зазвичай  він  сідав  біля  вікна,  але  сьогодні  йшов  дощ,  дивитись  на  похмуре  місто  не  хотілось  зовсім  і  він  нирнув  у  віддалений,  але  такий  затишний  куточок.  Взяв  меню  і  став  чекати  на  неї.  

У  дверях  показалась  парасолька,  а  за  нею  випорхнула  і  вся  Надія.  Серед  похмурих  обличь  всієї  кав*ярні  вона  була  промінцем  світла.  Здається,  навіть  при  першій  зустрічі  вона  так  не  світилась.  Зустрівшись  з  ним  поглядом,  вона  посміхнулась  і  йшла,  трохи  підстрибуючи  —  дитина  і  є  дитина.  

-Привіт,  горець!  -  простягла  вона  руку  так,  як  завжди  здоровались  чоловіки.  Він  потиснув  у  пів-сили  зі  сміхом.
-Чому  горець?  Ти  загадала,  що  я  житиму  вічно?
-То  скоріше  не  я,  а  твої  батьки.  
-Тобто?  
-Це  значення  твого  імені.  -  вона  подивилась  у  вікно  і  раптом  схвильовано  додала  .  -  Треба  скоріше  замовити  каву!
-Чому  скоріше?  Думаєш  тебе  швидко  вигонять?
-А  раптом  дощ  закінчиться  і  я  не  встигну  випити  з  ним  кави?  
Він  не  став  сперечатися  і  підізвав  молодого  офіціанта.  Коли  запашна  кава  стояла  на  столику,  а  за  вікном  ще  мирно  лив  дощ,  вони  знов  продовжили  розмову.  
-То  моє  ім*я  означає  “горець”?  Я  не  знав  цього.
-Так,  дослівно  щось  типу  “той,  що  стоїть  на  горі”.  Наступних  віхідних  їдемо  в  гори.
-Це  ти  мене  так  спитала?  І  що  я  там  забув?  
-Себе.  Чом  би  ні,  а  раптом  це  знак.  А  якщо  ти  саме  там  відкриєш  для  себе  щось  важливе,  вічне?  
-Мене  дивує  твоя  імпульсивність.  Зазвичай  так  речі  плануюються.  
-Зазвичай  такі  речі  просто  відтягуються,  а  потім  все  одно  вирішуються  в  останню  хвилину.  Життя  таке  коротке,  не  варто  витрачати  ті  хвилини  марно...    Розкажи  щось  про  себе.  
-Що  саме?  
-Що  на  цей  момент  здається  тобі  найважливішим...
-Це  таємниця.
-І  як  звуть  цю  таємницю?
-Не  хочу  про  це.  
-Взагалі-то  я  і  питала  не  про  це.  Я  питала  про  тебе.  
-Про  мене  нема  чого  розказувати.  Все,  як  у  всіх.  Можеш  запитати  щось,  якщо  хочеш.

Надя  мовчки  дивилась  йому  у  вічі.  Він  не  відводив  погляд.  Цьому  його  ще  в  дитинстві  навчив  тренер  зі  східних  єдиноборств.  Сила  у  погляді.  
-Не  тисни  на  мене.  -  засміялась  вона.  -  що  ти  робиш,  коли  лишаєшся  наодинці?
-Еее...  Сучасний  світ  полегшив  проблему  самотності.  Інтернет,  ігри,  фільми...  в  принципі  я  навіть  люблю  цей  час.
-Ти  тікаєш  від  себе.  І  брешеш  собі...  -  з  сумом  подивилась  вона  у  вікно.
-Ну-ну,  продовжуй.  Я  слухаю.
-Ти  не  любиш  самотність.  -  сказала  вона  і  уважно  подивилась  Оресту  у  вічі.  Він  трохи  смикнув  головою,  але  очі  не  відвів  —  звичка  відпрацьована  роками.  -  Навіть  боїшся  її.  Знаєш,  що  робить  дитина,  коли  хоче  сховатися  від  світу?
-Закриває  обличчя  руками?
-Так.  А  ти  закриваєш  очі  своїми  фільмами,  іграшками,  думками-примарами.  Ти  думаєш,  що  ховаєшся  таким  чином  від  себе,  але  твоє  внутрішнє  я  тебе  прекрасно  бачить.  І  воно  не  відпустить  тебе,  як  би  ти  не  відвертався  від  нього.  Воно  буде  стукати  у  твої  сни,  воно  буде  підривати  твої  фізичні  сили,  воно  висушиватиме  тебе  емоційно,  але  точно  не  покине.  

Він  провів  вказівним  пальцем  над  верхньою  губою    і  задумлено  подивився  на  неї.  По  його  реакції  неможливо  було  зрозуміти:  чи  він  згодний,  чи  взагалі  не  задумувався,  чи  вважає  ці  розмови  за  пусту  маючню.  Надія  розуміла,    зараз  він  міг  просто  сказати  їй,  щоб  не  забивала  йому  голову  своєю  духовністю  і  піти.  І  жити  тим  життям,  де  ніхто  не  намагається  відкрити  йому  очі,  бо  так  само  заплющує  їх  —  тільки  чимось  іншим  —  їжею,  телевізором,  алкоголем,  гонитвою  за  модою,  тощо...  Вона  нервувала  всередині,  але  була  непорушною  зовні.

-Це  просто  ти  —  не  така,  як  інші.  -  сказав  він  після  короткої  паузи.  -  Так  всі  живуть,  Надю,  і  ніхто  про  таке  не  думає.  
-А  ти  знаєш  хто  і  про  що  думає?    Ти  знаєш,  про  що  насправді  мріють  твої  друзі,  а  не  те,  про  що  вони  всім  розказують?  Хто  від  чого  страждає?  Хто  про  що  молиться?  І  нарешті,  хто  ніби  і  живе  спокійно,  але  все  одно  кожного  дня  відчуває,  що  щось  не  так?  А  ти  знаєш,  скільки  зараз  самогубств?
Він  поклав  ліву  руку  на  правий  кулак,  і  знов  торкнувся  губ.  Здається,  він  щось  думає,  але  який  хід  приймуть  його  думки  —  невідомо.Їх  хотілось  сказати  ще  багато  —  закидати  його  фактами,  питаннями,  навіть  відкрити  тему  смерті  і  сенсу  життя,  але  вона  розуміла,  що  так  їх  розмова  перетече  в  банальну  філософію  і  ніхто  не  зробить  жодних  висновків.  Це  немов  святковий  стіл  —  їжі  багатезно,  а  шлунку  користі  ніякої.  Вона  мовчки  чекала  на  відповідь.  Якщо  він  сам  не  захоче  зрозуміти,  вона  бессильна.  

-Не  люблю,  коли  мене  повчають.  
-Я  також.  
-Ми  схожі.  -  засміявся  він.  
-Хоч  в  дечому...  
-Ти  трохи  права,  але...  
-Що  тобі  втрачати?  Якщо  не  сподобається,  ти  завжди  можеш  врубити  свої  іграшки...

Дощ  скінчився,  Орест  проводжав  її  додому  промокшими  вулицями.  Калюжі  відзеркалювали  світ  вечірних  огнів,  немов  вони  розбились  на  шматочки  і  світили  знизу.  Пахло  дощем  і  дитинством,  або  першим  побаченням...  ці  відчуття  були  справжні...Він  вже  давно  не  відчував  нічого  подібного.  Якось  само  собою  його  рука  доторкнулась  її  руки.  Вона  забрала  руку.  
-Давай  домовимось  одразу—  ніякого  кохання.  
-Це  несвідомо.  Достатньо  вже  з  мене  кохань.
-Вірю,  але  про  всяк  випадок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447548
дата поступления 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Юліанка Бойчук

ніхто не знав його тайни… (проZа)

#2  

Він  прийшов  трохи  пізніше  від  неї.  Спізнився  на  побачення?  Чи  це  не  побачення,  а  просто  зустріч...  В  житті  інколи  стільки  незрозумілих  питань.  
-Вибач,  ти  вже  тут  довго?
-За  що  ти  вибачаєшся?  Це  ж  не  ділова  зустріч.
-Так,  але...Але  дівчата  зазвичай  нервують,  коли  до  них  запізнюєшся.  
-Аа.Он  ти  про  що.  Ти  міг  і  зовсім  не  приходити  —  це  ж  твоє  життя  і  твій  світ.  Яке  я  маю  право  на  те,  щоб  тебе  контролювати  і  диктувати,  що  робити?  Я  однаково  приходжу  сюди  майже  кожен  день.  
-Тобто  тобі  було  все  одно    -  прийду  я  чи  ні?
-Я  так  не  казала.  
-Навіть  не  спитаєш,  чому  я  запізнився?
-А  щось  серйозне?
-Та  ні,  просто  якось  не  подивився  на  час  і...
-Тому  я  і  не  ставлю  таких  питань  ніколи.  
-Тобто?
-Всі  відповіді  несуть  в  собі  щось  подібне  “збирався...забув...повертався...пробки...”.  Ці  розмови  не  приносять  абсолютно  ніякої    користі  і  взагалі  сенсу.  Пусте  втрачання  часу.  Так  можна  дійти  до  обговорювань  —  хто  о  котрій  снідав  і  якою  пастою  чистить  зуби.  Зараз  ти  тут,  треба  жити  теперішнім,  а  не  заражати  ці  хвилини  вірусом  минулої  втраченності.  
-Занадто  складно.
-Інколи  слова  все  тільки  ускладнюють.  Їх  придумали,  щоб  розуміти  одне  одного,  але  тепер  ми  отримуємо  лише  інформацію,  а  не  відчуття,  імпульси  душі.
-Філософія...

Надія  взяла  його  за  руку.

-Збираєшся  погадати  мені  по  руці?-  засміявся  він.  
-Я  не  вгадую,  я  читаю.  Я  навіть  не  думала,  що  все  так  погано.  
-Ворожки  завжди  кажуть  щось  типу  “ти  помреш  цього  року”.  -  знов  посміхнувся  він.
-Ти  не  смикнув  руки.  Навіть  імпульсу  не  було.  
-Я  мав  битися?
-Людина  завжди  якимось  чином  реагує  на  дотик,  тим  паче  незнайомої  людини.  Мав  бути,хоч  якийсь  імпульс.  А  тобі  ніби  все  одно.  В  мене  таке  враження,  ніби...  Не  знаю  як  пояснити,  ніби  тебе  немає...
-Здається,  твоя  філософія  трохи  діє.  -  знов  засміявся  він  і  м*яко  забрав  руку  і  відвернувся  у  бік.  
-Я  не  розкидуюсь  словами.  
-Ти  обіцяла  мене  лікувати  від  байдужжя,  але  тепер  зрозуміла,  що  я  хворий  безнадійно?
-Для  Надії  немає  нічого  безнадійного.  
-Оптимістично.  Але  хіба  Надія  —  це  не  просто  слово?  
-Звуки  імені  мають  своєрідну  енергетику.  Вони  залишають  слід  на  вдачі  людини...Я  хочу  тебе  з  деким  познайомити.
-Отак  просто  зараз?
-А  чого  ти  злякався,  тобі  ж  все  байдуже?  
-Я  не  злякався,  але  це  трохи...Втім...Дозволяю.  Можеш  знайомити.  
-Побігли,  ми  як  раз  встигнемо  на  он  той  трамвай,  що  виїхав  з-за  поворту.
-Що,  трамвай?  Я  не  збираюсь  їхати  трамваєм.  Давай  краще  я  візьму  авто,  тут  близько.  
-Ану  швидше,  як  не  встигнемо  на  цей  трамвай  —  підемо  пішки.  Принципово!  -  закричала  вона  і  побігла  вперед.
Вони  встигли  вскочити  у  трамвай  майже  на  останній  секунді.  Вона  так  щиро  раділа  цій  перемозі,  немов  дитина.  Він  не  зміг  не  засміятися,  дивлячись  на  неї.  
-Це  щасливий  трамвай.  -  прошепотіла  вона  йому.  
-Чому?  
-Дивись,  у  кондуктора  на  сидінні  кіт  спить.
-Велике  щастя  їхати  з  котом,  який  скрізь  гадить.  
-Ага,  величезне.  -  сказала  вона  з  посмішкою  і  подивилась  у  вікно.  
-Дайте  два  білетика.  -  звернувся  він  до  кондуктора.
-Навіщо  тобі  два?  Ти  ніби  не  займаєш  багато  місця.    -  відповіла  йому  вона  і  віддала  кондуктору  свою  гривню.  -  Нам  по  одному.
-Що  це  за  дурня?  Ти  навіщо  це  зробила?    -  він  навіть  образився  цій  дивній  поведінці.
-Просто  я  сама  хотіла  дати  тіточці  грошик.  -  закатала  вона  по-дитячому  губки.  
-З  ким  я  зв*язався.  -  плеснув  він  долонею  лоба.
-У    тебе  щасливий  білетик.  -  з  сяючою  посмішкою  сказала  вона.
-Можеш  забрати  його  собі.  
-Ні.  От  якщо  б  ти  купив  одразу  два  білетика  —  було  б  не  відомо  для  кого  він,  а  так  —  зрозуміло,  що  Всесвіт  дарує  тобі  знак.  
-Яка  радість.  
-Ти  маєш  його  з*їсти.  
-Що?
-Щасливі  білетики  треба  їсти.  
-Ти  здуріла,  так?  Я  не  буду  їсти  білет.  
-Тоді  я  з*їм.  
-Ти  зовсім  вже?  Ану  віддай.
-І  бажання  загадаю  за  тебе  сама.  Ти  не  віриш,  а  я  вірю.
-Я  не  вірю,  я    знаю.  
-Що  знаєш?  
-Що  до  нас  іде  контролер.  Запропонуєш  йому  зробити  тобі  ренген?
-Ваші  білети.
-Ми  загубили  один  білет,  але  я  заплачу  штраф  і...
-Наша  зупинка.  -  Майже  на  останній  секунді  Надя  смикнула  його  за  руку  і  вони  вистрибнули  з  трамваю.  
-Я  не  встиг  сплатити  штраф.  Негарно  вийшло...А  куди  іти?  Тут  же  немає  домівок...
-Так  до  нашої  зупинки  ще  хвилин  десять  було  їхати.  
-Нащо  ми    тоді  вийшли?
-А  ти  так  хотів  платити  штраф?
-Я  б  сплатив.  
-Ну  і  навіщо?  Прогулятися  трохи  нікому  не  завадить.  
-Ти  просто  вибух  якийсь...  Мені  тут  не  подобається.  Якось  сумно.  Саме  голе  поле,  нічого  цікавого.
-А  я  люблю  бувати  тут.  Можна  подумати  про  своє...  Тут  і  дихається  легше.  Світ,  немов  ренген  просвічує  кожну  твою  клітинку.  
-Куди  ми  йдемо?
-Побачиш.  Я  вчора  обіцяла  їй,  що  познайомлю  з  тобою.
-Але  ж  ти  сама  тільки  вчора  дізналася  про  мене.А  якщо  б    я  не  прийшов?
-Хм...Хто  останній,  той  ковбасятіна.  -крикнула  вона  і  побігла  вперед.  
-Ну  це  ще  ми  подивимось!  

Ніби  з  порожнечі  виросла  маленька  вуличка  з  чепурненькими  хатинками.  Небагато,  він  встиг  нарахувати  близька  десяти  дворів.  Вони  підійшли  до  залізних  воріт,  відкрили  калітку.  Зайшли    у  гарненький,  чистенький  дворик.  Ще  доцвітали  троянди,  рясніли  гортензії,  лобелії,  хризантеми,  айстри.  На  деревах  звисали  стиглі  яблука  і  груші.  Вибілена  хатка,  декілька  сарайчиків  і  літня  кухня,  на  якій  поралась  старенька  маленька  бабусі  у  теплім  халаті  з  високою  гулькою  на  голові.

-Мов  у  казку  потрапив.  -засміявся  він.  -як  бабусю  звуть?  
-Меланія.  -  шепотом  відповіла  Надя.  
-Добрий  день,  бабусю.  
-Доброго  дня,  онученько.  Хто  це  тут  з  тобою?
-Я  тобі  вчора  розказувала  про  цього  дивака.  Його  звати...-  і  повернувшись  до  нього  вона  підняла  бров,  немов  і  сама  здивувалась,  що  досі  не  знала  імені  свого  знайомого.  
-Орест.  Мене  звати  Орест.  Дуже  приємно,  пані  Меланія.  
-Який  гарний  хлопець.  Ну  проходьте,  я  напекла  яблучок  з  сирком  і  медом.  Чай  в  мене  найкращій  з  малинкою  і  молоком.
Весь  час    Меланія  розповідала  про  своє  дитинство  і  минуле  життя.  Ореста  здивувала  Надія.  Вона  так  уважно  слухала  свою  бабусю,  ніби  чула  ці  розповіді  вперше,  ставила  питання,  на  які  ніби  вже  знала  відповідь.  Тут  була  атмосфера  дивного  затишку  і  спокою.  Не  хотілось  нікуди  бігти,  а  все  сидіти  і  вести  вічні  розмови  про  життя.  

Вечоріло.  Їм  вже  був  час  іти.  

-А  ви  часом  не  знаєте  мою  онуку,  вона  також  живе  у  місті?
-Та  знаємо,  пані  Меланія.  Вона  завжди  вам  вітання  передає,  обіцяла  цього  тижня  провідати.  -  Відповіла  Надія.  
-Ну  спасибі  вам.  Заходьте  ще.  
-Обов*язково,  пані  Меланія.
-Хай  вас  Господь  береже,  Оресте.  

Вони  мовчки  йшли  вечірнім  полем.  Це  мовчання  тривало  декілька  хвилин.  Але  ці  хвилини  тягнулись  для  Ореста  вічністю.  Він  дивився  на  Надію,  а  вона  ніби  була  в  той  час  не  з  ним,  а  перебувала  десь  в  іншій  галактиці,  вже  летіла  до  котроїсь  з  зірочок,  що  нічка  запалювала  на  нічному  небі.

-Я  щось  не  дуже  зрозумів  кінець  нашої  розмови.  
-Моя  бабуся  хворіє  на  склероз.  
-Але  вона  такі  подробиці  згадувала  про  своє  життя!
-Я  не  знаю  чим  обумовлено  те,  що  вона  згадує.  Вона  практично  ніколи  нічого  не  розказує  про  вік,  коли  їй  було  більше  тридцяти.  Тому  дивно,  що  вона  взагалі  про  мене  пам*ятає.
-Але  спочатку  вона  тебе  впізнала.  
-Так  завжди.  Вона  вітається  з  онукою,  а  прощається  зі  сторонньою  людиною.  Ти  ж  бачив,  як  я  слухала  її  під  час  розмови.  
-Навіщо  це?  Хіба  це  не  втрачання  часу,  як  ти  кажеш?  
-Ні.  Бо  коли  людина  ділиться  з  іншою  своїм  минулим  —  це  не  обмін  інформацією,  це  обмін  душею.  Ти  бачив,  яка  вона  була  щаслива,  коли  ми  ставили  питання?  Коли  ти  цікавишся  минулим  людини  —  це  означає,  що  ти  приймаєш  її  душу.  Це  вище  слів...  Тепер  ти  розумієш,  чому  я  пообіцяла  її  познайомити  з  тобою?  Вона  все  одно  забула  ту  розмову,  але  в  той  момент,  вона  була  такою  радісною,  що  вона  —  настільки  важлива  людина,  що  до  неї  приходять.
-Тепер  розумію.  Але  хіба  забула?  Вона  зустрічала  нас  яблуками  з  чаєм.
-Вона  завжди  щось  готує,  незалежно  від  того,  прийде  хтось  чи  ні.  
-Нащо?
-Вона  каже,  що  їй  сумно  наодинці,  а  так  вона  показує  Богу,  що  до  неї  можна  привести  когось.  Я  знаю,  ти  скажеш,  що  це  дивно,  але  до  неї  часто  заходять  різні  люди.  Інколи  навіть  зовсім  незнайомі  туристи  стукають  саме  до  неї.  А  якщо  нікого  немає,  то  вона  сама  іде  пригощати  когось  з  сусідів.
-Раніше  я  думав,  що  зі  стариками  нема  про  що  балакати.  Вони  здавались  мені  непотрібними  людьми,  що  вже  віджили  своє.  Твоя  бабуся  напрочуд  жива,  живіша  від  мене  -це  точно.
-Орест  —  холодне  серце.  -  засміялась  Надійка.
-Орест...коли  ми  прощались,  вона  назвала  мене  по  імені!
-Для  мене  це  теж  загадка.  Вона  забуває  як  звуть  сусідку,  забуває  рідну  онуку,  а  тебе  запам*ятала.  Це  трошечки  диво.  Правда.  
-Я  —  особливий.  -  засвітився  Орест.
-Ще  б  пак.    -  розсміялась  Надія.  

Вони  їхали  в  старенькому  трамвайчику  і  мовчки  дивились  —  вона  у  вікно,  він  —  на  людей.  Йому  раптом  стало  цікаво,  а  чим  вони  всі  живуть?  Що  роблять  після  роботи?  У  що  вірять?  Про  що  мріють?  Про  що  думають,  коли  засинають.  Підійшла  кондуктор  і  він  згадав  денну  поїздку.  

-Яке  бажання  ти  загадала,  коли  з*їла  мій  білет?
-Не  можна  казати,  не  здійсниться!  
-Хоч  колись  я  про  нього  дізнаюсь?
-Коли  здійсниться,  тоді  й  дізнаєся.
-А  як  я  зрозумію,  що  це  воно?
-Це  ж  я  загадала  —  одразу  зрозумієш.  

...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447122
дата поступления 04.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Юліанка Бойчук

Ніхто не знав його тайни… (проза)

Ніхто  не  знав  його  тайни.  (ч.1)

Такий  самовпевнений,  такий  сміливий  і  гордий.  Він  не  боявся  нікого  в  цьому  житті.  Нікого  і  нічого,  окрім  одного...окрім  зими.  Зимою  він  нікуди  не  міг  подітися  від  себе.  Він  знав,  що  в  житті  немає  нічого  страшнішого  від  своїх  думок,  від  себе.  

І  Він  шукав  її  кожної  осені.  Він  шукав  її  особливу  і  неймовірну.  Таку,  про  яку  б  можна  було  сказати  “аналогів  у  світі  немає”.  Бажано,  щоб  все  було  при  ній  —красива,  розумна,  трохи  зухвала,  лиш  йому  покірна,  трохи  таємнича  і  звісно  ненабридлива.  Він  знаходив  її  кожної  осені.  Не  завжди  ідеальну,  але  завжди  знаходив.  Кожна  з  них  думала,  що  це  назавжди.  Кожна,  якої  не  була  б  вдачі,  втрачала  голову  і  звикала  до  нього.  І  тільки  він  знав,  що  все  скінчиться  з  приходом  весни.  Він  не  був  поганим,  не  був  жорстоким,  не  був  злим.  Він  і  справді  нічого  нікому  не  обіцяв.  І  сам  був  заручником  своїх  дурнуватих  принципів.  Ніхто  не  знав,  що  ще  в  юності  він  обіцяв  собі  ні  до  кого  не  прив*язуватись.  І  вже  багато  років  він  був  вірним  собі.  Так  він  почував  себе  впевненим,  так  йому  було  легше  і  спокійніше.  

Зазвичай,  він  дуже  чекав  на  весну,  бо  обраниці  ставали  дуже  спокійними  і  нецікавими  для  нього,  а  весна  немов  визвольняла  його  від  обов*язку  це  терпіти.  Кожного  разу  йому  ставало  настільки  нудно,  що  він  вже  і  сам  мав  сумніви  щодо  цих  пошуків.  

Але  з  нею...  З  останньою...Було  зовсім  не  так.  Чи  то  вже  серйозний  вік,  чи  то,  що  всі  друзі  оженились  і  мали  дітей,  а  він  один  все  так  само  холостякував,  чи  від  того,  що  дійсно  він  нарешті  зміг  покохати  і  зацікавитись  якоюсь  жінкою  насправді.  Він  боявся  весни,  мов  смерті.  Відраховував  дні.  Але  той  час,  що  хочеться  зупинити,  починає  бігти  ще  швидше.
Настав  березень.  Його  голова  вибухала  кожен  день  від  тих  думок.  

“  Але  ж  не  буває  нічого  вічного.  Колись  вона  захоче  від  мене  дитину,  захоче  стати  моєю  жінкою,  колись  і  вона  набридне  мені,  але  тоді  я  вже  не  зможу  кинути  її.  Тоді  я  просто  не  матиму  на  це  права.  А  може  навпаки,  вона  вирішить  викинути  мене,  мов  іграшку.  Я  ж  бо  так  і  не  зміг  збагнути  її.  Чи  зможу  я  перенести  зраду?  Як  же  мої  принципи...”

Третього  березня  він  просто  зник  з  її  життя.  Змінив  номер  і  ігнорував  повідомлення  у  соц  мережах.  Щоправда,  повідомлення  було  лише  одне.  Вона  виявилась  напрочуд  розумною  дівчинкою  і  не  діставала,  як  інші.  Не  бігала  за  ним.  Горда,  чи  що.  Спочатку  все  було,  як  завжди,  гулянки  з  друзями  до  ранку,  гонки  по  ночній  автостраді,  або  клуби,  алкоголь  —  він  встиг  скучити  за  цим  і  йому  знов  було  шалено  добре.  Але  недовго...  Кожну  хвилину,  коли  він  лишався  на  самоті,  рука  тягнулась  до  телефону.  Мозок  сам  придумував  виправдання,  сам  шукав  приводу  позвонити,  і  чорт  забирай,  згадував  кожну  хвилину,  коли  вони  були  разом,  кожну  рису  її  обличчя  і  все  сканував-сканував  натовп  людей,  щоб  знайти  її.  

Він  робив  абсурдні  речі  —  видалив  номер  з  телефону,  який  знав  напам*ять,  видалив  її  сторінку  з  друзів,  на  яку  заходив  анонімно  кожний  вечір  і  ранок,  видалив  всі  повідомлення  і  фотографії,  але  все  одно  згадував  кожне  її  слово  і  погляд.  Він  не  знав,  що  у  цих  діях  немає  сенсу,  поки  не  розберешся  зі  своєю  головою...  Просто  він  ще  ніколи  нікого  не  намагався  забути...Просто  не  вмів.  Настало  те,  чого  він  так  боявся,  в  його  серце  прийшла  зима.  Так-так,  надворі  вже  підходило  літо,  а  в  серці  —  люта  морозна  зима.  Тепер  вона  була  з  ним  незалежно  від  пори  року.  Він  вирішив  написати  їй.  Якусь  дурню,  чи  просто  “привіт”,  але  вона  вже  більше  двох  тижнів  не  світилась  “онлайн”.  Її  номер  виявся  “поза  зоною”...  І  тепер  він  просто  не  міг  знайти  собі  місця  —  здається,  що  з  ним  обходились  так  само,  як  і  він.  
 
Але  він  таки  знайшов  її.  Чи  може  не  він,  а  доля.  Бо  вони  зіткнулись  випадково,  в  натовпі.  Вона  посміхнулась  і  привіталась.  Йому  хотілось  просто  сховати  її  в  обіймах  від  всього  світу,    та  він  трохи  опустивши  очі  побачив,  як  її  руку  тримала  інша  рука.  Він  просто  не  помітив  його  одразу,  бо  бачив  одну  лиш  її...  Здається,  вона  і  справді  була  щаслива...  Світилась...

Пекельно  літо  не  принесло  нічого,  окрім  розпачу  і  безсилля.  Нещадне  сонце  висушило  всі  його  сподівання  і  мрії,  дні  пронеслись,  мов  блискавка  і  знов  підступала  осінь.  Він  обіцяв  собі,  що  як  тільки  життя  подарує  йому  кохання,  то  він  не  відпустить  своє  щастя  вже  ніколи.  І  не  ставитиме  експериментів,  не  дотримуватиметься  безглуздих  принципів.  Але  Вона  все  так  само  посміхалась  світу  з  нових  фотографій  в  обіймах  того,  хто  не  відпустив  її.  І  він  кожного  разу  обіцяв,  що  більше  не  дивитиметься  ті  фото,  але  все  одно  відкривав...  Немов  отримував  насолоду,  від  того,  що  краяв  собі  серце.  Кохання  з  ненавистю  так  схожі.  І  цей  біль  він  вже  настільки  ж  кохав,  наскільки  і  ненавидів  раніше.  Він  заполонив  усю  його  свідомість.  Але  щось  мало  залишитись.  Якась  крихітна...

-Надія.  
-Що?
-Вам  не  вистачає  надії.  
-Не  розумію.  
-Ви  дуже  сумний  і  знетомлений.  Чи  це  все  осінь?  
-Це  все  осінь.  -  повторив  він  відлунням  слів  цієї  дивної  дівчини,  що  підсіла  до  нього  в  парку.  
-А  я  люблю  її.  Вона  така  неповторна.  Хочеться  просто  вистрибнути  з  цього  тіла  і  літати,  літати.  Знаєте,  мені  так  жаль  птахів,  що  відлітають  у  теплі  країни.  
-Чому?  -  з  байдужістю    запитав  він,  дивлячись  десь  собі  під  ноги.  
-Вони  не  зможуть  відчути  цей  особливий  дух  осені.  Її  запах,  колір,  смак.  
-Вони  не  багато  втрачають.  Якщо  вже  мріяти,  то  я  теж  десь  полетів  би.  Подалі  звідси.
-Від  себе  не  влетиш.
-Це  правда.  Але  я  зараз  про  осінь.  Не  люблю  її.  Втім,  я  здається,  взгалалі  нічого  не  люблю.
-Звісно,  хіба  можна  полюбити  те,  чого  не  бачиш,  не  чуєш,  не  відчуваєш?  
-Я,  по-  вашому  інвалід,  чи  що?  Я  не  сліпий,  в  мене  відмінний  слух,  хоч  я  і  не  розумію,  до  чого  тут  він...  мені  все  одно  до  того,  от  і  все.
-Фізично  ви  здоровий.  Але  є  духовна  інвалідність.  Вона  зветься  байдужістю.  Це  найстрашніша  хвороба...
 Він  з  цікавістю  підняв  очі.  Вона  здалась  йому  жінкою  без  віку.  Ніколи  не  знаєш  скільки  їм  дати  —  чи  то  трохи  більше  двадцяти,  чи  трохи  менше  п*ятидесяти.  Вона  була  просто  жінкою  —  майже  без  макіяжу,  хвилястим  золотистим  волоссям,  ямочкою  на  підборідді,  і  на  щоках,  щирою  посмішкою  і  напрочуд  дивним  світлим  обличчям.  “Це  так  важко  пояснити  словами,  але  вона  ніби  випромінює  світло  очима”  -  спало  йому  на  думку.  “Занадто  розумна  і  показно  добренька”  -  пронеслось  слідом.  
-Цікаво...  Чим  від  неї  лікують?  Може  любов*ю?  -  він  вклав  у  цю  фразу  стільки  горечі  і  сарказму,  скільки  тільки  могло  вмістити  це  просте  слово  “любов”.  
-Ні,  що  ви!  Це  ж  так  само,  як  сказати  хворому  -  “лікуйся  здоров*ям”.  -  він  був  здивований.  Раніше  йому  тільки  дорікали  в  тому,  що  він  нікого  не  любить,  а  тепер,  здається,  навіть  розуміли.  
-То  чим  же  тоді  це  лікується?  
-А  погодься  з  тим,  що  тобі  і  справді  не  вистачаєте  надії?Тоді  скажу.  
-В  мене  немає  ніякої  надії.  Кажи  вже.  
-Тепер  є.  Вибач,  мені  вже  час.    Давай  завтра  по  обідні.  На  цьому  ж  місці.
-Як  хоч  звати  тебе?
-Надія.  -  сказала  вона  і  дзінко  розсміялась.    

...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446853
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 06.09.2013


Салтан Николай

Люблю я сум під час дощу

[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю  я  сум  під  час  дощу,
Під  гул  дерев  в  поривах  вітру,
Люблю  у  небі  нічний  шум
І  спів  птахів  вже  трохи  тлінний.

Тому  що  осінь  за  вікном
І  журавлі  летять  у  вирій,
І  я  гортаю  той  альбом,
Де  збереглись  останні  миті.

Сумую  я  під  гул  дротів,
Що  вітер  рве  з  усеї  сили.
Сумую  я  …,  але  хотів,
Щоб  ми  були  лише  щасливі.  

Та  не  вернути  час  назад,
Хоч  і  не  раз  того  хотіли.
Роки  життя,  як  листопад  -
Вмирають  зірвані  вже  квіти.

Це  розумієм  кожен  раз,
Коли  на  дворі  править  осінь,
Коли  життя  дає  аванс,
Але  цінити  ми  не  в  змозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата поступления 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013


*Adam & Eve*

Письмо

[color="#544399"][i][b]Пишу  письмо,  который  день,  
Но  нужных  слов  не  нахожу.
И  небо  хмурое,  как  тень,
И  не  от  холода  дрожу…

Не  знаю,  что  тебе  сказать,
А  к  горлу  подступает  ком,
Но  не  могу,  же  я  молчать,
Душа  покрыта    серым  мхом.

Да!  Напишу:  как  я  люблю,
Что  без  тебя  вновь  в  тупике!
Но  об  одном  сейчас  молю:  
Не  дай  стечь  жизни  по  руке!

Часы  и  сердце  бьются  в  такт,
Они  все  знают  обо  мне.
Готовит  мозг  новый  теракт
И  расслабляется  в  вине…

Дым  обнимает  потолок
И  время  движется  к  утру,
Опять,  сгоревших  чувств,  поток,  
Поймает  ветер  на  лету…[/b]
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446813
дата поступления 02.09.2013
дата закладки 03.09.2013


*Adam & Eve*

Одни

[b]Мы  как  одни  в  этом  огромном  мире,
Стеной,  сплошной,  закрылись  из  дождя...
И  лишь  вдвоем  в  прямом,  пустом  эфире
Свои  чувства  вещаем,  день  о  то  дня.

Снова  одиноко  в  нашей  квартире,
Стираются  грани  забытого  сна.
Душа  под  прицелом  в  жизненном  тире.
Опять  убиваешь  и  сводишь  с  ума.

Прикасаясь    к  тебе  мысленным  взором,  
По  телу  проходит  знакомая  дрожь.
А  сердце  и  разум  заняты  спором:
Поверить,  иль  нет,  в  твою  сладкую  ложь.

И  знаю,  что  буду  вновь  тебе  верить,  
Мне  нравится  слепо  идти  за  тобой.
Любовь  мою  уж,  ни  чем,  не  измерить.
И  ради  нее,  брошусь  в  адский  я  бой.

Даже  в  бою  том,  погибнуть  не  страшно.  
Ты  слышишь  стук  сердца?  Он  лишь  для  тебя!
А  наши  мечты  и  все,  что  так  важно,
Закроем  от  всех  мы  стеной  из  дождя.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445895
дата поступления 28.08.2013
дата закладки 03.09.2013


*Adam & Eve*

Запитання

[b]Хто  ж  знає:  де  рай,  а  де  пекло?
Де  правда  та  грішна,  а  де  свята?
А  на  душі  вже  геть  не  тепло,
Немає  нам  до  світла  вороття.

Інь  та  Янь  в  думках  переплелись,
Повсюди  янголи  та  демони.  
Знов  два  полюси  в  один  злились.
І  не  узнати  нині,  де  вони.

Може  не  має  пекла  й  раю  
І  не  присутній  сенс  в  цьому  житті?  
З  народження  до  смерті  -  краю,
Часом  живемо,  як  у  забутті.

Та  сонце  все  ж  на  небі  сяє
І  віру  в  краще  променем  несе.  
Й  жити  совість  допомагає,
 І  надія  є,  що  збагнемо  все.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446311
дата поступления 30.08.2013
дата закладки 03.09.2013


archic

Особенный крой…

Расплакались  листья    под  тенью    гранита,
Найдя  свой  последний  приют.
А    солнце  холодное  будто  софитом  ,
В  глаза,  что  давно  не  поют.

Смеются?  Но  где-то  в  душе  незаметно,
Не  верится  в  осень,  опять,
Приходит  нежданно,  уныния  тщетны,
И  не  повернуть  время  вспять.

Как  будто  бы  треск  от  винила  и  холод,
По  нежным  и  терпким  губам,
Сентябрь  не  нов  но,  по  прежнему,  молод,
Как    давний    невидимый  шрам.

Все  будет.  И  проще  ловить  очертанья,
Прекрасной  поры  наугад,
Сказать  бы,  но  сдавит  у  самой  гортани,
Слова    как  дожди  ,невпопад.

Уснет  в  позолоте  цветная  природа.
Настанет  тревожный  покой.
Немного  печали  до  нового  года,
Осенний  особенный  крой…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444443
дата поступления 20.08.2013
дата закладки 28.08.2013


Спайдер

Піксіль душі

В  момент  цей  14:37  неділі  мого  законного  вихідного  01.06.2013  на  цьому  сайті  66  чоловік,  з  яких  9  прихованих.  Здебільшого  прихованих  я  не  читаю  і  тих  що  викладують  в  стовпчику  з  правої  сторони  теж,  я  читаю  тих,  хто  є,  якщо  встигаю.  Тобто  тих  хто  в  лівому  стовбчику  неприховані.  Деякі  з  них  досить  швидко  викладують  вірші  і  йдуть  гуляти  чекаючи  через  певний  проміжок  часу  відгуків.  Творів  багато,  відгуків  ще  більше.  Чим  краще  ти  себе  пролекрамуєш  тим  більше  людей  тебе  прочитає.  Чим  більше  ти  відпишеш  коментарів,  тим  більше  людей  примусиш  відчути  себе  потрібними  автору(  потрібними  звучить  надто  жорстоко,  краще  скажем:  автор  сприймає  аудиторію  авторів).  Запутано  та  нескладно.  Я  твердо  впевнений,  що  вірші  Шевченка,  Пчілки  чи  Франка,  проза  Мирного,  Барки  і  твердь  навіть  зарубіжних  авторів,  без  свого  тяжкого  авторитету,  були  б  сприйняті  з  заздрісною  ворожістю.  Ні  не  тою  "я  теуб'ю",  а  "я  зможу  краще".  Серед  авторів  є  цілком  цікаві  особистості,  деякі  лише  починають  свій  шлях,  інші-  старожили  у  яких  в  запасі  по  кілька  акаунтів  для  підтримання  авторитету(або  просто  побачити,  як  їх  читатимуть  без  тяжко  набутого,  майже  брендового,  ніку).
 Я  пишу  просто  і  відразу.  Мій  текст  вилавається  прямо  з  думок,  це  не  натхнення.  Це  не  супер-пупер.  Непродумані  слова,  і  на  скільки  правдиві  вирішувати  вам,  але  звернімо  увагу  на  прихованих.  Ховаються  лише  ті  хто  бояться.  Бояться,  щоб  їх  спіймали  на  брехні,  зловили  на  ледарстві  і  цілком  можливо  тікають  від  своїх  сутинерів.
 Я  не  вірю  в  існувння  душі,  як  душі.  Для  мене  душа-  це  пам"ять,  спогади,  думки  і  почуття  спровоковані  останніми.  Те  що  зникає  і  лишається.  Це  нескладно,  але  з  церковним  фанатизмом,  який  так  оберігає  душу,  вам  не  зрозуміти,  як  із  атеїстичними  поглядами  Геракла.
 Якщо  душа  є  то  вона  повинна  бути,  все  що  є  матеріальне.  Як  пояснити  туземцю,  що  струм  тече  по  дроту  і  що  неможна  сувати  в  розетку  пальці?  Просто,  сказати:"Табу"-  неможна.  Струм  цілком  матеріальний.
 Уявіть  душу  матрицею,  дисплеєм.  Де  кожен  піксель-  це  частинка  душі  з  іншого  життя.  Можливо  іншого  минулого.  Душа  цілісна,  поки  пікселі  не  биті.  Але  душа  не  монітор...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428749
дата поступления 01.06.2013
дата закладки 28.08.2013


БрЮнЕтОчКа

Душа…

А  у  меня  сейчас
душевный  карантин…
Устала  я  от  подлости
и  боли,
от  безразличных  к
горю  спин,
от  тех,  кто
посильней…  да  на
мозоли…
А  у  меня  там
санитарный…  год
и  закоулков
генеральная  уборка…
Проходим  мимо,
любопытствующий
народ,
пока  ту  рану  не
затянет  коркой…
Туда  сейчас  всем
посторонним  вход
закрыт,  забит,  завален
всем,  чем  можно…
И  даже  тем  «героям,
что  в  обход»,
прорваться  с  тыла
будет  очень  сложно…
Там  на  сегодня  нет
свободных  мест
для  «диарейных»  и
«верблюдных»  тоже
и  тех,  кто  небольшой
свой  крест
спихнуть  другим
старается…  Но  всё  же,
пройдёт  когда-нибудь
тот  карантинный
срок…
Для  не  предавших,
верных  мне  друзей,
для  тех,  кто  так
любил,  дождаться
смог,
устрою  день  открытых
я  дверей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443425
дата поступления 15.08.2013
дата закладки 23.08.2013


Любов Ігнатова

О, як мені тебе не вистачає …

О,  як  мені  тебе  не  вистачає!  ..
Якби  ти  знав,  то  б,  мабуть,  прилетів
Із  інших  міст  ...із  всесвіту  окраïн...
Хоча  б  цілунком  вранішніх  вітрів  ...

Я  так  бажаю  доторкнутись  знову
Теплом  долонь  до  рідноï  щоки  ...
А  хочеш,  заспіваю  колискову,
Пущу  до  тебе  хвилями  ріки?  ..

А  ти,  десь  там,  у  зародку  галактик,
Ïï  почуєш  серцем  ...І  душа,
Згорнувши  тіло  у  маленький  клаптик,
Зіп'Є  її  з  Ведмедиці  -Ковша  ...

І  ти  прийдеш  ...  Із  ранку  ...Може  й  зночі  ...
А  може  ...Але  ти  -прийдеш!!!  
І  прошепочеш  пелюстково  :"Хочу  "...
І  моï  губи  знову  віднайдеш...

...О,як  же  я  сумую  за  тобою!  ..
Вже  виплакала  цілий  зорепад  ...
І  дозріває  тихою  журбою
Моïх  очей  солодкий  виноград  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата поступления 12.08.2013
дата закладки 20.08.2013


Любов Ігнатова

Солодкий вірш …

Солодкий  ранок  з  присмаком  ванілі
І  з  ароматом  кави  з  молоком
Розлився  млосно  у  моєму  тілі,
І  ловить  сонце  шОвковим  силком  ...

Солодкий  вітер  з  присмаком  сливОвим
Цілує  ніжно  шию  і  вуста  ;
Шепоче  тихо  листячком  вербовим,
Що  рання  осінь  грИбом  пророста  ...

Солодке  небо  у  хмаркАх  зефірних
Згортає  сни  у  райдужний  сувій,
Збирає  роси  із  троянд  манірних,
Щоб  виткать  крила  полохливих  мрій  ...

Солодкий  ти,  після  п'янкоï  ночі,
Ще  сповнений  бажання  і  тепла,
Мене  легеньким  дотиком  лоскочеш
Солодкого  кохання  -джерела  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата поступления 15.08.2013
дата закладки 20.08.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.08.2013


Шон Маклех

Камінь-вістун

«Клянусь  тим,  чим  клянеться  мій  народ,  
 не  гідно  воїну  вертатись  живим,  
   кинувши  на  погибель  свого  короля.»
           (Скела  «Руйнування  Дому  Да  Дерга»)

Ти  знаєш  –  я  згадав:  у  Дубліні  дощить.
Так  сумно,  коли  літо  верховодить
Всі  ті  ж  краплини.  І  життя,  як  мить
Посеред  міста.  Червень  котить
По  небу  хмари,  а  пастух  мовчить:
Той  –  в  біле  вбраний.  Сивочолий,
Що  від  нудьги  цей  острів  траворунний
Засіяв  міфами.  Колючками  пісень.
Бо  недарма  оцей  мокряк  понурий
Землі  друїдів  провіщає  день  –  
Отой,  що  справжній.  Із  роси  й  туману*
Я  книгу  склав  в  зелене  вбрану.
І  позабув  на  мить,  що  кожен  пагорб  тут
Чиясь  могила.  Кожен  камінь  чкрут,
Вістун,  який  пророчить  неминуче.
А  я  собі  на  вересовій  кручі  
Ірландії-вдови  із  вітром  розмовляв,
Ім’я  безсмертне  Конайре**  назвав.

Примітки:
*    -  Насправді  з  роси  й  туману  у  нас  в  Ірландії  складають  пісні.  

**  -  Конайре  Мор  мак  Месс  Буахалла.  Скільки  стоять  зелені  пагорби  в  Ірландії  стільки  будуть  пам’ятати  про  нього…

***  -  Калідаса  писав  колись  «Хмара-вістун»,  але  в  нас  в  Ірландії  був  колись  камінь-вістун.  Був.  А  де  він  зник  –  ніхто  й  не  знає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата поступления 15.06.2013
дата закладки 17.08.2013


Салтан Николай

Не целуй ты солнце губ…

[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу  тебя  я,  дождь,
Ну  не  падай  милой  на  ресницы,
С  глаз  ее  пусть  лучше  ложь
На  моих  останется  страницах.

Не  целуй  ты,  солнце,  губ,
Еще  я  тайком  не  насладился,
Может,  молод,  даже  глуп
Я  как  ветер  на  руки  б  ложился.

Не  печаль  мою  тоску,
Вечер  тихий,  памятью  вчерашней,
Мне  осталось  жить  к  утру,
Как  и  листьям  осени  опавшей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата поступления 13.08.2013
дата закладки 17.08.2013


Alex-dr_7(tericon)

Та тільки страждає ця щирість в очах

В  душі  двері  навстіж,  та  вогник  в  очах,
Є  місце  для  авантюризму,
Шукається  щастя,  втрачається  час  -  
це  наслідки  від  романтизму.
А  мрій  так  багато,  мов  янголів  в  снах,
Так  хочеться  жити  й  радіти...
Та  тільки  страждає  ця  щирість  в  очах  -
відвертість  в  жорстокому  світі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439681
дата поступления 26.07.2013
дата закладки 31.07.2013


Юліанка Бойчук

Разговор с Луной…

[img]http://cs308521.userapi.com/v308521394/3aa4/pVQ7tFNXmhY.jpg[/img]Луна  сегодня  просто  безупречна,
Так  вычурно  и  тонко  холодна.
И  в  платьице  роскошном  белоснежном,
Спадает  светом  белая  фота.  

Я  оторваться  не  смогла,  нет  силы.
Стою,  заворожённая,  гляжу…
Ах,  до  чего  ж  ты  всё-таки  красива!  
-  Родная,  я  ведь  замуж  выхожу!

Сверчки  вон,  слышишь,  наши  музыканты,
Марш  Мендельсона  исполнять  взялись,
А  ветер  темп  настраивал  анданте*,
Чтоб  в  первом  танце  с  музыкой  слились…

И  звёзды,  видишь,  ярко  как  сияют...
Да  лучше  фейерверков  и  цветов!
А  млечный  путь  рассыпался  до  края,
Как  лепестки  роз,  лилий,  васильков.

Послушай,  сколько  лет  тебя  я  знаю!
Ты  вечно  одинокою  была…
С  тобой  мы  это  часто  обсуждали,
На  небе  ты,  я  сидя  у  окна.  

Да…я  его  ждала  тысячелетья,
И  верою  своей  лечила  вновь
Не  только  наши  раны  и  увечья.
Я  миллиардам  отдала  любовь.  

-  И  кто  же  он?  Метеорит  ли  ветер?
А  может  дождь  иль  молнии  разряд?
И  как  тебя  он  раньше  не  заметил?...
-  Он  появился  пару  лет  назад.

Он  знаешь,  на  меня  совсем  не  воет.
Он  первый  волк  –  не  воет  на  Луну.  
Во  взгляде  его  что-то  вековое,
Что  не  подвластно  моему  уму.  

-Влюбилась  в  волка?  Ты  совсем  смешная?
-Да  посмотри,  как  смотрит  на  меня!
Он  не  скулит,  он  просто  понимает.  
Я  им  уже  давно  вдохновлена.

И  глядя  в  воды  ручейка  лесного  
Он  отражение  её  хотел  словить…
Она  ему  смеялась  очень  звонко.
Ей  только  с  ним  не  хочется  грустить.  

А  ветра  всё  мелодия  играла,
Я  с  ликованием  брела  домой.
На  небе  снова  звёздочка  упала,  
Луна  кричит:  «лови  букетик  мой!»  

анданте  -  умеренно  медленный  темп  в  музыке.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440281
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Dyed Fox

Ескіз. Полонина Заєць

Липневий  полудень.  По  глибокому  озеру  неба  швидко  пливуть  стада  пухких  овець-хмар.  За  ними  раз  по  раз  ховається  палюче  сонце.  Воно  сліпить  очі,  тому  мені  доводиться  одягнути  сонцезахисні  окуляри.  Крізь  них  без  остраху  дивлюсь  на  білий  диск,  що  сховався  за  згустком  пари.  Та  раптом  хмарка  зрадливо  тікає  і  тепер  мені  доводиться  стулити  повіки.  
Зосереджуюсь  на  відчуттях.  Полонинська  трава  коле  спину.  Вітер  шурхотить  нею,  шмигає  поміж  смерек,  на  що  ті  відгукуються  невдоволеним  шелестом.  Коники-стрибунці  завзято  тріщать  зі  всіх  сторін.  Часом  чути  набридливе  дзижчання  мармеладних  мух,  які  люблять  зависати  в  повітрі  прямо  перед  носом.  Гаряче  проміння  нестерпно  пече.
Нарешті  світило  ховається  знову  і  я  можу  роздивитись  все  довкола.  Праворуч,  на  краю  полонини,  виструнчились  височенні  смереки,  ховаючи  за  собою  Чорногóру*.  За  метр  від  мене  простягається  ґрунтова  дорога  з  колією  від  квадроциклів  прикордонників,  яка  зробилась  під  час  дощів.  А  ліворуч  красуються  Мармарóси**.  Вони  манять  крутістю  вершин,  таємничістю.  Їх  схили  вкриті  лісом  і  темними  кущами  àфенів****,  тому  здаються  чорним,  особливо  у  порівнянні  з  смарагдовою  Чорногорою.  Та  найбільше  притягує  погляд  окраса  всього  масиву,  його  найвеличніша  вершина  -  Попівàн****.  Його  грізний  вигляд  викликає  дике  захоплення  і,  невідомо  чому,  тремтіння  ніг.  Сонце  ніби  спеціально  не  освітлює  його,  додаючи  страхітливого  вигляду.
Мою  увагу  привертає  калатання  дзвоників.  Мабуть  це  бредуть  ті  ялівки*****,  яких  я  бачила  за  кількадесят  метрів  від  полонини.  Та  коли  звук  посилюється,  я  розумію,  що  дзвоники  більше  схожі  на  овечі  –  вищі  тембром.  За  кілька  хвилин  я  помічаю  джерело  звуку  і  дивуюсь  від  несподіванки.  З-поміж  дерев  виїжджає  юнак  на  гнідому  конику,  на  шиї  якого  вчеплене  брязкальце******.  До  сідла  приторочено  кілька  мішків,  тож  коник  йде  повільною  ступою.
--    Слава  Йсу!  –  гукаю  юнакові,  коли  той  проїжджає  повз  мене.
--    Навіки  слава!  –  відповідає  той  посміхаючись  (бо  не  часто  побачиш  дівчат,  що  лежать  собі  на  полонині)  і  прямує  далі,  де  дорога  ховається  в  лісі.
Поки  проміння  не  пробивається  крізь  хмари,  вітер  спритно  пірнає  своїми  холодними  руками  мені  під  сорочку,  змушуючи  шкіру  вкритись  сиротами.  Я  ще  раз  кидаю  погляд  на  масивну  тушу  Попівана,  підводжусь,  одягаю  наплічник  і  направляюсь  туди,  де  хвилину  тому  зникла  постать  вершника.

28  липня  2013  р.

*найвищий  гірський  масив  Українських  Карпат.  Розташований  на  схід  від  Полонинського  Бескиду.
**гірський  масив  у  Східних  Карпатах.
***Áфени  -  чорниці
****Попіван  (Піп  Іван  Мармаро́ський)  —  гора  в  Українських  Карпатах,  одна  з  вершин  Гуцульських  Альп  (частина  Мармароського  гірського  масиву).  Розташована  в  Рахівському  районі  Закарпатської  області,  на  кордоні  України  і  Румунії.  
*****корови,  у  яких  ще  не  було  приплоду.
******елемент  кінської  збруї.  Линва  з  дзвониками  і  бубонцями  різної  величини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440097
дата поступления 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Marisong

Ця пісня грала не для нас

Ця  пісня  грала  не  для  нас,
Та  ми  ішли  по  лезу  бритви,
Такий  у  нас  був  декаданс  -
Ламати  всі  стереотипи
Й  не  відступати  з  поля  битви.

Пліч-о-пліч  ми  проти  усіх
Ставали  битись,  мов  герої.
У  нас  один  був  оберіг  -
Одна  на  двох  любов  -  це  зброя!
І  ми  взял́и  її  з  собою.

Ми  всім  пішли  наперекір,
На  свій  мотив  зіграли  долю.
Й  лягла  та  пісня  на  папір,
Яка  писалася  війною,
Тепер  звучить  для  нас  з  тобою.

                                                         
                                                                                                                   //29.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440141
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

листи V самотності

"Навіть  така  дрібниця,  як  помах  крила  метелика,  може,  зрештою,  стати  причиною  тайфуну  на  іншому  кінці  світу."

Вона.

Привіт,  щоденничок  ...

Як  же  так  сталося,  що  в  моєму  житті  єдиним  співрозмовником  став  ти?  Я  повірила  в  любов  абсолютно  марно.  Писала  всі  ці  дурні  листи,  цьому  уявному  Йому  ...  Яка  ж  я  була  дурна!  Я  зовсім  одна  в  цьому  світі.  Я  розумію,  що  кожна  людина  в  сутності  назавжди  залишиться  самотньою,  страшно,  що  я  стала  боятися  цієї  самотності.  Я  не  знаю,  що  зі  мною  відбувається,  для  мене  стали  болісними  хвилини  наодинці  з  собою.  Хіба  любов  така?  Навіщо  вона  поневолила  мене?  Я  думала,  що  закохана  людина  згортає  гори,  літає  в  небесах,  дарує  людям  радість  і  щастя,  а  в  результаті  -  отримала  океани  сліз,  тортурні  хвилини  очікування,  привиди  у  вигляді  страхів,  що  він  зникне  з  мого  життя,  що  втрачу  його  назавжди  ...

Я  стала  більше  спати  ...  я  дуже  багато  сплю,  аби  не  думати.  Весь  тиждень  я  чекаю  вихідних,  щоб  зустрітися  з  Ним  ...  По  буднях  я  мовби  й  не  живу  зовсім,  а  перебуваю  в  якомусь  коконі  очікування  цього  самого  життя.  А  життя  це  триває  немов  політ  метелика  -  красиво,  але  дуже  мало.  Лічені  рівно  три  години  -  пролітають  секундами,  але  він  ніколи  не  затримується  більше  покладеного.  Він  каже,  що  весь  час  у  нього  розраховано.  І  називає  мене  дурним  дитям,  коли  я  кажу,  що  життя  вимірюється  в  емоціях,  а  не  у  годинах.

Пройшов  лише  місяць,  а  у  мене  геть  пропав  інтерес  до  життя,  адже  раніше  у  мене  було  стільки  питань,  стільки  захоплень,  а  зараз  -  ні.  Я  знайшла  Його,  але  втратила  себе.  Я  знаю,  що  йому  подобається  футбол,  що  він  вболіває  за  «Манчестер»  і  ніколи  не  пропускає  жодного  матчу,  його  улюблені  фільми  -  «Містер  Ніхто»,  «Сім  самураїв»,  «Адреналін»  -  я  їх  переглянула  кілька  разів,  щоб  краще  зрозуміти  його,  він  є  затятим  шанувальником  фотографії  Анселя  Адамса,  а  також  мистецтва  в  цілому  -  сюрреалізму  зокрема.  Коли  він  привів  мене  на  виставку  сучасних  витворів  цього  дива  в  стилі  хоррор,  якщо  чесно,  мене  мало  не  знудило  від  цих  картин.  Я  розумію,  що  в  багатьох  з  них  багато  сенсу,  але  було  стільки  гидоти,  що  хотілося  просто  бігти  звідти  ...  Йому  я  звичайно  ж  нічого  не  сказала,  адже  він  так  захоплюється  неординарністю  цих  художників  ...

 Вранці  він  незмінно  виходить  на  пробіжку,  і  чотири  рази  на  тиждень  відвідує  спортзал.  Він  ненавидить,  коли  незнайома  людина  намагається  до  нього  доторкнутися,  коли  чай  в  чашці  не  доливають  до  самих  країв,  перебирати  документи  і  розкладати  їх  по  папках,  зате  терпіти  не  може,  коли  у  когось  бардак  на  робочому  столі  комп'ютера  або  флешці,  гучні  розмови  в  автобусі,  фісташкове  морозиво.  Він  не  засинає  без  ковдри,  в  9  вечора  він  відключає  телефон  -  і  стверджує,  що  будь-яка  справа  почекає  до  5  ранку.  Я  колись  запитала:  «А  якщо  нещасний  випадок  або  пожежа?»,  А  він  як  завжди  впевнено  відповів:  «Давай  об'єктивно.  Я  -  лікар?  Ні.  Пожежник?  Ні.  Так  чим  я  зможу  допомогти?  ».  Будь-яку  іншу  людину  я  перестала  б  поважати  після  таких  слів,  а  послухавши  його  -  задумалася,  адже  все-таки  в  чомусь  він  правий.

Я  кожен  день  тільки  й  роблю,  що  заучую  його  звички  та  уподобання  від  і  до.  А  що  я  знаю  про  себе?  Що  я  люблю?  Я  зовсім  все  розгубила  і  забула  ...  Хто  я?  Навіщо?  Є  просто  Він  і  якась  подоба  його  тіні  ...  Але  найстрашніше  не  це  ...  сьогодні  перша  маленька  трагедія.  Сьогодні  субота,  а  я  навіть  не  можу  вийти  зі  свого  маленького  кокона  ...  Я  немов  відродження  чекала  його  приїзду,  а  він  скинув  коротку  смс  -  «Вибач,  мала,  справи.  Побачимося  на  наступних  вихідних.  »Перше  бажання  -  розбити  телефон,  перша  емоція  -  лють  і  відчай,  потім  думки  -  від  з'їсти  цілком  торт  до  напитися  і  відправитися  з  подружками  в  клуб  ...

 Але  хандра  перемогла.  Втупившись  в  одну  точку  я  просиділа  близько  півгодини.  А  потім  пішла  в  парк  ...  Природа  заспокоює  мене  куди  краще,  ніж  солодощі  та  алкоголь  ...  та  й  без  неприємних  наслідків.  Я  йшла  і  не  бачила  ні  людей,  ні  машин,  нічого  навколо  ...  просто  якесь  спустошене  я  з  очима,  не  виражають  абсолютно  нічого  ...

Допленталася  до  якогось  дерева  ...  і  ось  пишу  ...  тобі  ...  кому  мені  ще  писати  ..
Все-таки,  напевно,  варто  подзвонити  подрузі.  Кажуть,  коли  у  тебе  депресія,  самотність  -  не  найкращий  друг  ...


Він.


Я  досі  вірю  в  тебе...  Хоча,  напевно,  даремно.  Варто  було  залишатися  таким  же  циніком,  як  і  раніше  і  не  думати  про  якісь  дива.  

Я  відчуваю  тільки  зпустошеність,  якої  раніше  не  було...  Я  не  придумав,  правда...  таке  враження,  що  ніби  ти  покинула  мене...  покинула,  так  і  не  зустрівши..

Любов  -  отрута  ...

А  й  справді  так  ...  Коли  часто  говорять  «люблю»,  а  після  ця  людина  з  твого  життя  зникає  -  спробуй  вирвати  це  з  себе  ...  Спробуй  жити  далі.  Без  цього  «люблю».  Ні,  жити-то  можна  ...  Але  як  воно  -  так  жити?  Коли  здається,  що  тебе  в  будь-яку  мить  розірве  зсередини  ...  Коли  хочеться  впасти  на  коліна  посеред  вулиці  -  і  кричати  ...  Від  болю.  Від  відчаю.  Від  любові.

Але  як  і  будь-яка  отрута,  малими  дозами  любов  корисна  ...  Адже  якщо  ти  не  чуєш  «люблю»  ніколи  -  в  цьому  теж  нічого  хорошого  немає.  Ти  не  говорила  ніколи  ...  Але  я  вигадав  твоє  люблю,  і  тому  тільки  я  винен  у  тому,  що  зараз  зі  мною  коїться  ...

Ні,  я  не  думаю  про  тебе  завжди  і  скрізь.  У  мене  повно  інших  думок  ...  Але  варто  лише  згадати  ...  На  щастя,  я  згадую  все  рідше.  І  я  розумію,  чому  ти  обрала  саме  такий  спосіб  відшити  мене  ...  Повне,  незаперечне  ігнорування.  Найбільш  болісно.  Найбільш  швидко.  Ти  так  думаєш  ...  Може,  якби  я  не  розумів  мотиву,  то  це  і  подіяло  б  ...  Але  нажаль  ...

Ну  да  ладно,  досить  ниття.  Ти  не  моя.  Точка.  І  ніколи  нею  не  будеш.  Я,  мабуть,  і  сам  не  правий  у  своїй  кілька  дитячій  упертості,  все  ще  чіпляючись  за  почуття  ...  Але  я  не  можу  інакше.

 Жити  -  так  з  усіма  злетами  і  падіннями,  любити  -  так  відчайдушно  ...  Приблизно  так.  Я  не  можу  просто  так  забути.  Не  можу  просто  піти  і  знайти  іншу.  Та  й  смішно  ...  Іншу  ...  Ти  -  найкраща  для  мене  ...  Так,  може  я  і  не  гідний  кращої  ...  Але  чи  це  привід  вибирати  гірше?  Ту,  яку  я  не  буду  любити?  Відносини  заради  відносин  ...  До  чого  обманюватися?  Вони  не  заповнять  порожнечі  всередині.  Навіть  скоріше  навпаки  ...  Або  наповнять,  але  чимось  не  дуже  приємним.  Ні.  Я  повинен  впоратися  сам  ...

І  сьогодні  моє  ліки  -  кіно  ...  хоч  щось  же  має  змінитися  в  моєму  існуванні  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440161
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Андерсон*Л*С*IV

"Доля  ніколи  не  помиляється,  це  людина  доволі  часто  розуміє  її  знаки  неправильно,  або  просто  не  помічає".

Він

Я  втомився.  
У  мене  криза  скрізь.
У  усіх  сферах  життя...

Вже  скільки  разів  я  чув,  що  в  житті  все  дуже  просто  -  треба  розглядати  його  по  шматочках  -  і  обов'язково  десь  повинно  бути  добре.  А  там  просто  відштовхнутися  -  і  вперед...  Ну  зрозуміло...  Знаєш,  я  по-справжньому  ненавиджу  себе.  

Я  розглянув  своє  життя.  Я  розклав  його  по  поличках  родина/дружба/стосунки/творчість.  І  ще  багато  всього.  Не  важливо.  За  що  б  я  не  взявся,  скрізь  мене  чекають  одні  лише  невдачі.  Немає  жодної  людини,  жодного  заняття,  в  якому  я  б  знайшов  себе.  А  ще  я  настільки  слабкий,  що  не  можу  довести  жодної  справи  до  кінця.  І  усі  ці  справи  немов  висять  на  мені  додатковим  вантажем,  ще  раз  доводячи,  який  я  невдаха,  і  притискаючи  мене  до  землі.  

Ти,  швидше  за  все,  думаєш,  що  чоловіки  не  повинні  плакати.  Ну  і  правильно.  Я  не  плачу...  Я  вию.  Як  загнаний  вовк,  розрадою  якому  служить  лише  місячне  світло.  І  моє  світло  -  це  Ти...  

Дивно,  але  у  мене  останнім  часом  іноді  трапляються  просвіти.  Хоча  напевно,  я  сам  собі  все  придумую.  І  я  ненавиджу  себе  за  це.  Навіщо  це  придумувати?  Усі  живуть  реальним  життям,  а  що  я?  Окрім  тебе  у  мене  нікого  немає.  Але  і  тебе  НЕМАЄ.  Я  упевнений  на  сто  відсотків,  що  ніякої  Тебе  немає.  Я  -  шизофренік,  мабуть.  Але  пофіг,  мені  зараз  потрібно  хоч  комусь  виговоритися,  а  папір,  як  то  кажуть,  все  стерпе.

А  якщо  Ти  є...  Я  тебе  ненавиджу.  Де  ти,  коли  мені  так  погано?  Якщо  ти  одна  з  тих,  з  ким  я  намагався  побудувати  стосунки,  то  чому  ти  зробила  мені  так  боляче  і  навіщо  ти  мені  тепер  потрібна?  ...Потрібна.  Звичайно,  потрібна.  Це  немислимо.

Невизначеність  і  нерішучість  -  це  дві  найстрашніші  речі,  які  можуть  бути.  Наш  найголовніший  страх  -  не  сама  смерть,  а  то,  що  там  потім  і  чи  буде  це  потім?  Але  і  за  життя,  невизначеність  сковує  тебе,  а  нерішучість  завдає  остаточного  удару.  Я  більше  не  хочу  невизначеності.  І  тому  залишаю  лист  тут...  Під  багаторічним  шаром  листя  і  гілок  в  лісі  неподалік...  

Тут  я  вирішив  поховати  усе  своє  минуле.  Свої  думки  і  невдачі.  І  навіть  думки  про  тебе.
Ти  давала  мені  надію,  але  я  не  можу  сподіватися  на  щось  вічно.  Це  лише  відбирає  мої  сили.

Пробач.


Вона.

Привіт,  мій  новенький  щоденник!

Я  така  щаслива,  що  навіть  не  можу  описати  свій  стан  словами.  Нарешті  я  зустріла  Його.  Виявилось,  відшукати  його  з  тисячі  -  простіше  простого.  Я  написала  всього  декілька  листів  і  нарешті  доля  звела  нас.  Чорний  пес  не  даремно  з'явився  в  моєму  житті  -  до  друга.  Хоча  я  не  відразу  зрозуміла,  що  до  чого,  але  життя  все  розставило  по  своїх  місцях.  

Смішно,  але  пес  вже  тоді  відчув  цей  таємничий  зв'язок  між  мною  і  моїм  героєм,  і  напевно,  приревнував  навіть.  До  речі,  коли  мій  чорний  друг  втік  від  мене,  я  все-таки  спробувала  його  відшукати.  Схопивши  нашийник,  я  вибігла  з  дому    і  довго  тинялася  довколишніми  вулицями,  але  його  ніде  не  було.  Зневірившись  у  пошуках,  я  сіла  на  лавку  в  скверику  біля  нашого  будинку  і  поставивши  лікті  на  коліна,  закрила  обличчя  долонями.  З  боку  здавалося,  що  я  плачу,  але  я  не  плакала,  просто  втомилася  і  засмутилася.  Нашийник  з  логотипом  "MU"  залишився  лежати  поруч.

-Так-так...    Ну  я  теж  в  шоці  від  останньої  гри  "Манчестера",  але  не  можна  ж  так  убиватися!  -  почувся  поруч  чийсь  упевнений  голос  з  нотками  глузливості.  
-Це  не  моє,  це  собаки.  -  почала  щось  сплутано  пояснювати  я,  і  піднявши  голову  побачила  того  самого  хлопця,  з  яким  зустрічалася  вдень.
-Знов  ти?!  -  із  здивуванням  вигукнув  він.  І  додав  вже  із  сміхом.  -  а  нашийник  навіщо  зняла?  Вдалося  зірватися  з  поводка?  
-Не  боїшся  поруч  стояти,  а  то  хіба  мало  отримав?
-А  ти  чого  така  безстрашна?  Собаки  біля  тебе  вже  немає,  якщо  ти  не  помітила.

І  понеслося.  Слово  за  слово.  Він  приголомшливий.  У  нього  таке  почуття  гумору,  пронизливий  погляд,  сліпуча  посмішка,  з  ним  добре  і  спокійно,  як  ні  з  ким,  я  нібито  за  стіною,  з  перших  хвилин  я  зрозуміла,  що  йому  можна  довіряти,  він  -  особливий,  він  -добрий.  і  я  навіть  вибачилася  потім,  що  накричала  на  нього.  І  до  речі,  він  насправді  фанат  "Манчестера".  Це  неймовірно!  

Про  собаку  я  йому  розповіла,  він  посміхнувся,  правда  він  не  вірить  в  долю,  але  моя  розповідь  йому  сподобалася.  Я  вирішила  назвати  цього  пса  Андерсоном.  Адже  саме  він  сторив  для  нас  цю  дивну  казку.  Такий  собі  пес-чарівник,  що  розтанув  у  повітрі.  Мій  персональний  Андерсон.  Він  глузує  з  мене  і  називає  казкаркою.  А  я  називаю  його  своїм  героєм.  Тому  що  він  най-найкращий,    герой.  Такий,  як  я  і  думала.  А  люди  говорять,  що  мріяти  шкідливо.  

Ми  бачимося  по  вихідних,  в  інші  дні  він  дуже  зайнятий,  правда  іноді  базікаємо  по  телефону,  але  не  дуже  часто  -  він  не  любить  телефонні  розмови,  тому  що  невербальне  спілкування  дає  значно  більше  інформації,  та  і  взагалі  -  це  лише  втрата  часу,  адже  нічого  особливо  важливого  не  сталося,  а  про  все  ми  встигнемо  наговоритися  при  зустрічі.  Якщо  чесно,  я  зовсім  не  розділяю  його  думку,  я  навіть  рада  була  б  чути  його  сопіння  в  трубці,  не  кажучи  вже  про  голос,  але  з  іншого  боку,  він  правий,  всього  повинно  бути  в  міру.  хоча  для  мене  цей  захід  тяжкий.

Я  притягнула  його  у  свою  улюблену  кав'ярню,  правда  він  незмінно  замовляє  чай,  а  він  мене  -  на  футбол,  хоча  я  досі  не  розібралася  з  правилами  гри  і  вболіваю  за  тих,  у  кого  форма  красивіша.  А  ще  ми  слухаємо  різну  музику  і  дивимося  різні  фільми,  і  книги  він  не  любить,  а  я  обожнюю  читати,  зате  він  чудово  малює,  і  я  із  задоволенням  дивлюся  на  його  творіння  -  це  справжні  шедеври.  Все-таки  здорово,  що  ми  такі  різні!  Я  тепер  можу  поглянути  на  світ  іншими  очима.  

Хоча  я  не  завжди  його  розумію.  Він  якийсь  закритий,  таємничий  іноді.  Але  це  тільки  доводить,  що  він  особливий.  Я  приймаю  його  усього,  з  його  безглуздою  дратівливістю,  з  його  загадками,  з  його  "пробач,  я  найближчі  дні  буду  дуже  зайнятий,  наберу,  як  звільнюся".  -  це  найважче,  але  я  його  приймаю...  

тому  що  він  -  це  подарунок  долі..  

і  я  берегтиму  його  не  дивлячись  ні  на  що.  ми  пройдемо  цей  шлях  до  кінця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439926
дата поступления 27.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Листи С***.

"Ми  навчилися  задовольнятися  малим,  хоча  життя  -  на  подив  великодушне  і  завжди  хоче  обдарувати  нас  щедро".

Вона.
Сьогодні  зі  мною  сталася  дивна  історія.  Чудеса  часто  відбуваються  в  моєму  житті,  і  я  завжди  уважно  до  них  ставлюся.  

За  мною  ув'язався  величезний  чорний  пес.  Собаки  взагалі  часто  ув'язуються  за  мною,  але  таке  зі  мною  уперше.  Я  спочатку  злякалася,  величезна  псина  зло  гарчала  на  перехожих,  і  коли  він  рушив  в  мою  сторону  -  мені  дійсно  стало  дуже  страшно.  Намагаючись  не  робити  різких  рухів,  я  все  ж  трохи  прискорила  темп  і  сподівалася,  що  він  відв'яжеться,  але  він  підійшов  ще  ближче,  лизнув  мою  руку  і  встав  поруч.  У  цей  момент,  я  відразу  перестала  його  боятися,  пошарпала  його  загривок  -  і  поманила  жестом  услід  за  собою.  Він,  напевно,  голодний,  я  навіть  готова  залишити  його  у  себе  -  жалко,  такий  красивий  пес.  Взагалі,  говорять,  собака  прибивається  -  до  друга.  Що  ж  це  радує.

Він  йшов  поруч,  не  відстаючи  від  мене,  і  його  морда  посміхалася.  Чесне  слово,  собаки  уміють  посміхатися,  і  нам  людям  потрібно  б  цьому  у  них  повчитися.  Я  ніколи  ще  не  бачила,  людини,  яка  б  йшла  і  посміхалася  просто  так  всьому  що  є  -  сонцю,  траві,  небу,  людям.  Втім,  люди  визнають  таку  людину  божевільною.  Заздрю  цьому  псові,  йому  можна  тріумфувати  просто  так,  нікому  нічого  не  пояснюючи.  

Я  знову  пошарпала  його  загривок.  Посміхнулася  йому  із  словами:  "Все,  ти  вже  мій"?.  Підняла  голову  і  побачила…  Тебе.  Так-так,  я  чомусь  упевнена,  що  це  був  ти.  Такий  високий,  широкоплечий,  і  очі  такі  глибокі,  що  виражають  абсолютний  спокій  і  непохитність.  І  посмішка  -  ангельська  посмішка,  душа  тріумфувала,  дивлячись  на  те  ЯК  ти  посміхаєшся.  Господи,  та  я  в  той  же  момент,  не  замислюючись,  узяла  б  тебе  за  руку  і  відвела  на  край  світу.  Проте,  усі  думки  були  перервані  в  секунду.  Мій  пес  вискалився  і  почав  гарчати,  він  не  дав  би  підійти  до  мене  навіть  на  метр.  У  цей  момент  я  почула  твоє  упевнене,  з  нотками  нервозності  :  "Дівчина,  ви  б  намордник  наділи  йому".  Чесне  слово,  я  не  знаю,  що  зі  мною  сталося  в  даний  момент,  я  не  знаю,  звідки  у  мене  взялося  стільки  зухвалості,  але  в  секунду,  не  замислюючись,  я  випалила:  "Собі  намордник  купи,  ясно"?!.  

І  настала  тиша.Секундне  усвідомлення,  навіщо  я  це  сказала,  здалося  вічністю.  Мені  здається,  навіть  мій  супутник  здивовано  подивився  на  мене.  Видно,  що  ти  був  шокований,  але  що  я  могла  тепер  сказати?  Вибачатися?  І  показати,  що  я  взагалі  не  контролюю  спалаху  своєї  люті.  Ти  дивився  на  мене  таким  поглядом,  ніби  чекав,  що  я  дійсно  зараз  скажу  щось  зрозуміле,  але  я  лише  перехопила  твій  погляд,  і  гордо  підкинувши  голову  пройшла  мимо.  МОВЧКИ!!!  Мене  вразило,  що  всі  інші  події  сталися  мовчки.  Ніхто  не  зронив  не  слова,  хоча  могли  б  покричати,  як  бабки  на  базарі.

Насамперед,  коли  я  завела  пса  в  квартиру  -  я  налила  йому  води  і  відразу  пішла  на  кухню,  щоб  погодувати.  Вхідні  двері  залишила  незачинені,  занадто  метушилася,  а  коли  прийшла,  собаки  ніде  не  було,  тільки  порожня  миска  з  під  води  а  поруч.  нашийник  з  логотипом  "manchеster  united".  Собака  футболіста?...

Він

Хоч  ти  і  вигадана,  а  тебе  все  одно  не  виходить  викинути  з  голови.  Ти,  як  усі  дівчата,  не  поспішаєш  йти  зі  свідомості...  

Я  вже  абсолютно  загубився  в  часі...  Запитай  день,  число  -  і  я  напевно  полізу  в  кишеню  за  телефоном,  щоб  відповісти...  Якщо  б  не  робота  -  і  місяць,  напевно,  насилу  б  згадував.  Хоча...  Може  воно  і  до  кращого?  Скільки  вже  написано  про  Час?  Чи  дарує  воно  нам  щось  хороше?  Більше  схиляюся  до  думки,  що  ні...  Учора  ось  брів  у  черговий  раз  в  чергову  зміну  по  нічному  парку...  Як  завжди  з  незмінними  навушниками  у  вухах  і  своїм  хаосом  музики  і  думок  в  голові...  За  огорожами  приватних  будинків  звично  гавкали  собаки...  І  раптом  я  зрозумів,  що  гавкіт  одного  пса  вже  дуже  гучний.  Напевно  не  із-за  огорожі.

Я  повернув,  ховаючись  за  рогом...  Нехай  собі  гавкає  на  здоров'я.  І  несподівано  розчув  крізь  музику  важке  дихання  у  себе  за  спиною.  Серце  йокнуло  від  несподіванки  і  переляку,  що  наринув.  Схоже,  пес  брів  прямо  за  мною.  І  він  явно  був  чималих  розмірів.

Я  погано  пам  ятав  цей  трек...  Може,  раніше  я  просто  не  звертав  уваги,  і  насправді  це  "дихання"  завжди  було  частиною  цієї  пісні?  А  свідомість,  що  перелякано  трепеще,  між  тим  робила  його  все  голосніше  і  виразніше,  заглушаючи  музику...  

Уважно  прислухаючись  до  звуків  за  спиною,  я  вже  практично  перестав  звертати  увагу  на  інші  органи  чуття...  І  несподівано  в  мою  руку  щось  вчепилося,  смикнуло  назад...  Це  була  гілка.  Усього  лише  гілка.  Але  ще  і  привід  озирнутися.  Виплутуючи  футболку  з  колючих  кущів,  я  повернув  голову,  і  побачив  його.

Це  дійсно  був  пес,  і  дійсно  немалий.  Абсолютно  чорний.  В  усякому  разі,  так  здавалося  в  темряві.  Він  зупинився  прямо  за  мною  і  чекав,  висунувши  язик  і  важко  дихаючи.  Я  смикнув  футболку,  і  швидким  кроком  рушив  далі.  Відчув,  як  по  руці  слизнула  тканина,  незадоволено  відмітив  про  себе,  що  все-таки  порвав  футболку,  і  опустив  погляд.  На  щастя  для  мене,  це  виявилася  не  футболка:  пальці  вдало  упіймали  стрічку,  що  зісковзнула  по  плечу.  Мабуть  хтось  зачепився  за  ту  ж  гілку,  що  і  я.  Я  підніс  стрічку  до  очей,  і  зрозумів,  що  це  не  просто  обривок  тканини.  Це  був  брелок:  червона  стрічка,  із  золотистими  краями  і  таким  же  золотистим  написом  "Manchester  United".  

Я  стиснув  стрічку  в  долоні  і  знову  обернувся.  Але  в  тому  більше  не  було  необхідності.  Пес  вже  наздогнав  мене  і  йшов  поруч  як  ні  в  чому  ні  бувало.  Переляк  відійшов,  я  заспокоївся,  трохи  зменшив  крок  і  вийняв  навушники  з  вух.  Ми  обоє  йшли  мовчки,  час  від  часу  поглядаючи  один  на  одного,  і  раптом  я  несподівано  став  перейматися  симпатією  до  мого  мовчазного  супутника,  що  дуже  дивно,  адже  я  не  любив  собак.  Але  до  цього  пса  я  перейнявся  навіть  повагою...  Не  знаю,  чому.  Можливо,  мені  здалося,  що  ми  в  чомусь  схожі...Що,  можливо,  він  так  само  самотній...  Так  само  упертий  і  вірний  якимсь  своїм  ідеалам...  Покоряючись  віянню  моменту,  я  протягнув  руку  і  обережно  торкнувся  шиї  тварини,  легенько  погладжуючи.  Він  не  заперечував,  і  я  зупинився,  щоб  вже  упевненіше,  дружньо  пошарпати  його  шерсть.  Ми  зупинилися  якраз  у  перехрестя,  і  я  тихенько  прошепотів:

-  Далі  наші  шляхи  розходяться,  адже  так?  Ми  не  можемо  пройти  шлях  разом...  Інакше  які  з  нас  одинаки,  вірно?

Він  мовчки  дивився  на  мене.  Я  випрямився  і  пішов  далі,  намагаючись  не  озиратися,  але  тут  він  подав  голос.  Я  обернувся,  і  упіймав  його  докірливий  погляд.  Пес  знову  наздогнав  мене  і  зупинився,  вичікувально  розглядаючи  моє  обличчя.  Все  так  само  інтуїтивно,  ніби  сліпо  покоряючись  чужій  волі(зараз,  коли  пишу,  саме  таке  почуття),  я  протягнув  руку  і  натягнув  йому  на  шию  знайдену  стрічку.  Він  сів.  Я  знову  відвернувся  і  рушив  вперед,  чекаючи  почути  гавкіт  за  спиною,  але  його  не  послідувало.  Відійшовши  чимдалі,  я  обернувся,  але  пса  вже  не  побачив.  Нам  і  правда  було  не  по  дорозі.

Не  знаю,  звідки  це  почуття,  ніби  я  щось  втратив  зі  зникненням  цього  пса...  Але  воно  є.  І  знаєш,  ця  історія  змусила  мене  повірити  в  Тебе  ще  сильніше...  Мені  здається,  що  колись  ось  так  само  абсолютно  випадковим,  містичним  чином  ми  зустрінемося  і  з  Тобою...  Але  ми  пройдемо  шлях  до  кінця...  Удвох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435313
дата поступления 04.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Листи самотності ІІ.

"Не  буття  визначає  свідомість,  а  свідомість  -  буття".
Ерленд  Лу.

Вона:
Цікаво,  як  ти  там  без  мене?  Ти  теж  щасливий,  правда?  Чи  навпаки  сумуєш?  Я  б  не  дала  тобі  сумувати,  шкода,  що  ти  не  поруч.  

Сьогодні  ми  з  подружками  обговорювали,  яким  має  бути  справжній  чоловік.  Смішно,  у  них  є  свої  хлопці,  а  вони  придумують  собі  якісь  ідеали.  Вони  ж  так  все  далі  віддаляються  друг  від  друга.Навіщо?  А  я  не  хочу  тебе  вигадувати.  Якщо  я  тебе  вигадаю,  то  вже  точно  ніколи  не  зустріну!  Намалювати  красиву  картинку  у  свідомості  я  завжди  встигну,  мені  не  потрібна  фікція  солодких  марень,  мені  потрібне  справжнє  життя  -  справжнє  сонце,  справжні  зірки,  справжній  ти.

Якби  ти  знав,  які  прекрасні  мене  оточують  люди!  У  них  такі  чисті  душі.  Кожне  слово  їх  -  для  мене,  як  животворяща  вода,  я  б  з  тобою  обов'язково  поділилася  цією  божественною  енергією,  якби  ти  тільки  був  поруч.

Цікаво,  як  складеться  доля?  Адже  колись  ми  зустрінемося!  І  я  зрозумію,  що  усе  життя,  чекала  саме  на    тебе,  і  я  зрозумію,  що  не  даремно  відмовляла  усім,  хто  претендує  на  моє  серце.  Я  тоді  буду  такою  щасливою,  що,  напевно,  зможу  обійняти  цілий  світ  відразу.  Саме  для  тебе  я  не  розтрачувала  усю  ніжність,  теплоту,  турботу.  саме  на  тебе  я  чекала  усі  ці  роки.  

Знаєш,  як  все  буде?  Ми  познайомимося  в  маленькій  кав'ярні.  Де-небудь  у  Львові.  І  не  важливо,  що  я  не  живу  там  і  ти  швидше  за  все  мешкаєш  у  іншому  місці.  Я  дуже  люблю  Львів,  і  я  у  котрий  раз  приїду  відвідати  це  казкове  місто,  зайду  у  свою  улюблену  затишну  кав'ярню,  де  всього  сім  столиків  і  в  напівтемряві  при  світлі  свічок,  побачу  де-небудь  в  куточку  тебе…ти  питимеш    міцний  эспрессо.  Я  спочатку  побоюся  тебе  тривожити  -  ти  здасися  мені  таким  важливим,  недоступним,  тому  я  сяду  за  сусідній  столик  і  замовлю  каву  з  нотками  ванілі.  Це  буде  найпрекрасніша  кава,  яку  я  пила  у  своєму  житті...  Ми  зустрінемося  поглядом,  посміхнемося  один  одному…  і  розійдемося…  щоб  зустрітися  знову.  Ну  ось  що  я  зараз  роблю?  Навіщо  переймаю  на  себе  функцію  Бога?  

Неважливо,  як  усе  це  буде,  головне,  що  ми  знайдемо  один  одного.  Хоч  на  краю  світу.
***
Він
Знаєш,  стільки  разів  їздив  мимо...  Майже  щодня,  по  одному  і  тому  ж  маршруту...  І  ось  тільки  сьогодні  чомусь  звернув  увагу  на  вивіску.  Кав'ярня  "Ваніль".  Точніше,  по  маршруту  таких  кав'ярні  навіть  дві,  не  дивлячись  на  те,  що  маршрут  не  дуже  довгий.

Як  давно  вони  відкриті?  Та  й  гадки  не  маю.  Для  мене  вони  з'явилися,  можна  сказати,  з  нізвідки.  Чи  з  іншого  виміру,  або  з  іншого  Всесвіту...  Звідки?  Ну  звідки  кав'ярні  -  це  питання  другорядне,  я  їх  просто  не  помічав...  Звідки  це  почуття,  ніби  вони  якимсь  чином  пов'язані  з  Тобою?  Чи  може...  Може  це  лише  тому,  що  ні  в  яких  кав'ярнях  я  жодного  разу  не  бував?  Може,  саме  там  ти  від  мене  ховаєшся?  Але  у  будь-якому  випадку  ти  ж  не  можеш  постійно  пити  каву...

Що  взагалі  за  маячні  думки?  Хоча,  зрозуміло,  я  б  пропустив  з  тобою  чашку  кави  за  столиком  якої-небудь  малопримітної  кав'ярні...  А  після,  можливо,  і  кожен  ранок...  І  звичайно,  вже  не  в  кав'ярні...

Але  щось  мене  далеко  понесло.Адже    спершу  нам    варто    зустрітися...
Цікаво,  це  буде  випадкова  зустріч?  Нас  зіштовхне  Доля?  Чи  ти  мене  знайдеш?  Чи  я  тебе?  Втім,  це  не  має  рівно  ніякого  значення...

Я  знаю,  що  ти  зумієш  зробити  мене  краще.  Ти  згладиш  гострі  кути  моїх  недоліків.  Частину  з  них  вже  тільки  однією  своєю  присутністю.  А  іншу  частину...  Ти  напевно  зумієш  знайти  для  мене  аргументи,  які  змусять  мене  боротися  з  ними.  Ні,  я  не  стану  ідеалом.  Я  не  позбавлюся  абсолютно  від  них  усіх.  Але  я  точно  стану  краще.  Можливо,  я  навіть  зумію  знову    полюбити  людей.  Можливо,  я  напишу  усі  вірші,  усі  оповідання,  а  може  і  романи,  які  вічно  відкладаю  в  довгий  ящик,  і  на  які  мені  вічно  бракує  душевних  сил...  Ти  даси  мені  ці  сили.  Чи  покажеш  де  їх  шукати.  І  я  упевнений,  це  буде  практично  невичерпне  джерело.  Я  вірю.  Я  знаю...  Цікаво  а  чого  ти  чекаєш  від  мене?  Що  я  зможу  тобі  дати?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433755
дата поступления 26.06.2013
дата закладки 29.07.2013


Юліанка Бойчук

Л. с. Зе бегінін

У  співаторстві  з  Максимом  Уельським.

«Не  вважай  себе  нещасним  від  того,  що  твоя  мрія  не  збулася.  Вважай  себе  нещасним,  якщо  в  тебе  не  було  мрії»
Марі  Ебнер-Есшенбах


Вона.
Привіт,  я  пишу  тобі  цей  лист,  сидячи  на  березі  ріки.  Ти  мене  зовсім  не  знаєш,  хоча  можливо  ми  і  зустрічалися  колись,  хоча,  я  сподіваюся,  ти  відчуваєш  мене  і  віриш  в  мене  так  само,  як  і  я  в  тебе.  Це,  напевно,  безглуздо.

Я  ніколи  не  бачила  твого  обличчя,  я  не  знаю,  який  ти  зовні,  я  навіть  не  знаю,  що  ти  любиш  робити,  а  що  ненавидиш  найбільше,  я  не  знаю  твого  оточення,  і  вже  точно  не  знаю  твого  відношення  до  цього  життя  і  навіть  стилю  поведінки,  але  я  відчуваю,  що  ти  є.  Так,  ось  так.  Я  не  знаю  що  це  -  серце,  душа,  інтуїція,  підсвідомість,  але  в  глибині  душі  я  усвідомлюю,  що  ти  -  та  сама  відірвана  частинка  мене.  І  я  тебе  обов'язково  відшукаю  всупереч  усьому,  чуєш?  Вірніше  не  я  -  серце  відшукає,  розум  мені  давно  вже  підказував  кого  треба  вибрати  в  претенденти,  але  це  усе  не  те.  я  не  хочу  зшивати  з  себе  з  людьми,  які  явно  мені  не  підходять.  Спробуйте  склеїти  пів-яблука  і  півчашки  –  безглуздість,  потворність,  збочення  якесь  врешті-решт.  Дивно,  що  ви  не  думаєте  про  це,  коли  хочете  приліпити  до  себе  якусь  людину.  

Хоча  люди,  звичайно,  говорять,  що  бути  однією  негоже.  Вони  такі  смішні.  Вони  не  розуміють,  що  коли  вони  бояться  залишитися  наодинці,  вони  просто  біжать  від  себе.  А  потім  проблеми-розлучення  і  нові  знайомства,  хоча  по  суті,  якщо  подивитися  наше  життя  в  прискореному  темпі  -  це  одні  і  ті  ж  знайомства  -  із  заїждженими  кліше  і  навіть  однією  і  тією  ж  поведінкою.  Міняються  тільки  особи,  а  усередині  порожнеча  все  одно  порожнеча  -  і  як  і  раніше  страшно  залишатися  наодинці  з  собою,  тому  що  сам  собі  не  поставиш  питання  "як  справи"?,  від  самого  себе  якось  нецікаво  слухати  компліменти,  самому  собі  розповідати  про  те,  що  ти  любиш  яскраво-червоні  троянди  теж  якось  ні  до  чого.  Тут  потрібно  хоч  трохи  прикласти  зусиль,  щоб  розібратися  з  собою,  але  так  хочеться  "отримувати  від  цього  життя  все,  нічого  не  віддаючи  натомість".  

Я  зараз,  як  Нарцис  подивилася  на  своє  відображення  у  воді.  Зараз  безліч  людей,  які  із  задоволенням  би  поринули  в  цю  річку,  нехай  не  сперечається  зі  мною  це  покоління  егоїстів,  що  піклуються  лише  про  свою  зовнішність.  Єдине  місце,  в  якому  я  готова  потонути    -  це  твої  очі,  тому  що  я  знаю,  вони  випромінюють    твій  внутрішній  світ,  а  я  готова  потонути  у  твоєму  світі,  тому  що  він  -  продовження  мого.  
Я  люблю  самотність,  мені  зовсім  не  нудно  наодинці  з  собою,  мені  завжди  є  чим  зайнятися,  я  знаю,  куди  йду,  тому  я  -  дуже  щаслива  людина.  І  тому  я  шукаю  тебе,  мені  є,  чим  поділитися,  я  не  буду  нічого  у  тебе  забирати  і  вимагати.  

Все,  я  прощаюся  з  тобою.  Відправляю  цей  лист  корабликом  в  подорож  по  цій  річці.Швидше  за  все  ти  його  не  прочитаєш,  але  мій  душевний  порив  дійде  до  твоєї  душі.  Я  знаю  це  напевно.  

Цікаво,  чи  змінилося  зараз  щось  у  твоїх  очах?
***
 
Він.
Здрастуй,  мій  вигаданий  ідеал.  Напевно  ти  існуєш  десь  ще,  окрім  моїх  думок,  але,  напевно,  зустрітися  нам  вже  не  призначено...  Зрозуміло,  тому  ніхто  не  може  бути  провиною  окрім  мене.  Втім...  Може,  ми  вже  навіть  зустрічалися.  І  може  навіть  в  цьому  житті.  Але  думаю,  я  просто  не  був  готовий.  Недостатньо  хороший  для  тебе,  або  не  готовий  на  щастя...  

Повноцінному,  тривалому,  невигаданому  щастю.  Не  знаю.  Але  думаю,  що  я  все  ж  повинен  заслужити  тебе.  І  доки  мені  цього  просто  не  вдалося.  Значить,  мені  є  до  чого  прагнути.  Але  навіть  якщо  мені  не  вдасться...  Так  вже  вийшло,  що  і  ті,  хто  негідний  -  теж  хочуть  любові.  І  я  в  неї  віритиму.  Чекатиму.  Скільки  знадобиться.  Усупереч  вигаданим  громадським  стандартам.  Я  не  зобов'язаний  бути  з  кимось  просто  тому,  що  так  прийнято.  Усупереч  силі  плотських  бажань.  

Вони  -  нікчемність  без  Любові.  Усупереч  безглуздим  помилкам.  Адже  вони  частина  будь-якого  життя.  І  очікування  або  пошуки  чогось  ціннішого,  ніж  те,  що  є  -  це  зовсім  не  помилка.  Нехай  хтось  скаже  мені,  що  це  помилка,  і  вже  тим  більше  -  що  вона  грубіша  за  будь-яку  з  інших  помилок  -  і  я  розсміюся  йому  в  обличчя.  Живіть  своїми  дрібницями.  Скільки  завгодно.  

А  я  житиму  своїм  життям.  Навіть  якщо  воно  буде  повне  самотності  і  відчаю.  Вона  моє.  І  я  проживу  його    так,  як  сам  визнаю  потрібним,  а  не  як  за  мене  вирішили  інші.  Воно  буде  повна  зльотів  і  падінь.  Воно  буде  повно  почуттів  і  емоцій.  Воно  вже  повно  ними.  Живіть  як  вважаєте  за  потрібне.  А  я  житиму  всупереч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433171
дата поступления 23.06.2013
дата закладки 29.07.2013


Салтан Николай

Уламками весни

[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали  
Магічні  почуття,
Якби  ж  то  знали  ми
Кохання  це  війна.

Застигли  намертво
Палаючі  серця,
Коли  ти  зрадила
Всі  задуми  творця.

Горіли-мріяли,
Летіли  до  небес,
О,  як  хотіли  ми
Торкнутися  чудес.

Сліпі,  не  бачили,
Що  щастя  у  руках,
Та  рано  втратили
Сльозинки  на  очах.

Просила-плакала,
Вже  тліюча  душа,
Щоб  я  не  згадував  -
Ти  стала  до  вінця.

Блукаю-маюся
Уламками  весни,
І  посміхаюся  -
Бо  в  серці  досі  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата поступления 29.07.2013
дата закладки 29.07.2013


Амодей

Любовь не ждут

Два  сердца  бьются  в  унисон  .
Двоим  им  снятся  те-же  сны
И  согревает  их  любовь
И  беззаботные  мечты
Они  не  смогут  постареть
Их  вечность  в  пламенной  любви,
Способны  все  преодолеть
Союзы  тела  и  души
Любовь  их  видна  с  далека
Их  освещает  яркий  свет
И  в  небе  яркая  звезда
Им  светит  много,много  лет  .
Они  сумели  пронести
Их  свет  сквозь  долгие  года,
Смогли  дург  другу  все  простить
Оставшись  вместе  навсегда.
И  в  этом  смысл  бытия-
Любить  прощать  и  быть  прощеным
Идти  по  жизни  лишь  любя
И  быть  любовью  покоренным.
А  если  в  жизни  все  не  так
И  если  вдруг  любовь  уходит,
Тебе  быть  может  это  знак  -
Любовь  не  ждут,любовь  находят!
           
                                             Авторские  права  защищены  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439048
дата поступления 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013


archic

Когда лето сходило с ума.

Когда  лето  сходило  с  ума,
Вероятно,  ему  было  грустно.
Принимая  безумства  размах,
Приходило  под    вечер  в  чувства.

Бесконечно  менялось    грозой,
С  остановками  и  передышками.
Выбирало  свой  собственный  крой,
И  терялось  за  длинными  вышками.

Расставалось  в  холодные  дни,
Когда  август  казался  обманчивым,
Там  где  гасли  чужие  огни,
И  шептали  об  осени  вкрадчиво…

Оно  просто  дарило  себя.
Без  остатка,  лишь  за  вдохновение.
И  прощалось  как  раньше:  любя…
Все  вернется.  Немного  терпения...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434856
дата поступления 02.07.2013
дата закладки 21.07.2013


archic

И только…

Отчаянью  нет  предела.
И  только  манящий  взгляд,
За  птицами,  что  без  дела,
Летят  на  огни    гирлянд.

Надежда  усталой  лиры.
Вдоль  улицы  шла  одна,
Как  старый  атолл  –  Пальмира,
Не  видела  больше  дна.

Размолвки  в  печати  быта.
Не  верится  ни  во  что,
Надежда  дождем  размыта,
Разменяна  ,  вновь  на  сто..

Все  станет  гораздо  легче.
Прочтешь  между  строк  мотив,
Где  теплый  июльский  вечер,
Тебя  вдохновит  у  ив,

И  старый  Костел  «усталый»,
Не  даст  в  суете  уснуть.
Закат  тишиною  алой,
Счастливый  твой  встретит  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436486
дата поступления 10.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Marisong

Вже сотий вечір ліг на плечі…

Вже  сотий  вечір  ліг  на  плечі,
Я  не  сама  –  в  твоїх  обіймах,
Мене  ти  балуєш  постійно,
Та  не  заповниш  порожнечі...

Й  здається  –  все  уже  збулося  –
Увага,  квіти,  подарунки
І  кава  в  ліжко,  й  поцілунки,
Та  все  одно  в  душі  тривожно...

Це  почуття  у  мене  вперше.
Та  знаєш,  що  в  цьому  найгірше?  –
Що  любиш  ти  мене  все  більше,
А  я  тебе  –  все  менше  й  менше.

                                                                                                                         //14.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437266
дата поступления 14.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Marisong

Переболить?

Переболять  всі  мрії  каламутні,
В  яких  давно  вселився  ти  навік.
Переболять  світанки  незабутні,
Переболять,  бо  час  від  цього  лік.

Переболить  в  мені  оця  образа,
Переболить  душа,  зніміла  вщент.
Все  викину,  немов  розбиту  вазу,
І  більше  не  піду  по  клей-момент.

Не  клеються  ж  докупи  сірі  будні,
Й  не  клеїться  пекучий  вирій  слів.
Втомилася,  вже  схожа  на  приблуду,
Біля  якої  в  серці  ти  присів.

Ніяк  не  можу  викинути  з  думки
Тебе,  хоч  на  хвилину...хоч  на  мить!
Переболить  усе  після  розлуки,
Лише  любов  навряд  переболить...

                                           
                                                                                                         //18.07.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438079
дата поступления 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013


Ksiufka

Живи, як знаєш…

Живи,  як  знаєш.  Я  тобі  не  рівня.
Залиш  хіба  ще  опік  на  вустах.
Занадто  гордий  і  спокійно  сильний,
А  в  мене  що?  Липкий  самотній  страх?

А  хочеш  -  розтопчи.  Бо  ми  ж  не  пара.
То  я  згубилась  у  твоїх  очах...
Моє  благословення  й  Божа  кара  -  
Поглянь  униз:  молюсь  тобі  в  ногах.  

Покинь,  коли  побачиш,  що  не  варта,
Напівдорозі  до  твоїх  небес.
Ти  просто  виграв  мене  в  Бога  в  карти,
А  жити  можеш  і  зі  мною,  й  без.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433365
дата поступления 24.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Алексей Ткаченко

Земля атлантов

Задолго  до  Всемирного  потопа
На  острове  размером  с  материк
Была  цивилизация  у  бога,
Но  блеск  её  со  временем  поник.

Земля  окружена  была  горами,
И  ветер  сильный  как  бы  ни  хотел  -
Не  мог  пройти  богатыми  полями,
Где  древний  человек  тогда  осел.

Там  процветала  нация  атлантов
На  протяжении  долгих  веков,
Огромных  великанов  и  гигантов  –
Их  египтяне  чтили  за  богов.

Им  горы  улыбались  ранним  утром,
А  море  прекращало  штормовать,
Великие  атланты  странным  чудом
Природой  научились  управлять.

Им  покорялись  многие  вершины,
И  звёзды  предрекали  благодать,
Но  захотели  древние  мужчины
Всё  золото  планеты  отобрать.

Разгневанные  боги  приказали
Под  воду  славный  остров  утопить,
Чтоб  люди  наконец-таки  узнали,
Кого  на  свете  следует  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433104
дата поступления 23.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Юрій Цюрик

Любов - це серця ніжні відчуття…

Любов  -  це  серця  ніжні  відчуття;  
Краса  жінок,  оспівана  віками…  
Це  небо  в  зорях,  пізнє  каяття      
І  квіти  з  чарівними  пелюстками…

А  ще  любов  -  це  полум’я  і  жар,
Безсоння  і  несамовиті  муки…
Розбитої  душі  страшний  тягар  
І  зведені  у  купол  неба  руки…

І  вечір,  що  запестив  нас  удвох;  
І  безсоромні  ласки  серед  ночі…  
Незрозумілий  щем  сердець  обох,  
Й  твої  щасливі  з  ніжним  смутком  очі…

Рапсодія  гірського  джерела,  
І  ніжні  поцілунки  на  світанку…
Гармонія  і  ласки,  і  тепла
Під  вальс  до  споконвіку…  до  останку.      

І  ми  з  тобою  -  через  все  життя-
Без  сподівань,  надії  й  каяття…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410975
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 17.07.2013


Альбина

Я так люблю тебе… до божевілля

Я  так  люблю  тебе…  до  божевілля,
До  сотень  слів,  записаних  пером.
І  знай,  моя  душа,  немов  з  похмілля,
Тебе  щоночі  кличе  перед  сном.

А  мої  руки  досі  ще  шукають
Тих  особливих  дотиків  твоїх.
Таку  любов,  мабуть,  не  забувають.
А  ти  любити  так,  як  я,  не  зміг.

А  я  з  тобою  була  щира  й  вірна.
Що  саме  не  знайшов  ти  у  мені?
І  вже,  нарешті,  лиш  тобі  покірна,
Я  втоплена  й  загублена  в  тобі.

І  уже  вкотре  я  покличу…  де  ти?
Та  ти  б  уже  прийшов,  якби  хотів.
А  так  любити  вміють  лиш  поети,
До  божевільно  зболених  віршів.

І  вже  ніхто,  мабуть,  не  допоможе,
Бо  інший  шлях  обрав  для  себе  ти.
А  я  крізь  сльози  прошепочу:  «Боже,
Прошу,  оберігай  його  завжди».

26.06.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433823
дата поступления 27.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Юля Гармаш

Друг ты мой единственный…


Друг  ты  мой  единственный,
Милые  черты,
Мне  к  последней  пристани
Принесешь  цветы.

Посидишь  немного,
Трогая  гранит,
И  прошепчешь  строго:
Пусть  спокойно  спит.

Ангел  мой  бескрылый,
Черные  глаза,
С  этакой  любовью
На  Земле  нельзя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434159
дата поступления 28.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Siya

Я не люблю…

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Чи  через  вік  чи,  може,  то  погода
 І  я  не  хвора,  я  сповна  здорова,
 А  серце  не  щемить  і  не  жаріє.

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Через  шторми,  а,  може,  блискавиці,
 Але  чомусь  кохання  не  іскриться,
 Не  накривають  божевілля  хвилі.

 Я  не  люблю,  я  просто  ще  не  вмію,
 Це,  певно,  дар,  позичений  богами  -  
 Любити  до  безумства,  до  нестями...
 Тоді  напевно  виростають  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431234
дата поступления 13.06.2013
дата закладки 17.07.2013


Vlad Voloshun

Мои мысли

Остались  лиш  воспоминания
В    моей  душе  –  тобой  был  поражен
Хоть  не  было  в  любви  признания
А  из  груди  невольный  слышен  стон

Нет  не  жалею,  может  и  напрасно  
А  может  нет  –  ведь  ты  ушла  
А  жызнь  –  она  всегда  прекрасна
Когда  за  окнами  снова  весна

Мы  были  еще  дети  –  я  не  спорю  
Но  ведь  уже  судьбу  не  изменить
Нет  ,  за  тобой  я  больше  не  скучаю
Ведь  асе  прошло  и  надо  жить  

И  след  твой  где  –  то  потерялся  в  тайне
Исчезла  словно  привидение
Ведь  знала  же  мои  страдания  
Мои  надежды  и  мои  мечты

Но  это  в  прошлом  я  оставлю  
Забуду  и  сотру  из  памяти  своей
Ошибки  все  конечно  не  исправлю
И  каяться  не  стану  я  о  ней

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437198
дата поступления 14.07.2013
дата закладки 17.07.2013


Віктор Непомнящий

Ти незнайомка яка залишилася вовком ….

Ти  трепетала  наче  осінній  листок  в  листопаді,
Перси  твої  ніби  стиглі  яблука  в  ранній  порі,
Я  закохався  на  хвильку  для  когось  на  радість,
Я  загубився  на  вічність,  згубився  в  тобі.

Я  не  забуду  тебе,  що  й  тобі  обіцяю,
Плата  за  вічність  буває  нестерпно  важка,
Я  не  зірву  твою  ніжність,  не  сердься,  благаю,
Ти  надзвичайно  вродлива,  незвично  смішна.  

Ми  не  зустрінемось  більше,  хіба  ненароком,
Спогад  про  тебе  я  в  серці  зберіг  назавжди,
Ти  незнайомка  яка  залишилася  вовком,
І  розбудила  голодного  вовка  в  мені  …
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437535
дата поступления 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013


White Heart

Дивлячись на дощ. Хоку

Душа  не  на  місці  
Холодний  вітер  за  вікном  
Ти  далеко.

Самотність...
По  вікну  біжит  сльоза,
Смуток  неба  зі  мною.

Не  мокнуть  ті  душі
Що  під  зонтом
Байдужість.

Блискавка  і  грім.
Як  легко  дихати  після
Сильного  дощу.

Холодно  вночі.
Лише  порожнеча
Вкрила  мене  ковдрою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437576
дата поступления 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013


Klasik

Прощание

Опять  холодный  зимний  вечер,
Но  что-то  ласково  так  греет  изнутри,
Мы  пьем  вино,  и  смотрим  как  мерцают  свечи,
И  вспоминаем  лета  те,  прекраснейшие  дни.

Замело.  И  всё  накрыло  белым  снегом,
И  дети  словно  первый  раз,
Играют,  бегают,  резвятся,
А  я  всё  думаю  о  нас…

А  мы  с  тобою  как  родные,
Мечтаем  полететь  в  Париж,
И  эти  чувства  неземные,
Когда  со  мной  ты  рядышком  сидишь.

А  как  люблю  я  просыпаться,
С  одной  и  той  же  мыслью  в  голове,
Что  я  кому  то,  в  этом  мире  нужен,
И  точно  так,  нужна  ты  мне...

Но  как-то  так,  случилось  вдруг,
Что  ты  немного  приболела,
В  плену  болезни  той  замкнулся  круг,
И  птица  горя  за  окном  запела.

Ну  а  когда  тебя  не  стало,  
И  остался  я  совсем  один,
То  мое  сердце  от  тоски  страдало,
А  душу  просто  разрывало  !

P.S.  Я  тебя  люблю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434423
дата поступления 30.06.2013
дата закладки 16.07.2013


©Vovk@

Коли твоє…

Це  гірше  пекла  та  зубної  болі,
Це  важче,  ніж  життєвий  хрест.
Коли  болить  і  розрива  самотність,
Те  серце,  що  кохає  ще  без  меж.

Не  дивлячись  на  всі  миттєвості  життя
Наш  розум,  не  завжди,  говорить  правду.
Та  серце  вириваючись  кричить:
"Не  будь  дурним  і  не  тримай  образу!".

Ми  часто  піддані  емоціям  і  почуттям,
Забувши  про  єдине,-  розуміня.
Те  розуміння,  що  приходить  згодом  в  нас,
Коли  вже  пізно...і  залишилися  страждання.

Ми  часто  запевняємо  себе,  що  ми  праві,
Не  слухаючи  серця,  тільки  розум.
Та  це  найгірша  помилка  в  житті,
Коли  не  серцем  покохаєш  ти!

Якщо  ти  любиш  і  кохаєш  щиро,  
Ти  переможеш  сам  себе.
І  зробиш  перший  крок  до  миру,
До  стуку  в  унісон  обох  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432421
дата поступления 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013


Сашко Ткаченко

Мой милый друг

Мой  милый  друг,  что  безутешно
сидишь  ты  в  комнате  пустой?
Пойдем  со  мной  –  скажу  я  нежно.
Мой  милый  друг,  ты  же  живой!
Живой  не  должен  замыкаться
в  своих  проблемах  ото  всех.
Живой  не  должен  пресмыкаться.
Живи  не  для  себя,  живи  для  всех.
Когда  то  жили  наши  предки
в  ладу  с  природой  и  с  собой.
Так  и  ты,  мой  друг,
Живи  пока  живой.
Ты  глянь  на  небо  над  тобою.
Услышь,  как  птицы  запоют.
Смотри,  как  солнце  золотое
бежит  за  горизонт,  в  свой  приют.
Жизнь  пролетает,  как  мгновенье,
и  лишь  успеешь  откусить
кусочек  счастья,  вдохновения,
как  нужно  огонек  гасить.
Мой  милый  друг,  живи  сегодня.
Назло  всем  бедам  и  врагам.
Мой  милый  друг  иди  легко,
и  жизнь  падет  к  твоим  ногам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429815
дата поступления 06.06.2013
дата закладки 13.06.2013


Сашко Ткаченко

Сон

Вночі,  коли  горять  самотні  зорі,
коли  весь  люд  віл  праці  спочива,
наснився  сон  мені  чудовий,
тай  показав  дивні  дива.
Наснилась  мені  земля  моя.
Квітуча,  вільна  та  жива.
Поля  жовтіють,  синє  небо,
вишневий  сад  цвітом  буя.
Дніпро  тече  в  далеке  море.
Пороги-кручі  оббива.
Дай  же  ш  мені  моя  доле
В  житті  побачить  ці  дива.
В  вінках  дівчата  пісню  заспівають.
Солов’їна  землю  обліта.
Та  ті  ж  слова  всім  душу  зігрівають.
Стара  бабуся  молодість  згада.
Нема  брехні.
Вона  ж  не  приживеться  
в  країні,  де  живуть  чесні  царі.
Народ  простий  на  пана  обернеться.
Нащо  брехня  на  праведній  землі?

Але  розбився  дивний  сон
об  лай  дурной  собаки.
Відкрив  я  очі.  Де  я  є?
Не  можу  зрозуміть.
Скрізь  брехня!
А  де  ж  то  моя  правда?
За  правду  в  нас  можуть  убить.
А  де  поля,  що  під  сонцем  розквітають?
Де  земля  моя,  що  вільна  та  жива?
І  де  весь  люд?  А-а-а…нового  пана  обирають.
На  пагорбах  Дніпра  посохла  вся  трава.
Солов’їну  вже  стоптали  із  землею,
але  й  земля  чужа.  Чужі  і  ми  на  ній.
Залишився  я  в  полі  з  волею  своєю,
обвився  нам  за  горло  злючий,  жирний  змій.

Приляжу  я  на  полі.
Скручуся,  як  дитя.  
Заснути  хочу  міцно  на  ціле  я  життя.
І  не  виртатись  більше  в  цей  світ
журби  й  сміття.
Заснути  сном  чудесним.
Бути  там  завжди.
Коли  ж  Дніпро  могучий
проллє  тонни  води.
І  змиє  всю  падлюку.
Змите  журби  сліди.
Приб’є  вода  пилюку.
Народ  встане  з  колін.
Забудуть  ції  муки
й  поставлять  фундамент  щастя
для  нових  поколінь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428722
дата поступления 01.06.2013
дата закладки 01.06.2013


Ролан

На все життя

Усе  стемніло,і  більш  не  бачу
Краплини  світла  на  краю
Лиш  чути  біль  і  те  як  плачу
Від  тої  втоми,та  й  не  сплю
                           *  *  *
Я  довго  слухаю  цю  тишу
Вдивляючись  в  минулі  сни
Настане  час  і  я  залишу
Те  що  несли  мені  вони
                           *  *  *
І  хай  там  що,ти  їм  нічого  не  кажи
Я  знаю,усе  те  кинуть  у  сміття
Але  ,  ти  спогад  збережи
На  все  життя-На  все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428391
дата поступления 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Андрей Кривцун

Это то, что жизнью я зову

По  ступеням  мячиком  -  прыг-скок,
Через  лужи  -  на  одной  ноге.
В  шаг  переступить  весь  городок,
Чтоб  скорее,  милая,  -  к  тебе.


Ветром  налететь,  запеленать
В  нежности  медовые  шелк`а.
Губы,  языки  в  узор  сплетать,
Падать  на  кровать  -  и  в  облак`а!


Слышать,  как  внутри  у  нас  звенит
Звёздных  колокольчиков  хрусталь.
Разом  отрываться  от  земли
И  росою  падать  в  небо-даль.


Знать,  что  ты  меня  так  сильно  ждёшь,
Как  душа  продрогшая  -  весну,
И  спешить  к  тебе  сквозь  снег  и  дождь  -  
Это  то,  что  жизнью  я  зову.


А  потом,  конечно,  будет  так  -  
Роспись,  штампы,  свадебный  банкет
Мы  уже  сказали  своё  «да!»,
Наплевав  на  миллиарды  «нет!».


Моё  сердце  мячиком  -  прыг-скок!  -  
В  глаз  твоих  зелёную  траву…
Счастье  улыбнулось  между  строк  -  
В  этом  междустрочии  живу.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427733
дата поступления 27.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Любов Ігнатова

Я тебе вишила…

Я  тебе  вишила  снами  по  білому,
Місячним  променем  в  голці  думок,
Крилами  янгола  в  світі  змертвілому,
Ключиком,  здатним  відкрити  замОк.
Я  тебе  вишила  сонячним  зайчиком
В  цупкості  хмаровій  стомлених  днів.
Ось,  подивись:  мої  сколені  пальчики
Досі  печуть  у  краплині  громів...
Я  тебе  вишила  бісером  ніжності,
Подихом  вітру  у  шепоті  трав,
Блиском  зорі  в  діамантовій  сніжності,
Полум'ям  вірності  в  світлі  заграв...
Я  тебе  шила  життя  свого  ниткою-
Кожен  стібок,  кожен  шов  осягла...
Серце  тремтіло  зів'ялою  квіткою-
Вишити  поруч  себе  не  змогла...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 30.05.2013


Сашко Ткаченко

Мечта

Киев.  Теплый  вечер.  Метро.
Серые  люди  возвращаются  домой,  кто  куда,  кто  откуда.  Кто-то  читает,  кто-то  спит,  кого-то  забрали  мечты…  
Она  разбудила  его.
-  Просыпайся,  уже  Левобережная.  Вставай.
-  Да?  Как  то  быстро  мы  сегодня  –  сказал  он,  не  открывая  глаз.
-  А  мне  как  обычно.
-  А  давай  поедем  на  Лесную?!  Мы  ведь  там  никогда  не  были.
-  Ты  что,  какая  Лесная.  Завтра  на  работу  рано  вставать,  а  если  просплю,  и  вон  у  тебя  пятно  на  рубашке,  нужно  постирать.
-  К  черту  работу.  Проспишь  –  ну  и  что,  а  можешь  вообще  не  просыпаться,  так  целый  день  и  лежать  в  постели.  Давай  поедем.  Мы  же  еще  молодые.  А  так  жизнь  пройдет,  а  там  в  старости  и  рассказать  не  чего.  Поехали.  Пожалуйста.
-  Ну  милый,  давай  не  сегодня.  Вот  в  следующий  раз  обязательно.  Договоримся,  все  обдумаем  и  поедем,  честно.  А  хочешь,  поедем  дальше,  в  Бровары?  Только  не  сегодня.
-  А  там,  говорят,  лес  есть  и  звезды  видно  как  нигде.  Звезды  с  окна  метро…  я  и  ты.  Ну  что,  едем?
-  Звезды?  А  ведь  я  люблю  звезды.  Ну  хорошо,  поехали…
В  этот  момент  телефонный,  рыхлящий  мужской  голос  оборвал  тишину:  
«Лівобережна.  Поїзд  далі  не  їде.  Звільніть  будь-ласка  вагони».
Все  оборвалось.  Они  вышли  из  вагона,  и  пошли  на  автобусную  остановку.
-  Ну  в  следующий  раз  точно  поедем  –  сказала  она,  утешая  своего  героя.
-  Да,  точно  поедем.  А  ведь  завтра  рано  вставать,  да  и  рубашка  грязная,  нужно  постирать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428109
дата поступления 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013


Orfey

Несбыточное

                                 
               

               Ах,как  хотелось  мне,чтоб  вдруг
               Остановилось  время.  
               Чтоб  разорвался  жизни  круг
               И  серых  будней  бремя.

               Куда  бежим,куда  спешим,
               Не  зная  сами...
               Мы  думаем,что  мы  вершим
               Свою  судьбу  стихами.

               Но  стих  ложится  на  листок
               От  жуткой  боли  корчась.
               Ведь  лишь  тогда  творить  я  мог,
               Когда  наложат  порчу.

               Когда  не  ладятся  дела,
               Когда  уходит  поезд
               Уходят  жизни  дни,года,
               Судьбы  закрыта  повесть.
   
               Ах,как  хотелось  мне,когда-нибудь,            
               Чтоб  вдруг  вернулось  время,
               Когда  был  юн  и  лёгок  путь
               И  не  был  предан  всеми!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427964
дата поступления 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013


Любитель Черных Роз

Закрой за мной

Закрой  за  мной,  я  ухожу
Не  нужно  слез-противоречий
Я  королевам  не  служу
Слишком  печальны  с  ними  встречи

Принцессам  тоже  не  понять
Что  требует  простое  сердце
Им  бы  присвоить  да  отнять
Вот  почему  закрыта  дверца

И  пока  есть  нам,  что  терять
Не  надо  забывать  о  шансах
Так  что  напрасно  их  не  трать
Судьба  —  всего  лишь  череда  нюансов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427877
дата поступления 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013


Klasik

Больше чем дружба

Мы  познакомились  с  тобою,
Одним  прекрасным  вечерком,
Своей  душевной  красотою,  
Меня,  ты  покорила  целиком.

Мила,  всегда  всё  понимает,
А  как  мне  плохо  уж  совсем,
Она  берёт,  и  обнимает,
Мне  хорошо,  так  не  было  ни  с  кем.

И  пусть  мы  видимся  не  часто  ,
Но  в  сновидениях  моих,
О  Боже,  как  это  прекрасно,
Все  чувства  делим  на  двоих.

Мне  кажется  меня,  одна  ты  понимаешь,
Такого  раньше  не  было  со  мной,
Ты  просто  это  всё,  не  замечаешь,
Как  увлекаюсь,  я  тобой.

И  может  в  жизни,  мало  понимаю,
Может  года  совсем  не  те,  
Таких,  как  ты,  я  не  теряю,
И  не  продам  ни  по  какой  цене.

Я  знаю,  всё  это  не  вечно,  
И  может  жизнь  нас  разлучит,  
Зато  одно,  я  знаю  безупречно,
Ты  другом  моим  будешь  вечно  !


P.S.  Посвящается  человеку,  который  изменил  всё…
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427696
дата поступления 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013


Андрей Кривцун

Разве это романтика?

А  сегодня  опять  среди  мая  шёл  снег  -  
Замели,  замели  город  мой  тополя.
Ты  романтику  здесь  не  отыщешь  вовек  –  
То  расчешется  нос,  то  глаза  заболят.


А  сегодня  опять  в  нашем  парке  шёл  дождь  -  
Разноцветные  листья  кружили  свой  вальс.
Никакой  ты  романтики  здесь  не  найдёшь  -  
Это  просто  зима  наступает  на  нас.


А  сегодня  опять  от  любимой  шёл  свет,
Я  в  глазах  твоих  таял,  летал  в  волосах.
Разве  это  романтика?
А,  разве,  -  нет?
Каждый  должен  ответить,  наверное,  сам.


Я  ни  снег  тополей  и  ни  дождь-листопад,
Ни  дрожание  звёзд,  утонувших  в  пруду,
Не  считаю  романтикой.
Но
Я  им  рад  -  
В  стихотворный  венок  осторожно  вплету

И  на  волосы-крылья  твои  уроню,
Потому  что  люблю…
Потому  что  -  люблю.


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427324
дата поступления 25.05.2013
дата закладки 27.05.2013


melani

Все. Сердца зеркало разбилось.

Все.Сердца  зеркало  разбилось.
Зачем  ты,мастер,был  небрежен?
Душа  доныне  не  забыла,
Каким  ты  был  когда  то  нежным.

Летать  в  мечтах  я  разучилась,
Ходить  по  небу  не  умела.
Давно  от  счастья  я  лучилась.
И  песни  радужные  пела.

Закрыл  ты  занавес  молчаньем.
Осколки  зеркала  убрала.
Другой    стань  жизнью  и  дыханьем.
Любви  твоей  мне  было  мало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427539
дата поступления 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 26.05.2013


archic

Ну что вы….

Ну  что  вы  боитесь  смерти?
Ведь  это  совсем  не  страшно,
Просил  хоть  немного  верьте!
В  безмолвии  взгляд  уставший,

Танцуйте  теперь  свободно,
На  старом  одре  печали.
Ах,  это  уже  не  модно?
Не  прячьте  глаза  вуалью.

Я  вынесу  все  и  больше,
Под  громкие  сны  органа,
А  шрамы  -  пусть  будут  тоньше,-
Забытых  дорог  у  храма.

Сорвите  чужие  маски,
Верните  покой  небесный,
Встречая  закат  с  опаской.
Так  будет,  я  знаю,  честно….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427551
дата поступления 26.05.2013
дата закладки 26.05.2013


Сашко Ткаченко

Я по тебе скучаю

Теперь,  конечно,  все  забылось
И  думать  о  былом  не  смысла.
Вся  та  любовь  что  нам  приснилась  
В  петле  на  дереве  повисла.

Мы  заигрались  до  предела.
Придумали  утопию  свою.
Ты  лишь  быть  счастливой  хотела,
А  я  болтался  на  краю.

Все  так  же  ездит  наш  трамвайчик  
И  чай  зеленый  на  столе.
Я  как  и  прежде  нежный  мальчик
С  огромной  дыркой  в  голове.

Мы  были  молоды,  любили.
Планета  вся  была  для  нас.
И  лишь  о  времени  забыли.
Пора  заканчивать  рассказ.

Мы  встретимся  с  тобой,  я  знаю.
Обнимешь  нежно  ты  меня.
Как  прежде  по  тебе  скучаю.
Все  тлеют  искры  от  огня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427245
дата поступления 25.05.2013
дата закладки 26.05.2013


Galkka

Гарячий подих….

Гарячий  подих,  тихий  джаз,  солодкий  дотик,
Розтопиться  аж  шоколад,  немов  наркотик,
Від  жару  погляду  твого  лоскочуть  нерви,
Лишають  зорі  на  стіні  німі  шедеври.

Ванільний  крем  немов  застиг  -  так  пахне  шкіра,
Проміння  місяць  запустив  -  завіса  звіра,
Коньячний  колір  моїх  мрій  нирнув  в  зіниці,
Смак  полуниці  на  устах  -  п’янка  в’язниця.

Троянда  голками  проб’є  цю  грань  з  шифону,
Ідуть  приречено  думки  десь  до  притону,
Подушка  стомлено  горне  крізь  темні  штори,
Бажання,  мрії,  дикі  сни  -  бездонне  море.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312308
дата поступления 08.02.2012
дата закладки 24.05.2013


Лия***

До невозможного…

Раздевай  меня  только  взглядом...
Вызывающе  глядя  в  глаза...
Задержи  между  раем  и  адом...
Где  рождается  страсти  гроза...
Ты  вводи  мне  себя  подкожно...
Чтоб  зашкалил  адреналин...
И  владей  мной...  до  "невозможного"...
До...  и  после...  лишь  ты...  один...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420489
дата поступления 23.04.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

ФЕНІТА ЛЯ КОМЕДІЯ

Завіса  впала...  Гаснуть  рампи...
Вже  пролунав  останній  монолог...
Зникають  декорації  і  штампи...
Кінець  вистави  під  назвою  "УДВОХ".

Глядач  останній  покидає  залу,
Театр  душ  порожній  і  німий.
Актори  все  сказали  і  зіграли...
І  ти  ідеш...  холодний  і  чужий.

Розносить  вітер  клаптики  афіши,
На  ній  -  щасливі,  люблячі  серця.
Душа  болить,  та  я  забути  мушу,
Бо  твоя  гра  добігла  до  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410416
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

ВЕСНА…

У  співавторстві  із  slon    

Прокидалась  земля  від  зимової,  довгої  сплячки,
Прокидалось  усе  з  летаргічного,  білого  сну.
І  неслися  у  небі  біляві  пухнасті  конячки,
І  на  спинах  несли  заквітчану  красуню-весну.


Їй  зима-відьма  зла  на  шляху  розставляла  тенета
Із  холодних  завій,  і  пекучих  із  снігом  вітрів.
Розсипала  ж  весна  скрізь  із  променів  сонця  букети,
Розливала  в  серця  найсолодший  нектар  почуттів.


Люди  бігли  кудись  і  ясніли  похмурі  обличчя,
І  у  натовпі  двоє  очима  зустрілись  на  мить…
Світ  спинився  навколо…вже  ніхто  біля  них  не  стовбичив...
А  у  поглядах  тих  веснянкове  кохання  бринить.


Зупинилось  все  вмить.  Тільки  в  душах  всі  барви  веселки,
І  забились  разом  їх  серця,  що  з'єднала  весна.
Ніжні  дотики  рук...  І  обійми...  Й  палкі  поцілунки...
Лиш  взаємне  кохання...  І  більшого  щастя  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406116
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

У МОЇ СНИ ПРИХОДИШ ТИ ЩОНОЧІ…

У  мої  сни  приходиш  ти  щоночі
На  бірюзОвім  місячнім  човні,
Цілунками  вкриваєш  мої  очі,
І  оберемки  руж  несеш  мені.

В  тепло  обіймів  ніжно  загортаюсь,
Від  сонця-усмішки  я  тану  наче  сніг,  
І  кошеням  до  тебе  пригортаюсь.
Зиму  із  серця  вигнати  ти  зміг.

Від  пестощів  твоїх  вогонь  любові
Вмить  розгорається  і  у  мені  горить.
Єднаються  тіла  в  шаленій  змові...
Мить  насолоди...  І  нутро  усе  бринить.

Приходь  у  сни...  Мій  королевич  ночі!
В  серпанку  зорянім  чекатиму  тебе.
Всі  злі  думки  зникатимуть  пророчі
Й  розлуки  гіркість,  знаю,  омине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410737
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 24.05.2013


Рижулька

МИТЬ НАСОЛОДИ

Вона  влетіла,  як  весняний  вітер  -
Жагуча,  дика  і  палка.
Нестримних  поцілунків  квіти,
Обсипала  коханії  вуста.

Все  нижче  й  нижче  опускались  ласки
До  сокровенного  його  єства.
Ще  мить  -  і  тіло  розірве  на  частки  -
Вершина  насолоди  ж  бо  прийшла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333127
дата поступления 25.04.2012
дата закладки 24.05.2013


Любов Ігнатова

Твій вихід, маестро

Не  буду  я  плакать...  Не  буду!
Ну  де  ж  ти  ,моя  сила  волі?  
У  цьому  театрі  абсурду  
Ведучі  не  гратиму  ролі!
Метнулася  стрімко  куліса.  
Відкрилися  нутрощі  сцени.
Тепер  я  уже  не  актриса,
Отож  не  дивись  так  на  мене!
Слова,  як  птахи  чорнопері  ,
 Злітають  під  вибух  оркестру...
Сьогодні  відсиджусь  в  партері.
Сьогодні  твій  вихід,  Маестро!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 24.05.2013


Schicksal

-Б-А-Ж-А-Н-Н-Я-

Нехай  жахи  впадуть  у  прірву
Глибин  нічної  темноти
А  дух  бажань  у  небо  вільно
Летить  без  тіней  пустоти

Нехай  порив  думок  неспинних
Пече  таємністю  небес
А  стрілки,  що  жене  годинник
Натхнення  спинить  власний  пес

Нехай  всі  писані  закони
Згорять  в  душевному  вогні,
А  стін  постійні  заборони
На  пил  стирають  жорна  днів

Нехай  же  річка  насолоди
Тече  по  еліпсу  землі
Щоб  обмивати  кожну  соту
Як  не  в  реальності,  то  в  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170960
дата поступления 10.02.2010
дата закладки 24.05.2013


Юліанка Бойчук

Мить вічності

Щось  дивне  відбувається  зі  мною,
Коли  я  бачу  ті  чарівні  сни,
В  яких  під  впливом  ранньої  весни
Біжу  вмиватися  холодною  росою.

Біжу  назустріч  сонцю,  щастю,  вітру
Босоніж  в  поле,  позабув  про  все
І  радості  потік  мене  несе
До  трав  весняних  і  до  перших  квітів.

З  душі  моєї  вічна  пісня  лине,
Котра  завжди  наповнює  мене,
Вона  відкриє  ту,  яка  я  є
До  першої  й  останньої  краплини.

Обличчя  моє  посмішка  осяє,
А  вітер  огірне  мій  тонкий  стан,
Під  ноги  покладе  густий  туман...
І  десь  на  Сході  сонце  запалає.

Моя  душа  вистрибує,  летить,
Вона  нарешті  щастя  упізнала!
Їй  так  давно  того  не  вистачало...
І  я  відчула  серцем  вічну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423977
дата поступления 10.05.2013
дата закладки 23.05.2013


LaurA

Мы помолчим…

Мы    помолчим.    Для      слов    нет    мест,
скатилось  солнце  золотом  в    реку  устало...
На      фоне    перевёрнутых    небес
последний  раз  тебя    поцеловал.

А  загоревший    вечер  крался    под  плетнём,
и  звёзды  шепот  вытрясли      в    траву,  
в    ночь    теплую,  не  схожую  на    осень
...  любимой      я    тебя  уже    не    назову.

И  счастья  не    хватает,  словно    кислорода.
Октябрь-любовник  примостился  средь  октав,
И  подпирал  полнеба    месяц      круторогий,
Вихрастый      ветер    вербы  чаровал.

Мы      помолчим.    Для      слов    нет    мест...  
Но  знаю  я,      меня    ты    будешь    ждать,
Покуда  ветер  вербам    косы  расплетает,
Покуда    наша      осень    не      пройдёт...

Наша  осінь…  М.  Плосковітов.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175

Помовчимо.    Словам        нема    потреби,
скотилось    сонце    золотом    у    став.
На    фоні    перевернутого    неба
останній    раз    тебе    поцілував.

Засмаглий    вечір    крався    попідтинню,
трусились    зорі    шепотом    в    траву,
у    теплу    ніч    -    не    схожу    на    осінню    -
коханою    тебе    вже    не    назву.

Бракує    щастя,    кисню    до    знемоги,
приліг    коханець-жовтень    між    октав,
підпер    півнеба    місяць    круторогий,
чубатий    вітер    верби    чарував…

Помовчимо.    Словам        нема    потреби.
Я    знаю:    ти    чекатимеш    мене
допоки    вітер    розплітає    верби,
допоки    наша    осінь    не    мине.

Плейкаст:    http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
дата поступления 09.10.2011
дата закладки 23.05.2013


Михайло Плосковітов

Наша осінь…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби,
скотилось  сонце  золотом  у  став.
На  фоні  перевернутого  неба
останній  раз  тебе  поцілував.

Засмаглий  вечір  крався  попідтинню,
трусились  зорі  шепотом  в  траву,
у  теплу  ніч  -  не  схожу  на  осінню  -
коханою  тебе  вже  не  назву.

Бракує  щастя,  кисню  до  знемоги,
приліг  коханець-жовтень  між  октав,
підпер  півнеба  місяць  круторогий,
чубатий  вітер  верби  чарував…

Помовчимо.  Словам    нема  потреби.
Я  знаю:  ти  чекатимеш  мене
допоки  вітер  розплітає  верби,
допоки  наша  осінь  не  мине.

плейкаст  від  AmriLauru  на  http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl

переклад  російською  на  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 23.05.2013


Dyed Fox

Під березня сніжною заметіллю

Під  почуттів  весняних  патронатом
Я,  доль  чужих  патологоанатом,
Копаюсь  у  питаннях  провідних,
Що  людством  споконвіку  керували,
Що  ними  стіни  світу  мурували,
Й  тепер  усе  тримається  на  них.

Вельмишановні  леді  й  джентльмени!
Увага  ваша  звернена  до  мене
Й  блищать  в  пустих  очницях  зірочки.
Яка  ж  у  вас  красива  оболонка!
Але,  на  жаль,  пусті  ви,  як  коробка
Й  ведете  беззмістовні  балачки.

В  сплетіннях  цих  полемік  лицемірних
І  ваших,  паньство,  поглядах  манірних
Мені  вчувались  брéхні  зàвжди,  скрізь.
Й  лукава  думка  промайнула  тінню,
Під  березня  сніжною  заметіллю  –  
Я  вас  навчилась  бачити  наскрìзь!
15.  03.  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409359
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 23.05.2013


Томаров Сергей

Просто волк одиночка

Я  не  загнанный  зверь,  просто  волк  одиночка
И  на  теле  моем  шрамов  не  сосчитать...
Для  себя  я  решил  -  жить  в  изгнаньи  и  точка
А  на  серое  "стадо"  с  горы  наплевать.

Сам  себе  я  вожак  и  в  охоте  я  первый,
Падаль  есть  не  привык,  от  нее  мне  тошнит
И  не  скажет  никто,  что  я  грубый  и  нервный,
И  не  видит  никто,  как  слеза  с  глаз  бежит.

Пусть  я  дрогну  зимой,  но  не  хвост  поджимаю,
Я  пою  под  луной,  а  не  вою,  как  все...
Я  свободен  и  сам,  за  себя  отвечаю,
И  рассветы  встречаю  в  холодной  росе.

Я  из  стаи  ушел,  чтоб  как  все  не  сломаться,
Чтоб  овес  по  ночам  с  голодухи  не  жрать...
Жаль  вот  только  на  мне,  будет  род  мой  кончаться,
Не  с  кем  стало-быть  мне  вольный  род  продолжать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421181
дата поступления 27.04.2013
дата закладки 23.05.2013


Томаров Сергей

Мне наложена бронь

Затопите,  мне  печь,
Чтобы  я  мог  согреться,
Сбросить  прошлое  с  плеч
И  душою  раздеться.

Водку  лейте  в  стакан
И  в  края  не  смотрите,
С  глаз  снимите  туман
И  Отца  позовите.

Я  к  Нему  припаду,
Мне  покаяться  стоит,
Силу  духа  найду,
Ведь  она  где-то  бродит.

Я  увидел  врата,
Но  дверь  в  Царство  закрыта,
А  вокруг  пустота-
Жизни  чаша  разбита.

На  алтарь  покладу,
Свою  падшую  душу,
На  ступени  взойду,
Я  ведь  больше  не  трушу.

Я  на  исповедь  стал
В  кровь  стирая  колени,
Видно  час  мой  настал...
И  сошлись  в  полдень  тени.

Отпусти  мне  грехи
И  позволь  причаститься,
Кандалы  нелегки,
Я  решил  повиниться.

Может  примет  Отец,
Может  врАта  откроет    
Я  свой  чую  конец-
За  спиною  он  воет.

Погасите  огонь,
Что-то  жарко  мне  стало,
Мне  наложена  бронь,
Но  жизнь  жить  так  устала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422754
дата поступления 04.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Олена Iськова

Не осуди…

Не  осуди.  І  не  роби  рабою
Розпечених,  мов  лава,  почуттів.
Я  просто  буду…  дихати  тобою,  
Тамуючи  у  грудях  зливу  слів.
Не  осуди,  що  серце  шаленіє
Від  думки,  що  на  світі  десь  є  ти.
І  що  душа  від  доторку  весніє…
Хоч  сонечком  надії  освіти!
Не  осуди  ці  почуття  гарячі,
Вразливі,  мов  у  березні  сади.
Твою  байдужість  я  тобі  пробачу.
Лиш  за  любов  мене  не  осуди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата поступления 13.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Андрей Кривцун

Зазнакомственный разговор

А  давай  за  знакомство  с  тобой
Мы  не  выпьем,  а  поговорим.
Разговор  -  он  ведь  тоже  хмельной,
Опьянеем  же,  милая,  им.

Ты  откуда  такая  взялась,
Не  похожая  ни  на  кого?
Между  нами  -  какая-то  связь,
Посвязующее  половой…


Что-о-о  ты?  С  неба  спустилась?  Ну,  да…
Точно  так  и  подумалось  мне.
Я  ведь  (веришь?)  за  ним  наблюдал,
Примагнитившись  взглядом  к  звезде.


Но  недавно  погасла  она,
А  потом  появилась  вдруг  ты…
Согласись,  это  всё  неспроста.
Здесь  виднеются  знаки  судьбы.


Что?  В  судьбу  ты  не  веришь?  И  пусть…
Ей  на  это,  поверь,  наплевать.
А  давай  я  начну  твою  грусть
Из  бокалов  очей  выпивать.


Говоришь,  это  просто  слова?
Но  сама  улыбаешься  ведь…
Значит  что-то  да  поотпивал,
Значит,  можно  теперь  и  запеть.


Не  умеешь?  Ну,  буду  учить.
Я  начну,  ты  за  мной  поспевай.
Зазвучит,  всё  у  нас  зазвучит,
Только  глаз  своих  не  отрывай.


Я  наполню  их  терпким  вином
Поцелуев…
И  мы  помолчим.
Эта  ночь  будет  самой  хмельной.
Опьянеем  же  -  и  полетим!


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426417
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Шон Маклех

Руда чуприна Сонця

                       «Цвіте  навколо  верес,
                           А  меду  не  п’ємо…»
                                                               (Р.  Стівенсон)  

У  Дубліні  дощ:
Літній  і  сумний  –  
Піснями  ірландських  пастухів
Пестить  траву  мокрими  руками  
Вічності.
Недарма  люди,
Що  живуть  на  цих  пагорбах
Плутають  його  з  піснею.
І  забувають,  
Де  закінчується  дощ,
А  де  починається  пісня.
Земля,  що  пам’ятає  занадто  багато,
Трава,  що  навчилась  забувати
Шовкові  літери  книг
Вдягнені  в  шкіру  рудих  биків,
Що  звикли  блукати  пагорбами,
Які  ховають
у  собі  минуле,
Яке  для  веслярів  трави  
Лишається  зримим,
Більш  реальним,  
Аніж  промені  Сонця,
А  воно  теж  ірландець  рудоволосий*.
Камені  ковтають  тисячоліття
Разом  з  юрмами  землеробів,
Які  несли  свої  мрії
Через  хащі  жорстоких  легенд.
Руді  сини  королів!
Вони  пливли  у  потойбіччя
На  кораблях  з  потріпаними  вітрилами,
Вони  мріяли  про  справжнє,
Вони  міряли  землю  довгими  мечами,
Вони  міряли  час  піснями,
Вони  сонце  бачили
Таким  же  рудим  і  патлатим
Як  чуприна  дивака  Кондли  мак  Конна**,
Який  думав  що  потойбіччя
Більш  казкове,  ніж  оце  сум’яття,
Оцей  вихор  кланів,
Воїнів  у  картаті  тканини  загорнутих…



Примітка:
**  -  Кондла  мак  Конн  –  йдеться  про  Кондлу  Рудого  (він  же  Кондла  Черлений)  –  сина  короля  Ірландії  Конна  Ста  Битв.  Він  побачив  жінку  з  сіду  з  країни  Тір  Нам  Бо  –  Країни  Вічноживучих  і  був  настільки  зачарований  цієї  жінкою  і  тією  країною,  що  стрибнив  у  їхній  корабель  і  більше  його  ніхто  не  бачив.

*  -  щодо  Сонця,  то  я  перебільшив,  звісно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426898
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013


melani

Ты потерял луну, смотря на звезды

Ты  потерял  луну,смотря  на  звезды  .
Пусть  вечерами  холодно  рукам.
Твои  слова  мне  не  нужны  как  воздух.
Я  для  тебя-последняя   строка.
Мелодией  дождя  и  громом  страха.
Запрячусь  я  в  картине  бытия.
Мечты  мои,ванильный,горький,сахар.
И  в  них  остались  только  ты  и  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426889
дата поступления 23.05.2013
дата закладки 23.05.2013


Вадим Косарєв

НОСТАЛЬГІЯ

Я  так  давно  вже  не  з’являвся  вдома…
Що  й  говорити…  Слів  таких  немає.
Набридло  все  чуже  і  невідоме  -
Із  мене  досить…  З  суму  помираю.

Бо  так  кортить  побачити  те  місце,
Де  все  знайоме,  пройдене  роками,
Де  батько  й  мати,  родичі  і  близькі
Вже  так  давно  на  мене  всі  чекають.

І  в  кожній  миті  я  сумую  більше,
Думки  мої  безмежно  йдуть  по  колу…
Усе,  що  треба,  ніби,  є  поки  що,
Жаль,  те  ніколи  не  замінить  дому.

Та  вірю  я,  що  все  ж  таки  настане
Ця  мить…  Така  жадана  й  заповітна…
Чи  пізно  станеться,  чи,  може,  рано,
Все  ж  відчуваю,  що  є  стимул  жити.

Мені  щоночі  світле  місце  сниться,
Що  з  кожним  разом  усе  дужче  сяє  -
Там  батько  й  мати,  родичі  і  близькі
Вже  так  давно  на  мене  всі  чекають…

(06.10.2006.ПН:007)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426404
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Вадим Косарєв

ЦЕ УСЕ

Ранковим  полощу  повітрям  груди,
Солоні  сльози  тре  утомлена  рука  -
Ту  чорну  мить  ніколи  не  забути,
Що  так  нахабно  нас  з  тобою  розвела.

"Іди.  Це  все",  -  луна  в  душі  болючій
І  голосніше  з  кожним  разом  сум  несе...
Нема  страшніш  нічого  за  колючий
Один  лише  єдиний  вислів  -  "Це  усе".

Лягаю  спати  з  відчаєм  і  сумом,
Благаю  Господа  про  милості  -  без  зла...
Очисть,  Всевишній,  грішні  мої  думи
І  виведи  на  шлях  безмежного  тепла!

(12.10.2007.ПН:033)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426634
дата поступления 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Олег Захарків

Богиня

Вона  повинна  пахнути  дощем,
Не  відчувати  радощів  чи  болю.
Звабливим  поглядом,  немов  важким  мечем,
Вести  мене  по  світу  за  собою.

У  неї  мають  бути  на  спині,
Великі  крила,  як  в  казках  забутих.
У  грудях  -  незгасаючі  вогні,
Й  така  як  в  мене  розчарованість  у  людях.

Бліде  обличчя  і  тонкі  уста,
Якими  буде  лиш  мене  торкатись.
Вона  повинна  бути  не  проста,
Щоб  я  міг  в  неї  легко  закохатись.

Волосся  біле,  очі  голубі,
І  талія  тонка  як  в  балерини.
Коли  така  зустрінеться  тобі,
То  знай,  ця  дівчина  -  моя  богиня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426509
дата поступления 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013


Олександр Яворський

… І падав дощ

Він  до  тебе  ішов  і  ніс  квіти  в  руках,
Промовляючи  завчену  ще  вчора  промову.
Від  хвилювання  надмірного  збивався  в  словах  –
Починав  все  спочатку  знову  і  знову.
Він  зізнатись  хотів  у  своїх  почуттях,
Припавши  коліном  на  вологий  асфальт,
Та  коли  вже  до  тебе  був  пройдений  шлях
Його  голос  із  басу  перетворився  на  альт.
Ти  стояла  із  іншим,  той  тебе  обіймав
Та  цілував  твої  ніжні  руки,
Холодний  дощ  як  на  зло  накрапав
А  біль  стискав  серце  його  від  розпуки.

І  падав  дощ,  а  він  на  лавці  сидів,
Змиваючи  біль  дощовою  водою.
І  падав  дощ,  а  він  просто  хотів,
Забути  про  те,  що  знайомий  з  тобою.
І  падав  дощ,  не  жаліючи  слів  –  
Маленьких  краплин  німої  розради.
І  падав  дощ,  загасаючи  гнів,
Наче  вогонь,  що  розгорівся  від  зради.

Травневий  вечір  вже  ліг  на  плечі
Він  пізно  додому  вертався  сьогодні,
Гнітило  душу  відчуття  порожнечі,
В  кишенях  грілися  руки  холодні.  
В  той  день  випадково  тебе  знов  зустрів,
Ти  промовила:  «вибач  за  те,  що  так  сталось».
Він  жодного  слова  сказать  не  зумів,
Хоча  серце  в  грудях  швидко  закалаталось.
Лише  на  прощання  тебе  обійняв,
Не  здіймаючи  очі  з-під  прикритих  повік,
Холодний  дощ  як  на  зло  накрапав
І  вас  побачив  вже  твій  чоловік.

І  падав  дощ,  а  він  на  лавці  сидів,
Змиваючи  біль  дощовою  водою.
І  падав  дощ,  а  він  просто  хотів,
Забути  про  те,  що  знайомий  з  тобою.
І  падав  дощ,  не  жаліючи  слів  –  
Маленьких  краплин  німої  розради.
І  падав  дощ,  загасаючи  гнів,
Наче  вогонь,  що  розгорівся  від  зради.

2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
дата поступления 20.05.2013
дата закладки 22.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.05.2013


Віталій Назарук

Ранкове літо

Ранкове  сонце  піднялось  з  подушки,
Лежать  тумани  в  берегах  річкових,
А  вітер  шепче  хмарам  щось  на  вушко,
Ховає  далі  від    небес    зіркових.

Старечі  верби  вмилися  росою
І  зеленіють  темним  оксамитом,
Сплелися  віти  в  коси  над  водою,
Прийшла  пора,    сіяє  тепле  літо.

Сивач  побіг  над  річкою  у  далі
І  заспівали  промені  ранкові,
Танцює  вітер  в  лузі,  наче  в  залі,
А  луг  малює  квіти  рушникові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426308
дата поступления 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013


Владко Світлайт

Не говори від кого квіти ці…

Не  говори  від  кого  квіти  ці...
Ревную...
Ти  ж  знаєш,  знаєш,  знаєш  і  сама,
Що  на  полотнах  світлих  мрій  тебе  малюю
І  що  без  тебе  на  душі  зима.

Ти  вся  така  холодна,  недоступна...
Грізна...
Зовсім  байдужа,  наче  нежива...
О,  дай  хоч  знак,  що  я  тобі  потрібен!
Пізно...
Тобі  далекі  всі  мої  слова...

Тендітна,  неповторно    ніжна...  
Була...  Колись...  
Тепер  вже  не  моя.
Пробач...  Прощай...  Мабуть  ми  надто  різні.  
Я  в  серці  збережу  твоє  ім'я.

Не  говори  від  кого  квіти  ці...
Ревную...
Лети  до  нього,  мила,  тільки  знай,
Що  й  досі  в  снах  твій  стан  тонкий  малюю,
Що  спогади  про  тебе  -  то  мій  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233880
дата поступления 09.01.2011
дата закладки 20.05.2013


Владко Світлайт

Привіт!

Привіт,  кохана!  Знов  сумую  за  тобою.
На  жаль  акорди  радісних  мелодій  не  про  нас.
Не  раз,  повір,  не  раз  змагався  я  з  журбою,  
Що  полонивши  мій  химерний  світ,
Ятриться  в  ньому  мов  відкрита  рана.

Привіт!  Привіт!  Привіт,  кохана!  Привіт!
Жаль  не  знаходжу  слів,  
щоб  розтопити  твого  серця  лід...

Нас  розділяють  сотні  кілометрів  доріг.
Холодний  дощ  не  змиє  з  пам'яті  болючий  слід.
Прощай.  Пробач.  Я  втримати  тебе  ніяк  не  зміг.
Надії  згаснуть  і  на  ранах  сіль
Розчиниться  в  проточних  водах  часу.

Жаль  не  знаходжу  слів,  
Щоб  розтопити  твого  серця  лід.  
Мені  не  вдастся.
Не  слід.  я  знаю,  що  не  слід  
В  минулому  шукати  тіні  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272030
дата поступления 26.07.2011
дата закладки 20.05.2013


Андрей Кривцун

Курсом на звездопады

Туманно  всё  на  личной  жизни  берегах
И  не  понятно  -  нынче  вечер  или  утро.
Я  перепутал:  кто  корабль,  кто  маяк...
Я  очень  многое,  признаться,  перепутал...


Верчу  штурвал  слегка  дрожащею  рукой
И  правлю  вовсе  не  туда,  куда  бы  надо  -  
Не  к  дому  правлю  я,  а  к  той…  стране  другой,
Где  всё  сбывается…  Где  вечно  -  звездопады.


Меня  зовут  туда  и  голосА  сирен,
Что  брата  нашего  немало  погубили;
И  душу  рвущее  желанье  перемен,
И  все  сокровища,  что  есть  лишь  в  этом  мире.


Меня  влечёт-несёт  волна  твоих  волос,
И  чайки  взглядов  -  дико  вольных  и  прекрасных.
Рублю  канаты  за  спиной…  Сжигаю  мост.
Спешу  к  тебе…  Туда,  где  вечно  -  звездопады.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389432
дата поступления 02.01.2013
дата закладки 19.05.2013


Рижулька

ЛЬВІВ - МІСТО ЗАКОХАНИХ

Вечірній  Львів  закутався  в  тепло
Весни...  Каштани  запалили  свої  свічі.
Любові  цвітом  місто  замело...
Лиш  ліхтарі  бурштином  загляда  у  вічі.

А  по  бруківці...  цокіт  каблучків...
Старезні  леви  скриють  таїну  побачень.
Лиш  поцілунки  серед  кам'янИць  віків...
І  пелюстками  руж  вкрива  місця  освідчень...

Цей  давній  Львів  нас  взяв  у  свій  полон...
Любов  сховав  у  затишній  каварні...
Щоб    пристрасті  ще  більш  палкий  вогонь
Відніс  нас  в  почуття  небес    захмарні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425594
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013


Андрей Кривцун

К счастью - тихо - чердаками

Негромко  так...  Тихонечко...  Чуть  слышно…
На  цыпочках…  Предельно  осторожно
Мы  к  счастью  приближались.
Через  крыши.
По  чердакам,  пройти  где  невозможно.


Средь  хлама  прошлой  жизни  пробираясь,
Мы  ранили  тел`а,  одежду,  души.
Но,  стиснув  зубы,  и  не  чертыхаясь
Шли  дальше,  выше,  шире  или  глубже.


А  паутина  липкою  молвою
Пыталась  продвиженью  быть  помехой.
Но  нет,  не  тормозили  мы  с  тобою
И  рвали  паутину  звонким  смехом.


Не  для  того  мы  вышли  из  подполья,
Свою  любовь,  как  факел,  засветили,
Чтоб  отступить  пред  глупою  молвою,
Как  столькие  до  нас  уж  отступили.


Мы  многих  удивили  дерзким  шагом,
Проверили  друзей  на  настоящесть.
Перед  разводным  выстояли  залпом.
И  после  грома  -  тихо-тихо  -  
К  счастью...


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425633
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Сергій Ранковий

**** Прогулянка Дарницею****

Давай  з  тобою  пройдемось,  мій  друже,
Вечірнім  Києвом  тебе  я  проведу,
І  хай  усі  спішать,  а  нам  байдуже,
У  гомінкому  місті,  мила,  я  живу.

Почну  свій  шлях  із  Дарниці  старої,
Щоб  між  алей  каштанових  пройти,
Цвітіння  їх  згорну  в  твої  долоні,
Щоб  залишити  спогад  назавжди.

У  світлі  ліхтарів  іскряться  пірамідки,
Немов  гірлянди  в  новорічну  ніч,
У  хвилях  аромату  скресли  зайві  свідки,
А  ми  залишились  з  тобою  віч-на-віч.

Та  хвилі  здалеку  приносять  подих  інший,
Бузок  цвіте  у  парку  в  далечі,
А  поряд  з  ним  журчить  фонтан  старенький,
Нагадує  журчанням  наспіви  легкі.

Присядемо  на  лавці  біля  парку,
Щоб  чутно  було  нам  журчання  хвиль,
А  вітер  нам  наллє  у  філіжанку,
Акацій  старих  подих  від  цвітінь.

Нап‘ємося  медвяного  квітіння,
Сп‘яніємо  від  пахощів  отих,
І  підемо  додому  до  світання,
Щоб  не  побачив  промінь  нас  таких...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425475
дата поступления 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

Утаю лишь одну мелочь…

Мне  сегодня  зима  -  не  зима,  
А  вчера  была  осень  -  не  осень.
От  меня  ты  весною  прохладной  ушла,
В  пламень  лета  меня  бросив.

Оторвались  от  песни  слова
И  ударились  мертво  оземь.
Из  груди  моей  вымелась  сердца  зола  -  
Прямо  в  ночи  тёмные  косы.

Я  лодчонкой  ладошки  сложу,
В  них  молитвы  вдохну  светоч.
Я  тебе,  мой  Господь,  обо  всем  расскажу,
Утаю  лишь  одну  мелочь.

Утаю,  как  я  жить  устал
Без  души,  что  рванула  с  корнем
Та,  которую  я  очень  долго  искал,
Чтоб,  найдя,  потерять  вскоре.


2003.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416166
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

Море одиночества

Пью  шампанское  у  моря  из  горла,
Обнимая  ту,  чьё  имя  безразлично  мне.
Искажают  звёзд  кривые  зеркала
Поцелуев  смак  и  позы  неприличные.


Ты  надтреснутою  чашкой  цедишь  грусть,
Одиночеством,  как  саваном,  укутана.
Всё  надеешься,  что  я  ещё  вернусь,
И  распутается  то,  что  так  запутано.


Я  ныряю  в  чьи-то  синие  глаза,
Но  мелки  они  в  сравнении  с  любимыми.
С  теми,  что  меня  зовут,  зовут  назад,
Будто  вовсе  не  они  мне  сердце  вынули.


Будто  вовсе  не  они  корабль  мой
Об  измены  скалы  в  щепки  раскурочили.
Испарился-высох  океан-любовь,
Между  нами  теперь  море  одиночества.


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415984
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 17.05.2013


Андрей Кривцун

А, может, ничего и не было…

А,  может,  ничего  и  не  было  –  
Всё  это  просто  показалась  нам.
Слова  случились  недоспелые
И  встречи  –  с  мутными  осадками.

Ведь  это  не  любовь  –  с  упрёками,
С  обидами  дурными,  странными.
Мечта  не  ходит  огородами,
Весна  не  сыплет  листопадами.


А,  может,  это  всё  приснилось  нам  –  
Дрожащих  жадных  губ  сплетение.
Как  в  спину  ты  ногтями  впилась  так,
Шепча:  «Остановись,  мгновение».


Как  в  пропасть  моих  глаз  ты  падала,
От  наслаждения  безумствуя.
Как  удовлетворённо  плакала,
Впервые  ТАК  себя  почувствовав.


А,  может,  это  всё  -  иллюзия,
Страна,  которой  нет  и  не  было.
Но  почему  ж  тебя  я  чувствую?
Да  что  же  ты  со  мною  сделала?


Коту  я  расскажу  историю
О  том,  как  всё  могло  случиться  бы.
Кивнёт  он,  замурлычит  горе  мне.
И  угощу  его  я  шницелем.


…Не  горе  угощу  -  
Кота!
Вот  как-то  так…


2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417899
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Я убью твоих глаз васильки…

Я  убью  твоих  глаз  васильки,
Как  косою,  холодным  взглядом.
Белоснежность  твоей  руки
Отшвырну,  словно  кубок  с  ядом.

Напою  тебя  мёртвой  водой
Равнодушия  и  обмана
И  уйду,  унося  с  собой
Твоё  сердце  -  живую  рану.

Я  -  в  туманы,  как  в  масло  нож,
Ты  -  в  разлуку,  как  в  воду  камень.
По  инерции  поживёшь,
А  потом  опадёшь  листами.

И,  приникнув  к  сырой  земле,
Лишь  прошепчешь:  «За  что,  любимый?»
Так  прекрасна  в  своей  тоске,
Так  доверчива  и  невинна.

Ты  зачем  повстречалась  мне  -  
Прогулявшему  напрочь  душу,
Присягнувшему  темноте,
Запустившему  в  сердце  стужу?

Мне  никто  теперь  не  судья,
И,  конечно,  никто  не  пара.
Одинокая  сволочь  я,
Пепел  умершего  пожара.

Мне  ни  холодно,  ни  тепло,
Мне  ни  жалко,  и  ни  обидно.
Мой  хранитель  сломал  крыло,
Искусителя  же  не  видно.

Ни  земной,  ни  небесный  я  -  
Нет  мне  имени,  нет  невесты…
На  чужих  сердец  угольках
Согреваю  своё  сердце.


2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417940
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Ты задержалась со мной…

Весна  задержалась  в  пути,
А  ты  задержалась  со  мной...
Никто  ведь  уже  не  горит,
И  это  -  лишь  тени  любви,
А  тени  -  совсем  не  любовь.


Без  ласточек  хмурый  апрель.
Бесстрастно  целуемся  мы.
Цветочная  наша  метель
Осталась  на  заднем  дворе,
Осталась  вне  этой  весны.


И  как  бы  ни  радовал  май,
Деревья  в  обновки  рядя,
Не  наш  это  праздник.  Прощай!
Не  сможешь  забыть  -  вспоминай.
Но  в  лето  входи  без  меня.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417353
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Наш роман был недолгим, но страстным

Наш  роман  был  недолгим,  но  -  страстным.
Мы  друг  другу  раскрылись  по  полной.
Я  тебя  называл  -  Праздник,
Ты  меня  называла  -  Свобода.


Ты  была  весела,  долгожданна.
Я  дарил  тебе  вольные  крылья.
И  весь  мир,  кроме  нас,  был  обманом,
И  все  звёзды  до  нас  были  пылью.


Мы  подстраиваться  не  старались
И  любили  без  всяких  расчётов.
И  пусть  редко,  но  -  КАК!  -  встречались…
И  оргазмам  не  было  счёта.


Я  в  тебе  до  конца  растворялся,
Ты  звенела  от  прикосновений.
Даже  лунный  фонарь  шатался,
Когда  мы  кувыркались  в  постели.


И  казалось,  что  это  -  навечно,
Что  мы  созданы  друг  для  друга.
Но  всё  реже  случались  встречи.
И  всё  чаще  гуляли  по  кругу.


Созвонились…  Кафе…  Отели…
Для  семей  -  о  работе  враки.
Половинки  нам  свято  верили,
Мы  ж  такие  с  тобой  трудяги.


Путы  сладкие  стали  цепями.
Друг  без  друга  уже  не  дышим.
И  поэтому  всё  разорвали.
Мы  ведь  -  сильные.  Даже  слишком…


Наш  роман  был  недолгим,  но  страстным.
И,  спустя  месяца  и  годы:  
Навсегда  ты  -  мой  лучший  Праздник,
Я  навеки  -  твоя  Свобода.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421791
дата поступления 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Я так любить не смог, хотела чтоб остаться

Я  резал  тишину  
Нежадными  кусками.
Кормил  свою  вину,
Чтоб  больше  вырастала,

Пил  горькую  тоску
До  слёзного  тумана  -  
Потерянный  в  лесу,
Заблуженный  в  лесу,
Схороненный  в  лесу
Любовного  обмана.

Сожгли  мы  все  мосты,  
Захлопнули  все  двери.
От  голубей  мечты
Остались  только  перья,

Меж  пальцев,  что  песок
Моё  сбежало  счастье  -  
Я  удержать  не  смог,
Я  объяснить  не  смог,
Я  так  любить  не  смог,  
Хотела  чтоб  остаться.


2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421804
дата поступления 29.04.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Мне бы голову свою очистить

Мне  бы  голову  свою  очистить
От  пьянящих  о  тебе  мыслей.
Только  ведь  не  седина  это  -  
Не  закрасишь  никаким  цветом.


Не  заменишь  никакой  дурью...
На  работу  чаще  всё  плюю  я.
Телевизор  -  это  что  такое?
Не  заглядывал  в  него  давно  я.


Мене  б  большущее  своё  сердце
Заключить  в  яйцо,  а  то  -  в  утку.
Дальше  -  заяц  там,  сундук,  деревце,
Именуемое  супердубом.


А  под  дубом  тем  чтоб  был  остров,
А  вкруг  острова  -  в  три  круга  -  стража.
Я  ведь  чувствую  тебя  так  остро,
Что  порезы  ощущаю  даже.


Мне  б  несносную  свою  душу,
Что  запродаться  тебе  жаждет,
Убедить,  что  будет  ей  лучше
Тихо-мирно  да  суч`ить  пряжу.


Шить  на  чувственный  бардак  `упряжь,
Мастерить  и  городить  шоры.
…  В  три  затяжки  ж  ты  меня  скуришь,
«Забычкуешь»  и  уйдёшь  споро…

И  как  жить  мне?
Тишина…
М`орок.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422105
дата поступления 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Майское (В облаках дыру пробило солнце)

В  облаках  дыру  пробило  солнце,
Золотым  дождём  упало  в  землю,
Взорвалось  салютами-сиренью,
Птичьим  расцвело  многоголосьем.


Ты  шагала  улицей  весенней,
Каблучками  теша  тротуары.
Ароматом  ты  лилась  и  песней,
Сыгранной  чуть  пьяною  гитарой.


Без  усилий  ты  собой  чаруешь  -  
Грешная  и  вместе  с  тем  святая.
Ветер  твою  юбочку  раздует
И  ослепнет,  глупенький,  от  счастья.


Солнце  облака  разбило  в  клочья,
А  в  моей  душе  любовь  пробилась.
Ты  мне  натурально  так  приснилась  -  
Я  б  уснул  навечно  этой  ночью…

2005


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422308
дата поступления 02.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Рижулька

НАДОЕЛО

Как  надоело  счастья  ждать,
Молчать  и  мило  улыбаться.
И  если  надо  -  исчезать,
Хотя  так  хочеться  остаться.

Как  надоела  эта  роль  -
Второстепенная,  немая.
И  не  унять  мне  в  сердце  боль  -
Ведь  в  твоей  жизни  есть  другая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382407
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Есть женщины…

Есть  женщины,  которые  поют.
Есть  женщины,  которые  танцуют.
Но  нам  дороже  те,  что  наш  уют
Так  нежно-незаметно  образуют.

Есть  женщины  для  спорта  и  кино,
Есть  женщины  для  песен  и  романов.
Но  нам  дороже  те,  что  ждут  домой
Своих  извечных  юнг  и  капитанов.

Есть  женщины  для  тела  и  ума,
Есть  женщины  для  счастья  и  печали.
Но  нам  дороже  те,  что  у  окна
Горят  то  маяками,  то  свечами.

Есть  женщины,  которые  -  полёт.
Еcть  женщины,  которые  -  паденье.
Но  нам  дороже  те,  что  топят  лёд
Мужских  сердец  у  детской  колыбели.


2002.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425382
дата поступления 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Андрей Кривцун

Ты по лунной тропе пришла

Ты  по  лунной  тропе  пришла
И  в  тумане  рассвета  скрылась,
Губ  касанием  обожгла
И  шепнула,  что  лишь  приснилась.

Ну,  а  мне  теперь  не  до  сна,
Не  до  жизни  и  не  до  смерти  —  
Я  рассветный  ищу  туман,
Где  следов  твоих  звёзды  светят.

Песни  скатывались  на  вой,
Стихотворная  вязь  ломалась.
Растревоженное  тобой
Сердце  в  клетке  грудной  металось

И  шептало:  «Пусти,  пусти  -  
Улечу  я  за  сном  желанным
В  край,  где  лунные  лепестки
Опадают  в  ладонь  тумана».

Распахну,  как  жилетку,  грудь  -  
Улетай  моё  сердце-птица!
Добрый  путь  тебе,  добрый  путь,
Постарайся  не  возвратиться.

Буду  точно  тогда  я  знать,
Что  Её  отыскать  сумело  -  
И  спокойно  смогу  спать,
Жить  и  смерть  поджидать  смело.

2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422107
дата поступления 01.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Maxim0102

Львiвська нiч

 Місяць  важко  на  небо  поліз,  
 Наче  після  святкового  столу.  
 У  невидимих  сотнях  валіз
 Тягне  зорі  до  свого  престолу.


 Зупинився  на  мить  біля  хмар,
 Щоби  втому  червону  зігнати,  
 Розбудив  обережно  примар,  
 Наказав  їм  по  замках  блукати.
   

 Скинув  зорі  Морфею  на  крила,  
 Під  якими  ховається  ніч,  
 Темні  квіти  фіалка  розкрила,  
 Привітався  із  місяцем  сич.


 Львівські  вулиці  сни  пеленають,  
 Оксамитом  алея  блищить,  
 Цвіркуни  колискову  співають,
 Все  у  місті  чарівному  спить.



 Максим  Ростоцький
 З  книги  поезій  "  Тільки  про  Львів  "  К.2013  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425327
дата поступления 16.05.2013
дата закладки 16.05.2013


Рижулька

МАНДРІВКА

Ходи!  Ми  помандруєм  по  зірках,
Їх  сяйво  ми  ловитимем  в  долоні.
І  розсипатимем  по  місячним  стежках,
Щоб  темінь  ночі  не  тримала  нас  в  полоні.

А  хочеш...  позбирай  їх  ясний  блиск,
Таємних  зір  чудове  мерехтіння.
Торкнися  ним  до  моїх  ніжних  кіс  -  
Буду  для  тебе  зоряна  царівна.

А  далі...  Поцілунки  на  Шляху
Чумацькому...  що  всім  яскраво  сяє...
Візьму  за  руку  й  в  казку  поведу,
Яка  триває  без  кінця  і  краю.

І  лише  місяць,  який  бачить  все,
Любові  нашої  будЕ  безмовним  свідком.
А  море  пристрасті  нас  в  даль  усе  несе...
І  навіть  ранок  нас  сховає  оповитком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424913
дата поступления 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Рижулька

ПОТРЕБА

З  ласкавих  слів  тече  моя  ріка,
Яка  впадає  у  любовне  море.
Змиває  все...  Відходить  пустота...
Об  камні  ніжності  все  розіб'ється  горе.

Та  чи  потрібно...  Знов  не  знаю  я...
Можливо...  Це  душі  лише  потреба.
А  там...  для  когось  -  гола  маячня...
І  знов  самотня...  в  половинці  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425132
дата поступления 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Рижулька

"БІЛКА В КОЛЕСІ"

Біжить  життя  -  нестримне  колесо,
Все  більше  оберти,  все  швидше  темпи.
Хто  поруч  лиш...  ну,  тому  повезлО...
А  хто  в  середині...  шалені  ритми.

Біжиш  по  ньому,  наче  білка  в  колесі  -
Проблеми  лапками  швиденько  так  рішаєш.
І  ніби  все...  і  ти  вже  -  на  межі...
Та  друге  дихання...  Із  прірви  виринаєш.

Та  треба  іноді  зробити  різко  "стоп",
Буття  шаленість  щоби  зупинити,
Щоб  затяжним  не  видався  стрибок.
Життя  одне...  І  треба  вміти  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425120
дата поступления 15.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Бойчук Роман

Сплав інтимних почуттів

Немов  метали  злиті  у  один,
Єдиний  сплав  інтимних  почуттів  -
Інтиму  вечір  декілька  годин.
О,  як  я  марив,  прагнув  як,  хотів:
Упитись  чаром  із  медових  уст,
Втопити  погляд  в  мареві  очей,
Тавром  спокуси  цілувати  глузд...
_____________________________
Тремтіли  тіні  в  мерехті  свічей
Зболілих  тіл  від  жару  насолод,
Губився  в  ритмі  шалу  кожен  рух.
Сягнувши  надчутливих  нагород,
Металів  сплав  перетворився  в  брухт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424998
дата поступления 14.05.2013
дата закладки 15.05.2013


Невгамовний

Не плачьте…

Не  провожай  меня,  моя  любовь,
Ты  стала  мне  совсем  не  интересна,
Благодарю  тебя  за  то,  что  честно
Ушла
И  не  согреешь  больше  кровь.

Не  плачьте  обо  мне,  мои  друзья,
Фальшивый  нотный  ряд  уже  не  нужен,
Я  чувствую,  что  голос  мой  простужен
И  песни  о  любви  пою  не  я.

Не  отражайте  небо,  зеркала,
С  надеждою  увидеть  птичьи  стаи,
В  душе  -  лишь  звон  разбитого  стекла
И  мёртвый  лист  печально  пролетает.

Наверное  прольётся  много  слёз
О  том  что  не  сбылось,  не  получилось,
В  мгновеньи  свыше  -  жизнь  отобразилась,
А  я  это  воспринял  не  всерьёз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279448
дата поступления 08.09.2011
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Нічна підказка…

Я  знову  бачив  очі  уві  сні,
Немов  би  шаль  накинули  на  плечі,
Такі  чарівні  (мабуть  -  неземні),
А  в  них  -  кохання  березневий  вечір.

Я  поринав  в  їх  ніжну  теплоту
І  немовлям  щасливим  колисався,
Крізь  сон  відчувши  серцем  доброту,
Ніби  дитина  -  плакав  і  сміявся.

А  вранці,  коли  сонце  золоте
Промінням  зачіпило  мої  вії  -  
В  твої  краї,  де  яблуня  цвіте,
Я  полетів  назустріч  своїм  мріям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318717
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Так хочется верить

Слова  твои  тихие  смелые
Рождают  круги  на  воде,
И  я  повторяю,  я  делаю
Все  то,  что  не  делал  нигде.

Волною  рассказов  пророческих
Накрыло  меня  с  головой,
И  взглядом  стерев  многоточия,
Ты  просишь  идти  за  тобой.

Я  чувствую,  милая,  чувствую,
Не  видя,  но  зная  тебя,
Ты  смотришь  с  улыбкою  грустною,
Другого  уже  не  любя.

Болезненное  ожидание
Сковало  движение  душ,
Слезами  покрыв  расстояния
И  смыв  непокорности  тушь.

Ступая  по  глади  неведанной,
В  кричащей  души  наготе
Иду  за  тобою  я  преданно,
Считая  круги  на  воде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319378
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

МЕЧТЫ РОМАНТИКА

Я  женщины  красивей  не  встречал,
Хватило  мига,  чтоб  в  нее  влюбиться,
В  глазах  -  чернее  ночи  -  раствориться
И  вознести  ее  на  пьедестал.

Нежнейших  рук  волшебные  движения
И  локоны  чарующих  волос,
Заставив  мысли  мчаться  под  откос,
Несли  меня  волной  до  исступления.

Я  чувствовал,  что  медленно  сгорал
В  огне  самим  придуманного  счастья,
И  сердцем  у  любимой  на  запястье
"Навеки  твой"  -  я  нежно  написал.

Мечты  романтика...Что  может  быть  приятней?
Лекарство  неприкаянной  душе,
Что  на  крутом  у  жизни  вираже
Нас  делает  честнее  и  понятней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327772
дата поступления 04.04.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Спасибо, что ты есть…

Как  долго  я  тебя  искал,
Как  долго  разбирался  в  чувствах,
Испив  напиток  безрассудства,
Терял,  не  верил,  пропускал...

Доселе  не  известный  мне
Твой  образ  в  сердце  поселился
И  ярким  светом  отразился
На  занавешенном  окне.

Держи  сильнее  жизни  нить,
Открой  глаза  и  будь  любима,
Все  в  этом  мире  объяснимо...
Лишь  только  чувств  не  объяснить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387263
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Горечь лунного напитка…

Ночные  мысли...Грешны,  как  всегда,
Стаканом  неразбавленного  виски
Стираю  файлы  прошлой  переписки,
Печалясь...  Даже  плача,  иногда...

Горит  свеча  и  блики  на  стене
Театр  свечей  порой  напоминают...
Театры  -  вечны,  свечи  -  догорают,
Рождаясь  мотыльками  при  луне...

Мне  ничего  из  прошлого  не  жаль...
Лишь  грусти  через  край  накатят  волны,  
Но  в  горе  настоящем,  что  безмолвно,
Теряет  многословие  печаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410392
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Не проглядеть бы…

Рассказывай,  ночь,  о  далеких  мирах,
О  вечной  любви  и  несбывшемся  лете,
О  том,  что  в  причудливых  снах-миражах
Нам  солнце  побед  одинаково  светит.

Прохладным    сияньем  далекой  звезды
Рисуй  бесконечность  космических  далей,
Напомни,  что  лишь  у  земной  красоты
Есть  разные  стороны,  как  у  медали...

Пусть  ветер  ночной  о  надежде  поет,
На  крыльях  своих  пусть  приносит  удачу,
Я  знаю,  что  мне  без  тебя  не  везет,
А  я  для  тебя  очень  многое  значу...

Струится  сквозь  годы  загадочный  свет,
Рождаются  новых  созвездий  плеяды,
А  мы  всё  хотим  то,  чего  рядом  нет
И  маски  меняем  как  кукле  наряды...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415119
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 14.05.2013


Невгамовний

Чем-то память больна…

Что-то  держит  внутри,
Чем-то  память  больна,
Теплых  слов  адреса  позабыты,
А  вокруг  -  посмотри  -  
Уже  бродит  зима...
Ладно,  с  осенью  этой  мы  квиты.
Ни  она  и  не  я  -  не  получим  наград,
Пали  оба  в  бою  за  удачу
И  накроет  листву  молодой  снегопад,
На  земле  быть  не  может  иначе.
Крупным  градом  посыпятся  с  неба  мечты,
Да  со  свистом,  да  чтоб  -  побольнее,
Я  закрою  глаза,  не  боясь  темноты,
Может  стану  немного  мудрее...
Театральным  подмосткам  мои  имена
Не  даны,  да  и  где  мне,  ребята?
Что-то  держит  внутри,
Чем-то  память  больна
И  не  вспомнить  уже  адресата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381640
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 14.05.2013


Салтан Николай

Згадую тебе

[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я  сумую  за  тобою
В  ці  казкові  дні  весни,
Розцвітають  вже  тополі,
А  ми  досі  не  змогли.

Пух  на  вії  опадає,
А  я  згадую  тебе  -
Як  же  ніжно  цілували
Твої  губи  лиш  мене.

А  тепер  цілують  інших,
Може,  навіть  там  любов.
Не  важливо  хто  з  нас  грішний  -
Охолола  наша  кров.

Почорніли  наші  мрії…
Зачерствіли  наші  дні…
Тільки  в  серці  мене  гріє  -
Прилетять  ще  журавлі.

Хай  летять  над  небокраєм
Не  до  мене  -  до  людей.
Бо  від  того  вже  щасливий,
Що  я  жив  і  знав  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата поступления 13.05.2013
дата закладки 14.05.2013


Влад Бугайчук

Я напишу тобі листа без слів… (У співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

«Я  напишу  тобі  листа  без  слів,
В  мелодію  щемку  вкладу  зізнання,
І  листоноша-вітер  у  вісні
До  тебе  принесе  моє  кохання.

Нечутно  доторкнеться  до  повік
Крилом  тендітним  золотава  мрія,
Як  вистояний  виноградний  сік,
В  холодну  ніч  вона  тебе  зігріє.

Я  напишу  листа  пером  душі,
Та  імені  під  ним  я  не  залишу.
Щоб  смуток  мій  в  твою  блаженну  ніч
Не  потривожив  цю  шовкову  тишу»  —

«Гранітні  погляди  весни
Не  показали  мені  шляху  -  
Куди  іти  і  як  нести  
Холодність  дум  за  обрій  страху.

Між  нами  відстань...  і  тепло
Твоїх  очей  не  зігріває.
Я  розлюбив  тебе  давно,  
А,  може,  й...  не  любив...  не  знаю…

Хай  спогади  летять  в  вікно,
Застиглий  біль  тремтить  в  долонях,
Розбиті  мрії  —  все  одно...
Твій  дотик  знов  пульсує  в  скронях…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258371
дата поступления 08.05.2011
дата закладки 13.05.2013


Last song

История одного вечера. .

Был  вечер...теплый,  тихий  вечер...  
И  мы  вели  тебя  домой  
Хотелось  чтобы  он  был  вечен  
Ведь  рядом  я  была  с  тобой  
Ты  пьяным  был,  и  еле  шел  
Мы  шли  с  тобою  за  руки  
Твой  друг  тогда  вперед  ушел  
Не  чуял  сердца  муки  
Вдруг  резко  ты  остановился  
Я  тоже  стала  близко  
В  тот  миг  как-будто  мир  разбился  
И  мы  упали  низко  
Тогда  ты  видел  лишь  меня  
А  я  в  твоих  глазах  тонула  
На  5  секунд  ушла  в  себя  
Потом  сознание  вернуло  
Ты  просто  пьяным  был  и  мне  
Не  стоило  тебя  там  слушать  
И  сигарета  тухнет  в  мгле  
И  начал  сердце  ты  мне  мучать  
Ты  говорил  что  нравлюсь  я  
И  ты  хотел  бы  быть  со  мною  
Что  хвалят  все  твои  друзья  
Когда  не  балуют  травою...  
Я  лишь  стояла  и  внимала  
Все  речи  нежные  твои  
Но  в  глубине  все  понимала:  
что  нету  никакой  любви  
что  день  рожденья  это  важно  
что  пил  сегодня  ты  не  зря  
что  голова  болит  ужасно  
на  утро  завтрашнего  дня  
что  завтра  все  это  забудешь  
и  не  захочешь  вспоминать  
что  рядом  никогда  не  будешь  
и  нужно  это  забывать...  
Я  не  люблю  тебя,  нет.  Может  
Мне  просто  нравились  твои  слова  
И  я  пойму  это  потом,  но  позже  
Зачем  тогда  кружилась  голова  
Зачем  в  глаза  твои  смотрела  
Зачем  ждала  твою  любовь  
Зачем  внутри  все  так  горело  
Что  в  жилах  закипала  кровь  
За  что?  Когда?  Куда?  Зачем?  
Ну  кто  ответит  на  вопросы?  
Болеть  я  не  хочу  никем!!  
Вокруг  сейчас  одни  "морозы"  
Не  хочешь  ты  со  мной  общаться?  
Иди!  Тебя  я  не  держу!  
Не  хочешь  ты  со  мной  встречаться?  
Иди!  Я  слова  не  скажу!  
Я  промолчу,  хоть  будет  страшно  
Знать  точно,  уж  наверняка  
Что  повстречаю  я  однажды  
Тебя  с  другой  в  рассвете  дня..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282217
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 13.05.2013


Антин Хмуров

Мы пропускаем все невзгоды

Мы  пропускаем  все  невзгоды,
Пускай  они  стремятся  вдаль!
Бояться  мы  не  будем  непогоды,
Пускай  уйдет  с  лица  печаль.

Мы  все  поймем,  мы  все  простим  друг  другу
И  постараемся  забыть  проблемы,
Не  хочется  бежать  по  замкнутому  кругу,
Давай  передохнем  и  сменим  тему.

Мы  знаем  кто  не  прав,  и  чья  вина,  
Не  отрицаем  и  своих  ошибок,  
А  если  отречемся,  то  стена,
Нас  не  спасет  от  лицемерия  улыбок.

Пусть  хоть  и  медленно,  но  жизнь  идет,
Со  счастьем  под  руку  иль  догоняет  счастье.
Пусть  эта  строчка  за  душу  берет,  
И  пусть  в  душе  не  приживается  ненастье!  


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424423
дата поступления 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Андрей Кривцун

На её обиду (Оставляю тебе эту песню)

Сразу  белое  стало  чёрным,
И  слова  потеряли  смысл  -  
Ты  воспримешь  их  извращённо,
Хоть  в  лепёшку  тут  расшибись.

Мы  ж  с  тобой  не  дошли  до  точки
Даже  первого  предложе…
Только-только  пошли  цветочки,
И  сломалось  что-то  в  душ`е.


Я-то  знаю,  что  там  сломалось
И  пытался  тебе  сказать,
Как  не  в  силах  я,  моя  радость,
Да  печалью  тебя  пятнать.


Я  пытался  с  тобой  быть  честным,
Только  честность-то  -  не  в  чест`и.
Что  мне  -  ангелом,  то  тебе  -  бесом
Показалось  на  этом  пути.


На  пути,  где  шагали  вместе,
А  теперь  порознь  пойдём.
Оставляю  тебе  эту  песню
И  места,  где  мы  были  вдвоём.


И  когда  пролетят  годы,
И  забудешь  имя  моё,
Будешь  песню  зато  помнить
И  места,  где  мы  были  вдвоём…

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424361
дата поступления 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013


Бойчук Роман

…Щастю назустріч…

Замружена  молодість  човником  плине  за  часом
Услід  за  майбутнім  своїм  по  тривожній  ріці.
В  човні  музикант,  у  душі  увесь  сповнений  джазом,
В  реаліях  же  -  шестиструнка  в  убогій  руці.

А  хвилі  щоразу  розгойдує  змінності  вітер,
А  струни  гітари  сміються,  то  ридма  ревуть.
Спасіння  канати  немов  -  верболозові  віти
Пориви  вітрів  тих  полощуть,  ламають  і  рвуть.

Майбутнє  скоріш-бо  за  все  заховалося  в  старість:
У  першому  класі  Титаніка.  Грає  оркестр...
Та  якби  не  було,  не  варто  винити  реальність...
Ми  (щастю  назустріч)  чинімо  вітрам  злим  протест.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401697
дата поступления 16.02.2013
дата закладки 12.05.2013


melani

И в тихий час ночной, душа как пламя

И  в  тихий  час  ночной,душа  как  пламя  
За  бурей  жизни,грустью  всех  измен
За  свое  счастье  буду  рвать  зубами
И  я  добьюсь  хороших  перемен
Пусть  моя  мысль  по  жизни  будит  строгой
Пройдут  года,забуду  я  твой  лик
Прольется  свет  и  на  мою  дорогу
Пройдут  года,забуду  я  тот  миг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423926
дата поступления 10.05.2013
дата закладки 10.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.04.2013


Рижулька

СОНЯЧНЕ КОХАННЯ

В  небес  блакиті  ніжні  дві  душі
В  проміннях  сонця  ніжаться  в  коханні.
Палких  цілунків  квіти  запашні
Вустами  спраглими  в  букет  збирають  зрання.

На  постілі  із  золотистих  хмар
Їх  поєднало  сяйво  струн  Ярила.
Він  божеволіє  від  пестощів  і  чар,
Його  приманює  краса  її  зваблива.

Мить  насолоди...  Душі  в  небеса
Летять  на  крилах  у  шатро  блаженства...
Для  них  обох  лише  ця  казка  вся,
Цей  вихор  пристрасті  і  ніжного  шаленства.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420208
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

НЕ УЯВЛЯЮ СВІТ БЕЗ ТЕБЕ…

Не  уявляю  світ  без  тебе...
Потоки  днів  -  німе  кіно...
З  тобою  лину  в  сьоме  небо...
Кохати...  Щастя  нам  дано.

Тебе  я  серцем  відчуваю,
Хоч  на  заваді  -  далечінь.
Твої  обійми  -  клаптик    раю...
На  крилах  ніжності  прилинь!

Душі  без  тебе  важко  дихать,
І  серце  рветься  із  грудей.
Твої  цілунки  -  моя  втіха
В  порожній  темряві  ночей.

Своє  життя  не  уявляю
Без  пелюсток  із  ніжних  слів.
Тобі  скажу,  як  я  кохаю
Не  фразами...  А  шалом  снів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417631
дата поступления 11.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

РОЗДУМИ…

І  знову  день  згорів  немов  свіча,
Лишивши  в  пам'яті  лиш  теплі  краплі  воску.
Горнусь  до  ночі  ніжного  плеча,
Щоб  сили  почерпнути  в  неї  трошки.

Бо  завтра  знов  на  сцену  вихід  мій
У  звичній  ролі  у  житті-виставі,
Де  за  лаштунками  минулих  почуттів
Душа  не  прагне  визнання  і  слави.

Так  день  за  днем  іде  кудись  життя...
Все  відшліфовано  до  болю,  до  оскоми.
В  колишнє  щастя  вже  немає  вороття,
А  зігране  лишає  тільки  спомин...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419568
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Рижулька

НЕ ХОЧУ ЧУТИ БІЛЬШЕ Я НІЧОГО…

Не  хочу  чути  більше  я  нічого...
Бо  кожне  слово  -  наче  гострий  ніж,
Що  лезом  видирає  частки  серця  мого.
Тебе  благаю!  На  шматки  його  не  ріж!

Хай  все  незвідане  покриють  таємниці...
Душа  хоч  плаче...  Менше  так  болить.
З  любов'ю  зазирни  в  мої  зіниці,
Й  в  обійми  загорни  ти  хоч  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419581
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Lunatic

В невидимых стенах

Мы  все  заточены  в  невидимых  стенах
Сжимающих  усердно  даже  мысли
Но  стены  -  не  стены,  а  всего  лишь  страх
Нам  не  дающий  подыматься  в  выси.

Крепка  рука  и  мысли  широки
Но  неуверенность  всегда  будет  сильней
Надежда  с  верой  могут  быть  верны
До  той  поры,  пока  шаг  до  дверей.

Коробка  эта  не  имеет  потолка
Давая  всем  возможности  мечтать
И  даже  звёзды  светят  с  высока
В  те  дни  когда  так  хочется  летать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370303
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Держась за руки

Давай,  мы  запасёмся  лишь  мечтами,
Собрав  их  аккуратно  в  наших  снах,
Отправимся  в  неведомые  дали,
Чтоб  наслаждаться  ветром  на  устах.

Без  разницы  куда  несёт  дорога  -
Извилиста,  терниста  иль  темна,
Держась  за  руки,  не  страшна  тревога
И  каждый  день  улыбчива  душа.

Изысканно  рассыпанные  звёзды
Подмигивают  ночью  с  высока,
И  бело-серые  размашистые  грозди
Несут  за  ветром  в  небе  облака.

В  обнимку  наслаждаясь  этим  миром,
Прекрасными  моментами  с  тобой.
Когда  ты  рядом  выглядишь  счастливой  -
Такую  жизнь  назвал  бы  я  мечтой.

2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377317
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Так трудно вернуться

Нежным  прибоем  играет  стихия
Трепетно  линию  берега  водит
За  горизонтом  плывёт  ностальгия
Рисуя  закат,  плавно  солнце  уходит.

Сквозь  океан  вдохновения  мысли
Плывут,  наполняя  сознание  ветром
Мелких  идей  разлетаются  брызги
Волны  по  скалам  их  носят  усердно.

Воздух  наполнен  свежестью  мира
По  небосводу  рассыпаны  звёзды
Можно  лишь  вдохом  собрать  свои  силы
Руками  до  неба  дотронуться  чтобы.

Хочешь  летать  -  раскрывай  свои  крылья
Дальше  всё  сделает  воображение
Нет  ничего  невозможного  в  мире
Сладость  мечты  исполнима  в  мгновение.

В  каждом  моменте  нежность  весны
И  бесконечности  можно  коснуться.
Но,  к  сожалению,  это  лишь  сны,
Сны  из  которых  так  трудно  вернуться...

2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406379
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 21.04.2013


Lunatic

Когда идёшь по берегу

Когда  идёшь  по  берегу  реки
Потоки  звуков  мысли  растворяют.
В  порыве  хочется  все  берега  пройти
И  там  найти...
   Моменты,  что  так  в  жизни  не  хватает.

Поток  прозрачных  вод  всегда  жесток,
И  каждый  раз  надеждой  подгоняем.
Сбит  с  ног  и  до  начала  путь  далёк,
Но  снова  встать  себя  мы  заставляем.

Когда  идёшь  по  моря  очертанию
Миг  дополняет  красочный  закат.
Укрывшись  в  тёплых  снах  воспоминаний,
Былых  скитаний...
   И  невозможности  вернуть  своих  утрат.

Созвучно  подпевая  песнь  прибоя
И  не  мешая  в  вальсе  мыслям  танцевать
Прекрасен  мир  желанного  покоя
Момент,  способный  вечностью  обнять.

Когда  идёшь  по  краю  океана
Вся  бесконечность  смотрит  с  высоты
Когда  у  мира  ни  малейшего  изъяна
И  в  снах  тумана...
   Непостижимое  мгновенье  красоты.

Сознание,  хватаясь  за  фрагменты,
Оставит  шрамы  прошлой  красоты.
Неповторимо,  даже  в  те  моменты,
Когда  от  жизни  остаются  лишь  мечты.

2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410405
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 21.04.2013


Лия***

Я не стану тобі коханкою…

Я  не  стану  тобі  коханкою,
Бо  ж  ділити  тебе  не  зможу...
Із  тією,  що  стала  бранкою...
І  на  мене  зовсім  не  схожа...

Не  для  нас  таємничі  змови,
Божевілля  в  чужих  квартирах...
Лиш  у  сни  ти  приходиш  знову,
Щоб  тонути  в  сердечних  вирах...

Я  не  стану...  та  й  ти  не  будеш...
Хіба  можна  кохати  мрію...
Я  відлюблю?..  а  ти  забудеш?..
То  чому  ж  тоді  серце  мліє?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419531
дата поступления 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013


Алексей Ткаченко

Параллельный мир

А  где-то  в  параллельном  мире,
Где  затерялись  наши  двойники,
В  богатой  солнечной  квартире
Мы  утопали  от  любви.

Мы  сутки  в  спальне  проводили,
Ласкаясь  словно  голубки,
Вино  из  рук  друг  друга  пили  
И  не  боялися  тоски.

Наши  мечты  шли  в  ногу  с  нами,
Единым  целым  были  мы,
В  помятой  беленькой  пижаме
В  постель  обед  носила  ты.

Мы  редко  появлялись  в  свете,
Предпочитая  быть  наедине,
В  прекрасной  свадебной  карете
Мы  целовались  при  луне.

Но,  засыпая  в  сказочной  квартире,
Каждый  из  нас  не  знал  о  том,
Что  где-то  в  параллельном  мире
Мы  одинокими  живём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374942
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Я бачив в думках ту кохану

Ти  так  легко  мрію  дарувала,
Ти  так  легко  змінила  життя,
Та  ще  легше  ти  все  зруйнувала,
Відштовхнувши  мене  в  забуття.

Ти  забула  про  мене,  про  ночі,
Що  я  дарував  лиш  тобі,  лиш  за  очі,
Ти  казала  завжди  будеш  поруч,
Я  ж  не  знав,  що  та  пам’ять  дівоча.

Все  змінилось  для  нас,  бо  все  згасло,
Ще  до  того,  як  все  було  ясно,
Я  не  знав:    Хто  ти  є?  Ким  я  стану?
Та  я  бачив  в  думках  ту  кохану.

Вона  близько?    Чи  це  так  здається?
А  можливо  вона  десь  у  серці?
І  так  хоче  знайти  туди  дверці,  
Я  відкрию...  хай  лиш  поверн́́́еться  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348899
дата поступления 08.07.2012
дата закладки 19.04.2013


Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 19.04.2013


Михайло Плосковітов

Закрили школу…

Торік  закрили  школу.  У    селі.
Аж  два  замки  повісили  на  двері.
Порозбігались  діти-школярі,
лишивши  тишу    й…  букви  на    папері.

Тремтить  у  коридорі  кроків  звук.
У  павутиння  назви  кабінетів
снує  старанно  молодий  павук,
під  погляди  осудливі.  З  портретів.

Гуляє  протяг  вибитим  вікном
(чи  то  чийсь  гнів,  чи  то  чиясь  зловтіха),  
а  на  стільці,  за  вчительським  столом,
дитяча    аплікація.  З  горіха.

На  дошці  дата.  Тема  на  урок.
Твір-роздум:  «  Чи  селу  потрібна  школа...»
Чому  ж  так  довго  не  дзвенить  дзвінок?
Він  більше  -  не  дзвенітиме.  Ніколи.


...щороку  в  Україні  закривають  близько  250  шкіл

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата поступления 27.02.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Люблю на повні груди

Люблю  я  посмішку  твою,
І  що  робить  тепер  не  знаю:
Без  неї  просто  не  живу,
А  з  нею  -  мов  би  я  літаю.

Цілую  пристрасно  ті  губи,  
Але  ще  поки  лиш  у  снах,
Хоч  я  люблю  на  повні  груди,
Та  не  приступна  ця  ріка.

Як  важко  жити  і  не  знати,
Чи  Бог  дав  ранки  нам  стрічати?
Чи  зможу  знову  я  літати?
Від  думки,  що  почну  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348244
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Холодный вечер сентября

Рисует  красками  печали
Холодный  вечер  сентября,
На  стенах  нежности  отважной,
Что  притаилась  теребя.

Осенний  дождь  ее  не  смоет,
Хотя  и  время  даже  есть,
Она  пропитана  вся  в  сердце,
Туда  пути-дороги  нет.

Тоскливый  ветер  все  гуляет,
С  ресницы    слезы  он  сдувает,
Они  ложатся  мне  на  грудь,
Чтобы  опять  меня  сягнуть.

А  ветер  вовсе  неспроста
Снимает  листья  у  куста,
Они  летят  и  все  кружляя,
Тебя  желанную  напоминая.

И  так  проходит  день  за  днем,
Но  я  пока  ищу  ее  во  всем,
Я  вижу  в  утренней  росе,
Что  так  уходит  при  тепле.

Я  вижу  в  солнечном  сплетеньи,
Как  ты  играешь  не  со  мной,
Как  ты  целуешь    в  искушеньи,
Тот  образ,  жаль,  уже  не  мой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324807
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Пір’їнкою запала мені в серце

Пір’їнкою  запала  мені  в  серце,
Так  ніжно-ніжно  взяла  у  полон,
І  ніби  привідкрилося  віконце,
Коли  відчув  тепло  твоїх  долонь.

Та  не  питай  чого  на  серці  тепло!
Чому  так  гірко  сльози  пролились!
І  не  питай,  чого  я  вірив  в  пекло…
Ти  не  питай…  а  просто  пригорнись.

А  я  згадаю  ще  не  раз  цей  серпень  -
Він  дарував  забутому  єство,
І  допоміг  втекти  від  неповернень
В  омріяний  лиш  мною  статус-кво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357167
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 19.04.2013


Салтан Николай

Остання ніжність

Не  тримай  кохання  у  мовчанні,
Як  цвітучу  квітку  в  темноті  -
Може  миті  ніжності  останні
Нам  залИшились  уже  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419399
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Bogdan Brezden

Жизнь моя остановилась…

Жизнь  моя  остановилась,
Будто  кончилась  игра,
Слишком  горькая  измена
Нас  надолго  развела.

Все  для  нас  теперь  отдельно,
Мы  на  разных  берегах,
Только  пропасть  между  нами
Расширяется  в  годах.

Солнце  светит  по  другому,
Обжигая  нас  вдали,
На  земле  вокруг  засуха,
А  в  душе  идут  дожди.

Где  же  вы  -  снега,  метели  ?
Где  ты  спрятался,  февраль  ?
Забери  меня  отсюда,
Уничтожь  мою  печаль.

Пусть  все  мысли  и  надежды
Замерзают  под  луной,
Ничего  уже  не  надо,
Только  дайте  мне  покой  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419374
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Сволочь

Был котом.

Иногда  он  приходит  ко  мне  домой,
Ни  звонка  ни  стука  -  ему  открыто
Как  обычно  приносит  коньяк  с  собой...
Раздраженный.  Потерянный.  Злой.  Небритый.

Мы  молчим  об  этом,  молчим  о  том
Говорить  не  надо  -  и  так  понятно.
Он  посмотрит  -  помнишь  я  был  котом?
-  я  хочу  обратно.

Я  налью  -  он  выпьет,  ему  нужней
Сигарету  одну  на  двоих  закурим
Он  посмотрит  -  давай,  братан,  не  болей,
мне  пора  в  натуре.  

У  него  как  обычно  -  одна  беда,
соль  да  дыры  в  трюме...
Он  приходит  ко  мне  -  а  еще  -  куда?
Я  -  который  умер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393288
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013


Сволочь

По течению

Теплой  рекою  под  старыми  ивами  
Медленно  медленно  вниз  по  течению
Тенью  деревьев,  воды  переливами
Я  напишу  тебе  стихотворение

Первое  слово  по  золоту  золотом  
Сзади  по  шее  дрожащими  строчками  
Ритм  в  висках  оглушительным  молотом
Рифмы  ―  в  глазах  разноцветными  точками.

Слово  за  словом  ―  плечами,  ключицами  
По  позвоночнику  между  лопатками  
Каждым  изгибом,  твоими  границами  
Шепотом  нежным,  касаньями  сладкими.

Мягкими  лапами,  теплыми,  сонными  
Словно  котенок  играет  проснувшийся...
Ты  отвечаешь  слезами  и  стонами...
Кажется  стены  от  этого  рушатся...  

Счастье  по  небу  дрожащими  бликами.
Мир  растворяется  в  хриплом  дыхании.
Только  волнами...  пьянящими  …  дикими...  
Рвется  из  нас  золотое  сияние...

04.07.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 18.04.2013


Антон Срібний

Ти не в онлайні

Склянка  Мартіні…  Ти  не  в  онлайні,
Сонце  блукає  між  сірих  висоток,
Спокій  втрачаю  –  повільно,  принаймні,
Уявляючи,  яким  же  на  смак  є  твій  дотик?

Запущено  браузер  –  а  тебе  знов  немає,
Самотньо  всміхаються  всі  мої  смайли…
Марно  іще  один  день  помирає,
З  ним  –  306  мегабайт  фото  файлів…

Де  ти  і  з  ким  ти,  ну  як  мені  знати?
Телефон  твій  мовчить:  абонент  поза  зоною.
Хто  не  втрачав  –  не  лякається  втрати,
Я  ж  вкотре  крапку  –  замінюю  комою.

***
Ще  кілька  файлів.  Видаляю  останні.
Ти  не  в  онлайні.  Ти  не  в  онлайні…

(2011)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338480
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 18.04.2013


Михайло Плосковітов

Бузок…

Коротке  «прощай»  на  «привіт»,  переплетений  в  тугу.
Безладдя  думок  розсипається  білим  бузком.
Вагалась…  просила    мене  залишитися  другом,
бо  звала  уже  не  романтиком,  а  диваком.

Не  варто  було  говорити  про  лілії  білі,
пісні  під  гітару,  розмови  за  спільним  столом…
Сказала:  в  нас  погляди  пізні  і  різні  в  нас  цілі  -
і  весну  зламала  незайманим  білим  бузком.

В  душі  не  тримала…  та  й  нащо,  якщо  не  зрослося.
Дорога  вінчала  мене  між  проваллям  світлин,
а  цвітом  бузок  закипав,  засинав  у  волоссі.
Романтик-дивак  залишався  назавжди…один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255106
дата поступления 20.04.2011
дата закладки 18.04.2013


Михайло Плосковітов

Батькові…

Скриплять  старі  розлогі  ясени
Над  стежкою  в  життя,  в  безкрає  поле.
Твої  літа  –  у  нитках  сивини,
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий.

Як  рано  ти,  мій  Неньо,  посивів
(а  ще  ж  роки  й  не  перейшли  на  зиму).
Життєву  мудрість,  твердість,  щирість  слів  –  
Найкраще  передав  донькам  і  сину.

Натруджені  робочі  мозолі,
росте  журба  в  мереживі  на  скронях.
ХлібоТворець  найперший  на  Землі  -  
Господній  Світ  тримаєш  на  долонях.

Вже  так  бракує  сил  твоїм  рукам:
Тримати  час  і  нести  косу  в  поле…
За  посмішку  твою  я  все  віддам  -
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата поступления 06.06.2011
дата закладки 18.04.2013


Антон Срібний

"Ти…"

Ти  мрійлива  як  вітер,
Що  кружляє  у  полі,
Трохи  схожа  на  квіти,
Що  тримаєш  в  долонях.

Ти  відверта  як  небо  –  
Чисте,  світле,  прозоре;
І    безмежна  як  небо,
І  прекрасна,  як  море.

Я  тебе  відшукаю
У  світанкових  росах,
Я  на  тебе  чекаю
Загадкову,  мов  осінь.

Ти  смілива  як  вітер,
Що  кружляє  у  полі…
Моє  серце  відкрите  –  
В  твоїх  ніжних  долонях.

(2006  рік)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405320
дата поступления 01.03.2013
дата закладки 18.04.2013


Blue sky

Родзинки спогадів твоїх

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки,
Хоч  осінь  в  душах  терпне  золота.
Я  ностальгую  під  ніжніші  звуки,
Ніжніші,  навіть,  за  твої  уста.

Родзинки  спогадів  твоїх  я  пам’ятаю  досі:
Чекав  коралово-блакитних  вечорів,
І  рахував  на  небі  безкінечні  осі,
Теплом  своїм,  не  мов  гуашшю,  ти  лелів.

Мені  пастельно  заживали  рани,
Коли  торкався  ти  моїх  плечей.
Змовкали  тоді  шторми  й  урагани,
Ховаючи  на  дні  розмови  зоряних  ночей.

Блакитні  хмари  розганяв  руками,
І  небо  все  ж  здавалося  в  полон.
Своїми  ніжними  та  чуйними  словами,
Ти  малював  в  душі  свій  неймовірний  тон.

Холодна  кава  гріє  твої  теплі  руки.
Мов  справжня  осінь  –  лірика  душі.
Ти  ж  добре  знаєш  –  не  терплю  розлуки,
Так  само  як  і  ти  ненавидиш  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412437
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 18.04.2013


IrenaKos

Ти ще ніхто…

Ти  ще  ніхто,  а  вже  забрав  мій  спокій.
Я  одинока,  ти  одинокий.
Це  я  така  слабка,  чи  ти  така  нездара?
Чи  зовсім  ми  погана  пара?
Питаю  я  своєї  долі.
Чи  я  не  маю  ані  духу,  ані  волі?    
Я  часто  в  роздуми  душевні  опускаюсь,  
Пірнаю  глибоко,  і  довго  розбираюсь.
І  почуваюсь  дуже  прикро  я.  
Сумна,  слабка,  розчавлена.
Тоді  до  зриву  я  Тебе  довожу.
І  запросто  втопитись  можу.  
Мене  не  відпускає  чорне  дно.
Тобі  як  за́вжди  все  одно.  
Я  ще  не  плачу,  та  сльози  близько-близько.
Ти  кажеш  досить  нити,  сильною  будь!
І  стався  до  речей  простіше,  все  забудь!
А  я  вважаю,  холоднокровність  -
Це  вада  серця  і  душі!
І  значить  так  вже  хай  і  буде!  
Аби  вернутись  з  дна  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413687
дата поступления 29.03.2013
дата закладки 18.04.2013


Віктор Непомнящий

кожним сантиметром тіла

Я  давно  не  любив  так  солодко  
кожним  сантиметром  мого  тіла.
Між  нами  не  сотні  метрів  чи  кілометрів  а  всього
два  кліка.

І  хоч  як  би  душа  не  хотіла    
Бути  з  тобою  я  мерзну
Від  цієї  холодної  весни
Від  лелек  що  стоять  у  багнюці  
З  гнітючим  настроєм  як  не  тисни
Та  серце  не  буде  повільно  битися
Тихіше  не  зможе  що  не  прийми
Якими  молитвами  не  замолюй  
І  ось  коли  вистрибне  не  лови
Якщо  
хочеш  …  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418361
дата поступления 14.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Віктор Непомнящий

Мені так мало тут тебе …

Мені  так  мало  тут  тебе,
ти  наче  тут,  а  ні,  усе  ж  немає.
Я  клявся  що  любитиму  до  смерті  
і  клянусь,  та  смерть  мене  чомусь  минає.

Десятою  дорогою  ловлю,
вона  неначе  невловима  муха.
Треба  заснути  мабуть,    хай  прийде,
хай  сяде  і  дістане  ця  бридлива  сука.

Без  посмішки  броджу  по  цій  землі,
так  як  повсталі  з  того  світу.  
Та  спокою  нема  у  вашому  теплі
так  як  і  глибоко  в  землі  нема  просвіту.

Мені  так  мало  тут  тебе,  кажу,
ти  наче  тут,  ти  тут  в  моєму  місті,
я  все  пробачив  й  тихо  стережу
її,  що  забере  мене  при  білім  світлі  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408525
дата поступления 13.03.2013
дата закладки 18.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013


Nell Fenix

Для Галі) ) )

                                                                                                                                                         Для  Галі  Глек)))
Співає  скрипка  Страдіварі
і  сонце  заглядає  у  віконце.
Ти  даруєш  мені  вірш,  
і  зігріваєш  теплом  душу.
Нехай  між  нами  сотні  кілометрів  доріг,
та  душею  я  з  тобою.
Я  чує  як  лунає  твій  ніжний  сміх,
і  серце  рветься  із  груди.
Так  хочеться  побачити  блиск  твоїх  очей...
Нехай  між  нами  сотні  кілометрів  доріг,
та  душею  я  з  тобою.
Для  мене  ти  більше  ніж  просто  дівчина.
І  дякую  тобі  за  те,
що  радість  людям  ти  даруєш)))    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419341
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Бойчук Роман

Мені тебе так мало…

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -
Живу  тобою!  Вмру  я  і  воскресну,
Щоб  стати  твоїм  Лелем...  Бачить  Бог  -
Як  прагну  бути  поруч  із  тобою:
Вливатися  у  бруньки,  наче  сік;
Скресати  ледом,  пливши  за  водою;
Палким  пилком  пелюсток  (твоїх  щік)  -
Цілунком  припадати  й  пропадати
Промінням  Сонця  блиском  на  вустах.
Твоїм  першозелом  я  хочу  стати:
В  тобі  родитись  й  жити  у  листах.
О,  як  же  мені,  Ладо,  тебе  мало!
Моїй  такої  рідної  душі...  
Зимова  біль  засипала,  приспала,
Вже  скоро  Літо  вкутає  в  дощі.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Патара Бачія

Ефект практичного бубнявіння.

Мені  тебе  так  мало,  моя  Весно!
Бубнявію  тобою  до  знемог  -...

Бойчук  Роман                      Мені  тебе  так  мало...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417868#com1863416


Мені  тебе  ТАК  мало,  знемагаю!
(Добавки  й  у  садочку  я  просив).
Серед  краси  весняного  розмаю,
Для  мене  ти  -  найбільше  диво  з  див!!!

Ти  не  шкодуй  себе  для  мене,  Ладо,
Так  швидко  молоді  промчать  роки,
Хтозна  по  яблука  до  твого  саду
Чи  йти  комусь  вже  буде  із  руки?..

А  я  вже  весь  практично  набубнявів,
Ще  трішки,  іскри  полетять  з  очей!!!
Таких  як  ти  не  зустрічав  ще  Павів,
Був  би  дурний,  якби  пустив  трофей!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417877
дата поступления 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013


Лия***

Заборонене кохання

Чужі  для  всіх...  Лише  від  погляду  тремтить  Вона...  Ховає  очі,  щоб  бува  не  осліпити  своїм  коханням  натовп.
Говорячи  байдужі  всі  слова,  сама  кричить  в  душі:
-  Я  хочу!  Хочу.  Хочу...
Коли  він  поруч  -  волосся  теребить...  Ті  руки  завжди  не  дають  спокою...  А  погляд!  То  зухвалий,  прямо  в  очі.  А  то  -  неначе  вивірка  -  не  зловиш...  Лиш  губи  скусані  до  крові...  спокусливі...  малюють  вже  в  думках  картину...
Нема  вже  сил  ховати  почуття...  Лічити  дні,  секунди  до  шаленства...
І  кожен  раз,  втікаючи,  Вона  йде  назавжди...
Приходить  новий  день...  І  очі  в  очі,  і  дотик  мимовільний...  Пропала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346806
дата поступления 28.06.2012
дата закладки 16.04.2013


kulbabka

Лебідь

Тремтить  вода,  погойдується  кладка,
Гірку  робусту  просвіток  злизав
І    золотава    місячна    лампадка,
Немов  цитринка,  пирснула  у  став.

На  таці  плеса  лебідь  самотою
Торкає  першу  сонячну  струну,
Шовковий  ранок  срібною  фатою
Його  зажуру  світлу  огорнув.

Чекає  лебідь  любку  білокрилу  -
Чи  де  не  зблиснуть  крила  на  льоту.
А  на  хрумкій  скоринці  небосхилу
Сотає  сонце  пряжу  золоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата поступления 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013


Шон Маклех

Коли свiчка гасне

 «Коли  надвечір’ям  
   Спускаєшся  з  гір  у  долину…»
                                             (Лі  Бо)

 Я  так  хотів  у  чорній  темноті
 Не  смолоскип  і  навіть  не  ліхтар  –  
 Маленьку  запалити  свічку.
 Я  так  хотів  у  дикій  самоті
 Живого  голосу  –  тихенького  –  як    дар,
 У  цю  глуху  і  без’язику  нічку.
 Мій  сум  літає  волохатим  кажаном
 Поміж  дерев,  поміж  сліпих  модрин,
 Поміж  вологих  кволих  ясенів,
 Мій  сум  замовк,  як  осені  погром.
 Там  наче  вата  глухота  і  німота  ялин,
 Там  баговиння  непробудних  снів.
 Та  я  іду  –  без  костура  і  без  поводиря,
 Іду  туди,  де  ходять  навмання,
 Туди,  де  гордий  крук  не  донесе  кісток,
 Де  навіть  жабка  –  друг,  а  їжачок  –  пророк,
 Де  замість  хліба  на  обід  печаль,
 Де  сіль  -  на  рану,  де  себе  не  жаль…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата поступления 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013


Блуждающий Ветер

"Я не поэт"

Я  не  поэт,  просто  рифмую,
Что  на  душе  лежит  порой,
И  образ  в  мыслях  дорисую,
Он  строчек  будет  тех  герой.

Расскажет  как  на  сердце  тяжко,  
О  том,  как  сложно  нынче  жить,
Что  на  плечах  висит  упряжка,
И  по  теченью  учат  плыть...

Быть  может  вовсе  не  о  грустном,
Захочет  что-то  вам  сказать,
Романтику  при  свете  тусклом,
Начнет  в  реальность  воплощать.

А  может,  скажет  о  закате,
И  о  вечерней  красоте,
Вот  ОН  -  ПОЭТ,  а  я,  извольте,
Рифмую  просто    на  листе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242118
дата поступления 19.02.2011
дата закладки 13.04.2013


Блуждающий Ветер

«Дождь»



Он  очень  любил  дождь.  Нет,  это  не  приступ  ванили  и  здесь  не  будет  фраз  о  том,  что  в  дожде  легко  спрятать  слезы.  Дождь  был  его  спасением  от…самого  себя,  от  собственных  мыслей.  Еще  будучи  подростком  им  овладело  желание  научиться  «обрабатывать»  сотни  идей,  появляющихся  в  голове,  в  «автоматическом»  режиме,  получая  готовые  результаты.  Казалось,  как  круто  было  бы,  если  бы  ни  одна  мысль  не  пропадала  даром,  да  еще  чтобы  и  сознательное  свое  не  подключать  при  этом.  Чтоб  можно  было  только  результаты  получать  и  выбирать,  что  нужно,  а  что  нет.
Годы  попыток,  экспериментов,  тренировок,  все  это  не  прошло  даром.  Получилось!  В  один  прекрасный  момент  в  голове  что-то  словно  завелось,  как  небольшая  советская  игрушка  на  пружинке.  Едва  заметный  фоновый  шум  и  четкие  «указания»:  «дальше  тратить  время  на  институт  бессмысленно»,  «общение  с  этим  человеком  бесполезно»,  «нужно  чаше  посещать  это  место»…  Лишь  расслабившись,  концентрируясь  на  собственных  мыслях,  постепенно  создавалось  впечатление  того,  что  все  в  голове  замедляется  и  раскладывается  на  длинные  логические  цепочки,  первоисточники,    новые  цепочки,  новые  источники.  Как  будто  мысли  поворачивались  вспять  и  двигались  от  результата  к  зарождению  идей.  Это  было  удивительно.
Шли  месяца,  годы,  но  «шум»  не  прекращался.  Ни  на  секунду.  Будь  то  состояние  бодрствования  или  сна,  серое  вещество  в  черепной  коробке  раскручивало  бесконечно  заведенную  пружину  потока  мыслей.  Виток  за  витком.  Это  уже  нельзя  было  контролировать.  Просто  получать  «результаты».  Сумасшествие?  Возможно.  Гениальность?  Вероятно.  Реальность?  Определенно.  Сумасшедше-гениальная  реальность…  Изысканно  жестокий  результат  стремления  к  совершенству.
Ночь.  Обычная  весенняя  ночь.  Прогулка  по  слабо  освещенным  скверам  с  блокнотом  и  огрызком  карандаша  в  руках,  который  машинально  писал  все,  что  надиктовывало  сознание.  Буква  за  буквой,  строчка  за  строчкой.  И  вдруг,  буквы  на  бумаге  поплыли,    а  «шум»  исчез.    Словно  кто-то  зацепил  регулятор  радио  волн  и  указатель  попал  на  пустую  частоту.  Капли.  Дождь.  Белый  шум.  Пустой  эфир.  Спокойствие…  Больше  нет  ничего.  Рука  больше  не  выводит  корявые  буквы  в  потрепанном  блокноте,  взгляд  уверенный,  сконцентрированный  на  чем-то  вдалеке.  Спокойствие.  Впервые  за  долгое  время,  на  его  лице  появилась  едва  заметная  улыбка…

©  Блуждающий  Ветер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418010
дата поступления 13.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Блуждающий Ветер

"Утопія"

В  епоху  атрофованих  думок,
"Життів"    у  соцмережах  різних,
Не  тягнемось  руками  до  зірок,
Лишили  на  полиці  свої  мізки.

Весь  сенс  буття  -  в  простих  речах,
Що  нам  дарують  насолоду,
Секс,  їжа,  сон...як  той  ховрах...
З  яких  часів  ввійшло  у  моду,

Не  мати  власного  смаку,
Пливти  лиш  хвилями  мейнстриму?
Свою  позицію  чітку,
Змінити  в  мить  на  непостійну?

Нашестя  зомбі  боїмось,
Та  самі  в  них  перетворились.
Розплющте  очі  бодай  хтось!
Мені  колись  таке  наснилось...

Що  люди  всі  немов  один,
Великий  дивний  механізм,
Що  по  шляхам  думок-судин
Несе  ЖИТТЯ  крізь  сотні  призм...

Життя!  Майбутнє!  Світ  новий!
А  не  занепад  і  помиї...
Я  після  сну  мов  сам  не  свій,
Адже  так  близько  був  від  мрії...

©  Блуждающий  Ветер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396293
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 13.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.04.2013


Бойчук Роман

Ніч і Сонце

Яснозора  Ніч  зимова  в  місячній  імлі
Закохалась  в  Сонце-обруч.  Горизонт  землі
Все  ховав  його  від  неї.  Радість  і  печаль  -
Їх  побачення  вечірні  й  вранішні  "Прощай".

Стали  місяць  із  зірками  -  ранами  в  душі,
Що  ятрились  Сонця  сяйвом  на  тілах  чужих
І  покров  зими  сріблили  -  сніжний  оксамит.
Ніч  тужила  у  чеканнях  Сонечка  візит.

-  Не  журися,  Нічко  люба,  разом  ми,  повір!
Сяє  погляд  мій  у  світлі  незлічимих  зір,
В  срібній,  місячній  оправі  -  тобі  усміх  мій:
Лиш  в  тобі  горю  насправді  у  пітьмі  німій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402681
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 11.04.2013


Хлопан Володимир (slon)

Кохання. Ти…

Я  поглядом  очей  Твоїх  прозорих
тамую  спрагу...  Хочу  пити  знов!
Вони  близькі  й  далекі,  наче  зорі.
Від  них  холоне  й  закипає  кров

Від  них  ніде  немає  порятунку...
(а  серце  то  стиха.  то  знову  б"є)
Ти  дай  з  очей  напитись  того  трунку!
І  все...  Що  було  моє  -  все  Твоє

Усе  Твоє:  думки,  слова,  бажання
та  трунок  той  ковтаю  знову  й  знов.
Я  гину!..  Я  вмираю  від  кохання!..
Хай  воскресить  мене  Твоя  любов...

Я  поглядом  очей  Твоїх  прозорих
тамую  спрагу........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392569
дата поступления 15.01.2013
дата закладки 11.04.2013


Дощ

На шляху до перевозу

Кому  куди,  мені  ж  -  до  перевозу...
Стоїть  Харон  на  березі  і  жде.
Давно  він  став  в  очікувальну  позу
І  незворушно  в  дудочку  гуде.
Нехай  гуде,  а  я  ще  погуляю.
У  мене  доста  справ  на  цій  землі.
Допоки  їх  докупи  постуляю,
То  й  наживусь,  не  згірш  за  королів.
Я  світом  не  нудитиму  без  міри,
Вбиратиму  всі  радощі  земні.
Дарма,  як  день  здаватиметься  сірим  -
І  сірий  день  наснагу  дасть  мені!
Стужавів  слід  від  стоптаного  рясту,
Вже  за  плечима  гони  довгих  літ.
Та  ще  кортить  хоч  трішечки  попрясти
І  далі  постелити  долі  слід.
Так,  день  за  днем,  дійду  до  перевозу
І  кану  в  Лету  -  річку  забуття,
Лишивши  тут  просту  життєву  прозу,
Немов  предтечу  іншого  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата поступления 05.08.2012
дата закладки 11.04.2013


Дощ

Переходимо до любові

Якщо  серце  мовчить,  кам'яне
І  не  схильне  воно  до  любові,
Ти  тоді  не  випитуй  мене
Про  стривожені  сни  світанкові.
Повза  чутка,  слизька,  як  вужак,
І  -  холодна,  до  сьомого  поту.
Ми  з  тобою  тоді  на  ножах
І  верземо  всіляку  гидоту.
Наче  й  справді  -  холодні  й  чужі,
І  усе  в  нас  хороше  позаду.
І  любов  запеклась  від  іржі,
Бо  чутки  нашептали  про  зраду.
Я  б  не  слухав  чужих  теревень,
Я  б  своєму  лиш  серцю  повірив,
Якби  ти  у  призначений  день
Мою  віру  любов'ю  зігріла.
То  байдуже,  що  пізня  весна,
Гірш,  як  осінь  засріблиться  рання.
Краще  ківш  покаяння  -  до  дна,
Ніж  під  корінь  -  розквітле  кохання.
Нас  докупи  не  випадок  звів,
То  вже  доля  так  стежку  проклала,
Щоб  із  тисяч  незайманих  слів,
Ти  мені  "я  люблю"  прошептала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата поступления 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013


Рижулька

ЛЮБИ МЕНЕ…

Люби  мене...  Як  пестить  вітер  віти,
Ласкавим  подихом  цілує  їх  у  скроні.
Весною  ніжною,  що  розсипає  квіти
Легеньким  дотиком  промінчика  долоні.  

Люби  мене...  Як  ясне  сонце  землю,
Палким  цілунком  у  вуста  її  цілує.
Впліта  у  коси  росу  чисту    ранню.  
Любов  веселкою  барвистою  малює.

Люби  мене...  Як  море  річку  любить,
З  шаленістю  і  пристрастю  чекає,
Коли  бурхливість  свою  в  ньому  згубить...
Її  цнотливі  води  так  жадає...

Люби  мене...  Як  вірно  люблять  птиці,
Кохаючись  у  синім  піднебессі.
І  від  розлуки  гине  їхнє  серце,
Бо  відчувають  пару  аж  до  млості.

Люби  мене...  Як  ти  мене  кохаєш...
У  морі  ніжності  твоєму  потопаю...
Весняним  сонцем  ти  для  мене  сяєш...
Із  птаха  вірністю  тебе  я  так  чекаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417346
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013


archic

Тишина - это тоже музыка…

 Тишина  тоже  умеет  говорить.  Говорит  она  у  всех  по-разному  ,  по  особенному.  Для  кого-то  это  пугающие  наполненные  чувством  тревоги  и  сомнений  моменты,  которые  вот-вот  еще  немного  и  задушат  в  своих  невидымых  объятиях,  и  не  оставят  даже  и  следа,  а  для  других  –  это  счастливые    минуты  или  секунды  ,  которые  льются  нескончаемым  потоком  музыки  и  вдохновения,  окрыляя  и  возвышая  над  будничностью  и  суетой  ,  всего,  что  является  неотъемлемой  частью  нашего  существования.    Тишина  -  это  в  конце  концов  жизнь,  это  правда,  оголенный  нерв  и  уязвимое    место  ,  которое  мы  часто  пытаемся  прикрыть  сторонними  звуками,  ничего  по  своей  сути  не  значащими,  но  порой  так  необходимыми  и  будто  -  бы  важными.  Тишина  –  это  нечто  невообразимо-таинственное  и  в  тоже  время  одиноко-пугающее  ,  в  общем  для  каждого,  этой  свой  роман,  повесть  или  отдельная  история,  наполненная  бесконечным  диалогом  наедине  с  самим  собой,  в  этом  огромном  ,  потрясающе  красивом  и  до  конца  неизведанном  мире…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417436
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


Алексей Ткаченко

У Северного полюса Земли…

У  Северного  полюса  Земли,
Где  белые  медведи  обитают,
Огромные  незыблемые  льды
Безропотно  от  солнца  погибают.

Веками  были  счастливы  они,
Нередко  над  матросами  смеялись,
Отважные  лихие  корабли
Не  раз  о  ваши  глыбы  разбивались.

Но  прошлое  отныне  позабылось,
И  солнце  светит  ярче  чем  вчера,
И  море  с  вами  сдержанно  простилось,
И  с  юга  движет  тёплая  пора.

Заснеженная  Арктика  растает,
Оставив  след  на  многих  берегах,
И  наше  человечество  узнает
Всю  правду  о  подводных  городах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417403
дата поступления 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013


Бойчук Роман

Яблуневе божевілля

Духмяний  аромат  твоєї  шкіри
Приємно  так  мою  торкає  пам»ять:
Такий  же  запашний,  як  яблунь  зрілих
Плоди,  (до  себе,  впавши  в  трави,  манять).

А  я,  мов  промінь  сонця  той  уранці  -
Торкаючи  зіпрілість  росянисту
На  твому  ніжно-шовковому  ґлянці,
Вдихаю  яблук  юність  рум»янисту.

Цілунком  напуваюсь,  мов  нектаром…
Моє  ти  –  яблуневе  божевілля!
Затьмарена  свідомість  твоїм  чаром
Від  шалу  –  до  блаженного  безсилля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402037
дата поступления 18.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Лист-зізнання Зимі

Закружляй  мене,  Зимонько,  ти  у  своїй  сніговерті
І  скажи,  хто  для  тебе  я  -  Єті,  а  чи  Сніговик?
Чи  судилось  від  Сонця  діждатися  талої  смерті,
Чи  ж  податись  де  вічні  сніги,  до  яких  уже  звик?

Встиг  тебе  покохати,  моя  білосніжная  панно.
Долю  випроси  в  Неба,  щоб  снігом  міг  стати  твоїм.
Прикрашатиму  завше  тебе  у  мережний  серпанок,
Буду  поряд  з  тобою  на  вік,  там  де  сніжні  краї.

Я  тебе  одягатиму  лиш  в  оксамитові  шати,
Купуватиму  в  Сонця  найкращу  коштовність  буруль.
Буду  вічно,  ти  чуєш,  тебе  Білосніжко,  кохати,
Стану  шлейфом  сніжинним  твоїм...  Я  -  твій  сніжний  король.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411281
дата поступления 22.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Тебе…розпаролю

Крихта  солодкого  болю
Бубнявіє  в  тобі  весною.
Тебе  я  усю  розпаролю
Дозою  квітня  рясною.
Променем  пристрасті  в  тобі
Розлию  мереживо  щастя.
Я  травня  розбуджу  у  собі
Пломенем  течій  в  зап"ястях.
В  мареві  пахощів  літа,
Спекотними  днями  й  ночами  -
Моїм  ти  коханням  зігріта...
Згадую,  як  ми  кричали
В  сплесках  осінньої  румби;
Нам  листя  було  покривалом...
В  час  холоду,  сніжної  згуби  -
Танго  нас  двох  зігрівало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413537
дата поступления 28.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Хмаринки у вигляді сердець

Два  погляди  зустрілися  в  любові,
Цілунки  два  злилися  у  один,
Сплелися  пальці  в  зімкнутих  долонях,
Кохання  крила  ринули  в  порин
Двох  поглядів,  що  стрілися  в  любові.

Любов  безмежна,  наче  синє  небо
З  хмаринками  у  вигляді  сердець:
У  пошуках  прекрасного  «далеко»
Кохання-веж  торкає  всіх  фортець
Безмежністю  своєю,  наче  небо.

Пливуть  над  людством  ті  любові-хмари,
Закохані  лиш  бачать  в  них  серця.
Щасливі  ті  з  них,  хто  любов»ю  марить.
Хай  лине  вище  неба  пісня  ця
Й  розвіє  над  людьми  любові  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402036
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Ти… - ВІЧНІСТЬ

Я  -  талий  сніг,  а  ти  -  моя  Земля,
Я  -  вітер,  ти  -  хмаринка  сніжно-біла,
Промінчик  Сонця  я,  ти  -  брунька  на  гіллях,
Я  -  в  небі  птах,  а  ти  -  моя  пір"їна.

Ти  -  лірика,  я  -  автор  твоїх  слів.
Коли  ж  я  простір,  ти  -  моя  всебічність.
Я  твій,  свідомосте,  політ  барвистих  снів,
Я  просто  час  твій,  ти  ж  бо  -  моя...  ВІЧНІСТЬ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400331
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Інтиму доза

Інтиму  дозу  розчиню  я  у  вині.
Я  справді  винен...  Ти  ж  така  вродлива
І  ще  твій  погляд  -  так  спинився  на  мені..,
Немов  запитував:  "Ти  хочеш?  Так  чи  ні?";
...І  тіла  географія  зваблива.

Я  розчиню  у  двох  бокалах  із  вином
Інтиму  грам  -  покуту  за  провину.
Таких  спокус  не  відчував  я  вже  давно.
До  дна  допивши,  опущуся  я  на  дно,
Аби  торкнути  пристрасті-перлину.

В  обіймах  танула  ти,  наче  на  вустах
Присівша  відпочить  сніжинка  біла,
Роси  краплинка  мов  на  ніжних  пелюстках...
Мені  зронив  тебе,  пір"їнку,  щастя-птах.
Ти  -  янгол  мій,  свої  згубивша  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383159
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Інтим із запахом ванілі

Інтим  із  запахом  ванілі.
Холоне  кава  на  столі
З  ванільним  цукром,  а  на  тілі
Цілунки  твої  у  вині,
Що  ще  із  вечора  зостались,
Мене  довівши  до  межі.
До  піку  пристрасті  кохались
Аж  до  останньої  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363126
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

ЧУТЛИВА МИТЬ РОЗЛИЛАСЯ В ХВИЛИНІ…

Тендітний  стан  дурманить  ніжністю  жасмину,

Зелом  весни  чарує  трепет  у  очах...

Пурхливим  ластівом  в  гніздечко  твоє  лину...

Поміж  пурпурних  насолод,  що  в  пелюстках

Жаги  твоєї,  наче  полум"я  тюльпану,

Пилок  спокуси  я  збираю,  мов  той  джміль

І  з  назріваючою  лавою  вулкану,

Торкає  розум  зваб  твоїх  духмяних  хміль.

То  б"є  фонтаном  у  кожнісінькій  клітині,

То,  наче  сік  з  беріз  сочиться  феромон...

І  розливається  чутлива  мить  в  хвилині

У  відчуттях  барвистих,  мов  хамелеон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407078
дата поступления 08.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Любов Ігнатова

Я-метелик у твоїх долонях…

Я  -  метелик  у  твоїх  долонях.
Прилетіла  в  зиму  так  невчасно...
Хочеш-залиши  на  підвіконні,
І  дивись,  як  я  тихенько  згасну...
Хочеш-  відірви  прозорі  крила,
Щоб  у  небо  більше  не  злетіла.
Я  зроблю  тобі  із  них  вітрила,
Зроблю  човен  із  свойого  тіла...
Хочеш-голкою  на  стіну,  на  удачу,  
Як  трофей,  у  боротьбі  здобутий.
Та  я  зможу  і  тоді  пробачить,
Бо  любов  мою  не  осягнути!..
Я  -  метелик  на  твоїх  долонях...
Прилетіла  в  зиму  не  навмисно...
Хочеш-посади  на  підвіконня...
Хочеш-  просто  у  кулак  затисни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386625
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Alex Fur

З пташиного польоту

Зірватись  пташкою  і  вдаль  злетіти.
Розкрити  крила  й  вітру  покоритись.
Забутися  на  мить,  й  затамувати  подих
І  вік  кружляти  по  степах  роздолих.
Над  горами  німими,  зеленими  лісами,
Над  ріками  швидкими,  глибокими  морями.
Дивитися  на  світ  з  пташиного  польту,
Забути  всі  закони,  забути  про  турботи.
Не  бачити  й  не  знати  горизонту  меж.
Помчавши  уперед  ніяк  не  гальмувати  
Щоб  серце  так  забилось,  палало  від  пожеж!
І  як  повітря  наше,  розкуто  пливти  в  часі
Так  тихо,  безтурботно  по  всій  земній  осі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417030
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013


Marisong

Люблю

Я  за  тобой  скучаю  очень,
Да,    мы  не  вместе,  ну  и  пусть!
Но  не  забуду  дни  и  ночи,
Что  прогоняли  нашу  грусть.

Я  не  забуду  годы  счастья,
Ведь  только  этим  я  живу,
Ложатся  карты  одной  масти
На  стол,  как  листья  на  траву.

Мне  говорят  они,  что  будем
Мы  вместе  скоро  й  навсегда.
Да,  хоть  весь  мир  меня  осудит  -  
Тебя  не  брошу  никогда.

Ведь  я  люблю  тебя  так  сильно  -
Сильней  за  жизнь,  за  белый  свет,
Тебя  я,  милый,  полюбила
За  то,  что  больше  таких  нет.

                                                                                                               //4.01.05//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401322
дата поступления 15.02.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

ОДНА ЛИШ МИТЬ…

Одна  лиш  мить...  І  дотики  руки,
І  погляд,  що  виблискує  зірками.
І  поцілунок...  Мов  троянди  пелюсткИ,
Розсипані  ласкавими  губами.

Одна  лиш  мить...  І  в  унісон  серця.
Любові  ніч  -  казкова  таємничість.
І  пристрасть...  Що  не  матиме  кінця.
Одна  лиш  мить...  Що  довжиною  в  вічність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата поступления 05.02.2013
дата закладки 09.04.2013


Синяя Шапочка

апельсиновое утро

Никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды,  если  не  сумеете  дважды  разлюбить.

Не  бросайтесь  из  крайностей  в  крайности,  с  перрона  –  под  поезд,  с  достоинством  –  на  колени.  Когда-то  все  это  уже  делали  до  вас,  поэтому  не  нужно  неоправданных  суицидов.

Если  хотите  заявить  о  себе  миру  -  начните  с  апельсинов.  Снимите  с  них  кожуру  и  угостите  друга,  маму,  ребенка.  Для  добродетели  не  нужен  пафос,  не  обязателен  повод,  пусть  только  она  будет  внутри  вас.  Сегодня  утром  мне  доводилось  пить  апельсиновый  сок,  который,  признаюсь,  я  не  люблю.  Но  он  оказался  невероятно  вкусным!  Не  потому  что  апельсины  были  спелыми,  потому  что  были  выжаты  до  корки  руками.  Да!  Именно  руками.  Так  искренне,  что  я  не  нашлась  с  ответом,  кроме  повседневного  «спасибо».  Дарите  такую  безумную  нежность,  но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Очередной  раз,  заваривая  один  и  тот  же  чайный  пакетик,  мы  теряем  вкус  и  крепость  благородного  напитка.  С  каждым  разом  он  становится  менее  нужным  и  вскоре  оказывается  на  помойке,  среди  груды  прочих  отходов,  оказывается  там  безвозвратно,  разлагается,  теряет  свое  первоначальное  предназначение.  В  порядке  экономии  –  заваривайте  чай  несколько  раз.  Но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Именитые  модницы  не  надевают  один  и  тот  же  наряд  дважды.  Новые  фасоны,  новые  веяния,  старые  привычки  в  выборе  тканей.  Казалось  бы  –  тряпье,  а  сколько  болезненных  тем  задето.  Сколько  моделей  переодето.  Деньги.  Кофе  –  сигареты.  Мода  имеет  привычку  повторяться,  повторяйтесь  вместе  с  модой.  Но  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

Сколько  раз  люди  открывают  глаза  утром  с  осознанием  того,  что  лучше  было  бы  просыпаться  в  своей  постели,  а  не  на  чужой  односпальной  кровати  в  комнатушке  схожей  с  гостинными  в  хрущевках.  Не  собирать  в  спешке  разбросанную  одежду,  чтобы  незаметно  сбежать  до  наступления  рассвета.  Делите  свой  сон  и  беспечность  среди  чужих  спальных  районов.

И  никогда-никогда  не  влюбляйтесь  дважды.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353256
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 09.04.2013


malinka

Не говори.

Устала  жить,  а,  может,...не  устала..
Оставь  любовь  на  полпути  ко  мне.
Я  отдохну  тихонько  у  привала,
На  разоренной  бесами  земле.

Молчи  сейчас,  словами  не  бросаясь,
Беги  долой,  подальше  от  меня,
К  земле  всем  телом  крепко  прижимаясь,
И  корчась  от  тоски,  будто  змея.

Оставь  слова  еще  за  поворотом,
На  мир  людей  взирая  свысока.
Солги  сейчас,  что  ты...влюблен  в  кого-то.
А  я  солгу,  что  я  -  ...не  влюблена...



                                   Свидетельство  о  публикации  №11104110309

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253112
дата поступления 11.04.2011
дата закладки 09.04.2013


Виктория Веста

Не забыла тебя

Помню  я  снежную  сырость
Пасмурных  дней  ноября.
Небо  ломалось.  Стремилось
Рухнуть  и  ранить  меня
Заледенелой  лазурью,
Сделанной  из  хрусталя.
Ветви  повесив  понуро,
Мерзли,  дрожа,  тополя.

Пряталась,  дёргала  шторы,
Фета  твердя  наизусть
И  обещала,  что  снова
Я  никогда  не  влюблюсь.

…Эта  же  терпкая  сырость
Годы  спустя  в  ноябре
Солнце  уже  опустилось,
Тая  в  янтарной  заре
Звезды,  как  вбитые  свечи,
Небо  ломают,  скрепя.
Я  не  влюбилась,  конечно.
…Но  не  забыла  тебя.



*  Одно  из  моих  любимых  стихотворений  А.  Фета:  "Я  тебе  ничего  не  скажу  ".  Оно  имеется  в  виду  здесь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414717
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Ksiufka

Не пробачай мені моїх провин

Не  пробачай  мені  моїх  провин
І,  чи  кохаю,  припини  питати.
Невже  не  бачиш?  -  Ти  тепер  один
В  любові  мертвої  пустій  кімнаті.

Піду  сама,  а  хочеш  -  прожени,
Лиш  не  ходи  за  мною,  мов  примара.
Ліпити  марно  спалені  мости  -  
Не  відновлюся  феніксом  із  жару.

До  ліжка,  мов  прислугу,  не  тягни
І  не  проси  в  моїх  очей  любові.
Мене  десь  поміж  інших  загуби,
Не  згадуй  спільне  щастя  при  розмові.

Бо  я  ж  не  заперечую  -  було,
Та  до  кохання  серце  не  примусиш.
Мені  холодне  вже  твоє  тепло,
Піду  навіть  тоді,  як  не  відпустиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395931
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 09.04.2013


Лия***

Остання ніч…

Остання  ніч...  вже  порвані  всі  струни,
Але  так  голосно  звучить  безладний  ритм...
Такий  солодкий  яд...  такий  пекучий  трунок...
Уявно  нудко  пахне,  як  у  церкві,  мирт...

Остання  ніч...  сухим  піском  у  очі...
Та  сльози  вже  у  вирій  відлетіли...
-  Всі  чорні  сни  тепер  -  твої...  пророчі...
Чужі  вуста  зрадливо  шепотіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411861
дата поступления 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Blue sky

Не тепло

Я  натягаю  рукави  у  светрі,
І  п’ю  давно  остиглий  чай.
Твої  слова  до  мене  вже  не  теплі,
З  уст  виривається  лише  -  прощай.

Меланхолічно  нот  душі  торкаюсь,  
І  обриваючи  рожеві  сни,
Я  просто  тепло  одягаюсь,
Сьогодні  не  зігрієш  ти.

Бринить  сльоза  на  ніжнім  тілі
В  душі  розходиться  печаль.
І  тільки  поруч  наші  тіні,
У  спогадах  лише,  на  жаль.

Блакитні  хмари  в  небі  пропливають
І  мрії  йдуть  на  посіріле  дно,  
Закохані  прощаються  й  прощаються,
А  я  любила  і  байдуже,  що  це  було  давно.

Ти  знаєш,  светр  не  зігріє  так,  як  ти.
І  про  холодний  чай  не  варто  говорити,
Ти  не  тримай  образи  і  прости,
Бо  страшно  на  коханні  пропасті  ходити.

Мені  приємно  тільки,  що  усе  було.
І  хоч  згадати  нічого,  по  суті.
Я  дякую  за  не  мені  дане  тепло
У  той  момент,  коли  усі  навколо  люті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412017
дата поступления 24.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Томаров Сергей

И зима шлет тексты телеграмм

Зимними  холодными  ночами,
В  шепоте  чуть  тлеющих  углей,
Мы  с  тобой  с  улыбкой  вспоминали
Майский  запах  городских  аллей.

Завывает  вьюга  за  окошком,
Рвется  в  наш  уютный  бастион...
До  весны  совсем  уже  немножко,
Но  бурлит  еще  зимы  гормон.

По  ладам  твои  скользнули  пальцы,
Из  камина  грянули  басы...
И  снежинки,  вечные  скитальцы,
Тишиной  спустились  на  весы.

Стихло  все,  с  чарующим  аккордом,
Перебор  гитарный,  как  бальзам
И  зима,  в  своем  порыве  гордом,
Для  весны  шлет  тексты  телеграмм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395845
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 09.04.2013


Салтан Николай

Скрипаль мінорно грає звуки (співавтор: Мотрук Інна)

Не  хвилюйся,  що  надворі  осінь,
На  порозі  лютая  зима,
Хай  тебе  зігріють  на  морозі,
Ну  хоча  б  скупі  мої  слова.

Осінь  сипле  золотом  яскравим,
Голосом  твоїм  шумлять  вітри,
Всі  слова  заплутаються  в  травах,
Затремтять  краплинками  роси.

Біль  і  щем  у  серці  від  розлуки,
Осінь  ця  закрила  всі  мости,
А  скрипаль  мінорно  грає  звуки,
Де  щасливі  були  я  і  ти.

Ніби  душі  сплетені  в  акорди,
За  вікном  танцює  листопад,
Тільки  ми  усе  виводим  ноти,
Ті,  що  разом  вже  не  зазвучать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата поступления 15.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Мне интересна только ты…

Стихи  мне  нынче  не  нужны,
По  горло  сыт  я  рифмованьем,
Мне  интересна  только  ты,
Я  пьян  твоим  очарованьем.

Мне  строки  душу  извели,
В  них  нет  ни  счастья,  ни  отрады,
Лишь  твои  письма  помогли
Преодолеть  пути  преграды.

Лишь  в  наших  сказках  я  живу,
Лишь  ими  я  сейчас  питаюсь,
Словами  тёплыми  дышу
И  нашим  счастьем  упиваюсь.

Но  знаю  я,  что  виноват,
Что  много  на  себя  беру,
Что  в  ваш  прекрасный  райский  сад
Войти  пока  я  не  могу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Салтан Николай

Я візьму з собою небо

[img]http://cs307205.userapi.com/v307205008/5ef6/26dHYuJ_yoI.jpg[/img]
Я  б  покинув  рідний  край,
Щоб  не  думати  про  тебе.
Я  піду  -  ти  не  зважай,
Лиш  візьму  з  собою  небо.

Я  молитиму  Богів,
Не  жалітиму  і  крові,
Тільки  б  я  перегорів,
Тільки  б  знову  краплю  волі.

Я  не  сплю  ні  в  день  ні  в  ніч,
Очі  вицвіли  від  солі,
Руки  терпнуть,  в  ногах  біль,
Та  живу...  живу  поволі.

Не  почули  молитов,
Не  почули...  кляті  Боги!
Дарували  знов  любов.
Ну  за  що?  За  що,  Ви  Боги?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396212
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Не в силах я забыть ваш лик…

Я  чувствовал,  что  вы  любили,
Глаза  мне  это  говорили,
А  сердце  тайно  прошептало:
Одной  лишь  дружбы  будет  мало.

Я  вам  боялся  написать,
Уж  не  хотелось  признавать,
Что  я  влюбился  так  нелепо,
Так  безнадёжно  и  так  слепо.

Но  сердце  мучило  меня,
И  вот,  когда  взошла  заря,
Дрожащей  лёгкою  рукою
Я  взял  листок  перед  собою.

Но  строки  сразу  не  легли,
Перо  давно  былО  в  пыли,
И  я,  казалось,  позабыл
Свой  стихотворный  яркий  пыл.

Пришлось  повременить  с  посланьем,
Души  ранимые  терзанья
Мне  вдохновенье  разожгли,
И  строчки  сами  поплылИ.

Я  написал  вам,  ангел  мой,
И  чувства  полились  рекой,
Часы  былой  тоски,  печали
Меня  на  время  отпускали.

Теперь  волнуюсь,  моя  радость,
Чтоб  ваша  ангельская  сладость
Не  испарилась  в  один  миг  -
Не  в  силах  я  забыть  ваш  лик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383063
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Голубая кровь

Вы  мне  понравились  словами,
Вашим  уменьем  говорить,
Я  плакал  горькими  слезами  –
Без  вас  не  мог  тогда  я  жить.

Вы  слишком  высоко  летали,
Вы  были  птицей,  я  –  ужом,
Мечты  мои  границ  не  знали,
Но  не  достать  луну  ковшом.

Вас  окружало  общество  из  принцев,
И  каждый,  отдавая  вам  поклон,
Желал  стать  признанным  любимцем,
Чтоб  захватить  любовный  трон.

Вы  утопали  в  наслажденьях,
Вы  пили  красное  вино,
А  я  в  коморке  на  сиденьях
Оттачивал  своё  перо.

Вы  отказали  мне  в  свиданье,
Сожгли  любовное  письмо,
На  мои  слёзы  и  страданья
Вам  было  просто  всё  равно.

Вы  слишком  высоко  летали,
БылИ  вы    птицей,  я  –  ужом,
Лишь  убеждения  не  дали
Нам  быть  счастливыми  вдвоём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375649
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Коханці осені

Уся  в  красі  осінніх  квітів,  в  позолоті,
Вродлива  Осінь  ходить  з  Вереснем  за  руку.
А  той,  бажаючи  торкнутись  її  плоті,
Переживає  у  собі  нестерпну  муку.
 
Він  пригріва  її  долоні  теплим  сонцем
І  пестить  стан  її  шовковими  вітрами.
Інтимні  віршІ  пропускає  він  крізь  серце.
Лишили  слід  від  їх  бажань  пологі  трави.
 
На  зміну  Вересню  з"явився  красень  Жовтень.
Він  вплів  у  Осені  косу  багряну  стрічку,
Зробив  намисто  листяне  і  златий  перстень.
За  руку  взявши  цю  красу,  повів  у  нічку.
 
Жовтнева  ніч  для  них  обох  відкрила  двері.
Покров  із  листя  золотий  відбився  сріблом:
Світив  їм  місяць  разом  з  зорями  у  сквері,
Туман  інтим  їхній  розсіяв  білим  світлом.
 
Пора  настала  Листопада  покохати,
Який  любов  свою  приніс  на  крилах  вітру.
Він  вміло  так  зумів  із  неї  зняти  шати,
Завівши  в  свою  листо-охряну  палітру.
 
Вона  кохала  його  також  так  завзято,  -
Він  в  неї  третім  був  й  останнім  в  цьому  році.
Своїх  коханців  привела  Зима  крилата.
За  дев"ять  місяців  народить  Осінь  доцю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Осень

Стояла  осень  золотая,
И  ветер,  вежливо  лаская,
Снимал  с  деревьев  их  наряды,
Любезно  складывая  рядом.

А  паучки,  пригревшись  светом,
Тоскуя  за  весёлым  летом,
Пускали  «бабьи»  паутинки,
Кружась  как  дикие  пылинки.

В  лесах  по  узеньким  дорожкам
Разостлан  был  ковёр  роскошный,
И  звери,  поменяв  окраску,
Вселяли  правду  в  эту  сказку.

А  в  парках  под  печальным  небом
Влюблённые,  как  будто  летом,
Внимая  сладостные  звуки,
Друг  другу  целовали  руки.

Казалось,  целый  мир  растаял
Пред  осенью,  отдав  поклон,
Лишь  в  декабре  мы  понимаем,
Как  был  прекрасен  этот  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374709
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Смерть поэта

Мой  час  подходит  уж  к  концу,
Я  не  шучу  –  лицом  к  лицу
Я  вижу  смерть  –  она  пугает,
Но,  право,  многого  не  знает.

Никто  не  знает,  что  поэт
Давно  уж  болен…и  сонет,
Что  раньше  был  одним  леченьем,
Сейчас  не  видится  спасеньем.

Любовь  ему  осточертела,
Он  ранен,  но  не  только  в  тело,
И  небеса  давно  хотели
Забрать  его,  но  не  сумели.

Теперь  блуждает  он  без  дела,
Без  сердца,  чувств  и  без  души,
Судьба  ему  давно  пропела:
«Прости,  поэт…ты  нагрешил»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376592
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Подарунок від бабці Гані

Любителям  гумору
До  схід  сонця  прокинулась  нині  бабця  Ганя,
Почала  збиратись  в  місто  із  самого  рання.
Наварила  діду  супу,  спекла  бараболі,
Стала  в  сумку  накладати  моркви  і  квасолі,
Буряків  і  капустину,  яєць  три  десятки…
Сумку  в  руку…  Ні,  не  важко…Напишу  для  згадки,
Що  купити  в  місті  маю…  Хустину,  калоші,
Майонезу,  пачку  масла,  олію  хорошу…
Хвилин  сорок…  Бабця  в  місті,  спродалась  швиденько
І  пройшлася  між  рядами,  добре  що  близенько.
Вибрала  собі  хустину,  дідові  калоші,
Дуже  довго  вибирала,  щоб  були  хороші.
Спакувала  все  у  сумку,  калоші  не  влазять.
Десь  коробку  візьміть,  бабцю,  добрі  люди  радять.
На  станцію  пошвеньдяла,  бо  ще  була  сила,
По  дорозі  разів  зо  три  калоші  губила.
Підійшла  в  кіоск  аптечний  пита  чоловіка,
Чи  не  має  бува  часом  коробки  з  під  ліків.
Подивився  чоловічок  на  бабцю  й  калоші,
З  -  під  стола  дістав  коробку,  дає  бабці…Прошу.
Аптекар  був  із  гумором,  хоч  уже  й  посИвів,
Дав  коробку  він  бабусі  з  -  під  презервативів.
Спакувала  ті  калоші,  шнурком  обв’язала,
Сумку  збоку,  а  коробку  на  руки  поклала.
Зайшов  хлопець  у  автобус,  глипнув  на  бабусю,
А  чи  можна  ,  він  питає,  я  тут  примощуся?
Зняла  бабця  свою  сумку,  кинула  під  ноги
Сідай  синку,  місця  досить,  поїдем  в  дорогу.
Прочитав,  що  на  коробці  написано  зверху,
Ніби  повна  коробчина,  набита  доверху.
І  цікавість  розібрала  хлопця  молодого,
А  ось  це  скажіть,  бабусю,  везете  для  кого?
Це  дідові…  Ще  й  пляшечка…  Додому  везтиму,
Хоч  старий,  та  ще  при  силі,  зчовгає  за  зиму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284439
дата поступления 05.10.2011
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Розмова у ресторані

Любителям  гумору

В  ресторані  чолов’яга  обід  замовляє.
-  Трішки  сала    і  два  борщі  дати  вимагає.
Три  біфштекси,  вісім  хліба,  дайте  ще  й  приправи
І  грам  тридцять  дайте  віскі,  просто  для  забави.
Офіціант  здивувався:  -  Чом  так  мало  п’єте,
А  чи  віскі  в  нас  погані,  чи  може  дієта?
-  Віскі  у  Вас  пречудове,  претензій  немає.
А  для  мене  лиш  би  запах,  а    "дурі  хватає"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258136
дата поступления 07.05.2011
дата закладки 09.04.2013


Віда Вансель

Прийшов Господь на землю навесні

Прийшов  Господь  на  землю  навесні,
Прийшов  і  бачить  гарну,гарну  пару.
Таку  ще  зовсім  молоду  в  душі,
А  по  роках  вже  зовсім,зовсім  стару.
І  підійшов  до  жінки,каже  ій:
-Ти  з  чоловіком  завтра  попрощайся.
І  він  помре.Ти  тільки  зрозумій,
Він  старий,хворий.Ти  не  сподівайся,
Що  знов  його  побачиш  через  день.
Таке  життя.Родився-мусиш  вмерти,
І  він  не  чутиме  птахів  і  іх  пісень.
А  я  від  втрати  біль  твій  можу  стерти.
І  впала  перед  Господом  вона:
-Візьми  моє  життя  Господь,благаю.
Без  нього  ця  земля  мені  пуста,
І  як  мені  без  нього  жить?Не  знаю.
До  чоловіка  підійшов  Господь:
-Від  тебе  завтра  відберу  дружину.
Таке  життя.Але  помре  лиш  плоть.
А  чоловік  не  думав  ні  хвилину:
-Візьми  мене.Я  старий,вже  прожив,
Я  був  найщасливіший  в  цілім  світі.
Я  би  цій  жінці  небо  прихилив,
Як  на  могилу  я  носитиму  ій  квіти?
Візьми  мен.Це  все,що  я  прошу,
Нехай  вона  побачить  завтра  сонце.
Господь,я  хворий.Я  тебе  люблю.
Я  з  неба  подивлюсь  в  наше  віконце.
Побачу,що  вона  іще  жива,
Побачу,що  вона  мене  кохає.
Але  не  хочу,щоб  була  сумна,
Я  знаю,що  вона  завжди  чекає.
Задумався  Господь:яке  кохання,
І  як  без  нього  інші  можуть  жить?
Коли  в  душі  зосталось  сподівання,
Коли  за  іншим  так  душа  болить.
І  повернувся  Бог,подарувавши
Ім  спільного  життя  ще  років  сім...
Стояла  стара  пара  обійнявшись"
Тобі  я  ввечір  казку  розповім.
До  сьомоі  весни  вони  кохали,
Молились  Богу  за  щасливі  дні.
Лише  тепер  вони  уже  не  знали,
Що  в  один  день  померли  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364983
дата поступления 18.09.2012
дата закладки 09.04.2013


Алексей Ткаченко

Моя единственная слабость

Мне  издавна  всегда  казалось,
Что  твои  руки,  твои  губы
Моя  единственная  слабость,
Что  никогда  не  позабуду
Твой  смех,  улыбку  и  причуды,
И  что  волнения  в  душе
Навек  останутся  при  мне.
Я  свято  верил  в  это  чудо,
Я  жил  надеждою  в  душе,
Но,  к  сожалению,  не  буду
Тобою  бредить  в  каждом  сне,
Тобою  вечно  восхищаться,
Тобою  жить  и  убиваться…
Я  тоже  горд,  во  мне  душа
Была  когда-то  хороша,
Всё  до  тебя…  не  знал  я  боле
На  этом  жизненном  просторе
Ни  радостей,  ни  горестей,  ни  бед,
Всему  тому  –  один  ответ:
Я  был  бездушен,  чёрств  и  грешен,
Всё  до  тебя…я  был  как  леший
В  том  тёмном  и  густом  лесу,
Где  без  тебя  ловил  тоску,
Где  выл  от  скуки  и  рыдал,                                    
Где  звал  тебя  и  вспоминал
Судьбу  безликую  свою…
О  Господи!  Дай  мне  в  раю
Увидеть  ту,  о  ком  мечтал,
О  ком  стихи  я  сочинял,
И  без  кого  никак  не  мог
Придумать  даже  пару  строк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 09.04.2013


Еріка

Я до сих пор пишу стихи о том…

Я  до  сих  пор  пишу  стихи  о  том,  
Кто  навсегда  ушел  с  моей  души,
Оставив  лишь  пустой  и  тихий  дом
И  вырвав  сердце,  прокричал  «Дыши!»

Я  помню  все,  что  он  мне  говорил,
Слова  любви  шептал,  слова  разлуки,
Как  обнимал,  и  быть  его  просил
Целуя  нежно  плечи,  губы,  руки...

Я  до  сих  пор  пишу  о  тех  глазах,
В  которых  я  тонула  до  рассвета
И  о  любви,  омытой  в  моих  слезах,
И  о  душе,  которая  хотела  лета!

Я  до  сих  пор  пишу  стихи  о  том,
Кто  оказался  только  милым  сном!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198635
дата поступления 30.06.2010
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

О ЯК, СКАЖИ!…

О  як,  скажи!  Між  безлічі  світів,
В  суцвіттях  зір,  які  мережать  ночі,
До  серця  шлях  ти  віднайти  зумів,
І  поглядом  поринув  в  мої  очі.

В  твоїх  обіймах  забуваю  все...
Ти,  як  мольфар,  зчаровуєш  цілунком.
Кохання-море  в  пристрасть  нас  несе,
Де  будуть  пестощі  лиш  нашим  порятунком.

О,  більш  нічого  зараз  не  кажи!
За  нас  тіла  й  вуста  усе  сказали.
Примар  колишнього  в  минулому  лиши...
Любові  квітами  ми  встелим  наш  шлях  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412381
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

Це любов твоя на семи вітрах

Очі  знов  горять,  іскорки  в  очах,
Це  любов  твоя  на  семи  вітрах.

Ще  вуста  п’янкі  і  дівочий  стан,
Серце  рве    любов,  наче  ураган.

Зорі  угорі  знов  співають  нам,
Тож    не  час  тепер  віддаватись  снам,

Світиться  в  росі  перлами  трава,
Поцілунок  знов  відібрав  слова.

Місяць  взяв  обох  до  полону  нас,
Вже  прийшла  весна,  це  кохання  час.

Зорі  миготять  в  небі  навесні,
Роси  -  не  сльоза,  а  душі  пісні,

Очі  знов  горять,  іскорки  в  очах,
Це  любов  твоя  на  семи  вітрах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416639
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Alex-dr_7(tericon)

И в такт сыграет общий стук сердец

Лежим  с  тобой,  друг  другом  наслаждаясь,
Так  хочется,  чтоб  день  не  уходил,
А  дождь  идет,  отливами  играя,
Любви,  он  нашей,  прибавляет  сил.
В  глазах  взаимно  страсти  воспалятся,
И  в  такт  сыграет  общий  стук  сердец,
Наши  желанья  вновь  осуществятся,
Слиянье  тел  наступит  наконец....

               Луна  уйдет,  желая  с  добрым  утром,
               Проснулись  только,  сразу  пленил  быт,
               Но,  вспоминая  сладкие  минуты,
               Весь  ряд  проблем  мгновенно  будет  смыт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382604
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Лєха Суслик

А что же боль?

А  что  же  боль?  Отчаянье  смиренных?
А  может  вызов  двигаться  вперед?
Нет,  боль  придумана  для  пленных,
Но  мне  с  ней  нескончаемо  везет.

Мне  болью  устланы  и  спуски,  и  подъемы.
На  самом  дне  и  выше  облаков
Боль  вместе  с  кровью  движется  по  венам
И  заглушает  холодом  тепло.

Поэтому,  бывает  временами,
Меня  холодной  называют  и  чужой.
Но,  что  же,  проще  броситься  словами,
Не  чувствуя  тепло  своей  душой.

И  я  смиренна  к  этим  крикам,  впечатленьям,
Я  в  безразличности  свою  играю  роль.
Но  все  равно  бежит  по  моим  венам...
Похоже  кровь.  А  что  же  тогда  боль?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371828
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Marisong

Зимняя встреча

Вспоминаю  я  зимнюю  встречу  -
Бросил  взгляд  ты  тогда  на  меня.
Мне  казалось,  что  звёзды,  как  свечи,
Согревали  мороз  января.

Мне  в  душе  стало  сразу  теплее,
Ты  меня  покорил  красотой,
Прекратились  в  тот  миг  все  метели,
Когда  я  целовалась  с  тобой.

Ты  обнял  меня  нежно  за  плечи
И  прижал  крепко-крепко  к  груди.
А  потом  улыбался  при  встрече,
Я  оставила  грусть  позади....

Буду  часто  тебя  вспоминать  я,
О  тебе  будут  мысли  мои,
И  тонуть  буду  в  теплых  объятьях,
Будто  снег,  что  танцует  вдали.

                                                                                                         //4.01.09//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417015
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Рижулька

ВІДПУСТИ…

Ті  очі  твої,  руки  ніжні  ці  -
Від  них  на  серці  болісне  тавро.
Так  б  взяти  й  обірвати  всі  кінці!
Та  щось  хвилює  ще  моє  нутро.

Коханням  своїм  взяв  мене  в  полон,
І  прикував  із  ласки  ланцюгами.
Хоч  жевріє  ще  почуттів  вогонь,
Та  не  воскресне  вже  любов  між  нами.

Я  хочу  вирватись.  Мене  ти  відпусти!
Нащо  тримаєш  десь  в  куточку  серця.
Хоч  й  дуже  боляче,  та  треба  мені  йти,
Бо  тут  немає  більше  мого  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.04.2013


Катя Сус

Хотіла б…

Хотіла  б  я  тебе  кохати,  але  не  ти  моя  зоря.
Тобі  цю  квітку  не  зірвати  -  для  іншого  росте  вона...
Хотіла  б  сонцем  усміхнутись,  та  хмари  небо  заплели
В  твої  обійми  упірнути,  але  мені  чужі  вони...
Хотіла  б  дощиком  весняним  скропить  тебе,  що  сили  є
Твоя  весна  колись  настане,  але  я  чудо  не  твоє...
Хотіла  б  стати  синім  морем  і  утопить  твою  печаль,
Що  з  твого  серця  так  мінорно    на  мене  гляне    крізь  вуаль.
У  розмаїтті  днів  буденних  хотіла  б  стати  вихідним
У  суєті  проблем  щоденних  -  твоїм    порадником  одним.
Хотіла  б  болем  невгамовним  у  твоїм  серці  прозвучать,
У  скронях  стукотом  невтомним  з  твоєї  долі  виринать.
По    сходинках  душі  твоєї  піднятись  в  поле  твоїх  мрій,
Хотіла  б  стати  я  тією,  котра  сполола  б  там  пирій.
Котра  б  листки  дерев  змарнілих  пофарбувала  б  під  траву,
У  душах  птахів  скам'янілих  завела  б  пісню  чарівну...
Хотіла  б  замести  доріжки,  які  від  серця  твого  йдуть
Щоб  там  цвіли  квіток  маніжки,де  бур'яни  тепер  ростуть...
Хотіла  б  співом  свого  серця  збудити  приспане  твоє...
Хотіла  б...  Та  твій  номер  стерся  із  пам'яті  моїх  ідей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332605
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 09.04.2013


Радченко

**Мить і Вічність

Як  непомітно  час  змінює  все:  нас,  наші  почуття,  мрії,  бажання,  цілі  і  саму  суть  життя.
                             Ріка    життя  непомітно    мілішає,  гомін  стрімкої  течії  перетворюється  в  шепіт,  який  іноді  неможливо  розібрати.
                               Серце  ще  вміє  помічати  красу,  радіти  приємним  несподіванкам,  сумувати,  кохати,  чогось  чекати  і  за  чимсь  шкодувати.  Але...Це  все  не  таке  яскраве,  яким  було  ще  вчора.  Ми  все  менше  розуміємо  нову  музику,  поезію,  фільми.  Нам  усе  частіше  здається,  що  в  нашому  минулому  все  було  цікавішим,  кращим,  достойнішим,  щирішим.  Навіть  в  цукерках,  морозиві  чи  газованій  воді  ми  хочемо  знайти  запах  і    смак  далекого  дитинства.
                               Час  веде  нас  життям.  У  кожного  свій  відрізок  часу.  Ми  його  викори-стовуємо  по-різному:  одному  здається,  що  часу  вистачить  на  все:  на  помилки  і  їх  виправлення,  на  кохання  і  розлуки,  на  щастя  і  біль.  І  -    помиляється.  Іншому  здається,  що  він  нічого  не  встигне  і  його  час  раптово  обірветься,  як  тоненька,  непомітна  ниточка,  від  тягару  надбань  і  вчинків.    І    також    -    помиляється.
                                 Ми  все  життя  залежимо  від  часу:  боїмося  запізнитися,  доганяємо,  не  встигаємо,  губимося  в  його  вирії  ,  помиляємось,  намагаємось  виправити  помилки.  І  все  життя  нам  хочеться  зупинити  час  хоча  б  на  мить  або  змінити    його  траєкторію.
                                 Невловимість  і  безконечність  часу  -  це  Вічність.  А  життя  -  мить,  яку  нащадки  запам"ятають  або  забудуть.  Та  ми  цього  вже  не  знатимемо:  наше  життя    не  може  бути  Вічністю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 09.04.2013


Інга Хухра

Квітневий холод (присв. О. М. )

Мені  холодно  у  цій  квітневій  тиші.
Заливаю  біль  ковтком  вина.
Вже  за  вікнами  цвітуть  рожеві  вишні.
Серед  люду  я  сама-сама.
Кажуть,  нелегкі  випробування.
Кажуть,  що  не  винесу,  слабка.
Та  зі  мною  трепетне  кохання.
Віра  і  надія  крем'яна.
Руки  поклади  мені  на  плечі.
І  хоча  б  на  хвильку  так  замри.
І  нехай  надворі  буде  вечір
Тихої  морозної  зими.
Очі  не  ховай!  Я  добре  знаю,
Що  чужа  постава  і  лице.
Я  тебе  відречено  кохаю.
Ні  вінця  не  треба,  ні  кільце.
Господи,  пожалуй  ти  хоч  трішки!
Непотрібна  самим  дорогим.
Надворі,  босоніж,  мерзнуть  ніжки.
Надто  сильна,  плакать  нема  чим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328866
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 09.04.2013


НАДЕЖДА М.

Поговори со мною, дождь…

Ну  вот  опять  весенний  дождь.
Природа  плачет  втихомолку.
Вокруг  всё  вымокло  насквозь.
Зачем  же  слёзы  лить  без  толку?

Сверкнул  вдруг  молнии  разряд-
Огнём  всё  небо  заслепило.
Дождю,  наверно,  каждый  рад,
Но  только  я  вот  загрустила...

Поговори  со  мною,  дождь...
Не  дай  забыть  душе,  что  было.
Ты    стороною  не  пройдешь...
(Чего  же,  сердце,  ты  заныло?)

Сотри  солёную  слезу,
Найди  для  сердца  мне  ответы.
Раскрой  в  ненастную  грозу
Дождя  мелодии  секреты...

Зачем  же  слёзы  льют  дожди?
Зачем  терзают  мою  душу?
Ведь,  нету  сердца  в  них...  Увы!
Неужто  плачут  от  бездушья?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328530
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 09.04.2013


кулькова ручка

щось іще

Я  хвора.Поміняйте  серце.
Зробіть  переливання  крові.
Щоб  разом  з  нею  виллялись  усі
отруєні  молекули  любові.
Збовтайте  мозок,видаливши  дані
Спираючись  на  штучну  амнезію
Нехай  зітреться  фото  про  кохання
Хай  жирна  пляма  розїдає  мрію!
Звяжіть  мені  за  спиною  сорочку
Примусьте  дуже  довго  спати
І  може  так,прокинувшись  від  болю
Його  я  зможу  більше  не  згадати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222103
дата поступления 14.11.2010
дата закладки 09.04.2013


Томаров Сергей

Не расшит мой мир узором

Позовите  пианиста,  пусть  сыграет  что-нибудь...
Я  сегодня  возвратился  в  край  родной,  окончен  путь.
Повидал  в  пути  не  мало,  ощутил  дождь  перемен,
Часто  жизнь  меня  трепала,  но  не  сдам  ее  в  обмен.

Так  хочу  я  крепко  выпить,  закусить  и  закурить...
И  под  музыку  тапера,  незнакомым  грусть  излить.
Может  жуткое  похмелье  тяжесть  снимет  на  душе...
Не  нашел  я  счастья  в  жизни  во  дворце  и  в  шалаше.

Позовите...  Позовите,  хоть  кого-нибудь  скорей!
Эй!  Гарсон!  Налейте  водки  -  побыстрее,  пополней!
Музыкант,  еврей  со  стажем,  отложи  игру  свою...
Выпей  рюмочку  с  бродягой,  после,  я  с  тобой  спою.

Пусть  не  воет  зал  с  укором,  боль  мою  им  не  понять...
Не  расшит  мой  мир  узором  и  его  не  поменять...
Я  вернулся  в  город  детства,  может  быть  в  последний  раз...
Наливай  бокал  полнее,  горечь  пью  за  всех,  за  вас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359790
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 09.04.2013


SVETOK

Ти мене не любиш

Ти  мене  не  любиш?  Я  погана?

"Я  робила  боляче  і  злилась."
"Я  всипала  сіллю  твої  рани."
"Я  від  почуттів  твоїх  втомилась."

Вибач,  але  все  змінила  осінь.
Це  вона  порвала  наше  небо.
Я  грозу  затримати  не  в  змозі,
От  вона  і  вилилась  на  тебе.

Ти  мене  не  любиш?  Дуже  шкода...
Я  б  тобі  сніданки  готувала.
Знаєш,  а  кохання  вийшло  з  моди.
Я,  мабуть,  немодна...  Покохала  ж.

"Наше  небо  вкторе  не  зростеться..."-
Як  монети  всі  слова  розгубиш.
Я  перехворію,  все  минеться...

Я  хороша.  Ти  мене  не  любиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368925
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 09.04.2013


Bonne Fille

Осінній шепіт листя

Ти  сонця  променем  лягаєш  на  вуста
І  вітру  подихом  так  ніжно  обіймаєш.
Знов  крізь  виткі  дороги  і  сумні  міста
Весняним  ароматом  серце  наповняєш.

Ти  краплями  дощу  вмиваєш  мої  очі
І  листям  восени  нашіптуєш  слова,
А  я  крізь  тихі  дні  й  самотньо-сірі  ночі
Так  віддано  несу  кохання  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416850
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Vladimi Dubovik

Прихоть судьбы

Мы  познакомились.  Жили.  Шутили.
В  летней  жаре,  с  ума  посходили.
Я  тебе  нравился…  просто  увидеть,
Но  не  посмел  тебя,  я  обидеть.

Закончилось  лето.  Прошёл  целый  год.
В  тебе  появился  набор  свежих  нот,
Но  я  всё  как  прежде,  не  делал  шаги,
Потом  поцелуй…  и  год  позади.

Новое  лето.  Мы  уже  люди.
Будучи  вместе  дарили  на  блюде,
Счастье  и  горе,  ревность,  интриги,
Первые  нервы,  любовные  сдвиги.

Уже,  тут  не  я,  а  ты  выбирала,
Из  двух  парней,  на  меня  указала,
Снова  эмоции,  слёзы  и  смех…
Быстро  развеялся  лживый  успех.

Ведь  тот  поцелуй,  что  дал  нам  начало
Был  только  жалостью,  что  мне  мешала,
Начал  игру  и  легко  просчитался,
С  ребёнком  играл,  и  заигрался…

Зато,  это  опыт,  прихоть  судьбы,
И  маленький  шрам,  на  сердце,  внутри,
Бывает,  я  вспомню,  как  мы  шутили,
Знакомились,  жили,  лгали,  любили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347477
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 09.04.2013


кучмас

Я вас люблю!

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
И  капля  крови  к  каждой  клетке  с  этим  мчит.
Я  дышу,  наполняя  грудь,  этими  словами.
Я  Вас  люблю!  И  любим  я  также  Вами.

А  значит  на  земле,  в  воскресающем  дня,
Засияет  и  во  мне,  искрой  от  пламени  огня
Полон  багрянцем,  поительный  рассвет
Согревая  мудрость  лирой  моих  лет.

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.  
Пишите  в  строчке:"  У  меня  сердце  дрожит"
А  я  ее  пью  и  пью  жаждой  путника  уставшего.
Для  любви,  такой  страсти  не  знавшего  

Там  прелюдией  слов  обножаются  чувства  :
"Я  больше  не  могу.  без  Вас  мне  пуста.  
Весь  разум  непослушный  спешит  Вас  обнять  .
Мне  бы  на  яву  все  это    Вам  сказать".

Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
В  этом,  время  медлит  и  не  спеша  мчит  
Я  в  нем  что-то  с  надеждой,    далека  жду
Как  бальзам  целебный  в  нем  ищу.

И  время  уйдет  и  убежит  наша  вода  
Оставит  шрам  рубцовой  любви,  где  была
Но  ведь  шрамы  украшают  таких  мужчин  
Которые  любили  женщин,  как  богинь!

 Я  Вас  люблю!  Там  внутри  у  меня  кричит.
И  капля  крови  к  каждой  клетке  с  этим  мчит.
Я  дышу,  наполняя  грудь,  этими  словами.
Я  Вас  люблю!  И  любим  я  также  Вами!

--  
Валера  Самчук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415667
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Marisong

Я вам письмо пишу, мой сударь

Я  вам  письмо  пишу,  мой  сударь,
Извольте  душу  мне  открыть.
Я  знаю  -  вместе  мы  не  будем,
Но  продолжаю  вами  жить.

Вот,  что-то  в  сердце  закололо,
Но  вам  меня  ведь  не  понять,
Что  даже  после  корвалола
Не  удается  боль  унять.

В  тот  день,  когда  мы  повстречались,
Я  будто  снова  родилась,
С  тех  пор,  мой  сударь,  вам  признаюсь,
Что  вам,  как  Богу,  отдалась.

Благодарю  вас,  повелитель,
За  то,  что  вы  на  свете  есть,
Вы  -  мой  очаг,  моя  обитель,
Влюбиться  в  вас  большая  честь.

Я  прогнала  свою  гордыню
И  потому  я  вас  прошу
Простить  бесстыжую  рабыню,
Что  я  влюбилась  и  грешу.

Наверняка,  вы  у  камина
Уже  читаете  письмо,
А,  может  быть,  уже  сожгли  вы
Мой  крик  души...Мне  все  равно.

Ведь  легче  мне  на  сердце  стало,
Я  чувства  вылила  пером.
Мой  сударь,  я  вас  потеряла,
Но  не  сгубить  мне  к  вам  любовь.

                                                                                       //30.01.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396686
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Шон Маклех

Білі світлофори

«…А  в  нас,  у  Дубліні,  уже  весна!»
                               (Конан  О’Тулл)

Дивлячись  на  калюжі  майбутньої  весни
Подумав  ненароком,  що  
Я  теж  каменяр.  Мурую  з  цегли  слів
Своє  творіння  –  храм  Істини
Чи  то  свого  життя  безглуздого
Понурий  мавзолей…  
Крім  слів,  цеглинами  важкими
Кладу  помилки  у  підмурки.  
Крапки  моїх  фраз  шумерських
Зрозумілих  хіба  що  глині
Летять  крізь  тунелі  сансари
До  білого  світла  в    кінці.
Десь  там  нірвана  –  
Між  квітами  кульбаби  
Та  польотом  джмеля.
Стою  серед  весняного  міста.
Запаліть  мені  смолоскипом  вірша
Хоч    якесь    світло    на    світлофорі!
Хочу  перейти  цю  дорогу  метафор
Які  летять  шаленими  автомобілями
Асфальтом  моєї  сірої  речовини
З  розбитої  вулиці  Арістотеля
На  вулицю  Платона-філософа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Дядя Вова

Альманах любви

 Все  минуты,  собрав  за  все  годы,
Что  мы  вместе  с  тобой  провели,
Побеждая  интриги,  невзгоды,
Любви  книгу  сложить  бы  смогли.

Она  будет,  я  знаю  красива,
На  обложке,  в  нас  счастье  в  руках.
По  страничке,  все  строки  правдиво,
Напечатают  наш  Альманах.

А  потом  когда  мы  постареем,
Не  забыть,  чтоб  не  капли  всех  чувств,
В  спальне  вечером,  в  теплой  постели,
Прозвучит  она  вновь  с  наших  уст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414922
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

На синем небе нарисую счастье…

На  синем  небе  нарисую  счастье
И  радугой  его  позолочу…
Любуясь  им,  тебя  я  в  одночасье
Одену  в  шелковистую  парчу…  

Пусть  будет  счастье  сказочно-безбрежным,  
Пусть  в  нем  сверкают  юные  мечты…  
Пусть  станет  и  безоблачным,  и  нежным
Все  то,  о  чем  мечтаешь  в  жизни  Ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399913
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

За одинокість і самотність…

За  одинокість  і  самотність  
Зимові  ночі  я    люблю…
За  мрій  твоїх  безповоротність,
За  смак  чарівний  мигдалю…

За  те,  що  ти  у  темну  пору      
Про  мене  думаєш  вночі…    
За  твою  мудрість  й  непокору,
За  блиск  і  полум’я  свічі…

За  те,  що  ти  ледь  не  щоночі
Здригаєшся  у  темноті…
З  любов’ю  згадуючи    очі,  
Розгублюєшся  в  самоті.

За  те,  що  твою  грішну  душу        
Я  поцілунками  гублю…      
І  сум  минулого  ворушу,
І  зачаровано  люблю…    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416414
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Рижулька

МАСКАРАД ДОЛІ

Барвистою  рікою  грає  маскарад,  
Місто  мережать  зоряні  вогні.
Скрізь  -  зміна  масок  -  таємничості  парад,
Сплетіння  музики  й  костюмів  чарівні.

На  ній  -  коштовності  і  сукня  вогняна,
Граційне  й  бездоганне  її  тіло.
Усе  приховано...  під  маскою...  Вона
Спокус  тенета  розкидала  так  уміло...

Він  -  повелитель  балу...  і  жінок  сердець.
Його  так  збуджує  її  краса...  інтрига...
У  вихорі  їх  закружляв  танець...
Від  єдності...  скресає  в  душах  крига.

Вона  в  обіймах...  Він  -  полонений  чарів
Вологих  вуст  її...  і  шкіри  оксамиту...
Спокуси...  запаху...  Про  неї  тільки  марив...
За  нею  вже  б  ішов  хоч  на  край  світу...

Та  ось  акорд  останній...  І  вона  зникає...
Як  марево...  Як  у  казках  ведеться...
Та  все  ж  її  знАйде...  Він  точно  знає...
Бо  вже  навічно  володіє  його  серцем...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415946
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Злата Наркевич

Барви кохання

Я  розмішаю  барви  літа
На  дні  своїх  яскравих  мрій
Відрізавши  шматок  старого  світу
Я  створю  власний  світ-новий.

Я  візьму  пензлик  з  почуттів,
І  розмалюю  все  довкола
Заливши  гамою  із  кольорових  снів
Щоб  було  затишно  як  вдома.

Розтоплю  ніжність  наче  шоколад
У  вічній  чаші  насолоди,
І  розфарбую  наш  квітучий  сад
Ховаючи  кохання  від  негоди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416234
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Лілія Ніколаєнко

Такого не придумав би й Шекспір…

Такого  не  придумав  би  й  Шекспір.
В  любові  –  пекло,  і  без  неї  –  кара.
І  ревнощі  –  зеленоокий  звір  –
З’їдає  серце,  як  нічна  почвара.

Любов  моя  –  безжалісний  суддя,
Мій  грізний  вирок  і  моя  в’язниця.
А  душі  викидаються  в  сміття,
Бо  світом  нині  править  блазень  ниций.

Уже  не  в  моді  пристрасть,  тільки  хіть.
Немає  чим  утішитись  в  печалі.
Дичіє  натовп,  і  пророк  мовчить,
Гріховні  оди  на  його  скрижалях…

Любов  –  жебрак,  самотній  пілігрим.
Гріхи  зірвали  вишукані  маски,
І  правда-королева  змила  грим,
Але  її  огида  тішить  маси…

Всі  почуття  –  заручники  облуд.
Не  про  таке  співали  всі  поети.
Красою  слів  уже  не  змиє  бруд
Любов,  що  продається  за  монети…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415092
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Ліна Біла

Згірчили

Відцвіла  любов  -  
і  розлетілась  світом.
Притрусило  сивим  попелом  
вуста.
Не  втамує  болю  
і  південний  вітер,
може  з  часом  зникне  безвісти  
зола...

Двоєдино  ми  згірчили  
юні  душі.
Нажилися  вдосталь.  Мрії  
відбули...
У  саду  тепер  навіщо
гупать  грушам,
адже  зав'язі  немає  
від
весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393377
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Кутасов

=БОРЬБА=

Я  промолчу,  слова  пустые  -
Их  звук  не  нужен  никому.
Друг  другу  все  давно  чужие...
Ведем  негласную  войну...

Между  собой,  с  самим  собою
Уничтожая  в  пух  и  прах!
"Рулетка  русская"  с  судьбою,
Песочный  скрежет  на  зубах...

Ладонь  в  кулак,  душа  в  лохмотья,
Нет  страха  и  на  все  плевать!
Вы  по  течению,  я  -  против
Всем  вопреки!  Не  буду  ждать!...

Ждать  не  люблю!  Движение  к  цели!
Порою  тяжело  дышать...
Мир  пополам...Не  так  хотели...
Жизнь  на  куски...  Честь  не  отнять!


3  апреля  2013                  Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415371
дата поступления 03.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Кутасов

=Я ТУТ ОДИН, НО НАС-ТО ДВОЕ…=

Я  честно,  выдохся!  Прости.
Устал  я  быть  на  расстоянии!
Стараюсь  ближе  подойти,
А  ты  меня  опять  в  изгнание...

Зачем  то  холод,  то  жара?
Что  происходит  между  нами?!
Ты  рядом  только  на  словах  -
Советы  выданы  друзьями...

Проверка  ль  это  моих  чувств?
Тебе  ли  в  этом  усомниться?!...
Но  в  пустоте  твоей  -  я  пуст.
Как  ты  могла  так  измениться?

Зачем  на  пике  чувств  игра?
Что  ж  не  играла  ты  в  начале?!
Теперь  как  будто  бы  дыра...
А  сердце,  знаешь,  не  из  стали!

Я  выжат  просто,  как  лимон!
Мирок  наш  всячески  спасаю.
Это  какой-то  странный  сон!
Что  дальше?  Я  уже  не  знаю...


14  февраля  2013              Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401160
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Nazar_S

…з чистого листа…

Як  часто  починаєш  все  із  чистого  листа,
Щоб  уникати  помилок,  падінь  і  краху.
Та  час  іде  й  нова  сторінка  знову  як  була,
І  вже  в  очах  не  приховати  страху.

Сторінка  за  сторінкою  і  все  намарно,
І  ніби  все  робив  як  міг,  та  все  бездарно,
А  списана  сторінка  вже  пішла  у  небуття,
Ти  пишеш  чистовик  життя  –  пиши  його  старанно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416050
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Осіріс

Сука-пам’ять

Журливо  йду  по  залишкам  села
Де  бур’яном  осілася  безгомінь.
З  лишайним  псом  розруха  сповила
Щенят  відлюддя,  масті  -  «ржавий  пломінь».
Усе  що  знав  –  струхлявіло,  мов  пень,
Що  пам’ятав  –  розтануло  з  димами…
Лише  чорнить  мозольну  грубість  жмень  
Шовковин  сік  –  очей  бездоння    Мами.
Тут,  був  я  Син!  А  там  –  один  з  юрби,
Що  річкою  байдужить  між  граніту,
Цурпелячи  знадієні  торби
До  ніг  фантому  ситого  зеніту.
Тут,  був  Онук.    –  «Ще  ліпший  за  синів!!!»  -
Казав  Дідусь  викурюючи  бджоли.
А  там,  матючча  струшую  я  гнів,  
Втискаючись  в  маршруткові  ґринджоли.
Тут,  з  молоком  спивав  розмай  полів,
Вдихав  із  вітром  побратимства  щирість.
А  там,  під  златом  пишних  куполів,
Мене  підлоти  роз’їдає  сирість.  
Тут  був…  Ото  ж  бо!  Черепки  села  
До  ніг  спадають  попелом,  без  звука.
Згоріла  в  урбанізмі  ковила…  
Але  чому  ж  так  виє  пам’ять-сука?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата поступления 12.12.2012
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Потрібних слів ти так і не знайшов…

Ну  от  і  все...   Назавжди  вже  пішов.
І  тихо  заскрипіли  за  ним  двері.  
Потрібних  слів  ти  так  і  не  знайшов.  
Лиш  спроби  залишилися  мізерні.  

А  серце  вслід  кричало:  Зупинись!   
Не  кидай  нас  з  Любов"ю  сиротами...
Прошу  тебе!  Постій  і  озирнись...
І  припади  до  рук  моїх  вустами...

Пішов...  Не  озирнувсь...  Не  пожалів...
А  вітер  за  вікном  тихенько  плакав.
Старенький  явір  сумно  заскрипів.
З  гілками  ніби,  щось  про  нас  балакав.

А  за  вікном  все  дужчала  пурга...
Сліди  твої  старанно  замітала.
І  ковдра  із  пушинок  пролягла.
Неначе  пір"я  лебеді  скидали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388531
дата поступления 29.12.2012
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Даремно ще шукать ключі лелечі…

Засипав  сніг  жасмін  по  самі  плечі.
Нащо  тут  сум?  На  те  ж  вона  й  зима.
Даремно  ще  шукать  ключі  лелечі,
Бо  в  зиму  не  повернеться    весна.

І  верби  похилилися  від  снігу.
Бурульки  виглядають  із-під  стріх.
Та  серце  все  чекає  на  відлигу,
Щоб  знов  почути  голос  твій  і  сміх.

А  снігу  намело  вже  по  коліна.
Та  як  знайти  до  тебе  вірний  шлях?
Щоб  знов  згадалась  пісня  солов"їна,
Щоб  сум  мій  розчинився  у  піснях...

Ось  вітер  колихає    гілки  клена.
Сніжок  повільно  падає  до  ніг...
В  моїх  думках  країна  та  блаженна,
Яку  і  ти  покинути  не  зміг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Підняв повіки ранок неохоче…

Цей  вірш  дарую  моєму  постійному  читачу    Миколі    Салтану  
   http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за    чудову  підтримку  моєї  поезіі,    її  розуміння,  за  співпереживання.
Дякую  вам,  Колю,  за  вашу  добру,  чутку  душу.  Цей  вірш  уже  не  сумний...

------------------------------------------------


Підняв  повіки  ранок  неохоче.
Очима  подививсь  на  білий  світ.
Проміння  рано  так  чомусь  лоскоче..
Хіба  проспав?...  Вставати  швидше  слід!

Ось  вже  проміння  весело  заграло.
І  хмари  загорілися  вогнем...
А  небо  все  пашіло,  розцвітало.
Вітало  все  з  новим  прийдешнім  днем.

Дерева  шепотіли  між  собою.
Даремно,  що  безлисті,  та  ж  живі.
Вони  були  зворушені  красою.
Стояли,  як  на  варті  вартові.

Та  що  це?  Промінь  стрибнув  у  віконце.
Пірнув  до  мене  в  ліжко  залюбки.
А  я  сміюсь  й  ховаюся  від  сонця.
Воно  ж  мене    знаходить  все-таки.

Цілує  мої  коси  і  обличчя.
Лоскоче...Я  п"янію    без  вина.
А  я  сміюсь  і  закриваю  очі...
Оце  тобі  ранкова  дивина!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата поступления 09.01.2013
дата закладки 08.04.2013


Володимир Шевчук

Тиха неувага

Тиха  неувага  так  мені  простима;  
Ну  куди  кохання  знову  привело?  
Фея-чарівниця  з  юними  очима  
Сіє  в  моє  серце  зорі  і  тепло.  

Ні,  вона  принцеса!  Молода  княгиня  
І  на  крилах  юні  щастячко  несе…  
А  краса  в  зіницях,  наче  небо  синя,  
Може  й  не  безмежна,  та  для  мене  –  все.  

І  нехай  у  душу  ще  немає  ходу  –  
Все-одно  там  світло,  а  не  дика  тьма.  
Так,  вона  байдужа,  –  холодніша  льоду!  –    
А  утім,  для  мене  гарячіш  нема…  

22.07.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271558
дата поступления 22.07.2011
дата закладки 08.04.2013


Ліна Біла

Недосяжно-невільний

Розділив  своє  серце  
на  рівно-тривкі  половинки.
Став  невільним  у  волі,  
злочинцем  у  правді.  Осліп.
Вкоротив  собі  віку  
у  віршах  своїх  неповторних,
з  позаранку  у  втомі  душевній  
з'явився  на  світ.

Ти  віддав  своє  небо,  
що  часом  тебе  рятувало.
Став  безбожним  і  віру
продав,  та  на  жаль,  сатані.
Щоб  дивитись  на  неї,  
коли  вже  Вона  засинає,  -  
недосяжно  
ховаючись
знов  
у  стіні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374622
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 08.04.2013


kulbabka

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013


Olechka

Не питай

Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай,  я  не  знаю  й  сама.
Я  б  летіла,  та  зламані  крила,
Йшла  б  –  землі  під  ногами  нема…

І  буденності  сірі  картини
Світ  розмішують  в  сум  безнадій,
А  я  знову  любові  хвилини
Хороню  в  своїм  серці  на  дні…

Відболіти  б  давно  вже  повинно,
Переплакати,  перецвісти,
То  чому  ж  тоді  в  сни  безупинно
Все  одно  повертаєшся  ти?

Не  приходь  в  мої  сни!  Вже  несила
Стільки  пити  тривог  і  жалЮ.
Не  питай  мене  нащо  любила,
Не  питай  мене  нащо…  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254021
дата поступления 15.04.2011
дата закладки 08.04.2013


Михайло Плосковітов

Кислиця

Пів  ночі  дощ  сердито  бубонів
(ну  хай  йому  –  чому  ж  мені  не  спиться?)
Потрапила  під  молодечий  гнів
Ще  зовсім  юна,  під  вікном,  кислиця.

Та  й  вітер  їй  заламував  гілки
Нахабно  під  кору  благеньку  влазив…
А  я,  колись,  у  ливень  отакий
Зламався.  Від  холодної  образи  .

З  тих  пір  чомусь  не  спиться  у  дощі.
На  них  у  мене,  певне,  а-лер-гі-я
Та  саме  в  довгу  зливу,  уночі
На  блиск  очей  далеких  я  хворію…

Годинник  в  тиші,  мов  далекий  грім.
Яка  ж  стійка  ця  схилена  кислиця!
Піду  й  напну  її  плащем  своїм  
Хай  в  ливень  цей…хоч  деревцю  
поспиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375066
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 08.04.2013


Лия***

Всё реже… всё чаще…

Всё  реже  пишутся  хорошие  стихи...
За  этот  год...  я  странно  повзрослела...
Всё  переборчивей  становятся  мечты...
И  осень...  с  золотой...  вдруг  поседела...
Всё  чаще...  я  тоскую  по  друзьям...
Ну,  а  на  фото  -  чаще...  улыбаюсь...
Всё  реже...  посылаю  всё  к  чертям...
Но  и  под  жизнью...  реже  прогибаюсь...

Ну,  а  душа...  взрослеть  же  не  умеет...
И  нежность  просто  так...  не  пропадёт...
И  сердце...  никогда  не  постареет...
А  в  жизнь  мою...  любовь  еще  придёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата поступления 14.10.2012
дата закладки 08.04.2013


Лілея Лозова

*In poetika veritas

Слова  лишилися  словами
Без  почерку  й  без  помилок,
Судіть  мене,  вибір  за  вами:
Вдягніть  петлю,  спустіть  курок.

Солодко-приторним  "кохаю"
Я  не  збентежу  ваших  вух
І  впевнена,  дійду  до  краю,
Бо  я  це  знаю...  стукіт  вщух...

...І  не  підказує  вже  серце,
Воно  теж  зрадило  мені,
Поезія  із  нього  ллється,
Мов  кров  із  рани  на  війні.

Затанцювали  в  танго  рими
І  замережали  папір  -  
Так  вони  істину  відкрили  -
Бери  читай,  порівнюй,  вір.

І  як  філософ  чи  дослідник
Роблю  для  себе  відкриття:
Поезія  -  це  проповідник,
Прекрасний  міст  в  нове  життя.

*In  poetika  veritas  -  (лат.)  істина  у  поезії

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 08.04.2013


Юрій Цюрик

В лесу стучали звонко топоры…

В  лесу  стучали  звонко  топоры,
На  снежный  бисер    падали  березы…
Из-под  батиста  бархатной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы…

В  кровь  превращался  изумрудный  сок,
Склонились  грустно  вербы  над  рекою…
Какой-то  жесточайше-гнусный  Рок  
Здесь  управлял  жестокою  рукою…

Хоть  суждено  им  было  умереть,
Но  то  ль  от  боли,  то  ли  от  мороза,
Прощаясь  с  жизнью  и  не  веря  в  смерть,
Рыдали  белоснежные  березы…

Вздыхал,  скорбел,  страдал  могучий  лес,
Нахмурив  свои  тучные  ресницы…
Смотрело  солнце  мрачное  с  небес
И  реквием  упавшим  пели  птицы….

А  по  лицу  ободранной  коры
Текли  печально  трепетные  слезы….
В  лесу  стучали  громко  топоры
И  тихо-тихо  падали  березы….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367474
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 08.04.2013


STRANIERA(Кошіль Надія)

Життя це не гра. к

Сиджу  в  пустій    кімнаті  я  одна.
В  душі  моїй  лиш  сум  і  порожнеча.
Життя  складне,я  знаю,  це  не  гра.
А  це  така  моя  маленька  втеча.

Яка    пройде,  я  знаю  все  минеться.
Я  побіжу  вперед,  вірю-  зітреться.
Серце  моє  я  в  панцир  не  сховаю.
Його  я  випущу,  я  все  здолаю.

Хто  зрозумів  життя  ,усе  владнає.
Той  кожною  хвилинкою  смакує.
І  за  дрібничками  спостерігає.
І  кожним  днем  живе,  час  не  марнує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366619
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 08.04.2013


Андре Ільєн*

ЛЮБИТЬ!!!:)

Пера  ламаю  і  не  питаю
Чи  це  потрібно  комусь
Кров  мов  чорнила  в  моїх  судинах
Й  втратить  її  не  боюсь
Краплями  та  потоками
Зі  мною  роками  і  кроками
Водночас  свіжа  й  спрагла  повітря  в  ту  ж  мить
Й  те  ,  що  не  болить
Часом  щемить
В  радості  ,  а  не  в  горі  будем  жить  
Кожну  хвилину  і  мить  любить
Любить  …  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354437
дата поступления 01.08.2012
дата закладки 08.04.2013


Володимир Шевчук

Для мене…

«…Бо  розплачуся,  як  злива»  -  Антоніна  Матвієнко.  

Для  мене  твоя  усмішка  –  це  знак;  
У  травових  очах  –  життя  шалене.  
…Ти  радісна!  Ти  сяюча…  Однак  
Немає  це  відношення  до  мене.  

Мені,  насправді,  щастя  немале,  
Коли  ти  у  мені  –  себе  впізнаєш.  
…Гарнішаєш!  Все  дужчий  шарм…  Але  
Ти  поруч  з  тим  і  дальшаєш,  згасаєш…  

16.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235244
дата поступления 16.01.2011
дата закладки 08.04.2013


Тетяна Луківська

З тобою…і без

І    починаємо    з    початку
                                         Перебирати    "з"    і    "без"...  (Ксенія  Подільська)
Як    дві    півкулі    у    душі,            лишилися        на    згадку…
Лечу    в    крутому    віражі…    й    тримаю    в    безпорядку
Якнайміцніше    мої            «без»    і    «з»    твої    в    додачу…
Заколошматив    вітер        й        щез…    та    я    уже        не    плачу.
Світанки    сяяли    для    нас,        безмежжям      в    днях    зорили.
Здавалося,    що  у    цей  час    нам        небо        нахилили.
Плескали    пломені    теплом    останнє        наше        літо…
Й    ховалось    срібло    над    чолом    з    любов*ю    непомітно.
Вербове    віття    обняло,    здавалось,      нашу    долю.
Ти    ж    памˊятаєш,    як    було…    до    ночі        зради    й    болю!
У    просторі    буденних    справ        згубилась    наша    вірність.
Мене    ти    вперше    не    втішав    повірити    в    безгрішність…
Була    любов    без    меж    свята,    красива,      незвичайна.
Жаль,    не    цілунком    на    вуста    лягла    та    ніч    остання.
Без    тебе    квилила    земля,        дощами    перепрана,
Без    тебе    вже    була    не    я,    а    просто,    голограма.
В  розлуці      сонце    так    пекло    і        так    в    душі    палало,
Неначе    в    купу    все    звело    і    горем    поєднало.
І  щиро  зорі      з    висоти    уже      не    усміхались,
Без    тебе    я,    без    мене    ти,    дотичні    не    стикались…
У    паралелях    почуття    -    й    на    зустріч        неспроможні.
Проходили    своє    життя    та    порізно    з    нас        кожний.
Як    дві    півкулі    у    душі    ,        лишилися        на    згадку...
Майже      здолала    віражі    і    все    в    мене    в    порядку.
Мої            всі    «без»    і    «з»    твої    давно    вже    нетутешні.
Чому    ж    заходиш    уві    сні    у    дні        мої    прийдешні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 08.04.2013


морський лев

коли ти плачеш серед ночі

коли  ти  плачеш  серед  ночі
з  тобою  плаче  вся  земля
і  не  дивись  мені  так  в  очі
бо  мабуть  в  цьому  винен  я?

Образа!  Ось  що  серце  мучить,
пробач  я  цього  не  хотів
я  зрозумів,  і  наче  з  кручі
за  пів  миттєвості  злетів

і  лиш  тепер  я  зрозумію
твого́  пробачення  слова,
...з  якою  ж  силою  на  (віях)
тремтить  ображена  сльоза!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292084
дата поступления 10.11.2011
дата закладки 08.04.2013


Весняна Осінь

Ти уже не болиш…

Мене  вже  не  болить,  я  не  вмію  Тобою  боліти.
І  цей  час  швидкоплинний  біжить,  наче  світ  за  вікном.
І  так  важко  в  душі,  бо  до  Тебе  іду  крізь  століття,
А  ти  знову  чужий,  і  у  мрії  вриваєшся  з  сном.

Мене  більш  не  тривожить  холодна  понура    байдужість,-
Заметілі  торкнулись    і  наших  з  Тобою  сердець.
Десь  омріяний  наш  листопад  загубив  свою  мужність,
А  весна  на  асфальті  малює  останній    сюжет...

Ти  уже  не  болиш,-  відболів,-  в  нас  не  вірить  кохання.
Кілька  ран  заживуть,  коли  осінь  торкнеться  весни.
Я  не  та,  яка  зранку  приносить  в  обійми  страждання.
А  я  та,  що  всміхнеться  Тобі,  коли
                                                     Ти  більше  серця  болиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339231
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 08.04.2013


Апрельский

день случился тихим и нежарким

*                        *                        *

                                                         Мне  мало  надо!
                                                               В.  Хлебников

День  случился  тихим  и  нежарким.  
Небо  -  в  белотканных  облаках.  
На  степной  ковер  июльский,  яркий  
опускался  вечер,  и  
легка
показалась  жизни  перспектива:  
август  будет  щедр  на  звездопад,  
от  упавших  звезд  займутся  ивы  
и,  как  мы  с  тобою,  
отгорят.
А  потом  бездымные  пожары  
выполощет  стужа  добела,  
и  снегов  взошедшую  опару  
март  с  дождем  замесит  
пополам...
И  когда  впадут  в  истоки  устья,  
и  мгновенья  сложатся  в  века,  
в  нас  уже  не  будет  прежней  грусти  -
только  небо,  
только  облака.

2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата поступления 24.03.2011
дата закладки 08.04.2013


Юрий Богатинский

Папа

На  кухне  жарилась  картошка,
Сидела  мама  вся  в  слезах,
У  ног  её  лежала  кошка
С  тревогой  в  маленьких  глазах.

И  я  совсем  ещё  ребёнок
С  большим  вопросом  почему?
Сидел,  как  крохотный  котёнок
С  машинкой  маленькой  в  углу.

Прости  сынок,  но  папы  нету...
Надеюсь  родненький  поймёшь...
Пустил  машинку  по  паркету
И  громко  крикнул,  нет!Ты  врёшь!

Одно  лишь  помню:руки  мамы,
Слова,  бывает  так,  сынок
И  вид  холодной  телеграммы
Ваш  муж  погиб,  без  лишних  строк.

На  кухне  жарилась  картошка,
А  мы  смотрели  на  неё...
У  наших  ног  лежала  кошка  -
Так  детство  кончилось  моё.  


©  Copyright:  Юрий  Богатинский,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11011277787

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224861
дата поступления 27.11.2010
дата закладки 08.04.2013


Galkka

Не ти…….

Не  раз  мене    торкались    інші  руки,
Не  раз  в  обіймах  був  мій  ніжний  стан,
Усе  живе  відмерло  від  розлуки,
Та  зустрічі  для  мене  лиш  обман.

Не  ті  уста  так  пестять  мою  шкіру,
І  запах  тіла  зовсім  вже  не  твій,
Так  хочеться  віддатись  в  зуби  звіру,
І  скиглення  не  чути  моїх  мрій!

Та  скільки  вже  мужчин  побуло  поруч,
Усе  не  те,  усі  вони  -  не  ти!
Нема  душі,  зверну  іще  ліворуч,
Та  всі  шляхи  ведуть  до  пустоти.

Ну  як,  скажи,  без  тебе  далі  жити?
Ну  не  тримати  ж  кожного  в  собі,
Я  просто  хочу  щиро  так  любити,
І  кожну  мить  віддати  лиш  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275544
дата поступления 17.08.2011
дата закладки 08.04.2013


джульєтта

Прощання з мамою

Закрили  двері
присипали  землею.
Найкраще  сонце  запхали  
в  темний  рів.
Там  холодно,а  тут  так  тепло...
прийди  погрійся,обніми...
Нема  не  прийде,не  обніме...
залишилась  сама.
Не  знаю  як  без  неї  буду...

Та  ні  ,вона  жива!
Вона  в  душі  моїй  жива,
вона  у  серці  промовля,що  я  навік  
з  тобою  буду!
У  серці  відчуваю  ніжність,
що  я  у  цьому  світі  не  сама!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329139
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 08.04.2013


Юліана

Покинутая нежность, покинутая страсть

Покинутая  нежность,  покинутая  страсть.
Осталась  безутешной,  осталась  горевать.
Печаль,  в  душе  истома,  красивые  слова.
И  все  ей  так  знакомо.  И  все  так,  как  всегда.

Я  ничего  не  знаю,  и  не  скажу  тебе,
как  сердце  горевало,  страдало  как  в  беде.
Ушли  те  чувства  тихо,  бесстыдно,  и  искра,
совсем  еще  не  вспыхнув,  в  один  миг  все  сожгла.

\"Нельзя!\"  -  кричу  я  молча.  Нельзя  так  покидать!
Но  все  же  чувства  в  прошлом,  зачем  же  их  скрывать?
Зачем  нам  отрекаться  от  прожитой  весны?
Без  счастья  улыбаться,  не  видеть  свет  луны?

Я  знаю,  что  покинул.  Я  знаю,  что  ушел.
Но  сердце  не  остыло.  Вновь  ранено  ножом.
И  больно  разрываешь  ты  душу  на  куски.
Не  любишь,  не  страдаешь,  не  говоришь  \"Прости!\".

И  ты  меня  не  знаешь,  не  чувствуешь  тепло.
Не  любишь,  не  страдаешь.  Я  знаю  -  все  прошло.
Зачем  же  я  печалюсь,  зачем  мне  чувства  все,
что  так  переживаю?  Зачем  мне  все?  Зачем?

Ведь  вижу  -  эти  чувства  никто  и  не  поймет,
а  если  кто  заметит,  то  сразу  засмеет.
Но  знаю  также  смело,  отречься  не  могу
от  чувствености  нежной,  хоть  знаю  -  пропаду.

Покинута,  как  видно.  Использована  всласть.
Но  все  же  я  любила  -  во  взгляде  видно  страсть.
Все  также  жизнь  люблю  я,  и  верю  -  счастье  есть.
Ведь  знаю,  что  на  свете  чудес  не  перечесть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327446
дата поступления 03.04.2012
дата закладки 08.04.2013


Дядя Вова

Побачиш раз – а вічність ждеш

Я  божеволію  сьогодні,
Я  божеволію  завжди.
Такі  вони  шляхи  господні,
Побачив  раз  –  а  вічність  жди.

На  зустріч  цю  давно  чекаю,
Ти  в  снах  з»являєшся  мені.
Але  коли  і  де  не  знаю,
На  небесах  чи  на  землі.

Тебе  приємно  уявляти,
А  краще  бачити  в  живу.
І  не  в  вісні  лиш  цілувати,
А  все  робити  на  яву.

Де  дотик  губ,  волосся  запах,
По  тілу  йде  приємний  крик.
Душі  це  крик  –  він  щирий  мабуть,
Від  нього  я  давно  відвик.

́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319978
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 08.04.2013


Людмила Мартиненко

Він так кохав…

Він  соромно  дивився  їй  у  очі
Та  гордість  не  дозволила  йому,
Хотів  сказати  він  тієї  ночі,
Що  так  кохає  лиш  її  одну.
Та  все  ж  змовчав.  Так  билось  серце  в  грудях
Від  тих  думок:  “  Вона,  не  зрозуміє  …’’
І  бачив  її  образ  в  чужих  людях.
Та  замінити  кимось  не  зуміє.
Чому  ж  так  легко  іншим  це  сказати?
Чому  для  інших  серця  не  існує?
Він  сотні  раз  хотів  її  обняти,
Сказати  як  кохає  і  цінує.
Весь  час  мовчав.  Змінити  щось  вагався.
Весь  час  чекав,  а  що?  –  і  сам  не  знав.
Для  інших  без  усмішки  посміхався.
Та  не  помітив,  як  її  втрачав...
Він  соромно  дивився  їй  у  очі.
Він  плакав,  він  кричав:    “Я  так  кохав.”
Але  то  було  фото  в  світлі  ночі.
Він  так  багато  років  промовчав.
І  лиш  тепер,  в  молитвах  ,  так  відверто,
В  коханні  зізнавався  він  щодня…
Кохання  –  лиш  воно  було  безсмертне,
А  не  вона  ,  так  прикро,  не  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 08.04.2013


КВМ

Не расставайтесь Вы любя

КВМ  
Не  отпускайте  с  рук  любимых,
Вы  тех,  что  сердцем  разогрели,
Избранниц,  нежных  и  красивых,
Их  душах,  льдинку  усмотрели.
Порой  бывает  невдомек,
Что  шутка  злая,  так  витает,
Задето  тонкий,  узелок,
Не  удивляйтесь,  не  прощает.
Не  раньте  душу  злом  напрасно,
В  Вас  будут  общие  дела,
Пусть  мир  сияет  Вам  прекрасно,
Пронзила  Вас  любви  стрела.
Не  слушайте  чужих  наветов,
Чужой  совесть,  вечна  мгла,
Со  стороны  не  жди  советов,
Любимой  посмотри  в  глаза.
Прижми  к  груди,  найди  те  силы,
Любовь  проснется,  как  весна
И  с  сердца  камень,  в  омут  тины,
Их  смоет  чистая  слеза.
И  как  не  много  мракобесий,
Как  не  изранена  душа,
Найди  слова  для  примирений,
Не  расставайтесь  Вы  л  ю  б  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212939
дата поступления 26.09.2010
дата закладки 08.04.2013


Тетяна Луківська

Я зачерпну у пригорщі зими

Я  зачерпну  у  пригорщі  зими,
Розсиплю  снігом  біло-білим.
Віддавна  я  і  ти  -    не  ми,  
Лиш  я    живу  іще  минулим.
Я  зачерпну  у  пригорщі  зірки,
Розсиплю  в  небі  візерунком.
Життя  веде  нас  навпрошки  -
Ми  ж  витинаємо  малюнком.
Я  зачерпну  у  пригорщі  дивА,
Розсиплю  щедро  поміж  вами.
Любов    моя  таки  жива,
Просто  присипана  снігами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата поступления 02.01.2012
дата закладки 08.04.2013


Serg

Любовь – души моей изъян…

Я  незаметно  исчезаю,
Сжигаюсь  солнечным  лучом!
И  в  этот  миг  я  точно  знаю  -
Жизнь  забурлит  еще  ключом...
Но,  леденящей  силой  ветра
Зима,  сквозь  раны  на  душе,
Узорами  мороза  спектра,
Втискает  мысль  мою  в  клише,  -
Вот  это  сила!
Что?  Мужское?!
Да,  и  такое  может  быть!
И  это  лучше,  чем  былое
Стремленье  боль  вином  залить...
Открытым  сердцем,
До-бемолем,
Порывом  нежных  ярких  строк
Я  буду  повторять  до  боли:
Любовь  -  души  моей  цветок!

Я  безвозвратно  уплываю,
Стекаю  талою  водой!
И  в  этот  миг  я  понимаю  -
Природа  мощь,  а  жизнь  -  отстой...
Но,  акустическим  напором
Весна,  сквозь  клеток  моих  храм,
Мыслями,  вперемешку  вздором,
Бьет,  как  неистовый  фонтан,  -
Вот  это  сила!  
Что?  Мужское?!
Да,  надоело  волком  выть!
Намного  круче,  чем  простое
Желанье  все  в  себе  убить...
Открытым  сердцем,
До-диезом,
Неисправимо-полупьян,
Я  буду  жить  одним  девизом:
Любовь  -  души  моей  изъян!


19.03.20011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248181
дата поступления 19.03.2011
дата закладки 08.04.2013


Любов Ігнатова

Плаче дощ…

Заплакане  автобусне  вікно
Викривлює  весь  світ,  дощем  умитий,  
Я  бачу  в  нім  зі  спогадів  кіно-
Осколки  пам'яті,  на  крапельки  розбиті...
Від  поцілунку  ще  горить  плече-
На  ньому  твоїх  губ  шалений  опік...
А  ця  сльоза  -  не  по  щоці  тече,
Вона  змиває  твій  прощальний  дотик...
І  плаче  дощ  назовні  і  в  душі...
Моя  губа  закушена  до  крові...
І  я  римую  зломлені  вірші,
З  очима  нерозквітлої  любові...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 08.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013


Томаров Сергей

Все былое

Уснул  мой  пыл.
Уснул  и  я.
Азарт  остыл.
...все  было  зря?

Один,  в  кромешной  темноте...
В  ней  даже  кошки  все  едины,
Грущу,  забыв  о  суете
И  мысли  непоколебимы.

Прости,  все  видно  было  зря...
К  чему  я  рвал  на  теле  жилы?
Во  мне  нет  больше  бунтаря,
Лишь  в  памяти  поступки  живы.

Я  отдал  свой  былой  кураж
Тем,кто  моложе,  кто  сильнее...
Ушел  азарт  -  сник,  как  мираж
И  стало  мне  еще  грустнее.

Курю  в  открытое  окно...
Пью  кофе,  аромат  вдыхаю...
Все  это  было  так  давно,
Но  я  о  нем  не  забываю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331685
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 08.04.2013


Салтан Николай

А там невірні серцю

[img]http://cs309229.vk.me/v309229008/66a5/7LWVOccBWpw.jpg[/img]
В  нічному  небі  погасли  ліхтарі
І  місяць  лиш  торкається  смереки,
В  своїй  печалі  самотньо  занімів,
Бо  час  прощання  серцю  так  нелегкий.

Вона  ще  юна,  а  він  не  молодий,
Роки  в  коханні  зовсім  непомітні,
Та  невідривно  їх  зв’язані  вузли
Розтанули,  як  сніг  позаторішній.

А  голос  півнів  сьогодні  не  зумів
Торкнутись  тих,  кого  серця  любили.
І  не  знайти  їм  в  полоні  навіть  снів,
Що  втратили  -  забути  нема  сили.

Вогонь  у  грубці  іще  не  догорів  -
Із  димарів  щось  біле  вгору  в’ється  
І  місяць  досі  шукає  берегів…
А  там  не  ждуть,  а  там  невірні  серцю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416713
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Чернець

На межі (зі спогадів наркозалежного)

Привіт,мала.Як  там  сім'я,робота,мама  з  татом?
Ти  вибач  довго  не  дзвонив...
Що,кажеш  все  в  порядку?Добре.
І  вже  малий  заговорив?
Чудово,хай  росте  великий,
Дай  Бог  пограємось  із  ним.
Що  я?Ну  так  собі,тримаюсь.  
Давно  не  снився  героїн.
Додому?Вибач,  ще  зарано
Якщо  відпустять-не  вернусь.
А  далі  знаєш-"друзі","голка"...
Бувай.Як  зможу-відпишусь

Все  було  просто-  друг,пакетик  з  клеєм...
Амфетамін,"травичка",героїн.
Ти  на  шляху,  з  якого  не  повернеш
Ти  помираєш,та  не  хочеш  змін
Токсичний  клей  обпалить  тобі  горло
Легені,серце  зірвеш  на  "траві"
Батьків  покинеш,грюкнувши  дверима
Сни  не  несуть  полегшення  тобі
І  так  живієш  без  сім'ї  і  рідних
Допоки  не  дістанешся  межі
І  крізь  дурман  нарешті  зрозумієш-  
За  нею  не  лишаються  живі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386614
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 08.04.2013


Чернець

Щось в твоїх очах

Говорять,очі-дзеркало  душі  
У  них  заглянеш-  відповідь  знайдеш
У  когось  замість  душ-блискучий  глянець
У  тебе  ж-світ,  який  немає  меж  
Це  так  банально-тонути  в  очах
Таких  страждальців-сотні  серед  тисяч
Тобі  вже  хтось  подібне  говорив
Та  як  мовчати,коли  гаснуть  свічі?
Скажи,будь-ласка,що  твоїх  очах?
Розлуки  горе,радість  від  утіх?
Любові  сяйво  чи  лиш  тінь  презирства?
Чекаю  слів,та  замість  них-лиш  сміх.  
Не  можу  відвести  від  тебе  погляд  
Занадто  довго,це  не  просто  так
Але  лишилось  ще  одне  питання
Скажи,будь-ласка,що  твоїх  очах?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384726
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 08.04.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Сто листів за дві доби


Сто  листів  за  дві  доби  –
Абсолютний  наш  рекорд!
Відтепер  мої  раби  
Internet  Explorer,  Word.

Відпочити  не  даю
«Клаві»  й  мишці  ні  на  мить:
Третю  ніч  уже  не  сплю,
То  нехай  ніхто  не  спить!

Павутину  мрій  сную,
Зачаровуючи  знов,
Тобі  серце  віддаю  –
Це  не  гра  в  онлайн-любов!

Пролетіли  вихідні,
В  понеділок  на  роботу.
Набирайся  сил  ці  дні:
Знов  зустрінемось  в  суботу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414864
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013


ГУША

письмо ДЕДУ !!!

Привет  ДЕД!!!  Как  твои  дела???
А  у  нас  –  зима,  сугробы  намела,
Белым  снегом  укрыла  дома  –
Сегодня  заходил.  В  доме  не  было  тебя!
Слезы  на  глазах,  но  я  воздержусь,
Ты  учил  быть  сильным  –  я  учусь.
Сел  на  диван,  подушку  обнял  –
Душа  закричала,  а  я  промолчал.
Тяжело  осознать  потерю  твою,
А  ведь  ты  говорил  –  «Я  когда  то  умру!!!».
Жизнь  отсчитали  куранты  часов,
Девять    пробило  –  ты  взял  и  ушел!
Пусто  в  квартире  –  стены  молчат,
Тайну  событий  -  навек  сохранят.
Не  бело  рядом  меня  –  ты  прости!
Помощь  нужна,а  ты  взаперти.
Больно  сейчас  –  чувствую  вену,
Но  этим  тебя,  увы,  не  верну.
Улыбка  на  фото,  свеча  у  окна,
Зажгу  я  её,  помолюсь  за  тебя.
Пускай  Там  зачтут  все  добрые  дела,
Не  поверят  Они–пусть  спросят  меня.
С  самого  детства  любовь  проявлял.
Все  запрещали  –  ты  позволял.
На  ночь  сказка!  Пикус  в  гостях,
Гриша  –  котяра,  получался  рассказ.
Летом  в  деревню!  Бутылка  к  спине  –
-  Дед  взгляни,  уже  плыву  я  к  тебе!
Ножи  деревянные,  стрелы  и  лук,
Двор  привели  немного  в  испуг.
А  помнишь  первую  яичницу  мою,
На  кухне  учил  КОК  мастерству.
Деньги  давал.  Научил  их  считать.
О  таком  деде,  другим  оставалось  мечтать.
Дни  пролетали  –  я  вырастал,
Новые  нравы  –  ты  понимал.
Школу  закончил,  пошел  в  институт,
Контракт  отслужил.  Новый  жизненный  путь.
Путь,  в  котором  тебя  рядом  нет,
Некто  не  подскажет,  не  даст  мне  совет.
Истории  из  жизни  -  научили  как  жить,
Ошибки  твои  мне  не  повторить.
Я  улыбнулся,  вспоминая  тебя,
Я  знаю  ты  здесь-  обними  же  меня.
Холод  из  спальни,  пронзил  словно  ток,
В  объятьях  твоих,  я  уж  точно  знаток.
Спасибо  за  то  что  меня  не  забыл,
Во  сне  приходил,  со  мной  говорил.
Ну  вот  уже  догорела  свеча.
Не  удержался!  Покатилась  слеза!

Тринадцатый  день,  воскресенье,  январь,
Написал  я  письмо  –  скорей  получай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407794
дата поступления 10.03.2013
дата закладки 07.04.2013


Кот Єльпітіфор

І не треба мене любити

А  мене  й  не  треба  любити  –  
Я  усе  ж  не  вінець  творіння!
Я  б  хотів  більше  всього  у  світі,
Щоб  сміялась.  Хоч  раз  в  годину.

Я  б  дивився  згори,  де  хмарно,
І  радів,  що  усе  чудово.
Я  ж-бо  знаю,  що  не  задарма
Бог  спочатку  придумав  слово.

Гріють  серце  духмяні  квіти  –  
Пий  глінтвейн,  як  така  хоробра!
І  не  треба  мене  любити!
…Але  ж  ти  по-своєму  зробиш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411756
дата поступления 23.03.2013
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Мир Абсурдов

Прости меня, Осень.

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  вместе,  может  мне  одному,  
Листья  заносишь,  я  закончу  строку,  
Ты  горько  бросишь,  слёзой  по  стеклу.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Может  быть  после,  может...если  смогу,  
Не  рядом,  а  возле,  не  спеши...подожду,  
За  дверью  в  прихожей,  один  раз  в  году.  

Спаси  меня,  Осень,  очень  прошу,  
Отпусти  моё  сердце,  а  я  руку  твою,  
Спаси  меня,  Осень,  я  тебя  попрошу,  
Прости  меня,  Осень,  не  тебя  я  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338212
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 07.04.2013


Serg

Я видел сон… (Чернобыль)

версия  на  украинском  языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255017


Я  видел  сон,  -  в  печали  грустной
Стоят  березки  край  села,
Но  край  давно  не  Белорусский,
Не  Украинский  и  не  Русский,
Земля  сгоревшая  до  тла…

Огня  тут  не  было,  и  солнце
Здесь  тоже  вовсе  не  причем,
Я  заглянул  в  одно  оконце
Пустой  избы  с  резным  крыльцом

Все  брошено  в  пылу  страданий,
Посуда  на  местах  лежит,
И  лишь  в  надеждах  ожиданий
Иконка  над  столом  висит

В  пустые  окна  ветер  свищет,
Дверь  заколочена  крестом,
Хозяин  счастья  здесь  не  ищет,
Хоть  был  когда-то  отчий  дом

Пустая  зона,  край  безмолвный!
Лишь  цезий  бродит  по  полям…
Из  чрева  чудища  пущенный,
На  волю  случая  лишенный
И  мстящий  за  беспечность  нам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108754
дата поступления 22.12.2008
дата закладки 07.04.2013


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата поступления 27.09.2011
дата закладки 07.04.2013


Вадим Косарєв

НЕНАЧЕ СЛЬОЗИ

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  підЕ.
Змокрілі  лози
Вітер  похитне...
Багаття  згасне
І  не  догорить...
Веселий  настрій
Зміниться  на  мить...
Ти  запитаєш  -
Що  за  дивний  знак?
Природа  лає?
Чому  сумно  так?..
Остання  крапля
Усмішку  знайдЕ  -
Вгорі  по  щАблях
Райдуга  зійде!

Неначе  сльози,
З  неба  дощ  підЕ...

(13.08.2009.ПН:109)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329968
дата поступления 13.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Оксана Голубева- Чипак

Хочешь, я буду…

Хочешь,  я  буду  белой,  пушистой,
Нежной,  как  ангел  земной?
Хочешь,  я  буду  мило  капризной,
Такой,  как  погода  весной?

Хочешь,  я  буду  чёрной  пантерой,
Страстным  в  камине  огнём?
Хочешь,  я  буду  просто...  любимой
И  мы  с  тобой  просто  уснём?

Хочешь,  я  буду  вулканом  кипящим,
Бурей  в  пустыне  ночной?
Хочешь,  я  буду  тебе  настоящей
Заботливой  верной  женой?

Хочешь,  я  буду  разной  с  тобою?
Буду  меняться,  хоть  каждый  час...
Хочешь,  я  буду  просто  -  собою?..
Такой,  как  была  в  первый  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329850
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Віталій Назарук

Дощ

Полоще  душу  благодатний  дощ,
Змиває  з  шибки  ранішню  пилюку
І  пише  ноти  по  бруківці  площ,
Творить  симфонію  своїм  чарівним  стуком.

Ви  вслухайтесь  в  мелодію  дощу,
Яка  краса,  тут  певно  три  октави,
Я  теплим  словом  звуки  пригощу,
Щоб  вони  разом  тихо  заспівали.

О  дивний  дощ,  ти  наша  благодать,
Ти  музика  землі,  чарівне,  ніжне  диво,
Даєш  життя,  лише  хмарки  кричать,
Вмиваєш  землю,  щоб  була  вродлива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328120
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Катя Сус

До Ромео…

Після  перегляду  вистави  А.Крима  "Осінь  у  Вероні"

Почуй,  Ромео  -  серце  плаче  -
не  від  кохання,  не  від  зла...
Від  плину  часу  -  він  покаже
Чом  квітка  щастя  відцвіла.

Почуй,  коханий,  я  благаю...
Не  будь  байдужим,  не  іди...
Пелюстки...  Ні!  Не  опадають!  -  
Бутон  не  встигнув  розцвісти...

Сухий  бутон  в  порожній  вазі  -  
весь  спадок,  що  єднає  нас.
Чому?  То  лиш  мудрець  розкаже
Ім'я  його  навкОло  -  Час...

Лише  Він  знає  достеменно
Чом  я  любила,  ти  ж  жадав,
чому  листи  ті  не  даремно
мені  ти  все  ж  не  написав...

Не  добрі  з  нас  були  актори  -  
не  вивчив  роль  Ромео  ти...
Шекспірівські  коханців  долі
Все  ж  відіграти  не  змогли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329038
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Людмила Мартиненко

Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ… (аборт)

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
В  теплоті,  був  таким  щасливим,
Та  сьогодні  щось  сталось,  не  знаю,
Ненароджену  радість  вбили.
А  у  мене  вже  ручки  й  ніжки,
І  серденько  –  таке  маленьке,
Зачекали    ще  б  зовсім  трішки
Й  чули  б  стукіт  цього  серденька.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
Вже  сьогодні  –  сміття  шматочок.
Ви  зламали  життя  руками,
А  я  ваш  маленький  синочок.
Ви  на  мене  зовсім  не  чекали,
Це  був  просто  дарунок  від  Бога.
Адже  ви  так  багато  втрачали.
Я  ж  дарований  був  в  допомогу.

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
А  сьогодні  я  -    АНГЕЛ  –  літаю.
І  були  б  ми  разом  щасливі,
Я  не  думаю  ,  точно  знаю.
Я  б  так  радісно  вам  посміхався,
Не  тривожив  би  сну  ночами.
Та  сьогодні  я  сам  зостався
І  не  буде  вже  тата  й  мами…

Я  ще  вчора  в  животику  в  мами,
Був  під  захистом  кожну  хвилину,
А  сьогодні  я  вас  захищаю.
І  на  себе  беру  цю  провину.
Не  хвилюйтесь  ,  я  все  розумію,
Та  й  болить  мені  зовсім  трішки.
Я  ЛІТАЮ  -  ХОДИТИ  НЕ  ВМІЮ…
Хоч  були  в  мене  ручки  й  ніжки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
дата поступления 31.03.2012
дата закладки 07.04.2013


Спокойная ночь

А сердце биться не хотело….

А  сердце  биться  не  хотело….
И  в  море  кровь  вместо  воды.
Скажи,  зачем    спасаешь  тело,
Если  вокруг  столько  беды?
Тебе  ведь  крысы  подсказали
Красивый  и  надежный  путь,
И    поражения  не  ждали,
Но    время  больше  не  вернуть.
Ты  раньше  очень  мало  знал,
Пытался  страсть  свою  найти
От  поисков  судьбы  устал,
Продал  мечту,  чтоб  вон  уйти.
И    на  губах  автограф  оставляя,
Шептал  мне  тихо  «я  люблю»,
Но  за  потерю  брошенного  рая,
Я  все  равно  благодарю.
Теперь  как  волк  на  луну  вою,
Чтоб  отвести  свои  печали,
Такому  же,  как  ты  Герою,
Всегда,  везде  и  все  прощали.
А  я?  Меня  кто  в  мире  защитит?
Кто  горе  приютит  такое?
Да    сердце,  что  по  вызову  летит
И  верит  всем  будто  слепое…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222115
дата поступления 14.11.2010
дата закладки 07.04.2013


земля

Пробач

Осіннє  листя  під  ногами,
А  на  душі  давно  зима,
Якось  зустріла  тебе  днями,
Ти  був  із  нею...я-одна.

Ти  обіймав  її  ласкаво,
І  ніжно  руки  цілував,
А  моє  серце  розривалось,
Якби  ти  тільки  про  це  знав.

Можливо  б  все  тоді  змінилось,
І  обіймав  би  ти  мене,
І  гіркі  сльози  не  котились,
Коли  я  бачила  тебе.

Та  я  сама  все  ж  винувата,
Що  поруч  інша  зараз  йде,
Хотіла  я  "в  руках  тримати",
Усе  навколо....і  тебе.

Сказала,дуже  гордовито:
"Таких,як  ти,у  мене  "тьма."".......
Та  пізно  щось  уже  змінити,
Ти  йдеш  із  нею....я-одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315291
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Мила Машнова

Ты думаешь не знаю, как ты жил

Ты  думаешь,  не  знаю,  как  ты  жил,
Как  были  тяжелы  твои  дороги?
Как  голос  разума  огонь  души  тушил
И  утверждал,  что  чувства  –  для  убогих?

Ты  думаешь,  что  «прочитать»  твой  взгляд  –
Из  области  фантастики?!  Напрасно!
Глаза  твои  не  только  боль  хранят,
В  них  гордость,  одиночество  так  ясны!..

Ты  думаешь,  коль  рядом  не  была,
Мне  не  знаком  был  вкус  твоей  печали?
Я  Боженьку  молила,  как  могла,
Чтоб  беды  тебя,  Милый,  миновали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230640
дата поступления 23.12.2010
дата закладки 07.04.2013


Валер.Матренин

От души, моей, тобой губимой

От  души  моей,тобой  губимой,
                                                       Все  мои  невольные  грехи.
                                                       Нелюбимый  пишет  для  любимой,
                                                       Эти  бесприютные  стихи.

                                                       За  окном  сентябрь  плачет
                                                       Просит  этот  вечер  забывать,
                                                       А  любимая  все  губы  прячет.
                                                       Не  давая  их  поцеловать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327642
дата поступления 04.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Віталій Назарук

Як мало потрібно для щастя людині

Як  мало  потрібно  для  щастя  людині,
Як  очі  темніють  і  сірі,  і  сині,
І  сльози  дощем  добавляють  жалю,  
Спасіння  твоє  -  ніжне  слово  «люблю».

Коли  захиталась  земля  під  ногами,
Коли    ти  лишився  без  тата  і  мами,
Неначе  вже  втратив    надію  свою,
Спасе  тебе  знову  надійне  «люблю».

Коли  все  довкола  змітають  цунамі,
Коли  все  життя  -  це  образи  і  драми,
Тоді  дзвони    вдарять  пісні  кришталю,
Коли  зазвучить  щире  слово  «ЛЮБЛЮ».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327340
дата поступления 03.04.2012
дата закладки 07.04.2013


Есенин9

Проститутка

Усталый  взгляд  из-под  ресниц  огромных
Холодно-равнодушных  карих  глаз
И  очереди  слов,  давно  не  скромных
Сложились  в  вереницу  рваных  фраз

Она  не  повод  для  любви  бескрайней
Лишь  лекарь  от  душевных  мук
И  вечерами  в  получистой  ванне
Стихи  Цветаевой  не  выпустит  из  рук

Отдав  на  растерзанье  своё  тело
Сжимая  зубы,  продаваясь  вновь
Она  почти  забыла  что  хотела…
Когда-то  встретить  чистую  любовь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123885
дата поступления 29.03.2009
дата закладки 07.04.2013


Дядя Вова

Любов! – тебе я відпускаю

Німіють  руки,  біль  на  серці,
Стару  любов  я  хочу  стерти.
Якби  ж  вона  була  на  плівці,
Чи  на  старій  якійсь  пластівці.

Вона  ж  в  душі,  куточку  тихім,
Від  зла  сховалася  і  лиха.
Не  хоче  йти  чомусь  на  волю,
В  самотність  вірить  і  у  долю.

Любов  стара  –  тебе  благаю!
На  волю  йди  –  я  відпускаю!
Вже  зло  пішло  –  лишилось  лихо,
Без  нього  лихо  –  дуже  тихе.

Тебе  не  хочу  більше  бачить,
Котись  від  мене,  як  той  м’ячик.
Як  колобок,  що  з’їли  в  казці,
Нехай  хтось  купить  тебе  в  лавці.

Нарешті  всі  мої  благання,
Вона  почула  й  без  вагання,
Пішла  і  зникла  в  темноті,
Позаду  лихо  на  хвості.

Пішла  любов  і  все  затихло,
Без  неї  жити  так  не  звично.
Вже  не  турбує  в  серці  біль,
Не  знає  тіло  онімінь.

Але  ж  лишилась  порожнеча,
Хоча  розправлені  вже  плечі.
Вона  жде  гідних  почуттів,
Із  милих,ніжних  моїх  снів
……………

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326249
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 07.04.2013


Людмила Мартиненко

ПАДАЄ СНІГ…

В  ніч  чарівну,  зимою  засніжену,
Ти  без  мене  прошу  не  сумуй,
Я  сніжинками,  білими-ніжними,
Прилечу,  ти  лиш  тільки  відчуй.

На  губах  розстелюся  цілунками
І  в  обійми  свої  огорну,
Я  на  віях  твоїх  візерунками,
Незабутніми,  враз  промайну.

Я  на  щічки  твої  буду  падати
І  розтану  в  долонях  твоїх.
Нам  ніхто  не  зуміє  завадити,
Бо  для  інших  це  падає  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389225
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 07.04.2013


Юрій Цюрик

Образа…

Засмутившись  на  самоті,        
Втоплю  в  душі  своїй  образу…
Бо  найболючіше  в  житті  -      
Це  бути  поряд…  та  -  не  разом.

29.01.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396454
дата поступления 29.01.2013
дата закладки 07.04.2013


Рижулька

ОСТРІВ ЛЮБОВІ

Переплелися  у  прекрасному  узорі
Весняно-сонячні,  окрилені  душі.
Два  серця,  що  в  самотності  бурхливім  морі
Любові  щирої  шукали  вдвох  суші.

Їх  острів  поєднав  із  ніжного  кохання,
Сховав  у  лісі  надзвичайних  почуттів,
Обсипав  квітками  їх  пристрасті  й  бажання,
Від  одинокості  їх  душі  ізцілив.

Море  життя  пливе  по  звичних  паралелях,
Та  недовір  й  розлуки  шторми  не  страшні.
Вони  загубляться  у  прибережних  скелях,
Бо  почуття  горять  в  серцях  їх  неземні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415592
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Володимир Шевчук

Дівча

У  саду,  поміж  квітів  і  трав,  помирало  дівча,  
І  так  сумно  її  відпускати  цей  всесвіт  у  травні!..  
Вона  гасла  як  день,  догорала,  неначе  свіча,  
В  тихім  сумі  собі  нагадавши  події  недавні.  

…А  недавно  вона  іще  бігала,  гралась,  росла!  
А  недавно  вона  ще  любила…  кохала  недавно!
Вона  літа  ждала!  Ніби  вісника,  наче  посла..,  
Разом  з  тим  помираючи  в  світі  повільно  і  плавно.  

А  недавно  їй  ще  зізнавались  в  коханні!..  –  Дарма…  
А  недавно  іще  вона  знала,  що  житиме  вічно!  
…Вона  тихо  згасала,  стихала  душа,  як  сурма,  
Лиш  довкола  в  саду  все  розквітло  на  жах  символічно.  

24.05.11  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата поступления 24.05.2011
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Лия***

Соблазнительное лето

А  лето  снимает  платье...
Кокетливо  щуря  глаза...
И  к  ветру  в  шальные  объятья...
Затишье...  Порыв...  и  гроза...
А  после...  в  сладкой  истоме...
Малиновым  вкусом  маня...
Рисует  соблазны  в  альбоме...
Желанием  томным  звеня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349013
дата поступления 08.07.2012
дата закладки 07.04.2013


Лия***

О Женщине и Мужчине…

Чтоб  испытать  любовь  людей  на  прочность...
Творец  создал  шедевр...  в  образе  Мужчины...
Дав  красоту  и  ум...  ну  и  порочность
Горячий  нрав...  но  вместо  сердца  -  льдину...

И  жизнь  вдохнув  у  совершенное  творенье...
Пред  очи  Женщине...  чтоб  та...  боготворила...
Она  же...  нежность...  чудо...  умиление...
Так  нежно-искренне...  душой  всей  полюбила...
 
Она  так  бережно  топила  жёсткий  лед...
Используя  свое  всё  обаяние...
Наследников  даря...  спасла  людской  весь  род...
Мужчин...  в  награду,  получив    желание...

И  так  уж  повелось  среди  земных  людей...
Из  самого  момента  сотворения...
Чем  больше  холоден  Мужчина  и  сильней...
Тем  Женщина...  нежнейшее  творение...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391821
дата поступления 12.01.2013
дата закладки 07.04.2013


Ryan Deep

Депресія-зима

Похмурі  хмари  навівають  такі  дивні  почуття,
Саме  моє  життя  похмурим  стало
І  витримати  б  до  кінця,-
Здається  лютий  не  закінчиться  ніколи.

Так  важко  вижимати  з  себе  сили,
Я  каменем  впаду  колись  на  цю  підлогу.
А  тіло  вже  як  важка  брила.
Я  б  так  поїхав  звідси  -  дай  дорогу!

Людина  явно  я  не  трудоголік,
А  загружають,  як  камаз.
Я  є  стандартний  меланхолік,
А  тут  сире  повітря,  сірі  хмари  серед  сірих  мас.

Якби  хтось  знав,  що  втома  зводить  м'язи,
Я  б  як  ведмідь  у  сплячку  впав.
Коли  навколо  лиш  такі  чужі  й  байдужі  фрази,
Направду,  я  би  покохав.

Коханням  б  лікував  я  рани,
Бо  любов  таки  латає  серця  шрами,
Надихає  і  дає  тепло,  -  
Тоді  не  хочеться  летіти  на  Багами.

Та  це  ілюзія,  це  тільки  мрії.
Буквально  декілька  годин  тому  завершилась  зима,
А  я  таки  не  хочу  відкривати  очі,  вії.
Оце  депресія  моя  така.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405506
дата поступления 02.03.2013
дата закладки 07.04.2013


Marisong

Прощай!


Як  важко  втратити  життя,
Як  важко  втратити  кохання,
Коли  за  чисті  почуття
Тобі  віддячують  стражданням.
 
Коли,  провівши  теплу  ніч,
Від  тебе  ніжності  чекати,
Поговорити  віч-на-віч,
Аби  ще  більше  покохати.

Та  замість  цього  -  десь  ідеш,
Не  скажеш  слів:  "Привіт,  кохана",
Ту  ніч  з  собою  забереш,
Й  порвеш  на  клапті  на  прощання...

Та  ти  не  думай,  що  слабка
Я  це  візьму  собі  до  серця.
Я  знаю  точно,  що  життя
Й  до  тебе  болем  повернеться.

Іди!  Не  буду  лити  сліз,
Лише  скажу  я  на  прощання,
"Прощай!",  моя  до  тебе  злість
Убила    і  моє  кохання.

                                                                                                                     //26.02.06//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416300
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Потусторонний

Скамейка.

Присесть    бы    в    старом    парке    на    газоне,
листать    страницы    памяти    упрямой,
где  клён  седоволосый,  лист  уронит
в  ладони,  пожелтевшей  телеграммой.

Где  в  глубине,  таясь  от  человека,
от  временем    прошедших    расстояний,
стоит    в  тени  ажурная  скамейка
как  апогей  моих  воспоминаний.

Не  трогает    безжалостное  время
мой  островок  несбывшейся  надежды
лишь  потому,  что  он  хранится  теми,
кто  в  сердце  навсегда  остался  прежним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349142
дата поступления 09.07.2012
дата закладки 06.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013


Лия***

Я так довго до тебе йшла…

Я  так  довго  до  тебе  йшла...
РозсипАла...  губила  зорі...
Серед  сотні  доріг  знайшла...
Ту...  що  дАла  дарунок  долі...

Я  прийшла,  коли  падав  сніг...
В  унісон  з  небом  плакало  серце...
Зрозумів...  і  весну  до  ніг...
Запромінив...  усе  минеться...

Коханково  у  мої  сни...
Проникав...  цілував  і  пестив...
І  минуле...  в  дощах  весни...
Розчиняв  і  змивав  до  решти...

Я  так  довго  до  тебе  йшла...
Ти  прийняв...  розстелив  жаданням...
Я  у  тобі...  себе  знайшла...
Ти  промінчик...  що  став  коханням...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата поступления 15.02.2013
дата закладки 06.04.2013


Лия***

Ты мне нужен…

А  во  Львове...  уже  весна...
Заподснежило  воздух  любовью...
Ты  опять  эту  ночь  без  сна?
Что  мне  делать  с  таким...  тобою...
Все  с  надрывом  стихи...  под  тебя...
А  твой  ветер...  как  будто,  простужен?
Все  пройдет...  береги  лишь  себя...
Ты,  как  воздух...  мой  Лучик...  мне  нужен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404409
дата поступления 26.02.2013
дата закладки 06.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.04.2013


Ксеня Габа

Запах

Твій  дивний  запах  ще  досі  криється  десь  у  моєму  серці  наче  звук.  Це  вийшло  так  раптово  (усвідомлення).    Я  почала  закохуватись  у  твоє  місто,  так  само  раптово  і  неочікувано  як  у  тебе.

Зненацька  я  забула  про  увесь  бруд,  що  точив  моє  зранене  серце.
Моя  розпростерта  душа  летить  опускаючись  у  м’якоть  твого.
Вона  кричить  (моя  суттєвість  незбагненна)  і  байдуже,  що  під  ногами  бруд.

Мій  ліс  втомився  від  порожнечі  зрубаних  дерев.
Твій  запах  заполонив  кожен  закуток  ще  не  вбраної  у  святкове  кімнати.
15:33  я  вийшла  на  узлісся  і  бачу  тебе  серед  голизни  дерев.  Це  їм  придає  певного  шарму.

Увесь  мій  всесвіт  замкнувся  і  зіткнувся  в  одному  тобі  (так  несподівано…)
Весна  вже  мабуть  наступає.

Як  прекрасно  споглядати  матерію  твоїх  слів,  ловити  по  шматочках  їх  і  ховати  за  пазуху  від  поганого  ока.  

Я  знаю,  що  йдучи  цими  узліссями  можу  і  не  повернутись.  Чудово  розумію  твоє  усвідомлення  «без  мене»  .  Його  немає.

Але  я  іду,  ковтаючи  слова,  як  сльози.
Колись  я  б  закричала  не  роздирайте  мене  наче  мозаїку  на  шматки,  відпустіть.  Яка  там  фізіотерапія,  не  допоможе.  Мовчки  подавлю  себе.  
«бути  чи  не  бути  ось  в  чому  питання»  та  навіщо  бути  якщо  з  мого  крану  тече  не  твоя  вода.
Твій  голос  розбудив  мене  близько  16.
Я  щаслива,  що  маю  маленький  уламок  дихання.
Я  розіб’ю  порожнечу  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401641
дата поступления 16.02.2013
дата закладки 06.04.2013


Ксеня Габа

Свобода польоту

Що  ти  будеш  за  птах,  якщо  все  життя  літатимеш  попід  землею?  Що  ти  будеш  за  птах,  якщо  ні  разу  не  зрозумієш,  що  таке  свобода,  що  таке  свобода  польоту?

Що  ти  будеш  за  людина,  якщо  все  життя  промарнуєш  на  не  потрібне  тобі  і  не  цікаве  тобі?  На  те,  що  тебе  вбиває!  Так  і  ні  разу  не  відчувши,  що  таке  життя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411122
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 06.04.2013


Лия***

КОХАТИ…

Ти  так  болиш  в  мені  своєю  даллю...
Не  бачити...  не  чути...  не  торкнутись...
Лиш  почуття...  приховані  вуаллю...
І  шал  бажань  -  до  тебе  пригорнутись...
В  словах  -  контроль...  зіщулення  емоцій...
А  серце  прагне  вголос  заспівати...
І  не  плануючи  реальності  промоцій...
Любити  без  умовностей...  КОХАТИ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415880
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013


gribmund

Зустрінь мене!

Тебе  не  чаруватиме  весна,  
Якщо  вона  в  душі  замінить  зиму.  
Твій  світ  з  напіврозбитого  вікна,  
Вуста  із  ароматом  апельсинів.  

Тобі  не  зупинити  відчуттів  
І  серед  снів,  розірваних  світанком,  
Посеред  снів,  де  я  тебе  зустрів,  
Де  палко  ніч  цілується  із  ранком.  

Де  крадькома  народжується  дощ  
І  вітражі  розписаного  неба.  
Бруківкою  середньовічних  площ  
Я  відрахую  подихи  до  тебе.  

Зустрінь  мене,  як  осінь  -  без  прикрас.  
Зустрінь  мене,  як  небо  -  безкінечно.  
Зустрінь  мене!  Зустрінь  останній  раз,  
Щоб  знову  відпустити  безсердечно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245311
дата поступления 06.03.2011
дата закладки 05.04.2013


gribmund

Безодня у тобі

Дивись,  не  розгуби  
Ні  посмішок,  ні  рухів  -  
Таких  вже  не  кують  
Небесні  ковалі.  

"-Ти  створений  аби..."  
-  Ти  слухав  і  не  слухав  -    
"...твоя  найглибша  суть..."  -  
Малюєш  на  столі.  


Безодня  у  тобі  
Ховається.  Ховає.  
Без  правок  і  без  прав  
Пиши  свої  рядки.  

Я  з  них  візьму  собі,  
Чого  не  вистачає.  
Я  вам  усе  сказав,  
А  решта  все  -  плітки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399275
дата поступления 08.02.2013
дата закладки 05.04.2013


Marisong

Самотнє серце

Скажи,  коли  мені  прийти  
І  втішити  твоє  самотнє  серце?
Скажи,  коли  би  принести
Ту  річ,  яка  коханням  зветься?

Скажи,  чи  знаєш  про  любов,
Яку  тобі  дарую  в  ці  хвилини?
Чи  ще  б  текла  у  жилах  кров,
Коли  б  тебе  я  не  любила?

Скажи,  чи  це  життя  для  нас
Дано,  щоб  разом  нам  довіку  бути?...
А  може  це  єдиний  шанс,
Який  потрібно  нам  відчути?

Давай,його  собі  візьмем  
І  нашу  долю  змінимо  сьогодні,
Один  до  одного  підем
І  втішимо  серця  самотні.

                                                                                                   //14.02.07//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415554
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


gribmund

Полон зими

Мій  грудень  починається  з  зими,
Повільний  сніг  так  швидко  змінить  небо.
Шукаючи  тепла  поміж  людьми
Знайшов  людей,  яким  тепла  не  треба.

Знайшов  дощі,  які  іще  не  йшли
І  ті  зірки,  які  світили  вчора.
Весняні  квіти  восени  зійшли
І  світло  обпікає  очі  чорним.

Та  знов  зима  гукне  мене  :"Пішли!"
І  я  візьму  цей  холод  у  долоні.
Я  не  писав  листів,  а  ти  -  пиши!
І  спалюй  їх.  Я  у  зими  в  полоні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242026
дата поступления 19.02.2011
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Це просто оcінь

Калюжами  крокуєш  навпростець,  
Опале  листя  тягнеться  під  ноги.  
Биття  мільйонів  втомлених  сердець  
Веде  тебе  куди  нема  дороги.  

Це  просто  осінь.  Вже  не  перший  раз  
Вона  твоїм  очам  дарує  сльози.  
Це  просто  осінь  падає  на  нас  
Німих  дощів  подвоюючи  дози.  

І  кількарічний  морок  розплете  
Своїх  обіймів  ніжно-гострі  леза.  
Сьогодні  ми  забудем  про  святе  
І  осінь  переходитиме  межі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241797
дата поступления 18.02.2011
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Серцями у вогонь

Ще  мить  і  планета  забуде,  що  ми  існували,  
Ще  крапля  і  небо  над  нами  відкриє  море.  
У  хмари  вгризаються  сірі  примари-причали,  
Розпеченим  снігом  на  щастя  лягає  горе.  

Запиленим  нотам  мелодій  ніхто  не  напише,  
Запаленим  іскрам  очей  тільки  мить  горіти,  
Чумацьким  шляхом  підіймаючись  вище  і  вище,  
Де  зорі  холодні  так  прагнули  нас  зігріти.  

Ми  станемо  завтра  одними  з  мільйонів  молекул,  
Що  простір  заповнюють  втомленими  тілами.  
Допоки  не  вибухне  зірка  нова  десь  далеко  
І  ми  у  вогонь  її  кинемося  серцями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241218
дата поступления 15.02.2011
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Мене розриває небо

Хтось  холодним  дощем  у  мої  увірвася  сни,  
Осінь  срібним  плащем  укриває  останні  квіти,  
Я  собі  обіцяв  не  чекати  тепер  весни,  
Я  весні  обіцяв  безнадійно  її  любити.  

По  узбіччях  доріг  за  чужими  слідами  йти  
І  крізь  вікна  пусті  випускати  на  волю  вітер.  
Від  твоїх  почуттів  моє  серце  почне  рости,  
Від  моєї  зими  вмить  застудиться  твоє  літо.  

Замість  кроків  тебе  наближає  до  мене  час,  
В  часових  поясах  знов  і  знов  я  втечу  від  тебе,  
Я  палаю  один  та  чомусь  я  вбиваю  нас,  
Залишаєтиься  дим  і  мене  розриває  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240953
дата поступления 14.02.2011
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Віршована душа

Заримованих  слів  непомітні,  стрімкі  круговерті,  
Я  поволі  і  сам  наче  рима  до  тебе  стаю.  
Я  тобі  відішлю  цю  віршовану  душу  в  конверті,  
Я  тобі  відішлю…І  чекатиму  довго  твою.  

Я  стиратиму  час,  рахуватиму  подихи  й  кроки,  
Фарбуватиму  сни  і  засію  теплом  небосхил.  
Я  писатиму  нас,  як  писали  послання  пророки  
І  читатиму  потім,  з  століть  витираючи  пил.  

Запалають  рядки  і  в  багатті  із  слів  полум’яних,  
Мерехтінням  ледь  видним  знайомі  засяють  вірші.  
Я  помічу  його,  серед  вогнища  танців  багряних,–  
Цей  віршовано-ніжний  забутий  шматочок  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240944
дата поступления 14.02.2011
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Я тебе не впізнав

Я  тебе  не  впізнав  -  ось  у  чому  біда  -    
Не  така,  як  колись,  трохи  стомлена,  може.  
І  в  очах  не  життя  -  каламутна  вода.  
Я  тебе  не  впізнав.  Ти  на  себе  не  схожа.  

Ти  проходила  повз,  наче  згусток  тіней,  
Як  безмісячна  ніч,  поглинаюча  зорі.  
Я  вглядався  у  сум  позабутих  очей,    
Що  напевно  давно  потопають    у  горі.  

Ти  проходила  повз,  всі  проходили  крізь,  
Бо  тебе  не  було,  це  осіння  омана.  
Тільки  жовті  листи  тихо  падали  вниз,  
Щоб  читали  їх  ті,  хто  виходив  з  туману.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365339
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Меридіани

Твої  ненульові  меридіани,  
Розхитують  мій  світ  -  сейсмічні  зони  -  
Минулих  днів  зализуючи  рани  
Хтось  тихо  наплює  на  забобони.  

І  стрімко  вниз.  І  стрімголов  угору  
Невже  тепер  довіку  цей  неспокій?  
Коли  ти  кров'ю  скріплював  угоду  
Свого  спасіння,  демон  синьоокий.  

Не  зволікай,  чекання  не  рятує  
І  не  шукай  спасіння  серед  люду.  
Твої  сади  життя  заасфальтує  
Йому,  повір,  для  цього  стане  бруду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407131
дата поступления 08.03.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Тихо ткала свій сум…

Увірвалась  в  мій  світ  без  пробачень  і  без  озирань
Я  і  гадки  не  мав,  що  таке  почуття  назовні
Ти  любила  коли  на  вікні  не  цвіла  герань.
І  чекала  грозу,  і  вмивалась  її  озоном.

Ти  любила  коли  завірюхи  ламали  дахи,
Несолодку,  гірку  і  міцну,  наче  морок,  каву.
Ти  тремтіла  коли  до  вікна  прилетять  птахи.
І  так  часто  чомусь  їм  услід  крадькома  зітхала.

Забивала  у  двері  і  стіни  іржаві  цвяхи
Тихо  ткала  свій  сум  і  волосся  на  сон  чесала.
Шепотіла  комусь  про  птахів  і  про  їхні  гріхи
І  кричала,  кричала,  кричала…
«Я  теж  літала»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412392
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Дванадцяте небо

Твоїх  кишенькових,  моїх  кишенькових  грошей
Нам  стане  хіба  що  на  кілька  квитків  до  завтра
І  нафтою  цих  зачарованих  Богом  очей
Гадатиму  довго:  чи  варто-не  варто  –  варто.

Між  нами  розряди.  В  повітрі  запахло  дощем
Дванадцяте  небо  так  низько,  тремтять  циклони.
Ще  кілька  зупинок  і  наче  від  себе  втечем
Ще  декілька  крапель  і  наші  "але"  потонуть.

Нам  часу  забракне  раптово,  щоб  бути  на  «ти»
На  кінчиках  пальців  застрягнуть  слова  і  рухи
Кінцева  зупинка,  а  нам  ще  іти.  І  ти
Нічого  не  скажеш,  а  просто  відпустиш  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414705
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Філософія ночі

Філософія  перед  сном  
І  знайома  безодня  стелі  
Демонструє  німе  кіно  
Про  мої  і  твої  пустелі.  

Ігри  ночі,  фальшиві  сни,  
Знову  кава  і  підвіконня.  
Зорепади  такі  рясні,  
Наче  в  неба  таке  ж  безсоння.  

Цей  зірковий  калейдоскоп  
Зводить  з  розуму  так  повільно.  
Нас  не  вчили  казати  "стоп"  
Невідомому  божевіллю.  

Нас  навчили  дивитись  крізь  
І  прищеплювали  байдужість.  
Філософія  прагне  сліз.  
Філософія  ночі.  Дуже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394606
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Не сьогодні

Загальний  страйк  потомлених  сердець,  
Німий  бойкот  прадавніх  псевдоістин.  
Для  когось  ти  -  початок  і  кінець,  
А  от  тобі  хотілося  присісти.  

Невже  не  час?!  Іди,  іди,  іди!  
Допоки  хтось  хоч  словом  не  зупинить.  
І  ти  збагнеш,  що  вічно  йшов  сюди,  
А  тут  зима,  і  навіть  не  зустрінуть.  

Все  як  завжди.  Повільно  стигне  чай  
І  сніг  тобі  гадає  по  долоні.  
Не  обертайся.  Все  було.  Хоча,  
Можливо  буде.  Тільки  не  сьогодні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397122
дата поступления 31.01.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Сон (це) міста

Твоїх  світобудов  сполоханий  метелик
Збирав  терпкий  нектар  нічних  автодоріг,
Цих  опівнічних  шоу  і  завчених  істерик,
І  розсипав  пилок.  Бери  -  це  оберіг.  

Це-сон-це-місто  спить,  закутане  туманом,
Чекає  перших  кав,  новин  і  цигарок.
І  летаргічний  сон  зупинить  хижий  ранок,
Хапаючи  шматки  півтемряв  і  зірок.  

А  зараз:  розгадай  урбаністичні  руни,
В  калюжах  потопи  шматки  німих  небес.
Коли  цей  сон  тебе  в  реальність  пересуне,
Тоді  ти  будеш  з  ним,  а  сон-це-місто-без.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400353
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Сотні тисяч раз

Солоні  дні  запий  міцним  вином,
А  вечір  хай  зігріє  теплим  чаєм.
Коли  зима  завіє  за  вікном,
Подумай,  що  мене  не  вистачає.

І  щосекунди  сотні  тисяч  раз
Прошепочи  про  що  кричати  хочеш
Ця  ніч  тепер  тобі  -  іконостас.
Згадай  мене,  коли  закриєш  очі.

А  на  останок  -  головне,  не  спи!
Чекай  ту  мить,  як  небо  запалає.
І  уяви,  торкнись  думками  тих,
Кого  тобі,  на  жаль,  не  вистачає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401319
дата поступления 15.02.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Це я

Якщо  завтра  -  біда,  хто  тебе  заховає  від  всіх  
І  послухає  все,  що  тобі  ворожили  негоди?
Дорахуєш  до  ста  і  на  землю  посипиться  сніг.
Не  лякайся,  бо  це  -  я  для  тебе  чарую  погоду.

Якщо  завтра  на  склі  хтось  залишить  коротке  "люблю..."
Чи  волошок  букет  -  це  для  тебе  вигадує  ранок.
Ти  потрібна  мені  як  вода,  як  моря  кораблю.
"Ти  потрібна  мені!"  -  за  вікном  промайне  наостанок.

Якщо  завтра  на  світ  обірвуться  уламки  небес,  
Не  примружуй  очей,  не  полохай  зневірену  душу.  
Хтось  постукав.  Це  я.  Я  так  довго  шукаю  тебе!
Не  відкриєш.  А  я  повертатися  вкотре  не  мушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402969
дата поступления 21.02.2013
дата закладки 03.04.2013


gribmund

Звідусюди

Мій  янголе,  не  довіряй  вітрам,  
Якби  ти  знав,  як  я  боюся  віри!  
Втрачай  усе,  і  серед  піктограм    
Шукай  одну,  яку  не  перевірив.  

Її  для  тебе  вічність  берегла:  
читай,  ковтай,  завчи  і  захлинися.  
Коли  тобі  не  вистачить  добра,  
ти  зупинись,  як  світ  колись  спинився.    

Застигне  все,  тепер  лише  чекай,  
Коли  тебе  покличуть  звідусюди.  
Таких,  як  я  -  у  тебе  через  край,  
Таких,  як  ти  -  у  мене  вже  не  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401566
дата поступления 16.02.2013
дата закладки 03.04.2013


Невгамовний

Більше не побачу…

Ти  зараз  спиш  і  бачиш  сни
Як  за  лютневими  снігами
Чарівним  подихом  весни
Зазеленіє  під  ногами.

Як  понесе  зимовий  сум
У  далечінь,  немов  рікою,
Як  зустрічатимеш  красу
І  розпрощаєшся  з  журбою.

Твоє  кохання  силоміць  
Уже  не  втримати  нізащо,
Із  сотень  бажаних  зірниць
Твоя  -  ти  знаєш  -  буде  краща.

І  я  з  тобою  посміхнусь
І  порадію  і  поплачу,
У  снах  очей  твоїх  торкнусь,
Бо  у  житті  їх  не  побачу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402899
дата поступления 21.02.2013
дата закладки 01.04.2013


Невгамовний

В житті кохання треба не багато…

Коли  розставляться  всі  зорі  поіменно
На  зачарованому  небі-полотні    
Я  зрозумію  -  відстань  не  даремно
Примножує  в  чеканні  наші  дні.

Квітневий  ранок  сонцем  привітає,
Ти  скинеш  сновидінь  п"янку  вуаль
І  посміхнешся,  бо  мене  згадаєш,  
Ще  -  не  з  тобою,  не  тепер...на  жаль...

Перлина  серця,  не  втрачай  надії,
Ми  збережемо  силу  почуттів,
Здолаємо  життєві  буревії
І  віддамось  кохання  красоті.

О,  вічне  небо,  дай  душі  розраду,
Дай  знак,  що  мрії  втіляться  обох,
В  житті  кохання  треба  не  багато,
Лишень  -  одне...одне,  але  -  на  двох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 01.04.2013


Рижулька

ПОЛОНЕНІ

Іскриться  в  келихах  смарагдове  вино.
Вогні  свічок...  І  бісики  в  очах  моїх.
Спокуса  тіла...  що  для  пристрасті  дано
Тремтить  в  очікуванні  пестощів  твоїх.

Солодкість  губ  моїх...  Візьми  ти  їх  в  полон
Жаром  цілунку,  що  пробуджує  бажання.
Він  стане  іскрою,  що  розведе  вогонь
В  наших  тілах,  що  так  втомились  від  чекання.

Мій  найніжніший  дотик...  шкіри  оксамит...
Округлість  стегон...  груди...  і  тверді  родзинки...
Вже  шал  бажання  у  очах  твоїх  горить,
Терпіння  твоє  відраховує  хвилинки.  

Нарешті  єдності  ця  дивовижна  мить.
Сплетіння  тіл...  Любовна  боротьба...
Від  насолоди  вже  нутро  усе  бринить...
В  полоні  пристрасті...  Ми...  аж  до  забуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414110
дата поступления 30.03.2013
дата закладки 01.04.2013


Лия***

Лиш мене…

Чи  змогли  б  Ви  мене  покохати?
Не  на  показ...  а  тихо...  в  думках...
Наче  квітку  весняну  плекати...
Розтопити...  як  сніг  у  струмках...

Чи  змогли  б  Ви  зі  мною  ділити
Ні...  не  ліжко...  а  небо  одне....
І  словами  кохання  п"янити...
Лиш  одну...  лиш  навік...  лиш  мене...

ж."Дніпро"  №4  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 01.04.2013


Невгамовний

Без сожаления…

Наверное  не  стоит  удивляться,
Тому,что  наша  жизнь  летит  стрелою,
Что  с  каждым  годом  все  трудней  собраться
Веселой  бескорыстною  толпою.

Тому,  что  появляются  морщины
И  половина  -  точно  не  от  смеха
И  что  в  глухую  полночь  без  причины
Так  хочется  куда-нибудь  уехать.

Наверное  пора  уже  смириться  
С  количеством  аккордов  в  нашей  песне,
Что  сны  цветные  станут  меньше  сниться,
(а  с  ними  ночь  гораздо  интересней).

Улегся  камень...Не  течет  водица
Под  место,  что  облюбовал  навеки,
Тому,  что  не  сбылось  -  уже  не  сбыться
И  русло  вряд  ли  поменяют  реки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402596
дата поступления 19.02.2013
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Я так і не помітив, що один

І  фарба  осипалася  з  картин,
Як  пелюстки  обвітрених  магнолій.
Я  так  і  не  помітив,  що  один,
А  Ти  не  помічала,  -  що  з  тобою.

Цих  передмов  містична  словогра
Наздожене  понівечену  долю.
Наздожене,  та  їй  уже  пора
Барвінком  розростатися  по  полю.

Так  квітнуть  раз  -  для  неба  і  митців,
Щоб  потім  осипатися  з  полотен.
Я  долі  сотню  раз  прошепотів,
Щоб  ми  з  тобою  знов  зустрілись.  Потім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259121
дата поступления 12.05.2011
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Раптово

Побудь  мені  сьогодні  вівтарем,  
Іконою,  молитвою,  розп"яттям.  
Я  буду  говорити  всі  "але"  
І  вірші  підкидати  у  багаття.  

Як  догорять  останні  кілька  строф,  
Ти  зможеш  йти.  Я  більше  не  тримаю.  
Твої-мої  секунди  катастроф  
Тебе-мене  тепер  не  переймають.  

Побудь  мені  останнім  із  чудес,  
Чи  спогадом,  забутим  сном  ранковим.  
Я  був  з  тобою.  Далі  буду  без,  
Щоб  знову  десь  зустрітися.  Раптово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366034
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Душа на ґудзиках

Душа  на  ґудзиках,
Дивись,  не  застуди.
Бо  як  торік  сльозитиме  ночами.
І  навіть  музика  
Лишатиме  сліди-  
Відбитки  нот-  та  краще  вже  не  стане.

Аж  до  весни  тепер
Малинові  чаї
(Але  ж  її  лікують  не  чаями)
Претемний  сквер
Та  очі  нічиї
Для  тебе  не  засвітяь  ліхтарями.

Душа  на  ґудзиках
Закінчились  нитки
Переболить  -  не  звикла  позичати
І  знов  застужена
Розплутуєш  сітки,
В  які  так  часто  звикла  потрапляти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366991
дата поступления 27.09.2012
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Компостуйте життя

Цих  коротких  дзвінків,  нескінченна  невидима  суть.
Тихі  порухи  рук  і  нестерпні  хвилини  чекання.
Я  сказати  забув  -  так  і  ти  вже,  напевно,  забудь,-
Ми  навмисне  тепер  за  півкроку  до  неповертання.

"Компостуйте  життя.  Хтось  із  вас  не  платив  за  проїзд!
І  змиріться,  що  всі  півпорожні  зупинки  вже  ваші."
Ми  так  прагнули  вверх,  але  вічно  тікаємо  вниз.
Так  простіше,  на  жаль,  але  серцю  від  цього  не  краще.

Ти  чекаєш?  Алло!  «Абоненту  не  стримати  сліз…»
І  не  вистачить  слів.  Та  й  для  чого  тепер  говорити?
Ця  зупинка  для  нас.  Ми  на  ній  вже  сідали  колись.
І  тоді  хтось  казав:  «Я  благаю,  в  душі  не  смітити»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411001
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Крізь рани не побачиш душу

Сьогодні  в  дзеркалі  –  не  ти,–
Тебе  розчарувати  мушу.
Кричи  тепер  до  німоти,
Крізь  рани  не  побачиш  душу.

Твій  час  закінчився  –  плати,
Ніхто  угоди  не  скасує.
Божеволій  від  самоти,
Тебе  ніщо  вже  не  врятує.

Ти  вільна!  Падай  чи  лети,
Злітай  униз,  впади  ще  нижче.
У  землю  коренем  врости,
Ти  не  вогонь,  а  попелище.

Навіки  спалено  мости,
Мрій  океани  хтось  осушить.
Себе  хотіла  віднайти?
Навіщо  ж  ти  продала  душу?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250136
дата поступления 28.03.2011
дата закладки 01.04.2013


gribmund

Я не втомлюсь на тебе не чекати

Приходь  до  мене.  Чайник  на  плиті.
Я  кожен  день  на  подих  твій  чекаю.
З  усіх  розлук  болять  найбільше  ті,
В  яких  немає  з  ким  попити  чаю.

З  усіх  чекань,  найтяжчі  –  не  свої,
А  ті,  коли  чекають  не  на  тебе,
І  так  пече,  хоч  світ  перекрої!
Я  подзвоню!  Напевно…  Вже  не  треба.

Міняти  світ?  Змінитися?  Та  ні.
Я  все  одно  на  двох  запарю  м’яту.
Перед  вікном  скорочуючи  дні
Я  не  втомлюсь  на  тебе  не  чекати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414626
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Ольга Медуниця

Це шаленство, це біль, божевілля і мука

Це  шаленство,  це  біль,  божевілля  і  мука  -
Поруч  бути  -  й  не  сміти  торкнутись  руки.
Як  лютнево-зимово  тривала  розлука:
Сорок  сім  довгих  днів,  сорок  сім  довгих  днів...

Хто  сказав,  що  кохати  -  це  легко  і  просто?
Хто  сказав,  що  блаженство  в  надії  чекань?
Тепла  хвиля  любові  здіймається  гостро
І  катує  шаленством  недоторкань.

Ти  в  віршах  почуттями  зірвеш  заборони.
Присмак  щастя  відчуєш.
                             Збагнеш,  що  хотів.
Доторкнися  до  мене  Поезії  Словом...
Якщо  навіть  рукою  торкнутись  не  смів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
дата поступления 26.02.2011
дата закладки 01.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013


Віда Вансель

У переході стомлений жебрак

У  переході  стомлений  жебрак
За  цілий  день  зібрав  сто  десять  гривень.
У  Бога  не  питав:чому  все  так?
Можливо-жебраком  бути  повинен?
Він  у  підвалі  десять  років  жив,
Маленьке  ліжко,старе  покривало.
А  як  колись  дружину  він  любив!
І  як  йому  іі  не  вистачало!
Троянди  білі  ій  чомусь  купив,
Хоча  любила  все  життя  червоні.
Він  іх  до  серця  ніжно  притулив,
Неначе  цілував  іі  долоні.
Він  до  сих  пір  іі  лише  кохав,
І  розмовляв  із  нею  щохвилини.
Сьогодні  з  Новим  роком  привітав,
Бо  не  зустрів  дорожчоі  людини.
І  на  могилі  замітає  сніг
Троянди  білі,що  на  ранок  змерзли.
Колись  троянди  клав  до  іі  ніг,
Ну  як  така  любов  зуміє  вмерти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388857
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 01.04.2013


kulbabka

(не) жаль

Рясних  дощів  посріблену  вуаль
Впустило  небо  осені  на  руку.
Хіба  тобі  ніскілечки  не  жаль
Мою  любов  розпачливу  і  муку?

Пекучий  сум  невиспаних  безсонь,
Полин  думок  на  білому  папері?
Тобі  несу  тепло  своїх  долонь,
Та  все  не  ті  в  мої  заходять  двері...

І  не  про  тих  гірка  моя  печаль
І  молитви  невтішеного  серця...
Хіба    тобі    ніскілечки  не  жаль
Душі  моєї,  що  мов  пташка,  б'ється

В  забиті  вікна  гордості  й  пихи
В  похмурі  дні  дощів  і  ностальгії?
Опалим  листям  встелено  шляхи,
Скупим  мовчанням  спалено  надії.

І  так  мені  образливо  до  сліз,
Така  в  душі  розбурхалась  негода,
Що    ти    жалієш    золото  беріз
І  лиш  любов  мою  тобі  не  шкода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 01.04.2013


Кутасов

=Я ПОМНЮ ВАС…=

Я  помню  вас,  мой  нежный  ангел!
Но  я  не  смею  вам  писать.
При  виде  вас  горел,  как  факел,
Что  по  ночам  не  в  силах  спать!...

Скажу,  что  не  был  в  вас  влюбленным  -
Я  вас  воистину  любил!
Жил  вами  сердцем  вдохновленным!
Но  до  конца  вам  не  был  мил...

Я  не  пишу  вам  больше  в  прозе,
Но  чувств  в  стихах  не  утаю!
Опять  себя  придам  угрозе,
Коль  между  строк  скажу  -  "ЛЮБЛЮ..."



30  октября  2012                      Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374376
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 01.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013


Томаров Сергей

Седая осень по земле шагает

Чернеет  горизонт,  на  окнах  слезы,
Закрыт  для  солнца  выход  в  небеса,
По  нервам,  не  стальным,  грохочут  грозы,
Не  распахнулась  предрассветная  краса.

Разряды  молний,  в  капельках,  с  отливом,
На  сырость  "раздирает"  старый  шрам,
Багряный  лист  глядит  на  все  уныло,
Стыдливо  прикрывая  веток  срам.

Грохочет,  льет,  сверкает  и  рыдает,
Рвет  ветром  не  опавшую  листву...
Седая  осень  по  земле  шагает,
В  душе  преграды  строя  торжеству.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357765
дата поступления 16.08.2012
дата закладки 01.04.2013


Психоз

\Утренний\

Утренний    аромат    черного    кофе.
 На    столе    мой    любимый    шоколад.
 Дым    от    сигарет    пируэтом,    
 заставляет    о    нем    написать.
 За    ним    наблюдает    кошка,
 собака    скулит    у    двери.
 В    размышлениях    задержался!
 Пора    на    прогулку    идти.
 Лишь    солнечный    зайчик    прорвался,
 сквозь    стенку    зеленых    штор.
 Я    его    редко    замечаю,
 и    выхожу    в    коридор.

Автор...  Gelly)

я  обожаю  кофе  аромат...
 и  рядом  горький  шоколад...
 тебя  как  сладкую  игрушку,
 давай  смелее  разорви  подушку.
 Люблю  терпеть  твои  вы*ходки,
 терзать  тебя...  мой  сладкий.
 Ну  вот  опять  метель,
   я  завариваю  черный  кофе...
 Вкус  поцелуя  ...счастье...
 и  ты  один  ,  пускай  не  рядом...
 Но  греешь  душу  взглядом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414174
дата поступления 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Синяя Шапочка

К. К.

Коли  запалиться  вогонь
На  вечоровім  небосхилі,
Тремчу  від  дотику  долонь,  
Що  простягає  мені  Київ.
І  ми  чекаємо  удвох:
Він  –  як  завжди,  а  я  –  на  свято,
Й  взамін  поеми  –  монолог,
Взамін  троянд  –  ванільна  м’ята.
Лишає  брук  буденність  пар,
А  я  щаслива  до  нестями,
Що  сходжу  з  розуму  від  чар,
Просяклих  димом  й  полинами.
Що  ми  ідемо  з  ним  опліч,
А  в  душу  заповзають  спрутом
Десятки  й  сотні  протиріч  
Терпкі,  як  шоколад  з  кунжутом.
Мій  Києве,  лишися  тут,
В  солодких  липових  суцвіттях,
Звільнися  від  пожовклих  пут,
Народжених  в  тисячоліттях.
Звільнись  і  дихай,  і  живи,
І  плач  у  радості  симфоній,
А  я  назву  тебе  на  «Ви»
І  щастя  розіллю  з  флаконів.
Розкреслю  ніжність  на  асфальт,
Й  списавши  крейду  до  основи,
Вдихну  поодинокість  мальв
І  теплоту    твоєї  мови.
Запам’ятаю  кожну  мить,
Проведену  в  тремких  обіймах,
Дозволь  гуаші  всі  пролить,
Нехай  їх  вгору  вітер  здійме.
Дозволь  розлитися  самій
Обіч  розхристаних  майданів,
Зім’явши  свіжий  деревій
Й  ромашок  білі  сарафани.
Дозволь  босоніж,  як  колись,
Розсипати  тепло  у  трави,
А    ти  лиш  гаряче  молись,
Натхненний  передзвоном  Лаври.
А  ти..  а  ти…  моя  безмежність,  
Залита  в  серце  до  країв,
Моя  не  спинена  залежність,
Якою  доп’яна  споїв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356186
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 27.03.2013


Joey

Природа моєї душі

Так  сильно  б"є  холодний  дощ  у  душу
і  ранить  її  ранньою  росою.
Але  мій  біль  він  більше  не  зворушить
і  не  омиє  чистою  сльозою.

Палюче  сонце  висушить  останні
нестримні  спогади,  що  душу  розривають.
Настане  день,  і  зникнуть  всі  страждання,
що  сум  на  серце  юне  навівають.

Настане  літо.  Буде  молодіти
іще  ніким  не  втрачена  душа.
В  поривах  вітру  буду  вічно  жити,
бо  я  залишусь  у  своїх  віршах.

Так  сильно  б"є  холодний  дощ  у  скельце
і  ранить  небо  ранньою  грозою,
а  краплями  своїми  миє  серце,
неначе  найчистішою  сльозою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342489
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 27.03.2013


Joey

Кого шукаеш ти у снах ночами?

Кого  шукаеш  ти  у  снах  ночами?
За  ким  співають  зжурено  птахи?
І  змиті  заново  холодними  дощами
Твої  непройдені  дороги  і  шляхи.

І  навіть  вітер,  ніби  смутком  віє,
Нестерпний  шум  авто  із  вулиць  зник.
Холодна  кава  більше  не  зігріє,
Не  спалахне  погашений  сірник

І  місто  все  заповнилося  ніччю
Та  тільки  плачуть  тихо  небеса.
А  ти  сидиш  один  в  безмежній    тиші
Чого  чекаєш,  ще  не  знаєш  сам


Остання  крапля  кави  -  і  до  ранку
З  тобою  наодинці  лиш  думки.
І  знов  заснеш  ти  тільки  на  світанку
Сяк-так  заклавши  книги  сторінки…

І  там,  у  сні  ти  зустрічі  благаєш
Розвідуєш  незвіданні  шляхи…
Кого  ж  ночами  ти  у  снах  шукаєш,
Коли  співають  зжурено  птахи?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413157
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Vladimi Dubovik

От Высоцкого…

Я  не  люблю,  когда  на  семинарах,
С  листочков  все  читают  свой  доклад,
Я  не  люблю,  когда  сидят  на  парах,
И  отвергают  знания  назад.

Я  не  люблю,  когда  седой  профессор  
Не  учит,  а  кидает  нам  кусок,
Когда  ты  пешка,  а  не  злой  агрессор,
И  не  ломаешь  глупости  замок.

Я  не  люблю,  когда  работа  глупость
Когда  безмолвно  делаёшь  упор,
Я  не  люблю,  когда  в  идее  тупость,
Я  также  против  тупости  в  напор.

Я  ненавижу,  бытие  и  серость,
В  них  утопаешь,  топором  уйдя,
И  мне  плевать,  что  наглость  –  это  смелость,
Ведь  я  уйду,  столетие  спустя.

Я  не  люблю,  когда  не  рассуждают,
Оставив  свои  мысли  без  вина,
Или  когда,  всё  время  отрицают,
Или  когда,  поддакиваю  «Да».

Когда  я  вижу,  лживые  желания,
Пустые  цели,  призрачну  судьбу,
Не  приложу  ни  капельки  старания,
Пусть  лучше,  я  в  безмолвие  уйду.

Я  не  люблю,  себя,  когда  забуду,
Или  когда  плюю  на  дело,  свысока,
Ведь  я  не  верю,  в  дареное  чудо,
Да  и  в  другие,  мира  чудеса.

Я  не  ненавижу,  митинги  и  стаи
На  них  клеймо,  монеты  и  безумной  лжи,
Пусть  предо  мной,  непониманья  сваи,
Я  не  люблю,  вот  так  и  запиши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385435
дата поступления 16.12.2012
дата закладки 27.03.2013


yusey

Твій образ

Твій  образ  давно  мене  мучить,
Мов  блискавка  коле  до  сліз.
У  серце  знов  болісно  влучить,
По  тілу  розійдеться  скрізь.

І  кожна  частинка  помітить
Потік  іскоркових  лавин.
Примусить  до  неба  злетіти,
Померти  на  кілька  хвилин.

А  потім,  в  незримім  просторі,
Твій  образ  мене  воскресить.
Як  човен  в  бурхливому  морі,
На  хвилях  надій  полетить.

І  в  цих  відчайдушних  видіннях,
Мов  сонце,  кохання  зійшло.
Розбило  застигле  склепіння,
Дорогу  до  щастя  знайшло.

Твій  образ  давно  мене  мучить,
Мов  блискавка,  коле  до  сліз.
І  в  серце  так  болісно  влучить,
По  тілу  розійдеться  скрізь.

22.07.2000  р.  

Зображення:  http://celestial_dreams.blog.tut.by

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413078
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Vladimi Dubovik

Ты вроде из прошлого, и с неоткуда…

Ты  вроде  из  прошлого,  и  с  неоткуда  
Явилась  внезапно,  когда  я  зануда,
Играл  со  словами,  со  сцены,  с  людьми
А  ты  мне  сказала  постой  не  беги
Ты  мне  подарила  надежду  словами
Мы  стали  чуть  ближе  коснувшись  руками  
И  всё,  как-то  так,  по  детски…  Всё  просто
Хоть  мы  уж  давно,  не  детского  роста
И  всё  замирает,  когда  твои  губы
Целуют  меня,  и  я  ведь  не  грубый
Тебе  отвечаю,  своими  устами
Мне  нравится  чувствовать  нежность  губами
И  мне  так  приятно,  тонуть  в  глубине
В  глазах  твоих  чистых,  стоять  в  темноте
Ласкаться  в  лучах,  держа  твою  руку,
Что  холодом  лёгким  сжигает  мне  муку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334199
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 27.03.2013


Vladimi Dubovik

Любовь – коварная актриса

Ну  что,  любовь,  ты  наигралась?
Ты  пошутила,  дорогая,
Меня  ни  капли  не  стеснялась
И  издевалась,  как  больная

Тебе  играть  на  сцене  надо,
Любовь  –  трагедия!  Увы…
Сначала  сладость  шоколада,
А  у  конца,  мы  лишь  пьяны

Я  помню,  как  ты  заливалась
От  хохота  хватая  пузо,
 И  над  моралью  надругалась,
Даря  нам  километры  груза

Так,  вместо  чувства  поцелуя
Под  стук  колёс  на  голове,
Безвыходность  царит,  бушуя
И  нежность  тает  на  руке

Ты  хороша,  смешная  драма
И  с  болью  в  сердце  вспоминаю,
Глаза  в  слезах,  перрон  вокзала,
А  я  навеки  уезжаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413038
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Уставшему ангелу

Kaк  тpyднo  yдepжaть  тeбя,  мoй  бeлый  дpyг...
Kaк  пpocтo  пoзaбыть  o  нaшeм  oбщeм  дeлe.
Зaвeтнaя  мeжa...  Пoкoй  ocтывшиx  pyк
Cмeшaeтcя  c  тocкoй  пycтyющeй  пocтeли.

Зaмpyт  кaлeндapи,  yтиxнyт  гoлoca,
He  бyдyт  бoльшe  ждaть  вoкзaлы  и  пepрoны.
Oбopвaннoй  зapи  померкнет  пoлoca,
Притpoнувшись  к  щeке  бeздyшнoгo  Xapoнa.


Бездоннейшая  падь  охватит  все  вокруг.
Я  больше  не  боюсь  -  мы  этого  хотели?
Kaк  тpyднo  yдepжaть  тeбя,  мoй  бeлый  дpyг...
Kaк  пpocтo  пoзaбыть  o  нaшeм  oбщeм  дeлe.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285602
дата поступления 11.10.2011
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Мне не сбежать

Мне  не  сбежать  от  самого  себя.
Попытки  бегства  караулит  вечность.
Уверенно  протягивал  конечность
Под  каждый  тост  пьянеющих  ребят.
Скисали  дни  в  привычном  темпе,  но
Я  находил  на  дне  бокала  тело,
Которое  ”она  бы  захотела”.
Но  всё  враньё:  стихи,  любовь,  вино…
Я  подыхал  вне  времени  и  фраз
О  том,  что  всё  по-прежнему  неплохо.
Тускнели  сны,  родимая  берлога
Теснее  становилась  каждый  час.
А  за  окном  кипела  суета.
Я  наблюдал  за  сменою  сезонов
И  оставался  вне  судьбы,  ”вне  зоны”…
Я  б  мог  начать  всё  с  чистого  листа,
Но  всё,  что  не  успел  прожить,  сказать  и…
Останется  в  оконном  конденсате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271884
дата поступления 25.07.2011
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Сольный концерт

Если  ты  не  придешь,  то  останешься  жить  между  строчек
Непросмотренным  сном,  неслучившимся  счастьем,  анонсом...
Окружающий  мир  так  усердно  об  этом  пророчит,
Что  теперь  безразлично  мне  даже  осеннее  солнце.

А  ночами  все  звезды  воруют  возможность  мечтать  и,
Так  невинно  моргая,  когтями  вонзаются  в  небо.
И  теперь  одиночество-  мой  неизменный  читатель-
Оставляет  в  постскриптумах  подписи,  где  бы  я  ни  был.

По-осеннему  грустно.  Курсирую  вальсом  чаинок,  
Заплетая  в  воронку  изысканный  вкус  бергамота…  
Если  всё-таки  сольный  концерт  мой  окажется  длинен,
То,  пожалуйста,  мир,  пусть  он  будет  звучать  для  кого-то.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209473
дата поступления 05.09.2010
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Безысходность

Не  зову,  не  ищу...  Мне  осталась  твоя  тишина,
Зарифмованный  вздох  и  прощальная  фраза  навылет.
Ты  привыкла  сбегать  и  всегда  остаёшься  одна  -
Это  ангелы  наши  тебя  уберечь  позабыли.

Я  не  в  силах  бродить  по  следам  умирающих  звёзд  -
В  этой  чёрной  тоске  все  мечты  уже  были  отпеты.
Это  путь  одиночества,  он  неизбежен  и  прост,
Зачехленных  гитар  и  случайно  убитых  поэтов.

Но  взвывает  душа,  измеряя  тобой  города,
Измеряя  весь  мир,  задыхается,  кашляя  пылью...
Как  бессмысленно  ждать  и  бессмысленно  верить,  когда
Это  ангелы  наши  меня  уберечь  позабыли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340996
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 27.03.2013


Flexis

В память

Недолог  час,
И  я  к  себе  вернусь,
Уставшему  под  грудой  многоточий.
Где  жизнь  еще  не  обретала  вкус,
И  оттого  не  чудилась  короче.
Где  я  не  ждал  фортуны  и  побед,
Где  я  носился  с  фибрами  наружу,
Когда  мои  неполных  …надцать  лет
Не  истощали  девственную  душу.
Настанет  день,
И  сам  себя  найду.
И  вытолкну  с  обочины  на  встречку!
Я  буду  в  постмальчишеском  бреду
Избавлен  от  возможности  осечки,
Оплошности,  напрасного  труда,
Ненужных  слов  безумно  нужным  людям...
И  жизнь  моя  свернет  из  "не  туда"
В  стезю,  где  ложных  выборов  не  будет.
Перелистаю  ряд  календарей...
Под  вечерок  решив  тоску  разбавить,
Услышу  приглушенное  «налей…»
И  руку  на  плечо  положит  память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312734
дата поступления 10.02.2012
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Ты заживешь…

Ты  заживешь...  
И  мир  зажав  в  кулак,
Изучишь  все  прокуренные  кухни.
И  будет  ждать  за  пропастью  просак,
Пока  твоя  надежда  не  протухнет.
Но,  храбростью  и  мелочью  звеня,
На  кураже  от  выпивки  и  книжек,
Свой  романтизм  умело  променяв
На  девочек  веселеньких  и  рыжих,
Ты  заживешь...
Прожженные  года
Устав  кромсать  на  пьяные  отрезки,
Поймешь,  что  ты  давно  себя  продал,
Но  этим  поделиться  будет  не  с  кем.
И  с  юных  лет  простреленная  грудь,
И  с  юных  лет  ни  вечности,  ни  Бога...
Сомкнется  все  в  один  нелепый  путь,
Которого  останется  немного.
Ты  заживешь..
С  тобою  пустота
И  звездами  засеянное  небо.
Вся  жизнь  твоя  забавна  и  проста  -
Прожаренное  до  смерти  плацебо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Cюжeт лишeн paзвязки.

Инъeкция  нeлeпыx  пepcпeктив
B  yютe  вceпpoщaющeгo  бapa.
Cвoю  тocкy  oпять  oпepeдив,
Смягчaeшь  тяжecть  мнимoгo  yдapa.
Пoэзия,  aгa.  Tы  пpocтo  пшик,
Pyины  нeoпpaвдaнныx  aмбиций,
Koнcтaнтa  нepифмoвaннoй  дyши.
Tы  caм  ceбe  cтpaнa  и  caм  cтoлицa.
И  ты  нe  иcпытaл  кипящиx  вeн
И  oттeпeли  тщeтныx  paccтaвaний  -
Пoлжизни  oжидaний  пepeмeн
Ha  cтyлe,  нa  кpoвaти,  нa  дивaнe.
Cюжeт  лишeн  paзвязки.  Дypaкa
Пocтиглa  cпpaвeдливaя  pacплaтa.
A  пo  cтoлy  cкoльзящaя  pyкa
Bывoдит  paвнoдyшнoe  "тaк  нaдo"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404358
дата поступления 26.02.2013
дата закладки 27.03.2013


Flexis

Недосягаемая

Мне  для  тебя  не  хватит  голубей,  
Объятий  и  тускнеющих  закатов,  
Но  каждый  вдох  и  выдох  о  тебе…  
И  о  тебе  так  путаются  даты  
В  отрезке  между  детством  и  «люблю»,  
Что  зазвенит,  конечно  же,  в  финале…  
Но  мой  поход  подобен  кораблю  
Дрейфующему  в  небольшом  канале  -
Не  развернуться...  Правда  бьет  под  дых  -  
В  один  момент  решил  бы  все  проблемы…  
Но  тише,  тише…  И  глоток  воды  
Меняет  опостылевшую  тему  
На  скудные  гудронные  пласты,  
Удавку  безысходно  серых  улиц...  
И,  кажется,  что  мир  совсем  застыл,  
Ведь  наши  души  так  и  не  столкнулись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277435
дата поступления 28.08.2011
дата закладки 27.03.2013


Marisong

Як важко

Як  важко  бути  ідеалом,  коритись  кожному  завжди.
Мого  терпіння  вже  не  стало  за  кимось  слід  у  слід  іти.
Чому  комусь  тоді  потрібна,  коли  виѓода  з  того  є,
А  потім  зникне  десь  безслідно  і  кров  моєї  долі  п'є?

Чому  мене  тоді  лиш  знають,  як  треба  щось  дізнатись  їм,
І  враз  самотню  покидають  без  лишніх  фраз,  подяки  слів?
Чому  мене  тоді  шукають,  коли  потрібно  щось  знайти,
Й  на  "ви"  мене  в  цей  час  гукають,  а  потім  встидно  і  на  "ти"?

Я  ж  не  посильна  птаха  неба,  я  -  не  бродяга,  не  жебрак!
Якщо  ж  мене  комусь  і  треба,  то  не  кидайте  просто  так!
Себе  я  людям  віддавала,  допомагала  всім  колись,
Ішла  чужими  я  шляхами,  та  й  ті  дороги  розійшлись.

Тепер  на  свій  я  шлях  широкий  не  можу  кроком  наступить,
Бо  залишають  одиноку,  та  я  й  для  других  хочу  жить.
Але  чомусь  не  зрозуміти  нікому  те,  чим  я  живу,
Й  кидають,  мов  зів'ялі  квіти  мене  на  спалену  траву.

                                                                                                 //7.04.05//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401917
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 27.03.2013


Marisong

О ком мне думать?

О  ком  мне  думать,  как  не  о  тебе?  
О  ком  мечтать,  когда  на  сердце  скука?  
Опять  просить  свиданья  в  темноте,  
Хоть  между  нами  вновь  стоит  разлука.  
И  кто  мне  скажет,  где  тебя  найти,  
Куда  ушел  ты  в  поисках  покоя  
И  как  любовь  ушедшую  спасти,  
И  возвратить  прекрасное  былое?  

Припев:  
А  знаешь,  милый,  я  ведь  каждый  день  
В  мечтах  желаю  стать  твоей  судьбою.  
О  ком  мне  думать,  как  не  о  тебе  
И  кем  мне  жить,  как  не  одним  тобою?  


И  я  с  трудом  пытаюсь  позабыть  
Тот  поцелуй,  который  грел  мне  душу,  
Но  ты  не  хочешь  с  мыслей  уходить,  
А  значит  –  ты  мне  больше  жизни  нужен.  
Но  как  к  тебе  все  мысли  донести,  
Чтоб  ты  увидел  правду  в  моих  чувствах  
И  вновь  сумел  меня  ты  полюбить,  
Чтобы  на  сердце  не  было  так  грустно.  

Припев:  
А  знаешь,  милый,  я  ведь  каждый  день  
В  мечтах  желаю  стать  твоей  судьбою.  
О  ком  мне  думать,  как  не  о  тебе  
И  кем  мне  жить,  как  не  одним  тобою?  
 
А  знаешь,  милый,  я  ведь  каждый  день  
В  мечтах  желаю  стать  твоей  судьбою.  
О  ком  мне  думать,  как  не  о  тебе  
И  кем  мне  жить,  как  не  одним  тобою?

                                                                                       //1.04.12//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382073
дата поступления 03.12.2012
дата закладки 27.03.2013


Vladimi Dubovik

Любви не уступая

Постой…  Не  надо,  это  очевидно
Ты  хочешь  слушать  речи  о  любви,
Что  бы,  глаза  мои  пронзали  безобидно,
Прости…  Не  будет  этого,  как  ни  моли.
Не  дрогнет  мышца  на  лице,  гарсона  
И  с  уст  не  будут  литься  те  сюжеты,
Ведь  наши  чувства  не  с  бетона,
И  души  наши,  не  одеты
А  раз  нагие  оба  мы  с  тобою,
Я  буду  молвить,  только  изнутри
Ты  на  мгновенье  притворись  немою,
И  от  пылинок  очи  отведи.
Я  не  люблю  тебя,  но  ты  заноза,
Которую,  загнал  промеж  груди,
Кто  знал,  что  так  колюча  роза,
Не  надо,  солнце,  не  буди.
Я  не  хочу  тебя,  но  явно  не  умею,
Вычёркивать  из  памяти  богинь,
И  почему-то,  прикасаясь  –  млею,
Ну,  а  в  душе,  всё  крутиться  аминь
Я  не  живу  тобой,  но  тайною  мечтаю,
Проснувшись  утром,  прикоснуться  взглядом,
И  как  нам  будет  вместе,  я  не  знаю,
Но,  точно,  хорошо,  нам  будет  рядом.
Вот  видишь,  солнце,  не  солгал,
Всё  это  не  любовь  благих  романов,
И  я  всего  лишь  душу  простонал,
Не  вынимая  руки  из  карманов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400096
дата поступления 11.02.2013
дата закладки 26.03.2013


Егор Овченков

Травой… (из цикла , , Я буду всем")

Над  бесплодным  песком  я  пробился  травой,
Чтобы  зеленью  свежей  твой  взгляд  ублажать.
Не  газоном,  а  дикой  шуршащей  стеной,
Чтоб  сквозь  лёгкое  платье  тебя  приласкать.

Ты  войди  в  изумрудное  вольное  море
И  ладошкой  пригладь  волны  спелых  стеблей,
Оглядись,  на  бескрайнем  звенящем  просторе
Каждый  кустик  поёт  свою  песню  тебе.

Ляг  на  землю,  ковром  под  тобой  расстелюсь,
Ароматом  цветным  обовью,  как  руками.
Отпусти  птицей  в  небо  внезапную  грусть,
Пусть  летит  в  высь  глубокую  за  облаками.

Слышишь  шёпот  листвы?  Ветерок  озорной
На  невидимых  струнах  ноктюрн  нам  играет.
Завтра  ветром  примчусь,  а  сегодня  травой
Обернулся  и  нежно  тебя  обнимаю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412628
дата поступления 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Джон Міцний

ГОЛА ПРИСТРАСТЬ…

Твої  вуста  налиті  медом,
В  очах  твоїх  вічний  вогонь,
Мене  крізь  тіло  пробиває,
Вся  теплота  твоїх  лодонь.

Так  знову  хочу  обійняти,
І  пристрасть  голу  пережити,
Пройтись  по  шовковому  тілу,
Й  губами  всюди  наслідити.

І  піт  нехай  покриє  тіло,
Він  не  остудить  те  бажання,
Що  буде  вирване  із  серця,
І  не  пропаде  до  світання.

З  тобою  я  втрачаю  розум,
Від  поглядів  зникає  біль,
Від  дотиків  я  грізний  воїн,
А  в  подиху  блукає  хміль.

Та  все  ж  напевно  я  втечу,
Бо  пристрасть  є  тільки  у  ліжку,
Дружину  хочу  для  життя,
А  не  красиву  й  дику  кішку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342439
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 23.03.2013


Kонвалия

Она любит рассветы

Она  пахнет  ванилью  и  гуляет  по  звездам.
Она  пьет  крепкий  кофе  и  грустит  у  окна.
Она  любит  рассветы  и  весенние  грозы...
Хоть  в  душе  одиноко,    не  бывает  одна.

Она  любит  как  льется  летний  дождь  за  окошком,
Слезы  небо  роняет,  как  горчит  шоколад…
На  коленях  мурлычет  непослушная  кошка...
Она  любит  рассветы,  но  не  любит  закат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408007
дата поступления 11.03.2013
дата закладки 23.03.2013


Олеся Шевчук

Мій Капітане

с  любимыми  не  расставайтесь!  всей  кровью  прорастайте  в  них,-  и  каждый  раз  навек  прощайтесь!  когда  уходите  на  миг!
Александр  Кочетков

Простіть  мені  мене  за  те      -  що  я  не  з  Вами,
Що  рік  за  роком  думаю  про  нас,
Поки  витає  місяць  в  різні  боки  хмари
Я  все  люб’язно  згадую  про  Вас.
Між  Ваших    рук  сховалось  ніжне  сонце
Розлилось  мармеладом  на  щоці,
З  солодким  вдихом    полягло  на  серце,
І  залишило  по  собі  рубці.
Простіть  мені  мене  за  те  -      що  я  не  з  Вами,
Мій  корабель  згубився  в  сині  хвиль
І  чути  з  вітром  крик  :»Мій  Капітане»  -  
Це  звістка  неба  про  Ваш  милий  біль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411594
дата поступления 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013


Шон Маклех

Мох - кроків не чути

«Я  став  очеретом,  який  топчуть  коні…»
         (Вільям  Батлер  Єйтс)

 Коли  я  в  останнє  відвідував  Ольстер,  мене  віз  через  кордон  з  Ірландською  республікою  водій  в  якого  бракувало  трьох  пальців  на  лівій  руці,  і  був  шрам  через  все  обличчя.  Ми  не  розмовляли  цілу  дорогу,  бо  розуміли  один  одного  без  слів.  Тільки  при  перетині  кордону  він  сказав  мені:  «Ми  –  ірландці…  Наша  Батьківщина  як  крижина,  що  тане  під  нашими  ногами…»  І  тоді  я  записав  у  свій  нотатник  таке:

 Наш  зелений  острів  –
 Це  айсберг  вкритий  мохом,
 Який  застряг  на  мілині
 Океану  часу.
 Отак  ми  і  плаваємо
 У  нашому  «тимчасово»,
 Думаючи  про  вічність
 Між  старими  дольменами,
 Співаючи  свої  сумні  пісні
 Про  терпку  потойбічність.
 Крига  нашого  айсберга  
 Не  тане  –  бо  споконвіку  гаряча
 Як  чай  у  заварнику
 Дивака  О’Генрі.
 П’ємо  його  ковтками
 Навіть  не  думаючи,
 Печемо  свої  ірландські  пудінґи
 З  хвилин  та  помилок,
 З  безглуздя  нашої  історії,
 З  недоречних  жартів
 Та  порожнечі  несказаних  слів.
 Смакує.  Особливо  з  віскі.
 Танцюймо  свою  джигу!
 Танцюймо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 23.03.2013


архангел

ЧАРІВНА МИТЬ

Краса    твоя,    заполонила  душу,
При  сяйві  сонячної  зорі,
Шлях    мій  похмурий  освітила,  
Та  повернула,    без  цінно    втрачені,    сонячні  дні.

Твої  очі  мене  заполонили,  
Як  буйний  вітер  скель  і  гір,
Я  бачу  світло,  в  погляді  твоєму,
І  вже  не  силі,  звести  погляд  свій.

І  незабути  мені  вже  ніколи  ,
Чарівні  хвилини,  на  одинці  з  тобою,
Де    ти  немов  казкова  фея,  
Зійшла    як  скарб  для  мене.

Життя  застигло,  перед  сяйвом  твоїм,
В    казковий  світ  поринув  я,
І  знову  чую,  ніжний  дзвін  казковий  ,
Та  промовляю  безустанно  :
«  Дозволь,  на  віки  зостатись  з  тобою  !!!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411169
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013


архангел

Я ВДЯЧНИЙ ДОЛІ

Я    доли  вдячний    аж  до  віку  ,
Що    надала    безумну  втіху,
Узріти  Вас  ,  безумна  радість  ,
І  споглядати  аж  до  віку.

Та  не  судилося  мені    ,
У  цій  безмежній  метушні,
Залишити    краплину  щастя  ,
Того  ,  що  випромінювали  Ви  .

Вода    тече,  бурлить  мов  те  життя  ,
Роки    летять,    а  час  спливає  ,
Та  доля,  все  таки  вбиває,
Руйнує  спогади  старі  .

Когось    винити  я  не  стану,
До    чого  це  -  и  так  погано,
Думки  у  вирій  відлітають  ,
І    з  ними,    Ви  моє  кохання  .

Я    вірю  в  те,  що  будемо  ми  разом  ....
Якою    гіркою,    не    буде  доля,
Я  їй  вклонюся  дуже  низько  ,
І    вдячним  буду  вічно,  що  нас  звела  навічно  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410735
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


MC_Yorick

Хворі на Клуб Поезії

часом  мені  здається  що  це  не  клуб  поезії...  що  це  клуб  розбитих  сердець...  що  це  не  сайт  а  ...  сповідальня...  саме  так  сповідальня  для  душ  які  заплутались  у  світі  власних  мрій,  надій  і  сподівань...  в  двох  третинах  віршів  які  тут  додані  приховані  такі  емоції  і  почуття...  в  деяких  віршах  болю  і  переживань  куди  більше  ніж  слів  і  рим,  рідко  кому  вдається  вирватись  звідси...  це  не  клуб  поезії  -  це  лабіринт...  Звідси  йдуть...  але  дев,ять  з  десяти  повертаються  з  новими  ніками,  з  новими  Образами  -  за  новими  почуттями.  Окрема  тема  -  фотоальбоми  авторів  -  вже  навіть  йшлося  щоб  заборонити  їх  -  лише  одне  фото  кожному  автору...  але  скільки  натхнення  дарують  ті  фотоальбоми  -  а  ВАМ  мабуть  взагалі  видалився  б  без  фотоальбомів    :D,  є  безліч  користувачів  які  вважають,  що  фото  необов,язкове  -  і  це  теж  приваблює  -  розкрити  секрет  -  хто  ж  по  тоой  бік  екрану...  я  думаю  більшість  з  тих  хто  прочитає  це  погодяться  що  за  кількістю  фліртів,  відвертостей  і  емоцій,  а  то  і  пристрасті  і  божевілля  такі  гранди  як  Контакт  і  Однокашники  "відпочивають"  -  ніде  більше  не  можна  заручитись  такою  підтримкою  і  таким  розумінням  як  тут,  в  середовищі  замріяних,  загублених  в  світі  емоцій,  ніхто  не  зрозуміє  так  як  може  зрозуміти  той  хто  пише...  і  не  важливо  що  пише,  вірші  чи  прозу,  картини  чи  пісні  -  всі  ми  жертви  творчості...  з  легкими  ознаками  графоманії...  Ми  хворі  на  Клуб  Поезії...  і  я  не  знаю  як  хто  а  я  лікуватись  і  не  збираюсь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262282
дата поступления 29.05.2011
дата закладки 20.03.2013


Marisong

З днем народження, Gelly!

Настав  твій  день  сьогодні,  Gelly,
Для  тебе  сонечко  зійшло,
Нехай  весняні  акварелі
Тобі  малюють  лиш  добро.

Нехай  цвітуть  завжди  троянди  -
Я  знаю  -  їх  так  любиш  ти,
Нехай  ніколи  цвіт  не  в'яне,
Щоб  з  ними  ти  могла  цвісти.

Нехай  тобі  сміється  сонце
І  передасть  тобі  привіт
Від  мене  -  глянь  в  своє  віконце  -
Тобі  в  дарунок  цілий  світ!

                                           //20.03.13//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410640
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Шон Маклех

Зелений капелюх

«…і  буду  серед  зелені  трави  збирати  у  долоні,
   Аж  доки  час  Страшного  Суду  не  настане,
   І  срібні  яблука  блідого  місяця  оповні,
   І  золоті  плоди  яскравих  сонця  ранків.»
                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

     Написано  17  березня  -  
     в  День  святого  Патріка.

Вдягну  свого  зеленого  капелюха,
Прикрашу  чорний  плащ  буднів
Триєдиним  листком  шамроку  –  
Запашним  і  розділеним  
На  три  частки  буття  –  
Сон,  реальність  і  потойбіччя.
Буду  слухати  скрипку
Старого,  але  веселого  шанахі,
Що  грає  прямо  на  вулиці  
Про  росу  туману  
Та  брудне  старе  місто,
Про  живу  воду  в  келиху
І  гірську  дорогу  в  Дублін,
Що  вірить  –  життя  недаремне,
Що  вміє  веселитись
Коли  всім  сумно,
Що  вміє  плакати
Коли  всі  сміються.  
Йду  вулицями  серця,
Містом  з  терпким  присмаком  віскі.
День  зелених  думок  –  
Навіть  моя  сива  борода
Стала  зеленою  –  
Я  повірю,  що  мій  острів  весняний.
Нехай  моя  весела  віра
Лише  на  день…  
Але  все  таки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013


capusta

Создание миров.

Человечество    условно    можно    разделить    на    два    абсолютно    разных    мира,    мир    мужчин    и    мир    женщин.    Все    остальные    разделения,  на    расы,    национальности    не    имеют    такого    большого    значения    для    развития.  Настоящая    ,чистая    природа    женщины    это    источник    любви,  преданности,  чистоты,  открытости,  правдивости,  желаний    гармонизировать    вокруг    себя    пространство.  А    чистая        природа    мужчины    источник    ответственности,    защиты,  смелости,  целеустремленности.  Но    эти    два    разных    мира    так    хитро    устроены,    что    лишь    в    дополнении    друг    друга    способны    создать    общий    мир    счастья    и    развития.  И    лишь    добровольно    насыщая    отношения,  даря    друг    другу    лучшее,    что    у    них    есть,    от    своей    природы    они    способны    создавать    такие    же    чистые    миры    как    сами.  Ведь    природа    детей    соткана    из    примера    отношений    между    своими    родителями.    И    если  ,  эти    отношения    целеустремлены      и    ответственны    со    стороны    мужчины    и    с    гармонизированы,  пропитаны    любовью    и    преданностью    со    стороны    женщины,    то    ребенок    впитает    в    себя    божественный    нектар    счастья    и    способен    будет    со    временем    создать    нечто    подобное,    когда    настанет    время    поделиться    с    миром    своими    лучшими    качествами    в    создании    новых    миров,  будущих    поколений.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339071
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 19.03.2013


capusta

Одиночество

Мне  многое  хотелось  рассказать.  Но  не  всегда  приходит  нужный  момент,  а  тем  более  такой  человек,  что  захочет,  или  даже  сможет,  выслушать  те  мысли  и  состояния  в  которых  часто  пребывает  моя  внутренняя  природа.  Иногда  кажется,  что  общение  между  людьми  далеко  от  чистоты  и  простоты,  а  переполнено  поверхностными  фразами,  не  имеющими  никакого  отношения  к  настоящей  жизни,  что  происходит  внутри  каждого  из  нас.  Мы  живем  в  мире  людей,но  остаемся  безнадежно  одинокими  душами  ,  до  конца  своих  дней.  Увлекая  себя  разными  делами,  стараемся  убежать  от  этого  одиночества.  Но  от  себя    не  убежишь,  и  как  только  отключаешся  от  суеты  мира,  то  оказываешься  наедине  с  собой,  как  перед  зеркалом,  можно  без  особого  труда  разглядеть  свои  достоинства  и  недостатки.  А  выходя  в  мир  других,  мы  как  женщины  наносят  макияж,  стараемся  затушевать  свои  недостатки  и  приукрасить  достоинства,чтобы  выглядеть  лучше  ,  чем  мы  есть  на  самом  деле.  Вот  именно  от  этого,  на  мой  взгляд,  мы  становимся  одинокими.  Мы  сами  закрываемся  от  других,  своим  нежеланием  исправлять  свои  плохие  черты  характера.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382727
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 19.03.2013


capusta

Мир Внутри

Как  много  еще,  не  досказанных  слов,
грустить  не  приходится,  жизнь  это  вызов.  
Как  много  погибших  на  этом  пути,
совсем  не  созревших,  кто  может  дойти.
Поддавшийся  чувствам,  соблазнам,  надеждам,
что  кто-то  поможет  и  будет  полезным,
но  время  покажет,  что  нет  нам  попутных,
дорогою  жизни,  самим  нам  идти.
Людей  вокруг  море-  внутри  одиноки,
пока  не  коснулся,  ты  грани  своей,
и  в  сердце  воспрянет,  большая  надежда,
что  он  то  услышит,  о  боли  моей.
Ему  ведь  ненужно,  пустых  оправданий,
и  много  еще,  не  досказанных  слов,
лишь  только  увидеть,  полезность  желаний,
и  сбросить  незрелость,  тяжелых  оков.
Внутри  словно  солнце,  он  дарит  безбрежность,
А  если  услышишь,    то  просто  любовь.
И  все,  пролетает,  как  кадры  из  фильма,
а  ты,  словно  смотришь,  знакомый  сюжет.
Поступки  твои,  не  терпят  оправданий,
так  жизнью  замучен,  незрелый  поэт.
Как  много  еще,  не  досказанных  слов,  
В  молитве  просящей,  наивно  звучат.
Подорванный,  ветром,  как  сорванный  листик,  
Куда  упаду,  все  об  этом  молчат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344632
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 19.03.2013


архангел

ЗАБЫТЬ ТЕБЯ

Проходят  дни,  проходят  ночи,
Уходят  незаметно  вдаль,
И  в  сердце  рана  снова  кровоточит
И  на  душе  тоска,  печаль.

И  кто  сказал,  что  время  лечит
Всё  это  лишние  слова,
И  вспоминая  наши  встречи
От  них  кружится  голова.

И  как  забыть  тебя  возможно?
Давай,  родная  подскажи!
Тебе  легко,  а  мне  так  сложно
Среди  предательства  и  лжи!

Проходят  дни,  проходят  ночи
Уходят  незаметно  вдаль,
И  в  сердце  рана  снова  кровоточит
И  на  душе  тоска,  печаль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410079
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013


архангел

ЗНЕВІРЕНЕ ЖИТТЯ

Зневірене    життя,і    з  ним  моя  надія  
І  дух  покинув,  вже  мене,
Та  я  ніхто,  і  звуть  мене  ніяк,
Розсудок  мій  став  помутнілим,
Та    страх  поглинув,  повністю  мене  .
Я  не  живу,  але  я  все  ж    таки  існую,
І  подумки  відходжу  в  небуття,  
Хоч  і  мене  туди  ніхто  не  кличе,  
Та  шлях  залишився  один,    
Пекельний  та  незрозумілий.
Над  прірвою  стою  я  кожен  день  ,
Мій  шлях  мов  лезо  бритви,
Але  я  знаю  лиш  одне  ,
До  поки,  я  собі  потрібен,
До  поки,  ще  бурлить  в  мені  життя  ,
Я  буду  жити  та  творити  ,  
На  радість  тільки  тим,  кому  я  буду  ще,  потрібен  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409812
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


архангел

У СНАХ ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ

У  снах  являєшся  мені,
 Не  будиш  пам'ять  спогадом  приємним,
 Приходиш  тільки  в  роздуми  сумні,
 Душевним  болем,  думаю,приємним.

 Приходиш  ти  розпачливим  дощем  
 І  бубониш  сльозами  в  скло  віконне,
 А  груди  стискує  різкий,  пекучий  щем
 І  розкриває  серце  безборонне.

 Та  бачу  я  обличчя  осяйне,
 Покрите  тінню  сірої  печалі  …
 Далеко  десь  ти  згадуєш  мене,
 Дрібнички  ті  ,що  ми  не  помічали…

 А  невловимий  час  бере  своє,
 Роз’ятрені  заживлюючи  рани,
 Нових  проблем  життєвих  додає,
 І  забуваються  прадавні  шрами.

 Змиває  дощ  сумні  мої  думки  …
 Та  й  сонце  не  додасть,  на  жаль,  веселих.
 Змирюся  з  тим  ,  що  випити  таки
 Я  мушу  цей  гіркої  втрати  келих  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409708
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Віктор Непомнящий

Простите мне …

Простите  мне,  мне  больно  ранить  вас,
Простите  чувств  порыв  моих  никчемных,
Что  нежный  взгляд  коснулся  ваших  глас,
Что  я  нелепый,  неуклюж  и  скромный  …  

Простите  мне,  я  знаю  я  не  тот
С  кем  вы  хотели  встретить  вашу  старость,
Ведь  я  такой,  как  в  книге  “Идиот”,
Но  верьте,  что  для  вас  одной  стараюсь.

Простите  за  утраченные  дни,
Что  коротать  их  вам  пришлось  со  мною,  
До  вас  я  жил  без  боли,  без  любви,
Теперь  веду  войну  с  самим  собою.

Я  закрываюсь  в  полной  тишине,
Под  пой  гитары  в  такт  звенят  стаканы,
Вино  разлитое  как  кровь  моей  вине,
Ведь  та  любовь  мне  подарила  только  раны  .

Так  пой  гитара,  пой  не  утаив,
Что  я  горю  с  стыда  в  угаре  пьяном,  
Что  я  ее  нисколько  не  винив
Умру  в  постели  с  юным,  нежным  станом  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409591
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013


архангел

НЕ ЗРІКАЮСЯ ВТРАЧЕНИХ МРІЙ

Не  зрікаюся  тебе,  не  засуджую,
Не  викреслюю  спогад  про  нас,
Тільки  прикро,  що  я  не  твій  суджений,
Що  не  вернеш  утрачений  час.

Ти  не  винна  у  тому  що  сталося  -
Це  обставини  склались  не  так.
З  нами  щастя  тоді  розпрощалося
І  майнуло,  як  зляканий  птах.

Просто  довго  весна  не  приходила  ,
Просто  довго  тяглася  зима,
Просто  довго  чомусь  не  погодило,
Просто  щастя  було  -    і  нема    ...

Тільки  сни,  ностальгією  сповнені,
Повертають  загублену  мить,
В  потаємних  глибинах  заховану,
Бо  назовні  пече  і  щемить  .

Я  з  роками  тебе  не  зрікаюся,
Хоч  давно  вже  належу  другій,
А  за  наше  кохання  не  каюся,
Не  зрікаюся  втрачених  мрій  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409548
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013


БарабаХ

Сказала якось ти

Таких,  як  ти  любить  ніхто  не  в  змозі
Такі,  як  ти  завжди  на  самоті.
Ти,  як  актор  в  страшній,  безжальній  ролі
В  театрі  загубивсь  своїм!
Життя  не  гра,  мені  ти  промовляла,
Не  сон,  не  щастя  океан.
Життя  складне,  воно  мов  чорна  яма
Поглине,  як  яскраво  б  не  палав.
Як  жаль,  як  жаль  мені  тебе  кохана
Це  тільки  з  зовні,  я  веселий  одинак.
А  що  на  серці?  Там  кривава  рана,
Яка  болить  і  кровоточить  раз  у  раз.
Під  маскою  ховаю  свою  душу
Таку  зажурену  й  худу,
Не  впевнену  та  трохи  не  рішучу,
Така  навряд  сподобалась  б  тобі.
Кохана,  як  багато  ти  не  знаєш,
Як,  я  чекав  твого  дзвінка,
А  серце,  серце  завмирало
коли  промовляв  вкотре  те  ім`я.
Не  знаєш,  тай  не  треба  знати.
Бо  щастя  це  тобі  не  принесе,
Ти  знов  смієшся,  віриш  і  кохаєш,
А  я  без  яду  вбиваю  себе.
До  моїх  пальців,  мов  маріонетки
Привязані  наївні  ті  серця,
З  якими  граю,  поки  не  набриднуть,
А  потім  кидаю,  як  хлам  в  сміття.
Я  знаю,  що  не  заслужив  любові,
її  давно  чекати  перестав.
Але  назавжди  в  серці  моїм  кволім
Буде  боліти  лиш  одне  імя.
Таких,  як  я  любить  ніхто  не  в  змозі
Такі,  як  я  завжди  на  самоті.
Веселі  словом,  а  душею  одинокі
Такі  які  чекають  лиш  її  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298981
дата поступления 09.12.2011
дата закладки 16.03.2013


Шон Маклех

Два слова і три літери

Моєму  батькові  –  Патріку  Маклеху,  
що  загинув  під  час  Великоднього  повстання  1916  року  в  Дубліні
присвячую.  Щиро.  
Кажуть,  що  коли  він  впав  на  бруківку  
вражений  англійською  кулею  останніми  його  словами  були  слова:  
«Óglaigh  na  hÉireann…  Sinn  Féin…»

Ми  вміємо  кепкувати  
Коли  в  очі  дивиться  смерть,
Ми  вміємо  бути  байдужими
Коли  ураган  все  руйнує  вщерть.
Ми  вміємо  лишатись  спокійними
Коли  вбивають  нас.
Ми  з  дивним  спокоєм  споглядаємо
Рев  океану,  вихору  свист  та  іконостас.
Ми  звикли  до  пожеж
І  на  згарищах  новий  будувати  світ.
Наша  музика  весела  і  безтурботна
Коли  доля  жорстока  зриває  цвіт.
Нас  не  хвилюють  нестатки  і  негаразди
У  бідності  ми  знаходимо  втіху,
У  своїх  нещастях  –  тему  для  жартів,
Під  шибеницею  –  причину  для  сміху.
Ми  вміємо  спокійно  милуватися
Росою  туману  і  цвітом  вересу.
Спокійно  слухати  спів  скрипки  шанахі
І  стогін  банші  з  чорних  боліт.
І  тільки  два  слова
І  три  літери
Змушують  наші  серця  
Калатати  шалено
І  вилітати  з  грудей  в  небо:
«Ми  самі»,
ІРА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365491
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 08.03.2013


Стр@нник

Посвящение женщине

Не  съела  ржа  в  душе  неутомимой,
Не  смыла  слёзными  потоками  вода
Желанья  нравиться,  способность  быть  любимой,
Ты  для  меня  всё  также  молода!

Всё  также  руки  пахнут  спелой  мятой,
В  морщинках  прячется  мальчишеский  задор,
Всегда  душой  была  своей  богатой,
От  нищеты  других  не  возводя  забор.

Ты  молчаливым  взглядом  не  судила
Заблудшего  от  вольности  дорог,
Предательство  и  ложь  «врагов»  простила,
К  тебе  за  то  был  благосклонен  Бог.

И  в  благодарность  жизнь  тебе  послала
“Букет  цветов”  на  стол  судьбы  твоей,
Чтоб  в  многоцветье  их  себя  узнала,
Чтоб  через  слабость  их  была  сильней.

Быть  может,  в  этом  тайна  обаянья  –
Твой  свет  извне  от  видящих  не  скрыть;
Любимой  быть  -  житейское  желанье,
Святое  –  так,  как  ты,  уметь  любить!

Вадим  Странник

http://vadimstrannik.ucoz.ru/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407006
дата поступления 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013


Шон Маклех

Тінь вишні

«Де  старість  спочиває  від  журби…»
                       (Віл’ям  Батлер  Єтс)

Розмовляю  з  гомінкою  луною  
З  ще  не  виритого  колодязя,
П’ю  з  нього  прозору  воду,
Відпочиваю  в  тіні  дерев,
Які  навіть  ще  не  посадили
В  м’який  і  теплий  ґрунт  радості,
Які  навіть  не  проросли
З  сухих  та  блискучих  насінин  життя.
Дивлюсь  на  зайчиків  літа,
Які  навіть  не  виставили
Свої  довжелезні  вуха
З  хащів  глухої  кропиви.
Я  –  людина  минулого  –  
«Вічний  жид»  зі  старої  потріпаної  Біблії,
Який  заблукав  у  сучасності,
Оселився  в  майбутньому,
У  його  тінистих  лісах  віршів,
Нюхаю  його  яскраві  квіти  верлібрів,
Ультрафіолетові  кольори  яких
Бачать  тільки  бджоли  й  метелики.
Я  –  апостол  
Неіснуючої  церкви  слимаків,
Я  –  пророк  подій,
Що  ніколи  не  стануться,
Месії,  що  ніколи  не  прийде,
Армаґедону,  
Що  ніколи  не  відбудеться.
Бачу  як  з  ірландської  землі
Замість  трави  проростають  
Білі  й  блискучі  леза  ножів,
Але  мовчу  про  це…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406942
дата поступления 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013


Психоз

Я никогда не умел прощать

Нарисуй  мне  красное  небо  белой  краской.
Нарисуй  мне  чёрные  звезды  на  ярком  небе.
Нарисуй  мне  жизнь,  после  нашей  смерти  
Если  конечно  возможно.
Но  сначала  дождёмся  заката
Помнишь  бури  наших  бессонных  ночей?
Нет  не  помнишь…
Для  тебя  это  ничего  особо  не  означало!
А  я  так  любил  встречать  с  тобой  рассветы..
Что  теперь  со  мной?  Не  подскажешь?
Буд-то      в  глаза    стекловату  засунули,
эта  кровь  со  слезами  на  листах  бумаги
растерзает    твою    прекрасную  плоть.
Я  никогда  не  умел  прощать  
за  нахально  разбитую  любовь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406432
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Шон Маклех

Блукаючи над морем

«Omnia  flumina  fluctus  maris,  
   sed  maris  illius  non  impletur...»
               (Liber  Ecclesiastes.  VII)*

 Такий  чудовий  синій  оксамит,
 Такий  прозорий  над  водою  плач  -  
 Як  аргонавтів  призабутий  міт.
 Читаю  Данте.  Ти  мені  пробач.
 Не  докоряй.  Минуле  –  це  міраж
 Чи  то  абсурд.  Моя  fata  morgana.
 Який  чудовий  на  планеті  екіпаж!
 Та  все  проходить…  І  відкрита  рана
 Суворих  хронік  Кромвеля  болить
 Твоїх  повстань  задушена  надія  -  
 Моя  Ірландія…  Я  снив  тобою  мить  -  
 Лише  століття…  Ностальгія
 Чи  то  за  вічністю  чи  то  за  літом,
 На  березі  збираю  камінці,
 І  небо  хворе  називаю  оксамитом.
 Розмову  тиху  заведу  на  манівці
 Тебе  немає  –  ти  лише  уява.
 Мій  спогад  дивний,  марення  легке
 Шляхів  шукати  нині  –  марна  справа
 Усе  отруєно,  усе  кругом  чуже.
 І  тільки  призабутий  переспів
 Легенди  дивної  розкопаних  могил
 З  скарбнички  призабутих  мертвих  слів,
 Друїдів  істин  та  камінних  брил…

 Примітки:
 *    -  «Всі  потоки  до  моря  пливуть,  але  воно  не  наповнюється…»  (Кгига  Проповідника.  7.)  (лат.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 23.02.2013


Шон Маклех

Запах вересу

Старий  ірландський  божевільний  сад
Коріннями  вростає  в  порожнечу,
Глухим  дольменом  нависає  над
Минулим  та  майбутнім,  і  малечу
Журливо  кличе  на  грушкИ  і  виноград.
Ти  не  втомився?  Відпочинь  хоча  б,
Послухай  вітру  стогін,  осені  журбу,
Торкнись  долонею  холодного  каміння
Ти  знав  лише  поразки  й  боротьбу,
Чув  моря  шум  і  чайок  голосіння,
Тепер  спочинь  –  ще  встигнеш  випити  води,
Піти  болотами  нечутною  ходою,
Розтанути  у  гіркоті  нічної  мли,
Лягти  під  вересом  чи  під  вербою  молодою,
Землею  стати  чи  пірнути  в  глибину
Старого  пагорбу,  де  тихо  сплять
Прозорі  привиди  синів  Богині  Дану
Чекаючи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 23.02.2013


Alex-dr_7(tericon)

звернення до зневіреного VІІІ (рос. )

Ты  чувствуешь  -  весна  спешит,
и  в  ожидании  не  спится,
Поверь,  она  не  убежит,
успей  зимою  насладиться.
Почувствуй,  как  трещит  мороз,
Пускай  двух  градусной  -  не  сильный,
Еще  соскучишься  за  год,
по  тем  денькам  чудесным,  зимним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403302
дата поступления 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013


Сергій Ожібко

Від щиросерця

Раз  жити  й  раз  кохати  –  таке  моє  серце.
                                                                                                                                                                                                                                                   Іван  Франко
                 
       Так  терпко  на  душі,  мов  скуштувала  вона  плоди  шипшини.  За  вікном  завше  темінь,  і,  мабуть,  тільки  промінчики  з  вікон  можуть  втішити  візерунками.  Візерунки  ті  не  звичайні  —  потаємні,  відомі  тільки  моїй  душі,  але  все  одно  гаснуть,  не  дочекавшись  першого  подиху  златного,  інколи  затуманеного  сонця.  Куди  ж  ви,  мої  смолоскипи?  Не  тікайте  від  мене  хоч  сьогодні,  бо  залишуся  знову  на  самотині,  такій  пекучій  та  ранимій.  Хіба  вам  не  шкода  помираючої  душі  десь  за  вікном,  хіба  вам  не  шкода  мене?  Якщо  ні,  то  скажіть  мені  правду,  бо  тільки  вона  здатна  запалити  мене  знову,  позолотити  мої  човни,  що  никають  у  серці  вічно  штормового  моря.  Чому  там  буран?  Скажіть  мені  щиросердно.  Я  вас  благаю.  Ви  знову  зникли.  Чи,  може,  я  не  дочекавсь  вашого  захмеління?  Пробачте  мені,  мої  друзі.  Та  се  дурниці.
       То  була  промерзла  і  блякла  до  кісток  зима,  яка  вже  сама  благала  квіток  —  благала  до  оніміння,  до  холодних  сліз,  та  марно.  Земля  задеревіла  до  сталі,  все  кругом  поснуло  безсніговим  сном  печалі.    
       Одне  тільки  було  чутно:  свистання  гармат,  що  диким  ревом  сміху  щоразу  торкало  Нінине  серце.    Воно  було  такеє  безсиле,    перекраяне  і    стомлене,  буцімто  охоплене  плам’ям.    Дівчина  все  сиділа  на  лаві  близько  віконця  та  чекала.  Чекала  без  кінця,  бачачи  тільки  хрипке  вороння,  що  літало  межи  хатами.  А  вночі  крайнеба  палала  та  сама  заграва,  те  саме  безконечне  проміння.  Серденько  вже  не  дихало,  воно  захлипувалося,  здавалось  би,  одвічною  тугою  за  тими  цілунками,  доторками  щік,  густозолотого  волосся  та  пухкими  вустами.    Але  щоночі  надія  жила  у  грудях  до  останнього,  а  зрання  знову  тьмяніла.  Ті  ночі  були  такими  нескінченними,  що  самі  воліли  померти  від  довгого  неспання.  Але  вони  все  одно  не  спали.  Вогні  й  не  думали  німіти,  напевно,  ніколи.  І  коли  ж  вони  розтануть  на  сьому  червононебосхилі?
       Ніна  працювала  у  санбаті,  тому  щоденно  їй  доводилося  бачити  до  болю  страшні  картини  крику,  страждань  і  смертей.  То  були  прокляті  дні,  що  дихали  криком  і  стогоном  чогось  лихого.  
       Та  молитва  ніколи  не  покидала  стомлену  жахом,  але  таку  ніжну  дівчину.  Вона  молилася  потайки  у  кожнісіньку  вільну  хвилинку  —  і  це  зрошувало  її  широку  ниву  душі.    Ніна  до  безмежжя  прохала,  аби  повернувся  її  Микола.  Ті  олов’яні  мов  джерела  очі,  в  яких  чувся  відблиск  воскового  місяця-молодика,  пролили  струмки  глибоких  сліз,  що  вже  мали  своє  русло.  Опущені  сухі  рамена  стиха  конали  від  болю,  ледь  тримаючи  обжалені  й  настраждалі  руки.  Ся  невимовно  тонка  постать  могла  ширяти  поміж  високости  зірок  та  болотно-синього  неба.  Але  вона  не  подужала  б.
       Безодня.
       Ніна  не  чула  ні  словечка  від  свого  коханого  Миколи,  та  ба,  навіть  дещиці.  Голову  закутали  думки  своєю  морською  шумливістю,  гризучи  зсередини  окраєць  зболеного  серця.  Невідомість  –  то  найстрашніше,  що  змушує  людей  так  часто  осипати  своє  квітуче  листя.  Але  дівчина  й  не  думала  опускати  все  черстві  від  чекання  руки.  Вона  боролася,  як  боролись  усі.
       Усе  навколо  дихало  могильним  холодом;  віти  сторозтерзаних  дерев  похилили  свої  очі  від  споглядання  тих  важких  подихів  затоптаної  мороком  і  закривавленої  землі,  що  промерзла  багряністю  й  завмерла  від  страху.  Дзюркотливі  струмки  на  мить  зупинилися  в  передчутті  чогось  невідомого,  схлипуючи  тремтінням.  Посивілі  хмарки  бігом  утікали  за  крайнебо,  не  озираючись  назад.  А  саме  небо  налилося  вже  кількадесятперестраждалим  відтінком  блякло-сірого  вовчого  виття.  Се  була  би  прекрасної  вроди  весна,  якби  не  ота  тьма.

                                                                                                                                                       ***
       Тривога.
       Зливи  не  вщухають,  ллють  полум’яно-мідяні  дощі,  усе  загубилося  у  метушні  й  скрикові  кулеметів,  у  небі  свистять  залізні  птахи,  що  зароїлися  поміж  вечорового  дихання.  Артилерія  скреготіла  своїм  диким  співом  тріумфу,  що  мимоволі  охоплював  навколишність.  Ся  звична  заграва  повторювалася  щоденно,  і  здавалося,  вона  ніколи  не  закінчиться.  Навіть  дощі  тоді  вже  були  рідкістю,  опухла  та  суха  земля  воліла  напитися  до  ізмарагду  чистої  водиці.  Її  потрісканії  жили  ніяк  не  могли  загоїтися,  вони  пропахли  смертю  і  якимсь  вогким  ароматом  гарматного  диму.  Сонце  перетворилося  у  збляклу  плямку  на  тлі  виснаженого  неба,  просякнутого  буро-жовтими  барвами  безсилля.  Але  все  одно  в  тім  стахові  було  видко  життя.
       Для  Миколи  дні  тягнулися  їдучими  роками,  такими  наболілими  та  подекуди  зовсім  мертвими.  Щоденні  сцени  ляскоту  куль,  невинних  смертей,  сивого  голоду,  м’ясо-червоного  баговиння  та  якогось  шаленого  повітря  здавлювали  давно  обпечені  груди  ще  юнака.  Та  вони  були  загартовані,  загартовані  бачити  сю  безмежну  людську  лють,  яка  панувала  над  усіма,  що  вже  давно  втратили  надії  на  спасіння,  вони  були  в’язнями  власних  сердець,  які  з  останніх  сил  вистукували  симфонії  передсмертя.  Єдину  річ  тримав  Микола  біля  затремтілого  серця  –  пошарпану  світливу,  де  усміхом  на  нього  дивилися  як  небо  сині  очі  Ніни,  а  ті  червоні  до  скону  вуста  буцімто  лікували  цілунками,  приказуючи:  «Ох,  як  би  я  рада  побачити  тебе,  мій  соколе  сизокрилий!»  Бува,  Микола  під  розсипаними  на  небі  дрібними  зірками  блука  у  задумі  по  тому  безтрав’яному  полі,  а  на  його  вустах  видніються  захололі  до  криги  сльози.  Ну  коли  ж  він  побачить  свою  любку,  а  прецінь,  чи  побачить?
       Кожен  всяко  намагався  підбадьорювати  один  другого,  але  війна  закутала  їх  у  вугільно-чорну  пелену  безнадії,  з  якої  був  лише  один  вихід  –  віра.  Віра  в  те,  що  кожен  має  право  скуштувати  спілі  плоди  винограддя,  що  кожен  повинен  достигнути  і  висолодитися,  не  зважаючи  на  ніщо.  На  все  потрібен  час,  якого  тоді  був  пучечок.

                                                                                                                                                       ***
       Миколу  було  поранено  в  обидві  ноги,  та  він  не  хотів  змиритися  з  тим.  В  його  крові  тоді  вивергалися  сотні  вулканів,  обпікаючи  нутро,  бушували  гігантські  хвилі  невідомости.  Хлопець  стогнав  не  від  ран,  а  від  думки,  що  більш  ніколи  не  бачитиме  свою  Ніну,  ніколи  не  відчує  торкання  сих  рожево-трояндових  уст  пречистості  і  глибини  рідних  очей.  Ся  дівчина  для  нього  була  алмазом  з  усіма  переливами  веселкового  сяйва,  Микола  не  міг  її  втратити.  
       Ніколи.                                    
       Хлопчина  слізливо  згадував  оті  хвилі,  коли  вони  вдвох  із  Ніною  вперше  зустрілися.  Се  було  навесні,  на  Явдохи,  такій  квітучій  тоді,  що  можна  було  би  досхочу  напитися  квіткового  різнобарв’я.  Колись  голе  віття  дерев  заховало  всю  свою  срамоту,  зайнявшись  полум’яним  цвітом,  що  обпікав  груди  до  вовчого  виття.  Ожили  голубокосі  ріки,  що,  стрічаючись,  перешіптувались  між  собою  млосним  бурлінням  води,  молоді  струмочки  співали  гучно-дзвінких  пісень,  а  поміж  зеленавого  буйнотрав’я  тільки  де-не-де  пробивалися  маленькі  химерні  паростки.  Прудкі  ластівки  пливли  повітряним  морем  немов  кораблі,  десь  у  гаю  чулося  їхнє  тихеньке  «тік-трік-трік-тррр».  Оте  чаруюче  щебетання  було  схоже  на  повноголосу  пісню,  що  окутала  невидимою  пеленою  ввесь  ліс.  Микола  тоді  вертався  додому  через  брід,  коли  побачив  пишнокосу    дівчину,  що  сиділа  при  березі  й  співала  пісень  –  таких  виструнчених,  п’янких  і  голосних.  Вони  хвилями  поринули  в  душу  парубочу,  закрутившись  рвучким  вихором  любови.  Відтоді  вони  й  разом.  
       Хіба  можна  забути  те,  що  завжди  наповнювало  твою  душу  чимсь  солодкавим  і  теплим,  отим  відчуттям,  що  так  палко  гріє  зсередини,  буцімто  ти  сидиш  біля  оранжевого  вогню,  що  горить  безсмертям?  Се  почуття  злилося  воєдино  з  Миколою,  запалавши  у  ньому  навіки.  Хіба  можна  забути  таке?  Мабуть,  ніколи.

                                                                                                                                                       ***
       Довіку  знеможена  Ніна  вже  перестала  жити.  Усе  навколо  тяглося  задимленою  завісою,  що  огорнула  дівчину  гнилим  страхом  й  дивним  передчуттям  німоти,  закопала  живцем  усі  переживання  у  післядощовій  сирій  землі.  Для  неї  не  існувало  вже  нічого,  але  в  очах  інколи  розвиднялося  –  бачився  тільки  землистий  силует  її  коханого  Миколи,  який  все  розпливався  та  зникав  у  сіризні  думок.  Вона  ладна  була  побачити  його  перед  собою  хоч  на  мить  і  одразу  вмерти,  але  щось  колюче  не  давало  їй  сього  зробити  й  пекло,  пекло  так  сильно,  що  душа  ревла  від  кровавого  болю,  що  змішався  тими  піснями,  які  вже  так  давно  не  співала  своєму  любому.  «Скоріш  би  віддати  життя!»  –  завше  промовляла  дівчина,  але  вона  не  могла  се  вчинити,  не  побачивши  Миколи.  Ні,  вона  не  могла!
       Зітхання.
       Привезли  нових  поранених,  дівчина  взялася  обробляти  та  перемотувати  рани  солдатів,  які,  судомлячись,  перекидалися  з  боку  на  бік  від  глибоких  ран.  Вони  корчились,  мов  обпалені,  благаючи  врятувати  хоча  б  на  кілька  день  їхнє  до  сажі  чорне  життя.  У  шибку  люто  стукотів  дзьобом  величезний  старий  ворон,  який,  затихаючи  час  від  часу,  гостро  глядів  у  вічі  сих  вояків.  Він  наче  хотів  забрати  з  собою  когось.  Йому  вже  не  було  страшно,  він  знав,  що  смерть  –  се  ніяка  не  смерть.  А  втім,  чи  так  воно?  Та  враз  Ніна  заніміла  од  жаху,  вона  побачила  на  канапі  свого  напівпритомного  та  ледь  посивілого  Миколу,  що  важко  дихав,  бачачи  перед  собою  лише  їдкий  туман.  Він  промовляв  до  себе  якимсь  тихим  баритоном,  що  так  хропів  у  кожному  закутку  тієї  хоробливої  кімнати.  Ніна  зі  скреготом  впала  на  коліна,  буцімто  її  закували  потоки  нестримних  річок  десь  посеред  колишнього  мілководдя.  Сліз  уже  не  було,  вони  зцілющими  джерелами  вирували  штормами  у  голові  дівчини,  б’ючи  настільки  сильно,  що  кожен  ладен  був  просто  змиритися  з  цим  чуттям  і  вчинити  самовбивство.  Але  за  мить  отсе  бурмотання  Миколи  стало  ще  дужчим,  а  в  його  словах  так  лагідно  й  нестерпно  вчувалося  Нінине  ім’я.  Воно  звучало  так  гаряче,  що  серце  воліло  вистрибнути  з  грудей  навіки  й  більш  не  повертатись  у  свою  сторозбиту  домівку  без  даху.  Ніна  безтямно  кинулася  до  свого  Миколоньки  та  намертво  вп’ялась  цілунком  у  його  вітром  висушені  й  налиті  журбою  вусточка.  Та  все  одно  в  них  чувсь  долею  покинутий  юнацький  запал,  який  міг  перебороти  навіть  кігті  чорноти.  Хлопець  щосили  стиснув  долонею  рідну  серцю  й  ту  саму  пухку  Нінину  руку:  здавалося,  вже  не  відпустить.    На  його  вустах  блукало  якесь  тремтливе  заніміння,  скроплене  сльозами  й  таке  солоно-росисте:
– Волів  я,  моя  любочко  мила,  побачити  тебе  й  марив  тим  у  снах,  бачив  тебе  серед  поля  вільним  птахом,  поміж  вечірніх  засріблених  зірочок,  у  шелесті  вже  опалого  листя  на  забутій  Богом  землі,  та  лише  зараз  можу  напитися  тобою  до  смерти,  прощавай,  ластівочко,  –  кохано  й  радісно  прошепотів  Микола,  закривши  назавжди  ті  до  небесної  голубизни  любі  Нінині  вічі,  які  на  камені  закарбувалися  в  її  душі.
– Не  прощайся,  миленький,  ми  ще  стрінемося  посеред  тої  самої  річеньки,  але  вже  навіки!  –  глухо  й  тремтячи  вирвалися  сі  слова,  які  перетворилися  у  вічність.  Таки  навіки.


.                    .                    .                    .                    .                    .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403323
дата поступления 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013


V.А.М.

ей…

Я  написал  в  стихах  ей,  что  на  любовь  похожа
Сама  она  -  любовь,  приснившуюся  мне.
Я  без  неё  бы  прожил,  да  сердце  жить  не  может,
С  избранницей  своей  встречаясь  лишь  во  сне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400944
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 18.02.2013


alla.megel

СХОДИНКИ ЖІНОЧОГО ЩАСТЯ. ЦНОТА

Передумови  щастя,  так  само,  як  і  нещастя,  знаходяться  в  нас  самих.  Зовнішні  обставини  навряд  чи  відіграють  тут  важливу  роль.  Ні  походження,  ні  матеріальний  статус,  ні  професійні  здобутки  для  жінки  не  мають  такого  значення,  як  жіночність  характеру.  Звичайно,  якщо  жінка  хоче  бути  щасливою,  і  не  підміняє  жіноче  щастя  сурогатами  типу  «реалізована»,  чи  «самодостатня».  Самореалізація  –  річ  потрібна,  корисна  й  важлива.  Але  жіночого  щастя  замінити  не  може.  Кількість  по-жіночому  нещасливих  у  наш  час  –  незаперечне  тому  підтвердження.    У  гонитві  за  самореалізацією  і  самодостатністю  ми,  жінки,  забули,  що  щастя  –  це  поняття  парне.  Тут  будь-яке  «само…»  -  програшний  варіант.  Як  би  ми  не  опиралися,  як  би  не  протестували,  а  Всевишній  творив  жінку  з  ребра  чоловіка.  Для  чоловіка.  Якщо  відкинути  внутрішні  протести  й  обурення  й  подивитись  на  ситуацію  незамуленим  емоціями  оком,  в  ній  можна  знайти  багато  цікавого  й  захоплюючого,  як  багато  воістину  чудесного  є  у  всіх  проявах  нашого  Творця.  Мене  надзвичайно  хвилює  процес  співставлення  чоловічого  й  жіночого  характеру.  Те,  як  певні  жіночі  риси  (ні,  не  протиставляються!)  доповнюють  чоловічі,  неймовірно  цікаво  спостерігати.  Виявляється,  риси  наших  характерів  у  ідеалі  (тобто,  у  задумі  Божому)  стовідсотково  парні,  вони  не  тільки  доповнюють  одна  одну,  вони  підживлюють,  підтримують,  плекають  і  жіночність,  і  мужність  в  нас.  Силу  доповнює  ніжність.  Інакше,  де  і  навіщо  потрібна  була  б  ця  сила?  А  що  доповнює  чоловічу  гідність?  Як  добре,  що  наша  мова  дещо  відстала  у  метаморфозах  сучасності  від  російської.  Там  словосполучення  «чоловіча  гідність»  –  (рос.)  «мужское  достоинство»  –  не  просто  втратила  початкове  значення,  а  й  набула  прямо  протилежного.  Знакова  заміна!  Те,  що  несло  в  собі  зерно  найвищих  чеснот  людської  особистості,  зерно  криштальної  моральної  чистоти,  почало  вказувати  на  статевий  орган.  Чим  не  віртуальній  образ  сучасності?
             Скажете,  я  жорстко  суджу?  Тоді  давайте  задамося  питанням:  чи  хотіла  би  я  мати  поряд  чоловіка,  позбавленого  гідності?  (Може,  хтось  собі  питань  таких  не  ставить,  але,  сподіваюсь,  він  і  есе  моїх  не  читає.)  Поряд  з  чоловіком,  що  має  власну  гідність,  може  стати  жінка,  що  наділена  рисою-доповненням.  Якщо  таких  жінок  нема,  гідність  атрофується,  їй  доповнюватись  нічим.  Екскурс  у  не  таку  вже  й  давню  історію  допомагає  знайти  рису  жіночності,  що  доповнює  чоловічу  гідність.  Це  –  жіноча  цнота.  Розумієте  тепер,  чому  у  російській  мові  відбулась  така  знакова  заміна?  Як  філолог  за  освітою    можу  сказати:  коли  зникає  предмет,  явище,  дія,  слова,  якими  вони  позначались,  виходять  з  ужитку,  або  починають  означати  щось  істотно  інше,  як  у  випадку  із  «чоловічою  гідністю».  Де  і  коли  гідність,  як  якість  характеру  сильної  статі,  настільки  вийшла  з  ужитку,  що  словосполучення  змінило  значення?  Ось  вам  відповідь:  чоловіча  гідність  почала  атрофуватись  тоді,  коли  жінки  почали  втрачати  цноту.
             Що  характерно,  більшість  із  тих,  кого  я  насмілилась  запитати,  що  таке  цнота,  знайшли  на  моє  питання  відповідь  (як  би  це  м’якше  сказати)  суто  фізіологічну.  Навіть,  даруйте,  гінекологічну.  Для  них  цнота  –  це  наявність  у  організмі  дівчини  того  невеличкого  шматочка  плоті,  що  фізично  відрізняє  її  від  жінки.    Сумно!  А  ще  гірше  те,  що  всі,  кого  я  питала,  супроводжували  свої  відповіді  посмішками.  Не  сором’язливими.  Скептичними.  Я  і  сама,  розмірковуючи  над  жіночою  цнотою,  ловлю  себе  на  певному  скепсисі.  Якби  не  дійшла  висновку,  що  від  неї  залежить  чоловіча  гідність,  писати  б  не  ризикнула.  А,  оскільки  таки  ризикнула,  то  давайте  розставимо  всі  крапки  над  «ї».  
             Про  фізичну  сторону  цноти  говорити  найпростіше,  бо  це  всі  розуміють.  Ні  для  кого  не  є  секретом,  що  цнотливе  життя  будується  на  відмовах.  Перш  за  все,  на  відмові  від  позашлюбних  зв’язків  і  статевих  контактів  до  шлюбу.  Розумієте  тепер  мій  скепсис?  Багато  ви  знаєте  пар,  що  аж  так  собі  відмовили?  І  справа  навіть  не  в  поодиноких  випадках  «зальотів»  чи  «походів  наліво».  Справа  в  тому,  що  масовість,  відкритість  цих  походів  і  зальотів  перейшла  у  нову  якість  –  змінились  наші  переконання  щодо  доцільності  цнотливого  життя.  Поступово  фізична  цнота,  що  була  від  початку  необхідною  умовою  шлюбу,  перейшла  у  розряд  бажаних  чеснот.  («Я  хотів  би,  щоб  моя  майбутня  дружина  була  незайманою,  але  це  –  не  радикально  важливо»)  Потім  –  у  категорію  пережитків  минулого.  («Ну,  подумаєш,  не  дівчина!  Кого  це  в  наш  час  цікавить!»)  А  тепер  навіть  –  у  перелік  речей  для  шлюбу  не  тільки  небажаних,  але  й  шкідливих.    («Тебе  ще  й  досі  ніхто  не  схотів?  А  мені  ти  навіщо  здалася!»).  Для  мого  покоління  –  це  здача  моральних  позицій,  для  більш  молодого  –  логіка  сучасного  життя.  Для  їх  дітей  –  це  буде  генетична  інформація  на  рівні  підсвідомості.  Тоді  інших  засобів  боротьби  зі  СНІДом,  ніж  презерватив,  не  залишиться.  І  цю  боротьбу  людство  програє.
             Відсутність  душевної  цноти  діагностувати  важче.  Тут  оглядом  у  гінеколога  не  відбудеш.  Але  один  симптом  таки  є.  Це  –  хтивість.  Порожнечу,  що  з’являється  у  душі  людини,  чи  у  ментальному  просторі  суспільства  з  втратою  цнотливості  заповнює  хтивість.  З  огляду  на  цей  симптом,  ми  з  вами  живемо  у  серйозно  хворому  соціумі.  Нас  щодня  атакує  хтивість.  У  анекдотах,  фільмах,  моді,  манерах,  літературі  тощо.  Від  неї  вже  неможливо  відвернутись,  -  вона  навкруги.  Очі  затулити  неможливо,  бо  ризикуєш  так  і  ходити  замружившись.  «У  нас,  -  каже  один  мій  розумний  товариш,  -  ще  тільки  абортів  на  сцені  не  показували,  а  звідки  дітки  беруться  і  як  їх  роблять  вже  й  у  мультиках  намалювали».  Зрозумійте  мене  правильно,  я  не  проти  розповісти  дитині,  звідки  беруться  діти.  Я  не  проти  читати  книги  про  любов  і  дивитись  фільми  про  стосунки  між  чоловіком  і  жінкою.  Я  проти  хтивості  і  всіх  «культурних  надбань»  нею  спотворених.  Нещодавно  дивилась  жіночу  телепередачу  зі  стилістом  Ромою  Мідним.  Він  розповідав  переважно  дамській  аудиторії  про  таку  пікантну  деталь  гардеробу,  як  колготки.  Коли  дійшло  до  колготок  в  сіточку,  стиліст  був  категоричний:  «Такі  речі  доцільні  тільки  у  публічному  домі».  Ведуча  спробувала  сперечатись:  «Ну,  не  так  вже  радикально!  А  якщо  я  схочу  вдягнути  їх  куди  інде?»  -  «Саме  так  радикально,  -  відповів  знавець,  -  ви,  звичайно,  можете  вдягнути  це  куди  схочете,  але  повинні  пам’ятати,  що  виглядаєте,  як  повія».  –  «Отакої!  –  Подумки  аплодувала  Ромі,  -  молодий  чоловік  може  перед  численною  жіночою  аудиторією  відстояти  свій  авторитет  стиліста  і  змусити  себе  слухати  і  поважати  навіть  у  такій  мізерії,  як  колготки.  Чому  ж  ми,  батьки,  настільки  втратили  себе,  що  не  можемо  пояснити  своїм  дітям,  що  статеві  стосунки  –  це  не  спосіб  зняти  напругу,  не  засіб  для  здорового  існування  організму  і  не  реалізація  певного  роду  фізичних  потреб?»  Що  заважає  шкільним  вчителям  говорити  про  це  дітям,  що  заважає  церкві  на  повний  голос  заявити  це  суспільству?  Гадаєте,  питання  –  риторичне?  Помиляєтесь!  Є  на  нього  цілком  конкретні  відповіді.
             Я  –  не  матеріаліст.  Тому  знаю,  що  коріння  всіх  наших  проблем,  як  фізичних,  так  і  душевних,  лежить  у  площині  нашого  духу.  Саме  духовне  переродження  дало  такі  нищівні  результати  на  рівні  культури,  моралі  і  фізичного  стану  суспільства.  Якщо  уважно  аналізувати  перелік  гріхів,  можна  знайти  коріння  всіх  наших  проблем.  А  ми  не  те,  що  втратили  цей  перелік,  ми,  нажаль,  втратили  саме  розуміння  гріха.  Ми  самі  не  хочемо  знати  й  дітям  своїм  сказати  боїмось,  що  статеве  життя  поза  шлюбом  –  то  гріх.    А  кара  за  гріх  –  смерть.  І  не  треба  думати,  що,  якщо  ми  за  цей  гріх  негайно  не  померли,  то  й  кари  уникнути  можна.  Та  я  не  священик  у  церкві,  щоб  карами  читача  лякати.  Я  досліджую  жіноче  щастя.  Без  розуміння,  що  хтивість  –  гріх,  без  каяття  немає  цноти.  Не  як  фізичної  складової  дівочого  організму,  а  як  риси  характеру  справжньої  жінки,  створеної  Богом  для  щасливого  подружнього  життя.  А  немає  цноти,  то  немає  й  чоловічої  гідності.  Саме  тієї  якості,  без  якої  нема  по-справжньому  чоловічого  характеру.  Чоловік,  що  має  гідність  не  може  існувати  за  рахунок  жінки,  не  може  перекладати  відповідальність  за  сім’ю,  дітей,  державу  на  плечі  жінки.  Без  гідності  чоловіка  немає  повноцінної  сім»ї,  повноцінної  держави.  А  чоловіча  гідність  не  існує  без  жіночої  цноти.  Повернеться  цнота  –  відродиться  гідність.  Чому  саме  в  такому  порядку?  Тому  що,  вступати  у  позашлюбні  стосунки,  чи  ні  –  вирішує  жінка.
             Так  і  чую  ваші  заперечення:  все  це,  мовляв,  теорія.  А  як  на  практиці  пояснити  доньці,  що  надивилась  сучасних  фільмів,  реклами,  наслухалась  подружок,  що  цноту  потрібно  берегти?  Чим  аргументувати?  І  як  розповісти  про  це  сину,  що  ступив  у  пору  статевої  зрілості?  Я  не  перестаю  дякувати  Богу  за  той  день,  коли  я  вперше  відкрила  Біблію!  У  ній  є  відповіді  на  всі  життєві  питання.  Зараз  я  спробую  розповісти  вам  це  так,  як  розповідала  своєму  дорослому  сину,  а  згодом  і  хрещеній  доні.  
             Книга  Буття  описує  безгрішний  період  людства  буквально  кількома  реченнями,  а  все  решта  –  розповідь  про  наслідки  гріхопадіння.  Те,  як  ми  живемо  зараз,  це  теж  –  наслідки.  Вчинок  перших  людей  призвів  до  того,  що  наше  життя  і  земля  –  прокляті.  Процеси  старіння,  смерть,  хвороби,  необхідність  у  поті  чола  здобувати  хліб  і  пологи  в  муках,  -  все  це  наслідки  прокляття.  Серед  них  є  й  ще  один,  важливий  у  нашому  контексті:  «До  чоловіка  потяг  твій,  -  каже  Бог  Єві,  -  і  він  пануватиме  над  тобою».  Таким  чином,  панування  чоловіка  над  жінкою  –  це  не  результат  творіння,  це  –  результат  прокляття.  У  подружньому  житті  це  панування  набуває  цілком  конкретного  сенсу.  Саме  чоловік,  у  поті  чола  здобуваючи  хліб,  несе  відповідальність  перед  Богом  за  дружину  і  дітей.  І  цим  компенсується  потяг  до  нього  жінки.  Наша  прив’язаність  до  своїх  чоловіків  –  річ  у  нашому  світі  закономірна.  Але  то  –  у  шлюбі!  Залежність  же  виникає  у  момент  першого  статевого  контакту  у  будь-якому  випадку.  Жінки  реагують  на  це  по-різному.  Хтось  приймає  і  намагається  укріпитись  поряд  з  цим  чоловіком.  Якщо  пара  не  в  шлюбі,  відкривається  сезон  полювання.  Не  буду  розповідати  вам  історії  про  те,  як  жінки  на  чоловіків  полюють,  таких  історій  навкруги  –  море.  Наші  мужчини  скоро  навіть  фізично  будуть  зашуганими  виглядати.  Буває  й  інший  варіант:  жінка  намагається  позбутися  некомфортної  залежності,  змінюючи  партнерів.  І  таких  історій  вистачає.  Жінка,  що  скуштувала  залежності  від  чоловіка  поза  шлюбом,  чи  у  невдалому  шлюбі,  все  частіш  обирає  незалежність.  Але  треба  розуміти,  що  кожен  такий  вибір  –  всупереч  жіночій  природі.
             -  А  якщо  я  вступлю  у  шлюб,  не  перевіривши,  чи  підходжу  чоловікові…  ну,  у  ліжку,  а  потім  виявиться,  що  не  підходжу?  -  Соромлячись,  запитала  мене  моя  хрещена  доня.  
             Я  сміялась.  Це  ж  треба  так  дітям  голови  заморочити!  За  піввіку  життя  я  жодного  разу  не  бачила,  щоб  двоє,  що  люблять  і  шанують  один  одного,  не  змогли  у  ліжку  якось  домовитись.  А  щоб  перевірити,  чи  варто  стосунки  з  дружніх,  приязних  у  шлюб  переводити,  Господь  дав  нам  такі  чудові,  трепетні  речі,  як  обійми  й  поцілунки.
           -  Знайомся,  спілкуйся,  товаришуй,  знаходь  спільне,  -  радила  я  своїм  малим,  -  а  як  почнеш  про  шлюб  думати,  обійми,  поцілуй  –  і  відразу  відчуєш,  твоя  людина,  чи  ні.  Якщо  ж  схочеш  ліжком  перевірити,  знай,  що  потрапляєш  під  прокляття  «до  чоловіка  потяг  твій,  і  він  пануватиме  над  тобою».  Біда  прокляття  ще  й  в  тому,  що  воно  спотворює  реальність.  Людину,  з  якою  вступив  у  настільки  близькі  стосунки,  значно  важче  оцінювати  адекватно.
             Я  очікувала,  що  мої  діти  почнуть  сперечатись  зі  мною,  мовляв,  зараз  ніхто  так  не  живе,  усі  займаються  сексом  перед  і  поза  шлюбом  –  це  норма,  це  природно.  Але  –  ні!  Вони  не  сперечались.  Аргументи  у  мене  були  вагомі:  щастя,  гідність.  Всім  хочеться  щастя!  Жіночого  щастя  не  буває  у  шлюбі  з  чоловіком,  позбавленим  гідності.  А  гідності  нема  без  цноти.  І  вихід  у  нас  один  –  не  грішити  ні  у  своїх,  ні  у  чужих  ліжках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398397
дата поступления 05.02.2013
дата закладки 18.02.2013


V.А.М.

+ проходит всё…

[i]Проходит  всё.  Уходит.
Теряется.  Стирается.
Уходит  всё  и  повторяется,
Но  только  всё  иначе:
Другими  голосами  говорим,
Иное  слышим...
Да  и  мы  -  другие:
Другая  кровь,  и  шрамы,
И  любим  мы  не  так,
И  любим  мы  не  тех
(Которые  другими  завтра  станут).
Сегодня  одиночество  зализывает  раны.
Сегодня  сердце  правит  бал.
А  завтра  ты  проснёшься,  если  спал.
Или  поймёшь,  что  был  убит...  любовью.[/i]

Это  стихотворение  можно  купить  [url="http://wwfund.me/index.php/cPath/24"]здесь...[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400803
дата поступления 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013


Шон Маклех

Непрозорість

«…rotta  la  fe'  degli  amorosi  inganni…»
           (Francesco  Petrarca)*

Якось  почувши  сонячного  зимового  ранку  цвірінькання  синиць  (а  вони  передчувають  весну  краще  ніж  я  і  вірять  –  на  відміну  від  мене,  що  вона  справді  прийде)  я  подумав,  що  камені  падають  з  неба  для  того,  щоб  ми  не  забували  про  Нескінченність  і  написав  ось  таке:

Лататтям  риби  залатали  став,
Латаною  свитою  зими  вкриваю
Голе  тіло  своїх  віршів.
Я,  я,  я,  я,  я,  я
Десь  там  –  на  дні  старого  ставу
Чи  то  озера  Лох.
Бо  кожне  озеро  називається  Лох,
А  кожне  дерево  якщо  не  Бодхі
То  має  ім’я  Кранн
А  кожен  камінь
Якщо  не  менгір,  то  Клох  
Тільки  ми  забули  про  це.
Зазираючи  у  колодязь  Ніщо
Хотів  зрозуміти,  що  таке  «Я».
Якийсь  чоловік  у  білому
Написав  мислячою  тростиною
Що
Я  –  візерунок  променів,
Я  –  відсутність  хвиль,
Я  –  нетривка  ілюзія.
Плутаю  причини  і  наслідки.
Не  дивися  на  відображення  Місяця
Там  –  Будда.

*    -  «…зламалась  віра  в  світ  моїх  ілюзій…»  (Франческо  Петрарка)  (іт.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400230
дата поступления 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013


Турист

Вибір душі. .

Чому?Чому  такий  сумний?
Невже  щось  сталось  ненароком?
Ти  посміхнися  дурнику  малий  -  
Бо  сум  завжди  вилазить  боком...

Як  легко  це  комусь  сказати:
"Всміхнись,  і  подаруй  нам  посмішку  чарівну!"
А  як  же  вам  всім  передати
Що  у  душі  моїй  незрима  прірва?!

Звичайно,  можу  виконать  прохання  :
Неначе  лялька  посміхатися  з  вітрини,
та  не  зламається  палке  бажання
Втекти  від  слів  нещирої  людини...

І  бігти  геть...У  чистоту  світанку...
Стрічати  сонце  першим  серед  всіх,
Купатись  в  росах  -  сльозах  ранку
Звільнитись  від  зомбованих  утіх...

А  потім  залишитися  назавжди
Лежати  посеред  духм*яних  трав,
Ніколи  не  приймать  навіяної  правди,
Що  шию  стисне  як  удав...

Бо  доля...Ніби  в  змовинах  з  людьми  -  
Постійно  б*ють  ножами  в  парі,
І  кращі  з  нас  стають  свиньми
НЕвинну  кров  пускаючи  в  ударі...

Самотність...Не  завжди  найгірша...
Тим  паче  є  коти,що  на  душі  шкребуть,
Наприклад  в  натовпі  ти  не  напишеш  вірша
І  не  складеш  сонет  мабуть...

То  ж  хай  нам  шепчуть  тисячі  порад,
Промовлять  їх  різноманітні  губи
Порада  -  то  доволі  здібний  кат,
Що  сумнів  заганяє  в  груди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399820
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Богиня

Останови меня!

Останови  меня!  Скажи  мне  то,  что  любишь,
Что  без  меня  не  сможешь  жить  и  дня,
Что  муки  страсти  здесь  тебя  погубят
Коль  не  увидишь  больше  ты  меня.

Скажи,  что  тайно  обо  мне  мечтаешь,
Когда  приезда  редкие  часы
Украдкою  за  мною  наблюдаешь,
Смущаясь  и  теряясь  от  любви.

Скажи,  что  сердце  бьется  чаще
И  путаются,  губятся  слова
Когда  встречаются  глаза  и  лица  в  краску,
Кидает  как  от  красного  вина.

Останови  меня!  Скажи  мне  то,  что  любишь!
Я  все  за  это  слово  б  отдала.  
Но  ты  молчишь,  ведь  связана  навеки
С  другою  уж  давно  твоя  судьба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155235
дата поступления 13.11.2009
дата закладки 10.02.2013


Кутасов

=КАК ХОРОШО ВСЕ НАЧИНАЛОСЬ=

Случайно  встретились  с  тобой
Спустя  почти  пятнадцать  лет.
Вновь  ощутил,  что  я  живой,
И  что  тебя  дороже  нет.

Я  новой  встречи  сильно  ждал
И  вот  февральское  безумство!
"ВЗАИМНО"  -  голос  прозвучал
И  вместе  мы  встречали  утро...

Я  много  понял  для  себя
И  поменял  свой  принцип  жизни.
Теперь  старался  для  тебя
Я  в  этом  мире  просто  выжить...

Да,  много  свесил  на  себя  -
Стали  мои  твои  проблемы.
Скажу,  что  лучшие  друзья
Того  не  сделают  "по  теме"...

Закрыл  собою  от    беды
И  ты  вздохнувши  осмелела  -
Забыла  вкус  своей  слезы
Февральской  ночью  черно-белой...

Я  лишним  стал  в  один  лишь  миг!
"ЗА  ВСЕ  СПАСИБО!"  -  отвернулась...
"СПАСИБО"  лишнее!  Прости...
Душа  сим  звуком  поперхнулась.


     P.S.:  Уйти  мне  не  дают  глаза,
                 В  которых  видел  море  боли.
                 Ведь  в  этом  мире  ты  одна...
                 Жаль,  в  голове  -  как  ветер  в  поле...



4  февраля  2013              Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398135
дата поступления 04.02.2013
дата закладки 06.02.2013


Психоз

Глаза бессонницы горят лампами

Глаза  бессонницы  горят  лампами  
в  окнах  чужих  подъездов
Мне  нравится  тишина  
голос  пром  зоны  томит
хорошо  когда  есть  сигареты  и  чай
мой  город  так  сладко  спит
а  до  утра  примерно  три  часа
втыкаю  в  окно  смотрю  на  стоянку  машин
что-же  что-же  копается  возле  замка  авто  
Один  подозрительный  гражданин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396704
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Надія Ковалишин

ЕСМЕРАЛЬДА (переспів відомої пісні на укр. мові)

(Озвучення  дуже  хорошого  поета  цього  сайту  ABIV,
           за  що  я  йому  щиро-щиро  вдячна!!!  )

Краса...,
Мов  промінь  сонця  увірвалась  в  душу,
Ні,  свою  обітницю  я  обіцяю  не  порушу,
Хоч,  так  важко  втримати  при  собі  почуття,
О,  Есмеральда,  ти  мій  гріх,  шлях  в  забуття,
Мій  вічний  хрест  важка  потворність  на  лиці,
Заради  тебе  муки  я    стерплю    усі...
Та,  як  в  своє  серце  горбуна  ти  не  приймеш,
Моїм  стражданням  на  Землі  не  буде  меж,
Й  можливо  в  смерті  спокій  я  лише  знайду,
Молитись  буду,  щоб  зустрітись  нам  в  Раю...

Рай,  лиш  рай  дарує  цю  блаженну  мрію,
Про  таку  шалену    пристрасть  і  надію
Та,  ці  грішні  помисли  і  ця  сліпа  жага,
До  божевілля  вже  ведуть  твого  раба.
Краса  циганки  полонила  так  мене,
Хоть  д'яволиця  в  тілі  в  неї  і  живе...
Цей,  жагучий  танець  не  забути  вже  мені,
І  тіло  й  серце  моє  мов  горить  в  вогні,
Й  можливо  в  смерті  спокій  я  лише  знайду,
Молитись  буду,  щоб  зустрітись  нам  в  Раю...

Сон,  чудесний  сон,  любове  Есмеральда.
Рук,  твій  дотик  рук  блаженство  моє  Есмеральда,  
І  враз  зірвався  тихий  стогін  з  губ  моїх
Ця  жалість  твоя,  й  ми  одразу  мов  чужі
Свята  Мадонна  поможи  мені,  прошу,
Цю  маску  скинути  потворну,  що  ношу,  
Мій,  цей  новий  образ  так  полюбить  і  вона,
Адже  творити  чудо  вміє  лиш  краса,  та…
Можливо  в  смерті  спокій  я  лише  знайду,
Молитись  буду,  щоб  зустрітись  нам  в  Раю...

В  ночі  і  вдень  прошу  я  Бога  про  одне,
Допомогти  змінити  тіло  і  лице
Мій,  цей  новий  образ  так  полюбить  і  вона,
Творити  чудо,  знаю,  вміє  лиш  краса
Й  можливо  в  смерті  спокій  я  усе  ж  знайду,
Молитись  буду,  щоб  зустрітись  нам  в  Раю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394680
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 29.01.2013


Marisong

Ти - музика мого кохання

Ти  -  музика  мого  кохання,
В  єдинім  ритмі  серця  звуки,
Моя  мелодія  остання
І  серця  мого  тихий  стукіт.

Ти  -  музика    моєї  долі
І  спів  дзвінкий  душі  моєї,
Лунає  ніжно  і  поволі
Твій  рідний  звук  в  моїй  пустелі.

Ти  -  музика  всіх  днів  буденних,
Що  розриває  струни  в  серці,
Чекаю  я  твого  натхнення,
Яке  в  нім  піснею  проллється.

Ти  -  музика,  якою  зігріваєш
І  спокій  на  душі  відродиш.
Мелодія,  яку  співаєш,
Мені  сьогодні  зводить  розум.

Заграй  мені,  немов  гітара
І  продиктуй  любові  ноти.
Ти  -  музика  мого    кохання,
І  лиш  від  нього  сонце  сходить.

                                                                       //8.02.10//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396157
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


Психоз

Прошу тебя …

Прошу  тебя  …
Счастье  прятать  в  теплых  ладонях  
Не  показывать  никогда  никому  
Если  не  хочешь,  конечно  сделать  мне  больно  
Твоя  улыбка    стоит  дороже    весенних  цветов
Моя  ошибка  лишь    в  том    наверное
Что  между  нами  столько    дорог  
Мне  не  хватает  скорости  до  предела
Так  же  как  и  тысячи  снов    
Проведенных  только  с  тобою
Но  знай  возможно  через  мгновенье  
я  буду  готовить  тебе  вкусный  ужин  
Трогать  тебя  нежно  за  плечики    
 баловать  различием  комплиментов  
Знаешь  наша  любовь  наверное
 это  всё-таки  вечность…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395732
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Психоз

Всё такая ерунда без тебя

Всё  такая  ерунда  без  тебя,
моя  душа  в  ранах  похожа  на  кровавый  залив!
С  пеленой  дыма  марихуаны,
и  мысли  танцуют  вечно  пьяный  стриптиз…  
Моя  похоть  заслуживает  смерти  ,
быть  голове  приказано  на  плахе  
Ты  знаешь,  прошлое  моё  терзают  господа  собаки.
За  то,  что  в  настоящем  счастья  нет  ,
Рифмам,  стихам  поэта!  
Хотя  я  и  не  стремился  никогда,    
в  ряды  к  этим!
Их  века  из  драг  мета  маразм.  
Возможно,  мы  ещё  претендуем  на  бронзу.  
Но  знаешь,  я  люблю  тебя  больше  всего  
и  жизнь  подарю  тебе  просто  так!
Скажи  пожалуйста  что  я  дурак  
И  мои  действия  абсолютно  безумны  
Но  всё  таки  я  Люблю.  Люблю.  Люблю  тебя!
Ты  моё  настоящее  наслаждение  
за  гранью  химии  психотропных    веществ,    
Но  знай  мне  уже  трудно  отличать  реальность  
от  очередной  фантазии  я  шут  беспомощный  
но  все-таки  уверен  что  ты  настоящая  муза  
мой  наркотик,  я  без  тебя  не  могу  дышать  
ты  мой  живительный  воздух,  
пожалуйста  не  превращайся    в  яд  
который  я  выпью  если  позволишь  
Твой  очаровательно-хищный  взгляд  
меня  обречённо  манит  в  постельную  пропасть  в  светлых  тонах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395460
дата поступления 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Валерій Голуб

ВЧОРА КУМ ПОЗВАВ МЕНЕ

Вчора  кум  позвав  мене
Випить  пляшку  «Шардоне».
Досить,  каже,  пoгань  пити  --    
Маєм  імпортне,  міцне.

Осушили  геть  усе!
А  воно  ні  те,  ні  се…
Почитали  етикетку,
Кум  освоїв  «ля  франсе»…

Знов  пішли  по  «Шардоне»
До  кіоска  у  турне.
Після  третьої  не  брало,
А  тоді…  як  шардоне!

Кум  гука:  шерше  ля  фам!
Знаю  я  веселих  дам.
Значить  так:  мені  -  Наташка,
Лізу  я  тобі  віддам.

Скажеш  їй:  бонжур,  Лізе!
Натякнеш  на  же  ву  зе.
Не  зважай  на  габарити…
Більш  не  пий,  бо  розвезе.

Доки  ми  тих  дам  шукали,
Пики  нам  понабивали,
І  в  міліцію  наряд
Запроторив  всіх  підряд.

Слава  Богу,  в  кума  блат:
В  нього  жінка  –  адвокат.
І  де  Юре,  чи  де  факто
Визволя  нас  із-за  грат.

Кум  правицю  їй  трясе:
Гранд  мерсі  тобі  за  все!
А  вона:  -Не  диш  в  обличчя!
Самогоном  з  вас  несе.

Нализавсь,  як  свинопас!-
Й  не  пустила  в  хату  нас.
Довелось  нам    (се  ля  ві!)
Ночувати  у  хліві.

Ох,  воно  ж  таки  й  дурне,
Оте  кляте  «Шардоне"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394785
дата поступления 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.01.2013


Алексей Ткаченко

Портрет нашего времени

В  тот  зимний  вечер  за  окном
Под  серым  каменным  мостом
Был  слышен  плач,  он  ранил  душу,
Но  все  прохожие  в  ту  стужу
Старались  подавить  тревогу,
Ведь  в  состраданье  мало  проку.

В  прекрасном  платье  на  снегу
В  холодном  и  сыром  углу
Сидела  девушка,  рыдая,
Лицо  руками  закрывая,
Мороз  не  чувствовало  тело  -  
В  тот  миг  душа  её  кипела,
Лишь  разум  сдерживал  желанье
С  собой  покончить  на  прощанье.

Мороз  крепчал,  а  слёзы  лились,
И  даже  боги  не  спустились,
Чтобы  утешить  и  обнять,
И  в  руки  ей  надежду  дать.

Всем  было  просто  наплевать,
И  время  лишнее  терять
На  неизвестный  жалкий  плач
Не  захотел  бы  даже  врач.

На  тот  момент  было  немодным  
Всем  помогать,  как  братьям  рОдным,
Лишь  деньги  правили  в  тот  час,
Огонь  любви  давно  погас…

В  тот  зимний  вечер  за  окном
Прохожие  с  большим  трудом,
Глотая  воздух  ледяной,
Не  замечали  плач  людской.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394413
дата поступления 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013


Vladimi Dubovik

Знакомьтесь – это жизнь

Я  лишь  сейчас.  Я  не  вчера,  не  завтра,
Какая  фраза!  Просто  идеал!
Но  Ты  спроси  себя,  действительно  ли  это  правда?
И  жил  ли  Ты,  иль  просто  нагло  врал?
Боюсь,  что  нет,  Мы  слепо  в  это  верим,
И  ценность  мига,  дела,  больше  нет,
Зато,  как  смело,  зёрна  страха  сеем,
И  у  гадалок,  жизни  просим  Мы  ответ.
И  если  Ты  считаешь,  что  спасён,
Не  дорогой  учёбой,  прибыльной  работой,
То  оглянись  вокруг,  Ты  так  смешон,
Ведь  твой  песок,  не  окружён  повышенной  заботой.
Мы  очень  странные,  Мы  учим,  чтобы  сдать,
Работаем,  за  тонкие,  условные  бумажки,
Мы  любим,  жить,  но  больше  –  спать,
И  о  любви,  гадаем  на  ромашке.
Мы  яро  проклинаем  всё  на  свете,
И  часто  цокаем  по  нёбу  языком,
А  надо  просто,  полюбить  минуты  эти,
И  вот  тогда,  поистине,  Ты,  с  жизнью,  будь  знаком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389811
дата поступления 04.01.2013
дата закладки 21.01.2013


Vasil`OK

Пусті  слова  мені  даруєш,
Надівши  маску,  вбила  світ,
Той  що  в  душі  собі  створила,
Не  розгадавши  сотні  літ.

А  може  все-таки  дізнатись,
Ввірватись  в  Всесвіт  твій,  знайти
Сузір'я  в  снах,  щоб  заховатись
В  твоїх  долонях  і  втекти???

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394156
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Ksiufka

За кохання не платять кредиткою

За  кохання  не  платять  кредиткою
І  у  борг  не  беруть  поцілунки...
Я  не  буду  тобі  мимолітною,
Ти  не  станеш  моїм  подарунком.

Недолюблені,  недоціловані
І  на  дотики  -  повні  банкрути,
Та  з  усіх  перспектив  пропонованих
Прокладаю  до  тебе  маршрути.

Не  зречешся  -  ні  словом,  ні  думкою,
Не  забуду  твій  голос  і  руки  -  
Не  зітреться  із  пам'яті  гумкою
Наша  віддано-ніжна  сполука.

І  святою  не  буду  -  лиш  грішною,
Та  на  сум  твій  знайду  панацею.
Я  ніколи  не  стану  колишньою,
Хочу  тільки...  навіки  твоєю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392929
дата поступления 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


Helen Birets

Первый поцелуй

Мой  первый  поцелуй  по  времени  -  из  детства,
Он  полон  робости,  невинности,  тепла...
(В  воспоминаниях  добавила  кокетства),
Но  что  засядет  в  душу,  признаюсь  -  не  ждала...

Ты  ниже  ростом  был,  такой  же,  в  конопушках,
И  кудри  непослушные,  ну  копия  мои:),
Тогда  не  думала,  какие  в  детстве  чувства?
(А  ты  влюблен  был  -  узнала  только  в  наши  дни...)

Время  текло,с  тобой  учились  в  одном  классе,
Взрослели,  обживая  всё  старшие  года...
Ты  скромничал,  молчал,  боясь  в  чувствах  отказа,  
А  я  не  видела,  о  чем  молчат  твои  глаза...

Все  после  школы  мы  разъехались  куда-то...
Кто  в  мир  семьи,  кто  в  жизнь  забот  -  по-круговой...
Но  лишь  на  встрече,  пятнадцатилетней  нашей,
Сказал:  "-Любил!",  и  нежно  чмокнул,  раз  -другой...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392010
дата поступления 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013


Бойчук Роман

Весна + Літо = …

Зустрів  мій  погляд  твою  вроду,
Подібну  сонячній  весні.
Ти  з  джерела  там  пила  воду,
Співала  радісні  пісні.

Об  камінь  билася  водиця,
На  твою  одіж  накрапа
І  вже  спрозоріла  спідниця,
До  ніжок  чудних  прилипа.

Купалась  в  сонячних  проміннях,
Кохалась  з  вітром  у  полях.
Вуста  мов  макове  цвітіння...
Мені  на  зустріч  був  твій  шлях.

Вела  розмову  ніжно  з  квітом,
Вплітала  їх  собі  в  косу.
Я  був  твоїм  чарівним  літом,
Кохав  весни  твою  красу.

Із  травня  в  червень  босим  кроком
Переступила  мій  поріг.
Нас  поєднали  там,  високо  -
На  перехресті  двох  доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391973
дата поступления 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013


Лілія Ніколаєнко

Мені так мало Вас…

Мені  так  мало  Вас  в  коротких  снах,
У  серці,  на  вустах,  і  у  молитвах.
Я  п’ю  настій  з  нектару  і  вина,
Але  ніяк  не  можу  ним  зцілитись.

Ви  –  мрій  моїх  серпанок  золотий,
Казкова  акварель  п’янких  ілюзій,
Ви  –  пісня  неземної  висоти,
Ви  –  дотик  найчарівнішої  музи.

Та  заздрю  випадковим  я  очам,
Що  можуть  це  блаженство  споглядати,
І  слухати  Вас  голос  повсякчас  –
Медових  солов’їв  палкі  сонати.

Одним  бажанням  нині  я  живу  –
Побачити  Вас  знову  наяву…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361633
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 12.01.2013


Рижулька

МЕТАМОРФОЗИ КОХАННЯ

Це  дивне  почуття  не  має  віку  -
Чи  юний  ти,  чи  вже  на  схилі  літ  -
Воно  дарує  неймовірну  втіху,
І  серце  швидше  стука  і  бринить.

В  дитинстві  хлопчик  шарпає  за  кіски
Дівча,  що  так  сподобалось  йому.
Від  вибриків  його  -  у  неї  слізки
Не  раз  омили  біленьку  щоку.

От  юнь...  -  невинність  першого  кохання,
Трепет  обіймів  і  цілунків  в  ясну  ніч,
Вир  почуттів  і  біль  розчарування,
І  острах  залишитись  віч-на-віч.

Смак  насолоди  у  любов  приносить  зрілість,
Шаленство  дике,  аж  до  забуття.
Бурлить,  вирує  неймовірна  пристрасть  -
Без  жодного  ми  поринаєм  каяття.

Життєву  мудрість  нам  приносять  роки.
Уже  буденності  втомила  метушня,
І  хочеться,  щоб  дарував  хтось  спокій,
І  з  ним  прожити  до  кінця  своє  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348112
дата поступления 04.07.2012
дата закладки 12.01.2013


Лия***

Кава… без кориці…

Ну  ось  і  все...  
               мрячить...  до  болю  в  скронях...
Давно  у  жовтні  вже  не  було  блискавиці...
А  привид  сонця...  десь...  в  твоїх  долонях...
З-під  вій  -  сльозами  дощ...  в  розширених  зіницях...
Думки  -  на  клапті...  спогади  розвіяли...
Тяжіють  хмарами  минулого  дрібниці...
Я  п"ю  з  відразою...  (хіба  про  це  ми  мріяли?)
Самотню  каву...  без  смакУ...  і  без  кориці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368081
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 12.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.01.2013


Лия***

Наші ангели…

Наші  ангели...  ніжно  закохані...
І  коли  ми  на  різних  кінцях,
Розсіваємо  мрії  сполохані...
Вони  тишком  стрічаються  в  снах...
І  в  обіймах  теплих  голубляться...
Пестять  ніжно  долю  крильми...
До  світання  кохаються...  любляться...
Наші  ангели...  душі...  не  МИ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 12.01.2013


Лия***

Запізніле щастя…

В  саду  старому  вишня  розцвіла...
Так  дивно...  осінь  вже...  йде  до  морозів...
Все  в"яне  тихо...  жовкне...  а  вона...
Заквітчана...  пишалась  на  порозі...

Хтось  говорив...  що  сорому  нема...
Немолода...  загинеш...  так  невчасно...
Та  їй...  щасливій...  байдуже...  дарма...
І  з  кожним  днем...  все  розцвітала...  рясно...

Морози  перші...  пролітає  сніг...
Гарніша  ще...  в  засніженій  вуалі...
Замріяна...  ну  хто  б  подумать  міг?
Що  так  цвістиме...  всупереч  печалі...

Вона  ж  цвіла...  леліяла  тепло...
Що  зігрівало...  де  там  -  їй  морози...
Кохання...  що  плекала  так  давно...
Летить  до  неї...  щастя  вже  в  дорозі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата поступления 28.10.2012
дата закладки 12.01.2013


Лия***

Солодкий міраж…

Заплутався  рукою  у  волоссі...
Чи  може...  просто  ти  не  хочеш  йти?
Це  щастя  мить?  Чи  все  мені  здалося?
Живий  міраж...  де  разом  я  і  ти...
Міраж...  то  чом  так  солодко  мені?
Гаряче  серце  пристрасно  пече...
І  те  волосся...  що  заплуталось  в  тобі...
Та  губи  ніжно...  водоспадом...  на  плече...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370149
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 12.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.01.2013


Олександр Озерський

"Про неї. "

Ти  у  житті  моїм  з*явилась  випадково,
Десь  виринувши  з  суміші  людей.
Спочатку  думав  ,  що  це  сталось  випадково,
Вважав  невдалим  жартом  тих  зловтішних  фей.

Та  день  за  днем  вже  починав  я  розуміти,
Що  ти  не  просто  черговий  еквівалент.
З  тобою  поруч  зрозумів,  що  хочу  жити,
Кожен  дарований  цінуючи  момент.

Вселила  ти  у  моє  серце  щось  новеньке,
Чи  то  надію,  чи  то  щастя  пелюсток.
І  шепотів  на  вушко  я  тобі  тихенько
Подяку  за  життя  цього  ковток.

А  посмішка  твоя  мене  так  гріє,
І  радості  дає  великий  міх.
Ніхто  так  посміхатись  більш  не  вміє.
Для  мене  вона  мов  солодкий  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390657
дата поступления 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013


vozduh

Ещё один день

.    Я  иду  по  улице  своего  города.  На  ней  сегодня  светло  и  просторно,  но  не  потому  что  мало  людей,  а  потому,  что  от  окружающего  воздуха  меня  отделяет  только  лёгкая  летняя  одежда.  Этот  воздух  поднимается  высоко  над  моим  городом  и  там  формирует  облака,  один  слой,  второй,  третий…  Потом,  замедляясь,  меняя  настроение  и  цвет,  осторожно  прикасается  к  абсолютно  спокойному  безмолвному  космосу,  охлаждается  и,  беспечно  раскинув  руки,  падает  обратно  в  город,  в  котором  я  живу.  Он  проносится  лёгким  порывом  ветра  по  верхушкам  деревьев  и  крышам  домов,  после  чего,  спустившись  к  светлым  витринам  магазинов,  снова  путается  в  моей  клетчатой  рубашке…  Воздух  приносит  мне  прохладу  с  самого  края  Земли…  Шутка  ли,  от  бесконечности  меня  сейчас  отделяет  лишь  тонкий  крашенный  хлопок…  
     На  ногах  светло  коричневые  замшевые  мокасины  (такие  себе  лёгкие  ботинки  без  шнурков,  почти  как  тапочки).  Каждый  шаг  –  это  каждую  секунду  всего  лишь  три  миллиметра  материала,  отделяющие  мои  босые  ноги  от  брусчатки,  асфальта  или  газонной  травы.  Подошва  такая  тонкая  и  эластичная,  что  я  чувствую  выступы    и  неровности  улицы,  и  от  этого  улица  становится  роднее,  как  старый  знакомый,  который  давно  бросил  попытки  произвести  впечатление  и  при  случае  прикрыться  удобной,  твёрдой,  начищенной  до  блеска  маской.  Ты  знаешь  о  нём  почти  всё,  как  и  он  о  тебе,  и  это  делает  вас  намного  ближе.  
     За  спиной  болтается  небольшой  рюкзачок  одетый  на  одну  лямку,  а  это  значит,  что  у  меня  свободные  руки,  которыми  можно  махнуть  маршрутке  на  стоянке,  прятать  сдачу,  держа  в  другой  руке  мороженное,  искать  мелочь  в  кармане  для  уличного  флейтиста,    не  прекращая  листать  музыку  в  плеере.  Рюкзачок  –  это  всегда  с  собой  мобильник,  зонтик  и  кола.  Мобильник  –  это  связь  со  всем  миром,  я  хоть  сейчас  могу  вытащить  его  и  набрать  любой  придуманный  мною  номер.  Зная  только  код  страны,  я  могу  сказать  австралийцу,  американцу  или  китайцу  «Хэллоу!»  и  он  почти  наверняка  тут  же  мне  ответит,  прежде  чем  поймёт,  что  происходит.  Выходит,  у  меня  в  рюкзачке  связь  с  целым  огромным  миром,  практически  с  любой  его  точкой  и  в  том  порядке,  в  каком  я  захочу.  Зонтик  отделяет  меня  от  промокшей,  вышедшей  из  строя  связи  с  этим  самым  миром,  от  мокрых  волос  и  простуды,  от  раскисших  наличных  и  невозможности  приобрести  мороженное  и  поблагодарить  флейтиста.  Кола  –  как  лёгкое  касание,  сбивающее  мой  колеблющийся  маятник  настроений  всегда  в  положительную  сторону.  Мобильник,  зонтик  и  кола  на  все  случаи  начинающегося  нового  дня,  который  я  охотно  собираюсь  прожить,  не  упустив  из  него  ни  одной  минуты.
     Похоже,  кому-то  было  нужно,  чтобы  я  родился;  кому-то  стало  интересно  подарить  мне  зрение  и  слух;  кто-то  очень  хотел,  чтобы  я  научился  ходить  и  говорить;  кому-то  было  не  безразлично,  какие  книжки  попадут  мне  в  руки;  кто-то  решил  тщательно  следить  за  мной,  чтобы  я  возвращался  из  путешествий  целым  и  невредимым…  
     Кто-то  однажды  подумал  «А  пусть  будет  так»,  и  теперь  я  могу  видеть,  слышать,  осязать,  чувствовать…  Я  готов  воспринимать  и  ощущать  то,  что  преподнесет  мне  сегодняшний  день.  Я  готов  запоминать  любые  интересные  или  необычные  моменты,  которые  потом  можно  будет  сложить  в  события,  связать  с  предыдущими,  найти  иллюзорную  (а  может  и  действительную)  закономерность,  сделать  странные,  самому  не  встречающиеся  ранее  выводы,  что-то  приукрасить,  над  чем-то  поразмыслить,  о  чём-то  даже  помечтать…  Но,  так  или  иначе,  постараться  понять  для  чего  всё  это  происходит  со  мной  именно  здесь  и  прямо  сейчас.  Постараться  всем  своим  естеством,  как  можно  ярче  и  отчётливее  почувствовать  жизнь,  саму  её  сущность,  её  соль…  Как  можно  сильнее  проникнуться  самой  что  ни  на  есть  банальной,  изъезженной,  но  вместе  с  тем  практически  неуловимой  и  неизменной  во  все  времена  истиной.
     А,  иначе,  зачем  всё  это?..  Для  чего?..  Для  кого?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275399
дата поступления 16.08.2011
дата закладки 09.01.2013


Dyed Fox

***

Занурившись  в  чеканні,  як  у  ванні,
Забувши  з  волі  все,  що  лиш  було,
Допивши  втоми  крапельки  останні,
Співаєм  тихо  блюз  й  нам  всеодно,
Що  вже  пропіли  перші  півні  ранні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343485
дата поступления 12.06.2012
дата закладки 08.01.2013


Психоз

Хочу быть твоим вороном

Хочу  быть  твоим  вороном  
оставаться  только  с  тобой  вечно.
Ты  будешь  меня  кормить  семенами,  выращивая  любовь,
а  я  воровать  для  тебя  блестящие  кристаллы  .
С  высоты  мне  будет  видно  всё  
как  вьюга  танцует  стриптиз  ветру.  
Раздевая  прохожих  которым  холодно  очень  
как  и  мне,  у  меня  есть  оперенье  но  нет  любви
Без  неё  одежда  из  перьев  совсем  не  греет  
Ты  пойми,  моя  муза  я  отдален,  
от  всего  происходящего  на  Земном  шарике!  
Вся  это  банальщина  убийств  детей,
мне  очень  неприятно  жить  среди  змей  
Отдали  меня  ну  пожалуйста,
от  бездарных  стихов,  тетрадей,  чернил.
Мне  лучше  быть  с  тобой  хотя  я  проклят  
чем  быть  вообще  никаким  от  передоза  .
Либо    болтыхаться  в  петле,      
без  надежды,  ну  вот  я  под  наркозом
в  больничной  клетке  окно  с  решетками
царапают  тополиные  ветки.  
Помоги  мне  собрать  любовь  по  капельками  снов
а  в  снах  языческие  боги  
срывают  одежду    с  нас  
вновь  мне  стыдно,  прекрываю  серо-голубые  глаза
твоими  тёплыми  ладонями
Возможно,  ты  пожалеешь  меня  
За  то,  что  ворон  во  мне  душевно  болен…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390633
дата поступления 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013


V.А.М.

+ Любовь слепа

Любовь  слепа.  И  всё  прощает.
И  вправе  ль  кто  ее  винить?
Так,  скажет  кто-то,  не  бывает!
Им,  знать,  не  выпало  любить...

использована  фотография  этой  девушки
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5868

купить  это  стихотворение  можно  [url="http://wwfund.me/index.php/cPath/24"]здесь...[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146207
дата поступления 20.09.2009
дата закладки 07.01.2013


Турист

Вона із тих

Як  легко  описать  людину  
Яку  ти  бачиш  кожну  днину
А  легко  чи?мабуть  що  ні.
Це  не  писати  вам  пісні
Про  звитяги  бойові
Тут  треба  суть  всю  передати
Словами  душу  змалювати
Те  пишуть  хазяї  пера
Напишу  і  я  щось  недарма
Я  знайомий  із  дівчиною
Гарною  й  сміливою…
Як  ніби  річка  у  горах
Чи  як  веселка  в  небесах
Багато  чого  полюбляє
То  мандрує  то  співає
І  світ  натішитись  не  може  нею
І  ніщо  не  є  межею
Для  її  бажань
Осягнути  неосяжне?
Не  причина  для  вагань!
Досягнути  недосяжне?
Не  почуєш  нарікань!

Вона  із  тих
 Хто  друзів  береже  своїх
Ніколи  їх  вже  не  покине
Врятує,якщо  досить  сили
Потягне  вгору  із  пітьми
Працюватиме  з  дітьми
Розкаже  їм  про  все  на  світі
З  тих  знань  будуть  вони  радіти
І  буде  тішитись  сама
Що  весела  дітвора.

Вона  із  тих
Хто  поглядом  очей  своїх
Так  заворожує  тебе
Що  ладен  вбити  ти  себе…
Бо  очі  чарівні
Волосся  пасма  зовсім  рівні
Обличчя  наче  із  картини
З  тим  поглядом  невинним
Немає  кращої  на  світі
І  з  цього  можна  порадіти…

Вона  із  тих
Що  словом  з  уст  своїх
Чарує  й  манить  у  вранішню  росу
Бо  саме  цю  красу  –  
Незайману  і  чисту
Несе  в  собі  вона  барвисту…

Вона  із  тих
Не  вистачить  вже  слів  моїх…
То  все  слова,то  все  для  мами
Як  можна  передать  словами
Всю  силу  того  почуття
Що  зараз  відчуваю  я?
Нема  ще  слів  таких  і  літер
Хіба  що  нашепоче  вітер
Про  те  як  все  тобі  сказати
Щоб  водночас  не  зруйнувати
Що  зараз  маю
З  надією  я  засинаю
З  надією  що  сновидіння
Ввійдуть  в  реальності  творіння

Ти  зрозуміла  все,я  знаю…
Я  за  дверима  не  чекаю…
Мене  нема…
Пробач,якщо  я  це  сказав  дарма…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309070
дата поступления 25.01.2012
дата закладки 07.01.2013


Alexandro

Я был твоим…

На  чистый  лист  ложатся  строки,
А  в  строках  быль…
На  косогоре,  у  дороги,
Блестит  ковыль…

Журчит  вода...  куда-то  дальше
Бежит  ручей…
Твоим  я  был...  когда-то  раньше...  
Теперь  -  ничей…

Пусть  светит  солнце,  сияет  небо,
Иль  гром  гремит…
Вернуть  бы  детство,  где  запах  хлеба
И  плач  ракит…

Быть  может,  стал  я  немного  старше,
В  тени  свечей…
Твоим  я  был...  когда-то  раньше…
Теперь  -  ничей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207735
дата поступления 25.08.2010
дата закладки 06.01.2013


Alexandro

Я спросил сегодня у Луны...

Я  спросил  сегодня  у  Луны:
Где  моя  хорошая  живет?
А  в  ответ  лишь  капля  тишины,
Что  мне  душу  в  клочья  разорвет.

Я  спросил  у  дождика,  в  четверг,
Где  глаза  любимые  мои,
И  вода  замедлила  свой  бег,
Тихо  прошептав  мне  -  «Уходи».

Я  и  к  ветру  заходил,  вчера,
Спрашивал,  не  видел  ли  он  глаз,
Что  в  ночи,  как  искры  от  костра,
Обжигают  взгляды,  как  алмаз.

Не  ответил  ветер  мне  лихой,
Просвистев  вдогонку  пару  фраз.
И  накрыв  холодною  волной,
Улетел  далече,  с  моих  глаз.

Спрашивал  еще  я  у  реки:
Может,  видела  Любовь  мою?
«Должен,  милый,  сам  ее  найти,
И  от  сердца  прошептать  –  «Люблю!»»

Я  искал  ее  среди  полей,
Среди  гор  крутых  и  острых  скал,
Знал,  что  нет  нежнее  и  милей,
Но…устал…как  сильно  я  устал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49742
дата поступления 03.12.2007
дата закладки 06.01.2013


Рижулька

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

Ніч  розгорнула  таємничості  шатро.
Приглушені  вогні  і  тихий-тихий  тон.
Розкинула  зірки  на  неба  полотно.
Запанував  у  світі  повелитель-сон.

Твій  легкий  подих  на  моїй  щоці,
Вогонь  цілунку  обпікає  губи.
Біжить  по  шиї,  грудях  і  руці.
Його  багаття  відчуваю  всюди.

Обіймів  твоїх  пристрасний  полон,
До  тебе  притискаюсь  все  сильніше.
Тіла  й  серця  -  все  б'ється  в  унісон.
І  насолоди  мить  до  нас  все  ближче.

Все  тіло  огорнули  твої  ласки,
Воно  не  хоче  покидати  цей  полон.
Ми  ще  герої  пристрасної  казки.
Та  прокидаюсь.  Ранок.  Це  всього  лиш  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342767
дата поступления 08.06.2012
дата закладки 04.01.2013


Віктор Непомнящий

Відчуваю …

Зроби  мені  будь  ласка  чаю,
Моєї  пристрасті  нам  вистачить  на  двох,
Ти  знаєш  я  до  тебе  відчуваю…  відчуваю,
Як  дихаєш,  як  сповільняєш  тихий  крок,

Твої  удари  серця  поміж  такти,
Твої  вуста  що  п'ють  сухе  вино,
Мені  начхати  на  контакти,  на  антракти,
Ти  знаєш,  відчуваю  це  …  воно  .  

І  ідучи  по  вуличних  маршрутах,
По  тих  краях  що  йдеш  із  дня  у  день,
Ти  знаєш,  будь  собою,  будь  розкута,
І  будь  зі  мною  …  не  чекаючи  знамень  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389899
дата поступления 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Володимир Біленький

Життєвий шлях

Буває  тяжко  у  житті,
Коли  зникає  все  і  всі.
Душа  полином  обростає
Й  коріння  глибше  забиває.
І  так  минає  день  за  днем,
Життя  тьмяніє,  пропадає,
Все  те  що  було—  забуває…
У  яму  мрії  закидає
Й  болотом  чорним  засипає.
Життя  жорстоке!
І  не  мрій,
Що  будеш  в  ньому  ти  серед  своїх.
Ти  будеш  сам,  один  серед  болота
Між  тяжких  мук  отруєних  журбою.
Не  знайдеш  щастя  ти  ніде,
Бо  ступиш  крок—  й  загрузнеш  у  багнюці.
Тому  й  живи  собі  в  своєму  озерці
І  не  брудни  його,  бо  не  одна  дорога  
У  Царство  Мертвих  відійде
Їх  буде  дві:
Уверх  і  вниз.
І  час  ще  є  щоб  все  змінити:
Згадати  щастя,  сльози,  сміх
Й  щоб  потім  душу  не  ятрити
Знайти  в  житті  фінальну  ціль.



9-10.05.2009р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389907
дата поступления 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Блуждающий Ветер

"Симфонія дощу"

Якщо  твої  очі  я  бачу  навпроти,  
Втрачає  все  сенс,  навіть  час  зупиняється,  
Коли  відчуваю  я  вуст  твоїх  дотик...  
Усі  мої  дУмки  в  клубок  заплітаються.

У  цілому  всесвіті  вдвох  ми  існуємо,
Смак  насолоди  зміняє  агонію,
Коли  ми  разом,  навіть  інколи  чуємо,
Як  дощ  награва  свою  дивну  симфонию.

Моменти  такі,  як  казкова  історія,
Від  реальності  втеча,  зависливих  поглядів,
Не  потрібна  закоханим  ця  аудиторія,
Нам  достатньо  на  двох  спільних  радісних  спогадів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331923
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 03.01.2013


Дід Миколай

Вогневик

За  вікном  вже  примовкли  синички,
Свічка  гасне  в  кутку  за  столом.
Закриваються  втомлені  очки,
Місяць  в  небі  махає  веслом.

Дістав  казочку  Дідух  з  занички,
Під  подушку  поклав  наче  Гном.
Спіть  малятка  мої  невеличкі,  
Осінив  Дід  Микола  перстом.

Замуркотана  киця  з  куточка,
Помахала,  -  добраніч  хвостом.
Прилетів  Вогневик  із  лісочка,
Вкрив  малечу  до  ранку  крилом.

В  дивовижі  чарівниця    нічка,
Розгулялась  в  гаю  за  селом.
Задоволенням  світяться  личка,
Упиваються  казкою-сном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389133
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013


Блуждающий Ветер

"Марення"

Такі  чарівні  карі  очі,
Я  вперше  бачу  у  житті.
Як  янгол  ти,  дарунок  ночі,
Щоб  не  лишавсь  на  самоті.

Волосся  чорне,  наче  небо,
Коли  немає  ні  зорі.
Стій!  Не  зникай!  Прошу,  не  треба!
Без  тебе  тяжко  в  цій  «дірі»!

На  дворі  ніч,  ти  повернулась,
Даруєш  ніжність…  я  в  раю?
На  щічках  ямочки…всміхнулась…
Здається,  я  тебе  люблю…

І  знов  до  мене  ти  приходиш…
Вуста  солодкі,  мов  нектар,  
Жагучим  поглядом  заводиш,  
І  сміх  дзвінкий...як  спів  гітар.  

Я  знову  вдома:  не  тримають,
Вже  лікарі  тепер  мене,
Знайомі  радо  всі  вітають,
Що  вижив  кажуть  –  головне.

Байдуже  все…  одного  хочу…
Цілунку  твого  на  вустах,
Щоб  ти  приходила  щоночі,
У  хворобливих  моїх  снах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270372
дата поступления 15.07.2011
дата закладки 01.01.2013


Блуждающий Ветер

"Любить тебя"

Любить  тебя,  естественно,  как  воздух,
Мгновенье  каждое  вдыхать  и  выдыхать,
А  необъятная  любовь  моя,  как  звезды,
Которых  ночью,  в  небесах,  не  сосчитать.

Мы  долго  шли  к  тому,  чтобы  быть  вместе,
И  многое  видали  на  веку,
Знакомы  вещи  нам  о  верности  и  чести,
И  остальное  все,  как  профи-игроку.

Но  где  бы  ни  были,  тянуло  нас  друг  к  другу,
Как  два  магнита  на  одной  доске,
Жаль,  по  иронии,  ходили  все  по  кругу,  
Не  предаваясь  чувствам,  лишь  тоске.

И  если  бы  не  ты,  не  шаг  твой  первый,
Навстречу  жизни,  где  с  тобой  вдвоем,  
Отчаянный  поступок  твой  и  смелый…
Не  видел  счастья  б  на  пути  своем.

Но  вот  мы  вместе,  после  лет  скитаний,
Любовью  наслаждаемся  сполна,
Без  лишних  слов,  ненужных  обещаний,
Нужны,  друг  другу,  как  Земле  Луна.

посвящается  любимой

©  Блуждающий  Ветер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388091
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 01.01.2013


Салтан Николай

Казковий зимній вечір

[img]http://cs417619.userapi.com/v417619008/589e/6Euv_S-aKC0.jpg[/img]
Казковий  зимній  вечір
І  запах  мандарин,
Сніг  падає  на  плечі
У  відблисках  вітрин.

А  люди  так  щасливі,
Гуляють  всі  удвох,
Я  про  таке  й  не  мрію  -
Така  вже  доля!  Що  ж…

Та  мріяв  я  про  тебе,
Тобою  дорожив,
І  радувався  небу,
Як  серце  я  відкрив.

Зламала  туди  двері
І  ходу  вже  нема,
Скалічені,  та  щирі
Залишились  слова.

І  згадую  все  ж  нині
Підсніжник  лісовий,
Коли  знайшов  я  милій
В  період  хуртовин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388791
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012


Рижулька

В ОЧІКУВАННІ ДИВА

Лиш  кілька  днів  -  і  збудеться  усе,
Як  стрілочки  зійдуться  на  "  дванадцять".
І  Новий  Рік  нам  диво  принесе,
І  мрії  заповітні  всі  здійсняться.

І  все  погане  у  безмежну  даль
В  мішок  з  собою  візьме  Рік  Старий,
І  віднесе  всю  тугу  і  печаль,
І  з  щастям  запанує  Рік  Новий.

Як  мить  проносяться  останні  року  дні,
І  новорічна  радість  запанує.
Засвітяться  ялиночки  вогні,
І  Новий  Рік  нам  казку  намалює.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388359
дата поступления 28.12.2012
дата закладки 29.12.2012


Салтан Николай

Все рідше згадую тебе у віршах

[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все  рідше  згадую  тебе  у  вІршах,
Все  рідше  ти  полониш  і  думки,
Можливо,  ти  вже  стала  зовсім  інша,
Та  я  не  повернУся  більш  туди.

Вчорашній  сум,  здається,  вже  позаду,
Хоча  залишив  шрами  на  щоці,
Від  сліз  гарячих  (ще  від  листопаду),
Що  майже  рік  текли  в  моїй    душі.

Хоч  ти  старАнно  ставиш  досі  мури,
Я  їх  без  сили  все  одно  зітру,
Бо  осінь    грає  швидко,  без  цензури  -
Заповнить  вмить  осілу  пустоту.

На  твоє  фото  знову  я  дивлюся…
Без  ненависті,  злості  і  образ.
З  теплом  до  нього  щиро  пригорнуся,
Щоб  спогади  прийшли  хоча  б  ще  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 28.12.2012


Салтан Николай

До останньої краплі дощу

[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До  останнього  подиху  вітру,
До  останньої  краплі  дощу,
Серце  юне  любитиме  вірно,
А  в  душі  лиш  питання:  Чому?

У  коханні  цінив  я  довіру,
От  тому  і  довірив  життя,
Я  по-іншому  просто  не  вмію,
Бо  була  ти,  мов  щире  дитя.

По-наївному  вірив  у  вірність,
Тільки  в  тобі  її  не  знайшов,
Жаль  пройшли  ті  часи  і  та  юність,
Коли  легко  повірити  знов.

Ти  поглянь,  вже  і  вітер  не  сильний,
Та  і  дощ  не  такий-то  рясний,
То  чому  ж  тоді  досі  я  вірний,
І  цей  світ  для  нас  двох  замалий?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата поступления 12.10.2012
дата закладки 28.12.2012


Віталій Попович

Зіграй на моїй душі, музико (вокал Нікіта Сафронов)

Зіграй  на  моїй  душі  музико
Розвій  печаль  і  біль  кинджальний
Болегамуючу  дію  духмяного  базиліку
В  пісні  спокійній,  надзвичайній

Чайний  запах  задурманить  в  котре
Та  другий  день  поспіль  хочеться  спиртного
Звідки  беруться  спокусливі  акорди?
У  композиціях,  які  від  Бога!

Якщо  відвертість  збудить  совість
То  струна  кожна  заграє  чисто
Нехай  серця  відчувають  невагомість
Коли  побачать,  що  добро  є  дійсно

Зіграй  на  моїй  душі  востаннє
Я  все  віддам  за  оту  секунду
Коли  по  всьому  світі  мир  настане
І  цю  мить  ніколи  не  забуду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381887
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Назар Розлуцький

Епiзод

У  твоєму  лиці  я  бачив  Бога,
Тремтів  весь  світ  на  кінчиках  листків...
І  я  хотів  зупинки  чи  дороги,
Я  й  сам  не  знаю,  що  тоді  хотів.

Блистіли  очі  твої  темно-карі,
Блистіла  даль  промінчиком  грози,
І  пропливали  в  надвечір*ї  хмари,
І  лиця  були  наче  образи.

Вже  червень  старт  давав  новим  пригодам,
О,  скільки  було  ще  тоді  пригод!
Але  чомусь  запам*ятався  згодом
Лишень  отой  маленький  епізод,

Який  минув.  Що  ж,  так  і  має  бути.
Усе  проходить,  от  і  це  пройшло.
А  скільки  би  віддав,  щоб  повернути,
Щоб  повернути  те,  що  не  було...

15.04.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388069
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Психоз

Это совсем не я

В    полголоса    объясняю,    
 провожать    не    стоит    меня.    
 Я    из    вас    никого    не    прощаю,    
 а    вы    не    прощайте    меня        
 Может    это    и    грубо    и    дерзко,    
 монотонным    звуком    из    уст    
 Малиновым    вареньем    сердце,    
 пропитало    биографию    чувств    
 Может,    мне    и    казалось    однажды.    
 А    может,    это    было    вчера.    
 Я    проснулся    рано,
 но    это    совсем    не    я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388033
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Orfey

Сон

Я  Ангелом  влечу  к  тебе  в  окно
                 И  опущусь  тихонько  на  колено.
                 Тебе  хочу  я  прошептать  одно,
                 Что  нет  тебя  прекрасней  во  Вселенной.

                 Я  ветерком  прильну  к  твоим  губам,
                 К  твоим  глазам  ,сомкнутым  сном  Морфея.
                 Я  обращусь  с  мольбою  к  небесам
                 Соединить  мою  судьбу  с  твоею.

                 Чтоб  я  всю  жизнь  хранить  мог  твой  покой
                 И  звать  тебя  любимою  своею.
                 А  ты  меня  звала:-Любимый  мой!
                 О,Бог  мой,рзмечтался!Как  я  смею?...

                 Сейчас  с  тобой  вдвоём,  наедине,
                 У  твоего  алькова  незаметный,
                 Храню  твой  сон,сам  находясь  во  сне,
                 Чтоб  встретить  наяву  твой  взляд  ответный.

                 И  набдлюдая  ровное  дыханье,
                 Дрожание  ресниц  и  губ  ланит,
                 Меня  к  тебе  влечёт  моё  сознание
                 И  тянет  всё  сильнее,как  магнит.
                 
                 Я  Цербером  хранить  готов  твой  сон,
                 Чтоб  любоваться  мог  твоим  покоем.
                 Ни  чем  не  будет  потревожен  он.
                 Ни  шелестом  листвы,ни  ветра  воем.

                 В  тиши  ночной  не  закрывай  окно.
                 Я  прилечу  к  тебе  ночною  птицей.
                 Пусть  сон  пьянящим  будет  как  вино.
                 Пусть,милая,тебе  спокойно  спится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352882
дата поступления 25.07.2012
дата закладки 27.12.2012


Orfey

Другу

Научись  ,мой  друг,отпускать  людей,                                          
Даже  если  боль,болей  всех  больней.
Люди  взяли  всё  и  хотят  уйти.
Ты  пойми  одно-разошлись  пути!

Ты  отдал,что  мог,что  ещё  отдать?
Время,прошлое  не  воротишь  вспять.
Кто  уйти  готов,всё  забрав  с  собой,                                              
Растоптать  готов  дружбу  и  любовь.

Всёравно  ему,уходящему
На  любовь  твою  настоящую.                                                      
Всёравно,что  ты  сможешь  не  найти
Друга  верного  на  своём  пути.

Что  останется  на  века  с  тобой
На  душе  тоска  и  на  сердце  боль.
Наплевать  ему,уходящему
На  тебя,мой  друг,НАСТОЯЩЕГО!

Навсегда,на  век  разошлись  пути.
Он  давно  решил  и  готов  уйти.
Память  о  былом  ты  оставь  себе.
Ведь  нужна  она  лишь  тебе..тебе...

Научись,мой  друг,и  в  один  из  дней
Станет  легче  жить  без  таких  людей.
Душу  и  любовь  не  дари  за  зря.
Осторожным  будь,я  прошу  тебя!  

               25.12.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387659
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Лия***

Кохати Вас…

Кохати  вас  -  тонути  в  неба  далі...
Вдихати  вітряну  морозну  сніжність...
І  воскрешати  пелюстки  зів"ялі...
Лиш  подихом...  народжувати  ніжність...

Кохати    Вас...  У  зорях  велеможних...
Та  місяцем  біля  вікОн  блукати...
Щоб  зорепадом...  почуттів  тотожних...
Розсипатись...  й  цілунками...  збирати...

Кохати  Вас...  до  зубожіння  рими...
а  часом...  шедеврального  потоку...
Днем  малювати  сни...  і  жити  ними...
До  спалаху  лишивши  десь...  півкроку...

Кохати...  Вашу  близькість  відчувати...
Для  мене  це...  як  таїнство  причастя...
І  в  серці...  Ваше  Ім"я  карбувати...
Кохати  Вас...  яке  безмежне  ЩАСТЯ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата поступления 20.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Skifius

Направление пути

Смотрю  налево  -  пустота,
туман  как  будто  все  съедает,
там  может  свет,  там  суета,
один  дойду?  Никто  не  знает.

Но  я  не  вижу  там  мечты
и  дни  рутины  накрывают,
и  где  мне  там  ее  найти,
что  сердце,  душу  защищает?

Направо  гляну  -  та  же  тема,
не  видно  мне  пути  исход,
стою  на  месте,  вот  дилема,
стою  я  здесь,  как  идиот.

Но  там  она,  я  точно  знаю,
моя  мечта,  любви  маяк,
и  как  больной  я  к  ней  шагаю,
ведь  показалось  видел  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381595
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Игорь

Откуда берутся дети...

Когда-то,  будучи  на  даче,
Где  прячусь  я  от  всех  на  свете,
Меня  племянник  озадачил,
Спросив  меня:  -  откуда  дети?

-Как  нужно  правильно  их  делать?
И  про  капусту  хватит  врать…
Ну,  раз  пошло  такое  дело.
Пришлось  всю  правду    рассказать.

-  Процесс  племянник-  это  сложный,
Но  интересный,  чёрт  возьми.
Получше    всяких  там  пирожных-
-Процесс  работы  над  людьми.

Рыбалки  лучше  и  охоты,
Кто  со  словами,  кто  без  слов…
Каких-то  пять  минут  работы,
И  всё:  малыш  считай  готов.

Промчался  год.  На  дне  рожденья,
Одна  блондинка  из  гостей,
Делилась  скорбным  настроеньем,
Что  Бог  не  дал  иметь  детей.

Племянник  слушал  это  важно,
С  глазами  умными  во  взгляде,
Потом  блондинке  он  отважно,
Сказал:-  Вы  обратитесь  к  дяде,
 
(Тут  отдыхают  анекдоты),
(Как  рак,  я  покраснел  всей  кожей)
-  Каких-то  пять  минут  работы…,
Мой  дядя  Вам  всегда  поможет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93563
дата поступления 20.09.2008
дата закладки 26.12.2012


Ксеня Габа

Між нами полон

Торкнусь  твого  тіла
так  необережно.
В  торканнях  люблю  тебе
ніжно  й  безмежно.
Відчуй  аромат  -
кохання  закон.
Цілуй  до  безмежності.
Між  нами  полон.
А  ніч,  ще  не  вичерпав,
вона  наступає
Як  кішечка  лізе,
мене  вже  немає.
Цілуй,  бо  полон  усе  підступає,
я  в  твоїх  обіймах,
тебе  я  торкаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264689
дата поступления 12.06.2011
дата закладки 25.12.2012


Ксеня Габа

Кориця

Твій  світ  в  мені.
Так  тонко  і  так  гучно,
торкав  мене.
Неначе  шепіт,
торкає  тишу.
Летів  у  саме
серце.
Ледь  чутно
та  так  терпко.
І  залишив  лиш  запах  на  губах
кориці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385125
дата поступления 15.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Бойчук Роман

Назустріч Мрії…

Ледь  чутним  дотиком  торкаюся  до  Мрії
Із  острахом  сполохати.  Вона  ж,
(А  чи  на  довго)  там,  на  вістрі  вії,  -
Розгойдує  вже  приспані  надії,
Складає  їх  у  сонячний  вітраж.

До  скельця  скельце..,  -  все  у  барвах  веселкових:
Вродлива  Мрія  виклала  пейзаж,
Зі  снів  немов,  яскраво-кольорових  -
Видіння  Мрія  виткала:  міраж.

Ледь  чутним  шепотом  звернувся  я  до  Мрії
Із  острахом  сполохати.  Вона  ж
Пилинкою  зіскочила  із  вії:
Залишила  мене  серед  стихії
Емоцій,  вражень..,  а  в  душі  -  кураж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387596
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Бойчук Роман

Кава й шоколад

З  твого  волосся  віє  аромат:
Там  запах  кави  вплівся  в  феромони.
Пурпурних  вуст  торкався  шоколад,  -
Свій  слід  лишив  на  них  солодко-чорний.

Я,  зваблений  спокусою  принад,
Розчиню  в  тобі  свою  насолоду.
Ти  жінка-кава,  я  -  твій  шоколад:
Одне  для  одного  в  житті  винагорода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387316
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Бойчук Роман

Наша… мить

Спинись,  мовчи,  -  не  треба  слів!
Нехай  за  нас  говорять  наші  очі.
Цю  мить  ми  виткали  зі  снів,
З"являлися  котрі  посеред  ночі,

Де  ми  удвох  у  лоні  тьми,  
Мов  на  долоні  в  місяця  -  на  ложі.
...Для  когось  тільки  мить..,  а  ми,
Насправді  між  собою  геть  не  схожі

(Одної  річки  береги),
Цю  диво-мить  проносимо  крізь  рОки
В  очах  своїх.  І  навкруги
Прекрасний  світ,  життя  ріка  -  широка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387348
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Назар Розлуцький

Присвячую собi

Приречений  на  вічну  невагомість
В  застиглій  тіні  присмерку  і  хмар,
Тривожусь,  щоб  не  втратити  свідомість
І  не  згасить  запалений  ліхтар,

І  не  забути  жодної  хвилини,
Й  не  розміняти  жодних  відчуттів,
І  не  простити  жодної  провини,
Заплутаної  в  вузликах  життів,

Й  не  породити  жодної  потвори,
Скрививши  посміх  чийогось  лиця.
Даруй  мені,  моя  далека  зоре
Пройти  усе  до  знаного  кінця.

9.01.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387593
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Велес Є

Точка внимания

Каждый  раз.  когда  приходил  на  пляж,  он  садилса  в  отдалении,  выбирал  определенную  точку,  особо  бросавшуюся  в  глаза,  и  выделявшуюся  своей  оригинальностью  и  часами  всматривалса  и  следил  за  каждым  ее  движением.  И  казалось,  что  сейчас  он  достанет  кисть  и  мольберт  установит  и  начнет  ваять  или  же  включит  камеру  и  начнет  снимать..
Иногда  объект  смешивался  и  путался  в  людской  гущине  или  вторгался  в  морскую  пучину  и  при  накатившейся  волне  исчезала...  Тогда  он  устремлял  свой  взгляд  вверх,  к  горизонту.  Осматривая  белеющие  склоны  скал  и  как-то  неловко  вписанные  в  них,  как  чужеродное  тело  кучками  домики.  После  он  как-бы  ненадолго  задумывался  ,  но  как  по  интуиции,  неразберимо  прошаривая  взглядом  пучину,  вновь  находил  точку  своего  внимания.  
Но  он  не  был  одержим  кем-то  или  чем-то  одним.  Каждый  раз  он  был  прикован  и  с  интересом  смотрел  на  одну.  но  каждый  день  новую  точку.  При  этом  его  не  беспокоило  мнение  людей  отдыхавших  на  пляже  и  они  были  заняты  самим  процессом  отдыха,  даже  тех  что  были  проходили  мимо  не  интересовало  кажетса  его  изваяние.  Лица  как  маски  в  театре  жизни  проходили  мимо,  проплывали..    Он  никому  не  мешал  и  ему  не  мешали.  Казалось  даже  что  городские  памятники  б  увидя  его  непорочным  и  одиноким  о  многом  бы  задумались.  Ведь  такие  как  он  не  привлекали  внимания  и  тем-более  не  требовали  его..  Он  просто  наблюдал.    Его  пассивность  никому  не  мешала.  Впрочем,  он  иногда  становился  преданием  насмешек  и  шуток  детишек,  что  уж  точно  не  могли  дать  себе  понять  этого  странного  человека.  А  возможно  он  просто  был  интересен  свои  спокойствием.  Ведь  даже  приближение  малого  дитяти  его  нисколько  не  смущали,  он  не  обращал  внимания.  А  как  же  родители  -  спросите  вы...  Ну  а  родители  были  видимо  заняты  своими  интересами  и  уже  давно  принимали  его  за  движимое  существо,  которое  хоть  и  странно.  но  ничего  не  делало.  Он  игнорировал  их.  они  отпускали  его  ,только  иногда  проводя  по  его  фактуре  интересным  туриста  взглядом..  Когда  же  солнце  переваливало  далеко  за  полдень  и  стремилось  к  закату,  оставляя  за  собой  почти  ощутимый  ярко  оранжевый  след...  Он  вдруг  оживал,  медленно,  как  солнце  вставал...Пляж  тоже  медленно  стал  сменятса,  как  бы  из  чувства  солидарности  и  наполнялся  ночными  посетителями.  Это  было  их  уже  время.  И  кто  успевал  до  того  времени  направитса  к  выходу,  могли  видеть  как  его  силуэт  незаметно  испарялса  вслед  за  солнцем.  И  как  за  тучами  что  на  небе  он  скрывалса  и  терялся  в  публике.
Чтобы  завтра  вновь  вернутса  за  новыми  впечатлениями....  после  него  же  если  подойти  еще  до  заката  к  месту  его  апогея.  то  сложно  было  заметить  нечеткие  узловатые  следы.  оставленные  им  видимо  с  помощью  своей  палочки,  его  вечного  спутника.  И  знаменовали  видимо  о  круговороте.  коловрате  движения  жизни.  Круги  в  бесконечности.  И  кто  знает,  возможно  когда  то  они,  озарят  или  заинтересую  какого-нибудь  бродячего  художника,  который  утратив  вдохновение  приидет  на  его  место.  А  возможно  их  просто  затрет  ветер  песком.  И  после  уже  не  будет  ясно  и  видно,  кто  же  такой  был  тот  странный  наблюдатель.    Ну  это  о  будущем,  а  пока  он  оставался  незримым  стражником  и  хранителем  этого  города.  И  в  каком  то  роде  и  живой  достопримечательностью.  Живым  дивом.  Таким  же  как  наш  мир.  и  каждый  из  нас.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387376
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Назар Розлуцький

Повтор сюжету

Повтор  сюжету.  Сутінки.  Банальність.
Давно  відома  істина  стара.
Якою    б  не  була  та  геніальність  –
Повтор  сюжету  –  це  не  до  добра.

Повтор  сюжету.  Пісня  всім  знайома.
Аж,  коли  чуєш,  розбирає  сміх,
Коли  нове  –  давно  уже  відоме,
А  щойно  створене  –  набридле  для  усіх.

Де  ж  неповторність?  Знов  повтор  сюжету?
Де  новий  образ  й  нерозкрита  грань?
Повтор.  Повтор.  Отямтеся,  поети,
Скажіть  собі  рішуче  «Перестань»!!!

Не  повторяйте  слово,  строчку,  риму,
Ідею,  думку,  пропуск  між  рядків.
Шукайте  щось  своє,  оте  незриме,
Бо  лиш  воно  прониже  тьму  віків.

Забудьте  всі  єлейні  ті  сонети,
Порвіть  їх,  знищіть,  викиньте,  спаліть!!!
І  будьте  неповторними  в  сюжеті,
Й  цю  неповторність  вічно  бережіть!

6.01.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387319
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Dyed Fox

Я хочу інколи тебе … (переклад)

Я  хочу  інколи  тебе  обнять,
Погладити  волосся  твОє,  плечі,
Цнотливо  так  поцілувать,
Щоб  ти  не  думала,  що  я  в  той  вечір
Подібним  був  до  всіх  отих
Зі  спогадів  твоїх  тобі  знайомих
І  в  пам'яті  твоїй  одним  із  них
Я  буть  не  хочу...

Передклад  поезії  автора  В.А.М
Оригінал:  poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


V.А.М.

+ Я иногда хочу тебя… +п

Эти  строчки  написаны  любимой  Оле.  Фотографии  Ольги  у  меня  как-то  не  осталось,  поэтому  я  искал  и  нашёл  фотографию  девушки,  которая  бы  могла  быть  вдохновительницей  стихосложения.  Её  зовут  Надежда  Стороженко  и  она  из  Львова!  Сколько  же  там  красавиц  собралось!  Надо  ехать  во  Львов!  :)


[i]Я  иногда  хочу  тебя  обнять
Погладить  волосы  твои  и  плечи
Невинно  так  поцеловать
Чтоб  ты  не  думала  что  в  этот  вечер
Я  был  похож  на  всех  других
В  воображении  твоем  тебе  знакомых
И  в  памяти  остаться  лишь  одним  из  них
Я  не  хочу...[/i]

Это  стихотворение  можно  купить  [url="http://wwfund.me/index.php/cPath/24"]здесь...[/url]


фотография  опубликована  с  разрешения  
её  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11301

 Canis_Lupus  перевела  на  украинский  здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448
дата поступления 22.08.2009
дата закладки 23.12.2012


Велес Є

странная

странная  ты.  
Странная  и  необъятная
чуть  заманчива,  томима,  беспристрастная
и  не  верю  в  слухи  я,
 что  ты  опасная
ты  мила  собой,  
пусть  горда  немного,
но  не  страшно  мне...

я  хочу  лишь  одного,  
приходи  ко  мне  в  кровать
будем  вместе  отмечать  дни  прекрасные
смело  можешь  задавать  мне  вопросы  гадские
путь  др  нам  завидуют,  неповадно  им

поделом.  пусть  сплетни  стынут
что  влюбились  мы.
я  ж  любого  разорву,  на  куски  мелкие..
будут  знать  как  глаз  совать
в  дела  мерзкие.  верные.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387108
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Велес Є

черно-белая гармония

в  бою  неравном  
мы  без  боя  сошлись
ты  и  я
ты  в  ангела  подобии,  
я  ж  чертовка  серая.
не  удивляйся  милый.  
эта  масть  моя  
естественна.  
в  прикрытии  земного  бытия.
ты  ж  здорово  в  сиянии  приодет
но  парадокс  лишь  в  том
я  ближе  к  людям.  а  ты  нет.
блуждаем  мы  сквозь  измеренья
в  споре  немом.
ты  исполняешь  чью-то  волю
я  ж  ни  при  чем

пусть  будет  так
прибудет  знак
мы  равноправные  всегда
но  каждому  из  нас  -  своя  стезя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387117
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Андрій Яремко-Ярий

Львів’янки (диптих)

***
Не  зрозумієш  ти  найвищої  краси
Допоки  в  місто  Лева  не  приїдеш
І  тут  натхнення-музу  знайдеш,  мов  роси,
Життя  у  казку  враз  собі  полине.

Щораз  краса  львів’янок  змушує  тремтіть,
Відводити  від  сорому  цікаве  око,
А  ще  за  ними  серденько  кудись  летить
Шукать  натхнення,  доленьки  проворно.

***
Львів’янки  мріють  в  шпацерах  собі
Шукають  ніжне  щастя  невимовне
І  філіжанка  кави  стигне  мимохіть...
Пускання  бісиків  -  заняття  непоборне.

Але  хто  бачить  місто  вже  без  них  -
Вони  надія  наша  і  натхнення
Їх  погляд  топить  тонни-тонни  криг
І  усмішка  приходить,  потепління.

22.12.2012  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386921
дата поступления 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012


Велес Є

ВИДтечение

Поток.  Немыслимые  движения.  Бурлит  непрестанный  процесс,  который  невозможно  остановить  или  проследить.  Что-то  узреть  в  этом  хаосе,  где  лишь  тени  манят.  хотя  за  движением  их  почти  незаметно.  Но  подсознательно  знаешь  что  они  есть.  Они  спускаютса  в  путь,  который  возможно  им  и  неведом.  Лишь  на  ночь  они  сталкиваютса  видом,  пока  вовсе  не  поблекнут,  окунувшись  или  слившись  с  таким  же  простором  теней,  которые  обьединяютса  в  ночь.
Когда  же  вновь  возникает  свет,  и  вновь  возобновляетса  движение  масс,  глыб,  кусков  и  кусочков.  Все  это  месиво,  из  которого  бывает  можно  выделить  что-то,  что  может  обнадежить.  Это  ото,  которое  нужно  и  необходимо  выделить  и  вытянуть  из  круговорота  вовремя,  пока  общая  массе  не  определит  его  ..
Иногда  ты  осматриваешь  этот  кусочек,  который  только  что  был  одним-  единым  с  хаосом.  И  ты  замечаешь  его  неотразимость  и  исключительность.  Вот  это  умение  увидеть,  выделить  и  извлечь  состоит  в  смысле..  Смысле  идеи,  которая  раскрываясь,  дает  новое  продвижение.
И  даже  в  тени  можно  увидеть  что-то  особенное.  Если  не  переусердствовать  и  не  увлечься  рассматриванием.  В  смысле  идеи,  которая  раскрываясь,  дает  новое  продвижение.  И  даже  в  тени  можно  увидеть  что-то  особенное.  Если  не  увлечься  и  самой  тьмой.  которая  хоть  и  успокаивает  эмоции,  но  также  усыпляет  бдительность.  Когда  кажетса  и  настает  состояние  неразрывности.    Коллапса.
Течение  должно  иметь  направление  иначе  -  будет  хаос.  Берегите  течения  свои.  Течение  вашей  жизни  зависит  только  от  вас.  Кем  бы  вы  ни  были.  Потому  видите  свое  течение,  направляйте  его  в  нужное  русло.  Короче.  не  падайте  духом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374522
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 20.12.2012


Салтан Николай

Девушка Мальвина

Холодный  взгляд,  глаза  уже  другие,
Осенний  дождь  смывает  радости  улыбки,
Он  бережно  рисует  как  картину,
Печальный  образ  девушки  Мальвины.

Слова  иные,  ты  совсем  чужая,
Серьёзный  взгляд  уже  не  прячешь,
Хоть  стены  рушатся  меж  нами,
А  ты  как  прежде,  все  мосты  сжигаешь.

А  мы  могли  бы  понемногу,
Вершить  с  тобою  путь.  Была  б  готова,
Но  ты  решила  по-другому,
Продолжить  путь  «калины»  снова.

Ну  что  ж,  в  мечтах  ты  моих  будешь,
Всего  лишь  нежным  теплым  сном,
И  как  весною  снег  уходит,
Так  ты  уйдёшь  с  судьбы  потом.

В  последний  раз  смотрю  я  нежно,
В  последний  раз  любуюсь  я  тобой,
Ведь  понимаю  это  безуспешно,
Искать  ключи  к  двери,  где  путь  не  мой.

                                                                                         20.09.11

P.S.  Не  судите  строго.  Это  один  из  первых  стихов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328667
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 19.12.2012


Рижулька

ПОВЕРНИСЬ!

По  шибці  краплі...  То  стікають  сльози  -
Душі  моєї  кришталевий  сум.
Я  знаю  -  заблукав  ти  десь  в  дорозі
Між  важкості  гнітючих  сірих  дум.

Самотнім  вітром  ти  літа  над  містом
У  пошуках  душевного  тепла,
Щоб  осені  останнім  жовтим  листом
Прилинути  до  мене  іздаля.

Тобі  обійми  щирі  відкриваю,
Любов  пускаю  у  блакитну  вись,
Почуєш  ніжне  серце  моє  -  знаю,
Що  тихо  прошепоче:  "Повернись!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385831
дата поступления 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012


Назар Розлуцький

"Я знову сам. Не вперше, не востаннє"

Я  знову  сам.  Не  вперше,  не  востаннє,
Я  знов  повстав,  я  шлях  знайшов,  зумів.
І  знову  балансую  я  на  грані.
І  знов  один.  Між  безлічі  світів.

І  знову  небо  затягають  хмари.
І  знову  ця  тотальна  боротьба.
І  люди  всі  навколо  як  примари,
Бо  біля  мене  жодного  нема.

Я  завжди  проти,  коли  всі  радіють.
Я  кажу  «ні»  –  всі  інші  кажуть  «так».
Інакше  я  не  хочу  і  не  вмію,
Тому  завжди,  завжди  я  одинак.

І  знов  межа.  Баланс  на  грані  зриву.
Суцільна  грань,  суцільна  боротьба.
І  це  кінець  –  чи  лінія  прориву?
Не  знаю.  Хочу  відповідь  –  нема.

І  знов  життя  стоїть  на  лезі  бритви,
Ні  сонця,  ні  просвітку,  ні  тепла.
І  знову  битви,  битви,  битви,  битви,
Де  всі  світи.  І  проти  тільки  я.

Один.  Самотній.  Та  кидаю  виклик.
В  душі  лиш  холод.  Та  назовні  сміх.
Здаватись  я  не  зможу  і  не  звикну.
І  буду  сам.  Як  завжди.  Проти  всіх…

8.05.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386032
дата поступления 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012


MERSEDES

Зимова рапсодія…

Грає  рапсодія  зимова,
Вночі  у  мене  за  вікном.
Гуляє  хуга  вечорова,
Скувало  річечку  льодком.

Бурульки  звисли  під  дахами,
Виблискують  немов  кришталь.
Зима  блукає  берегами,
Кидає  білую  печаль...

І  наче  зграя  лебедина,
У  просторі  кружляє  сніг.
Стоїть  зажурена  калина,
Рве  вітер,  й  кидає  до  ніг.

Кругом  біліють  кучугури,
Дерева  вділи  кожушки.
Міцних  фортець  постали  мури,
Не  перебратись,  не  пройти...

Позамітало  скрізь  стежини,
Загнало  звірів  у  ніркИ.
Самотньо  дивляться  вітрини,
З  небес  не  світяться  зірки...

Зима  рапсодію  дограє,
Під  ранок  піде  спочивать.
І  лиш  сніжинок  білі  зграї,
Нам  оксамитом  заблищать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385514
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Руслан Строїнський

Спокута

Вона  як  мармур  в  темній  ніші
В  склепінні  із  моїх  думок,
Де  в  темряві  летючі  миші
З  маленьких  тіл  сплели  вінок.

І  на  оголені  їй  плечі
Лягають  тіні  кажанів.
Вони  як  вісники  предтечі
Її  небачених  ще  снів.

Напевне,  очі  так  похмурі
До  тіла  тягнуться  її,
Як  дивні  тіні  до  скульптури
У  цій  підземній  течії

Де  я  там  до  ченця  подібний
Співаю  їй  спокути  гімни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324694
дата поступления 24.03.2012
дата закладки 18.12.2012


Салтан Николай

Она стояла у перрона

Она  стояла  у  перрона,
Слеза  катилась  по  щеке,
В  руках  ...  лишь  номер  телефона
Сжимала  трепетно  в  тоске.

Он  успокоил  легким  взглядом,
Прижал  покрепче...да  к  плечу,
А  сердце  билось  ...  сто  ударов,
В  душе  как  будто:  «Не  смогу…».

А  в  тишине,  что  между  ними,
Был  слышен  зов  проводников,
Они  так  радостно  зевали,
Смотрели,  как  на  голубков.

Осталась  им  одна  минута,
Он  шепчет  ей:  «Люблю,  люблю…»,
В  глазах  и  радость  утонула,
"Дождись  меня"  -  тебя  молю.

Ее  улыбка  стала  страхом
Разлуки  долгой  без  него,
Вот  так  мечта  и  стала  прахом
...уехал  поезд  далеко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358233
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 17.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.12.2012


Назар Розлуцький

"Ти сидиш у метрі лиш навпроти"

Ти  сидиш  у  метрі  лиш  навпроти.
Час  пробіг.  Нічого  не  вернуть.
А  мені  себе  перебороти
Все  одно  що  Всесвіт  розвернуть.

Впізнаю…  Тривожні,  присмеркові
Риси  добре  знаного  лиця.
І  знайомі  очі,  загадкові,
Де  втопитись  можна  до  кінця.

Ти  сидиш.  І  стиха  час  проходить
Непомітно,  наче  у  кіні.
Лиш  усмішка  з  вуст  ніяк  не  сходить,
Та  фатальна  посмішка  мені.

Ця  усмішка…  Та  чому  ж  так  гірко?
Звідки  в  тобі  той  незримий  жаль?
Наче  мудрість  й  розуміння  мірка
Плавно  переходять  у  печаль.

Хто  тобі  душею  буде  рівня?
Хто  тебе  зуміє  зрозуміть?
Горда,  мов  ельфійська  королівна,
А  самотність  на  душі  лежить.

І  проймає  наскрізь  ця  усмішка,
Наче  лезо  гострого  ножа.
І  неначе  велетенська  кішка
Гострий  слід  на  серці  залиша…

27.09.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385037
дата поступления 15.12.2012
дата закладки 16.12.2012


Malinka_

Зима

Гаряча  кава  вже  не  гріє
Холодних  пальчиків  твоїх,
І  нездійсненна  твоя  мрія,
Душевний  не  розтопить  сніг.

Замерзли  віід  морозу  вікна,
Ідуть  вперед  години  і  роки,
Але  для  тебе  вона  вічна,
Любов,  яку  із  ним  ви  берегли.

Для  тебе  ж  вічності  не  треба,
Тобі  хочап  б  на  метр  вище  неба,
Тобі  із  ним  хвилинку  хоч  одну
Щоби  сказати  слова:  "Так  люблю!"

Тож  сили  всі  збери  до  купи,
Й  не  відчувай  тяжкі  ці  муки,
Для  нього  ти  весь  Всесвіт  на  Землі,
Залишилося  лиш  усе  це  зберегти.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384620
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


Назар Розлуцький

"Камінь… сплеск… осіння прохолода…"

Камінь…  сплеск…  осіння  прохолода…
Ніч…  і  спокій…  і  озерна  гладь…
Тиха  завмираюча  природа…
І  м’яка  ще  літня  благодать…

Десь  далеко  купчаться  тумани,
Зорі  відбиваються  в  воді,
Місяць  час  від  часу  з  хмари  гляне
І  кидає  блиски  золоті.

Тиша  абсолютна,  неспівмірна
З  суєтою  й  гаморами  дня.
І  верба  похилена,  покірна,
У  водоймі  місяць  доганя.

І  далеко  десь  на  іншім  боці
Видно  світло,  місто  і  вогні.
І  вже  чути  осінь  в  кожнім  кроці.
І  тепла  полічені  вже  дні…

На  тім  боці  місто  засинає,
Тут  лиш  тиша  і,  чомусь,  журба.
І  потроху  листя  осипає
На  озерну  гладь  стара  верба.

6.10.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384595
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


AlexBird

Love records

It's  near  my  heart...
Hah,  I  can  feel  this
It's  so  cold,  so  hard...
I  will  miss...

You...

There  was  something,  i  want  protect
I  will  fight  for  you  even  now!
You  affect  me,  you  hear?  Affect!
But  I  wanna  speak  about...


You...

You  hear  me?!  I  said  turn  around!
Oh,  I'm  tired  of  this  rain...  your  tears...
I  don't  wanna  hurt  you,  and  even  wound...
I  am  leaving  you  with  your  fears...

I`m  gone...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384425
дата поступления 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012


Сволочь

Мосты.

Мне  снится  лето,  вода,  песок
Мы  на  песке  лежим.
Я  пью  вино,  ты  томатный  сок  
Такой  у    тебя  режим.

Я  руку  кладу  тебе  на  живот  
Круглый  как  колесо.
Я  жду  его.  И  он  тоже  ждет.
Или  она.  Мне  все

Равно  он  это  или  она,
Главное  —  я  и  ты  
Вместе...  Устал  от  этого  сна.
Не  снись  мне.  Я  жгу  мосты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363346
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 10.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012


Ksiufka

Прости, що я тебе не дочекалась…

Тебе  шукала  у  безмежжі  світу,
Серед  брудних  людей  і  шумних  вулиць,
Шукала,  щоб  сховатися  від  вітру
В  твоїх  долонях,  милий  мій  прибулець.

Прибулець...  бо  таких  вже  не  існує  -  
Я  знаю  це,  бо  ж  добре  придивлялась,
Усе  чекаючи  на  тебе  всує...
Пробач,  що  я  тебе  не  дошукалась...

Таких,  як  ти,  ніде  більше  немає  -  
Не  з  цього  світу,  не  із  цього  часу.
Немов  Святе  Письмо,  тебе  читаю
І  каюсь  за  гріхи  свої  щоразу...

Тебе  шукала  я  в  обличчях  сірих,
Все  падала,  так  часто  помилялась...
Та  зустріч  наша  трохи  запізніла  -  
Прости,  що  я  тебе  не  дочекалась...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383602
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012


nikol.

відповідь шукати не треба.

чому  так  гірко  на  душі
чому  повітря  знов  бракує
чому  слова  мої  гучні
із  десяти,  один  почує
чому  в  сльози  солоний  присмак
чому  ти  плачеш  по  ночам
чому  на  память,час,лишає  зморшки
і  сотні  тисяч  сердця  ран
чому  так  холодно  зимою
чому  на  світі  люди  злі
шукаєш  відповідь,  її  немає
хоч  на  краплинку  будь  добрішим
і  все  складеться  у  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381689
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Mazoh

Настрій міняється

“В  своєму  житті  маєш  добре  знати  і  хороше  і  погане,
в  іншому  випадку  ти  не  будеш  знати  ні  одного  ні  другого...”

Прокидаєшся  від  страшного  шуму  на  дворі,  вилазиш  із  під  теплої  ковдри,  розплющуєш  одне  око  і  заглядаєш  у  вікно,  а  там  ранкова  темрява,  йде  сильний  дощ,  бачиш  як  великі  краплі  б'ють  по  підвіконню  створюючи  цей  нестерпний  шум,  все  сіро  і  похмуро.  І  голос  лунає  в  голові,  “Треба  вставати...”  Ти  пробуєш  згадати  хороший  сон,  щоб  хоч  трошки  підняти  настрій,  і  згадуєш  щось  погане,  і  робиться  ще  гірше!  Ти  вже  втратив    всі  бажання  вставати,  ти  хочеш  щоб  цей  день  навіть  не  починався,  ти  хочеш  знову  заснути  і  прокинутись  завтра...
Та  буває  все  і  по  іншому:  коли  промінчик  сонця  пробирається  крізь  вікно  і  падає  прямо  на  обличчя.  Це  малесеньке  світло  просочується  крізь  закриті  вії  на  очах,  лице  кривиться  та  пробує  відвернутись,  але  ніяк  не  можеш  втекти  від  цього  світла,  стискаєш  очі  ще  сильніше,  та  все  дарма.  І  голос  лунає  в  голові,  “Який  хороший  ранок...”.  Хочеш  вставати,  та  все  ще  лежиш  на  ліжку,  все  ще  із  заплющеними  очима,  спочатку  стараєшся  згадати  те,  що  снилося!  Усміхаєшся,  приснилось  щось  хороше!  Ще  хвилинка  і  ти  вже  думати  про  ароматну  каву,  не  витримуєш  і  відкриваєш  очі!  На  декілька  секунд  світло  навкруги  сліпить  тебе,  але  так  приємно...  І  разом  з  цим  усім,  настрій  піднімається!
Ти  прокинувся,  першою  чергою  йдеш  на  кухню  і  ставиш  чайник  на  плиту,    прямуєш  до  ванної  кімнати,  вмиваєшся,  відчуваєш  цю  велику  енергію  води,  яка  робить  тебе  бадьорим.  Чуєш  як  свистить  чайник  на  кухні,  біжиш  до  нього  і  готуєш  ароматну,  смачну  каву,  насолоджуючись,  невеликими  ковтками,  випиваєш  її  та  йдеш  далі  збиратись.  Коли  зібрав  усе  що  потрібно,  виходиш  з  хати,  замикаєш  двері,  розвертаєшся,  а  надворі  ще  низенько,  над  іншими  будинками  та  деревами  нависло  ясне  сонце,  йдеш  по  вулиці,  це  розквітла  весна,  все  навкруги  світло  і  зелено,  вже  бруньки  розпустились,  здається  настрій  вже  нічим  не  зіпсуєш...
Приходиш  на  роботу,  і  все  ніби  так  добре,  робота  тобі  подобається,  настрій  зранку  хороший,  та  приходить  декілька  хвилин  і  ти  чуєш,  як  по  сходах  тяжкою,  сильною  ходою  піднімається  твій  директор.  Ти  його  впізнаєш  по  ході,  по  звуках,  відрізниш  від  любої  іншої  людини.  Настроюєш  себе  на  розмову,  підтримуєш  себе,  та  тільки  відкриваються  двері,  втрачаєш  мову.  Директор  починає  на  тебе  кричати,  сварити  тебе,  ображати,  хоч  ти  і  знаєш,  що  він  не  правий,  та  нічого  не  можеш  сказати  у  відповідь,  боїшся.  Боїшся  насамперед  не  його,  а  втратити  роботу,  втратити  те,  що  зараз  маєш.  Після  двох  хвилин  розмови,  він  іде,  ти  вже  обтяжений  думками,  проблемами,  задумуєшся,  чи  потрібна  мені  ця  робота,  працювати  вже  не  хочеться,  хороший  настрій  втрачений...    
Під  впливом  поганого  настрою  чуєш  дзвінок,  дзвонить  твій  найкращий  друг,  ти  з  ним  уже  років  десять  як  знайомий,  багато  моментів  з  ним  перебули,  і  хороших  і  поганих.  Думаєш  зразу,  що  він  тобі  чимось  розрадить,  підтримає.  Піднімаєш  трубку,  і  чуєш,  що  в  нього  теж  проблеми,  він  просить  допомоги.  Ти  під  впливом  поганого  настрою  кричиш  на  нього,  спираючись  на  те,  що  у  тебе  самого  проблеми.  Ви  сваритесь...  Ти  кидаєш  телефон,  і  настрій  ще  гірший...
Сідаєш  за  роботу,  а  вона  не  йде,  нічого  не  робиться,  нічого  не  виходить.  Ти  ще  гірше  злишся,  хочеш  все  кинути,  піти  і  кардинально  все  поміняти.  Кожний  дзвінок,  кожна  людина,  кожна  дрібниця  тебе  дратує,  злить,  накручує  тебе  тільки  до  гіршого.  Хтось  говорить  про  обід,  а  ти  навіть  не  голодний,  всі  бачать,  що  тебе  ліпше  зараз  не  чіпати.  В  думках  в  тебе  “-  Коли  цей  день  вже  закінчиться...”  І  цілий  день  агресивно  будуєш  нові  плани,  жалієшся  сам  собі,  підбиваєш  себе  до  змін...
І  ось  майже  кінець  цього  нестерпно  поганого  дня,  ти  зриваєшся,  і  біжиш  до  директора  із  заявою  на  звільнення.  Сміло  заходиш  до  нього  в  кабінет,  сміло  підходиш  до  його  столу,  і  вже  майже  кидаючи  свою  заяву  на  стіл,  чуєш  звернення  до  себе.  “О  привіт,  я  хотів  вже  до  тебе  іти,  вибачитись!  Я  був  не  правий...”.  Ти  стискаєш  в  руках  заяву,  так  що  аж  мнеш  її,  чуєш  знову  “-  А  ти  що  хотів?  Що  це  в  тебе  за  листок?”.  Ховаючи  його  за  спину,  ти  відповідаєш,  “-  Та  нічого,  я  просто  хотів  щось  вас  спитати...”  І  ти  питаєш,  те,  що  перше  приходить  тобі  в  голову,  навіть  те,  на  що  ти  сам  знаєш  відповідь.  Після  відповіді-допомоги  від  начальника,  ти  виходиш  за  двері  та  думаєш,  що  він  не  такий  поганий,  просто  мабуть  в  нього  вранці  теж  був  поганий  настрій.  Все  стає  на  свої  місця.  Настрій  піднімається...
Ти  доробляєш  свою  роботу,  і  з  хорошим  настроєм  прямуєш  додому.  Відходиш  декілька  метрів,  та  згадуєш,  що  ти  посварився  із  своїм  найкращим  другом,  дзвониш  йому.  Він  піднімає  трубку  і  говорить,  що  радий  тебе  чути,  вибачаєшся  та  дізнаєшся,  що  в  нього  теж  все  добре,  все  стало  на  свої  місця,  всі  проблеми  вирішились.  Ти  розумієш,  що  він  залишився  твоїм  другом,  ти  завжди  можеш  на  нього  покластись  в  тяжку  хвилину,  він  тебе  підтримає.  Ти  стоїш  посеред  вулиці  та  розумієш,  що  в  тебе  є  все,  що  тільки  потрібно.  Йдеш  дальше  та  знову  бачиш  по  дорозі  бруньки  на  деревах,  ті  що  були  вранці,  бачиш,  як  сонце  вже  з  іншої  сторони    скоро  буде  ховатись  за  будинки  чи  дерева,  бачиш  як  все  тобі  усміхається...  Настрій  ще  більше  піднімається!
Заходиш  в  дім,  все  таке  рідне  для  тебе,  відчуваєш  певний  спокій  та  порядок,  роздягаєшся,  готуєш  невелику  вечерю,  вечеряєш,  сідаєш  на  диван,  включаєш  телевізор,  а  там  іде  старий  фільм,  ти  його  вже  декілька  разів  бачив,  але  не  виключаєш  його,  дивишся,  він  в  тебе  асоціює  певні  хороші  моменти.  Після  фільму  ти  вмиваєшся  і  лягаєш  в  ліжко,  в  думках  в  тебе  лунає  “-  А  сьогодні  був  таки  хороший  день...”.  І  з  хорошим  настроєм  засинаєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361437
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 07.12.2012


Анастасія Мосевич

Иногда

Мне  кажется,  что  иногда  я  не  дышу,
Не  падаю,  не  разбиваюсь,  не  живу,
Не  замечая,  кутаюсь  во  тьму,
Не  верю,  не  надеюсь,  не  люблю.

Мне  кажется,  что  иногда  я  не  грущу,
Не  разговариваю,  но  и  не  молчу,
Не  понимая,  тихо  засмеюсь,
Я  иногда  сама  себя  боюсь.

Мне  кажется,  что  иногда  я  словно  сплю,
И  будто  бы  не  я  на  этот  сон  смотрю,
Мне  кажется,  что  изменить  порой  нельзя
Того,  что  предначертано  на  небесах.

Мне  иногда  до  боли  одиноко,
Печаль  собьёт  стремительным  потоком
И  унесет.  Я  равновесие  утрачу,
Мне  кажется,  что  ни  на  миг  тогда  я  не  заплачу.

И  кажется  мне  иногда,  что  не  дышу,
И,  падая,  я  разбиваюсь,  но  живу,
Идя  дорогой,  плачу  и  грущу,
Но  верю,  и  надеюсь,  и  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383235
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


V.А.М.

+ Если ты чем-то…

наполняешь  мир,
то  и  мир  чем-то  наполнит  тебя.

Это  высказывание  можно  купить  [url="http://wwfund.me/index.php/cPath/24"]здесь...[/url]  артикль  VA21

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383149
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.12.2012


Назар Розлуцький

Не говори

Не  говори,  не  треба  слів.
Нехай  мовчать  самотні  рими  -
На  перехресті  двох  світів
Ми  перейдемо  грань  незриму.

І  тиша  знов  огорне  нас
У  чорній  Всесвіту  безодні,
Де  ми  зостанемось  нараз
Такі  загублені  й  самотні.

Закинуті  в  безмежжя  сну
На  дно  дрімучої  стихії
Серед  зірок  і  бур*яну,
Де  босяка  гасають  мрії.

Не  говори,  не  говори,
Давай  послухаємо  тишу.
До  світанкової  пори
Нехай  нас  серпень  заколише.

І  так  ця  нічка  промине
І  в  дні  холодні  листопаду
Нам  відблиск  спогаду  майне
І  все  залишиться  позаду.

І  днів  загублена  печать
Не  відімкне  нової  ночі...
Не  говори,  нехай  мовчать
Слова,  коли  палають  очі...

31.08  -  1.11.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383115
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Салтан Николай

Самотня, як і осінь

[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим  покривалом  стелиться  туман,
Огортає  землю  жовтувата  шаль,
А  за  небокраєм  і  десь  далі,  там,
Ти  сидиш  самотня,  а  в  очах  печаль.

Цьогорічна  осінь,  як  і  ти,  сумна  -
Плаче  болем  небо,  листя  обліта,
Тільки  ти  не  плачеш  -  сліз  тепер  нема,
Витекли,  напевно,  з  відчаю  до  дна.

Ти  не  плачеш!    Навіть  боляче  якщо,
Почуття  не  вмерли  -  у  тобі  любов,
Ставши  на  коліна,  крикнеш  ти:  За  що?
А  в  душі  слова  ті  згадуються  знов.

"Я  сказав  цій  осені  і  тобі  скажу:
Ти,  пробач  кохана,  більше  не  люблЮ,
Та  відкрию  серце,  хай  і  на  біду,
Уже  іншій,  мила…  ти  ж  мене  забудь".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Назар Розлуцький

Прощальный

И,  все-таки,  тебя  я  позабуду,
Как  забывают  прошлогодний  снег,
Как  иногда  уже  не  помнят  люди
Свои  заботы  или  свой  успех.

Проходит  все  и  боль  уже  проходит,
Не  кажется  уже  мне  серым  мир.
Ведь  так  всегда:  приходит  и  уходит
Забота,  горе,  пораженье,  пир.

Хоть  люди  говорят,  что  время  лечит  –
Не  соглашусь  я  с  этим  никогда.
Быть  может,  слабым  так  и  думать  легче:
Оно  лишь  расставляет  на  места.
 
Оно  и  нас  расставило  с  тобою,
Быть  может  к  худу,  может  и  к  добру.
Не  нужен  был  я  со  своей  любовью
Ну  что  ж?  переживу  и    не  умру

Весна  цветет  на  улице  шальная,
Тебя  уже  я  начал  забывать.
Случайно  повстречалась  мне  другая,
А  может  не  случайно,  как  мне  знать?

И  новых  чувств  ворвался  в  сердце  ветер,
И  новые  надежды  подарил,
Быть  может,  так  положено  на  свете,
Чтоб  я  искал,  боролся  и  любил…

И  ты  найдешь  свое,  я  это  знаю,
Лишь  только  ты  не  хмурься,  улыбнись.
Ты  добрая,  ты  славная  такая,
В  тебя  я  верю,  в  нас  поверит  жизнь…

10.04.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382438
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Назар Розлуцький

"Мне теперь лишь хочется напиться"

Мне  теперь  лишь  хочется  напиться,
Захлебнуться  водкой  в  кабаке,
Чтобы  на  минуту  хоть  забыться,
Чтоб  совсем  не  помнить  о  тебе,

Чтоб  в  угаре  потускнели  очи
И  в  дыму  поникла  голова…
Я  любил  тебя  когда-то  очень
И  писал  все  нежные  слова.

А  теперь?  Уж  это  ли  не  странно,
Что  прошло  каких-то  пару  дней,
А  слова  любимой  и  желанной
Сеют  ужас  и  стают  все  злей.

Разнесет  слова  по  миру  ветер
И  в  глазах  моих  потухнет  свет…
Я  любил  тебя,  одну  на  свете,
Как  лишь  может  полюбить  поэт.

Но  тебе  любви  моей  не  надо,
Ты  меня  не  сможешь  полюбить.
Оттого  мне  в  жизни  нет  отрады.
Остается  лишь  одно  мне  –  пить…

31.03.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382634
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Салтан Николай

Касаюсь губ твоих я робко

Как  ветер  трепетно  играет
В  ночной  тиши  листами  трав,
Так  я  ласкаю  твое  тело,
А  слова  тут  вовсе  невпопад.

Касаюсь  губ  твоих  я  робко,
Дыханье  становиться  шустрей,
И  вдруг  становиться  неловко,
Когда  сердце  бьётся  все  сильней.

В  твоем  ритмичном  извиваньи
Пытаюсь  я  тебя  поцеловать,
В  горящем  облике  твоем,
Я  стараюсь  лишь  тайком.

Но  лишь  смотрю  в  твои  глаза,
Ты  сразу  скажешь  мне  тогда,
«О,  нет,  постой,  прошу,  молчи,
И  ничего  не  говори».

Я  все  пойму,  я  понимаю,
Что  я  твои  все  мысли  знаю,
Я  чувствую  твое  дыханье,
Твое  глубокое  желанье.

Твой  взгляд  так  и  кричит:
«Я  так  хочу  тебя  в  ночи»,
И  пусть  немного  ты  вульгарна,
Но  все  ж  нежна  и  сексуальна.

Целуешь  шею,  я  теряюсь,
Целую  я  тебя    в  ответ,
И  руки,  ноги  …,  но  смеюсь  ,
Когда  тихонько    шепчешь:  «Свет!!!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326908
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 02.12.2012


Марічка9

Житомир-Львів… (Разом з Михайлом Плосковітовом)

Хто  знає,  чи  побачимось  іще.
Куди  зведуть  дороги  парних  колій.
Усе,  що  маєм  -  жменька  меланхолій,
І  тихий-тихий,  і  пекучий  щем.

Не  награно  повіки  затремтять...
Ривки  думок.  Квитки…  та  два  перони.
Твої-мої  ще  сплетені  долоні,
А  відстань,  як  гудок  –  хвилин  за  п’ять…

Дарма  кладемо  руки  на  плече,
Хрипким  "не  треба"  тишу  розірвавши.
А  розпач  став  наш  ще  на  зиму  старшим,
І  так  ятрить  прощанням,  так  пече...

Розтока  доль  в  сум’ятті  кольорів.
Ось  пальці  розімкнуться  наостанок,
В  своїх  містах  зустрінемо  світанок...
Два  потяги  швидкі:  Житомир...Львів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата поступления 05.06.2011
дата закладки 02.12.2012


Салтан Николай

Но как смогу тебя узнать

Я  грущу  и  ночью  плачу  -
Когда  найду  любовь  свою?
Когда  я  обрету  мечту?
Такую  нужную    мою.

Как  я  хочу  тебя  обнять,
Прижать  к  груди,  не  отпускать,
Потом  еще  поцеловать,
И  нежно-нежно  танцевать.

Хочу  почувствовать  тепло,
Что  рвется  от  тебя  волной,
И  в  зимний  вечер  всем  назло,
Бежать  по  улицам  с  тобой.

А  я  живу  лишь  только  днем,
Чтобы  исполнился  мой  сон,
Чтобы  пришла,  взяла  любовь,
Взяла  всю  жизнь  мою  в  залог.

Но  как  смогу  тебя  узнать?
Ведь  вас  же  тысячи  девчат,
Боюсь  немного  опоздать  -
Другой  возьмет  мой  бриллиант.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337190
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 02.12.2012


Салтан Николай

Звичайне співчуття

Нічна  тепер  самотність  …  і  в  дощ  я  під  вербою,
Там  згадую  миттєвість,  несказані  слова,
І  знову  хочу  бути  обманутим  тобою,
Бо  щось  не  гріє  серце  осіння  ця  журба.

Замерзли  мої  руки,  потерпли  мої  щоки,
Від  холоду  такого  замерзла  і  любов,
Словами  не  зігрієш,  бо  стільки  то  мороки  -
Вже  тисячі  відбулись  пустих  отих  розмов.

В  обмані  важко  жити,  і  знати  чи  не  знати,
Де  гола  твоя  правда,  а  де  густий  туман,
Та  я  не  розумію,  бо  може  і  не  вартий,
Відчути  ще  раз  присмак  гарячий  на  губах.

Мені  хоча  б  хвилинку  побути  біля  тебе,
Повірити  у  мудрість  миттєвості  життя,
Я  знаю  ти  зуміла  б,  злетіла  би  до  неба,
Та  не  замінить  щастя  звичайне  співчуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Салтан Николай

Нет любви твердили люди

Нет  любви!  -  твердили  люди,  
Нет  любви!  -  твердили  мне  друзья,  
Этот  мир  сплошных  иллюзий!  -
Все  твердили  -  только  лишь  не  я.

Рано  утром  ...    день  вчерашний,
Осень,  дождь  и  ветер  во  дворе,
Был  я  пьян,  такой  пропащий,
А  теперь  же  с    болью  на  душе.

Этой  боли  не  унять  мне,
Этой  болью  только  я  живу,
От  чего  дрожат  колени,
Почему  дышать  я  не  могу?

Что  со  мною?  Сердце  бьется,
Сто  ударов…  болью  по  руке,
А  печаль  не  отзовется,
Пусть  и  жизнь  моя  на  волоске.

Я  отдам  ее…  как  хочешь,
Ведь  без  боя  сердце  отдавал,
Что  любить  меня  не  сможешь,
Я  наивен  был  -  не  понимал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365187
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 30.11.2012


Silver Snow

«Взирая в Душы Мерцающих Угольков…»

МЕЧТАТЕЛИ

Во  времена,  когда  под  самой  ярой  молнией
и  сильными  ночными  снегопадами
прятались  сокровенные  тайны,
на  свете  жил  маленький  мальчик...

Как-то,  он  стоял  на  берегу  озера,
взирая  в  его  величайшие  глубины
и  думал  о  том,
каким  это  творение  представляет  его  мир...
Каким  видят  его  мир  созвездия.
О  том,  как  понимают  день  и  ночь
свой  истинный  приход  и  исчезновение...
Что  поглощая  осень  -  рождает  зиму,
и  другие  не  менее  прекрасные  времена  года...

Однажды,
к  нему  подошел  старик...
И  видя  мечтательную  улыбку  ребенка,
тихонько  присел  возле  него  и  сказал:

-  «Посмотри  в  это  яркое  звездное  небо!
Скажи  мне,  что  ты  в  нем  видишь?»

Спустя  нескольких  секунд
мальчик  стал  взирать
не  в  глубины  озера  с  темной  водой,
что  имела  серебристый  оттенок,
которого  ему  придавал  свет  луны,
а  в  завораживающие  небеса,
что  манили  своей  божественностью.

На  протяжении  десятков  мгновений
дитя  Земли,  не  отводя  глаз,
смотрело  в  глубины  небесного  океана,
океана  звезд,  созвездий,  завихрений
и  морей  загадочности,  которые  яркими
оттенками  сияли  над  двумя  мечтателями...

-  «Так  что  же  ты  видел?»  -
вновь  спросил  старик  у  мальчика,
и  в  тот  же  момент  получил  от  него
не  совокупность  слов  и  фраз,
а  достойный  ответ  маленького  мечтателя:

-  «Мне  нравится  как  в  небе  плавают  звезды,
будто  горящие  угольки.
Но  они  какие-то  странные,
потому  что  мерцая  на  темном  полотне,
постоянно  куда-то  ускользают
и  качаются  на  волнах  времени  своих  миров,
созидая  только  улыбку  и  счастье»  -
сказал  малыш...

Видя  необычайное  воображение  мальчика,
сын  седых  времен  задумался...
Задумался  над  тем,  как  бы  он  сам  ответил,
если  бы  ему  задали  этот  вопрос:

-  «А  ведь  мальчик  то  был  прав,
прав  в  том,  что  действительно
в  этом  мире  нет  ничего  загадочнее
северного  сияния  и  танцующих  созвездий»  -
подумал  старик,  глядя  на  мерцающие  угольки
костра,  который  уже  вскоре  и  затух...



СОЗИДАНИЕ

После  того,  как  костер  выкинул  последний  лучик,
у  озера  ставало  все  темнее  и  темнее...
По  коже  у  мечтателей  пробегала  легкая  дрожь,
а  на  душе  ставало  зимно...

Они  двое  внятно  взирали  в  то  темное
и  околдованное  пространство  и  не  могли,
хоть  на  минутку,  оторвать  свой  взгляд  от  него.
Чувствуя  холод,  что  вселялся  в  теплое  тело,
мальчик  спросил  у  старика:

-  «А  звездам,  наверное,  тоже  холодно?
Чувствуют  ли  они  тепло,  согревая  им  других?
Они  так  далеко  друг  от  друга!  Кто  же  согревает  их?»

В  сей  же  момент,
мальчик  застал  сына  седых  времен    врасплох.
Старик  даже  не  знал,  что  произнести  в  ответ
маленькому  философу...
Он  окончательно  растерялся  с  мыслями  о  том,
что  порой  дети  больше  понимают  и  видят
во  внешнем  мире,  нежели  взрослые...

Затрудняясь  с  ответом,  он  все-таки  сказал:

-  «Видишь  малыш,  мы  не  знаем  того,
что  происходит  там,  за  небоскребом...
Но  я  уверен,  что  звезды  -  как  люди!
Они  дорожат  своими  сынами  и  дочерьми,
своими  братьями  и  сестрами,
которые  имеют  одно  и  то  же  происхождение...
Но  рано  или  поздно  случается  так,
что  звезды  сгорают...  и  падают  в  неизвестность,
для  того,  что  бы  сотворить  нечто  новое,
нечто  прекрасное,  нечто  неизведанное...
Таков  закон  Вселенной,  таков  закон  и  нашего  мира!
(Что-то  умирает,  а  что-то  рождается!)»

-  «Что  же  получается?
Они  жертвуют  собой  для  того,
что  бы  вдохнуть  эту  энергию  в  других
и  подарить  бесценное    -    жизнь...»  -  сказал
малыш  и  в  тот  же  миг  с  его  глаз  тоненькими
ручейками  начали  бежать  слезинки...

-  «Не  плачь!  Не  стоит  горевать!
Ничто  и  никуда  бесследно  не  исчезает,
а  просто  перевоплощается  и  существует
в  иной  форме,  в  ином  виде,  в  ином  образе...

Посмотри  вновь  вверх!
Видишь,  некоторые  угольки  угасают,  как  в  костре,
но  все  же  -  на  их  месте  рождаются  другие.
Так  и  происходит  смена  поколений...
Таким  образом  течет  сила  бесконечного  созидания»  -
утешая  малютку,  ответил  седобородый  старик
и  вновь  взлетел  мыслями  в  ярко-красочное
звездное  небо...



ДОЖДИСЬ  МЕНЯ!

Опустив  глаза  с  небесных  высот,
мечтатели  начинали  осознавать,  что  ночь  уже  уходит...

-  «Утро  уже  мчится  где-то  за  горизонтом!
К  сожалению,  я  должен  идти  рядом  с  ночью...
Я  должен  следовать  по  ее  пути...
Но  перед  тем  дам  тебе,  малыш,  задание:

-  Дождись  прихода  самой  яростной  ночи.
Дождись  время,  когда  небо  утонет  в  прозрачной  чистоте
и  сосчитай  звезды.
Я  вернусь  через  десять  лет  на  это  же  место
вместе  с  приходом  такой  же  яростной  и  холодной  поры...
Тогда,  предоставишь  мне  свой  ответ...

И  помни,  как-то  тепло  одной  звезды  тебя  спасет,
вдохнув  вновь  в  морозное  тело  драгоценную  жизнь...»  -
произнес  величаво  сын  седых  времен...

Маленький  принц,  не  успев  даже  сказать  словечко,
как  тут  же  старик  растворился  в  воздухе,
словно  пыль,  словно  что-то  неуловимое...
И  исчез  ...



НОВЫЙ  РАССВЕТ

За  ночью  следовало  утро...

День  за  днем  мальчик  проводил  у  костра,
считая  те  «угольки».
Но  в  какой-то  момент  уже  не  видел  смысла  продолжать
считать  этих  небесных  красавиц,  ибо  потому,
что  каждую  ночь  он  сталкивался  с  одной  и  той  же  проблемой,
которая  крылась  в  том,  что  каждую  минуту  небо  меняло
свою  картину,  а  количество  звезд  было  немереным
и  просто  не  воображаемым...

День  за  днем,  месяц  в  месяц,  год  за  годом...
Время  истекало...время  уплывало,  не  остановляясь...
Мальчишка  взрослел...
Вскоре  стал  и  совсем  забывать  о  давнем  поручении  старика.
Его  начало  интересовать  лишь  то,
что  происходит  в  его  родном  доме  и  во  всем  «земном  мире».

Как-то,  его  отец,  который  работал  на  исследовательской
станции  в  горах,  предложил  16-ти  летнему  юноше
отправится  вместе  с  ним  в  экспедицию...
На  что  другой  ответил  только  большой  радостью,
что  переполняла  его  в  этот  столь  сказочный  момент.

Преподав  один  одному  несколько  аспектов  поведения,
собрав  необходимые  вещи,  парни  двинулись  в  горы...

Преодолевая  бураны,  преодолевая  скалы,
преодолевая  самих  себя,  отец  и  сын  продолжали  путь,
путь  к  своей  базе,  путь  сквозь  адский  мороз...



ПУТЬ  ОГНЯ

І.
Глядя  вперед,
отец  увидел  нечто  непредсказуемое  и  страшное.
Надвигался  снежный  буран.
Он  чувствовал  конец  нескольких  жизней,
конец  нескольких  историй,
которых  должен  был  поглотить  в  свои  объятия,
объятия  вечного  страха  и  адского  холода...

-  «Ей,  юноша,  сейчас  начнет  штормить...
Давай-ка  укроемся
вон  в  том  ущелье  на  иной  стороне  скалы»
-  сказал  отец.

-  «Согласен!»  -  гордо  ответил  парень...

Перебравшись  к  своей  цели,
дети  Земли  вошли  в  ущелье,  которое  должно  было
их  спасти...  но  не  в  этот  раз...
В  этот  раз  они  сами  заперлись  в  ловушке.

-  «Откуда  тут  столько  воды?
Почему  она  не  замерзла?
Почему  она  течет  вверх  скалы?
Ой,  пааааа!  Что-то  тут  не  так...»  -
сказал  пугливым  и  тихим  голосом  юноша.

Тем  временем,  буран  достиг  уже  и  этих  мест...
Скалы  кололись,  словно  маленькие  кусочки  льда.
Камни  падали,  словно  капли  злого  дождя,
что  был  посланный  неведомой  силой  с  темных  небес...

Ущелье  содрогалось,  а  основа,  на  которой  стояли
два  безумца  уже  провалилась,  создав  глубокую  бездну...
Казалось,  что  еще  миг  и  вся  конструкция  тоже  падет...

Поднимаясь  на  вершину,  отец  поспешно  и  неосторожно
сцепил  свой  крюк  со  скалой...
Не  держа  вес,  он  просто  вырвался  со  льда,
который  покрывал  стены  ущелья...

-  «Нет!  Нееет!  Неееееееет!  -

-  зверским  голосом  кричал  сын,
глядя  на  уплывающего  отца,
который  безвозвратно  падал  к  темному  дну...

-  Теперь  ничто  не  важно!  К  черту  буран!
К  черту  весь  этот  мир!
Стааааарик!  Спаси  его  жизнь!  Где  ты?
Где  же  ты?!!»  -
-  яростно  рычал  юнец,  который  потерял  веру  и  силы
для  борьбы  со  злостной  стихией...

С  шоковом  состоянии  он  все  таки  взобрался,
все  таки  взобрался  на  вершину,
и  начал  призывать  на  помощь,
призывать  звезды...
Те  звезды,  о  которых  он  мечтал,
будь  тогда  еще  маленьким  мальчишкой...
Который,  сидя  у  костра  пытался  сосчитать
тех  зрячих  невесомых  небесных  красавиц...

ІІ.
На  высотке  становилось  все  холоднее  и  холоднее.
Тело  молодого  безумца  окутывалось  холодом,
который  отбирал  все  тепло,  а  заодно  -  и  жизнь...

Мысли  об  отце  уже  переставали  существовать...
Рождались  лишь  призрачные  надежды...
Юнец  все  еще  призывал  звезд  к  помощи...
Он  надеялся,  что  эти  красавицы  его  не  оставят
одного  наедине  с  адским  холодом...

-  «Прошу,  моя  звездочка!  Не  позволь  мне  отдать
теплое  сердечко  в  морозные  оковы  бурана!
Защити  меня!  Умоляю  тебя!!!
Умо...  умо...  ля...  ююю  ................................»  -

очень  тихо  и  монотонно  прошептал  парнишка
и  погрузился  в  самый  прочный  ледяной  сон...

ІІІ.
Он  лежал  на  самой  смутной  скале,
протянув  руку  к  небесам,  которые  ярко,  как  никогда
раньше,  сияли  в  эту  печальную  ночь...
Они  кричали  так  же,  как  кричал  мальчишка,
когда  видел  безжалостный  уход  своего  отца...

Она  чувствовала,  что  печаль  укрывала
склоны  гор,  которые  покрылись  темнотой  ночи...
Она  хранила  его  любовь  в  своем  сердце
с  самого  детства,  с  первой  встречи,  у  озера...
И  она,  именно  она,  направлялась  к  нему!
Парнишка  стал  смыслом  ее  жизни!

Она  летела,  как  только  могла,
дабы  достичь  своей  цели...
Летела  сквозь  звездные  тучи  и  скопления,
созидая  на  своем  пути  радость  и  величие...

Она  приближалась  к  Земли!

IV.
Это  была  та  самая  ночь,  о  которой  десяток  лет  тому
назад  говорил  загадочный  и  странный  старик.
Это  была  ночь  созидания  утрат,
и  ночь  потери  созданного...

-  «Что-то  должно  умереть,  что  бы  что-то  рождалось...»  -
сказал  поседевший  старец,  стоя  на  другой  стороне
происходящего...

Как  и  в  былые  времена,
двое  мечтателей  вновь  смотрели  в  звездное  небо...
Один,  найдя  в  нем  надежду  -  искал  истину!
Второй  -  искал  надежду,  что  бы  обрести  эту  истину,
отыскать  знания  и  мудрость!

А  огонь  уже  падал  из-под  яркого  звездного  сияния...
Падал  на  вершину  скалы...
Падал,  принося  жизнь!

Маленькая  чудесная  звездочка  свалилась
прямиком  у  подножья  темной  мощи,
которая  отобрала  тепло  с  сердца  путешественника.
Ее  огонь  большими  шагами  переступал  ледяные  стены,
перерезая  самые  прочные  ледяные  оковы!
Ее  тепло  освобождало  паренька  с  холодного  плена!
Оно  вдохновляло  его,  призывая  к  жизни!

А  старик  все  стоял  и  исчерпывал  истину
небесных  творений,  создавая  свою  философию...

Звезда  потихоньку  охлаждалась,
отдавая  все  тепло  страннику  вечного  холода...
Она  умирала,  вдохнув  свою  жизнь  в  его  тело...
И  она  гордилась  тем,  что  происходило
на  ее  жестоком  пути,  пути  вечного  созидания,
пути  вечного  угасания...

V.
Парень  и  старик...
Теперь  они  оба  смотрели  на  закат  жизни,
на  побледневшую  умирающую  спящую  красавицу...
Это  больно...  очень  больно...
Больно  видеть,  когда  именно  на  твоих
глазах  умирает  чья-то  история...

-  «Ей  ничем  не  помочь?»  -  спросил  юноша...

-  «Что-то  рождается,  а  что-то  умирает...
И  таков  порядок  вещей!»  -  отказал  в  ответ  старик...

Помня  этот  поступок,  они  оба  ушли  за  горизонт...

-  «Так  что  же,  говори  свой  ответ!
Сколько  сосчитал?»  -
с  гордостью  смотря  на  парня,  сказал  старец.

Откинув  все  сомнения,  юнец  сказал:

-  «Не  имеет  значения,  сколько  звезд  на  ночном  небе!
Важно  лишь  то,  что  они  несут  в  своих  сердцах
для  детей  Вселенной!  Будь-то  спасением  или  погибелью...»  -

и  отправился  в  месте  со  старичком
под  покров  самой  темной  ночи...
Самой  яростной  из  всех,  которые  когда-либо  существовали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381527
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012