Так, радість без печалі – нікуди,
Мажор не відділити від мінору.
Та все ж до них сміливо підійди,
Щоб роздивитись близько грань прозору.
За нею – відображення твоє
Живим переливається потоком,
Немов посеред гір луна зіллє
Те, що вловить не можна тільки оком.
Дивись і слухай. Зайве все відкинь.
Ти перейшов уже останні межі.
Серед усіх тонів – знайома тінь
Твоє обличчя мудрістю змережить.
Без неї світло світлим не бува,
Бо це вона у щасті ожива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784259
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 01.02.2023
Я є один, й не вітер в полі,
я не боюсь, я вільний птах,
люблю цей світ, шаную шлях,
де йду тихенько й мимохіть,
я бачу друга, бачу його серце,
там болі дикої відерце,
що так хотілося б забрать,
і нову душу йому дать,
щоб він зумів зі мною в небесах,
так легко вільним птахом політать.
Я одинокий, самотній вовк,
брожу я дикими лісами,
забутими давно людьми дворами,
тобіж для них я всіх дивак,
й мене не нітить це ніяк,
бо жив той дух передусім в мені,
що відділя від миру світського тварину,
та він же ж і створив в мені людину,
і він рахує день за днину.
Я бачу друга, бачу його очі,
він бродить стомлено дворами,
людська молва полонить йому голову сітками,
і так хотілося б ту сітку із голови його дістать,
гострючим зубом перервать,
і волю вовчу по степам,
йому по дружньому віддать.
Я є один і не турбує,
що за спиной юрба чатує,
щось каже, кличе, белькотить,
ох, мій лик безбожний,
та в очі бога все глядить.
Я хочу бачить світ цей прямо,
нема бажання зиркать знизу вверх,
туди де боги засідають,
так вправно долю заправляють,
і змушують коритись владі їх повік.
Я є один, я одинокий вовк,
нема снаги до боротьби сліпої,
за крихточки хвали скупої,
й ніколи не пристать мені до логова богів,
і бути завжди вільним птахом,
а птаху тільки небо служить дахом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957134
дата надходження 21.08.2022
дата закладки 22.08.2022
Коли в серці неспокій
і затемнений дух
та йти далі немає потуги,
піднеси свої очі вгору — до небес
і молитва дасть тобі сили.
Якщо душа твоя посідає
краплю святості і доброти
будь певний — прийде допомога,
і сила осінить тебе з висоти
душа воз'єднається з Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919268
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 18.05.2022
Стежкою юності
Морозний день і сонце сяє,
І сніг іскриться і скрипить.
Мене моя лижня чекає
В цю неповторну дивну мить.
На лижі стану і помчуся
По стежці юності моїй.
І щиро Богу помолюся,
Що серця жар не втратив свій.
Що до життя не згасла радість,
Красу любить не перестав,
В душі палає Божа святість,
Яку Господь подарував.
Я з нею, як той птах на крилах –
Лечу у просторі небес.
І поки вистачає сили –
Зі мною буде світ чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905954
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 11.05.2021
Він шукав волю в холоднім окопі
Крізь куряву диму і куль лихі заметілі,
Події мчали, мов в калейдоскопі,
А шрамів все більше ставало на тілі.
Душа знемагала від спраги,
А дні приносили все менше тепла,
Бувало, думав, що не стане відваги
Боротись й надалі із силами зла.
Війна лютувала, лякала зимою,
Й не одна вже у небі згоріла зоря
Він хотів розділити знайдену волю з тобою,
Стати тихою гаванню, коли тривогою били моря.
Він не раз падав на болотянистих стежинах,
Розбиваючи вщент ніжні крила надії,
А потім вставав і у своїх життєвих годинах,
Намагавсь не зважати на пекельні події.
Але час не дрімав, усе мчав безупину,
Він для тебе волю шукав
Й Батьківщину любив до загину
В той час, коли останній дюйм життя догорав.
Били гради гримучі з ворожого краю,
Плакало небо від шрамів пекельних дарів,
Він знайшов її в окопі далекім від раю,
А потім - іскри, біль і шепіт вільних у серці морів...
Він знайшов волю в холоднім окопі,
На грані світів його ранок вітав,
Змінилися барви в швидкім калейдоскопі,
Коли час останні рядки в життя його книгу вписав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898687
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 07.01.2021
Два дні мине і знову літо
І знову літо за вікном,
Коли цей дощ потрохи стихне
Нам знов відчується любов.
Вона прийде собі тихенько
І сяде з нами за столом,
Вона велика, не маленька,
Від неї віє лиш добром,
Вона не зла, вона щаслива,
Коли їй навіть щось болить,
Любов завжди є терпелива
І витерпить найтяжчий біль,
А ми ж її все відганяєм
І не впускаємо в свій дім,
І довго іноді прощаєм –
Не вистачає на те сил.
Нехай зайде любов у серце,
Нехай у душу всім зайде,
Нехай не будуть люди черстві,
Бо тільки раз життя цвіте..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896693
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 02.12.2020
Так впевнено світить сонце,
Неначе, назавжди хоче:
Залишитись і світити,
І всім зігрівати душі.
Я хочу бути, як сонце,
Проміння ласкаве і ніжне.
Я хочу завжди посміхатись
І хай би що там не сталось.
Так впевнено в небі хмари
Утворюють різні речі,
Що хочеться тільки дивитись
На все, що там є вдалечі.
Я хочу бути, як хмари:
Спокійні, світлі і тихі.
Пливуть собі в тії далі,
Ніхто їх не може спинити.
Так впевнено в полі вітер,
Розгулює і бушує,
Не слухає він нікого,
А може просто не чує.
Я хочу бути, як вітер,
Щоб тільки усі дивились
На те, чого ніби немає,
А в ньому багато сили.
Так впевнено вся Планета
Дає всім наснагу жити,
Яка ж вона все ж багата
І нам би це зрозуміти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896697
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 02.12.2020
Рідна Мово моя, дана Богом -
Оспівана піснею,
Голос твій - у гаю солов’я,
Стиглий колосе, думою вічною.
Ти мій світ і мій сон,
І мій хрест у молитві життєвій,
Сотні років на кон...
Засівали тобою пустелі.
Вишиває калина стібки -
В них зароджує світло,
Синьо жовті стрічки -
У душі рідне слово розквітло.
Ти у світі одна,
Де топтали - воскресла з руїни:
Мово рідна моя,
Так прекрасна в піснях солов‘їних.
Не любити тебе?!
Тож не дихати - в болю тужити,
Мак червоний цвіте -
Ти народжена! Знову,
Щоб жити...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842175
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 19.10.2020
А дням немає вороття, нічого не змінити, часом проходить все життя, а ми вчимося жити! По грішній ходимо землі, де зради і образи, наступимо на ті ж граблі, по два чи по три рази! Хочеться у коханні жить, радість й біду ділити, життя спішить, життя біжить, а ми вчимося жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852225
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Пахне ранок борщем,
Пахне мамою ранок.
Ой як хочеться ще,
В той дитячий світанок.
Повернутися знов
Та босоніж у роси
До ріки стрімголов
Де верба свої коси
В чистих плесах води
Виполіскує зрання
Там чекає завжди
Моє перше кохання
Там де мій дивосвіт
Який часто так сниться
Там де літо в зеніт
Де калина й криниця
Там і мальви в дворі
І квіткові заграви
У гаю солов’ї
І шепочуться трави
Там духмяний бузок,
Під вікном рута – м’ята
Ой якби ще разок
І до мами й до тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850705
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 22.10.2019
[b]Майже щодень
Я п'ю самогон
Із батьківських сліз.
Майже щотиждень
Я п'ю в барі брагу
Із чужих слів.
Як часто я чавлю
Солодкий виноград
Букв,
Щоб вистояти цю
П'янку
Брехню?
А ви любите пити? |
Чи ви лиш наливаєте? | 3p.
Ні!
Мені![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820768
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 18.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2019
Не озиратись поки не умію.
Дощі осінні схлипують вогнем.
Промокли наскрізь люди і месії.
Вода дзюркоче з неба і з рамен.
Ти говорив, що так в житті буває.
Хтось ловить рибу, хтось пече хліби.
А хтось полює нишком на мамаїв
у нездоланній тяжі боротьби.
А я дивилась і не розуміла.
Стискала руки змерзлі в кулаки.
За нами розповзалась вічність біла.
За нами бігли назирці вовки.
Коли до сонця линуло обійстя.
Коли на хату падали сніги.
Ти говорив мені тоді: не бійся
ані убраних, ані гень нагих.
Чи я навчилась нестраху і тиші?
Можливо, трохи. Поки йдуть дощі.
Допоки в серці бродять гулко вірші
і десь покірно мокнуть спориші.
Лиш не навчилась ще не озиратись
на злих вовків і на сліпих овець,
коли вбирає осінь світ у шати
під стогін змоклих, зранених сердець.
Коли ніхто тебе не розуміє...
Дощі осінні схлипують вогнем.
Ідуть у засвіт ангели й месії.
Вода дзюркоче з їх святих рамен.
6.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850547
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Цієї ночі знов наснилося село...
Над річкою з крутими берегами,
Що його взимку снігом замело,
А я іду , знову спішу до мами.
Хатина вже видніється здаля,
А я бреду , змагаюся з вітрами....
Замерзла і в снігах земля,
Тріщить мороз і хуга під ногами.
Ледь добрела і впала на поріг,
Знесилена , з обмерзлими руками,
А очі цілував колючий сніг,
Бо не горів вже вогник в хаті мами.
Підвелася ... Припала до вікна,
Ридала разом з хугою й вітрами.
Розбита горем , стомлена , одна,
А так хотілося , хоч ще разок до мами...
Зігріти душу й серденько теплом,
Що щедро так матуся дарувала...
Ішла засмученим , засніженим селом,
Де мати вже мене не зустрічала.
Прокинулась... А на чолі холодний піт,
І серце б"ється , наче в грудях тісно,
. Тож доки ми , допоки білий світ,
Спішіть до мами , щоб не було пізно!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847220
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
***
Ані слова про чорні джунглі.
Ми з тобою - на білій стежці.
Ми з тобою йдемо пліч-о-пліч
на гору, де світає день.
І розбовтувати не треба
осад той, на самому денці,
бо сьогодні нас біла панна
через ватерку проведе.
І очиститься кожна думка,
і чистішою стане шкіра,
аж заграє на ній веселий,
перший промінь із-поза хмар.
І втамує скажений спогад
вбрана в небо погожа віра,
й понесе всі слова притихлі,
наче свічечку на вівтар.
Ми йдемо із холодних джунглів,
ми промерзлі ще, босі й голі,
але нині нам за рятунок
лиш дорога терниста ця.
На горі там є десь хлібина
й пушка дідової ще солі,
і надії чарчина добра
виноградового вина.
Аби серце не знало млості,
аби розум зібравсь на силі,
бо згори добре видко, правда,
хто і чим перед нами є.
То хай Бог нам поможе нині,
подолати важкі ці милі,
де ще лускає блискавиця
і безраддя на душі ллє.
25.08.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846563
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Манівцями, очеретом, босі і голодні,
Ми прямуєм у Європу, а хати холодні,
Покинули, вітер віє, в димарях гуляє,
А ми в пана,лізем з шкіри, злотий заробляєм.
Позабули свою мову, рідне слово й пісню,
Бо не модно у Європі виспівувать слізно.
Співать в пісні про дівчину, про каріі очі,
Про стан гнучкий, про високі почуття дівочі,
Ми зреклись заради грошей, усього святого,
Просимо лише "зелених" у Господа Бога.
Позабули й батька й матір, в найми ...хто до кого.
Мовчать села, не співають, та й кому співати,
Залишились жить в селі три - чотири хати.
Все заросло бур"янами, хати похилились,
Мовчать села, баби й діди у селі лишились.
Не співає, слізно тужить Ненька - Украіна,
Та щодня бійця хоронить, найкращого сина,
Що пішов за Украіну - Неньку воювати,
Залишились сиротами, старі батько й мати,
Та дружина-удовиця, згорьована доля,
Залишилась одинока, як тополя в полі.
Дожилися, вже корівку рідко де побачиш,
Щоб сказати що ледачі, люди не ледачі,
В пана, потом вмиваються, щодня, щогодини,
Гірким потом заробляють гроші для родини.
А де ж твоя слава мамо?! Слава Украіни!
А де ж твоя Ненько пісня?! В Києві не чути!
Позабули ми Хортицю, позабули Крути,
Не чуть пісні, не співаєм,весіль не справляєм,
А влада людей наймитами по світу пускає.
У Європу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840162
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 11.07.2019
БАТЬКОВІ ТАРАСУ
І мене в сем"і великій
Сем"і вольній, новій,
Не забудьте пом"янути
Незлим тихим словом.
Т.Г. Шевченко "Заповіт"
Проснись батьку, встань, Тарасе,
Буди Гайдамаків!
Холодний Яр уже шумить,
Знамена як маки.
Уже вогонь в Яру тліє,
Скоро запалає,
Лиш неправда кругом править,
А правди немає.
Хто дорвався до "корита"
Грабить та "богує",
А що кажеш робить влада?
Не бачить, не чує.
Ані сліз вона не бачить
Вдови й сиротини,
Вони граблять, щоб забрати
Усе в домовину.
Вони думають на той світ
З собою забрати,
Літаки, палаци, яхти,
Хто на що багатий.
Сирота сидить голодний,
У холодній хаті,
А вони з нього шкуру деруть,
Нелюди прокляті.
Вони думають на небі
Господа немає?!
Брешуть гади, Господь прийде,
Прийде й покарає!
Заговорять на Вкраіні
І Дніпро і гори,
І потече кров ворожа
У синєє море.
Вони тебе зневажають,
Батьку ти наш милий,
Навіть квіти не покладуть
Тобі на могилу,
Бо бояться і мертвого,
Як колись живого,
Жива батьку твоя правда,
Живе твоє слово!
Та є батьку на цім світі
І порядні люди,
Вони тебе пам"ятають,
Й повік не забудуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828344
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 18.02.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 18.02.2019
[youtube]https://youtu.be/Cs_iLX-0oQ0[/youtube]
Поч.22сек.
Як я їхав в полонину,
тай, ра, ра, ра.
Зустрів дівча як перину,
тай, ра, ра, ра.
Захотів поцілувати,
тай, ра, ра, ра.
Не схотіла личко дати,
тай, ра, ра, ра.
Вирішив сватів послати,
тай, ра, ра, ра.
Прийшли ми до її хати,
тай, ра, ра, ра.
Зайшли свати до світлиці,
тай ра, ра, ра.
Сидить дівча на лавиці,
тай, ра, ра, ра.
Я до неї придивився,
тай, ра, ра, ра.
А то руда ще й щербата,
тай ра, ра, ра.
Славна доця свого тата,
тай, ра, ра, ра,
Ще на неї подивився,
тай, ра,ра, ра.
І до Бога помолився,
тай, ра,ра,ра,
Програш.
А як добе обдивився,
тай, ра, ра, ра.
Аж рот мені відкрився
тай, ра, ра, ра.
Що ж мені тепер діяти
тай, ра, ра, ра.
Як втекти нишком з хати,
тай, ра, ра, ра.
До дверей я оглянувся,
тай, ра, ра, ра.
І легенько доторкнувся,
тай, ра, ра, ра.
Сів на коня вороного,
тай, ра, ра, ра.
Вітром здуло хлопця того
тай, ра, ра, ра.
Як я їхав в полонину,
тай, ра,ра,ра.
Зустрів дівча як калину,
тай, ра, ра, ра.
Захотів поцілувати,
тай, ра, ра, ра.
Погодилась личко дати,
тай, ра, ра, ра.
В неї зразу я влюбився ,
тай, ра, ра, ра.
Програш.
І із нею оженився,
тай, ра, ра, ра,
Ра, ра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818790
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018
Навколо неї створюють легенди
Малюючи незримий ідеал небес
Вона як голос внутрішній, потреба,
Міраж далекий й життя сенс
Заради неї ведуться війни,
З неї картини пишуть і нею живуть.
Вона це перший крик перемоги.
Її боготворять і її кленуть
Її ненавидять і моляться до неї
Її шукають і втікають від її чар
Порівнюють невинність до лілеї
Й вона випускає чоловікам пар
Вона і подруга й цариця і богиня
Вона і ангел охоронець й сила зла
Вона це та що дарує життя
Вона це жінка і грішна і свята
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780417
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 23.12.2018
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 04.12.2018
Ой,Тарасе,ти Тарасе -
Кобзарю Великий!
Ти бунтар наш і пророк
Від нині й до віку.
Знав ти,буйна голово,
Що нам залишити-
"Заповіту"твого слово
Буде вічно жити!
Бо не має Україна
До тепер свободи.
Нема Правди,нема Волі
Для твого народу.
Вже нову несе Дніпро
В Чорне море воду,
Вже царюють не царі
А"слуги народу".
А ці слуги,як катюги-
Совісті не знають,
Все грабують та руйнують
Неньку розпинають!
Ой,не даром ти казав нам
Про гостру сокиру!
Пора батьку,пора отче
Підніматись миром!
Пора брати,пани -брати
Гострі коси й вила
І катів несамовитих
"Пустити на мило"!
***
Видел я намедни чудной сон.
Будто бы в мечети дело было...
С пейсами,но в рясе и с кадилом
Отпевает Путина...Кобзон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779488
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 21.11.2018
Та вже забув, а може й пам»ятаєш,
Як ми сьогодні, правда дуже вже багато тому літ,
Липневої , цієї лагідної ночі
Літали в зоряний, любовний, наш політ.
Ми птахами кружляли в небесах,
Тієї місячної, чарівної ночі
Мені і зараз дуже часто все приходить в снах –
Твої вуста медові, ніжні руки. дивні очі…
Твої слова шовково так лились,
В міцних обіймах терпли тоді наші руки.
Хіба ж ми думали, хіба ж ми знали, що колись -
Від щастя нашого лишилась лише біль розлуки.
Від того ж щастя в грудях серце шаленіло,
Від поцілунків ніжних - подих зупинявся.
Куди ж усе пішло, куди поділось?
Чом тільки смуток болем на душі зостався.?
09.07.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798634
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 20.11.2018
Схрестилися кроваві зміни, як мечі в країнах,
Спливає знову геноцид у світі, наче сива крига.
Тепло вмирає єдності людей і в Україні,
Бо тлінна наша влада сіє все нові й нові інтриги.
Душа справедлива прагне добра, чистого життя,
А чорна - бажає, щоб захолола Батьківщина моя.
На клапті подерта земля, вороги рвуть на шмаття.
Відчуй той біль, може, збагнеш оновлення без царя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811675
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Ховається втомлений день
За темну фіранку ночі.
Дощ землю вмиває від бруду.
Я нині- для смутку мішень,
Та вірити серце хоче,
Що світлим усе завтра буде.
Втікаю від сірих думок,
З дощем проливаю сльози.
Тремтять почуття всі...Замерзли.
Холодні слова у рядок
Лягають в надмірній дозі.
Віддам смуток ночі.. Хай щезне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811678
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
[color="#4400ff"][i]Обійняти б тебе, мій світе,
Захистити б тебе від біди,
Посадити в пустелях квіти,
Проливатись дощем туди.
Лікувати пекучі рани,
Забираючи сум твій і біль,
Тихо гладити океаном
Або іншою зі стихій.
Бути поруч з тобою в скруті,
Підставляти тобі плече
І дійти до самої суті,
Зрозуміти душевний щем.
Загасити твої пожежі,
Позмивати де бруд, де кров
І любити тебе безмежно,
І відчути твою любов.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772878
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 25.10.2018
Не засуджуй когось, що інший.
Уяви, якби всі такі самі.
Хто хотів би складати вірші,
Якщо б все було згідно програми?
Не дивуйся, що досі мріють.
Уяви, що усі ми безкрилі.
Хто б думки запускав у вирій,
Якщо б люди жили без надії?
Вихід твій за одну хвилину,
Уяви, що це ти на сцені,
Ти обрав не просту стежину
І не зійдеш нізащо з неї.
Ти герой, що простягне руку,
Усміхнеться, сховавши свій відчай,
Хто у радості і у смутку,
Незважаючи на протиріччя...
Той, кому не страшні помилки,
Бо попереду є перемоги,
Хто не скаржиться на понеділки,
Йде вперед і збиває ноги.
Не вагайся, здавайся іншим,
Йди сміливо назустріч людям.
Не засуджуй, бо всі не гірші,
Тих, хто тихо у спину судить.
Інший іншому будь собою.
Одне одному завжди ми інші.
Різні РАЗОМ готові до бою.
Разом РІЗНІ ми зможемо більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809193
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 25.10.2018
***
О, українці лагідні мої,
допоки будемо толерувати,
кацапських ос розлючені рої
і вузькодумне прогинання вати.
Допоки будем відступати в бік
у мент, як треба зацідити в пику?
А потім, докоряючи собі,
дивитись в очі правдоньці безлико.
Бо вишиванки мало на плечі,
коли душа взялася гнилизною.
І все святе лишається ні в чім,
як у ділах вподібнюємось гною.
Довкола плачуть вервиці могил,
лиш ми вдаєм, що все у нас, як треба.
І упадає віронька без сил,
і молиться до Бога просто неба.
Щоб навернути змалені уми
до розуміння істини простої -
змінити щось у силі тільки ми,
якщо з собою зійдемось в двобої!
20.08.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803910
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Вишивало літо долю мого краю,
На волинських плесах — дальні береги,
Голубінь озерну, зіллячко розмаю,
Світанкові роси, сонячні луги.
У квітках стежину, в споришах пахучих,
Райдужне проміння, сотнями заграв,
Солов’їні крила у гаях співучих,
В жовтому лататті лебединий став.
Голуба й голубку, і зозулю сиву,
Півники чубаті — з льону полотно.
Ген, на горизонті, хмароньку мрійливу,
Що причепурила західне вікно.
Вишивало літо радісно, барвисто —
В нього стільки шарму, кольорів, ниток!
Сонячні лелітки кинуло іскристо,
Заплелося в осінь, як упав листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 30.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2018
Такий як всі... Ну чим же не такий?
Рожденний бідністю і занепалим духом,
Похрещений Тарасом щоб піти,
В чужому полі за проклятим плугом,
Щоб сіяти, збирати не собі,
Ні не для себе і не для родини,
А лиш для пана... Чим же не як всі?
Та все би так, не виникло б причини,
Бог таки зглянувся над хлопчиком малим
Й у ласці своїй дарував натхнення
Творити, вчитися, шукати і між тим
Не забувати своє рідне плем'я,
Що стільки літ, та ні уже віків
Гнітиться владою нікчемних бузувірів...
Тарас творив, мовчати вже не смів,
Не полишаючи ще прадідівську мрію
Збагнути щастя на своїй землі,
Плекав надію і душею прагнув
Побачити, коли козацький рід,
Ні не убогим, велетом повстане
Й розірве пута... Він же не мовчав,
Слова летіли мов крилаті птиці
Над Україною, бо ж так її кохав,
В неволі бачив як бува присниться
Дніпрові кручі і широкий степ,
Ланів безкрайність і сади цвітучі,
А ще як мати хлопчиком веде
Кудись у поле й соловей співучий
Не замовкаючи виводить свою трель...
І Він писав крізь сльози свої й муки,
Щоб залишитись з нами назавжди,
Рожденний вічністю та непохитним духом!
Такий як всі..? Ні, зовсім не такий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781220
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Нескорена, незламана –
Скалічена, але жива…
Весною – недосіяна,
Не зібрана… в жнива.
Вдовою почорнілою
Живе, неполена трава…
Якою змірять мірою –
Засмучені слова?
Синами…недолюблена…
Душа розхристана…болить!
Народом… незахищена:
І жити? Чи нежить?
Бо суржиком уквітчана,
Принижена, ще й зрадами…
Сусідами…засмічена
Словами-стразами.
Зневолена... царями,
Невизнана... церквами,
Приплакана… молитвами,
Скривджена… вже - нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765320
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 09.03.2018
На свадьбе "Горько!" молодым кричали...
Предупреждали опытные гости их,
Что в жизни могут быть и горе, и печали,
Чтоб "горечь" ту делили на двоих.
Когда вам трудно-горько - поцелуйтесь!
И, посмотрев в глаза, скажите о Любви.
Прощайте да почаще улыбайтесь!
Тогда и зимним вечером споют вам соловьи...
P. S. Желают гости паре молодой,
Дожить до Свадьбы Золотой!
Пусть Золото Любви всегда сияет!
Испытывает Жизнь Её и очищает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779854
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
На Донбасі виють ГРАДи
Справжнє пекло навкруги
То під рокіт канонади
Йдуть ордою вороги
Над степами грізні хмари
Кров рікою, сльози, дим
Найманці та яничари
Смерть несуть до нас у дім.
Проливає крові ріки,
Засіваючи розбрат
Не на рік чи два. Навіки!
Бувший друг і бувший брат
Передзвін зловісний чути
То куються ланцюги
У кайдани нас закути
Мріють люті вороги
Нехай знають різні зайди
Нас ніколи не скорить
Бо у нас до волі й правди
Полум’я в серцях горить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758446
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 28.11.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Здіймаємось в небо — все вище і вище,
Ногами торкаємось контурів гір.
Нам вітер у спини мелодії свище,
Здирає невпинно шапки набакир.
У пахощах літа — дрібні візерунки
З колючих кущів і уквітчаних трав.
Сповільнюють кроки важкі обладунки,
І мружаться очі від сонцезаграв.
Рятують потічки від спраги у русі,
Цікавість штовхає в небесне шатро.
Осилюєм гори в натхненному дусі,
Висотами тішиться, мліє нутро.
Поглянеш додолу, — немов на долоні,
Уся панорама від тебе і до...
І знов солов‘ями затьохкають скроні,
Побачивши здалеку рідне гніздо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759264
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
***
Опаде біль на біле полотнище,
зів'яне цвіль на темнім рукаві.
На вухо вітер істину просвище,
котру знайшов недавно у рові.
І бура хмара викашляє сльози,
і хворе небо врешті-решт засне.
А в серці знову й знову передози
і щось до зойку прикро гальмівне.
Хтось править ревно вже заупокійну
за першим пір'ям, куриться з вікна.
Душа кляне триклято-кляті війни,
кляне навзаєм все довкруж війна.
Кляне відрадно вени всі недуга
і зазирає поглядом пітьми.
Ні, не знайдеш на попелищі друга,
де бродить осінь з голими грудьми.
На простирадла білі впаде відчай,
а зверху бризне болем чорноти.
Але ніщо, ніщо отут не вічне
під вічно хворим небом самоти...
28.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757714
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Осіннє листя впало нам до ніг,
Стоять дерева, мерзнуть без одежі.
Як добре, що любов нашу зберіг
І клятву, що давав мені на вежі.
У свідках було небо голубе
І сонце що ласкало нас і гріло.
Коханий, як же я люблю тебе,
Кохання в серці полум'ям горіло...
Осінній день а на душі тепло,
Твої обійми ніжно зігрівають.
Вже листопадом листя намело,
У край далекий птахи відлітають...
А ми з тобою двоє у човні...
Нас вогнище сімейне зігріває.
Човен... то дім збудований мені,
Він нас з доріг далеких зустрічає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Мені шкода, що давні друзі
стають подекуди чужими
і, мов у скресленому крузі,
немає місця межи ними
твоїй душі перегорілій,
вона собі тихенько плаче,
вигойдуючи білі мрії
на те, чого нема одначе.
Мені шкода, що теплий вітер
стає холодною межею,
і розсипає темні міти
поміж душею і душею.
Між тими, що палалали разом,
між тими, що одне любили,
аж доки змарнені образи
якось не одібрали сили.
Мені шкода, та що поробиш,
і це прийдеться пережити,
перебрести глибокі броди,
переболіти, переснити
отим, що вже його не буде,
отим, що пам'ять гірко плаче.
Навстріч, звичайно, інші люди,
та вже не ті, не ті одначе...
1.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744392
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Пролітають зими, весни стороною
І стоїть самотньо хата під горою.
Став закам'янілий, никне голова,
Де її господар? – зайві тут слова.
Покій не порушу і замру на мить.
Туга стисне душу, серце заболить.
Плаче дощ осінній, стелю залива...
І холодний вітер, в стрісі завива...
Хата під горою, яблуневий цвіт...
Від її порогу вирушив у світ.
Озирнусь навколо і замру на мить,
Чому серце ниє і душа болить?
В мороці туману осінь золота...
В старій голій хаті стигне німота.
Десь далеко в небі плачуть журавлі,
І одна та хата в нашому селі.
Хата під горою, сива голова,
Посумую в тиші, зайві тут слова.
Крізь роки почую я немов у сні,
У садку вишневому мамині пісні.
Засипає снігом хату під горою,
Де колись матусю ми жили з тобою.
Де пройшли дитинства молоді літа,
Де жила та кріпнула зоряна мета.
Хата під горою, біла голова,
Нічого сказати, зайві тут слова.
Знову пригадаю, ніби в дивнім сні
Солов’їну пісню, вранці навесні.
Хата під горою, глиняний поріг.
Звідси я немало подолав доріг.
Чи моя провина, чи обставин збіг?
Рідну свою хату зберегти не зміг.
І стоїть, як докір хата – сирота,
Пролітають обіч весни та літа.
Забуваю рідну хату під горою,
З нею заростаю полинем - травою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455625
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 16.07.2017
“...І будуть люде на землі”
Т. Шевченко
Прийдуть часи
і вже мене не буде
На цій веселій і сумній землі.
А все залишиться.
І будуть люди,
І знов відлетять в вирій журавлі.
І будуть весни пахощами п’яні ,
І будуть яблуні й акації цвісти,
І знову у травневому дурмані
Когось манитимуть незвідані світи.
І там, де наше відсміялось літо,
Де дим багать нагонив хмари мрій,
Для когось знов заколоситься жито,
І зійде сонце райдужних надій.
І знов комусь вдивлятимуться в очі,
І знов чекатимуть на вічне
“так” чи “ні”.
І будуть ночі, божевільні ночі,
Де все змішається
у кольоровім сні.
А я піду, забутий і несмілий
В німий туман, в безлике нікуди...
І буде сніг кружляти, білий-білий,
І замітатиме мої сліди.
* * *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727914
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
* * *
Яблука із Лесиного саду
лагідно погойдує вітрець.
Бавиться у гронах винограду,
в далеч утікає навпростець.
Квітів море в Лесиній садибі.
Книги, піаніно, клич картин…
Муза оселилась тут магічна.
Знову зачаровуюся тут.
Слово непокірне, будівниче
знову привело в поліський край.
Кличе так гостинно й таємниче.
На садиба, а мистецький рай.
Яблука бринять натхненним соком,
падають в густу траву плоди.
Аура врочиста і висока!
От якби ще був я молодим!
От якби… а втім – тут молодію.
Ці стежки мене у світ ведуть.
Я не плачуся, а плідно дію.
Дихаю Вкраїною отут.
Радо приїздять сюди поети.
Жадібно вдихають Слова суть.
Лесин український дух шляхетний
в світ буремний бережно несуть.
Знову тут на лавочці присяду…
Думкою увесь запломенів.
Яблуко із Лесиного саду
в душу закотилося мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721965
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 08.04.2017
***
Спотикаюсь і знов підіймаюся,
обтираю з колін, що непройдене,
загортаю у листя розвеснене
потамовану серцем печаль.
Волочуся межи́ бузувірами,
між веселими пишними хвойдами
і лиш деколи смію сказати, що
мені світу цього дуже жаль.
Що шкода цих яскравих метеликів,
ще наївних і геть неспокушених
ліхтарями несправжньої дійсності
чи півтінями модних бра.
А довкола зібрались демони,
учепилися знов до кужелів
і намотують, і намотують
щось несвітле таке, ще пра...
Щось таке ще од звіра давнього
осоружне і неприкаєне,
аж від того земля здригається
і благає спасіння... та
прикривається підступ радісно
віттям білим, у квіт замаєним,
і згорає душа від розпачу,
і метелики, і літа...
І лиш деколи тиша розколеться
та у відповідь бризне просвітленням,
наберу його повно у пригорщі,
аби стало на тиждень хоча б.
Поки вікна чорніють невимиті,
поки двері ридають обвітрені,
поки тулиться дрібка ілюзії
до слабкого, слабкого плеча...
6.04.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727486
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Ти красивий. І в кожному твому недоліку
Є трішечки правди, трішечки волі й краси.
Ти красивий навіть коли ти сердишся,
Коли впевнений в тому, що нікому не покажеш скупої сльози.
Ти прекрасний, коли смієшся,
Тоді видно світло твоєї душі.
Ти незвичний, навіть коли здається,
Що звичайні усі думки твої.
Ти чудовий, навіть коли я забула
Хто ти, що ти, де ти і як.
Ти просто умієш мене надихати,
А це, мабуть, вже добрий знак.
Ти сміливий, коли потрібно,
Я ж смілива, коли поруч ти.
Хоч цього зовсім не видно,
Та з тобою можна відкривати нові світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723081
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Були у Шевченка кайдани,
У нас є кайдани свої
У пошуку підлої слави
Пройшлися по нас "главарі".
Ми знаємо їх у обличчя,
І знаємо їх імена
Щодня заявляють публічно,
Що рухне нещастя стіна...
І ніби ідемо в майбутнє,
І ніби в нас цілі одні
Та тільки заламують руки
Нам підлі оті "главарі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627639
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 12.03.2017
За вікном зима, уже зустріли 2017 рік. А я думками у літі, у серпні і у роздумах про швидкоплинність нашого життя… Дякую усім причетним до створення цієї пісні.
За основу взято цей текст –
Серпнева ніч
Знову падають зорі у воду,
Віддзеркалює став небеса,
Повна тиша у Божій господі,
Спить довкілля, не сплю тільки я.
У безмежнім космічнім роздоллі
Думи бродять по небу сумні.
Бачу - хрестиком вишиті зорі
Зажурились на темному тлі.
Човник-місяць завис на орбіті,
Зустрічаємо вдвох зорепад.
Зорі падають в серпень, у літо,
Їм не буде повернень назад.
Приспів
Догорять і бажання, і мрії,
Впала зірка, згасає життя.
І колись в дні журливі, осінні
Серед ночі впаде і моя.
2012
Відео тут - https://youtu.be/6VdgFyHHIJk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710085
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.03.2017
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.
Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.
Над проваллями піниться рев.
А в колисках, підвішених долею
на старенькі крихкі сволоки,
діти плачуть, зосталися голими
на розливах чужої ріки.
Та немає кому подивитися
чи прикласти хоча б до грудей.
З вишиванок обірвано китиці,
щось важливе обдерто з людей.
І хтось буде винити хурделицю,
хтось пожежу, а хтось промовчить.
Чорна капа над вічністю стелиться.
В чорну прірву щось вічне летить.
1.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Межа між злом і спротивом тонка…
Колись …я вірила в дива, співала
Та міццю наливалася рука
У боротьбі себе я гартувала
А пагони пітьми скрізь розрослися
Навколо мене ,та одної ночі
У нетрях дивний сон мені наснився:
Гукали співом голоси дівочі…
Як прагну віри та розмов душевних!
Переживу вагання та образи
Та в кожному тепер завжди непевна –
Все хочу перевірити й одразу,
Дивлюсь із сумом я на пагорби круті,
Пташок безжурних , тихі барви трав
Все бачу крізь колючі чагарі -
Неначе хтось життя моє украв
Скажи, мій янголе, як не згубитись
Знайти таких, що вірять у дива,
Як з часом гнівом вщент не спопелитись,
Як знати, що душа моя жива?
У відповідь – напружене мовчання…
Чи вірить він затьмареній мені?
Хоч клятву дав про невтручання,
Я вірю, ліхтарі тримає у пітьмі...
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712582
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Роки так швидко промайнули,
Неначе літо відцвіло,
І вже на осінь повернули,
Так ніби й літа не було,
Цінуйте свої вісімнадцять,
Вони так швидко пролетять,
Ви будете зубами клацать,
Коли вам буде 35ть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695388
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 17.01.2017
Якщо колись мене не стане,
Залишу Вам свої сліди.
Засяє сонечко румяне —
Там, де душа піде в світи.
Підійме ангел Вас зі смутку
І захистить своїм крилом,
Під ноги кине незабудку
У ріднім полі, за селом,
Щоб нагадала у цвітінні
Весну, що заплелась в душі,
І щоб у Божому молінні
Читались спомином вірші...
Якщо колись мене не стане... 10.08.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711032
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 17.01.2017
***
Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,
згорають від жалю вгорі комети,
лиш чорні іскри котяться по дну.
Чи то землі, чи то душі сумної,
що заблукала на полях олжі.
Летять у засвіт білокрилі вої,
малює осінь чорні колажі.
І небо знов сивіє, плаче, плаче.
Щербатий місяць висікає кров.
"О, світлий вою, лагідний юначе,
ти ж передчасно за межу пішов!".
А десь над лісом перша хуртовина.
Десь на село насунулась імла.
Коли дарма не ціниться людина,
то навкруги лишається зола.
Розвіє вітер, випахкає люльку,
а за ярами впаде перший сніг.
І лиш на серці буде мулько-мулько,
бо очі в правди знов такі сумні.
Дукати чорні в чорнім капелюсі.
Хтось грає марша, хтось пливе під марш.
Дитина зойкне: "Матінко, боюся!"...
І суголосо зойкне "Отче наш"...
27.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711438
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 06.01.2017
***
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
А під ногами - тріск!
А по канавах - шум!
Першогрудневий твіст!
Другогрудневий глум (?)...
Тільки над ким?
Не зна
навіть неюний дуб.
Ніби сльоза, вина
тихо стікає з губ.
Тишею по корі
аж у саменький спід...
А десь отам, горі
марить хтось про політ!
Може й не хтось...
А... ми...
Доторки мокрих рук...
З дальньої далини
неба чи зойк, чи згук.
Поки ніхто не вчув
з люду, а чи з богів
день загасив свічу.
Ти пригорнув, зігрів.
Лагідно переміг
візію потороч...
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
2.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704233
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Коли твоя душа, як люта хуга,
коли думки, як дужа заметіль, -
як добре мати істинного друга,
котрий не зрадить щирістю тобі.
Котрий, зачувши здиблену негоду,
не піде геть, рятуючи своє,
а ревно пантруватиме нагоду,
аби сказати вперто: вихід є!
Аби не дати занепасти духом,
за руку взявши в найприкріший день
із певністю, що все минає з рухом.
А рух - постійний, тож і це пройде!
Світліша стане з того чорна смуга,
а біль таки колись переболить...
То щастя - мати істинного друга,
котрий не зраджує тобі в найважчу мить!
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Коли твоя душа, як люта хуга,
коли думки, як дужа заметіль, -
як добре мати істинного друга,
котрий не зрадить щирістю тобі.
Котрий, зачувши здиблену негоду,
не піде геть, рятуючи своє,
а ревно пантруватиме нагоду,
аби сказати вперто: вихід є!
Аби не дати занепасти духом,
за руку взявши в найприкріший день
із певністю, що все минає з рухом.
А рух - постійний, тож і це пройде!
Світліша стане з того чорна смуга,
а біль таки колись переболить...
То щастя - мати істинного друга,
котрий не зраджує тобі в найважчу мить!
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 05.11.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Слова поета, - проліски з під снігу,
Єнергія - з під товщі мерзлоти.
Струмки живильні, що лягають в книгу,
Щоби звільнити люд від сліпоти.
Поетів справжніх не терпіла влада
На волі їх бо ж зносить не могла.
Їх розпинала церква біснувата,
Їх проклинали іроди від зла…
Нелегка доля істинну воскрести,
Нещасним людям правду донести.
Не всім дано… та їм воно до чести!
Не кожен може встати й повести.
Поети вічні в пам’яті народу,
Титани світла, промінь чистоти.
Несуть тепло, надію і свободу,
Як ті свічки… в закутках темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648412
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Сколько в жизни ломали нас и покорству учили!
Но, смеясь или дулю в кармане держа,
оставались такими, как в детстве мы были,
словно нам подо что-то попала вожжа.
Непокорными были, такими ж остались!
С гордо поднятым носом по жизни прошли.
Никогда своей совестью не поступались!
И плевать, что богатства в пути не нашли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648132
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
***
Слово - річечка тонкострунная,
очі - неба ласкава синь...
Зодягається серце рунами
неприборканої краси.
І вплітається ніжним леготом
у волосся його рука...
Світ весь обертом, світ весь обертом!
Очі - небо, слова - ріка...
І весняно так, життєрадісно
щастя скапує ізгори.
Ся любов сонцезлету вартісна -
не спиняйся, лети, гори!
Світ закрутиться каруселево,
межи тисяч ясних зірок
станеш вабною королевою...
Залишився єдиний крок...
(5.02.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644150
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Любов - це вчинки,
А слова - це тільки спосіб для омани,
Любов невинна, а жива,
Емоції лиш роблять рани
Я хочу бути лиш добром
І бачити як ти радієш,
Овіяти тебе теплом
І знати те, про що ти мрієш
І показати, що люблю
Не просто так тебе кохаю,
Щоб бачили, що щось роблю
Для тебе, як про тебе дбаю
Любов – це вчинки,
Не слова. Любов – висока вежа в небо,
Любов – довіра не крива
Моя любов… лише до тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644930
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Старость – не радость, но всё же награда
за труд, за терпенье, за годы, за страх.
Согласен, конечно, она не отрада –
болячки и немощь, бывает, и крах.
Но надо держаться и не поддаваться,
и перед жизнью не пасовать,
на людях только всегда улыбаться
и счастьем своим старость лишь называть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644368
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 18.02.2016
З думкою про 1933 і 1937 роки.
У мого діда Микити з 9 дітей вижили 3.
Я небо прихилю до України,
Нехай усі зійдуть,
Що рано так пішли.
Хай колосків торкнуться їхні руки серед поля.
І серед жита волошку віднайдуть.
Зерно налите.Вінок із квітів.
Сонячна днина.Жайвір співає
Там, на горбочку стоїть хатина.
Цвіте калина.І за столом
Уся родина знову разом.
Музика грає,всіх звеселяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630281
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 13.02.2016
Не всегда всё, что есть у Великих
людям нашим в жизни пригодно.
Их застывшие в прошлом лики
чересчур уж догматам подобны.
Помечтавшие о коммунизме
с многим в душах своих распрощались,
и хотим, чтобы в нашей жизни
тени новых мессий не встречались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642236
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Зі снігом нова думка промайнула :
З людиною трапляється усе.
І те, чого вона вже досягнула,
Як сніг ростане , пропаде.
Зациклені на успіху своєму,
Проходячи повз інших зневажа.
Ми знищуємо самі повсякденно
Цю річ, яку людина нажива.
Ця річ цінується не кожним.
І силою її не забереш,
Це є повага між своїм народом,
Її лише роками досягнеш .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625365
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Я ковтаю листки алкоголю і прикурюю вічності дух
Пригортаю сторінки прибою і голублю символіку букв
Переповнений відчаєм голос не промовить, але прозвучить
Я гортаю книжкові пригоди- задихається киснем блакить
Відчуваю на кінчиках пальців невимовний цей запах і смак-
Доторкнувся б до неї… Мов ранком не покине священик обряд,
Не покину і я звук прибою, темну ніч у полоні зірок
Я спустошую книгу додолу, і літаю у світі думок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618736
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Я любов до Вітчизни не міряю гречкою,
Ні купюрами тими,що маю в руці.
Не захоплююсь зроду «святими овечками»,
Що грабують народ і живуть,як у сні.
Я любов до землі відчуваю клітинами
Свого серця,що б’ється у мене в грудях.
Милуватися можу я днями й годинами,
Як злітає у небо натруджений птах.
Як до сонечка горнуться трави і квіти,
Прокидається вмита росою земля.
Як тріпоче листочок на вранішнім вітрі,
І пливуть-колосяться пшеничні поля.
Як говорять із вітром величнії гори,
Й солов’ї розсипають по лісу кришталь,
Як шумує і злиться запінене море,
І зірки кличуть нас у незвідану даль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613221
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 17.11.2015
Бывают случайными встречи.
Бывает нежданною радость.
Бывает, ложится на плечи
тяжёлою ношею старость.
Бывает, попутают бесы,
закружат, рассудка лишая.
Всю жизнь у судьбы мы – балбесы,
но нравится жизнь нам такая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616953
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Покрово, матінко Покрово,
Накрий не листям нас – добром,
Адже пролито стільки крові
В багатих землях над Дніпром!
Покрово, матінко козацька,
Врятуй народ наш від війни,
А п’яна наволоч кацапська
Нічим не змила щоб вини.
Покрово, давня рятівнице,
До тебе материнський глас:
Допоможи війні спиниться –
Хай мир повернеться до нас!
14.10.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613262
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Де очерети сушать болота,
Пливла у гості осінь золота
У пурпурових черевичках,
Сріблясто-попелястих мжичках,
У сіроокому тумані,
Жовтогарячому жупані.
Вітрами проникала у нутро,
Листочками розкинула шатро.
Сумує сивий Світязь від думок…
Так хочеться йому іще б разок
Зігріти хвилі, вже осінні,
У сонячному павутинні —
В обіймах лагідного літа.
Відбилась хвилями сюїта…
Піймати б той щасливий промінець —
Та всьому є початок і кінець… 14/10/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613349
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
ТАКОГО НЕ ПРОСТИТИ І НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ!
Я народився, жив, співав
в Радянському Союзі.
І вірив в те, чому учили школа,
комсомол.
Що всі його народи-браття.
В обіймах партії – як друзі.
А в анекдотах – другорядні,
мов каліки, недолугі:
кавказці, азіати, чукча,
молдован, хохол.
І більшість подумки вважала,
що йшло усе це зверху.
Імперський гонор брав верхи.
Нікуди не зникав.
Ліпила штучних росіян
держава-партія уперто.
Зростали думи дисидентські.
Стала їх – ріка.
З очей змивалася полуда
вільно, поступово.
Події у Новочеркаську...
Саблін... Григоренко...
92
Як сум проймав жахливо невимовний,
коли у Благовіщенську,
не повністю притомний,
я бачив українські вулиці...
А це ж бо – Схід Далекий!
Поїздив по Прибалтиці.
Душа – як оживала.
Мене з моєю мовою приймала там земля
і люди, чисті люди.
Це віри додавало,
що нація – це сила. Ще жива!
В Кремлі там знали:
до Європи
прибалтийці схильні.
Вони, до того ж, не слов’яни.
До волі потяг сильний.
Ось українці – це найменші «братики»-хохли.
Їх приручили. Хоч народ спесивий.
За два століття підрубати їх змогли.
Зрусифіковувати треба їх щосили.
Ще як студентом був в Москві,
ходив як онімілий:
не дозволялись українцям сходки підозрілі
на день народження Шевченка...
хоч які малі.
...................................................................................
93
Коли Союз розпався –
теж не вірилось, що пута
Москви розірвано.
За вплив пішли конфлікти...
І війни за збереження реліктів.
Та щоб на нас пішов війною
у нахабності роздутий
московський «старший брат» –
народ чи сурогат?
Такого не простити
і ніколи не забути!
Їм окаянним, підданим
вже прийдеться збагнути:
віднині вам ніхто ні сват, ні брат.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613325
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Як ти, осінь,
серця колисаєш...
Падолист заміта
соняхів
стовбуряччя в полях.
Накрапає...
Сивий день.
Сиві наші літа.
І чого
ми не бачили в світі?
І чого
ще готує доба.
Ви, журавлики, –
щастя при літі...
Теплих зим нам
з птахами, мольба...
Тож, оглянешся
вдаль –
битим шляхом
утікає ця доля моя,
ще одна
білокрилая птаха,
а думки,
що хмарини, роять...
Разом з тим,
це життя неповторне,
як скарбничка
моя і твоя;
не єдине,
та все ж, мов соборне
і над нами –
Її Покрова...
14.10.2015р.
Покрова Пресвятої Богородиці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613219
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Були ж часи...
Були ж часи, коли надворі
Лунав веселий спів дітей
В достиглім житі, наче в морі,
Як колоском чиєїсь долі
Із тихим шепотом, поволі,
В минуле йшли снопи людей.
Коли світило наше сонце
Над землями моїх дідів
Коли Сварог дивись в віконце
Й Перун над стріхою гримів -
Тоді, здавалося в Україні
В країні рідній все жило...
Та все минуло, відгуло
Як спалахи багать всесвітніх.
Немає слова "свій" - "Халопы", -
Луна у вікна, - "Выхадите,
І наші кожані чоботи
Своєю кров"ю окропіте".
"И нету слова"... тьфу, немає!
Немає слів, немає вух
Куди дівалася та мова,
Що прадідам голубе слух?
Коли на "вєчному" багатті,
"Гореть" ми будемо в огні -
"Кто" позбирає все те дрантя,
Що ми лишилили по собі?
Кто "покарає" і ""Осудить"
За наш поруганный язык,
Когда, как мерзкий грязный клык
Вгрызется память прошлых судеб...
Но, может, силой проведнья
Дано мне в завтра посмотреть?
И нашей славы привиденье,
Живым и радостным узреть?
Услышать где-то тихий шепот,
Родных от века, вечных слов,
Козачий быстроходный топот -
Не только в сизом царстве снов?..
...Когда ж светило наше Солнце,
Над землями моих дедов?
Когда Сварог смотрел в оконце,
И слышен был нам гул громов?...
"Ведь было ж время..." - тьфу ти, буде!
Я вірю в це, доки жива!
Народ себе не враз забуде,
Й не раз траплялися дива.
От тільки трошки потерпіти
Незручну рукоять меча
І як рубитися з плеча
козачий навик відновити!
Настане час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541060
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 09.10.2015
[b][color="#0022ff"]Спокійної ночі, солодкого сну,
Щоб в сні ти поринув в чарівну весну,
А там щоб лунали пісні солов'їв
З безкраїх квітучих зелених гаїв...
Для тебе, мій милий перина з любові
І ніжність моя майже в кожному слові...
Спокійної ночі, до самого ранку,-
Тебе не будитиму я до світанку...
Хай сняться тобі наші гай та долина,
Під вербами круча й червона калина,
Медові уста мої, карії очі,
Бажаю, коханий, спокійної ночі!!!
02 102015 р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611006
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
У темряві своїх очей
шукаю світло.
Душа моя,живи привітно.
Життя твоє завжди в полоні.
Любов"ю чистою омий долоні,
незгоди,ненависть і страх перебори.
Борись,шукай,твори завжди:
коли під гору і коли з гори.
Душа моя,живи привітно.
У темряві своїх очей
шукаю світло.
переклад:
Коли очі мої і розум втомлюються від того,що діється навкруги,
я поринаю у внутрішній світ,шукаючи
в який спосіб жити серед безладу і руйнацій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595821
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.08.2015
Пливуть в бурхливому життя потоці
три Пілігрима:Щирість,Чесність,Правда вся прозора,наче скло.
Здавалося б і крепкий мають човен та лише на їх обличях
розгубленність,розчарування:"Курс який?!".Не зна ніхто.
Немов чужі вони в людському світі.
Так рідко монстр-людина в гості зве таких
Рідніше монстру лість,продажність,зрада,лицемір"я.
Людська натура:Бог?Диявол?Хто створив її?
І взагалі--як терпить ще Земля нас?!
Потвор,якщо не лицями,то душами--відомий факт.
Здригнулася б,струсила б,наче блох собака
і свіжою,оновленною гідних діточок шукать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346465
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 18.02.2015
Говоришь, что каждый из нас – гад,
обобщая знанья о мужчинах.
но нисколько ведь невиноват
я в твоих печалях и морщинах.
Я другую женщину любил,
и хотя порой бывало трудно,
я всегда её боготворил.
Разве это, ну скажи, подсудно?
Я, как мог, её оберегал,
всех на свете мне она дороже:
лучше человека не встречал!
Для кого-то ты такою тоже
быть могла. Но, видно, не судьба,
что такого ты не повстречала,
что бы мог боготворить тебя,
и ему б ты тем же отвечала.
Ну, а может, извини меня,
ты во всём сама и виновата:
нет в тебе ответного огня,
ты - гигроскопическая вата,
всё в себя готовая вобрать,
отдавать ты просто не умела!
И растаяла мужская рать,
не запомнив даже твоё тело.
О своей жене так не скажу:
вместе прошагав десятилетья,
отдавались страстно куражу,
но приоритетом были дети.
А теперь я вот таков у них –
мною дорожат, я – их забота.
знаю точно, не родится свих
в их сердцах, чтоб обвинить кого-то,
что в их жизни сделалось не так,
что случайно что-то упустили.
Ты не девочка, давно уже в летах,
годы лишь тебя не научили
объективно обо всём судить,
не винить весь мир, о нём судача.
Для самой себя судьёю быть –
это очень трудная задача.
За мои слова ты не ругай,
может, есть в них истины крупица.
Но, однако, всё же повстречай
ты того, кто б мог тобой гордиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558102
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 11.02.2015
***
Маленька
невільна пташка,
що так хоче літати!
Та ба,
пір'я на її крилах
надто мізерне,
аби втримати небо.
А мрій замало
для того, аби полетіти.
Мрії - це завжди
тільки мрії.
Вони нікому нічого не винні.
Вони нікому і нічим не зобов'язані.
Напевне,
в усьому вина
лишень
тих мізерних крил,
що ніяк
не можуть оперитися
і боляче крають
серце
маленькій пташці,
що так хоче
торкатися неба...
Та не судилося їй
ані розкрилено
підійматися вгору,
ані захлинатися
щасливим щебетом
десь поза хмарами.
А, може,
таки
судилося?
Тихо плаче
маленька
невільна пташка
у своїй
незолотій клітці.
І...
мріє!
Поки що
мріє...
(1.02.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556412
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Коль доживу, весною мухи
залепят мудрое чело,
и, хоть познает сердце муки,
скажу я бодро: «Повезло!»
Ведь за весной нагрянет лето,
за ним и осень. И я рад:
дожди ведь, точно, смоют это, –
всё то, что мухи натворят.
К тому же принесёт мне осень
на зИму вкусненького тьму.
И, побродив с едой меж сосен,
кой-как переживу зимУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552809
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
В селі маленькому, у краю буковинському,
У славнозвісному куточку України
Блакитнооке, тихоплинне озеро
Руйнує хвилями морозу сірі стіни.
У серці озера б"є джерело глибинне,
Що не дає йому геть кригою покритись
І прилітають до водички - ЛЕБЕДІ,
Немовби до святині тихо прихилитись.
Бо непросте оце село на Буковині!!!
Іванком ходжені дитячі тут стежини...
А раптом серед тих птахів привабливих
Душа його... в село приходить... на гостини.
*Відомий актор, режисер, сценарист Іван Васильович Миколайчук народився і виріс у селі Чортория, тоді Вашківського, а зараз Кіцманського району Чернівецької області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548395
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Ложь во благо - это правда!
Это - сущий Благовест!
Не смущайтесь! - Если надо -
Лобызайте, даже, крест.
И простится вам, поверьте! -
Бог все видит - Он простит,
И за это, после смерти,
Вам геенна не грозит.
Никому прямая честность
И задаром не нужна,
Если вся ее "полезность"
Просто-нАпросто - вреднА!
Исковеркать жизнь кому-то?!
Стать убийцей, правду чтя?!
Правда-матка - это круто! -
Но, узнай - ее хотят?
Мне возразят иные моралисты
/Хоть классик, в данном случае, не прав/:
Ах,как же так?! Должна быть совесть чистой!
А, как же вот: "Единожды солгав..."? *
Вопрос, как говорится, интересный,
И щепетильный; только дело в том,
Что, если ты такой кристально честный,
То правду не замешивай со злом.
Важней всего здесь - ЧТО в итоге?!-
Была бы польза! Благо! Прок!
Но... не себе - побойся Бога! -
А - ближнему. В кратчайший срок!
И ложь ли, правда ли благовестУет -
Какая разница томУ, кто его ждет?
Одна лишь мысль, что БЛАГО ТОРЖЕСТВУЕТ!
Благую душу напролом ведет.
* Единожды солгавши, - кто тебе поверит ?
Козьма Прутков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543538
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
У жменях осінь принесла тумани
І листопледом вкрила спориші.
Простиглі ночі палахтять принадно
Помежи млою й небом на межі.
Проймає вітром сковане мовчання
Байдужо гасне каганець пустий.
Уже під ранок виплив увостаннє
Крізь сіру мряку місяць-вартовий.
До спілих марень туляться одвірки
Скриплять ворота скуті напівсном.
І награють повз віття томне «Гірко!»
Німі музики в полі за селом.
Вже скоро грудень. Так нестерпно-довго
Чекаю диво біле з далини.
Заосенілі нині до знемоги
Безногі тіні вперлися в тини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537116
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 23.11.2014
І впало дерево у сні,
А серце зранку стрепенулось:
- Що, як біда?! Чим відвести? -
Думки, мов шквалом, промайнули.
Як відвернути ту біду,
Що, може, пророкує небо?!
І в чому захист я знайду
Чи що зробити мені треба?
Не відвернути від себе
Все, що собі накрокували -
Все добре, а також все зле,
Що склали справами, думками.
Та й часу нам не обминуть
З його невпинними кроками.
Події в часі йдуть і йдуть,
Наче всміхаючись над нами.
Сторінки нашого життя
Гортають хутко дні і ночі -
Від небуття до забуття...
А ми так втриматися хочем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530046
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Ця осінь не народжує поетів,
Ця осінь виколихує печаль...
Хоча й цвіте безмежжями букетів,
Та тільки над могилами, на жаль.
Ця осінь не римує, а ридає
На аркушах нерадісних митців,
Бо матері лишаються без раю
І зостаються без надій вітці.
Ця осінь не співає серенади,
А дико завиває по ночах!
Не золоті, іржаві листопади
У неї цього року на плечах.
Ця осінь не натхненниця, а мука!
Не фея добра - чарівниця зла!
Чаклує неустанно лиш розлуки
І переводить на журу усі слова!
Ця осінь не забудеться ніколи...
О, Боже, більш ТАКЕ не повтори!
Засіяне хрестами, плаче поле,
Летять невинні душі догори...
(17.10.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
***
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна.
Життя іде, то ж темна слава, звісно,
Також, колись ослабнувши, впаде.
Лиш пам'ять все шипітиме зловісно
І штрикатиме в спину де-не-де.
Розтануть силуети у провулках
Змізернених по суті пліткувань.
Та вічно вже фальшивитимуть звуки,
Нещиро геть вітатиметься длань...
І вже, мабуть, ніколи тої сили
Не набере покривджена душа,
Щоб довести: ніколи не годила
Брехнею світові, а в храм ішла.
Та що жага душі комусь... Намарне.
Сей світ живе законом не святих...
Велике зло лишається безкарним,
То ж топчуться зазвичай по малих!
(26.09.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526268
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 30.09.2014
[i]Тагды толькі зажывеш шчасліва, калі над табою Маскаля ўжэ не будзе[/i]
[b]Кастусь Каліноўскі[/b]
Скажыце, колькі нам яшчэ цярпець
Тых маскалёў, што мыюцца крывёю?
Пакуль народ будзе ў цішы марнець,
Яны смяяцца будуць пад хлуснёю.
А калі так, сумлення дык няма,
Дык ўжо яны зусім-зусім не людзі.
Пражыта ўсё жыццё для іх дарма,
Амаль дарма… бо мы для іх не суддзі.
Але як сёння маскалі ідуць
Паўз нашу з вамі слаўную радзіму,
Ўставай, сябро! Ўставай, мой браце, тут,
Каб набрыдзь выгнаць назаўсёды дзіўну.
І колькі б тыдняў не прайшло і дзён,
Мы да крыві апошняй кроплі нашай
Змагацца будзем у адзінстве звён,
Калі радзіма нам пра гэта скажа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518269
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 19.08.2014
Мій дідо умів майструвати карети
А з часом навчився робить й кулемети
І файно усіх їх під землю складав
Казав якщо що щоб я їх забрав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494763
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 31.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2014
Небесні Душі над Майданом,
Як пташенятка у гаю.
Колишуть Ангели вігвамом,
Готують місце у Раю.
Зустріли груди їх жакани,
Застрялі кулі в голові.
Та не убили їх Таргани,
Хоч, як топили у крові.
Від крові пінились фонтани,
Упала сотня Вас в бою.
Завдав глибокі ворог рани,
Та ми із Вами, тут в строю.
В надіях світяться Екрани,
Гримить у Бога на горі.
То вже посипались боввани,
Й тікають виплодки – щурі.
Розтали вирієм тумани,
«Вам слава!» - тричі бунтарі.
Достойним лицарям пошани,
Складають Думи Кобзарі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481165
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 22.02.2014
[i][/i][b][/b][b][i]Йду я до Майдану – назустріч зорі…
Там Вкраїни серце, там богатирі…
Там куються долі!.. В них найвища суть –
Прокладають хлопці у Європу путь…
Жарко на Грушевській:* вогнемовний герць
ЗаБулатив сталі небайдужих серць!
Та ворожі дула пробують на зуб
Леговані се́рця і козацький чуб.
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай!
«Згинуть воріженьки» – як роса, як сон –
Втілять нашу мрію вої без погон!..
На́рід український факел запалив,
Не згасить вже світла і мільярдом злив!
Понесуть народи світло у майбуть
Й виберуть для долі праведную путь –
Скинуть всіх тиранів раз і на віки́!
…І сплетуть майданам ла́врові вінки!
П р и с п і в:
Йду я до Майдану… Стрічка майорить…
Стрічка синьо-жовта – кольорова мить!
А в душі – трембіти: наш співочий край!
Вже гряде побіда! Грай, трембіто, грай! [/b][/i]
_____________
*Мова йде про відомі події на вул. Грушевського (у Києві).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478501
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 22.02.2014
О, Боже, скарай! Не прости! Не помилуй!
На палю покути убивць посади!
Весь гнів свій і всю свою праведну силу
На голови їхні без жалю пусти.
Винищуй, виполюй, виорюй ману сю!
Мамону сю темну видзьобуй вогнем,
Аби на століття відлуння велося,
Аби заглушив Ненчин біль вражий стен.
Не слухай брехливого сонму покори,
Нещирого каяння тинну ясу...
Здвигнулися нині і ріки, і гори,
Вознесли розпуку увись голосну.
О, Боже, скарай! Пресвятою рукою
Свій меч гостролезий пусти в круговерть,
Бо чесною платою, чесною мстою
Катам за знущання буває лиш смерть!
(21.02.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480836
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014
Поет, художник, лірик, патріот
Людина слова з серцем, що від Бога,
Його ім’я цінує наш народ,
Із ним в майбутнє є для нас дорога.
З таких людей народжується день,
В його віршах купаються жарптиці,
Й великі ріки одових пісень,
Заповнять тишу не в одній столиці.
У тихій римі криється підтекст,
Майстерність думки вигинає хвилі,
Шевченка стиль, як гонору протест
Знаходить сонце в будні ті немилі.
Ти є для нас як води джерела,
Що живлять море в назві Україна,
Твоя любов є вічна та жива,
І у словах залишиться незмінна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479297
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 13.02.2014
Надоїло мучитись і скніти.
Шарудіти і марудити крильми.
Прагнем до мрії полетіти.
І світло вирвати з пітьми.
Надоїло боятись і вагатись.
Рішучістю ми хочемо пломеніти.
І в зорепаді щастя покупатись.
А не в буденності гіркій тускніти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464424
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Дніпро ревучий річка повновода
Вже знову й знов виходить з берегів.
В віконце вузьке стукає нагода,
Прийшла в свитині сплакана з віків.
А дні такі знеможені і сірі,
Майдани з ночі вмиті у крові.
ДітОк побили люті дикі звірі
Нема сволоті в підлості межі.
Буремний час прокинулись герої,
Які згадали, що не холуї.
Тож дай їм Боже випити левкої
Щоб не розлити спокій в сулії.
Точити досить байки – баляндраси,
Балачки лишні зараз вже пусті.
Вилазять знову з льоха Піде Раси
Й плюють на наші заклики пусті.
І не можливо з бидлом говорити,
Глухі пани не чують в хаті грім.
Взяли за право вдома нас ганьбити,
Як хазяї заходять в хату - дім.
Це ж ми були, були колись народом
Куди поділась ваша честь і гнів.
Тож скільки можна "тішитись" уродом
Хіба не сором бавитись в рабів.
Щоби вони дорогою загнулись,
Щоб їх здійняло небо на палі.
В цім світі більш ніколи не проснулись,
Бо їм немає місця на землі.
Геть резидента, виплодка болота.
Нехай зіллє нечиста у відстій.
Щоб в потойбіччі виринув заброда
В кублі поганців виродків - повій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464142
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Не даймо зламати себе
Од крові схмелілим бандитам,
Майдан що є сили зове
Нове у новім возводити.
Майдан що є сили кричить:
Вставай, Україно! Єднайся!
Пантруймо, панове, сю мить,
Сей день, що од свічки зайнявся!
У серці із Богом святим,
Під знам"ям, нескореним кату,
Рушаймо, бо треба іти
Вкраїну свою рятувати.
Бо далі, якщо не підем,
Чекає ще більша наруга,
Фальшована гра діадем,
Навала брехні недолуга.
Чекає ще більша злоба
Пекельного темного чрева,
Покута, розруха, біда,
Недоля безрадного черва...
Почуймо Майдановий Зов,
Що кличе сьогодні в дорогу
Стогласим ячанням церков!
Не вчути - то зрадити свого...
Хай сумнів у бік одійде.
Се - нашої єдності справа.
Рушаймо, панове, вперед!
Година повстати настала!
(1.12.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463590
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Душа тоді розкриє крила,
Коли готова до польоту.
Хоч осінь золота вділила,
А настрій підняла на квоту.
Душа тоді лиш затанцює,
Як стріне рідну половинку
І слід навічно закарбує,
Розгонить не одну хмаринку.
Душа тоді буде ширяти,
Коли гармонія єднає,
І миті щастя дарувати
Навколишнім, коли кохає. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457642
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 02.11.2013
Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира
Безвільно догорілим пізньоцвітом -
Холодним торком сивого пера.
Лишилося привілля волошкове
В обіймах медоросяних вітрів,
То ж тягнеться рука тепер до слова,
Розшитого бавовною жалів.
Допоки журавлині перевесла
Маліють у небесній далині,
Останнє світле мрево мляво креслять
Хмаринки позолечено-сумні.
І під крилом у бабиного літа
Корують* душу вижухлі садки,
А на листках віршують пізньоцвіти
Осінні неусміхнені рядки...
(27.08.13)
*корують - в знач. лікують
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451321
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Знову осінь скрадається тихо
У моє відкрите вікно.
І вже світ по іншому диха,
А я наче сплю всеодно.
Вже ключі журавлині щомиті
Нам співають прощальні слова.
І сади яблуневі политі,
Дощова вже скотилась сльоза.
А я сплю! Просто сплю і не чую,
Як птахи відспівали концерт.
Я й так знаю, що листя танцює
Свій осінній, сумний пірует.
Не люблю я осінні прощання -
З ними йде і частинка мене.
Знов приходить нестерпне мовчання
(Таке гостре, таке затяжне).
Краще я пересплю цю осінь
Під ковдрою теплих мрій.
А зійдуть колоски жовтокосі -
Я прокинуся повна надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449118
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Роки збігли - темним валуном
Покотились ген аж у долину.
І тепер там бовваніє хрест,
Наче знак, зарубаний до болю:
Що ніколи більше не торкнеш
Батьківською щирою любов'ю!
В грудях оселилася сльоза -
Пам'яті нескресла, сива крига...
Прошумить ще не одна гроза,
Пробере ще не одна відлига,
Та ніколи найрідніших рук
Запах не забути тютюновий
І не стерти з плівки серця звук
Таткової дорогої мови...
(10.04.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441238
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
[b]Літо, ви́гострене , як серп,
Вижне ниви, і стане голо,
Вітерець - поважа́ний сер
Заспіває бентежне соло.
А мені ще цвісти й цвісти,
У любовнім теплі ясніти,
Доки будеш у мене ти
Не зів'януть кохання квіти.
А коли надійде косар
Крізь вечірні сумні тумани,
Заберу тебе в за́мки хмар,
Буду вічно твоїм коханим.
03.08.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441259
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Щасливі ті, в кого душа широка,
Пречиста, недосяжна і глибока.
Сіяє добротою веселково,
Виблискує у спектрах кольорово.
Захищена від бруду, негативу,
Бринить теплом в енергії приливу,
І щедро опромінює орбіти,
Дарує іншим душам самоцвіти.
В світи відкрита їй пряма дорога —
Збережена людиною від Бога. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441017
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Жаль мені вас хохломони,
Бідні ви поганці.
Гідність вкрали в вас масони,
бо спите засран.. .
Боже, як же залякали,
Як стравили душу.
Мужність чоботом стоптали,
Витрясли, як грушу.
Де ж це видно щоб господар,
ворога боявся.
Зайді - гаспиду свідомо,
Під ногами слався.
Схаменись прошу, незрячий,
В писок дай вражині.
Не принижуй честь козачу,
Предків в домовині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437802
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2013
Хоч я на планеті - нікчемна мураха,
Та "ні" кажу війнам і "так" кажу миру,
І прагну не втратити орієнтири,
Лечу крізь омани до них вільним птахом.
Я - мікропіщинка на тілі земному,
Та цукру шматок підсолоджує воду,
Добро, подароване крізь перешкоди,
Підносить до неба - нехай і одному!
Я хочу всміхатись, долати трампліни
Гордині і заздрості, злих пересудів,
Відрадно нести щирі посмішки людям
І словом привітним проломлювать стіни.
Нехай скаженіють від злості, мов звірі,
І люто плюються, кидають прокльони, -
Моя непідробність - моя оборона,
А людяність й правда - мої ор'єнтири,
І хай хоч там що - та останній мій подих
Для когось всміхнеться з душі подарунком,
Добро не рахують - збивайся з рахунку!
Добра не буває замало і шкода!
Мураха - нікчема, мурашник - то сила,
Піщинка - ніщо, але дюна - то глиба,
Ми в стані разом без "якби" і "могли би"
Зробити для світу потужні вітрила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433272
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 03.07.2013
Ти гарної співаєш брате!
До чогось тут приплів ти ката.
І закликаєш нас мовчати,
Як нас продовжують вбивати.
Якщо ти вмієш рахувати?
Ти схожий цим на того брата,
Що в руки нам сує лопати
І закликає всіх копати,
Аби лише не пам*ятати.
Що було в нас й леміш й горнило
І була міць, і була сила.
Куди воно оте все ділось
Нам всім би знати вкрай хотілось.
І де ж та правда де вона
Й до чого тут той сатана.
Розкидане вже не зібрати
Воно уже у когось в хаті
Наполягаєш ще орати?
А сіяти буде хто ,жати?
Хто зиск від того буде мати?
Не хочеш брате це сказати?
А нам хотілось би це знати.
Чи слід на Бога уповати?
Про це мовчати слід мені,
Бо буду братом сатані
Не Рай, а щось, щоб збудувати
То «клепку» добру треба мати.
І не сувать комусь лопати,
А з себе треба починати.
Мовчу про дідівські могили,
Де дух козацький схоронили.
Які по тобі слід забути,
Без племені й без роду бути.
До цього довго нас привчали,
Аби покірними ми стали.
Отару краще кудись гнати,
Якщо у ній одні ягнята…
Ти гарної співаєш брате!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428467
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
Кавові протяги, панянки чарівні,
Бруківка мокра, жовті ліхтарі,
Музики джазові, найкращий шоколад,
Данила тінь, у парку листопад.
Старі собори, погляди атлантів,
Похмурі брами, гомін екскурсантів,
Вузькі провулки, замки королів,
Казкове місто – старовинний Львів.
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424583
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Розплющили очі будинки старі,
У скверах туман загасив ліхтарі.
По чашках розлив порцеляновий день
Арабіку ночі з безодні кишень.
Крізь вікна захоплює протяг в полон
Швидкий та потріпаний кавою сон.
Ілюзії теплі змиває вода,
В квартирах пустує з людей суєта.
Судинами вулиць народ поспішає,
Клаксонами тромби авто розчиняє,
Заплакані хмари антени штрикають,
І сльози ворон галасливих вмивають.
Люблю я щоранку дивитись на Львів,
Мовчати і слухати місто без слів,
В очах перехожих думки розглядати
І марно, як завжди, на сонце чекати.
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424592
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Краплина суму--це сльоза так зветься.
Краплина щастя--це також сльоза.
Як відчуваєш все це,знач жива,не вниз,до неба рветься,
ця птаха полохлива,з іменем--твоя Душа!
Летить,сміючись--все гаразд,все добре!!!
Поки хтось каменем, по крилах.Вже пікірує униз.
На гілку сіла,в листя,щоб ніхто не бачив,
і тихо плаче:"Хто?!За що?!Чи гірше я за інших всіх?!"
...Лікує час.Загоїлися крила.
Вже сильні,вже б й летіти-- тільки сумніви беруть.
Чи може по життю,як більшість,плазувати ,чи ходити,
або ж,якщо у вись,то з камнем ,щоб у відповідь жбурнуть...
Що ж!Захищатись,чи атакувати?
Нема стандарту,що і як робить.
Чи жайворонком ввись,чи страусом пиляку піднімати.
І той,й другий--птахи,та різний фокус зору в них!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348459
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 12.05.2013
Чи в чорную безодню,
чи в небо дивно-синє,
чи каменем,чи птахом
без страху я лечу.
Лечу,закривши очі,
Із усмішкою,легко.
А може сміх крізь сльози?
Не знаю.Промовчу.
Що далі?Буде видно.
Чи Янгол поцілує,
Чи Чорт у бублик скруте.
Прийму все,не втeчу.
Минуле і Майбутнє-
два привида прозорих.
А я люблю- Сьогодні!
Я Ним живу-лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398359
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 12.05.2013
Я люблю тебе, Україно,
Я люблю тебе одну.
Твою радість душею я прийму,
Не омину і серцем журбу.
Я люблю тебе, Україно,
Я люблю тебе одну.
Я в тобі як маленька дитина
Лиш про тебе гадаю й молю.
Я люблю тебе, Україно,
Я люблю тебе одну.
Твого горя скуштую полину,
В твоїх річках любов обійму.
Я люблю тебе, Україно,
Я люблю тебе одну.
І моя маленька жарина
Запалає в твоїм вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421372
дата надходження 28.04.2013
дата закладки 29.04.2013
(А)лея наших ніжних почуттів
(Б)арвистим килимом встелилася із квітів:
(В)олошки, лілії.., там навіть мак розцвів,
(Г)воздики і троянди в оксамиті…
(Д)ухмяні трави так хвилюють і п’янять,
(Е)кстазом розливаються по тілу…
(Є) там найтонший, найніжніший аромат -
(Ж)асмин пахучий випромінює несміло
(З)бираємо по краплі цей нектар,
(И,І) ніжимось в його солодких чарах,
(І)скриться щастя, як безцінний дар,
(Ї)ство коханням сповнюється в хмарах…
(Й) любов пронизує все тіло й душу теж,
(К)віткові пахощі окутують казково,
(Л)еліють радістю, якій немає меж,
(М)иттєво зачаровують, бузково…
(Н)авколо чутно звуки чарівні -
(О)рфей немов спустився - нас чарує.
(П)ірнаємо, як в море в ці пісні,
(Р)омантика …!А пристрасть аж вирує!
(С)трумок дзвінкий на флейті виграє,
(Т)ріпоче крапелька-росинка на стеблині,
(У) небі сонечко з хмаринок воду п’є,
(Ф)іалково всміхнувшись гарній днині.
(Х)вилюють погляд барви не земні,
(Ц)вітінь квіткової палітри візерунки,
(Ч)имраз виблискуючи в ранішній росі,
(Ш)овкову ніжність нам дарують поцілунки.
(Щ)ораз під вечір зорі, мов кришаль,
(Ю)пітер щедрим жестом розсипає…
(Я)сніє місяць, наче срібна пектораль…,
(Ь,Й) на щастя і любов благословляє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415046
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Без видимої еволюції, майже без змін,
Постійно поряд. З нами постійно він!
Той хто душить, проте, не дає померти,
Гарно бреше, і в той же час відвертий.
Він, то ваші мрії, він – ваші хтиві думки,
І вплив його на вас вже дається взнаки.
Новий порядок - керує всевидяче око,
І вже видно, яким це вилазить нам боком.
Брехня навколо, тотальний обман навкруги.
Хто винен, хто правий, хто сплутав береги?
Переписав історію, надиктував новини,
Із мародерів і убивць роблячи невинних!
Вільні каменярі засідають у ложе,
Поглинаючи все, що тільки можуть,
Фантастична ілюзія вільного життя,
Із якого тільки в землю буде вороття...
Він лялькар, він смикає вас за нитки,
І на виставу цю давно продали квитки.
І не біда, як зробите щось навпаки,
Бо й навіть це буде йому із руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413810
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 06.04.2013
А з милим рай і у наметі,
Є він лише, його люблю,
До нього я, як муза до поетів,
На землю сльози щастя розіллю.
Кохання не купиш за гроші,
Й не виграєш його в лото,
Лиш його ясні очі, хороші:
Віддам за них все золото.
Якщо, і не красенем - принцом,
Нехай, буде він жебраком,
Та в мене є лиш один принцип:
Лиш би було добре нам двом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385159
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 06.04.2013
Все можливо. З кожним те і станеться –
Те, чого в думках не відібрати.
Рози в серці, хоч душа хурделиться,
Сльози, хоч на серці вічне свято.
Так, можливо! Все буває з вірою:
Хмара снігу над квітучим раєм,
І зоря далека в сонця виграє...
Лиш одне на світі не буває.
Швидше буде райдуга під місяцем,
А у грудні загуркочуть громи
І ці львівські, коротенькі вулиці
Стануть мені найріднішим домом.
Швидше сонце добротою випалить, –
Ранньою весною це й не диво!..
Тільки твоя усмішка у відповідь
Неможлива.
12.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408455
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Не малюй мені картини
Чорним кольором лишень:
Чорне небо, чорне сонце,
Чорний вітер в чорний день,
Чорні люди, чорні душі,
Чорні думи і слова,
Чорні квіти в чорнім полі,
Чорна річка і трава.
Чорний сніг мене лякає,
Чорний дощ і чорна кров,
В чорнім серці може жити
Лише чорная любов.
Ти заглянь мені у вічі –
Набери там кольорів.
Доброти візьми веселку,
Світлий колір теплих слів,
Сяйво ніжності й любові,
Всі відтінки співчуття
Ти візьми в свої долоні –
Розфарбуй своє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330288
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 10.03.2013
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає...
Тарас Шевченко
Узбіч нового міжміського тракту,
Що стрімко мчить у невідому даль,
Стоїть осиротіло пустка-хата –
Віків нових пекуча пектораль.
У ветхій стрісі видно ребра-лати,
У стінах – темня вікон, мов бійниць:
Надію на шибки їм не плекати,
Вже не блищати склом очей-зіниць.
Дріма садок вишневий коло хати.
Хрущі над ним давно вже відгули,
І не співають більше там дівчата,
Й плугатарі з торбами в світ пішли.
Там вже ніхто нікого не навчає,
Бо матері душа давно в раю.
І соловейко дітям не співає,
Бо діти розбрелись в чужім краю.
Один склав голову в лісоповалі,
Варив в Магнітці інший вбивчу сталь,
А ті – шлях Соловецький торували,
Стражденний шлях у вічність і печаль.
...Немов старенька, посивіла мати,
Що в тузі вийшла сина виглядать,
Чатує обіч шляху пустка-хата,
Жде не земну, а Божу благодать.
Стоїть самотньо, тихо... Що й казати –
Мовчання тут гучніше зичних слів!
І дивиться журливо хата-мати
Услід нащадкам в докорі німім...
А там, в граніті – пам'ять красномовна:
У лівій – кепка, права – в далечінь...
І тисне серце сором невгамовний
І смутку незбагненна глибочінь.
28.04.1993,
Чернігів — Варва
____________
Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.>, 2007. - 95,
[4> с. : іл., ноти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394203
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 23.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2013
***
Є щось рідне в миті сій північній,
Коли думка, наче шовкопряд,
В серці пеленає тепло-ніжне
Почуття з означеннями «над».
Є щось незбагненне у безсонні,
Коли вікна, мовби зір увись,
Де ріка незримої безодні
І медовий місяць розчинивсь…
Є щось магнетичне в сизій тиші,
В зладженім погойдуванні хвиль
Зоряного озера в узвишші,
Схожого на велетенський бриль...
У долині горній ніби вічні
Роси щедровсіяних надій...
Є щось благодатне в опівнічній,
Мрійно-сонно-тихій миті сій...
(26.01.13)
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395958
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
К. Э.
Случайность встреч, случайность отношений –
не вывожу я их на пьедесталы.
Но и хулить зазря их не пристало,
ведь отдаются им и шут, и гений.
Пусть похоть лишь главенствует при этом,
но разум одолеть её не может.
И радость тел, испитая на ложе,
воспета в мире не одним поэтом.
Я, с ними слабый голос свой итожа,
не испугаюсь непотребной брани
и осужденья лицемерных партсобраний
и с ними вас, мадам, конечно, тоже.
1959 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395110
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
\Из очень давнего\
Нет судьбы тяжелей и капризней
с ожиданьем дыбы и оков
у шута на арене жизни,
а поэт ведь всегда таков.
Понимая вот это, Ира,
не спешу на поля страниц.
Мне не надо признание мира,
поощрение властных лиц.
А оно ведь не безопасно, –
это знается испокон.
И не буду я лезть напрасно,
свет не видев ещё, на рожон.
Не пытайся, не надо поэтому,
что-то страстно ты мне доказать.
Я не буду, не буду поэтом я,
буду просто стишки писать.
Весна - 1952
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393295
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Україно мати сива, тебе не впізнати,
Одягли тебе в свитину аби осміяти.
Працювали ми, як коні, та прийшли Ведмеді,
Вбили наших полководців, знищили поетів.
Боже, як нас опустила в кожанках зараза,
Оселилась в нашій крові ордИнська проказа.
Хохломони, як собаки завше на підхваті
Щоб хозарикам у церкві й на Горбах співати.
Світять, святять і почтують в пагорбах гібреїв,
Репетують, шкварку мають в московських пігмеїв.
.
Чужа мати гроші платить тож синів почтує
І співають знову й знову: Боже Алі – Луя.
Жуйте, жуйте хохломони дадуть в Вашингтоні:
Вже готують Катю нову в Лондонськім притоні.
І положать, як в Єгипті із лиця погожу,
Гейшу сину Фараона у батьківське ложе.
Де поділось Перське царство, нема Вавилону,
Де імперія Священна - була ж із бетону.
Ну а ти, як ґвалтував братику-москалю?
Апетити ж у тебе, мало було й Галі…
Зрозумійте українці звідки Ваші біди:
Їз отруєної крові, з заздрощів сусіди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392437
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
"Лисиці мають нори, і птахи небесні - гнізда,
а Син Людський не має, де прихилити голову"
Я прихиляю голову до Тебе,
І є хіба що в світі важливіше?
Моя домівко і моя вітчизно!
Життя осердя й вічне джерело.
24-11-2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388085
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 05.01.2013
Сіє мати в грядку: перчик, горошинку,
Заміта на дворі, творить без спочинку.
Доки є ще сила, аж зняла хустинку,
Вигляда синочка із доріг, кровинку.
Посадила мати, квіти біля хати
Аби не одненькій, сина виглядати.
Дивиться на квіти, душа молодіє,
Мальвам та жоржинкам, старенька радіє.
Вийшла на лужочок, сіла на пеньочку,
Кладе у рядочок долю на листочку.
Понад лугом вітер, віє повіває
Незлим ніжним болем, серденько їй крає.
Біля мосту верби, листячком тріпочуть,
Журбу материнську, вітами лоскочуть.
Над широким полем, вивільги ширяють,
В синім небі плачуть, долі їй благають.
Жайвір в піднебессі, Боже як співає,
Материнський відчай у хмарках ховає.
У печаль сховалась, стара хата скраю,
До плоту схилилась, від журби відчаю.
Сіє мати в грядку, знову горошинку,
Присіла в розорі, спочити годинку.
А весна надворі знов мете стежинку,
Деж ти ходиш досі, мій єдиний синку...
З циклу віршів Софії Миронівни №10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386634
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Грудневий ранок інтригує,
Повітря святістю іскрить.
Співають сурми: «Алилуя!».
Морозна стелиться блакить…
Я зазираю під подушку,
А там – мішечок почуттів,
Солодких снів яскрава стружка,
Шалена творча заметіль.
Святковий настрій зашарівся
Там на веселих ковзанах,
І дивна казка новорічна
Стрибнула в ліжечко з вікна.
Це Миколай Святий з дитинства
В цю ніч на землю завітав.
Небесні ласки і гостинці
Під подушки нам заховав.
Творцям, поетам – по натхненню,
Малятам – вигадку смачну.
Його міжзоряні олені
Колишуть темряву нічну.
Щороку душу нам торкає
Сповита щедрістю рука.
І почуття земного раю
Нас під подушкою чека.
Це традиційне святкування
Віддавна полюбляю я.
Шлю найщиріші побажання
Усім земним МиколаЯм!
19.12.12р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112122011262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386424
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Галереєю пам'яті йде
Серце знов у замріяний вечір.
Тло малюнків, як небо бліде
Після дум вереснево - лелечих.
На одному ти сонцем зайшла
За оденки весняного бору,
І не стало у лузі тепла
Оповити мою душу хвору.
У роздолля картини лляне
Тихим світлом єства опадаю,
І лікує від болю мене
Запашна квітка юного гаю.
Так відрадно на серці мені,
Як дивлюсь на ці милі шедеври,
І майбутнього такти сумні
Тихше б’ють у прочинені двері.
19.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386035
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
Не сумуй, моя люба душе.
Все минеться - за хвилею хвиля...
Світлий янгол у небі уже
Над тобою надимлює крила.
То миттєве - ця смута твоя,
Що сльозою тріпоче на віях.
Вже світанно зоріє здаля,
З-поза хмари он сонцем ясніє.
То ж буває усякого - вік,
Наче поле, засіяне травно.
То зіркам утрачаємо лік,
То дощить за вікном неустанно.
Але з кожного болю-борні
Залишається сила учіння -
Як не стратити серця в огні,
Як не зрадити чаші терпіння.
Бо в усьому є воля Того́,
Хто вділив нам од вічності світла.
І зрятує од муки й тривог
Тільки гадка, у віру зодіта.
Вже недовго: за день, може, два
Сивопера покута змаліє.
Вір, душе моя люба, в дива,
Причастися словами надії...
(11.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384163
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Стрінуться... Однак, бува, запізно
Для підводи щастя - сивина...
Бур"янисте поле, бездоріжно.
Келихи, що спилися до дна.
І нема вже ніби то й надії.
Небо у запасці хмаровинь.
День за днем безпомічно маліє,
В люльку набиваючи полинь.
І закурює душа печаллю,
Стелиться довкола сизий дим -
На плече прозірчатою шаллю,
Де життя схилилося на тин.
Над стежиною, що вузько в"ється
До знесил похилених воріт...
А за ними спрагле серце серця
Виглядає на ослоні літ...
(28.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381526
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 02.12.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Малює знов за вікнами моїми
Самотня осінь дивні колажі -
Незмежне море неба сивопінне,
Де хмари кораблями до межі.
Де крила мрії, мов ажурні в’язки –
На спицях янголів яскрава нить...
І так душа моя жадає казки
Хоча б на мить, хоча б одніську мить!
Так багне взріти тло те сяйнооке,
Що межи стужі всіює тепла...
А за спиною - ро́ки, ро́ки, ро́ки,
Обвуглені надії і слова.
Ба, вицвілі етюди, впалі лети...
Та знову зазирає у вікно
Маля́рка-осінь, кличучи поета
Вдивлятися у дивне полотно...
(15.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378928
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
"Ти покидаєш країну моїх очей
І від’їжджаєш за кордон моїх рук."
Володимир Шинкарук
Я вернуся в країну твоїх очей,
Розітну кордони твоїх рук,
Прилину загравою ночей —
Не буде розлук.
І зрадіє наш дім на семи вітрах...
Зацілую неземні дощі...
Та печаль відлетить, наче птах,
У далеч вночі.
Ніжним доторком втому зніму з плечей,
Закосичу волосся твоє,
Колисатиму сяйво очей:
Твоє і моє.
Розірву павутиння твоїх думок
У нічній насолоді без меж,
Як вітер гойдає жарини зірок,
Я прийду... Вір теж! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377717
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Чому важка моя дорога?
Чого так часто прошу Бога
Щоб дав мені він відпочить
Як не на вік,то хоч на мить.
А то весь час,усім селом
В корчмі,не за пустим столом
Клянемо долю,тай на гріх
Поупиваємось,аж сміх,
Аж сміх збирає,та дарма
То не село,і не корчма
Це хата та,у білих стінах
Та я,у мати на колінах
Вона щось каже сміючись
А з очей,сльози полились.
Тепер буває лиш у сні
Ти посміхаєшся мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335962
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 25.10.2012
Я вас прошу, подаруйте мені свободу!
Десь серед зелені дерев старих лісів.
Де гори ллють до долу свою чисту воду,
П'янке повітря і пташиний спів.
Я б прокидався вранці на зорі,
Щоб вмитися краплинами роси.
Зустрів би сонце на самій горі
І розглядав безмежжя природної краси.
Я б засинав під плескіт джерельної води,
На ліжку із духмяних, свіжих трав.
Я б все покинув і прийшов сюди,
Якби мені хто свободу дарував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372084
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Громадянине! Ось настав твій час!
І зараз ти вирішуєш по праву
Яке майбутнє завтра дітям даш,
Яку у спадок передаш державу!
Якщо не хочеш проводжать синів
В гарячі точки у чужих мундирах,
Як не байдужі сльози матерів
І вдів двадцятирічних на могилах,
Як не бажаєш смерті немовлят
Від вибухів терактів непокори,
Якщо не хочеш гуркоту гармат,
Замісто плугів - танків в чистім полі,
Тоді рішай, ти - зараз головний.
Коли не хочеш сам служить чужинцю,
Послухай серце і мовчать не смій -
Роби, як і належить українцю!
Тобі дано рішати у цю мить
Чи будеш мати вільную державу,
Чи знов комусь вклонятись і служить,
Та "гопака" гуляти на забавах.
Рішай, щоб потім не судити тих,
Кого ти сам штовхаєш у безодню,
Опам"ятай їх до початку лих,
Не жди до завтра, голосуй сьогодні!
Зайди в кабінку і подумай сперш,
Як ставити свій хрестик на папері:
Чи хочеш в хату запустити смерч,
Чи в світле майбуття відкрити двері!
Рекомендую прослухати -http://www.youtube.com/watch?v=ER4xocR9Hsc&feature=relmfu
Без коментарів, думаємо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373257
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Ты поэт, великий самый
Ты Русь воспел и осветил,
Ты пел раздолье и дубравы,
И собой других затмил.
Стая воронья тебя венчала
С названьем громким "друг",
Она же водкой привечала
И "породнила" с "теткой" на досуг.
А ты пел, писал и снова пел
Всем врагам на зло,
И слово русское хотел
Возвысить и превратить в добро.
Так будь же славен ты Сергей
Твои стихи да будут Славны,
Они ведь как хороводы фей
Танцуют перед Богом Фавном
Примечания: "тетка" -так называли в 20-е годы поэты имажинисты между собой ГПУ.
Фавн - бог полей и лесов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319379
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 20.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Пихатість- це чортівська штука,
Надме повітря аж по вуха,
І пухне з того голова,
Пошани різко вимага!
І хоч те діло мала втіха-
Ну зняв кота в сусіда з стріхи,
Прийняв подяку, ніби й досить-
Він в книгу Гіннеса заносить!
Такі бувають в нас герої,
Національні вдягли строї,
Гучні викрикують промови,
-Ми всі брати, не треба мови!
Чи ж не пора вже буть смілішим,
Не надуватись, буть мудрішим,
Рятуй кота, та будь людина!
Тебе чекає Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370193
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Немов трава, росли слова,
А я пером косив
Рядок в рядок… Клав у стіжок
Римований масив.
Прийшла зима - журби сурма,
Завмер пісенний луг,
І приорав живі слова
Мороз оралом хуг.
Та що мені похмурі дні, -
Сінця жмутóк скубну,
І запах трав оберне яв
У зелень весняну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369838
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Мине кампанія. Мине епоха урни
І сей, павлінно-випедрений, час...
Позатихають над обійстям луни,
Ногою пнувши надостанній шанс.
Заляже безнадія вже укотре -
Розтрачені між площами слова.
І розпайована душа на лоти
Піде покірно-чемно з-під стола.
Не допоможе ні мольба, ні совість,
Ні честь - обіцянок пошерхле тло.
І віри стоголосої натомість -
Вітри байдужі, наче помело...
Чому ж отак? Чи ми, чи хтось виною?
Причинно розчахається життя!
У вікна зазирає небо млою
Розпуки, безпоради, каяття...
(13.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369738
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Ціную те, що є,
Що Бог мені дає.
І дякую за те,
Що просте чи складне,
Чи грішне, чи святе.
Життєвий водограй,
Що хочеш вибирай,
У всьому міру знай!
Я не шукаю рай,
Без нього проживу,
Бо любий мені край,
В якому я живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367431
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Ой чому мені досі не спиться,
Так на серденьку мило й тепло.
Літо бабине лугом іскриться,
Павутинням чарує зело.
Я на крилах у висі здіймуся,
Політаю у мрій на даху.
У думках від Землі відірвуся,
Поблукати в Чумацькім Шляху.
Там на вежі для Бога спочину,
Щоб зігріти в теплі благодать,
У молитві в заграву порину,
Скину зірок заквітчану гать…
Візьму в осені жменьку бурштину,
В моїм серденьку прополощу,
Бризну з неба дощем розмарину,
Бори - вітрем у світ рознесу,
… Загубилась в дощах ВедмедИця,
Впали краплі на сонне село.
Ой так хочеться росами вмиться,
Й взяти в руки блокнот і перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367039
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
*
З тобою смуток, мов ковток вина,
Щемлива серцю мрійна глибина,
Без тебе радість, мов черства цілушка,
Що в сон прийшла голодному вона.
*
З тобою горе подолати зможу
З надією на допомогу Божу,
Без тебе щастя я не осягну,
Довічна мла моє огорне ложе.
*
З тобою смерть не надто і страшна,
Любов не в силі знищити вона,
Життя без тебе – то печаль глибока,
Така глибока, що не видко дна.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366871
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Я скажу вам так,панянки,
Що шкода мені мужчин.
Ви їх,бідних,прямо зранку
Клюєте вже без причин.
Він,скажімо, встав раненько,
Ви у крик: «Ти ж розбудив!
А лежить собі тихенько,
Знов не так: «Та як ти смів?
І летить у вас із рота
Безліч злих поганих слів.
А в руках-список роботи,
Хоча він ще без штанів.
То ж снує отак по хаті,
Ніби він- ні те,ні се,
А ви злючі та патлаті
Лиш вказівки даєте.
От і думайте,рідненькі,
Хіба можна отак жить?
Той мужик від вас швиденько
На край світу забіжить.
В мужиках нині потреба,
Отож слухайтесь мене.
Ой, мені ж додому треба,
Бо ще свій кудись чкурне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364965
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Цінуй кожен день,
Не сиди наче пень,
Трухлявий від старості літ.
Ти в себе повір,
Настрій свій перевір.
Запасись позитивом,
Наповнися дивом.
Життя полюби,
Усміхнись всьому світу.
Радій і цьому, і наступному літу,
Надію свою оживи!
Наповнись силою, снагою
І йди вперед, вперед до бою!
Борись за щастя, за кохання,
Переможи розчарування!
Збори всі негаразди й смутки,
Отримуй лиш добра дарунки.
Люби життя, люби людей,
Не полишай своїх ідей.
Перемагай! Не зупиняйся!
У власних силах не вагайся.
Живи щасливо і твори,
Кохай, люби, життя твори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317414
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 02.09.2012
ОБЪЯСНИТЕЛЬНАЯ
Как, милый, ты ещё не спишь?!
Уста-а-ал, наверно, мой малыш!
Ты что, опять затеешь ругань?
ДА! Задержалась... У по-дру-ги!
Помилуй, суслик, что за тон?!
…Ну... разрядился телефон…
А что пришла навеселе –
Искала истину в вине!
Соседка видела? (Мегера!)
… Так это То-о-оля – мой коллега!
Оставь нелепые догадки!!!
Мы с Толиком смотрели марки!..
Горжетка новая из норки?
… Прики-и-инь, нашла на остановке!
Постой! Зачем захлопнул двери?!
Котёнок, что ты мне, НЕ ВЕРИШЬ??!!
ID: 358343
Рубрика: Вірші , Жартівливі вірші
дата надходження: 18.08.2012 18:32:23
© дата внесення змiн: 18.08.2012 21:10:45
автор: Фотиния
НАСТУПАТЕЛЬНАЯ
Как, милый, это понимать?
Собрался, вижу, ты в кровать!
А я одна здесь, между прочим,
Среди глухой и темной ночи
Должна к тебе спешить, а ты...
Где торт, шампанское, цветы?
Сидишь и телик смотришь тупо,
А я чуть не погибла глупо!
Меня в соседнем переулке
Догнали два небритых урки.
Шутить, конечно же не стали -
Коньяк без закуси достали,
Давай, мол, пей, и все такое...
Достали, в общем, эти двое.
Спасибо, Толик подвернулся,
Он, кстати, с урками схлестнулся,
Им надавал, навешал с толком!
Как результат - вот эта норка -
Забыли сумки, убегая.
Ну, не пойду же я нагая!
Меня ведь тоже зацепили,
Глянь, здесь же пуговицы были!
Разбили напроч телефон,
Куда теперь годится он?!
О, Боже, котик, как ты мог
Не выйти даже за порог!!!
Все! Я ложусь одна в кровать,
Ты на диване можешь спать!
Подумай ночью на досуге
Как угодить своей супруге.
Возможно завтра все прощу,
Сегодня же - не подпущу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361281
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Розлився цикорій в небесній блакиті,
Тяжіють безкраї лани кукурудзи,
Округлились гордо пузаті гарбузи,
І літо збігає за лічені миті.
Роса начищає травичку до лиску,
Чванливо на зустріч іде горобина,
Вдягнула червоні коралі калина,
Вкладає ніч спеку в осінню колиску.
Зібрала вологу в кишеню криничка,
Кущі і ліси загорілись багрянцем,
Шаріються квіти вогненним рум’янцем,
Міняє у плесі свій колір водичка.
Тріпочуть на крилах метеликів мрії,
Погойдує вітер тонкі павутинки,
Поважно збирає яскраві зоринки,
І лагідний спокій лягає на вії. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361297
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Так якось тихо - тихо, по краплині,
Червлене літо, в гаю догоря.
В промінні осінь, на руках калини,
Червоний кетяг, листям цілува.
Біжить дитятко стежкою, й сміється,
В розлогах дивом, котиться луна.
Цей сміх нектаром, в моїм серці бється,
Клітинку кожну, в тілі омива.
Стежина в полі, чебрецями вється,
Під ноги мяко, стелеться, пірна,
Дозрілим літом, жовтим листям ллється,
Опалим квітом, пяним від вина.
Манливий спокій, ліг на горизонті,
Бринить сльозою, в благодатях даль.
Шепоче тиша, сповіддю в ротонді,
Сховавши чари , звабу під вуаль.
З ротонди вийшла, величава пані,
Зійшла неначе, щойно і з скрижаль.
Чарує тишу, осінь невблаганна,
Смичка виймає, сивий дід скрипаль.
В віках блукає, круговерть спіралі,
Вже осінь знову , на поріг прийшла.
Хоч нам з тобою, додала печалі,
Та ясно якось, на душі весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359116
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 27.08.2012
- Мою Душу порвали шакали,
У дерев на гілках розпяли .
Аж нещасні від горя завяли,
Бо наруги стерпіть не змогли.
Рано скинули листячка з крони,
Плакать нічим – немає сльози.
Впали смутком глухім на газоні,
Їм від спраги забракло роси.
А душа шаленіє і плаче ,
Лежить в серці зрадлива печаль:
Окупант чорним вороном кряче,
Насміхається клятий «москаль».
Рідну мову мою , сиротину,
Зек донецький сьогодні украв,
В рідній хаті чужую дитину .
Серед ясного дня зґвалтував …
Шапкокрад і з донецького бидла,
Підписав, юродивим Закон.
Вже терпіти не сила – обридло,
Геть зажрався донецький пітон.
Боже збав від австралопітЕка,
Охоронь від московських щурів.
Що непрошеним плИло здалека,
Хай пливе собі, вдаль й поготів…
Де ти ходиш Кобзарю – сУрмаче,
Озовись , засурми по скоріш.
Гей Тарасе проснись небораче,
Моє серденько зранене втіш.
Нехай зявиться Сокіл у небі,
І проснеться в гаю свинопас.
Щоб сказати комусь при потребі,
Князь він дома, а чи папуас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357130
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Застогнала від зневаги
моя Україна.
Зазнала вона наруги
від байстрюка, а не свого сина.
А, ти друже мій хороший
і славний козаче.
Встань на захист рідної мови
нехай вона не плаче.
Наша влада одягнула
Московські жупани.
І хоче тебе поневолить,
одягнуть у кайдани.
Ще недовго залишилось
і землю поділять.
Станемо кріпаками, що й
не буде де пшеницю посіять.
А, ти мовчи, тоді будемо
голі й босі.
І не будемо Українцями
а, вже малоросси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358676
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
- Ой місяце, місяченьку!
Чом такий неясний?
Чи то хмари затінили?
Чи то серце згасло?
- Хмари мене не тінили,
Лиш зрадили зорі.
Одного мене лишили
В небеснім просторі.
Чорно. Як в морі дощина
В бурю, потопаю.
А у чім моя провина,
Навіть і не знаю...
- Ой місяце, місяченьку!
Не сумуй, не треба!
Світи собі помаленьку,
Поки є потреба!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353911
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Люблю життя у різні пори року,
Та осінь — найчутливіша із них.
Ну, хто ж її замінить, звабооку,
У відчуттях безмежно-потайних?
Ще сонечко цілується з землею,
Промінчиків розкидує каскад,
Залишить спогад з долею своєю,
Де щедро розстелився листопад.
Все промайне, спливе у водограї:
І літо, й осінь, і зима, й весна.
Роки відгомонять, як лист у гаї...
Бринить життя, як пісня чарівна! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352093
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Ти любиш ніч, а я люблю світанки,
спекотне літо не для нас, ми не для нього…
… ти далеко… і тільки телефоном спілкування.
Надіюсь вкотре на суботу, чи неділю,
твоїх очей озера, я не вип’ю, не під силу…
ти поцілунками даруєш крила,
ти знімаєш біль і втому,
я не хочу їхати додому…
… я не хочу відпускати твої руки…
…без тебе там за кілометрами,
мої слова стають знов смертними,
без тебе тут,за днями сірими від спеки…
все байдуже, коли від мене ти далеко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349900
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Зустріла вчора внучка , коли прийшов в порозі .
Враз кинулась на груди , за шию обвила .
Спинило раптом подих , аж дід ступить не в змозі ,
Так притулилась кріпко , так щиро обняла .
З руки спорхнула птахом , ні милим пелюсточком .
Злетіла , як вюрочок , на вулицю дзвінком .
Вже дражниться на лузі , з дружком своїм Синочком :
Годує вже з бабусею , телятко молочком .
В саду защебетало , аж проясніло плесо ,
Озвалася за ставом , немов з небес луна .
Поглянь дідуню милий , ми маємо принцесу ,
Здаля її бабуленька ріднесенька гука .
Ой дяку Богу маю , - ми маєм янголятко ,
Як часто серце бється , як бється і стає .
Як жити хочу - жити , для вас мої курчатка ,
Нехай же Нам Зозулька , ще років накує .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349551
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 12.07.2012
На Майдані мара нас покрила ,
Як сліпців у безвихідь вела .
Байстрюча за первістка вродила ,
Аби й далі наруга жила .
Збайдужіла душа світанкова ,
КалинОвий осипався цвіт .
То під сонцем ранковим зимово
Загубились надії століть .
За помилку покаємся щиро ,
Україні такій молодій .
А збережену віру та силу ,
На алтар покладемо - надій .
Калинонько моя молодая ,
Солов’їних напівів Земля .
Простудилась в свитинонці з холоду ,
Видно рано тоді розцвіла .
Україно моя дорогая ,
Забагато розмов завела .
Воріженькам лукавим повірила ,
Не в ті руки ти свічку дала .
P . S .
Візьмем вили в натружені руки ,
Цих горил і з Олімпу зженем .
Їх не будем терпіти , як муку ,
Заслужили , у гарби впряжем !
05.07.2012.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348314
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Ви нарости на тілі українського народу,
Безбатьченки, хруні, манкурти, холуї.
Ви тля, екзема, прихвосні без роду,
Ви душу сатані продали, холуї.
В народу мову українську хочете забрати
І серце вийняти живе з грудей,
І українську націю у рабство запродати
Під гніт Москви, під каркання чужих речей.
Вам мова українська не до смаку,
Паплюжите і ганьбите славний народ,
І присмокталися, як п'явки хижі, дикі,
Від злоби, ненависті кривите свій рот.
Терпіння вигасає в нашого народу
І він змете сміття з лиця землі,
Потрощить хунту дику і ворожу,
І заживе свобідно на своїй землі.
Народ, як море, вже хвилює,
Кипить, реве і стогне великан,
І як народний гнів прорве і запульсує,
То вибухне, немов страшний вулкан.
Пізнаєте громади велич, силу
І понесе вода вас, як тріски,
Потонете на дні людського гніву,
І згинете в ганьбі, мов хробаки.
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348214
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
* * *
Вже перші соняхи розпалюють багаття.
Отава мліє, звабно пахне сінокіс.
І хмарно, й сонячно.
Тож не дрімаймо, браття,
допоки котиться прарідним шляхом віз.
Співаймо завчену.
Так менш помітна втома.
Хоч докоряє хтось, що пісня не нова.
Хай коні – повагом, не проминемо дому.
Довкруж – намиститься, духмяниться трава...
Ні, не одні нам ще судилися жнива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348161
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Це,безумовно,сильні почуття.
Любов і Ненависть,як сестри-близнюки--дві голови одного тіла.
І не завжди їх навіть Матір відрізня,
Природа-Матір,Та,що всіх колись створила!
Така маленька відстань поміж ними є.
Така межа є,ледь помітна,ледве,
що перетнувши необачно,чи навмисно цей рубіж,
отямишся--Амур сліпий вже і не бачить твоє серце.
А може й ні,бо сили жить,творить,плекати
дає не лиш Любов одна.
У Ненависті сила є з колін нікчемного підняти,
з ганчірки-серця зробить кремінь--хіба ж зла вона?!
Ці почуття--приблизно так,як біле з чорним.
Не знаючи одне,чи зрозумієш ти друге???
Тому вердикт такий--немає ПОЗИТИВУ,НЕГАТИВУ!!!
Звичайне лиш життя,і,дякувати Богу,не прісне!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346585
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Кристально чистый пассажир
В зеркально стынущем плацкарте.
Чай,подстаканник-и весь мир
Из окон пролетает яркий...
Колёса дробно песнь поют,
Где приглушённо,где звучнее,
А в голове брезжит салют,
Лишь озаряя на мгновенье...
Героя тут вклоняет в сон
И на примере старых басен
Мы знаем,что весь мир-перрон
Разнообразен и опасен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346417
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Я не боюсь быть кем-то понят
не так, как нужно, а превратно,
что чушь из слов моих запомнят,
всё исказив невероятно.
Стереотипами донельзя
заполнен мир наш. Это зная,
на Джомолунгму я не лезу
и не блуждаю по Синаю,
где сорок лет за Моисеем
евреи дурнями ходили,
чтобы потом себя рассеяв,
на Украину угодили,
чтоб ты в каком-то Кривом Роге,
где сталь Страны производилась,
в семье Сосницких на пороге
среди зимы вдруг появилась.
Кончалась чудо-пятилетка,
и начинался мор крестьянства.
Но не было тюремной клеткой
ещё советское пространство.
По всей стране звенели песни.
пестрело краснофлажье всюду.
И жизни не было чудесней
до этих пор простому люду.
Так говорила пропаганда.
И дети верили, конечно.
Хоть жили, в общем-то, погано,
но без раздумий и беспечно.
Довольны были, рады были
все – минимально сносным благам.
А ведь вожди распределили
уже народы по гулагам.
И там растили и учили
быть очень смирными рабами.
И ими были. Тихо жили.
Года летели за годами.
Но не об этом сущность речи.
Я говорю о нас с тобою.
Промчалась вечность с первой встречи.
Уже и старость взята с бою.
И разнопрочие редуты
остались где-то за спиною.
Мы не раздеты, не разуты,
довольны очень мы Страною,
где пятилеток нет и мора,
и каждый сам себе хозяин, –
полоска узкая у моря
со скромным именем – Израиль,
где наше русское еврейство,
шестая часть его народа,
пример являет фарисейства,
не украшая небосвода
своею партией щаранской
с аббревиатурой как матюг,
с политикою шарлатанской, –
сорняк такой же, как овсюг.
…Мы здесь – пример благополучья.
Не очень уж, но всё же мы
считаем: « Здесь гораздо лучше,
сытнее жизнь, спокойней сны,
чем там, в поруганной России,
на Украине, чёрт-те где.
Там, где оставлены все силы
на претворение идей
коммунистического бреда
без права в этом мире быть.
Мы здесь с тобой, считай, полпреды
всех тех, кто здесь мечтает жить.
1998 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344168
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Таких, як ти шукають все життя,
Таких, як ти немає в цілім світі.
З тобою я лечу у забуття
І найчарівніші з тобою миті...
Твої слова у крапельках роси,
Твоя усмішка, мов волошки в полі.
Мені її в долонях принеси,
За це я буду дякувати долі...
Без тебе я немаю більше сну,
Без тебе сонце світить, та не гріє.
Тобі весну в дарунок принесу
Щоб не зникали з серденька надії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339671
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Как мало во мне места для человека,
Всё больше мыслитель, всё больше поэт,
Кого не спроси – «Ты глупец и калека!
Камнями не битый, но в робу одет»
Порой я хочу превратиться обратно,
Но как мне, скажи, одолеть этот путь?
Скажи, разве может, кто музой запятнан,
Не рвать от отчаянья впалую грудь?
Способен ли он перестать лицемерить?
И на слово верить хотя бы себе?
Отпустят его ли те страшные звери,
Которых он носит как крест на горбе?
Что будет, то будет, я сам себе лекарь,
И мне лишь по силам всё сделать простым.
Как мало во мне места для человека,
Как много во мне места для пустоты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340468
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Ой, голубка, моя голуба,
что же сделала с нами судьба?!
Разлучила, порознь развела –
вот такие сегодня дела.
Сорок восемь фактически лет
мы делили и кров, и обед,
наши радости, горе и боль
одинаково честно с тобой;
друг у друга учились всему,
не была наша совесть в дыму;
перед миром в поступках чисты,
я так-сяк, но божественно ты.
Всё ведь поровну было меж нас!
Почему же тогда вот сейчас
ты одна скрылась в небытие?
Я как на ножевом острие.
И в печали пустующий дом.
Стало солнце тускнее светить.
Кто, скажи мне, виновен в таком?
Надо ж было нам вместе уйти.
Эх, голуба моя голуба,
что же сделала с нами судьба?!
2002 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341080
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Весняний вечір.
Росяний кришталь.
Торкає плечі
Зоряна вуаль.
Лунають звуки
Мандрівничих нот,
Солодкі муки
Неземних висот.
Чуттєві струни
Барвами тремтять,
Танцюють руни —
В серці благодать. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340490
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
/Из далёкой армейской молодости/
Не желаю копаться в своей я натуре!
И себе благосклонно прощаю грешки,
что я, не относясь как-то к литературе,
всё пишу никудышные, в общем, стишки
о любовных утехах и о Первомае,
о придуманных былях гражданской войны,
о тачанках смешных, запряжённых волами,
и о буднях, которые мне не смешны.
За одни мне телами призы достаются,
за другие, бывает, придёт гонорар,
а за третьи – частенько поджилки трясутся:
это внутренний мой контрабандный товар.
«Ну, зачем это всё?» – До сих пор не умею
я ответить, зачем нарушаю покой.
И, как малый ребёнок, трусливо немею
каждый раз перед мной овладевшей строкой,
будь она хоть придумана о партизанах,
иль реальной фиксацией акта любви.
Неужели судьба это мне наказала
бесконечную нить стихотворную вить?
За какие такие мои прегрешенья
музы мне натянули на шею хомут?
Это не к чему мне, хоть я стихотворенья
для себя не считаю за каторжный труд.
Но они не добавят ни славы, ни денег,
и полковничьих звёзд мне от них не видать.
Разве только и завтра, как нынче, от девок
буду видеть любовных утех благодать.
Краснодар-1955г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339813
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Ничего не бывает напрасно,
Не приходит ничто просто так.
Каждый день ищем новое счастье,
Заблуждаясь в своих же мечтах.
Без любви, без заботы и ласки,
Забывая простые слова,
И надев на лицо псевдо-маски
Мы теряем частичку себя.
Нам не важно что было, что будет.
Мы не любим смотреть на закат,
Всё ровно о чём думают люди,
Слёз потоки скрывая в глазах.
Наше сердце - слошные осколки,
Наше тело - для ада мечта,
И повсюду - одни недомолвки,
И повсюду - одна суета.
Мы не сделаем шага навстречу,
Лучше гордость нести на плечах,
Не для нас Бог придумывал вечность,
Не дано нам быть в райских садах.
Ну а жизнь, словно день, пронесётся,
Не позволив ошибки исчесть,
Ничего никогда не вернётся,
Ты подумай, пока ещё ЗДЕСЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338690
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Шматує шуби у хмариння
У низькім небі, наче смоль,
Вітрисько-дід й мов павутиння
Кида на велетнів-тополь.
І грізне сиплеться вогнИще
То тут, то там крізь пасма хмар,
Гуркоче небо, вітер свище
І сум наводить дощ-кобзар.
Не шаленій так, вітровоє,
Притримай хмари на крилі.
Удосталь дай води святої
Від спраги втомленій землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338108
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Вмокаю серце в щирості чорнило,
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
Нехай земна, але праотча сила -
У жменях долі, серед слова крихт...
Та й голуби, що в дзьобах мають промінь,
Напевно, зможуть небо прихилить...
Тендітна рима, іскра на долоні,
Торкнеться раптом вічності на мить...
(6.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337655
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Та де там якось випадково,
Усе за задумом Творця!
І зроблено усе зразково
Та без початку та кінця.
І в головах в нас наче розум,
Ми знаємо куди нам йти,
Але коли збираймось разом,
Не можемо дійти мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332857
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 14.05.2012
Дарма волати до глухих
Та малювати щось незрячим,
Вони не чують та не бачать
Як рветься зойк та плаче сміх.
Коли біда одна на всіх,
Кому болить, кому шепоче,
Неначе підказати хоче,
Що на землі так жити гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337263
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Чи є межа в гріховності людській?
Межа пожадливості,злості,лицемірства
Не може осягнути розум мій,
Де край ненависті,розбрату і блюзнірства?
Ви псевдо_пастирі і псевдо_християни
Я вас наслухався до болю,до нудоти
Ви псевдо_вчителі,що роздають поради
В ваших устах звучать фальшиві ноти.
Як можете огидні лицеміри?
Давати істину зміїними устами
Коли в вас гордості закладено без міри,
Коли ви рідного із дому проганяли.
Запроданці,іудині створіння,
Що не пропустять користі момент
Ви душу продаєте за лахміття
За милий ваш жаданий Sekond hend
Вам зарахуються усі ваші діла
Всі псевдо_добрі зарахуються поступки
Вам бумерангом все повернеться сповна
Найжалюгідніші духовні проститутки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336313
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012
Я, может, наделён каким пороком,
или причиною всему непониманье,
но я не верю ни миссиям, ни пророкам,
в себе узревшим вдруг предначертанье
стать просветителем, хотя б, или трибуном,
учить чему-то иль вести куда-то.
Я, будучи в КПСС солдатом,
стал опытней чуть-чуть и на три буквы
могу послать всех иль поодиночке
мессий с кровавым опытом Гайдара*,
родившегося будто бы в сорочке
и с ощущением божественного дара
вести других, пусть через реки крови
и словоблудье, утопая в страсти,
к миражной, неосуществимой нови.
Я проклинаю утопическое счастье!
Мои слова не ради оскорбленья,
в них нет совсем желания обидеть.
Хотя такие есть во мне уменья,
но их сознательно стараюсь ненавидеть.
Я тоже был, как жердь, прямолинеен.
Но в шахтное себя отправив пекло,
там на огне увидел, что я склеен
из разных лоскутов, но больше блеклых,
и сколько рядом личностей прекрасных,
пускай, с не очень интеллектом сильным,
да и в речах их столь словечек красных,
что в благодушье расплываешься умильном.
Я счастлив тем, что университеты
свои прошёл в аду жестоких буден,
что там нашёл частично я ответы
на те вопросы, что тревожно будят
ещё меня, дряхлеющего ныне.
И удивительно – их больше с каждым годом.
От многих сердце старческое стынет
и в нестерпимо жаркую погоду.
И среди них: «В чём истинное счастье?»
И «Где и как найти предназначенье?»
«Я – существительное, или лишь причастье –
глагол, приложенный к несобственному мненью?
И в нём есть хоть от моего частица?
Иль всё там унаследовал от Фрейда,
ведь много лет долдонил, как тупица,
возможно, и не понимая бреда,
что счастье – обоюдное либидо,
или любовь, как говорят поэты?»
Но я же практикой всей жизни, не для вида,
познав глубины, утверждаю это.
И говорят врачи: на смертном ложе
монополисты, гангстеры, премьеры, –
у всех всегда почти одно и тоже, –
все чаще вспоминают адюльтеры.
И побоку уже все достиженья,
окончены пути предначертанья.
И только видятся мгновенья упоенья
телесного волшебного слиянья.
* Гайдар (Аркадий Голиков) – один из самых кровавых
командиров Красной Армии. Садистские "подвиги"
А. Гайдара описаны в документальной повести
В. Солоухина "Соленое озеро" (Москва, 1994).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336424
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 11.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012
***
Ховає день за пазухою сонце,
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.
А я лечу до тебе в мислі... Конче
Торкатися хоч думкою мені
Твоїх очей - на хвилі океану,
Коханих уст - у маренні висот...
Виводить вечір партію органну
І місяць ясен тихо межи нот
Намисто дивне сипле у долину.
Під колискові со́ньків у гаю
До тебе, милий, ластівкою лину -
На крилах мрії щастям виграю...
(9.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336702
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Знімала ніч всю втому з пліч.
В очах імли ховались сни.
Зійшлись октави зусібіч
В таємних доторках весни.
Хмільна зоря десь попливла
Яскравим cпомином під ранок,
І темінь в мандри загула
Протяжним скрипом наостанок.
Роса кришталем ожила,
Край неба зажуривсь серпанок,
Яскрава ружа розцвіла,
Так народивсь новий світанок... 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334428
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Що є Душа без Тіла? Тільки звук.
Фантом небесний, Божий подарунок...
Бездушне Тіло - грубий чорний крук,
Що живучи, розносить смерті трунок...
"Не роз’єднати дивний той зв’язок" -
Вкарбовано у небеса так Богом!
Лише коли у Вічність зробиш крок,
Розстануться вони перед порогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334838
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Як би я могла,
Закрила б весь світ собою.
Від нещасть і горя,
Що послала зла доля!
Що б не плакали батьки
За померлими дітьми.
І що б діти не ревіли,
Коли їх батьків смерть стріла!
Що б не було уже болю
У людському покою.
Щоб сонце світило
І щасливі усмішки, промінчики ловили!
І не важливо яка погода на дворі,
Головне що б була у домі.
У людських серцях
І без сліз на очах!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328082
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 03.05.2012
Поцілую небо в щічку
Білосніжної хмаринки.
Приголублю тиху нічку,
Витру росяні сльозинки.
Братом обійму вітрисько,
Що літає у дібровах.
Ружам уклонюся низько,
В розмедованих обновах.
В річкове пірну волосся,
Загублюсь в шовковій сині…
В хлібне забіжу колосся,
Й заквітую маком нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333570
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Доброго раночку, Сонечко любе!
Кави цілунок, очей...
Тепле торкання... рамена і груди -
Спомин таємних ночей...
Пальці - ще сонна росинка наїва,
Снів - пів-до-ікс - полотно...
"Господи, - мовиш - яка ніжна Діва!"
Мріями вбране вікно...
А по долівці проміннячко лізе -
Перших надій первоцвіт...
Усмішка щастя чи мо - Мони Лізи?
Доброго ранку... Я - Світ!
(16.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330675
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Розкажу про те, хто я.
Чогось питаєте, хоча й самим відомо.
Мабуть, цікаве Вам моє життя.
Про нього все пишу, та, якось несвідомо.
Російське прізвище в долонях українки.
Кохаю степ, волошки, самоту.
Слова плетуть замріяні барвінки,
Ціную в людях щиру доброту.
Несу в думках синяво-жовту стрічку.
Цілую погляди, в яких лунає сміх.
Не вмію плавати, хоча й стрибаю в річку,
Писати вірші вітер допоміг.
Зірки плекаю у душі скаженій.
Ніяк не заспокоїться, болить,
Купається в крові печеній,
А та, замучена, немов вода, кипить.
Хворію краєм, що співає гарно.
Лікуюся погашеним вогнем.
Нещасні кажуть: "Насте, все це марно!",
А божевільні: "Дівко, ми живем!"
Шепочу долі, що кохати вмію,
А світові кричу: "Я не люблю!"
Ношу, насправді, зраджену надію,
Вклоняюсь прадідам, що виграли війну.
Так, дивна, лиш стражданням вію.
Від щасливіння, думаю, помру.
Свою Вкраїну місяцем зігрію,
Хоч, за неправду й Господа уб`ю.
Тепер, читачу, засудити можеш.
Перед Тобою радісна й сумна.
Здолай під сонцем, якщо хочеш,
Або врятуй, коли прийде весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327885
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 12.04.2012
А сон гряде в подушку й несвідоме,
Чекаєш на утіху тілу і думкам.
Три крапки у буття, а може й коми,
Бо ж речення писати дальше нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329388
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Мы разве чтим родителей и старших?
И разве вытрем детскую слезу?
Мы заблудились в заповедях наших
И семь грехов - соринками в глазу.
И верим,власть имущий - главный грешник
Он расчертил нам жизнь по полосам.
А кто из нас построил хоть скворешник?
И хлеба дал кусок бродячим псам?
Несемся,словно в капсуле болида
Сжигая души в ритме заводном,
А кто хоть раз проведал инвалида?
И заглянул с подарком в детский дом?
В мечтах своих мы пали очень низко
Тельцу златому,завышая спрос
А кто учителю,в день смерти,к обелиску
Принес охапку красных роз?
И больше нам не жаль листвы опавшей
Не жалко нам поникшую лозу...
Мы заблудились в заповедях наших.
И семь грехов - соринками в глазу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317359
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
Душа - лебідонько лети
Душа - лебідонько, лети,
В оті далекії світи.
За сині гори й океани,
Через віки, і крізь тумани.
Минай неправди і омани,
Там де нероби і гурмани.
Стрімкий свій лет ти не спиняй,
На перепони не зважай.
Ти тільки знай, ти тільки знай,
Де Богом той забутий край,
До кого серце моє рветься.
І де він є отой єдиний,
Мій рідний край, квітучий край
Що Україною зоветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328012
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
То неба рідного блакить,
А жовтий колір - колір жита,
Хіба то з`явиться на мить,
Що ним була Вкраїна вкрита.
От ніби є широкий шлях,
Та милий Боже, дай збагнути,
Якщо то шлях що у думках,
Чому кудись ведуть манкурти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323219
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились.
У самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
Приспів:
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив.
Вже потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто крім нас того не чув.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325300
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Люблю я музику весни,
Таку чарівну і приємну.
Вона бентежить навіть сни
У ніч п’янку і невід’ємну.
Люблю світанки у росі,
І сонця схід на видноколі,
Пташині ноти голосні,
Що линуть піснею у полі.
Шукаю істину в словах,
Що бавляться із відчуттями,
Шляхи нам стелять у віршах.
Лише не граюсь почуттями. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324819
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Душа боліла,душа кричала:
Чому у світі добра так мало?!
Чому так мало тепла,любові,
І так багато страждань і крові?!
Висять усюди святі ікони,
Штурмують груди церковні дзвони,
Гримить над світом Отець Небесний:
Ви - сестри й браття! Ви - браття й сестри!
А "браття й сестри"... Неначе й люди -
Благочестиві завжди і всюди:
Благочестиво плюють на Правду,
Благочестиво хулять і крадуть.
Благочестиво - заради справи/?/-
Вчинити можуть бенкет кривавий...
Лагідні очі,вуста медові -
В пазусі камінь, чи не пудовий.
Гей, фарисеї! Гей, вурдалаки!
Люди ж ви!.. Люди,а не собаки!
Серця розкрийте. Розплющіть очі!-
Земля любові... Любові хоче!
Не треба кривди! Не треба крові!
Хай розіллються ріки любові!
Садами квітнуть усмішки щирі!
Так гарно,люди,в добрі і в мирі !..
Душа кричала,душа боліла!
Більше терпіти було несила -
Злетіла птахом у вись - на волю,-
Шукати Правду, і кращу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268818
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 25.03.2012
Мамо, наша втіхо, мамо, наша доле,
Рідна і ласкава матінко моя,
Вже роки рікою утікають в море,
Внучка зростом швидко обжене тебе.
Та сміються ясні, лагідні і чесні
Твої очі ласкою проміняться мені.
Руки твої, рідна, ніжні і прекрасні
Часто нас голублять навіть уві сні.
Була мудра зроду, із глибин народу,
і на вроду гарна, як ясна зоря,
Душею шляхетна, непорочно чиста,
Мила і ласкава, ластівко моя.
Уставала з сонцем ти навперегони,
Часто, дуже часто засипляло сонце
Не встигало вчасно у твоє віконце
Промінці послати, навести мости.
Зранку у господі, потім на городі
Розмовляла з полем наодинці ти.
І любила весну, весну-трудівницю,
І сама весною ти цвітеш завжди.
Я не знаю, рідна, слів для тебе гідних,
Де їх відшукати, де їх віднайти.
Мамо моя щира, мамо моя мудра,
Благородна жінко, мудрість на віки.
Так хотілось ласки тобі уділити,
Хоч краплину щастя, крихту теплоти,
Усмішку здобути, неба пригорнути,
Сонячного золота на твої стежки.
Та життя жорстоке, замість щастя горе
Посилає часто на життєвий лан.
Мамо, моя мамо, видно моя доля
Замість щастя смуток, смуток мій талан.
Завжди із тобою любо говорити,
Виливати душу, веселість чи жаль.
Вміють розуміти і без слів рідненькі,
Матері старенькі радість і печаль.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста рідна ти в нас є.
Посмішка ангельська - сонечко ясне,
Зігріває щастям усміх твій мене.
Щиро тобі зичу сонця і любові,
Радості і щастя від своїх дітей,
Розуміння й ласки, мудрої розмови,
Шани і поваги від усіх людей.
Складна в тебе доля, неспокійна дуже,
Та сприймала стійко ти за роком рік,
Хай осіннє сонце у твоє віконце
Ще тепла ясного вділить на весь вік.
Щоб жила ти довго, літ до ста спокійно
І зазнала втіхи від синів, дочок,
Внуків і онучок, правнуків, правнучок,
Ну і, звісно, їхніх милих діточок.
Рідна моя, ненько, ти моє серденько,
Любо мені й легко, якщо поруч ти.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста, рідна, ти в нас є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324360
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
(наперед вибачаюсь, але так
склалося історично на моїй
малій Батьківщині)
Коли живе дві мови у тобі,
Одна в душе, другая в сердце страстном,
Так важко не заплутатись… в собі
Не захлебнуться в ВИРШЕ громогласном.
Здавалося, я виписав усе,
И неочем трезвонить миру дальше,
Але нестримна думка знов несе,
Опять пишу сюжет, почти без фальши.
Гублюсь в словах не вгледівши кордон,
Блуждая, в бесконечных коридорах,
Плюю я на правопису закон,
С правописаньем пребывая в ссорах.
Коли папером скреготить перо,
Мне кажется, как ветер я свободен…
Завідомо все ставлю на «зеро»,
Не думая, что жест сей благороден.
І люди хай засуджують мене,
Что нет патриотизма… Всё же знаю –
Любов й наруга, все колись мине,
Но ВИРШЫ мне укажут тропку к Раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323450
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2012
* * *
Не марнословлю: хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину комусь чіпля на вуха,
та мудрий люд гучних промов не слуха:
кричить частіше той, хто неправий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321892
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Верни мене у свій Едем,
Відкрий ворота диво-раю,
Кохання кращого не знаю,
Ніж те, що викликає щем.
Те, що хвилює — не мовчить,
В душі сіяє кольорами,
Зливається в таємні гами,
У серці піснею бринить.
Та пісня, наче оберіг,
Зорітиме в душі квітково,
Розквітне в усмішці зірково,
Щоб ти мене навік зберіг. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321716
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Вкраїно! Матінко моя!
Пробач, що не Шевченко я,
Не Симоненко і не Стус,-
Ні з ким не лаюсь і не б"юсь -
Цвіту, мов у степу тюльпан;
Що сам собі кріпак і пан,
Ще й кум,- як кажуть,- королю.
Та все ж... Люблю тебе! Люблю!
Люблю ліси, поля, гаї,
Легенди і пісні твої!
Красу далеких полонин,
Величність гір, і сум долин...
Люблю усе, що в тобі є!
Бо все це, Матінко - МОЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321325
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща криниця.
В ній взаємність людська промениться,
осідає на дно
каламуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318455
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Вишивала мати рушники,
Ніби свою долю вишивала,
Чорні і червоні ті нитки
На полотно хрестиками клала.
В тих узорах ніби у житті,
Було в них усякого доволі.
Нитки чорні- то нелегкі дні,
А червоні- сповнені любові.
В чорних вишивала всі жалі,
А в червоних радість і надію.
Порівняв узори я оті,
Аж тепер, я мамо,розумію.
Вишивала Ти ті рушники,
Ними як до мене промовляла,
,,Бережи сину свої роки,
Не розринькуй їх на що попало.
Памятай і добрим в житті будь,
Бережи любов, тепло, надію
І ніколи сину не забуть,
Що ніхто не вб’є у серці мрію.
Памятай, що радість і журба,
Ходять поруч ніби рідні сестри,
А від того, як поступиш Ти,
Так і будеш Хрест свій в житті нести”!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315858
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Ще зранку сніг виблискував,
Кружляв,неначе рій.
Та вже пісні висвистував
Вітрище-сніговій.
В танку своєму дикому
Злітав аж до дахів.
Стогнав і вив під стріхою,
Наполохав птахів.
У вікна стукав,сердився,
Кватирки відчиняв.
Свою сестру Хурделицю
Давно уже чекав.
Аж раптом ввесь зіщулився,
Бо наче з рукава
Сипнула снігом з вулиці
Хурделиця-Зима.
І,підхопивши братика,
Пустилася в танок.
І закружляв над хатами
Легесенький сніжок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312818
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Коли ще пишуться вірші,
Поету легше на душі!
Як прийде муза копітка,
Застрочить лірика рука,
Збере в римованих рядках,
У влучно вибраних штрихах
Опис того, що бачить око,
Де більшість гляне однобоко,
А лірик стисло та глибоко,
Думки обвивши в творчий кокон,
Розвине, витончить сюжет,
Яскравий виділить момент.
Коли підкорить в римі логос,
Тоді поет збере свій колос.
08.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312279
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
За селом в тумані Осінь заблукала,
І птахів ключами злякано гукала,
Вітром пробивалась між гілок тополі,
Листя зачіпала, й те летіло долі.
Мрякою вдивлялась в річки темні води,
Де купались хвилі, сірі від негоди.
Стомлена, на вербах, трохи посиділа
Й золота вогнями плавні запалила.
Пухом комишевим в небо здійнялася:
У поля за лісом сліпо понеслася.
Там шукала марно стежку чи дорогу,
Об курган спіткнулась і забила ногу.
В оранці намисто з бурштину згубила:
Мрякою, дощами гірко голосила…
І текли ярами каламутні сльози,
Доки не скували в грудні їх морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310207
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Осінній сон лягає на поля
І вже рілля стулила чорні вії,
Про весну марить інеєм земля…
А кучері тополі золотії,
Вичісує північний вітерець,
Мов гребенем, «молодиком» у ранці.
Діброва йде з туманом під вінець,
Фату вдягнувши в багряній огранці.
Блакитне око древнього ставка,
Сіро-зелена вкрила поволока,
А стежка стала мокра і глевка
Від смутку хмар… Лиш говірка сорока
Стривожено всіх будить у гіллі,
Виводячи різкі, фальшиві ноти.
Та вже не сила приспаній землі
Звільнитись від холодної дрімоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309853
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Обпалило сонце кленові голівки,
Червоніють в плавнях верби, наче дівки.
Небо звечоріло, зазорілось низько,
І достиглий місяць підступився близько.
Заглядає, в річки, потемнілу воду,
Мостить шлях сріблястий сонцю для заходу.
Затаївся вітер в комишевім лоні,
Стогне чайка млосно в сонному затоні.
Жевріє останній посвіт в померанцях…
Плавнями гуляє вечір в сірих штанцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310203
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
***
У швидкоплинності наше життя
З веління Божого зорить,
Як вогник між минулим, майбуттям.
В обіймах вічності — це мить.
***
Життя — не тільки чекання,
Коли буря затихне зрання,
Це коли відчувають щем
Удвох, танцюючи під дощем…
***
Життя — це боротьба,
Годинника ходьба.
Перемагають ті,
Хто мужні і стійкі!
***
Життя, що без кохання, й поготів,
Як дерево без цвіту і плодів.
***
Життя наше, немов спіралька — по колу звивається,
Але ніколи в те саме місце не повертається!
***
На життєвих полях
Знайди свій справжній шлях,
Бо можеш не пройти,
Не досягти мети...
А можеш, навпаки, —
Все ж досягти-таки!
Підказка тут одна,
Творцем в житті дана.
***
Коли не в змозі подолати міст —
Шукай у чомусь іншому свій зміст.
Новітнє щось попробуй, невідоме...
І зрозумієш, що життя вагоме!
***
А життя — квітка,
Кохання — нектар,
Вірність — лебідка,
Любов — Божий дар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306019
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Ти розгубила наші почуття,
А може я їх не зумів зігріти,
Тепер назад немає вороття,
Хто винен в цьому – важко зрозуміти.
Твоїх долонь більш не торкнуся я
І Ти в обіймах вже моїх не будеш,
Зайшла за обрій вся любов моя,
І Ти свою вже ранком не розбудиш.
Ми вже чужі і більш не має слів,
Щоб почуття ті знову повернути,
В нашім житті вже не лишилось днів,
Щоб ми змогли нашу любов вернути.
І серце моє більш не защемить,
Коли Тебе побачу на порозі,
Я побажаю лиш Тобі в ту мить,
Любові й щастя – на твоїй дорозі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305833
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Я народився там де синє небо,
ДЕ СТИГЛИЙ КОЛОС ЗОЛОТОМ СІЯ,
ДЕ У НІЧЛАВІ КОСИ МИЮТЬ ВЕРБИ,
ЛУНАЄ ДЗВІНКО ПІСНЯ СОЛОВЯ.
В КРАЮ ПОДІЛЬСЬКІМ, МИЛІМ І КАЗКОВІМ,
КРАСИ ТАКОЇ В СВІТІ НЕ ЗНАЙТИ,
Є КРОГУЛЕЦЬ,- СЕЛО МОЄ ЧУДОВЕ,
ДО НЬОГО МРІЮ З ДАЛЕЧІ ПРИЙТИ.
ВКЛОНИТИСЬ НИЗЬКО БАТЬКІВСЬКІЙ ХАТИНІ,
ОБНЯТИ ВИШНЮ, ЩО ТАК ЗАЦВІЛА
ЗІБРАТИ ДРУЗІВ, ЇХ ТАК МАЛО НИНІ ,
НА ЖАЛЬ... Й МАТУСІ РІДНОЇ НЕМА,
УБРАТИСЬ В ЧИСТУ БІЛУ ВИШИВАНКУ,
ДО ЦЕРКВИЦІ СТАРЕНЬКОЇ ВВІЙТИ,
І У ВЕЛИКДЕНЬ, У НЕДІЛЮ , ЗРАНКУ,
ХРИСТОС ВОСКРЕ ПОЧУТИ З МОЛИТВИ.
ЗГАДАТИ ПІСНЮ, ЩО ВИСОКО В НЕБІ,
КУРЛИЧУТЬ ТАК ГРАЙЛИВО ЖУРАВЛІ,
Я ЗНАЮ, ВОНИ ВЕРНУТЬСЯ ДО СЕБЕ,
ДО РІДНОЇ ПОДІЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ.
А Я НЕ ЗНАЮ... КОЛИ ПОВЕРНУСЯ,
НА СКРОНЯХ ВЖЕ СРІБЛИТЬСЯ СИВИНА
НАВКЛІНЦІ СТАНУ, БОГУ ПОМОЛЮСЯ.
ЗА РІДНИЙ КРАЙ, ДЕ МОЯ СТОРОНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303532
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 03.01.2012
1
Чекання пахне вічністю,
Любов - це стан душі.
Вона нас возвеличує
Од тайни сокровенної
Вручає нам ключі.
Підносить над суєтністю,
Уводить в храм краси,
Від зустрічі до зустрічі
Прокладує мости.
2
Порядність - це не виняток,
Для нас вона є правилом,
Кохання зачаровує,
Увінчує нас лаврами.
Життя - це не прогулянка
Лугами запахущими,
Це духу є утвердження
В плину життя минущого.
11. 04. 1997 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302102
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 26.12.2011
***
Чи так уже сама себе боюсь?..
Чи так уже від себе утікаю?..
В вині солодкім мухою плещу́сь:
І не тону́ чомусь… і не злітаю…
Хоч крила обважніли вже за край…
І долі уст уже не обминути…
Крізь призму літ вигойдується Рай –
І, ніби й поруч, тільки не торкнути…
І сипло часу талію мина…
Пісок життя – по дрібочках в минуле…
Втікаю і п’янію без вина,
Тверезості знадо́б’я незбагнуле…
(19.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302483
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
На темнім шовку чар в лагуні снів,
В потоці музики оркестрів зорянистих,
Відлуння долі відщедрує низку днів,
Благословенних на прогалинах імлистих.
На магістралях пристрасних небес,
Розчинить тугу недосяжну в бездні зірок,
Щоб сповідатися в обителі чудес,
Химерних марень незбагненних мірок…
І в партитурі нот, народиться любов,
Що хвилюватиме симфонію стихії,
Живим коханням перламутрових дібров,
До русла щастя-по мережці мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300833
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Біжу куди небачу -
ноги плачуть;
Я стрягну у болоті,
ти ж не хочеш
кинуть канат довіри:
де ті очі?
що так були голодні мною
досить болю.
Хочу спокОю... Боже!
дай мені спокОю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296272
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 25.12.2011
Сьогодні минає 74-та річниця
з дня народження Вячеслава Чорновола.
Достойний був чоловік!
Жертовно жив... Та смерть вела цинічно
На страсну путь, де страшно він почив.
Свій прах земний лишивши тут навічно,
Єство своє він Богові вручив.
І зойкнула від болю Україна,
Здригнулися Якутія й Мордва:
Невже і тут є юдина провина? -
Пекли тяжкі, змордовані слова.
І метушня під той жало́бний галас,
Єлей і ладан істин прописних.
І піна слів, що довго не всідалась,
І сум напо́каз душ непоказних.
Та годі вам! Бо ж він уже відбувся...
Він розчинився в душах і думках.
Ні перед ким в покорі він не гнувся -
Таким його і знатимуть в віках!
Бо ж не заради почестей і слави
Він став на прю з Імперією зла.
Його боялись зверхники лукаві,
А доля для Вкраїни берегла!
Та квилить серце гіркотою втрати,
І Україна слізоньки ковта.
І вже новітні понтії пілати
Вмивають руки, як і за Христа.
Та ми не будем схлипувати слізно -
Сильніша смерті істина проста:
Він крізь оте камазівське залізо
Вже до нащадків житом пророста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302005
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
В своїх руках тримаю твою долю
збентежену, маленьку, не страшну
Тепло від неї так
в моїх долонях...
Не бійся, я тебе не підведу.
В холодний дощ, в гарячу спеку
я за тобою буду йти
ні слова скарги,слова болю
у нас на дорозі до мети.
Не бійся впасти -
я тримаю,
ти мене випий та лети.
На тебе права я не маю
і все що можу - то допомогти.
В своїх руках тримаю твою долю
збентежену,маленьку, не страшну
І твої мрії,твоє щастя,
Я у долонях збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301891
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Моєму чоловікові Юрі
Вгадаю, чого ти бажаєш:
Гілля верби без ніякого опору вітру,
Чи винограду з лозою –
Повзучим гадюччям;
І тоді я без порухів зайвих
Твій піт ізцілую і витру
Або ж оповию тебе –
З лозою так схожа разюче…
Вгадаєш, чого я бажаю:
Шепоту, стогону,тиші,
Сонця зимового
Чи заметілі улітку,
Чи коли протяги
Пружно фіранку колишуть,
Чи коли дощ поливає
Залюблену квітку…
В долонях долі подих стишу,
Вуста полегшено стулю:
Півні цих опівнічних віршів
Запалять ранок солов’ю!
Вгрузає предковічне рало
В слова, у погляди, у тіло -
Щоб на пюпітрі покривала
Ми ноти щастя залишили…
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295477
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 18.12.2011
Всміхнулась доленька здаля,
Всміхнулась і втікла далеко,
Бо знову людська,не моя,
Моя-на крилах у лелеки,
А той лелека приліта
Лише уривками,нечасто,
Лиш на великії свята,
А я постійно хочу щастя.
Та забагато я прошу,
Бо інші мають менш за мене.
Прости,о Боже,що грішу,
Немолоденька ж,не зелена.
Дай мудрість,Господи,молю,
Навчи життя це розуміти
І забери печаль мою,
Щоб легше було в світі жити.
08,07,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300731
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Велику силу має Слово!
Воно твердіше за граніт!
Необережне - випадково -
Перевернути може світ.
Воно і зцілить і поранить,
Бува гаряче й крижане;
Воно відштовхує і манить,
Воно веселе і сумне.
Воно було з Початку Світу!
Воно - у світі, світ - у нім.
Ми всі - батьки його і діти,-
Ми живемо у Слові цім.
Безмежним садом квітне Слово!
На всі смаки є тут плоди,
Бур"яну вдосталь і полови,
І каламутної води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282543
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 16.12.2011
Дві долі
У тополі:
Одна з вітром,
Друга в полі.
Та, що в полі,
Та — на волі.
Та, що з вітром,
Та — в неволі. 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300085
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
12 грудня 2011 р. в державі Україна відбувся суд над українцями, які і в січні 2011 р. пошкодили пам’ятник Сталіну, відповідальному за геноцид українців
Відбувся суд
І знову сяє гордо Сталін.
«Хвала ему» -
Божку Люциферу із сталі.
Ой, людоньки!
Не стане вам душі лікарень,
Хірургів – теж,
Не злікувати, вас, примари!
Нема й ножа,
Щоб зрізати пухлину мозку,
Більмо очей,
Отруту – з тіла кров венозну
Нема у вас
Ні Бога, ні до Правди кроку.
Болото лиш
В тирана чорних душ потоку!
12.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299905
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Сіяє усмішка у жінки на лиці,
Коли раненько подаєш їй каву,
І ніжний погляд з кавою в руці
На цілий день зробили свою справу…
Цей щебет – спів постійно окриля
І ніжний погляд до дверей проводить,
А усмішка, що серце звеселя,
Всі негаразди швидко залагодить.
Уважні будьте до своїх дружин,
Шануйте те, що називають – щастя…
І бійтеся не вивчених стежин,
Тоді вам щастя зберегти удасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299277
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Осінній дощ тихо лопоче,
Вмиває трави і кущі.
Серце моє тепла ще хоче,
Але так зимно на душі.
Сховалось сонечко у хмарах,
Не визирає ні на мить.
Бреду по лісу,мов примара,
І серце болісно щемить.
Роки згубились в круговерті
Моїх нездійснених надій,
Лишивши рвані рани в серці
Замість красивих світлих мрій.
Не сійся,дощику,не треба,
Журбу-печаль не колиши.
Заграйте,струни ясні,в небі!
Про вас складатиму вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278311
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 10.12.2011
Заголосить звук трембіти,
І, я спокійним сном засну,
Коли в Україні буде мова,
Неначе квітка у саду.
Хай буде там вона де скали,
І серед вічної краси,
Щоб люди всі її любили,
Як люблять квіти на весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295555
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 07.12.2011
Прости нас Україно, всіх прости,
Ми завинили, що прийшли запізно,
Вже й дерева нестало на хрести,
І ми тепер клепаємо залізні.
Прости нас Україно, всіх прости,
Незнаємо тепер, що робим,
І час згадати, чиї невдячні діти ми таки,
І землю рідну, землю шанувати...
По ній колись ходили козаки.
Прости нас Україно, всіх прости,
Що красу твою, ми так знедбали,
Де лани, луги, ліси були,
Чорнобилі там всякі панували.
Прости нас Україно, всіх прости,
Проснемось ми, і випаде роса на вперті наші плечі,
Повернеться утрачена краса,
І змиє слід усім тим бідам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295776
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 07.12.2011
Я колиску погойдаю,-
Люлі-люлі,баю-бай...
Колискову заспіваю,
А ти,доню,засинай.
Хай тобі насниться,мила,
Чисте небо голубе,
І той птах ширококрилий,
Що приніс мені тебе.
Ніч надворі. Місяць сяє,-
Зазирає у вікно,-
Діточок перевіряє -
Спати вже пора давно!
Ти заплющуй оченятка,
І до Місяця лети...
Баю-бай,моє зернятко,-
Ще рости тобі й рости.
Сплять всі дітки,всі звірятка,
У гніздечках пташечки;
Тільки ти не хочеш спатки -
Нумо до подушечки!
А на ранок сонце встане -
Новий день нам принесе,
В небі синім ніч розтане,
І прокинеться усе.
Оживе усе навколо -
Задзвенить пташиний спів...
Спи,красуне ясночола!
Баю-бай. Солодких снів.
Я колисочку гойдаю-
Люлі-люлі,баю-бай,-
Колискової співаю,-
Спи,маленька,засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298474
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
У натовпі щасливих це не я!
То тільки маска радості на шкірі,
Щоб заховати дійсні почуття,
Гримаси болю і сліди зневіри.
Бо я не той і ти уже не та…
Хоча лише дві осені позаду
якби у третю чистого листа
новий сценарій скласти листопаду.
Писати, підбираючи слова.
Підкреслити червоним інші дати,
У тексті ні байдужості, ні зла,
Не допустити біль гіркої втрати.
Але я знаю, що не буде так!
Бо долю не напишеш на папері,
Кружляє у чеканні чорний грак -
Надії він клюватиме померлі.
Я знову буду бранцем самоти,
Слугою і заручником у рими.
Віддамся нотам де звучала ти,
А ночі будуть довгими і злими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296751
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 04.12.2011
Кіньми без плуга землю ти не зореш,
А хліба ти без жару не спечеш.
У темнім небі лиш ясніють зорі
І кращу серед них ти не знайдеш.
Без слів признання – це вже не кохання,
Кохані не заглиблюються в суть,
Чому кохають, звідки це бажання,
В якому серце іншим віддають.
У часі щось приходить і відходить,
Чекання уповільнює його,
Викреслює погане з нього сповідь,
Надмірним не буває в нім добро.
03.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297561
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
* * *
Хто не палив своїх віршів —
Не знає їм ціни,
Багатство непрочитаних ще слів
До жалю крає, виклика чуття вини,
Бо не зумів віршу подарувать життя,
Його новонародженого віддав я на поталу
Вогню, який залишить з нього лиш сміття.
Горить вогонь… а з ним твоя душа помалу,
Яка закохана у віршовані рядки,
Не слави прагне, а того натхнення,
Що пожне закоренілі сердечні будяки
І на папері намалює шлях спасення.
З пером в руці ти змінюєш цей світ,
Що манівцями ходить у пітьмі,
Що у немочі не здатен на політ,
А лиш на пошуки прекрасного в золі.
Народжені в душевнім криці,
У стоголосім мітингу твоїх думок,
Заслані з небес, мов диво-птиці,
Твої вірші, що полягали на листок,
Очікують гарячих язиків,
Які навіки згублять їх, зітруть…
Вони вмирають, адже ти досі не зумів
Їм простелити до люблячого серця путь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296208
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 02.12.2011
Цей твір умисно я писав
У білу суміш гами кольорів,
Це вам, моралі стражі в час,
Коли облуда творить вами світ.
Святоші, майже вже святі!
Батифіковані будете ви,
Один лиш день, одну лиш ніч
І німб над вами злата сотворить.
Бог тих, хто в церкву ходить,
І знає, хто в чім взутий, вбраний як,
І хто без кого спить вас теж
Хвилює зранку і в обід, і в ніч.
Поезію у білий цвіт
Невміло пишем якось смішно ми.
Нехай, я радий темряві
Думок свідомості і душ
У вашій сіро-чорній глибині.
Ви старші нас, прожили вік,
І досвід не в один моралі суд.
Вже місце у раю, отам
Чекає з нетерпінням любо вас…
30.11. 20.24.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297066
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 02.12.2011
Коли настане день новий
І розмалює небо білим,
А вітер - легкий, заводний
Розвіє сум нічний щосили -
Згадаю я, що живемо
В прекрасному й старому світі,
Сміємось та страждаємо,
Гортаючи чарівні миті.
Що Богом дане нам життя
Не скінчиться в землі холодній,
І не залишиться душа
Ні безпритульна ні самотня.
Все, що нам доля надає,
Ми з честю винесем
І мудрість,
Яку з нас кожен пізнає,
Зайде сміливо в нашу сутність.
Любов і зрада, правда й - ні,
Куточки пам"яті безлюдні,
А там - в небесній вишині -
Моя душа...моє майбутнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295102
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 25.11.2011
Знову осінь золота настала,
В золото все вбравши навкруги,
А я з літом ще не попращався,
Не сказав я літу:,Ти іди". . Ще не встиг теплом твоїм зігрітись,
Сонечком натішитись не зміг,
А вже осінь холодом заносить,
Проситься до мене на поріг.
Не моя вина я літо знаю, Що так швидко дні спливли твої,
Пролетіли разом з журавлями,
Сум й печаль, лишивши у душі.
Вже додолу листя опадає,
Приморозком тягне у ночі,
А я з літом ще не попращався,
Не відчув всі пахощі землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295720
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Моліться щиро, на колінах!
Сльоза́ми зро́шуйте лице…
Серде́шно кожен стих! Сумлінно!
А не аби́як, десь хапце́м…
З душі зривайте кожне слово!
І дріть крива́во – без жалю!!!
Благайте Вищого покро́ву
У всім: беру, даю, люблю!..
І вірте! Безкінечно вірте!
Молитва – певність до кінця…
І Ангел сльози болю витре!..
А Божий Дух зціли́ть серця!!!
(9.11.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294574
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Люблю - сказати просто, та замало,
Любов - пронести треба крізь життя.
Щоб через роки, серденько сказало,
Міцні у нас з тобою почуття.
Тепер кохання, то є наші діти,
У нас така щаслива є сім'я.
Ти, як колись, даруєш мені квіти,
Від цього так радію в серці я.
І що скажи нам більшого ще треба,
Здоров'я й спокою нашій душі.
Щоб угорі було блакитне небо,
Моя сім'я, і списані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294115
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Він був царем поезії і прози,
Його талант не знав ніколи меж.
Багато знав нещастя і загрози
І миті щастя пам'ятав... А все ж...
Він був людиною, він справжнім був митцем,
А мудрецем він був , мов од самого Бога...
Життя минуло і немов мигцем
Пішов Франко в останнюю дорогу...
Він знав багато про життя й любов
І кожен би хотів про все це знати...
Проте... Проте він вже пішов...
Пішов навіки... Навіки спочивати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293741
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Вперед іди сміливо ти у бій,
Гартуй сталевий дух, залізну волю.
Без перемоги повертатися не смій,
Бо вирішить цей бій всю твою долю.
Іди у бій під назвою "життя"
І за свободу свОю ти борись до скону.
Програєш-відійдеш у небуття,
А виграєш- то ти творець закону.
Не будь героєм й жебраком також не будь,
Не будь самотнім, що не має дому,
Не лиш про себе думай- інших не забудь,
Не будь піратом, що убив за пляшку рому.
Ти просто стань звичайною людиною,
Знайди кохання і сім'ю собі знайди.
Беззахисною ти не стань дитиною
І до останнього крокуй ти до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293465
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Спинився час в єдиному зітханні,
Думки як хмари душу облягли.
Були у двох щасливі ми в коханні
І як могли те щастя берегли.
Ми берегли ту нашу першу осінь
І наші перші ніжні почуття.
У небі відбивалось стоголоссям,
Курликання журливого ключа.
Зривала осінь й кидала листочки,
Встеляла ними наш життєвий шлях.
І гаптувала золотом сорочку,
Із радістю і смутком у очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293731
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Все отражается в воде,
Вся правда - радости и беды.
И завтра, и вчерашний день,
И потайные мысли, и беседы.
Наверное, вода имеет душу,
Она все помнит, может ненавидеть и любить.
Я наберу ее из крана в кружку -
Прозрачная, но я не стану пить.
Все отражается в воде.
И, посмотрев на свое отраженье,
Почувствуйте тепло в себе,
И легкое приятное оцепененье.
Она, как будто человек,
В ее глазах столько печали.
Только живет она столь длинный век,
Что люди б жить устали.
Все отражается в воде,
А мы - созданья из воды.
Мы - зеркала, не спрячешься нигде.
И остается лишь строить мосты...
16/11/2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293723
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Україська мово,мово солов'їна,
Я ніхто без тебе, я- жебрак,
Без тебе небо синє- вже не синє,
Без тебе я не житиму ніяк.
Без мови життя- це не життя
І пісня солов'їна- вже не солов'їна.
І слів твоїх безмежнеє лиття,
І хай живе навіки Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293192
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
То не біда, що ниті срібні
В літах залишили сліди -
Ми один одному потрібні
Сьогодні, завтра і завжди.
І не всиха в очах і серці
Те життєдайне джерело,
За котре ми в неспиннім герці
Б'ємось, аби воно жило,
Іскрилось, тішило літами
В любові, злагоді, теплі
І ми не повзали - літали
На цій осонценій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291362
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 14.11.2011
У тебе очі - чарівні фіалки!
Рум"яні щічки - маків цвіт.
А брови чорні - то дві галки
Зібрались в дальній переліт.
Вуста червоні,мов калина,
Що під твоїм росте вікном;
А голос - пісня солов"їна
У гаї темнім,за селом.
Волосся - чорне,наче нічка,
Шовкове,-наче сон-трава...
Яскрава золотиста стрічка
На грудях пишних спочива.
Для мене ти - моя богиня!
Богиня ніжності й краси!
Моєї долі господиня!
Замало всіх моїх зусиль,
Щоб твій портрет намалювати
Від голови і аж до ніг
/щоб потім людям показати/
Якби я,мила,тільки міг,
Я б змалював тебе усюю,
А так,лиш... вийшов тільки бюст.
Дай-но тебе я поцілую,
А то із рими ще зіб"юсь,
Чи напишу не те,що треба,
І зіпсую цим твій портрет.
Я,краще,пригорнусь до тебе...
Поет без Музи - не Поет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292206
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Ляхи,москалі,дикі орди топтали
Тебе,Україно,не раз...
Та знову і знов із руїн Ти вставала,
Щоб знов засіяти для нас,
В нелегкий той час.
Відвагою славні - за волю народу!-
Тебе боронили звитяжці-сини;
За яснії зорі і тихії води
Відважно життя віддавали вони.
Та збігли роки- відгули лихоліття...
Ти,начеб-то й вільна,та все ж...
Не ті вже сини! А новітнє століття
Все нові страждання несе.
Пробач,Україно,нам наше бессилля,
Байдужість і черствість,зневіру пробач!
Розгубленість нашу і наше свавілля,
За те,що не чуєм твій стогін і плач.
Пробач,Україно. Пробач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276814
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 13.11.2011
Что лучше есть родного леса,
Той сонной речки в камышах,
В которой растворилась леса
И от которой тишь в ушах?
Которая на зорьке утром
Еще хранит ночную тень
В своих глубинах... Ты да утка,
Да влажный темно-бурый пень.
Без суеты и терпеливо,
Когда рассвет сменяет темь,
Сидишь ты ожидая диво
И с удочкой встречаешь день.
Лишь ветерок подует сонно,
Слегка пройдет считать листы,
Да и кулик, что монотонно
Подаст свой голос... но кусты,
Умывшись утренней росою,
Заре листвою уж блестят.
На поплавок, порой с мечтою,
Твои, рыбак, глаза глядят.
09.11.2011Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291822
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 09.11.2011
Как в жизни нашей очень трудно
Чтоб думали мы обоюдно
Мы как слепые в вечном споре
Какого цвета небо, море
Зачем нам эти испытания
Судьбы каприз или старания
На правильном ли мы пути
А сможем ли по нем пройти
И что же нужно нам понять
Куда смотреть и чем дышать
Где слушать, и когда кричать
Как лесть от правды отличать
Как думать меньше о печали
Чтоб сбылось то, о чем мечтали
Таких вопросов очень много
Нам выпала одна дорога
И вместе все же нам идти
Чтоб там не было впереди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291063
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
[b]ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ[/b]
Пройти, добігти, промайнути,
Слід залишити і збагнути,
Що все ж таки не наслідив,
Не перебу́в – таки́ прожив
Свій ча́су шлях, з’я́ву єдину,
Що невблаганно мчить до сплину
Усе стрімкіш. Без вороття...
Й чи згадка там чи забуття
Ховається в байдужій млі
Й в кістках холодної землі
Та й нас ковтає, хто це знає...
Лиш Бог один – Він суд звершає.
Творити, жити, народити,
Дійти межі буття й прозріти
Що дихав, а не продихнýв,
Щось розпізнав – не зазирнув.
Щоб пустку стра́ху й марноти́
В ту мить останню не знайти
Як з краєм станеться зіткнутись,
Й булó б не прикро озирнутись.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]28 вересня 2011 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283152
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 06.11.2011
Есть что-то больше, чем тонны пластмассы,
Цепь обязательств, неоновый мрак.
В небе есть звёзды, но белые трассы
К ним не ведут, лишь в глубокий овраг…
Есть что-то больше, чем тесные стены,
Клетки, суды и чужие слова.
Кровь, забурлив, не вмещается в вены,
Значит душа, как и раньше, жива…
Там, вне толпы, вне могильного смрада,
Там, где лишь птицы поют, где роса,
Там есть покой, там нет шумного стада,
Там светят звёзды, там видят глаза…
Есть что-то больше, чем просто свобода,
Что-то за рамками звуков и слов,
Что-то вверху, под пластом небосвода,
Над миллионами глупых голов…
Есть что-то выше, важнее, сильнее,
Есть что-то глубже, чем время и страх.
Есть что-то ярче. Есть что-то нужнее.
Чувства, эмоции – всё канет в прах…
Лица людей замусолили штампы,
Руки дрожат и немеют тела…
Гаснут костры, выключаются лампы…
К дьяволу мысли! К черту дела!
Есть что-то больше, чем комнаты страха,
Зал ожиданий, тоннели зеркал…
Есть что-то больше, чем ветхая плаха
В мире иллюзий, что я так искал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290622
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Тебе я славлю, о Єдиний, що явився
у незліченності своїх творінь,
Що через Сонце – брата нашого – пролився,
Нам дарувавши день і світло, й тінь –
Усе народжене тобою, Незбагненний.
Тебе я славлю, Серце Світу, за красу,
Яку ти вклав в Зірки і Місяць, щоб змогли ми
осягнути прозорість неба, і тепер несу
я в своїм серці – радісно несу – оту красу.
Тебе я славлю, Сили Джерело,
Всією шкірою вдихаючи Повітря,
Здіймаючись із братом моїм – Вітром…
Я в хмарах тебе бачу і в теплі,
в дощах, хурделиці, в усміхненій Весні –
в усьому ти є, Джерело Життя, -
Ба навіть і в мені.
Тебе я славлю, Всесвіту Любов,
за Воду, що цнотливо так пливе,
так ніжно обіймає і цілує ніжно,
А ніжність ця, буває, греблі рве,
І справжність стає каменем наріжним.
Тебе я славлю, Сутність Глибини,
Вогонь священний запаливши – в ньому ти
просвітленням вночі спалахуєш. Сини
твої щоб знали міць і спільності єднання,
в кров полум’ям ввійди і освяти.
Тебе я славлю, Споконвічний і Правдивий,
корінням Матір-Землю обійнявши,
Щоб вивільнити крила для небес,
Щоб навесні я з квітами воскрес,
Стиглим плодом у неї, рідну, впавши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291062
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Тает снег на сухих губах,
Тих февраль, фонари больны.
Ищет кров в четырех стенах,
Бледно-желтый зрачок луны...
Тает снег...
............................................
Тает снег, движет мир весна -
Время хвост проглотило ведь.
Все, что нужно о жизни знать:
Ключ к рождению - это смерть.
Тает снег...
............................................
Адрес группы вконтакте: http://vkontakte.ru/club31410186
Копирование в адресную строку обязательно )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289345
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 03.11.2011
Емоцій злива, вже без перебою,
твоє життя війна і за війною,
не все так просто, як тобі здається,
не роби все так, як заманеться.
Не нищ людей яких ти любиш,
бо можливо, їх ти вже загубиш,
парадокс зусиль - єдина сила волі,
ше трохи і ти не зчуєш болі.
Постійні барикади й перепони,
чужі відмазки й власні заборони,
життя не гра в одні ворота,
подумай, а вже потім відкривай ти рота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290316
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Цю берізку брат мій посадив,
Ще тоді, коли до школи бігав.
Він щодень приносив їй води,
Щоб зростало деревце на втіху!
І берізка нас не підвела -
Білокора, здалеку примітна,
Батьківській хатині, край села,
Завжди уклонялася привітно.
Нас покликав невідомий шлях
У світи, далеко від домівки.
Там не чути голосу в полях
Сірої малої перепілки.
Та любов до отчої землі
Не давала скніти на чужині.
Щось таке було в отім селі,
Що бентежить душу і понині.
Так буває: невблаганний час
Долю, мов билиночку, ламає...
Вже батьків немає серед нас
І мойого братика немає.
Знову осінь полем перейшла,
Знову, вкотре, серцем я побачив:
Хатка сиротою край села
І берізка одинока плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290227
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Шерхоче листя золотисте,
Жовтіє просторова даль,
Легеньке марево сріблисте
У небі затягло вуаль.
Вже надійшли холодні ночі,
Летять на південь журавлі,
Які, прощаючись, клекочуть,
Що повернуться навесні.
Осіннє сонце променисте
Скупиться на своє тепло,
Вбрання зелене та барвисте
У позолоту перейшло.
Білявий дим цілує хмарку,
До неї тягнеться з землі,
Зграя ворон вчиняє сварку,
Чорніє крапками в імлі.
А на кущах калини грона
Червоним полум’ям горять,
Земля розорана вже чорна,
Рослинний зник її наряд.
Пройшли турботи та тривоги,
Злегка зітхнув осінній край,
Заключні ще шумлять толоки,
Наповнив засіки врожай.
01.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290029
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Мова українська - солов'їна пісня,
Що лунає й ллється, як в Дніпрі вода.
Вона чиста й ніжна, як вода з джерельця,
Мелодійна й гарна, як сама весна!
Мова українська - це ліса високі,
І гаї зелені, і сади в цвіту.
Це жита багаті, що ростуть у полі,
І яскраве сонце в безмежному степу.
Мова українська, чарівна, мов квіти,
Що ростуть під сонцем на землі.
І куди б не їхав, і куди б не йшов ти,
Краще української мови не знайти!
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288152
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251266
Стрічкою річенька,
Чиста водиченька,
Стрімко до берега човен пливе.
Аж до вербиченьки,
До чарівниченьки,
Де поміж листям співа соловей.
Гілка гойдається,
Спів розливається,
Лугом-долиною линуть слова:
– Пташечко, рибонько,
Квітко, лебідонько!
Серденько в'яне, душа ожива!
Весно, весняночко!
З ночі до раночку
Той соловеєчко стихне хіба?
Ляже травиченька
Під біле личенько,
Віти додолу опустить верба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273620
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 23.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2011
Світять зорі , моргають задьористо,
Час для мрій, гри сіяючих рим.
Не для слави, визнання чи користі
Я пишу. Вірш - то мій побратим.
Він душі віддзеркалює чаяння ,
Заспокоює чарами слів,
У полоні його засинаю я
І встаю повним світлих чуттів.
Ліпоту сипле мови чаруючу
Дух снаги на усесвіту дах,
Взяв до серця собі я отруї чи
Ліків крила ростити мов птах,
Щоб летіти висотами вічними
Де безсиліє смерті рука,
Служать Слову крилаті поплічники
І поезія квітне пахка.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288133
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Від цілунків не гинуть поети,
Від подряпин сильнішають сильні,
Від панянок не гнуться карети,
Сонцю квіти радіють й могильні…
А проте, від цілунків оскома
І подряпини явно смертельні,
Коли раптом, залишившись вдома,
Ми готуємо злість на пательні.
16.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247970
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 20.10.2011
Яка світлінь в осінньому саду!
Яка печаль несплаканої тиші!
Стрічаючи багрянцеву орду,
Чуття стають гостріші і мудріші.
Розважливий не стримає ходу,
Завжди квапливий піде повільніше...
Така світлінь в осінньому саду...
Така печаль несплаканої тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284712
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011
Бабине літо,-
От і діждались!
В бабине літо
Зіллячко вбралось.
Всі на подвір’я!
Вже он літає,
Білим мереживом
Межу вкриває!
Люба бабусю,
Йдіть,подивіться,
Як павутиночки
Вгору знялися!
Високо в небі
В хмарках скупались,
Низько-низесенько
В листі сховались!
Так восени лиш
Гарно буває,-
Сонцем осяяне
Літо літає.
Я і бабуся
В грядках ходили
Гіллячком бабине
Літо ловили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283883
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Ледве-ледь прогляда
На чубах зачудованих кленів
Первородна печаль,
Золотава печаль небуття.
А хотілось би їм
Шелестіти в буянні зеленім,
Та немає , на жаль,
До своєї весни вороття!
А літа, як літа -
Промайнули і щезли за пругом,
У відлуннях зозуль
Засрібливши відміряний вік,
Спопеливши в собі
Тихе щастя і вичахлу тугу,
І невичахлий слід,
Що проліг в безіменній траві.
Не питай у зозуль -
Довіряй журавлиному клину:
У ячанні його
Ти відчуєш минущість свою.
Лиш себе запитай
В ту, освячену небом, хвилину,
Хто ти є на землі,
Хто ти є в цім пекельнім раю?
Бережи над усе
Неповторність свою незнище́нну
І ніколи й на крок,
Навіть в леті нічних сновидінь,
На простори душі
Не впускай ностальгічного щему,
Бо схолоне вона
В сподіванні забутих надій.
І тоді ти збагнеш
Всі таїни життя за собою
І осмислиш поріг -
І початок, і тихий кінець,
Як молитву очей
В апогеї стражденного болю,
Як палючий вогонь
В грозовім перестуку сердець.
Всі дороги твої
Закодовано приписом долі -
Вже в загравах небес
Догорають орбіти земні...
Та зникає печаль,
Наче тінь у відкритому полі,
Бо вже сонце зійшло
І розвіяло думи сумні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282575
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Я йшов дорогою додому,
Жили картини у думках,
Не було сонця, ані грому,
Час ніс золотокрилий птах.
Танок із листям вітер вів,
Щось тихо очерет шептав,
Немов із кимось говорив,
Немов до когось загравав.
Ще пару кроків й шум доріг,
Вернусь в реалії життя,
Та хтось таки його зберіг!
Маленький острів небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280345
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Степанові Зіновійовичу та
Олені Тимофієвні Ткаченкам
===========================
Львів,
Львів,
Лемберг.
Зойк…
Спів…
Лемент…
Хвилею давнього дива картини
Спогадів – спалах неначе… Дитина
мчить босоніж до знайомої брами.
Усмішка. Коси віночком у мами.
З темряви линуть кроки зненацька:
Галицький ринок, рідна Пекарська…
Львів.
Львів.
Лемберг.
Сміх.
Спів.
Шепіт.
…Спомин спадає росою в траву…
…Дідові вдячний за те, що живу.
Діду Стефану й бабуні Олені
Шана й уклони мої незліченні.
Львів.
Львів.
Львів.
Без тебе б на світі не жив…
Першою книгою у малюка
Став-посміхнувсь
«Лис Микита» Франка.
Диво-сатира! Мудре між див.
Діду подяка – читати навчив:
«…Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла ясна,
Як дівчина у вінку.
Ожили лани, діброви,
Повно гомону, розмови
І пісень в чагарнику…»
Львів.
Львів.
Львів.
Стрийський парк розцвів!
Віялом сірим криця-бруківка
Після дощу, наче в хаті долівка,
В ранішнім сонці блищить бездоганно,
Вмита-підметена тіткою Ганною
Завжди охайною: – Доню, мерщій!
Вшістко роби, як було «за Польщі»!
Львів.
Львів.
Лемберг.
Сивих снів берег!
Цвинтар Личаківський. Мур. «Каменяр».
Слово – вкарбований в мармурі жар!
Подумки далі пішов. Сумно, тихо…
…В готиці пам’ять скалічена диха…
…Дідові, дядькові низький уклін…
…Трохи ліворуч. Айстри… Полин…
Той, хто в гробовцеві, ніц не лукавить –
Прізвище стерлось, напис на пам’ять:
«Где не обманываютъ народъ,
там нет крамольныхъ мислей.»
Все лаконічно, все зрозуміло –
Наче вогненною голкою в тіло…
З цвинтаря вийшов, глянув довкола,
Спало на думці – ВІЧНА крамола!
Львов,
Львов,
Львов…
Зрада. Стогін. Кров…
…Дехто із родичів канув у вир…
…Лютим морозом дихав Сибір…
Тільки не стало «батька народів»,
Вийшли «на волю». Вижили й годі...
…Тільки в стриївни, тітки Галини,
Більше ніколи не буде дитини…
Львів.
Львів.
Львів.
Дзвін…Різдво… Спів...
…Проти брехні, лицедійства режимів
Тихий каганчик в Каплиці Боїмів…
…День відкотився. Скінчено справи.
Вечір «Під Левом». З братом на кави.
Там за хвилину – години минули,
Що там казали, майже забули…
Спомини любі, чисті, барвисті.
Доля розсипала нас, як намисто,
І розлетілась по світу сім’я,
Брат у Торонто, в Харкові я…
Сестро, усміхнена добрая Ганно,
Як там в Сіетлі, за океаном?..
Львів. Львів. Львів.
Туга? Біль? Спів!!!
Львів. Львів. Львів –
Душі щиросердої спів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158473
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 13.09.2011
Вивчайте свою рідну мову,
Співучу красу возлюбіть.
Тарасове слухайте слово, -
Народне творіння прийміть.
Відлуниться й десь моє слово -
Об землю стражденну в віках.
Вивчайте свою рідну мову,
Вивчайте її по складах.
Хто ж вислове волю народу,
Хто ж висвітлить нинішній час? -
Наповнилась силою воля
Моєї батьківської мови.
Вона є містичним ядром.
Океаном не маючим меж.
Заграла струною на кобзі
Й злетіла, як птах до небес.
Вивчайте свою рідну мову
ЇЇ Україну любіть,
Моліться за неї і щастя
За неї у Бога просіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275487
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 13.09.2011
Чом кажеш, що природа нежива,
Що не спроможна проронити слово?
А чи вдивлявся ти в її дива?
Я запитав про це невипадково.
Чи пригортався серцем до беріз –
Хоча би раз голубив білобоку,
І відчував потік щасливих сліз
У кожній краплі весняного соку?
А може ти вітався щорання
Із днем новим, що хліб давав насущний,
Чи в землю клав із трепетом зерня,
Щоби нагодувати день грядущий?
Чи у долоні воду брав з ріки
Й цікавився: “Як ти живеш, водице?”
Чи пестив свіже листя осоки:
“Яка ж ти ніжна, травонько-сестрице”.
А може з вітром розмовляв про край,
Де гомоніли рідні пишні трави,
І линув з ним аж до пташиних зграй
У розпалі дитячої забави?
Чи в схованки гуляв серед гаїв
З промінням сонця, мов із дітворою,
І не соромився ласкавих слів
Для милих зір вечірньою порою?
А може у вечірньому саду
Підспівував пташині колискову
І обіцяв їй: “Я іще прийду.
З тобою ми співатимемо знову”.
Може й не віриш, та вона жива:
У дотиках її – п’янкий цілунок,
У шелестінні – музика й слова,
В її обіймах – вічний порятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280061
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Це не світ поганий – це ми такі,
Це не країна негідна – це ми такі,
Це не сонце тускніше світить – це ми перестали мріяти,
Це не земля гірше родить – це ми перестали трудитися,
Це не річка стала брудніша – це наші душі почорніли,
Це не повітря стало важче – це ми перестали дихати на повні груди,
Це не небо стало похмурим – це ми перестали посміхатися,
Це не друзів стало менше – це ми стали егоїстами,
Це не фільми стали жорстокими – а ми зробилися байдужими,
Це не книг стало замало – це ми перестали читати,
Це не театри позачиняли – це ми перестали їх відвідувати,
Це не квіти перестали цвісти – це ми є егоїстами,
Це не дерева стали менш зеленими – це ми впали у буденність,
Це не система винна у всьому – це ми перестали боротися,
Це не світ поставив нас на коліна – ми самі на них впали…
І ніхто – як не ми…
Ніхто не житиме за нас…
Нікому сонце не світить, земля не родить, квіти не цвітуть, люди не посміхаються як нам…
Але ніхто так байдуже не відноситься до того, що має... як ми…
Але скоро і в нас цього не буде… відберуть останнє… а згодом відберуть і життя… якщо ми і далі стоятимемо на колінах і не будемо боротися за своє щастя… за солов’їну пісню, за солодку співочу мову, за синє безхмарне небо, за яскраве палюче сонце, за широкі безкраї степи та лани, за неповторні гаї та ліси… за наше єство… за те ким ми є… за пам’ять наших предків… за їхню пролиту кров, щоб це не було дарма…
А якщо ні – то згинемо, як осіння квітка під холодним та безпощадним снігом………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280039
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Все в этом мире быстротечно ,
День долгожданный позади,
Ничто не существует вечно,
Но верю – счастье впереди,
Ничто не длится бесконечно,
Того, что было не вернуть,
Пусть долгим, если уж не вечным,
Жизненный наш будет путь!
24.02.1985 г.
© Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-144070/20100308
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279691
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 10.09.2011
Де шукати в світі правди?
Як здолати вічне зло?
І якщо один раз впав ти –
Двічі впасти не дано!
Скоїв гріх який чи зрадив, –
Виправ це! Допомагай!
І ніхто щоб не завадив –
На завади не зважай!
Перетни всі перешкоди
На шляху до доброти.
Світу добре не зашкодить,
А добром є саме ти!
Народитись, щоб навчатись!
Жити, щоб добро творить!
Треба змалечку привчатись
До кінця по правді жить.
2009г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278788
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 05.09.2011
Я запитав колись у мудреця:
-Яка з жінок на світі найгарніша,
Якій усі наряди до лиця,
На цілім світі за усіх миліша?
Подумавши,так відповів мудрець,
Закривши книгу древнього Корану:
-Та наймиліша,всім жінкам взірець,
Яку назвав для себе ти кохана.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11108318722
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278022
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Я запитав колись у мудреця:
-Яка з жінок на світі найгарніша,
Якій усі наряди до лиця,
На цілім світі за усіх миліша?
Подумавши,так відповів мудрець,
Закривши книгу древнього Корану:
-Та наймиліша,всім жінкам взірець,
Яку назвав для себе ти кохана.
© Copyright: Виктор Гала, 2011
Свидетельство о публикации №11108318722
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278029
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Если есть что-нибудь, что могло б меня
Унести в край суровый и дикий,
Путь придет, не боясь в моей топке огня,
И свершит свой поступок великий.
Я закрою глаза, руки крепко сожму
И с космической скоростью мысли
Урожай из бескрайних фантазий пожну,
Где пингвины, фламинго и гризли.
Где Лас-Вегас в пустыне сверкает огнём,
Там, где гейзеры бьют, и вулканы
Жар земли извергают и ночью и днём,
Там, где страстный футбол «Мароканы».
Соберу я бескрайнюю зелень тайги,
Белизну антарктических льдов,
Я сумею, коль силы позволят, дойти,
Жар пустыни набрать до краёв.
И залью всё солёной морскою водой,
Сделав суп из мечты и обмана,
И когда полный сил возвращусь я домой,
На пороге меня встретит мама.
И вопросом с горы восхитительных грёз
Сбросит: «Где же ты был столько лет?»
Что ответить? Помчался за глупой мечтой,
Но в мечтаньях хорошего нет.
Все мечты это сон воспалённый ума,
А в обыденной жизни, поверь,
Нам судьба всё, что нужно, предложит сама,
В трудный час сбережет от потерь.
Сколько б ты ни крутился, как вошь на игле,
Ты не слезешь с тележки своей,
Что зовётся судьбой, ведь и днём и во мгле
Для неё есть две рельсы путей.
По которым она каждый миг, каждый час
Отмеряет и дни, и минуты,
Ничего не оставив себе про запас,
И никто не наденет ей путы.
Каждый завтрашний день - это будущий миг,
А вчерашний - из прошлого крюк,
Так живите сегодня, молитесь на лик,
Не чураясь весёлых подруг.
Вы о прошлом забудьте, его не вернуть,
Да и в завтрашнем дне не ищите
Правду жизни. И думать о ней позабудь,
Потому что ты есть просто житель.
Промелькнёт жизни срок, гаснет ласковый свет,
И на старости лет соберёшься
И в последний поход себе купишь билет
В край, откуда уже не вернешься.
23. 06. 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277437
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Щоночі настирливо сниться
Калини похилений кущ,
Матусі хатина й криниця,
У цвіті і яблунь, і груш.
Нехай ностальгію незриму
І сум на чужій стороні.
Розвіють кущі біля тину,
Бузок, що цвіте по весні.
Шпориш і стежина до ставу,
Що знає тепло моїх ніг.
У співах птахи без угаву,
Я знаю, тут мій оберіг.
Молитись, немов на ікону,
Просити прощення у всіх:
У мами, у рідного дому,
Бо довго не був, а це гріх.
05.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276056
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Безудержно хающим своё сегодняшнее окружение
и ностальгирующим по реально небывшему.
Вы – импотенты духа на чужбине.
И вам практически увидеть не дано
ложь пустоты надуманной гордыни,
с которой опускаетесь на дно.
Себя вы чтите в мире зазеркалья,
а не такими, как случалось быть
в стране идей фальшивых вакханалья
с обязанностью Партию любить.
Не чувствуя реальность окруженья,
со злобой презирая свой народ,
поёте гимн былому разложенью
в стране чудес, в стране наоборот,
где правили невежды и кухарки,
а генофонд народа шёл в ГУЛАГ,
и реял от Памира до Игарки
десятки лет кровавый символ – флаг;
везде сексоты, слежки и цензуры,
и нравственность, зашедшая в тупик.
Неужто не коснулось вашей шкуры
всё это хоть однажды, хоть на миг?
А от чего тогда сюда бежали?
Гнал недоед, отсутствие колбас?
Погромы нашей жизни угрожали!
И страх за горло брал меня и вас.
А здесь другая жизнь, страна другая!
Но в нас совковый жив менталитет,
и тянем дни, без совести ругая
мир, нам дарованный на склоне лет.
Не призываю всё хвалить вас здесь я.
Но и хулить не гоже всё подряд.
Пора бы перестать плеваться спесью
и впрыскивать себе под шкуру яд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276987
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2011
Мене назвали націоналістом.
Лякаються немов є терористом,
Ганьбою та прокльоном покривають,
Очей своїх від мене відвертають.
Даруйте, та за що така не милість?
Здається, що в цім є якась брехливість…
У мене мова чиста, як сльозинка
(Русизми не вживаю навіть зрідка).
Шаную рід свій та свою культуру,
Люблю я слухати сопілку та бандуру.
Ношу на тілі рідну вишиванку,
Традиції шаную наші змалку.
То це ж бо є тепер уже ганьбою?
За це прокльони л’ють над головою?
За те, що я люблю свою країну?
За боротьбу за щастя України?
Спитайте у поляка, чи він любить
Свій рідний край, та рідну землю, мову?
Він вам оспівувати рідне усе буде
І ви любов відчули б в кожнім слові.
У чеха, німця також запитайте.
Невже отримаєте відповідь інакшу?
Тоді скажіть, і правди не ховайте,
Чим всі вони за українців кращі?
Чому і сербам, росіянам можна
Любити рідний край, як рідну мати?
А нам це якось соромно, негоже
Нам треба цю любов від всіх ховати.
Чому всім чехам та англійцям мило
Все рідне, і вони його шанують.
А в нас все має зникнути безслідно,
Бо є ті хто ненавидять, руйнують?
Якщо любити рідний край є сором,
Вживання мови – націоналізмом,
Назвіть поляків й росіян цим словом.
Чому лиш українців б’ють цинізмом?
Культура кожного народу особлива
І шанувати маємо всі ми,
І своє рідне, те що серцю миле,
І іноземне – бо ми рівні всі.
Ми маєм проявляти толерантність
До кожної землі і до народу.
Не до руйнації нам треба люди братись,
А до співпраці, з нас руйнацій годі.
Бо українець не клеймо, не сором
І це не раб від панського городу.
Ми незалежні! В нас жахливий ворог
Байдужість та зневага до народу.
Мене назвали націоналістом?
То просто ви не знаєте слів інших.
Я патріот, і без клейма я, чистий
І я люблю свій рідний край, між іншим.
27.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276183
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Ми б душі вилили дощами
У сиву млу земних тривог,
Якби забули, що над нами
Є милосердя повен Бог.
Ми б розум кинули в безодню
Нечистих помислів ураз,
Якби святу любов Господню
Лукавий взяти міг від нас.
Ми б серце витовкли об тління
Безщастя гордої скали,
Якби не сила воскресіння,
Що ми в Ісусі осягли.
Не проминає віри діло -
В порядку дух, душа і тіло.
19.08.11.
Вітаю усіх поетів та поетес КП зі святом Преображення Господнього!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275979
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Ревів майдан, зібрання велелюдне
Кричало:"Так!Ми разом сильні! Хай БудЕ!"
От і настав неправдам день той судний,
У небуття пора принижень відійде!
Нас так любов'ю хитро піддурили,
Навіяли, що мова бАйдуже яка
І наспіх нову націю створили,-
Москвоязикого вкраїнця-простака!
А ми ще й вірили, що можемо здолати
Своїх катів і встанем врешті решт з колін,
Йшли на майдани, як на світле свято,
Та знову вкотре не були всі, як один,-
Зі стрічечками спереду й на спині,
Із квітами - чи бачив світ подібний жест?-
Тут помаранчеві, там - біло-сині
Поставили на українській мові хрест!
Яка ганьба! Коли вже це минеться?
Де ж той народ, що вічно буде, чи він є?
Фальсифікатор ходить та сміється,
Русифікатори ж продовжують своє!
Ми вражою не крОпим волю злою,
Нам всі брати і нам любов лиш до снаги,
Тим часом нашою святою кров'ю
Своє свавілля кроплять наші вороги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272747
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 19.08.2011
Чи вмієте ви слухать тишу,
Таку гучну і мовчазну,
Весняну, літню, і осінню,
І денну тишу, і нічну?
Прислухайтесь: як сходить сонце,
Верхівками дерев шумить,
Дзвенить промінням у віконце –
Прислухайтесь хоча б на мить.
Як не почути гомін квітів,
Їх кольорові голоси?
Як, сміючись, збігають дзвінко
З листочків крапельки роси?
Ріки шум я уже не чую –
Хмар гомін чую угорі,
Розмовою я їх милуюсь
У тихій ранішній порі.
Почуйте: як у небі зорі
Гукають у пітьму нічну,
Хлюпочучись в небеснім морі,
Про долю вічну неземну.
Неньки Землі я чую стогін
І разом з тим її слова
Про радість і веселий гомін –
Аж обертом йде голова.
Почуйте поле, шепіт тіні,
Дороги свист і плач верби,
Неба пісні блакитно-сині
Від радості і до журби.
Як не почуть, як не відчути
Цю тишу і її красу,
Яку не можу я забути
І вічно в пам’яті несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275954
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Чи ти ще можеш пригадати
Ким народився на Землі?
З якою посмішкою мати
Ім’я колись дала тобі.
Плекаючи свою дитину,
Співала тихії пісні.
Замислись, бодай, на хвилину,
Чи все те пам’ятаєш ти?
Чи все ти взяв із того вчення,
Тих мудрих слів і тих порад,
Чи може все було даремно
І ти землі своєї кат.
Чи ти пішов у посіпаки
На службу зайдам хижим тим,
Що ставлять скрізь свої порядки,
Чуже вважаючи своїм.
Ти придивись, в якій колоні
Ідеш дорогою життя.
Можливо ти в своїм загоні
Ота паршивая вівця.
Не йди у п’ятій, не зрікайся
Своїх традицій і землі
І нікому не продавайся,
Якщо це розумієш ти…
Чи ти ще можеш пригадати
Свою єдину Батьківщину?
Ти маєш точно пам’ятати
Це твоя ненька – Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275575
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Надоїло, важко якось,
Хочеться, відлетіти, полетіти,
Втекти від всіх!
Але як без них жити?
Вони ж бережуть мене у цьому світі,
Щоб я не впав й не заблукав у ньому.
Чомусь усе не так й не так.
І гірко якось, руки терпнуть,
Душі у грудях, мало місця,
Розірватись хочеться на частки.
Може вона така пуста й розірвана уже?
І літають дрібні частинки,
Шукаючи місця в тілі.
Та тісно їм отут,
Хочуть виходу на волю.
Але шляхи для них іще закриті...
16.08.11р. 23:24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275644
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
ЩО НЕ СТАЛОСЬ – БУЛО…
Що не судилось,
Не збулось,
Не сталось…
Що мріялось,
За сенс життя
Було…
Безсонними ночами
Увижалось,
Нічним жасмином пахло
І цвіло…
Те, що терзало душу
І плекало,
Як дихання, солодким
Що було,
Та невблаганно звітрилось,
Розтало;
Примарою у простір
Відійшло…
Та як святиня –
В пам”яті зосталось,
До болю що жаданним
Все ж було, –
Не кануло,
Не зникло,
Не пропало…
Хоч і не сталось,
Все ж таки –
Б у л о…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275446
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Складаю шану жінці України
І хочу, щоб завжди вони цвіли.
Немає в світі жодної країни,
Де б кращі за укрАїнок були.
Красиві личком, пишні - наче кралі,
У їхніх ніг султан лежав колись.
Напевно буде друзі так і далі…
Хіба ж вони у нас перевелись.
Сестра, кохана, мамця, чи бабуся
Родили нас і вивели в життя.
В них теплі руки, я на них дивлюся,
Бо їх зростила матінка земля.
Мої красуні, я пишаюсь Вами
І хочу, щоб щасливі Ви були.
Щоб у душі дзвеніло слово – мама,
Вас шанували доньки і сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274936
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Відцвірчало літо, відцвірчало.
Подалося степом навпростець.
Ти – моє божественне начало.
Ти – мій несповіданий кінець.
Вересень -- аж знігавсь, як дитина.
Перебралися до раю цвіркуни.
Ти – моя далека батьківщина,
Невтоленна спрага далини.
Грає вітер на бандурі степу
Щось до болю рідне і сумне.
В вихорі житейського вертепу
Ти, немов струну, ввірвав мене.
В грудях дзвонять поминальні дзвони.
Білий дух виходить з синіх плес.
Вірую в божественні Закони,
Вірую в Христа,
бо Він –
воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274940
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Розбуди мене вранці, мамо,
Як в далекім дитинстві колись:
Біля ліжка мого так само
Наді мною ще раз нахились.
Доторкнись до чола рукою
І шепни тихо: “Синку, вставай.
Вже світанок зроста над рікою,
І від сну прокидається гай.
Півень сонцю прокукурікав
Як господар, не просто так.
Ранок всіх до роботи кликав,
Мов дівчину до себе юнак.
У садочку проснулася птиця,
Оживає, мов вулик, село.
За селом вже співа косовиця,
З річки сонечко ніжне зійшло…”
Білий сніг притрусив мені скроні,
Та з роками крізь свій часограй
Відчуваю матусі долоні
Й чую лагідне: “Синку, вставай”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274785
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011
«Что ты медлишь, зари рисовальщик?
Торопись, наша жизнь коротка…»
(Александр Ильичев)
- - - - - - - - - - - -
Поспішай, поете, поспішай
оспівати все, що того варте!
Поетичний свій збери врожай –
мудрість, просторікування , жарти
про людей, кохання, про красу,
про зростання і зів’янень фази,
про неправди й правди гіркоту,
про несправедливість і образи,
про простори й про глухі кути,
про чиїсь і власні інтереси,
справжні і придумані світи,
кольори незмінності й прогресу!
Що? Нема комп’ютера? Нехай!
Олівець хапай чи ручку «Паркер»!
Поспішай, поете, поспішай
оспівати все, що того варте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274536
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 11.08.2011
ПОЭТОМ хулиган рождённый
во мраке ночи роковой
ОН Музой сверху ОЗАРЁННЫЙ
является передо мной...
все мЫтарства, запои, песни...
гулянья с ночи до ЗАРИ
ТЫ зачеркнул душою чресел
и напоил стихом ЛЮБВИ!
той СИЛОЙ СИЛИЩЕ взрастила
отозвалась в Душе ЛЮДСКОЙ
творил и пел ВСЕГДА КРАСИВО
в ПОЭТЫ Богом Воздвижён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273984
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Спахнуть і згоріть –
щоб не тліти.
Як же боляче тліти
в собі!
В недосяжному зАтишку
квіти
неможливо стоять
голубі.
Розфарбуй мені світ
розмаїто –
довіряюсь
їдному тобі.
Розфарбуй мені
долю і літо,
щоб затишні були
й голубі.
Щоб десь сосни,
зелені щоб,
з вохрою.
А там скелі –
щоб умброю,
білі.
Розфарбуй,
все що стрілося доброго
у дитинство моє
на Поділлі.
Все-усе:
і пречисте, і грішне,
щоб не тільки-но
чорне й біле.
Підбери
якийсь сутінок
ніжний,
хай поглибшає
все
відболіле.
Розфарбуй
трьохсотлітню негоду –
як у муках
над полем
світа!
У кроваве –
відчай народу
і погноєні в голод
жита.
І вогонь –
щоб згоріти,
спахнути,
щоб не тліти,
бо так болить!
Розпиши мені пензликом
рути
того затишку
Вічність
і Мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273667
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 07.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2011
Мелодія. Рух. Погляд. Слово.
Вагання. Зустріч. Подарунок.
Закоханість. Букет. Розмова.
Тремтіння. Подих. Поцілунок.
Очікування. Тиша. Вечір.
Троянди. Дотик. Невагомість.
Тяжіння. Руки. Губи. Плечі.
Політ. Безодня. Безсвідомість.
Сплетіння. Сила. Загадковість.
Вогонь. Порив. Жага. Бажання.
Помилка? Темінь? Випадковість?
Безсмертя! Всесвіт! Рок! Кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273765
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Ніч горобина.
Плаче калина,
Сльози-кровинки
Капають з гілки.
Чом ти, козаче,
Соколом наче,
Вітром полинув
Мене покинув?
Іншу голубиш,
Мене не любиш,
За що караєш,
Серденько краєш?
Ти ж мою долю
Кинув в неволю.
З осудом люди
Дивляться всюди.
Шкода дитятка.
Як же без батька?
Ніч горобина.
З кручі дівчина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273732
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Кажуть: вона буває чорна й біла ,
Одна жорстока, інша, мов свята.
Та кожна з них терзає людське тіло,
Хоч непомітна суть її й проста.
Їй визначати вік ніхто не брався –
Вона в літах і ,ніби й молода.
До неї так ніхто й не залицявся
Може тому й душа її брудна.
Живе собі жаринкою палкою
Ледь блимає із-за людських чеснот
Спалахуючи посмішкою злою,
Якщо комусь не вдався поворот.
У пристрасті лютують її очі,
Якщо у когось краще щось і більше
Роззявить пащу й рясно слиноточить,
І закликає біди щонайгірші.
Глуха до святості найкращих почуттів,
Їх підло нищить, хоч і тишком –нишком,
Гріха тяжкого не вбачає в тім
І догризає , мов голодний кришку.
Комусь кохання розіб’є ущент,
Когось під камінь зажене могильний,
А хтось втрачає все в один момент,
Хоча здавалось був він семижильним.
Благословляє всіх : кого на сльози,
Когось на кров, когось на забуття.
Комусь улітку припече морозом,
А в когось хитро виманить життя.
Когось за грати селить просто так,
У когось владу забере чи гроші,
Комусь ярлик учепить, а чи знак,
А тому жару всипле у калоші.
Але погодьтесь –в цьому є плюси,
Коли кати гризуться між собою.
Якщо вона і спалює мости,
То в радість плисти чистою водою.
Відкрити очі (теж бува резон)
На те, що було вкрите пеленою.
Когось підійме на високий трон
Посеред крові, що взялась піною.
Багряний жах і світська позолота,
Шалений біль і радість гомінка,
Трухлявий тин і ковані ворота,
Тужливий плач і музика дзвінка.
П’янкі контрасти заплітає в долі.
Руйнує, нищить... Створює, вершить...
Її не треба десь шукати в полі.
Вона –це заздрість – в кожному сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273725
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Кажуть: Від долі недінешся
Її накриє пітьма."
Моя доля морем піниться,
В житті вона не одна.
До когось, прилине лебедем,
До когось, як вороння.
Комусь, заспіває щебетом,
Для когось, співу нема.
Доля життям моїм зболена,
Доля - буває сумна.
Тобою, я доле зморена,
Та все ж, ти, доле... Моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273529
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Чи падають зорі, коли помирає кохання?
Чи гаснуть промені літа, коли зникають поцілунки?
Чи замовкає соловейко, коли ти задихаєшся від чекання?
Чи зникне райдуга, коли до тіла не торкаються вже руки?
Не бачу я, як сходить зранку сонце, бо сльози просто затопили голубі прозорі очі,
Не чую вже, як шумить дощ, бо музика наших зустрічей лунає вглибині,
Не відчуваю запаху вітру, бо ще тримають подушки твій аромат у нестримні ночі,
Не знаю, чи я ще живу, чи померла, бо не має того, від кого цвіла я у душі.
Тримайте мене, бо пропаду остаточно,
Ловіть за руки, бо зроблю дурницю – це точно,
Застібніть гамівну сорочку, бо втечу сама від себе,
А може ну це все – пустіть мене на небо…….
************************************************************
Переробила ще той текст у такий вірш….
Кому що більше до вподоби – самі оберіть!!!
Звичайно, якщо взагалі припаде до душі хоч щось:)))
Дякую за увагу!!!!!Дякую за те, що прочитали!!!
************************************************************
Чи падають зорі бажання,
Коли помирає щасливе кохання?
Чи згаснуть промені долі,
Коли поцілункам нема уже волі?
Чи замовкають пісні в соловейка
Коли вже не б’ється у грудях серденько?
Чи зникне райдуга з неба,
Якщо я не можу торкнутись до тебе?
Не бачу, як зранку сонце встає,
Бо сльози залили обличчя моє!
Не чую тепер, як дощик шумить,
Бо музика зустрічей серце щемить!
Як вітер запахне не зможу відчути,
Бо твій аромат в подушках ще чути
Не знаю тепер чи жива, чи померла,
Тебе не знаходжу, від того завмерла!
Ловіть і тримайте за руки мене,
Бо зроблю дурницю – життя промайне,
А може пустіть на волю втечу,
За своїм коханням тепер відлечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273455
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Навіщо ти співаєш? – Виливаю душу.
А вірші нащо пишеш? – Залишити щось мушу.
А на гітарі граєш? – Поки що не граю.
А вчитись маєш? – Звісно те, що маю.
А нащо це тобі? – У цьому є вся я.
Комусь ще це важливо? – Я лише своя.
Ти мріями живеш? – Ні, ні, лише реальність.
А плани ти складаєш? – Я люблю спонтанність.
В руках гітара нащо? – Це моя душа.
Так ти ж не вмієш грати? – Навчуся, не спіша.
Очі чому блищать? – Тому що я щаслива.
У тебе ж купа проблем? – І що? Надворі злива.
А серденько ціле? – Якщо ні, то склею.
А квіти дарували? – Троянди й орхідею.
В губи цілували? – Дуже палко й ніжно.
В очі заглядали? – Скромно та привітно.
Що іще спитати? – Не питай нічого!
Як то так? Негарно! – А тобі для чого?
Просто хочу знати? – Чому щастя маю?
Мабуть, так! – Тому що, в відчай не впадаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273482
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Молитва за Україну
.
Молюсь за тебе, рідна Україно,
І ти за себе, бідна, помолись.
Бо у дітей Твоїх на світі ти єдина,
Не розгуби ж по світу їх колись.
.
Дай Бог щоб ми ще дочекались
Добра, бо добрий наш народ.
Чому ж у нас життя не стало
На цій землі, що сам Господь
.
Створив як рай земний, як пісню -
На щастя й праведні труди.
Чому ж ми терпимо покірно
І не збуваємось біди?
.
Дав Бог скарбів, що не злічити:
Таланти, розум, доброту,
Дав щедру землю, що любити
Вже можна хоч за красоту.
.
Ми любимо, пісень співаєм,
За нею тужим в чужині.
A вдома - не оберігаєм,
Живемо наче уві сні...
.
То, може, й Бог за те карає,
Що ми не боремось зі злом?
Не летимо, а шкутильгаєм -
Нещасний птах з одним крилом...
.
Та розбуди нам, Боже, розум
І волю: жити наяву!
Щоби і правнуки далекі
Застали, Рідну, ще живу.
'
© Copyright: Леся Рузевич, 2011
Свидетельство о публикации №11102041327
http://www.stihi.ru/2011/02/04/1327
.
© Copyright: Украинские Стихи, 2011
http://stihi.ru/avtor/stihi0virhi
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273488
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Чи то українець,що рідної мови не зна?
Чи то українець,що мову не вчив?
Чи то українець,що каже "нєма"?
І суржиком зуба собі наточив.
Чи то українець,що рідної мови не поважає?
Чи то українець,що мови жахавсь?
Чи то українець її оскверняє?
Й забув,що його прадід українцем звавсь.
Чи то українець від рідного слова здригається?
Чи то українець її не любив?
Чи це патріот нашої мови цурається!!!?
Й батькову честь у багнюці втопив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189237
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 03.08.2011
А що означає ,,щастя''? Буває у нього міра?
Чи можна його напитись? Хоч раз ти у нього вірив?
Як марево, зникне опір, і буде політ крилатий!
Для щастя потрібно мало,
А ще
без межі
багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273244
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
Руки здіймаю в небо! Подих... на повні груди!
Краплі приємним шумом... Скільки ще віку буде?
Слухати - неймовірно! Бачити - це достаток!
Як же красиво жити!
Бути...
і...
відчувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273230
дата надходження 02.08.2011
дата закладки 02.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011