моя душа живе в прокуреній кімнаті,
в якій лише одне вікно, і те мале.
моя душа лягає дуже пізно спати,
закутавшись в своє міцне амбре.
моя душа сумує й часто злиться,
мовчить подовгу й виглядує в вікно.
моїй душі до ранку аж не спиться,
для неї біль людський - сумне кіно.
моя душа живе зовсім напроти,
он третій поверх, те мале вікно.
для неї усі люди - ідіоти,
а їхні почуття їй все одно.
моя душа щодня палить цигарку.
рівно в двадцять третій сорок три.
моя душа читає книги в парку,
коли там гуляють лиш вітри.
он те вікно.там живе хлопчина.
той, що у кишенях ні гроша.
поет із п'яно-сірими очима...
отой поет і є моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450549
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 28.05.2014
"Урешті-решт ми завжди ловимося у пастки,які самі ж були наставили.Я цього певен.Урешті-решт ми в них ловимося."(С.Кінг "1922")
Врешті-решт відділитись убивши доречність мрій...
Заховавши утечею серце вразливе...В нічку...
Я тебе відпущу і змирюся укотре, вщент...
Я уже не вернусь...
Не зіткнусь із тобою ніччю...
Поселившись у згадці залишиш кровистий слід...
Пожалівши про вчинок задзвониш вже звично,двічі...
Не розчую подовгу...
Обманутий абонент...
Поза зоною вуха...затулені й серце й вічі...
Тенькну в думці ударом принісши до серця біль...
Винувато відзвоню,змирившись з тобою...Люто!
Серця,вбиті безглуздо...
Невтомно мене гукнеш...
Не відзвоню...оглухну...
Наїлась вчорашнім чудом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494732
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
«Сонце означало істину,
кільце змій, звитий у кільце – вічність,
якір – ствердження або раду,
голуб – соромливість,
птах бусол – богошанування,
зерно і насіння – помисли і гадки…»
(Григорій Сковорода)
Дороги весняного вітру
перетинаються біля старого ільма,
Що крислатим дороговказом
Перетворює думку на знак,
Що чорним калікою
Тичеться в море квітів
Пальцями сухих гілок.
Дороги весняного вітру
Існують у мріях птахів:
У піснях про вічне повернення
До неіснуючого дому
Вічних блукальців легкості.
Дороги весняного вітру
Білим маревом стелють шлях
Розтривоженим душам
До Валгалли хмар –
Білих, як пелюстки вишні
Чи то до кудлатого Сіду –
Темного як нутро глека.
Дороги весняного вітру
Сповнені гудінням
Волохатих прочан,
Що торують своє паломництво
Від храму квітки до монастириська-вулика.
Дороги весняного вітру
Нескінченним лабіринтом
Заводять у хащі музики
З яких нема вороття
Навіть жебраку-скрипалю
З графства Слайго.
Дороги весняного вітру
Стануть колись дорогами осені
Коли зацвіте верес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490501
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Цей світ мені чужий і дикий темінню,
я не навчилась приживатись з відчаєм.
на грані поміж хвойдою і чемною,
довкола мене оселились грішники.
ті друзі, що ще вчора були каменем,
сьогодні пожовтіли й стали прикрими.
розмови вже не ті, не ті підвалини,
можливо виросла і стала розумнішою…
цей світ мені чужий, мов поміж хмарами,
і мрії вже не мріються, під маски
ховаються, як сором попід блузкою
довкола ходять посивілі парами,
а я одна, неначе боягузка…
цей світ мене лякає відвертається,
а я його усмішкою поколюю,
хоч і безсила, вміло посміхаюся,
так добре народитись, як я – гордою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434341
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 26.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2014
Чи знаєш ти:
99% жінок –
потенційні
нічні метелики.
99% жінок
мріють
бажають
сісти
на колінa незнайомця
і вище
і вище...
на очах у всіх
в ресторані
всмоктуватись
у вуста незнайомця
торкатись
його потаємного
«Я»
своїм потаємним
«Я»
силу тяжіння
створюючи тертям...
Тож уяви:
тебе бажають
99% жінок,
і кожна –
пантера,
тигриця,
левиця,
дика богиня.
І в кожній із них –
99% мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451259
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Я живу в твоей голове?
Не скрывай от меня, пожалуйста
Я живу в твоих мыслях, молве?
Или мне это только кажется...
Я живу у тебя в душе?
Или там пустота и прошлое...
Мы с тобою на рубеже
Все надеемся на хорошее...
Я живу в твоей голове?
Ясным днем или ночью в снах...
Ну зачем я нужна тебе?
Есть ли смысл в моих слезах...
Я живу у тебя внутри?
Или так для игры на поверхности...
Говори со мной! Говори!
Пока есть еще капля нежности...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451993
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Листья, листья деревьев, однажды все объединились
Против смерти стареньем, что звётся у них – листопад.
И в один добрый день, или утро, в газонокосилость,
Ни листочка - на травке не встретил садовник-зав.сад.
И в один странный год стяжелели усталые ветви,
Сок из корня тащил в сто насосов модерный листок.
И научные, дружные изобретенья-распевы
Превратили «прицветник зелёный» в командный станок.
А потом, без корней научились,
стволов,
без коры выживать.
И смогли до других
до галактик,
до всех - безопасно летать.
Гибли деды-растенья, листочки - зажили бессмертно.
Говорят, человечьи мозги, тоже так, лицемерно,
Отделиться от тела пытаются высокомерно.
06.08.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441732
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
О, сину мій, Ти відійшов у вічність,
Зігравши до кінця свою трагічність...
Увесь народ пишається тобою,
Хоч твій відхід обняв серця журбою.
Твоє життя, яким я так пишалась,
Колючим терном часто покривалось,
Та я тебе любила завжди сину,
І ти любив без тями Україну.
Твої слова, як небо те безкрає,
Де й до тепер душа твоя літає.
Хай кажуть, що нема людині злету;
Тримає міцно на собі планета...
А ти злетів! Парив у синім небі,
У хмарах був, неначе білий лебідь,
Бо ж ти казав: «Людина не літає…
А крила має... Крила має…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438888
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
напиши мені декілька фраз про себе
щоби я не забула твій почерк слова і настрій коротких речень
відправ хоча би порожнього листа тільки уже не на ту адресу
слухай вечірні новини читай ранкову пресу
(дякую якщо можна мені еспресо)
а ти знаєш ти усе знаєш
напевно я мозолитиму тобі очі щоночі
якщо подумати то більшого мені і не треба
мені би усмішку думку твою і трохи з даху неба
ти ж знаєш чому ти усе знаєш
(от і моє еспресо спасибі)
ти теж часто з’являєшся перед очима моїми
мабуть, несвідомо (чи таки свідомо) ми даємо про себе знати
один одному
що все добре
хеееей що я живий і я жива
які до біса ще слова
якби тільки тиша стала іншою координатою
а нам би усе знати один про одного знати
нам би вгору стрибати і вниз не спускатись
тільки б не забути
тільки би згадати
тому прошу
напиши мені декілька фраз про себе
щоби я не забула твій почерк слова і те, як ти виглядаєш
як ти гарно виглядаєш
© (авт. - 2012 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438859
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.
У рідному, коханому селі
Стареньку хату пригорну, потішу.
Бо десь отут усі мої літа -
Іще такі наївні, світлоокі,
Не страчені намарне по світах,
Дитячі босоного-щирі кроки.
А над вікном ікони пресвяті
Ще й до сих пір молитву пам’ятають
Оту, що матінка на самоті
Вигойдувала аж до небокраю...
І де б життя тепер не повело,
Куди б не простелилися гостинці,
Зусюди повертаю у село,
Тулю уста до рідної землиці.
(12.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437062
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Мій милий Боже! Я Тебе благаю,
Даруй поетам музу і любов,
Занур їх у красу земного раю,
Прислухайся до моїх молитов.
Умий їх душі щебетом дитини,
Вкрапни у крила мудрості старця.
Хай словотвір їх в вічнопростір лине,
Оголить нерви, збудить почуття.
Мій милий Боже! Прошу Тебе щиро
Даруй поетам струни і смичок,
Щоб вигиналось від емоцій тіло,
Душа неслась до сонця, до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436584
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Інтегрована у м́оє життя,
Як вірус у мікросхему,
Ти у мене одна, одна,
Назавжди, навіки, напевно...
Ти - вільна енергія Гіббса,
Хаотичний броунівський рух,
Як міфи Еллади вічна,
Ти - зорі, а я пастух...
Нівелюй моє третє пришестя,
Залишай мене міддю в кишені,
Я віри твоєї похресник,
Що щастя ховає у жмені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436291
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
День догоря. Кидає вечір
На небо темний коц овечий.
І небо сходиться із морем,
Стає одним із ним простором.
Десь в тім просторі моє тіло.
Весь день в проміннях сонця мліло.
Його впіймала літня спека,
Вклавши в розпеченого глека.
А море хвилями гойдає,
Хмаркам привіти посилає.
В нім крильця спечені купаю.
І оживаю! Оживаю!
Коц - плед (діалект галицький)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433566
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Зачиниш усі
скресані камеропапери,
що кригою повісились
у твоїй комірчині
Привітай їх усіх,
Вони привітають тебе,
наче хворі,
батька,
наче літаки,
що втратили
і знайшли
свого ідіота-пілота
не руйнуй усіх мостів
іди по них до кінця,
адже у кінці паливо,
адже у кінці свобода,
адже
у кінці смерть,
а смерть для поета
це визволення
дев’яносто чотири
життя
в тобі,
бо ти народився в дев’яносто
четвертому
скажуть тобі
а ти з посмішкою
через сигаретну плівку повітря
бетонних блоків
міста,
в якому
забувся,
але
не народився,
відповіси
« В мене одне життя,
і в одному житті
я вміщу оцих дев’яносто чотири
я буду
грабіжником
жіночих олов’яних
сердець
з твердим покриттям,
твердішим,
ніж асфальт,
твердішим,
ніж всі складові
металу
контейнерів для сміття
я буду вбивцею
почуттів,
що розстрілюватиме
вашу любов
і любов
молодих кримінальних
авторитетів
я буду тихим старим
на березі
Балтійського моря,
що випалює
свої легені,
задіваючи
легені
океанічних аеродромів
я буду сонячною твариною,
що випаровує свою тінь
на пляжах,
під якими мерці
зробили своє темне гетто
я буду маленькою музикою
для зношених
лікарень,
які одягають
на себе світанки,
тихі
як гробове повітря
червневих
вдів
я буду війною і миром
у вашій голові,
я буду
цим маленьким
хрестиком
на вашій
ніжній
шиї,
неважливо
чоловік
ви чи жінка
чи навіть
дитина
з пропащим минулим,
адже всі гріхи,
що передались
вам від матері
з молоком
потрібно
забути,
потрібно
спалити
всі послання
від кам’янолицих
херувимів,
які ви отримали,
в результаті
довгих
щирих
молитов
і якщо вже смерть
мене застане
з засмученими
рукавими,
в яких ховаються
ножі непокори,
значить
я готовий
боротись,
значить післязавтра
для когось
іншого
не настане ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433537
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Я тобі послання з-поза ґрат
Слала (і не раз!), мій рідний сину,
Поки одурілий супостат
Твердолобо нищив, безневинну.
Зазіхнувши аж на небеса,
Злісно плюдрував мої роздолля,
Кров'ю виводила словеса,
Кликала до хати з доброполя
Добру долю, та вона, чужа,
Балювала на банкетах грішних -
І моя розіпнена душа
Голосила гірко і невтішно...
То ж і ти не чув, і не читав,
Задививлявся в далечі чужинні.
Проминали-лущились літа,
Танули, як мрева тополинні...
А тепер, мій сину, а тепер
Вже терпіти силоньки не маю,
Межи сірувато-марних пер
Ніби-волі марно дотліваю.
Ну а ти, як завше, десь убік
Дивишся і міриш до польоту...
Втрачено усім надіям лік,
Згублено чекань безвільну йоту.
Я німа за ґратами, слаба,
Я побита, зранена, забута.
Ну ж бо, глянь, як щириться злоба́,
Як сичить жорстоко - темна, люта!
Подивись, як гасне той вогонь,
Що йому судилось би віками
Пити силу із твоїх долонь,
І ясніти у світлиці мами.
Подивись, мій сину, і прозрій,
Врешті розведи ярке багаття
І зрятуй осквернені мої
Щедрі ниви від лихого татя!
Виведи мене на світлу путь,
Рідний сину, мій хороший сину!
Та не видно, та чомусь не чуть,
Шлю послання і (укотре!) гину...
(24.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433321
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Місяцю-воїне,серця вибоїни
В поле кульбабок штовхни...
Серця вибоїни,місяцю-воїне,
Сміхом зірчастим зціли.
Місяцю-воїне,струни розстроєні
Ти на нюанс підтягни.
Струни розстроєні,місяцю-воїне,
відредагуй і зміцни.
Місяцю-воїне,впадь сонцем згоєним,
На зблідлий струмінь тужби.
Впадь сонцем згоєним й ніжністю воїна
Згладь елегійні сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433200
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431712
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Знайди в душі « мої налаштування»
відкрий там папку з назвою «мій стан»..
постав свій лайк під «вірю у кохання»
й забуть пароль,хоч боляче від ран..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431693
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Спішить життя… Кудись воно втікає
Серед цементних стін, і поміж сірих мас
Кудись біжать усі, кудись всі поспішають
І день у день у них крадуть їх час.
Намоклі куртки, чорні парасолі
Опущені в калюжі голоси…
І мабуть швидко, і мабуть поволі
Змиває дощ їх усмішки й думки.
І сірі стіни в сірих коридорах
Зустрінуть очі стомлених людей,
Вони прийдуть, закриють парасолі
І сядуть відпочити… так щодень.
Спішить життя, отож спішіться жити,
Щоби побільше барв у сірий день,
Щоби годинник, ще не встиг пробити
Години радості за тінями проблем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431087
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Простіше було б розчинитись від запаху вулиць,
ловити в долоні нестримний липневий дощ.
Простіше було б не слухати щоб не чути,
як стогне і рве глибинність моральних товщ.
Простіше було б стулити важкі повіки,
нехай одурманить струнами сивий скрипаль,
що так безупинно від ранку до ночі,для втіхи
людської тривожить і в серці пробуджує жаль.
І знати б напевне до болі заучені фрази,
що звикли вливатись у наше буденне життя.
Було б все простіше,та певно ніколи не стане,
бо кожна душа від свого тяжіє хреста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430851
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
У часу надто безглузда звичка губити мрії-
(так часто схожі на подих вітру,що рветься вдаль).
Комусь так легко дарують простір обдерті стіни,
когось тривожить до одуріння така печаль.
Я вперто вірю,що ця буденність нас робить - нами,
з смішним дозвіллям (химерним морем своїх принад).
Колись,напевне,було найменше лишатись сильним,
а зараз? Зараз це наче крайність людських дивацтв.
Так різко мода пішла на горду,гидку манірність,
змінились ролі,погасли щирість і простота.
У часу надто безглузда звичка губити мріїї-
без них в житті кожна миля просто буремний шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430841
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2013
я волоссям причетна до осені
десь заповсталось в ній моє море
і приреченість до молитовності
завше стукає в скроневій долі
я зіницями схожа до простору
він ніколи не мав кольоровості
і мабуть до застиглого часу
який досі ніким не цілований
я тобою міряюсь запахом
прісним запахом якогось паперу
що всихає під віршами шепотом
в'ялим шелестом слів-акварелей
ми суцільність з окремішніх винятків
сентиментів з тутешніх околиць
розпорядженням нитки червоної
зшиті міцно у літери
п о р я д
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428620
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
...катастрофічно бракує слів,
суміш щіпкою днів звисає,
За спиною суцільність злив,
на майбутнє - це все минає!
У безвихідь кидають сни,
розівчили сприймати правду,
Кажуть літом бракує весни-
так чомусь в тім житті,не знаю.
Забирай в мене мертві дні-
віддавай різнобарвну гаму.
Я б хотіла чим більше слів-
але досі мовчу-звикаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428199
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013
усе не так. раптово все не так.
неначе хтось в минулому копався.
я рук не впізнаю - я часу раб.
сьогодні знову словом захлинався.
і натовп цей, неначе восьминіг,
своїми щупальцями ловить мої рухи.
я б ліг до твоїх ніх, якби я міг
не уникати власної розрухи.
ховаючись очима в сторінках,
я намагаюсь виправдать неволю.
чому не так? відколи все не так?
я програю цю битву із собою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428123
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Засипаючи смуток піском на вечірньому пляжі,
Рятуватись від відстані, як од обридлих комах.
В нас весна вже ховається в літньому камуфляжі.
Я чекаю. Ти тільки приходь до мене у снах.
Я тепер маю звичку самій гуляти вокзалами,
І дивитись на те, як прощаються люди з людьми.
На дорожніх знаках цифри до тебе проставлені.
Я курсивом на них домальовую подумки "ми".
У вологих очах я бачу своє відображення.
Красномовне мовчання глузує з непевності слів.
І у скронях пульсують незарифмовані враження.
Від сьогодні я знаю скільки у вічності днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427728
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2013
это конечно очень плохо
думать о нём перед сном.
закрывая глаза, считать его богом,
конечно, очень не хорошо.
я боюсь его. он сделает больно.
даю 90 процентов.
с ним буду мгновенье довольна
и это,конечно,бесценно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426273
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
З тих пір я скам’янів. Ураз
твої листівки всі зблідніли.
Єдиний, хто не бреше – час,
але й на нього треба сили.
Я скам’янів. З тих пір зима
додала тільки трохи смутку.
Молитви в будь-яких церквах,
вірші про звершення й здобутки,
пісні заспівані за мить,
щоранку погляди на вікна –
усе живе. Прозора нить
зв’язала за спиною лікті.
І каменем я став з тих пір.
Чи може скам’яніли руки?
Моїм думкам немає мір
від нетривалої розлуки.
20.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426255
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Моє ім’я тобі вчепилось в глотку,
Як генетична вада мовленнєва.
Так повелось:
Якщо Адам любить шарлотку,
То в цьому неодмінно винна Єва.
Якщо у Данте хист ковтати драми,
То це вина святої Беатріче.
Приходь сьогодні лікувати шрами,
Ще хоч разок побрешемо у вічі.
А потім йди. Втікай від фаталізму
Розкушуй від напруги зубні пломби
Накачуй силіконом нерви, тромби
Бо ти ж не винен, що в силу трагізму
Став жертвою моєї гекатомби
В ім’я не ампутованого егоїзму.
Моє ім’я тобі вчепилось в м’язи,
Виводь його відбілювачем, хлором.
Перемагай у собі відчуття відрази,
Торкатися мене, мов биту кором.
В тобі хлопча ніяк не постаріє,
В мені – суцільні лазарети та в’язниці.
Але чогось мене смертельно гріє
Твоя брехня, накидана в зіниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426007
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Зустрілися два погляди ясні:
Між Інь і Янь, мов іскрою сяйнуло
Святе кохання, що колись заснуло...
Насправді це усе, чи в моїм сні?
І в дотику зустрілись два тепла:
Пульсуючі енергії в долонях;
Дві посмішки й рум"янці, що на скронях, -
Зустрілися. Немов до джерела:
Припав вустами спраглими до губ
Твоїх, таких жаданих - поцілунком,
Що став воднОчас трунком.., порятунком, -
Початком справжньо-вічного, без згуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425992
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Солоним мовчанням зривала бажання,
сочилось проміння крізь штори рожеві,
світ розчинявся і з ним пропадала
реальність ілюзій, слова не суттєві.
Забуті всі злості, стомились від фарсу
на друзки розбились роки бутафорій,
кружляли у темпі весняного вальсу,
писали роман із різних історій.
Стискалося в грудях тихим надривом
дивлячись в очі рідного моря,
катоване ще кровоточить, зжилась,
заховане в глибокі нетрі - воля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425952
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.05.2013
Мужчины говорят – все бабы стервы
И место, мол, на кухне – где борщи,
Что женщины всегда им портят нервы
И часто пересаливают щи…
Мужчины говорят, все бабы – дуры,
Что нам бы лишь капризничать всегда,
Что большинство из нас – простые куры,
И где есть женщина – грядет беда…
Мужчины говорят – от нас проблемы,
Большие траты и похожий бред,
Что при покупках не глядим на цены
И что живем среди своих планет…
Мужчины говорят, что мы мартышки,
Которые с гранатой, за рулем,
Что глянец – лучший друг, не книжки,
Что мы всегда на кошелек клюем…
А что же делают для нас мужчины?
Пьют пиво, пялятся в экран?
Но для всего у них причины!
Во имя блага их обман…
Во имя радости – их грубость,
Во имя счастья – строгий тон,
Во имя роскоши – их скупость,
Во имя тишины – их звон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425809
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно- цікава.
Намалюй мені ранок без болю...
Такий світлий, дощами умитий,
Що вдягнувся в білесеньку льолю,
На якій дрібно вишиті квіти...
Намалюй, ухопивши моменти,
Коли посмішка грає звабливо;
Я складу всі потрібні фрагменти,
Щоби вийшла чуттєвості злива...
Намалюй візерунчастий ранок,
У прозорих миттєвостях часу;
Лиш на задньому фоні серпанок
Нагадав щоб весільну прикрасу...
...
Намалюй же, благаю, цей ранок
У обрамленні цілого неба...
Завтра буде вже інший світанок-
Бо у ньому я буду без тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425743
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Я півжиття до цього йшов
Бувало час і друг і ворог,
І кожну ніч зіркове шоу
Нагадує що смерть не скоро
Я півжиття платив за все:
Добром добро, а злим по злому
Така життєва карусель,
І завтра завжди невідоме
Я півжиття не розділяв
Своє, чуже, чи не потрібне
Я півжиття не помічав,
Що я насправді дуже здібний
І кожен день як на війні
Закутий лицар в обладунки,
Коханки-долі поцілунки…
………….не жалкую, Ні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425626
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Ой, не плач стара вербичко,
Водою умийся.
Нехай квітне твоє личко,
Гордістю прикрийся.
Бо, як була молодою,
Красою сіяла,
Хто проходив, притулився,
Від спеки ховала,
Нехай собі пропливають,
Роки за водою.
Хай зернятка підростають ,
Зацвітуть весною! .
Будуть сонечко вітати,
Та й вербою стануть,
Будуть іншим помагати,
Поки й не зів'януть.
Рости , рости вербиченько,
Заплітайся в коси,
Дасть земелька водиченьки,
Буде зернят досить!
От таке то в нашім світі-
Старе помирає,
Молоде росте угору,
Й так життя триває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424732
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
У цю епоху проблем і війн -
Не хочеться бути наступним,
Не віриш давнім брехливим ЗМІ,
Та віриш у своє майбутнє...
Втратив границі і рамки меж,
Наче всі ванти стали,
І живеш, так як не живеш,
Відриваєш останні шпали...
І живеш, як на асфальті дощ,
Й останнє, що в світі маєш -
Холодна кава і присмак площ,
Приємне відчуття зграї...
Та легше бути ніким -
Повертатись додому,
Твій невидимий пілігрим,
Не винний більше ні в чому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424716
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
рядом со мной слишком много «родных» людей,
поэтому я уверен, что одинок.
столько выпито /строк/ до дна..
..всем будет одинаково в с е р а в н о,
пей не пей.
в дУше ты остаешься один, а в душЕ –
она..
наедине с подыхающим «понимающим-всех-кроме-меня» Миром,
пытаясь найти в уличной пустыне города свое..
..место, где еще не пахнет сортиром,
я почти потерял
все ориентиры на веру в себя
и надежду.. на то, что этот Мир хотя бы меня переживет.
прослушивая старые записи тишины,
перечитывая воспоминания,
в так и не раскрывшихся бутонах твоей вечнозеленой души,
я не уловил такого необходимого
sosтрадания.
**
поэтому до сих пор вдыхаю аромат собственной
вины.
|26.10.2010|
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424702
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я сумую за тобою
В ці казкові дні весни,
Розцвітають вже тополі,
А ми досі не змогли.
Пух на вії опадає,
А я згадую тебе -
Як же ніжно цілували
Твої губи лиш мене.
А тепер цілують інших,
Може, навіть там любов.
Не важливо хто з нас грішний -
Охолола наша кров.
Почорніли наші мрії…
Зачерствіли наші дні…
Тільки в серці мене гріє -
Прилетять ще журавлі.
Хай летять над небокраєм
Не до мене - до людей.
Бо від того вже щасливий,
Що я жив і знав тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Коли ти спалюєш своє полум*яне бажання,
А сам втратив лік від чергових пожеж –
ВогнИще ковтає й тебе без вагання:
Бажання твоє, тож і ти горітимеш теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424692
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2013
Татку,
я хочу тобі розповісти вже дуже давно:
як посивіло з рутини в кімнаті вікно.
Як час не стирає занадто глибоких порізів,
як змінюються настрої життєвих девізів.
Хотіла б і ще змалювати тобі повсякденне життя:
про те ,як неякісні друзі викликають у серці моєму гниття.
І як радянська лямпа освітлює креслярські проекти,
як від цікавих книжок змінюються власні аспекти.
Татку,
я б написала тобі у вічність листа:
про те як мамині плечі
під тиском часу і вантового моста,
зігнулись із втоми,роботи й одвічного тягаря.
Про те як їй досі личать високі підбори,
як ми уже давно збираємось поїхати кудись у гори.
Татку,
я б поділилась з тобою сердечними болями.
Як я ховаю свою душу під численними паролями.
І як роками шукаю когось на тебе схожого,
але боюсь знайти простого перехожого.
Та знаєш,татку,я вірю в те,
що ми з тобою ще колись зустрінемось у нас на полі.
В заквітчаних садах
неподалік, де розростаються посаджені тобою тополі.
На дідовій землі,там роблять кроки ноги вівчаря.
Я точно побачу тебе й обійму,мій татко-моя зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421698
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Мене додому кличуть голоси,
Їх тихі ноти згадують минуле.
Бо за травою час мов покосив
Днів безтурботних радощі. Зітхнули
Старі троянди в мами під вікном.
І з ними пам'ять в унісон зітхає...
Стоять дерева, білені вапном,
І в тім усім гармонії без краю!
І батьків дім... Старенька добра хата
Без суперстилю, моди, новизни.
Де ми босоніж бігали із братом,
Де ми любили жити. Поясни,
Як сталось так, чи хто у тому винний,
Що дні летять, мов журавлі увись?
Що стало небо не таким, не синім,
Що ті хвилини просто відбулись?..
Мене додому кличуть молитви,
Недільний дзвін і рушники строкаті,
Де мама з татом лишаться завжди
Своїх дітей любити і чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421708
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2013
У світі немає злагоди,
І тоне він в озері мороку,
І щоби зовсім не засахнути,
Нам часто бракує пороху...
Бо люди бувають різними,
Бо дивляться в різні сторони,
Бо мудрі шукають істину,
А дУрні шукають ворога...
І так історично склалося,
Без сорому, совісті й жалості,
Мов люди печерні за хутрами,
Дурні полюють за мудрими...
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421417
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Заграй ми, кобзарю, пісень жалісливих!
До болю у серці натягуй струну.
Співай мені пісню про хлопців сміливих,
Що рано лягли у холодну труну.
Співай ми, про бій, де падали діти,
Про подвиг великий, кобзарю, співай!
Я плакати буду і буду радіти
За тих, що боролись за мій рідний край.
Співай – не мовчи, піднось аж до неба,
Щоб дух від пісень хоробро бринів.
Бо знову повстати з’явилась потреба
У їхніх онуків, братів та синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421329
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2013
Тремтить вода, погойдується кладка,
Гірку робусту просвіток злизав
І золотава місячна лампадка,
Немов цитринка, пирснула у став.
На таці плеса лебідь самотою
Торкає першу сонячну струну,
Шовковий ранок срібною фатою
Його зажуру світлу огорнув.
Чекає лебідь любку білокрилу -
Чи де не зблиснуть крила на льоту.
А на хрумкій скоринці небосхилу
Сотає сонце пряжу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
На твір Рижульки " Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*
Я вирву з кров'ю кожну нитку...
Я вже не лялька, я - жива!
Дрімає розум у сповитку,
Що його виткали слова.
Я ще зумію жить без тебе,
Ще стане сил загоїть рани...
От тільки скепсису не треба-
Мене уже він не дістане!..
Ти не радій, що бачиш сльози,-
То тане крига у душі,
То після затяжних морозів
Зелені сходять спориші...
Я вчуся дихать самостійно,
Звикаю до своїх думок...
В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417036
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, який ти є...
------------------------------------------------------------------------
Не жалкуй за тим, чого нема.
Що в житті твоїм так й не збулось.
Хай душа не тужить крадькома:
Бо цьому відбутись не вдалось.
Не жалкуй за тим, що відбулося,
Що пройшли ті радості часи.
Що тобі їх втримать не вдалося.
Не тримай образу, відпусти.
Можуть друзі стати ворогами.
Ти їх за бездушність не свари.
Згадуй лише добрими словами,
В тім, що помилився, теж прости.
Бо не кожен може бути другом.
Друга треба більш себе любить.
Друг завжди є першим, а не другим.
І в хороших вчинках проявить.
Не жалкуй, що втрачена надія,
Що комусь тепло ти дарував,
І за тим, що не збулася мрія,
Рухнуло усе, що будував.
Просто посміхнися ти невдачам.
І повір: усе переболить.
Серце заспокой ти тихим плачем.
І почни по-новому вже жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416499
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
крізь безодню прорісся дном
тим плющем, знаєш, що обгортається на стінах львівських будинків
часто споживаючи високі вікна натще, вибоїни ховаючи
зникаючи на світанку в променях мокрого сходу
і на сходах відбиваючись мохом – відбиваючись слідом
примар тих старезних будівель львівських і левів їхніх
став останнім у всіх безкінечностях
як в пахучих преранніх кав ́ярнях останніє темінь
впускаючи в себе відблиск оранжево-свіжий
вслухаючись в сповнене сенсом безглуздя трамваїв
що скрегочуть легенди по темній бруківці чарівного міста.
звісно, мій сон проковтне найміцніша сьогоднішня кава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415955
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Тишина.Вечір.Холод.
Всередині панує голод.Душевний голод.
Він роз"їдає почуття,усе руйнує.
Тепер у серці гнів панує.
Погляд кам"яний,сльози стримуєш щораз.
Ти не покажеш свою слабкість,
ти сильна,знай,удар приймай.
Ти як гора,ти як Кавказ.
І захищаєшся,як можеш!
Ти борза стала,все смієшся.
Пофігістка по житті, із долею своєю б"єшся.
Криваво б"єшся.
Та довго ти не протрималась,
хоча вслухалась в серця стук
В житті вже роль свою зіграла,
Й сама позбавилась від мук.
Папір.Ручка.Ніж.Кров.
І труп,який вже охолов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415969
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Сиві коні впряглися в скроні,
І хомут гне щодня униз;
Та проте, на життєвім лоні,
Я ретельно збираю хмиз.
У мені ще горить надія,
Хоча спогад мене пече...
За вітрами злетіла мрія,
Без опори тепер плече.
Не гнув спину перед Ваалом,
Не служив золотим тільцям.
Словом віри- міцним кресалом,
Запалив молоді серця.
Ще є час боронить країну,
Стане сили піднять меча;
Треба разом долать руїну,
Доки в храмі горить свіча.
Ще зберем бур'яни із жита-
Хай буяють в полях хліба,
Квітне доля, дощами вмита,
Де ще вчора була журба.
Ще дам відсіч голодним крукам,
В джерелі ще змочу вуста;
І як приклад своїм онукам,
До кінця донесу хреста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415928
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Тоді прийшла вона…така пророча,
Що знала терні всіх моїх доріг.
Прекрасна, загадкова та магічна,
Із відблиском смарагдів із-під вій.
Вона – це я, що бореться одвічно
Із тією мною, що не прийме бій…
Вона – кохання, мрії, авантюри,
А я – болючий спокій сірих днів.
Вона – немов барокові гравюри,
А я – пейзаж засніжених полів…
Ми вдвох, немов на нитці горизонту:
Йдемо землею , повною небес…
Вона жадає з моїх вуст експромту,
Вона – сплетіння муки і чудес.
О , як би я хотіла бути нею!
Щоб в моїх венах квітло все ж життя!
Кохання щоб, заморене душею
Воскресло й освітило майбуття.
Це був один момент моєї ночі,
Я слухала тихенький плач зорі…
Вона – це я, закохана , співоча,
Себе що віднайшла в сліпій порі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415909
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
і ті вогнепальні вірші
відчалюють в Буенос-Айрес
навзаєм мене обіймають
у тиші
старої палуби
і той вайлуватий
залюблений ними
пройдисвіт
що часом звелів називатися
клянчить навпомацки ручку
щоб тій набридло писати
його мармулядовий светр
настільки пропахся ртуттю
що тексти мої полохливі
бояться її розлити
і знову ті зранення жовтня
скубуть якісь горизонти
електролізують долоні
розчісують комусь волосся
складають в конверти засмаги
зачерствілих еміграцій
якісь божевільні ідеї
своїх кристалічних прустрацій
ті вогнепальні вірші ампутували дихання
всмоктались солоним присмаком
у колір німого тижня
вже б делетували
пам'ять
і розкрутили б по гаєчках
замішане вчора тісто
налили б мені чаю
і діставалися б гавані
з новим населеним пунктом
десь
у Боенос-Айресі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415728
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона- свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось-
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415654
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Колір тільки яскравий,
Жовтий, зелений, білий,
Снилося, що у раї,
Завжди відсутній сірий,
Там не має скорботи,
Сліз чи подвійних ролей,
Там взагалі відсутні,
Принципи і закони,
В день тільки голос сміху,
В ніч тиша, спокій мертвий,
В Ранків солодкий присмак ,
Ввечір,без акцентів,
Синій, бузок з ліловим,
Крапля води джерельна,
Запахи квітів, поля,
Кілька кусочків неба,
Голос, ти його чуєш?
Він у твоєму серці,
Я захворіла вчора,
Це побічні ефекти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415603
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2013
Ми знов чужі-чи то лиш я далеко?!
Густий туман стоїть у далині,
і знов весна,і знов летять лелеки,
і знов сльоза,що важить більше слів.
Незграбний вітер сплутує волосся,
жива туга ростить нові рядки,
ми тільки тінь пустого безголосся,
навіки закарбовані в роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414802
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Занадто мало є Мене в мені!
Мізерно мало:ємкості в пустотах,
Любові,що згубилась в поворотах...
І на спідометрі-висвічують нулі.
Занадто мало у мені-Мене...
Я все ж згубилась в магістралях світу,
Промчалась крізь огненную орбіту...
Не спромоглась знайти в Тобі-Себе.
Занадто мало є Мене в мені,
Щоб поділитись Мною із Тобою.
Стою лишень пліч-о-пліч із собою
В світанку темноти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414526
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Серед моїх нозологічних одиниць
Залишився лиш рецидив любові,
Ціною у століття горілиць
В безвиході, у бої, та без зброї…
Мені не жаль, що я родився жить,
Учуся забувати і страждати,
Усяка швидкість – часу тонка мить,
То ж не спішу просити і прощати…
Залишився у просторі один,
У релятиві подумок і ночі,
Серед морів відчуження причин
Існують береги мої пророчі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413789
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 29.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2013
«Рись
Снилась у лісі заблукалому мельнику…»
(Даниїл Хармс)
Березень кульгавим сухотником
Шкутильгає між будинками алюзій
Хворого міста навіювань,
Кварталами календариків,
Де намальовані котики –
Не ті, що пухнасті й весняні,
А ті, що бруднять черевики рівноваги
І псують меблі спокою
Гострими кігтями образ,
Де садист-потворка
Уявляє себе поетом.
А скриня з наркотиками
Яку сомнабули
Називають «телевізором»
Перетворюється у скриньку Пандори
Де навіть на дні –
Навіть на тому темному і глибокому дні
Не лишається надії
Хоча б у вигляді томика Флобера
Чи вусатого Бержерака
Того, що де.
Сірано!
Тобі пощастило –
У твій час філософи
Розуміли слово «честь»
І володіли шпагою,
Не носили рожеві окуляри добробуту,
Не співали дифірамби сифілітикам,
Не славословили маніякам,
Не ходили біля їх пам’ятників.
Бароко. Епоха великого «не».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413012
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Кудлатий світ!
Чому в його нудьзі
Жити довелось?
* * *
Забуте село.
Давно там ніхто не живе.
Крім пса чорного…
* * *
На старій кухні
Ніжний чаю аромат.
Холодний ранок.
* * *
Старий безхатько.
Йому теж безнадійно.
Грудневий вечір…
* * *
Від суєти міст
Я знову в гори іду.
Вітряний ранок.
* * *
У цьому театрі
Лялькою бути не хочеться.
Дивні роки…
* * *
Багаття жарке
Нашого світу суму –
Сонце. Очі сліпить.
* * *
Осінь дивна.
Самотньо споглядаю
Вчинки людей…
* * *
Хотів вітром стати
Коли всі думки стали
Віршами жовтня…
* * *
Старий екскаватор.
Дощ осінній в минуле пішов…
Місяць в ковші.
* * *
Нірвана.
Стороннім вхід
Заборонено.
* * *
Нині ми багачі –
Осінь. А десь блукає
Зима Робін Гуд.
* * *
Білі яблука
Нагадали про небо…
Де райський сад?
* * *
Машини везуть
Машин - кудись далеко…
Осінні дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412837
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Ти ніхто й тебе звати ніяк.
Ти типовий банальний слабак,
Який злився із натовпом сірим,
Що бачить цей світ чорно-білим.
Ти ніхто і живеш ти ніде.
Ти наслідуєш всіх та не знаєш себе.
Постійно розмови твої ні про що,
Замість мозку-велике пташине гніздо.
Ти ніхто і ідеш нікуди,
Тебе не цікавить,хто ти.
І обличчя у тебе нема,
Ти як тінь,або жовта мертва трава.
Це не зовсім лірично?Можливо.
Ти ніхто,тому це не важливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412426
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
(Анацикл*)
Уходишь снова ты молча украдкой,
словами боясь разбудить тишину,
истомишь привычной улыбкой сладкой,
лучами солнца запрячешь луну.
Оставишь трепет ночи прохладной,
своим касанием моей руки,
расстаешь сонной дымкой туманной
моим желаньям идешь вопреки.
Одно плохо лишь - все стало привычкой,
нам трудно прощаться, мы рушим сны.
Всего крохи лишь - любить утайкой,
обман - наше счастье, понять мы должны!
*Анацикл-вірш, що можна прочитати в любому напрямі, тобто
зліва направо, знизу вверх і навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412372
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Як не титан – не труй себе колишнім,
Чужим вогню не варто віддавати,
Серед покинутих тобою, часом лишніх,
Залишились образа й циферблати…
Як не титан – то не терпи тих мук,
Життя вартує вартих повсякчасно,
Бо поміж всіх залишиться лиш друг,
Всі інші - відречуться передчасно…
Як не титан – то не породжуй міф,
Бо серед інших є правдиві міфи…
Ти не здобув вогню, лиш тільки гріх,
Відречень від, та більше все ж від втіхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412379
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Розкидані книжки,
Зім’яті ескізи
І ти в темноті крутиш циркулі грізні.
Нервові долоні,
поволі стерпають.
І цим на безсоння тебе прирікають.
А ти мрієш про сон,
І про щось,що співзвучне із ним.
І тут раптом тон,
Немовби під зірваний камертон.
Крутиться по папері.
Усе потекло,
Але раптом втішаєш себе:
«Мала,ти вже не перший раз у такій афері»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412361
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
[i]Я би квіти ложила в подол твоїх ніг,
Проганяла б тумани із серця,
Але ж ти мене сам не втримав,не вберіг,
Й не зшивав, ті частини ,де рветься.
Я ж пронизливим вітром собі до душі,
До забутих очей прикладала,
Я росу по краплинці збирала тобі,
А тобі всеодно було мало.
Твої очі тягнулись туди,до зірок,
Бо вони невимовно блищали,
А мій образ холодним мовчанням промок,
Все для тебе,тобі ж того мало.
Я ж картала в собі невимовні слова,
Що б ти спав,що б тебе не збудити,
Від чекання страшенно болить голова,
Бо не можна ось так, й не любити..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412329
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Вони- відлуння минулого віку...
Під руку парком йшли неквапливо
Старенька жіночка із чоловіком,
На "Ви" говорячи шанобливо.
Він їй піджак накинув на плечі,
Щоб захистити тендітну грацію,
Бо прохолодним видався вечір,
Бо шепотіли про них акації.
На лавку сіли неспішно повагом,
Неначе го'луби сніжно-білі...
А вітер легко, грайливим порухом,
Куйовдив кучері посивілі.
Читали вірші... Такі романтики!..
Вплітали в щебет пташиний слово...
І суєта, непотрібним фантиком,
Десь відлетіла в таємний сховок...
А я дивилась на них, милуючись,-
У їх очах пломеніли зорі...
І я кохання до них римуючи,
Співала соло в веснянім хорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412274
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
Два нумізмати у «Старому місті», не включаючи жінок за сусіднім столиком
Пані та панове, описане нижче, трапилось цілком випадково. Настільки ж випадково, як моя вівчарка Ельза побачила сусідського котика і з того видива вчинила олімпійський стрибок через хвіртку. Так ось, я мав щире бажання показати ново-придбані рідкісної емісії банкноти 1902 р. випуску, ще за бабці Австрії, своєму доброму другу Богдану Івановичу та поділитися непересічною інформацією з ним. Він йшов з бутельками води від освяченого джерела, я йшов вниз – навпроти. І швидкість нашої ходьби була рівносильна зустрічі майже біля, не біля бочки з квасом, а біля кафе «Старе місто». І ми, як поцінувачі всякої старовини, за певним винятком, не змогли піддатися очевидній нагоді, підсиленою моєю пропозицією «вступити».
Всілися, пані офіціантка, без офіціантської посмішки, затрималася дещо довше, ніж слід, аж слід її вже простигав. Якщо б не моя колекція (банкноти були у альбому історичної тематики), ми б встали геть із фуком. Але нас затримали паперова Австрія і винуватий вигляд означеної пані О. – дві жіночки, що сиділи за сусіднім столиком через прохід були більш вибагливі, ніж ми, тому й кухня довше вислуховувала їхні замовлення. Богдан Іванович подивився на двох відвідувачок середнього віку і на вхід у праве крило залу, в якому ми сиділи (а порядні чоловіки не ходять у ліві крила), пригадав юність, в якій бачив аналогічні двері. Проте такий стиль дверей був у вході до коров’ячої стайні, схоже, як у ковбойських фільмах. Нехай, мода є мінлива, як і жінки. Нам принесли 2К – на цей раз дві канапки домашні, хоч я абсолютно певне, що готували їх на кухні, салат, великий і смачний – один на двох, треба бути скромним (Катехізис пише, що переїдання – один з перших гріхів) і 15 по десять грам «Неміроф». Двом жіночкам не юного віку принесли цілу пляшку шампанського, але вони не спішили її відкорковувати і чого там ще немало. Богдан Іванович дійшов у гортаннях до Сербії 1941 р.: на лицевій стороні у кольоровому вигляді зображена рум’яна пані з доволі привабливими обличчям. «А якби вона сиділа біля нас, - мрійливо промовив мій друг. – вона б жартувала з нами». – продовжились усміхнені розмірковування. «А може б сказала, що ми аморальні». – перестрів його перспективи я. наступна пані на банкноті номіналом 100 франків Бельгії 1939 р. була ще кращою (вельми приємно, коли очікують такі сюрпризи) – у повен зріст і «дуже мало вбрана», як би коректно сказали у часи тієї банкноти, на якій був розміщений шедевр фламандського художника. Так ми і позачергово сьорбнули за «мало вбраних дам». Одна тема змінювала іншу, у банкнотах і у спогадах. Богдан Іванович розповів сумну історію про чоловіка, який від осені, коли яблука вже у ящиках, не з’їв жодного доброго плоду. На зиму в ямі ховав добрі яблука, підійде, подивиться, якесь почало гнити, вже має руденьку плямку, обрізав її та й з’їв. І так у тому ж дусі – завжди поспішав з тими, що вже почали псуватись. У римо-католиків великодній піст (на час зустрічі у християн східного календаря посту ще не було), обрали Папу (білого – як Бог людину сотворив), то я розповів бувальщину про постні страви. У «польську страсну п’ятницю» мій друг і його дядько, дружина якого активна полька костьольна, женуть самогонку. Пані в хаті нема. То два хлопи мусять періодично про бувати, що то звідти ллється. Зі слів мого друга: «Лиш ми влили по тіцьково, но до писка хтіли-смо взяти, як заходит отець Ян: «Йой! Шос то є?!», дядько мого друга, теж пан Богдан гречно і поважно відповів: «Слава Ісу! Отче Яне, а вона не масна, вона не жирна».
Приблизно у той час до двох жіночок приєдналася третя значно молодшого віку, не більше чверті століття, не масна. Розігріта поспішанням, вона зняла куртку, так, що аж притягнула мій погляд. Аж тоді вона почали відкривати Шампанське, на що ми вельми уважно спостерігали з певними коментарями – піротехнічної оказії не сталось, але бахнуло. Та невдовзі молода пані одягнула куртку, очевидно, шампанське мало її зігріло, треба було брати приклад з нас по міцності напоїв. То вже і мій погляд менше відволікався – куртка, як куртка. Богдан Іванович розповів, як не так давно був у Тернополі (їх возили від церковного хору на якісь святошні співи), вже після офіційної частини і певного частування, чекають на всю іншу делегацію в холі університету. Бачить, йдуть дівчата афро-українки (з точки зору дурноватої толерантності шкідливій денаціоналізації), підходить, перепросив, повільно питає, чи не мають, може, яких монет зі своєї країни. Зупинились, повільно сказали: «В мене нема». І мій колега зробив такий висновок: «То всяка лінива наволоч (можливо й він інакше сказав), що живе тут роками і не хоче сказати по нашому, а та во, чорна, як смола і відповіла, як треба». Я ще запитав, чи файна була. «О, так…», - одержав я багато значущу відповідь і показав дві дуги дещо нижче своєї шиї. Вжне був час покидати «Старе місто», ми вирішили піддатися жіночкам у змаганні по часі сидіння. Їхні 750 шампанського було все ж таки більші.
На запрошення мого друга, я зайшов ще до його помешкання. Його пані подивилась на нас дещо підозріло і кудись пішла – що їй вмішуватись до справ нумізматичних. Зазначу, ми вже не пили ані дві краплі. Я мав естетичне задоволення від чергового споглядання його колекції. Навіть «акула» - так він назвав мене в контексті боністики, бачила декілька банкнот, які ще не лежать на дні її сховищі. Акула, хоч більше любить жінок, але на 10 злотих 1986 р., які чомусь дуже рідкісні, такий чоловік - що там казати, не маю його у колекції. хоч плач! Але, щоб акула не плакала, він подарував їй 500 франків. Гарбуз акулячої колекція Африки став на зернину більшим. То нехай той гарбуз росте ще. Отож, за зростання, пані та панове…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412038
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает -
Как спит ребёнок, молится старик,
Как дождь идёт и, как снежинка тает...
Омар Хайям
Хто зрозумів життя, кладе гальмо на сани,
Смакує кожну мить, усе йому жадане -
Як спить дитина, молиться старий,
Як дощ іде та як сніжинка тане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412007
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
23 березня в м. Івано-Франківську відбулася чергова творча зустріч учасників Міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом» під назвою «На хвилі весняного натхнення». Традиційно, поетклубівці зустрілися у світлиці обласного часопису «Галичина» і на цей раз вона стала справжнім прихистком для своїх гостей від весняної, чи то ще зимової, негоди. Тут хотілося б зацитувати слова одінєї з учасниць зустрічі поетеси Олесі Овчар:
Я б хотіла принести весну,
Але снігу повнісінькі жмені.
Я б хотіла принести тепло -
Та куди зледенілій мені.
Ну то, може, я просто всміхнусь,
Аби хвилі добра незбагненні
Розхмурили природи чоло
Й розтопили навколишній сніг.
Так, чомусь весна ніяк до нас не вибереться цьогоріч… Та, не зважаючи на негоду, у вітальні «Галичини» було таки справді по-весняному затишно і світло.
В ході зустрічі поетклубівці віддали шану великому Кобзареві, зачитавши напам’ять кілька його творів: «Причинна» у виконанні Ольги Кальянової, «Наймичка» - Любов Геник, «Розрита могила» - Романа Бойчука, «Заповіт» - Михайла Гутина та ін., а також виконавши пісню «Думи мої, думи мої…». Пам’ятна свіча Тарасові Григоровичу не стишила свого сяйва ані на мить впродовж усього творчого дійства, а спів Ярослава Чорногуза, у виконанні якого звучали твори нашого батька, тільки додав якогось незбагненного містичного світла…
Далі відбулася невеличка презентація колективної збірочки поезій учасників поетичного сайту «Натхнення» під одноіменною назвою «Натхнення». Присутні співавтори Наталя Данилюк, Віталія Савченко, Адель Станіславська та Леся Геник виступили із своїми схвальними відгуками про книжечку і зачитали по декілька своїх творів з її сторіночок. Також не оминули у своїх виступах й інших співавторів (а їх всього 23), зокрема висловивши щиру подяку Таїсії Цибульській за чудову ідею створення збірочки, Олексію Тичку, Тамарі Васильєвій та Ярославу Чорногузу за організацію і всіляке сприяння з’яві цієї чудової книжечки на світ. Особливе незабутнє враження справила кількахвилинна відеопрезентація авторства Аделі Станіславської.
(Переглянути її можна за адресою http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Zq4T7lpzUwU
Залишаючись на «Хвилі весняного натхнення» продовжили свої виступи інші учасники зустрічі – Роман Бойчук, Оля Бреславська, Михайло Гутин, Олеся Овчар, Данута Сем’янів, Таня Ралько, Роман Фединяк(Мандрівник), останні, до речі, вперше доєдналися до «Об’єднаних словом». Саме ця обставина – доєднання за щораз нових і нових людей, котрі мають бажання й надалі залишатися в колі поетклубівців, неймовірно тішить і наштовхує на думку, що справді ці зустрічі є необхідні для багатьох і молоді поети роблять якусь потрібну, важливу справу у сфері духовності.
Щодо останнього чинника, то ця творча зустріч була особливою. Зважаючи на те, що ми зараз перебуваємо в часі Великого посту, Оксана Пронюк запросила приєднання кожній душі до глибокого розважання в ці дні. Саме з її ініціативи всі присутні долучилися до прочитання опоетизованої Хресної дороги Богдана Бойчука, таким чином відкривши своє серце для великої сили справжнього духовного чування. А ще учасники зустрічі долучилися до збору коштів на лікування хворого на рак п’ятирічного Миколки Федака - будемо сподіватися всім серцем на його одужання.
То ж можна відверто сказати, що творча зустріч «На хвилі весняного натхнення» надихнула всіх присутніх, збурила в душі якісь глибокі духовні порухи, засіяла зерна доброї пам’яті. Тішить і те, що поетична збірочка «Натхнення» припала усім до смаку, то ж побажаймо їй подальшого вдалого мандрування Україною (невеличкі презентації уже відбулися на Київщині, Полтавщині та Черкащині), а її співавторам і всім учасникам зустрічі нових звершень, наснаги та величного натхнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411932
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Єдиний хто не поспішає - час,
А нас завжди щось в спину підганяє..
Життя минає без усіх прикрас
І щастя знову поряд лиш куняє..
Фіксуєш почуття лише на фото..
Програмним кодом забиваючи думки,
А за вікном пройшла знову субота
Перегорнулися буденні сторінки..
Хай спогади наповнюють повітря
Вдихай на повні груди і живи!
у тебе у руках твоя палітра
Будуй свої споруди і твори..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411660
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Прокинувся з ранку,
Малюки ще сплять,
Обійняв тихенько,
Я своїх зайчат.
Донечка й синочок
У сні посміхаються,
Однією ковдрою,
Ще вони вкриваються.
Та роки невпинні,
Пролетять як мить,
І своєю стежкою
Кожне побіжить.
Хочу щоб щасливі,
Обоє були,
Щоб стежини правильні
У житті знайшли.
Щоб ніколи горе
Не зустріло їх,
І біда не стала ,
Щоб на їх поріх.
Хочу бачить сина-
Сильним і сміливим.
І дочка красуня ,
Щоб була щаслива.
Ви для мене сонце,
І місяць, і зорі-
Бажаю в житті вам,
Я щастя й любові.
І за це молити
Буду щиро Бога ,
Щоб стелилась казкою
У житті дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411588
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Течуть хвилини
Піском крізь пальці.
Складаю днини
На правій шальці,
На противагу
Кладу кохання-
Чи рівновага?
Чи коливання?..
В мені чаклунка
Відчула знову
Сумної думки
Складну основу.
Вплітаю нитки
Барвисту сутність
В свої відбитки,
В свою майбутність...
Я плавлю вірші
У мідні зливки;
Окремо- гірші,
А ще- уривки...
Усі чернетки
Тримаю в серці-
Це рим абетки,
Це світ в люстерці...
Течуть хвилини-
Я не жалкую:
Життя невпинне-
Чом скиглить всує?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411590
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Ми мимохіть навчилися любити
Й не розбереш тепер-де правда,де брехня.
Утихомирювати почуття,глушити,
Холодністю знеструмлювать серця...
Ми мимохіть навчились забувати
Й зживатися з логічністю думок;
Ще в зародку кохання убивати
І власноручно нажимать курок!
Ми залюбки навчились не зважати
На прагматизм бажань наших і мрій,
Адже так страшно інший шлях обрати,
Коли довкола копії людей...
Ми розівчились вірити у чудо
Й не довіряєм серцю-лиш очам.
Та всеодно блукаєм,мов приблуди:
Снуєм,існуєм...тільки не живем!!
Ми розівчились падати й вставати,
як у дитинстві...й знов вдихать життя...
Ми із запізненням навчилися встигати
Й спішити у майбутнє навмання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411512
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Коли наслідками несправжностей залишається лише поломаний вітер в долонях, з котрого перед вживанням повиймали артерії і зашили крик ворона, суцвіття хвої пахне зимними вікнами. І єдине, що залишається – розглядати день у розрізі по той бік світла, а якщо пощастить, то й світу.
… Кожне глухе слово має більшу вагу, аніж почуте, бо дихає пузатими літерами і тримається за невидимі нитки всесвіту модерними променями надії воскреситись. Воно вперто проходить кожну стадію атома, кожен помах пера, кожен скрип мислетворчої функції дерева і лягає на скроню паперу.
…А тоді починається вихор. До його кам’яних боків прилипають інші, перед тим вже сп’янілі ідеями міжядерного простору передати імпульси мозку. То подібно народженню яблуні, а радше її цвіту, коли кістяк нема куди діти від квіток блаженного спокою. Так складається текст, наскрізь промоклий білим, без відтінків годин, кілометрів і звивин. В ньому сенс уже є, на ланці незакінчених речень проростає сприймання інших дотиків логіки, асоціацій, пізнань і чуттєвостей. Там границя крихка і для кожного сплетена порізну – все залежить від пережитих миттєвостей і реакцій на холод.
… Такі муки народження вічного пропорційні вагітності жінки. Бути хворою віршами – найчистіше . І воно не змивається. Але є зворотня дія, як зворотний займенник "Себе"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411483
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
То ли с Марса ты, то ли
с Юпитера,
бывший принц
несбывшихся грез.
Не снимая старого
свитера.
Все окончено. Передоз.
Завуалирован взор
слезной влажностью,
у камина, пыхтящего с
горестью,
ставлю точку с
особенной важностью.
Не смотреть бы мне
больше "новости".
Не писать о тебе до
отчаянья,
не ломать бы больше
ногтей.
И пойти с другим на
свидание.
Полюбить бы мне снова
людей.
У камина в растянутом
свитере
не пролью больше
горестных слез.
Ты земной. Совсем не с
Юпитера.
Все окончено. Передоз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411387
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Люди мікроби - всесвіт пісок,
Для когось життя, для когось просто крок.
Ти знаєш напевно, буде біда,
Твої проблеми - мертва вода.
Мирний атом - тепла війна,
Робіть, що завгодно, до чого тут я?
Мої дні і ночі – нікотиновий дим,
Як маєш сили, залишайся з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411407
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
А ліжко давно не пахне твоєю шкірою,
Хоч зараз на кухні ще досі той самий посуд.
Ти вибрав мене, коли я вибирала вірити.
Ніщо не зникає безслідно, - лишає осад.
Тікають думки і кінець наближають музики.
А з нею і щастя втече, як пісок крізь ноти
Боялась розплати так, що почало нудити.
Розставила крапки, зважила "за" і "проти",
Та ліжко уже не пахне твоєю шкірою
І я ще навчусь відділяти слова від правди,
Кохання,як виклик - сліпо фатально вірити
Прощання, як вирок: боляче і назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409692
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 22.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2013
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Іти,крізь шалений біль,
Іти крізь пекучі сльози...
Черпати з дна моря сіль,
Хапати руками грози!
І бити їх батогом,
Шматуючи власну душу...
Одічний осінній синдром,
А я ще пожити мушу!
Я мушу ще полюбити,
Поусміхатись комусь...
Я мушу ще потерпіти,
Не боячись,що зірвусь!
З давно омріяної вершини
кіліманджарських снігів,
Весь світ мій оточуть стіни,
Я сам цього захотів!
21.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411273
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Мої думки холодними краплинами
Стікають із вікна та із небес,
Змиваючи підґрунтя статуй глиняних,
Малюючи на склі сумний гротеск...
Мої думки шпигають серце голками,
Наносять візерунки на крові.
Душа болить, прикрашена наколками,
Що зародились сумом в голові...
Я розіб'ю дзеркальне відображення
Моїх думок в проекції вікна.
Моя любов- то особисте враження,
І біль у серці- то моя вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411250
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Срібляться ледь видимі відбитки ніг
Там на клавішах березневих
Шматок відірвала із карти доріг
Фарбованих в темновишневий
Потрібен хтось із глибоким корінням
Тримати поближче до землі
Я більше не шукатиму сплетіння
Того хто би так само горів
Срібляться прощальні обійми з небом
Хтось внизу відкрив парасолю
Вже не зіграти любов березневу
Та серце вишневе до болю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411030
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Такі наївні, такі дорослі.
Ми - егоїсти...
Валиш на постіль.
І все не просто,
Бо треба їсти,
Бо треба пити
Вдосталь.
Рахуєм стрілки, межею в часі.
Таємні спілки,
Лице в гримасах.
Ми б не хотіли,
Та точно б мали.
Гроші у касах.
Б"ємось в обіймах, сліпі і гарні,
Немов на крилах,
У межах спальні.
Наш світ не зникне,
Бо ми вже звикли.
Крайні.
Літаєм, мрієм, б"ємо дзеркала.
Парчею криєм,
І місця мало.
Але все ж любим,
Але ЦЕ, любий,
Весь час забрало.
Такі наївні, такі дорослі.
Ми - егоїсти...
Валиш на постіль.
І все не просто,
Бо треба їсти,
Бо треба пити
Ну, а чи вдосталь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410251
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Холодні вулиці страждань і болю,
Асфальт вологий від дощу і сліз…
А він один…Приречений на долю
Чужинцем бути повсякчас і скрізь.
Він сам-на-сам із цим жорстоким світом,
Один у полі воїн за життя.
Із дня у день шепочеться із вітром,
Прохає в нього краплю співчуття…
Долає шлях невтіленої мрії
І хоче озирнутися…на що?
Його минуле - сум і безнадія;
Вони штовхнуть у прірву, у ніщо.
Можливо, він народжений в любові,
І мати віддавала все йому,
Щоб руки ті, ті оченька тернові
Не знали горя і знущань пітьму.
І все ж природи присуд невблаганний:
У кожнім дзеркалі, вітрині він
Нагадує, що хлопець безталанний...
Такий же, як і сотні поколінь…
Він – чорний, негр, злодій, не людина.
Отак його наш натовп назива…
Бо шкіри колір– це страшна провина,
Що серце добре вигнанням вбива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410255
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
На ній не має кольорів веселки.
Це дощ, мабуть їх ненароком змив...
І засмутилась розчарована маленька,
Хотіла щоб її хтось теж любив.
Розкисла і безбарвна зовсім стала,
Вже не яскрава не контрастна, як колись.
Зависла на одному і вмирала
Під ноги падаючи вниз...
Не викликає захват в перехожих.
Хтось переступить, роблячи плювок!
І їй ніхто нічим не допоможе,
Тепер вона - без написів листок...
17.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409722
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Человеку было все равно,
Человек был счастлив.
А сейчас ушел на дно,
Как Спаситель в ясли!
Человек ушел на дно,
В дом своей Отчизны...
Он опять теперь стал сном,
Но уже не чистым!
Накопилось пыли от дорог,
Накопилось грязи...
И спасёт его лишь Бог
В покаяньи разве!
14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409164
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
«… Лише той, хто людяний,
вміє і любити людей,
і відчувати до них відразу.»
(Конфуцій)
Мало розваг було у «батальйоні смерті» мало радостей. Я маю на увазі розваг для нормальних людей. «Люди» схильні до садизму знаходили радість у знущанні над слабшим або над тим, хто не має друзів. Ці збочені розваги не викликали ніяких інших емоцій крім відрази, особливо, коли було несила чи не було можливості захистити невинну жертву. Для людей, що мали хоча б краплю розуму і людяности єдиною розвагою були розмови – теревені, ляси, кидання слів у порожнечу. Як називав цей процес Тимофєєв-Ресовський «трьоп».
Кіно нам показували рідко – «кінокрут» був людиною ледачею, постійно у нього щось ламалось – за всю мою службу в «батальйоні смерті» кіно нам показали всього два рази – і то другий раз абсолютно дурне – про перевиконання плану будівництва бригадою бетонників. Солдатський клуб і бібліотека постійно були в стані ремонту та й той макулатурний непотріб, що там валявся читати не хотілось. До вартісних книжок був страшенний голод – що було, доводилось постійно ховати від брудних рук людей недалеких. Потім «кінокрута» посадили за торгівлю наркотиками, і навіть про надію на розваги довелось забути.
Телевізор в казармі нам поставили тільки наприкінці моєї служби і то дозволяли дивитися лише в неділю тим хто не в нарядах. Отже, лишався «трьоп» - банальна солдатська балаканина, яка нам замінювала все – літературу, музику, пісні, науку… Але ця гра словами дозволяла дізнатись про людей, країну, час таке, що не вичитаєш в жодній літературі – особливо тоді. Світ тодішнього «совка» випливав з тих розмов реальним і не розцяцькованим, грубим у своїй брутальності. Після багатьох розмов я інакше почав сприймати людину як таку – гріховність і святість цього «вінця творіння» ставала перед моїми очима у своїй сяючій наготі.
З якими тільки людьми не довелось розмовляти! З яких найглухіших куточків тодішньої «імперії зла»! З яких найвіддаленіших військових частин не довелось тільки зустріти солдатів і вислухати їхні страшні сповіді про вояцьке важке життя. Постійна ротація приносила іноді на берег «батальйону смерті» дивних особистостей.
Одного разу до нас перевели одного солдата – рядового М. з якоїсь частини з Далекого Сходу. У ті часи це було не дивина, що солдат раптом летів через половину земної кульки служити, наприклад, з Чукотки в Німеччину чи навіть в Нікарагуа. Солдати родом з Середньої Азії відправлялись служити на Таймир, а якути в піски Каракумів. І нікого не цікавило, що клімат для них м’яко кажучи не той – аби подалі від дому.
Цей солдат одразу мені здався дивним – таке виникло відчуття, ніби несе він на собі якийсь відбиток, знак, що ставив його окремо від інших людей. Навіть не знаю чому мені так здалось – адже чинив він як більшість – «відлинював» від служби, але і не «наривася» на неприємності, перед «начальниками» не гнувся, але і намагався не «залітати». Був в міру безтурботним, життя намагався сприймати як чийсь невдалий жарт, але лежала на ньому якась тінь.
Співбесідником він мені здався цікавим. Хоча і не був начитаним, інтелектуалом його назвати було неможливо, але про буття він вмів говорити дотепно, що цінувалось. Випало мені якось тягнути з ним службу в одному караулі на «Пирі». Дров ми напиляли достатньо, пічка горіла, сильного морозу не було, нудьгу розвіювала розмова ні про що. Він безтурботно розповідав, як йому там, на Далекому Сході вдавалось постійно тікати в «самоволку» до найближчого населеного пункту і йому вдалося навіть за час своєї служби сотворити навіть нову людину чоловічої статі сумісно з однією місцевою жінкою і, що він про своє творіння ніколи не забуде, хоча навряд, чи колись туди поїде знов… А потім розмова перейшла на тутешню службу і заготівлю дров зокрема:
- Мені навіть страшно по дрова було йти сьогодні…
- Чому?
- Я колись з трьома солдатами в тайзі заблукав. Теж на «точці» - відправили нас по дрова. І ми, начебто, недалеко в ліс відійшли, вертаємось і бачимо – щось не туди йдемо, назад – знову ліс незнайомий. Ходили, кричали… Заблукали, коротше. А там не те що тут – там тайга усурійська неходжена… Дика. Блукаємо ми, а тут на нас з хащів виходить тигр.
- Заливаєш. Вони дуже рідкісні.
- Я теж до того дня так думав. І одного солдата – хрусь – і готово – за секунду – він навіть крикнути не встиг. Ми закам’яніли на мить з переляку, а потім тікати через хащі напролом. Не знаю чому він за нами не погнався. Потім прийшли до тями, почали знову дорогу шукати. Блукали, блукали, з сил зовсім вибились і прийшли на те саме місце де тигр солдата загриз. Кинув його, навіть не шматував і подався кудись. Ми вирішили нікуди більше не йти, чекати там поки нас знайдуть. Вогонь розпалили, грілись і чекали. Пощастило. Знайшли нас – випадково, правда, – вертоліт пролітав. Але через два тижні.
- І як ви тільки з голоду не загнулись? Їли то що? Їжаків ловили чи ягоди з-під снігу вигрібали?
- Що їли, що їли… Відомо що… Солдата тигр навіть не зачепив – тільки вбив… Людське м’ясо – воно як цукор солодке…
Я раптом з жахом зрозумів, що він говорить правду. Він перейшов межу яку переходити не можна, порушив дуже давнє табу – старе як світ. І на ньому тепер довіку сей знак – знак хижака, знак «не людини». Я знав, звісно, що це табу переступали колись цілі племена і народи, не він перший, хто поставив себе по той бік людяності. Згадався тоді раптом Геродот з його описом племені андрофагів, що жило десь на північний схід від Скіфії. Може він нащадок андрофагів чи може прокинувся в ньому голос тих незбагненно далеких часів?
Мені моторошно було від думки, що служити з цією істотою доведеться мені добрий шмат часу. Але на моє щастя його незабаром перевели в іншу частину. Але ця розповідь лишила в моїй душі чорний слід. Слід хижака.
(Написано на основі реальних подій 1983-1985 років. Світлина з мережі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408523
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Володіти людьми чи просто чужими душами,
відчинивши вікна, вимальовувати їх контури
слухати вулиці, забиті нестримними віршами,
дивитись у очі, пожовклі такі, розтоптані.
Давно стало не модно жити епохами вічності,
виробляючи з ідей невдало поспішні розтини,
у всесвіті, де всі схожі, тисячі розбіжностей
канони життя бувають до болю таки сполохані.
Руками торкатися, на шматки розбирати тіло,
обвите самотністю, болючими гіркими спазмами
музика роз'ятрює все, що не зовсім ще обгоріло,
в людях іноді тісно, там все ділиться класами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408169
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
я до визга смешная.совсем истеричка.
до крови на ладонях глупа.
только в небо ушла твоя электричка,
и по венам морозом дурные слова.
снова мокрые спички упрямо не жгутся.
в жёлтой чашке лёдом покрылся мой чай.
а из сердца отчаянно хрипы всё рвутся.
сейчас в рифму подходит "пока, не скучай"...
да какие "пока",если сердце под пресом?!
если скулит душа в углу под столом?!
одиночество,сука, забилось под кресло...
какие "пока", если мир весь вверх дном?!
какие тут строки о "прошлом,забытом"?
какие "прости,прости,что ушла"?
и какие тут мысли?...ах!сердце разбито?
я своё до сих пор ещё не нашла!
ветер банку погнал с "та-ра-ра"по асфальту.
а бродяге поёт ветер оду про дом...
и мне жалко вот эту вот банку....
да пусть катится!пусть горит всё огнём!
ты скажи мне ещё раз,что больше не нужно
мне варить по утрам на двоих чёрный чай.
ты скажи, что мой голос противен.простужен.
и скажи мне коронное "Оль, не скучай!"
снова сбрось меня в пропасть или с тротуара.
ну туда, где свистят тормоза.
я с катушек слетела.чертовски устала.
посмотреть бы в твои хоть разочек глаза.
только ты всё ж толкни под колёса машины.
пусть хрустят мои кости,как тоненький лёд.
улыбнись лишь в моргу так любезно,фальшиво,
и в раздробленый череп шепни "заживёт"...
Ву Олька Оленька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408006
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Принцип макітри – він показовий
Владою нашою – взятий в основу:
Сьогодні ти знизу - у маслі купаєшся,
Життям своїм ситим пихато втішаєшся.
Господар макітру трясе потихеньку
І вже ти доверху добрався швиденько –
Усе ще у маслі, боками вилискуєш,
Гладкий і нахабний від щастя попискуєш.
Внизу було добре, та й тут підходяще –
Лежиш , грієш боки під сонцем, ледащо,
Коли не з’їдять – є шанс в тебе знову –
Осісти в густу маслянисту основу.
Коли ти в макітрі – в ній тепло і сито,
Не те що за нею – все вітром підбито,
От тільки б господар трусив обережно,
Щоб бути у маслі, в макітрі – безмежно!
9.03.2013р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407977
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2013
Ось поставлю крапку, не потрібно коми,
Життєва зупинка! Не вмира запал!!
Ще пройдусь шляхами, що давно знайомі,
В голубому небі -сонячний привал!
Телефонний голос, знов ковток любові!
Ніби над обривом в далекім краю,
Пів життя пропало, як і не бувало,
Вітер знов колише десь пусті шнури.
Голуби присіли на даху зухвало,
Їм довічна воля, в них нема жури!
Я ж летіти хочу в хмари , де боги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407889
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Моя рідна земле, дитинства колиско,
Де я народився й зростав, а тепер
Подався шукати добра в світ неблизький,
Та в пам’яті своїй нічого не стер.
Я хочу в Карпати, де хмари ночують,
Де чистим потоком дзвенить джерело,
Де добрий Чугайстер горян всіх чарує,
Де беркут пильнує своє ремесло.
Я хочу в Карпати, де синії гори,
Хоча Піренеї красиві, авжеж,
І музика фаду*, і водні простори,
І Альпи австрійські чудові, та все ж,
Я хочу в Карпати, де ніжні смереки,
Й вівчар щиро Ксеню кохає свою,
Де голос трембіти далеко-далеко
Відлунює радість чи сум у краю.
Я хочу в Карпати, де свята немає,
Щоби не заграли цимбали старі,
Де ватра всю ніч в полонині палає,
Й танцюють «Аркан» на високій горі.
Я хочу в Карпати, де біла пороша
Малює небачену диво – красу,
Дараби на хвилях Прута й Черемоша,
Що наче Вкраїну в майбутнє несуть.
Я хочу в Карпати, де люди, що творять
Гуцульщини гордість і славу свою.
Нехай мені інші що хочуть говорять,
Та я все одно на своєму стою:
Я хочу в Карпати…
_______
*фаду – португальська народна музика.
27.05. – 30.05.2005р. м.Сетубал (Португалія).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407732
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
списане
коли твої переспілі слова
наповнювали нотами пустий вагон потягу
я вчилась молитись
так безпомічно і щільно
завойовувала бренькотом власні кроки
що моя хода починала кульгати
і кожен наступний подих прошивався гамівною сорочкою
орнаментами спорохнявілих зупинок
і цоканням усіх годинників
я народжувалась черговою бруківкою
під твоїми ногами
згладжувала усі резонатори і порожнечі
що зривались з кінчика гортані
твоїх покалічених ребер
нафтовий колір мого покритого волосся
нагадував висвердлювання
зім'ятого кимось всесвіту
пропливаючи по тілі твоєму пластиковим дощем
і все чого тобі треба
вичерпати з себе
світло Мавки
схожої голосом на мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407575
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
на вулиці холодно
немов не весна а осінь знову
зайди швидко і зачини двері за собою
вечір сумний не бери погане в голову
вечір струнами натягнутий рветься під серцем
мені не потрібен новий одяг
мені не потрібно смачної їжі
можна лиш тепле сонце над головою
зручну подушку і тебе в нових аватарах
мені говорять посміхайся друже
посміхайся щиріше
бо у цьому вся хитрість
хто не знає де його світло
впадає у ніч як в заглиблення мороку
тому посміхайся до тиші
можна мовчати навіть тоді коли немає
кому вилитись щирістю
можна приміряти німб
ніби насправді хочеться вірності
можна піти по гарячому сонцю
вічному віснику чистоти і захищеності
але ти посміхайся благаю
посміхайся якомога сильніше
ти світишся
немов би наїлася літа
ти проціджена
ніби рентгеном просвічена
така свята така необдумана мною
чекала весну мов на спасіння
й друге пришестя тепла
друге падіння холоду понад поверхнями
а тут постійні протяги і приморозки
благаю зачини двері
ти ж мене не слухаєш
мені повторюють друже поглянь навкруги
вітер кружляє танцюючи листям відірваним
люди не іграшки
люди не їжа гірка
яку можна одразу ж сплюнути
їм же також болить
їм же також в серці муляє
мені тобі нічого сказати
ці слова неідеальні знаю
я у бога їх беру в займи
на тому світі я усе віддам з надбавкою
по краплині йому буду
капати капати капати
дощами з-під серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407554
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Час – нечесно витікає з крану життя
зкапує і лічильник не крутить, буває
він промерзає й стає брилою в океані
об яку врізаються долі
і кусками з дерева
розлітаються то всьому всесвіту
час
він відмовляється слухати й сам не говорить
не просить пробачень і не прощає
він є поруч тебе,
він із повітрям всотується
і твоє шкіра старіє і в'яне
кисне як молоко….
час дихає твоїми духами
тримає за руку як хлопець закохано
він не відпустить тебе
в океані
із крану твого він стікає
й потрохи
робить айсберг
об який ти розіб'єшся….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394177
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 09.03.2013
Правды проблема в том, что она не умеет лгать.
А пацифизма проблема в том, что он безоружен,
И человека проблема, что ищет себе под стать
Другого такого, которому он не нужен.
Веры проблема, что Бог - превосходный шутник,
Рояль Ех Кусты, или Сам Ex какой-то Machina
Любит выскакивать, Время забыв на ручник
Быстро поставить. Но молвит, что всё - разрешимо!
Всех нас проблема, что нам не понять Его слов,
Мы убиваем надежду ментальным абортом...
А благородства - что смотрит сквозь призму веков
С вечной улыбкой на стареньком фото post mortem.
Проблема детей - не в строении их хромосом,
А общества, что у каждого "domus in краю"...
Проблема меня - в том, что вижу проблемы во всем,
А значит, что от окружающих не отличаюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407504
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Відчуваю самотність ти поряд,
депресино-біла зима не кінчається...
усі між собою про щось говорять,
розповідають історії...
...а мої думки перечать,
мрії збуваються й це небезпечно...
вони не знають про час,
про нас,
і як нам зараз тут...
чи там....? Ми порізно.
Чи нас зрозуміють, збагнуть???
Я знову навпіл з своїми фразами,
скоро ніч вкриє покривалом
до нового завтра
без мене ти...
....відчуваю самотність
завтра мене обійме як сина...
депересивно-біла зима не кінчається...
без упину...
без мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407492
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
«А Ви знаєте наперед,
що повинно трапитись
у Вашому оповіданні?"
(Ернест Гемінгвей
«Листи з бурхливого моря»)
Шум новобудови.
Хтось зачарований
Старої цегли пилом.
Хтось замість квітів
Воліє нюхати
Перегар іржавих автомобілів.
Хтось милується
Залізними і бетонними деревами,
Снідає паперовими яблуками,
У свій мікрочіповий мозок
Запихає стосами
Рекламну макулатуру.
Хтось замість книжок
Читає газети.
Хтось замість кіно
Дивиться блимання телевізора,
Полюбляючи замість лиць
Дивитися на тупі рожі,
Де жодної думки у скляних очах,
Де замість почуттів
Бажання набити шлунок.
А хтось ладен слухати
До нескінченності
Какафонію міста Бу.
Шкіряний портфель
І горнятко кави
Випите на руїнах Бастилії.
Мугикаю Марсельєзу,
Мрію стати корсаром
Чи то альбатросом.
Бо літати чи плавати
То один спосіб
Бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407434
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Впіймати хвилю у житті за течією,
Попутно з вітром Долі мчати в майбуття,
Двобій завершити з собою - нічиєю,
Завжди іти у ритм свого серцебиття...
Безперешкодно всі долати перешкоди,
Страхи полишивши усі між перемог;
Бува, нікому щоб, не завдавати шкоди -
Собою бути й залишатися дай, Бог.
На перехресті між теперішнім і вчора
Свою тривимірність знайти серед вагань;
Спинити фальш у грі поганого актора:
Над власним ЕГО взяти першість без змагань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407301
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
І ні пластир, ні вата не заповнять її порожнечу.
Вона мовчки виколює очні яблука твого спокою,
Загортаючи мокрі повіки в чадру чернечу.
І здається, що надто натягнута свіжого тіста мить,
Що години – окремі життя, без дійових осіб.
А мовчання пахне корицею і так, як вона, гірчить,
Десь між пальцями, схудлих від тиші, діб.
Непритомніє кисень, від форзаців до стін передпокою,
Сторінками зачитуєш біль, поки лампа не упокоїться.
Тиша часом буває, як рана, такою глибокою,
І, на зло тромбоцитам, до відчаю довго гоїться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407278
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
"Все важче гортати
сторінки замерзлої книги,
що переплетена сокирами
при світлі газових ліхтарів."
(Осип Мандельштам)
У дитинстві безтурботному,
Коли я бавився
Іграшкомим ведмедиком
На ім'я Ернест,
Я мріяв бути кондуктором трамваю
І слухати вечорами
У вагоні порожньому
Як стукають колеса
Чи то співають
Про місто каменю -
Світ людей зажурених.
І їхати волоцюгою
Вулицями весни і осені.
Куди ж нині їду я?
У цьому трамваї величезному,
Який пасажири похмурі
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!
Не стукай так голосно
На поворотах долі!
Дай зійти мені
На зупинці затишній
Біля "Сінематографу" -
Кіно подивитись хочу
Про жебраків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407222
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
"Він просив у Бога один рік на те,
щоб завершити свою працю,
і Всемогутній дав йому це."
(Хорхе Луїс Борхес)
За чарочкою "мадери"
Все частіше думаю про країну
На сонці вицвілу
Та про хлопця
З дивним ім'ям Дон -
На ймення Борисфен схоже.
Вітряки на пагорбах!
Смак морської води.
У залізній сорочці
Сівши на тварину
З довгим патлатим хвостом
У якої до ніг причеплені залізяки
Дивлюсь на куцого товстуна.
Мені дірявити
Ці руки з дерева
Химерних махальників
І друзів вітру.
Мені буттям міряти
Цю землю посохлу -
Жовту, як пасма
Старих жебраків.
Мені нагадувати
Людям з дірявою пам'яттю
Одвічні істини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407225
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
читай мене о 4 ранку
тоді мої вірші пахнуть мінорністю
згустками тиші
висот
і блакитним кольором
читай мене завжди пошепки
вони тривожаться голосу
вилітають через вікно
і падають додолу
злітаються тінями до когось на плече
і затягуються петлею з ворогом
читай мене без одягу
вони теплі
і тобі не буде холодно
читай їх в темряві
ти відчуватимеш пульс
кожного слова зірваного з дерева
чи стукіт його у двері
вони тупцюватимуть по твоїм тілі
босими ногами
ковтатимуть кожен твій порух
і підноситимуться кивками в стелю
читай їх повільно
і обов'язково з паперу
читай і не дихай
аби не сполохати
накрий їх ковдрою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407044
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
І зрад і наклепів в житті було багато.
Не раз вночі сльозами лікувалась.
Та зранку знов сіяла наче в свято.
Сильнішою ставала, гартувалась.
Тому не плачу, не жаліюсь на нікого.
А перед кривдниками голову схиляю.
Якщо ще маю щось у душі моїй святого.
То їх заслуга в цьому є, я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407051
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Забути крижані зимові вади...
А лютий осідлав уже коня...
Тюльпани, орхідеї і троянди
Собі чекають завтрашнього дня.
Звіряються з хронометрами: вірно!
І слухають усе Ванессу Мей,
І ніжаться під лампами манірно
У тиші золотій оранжерей...
Багатства світу?! Що ви! Не хвилюють!
Не згадуйте минуле квітам знов,
Бо завтра їх коханим подарують,
У свято... І гармонія, й любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407048
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Релятивні мої неврози
І дешеве сухе вино…
Променем власної прози,
Корпускулярним німим кіно
Залишала мої причали,
Відпускала мої кораблі
Крізь покірні дев’яті вали
До загострення навесні,
До останніх моїх пульсацій,
Застиглих тромбів-частинок,
Всупереч девіацій,
Зафіксованих безпричинно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406933
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Кожен з нас, подібно діаманту:
Прагне видозмінень у житті
Сяючими гранями таланту,
Сяяла щоб навіть власна ж тінь.
Кожен з нас несе в собі коштовність:
Власних самовиражень посил.
Та тверезо мисляча свідомість
Цілей досягне, приклавши сил.
_______________________
І в якій не були б ми оправі,
Кванти світла призмою душі
Щедро сіймо в кожній добрій справі,
Бо своїх талантів МИ рушій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406910
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Вчера ещё весна была,
а нынче все с начала,
Все наново, все набело,
без горя и печали.
Вчера в блестящей лужице
воробушек купался,
теперь снежинки кружатся
и жутко мерзнут пальцы…
Вчера хотелось нежности,
любовного кармина,
теперь бы в безмятежности
подумать у камина….
Вчера согрелась лучиком,
сегодня – старым пледом..
Все спуталось, а лучше как?...
А если завтра лето?
Март 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405954
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
а її забагато
так от враз і зусюди
виповзає з нічних ліхтарів
з вікон засклених
дверей
стін
усіх тріщин і пор
із рубців що на голосі спали
із волосся яке наче й чекало
на неї одну
так хвилясто що хочеться крикнути
стій
але все ж забагато
і писати присвяти
її червонющим губам
її нігтям з паперу
її вигинам тіла
і казати лиш те
що почути хотіла
забобонним здається мені
але все ж ворожу на її довоєнному імені
закриваю в кулак всі хвостаті години
щоб потрапити в лоно її хитросплетених сіть
відкидаю третину відчутого
проникаю у храм молитов
а її забагато
і там
обережно
як і личить старому пройдисвіту
висипаю її в мерехтіння води
заспокоюю галасливу гойдливість
вкладаюся поруч її соннокрилої
ніким не колисаної досі ходи
в її мантри
в її перевтілення пам'ятне
що оголює древні рукописи
і пірнаю в приплив квітоти
наосліп читаючи памфлети
розбитим військам холодів
схиляю до ніг всі знамена
а її забагато
в однім шелестливім змоченім трояндовою олією пожовтілім листі
ось така ти надрукована весно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405755
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
***
Зітхає, сумує вечір -
До ночі іще півтіні.
Навіщось у небі хмари
Зібралися дощові.
Возношу увись востаннє
Надію у голосінні
Думок, недоспілих вишень,
У пригорщах візаві
Твоєї потуги - світла!
Твого сподівання - досить!
Та янгола постать знову
Зникає в холодній тьмі...
А може усе ж вернеться?
Сяйне і заплодоносить
Спасіння, мов зірка, ясно
Заблимає у вікні?
Останнє возношу слово,
Що так на молитву схоже,
Коли надовколо тільки
Обвітрені душі скель:
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?!
Зітхає, сумує вечір,
До ночі іще півтіні...
(28.02.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405045
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013
Кожне слово- то цвях в домовину відча'ю...
А цілунок- мов постріл вбиває любов...
Біль і сльози сьогодні до пари вінчаю,
Застеливши їм шлях рушниками обмов...
І мене поглина чорна розпачу хвиля,-
Я уже відчуваю гіркоту цю на смак...
А за рогом чатує холодне безсилля...
Заповзає у душу гидотний слимак...
І вже вкотре заплачу сухими очима,
Піднесу коровай молодятам терпкий.
Я втомилась шукати банальну причину,
Мабуть, мозок у мене сьогодні сліпий.
І у віршах ліричних відпала потреба,-
Не сприймає їх серце, тож нащо вони?
Відпущу зараз їх білим голубом в небо,
Як робили колись напочатку весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404861
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Навчи мене ходити в церкву.
Навчи мене просити бога.
І покажи, як не робити з себе жертву,
І поведи туди, де правильна дорога.
Я хочу вміти вірити у небо.
Я хочу бачити лише потрібні речі.
Можливо, іншого, по суті, і не треба.
Можливо, й ми з тобою зовсім недоречні.
До когось я постійно так звертаюсь.
І хтось постійно є моїм героєм.
Та до минулого щоразу повертаюсь,
І все закінчиться лиш програним двобоєм.
Навчи мене ходити в церкву,
Мені там страшно, коли я сама.
Веди туди, де буде завжди тепло.
Веди туди, де веснянА зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363035
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 27.02.2013
26 лютого в Івано-Франківському обласному ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей з сільської місцевості відбулася творча зустріч Обдарованих словом ліцеїстів з представниками Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом". Метою зустрічі було сплести тугий віночок взаєморозуміння, взаємопідтримки та обміну творчим потенціалом, познайомити молодь з нашим поетичним сайтом, а також заохотити здібних до творчості молодих людей, творити й надалі. І, як результат, вийшло справжнє феєричне свято поезії та пісні. Зі сцени лунало милозвучне поетичне слово авторства поетклубівців у чудовому учнівському виконанні, справжні українські пісні у дарунок гостям. Останні ж, у свою чергу, виступаючи, зачитували учнівську поезію і прозу, виділяючи найсильніші та найбільш вподобані рядочки. Особливою вагомістю відзначився виступ п. Ігора Лазоришина, як літературного критика, котрий зробив достеменний аналіз представлених юнацьких творів, таким чином зорієнтувавши поетів-початківців у подальшій творчій роботі. Зрештою, кожен із запрошених зумів залишити у юних серцях весняні пагінчики любові та приязні.
У програмі заходу мали місце запитання, адресовані поетам "Об’єдниним словом" і вони з превеликим задоволенням давали відповіді на них. Так, Адель Станіславська (Олександра Федорів) привідкрила таємницю значення для неї поезії, ознаменувавши її "самим життям", Віталія Савченко, озвалася до аудиторії надхненними словами "тільки писати не полишай", Данута Сем’янів здивувала всіх своїм обдаруванням писати твори на чотирьох мовах, Леся Геник зазирнула в далеке дитинство, коли тільки започатковувалися перші образи і рими... Справжньою несподіванкою стала зустріч двох Наталочок Данилюк, нашого любого "одуванчика" і талановитої юної поетки-ліцеїсти, а Наталя Крісман, як і завше, вразила усіх присутніх граційністю свого виступу, означивши місію "Об’єднаних словом" - "нести слово до людей!".
Окрім того зі сцени звучали поезії Романа Бойчука (справжнього романтика), Михайла Гутина (сучасного Сковороди, за словами господарів дійства), Оксанки Винницької та Олесі Овчар. Поетклубівці мали можливість познайомитися з творчістю вихованок ліцею Даналишин Надійки, Гарасам"юк Іринки, Капущак Віри, Сенів Юлії, Годованець Іринки, Данилюк Наталі, а також насолодитися пісенними виступами Ані Луклян, Ілонки Панчишин, Анастасії Павлюк та педагога ліцею Галини Михайлівни Павлюк. А насамкінець, як вже традиційно склалося на більшості поетичних зустрічей, мала слово Оксана Пронюк (Світанок), що, за словами ведучих, "здатна виступити так, щоб у кожній душі зійшов світанок"
"Об’єднані словом" висловлюють щиру подяку організаторам цієї творчої зустрічі, а саме дирекції Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей, зокрема, Ірині Антонівній Купчак, освітянці з багаторічним досвідом, вихователю-організатору ліцею, Яницькій Галині Григорівні, класному керівнику 9-го класу та, дійсно неймовірно талановитим, учням-дев’ятикласникам, котрі створили феєрію словесно-пісенного свята. Та й усім-усім, хто тією чи іншою мірою долучився до організації пам’ятного дійства. Дякуємо Вам за ту теплу атмосферу, у якій рясно-рясно колосилося Українське Слово, за ці прекрасні миті, котрі залишаться в душі кожного з нас назавжди. Нам неймовірно радо було бути на Вашій гостині.
З усього серця бажаємо всім юним Талантам творчого розвою, рясно всіяних найяскравішим квітом життєвих стежин, сонячних звершень на дужих крилах поезії! А завершити ці щирі побажання хочу словами Оксаночки Пронюк:
Обдаровуйте словами - хай вони цвітуть між нами,
Ясноокі, ясночолі - з візерунками любові!
Вишивайте, примовляйте - рідним словом сповивайте.
І любистком на світанні в срібних росах напувайте!
Словом світ благословляйте і дітей оберігайте
Словом сильним і пророчим рідну землю захищайте!
І шануйтеся у слові - в українській рідній мові!
У шляхетній, гоноровій, найосяйнішій обнові!!!
Хай по мові нас впізнають, по любові запізнають,
А по вірності і честі - Многа Літа заспівають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404749
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
У українця, наче в Вія
Повіками закриті очі.
Не бачить він, та є надія,
Що бачити таки захоче.
І мозок в нього - те що треба,
Не гірш, як в інших, це вже точно.
От користатись ним потреба
У нього є, лише заочно.
Кому не лінь, дають поради,
Як жити, як дітей ростити...
Аби дійшов, Бога заради,
Порадами не будеш ситий.
Про землю свою треба дбати,
А не про " братнього " сусіда.
Свою історію вивчати
Від пра-пра-пра-діда до діда.
І шанувати рідну мову,
Чуже не стане рідним серцю...
Якщо прийдеться, стати знову
За незалежність нам до герцю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404645
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
колись вона перестане писати
бо збирати шрами
то стає симптомом
досі невіданої хвороби
висипати стуки на
мозольність задиханих клавіш
прориваючи панцир своєї суті
забруднює
будь-які зачини прогресу
загрузати у струмі
розп'ять
обтинати волосся
і лякати сутулістю погляду
що не має уже протидій
стомиться
колись вона перестане писати
шкіра дерев також відновлюється
вишневі кістки пройдуть
реінкарнацію
і прокислий часом годинник
забуде
читати її
необдумані
сни
що з очей випливають
якоїсь
буремної осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404634
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Намагнічене твоє коліно,
Лише манить воно не залізо,
А приваблює погляд й долоню
У мандрівку в приховану зону.
Примостилась рука на коліні,
Там комфортно, та хочеться зміни:
Догори, де ще більше магніту –
До коралу химерного світу.
04.02.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404524
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Людям говорив,
Що дерева теж португальці.
Людям говорив,
Що кожне дзеркало – двері
З однієї порожнечі до іншої.
Людям говорив,
Що коти знають Істину
Десь від нас назавжди заховану.
Людям говорив,
Що кожна квітка – то Васко да Гама,
Що пливе на кораблі вікна у потойбічну Індію.
Людям говорив,
Що кожна смерека то старий вчитель,
Що відає про Шлях
Невідомої осені.
Людям говорив,
Що Ван Гог лише прочинив двері.
А вони не вірили…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362586
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 27.02.2013
«Я несу в свою мандрівку мандрівок
Найкраще з видінь землі.»
(Максиміліан Волошин)
Патріарх гомінкої церкви джмелів
Такий же самотній як чорний лелека,
Що прилітає щороку до мого села
Мовчазного і тихого, як сухий колодязь.
У кожному селі білі як сніг лелеки
Плетуть століттями з вербового хмизу
Свої псалми кучерявих гнізд
Тільки в моєму селі – чорні
Прилітають гніздитися
І то не на стріхах,
А на холодних коминах, димарях дідизни.
Може тому, що бджоли
Єдині хто править службу
Під куполом кинутої церкви,
Що волає зламаними хрестами
До посліплого неба.
Чи може тому, що на цвинтар
Давно ніхто не приходить
І не зазирає в обличчя сумних квітів
Крім сови та прочанина одуда.
А може просто тому,
Що в моєму селі
Давно всі померли:
Бо синьоокі зайди -
Вовкулаки вдягнені в шкіру
Яничари з червоним знаком
Відібрали в людей хліб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402237
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 26.02.2013
В кожної жінки є зброя велика,
Та, що на мозок вплива чоловіка.
Хто б міг подумать, що в пазусі в нас
Є стратегічний військовий запас!
Блузка на ґудзиках то - супербомба!
Враз позбавляє мужчин від апломбу.
Повільно я в блузочці верх розстібаю-
Мозок суперника вмить вимикаю...
А декольте- то вже зброя найважча,
Не користується цим лиш ледащо.
Нема макіяжу? Всім чхати на те,
Якщо є глибоке у вас декольте!
Для виховання домашніх суб'єктів,-
Вже необмежений показ об'єктів.
Тут головне- не дійти до звикання,
Тож будьте уважні із використанням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404299
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.
Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.
Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.
Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім:
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403319
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Поки я молилась за тебе,
Ти публікував нові записи в твіттері...
Я завжди носила кеди,
А думками була на Юпітері.
Ти хотів щоб я мала дреди,
А я малювала літери.
Я довго дивилась у небо,
Хотівши тебе зрозуміти.
Ти розслаблявся ніби,
Коли заливався літрами.
У мене немає німба,
Моє кохання до тебе -libero...
Я часто милуюся квітами,
Дивлюсь на світ, як колібрі.
Згадую літо, там ми
З тобою у місячнім сріблі.
Зелений чай і палітра,
Телефон я поставлю на вібро,
Без фарб, у кімнаті без світла,
Я сьогодні малюю портрет твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404267
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Ти хочеш повірити всім, та не віриш нікому.
Ти мрієш знайти щось нове - й застрягаєш в минулому.
Тому іще вчора твоє світло впало у кому,
а темінь твоя із кутка виглядає обурено
Ти надто боїшся і світу, і себе у ньому,
боїшся розплющити очі й побачити відповідь.
Але хіба страх не присущий усьому живому?
Його побороти - твоя ціль. Хоч собі повір!
Це все не настільки вже страшно, і складно, і втрачено.
Ти сам маєш право змісити з піску своє серце.
Ти сам маєш право сказати все те, що не сказано,
і цим зробиш так, що піщане те серце заб"ється.
Піщинки із нього не лізтимуть, не утікатимуть,
вони стануть поряд, щоб бути одним механізмом.
Й тоді ти піднімеш з підлоги усі свої сльози-атоми,
і виллєш із них власний світ, де ніколи не буде запізно.
Ти віритимеш в нього, він житиме твоєю вірою.
І ти зрозумієш, що поряд існують не сотні - мільярди
таких самих богів, таких самих вірувань,
й нарешті повіриш у себе, у інших, у правду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404244
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
як багато тебе у твоїй відсутності.
лиш треба навчитись шукати.
навчитись різнити сум від сутності,
приреченість – від майбутності
і від того, чому не статись.
та здамся.. бо звідки ж знати
пам’яті про давнину і давність.
все, що є в неї – згадки.
а все, що у мене є – пам'ять.
і тільки одна завада –
як мало мене у моїй наявності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404242
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
А час іде,минають дні за днями…
Ховатись ні́де,блукаю снами.
Не знаю,варто йти стежками,
Які вже стоптані,на жаль, не нами?
Навіщо люди розкидаються словами?
Чом не радіють весняному цвіту?
Уже давно приречені ми з вами...
Та я захоплююсь заплутаністю цього світу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401068
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Біль,весь час ти біля мене
Йди, а може ні...постій,іти не треба.
Думаєш жартую?.. та я ж серйозно кажу.
Слабкість свою,точно не покажу.
Бий, ну давай сильніше ..нуу
Втікати?..ні, від себе ж не втечу.
Я хіба піднімлюсь й полечу.
Та ж крила обламають, й я донизу упаду.
Страх,упасти й більше не піднятись.
А думаєте,хтось буде сподіватись?
Хтось ще потерпить цю брехню?
Хто? я здається вже нікого не люблю.
Віра,де ти пропала, де пішла, скажи?
Комусь я ще потрібна? Повірить поможи.
Ні?...хах..як знала,чесне слово.
Я обмануть могла любого.
А що тепер?Збрехала я собі?
Страшна ця правда, горіть мені в вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403964
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
нас так міцно тримають карми
напевне через однаковий колір волосся
і на лопатках однакові рани
які колись гоїтимуться крильми
коли мої дистанції бігу
нарешті сядуть на мілині музики
туди злітатимуться усі птахи
аби відчути що таке наголос рук
прив’язаність до чийогось светру
завжди змовкатиме воском
на втамованому блаженстві відчутого
і коли навіть він народиться з каменю
ми бачитимемо один одного у снах
на чолі того ж відмоленого лютого
у зіницях того ж незакінченого початку
погаслостей
а тим часом коли приходитиме пора
чекати
ти вкладайся спати
щоб прозорість світла заповнила
твоє нетривке тіло моїми доторками
моїми незрячостями
і маленькими кроками вівторків
які завтра я відправлю тобі в потязі
зима-весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404067
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
наступает момент, и весь мир превращается в клетку.
старый двор, как бездомная псина, до ребер продрог.
на зеленой веревке морозит бельишко соседка,
матерясь от души, сыплет дед на дорожку песок,
равновесие держит девчонка, идущая к дому,
плачет кошка, в которую походя вмазал сапог.
...и не то что я очень хотела бы жить по-другому -
только тот, кто придумал мне жизнь, поглумился как мог.
стопка писем пылится на полке - ни рвать, ни отправить.
вырвать с корнем бы эту потребность - молчать и писать.
тяжело сознавать: не исправить, уже не исправить
то, что было когда-то так важно, казалось, начать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404052
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
В розбитої любові скляні очі,
в надіях лиш незримий тихий штиль,
І я кричу у дику темінь ночі,
бо вже тепер така як ти хотів.
Шматує спогад наче гострий ніж,
в додачу пам*ять теж лишила рани.
Чи є таке десь місце на землі,
щоб все забути,що було між нами?
А тут сніги ще бачу у вікні,
вдихає місяць свіжість передчасну.
Наперекір життя ясній свічі...
поволі,але так невільно гасну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403970
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
На серці ранок краплями роси,
Промінням чистим і звучанням тиші.
А ще бажання світу довести,
Що ти - моє найкраще в ньому, вище.
Що ти - любов незнана до сих пір,
Що кожне слово - заповідь й наука.
Що у житті всьому наперекір
Буду з тобою, бо без тебе - мука.
У цьому сенс. Єднання. Однина.
А інше - так, штрихи, деталі, коми...
Бо ми з тобою всесвіт і весна,
Які не будуть жити без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403968
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Мов ворон білий, вовк в овечій шкурі,
Чужий серед своїх, на чужбі - свій.
Скиталець світом, з ним же - в непокорі
Із зору точкою своєю з-поміж вій.
Згубився в часі, а чи прагнеш істин
В їх пошуках? Нанизуєш на нить
своєї долі злети. Радше лізти
трав нижче і тихіш води, що снить.
Та ні ж бо! Гордий! Сам собі керманич!
Що нам синиця? Журавлиний ключ
в руці тримати б... Манить висі далеч
і з власним поглядом на все з-поміж колюч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403947
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Не зуди, як вчорашній біль,
Не записуй всі «за» і «проти»,
Я - енергія синіх хвиль
І пливу у своїх висотах.
Не торкаю болючих тем,
Незабутній вбираю досвід.
Я вливаюсь в життя дощем,
З ним стікаю по краплі й досі.
Не шкодуючи сил затям
Переписані тези істин,
Я люблю це складне життя,
Не шукаючи в цьому змісту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403867
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Недавно, помню, проходила мимо
Через ребенка из протянутой рукой.
И он просил прохожих очень сильно:
"Ну помогите! Помогите...Боже мой!"
Но люди шли и не смотрели даже
На мальчика с протянутой рукой.
Иные обвиняли его в краже,
Другие говорили: "Ты нам не родной!"
Не дай Господь иметь родного сына,
Сидящего с протянутой рукой.
Но я прошу Вас, дайте милостыню,
Даже если он Вам не родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403628
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
«…А в нас, у Дубліні, уже весна!»
(Конан О’Тулл)
Дивлячись на калюжі майбутньої весни
Подумав ненароком, що
Я теж каменяр. Мурую з цегли слів
Своє творіння – храм Істини
Чи то свого життя безглуздого
Понурий мавзолей…
Крім слів, цеглинами важкими
Кладу помилки у підмурки.
Крапки моїх фраз шумерських
Зрозумілих хіба що глині
Летять крізь тунелі сансари
До білого світла в кінці.
Десь там нірвана –
Між квітами кульбаби
Та польотом джмеля.
Стою серед весняного міста.
Запаліть мені смолоскипом вірша
Хоч якесь світло на світлофорі!
Хочу перейти цю дорогу метафор
Які летять шаленими автомобілями
Асфальтом моєї сірої речовини
З розбитої вулиці Арістотеля
На вулицю Платона-філософа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 24.02.2013
«…А було в Ірландії споконвіку
всього чотири Мананнани,
що жили не в один час.»
(Скела «Сватання до Луайне і смерть Атірне»)
Емайн Маха. Її холодні камені
І зелені пагорби журби
Співають все ту ж пісню
Хвилями запашної трави,
Що і в часи Еохайда Мугмедона
Та його гордих синів –
Бряна, Айліля, Фіахра, Фегруса
та Ніла – короля королів,
Якому сама Влада
Подала воду з криниці вічності
Наповнивши глек пам’яті
Явившись мисливцям епохи,
Що заблукали у нетрях буття
І старою потворною,
І прекрасною дівчиною.
Суха гілка тису
Посеред оберемку хмизу –
Це твоя забута легенда
Країна Трилиснику
І Священного Каменя!
Я друїд-коваль віщую
Знаками мальованими
На білому камені Улада,
На підвалинах дому Дінн Ріг:
З білої піни хвиль
Прийде на землю Ірландії
П’ятий Мананнан –
У променях слави
Вісником Волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399643
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 24.02.2013
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Нарешті творчим тандемом "Feel It" (Мерик Гончарук-Хомин і Нюта Окружко) записали пісню на вірш, чим і ділимось з Вами...
Знаєш, мені трохи набридли вокзали,
Розділяючі мовчки нас,
Твій потяг у Київ, а звідти – в Оттаву,
А мені у свій приземлений час…
Між нами - відстань у десятки перонів,
Чи знаєш ти, чи бачив ти
Озера сліз в моїх долонях,
Як важко від себе втекти...
Знаєш, мені трохи набридли готелі,
Чужі незнайомі мости,
Прим’яті, хоч і чисті постелі,
І відчай, що підеш ти…
Знаєш, мені трохи набридло по світу
Пліток від чужих і своїх,
Моє щастя – точно наступним літом,
А в тебе крізь сльози сміх…
Концертна версія пісні - https://www.youtube.com/watch?v=_qXMdiHhxAk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403803
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2013
Шановні поетклубівці!
Хай ваша зустріч буде переповнена весняною втіхою, збуджена першою пташкою, пригорнутим теплим променем, втішним клекотом журавликів, розквітлими тюльпанами та нарцисами, білим первоцвітом, крокусами, а ще збагачена щирими і привітними словами.
З любов'ю Галина Коризма.
За крок до весни чарівниці,
Ще трішки, бо квапиться час.
Радіє земля, люди, птиці,
І навіть слова у віршах.
Живе все радіє на світі,
Збудилась природа в гаю,
Вже пролісок прагне розцвісти,
Роздати чарівну красу.
Милує земля своїм станом,
За крок до весни залишивсь.
Так хочеться бути із вами,
Де спогад в душі залишивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403764
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Струмки хлюпочуть
І небо висне,
Вітри запекло
Жахають свистом
Похмурі ранки,
Нудні обличчя
Байдужість стогне
В обіймах звичних.
Замерзли в серці
Бруньки надії
Весняне сонце
Їх не зігріє
В очах скресає
Наївна крига
Сльоза стікає -
Це не відлига.
Струмки хлюпочуть
І дума сниться:
Душа в калюжі
Висить на нитці.
Згори грязюку
Відображає
Пречисте небо
Життя минає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403798
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 24.02.2013
За крок до весни...
Всього за один лише крок, сповнювалася теплими променями сонячного і людського щирого проміння світлиця обласної газети "Галичина".
Ось ніжним і кульбабковим промінчиком заясніла, переступивши поріг світлиці Наталочка Данилюк, наша світловолоса мавка, майстриня тендітної співучої поезії, посестра самої Весни. А разом із нею до осяйної зали завітала і чарівна жінка-Світанок - справжнє світлоносне диво, Оксаночка Пронюк, що застелила святкові столи барвистими, за прадавнім добрим звичаєм прарідними, дивовижної краси вишиваними рушниками. Причастила світлицю свіжим,солодким, чудодійним ароматом духмяного гіацинту.
А за ними і фея-казкарочка Віталія Савченко поспішила внести промінчик світла, густо переплетений дзвіночками щирого і теплого сміху. Незабарилася за ними й чарівна подружня пара - Ігор Стожар та його ніжна, як погідне небо Мариночка Морська, прихопивши з собою добру порцію енергійних, розбурханих близькістю весни, хвиль позитиву.
Підоспів за ними і наш мрійник-романтик, Ромчик Бойчук, що приніс із собою у цей ще, здавалось би, непривітно-лютневий, але вже такий пронизаний весняними чарами день, енергію тепла, щирості і ніжності почуттів.
Пані Данута Сем"янів, як завжди привітна та усміхнена, чарувала щирістю емоцій та жвавістю думки і слова.
Тендітна дівчина-кішка, Інга Хухра, приємно чарувала запальністю емоцій та викликала теплоту почуттів щирістю вразливої вдачі.
А за нею і пан Артур Сіренко, витончена натура, філософ, що здатен запалювати і дивувати читачів своїм вмінням писати "нотатки, що складаються з розрізнених замальовок пензлем часу на хмарах".
Долучився до нас і Михайло Гутин, дитя Карпат, витончена і волелюбна натура, творчість якого пронизана глибокими почуттями патріотизму та любові до батьківської землі, з умінням переливати їх слухачам короткими та влучними віршованими мережками.
Та чи не найбільшим і найщирішим дивом стала сьогодні у нашій передвесняній світлиці, осяяній стількома яскравими промінчиками Божого світла, новина від, воістину диво-гармонійної поетичної пари непересічних і талановитих душ - Наталочки Крісман та Романа Лесюка, котрі, злегка припізнившись, повідали нам - наша поетична спільнота поповнилась новоствореною поетичною сім'єю!
Привітаймо же їх, друзі, із цим приємним і радісним святом! І, дай Боже нашим молодятам безхмарного щастя, щирої радості, незгасного лебединого кохання та довгих і приємних років вірного подружнього життя!
Скільки ж слів тепла, ніжості, романтики та кохання пролунало сьогодні, западаючи у душі присутніх незбагненною і непереборною силою єднання споріднених і спраглих Живого Слова душ!
Адже воно перебувало сьогодні між нами не тільки завдяки тим, хто завітав на творчу зустріч. Воно лилося через присутніх силою віртуального єднання з усіма, хто з тих чи інших причин не зміг фізично долучитися до цього дійства. Адже вони були з нами, а ми із ними, душею і серцем.
Чи ж не справдешні весняні дива заполонили сьогодні нашу затишну оселю, наповнивши її таким безміром приємних митей та теплом життєдайних енергій, що так щедро витали поміж тими, хто зібрався на цю стрічу?!
Весна близько! Ось вона, уже за крок. Всього тільки єдиний крок!
Весняного сонечка усім!!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403659
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
здравствуйте. прогноз погоды.
в эфире минус тридцать. август.
и бонусом ваш старый добрый Фауст
продал рабочие морали тормоза.
тут за окном гроза. она разрядом,
и иней на траве горит иссине,
нас будут вспоминать, раз мы в эфире,
пока проходят во всем этом мире
последние кислотные дожди (под регги),
последние удары молний;
финальный залп (из всех орудий в небо).
на улице безумствует цунами.
на этом все. спасибо бывшим с нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403651
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
В постійній дяці Господу за день, і ніч,
за щастя жити і творити.За зустрічі з людьми в яких щось вчишся і з ними спільні радості і чаяння ділити.Сьогодні,сьома зустріч , клуб наш об*єднала, в світлиці "Галичини"знова зібрала.Атмосфера доброзичлива літала над всіма нами. Янгол помахав крильми і вістка мов із неба впала, наша Валькірія , вчора,побралися з Романом і в нашім клубі,вже прибули, повні три сім*ї.Так радісно,що клуб росте і з кожним разом хтось новий доходить, з собою звісно вірші й емоції несе про себе і про друзів , поговоим.Сьогодні так цікаво припідніс, Артур Сіренко, історію Шона Макхлема,поета з Ірландії,читав для нас його вірші.Всі були вражені,що у свої роки, людина ділиться мудрістю,знаннями.Мов хоче передати той спадок на віки. Ми слухаючи і горді були тим,що мову українську вчать,шанують. То ж ,як скажіть, її не прославляти нам?У ліриці, віршах та в прозі,ми мов би Пілігрими у дорозі,несемо світло й радість для душі.Пишіть,творіть,читайте і на погодні умови не зважайте,з хорошим настроєм,бо крок вже до весни. З повагою Сем*янів Данута / Ранімая/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403643
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Пропиши мені трохи морфіну,
І гемодилюцію болі,
Затрати на час не повинні
Протирічити сили волі…
Пропиши мені трохи снодійних,
Лоботомію прощання,
Я із тих хворих, що схильні,
Адекватно сприймати зізнання…
Пропиши мені трохи для серця
Глікозидів із твоїх слів,
Амбівалентність твердить, що терція
Краще дуету днів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403642
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Навчися бути злим у самоті.
Збирай всю злість у жмуток, струмінь, стержень
Ніколи не чекай на животі
Великих ситих неймовірних звершень.
Усе, що надзвичайне - те твоє
Те зроблене ціною збитих ліктів,
Ніяка лінь тебе не прожує
Ніхто не зломить у жарі конфліктів.
Іще одне: хоробро пам'ятай,
Як би тобі не клялись у коханні
Твоя самотність - щира і свята,
Ти лиш один у мирі і повстанні.
P.S. для тих, хто зрозуміє:
Пробач мені мою відверту думку,
Вона, як ніж проходить крізь живе,
Вона не лізе в горло, в сітку, сумку
Існує так окремо і пливе.
(Істина існує, створюють тільки брехню).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403635
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2013
Країні обіцяли діалог -
натомість знов показують виставу.
Актори відпрацьовують на славу:
питання - відповідь. Радій.., якщо ти лох.
Автор: Борода http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403310
Забравши розум, покарав нас Бог,
Бо "гречкоїд" не знає, що він лох.
І знову нарікання - обікрали...
Та,чи ж не ми їх з вами обирали.
Перфоманс тухлий - несусвітня мука.
Для звивин лоха - без кінця наука:
" І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403501
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Недавно доктор Пі "втирав фуфло"
І всі сприймали шоу, як належне...
А нині бідна наша Незалежна
Згадала знову як те все було.
В людському мозку доктор колупався,
Його сприймали люди за месію.
З міністрами, "проффесорами" знався.
Про Мозку інститут плекав надію...
Сьогодні теж атакували мозок
Доведених до краю українців,
Казки вливалися у диких дозах,
Наобіцяли щастя їм по вінця.
"Радів" наш люд, що у Кіровограді
Актори, наче сир тепер у маслі...
Як кажуть: тато рад і мама раді,
Жаль, що давно ніхто не вірить гаслам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403421
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Першим вісником зимних прощань
Ледь помітно, у складках туману,
З під снігів, як між змінами грань
Зелень трав пробивається р’яно.
Знов напружились м’язи дерев,
Наливаючись, з веснами, соком,
І здавалось заклякле, старе
Все ж прокинеться в задані строки.
З першим вісником теплих надій,
В трохи довшому денному ритмі,
У надмірній зимовій сльоті -
Послідовність річних алгоритмів.
Не мовчить, а співа календар,
Нетерпляче міняються цифри
І весна, як дівча, молода,
В наші дні підкрадається вихром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403394
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Я готова бути війною,
Щоб приймати твої ракети.
Щоби рани, які загоїв,
Заховати в бронежилети..
Щоби ...тут вибухало.. й вище..
Щоби мозок знесло на попіл..
Хай у вухах: "ти довго?" свище,
Як штурмуєш горби на попі..
У окопі береш на руки,
Щоб від судорги не зомліла..
Хай Бог.. мила.. такої суки..
Та війна - це солідне діло!
Я готова бути війною!
Щоб на тебе, мого солдата,
Витрачати потужну зброю..
Бойовий арсенал... І атом.
Під стіною...схопивши грати,
Щоб зубами бубніть "мій верше!"
Я повинна тобі віддатись!
Просто мушу тобі віддати!
Ааааа цей бій.. на сьогодні ...перший.
Ааааа фронтів на мені багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403337
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
Шкода, що серце- не радіосхема:
Щось підпаяв- і воно оживе.
Як заболіло-це теж не проблема:
Взяв ремкомплект- і воно, як нове.
Шкода, що серце не візьмеш з базару...
Я б вже давно замінила своє.
Ще й про запас підкупила би пару-
Раптом хтось серце зламає моє...
Ще б відключила я функцію"сльози",
Щоби чужим їх побачити - зась!
Витягла б з серця і вірші, і прозу,
Ще й написала б:" Напруга! Не лазь!"
Шкода, що серце- не радіосхема...
Б'ється і плаче, сприймаючи біль...
Наше життя- це складна теорема,
Досить підказок уже звідусіль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403256
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Я, як камінь із пращі,
Я, як куля з рушниці,
Все шукаю де важче,
Поспішаю де вище.
В цьому світі неволі,
В цьому морі скорботи,
Не знайду собі долі
І по серцю роботи.
Я не став тут багатим,
А чи навіть заможним,
Хоч і знаю багато –
Та мені це не можна.
Мабуть іншу задачу
В цьому світі я маю,
А тому я не плачу
І свій хрест не знімаю.
Я лиш тільки радію
Цим ровам і дорогам,
Як пройти їх зумію,
Стану ближче до Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402954
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Вже давно затупилася криця,
Тож із дерева тешем мечі.
Біля чистої йдемо криниці,
Чорним брудом туди плюючи.
Ледь тримає земля нас на со'бі-
Часто плаче кривавим дощем.
Ненароджені діти в утробі
Смокчуть з мами знедолений щем.
Десять заповідей підзабувши,
Ми псалмуєм тепер до тільця;
І любов до кінця не відчувши,
В шкаралупах ховаєм серця.
Все летить шкереберть, мов у прірву-
Нема світла в тунелі життя...
Де ж той Данко, щоб серденько вирвав,
Щоб при світлі жили до кінця?!
До героїв віднесли тиранів,
Славим їх за кайдани свої;
І бинтуючи колені рани,
Ми наносимо нові собі.
Сохне кров на старій одежині,
Мозолі на руках, як рубці.
Хто ж нам винний?.. Хіба ми не винні,
Що усмішок нема на лиці?..
Під розмірений стук барабанний,
Ми галерно махаєм веслом,
Прославляємо тих капітанів,
Що невміло керують човном...
Схаменися, прозрій, наш народе,-
Варто крицю знайти на мечі!
Не чекаймо із моря погоди-
Бо з тиранів ростуть палачі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402737
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Ø
Вилий на мене
своїх думок вал.
Вилий, мов річку,
що впадає в Байкал.
Відкрий, мов шухляду
із трусиками й бра,
в обіймах зламай мені
три пари ребра.
Лікуй нашу знемогу,
Як віспу чи кір…
Мила,
практикуй зі мною йогу,
полонинами гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402758
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Кажуть: вірші, як музика, лікують.
Читаєш і знайдеш там щось своє.
А потім іще довго їх смакуєш.
І те чуже, неначе вже твоє.
Буває: плачеш, співчуваєш горю.
Хоч і чуже, а серце так болить.
Картинкою оце усе відтвориш,
І сум тебе усього полонить...
А як радієш, коли в когось щастя.
Всміхаєшся...І радість тут без меж.
І знову тут таке собі сприйняття:
Що ніби ти його життям живеш...
Та не люблю вірші, де є неправда.
Такі рядки збивають мене з ніг..
Вони не є моїй душі розрада..
Так хочеться, щоб менше було їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402746
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Стриптиз душі... Спадають на підлогу
Не надто переконливі не хочу
Не розумію тих хто вірить в бога
НЕ МОЖНА дарувати такі очі
Чесно скажи, чого від мене хочеш
Хоч не питай... Все рівно скажу ні
Я маю дещо світле й не порочне
Жаль тільки не йому пишу вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401822
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Я устала от зимы, от тоски и печали,
От надежд, что лишь душу порвали,
Я устала от стужи, что сердце холодит
И от этой судьбы, что по кругу водит.
От обманов, от невинной лжи я устала,
И от горькой правды, что сердцем искала...
Я устала… не хочу больше притворятся,
Не хочу разбивать и разбиваться…
Не хочу прятать боль за улыбками,
Не хочу учится своими ошибками,
Я устала резать сердце словами,
Докричатся до мира изливаясь стихами.
Я устала...Этот мир стал чужим… стал жестоким,
Как же в нем легко среды тысячи быть одиноким…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401309
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
Просто чекай, як підсудний чекає вироку,
Просто молись на чужий рок-н-ролл і фарт.
Все, що лишилось - писати наївну лірику
І в повідомленнях десь "воно того варте".
Все, що лишилось - любов, як остання релігія,
Тиша сакральна (слова лицемірні по суті),
Б"ються вони об папір, наче тілом об кригу я.
Прийняти і жити не гріх буде. Гріх - забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400967
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2013
Я вбрана лише в сльози космосу…
Стою отак, чар-зіллям споєна
І очі і слова говорять пошепки
Про ніжність на долонях воїна…
…бринить
Душа моя бринить,
У відповідь на дотики.
І в глибині
Під спокоєм століть
Хтось потайки клубок розмотує
І нить…
Біжу на світло. Як манить!
Біжу, хапаючи стрімку блакить…
Промокла…
Роззуєш,
Тонкі замерзлі пальці цілуватимеш,
Мене з поля зливи,
Винесеш,
Немов знесилену птаху,
Воїне!
На долонях твоїх засинатиму…
І крізь дрімоту і товщу тепла
Тебе одного, богоподібного, знатиму,
Воїне,
Мого спокою вартовий,
Мого неба страж,
Моєї любові
Лицарю...
До тебе прихилена
Тобою безміри наповнена, мов та земля,
Солодко спатиму,
До нового
Витоку…
Воїне!
На долонях твоїх затихнуть громові видихи.
Ніжність схована вигулькне
Лоскотно хвостиком
Доторком …
Зірок і небес
Спогади
У кишеньку під обладунок згорнуті
Тихі мрії мої…
Воїне…
Я вбрана лише в сльози космосу…
Стою отак, чар-зіллям споєна,
Прив’язана до тебе очима і косами
і нитками дощів доленосних, воїне…
13.02.2013р.
муз. з інтерн.:Giovanni Marrad. With You (muzofon.com)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400888
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Так солодко вірить в загробне життя –
душа живе вічно і ти не вмираєш!
Тебе укріпляє ця віра свята,
ти силу життєву весь час набираєш.
Та за́ п’ятдесят розумієш, що ВСЕ –
ти вже́ на вершині і спуск розпочався.
Чи стрімко, чи ні, та тебе вниз несе.
В провалля смертельне уже ти зірвався.
Чи планеруєш, чи каменем вниз
падаєш. Думаєш: «Що там в безодні?..
Може квітучий едемський сюрприз?
Чи небуття в порожнечі холодній?»
Наше земне справжньосуще буття
швидше до другого думку схиляє.
Так солодко вірить в загробне життя!
Так гірко пізнать, що його не буває…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400887
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Опадає сріблистим листям
Дивний колір твоєї сірості
Сніг зїдає, по самі жести
Нерішучості перші смілості
Щось тихенько шепоче в вухо
Аж соромляться еритроцити
І повільно мене розбудять
Перемантри, ще недомолитви
Опадає сріблистим листям
Переболена соленість
Твоїх недоторкань
Ми взаємно себе очистим
І список дозволеності
У твій бік вигинань
Я Молилась вже ніби тисячу років
На обожнені крихти твого голосу
Попелиться сріблясто список пороків
Висихають на щоках солені роси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400660
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Коханий дощ... Ти мій пригноблeний маестро,
Мій музикант, що виріс на сльозах...
Течеш крізь пальці, я не можу нести
Твою мелодію зати́снути в руках...
Скидаєш краплями на землю партитуру,
Записуєш у нотний стан калюж.
Ковтаю знов твою озонову мікстуру,
Ну і нехай... Хай мокра, наче хлющ.
Відчую дотик крижаної шибки,
Почую грім - настройку камертону.
I арію потягне вітер хрипко,
Симфонія пройде серця кордони.
Розвеселити хочеш? Розумію.
Так щиро... Мимоволі усміхнусь.
Та люди у багно тебе зариють,
Я що ж зроблю? Гидливо їм скривлюсь...
Ось так момент красивий обірвали:
Маестро, присоромлений, затих.
З рук диригента паличка упала,
A спокій серця разом з нею зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399126
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Відкрий один з моїх снів
Цього буде досить для розуміння
Чому очі завжди мокрі
І так мало треба для спяніння
Сто колись білосніжних листків
Переповнені божевіллям
Не рахую про тебе наплаканих снів
І що миті все більше грішна
Важкість твоїх повітрякрадучих обійм
Притискає на дно до гріха
З неба падає словом незайманий сніг
Перемішаний з моїм пір'ям
Тобі треба побачити мої сни
Переповнені в правду дитячою вірою
Там стають мої я Алісами
Божевільні настільки, що у нас вірять
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400130
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Чомусь болить, як я тебе побачу!
Чомусь хвилююся , як поруч десь є ти!
Буденне все уже не має значень,
бо ти один - причина самоти.
Для мене ти - моя любов і зрада.
Лечу з твоїм ім'ям в непізнані світи...
А спокій мій твої лиш очі крадуть
і ти один причина самоти.
Даремно я тебе не помічати
між інших намагаюся , бо ти
примушуєш мене завжди мовчати,
що саме ти причина самоти,
що саме ти - межа моєї мрії,
моєї нездійсненої мети...
Запам'ятай, що я уже безкрила
і те , що винен в цьому тільки ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400090
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 11.02.2013
Я знаю, що прийдуть по мене,
Я знаю – мене заберуть.
Та серце не спинять шалене,
Бо в ньому захована суть.
Я знаю – мене будуть бити
І кат поламає кістки.
Та честь не заставлять згубити,
Які б не поклали пастки.
Можливо прийдеться померти
У муках пекельних тих днів.
Та в очі поглянувши смерти,
Промовлю ще декілька слів.
– Ви знайте, шановні – програли,
Бо ставлю і мат вам, і шах.
Хоч тіло моє ви забрали –
Душа залишилась в віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399400
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи -
На весняний дарунок природи,
Як інакше це диво назвати –
Починає земля проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь подвір’ям
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399329
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Прилітай до мене серед ночі.
Я буду терпляче на тебе чекати
Я наллю тобі кави, як хочеш.
Й ми до ранку не будемо спати.
Я наллю тобі трішечки сонця
Та ще зорі туди замішаю.
Хтось розтріпав твоє волосся
Про це в вітру колись спитаєм.
Місяць впав на моє підвіконня,
Хочеш знову його упіймаєм?
Сніг засипав наше безсоння
Засніжив нас в холодній каві.
В тебе знову засмучені очі.
Ти, напевне, щось все таки знаєш.
По провулкам вже линуть робочі,
А ти сутінок знову чекаєш.
Прилітай до мене знову щоночі.
Ми як прийнято будем мовчати.
Я наллю тобі душу, як хочеш.
І ми вічність не будемо спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399301
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Ви не питайте, люди,
Чом маю щем на серці.
Шмигають дні неспинно
У старому дзеркальці.
Стрічають мене ранки
І я, наче в гримерці.
Життя скидає маски
З лиця погоні в герці.
Й судилище - сама я,
В’язнуть думки в дорогах.
Покута чи надбання -
Душу томить тривога.
А на світанні, в зірці,
Віра в нових чертогах,
Біжить собі назирці,
Хоч, потопає у снігах.
І, хай, що має бути,
Господь те знає - буде.
Теплом торкає груди,
Мож добре щось прибуде.
07.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398981
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
А я усе дивилася на тебе
Крізь скельця непрозорих окулярів.
І вірила, що ти - посланець неба,
Божественних розносчик циркулярів.
І все старалась у безсонній тиші,
Знайти хоча би слід від твоїх крил,
Хотіла розпитать, де їх залишив,
Коли покинув світлий небосхил...
Та раптом впала із очей полуда,
І замість німбу засіяв ліхтар...
І спить у ліжку янголом приблуда,
Загорнений у брехні, як в кептар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395878
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Насіння проростає в моїй кишені
Куди спадає попіл вбитих мрій
Сльозами живеться соленими лишень
І образами чорно-білих снів
Що вилелію дозами сприртовими
Байдужість, або ще одну залежність
Я побілила стіни кольорові
Бо вже давно не вірю у приреченість
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395837
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2013
Я не поет, бо слів не знаю,
Щоб зупинити серцебиття.
А пишу тільки, що відчуваю
І те що бачу впродовж життя.
Я не філософ – вони аскети,
А мені важко жити без благ.
Та не продамся я за монети
І не зламає мене “ГУЛАГ”.
Не пацифіст я, бо слабко дуже.
Не йду до долі я на поклін,
А захищаю, що не байдуже
Без прогинання своїх колін.
Я не боєць та битись буду
За правду, волю, країну й дім.
Без страху смерті і страху суду,
Бо стук у грудях, як з неба грім.
Я не герой – герої мертві.
Вони вмирали колись в бою.
Та траур ношу по кожній жертві,
Що меч підняла за честь свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395474
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013
Час і відстань тепер врешті квити,
Ділять віршо-прощання на віршо-відрізки.
Кава стигне, коли її ні з ким пити,
Серце стигне, коли просто ні з ким.
На сніданок – фруктовий смузі,
І хронічні віконні бронхіти.
Книги справді – найкращі друзі,
Шкода тільки, не вміють гріти.
Пишуть вкотре листи тихі крики,
Без присвят та адрес на зворотах.
В когось там гірко пахнуть гвоздики,
В мене ж завжди троянди! В блокнотах…
І, надкушений тишею хмурою,
Телефон скавулить про зворотність.
Бо затишшя – лише перед бурею,
А без бурі, це вже – самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395341
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Де мало слів -
там вагу вони мають,
Покірність снів,
навіки собі підкоряють.
Старі помилки,
хочуть всі оминути,
Істину знайти,
щиру правду збагнути.
А де ж ті мужі,
що віру вселяють,
Кидайте ж ножі,
хай вони спочивають!
Збагачуймо люд,
просим правдою жити,
Складімо етюд,
як любов, мову - розповити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350042
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 25.01.2013
***
Настане мить, коли уся печаль
У Лету кане десь на перехресті
І заяріє сонячно скрижаль,
Де вітер тільки сірі стежі креслить.
І день сяйне, коли прозріє нюд
Зимового безбарвного довкілля,
І промені піллються звідусюд,
Справляючи яскраве новосілля...
Я хочу знати, вірити - дарма,
Що роздоріжжя хугою тісняться,
Ще й липне ніч до сивого вікна,
Котре голодне світлого причастя.
Я зріти багну про́світ угорі,
Де темні хмари смутою налиті...
Печаль моя, мов сніг на рукаві -
Чекає спрагло сонячної миті.
(21.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394266
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 25.01.2013
***
Прийди до мене якось опівночі,
Коли у вікна сяєво зірниць
Несуть на крилах піднебесні зодчі
Краплинами дражливих таємниць.
Постукай легко в тулумбасні двері,
Котрі ніяк не стишаться до сну
І я тебе, зустрівши у партері
Своєї мрії, ніжно пригорну.
Торкну уста, солодші марципана,
Блаженствуючи серцем угорі,
Допоки ясноока звабна панна
За садом не запалить ліхтарі.
Допоки роси не засіють перли
Під обеліском ранішніх кущів -
І ти розтанеш тихо менестрелем,
Закутаним у сивому плащі...
(14.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392637
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 25.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2013
...соціальні стандарти життя які примушують спати у голоді
простір в якому свободу трактують занадто умовно
дівчинка робить фігурки із жолудів
дівчинка подорослішає і втратить спочатку
себе а потім і голову...
із молитви виходять зазвичай спросоння
і якщо зима стане занадто довшою
кожен третій прокляне затяжне міжсезоння
і затисне свій страх під підошвою...
сукровиця часу відлигою зволожить повіки
миршаве тіло прикриє бавовна...
я скажу тобі "не пиши мені більше на звороті
рецепти ліків
безкінечні вагони пам’яті залиті дощем
і я в них загрузла по лікті"
починай мріяти про закінчення осені навесні
клаптик неба Бог ще трима над тобою
і будьмо як завжди добросовісно чесні
ніщо так не стимулює тіло
як дух освячений боротьбою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394632
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Заблукала старість в посивілих скронях
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра у страху долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить ясні очі,
Бо дитячим сміхом розмалює дім
Витинає з ранку наміри пророчі
І ховає смуток в плетиві густім
Заблукала старість в посивілих скронях
Висіяла мальви з бабциних кишень
Усміхнувся тепло пожовтілий сонях
І зронив на плечі літа новий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393392
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 22.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2013
Я намалюю тобі Утопію,
Де все так легко, де всі ми вільні.
Відкинь цей морфій, не треба опію,
Лише фантазія - все стабільно.
Поглянь сюди - ось тут Свобода,
Тут - Право Думки, як ти й хотів.
А тут - культура твого народу,
Що йшла із дзвоном шаблюк, мечів.
Тут Правда водить під руку Мудрість,
Тут вищий рівень організації.
В усіх ідеях тут однодумність.
Це те, що звемо \"цивілізація\".
Чому скривився? І чим здивований?
Обличчя тьмяні і потемнілі?
А, ти про них... Це колишні воїни,
Вся їх історія - шрам на тілі.
Їм дійсно важко - вони забуті,
А з ними бунти і боротьба.
Їм спокій лиш до грудей прикутий,
Іскра в очах уже нежива.
Тепер ти знаєш... Що, розчарований?
Була мета, ми до неї йшли...
Дійшли щасливими і здоровими,
А те, що прганули, не знайшли.
Ось вся утопія... Так буває:
Ми народились, щоб дертись вгору.
Наш реалізм. Постривай, благаю!
Ще потримаюсь за мрію хвору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392379
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
– Високоповажний суде, пані та панове присяжні, шановні присутні, мого підсудного звинувачують в надмірній амбітності. Я вам доведу абсолютну відсутність складу злочину.
Він брав своїми долонями долоні шановної пані. Прошу зазначити, що так робиться у всьому цивілізованому світі – саме така послідовність. Зауважу, що долонями долоні, а не ступні. Підсудного звинувачують в тому, що він не надто уміло цілував блузку шановної пані. Високоповажне товариство добре знає, що надмірне зволоження виробів легкої промисловості не йде їм на користь. – жінки-присяжні ствердно закивали головами. – Отже, підсудний діяв з повнотою турботи про одежу шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він хотів зняти блузку. Прошу зауважити, що він хотів це зробити не лише для того, щоб дізнатися фірму виробника верхньої частини нижньої білизни і не лише для вдоволення власної естетичної насолоди. – чоловіки присяжні кивнули з повним розумінням. – Все високоповажне панство прекрасно знає, що безпосередній дотик губ до жіночої рельєфності цілком позитивно впливає на світосприйняття жінки, зокрема, покращує бачення пейзажу: вершин, шпилів, пагорбів. Навіть опосередковано активує сатисфакцію материнського відчуття. – жінки-присяжні кивнули у знак згоди. Одна з кореспонденток при цьому важко видихнула. – Отже, підсудний діяв тільки на користь морально сенсетивної сутності шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він цілував оголені зап’ястя і зашийя. Високоповажне товариство прекрасно розуміє, що вказані об’єкти цілують безпосереднім дотиком. Причому, блузки там не було, то ж звинувачення її зняти в даному випадку відкидаються. Необхідно відзначити, при цьому підсудний добре угледів декілька дюжин мурашок, що бігли від зап’ястя і від шиї униз, вказуючи подальший напрямок. А шановна пані офтальмологічними спалахами голосувала до подальших мандрівок. – чоловіки-присяжні мімікою висловили розуміння до підсудного.
Підсудного звинувачують в тому, що він намагався реалізувати сакральне горизонтальне-вертикальне єднання губ, також в тому, що він не зазначив точної кількості числа перспективних рухів тим, що росіяни називають мову. Прошу врахувати високоповажне товариство, що навіть володарі найточнішого календаря, загадкові майя, точно не могли вказати кількість днів до закінчення епохи. – один з кореспондентів, присутніх в залі, водночас знавець доколумбової Америки, зі знанням справи кивнув головою. – Окрім того, відчуття дії іригаційної системи шановної пані, згідно законів сенсуальної логіки не дозволяло не робити спроб мандрівки до соковитого джерела. Отже, підсудний діяв у межах чинного сенсуального законодавства задля альтруїстичної реалізації меліоративних процесів шановної пані. А це, як відомо високоповажному панству, є надзвичайно корисним і приємним у життєвій реальності жіночій, з певним переходом на межу ірреального. – жінки-присяжні важко видихнули, погоджуючись зі словами адвоката. – Чи була інша мотивація у підсудного? Наявні симптоми – так, спроби реалізації – ні. Отож, подальші звинувачення знімаються з розгляду.
За максимально короткий термін обговорення суд присяжних одноголосно визнав підсудного невинним. Додатково була винесена Постанова суду «Про пролонговану реалізацію вище вказаних дій до зазначених об’єктів у ближчому часовому майбутньому».
12.01. 20.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Не вічно доганяти корбу сю,
Котра стрімглав - у тинявий колодязь,
Схиливши волю скорено усю
Отим, що бузувірно верховодять.
Не вік говіти закрилками тлі,
Що гнилов’їдний полишає віддих
І мукою кіптюжної землі
Із лона вивергає доньок бідних.
Не час увесь летіти по слідах,
Що не приводять до святої залі,
Посіявши у серці Бога страх:
Встромити в серце зрадності медалі.
Не кожну мить вгинатись під оплот
Безвіряних водителів у темінь
І власну душу класти на кивот
У сивому покірному стремені.
Бо є ще поза пазухою щіль,
З котрої рине сонячне причастя.
І скільки б не стелило смертний хміль,
Є вічності і світла позачасся!
Є поле, де возносяться женці
У силі духу віряної моці.
Тому не вік терпіти муки ці
І скалку темну вергати ув оці!
(21.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392113
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Васильку, хлопчику мій, друже –
Сердечний шлю тобі привіт
З землі, де гучно і потужно
Серця залляв свободи хід...
Пізнав ту ціну матки Правди,
Проти системи ти стояв;
За знехтуване Боже право
Знамено предків ти здійняв.
Є – вірний син свого народу,
Незламний духом у борні,
Ти й в казематах за свободу
Стояв на кшталт каменярів.
Відкрилось, як система згубна
З тих підлабузників верхів
Кує Пілатів стрій бездушний –
Тобі й народу псів,... катів.
Та хід історії неспинний
Й земля Вкраїнська золота
Родила геніїв для днини,
Й тепер... – вперед, без вороття!
Васильку, хлопчику мій, друже,
Ціна в життя – Небес ціна;
У Господа сьогодні служиш,
Щоб ми спізнали – в чім вина
Цих продавань у сьогоденні
Святинь, усіх підряд, на кін.
Для нас – Герой ти і знамення,
Не правдам всім наперекір!
Синів і дочок щонайкращих
Ми віддаємо – тож докіль?
З колін, з колін, мій небораче –
Народе мій, як Стус Василь!
15.04.2006р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392053
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Продумала
Пейзаж,
Побачила
Парад.
Пірнула
Поряд!
Передбачила
Простір,
Позичила
Пензля
Переконала
Поверхню.
Привела
Праведність
Підказала
Пекарям!
Позіхнула
Привиду,
Пакувала
Поцілунок
Писала
Прозу.
Просто
Поетично!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385139
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 12.01.2013
Луна освещает мой путь.
И свет ее льется ручьем
Я крылья хочу распахнуть
Взлететь.Высота не почем.
Коснуться сияющих звезд,
Рассыпать мелодии снов,
И выстроить радужный мост,
Из нежных и искренних слов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386895
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 12.01.2013
***
Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Ти нашіптуєш тихо мені:
Не торкай, то - гірка філіжанка.
Та й вже варто навчитися жить,
Щоб минуле не то́рсати більно...
Але пам’ять огудно дрижить -
Все зове у відбуле безвільно.
І защо́раз лищається шрам
Десь глибоко-глибоко на денці -
Надокучлива тінь, наче спам,
Темна крига у світлому серці...
Та, на Бога, в сумному вікні,
Чи не вперше займається колір -
Ти нашіптуєш сонця мені,
Насипаючи неба за комір...
(11.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391795
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Між нами - табу недослів,
Між нами - канва недомовок,
Хао́с повесняних вітрів,
Що з неба злетіли раптово
І, змівши з душі супокій,
Закутали серце імлою...
О, скільки мовчання в тобІ!
О, скільки несказано мною...
А доля низинно веде,
Вигладжує смуту стібками -
Суцвіття пожовкло-рябе,
Таке суголосе з думками.
Таке одностайне журі,
Що піниться онде в заплаві,
Тугих недослів тягарі,
Що краплями стати не вправі
Цілющого живо-питва
І сонцем налити світання.
Табу межи нами, канва
Неслів’я, канони мовчання...
(10.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391489
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
І не слова виказують любов...
Коли тремтять сполохано повіки,
а два серця' від нині і навіки
у свій небесний падають полон.
І у незвичнім світлі сяє щастя,
від спогадів поштових голубів,
І від чужих...до стомлених рабів,
що ланцюгами здавлюють зап'ястя.
Чим глибша пам'ять,тим вона густіша,
душа летить під твій м'який покров,
Бо не слова виказують любов,
а ця солодка щемом звита тиша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391347
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
К сожаленью, лишь со смертью,
Увольнением, разводом
Мы серъёзно - ча́ем, метим -
Что важней: комфорт, свобода...
А вернуть - так не бывает.
Опыт, давшийся разрывом, -
Изгибает, громыхает
И сечёт речной крапивой.
Да, понятно всё, но наших
Добрых, честных слов, не шашных -
К сожаленью (вздыхаем)
С кем простились - не узнает.
10.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391237
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2013
А ты мой - личный океан -
штормишь без графика и плана.
Но так вода твоя желанна,
что дрожь, стекая по рукам,
касаясь тела одеялом
хмельного ветра, норовит
остаться у меня внутри.
И вырваться огнем, напалмом.
Взорваться на твоих руках,
мир поднимая в облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389916
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013
Щодня у полі зпозаранку
Збирала трави на сорочку
Й ночами шила вишиванку
Одному синові-синочку.
Плела на полотні узори
Нитками й щирими словами.
Вшивала небо, ясні зорі,
З близькими, рідними стежками.
І обереги малювала
На долю кращу, неповторну.
Щоб сила зла його минала
Вплела молитву чудотворну.
Й цілющі трави полонинські
І рідну хату на горбочку,
Солоні сльози материнські,
Вкладала в вишиту сорочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389840
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Она бежит от мира прочь
От всех забот и некому помочь
Её душа вся кровью обтекает
Губами что-то повторяет
Глазами боль всю заливает.
И сердце вырывает;
Её мечты и грёзы..
Написанные кем-то прозы.
И всякие прогнозы..
В груди ей создают занозы…
Ей не хватает Его дозы
Она глатает слёзы..
Срывая с грядки розы…
И пусть кому-то не понятен стиль
И пусть не слишет кто-то в море штиль
Есть то, что не сорвать , что трудно удержать
Но так легко помять,распять и затоптать….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389817
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Я заблукала між твоєї брехні,
Я збила ноги в темряві й поранила руки.
Занадто слабкодуха, щоб сказати «ні»
Й не дуже легка здобич для розлуки.
Я просто відмовляюсь вірити в кінець,
Не хочу знати, що нічого вже не буде.
Ти просто надто туго стягнув ремінець,
Що серце стримував зліва у грудях.
А я блукаю між твоїх дзеркал,
Як в тій безглуздій і жахливій казці.
Як же відразу не помітила оскал,
Твій злий оскал, невже ти був у масці?
Я заблукала між твоєї брехні,
Я так стомилася й поранила руки.
Ти все співав мені солодкі пісні,
Складав почесний гімн для нашої розлуки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389610
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Сидить дитя одне посеред ночі,
І нікому його поцілувать…
Такі самотні ті тернові очі -
І нікому в них рани лікувать…
В душі добро зберіг таки хлопчина,
І нікому його подарувать…
Він хоче мами…він ж іще дитина!
І нікому для нього нею стать.
Покинули дитя напризволяще -
Уже на нього байдуже усім…
А він хороший…Він таки найкращий!
Ніхто не бачить…хлопчик захворів.
У свої п’ять не вірить вже у казку,
Сльозу ковтає мовчки, як титан.
В житті стерпів найбільшу він поразку-
Нема сім’ї…лиш холод…і туман.
Гарячі губи щось собі шепочуть -
Молитву за своїх батьків, мабуть…
Востаннє він зітхнув…і так охоче
Із ангелом почав свій вічний путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384505
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 03.01.2013
Свят-вечірньою порою,
Ще задовго до зорі
Ставлять Дідух на покутті
Свято-свят вже на дворі.
Живе дух полів у ньому,
Дух предків, дух роду
Об’єднує покоління,
Привертає згоду.
Він стає в цю дивну ніч
Містком між роками,
Щоб згадали, пом’янули,
Кого нема з нами.
Перед тим, як йти за стіл,
Дмухають на лаву
Ненароком, щоб не сісти
На душу - по праву
Ставлять ще одну тарілку
І ложку для тих,
Хто не зможе доторкнутись
До наїдків цих.
Вилкам на столі в цей вечір
Бажано не бути,
Щоби душі ненароком
Ними не кольнути.
Запалала вже зоря,
Свічка запалала
Вся родина при столі
До молитви стала
І дякує всім причетним
До диво-події,
За ту радість, що прийшла
Від Діви Марії.
Всім минулим поколінням,
Що лепту вкладали,
Щоб ми в благості й любові
От так за стіл стали.
Після трапези святої
Яства не збирайте,
Хай стоять собі до ранку
Душам радість - знайте,
Пам’яттю живуть вони,
Нашими думками,
Адже в радості і горі
Завжди разом з нами.
03.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389649
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
- Що таке третє «я»? Це коли людина випила забагато пива? – запитав професор з пивним животиком.
- Якщо подумати… - затягнула відмінниця з першої парти, яка весь свій час займається саме думанням. А якщо не думати? Цікаво, вона може на якусь мить взагалі не думати? А якщо вип’є забагато пива?
- Слони теж малюють картини, - помітив професор. Бідним слоникам засовують в хоботи малярські пензлі, і вони в паніці починають цими пензлями вимахувати по мольберту. Люди захоплюються слонячими абстракціями. Тільки хіба це творчість? Якщо паніка – це творчість, то чому розбиті тарілки й викинуті у вікна речі називаються істерією? Різниця лише в тому, що слони не вміють панікувати швидко. В них повільна паніка.
- Правильно – не так, як правильно, а так як усі. Так будуються мови, - розповідає професор. Нажаль, люди формуються за тим самим правилом.
- Замріяний – це особливий стан людини, а задуманий – звичайний, – останнім часом я надто часто перебуваю в особливому стані й надто рідко в звичайному. Тільки навряд цей факт можна вважати позитивним.
- Робота створила раба, людину створила праця, - просто цікавий вислів
- Тексти постійно народжуються, але часто не мають виходу, - точно про мене. Але все ж, деяким текстам виходи потрібно було перекрити. Бо іноді, слова, як пацюки, першими тікають з корабля, що тоне.
- В процесі написання вірша йде обдумування проблеми… - знову прокинулась відмінниця. Що вона знає про вірші й проблеми?
- За обмеженої кількості слів можна побудувати нескінченну кількість речень, - хм.. ідея для нового вірша. Але про це потім. Іншим разом.
- Калькування – це щось на зразок… - давно я не слухала «Крихітку"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372857
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 03.01.2013
мій поранений воїн,
повертайся додому.
я твої рани загою,
стану за тебе до бою...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334878
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.01.2013
Міст, на якому стоїш, давно осипається
Все каміння перетворюється на пшеницю
Ти тонеш в жовтому сонці
На обличчі ілюмінатори басейнів
Чи одягнеш ти кисневу маску,
Коли почнеться революція,
Котра забирає весь вогонь
І кисень
Зірки в кишенях маленької істоти
Згаснувши знову запаляться
Ця ніч безмежна
Ця ніч
Буде останньою
Ця ніч ніколи не настане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389551
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Не буду я плакать... Не буду!
Ну де ж ти ,моя сила волі?
У цьому театрі абсурду
Ведучі не гратиму ролі!
Метнулася стрімко куліса.
Відкрилися нутрощі сцени.
Тепер я уже не актриса,
Отож не дивись так на мене!
Слова, як птахи чорнопері ,
Злітають під вибух оркестру...
Сьогодні відсиджусь в партері.
Сьогодні твій вихід, Маестро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389520
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 03.01.2013
«Кілька років тому я дізнався від Шефа… телефонний номер Бога.»
(Харукі Муракамі)
Мандрую на схід.
За барханом бархан.
Стежа каравану долає
Черговий перевал.
Мандрую на схід.
У моїх черевиках
За халявами сховані
Твори Германа Гессе потріпані.
На пам'ять цитую Лі Бо
Коли пересохле горло
Про воду хрипить.
Серед ночі наснився Конфуцій.
Очі розплющив, а зорі
Гронами виснуть
В колодязі марив моїх
Чи то медитацій.
Дослухаюсь до звуків пустелі.
Сивий їжак
Приніс мені яблуко істини
Маленької, як чайник Хайяма
І пошепки
Відкрив таїну
Про те, що життя наше сон -
Тільки сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388905
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 02.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Хоче чимось блиснуть.
Щось здобуть, десь коріння пустить.
А роки, мов ріка –
Повноводна, мілка, швидкоплинна,
Все ідуть і ідуть,
І їх біг ні на мить не спинить.
Доля пастки кладе.
Сіті світ на шляху розкидає.
Хоче душу зловить,
Потрясти, наче шторм кораблем.
Тільки той устоїть,
Хто на Бога надії складає,
Хто, умившись слізьми,
Знов прийдешнім втішається днем.
Хто є вільний, мов птах,
Хто з мотузки витягує крила.
В кого ясність в очах
Віфлеємською зіркою б’є.
Хто злітає у снах,
Хто напнувши любові вітрила,
Хоч би грім, хоч би град,
Із прямого шляху не зійде.
Яке дивне життя!
Яка дивна у ньому людина!
Все клопочеться, квокче,
Мов квочка над кур'ям малим.
Не помітить, як очі
Закриє холодна ряднина.
Все біжить і біжить...
А куди? А навіщо? За чим?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389134
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
Писк и хруст, травокосилка - под окном.
Понимаешь, всё, уже, измельчено.
И нестильное, чужое, лишний рост.
И колючки непослушных диких роз.
После?.. После - ничего не изменить.
Только скошенное палкой ворошить.
Неважна причина: с маху, с баловства,
Сорвались иль произнесены едва
Безвозвратные поступки и слова.
01.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389106
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013
Я розумію, що востаннє
Своїм приходом тішиш ти,
І вже звикаю до прощання,
До днів гіркої самоти.
Опісля квіту буйне терня
Я неумисно насадив.
Пробач, - не витримали нерви,
І стався цей фатальний зрив.
Не маю права жалкувати,
Бо усвідомлюю вину
За те, що смуткові за ґрати
Я вкинув долю осяйну.
Загоїть час глибоку вразу,
Підніме зігнуте плече,
Лиш серця висохлу оазу
Печальний спогад обпече.
31.12.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388955
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 31.12.2012
Іще один рік подарований долею,
А скільки їх буде надалі, хто-зна.
То поспіхом йду по життю, то поволі я,
Ще, досі, цікавить мене новизна.
Бо стільки непізнано, стільки не читано,
Чи встигну?..Чи хтось після мене уже?..
Господь береже, я не чіпана битами,
Хоч інколи сумнів бере на чуже.
Напевно, не все, що назначено долею,
Змогла я зробити до цього часу,
Тож далі іду по життєвому полі я
І, те, що придбала, з собою несу.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388782
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Мені так боляче тепер всміхатись,
Хоча і світові ще не кінець…
Життя таке…лиш спробуєш прощатись,
Воно зведе всю гордість нанівець…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Коли навколо вогнище страшне
Все палить, палить пам’ять! І втішатись
Немає чим…сумне тепер смішне…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Краса не здатна врятувати світ…
Як дивно-страшно зараз закохатись!
Гаряче серце – крижаний одвіт…
Мені так боляче тепер всміхатись,
Як бачу долю, дану сироті…
Коли молитви стали всі цуратись...
Я усмішку дарую пустоті.
Мені так боляче тепер всміхатись,
І сльози вже не вилікують ран…
Тому й сміюсь…ще ж треба захищатись,
Й писати далі тлінний свій роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388013
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Радій, веселись толерантна Європо,
Допоки не бачиш на тілі гангрен.
Потонеш у піні брудного потопу
І жодний нащадок не буде спасен.
Везуть поїзди мільйони вагонів
Смердючих, немитих, переповнених злом.
То суне загроза до твоїх кордонів,
Що шию скує величезним вузлом.
Позбавлені прав твої рідні діти,
За рух непокори висять на хрестах.
У тюрмах, в неволі повинні сидіти,
А геї крокують парадом в містах.
Розпуста цвіте, як квіти в теплиці.
Вже гидко дивитись на голих потвор.
Мечеті ростуть, де були каплиці,
Поширення має ісламський терор.
Машини горять, магазини розбиті.
Араби ґвалтують дівчат і жінок.
Расизм проти білих. Вже є навіть вбиті.
Неси на могилу їм великий вінок.
Мовчиш, бо не чуєш, не слухаєш правди,
Не бачиш абсурду брехливих ідей.
На жаль ти в полоні на довго, на завжди –
Занепад чекає на білих людей.
Втішайся Європо – добилася свого.
Тепер усі рівні, єдиний закон.
Відкрила дорогу для світу чужого
І впадеш, як падав колись Вавилон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388762
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Досі шукаю тебе в каві, посмішках, безглуздих стосунках..
Виводжу тебе на портретах - псуючи малюнки...
Прориваюсь крізь натовп - вже нема порятунку...
Майже до тебе дісталась, а ти в "обладунках".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388690
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Коли по дванадцятій і воском стає часопростір
Коли чорні літери стають картинами злості
Коли голова не рахує не думає плутає
коли всі думки стають кропив’яними жмутами
коли меланхолія й трохи гарячки в тілі
коли сухі губи уже як коса посивіли
коли хочеш дихати й від того ламаються кості
коли по дванадцятій і воском стає часопростір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387515
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 30.12.2012
я писатиму вірші тобі несвідомо й свідомо
супроти законів, навпроти льоду зими
будем ми разом жити в одному домі
аби поміж нас небувало ніколи війни
в молитвАх своїх денних я проситиму Бога
нахилятиму скроні до вітру й обпалених мірй
аби лиш одна була спільна з тобою дорога
аби тільки поруч, навіки, аби тільки мій
любитиму весни і зими й холодні ранки
варитиму суп з грибами та м’ясом на двох
аби лиш з тобою ділили надії й світанки
аби лиш для мене одної, тебе створив Бог
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388723
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012
З твого волосся віє аромат:
Там запах кави вплівся в феромони.
Пурпурних вуст торкався шоколад, -
Свій слід лишив на них солодко-чорний.
Я, зваблений спокусою принад,
Розчиню в тобі свою насолоду.
Ти жінка-кава, я - твій шоколад:
Одне для одного в житті винагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387316
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Тебе ніколи не було насправді,
Лиш вигаданий образ хворої уяви,
Таке придумати не надто геніально,
Не було б визнання, малої слави,
Сказати просто: «Видалити образ»,
Знайти б іще потрібну кнопку,
І тут як завжди закон: «Подлость»,
Забракне духу для початку,
Людська натура, вічна жертва світу,
Яка б усе віддала за химерні мрії,
Аби лише здійснити, їх здійснити,
А в подарунки, просто так давно не вірю,
Тебе ніколи не було насправді,
Якась дурна, навязлива ідея,
Шкода, закінчилася біла правда,
Змішалася у кашу із брихнею...
16.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387322
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Осіннє листя тихо опадає,
Оголює дерева навкруги,
Людські серця від шуму завмирають,
Їх мучать ошелешені думки,
Та раптом дощ міняє всю картину,
Кругленькі парасолі на виду,
І тільки звуки дощових краплинок,
Назавжди вірні своєму єству.
07.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386249
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 24.12.2012
зневіра минає, мов сон,
промінням віри випалює воля тривогу.
воля – це я –
вождь свідомості, розуму, тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387017
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
члени пальців занурюю в лоно Землі пресвятої:
із неї я деревом ріс
в однім з далеких втілень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387015
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Я знала, что любить непросто,
и жить, и действовать сейчас,
чем дальше я иду, тем больше
моментов тягостных подчас.
Я спотыкаюсь снова больно
и раны в сердце глубоки,
все это мне не в меру сложно,
но знаешь, я смогу дойти!
Все говорят – есть рай на свете,
но где-то очень далеко,
живут ведь люди, что поделать,
нам видно так не суждено.
Вы укажите направленье,
я доберусь туда пешком,
но снова нету наставленья,
срок годности давно истёк.
А может я ошиблась в чем-то,
и есть надежда, смысл есть,
и после двадцати взор мысли
переполняет всех людей.
Они живут, и смело верят,
что горы на пути свернут,
что вместе все преодолеют
и счастье тихое найдут.
Я верю в тех, кто сам не верит,
я вижу в них свою судьбу,
я знаю, что они поверят,
и перейдут через черту.
Не вечен мир, не вечны люди,
но ценность наша ведь не в том,
бессмертна общая идея,
она сильнее, чем излом.
И умирая телом люди,
с улыбкой были б на устах,
ведь их надежда и идея
живет за них в других сердцах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387016
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Маленьке чудо ялинкОве
У вогниках палких бажань...
Сьогодні стрілися ми знову
На хвилі радісних вітань.
У вирі теплого єднання,
Де слово дячне і добро,
Де щирі янголи світання
Наточують своє перо.
І свічка - се святочне диво
На неботканім полотні,
Вклонилась вічності поштиво,
Встелила іскорки чуднІ
У кожде серце полум’яне,
У душу кожду - ніжний цвіт...
Осанна, Господи, осанна
Тобі за день цей, люд і світ!
За те сніжинне покривало
Натхненно-плеканих надій,
За ту прекрасну світлу залу
І світло радості у ній -
Незмежна дяка! У долоні
Срібляста кулька - дива торк...
О, милі друзі, ми сьогодні
Ще стали ближчими на крок.
(22.12.12)
************************
Сьогодні 22 грудня у величне християське свято Анниного зачаття Діви Марії, в усміхненій вітальні "Галичини" вже вшосте запалили яскравий вогник щирої поезії учасники міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом".
Цього разу усіх присутніх оповило теплою хвилею подяки за всі ті дива у торбі року минущого, що додали сил і наснаги летіти увись - до чистого неба світлої надії. Довкруж настелилися білі сніжиноньки побажань, розіскрилися кульки на добро від чарівниченьки-казкарочки, густо-густо насіялося ніжного тепла од кожного серця...
Дякуємо усім, хто не зважаючи на незборні снігові замети, вічну гру у переганялки з часом та масу інших несподіваних віхол, все ж знайшли можливість завітати на цю теплу гостину...
І хай минущий рік буде тепло оповитий нашою щирою вдячністю та шаною, а рік новий зустріне усіх теплими обіймами і материнською прихильністю.
То ж рушаймо у путь з незгасним світлом у душах і щонайщирішою любов"ю у серцях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386927
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Знову сняться птахи - білокрилі приблуди міжхмар'я,
все ще тягнуть за обрій зчорнілі за ніч димарі.
І у звичному тоні ранкового чорного вбрання
мій тонкий силует пробігає по білій стіні.
Я збігаю на вулицю, плечі тремтять від морозу,
за скупим вітровінням повільно здіймаю рукав.
Хто ж бо знав, що я мертва, і птахи - мої перехожі,
і це місто - дурман. Мій останній солодкий дурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385703
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 19.12.2012
З відчаю останні дзвінки сповзають на землю,
і почерк ,накреслений вправо, - стомлено впав.
сьогодні двірники ще засвітла зачиняють сквери,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
Мої черевики, мов дрантя, волочать туманом
і краплі повітря сухіші за втомлений душ
тактильними рухами гріють собаки долоні,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
За склом - напівчисто, за вибитим поглядом склом,
і статика рухів нагадує швидше стоп-кадр.
Ще засвіта темно. А всі, окрім мене, вже тут,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384497
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 19.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2012
Знаєш як воно, віддати душу
небоятись і володіти
то здається що небо з вати
відчуття налякані діти
знаєш точно що все буде добре
розлетяться яскраві кульки
а зима зла тобі в нагороду
за безстрашність подасть теплі руки
й розумієш що світ квітує
переходить у стан "нерушу"
хоч зима морозом лютує
я тобі віддаю свою душу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385834
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Відлига.Крапельки дрібні
Снують рапсодію зимову
І білу тишу вечорову
З небес осяяли вогні-
Зірок коштовні міріади.
Бурульок дзенькає кришталь,
Легкий посріблений перкаль
Впав на сади і на левади.
Нап'явши хутряний каптур,
Схилила голову калина
І, наче зграя лебедина,
Біліють купи кучугур.
Таке оманливе тепло,
Застигнуть недоречні сльози,
Як тільки вранішні морози
Дихнуть крізь плетиво гілок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385496
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Блукаючи чужими номерами готелів
Ти не знайдеш кохання
Максимум – хороший секс
Чи гарного співрозмовника
Кохання не спить у чужих номерах
Воно живе у місті
Скоріш за все у твоєму
Й ходить з тобою одними вулицями
Іноді їде з тобою в маршрутці
Але ти його не бачиш бо надто заклопотаний власними проблемами
Тебе не цікавлять інші
Вони – чужі
й ти далі блукаєш і їздиш автостопом з чужими перехожими
у власних думках
А вона – зовсім поряд
Сидить на сусідньому сидінні
І стиха посміхається
Знаючи що ось ось і ти це помітиш
Але не скаже ні слова
Бо кожному потрібно пройти сотні кілометрів
Аби зустріти щастя
На сусідній вулиці
і просто посміхнутись йому
навзаєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385447
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Люди -стіни, а голови стеля,
80 % води протікає по венах.
Ми дивимось в калюжі на небо
Не піднімаючи голови.
Люди - стіни, а серце вікно
У порожне і холодне дно.
І голос наш звучить
Криком розірваної струни.
Люди -стіни, а голови стеля,
Ми суцільні замкнені двері!
Ми є страх і обережність
В невинних дитячих очах.
Люди - стіни, і мов печальна пісня,
Зірветься з вуст і в повітрі повисне.
Розірвані щастя, зламані долі -
Переоране відчаєм поле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384187
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Знову змовчу, а в голові слова,
Закрию двері до кімнати і одна.
Ти не відкриєш їх уже ніколи,
Бо загубив наш ключ у синім морі.
Безневинні ноти тихо грають.
Вони в душі моїй уже стихають.
А я вечірнім містом помандрую,
Та спокій ночі згодом я відчую.
І вже не налякає ніч холодна..
Сьогодні як ніколи безтурботна..
На самоті блукаю вздовж дороги
І не дійду назад, немає змоги.
Знову змовчу, а в голові промови..
Немає вже образ, немає болі..
Лиш втома і слова у голові..
Слова, які я не озвучу у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384192
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
В перестуку коліс вчулось ім’я твоє,
Рветься в серце тепло, те своє віддає.
Миготять світлячки подорожніх машин,
Розсипають зірки золотий серпантин.
Зупинився лиш час на відмітці одній,
Розділив все на "до" та "о після", самій
Дивно побачити в епіцентрі вогню,
Зневірену душу, раптом всеньку жаднУ.
Билась в пошуку щастя, торкнулась жару:
Обліг її міцно - не полишив одну.
І палають вуста, в них любові слова:
Кохай. У обійми впаду. Ненаситна.
10.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383918
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Навчи
моє серце жадано
кохати у тиші храму
до щему до краю землі
очима у очі крилато
заземлено не пихато
відчутно відкрити браму
навчи мене, чуєш, мамо,
торкатись його душі
снігом не хочу, руками
пальцями, прошу, навчи
тілом, щоб безтілесним
подихом чистим не лесним
майже до забуття
дай мені хоч на хвильку
справжнього каяття
літнього осяйного
зимнього весняного
дай мені того "тя"
знаків не шли не треба
сніг випав в ньому потреба
неба зірок повний місяць
в грудях моїх зійшов
сходом наблизив планету
де ж він??? чомусь не прийшов
може не так чекаю???
вмію та може не знаю
може він іншу знайшов???
вірші мої пернаті
прагнуть кудись злетіти
знати б не так жаліти
долю зкроїти на шмаття...
в мрію вплести в багаття
кісьми до піднебесся
хочеш мовчати? мовчи
мовчки, моя рідненька,
мовчки, молю, навчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383912
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Інкогніто були ми і лишились
У сірих буднях, в світлі перемог.
У цьому світі наче всі сказились,
Лишивши нас удвох без засторог.
Інкогніто лишаємось ми й досі,
Сьогодні більше нікуди втікать.
Про холод за вікном співає осінь,
А ми тепло удвох вчимося зберігать.
Інкогніто залишимось назавжди,
Немає наших позивних й координат.
В думках моїх ми інколи стрічавшись,
Тонули вдвох в мелодіях сонат.
Інкогніто – як маска для знайомих,
Як опіум на двох в чужих світах.
Інкогніто удвох щоразу хворі,
Вдихаєм вірус, що збігає по вустах. (10.11.2012.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383731
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Вже стільки літ- дощів і бурь і сонця,
Стрімких доріг, покручених стежок
То рівний шлях, то насміх "оборонця",
Безвихідність , а то уверх стрибок.
Наша земля народжує надії
І вже здавалось би зійде засіву плід,
Нажаль, з глибин , кроти гризуть обрії,
Підточують найменший волі слід.
Ще партачі життя збирають жнива,
На наших нивах ще росте кукіль,
Ще топчуть слово, пелюсткове диво,
Що проривається крізь прірву звідусіль.
І де б тривкої трути нам дістати,
Щоб знищити отой відвічний гріх,
Щоб допоміг нам Бог,зайти до хати,
Щоб замість сліз, полями нісся сміх.
Щоб наші села зацвіли вишнево,
Щоб люд розправив плечі, зніс чоло,
Щоб згинула неправда та дешева,
Щоб більш ніколи горя не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383594
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
У цьому теплі ховається холод
І дотик як струм, як занесений молот.
У погляді цьому - сталеві ножі.
Висмоктує крига тепло із душі.
А пам'ять не хоче скоритися втраті…
Палала земля і не було де стати.
У небі – не зорі – одне моє сонце,
Без жалю пекло, спопеляючи серце.
Байдужа мов лід: така ж чиста та біла
Тікала, мовчала і час зупинила.
Думки не тонули в хмільному багатті
І сльози не були ознакою статі.
Падіння – політ хоч і складені крила.
Нова невідома вражаюча сила:
Життя: люди поруч- все як на долоні!
Не має ні меж, ні умов, ні кордонів.
Не має бажань, тільки дихати нічим.
Зневага, огида, презирство і відчай.
Та якір Надії – як нова дорога.
І Віра в добро на шляху допомога.
Повільно години вертались у день.
Мелодії добрих забутих пісень,
Щирі і вічні слова молитов,
Як долі дарунок приносять Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383610
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Из комментов к "День зиме изменяет с дождем"
А соавтор - здесь
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13748
--------------------------------------------------
не стереть. не сбежать. но страшней -
что уже не вернуться...
за возможность к тебе прикоснуться -
всё отдать / душу в ад! /
н е с т е р е т ь... На стекле отражения-блики
талых звезд, дальних звезд многоликих.
н е с б е ж а т ь... Перепутаны тропы, дороги
и зачем-то дрожащие выдохом строки.
н е в е р н у т ь с я... Кагда ожидание гложет
что судьба (или кто-то еще) ночь и день тихо сложит
в одно...
Что сейчас нам дано?
д у ш у в а д... Скажешь - страшно? А знаешь - ни капли
даже если не будет из ада
возврата
назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383587
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
О, скільки віри! О, скільки праці!
О, скільки зронених сліз з небес,
Щоби в потоці реінкарнацій
Нам віднайти, врешті-решт, себе!
А непроста уперед дорога:
Що поворот, то якийсь сюрприз.
Поки піднімешся вверх, до Бога,
Скільки разів упадеш униз?!
А чи Едем, чи пустеля Гобі...
Часу ріка нас куди несе?
Не форматуйте при іншій спробі,
Я просто хочу згадати все!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383457
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
Лиш сльози втираєш
І шлеш нарікання.
Себе прирікаєш
На біль і страждання.
Чому це ти плачеш?
Ти щаслива людина!
Радій, що не бачиш,
Як матір їсть сина.
Що немає війни,
Не йдеш воювати.
Тіла без труни
Не треба ховати.
За п’ять колосків
Уже не вбивають.
І з рідних кутків
В Сибір не зганяють.
А діти не мруть
Від чуми та холери.
І їх не беруть
На турецькі галери.
Не падають з неба
Ворожі ракети.
Збирати не треба
Обгорілі скелети.
Можлива незгода,
Не платиш данину.
За слово “свобода”
Не стріляють у спину.
Втішайся життям,
Воно є прекрасним.
З плачем і виттям –
Вічно будеш нещасним.
Проблеми минуть –
Ти вір, сподівайся.
На правильний путь
Ступай, не вагайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383366
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Механічно, скрипуче конає старий годинник,
Павутиння між стрілок, затримує путами час.
І руда позолота - з гравюри стіка невпинно,
І зозуля вросла в дерев’яний сухий каркас.
Через тріщини скла зазирають суворі цифри,
Їх давно не дивує, що пилу такий об’єм.
Лише царський будильник, не зовсім іще застиглий,
Один раз на три дні прокидається й лунко б’є.
Ось тоді оживає палаців забута велич,
Молодий музикант налаштовує свій інструмент.
Білі плаття стирають сліди від боїв і згарищ
І руйнується спокій, на кілька секунд, ущент.
За останнім ударом сумують косі зіниці,
Нефарбовані вікна, відкритих дверей косяк.
Для обличчя із фото не можуть хвилини спиниться
І цвіркун насміхається хриплим своїм «Тік-так».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383203
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Якби геніальність була венеричною,
Ми точно би знали кому чого зичимо,
Що нашими зовсім просохлими венами
Торують пітьму недомовлені демони.
Якби одержимість була проводовою,
Були би ми зв'язані мертвими мовами.
І всі наші втрати і біль - в бомбосховище,
І кожен відчув би: чи довго нам ще.
Якби ми навчились хоч трохи прощати,
Якби відпустили всі болісні втрати,
Якби цінували і батька, і мати,
Ми точно би знали за що не вмирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383146
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я не там і не та.
Вже доволі із мене блюзнірства.
Між піску, колючок
не росте соковита трава.
Я дрібна і слаба,
розум часто паде в марновірство...
Сію, сію цей біль -
у глуху порожнечу слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383128
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Ті очі твої, руки ніжні ці -
Від них на серці болісне тавро.
Так б взяти й обірвати всі кінці!
Та щось хвилює ще моє нутро.
Коханням своїм взяв мене в полон,
І прикував із ласки ланцюгами.
Хоч жевріє ще почуттів вогонь,
Та не воскресне вже любов між нами.
Я хочу вирватись. Мене ти відпусти!
Нащо тримаєш десь в куточку серця.
Хоч й дуже боляче, та треба мені йти,
Бо тут немає більше мого щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383127
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Час у занадто великій ціні,
Щоби кликати на допомогу,
Сьогодні ти дякуєш своїй весні,
А завтра ти просиш у Бога...
Час у занадто швидкому ключі,
Тікає з птахами на південь,
Залишить сумної осені дні,
Й бажання відвідати Відень...
Час у занадто знайомих очах...
Він з ними не повернеться,
З безвиході кожен початок брав,
І частиночку власного серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383107
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Очима чорними-чорними
(а при денному світлі - карими)
читаєш мої вірші-човники,
лишаючи їх безкарними.
Ледь чутно ворушиш віями,
ковтаючи літери літрами.
Думи по тілу зміями
довгими, теплими, хитрими.
Руками в повітрі все вальсами,
танго та пасадоблями.
Літери гострії пальцями,
вигуками непідробними.
Бачиш думки міжрядковії,
сховані під діафрагмою.
Все найстрашніше вже скоєно.
Лишилося стати флагманом.
Напам'ять вивчаєш локацію
кроками моніторними.
На шрифт накладаєш санкції
очима своїми чорними.
Уголос цитуєш римами,
торкаючи мої човники.
Отже себе не стримуєш.
Отже тепер ми змовники.
29.11.2012
22:51
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383098
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012
Полотно.
А сніг лягає білими рядками
Твої на цьому полотні сліди
Зберу, як скарб, несмілими руками
В моїх малих долонях – цілий ти!
А сніг лягає довгими скибками
З твоїми поряд вже й мої сліди,
І геть усе, що було поміж нами,
Вмістилось в жменьці талої води…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382615
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
А я ищу твоё лицо среди толпы,
Но вижу лишь мелькающие тени –
Безликих и бездушных приведений,
Но ни одно из них – не ты, не ты…
Я ставлю на мечтах своих кресты,
А мир меня поставит на колени.
А я ищу твоё лицо среди безликих,
Среди убогих сумасшедших.
И каждый был из нас прошедшим,
В страданиях тонувшим диких.
На водной глади только блики
Луны свободной, но ушедшей.
А я ищу твоё лицо среди безумных,
Среди слепцов и прокажённых.
Играли роль умалишённых,
Не избежав шагов бездумных.
Средь улиц задыхаюсь шумных,
Среди надежд моих прожженных,
Среди желаний искажённых.
Здесь холодно и сыро, как в темнице.
А я ищу твоё лицо во снах и грёзах,
Оно мне никогда, ты слышишь, никогда не снится.
Мне остаётся лишь смириться,
Вдыхая влажный дымный воздух…
04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377867
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 05.12.2012
Зацукроване дихання, солодкі кристалики сплять на легенях,
Хрускотять навіть вії від шестикутних крижаних пластівців.
Перемерзлу втому від себе не вигрієш в теплих кишенях,
Їй завжди дуже боляче дихати від тоненьких підшкірних рубців.
Привіт, грудень. Ти скусав аж до тріску поблідлі кутики вуст,
То твої на зап’ястях моїх переламані холодом пальці.
Заганяєш раптово в найтонші судинки свій розпач і хруст,
Скло розбитих сніжинок – під нігті, як вічно колючі блукальці.
Ну, давай познайомимось. Нам ще довго ділити цей простір на двох,
Тільки я не дозволю тобі цілувати фіранки, долоні та плечі.
Надто холодно, надто застудно ковтати твій сніжно – ангінний мох,
Це не прагнення вийти із себе, я лиш намагаюсь згубитись у втечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382470
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
На згадку про часи,
коли я ангела любила,
не дивлячись на те,
що він слабка людина,
я вірила,
я бачила у нього крила,
в його руках
я задихалась і летіла.
Я грілась від
тепла його очей,
той погляд коштував
недоспаних ночей.
До нього все життя:
це просто сниться,
а потім я збагнула
світ в його зіницях.
Зійшлись наші стежки,
ніби для жарту,
шалена доля
ще й не так тасує карти.
і перед примхами її
чого ми варті?
Про "завтра"
ми дізнаємось лиш вранці.
Наше "сьогодні"
доп'ємо до дна,
бо, що там далі -
знає лиш Вона.
Нехай наказує
все у вчора залишити,
та я не зможу
його руку відустити.
Ми стоїмо над прірвою
тримаючсь за руки
і далі в небо,
чи розбитися об гострі каменюки.
Я вірю у дива,
я згодна ризикнути,
а він у те,
що фізики закон не обманути.
Для нього хочу
крила з хмар зіткати.
ці довгі дні й самотні ночі
так пронудьгувати.
Я все пройду,
я за любов умію воювати.
Але чи здатен він
отак кохати?
Аби лиш знати
чи він здатен поруч стати
Мене собою
від розлюченої долі затуляти.
Перш ніж у руки брати меч і одягати лати
Аби лиш знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318162
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 04.12.2012
Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.
Втікаю од тої безодні,
Де стогне розпуки завій.
І голос чужої зневіри...
Та буде все добре -
Лиш так!
Далеко од грішної прірви
Покути протертий гамак,
Натягнутий цупко Всевишнім -
Вибілює сонце і дощ...
Натомість змагати у тиші
Іду за просвітником прощ,
Благаючи світла і неба,
Блаженних світань і зорі...
Зректися,
Зректися від тебе
Допоки під силу!!!
Вгорі
Засіяти чистою синню
Отроцтво лелійних садів,
Аби не гірчило полинню,
Аби кровоточних слідів
У серці моїм не зосталось!
Ні тліні,
Ні темних корчів,
Ні болю,
Ні сивого жалю...
Лиш вогник
Надії-свічІ...
(3.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382227
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Ти серце моє прочиняєш
До світла, до ясного світла,
Ту істину щиру являєш,
Що в шати небесні зодіта.
І руку згори простягнувши
Зовеш молитовно у далі.
Господнє у груди вдихнувши,
Викурюєш гойні печалі.
Мов промінь у стужі осінній,
Коли падолистить і тужить,
Коли все єство в голосінні -
Надією душу голубиш.
І тихо шепочеш до серця
У хвилю розпуки і болю:
Не бійся, дитино, минеться,
Я мо́люся поряд з тобою...
(25.10.12)
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381984
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
(О.Ш.)
Якби ж Ви знали, як мені печально,
Що Ваше серце пуп’янками руж
Під ноги болю кинуте безжально,
Де вже вальсує сива панна стуж.
Якби ж Ви знали, як мені боліє,
Як надвечір’я супиться дарма,
Що думи Ваші - сірі сніговії
У перший день, коли прийшла зима
І мало бути б щире новосілля,
Святково-біла спрага скатертин...
Останнє листя падає із гілля,
На склі - покута дощових краплин...
А я б хотіла хмари розігнати,
Щоб небо, наче янгола крило,
З-під ніг усі пелюстки позбирати,
Трояндові, що сумом замело
І Вам піднести їх незмежне диво,
Змахнути жаль отой, що на устах!
Якби ж Ви знали, як мені журливо,
Що Ваше серце нині у сльозах...
(1.12.12)́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381736
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Поет безсмертя здобуває,
Коли в собі не помирає,
Живе і пише для народу,
Гордиться, знає хто він з роду.
Зерня лишає в чорноземі,
Не у чужім, в своїм Едемі,
Очистить землю від жалю
І буде вічний у раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381310
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
А хочеш поділюсь я мудрістю такою:
Не довіряй тому, хто кличе разом в небо.
Бо лиш тому завжди нам довіряти треба,
Хто в пекло без вагань пішов би за тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379588
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Ты такая же, сс-сука, Вечная,
как Твой Рим, что не там построенный.
то ли майя, то ли ацтеками
пять веков назад напророчена,
нагалдёжена вольным табором,
в чашке кофе - осела гущею...
ненавижу Тебя!.. до воя волчьего!..
так за что же Тобой коронована -
в Безнадежно и Верно Любящую?
так за что - непременно в Избранные?
есть ведь женщины и достойнее.
Ты слепа, сучья дочь?.. только сильным!
мне ж - не справиться с этой болью!
приговором, ещё не зачитанным
( и так знаю - кострами и пытками! )
я из ведьм да из тяжких грешниц -
до святости! Твоей казнью буду очищена...
* Выросло из комментария к дневнику автора Soul
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379249
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Жива,як фенікс,йду з своїх повернень
Обтрушуючи попіл самоспалень
Загартувавшись ударяючись об камінь
я забуваю всі зітлілі жертви.
Я прийняла це хрещення вогнем,
щоб причаститись істини і світла.
Любов свята,обернена клинцем
У серці квіткою кармінною розквітла.
У мушлю пам"яті ввіллю замість піску
Округлих істин перли фосфоричні:
--Ідуть в безмежжя по хисткім містку
лиш справжні лицарі,що ожили у вічність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378702
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2012
Цей день alabaster був початком нової зими,
Що цитрусом пахне і самотністю книг на полицях,
Коли голі дерева помічають усмішки на лицях,
Та не голі – із снігом – нагадають, що є іще ми…
Цей день alabaster був початком вже звичних дурниць
Коли змерз навіть кіт мій, і великі «я хочу» - не можна;
Коли світлої ночі мені шепче щось вуличка кожна,
Коли вивести хоче на вже людні дороги столиць…
Цей день був світанком серед темряви, зради й жалю.
Його сніг був білішим віршів тих, що не вміла писати…
День той крапля надії пригортала до себе,як мати…
Цей день alabaster – продовження мо’го люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378596
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012
Я прагнула сховатися від світу…
Не знати болю, й прикрощів земних.
Від вічності хотіла лиш одвіту -
Вона ж ховалась в закутках німих…
Душа моя пожовкла , наче листя,
Що тихо помирає восени.
І жилки вже погасли золотисті…
І більш до мене не приходять сни.
Стару світлину знов змочили сльози,
А серце затуманила печаль…
На ній ще штиль, а не осінні грози,
Які розбили мрій моїх кришталь.
Тепер стою сама посеред світу,
Якого так боялася колись….
Моє світило втратило орбіту –
От плани злої темряви й збулись!
Я тиха, я холодна , я без серця,
Пишу на біс скорботнії рядки...
Дитинства дух до мене не вернеться -
Себе в собі замкнула на віки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378440
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
"Лучше быть девиантной, чокнутой и прямой,
На трамвайном окне накалякать свое: « лю… кранты»
И сойти на конечной, вернувшись в себя собой."
Лана Сянська
Мне вернуться в себя помешает чужая тоска.
Недописаны строки, но, кажется, стерты страницы.
В этом мире запутаны профили, почерки, лица,
ноябри... И так трудно себя (и тебя) отыскать.
Знаешь, кажется, что у луны серябрятся виски,
а за лунными бликами прячется выдох вселенной.
Уходя за черту, понимаешь, что память нетленна,
что ветрами давно перемешаны с пылью пески
и стекают в пространство забытых стеклянных часов.
За минутой скользит чья-то... жизнь (или смерть). Почему-то
оставаясь (на тонком стекле) нарисованным утром.
Знаешь, жизнь просчитали шаги в доме брошенных снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378294
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Залюблена у музику дощів,
Закутана в сатинові тумани,
Напоєна медами почуттів
І відчаю гіркими полинами...
Розніжена у пахощах бузку,
Розсипана словами на папері-
Невже мене допустиш, отаку,
Відкривши серця зрадженого двері?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Терпкий вкус неспокойных мыслей
И глаза как ночные совы -
Я не сплю,я мечтаю о жизни -
Где ты рядом всегда со мною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370120
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 15.11.2012
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 15.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2012
Бувають люди чуйні і відкриті.
Чужа біда їм, як своя болить.
Їх душі, наче вікна, щойно вмиті.
Їх серце, наче маків цвіт горить.
Бувають і підступні, мов гадюки,
Отруту пустять – й тишком у траву.
Є і такі, що рвуть, мов хижі круки
Груди людські, як впалу дичину.
Причини різні, чом таке буває,
Чом бракне в серці світла і тепла.
Та раз у році й кактус розцвітає,
Коли його торка чиясь рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377740
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2012
Стираю придумане, чи реальне,
Воно колись було, може є,
Тут надто багато звичного фальшу,
Який так сильно по скронях б’є,
Стискає серце, холодний вакуум,
В середині ураган катрін,
Як довго може все це тривати!?
Як же набридло воно мені!
Замовкни тишо,ти зараз зайва,
Піди будь ласка і відпочинь,
Зустрінемося з тобою завтра,
Сьогодні я беру вихідний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377700
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.
Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.
Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377356
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Десять хвилин до осені
залишилось після миті літа,
і ми ногами ще босими
йдем по стежкАх дощами розбитими.
десять хвилин і майже впевнені,
що пожовкле листя під п*ятами.
вмілим майстром у пазли складене,
вміє дихати і розмовляти.
закривши руками зла темряву
і вдихнувши надії зрошені.
ми йдемо задихаючись впевнені
що ще десять хвилин до осені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370599
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.11.2012
хочу говорити мовою спокою знати можливості всі наосліп
вірити що все буде зроблено вчасно і попіл не лишиться на підошвах
майже без сумнівів скрипнули двері їх би змастити каплею віри
було би легше відкривати знадвору і може надалі би вже не скрипіли
стільки беззвучності в кожному слові стільки потуги в кожному дотику
останні листки без тепла відлетіли під лапи замурзані – полосатому котику.
нотки осінні відбились на подушці їй не хотілось бути жорстокою
я хочу наосліп намацати двері і говорити мовою спокою….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373991
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 13.11.2012
а вітер колише за вікнами вишні
лоскоче за спину мотає небо
ти знаєш у нього у пазусі листя
і лист від кохання віддасть якщо треба
Ти хочеш дістати багато із моря
Ловити на себе медуз й крокодилів
І лікті побиті мастити йодом
І сіллю морською з прірви і шпилів
Ідеш піднімаєш високо ноги
Шарфом обмотавши блідість на тілі
Ти за усе і на все готова
Тільки би вишні лишилися цілі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373994
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 13.11.2012
Коли ти залишаєшся один,
То не сумуй, бо це є навіть добре,
Ти будеш цінувати часу плин,
І бачити, яке воно.... сьогодні,
Коли ти залишаєшся один,
Помітиш світ вже своїми очима,
Й тоді ніхто і й ніколи взагалі,
Не вб'є тебе руками не твоїми..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377192
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
циркулюючи
між вигаданими лініями життя
намагатися
сконцентрувати опір на вдаваності
власного відображення
аби
невблаганність фатуму
не заважала
гинути
несвоєчасно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377302
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
***
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки з неба чистої води
Яскраве сонце злата щедро сипле...
Ти відшукай мене на стежах тих,
Де шелестить незримою сльозою
І так знеможно без кохання йти
Душі у далеч вічно самотою...
Ти розгледи́ ув осені той слід,
Що дріботить до капища святого
Допоки ще буяє листоліт
І снігом не занесено дорогу...
(9.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376788
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Міс Мерфі писала листи покійному чоловіку:
про погоду,сусідів,трохи жалілась на ногу-каліку.
Складала всі ці листи над каміном,
зловживала по деколи хворіла димом.
Сиділа у кріслі,складала старі фотографії,
перебирала чоловікові фраки,шкарпетки,
біля яких лежали його монографії.
На гладенькі маніжки чіпляла метелики,
протирала у креденсі мідні келихи.
Говорила із кішкою по ночах,
насолоджувалась запахом гасової лямпи,
дихала хореями,плакала ямбами.
Носила під серцем фотографію з внуками,
боронив син дітей від бабуні пискливими звуками.
Дочка пянцюжила по днях і ночах,
за пляшку відрізала волосся,збирала його по клоччях.
Продавала по трохи батьківський крам,
обіцяла міс Мерфі на днях піти в храм.
Бабуня писала листи покійному чоловіку
Про погоду,сусідів і кінця її ліку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375960
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Між нами дроти,відстані,милі
і якась не чітка фотографія у ретро стилі.
Ось висить у мене в рамці.
Протираю рукавом,
пил здіймається,крутиться,вертиться в танці.
Просто осінню все важче заглядати,
як ми стояли щасливі,в обнімку.
Тариф спілкування нагадував безлімку.
І твої ямки на щоках,
І ті старі гумовці
Заляпані древнім важким сонцем.
Ти точно знаєш,ти важливий для мене,
але зараз я хвора,
я п'ю амбробене
Та коли стане легше,
я підійду до фото,підніму доверху повіки,
можливо тоді ,винайду нові ліки.
І якби сказали вчені і всілякі науковці-
ми двоє закоханих у старій ковці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375904
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Вам бы любовь от страсти отличить!
Не сбиться не сломиться бы в дороге!
-Но как скажите... Как без страсти жить?
Любовь без пламени не обжигает ноги
И я люблю и жгу дорожный куст
Касаясь пальцами моих холодных уст
Вдруг расцветает все мои тревоги...
Как ни молила бога в тишине
Он забывать стал часто обо мне
Напоминая о твоём пороге
Я шаг вперёд, а два назад
Всё собираю собираю эти слоги
Не принесут мне сладости труда
И я опять опять спешу туда
Где мир в огне где плещется река
Где холод растворяется под льдом
Где мы с тобою, друг мой, ночью днём
Одни, соединяя в цепи боль и страсть
Любим желая всласть...
Любовь и страсть... Любовь и власть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375877
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Вовтузяться, борюкаються
Проміж себе строкаті думки,
Мов ті хмари, що раптом
Щільною вугільною стіною
Повисли над горизонтом та
Поспіхом захоплюють собою синь.
Важкі краплі, вітром гнані,
Падають на обличчя, зрошують вії.
Квилить душа, наряд схимниці приміряючи,
А чи підходить? Хто зна...
Чомусь таким холодом віє від нього...
Та, злетівши ввись,
Шубовснула душа у воду,
Камінь на серці...пече.
Таврує забаганки щастя:
Усмішку-цілунки кохання.
Як не тримай його на прив’язі,
А воно рветься на волю.
Невгомонну сутність...
Присмак обіймів любові в’ївся у нього,
Бродить там вином зрілим,
Підстерігши тверезий розум, глумиться...
Покута нестримності
Благає розуміння, горить свіча.
Язичок полум’я обпалює неприкаяну душу...
06.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375861
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Твоя 21-ша, що називалась Євою,
мала риси Ліліт
і очі, як кораблі,
і ні краплі страху...
синьо-зеленими венами
під шкірою надчуттєвою
час утікав на захід.
...За 40 секунд до світла
дощі тарабанять танго.
Відьми сідлають мітли.
Востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375206
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Він розпочався на годину пізніше. Вівчарки Ельза і Максиміліан разом зі мною йшли до літної (цілорічної) кухні, щоб певною мірою також долучитися до мого сніданку, за маминим авторством. А Дунай у цій порі ще спав, як і до переведення стрілок. Врешті, без п’яти осьма, після реєстрації, вилучення мобільного телефону, про ніж ніхто не питав, то я і не давав, а «Парабелума» - не маю, я стояв струнко в час другого куплету гімну України. Розпочалися вибори у 167 окрузі на дільниці ... СІЗО.
Для короткого викладу електоральних вражень, зазначу те, що помітив, усвідомлено і мимоволі:
- вихованість чи то настановленість окремих груп виборців-арештантів, а можливо, вони сподівались, що будуть перевибори, говорячи «до побачення» до членкинь ДВК, що видавали їм бюлетені;
- один виборець немов би писав листа – через пів прозорі стіни кабіни було видно довге ручководіння, але не було жодного зіпсутого бюлетеня;
- на стенді з історії виправних місць, було вказано, що у 1918 році був народний комісаріат презирства, навіть такий вигадали комунари, який разом з іншими структурами долучився до створення тюремної колегії;
- як і до голосування (логічно припустити), так і після (очевидно) з окремими виборцями працівники СІЗО проводили окремі консультації;
- у знайомої членкині ДВК, яку би моя бабця назвала два в одному – штукарка («приколістка») і ще дещо, не для благородних дівиць - другий зверху не застібнутий ґудзик у декольтованій блузці. Дивно, що перший уперто тримався петельки – по природному рельєфі, тиск вище не такий високий. Можливо й тому немало виборців ставали саме біля її столу;
- чисельні та фахово-різномнаітні спортивні кубки-нагороди працівників СІЗО;
- у стенді з історії Чортківського ізолятору, яка починається з указу Франца Йосифа, жодного слова про період тюрми вересня 1939 – липня 1941 рр. – масові арешти місцевих жителів та катування-страти російсько-більшовицькими окупантами. Не дивно, що в липні 1941 року прихід Вермахту у багатьох місцях України сприймали як визволення;
- прекрасні строфи та цілі вірші Віктора Насипаного у кишеньковому молитовнику (який – «… це збірочка поезій»), що взяв читати для іншого насичення думок. А власне написане на тему виборів було в час передобідньої кави, не вдома;
- доволі недовгу спідницю згаданої членикні ДВК та білу білизну, при іншому кольорі, це вже була б не білизна;
- гру слів спостерігача із головою ДВК, в перерві між групами арештантів. Він каже до голови: «От прийдуть ті бандюки…» - «Зараз перерва» - «Та я до них нічого не маю, я про тих, що вище…» - уточнив спостерігач.
А ті, що нижче – 289, скеровані тими, що вище, проголосували так: 143 – керівна партія совісті епохи, І місце, але менше 50% - не доопрацювали, дальше на 101 менше – всеукраїнська Батьківщина, 35 той, хто б’є, правда, не завше у ціль політичну і 10% - воліли бачити свободу, інше – дрібнота. Результати І місця можна було передбачити наперед, що і було зроблено, але без азартних ставок – прямо протилежна картина, що на усіх інших дільницях.
Отож, за протилежність легітимну і свобідну та з Новим роком політичним та мокрою сніговою зимою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374180
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Бронзовіють гаї дубові,
Зеленіє озимина.
Пломеніє вогонь любові,
Бо на серці моїм - весна!
Розквітають рожеві мрії -
Віддаюся я їм сповна.
Не остудять і сніговії
Те, що тільки-но я спізнав.
Відкриваю нову сторінку -
Перекреслюю, що було...
Покохав я чарівну жінку
Пересудам усім назло.
Розпатякують нині всюди,
Мов, собаче у нас життя...
Звіку так налаштовані люди -
Гріх замолюють каяттям.
Тільки ж каятись я не буду,
Бо кохання не схоже на гріх.
Я ніколи її не забуду,
Як забув вас до решти всіх!
...Гонить осінь важкенні хмари,
Промінь сонця тихенько вмер.
Ми не будемо з нею в парі
Ні позавтра, ні дотепер...
1992р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374170
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
***
Голодна собача лая́
Мовчазно застигла, чекає...
Впокорене, ветхе ім’я,
Що ситого столу не знає.
А, може, то зовсім не пси,
А розпачу повна країна,
В полоні чужої яси
Сповзає без сил на коліна?
І очі зачахлі оті –
Остання надія і віра,
Остання молитва в житті,
Коли розверзається прірва,
Одчаєна лоном дітей,
Що рідного кличу не чують!
Задвірками ложних вістей
Племе́нами зрадно кочують...
Не знаю, та стогне земля,
Туманами долу лягає.
Голодна собача лая́,
Мовчазно застигши, чекає...
(18.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373732
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
На самоті самотність не разюча
Шепоче шелестом вечірньої трави
А інколи нестерпна і кусюча
крикливе ехо тишу пустоти
На самоті самотньо не буває
загострюється слух й душевний зір
Та часом просто набридає,
ота поезія сердешних лір
На самоті з собою цікавіше
немає крайнощів, брехні обмежень
Лиш усвідомлення самотності гостріше,
знайде з півсотні застережень
Тож будьте люди більш самотні
Знайдете стільки замкнених дверей
Та знайте, шлях до них зворотній
Ключі шукайте у серцях людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373468
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
[Ти не слухаєш голосу пастора,
бо тобі не потрібно його чути]
Наближення холодних вітрів
не лякає моє тіло,
адже воно пластикове,
та проте, обтягнуте шкірою
твої повіки змучені травмами
перпендикулярно освоїлись
на моїй сітківці
я бачу твій світ, твоїми очима,
але навколо все вогке
і тепле,
те падаюче небо зроблене з пластиліну
твоїми непосіченими руками руйнується
на двадцять чотири пояси ночі
і давить
давить,
давить,
безмежно давить
відривається шкіра шматками
потрапляючи під повіки,
і шовкові літаки
летять над Північним Іраном
і
від одного твого слова
вантажівки з порохом вибухають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373488
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
[i]Но проступает полумрак
Сквозь крестовины белых окон...
И я опять забьюсь в свой кокон,
Где ничего уже за так...[/i]
[b][u]Татьяна Куземцева(Беркингоф) «Мне грустно»[/u][/b]
Как хочется забиться в кокон,
и стать невидимой частичкой.
Пылинкой в уголке далеком
исчезнуть навсегда.
Страницу
последнюю из Книги Жизни
перечеркнуть и сжечь нещадно,
отдав на суд себя себе...
И
не возрождаться многократно.
И пусть забудут имя боги,
и те, чье место занимаю!..
О, где мой плотный темный кокон,
в котором
личность
потеряю?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371076
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Відпусти мене в далеч осінню
Перелітним сумним журавлем,
Сіроокою зайдою-тінню,
Сивокрилим безрадним жалем.
Відпусти мене в далеч сльозою,
Хай не тліє печаль на щоці.
Розіллюся луною німою
У тумані, немов в молоці...
Відпусти мене в далеч самотню
Наче пісню, що зранила глас.
Не зігріти дощами безодню,
Коли небо утратив пегас...
Хай відрадою листя кленове,
Як останнє з омрійних іскрінь.
Відпусти мене, грішна любове,
Ув осінню тремку далечінь...
(6.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369033
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
«Куди тебе заніс дух буревію?
Ти заїхав у країну і царство
де живуть як вражені
і сплячі в домовинах…»
(Григорій Сковорода)
Блюз мого міста
Цю осінь малював
Сліпий художник
Якому замість фарб
Меланхолійний сажотрус
Дав мішок попелу,
А замість пензлика
Зламану рушницю.
Кульгавий поет
Співає про фарби
Бабиного літа
Цього брудного міста.
Позич мені очі свої
Веселий художнику слів!
Хочу побачити
Радісні кольори
Цього поганського храму
Збудованого з цеглин-помилок
Та цементу брехні
Доки світ людей-ляльок
Не став порохом…
Блюз твого міста
Високе осіннє небо
Дивиться на тебе
Очима «апостола черні»,
А під ним люди,
Що дихають димом
Заморського зілля
І собаки, що забули
Дорогу до псячого чистилища –
Жебраки-католики
Зустрічають Місяць –
Свого панотця
Вдягненого у рясу ночі
Піснею без слів.
Якби ж громадяни
Навчились відрізняти
Ранок від вечора…
Блюз нашого міста
Ходимо серед машин
Дивимось в обличчя людей
А хочеться пірнути в небо
Але боїмося – втопимось
У вирі Чумацького шляху
Боїмося
Розбити голови
Камінням зірок…
А ми граємо в чотири руки
На величезному роялі,
Що завис у небі над містом
Як дирижабль
«Граф Ципелін».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369038
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
День наробився, він хоче одного – спати.
Просто прийти і без зайвих розмов лягти.
Ніч – повна сили, у неї сьогодні party.
Вже увімкнула попсовий якийсь мотив.
Ніч не стелила м’яко – на шмати темні
Жилавий мармур неба порве от-от.
Ніч – істеричка, вмовляти її даремно,
Тіло її вимагає нових пригод.
День не змовчав - нездалі з роками нерви:
Чубились, гризлись, аж бризкав на землю сік.
Тільки під ранок зробили на сон перерву…
«Злива минула», - байдуже сказали всі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363232
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
І хтось мене поверне до життя,
Отак раптово витягне з безодні,
Мені байдужі стануть твої каяття,
Таких як ти, у цьому світі сотні!
І хтось від відчаю врятую! Відболить!
Поверне знову сміх і імпульсивність,
А ти? Ти зрозумієш, що душа тремтить,
Але натрапиш на мою пасивність!
І хтось не запитає, що було,
Він прочитає по очах і вчинках,
Та я запевню, все перецвіло,
Я вчуся жити на своїх помилках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363197
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Плакав дощ, але небо тулилось,
Сірий дощ видавався теплом.
Один крок... А чомусь зупинилась,
Серце билось, хололо чоло.
Це – моя українська землиця!
Рідний Край у співучих піснях.
У душі моїй біла світлиця,
Сильні крила і мужній птах.
Скільки радості вплетено в долю,
Я цілую Землю Святу.
Так далеко... та поруч з тобою
Я тебе... по-своєму люблю!
Я люблю тебе понад зможу
Помістити любові в душі.
Помах крилами – вже не ходжу...
Емігранти ми…
Ми – журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
В пустій кімнаті стихли голоси,
Померкло світло в розрізах фіранки.
А ти тепер сама собі прости
І міцно спи без сумнівів до ранку.
І скажеш мовчки серцю: "відпусти",
Як небо зорі, як вуста прощання.
Бо хто ж таке на світі допустив,
що мовить "відпускаю" без вагання?..
Чи так хотілось? Тільки буде так.
Пролиє світло вицвіла фіранка,
А я сприйму то, ніби долі знак
Щасливо спати до самого ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 04.09.2012
Після довгої ночі, жевріє зорею ранок,
Промінь сонця торкнувся гардин і фіранок.
У шпаринку веселковим цілунком тепла,
На-пів сонній здалося, він мені підморга.
Нараз хутенько підвелась та й до вікна,
На дворі різнобарвно, літо в осінь заграва.
Ще на деревах яблука висять сочисті ,
На траві срібная роса, й пожовкле листя.
На зміну упалу , приходять холода,
Прольють дощі осінні,там дійдуть морози...
Усе минає , будні та свята
В сум*ятті , радість витира набіглі сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357616
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Вітер в шибку до мене дує
заглядає дощем в долоні
як не дивно, але бракує
твого голосу в телефоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352833
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 02.08.2012
Коли в дитинстві я лякався грому,
Втікаючи від зливи і грози,
То бабця так рекла мені малому,
Кладу́чи хрест на світлі образи́:
- Не бійсь, дитино, Божої десниці,
Душа твоя не віда ще гріха.
То мчить Ілько на грізній колісниці
І списами вогненними маха.
Він грішників спроваджує до пекла,
А праведним до раю святить путь.
Двигтить борня на небесах запекла,
Що аж на землю відголоски йдуть.
І чує кожен те гулке боріння
І острах душі гріховодні рве
За рід увесь, до сьомого коріння,
За те, що той неправедно живе.
А ще Ілько жита складає в копи
І пастухам на поміч поспіша.
Йому болить важкий селянський клопіт,
Бо в нього чуйна й людяна душа...
Я свято вірив кожному словечку,
Що їх бабуся в казку заплела.
І осягав ту мудрість безкінечну,
Оте змагання доброти і зла.
І дотепер я віри ще не втратив,
З усіх чеснот я будь-яку сприйму.
А, часом, доведеться вибирати,-
Лиш доброту і людяність візьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354677
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Вона, раніше: «Дивна Сила Слова Твого… Я Твоїми словами кохаюся…»
Утратив силу враз чаклун-мольфар,
Втекла між пальців із дощем-водою.
Вже в усмішку її не всипле чар,
І пальцем не проведе під губою.
Збирає чудне зілля він між трав,
В надіях ще молитви духам мовить.
Який же демон міцність чар украв?
Бере меча, лук-стріли – йде на лови.
Він демона відправить у тар-тар
Й зкохається вона не лиш з словами.
Верне між зорей силу наш мольфар
… Її душі та тіла дивне орігамі.
30.07. 01.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354310
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Цікаво, а ти помічав
як жарко, коли прохолодно.
Коли помирає печаль
і ти обійняв. Що завгодно
віддала би я за ту мить
Коли ми залишимось двоє.
і час не біжить, а летить -
самі ми для себе герої.
Бо в кожного свої жуки
сидять в голові. І десь нижче
і знову поб"ємо пляшки,
і трішки присунемось ближче.
Теплом до тепла, бо пече.
Коли не побачимось довго.
І твоє гаряче плече,
і моя тонесенька кофта
зігрій поцілунком ще раз.
я знаю, це все не навічно,
бо нас порозділює час,
і мрій нелегальних наплічник.
Ти мабуть і не помічав,
що правда насправді - це слизько.
і ми не самі. Це печаль.
Не разом. Проте дуже близько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347298
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Ну що таке, Душа, чому ти так болиш?
Чому тобі так неймовірно важко?
Мов камень...
Свої слова залишив ти,
А їй бідненькій тяжко!
Вона кричить, благає навмання
Усіх, кого лиш на шляху стрічала
Про допомогу,
Про неймовірне відчуття,
Якого так не вистачало!
Я не спасу її сама
Не у моїх скоріш це силах.
Ну а Душа -
Вона залишиться одна,
Допоки хтось не віднайде їй крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345028
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 25.06.2012
***
Нема! За ґратами - свобода...
Лиш дай, лиш руки дотягни -
Чиясь усрамлена нагода
Скаженим псиськом до ноги!
Гарчатиме чи скавуліти?
О, не питайся... Вже за край!
В ярмо позодягались діти.
То - Рай! А Ви... а Ти - за "Рай"?
І вже язик вужем плазує,
І кожне "за" - по пиці! Бич...
Усі хати - хутІрні... всує!
Не дозивайся! Не-до-клич...
Не-до-надія... Не-до-віра...
Покора згорблених могил...
На завтра - повінь? Стогне прірва!
Нема... Байдужий шерех крил...
(5.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342070
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 25.06.2012
П'ята ранку, я пішки, а автомобілі
Салютують бурхливими бризгами вгору.
Кілометри дороги мене вже добили.
В них немає ні краплі сумління докору.
Світ не винен. Лише інфантильні уй**ки,
Ерегуючи з кожної голої сраки,
Або годі - вельми симпатичної попки,
Ставлять маси у зручну всім позу собаки
І ти брешеш. Собі. Про майбутнє щасливе,
Яке з'явиться раптом знізвідки й знічого.
А поки відключають гарячу й, на диво,
Всі так само чекають і вірять у бога.
07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322433
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 24.06.2012
... десь у перестиглій м'якоті червня
осінь вже починає плести макраме.
бог твій молиться, їсть кошерне
і навмисно не бачить мене.
крізь німе перевтілення знову
осипаються здогадки їх.
ти вантажиш безформну полову
і збиваєш усміхнено з ніг.
хто би зміг заперечити липень
і сказати, що я вже сліпа?
від мовчання ще трохи до хрипу...
...з неба падає манна крупа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346009
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
«Наймиліше мені дивитися, друзі, на вас, коли ви кидаєте свого золотого м’яча! Тож я на Землі ще трохи побуду – даруйте мені за це!»
(Ф. Ніцше)
Місто Станіслав є не тільки культурним феноменом, але і творчим – містом де творили письменники і поети, художники і архітектори – Станіслав ще й об’єктом мистецтва. Його красу оспівували, ним милувались, його відчували як колиску, його вулиці і будівлі надихали. Станіслав в українській літературі займає особливе місце (недарма Іван Франко чимало своїх творів, у тому числі і знаменитого «Мойсея» вперше читав саме тут), але це тема окрема і достойна пера літератора. І це тема не статті – це тема цілої монографії. Я нині хочу повести мову про Станіслав у світовій літературі. Звичайно, це місто згадується в поезії і прозі іноземних авторів не так часто як, скажімо, Париж, Венеція чи Севілья. Але це місто з часів його заснування було на перехресті шляхів, його відвідували чимало неординарних особистостей, що володіли не тільки шпагою але і пером, про цю перлину архітектури, про цей вузол історії Європи чули, говорили, писали…
Якщо аналізувати не історичні хроніки краю, де починаючи з 1662 року назва міста просто рясніє, а чисто літературні твори, то перше згадку про Станіслав (Станіславів – Stanisławów) ми знаходимо у маловідомого польського поета Броніслава Комарецького (Bronisław Komareсki) (1695 – 1756). Його твори, що дійшли до нас, були опубліковані у 1843 році в Кракові в збірнику поезії «Wiersze dziadków starożytności». Зокрема у його вірші «Wiosna i mnich», що датований 1742 роком читаємо:
«…Powyżej wznosi się wiatr rozdziera moją duszę.
Otwórz okno. Hałas Stanisławskiego rynku.
Samotny mnich chodzę po górach
Znaleźć drogę do Palestyny, Ziemi Świętej...»*
Проте, належність цих рядків перу Комарецького є сумнівною. Укладача збірника – Яна Крулека звинуватили у містифікації. Так, тогочасний літературний критик Зіновій Малецький у статті «Польський Оссіан» друкованій в часописі «Literatura i życie» (№ 5 за 1851 рік) прямо писав про підробку. Проте Ян Крулек у відповідь заявив, що рукописи які б могли підтвердити автентичність творів, згоріли під час відомих подій 1848 року у Львові. Питання так і лишається відкритим, хоча відомо, що Броніслав Комарецький у 1743 – 1746 роках неодноразово бував у Коломиї і навіть мав дуель з каштеляном Тлумача Йозефом Которою, яка на щастя завершилась без жертв і малим кровопролиттям. Так, що Броніслав Комарецький у Станіславові цілком міг бути. Наскільки цей вірш відповідає стилю цього поета – питання так і лишається відкритим – до нас дійшло вкрай мало творів Б. Комарецького, і то лише окремих уривків.
Ще однин поетичний твір, де згадується місто Станіслав, належить перу Вольфанга Шольца (1776 – 1839) знаного більше як пивовара та виноторговця. Але він також писав вірші, які навіть були опубліковані невеликим тиражем у Дрездені у 1819 році у збірці під назвою «Ruhm und Stolz». Там, зокрема, у вірші «Der Rest des alten Soldaten» знаходимо:
«…Mädchen von Stanislaus
Wie die glänzenden Uniformen
der österreichischen Soldaten
und bilden eine schwarze Beamte.
Gleichgültig, sie träumt davon,
Dichter und Glocke Geldbörsen.»
Вольфанг Шольц проживав у 1806 – 1815 роках у Станіславі і мав крамницю на площі Ринок біля ратуші. Його будинок був відомий у німецькій колонії Станіслава як такий собі літературний салон. Цей літературний салон відвідував (будучи проїздом у Станіславі) Людвіг Зойберер (1766 – 1840), що писав свої твори латинською мовою. На згадку про цей візит він лишив друзям ось такий експромт:
«Urbem somnia, vetus castellum Stanislav
Vere dignum memoria manent.»***
В угорській літературі ми знаходимо згадку про місто Станіслав у творах Лайоша Хонапа (1810 – 1869). У вірші «Napfény», що так і не був опублікований, але згадується в мемуарах Конрада Фольо (1817 – 1888), знаходимо такі рядки:
«A Hold fénye esik otthon.
Azt akartam, hogy itt éljünk - a Stanislav,
Város a béke és a nyugalom....»****
Епоха модерн подарувала нам цілу низку авторів, що писали на різних мовах, але з якимись дивним захопленням згадували місто Станіслав чи навіть присвячували йому свої твори. Воно й не дивно – зависнувши на перетині шляхів, на перехрестях старої доброї Європи Станіслав був місцем, де зупинялось чимало поетів і письменників, кого доля чи випадок занесла до Австро-Угорщини. Зокрема, відомий австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох (1836 – 1895) двічі відвідував Станіслав проїздом у 1854 році проїздом зі Львова до Праги і в 1870 році проїздом з Праги до Львова. Обидва рази він зупинявся у Станіславі в готелі «Брістоль» (нині не зберігся) у номері 13. Як стверджує Левко Сапогівський саме у Станіславі Захер-Мазох вперше сказав фразу: «Я відчуваю себе українцем» під час розмови з Вальдемаром фон Шварцем (1831 – 1900). Також є відомості, що саме в готелі «Брістоль» Захер-Мазох почав писати свою знамениту повість «Дон Жуан з Коломиї» (часопис «Червоная Русь» від 16.04.1888 року, замітка анонімного автора «Леопольд фон Захер-Мазох і Русь»). Захер-Мазох планував присвятити Станіславу одну з своїх «Галицьких оповідок» - «Праля та кухарка» яку навіть почав писати, але не завершив – чернетка не збереглася. Дія оповідки, згідно задумки автора, мала відбуватися зокрема в будинку розпусти, що розташований біля пассажу Гартенбергів (нині один з корпусів Прикарпатського університету). Крім того, відомо, що в першій редакції новели «Жіночі образки з Галичини» мова йшла про ринок у Станіславі, а не в Коломиї, і тільки пізніше автор переробив новелу для більшої колоритності – Станіслав виглядав менш екзотично та менш етнічно в порівнянні з Коломиєю.
Райнер Марія Рільке (Rainer Maria Rilke) (1875 – 1926) двічі відвідував місто Станіслав проїздом у 1899 та у 1900 роках зупиняючись у готелі «Уніон» - в якому саме номері встановити не вдалося. Подейкують, що він прогулювався по вулиці Lindengasse (Липова) та по парку цісарівни Єлизавети. Збереглась навіть сильно покреслена чернетка з наступними закресленими рядками:
«Die Stadt sieht Gott als seinen Traum
Ich vergesse nicht, Ihre Straße, kein
Altstadt, wo Stanislau Blume blüht Abschied
Gib mir deine Trauer,
Um dauerte Tage.» *****
Це, очевидно, був начерк вірша, задум якого поет потім або відкинув або забув…
Цікаво, що про Станіслав на початку ХХ століття писали і поети, які ніколи в цьому місті не бували, хіба, що чули від друзів або читали про цю кам’яну перлину біля Карпат. Так, відомий поет Осип Мандельштам (1891 – 1938) як відомо у Станіславі ніколи не був (хоча міг побувати у 1910 році), але присвятив Станіславу блискучий вірш (який, нажаль, потім переробив):
* * *
Ах, ничего я не вижу, и бедное ухо оглохло,
Всех-то цветов мне осталось лишь сурик та хриплая охра.
И почему-то мне начало утро карпатское снится;
Думал – возьму посмотрю, как живёт в Станиславе синица,
Как нагибается булочник, с хлебом играющий в жмурки,
Из очага вынимает лавашные шкурки…
Ах, Станислав, Станислав! Или птица тебя рисовала,
Или раскрашивал лев, как дитя, из цветного пенала?
Ах, Станислав, Станислав! Не город – орешек калёный,
Улиц твоих большеротых кривые люблю вавилоны.
Я бестолковую жизнь, как мулла свой Коран, замусолил,
Время своё заморозил и крови горячей не пролил.
Ах, Станислав, Станислав, ничего мне больше не надо,
Я не хочу твоего замороженного винограда!
Важко сказати, що спонукало Мандельштама написати цей вірш, а потім докорінно мінити – можливо, спілкування у 1929 році з Григорієм Хачкаряном, що був родом зі Станіслава (з вірменської громади цього міста).
Цікаво, що і у творах Зінаїди Гіппіус (1869 – 1945) ми теж знаходимо згадки про місто Станіслав, хоча поетеса теж ніколи в цьому місті не бувала. Більше того, місту Станіславу у неї присвячений один з найбільш її парадоксальних та сюрреалістичних віршів:
* * *
Я шёл по стылому, седому льду.
Мой каждый шаг – ожоги и порезы.
Искал я город Станислав – и знал, что не найду,
Как синтез не найду без антитезы.
Смотрело маленькое солнце зло
(Для солнца нет ни бывших, ни грядущих) –
На хрупкое и скользкое стекло,
На лица синие мимоидущих.
Когда-нибудь и ты меня искать
Пойдёшь по той же режущей дороге.
И то же солнце будет озарять
Твою тщету и раненые ноги.
Загалом, розвідку можна було б продовжити – місто Станіслав згадує ще Володимир Маяковський (хоча різко негативно – для нього це місто глибоко буржуазне, а значить чуже і вороже – я маю на увазі вірш «И пускай буржуазная сволочь..»), але не хотілось би цей есей закінчувати на таких сумних нотах...
Я впевнений, що ця тема далеко не вичерпана – серед забутих літературних творів європейських та російських митців (а можливо і єврейських та вірменських) є ще чимало поетичних та прозових рядків присвячених цьому давньому і казковому місту – Станіславу…
Примітки:
* - …Над вежами вітер душу мою шматує.
Відкрите вікно. Шум станіславського ринку.
Самотнім монахом піду через гори
Шукати шляху в Палестину, у Землю Святу… (пол.)
** - …Дівчата міста Станіслава
Люблять блискучі мундири
австрійських солдат
і форму чиновників чорну.
Байдужі їм мрії поетів
І дзвін гаманців…» (нім.)
*** - Місто моєї мрії, стара фортеця Станіслав
Залишиться в пам'яті моїй казкою весни. (лат.)
**** - Світло місяця падає на будинки.
Я мріяв жити тут - у місті Станіславі,
Місті спокою і тиші.... (угор.)
***** - Це місто бачить Бог як свій сон,
Мені не забути твої вулиці, ні,
Старий Станіславе, де цвіте квітка прощання
Віддай мені свою журбу,
Щоб тривали дні. (нім.)
(Світлина автора віршів. На одній з вулиць Станіслава.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346000
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
расставаться - такая плохая привычка,
возвращаться - такая плохая примета.
расстояние до невозврата так близко -
алой полоской до точки рассвета...
только сейчас говорить о разлуке не время,
могут услышать нас боги, вершащие судьбы,
если придется расстаться, то только лишь с мыслью -
я не забыта! меня где-то любят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345026
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Напевно, коли усі риби чи молюски Індійського океану
матимуть змогу стати тибетськими паломниками
і нести тонни одягу на собі у вигляді згортків
списаних червоним чорнилом івриту
тоді і тільки тоді
ми зможемо кохатись на дірявій поїденій клопами
канапі.
тільки тоді ми зможемо зустрічати ефіопських дітей
хлібом й соленими коржами
Напевно коли усі індіанці стануть величезними китами
і нестимуть зерно у величезних ковшах дмухаючи вслід усім західним
вітрам Гольфстріму
тоді і тільки тоді
ми будемо здатні на те щоб створити себе заново
окреслюючи усі гори та рівнини сітками меридіанів
витатуємо каплички зі священиками
які посміхатимуться нам
забувши у те, що вони вірять у бога
забувши про те, що вони на службі
Напевно коли всі янголи які курять тільки на заправках
кинуть палити
гордо обрізавши крила чи пофарбувавши їх у коричневий колір
тоді і тільки тоді
я почну кохати тебе по-справжньому
як це роблять фенічки на твоїх руках.
я нестиму різнокольоровий стяг тільки для того
щоб ти могла погравшись веселкою кинути палити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344874
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012
«Ми з тобою зіткнулись на стежці до раю»
Оксана Васьків-Кукул
Зустріч у стежці до Раю
Запорошені снігом і пилом й думками
Нас дороги життя у незнаність ведуть,
Розділили хребти – геології злами,
Тут Карпати, там захід і схід – повернуть?
Мов то відлік півкулі чиєїсь планети,
Сфера світлості мрій, посивілих видінь,
І не Гринвіч розвів міст падіння і злетів,
Там десь Правди чіткий Рубікон-вододіл.
Ми зітнемось на стежці – до раю веде:
Ти вперед (чиста віра в душі) і до неба,
Ну а я… ти ж бо знаєш, писав вже оте –
Поламали вже крила, і погляд у себе.
Бо дороги твої вкриті квітами мантр
І не лячно зустріти той погляд Аїда.
А тут штрика вузька й не засіяний лан
І мій поїзд до раю, мабуть, не доїде…
Оксані із Закарпаття
2011 р. 18.05. 20.04, поїзд: Тернопіль – Чортків. 18.06. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344752
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
Бійся коли ти сама удома,
Бійся коли ліжко пустує тобою
І тільки тобою
Бійся коли ти гола,
Бійся коли ти квола і ходьба твоя
Одностороння,
Бо зворотнього шляху ходити
Різносторонніми стежками у тебе не буде
Бійся усього, що робитиме тебе сильною,
Бійся усього що трощитиме твої кістки,
Коли випраний одяг стане жовклим
Коли вся жовч з твоєї печінки виллється через
Твою радість назовні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344645
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
У мене ластівки гніздяться на плечах.
У тебе всюду випинають жили.
Птахів моїх ніколи ти не помічав.
Я не відчула, як вони з’явились.
На шкірі в тебе - м’ятні запахи смоли.
У мене - оси у волоссі. Жала.
Гострять, мов леза. В тіні наші уп'ялись.
Я не помітила, що їх багато стало…
Комахи збуджені. Птахи мої – нудні.
Метелики чужі, як сніг, на тілі.
Тепер оселяться назавжди у мені:
Ти сам побачив, як вони злетілись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344641
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Присвячується Я.З.
Сховалось сонце за понурі хмари,
Лишилось серце без краплини сну,
То грім безжально і щосили вдарив
В твою таку засніжену весну.
Комусь болить. Хтось хлипає і тужить,
Забрало небо зрілість золоту.
Хтось крикне: "Тату!" Хтось ледь чутно: "Друже...".
Хтось мовчки зронить з ока пилину́.
І прийде ранок спогадом ледачим,
Росою вмиє стоптаний полин.
Бог знов до себе забирає кращих,
Даючи час на роздуми живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342038
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Дощі не рахують крапель
У них же є парасолі
І цедри гірких апельсинів,
Котрі вони вранці жують.
І наші брудні катакомби,
Для них всього лише цегла.
Не захист від гуркоту грому,
А просто цементна стіна.
Ох,нам одягтись би тепліше,
По вуха закутавшись в коци.
Наїстись лимонів до сказу,
До скреготу кутніх зубів.
Ох,нам би кохатись до болю,
До крові стираючи шкіру.
Порвати всю ніжність на клапті
Співати,кричати слова.
Та в нас алергія по тілу,
Прищі обсипають легені
Від цитрусів тої вологи,
Яка нас колись і звела
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344598
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
***
О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?
Видовбує болем свідомість скрижалі!
Скрипить, наче пекло, розтрощений віз.
Воно із душі... Не питається! Марно
Словами калічиться, наче в бою.
Той вірш, що кровить, що реве, той - що карма,
У темряві світла товчеться - в борню!
Чуттєва рапсодія - зірвані ноти,
І їх вісімнадцятки - петлями вниз!
Не знайдені рішення, втрачені квоти...
Надія? Надії задимлений хмиз.
Той вірш, що в потугах нестримного болю...
Та рима, що в муках утрати життя...
Всього лише серце - півкриком на волю,
Розпука - руками у світ каяття...
(17.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344494
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Вівторок. Яремче.
На ранок вівторка, хто виспаний, хто ні, хто з добрим настроєм, хто без такого, приступили до сніданку, а так – до пакування речей в далеку дорогу. На кінець програми були заплановані відвідини базару в Яремче. … а цей населений пункт з присілками Дора і Ямна, захищене з усіх боків гірськими вершинами, простягнулося вздовж річки Прут на 12 км. найвідомішою водною ознакою є водоспад «Прибій». Допитливі археологи встановили, що сліди первісної людини в межах Яремне залишені ще в часи пізнього палеоліту. З Х ст. ці землі входили до Київської русі. Згодом – до Галицького королівства. В земельному кадастрі Галичини, в т.зв. Йосифінській метриці Яремне вперше згадується як присілок Дори у 1787 р., де проживало 7 родин. Як все з часом змінилось, чимось нагадало північно-східну колонію Київської Русі та її адміністративні перетворення з плином віків. В ході конфесійно-національної війни під проводом Б. Хмельницького, в Ямній побував загін козаків на чолі з посланцем гетьмана – Яремою Кончевським. Наслідком цього стало одне з найбільших повстань проти польської шляхти під проводом Семена Височона. Повсталим вдалося захопити одну з найбільш утеплених польських твердинь на Прикарпатті – Пнівський замок у Надвірній, тепер село поблизу рай. центру, куди можна і пікши дійти, але треба знати, куди звертати (коли я був на руїнах замку, посеред стін дідо пас корови і пиво пив). З 1738 по 1745 роки в місцевості Яремне діяли загони опришків Олекси Довбуша, а пізніше його наступника Василя Баюрака. А вже через 250 років, наприкінці ХІХ ст., сюди приїжджали і поляки, і німці та інші курортники-відпочивальники лікуватися, милуватися енергійним водоспадом «Пробій» і байдики бити. У 1910 році Яремне урядовим рішенням стало самостійної адміністративною одиницею, з гербом із зображенням оленя. А в 1929 р., за польської влади, місто одержало статус курортного. Вже в час чергової російської окупації, в 1940 р. місто отримало статус районного центру, куди 30 червня 1941 року без бою увійшли відділи Вермахту, яких люди, після радянського червоного терору, щиро вітали – та одні окупанти змінили інших, а тих ще інші. Коли за старою термінологією оспівується героїзм партизанів загонів С. Ковпака, то слід нагадати, що перші військові відділи в Галичині – Українська національна самооборона, що тут стала основою УПА, в т.ч. і в Карпатах, виникли як спротив червоним партизанам, тим же ковпаківцям, що чинили різні анти німецькі провокації, грабунок населення та ґвалтування жінок. З цими подіями пов’язана ще одна оманлива легенда радянської міфо-історії: у спільній могилі покояться останки комісара партизанського з’єднання, генерал-майора С. Руднєва, стверджується, що він у 1943 р. загинув у боях з німецькими окупантами. За СРСР стверджувалося, що в боях х переважаючими силами буржуазних націоналістів (прислужників німців). А насправді, як зазначає Станіслав Тельнюк у «Літературній Україні» за 31.05. 1990 р. «Незакінчена поема про Руднєва», його за наказом генерала НКВС Сиромолотного вбила радистка Петра Вершигори Анюта Туркіна, за лояльне ставлення до українських повстанців.
Я вже не раз помічав не простий збіг обставин. Цього разу він полягав у наступному: не менше, як 10 років своєю гостинністю мене вшановує Чортківський краєзнавчий музей під директорством п. Яромира Чорпіти. І аж лише після поїздки в Карпати та прочитання про партизанського комісара С. Руднєва, у музеї я приглянувся до малопомітного листка з непопулярною, навіть і зараз, інформацією про смерть червоного командира.
Те ж саме 26 липня 1944 р. є не Днем звільнення, а чергового відвоювання, де в боях за місто безжально загинуло 565 червоноармійців, адже в цьому вина не лише німецького командування. «Людей много, всєх не убют» – така логіка радянського командування, тим більше, якщо в перших рядах – галичани. Антирадянська боротьба українських повстанців на своїй землі і за свою державу, головною мірою проти загонів НКВС найдовше продовжувалася саме у вільних Карпатах. «Совєти» вернулись, надовго і сумно.
Від питань історії, перейдемо до сучасності. Купівля окремих товарів в умовах ринкової економіки чи певного її прообразу вимагає витримки та непоспішності, як і багато що інше у нашому житті. Доречно вказати, що саме ці дві якості 9і не тільки) притаманні моїй знайомій, яка з часу класичного дитинства і до такої ж юності зуміла зібрати понад тисячу одногривневих монет! На базарі не треба поспішати. Так, довідник на початку базару вартує 30 гривень, а в подальшій його частині – 20. наповнивши шлунок та ароматичні рецептори запашною кавою у гонорових горняточках в одному із чисельних закладів, юні і не зовсім трапезники помалу почали збиратися до виходу. Та багатьох ще перепинив орел. Не так він, як бажання палке зробити фото з ним на руці чи на плечі. Попри наявність крил, орел залишився на місці, а ми, попри наявність автобуса та шановного водія, поїхали до рідних осель.
Мабуть, вже час завершувати дану оповідь. Вже й за вікном сутеніє. Велика, широка, одухотворена подяка від мене пані Надії Дрозді за поїздку, а вам, хто читав – за увагу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344160
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012
Я свічку загасив давно,
Нехай через прочинене вікно
Вповзає ніч, тихенько обіймає
І братом, другом ніжно називає.
Ми з нею хворі – в нас та сама ностальгія,
Однакові нам сняться кольорові сни,
Шепочемо тихенько про часи весни,
У нас однакова про втрачене дитинство мрія.
Оригінал:
Nacht
Ich habe meine Kerze ausgelöscht;
Zum offenen Fenster strömt die Nacht herein,
Umarmt mich sanft und läßt mich ihren Freund
Und ihren Bruder sein.
Wir beide sind am selben Heimweh krank;
Wir senden ahnungsvolle Träume aus
Und reden flüsternd von der alten Zeit
In unsres Vaters Haus.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342919
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
На шляху до своєї мети,
Наче Кафка – до свóго Замку –
Я іду, бо не можу не йти,
Це не просто моя забаганка.
Хоч заметені снігом стежки,
Крізь який прокладаю дорогу.
І позаду лиш мóї сліди –
Одинокі, деруться угору.
Пам’ятаю, хтось поруч ішов,
Але зник, відлетівши у хмари.
Однодумців нових – не знайшов,
А колишні – втекли з ворогами.
На складному шляху до мети,
Наче Кафка до свóго Замку –
Я іду… я не можу не йти,
Це не примха… і не забаганка.
(2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342882
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 07.06.2012
Марленка ніколи не знала Боббі. Марленка знала свого старшого брата, який мастурбував вночі. Знала маму. Мама весь час була на своїх нічних чергуваннях.
Марленка знала Інтернет і соц. мережі. В Марленки були фолловери, були навіть анонімні зізнання в коханні на "аск.фм".
Навіть була одна справжня, невіртуальна подруга -історія не пам'ятає її імені.
В Марленки були мартензи і плеєр, забитий Creedence Clearwater Revival. Помітно на малу вплинув дядько Дереш, як і дядько Лурк.
Марленка мріє про Вудсток.
Марленка мріє про Амстердам
Марленка горить -її чорна кров хлюпоче, бажаючи пригод.
Вона схожа на вулкан, вона схожа на ядерний вибух, вона схожа на стихійне лихо.
Марленка, до речі, не руда, вона не схожа на лисичку. Навіть на котика не схожа. Чи можу назвати її вродливою?
Для мене Марленка -прекрасна.
Щовечора вона сідає на край фотану в центрі міста і грає.
Гітара -юна коханка Марленки, єдина коханка Марленки.
Хрипкий, терпкий голос змушує труситись усіх мимовільних чи ні слухачів малої.
My girl, my girl, don't lie to me,
Tell me where did you sleep last night?
Марленка іще не пахне корицею, "її не звали Кориця". Вона пахне книгами і яблуками. Вона пахне дитячим милом і шампунем з кропиви.
Марленка ніколи нікуди не їздила.
Сьогодні вона була на вокзалі, грала трохи Гендрікса, трохи і Нірвану і навіть трішки Цоя.
А потім тинялась вечірнім містом, із гітарою за плечима.
А потім зустріла хлопця, за якого через два роки вийде заміж. Тільки не кажіть їй ще цього, не лякайте.
А потім прийшла додому і побачила на підвіконні рудого лиса.
Що подумала Марленка? Вона нічого не подумала.
Мала сказала :
- Привіт. Будеш яблуко?
- Ми не їмо яблук
- Шкода. Ти ніколи не дізнаєшся, які вони смачні, якщо не спробуєш
Боббі тужливо дивився на малу.
- Ти несхожа на Санді
- Звісно, несхожа.
-У вас та сама кров? У вас той же тато
-У нас геть різні серця, рудий. Мені дуже шкода, що так вийшло. Можеш залишитись тут.
Але він не залишився.
Ми змінюємо долю щосекунди.
Моя Марленка втяла собі вени вночі у ванній
Чого вона зробила це?
Вона хотіла переконатись, що жива
Чого вона не вижила?
Поряд не було рудого лиса, котрий зміг би допомогти
Як же це цинічно, Боббі
Марленка була гірша за Санді? Карму?
Марленка була сильнішою. Тому - самотнішою. Навіть без уявних друзів
Безсовісний автор. А як же обіцяне весілля?
Відчую себе Шекспіром.
Безіменний хлопець, охоплений дивним поривом, втяв собі вени вночі у ванній.
Чого він зробив це?
Він хотів відчути свободу
Де мораль історії?
А не знаю.
Кожному своє.
Жила собі Марленка, любила свою гітару, Гендрикса і Кобейна, мріяла про Вудсток. Жила собі мала Марленка, любила яблука і траву. Траву любила в п'ятницю, а яблука -завжди. Її чорне волосся пахло шампунем з кропиви, а тіло -дитячим милом. Жила собі дивна мала Марленка, любила потяги і незнайомців, любила потяг до незнайомців.
А потім Марленка померла.
І знаєте що?
Нікого це навіть не гребе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340548
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Напій, що дарує натхнення
Чорний як ніч, як істина гіркий -
Він ніколи не втомлюється...
* * *
Споглядаючи чорну ніч
Стиглу неначе черешня
Зрозумів довершеність світу...
* * *
Двоє коханок -
Злива і ніч. Гостина.
Дивацтва весни.
* * *
Невже кохання
Знову завітало в груди
Старого гайдамаки?
* * *
Ворога прощав,
Прощав своїй шаблі хиби,
Не навчився прощати себе...
* * *
Дивний пастух він -
Цей вітер весняний.
Жене стадо хмар...
* * *
У світ солодких марев
Піти й не повернутись
Так захотілося мені...
* * *
Чи то думки
Чи то ластівок зграї...
Все миттєво...
* * *
Давній напій.
Все тане безслідно.
Як цей аромат...
* * *
Не сумуйте.
Все пройде, промине -
Все - навіть життя...
* * *
На вершині гори
Схиляюсь перед пам'яттю
Вчителя, що шлях мені вказав...
* * *
Стрибнув у провалля нірвани
Без парашута -
Який політ!
* * *
На давній як світ землі
Складаю пісні про людей
Що рушають у світ. Шлях.
* * *
Дощ прийшов з небес
Дарувати радість нам.
Споглядаю калюжі.
* * *
Весна за вікном,
А думки мої осінні.
Знову дощ...
* * *
Життя - це водоспад
Спадає все, спадає
У небуття...
(Написано під впливом петрогліфів часів неоліту на які натрпапив в горах... Світлина автора віршів.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340779
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 30.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2012
Мертве дерево спить
Снами жовтими снить
І не відає -
Люди з чолом Герострата
Волохаті створіння, вусаті
Зубом сталі припинюють жур -
З того дерева зроблять
Знаряддя тортур.
1982
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339030
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
***
Сьогодні дивна брама привідкрилась:
А звідти - світла радісний пучок...
І ми серцями раптом поріднились,
Торкнувши словом сяєва зірок!
Сьогодні за вікном шуміла злива…
Чи то акорди найщиріших душ?
Бриніла стоголосо юна рима
В обійми теплі рвучися чимдуж!
Сьогодні в небі сонце щебетало,
Просилося до гурту співаків,
Котрих величне Слово Об’єднало
Коралями віршованих рядків...
(20.05.12)
*****
Сьогодні в м.Івано-Франківську в приміщенні
конференцзалу обласної газети "Галичина"
відбулася зустріч поетклубівців "Об’єднані Словом".
В невимушеній атмосфері були представлені прекрасні
вірші, чудова проза і мало місце просто щире спілкування.
Варто зауважити, що більшість поетів зустрілися один з
одним вперше, а покидали зустріч вже майже рідними людьми.
Дякуємо організаторам, всім-всім, хто мав змогу приєднатися
до нашого товариства і тим, хто був поруч тільки думками.
І справді Слово має велику силу єднати серця і вливати
в душі цілющу воду надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338747
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012
Люби ти усіх українців!
Українець - це рідний твій брат.
Люби галичан, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
Україна – це матінка наша –
Багато у неї синів;
З Поділля, Волині, Підляшшя,
З дніпрянських чарівних степів.
Ти лемків люби говірливих,
Веселих люби подолян!
Люби закарпатців щасливих,
Люби з Придніпров’я селян!
Люби українця, як брата –
Про віру його не питай!
Україна – це віра крилата –
Хай у єдності кріпне наш край!
Люби ти усіх українців!
Українець – це рідний твій брат.
Люби волинян, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337886
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Ты забыл научить меня жить без тебя…
Без твоих тихих слов и улыбок,
Я стою там, где май покидает меня
и в руках столько жизни ошибок…
Что мне делать, скажи, с этим миром слепым,
Как идти ним без глаз по пустыне…
Говорить о любви буду только немым,
В их душе меньше места гордыни.
И глухим буду песни я петь по утрам,
Соловеем под окном неустанно.
Если жизнь дать чужим безнадёжным мечтам,
То свои воплотятся случайно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337881
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Поки тягнеться час
пiсля слiв
"Почекай трошечки"
минає
молодiсть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335091
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012
істеричка , самозванка і естет.
вирощую в вазоні я імунітет.
на брудні емоції і запах сигарет,
на чужі позиції і чийсь авторитет.
на зіпсуті мрії, новини із газет,
на нестачу ейфорії, і невдач дует.
на убиті фрази , словесний пістолет,
на плачі й образи, і мінусний бюджет.
на сміття буденне, на осені портрет
є тепер у мене свій імунітет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334172
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 04.05.2012
Заховалась у власній тюрмі.
Тут мені все дозволено! Сміло
Очі в стелю, чи в шибки склянні.
Я – не я, тільки подих і тіло.
Щось зламалось і… досі не так.
Не туди і не з тим. Даремно.
Доле, дай хоч який-небуть знак.
Боже милий, згадай про мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325370
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 23.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012
Раскрывая,
Окна и тайны ...
Всё прорастает,
Крепко,
В память ...
Запутывая всех ...
Свой оставляя,
Напоследок,
След ...
Стараясь не смотреть,
На временем,
Истощенные,
Мечты ...
Лишь, повторяя,
Раз за разом,
Прикосновение,
Спасительной прохладностью руки ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332120
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
В колком воздухе зреет стылость
бесконечно-скупым упреком.
Ты сдаешься судьбе на милость,
выпивая ее уроки.
Просто. Залпом. Глотая горечь,
как лекарство от ожиданья.
Стрелки жизни впадают в полночь.
Город празднует расставанье,
ну а ты снова с ним в раздоре.
Пишешь дни, чтобы как-то выжить.
На пунктирах немого слова
ваша дальняя встреча ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324656
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
***
В холодних хоромах потріскує вітер -
Брутальна, гірка порожнеча!
Мене ти із буднів півпомахом витер
Нежданно учора під вечір,
Коли серед серця палало любов’ю,
Займалася пристрасно далеч...
Надія, розтрощена рвучко тобою...
Самотності темний параліч!
І постіль зім’ята - лиш спогад на тілі,
Що тулить до себе розпуку...
В хоромах ревуть голосні заметілі,
Вчепившись за спогадів руку...
(16.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324597
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Час чекати. Душити вокзали. Букви зчитуючи з бігбордів.
Мені тебе нескінченно мало в цьому зборищі світлофорів
І тускніючих циферблатів в нікотинових легких барах.
До нестерпного злого мату, аж до болю.. мені тебе мало.
І цей біль, що з дна, як каміння.. пробиває наскрізь днище.
Я тону в прокопчених каплях з неба, міста "чужих приміщень"
Та чіпляюсь за голос в трубці, бережу його як повітря
І цей біль мене загубить, якщо досі не встромив вістря.
Вечір - вічність в режимі пекла. Посекундно себе втрачаю.
Промальовую чорним вугіллям наші зустрічі і вокзали..
Ніч під ноги кидаю платтям, п'ю своє божевілля зухвало..
Мені знову безмежно мало. Та я досі тебе прощаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324473
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
***
На скронях твоїх оселилась печаль
Ледь видимим інеєм літ.
І пам’ять, неначе тоненький кришталь,
Видзвонює спомини в світ.
Було... Ой, було, як буяли сади!
Вишнево стелилась весна...
То, може, й не все - до плечей гаразди́,
Та кликала юнь до весла!
І пригорщі зір... Не пекло ані мить!
Сміялись в душі солов’ї.
Неви́черпно ли́лась у серце блакить,
Ув очі озерні твої...
А нині - печаль притулилась до скронь.
Тужливо зітхають уста.
Помалу стихає невтримний вогонь,
І тануть між диму літа...
(23.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324459
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
весна прийшла....
а я на покривалі....
легально відкриваю почуття...
кінець банальності.....
життя настало....
в обіймах білої...
в обіймах забуття....
від тиску розриваються судини....
від болю відпадає голова....
від сексу народжу тобі дитину....
для тебе це остання в рік весна.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324367
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Франкова маленька країна
Край зустрічей й тихих прощань,
І мати її Україна - любов і турбота, і жаль.
А батько - буйнесенький вітер,
Що з ласкою крила віддав
Любов"ю до світу зігріта
Країна у вирі життя.
Тут люди у русі нестримнім,
Все мчать невідомо куди
Життєві реалії дивні,
Котрі нас ведуть до мети.
Крізь призму замріяних вулиць
Під руку іду я з дощем ,
Неначе літа схаменулись
Над тихим, нечутним плачем.
Заснули і парки, і сквери, і місяць її обійма,
От ту невідому країну - вона ж бо, дитина Франка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317357
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 23.03.2012
розірвані лінії неба.
тримай мене..
залишилось зробити крок..
ніч давить крапками далеких жовтих ліхтарів,
котрі з корінням в землі.
запутані туманом сліз дощів..
за склом..
шукаю Твоїх слідів в нотатках..
аби випити з них залишки почуттів..
ранковий туман..i без зайвих слів я випю всі сонця,
розгадаю всі таємниці..
я залишуся міцніше каменів.
рвані джинси. зімята футболка "бі хепі".
ангел гратиме мені джаз.
а я летітиму очима просто до океану..
завтра можливо вітер знову розбудить зливи
все залишиться на місцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324371
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
я - смуглая и золотоглазая. марсианка,
придуманная Рэем, изгнанница в чуждом мире.
я по ночам продолжаю слышать шуршание
красных марсианских песков за окном
и просыпаюсь. мне хочется плакать!
смотрю в зеркало - только глаза теряют
золото. становятся земными - серыми.
я незаметно меняюсь, хоть и не хочу ...
только храню бережно серебряные свитки,
на которых - карты. дорога домой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324370
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
...починається ранок словами приправленими вірою
неначе здобну їжу ковтаю твої голосні та приголосні...
я втомилась...і навіть деякою мірою
тримаю тебе за руку тільки тому
що мені необхідно
відчувати пульс під твоєю особливою шкірою...
мені достаньо сантиметра твого серця
в ньому може вміститись будь яка правда
буває ж так що твоя особливість насправді
твоя вада...
чотири пори року залишають відбитки на наших легенях
які хворі часом простудженим до болю безпомічним
знаєш...ми стріляємо по зовсім різних мішенях
я завершую кінець речення знаком окличним
а після тебе і ночі одні знаки питальні...
видихаючи ранком сувору істину:
у нас із тобою все ще окремі спальні...
коли змінюється мета автор змінює методи
стало прохолодно...ти одягай грубого светра
бо ж любов...вона схожа на погоду
не завше буває тепла....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324283
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Пошарпане життя замучило нестямно
І бій запеклий долю переміг...
Усе пішло... Повісилася клямка...
Та й досі ляска змучений батіг.
22.03.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324130
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Зіскановані думки археологій
А якщо – і знаєш, й відчуваєш, бачиш:
Крейсер, твій - уперся в берег! Це - кінець.
Хвилі, тільки, незупинені і скачі -
Ще продовжують улесливо терпець.
...В - інше коло! Всюди є кумедні й мудрі!
Скажуть: «Справді, досить шуканин!
Ти, зі світом прощаваючийся в муках,
Ти, такий, сьогодні – не один."
22.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324100
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012
Ми з тобою два кінці шнурівки.
І нам світить тільки спільний кед.
Наші вузлики найміцніші.
Найінтимніший Тет-а Тет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323890
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Циферблатами міряю стоптані дні
А в фонтанах спить вкрай стомлене літо,
Що співає свої самотні пісні,
Що ховає його мід мене і світу.
Він за планом будує самотні фортеці -
Всі обличчя змішались в єдине панно.
Не зважає на часті болі у серці,
Душу лікує дешевим вином.
Він щоночі димить на даху цигарками,
Перепродає відчай зорям у борг.
І не знає, що зараз схожий на маму,
Що його цілує в тім\'ячко Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323853
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Підошви слизькі не дають мені жити,
Заметені вулиці білим блищать,
Ти знову пішов на балконі палити,
І очі безсонні не сплять і не сплять...
На вулиці темно, порожньо, спустіло,
Від снігу скрипучого чується звук,
Як добре, що я тебе раптом зустріла,
Ця істина точно не вислизне з рук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311812
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 21.03.2012
В забутій суспільством кав"ярні,
Час пропивається кавою,
Надія була, але марно -
розмова не стала цікавою.
Колись доброзичливо, радісно,
Сприймали ми випадок зустрічі,
Сьогодні вже, навіть, не задрісно,
Що в нас зараз з іншими "зручності".
Тепер не цікаво все, дивно,
І в мозку "панує" відчуження,
Мабуть я став дуже практичним,
Що в подібних випадках є судження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323600
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
***
Тонкі моменти зустрічей весняних,
Коли в бруньках нуртує свіжий фреш...
То сонцем закосиченим поглянеш,
То вітром напарфумленим торкнеш...
І рученьку цілуючи панянці,
У очі зазирнеш поміж надій...
Вмостившись теплим котиком на пальці,
Що мить тому дрімав ще на вербі...
(18.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323319
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
***
На дні провалля ветхої душі,
Де замість сонця - вітрогонні хмари
Летять лапатим дивом до межі,
Живуть самотні сірі аватари.
Покличе Бог чи Ангели колись
До крил небес торкнутися, прозріти...
Тоді провалля зміниться на вись,
Не аватари вже, наївні діти
У вірі щирій вічність осягнуть -
Служінням світлим в істині єдиній...
А поки... дно і непрозора суть,
І хмари – до- межово-неупинні...
(9.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321854
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
нет, я не тоскую. это просто
волчица внутренняя
щурится, щерится, ждёт ночь лунную,
чтобы выплакаться, чтобы струнно
боль звенела над миром сумрачным,
чтобы стыло в жилах солёное,
чтоб запаздывало утро...
чтобы волчьи мои боги
терпеливо меня слушали:
я не много прошу - не о суетном.
сокровенное, выстраданное,
заветное, молитвенное...
чтобы выла я, а небо
меня услышало - и ответило,
успокоенно - предрассветно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321648
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 14.03.2012
***
Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори...
Я б допивала неба філіжанку,
А він би вправно теплі кольори
Топив у іскрах вранішнього сонця
Моїх чуттів, торкаючи уста.
Блакитна мальва в дзеркалі віконця...
Авжеж, блакитна! Нитка золота
У косах тихо вигравала б... Ну ж бо!
Прилинь на мить між крилами надій!
Мій милий друже, мій коханий друже...
Та не світляк… Не промінь… І... не мій...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
***
Запалімо вогонь на прощання...
Ти мене відпускаєш сьогодні
Під мелодії серця - звучання
Безсловесної півнелюбові...
Розколисаний місяць у хмарах.
Ниті пам’яті. Долі облуда.
Під санскритне ледь-чутне: не пара...
Ледь-вловиме прощальне: не буду...
Вітер полум’я стелить під ноги.
Незабудки зітліють, пов’януть...
Ми розплутуєм нині дороги,
Що нев’язане тулять і в’яжуть.
І далеким озветься відлунням
Небувале... Захмарна безодня.
Під мелодії серця безструнні
Ти мене відпускаєш сьогодні...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321279
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
У келихах, мов полум’я вино,
Між поглядами іскри у тумані,
У душах – біль, затоптана давно,
Але бажання, ще не мають грані.
Я зараз встану, встану і піду,
Піду назавжди, чи на дві хвилини.
Собі напам’ять серце украду,
А якщо – ні, тоді моє загине.
Ти не тримай обіцяним теплом.
Я вже не вірю чарам поцілунків.
Твої слова шкребуть стальним пером
І слід лишають з кров’ю візерунків.
Не відпускай, тримай в полоні сну.
Нехай сліпа, але така щаслива.
Наш кожен день нагадує весну,
У кожній миті лагідно-звабливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321266
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Я сегодня купила пачечку
Разукрашенных сигарет…
Не потому что жизнь неудачная
Не потому что скучно, нет-нет.
Я сегодня купила пачечку
Тонких тяжелых стихов.
Новый сорт моего отчаянья…
Хотя нет.. усталости вой.
Вдох и выдох. Искра. Вот затяжка..
Стало легче? - Никак не пойму.
Голова стала глупой, но ясной.
Еще раз.. еще раз.. заглушу…
Отключу я биение сердца,
И души я зов отрублю.
Я нажму на паузу детства…
И слабая тут посижу.
Догорает окурок. Прекрасно.
Мне пора нажать плей и идти.
Я отдохнула? – Не ясно.
А ведь это начало пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321063
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
***
Немає слів. Елегію мовчання
Дарує небо під рум’яним склом.
У тиші теж своє палке звучання
Із вічністю безмежжя в унісон.
На нотах часу - непомітна сила,
Що німотою здавлюючи крик,
Ламає гордість і підносить крила!
Слабенький вогник, пам’яті сірник…
Прибій вечірній. Зтончене безслів’я
У погляді розсипаних зірок.
Цвіркун уяви. І ряднина віри
Між тишею і словом стелить крок...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
***
Ми не пара... І рожі зів’яли,
Полетіли пелю́стки до ніг...
Певно, іншого зовсім чекали
На перетині літ чи доріг.
Зазираючи небу у очі -
Чи питали пораду яку?
Поки серце ридало: не хочу
Пригортати цю правду гірку -
Що не пара! І разом не бути,
Не збирати зірок у поділ...
Напило́ся кохання отрути
І роздерлось незграбно навпіл...
(11.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317371
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Все не нужно, бессмысленно, глупо и до безысходности просто.
На окне - тонкий лучик и острая грань пустоты.
Я скольжу словно в гулкую пропасть с ненужных вопросов
и теряю законченность выпавшей вниз высоты.
Cловно в небо, роняю былые слепые ответы
на вопросы, которые кажется были неразрешены.
Я пыталась на звуки накладывать отблески яркого света,
но разбилась о жесткость поставленной кем-то стены.
Все бессмысленно глупо и до безысходности просто, -
не подать на ладонях ненужные капли тепла.
Из горящей свечи стану маленькой капелькой воска.
Не понятно - чего я так долго упрямо ждала.
Разбиваясь о камни разбросанных ветром молчаний,
пропуская сквозь пальцы ненужную нежность и боль,
я прощенья прошу за нелепую глупость признаний...
я
прощенья
прошу
у тебя...
за... любовь...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити.
На вікні тільки промінь ламкий, наче голка - ребро пустоти
Я у вирву ослизлу лункУ зісовгуюсь із непотрібних запитань,
І вже гублю завершеність , долу випавшої висоти.
Хай небо прийме ці осліплі, розвіяні вітром одвіти
На запИтання ті, що здавались насправді уже нерозв’язні,
Я ж так намагалась на звуки наносити вІдбитки справжнього світла
Та, зазвичай, розбивалась об стІну, себе відчуваючи в’язнем.
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити,-
Жалюгідно боятись подати в долонях зайві краплі тепла.
Ставши краплею воску, моя свічка перестане горіти,
То чого ж я чекала, терпеливо і довго, - до нестями, ждала.
Твердь камінна прийняла розвіяні вітром мовчання,
Пропустивши крізь пальці відкинуту ніжність і біль,
Я пробачення прошу за свою недолугість кохання,
Я пробачення
Прошу
У тебе…
Ти ж не любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317249
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
Моя воля не бачити світла,
Ніби знаєш, що все це у тьмі,
Моя доля із настроєм бідна,
А в очах лиш небесні вогні.
Моє щастя тебе не любити
Та не можу скорити його,
Моя сутність постійно губити,
Що не зробиш – вернеться воно.
Моя спрага – твої поцілунки,
І я бачу, що ти без жалю,
Моя думка, що рухатись можна
І що ми в безіменнім раю.
Моя серце навіки для тебе
І навколішки тихо стаю,
Моя чесність скарає, як вершник,
А вуста прошепочуть: «Люблю».
Це для тебе, як можу любити,
Бо душа моя справжня пітьма,
Це усе, що я можу хотіти,
Ще хоч раз цілувати вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316596
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Как я люблю в Тебе Поэта!
Как я люблю в Тебе Художника!
Из глаз - поток прямого света!
И как в тот миг сосет под ложечкой...
Как я люблю в Тебе Шеф-повара,
Твой плов, поющий на огне,
И шепот фразы: "Это здорово!"
И пальцы на Твоей струне.
Как я люблю Твою улыбку,
И все, что выше, все, что ниже.
Путь, что не лег - трудом был выткан
В Твои Стамбулы и Парижи.
Ты - не как все! Как хорошо!..
По правилам... И против правил...
Люблю тот миг, когда вошел,
И все, что Ты во мне оставил.
Как я люблю шаги неброские
В мир, где вершины белоснежные,
Стихи Твои - на русском - жесткие,
Вірші - на украинском - нежные...
...В SMS не вместить строк из писем бумажных.
После слова ЛЮБЛЮ очень много неважно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316565
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
***
Чи відчуваю доторки – слова?
Чи розмальовано уже уяву?
У грудях – зерня, пристрасні жнива:
То серце, видуваючи октаву,
Зривається розпачно на фальцет!
І рве листки, хоча давно не осінь…
Рядки і рими… Ошалів поет,
Образив Бога – вже не перепросить!
У муках – шкло, болюча павутинь…
Чоло пульсує чи надмена жила?
Неможне! Прірва! Неприступна тинь!
Чому ж тоді у плечі гостро – крила?
Втопити душу… Щирість молитов…
Канон. Табу. Пекельна заборона!
Затягую у грудях міцно шов,
Ковтаючи слова – померзлі грона!
(14.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316536
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
намного проще назвать меня странной
чем просто попытаться меня понять
это ведь так сложно - петля за петлей
распутывать моих чувств утонченные кружева
ты не хочешь учиться меня принимать
без масок и без прикрас такую как есть
и твердишь про какую-то роковую страсть
на которую я имею наглость не отвечать
и не ценю оказанную тобою честь
самое вежливое что ты мог сказать -
странная а впрочем так оно и есть
но моя необычность притягивает как магнит
ты вчитываешься в заклинания моих стихов
хотя и не понимаешь о чем в них речь
тебя манит сиреневая высота небес
моих - всегда на грани сумасшествия снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316490
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
набряклі повіки прикривають тусклий біль ,
заховає скляний погляд у вологі долоні,
це все сталося так як ти хотів...
пригнічено сльози впивалися в скроні.
а ти мовчання за пазуху собі заховав
нагло розвернувши голову в бік і мовчиш
не говори...
вже не треба...
мабуть ти добре все сам знав,
те що ти в грудях її давно печеш і болиш...
і ти жало мовчання встромив їй у спину,
її всі слова на себе приймала холодна стіна,
а вона казала тобі,
…чуєш..
кричаааала!
те що згиииину! …
якщо незупинеш,
зруйнується все...
вже відчутний хруст під ногами руїнами життя...
а вона не припиняє щось там писати,
хоча її погляд в листок ,випалює очі...
заплакані щоки...
беззмістовно рукою пишуть слова..
а знаєш...
вона не спатиме цієї ночі,
тому що боятиметься прокинутись тобі чужа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316488
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Не сип мені на серце сухий нафталін
Я дезінфекції поки не потребую
Хоч спогади й гіркіші за сірий полин
Та я їх потім в часі сама закоркую
Не дій мені на нерви своїм оцим "Я"
Бо таки ти ніщо без свої мармизи
Тепер в списку колишніх нове ім'я
З моїми то знаннями, для тебе це ризик...
Скажи чому завжди коли в тебе стоїть
Мізки просто геть вирубАються
Все було добре, окрім на столі
Собаки мабуть і то довше злягаються
Не сип мені на серце сухий нафталін
Тебе вже не порадують такі результати
Нехай все краще буде просто без змін
Не змушуй мене в попіл тебе розтирати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316284
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Мальчик
зависит от папы
которого держит за руку,
как держат флажок на празднике,
или воздушный шарик
.
Папа зависит от шефа,
который
дает заработать,
хотя и бывает
жадиной
.
Шеф зависит от босса,
которого в грош не ставит,
считая
лишней инстанцией
.
Босс зависит от черта,
которому
продал душу,
чтоб никому не завидовать
.
Черт зависит от Бога,
с которым он делит души,
чтоб было примерно поровну
.
Бог зависит от веры
тех, кто в него еще верует,
которых верует больше,
когда им особенно плохо,
или
так хорошо,
что страшно,
что все это плохо кончится
.
Один только этот мальчик
ни-че-го не боится:
пока они с папой за руку,
ни с кем
ничего
не случится!
+
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316272
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2012
***
Лишень дахи: далекі, неприступні…
Хорал снігів чи вітру – не збагнеш…
Думки розтерзані – степи безлюдні,
Мов порошинки, всіх і не знайдеш…
Десь затихає нота скрипалева
Чи то за мить обірветься струна?
Чи то печаль іще така лютнева,
Коли на вікнах майже вже весна?
І синь очей блукає по верхів’ях
Незграбних днів, зачовганих в снігах…
Лишень дахи… та ще краплинки віри,
Що котяться самотньо по щоках…
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316066
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Чекати можна довго, навіть вічно,
кидаючи на долю: був-не-був.
Сьогодні я пішла, а Ти забув
очей моїх смарагди предковічні...
Сере́д ночей лютневих не знайти
спокою! Розпинає руки сніг -
і знов в душі чорти танцюють свінг...
Іду до Тебе, а чи варто йти?!
Полюбить серце іншого в недузі.
Загою шрам вином лише до ранку,
і поки згине світ - я до останку
скалічено кохатиму в заслузі!
І так ненадаремно ми зустріли:
я - долю, а Ти -ляльку для потіх.
Зірвав із неба чистий оберіг
для того, щоб Тебе тільки любила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315813
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
***
Не перебільшуй: смерть не більше смерті!
І скільки би фантазії не втер -
Душа, як голуб, десь на парапеті,
Побалансує... поки ще не вмер!
Летітиме лиш сіра штукатурка
З-під ніг її, допоки з хмар рука,
Підтримуватиме іще за шкурку,
Або хоч з краю за тонкий рукав!
(26.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309532
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Трихвилинна тиша болить сильніше поранення,
в мені тече щось сливове, можливо, уже й не солодке.
Підопічною стала, скинувши долі усі зобов'язання -
трішки легше, коли є хтось мужніший за тебе удвоє.
Мені прикро ставати навколішки перед вибором:
псуватись далі чи бігти далеко кілометрами звідси.
Ти мовчиш , і , начебто, тримаєш моє тіло силою,
хоча навіть повікою однією не ворушиш з місця.
Поговори зі мною. Подай руку чи штовхни подалі.
Я запам'ятаю цей момент як черговий натяк совісті.
Пішохідною зеброю полежу під колесами жалю.
Очевидно, так краще, аніж упиратись твоїй жорстокості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309402
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не вбивай морально - і навіщо?
І так отрута в серденьку тече,
Дощі трикляті з вітром свищуть.
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не ріж ментальності на клапті,
Вже краще дай ти калію з борщем,
Щоб припинилися страшні напасті...
Не вбивай мене сьогодні ти віршем,
Не вбивай морально - і навіщо?
І так отрута в серденьку тече,
Дощі трикляті з вітром свищуть.
27.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309443
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Как часто мы уходим навсегда,
Клянемся вслух, что больше не вернемся.
Перелистнем недели и года,
И лишь тогда, наверное, проснемся.
Как часто мы наносим боль другим,
Нам реже свои мысли доверяют.
Сердца ночами медленно сгорают,
Сожженые тщеславием своим.
Как часто ждем то лета, то зимы
И ценные моменты упускаем.
Как часто безответно любим мы,
Как редко за ошибки мы прощаем.
Куда стремятся люди? В рай ли, в ад?
Живут ли или так... Как будто... Вроде...
Как часто мы решительно уходим.
Как редко возвращают нас назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309320
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
***
Дарма... Мабуть таки дарма
У світу вчуся байдужіти…
Навколо вже давно зима,
А в серці розревілось літо!
Палка юрба - квапливі дні -
Все мимо й мимо, наче кара...
Ніхто мене не розумів,
Коли блукала, як примара,
Збираючи в саду плоди -
Померзлі яблука та груші...
І вже сліди, сумні сліди
В чужому небі - спраглі душі.
Летять слова - відлуння, звук -
Ілюзія міцної скелі.
Заплутані обійми рук
І вузлуваті паралелі.
Байдужість - краплями між уст?
То мрія, певно, тільки мрія...
У світу скільки ж бо не вчусь,
А все одно не байдужію...
(23.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308848
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 26.01.2012
***
Напевно, що не в силі тиха сутінь
Чи розшматоване свідомістю лице
Знайти означення «себе», збагнути
І за межу податися тихцем…
На плечі торбу, півшматка надії –
Ото й усе, що лишиться з часів,
Коли у груди штрик – не розумію –
Калічив серце дибами між-слів.
Та все минає! І пісніють свята,
Хоча до свят далеко ще душі,
Коли уперто тисне та триклята
Озна́ка: «Па́ні, ви для нас – чужі!»
(25.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309297
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2012
твоЯ музика аримічна,
як порода сейсмічна,
вічно тиха і хардова вічно
тільки я у ній - потойбічна.
твоЯ завжди розкута манера
не дозволить розслабитись нервам
від партера і до партера
Арес - твій бог, мОя - Мінерва
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309130
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Любий!
Давай не будемо кохатись
Бо присмак цих солоних днів
Проси моли іще зостатись
Я хочу сотню невимовних слів...
Давай рибалити на зорі
Тягнути їх до берегів
Я хочу мати справжню долю
Не хочу мати ворогів
Спіймай нарешті карася!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309215
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Зыбкое равновесие
в свете чумной луны...
Ты окунаешь песенность
в омут из тишины,
ты обжигаешь взглядами
и проникаешь в сон.
Ты отравляешь ядами
с музыкой в унисон.
Что же молчишь, невесела?
Что же не пьешь вина?
Видно не теми песнями
нынче душа полна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308489
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Коли тебе забудуть люди й світ,
не чутимеш що хтось у даль гукає,
згадай на мить, хто розтопив твій лід,
радій що ти потрібна, хтось кохає.
Коли тебе обіймуть ті вітри,
що нас давно у тиші зігрівали,
згадай на ніч, хто будував мости,
радій, бо ми надіялись й кохали.
Коли тебе захопить туга й біль,
не тішишся що я тебе шукаю,
згадай раз в день свою небесну ціль,
радій що ти потрібна, що кохаю.
Коли тебе згадає голос мій,
поглянь на зорі в чорних небесах,
згадай на мить, що я навіки твій,
радій, бо ми знайшлись в одних містах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308404
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Мудрец внимает строго мысли
Глупец листает лишь - пустяк
Друг принимает сердцем лица
Враг замышляет новый шаг
В природе есть чем упоится
В природе место есть перу
Любовь-любви война в миру
Кого-то ищет кто-то где-то
А мы с тобой споймали лето
Срываем яблоки в саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308293
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Тіла зрослися у шаленім танці,
А душі пристрастю навзнак горять,
Мене тримаєш на короткім ланці
Я дико хочу серце обійнять.
А серце грає, грає без упину,
Пульсують скроні в такт моїй душі
І я у мріях вже до тебе лину
Подалі від розгульної брехні.
Лиш ти і я... Гарячий чути подих,
Шаленість нас накручує уверх,
Життя штовхає нас здійснити подвиг,
Щоб кожен з нас відчув уже себе...
Тіла зрослися у шаленім танці,
А душі пристрастю навік горять,
Усе тримаєш на короткім ланці
Я щиро хочу щастя обійнять...
22.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308200
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
***
Безглуздям було вірити в безглуздя,
І випива́ти за столом омани!
За рогом темним – тільки тіні Музи,
На тілі серця рвані нею рани…
І захмеліло – у потоки буднів,
Знайти пороги – розлетяться краплі!
Та все ж… наскільки то безглуздо
Було́ шукати щастя десь на мапі!
(1.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307889
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
***
І знову малювання криломрій,
І знов злітання чи падіння?..
Миттєвим сталося прозріння
В реальності уже не тій!
І в дзеркалі – чуже обличчя:
Ті очі в іскрах і уста.
Яке ж бо нетривале «вічне»!
Яка ж бо суть! Авжеж, не та…
Піском під ноги – хижі «інші»,
Котрих скувала міцно тінь…
І знов спако́вуються ніші
Усіх відплаканих молінь…
Бо так виходить: треба!.. Треба!..
Хоч клаптик голубого неба…
(10.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307212
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 19.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
Через рік не знайдеш свою совість,
Якщо вчора її загубив,
Не напишеш картину чи повість,
Коли в серці чужім походив.
Випий кави зі смаком свободи,
Може вернеш загублену суть,
Може ти не такої породи,
Але маску свою не забудь.
І для всіх будеш ти еталоном,
Одягнувши на себе сто фарб,
Відгукнешся пустим передзвоном,
І впадеш наче з плеч старий шарф.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307108
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012
Табуніють
тригорбі тумани,
В черленім обруччі
Зоря,
Газдарюють
вітри-галагани
В заобрійних,
сивих морях…
Плетеницю сплітає
хуртеча,
В завійній,
завирійній
млі;
Поспіша
сніговиця лелеча —
Ключі холодів
зашальні.
14.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306748
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Холодний сніг усе січе сьогодні,
Січневий вітер лиця обдува,
Ми супимось і руки ці холодні
Постійно прикривають край чола.
Йдемо вперед посеред кучугури
І ліпиться невпинно сніговик,
Життя вже сіє ноти з партитури,
Удалині поїхав броньовик.
Проте не треба вже його лякатись -
І подивіться ви на цю красу,
Давайте в сніжки вже нарешті гратись,
А то як дуну - бурю принесу.
15.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306747
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
***
О, друже, не засмучуйся благаю!..
Свого часу́ не міряю, не знаю…
І рву шматками, і тулю́ безсило
До вічних «треба» «хочу» мрій вітрило…
Збираю в жмутки яснооке небо,
І рвусь між них... так рвуся геть від себе!
Від голих стін одвічного… «не можу»…
Я віддаю тобі цю ніч погожу…
Лиш не сумуй!.. Хай ща́стяться зіниці…
Поглянь між хмар – там пле́щуться зірниці,
У сяйві обезме́женно палають…
А доки? То ж... не відають, не знають…
(5.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306407
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012
***
Тремтять солодкі сльози… інеє́ві…
Гарячим віддихом десь мимо - щастя…
Усі слова́, що впали – не суттєві,
Як і це марево надій лапасте…
Холодна тиша у забутім сквері
Сирітським листям, вкутаним зимою…
Самотні ла́вочки… Самотні «Ме́рі»...
Що не зустрілися, однак, з любов’ю…
Стрункі тополі… у обіймах – сльози..
Хоча жаги у змерзлім соці бракне!..
Чомусь в душі вселилися морози…
Те марево… іне́єво-оша́тне…
(8.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306615
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Допоможи мені не зубожіти, не збожеволіти,
Видихни, виплюнь, зітри, поверни незримою.
Дай мені менше, щоб не коритися волі тих,
Яким вже ніколи не сунути в даль пілігримами.
Ликам без масок липко. Душа без гриму.
Лиш тим, що не лишні лячно лишатись старими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306529
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Наче і ще залишилось нам
кроків.
Ніби ще час є і трохи близьких.
Із всіх болючих життєвих уроків-
я маю лише їх.
Хвилини.
Одні, напівп"яні і дужі як
хлопці з метою проїзду
цим потягом тижня.
І місяця.
Найболючіше те,
що не всі помістяться.
Досі мені наче вдалось
схопитись за руку людей.
А люди за руки чужих ідей.
старання не бути самій у цій
битві.
А хтось залишає послання
на татовій
бритві.
Ще наче залишилось трохи
усмішок і два номери
телефонів.
Ще трохи грошей.
Є руки і ноги.
Ще трохи.
Ще трохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304477
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Найвищий час нам вчитися свободи,
Імплантувати в ідеологію любов,
І торувати правду сьомим потом
До піднебіння справедливості сього.
Час слушний є, ми ним, повір, багаті,
І дзвін намолює небесні образи,
Нас прикували не ворожі ґрати,
А небажання вирватись з пітьми.
Ми потопаєм в осуді і злості,
Нас нарікання смокче як черв’як,
Найвищий час повстати з себе-рабства
І присмирити ненаситний смак.
Творім неполітизовану свободу,
Заради себе – вольності душі,
Хай буде в ній нескорене й просторе
Бажання рідності на батьківській землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295292
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 13.01.2012
***
О, прагну, рідна, радості, не муки!
Шукаю по дорогах... сирота́...
Щоденно тягну в небо кволі руки,
А серце сповиває пустота....
Коби могла забутися й забути
Молитвою утішитись за край...
Тоді б не пила гірко так отрути,
Між осені не кликала розмай...
Якби уміла осягнути щастя,
Думки всі вирвати - на сміх вітрам!..
Але мабуть, мабуть уже не вдасться
Цього́ зробити ані тут, ні Там...
(13.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306263
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
***
Ви знаєте, як боляче чекати
Тих поглядів жагучих?!.. слів?...
Котрих не зможете сказати...
Бо... не вартує почуттів!...
І як болить нестримно серце!
Хоч знає, певно... але жде...
Встеляє у надії денце:
Він буде!!! Він іще прийде!!!
Щоб мовити... і пригорнути...
Мальована уява... гра...
Та їй ніколи не збагнути...
А вам… до іншої пора...
(12.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306262
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Пульсує кров у надрах гір.
Лунає дримба,
Електризуючи ефір.
Це саме те, чого просив би
Вітер на сніданок.
Вдаряють селі,
Розбуджуючи й піднімаючи з постелі
Ранок.
12.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306190
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
***
Гарячим воском поміж пальці зваби…
Вже й зорі… нездола́нні факели́…
Вже тільки звук – омріяні принади,
Між крил бажань споку́шені орли…
І небо ясне дихає громами…
І блискавиці – все єство навпіл…
Півобертом… розведений словами,
В пори́ві смаку знаджений до діл…
Отой надшквал, той дух, сповитий смерчем,
Коли собі не можеш дати лад…
З вогнем в очах! Без зайвих заперечень…
Гарячим воском поміж пальці зваб…
(27.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306042
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2012
Бібліотека – королівство тиші.
Тут особливий клімат і життя.
Тут спокій не бентежать навіть миші.
Тут слід історії і крок у майбуття.
Переступіть поріг бібліотеки -
Зустрінуть вас господарі полиць,
Поважні стелажі і картотеки.
А в кожній книзі – безліч таємниць.
Мовчазність тут присутністю лікує,
Тут аромат романтики стоїть.
Тут атмосфера спокою царює,
Життя епох і розуми століть.
Тут проза і поезія говорить
Класичним поєднанням поколінь.
В читацьких душах настрій часу творить,
Де кожний твір лишає власну тінь.
Тут тиша гучним подихом вражає
І затишок панує, ніби в сні.
Вам кожна книга душу відкриває
І зорепади знань несе рясні.
Тут світ дитинства виринає з друку
Пригодами з героями казок.
Тут таємничість простягає руку,
І детективи ваблять з сторінок.
Тут кожен співрозмовника знаходить
На власний смак. Серед спільноти книг
Чарівний світ науки верховодить,
І мудрість випромінюється з них.
Захоплює глибока чиста мова,
Що змістом слів збагачує знання.
Бібліотека – це скарбниця слова,
Невичерпна криниця пізнання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305856
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
***
Я тебе не віддам вже… Нікому
Не торкнутись твоєї душі!..
Хай палаю в розпусті Содому!..
Хай жую надщесмак спориші́…
І у горло уві́п’ються терни…
Не віддам!.. Чуєш? Ні, не віддам!!!
Я минулому світ не поверну…
Не споко́рюсь… хорунжим-думкам!..
Четвертуйте!.. Робіть, що захочте!..
Тільки хай він повіки – лиш мій!
Хай не «може»… а «точно»… а «точно!»…
Запечатаний міцно сувій…
І ніхто… і ніколи не вбачить…
І не скаже грізни́м небесам…
Хай вони, якщо зможуть, пробачать…
Та тебе я уже не віддам!..
(6.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305596
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012
Я не помню такой январь,
Чтобы дождь - трое суток подряд.
Этот город дождем пьян,
И лицо уронил в грязь.
Этот город - мой вечный плен.
Мне не вырваться. Я больна...
И уже не хочу перемен.
В этом городе - я одна...
Этот город меня съел.
Я погрязла в его долгах.
Я кричу! ну а город нем...
И весна - только в смутных снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305399
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Спалили часи і живемо в міжчассі,
Карета безсмертя несеться в блакить,
А лиця лишились в безбожності ласі -
У душі наш вулкан нуртує, бурлить.
Ми вже не ідем - лиш повземо помалу,
Життя покидає в бездушності щем,
А колись ми росли, сміялись, літали -
Зістарілись долі, згорнулись в момент.
Ми вже не ідем - лиш повземо помалу,
Життя покидає в бездушності щем,
Проте ще надія ніде не згасала,
Бо душі лишилися юні іще.
09.01.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305283
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Хотіла вкрасти клаптик неба…
Того́ – перед грозою:
Ледь зарум’я́неного сонцем…
Немитого сльозою
Дощів з он-тої буро-хмари,
Що дише блискавками,
І грізно так бурчить з-за краю…
Допоки темні плями
Не ляпнулись на голубінні,
Як клякси неуважні…
Я так хотіла того клаптя!..
А вийшло, що - несправжнє…
І небо бу́ло… й блискавиці…
І грому стоголосся…
Мені так мріялось! Хотілось!
Що врешті-решт здалося…
(7.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292137
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 08.01.2012
Кайдани, ланцюги, все тіло опутано неможливо поворухнутися. В останнє напруживши м’язи вона встає з колін. Ще одна спроба і ланцюги, розлетівшись на маленькі ланки, падають на підлогу. Вона нарешті вільна. Але ї одразу оточують вороги, рубають шашками колють списами, знесилена вона знов падає на землю. Україно, рідна ненька, скільки ще треба часу, жертв, щоб нарешті ти стала вільною назавжди. Козак здіймає руки, витирає обличчя, намагаючись струснути цю мару. Поруч їдуть його товариши,також як і він, закути в кайдани. Ланцюги заважають, не дають зробити вільного руху. Високо в небі кружляє стерв’ятник, виглядаючи здобич.
Ні, не дочекаєшся, нехай я не зможу рухатись, але не стану для тебе легкою здобиччю. Я не загинув у битві, так що ж, впасти на землю і стати жертвою стерв’ятника – козак з останніх сил, пересуває ноги скути кайданами, здіймає голову до сонця,неначе хоче запитати в когось там на небі – Що я зробив не так, як слід, чому я і мої друзі закуті в ланцюги, ідемо по степному шляху, в далекій Хлиновській край, на каторгу?. Батько, брати загинули, я живій, чому це сталося зі мною?- Ніхто не відповідає,тільки стерв’ятник кружляє все нижче і нижче,вже намітивши для себе жертву. Дзвін кайданів, та ланцюгів луною відгукується в найближчому яру і стихаючи на дні, знову повертається «дінь-дон, дінь-дон». Пил здійнятий кайданниками, забиває дихання, ріже очі. І скільки хватає зору, їдуть кайданники, здіймаючи пил. Схиливши голови, наспівують:
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Украјну москалям поганим?!
Щоб вернути їі честь, ляжем головами,
Наречемось Украјни славними синами.
Нестримне плине час, минають роки, століття. Але також в небі кружляє стерв’ятник, та лунає дзвін кайданів «дінь-дон, дінь-дон». І дотепер немає відповіді на твоє запитання козак: Що треба зробити, щоб ти нарешті стала вільною,Україно?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305072
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
***
Бою́ся рухати в собі́ себе́…
Бою́ся самовпізнавати…
А раптом… там усе – не так, не те?!
Таке нечесано-страпа́те!..
Боюся знищити оте святе –
Що вірю… що тулю́… що знаю!..
Бою́сь знайти у со́бі не себе́…
Сторчма від того утікаю!..
(31.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303640
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 06.01.2012
***
З Но́вим Роком Вас, любі Поети!
Хай думки Ваші сіються небом...
Хай збирають солодкі памфлети
І торкаються радості щемно...
Хай у серці світліють надії
На добро, трелі щастя, кохання...
Нехай Доля голубить і гріє
В те́рпких муках натхнень обнімання...
І хай Муза завжди вірно з Вами -
Пестить очі і рветься до мови!..
Хай оновляться кольором гами...
З НОВИМ РОКОМ ВАС, СЛО́ВА ПАНОВЕ!!!
(29.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303265
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2011
***
В мені тривога, наче пломінь...
Не чути голосу здаля...
Тягнути в пустоту долоні...
З-під ніг — розтерзано земля!
Поміж холодні стиглі зорі,
Той місяць — вовкулаки лик...
Тону в людськім байдужім морі...
З душі — останній неба крик!
Та ехом відзвенить у тиші...
Мої бажання... Лиш полинь...
Летять у прірву спрагло ві́рші,
В ілюзій серця змерзлу тинь...
(12.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303043
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Моє cерце крається, коли я відчуваю,
як вона повільно роздягається і лягає голіруч
у тривку ванну,
наповнену вирізаними з чорного циліндра трояндами.
Це єдині квіти, які збагачують її тіло солодким нектаром
та надають йому привабливості.
Коли вона відкидається долі своєї ванни в важких метеостазах
та легких короткочасних оргазмах,
я відчуваю тепло її рук, тепло її плечей та обличчя.
Тоді вона мило всміхаючись пірнає на дно свого Чорного моря,
Тоді я люблю пестити її тіло, гріти її груди, наче величезна батарея
Дихати повітрям з її ребер
Спостерігати як вона нервується під час критичних днів,
та виганяє всіх геть.
Навіть мене.
Навіть домашніх собак та котів.
Я люблю спостерігати за рухами її ніг,
А вона за тим,
як моє серце крається, коли вона роздягається,
повільно лягаючи у свою ванну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303011
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
А її вже не зігріває холодний сніг під повіками,
Десь зранку він витече недоспаною хлорованою водою,
Замість сліз,вони для неї стали огидними ліками,
лишень омиє ними обличчя холодною рукою.
Ранок,протизаплідні таблетки за графіком,
і це вже нікого не дивує крім неї…
замотає душу шерстяним шарфиком.
вона для неї не більше ніж дешева галантерея…
Біль огортає її ніжно зимовими метастазами,
він зігріває її сьогодні замість теплого одягу,
і біжутерія із почуттів виблискує приправлена стразами,
І колеться металом окисленого холоду.
І недокурений день на виворіт блукає десь в чорному волоссі,
декілька недопалків до чаю,на обід ложка солі,
Боялась так повірити в почуття в кафе на розі…
Зрозуміла,тому що вона так банально звикла до болі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302878
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
поли полів полатані
сонячним сумом скушені
вкрилися врешті ватними
добрими диво душами
хижі храбустя холоду
язви ятрять явору
знай захворів змолоду
гордим гріхом гамору
бору берізки білені
мило мигають місяцю
сиплять сузір’я стрілами
по полуночній плісняві
цілодобово цокають
носять наснаги нашепти
коні крилаті кроками
поли полів прикрасити
28.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302868
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Что Любовь есть?
И есть ли - Любовь?
Всех Романтиков мира - чту!
Терпковатая сладость граната
Кровавящая во рту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302869
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Зима зачем-то путает следы,
метель снегами прячет чьи-то мысли.
А ты... ты из какой-то моей жизни...
иначе - почему мы так близки?
И в горле ком. И все твои слова
там, под ребром, так гулко отдаются.
Мне кажется - я сплю и все боюсь проснуться,
и кружится зачем-то голова.
В твоих ладонях - часть моей души,
и потому мне без тебя так грустно.
Я попрошу весну, пусть поспешит -
я так хочу в нее скорей вернуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302821
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Гірлянди вражень.
Присяги міфам
про
десяті двері.
І щось, що більше
від усіх насаджень
в центрі міста.
Весна. Моя весна і ще
десяток днів
до квітня.
Твоя любов така
неповнолітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302688
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
***
То й направду… немає вже рації…
Суть мілка́ незбагненної грації…
І формальність всеї́ карколомності:
Від прекрасного і – до потворності…
Й ні до чого тут бали і студії,
Увертюри, помпезні прелюдії…
Доторкатись і мліти, та «шоритись»…
Тільки сенс десь загув під «кошторитись»…
Дзеркалам… то їм що?... би любитися,
Безцензурно на грані лупитися…
Не шукаючи жадної рації,
Що насправді… далеко до грації!..
(26.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302676
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
***
Чи так уже сама себе боюсь?..
Чи так уже від себе утікаю?..
В вині солодкім мухою плещу́сь:
І не тону́ чомусь… і не злітаю…
Хоч крила обважніли вже за край…
І долі уст уже не обминути…
Крізь призму літ вигойдується Рай –
І, ніби й поруч, тільки не торкнути…
І сипло часу талію мина…
Пісок життя – по дрібочках в минуле…
Втікаю і п’янію без вина,
Тверезості знадо́б’я незбагнуле…
(19.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302483
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 27.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
Убей меня, но не здесь!
Хочу умирать я на воле.
Коснуться хочу я небес,
В лесное проникнуться море...
Я дочь и лугов и полей.
Дитя я гор, небосвода!
Не пустишь меня-убей!
Нет жизни мне без свободы!
Есть дикость во мне внутри,
Снаружи есть ветер и воля!
Захочешь, жизнь забери!
Но только не мою долю!
весна 2011
© Copyright: Людмила Поклад, 2011
Свидетельство о публикации №11112260981
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302322
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Пощадите меня, недобитую, доктор Время,
Замените мне память на донорское "пора"
Из-за давности срока врастает горох в колени, -
Подпишите мне пропуск за грань острием пера
Понимаете, доктор, смирившись с саднящей болью
И безумством рубах с рукавами узлом назад -
Подтверждаю диагноз "навеки больна любовью",
Но любое лекарство от этого - пыль в глаза
После тысяч попыток выжить - уход не сложен...
После капельниц водки, внезапных словесных рвот -
Отпишитесь рецептом «никто никому не должен»,
Откреститесь смертельным «никто никого не ждёт»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302243
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
***
Не маю що тобі сказати…
Летіти між думок сторчма…
Кому… кого… тепер вертати?
Під долі «мру́жку» жартома…
В чиє волосся впле́сти звабу?
Устами доторкнувшись снів…
Яку знайти у щасті ваду,
Щоб ти в мені перегорів?..
(20.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302001
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
я не буду горіти, погасну,
хай застигне в серці кров
є і в смерті щось прекрасне
як засніжений плач дібров
а захочу зірвати кайдани
відірватись в безмежну вись
то я вітром могутнім стану
і забуду ким був колись
та хіба щось вітер зміне
і снігам не засипати втрат
пам'ятай, що ти людина
і оце головніше в сто крат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301811
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
все чаще хочется
отгородиться
близорукостью
от действительности
черновики все порвать
и выбросить
размыть все карты
контурные
любовных географий
прожитых мною
множеств жизней
и гемосорбцией
всех моих ядов
не изменить стального
привкуса
искусанных губ
я ведь подсаженна
на собственные
иллюзии
как на наркотики
без них не могу
жить и
адекватно воспринимать
этот жестокий
жестокий мир
ощетинившийся
оскалившийся
против таких
безумцев наивных
как я
иногда мне кажется
что нет сил
но моя война
в которой у меня
так мало соратников
продолжается
и надо идти дальше
собирать иллюзорные цветы
на минных полях
моих взрывоопасных снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301633
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 23.12.2011
***
Місто… холодне, чуже, непривітне…
Темні іпо́стасі… на́пнуті "скули"…
Чом же душа, як фрає́рка тендітна
Попід пороги намолює «бу́лли»?...
Світло неонів кидається вістрям:
Гострі уколи і темні проша́рки…
Блудниця-си́рота примхами міста,
Наче печалей незримих «поштарка»…
Стукає вікнами… замкнуті штилі…
Холод без снігу і зорі без хмари…
Чом же ці вулиці стали немилі?
Тіла чужого старі аватари…
(20.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301667
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Почути комплімент щасливим ранком
"Ти ненормальна! Наркоманка !
Він присадив тебе на допінг !
Розумні...Ті...Усі на шопінг
Змітають мітлами ті лахи,
Що мають мінус у цементі"
"Не прагну я отих процентів
Уникнути я хочу плахи
Залиште... Йдіть... Я не розумна
Я дурна... Шукаю очі... Вдихаю опій
Без міри рухи...Ви йдіть,а я не можу- бо п'яна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301415
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Замість снігу знов дощ, бляшанки пусті в каталозі,
А я чекаю дзвінка, чи просто тебе на порозі.
Мій телефон знов мовчить, хвилини стікають водою,
А ти знову десь і хтось інший поряд зі мною.
Замість літа зима, тікає загублений ранок,
А я втікаю від себе, проганяючи спогад-серпанок.
Моє серце пішло шукати твої забаганки,
А між нами мороз, піднімає все більше планку.
Замість сонця вогонь, спалює спогади фільтром,
А крізь мене ти, вриваєшся сильним вітром.
І я ховаюсь від всіх, в свою самотню кімнату,
А ти вже націлив на неї свою величезну гармату..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301314
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011
Звезды бритвой вогнали резко
Под лопатки по рукоять
Страх конца временных отрезков,
Страх упасть и не достоять.
Циферблат – как проход на плаху,
Стрелки быстро помчались в бег.
Я ужасно боюсь дать маху,
Я боюсь не увидеть снег.
Пробиваясь сквозь дебри к свету,
Под панический стук в груди,
От вопроса опять к ответу,
Я не вижу куда идти.
Я хочу полоснуть по венам
Острым чем-то кому-то в раз.
Я кричу свои мысли стенам,
Лишь они тут со мной сейчас…
Эта ночь будет длиться вечно,
Звезды будут светить всегда.
Выбегаю на центр встречной,
Там - лишь холод и пустота.
Моей панике нет предела,
Она душит меня во мне,
Она прочно во мне засела,
Трезвость теплится в стороне.
Начинаю бояться страха,
Мыслей, слов, что внутри меня.
Шаг от пропасти. Ужас краха.
Я сбегаю во тьму из дня.
Не хочу засыпать. Сны душат.
Я боюсь в них опять нырять.
Стрелки быстро надежду рушат,
Но я сильный. Не спать. Стоять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300956
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
***
А чи я твого серця он та половина?
Та зоря, що зі сходу червона?..
Тиха доля моя… ох, розрада ж первинна
І розпука межею, соснова…
Чи вбивалися цвяхи у душу-«коновку»,
Щоб черпнути жалі аж до краю?..
І те щастя, та спрагла юнацька обновка,
Що на себе під ніч приміряю…
І надією вперто… чи тінь-сиротою
Попід вікнами зрадниці-долі…
Та чи є половинкою серця… он тою…
Що шаріється в небі між зорі?..
(11.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299783
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 18.12.2011
***
Сотні рук вчепилися у душу:
Елегантно… ла́птями – собі!
По «барсетках», зі́м’ятих "папу́шах"…
У думках… на ско́рченій гарбі́…
«Пи́сками» по пла́цах… ресторанах…
Плі́тками б зігнати «череду»!
Ту "строка́ндію" жиру́х – руду!..
Розіпхнути «ки́йно» по «карманах»…
Й зачитати «сте́гнано» права́:
Що душа… А дулі вам – жива!
Хоч й вилазить «ски́цано» з рова!..
(12.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299979
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 18.12.2011
А знаєш,..
вони щодня відрікаються від віри,
стоять на побитих колінах молячись на світло сонця ,
проклинаючи до болі всі свої нездійснені мрії,
тріщать в перериві стелі від нестерпних емоцій.
Їхню істину розуміють лише не голені стіни,
і битий посуд об вуха голодних сусідів,
вмирають що секунди почуття від банальних суїцидів,
і щоночі дихають одна об одну спини…
А знаєш...
це все як перегорілий парафін,
який всохся від втоми чекати на словесну зраду,
ця імітація оргазму з обох сторін,
і це їхнє життя так було схоже на правду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299970
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Уперше подам йому руку
Холодну як дно океану
Зіжме її? Трохи затисне?
Потягне до свої кишені
Зігріє і зацілує
Від того я оп'янію
Поглядом обдарую
Хто ж знав, що збуваються мрії!?
Невже... Невже я його вшаную?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298651
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Так же просто, как падать в небо -
целовать, не касаясь губ.
Ты со мною был, когда не был.
Ты так ласков, когда не груб.
Ты мои отнимал запястья,
вытирая свои следы.
Твои нежности - чаша счастья,
недопитая до беды.
Твоих слов золотую россыпь
на молчанье помножил день.
Он свои рисовал вопросы,
но ответов... нет... не хотел.
На ладонях моих остались
капли рос от любимых рук.
Расстояниями прикасаясь,
проникают по кро'ви вглубь.
Неотмоленностью порыва
открываю свой мир тебе -
разломи на две половины,
чтобы первую проглядеть.
Продыши меня горьким дымом,
обними серым вдохом туч...
День расплакан осенним ливнем
на последний закатный луч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300580
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
***
Кофеїну мені!.. кофеїну…
І нечутого серцем «харту»…
У кишені – тротилу… міну…
І на страту мене! На страту!
І до суду думки!.. До суду…
Заборонена серцем кава…
Я – лиш вуду… Я – лялька вуду…
Поміж голками – біль-октава…
О, амнезій мені!.. Амнезій!..
Бо стирчать уже дужо диби…
Без претензій все… без претензій…
Тінь сліпа «горбуна-кандиби»…
І таїна ота… таїна…
Вже лечу… і мабуть не бути…
Кофеїну мені!.. Кофеїну…
Доторкнутись… Хоч раз ковтнути…
(17.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300496
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Не снись, благаю, відпусти
Якщо образила, пробач, прости.
Прости мою любов солодку як гірчиця
І нелюбов непізнану, а рану
Що вістрем нанесла тупим наганом
Пробач,щоби уміла загострила
Амуром серденько, щоби не плакало
Щоби даремно не боліло.
Прости, пробач, я не хотіла
Щось відняло у мене сили
А ти піднявся на вітрила
Земля з-під ніг де мої крила?
Де взяти кошти на оті бальзами?
Я мала бути поряд,зализувати рани...
Пробач слова,усі обмани
Приснись востаннє, без образ
Скажу люблю, я більше не заплачу
Ще раз скажу коханий...
Пробачив ти!? А я!? А я себе пробачу!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299700
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Пью апельсиновый чай с лимоном,
И пою как обычно бред.
Заболела,сижу дома,
Утро быстро сменяет обед.
Всё противно,точнее ровно,
Никаких желаний,забот.
Всё на столько уж примитивно,
Что внутри ноет дерзкий кот.
Раз за разом смотрю эти фильмы-
Новый год,Любовь,Дети,Страсть,
Нереальные парадигмы
И вот тут то я завелась:
В голове родились идеи,
А в душе непонятная сласть.
Захотелось любви,метели,
Захотелось просто летать,
Захотелось различных "если"
Захотелось верить, мечтать
А потом опустилась на землю,
Взяла градусник и упала спать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299486
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Пахне кава терпкими словами,
Пахне згірклим світанком осіннім,
Пахне мо́роком сизих туманів,
А ще небом: таким світло-синім.
Вона мовчки холоне, без болю.
Тихо стигне, на когось чекає.
І так часто буває з любов'ю:
Вона просто стоїть й остигає.
А від кави йде спогадів запах...
Чи то спогади кавою пахнуть...
Ми цю терпкість залишим на згадку.
Ну а решту - відправим на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272552
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 11.12.2011
- Прости. Я не хотела боли...
- Но причинила.
- Прости. Не думала, что так выйдет...
- А ты не думай. Блондинок мысль не красит!
- Я шатенка.
- Не видел. Со мной была ты белой и пушистой. До поры...
- Но ты меня обидел первым...
- Обидам счет ведешь. А любви?
- Любовь? Да не смеши.Так ... Тел сплетение... А свадебный туш - не про нас. В богатстве и бедности...
- Сорвал куш - молодости и цветения.
- Пользовался безвозмездно.
- За пищу и кров.
- Так это - любовь?! Хуже не выдумать - оскорбления!
- Нет. Это очаг.
- С ненавистью - скрытой в сердцах?
- С завистью - к красоте друг друга.
- Твоя новая подруга - лучше?
- Шатенка.
- Значит - умнее. Обрею белокурое - наголо!
- И тату себе сделай. Третий глаз. Через годы - прозрела...
- Такова природа женщины - верить.
- Мужчины верят. Женщины - льстят.
- Значит, в стихах моих - лесть?! Не про твою честь!
- Начитался - через верх!
- Местью тебе!
- За что?
- За страх. Старости и измены...
- Боже мой... Ты так красива - и боялась меня потерять?!
- Ты только это заметил...
- Да. Не плачь... Твои глаза - и капельки хрусталя... Ты плачешь?
- Нет. Слезы - вода.
- Пока что - моя жена!
- Уже не твоя...
- Была... Будешь!
- Бред горячечный. Простыл?
- Нет. Бред - до этого дня... Вся наша жизнь!
- С начала начать - поздно!
- А как же я?
- Как-нибудь. С моим уходом - мир не закончится. Солнце светить будет!
- Светом уличного фонаря...
- Это за мной.
- Достойный выбор... Не как я... А это за мной...
- Хороша... Не как я... Шатенка. Глаза - изумруды...
- Забудем друг друга?
- Забудем...
- Прощай.
- Прощай...
и в стороны разные
чувства - стразами...
кольца сняли-
и в урну!
кому-то подарок
утром найти в мусоре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299294
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
http://www.youtube.com/watch?v=0dQtylAxbPg
(наверно слова песни не в тему. Но...
жаль не смогла найти минусовку... )
Зима обрывает листву, чтоб накинуть шаль.
Пушистую шаль на голые тонкие ветви.
А сердце земли устаёт опять замерзать,
и в белых снегах не может никак согреться.
Зима заметёт отпечатки чужих шагов,
стирая как строки с измятых листков тетради.
И кажется, что на белой продрогшей глади
никто никогда не оставит своих следов.
Бездушная... холодная белизна...
Узоры снежинок, тоскливые песни ветра...
Три месяца... кажется - вечность... зима... зима...
Земля остывает
с каждым ударом сердца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299077
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Змусь забути про тебе..
Прикуй ланцюгами до стелі!
І пожовклі портрети..
Сховай у якійсь акварелі..
Змусь забути хвилини..
Заховавши від мене годинник.
Й залиши хоч краплину..
Спогадів, що йдуть з середини..
Змусь забути вуста..
Слова ж бо нічого не значать..
А між нами міста..
Й тільки потяги, мабуть, заплачуть.
Ти забрав в мене серце..
Залиши хоча б душу на згадку..
Це кохання із перцем..
Жаль, хірург не зробив пересадку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297688
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Рядки, рядки летять в нікуди...
Дороги, де не ходять люди...
Рядки, рядки, що ріжуть хвилі,
Думки, далекі, наче милі.
Їх не вловити, не пізнати,
А тих рядків – не прочитати.
Не прочитати. А для чого?
Писали їх для серця свого,
Писали просто ні про що
Чорнило, ручка і перо.
Про зниклі безвісті роки,
Людьми не стоптані стежки,
Про мрії, які так і не здійснились,
Про долі ті, що загубились.
Рядки, рядки і безліч слів,
І триста шістдесят п’ять днів.
Рядки, рядки у небуття.
Їх викинути на сміття...
11.11.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299062
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
***
Чи я іще здорова глуздом?
Чи то – оскома-оболонка?..
Під плечі вти́снена «болонка» -
З «плеши́вим», вже плями́стим пузом…
І шерсть – мої думки здурілі,
Чи злізуть невідомим пухом?
Ледь то́рком, ледь вітро́вим рухом…
На серці вже вселились цві́лі!..
Чи є ще в світі рвані струни?
Не гризені так ди́чно сказом –
Останнім, неутримним спазмом…
Пустим лжетлом в порожні «трунви»!..
І в землю – металевим грузом…
Стовпами… тернами… гвіздками…
Чи я – іще оскомок тями?
Чи вже пародія – без глузду?...
(10.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299038
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2011
***
Що не торкнусь тебе рукою,
Ти знаєш, серце, як болить?
І озивається німою
Розпукою дале́ч-блакить...
І проштрика́є згубно-стрі́льно
Байдужість місяця... "горо́д"...
Як витинаюся безтільно,
Незнана райських насолод...
Якби хтось відав вищу силу:
Згребсти в обійми весь маразм!
Віддати, хай зім'яті, крила
І віднайти востаннє спазм
До злету... О, тремка надіє,
Лупцюєш сти́дом по щоках!
Що доторкнутися не смію
Вже й навіть в зраджених думках...
(7.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298706
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Немов задимлений кришталь,
Зими дзвінкий холодний подих...
І тягнеться шовкова шаль
По всіяних серпанком сходах...
І нагинає вітер сни
Скляними гронами до стелі,
Під білизнОю пелени
Застигли літні акварелі-
Аж до наступного тепла,
Терпкого подиху відлиги.
Вже річка коси заплела
Під люстром кованої криги.
І, мов венеціанське скло,
Хрумтять потріскані крижини...
Сріблясте плетиво лягло
На кущик сонної ожини.
Якась незвідана печаль
Скувала тихий сон природи...
І, мов задимлений кришталь,
Клубиться мій шовковий подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Вдивляюся... боюся пропустити
проміння сонця ув очах на мить,
і кожен погляд Твій, то пишноквіти,
і подив кожен росами тремтить...
В пустелі загартовую коріння -
стаю гнучкою або йду на злам.
І глибшає у пошуках прозріння:
в Тобі моя криниця Міріам*.
В переспівах води фортепіанних
душа зазеленіє як жасмин...
Я мрійниця? Але і в мріях п'яних -
медові згустки і рідкий полин.
* криниця Міріам в пустелі - символ духовного переродження. Вона земля і одночасно - джерело води, життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298545
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
***
Та що мої сльози?.. Калюжа безмежна...
Тону в ній безсило — краплина розпачна...
І усміх бува́лий — лиш вдала одежа,
А іскри очей — лиш омана, одначе...
У коси вплете́на сиви́нна байдужість:
Зів'яла оскома... розтерзана мука...
Я сильна! (то мить лиш..) Я сильна! Я мужня!
Десь у́ середгру́дді невпевнено сту́ка...
І що оті сльози?.. Солона заграва...
Чи злива невтримана — зва́блена словом,
Чи думкою вирвана... служно... без права...
В очах розіскрилась... рося́нистим кровом...
(7.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298504
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Світлій пам"яті мами,
Катерини Семенівни,
присвячую...
1
Сльотавою видалась осінь...
Полощуть холодні дощі.
Побачити б неба просинь -
Обридли благенькі плащі.
І гичок холодні долоні
Дражливо торкаються ніг.
Волосся прилипло до скроні,
Ще й вітер гуде, як на гріх!
За обрій свинцево-сивий
Він хмари важкі жене.
В холодному герці злостиво
Зійшлося небесне й земне.
А в полі ж зігрітися ні́де -
Стоїть лише лан буряків
І конче потрібно з обіду
Упорати дев"ять рядків.
Упорати... Легко сказати!
Вручну вже несила копать.
Тверді мозолі від лопати
І годі від по́друг відстать.
А спину натруджену ломить
І липне багно до чобіт.
І руки, і ноги судомить
Від цих бурякових робіт.
Тягар непосильної праці
На плечах жіночих повис.
Навряд чи в столичнім палаці
Її пошанують колись!
Бо хто співчуватиме жінці,
Що в полі копа буряки
І в долею міченій гінці
Втрачає найкращі роки?
А вдома ще ж дітки чекають,
За мамою скучили всі.
Турботи і ласки шукають,
Та клопіт і тут напосів!
Худобу попорати треба,
Вечерю сім"ї зготувать,
Хоч дві лише рученьки в тебе
І завтра зарані вставать...
Ще небо й на світ не зоріло,
Блукають окрайці пітьми.
Злітають угору несміло
Із коминів білі дими.
Нема від роботи спочинку!
Який це здола богатир?
Он, знову в причілкову шибку
Б"є пужалном злий бригадир.
І знову робота в полі,
Без продиху, день при дні.
І думка зрина мимоволі:
Чи ж вироблю я трудодні?
2
"Неждано" зима завітала
З морозом і снігом до нас.
Колгоспниць у полі застала,
Що клали кагати якраз.
А ще ж кукурудзу збирати
Жіночим рукам, як завжди.
За що їх, о, Боже, карати?
Прокляття своє відведи!
нехай хоч узимку спочинуть,
Відчують, що й празники є,
Різдво і Маланку зустрінуть,
Згадають дівоцтво своє.
Обскубаний день зимовий -
Вже й сутінки стали в куток.
Розважлива тиха розмова
Снується, мов пряжі моток...
А віхола, знай, шаленіє,
У щілину хижо свистить,
Та з печі вогонь паленіє -
Від холоду він захистить.
А вранці, дивися, знову
Під вікна замети лежать
І треба доїти корову,
До школи дітей споряджать.
3
Відгига... Вже ка́піж надворі,
Охота тепла скуштувать!
Гукають уже до комори -
Насіння в посів готувать.
Весна, розгортаючи крила,
Геть залишки снігу змела.
Живому дорогу відкрила
І знову земля розцвіла!
Робота і в полі і вдома,
І день пролітає, як мить.
І перша весняна втома,
І грім молоденький гримить...
У мареві дня проглядають
Зелені врунисті рядки.
Це знову політниць чекають -
Цукрові ростуть буряки.
Їх спершу сполоти треба
І вдруге сапою пройти.
До обрію чисте небо
І сонце взялося пекти.
А спрагу відчуєш швидко,
Як піт на пошерхлих губах.
Ніде водовоза не видко,
Лиш жайвір співає в степах...
До вечора ще так далеко -
Спочити б, та ні́коли все.
Біліють, неначе лелеки,
Що в полі їх вітер пасе!
Додому надвечір вертають,
Ще й пісню затягне котрась!
І втома, і спрага минають,
Луна по ярах розтеклась.
Похвалять чиюсь обнову,
Усмішка лице заснує,
А потім замовкнуть і знову
Обдумують кожна своє...
4
А літо вже майже в зеніті -
Жита половіють... Жнива...
Відомо у всьому світі,
Що хліб - усьому голова!
А жати серпом і в"язати,
І в копи складати снопи -
Робота тяжка, що й казати,
Тут серп, ніби родич сапи!
І крутять жінки перевесла
І в"яжуть, що сніп аж гуде!
До вечора трудяться чесно,
Допоки й роса не впаде.
А потім гуде молотарка,
Пилюка від збіжжя стовпом.
І дружня розмова, і сварка,
І місяць на небі ... серпом.
Тим часом пройшли обжинки
Під гомін підпилих дядьків.
І знову над долею жінки
Громадився лан буряків...
Отут би й поставити крапку,
Та якось не сміє рука.
А хочеться, скинувши шапку,
Доземно вклонитись жінкам!
За їхню жертовну долю,
За вірність своєму селу,
За молодість, віддану полю,
За тиху терплячість незлу.
І все ж, без лукавинки в слові,
Як предківський звичай велів,
Спасибі кажу своїй долі,
Що виріс я в тому селі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298424
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Зупинися, мите, ти прекрасна.
Літо, не біжи мерщій у осінь.
За вікном серпнева зелень рясно
Вбрала парк, у гості мене просить.
Знає наперед, що не відмовлюсь
Літнього повітря пригубити.
Я іду читати теплу повість,
Сторінки гортати буде вітер.
2011
[youtube]http://youtu.be/4lTv2An-Mz4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292976
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 06.12.2011
Зачеркиванье новых жизней -
второй, шестой, седьмой, девятой
простым сползанием с карниза,
когда скользишь уставшей лапой
по жести. Срыв... и вновь в полете.
Пусть на мгновенье. Гаснут свечи.
На вдохе забываешь - кто-ты.
а расстоянье... снова лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297967
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Летить птах
Далеко десь
У небесах.
Я його бачу в склянці мінеральної води.
І бачу днесь
Окраєць неба,
Ясно-блакитний, як завжди.
Це птах надії, знаю, він летить до мене.
18.08.2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294343
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 04.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2011
Тендітна дівчинка схилилась
Над чорно-білим колоском
Взяла, до тіла притулила,
А голод в горлі став комком.
Із страхом бідне озиралось
Очима горя, повних сліз,
А той недОбиток, той нелюд
Уже за нею гадом ліз.
Накинулась "змія" на жертву
І відібрала колосок,
І загубився в чорнім небі
Її протяжний голосок ...
" Я просто їсти хочу, ЛЮДИ !!!
За що мене в сиру землЮ ?
Що злого я вам всім зробила ?
Я лиш недавно тут живу..."
І впало бідне в зимну грудку,
Застигла зболена сльоза
І ще в одну безвинну хату
Вповзла непрохана біда...
Про що тут, люди, говорити
І сперечатися, - про що ?
Нам треба свічку запалити
Все в порівнянні з цим , - ніщо !
24.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295699
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Розлийся по губах солодким трунком
Вони на тебе так давно чекають
Отравиш станувши єдиним порятунком
Лікуй мене... Цілуй мене, благаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295427
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Горить лампадка в хаті тихо
Уся сім’я спокійно спить,
А мати з горя і з досади
Сама заплакана сидить.
Сидить вона сама сумує
І гірко сльози пролива,
Давно півроку вже минуло
Дочки з Німеччини нема.
Мені ніхто не перекаже,
А я ї ждатиму всігда,
А вранці встану знов заплачу
Куди не гляну скрізь сама.
Дівчата людські усі дома
Моєї донечки нема
Ой доню, доню, моя доню
Чого нещасна в мене ти.
Зазнаєш горя і страдання
Серед проклятої тюрми,
А дочка тоже там сумує
І сльози гірко пролива.
Вона і днями і ночами
Нещасну долю проклина
Ой мамо, мамо, моя мамо
Нащо мене ти родила.
Нащо на білий світ пустила
На муку й голод оддала
Мені не снилося ніколи
У цій Німеччині бувать.
І на чужій землі далекій
Прийдеться з голоду вмирать,
А прийдеш вечері до дому
Сльозами койку обіллєш.
І сімейку свою рідну
Кожну хвилину вспом’янеш
Папа, мама і сестра,
А ото братіка родного
Буду згадувать всігда.
У всіх друзів лиш одна мета,
Коли прийдеться побувать
На своїй рідній Україні
Про лагеря не споминать
Бодай ліса повигоряли
Бодай цей лагер ізгорів,
А ми на рідній Уркаїні
Жили з сім’єю сміючись.
І мама лампу погасила
Бо зна, що донечки нема
Про її муки і страдання
Вона ніколи не забува.
Б.Г. 20 -ХІ – 43
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294205
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Цілий день не куривши
я прокинувся серед ночі
у гострій потребі,
адже ти те, чого іноді так не вистачає.
Ти змушувала мене перегортатися
тисячі разів,
і доки я йшов до цілодобового
ти питала мене чи я бачу сніг.
я казав, що відчуваю лише замерзлий водоспад
на почервонілих щоках.
"Ти мастурбуєш на голі восени дерева,
- такою була реакція, -
тобі подобається їх відвертий вигляд,
ти збуджуєшся блискавками,
що ділять їх навпіл,
роздягаючи стегна!"
Ранком я заснув, розповідаючи як люблю сніг.
Дивлячись у твої уявні очі
я не знав хто ти така і звідки.
Ти порядна дівчина,
ти казала, у тебе є хлопець.
А у мене був кіт,
він також як і твій обранець іноді спав поряд,
тому я теж мав за ким доглядати,
але не міг дозволити собі секс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293921
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2011
ты украл
мое сердце
безжалостно и
умело
взломал все
коды
расшифровал
пароли
такие наивные
в своей простоте
а в их защиту
так верила
все прочие
те
которые до
их попросту не
заметили
действуя намного
грубее
по-медвежьи
ломом
и
отмычками
***
привычками
в уши бирушами
зубными
щетками
носками
пеленками
кнутами и
черствыми пряниками
оброс быт
***
сейф забит
под завязку
а ты... взял и украл
мое счастье
не для наживы
вывесил как
картину
художника N
никем не
признанного
у изголовья
своей постели
лежишь улыбаешься
любуешься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292385
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Планета не впала… Це осінь у нас на долоні…
І хмари тримаються ближче до затишку вікон.
Піано в полоні на клавішах білих і чорних,
а день – глумотворець, неначе нема йому віку…
Не час благовістить, така вже судилася доля:
надбитою склянкою хлюпатись в Мертвому морі,
Чекати побачень, зникати за видимим колом,
Та ще – лицедіять на радість міфічній Гоморрі!
Тебе вже не бачу, не чую, зв’язок поза зоною,
Бо нам не можливо тепер озирнутись в минуле…
Давай будем разом… в печері гранити гонори,
де тільки земна у житті нам залишиться куля…
15 листопада 2011 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293457
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Ми завжди прагнемо тепла,
Тепла душі, тепла долонь,
Тепла взаємин, почуттів ...
Від малих літ, до сивих скронь.
В думках воно у нас зимою
І в пізню осінь із сльотою,
Нас тепла думка зігріва, -
Я не кажу вже про слова,
Які бувають різні – різні,
Бувають добрі, - є і грізні,
Що холодом вповзають в тіло
Нераз і серце заболіло
Від сказаних, - почутих слів,
Нераз той холод нас завів
В безвихідь, - у глухий куток,
Де горло дре сльози ковток.
А тепле слово сушить сльози,
Спадають лютії морози...
Як та травинка крізь асфальт,
Проб’є воно душі базальт.
Безвихідь щезне, як туман,
Те слово вижене дурман,
Що вповз із холодом у тебе,
Пригорне лагідно до себе,
Закутає пухким теплом
І над зажуреним чолом
Твоїм засяє блиск НАДІЇ ,
Холодні щезнуть думи злії
В тобі розійдеться тепло
І холоду, - як й не було.
Нам всім побільше теплих слів
Не тільки чути , - ПРОМОВЛЯТИ !
Тоді так бажане тепло
Всі разом з вами будем мати !
15.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293417
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2011
Я хотів попросити пробачення
В молодої своєї матері,
Що не вчився, як слід, математики,
Ще й не слухав докірливих слів…
Я хотів попросити пробачення
В найріднішої милої матері,
Що так пізно вертався з побачення
І не бачив затаєних сліз…
Я хотів попросити пробачення
В посивілої тихої матері
За хвилини розпутно потрачені,
Бо вже мав я дорослих синів…
Я хотів попросити пробачення
У старої похилої матері,
Що життя я прожив не як бачилось,
Не здійснив її райдужних мрій…
А сьогодні я прошу пробачення
На могилі моєї матері,
Сиві скроні схиляю і плачу я
Що не встиг, не прийшов, не зумів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290005
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.11.2011
Мiй сон горiлиць на подушцi мріє про тебе,
мої думки шлють листи без адреси
і звiсно без жодного підпису,
а душа в післямові мовчання
на Київських пагорбах,
обважнівши молитвами
знов набула невідомого значення...
Як дізнатись що краще
відвертість чи ці імпульсивні страждання?
Вмотивований біль,
чи безкарна істерика за поцілунками?...
Притуляюсь до сутності неба,
вдивляюся в істини...
Там одна тільки правда-
без тебе віднині я ніби без імені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289603
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Я тебе люблю… Найбільше! Не знаю чому: це почуття просто є в мені й нічого з ним зробити неможливо…
Люблю, коли ти не даєш заснути… Приходиш уночі, сідаєш під стіною, береш у руки чашку кави, яку незмінно готую для тебе, і зустрічаєш зі мною ранок.
Люблю розповідати тобі всілякі нудні історії, відчуваючи твій зацікавлений погляд… Я не кажу, що ці історії про мене, ти і так це розумієш...
Люблю, коли ти береш мене за руку і ми разом блукаємо вулицями… І байдуже, що нікого немає, бо мені ніхто, крім тебе, і не потрібен…
Люблю, бо ти знаєш мене краще, ніж будь-хто… Тільки ти розумієш кожен мій крок, кожну думку, кожний божевільний учинок…
Люблю навіть коли ти з’являєшся невчасно, просто виходиш із натовпу назустріч мені… Тоді ми зупиняємося і, куди б не йшли, повертаємося в парк… Туди, де вперше зустрілися… Мама мене покинула на хвилинку, а я задивилася на яскраві кульки і загубилась у натовпі… І зустріла тебе… Через тебе було дуже боляче… Так я і закохалася…
Люблю, найсильніше люблю за твої мертво-ніжні обійми. Вони ніколи мене не зігрівають, але в них я готова бути вічно…
Люблю… Найбільше в світі кохаю тебе!.. Мабуть, вибач за банальність, і жити не змогла б без рідних безбарвних очей і запаху твоєї улюбленої найміцнішої кави…
ДЯКУЮ, дякую за те що ти є, моя кохана самотносте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289512
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Я успела выучить на отлично
Каждое выражение твоего лица.
В одном на двоих пространстве личном
Мы как два сиамских близнеца,
У которых срослись взгляды и сердца.
Чтение нас, как открытых книг,
Лёжа на диване и начав с конца.
Ищем двух наших жизней стык…
И каждый прохожий – твой двойник,
Когда со мной тебя рядом нет.
Твой висок к моему плечу приник…
Мы носим один и тот же цвет.
И я не узнаю из газет
Про жизни твоей новости.
Как протекающий кран, мы закрутим сюжет
Нашей с тобой общей повести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289468
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Сині гори, обдуті вітрами,
Пам’ять ніжно мою колихнуть.
Схили гір, потічки, перевали
Знову кличуть, привіт мені шлють.
Там потоки біжать по камінню,
Верхогір’я загострює зір
І душа віддається видінню,
Що навіює спокій та мир.
Межигір’я, хвилясті дороги
Та хатини насіяні вздовж,
Височіють природні пороги
Розпросторених ввись огорож.
Надихають природна величність,
Дивовижність, як ти на горі,
Поступ звуків та їх риторичність –
Лине ехо ген-ген вдалині.
Стіжки сіна на схилах й отари,
І смерічки-сестрички стоять,
Над вершинами висяться хмари,
Де-не-де зачепились, пихтять.
Тишину розповсюджують гори,
Їхній подих у серце ввійшов,
Вони наче величні опори,
Їх побачити прагну я знов.
Зелен-краю, ти весь в візерунках
Незабутніх та сповнених мрій,
Хоч лягла поміж нами розлука
Відчуваю завжди поклик твій.
27.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289019
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Чотири місяці зради...
Та, інша, щаслива і рада,
А я навпаки – безпорадна,
Мені почуття непідвладні.
Коли зрозуміє, який ти,
Не зможе із відчаю вийти.
Як житиме серце розбите?
Чоловік є у неї і діти.
Не знатиме, бідна, спокою,
З морокою, болем, бідою.
Як ти, моє рідне й кохане,
Нещастячко, схожий на хана.
Жінок у полон свій без бою
Віршами береш, але грою
Для тебе є флірт чи інтрига,
Насправді - холодний, як крига…
Для неї ти став ніжним богом,
Для мене - давно епілогом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288534
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2011
дівчата у шортах, що гризуть нігті й крутять дупою,
хлопці на вас дивляться -
здається, ви змістовніші,
за Ґоґена Брахму чи Бальзака,
щонайменше більші за черепи, що плавають біля наших ніг,
ваша манера триматись трощить Ейфелеву вежу,
вивертає голови старих продавців газет, що втратили
інтерес до сексу в прадавні часи;
ваш ув'язнений абсурд, ваш танок ідіотки,
що захоплено пестить - навіть не періть заплямовану спідню
білизну чи переслідуйте ваші акти кохання
по сусідніх вуличках -
не псуйте це нам,
прикидаючись обтяженими і втомленими
оселяючись біля ТБ та слабкодухого чоловіка;
не полишайте це безглузде безпідставне погойдування
аби полити газон перед будинком по суботах -
не відсилайте нас назад до Бальзака, самоаналізу
Парижу,
чи вина, не відсилайте нас
до висиджування наших сумнівів чи до пам'яті
про смертельні погойдування, курва, що доводять нас до сказу любов'ю
та голодом, утримайте акул, кровожерливих акул,
подалі від серця.
Переклад: стронґовський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288294
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
І як урвати цю незриму нить,
якою вишиваєш ти на п’яльцях?
Її не видно, а вона щемить
фантомним болем втраченого пальця.
Її кінець у глибині мене -
в моїй душі, що струменить по нитці.
Чи це всього лиш заблукалий нерв,
що втрапив у сильце твоєї глиці?
І, може, вже й улучив би момент
і все порвав руки знаменням хресним.
Та вже цікаво - що це за портрет?
І що ховаєш під душі наперстком?..
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288287
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
В очі вдивляється і просить душу,
Мерехтить вогнями знищених надій
Портрет здичавілий від чуттєвих зрушень,
Повільно умирає від думок і дій.
Він останні подихи безсило хапає,
У тишу викрикує фрази прощальні.
Ніколи не було, не буде, немає.
Ніколи. Нічого. Пустоти брутальні.
Він не здатен відчути ні сум, ні страждання,
Ні радість, ні страх, ні біль, ні ненависть...
Зморений до останньої краплі скитанням,
Він не хоче, не може вже сприймати реальність.
Захований, затуманений склом запітнілим,
Він востаннє і вперше в житті бачить світло.
Споглядає, як лампа згасає в плафоні красиво,
Закритий для себе, закритий для світу.
Йому бути у темряві стін так спокійно.
Йому боляче бачити до себе подібних.
Йому спати в обіймах ковдри надійно.
Йому треба бажання для того, щоб жити...
Ірпінь, (23.09.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288285
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Я не стану писати віршів на видряпаному до пустоти асфальті,
так як давно стерла пальці до крові і надлишку емоцій,
втискати в них немічну і кволу мораль нікому не потрібно,
вона давно схожа на пошарпані і зношені капрони.
.
Не буду дальше гвалтувати дощові і пасмурні дні
як незайману дівчину на мокрому покривалі старого ліжка,
так як болить до втрати свідомості і анемії
кричати до надірваних звязок у горлі і серця,навіщо.
Хочу просто без віршів де присутня рима,
без болі яка скоро почне роздирати стіни ,
просто бути трішечки не такою і стирати дні календаря
до дня коли на мить,моя обручка перестане стискати горло
і я знову на хвилинку навчуся літати....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288257
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287703
Печально! Храмы все закрыты
Где перекрёстки странствий там затор
Мне не туда, но я в дороге
Прошёл срывая занавес, актёр!
Я не играл! Но вы того не знали!
Считали просто беглецом
Лицо я Ваше гладил под вуалью
Безумцем слыл, но не отцом
Ваших ростков вошедших в сад пустой
Я видел их!Ваши кусты! Ваши колени
Я целовать украдкой был готов
И имя,Ваше имя, о,Елена! Прощайте же!
У Ваших ног не жить мне в мире тленном!
Мне не туда... Считаете глупцом ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287840
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
впускати зненацька осінь на дно легені
мов гостей до спорожнілого серця
зім'ята постіль під розпашілими скронями
вже ніч під небом втомилася
вже місяць нахнюпився ріжками
і зранку мене будять до болю знайомі приголосні
я одразу ж впізнаю їх
хтось ступає невагомими поцілунками по м'яких зіницях
і я прокидаюся
так починається звичайний осінній ранок
зупинись на кілька мовчань переді мною
світло спадає по віях картонних
аквареллю намазує простір вологий
виткані пензлем орнаменти твоєї статури
твоєї пластичності
довершена модель боголюдини що має дар розмовляти мовчки
колекціонувати відчуття
колекціонувати враження
колекціонувати думки
у цю мить ми лиш обоє і сповзають обої
по стінах строкатими сутінками
на околицях ще не гаснуть вуличні ліхтарі
що перемовляються короткочасними спалахами
можливо вони так розважаються
тонко відчувати присутність ніжності у твоїх руках
тонко викреслювати лінію твоїх стегон
що розсікають повітря ароматами свіжості
твої подряпини ще не загоїлись але
там щось таке живе що не дає тобі воскреснути
крізь нас пробігають безліч людей що не залишили
по собі жодного шраму чи опіку на поверхні потрісканих губ
і ти це добре знаєш
закипає вино у келиху
за ритмом і частотою серцебиття що створює завихрення
визначають чи воно ще придатне до пиття
нам треба ще трішки пожити
нам треба ще трішки зачекати
до наступної застиглої осені
до наступного на пів подиху
повільно світає а ми засинаємо
окремо одне від одного
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287802
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Веди мене у пам’ять опівнічну,
де вже не чути сивої сови...
Минуть роки, так само прийде січень,
а поки говори лиш... Говори...
(Ольга Майборода)
Як добре було б знати, що не я
В душі у тебе гірко наслідила,
А ти ж, не озираючись, стояв,
А я все говорила, говорила…
Як добре було б знати наперед,
Що два життя підуть не тим маршрутом.
Що твій, такий знайомий, силует
За мить мені приречено забути.
Безладно листя падало згори
І вже його нічого не врятує…
Скажи хоч щось, благаю, говори!
Мов звір, розлука віддана чатує.
За нами – оберемки пустоти,
Примарне щастя – щастя опівнічне…
Як добре було б знати, що не ти
В моєму серці лишишся навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Воно щодня сідає і встає.
І світить, незважаючи на дати...
Як я могла не знати, що ти є?
Як я могла тебе не помічати?
Не цілуватись солодко до "вау!"?
Не спокушати, щоби струмом в очі?
Чом ти мене раніш не відбивав?
Чом не казав раніш вчорашнє "хочу..."?
Де я жила? З ким спала? Нащо? Як?
Чому вони(?)... були зів'ялі й грубі?..
Ти ж - сонечко! Зігрій мене! Та так,
Щоб відповіді ці ...згоріли в грубі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287480
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Залиш мені барви і пензлі,
Свій мольберт і ескізи раю,
Олії й полотна кремезні,
Доки душу тобі не вкраяли.
Акварелі і мастихіни,
Кольори…. і мрії кавалок.
Залиш мені все безцінне,
Поки душу тобі не вкрали.
Всі мазки, всі відтінки бездонні,
А ще – згустки снів тривалих.
Все до решти! Усе до півтону!
Доки душу тобі не стоптали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287216
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Все холодней в душе и на дворе,
И в холода я с каждым шагом верю.
Жаль, опадают листья в октябре,
Легко, как будто листья - это перья.
И ветер по земле, шурша шарфом
Из разноцветных снов, почти как прежде,
Затянет холод в мой уютный дом,
И заберет опять мою надежду.
Я подарю ему букет цветов,
Почти завявших.... Жаль его, конечно...
Но и моя замерзшая любовь
Уже не ищет выход из кромешной....
И там, где ты... А сколько лет прошло?..
И нас судить не смогут беспристрастно...
Но я дарю тебе свое тепло,
Которое мне больше не... подвластно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287081
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Як археолог геть брудний від пилу
Ти крок за кроком всю мене обмацав.
Ось шар тонкий – я тут була щаслива,
А ось у цьому зводила палаци.
Копай ще глибше. Далі будуть вальси
І той, що найгарніший в Мендельсона.
Шкода... як потемніла вже тераса
Де всі сніданки лиш на дві персони.
Копай, копай, бо ще ж не все відрито.
В оцім тунелі є найцікавіше.
Он схованка. Там не хотілось жити
Траплялося. Та це я так, між іншим.
А он ліхтарик із розбитим скельцем,
Бо темряви жахалася з малечку.
Ось фото на шматки - не знаю де це.
Мабуть, тоді як планувала втечу.
Ну як тобі блукати в коридорах
Де вицвілі портрети, як примари?
Тут все сильніше в очі ріже порох
І задощити обіцяють хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286711
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 16.10.2011
Любий , відведи мене за обрій,
Де чекають в сивині Карпати.
Там ліси могутні, тихі, добрі
І рукою можна хмар дістати!
Там вирують неймовірним цвітом
І красою пестять людям очі
Різнобарвні і тендітні квіти
Та вода джерел в траві дзюркоче!
Надихатись повітрям неможливо
У тих горах... Серце завмирає
Від краси, від відчуття, як щиро,
Цей чарівний, нiжний край сприймаю!
І щосили в далечінь кричу я,
Стоголоссям в небі вiдлунає-
Хай весь світ, усі Карпати чують,
Що щаслива! Що тебе кохаю!
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286231
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 16.10.2011
сезон дощів уже переборщив...
ця сирість лізе в голову, як втома.
мене тепер застанеш завжди вдома
із голосом, неначе хтось переперчив.
в динаміках звучать індійські мантри,
холодноми ночами п'ю гарячий чай.
думки розбурхані, неначе саранча,
але морально не готова йти у мандри
сезон дощів - розв'язний до корчів -
зніми із нас свої сталеві дрОти,
допоки не закінчишся - я не прокинусь доти,
ти так невдало мене спокою навчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286374
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це - як чути
І бачити, і дихати… Я - здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286311
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2011
Була порожня
виставкова зала,
Моя душа
здригалась у кутку…
Екскурсія, яку
не показала.
Подерта спина
злиплася в піску.
Підлогу тілом
витерли до блиску
На язику свербить
музейний пил.
Ми від оргазму
в Мурчикову миску
Упали носом…
Списані, без сил.
Пливли по стелі
люстри із фарфору.
Тут, де гарніш
за Лувр і Нотр Дам,
Я не впускала так,
щоб по приколу.
Ти ледь дістав вхідний квиток,
А сам…
На ковраліні
витрусив педалі,
Пройтися далі
вирішив: «не понт».
Я навіть не показувала
залів.
Як мусила закритись
на ремонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285996
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2011
Заблаговістилося!
Слава прокотилася
Силою зарвійною
Понад Україною.
Нам судилось вижити
У сорочці вишитій.
Вічне жито сіяти
І про щастя мріяти.
У коханні ніжитись
І дитятком тішитись.
Нам добра бажалося,
А воно не склалося!
Ми були розчавлені,
Під ярмо поставлені.
Вік служилии "братові",
Як підручний катові.
Ручкані з ганьбою,
Зраджені собою.
Нам таки навіялось,
Та не те, що мріялось...
Лякані сибірами -
В справедливість вірили!
Мічені ґулаґами -
Зеківськими благами.
Соловками-зонами,
Вовчими законами.
Супом-баландою,
Лихом та бідою.
Перевиті тугою,
Страхані наругою.
Працею замучені,
З нуждою заручені.
Долею обдурені
Ті, що розкуркулені.
Владою зацьковані -
Сколективізовані.
Там, під магаданами
Біломорканалами,
Тундрами, уралами
Масово вмирали ми.
Гнані і принижені,
Під "нульовку" стрижені,
Гноблені, ґвалтовані,
Ґратами гартовані.
Страчені - повішені,
Кулею потішені,
Голодом заморені -
Духом невпокорені!
Смертю закатовані -
Реабілітовані...
Баченим-небачено
Українства втрачено!
Чи ж над краєм-прірвою
В себе ми повіримо?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285850
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2011
Ты доиграешь.
Я выплесну в огненном танце
боль ожиданья и спелую сочность тоски.
Каплями нежность прольется на розовом глянце
тонкой руки.
Время сомкнется.
Разорванный круг станет шаром,
листья улягутся по'д ноги желтым ковром...
Ты доигрешь.
Секунды качнутся и градом
высыпет хрупкое небо свое колдовство.
В синем заоблачье
ветры сорвутся с рассветов,
выплеснув темные тучи в небес глубину.
Солнце зажжется в ладонях
и ласковым светом
слижет с ресниц капли соли
и грусти кайму...
Ты... доиграешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285809
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Лине легесенький лепет лебідки:
Лісом лунає, лугами летить.
Липове листя, листочки-листівки –
Лірику лісу ледь-ледь лопотить.
Ледве, лимонно-лазурним лахміттям
Лискає лоно левад лободи.
Літа легати, ламким легковір’ям,
Лави лаштують ламкі люпини.
Лагідна ллється любистку лавина,
Липу лоскоче лиш листя ліщини.
Лісу лишилась любов лебедина;
Лебеді лунко летять – лісом лине.
жовтень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285438
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Ти - їдкіший їдкого натру,
Роз'їдаєш мене зсередини,
Наче прірва Аїду - роз'їдена
У мені порожнеча-вакуум.
Роздивися життя по кадрах,
Може, ми чого недогледіли?
Не дивися хоч так огидливо,
Бо мені, вибачай, ніяково.
Ти - їдкий. Ти - сірчано-кислий
На сніданок їсиш мої нутрощі.
Сподіваюсь, на смак солодкою
Моя жовч видається з голоду.
У повітрі слова зависли,
Бо ми граємо в дивні дурощі,
І у голосі граєм - нотками...
Я вже п'яна. Без хмелю і солоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285412
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Я знову все переплутала,
Плачу кров'ю, стікаю слізьми.
Чи моя це провина? Спокутую.
Чи твоя це провина? Візьми,
Забери, не вертай. Я згадую
Все, що маю забути. Ні,
Мазохізм не завжди так радує,
Як слова і думки дурні,
Про минуле і про теперішнє,
Як було усе, без прикрас...
Під захмареним небом вересня
Наші весни змиває час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285411
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
Я - мушля, якій Ти не мої підземні води.
Вони безсоромно зелені, як голос трави.
Ти щось нетривке... тож, чи варто тривати нам доти,
Доки солоні на смак, лякливо-терпкі на дотик?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285402
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2011
Не нужно так! Прошу - остановись!
Я ведь и так почти уже разрушена.
Так часто приходилось падать вниз
Мне с высоты немого равнодушия!
Так часто доводилось быть одной,
Непонятой, неслышной, невезучею,
Но чаще понимающе-немой
И ждущей исключительного случая.
Меня так методично эта жизнь
Отучивала от своей романтики,
Показывая - принцы извелись,
Все обещанья - это просто фантики!!!!
И незаметно так, но все же я,
Смирившись, успокоившись , поверила
И стала жить уже не для себя,
Иллюзии похоронив уверенно.
Теперь есть ты! И разуму с душой
Приходится борьбу вести без устали....
Не уходи! Я быть хочу с тобой
Лишь снова научи , как жить безумствами!
Наталья Козак
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285027
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011
ми цілу вічність не поруч
і ніби міцно тримаємось за поручні
щоб не упасти долілиць у прірву
нерозгаданих і трохи хворобливих снів
нещодавно у тебе появились відкриті рани на вилицях
які не хочуть при жодних обставинах гоїтись
навіть якщо прикладати товсті клапті подорожнику
навіть якщо купатись у прозорих гірських річках
навіть якщо цілувати довго і пристрасно
але ти все одно продовжуєш вивертати своє тіло
навиворіт шукаючи там затонулі кораблі і потяги
що вічно запізнюються
у кожному із нас хтось загинув
хтось пропав безвісти
ти стоїш із самотністю біля вікна
і незграбно заломлюєш пальцями срібний промінь місяця
що лоскоче тобі лице так ніби небо порвалося і
повільно витікає крізь розбухлі зіниці
і враз ти різко провалюєшся у ту бездонну пустку
і не можеш ніяк намацати твердого дна
ну що ж продовжуй збирати у жменю каштани у парках
запам'ятовувати камінці на довжелезних берегах
а потім згадувати і перелічувати їх у пам'яті
ось так творяться просторові ландшафти і цілі сюжети
ненароком заплітається пожовкле і щойно опале листя
у твоє волосся мов якір що заповзає у густі морські водорості
які живуть на долонях моїх
але ти вправно струшуєш їх ніби й нічого не було
а потім воно собі перегниє
і прийде нова весна у наші легені
приходь і ти
тільки не запізнюйся
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284857
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Я коштувала сіль холодними руками,
а на столі парує кава поміж нами.
І що для нас є цукор, я не знаю?!
Та все гірку ту каву, чаєм розбавляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284855
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
...одного разу я розкажу тобі як осінь помирає
листям травою бездомними собаками та жебраками...
коли під ногами останнє тепло калюжа поглинає
а вірші народжуються каліками та байстрюками...
місто насититься чорними пальтами та парасолями
а спогади стануть до неприроднього схожі на плями
які уже ніхто ніколи не виведе з зорового поля...
і тепер я знаю - її серце із найтоншої порцеляни...
...як тобі пояснити що осінь ця тільки тимчасова причина
щоб вкотре стати безсилим і не почути ранком будильника
моя любов до цих сутінків настільки злочинна
що повертаючись вночі я не вмикаю світильника...
затримуючи погляд на одній із знайомих тіней
тихим кроком переступю через розкидані речі...
ця осінь так близько...вона пробралась до сіней
і страждає від листопадної кровотечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284839
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Були трикрапки.. знак питання... коми...
На кожній рані нагнивала біль.
Я вже давно відчула ці симптоми
І так боялась виказать тобі!...
Без мужности, без гордости, без сили
В твоїх байдужих паузах німих
Я закурила... Запила... Завила...
Добить просила... Не зуміти дих...
ну...ти... зробив це! Грубо. Без молитви.
Не глянув в вічі. Вистрелив - і край...
Тепер я знаю, як мене убито.
Не плач! Щоб не смерділа... Поховай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284728
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Полохливі пальці пірнають
під полотна пустельних планет.
Палахкочуть примхливі панни
Пустотливих пролітних палітр.
Пурхотять піврядкові поеми
перехресним полум’ям півночі.
Пробиваться привиди почестей
Післясонними плямами плісняви.
Палімпсести промовлені пошепки
пам’ять прагнуть посіяти попелом.
Перелітними птахами помислів
Перетворять під паростки проповідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284494
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Дихати твоїми віршами,
не пропускаючи жодного слова -
це те саме,що помирати востаннє,
знаючи, що не буде наступного відродження.
Курити твої рими,
випускаючи з вуст натхення -
це те саме, що піти до заповненої людьми церкви
й попросити за всіх прощення.
Пити твою прозу,
із сорокаградусним вмістом щирості -
це те саме, що прокинутись й пошепки
сказати світу , що готова йти до вічності.
Бути тобою і бачити зсередини,
який ти насправді, -
це те саме, що жити, кохати, літати
без крил, без підвісок - віками!
Без заборон, без законів, без рішень,
без вагань, без сумнівів, гріхів.
Бути тобою - це щось зовсім інше,
ніж я уявляла раніше.
Повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284460
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Кохання - це більше, ніж просто поцілунок, це більше,
ніж просте злиття тіл. Кохання - це більше...
Януш Леон Вишневський ( "Постіль" )
Я могла тебе прив'язати мотузками до свого тіла.
Що тепер дурепі казати: не змогла, чи не захотіла?
Говорив, що померла пристрасть?
Я тобі, дорогий, не вірю.
Серед ночі мене терзає. Я хворію бажанням, хворію...
Ти гадав, що усе безнадійно?
Що нема на що сподіватись?
Я тепер вже себе не жалію.
Я тепер жадаю злягатись,
Щоб ввібрати тепло у себе,
Щоб забрати його у тебе.
Непотрібне слово "кохатись" -- це лишень привілегія неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284132
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Є пустий посуд.
Заповніть на свій розсуд.
І зовсім не має значення,
що потім зміст буде втрачено.
А тепер уявіть, що цей посуд,
(заповнений на ваш розсуд)
то не є склянка чи пляшка,
це лиш душа, якій тяжко.
Наповніть її чимось добрим.
Хоч ніжним, та трохи хоробрим.
Пекельним, святим не важливо!
Лиш тільки робіть це дбайливо.
Радощі, сльози, везіння.
Душа - ваше власне творіння.
Важливий тут тільки ваш розсуд,
яким ви заповните посуд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283974
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Во мне переломилось что-то,
Сломалось даже без щелчка.
Я думала, что это может,
Во мне сломалось моё «я».
Ну, как деталька в механизме,
Теряется… и рухнет всё.
Во мне сломалось очень быстро
Мировоззрение моё.
Перегорело, задымилось,
И я почувствовала – жжёт…
Со временем всё позабылось,
Но выжжен след остался тот.
Клеймо… чего-то каменела,
Я стала каменной внутри,
И всё моё живое тело
Гадюкой вилось изнутри.
Так что ж во мне переломилось?
Куда девалось моё «Я»?
А может это мне приснилось?
Такое выдумать нельзя!
По каменной щеке сбежала
Свинцовая слеза… и вдруг,
Я поняла, что потеряла
Ту душу чистую свою.
Характер стал совсем иначе,
Злой, гадкий, ненавистный мне.
Я не смеюсь уже, как раньше,
Я смех скрываю в глубине…
Но в глубине чего? Не знаю.
Во мне ломали всё подряд.
Но потихоньку воскресаю,
И возвращаю своё «Я».
Во мне переломилось что-то,
Сломалось даже без щелчка.
Я поняла и это точно,
Во мне трещала…. пустота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283748
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 01.10.2011
Бажати її чим далі, тим більше, бажати вдвічі сильніше, як будь-який заборонений плід.
Франсуаза Саган ( "Здрастуй, журбо" )
Дивишся на мене, мов на бога.
Це так зачіпає і бентежить.
Зачарований і ніжний погляд,
Мов приціл за мною пильно стежить.
Ти така маленька, ще дитина
У своїх неповних літ шістнадцять.
Залишились лічені хвилини...
і навіщо це мені у -...адцять?
Мов злодюжка роздягну очима,
Проведу рукою по сідницях.
Пагін мій відчув бугор Венери...
Воля все ж міцна, тверда, мов криця.
Безнадійно лагідно цілую.
Аромат незайманої шкіри.
В погляді бездомної собаки
Стільки самозречення, довіри...
Недосвідченість твоя купляє,
Застрягає в горлі, просто душить!
Я здригаюсь тілом лиш від думки,
Що цю чашу інший хтось осушить!
І мені так легко бути всім для тебе в цю хвилину.
Хочеш? -- Стану переходом в світ кохання, насолоди?
Мов безумець шаленію від неторканої вроди!
Я би все віддав на світі, аби янголом лишилась.
Та диявольська чарівність в мою кров губами впилась!
Недозволені питання, теми, що табу лишались.
Ти, мов губка поглинаєш те, що брудом називалось.
Розум відповідей прагне. Ти не в ті дверцята мітиш
І чужий мерзенний досвід, мов халат на себе міриш.
Знов віддав би все на світі! Приховати щиро хочу...
плоть так пристрасно бажає злитись в ніжному цілунку,
Що Господь нам сам пророчив.
Це безглуздя! Це шаленство! І тебе я не займаю!
Ці оголені сідниці! Все! Дурію! Пропадаю!
Неможливо опиратись. Більш не витерпить свідомість!
Розум хвилею змиває. Потрапляю в невагомість.
Не пущу ніде від себе. Ти ж давно для них об'єктом
Стала дикого бажання. І усі границі стерто.
Бачу вже як чиїсь руки оскверняють твоє тіло.
І огидна хтива маска робить своє звичне діло.
Залишайся тут, зі мною! Я тебе візьму з собою.
Не допущу, щоби розпуста стала теж твоєю грою.
Залишись! Мені так страшно!
Я боюсь, що згасне вогник у твоїх очах бездонних.
Ні! Тікай! Адже навіки може вбити хтивий поклик!
Твій дитячий сміх і легкість. Ця допитливість дитяча. --
Ненаситність! Впертість! Зверхність! І любов скупа й бродяча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283610
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011
И слепнет день, и ночь вползает в щели,
как старый вор.
Луна в тоске скользит под хриплой дверью
и звезды рассыпаются в неверье
по кромке штор.
Усталый ветер разогнать не в силах
капризных туч.
Он замерзает, дробится курсивом.
И кажется земля душой остыла.
А сон тягуч.
И липкость паутин его сковала
тугим кольцом.
Под тяжестью ночного одеяла
земля уже давно дышать устала,
как под свинцом.
Она все ждет, когда растают тени
ночных владык.
И утро, обнимая ей колени,
разбудит нежностью своих прикосновений
в рассветный миг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283601
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011
сніг
падає, мов у сні,
безмовно і невагомо,
як втома…
я сніг –
сте́люсь тобі до ніг
і плачу –
ти такий
гарячий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281804
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Как ты долго молчишь...
Оборви своим голосом терпким
С хрипотцой чуть заметной и нервом
Всю телефонную связь!
Как ты больно молчишь...
Отпусти строки писем не длинных
Кочевать в чревах синих старинных
Всех почтовых вагонов!
Как ты жадно молчишь!..
Да взорви ж интернетову сеть!
Где взять силы разлуку терпеть?
Воспаляется мозг без сна.
Приезжай! Приходи!
Возвращайся в пустынный мой дом,
Так уютно нам было вдвоем...
Сердце живо надеждой.
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283559
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 30.09.2011
Матерія, часом трушена, пнута зухвалістю,
випотрошена болем і розіпнута данністю,
вибуховою хвилею з дна підняла Ресурси...
чи Резерви - залишковим принципом - жадібністю,
мов цвилістю вкритая...бачити зась...гасіть люстри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281150
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Осень настигла нас, и ни к чему эти фразы...
Хочется чая, и ночь напролет убивать,
Мы пережили любви недописанной фазы,
Больше не стоит о ней нам с тобою мечтать.
Всё, что прошло, то забыто, его не исправить,
Сердце болит? Вечерами. Бывает. И время - вперед...
Если захочется сердце больное расплавить,
Знай, и от этого боль заживет... Заживет...
Грустно, что мы никогда... Остановятся мысли,
Их листопад закружит под небесной рекой.
Я зачеркну за бумаге забытые числа,
И обрету долгожданный и вечный покой.
Время пройдет. Я не вспомню всё то, что забыла,
Брошусь вдруг в память, а там - ничего... Ничего...
Знаешь, а я... до последней минуты любила
В мире бессмысленном только тебя одного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283269
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2011
ти – вічні води
чуй мене шкірою
чуй мене –
я срібна форель
з дозою морфію
в’яжи мене –
спини астральний крик
кинь виклик світові
ввійди у тінь ріки
ми змії
(переплетені думки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283218
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Я бы бросил всё к твоим ногам
От альпийских гор и до Урала,
От Канар и, скажем, до Багам,
Только бы ты, детка, не орала.
Я бы мог достать тебе Луну,
Разогнать ненастную погоду,
И рывком бы поднял целину —
Всё тебе, любимая, в угоду.
Жемчуга ловил бы по утрам,
И ничуть не хуже Тадж-Махала
Мраморный возвёл бы в поле храм,
Лишь бы ты от скуки не вздыхала.
И в порядке милой чепухи
Преподнёс Шампань с её винишком…
Но дарить французские духи —
Это, извини уж, как-то слишком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282621
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Я клянусь, что намедни влюблюсь!
Земная любовь моей жизни основа
Без сватьев конечно не обойдусь
Я ведь Урюпин, я не Казанова.
Я клянусь, найти среди толпы!
Я клянусь, узнаю нет сомненья
Я клянусь! Но, поклянись и ты!!!
Что ответишь мне без сожаленья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282616
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Дрожат листья. На лирику тянет.
Льется лирика, смутно и плавно.
Может завтра потом настанет,
Но сейчас оно так нереально.
Осень носим, как шарфик на шее,
И не туго, но может сжаться.
Оттяну его чуть правее,
Полоснув вдоль по шее пальцем.
Лёгкий шарфик, и пахнет постыло.
Пахнет прошлым, хоть после стирки.
Чтоб оно тебя не задушило,
Иди дальше, не стой на развилке.
Сень деревьев. И, жёлтым налётом,
Дрогнут листья, в своём контемпе,
Засчитайте же перезачётом,
Пережитое, но в новом темпе.
Засчитайте. Не мучайте снова,
Сбросьте листья на землю плавно.
В них ведь много ещё живого,
Потому их топтать забавно.
Потому они клейки и влажны,
Потому не горят без бензина,
Ветер гонит их в бездну, куражно,
Осень смотрит с пролёта, спесиво.
Ей виднее. Она пленяет,
Точно идол. Жестоко, забавно.
«Завтра» точно потом настанет,
Но сейчас оно так нереально.
Может, завтра всё будет иначе,
Может, смутно себя осознаю.
Только осень так много значит,
Для того, кто свой шарф ослабляет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282559
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Велику силу має Слово!
Воно твердіше за граніт!
Необережне - випадково -
Перевернути може світ.
Воно і зцілить і поранить,
Бува гаряче й крижане;
Воно відштовхує і манить,
Воно веселе і сумне.
Воно було з Початку Світу!
Воно - у світі, світ - у нім.
Ми всі - батьки його і діти,-
Ми живемо у Слові цім.
Безмежним садом квітне Слово!
На всі смаки є тут плоди,
Бур"яну вдосталь і полови,
І каламутної води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282543
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Я закована в цепи любви
Разум мой уже мне не послушен
Камнем тело и в луже крови
Я ищу изможденную душу
Сладки сказки да горьким стал мед
Тех минутных блаженных желаний
И разбились надежды об лед
Всех сомнений твоих и скитаний
Обещал мне любовь и рай
И венчанье, и скорую встречу
И лилось счастье через край
Мне казалось, так будет вечно…
… Но ты сделал вдруг шаг назад
Ты в сомненьях любви отрекался
Побоялся ты в рай, побоялся в ад
На распутье дорог остался
Вот стоишь ты уже, столько зим, столько лет
А быть может, прошла уж вечность
Для меня в том просвета вовсе нет
Стон терзаний моих
– бесконечность
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282468
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Осінь напарфумилась тобою.
Я сьогодні плакала вже двічі.
Осінь так замучила нудьгою,
Бо ж мовчить по-київськи у вічі.
Хай би вже скоріше задощило,
Щоб хотілось дихати на повну.
Знаєш, а без тебе я щаслива.
А що плачу, то лиш так, умовно.
Клята звичка! От і все, не більше.
Трохи часу і усе зітреться.
Вже зима запахне кимось іншим.
Іншим, хто так просто не здається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281622
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Я напишу сценарій -
Фантазіям дам простір:
В головній ролі - щастя,
А в епізодах - осінь.
Перегорну сторінку,
Озвучу текст наж́иво,
Ще - вигадаю казку,
І сам повірю в диво.
Розп́ишу діалоги
Без слів - лише зітхання,
А в паузах розставлю
Три крапки - для мовчання.
Я запрош́у розлуку
На роль антигероя,
А щирості й любові
Віддам найкращі ролі.
І хай не світить "Оскар"
Мені за ці сюжети -
Та все ж пишу сценарій
Й люблю - це моє кредо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282115
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Я - мова,
Народжена народом щирим та прекрасним,
Я - мова,
І бачила,як він ставав нещасним.
Я - мова,
Надімною турок поглумився,
Я - мова,
І вижила, козак за мене бився.
Я - мова,
Колись квітуча була,
Я - мова,
Та нація мене забула.
Я - мова,
Вимучена НКВС,
Я - мова,
Не вбив мене "радянський пес".
Я - мова,
Ніхто мене не знищив,
Я - мова,
За всі страждання вища.
Я - мова,
Лихі часи минули,
Я - мова,
Та люди щось мене забули.
Я - мова.
Одна іду по полю,
Я - мова,
І проклинаю свою долю!
Я - мова,
Давно зі мною самота,
Я - мова?!
Ні, я сирота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282076
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Вірш! Що ти приніс мені?!
Самотності крила відкрив.
І підкорив собі.
Так, що не маю сил.
Щоб відірватися з пут.
Тих слів і заплутаних рим.
Я дочекаюсь на суд,
І поговорю ще з ним.
Вірш! В тобі відкриваюсь я весь.
Але втрачаю я світ.
Там на папері гуркіт сердець,
А по життю лиш лід…
Вірш! Що ти мені приніс?!
Може не треба більш?!
Тебе напишу я на біс.
І підпишу я –«Вірш»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281723
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Було в ній щось брудне, майже вбоге, наче ця маленька з вигляду дівчинка насправді
досвідчена проститутка, з колами під очима і прогнившою душею.
Джоанна Бріско ( "Постіль" )
Холодно. Зігріло б, може, і горнятко чаю.
Що з того? Сходити до крамниці сил не маю.
Посуд б'ю, мене турбують два уламки
З того дня. Нема вже в домі навіть склянки.
Кров тече, в колінах крихітні осколки.
Ти в мені. Не відчуваю біль від ломки.
Бий мене! Візьми мене тепер свавільно!
Вкрий мене палкого тіла божевіллям!
Нігтями я залишу на пам'ять шрами!
Ось тобі! Згубився ти у чорній гамі!
Стій тепер! Не прикривай його від мене!
Я візьму і заберу його від тебе!
Він не твій! Ти сам казав, що він зі мною!
Він ще мій! Він завинив перед тобою!
Гордий звір! Я з ним пограюсь на бажання.
Вільний він! І ні при чому тут кохання!
Аромат і райський смак твоєї плоті на губах.
Солодкий сік в моєму роті.
Ніжний звір, біжи! Ти не втечеш від мене!
Я тепер байдужа й пристрасна амеба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281090
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Слушаю "Чайф". Курю.
Вечер, что лед в стакане,
тает в остатках "Брют",
голову хмель дурманит.
Платье, чулки и шарф
брошены возле кресла.
И в разговоре фальшь,
словно в попсовой песне,
легкий берет мотив:
"Мне хорошо - ну что ты..."
(Вся я - сплошной позитив,
в десять придя с работы).
И, отключив "трубу",
молча отмокнув в ванне,
справиться не могу
я с этой мыслью странной:
как это - в двадцать семь
так проморгать - себя же?
... Ночь, вся в холодной росе,
тихо на плечи ляжет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280944
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Нема нічого.. тільки морок ночі,
та печія, що їсть безжально очі.
Гіркий полин байдужості твоєї
і на узбіччі в"янучі лілеї..
Нема нічого.. тільки слід від болю,
і той мольберт, де малювала долю..
На нім не квіти... ланцюги-кайдани,
від розуміння - більше не кохана.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11109125761
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280373
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Нами движет кометная сила.
И, конечно же, ржавая месть.
Оглянись, ты наверно забыла?!!!
О прекрасном, что было, что есть!
Оглянись, все прекрасное рядом.
Стоит только увидеть, понять.
Слезы взрослой любви станут ядом.
Сердце оземь не нужно ронять.
Сердце черствым в любви не бывает.
Оно хрупче, чем чешский хрусталь.
Слышишь, вера в груди прозябает?
Коль услышишь, сорви пектораль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279962
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Пливе караван пустелей
І справи до пальм нема.
Як меблі, шпалери, стеля
Для тебе - істота німа.
У темряві біль густішав,
Примарою крик повстав:
О хлопче! Я, може, й тиша,
Але ж не пуста, не пуста.
Гречана мала зернина
Внизу на твоїй щоці,
А палці мов з білой глини,
Тонкі, як у лаврських ченців.
Чилійська перчина сварки,
Усмішки тепло твоє
Я бачу. Та десь під карком
Розпука клює та клює.
І нишпорить злим дозором
По диких моїх степах.
Я, може, й короткозора,
Але ж не сліпа, не сліпа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279693
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
1. давай, змушуй мене жити!! щоранку, буди мене і витирай розсипаний з ночі попіл, бо, о курво, на ньому видно відпечатки ніг/лап/душ моїх нічних відвідувачів.
2 . давай, ну знайди мене! ти ж можеш шукати мене в чужих вікнах і шафах, ти зможеш знайти мене за шкірочками з апельсинів. ти зможеш, якщо небо не впаде.
3. ну ж бо, заспокой!! хіба це важко, щодня розливати мої сновиніння порожніми склянкам??
4. приходь до мене з повітряною кулькою і йди з її трупом! принось мені мушлі і камінці, а я спою тебе отрутою, і ти станеш залежним. залежним від трутки і від мене.
5. лови мене. знімай мене з мостів, і витягуй з чужих машин роби мене хоч трошки своєю. роби мене незнайомкою. сама себе не знаєш, сама собі не віриш. ну ж бо, ЗЛОВИ МЕНЕ!
6. прив"язуй мене до батареї, коли я знову падатиму в небо. носи мене в рюкзаку в гори, і зберігай разом з чеками між сторінками книжок. ніколи не загуби мене в магазині!!
7. обнімай мене в ванні, і коли ми разом їхатимемо на ровері, притискай мене до сонця, і даруй свої мрії. вдар мене.
8. розказуй мені всі секрети, годуй мене кульбабковим медом і роби мені заштрики чаю з липи і ялинових голочок. розбивай мені голову і напихай туди вати. багато вати, бо ,о курво, музика розриває мене.
9. цілуй мене, своїми губами, о так, ти цілував мене в щоку так, що електрика била по стінах і розсипався вавилон. малюй мені губами на тілі зелене небо. знайди мого жабу.
10. люби мене. люби мене між стінами мертвих поїздів, люби мене тішити, люби мене вбивати. люби мене, бо я ж, о курво, без тебе не бачу моря. відпрвляй мені листи паперовими корабликами, і зроби метелику пірсинг. люби мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268757
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 08.09.2011
Нам не минути помилок гірких,
Не ідеальні ми, тому їх буде вдосталь,
Але помилка та - то міра знань твоїх,
Болючий твій життєвий досвід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279388
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2011
Сорри Майкл…нам с тобой не по пути. Нет ты постой, погоди. Подожди пять минут со мной лестницу в небо. Я ведь знаю, что ты среди звезд еще не был. Майкл ты такой странный. Звонишь среди ночи, сам понимая, что не нужно совсем было нам встречаться. Это ведь надолго, этим ведь не кончается. Ты нежный и милый, но такой буйный, игривый. Хочешь, чтобы я о тебе думала? Пожалуйста. Только не ревнуй меня к моим же мыслям. Оставь нас. Майкл… Я хочу тебя всеми фибрами своего тела. Поверь, я давно так не хотела, не мечтала, не курила. Нет, я не страдаю… Просто задурил ты меня, Майкл. Сама не знаю, почему скучаю… ведь я о тебе совсем ничего не знаю. Только какой ты пьяный. И как целуешься. Странный ты, Майкл. Сама не знаю чего хочу. Но точно уверенна, что еще раз увидеть. Может нам удастся пройти этап совершенства? Мы же настолько похожие. И походу друг друга ненавидим. Вот это и притягивает…интрига.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278925
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
Ось воно – Чорне море.
До берега плине поволі.
Горде, прозоре, солоне –
Відкіль в ньому стільки солі?..
Ноги – первісно босі.
Пісок – як розпечене деко.
І сіль вся не в морі зовсім,
А в тому, що ти
далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278869
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 06.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2011
Сіра вовчиця, що по лісі гуляє,
Нехай вона дика тебе не лякає,
Від болю на неї вночі обертаюсь,
Поранена знову додому вертаюсь.
Ховає від зла мене місяць в промінні,
Ось так раз побачила дивне видіння:
На мене дивились пронизливі очі,
Із полум’я щастя зловити захоче!
Я вранці щодуху верталась до хати,
Із тіла вже листя почала знімати,
Воно так скривало оголені форми,
Тоді я наткнулась на очі ці чорні!
Пробило кохання одразу до нього,
Сховалась у хащах, відчула тривогу,
Хотілось, щоб він не побачив такою,
А лиш засліпити нещадно красою.
Він також хотів лиш відчути кохання,
По лісі кричав і молив це прохання,
Та сутінки вже опускались на землю,
Вовчицею знов я ввірвалась в оселю.
Нещастя і горе в дорогу сплелися,
Ти вистрілив в серце, від жаху спинився,
Лиш тіло лежало та серце не билось,
У пам’яті очі назавжди лишились
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278432
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Догорає свіча...
Дарує світло всім!
Та...віддає за це своє життя...
Народжуючи тінь!
Страшніше,мабуть, не буває,
Коли лишаєшся один!
Коли навколо світ зникає,
Серед своїх стаєш чужим...
Чекаєш тихо свого світла,
Існуєш з часткою душі,
І нишком дивишся в обличчя,
Щоб іншу частку віднайти...
Світило темряви нічної,
Холодний камінь в небесах!
Тієї світло лиш присвоїв,
Що є початком ранку й дня!
Блідий й спокійний вісник ночі,
Для сонця дзеркало брудне!
І сяйво вже не сліпить очі!
Але..крізь темінь проведе...
Містично світ увесь осяє,
Розвіє морок й нагадає,
Що сонце нас не залишає!
Яка б ця ніч і не була.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267616
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 03.09.2011
Пропало видиво. Полуда спала з віч.
Великий Світе – вільний і зелений!
Благослови мене, бо відступилась ніч.
Як рай віднайдений, вселися в мене.
Але не будь холодним, як кришталь.
Будь теплим і податливим, як глина.
У твоїх кузнях кожен сам собі коваль.
Ти, Світе, все, а я – твоя частина.
Любов і смерть, криваве й голубе –
все створене спотворене в людині:
дай сили й розуму в собі пізнать Тебе –
Тебе пізнати у твоїй частині.
Минеться добра і лиха година:
падіння, злети, заклики, портрети…
Себе у світі пізнає людина –
Світ у собі відтворюють поети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277881
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 03.09.2011
Мені, тебе єдиної бракує,
знаходишся на відстані морів,
здається сині хвилі це хвилює,
бракує твоїх ніжних почуттів…
Бракує твого сонця, твого неба,
так мало твого вічного тепла…
До тебе хочу, ти моя потреба,
ми надто близько, не будеш одна…
Бракує твого щастя, твого сміху,
не плач, бо твої сльози це ріка,
наповнена журбою.. пісню тиху,
тобі співаю, ти така близька…
Мені, тебе єдиної бракує,
знаходишся на відстані вітрів,
здається наше небо – нас рятує,
чекатиму у спільній тиші днів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278374
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Стояли поруч. День спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли.
І раптом поєднались наші тіні,
А душі поєднатись не змогли…
Стояли поруч на краю розлуки.
І на порозі довгої зими.
І раптом поєднались наші руки,
А душі поєднатись не змогли…
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,
А душі поєднатись не змогли…
Гірка образа стала поміж нами.
І тихо гасне полум’я свічі…
Як легко поєднатися тілами,
Як важко поєднати дві душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278363
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 03.09.2011
Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278236
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Прикоснись ко мне... нет, не губами,
Взглядом нежным,глубоким, родным.
Прикоснись ко мне...нет, не руками,
Чувством легким,безмолвным,иным...
Сквозь мерцание тлеющей ночи,
Среди тысячи звездных огней
Мне луна твои страстные очи
Отразила средь сонных теней.
Прикоснись ко мне...мыслей отрадной
И оставь в моем сердце тепло.
Я невестой твоей однократной
Уже числюсь у Бога давно.
Прикоснись ко мне вечностью чувства,
О котором все грезы мои.
В нем изысканность, доля искусства
И влечения сердца твои.
Этой лунной таинственной ночью
Прикоснись своим взглядом ко мне
И оставь всю любовь многоточью...
Прикоснись ко мне нежно во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278239
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
У чому самотність змірюєш?
У свічах, чарках, недопалках?
В словах, у які ще віруєш,
Чи в мріях, які вже в попелі?
Роками, віками, милями?
Рядками або трикрапками?..
Гарячого жалю хвилями,
Холодної туги знаками…
Не міряй. Виходь. День світиться,
Каштани до неба туляться…
І може вона закінчиться
На іншому боці вулиці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261365
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 01.09.2011
Гітара.Багаття.Я і мій тато
У ночі обіймах не хочемо спати.
Душі не вмістити цю тугу.Я плачу.
Я знаю,цю слабкість мені він пробачить.
"Це,доню,життя,у житті все буває,
Давай краще пісню якусь заспіваєм!"
Всміхаюсь.Крізь сльози силкуюсь співати,
Бо добрі знайомі та туга й мій тато.
На стежках життя його серце бувале
Не раз її з сумом разом зустрічало..
Він завжди сміявся в обличчя незгодам,
Він любить життя,а не тиху погоду.
Я хочу такою,як він залишатись.
Хоч сумно на серці,та все ж посміхатись!
Слів недостатньо.Гітара і тато.
У ночі обіймах не хочемо спати.
Ми разом співали,і туга із нами,
Мабуть,звеселяла той беріг піснями..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278051
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 01.09.2011
речі, майже як звуки
нагадають минулі хиби
попрошУ, щоб не зрадили круки
- виїли б з вас ці нахабні либи
відцимбалили б ваші "сорі"
інші крики, мов біль ванільна,
осідали б на мої фобії
я ж для вас була надто вільна
крити б все застарілим матом
наламати тих дров в охапку
тільки б мати сталеві лати
й не просити визнання в шапку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277487
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 27.08.2011
...я маю в серці те,
що не вмирає...
Леся Українка
В твоєму серці
мені просторо і затишно.
Хочу оселитися
в ньому назавжди,
перенести туди свої речі:
улюблені книги,
фортеп’яно...
Ти слухатимеш
музику і мої вірші,
чутимеш мій найтихіший шепіт...
Я житиму в твоєму серці,
відчуватиму його биття...
...і в далекій дорозі,
коли зорі наближатимуться до тебе,
я житиму в твоєму серці.
Я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277309
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 27.08.2011
Плаче Львів…
На бруківці
Стоять калюжі
Мов живі…
Всі будинки
Та їм байдуже
Що не вдвох…
Ми з тобою
Тепер окремо
Бачить Бог…
Що без тебе
Життя даремне
Плаче Львів…
Від Личакова
До Пустомит
Хоче він…
Щоб з тобою
Були разом ми
В небесах…
Нашу зірку
Сховали хмари
Знаєш сам…
Сто ночей
Я тобою марив
Плаче Львів…
І росою
Стікають сльози
По траві…
А останній
Трамвай відвозить
Почуття…
Мрії наші
Назад в минуле
Це життя…
Ми до нього
Пін-код забули
Плаче Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191636
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 26.08.2011
В круговороті прагнень і на хвилях мрії
В думок поривах й в водоспадах долі
В стрімкому злеті і в болючому падінні
Ми обростаєм масками поволі
Чому? Навіщо?
Бо, напевно, легше,
Не показавши болю чи страждання,
Розлуки відчаю чи повного провалу,
Чи нещасливого найбільшого кохання…
Сховатись від допитливого ока,
Від поглядів цікавих і нестерпних,
Вдягнути усмішку і ніби ненароком
Повірити собі, що ти відвертий
Повірити, що це не маска зовсім,
А ти, твоє життя і твоя сутність
І десь у глибині душі ти, може,
Відчуєш щирості присутність
Відчуєш хто ти, і за чим ховався
Відчуєш істинність бажань і мрій
І не сховаєш сам від себе (та й не треба)
І страх, і відчай й біль несправджених надій
Та що це я? До чого ці загадки?
Хтось скаже: ”Дивна, хто б казав!”
Одягну маску “Все в порядку!”
Й продовжу цей життєвий карнавал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275630
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Ти………Хто ти для мене?............Хто?
Мій міраж?.. Моя ілюзія?....Загадка…..?
Невідоме Х-число у придуманому вже давно порядку?
Випадковість чи закономірність?
Доля? А чи просто збіг обставин?
Крихта опіуму у життя помірність?
А чи просто крига у горючій лаві?!!!!!!!!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277034
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Клавіатуру заблоковано.
Розблокувати?
Правду заховано,
Ключів не хватить.
Маленька зірочка, дієз-решітка,
Душа - то птаха, та тіло клітка.
А жовтий колір це сонце в небі,
А небо наше - блакитна казка,
Ми унікальні на цій планеті,
Лиш заважає мені чомусь...
...мій українсько-російський паспорт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277002
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2011
... здобували нудьгу, прикрашаючи стелю кристалами,-
та ким стали ми? розкидало роками, вокзалами
і змінилась адреса Всевишнього скоро...
в коридорах молитви я зовсім тепер не друкую.
світ Гренуя просякнутий смородом смерті,
наскрізь стерті, ми запах дощу пригніздили до стінки,
лиш відтінками сліз заливали сусідні кімнати,
де огризки таланту обом заважали ще спати...
ці мандрівки у часі робили нас надто блідими,
невловимо прозорість сльозами обох напувала..
та мало... це літо дощами повільно вбивало,
під нігті слова із брудного металу...
їх мало...
та й нас вже з тобою не стало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276464
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011