Ось так і ми
З тобою розійшлись
У цьому вкрай
Знедоленому місті.
Такі самі
Чужі як і колись.
Твоє "чекай"
Розсипалось намистом.
Я вибирав
Дороги навмання,
Та будь-яка
Завжди вела до тебе.
Перечекав
Останні барви дня
І знов тікав
В смолу нічного неба.
Слова прості
В думках переплелись,
Не побіжу -
Нехай тікають інші.
Якщо в житті
Зустрінемось колись,
Я не скажу,
Що вчив про тебе вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353273
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 20.09.2012
Я тебе не впізнав - ось у чому біда -
Не така, як колись, трохи стомлена, може.
І в очах не життя - каламутна вода.
Я тебе не впізнав. Ти на себе не схожа.
Ти проходила повз, наче згусток тіней,
Як безмісячна ніч, поглинаюча зорі.
Я вглядався у сум позабутих очей,
Що напевно давно потопають у горі.
Ти проходила повз, всі проходили крізь,
Бо тебе не було, це осіння омана.
Тільки жовті листи тихо падали вниз,
Щоб читали їх ті, хто виходив з туману.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365339
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
життя іде. і кроки, кроки, кроки...
воно крокує виключно вперед.
над нами пролітають роки, роки.
нестямишся - і втратиш свій момент.
життя - як мить, як вітер постутливий.
куди подме, ніхто й ніде не зна.
малює доля зразу білим, білим...
а потім чорним виведе вона.
ніщо не вічне. мумії не вічні.
пройдуть часи - розвіють грози прах.
як ми подивимося Богові у вічі,
коли краси не маємо в серцях?
що після нас залишиться у світі?
скоріш за все лиш крах, лиш крах, лиш крах...
подумайте: ким будуть наші діти?
все буде жити тільки у думках.
тож не згубіться в хаосу юрмі.
візьміть за правило: усе любити.
лишіть хоч краплю щастя по собі,
поки ще є у вас наснага жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333474
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Цілувати заплакані очі –
щоб не було ні болю, ні сліз.
Щоб не було образ тих жіночих,
що їх я, чоловік, вам приніс...
Щоб не було болючого щему
від невдало народжених слів,
від двозначності, що принесе нам
лиш не те, що сказати хотів
я насправді тоді... чи сьогодні?
Живучи (чи тоді,чи тепер?)
лиш думками – торкнутись безодні
почуттів заборонених сфер…
І хоча не вдалось оминути
цих сльозин, що блищать на очах,
я бажаю вам зіркою бути
що яскраво горить в небесах…
Зорі інші не зможуть горіти,
квіти інші не зможуть цвісти!!!
Їм надії нема - зрозуміти
ваш жіночий секрет Чистоти…
15.05.2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288493
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2011
У ліжку одному. Він інший. Ти також.
Час висмоктав втому і мирешся якось.
Ви друзі, не більше. На що сподіватись?
Невичерпні вірші. Облиш намагатись!
Вдавати, що наче тобі все байдуже:
Чудовий, найкращий, (коханий) мій друже.
Дарма це, напевно. Він то не оцінить.
Й відчуженість твоя діла не змінить.
Спокійна, приречена це розуміє,
Торкнутись рукою руки в думці мріє,
Волосся погладити ніжно, ласкаво.
Лиш демони зліва шепочуть лукаво.
Так важко жадати те, що не підвладно,
Так близько фізично, тікати намарно.
Готуєшся вмерти від болю й бажання.
Це наче насильство, моральне знущання.
Протягує руку, спітніла долоня…
Для чого? Навіщо? – постукує в скроні.
І пальці сплелися, і ти не пручалась.
Його забаганці безсила віддалась…
Трималась, тремтіла, від щастя вмирала.
Ці миті у пам’ять навік фіксувала.
Боялась, що знову настане світанок
І світ огорне чорно-білий серпанок.
Не стане нічого. Він зникне і стліє.
Ніхто і нікого тепер не жаліє.
І справді світало, і він прокидався
Та руку тримав, нікуди не збирався.
До тебе тулився, до тебе горнувся,
Неначе насправді кохав, бо не счувся,
Як ніжно торкнувся твоїх губ своїми
І всі недомовки миттєво зомліли.
Ви просто мовчали… Ви все розуміли…
Ти ще сподівалась. Надії жевріли…
Та знала, що щезне фантом, і чекала --
Тебе ця любов вже давно доконала --
Він встане і піде і ти посприяла,
Беззвучно утопію в шмаття порвала.
Той, щойно коханий, він ніжний
З тобою, піднявшись із ліжка, немов би з чужою…
Поснідав, обняв на порозі так дружньо,
А ти зачинила за ним двері мужньо.
Наркозу на серце -- і очі не плачуть.
У них лиш недопалків іскорки скачуть…
Такі рецидиви не часто бувають,
Та віру у себе й любов підривають.
Сприймаєш нормально такі види дружби
Та прагнеш звільнитись з безплатної служби…
Такі переваги по-троху вбивають
І те, що прекрасне у бруд одягають.
Бо то не кохання, нашестя ілюзій,
Оказія, приріст гормонів у друзів.
Ти їдеш у ліфті, ліхтарик мигає,
І тут ненароком твій ліфт застрягає…
Тебе витягають із пастки невдовзі,
І скоро хтось інший в тій самій облозі…
Бо ліфт громадський. Він не є твоя власність.
Тож сходами йти -- досить вигідна здатність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286729
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2011
Поговори зі мною трішки...
Про небо чисте і блакитне
Десь там блукає сонце пішки,
яскраве, тепле і привітне.
А десь далеко сяють зорі
Та місяць світить білим-білим
Він довгий слід малює в морі
Й лишає небо спорожнілим...
У полі вітерець зірвався
І полетів. Його не видно...
Поговори зі мною трішки
Мені це дуже необхідно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258497
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 17.10.2011
Руками доторкатися до клавіш,
навчитись відчувати смак життя.
Тепер щасливий, пам'ятаю раніш,
ховався у секундах небуття...
На чорне натискати і зізнатись,
що так боюсь залишитись один,
але потрібно у житті навчатись,
кохати, у холодний час хвилин...
На біле натискати і вмиватись,
росою літньо - раньої трави.
До губ коханих ніжно доторкатись,
летіти небом в пошуках мети...
Руками доторкатися до клавіш,
мені потрібна серцем відчувай.
Такий щасливий, пам\'ятаю раніш,
тебе зустрів і не сказав бувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281192
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 17.10.2011