Розочка: Вибране

Раїса Гришина

Настоящая любовь….

Я    думаю,  что  настоящая  любовь  сродни  безумству,  в  то  же  время  это  серьезный  труд  и  над  собой,  и  над  обстоятельствами  жизни.  Любовь  подобна  идеологии,  она  требует  своих  жертв,  своих  безумств,  она  выходит  из  ряда  условий,  ее  вызвавших,  в  безусловную  сферу...  Тогда  она  становится  совершенной,  переводя  взаимодействие  полов  во  взаимодействие  природы,  мужского  начала  всей  природы  и  женского.  При  сходстве  внутренней  музыки,  при  взаимной  настройке,  продвижении  внутренней  архитектуры  к  взаимному  сходству,  проникновению  и  содействию  любовь  порождает  блаженство  реально  ощутимых  переживаний,  которым  дает  проявиться  природа  в  полной  мере.  И  сознание  тогда  ищет  преодолеть  всё,  все  проблемы,  в  том  числе  времени,  смерти  и  прочее...  Настоящая  любовь  должна  помочь,  при  должной  работе,  в  преодолении  увядания,  смерти,  приближении  неприятностей  и  болезней.  Разум,  соединенный  с  безумием  любви,  становится  божественным  вооружением,  приводящим  к  совершенству  в  обход  страданию  или  властвуя  над  самим  страданием.  Разум  должен  уметь  владеть  реальностью,  владеть  знанием,  конкретными  навыками  и  силой  для  устроения  дома  любви  (я  не  совсем  о  благах  чисто  внешних).  И..  терпение,  способность  ждать,  понимать,  прощать  и  идти  дальше,  не  порабощая,  но  вслушиваясь  в  природу,  подарившую  партнера  для  ЖИЗНИ  и  по  самой  жизни  в  ее  предельной  квинтэссенции.  Но  всё  перечисленное  -  очевидно  и  естественно  для  любого  не  зажатого  рамками  человека,  старающегося  понять  что  к  чему  ...









Черный  Леопард    Стихи.ру

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304951
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.03.2012


Раїса Гришина

Дорогами реального життя….

Мати  з  дочкою  вже  зранку  -
На  лавочку  сіли,
Та  знайому  стару  тему
Знову  обсудили.

Згадували  «незлим  словом»
Подружок  та  сваху,
В  діло  це  -  старі,  іржаві  -
Забивали    цвяхи.

Треба  було  б  щось  робити  -
Та  часу  немає,
Краще  знов  поговорити!
Робота?!....Чекає!

Дочка  сидить  собі  та  гадає:
«Де  б  кого  найняти,
Щоб  роботу  поробив  -
Брудну  та  закляту?!».

Валяться  вже  стіни  в  хаті,
Посуд  геть  не  митий,
Як  то  кажуть  у  народі  -
«Корито  розбите!».

Дочка  –  років    вже  під  сорок,
Чоловіка  мала,
Та  кохання  «неземне»
З  «стелі»  десь  чекала.

Від    кохання  вона  ще,
Гроші    ждала  добрі  -
Тільки,  правда,  на  таке
Не  знайшлись  хоробрі.

Сидять  вдвох  та  все  зливають
«На  млин»  мутну  воду,
Не  замітили  як  сталось  -
Змінилась  погода.

Дощ  пішов,  доріжки  слизькі,
Заважає  віття,  
Бо  вже  цілий  рік  лежить
Під  дверима  сміття.

Якось  все  ж  вони  зуміли  
Продертися  в  хату,
Знов  взялися  за  старе  -
Язики  чесати.

Крівлю    дощик  промочив,
Начав  в  хату  капати,
Ніхто  вухом  не  веде  -
Треба  добалакати.

Раптом  мовила  стара:
«Треба  щось  робити!
Щоб  спасти  те,  що  не  впало  -
Краще  підсобити!»

Наняли  чужих  людей  –
Збадьорили  хату!
Дочка  й  син  -  тридцяти  років,
Ховалися  ззаду.

Стара  мати  в  голові  
Геть  гадки  не  мала,
Щоб  синочок  та  дочка
Трохи  помагали.

Сміття  винесли  під  хату  -
Маляр  й  штукатури,
Другий  рік  воно  лежить  –
Скріпило    бордюри.

«Ти,  синочок,  -  каже  мати,  –
Не  нате  родився,  
Щоб  робить  брудну  роботу!
Краще  -  оженися!»

Не  барився!..  Оженився!  -
Синочок  вже  скоро,
Тільки  жінка  через  місяць  -
Втекла  з  другим  в  гори!

Знову  думають  жінки:
«Де  найти  такого,    
Щоб  на  них  весь  час  робив  
Й  на    панка  крутого?!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305157
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 07.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2011


Гай-Нижник Павло

Ранок

                               [b]РАНОК[/b]

Там,  де  небо  до  землі  впадáє
Й  від  дошів  схвильована  вона
У  його  обійми  лине...–  розквітає
Вкотре  незбагнéнна  дивина.

Знов  вмиваються  росою  юні  зорі,
Заколихані  у  сонячних  руках,
І  розчісують  хмаринки  білочолі
Перше  світло  в  дзéркалах-ставкáх.

Там  із  тéмряви  народжується  ранком
Оповитеє  туманом  немовля  –  
Новий  день,  що  з  зо́ряним  світанком
Прокидається  у  співі  солов’я.

В  діамантах  квітів  засвітився
Небосхил.  Він,  зрóщений  з  ночéй,  
Пестощами  прóменів  розлився
Щоб  побачити  красу  твої́х  очей.

Щоби  з  їхнього  суцвіття  увібрати                  
Барв  в  веселку  й  кольори  у  сни
І  зірницям  в  небеса  додати
Той  серпанок  з  блиску  та  краси.

                                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                 [i]6  серпня  2011  р.[/i]





[i]Гай-Нижник  П.  [/i]Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.24.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273811
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 28.09.2011


Гай-Нижник Павло

Пройти життя і озирнутись

[b]ПРОЙТИ  ЖИТТЯ  І  ОЗИРНУТИСЬ[/b]

Пройти,  добігти,  промайнути,
Слід  залишити  і  збагнути,
Що  все  ж  таки  не  наслідив,
Не  перебу́в  –  таки́  прожив

Свій  ча́су  шлях,  з’я́ву  єдину,
Що  невблаганно  мчить  до  сплину
Усе  стрімкіш.  Без  вороття...
Й  чи  згадка  там  чи  забуття

Ховається  в  байдужій  млі
Й  в  кістках  холодної  землі
Та  й  нас  ковтає,  хто  це  знає...
Лиш  Бог  один  –  Він  суд  звершає.

Творити,  жити,  народити,
Дійти  межі  буття  й  прозріти  
Що  дихав,  а  не  продихнýв,
Щось  розпізнав  –  не  зазирнув.

Щоб  пустку  стра́ху  й  марноти́
В  ту  мить  останню  не  знайти
Як  з  краєм  станеться  зіткнутись,
Й  булó  б  не  прикро  озирнутись.

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                             [i]28  вересня  2011  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283152
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011


Есмунт

Зануривши ноги у літо

Зануривши  ноги  у  літо,
Ковтаю  початок  тепла,
Нарешті  я  зможу  збагнути,
Наскільки  холодна  була.

Розправлю  за  птахою  крила,
З  очей  скину  пасмо  сумне,
У  небо  стрілою  полину,
В  лугах  не  шукайте  мене.

Із  цвіту  зберу  насолоду,
Заповню  себе  нею  вщент,
Чекатиму  сонця  заходу  -
Замовила  ніч  на  десерт.  

Наїмся,  теплом  навтішаюсь,
Полишивши  мотлох  в  кущах,
А  ранком  назад  повертаюсь,
З  відталим  добром  у  очах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259113
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 03.09.2011