він помовчить, докурить і зайде всереди́ну.
я захочу його повернути, і як за́вжди не встигну.
він обернеться, піде і вкотре не поцілує.
можливо, колись, я навчусь забувати тих, хто мене не цінує.
-
я піду, сяду за стіл, вип*ю більш, ніж багато.
кляте дихання — наче над ним хтось наставив мільйони стоккато.
мовчала. пішов. не живу без неї. життя не існує.
я хотів. і не вспів. права не маю. замість мене її точно тепер хтось цілує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454277
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Мені наснилося, що випав сніг…
Так холодно було і біло-біло,
іній не спадав з замріяних повік,
а листя на деревах зеленіло…
Чиїсь сліди ступали на асфальт,
об холод розбивалося мовчання…,
мені так хтілося кричати ґвалт
з балкону! Хвилин і днів моїх повстання
засипає снігом, в жовтні не багрянім…
Вже біліє час, а мав би ще жовтіти…
Мені наснилося, що осені немає,
і літо бабине не зможе нас зігріти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452771
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 13.10.2013
[img]http://cs320116.vk.me/v320116008/522d/YsSAfEdqE7w.jpg[/img]
Певним чином тобі заздрю,
Що змогла тоді піти.
Яким дивом, я не знаю,
Ти позбулась самоти.
А зі мною, мов прокляття,
Хоч шукав нові шляхи,
Тільки серце своє в шмаття
Я розбив під три чорти.
Позбирати не проблема
І зустріти іншу теж,
Як спростити теорему -
Що любов не має меж?!
Не росте трава в камінні,
Риби гинуть без води,
Коли дні передосінні -
Всі прощаються сади.
Не можливо в світі жити,
Коли сенсу вже нема,
А кохання оповите
У приречені пута.
Посивіло вже волосся -
Не хвилююсь я за це,
Шкода лиш – надворі осінь,
А в душі - те, що без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454080
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Гарна жінка, така ніжна,усміхнена, наче тиха верба, розкуйовдила волосся,даруючи вітру нову забавку.Стоїть біля ароматної кавярні,натягуючи на холодні пальці теплі бабусині рукавиці із козячої шерсті.Раз за разом видихаючи білі хмарки у безмежний зимовий простір,завернулася равликом у власному розумі, втративши орієнтир у незкінченних запитаннях :" а чи не попоїсти мені пляцочку із смачною гарячою кавою? " А може у голові розумній мудрій лунають запитання про вічне і таке таємниче... хто б знав ...та за вікном сутінки, і перші зірочки зявились у морозному, темному безкрайному небі.,наче квіточки на її тендітній сорочині, які нагадують вічну весну і аромат конвалій..
Та ні, не на цій сорочині, а на тій, яку вона так любить, яка завше пахне рідною хатою, в якій можливо вона пізнала радощі та перші сльози, яку так лагідно береже у своїй шафі, наче перлика ,що не хоче розтаватися із своєю мушлею...
***
Згадай у цей зимовий вечір
Про скриньку і старенькі речі..
Відчуй,як зорі обіймають,
На хвилях радості гойдають!
Постав засніжену платівку,
Хай спогад огорне домівку…
Слізьми щасливими пролийся,
Вином зі спогадів напийся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452440
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Привіт злякана реальність.
тримай мене за руку,
тримай не відпускай.
ми розливаємо розлуку.
ми димова сполука,
беззвучний край в думках
отруєна осіння мука,
розіб'є свій кришталь.
не вірю в невідомий шлях... .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452666
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 12.10.2013
***
Проміння герць з вольфрамом електричним.
Оркестр колонки нівелює жорсткий бій.
Пусті думки із мрійних сфер незвичних
Тебе малюють між туманних веремій.
Свідомості проекти – в шал на марно.
Зі зброї лиш надії правди, щит, мечі.
Із тіней йдуть міцні «свої» примари.
Моє фіаско в день і перемога уночі.
20.05. 16.48. арт-кафе "Вінтаж"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437363
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 19.07.2013
...літо витікає дощем із неба
і що нам із того що маємо те що маємо
пам'ять прикриває словами випуклі ребра
які ми при першій нагоді зламаємо...
в тому немає нічого жорстокого
в кожного світ по своєму спростований
птаха летить до неба намоклого
небо дощем до землі прицв'яховано
ріже слух посезоненне ламання істин
так наче щось надто важливе для тебе
стало кольром і вийшло із моди...
маєш лиш шурхіт власних слідів
і ще добрий кусок дороги...
а дорога - слово за слово
а дорога - рука за руку
ти прийдеш омиєш серце і ноги
непроронивши ні звуку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437152
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 19.07.2013
В ночное время будоражит телефон,
И от тебя необязательный звонок,
Все извиняешься за перебитый сон,
Но для тебя это как воздуха глоток.
Ты как-то веришь, что вернется все,
Друг друга непременно мы простим,
Ты повзрослела, а я вновь влюблюсь...
Вот только зря, мы ничего не возродим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431235
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 18.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2012
Колись, кажу, вас люди проклянуть
За ті мізерні копійки-зарплати,
Що ви службовцям і не платите. Нагнуть.
Найкраще - одягніть подвійні лати
Щоб вас не рухали, а хукали усе,
Щоб вам до пики цю корону підносили -
Носись із депутатом, мов з яйцем,
А то воно ще може тут пролитись.
Колись, кажу, вас люди проклянуть
За ті мізерні копійки-зарплати,
Що ви службовцям і не платите. Нагнуть.
Найкраще - одягніть подвійні лати.
05.05.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335262
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 04.08.2012
Як сумно у моїй душі,
коли дощ плаче за вікном...
Спалю я в полум'ї вірші,
написані тобі густим пером....
І хай кричить у небі птах,
немов дитина у безодні...
Долаючи життєвий шлях
- тікаю у дощі холодні!
Я птахом підіймусь у небеса
Де вітер із дощем блукають......
П'янке вино, земна краса,
У світлих спогадах зникають......
Я птахом підіймусь у небеса!
Хоч я далеко,але я з тобою......
У траві в саду, тремтить моя сльоза,
В Ній Щастя поєдналося з журбою!
Як довго я тебе шукала,
На зниклих вулицях буття,
У цьому я житті впізнала,
обличчя із минулого життя!
В миттєвостях життя нового,
нас наздогнав розлуки час,
І полум'ям життя чужого
спалив усе, що було в нас!
Твій погляд не знайде мене!
Обійми не зігріють тіло!
Я знала , що любов мине,
НЕ довгим полум'ям вона горіло!
І серед попілу віршів,
Серед вугілля, що , горить,
Знайдеш ти все, чого хотів
А МОє серце птахом полетить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354760
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Вона, раніше: «Дивна Сила Слова Твого… Я Твоїми словами кохаюся…»
Утратив силу враз чаклун-мольфар,
Втекла між пальців із дощем-водою.
Вже в усмішку її не всипле чар,
І пальцем не проведе під губою.
Збирає чудне зілля він між трав,
В надіях ще молитви духам мовить.
Який же демон міцність чар украв?
Бере меча, лук-стріли – йде на лови.
Він демона відправить у тар-тар
Й зкохається вона не лиш з словами.
Верне між зорей силу наш мольфар
… Її душі та тіла дивне орігамі.
30.07. 01.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354310
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Вже літо наближається на спад,
Але життя закохано навкруг іскриться
Люблю дивитись все на зорепад,
Несміло заглядати у твої зіниці.
Бо погляд твій - це сонце в небесах,
Блаженство, що без слів з серденька мого ллється.
Люблю тебе, люблю твої уста -
Послухай, як життя в мені швиденько б'ється!
Я хочу бути шепотом в тобі
І вітром, що так грається з твоїм волоссям,
Я хочу бути поглядом твоїм,
У голосі твоїм шукати суголосся.
Бо погляд твій - це сонце в небесах,
Блаженство, що без слів з серденька мого ллється.
Люблю тебе, люблю твої уста -
Послухай, як життя в мені швиденько б'ється!
31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354301
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Сьогодні поминальний день!
Я віднеслА на цвинтар мрію!
Я не співатиму пісень,
Комусь віддам свою Надію!
Чергова мрія - знов омана,
Чужого більше не візьму!
Із сліз натягнута мембрана,
Бринить у цвинтарську пітьму!
Чому така до мене милість?
Втрачаю мрію непомітно...
За нею поспіша сміливість,
Ховаю ,мов панів,елітно!
А цвинтар жадібний, без дна!
Ковтає мрії без жалю!
Тепер з'явилась ще одна,
- "Достойно поховай! Молю!"
Я знаю, вірю, ти - жорстокий!
Ти цвинтар! і на цьому Крапка!
Ти мов лахмітник зизоокий,
А мрія - висохла канапка!
Скоштуй...тобі це по зубах,
Канапка з смаком праху й ртуті,
Читай уважно по губах
Слова, ніким ще непочуті!
Читай, хай мрія прошепоче
ПРо звуки пісні і романсу,
Хай розповість про те, що хоче,
Такого вже не буде шансу!
-"Ну що? говорить щось чи ні?"
Вже Ні!...Не дАрма поховала!
Гниє на цвинтарі, в землі,
Я мрію цю Землі віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352447
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Я хочу надзвичайно різного, можливо й непотрібного для Вас сказати,
Але, нажаль, немає в стилі «Безладу» написаних віршів….
Можливо, з часом, я Вам зможу хаотичну пісню написати,
Але на даний час відвідувач «Високої» поезії мене лишив.
Та це не є основою у напрямку моїх думок,
І я Вам хочу вибухової енергії та сили побажати!
Щоб Ви не стали наче списаний із зошита життя листок,
А з кожним роком філігранніше навчились танцювати!
Звичайно, ще бажаю Вам в житті людей від Бога,
Бо Люди – основне сплетіння в нашому шаленому бутті,
Нехай веселою і довгою буде для Вас земна дорога,
А Ваше серце стане вогником для когось у житті!
Ах! Я би ще хотіла у так званому вірші додати,
Щоб і мені в житті везло, і на моїй дорозі
Людей,як Ви, розумних й світлих зустрічалося багато,
З якими б я зробити крок у Вічність була взмозі….!
Epilog
..................Це було вітаннячко для Вас! Таке собі маленьке,але без бутафорій! Воно - справжнє!
Воно, моє справжнє Вітання маю на увазі , можливо , не на стільки досконале ,як і моє життя ,і звичайно , таким вже ніколи не буде , але коли читатимете його , коли - небудь , у майбутньому , пам'ятайте , що серед різного брудного мотлоху і сурогатів великого світу, десь на кінці величезної піраміди модерну, прогресу та вмілого правління масонів , де на одній території літають яструби та метушаться у пошуках їжі польові миші , а між ними блукають забуті світом , немов фантоми у місячному сяйві , створіння з інших планет , десь там , в маленькому вакуумі усього безкінечного Всесвіту , у візерунках незчислених галактик - є я! Можливо, не на стільки досконала , як наприклад : сніжинки зимою , ну там скажем, зіркове небо вночі , чудова пародія на гостре відчуття совісті в деяких служителів церкви , або відмінна робота команди по бізнесу Білла Гейца , чи акторська гра Антоніо Бандераса у фільмі : "Мексиканець", а також , сюди ще можуть увійти сімейні труси Джорджа Буша!!!....(і до чого тут це??? я ж їх ніколи і не бачила , тай нехочу бачити ! на відміну від деяких...але й тут додам , що тільки унітази Верховної Ради бачать справжнє "обличчя" влади..),та знайте , що Ваші спогади будуть зігрівати мене , коли настануть люті морози і в браму моєї душі постукає прозора , пуста , і до всього справжній коріфей мистецтва по знищенню всього прекрасного і насиченого , з Янгольським обличчям , білим , наче вапно, сама Реальна , Велична , Руйнівна - САМОТА!!!!!
.........Згадуйте інколи , адже завжди - Неможливо!
.......................P.S І ні в якому разі не думайте про білих мавп!........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352445
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Нема! Нема тебе ще й досі біля мене.
На дворі ніч, а ти ще не прийшла.
Мені колись, було життя не треба,
Мабуть, не знав я ще тоді життя.
Нема, пропала. Десь поділась…
А раптом щось?.. Та ні… нехай…
Куди забрала серця спокій, мила?
Чи в пошуку пішла в той край де рай?
Все ж, дочекаюсь повені на ранок,
І прочиню тобі свої стежки,
І так охоче прошепчу: кохаю…
А знаєш хто моє життя? Це ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350097
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2012
Телефонного дзвінка від неї не було вже п’ять днів. Це була незбагненна аномалія. Близько, як за пів року їхнього поза форматного спілкування, такого ще не було. Не раз зранку, коли чоловік вже пішов на роботу, чи вона вийшла з дому, відвела дитину у школу, Лія телефонувала Джею, а то і повідомити, що він завітав у її сни, запитати, чи наснилася йому, як розпочався день, чи просто побажати смачного до сніданку. Бувало, він випереджав її своїм дзвінком. І так – декілька раз до кінця робочого дня, окрім вихідних, із причин обмеженої змоги усамітненого спілкування. У вечір середи був останній дзвінок, який не передбачав нічого тривожного. В четвер була взаємна мовчанка («Можливо, щось не склалось» - подумав Джей) і передбачені ускладнення в нього. У п’ятницю молодий чоловік (яким він і був біологічно, проте, хто кохає, той молодий і поза паспортом) зателефонував до Лії. Вона офіційним до холоду тоном відповіла, що передзвонить в понеділок. Його насторожили холодні нотки її голосу. Та відклав тривогу до понеділка. Очевидно, у неї – неприємності, та він не хотів бути нав’язливим. Але Лія не подзвонила і в понеділок.
У неї був похорон. Похорон частини себе, іншої себе, неканонічної, грішної, але вільної і щасливої… з ним. Бо ж він несподівано відкрив іншу її., швидше відчинив дверцята тієї кімнати, де спала інша її частка, впустив промені сонця, що росло. А торкнувшись її уст, перед самим народженням маленького Сонечка (перед днем зимового сонцестоянням), він прокинув її зі сну фіксованої буденності, та пестощами рук розгорнув осіннє листя сумнівів і вагань. Тепер лія, вірніше вже Олеандра, подумки міцно зачинила віко домовини, у якій лежало безпомічне тіло, ще повне життя, закоханості, пристрасті та інших спектрів світлих кольорів веселки. А та веселка ставала щораз більше тьмяною – “Fade to black” як пісня “Metallica”. Жінка кидала грудки сухої чорної землі в могильну яму. Бліді долоні навіть не мастилися. Вона поглянула на небо – лише сонце з не милосердною спекою, вже котрий день поспіль. Жодної повноводної хмаринки, жодної сльозини неба. І в неї – ані сльози над труною, що зникала в ямі серед потривожених черв’яків та личинок.
У вівторок Оліандра врешті подзвонила. Голос був бадьорий, але це не голос Лії. В загальному вона пояснила про зміни, що сталися. Джей зрозумів, намагався щось заперечувати, він знав, що рано чи пізно це мало завершитись. Але тепер він був не готовий до цього. Хоча мав би знати: вже наближалося царство Чорнобога – ще буде немало теплих і спекотних днів, та сонце вже втрачає свою силу, день стає чим раз меншим.
Цієї ночі Джей не міг заснути, хоч і не пив жодної кави. Попри буденні неприємності, духовна порожнеча заповнювала його, десь із глибин несвідомого. Не повністю зашторене вікно було стежиною у ніч. Він інколи не читав книг чи статей про тлумачення снів, лиш іноді з посмішкою згадував їх. Чоловік заплющив очі. Свідомі спогади і образи підсвідомості перетнулися на одній стежині. Йому наснився гірський ліс, в тому благодатному місці, він вже давніше не був. Розплющив очі – крізь напів ясну літню ніч у вікні стало видно обриси людського силуету. Схоже не раз вже траплялося : це могло бути світло фар далекої машини, гра вітру гілками, а то й опалим листям, чи просто рештки видіння сну. Якщо мариво не зникало, він обертався на другий бік і знову поринав у сон. Але цього разу це було щось інше, хтось. Джей бачив Лію. Кліпнувши очима, жіноча постать від цього не зникла. Вона наблизилась на крок до ліжка – світле хвилясте волосся, щира усмішка, повні відкриті груди, погляд – важко було розпізнати. Чоловік не злякався, з певним здивуванням очікував подальшого. Лія нахилилась до його губ, її груди торкнулись його грудей, а уста – його губ. Джей хотів її обійняти, продовжити поцілунок, миттю згадавши, як він вперше нахилився до її губ, серед шелесту Карпат. Та крізь мариво ночі, йому не вдалося поцілувати кохану чужу жінку – Лія відхилилась.
- Ти знову ж такий запальний, не поспішай. Ти знаєш, вона мене похоронила, але я ще маю сорок днів. Наступної ночі, я прийду ще…
21.06. Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347442
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012
Колись я знов буду вигадувати ставки і океани
так подобається дивитись коли вони йдуть спати
і колисати їхнє ліжечко, розповідати якусь брехню,
хтось називає це казкою, насправді, то набір слів,
можливо, читаючи це, ви теж подумаєте, читаючи...
люблю їх пестити, ритуал нагадує лавину місячної ночі
що сходить гіганським хвилями і врізається в центр,
тім"я, щоб від обіймів воскреснути в царстві живих.
Боляче коли вони помирають, не хочеться навіть існувати,
ти просто бачиш "ніщо" в мегапікселях якихось камер,
і думаєш що Цой все таки живий...ти прокидаєшся...
добре, вставай і змінИ світ...зніми чужий кожух...
стань нарешті собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346205
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
закриті всі ворота
і поруч, і навпроти
і лише тіні потай
питають - чи не сон?
а сонячні софіти
підсвічують графіті
зі мною зараз вітер
не диха в унісон
він теж в полоні досі
у погляду, в волосся
він теж свободи просить
він теж не хоче йти
така от долі драма
ось ти - ось клята брама
на сон не маю права
тай не дозволиш ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345840
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
"мабуть, найбільші розчарування
припадають на долю тих, хто намагається
впорядковувати навколишню порожнечу,
доповнюючи її своєю власною"
С.ЖАДАН
_______________________________________________________
...якщо бути чесним то найважче дається перший та останній подих
час втискається лініями у твої долоні неначе джерело від якого
витікає холод... обпечені небом твої животворчі води
із усіх "найближчих" чомусь завжди не вистачає "близького"...
кожен розуміє що рано чи пізно прийдеться навчитись мовчати
і алегорія пам'яті судомним диханням прорве простір
межі завжди видаються занадто тісними
якщо не знати
що за ними є інші...
все частіші твої власні руки нагадують руки солдатів
обіймають тільки тоді коли є команда стріляти...
навіть якщо імя твоє і твого бога ребусом в серці
нерозгаданим залишиться
навіть якщо перехожі зализуватимуть твої рани
своїми очима
все одно дві паралелі не зіткнуться...
дно неба все частіше нагадує поверхню води
на ньому ніколи ніхто не зможе залишити сліди...
повертайся у простір гаптований безсонними хворобами
повертайся на захід...щоб схід не здавався таким безмежним
бо вірність часто вимірюють оббитими порогами
а цінність дощу непогашеними пожежами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Повіки все важкість нічну бережуть,
До долу ж бо тягне їх спогад сонливий,
Про мариво мрії, що чудом назвуть
Поети, що пишуть у світ цей мінливий.
Бо то недосяжна далека є "даль",
Не збігти ніяк там, ні босим, ні взутим,
Ракетою теж не дістатись, на жаль,
Лиш мрії дано хмарок неба сягнути…
2011 р. 06.05. 10.30., автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338133
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 24.05.2012
не художник я, пензлі в руках не судилось мати
та хоч в снах ним би став, якщо долі нема на яву
аби взяти мольберта і обрис намалювати
ледь вологих, пухких й неймовірно спокусливих вуст
не кравець, та якби ж то до рук мені взяти ножиць
щоб пошити із шовку тобі ледь помітне вбрання
що торкалося б так, аби рух твій чи подих кожен
був на полум'я схожий зорі, що зникає зраннЯ
я не бог, і не маг, та якби дощем став чи вітром
із далеких країв, із забутих світів я б приніс
й посадив під твоїм вікном неймовірную квітку
за усмІшку твою, подаруєш усмІшку мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338056
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Основоположником німецької класичної філософії являється Іммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: до критичний та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається «кантівська філософська система», присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.
Кант підносить гносеологію до рівня основного елемента теоретичної філософії, її предметом має бути, на думку Канта, дослідження пізнавальної діяльності суб'єкта, виявлення її меж та законів діяльності людського розуму. Кант наголошує, що головним фактором визначення способу пізнання та конструювання предмета знання є суб'єкт пізнання та його пізнавальні здібності. У критичний період Кант створює філософські праці, присвячені осмисленню філософії як науки, гносеології, проблем людської свободи та моральності та ін.
Основні принципи своєї нової філософії в систематичній формі (критичний період) І. Кант виклав в «Критиці чистого розуму». У ній він сформулював три питання, які, на його думку, завжди постають перед будь-якою мислячою особистістю. «Що я можу знати?», «Що я повинен робити?» і «На що я можу сподіватися?». І хоч на кожне з зазначених питань можуть дати відповіді певні розділи науки філософії. Все одно у кожної людини в продовж життя формуються свої відповіді на дані питання.
1. «Що я можу знати?» - Відповідь треба шукати в теоретичній філософії.
Особисто я відповідаю на це питання дле себе так: я можу знати те, що дозволю собі знати. Людський організм, людський мозок має безмежні можливості – головне бажання і стимул. Наше життя настільки може бути багатограним! Живи і поповнюй свій багаж щоденно все новими відкриттями.
2. «Що я повинен робити?» - Відповідь дає практична філософія.
Я повинна ставити ціль і добиватися її. Я повинна житии повним життям. Я повинна бути людиною. І я повинна бути щасливою… А щастя не досягається, як більшість вважають, пройшовши роки мук. Щасливим потрібно бути вже і зараз. Тобто: я повинна знаходити щастя в маленкій квіточці при стежині, в хмаринках, в співі птахів, в ніжності літнього вітру, в природі загалом…Це вже не говорячи про щастя, яке дарують близькі і рідні…І яке даруєш ти комусь…
3. «На що я можу сподіватися?» - Відповідь дає філософія релігії.
Релігія й справді може допомагати по житті, вона дає надії на майбуття і на життя після смерті…хоча, дивлячись яка релігія…
Пізніше до цих трьох питань у своїй праці «Антропологія» І. Кант додає четверте питання: «Що є людина?» - відповідь, на яке дає філософська антропологія.
Людина – є таємниця. Найчастіше словом «таємниця» визначається те, що ще не пізнане, але принципово повністю пізнаване. Отже, людському розому можливо пізнати самого себе. А хто пізнав себе – пізнав Бога. І ще у мене є думка, що «людина» - це думки Бога про самого себе… А ще можна вивчати іншу людину по тому, як вона бачить світ – кожна людина помічає те, що вже є в ній.
Пошук відповідей на ці питання, які, на думку І. Канта, і є єдиними і справжніми цілями людського існування, складають перевагу для людського розуму, що прагне до отримання позитивного знання.
Так, я погоджуюсь, що пошук відповідей на ці питання є цілями існування, та не докінця. Є ще низка питань, на які б варто було дати відповідь, для себе, кожній людині. «Для чого я живу?», «В чім сенс життя?», «Як влаштований всесвіт?» і т.д. І тільки давши собі відповіді на такі запитання, дотримуючись їх, своїх приорітетів, (хоча, думка з роками завжди змінюється, приорітети розставлються по-іншому…і це також добре!) людина пізнає себе, свою істину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337833
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Ти любиш слухати як шепоче вітер,
як мріють між собою сили природи,
як місяць здригаючись дарить зорям квіти,
І в шовковому волоссі ніжності блукають ноти.
Ти любиш в долоньках просипатись росою,
і дотиками торкатись глибини казкових снів,
в літку по калюжах,ти танцюєш лишень босою,
зриваєшся від дотиків тисячею метеликів.
Ти любиш коли вуста змащені липовим медом,
І складати вірші коли на дворі співає гроза,
чекати коханого що ранку на кінчику неба,
і мрієш хоч раз подивитись як опадає сакура.
Ти любиш сприймати музику серця частинами,
відроджуватись в ній і знову в ній помирати,
ти любиш узимку об’їдатись варенням з малини,
і коли самотньо читати під настільну лампу Ремарка.
І ти любиш плакати щоб ніхто ніколи не бачив,
схлипувати коли серцем чуєш його голосу звуки,
згадуєш завжди тих хто для тебе щось значив,
гріючи до гарячого трав’яного чаю свої руки,
Ти любиш тАкож Його, бережно й тендітно,
на ниточці тримаючи всі свої сни й почуття,
ти захлинаєшся ним …і твою усмішку ледь помітно,
коли там у снах він на вушко шепоче… моя….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336364
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Ти думав - музикант, бо в руки взяв гітару…
Ти думав - ти поет, бо вмієш римувати,
ти думав просто взяв собі ось так все даром
…ти дар не купиш, і не можна продавати…
Але, якщо вже взяв собі його на плечі,
не падай і не гнися, а якщо впав вставай…
Звичайно, опустити руки завжди легше,
і казати я не знав, візьми назад…тримай…
Ти гідно пронеси, дарований цей Богом
талант, не заривай…не відкладай на потім…
якою б не була тернистою дорога,
ти… пам ‘ятай, що ти один такий із сотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337820
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Все, як завждИ, починалося з легкого вітру
Так, ненавмисно, зчепилися словом за слово
Різні в реальності, в мріях одна на двох змова
І важко знайти аргументи, що мрії витруть
Спинились здається... та тягне знову і знову
Коктейлі з безсоння, цигарки і вуст до крові
А далі ще важче ж, далі з'їзджає вже дах
Вітер утік, залишилися хмари невдахи
Сьоме небо від нас заховати готові
Я, ти і дощ... Краплі наче вино... Не вода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337545
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Дайте вдягну вишиванку та піду у танець,
Твоє серденько сховаю, будеш вірний бранець,
Хай ті квіти оживають у руках щоночі,
Щастя силу відшукає у піснях дівочих.
Дайте вдягну вишиванку, все ж я українка.
Наче просто розгортаю в книжечці сторінку,
Білі хатки, гарні мальви, глечики на плоті,
В очереті пари ходять поруч на болоті.
Дайте вдягну вишиванку - присмак із сторіччя,
Може тут я віднайду з натовпу обличчя,
Дайте в стрічках покохаюсь, в коси загорнуся,
Так ще з малечку ходила рідненька матуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334442
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Мільйони букв і сотні до знемоги текстів:
Переклади, релізи, документи на руках,
Життя то б'є у пику, потім ніжно пестить...
А потім тексти, тексти...тексти по кутках...
І так іде ця буфонада до прозріння,
Колапсом вдарить в голову розумную навзнак...
Тут зовсім недалеко на цвинтарне тління -
Ми ще існуєм, поки вдаримо в останній знак...
24.04.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332922
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Я втратила щось..
десь між зефірними снами і ранком без кави
звикла до тебе,так і не навчившись відпускати і прощати
Я вже не можу..це як не прокинутись одного ранку
І зупинитись десь на межі між серця і шкірою
Наче мене і не має…і ніколи не було.
Переплелась, прив’язалась пальцями ,волоссям ,
до крові
істерики
до анемії… пустоти…в мені…
І до роздертих на склади слова на ліктях
що топляться в мені…
не-ви-сказаними думками
скусані пальці знову лізуть в горло нагло
І нафталіном насичується кров,і зіниці.
невже я знову зникну …
зникнеш ти…
пульсують дні години хвилини не_виносимо без тебе
і легені наповнюються днями твоєї відсутності
Бентежить мене я втрачаю
А що…
тебе в собі…
так і не навчившись кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
Тобі відкрив я не приступне его,
і двері навстіж змученого серця…
як добре, що не чуєш ти той скрегіт
душі моєї, що в пориві б’ється,
бігає в питанні, як бути далі?
і розбиває вщент пусту кімнату…
влаштовує для мене ці скандали,
заганяє по кутках…ставить мати…
Ну, що ж душа… ти знаєш, мені важко…
та в мене є вона… І справді годі
іржаві забивати в тебе цвяшки,
які не можу вийнять при нагоді,
навіть згодом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305777
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 13.01.2012
І скільки можна сподіватись?...знаходити чиюсь зорю?...
в калюжах марно опинятись, і все питати лиш, чому?...
чому?... у потайках душі боїшся ти слова сказати
які потрібні так йому!... намарно може він кричати
бо постановка ця трагічна, закінчится вона клінічно...
і скаже хтось отак цинічно: це смерть і буде вона вічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305139
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Я… не можу без тебе,не можу без
тебе. Ковтаю вечір з простудою,
стук стрілок годинника ніби колес,
і без тебе втікаю в нікуди я…
Топлюся примарою в скруті доріг,
вітром зникаю, десь поміж тишою,
без тебе так довго я бути не зміг,
банер «сумую» над містом розвішую…
Не можу без тебе, й стискаю в конверт
весь свій день погодинно написаний…
В моєму житті, ти найкращий момент,
я… без тебе не можу. Пригнічений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305056
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Недопитий чай зелений захолов, як холоне ранок,
недочитані вірші… Гумільова,Блока
лежать не перший тиждень на моєму підвіконні…
Світ замкнувся від кімнати до кімнати,
а я думав туга закінчилася сезонна!!!!
Але ні…. все тими ж пензлями хтось вправно,
мою одноманітність розбавляє,
фарби виливаючи в обличчя одним махом…
Забруднені очі, не миються навіть слізьми…
Повітря ковтаю лише на балконі,
воно сире і розбавлене…
Мною створена реальність забиває груди,
я - уламки битої посуди,
я ніде й повсюди…
Я зникну, але…. буду…
Не допитий чай зелений захолов, як холоне ранок….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300516
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 18.12.2011
А Вона так втомилась перебиватись чужим тепло,
Що разу видряпувати собі на зап’ястях що все добре...
Тішити себе спогадами які мокрим снігом лягають на обличчя
Вони так глибоко вросли в неї що без них вона не існуватиме..
І хочеться молитись на вічність в ту мить коли долоні холодні
і сніг омиває обличчя немов хоче стерти це все но не в силах...
Втомилась заправлятись як пальним твоїм фото на зблідлому екрані
і думками які проходять крізь живі сухожилля інтернету в нікуди...
Вона так хоче до тебе торкнутись своїм поглядом на мить,
Побачити ще раз колір твої очей який міняється залежно від погоди...
Відчути як ти дихаєш надією,і як банально б’ється сердце...
Хтось скаже що вона хворію параноїдальною шизофренією
Хтось просто-божевільна,але хіба почуття мають кордони...
Позбутись би їх як старих черевиків в яких незручно.
Втомилась шукати тебе в чужих душах...
в чужих обіймах...
в чужих словах...
в чужих обличчях…
Від цього робиться лячно…і кидає в гарячку…
Втомилась перебиватись чужим запахом,
І що разу міняти чужі сорочки і змивати з себе чужий парфум
А її мораль...вона як зношена мереживна білизна…
В пошуках тебе….або щоб замітити тебе...
А Вона втомилась запевняти себе що все минеться і що перестане дихати
Інколи вона губить себе,не знаючи де і з ким - справжня…
ЇЇ життя-викинута на смітник філософія..
яка була їй замість заповідей….
Втомилась....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299549
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011
Наші душі зрослися між гілками потрясінь,
Усе, здається, нам під силу подолати,
Серця готуються пригнати теплу провесінь,
В шаленому коханні дико потопати.
Наші душі зрослися в вічності всього життя
І не потрібно нам всебічних звинувачень,
Бо ми в безсмертності поборем темне майбуття
Та не відмовимось від пристрасних побачень.
11.12.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299272
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
"Щоб любити один одного, потрібно боротися з собою."
Ф.Достоєвський
_________________________________________
...пам"ятаєш між нами й досі стільки правди що важко дивитись в очі
нестерпно обпікають язик слова яким не судилось стати словами
це тільки думки що шкребуть серце кігтями щоночі...
як зберігати рівновагу коли більшість доріг складають ями?..
кожен сніданок гнітить прив"язкою до минулої ночі
годинник невпинно лоскоче вуха і шепоче "пора"...
в найближчій аптеці ти придбаєш найсильніші знеболюючі
маленька людино великого та могутнього пера...
і псуватиметься погода губитимуться маршрути
ніхто не застрахований від несподіваних втрат
коли падаючи ти не зможеш розпустити парашута
це насправді буде великий мат...
але здатність залишатись живим спровоковує силу
і після усіх невдалих падінь та мовчань
пишеш ночами курсивом
переходячи навіть найнебезпечнішу грань...
я зумію колись тебе полюбити
так як люблять коли навчились розуміти любов...
бо насправді ми надто часто помиляємось
у виборі своєї долі та молитов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299170
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 11.12.2011
не існує
не видно
стерто
все навколо немов спорожніло
гола цегла
із смІттям
вперто
віддзеркалює тінь твого тіла
і неначе
луною
іде
твоє дихання в цій кімнаті
все інакше
можливо
десь
де сюжети з ефіру всі зняті
але тільки
лиш очі
вкриють
мої стомлені в мріях повіки
я відчую
в цієї
гри є
розтлумачення що це.. звідки...
бита цегла на фоні обличчя
замість замків
палаців
дворів
і якщо придивитися ближче
то не сонце
нам світить
вгорі
а твій погляд п'янким глінтвейном
все затьмарює
марю я
Боже!!!
за таких починалися війни
ти й сама
на Богиню
схожа
і хто знає було би що краще
жити серед
багатства?
під небом?
нащо небо? багатство нащо?
якщо поруч
немає
тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299132
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
...поза кадром залишиться більшість із того що ми пережили
кожного ранку шипучий аспірин та міцний чорний чай
і це таємничо-моторошне мовчання стіни
від якого тікай не тікай
все одно у кожного із нас різне пекло та різний рай...
я з часом звикну до того що тіло старіє швидше за душу
до нічного безсоння й ранкових невпевнених мрій
що сьогоднішній день буде м"яким неначе ведмедик із плюшу
що із ниви життя повисмикую увесь пирій
але насправді життя - це всього навсього приборкання стихій...
з кожним роком міцнішають сигарети та напої
слабшає віра і ламаються межі за які ти звично не виходив
і пам"ять згортається у масивні сувої
залишається час і неймовірні катаклізми природи
твоє непорушно-свідоме язичництво
ціла шафа речей які уже не підходять по моді...
з кожним прожитим днем нове просвітництво
нових/вчорашніх народів...
я хочу тобі сказати що на свій подив та страх
я знаю самотність неначе абетку...
і здається що живу у пустирях
а насправді кожного дня я граю в рулетку
подвоюю ставку і ставлю на чорне
а за плечима завжди є щось невідворотне
яке притягує...а може колись і пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295108
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Ступають кроки у тендітній стежі,
Орнамент крушиться, дихнути варто лиш.
Такі крихкі листопадові межі,
Бо править вітер між осінніх птаства тиш.
У пастці тьмяній падолиста кола,
В тремтінні думки сфери збуджених уяв.
Із видихом зникає сизий холод,
Ковток повітря пил ілюзій увібрав.
Вони прості, як листя з вітром в танці,
І складність містять акварелей жовтня фарб.
Чекай-но, грудень принесе боганці,*
Зимовий цвіт затьмарить погляд смутку фар.
Стрімка хода пів Ночі у пів сутність,
І вальсу шлях листочка з дерева у низ.
Бо він злетіти-впасти конче мусить,
Людина ж – встати, глянувши у Неба вись.
20.11. 16.30.
* боганці – з лемківської мови, взуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294715
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Подарую я щастя в чарівності дня,
І накрию тебе гарячим зізнанням,
Нехай оминає нас повсюди біда,
А доля залишить навіки кохання.
Я ж буду постійно вберігати тебе
І грітись від ніжності погляду твого,
Хай згода в домівку нашу ввійде
А сміх цей дитячий хай буде розлогий!
20.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294645
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
а завтра знову будемо мовчати
ковтаючи думки до болю в грудях
всміхаючись і живучи на людях
щоночі повертаючись в початок
де доля б,є у груди без прелюдій
а завтра знову будуть в небі зорі
одні на двох, та як їх доторкнутись
зловити б в жменю ну хоча б одну десь
таку ж яскраву як очей прозорість
от тих... що в них я наче потонув весь
а завтра знову, завтра знову жити
і знову дихати повітрям тим гіркИм
щоб видихати літери в рядки
і гарні ж вірші? гарні ж? ну скажИ ти
ще б долі попросити перед ким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294680
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Дай мені радість, візьми оцей смуток,
Ніжність, в дарунок, живих незабудок.
Дай мені віри, натхнення і сили -
Світлим промінням, мов сонце, світили.
Дай мені волю, в думках, над ланами
Вічно іти, в далину, все степами.
Дай лиш усім, те чарівне кресало,
Щоб у душі твоє серце палало.
Дай мені Боже думки оживити
Щоб як рослини весняного жита.
Вгору до сонця, до світла зростали
Щоб як лебідка, леліли по ставу.
Боже, прости, як надію втрачаю
Тону в безмежності рідного краю.
Дякую Боже, що серце я маю
Ніжним вогнем, що живе і палає.
Дай усім Боже, блаженної миті,
Щоб в Україні в добробуті жити.
Дай усім Боже лиш щастя земного
Квіти добра, щоб встеляли дорогу.
листопад, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292547
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Як же це приємно, ходити в пітьмі,не бачити того світла,що маревом сяяло в наших очах,які так і ненавчились розрізняти несправжність побачених картин...ілюзія...як швидко вона приходить у вікно і допоки ти в неї віриш - це твоя стеля...прокидаюсь...ні це був не сон...ми ж ще вчора, споглядали за ... і морок...нікого нема...стою один...весни небуло...хочеться щось розбити,та тінь забрала всі спогади в кишеню...вільний...
Як же це приємно, ходити в пітьмі...і відчувати що за рогом яскрава вічність мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259852
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 15.11.2011
Лапатий сніг із неба нині впав
І витанцьовує у цім крилатім вальсі,
Зимовий час тихесенько настав -
Приїхала зима в казковім диліжансі.
Усе накрила біла пелена
І Оперний у славнім ореолі
Гуляє в сяйві бога Нептуна,
Купається в незайманості волі.
Життя танцює в зламаності дня,
Сніжинки в пари наче поєднались
І не затьмарить вечора брехня -
Скрізь люди у коханні обійнялись.
14.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293218
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
Дотронуться
к тебе я не смогу,
лишь прикоснуться
взглядом сквозь
пространство.
Стою я
на далеком берегу -
вдали от сна,
покоя, постоянства...
Я не смогу
тебя поцеловать
и подарить
приснившееся счастье.
Хотелось бы себя
тебе отдать
как в море лодку -
тонущим в ненастье.
Но ты уже
плывешь на корабле.
С тобой -
твой шкипер.
И уют покоя.
А я, любовь
оставив на земле,
уйду в пространство -
ветром над тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291805
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Сьогодні день цікавий, величавий,
Життя бурлить в весільному танку
І кожен думку гарну вже до неба править,
Шукаючи гармонію тонку.
Усе, неначе, всюди звеселіло,
Дурдом на задні плани відійшов,
Лиш доброта людей на хвилю полонила -
Однак і цей момент навік пішов...
11.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292307
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Ти і я нічне місто,
В обіймах сплетені руки
Скажи як оця пісня
Сердець підібрала так звуки
Що ніяк не спинити
Із серця вирвані ноти
Ти і я тої миті
Щасливі мов разом давно так
ПРИСПІВ:
На пів тона тихіше, нижче на пів октави
Заспіває цю пісню любові нічна Полтава
Божевільні, замріяні ми зовсім втратили час
Зупинився годинник, стоїть німа каланча
Сто думок, сотні мрій
І неначе це сон кожна мить
На замок, мов у грі
Моє серце закрий візьми
Забери, заховай
В потаємні куточки душі
Хай Полтава співає
Цю пісню на наші вірші
ПРИСПІВ:
На пів тона тихіше, нижче на пів октави
Заспіває цю пісню любові нічна Полтава
Божевільні, замріяні ми зовсім втратили час
Зупинився годинник, стоїть німа каланча
І повітря ковток
Наостанок ковтають груди
У кишені квиток
За хвилину і потяг буде
Дотик вуст, дотик рук
І останній погляд у очі
Я програв у цю гру
Я їхати звідси не хочу
ПРИСПІВ:
На пів тона тихіше, нижче на пів октави
Заспівала цю пісню любові нічна Полтава
Хто підкаже ну як? ну як зупинити той час
Щоб на мить, на хвилину лишитись з тобою хоча б
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292527
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Как хорошо, что некого терять,
и можно плакать.
Анна Ахматова
________________________________
...я б хотіла хоча б раз написати тобі листа на папері...
ніхто ніколи не втратить більше ніж може втратити...
і якщо за кожною стіною насправді заховані двері
то ці стіни мають хоча б щось для нас усіх значити...
попри те все що ми зможемо дати один одному
в період безнадійних прощань та найбанальніших віршів
у щастя твоє буде вірити далеко не кожен
це передчасне відчуття найсправжніших
та найжорстокіших снігів...
я маю час сказати як насправді ми нікому ніколи
неналежимо...
а ви мені у відповідь кидатимете свій фальшивий сміх
я кожного разу згораю у слові пожежею
і попелом лягаю до чиїхось передсердь та ніг...
шкода лише твоїх химер та спроб здолати кригу
нічних зізнань і всіх нездійснених телефонних дзвінків
бо й справді треба вміти закривати нецікаву книгу
і йти по снігу не залишаючи слідів...
і у проваллі спогадів та випадкових весен
жити сьогодні так немов востаннє
писати неначе слова то насправді стиглі черешні
і кинувши кісточку в плідну землю
вона цілим деревом проростає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292662
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Торкнутись часу –
Руїн замку холодної стіни,
І холод-камінь
Пролинув крізь століть вінки.
Плетиво вінків –
Жертовність душ, уміння тіл,
Руйнує сонце
Та пожирає пам'ять ночі міль.
І темрява стіни
Поросла смутком, мохом, болем
Від справ людських –
Візерунки гороскопу долі.
Астролог-зірка
Вплітали гучні сальви, кров, мечі,
Поразки страх,
Та славу – переможні пірначі.
Було в минулім.
А зараз, живим доторком руки
Торкнися мурів,
Відчуй же імпульс –
Cтолітніх вІтрів,
Пробий тенета часу крізь роки.
09.11. 2010 р.,близько обіду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291581
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Увись, немов по сходах в Чічен Іці*,
Долай вершину вкотре у бутті Земнім,
Чи юний-юна, чи в дорослім віці,
Ти прагни руху й світла у житті своїм.
Людини світла думка-погляд здавна,
Мов птах крилатий понад крон стрімкі чуби,
Задерти шию та очима плавно,
Провести птаха-думку в сонячні стовби.
Священик мовить з висоти амвону
Теж світло щире людям, не рабам, несе,
Хоч темінь Тори видно із полону
Табу віків минулих крізь тьмяне пенсне.
Чим вище, - світить краще чудо-місяць,
А сонце з нього приклад взяло понад хмар.
І стереже з висот роботу місій,
Хтось Вищий Абсолютний між космічних чар.
Ліхтар же світить не кротам, а людям,
Бо ж світло, знаєм, потребує висоти.
Правдиве сяйво не засудять судді
Й усміхом темінь, проганяєш також Ти…
08.11. 19.48.
* Чічен Іца – місто майя з високими сходовими пірамідами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291679
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Врятуй…
Витягни мене за руку…
витягни, хоча би з хати,
рухає даха …
Розучився говорити з людьми,
чи то люди відвикли бути ними,
не можу знайти спільної мови…
все поперек знову…
Врятуй…
Ввірвися нагло в моє коло,
і займи там місце…
На душі у мене зараз голо
як на вулиці,
і там так само холодно,
лиш, до асфальту тулиться
листя..
Вщент стоптані дороги,
не нама пересічені стежки,
ти кожний вечір йдеш до нього,
я кожний вечір у рядки
вливаю душу, сльози,
а ти на завтра знов лишаєш прозу…
Але ти…врятуй,
витягни мене…
Врятуй…
за безцінь…
Врятуй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291775
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Стомлено…
Щойно 9-та година, а вже стомлено…
на небі немає сонця…. тонемо…
хоча ми не в морі й немає вітрил. Комами,
розділяємо дні, чужими долонями…
тепло-холодно,тепло-холодно…
рідна-чужа, рідна-чужа,
перехожа душа…
тебе немає, лиш пустують вулиці,
голими дерева стали ці…
добігає до снігу осінь, стомлена…
й там в зимі немає…
дотиків долонями…
рідна-чужа…
перехожа душа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292025
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Тук-тук, ти чуєш моє серце?
За милю-дві воно звучить,
Від сонця скрию всі люстерця,
Я бачу в них, як біль кипить.
Мовчиш? Немає слів для долі,
Її ти скривдив і мене,
Без почуттів ми наче голі,
Туман самотність віджене.
Сховає місяць у промінні
Ці чорні очі, а вогонь,
Складе вірші в німім камінні
Коли торкнешся ти долонь.
Ця тишина мене лякає,
Бездонність в’яже зашморг нам,
Є місце поруч для печалі,
Відкрию дверці твоїм снам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291916
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
краще б я землею став
щоб мене топтали люди
краще б цього я не знав
краще від питва хай знудить
що завгодно, що-небудь
як твої слова забути?
серце ж проситься забудь,
так і мало мабуть бути
серце проситься, пробач,
притуляється до тебе
серце проситься, не плач,
ну не плач, не плач, не треба...
пробачайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291340
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Симптом самотності
сміливо лишається до зими…
Пережита ще одна осінь.
Вже листопад віщує морози…
Теплі рукавиці лежать в кишені,
так на всяк випадок,
а раптом її руки змерзнуть,
раптом забуде свої рукавиці вдома…
А раптом, взагалі не вийде сьогодні із хати…
І більш за все, що так і буде…
В тебе простуда…
Теплий малиновий чай…
Аспірин на столі мов рятунок,
гучніше музику знову вмикай,
зроби сусідам свій подарунок,
але в тебе болить голова…
градусник… 37.8…
скоро знову прийде зима,
й ти пошлеш мене до біса…
Симптом самотності
сміливо лишається до зими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290724
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Напевно котимося у провалля
Держава нас пускає шкереберть
Усі вже за кордони тихо валять,
Щоб з влади їх ніхто повік не дер.
Тут буфонада залунала всюди,
Бурлеск в державників неначе поселивсь
І показилися навколо люди,
А ворог за кулісами наживсь.
Бандитів захищають від народу
Народ же в більшості у вус мовчить,
А стільки тут поперлося вже зброду -
Сміливець-самогубець лиш кричить.
06.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291220
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2011
Там, де починається журба, де плач та стогін розривають тіло...насправді, там давно вже нас нема, і я й не знаю чи колись хотіли...цей світ - він поглинає нас усіх...усіх хто вірить у можливість щастя...безжально,тихо, зводить з розуму мов кат, щоб показати що обман - та сама правда...і це ж треба скуштувати плід не з того дерева...все,ти зробила свій хід, твоя крапля убила прекрасного принца...оазис бажань враз щезне з наших думок...дзвінок...і ВОГОНЬ...це безумство...тільки не бійся...
Світ той твориш ти САМ, лиш повір, хай дерева розкажуть...як злетіти у даль...там побачиш...себе...і ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259967
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 06.11.2011
Ніколи не писав я мудрих слів,
Ніяк не вмів признатися в коханні,
За течією долі вічно плив,
Життя дубасило, немов востаннє.
Крутило руки від живих оков,
Без сенсу доброта чомусь здавалась
Зістарітися можна знову й знов -
Часи похмурі на землі настали.
І думаєш, куди це ти поплив?
Політика вже плаче над тобою суттю,
А кров бушує - ще її не лив,
Проте готовий сипати отруту.
06.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291192
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2011
«Чорним золотом світилося волосся,
Силует просився на монети» -
Йосип Свіжак.
Ця осінь розмальована постала,
Іду крізь ліс вечірніх сподівань,
Листки килимом під ногами впали,
Шукаю Мавку поміж трав й зізнань.
Мене тривожать в ній відкриті дужки,
Прочиненість у шлях печалі хмар.
Колись був Лукашем, любив їй дуже,
Та певне і тепер – в полоні чар.
Горить вогонь з осінніх трав і листя,
Між них тривога, сум і серця стук.
Чи долетить той дим – печалі лиця,
Поміж холодних днів і криків крук?
Я розведу вогонь в сакральних нетрях,
І в жертву спалення близькій душі,
Хмаринку щастя в ірреальних спектрах,
Я щиро принесу в моїм вірші…
23.10. 09.52. автобус: Чортків – Тернопіль.
Ганусі Мавці лісові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288620
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Тут дзеркало у ріст людський, звеличує хутро і шкіру мертву поверх ще живої. Елітні пані у звуках кроків каблуків, немов-то генерал ступає по плацу. Команда “Fire”, “Fure”, “Пли”, “Вогонь” – то кожен крок, мов знову постріл навкруги. Зарядів достатньо має погляд дами, як вірус у програму, у погляд втрапила вона. А решта частки – лишились у світі задзеркалля. Вогонь натхнення палахкотить в її очах – «Мене ж тут не одна», в Art-avenu химернім залі.
23.10. 21.10. Тернопіль. ресторація «Art-avenu».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289071
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Усе вже б відписати у минуле,
Тебе забути й полюбити тишу…
Від злості ще так не ходили скули,
А час все пише, пише, пише…
Залиш мене я надто одинокий,
Не стукай в мої двері ніччю у пітьмі,
Мій світ для тебе хаосом глибокий,
Не являйсь у сні, у сні, у сні …
Мене любити ти не зарікалась,
Та й пам’ятать про мене завжди теж,
Ти і справді мого хаосу злякалась…?
Можливо десь мене ти віднайдеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289417
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Вона марила небом, думала сонця промінням
Мрії схожі були на ті білі пухнасті хмаринки
Уночі був друг місяць, а днями гуляла із тінню
Хто ж вона? звідки очі що сиплять іскринки?
Вона дихала вітром, і плакала тільки росою
Заплітала зірки в своє світле й в,юнке волосся
Неймовірно складна та здавалась такою простою
Хто ж вона? і чому у думках моїх й досі?
Вона близько настільки, що справді хотілось торкнутись
Обійняти, зігріти, хоч то і обпалить душу
Заховати і вкрасти, у серце своє замкнути
Хто ж вона? І чому ж так мріяти змушує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289400
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Ти почуєш позаду кроки
Затремтиш мов осінній листок
І останній повітря ковток
Остаточно затьмарить спокій
Пробіжить по тілу тремтінням
Так це він, це його обійми
І ти руки з кишені виймеш
І зіллються в єдине тіні
Пальці в пальці, подих за вушком
Голос той, що співав у мріях
Десь на небі зоря жевріє
І зашкалює пульсу смужка
Ти не бачиш його обличчя
Він не бачить обличчя твоє
Ви цінуєте лиш те що є
Тіла ж притискаються ближче
Від спокус заплющені очі
Дозволяють вам обернутись
Ти так хочеш вустами торкнутись
Його подих відчути хочеш
Ви вже в поцілунку полоні
Це не цьом як було в он-лайні
Під дощем не спинятись ладні
Все міцніше сплівши долоні
Цілувались мріям на втіху
Без оглядин і без оцінок
Все в сліпу... божевільний вчинок...
Розум в комі... спокуса дихає
Це побачення тільки для душ
Ви на нього не брали реальність
Без кав,ярень, кіно і спальні
Я вам заздрю... визнати мушу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286283
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
́Коли на серце туга налітає,
І біль тамує в ньому відчуття.
Тоді нічого кращого немає
За те, щоб повернутись до життя.
І подивитись в чесні його вічі,
В яких так буйно розцвіла весна.
І заплатити за ціною вдвічі
За те, що народилась не така.
І будуть сльози проливатися рікою.
Та не зважай, на зло всім оживи
Усім хотілось народитися такою.
Але на світі є така лиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286308
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Я втомилась бути у твоїй телефонній книзі під літерою "Н"
привичною, не особливою ,темно -каштановою, і непотрібною.
від цього мої груди наповнились сірою ностальгією...
Нестача сили дорікати долі через те що ми розминулись роками,
від її випарів вже давно кинулась цвіль на стіни,
звичайний кашель перейшов у хронічні приступи астми...
Ти довгий час був відбитком пальця в мої віршах
немов дряпала цементні стіни кінчиками пальців
до крові на моїх ногах яка стікала в каналізацію..
Порозриваю остатні чорно-сірі твої фото
їм вже немає місця в четвертій камері мого серця
ти мабудь вже і непамятаєш як я виглядаю...
Піду назавжди,гримну дверима,і жалість розлетиться
по серці від удару розійдуться уявні шви
я впаду в прірву...або знову навчуся кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284822
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
У небі з’явилась новенька зоря,
Для доні моєї засвітить вона,
І місяць до себе її пригорнув,
Щоб ангелом завжди в дорозі цій був.
Із криків почнеться долина життя,
Стогнала від болю маленька і я,
Пробили сльозинки нічну тишину,
Ходи моя мила, тебе обійму.
Тремтить усе тіло, німіє душа,
Здається, свідомість покрила іржа,
Пульсує годинник в моїй голові,
Неначе лавина бушує в крові.
У муках нелюдських зачнеться життя,
У посмішці щастя розпилася я,
І тільце маленьке тримаю в руках,
Раніше сиділи ось так лише в снах.
Життя дуже дивне, мов вічна спіраль,
Де біль, там і радість, де сміх є печаль,
Стражання прийняла, забула усе
Коли, моя доню, тримаю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284511
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Плюють на нас, немов на тих лохів
І клали щастям злісні байстрючата,
А наробили стільки вже гріхів,
Що треба скрізь за ними розгрібати.
Життя для них - це масло, ковбаса,
Добробут, шинка, вертольоти, м'ясо,
Квартири, вілли, гулі голяса
І на дівчат цих погляди невинні й ласі.
25.09.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282710
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Сплетуться доріжки кохання,
А я на якій вже стою?
Розірветься ніжне бажання,
Чи точно знайду я свою?
Відчую, що десь ти ступаєш,
Тебе серед хмар віднайду?
За руку всі мрії тримаєш,
Я поруч в обіймах піду?
Злітають у небо голубки,
Ми крила позичимо в них?
Цілуєш вже пристрасно губки,
Відчуєш ти смак вогняних?
Сильніше стискається серце,
А ритм не за швидкий для нас?
Пірнаєш в розпусне озерце,
Із цього почнеться романс?
Тремтить у обіймах сльозинка,
Я щастя тепер віднайду?
Здається це наша зупинка,
А можна з тобою зійду?
Розчавиш у посмішці душу,
Ти знаєш, що дуже болить?
У спогадах жити лиш мушу,
Майбутнє згоріло за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282745
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Душа митця глибока й таємнича,
Така проста водночас і складна,
Вона літає десь не тут а вище.
На сотню чи на тисячу - одна
Буває не повторна і красива
І з пензлем чи із ручкою в руках,
У ній є невідома світу сила
Котра дається лиш на небесах!
І Богом дар отриманий на віки,
Тримати міцно треба й зберегти.
Життя іде, й куди несуть нас ріки?
Лише митцям даровано знайти
Найпотаємніше, і най простіше
Серед земних проблем і пустоти
Вона літає десь не тут , а вище
Й красу так хоче людям до нести!
Душа митця, глибока й таємнича,
Така проста водночас і складна…
Її політ завжди десь кличе!!!
На сотню чи на тисячу - одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282662
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Бреши мені і думай що повірив
Скажи іще мені якісь слова
Перед тобою я не лицемірив
А ти спалила все до тла…
Ну що ж ти маєш все що хтіла
Відкрився іншому твій світ
Я не віддав для тебе свої крила
І все зробив я так як слід…
Але навіщо так мені брехати…
Не хоч казати не кажи…
Я більше не ввійду у твою хату
Біжи для нього розкажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281388
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Ми з тобою, наче рейки на землі сухій,
Йдемо поруч, паралельно та чужі шляхи,
Тільки іноді, по шпалах, сходимось на мить,
Та вертаємось на місце - так життя біжить.
Горизонт зведе доріжки, ось туди іду,
Натомились мої ніжки - чую вже біду,
Лиш надія підіймає, що зійдемся знов,
За кохання проливаю свою ніжну кров.
Час іде, а наші долі не сплелись в одну,
З неба зорі розкричались:" Ти біжиш по дну",
Душу давить швидкий поїзд Київ - старий Львів,
Зруйнував моє майбутнє - цього ти хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281231
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 18.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2011
Снег упавший вниз, с огнём дружил Париж.
Топил в себе меня, и сказочный мотив.
Меня пугает дверь, и человек что в ней.
А что за дверью той? Любовный монитор.
В рулоне свежих слов, в движенье вялых ног.
Подвыпивших слегка, дрожит её рука.
Пустились птицы в пляс. И не смыкая глаз.
На площади в разгаре. Французский карнавал.
Взгляд упавший вниз, усталых белых лиц.
И очень мелкий шаг, не согревает их.
В постели босиком, лежал прозрачным сном.
Не Шарль и не Луи, а танец Жан Мари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272424
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 16.09.2011
Решающий фактор сыграл свою роль,
И песнь вдруг спелась про осень:
Прошел уже дождик, вскочИла дугой,
Красивая радуга…Просит:
- Вставай, мой охотник, вставай, мой герой,
Из сейфа достань все патроны,
Схвати по инерции скалку с собой,
Готовь на обед макароны.
Давай торопись, несговорчивый Друг,
Из будки пусть выползет Шарик,
Он, ведь не «амеба», найдет все вокруг,
Как «Пегас», все быстро обшарит.
Возьми карандаш, на заметку поставь:
"Кто мудро приложит усилие,
себя не жалея все силы отдав –
получит всего изобилие!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280906
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
...ми швидко звикнемо до холоду що голками ранить пальці
до хрестів своїх чужих і вкрадених
накладатимемо шматки живої плоті на хлібні окрайці...
а ти знаєш як це ... бути зрадженим?..
проростаючи світлом у душах колись майже рідних
плакати так як плакав вперше коли від тебе звільнилась
материнська утроба
і враз стала щаслива й уже "безплідна"...
ти був сильний ти лукавив тільки по понеділках
стигматами тріщини стін твоїх на ранок ставали...
а тепер розливаємо мінімальне тепло у резинові грілки
і бідкаємося ... бо таки замало...
...пам"яттю по пам"яті - найшвидший транзит
вузькоколійка думок...кожен третій втретє зайвий
твої очі колись голубі нагадують мені антрацит
секунди ковтає вмонтований у серце таймер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280808
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Я дивлюся на зорі
Десь там мабуть дивишся й ти
І далекі світи
У безкраю пітьми прозорість
Одинокий Марс
Мріє там про орбіту Венери
І до чого манери
Якщо шансів на це нема
Тільки чорні дірки
Ненаситно ковтають мрії
Ті що душу гріють
Стукіт серця зливають в рядки
Я дивлюся на зорі
Та чи бачиш ті зорі ще ти
Може встигла піти
І я сам із собою говОрю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280621
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 15.09.2011
А вона вже скоро прокинеться
Хоча він не пішов іще спати
На повіки сон снігом лапатим
Йому сипле ніяк не спиниться
І втомилося тіло мріяти
Та душі не знайомий тій спокій
Все на зорі поглядає поки
Вона спить... Ви так тАкож вмієте?
На повіках холодне мариво
На душі догорає каміння
Комусь сонцем, а комусь і тінню
Нуль для когось, а комусь парою
Гріх з безсонням, мов дощ із кавою
Тихо змиють ту клятую втому
І чия то провина у тому
Як забути це все? цікаво... Як?
А вона вже скоро прокинеться
Ніч опустить засмучені очі
Віддавати цей вірш не захоче
Та віддасть, куди вона дінеться
І торкнуться рядки першим променем
Ніжних вуст, й заблукають у косах
І вона трохи сонна і боса
Буде втішена снів своїх спомином
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280390
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Ну все! Закінчую писати!
Ось це останній вірш про вірш,
Поезія не терпить зради,
А я її підводжу лиш.
До когось муза прилітає,
До мене фея чи це хто,
На чай хіба що завітає,
Та кави вип’є десь відро.
Чого приходила – не знаю,
Лишила дозвіл лиш на фальш,
Я слух не раз лЮдям ламаю,
Не треба світу такий фарс. (Пегас набив неначе бланш)
Десь зникли мої всі ідеї,
І з римами я не дружу,
То розмір згинув на алеї,
То наголос не там пишу.
Крилаті фрази десь злетіли,
У вирій просто геть пішли,
Мене одну тут залишили,
Я відмовляюся від гри.
Спасибі всім, хто зміг читати,
І хто оце стерпіти зміг,
За те лиш нагороду дати,
І уклонюся аж до ніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280510
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 14.09.2011
Ходьба вперед у шлях,
Та камінь враз неждано під ногами.
Отак іду в думках,
Де шлях шорсткий, мов дотик оригамі.
Лише папір квіток
Шипи колючі має «невидимки».
І гіркість у ковток,
Коли вкусив вчорашні черстві грінки.
Дорога й харч у дні,
Немов і світлі й верх покритий сонцем,
Та пироги пісні
І світ тьмяний в немоднім вже віконці.
09.09. 15.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279590
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 10.09.2011
Між нами натягнулись нитки,
Ти ножиці сховай, не рви,
В повітрі збережу відбитки,
Виймаю пристрасть з пустоти.
Поставлю коми, замість крапок,
Межу реальності знайду,
Із слів знімаю символ лАпок,
Сповільнюю свою ходу.
Для тебе склалися загадки,
Із почуттів зберу набір,
Ти граєш з ними, наче в пазли,
Із криком болі йду в ефір.
За коміром тримаєш лезо,
Для вен моїх приготував,
Збираєш зорі нетверезо,
У хмарах диму десь пропав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279789
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2011
Так легко райдугу ловити,
У мильних бульбашках пливу,
Я просто захотіла жити,
До тебе більше не прийду!
Заварю собі із м’яти чай,
Корицю в нього покладу,
На повні груди викрикну: «Прощай»,
І спокій в неба украду.
Вінілова пластинка поруч,
Собі включу її не раз,
Я вирву з кола тугий обруч,
Забуду зміст всіх диких фраз.
Готові крила до польоту,
Звільнила серце: там є трон,
І я втікаю з того гроту,
Сама собі тепер барон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279298
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Ми пишемо про когось романтично,
натхнення десь літає навкруги,
і похапцем берем його одвічно
та забуваєм все про себе дорогих.
Ми дивимся на фото ті обличчя,
без котрих вчора, жити не могли
і втративши чиюсь рожеву дійсність
ми забуваєм все про себе дорогих
Годі...набридли вже оці запізнілі серенади,
пісні від котрих знов тремтиш і млієш,
ті речі й подарунки всі як згадка
про невблаганний кінець, того літа...
він був тоді фактично вбитим...
без краплі сумніву...
але хтось мабуть забув, що "янголи - не вмирають!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279419
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Ні! Не можна! Не маю права!
Замалюю! Закреслю! Порву!
Всі думки що у мізках живуть...
Мрії всі, що так світять яскраво
І лиш серця підспівує звук...
Ніч... Не спиться... Все так як колись
Погляд в зорі вже не снодійне
Я в полоні і то надійно
Тішить, що ще не сильно болить
Серця звук все такий ж мелодійний
Дні... Години, секунди, миті
Все змішалось - спинилось все це
Що за хіт пишеш моє серце?
Де гарячою кров,ю змиті
Ліки ті що не купиш в аптеці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279376
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2011
Чого ми досягнули - українці,
За двадцять років статусу нового,
Нас полонили ці "кредитні кільця",
Залежимо від долара чужого.
Панує деградація народу,
Духовна біднота, алкоголізм,
Занедбані заводи і природа,
Це все - що нам приніс капіталізм.
Країна поступово вимирає,
І з кожним роком нас стає все менше,
Чи вбережемось ми - ніхто не знає,
Хоча, нам підніматись вже не вперше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276810
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 03.09.2011
-ну і нехай такаж бо наша доля
ми сАмі вибрали важкі шляхи
й пручатись наче вже не воля
і разом йти, мов тихі вороги
-а может все же не судьба, а воля
ведь узники и пленники внутри себя
от радости кидаться в горе
забвение других внутри неся
-і що робити, як тепер вчинити
куди іти, де відповідь знайти
пробачити тебе - себе змінити
віткрити нові незбагненні ще світи
-простить...лишь сильные владеют этим даром
лишь им подвласны прихоти судьбы
сравняя жизнь земную с адом
пора с тобою перейти на ВЫ
-нехай...все буде якось, не звикати
на відстані, але в серцях
в душі вже ВАС у себе мати
і пити гіркоту стальних образ
-а расстаянье лечит раны
мы с ВАМИ это впреть должны принять
в друг друге не найдя изьяна
мы приняли решенье - отпускать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278317
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2011
А ти не знаєш, як болить душа
І серце рветься, як побита доля.
До щастя крок, між ними є межа,
Немов в посівах на веснянім полі.
Знайдеш у полі жайвора кубло,
І обійдеш траву косою біля нього.
І зрозумієш - де добро, де зло,
І капельку прожитого, святого…
Та пам’ятай і зрозумій, що тут,
Ти на своїй землі і можеш відпочити.
Це твій єдиний вибраний маршрут,
Який ти маєш у житті прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277908
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Мої думки вже списані віршами,
Крізь них прокладено мій довгий путь,
На серці вже залишилися шрами,
Які лиш зарубцює сіра ртуть.
Усе проґавлено, усе чомусь забуто -
Пустир лишився зранених сердець,
А душу у кайдани зморено закуто...
З-за спини виглядає сива смерть...
23.08.2011 року с. Гребенів, Львівська обл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277896
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Ця пісенька написана 12 років тому і свого часу стала популярною в студентських гуртожитках і не тільки, а сьогодні вона трішки видозмінена, окультурнена перед вами... і не тільки в словесному а і в пісенному варіанті (за виконання соррі - голосу я ніколи не мав і наспівана менш цензурна версія)
Вранці вставать не хочу
Вранці - мутні очі
З рота як з помийной ями
Рятуй мамо, рідна мамо
Мені б зараз похмелитись
Чи розсольчику напитись
Чи горілки чи вина
Ну а вранці з бодуна
Вечір наш був чудовий
Я іще не був готовий
Час уже ішов до ночі
Я сказав що тебе хочу
І в стакан налив вина
Ну а вранці з бодуна
Вечір наш знову вдався
Я напився й закохався
Але знов згадать не в силах
Яка ти була красива
Чи було хоч щось у нас
Ну а вранці з бодуна
Я зібрався помирати
Та не хоче моя мати
Ну а що мені вона
Я ж бо вранці з бодуна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277828
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 31.08.2011
Між снів ілюзій, мрійності утопій
Шукаю шлях у скривленість буття.
Там сподівань палають стоси копій,
Уберегти не зміг, на жаль, їх я.
**********************************
Ось знову бунт Ілюзій супроти
хтивості Реалу.
І Думка у полоні Сподівань забула
гостре рало.
Там сіють інше поле щедро Орачі
зірок світил,
Отут лиш Відблиск чверті сонця й зірковий
сірий Пил.
Бо інших три четвертих забрали Час й
фіаско Року.
Кришталь думок тьмяніє між вод
серпневого Потоку.
30.08. 11.50.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277749
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Хтось проривається в небо,
Зриває печать з заборонених книг...
Комусь нічого не треба,
А хтось зробив усе,що зміг!
Вкотре переплутали імена
богів,смертних і героїв,
Когось мучить вчорашня вина,
Тягар вигнанців і ізгоїв!
Але ти,ти зі мною,
Ти,ти -в мені,
Стань моєю весною,
На цій безжальній війні!
Мені кажуть немає куль,
Мені кажуть нікуди бігти,
Свідомість стрілкою на нуль,
Залишається тільки тліти...
Якби не ти,ти зі мною,
Ти все ще в мені...
Стань живою сльзою,
На цій божевільній війні!
12 серпня 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277399
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Все звелося у замкнене коло
Усі вчора і завтра усі
Біль у грудях у всій красі
Серце в кригу спотворює холод
Твоє фото - на рану мов сіль
Шелест листя, що на підвіконні
Мов квиток у минулу осінь
Що ніяк не відпустить досі
Як і очі твої бездонні
Й трохи довше плечей волосся
Тихий шепіт - "Ніколи, Ніколи"
Мої мрії вводить в оману
Вже ж здалось затягнуло рану
Ти не ставиш крапки, лиш коми
І у снах моїх кожен ранок
Закохатися би, щоб клин клином
Дурень, думкою себе тішу
Бо й коли обнімаю іншу
Знову серце до тебе лине
А рука знову вірші пише
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277407
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011
Ставлячи все більше крапок і все менше ком
ти не боїшся холоду, але і не можеш без тепла_
мене не радує ця гра, толерантність маскована
пішаки всі подолані здичавілість прихована
більш нагадує золото, королева відтінку чорного
знову ламатиму голову, псевдо фігури сплюндровані
зарозумілість врятована, біль у грудях по-новому
.стежка віри протоптана. дійсність правди шокована_
Поема завершена коли всі знаки розставлені
Але в кінці книги є вільні сторінки через...
(три... крапки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270018
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 27.08.2011
відображення себе, у відображенні когось,
ілюстрація душі, крізь проміжок турбот
заплакані думки, у них своя надія
помножена на три, а втім, це не важливо.
вогонь в її очах, і холод у долонях
мовчання у словах, дистанція вагома,
журба у почуттях, та що за іншим милим
не знає віри страх, бо віра ця, мінлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268909
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 26.08.2011
"Ты только попробуй" - твердили твои глаза
"Ты только посмей" - шептала твоя улыбка
Земля под ногами песком оказалась зыбким
Стена за спиной... ни шагу теперь назад
Дыханье не в такт, если я вообще дышал
По телу лавиною снежной катилась дрожь
Я это мгновенье на вечность хотел умножить
И тело в плену, в плену и моя душа
Ну кто ты скажи? Откуда ангела крылья
Нет... Нет... Подожди... Я сейчас угадаю сам
Наверно на землю послали тебя небеса
И взглядом одним ты сделала сказку былью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277156
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011
...Коли рими не лізуть в голову,
Годинник повільно рахує до ста...
І засинає.
Ламаю пальці
Гучним хвилинам,
Аби не грали
Дощем самотнім
По підвіконні.
...Коли безсонних ночей стає порівно,
Я спалюю недописані всі листи...
Мрії палають.
І знов з абзацу
Пишу годинами,
Щоб не відклали
Любов "на потім"
Думки безсонні.
...Коли проти волі когось пригадую,
Відчуваючи недостачу отого Щастя...
Пам'ять німіє.
І біль у серці
Озветься ранами -
Часом достатньо
Для Щастя фото,
Де на звороті:
"...Коли зорі в житті бездонному
Ще сяють про Щастя спогадами,
Ми забуваємо,
Що дано нам
Лише краплю Часу,
Але надія
Цього не простить, -
Нездійснених
віщих снів!"
06.07.11 22.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277040
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2011
Дні примітивно в заученій черзі
Йдуть по стандарту один за одним,
Хтось там поїхав в новенькому мерсі,
Хтось крутить педалі життєвих годин.
Сонце встає бадьорого ранку!!!
Спалює вікна промінь тепла…
Кава гаряча, стандарт до сніданку,
Годинника стрілка мов би стріла
Пронизує стиха замріяне тіло,
Котре на навчилося жити як всі…
І так кожний день, і сонце вже сіло,
І в неба хмаринки пусті при пусті!
Лиш вітер повіє, спитає як справи?
Зірве із старенької яблуні цвіт,
Усе що ми мали, усе зруйнували.
Так вже нікчемно влаштований світ
І ми змінити нічого не в силі…
Викручують руки, ламають життя,
Ми просто хотіли бути щасливі,
А ви нас не ціните мовби сміття.
Та в нас ще є воля незламна вона,
В нас ще є мова співуча красива…
Ми разом міцна не проломна стіна,
Ми нація… ми Україна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276998
дата надходження 25.08.2011
дата закладки 25.08.2011
Время на клочья, как будто записки
памяти глупой из странной мечты.
Снова надежда в руках аметистом -
дерзкая виза в чертог высоты.
Дразнят желанья поспевшей клубникой,
сочной и сладкой в ладонях луны.
Нежность сползает на землю туникой
в странных аккордах чужой тишины.
Веришь - не веришь... Стихами к созведьям...
Долька на небе к причастью предлог.
Кажется, снова, как голуби, вместе,
только рассветы лучами - упрек.
Надо вернуться обратно... Ну, что же...
В день босиком по осколкам вчера.
Белое с черным... Несносно похожи...
Может влечет многоточий игра?
Знаешь, не стоит... А впрочем... Смелее!
Рифмы и строки к нему на постель.
Небо в реке беспощадно темнеет.
Чувства по коже - любви акварель...
© Зеленоглазая, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276692
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
верзеш віршами свої нісенітниці,
я роблю те саме.
на гачки вішають теплі пальта,
на гачках вішаються без них...
я теж не можу змиритись з порушенням гладкості,
я теж одягаю пальто і боюсь холоду.
моя безробітна фантазія вираховує пенсійний вік,
а до нього ще більше ніж вічність.
і я задурюю мізки невидимим хранителям тиші,
бо без перестанку верзу віршами свої нісенітниці
тільки б ти робив те саме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276693
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2011
Де ж ви ті всі ніби вірні, що були зі мною?
Що протягували рук, і казали так: «Привіт».
А я вам вірив, що ми шиті із одного крою…
Помилявся… протягом цих літ!
Де ж ти той, з котрим ішов я в школу?
Що росли з дитинства ми на вулиці одній,
Що клялися в дружбі, ми із вірним словом!
Де ж ти друже, вірний, дорогий…
Де ж ти та… котрій ще пишуться вірші?
З якою все ділив, і дарував найкращі миті!
А ти мов час біжиш, лишаєш на душі…
Болючі, шрами сивиною вже покриті.
Де ж ви ті всі ніби вірні, що були зі мною?
Хоча пройшло… на пальцях порахую літ…
А я лиш вірив, що навік у двох з тобою…
Помилявся… і не кажи, що винуватий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275528
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 22.08.2011
“Lost in myself, lost in tomorow”. – Creematory.
Втрачений в собі й у завтрашній Ночі.
Шукаю відвагу в кривді дзеркал.
Підкови коня дорожний пил точить.
Тут оптики відділ, зломлений зал.
Між снів ілюзій мрійність із утопій
Шукаю шлях у скривленість буття.
Там сподівань палають стоси копій,
Уберегти не зміг, на жаль, їх я.
Немов вперед прямує швидко потяг,
Лише спиняє дощів болото.
Тут важко перейти, аж у чоботях –
Фальшива у бруді позолота.
Цей шлях у ліво, чи сторін праворуч.
Аби лиш не на місці тліти тут.
Ой знов з’явився щирий смуток поруч.
Немов й нема бажань звільнятись з пут.
21.08. 17.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276350
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Безсиле спостереження повільного відмирання дерева життя, окремих його життєдайних гілок. Відмираючі гілки дерева хотіли б потішити світ своїми плодами, не гіршими, аніж плоди інших гілок. Але щороку стає все менше бруньок, листя, плодів. І жоден садівник, на превеликий жаль і Дерева, і знавця Флори, не може оздоровити відмираючі гілки. І саме через них, у великому різноманітному саду, дерево відчуває себе немов би в пустелі. Поза густим лісом саванни, де кожне листя – це цілюще слово. Відмерлі гілки Дерева, створюючи ореол пустелі навколо нього, яка нічним сипучим та холодним вітром погрожує своїм подальшим розширенням зі своєю невід’ємною супутницею – самотністю. З кожним роком все більше опадає листя з тих обділених Долею гілок, назавжди. А можливо, це таке покарання всемогутньої Долі, яка не завжди відповідає Великій Справедливості. Дерево розуміє, що це листя та майбутні плоди – втрачені для нього, як і те, що їхня втрата обумовлює частину майбутньої самотності, яка може стати і визначальною умовою його подальшого існування. Втрата листя, плодів, відмирання гілок дає чітко зрозуміти, що до Дерева вже не прийдуть деякі його плодозбирачі. А перспектива цієї самотності збільшує наростаючі та незворотні процеси відмирання Дерева. І немає порятунку в цьому замкнутому колі... Дереву не можуть допомогти ні теплі життєдайні промені великого Сонця, ні молодий син Стихії-Вітру – приємний Вітерець, ні син іншої стихії Природи – поживний Дощик. Не допомагає також і досвід, уміння, знання і любов садівника. Все марно...
Березень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276170
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2011
...після того як до останньої молекули зникає твій запах
змінюється кімната старіють і тріскаюсь впоперек стіни
сліду твого перебування не знайти на жодних мапах
ти надто часто змінюєш координати своєї задзеркальної країни
а я тільки на початкових етапах
видалення твого імені із всесильної рутини
часу...
коли руки тремтять вбираючи в себе холод
а волосся здається від смутку сивіє
хтось приходить і замикає коло
і від сліз злипаються вії...
і ніким не порушена тиша сплітає у кокон
наші притихлі серця намертво
коли ти засинаєш я повертаюсь до світу боком
щоб не бачити тих
які приносять тобі байдужу вкрадену жертву...
і начебто віра повинна ставати щоразу міцнішою
а насправді ми з тобою давно запеклі атеїсти
ти просто молишся імітуючи шукання істини
а я...
від безпорадності перед відстанню
тривалістю в один крок на зустріч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276109
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Відпустити благання мрійливі, захлинутися в снах неземних
де пейзажі вирують модерні, все єство наше в вирій летить
Оці рядки доволі гарні, а текст що далі, не такий...на правду завжди кажуть правда, чи то пак може навпаки?
Врятуй мене від цьої підлості, врятуй від лицемірства, вони забрали усі цінності, тепер як душ, не знаю куди подітися.Стікає кров"ю все чоло, яке щодень у стіну б"ється, стіна та маскою зоветься, щоправда тема дещо інша...тут краще підійде, те слово, якого ми так боїмося, на котре кажем - ні,ні,ні...це егоїзм, нічого тут не вдієш, хворієм всі на нього ми в той час, коли здавалось наче й не хотілось...так вийшло...потім, лиш одні пробач...
отже, задумайся над цим... пілот літака, який справно памятав усі зупинки, забув твою...отут вже дивно, бо ж клявся, вчасно прилетить...і де тоді взятися вірі в те, що той літак, якого так чекаєш, не підведе__...сумніви...залишились дуже болючі сумніви...головне пам"ятай - їх(сумніви) треба швидко розвіювати, ну або переконуватися в іншому...не... врятованому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273018
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 20.08.2011
_"Серед волелюдного натовпу німих думок
у метушні нестерпній, де хвилина нагадує вічність"_
хтось стоїть у метро. і підходить до нього пророк.
наче доля хоч раз показала свою прихильність
"_на пустому майдані надій що не мають окреслень
у завмерлих світах лиш на мить видніє промінчик_"
хтось повірив, і все...життя знову по рівній доріжці,
ні примар, ні замків, усі двері тепер відкриті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276102
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Зустрілись в небі дві душі
У мюзиклі реінкарнацій.
Писали в космосі вірші,
Які зазнали гравітацій.
Одна душа спитала другу:
«Навіщо нам в сльозах Земля?
Ходити знов по цьому кругу,
І зорі бачити здаля?»
А та душа, що віком старша
Сказала:Чуєш ті ридання знов?
Земля - це місія остання наша,
Програма запуску –Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273067
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Комплекси, комплекси наче змія,
Душу отрутою давлять,
Збила бурхлива мене течія,
Комплекси підло тримають!
Наче окови врізались в тіло,
Мої затиснули груди,
Вдих вже не зроблю, серце зімліло,
Лапи тримають усюди.
Дзеркало знає чого я боюсь,
Підло із мене сміється,
Значить я соромом знову нап’юсь,
Грішному добре живеться.
Вечором свічку собі запалю,
Нічка сховала той погляд,
Душу скривавлену чаєм пою,
Просто скидаю свій одяг.
Місяць промінням огорне мене,
Ніжні його поцілунки,
Гола душа так щасливо живе,
Це темноти подарунки!
Рветься намисто із білих перлин,
Скачуть по теплій підлозі,
Спокуса піднялась із дивних глибин,
Серце тремтить у тривозі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276096
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 20.08.2011
это уже вторая песня написанная на музыку Станислава Лемешкина, даст Бог не последняя ;) естественно подавать к столу только с музыкой ;)
Секунды в секунды
Минуты в минуты
Часы... в часы
Время как будто
Уносит нас дальше
Где дочь... Где сын... Наш сын...
Огонь у камина
И чашечка кофе
Вдвоём... С тобой...
Сокровищ не надо
Ведь если ты рядом
Мне лучшей наградой
Твоя... Любовь...
ПРИПЕВ:
Мне хорошо с тобой
Мне хорошо с тобой
Мне хорошо с тобой
- Это и есть любовь
Бьют пульсом по вене
Все вместе мгновенья
И гаснут... Все свечи...
Украсишь конечно
Касанием нежным
Прекрасный... Наш вечер... Вдвоём
И словно мне снится
Губы, ресницы...
Твой взгляд... Глаза...
Даря поцелуи
Тебе захочу я
Тихонько на ушко... Шепча... Сказать
ПРИПЕВ:
Мне хорошо с тобой
Мне хорошо с тобой
Мне хорошо с тобой
- Это и есть любовь
- Это и есть любовь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275985
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Різкий холод осінньої ночі міцно обійняв землю. Через старий нічний цвинтар йшли хлопець і дівчина. Взявшись за руки, поєднавши своє божевілля, вони свідомо божеволіли від тієї сірої реальності, від суперечливості буття… Різні хрести, як відображення різноманітності людських доль оточували їх своєю байдужою зверхністю, на що їм відповідали погляди з цілком невизначеною байдужістю. Поблизу цвинтарної стежки тієї дивної молодої пари виникла чорнота виритої ями.
А в полудень того ж дня, цю яму викопували двоє могильників. Земля вже стала промерзлою від перших передчасних нічних морозів і ця стихія Природи важко піддавалась людям. Але, все ж таки, яма була аби як викопана. І двоє могильників, звиклих до подарунків смерті та байдужі до людських почуттів, одержали свою платню, яка потім відобразилась сильною дією алкоголю, котрий неправильно слугував їм входом до іншої реальності.
І в полудень наступного дня аби як викопана яма приймала належне їй. Десь далеко за хмарами світило Сонце, освітлюючи цю реальність, що скупо поливалась дощем з потемнілих хмар. Болото і калюжі успішно відвойовували сухість дороги, що вела до місця спочинку мертвих.
Невелика група людей прямувала цим брудним шляхом, який відображував бруд свідомостей більшості з них. Попереду йшли священик і дяк, думаючи про погану погоду і швидку відправу ще однієї душі, котра невчасно для них відправилась Туди. За ними йшла стара жінка, а за нею четверо чоловіків несли труну. Смерть тієї людини їм була байдужа, але цю байдужість вони приховували своєю справжньою турботливою серйозністю. Один з них переймався своїми сімейними турботами, які все більше не давали йому спокою. Другий хотів швидше дочекатись поминок та зігрітись в теплому домі, порівняно з цим холодним осіннім дощем і болотом, йому дошкуляли холод і голод. Третій проклинав цей дощ, це болото, цей світ. Підсвідомо його прокльони досягали його ж Долі, якій вони навряд чи загрожували. Ще інший переживав через свою прогресуючу хворобу, і, якоюсь мірою, навіть заздрив тому тілу, яке він ніс – воно вже не відчувало болю, незручностей, інших переважаючих неприємних почуттів та відчуттів. І та жива людина хотіла, щоб з її смертю і закінчились всі її страждання. Позаду йшли ще декілька жінок і чоловіків, кожен блукаючи в болоті своїх думок.
Стара брама невдоволено розкрилася новому жителю і його проводжаючим. Холодні краплі осіннього дощу падали на парасолі живих і мертве обличчя старої жінки, котра спокійно лежала у своєму новому помешканні. І ці краплі промислово забрудненого дощу ставали рясними слізьми сухих очей. Обличчя мертвої та живої, що йшла попереду домовини, були дуже схожі – вони були сестрами. А також їхня схожість проявлялась у їхній некрасі, навіть лякливості та зовнішній відштовхуваності. Вони були самотні, без живих предків і нащадків. І думки живої тепер єдналися до того божевілля, що так легко витало над цвинтарем.
Вона залишалась одна, і їй не цікаво було знову відчувати цей світ на самоті. Старій осиротілій жінці здавалось, що, якщо вона зараз ляже з легким спокоєм до своєї сестри у цю вузьку домовину під холодний осінній дощ, то її душа легко з приємністю приєднається до іншої спорідненої душі. Вона навіть посміхнулась цій думці, але ця усмішка залишилась непоміченою для оточуючих, промайнувши в межах її розуму, який швидко видозмінювався під впливом цього Байдужого Божевілля. Але інший вир думок увійшов в її свідомість. Її сестра повертатиметься до неї. І мов би на підтвердження цієї думки з низьких темних хмар впала ще одна крапля на бліді губи мерця, перетворивши їх на ілюзійну гримасу усмішку для живої сироти. І остання була впевнена, що сестра повертатиметься до неї, коли та її запросить. І вони знову будуть разом. Байдужі оточуючі люди можуть вважати її божевільною, але це вони не знатимуть реальності. Це вони не зможуть бачити її сестри, чути її голос, відчувати її погляд, торкатись її рук, розчісувати її волосся. А роз’єднана частина, що залишилась у світі смертних буде мати це все. І їй байдуже, що інші не будуть відчувати тієї реальності. А для неї та ілюзія буде повноцінною реальністю. А оточуючий світ? Її розум, який та стара жінка все більше втрачала, був байдужий до оточення. Десь на рівні підсвідомості у неї промайнула думка і майже сформувалась у свідомості у формі людських слів, що світ – це ілюзія, але жінка її не промовила, щоб не ділитись з оточуючими байдужими людьми цією таємницею, яку вона колись давно почула з одного вчення філософії Сходу.
А священик відспівав ще одну душу, котра звільнилась від сірості реальності та суперечливості буття. І на останніх словах прославляння Святої Трійці, спокій молитви і людських байдужостей розірвався гуркотом поїзду, що промчався неподалік кладовища. І заключне “Амінь” зникло серед шуму мертвого механізму, створеного живими людьми. І живі люди здригнулися від розірваного спокою. Лише жива сестра не відчула цієї розірваності… Вона думала, уявляла, як сьогоднішнім вечором старанно простелить ліжко для своєї сестри, яка вже зникала у чорноті ями під падаючою землею на чорну труну. А люди знову повертались до свого болота і калюж, котрі вели в дещо іншу реальність їхнього скривдженого суспільства.
А тієї ж ночі, коли мороз обезсилив болото і покрив бруд калюжних водойм, той цвинтар знову відвідала молода пара. І місце спочинку мертвих впустило їх значно тихішим стогоном старої брами і навіть приємніше та привітніше, ніж відвідувачів, котрі були байдужі, під світлом великого світила Сонця, до того цвинтарного красивого божевілля. Хлопець і дівчина міцно тримали свої руки, щоб не втратити зв’язок своїх божевіль. Свіжа могила постала перед ними своєю бідною новизною серед тієї божеволіючої буденності. І ще один хрест байдужо стояв перед їхніми постатями. Дві молоді душі божеволіли від власного безсилля, від збільшуючої марності боротьби, від невизначеності, що оточувала і полонила їх, перетворюючи дві свідомості на свою частину. Вони насолоджувались своїм божевіллям. Хоча, можливо це було не божевілля, а… безумство. Адже сотні хрестів, зверхньо і байдужо оточуючи їх, нагадували про розп’яття на хресті та воскресіння Божого Сина, котрий є порятунком. Але крізь суперечливість буття хлопець і дівчина не бачили чіткого шляху Туди, будучи ще Тут.
І ця молода божевільна, чи то безумна пара продовжувала ще більше втрачати розум, приєднуючись до божевілля, чи то безумства, чи до таємничого поєднання обох незбагненних філософій. Вони відчували, як їхні руки торкаються одне одного, їхні губи цілують одне одного, їхні фізичні та астральні тіла єднаються одне з одним – востаннє… А можливо вони і помилялись… як багато в чому іншому серед невизначеності та суперечливості, божевілля та безумства того буття…
23, 24 10. 2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275933
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Ангелики з неба спускаються в гості,
Сьогодні є свято в маленької доці,
Цілую тендітні і ніжні ті щічки,
І долю покличу на свято до нічки.
Несуть із небес їй чудові дарунки,
Такі кольорові, красиві пакунки,
Та щастя у Бога лише я благаю,
Щоб завжди був поруч - про це я прохаю!
Хай Матінка Божа обніме малятко,
Моє солоденьке, красиве дитятко,
Не завжди я зможу тримати за руку,
Нехай Богородиця візьме поруку.
Хай зорі сплетуть тобі долі віночок,
Щоб сміх твій лунав - затанцюють таночок,
Вклонюся ангелику в день цей величний,
Для тебе, мій промінь, такий він незвичний.
І місяць співає тобі колискову,
Всі сили природи приходять казково,
Навколо дзвіночки любові задзвонять,
І сльози від ніжності мої розгонять!!!!!
18.08 - день ангела всіх Ілоночок!!!!вітаю свою доню!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275898
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
Ні я не принц, і не королівської крові
Живу не в фортеці середніх віків
Я просто шукаю, як кожен любові!
Я просто, як кожен любити хотів
Ні я не раб, я просто ще вільний…
Не має в мені засовів і грат…
А ви всі кажіть , що я божевільний
І всі за спиною, піддакуйте так!!!
До страти веди, розпалюй багаття
Спалити на площі щоб бачили всі!
І в чому я винен, любов мов прокляття
Ні я не принц, і навіть не псих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275868
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
завжди стріли долітали до мене твої,
жовта фарба опадала на дно дитинства
і розбивались цегляні перетинки.
тебе вже не буде тут,
а я все бачу літо із рук твоїх,
живлюсь голосом, сміхом, мовчанням...
тоді ми попереду бачили більше ніж світ,
повертались на руїни спогадів щовечора
та ховались від тих, хто бачить наскрізь.
змагались у битвах щоденних,
штовхались, аплодували, залишались байдужими,
не помічаючи одне одного на порожніх вулицях.
ти в скриню збирав записки, що зморені в сумнівах
і тоді я писала тобі, геть забувши про власне ім'я.
...змитий дощами раніше
ніж оті малюнки на стінах...
для кого була ця вдавана юність?
безперервний сміх загоював рани нашого вулика,
де завжди лічили кількість днів до свободи,
а вона все не траплялась з нами...
для кого були ті малюнки?
навіщо звучали пісні?
тебе вже не буде тут,
а я не встигла хоча б привітатись...
... а пам'ять й справді схожа на ранок
і ти не зникнеш із тисячі спогадів,
бо пам'ять тобі світлом....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275437
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Так ніхто не кохав...
В.Сосюра.
Від думок про тебе - мліти
І вертати знов
В одчайдушне спрагле літо,
У п'янку любов.
Де нас річка досі кличе
Під замрію віт,
Де так сяяли обличчя,
Що мінявся світ,
Де злітали юно душі
В пісню-камертон.
І здавалося, що дужче
Не кохав ніхто.
То було найкраще літо
У твоїм житті, -
Шепотіли щиро квіти
Й зорі золоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275283
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Огидна ви мені, моя любов,
Огидна ви не тілом, а душею,
І ось коли побачив я вас знов,
Я впевнився, зостались ви тією,
Тією самою, якою ви й були,
Твариною в людській подобі,
І все, що ви роками здобули,
Напевно це вам до вподоби …
Дозвольте вам сказати кілька слів,
Пораду дати чи підказку,
Як в шахах, не надійтесь на слонів,
Лише пішак може потрапити у казку …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275204
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Кохання розпочало гру, на поле вивело гравців,
А я на лаві запасних, наче ловлю горобців.
Забув про мене і арбітр, свисток свій не пускає,
І жовту карточку давно з кишені не виймає.
Усе життя іде на полі, амури там сидять,
Ау, а місце є для мене? Невже не прилетять?
Сама собі одна розрада, за грою лиш дивлюсь,
Якщо не крикну, що я з вами, боюсь, що зажурюсь.
Ну як же вивести із гри, ну не ставати ж злою,
А може руку хтось зламав? Чи стукнувся ногою?
Я тут, позаду, я сиджу, завжди готова в бій,
Якщо залишусь я в офсайді, то не здійснити мрій.
У всіх героїв є фанати, у мене ж пустота,
Чомусь за спинами лишилась, при чом тут красота?
Про душу зовсім промовчу, її ніхто не бачить,
Ану, посуньтеся усі! Я Є і це щось значить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275201
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 15.08.2011
Фортепіано чорне приходить лиш у снах,
Звучання його миле почують в небесах,
Де клавіші, як зебра і кожному своє,
У білих є кохання, у чорних смуток є.
Я мріяла писати, щоб музика жила,
Усе, що так тривожить у ноти принесла,
Комусь принесли б спокій, і душу зберегли,
Закрили б свої очі, до хмарок попливли.
Торкнуться мої пальці до істинних звучань,
Та душу лікувати, не хватить мені знань.
А може б мої твори припали до сердець,
Тоді в житті щасливий отримала б вінець.
Фортепіано, миле, пробач мене за те,
Що не змогла пізнати усе твоє святе,
Хотіла б дуже грати на клавішах твоїх,
І сльози виривати із слухачів своїх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275087
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
а ти на мене дивишся з екрану
чарівна й ніжна... звабливо сумна
в очах твоїх я не знаходжу дна
і мрії переходять на сопрано
коли співають в моїх снах... про нас
а ти на мене дивишся як боги
що із небес споглядають на грішних
до чого ж погляд твій мені глибокий
ти мій вогонь, і ти мій тихий спокій
моє майбутнє і моє колишнє
а ти на мене дивишся й не бачиш
і я не бачу, що ти всього фото
як і колись впускаю в мрії потай
як і раніш за мене небо плаче
нема в твій бік у долі повороту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275086
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2011
Змокрілі вулиці села,
Гудуть стовпи від вітру...
Зігнувшись з холоду, несла
Кудись у світ півлітру.
Їй не цікаве немовля,
Пахуча трава-рута.
Зеленим змієм намовля,
Пече в руках отрута.
Давно вже стерлась в блуді грань,
Усе людське пропите.
Хтось тихо вимовить: “Не жаль !”
Кого ж тоді жаліти?
Можливо, згине десь в імлі,
Сім’я її забуде.
Таких багато на Землі,
Допоможіть їм, ЛЮДИ!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275061
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Її краса божественним іскриться,
Їй заздрить навіть срібний зорепад,
Її життя в бурхливості десь мчиться,
А рими цілять в душу наугад.
Ці очі... Ці такі шалені очі,
Волосся величаво вітер розвіва,
Слова твої здивовано-пророчі
Ховають музику таємних хвилювань.
Така чудова, ніжна, наче квітка,
Краса відверта, навіть неземна,
А голос піднебесні сили кличе -
Такий щасливий, що тебе пізнав!..
13.08.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274939
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Невідомий я автор,згину в болоті,
Траву пожираю і гірко у роті,
Немає ні слави, ні лаврів в кладовці,
Збираю вірші і спалю у коробці.
Я навіть купила кріселко для музи,
Хотіла,щоб жили ми з нею союзі,
Я волосся скрутила, жую олівець,
Ідеї звели всю мене нанівець…
Який з мене автор, так, просто фальшивка,
На лобі з’явилася дивна нашивка,
«Хотілось до сонця - засмоктало багно »
Це все лиш тому, що писала не то.
Секунди так голосно давлять в кімнаті,
Я просто стомилась, згоріла в багатті,
Хай йде все на дно, ніхто не помітить,
Можливо на небі за це і відмітять
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274917
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 13.08.2011
Не буває небаж́ане щастя,
В небі т́акож б́ілі плями хмар,
А кохання, вчасне чи невчасне -
Це завжди великий Божий дар.
А коханню не потрібен графік,
Бо завжди всьому воно вінець,
Якщо серце в ритм його потрапить,
То звучить мелодія сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266968
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 12.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2011
Внесла собою полум'я весни
І свіжий вітер, і конвалій пахіт,
І сонця схід, і вечоровий захід,
Прогнала хмурість, як зимові сни.
І кожен день надією ставав.
Душа співала, як ніколи дзвінко,
Фіалками заквітчана, барвінком
У тайнах стріч і смутку розставань.
Хотів би знать, що ти моя, либонь, -
З тобою я - і молодий, і дужий -
Спішу в світи до всього небайдужий...
Бо я спізнав, спізнав тебе, любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256704
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 12.08.2011
Ніч у синім пливе молоці,
І шепоче коханим зефір:
"Щоб не сталося в світі оцім,
Я тебе не забуду, повір!".
Гірко пахне в саду резеда.
Що одна - розгулявсь поговір...
Та з криниці хлюпоче вода:
"Він тебе не забуде, повір!".
Що на серці моєму було,
Лиш тобі одному розповім -
Сліз палких зігрівало тепло:
"Я тебе не забуду, повір!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255456
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 12.08.2011
Кіно зніма не наша сінема,
Щось про любов знімають в Ялті фінни.
А що у нас? Це знають і дельфіни,
Бо знов тобі й сімнадцяти нема.
Солона хвиля обніма пісок -
Їм гарно разом, як і нам з тобою.
На серфінгу, мов чайка над водою,
Ширяєш ти. А я смакую сок
І погляд твій захоплений ловлю,
І мріям віддаюсь п'янким зухвало
Й напевно знаю: море нас позвало,
Щоб знов тобі збрехав, що не люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261052
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 12.08.2011
Ось, на одинці нарешті я вдома,
Заходжу у душ, хай змиється втома,
І настрій від масел пахучих росте,
Як квітка у серці натхнення цвіте.
Мочалочка в милі і муза прийшла,
І ось народилась ідея в вірша,
Як голову мила спливали рядочки,
Я римі з сюжетом дивилася в очі.
Так легко лилося, ну прямо шедевр,
Слово за словом на чудовий маневр,
Бестселера фрази звучали в мені,
А я розслабляюсь у шипучій піні.
Зриваю рушник, біжу записати,
Ручку у руки схопила тримати,
Підводжу перо над білим папером.....
....Все я забула, до слова померло.
Довго крутилась - пропала та муза,
Наче застала пекуча медуза,
Не ліпляться фрази, тікають слова,
І віршик пропав, наче літня трава.
Ось так кожен раз натхнення приходить,
Душу нещадно відразу тривожить,
Десь в душі, у сні, у полі чи в парку,
Хоч завжди бери з собою всю папку.
Маркером на плитці, швидко в смс,
Не важно, як ти записала весь текст,
Хоч крейду в дітей на дворі відбирай,
Та музу лови і міцніше тримай!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274707
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 12.08.2011
Я учусь читать свои стихи.
Вроде ерунда, ну что такого;
так себе, занятье, не ахти –
знай, нанизывай: за словом – слово.
Где-то пауза, а где - акцент.
Типа, кульминация – вниманье!
Самый найсопливейший момент! -
зареву сама от состраданья.
Я учусь читать свои стихи.
Только ведь себе – неинтересно…
… Муж, устав, взмолился – «Отдохни!
Хочешь чаю, тортик, или секса?
Похрустеть - сухарик, или чипс.
Хочешь, в полночь сбегаю за пивом?
Сделай паузу и скушай Твикс!
Ты ж стихами малость притомила.
Вспомни про вязанье и шитьё.
Да, в конце концов – помой посуду!
Хочешь, хочешь… - я не знаю, что…
делать с этой новою причудой!..»
Ну а я… а мне… меня-то прёт,
так, наверно, тамаду на свадьбе.
Не заклеить Твиксом, пивом рот!
Мне стихи читать, читать, читать бы…
Стоп… на что-то мягкое… ногой.
Есть!.. свободные глаза и уши!
Кошку посажу перед собой -
не уснула б ненароком - слушать…
10 августа 2011г. г. Киев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274524
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
З рук моїх їли хліб сиві голуби
А з під ніг утікала земля
Обернула світ з ніг на голову
Та що в снах я своїх уявляв
З вуст моїх не було ані пари
Я неначе на мить онімів
Чи то очі твої, чи то чари
Та я погляд відвести не зміг
І здалось, що душа відлетіла
Аби вслід за тобою піти
Наче зірка, мов птах, лише тіло...
Серце й досі у ньому тремтить
Зупинися! Зізнайся! Ну нащо?
Мої мрії взяла у полон
Повернись й посміхнися ти краще
Зігрій зранену душу теплом
Будуть з рук їсти хліб сиві голуби
З наших рук, без страху, сміливо
Обернула світ з ніг на голову
Я з тобою, і я щасливий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274500
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Вже ранок знову настає
І Ра жене вперед свою Манджет*
На землю світло щедро ллє.
Коли ж то буде світила паритет?
Без світла нема у нас й журби.
У владі Сета твориться вона
І творимо з життєвої колби
Есенцію із зерна й полина.
Нависли зорі над землею –
То вже пливе небесна Месектет**.
Десь там човен зустріне Фрею,
Пізнає Ра богині північ злет.
Пізнають й люди на Землі
Таємність творення глибин світів
І плинність часу на неба тлі,
Осіріс*** повернутися ж поспів.
01.05. 15.02. Тернопіль.
* - денний човен бога сонця Ра;
** - нічний човен Ра;
*** - бог давньоєгипетського пантеону,
що воскресав щороку з розливом Нілу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269754
дата надходження 12.07.2011
дата закладки 10.08.2011
Давай зiграємо в міста?
Лишень на небі їх немає
Там вільно янголи літають,
Хоч їхня доля не проста
Давай за руки і з моста?
Я вірю нас вітри піймають
І віднесуть прямо до раю
Залишуть п’яними вуста
Давай щоб лише я і ти
Летіли стрімко з висоти
І не дивились більше вниз
Босими п’ятками на карнизі
Зібрати всі думки на тілі
Давай!ну що ж ти? Полетіли?
Я буду перша при потребі
Ну що ж, зустрінемось на небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274433
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Пробач мене що я живу тобою,
Що крізь роки тебе не розлюбив.
Пробач, що я прийду весною…
По стежках, якими не ходив…
Які давно мабуть позаростали:
Реп ’яхами, будяками, бур ’яном!
І ми з тобою вже повиростали,
А юність залишилась за вікном.
В старій хатині, що білилась нами,
В якій лишились мрії наші й дні,
В тобі згорав холодними ночами…
Життя дарив… одній тобі…
А ти пробач, що я живу тобою…
Що крізь роки тебе не розлюбив!
Пробач, що я прийду весною…
В ту хатину де тебе любив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274406
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2011
Кружляла із хмарки сніжинка, на крилах у вітру літала,
Співала веселеньку пісню – відчула, що дуже кохала,
Вінчатись з крижинкою хоче, та просто не знає, чи треба,
Сьогодні усе у людей сама розпитає із неба.
Обрала красивий будинок, присіла послухать на скло,
Як пари в любові чарують, будують щасливе житло,
Розкрила по ширше ці вушка і стала сприймати життя,
Ну просто так хочеться знати, яке є насправді буття.
Не знала вона ще, бідненька, яка її жде тут печаль,
Забули уже оті люди, як справді кохати, а жаль,
У спорі вже кожен потоне, бо істину свою тримає,
І скрикне нещасно до неба: «Ну з ним я живу! Я не знаю».
Забули всі істини Божі, живуть, як бажає душа,
Плюють вже коханому в очі і стерта поваги межа,
Обійми лишились у парку, цілунки ж до інших летять,
Десь крики розрізали тишу, не важно, що дітки вже сплять.
У ліжку так тихо, спокійно - тепер алкоголь там живе,
Чужим уже в хату дорога, наскрізь усе серце проб'є,
Романтика в свічках погасла, в шухляді листівки лежать,
Не треба мелодій з платівки, на вуха кастрюлі шиплять.
Сніжинка ридала від болю, не знала, що світ таким став,
З розбігу у низ полетіла, чекала нещадний удар,
Та впала вона у долоні старенькій закоханій парі,
Гуляли вони в непогоду, так грілись на темнім бульварі!
П.С. написано.як роздум..просто розмова з душі..на роль вірша не стараюсь претендувати,просто захотілось висказатись!!!дякую за розуміння,мої любі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274202
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 09.08.2011
Віднесись до суспільства з повагою
Відлітаючи в небо, не забудь що ти також із низу,
Ти така як і всі, з того тіста, може трохи зіркова,
Зараз легко ступаєш, твої кроки "не нижче карнизу",
Потребуєш побільше уваги, немов "фея казкова".
Та повір, не потрібно тягнутись до неба постійно,
Може бути, що в небі не вистачить зайвої зірки,
І життя - карусель, не катає завжди рівномірно,
Там де чистий асфальт, можуть бути "вибоїни - дірки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274183
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Пустий дисплей.
Немає повідомлень
Мій телефон напружено мовчить.
Я відчуваю
Смуток твій і втому.
Я розумію все...
Та кожну мить
Перевіряю – може обізветься
Моє маленьке втомлене дівча!
І мовчанка, нарешті –
Обірветься.
І стрепенеться радісно душа...
озвучка: Molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262344
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 08.08.2011
На схід поглянув вранці знову я,
Можливо, світло променів побачу.
Нема там блиску сонця Амон Ра,
Укотре ревізор знайде нестачу.
Вже в царство лісу увійшов поволі,
Та холод, хмурість, затишку немає.
То Мавки чари з лихої волі.
Чому ж, за що? Не відаю, не знаю!
В пісках Єгипту, на водах Нілу
Там Мавка царицею була колись,
Мій Ка знайшов в весни неділю,
Та Сет зірвав політ астралів ввись.
Пройшли роки, Єгипет впав у Лету,
Та сонце Ра сходить в неба ганку,
Лиш сяйво сховала Мавка десь далеко.
Нема надій листа чекати зранку.
Тепер вже Мавка в Сумщини лісах,
На північ-схід я шлю свої слова,
На жаль, стальний замок в її думках
Чому ж замовкла Мавка Лісова???
P.S. Вона повернулась
08.03. 16.48.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274077
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Заспіваю тобі, доню, пісню колискову,
Про маленькі пухлі щічки, про щасливу долю!
Хай спускаються ангели з неба до землі,
Застеляють твоє ліжко у квітчастім сні.
На білесенькій хмаринці хай сидять тихенько,
Розсипають пил солодкий, дрімоту маленькій,
Зорі з неба всі дістануть, застелять перину,
Та вкладуть проміння сонця десь у середину.
Хай покличуть соловейка мамі підспівати,
Будуть феї всі казкові ліжко колихати,
Світлячки навколо доні стануть танцювати,
Ну а місячне проміння личко цілувати.!
Цвіркуни на підвіконні хором ноти взяли,
Жабки десь там на болоті їм допомагали,
Засинай, моя красуне, час давно вже спати,
Мати завжди буде поруч сон оберігати!
Пригорну я до серденька, Богу помолюся,
Щоб поспала моя мила, доки не проснуся,
Береже тебе природа, Мати Божа з неба,
Закривай ти оченятка, відпочити треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274044
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
... тіла плюшевих іграшок поважчали від аромату алкогольного сп'яніння та нікотинової залежності. Завтра все мусить припинитись: музика звучатиме значно тихіше, відтінки помад стануть блідішими, а подряпаний ноутбук відмовиться від дотиків і припаде пилом... Та все це буде завтра, а сьогодні вона ще віртуальнішає, марить, падає, насолоджується власною фотогенічністю, ковтає цитати, заливається кавою, стрибає з посилання на посилання, друкує стандартні повідомлення і навіть дорослішає...
Вона існуватиме десь, безсумнівно... можливо навіть відбуватиме свій летаргічний сон все в тій же кімнаті. Листя паперового лічильника на стіні своїм опаданням буде свідчити про дорослішання і наближення осені. Потім фотоспалах розсіє темряву і поповзуть місяці слайдами. Сувої минулої беззмістовності годуватимуть вогнище нетерплячості, а потім вигаданий нею фінал переросте у початок невідомо чого. Щоранку на столі червонітиме яблуко спокуси повернутись назад і вона неодмінно його скуштує, але тоді воно вже втратить свій смак, будучи прогнилим, і відіб'є звичку оглядатись якимсь гнітючим смородом.
Ще стільки доріг ведуть в оті невидимі хащі і жодної, яка б вивела з них. Копійовані, малинові, харизматичні, філософсько-безглузді, манірні, відредаговані, обезбарвлені, кострубаті, пересолені і гострі, мариновані всоте, натхненно-білосніжні, скуйовджені і майже нікому не потрібні, — ці тексти стануть її тимчасовою старістю і штовхнуть в безкраю труну сподівання.
Тут всі особливі... великими літерами вони відрікаються від натовпу, намагаються пролитись кольором на запране простирадло буденності і їм це практично вдається. Щомиті проголошуються маніфести, друкуються істини, завершуючись значком копірайту, пишуться автобіографії, дитинство перекреслюється невідомим розчаруванням у всьому... тут всі такі особливі. Лише іноді світ цей розпадається на уявні кімнати, в кожній з яких живе зграйка людей, що споглядає календарний листопад. Світло в них приглушене, безперервно лунає тиша, повітря на стелі виписує себе каліграфічно і мешканці кімнати вірять в справжність і силу слова. Потім якось оця віртуально-заселена коробка падає в гущину реальності і виявляється, що все не дарма, — навіть намальовані хащі ховають в собі тих, хто не прагне особливості, а лише радіє кожній хвилині та творить в ній себе.
... а тіла її іграшок все важчають, напуваються гірким еліксиром лицемірства і врешті розлітаються на частини... вона відмовилась від дитинства... вона особлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274030
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
навіяне фото нашої поетки Galkka
… Її ім’я у сфері загадковій,
Немов Галина, немов і чорний птах,
Що прилетів до нас з небес Любові,
У клубах хмари, в богині на руках.
Прийшла у Львів намісниця богині
Венери, Лелі, чи з тропіків Ізіди,
У двадцять перший вік, у інше нині,
Волхвів нема, нема і піраміди.
Та погляд чоловічий, також жінок
З бажанням поклонитись, осягнути,
До храму шлях складають в кожен крок,
Щоб порух уст і посмішку відчути.
В руках богині величний олівець,
Мов символ влади, жезлу чарівного,
Та всі бажання зводить нанівець,
Бо час дощів розлив уже дорогу.
І погляд сили, і обрис жінки тут,
Як фараонша, наземна донька Ра,
Куди там Клеопатрі й Хатшепсут.
Прийшла тепер величність її пора!
************************
Чи ставити їй ідол-божество?
У центрі Львова, чи в діброви глибині?
О, так, та можна й на роб столу тло.
І заспіваймо їй величнії пісні!
30.07. 18.15. поїзд: Чортків – Тернопіль.,
02.08. 09.43. автобус: Чортків – Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273915
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Я розкажу вам де моя любов ,
я покажу вам де живуть тумани ,
де гаснуть зорі і горять мости ,
де день і ніч де правда і обмани.
Я покажу вам обрій мрій,
що стали просто пустотою.
І в серці вже нема надій ,
живу мов тінь із самотою.
Моя любов на дні океану,
моя журба розсіяна дощем.
Я ні для кого сонцем більш не стану,
бо в серці туга і до сліз болючий щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273866
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Кто мне объяснит такое чудо
нашего менталитета? –
Убежали из страны, где стало худо,
виноватой оказалась эта,
где сегодня с вами обитаем,
есть пособия и кой-какие льготы,
где евреями! себя мы называем
без различия кем был и нынче кто ты.
Ту же, где нас часто унижали,
где мы были все второго сорта,
и откуда, да! мы убежали
величаем Родиною гордо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273886
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
Я иду по улице. Измученная.
И в сотый раз один фрагмент прокручиваю...
Как мы идём: мы счастливы, мы вместе...
За шаг до полного финала. Здесь я...
Стою теперь одна, на том же месте.
Мой долг похоронить воспоминания,
почтить их смысл и суть своим молчанием
Извлечь из них как можно больше опыта
И уберечь себя, что-б после даже шепотом
Не произносить их вслух.
И что-б не быть растоптаной...
Тобой... Ты мне не друг.
Ты - человек из прошлого, случайный эпизод.
Мне не найти похожего
Среди безликих масс в толпе прохожих.
Давно пора смириться. Сколько можно уже?
Холодными, бессонными ночами
Скулить от боли, страха и отчаяния.
Я за тобой по-прежнему скучаю...
Одна надежда-время... Год прошёл. Всё хуже.
И с каждым днём ты мне всё больше нужен
И с каждым днём моя тоска сильнее...
Так будь ты проклят... Я тобой болею...
А у тебя всё хорошо наверно...
И где пробел? Когда наступит пауза?
Моим скитаниям...
Если-бы всё сразу
перечеркнуть одной какой-то фразой,
Но между нами сново недосказанность...
И вот весна... Я вроде успокоилась
Живу как надо: правильно, по совести...
И тут звонок. Как гром. К чему условности?
-"Алло, привет. Ты как? Какие новости?"
-"Да всё нормально. Я одна. По-прежнему."
-"Не изменилась? Вся такая грешная,
в себе уверенная, сильная, красивая... А что одна?"
-"Прости меня!!!"
-"Ты так сама решила. Ты довольна, милая?"
...Я замолчала. Мне ответить нечего.
Я чувствую, как грусть легла на плечи мне...
Иллюзий нет, - от встречи и до встречи
Живу... Любовь не лечится.
И каждый твой приход мне жизни стоит.
Прошу, забудь мой номер!
Молю, оставь в покое!
Я соглашусь, таких историй много,
У каждого из нас своя дорога...
В моей судьбе ты - главная история,
Всё остальное - бездарная пародия...
Желаю счастья,
Оно тобой заслужено...
Я удалюсь пожалуй...
Прощай...
Твоя ненужная.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273752
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Ти світло в сирому тунелі життя,
А я – твій експрес з потойбічного світу.
Неначе у море, пірнув у злиття,
Із сонцем любові, що йшло до зеніту.
Ти дощ сентиментів мого каяття,
Який врятував моє серце від спраги,
В житті, як в бою, ти моє прикриття,
А твоя душа – ненаписані саги.
Ти доторк троянд,що на тілі палає,
Вогнем нескінченним, вогнем неземним.
Ти – як самум, що мій одяг зриває,
Одяг блаженства, не знятий ніким!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273674
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Да, мне по сердцу только те,
кто к себе иронично относится
и в душевной своей простоте
на приёмы к врачам не просится;
кто порою не знает как,
но берущийся делать дело;
пусть на вид беспросветный чудак,
но за истину ляжет смело;
кто не видит летальный исход
в чиряке*, присосавшемся к заднице,
не коптящие неба свод,
не скулящие в злобной зависти.
По возможности им пою
дифирамбы и даже гимны.
И смогу подарить свою
настоящую дружбу им я.
* чиряк - фурункул
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273595
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Між ясних років,
Між гулких епох
Розцвіта любов -
Таємниця двох.
Там - незнаний хміль,
Там - душа, як птах...
Гіркота і мед
На тремких устах.
Що їй дощ повчань,
Злива засторог?
Розцвіта любов -
Таємниця двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273575
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Коли розчавлена душа,
І від болю не втекти,
Без тебе вечір аж ніяк,
Рятуєш кожен раз лиш ТИ!
У тобі просто розчинюсь,
Нирну у ніжність твоїх чар,
І смак бажання на губах,
Неначе з неба щирий дар.
Я краплі язичком зловлю,
Що смак бажання принесуть,
Без тебе більше не живу,
Бо в насолоді провалюсь.
Моє згущене молоко,
Лиш ти все знаєш про екстаз,
Тебе неначе джерело
Я смакуватиму не раз.
І очі знову закриваю,
Коли розтанеш в роті ти,
Якщо до мене завітаєш,
Без банки щастя не дзвони)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273450
дата надходження 04.08.2011
дата закладки 04.08.2011
Він називав мене найкращою з жінок -
Мабуть, було із ким рівняти...
Була б я Музою його, та бачить Бог —
На кухні Музам ніколи стояти...
Він називав мене найкращою з жінок -
Свою сорочку сам носив до пральні !
А Муза мовчки мила стоси тарілок
І потерпала від його кохання.
«Моя любов,»- щовечора мені казав -
Вечеря вже готова?» — «Так, смачного.»
Одноманітно плине час… Якби він знав,
Що подарована ця Муза Богом!
Якби він тільки знав, що Муза як дитя -
Така ж тендітна, щира і натхненна.
Їй доля готувала не таке життя -
Не той митець дістався їй, напевно...
Він називав мене найкращою з жінок,
Боявся втратити… Але йому навіщо
Та, що повинна жити там десь, між зірок,
Чиє покликання у світі інше?
Він поетичні крила слізно цілував
І міцно їх тримав — вже не злетіти...
«Добраніч, мила.Цьом.» -спокійно засинав,
І поруч спало щастя Музи — діти...
Для чого ж Музу Бог тобі колись віддав -
Ти ж не Митець, а просто так людина ?
Не винесла сміття? То хатню би найняв -
Навіщо ж я тобі? Я ж Муза! Дивно...
Я б надихала справжнього, Свого Митця -
Нерукотворні б він створив шедеври,
Та витрачати мушу, волею Творця,
На безталанність поетичні нерви.
Мене б носили справді вічно на руках
І розправляли вранці мої крила !
І посмішка блаженна грала б на вустах
Мого Митця — йому би я служила!
Була б для нього дійсно кращою з жінок -
Молився б він на мене аж до скону ,
Була б я Музою йому… Та бачить Бог -
Сама собі я Муза, більш нікому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273314
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2011
Хотите , я вам расскажу
Секреты о девушке
С ником – Poetka?
Она обожает дождь и грозу,
Черная кошка, немного кокетка.
Всегда ищет повод чтоб жизнь полюбить,
Немного грустна, со взором ленивым.
Ей невольно приказано быть
В этом мире грешной и счастливой.
Она иногда увлекается болью,
И красит глаза под цвет тишины…
Раны её всегда заживают под солью,
От снега до снега прошлогодней весны…
Брюнетка по цвету волос и души.
Любит кофе сваренный в турке,
Горький лед от разбитой мечты,
И вкус, мамой испеченной, булки.
Говорят, что она излишне горда,
Неприступна , с огнем на губах.
не довольствуется тем, что дано ей сегодня,
И живет в своем мире- у судьбы на руках.
Она любит смотреть людям в глаза,
И искать глубину, может быть даже скуку…
Иногда молчалива и всегда холодна,
С ветром зимы шагает за руку.
Да, она безупречно мила,
Говорят даже, немного красива…
Но не верит в черные слова,
Что легли на бумагу, бесцветным чернилом.
Она, научилась когда-то любить,
Проснулась женщиной с красными ногтями.
Исцарапала себя, и в крови ей плыть
Играя мужчинами и стихами.
Еще она любит закат
И ночь в полнолуние
С запахом страсти.
Она устала от того, что её просто хотят,
Ранят сердце и кусают запястья…
Она любит книги , свечи и дождь,
Красний шелк на душе, ромашки и хризантемы,
Кактусы, Бога, молитвы и ночь,
Решать всегда одной свои проблемы.
Иногда она курит в окошко,
Смеется над слезами огня.
Да, она даже безумна немножко…
Такова у Poetku душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205244
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 02.08.2011
В лесу вы слышали, как ландыши звенят?
После дождя загадки-звуки льются -
Из сказки эльфы в колокольчиках сидят,
Озорничают, весело смеются.
И, словно серебристый перезвон,
Задорный смех разносится в округе,
Им соловей, не медля, вторит в тон,
Клянясь в любви и верности подруге.
В лесу вы слышали, как ландыши звенят?
Прислушайтесь и чудо совершится
Для тех, чьи души над землей парят
И чьим сердцам в едином ритме биться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273099
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2011
Із пелюсток троянд
Із чистої роси
На сонці настояв
На вітру замісив
Я виліпив тебе
Ти вийшла бездоганна
Твоє ім,я тепер
Богиня Анна....
І посмішка твоя
Немов вишневий цвіт
Навколішки стояв
Перед тобою світ
І слово з твоїх вуст
То як небесна манна
Невже ти на яву
Богиня Анна.....
І квітами стають
Усі твої сліди
І всі запитують
Чия ти? Диво з див!
Про тебе мріють всі
Ти для усіх жадана
Тону в твоїй красі
Богиня Анна....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192665
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.07.2011
кажуть, що люблять саме карії очі,
їм і світло дарують і тінь
може вигадки це, балачки нехороші,
може байки пускають пусті.
може це все безглузді розмови,
нерозумні дешеві слова,
та чому у гаях та дібровах
карі очі уява явля?
лиш у карих очах весь світ видно,
лиш із ними серденько стучить,
і здається так ніжно і рідно
погляд той зігріває на мить.
я для себе знайшла вже ті очі
карі очі, де весь світ кипить.
і для мене, як зірки для ночі,
їх той блиск вже давно мерехтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272458
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Так міцно ти сидиш в мені,
Коли не бачу – хочу бути близько.
Буває депресію купаю у вині,
Хоча вважаю це ангедонічним, низьким.
Так хочу провінційним містом
За руку разом простувати,
Розмови сповнювати змістом,
Усе, що схочеш подавати.
З тобою я стаю свавільним.
Ох, як чарівна, добра, справжня.
В глибокій шахті із вугіллям
Без тебе не пройду ні сажня.
І на горі, де мало кисню,
Тобою дихати лиш буду.
Не бійся, дівчино, не тисну,
Прийми мене, не буде нудно.
Нагородила автора хворобою:
Простий діагноз – закохання.
Красуню добитись спробую,
Тож будь зі мною, Аня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201059
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 28.07.2011
Что значит танец для меня?
И что для каждого из нас?
Возможность выразить себя
Или уйти от скучных фраз?
От тем буденных, суеты
И от людей без позитива.
Уйти в мир танца и мечты,
В мир драйва, страсти, креатива...
Здесь нет границ, не возраста, нет расы.
Есть только музыка, эмоции и ритм.
Здесь тело и душа слились единогласно,
Чтобы создать неповторимый мир.
Чтобы прожить все то, что наболело
И воплотить все то, что не сбылось.
И помечтать о том, о чем хотелось,
Забыв на миг про зависть, ложь и злость.
Искусство танца - кладезь чувств.
В нем мудрость, легкость, красота.
Любовь и радость, и немножко грусть,
В нем счастье грез, печаль и доброта.
Давайте будем танцевать
и танцем наслаждаться.
Давайте будем жизнь менять
и вместе с ней меняться!
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265377
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 27.07.2011
Ти – дикий ангел! Вільний птах!
Ти чорні крила маєш за спиною,
Мене ти ними огорнув не раз
І сонце ясне затулив собою.
Устами жадібно у губи ти впивався,
Отруту ніжно поцілунком запустив,
І мною ти, як ромом напивався,
А душу ніжну з рук не відпустив.
Ти вирвав серце зсередини,
У кришталеву скриньку склав,
Тебе благала повернути,
Та ключ ти безвісті віддав,
Тобі так пристрасті бракує,
Приходиш лиш за нею у всі сні,
Кохання ж моє не хвилює,
Тобі так добре - ангел ти з пітьми!
Ти, як хижак - тобі все мало,
Інакшу жертву віднайшов,
Тобі я крила відірвала,
Коли у небо ти вже йшов.
На спину вділа твої крила,
Зірвала одяг, що стискав журбу,
Тепер без одягу щаслива,
Піду спокусу віднайду.
Я кришталеву скриньку взяла,
Мені без серця все одно,
Я диким ангелом вже стала,
Тепер тебе тягну на дно….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270914
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Как сейчас все…Вдвоем мы…Была среда…
Я клялась и божилась, мол, Господи, никогда…
Я подруга, я только друг тебе, вот и все.
Никогда мы в одной постели с тобой не заснем…
Все-равно, что ты всех роднее и ближе всех,
Что с тобой мне плевать на мнения всех «не тех»,
Что когда ты с веселой улыбкой сжимаешь плечо –
Упиваюсь отчаяньем, в груди стает горячо.
Меня за борт эмоций потоком несет и несет,
И если это лишь дружба, не больше, то что за черт?
Ну да что вспоминать…Ну незрячая я была…
Пропустила момент, и вдруг оборвалась струна…
Мы остались одни, полуполные коньяком,
Я не пьяная вовсе, дышала все же с трудом.
Я забыться пыталась забавной глупой игрой –
Исковеркать, стереть эту мысль – что ты не мой…
Ну а ты…так небрежно коснулся моей руки,
И упала я в пропасть, ну что ж, теперь береги…
А потом, держа твои руки в своих руках –
Я пыталась залечь на дно, обнимая страх.
А ты сердце обнял, изгоняя в нем боль и грусть…
И теперь я знаю, что всегда и на все решусь…
Если ты будешь рядом, услышав лишь голос твой,
Я готова сражаться, согласна на ближний бой.
Лишь дыханье твое на шее дает мне жизнь,
Да простит меня мама, я просто ТВОЯ, держись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270959
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Надто боляче бути собою.
Увесь світ мов натягнуті струни,
якими тисячі музикантів
невпинно намагаються утнути
кожен свою мелодію
із сотень пристрасних звуків.
Нехай кожен живе своїм життям,
та мелодія ця божевільна.
Вона не має сенсу.
Звуки накладаються один на одного,
руки торкаються чужих рук,
губи промовляють чужі слова
надто черстві та однакові
("я люблю тебе" знову й знову).
Невпинно йдучи вперед,
крок за кроком, втрачаючи відчуття часу,
неначе у кожного музиканта
не залишилось нічого цінного,
нічого, крім власного "Я",
котре замкнуте у золоту клітку
і вперто б'ється об золоті прути,
вбиваючи цим власну гордість
і неповторність.
Кожен вичікує моменту,
щоб продемонструвати власне геройство,
та не вистачає сміливості
навіть зазирнути у вічі своїм власним страхам.
Сенс життя у пошуках сенсу,
вічний пошук ні, не щастя,
просто спроба знайти себе у чомусь,
щоб мати змогу де тамувати свій біль
і таку істинно-рідкісну радість.
Надто боляче бути собою,
хоча "кимось" бути не легше.
Граючись у життя, не чекай на аплодисменти,
бо у залі невдячна публіка,
не готова до сентиментів.
Сантиметри чужої правди, слів чужих
сантиметри.
Вдаєшся до крайнощів, щоб так просто
без слів не померти.
Йдучи до чужої прірви,
глибини її не злякатись.
Розділити із нею долю
і від світу всього сховатись.
Надто боляче бути собою...
14.07.2011г. [0:33]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270199
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Особо нервная
И нервы стёрла я
На нет… их нет…
Я личность личная
Не так публичная
Как вечный свет…
Я душ без вентиля
Душа без фитиля
Свечой угасла…
Во мраке криками
Играю скрипками
Огнеопасно…
И вот я легкая
Дышу не легкими
А кровью вен…
Я вечность серая
Из пушки сера я…
Как мрачный день…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266146
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 13.07.2011
Хмарами... Небом... Росами... Вітром... Промінням... Дотиком...
Ніби у серці с к р и п к о ю, наче в и с о к і с т ь готики...
Ранами... криком... щирістю... стигмами... кров'ю вірші -
Дано поету плакати, так, як не вміють інші.
Сльози - це без замовлення - Сльози - душі забарвлення.
Сльози - тяжке загострення, Сльози - сумливі гавані.
Ні! Не цурайся плакати! Але тримайся г і д н о!
Сльози поетів - золото. Плакати не потрібно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270032
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2011
Яка тендітна, мила й ніжна,
Твоя краса-як маків цвіт.
Твоїх очей зоря провідна,
Для мене творить, цілий світ.
Твої вуста люблю шепочуть,
А моє серце враз горить.
Тобі лиш щастя напророчу
До ніг прихилю цілий світ.
Моя матусенько рідненька,
Тобі низенько я вклонюсь.
Ти найдорожча є для мене,
За тебе Богу помолюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250453
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 12.07.2011
Потихоньку шли года –
Устала их считать.
Тогда решила для себя,
Что счастье нужно взять!
На край ступила и кричу,
Что Купидона я хочу,
Надо мне, что б он стрелой
Призвал того, кто будет мой.
Амур не стразу снизошел.
Такой он старый, еле шел.
Крылья не летают,
Слезы просто тают.
Замученный веками,
Стоит тут перед нами.
В истерике кричу:
«Любви большой хочу».
Уставши, так взглянул,
Стрелу он натянул.
«Хочешь, выстрелю сейчас,
Но лучше подожди,
Амурчик сменит скоро нас,
Эго стрелу и жди»
Ну не могу я больше ждать,
Начну тихонечко рыдать.
И старый, мудрый Купидон
Стрелу свою отправил вон.
Вздохнул и сразу улетел.
Предупреждал, что не хотел!
Иду, а слезы аж рекой,
Хочу скорее быть с тобой!
Стою, и воздух замирает –
Внутри, как будто что-то тает.
Глаза напротив и рука!
Ты мой родной, наверняка!
Хрусталь, что сердце оковал,
Мне в клочья вены изорвал,
По капле кровь теперь течет
И время потеряло счет.
Твоя ладонь коснулась вдруг
И я попала в страсти круг
Щекой тону в твоей руке!
Меня здесь нет! Нет на Земле.
Комочек к горлу подошел,
Сдавил его и не прошел.
Живот горит, пожар внутри,
Меня ты нежностью спаси.
Прикосновения твоих губ
Сума меня за раз сведут.
Дрожит все тело и душа,
Такая страсть мне так нужна.
Твой запах, кожа и тепло
Меня волнуют так давно.
Я задержу дыхание,
Что б время замерло.
Боюсь терять сознание,
Оно еще нужно.
Тебя покрепче обниму,
За руку нежно так возьму,
Прижмусь, и все так онемеет,
В огне теперь же сердце тлеет.
Вдруг холод странный оковал,
Застыло все внутри,
И смех пронзительно порвал
Всю душу на куски.
Глаза твои чужими стали,
И не твоя душа
Пропали страсти и печали
Пробила вновь слеза.
Меня ты сильно оттолкнул,
На землю бросил сразу.
На миг застил и повернул,
Сказал лишь только фразу:
«В любовь играть я поспешил,
Прости, моя родная,
Зато тебе я подарил
Кусочек того рая!»
Исчез, как дым, а я лежу,
Как птица после боя.
Течет по жилам моя кровь,
Не слышу волка воя.
Трясина в землю заберет
Измученное тело,
А купидон просил тебя
Но ждать я не хотела!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269303
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 12.07.2011
А ты так ничего в ней и не понял……
Да , она была красива, не обычной классической красотой . а тем теплом . которе от неё шло. Внешне, повелительно-холодная, перед взглядом которой застывали и терялись мужчины постарше, рядом с тобой она сама становилась покорной и послушной. Забывая обо всем на свете, она превращалась в совсем юную девчонку, смеющуюся, краснеющую и смущающуюся по поводу и без него! При всей своей занятости ( дом . семья , работа) она готова была лететь к тебе по первому твоему зову, преданно смотреть в глаза и исполнять твое любое желание!
Каким то необъяснимым образом чувствовала твоё настроение: могла просто молчать и слушать . когда тебе нужно было выговориться, могла долго и доходчиво уверять тебя в твоей уникальности , поднимая до нездешних высот твою самооценку, могла просто,заключив тебя в объятья и укачивая как ребенка, молчать и слушать твое дыхание. И в этом для неё была полная жизнь. Потому что она любила тебя! Не крича об этом, не требуя взамен ответных чувств, не форсируя событий и не думая о себе!
Но ты не понял!!!!!!!!
Ты упивался своим горем, своими проблемами , позволив ей решать часть из них, ты заставлял её любящее сердце разрываться от ревности и обиды! Гордился тем . что такая женщина обратила на тебя внимание, тешил свое самолюбие и …. Считал себя несчастным! А счастье было совсем рядом, стоило только протянуть руку и взять его….. Рядом с ней была такая пустота, готовая до предела заполниться одним тобой. Каждый её взгляд на тебя говорил о нескончаемой нежности, каждое прикосновение к тебе заставляло распахиваться невидимые крылья радости и восторга, каждая твоя улыбка делала её по-настоящему счастливой! Ты для неё был самой большой ценностью в мире!
Но ты не разглядел этого!
Так не могло продолжаться вечно….. И однажды она не выдержала. Когда ты обвинил всех женщин в способности только предавать, она просто ушла, молча, ничего не объясняя, ни в чем не упрекая. Потому что самой большой бедой для неё было то , что ты ей не веришь. Как еще она могла доказать тебе искренность своих чувств, как еще можно было достучаться до твоего закаменевшего сердца? Земля уходила у неё из под ног, яркий солнечный свет был темнее самой темной ночи, а она летела в пропасть разочарования и неразделенной любви. Только губы шептали молитву …. Она просила Бога . чтобы он тебя хранил, чтобы ты никогда больше не испытывал боли, чтобы ты был любим, чтобы все у тебя было хорошо, чтобы ты был счастлив…..
Визг тормозов…..
Тебя укрыло непонятным теплом, куда-то ушли все обиды , стало спокойно и уютно . Чувство радости, счастья и покоя начало заполнять тебя, только немного ныло сердце, но было так хорошо!
…….Бог услышал её молитву, он дал тебе ангела – хранителя, самого сильного из существующих – душу любившей тебя женщины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269493
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 12.07.2011
Можна я промовч́у?
Не скаж́у про потріскані вени…
І краплини сердешні дощу
Мені вкажуть, що все не даремно…
Можна я не запл́ачу?
Бо від сліз роз’ятрилися очі…
Відпущу і назавжди пробачу
Та єднання сумбурне не хочу.
Можна я посидж́у?
Тут самотньо і сумно-душевно
І мовчанням своїм розкаж́у,
Як болить в серед́ині нікчемно.
Можна більш не прийд́у?
В ті роки, що болять і страждають.
В ту морозну і сіру сльоту,
Що дитинство і юність гукає…
Можна просто мене не чіпати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261353
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 11.07.2011
Возьми мое сердце…
………………………
На блюде…
…………………………
Выложу нимб аккуратно.
Выстрел, спасающий душу,
То, что сегодня так надо.
Выстрел, спасающий сущность,
Множество снов позади…
Если захочешь забыться –
Совесть свою усыпи!
Если захочешь забыться
Выбрось мешающий груз,
Люди пусть громко смеются,
Весело им… Ну и пусть!
Счастье, веселье, отрада…
Радости сколько! Смотри!
Выстрел, что сердце растопит
Где ты? Я здесь! Помоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240980
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 11.07.2011
Притулок-дім усіх малят,
яким життя подарувало
нелегку долю без батьків,
що так бездумно їх віддали.
Вони чекають,молять Бога,
в сім'ю потрапити скоріш.
Для них тепер одна дорога,
і мрія теж одна на всіх.
У щастя вірю цих дітей!
Не залишаймо їх у тузі!
Надію запалім для них,
байдужими не будьмо, друзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263256
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 11.07.2011
Так хочу я знов цілувати
Усмішку твою пустотливу!
І буду стогнати, благати,
Даруючи щиру щасливість.
Відчути я знову бажаю
Твій пристрасний подих на тілі,
І, наче сніжинка, розтану
В обіймах твоїх ніжно-сильних.
Візьми мою душу у рабство
Тримай моє тіло в полоні...
Натхнення полине, мов казка,
В тендітні віршові долоні.
19.05.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260448
дата надходження 19.05.2011
дата закладки 11.07.2011
Любов, ну хто я на землі без тебе?-
Самотня зірка в небесах вечірніх…
Свою красу дарую лиш для тебе.
Тепло палає у очах покірних.
Холодний вітер, постать сіро-млява,
У мареві з'являється мені.
Не знаю, дійсність це, чи лиш уява,
Та ми всміхаємося, хоч може й уві сні.
Смарагдами горіли мої очі.
А ти зникав у сивій далині.
Прощай прошепотіти хочу,
Та голосу не чути в тишині.
Сльоза скотилась по щоці шовковій,
А я дивилася услід
Ну хто тепер я без любові?
Самотня зіронька на небесах в ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245322
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 11.07.2011
"Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів." Ліна Костенко
Наша влада як влада ,
Влада чесних бандитів…
І яка тому рада?
Досить в бідність візитів!
Ні, слова тут безсилі,
Нам потрібно боротись.
Наші мрії безкрилі,
Годі брате боятись.
Час не буде чекати,
Завтра вкрадуть культуру.
Ти лиш здатен кричати
За стінами муру.
Ми далеко не вільні,
В нас не має свободи.
Наші дії повільні…
Як здолати незгоди?
Треба вчитися жити,
Не втрачати надії,
Рідний край боронити
Будь готовим до дії.
Вас ніхто не зупине
Стратегічно міркуйте.
Віра нас не покине,
Україну врятуйте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245580
дата надходження 07.03.2011
дата закладки 11.07.2011
Дні промайнули і канули в Лету...
Марення темнії лізли у сни.
Серце кричало у темряві: «Де ти?!»
Не відпускай, зачекай до весни….
Злість, мов гадюка, у серденьку вилась,
Але раптово змінилося все:
Стежка до тебе навік загубилась -
Наче приснилось коротке ессе…
Ранок безжальний забув запитати –
Як розпочати його мені знов.
Мушу устати, темряви грати
зняти із долі – хай квітне Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245251
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 11.07.2011
У вінку трояндовім, босоніж
Я до тебе, милий мій, прийду -
Подарую серце у короні,
Відверну розлуку і біду.
А коли з`єднаються долоні,
Гупатиме серце перший раз -
Лиш тоді відчуєш крізь безсоння:
Цілий Всесвіт – створений для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264009
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 11.07.2011
Пожовкле фото з давнього альбому
Взяла до рук. Скотилася сльоза –
Іще болить крізь роки і утому:
Колись забрала милого гроза.
Вдивляється: чорнявий, кароокий
До ніг її схиляє білий світ.
Якби знаття: війна через пів року
Гаряче серце перетворить в лід…
…Цвітуть сади, душа її зімліла -
Іде за гробом сіра, мов стіна.
Стискаючи букетик білих лілій,
Із ним навік прощається вона…
РокИ кудись несе холодний вітер.
У неї - діти. Сива голова.
Підступні зморшки - ніде їх подіти
від Світу, де лиш туга ожива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265487
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 11.07.2011