Розбишака: Вибране

Шон Маклех

Пісня мовчання

                                                             «Пісня,
                                                               Якої  я  не  буду  співати
                                                               Спить  на  моїх  устах…»
                                                                                       (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Пісня,
Яку  мені  заспівати
Вже  не  судилось,
Бринить  між  сяйвом  галактик,
Звучить  шаленством  
Оркестру  космічного,
Але  в  нашому  потріпаному
Зболеному  світі  людей  –  
Світі  життя  і  смерті
Пісня,
Яку  я  не  буду  співати,
Яку  не  судилося  просто,
Спить.
Спить  на  моїх  устах,
Спить  між  сторінками  
Ненаписаних  книг,
Спить  на  згарищах  селищ,
Де  колись  жили  люди
І  гніздились  лелеки  і  горобці,
А  нині  згарище  –  
Попіл  одягом  чорним
Злої  жінки  війни.
Пісня
Яку  годі  шукати,
Про  яку  всі  думають,
Що  вона  мертва
Чи  то  ненароджена,
Існує  в  безмежжі  Всесвіту  
Споконвічно
Тільки  не  хоче  чомусь,  не  хоче
Завітати  бодай  ненароком
У  світ  людей-безумців…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016


Шон Маклех

Колюча вовна

«  -  Для  кого  майструєш  ти  одяг  строкатий?
-  В  яскравий  плащ  я  одягну  печаль…»
             (Вільям  Батлер  Єтс)

Моя  вдова  
Сплела  мені  светр
Колючий  як  кущі  вересу.
Моя  вдова
Постелила  мені  постіль
З  білого  туману.
Моя  вдова
Зварила  мені  грог
З  терпких  ягід  терену.
Моя  вдова
Навіть  не  знає
Що  цей  зелений  пагорб
Став  моїм  темним  домом,
Що  я  блукаю  кожної  ночі
Нетривкою  тінню
Берегом  холодного  моря
Слухаючи  одвічну  пісню
Невгамовного  західного  вітру.
Уже  ніхто  й  не  пам’ятає
Чому  Ірландія
Стала  країною  смутку
І  чому  добровольці
Мусять  щоночі  блукати
Шукаючи  листя  шамроку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 02.04.2016


Шон Маклех

Злий птах Див

             «…збися  Дивъ,
               кличетъ  връху  древа,  
               велитъ  послушати  землі  незнаємѣ,  
               Влъзѣ,  и  Поморію,  
               и  Посулію,  и  Сурожу,  и  Корсуню,  
               и  тебѣ,  тьмутораканьскый  блъванъ!»
                           («Слово  о  плъку  Игоревѣ»)

На  Дмитра,  читаючи  «Літопис  Руський»  -  сторінки  важких  хронік  ХІІ  століття,  я  зажурився.  І  написав  таке:

Злий  птах  Див
На  слов’янському  сумному  дереві,
З  якого  падолист  епохи
Зірвав  золоті  листя  надій,
Кричить  замість  зозулі  та  сокола,
Віщує  пожежі  та  пошесті,
Голод  злий  та  усобиці.
А  ми  його  годуємо
Зернами  свого  поля  смутку
Важкими,  як  зуби  полоза
Вужа  Бористену  втомленого,
Змія  з  боліт  Прип’яті.
А  ми  його  крик  слухаємо  –  
І  кажемо,  що  то  не  Див  кричить,
А  соловейко
Буцімто.
А  древляни  голосять-плачуть:
Князя  їхнього  Мала  мечем  стяли,
А  шапку  князівську
Вдягли  на  злодія,
Таті  погані  в  палатах  боярських
Вино  криваве
Ллють  в  горлянки  роззявлені,
У  чрева  свої  гнилі  й  ненаситні.
Збудуйте  собі  хату  мертвих
Серед  лісу  темного  правічного
На  дубі  сухому  крислатому
Під  яким  отрока  синьоокого
Зарізали.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459431
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Роман Колесник

притула

ти  вже  спиш?
а  я  ще  не  встромив…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458259
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Роман Колесник

краянин

люблю  спати  cкраю,
щоб  крайня  плоть  звисала  –
руки  й  ноги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458427
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 17.11.2013


Шон Маклех

Високе

«Слабкий  голубиний  грім  
гримів  мені  в  Семи  Лісах…»
             (Вільям  Батлер  Єтс)

 Вони  будували  башту  зі  слів.
 Ніхто  не  знає  навіщо.
 Ніхто  не  знає  чому.
 З  цих  маленьких  «чому»  
 Вони  місили  цеглу  віри
 Для  храмів  свого  тіла.
 Народи,  що  зникли  як  тінь,
 Де  шукати  мені  ваші  сліди
 У  темних  закутках  
 Людської  свідомості.
 Народи,  від  яких  лишились  
 Одні  назви  і  слова,
 Що  обпікають  сухий  рот.
 Народи,  що  відчували  
 Тілом  своїм  залізо  мечів.
 Народи,  яким  заборонили  бути
 Приходять  до  мене  у  снах…  
 Їхні  пророки  і  віщуни
 Лишають  по  собі  візерунки
 Які  гаснуть  як  свічка
 У  спаленій  дерев’яній  церкві.
 Вони  шелестять  як  книги
 У  яких  зітліли  сторінки,
 Якими  топили  грубки
 Та  вогнища  інквізицій
 Істоти  з  вузькими  лобами
 Та  каламутними  очима.
 Хто  згадає  про  них
 Коли  я  теж  піду  у  Ніщо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 01.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013


Ласунка

Таїнство мови німої…або Libido i Morfido

Коли  годує  матір    немовлятко,
Лиш  її  погляд  треба  оченяткам!
Вдивляється…У  душу  зазирає....
Що  любить  мама  воно  добре  знає!
                                                                   Живи……!

Коли  перетинаєш  ти  дорогу,
Летить  водій!І  ти  не  маєш  змогу.
Вдивляєшся...У  очі  зазираєш…
«Зіб’єш?».«Біжи!Не  стій!Встигаєш!»
                                                                                 Виживи…..!

Коли  в  очікуванні  двоє  чуда…
Від  поштовху  зітхають  її  груди!
Вдивляються!У  душу  зазирають!
Він  в  ній!Кохаються!Кохають….
                                                             Створи    життя…..!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253243
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 31.03.2013


Ласунка

Мова серця

Наймайстерніша  розмова...
В  поцілунку  очі  злила!
Непромовивши  ні  слова,
Видає  нас  мова  тіла...

Поглядом  торкнулись  душі.
Ти  вриваєшся  в  свідомість!
Думати  по  тебе  мушу!
Що  ж  ти  думаєш  натомість??

Серце  розколотить  груди...
Знову  дихати  не  можу!
Ти  в  житті  моєму  чудо!
А  чи  я  тебе  стривожу?

Ледве  лиш  землі  торкнувшись!
Рівний  подих  розіграю...
Руду  пристрасть  проковтнувши.
Ти  ж  це  саме  відчуваєш???

Не  мовчи…….!!!!!!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319728
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 31.03.2013


Ласунка

Ми пили місто кроками щоночі….

Ми  пили  місто  кроками  щоночі,
Бентежачи  собою  ліхтарі!
Сором*язливо  опускали  очі
всі  перехожі,  тонучи  в  імлі.

Зупиним  світ  шаленим  поцілунком,
Та  замилуєм  дотиком  зірки.
І  знов  "Люблю"-  до  спільного  рахунку
несуть  вуста  твої,  солодкі  і  п'янкі.


За  допомогою  Юрія  Пухнастого!
Дякую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268470
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 31.03.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2013


Роман Колесник

дурень

цей  з  пивом  драп!
я  лицемірю,
граючись  людьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407780
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Роман Колесник

капличка

іззаду  лізе  мед.
перед  виходом  зливай  гріхи
у  вени  міста  мавп  двоногих,
де  ти  у  їхній  шкурі  –  вовк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393450
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 17.03.2013


Роман Колесник

посадка

на  сковороді  вже  олія  кипить  –
можеш  сідати  ;))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406722
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Роман Колесник

чистюля

невідомо,  які  виміри  явні,
а  які  уявні.
про  всяк  випадок  –  не  сміти  ніде.

життя  –  Іскри  Божої  сон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325288
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 02.06.2012


Head Like A Hole

Дорога додому

Їду  у  потязі,  дивлюся  у  вікно:
а  сонце  промінням  б'є  мені  в  очі...
Дерева  великі  від  нас  швидко  тікають,
а  море  стоїть:  напевно,  не  хоче
воно  бігти  кудись,  
                                 йому  й  тут  надто  добре...

А  сонце  все  сліпить  мене  -  мружу  очі,
я  їду  додому,  туди,  де  ти  поруч.
Де  поруч  усі  ті,  хто  мене  кохає,  
чекає  та  любить...  
                                                 Душа  співає.


P.S.  Хотів  би  сказати,  що  тут  швидше  вірш  до  музики,  
аніж  музика  до  вірша..  Точніше  вони  одне  одного  доповнюють.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304293
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2012


Роман Колесник

наживо

уявіть  себе  живими:
вам  плитою  розтинають  живіт,
розривають  тельбухи  заживо,
деруть  шкіру  живцем,
відтинають  голову  живу
від  тіла  живого,
бо  ви  –  риба  життєлюбна,
яку  ви  вживаєте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303536
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 02.01.2012


Роман Колесник

канібал

целюліт  ходячий  –
рухома  скульптура  із  сала
на  базарі  мертвечину  смакувала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303304
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 02.01.2012


Роман Колесник

ласощі

як  з  пивом  людям  ласий  рак  –
у  мулі  річки  так
людина  ракам  ласа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302978
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 02.01.2012


Роман Колесник

звільнення

я  звідси  дурником  помру
Богам  на  втіху
й  на  скорботу  вам,  дурні,
дай,  Боже,  –  богом  без  вертань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302759
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 02.01.2012


Роман Колесник

хрестовий похід

штурмують  провінційні  блядi  Київ,
мов  член  Господній  прагнуть  відсмоктати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301823
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 02.01.2012


Ласунка

Сповідь німфоманки. (озвучена)

«  Остановись,    мгновенье  ,  ты  прекрасно!»  В.  Гетте

Казкові  відчуття!  Незвичайні  ..хвилюючі!
Щаслива  милуюся  вмиранням  сьогоднішнього  дня!
Не  очі  мої  дивляться!  А  щось  в  мені.  Наче  крізь  вікна!
О  ,  боги  ,  як  же  я  люблю  бачити……
Моя  оболонка,  моє  тіло,
моя  ж  картина,    витвір  моєї  харизми,
шліфуватиму  !!!  Тесатиму  так,    як  цей  світ  вирізає  мою  душу  поміж  інших…..
В  мені  більше  ніж  здається!  Я  –  енергія,  -  думка,  що  змінить  сірий  плин  часу…Любов*ю!
Вишуканість,  еротичність  і  таємничість  цього  світу  –  моя  найбільша  спокуса…,  що  збуджує  мозок,  хвилює  погляд…
Пізнати!  Пізнати!    Пізнати!
Я  під  прицілом  очей  незнайомої  сили…
Я  знайду!  Побачу!  Відчую!  
Хочу  змін  !  Змін!  
Я  хочу….
ЖИТИ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296816
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.11.2011


Warik666

Ахінея

***
Параною  буденними  снами,
Іду  в  хороводи  доріг.
Я  ланка  в  частині  програми.
Без  мене  ж  не  випаде  сніг!
***
Готую  поживні  гарніри,
І  м'ясом  наповнюю  дні.
Хотіли  залізти  під  шкіру?
Вкажіть  же  на  місце  в  труні!
***
Стираю  свідомість  у  справах,
Збираю  себе  по  шматках.
Овець  буде  більша  отара
Чи  зграя  вовків  у  лісах?
***
Екран  синтезує  ідею,
В  купюру  збирає  рабів.
А  квіти  хай  будуть  окремо,
Хай  сонних  годують  корів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295532
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011


Тетяна Яровицина

Глянець (дивні паралелі)

По  риночку  помалу  йде
старенький  дядечко
та  все  припрошує  людей:
–  Купуйте  яблучка!
Смачнющі,  ба  не  золоті.
Із  саду  власного!
(Чи  в  око  впали  вам  оті,
що  сяють  глянсово?!
На  них  же  й  мушка  не  сіда  –
то  харч  від  ворога!)
…Дешевше,  хочете,  продам,
коли  задорого?!

На  руки  дивитесь  мої?
Авжеж!  ...З  народу  я.
Куштуйте  яблучка!  Свої  –
не  перепродую!
(Не  підіймається  рука.)
Купуйте!  Дешево!
Ген,  спекулянт  сичить-гука:
„Какого  лєшего?!”    
Беріть  собі  і  дітворі–
нічим  не  кроплені!  
Найкращий  сорт,  що  на  порі!
…Чи  вам  пороблено?

Скажу:  колись  була  і  я,
як  цей-от  дядечко.
Забула  прізвище-ім’я
та  ще  й  по-батечку,
з  відлунням  диким  у  душі
біди  народної
несла  назад  свої  вірші
з  книгарні  модної.
«Хороша  книжка.  Узяли  б,
та  це  ж...  поезія!
Не  хоче  люд…  дивитись  вглиб.»
...Йшла  геть  по  лезу  я.

Гламурний  час  уподобань
оцих  велúких  днів!
Роздолля  -  тисячам  видань
бульварних  викиднів…
Як  мій  герой,  гидую  цим
засиллям  глянсовим.
Не  місце  в  нім  розмаю  рим.
І  з  того  часу  я
йду  від  душі  і  до  душі  –
не  шляхом  мощеним:
–  Візьміть  вірші,  товариші!
З  душею  зрощені…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290657
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 17.11.2011


Шалена помаранча Лорна

10 причин змусити мене…

1.  давай,  змушуй  мене  жити!!  щоранку,  буди  мене  і  витирай    розсипаний  з  ночі  попіл,  бо,  о  курво,  на  ньому  видно  відпечатки  ніг/лап/душ  моїх  нічних  відвідувачів.
2  .  давай,  ну  знайди  мене!  ти  ж  можеш  шукати  мене  в  чужих  вікнах  і  шафах,    ти  зможеш  знайти  мене  за  шкірочками  з  апельсинів.  ти  зможеш,  якщо  небо  не    впаде.
3.  ну  ж  бо,  заспокой!!  хіба  це  важко,  щодня  розливати  мої  сновиніння  порожніми  склянкам??    
4.  приходь  до  мене  з  повітряною  кулькою  і  йди  з  її  трупом!  принось  мені  мушлі    і  камінці,  а  я  спою  тебе  отрутою,  і  ти  станеш  залежним.  залежним  від  трутки    і  від  мене.
5.  лови  мене.  знімай  мене  з  мостів,  і  витягуй  з  чужих  машин    роби  мене  хоч  трошки  своєю.  роби  мене  незнайомкою.  сама  себе  не  знаєш,  сама  собі  не    віриш.  ну  ж  бо,  ЗЛОВИ  МЕНЕ!
6.  прив"язуй  мене  до  батареї,  коли  я  знову  падатиму  в  небо.  носи  мене  в  рюкзаку  в  гори,  і  зберігай  разом  з  чеками  між  сторінками  книжок.  ніколи  не  загуби  мене  в  магазині!!
7.  обнімай  мене    в  ванні,  і  коли  ми  разом  їхатимемо  на  ровері,  притискай  мене    до  сонця,  і  даруй  свої  мрії.  вдар  мене.
8.  розказуй  мені  всі  секрети,  годуй  мене  кульбабковим  медом  і    роби  мені  заштрики  чаю  з  липи  і  ялинових  голочок.  розбивай  мені  голову  і  напихай    туди  вати.  багато  вати,  бо  ,о  курво,  музика  розриває  мене.
9.  цілуй  мене,  своїми  губами,  о  так,  ти  цілував  мене  в  щоку  так,  що  електрика  била  по  стінах  і  розсипався  вавилон.  малюй  мені  губами  на  тілі  зелене  небо.  знайди  мого  жабу.
10.  люби  мене.  люби  мене  між  стінами  мертвих  поїздів,  люби  мене  тішити,  люби  мене  вбивати.  люби  мене,  бо  я  ж,  о  курво,  без  тебе  не  бачу  моря.  відпрвляй  мені  листи  паперовими  корабликами,  і  зроби  метелику  пірсинг.  люби    мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268757
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 06.11.2011


Шалена помаранча Лорна

жива. Метальова.

словами  бризнули  віконні  ґрати
я  не  жива!    але  й  не    з  мікросхем.
у  вухах  небо.  у  очах  шматочки  вати
мов  цукор  розчиняюсь  під  дощем.

у  серці  море,  а  у  роті  хмари
до  неба  прив"язали  целофан
у  сумці  квіти,  в  дзеркалі  примари
з  шматків  газети  ношу  сарафан.

сережки-  цвяхи,  карамель  помада
позаду  місто,  а  за  ним  маразм.
життя  -  це  клумба.  сенсорна  розсада.
із  шестерень  пародія.  Сарказм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255692
дата надходження 24.04.2011
дата закладки 06.11.2011


Володимир Шинкарук

ПІСЛЯ ОСЕНІ

1.

Вицвіли  фарби  і  звуки…
Тихо…
У  небі  –  сіро,
у  полі  –  чорно…
І  тільки  ворони
іржавим  криком
Зрідка
дряпають
своє
горло…

2.

Обсипалось  листя.
Сльота  осіння.
Сумні  дерева  –
в  небо
корінням...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290651
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 04.11.2011


Троянда Пустелі

Ти мрієш…

Ти  мрієш  доторкнутися  до  ліжка  мого  
Й  відчути  сонячне  тепло  із  моїх  уст
І  випити  мене  від  вій  аж  до  мізинця  на  нозі
Щоб  усі  соки  в  мені  перетворилися  на  іній

Ти  мрієш  заблукати  в  тенетах  моїх  снів
Якими  я  живу  як  у  реаліях
А  потім  віднайти  в  моєму  пупкові  нитку  Аріадни
І  вийти  з  безсонниці  наче  з  темного  лабіринту

Ти  мрієш  полонити  море  благань  з  моїх  губ  і  язика
Щоби  вони  увіллялися  в  океан  твоїх  бажань
І  розтеклися  водою  зі  струмків  наших  тіл,  особливо  очей
Які  плакатимуть  дощовими  краплями  на  мокре  простирадло



А  я  мрію  лише  про  запах  твоїх  долонь  на  моїх  щоках
Про  всеохоплюючий  туман  над  нашими  ореолами
Про  друге  пришестя  бажань  після  першого  потопу  дощових  сліз
І  про  маленьке  чудо,  оповите  ниткою  Аріадни  з  мого  пупка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285918
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011