Отстань, страна огромная,
Вернись к себе домой,
Угрозами, погромами
Не станешь нам сестрой.
Ведь нам не по пути с тобой,
Смирись и отступи,
уймись страна огромная,
не братья мы, пойми!
Ты лучше свой народ большой
Корми и поднимай,
а мы своей дорогою
построим славный край!
Ты нож нам в спину вставила,
Прикрывшись клеветой,
А братья так не делают:
Не братья мы с тобой!
Забудь о кровных узах ты,
Не надо нас спасать,
Мы сами постараемся
С колен на ноги встать.
Не смей речами сладкими
Ты прикрывать ружье
С солдатами и танками.
Здесь нету твоего!
Ты лучше возвратись к себе,
И свой народ спасай,
Не то утонит во вранье
Весь твой волшебный край.
А если б поддержали вы
В такой нелегкий миг,
То, может быть, хоть кем-то мы
Друг другу стать могли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493240
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 27.03.2022
Знову ранок марудить подряпані жили,
Зашиваючи теплим промінням ті дні,
Коли в темряві борсались крихти надії,
Сподівання на Господа, й юні роки.
Приклонивши в молитві забиті коліна,
Крізь золу перетлілих несказанних слів,
Ти попросиш у Господа: Господи милий,
Залікуй доні рани в знеболенні снів.
Не примушуй страждати подряпане тіло,
Милосердствуй мій Царю,Ти Боженько мій.
Я благаю пробач мені всі нарікання,
В покаянні скорити я маю свій гнів.
Не судитись мені із Тобою, мій Боже,
Не казати, що серце не має гріха,
Твоя воля на все, і на долю й недолю,
А мені лишень нести на плечах хреста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584925
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Не така як усі й намагатись не буду
І у рамки вміститися - не по мені.
Хай не так, як у інших, ідуть мої дні,
Я відкрита для світу і вірю у чудо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590701
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Вірш написаний в співавторстві з Мариною Кузьменко:
У ній щось є. Незаймана душа,
Завжди збентежена від правди і реалій
Вона кудись за щастям поспіша,
Минаючи кордони йде у далі.
У ній щось є. В її ясних очах
Весна сумною посмішкою лине
В ній паросток надії не зачах,
Лиш смуток, наче пісня журавлина.
У ній щось є. Як місяць молода
Струнка немов «засніжена» тополя.
Завжди несамовита, саме та,
Незвідана, мов таємнича доля.
І це її відразу видає
З поміж людей зухвалих і квапливих.
Відразу помічаєш… в ній щось є
Насправді неземне і особливе.
19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540087
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Шумит вагон метро неспешно,
Покачиваясь невпопад.
Людишки, искренне, как детки,
По взрослому на всех глядят.
А в уголку старик небрежно
Сжимая сумку, держит трость,
Сидит задумчивый и важный,
Но с виду он совсем не прост.
На голове картуз вишневый,
И сзади дырочка на нем,
А плащ от времени заношен,
Но не ободранный при том.
Костюм, рубашка вся в грязи,
Видать давно не знала воду,
Зато все пуговки целы,
Застегнуто все по дрескоду.
На шее бантик из шифона,
Завязанный чуть второпях.
Ну, в общем, все совсем не плохо,
И на лице очки блестят.
Седой старик, побрит, подстрижен,
Глаза по-доброму грустны,
Высокий лоб, есть подбородок,
Округлые лица черты.
Но с виду он совсем небрежен,
И кто-то скажет это бомж.
И он действительно не блещет,
И вряд ли покорит бомонд.
Но все же он не беспризорник,
В нем есть изюминка одна,
Он поэтически настроен,
В глазах читается строфа.
Быть может он поэт несчастный,
Ведь бедность это не порок.
А может он учитель старый,
Из прежних, взяток не берет.
Быть может он художник, вряд ли,
Художники сейчас в чести,
И композитор он едва ли,
Наверно пишет он стихи.
Но вот старик поднялся в спешке,
И быстро вышел на пирон.
Закрылись двери и остался,
Совсем обыденный вагон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474589
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 27.01.2014
А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом,
Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом,
А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів,
Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій.
А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника,
Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов'я,
Коли ти вранці досхід сонця, тамуєш спрагу в джерелі,
А я сижу біля віконця, співаю тихо лиш тобі й весні.
А ти пиши коли нема про що писати, я всеодно це прочитаю,
Лиш ти пиши, пиши, я так благаю, вічно в своїм страху зітхаю,
А ти пиши попри морози, попри міліметри душі і грози,
Попри мовчання, мої сльози, аркуші на підлозі й погрози.
Прошу, пиши!Пиши, бо так найлегше
Тебе впізнати так як вперше,
Просто читати, букви рахувати,
Писати, вірити, питати.
А ти пиши....
05.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472501
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014
Вірші складати – наче поштовх в небо:
Розкину руки – і уверх лечу.
Води не треба, і землі не треба-
Поезієй нап"юся досхочу.
Гартую слово, разом з ним і душу,
Лікую рани, безнадійність, сум.
Я жити в світі задля чогось мушу!
Заради слів, які приходять з дум.
Коли нестямно непокоїть серце,
А світ здається почорнілим дном,
Я зазираю у чарівне скельце,
Яке віддячує мені добром.
По той бік скельця - дивний шлях поезій.
Він повертає мене в справжній світ.
І я пишу. Ходжу по краю леза.
І разом з віршем рину у політ.
Рядки поезій – ліки від недуги.
Самотність тане від віршів ущент.
А серце - просто мліє від напруги.
І я вже в небі в цей ясний момент!
Вірші складати – це життя прожити!
Як їх складаєш – так і проживеш!
Але мені, (нема де правди діти!),
Хотілось жити б у віршах без меж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295062
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 10.01.2014
Ну, ось і Новий рік настав,
І Київ світиться вогнями,
Та різнобарвними зірками,
Неначе з неба зорі зняв.
А місяць сонно позіхає,
Сьогодні діткам можна все.
Хтось з неба зірочку хапає,
А хтось за бороду смикне.
Бо бородатий місяць старий,
Вже скоро піде на спочин,
І новий місяць молоденький,
Прийде за татом на вздогін.
І закружляють хороводи,
І затанцює разом всі.
Чекати іншої нагоди,
Не хочуть милі дітлахи.
А, ось куранти вже забили,
Дванадцять раз, і Новий рік.
Дорослі келихи підняли,
І дзвін навколо задзвенить.
Із Новим роком! - всі гукають,-
Щасливі хай будуть усі!
Здоров‘я, радості бажають.
Ну, Новий рік, не підведи!
Радіють діти у ялинки,
За подарунки всі взялись,
А феєрверка срібні стріли,
У небі в квітку зайнялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469425
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 10.01.2014
Я дякую,що зовсім не кохаєш,
Бо вчиш мене ти віру не втрачати.
Та дякую,що зовсім не чекаєш,
І що мене не хочеш цілувати.
Я дякую за всіх,що зустрічала,
За сльози,що в самотності пролила.
Бо так багато у житті надбала,
Що ворогів своіх я полюбила.
Я дякую,що двері закривались,
Коли я намагалась відкривати.
Бо це життя уроки лиш давались,
І так багато треба ще пізнати.
Я дякую,що Бог не забуває,
Що на коліна ставить,дає сили.
Він мою душу вище піднімає,
Де навіть Божі Янголи бродили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422602
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Прийду на кладовище мрій своїх,
З вінком загубленого щастя,
А навкруги могили мрій чужих,
У пластикових квітах заквітчалися.
Постою трохи у журбі, склонюся,
Вінок свій укладу на видноті,
До мрій своїх я більше не вернуся,
Піду, кладу на плечі роздуми свої.
Ось у могилки жіночка склонилася,
Руками закриваючи заплакане лице,
А на могилці написом ятрилося,
Доньки маленької життя знедолене.
Тяжка хвороба відняла ті мрії,
Дитинства юного, ховаючи в пітьму,
А мати кожну ніч на небосхилі,
Шукає серцем зірочку ясну.
Проходжу поруч, слів в собі не маю,
Зіщулилась душа, сховалась у куток,
А розумінням своїм зазначаю,
Який гіркий життя налило їй ковток.
Тендітні плечі тягнуть хрест великий,
Тягар немов та брила на душі,
Але не має права сльози вона лити,
Життя ж бо невблаганно йде собі.
А в неї інші дітки їсти просять,
В фізичному труді проходять її дні,
Лишень в ночі сльозу душа уронить,
Та в день ніхто не знайде біль її.
Всміхається крізь біль вона на людях,
Не хоче біль свій виставляти на показ,
А серце не стерпимо б‘ється в грудях,
Благаючи підтримки кожен раз.
Не маю слів, лиш нишком уклонюся
Тобі, Любов... Ковтну сльозу свою...
Я зрозумів, мій хрестик просто тріска.
Мій Бог богослови Любов Твою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422505
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2013
Так серце билося вночі
І музику кохання грало.
Злітали іскри від свічі,
В них почуття моє блукало.
До тебе полетіло вмить,
Зігріло лагідно мотивом.
Ти музику вночі візьми
Хай обів'є казковим дивом.
Музика вночі,
Слухай, розгадай.
Музику вночі
Завжди пам’ятай.
Серед звуків цих,
Ти відчуй мене.
Серед мрій моїх,
Ти знайди себе.
Спокійно час кудись летить,
У темряві нічній розтає.
А серце кличе, не мовчить,
Мелодію про тебе грає.
Давай з’єднаємо слова,
Слова, які ми вдвох складали.
З них вийде пісня-водограй,
Мотив в нас є і дуже вдалий!
Музика вночі,
Слухай, розгадай.
Музику вночі
Завжди пам’ятай.
Серед звуків цих,
Ти відчуй мене.
Серед мрій моїх,
Ти знайди себе.
1.06.2001 рік.
Зображення: http://www.tunnel.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422483
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Втопитись не боюсь в морях і океанах,
Бо жага до життя не дасть мені втонуть.
Та страшно, якщо хтось в моїх душевних ранах
Розсипав раптом сіль (розважився, мабуть).
Ще страшно, якщо друг – за так, «заради спорту»,
Підленько сміючись, ввіткне у серце ніж.
Ви скажете:- Це друг? Не вищого ж він сорту.
(Не буду ж в мікроскоп дивитись, перше, ніж…).
А ще боюсь його зрадливого мовчання.
Байдужості очей і холоду думок.
Боюсь не зустрічей – журливого прощання,
Брехні і зради тінь, і гострих слів голок.
Не хочу я біди – боюся, як всі люди.
Ще не навчилась я розв”язувать вузла,
Розв”язувать задач, де в відповіді – нулик,
Коли один й один – повинно бути два.
Я не боюсь гадюк, фізалій, скорпіонів.
Та я боюсь людей, що жалять гірше змій.
І я не охоплю мільярдами нейронів
Всю глибину таких непрИйнятних подій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351017
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Можно прозу и стих написать ни о чём,
Даже тёртым себя посчитать калачом,
И о славе мечтать, - мол, с венцом, на коне,
Говорить, - я пишу, ведь так хочется мне.
Можно страстно, нелепо, писать про любовь,
Словом дерзким, по правой, по левой и в бровь
И злословить в стихах ближнего, не любя,
И дружить только с тем, кто похвалит тебя.
Можно пошлость вплести в благородный мотив,
Её так подсластить чистоту загубив,
Или в грудь себя бить и кричать патриот,
Земляка в тот же миг обозвать – идиот.
Но, когда мы все снова научимся жить
Полной жизнью, в любви, верить, думать, творить
И не будем писать просто так, ни о чём,
Станет слово поэта, впредь, острым мечом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351019
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Яка ж вона непрохана-печаль...
Ще в шибку зазирають дні погожі
І теплий вітер із пелюсток рожі
Зриває ніжних променів вуаль.
Ще серединка літа.Дзвін пісень
Між шелесту дерев лунає садом-
Та вже війнуло в душу листопадом!..
Листком кленовим обірвався день
І дотліває мовчки під вікном.
Медами липа солодИть духмяно,
Десь волошковим ніжним океаном
Хмарин пливе скуйовджене руно.
Яка ж вона непрохана-сльоза...
У розпал літа сльози недоречні,
Та ниють рани зболені, сердечні,
І суне з гір насуплена гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012