Колись жила,
Мов та лілія польова –
Не трудилася і не пряла.
Та Тепло Твоє, всі Твої Слова
У душі своїй зберігала.
Тепер мене
Нащось вкинуто в ці світи –
Де і знають Тебе – але, Господи, як же мало!
І слова які, і які труди
Повернуть урешті нас до Начала?
2024-03-12/03-27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010962
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Ріже тривогами тишу в імлі -
Кров'ю стікає моя Україна.
Та перемогу пророчить пташина -
Сонячна грудка на лоні Землі.
Скільки ворожих сталевих потвор
Нівечать землю мою на шматочки...
Вперто НАДІЇ маленькі листочки
Там проростають, де клацав затвор!
На чорно-білому фоні світлини,
Де лиш червоний у чорний розлився,
Жовтий метелик на квітці з'явився -
Простір наповнився сміхом дитини,
Що до матусі біжить стрімголов.
ВІРЮ: війна однозначно скінчиться -
І просвітліють засмучені лиця .
Знаю, що Бог означає ЛЮБОВ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010874
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Мій Краю, серце рветься й крається,
Стікає в ниви потом й кров'ю,
А чудо, Богом вже нарізане окрайцями,
Для кого? Підкажіть мені - для кого?
Для тих хто у руїнах і окопах,
Із жил своїх зв'язали сітку-рябицю,
Й тримають над Вкраїною допоки,
Вужі й гадюки світом розповзаються.
Чи для отих, хто рвуть на клапті Неньку,
По закуточках тягнуть й розпинають.
Мій Боже, пожалій моє серденько,
Й життя Героїв, що Країну захищають.
Та не мені Тебе учити, Господи,
Я, як ніхто, про милість Твою знаю,
Ти не відкинеш наші го́ло́си́,
Які про перемогу й мир благають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006887
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 29.01.2024
Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 25.01.2024
Ти бачив?
Танцює вона,
заплющивши очі.
Так, наче стіни в'язниці
розсунути хоче.
Про час забуває,
війну і про втрати.
Рожевими хмарами
в ній починає світати.
Раніше бісквіт полюбляла
і пудру цукрову,
роздмухати в каву гарячу,
як п'яту октаву.
Вона підіймалась по сходах,
пришвидшивши кроки
аби зупинити про тебе думки,
як потоки.
Є світ, у якому немає війни
і пахне бісквітом.
І ранок не із смертей
починає, а з квітів.
Інженю, заплющивши очі,
танцює супротив.
Вона пам’ятає життя
і тебе
на дотик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003703
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Маленька пташко - перелітний птах.
Чого шукаєш серед порожнечі?
Самотня самота снує в садах,
У темноту ховається під вечір.
Нема куди подітись від журби
І ві́ршами нарешті відболіти.
Повисло сіре небо на вербі,
Заникалось в дуплі примарне літо.
Нема ні барв, ні слів, ні суєти,
А на вустах вологий неба попіл.
Лети, маленька пташечко, лети...
З тобою
ми зустрінемося
потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002842
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 12.01.2024
Ця яблуня не родить - зостарілась,
Вітри їй повикручували руки.
До неї в гості прилітають круки,
Приходить баба у сорочці білій.
Пройдеться трохи, спершись на кілочок,
Її вже ноги не ворушать листя...
Відчинить хвіртку, гляне на обійстя,
Зайде у хату і до печі мовчки.
А піч холодна років вже із десять,
Дощі крізь комин крапають у душу.
Та часом місяць заслонку воскресить,
В порожню хату з неба зірку струсить.
А баба піч розтопить тою зіркою,
Поправить клямку й попливе у темінь.
Хрестами вікна плакатимуть гірко,
І небо стане синьо-яблуневим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002841
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 12.01.2024
Сидиш десь за компом
Намагаєшся зібрати розбиті думки
Плекаєш римовані строфи -
Та по***!
Бо він - в окопі
Там дрони і пацюки
"Кукуху" тримає котик
І десь у нічні години
Починається ранок не з кави
"Привіт. Як справи?"
Не знатимеш місця доки
"Все норм" не прийде стабільне
Бо що він напише людині
Яка не в окопі - за компом
Розгрібає руїни думок?
"Все ок".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002618
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 09.01.2024
…твоя печаль
на білій площині
…червоні кола на рудій воді
По срібнозорих контурах води
веди, прозорий
хлопчику, веди
Не має сенсу
в дотиках руки.
Лягають перли тут на дно ріки,
мов низка теплих слів на мілині.
Мовчи, прозорий,
не переч мені
Тут запитань
не задає ніхто.
Бо гусне день. Над мостом Мірабо
пливуть птахи, тумани, мрії, бо
так мало часу
на земну любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002458
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Перший сніг цьогоріч не радує,
хоч страшенно його люблю.
На спізнілі кульбаби – правдою,
крижаною, і без жалю.
Без упину сніжинки падають –
вже ні неба, ані землі.
Як там хлопці, про що вони згадують
у окопах сирих "на нулі"?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000322
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 03.01.2024
«У цьому краю засніженому
Я прислухаюсь до тиші…»
(Сайто Мокіті)
Стукає в дерев’яні двері
Епоха полум’яних птахів
(Відчиніть!)
Епоха, що замість мантії
Огорне тебе мереживом снігу,
Перетворить притулок на капище
Твоїх уривчастих журавлиних снів,
Твої сірі очі – на свічада просвітлень,
А твої пасма думок незачесаних
На завірюху спіральних галактик.
Срібна мотузка-змія –
Це дорога, якою твої коні нестямні
Женуть навіжено
У царство чистих озер,
Де вітер пише крилами чайок
Сонети журби очерету.
А ті, що лишились на березі
(Рибалки поранених слів)
Біліють самотніми постатями
Серед сухих чорнокорих дерев,
Які втомилась рубати
Щербата сокира варварів.
Ми рушаєм на Південь:
У країну квітучого лавру,
Що цвіте, коли сходить Сонце,
Де на скелях малюють човни,
Темну арфу ховають в печері,
Вірші декламують пошепки,
А море вважають могилою
Мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000827
дата надходження 14.12.2023
дата закладки 14.12.2023
Припорошило землю.
І тремтить
Маленька зірка золотистим гудзиком,
Нанизую її на срібну нить,
Зав'язую на шиї легким вузликом.
Чия ти, доле?
Змерзла і стоїш
Серед лісів,
накритих білим
вельоном.
Поміж оцих зимових заметіль
Так хочеться побути
б е з і м е н н о ю.
#ож
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000574
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Сто болячок їм в печінку,
Дрібненьких, як мак...
Щоби кожен мав за жінку,
Котрусь із макак...
Щоб у них усе відсохло,
Аж по самі зуби,
Щоби шкіру їх - подохлих,
Натягли на бубон.
Щоби в бубон отий затхлий
Били їх шамани,
Щоб усюди люди знали,
Хто є росіяни.
Бо - антихрист, то їх батько,
Вони його роду.
Ми не сестри їм й не браття...
З іншого Народу.
Тож живуть хай на бо́лотах,
Отам й помирають,
Ач, хазяїн їх - с*волота,
Обіця їм *раю*
Хай царьок отой *уйловий
Жиє триста років.
А ми били, бʼєм і будем
Бити клятих орків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944409
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 20.11.2023
Ловити світло
кутиками губ
і жевріти червоним.
Не зотліти.
Заходити в кімнату голубу
і пахнути
дощем і літом.
Торкатись чорнобривців
крадькома...
вони немов метелики поснулі.
Оця межа,
де квіти і зима -
ще не настала,
а думки в зажурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998440
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023
… там нема заборон.
Та покликані будуть не всі.
Лиш невидима ягода годжі. Не персик. Не черрі.
… ти до мене пливеш по солодкій медовій росі.
… і так терпко парують вуста,
немов хмелі-сунелі.
Я б тебе обняла,
але тиха загроза іде
від степів половецьких і тих, що південніше тундри.
Нам ця осінь, як дань, але повниться сонце руде
пряним димом сандалу
і смаком гнилої ратунди.
Хто почує нас тут,
як на ліве коліно впаде
боягуз жалюгідний і той, що аж надто хоробрий?
Чи промовить Отой, що над нами сторінку веде,
………..що так буде добре?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995097
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 02.10.2023
Вертепні ігри
в безголоссі дюн
стікають ароматним шоколадом.
Торкайся обережно голих струн…
Хто нас простить
за колом вікон, ладо?
Хто простягне
нам стиглу аличу,
між нами обезцінюючи кроки?
Торкайся ніжно найсолодших струн,
бо ми ідемо вбрід
у різні боки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989537
дата надходження 23.07.2023
дата закладки 25.07.2023
Зійдеш, як світанок,
як гострий на пальці поріз.
Слова недоречні. Озвуться лиш тіні поснулі.
… бо зорі за нами. І ще наймістичніша ніч.
І надто терпкий
аромат череди і цибулі.
То звідки, солодкий,
та правда на самому дні?
Там туляться риби, мов діти -- бери їх руками.
Впізнаєш єдину? Впізнаєш… а, може і ні…
І падають квіти на воду,
стають поплавками.
Чи маки червоні
вплітають у коси руді?
Зарано. Запізно. Ще півні в такий час не піють.
… і так незбагненно ти знову ідеш по воді
……………………………..і я тобі вірю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986942
дата надходження 23.06.2023
дата закладки 24.06.2023
…відпускаєш мене
за окреслені межі води.
Розгортаєш мене, мов сувій із гіркою травою.
Адже так не буває, щоб впали на серце сліди
некерованим медом,
масандрою чи ворожбою.
…врешті, так не будЕ.
На полотнах осінніх заграв
простягаєш мені між долонь помаранчеві груші.
Проникаю сюди з потаємних прозорих дзеркал.
Ти заварюєш чай. Ти скануєш
наскрізь мою душу.
…що пробачиш мені?
( максимально напружую слух)
Не готичні сніги – пелюстки яблуневого цвіту –
все, що маємо ми. Лиш одним темним полум’ям губ
випікаєш тавро – не від світу цього…
не від світу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983637
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 19.05.2023
Сніги надвечір.
Білосніжний птах.
Завіса ледь поскрипує віконна.
...й усе не так, лише… в твоїх снігах
цвіте трава,
прекрасна, мов мадонна.
Цвіте трава.
Похлипує свіча.
Блукають очі вересом й барвінком.
Навчись носити тугу на плечах,
мов квіти в косах
Довбушева Дзвінка.
Не срібна карусель,
не золота.
Та, власне, то й не карусель… насправді
ти вже давно, мов твій прозорий птах.
Єдиний. Той один,
що знає правду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982389
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 10.05.2023
На майданчик під вікнами ходять погратися діти,
І дзвінкі голосочки виповнюють душу спокоєм.
У цім світі завжди є чим тішитись, чим порадіти –
Тільки ми все шукаєм чогось недосяжно-високого.
2023-03-28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981011
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 27.04.2023
У це́рковці старій,
де вітражі на вікнах –
як вхід ув інший світ,
криштальний, мов сльоза,
де лілія в руках
Пречистої розквітла
і розілляла сяйво
по древніх образах…
У це́рковці старій,
де духмяні́є ладан,
де мироточить серце
під мантри молитов,
стою самотньо в тиші,
дрібна і безпорадна,
віддавши грішну душу
під цей святий покров.
І так мені незвично,
відречено-блаженно
у церковці старій,
що світлом розцвіла!..
Мов білосніжний голуб
сідає на рамено
й рука Христова ніжно
торкається чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980739
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 21.04.2023
…і вийдеш з туману
повільно… і станеш навпроти.
Не серце у грудях – снігами обпалений сад.
Читай по губах, перечитуй мій внутрішній спротив.
Ні кроку назустріч
не зрушиш… ні кроку назад
Кричатимуть сови
у темряві хижо, свавільно.
Брат брату не сторож. Що нам до чужих ластів’ят?
…і небо над нами розгорне завісу чорнильну
…і струм потече по долонях
й дістанеться п’ят
Гойдай цю тривожність.
Це гроно калинове. Кожен
тут сам собі сторож, і сам собі світло в вікні.
Стікає печаль по одежах і… дякую, Боже,
за ту благодать,
що послав рідну душу мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979941
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 12.04.2023
Попливуть майже всі.
Але випливуть лиш одиниці.
Розбредуться полями. Здичавіють у ковилі.
Не лякайся її, голубої печальної жриці,
.……..із вінком на чолі
Ні на котрій з долонь
не прописані лінії втечі.
Твій терпкий горизонт -- парадигма на рівні очей.
Опір надто крихкий. Із найтонших глибин порожнечі
……….проступає плече
Чорний атлас долонь –
і повільно лишаєшся зграї.
На прозорих раменах вібрують чужі письмена.
Шепотіння води. Крізь коліна твої проростає
………..кольорова трава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977875
дата надходження 22.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Іще не повінь, сплять іще ліси,
Болять кістки у вигойданих сосен.
До відчаю далекі і близькі
Оті птахи у небі безголосім.
Така печаль, гірка мов черемха́,
Солодка пастка - провесни отрута.
Я дерево без імені - й нехай,
Невільниця до рук твоїх прикута.
А на руках ні крапельки вини.
А у очах ні відчаю, ні страху.
Загублять нас, а чи загубим ми -
... те знають пта́хи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977480
дата надходження 19.03.2023
дата закладки 19.03.2023
«Мій бог помер молодим…»
(В. Н.)
Між квітами груш оксамитовими
Передчуття попелу – попелу ангелів –
Вона теж була попелюшкою –
Дівчина, яка блукала-ступала
Ногами босими (наче бусол)
В спалених садах Епікура
Між горою Голготою – черепищем
І небесним крематорієм Фаетона
Він читав вірші на руїнах
Елегії захмарні сина Гіпноса,
Він забув слово «самотність»,
Намагався згадати чи то заспівати
Зазираючи в темну комірчину пам’яті
Але марно. Слово тікало піщинками
Між пошерхлими пальцями дотику
Наче не слово воно, а кавалок пустелі.
Шматок його землі-дідизни,
Де нічого й ніколи не квітнуло:
Де тільки легенди про сад магнолій,
Де тільки катрени Мішеля-лікаря –
Чи то пророцтва катарів Провансу –
Передбачення синьої вічності,
Про яку мовчить птах Див-Алконост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976315
дата надходження 08.03.2023
дата закладки 11.03.2023
Розприндилась зима,
і замело,
Стоїть посічена снігами хата.
І блимає з дороги жовте скло,
А десь далеко: як ти, люба, як ти?
Метуть сніги,
осліплена земля,
Вітри лепечуть - збилися з дороги.
Гойдають хвіртку - ось ти й не сама,
Спішать сліди оббить твої пороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975923
дата надходження 05.03.2023
дата закладки 05.03.2023
Лоскочуть вікна з темряви гілки
І простягають пальчики схололі.
Не вір нікому - людям невтямки́,
Що дві планети - то насправді долі.
Зустрінуться на сьомих небесах,
Де світ солодкий, де живуть щасливі,
Де хліб цілує з вдячністю сльоза,
А у садах магнолії і сливи.
Холодне небо висне у вікні.
Не зорі ми - між нами безліч років.
Народжують дві цяточки в пітьмі
...... думки високі.
[u][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975630
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 02.03.2023
Вітри голосять, ляскають дверми,
У шпари заглядають волоцюги.
О самото, шуми в мені, шуми,
Дозволь мені лишитись просто другом.
Непевний час - немає в тім вини,
Вітри чатують жертву понад шляхом.
Я біль тобі,
всього лиш біль нічний
і синя птаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974239
дата надходження 18.02.2023
дата закладки 19.02.2023
То не віра, не праведність – просто таке життя.
Бо інакше не можна, інакше – то друга смерть.
Пам’ятаєш завжди найменше Своє дитя –
І захоплене серце Тобою нуртує вщерть.
Та боюсь спокуси – бо ж просто слабке маля,
Бо неправда світу – брутальна й така проста.
На узбіччі тихо пантрую життя здаля.
Попри все – триматись узніжжя Твого Хреста.
2023-01-27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972452
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 31.01.2023
Прозора тиша, древні міражі.
Крізь час, крізь сон
пливуть тамтешні мрії.
Це тут освячувались списи і ножі,
Отут князям корились хижі звірі.
Не йди углиб, тримайся берегів -
Тут лише праведнику пахне мед смолою.
Якщо не птах - не зиркай навкруги!
І з першим променем врости отут сосною.
А хочеш плач, живицею скропи
Свою печаль... Лелій солодку думку.
У кронах шепотом:
Хто ти? Хто ти?
Пізнай свій рай,
свій біль
і свою муку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971785
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Обрій рожевий, і скеля рожева.
На горах рожевих – рожеві дерева.
В рожевих будинках рожеві віконця –
Мов іскри рожеві рожевого сонця.
Цей вечір рожевий рожевою млою
Вже ніч – нерожеву – веде за собою.
2016-11-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971732
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Відпалають останні акорди.
Зотліє трава.
Ще болітиме довго… (до часу, пташино, до часу)
Не римуються більше ні кров, ні любов… і слова
шкутильгають повільно й незграбно,
мов бідний на касу.
…іще стрінеться хтось,
що вітри у долонях несе
…ще спізнається той, що водицю освятить студену
Не розхитуй пітьму, бо у тебе є, зрештою, все --
і небесна блакить,
і весна, і твій вихід з Едему
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971717
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Сотні сонць гарячих
Моєї Вітчизни загірної,
Замріяної як папороть,
Сонць, які запалював
І гасив наче воскові свічки
Весляр мовчазний Харон,
Легко
Торкаючись води важкої і чорної
кінцями пальців десниці
(Темна ріка).
Легко
Забути ім’я – своє і чуже,
А потім згадати
Знову і знову (як Сонце).
А ти думав за брамою світло?
А там річка – глибока й холодна,
Темна, як спогади чаплі –
Спогади про.
Тисячі сонць малювати на глині
Надією марною, потім трощити
Глеки легкі кольорових спогадів
(А може то сон…)
Над небом твоїм –
Понад бузковими хмарами
Літати як бусол:
Тільки не білий – сірий:
Попелястий чужим мовчанням,
Застиглим мов запах
Вогкої зими
Сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970889
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Складає осінь листя в портмоне,
Межи вітрів знаходить рівновагу,
В собі знайшла сміливість і відвагу.
Листопад каже, що і це мине.
Мине у цьому році - не навік,
Назад вернеться, в іншому фасоні,
Дощем омиє душу в міжсезонні.
Снує спіральку вічність з року в рік... 25.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969161
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 25.12.2022
[i] «Чорно, як рана пам’яті…»
(Пауль Целан)[/i]
Дірявий черевик осені:
Взуваю його на босу ногу
І блукаю дорогами листя
Ілюзій моєї свободи.
Майстри нескінченних колій
Грають на віолончелях
Допотопних свистунів-паротягів.
У небо!
Долоні не можуть бачити,
Навіть якщо на їх рівнинах
Намалювати очі вуглиною серця.
Порожні глеки холодних днів:
Якби ж то я міг полетіти
Круком данайської мудрості
За хмари чужих голосів і пророцтв:
Для нас
Напнуті вітрила літер-знаків
Герпетолога Кадма (теж вільного муляра –
Задовго до лицарів Храму
Кельмою зводив Кадмею).
Книги жовтого листя
Читаю наче літописи Кроноса
Писані попелом – сірим по жовтому
Після війни з дикунами
Чи то лестригонами.
Мовчи листяний апокрифе.
Хоча б про мій біль – помовчи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968218
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 16.12.2022
Ось бачиш,
світло денне і нічне
перетікає
і ламається об тіло,
у річку Іль
посріблено тече,
в Ірландський мох -
у нім твоє тепло,
щоби в мені
нічого не тьмяніло.
І хай би сад був
пам’яттю вікну -
як небо
нахилялося до яблук.
Вдихати пахощі
аж поки не засну.
Так наче світ
ловила і ловлю
Як грудку цукру.
Як найтоншу звабу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968453
дата надходження 16.12.2022
дата закладки 16.12.2022
І все, що ти бачиш -
це тінь від минулих тривог,
що плаває рибою пам"яті
в часі імлистім.
І сніг...
Перший сніг***
на смарагдовий мох.
Сипле чистий.
І все, що ти чуєш -
це голос гучних тривог
усупереч тому,
що всередині
є сонях розквітлий...
І все, що ти можеш -
любити сьогодні
за двох..
...бо ти -
в мені світлий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966481
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 24.11.2022
Спецоперація,
зрештою, не війна.
Дівчинко, вчись стріляти, стріляй, як слід.
Очі змінюють колір. Цвіте вода.
Місяць над вишнями
висне, лишає слід
в серці прозорому.
Спить золота сова.
Котиться коло. Твій автентичний птах
дихає в синю осінь, й поки ця “не війна”,
спи, найсолодша.
Спи на семи вітрах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960772
дата надходження 24.09.2022
дата закладки 25.09.2022
У літо везе
електричка -
пейзаж камуфляжний
в вікні,
формується
добра звичка-
усупереч чорній війні
вдивлятись
у світлі шпарки,
де сонце і небо.
Де Бог
читає на вечір
Ремарка
з надією
в кожен рядок.
В долоню кладе
наостанок
шовковиці
теплі рої.
Надщерблені душі
і ранок
шукають шпаринки
в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951353
дата надходження 24.06.2022
дата закладки 15.07.2022
[i]« Не називаю її раєм,
тієї хати біля гаю...»[/i]
Т. Шевченко
Заманюють оманливі світи,
де маємо усі відпочивати
колонією.. але рай один –
десь у гаю біля своєї хати.
А ще до того як іде весна
і попереду неминуче літо...
і явиться із юності вона,
якої не було у цьому світі.
І ніби усміхається мені...
і наче їй ні холодно, ні тепло...
Навчаємося жити уві сні
за межами існуючого пекла.
Все зіткане із нитей міражу –
нема війни, печалі і розлуки
і я босоніж по траві біжу,
бо діти доганяють і онуки.
Існуємо в коловороті літ
і є ще мама, і живий ще тато...
ілюзіями ми усі багаті...
нема надій на Божий Заповіт,
та відтіля у цей лукавий світ,
моїй душі не хочеться вертати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949699
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Як розквітнуть у полі блавати,
маків цвіт зарясніє у ряд
закарбуй, щоб життя пам’ятати
Як безжально пронизував град
Як врізалася лезом ракета,
І як бомба влучала у дім.
І як серце без бронежилета
холодніло й ставало стальним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948287
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 21.05.2022
[i]« Із задоволенням
і не без інтересу...»[/i]
Пішохід
Іду на моціон як і щоранку,
коли ще не розведені мости
між миром і війною... з висоти
гадаю, хто зуміє вишиванку,
як подобає нині, одягти.
Сьогодні усміхається фортуна
і китаянка юна... у соку, –
хельо, – вітає... ба', яка розумна!
Вивчаю дойче, –
«мона, коли нуно»,
і це не зайве на моїм віку.
І вільно тут, і затишно укропу,
хоча і чую іноді здаля
язик заматерілий москаля...
і думаю, – очистимо Європу,
тай буде українською земля..
Війна уб'є росію-ідіотку...
у мене є у цьому інтерес,
бо якось затягнули цю мороку.
Коли навіки оніміють орки,
тоді і я забуду, – er, sie, es.
А нині ні на кого не зважаю
і до колін підкочую штани...
іду собі як іноді пани
по березі широкого Дунаю
і діла, ну ніякого, не має
до мене...
він, вона, воно, вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948206
дата надходження 19.05.2022
дата закладки 20.05.2022
Я знаю, як ніжною бути
Як брати у руки
папір і пастель.
Та тактика ворога люта -
випалює
душу і тіло земель …
Я певна, коли переможемо
І лихо як судно піде на дно.
Ми ніжними стати ще зможемо
Й кульбабове питимемо вино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947244
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
А вже стільки болю, що й сліз нема, та в душі пече.
А вже стільки смертей, що й самому не страшно вмерти.
А в тривожній валізі нема рятівних тих речей,
Бо потрібна в дорогу лиш віра в Ісусову жертву.
Але ти ще живеш, і дихаєш, і святий хліб їси,
І просиш '' насушного'' для тих, що в підвалах плачуть.
І хочеш напитися правди і помсти, як день роси.
І мрієш, ох як же ти мрієш світанок мирний побачить.
Ти ніколи не знав, що так вмієш любити людей,
А ще так не-на-ви-ді-ти... та бути відважним і гордим.
І пишатися тим, що із сотень вкраїнських грудей
За велику Вкраїну єдиний горітиме подих.
#ОленаЖежук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946715
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 03.05.2022
***
Усе ближче і ближче з глибин до землі
Піднімають коріння прозоре
І високі дерева, і трави малі,
Тільки ми не такі вже, як вчора.
Буде сіяти небо свою голубінь,
Зацукрить ароматом ванілі.
Бризне подихом щастя ота височінь,
Але крила чомусь обважніли.
Може, та вагота - то синява небес,
Що впаде і зерням зашурхоче.
Може, ми те насіння безлистих стебел,
І весна зацвісти нами хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940073
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 13.02.2022
Таке оманливе тепло.
Хоч сонце світить, та не гріє.
На лід оливу розлило -
Нічого вже мороз не вдіє.
Зима на паперті стоїть.
Капіж з дахів ряснить сльозами.
Невідворотністю струмить
Лютневий дощ поміж снігами.
Минає все й зима мине.
Весна здалеку шле надію.
А поки що моє кашне
В студені дні теплом зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939536
дата надходження 07.02.2022
дата закладки 07.02.2022
Витирати пам"ять похвилинно -
є чудова кнопка"делете".
Крихітко з розбитими колінами,
Ну, давай! Зроби ці вікна стінами -
хай ні друг, ні ворог не пройде.
Не пролізе спогад, не проклюнеться,
не пропхає голови тарган.
А оці Печаль, Надію, Вулицю,
Осінь з епізодами Кустуріци,
наливай у душу і стакан.
Бо прощатись - не навчитись,серденько.
(...Де ти... Де ти... Де ти... Де ле те...)
Закопай в саду свого ведмедика -
мо" колись ведмедем проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607543
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 06.02.2022
Мій любий Вінсенте, тут знову весна...
Поглянь! Послухай!
Покинь свої лезо, утому, стакан вина
і приречене вухо...
Бо...
В полях -
палітра така мелодійна, дзвінка, ясна,
печалі - ні сном,ні духом...
І жменями кидає вкотре зерно Зерна
у землю - пухом
Одвічний Сіяч.
Пухнасті, гривасті - вчвал,
вскач! -
- білило і кОбальт - біжать
вітриська - шалені коні...
В безодні з абсентом, Вінсенте,
тепла нема - лиш корч агоній.
А тут - лиш поглянь! Послухай!-
така весна!
І крізь бірюзове плетиво
полотна
уже пророста
замість сонця -
гарячий Сонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652876
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 06.02.2022
Трамваї порозвозили блондинок,
відсаксофонив вечір саксофон.
Чудова ніч... Мене на поєдинок
не викличе ні вірш, ні лист, ні сон,
ні вчасно "відфутболений" ромео,
ні звично відкоркована печаль.
Травненва ніч. Порожнє місто левове.
Не я... Не ти... Не ми... Не тут...
А жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 06.02.2022
Забуто кОмпаси і глобуси -
Lovestory кришене бізе,
де літо рейсовим автобусом
кудись печаль мою везе.
А ще - везе мого наплічника
і напідпитку фраєрка.
А ще - руду кирпату дівчинку
й " Така як ти" Вакарчука.
Ще трійко краль - у них з Мальдівами
на майках зроблено принти.
І стріне море... Несподівано...
І поцілує...
Так, як Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672150
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 06.02.2022
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 06.02.2022
Помаранчевий день,
мов нектар золотої хурми,
залишаю тобі. Срібну мить обираю натомість.
Лиш мені не кажи, що цей танець нічної сови
…………..то є спомин
Не торкайся її.
Не торкайся нічого й ніде.
(полохливий міраж – заповітна святиня поета)
Та судити не нам, бо танцює полярна сова
…………..в очеретах
Що призначено їй?
Що судилось тобі і мені?
…протікає печаль у прозору сатинову склянку.
…але я промовчу, бо зникають усі міражі
……………на світанку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939320
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
Встає туман, як срібний дим. Зірки - мов очі риб.
Заходить темрява у дім ледь чутно - рип-рип-рип...
І мовить: крихітко, тук-тук! Гайда в таємний ліс...
Там сонце - жовтий колобок - ковтає чорний лис.
Висять достиглі на гілках і голови, й грушкИ,
Зозульки мертві "Отче наш" співають навпаки.
Пече чортисько калачі під ліжечком твоїм,
те потойбічний ліс вночі, що вдень - привітний дім.
Вже йде - послухай - раз, два,три! - король твоїх жахів -
весь день у шафі він сидів і так давно не їв -
хоч випадають з губ тонких сто тисяч слимаків...
Ням-ням! Чвак-чвак! І х-рррррр, і гик, і крррхвфшла!
Та раптом матінка ввійшла і малюка взяла.
І дім замовк, і вітер стих, і міцно спав малюк
в обіймах теплих - рятівних.
Був білим сон, мов перший сніг,
мов світле люлі-лю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939303
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 05.02.2022
На калині вітер плаче,
Каже, - не забуде.
Не журися, мій козаче,
Все у нас ще буде.
Простягнула руки-віти:
Не бувати війнам!
Іще будуть у нас діти -
Добрі вісті вій нам.
Не вернувсь козак додому -
Плакала дівчина.
Не розвіяв вітер втому -
Гіркнула калина.
Схаменіться, вражі сили,
Не впивайтесь кров'ю!
Чи не мами вас носили?
Тіштеся любов'ю! 1.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938936
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 02.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2022
Герань. Підвіконня. Зима.
В повіках світанок ще сивий.
Сніги перейдуть у туман.
А ти мені будь красивий.
А ти мені стань увесь -
Від подиху, думки і битви
цілющим зелом на рубець,
І він відболить у молитві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938287
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
[i]« Щось із пам’яттю людей стало,
все, що з ними не було – всує..»[/i]
Перифраз
І
Мало що лишає у людей
по собі неопалиму пам’ять
і тому напевне де-не-де
та деінде ще її поганять
носії вмираючих ідей.
ІІ
Мало на Московії наїдку...
їй усе готове подавай –
і меди, і білий коровай,
і чужу наложницю-сусідку.
А на сцену – козачків її,
із якими укладе угоду,
і тоді у неї холуї
фігурують слугами народу.
Так ото й чіпляються до нас
воші у кожусі і холопи,
щоб і ми у цей кипучий час
плавали як мухи у окропі.
Ну, аякже... ми народ один –
вівці і душителі свободи,
де у кожній ніші *** син
тиражує бісову породу.
В кондуїт записані усі –
яничари, клоуни, манкурти...
та ніякій челяді не бути
і не бути гетьманом слузі!
Козаки не коряться ясі!
Україна пам'ятає Крути!
ІІІ
Україна пам'ятає Крути...
а за сотні років божевіль
теж «ніщо... й ніхто ще не забутий»,
і Мазепа, і Богун і Хміль...
і напевне, що козак Василь
ще «пропавшу грамоту» шукає...
Угорі освоїлася міль,
а для біса не існує краю,
де його імперії немає.
Забувають тільки москалі,
як світили голими задами,
биті кримчаками й козаками.
Про́клята орда на цій землі
за її історію в імлі,
писану огидними ділами...
..............................................
поміж серіалами й піснями
дивимося з літа до весни
в очі провокатора війни...
все, що популярне у народі
лізе як на голову штани,
бо координуються на сході
дії криво різької шпани...
............................................
Ой, які ми, куме, нині в моді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937526
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 19.01.2022
[i]« Замітає зима, замітає
все, що вчора лиш було...»[/i]
Бентега
Течія, що оминає броди,
понесе і нас у тихі води,
де усіх очікує Харон
і цікавий, дуже довгий сон...
і не буде іншої нагоди
дочекатись тої нагороди
за роки життя у боротьбі
із собою... тоне у журбі
човен долі і стає ясніше,
що ніхто не допоможе більше
у кінці як ми самі собі...
маємо на сльози по заслузі,
і гіркаве щастя, і нектар,
і неоцінимий Божий дар –
не лукаві і сердечні друзі.
Невідомо, що там, на межі...
за межею лиш вітри у полі
буйні і нікому не чужі
як зимою айстри і тополі –
наші із дитинства міражі.
Але – як воно, отій душі,
що із тіла вирветься на волю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937279
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Розтулить небо сонцесяйні жмені -
Розтане сніг і скресне крига навісна.
Я з Вами дихаю на всі легені -
Із кожним подихом все близиться весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937195
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Справи - звичайним трибом.
Час всеосінніх прощ...
Пахнуть щоденним хлібом
сни опівнічних площ.
І затиха над світом -
пристрасне"soledad..."
Пахне вчорашнім літом
світлий пожовклий сад.
Носять чортяки міхом
смуток - мій вічний гріх...
Завтрашнім пахне снігом
Повні блідий горіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928616
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 13.01.2022
Божевільний мій лицарю, де ж то твоя Дульсінея?
Сріблом-злотом гаптує єдвабний для тебе плащ?
Чи усе ж на току відсіває зерно від полови?
Прозаїчно ж як, Господи! – плач, мій лицарю, плач!
Так, життя – воно все нецікава буденная проза.
Повсякденні діла – що й не звести до неба взір.
Лише ти – божевільний, юродивий, – серед усіх наймудріший,
І натхнення шукаєш не в поросі – серед зір.
2022-01-01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935907
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 09.01.2022
Покинуту мрію
шукати в верхів’ях ріки -
даремна розвага. Світанки солоні й багряні.
Нам снігами не стати (ми й так вже давно сніги).
І, власне, не факт,
що колись ми були вогнями.
І, врешті, нічого такого,
лиш ніч без води…
Лиш небо порепане, чорне, присипане сіллю.
Але ти ідеш у молочні рясні сади.
…і мурали зійдуть зі стін
………….. в деревне вугілля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935639
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
І знову Хтось закручує в спіраль,
Невидиму струну стрімкого часу,
І, Той же, Хтось, небесну пектораль,
Немов ліхтар нічний погасить.
І розіллються фарби золоті
По бірюзово-синіх водах
І сонце викотиться з них –
Очікувана нагорода.
Ще будуть йти миттєвості і дні
І Хтось дозволить з ними злитись,
Такій натомленій мені...
Й услід за сонцем в море закотитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935351
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 29.12.2021
Коли зірка вріжеться вечірня
У самотні закутки душі
Найсвітлішим золотом-промінням –
Просто знай,
ми досі не чужі.
Коли тиша звуками вбиває,
Або шумно так, що голова
Наче переїхана трамваєм –
Просто знай,
трапляються дива!
Коли дощ у очі ліпить палко,
А від вітру небо голубе
Розірвалось на дрібні кавалки –
Просто знай,
я згадую тебе.
20.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 13.12.2021
Троянда-квітка пелюстками
Відкрила душу із віршами,
У літі.
Шовкові розпустились крила,
Як вібрувала сонця сила,
В зеніті.
Не зірвеш голою рукою -
Готові колючки до бою,
У вітті.
Лилися ніжні аромати,
А їх у неї так багато -
У цвіті!
*Світлина автора. Жовтень 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932982
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 06.12.2021
«…У лісі сховайся,
Щоб навчитися синім словам
Що сплять у хмарах, жолудях, мушлях…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Ліс не сховає –
Він поглине як море –
Зелене море листя і шуму,
Жовто-багряне море осені
І чорно-біле море зими.
Хіба до весни дочекаєшся? Ти.
Воно ж проковтне, поглине –
Море стрімких знаків оклику,
Де замість риб їжаки.
Не сховає.
Хіба вириєш заступом
Не сховок, а схрон.
І будеш дивитись
Свої сни кольорові,
В яких синій заєць
Говорить вірші
Словами синіми –
Наче оте румовище д’горі –
Румовище мрій.
Чи то сподівань.
Отака тарапата.
І будеш слова колисати
Сині як казка. Яку не забути.
Не стерти із пам’яті,
Як стирають абетку
Написану крейдою
На чорній сторінці життя.
Хіба закарбуєш одвічне:
На мертвому дереві знак:
Сокіл, що лине в піке –
Тризубаний знак партизана.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933030
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Наплакані очі світанку осіннього тихого,
Що струшує сльози з дрібчастого листя мімоз...
Коли я з Тобою – ні горя, ні смутку, ні лиха,
І котить життя свої хвилі шалені проз.
~2021-11-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932740
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Зникає лі́та
сонячне нами́сто.
Горни́ся на прощання.
Обійми...
Як урочи́сто
пахне прілим ли́стом,
коли гірчать мовча́нням
полини́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912093
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 19.11.2021
Картонні журавлі
чекають ди́ва -
не розучились
вірити в дива́.
Що їм слова́ -
у небесах тужливо
всесвітню зливу
клин переплива́...
А далі що?
Хіба для вас важливо?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914110
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 19.11.2021
Синя мітка.
Зелена туга.
Десь на відстані голоси.
Зачекай, поки злітна смуга
ледь провітриться
від роси.
Очі темні.
Тумани світлі.
Не обізвуться, не спіши.
Хтось в моєму тонкому світі
трохи пір’ячком
притрусив.
Теплу казку
плести не конче.
Ніхто, врешті, і не просив.
…танцюй, пташко, допоки сонце.
…в мене ж більше
немає сил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930042
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Яка ця осінь тиха й мовчазна,
Нашепче щось й піде собі потому,
Вона повернеться у серце, як додому,
Прийде пора - розквітне, мов весна.
Втішатиме нові наші літа,
Щоби у листі не шукать вчорашнє...
Не кидать серце так напризволяще,
Щоб квітнуть, квітнуть і не одцвітать.
Отак позолотИть наші думки,
Зчужіють мрії і зійдуть з дороги,
Нові ж не оббиватимуть пороги -
Життя гортає дні, як сторінки.
Одні одним під небом станеш ми,
В душі весна, а ми вже пізня осінь,
Але наївні вірим в щастя й досі,
І тулимось осінніми крильми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929772
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Уже відвересніло, віджовтіло,
І відтепліло... Що до того нам?
Хай плачуть трави, чи не їм судилось
Віддатися пронизливим вітрам?
І будуть вікнам очі затуляти
Сніги налиплі... Що до того нам?
Поля на зиму будуть засинати,
Поети ж будуть вірити словам,
І сивій хаті, що аж снить садами,
Де всі щасливі... Що до того нам?
Усе вже сталось, та не поміж нами.
Чому ж так холодно простягнутим рукам?
Чому ж так хочеться іще раз оглянутись,
Нажитися, надихатись сповна.
Від сірості ковтнуть протиотрути,
І від байдужості , щоби до всього нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929770
дата надходження 02.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Блукає
капілярами озон.
Лоскоче губи золота ожина,
як жінка, що приходить у твій сон,
з пекучими
зеленими очима.
Пересипає
сонячний кришталь.
Перебирає кольорові скельця.
Ти не журися нею, то печаль
тече по лезу
й виїдає серце.
… і проростає
найсолодший лід.
… і дикий звір в лісах твоїх голосить.
…за тим, мабуть, і плакати не слід,
що має
остаточний статус - осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924906
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Голубий димок долини -
Дивина.
Незабудка темно-синя.
Глибина
І спокій річки. Аж до дна
Сонце променем дістало,
Розписало, розквітчало
Камінці, мов писанки
В срібнім мерехті ріки.
І в ріці, і над рікою
Спить блакить.
Осока, ген по затоках,
Шелестить.
Вітер гладить потихеньку
Осоку,
Сонце ніжно доторкається
Піску.
Так буває лиш у казці,
І в-ві сні -
Сон ще довго снив і снив мені.
Та дитинство промайнуло,
За водою попливло.
Вже не вабить затишком село.
Бо, де золотом вилискував пісок,
Хтось насипав гору сміття
Між осок.
Понівечив схил крутий,
А камінці
Вже не грають крашанками
У ріці.
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428380
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 12.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2021
«Подібно до Емерсона,
я пишу над дверима своєї бібліотеки:
«Примха»…»
(Оскар О’Флахерті Вайлд)
Колись бородатий мисливець Хем писав: «Щось завершилось». Передчував, але не знав що. Ми тепер знаємо – довершилась епоха. Античність завершилась, померла, а ми і не помітили. І ви не помітили. Але то байка (не езопова). Найгірше те, що це не помітили філософи-скептики. Любомудри з вітряного Ріміні. Расени стали спогадом, а народ далі полюбляє бої гладіаторів. Тільки називає їх по іншому. Вже, мовляв, не ігрища. Вже, мовляв, то не релігія, то так – розвага. Ристалища комоней світу сього. Байдуже, що візничі стають місивом піску, плоті і крові. Під копитами тих же комоней. Бо чом не вершники? Вершники там – у третіх лавах (бо в перших старчики-сенатори). Читають Овідія та аплодують. І тицяють великим пальцем вниз. І слов’яни знову варвари (добре хоч не раби, принаймні не всі), а зі степів знову сунуть гуни. Аттіла ще не відає, що йому подарує зустріч з вихованою патриціянкою з першого Риму. Хороше виховання – воно назавжди. Ільдіко чи Юдит – тут головне виховання. Епоха – це вторинно, особливо коли мова йде про ложе. Про те, що середньовіччя почалося ніхто не зрозумів. Навіть Аніцій Боецій. А вже кому-кому, а цьому знавцю музики майбутнього – йому то епоха відкрила своє потворне обличчя, яке сховала до часу непрозора вуаль. Великі Теодоріхи не любили філософії, малі чи мізерні Теодоріхи філософію просто ненавидять. Це тоді Теодоріхи бували великі. Нині, коли черговий раз прийшло нове середньовіччя Теодоріхи бувають тільки мізерні і жалюгідні. І від того ще більш огидні. Як прикро, що все постійно повторюється. Вже тисячі років одне й те саме – все повторюється, наче колесо крутиться. Наче ми не в історії, а на каруселі в парку розваг. Хочеться в Небо, а тут колесо. І знову візантійщина, знову треба проповідувати християнство. Знову імперія буде валитися як глиняний ідол бога Мардука – уламки будуть чавити всіх. Не тільки каліфів на годину. Оскар з клану О’Флахерті – клану розбійників, піратів, повстанців і відчайдух писав якось, що «в часи античності люди не мали одягу, в часи середньовіччя люди не мали тіла, а нині люди не мають душі». Цікаво, ось воно – нове середньовіччя почалося – знуву будуть люди без тіл? З голими душами? Приємно, що нині, на черговому повороті колеса настання нового середньовіччя передчували і навіть про це написали. Навіть 40 років тому – ще тоді, як воно тільки стукало в двері. А ще кажуть: «Стукайте і відчинять». Ось дехто і стукав. Ось ми і відчинили. Тоді, півтори тисячі років тому цього ніхто не відчув. За півстоліття до кінця прекрасної епохи думали, що античність буде тривати вічно. Ніхто нічого не передчував. 425 рік – якісь узурпатори, війни за владу, Папа Цилестин І, єретики-несторіани, імператор Флавій Теотозій ІІ, гуни, Бахрам V Гур вогнепоклонник. І жодного титана думки. Жодного поета. Чи може середньовіччя почалося раніше? Цікаво, а що скажуть історики майбутнього? Коли почалося нинішнє середньовіччя? Начебто і свідок я, але не збагну. Епоха нині почалася другосортна. І неосередньовіччя теж другосортне. Темрява, звісно, не така густа як тоді, все таки Епікура тоді забули і твори його втратили. А зараз – якщо такий з’явиться новий Епікур, то подумають, що то водій тролейбуса, а не філософ і будуть цитувати його на останніх зупинках. Суттєва відмінність нинішніх людей від людей VI століття по Христу в тому, що вони були відверті і послідовні у всьому, навіть у своїй саморобній темряві. Нині ж фальш. Якщо не в усьому, то в спокуті духу. Джером Девід Селінджер був правий – всюди фальш. Тільки він не знав, що жив напередодні великої фальші. Рано він замкнувся в бункері – він би відчув, як фальш густішає з року в рік, як перетворюється в фруктове желе з родзинкою.
Про середньовіччя писати легко – це була епоха, коли в неприкаяного і покраяного материка викраденої биком дівчини були відсутні сумніви, вони вважались якою вадою, мало не ганьбою. Люди (а чорні монахи зеленого острова особливо) перестали розуміти, що таке вада. Справжні вади, вони вважали вказівкою з потойбічного світу, а несправжні вади вигадували. Тому, хто пояснить мені навіщо це, я поставлю бронзовий пам’ятник в Аркадії, щоб він міг без єхидства і метафор сказати: «Et in Arcadia ego». Я чомусь впевнений, що першою птахою середньовіччя було не падіння Західної Римської імперії, а вбивство Гіпатії в 415 році. Юрба фанатиків, що знищує красу і мудрість – це вже чисто середньовічний феномен, це вам не вакханки з забутого міту, не Діоніс, що дарував радість, яку ніхто не зрозумів. Це поява отієї Sancta simplicitas – хмизу для вогнищ буде вистачати ще довго. І перегорнув останню сторінку античності і закрив недописану книгу послідовників Геродота зовсім не Юстиніан. Цю книгу остаточно закрила юстиніанова чума. Не було спроб втілити республіку Платона в реальність не тому, що цього ніхто не хотів, а тому, що ніхто про це навіть не думав – нікому було. Почалось то середньовіччя Аттілою, а закінчилось Кромвелем. Він то про ідеальну державу думав і навіть спробував втілити це в життя перерізавши і перевішавши третину населення Смарагдового острова. Значить все – середньовіччя завершилось. Знову популярні Утопії. У неосердньовіччі замість чуми маємо інші пошесті, які не так вбивають, як лякають, знищуючи не плоть, а дух.
Середньовіччя відрізнялось від античності в першу чергу тим, що в епоху агонії античності (Pax Romana) раби вмирали на потіху аристократії, а в Середньовіччя аристократи вмирали на потіху юрбі. Нині – в неосередньовіччі аристократія канула в Лету, але юрба жадає нових лицарських турнірів зі справжньою кров’ю, а не бутафорською фарбою шекспірівських театрів і не соком журавлини рухомих картинок братів Люм’єр. За відсутності лицарів юрба жадає бачити погибель аристократів духу. І то не на арені і не на ристалищі. Тут, біля бар’єру. І справжньої загибелі, не театральної, на очах злих однооких телекамер.
Але погодьтеся, в час приходу отого, попереднього середньовіччя світом правили велетні. Темні віки іноді народжують велетнів. Може це якось природа компенсує недолік поетів і художників. Загинути від рук правителя-велетня почесно. Нині ж, коли прийшло нове середньовіччя, світом намагаються правити карлики. Це огидно. Це образливо для людського духу. Особливо зараз, коли багато поетів замовкли або замовкають. Загинути від рук карлика соромно і прикро.
Можна було б очікувати нового Петрарку – час прискорюється, його ж недовго чекати, правда? Але Петрарка приходить після Данте Аліг’єрі, а він мусить конче спуститись до пекла, інакше нічого не вийде. І померти в Равенні – в цій останній столиці, в цьому post scriptum пишної Візантії. Пекло вже не в глибинах землі, воно тут, на поверхні, ми самі його створюємо. Замість Петрарки – на тобі, тримай – Чингісхан. Цього разу він грамотний – письменний, знає літери і вміє навіть скласти фрази до ладу. І замість опору нашестю – пародія на опір. На те воно і нео. Неоліт був в поті чола. Неоген гуркотів тупотом копит в степах. Неофіт горів серцем. А неосередньовіччя – пародія на середньовіччя. Свого роду постсередньовіччя якщо хочете. Дай то, Боже, щоб то була висока пародія. Саме в епоху середньовіччя, десь в часи папи Григорія Великого ввійшли в буття селищ людей дзвони. Нині знову гудуть над Землею і над Сарматією зокрема дзвони. І згадуючи того ж бородатого Хема та Джона Донна знову процитуємо: «Не питай за ким гудить дзвін. Двін гудить за тобою…» У часи Джона Донна дзвін гудів за епохою середньовіччя – епохою лицарства, королів, пишних титулів, мечів та гонору. Нині дзвін гудить за епохою Ренесансу та Просвіти. Дзвін гудить за кожним з нас – бо ми були дітьми тої епохи, що пішла остаточно в небуття, в спогади старих підсліпуватих бібліотекарів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924716
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 12.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2021
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 02.08.2021
Відпускай без жалю.
Обіцяй без надії, бо ти
обираєш свій човен, і з першим промінням відчалиш.
…свідки знають про те, що в колишню ріку не ввійти.
І вінків не сплести
з диких лілій твоєї печалі.
Золоті світлячки
розпорошились поміж картин.
На ельфійські поля срібне сяйво приходить нізвідки.
…і коли віднайдеш і запалиш останні мости,
……..ти відпустиш і свідків
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918559
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021
Цілюща липа, чай, меди…
Я ще не раз прийду сюди
Натхнень спивати насолоду —
У спеку, в будь-яку погоду.
Гудуть натомлені джмелі,
Нектарні бджілоньки, малі.
Танцюють хмари комашині,
Лунають ноти і пташині.
В купальні сонячних заграв,
У різнобарв’ї духу трав,
На швидкоплинних крилах літа
Тремтить душа, теплом зігріта! 28/07/21
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918250
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 02.07.2021
Місто росте,
Тягне угору будинки,
Що часом прикрасять,
А часом псують краєвид.
Безжально прохромлює Небо
Шпилями своїх хмарочосів.
І нетрі оці бетонні
Заплутують мій політ.
І вже не зринаю вгору,
А, наче нічний метелик,
Блукаю, шукаю шляху
Між цих рукотворних химер.
Твоя осяйна країна
Далека, така далека...
Спасителю, озовися! Куди маю йти тепер?
2016-03-12/2020-10-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918332
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/1773286/pub_5dae9cf3a660d700ad15d283_5daf206d7cccba00adeaeb7e/scale_1200[/img]
Гроза відтарабанила рок-оперу,
Сопрано відспівала між осик,
І грім, басами укресавши зо́палу,
Погуркотів над го́рами і зник.
Рум'яне сонце випнулось гарбузиком,
Позолотивши змочені поля.
Моя космічна і криштальна музико,
Тебе спиваю спрагло, як земля
П'є свіжу зливу, спечена посухою,
Отак і я – вбираю кожен ритм,
Лікую душу, слухаю і слухаю,
Як плин води у ринві торохтить!
Як рівчаками червень, ніби струнами,
Перебирає межи камінців,
Як у мені відгукується лунами
Мажорне цвірінчання горобців!
Й, шукаючи притулку між деревами,
Заплутана у тороках дощу,
Я надихаюсь звуками червневими –
Свічу́сь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917960
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 28.06.2021
У травах
припорошених тремтить
медовий місяць золотистим гудзиком.
Лиш зміна декорацій. Ну а ти…
“ти просто пташеня…
і вся тут музика “
Яка тут
доля відчаю? Не нам
наповнити по вінця чисту скляночку.
Хто збудував нам цей крихкий вігвам?
Хто нас почув?
“………спинися, подоляночко “
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915112
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 27.06.2021
Не заплющуй очей.
Не згортай кашемірові вії.
Вітер котиться з гір, ти ж прикрий худорляве плече.
Чом це марево снів так фатально й проникливо діє,
і відводить тебе
від звичайних буденних речей?
Не роздмухуй свічу.
Не знайти чудодійного клею,
не стулити докупи осінні відтінки “меланж”.
…оте світло сліпучо-яскраве в глибинах тунелю -
то єдиний твій шанс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912942
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 27.06.2021
В очеретах образ
стережись руйнівної застуди.
На рельєфах долонь випікай нетутешні міста.
Я - мінливий туман, що виходить надвечір між люди.
Прохолодна вода,
що тече з-під земного моста.
Не спіткнися об сни,
де ще дихає спекою літо,
де кипить і вирує сповільнена ніжність оця…
Мій гіркий промінець оминатиме сяйво софітів.
Придорожня трава
не шукає початку й кінця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912720
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 27.06.2021
Невловима печаль –
третіх півнів чекати на ганку.
Із Молочного шляху вкидає хтось срібний мідяк.
Майже схлип. Майже скрип. Майже подих німої фіранки.
…але падають зорі
в колгоспний цукровий буряк.
Стережися межі.
Щось прозоре, на марево схоже,
каламутить пітьму, виростає з твоїх протиріч.
Майже сон. Майже вир... поможи мені, сонячний Боже,
……………..пережити цю ніч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912414
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 27.06.2021
[u]КОСМЕЯ[/u]
Цвіте космея.
Кольорові голівки
Гойдають літо.
[u]НАРЦИСИ БІЛІ[/u]
Нарциси білі
Вдивляються у воду.
Замилування.
[u]НЕЗАБУДКАМИ[/u]…
Незабудками
Визирає травичка.
Злиття із небом.
[u]НАГІДКИ[/u]
Квіти нагідки —
Діти сонячних утіх.
Земля радіє.
[u]МАТІОЛАМИ[/u]…
Матіолами
Вмліває надвечір’я.
Зустріч з вечором.
[u]МАКОВЕ ЗЕРНЯ[/u]
Зернятка маку
Тримають маківочку.
Зріє літечко.
[u]ІРИС[/u]
Самітни́й ірис
Виструнчується в небо.
А щастя — поруч.
[u]ЧЕРЕМШИНОЮ[/u]
Черемшиною
Солов’ї впиваються.
Земля п’яніє.
[u]ПЕЛЮСТКИ РОМАШОК[/u]
Зриває літо
Пелюстя із ромашок.
Гадає вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917922
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Хуртовина виє й колеться,
Шаленіє, а проте -
Посади собі шовковицю,
Посади, нехай росте.
Вітер в’ється чорним покручем.
Перемети, як вужі.
Посади собі, хоч поки що
В зимовій своїй душі.
Не про щастя казка мовиться,
А про світ добра і зла.
Хай росте собі шовковиця,
Набирається тепла,
Хай шовковими суцвіттями
Зимові голубить сни,
Щоб було душі обвітреній
Трохи ближче до весни.
Щоб у ній, не дуже й лагідній,
Де мороз і заметіль,
Дозрівали тихо ягоди,
Білі, чорні, золоті…
Може, це вже й не повториться
В зимовій твоїй судьбі,
Та залишиться шовковиця,
Що відома лиш тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450723
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 26.04.2021
Така зима окрадено-тривожна
І чорно-біла із кінця в кінець,
Неначе репресований художник,
Що має лиш папір і олівець.
І риби сплять, і коники, і змії.
Холодний вітер листячко пасе.
Я пожалію…
Я ще пожалію…
Я ще колись відмучуся за все.
А що я мала?
Кілька крапель літа
І вогнища ліщинового жар.
Болиш мені?
Тобі і слід боліти,
Щоб не вмирала ще моя душа.
Ще ж так не скоро знову стане тепло.
Це б не брехати хоч сама собі.
Та в котрий раз я думаю про тебе,
Як про єдине світло у судьбі!
Не порожньо, не страшно, і не гірко,
Хоч, може, й час виходити із гри.
Летиш мені, немов із неба зірка.
Ще сяєш.
Ще іскришся.
Ще гориш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444893
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 26.04.2021
Вже пам’ять - почорніла і суха.
Боюсь в її заходити підвали.
Цей чоловік колись мене кохав.
А, може, так тоді йому здавалось…
Цей чоловік про мене не забув,
Хоч так і залишився незбагненним.
Цей чоловік т а к и м для мене був…
Цей чоловік д л я м е н е був,
Д л я м е н е …
А що ж тепер?
Кав’яреньки пітьма.
І важко так вишукується слово.
Цей чоловік…
Такого вже нема.
Ну добре, хоч зустрілись випадково…
Цей чоловік…
Єдиний, як судьба…
Навіщо Я без цього чоловіка?
Прощаємось.
Нас розмива юрба.
Прощаємось.
Тепер уже - навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444892
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 26.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2021
Як відридає дощ
і змовкне вітер,
то захурделить
віхола півсвіту
і цвітом гіацинтів опаде.
Вони – мов діти,
Ті найперші квіти..
Кого і де
Зуміємо зігріти?
Повірте!
Бо весна таки іде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911720
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
На скронях
теплі вм’ятини від маски.
Голодний вітер папірці розвіє.
Хвилинне усвідомлення поразки.
Тавро стече з долонь.
Спороховіє.
Оцю печаль
не залишай зі мною.
Просій крізь пальці, мов столітнє просо.
…як стадо підійде до водопою,
всі води атлантид
покриють коси…
Сніги в очах,
ромашку з чередою,
переплетеш, освятиш, відспіваєш.
…що станеться з тобою поза грою,
…………..ти ще не знаєш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911756
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Дзвінка бірюза розлилась аж за обрій,
І жайвір у ній розчинив свою пісню,
Поклавши на ноти і землю, і всесвіт,
Вплітаючи в скерцо поля з малахіту.
Співає життя, що до сонця тягнеться,
Порвавши на шмаття гнітючість і темінь,
Ввібравши все коло буття в своє серце,
Скрипковим ключем зависає у небі.
....................................................................
Розкрию і я вічну душу, мов крила.
У мріях полину за птахом у висі.
*Летіти, летіти*, - отак би й летіла,
Пронизана вітром і скупана в пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420351
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 20.04.2021
Колись давно -
чебрець на душу ліг.
Твій сміх мені
ночами й досі сниться.
Сивіють вії,
гори і пралиця.
Не спиться.
Осягнув,
та не зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909973
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Урветься, зрештою,
оголений терпець.
Манірні спроби
полетять до біса...
Не слухай інших.
Слухай вітерець .
І ранок відкривай зі слів:
«Не бійся!».
Проб’ється Сад
до сонця,
де птахи
розкриють дзьобиками
квіти на гілляччях.
Тобі не оминути гіркоти.
Але як солодко було,
Коли ти була спляча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910638
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
Червоний місяць.
Руйнівна вода.
Осінню тугу не прийми за мрію.
…але, хіба прощаються отак,
під монотонний
шурхіт деревію?
Спекотна ніч.
Скажи хоч що-небудь.
Не розводи безпомічно руками.
…але ж, хіба прощаються отут,
на теплому порозі
під зірками?
…змарніють сни.
…впаде туман гіркий
Лише очей крихкі аквамарини
прошелестять “по інший бік ріки -
..……..ми дві стеблини”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910361
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 09.04.2021
…цю безпритульність
не перечекати.
Коли душа лягає на папір,
кладе тихенько голову на лапи
в мені цей дикий
і свавільний звір.
І завмирає.
Я йому не вірю.
“ …не пробудись від сліз… не пробудись”
…іще не рай… не рай! лиш пастка звіру
моєму
на якусь коротку мить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909933
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Іноді, щоб покласти на музику вірш для пісні, доводиться довго підбирати варіанти. А буває, що музика приходить зразу. Наприклад, так було в цьому випадку.
Слова - Іван Гентош
----------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=btMp_MY3U_c[/youtube]
Скажи, не мовчи, чому очі сумні,
І сльози на віях ясніють волого?
Я хочу, щоб ти усміхалась мені –
І більше нічого, і більше нічого…
Витьохкують хай у серцях солов’ї,
Й тіла огортає солодка знемога,
Долоні мої зігрівають твої –
І більше нічого, і більше нічого…
Нап’юся усмак, як бувало не раз,
Волосся твого́ аромату п’янкого,
Проситиму лиш, щоб не рухався час –
І більше нічого, і більше нічого…
А як непомітно вся ніч пролетить,
Ти боса мене проведеш до порога,
Притулимось двоє губами на мить –
І більше нічого, і більше нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909314
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Ве́снонько, блакитноока звійнице,
В кучерях заплутались бруньки!
Рівчаки видзвонюють і піняться,
Дріботять камінням навпрошки.
Ще скупі довкола декорації,
Ще так мало соковитих барв…
Та пташині звуки і вібрації
Ув один зливаються хорал –
Березневій ніжності присвячений
І твоїй упевненій ході!
Сонце покотилось жовтим м’ячиком
Межи крон оголених садів…
І застрягло, гілкою простромлене,
Ніби соковитий апельсин.
Ве́снонько, своїм солодким сном мене
Полони́ в цій купелі краси!
Хай надія в серці забрунькується
Й вибухне, мов яблуневий цвіт!
Міниться в калюжах срібних вулиця…
Ну привіт, мій березню, привіт!..
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909027
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Сніги у березні,
застуджені птахи
втомились безкінечним летом.
Неначе книги
розгорнулися дахи
І вежі
із загостреним
сюжетом.
А ти стоїш...
Заходити у дім
запрошуєш
весну примарну
І голоси,
неначе перший грім
наповнюють тебе
безбарвну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908879
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
Ці важкі імена
ти забудеш опісля дощів.
Найсолодші слова залишаються на попелищі.
… ще ця осінь така ритуально заплакана, і
десь на рівні очей
мерехтить серпантин. Вітер свище.
Серед вицвілих трав
усе важче лишатись людьми.
В теракотовий степ понесли помаранчеві коні.
Мерехтить серпантин. Запізнілі плоди бузини
обережно зірвеш,
покладеш у прозорі долоні.
Усе більше прощань.
Усе менше води і вина.
Лиш терпкий післясмак перемерзлого вже винограду.
… ти притулиш мене до холодного скельця вікна.
… я крізь ніч попливу
в порожнечу вишневого саду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908555
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 21.03.2021
##
Щоразу,
готуючи втечу у море
беру і свою глибину.
Занурююсь,
збурюю все, що прозоре
у солі - у слові тону.
Боюсь мілини.
Я у ній амнезія.
Поезія поміж рядків
розвиднює берег,
вона березіє
колише в хворобі
морській...
21.03.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908702
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Ми ще стрінемось, ладо…
Не можем згубитись усі.
У прозорій душі розмалюємо внутрішні храми.
…щоб піти у поля по солодкій весняній росі.
Не вернутись назад,
прорости із землі колосками.
Бо що маємо ми?
лиш ранковий простуджений спів…
А ще шелест вітрів, що блукають печально у косах.
Спів і шелест – мої… на тонких перехрестях світів
буде читано й співано тим,
що не знались в колоссі.
Відпалають жита…
і не варто торкатись руки…
У моїх дзеркалах проминуть твої місячні плеса.
…нам би знати, що ми - по один бік живої ріки
…й не за нами ридає цей дзвін
…й не за нами ця меса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907779
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021
Хтось переконував у правді
Хтось бив кийком по голові
Робили всі одне насправді
Хтось знав про це, хтось ні
У когось діти є маленькі
У когось доларів мільйон
А хтось сидить собі тихенько
Хтось їсть бульйон
Хто зна!? Та ні «хто зна» в минуле!
Ми знаєм точно: Ми вже Є!!!
Грудневе сонце нас почуло
Для нас тепер встає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463874
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.03.2021
Дорожчає доллар
Дешевшає совість
Душевна втома
Мінорна повість
Арктична крига
І та не встояла
Гарячими римами
Вдоста напоєна
І кожен день
Тепер дорожчає
Ціль - не мішень
Є гріх і проща є
Час вдосконалення
Чи порятунку
Душа запалена
Пекельним трунком
Самозбереження -
Угода з совістю
У неї межі є
За вибірковістю
Нехай війна...
То не найгірше
Із слів - зима***
Із снігу - вірші
Навіщо те дано
Було Всевишнім?
Життя як роль в кіно
Зіграєш все одно...
І станеш лишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904054
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021
І падав сніг...
В минуле тихо
дзенькали хвилини.
Тулився час
мов кошеня до ніг.
Життя біліло,
як ліси й долини.
Припорошило
разом всі жалі.
От смуга чорна
білій вже сестриця.
Сніжинки то
бешкетниці малі,
на віях танули.
І вже душі криниця
знов оживала
на скорбот землі.
І падав сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901956
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Малянівський Василь Іванович
(06.01.1991р. - 31.08.2014р)
Тобі сьогодні було б тридцять
І ми б зібрались,як годиться,
В кафе, чи вдома за столом.
Ти зустрічав би всіх з теплом.
Чекали б твого свята всі,
Адже росли в одній сім’ї.
Прийшли б і сестри, і брати,
Своїх би діток привели.
Лунав би сміх, вітальні тости,
І святкували б твої гості.
Тобі сьогодні було б тридцять –
Як кажуть: жить і веселиться…
Так, міг би жити й працювати,
Довчитись в виші, заробляти,
А літом десь відпочивати.
Закінчив би ремонт у хаті,
Придбав би техніки багато,
Адже ти так хотів машину,
Щоб в гості їздить до родини.
Тобі сьогодні було б тридцять –
Могли б і дітки народиться.
Була б і дівчинка, і хлопчик,
Меткий і спритний, як горобчик,
Для тебе - радість, нам - онуки,
І не ятрили б душу муки...
Тобі не буде більше тридцять,
Назавжди в двадцять три лишився
В степах Донбасу, на війні.
Лиш з журавлями навесні,
Ти повертаєшся додому,
А я вслухаюся в якому,
В якому ти летиш ключі?
Чи голос подаєш мені?
І я ковтаю гіркі сльози,
Чекаю поки вранці роси
Осушать сонця промінці
Й солоні краплі на лиці..
Тобі не буде більше тридцять..
А рана в серці – все ятриться…
https://www.facebook.com/100023529889739/videos/848549962605992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900402
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 08.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2021
*Цей вітер…
Щороку приходять весни
На рідну мою Україну
А ця от взяла́сь довести –
*Цей вітер таки щось зміне*
Вважаєш твоя хата з краю?
І твій яблуневий садочок?
І сало своє доїдаєш
Ростиш синів і дочок
Так знай же, це наше прокляття
Байдужі помруть безславно
Хто першим підніме нас браття
Того в приклад поставлять
Виходьте з своїх землянок!
Бо доста гнути коліна!
Одне скажу́ на останок
Не з краю твоя Україна!!!
____________________
*Цей вітер таки щось зміне *
ID: 327760
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 04.04.2012 20:48:11
© дата внесення змiн: 04.04.2012 20:48:11
автор: морський лев
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657875
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 01.01.2021
Мандарини, лимони, глітвейни,
Олів’є і шампанське, портвейни,
Овочеві салати, закуски,
І печеня з домашньої гуски,
На десерт вже і тортик до кави…
А найкраще було б для забави
Нам додати відносин хороших,
Доброти, що не купиш за гроші.
І не буде для вірусів місця,
Де любов, атмосфера пречиста.
Тож давайте мінятись, будь-ласка, —
Рік Новий перетворим на казку! 24/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899795
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2020
Картонне місто
В лапах міражу.
Стабільні рамки. Перманентний спротив.
Спонтанна спроба перейти межу.
Калейдоскоп очей.
Хто ж ти навпроти?!
…трипільський ліс.
Мій солоде тремкий…
Суниці стиглі. Фарисеї гречні.
Вікно. Сліпі мігруючі вовки.
Нічні фіалки.
Майже непричетні.
…і те,
що закипає вглибині,
Пульсує, плаче, майже скаженіє…
Мій світлий бунт погасне у мені.
……..………..меланхолія……………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834146
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 15.12.2020
Звикай
До атрибутів порожнечі.
Зерно надії – перелітний птах.
Чорнильна ніч, як вигорілий вечір.
І срібна ніжність
у земних садах.
І кожен день
Яскравіший від пустки.
Спонтанні шлейфи огляду подій.
… і ніжності земної срібні згустки
…і персональний птах
зерна надій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831344
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 15.12.2020
Порцелянові сни.
Лабіринтів потрійні ходи.
Малахітовий подих очей – покарання умовні.
Мов таємний блукалець, ідеш по поверхні води.
І шукаєш очей.
І уперше лякаєшся повні.
Ми були вже отут…
Виокремлюєш спогад крихкий.
В порожнечі світів мерехтять проповідниці-сосни.
…тільки ти шепочи про відносну прозорість руки.
Про піски, що крізь серце течуть
( абсолютно відносні)
На солоних губах
хай палає цукрова хурма.
Над стигматами рік розтрусити зворушливий попіл…
Повернутись туди, де ми віримо сліпо в дива…
Спопелити усе.
Не лишити нічого на потім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822998
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 15.12.2020
Не викисли дріжджі.
У засіках пір’я не густо.
Півтіні опівдні проникливі, неговіркі.
Ти врешті звикаєш тримати цю сонячну пустку
на гострих кутах
караванних блакитних вітрів.
… а далі – мовчи…
ані жодного лишнього слова…
Мовчи, сіролапий, на кожній сходинці – зима,
тривожна й важка, ніби паморозь трикольорова
в холодних зіницях отих,
що приречені на……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817761
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 15.12.2020
Тихі морози.
У серці гірка вода.
Вежі червоні . Темні вогні колишні.
Там, де світанки повні твоїх ридань,
вже колихає вітер
солодкі вишні.
… і розливають
у келихи срібний чай,
де переходить у вечір пора обідня.
Серце глухе, як вата, то ж пробачай…
Серце черстве,
мов скоринка вчорашня хлібна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817177
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 15.12.2020
І навіть, якщо
Ти виходиш за межі ріки…
І раптом тебе відпускає призначена бронь ця…
І навіть якщо протікає крізь пальці руки
Таємне проміння
брунатного дикого сонця…
І кожен блукалець
З’являється у множині
В садах, де цвітуть почергово магнолії й сливи…
…тримайся за воду приблизно на тій глибині,
Де риби ще теплі
і майже космічно красиві
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816005
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 15.12.2020
Верни моє.
Цукрову аличу.
Смак повені. Солоний дим анісу.
Ці аромати вічності й дощу –
…………….вітри пралісу
Шумить вода.
Нам сердитись не час.
Минулих битв сумнівні атрибути.
Як сон трава переспіває нас,
……………..дозволь почути
Перегорілу,
Вицвілу іржу
У променях зіниць не розпізнати.
Як чорний місяць перетне межу,
………………..я маю знати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 15.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]
Під образом Діви поставлю я свічку
І тихо, й покірно в молитві схилюсь.
Тебе прославляю, о Діво Маріє,
І щиро, в скорботі тобі помолюсь.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 15.12.2020
В люстрах вітрин, потойбіччям яскравим привабливих,
межи німих манекенів, сезонно приборканих,
руху відсутністю в пози застиглі придавлених,
бачу себе - паралельну, стрімку, недоторкану.
Позабар’єрна і позаскляна! Чи ж пишатися
цим перевтіленням, тонко вітрини смакуючи ?
Дивно, та вмію зникати і знову з’являтися.
Вперше - упевнено йду, тіло стін ігноруючи.
Я – поводир собі?!..Дивна прогулянка, знакова.
Руку б потиснути власну, із люстра простягнуту.
Вам я, вітрини, за ігри в упевненість - дякую!
Вірю, що вже і без вас не спинюсь на досягнутім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703436
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 13.12.2020
Той дядько з провулку - пияк, баболюб, пліткар…
Та кожного ранку він дивиться спершу в небо,
а потім до квітів схиляється , бо квіткар,
тому жартома себе кличе «квітковий єгер».
Він квіти розводить, мов декоративних риб,
і пестить луску пелюсток, наче шкіру жінки -
тоді від душі відпадають шматки кори.
А вранці він з болем справляє нові обжинки,
несе в оберемках букетів свою печаль,
торгівля красою - то гріх, але й хліба ж треба!..
І квіти жаліють його, коли він печать
лишає , упавши обличчям в квіткове небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798083
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 13.12.2020
Хочеш — вір, а хоч — не вір:
За паркан сховався звір,
Має дуже добрий зір.
Хоч рудий — не лисеня.
То — маленьке котеня,
Як смугасте тигреня.
Не почуєш муркотінь —
Межи сонячних видінь
Від штахет піймало тінь. 12/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897995
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
а вже зима. на срібному коні
мороз катає синє надвечір‘я
й ховає зорі. в неба далині
мільйони білих птахів чистять пір‘я
кружляє пух, ховає плоть земну
що закоцюрбла сірим целюлітом
і вже приготувалася до сну
про #сонце-квіти-і-спекотне-літо
хоча студена ніч розпочала
вбирати місто у прозору книгу
та вже стирає з темного чола
розталі сльози і доверху дригом
перевертає колбу із піском -
зсипає час у ще одну годину
шерехотить, немов сухим листком
холодним сумом втомлена людина
#бо_вже_зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897084
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
[i]« Ти пішла з усмішкою лукавою,
А куди, я так і не спитав... »[/i]
Б.Олійник
Була у мене мрія... як весни
чекав її, але боявся миті,
коли вона зникала у блакиті
і довго не являлася у сни.
Ось і тепер, коли минає осінь
і у дворі не гримає гроза,
вона у небі і її сльоза
гірка й солона капає на роси.
А як же я і як тепер мені
у цьому світі діяти і жити?
Задумались хатні дереворити,
які я залишаю на стіні,
що і вони одні в самотині
чекатимуть її, весни і літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896866
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
Ні, то не сон приснився знов
Побиті вітром і морозом
Сконали квіти під вікном
Висять пелюстки наче сльози.
Вночі посипав перший сніг
Вже сад весь в біле оповитий
Як би ж я міг,як би ж я міг
Цей шал холодний зупинити.
Як би ж я міг, як би ж я міг,
То я би сповнив мрію твою
Я б розтопив холодний сніг
Душі промінною жарою.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896554
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 01.12.2020
[color="#001aff"][b][i]Ранок. Осінь. Тихо у саду.
Темно-синьо виглядає слива.
Я отут по-справжньому щаслива –
Віру у любов тут віднайду.
Неважливе йде у забуття,
Непотрібне осінь заколише.
Я саду оцьому найрідніша –
Згублене і знайдене дитя.
Під ногами листя, мов роки
Крадькома заглядають у душу.
Гілка ледь тримає стиглу грушу,
Ангел їй підставив дві руки.
І мені: Смакуй! Твоє життя
Цей старенький сад оберігає…
Хто б подумав? Ах, якби знаття!
Що мов грушу, істину пізнаю.
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896517
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Душу тривожать жалі.
Майже на відстані серця
чується десь у імлі:
[i]« Діточки, як вам живеться?»[/i]
Поза ліси і поля
є куди думці летіти.
Може, почує земля:
[i]« Як Вам – у іншому світі?»[/i]
Лети, душе моя, лети
понад лісами і полями,
і віднеси мої листи,
що адресовані до мами.
Згадую – мама і я,
пісня її колискова...
[i]– Люлі, матусю моя.
Як там зоря вечорова?
– Бачу у небі зірки,
місячні ночі... а днями,
наче сапаю грядки,
ніби я знову із вами.
І не лякає пітьма
осінню, влітку, весною...
Тільки б не люта зима,
тільки б не тліло війною...
Чую пісні Кобзаря…
байку неситого вовка…
тільки б не красна зоря,
тільки би не голодовка…
[/i]
Лети, душе моя, лети
і не тривож мене ночами,
коли отримую листи
із того світу і від мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896494
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Осінній день прозорий – тільки вітер
Такий що не встояти на ногах
Я скоро скоро відірвуся звідси
І полечу немов стоперий птах.
Я відірвусь і полечу далеко
Коли востаннє вдарить тужний дзвін
Там в небі чутно ще лелечий клекіт
Я полечу за ними навздогін.
Я полечу і буду вільно дихать
Там де мене занесе переліт
У тому краю радісно і тихо
Я звідти передам тобі привіт.
Парище
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896323
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 27.11.2020
Де твоє серденько, осене мила?
В листі опалому, з вітром на крилах?
Може, в хмаринках, що сіють дощами,
У прохолоді, що кріпне ночами?
У позолоті гаїв, парків, скверів,
Між поетичних творінь на папері?
Може, сховала в туманну водичку?
Де віднайти, як розвіяти мжичку?
Пильно вдивляюся в далеч незриму.
Раптом побачила осінь без гриму,
Що простягнула печаль на долонях,
Серце відчула — в моїх б’ється скронях! 8/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895432
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 24.11.2020
[i]« Усе спливає в течії життя...»[/i]
Автограф
Ми ідемо варягами у греки
і мріємо, що буде у кінці,
де утлий човен місяця в ріці
несе обох за обрії далекі.
І як то файно, що – рука в руці,
а веслувати можемо... і легко
вигадувати, що у миті ці
ми летимо у гості до лелеки.
І, може, щастя десь у лепесі...
Нема йому ані кінця, ні краю,
коли воно у пам'яті зринає
у євшані́...
на піщані́й косі
стоїть лелека на одній нозі
і нібито усе іще чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890553
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 17.11.2020
У всьому, мабуть, воля Вища.
Чотири дні гуляла хвища.
Лежала сукня на паркеті,
Білизна, ключ — на табуреті.
Читали книгу окуляри —
У ній ховались мемуари
І незакінчені куплети…
Обох єднались силуети,
Впивались хмелем губи винні
В минулому… А, може, нині?
Вмлівав камін — пізнав жарину,
В негоду оживляв світлину… 31/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893688
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
Ця осінь проникне в тебе густим туманом,
Тектиме прогірклим димом по теплих венах...
І серце твоє відточить так філігранно,
Як вирізьблений листок на галузці клена.
Вона, як лисиця, вийде на полювання,
Щоб порухом зайвим не налякати здобич.
Притлумить багряний колір мутне світання,
Щоб світ не впізнав її з однієї спроби.
І стануть за перших свідків їй сизі сови,
Вологі сліди осушать косулі й лосі,
Гілками вгорі зімкнуться старі діброви,
І паморозь перша блисне в її волоссі.
І літо вчорашнє стане затертим кадром,
І пам'ять, як диск заповнений, знов зависне...
Повір, що страхам у вічі дивитись варто,
Для того й існує час для переосмислень.
[i]Світлина: Jonna Jinton.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891675
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Ти мені промов солодке слово,
Ти мене окриль теплом торкань -
І покрова вибухне лілово
У молочну захололу рань,
Захурделить клумбу пелюстками,
Й ця ліловість в душу потече!
Нитка струму пробіжить між нами
Й вибухне на лінії очей.
І небес задимлені легені
Вмить заповнить лагідна блакить.
Листя золотого повні жмені
Наберу й підкину - хай летить.
Хай ця казка залоскоче вії,
Закружляє нас, мов карусель!..
Може, то не листя - наші мрії
Підхопила осінь в цій завії
І несе кудись, несе, несе!
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891506
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 13.10.2020
Не лічи моїх літ,
Ті роки сивиною гаптує,
Не приходь наяву,
Через дикі галуззя-терни.
А приходь в мої сни –
У тих снах ще кохання вирує,
Та у мрії приходь,
Через ніжну духмяність весни.
Не лічи моїх літ,
Ті роки табуном промайнули.
Не вернути назад,
Бо вже пилом припали сліди.
Там співав соловей,
Та не можна вернути минуле,
Не придбати квиток,
Бо немає дороги туди.
Не лічи моїх літ...
Ті роки віддзвеніли струмками,
Гай зелений шумить,
Та я більше туди не прийду.
А душа молода –
Не спішить за моїми роками,
І звучить мій романс
У пожухлім осіннім саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891480
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Це наша осінь, любий, стигла осінь
Нам влаштувала теплий променад.
А листя просить, шурхотінням просить,
Щоб повернутись у затишний сад
Років минулих, незабутніх й досі,
Де ми удвох щасливі й молоді…
Вже вкотре світла осінь на порозі
Складає ікебани золоті.
А ми втішаємось красі безмежній,
Як сонячний кружляє листопад.
Солодку осінь, в миті ці бентежні,
Не повернути вже вітрам назад.
*Світлина нашої 4-х річної онуки Анастасійки (фотографині)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891045
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 12.10.2020
[color="#1a00ff"][b]О скільки побажань і мудрих слів
Звучить сьогодні на Твою адресу,
Учителю!
Це дяка, це любов, це серця спів,
Цілющі неймовірні ліки це від стресу.
Це - день Подяки й Визнання,
Що рве усі Твої страхи і перешкоди...
Учителю!
Ти є, Ти був...Потрібен Ти щодня,
Бо Ти у серці дітям Сонцем сходиш.
І спалюєш й відновлюєш себе,
Щоб їм вдалось майбутнє підкорити,
Надія й віра в них сягає до небес...
І бачиш учнів славою укритих...
Нехай вдаються задуми Твої!
Слова подяки будуть й нагороди...
Й професія УЧИТЕЛЬ хай звучить
Велично, гідно і почтиво, й гордо![/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890717
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Цей жовтень почався не звичним янтарним теплом,
А сонним дощем, сіризною, важкою вологою...
Сріблясті паєтки сповзають прозорим вікном -
Хоч трішки маленького дива між осені вбогої!..
Нелегко свій день починати, як сонця - катма,
Як вії твої не лоскочуть розплетені промені...
Звисає з дахів тонкосрібна густа бахрома,
І мокра ворона, як флюгер, застигла на комині.
Збадьорює кава ранкова й водночас гірчить,
Як дим з перепрілого листя на во́гких обочинах.
Затягнута фе́тром блідим, засльозилась блакить,
І скрапує воском берізка в гаю позолочена.
Опе́ньки, як равлики, видерлись вкупі на пень,
Їм сосни вологі накурять з кадильниці ладану.
...А я ще не хочу тепло відпускати зі жмень,
Тримаю його, наче нитку тонку Аріаднину...
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890358
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Сховала ніч у тишу срібні роси,
Зерном дозрілим ранок шелестить.
Поля ще теплі, квітнуть собі й досі,
Та сонце он берізку золотить.
А літо дні по зе́рнятку торочить,
Отак минуло, і на серці щем.
Душа душі торкнутися ще хоче
І трохи літа… Ще, іще, іще…
Отак й живемо в тузі за прекрасним,
Уже й крізь памˊять все кудись іде.
Іще очам так солодко і рясно,
А осінь вже сумні думки пряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890411
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
я йду божевільна, спашіла й хвора, твоя мовчанка вдаряє в спину. я хочу здертися на цю гору - і чхала я, що на ній загину, гора сильніша за мене, яра, сміється первісною луною. мене окутує сива хмара, і я не бачу, чи ти за мною. читаю наші листи крізь зорі, як заповіт - безжиттєво й лунко. я чую, мова моя прозора, я бачу, кроки мої - малюнки на вкритих мохом правічних скелях. я йду, бажання моє - первинне.
ти біля підніжжя тримаєш келих з вином і зиркаєш на годинник - коли вже сили її полишать, коли вже голос її ослабне. а я читаю листи, як вІрші - наспівно, болісно, хрипко, звабно. я мушу здертися на цю гору, а задля цього всяк засіб гожий. ти слухай, слухай мене... і вторуй. ти ж як дві краплі на мене схожий.
хай стільки болю уже пролито;
ти скеля.
візьму тебе - не руками.
листи читаю, немов молитви -
і кожна літера
ріже камінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890002
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
старенький професор в сідих окулярах-лупах
дихає пилом книжковим,
видихає грушевий парфум.
колись він бряжчав торбинками з сотнями рупій
і бродив молодим верблюдом
пустелею Каракум.
добував діаманти й жінок рятував від страти,
звергав криваві режими
й ручкався із Лао Цзи.
а тепер його стіл засипали реферати,
як дика памірська осінь
вкриває листям ліси.
він морщить сухенького лоба,
він щулить плечі;
диктує книжковий текст,
та дивиться він крізь нас.
а я не знаю із цього
абсолютно
жодної
речі.
я просто вдихаю парфум -
і входжу у дивний транс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889874
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
поховай-но цю осінь -
десь під Говерлою, між чорниць.
загубись серед гір,
стань крихітним,
схаменись.
перейди нічні перевали
один,
без мого ліхтаря.
нехай тобі ні одна
не моргне зоря.
забувай про людей.
дивись, як сунеться тьма.
перейди за межу, де геть нічого нема.
мавки кличуть тебе.
ночуй на вогкій землі
і жалій себе, пташко.
жалій, відчайдушно жалій.
так жалій, щоб і гори укрили скельними грудьми.
щоб мільйони голодних очей вийшли з пітьми.
щоб я чула твої молитви й складала в стоси,
щоб їхнім димом пропахли усі ліси.
я хочу побачити очі - відчай і жах.
я осінь, я гори, я ніч і я та межа.
ти звідси не вийдеш;
у баках скінчилось пальне...
ти навіть в останню мить не згадаєш мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889670
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 27.09.2020
а ти наважишся піти тією стежкою, яку тобі протоптують листи - в країну дальню і жарку, запхати чоботи під тин, струсити паморозь із вій і йти - бентежно довго йти, листи скрутивши у сувій? між трас, аеродромів, міст жебрацький чай сьорбати знов і відчувати - в цьому зміст, хоч це ще навіть не любов.
.
благеньку жменьку мідяків зміняти на один квиток і йти між гір і між пісків, в легенду вплівши кожен крок. і станцювати у дранті на кожній з аргентинських площ, аж доки він не крикне "стій!" у місті зустрічей і прощ.
.
постати - тиха і проста, без філігранних слів з листа, без суконь, гордої ходи - приймай мене або іди, - чи витримаєш ти цю мить, коли напруга аж бринить? ти пройдеш сто доріг, дитя, ти стоптане несеш взуття і пів-Землі у рюкзаку;
чи прийме він тебе -
таку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889669
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 27.09.2020
По асфальту, випраному зливою,
Лопотіти гумою коліс!
Тане липень бджілкою дражливою,
Серпня проступає вже ескіз.
Виднокрай, залитий теплим хересом,
Проводжає сонце на нічліг.
Пахне вечір мальвами і вересом,
Я ж лечу – немов не чую ніг!
Плавно так дистанцію скорочую,
Бризки розбиваю на льоту.
Вітерець біжить прудкою гончою –
Норовить схопити за п’яту.
Й на душі так лоскітно, піднесено,
Ніби за плечима – пара крил!
Плавляться калюжі під колесами,
Миготять будинки і двори.
Пахне звідкись випічкою й кавою,
День, як цукор, топиться на дні.
Заплітаю стрічкою яскравою
Промінь сонця в локони лляні.
Ну, а він так міниться й полискує,
Аж рябіє барвами в очах!..
Тане липень в роті барбарискою –
Ах!
[i]Світлина з інтернету.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884423
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 27.09.2020
Позмиваємо грим.
Порожнеча важка й глуха.
За лаштунками лінз незнайомі свавільні очі.
Повертаймось у Рим… я трава, вітре, я - трава.
Віртуальна трава
в прохолодній долоні ночі.
Не лякайся доріг.
Учорашня крихка іржа.
Панорама руїн. Обпечи, обпали вустами.
Зупини караван… я межа, звіре, я - межа.
Абсолютна межа
між роздвоєними світами.
Не уникнути чар.
Огорнися в піски. Гойдай
полинові човни на солоних морях оман цих.
Обростаєш крильми ?.. я вода, рибо, я - вода.
Каламутна вода
у маленькій прозорій склянці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889156
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Відшепотіло
вмить… відшелестіло…
Відцентрувало сонячні міста.
Дощі підуть у білий понеділок.
І врешті
їй насниться пустота.
Вона іще ніяк…
іще нікому
не сповідалась, впавши на крило.
На білосніжних аркушах картону
малює щось
невидиме весло.
Цей серпень –
швидше виняток із правил.
Кріпись, тривожна панно, та радій.
...ефірні вартові заходять в трави,
занадто близько
до таємних мрій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889081
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 21.09.2020
… ще поки дим
Клубочиться над дахом
… ще поки дим (густий і синій, звісно)
Я птах тобі… (дозволь побути птахом)
Це так природньо
і безкомпромісно
… вібрує мить
Крило, а чи рука
Зітре сльозу твою, а чи обійме…
Усе як є… проникливіть тремка
Впаде колись
в твої важкі обійми
… холоне час
Зостав усе, як є -
І шовк трави, і цей іскристий іній…
Гадаєш, ми залишимось людьми?
…я птах тобі
…всього лиш птах осінній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852284
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 29.08.2020
бо…
Вже не матимуть
значення жодні слова.
І ніякої ти не очікуєш з моря погоди.
Так молитва звучить. Так палає під осінь трава.
Так приходять утретє
великі обіцяні води.
…а твій човен тече.
І ти, зрештою, не відрізниш
смаку лікарських трав від солодкого трунку отрути.
Бо сторонишся стін. Та частіше – проходиш крізь них.
І ридаєш за тим,
що давно вже повинна забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861446
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 29.08.2020
До опівночі час…
Прогорни цю засніжену смугу.
В колонтитулах снів проросте лобода й молочай.
… лиш мені не криши учорашню засмічену тугу,
мов сліпу заметіль,
в ароматний анісовий чай.
Не лишайся отут…
Відійди. Утечи світ за очі,
доки сині вогні мерехтять на вертепних свічах.
Що лишається нам? Метушня полохливої ночі.
… і прозорість весла
… і до повного місяця час
Із яких берегів,
із якого невдалого сорту
у солодкий сироп потрапляє терпка алича?
Ту, що шириться серцем й пульсує у стінках аорти,
………………не розхитуй печаль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867784
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 29.08.2020
Учорашня роса
на щоці паперовій холоне.
Ебонітова ніч виповзає з вінтажних печер.
Ангел вищого рангу, мій сонячний дух-охоронець,
опускає свій жезл
на моє споночіле плече.
…зупиняється час.
Припиняють вібрацію звуки.
Не тотожність провин - від світів бунтівних втікачі.
На найтонших щаблях, у найглибших туманах розпуки -
шелест крил ірреальних
(флюїд на моєму плечі…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886954
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Прозорий човен.
Невагомі весла.
Вібруй тихіше, сонячна душа.
Впаде туман. Найтонша крига скресне.
Асфальт проб’є
полин і черемша.
Чорнильні очі.
Білосніжне пір’я.
Шепоче хвоя… і парує мох…
Не бійся стоголосся надвечір’я,
бо зрадить
лиш один з дванадцятьох
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884936
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Не тримайся образ.
Не оголюй дощам свої плечі.
На занедбаних пляжах вдихай прохолоду пісків.
Переріж цю ріку, алгоритм її пагубних течій
розчиняє тебе
на мільйони непевних кусків.
Спопеляє зелених очей
бунтівні аметисти.
Перекришить на смальту емаль капілярів крихку.
Ти не надто слабка…та крізь пальці щезає намисто…
………………….переріж цю ріку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883787
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 27.08.2020
Я ніч тобі…
Брунатні кольори
черкають листя і - ніхто нікому.
…вони іще не вийшли із трави,
пухнасті й мовчазні
адепти грому.
Ще не лягли
на матрицю садів
важкі, солодкі прянощі анісу.
Не розп’яли на сотні голосів
цю абсолютну,
перманентну тишу.
Бреди собі
без полум’я, без свіч,
на чорний килим рятівної рути.
Я ніч тобі, збентежений, я – ніч…
І буде все,
так, як і має бути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882175
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 27.08.2020
…ні шурхоту
…ні шепоту, ні муки.
Травневі шершні - випадкові гості.
Зімкнуться в коло лінії і звуки.
...і, врешті-решт,
я знову - дикий острів.
Усе як є…
І кожна хвиля сторч…
І лиш опісля - в косах вітру шелест.
І дика груша молиться на дощ,
…і золотий пісок
…і перша зелень
…і безневинність
…й на вині вина
Усе – моє... і небо прямовисне.
…із книги доль зникають імена
…я вірю,
хтось це робить ненавмисне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877420
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.08.2020
…лише тому,
що тане білосніжно
цвіт вишні, ніби цукор в молоці,
перепочинь. Така відверта ніжність
тремтить в руці.
Крихка,
мов фарфор. Грає нові ролі
таємний темний радник полтергейст.
…ти теж колись підкориш сині гори –
за едельвейс.
За висоту емоцій.
Майже м’ятна,
гірчить цукерка. Я також гірчу…
Відверта ніжність – ненадійний дах нам
…………..у час дощу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Писанко барвиста, візерунчаста,
Благодаті всім нам прихили!
Вже сади пробуджені розбруньчились,
У цвітінні ви́шень попливли.
День такий - аж боязко зурочити,
Сколихнути дихання трави!..
І полощуть бані позолочені
У небесній купелі церкви.
Сповіщають дзвонами щасливими
Світлу, благодатну новину.
Господи, прошу, благослови мене
У смиренні провести весну...
Дай мені набутися у спокої
Із близькими, щирими людьми,
Дай терпіння й мудрості високої
Не ворожість сіяти, а мир.
З тріском не зламатись, не заче́рствіти,
Не збідніти серцем на любов,
В самоті не розгубити безвісти
Оберіг родинних молитов!..
Не дозволь, щоб кинула під колесо
Безппосвітних буднів суєта...
Дай, щоб у душі розвеликоднилось,
Як у храмі нашого Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Мине і це...
Куйовдяться події.
Весна зігріє змерзле деревце,
Дощу сльоза прикрасить віти-вії,
Та пташкою жалю злетить слівце.
Усе мине...
Час не залишить сліду,
Та зникне пам‘яті маленьке озерце.
Лиш Всесвіту, немов старому діду,
Відомо що минає все
Мине і це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870815
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Снилась мати...
Ще молодою...
По стежині, що йде до струмка,
Несла відра із сріблом – водою,
По – земному вродлива, струнка.
Я, тоді ще хлопча босоноге,
Поруч біг і від щастя сіяв-
Така мама лиш в мене одного,
І найкраща вона, бо моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870017
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Неспокійна пора…
Повний місяць торкається сцени.
Фіолетовим сріблом сканує травиночку кожну.
На сипучих пісках розкладаю крихкі цикламени.
Ти мене обіймаєш
невміло і якось тривожно.
Вислизають піски
із окреслених меж карантину,
з неслухняних долонь… крізь обпалене спекою жито.
…ми не вміємо ще завмирати, мов мертві картини,
на прозорій стіні міражів
… нам ще вчитись, і вчитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869620
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Тихо, людино, завмри...
Поки ще дихають груди,
Поки ще в венах кров
Серце твоє не студить –
Дихай! В холодну блакить
Руки зведи у молитві.
Хай не здолає страх,
Перемагай у битві.
В світі панує чума,
Світ огорнув неспокій.
Отче, що на небесах!
Люди питають – доки?
Тихо, людино, завмри...
Маєш печать від Бога.
Він не допустить згори
Знищити Духа Живого.
Віруй у Бога Отця,
Руки зведи до неба.
Нехай молитва оця
Буде душі потреба.
Світло від світла йде,
Станеться те, що буде.
Не загуби святе!
Решта, хай Бог розсудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869335
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Моя весна тендітна і окрилена,
Мов зіткана з роси і молитов,
Її зима зухвала не осилила,
Тому втекла лісами стрімголов.
Вона для мене нитка Аріаднина,
Що виведе із лабіринту снів.
Якою б не була я безпорадною,
Але душа довіриться весні.
І крізь імлу проб’ється ніжним проліском,
Розкривши світу крильця-пелюстки.
Нехай йому і моторошно, й боязко,
Але тепло надійної руки
Вмить розжене вітри, які наскоками
Шматують все, що стрінуть на путі.
І загуде земля живими соками,
І китиці мімози золоті
Ударять в око барвою яскравою,
І залоскочуть монохромний світ.
Запахнуть ранки пролісками й кавою,
І леготом вербовим в рукаві.
На те й весна, щоби у кожну тріщинку
Вдихнути хоч краплиночку душі,
І березню, пробудження провіснику,
Вручити від усіх дверей ключі.
І бути всім на зло непереможною
В цій за життя невтомній боротьбі,
Й судинкою завібрувати кожною
В тобі.
[i]Картина: Bernard Charoy[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866827
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020
Їм круасан,
І справа не в ньому
Їм його сам
Треба додому
Скільки ще крові
Скільки болота
Майже готові
Раю ворота
Треба доїсти
Спати не можу
В пошуках істин
Душу тривожу
Дивлюсь у небо
Погляд у вічність
Кожен за себе
Трагікомічність
Тим круасаном
Можна наїстись
Краще не стане
Будь егоїстом
Так... на розп'ятті
День догорає
Сам.. у кімнаті...
Щось... доїдаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865683
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Та не варте жалю…
Загалом, то лише купка хмизу.
Спопеліє миттєво. Знеціниться з тим водночас.
…ти б ще міг станцювати на гострих рельєфах карнизу,
віртуозно й кумедно…
та власне, скрипалю, не час.
…притулись до стіни.
Не лякайся… не думай… не дихай…
де загублений світ я малюю з любов’ю, і без…
…і три місяці в небі вібрують повільно і тихо
…і сповзає роса в океан
із гігантських небес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865156
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 19.02.2020
***
А що вітри? Я вітру не боюсь.
Ну, дах знесе, ну витолочить жито,
ну, ще добавить прудкості комусь
на видноколі чесно та відкрито.
Злякає протяг з хитрістю змії,
коли підступно заповзе в шпарину,
тихцем розпустить каверзи свої:
продує мізки, поперек і спину.
Свою довіру випущу з долонь
в шалений вітер, що ламає й вежі.
На розсуд свій розпалить хай вогонь
чи навпаки втамує в нім пожежу.
25.01.2020
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
Ти не чекав, що
втечу і сховаюсь
у фортеці мовчання
від нестерпного болю
розбитого серця,
яке ти не втримав,
бо не беріг,
а воно
не готове було
до падіння - беззахисне,
світле, відкрите - тендітною квіткою
ніжно горнулось до тебе.
Як це легко буває -
отримати серце в дарунок,
і як важко його зберегти неушкодженим-
Часто навіть ціною життя.
Й хто готовий віддати
за серце кохане
ціну найдорожчу,
отримує скарб незліченний -
прекрасне кохання.
Хто ж розкидається ним, не цінує,-
отримує попіл
у болях згорілого серця.
Заліковую рани
у фортеці мовчання.
Заліковую? Та хіба здатні вони лікуватись?
Просто так легше тепер
мені виживати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860177
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
На хвильку вимкнути рутину,
Мов чорно-білий ретро-фільм...
І на строкату скатертину
Розкласти келихи нові,
Й вина ігристого налити –
Хай аж по вінця зашумить,
І чимось теплим, оксамитним
Наповниться солодка мить.
І слів яскраві феєрверки
Розсіють сутінки думок,
І Бог з небесного люстерка
Потрусить з пудрою мішок,
І перетворить звичний будень
На казку з білими крильми.
І свято у тобі розбудить
Лелітка сивої зими.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860076
дата надходження 02.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Обійми його...
щоби відчути
на собі дихання.
Діафрагмою стань,
що із кореня
до верхів.
Пожинати плоди із дерев
і новими віхами
розростатися
аж до лимонно-нічних дахів.
Повертатись до дзеркала неба
безмовно-тихого,
де акваріум міста
і безмір у нім рибин.
Обійми його серце,
що болем було і втіхою.
Надто холодно
взимку
в режимі
тач-скрин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859925
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
Зібрав пожитки у валізу.
Підкинув у багаття хмизу,
Труснувши срібла трохи з скриньки,
Із неба зірку, став навшпиньки,
Дістав, повісив на ялинку.
Останню дочитав сторінку.
На мить новому гляне в очі
Й піде в минуле серед ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859857
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Пора осіння пишна і багата,
Вдягла й землі і ризу, й пектораль.
Ген задиміли димарі на хатах
Крізь синьо-сіру марева вуаль.
Ще де-не-де висять плоди на сливці
У молодому нашому саду.
Вітаються до сонця чорнобривці,
І я із ними бесіду веду
Про се, про те, про їх життя і вроду,
І про дощі осінні, золоті,
Про картоплі, що виросли в городі,
І про зимову срібну заметіль.
10.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859576
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Авжеж… авжеж,
мелодія образ
тече крізь пальці, шириться повсюди.
Чом не вкладаєш вирішальний пазл
в оманливу
мозаїку облуди?
Бо вже не сонце-
кольорова ртуть,
світило зі щербатими краями.
Коли хрущі над вишнями гудуть,
данайці
обдаровують дарами.
…а ти іще
не вимовила –ні.
Дівчисько ( ані марево, ні птиця…)
Але хрущі гудуть, гудуть… гудуть…
…….і майже спиться……………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859540
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Завтра буде холодніше
за сьогодні.
Східний вітер
обриватиме дроти.
Щедрий сніг
укриє аквареллю сходи
і вчорашні сподівання,
і сліди.
На світанку сон
сполоханий розбудить,
інший буде поруч,
наче наяву.
Ця нестерпна легкість
білого повсюди...
за живе бере Тебе,
як тятиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859419
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019
Метіль чимало снігу намела
і згорбилась під ним, наче каліка,
калина, що посаджена була
одним веселим добрим чоловіком.
І ледве-ледве видиме вгорі,
віконце світиться - комусь не спиться,
і тягнеться стежина до криниці,
раніш мені здавалось - до зорі.
І я, такий веселий молодий,
(а снігу стільки, що не страшно падать)
іще не знав, що є на світі біль
з такою назвою простою - "пам'ять"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858926
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Короткий зойк.
Знекровлена палітра.
Північний вихор випалить свічу.
Не довіряй фатальній силі вітру.
………………корись дощу
Чужі світи.
Тотальна порожнеча.
Оптичне коло кольорових призм.
Молочний шлях. Харизматична втеча
……………...і магнетизм
Її очей.
Тривимірні, червоні
макети яблук в центрі райських площ.
Крихкий міраж. Знеструмлені долоні
……………..цілує дощ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858714
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Хато моя стара, ну які роки там?..
А озирнешся – і півжиття нема.
Сніг на тобі полатаний, наче свита,
То вже не ті морози й не та зима.
То вже не ті химе́ристі купи снігу,
То вже не так мете, як колись, віда́й…
Кинешся в цю пухку білизну з розбігу,
А із порога: «Дівко, ану вважай…» ─
Бабці така знайома вже засторога…
Хай ти іще мала, та пізнала все ж:
Варто в житті надіятися на Бога
І на своїх близьких, безперечно, теж...
Вміти розчути голос твоєї крові,
Бути єдиним цілим із усіма,
Хто із тобою зріс у теплі й любові,
Ко́го з доріг вертала сюди зима,
Щоб у родиннім колі зустріти свята,
Сили набратись з рідного джерела.
Як же дбайливо горне до себе хата,
Пір’я летить з осмиканого крила…
Як тут сьогодні порожньо й безголосо,
Наче з платівки пам’яті стерто дні!..
Хато моя самотня, простоволоса,
Де прихилити серце своє мені?
Станеш у дверях – протяг із сіней дує,
Стисне нутро полинна якась журба!..
Бабо і діду, хто вам заколядує?
Вітер хіба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857626
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 14.12.2019
[img]https://sun9-33.userapi.com/c855028/v855028689/197692/52P4uFbnw5M.jpg[/img]
А знаєш, цей грудень – скринька зимових див:
Лише привідкрий – і сяйво наповнить простір!
І можна чекати світлої Коляди,
Коли за столом зберуться найближчі гості.
І мама накриє щедрий, смачнющий стіл,
І звично стару колядку затягне тато,
І з давніх ікон родинних усі святі
Підхоплять мотив, наповнивши співом хату.
А ти, причаїшся збоку – й анішелесь,
Боїшся дихнути, щоб не злякати казку.
Бо магією наповнений світ увесь,
І можна роздати кожному світло й ласку.
Відху́кати іній смутку з вікна душі,
Щоб мрії, немов гірлянди, рябіли в ньому,
І перетрясти минулого стелажі,
Бо варто звільнити місце чомусь новому.
Усе це зринає в пам'яті, мов кіно,
Затерте вже до дірок – як-от «Сам удома»...
Та кожен раз гріє душу тобі воно
Так свіжо і так водно́час… давно знайомо.
А віриш, цей грудень – скринька зимових див,
Яка цілий рік проле́жала на горищі,
Щоб ти зазирнула з усмішкою туди
Здмухнула пилюку на дерев’яній кришці …
І випустила зі сховку Різдвяний дух,
І Богові нашептала про власні мрії...
І, може, одна із них долетить до вух,
А решта, як ті сніжинки, впаде на вії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857545
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019
Залишитись отут.
Віднайти кольори нереальні,
де оця золотистість в очах - то далеко не збіг.
Де вирує якась невідома химерна ментальність.
…то вже зовсім не дощ,
але врешті не схоже й на сніг
Відчувати отак…
І не мати найменшої змоги
оминути ці сни, що течуть з-під Його олівця.
Несподіваний штрих. Білий саван твоєї дороги
прошиває така
невагома підводна краса
…ти все віриш у те,
що всі весни приходять безтактно?
…на вологих ступнях проступає солодкий ромен.
…ані сніг, ані дощ… ті, що вийдуть опісля антракту,
………………ще не мають імен
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855778
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 25.11.2019
…чого тобі?
Іще не випав сніг.
Ще не світанок, щойно пів на третю…
Ще твій нервовий ворожбитський сміх
Не змів
з лиця землі мої намети.
…і я тобі
Ще навіть не печаль
Поміж вітрів, що за вікном голосять.
Іще не зникла від твого меча
В мені ця світла
і бентежна осінь.
…ще на руках
Ні крапельки вини.
Лиш місяць повнокровний за порогом.
…загублять нас, а чи загубим ми -
………….розкажуть згодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850482
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Дівчинко із очима,
як скло, вологими,
ти вже й забула,
як пахнуть осінні рими…
Світ тебе ловить,
обмотуючи дорогами,
наче бинтами
стерильними і тугими.
Можна цей день узяти
і залпом випити,
але від цього солодше
тобі не стане.
Цей сивоокий дощ,
наче пес не при́п’ятий,
пробує зализати
торішні рани.
Треться у шию
носом вологим,
леститься,
прагне твого тепла
наковтатись вволю.
Вся ця хандра осіння –
маленька дещиця
з того, що перепасти
могло б на долю.
Можна втекти від світу,
замкнутись в коконі,
випасти непомітно
із цих реалій.
Хай собі дні,
мов коні переполохані,
мчать попри тебе стрімко
все далі й далі.
Можна весни чекати,
немов пробудження,
книгу перегорнути,
не прочитавши…
Та повернути втрачене
вже не здужаєш,
кане у Лету
осінь твоя
назавше.
Тож пропусти цю тугу
крізь себе хвилею,
виплачешся –
і стане тобі світліше!..
Там, де душа, мов птаха,
впаде безсилою –
вибухни
ві́ршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 01.10.2019
Ранки іще похмурі
й такі сирі,
березень ще тримає
помірний градус.
Вийдеш вдихнути
день новий
за поріг,
викотишся,
мов яблуко,
в купіль саду
і зрозумієш:
Боже, таки весна!
Хай металева сітка
дрібної мряки
душу тобі скородить,
як борона,
але настане час
і посходять маки
там,
де лишилась пустка
після зими,
висмоктавши із тебе
останні соки…
Викреше
синь небесна
гучні громи,
обрій тобі розвиднить –
такий високий.
І завібрує звуками
свіжа рань,
трісне скоринка сонця,
і світла цівка
квітневі
залоскоче
теплом гортань –
і розіллються промені
по верхівках.
Ну, а допоки березень
не добіг,
не передав ще квітневі
естафету,
вийдеш
вдихнути день новий
за поріг –
й думка твоя запрагне
дзвінкого лету!
Й серце твоє,
як брунька,
ввібравши сік,
вистрелить білим цвітом
і завесніє.
Знову життя постане
у всій красі,
сходи свої дадуть
молоді надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830838
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019
І
Воюємо, аж тирса облітає.
Хто опинився вище, той і пан...
Папуга озивається із гаю, –
[i] сатира не лікує, а вбиває.
Виною тому – підлий графоман.
Ату його! –[/i] за те, що каже правду
і так багато, що ніякі пні
не доганяють, де чиї пісні...
Важливо інше – ідучи позаду,
нема фасону на очах рідні.
ІІ
І скаляться лукаві любі друзі,
і убивають щирі вороги...
Поезія – вода, бульки й круги.
Де істина конає у нарузі,
там шолудиве надриває пузо,
аби й на пісню не було снаги.
Журі вітієватої сердючки,
маруфи із російської попси,
де не посій, уміють гріти ручки...
Дурні-дурні, а хочуть ковбаси.
А як же пити-їсти не даси?
І їдуть найбідніші білоручки
афішувати вражі голоси.
ІІІ
А що хотіти? Еталони – валом.
Імперії, союзи і спілки
очолюють геракли та амбали,
засушені й пузаті вояки.
Війна і сарана... А на підсосі
і телепні нової еРПеЦе,
і юрмища типових малоросів...
Набиті дурні – нації лице.
Вони ще є – опори і оплоти,
дурної сили браві патріоти.
У оглашенних місія така –
очолити одурену піхоту.
Єднаються корисні ідіоти
із п'ятою колоною совка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826882
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Каміння Храму за віки просякло кров’ю;
Невинна кров волала до Небес.
Так, мали буть зруйновані ті стіни –
Бо
Втілився,
Загинув і
Воскрес.
2018-12-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826180
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
** плоди віку: і в слові – світ. і за мовчанням…
І день, і розум свідчить мій, вік в цьому зізнається:
найгірший злочин – то не з вуст, а думка й порух серця…
** гідність
Великодушне забуття – це теж ознака мудреця:
він спокій збереже й тоді, як буде бруд змивать з лиця.
** і понині – за Хайямом…
Хто пізнав себе в цім світі – твердиш – істині той рівний?
Так, та щоб себе пізнати, треба сім життів, сім рівнів…
** немає в Творця неважливого, ані малого
А величі гір, їх висот не постало б, якби не було піщинки.
І море велике тому що воно й найменші прийме краплинки.
----
** коротке життя, аби віддаватися смутку
У домі, де плачуть – там радість гостює не часто.
Де вміють сміятись – приходить і селиться щастя.
** у праці рук твоїх – щасливі долі дні
Щоб серцем щасливим і вольним дивитися в очі неба,
роби те що вмієш з натхненням. І мрій забувати не треба.
** формули успіху
Все спочатку зваж-подумай в кожній справі днів,
а обдумавши – берися їх робить без сумнівів.
** нема перепон для сердець, що неспокоєм повні
Якщо по велінню душі за мрією вийшов в дорогу –
то що тобі тисяча верст, пустелі, вітри, днів тривоги?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826040
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
** навчися у природи по ріках днів ходити
Швидкі і нікчемні струмки піднімають із дна каламуть.
А повноводні річки нечутно й поважно пливуть.
** таланте, знай: дволикий світ, багатоликі люди…
Без сорому, гідності той, хто в суєті й марнославстві
за почесті, шмат пирога душу прогне у лукавстві.
** дивуйся. дивним будь!
А світ нас дивує буденним, якщо споглядати живе:
буває, листочок потоне, а камінь чомусь попливе.
** не Творець на мале і велике цей світ поділяє
Фараонів гробниці постали з пісків, котрі час пресував сотні років.
Так повнота і значимість доріг починається з першого кроку.
----
** будьмо мудрими в дружбі
Чай, що холодний, нетоплений дім стерпиш у дружньому герці.
Погляд байдужий і слово гірке лишать нам рани на серці.
** щасливі – хто творить і мріє в свободі
Пройти по життю хочеш гідно, із задоволенням й щастям? –
Дай волю талантам і мріям – і все в тебе, друже, вдасться.
** ти ждеш любові від когось? – навчись любити сам
Не зумів ти душею торкнутися іншого серця й картаєш?
Тож марно ти стукаєш в дім, де на тебе ніхто не чекає.
** малі чесноти мої. та душу віддав я любові
Ревно вчився я правді життя, слухав мудрих, любив працювати.
І – любив, за любов’ю ходив! – лише їй будував я палати!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826039
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
…я ніч постелю.
Розкладу зачудовані трави.
Лиш подих раптовий - торкнутись окреслених губ.
То флейта прозора. Приблизно на восьмій октаві
Втрачаємо розум,
і волю, і весь людський глузд…
Від повного краху
Іти аж до надлишку віри.
Іти обережно по чорному ситцю струмка.
Являтись тобі синім птахом, чи сонячним звіром,
Допоки нас мчить
невагома тропічна ріка…
Не стань почорнілим
Шматком учорашнього снігу,
Що сходить в лавину зі спритністю диких мангуст.
… люби мене птахом… люби, коли витиму звіром...
………..люби лиш за те,
що повільно втрачаємо глузд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825806
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019
Так нетерпляче квапиться весна
Зірвати декорації зимові.
Вона із лютим начебто у змові,
Тому зимі дістанеться сповна.
Коктейль повітря свіжий і п’янкий,
Рябіють фарби на міських білбордах.
Весна іде, усміхнена і горда,
Поцокують по бруку каблучки.
Збиває краплі з гілки горобець,
За нитку снігу сіпнув промінець –
І поторочив вовняну накидку.
Як відчайдушно бореться зима –
Хапається за тіні, та дарма,
Їй не здолати юну ворожбитку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825663
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Тихі сутінки сивих соборів,
Де снується сполохана тінь,
І злітають слова у бездоння
Склепінь.
Тут на вівтарях – зоряні свічі
І підказки розгорнених книг,
І Дари, й благодать невимовна
У них.
Пурпу́р і золо́т гаптування –
Й вугільна сутана проста.
Собори чекають світання –
Христа.
2019-02-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825652
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Цей світ постав зі сніжної безодні
І ви́прозорився, немов кристал.
Висить Земля на вервиці Господній
Між галактичних вигаслих дзеркал.
І світиться у темені космічній –
Така складна будова й простота!
Із року в рік традиції предвічні
Наповнюють сакральністю свята.
І додають упевненості й віри
У те, що з Богом розпочато рік,
Що цих зірок розсипані сапфіри –
Це сльози щастя з янгольських повік.
Що ці леткі посріблені сніжинки –
Лелітки наших чистих молитов,
А ці поля багаті на ужинки,
Бо сам Господь їх плугом перейшов.
Отак з правіку, з давніх літочислень,
Коли ще люди вчились у лісів
Красу вдихати спрагло, наче кисень,
Радіти дню, умитому в росі…
І не тягнутись на стеблі гордині,
Щоб замогти Творця і сивий час!..
А мудрість – не захована у скрині,
А на поверхні, справжня, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825284
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Мороз викрешує сльозу -
Не смішно на морозі.
А я сухарика гризу,
Бо голодно в дорозі.
Мене в цю мить ніхто не жде -
Іду, нога за ногу.
Зі мною поруч сніг іде
І вистеля дорогу.
Дерева змерзли і мовчать
На білій скатертині,
Така сумна зими печать
Лежить довкола нині.
Та не набридли ще мені,
Ні ввечері, ні вранці,
У ці холодні куці дні,
Зимові білі танці...
20.01.19р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823438
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Горем згорьована, святами звеселена,
Стає Україна на праведну путь.
І хай шпичаками та стежка устелена,
З неї вже нам не звернуть!
Хлопці там стали навік побратимами
В пеклі гарячому, мінно-фугасному.
Разом із ними ми поруч ітимемо,
Згідно їх кодексу, зовні негласному.
Найкращі дівчата там коси обрізали
І пішли боронити Неньку.
А просто красиві - стоять за безвізами,
Щоб на пляжах валятись голенькими.
Білим і чорним піаром заляпані
Ті, хто найдужче прагне відмитися
Страйками, гаслами і "євробляхами",
Щоб не пропасти і не помилитися.
Що обросли целюлітами ранніми,
Закабанівши до непристойності,
Із підборіддями, трияруснодавніми,
Що аж вилискують їхні достойності.
Ми разом шукаємо поміж законами,
Де поріг больовий у Нації? -
Чи там, де замерзли поміж териконами
Припорошені снігом шанці,
Чи, може, він пролягає згладжено
За лаштунками тих декорацій,
Де майже все українство загаджено,
Під бурхливим склепінням овацій.
Я не знаю. Шукаймо і знайдемо
Вищу суть прописної істини -
Там, де віру нашу прославлено,
Нас не вб'ють постулатами злісними!
10.01.19р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823503
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Облиш мене, моя буденна втомо,
І не приспи, благаю, не приспи!..
Я ще десь там – на березі онтому –
Вслухаюся, як шурхотять снопи.
Я мало не до пояса деревам
І зовсім трішки вища од вівса.
Я – крапелька маленька кришталева,
В якій відбилась обрію краса.
Я – стрілочка, що тупцяє по колу,
А думаю, що облетіла світ.
Я від грози ховаюсь у стодолу
І вірю: духи трав іще живі.
Вони мене у сіні заговорять,
Щоб вберегти від лютих громовиць.
Я шлях до мрій вимірюю по зорях
І по слідах небесних колісниць.
Там все іще попереду. О, часе,
Який же ти тягучий, як меди…
Хмарки кумедні скорчили гримаси
І ковзають поверхнею води.
А я камінчик ки́даю плескатий
І пильно вираховую стрибки,
І бачу, як ковчег моєї хати
Пливе собі у травах гомінких.
І, ніби віддаляється від мене,
Аж зирк – а то вже цяточка мала!..
Між нами поле довге і зелене,
А я гребу руками, без весла.
І все ніяк не можу наздогнати,
І я вже інша – ніби й не дитя.
Камінчик знову ки́даю плескатий,
А він летить – летить без вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801409
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 23.01.2019
Льодяник сонця, між зефіру хмар,
Медовим світлом мастить коржик ниви.
З-під рогозових вафельних сигар
Стирчить чурчхела буйної кропиви.
Желе ріки у кексі берегів
Ізюм каміння вимиває плавно.
Струмок нуги в граніті пирогів
Таїть брунатність, зазміївшись вправно.
Ладнає равлик в мушлевий еклер
Безформний пудинг крапчастої плоті,
Ванілі що лишає білий флер
На листя марципановому злоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822385
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Напевне це було ще до потопу,
Коли родилась всяка дивина,
Коли в степах гасали антилопи,
І світ не знав веселого вина.
Ще у розмовах не буяло злобою,
Не полювала підлість на серця,
Хтось вже творив. Тому що за подобою
Був зліплений за волею Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821975
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Розгойдався обрій.
Вкрився брижами
і раптово
світ мій поночів,
міжвіконням хриплим
і засніженим
брязкають
сріблясті дукачі…
Кажеш стихла,
стала безголосою...
Бо слова
не зняти із орбіт,
місяця із неба
не випрошую
він натільно,
завжди..
у Тобі.
Може, захворіла
аритмією?
- «Вам, американо
з молоком?»
Серце зодягти
в броню не вміємо…
- «Ні…. сьогодні зимно...
з коньяком».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=46cSksKVzzs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818535
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Хризантеми в снігах…
Білий сад, тихий сон, срібна містика…
До прозорих мисливців пристанеш нарешті, і край…
На долоні твоїй помаранчева казка не вміститься.
Опівнічне мереживо
шириться серцем – ридай…
…не зрікаєшся крил.
Ніби й берег обіцяний світиться.
Та без тебе шасі від землі відриває літак.
… і не знаєш куди – чи до сонця тобі? чи до місяця?!
……….чи буває отак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818688
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Магнітні хвилі
Білої ріки
Спинялись біля образної брами.
… в лісах блукали сонячні вовки.
… і гра текла
за визначеним планом.
То рому підливали,
То вина…
Підводили під текстом жирну риску.
… лиш обрані дістануться човна
…у них зіниці –
з особливим блиском
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815114
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Ронить ніч невидимі узори
на поля, і луки, і гаї.
Я – не я, коли у ранню пору
не помічу пайзлики її.
Он-де пух перини на ялині,
у фаті – калина до вінця.
А чого вартує синій іній
на сувої хвої ялівця?
Все укрите білою габою,
тогою нічної пелени.
Небеса любуються собою,
падаючи млою на лани.
Час гуляти перекотиполю.
Посивілі квіти на межі
облетіли як пелюстки болю
на скляні прозорі вітражі.
Вітер дує на холодну воду
і не розуміє ще, чому
та війнула кригою йому.
Уміщають пайзлики городу
гай, і поле, і, до ночі горду,
сепією виткану, зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814062
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Солоний дим
Ожинового цвіту.
На пасіках - спокусливі меди.
Ти досі небезпечно пахнеш літом.
Прозорий танець
білої води
Змиває всі ілюзії…
Повільно
Звикаю до стерильності снігів.
Коли постанеш вороном осіннім,
Спини прощальну
магію слідів,
Мов сяйво
Перестиглого колосся,
Чи півночі тривожні голоси,
Чи бронзу неслухняного волосся -
……………..на всі часи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813487
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Золотопа́д. Незрима павутина.
Набухли губи грон горобини.
Печаль, як роси, - чиста і невинна.
Досвітнє мрево дозирає сни.
Бій ратуші торкається глибинно
Найтонших струн, протяжливо бринить.
Медова осінь тужить безпричинно,
Запнувши сквери в ніжний оксамит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812586
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Віддзеркалення осені в чистому глянці води –
Мерехтлива палітра багряного і золотого…
І така недоторкана тиша – розмова із Богом –
І такі ледь помітні на бруку вологі сліди.
Ці вібруючі кола, як імпульси з надр землі,
Ніби збовтують космос і теплі густі акварелі.
Відмикаю ув осінь скрипучі порепані двері
І бреду по стерні перемитих дощами полів.
Неприборкана туго, тяжка, як холодний свинець,
Є в тобі щось таке випадкове і з тим – незбагненне!..
Моє серце ще й досі пульсуюче, свіжо зелене,
Це лише перехід в інший вимір, це ще не кінець.
І оте обмирання… Воно тимчасове, повір,
Особиста твоя Антарктида, що згодом розтане,
І наповняться водами світу твої океани.
Все це станеться потім, а поки… Ти загнаний звір.
І нема тобі ради, і місця – вмістити ці сни,
Відігріти в душі пересохлі, знекровлені квіти!..
Залишається просто змиритися й переболіти
До весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809324
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Справдешній скарб – посохла давня скриня,
У нас ще кажуть «куфер» на селі.
Мойого роду пам’ять і святиня,
Якій вже не один десяток літ.
Зіпрілий запах дерева старого,
В якому закодовані віки,
Таять послання до самого Бога
Цих візерунків ромби і квітки.
Відкриєш вічко – і дари нетлінні
Війнуть в обличчя ветхим полотном,
І порох, мов зимовий сивий іній,
Закружеляє над твоїм чолом.
Змахне сорочка крильми-рукавами,
Немов журавка, що смакує вись,
Весняними живими кольорами
Її бабуся вишила колись.
А цей обрус, як сонце у тороччю,
Іскриться, намаґльований*, мов сіль,
Не вилиняв, бо й досі сліпить очі
Й вертає у минувшину застіль.
І запаска квітчаста, і спідниця,
І ґорсик* розцяцькований! І все
Так урочисто барвами іскриться,
З минулих поколінь зв’язок несе…
Щоби не обірвати пуповину,
Яка глибо́ко в землю цю вросла.
І пам’ять роду дихає у спину –
Отих, далеких, що уже пра-пра…
Перебираю пальцями святині,
Немов руками тісто свіже мну…
Струмує час із бабиної скрині,
Ховає неосяжну таїну.
*Намаґльований (діал.)– накрохмалений.
*Ґорсик (діал.) – декоративно розшита квітастим орнаментом безрукавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808815
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Тихо, немов у могилі.
Осінню ночі урочі.
Падають яблука стиглі.
Маряться лики жіночі.
Тихо за неї, за себе
оберігаю надію.
Може на сьомому небі
душу її обігрію?
Тихо! Інакше – ніколи...
І заблукають у полі
душі-перекотиполе –
вічні заручники долі.
Тихо... Далека дорога.
Може, у келії Бога
рідна душа обізветься.
Тихо. Немає нікого.
У подорожника цього
рана на лінії серця.
Та не почиє у Бозі,
поки обом по дорозі.
Тихо?
Чи серце не б’ється?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808667
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Про печалі не говори,
Міжсезоння таке коротке,
Скоро квітень впаде в двори,
І думки принесе солодкі.
І надії зростуть малі,
Буде небо яскраво-синім,
Стануть знову по цій землі
Босоногі ходити тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785728
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Такий беззахисний, покинутий лежиш,
Ти, зірваний для бистрої забави,
Неначе просишся в долоні та у вірш,
Шафране ранній з поглядом жовтавим.
На тій галявині, де первістком зацвів
У радості, що можеш світ прикрасить,
Чекав ти з вирію цибатих журавлів -
Білявогрудих з крилами в лампасах.
Не склалося - з недбалих помилок чужих
Не між рідні квітується і друзів,
Букетно людям не приноситься утіх,
Марніється без коренів у тузі.
Тебе до серця обережно пригорну,
Зітру печаль з повік, мій первоцвіте,
На вушко пошепки відкрию таїну́ –
Ти став уже́ оздобою для світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783553
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Всі "щасливі" жіночки у моїй країні,
Бо нам старість відмінили депутати нині.
Принц скоріше з'явиться, навіть йдучи пішки
Перед очі власниці трудової книжки,
Аніж листоноша той з пенсією в торбі.
В материнській як почати працювать утробі,
Точно вистачить тоді трудового стажу.
Обіцяють - в сімдесят помчимо по пляжу,
Будем світом мандрувать, так як у Європі,
Буде все в нас в шоколаді, у липкім сиропі.
І "щасливі" жіночки плескають в долоні.
Від роботи в нас тепер дохнуть лише коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783217
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
[img]http://www.creative.su/sites/creative.su/data/SubFileStorage/fialka_14621_p1.jpg[/img]
Фіалками
пахне жінка.
В трамваї сидить
край вікна,
наступна її зупинка,
але у вагоні п᾿янка
лишається атмосфера
зі шлейфу
фантазій і мрій...
Світанок буває
ще раз,
у будь-якій
іншій порі,
коли зустрічаєш
погляд
як сонячне
світло із вій -
здається,
фіалки поряд
цвітуть
і дощі грозові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782868
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[img]http://www.creative.su/sites/creative.su/data/SubFileStorage/fialka_14621_p1.jpg[/img]
Фіалками
пахне жінка.
В трамваї сидить
край вікна,
наступна її зупинка,
але у вагоні п᾿янка
лишається атмосфера
зі шлейфу
фантазій і мрій...
Світанок буває
ще раз,
у будь-якій
іншій порі,
коли зустрічаєш
погляд
як сонячне
світло із вій -
здається,
фіалки поряд
цвітуть
і дощі грозові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782868
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
А літо буде років через сто,
Коли вже буде соромно не бути,
До краю моря бігтимуть авто,
Кульбабок в небо рушать парашути.
А зараз – капелюхи і пальто,
На чоботи та черевики мода,
Й нізащо не зізнається природа,
Що буде літо років через сто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782799
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Чи знаєш ти, що двісті тридцять два
Вже добровольців вбито на Донбасі?
Стають комком у горлі ці слова,
Ридання в грудях клякнуть безголосі.
Сімсот аж дев'яносто дев'ять з них
Трьохсотими доставлені в лікарні.
А скільки з них було таких важких,
Що вже здавалось - всі зусилля марні.
А інвалідом залишитись як?
Як перспектива – жити інвалідом?
Щоб потім дошкуляв якийсь «дурак»,
Бач, він «розумний», воювать не піде.
Ці добровольці – кращі за всіх нас,
На захист Неньки встали враз стіною
І віддали життя у важкий час,
Коли Вітчизна кликала до бою.
Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм - Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Ще буде буйний черемховий цвіт,
а потім біла пелюсток завія.
І хай мені давно не двадцять літ –
десятків два позбутися зумію.
Не дорікну, що десь без мене жив,
а натякну на те, що може бути.
Бажаю стріти стільки справжніх див
у росний час розмаю м’яти-рути!
Надпити з кухля зрілої весни
зі смаком врун і запахом конвалій,
гайнути в поле з дощиком рясним
і забрести у волошкові далі.
Де за курганом розлилася Рось,
де із землі ростуть гранітні глиби,
здобути те, що досі не збулось
в весняну пору під сузір’ям Риби.
03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782045
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Пташко моя сизокрила,
Грудка в коричневий пух,
Крильця, як два вітрила,
Змахом легеньким - пурх.
Очка - зернятонька льону,
Боязні скільки й тривог...
Ти не хвилюйся, в чужому
Серденьку також є Бог.
Ніжки, мов гілочки з вишні,
Хвостиком - круть та верть.
Горлечко рветься від пісні,
Дзьобик - олівчика чверть.
Ти не тривожся, як листячко
Впаде в багряну в траву,
Поки ще гріє літечко,
Пісню неси дзвінку.
Лащиться сонечко в затінку,
Квітне черемха п’янка,
Місяць колише ніченьку
В трелях гучних солов’я.
Краю нема наймилішого,
Як соловейко співа.
Зіроньки світять над стріхою -
Це Україна моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781107
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
В рожевім лотосі світань,
Серпанку колихнувши грань,
По остях, схлипом шепотінь,
Мандрує ланом вітру тінь.
Струмить між макових багать
До рогози, що сіла в гать.
Пером качиним ріже став.
Фліртує з паростю отав.
Любує кронами дубів,
Хмарин лякливих голубів.
Триножить ковили паском,
Табун волошок під ліском.
У різнотрав’ї, за селом,
Дрижить метелика крилом…
Лишивши марево видінь,
Щезає в днині вітру тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779405
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 01.03.2018
[img]http://i2.imageban.ru/out/2016/03/03/a41d15b14c23d844615f662f2d6888d4.png[/img] [img]http://zikzag.ru/uploads/posts/2011-11/1321379006_1320944570_0_230b0_4133ae2b_l.jpg[/img]
Мені би у весні сповна набутись
І вирватись з морозяних лабет,
зібрати монохромний сум у жмути,
іти туди, де сонячний щербет.
Збирати за крупинкою крупинку
тепло із березневих амплітуд.
Знайти аквамаринову зупинку
у місті, де підсніжники цвітуть.
У місті, де застуджені усмішки
лікують кавою міцних сортів.
Старі будинки, наче сонні кішки
хизуються хвостами димарів.
Мені б не розминутися з дощами,
із першим пагоном у борозні.
Світанками пташиними і днями,
набутися Тобою у весні…
[img]https://cs1.livemaster.ru/storage/cf/23/b8f60bbf473666c866cd84e4fb3x--kartiny-panno-ona-kartina-pastelyu.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yU16V2LTP6I[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779174
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Застигли кроки…
І знов запалять сотню свіч,
І зазиратимуть до віч
Тобі звисока.
Чи ж то замарно?
Зійшли вони на небеса.
І нікельована сльоза
Впаде на мармур
В камінне ложе.
І знов обступлять зусібіч,
І знову буде довга річ
До тебе Боже.
Така печаль...
А кулі знов не холості,
І світ розпятий на хресті.
А ти мовчав.
А світ палючий.
Сльоза на землю опада,
За що омила кров руда
Дніпровські кручі?
Парище
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778183
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Весна минає й літо бистротечне,
За тим приходить осінь і зима.
Не обіцяй мені кохання вічне,
Того кохання вічного нема.
Дні минають – звужується коло,
А в нім життя - лише любовна гра.
Коли стихає в ній останнє соло,
Приходить розлучатися пора.
В житті кохання мов роса медова
Що опадає з неба задарма.
Як є воно – життя таке чудове,
Життя сумне – коли його нема.
Очей від нього відвести несила,
Його нам з неба шле Всевишній Бог.
Як є воно то відростають крила,
З ним легше йти в житті до перемог.
Не обіцяй мені кохання вічне,
Пообіцяй хоча б коротку мить.
Нехай воно немов вітри зустрічні,
Кудись у даль повз нас не прошумить.
Парище
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776549
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Мій незворушний Ангеле,
Ви - є
На відстані війни й квітучих вишень.
Нам тільки зустріч
час іще не вишив
На посивілім
полотні
суєт.
Я голос Ваш
- далекий і хрипкий -
Побожно зігріваю у долонях,
І Ви мій,
сонний,
тулите до скроні,
Крижинки слів торкаються щоки.
- Так, слухаю!
Ні, я уже не сплю, -
Не обманіться строгими словами!
На розі
між реальністю і снами
Тепло довіри чується між нами
Як чистий дзвін
крізь холод кришталю,
Коли його
торкаєшся
губами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495561
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 10.02.2018
Як стану сон в долонях колисати,
У горло заливати чай терпкий,
Чиясь душа блукатиме по хаті
І крилами трусити супокій,
Зітре опівніч застарілу дату,
У вікнах блисне фарами авто,
А я дивитись буду і мовчати,
Бо вивчив мову тиші як ніхто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775505
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Не гримай у мої двері , там давно зачинено.
Й навіть більше скажу, заржа́віли всі замки,
а стіни товсті й високі , що на друзки . . .
їх ніхто не розіб*є. То ж давай ми війну припинимо.
Не думай про мене погано, святих нема.
Тіні потрібні нам тільки,щоб бачити світло,
а мова про те, де краща бува сторона, . .
насправді вже всіх втомила і остогидло.
Ми гордість ділимо порівну, не секрет,
Хоч кожного з нас частенько вона топила.
Здається твоя любов знов втратила крила,
" не вічне ніщо " - як мовив колись поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774824
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Сіріє дощ. Видзенькують краплини.
Змиваються потроху кольори,
Поодинокі сиплються хвилини,
І пусткою відлунюють двори.
Плаща напнувши, взявши парасолю,
На лавочці вмостилась самота,
Вона хотіла чесності і волі.
Тепер це є. І вечір. І сльота.
Стоять будинки вимиті і чисті,
Та самоті не хочеться розмов,
Бо там дарують посмішки без змісту,
І очі щиро брешуть про любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774225
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Як добре, що придумали сніги,
Морозне небо, спогади про літо,
Повітря невідчутної ваги,
І враження, смачні та соковиті,
Дзвінкий, напівпрозоро-синій лід,
Вогонь у грубці і вечірню втому…
Як добре, що придумали цей світ,
Та ще й мене придумали у ньому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773841
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Вона повернеться до Тебе
бумерангом.
Згадаєш все,
бо пам'ять як хірург
зі скальпелем,
один єдиний рух -
і ти з минулим
у засніженому танго
під небом синім.
Перламутрові відтінки
метеликами
ковзають на склі,
немов у банці
замкнені, коли
у безнадії б'ються
крилами об стінки.
Вона повернеться.
Шукатимеш в кишені
колись давно
загублені слова,
але навколо -
хуга снігова
націлена на очі,
наче на мішені.
Вона Твоя... до дна
невиплакана туга
і стільки загубилось
якорів,
і скільки б не мовчав,
не говорив
Ти повертаєшся,
шукаючи в ній
ДРУГА...
[youtube]https://youtu.be/Nqrv-EOPsac[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773426
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Щастячко світлокриле,
Сон твій – легкий, як пух!
Добрі небесні сили,
Світлий Різдвяний дух
Хай бережуть твій спокій,
Янголе мій земний!
Зорі блакитноокі
Падають в теплі сни.
Сонячне коліщатко
З променів день пряде.
Як ти, моє пташатко,
Тягнешся до грудей!..
Солодко пахнуть щічки
Небом і молоком!
Зиму прудкі синички
Люляють за вікном.
Світла моя потіхо
В теплому напівсні,
Як ти вібруєш сміхом
Лагідним у мені!
Сили святі небесні,
Благословіть щокрок
Ту, що вмістила всесвіт
В крихітний кулачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772201
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Закриєш очі…
Білі пелюстки
спливуть над елементами декору.
Зійти з картин від доторку руки.
Розтанути
в півтінях коридору.
В півтемряві…
Під золотом прикрас
розпізнавати призабуті шрами.
То вже не сни. То надчутливий час
так грається
з чужими іменами.
З теплом очей…
Із холодом образ,
що зникнуть разом з талою водою.
… коли боги заступляться за нас,
лише тоді
ми станемо собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
«Трублю надривно
Маяк шалений
Корабель мій дивний
Накритий хвилею…»
(Гійом Аполлінер)
Там, за териконами – джаз,
Постмодернова музика,
Саксофон сірого дня –
Такого ж сірого, як і мої берци,
Від пилу і бруду нескінченних днів
(Довершеність).
Там, за териконами – блюз,
Блюз без сезону: не осінній,
Не літній, не весняний,
І не зимовий навіть:
Блюз нескінченних доріг,
Яких не пройти, не здолати,
І навіть не проповзти,
І не плазувати – про:
Блюз.
Так, за териконами – пустка:
Порожнеча, якої немає,
Ніщо, якого не було, не є,
І не буде – Небуття.
Там. Де музику грає
Джазмен бородатий
Білий, як сніг на чорному.
Там – пустка.
Там, за териконами –
Спогади. Про неіснуюче.
Там, де матерія
Міряє часопростір –
Карма. Там, за териконами –
Сансара.
Босоногий Сітхартха
Кидає мені в долоні
Вервечку хвилин позичених.
Тільки я не ловлю – бо затиснув
Пальцями металеву іграшку.
Холодну. Сансара.
Там, за териконами –
Заперечення
Всіх істин моїх кольорових.
Барабан виграє
Все туж мелодію
Барабан джазмена Бога
(Він вміє тримати ритм).
Там, за териконами – Смерть.
Там просто батьківщина моя розстріляна,
Там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768114
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
***
Вже птахою день відлетів
і сховався за обрій.
А нічка-мара тут-як-тут,
захопила в полон.
Надія на ранок погожий
у настрої добрім –
з синичкою в шибці, а не
із нашестям ворон.
Надія на сонце таке,
що сліпитиме очі,
торкнеться промінням
печальних зневірених душ.
Сади щоб садить
поривалися руки охочі,
щоб рід вкорінявся навіки
і вбік ані руш.
Щоб сил додало ратоборцю,
незламності й гарту
здолати незгоди,
розбавити сліз гіркоту.
Моя батьківщина
найвищої почесті варта.
Якщо і віддати життя,
то за неї святу.
23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767692
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
То аж під ноги стелиться,
То вище хмар зліта -
Хурделиться хурделиця
І в селах, і в містах.
Породжений стихіями
Холодний вітроліт
Завіює завіями
Усенький білий світ...
* * *
Нарешті стихла хуртовина, -
У хуги увірвавсь терпець,
І щоб залагодить провину,
Її легенький вітерець,
Майнувши через перемети,
Десь відшукав сліди стежок,
Мітелочками очерету
З повітря позмітав сніжок,
На небі розігнав хмаринки,
І ніби справжній чарівник,
Наклеїв блискітки сніжинкам
І зник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767836
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Ти по свому,
Й по своєму мрію я.
Мабуть тому
Мрія в кожного своя.
Ще лиш осінь
А вже хочеться весни.
І в волоссі
Позапутувались сни.
День сьогодні
Знов осліп і онімів
Ллються води
Вже й забуто скільки днів.
Бачиш, бачиш
Не сховатись, сльози скрізь.
Осінь плаче.
Скільки виплаканих сліз!
Парище.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767370
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2017
Проникнуть спрагло
У душу квітки,
Підслухать мову
Пругких вітрів –
Скажіть, братове,
Ця доля звідки,
Як не із карми
Її зорі?
Завзяте серце
Не знає маски,
І кожну днину
Спива до дна,
А пензлик Слова
Довершить казку,
Щоб причастились
І ми сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766770
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Чи скористалась відкритою хвірткою
хитра прудка заметіль?
Білий бархан намела під повіткою,
скинула з линви* постіль.
В сніг заховала осінню депресію
в сірому дранті вітрів.
Вся в горностаях веде фотосесії
в стиглім гурті снігурів.
В русі – гармонія, в барвах – узгоджена
вміло підібрана мить.
Двір на світанку, як новонароджений –
жаль його спокій будить.
16.12.2017
* мотузка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766334
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Об'явлено конкурс! Зима чарівниця
Друзів скликає... Знайомі все лиця...
Ось Буревій, - натура така,
Прямо з порога пішов - гопака.
Сухий Вітровій; - *Я хочу спокою...*
Хурделицю білу веде за собою...
Плавно, розмірено пара вальсує,
Як же цим двом білий танець пасує.
А ось, Завірюха - міниться, сяє,
Танго з Морозом в оркестр замовляє.
Блі́да Поземка шука кавалера,
Всіх розштовхала (що за манери).
А ще, полюбуйтесь - скресає крига,
Степ відбиває гарячна Відлига.
...............................................................
Хтось ще підходить, хтось під'їжджає,
Нема конкурсантам кінця і краю.
(Буде добра цього цілі завали).
Понад три місяці Зима фестивалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
«Вічно мене тягне до міста,
Тягне в гущу юрби на вулицях…»
(Хагівара Сакутаро)
Я збираю горіхи,
Які падають з дерева,
Що намальоване на стіні
Мого кострубатого сну.
Я кладу до кожної жмені
Дітей горбатого катеринщика –
Таких сумних, як грудневий світанок –
Три горіхи з шкаралупою
Кольору зимового неба –
Сього бородатого старця –
Чорнокнижника Собачої Зірки.
Я кладу у теплі долоні
Замурзаної попелюшки,
Що міняла свої плаття подерті
На сліди сонячних зайчиків –
Три горіхи з тьмяною шкаралупою
Кольору травневого нечуйвітра
(Грай, вітре, грай
Пісню босоногих бузьків:
Чорногузів міста крейди
І поцяткованих писарів).
Я збираю горіхи
Тверді, як віра алхіміка
У збіговисько готичних літер
Книги, яку продали в Венеції
За шматки металу блискучого.
Я збираю горіхи,
Що падають з намальованого дерева
І дарую їх дітям,
Які ніколи не народяться,
Які бавляться потойбічними іграшками,
Незримими ведмедиками
Снів моїх волохатих.
А ці горіхи все падають
На бруківку покручених вулиць
Міста, де ніхто не живе,
Навіть той катеринщик,
Що співає псалми апостола горобців,
Навіть він
У цьому місті чужий –
Перехожий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765434
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Грудневий сніг надмірно інфантильний,
печаль і радощі збирає у клубок.
Повільно йде в кінотеатр на фільми
де не ховає сліз сентиментальних, бо...
Зима навколо, біло-чорно-біло,
мов кіноплівка, де прожито кожен кадр
і те близьке, що серцем відболіло
буває, ще вертає титрами назад.
Акторства іспит склали на відмінно
і бездоганно вивчено напам'ять роль,
а за кулісами життя полинно
і не на жарт замерзлося і замело.
Отак ідеш гармидерним містечком
і грієш поглядом анонси із афіш
і віриш - щастя, ну хоча б краєчком
торкнеться пліч Твоїх і скаже: "Ти не спиш..."
А сніг - поп-корн зі смаком карамелі,
прийдешній рік - великий кінозал.
прожиті дні гойдають каруселі,
в минуле йдуть на щастя, чи на жаль.
[img]https://w-dog.net/wallpaper/snow-street-people/id/224300/[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765435
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2017
Коли не писала - я помирав,
Ховаючи смуток за штору,
В душі кровоточила дивна діра:
Сльоза́ми... відтінку кагору.
Не суть, що бар'єр - клята плата екрану!
Несуть зорі звістки щоночі
Про твої бажа́ні, як fata Morgana,
Ті очі... в видіннях пророчих.
Твій образ зіницями не відпускаю
Й, можливо, немає потреби -
Я, наче натомлені води Біскаю,
Постійно хвилююсь за тебе.
Мов скрипку береш мої струни душі
Й заводиш мелодію ти́хую...
[i]Постскриптум:[/i] Продовжуй писати вірші...
Так сталось, що я ними дихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763442
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Скільки ще зимних Майданів маєм для змін відстояти,
Снігозаметів, палаток, пострілів скільки? Мовчать.
Перебирає світлини сина загиблого мати,
Лічить вдова-Україна рани неправедних втрат.
Заклики, лозунги, лайка, низка дрібних провокацій
Відволікають від суті. Хто пам'ятає її?
Звично міняються маски, ролі, сліди декорацій.
Кинуто викликом камінь - кола пішли по воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764384
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Побіліли верби край мого села –
грудень, тож зима припорошила.
А на півдні вдруге квітне мушмула,
протестує цвітом що є сили.
В сновидінні ґанок бачу в картузі,
яблуню в пухнастім білім светрі.
Тут же – виснуть грона вперто на лозі,
у снігу лиш маківка Ай-Петрі.
Зеленіє верес на гірськім плато
і мороз траву мережить тонко.
А в озерцях місяць з висоти перстом
мітить для Водохрещ ополонки.
03.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763818
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Я жду тебя каждый год (с нетерпением жду тебя заново).
И пусть ты холодный, на душе от тебя тепло .
Даже если всего лишь мгновенье на встречу с тобой дано,
я его на всю жизнь запомню, как что-то из самого главного .
Ты чище воздуха, ты больше чем просто вода,
Ты - мое детство, сказочное воспоминание .
Должна признаться, я искренне влюблена . . .
Ты даже прекраснее, чем все мои ожидания.
Вот только не тай ! Не надо ко мне прикасаться ...
Будь светом очей моих и музой других эстетов.
Ведь, когда ты уйдёшь, они будут влюбляться в лето,
А я не хочу.
Не хочу с тобой расставаться .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763729
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
[b]А дерева все вгору і вгору...
І для них кожен день - тихе свято.
Є терпіння у них. Без декору
А чи з ним виглядають багато.
Простоять собі зиму в задумі,
Листям шум весня́ний запалає.
Літні пестощі ніжним струмом -
Сонце кожен листочок ласкає.
А як осінь збирає подать,
Найдорожче дають їй дерева:
Всі плоди свої й навіть свій одяг,
Добре знають, що це недаремно.
Що знов мудрість впаде у мовчанні,
Що знов холод зітре всі провини...
І ще знають, що це не востаннє,
Що знов юність у листі прилине...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762350
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Що Бозя хліба дав, наснилося дитині.
Малий оповідав:
- На білій скатертині лежали калачі, медяники, ватрушки. А поряд з часником в полумиску пампушки.
- Поспи, мій рідний ще.
Благала сина мати.
- А раптом і борщем там стануть частувати.
- Боюсь... ковтну води.
- Чого ж тобі не спиться?
- Бо може і туди злий дядько нагодиться. Та забере усе із Райської комори. Ще й стане вимагать від янголів покори.
- Не відома, дитя, йому туди дорога. Царюють у душі совєти замість Бога.
Поснули, на вустах їх усмішка іскриться. Смакує вже обом захмарна паляниця...
Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду. Мільйони не вернулись з небесного обіду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762097
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Мокро і сиро. Туманно. Такий листопад.
Вбралися бісером висохлі зонтики кропу.
Мало лишилось в природі красивих принад,
фазу останню завершив осінній листóпад.
Клени принишклі стоять нерухомо у сні,
листя опале прилипло до мокрої стежки –
не роздивлюся: орел мені випав, чи решка;
капають краплі із неба холодні й рясні.
Крок із порогу роблю в володіння дощу –
теплу оселю лишила, взяла парасолю.
Купол рожевий під сірим шатром розпущу,
буду і далі свою випробовувать долю.
Мій ти ровеснику перший в ряду до зими…
Сивий друзяко, обшарпаний мій листопаде…
Хоч парасолькою настрій довкіллю розрадим.
Вдарим в розпуття розтоптаними чобітьми.
Гей, припини свій нудний і плаксивий романс!
Реп почитай на даху, стрепенися мій друже.
Бач, онде вабить до себе глибока калюжа.
Може поміряєм? Хтозна, чи буде ще шанс.
23.11.2017
(Фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761972
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Перехопило подих, лопнула струна
І шурхіт крил твоїх лунає наче вирок.
А як же я, тепер, у цьому мороці одна?
Серед затертих буднів, без яскравих бирок.
Летиш? Лети... Візьми з собою сміх
І теплий погляд у кишеню - то на згадку.
Мені ж лишається одна з останніх втіх:
Недоброзичливцям на лихо бути у порядку.
Печаль загорнута у риму - справжній кат,
Що в жертви обирає надто гордих.
Скажи, чи лиш мого відтяли світу шмат,
Чи лиш мені одній перехопило подих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761990
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Які легкі, які прозоро-світлі рими...
Легенько Музу за поділ тримаю.
Я десь була сьогодні...
в Сіракузах... в Римі...
Це дзвін дзвенить...
чи дзеленчать трамваї...
І хто я цього ранку ?... Невідомо!
Десь серед зір згубився подих мій.
І що, серед світів чужих, шукаю?...
Мов за соломинку тримаюсь за поділ,
Туніки світлої твоєї Музо...
Сьогодні я була у Сіракузах.
І джміль над квіткою,
мов дзвін, гудів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Світлій пам’яті Героя України
кримської вишивальниці,
уродженої лубенки Віри Роїк
(25.04.1911- 03.10.2010)
На ллянім полотні повсідались півні
із лубенських ранкових тинів.
Сипле жайворон спів і з-під голки – пісні
милих серцю полтавських ланів.
Барви заполочі – генофонду ключі
у мотивах святих рушників.
А мережкою стежка - як промінь свічі,
наче плин пережитих років.
Візерунками ліг кольоровий моріг
під шовкову заквітчану гладь.
І нагадує вишня в весняній порі:
рідну землю ніколи не зрадь.
Не схибнулась, не зрадила, не відійшла –
край прославила свій на віки.
Із колодязя світла, любові й тепла
вишивáні зійшли рушники.
21.11.2017
(Фото з виставки робіт Віри Роїк в Сімферополі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761839
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
(Триптих)
«Не повторюй, як боляче бути травою,
Який зміїний рот має молодий Місяць...»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Перший подих вітру
Не повторюй слова осені –
Намарно – осені сірих Пегасів.
Не повторюй цієї музики –
Музики скрипки холодного вітру:
Най пам’ятають її собаки
Кольору олова з очима-зірками.
Місяць – алхімік старий
Наливає ночей ртуть у чашу серця.
Не повторюй зміїне шипіння
Падолисту-водяника,
Володаря мокрих каменів.
Не повторюй – нині всі змії сплять –
До весни. Доки вино холодне
Крові вужа не стане вогнем.
Не повторюй нічого,
Навіть Сонати Вужа, краще мовчи
Слухай вітер пізньої осені...
Другий подих вітру
Чорні кораблі останніх днів:
Падолистові ночі – це голландці
У камзолах з блискучими ґудзиками,
Яких привів у порти Ямато,
У місто моє без сезонів
П’яний капітан-вітровій –
Одноокий шкіпер холоду.
А вітрила кошлаті...
Кульгавий щур осіннього вечора
Гризе сир рапсодій
У мишолапці музичній:
Де заблукав ти - хвостатий Моцарте,
Волохатий Йогане з чотирма лапами,
Що лишають сліди-ієрогліфи
На партитурі життя?
Третій подих вітру
А я все не вірю,
Що скоро землю крига скує,
Заморозить час-лиходій
Все сподіваюсь на щось
(Намарно).
А я все не вірю,
Що голим деревам-повіям
Набрид холодний дощ-злодюжка,
Що вони чекають білого снігу,
Як одкровення, як знак чистоти,
Як очікували гейші Едо
Проповідника в чорній рясі,
Що дихав димом і малював
Знак «Десять» в повітрі майбутнього.
Пізня осінь – це танець метелика мертвого,
Обірвані крила якого несе
Самурай-вітер,
Що складає останнє танка,
Відчуваючи лезо катани холодне
М’язами живота – ще теплими:
Ця людина не хоче
Лишатися серед осені
Живим роніном.
А на вулиці мертвих дерев і собак
Двірники замість кленових пальців
Замітають листя карми.
А я цієї осені посадив вишневий сад
На околиці Хіросіми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761398
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Тихо у натоптаній душі,
Лиш метуть сміття вітри зневіри.
Помарніли золоті ампіри
На пиндючнім слави кунтуші.
Марнотратством розцвіли офіри.
В серці льоду місиво сипке,
По гортані брьохає образа.
Череп, шпичаками дикобраза,
Ріже дум розорення липке.
Щелепи звела безмовна фраза.
Тільки очі, бісиком вогню,
Нишпорять на обрії спасіння!...
У полуді хмар нема прозріння.
Сплю життям? Чи існуванням сню,
В безконечності гріхопадіння?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761383
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
"Червь, человечек, короед,
Какую ты сожрал планету..."
(А.Вознесенский)
Ніби вампіри, кров земну смокчемо,
Міряєм барелі *доларом -
Добра кровиця - ніяк не напиться .
Нічого, що чорного кольору.
Дух випускаєм з утроби земної,
Землю живу ще терзаємо,
Пропаном, бутаном всезнайки дрімучі
Диво таке обзиваємо.
Хто в кораблі свердлить діри у плаванні,
Хто йде з порожніми трюмами?
П'яні матроси на це не відважаться,
Лиш самовбивці із дурнями.
Людство - команда в човні зорельотному.
Хто капітан невідомо ще...
Хто прийме SOS , кине круг рятувальний?
Нема ж ні сусідів, ні родичів ...
Годі вже,годі - час і отямитись,
Зменшити оберти й гонори!
Мати Земля наша вічно не в змозі
Бути колискою й донором!
Все ще, на диво, надія в ній жевріє,
Що наші мізки згуртуємо
І для моторів своїх ненажерних
Кращі наїдки зготуємо...
*Барель -158,76 Л.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760746
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Я вже не дивлюся на небо давно
Лиш з нього так стрімко вниз
Мій погляд із сонцем у твоє вікно
Що бачило море сліз
Ще б тільки долоням зустрітись дали
Взаємно в очах втонути
І взяти на себе всі твої хрести
Востаннє тебе відчути
Я вже не рахую зірок, я між них
Мов пляма розмита й блякла
Я так не хотів, не хотів, але зник
Пробач, що не попрощався...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760633
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
І ви втрачали, звісно, і не раз,
лишалися в душі дірки болючі,
і забувало сонце вас,
юрмились тучі.
І вам до нетерпенності пекло,
аж випікало найгрубіше денце.
Золою в очі так мело,
аж терпло серце.
А потім градом било, лусь та лусь,
дахи трощились, черепки летіли.
Бо так хотілося комусь...
А ви терпіли.
І тихо плакали собі в кулах,
аби ніхто й не знав, не здогадався,
який то біль, насправді, як
толочать щастя.
Тож мимо йшли і друзі, й не свої,
всміхались вам і ви до них навзаєм.
Допоки в серці йшли бої
над чорним краєм.
Аж поки вся війна не перейшла,
аж поки час не став латати дірку.
Колола наскрізь гостра гла
і було гірко.
Та день за днем лікована душа
тягнулась догори, туди, де верші.
Хоч смуток ще й не полишав,
ставало легше.
І якось ви вловили дивну мить,
аж стрепенулось, наче, всеньке тіло,
відчули вперше - не болить,
переболіло...
17.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760430
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Між нот дощу проллюся восени,
Прозірним смутком замаївши поле.
Провинний перед гаєм, без вини,
Зігрію серцем віття захололе.
Накину на оголений дубок
Світила пломінь, що пропік хмарину.
Вітрисько спеленаю у клубок,
В колисочці з опалого цитрину.
Присплю його так, ніби немовля,
Німим мотивом трепетної тиші…
З останнім відголоском журавля,
Душа розтане у мінорній виші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760271
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Глузують з мене ямби і хореї:
"Доволі вже - своє ти відспівав!
До біса все в останній день Помпеї. ..
Допий чарчину - досить вже октав!"
Ну що ж,глузуйте! - Якось обійдуся.
Я зможу і без ритмів на одній струні.
Заплачете, а я ще посміюся,
Коли із прозою домовлюсь навесні.
Між іншим є ще анапест і дактиль -
Більш толерантні і підуть на компроміс,
І знову заживемо по контракту,
Або на віру без образ і сліз.
І стануть в чергу знов до мене музи.
Для них завжди знайдеться хліб і сіль.
От тільки зараз вижну кукурудзи
І знову сяду за письмовий стіл.
Тож не знущайтесь - є ж бо конкуренти -
Он проситься Олександрійський вірш...
Вертайтеся без сміху й сантиментів.
Всі знають - у гурті і борщ смачніш.
О,осінь, осінь! Я в твоїх тенетах.
І хоч дощі,вітри,нема тепла -
Ти для поезії придумана Поетом!
Люблю тебе якою б не була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Дорога, дорога, дорога в нікуди
Не видно їй краю кінця.
Хтось кашляє гучно та кутає груди,
Хтось тре на обличчі синця...
Зі свого обійстя женуть як худобу,
Ламаючи волі хребта.
Вдяглись України тоді у жалобу
Спустошені села й міста.
Ламали гілля, виривали з корінням,
Мов дрова везли до Сибіру.
З пекельним завзяттям "червоне сумління"
Здирало із нації шкіру...
21 жовтня - День пам'яти масової депортації українців. Операція "Захід".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756445
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 10.11.2017
Любити золото, для нього то не гріх,
Ховав за пазуху, в кишені, міх.
Був здатен обібрати будь-кого до нитки,
Забрати все не залишивши й свитки.
Обійми теплі - не його талант,
У "темних справах" частий фігурант.
На перший погляд, то суворий персонаж,
Скарбів збирач та непідкупний страж.
У його душу зазирну на мить,
А там... Там сонце і небес блакить!
Впаде додолу маска ця сувора.
Любов, ось суть майстерного актора.
До сну готує він, а не грабує сад,
Під шквал хандри й депресій... Листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759756
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Уярмляючи простір силами,
Понад мідною квіткою ружі,
Веселкує метелик крилами
У облізлому сріблі калюжі.
Шпориша дротянисті локони,
Нанизавши роси краплини,
Павутиння мотають в кокони,
Що тиранить волошок стеблини.
Сонце плавить в світанках темряву,
Ріже обрій хмарин пір’їною.
Умиває безсоння кіптяву,
Веремією солов’їною.
В арматуру гілляччя ржавого,
Сталь упаяно гострого листя.
Сонях тінню стовпа безглавого,
Полуниць батогує розхристя.
На бетоні ставища вилами
Вітер дряпає хвилі дужі…
Веселкує метелик крилами,
В стилі лофт понад злитком ружі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759436
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Стежки просохли. Вилиняли дні.
Потроху звикли жити без проміння.
Померкли зовсім фарби вогняні,
Розлуки пахнуть відстанню осінньо.
Думки-дивачки горобцями в світ
Випурхують безладно-галасливо,
Я неслухняних заганяю в кліть,
Ну а вони – то на горіх, то сливу,
А то зірвуться – і гуртом гайнуть
Помилуватись на твої зіниці,
Вертаються, шукають п’ятий кут,
Чи пір’я променистої Жар-птиці.
Даю їм волю – хай уже собі.
Крихт шоколадних накуплю удосталь,
А на вечерю – мрії голубі, -
Хай призвичаяться до високості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759009
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Душа чекала крику в тишині.
Холодна осінь і неважні справи,
А за вікном нічого крім темряви,
Самотні дні мов мури камінні.
А теплу плоть холодний страх жене.
І кожен звук стає таким важливим,
А шум дощу мов пісенька тужлива,
Мов гостра криця душу тихо тне.
Земля у жовтих шрамах мов в іржі.
Знов ніч ховає пагорби в тумані,
І знов летять, летять думки оманні,
Летять немов нагострені ножі.
Парище
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758873
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Панянка-осінь – гарна господиня:
Понапікала яблук, гарбузів,
Покликала природу на гостину.
Прийшли усі, хто навіть не хотів.
Лани картаті, вогняні діброви,
У хусточках сусідоньки-сади
Несли гостинці щедрі гонорово -
Рум’янобокі вистиглі плоди.
Приймала осінь подарунки в плахту,
Що – у комору, що пішло на стіл,
Розмалювала барвами ландшафти,
Неначе готувалась до весіль.
Як посідали галасливі гості,
Вона все метушилась біля плит,
Рясніли страви, виноградні брості
Підсилили домашній колорит.
Так поспішала, що перечепилась,
Морквяний сік розлився по столах.
Гаї жартують: «Натомилась, мила?»
Хазяйка: «Ні, дощів перепила»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758988
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Коли ти, звіздарю, напишеш новітній талмуд?
Я кетяги зір узірчато розшила для тебе.
Пророцтво почує, глибинно прокинеться люд,
Себе усвідомить і погляди зверне до неба.
І зміниться дійсність, бо вірно зорітиме знак,
Як нам подолати замети до цілей останні.
Тоді перекроїм прийдешню історію так,
Щоб шансу не дати найменшого сутичкам кланів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758795
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Вже засріблилась памороззю кора,
Сивий туман спускається білобогом…
Там, на горі, є гражда, стара-стара,
З темних сухих пленичок, покритих мохом.
Хто в ній ночує? Жінка – рудий огень!
Шишки вплела у коси й пожухлі квіти,
І шурхотить у сховках її кишень
Зернами, мов дукатами, буйний вітер.
Мов порцеляна, шкіра її бліда,
Ніби не кров у ній, а густі молока…
О, як нечутно ллється її хода,
Німбом предивним сяє печаль висока!..
Свіжу вологу п’ють із її слідів
Спритні косулі, олені та лисиці…
Кола дрібні розходяться по воді,
Тліє осіннє листя на дні криниці.
Там, у старенькій гражді, що на горі,
Тче на світанку жінка дощі на кроснах,
Сни з рукава витрушує за поріг –
Хай мерехтять монистом на мокрих соснах.
Пальці її пластичні, як теплий віск,
Переминають прядиво тонкосрібне,
Поки зарослий хвоєю темний ліс
У молоці туману поволі блідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017
[i]Диктантом дощ лягає на папір,
І почерк нерозбірливий від літ
Ще не тремтить... А я немов школяр
Ловлю його краплинну мить,
Дзвінкі потоки - струни невгамовні.
Так хочеться шепнуть йому на вушко,
Щоб сірі дні мої жертовні
Творець - учитель десь відмітить влучно
В щоденнику потертому надій.
Де вицвілі сторінки геть в пилюці
Та ще багато місця там і мрій :
" Не залишай свою дитину у розлуці..."
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758662
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Інколи хочеться чогось простого…
щоб було тепло під рукавицями ,
і щоб біг ти на зустріч і кудлатий пес,
І щоб дмухав мені на каву, підсмажив горішків…
Товсті і самовпевнені маршмеллоу танули
Поступово.
Щоб довга різдвяна казка промайнула, як скоромовка
і все це було зранку…
розчинилось і почалося знову.
Щоб кіт, такий байдужий і ніби неквапний, лінивий
вкрав з тарілки оту «хмаринку» і це нас аби насмішило…
Чому у мене така давня звичка насувати на пальці светра,
Або лізти тобі під куртку, до тіла холодними лапами,
і подивитись, як по твоїй шкірі прокотиться холодна хвиля…
чомусь хочеться закутатися по вуха і закохатися теж по них…
і щоб ніде і нічого не порушило певний ритм…
Коли виходиш у сіни, щоб з рота виходив пар,
і тоді я уявляю, що вмію курити,
і зиркаю, чи мене ніхто ще не побачить.
Ги, і смішно з себе, і ніяково від моєї чудної вдачі.
...чомусь завжди хочеться тільки простих речей…
1.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758494
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Спізнілі квіти, скільки ви снаги
У листячко набралися за літо,
Не хочете ні блякнути-сивіти,
Ні кутатись насінням у сніги.
Милуюся і вчуся саме так
В житті сприймати різні лиховії.
Ви – справжній символ віри і надії
І життєлюбства непоборний знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758197
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Намалюю вогонь і зігріюсь об нього надвечір,
Уявлю, що тепло проникає по венах углиб,
А довкола – сім’ю: батька, матір і лепет малечі,
Дідуся, що у брилі - чистісінький піддубень-гриб.
Намалюю їх так, щоб миттєво усі оживали,
Гомоніли по черзі про звичні буденні діла,
Смакували картоплю в мундирах з просоленим салом,
Не спішили вставати, збирати миски зі стола.
Разом з ними і я непомітно присяду скраєчку,
Намистиночки слів із долівки у пам’ять змету,
Мирний тріскіт вогню долинатиме символьно з печі,
Розливатиме щедро в кімнаті просту доброту.
І не чутно тут буде завіїв брехливих з екранів,
Не проникне засилля чужинських агресій, доктрин.
Я посиджу тихенько, мудрішою трішечки стану,
Щоб вернутися знов у безладний стрімкий часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758342
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[img]https://thoughtcatalog.files.wordpress.com/2015/12/shutterstock_92746561.jpg[/img]
Люди мають
на плечах глобуси,
в капілярах -
нуртує маршрут.
Мені віриться -
є автобуси,
що до них
без запізнень прийдуть.
І у вікна
їм зазиратиме
світло айвове
із ліхтарів,
і осінніми ароматами
зустрічатимуть
з рідних дахів -
листопадовий німб
на комині,
паперівка
із теплих кишень...
Щоб до трепету,
до оскомини
повертатися
ще і ще...
Певно, люди
із джіпіесами
визначають
найкраще маршрут,
але СЕРЦЕ
поза прогресами
вкаже місце,
де люблять і ждуть...
[img]https://img3.stockfresh.com/files/n/nejron/m/50/4335550_stock-photo-writing-accessories-bunch-of-old-keys-and-book-on-a-vintage-paper-over-wooden-background.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758049
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Десь на червоній
лінії вогню
палають маки приворотним цвітом.
Безпечна – відстань пострілу… в меню –
черства скоринка
бабиного літа.
Навчи прощатись
сонячно, коли
огорне місто темрява суцільна.
Не бійся обпектися! розділи
цю поминальну
трапезу вечірню.
Відвертий танець
відчаю. Тоді
вплети в зелені коси срібні нотки.
… бентежна відстань – кола по воді.
… малина
до опівночі солодка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[b]Не ховаюсь під ковдру
Чужих думок...
Стовпи істин одвічних -
Маяки у життєвому вирі.
Від реалій теперішніх
Задушливий смок...
А душа рветься в небо,
Мов птиця у вирій...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750550
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 14.09.2017
[b]Грався день вересневий у літо,
Десь сховав парасольки й плащі.
І в обіймах його розігрітих
Аж притихли дерева й кущі.
З нього сонце сміялося в небі
Й грибників підганяло у ліс.
А тут стільки скарбів вересневих!
Щастя справді доводить до сліз.
Ох, грибочки. гриби, грибенята...
Із яких ви послами світів?
Світлом, радістю ви в кожну хату,
Лиш би в ліс хто за вами поспів.
Грайся, грайся ще, вересню, в літо,
Нам безцінні дари роздавай.
Поле мрій перекопуй у дійсність,
Щедрим й мирним щоб був урожай...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750228
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Орлиця пару вибирає так –
У кого вистачить наснаги і терпіння,
Хто гілочку ловитиме сумлінно,
Той і дітей уберегти – мастак.
Довіра – найважливіша з чеснот,
Із нею ми сягаємо висот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750260
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Позолота змінилась брунатністю,
Навіть в лісі роздолля вітрам...
І, здавалось, які – то вже радості
Пізня осінь дарує всім нам.
І хай небо сумне й набурмосене,
І дощі холоднючії ллють,
Все одно – я люблю тебе, осене!
Просто так, без пояснень, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749472
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Біла …
тобі личить червона помада, бо шкіра твоя немов порцеляна.
немов трепетна пелюстка шовку, що так бездоганно виліплює твоє тіло, витісняючи зі свідомості все інше…
біла батистова сорочка і делікатний дотик сонця що окреслює твій божественний силует.
Біла…
теплим струменем, знаєш, отим приємним повільним і водночас пружнім з чудним вихилясом, струменем молока прикрила свою наготу кава…
Тобі личить брунатна помада, бо твоя кава завжди так пахне корицею, якути ніколи не додаєш, але вона все одно відчувається у вранішньому коливанні повітря. Ти ледь дихаєш, щоб не сполохати молочну пінку…
Біла…
Ніжна хвиля молока поволі вимальовує контури твоїх вуст, ніжно куштує брунатну помаду і на мить відірвавшись –аааа…-аа…-смачно!
Ти не встигаєш дихати, бо хочеш швидше поласувати коричневим ,плямисто золотавим ранком… треба відірватися. Відірватися,щоб ковтнути повітря і спіймати тонкий неслухняний потічок вже на грудях…
Тобі личить батистова хмарина твоєї сорочки, що піниться молочним шумом навколо твого стану…
О,а як би ти була молоком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748428
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Так ось просто і буденно
Прилетів й сьогодні теж
Лист до осені від клена
У конверті барви беж.
Здогадайся що у ньому:
Тиха радість, світлий сум
Чи шаленість бурелому,
Чи дощів осінніх шум;
Може різблені картинки
Диво-світосприйняття,
Де тонеснькі прожилки
Ніби лінії життя;
Може щирі одкровення,
Зібрані в сузір"ї слів,
Чи піднесено- натхненний
Сонм осінніх почуттів?...
Так ось просто і буденно
Прилетить й до тебе теж
Загадковий лист від клена
У конверті барви беж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748338
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
[img]http://s5.favim.com/610/52/Favim.com-kees-smans-www.waterdropfineart.com-dandelion-dandelion-seed-472382.jpg[/img]
Належати серпню
і Сонцю нести уклін
за лоскіт батисту
рожевої айстри,
за роси на віях
пухнастих її, коли
смугасті дощі
вимальовують настрій.
Належати хвилям
і пестити береги,
пісок, наче цукор
на мокрий окраєць
із хліба насипати.
Дотики дорогі,
коли їх у себе
крізь шкіру вбираєш.
Скоритися Борхесу.
Хмари його химер
ховати в кишені,
де мушлі колючі.
За серпнем іти,
чекати осінніх прем'єр
і Того, хто в серце
самісіньке влучив.
[img]https://onlyart.org.ua/wp-content/uploads/2013/10/9820_0b51.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747776
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Ти зовні здаєшся крицею,
всередині ж, як вода,
розлучена із криницею,
в котрої не має дна.
Ти плачеш за тою єдністю,
котру не знайдеш ніяк.
А вже із жаскою ємністю
до тебе повзе лайдак.
Ти пінишся, опираєшся,
і наче твердієш знов.
Та ба, лайдаки ті знаються,
як з каменя спити кров.
І як докопатись впевнено
до чистих глибоких вод,
аж там, де копать невелено
для тих лайдаків-заброд.
І бризне із дірки першої,
і вихлюпне майже все...
Та, може, хоч понад вершею
до Боженьки понесе.
Що тільки здаєшся крицею,
насправді ж вода, вода,
зтужавіла за криницею,
в котрої немає дна...
5.07.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746984
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Але хто це дівча?
Ще не знаєш… долоні холодні.
Очі кольору трав. Шлейф криваво-терпкого вина.
Ти забудеш її. Не тримайся тієї безодні,
Де відлунює й досі
похмілля твого глибина.
Як же втримати це?!..
Непідкорені міцністю клею,
Зі стареньких шпалер відлітають у світ солов”ї.
…але, раптом, колись, доторкнувшись первинного глею,
До найтонших дрібниць,
ніби вперше, відтвориш її
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746864
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Ти слідкуєш за мною через сни
Накидаєш мотузки мрій на плечі
Обіцяєш і просиш, чекати весни
Для втечі...
Я вдягаю тобі корони, і пишу листи
Повний кошик листків зімятих
І так само крізь сни, молю й прошу - прости
Вони без адресата
Ти не зможеш прийти, тільки маревом ночі
Ти не будеш вчорашнім ніколи
Пробачати за вічність без тебе - не хочу
Я давно помилкова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746779
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
***
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скільки усього за час оцей перебуло,
того, що ніколи уже не повториться більше.
Того, що упало в покоси червневих світань.
Того, що в копиці сховалось на будучну зиму.
А сонце все ближче і ближче до змучених бань,
все далі від буйного шалу свого і нестриму.
Он пробує пташок ще юний на міцність крило,
і неба окрайчик на смак - ще солодкий, медвяний.
А хату по вікна жоржинами знов замело,
ще трошки, і літо між ними розтане...
15.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746568
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Зупини цю печаль,
що так легко тече з під коліс.
Мить за мить… крок за крок… золоті херувими Верони.
Не питайся, чому на бігбордах - засніжений ліс...
Ілюзорність доріг…
і безглуздість твоєї корони
На первісних снігах…
Утопічні пісні солов”я
так співзвучні чомусь з ритмом танцю звіриної зграї…
Не жалій мене… ні! я давно вже забула ім”я
і вагомі причини
цієї крихкої печалі.
Просто бродить вино…
Просто змінює сонячний день
нас в нічній прохолоді, застиглих в кришталиках часу…
…то не маки цвітуть – то палають міста одкровень
на сипучих пісках
десь обабіч центральної траси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 09.08.2017
... і пахне хлібом з печі
серпневий пізній вечір...
(Валентина Савелюк)
Вдень так спекотно - до знемоги,
А вечори несуть відраду.
Cурмить ще літо перемогу,
Та ніч хвилини в нього краде,
Складає у чорнющу тайстру.
Хоч серпень тільки розпочався,
Та квітнуть білосніжно айстри
(у вересні в них обмаль часу).
Цикади дзвінко стоголосять,
Не переслухаєш до ранку.
Та знає літо - скоро осінь
Наллє дощів по вінця в склянку.
Ще вдень спекотно - до безтями,
А вечорами так розкішно,
І сонце сипле бурштинами,
Години тягнуться неспішно...
Ще дні наповнені медами,
В повітрі пахне теплим хлібом.
Розучують цикади гами,
Для них зими не буде ніби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Ти годуєш грудьми, і згортається Всесвіт спіраллю,
Ти смієшся дзвіночком – буденне виходить з орбіт,
Пересічне стираєш із вилиць і вулиць безжально,
Ти сьогодні для нього - увесь неупізнаний світ.
Все колись переміниться, стишаться трепет і подив,
Вже молодші у юнках шукатимуть свій ідеал,
Син твій виросте в парубка і приведе до господи
Дивну дівчинку, котра знов стане началом начал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745241
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.08.2017
За селом криниця обміліла,
Журавель похнюплений стоїть.
Ну яке кому до того діло?
В час розчарувань і лихоліть.
Ну яка кому до того справа?
Коли лихо ходить між людей,
Що колись втамовувала спрагу
Козакам, що зупиняли тут коней.
...........................................................
І тополі всохли, мов якісь примари
Верховіттями у небо пнуться,
А легкі біленькі нави- хмари
Зачепились і немов кужіль прядуться.
...................................................................
І село, скоріше це вже хутір,
Бо недавно розбомбили три господи,
*Град* ударив в клен на перепутті,
Й споришами заростає шлях до броду.
Ще гудуть дроти високовольтні,
Під горою в хаті світиться віконце,
Там ще мешкають, такі самотні,
Що не зазира в обійстя навіть сонце.
.................................................................
А колись в криниці плюскотіла,
І в цеберку сріблилась вода...
Ну скажіть, яке до того діло?
Коли бродять смерть навкруг й біда.
За селом криниця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738616
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Сонячні дотики,
Місячні опіки… грань ця
майже нечутна… холоне у горах бурштин.
Замішую тісто - лишається небо на пальцях.
Чи ти розпізнаєш мене
в амальгамі вітрин?
Холодну, відлиту у бронзу?
Чи виставиш двері
єдиним ударом, і браму в засніжений ліс
відчиниш? розкришую фарби і шрам на папері
розписую
( в серці моєму наскрізний надріз)
Іще – гутаперчі!
(так прийнято йти поміж люди)
Іще – позолоти! (розсиплю повсюди і скрізь)
Спини на долонях моїх цю бездонність облуди,
як сонячні коні
востаннє підуть під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737094
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 11.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mO5u--qqQTk[/youtube]
-------------------------
Кацапська наволоч нас завжди зневажала,
нав’язувала нам свій «рускій мір»,
голодоморами і війнами вбивала,
провадила злоякісний відбір.
Війна йде вісімсот і ще три роки,
відтоді, як прийшла до нас орда.
Усіх Мсти-славів кинуто під дошки.
з-під них не мста тепер – терпимість погляда.
Надмірну українську толерантність
потрібно вбити і покласти в гроб
чи в скриню розмальовану на радість,
і закопать – не вибралася щоб.
Свою я скриню розписом прикрашу,
малюнками рослин, тварин, птахів.
Трудом оздоблю рідну землю нашу…
А ще кістками й черепами ворогів!
---------------------------------
[i]В 1223 році в донецьких степах на річці Калці князі Київської Русі Мстислав Старий (Київ), Мстислав Удатний (Галич), Мстислав Святославович (Чернігів) намагалися зупинити нашестя орди. Хитрістю ординцям вдалося влаштувати пастку. Князям запропонували здатися пообіцявши, що «не проллється жодна крапля крові». Орда відсвяткувала свою перемогу, постеливши колоди та дошки на лежачих руських князів. Формально обіцянку було виконано.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734878
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
***
Коли на тебе скачуть люті пси
і норовлять до крові укусити -
ти не терпи цього, не тишся і не спи,
таким не треба тихістю годити.
Таким вартує дати по чолу,
та так, щоби зо місяць скавуліли,
бо знов калічитимуть душу, й не одну,
та ще й на чорне говорити, що то біле.
І ти не бійся, що дасиш відпір
а потім будеш наслідки збирати,
якщо в людині оселився лютий звір -
не треба тому звіру потурати.
Не треба пригинати голови,
і Боже збав ставати на коліна,
не боячись нічого, в очі говори
собаці те, що є направду вірним.
І дай позауш так йому хоч раз,
аби уже не багнув і гарчання,
аби урешт собі затямив на всяк час,
що ницості не буде потурання!
18.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734118
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
І наче світ увесь на полотні
вмістився тут дрібненькими стібками:
он мама виглядає у вікні
за доцями своїми і синами.
Он яблуня розлила молоко -
аж на межу упали білі бризки,
он плесо повесняне розтеклось
і сонечку дарує гойні зблиски.
Дитяко он побігло у поля
збирати для матусі диво-квіти,
а он синіють радісно моря,
чекаючи у гості знову літа.
А он калина кетяги рясні
убрала, мов зібралась до вінчання,
а он рядочком вилились пісні
про батькіщину, юність і кохання...
І все це візерунками лягло
на дивовижній рідній вишиванці,
я під її налюблене крило
вмощуся завтра затишно уранці.
17.05.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733973
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
хлопче, а йди на війну:
вона вже чекає на тебе, мов навісна молодиця.
а вже як візьме в обійми, маєш її, навісну,
до кохання намовити:
любить же ж, тільки боїться!
отже, ти їй скажи: [i]поведу тебе аж на москву,
а як не схочеш, то й навпаки на европу[/i]. –
зробиш там з неї царицю районну або й світову,
буде вмиватись в трояндах і в морі зеленого кропу
– повірить тобі, адже ти ж таки хвацький герой,
адже без жодного сумніву дівчину тягнеш за руку –
куди мене тягнеш так хоробро?
кажуть: "герой, та не той",
гляди: послизнешся, впадеш –
сьорбатимеш грязюку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732977
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Мовчи, вовчице
Місячна, ще мить,
І спалахне у травах срібна шерсть.
Не арфа, то душа твоя щемить,
Сп”яніла
від дурману перехресть.
Мовчи, вовчице…
Плавиться роса
Під жаром твоїх лап… (о Лелю -Лель….)
То не жага, то входить в небеса
Твоя
шістдесят сьома паралель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732979
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Десяте травня. Рветься сніг
На пух дозрілої кульбаби.
Вітри шмагають навідліг,
Бузки куйовдячи незграбно.
І так нестерпно на душі,
Надсадно і несамовито,
Неначе втратила ключі
Від найдорожчого на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732860
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
У вирвах рясніє дорога до раю -
В борні Україна свій шлях обирає...
Коли вже, здавалося б, ось вона, воля,
Як тут же фунт лиха нам зважила доля.
Бо ми, безсоромні, забули спитати
У "старшого брата", кого нам вітати,
Куди нам іти, проти кого "дружити",
Ну, словом, ми стали неправильно жити!
Тож кинув той "брат" нам до нашого двору
"Гібридну війну", як мерзенну потвору.
І вже на Донбасі і розбрат, і кров,
І ниці слова про "братерську" любов.
Ми родичі, кажеш? Ти кажеш, брати?
А ту вогнехрещу спричинив не ти?
Ту трощу криваву не ти розпочав?
А сам ще про дружбу народів кричав!
Ти на киселі мені сьома вода.
З тамбовського лісу твій брат вигляда.
Ти недруг заклятий, до генних клітин,
Моєму паркану двоюрідний тин!
Ще здавна підступним ти був, наче Юда,
Вся правда твоя - то брехня і облуда.
Наш князь Володимир Москву не хрестив -
Вже з Києва хтось там свій корінь пустив.
В той час, як у Київській церкві гуло,
На місці Москви ще болото було,
І там, де Блаженного звівся собор,
Співав не церковний, а жаб'ячий хор!
Андрій Боголюбський, як Київ спалив,
Невже він по-братськи так Неньку ділив?
Улусом московським ти був за Орди -
Про це є в історії вірні сліди.
І дух той ординський в тобі ще живе,
Тобою він править, і душить, і рве.
Ще й кримському хану платив данину -
Недаром же з Криму почав ти війну!
Ти, вража личино, згадай Конотоп,
Де гетьман Виговський твій писок натовк!
А ми не забудем Батурин і Крути,
Бо кров і наругу не можна забути.
Ти кажеш, що "хунта", кривава і зла,
Вбива снігурів, хлопчака розп'яла.
Що в нас іншомовні в концтаборі мруть,
А діток маленьких у рабство беруть.
Що злобні "бандери" вихрещують кров'ю
Усіх, хто не хоче до них із любов'ю.
Що "скрепи духовні" - у "русскава міра",
А нам, українцям, ганьба й недовіра.
Ти світом пускаєш брехню несусвітню,
І дехто ще й вірить в цю байку новітню.
Мета твоя, враже, проста й зрозуміла -
Ти хочеш, щоб "хунта" від страху зомліла,
Бо щойно вона у Європу прорветься,
Як вся твоя велич у бублик зігнеться!
І вже не врятують ні "газові війни",
Ні міф про фашистів в степах України.
Нас кров не зріднила, нас кров роз'єднала -
До суду в Гаазі і до трибуналу.
Бо там, де стояли мільйонні Майдани,
Ніколи не будуть дзвеніти кайдани.
Ми кинули виклик сваволі й терору.
Тож - геть від Москви! Геть із пекла Мордору!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732384
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Втони, факір,
В очах моїх, коли
Отак йдемо пісками древніх персів.
У лабіринтах власної пітьми
Насправді незбагненна
кількість версій.
На недосяжних
Рівнях глибини
Не перейти світлороздільну смугу.
Не називай передчуттям зими
Цю невід”ємну
витончену тугу.
Де ледь відчутна
Хвиля ковили
Вливається у трави придорожні.
…а хочеш жити, то - пливи! бо ми
З тобою рівні і…
непереможні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730009
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Розкажу я вам вірша
Про кота. Про Тимоша.
Має кіт погану звичу -
Спить весь день собі в запічку.
На мишей він нуль уваги -
Не для нього ці розваги!
Щойно вечір настає,
Наш Пан Коцький устає,
Потягається, воркоче.
Мабуть котик їсти хоче?
Тут йому нема відмови -
Їж, Тимко і будь здоровий!
Перед ним - його обід.
Кіт оближеться, як слід,
Попоїсть і вже по тому
Чимчикує геть із дому.
Де він ходить, з ким гуляє,
Киця нас не звідомляє.
Зате лащитися вміє,
Мову нашу розуміє.
Він господар в цьому домі -
Знають всі його знайомі:
І курчата, і качата,
І проворні індичата.
Всі вітають радо кицю -
Шанобливо, як годиться...
Ось тому я й склав вірша
Про кота. Про Тимоша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499438
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 21.04.2017
«Бородатий ангеле Ви насправді
Просто ліричний поет
Що бажає дізнатися все про Париж...»
(Гійом Аполлінер)
Серед глупої ночі епохи занепаду
Коли навіть Місяць заколочує себе в труну
Міжзоряних астролябій, і Муза мовчить
(Їй зашили рота шовковими нитками,
Тканими в Китаї роверів),
До мене в хату-фортецю сарматську
Залетів бородатий ангел
У чорній хламиді замість білої,
На порохотязі замість крил,
У боліварі замість вітру кучерів,
З рукописом замість саксофона
(У раю теж грають джаз – а ви і не знали),
Він завітав у мою квартиру-келію ненароком,
Чи то помилково, чи то випадково,
Чи просто зазирнув – як там живе безнадія,
Але йому потрібен був не я, а дивак Франсуа,
І то не богемний містик, а поет мрій,
І то не колишній солдат абсурду, а філософ,
Він не знав, йо Війон давно помер
(А може й ні – може він досі блукає
У пошуках себе і пише послання братам,
Що лишаться жити опісля нас),
А може просто – такі у нього жарти,
Бо всі бородаті ангели – ліричні поети,
І він лише хотів дізнатися про Париж – все,
А не тільки про пічкурів, що пливуть Сеною
Під мостом Мірабо, а потім під мостом Альма,
А потім під мостом Згоди і мостом Каррузель,
Бо пічкур – йому то що, не йому з моста Мистецтв
Кидатися головою в воду брудну і холодну,
Зображаючи «найкращого в світі потопельника»
Яко Маркес – блукалець спеки,
Але в мене не було часу пояснювати,
Що в мене немає ста років самотності,
Є тільки хвилина в якій я живу,
Є тільки темрява, в якій я мислю,
Є тільки я, що є насправді ілюзією,
І що я не полковник, а лише капітан,
І то поранений колись в голову,
Хоча мені теж ніхто не пише,
Що це місто тільки трохи Париж нагадує,
Насправді це Едо, а я самурай,
Що вихоплює з простору шматочки весни
І складає з них фрази – перед останнім зітханням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729639
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017
«Даремно ти слухаєш вітер, що плаче
ніхто не тривожить твій слух серенадою...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Даремно, друже, ти серед цих каменів,
Що ніколи не стануть хлібами,
Що лежать на шляху оленів,
Що тиснуть на землю як гирі,
Які чіпляють до годинників вічності,
Що міряють маятником буття
Кавалки Ери Козлотура і клишоного Фавна,
Даремно, друже, серед каменів сірості,
Серед цих брил духу важкості
Ти слухаєш вітер:
Його плач по людяності,
Його стогін осінньої туги,
Його спів про мертвих,
Що пішли в позачас,
У долину, в якій ніколи не цвітуть груші
І мигдаль гіркіший від полину.
Даремно.
Ніхто не тривожить струни Неба
І банджо білих хмаринок:
Там тихо:над світом людей.
Тільки тут, в ущелині,
В долині вічної ностальгії
Ти слухаєш вітер,
У краю, де ніхто не чув серенади,
А тільки реквієм – один – для епохи.
А ти слухаєш вітер
На схилі гори,
Де не було дерев. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729648
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Нехай весна, капризна і похнюплена,
Така скупа в цю пору на тепло,
Хай буде словом серце приголублене,
Немов лелечим затишним крилом.
Хай гріють світлі спогади про Ра́дову*,
На тлі густого моху й камінців ─
Таку перлинно-ртутну, ледь смарагдову,
Що ковзає по вмоченій руці…
І шелестить між пальців, і видзвонює –
Завжди непроминальна і жива!
Хай дихає між теплими долонями
Росою інкрустована трава…
Хай сниться серцю готика смере́кова
Мов ромбики чіткі на полотні,
Хай голубінь, мережана лелеками,
Дарує золоті й натхненні дні!
І хоч весна, зарюмсана примхливиця,
Така скупа в цю пору на любов,
Хай на душі від теплих слів розвидниться,
Як в церковці від чистих молитов!
[i]*Радова – гірська річка, яка протікає через
селище Перегінське на Івано-Франківщині.[/i]
[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина п'ята)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vx6fYzQ_PjI[/youtube]
Руїни замку чи кістки мерця,
позбавлені святого поховання,
наснажують і вченого, й митця
на осягання чи переживання.
Серед руїн напівзабутих місць,
де у проломах стін гуляє вітер,
ще відчувається – колишня міць
і уявляється в’язь літописних літер.
У кришиві давно упалих днів
прадавня слава хмуро проглядає.
Забутий досвід розруйнованих світів
ходити нас по колу прирікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729341
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2017
Благословенні, що діждали свята,
Що великодній дзвін розв’яже піст!
Земна Планета – писанка строката,
Де кожен візерунок має зміст.
Де лінії, чіткі і символічні,
В собі ховають автентичний код.
І безкінечник – це насправді Вічність,
А сварґа – це буття коловорот.
І Дерево життя – зелений явір –
Сягає незапам’ятних ще літ,
Де у людській незайманій уяві
Зароджувався архаїчний світ.
І кожен ромбик, рисочка чи цятка
Щось має споконвічне, неземне –
Основу гармонійного порядку:
Як в Сонячній системі рух планет,
Як рівень кисню в нашій атмосфері
Чи досконала формула води.
Лиш прочини думок уявні двері –
І світ тобі відкриє стільки див!
Бо все живе – від Божої любові!
І в цій орнамента́ції, затям,
Ти – символ, закодований у слові,
Ти – рисочка на Дереві життя.
[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 16.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017
В примарнім світі із облуд й олжі
Колоси часто зліплені із глини
І пустка за лунким набором фраз
Їх сутність.
Але, це не про тебе. Ти - алмаз
Міцний, незламний, хай і з порошину
І в нім світи, що непідвладні ржі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728029
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Над кошлатим килимком
котик вертиться млинком.
Гострить кігтики жартун.
Ну й вигадник, ну й пустун!
Стриб на бильце. Ну й мастак –
ловить спритного хвоста.
Причаївся і чека.
Раптом – сальто сторчака.
Вигина хвоста й гойда,
та на блюдце погляда.
Посмакує молочком
й чепуриться язичком.
Щоб не трапився конфуз –
розправля антени вус.
То пустує, то куня
заповзяте кошеня.
То зліта над килимком,
то згортається клубком.
То начубиться й ричить.
То притулиться й мурчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727604
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
О люде злий, а може, ти не тямив,
Не розумів, що Богу вслід плював...
Він витягнув тебе з такої ями –
Ти ж знову до старого повертав.
Тоді кричав ти: „Так Йому і треба!”
Тоді ревів: „Розпни Його, розпни!”
Народе, Він поніс гріхи за тебе,
Пройшов той шлях, який повинен ти...
„Звершилося!” – ледь видихнув Месія.
Звершилось... - запал твій умить прочах.
Саднило болем в серці у Марії
І навпіл розчахнулася душа.
О Бог Ісус, Великий, Вічний, Сущий...
Як Він зумів пройти нелегку путь?
Той шлях на гору – жертва невмируща,
Яку і дотепер не всім збагнуть.
Як Він зумів від Бога – Агнцем кротким?
Не лаври, а терновий взять вінець?
І замість трону, вибрати Голгофу,
Де став початком Господа кінець?
Радіє нині і земля, і Небо:
„Воскрес Ісус!” – „Воістину воскрес!”
А чи готові ми іти до Тебе,
Покірно взявши нелегкий свій хрест?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727770
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Палку любов не відсторониш,
Ані табу не накладеш.
Із нею наче ти босоніж
На бите скло щоразу йдеш.
Таку любов не кожен здужа
В своєму серці прихистить.
Вона цвіте, мов дика ружа
І не зів'яне в жодну мить.
Палка любов долає мури
Міцні, словесно-кам'яні,
Що навіть стріляні амури
Не стануть з нею нарівні.
Не до снаги чуттєва брила
Найбоєздатнішим полкам,
Там, де любові кревна сила
Клекоче в серці, як вулкан.
Вона підносить силу духу
До найкосмічніших висот
І розтирає на макуху
Буденність звичок і гризот.
Палка любов розводить межі
І майнові, і вікові,
І жодни чином не залежить
Від думки в третій голові.
Тому вона і торжествує,
На всіх єдина і одна,
Бо є серця, де шал нуртує,
Що душу спалює до дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726954
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 03.04.2017
[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Мій любий янголе із неповторних снів,
Дозволь зіграти на твоїм роялі...
Торкатись клавіш тих, якими ти зумів
Зіграти нам мелодію печалі.
Чи то печалі, чи прелюдію чуттів...
І перетнула б всі безмежні далі!
Були б ми разом у мереживі світів,
Де почуття стрічаються в єднанні.
Їх музика злилась би у небесний спів,
Чи в гру зірниць, що мліють на світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 03.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V8mr-TIpMdg[/youtube]
Йде світанок...
Для рудоволосої
у шафранову
шаль заплете
таїну її.
Не розголошує,
бо у ній
є бажання про, те
щоб ширяти
у світі широкому
і вбирати у себе блакить,
наближатись
маленькими кроками
до зернини,
що в колосі спить
Може, Ти
народилася пташкою
у польоті смакуєш життя,
що іти по землі
Тобі важко є
затісним видається взуття?
Може станеш
навшпиньки і гордою
наче стрілами -
вгору і вниз?
Цвіркунець конюшину погойдує
і лоскоче веснянками ніс...
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/11/116/274/116274476_4239794_111111111111111111.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726862
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина четверта)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A7zaqR8zuvA[/youtube]
---------------------------
Щасливий той, хто має власний Дім –
будинок, за́мок, хату чи кімнату –
і відчуває його прихистком своїм,
де затишок не створений за плату.
Не треба золота, коштовних пам’ято́к,
химерних примх дизайнерського раю.
Достатньо теплої розмови чи книжок,
простої їжі чи смачного чаю.
Щоб душу зігрівав маленький світ –
звучала тихо музика знайома,
в вазонах квіти, а на кріслі кіт,
та головне, щоби були всі вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726618
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
На узліссі край села –
в’ється стрічкою Сула.
Сонях обіперсь на тин,
мружиться на монастир.
Проти сонечка пала
золото на куполах.
Тут лелеки клекотять,
низько, повагом летять.
Поруч гребля і ставок,
й білі лебеді удвох.
Третій – сам, немов монах –
одинокий чорний птах.
Є ченці і справжні тут.
Ось послушники ідуть:
пізнають небесну суть.
Також череду пасуть.
Літо в квітах, у траві…
А куди це кличе дзвін?
Приїздять сюди туристи,
кобзарі і бандуристи,
українці з-за кордону –
із-за Сени, Тиси й Дону,
із Австралії, Канади…
Бо вони землі цій раді.
Рідним словом володіють.
Діточок навчити вміють
і молитві благовісній,
і народній щирій пісні.
І дорослі, і малі
люблять бути у Мгарі,
щоб красоти помічати
та минувшину вивчати.
Коли добре потрудитись,
то не гріх повеселитись.
На узліссі край села,
там, де стрічкою Сула…
"БАРВОГРАЙ" -
оповідки й жартоласунки
малюкам і малокласникам
ЛУБНИ-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726527
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Ось, і заповнено фотоальбом
cірими ретро-світлинами.
Березень мій невибагливий, бо
живиться мріями плинними,
що у квітучих вишневих садах
крила лимонних метеликів
затріпотять у вогненних медах
і розливатимуть з келихів
сонячну амбру нарцисів струнких....
Дихати б кожною дниною!
Поки є очі сяйні, для яких
Ти є Джокондою, рідною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726408
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Зникла умить – не стало…
І невідомо де…
Часу пройшло немало,
Сум із душі не йде…
Мрію тебе вернути -
Холодно по ночах.
Важко без тебе бути,
Плачеться при свічах…
Доле, де ти? Чи ти жива?
Плачу очима карими…
Плачу очима синіми…
Зеленими, як трава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726366
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
По міліметру простір нелюбові
Я обійшла - пустеля кам’яна.
Довкола квітли котики вербові,
Весна п’янила ліпше од вина.
Хотілося, немов після задухи,
Вдихнути щебет, скинути тягар.
Сліпе чуття з глибин квилило глухо,
Згасаючи під сполохи Стожар.
А я сама, як уразливий равлик,
В спіраль згорталась, щоб долати біль.
Потроху крила, на вітрах ослаблі,
Оперення набралися від зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725995
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Життя триває. І триває смерть.
Не парадокс, а карма України.
Напівжива, зграбована ущерть
До миру прагне, крізь "гібридні" війни
Минув Великдень і Христос Воскрес,
До інших дат торується дорога.
Не варт чекати манни із небес -
Не виживуть безбожники без Бога!
Іде війна жорстока за уми,
За кожну п'ядь свідомості і мислі.
Ворожа рать стоїть під ворітьми
І б'ють слова, як "Гради" ненависні.
Лунає "деза" з крайніх рупорів
І п'є серця зомбованого люду.
Вже не один в отій олжі згорів,
Чи отруївся випарами бруду.
Тут - хто кого! Не вистоїть один.
Гуртом годиться враже слово бити.
Дорожча честь за орден і за чин -
Нам треба Україну боронити!
Свідомо йти на подвиг і на злам -
"Диванна сотня" дивно так воює,
Лиш висіває розбрат і бедлам,
Та Бога звично поминає всує.
Брати мої! Час істини гряде.
Або - або! По-іншому не вийде.
Орда зі сходу нетерпляче жде,
Коли з поклоном Україна прийде.
Не діжде кат сподіваних надій,
Не піде Ненька ворогу на плаху.
І хай не скалить зуби лиходій,
Народ мій хай не має за невдаху.
Ми вистоїм. І вийдем за поріг,
І ярма всі розтрощимо, і пута.
І підемо у юрмисько доріг,
Де нас чекає воля призабута.
13.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725864
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Спалахнуло небо березневе.
Стрімко розродилася гроза.
Морок ночі плутався в деревах
Й неухильно до землі сповзав.
Ще не відійшовши від морозів,
Хриплим голосом озвався грім,
Промайнув відлунням стоголосим
І потонув в мареві нічнім.
А дерева, наче семистріли,
Стали в стрій у полум"ї заграв.
Небо ночі з вдаваним прицілом
Ллє дощем з невидимих застав.
Березневим запахом озону
Повногрудо дихає земля.
Величчю і радістю синхронно
Все єство по вінця наповня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725275
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[b][color="#0900ff"]Весна вбігла із першим днем березня.
Поспішала, аж трохи задихалась...
Легко й вчасно здолала лют-велетня,
Холоднющого, сніжно-дикого.
Не в обійми - в ліси і долини:
До усього, що вже зачекалось
Сонця, птахів, веселої днини -
Весна-радість неслась, поспішала.
І, набравши пригорщі променів,
Розкидала направо й наліво
Щоб здобрити лихих, озлоблених,
Щоб душі дати нове тіло.
Щоб завчасно засіяти мрії,
Щоб думки проростали нові,
Щоби знищити з полів бур'ян-біди,
Щоб світ бачив цвіт справ калино́вих.
Весно, весно...Твої ми діти...
Дай наснаги, дай розуму й сили...
Сонце щастя хай в очі нам світить,
Весно ніжна, квітуча, мила...
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722139
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
***
Дивлюся фільм про зраджену весну:
коли вона, покинута снігами,
іде дерев тремтячими ногами
у березневу темінь навісну.
Ламає кригу рук - шугу ріки
(це – крупний план),безумствує струмками,
то на схід сонця молиться гілками,
то шле прокльони зграями граків -
аж поки у безсиллі задріма.
Красу ж її – ні вкрасти, ні сховати.
Прокинеться, вдягне квітневі шати
і запливе у сонце, як в лиман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721927
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
***
Сонце зупинилось, ніби дихання.
В розрізі снігів – останні сни.
Сніговик, народжений відлигою,
схуднув, дожидаючи весни.
До верби граки прилипли гомоном,
що, мов ворожбитка, проріка
самотіти моркві гострим спомином
в звивинах безжурного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721925
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
П’ю божевілля. О п’ятій годиночці ранку.
Всмак. Натщесерце. Із тихим блаженним «Ну що ж…»
В кухні навпроти засунули мовчки фіранку,
Затамувався у центрі свідомості дощ.
Він потаємним в світ поки не бризкне, як проща,
Нитиме вічність і мрякою ляже на дно.
Смуток мені той з дарів є чомусь найдорожчим,
Ми з ним зрослися глибинами, певно, давно.
П’ю несолоджені думи, як вранішню каву.
Пара годин ще, і сонце проснеться ласкаве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721881
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Березню мій вербовий,
сонце у молоці!
Хмар сизопері сови
в променів під приці-
лом. І не втекти нікуди
від перемог весни!
Завтра вже так не буде –
тільки тепер і ни-
ні – ця неповторність миті:
крапля, а в центрі – світ,
свіжа гуаш блакиті,
руніка верховіть,
ґрунту набухле тісто,
перша щетина трав.
Проліску стало тісно,
плівку землі прорвав –
вигулькнув синьооко,
мов переможний стяг!
Впевнено, дужим кроком
рухається життя.
Будять пташки діброви,
смолами плачуть пні…
Березню мій вербовий,
вибухни і в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Прилетіли дерева (справжнісінький шок!),
Тріпотіли патлатим корінням.
А кортеджі співучих веселих пташок
Сповіщали про їх воскресіння.
Поправляли дахи, розправляли листки,
Домовито скидаючи крила,
Випускали на волю медвяні квітки.
І від подиву люди застигли.
Чи так справді було, чи, напевно, мана:
Треба ж, з вирію вишні вертались...
Розсипала гротески грайлива весна,
Голосними джмелями всміхалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721216
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Якби ж то знати, що там буде далі –
Які падіння й обрії нові?
А час летить і тисне на педалі,
І в цій гонитві ти вже сам не свій…
Бо пережитих днів не наздогнати
І не впіймати втрачену мету…
І добре, що тепло своєї хати
Не дасть у прірву впасти на льоту.
Що вогник той привітний, найрідніший
До себе кличе з диких манівців!
І світ стає прозорішим, теплішим,
А ключ – великим скарбом у руці.
Приходиш відігрітися в кубельце,
Лишаєш за порогом свій тягар,
І щиру простоту приймаєш серцем,
Як дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTUWOmPgEmZPWjNLYT0rSKWG3U56qfMRVJIHpGYtEAUjNXVl8A-lWGNit6Z[/img]
Чи ти бачиш Господи, як плачуть матері,
Вмиваючись своїми кровавими слізьми,
Бо гинуть сини на війні, мов на вівтарі,
Захищаючи свою Батьківщину грудьми?
Чи ти чуєш Господи, як волають вони,
Возносячи до тебе святі ці молитви,
Про зупинення кровопролитної війни?
Можливо вдосталь тобі людської пожертви?
Чому мовчиш Боже, Царю землі та неба?
За що скажи Господи, пекельне горе це?
Чи може жертва ця тобі, о Боже, треба?
Кричить моя душа й розбите моє серце.
Можливо ти призиваєш до священних лав
Воїнів світла, бо світ у гріхах занепав?
Ти розтлумач цю загадку нерозумним нам,
Бо ми у відчаї, дай відповідь матерям.
Прости нас за гріхи наші, Господи, прости,
Як же важко біль втрат, по життю, Боже, нести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720803
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Терпких очей
смарагдові саше.
Скуйовдить вітер кучері солоні…
Вона - лише язичниця… лише…
Орли сідають
на її долоні…
І ти її забудеш…
Жаль… так жаль!
Комедія достойна, власне, Данте.
Вона - лише зволожена печаль
Із тих часів,
коли жили атланти.
Суди її, суди!
Спали! (люби)
Чи пристрели, як злякане зайчатко.
…вона тобі міситиме хліби,
як розпочати схочеш
все спочатку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 01.03.2017
Хочеш мати гострий ЗІР? -
Дивись на сонце і не кліпай.
Але дивись без фанатизму -
Малими дозами спочатку,
Бо Сонце може осліпити -
Не любить гордеє Ярило,
Як і усі,до речі,зорі,
Коли за ним хтось підглядає.
Не заздри тільки,боронь Боже!
Бо є й на Сонці чорні плями,
Бо в ньому вічно все кипить
В температурі пекла.
Не всім далеко це підвладно -
Із Сонцем гратись в дивоглядки.
Якщо ж тобі це раптом вдасться -
Більш-менш довгенько прямо в очі
Дивитись нашому світилу,
То зможеш бачити наскрізь
Все,що оточує тебе:
Минуле,дійсність і майбутнє
І кожен порух людських душ...
Ти хочеш цього?
А не страшно?
Ще хочеш мати гострий СЛУХ?
То слухай тишу і не дихай.
Насправді тиша не німа
Й багато може розказати,
Якщо навчися слухати...
Але також остерігайся,
Бо й тиша може оглушити -
Вона,буває,вибухає...
Коли ж все вдасться - буде диво:
Ти зрозумієш мову птаства,
Про що струмок співає в лісі
І навіть знати намір хмар,
Що кубляться над головою.
І розберешся,врешті,сам з собою -
Хто ти,для чого і чому?
Здається,це того вартує...
Не просипай свої світанки -
Дивись на Сонце,слухай тишу,
Допоки маєш слух і зір...
І все ж тобі цього замало.
Ще хочеш мати й суперНЮХ?!
То думай сам - вже не маленький -
Що треба нюхати:троянди,
Бузок,конвалії,черемху,
Якусь "шанель" там номер п'ять.
Тьма тьмуща запахів на світі!
Якщо всі чути й розрізняти,
То з глузду з'їхати не важко.
А особливо як зумієш
Ще відчувати запах зла
І потім в паніці шукати,
Щоб врятуватись,антидот -
Запах правди і добра.
Ой,не позаздрять і собаки!
Втім,не завадило б усім
Таку чудову мати "чуйку".
Тоді,можливо, на Землі
Запанував би запах миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720672
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина перша)
[youtube]https://youtu.be/6MbVmsd5zrE[/youtube]
----------------------------------
«Хата́м коло садків вишневих – мир!
Війна – палацам, за́мкам і фортецям!».
Нам – мешканцям недорогих квартир –
цей древній заклик припада до серця.
Хто прокидається щоранку по дзвінку –
маєток не придбає із зарплати.
Палац з повітря, замок із піску,
напружившись, ще зможем збудувати.
Палац піщаний знищать краплі дощові.
Зруйнує будь-яку фортецю тиха Вічність.
Лише Фантазія дитяча в голові
то вартісна, важлива, справжня дійсність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720722
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Кваплюсь. Скоро листя облетить,
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Зазирає рання осінь до вікна,
Заглядає, та душа немає дна.
День минулий, ліг у тесану труну,
У майбутній темним шляхом поверну.
Як би можна час спинити на руці,
Залишити золоті деньки оці.
Не зблудити і не збитися з путі,
І не бути розіп’ятим на хресті.
Залишився. Тільки радості нема,
Знов на сході заявилася чума.
Там на сході кров стікає на пісок,
Куля трісне і обірве волосок.
Гримнуть гради і розіб’ють укриття,
Там на сході обривається життя.
А по небу світлі хмари попливуть,
Чиюсь душу заберуть в останню путь.
Тай понесуть чиюсь душу на алтар,
Наче свічку, чи запалений ліхтар.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720626
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ви маєте бібліотечку,
де є легенди і казки?
А чи були ви в Берестечку,
де діють справжні козаки?
Де з поля в небо добра слава
князів шляхетних долина?
Де гартувало міць державну
вкраїнське військо Богуна?
В книжках – бувальщини й пророчі
слова. А варто знати більш –
побачити на власні очі
нащадків дієздатний кіш.
Збагнути досі чи змогли ви –
існує ж праприродній зов:
козацькі бачачи могили,
відчути з предками зв'язок?
Вас привітають із гармати
й отаман мову поведе…
Поближчає Вітчизна-мати,
у саму душу западе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720453
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ви бували на Шацьких озерах?
Походжали в волинських лісах?
А в ошатних спинялися селах,
де лелеки прядуть небеса?
Коні тут – по дорозі й на лузі,
і корів череда, й не одна.
А зустрічні, мов давнії друзі,
Свою душу відкриють до дна.
А чи бачили Луцьк ви сучасний?
Чи ходили ви містом старим?..
Наповняйтеся змістом прекрасним,
споглядайте природи дари.
В дивотрав’ї оцім побродити,
в чистих водах, в пташиних хорах…
Щоб добро неодмінно творити –
приїздіть на Волинь, вам – пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720452
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 24.02.2017
Мовчи.
Твоє мовчання у пітьмі
Спалахує, немов космічні глиби.
Мовчи, коли так боляче мені!
Іде вертеп до нас.
Танцюють риби.
Скидають
Свою одіж на дахи…
Уперше постають такі відверті…
Мої давно приручені птахи
Фарбують пір’я,
йдуть до інтровертів.
Кричу їм вслід –
Лиш не до них! О,ні!
Ловлю останню. Завмираю з жаху.
Безплатний цирк давно обрид мені.
Спиняю риб.
Прощаю білу птаху.
Лиш ти
Так і не зважишся ввійти
В цю п’яну ніч, що край мого подвір’я.
Дарма... мені - нічим не помогти!
Луску згрібаю…
вимітаю пір’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683757
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 24.02.2017
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
Тепла́ кортить, та що ж це до вікна
вчепились вперто зірчасті узори?!
Та що ж це вітер бухкає у скло,
ще й, наче пес, півночі завиває?
Хіба ж йому не видно - відбуло
усе холодне, сіре і безкрає...
Тепер весні настарчилась пора,
не нині-завтра пролісками зврунить.
Світ оживе, прозріє - нагора
із темних скринь повитягає струни.
І враз підхоплять пісню гомінку
усі-усі - пташки, дерева, люди.
І навіть півень десь у курнику
запіє вперше на усенькі груди.
Відзавтра вже, о, як тремтить душа,
завзято як відхохкує віконце,
аби крізь нього вранці увійшла
весна до хати радістю і сонцем.
23.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719915
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Як тобі спиться відтоді,
Як не приходжу у сни?
Хто замість мене у моді?
Радує смак новизни?
Палко, чи ніжно цілує?
Більш не саднить на душі?
Спогад про мене лиш всує
В пам’яті не воруши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719857
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Уже на весну повертає,
Від себе зиму відпущу.
А провесінь з небес сотає
Тоненькі ниточки дощу.
З дахів все капле, капле, капле...
Куняють вичахлі дроти.
Довбе неквапом сірі кахлі,
Щоб зчистить землю від сльоти.
Перетікає смуток в ніжність -
Розтанула в душі нудьга.
Тендітні пальчики підсніжник
До неба в щасті простяга!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719558
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
* * *
Букет…
Нев’янучі рядки…
Нехай говорять пелюстки…
* * *
Непомітно світла нічка відцвіла,
бо зі мною щебетушечка була!
* * *
Коли серце до серця тулиться –
буде свято на нашій вулиці!
* * *
На обжинки з короваєм
ми весілля відгуляєм!
* * *
Простягнули голуб’ята крилоньки-рученьки,
поворкують молодята – будуть козаченьки!
* * *
Як же ніжно в серці скрипка виграє…
Миле сонечко негаснуче моє…
* * *
Коли мотив настояний в душі, –
плекай пелюстку кожну у вірші.
* * *
Хоч білі квіти й посивіли, –
сім хризантем у росах віри…
* * *
Є почуття, і зайві тут слова.
А значить, і любов свята жива.
* * *
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
* * *
Говориш, з Музою я спав.
Повір же – навіть не дрімав…
* * *
Світла-світла ніжна нічка
закохала нас хронічно.
* * *
Закоханість спізнай, до ниточки віддайся.
Щаслива засинай, щаслива прокидайся.
* * *
О, як багато говорили очі!
Я впізнавав усе, що напророчив…
* * *
А таки життя прекрасне!
Світку ясний мій, не гасни!
* * *
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль…
* * *
Усе лікується любов’ю.
Зима багата теплокров’ю.
* * *
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
* * *
У Господа спитаємо поради
і стрінемось на березі розради.
* * *
Де ми облюбували човен мрії,
ім’я твоє в душі моїй зоріє.
* * *
Повеслувалось на гінкій воді…
А ми ж були красиві й молоді!..
* * *
Де ми натхненно мріяли з тобою,
там серце прагне повені любові.
* * *
Вечірня зірка, а чи зірка рання, –
найкрасивіша жінка – у коханні!
* * *
Не повторити жодну мить,
та спомин тішить і щемить…
* * *
Хоч пошрамована картина, –
у тепле літо плину-лину…
* * *
Юнка закосичена ніжно усміхалася…
Врода не позичена в серденьку зосталася.
* * *
Як же ми горнулися, як же милувалися!
Почуття із юності досі ще зосталися.
* * *
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог.
* * *
Зоре ж моя, зоре, зоре моя рання.
Ти ж моє кохання перше і останнє.
* * *
Слова нетлінні птахами злітають.
Шепочуть пелюстки неодцвітанні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718132
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xJ3VpY4543A[/youtube]
------------------------
Зелений хміль родючістю буяє.
Горять червоним хрестиків вогні.
Добром лелека білий наділяє.
Птахи літають в синій вишині.
Засіяної ниви прямокутник
уздовж прямої лінії землі.
Знак сонця – коло – котиться нечутно.
Трикутниками гори вдалині.
Тече рікою лінія хвиляста.
Лежить в гнізді відродження яйце.
Священна птаха – півень зозулястий -
кидає виклик павичам в лице.
В орнаменті магічному оцьому
є вхід і в Небо, і у Нижній Світ.
В мистецтві споконвічному святому
магічний сенс і символічний заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717644
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i]або сага «О соседях», (гротеск)[/i]
[b][i]Прелюдія[/i][/b]
Усі ми, наче юні піонери,
готові і на ворога іти,
і плюнути у морду еСеСеРу,
І поки Україна «ще не вмерла»,
воюємо за неї, як брати.
Бої не оминають ні подвір'я,
ані за огородами межі.
Воюють ближні, миряться чужі,
І як би цього нині не хотів я,
але обороняю рубежі.
Уже й поети обирають теми,
коли поема, ода, сага, сюр
описує, як потайні дилеми,
вирішує Арей або Амур.
Але не доганяють Божі люди,
чого нас у «безбожіє» несе,
коли до Бога моляться усюди.
То я собі записую есе,
як лютий сатана мене пасе,
а я чекаю, що із цього буде.
[b][i]І(їхні апетити)[/i][/b]
Ділили землю у селі.
Постановили збори:
[i]«Усі яри і бакаї
нехай беруть багатії».[/i]
А я хотів на море,
в якісь музеї, у кіно,
у оперні театри…
Але – земля! Це все одно,
що батьківщина-мати.
У чергу стали москалі,
а от хохли ледачі,
що народились у селі,
бажали їм удачі.
Моя удача – загула.
Усе дається по заслузі
і за учинені діла.
Ще у великому Союзі
майбутні вороги і друзі
отримали паї села.
І «доходяги», і ходячі
у перманентній боротьбі
(аби усе було собі)
усі хотіли мати дачі
на белебені і горбі.
Головували комуністи.
Тому займали той город,
який тулився до висот.
Під ними – діючі чекісти.
А унизу, де свято місце –
як не нувориш, то сексот.
Завоювали й патріоти
свої законні ари-сотки
і вид на озеро та ліс,
поля і луки, де достоту
буяли зарості осоту,
полин, пирій і серпоріз.
На косогорі – дикі хащі.
Оази квіту й мурави
толочать кози й корови,
а там, де купи непутящі,
то запасалися трудящі
органікою із трави.
І поки сонце не сідало,
усе що мукало й іржало,
бувало, задирало хвіст...
........................................
А кізяки облюбували
майор запасу і [i]сєкіст[/i].
У конкуренції удача
велике діло для обох.
Коли один чатує клячу,
то інший – партію конячу.
А ЗОЯ* запасає мох.
Іде худоба чередою.
За нею – і мої герої.
Ось чути, – [i]ляп! Ура! [/i]Ривок.
Один орудує мітлою,
а інший порції нової
чекає прямо у совок.
Не бачили такої сцени?
Кацапувата мельпомена
облюбувала карусель.
То – виживати, їх модель.
Це ожили скажені гени
у «собіратєлєй» земель.
Чека і партія єдині!
Але керують не вони,
а плоть од плоті – їх дружини.
Козі бракує половини.
На те й даються барани.
А я сміюся. Ні – регочу!
Давно минуло...
З тих часів
такої дачі я не хочу.
І до лопати не охочий,
я наживаю ворогів.
А їх навколо із лихвою,
хоч греблю бісами гати –
моторизовані ковбої,
злодії, миші і кроти,
пащеки чорні і роти
дегенерації нової.
Ця кавалерія розбою
не має іншої мети,
як пакувати і тягти
усяку всячину в покої.
А їх натикано чимало.
Немає ходу до ріки.
Усі угіддя позаймали
пани середньої руки.
Озера – приватизували,
а у гаю... Повирізали!
Лишились тирса і пеньки.
У кожного своя Помпея,
коли у всіх одна біда.
І не обійдешся без неї!
Яка там Раша і орда?
Ми завойовані землею
і у полоні у тієї,
з якою нерозлийвода.
На те і є домашня баба.
Але яку не тисне жаба,
що у сусіди є усе?
І як вона перенесе
твою копицю із кульбаби?
Усе нічийне – це своє,
але і цього мало буде,
якщо не добачають люди,
що, де, у кого зайве є.
Їй ненависні одинокі,
за те, що мають нічиї
хороми. Завидюще око
шукає промисли свої.
Через яри і бакаї
іде, як пава – руки в боки,
а особисті холуї
плекають помисли високі –
як не боятися її.
Які баталії бували,
коли нічого не було,
а туалети будували,
аби сусідові на зло.
А як за межі воювали,
за воду у велику бочку,
за те, що дині не росли,
коли ростили їх осли
біля ожини у садочку,
[i]Саділі [/i]жито і овес,
на зиму [i]сєяли[/i] квасолю,
а поміж нею – бараболю,
аби буяло до небес.
Які були експерименти!
І хімія, і екскременти...
Палали прерії, мохи...
Які родили реп'яхи
на клумбі фізика-поета!
На те і ро́ки молоді
і файне завтра попереду,
аби у щасті і труді
кохатися у лободі,
що називається фазенда.
Усе минає, наче сни.
Немає того, що чекали.
Натомість – заздрісні пани.
А перелази та тини
усіх надвоє роз'єднали.
Багатії і глитаї
сховались за високі мури.
Запанували самодури.
Пасуть урочища свої
самодіяльні буржуї
і діячі номенклатури.
А «пєрвопроходімци» дня,
і спекулянти, і хапуги –
або нечистому рідня,
або оплакують щодня
недооцінені заслуги.
Ой зажурилися совки,
що їх затюкали усюди.
Еліта вибилась у люди
на плесі тихої ріки.
А їм за подвиги минулі –
як не коржі, то матюки,
плюватися на всі боки,
або показувати дулі.
…………………………...........
Повільно тешеться кілок.
Часи незримої руїни
у душах, в ясності думок.
Палаци, будки, домовини –
моя строката Україна,
яку доконує совок.
* – абревіатура [u]з[/u]мія [u]о[/u]собливо [u]я[/u]довита
[i]далі буде[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716439
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Екземпляри різні в Раді,
в різномастому вбранні…
Просвітіть яскраву Надю
на детекторі брехні.
Заспівала пташка вільна.
І папаха є, й штани.
Демократія – свавільна.
Терористи – братани…
Можна думати й казати
що завгодно, все ж вона –
запальний каталізатор
у системі «Каганат».
Та набридли авантюри –
емоційний анархізм.
Бо зомбована в натурі,
бо гібридний героїзм.
І провірте чи то справжній
патріот наш президент,
чи борець він непродажний,
чи ворожий резидент?
Як же? Він же… тратить нерви
кожен день… на словеса.
Поруч… корупціонери…
Він же… отакий і сам.
Засліпили очі гроші.
Мало все йому. О ні!
На Майдан, на звіт, на прощу!
Гроші на війні – брудні.
Ще перевертні керують,
й кажуть, що вони праві.
На війні олігархують –
йде торгівля на крові!
Поки ж гинутимуть люди?
І за кого врешті-решт?
Доки ж правитимуть юди?
І кого ще обереш?
Остогиділи цяцянки,
вже не вірить вам ніхто.
Хто б як грамотно не тявкав,
та війна ж це, не АТО.
Годі марно говорити
і перечити й собі.
Україні – яму рити…
Впадете от-от самі.
Визволяти полонених
чи заручників з біди
поможи знесилій нені,
Боже праведний, прийди.
Пересічні і верховні,
різні є балакуни.
Хоч діла їхні й гріховні,
нам Вітчизну сохрани.
Хоч речуть промови путні
різновекторні божки,
та блукають на розпутті,
бо штурмують навпрошки.
Словеса солодкі братців.
В бочці ж тій немає дна.
Ну й лукаві ж бо обранці!
Ну вже ж локшина й нудна!
Вулик меду чи отрути?
Трутні там гудуть ще ті.
І бариги шалапутні,
і крутеники святі.
Дурять спереду і ззаду.
Скільки там уже душку!
Як же можна мати владу,
коли рильце не в пушку?
Виправдовуватись годі
і брехати з-року-в-рік.
Називають це в народі
«нескладухи-попурі».
Як месії ми хотіли!
Владу ідолам дали.
А вони лиш погуділи
і собі лиш утяли.
Вибирали хтиво миром.
Думали – й за нас борець.
Розчаровані кумиром.
Та нехай би йому грець!
Так єднаймося ж, панове!
Знов пора іти на герць!
На Майдан рушаймо знову.
Гетьманів фальшивих геть!
Продалися за доляри
й крутять-мутять «карусель»…
Поміщаймо ж екземпляри
у минувшини музей!
грудень, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717273
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Сховай свої добрі наміри, вони не поможуть нікому
А тобі ятритиме потім
Виймай стяг здірявлений часом, закутай свої судоми
Обідрані й босі
О, скільки тобі ще до того фіналу
Де руки відкриті обламують крила
Їм лиш одне - тільки мало і мало
А ти ще вчора іншістю снила
Сховай свої губи покусані зайвими кимось
Такими солодкими
Але непотрібними... Так ніби й хотілось
В обійми з безоднею
Ще декілька кроків у напрямку сліпої сірості
Розтоплені ідоли скапують з вій
Сховай свої наміри лишатися вірною
Вони мисливці зусиль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716552
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
- Як ти? – у шибку гамселився вітер.
- В горлі шкребе.
- Скільки ще будеш безлюдяно скніти?
- Доки себе
Знов не створю статуеткою з глини,
Чи кришталю.
... Стихло «молю»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716434
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
За небілою, злою розрухою
не пісків уже не віднайти.
Ані цегли чи моцного каменю,
ані ще не зогнилих дерев.
Все понищено злісно, розвалено.
Над проваллями піниться рев.
А в колисках, підвішених долею
на старенькі крихкі сволоки,
діти плачуть, зосталися голими
на розливах чужої ріки.
Та немає кому подивитися
чи прикласти хоча б до грудей.
З вишиванок обірвано китиці,
щось важливе обдерто з людей.
І хтось буде винити хурделицю,
хтось пожежу, а хтось промовчить.
Чорна капа над вічністю стелиться.
В чорну прірву щось вічне летить.
1.02.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716124
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Земле, зимою змучена,
Снігом, льодами схоплена,
Сумом сивієш, кручами,
З тебе хтось творить вотчини.
Лютий лютує лементом,
Лиже стежки дзеркальністю.
Мариться часто злетами,
Зводиться до банальності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716190
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Легесенькі хмарки – овечки
Губились серед сизих трав.
Нам вогкий, теплий літній вечір
На плечі руки ніжно клав.
Дзижчали зорі золотаві
Над банями святих церков.
Блукали коники в отаві
У пошуках земних підков.
Сюрчали щемно, мов музики, -
Кружляла стежка степова…
Ті очі, рідні аж до крику,
Сказали більше, ніж слова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715959
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[color="#151fd9"][b][i]***
БИТА ДОРОГА ЛЯГАЄ ПІДКОВОЮ
ТІНЯМИ МАНТІЇ ГРИВИ ЗИМОВОЇ
У НЕОСІДЛАНОГО КОНЯ
БУЙНОГО ВІТРУ І МАГІЇ ЧОРНОЇ
У ЗАМЕТІЛІ УБРАНІЙ ПОПОНОЮ
МИРНОГО ДІЯМИ ОБРІЮ ДНЯ
І СИЛУЕТОМ ЗОРІ ВЕЧОРОВОЇ
НЕОПАЛИМОЇ В БІЛОМУ ПОЛУМ'Ї
………………………………..
[color="#d91c15"]поки зі сходу не йде кацапня[/color]
***
ЛЮБО І ДОРОГО
ДИХАТИ ПОРОХОМ
ДИМУ ВІТЧИЗНИ КОЛИ ЗАМЕТУТЬ
СИВІ МЕТЕЛИЦІ
ВІЙНИ-ХУРДЕЛИЦІ
……………………………..
[color="#d91c15"]поки зі сходу кацапи підуть.[/color]
***
БУДЕ СІЯ́ТИ І НАМ ПОМАГАТИ
ЗОЛОТО НЕБА І ТЛО ГОЛУБЕ
ВІТЕР ЗАВІЄ ЗИМА ЗАГРЕБЕ
І ДВОГОЛОВИЙ НЕ БУДЕ ЛІТАТИ
Є КОМУ ВИМЕСТИ ЖОВТУ ПАЛАТУ
…………………………….
[color="#d91c15"]тільки-но путя удавить себе.
[/color]
***
ВИЮТЬ СНАРЯДИ
ЛІТАЮТЬ РАКЕТИ
ТРУПІВ УЖЕ НЕ РАХУЄ ВІЙНА
ЦИВІЛІЗАЦІЯ! ПІВНІ ПЛАНЕТИ
ЛИСІ ЧУБАТІ ПАКУЮТЬ ГАЛЕТИ
…………………………….
[color="#d91c15"]поки на раші зимує весна.[/color]
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716079
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------
Намалюй мені круг на пшеничному полі!
Закодуй у малюнку таємне знання
і про те, що життя – це топтання у колі,
і яка це захоплива річ – пізнання.
На пожмаканім клапті чиєїсь уяви,
як ескіз чи шедевр намальовані ми.
Тож чому б не прим’яти у полі нам трави,
щоб створити для Неба шматочок краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tTRhkqM9da8[/youtube]
-----------------
Намалюй мені круг на пшеничному полі!
Закодуй у малюнку таємне знання
і про те, що життя – це топтання у колі,
і яка це захоплива річ – пізнання.
На пожмаканім клапті чиєїсь уяви,
як ескіз чи шедевр намальовані ми.
Тож чому б не прим’яти у полі нам трави,
щоб створити для Неба шматочок краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715125
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
На пероні сніги – мов лежні,
примостилися навмання.
Мляво черга часозалежна
проковтнула пігулку дня.
Ніч на вену кладе компреси
із купейних м’яких квитків.
Галасують нічні експреси,
вимагаючи пиріжків
й пасажирок – веселих, юних.
І співає старий казах,
що зрідняються в чергах юрми,
як в прощальних сумних словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715161
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Виводить світ з зимової зажури
Ярило справно порухом руки.
Сміються так, аж трусяться боки,
від лоскоту промінням кучугури.
Бурульки дзвінко падають з дахів,
сліди чобіт наповнились водою.
Суха копиця пахне молодою
й поважні пні вилазять з кожухів.
В дворах сідає у калюжі сніг,
потічкам русла прокладає дехто.
Грачиний ґвалт з весняним діалектом
так веселить, мов співи голосні.
12.01.2016
(На фото полотно Бориса Єрьоміна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711678
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]
Січневий ранок. Снігу стоси.
Терпке повітря горло дре,
І водохрещенські морози
Скриплять суглобами дерев.
Ялинка пишна і зелена
Напнула з паморозі шаль,
І Ра́дова*, мов наречена,
Закута в матовий кришталь,
Переливається водою,
Вітає сонце молоде!
І молитовною ходою
Між берегами люд іде –
Напитись чистої водиці
І просвітліти ще на рік!
Пухкий, мов з хутра рукавиці,
З кущів злітає білий сніг.
І в цій святковій благодаті,
Напившись чистих молитов,
Ми повертаємось багаті
На світло, щедрість і любов.
*Радова – річка, яка протікає через селище Перегінське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Во власти духовных скрепов ,
В медалях и орденах ,
Летели шуты в Алеппо.
Плясать на чужих костях.
***************
Со зрелищами и хлебом ,
В плену у стандартов и штампов ,
Летели солисты в Алеппо ,
Петь на чужих останках
***************
А рядом сидели обманщики ,
Вершители новостей ,
Пророки распятых мальчиков ,
И сьеденных снегирей .
***************
А гений кровавых релизов !???
А главный духовный скреп !???
Да вот же она-доктор ЛИЗА ....
Готов сатанинский вертеп .
***************
Оставлю излишний пафос
Не буду смущать народ .
О том как пилоты Руссваффе ,
Всю свору в последний полет ,
Вели на ржавом корыте ,
Сославшись как все "на авось" ,
Как цвет « Музыкальной элиты» ,
Вкушал черноморский лосось.
О том что теперь у Нептуна
Уже есть свой личный ансамбль!
О том что в колодец «РАЗ ПЛЮНУТЬ»
А пить из него будеш сам !
***************
И что на крови не построить
Вам мир на Российской земле
Сейчас Русский мир –это Троя ,
Но конь ваш троянский в Кремле !
Олександр Квітень
м. Мукачево
19.01.2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713154
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Ти мене мені не повертай,
я собі без тебе не крилата.
Тишу ворохобить зірка злата -
дзенькнула, упавши...
Зачекай!
Ще мене мені не повертай...
Хоч до ранку, першої роси
за межею стримай зойки світу,
погляди і хижі голоси,
не студи сю купіль розігріту.
Хай на вікнах місячна тасьма
заколише, заговорить ранок.
Знаєш-бо, солодшого нема
за цілунок теплий наостанок,
що вуста спивають на порі
в мент, коли соплять ще димарі.
Тож мене мені не повертай.
Хай побуду тишею чи йгрою,
тільки ж у тобі, аби з тобою
під крилом у ночі...
Зачекай!
Ще хоч мить мене мені не повертай...
7.08.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711870
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Синій сад – галерея з шедеврами,
синя ніч розфарбована сливами –
помічають незвичне в щоденному
ті, що навчені бути щасливими,
що цілують джерела навколішки,
усміхаючись, недругів милують,
і що діляться світлом з навколишнім
безіменною власною мірою,
і відходять за сонце увічливо,
не у щасті, а в поруху стишені…
Відкриваю нове - за тим звичаєм ,
що нам в спадок щасливцями лишений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711115
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Чомусь раніше не виставив цю пісню. Слова до неї написала поетеса Світлана Костюк, яка пішла від нас в Святвечір 06.01.2016
Виконує - Ярослав Чорногуз
Кліп - Олексій Тичко
Слова - Світлани Костюк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
-------------------
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожевокольорові.
У затишку моїх сумних пісень
тепер музей забутої любові.
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель,
терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи.
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз,
перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас,
від нас самих врятованій любові…
----------------
[img]https://i.ytimg.com/vi/E-AngBO6Jts/maxresdefault.jpg[/img]
Крім цього варіанта пісні є ще два - один на музику і з виконанням Володимира Сірого, другий - Миколи Шевченка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710828
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Щастя – коли немає нещастя.
Народна мудрість
У різдвяний довгожданий вечір
(вже на покуті поставили кутю)
завітав у новомоднім френчі
наш сусід на прізвисько «Утюг».
– Драстуйтє. Ну, как ви здесь живьотє?
Шо там обещаєт мер? О, єс!
Налівай, хазяюшка, кампоту –
малость пріполощім «Мерседес»...
У голоднім повоєннім році
(не вдалося стерти забуттю)
по вечірній мерзлій поволоці
я носив хрещеному кутю.
Він стрічав щасливий біля печі,
що світила жерлом у вікно.
Був святим для нього той святвечір,
бо дітей у нього не було.
Всі померли в лютім тридцять третім...
Він живим лишився, бо «сидів»...
І не раз дивився в очі смерті
за десяток житніх колосків.
Ще б сидів у тій «казенній хаті» –
виручили кляті вороги:
під Берліном вже у сорок п’ятім
він лишився правої ноги.
– Добрий вечір! Як живете, татку?
Він сміявся у вечірній млі.
– Не меди, та краще, ніж у танку!.. –
на новій пострибував гилі. *
– Ловка, правда ж, ловка? І легенька.
От би ще жовтенький обідець.
А на низ би гуму, щоб товстеньку.
А сюди – фабричний ремінець...
Важко і мовчати, і кричати...
Танк і дядько. «Мерседес». «Утюг»...
Пироги й узвар давала мати
для годиться.
Та сусід забув...
Ще й тепер гойдається на чатах
сивий сонях – виклик забуттю...
Будемо онуків зустрічати.
Разом куштуватимем кутю.
___________
* - гила – саморобний протез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710765
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710508
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Іду на захід у малиновий овид,
Щоб скуштувати призабутий солод.
Десь там у горах – рідний мій бескид.
Десь так далеко, а здалося – поряд.
Там гори й ліс. І зарослі ожин.
Дощами пахне і колишнім літом.
Сльоза бурштинна скапує з ялин,
Вдягають скелі спозаранку свити.
Земля туманами наситилась ущент.
Так хочеться вже спеки й розмарину.
Дощі в долоні ллються, мов абсент, -
Гірчить розлука гостро і полинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710315
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Лишився терпкий післясмак
Хмільного напою - дурману.
Коли в нас пішло щось не так?
Здавалося все – бездоганним.
Захоплював подих твій світ,
Магнітило спільно долоні,
Здіймалося щастя в зеніт,
Вмлівала душа від симфоній.
Хтось порух невірний зробив -
Завмерло усе в недовірі.
Тепер соляні лиш стовпи
Нагадують наміри щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710003
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Дві пари рук та лиш одну із них
Руками власне можна називати,
Бо не пускають ворога до хати,
Із розмаху дають йому під дих.
Не знаю хто руками назове
Ті інші розцяцьковані кінцівки.
"Гребуть усе" до рідної домівки,
Граблі тут явно - слово ключове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709919
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Червоний півник Куку-ріка,
Уже в порозі… недоріка.
Гребеться осьдечки для хати,
Хутчіш… ідіте зустрічати.
Знайшов нам доленьки зерно
Й враз посвітлішало вікно.
Пером червоним із пір’їни,
Надію пише для Вкраїни.
Промінням ллється, радість, сміх
Добра вкраїнцям повний міх.
Веселки променів загата…
Вкраїна щедра і багата….
Шампанське, долари в квітник
Нам не шкодує чарівник.
Що ближче все із кожним кроком,
Вітає нас із Новим Роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709586
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
Минає рік, і дні, і ночі,
Щасливі миті і сумні..
Благаю, щоб в Новому році
Ніхто не гинув на війні.
Щоб мир прийшов в мою країну,
Заколосилися поля,
Щоб не снаряди, а зернини
Приймала матінка - земля.
Щоб всі були живі - здорові,
Ніхто б не плакав, не хворів,
Щоб не було ні сліз, ні крові,
Ні злих і підлих ворогів.
Під мирним небом України
Сади вишневі хай цвітуть,
А у закохані родини
Лелеки діток принесуть!
Останні дні старого року...
Можливо, був він не такий...
Тож хай добробут, мир і спокій
Нам подарує рік Новий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708956
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Новорічний базар – ялинковий невільничий ринок,
де духмяні тіла і зелена гілок паранджа –
в кожній голці завмер децибел передсмертного крику!..
…Вибираєм ялинку, бо ж дні перед святом – біжать.
Треба встигнуть купити, а потім – доправить до хати.
Не захоче таксист – є санчата. А ні – на плечі.
Хай стоїть у вітальні, ми ж – будемо щедро вдихати
запах хвойного ладану крізь ялинкові плачі.
Тільки нас не розчулиш – почепимо кульки, гірлянди,
подарунки під віттям сховаємо, скличем гостей…
…А непродані юнки загинуть, немов арештантки
в буцегарні базару, як водиться в добрих людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706870
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 28.12.2016
ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ ВЕРЕЩАКИ…
Ти був у нас на сайті особливим,
Завжди мав друзів, батьком був комусь…
В тобі була якась незрима сила,
За тебе і понині я молюсь.
Чому з життя ідуть найкращі друзі,
Чому й понині рана у душі?
Слова писав правдиві, без ілюзій,
Як ти, не коментують вже вірші.
Відкрий свій сайт на небесах, собрате,
Зберемося колись ми всі разом.
Ти змушений ще трохи зачекати,
Ми ж будемо молитись перед сном.
Пішов у вічність, та живеш донині,
Живеш на сайті в віршах і піснях.
Жалкую я, що на твоїй могилі,
Не вибито крилатого коня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708354
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
О, Господи, не повертай назад,
Спаси і захисти мене від нього.
Врятуй мене, щоб нині зорепад,
Забрав моє кохання з серця мого.
Якщо Ти в змозі - проклади мости,
Чим ширший міст, тим легше буде долі
І спогади візьми, і в мить зітри,
Позбав мене від туги і від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708182
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[b]«Світанкове соло»[/b]
лірика
[b][i]Олександр Печора [/i][/b]
Полтавський літератор
[u]Полтава - 2015[/u]
Одна із поетичних збірок Олександра Печори називається «Світанкове соло». Коли читав вірші з неї, не раз ловив себе на думці, що поет словом наче пензлем пише яскраві зорові образи. Зразу ж згадав, що Олександр Андрійович за фахом художник (закінчив Миргородський керамічний технікум). Йому не раз доводилось займатись найрізноманітнішою творчою діяльністю, задіювати різні свої таланти – мистецькі, міжособистісні, організаторські – бути упорядником, художньо-технічним редактором, дизайнером багатьох художніх книг та збірників. Крім цього, він постійно працював і як фотохудожник. Світлини Олександра Печори поміщені в книгах, газетах. Його фотодобірки, як і літературні доробки, використовуються в багатьох учбових закладах, в музеї Василя Симоненка, експонувались на виставках. Йому доводилось бути навіть відеооператором. От звідки, мабуть, в його поезії стільки візуального наповнення.
Прикладів поєднання, синтезу в одній особистості таланту літературного з талантом живописця є чимало. Саме таким ми знаємо Тараса Шевченка, котрий зумів відкрити нові обрії як в поезії, так і в образотворчому мистецтві. На пам’ять приходять також іще Волошин, Лєрмонтов, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі. Свого часу саме Леонардо стверджував, що «малярство – це німа поезія, а поезія – промовисте малярство».
Серед сучасних поетів-художників згадуються ще Анатолій Кичинський, Валентина Давиденко і, звичайно ж, Лесь Подерв'я́нський.
Та повернемося до збірки «Світанкове соло». Знайомство з нею нагадало, що поезія і живопис дуже схожі в намаганні гармонійно відобразити життя таким, яким воно є. Саме органічне з'єднання різних мистецтв в художнє ціле створює нову якість художнього явища, що не зводиться до простої суми складових його компонентів. Твори живописної поезії (чи поетичного живопису) несуть добро, красу і просвітлення, а людина може відразу познайомитися з двома видами мистецтва і, можливо, стати їх шанувальником.
Олександр Печора сам відчуває потребу синтезу в своїй творчості двох понять [b]художник[/b] і [b]поет[/b]:
[i]Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини [b]поет – художник слова,[/b]
людина вільна, щедра і проста.
…………………..
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
[b]Поети – то художники любові,[/b]
тому і не зникають в забутті. [/i]
«Художники любові»(стор. 118)
Вже лише назви віршів з поетичної збірки «Світанкове соло» звучать як назви художніх картин: «Краєвиди(23), «Село під горою»(7), «Ота стежина»(6), «Покинута хата»(27), «Біля криниці журавлі»(29), «Квітневий етюд»(41), «Столичний осінній етюд»(91), «Травнева заметіль»(42), «Яблунева віхола у саду»(51), «Осіння гама у багатті кольорів»(78), «Притулилась калина до хати»(с.68), «Знов і знов квітує сад»(с.182) і т. п.
Навіть розділи в збірці художницькі. Їх два:
1.[b]Подовження миті[/b] – з пейзажною та філософською лірикою ( з 6 по 116 сторінку)
(Відомо, що пейзаж часто надихає людину на філософічні роздуми, тож таке жанрове поєднання цілком органічне).
2.[b]Художники любові[/b] – в ньому представлено лірику кохання (сторінки 118-193).
Численні поезії Олександра Печори з перших слів апелюють до зорової пам’яті читача:
[i] Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий,
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.[/i]
«Оця приречена краса»(96)
Завдяки синтезу оповіді, віршованого викладу, яскравих живописних образів, композиційної довершеності зображуваного – поетична творчість Олександра Печори сприймається, як щось надзвичайно живописне.
Звичайно, саме в пейзажах поетичні художні образи асоціюються з графічними чи малярськими творами.
Ось такий вечірній пейзаж:
[i]У надвечір’ї тихім горді
тулились верби до води,
коли у зорянім ескорті
явився місяць-молодик.[/i]
«Дарунок долі»(143)
Про милу серцю Лубенську околицю:
[i] О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.[/i]
«Приліг в квітучих чебрецях»(76)
Сільський пейзаж:
[i] У зажурі над ставочком
посхилялись верби.
Ген рясніють бур'яночки,
видно ферми ребра.
Край городів пахне гречка,
соняхи квітують.
А вже й вечір недалечко.
Що ж бо він готує?[/i]
«За грядками за ставочком» (с.107)
Міський пейзаж-ескіз:
[i] Виростають споруди помпезні.
Тротуарами – "тачки" крутезні.
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жербак помирає.
Бізнесмени, міняли, путани.
Барабанять, танцюють каштани...[/i]
«Столичний осінній етюд»(91)
Похмурий дещо містичний пейзаж:
[i]Мов дідугани, сиві явори
над шляхом кладовищенським застигли.
Голодна тічка з буйним вітром скиглить.
І дощ пере.
І густо кучерявиться спориш.
Посеред двору погріб бовваніє.
На залишках воріт – підкова мріє
І дріж бере.[/i]
«Мов дідугани сиві явори»(49)
Поет вносить у поезію найтонше, багатофункціональне, мистецьки значуще відчуття світла, кольору, простору, повне істинно кінематографічного смислу поєднання барв, звуку і відстані.
Милуєшся цими пейзажами і не можеш не думати про те, яка велика схожість існує між Поезією та Живописом, яка велика гармонія їх поєднує. Ну хіба не картина уявляється, коли читаєш ці рядки:
[i] Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі![/i]
«Осіння гама у багатті кольорів»(78)
Ти наче дивишся на пейзаж очима художника. Вдало підібрані слова і вербальні образи включають в мозку образи візуальні:
[i]Яблунева віхола у саду –
пелюстки рожевії у меду.
Гомонять під стріхою ластівки,
крилами черкаючи об шибки.[/i]
«Яблунева віхола у саду»(51)
Навіть в архітектурному пейзажі відчувається яскрава живописність поезії:
[i]Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.[/i]
Краєвиди(23)
В художньо-поетичній палітрі Печори окрім пейзажного є й другі жанри:
Наприклад, портрет:
[i] Радісні світлини на стіні.
Чорно-білі, та нетлінно квітнуть.
Досі усміхається мені
дівчина з минулого століття.
Й хлопець гарний.
Вусики – пушок…
Справжній хіпі.
Бравий погляд лиса…
А тепер
в люстерко гляну – шок!
Краще б сивий,
а то зовсім лисий.[/i]
«Два портрети»(175)
[i]Смаглявка гарна, карий блиск очей,
духмяне прядиво чорнявого волосся!..[/i]
«Опікун»(127)
[i] В твоїх очах – негасний біль, бездонний сум.
Та я побачив у тобі таку красу!
Таку незвідану зачаєну глибінь…[/i]
«А ти й для себе поживи»(148)
Часто поет використовує такий прийом –змальовує візуальний образ, споглядання якого викликають роздуми чи спогади. Або перед початком розповіді чи розгортання сюжету відштовхується від картинки, зображеної одним-двома рядками.
Наприклад, як в цих побутово-драматичних замальовках:
[i] Хвилююча безрадісна краса:
під крилами горіха – біла хата.
А мати край віконечка згаса:
несила й по долівці вже ступати.[/i]
«ПТАХА-МАТИ» (39)
Або ще:
[i] Притулилась калина до хати,
колихає розлоге гілля.
Край віконця зажурена мати
шепче зболено рідне ім’я.[/i]
«Притулилась калина до хати»(с.68)
Цей прийом, зокрема, використовується в віршах другої частини збірки – [b]Художники любові[/b], де менше суто пейзажної лірики.
-------------------
Олександр Андрійович дружить не лише з музами поезії і живопису. До нього небайдужа ще й покровителька музики. Чимало віршів в збірці «Світанкове соло» пов’язані з музикою – вони або були створені на мелодії, або чітко ритмізовані, мелодійні, яскраво пісенні, вірші автора композитори поклали на музику. Деякі з цих пісень записано на диски, вони виконуються аматорами та майстрами сцени.
А якщо в текстах цих пісень присутній явно виражений пейзажний мотив, хіба такий твір не можна назвати синтезом трьох мистецтв.
[i] Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.[/i]
«ОСІНЬ ЗОЛОТА»(80)
Або ще один пісенний текст:
[i] Над річкою схилилася верба,
де ми облюбували човен мрії.
Давно тут поселилася журба.
Ім’я твоє в душі моїй зоріє.
Грайливо срібна річечка тече.
Стрічалися отут, неначе вчора,
та як же нині серденько пече!
Прикутий до верби старої човен. [/i]
«НА БЕРЕЗІ РОЗРАДИ»( с.177)
Наведу приклад ще одного вірша-пісні. (Класик французької поезії Поль Верлен з його «пейзажами душі» відпочиває!)
[i]
А на порозі вже мене чатує осінь,
і поселилася на скронях заметіль.
На струнах вітру за весною дощ голосить,
але любов не повертається відтіль. [/i]
«Любов колишня»(166)
-----------------------------------------
Хочу побажати Олександру Андрійовичу довгої творчої золотої осені. І надалі малювати словом, співати віршем, синтезувати різні види творчої діяльності собі в задоволення, людям на радість. Завершую словами вірша зі збірки «Світанкове соло»:
Хоч вже й минуло тепле літо,
та осінь – справді золота!
Любов’ю серденько зігріте,
коли душа ще молода.
«Дарунок долі»(143)
-------------------------
11.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708160
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
...І народилося слово. Зі словом - без ліку кількість значень. І народилася мова - найпотужніший егрегор нації. І розпочалася думка - забарвлена у кольори емоцій. Емоція продовжила биття серця. Серце продовжилося там, де дух...І тільки дух ніколи не розпочинався і ніколи не завершиться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706537
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Мій Ніжине, зориш мені
Якоюсь тихою печаллю.
Із далечі доріг стрічає
Юр - Змієборець на коні.
Герб майорить на тлі дзвіниць -
Від зла оберігає Юрій.
Давав до рук свій жезл Меркурій,
Та символом обрав ти міць.
Вернув свій герб, то поверни
Усю свою колишню славу.
Гордіє стяг твій величавий,
Копитом б’є кінь вороний.
Мій Ніжине, зітри весь пил
З історії, сердець і вулиць,
Хай кожен твій новоприбулець
Нових добавить, свіжих сил.
Розквітни знов поміж садів –
Перлина в "Сімці України".
Відреставруй старі руїни,
Стань красенем, як за дідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707211
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Зима полюбляє солодке
і сік з мандаринових діж,
глінтвейну корицеві нотки,
свічок ароматних капіж.
Зима полюбляє Ваш шепіт,
де шибок віконних конверт
розмови вив’язує теплі,
немов би, це вовняний светр.
Зима – забавляється снігом
з молочної хмари піну
фарбує у колір індиго,
коли вирушає до сну.
Коли ж пробирається стужа,
в каміні – жаринок катма...
За Вами сумую і тужу.
За вікнами просто –
ЗИМА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707201
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Вчора поки сходила з розуму я
Втративши залишки стриму
Мою колишню святість ковтала земля
Серце пяніло із нами такими
Вчора облізла правильність блякла
Поки ти пив мою душу
Голосом грішним у мені заклякши
Істинно й непорушно
Вчора розбилось небо в твоїх очах
Вчора я вибрала твої крила
І відпустивши без жалю дах
По-Лю-Би-Ла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706462
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
***
Так нагадали з першою зимою –
зламається підкова під конем,
а той, хто мав би плакати за мною,
нап’ється і навряд чи пом’яне.
І підуть дні, страшні, мов ешафоти,
рої дружків облипнуть, як мухва.
А він схоронить в шафі моє фото,
аби щоранку погляд не ховать,
і ніби відчахне мене навіки,
аж зігнуться минулого стовпи.
Якось-то похмелившись після бійки,
він не згадає тих, з ким вчора пив,
бо хміль зітре теперішнє й торішнє.
...Тремтячою рукою - з куражу -
він вистрелить життя, як кістку з вишні,
туди, звідкіль я вже не поможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706585
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Давило небо - сумом і дощем
Розводило обох нас урізнобіч.
Бездушно й мовчки. Тільки з кожним днем
Зростала прірва поміж нашим о-пліч.
В’язке, непереборне відчуття -
Фатальних тріщин вже не зупинити.
Проходить все. На жаль – без вороття.
Та між розщелин – проростають квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705963
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8o1XFOa1UL0[/youtube]
---------------------
Стежина в полі, море, гори, ліс,
засніжені двори, піщані пляжі,
човни на річці, плавні, верболіз –
природа закарбована в пейзажі.
Передає художник настрій свій–
можливо тугу, смуток чи самотність.
Його картини – сховок для надій,
або медитативна безтурботність.
Час робить швидкоплинною красу
думок, ландшафтів, кольорів і звуків.
Цвітіння саду, вранішню росу
увіковічать живописця руки.
----------------------
В кліпі представлено акварелі американського художника Роберта Гайсміта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705850
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016
О Серафиме шестикрилий,
Ти завжди добавляєш сили,
Є посланецем мені із раю,
Вогнем від скверни очищаєш,
А, як шляхами трохи хиблю,
Ведеш за руку уздовж лімбу.
Втрачаю часом рівновагу,
Чи в надмір відчуваю спрагу,
Ти – тут, як тут - несеш незримо
Ясне, величне негасиме,
З колін піднімеш, витреш сльози,
Відводиш в сторону загрози.
Скажи, мій любий охоронцю,
Як не губить життєвих лоцій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705788
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Я не в того закохана,
ця любов – мов паршива вівця.
Шанувальниця Гофмана,
я вівці підкидаю сінця.
Між вовків-доброзичливців
тріпочу журавлем в кулаці ,
і випрохую милиці
для своєї дурної вівці -
хай зухвало задзенькають
об каміння тверезих думок .
По місточку вузенькому
ми над прірвою серця йдемо,
нерозривно поєднані,
ніби дотик - і шкіра лиця.
…Слава богу, що є в мене
власна чорна паршива вівця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705647
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Зима мені – по матері рідня,
тож сніг – мов брат, щедротний, променистий:
учора зранку завітав до міста
і радо кожну хату обійняв.
Він розбудив лопати і ковші,
і до весни - городи опечатав,
а нас закликав заново почати
життя - зі сніговицею в душі.
Я хуртовини мрій сплела в альбом -
в них ти заяскравів, мов стрічка в свято ,
тебе було так бажано й багато -
як снігу! Я раділа вам обом,
і смакувала райдужним рагу
з мовчань і сміху, винятків та правил…
…Повзла сніжинка - заблукалий равлик,
ховаючись цілунком в стулки губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705284
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Не говори, а подивися в очі,
Слова – пусте, а погляд від душі.
При дні бувають темні-темні ночі,
А в ніч горять промінням спориші…
Я бачив тебе в сні, чи то уява?
Неначе губи цілував твої…
До нас жар-птиця в гості прилітала
І не змовкали диво - солов’ї.
Життя змололось у життєвім вирі,
Були, як ціле – стали враз чужі…
Слова, як пташка, полетіли в вирій,
А погляд залишився у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704966
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Я нарешті розібрався,
Чом ступив на той поріг.
Ось чого я закохався…
Її чари дивний сміх.
Білолиця моя згуба,
Ясне сонечко моє.
Катерино дівко люба,
Моє серденько стає.
Коли, я тебе побачу,
У душі вишневий цвіт.
Будоражиш кров гарячу,
Затуляєш білий світ.
Що ж зі мною поробила,
Чаклувала, завела…
Дикий норов остудила,
З ума легеня звела.
Впала в очі впала в душу,
Остудила наче сніг.
Без її тепер не рушу,
Як вкохатися я зміг..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704956
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Сплітаю вінок із ранкового листя
ще сонного сонця, вплітаю себе
у це дивограйне суцвіття, ігристе,
у це миловиддя яскраво-руде!
І, мов літачок, запускаю у небо.
Виблискує радісно жовте крило.
Лечу понад містом, а поруч і гейби
пів світу, що снігом за ніч замело.
Отак летимо аж за сині озони,
у гості до світлих ранкових Богів.
А янголи дзвонять у сонячні дзвони.
І щастя вихлюпує із берегів.
Затоплює вулиці сонний ще овид,
віконні рядки, що стають все ясніш.
І день розпогоджує заспані брови.
А серце поета народжує вірш.
5.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704895
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Десь далеко в засніжених нетрях,
Де лиш вітер один співбесідник,
Він писав незнайомки портрети:
Розкрил брів, у мигдальності східній -
Трохи зверхній, впечалений погляд
У глибинах тамує спокусу
Та якусь нерозкриту тривогу,
Чи то мрію від крихкості куцу.
Пензель ковзав, умащував риси,
Легко пестив у доторках губи.
Щоб ламали колись літописці
Об горіхову загадку зуби.
Шепотітимуть в подиві: «Хто ти?..»
Посміхнеться їм - часу супроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704699
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
***
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
А під ногами - тріск!
А по канавах - шум!
Першогрудневий твіст!
Другогрудневий глум (?)...
Тільки над ким?
Не зна
навіть неюний дуб.
Ніби сльоза, вина
тихо стікає з губ.
Тишею по корі
аж у саменький спід...
А десь отам, горі
марить хтось про політ!
Може й не хтось...
А... ми...
Доторки мокрих рук...
З дальньої далини
неба чи зойк, чи згук.
Поки ніхто не вчув
з люду, а чи з богів
день загасив свічу.
Ти пригорнув, зігрів.
Лагідно переміг
візію потороч...
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
2.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704233
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
[img]https://img-fotki.yandex.ru/get/15481/234806620.4/0_1191d9_10744470_orig.gif[/img]
Накинь обіймів шаль
мені на плечі
із ниток трепету,
чекання і тепла.
Ці жести, як ніколи,
є доречні,
коли на холод
і морози прирекла
Зима…
Паломництво снігів
грудневих
мережить соняхи
високих ліхтарів.
Насіння сиплють тіні,
а дерева,
немов Атланти,
що поривами вітрів
вклоняються до сонця.
Вщухне гамір,
медовий місяць
заглядатиме в димар.
Завія шаль в’язатиме снігами
аби у ньому грівся
соняшний ліхтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703869
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Грудень-хлопчисько затіяв зимову гру:
в сонце, як в грушу, поцілить груддям синиць.
За грушняком страхопуд – гувернер чи грум
гудить граків за дрібний антрацит зіниць.
Нижчає сонця грузило – важке, як гріх.
Ґрунт накладає грубозернистий грим.
Грудень – замерз і ніяк не відчинить сніг,
грубий паркан – грундштрихами зимових рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703217
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Осінь падає під ноги...
Хтось ще багне утеки
від колючої тривоги,
від упертої тривоги
в инші - райдужні світи.
Там, де квітами застлалось
поле мрії голосне.
Де яркі святкові зали,
(о, які святочні зали!),
сонцелюстрові, а не...
Не пожмакані перини
сіруватої межі,
не майбутні хуртовини,
злісні, дужі хуртовини,
болемовні рубежі.
Листя зойкує останнє,
гілля-руки, руки-біль.
Хтось ще хоче бистро ланню,
прудконого швидко ланню
в далеч утекти звідсіль.
Але пізно, зовсім, зовсім.
Перелилось через край...
Падає під ноги осінь,
котиться під ноги осінь...
Друже, марно не втікай...
22.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702344
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Цей перехід несподіваний з осені в зиму,
Від кольорів та експресії у монохром...
Так прозаїчні думки переходять у риму,
А мимовільні симптоми у сталий синдром.
Ця несподівана втеча природи у сплячку ─
З розкоші і бароко́вості в мінімалізм...
Так перевтома душі переходить в болячку,
А самовтеча свідомості – ув ескапізм.
Так, заверши́вши із осінню свій поєдинок,
Дерево мудре відпустить останній листок.
Вміє змиритись природа, і ти вмій, людино,
Крик заглушити, нати́снувши впору «Caps Lock»…
Світло душі вберегти від буденної скверни,
Що іще треба, коли під ногами земля?
Поки живеш, не існує межі неповернень,
Ось тобі аркуш і спроба почати з нуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701820
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Там, де ти - мої думки
ходять назирці, як тіні.
Доторкнуться до руки,
до рамена...
Легкопінні...
Не помітиш...
А мені з того доторку - пів неба!
Бо в незримій далині
пригорнулася до тебе...
16.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701874
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Я вплела тебе у свою систему.
Ти вишився гладдю у моє
Шиття/
Життя.
Твої узори у мені колоссям
Співають весняних пісень.
Ти в полі моєму/
Долі/
Цвітеш волошками
І пахнеш осіннім дощем.
Я не в змозі розплести
Витвір гачка/голки/
Тонкого сукна,
Не витягну твоїх ниток
Зі серця,
Прошитого мережкою,
Пронизаного твоїм
Існуванням/снованням.
Якщо я розпорю,
То зникне все разом
І ти ...
І я...
Неіснуючі ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701692
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Коли поснуть і зрадники, й пророки,
і навіть місяць – кошеня руде,
чиясь легка нестримна низка кроків
якраз до сходу сонця приведе,
щоб передати рух, як естафету –
нехай крокують стрімко промінці.
Прокинеться беззахисна планета
дитиною у сонця на руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701071
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
***
І обіцяючий, і гожий –
окраса сонячна добі-
цей день – мовчун, на тебе схожий,
відтак мудрує сам в собі.
Спростовує складні основи
щасливих шлюбів загалом.
Мов у човні, пливе в розмові,
гребе неспішних фраз веслом.
Без суперечок, врозкид гострих,
немов шпильки, дрібних повчань.
І зближує, ріднить нас простір
крізь геометрію мовчань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700512
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
[color="#4400ff"][b]Є бажання - немає сили
Щоб сказати, що добре все...
Як же просто нас всіх дурили,
Підсадивши на притке слівце.
За словами такий лютий морок,
За словами - безмежжя брехні...
А ми віримо, що в такий холод
Справи чесні хтось кине до ніг.
А ми віримо вперто, щоденно.
Що зірветься терпіння, мов птах,
І зітре в порох сміття буденне -
Згине в кожному звір дивний - страх...
Буде те, на що воля Божа,
Буде те, що завершити час...
Украно моя! Злість ворожа
Зараз слізьми неправди в очах...
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700268
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
У павутинному лататті
заснув на зиму лист бузку.
Жоржини, наче пси, кудлаті
за сторожів у квітнику.
Всихають пружних стебел жили,
кущів знапівпритомнів ряд.
Поглипує в страху ожинно
без птаства занімілий сад.
Хльосткі вітри його штурляють
за втрату голосу й краси.
…І кривдно голови схиляють
ні в чому не провинні пси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700162
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
***
Чорним глянцем печаль подвоїться,
звуків плач аж на шепіт стишено -
піаніно оглухле молиться
за усіх, ким воно залишене.
Півстоліття за ним навчалися!
Нащо ж крає себе скорботою?
І щоразу воно старалося
бути гідним ім’я над нотами.
Хай на клавішах слід потертості, -
новачки підступали з острахом.
А йому б - полонить майстерністю
у дуеті з великим Ойстрахом!..
Час, обставини – чорним реготом…
…Захлинаючись у емоціях,
піаніно заграє реквієм,
пом’янувши себе і Моцарта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699923
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Живу, мов «Дошка оголошень»:
тварини, обмін, гроші в борг…
На почуттів споживчий кошик
не зважить наш рекламний бог.
Купівля-продаж влади й слави,
щодня - угоди, та між ким?..
Вже батьківщина - як об’ява
затертим почерком мілким:
під прапорами - древок скіпки,
клятьба й брехня - до забуття.
…І тільки справжній Бог - як скріпка,
що нас тримає за життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699922
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
***
Нехай довкола невблаганна осінь
на стежку ранку вимітає сум,
іще шукає в посивілих росах
обіднє сонце спізнену красу.
Іще силяє золоті ґердани,
узори дивні сипле ізгори...
Й щось таємниче сходить межи нами
цієї диводійної пори.
Щось тепле-тепле затуляє вікна,
аж умлівають з'юнені серця.
Хай осінь, часом, зовсім непривітна
і норовлива... Лиш не ця, не ця!
Бо он між листом лагідні омрії
звивають гнізда для нових життів,
і так обіднє сонце душі гріє,
мов ті ґердани вбрали золоті.
5.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699973
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Моя любов розлилась рікою бурхливою
Нема ні стриму у ній, ані порогів
І спрагло прагне споїти розум зливою
Ще більш розлого
Моя любов проростає крізь скали камяні
Слабеньке деревце та міцне коріння
Місяць нашіптує бери - ви тут самі
І пір'я з крил опадає листям
Моя любов у полоні сірих днів
Рве мотузки і здирає шкіру
Я хочу знати чи так й в тобі
Безмірно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699610
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Пропливають клени в жовтих ластах,
залягають на осіннє дно -
мушу листопад на рік відкласти,
не захочу - щезне все одно.
А коли спливе наступна осінь -
золото вдихатиму грудьми!..
Дочекаюсь!..Завтра заголосить
першогрудень всохлими слізьми
за моїм дозим'ям, серцю любим,
де і сум звучав, як барвний лад...
То ж до зустрічі!...Кусають губи
незабутнє слово "листопад".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699662
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/d/1/131/963/131963773_mini_osen_listya_anim.gif[/img]
Падолисте! Ти є передвісником віхол.
Репетиція йде «на ура», Диригенте дощів.
Прийде час для зимових віршів… Тихо-тихо…
Чуєш, стрілка тече? Оживає картина Далі.
Тихоплин... Мов у келіях, пахне затишшя.
Клен оплакує листя і в’язне як тонучий віск.
Хтось на лаві пальчатки в задумі залишить,
перехожий зігріється й скаже: «Ти ба! Чарівник?»
Сонце дольками, мов мандарин сицилійський
розкладає тепло поряд з інеєм у колажі .
І чого ти чекаєш? Зима надто близько.
Розкажи яка студінь без нього. Про все розкажи…
[img]http://chemistry-chemists.com/N3_2011/S111/Salvador_Dali-13.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699386
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем
втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай
дерева розхитає, ніби зуби.
.
Так недоречно – цей весільний хліб
на поминках за літом. Слізні, скорбні
мов дев’ятини – довгих дев’ять діб.
…Не допусти , мій Боже, в душу скорбут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699172
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Валі Савелюк
Німа симфонія, а все-таки звучить,
і ліра на бандуру більше схожа.
Я про одне прохаю: не мовчи,
бо тиша і підступна, і ворожа...
Уранці вимикають ліхтарі,
складають віртуози партитуру...
А пломінці ранкової зорі
нагадують все більше увертюру.
А Еврідіка в чорному вбранні,
з трояндою надії біля серця,
все більш вдову нагадує мені
сумним звучанням невідомих терцій.
Коса шовкова, змокла в сивині,
до ранку побіліла і прив’яла,
хоч та, німа, симфонія мені,
здається, інші фарби обіцяла.
Зірки і ті поблідли водночас,
коли таки останні вщухли звуки...
Я зрозумів: симфонія про нас -
і з серця покотилась каменюка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699069
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Певне, краще вночі, заховавшись від світу за шторами,
розіклавши життя на щаблі за дверми сімома,
в чому - справдішній Ви, а у чім є чужими повторами –
запитайте себе, поки поряд нікого нема.
Це – непросто. Це – крайнощі: бути абзацом чи крапкою…
Вам і не пригадати усіх, хто навчив Вас колись
привселюдно розмахувать зрадою, мов білим прапором.
Чи жаліть мені Вас? Але ліпше, мабуть, стерегтись.
А назавтра - сконає розмова з відтінками допиту.
Та коли вже останню пораду Ваш мозок ковтне -
дайте знати мені про мою непотрібність півдотиком,
і мов правду гірку, якнайшвидше забудьте мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699032
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Коли твоя душа, як люта хуга,
коли думки, як дужа заметіль, -
як добре мати істинного друга,
котрий не зрадить щирістю тобі.
Котрий, зачувши здиблену негоду,
не піде геть, рятуючи своє,
а ревно пантруватиме нагоду,
аби сказати вперто: вихід є!
Аби не дати занепасти духом,
за руку взявши в найприкріший день
із певністю, що все минає з рухом.
А рух - постійний, тож і це пройде!
Світліша стане з того чорна смуга,
а біль таки колись переболить...
То щастя - мати істинного друга,
котрий не зраджує тобі в найважчу мить!
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
Та хто сказав тобі, що це - причина,
щоб перестати вірити в дива?
І хто сказав, що ці осінні сльози -
це точно-точно знаки на біду?
Ти тільки глянь, як сонячно і гоже
сьогодні листя жовкне у саду!
Ти придивись, як ліс розмалювали
жовтневі пензлі, он яка краса!
Що колір цей - журитися підстава,
о, хто таке й коли тобі сказав?
Ти не печаль себе цим жовтим листям.
На все у світі місце є і час.
Хай нині дощ понуро ходить містом,
а завтра сонце обцілує нас...
То ж для зажури зовсім не причина
ця осінь, дійсно трохи дощова.
О, дівчинко з блакитними очима,
повір, ще будуть сонячні дива!
26.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698004
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Іііі....
Знову ранок,
Ранок-сніданок,
Кава-помчали,
Маршрутки, метро і трамваї,
Іііі...
Завдання дня
Переробити, збудити, віджити.
Люди-приблуди,
Добридень, будь ласка, спасибі.
Іііііі...
День цей відчути, моменти зловити,
Не буде, не буде, не буде
Такої днини-години.
Ііііі...
Стоячи на останній сходинці трамваю,
Встигнути це все записати,
У серці-папері сховати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697027
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Ні, не зрадить тебе жінка,
Якщо вірно любиш.
На усе життя стежинка,
Якщо вбік не ступиш.
Жінка промінь сонця ясний,
Якщо вміло гріти.
Кущ калини в лузі рясний,
Якщо їй світити.
Не обмане й не покине,
В роках не остине.
Як кохання лебедине,
То воно не згине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696754
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Колишу тишу…
Може, скажеш, ні?
Чи я тобі складатиму екзамен?
А чи пройду цей тест на сни земні?
Колишу тишу…
ти гадаєш, камінь
У мене в грудях?
Ні! то сталактит
Горить, пече із допотопних весен…
Найтонший порух тектонічних плит -
Все ближче, ближче
до моїх черешень,
Ромашок, рутки, афинів…
Смакуй
Який завгодно із нових релаксів
(а хочеш в замку Дракули ночуй
Всього за десять,
чи за двадцять баксів)
Бо набирає
Обертів земля,
Картинки йдуть розпливчасті, картаті -
Все швидше… швидше! швидше!!! ось і я -
Готична мавка
в атласному платті…
Бо розгубились
Зорі в бур”яні
Обіч шляхів, освячуючи нішу
Світів, де ти всміхаєшся мені
Так ніжно-ніжно…
я ж - колишу тишу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696075
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Блукає осінь Ірпенем
В пожухлих травах,
Тумани змішує з дощем,
Немов приправи.
Розводить тишу перестук
Коліс і колій,
А ще грози далекий звук
І вітер в полі.
Блукає осінь Ірпенем
В опалім листі,
В терпких жаринах хризантем,
В роси намисті.
Ховає душі ліхтарів
У морок ночі,
І силуети у вікні —
Як поторочі.
В калюжі хмари і зірки
Спивають вічність,
Сідає мжичка на гілки —
То нелогічність?
Листок багряний, як тотем,
Упав на коси...
Блукає осінь Ірпенем,
Самотня осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
[img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14608860_879474648818872_6743820056167760604_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14524336_879471215485882_7276925852334991224_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14543793_879488628817474_1961371838487270898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14570587_964768780319259_3848330126615731898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14612385_964767140319423_5997921297213172156_o.jpg[/img]
Така розкішна осінь в Ірпені –
Натхненна, мов сама душа поета!
Відбите на красивих трафаретах,
Кленове листя падає до ніг…
Така розкішна осінь в Ірпені!
Така ошатна осінь на порі –
В забутому людьми і Богом сквері…
Мов янгол прочинив у казку двері
І підсвітив лимонні ліхтарі.
Така ошатна осінь на порі!
Така палітра в теплих кольорах
Проз неба перестудженого нежить!..
І світ, котрий поетові належить,
Вмістився весь на кінчику пера…
Така палітра в теплих кольорах!
Таких обіймів щирих і розмов,
Віршів, пісень і обміну думками!
Умитий жовтень срібними дощами
І світлом поетичних молитов…
Таких обіймів щирих і розмов!
І хтозна-де зустрінемося ще,
В який-такий новий, доречний спосіб?
А пам’ять збереже ірпінську осінь,
Єднання душ і посмішки, і щем,
Бо хтозна-де зустрінемося ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694043
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!
То не я ховалася за штори,
як налякане їжаченя.
І не я вдавала, що не бачу,
як періщать навкруги громи.
То лиш тінь собі ковзнула наче
швидко-швидко помежи людьми.
Інший хтось алеями слизькими
пріч од тебе прудко утікав.
...А відтак за власними дверима
до півночі плакав і не спав...
То не я, можливо тільки схожа
кольором волосся чи очей
десь розтанула між перехожих.
О, чи мало є таких речей?
То ж дарма виношуєш підозри!
Так буває інколи - здалось...
Я тобі привиділася вчора...
А сльоза? Пусте, із оком щось..
11.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693942
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Мені з тобою не треба бути іншою
Скидати зброю і ламати стріли
Я не рахую вистражданих відстаней
І тих гріхів одягнених у біле
Мені так хрипло жовтень світанковіє
Там твої Може змащені отрутою
І наші правильні обкуталися ковдрою
А мрія залишається незбутою
Мені з тобою, просто щоб з тобою
Без додаткових бонусів й процентів
Щоб не проснутись сивою й не тою
Поки ржавітимуть твої порожні стенди
Без надлишкових
Лише б торкнутися
З тобою мрія знову
Хоче збутися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693918
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
От, захотілось поділитися: слова з книги Премудрості.
Цілий світ для Тебе – як маленька гирка на терезах,
як крапля роси, що спадає ранком на землю.
Усіх шкодуєш,
бо для Тебе усе можливе,
не затримуєш зір на гріхах їхніх,
аби дати їм можливість до навернення.
Любиш усе, що існує,
не гидуєш жодним своїм ділом,
бо якби ненавидів котресь із них, то не створив би його.
Чи ж могло би щось бути, якби того не хотів?
Як же щось би лишилося, якби не покликав того до існування?
Дбаєш про все, бо все належить Тобі,
Владико, Друже життя!
Твій безсмертний дух проникає усе.
Тому лагідно караєш тих, що падають,
застерігаєш докорами сумління, коли грішать,
аби залишили зло і увірували в Тебе, Господи.
Прем. 11/22 – 12/2
На четвертому десятку натрапити в Писанні на [i]такі[/i] слова! (Втім, у Синодальному перекладі цієї книги немає; не знаю, чи є у якихось українських перекладах. Взагалі, кепською є справа із перекладами Писання на теренах колишньої Імперії...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693891
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Люблю вас всіх, як Назарук,
В моїй душі ви відучора.
Сердечок ваших перестук,
Шаную, як Сашко Печора.
В Столиці також в Ірпіні,
Від осені весняна повінь.
Залишила у пам’яті ці дні,
Лягла на кручі наче сповідь.
Ще не забулася Волинь,
Яку так встигли покохати.
Ще стільки матимем світлин…
Здолаєм Південь і Карпати.
По скринях стільки рушників…
Ще на Поліссі тчуть серпанок.
Від гір високих до степів,
Як зірок в небі вишиванок.
Вкраїно наша, чудна Русь,
Одвічний запах рути й м’яти.
Оздоба Всесвіту – обрус,
Усю так хочеться обняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693639
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
***
Хай світ померкне, хай упаде ніч
зловіща на сади, поля, дороги.
Уперто йтимеш істині навстріч,
за світелко тримаючись убоге.
Ітимеш повз колюжну чорноту,
котра ховає зранені глибини,
й кричатимеш у темну пустоту -
що ти - людина, все таки людина!
Хай каже хтось, що ти негречний дух,
мовляв, зірвавсь із тями спозаранку.
Хіба комусь відомо до ладу,
що ти - свободи подих, а не бранка?
І навіть ся окружна чорнота
не здатна присилити твій супротив,
жагу знайти негненого стовпа
і ще не згублені на опізнання квоти.
То ж ти дійдеш таки туди колись,
де можна глянуть істині ув очі,
не важачи на те, що навіть вись
сховалась нині за плечима ночі...
10.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693557
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Не пригадаю як було і як велося.
Я маю перед пам’яттю борги.
Ти заплітав світанки у моє волосся
у сутінках, що заздрили боги.
І прагнув ніжно баритоном сповивати
у теплий шарф остуджені слова.
Хай під ногами дощ виплескув «вівати»,
каштани хрумкотіли, мов халва.
Вітри запалювали люльку на дахівках,
неначе відкорковували дим.
Летіла осінь на кульбабових пір’їнках
У місто стилізоване в денім.
Достигла днина пахла медом з конюшини
А чай - живими квітами лугів.
Вмикаю "реверс" нескінченно, щохвилини.
Закохана у Тебе...
Жовтень...
Львів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693356
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Любі мої, я дуже сумую за вами.
Ви моє життя і моя Муза.
Цілую вас, моя поетична родино.
Ваш «босяк» - Віталій.
ДЛЯ ВАС
Люблю я всіх, сумую і страждаю,
Через роки я пригадаю вас.
Живу я з вами, від межі до краю,
Мене у старість не загонить час.
Ірпінський крок в моєму серці ляже,
Я на Волині питиму вино.
Мені Печора все, про всіх розкаже,
Я перегляну київське кіно.
І обійме моя душа собратів,
На відстані багатої душі.
І будуть знову солов’ї співати,
Немов нові написані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693141
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
/Чуєш, брате мiй, як перельотне, зальотне, огнiжджене на нашiй землi чорне птаство картавить над нашою долею? То ми сякi, то ми такі, а то ми зовсiм нiкудишнi. Не здатнi свою державу мати. Не можемо самi собою керувати.
Завжди щось комусь виннi, завжди у "вiчному боргу" перед "визволителями". Перед кимось маємо просити прощення. Перед кимось за щось маємо каятися.
А хто буде каятися перед нами!? За те, що вся Україна упродовж столiть для українцiв була Бабиним яром? За те, що винищили удвiчi більше нашого народу, нiж маємо зараз? За те, що висмоктали з нашого люду і кров, і пiт. Здерли iз нього сiм шкур, понiвечили душу, витоптали його святинi. Хто?! Де ви, правдолюбці?..
Та й покажiть менi народ без грiхів чи без достоїнств. Святими стають лише тодi, коли вже не можуть грiшити. Наш народ "грiшив", в основному, перед "визволителями". Втомлювався постiйно дякувати. За те нас нарекли "лiнивими", "тугодумами".
Розповідають казочки. Що навiть землю нашу святу народ дiстав від Бога завдяки своєму лiнивству. Бо прийшов останнiм. А Всевишнiй до того все пороздавав проворнiшим. Отже, шкода йому стало українця i виділив для нього зi своїх запасiв. Тому й земля наша - райська. А ми на нiй - щось таке. Нi пришити, нi прилатати. Тому й усiм нас "шкода". І всi бажають нам "допомогти". У нашiй хаті порядкувати...
Отакий імідж латають нам усякi паршивцi. Отаку ментальнiсть. ! ми вже й самi починаємо себе ганджувати та самобичувати. Сидить паршивець на нашiй шиї, живе за нашу кровавицю і варнякає, що ми поволi рухаємося. Вони, звiсно, рухливiшi. У них - мораль сперматозоїда. Швидше встигнуги. І запліднити собою. Тому й до Бога швидше встигли. Землi вiдхопили. Тепер уже створюють мiфи, що ми на своїй землi випадковi. Аби потiм довести, що не випадковi тут вони. Ми - поганi, значить, все, що вони чинять у нашiй хаті, - хороше. I все виправдане.
Наша ментальнiсть. Люде мiй славний! Як тебе затуркали! Як тебе забили! Як тебе задебілили!..
А що, якби ми хоч на коротюсiнький часовий вiдтинок стали такими, якимй усяка шушваль нас вимальовує? "Лiнивi"? Добре - ми лiнивi. Тож ви, "працьовитi", злiзьте з нашої "лiнивої" слини. I чалапкайте. Своїми клишоногими. Далеко-далеко. Звідки прийшли. Хто - за Червоне море, хто - за Уральськi гори. А хто - в ажтуди. "Мой aдрес и не дом, и не улица". У вiчний мiраж. Або ж, коли живете на нашiй землi - працюйте на нас. А ми будемо їхати на вас... Помiняємося ролями... Не подобається? Правда?
Хамовi нiколи не подобається, коли в людинi людська гіднiсть прокидається. Хам любить хребет зiгнутий. По ньому легше вилiзти на голову. А випрямлений хребет вiн уже називає "националистическим", "антисемитским", "антирусским" i ще казна-яким "анти"... Лише не антихамським... I вже спрацьовує хамська логіка. Не ти герой, мiй побратиме, що піднявся з рабських колiн. А вiн, хам. Який знову хоче тебе на колiна гюставити.
I ти, мiй добрий i пктинний народе, просякнутий надувiчливiстю i надделiкатнiстю, починаєш доводити хамовi. Де, мовляв, логіка? Серед "найкровожаднішого народу-антисеміта" у найзлачніших куточках його землі упродовж століть проживало й проживає стільки євреїв? І хамська логіка відповість. Що це не завдяки гостинності і доброті українців. А завдяки "самопожертвi євреїв"... Де ж, мовляв, логіка? На землi народу, який "зоологически ненавидит русских", живе стiльки росiян? І той триклятий "хохол-руссконенавистник" уже й сам став "русскоязычником". Аби його краще розуміли. І хамська логіка, по-хамськи, зауважить: "Эго не благодаря гостеприимству и доброте украинцев. Это благодаря вечной самопожертве русских делать других счастливее..."
Де, мовляв, логіка? У новоутворенiй своїй державi ми в першу чергу вiдкрили школи еврейські, польськi, чеськi, угорськi, румунськi. Не закрили жодної з насаджених нам росiйських. І не вiдкрили жодної української, там, де конче їх треба вiкрити. Для своїх "незрячих гречкосiїв"? .. А хамська логіка репетує про "насильственную украинизацию" i "ущемление национальных прав русских..." Де, мовляв, логіка? У столицi незалежної України не побачиш в продажу нi української книжки, нi українського часопису? I хамська логiка "ухмыльнется": "Нет спроса..." Де, мовляв, логіка? У самостійнiй Українськiй державi упослідженi тi, хто страждав за цю державу по Соловках i Сибiрах. Хто гнив по криївках i тюрмах. А ті, бандюги, що за одне слово про самостiйнiсть стріляли нам у потилицю, хто садив нас у неволю i мордував нас по катiвнях, - ходять у кроях, отримують престижнi пенсії. Та ще й на нас покрикують, що ми "бандити"?
І хамська логіка просичить "о кровожадности бендеровцев и оуновцев"...
Отакi ми, брате мiй українцю, "жорстокi". Отакi "невдячнi". Отака наша "человеконенавистническая" ментальнiсть. Отакі ми лiнивцi й тугодуми.../
Євген Дудар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693140
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Я Вас хочу вітати – допоки не знаю, із чим.
Гарячково листаю знаменні події і дати.
Я, звичайно, знайду найповажнішу в світі причин,
Щоб на Ваше «алло» заворожено й спрагло мовчати.
Бачу, як Ви здивовано дивитесь на монітор,
Зависає питання над шлейфом незнаного коду.
Ви, звичайно, праві – я для Вас абсолютно ніхто,
Але Ви мені все – і покара тяжка, й нагорода.
«Певно, хтось помилився» - і будете знову праві.
Лист останній лишає розпачно оголену гілку.
А крім нього ніхто Вам ніколи і не розповість
Про мою найжаданнішу і відчайдушну помилку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693055
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Я написав про себе вірша –
Наївний і простий сюжет:
Про те, що мрії не збулися,
Кохалися – і розійшлися,
Їх тільки спогад береже.
Ну, написав. До ювілею.
І де тут в біса новизна?
Таких історій – кожна друга,
Хто долі упізнав наругу,
А чи готується пізнать…
Але постійте, друзі – грішний.
Бо це, утрачене – моє.
Бо більше молодість не буде.
І рве печаль нагально груди,
І серце плаче солов’єм.
Нема інтриг. Класична схема
Лягла на шальки терезів…
Та істина за нас мудріша:
Банально – це коли про інших,
Коли ж про себе – ексклюзив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692650
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,
і стане серцю добре, любо-красно,
аж квіти забрунькуються проз ребра.
Збреши мені, що нині ще не осінь,
а літо, розпогоджене цвітінням,
і заплету ромашки у волосся
і душу закосичу просвітлінням.
Збреши мені про пору і погоду,
про колір листя, і жагу до цвіту,
бо щось колюче штрикає зі споду
мого зневоленого, вичахлого світу.
Збреши мені, не дивлячись на правду,
не дивлячись на яви гостру шпильку,
й повірю може, і знайду розраду
своїй журі гіркій бодай на хвильку...
3.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692192
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
День зітхнув вітерцем і приречено
Відійшов у минулий час,
Залишивши про себе для вечора
Безнадійно- сумний парафраз,
Бо природа й сама вже не вірила,
Що повернеться літо назад, –
Місто – в темному, небо – в сірому,
В брудно-жовтому – листопад...
Та як виклик оцьому світові,
Попри темряву і холоди,
Ти приходила вся у світлому
І у радісному, як завжди.
Духмяніла вечірньою свіжістю
І парфумами "Тет-а-тет",
І, з тобі лиш властивою ніжністю,
Загорнувшись у во́вняний плед,
Гріла руки об чашечку з кавою,
Й туркотіла про се і про те...
Й пізня осінь буває яскравою,
Як кохання у душах цвіте!
Парафраза, парафраз, -у. 1. Переказування змісту твору або чужих думок своїми словами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692118
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Дитинство сниться мало не щодня. -
Сузір'я щастя в зоряному мливі.
Матуся сниться , батько і рідня. -
Усі такі веселі і щасливі.
І рідна хата, і моє село
В зеленобуйстві верб і осокорів..
...............................................
Ой, як давно усе оте було,
А наче вчора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691487
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[img]http://tsikave.ostriv.in.ua/images/publications/4/10365/content/5.jpg[/img]
Заледве світло
лине до кімнати
і кігтиком
чіпляється гардин -
Тебе думками
хочу обійняти.
Останню сальву*
в китицях жоржин
зігріти у долонях
колискових.
Спинити монотонне:
"цок" та "цок",
каштанів ритміку
сумну, відколи
кружляє
теракотовий листок.
Іще жоржинам
хочеться розвою -
осінній день
без них би спорожнів.
Думки про Тебе
просяться на волю.
Вони блукають пахощами снів...
*Сальва - заст. Залп; салют.
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2015/118979.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690738
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Розгніваний вітер, мов аркуші, хмари зібгав,
Намоклі птахи обліпили дроти і антени…
Загостреним лезом впаде над судинами трав
Осінній листок і забризкає землю зеленим…
Є щось дивовижне у цій ностальгійній порі,
Як личить фісташкова ніжність її теракоту!..
Заштопаний дратвою мряки, зіщуливсь горіх,
Йому не кортить одягати крихку позолоту.
Ховаючи шию од вітру в легесенький снуд,
Думки – в капюшон, а холодні долоні – в кишені,
Блукаю розмірено, топчу підошвами бруд,
Молочним туманом задимлюю теплі легені.
Прокручую слайдами літо, вмикаю на «стоп»:
Здавалося б, стільки цікавого, є що згадати!..
Рябіє у пам’яті спогадів калейдоскоп,
Складаються пазлами різні події і дати…
Не треба жалів і прискіпливих слів-дорікань,
Усе, як належить природі: ні більше, ні менше…
Не дні поспішають, немов швидкоплинна ріка,
А ми летимо до примарних ілюзій і звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Згортаю пилюку,
що вкрила столітній рояль…
Збентежено пальці ковзнуть порцеляною клавіш…
Ось так розливають у келихи справжню печаль…
Отак, сміливіше…
із перших трьох нот упізнаєш
Цю музику вітру…
Летить, мов палаючий хмиз,
мелодія чиста на смуги ожинових згарищ.
Хай завтра загусне вона, як торішній кумис.
Сьогодні мене
до найтонших вібрацій розплавиш.
Чіткіше...чіткіше...
Цілунком пече на чолі
адажіо ночі… і байдуже, що буде завтра…
Сьогодні - ридають у хмарах мої журавлі!
І рветься у вирій
тобою залишена айстра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689892
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 22.09.2016
«Я хотів би з дзвіниці бити на сполох,
Та черва точила плоди,
І сірники згорілі
Їли весняне жито.
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Дзвіниця
Збудована з попелу
Підносить прозорий дзвін
В небо – за хмари розтерзаних днів.
На сполох
Били в ті дзвони мертві.
Дивіться: по сходах
Дзвіниці
Від якої лишився попіл,
Тільки попіл сірий у жмені
Йдуть дзвонарі мертві з сяючими очима
Вдарити в дзвін незримий,
Сповістити живим –
Хто лишився,
В кого серце ще не зотліло,
В кого серце ще не сточила
Черва зневіри й байдужості,
Сповістити одвічним дзвоном
Про те, що війни пожежа
Нищить весняне жито,
Спопеляє священну землю,
Що сарана двонога
Розпочала нашестя
На поле наше священне,
Що мусимо ми бути
Нині людьми заліза,
Людьми незнищенної криці.
(Яка ти гаряча – земля спопеліла,
Вже стільки часу – як згоріла дзвіниця,
Вже навіть розвіяв вітер
Останню жменю сірого попелу,
А я все чую
Як дзвонять на сполох мертві.
Мертві.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689605
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Крізь викидні кроків кволих
І спогадів скам'янілих
Ледь тліє бажаня попіл
А віра уже й не тліє
І вітер твій дме зустрічно
Вистуджує мої мрії
Ти пообіцяв їй навічно
Я також брехати вмію
Відрізали спільне вчора
Як приступ апендициту
Та я не стаю менш хвора
Зашкалюють лейкоцити
Крізь напівпорожні бланки
Діагнози "помилковіють"
Як голосно маю мовчати я?
Щоб не завмирав пів-спробами
Ось погляд
Крізь напів-вчинок
І поряд
Не Та Людина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687933
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2016
У вересневий день
я в семилітнім віці
прийшов до школи
полем навпростець.
Іван Григорович
погладив по голівці:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"
І раптом фініш...
світло...вхід в портал...
Рву стрічку чорну
ребрами худими...
Байдуже сонце
палить нещадимо,
велично здійснює
свій вічний ритуал.
Погладить сиву голову Отець:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"
*Іван Григорович-вчитель,завуч школи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
«Яке все сіре і втомлене!
Два кінських ока величезних
І дві зіниці моїх малих…»
(Федеріко Ґарсія Лорка
«Романс приреченого»)
А мені – вершнику – тільки шматок дороги.
Хіба що. І то запилюженої. І то під ноги.
А мені – вершнику – торбу наповнену часом
І то не хвилинами. Вічністю. Хоч і торба латана.
І подерта-роздерта зорями – тими, що над Океаном,
Що світили Колону-мрійнику чи то морекроку.
А ти, Федеріко, такий же аміго, як той –
З очима сумними і бородою куцою,
Провісник усіх ідальго майбутнього (епоха мельників).
Всі ми такі – волоцюги-безхатьки, вершники
На дорозі (ковтати пил і про воду прозру мріяти),
Як той – недоречний, як ми – не сучасники. Часу.
А Ернест як завжди – милування дійством кривавим –
Бика на арені – залізом у серце, кров на пісок.
І війни півслова на клапоть паперу, доки є час –
Між пострілами. Між сафарі страшними і чаркою,
Що палить вогнем над рівниною наших спогадів.
Федеріко. Доки мигдаль відцвіте, вже й по вечору:
А ти кажеш: «Дон Педро», а ти кажеш: «Місяць
Шукає своє відображення, плинь, річко, плинь…»
А мені - вершнику - тільки б назад не вертатися
До оцього дому неіснуючого, до цих каменів-якорів,
А мені, вершнику на цих дорогах втомлених,
На цих каменях смерті-мовчання тільки б не згадувати,
Тільки б забути. І коню-схизмату на вухо прошепотіти:
«Ми приречені…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687700
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
«На черепі місячно,
Дірявому й синьому
Мої «кохаю» перетворились
У сталактити солоні.
А далі – засніжене поле.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
А далі – тільки поле порожнє, засніжене,
Бо в черепі замість думок ростуть сталактити,
Бо все відібране на полях війни горожанської
Замість слова «кохаю» - лускаті постріли,
Замість пісень гармати. І мерці, що пишуть вірші,
І мерці, що вірші читають. Не тільки мої.
І мерці, що вірші шматують, ріжуть їх на дрібні літери,
На звуки. А музику – на кавалки струн,
Що нагадують дротики, які потім поскручують
У колючки такі іржаві і скажуть нам,
Що то теж струни – грайте на них мелодії,
Мелодії сталактитів черепа.
……………………………………
У країні поетів розстріляних,
У країні копалень бездонних
Тільки поля засніжені
Для тіней безпритульних,
Що блукають мішенями сірими
Для окупантів собакоголових
Та
Хто про що – а я про Іспанію,
Кому що, а мені криця
Меча не тутешнім вітром іржавленого,
Не тутешніми вершниками щербленого,
Вітряки, не тутешніми теслями окрилені,
Кінь, не тутешньою тьмою народжений,
Мовчання, не тутешньої тиші шматок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687039
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
[img]http://www.randrs.ru/photo/3-0/2014_hd_wall_29.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZwY_6JE3KyQ[/youtube]
Від вічності до Вічності тече життя ріка.
За течією всячина всіляка в ній пливе.
Хтось пробує прискоритись, бо ще й вперед гребе.
А хтось пре проти течії, від чогось утіка.
Можливо, від самотності, суєтності, нудьги.
Можливо, від думок про смерть, від страху чи проблем.
Та сили вистачає їм лиш на якийсь момент.
І знову щось проноситься кудись повз береги.
А хтось сидить на березі і бачить Все Оте.
Чи може Все Оте спостерігає уві сні.
Він впевнений, що темрява уб’є не всі вогні.
Та знає – найгарніша квітка також відцвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687058
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
І літо, як літо.
І, власне зима, як зима.
І вільний, як вітер… та зрештою, все даремно -
Відлунює північ. Палають світи. Вона
Стоїть і плете
алгоритм горизонтів ревно.
Ліани сплітаються
В пасма гнучких орхідей,
Ведуть в лабіринти, в незримі п’янкі провалля…
Ти все ще вібруєш, вібруєш до світу людей!
Вона твій гранд-простір,
твій вихід у задзеркалля.
І каятись пізно –
Бо то не твоя вина.
І вибір не твій тут… десь поміж дрібних ремонтів,
Десь поміж вокзалів, перонів, прощань – вона
Тобі усміхалась
на кожному із горизонтів.
…відлунює північ,
Віділлєш собі вина,
Аби пригасити цей біль і розпачливу втому,
Й забути… забути! бо ж вільний, як птах… вона
Торкається губ –
й забуваєш дороги додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686897
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016
[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img]
Звичайний день.
Ніщо не віщувало,
що літо на межі.
Та нанівець
зійшло буяння
у трави.
Зів'яло
вершило сонце.
І лише чебрець
та чорні мальви
тінями гойдали
листочки,
обіймаючи стебло...
А що було?
Що буде з нами далі?
Хештегом #осінь#
світить на табло.
Вокзали...
[img]http://www.ljplus.ru/img4/l/v/lvivska_kava/th_Late_autumn_coffe_2_by_Soche.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686982
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
«...Чаклунство довгих білих днів,
Коли в сонливій млі душа сумує глибше...»
(Шарль Бодлер)
Я наповню мій келих туманом
Густим, непрозорим, липким,
Як молоко корови білої та комолої,
Тої самої, що блукала
Чорнотою Всесвіту і
Розлила з м’якого вимені
Білу смугу Галактики,
По якій ось так і мандруємо
Кермуючи возом бурлацьким
Від одного Сивашу до іншого
Пересипу-Перекопу-Перемуру.
А у снах на махновській тачанці
Скоростріл затискаючи пальцями
Все так само кладу окупантів
У траву, у траву, у траву.
Гусне вечір. Як раніше, не спиться,
Не сниться, не мариться і не літається.
У кинутій хаті,
Що стримить дерев’яною вежею,
Дитинцем дитинства
Серед лісу кудлатої містики
Я ковтаю туман
Як ковтають вино забуття,
Як проціджують смерть
Крізь сито діряве років,
Крізь зуби століть.
Як п’янить цей туман...
Як хилять на сон
Ці подушки мохів...
Ці дерева в імлі,
Що шепочуть: «Засни!»,
Ці черлені брусниці краплини -
Черлені, як кров.
І це дерево - тепле на дотик
І легке, як життя,
І своє, як труна.
Прозорими крилами бабки
Дні шурхотять. Я живу.
Я блукаю. І келих туману
Я п’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686412
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 31.08.2016
У моїм безмежному храмі,
що під синім високим небом,
є один найдорожчий образ,
яким милуюся, який цілую
безліч разів на день.
В того Образа небесно-блакитні очі
Худорляве засмагле лице у глибоких зморшках,
сивина у волоссі...
Я знаю цей Образ на дотик, на запах...
Припадаю до його мироточивих уст.
Милуюся ним,
насичуюся Любов"ю, Світлом, Щастям,
І шепочу молитву:
Боже, дякую Тобі, що
він є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686048
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Так, було важко, а інколи й надто
Кидали в бруд і кричали: Хохли
Але в нас була Тарасова хата
І калинові стрілецькі стяги
В нас була воля, що квітне і досі
Сила іти до кінця не згасає
Вірю, що правда на нашому боці
В жовто-блакитному Раї
Так було темно, коли з крові хмари
Душами степи засіяли
Та відновим все що нам зруйнували
І об'єднаємось вірою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685619
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[img]http://d.bernadette.tusovka.kr.ua/data/news/003021/images/main/in-text-11_(30).jpg[/img]
Із чого починаю Україну?
З молитви,
що цей ранок наступив,
щоби підняло
зламану калину
ласкаве сонце.
Стихнув супротив,
війна, АТО,
всі зайди і чужинці
забулися,
пішли у небуття.
Твоє ім'я
на титульній сторінці
писало вперше
радісне дитя.
Благословенний мир
у верховітті,
де небо
велетенський дуб підпер
розвиднівся
й ніколи більше в світі
за сина не боліло
як тепер.
Із чого починаєшся,
Скіф’янко,
що в серці рута
полум’ям горить?
Хай буде од євшану
п’яно-п’янко,
навік збережено
шляхетний рід...
Зі Стуса,
що боялись московіти
і слова,
що сльозою набіжить:
"...і зважитись боротися, щоб жити,
і зважитись померти, аби жить?.."
[img]https://pp.vk.me/c620531/v620531202/8b43/dniYzLhM9-U.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685538
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
[i]Любі друзі по перу! З Днем Незалежності нашої неньки-України!
[/i]
Є в мене земля –
життєдайна, родюча, багата,
є мудрий народ,
працьовитий і чесний!
Є все:
освяченим зіллям
замаєна дідова хата,
що бойківський дух
до нащадків майбутніх несе.
Є в мене поля,
на яких ще мій прадід трудився,
у кожну зернину
вкладав оберіг молитов ,
і, скроплена потом і кров’ю,
роди́ла пшениця,
земля віддавала врожай
і вагітніла знов.
Є в мене сади,
яблуневі,
сливові й вишневі,
є щедрі дерева,
що гнуться від стиглих плодів…
Свічада бездонних озер
і річки кришталеві,
правічні ліси
і смереки стрункі й молоді.
Є в мене чудова сім’я
і велика родина –
цей прихисток тихий
від зради, брехні і тривог…
І в серці – оте невмируще –
моя Україна,
і вічний над нами
усміхнений, люблячий Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685527
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
[img]http://cs419731.userapi.com/v419731976/48f/jUGSbcIdgQk.jpg[/img]
Будинок зводиш у собі з цеглин
уподобань, характеру і вміння.
Будуєш стіни силою стремлінь,
цементом віри скріплюєш каміння.
Ось, ластівкою мрія на даху
і журавлями спогади тріпочуть...
Думки-втікачки кішкою страху
з підвалу в темінь зиркають щоночі.
Одна кімната, - де цвіте герань
палким вогнем кохання пурпурове.
Як сонячно і тепло там, поглянь,
як пристрасно з почутої розмови..
А в іншій - на порожньому стільці
в уяві зустрічаєшся із тими,
кого образив словом в суєті
і спільний шлях ніколи вже не йтиме.
Найтихша - третя, де одним одна
поетова душа живе відлюдьком.
Осяяння торкається вікна
і пахне небом синя незабудка.
[img]http://cs630429.vk.me/v630429346/21e62/38iLDF6AvKA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682678
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 11.08.2016
О, мій Березове, колисочко рідненька
дитинства босоногого мого!
До тебе лину думкою зчастенька
і серед радості й серед тривог.
Броджу стежками, скупаними хмелем,
спиваю споминів густі меди.
О дякую тобі, кохана Земле,
що научила рівної ходи.
За те, що сонце запалила в грудях,
аби світило в найтемнішу ніч,
аби усі очорнені приблуди
тікали від душі моєї пріч.
Спасибі за жаскі дощі і хмари,
безжальний вітер, хугу і туман.
Навчилась так обходити примари
й розпізнавати підступ і обман.
Я дякую тобі за справжніх друзів,
кохання першого сліди яркі,
за тих людей, що серцем небайдужі,
і тих, що найрідніші - за батьків.
А ще за вдачу сю твою багату
на веселкові барви і весну.
О, як залюблена в мої Карпати,
в безмежжя гір осонцену красу!
Березове, колисочко рідненька,
святий початку витоків моїх,
схиляю голову свою низенько
перед тобою із доріг усіх!
4.08.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682001
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Я готовий уже
в паралельні світи,
добровольцем на Марс
із квитком в один бік.
Може там десь,
нарешті,
у сни мої ти
не знайдеш навіть стежечки
ізвіддалік.
В інших вимірах
біля прозорих дверей
сон не зможе мої
подолати повіки...
Дочекаюсь...
знайду твій пароль,
твій емейл,
щоб зв'язатись з тобою,
дай,Боже,
навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679269
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Доброго ранку, Пане Ліс,
Ваша Прохолодносте,
Ваша Таємничосте,
Ваша Пахучосте,
Ваша Співучосте!
Будь ласка, сховайте мене!
Женеться за мною
Суєта буденна,
Обступають люди звідусіль,
Магазини, машини, спека...
Прийміть мене, Пане Ліс!
Зачаруюся таємничістю,
Сп"янію від Пахучості,
Замріюся у Прохолодності
Серед дзвінкої Співучості!
Порятуйте мене, Пане Ліс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674380
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
[color="#0015ff"][b]Заховаюсь від світу
У вірші,
Загублюсь у слів долині
Нині.
Скільки вражень розквітло
Світлих,
І птах щастя на гір вершині
Синій.
Відчиняють надії брами
Трави,
Джерело б'є тут мови -
Слово.
Тут міліють щоденні драми:
Lebenraum...
І спалахують істини знову...
І знову...[/b][/color]
( Lebenraum- з нім. - життєвий простір)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674546
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Тарабанить... Періщить злива.
Ізнадвору по шибах дощ.
Я не мислю чистіших прощ -
Бо сльозами із ним щаслива...
Блискавиці - розряди правди.
Їх розкочує дикий грім.
Може спокій знайду у нім
Від зрадливих спекот розраду?..
В боротьбі за буття собою
Проминають потроху дні.
Винних я не шукаю, ні -
Я сама завсігди виною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674237
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
З тобою,брате,віч на віч
Хочу побути я:
На світі,кажуть,зусібіч:
Нема мені життя!
Додому скоро їдеш ти:
Дивись...та,втім,як не крути,
А доля моя схоже
Нікого не тривоже.
Якщо ж спитає тебе хто...
Ну, хто б не запитав,
Скажи,що в бійні у АТО
Я кулю упіймав,
Що за Вкраїну чесно вмер,
Що лікар гроші дурно здер,
Що батьківському краю
Уклін я посилаю.
Навряд чи хто зумів з батьків
Дожити до весни...
Я б дуже справді не хотів,
Щоб плакали вони;
Якщо живе хто - скажеш так:
Що я писати не мастак,
На навчання,мовляв,послали
Й щоб скоро не чекали.
Сусідка є у них одна...
Мов снилось як давно
Розсталися!..Мене вона
Й забула...всеодно,
Ти розкажи всю правду їй,
Байдуже серце не жалій;
Нехай вона поплаче...
Це мало їй що значить!
Не подаю вірш в оригіналі,щоб не образити наших поетів,
бо вважаю,що цей твір знає кожен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673839
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
манкуртам сьогодення, запроданцям Вітчизни
Епіграф, від Симона Петлюри:
«Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди»
*
Ворогів же було – не злічити
У тебе, Україно-нене!
Та ніхто так не вмів мерзено
І підступно біду творити
Як москвини й свої, яничари! –
Продавали тебе й розпинали,
І найбільшого горя зазнала
Від байстрят, – що там лях і татари!
Вже століття, як ці дніпровські
Води морщаться від огиди:
«Не лякають нас воші московські –
Нам страшні українські гниди».
***
(ніяка інша історія не повторювалася так часто то трагедією, то фарсом,
як українська. і причиною тому лише "хата-з-краю" в крові люду
та холуйство і ворожнеча "отаманів"...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666734
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Від писанок у кошику строкато,
Пахтять пекучий хрін і ковбаса,
Причепурилась пасочка до свята,
На рушнику – вишивана краса!
І грудка сиру, біла, мов хмаринка,
Втулилася між крашанок-яєць.
Рум’яними боками вабить шинка,
І вигострений свічки олівець
Виводить язичком, немов графітом:
«Христос Воскрес! Воістину воскрес!».
Весна сміється яблуневим цвітом!
Цей світ, мов кошик, сповнений чудес.
І все у ньому до ладу, все гоже –
Сади, мов храми, прибрані двори.
Спускається на землю Агнець Божий,
Щоб освятити ці земні дари.
Щасливий день, народжений для дива,
Щасливий Той, Хто чує молитви!
Летить увись подяка шаноблива –
Така легка, мов дихання трави…
[i]На фото освячення великодніх кошиків в церкві Різдва Пресвятої Богородиці,
в селищі Перегінську. 01.05.2016 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663196
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
***
До щастя докину шапкою,
як променем до вікна.
І хай хтось зловтішно шамкає,
що втратила сенс весна.
Вже циркулем сонця сколото,
розкреслено лист ріки -
час діяти! Як же солодко
вдихати нові думки,
в природи благать пробачення,
торкаючись пальців віт.
І знати своє призначення,
і змінювать словом світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662698
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
[b]У юності в душі свої гріхи...
Вона їх зазвича́й в короні носить,
Все дозволяється тут, сльози-роси,
Спадають в ріки, повнять береги.
У юності в душі свої гріхи...
Коли одним днем ми́слиш - добре за́раз...
Тоді й з'являється наруги зав'язь,
Що квітне у житті в усі роки.
У юності в душі свої гріхи...
А зрілий вік несе свої, невтішні:
Коли вже увідомлюєш, що грішна,
Грішиш і каєшся знов:"Господи, прости!"
У юності в душі свої гріхи...
Лиш старість врожаї в душі збирає:
А на розп'ятті наш Ісус страждає...
Надіється, що змінимось таки...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657106
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
[color="#3300ff"][b]Хай сонечко день відчиняє
Для квітня, що з фарбами йде.
Хай в небі нам щастя збирає,
З землі зело зве молоде.
Хай палить промінням чарівним
Проблем всіх вчорашніх сміття́.
Хай вкаже нам шлях один, вірний,
Щоб барвами бралось життя.
Хай сонце, найвище у правді,
До наших сердець додасть міць,
Хай світиться вчора і завтра
Природньо, а не силоміць...
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656689
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Дивно повінь зросла.
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
І побачив тоді,
як стелились край берега квіти,
а до мене в човні
усміхалась-тулилась Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656447
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Вже березень придбав собі квиток
Валізу виставив на місячну дорогу,
Бо добре знав, що тут він вже ніхто -
Спішив з душі розсіяти тривогу.
Нехай не всім годив ( чи ж вгодиш всім)
Нехай дощам із хмарами дав небо,
Нехай для сонця вибрав низку днів,
Нехай був не зовсім таким, як треба..
Але всміхався березень, прощаючи собі
Усі сумні й веселі дні, - таким вже вдався...
І спрагло пив він із берези сік,
Бо знав: навік з весною повінчався.
А квітень хай дарує квіти їй,
Нехай сади заквітчує весільно...
Йому ж лишаються скарби незнаних мрій
І радість бути першим...й бути вільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655990
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
[b]46* Оленка Зелена; до в. «Я чую… перероджена вовчиця…»[/b]
(я давно не вожак тої зграї, де ти будеш перша…)
Душа – до лісу! Тілу – волю! І – пророчі
Слова ворожки, що на час цей нагадала:
«Так, буде день, вовчиця-доля гляне в очі –
Прийми ж це слово, що душа її писала!»
–
Ех, з десяток рокІв із плечей моїх скинути б разом –
Я б серденько оце
полонив! – … Ах ти, доле-зараза!..
[b]47* Михайло Гончар; до в. «Не спізнися…»[/b]
(поетові – поетове!)
Не сумуй, що вже сонце – на захід, де дні пурпурові,
Ти не марно прожив; те, що мав – для людей віддавав.
Тільки той після смерті залишить свій плід, хто кохав,
Та ще ти, – хто поетом народжений був від любові.
–
Тільки ти постривай!! – не пора
нам той захід чекати з журбою,
В нас – любові в серцях! – а душа ще літа молодою такою!
[b]48* kanan; до в. «Міст»[/b]
(лихеє лихо зло розводить, а нам - мостами поєднатись)
і я б не став цьому перечить, якби не думка, що собі
само те стерво вже набридло: ні, суче сім’я проросте
в любій багнюці, у болоті, в лайні і смороді, лише б
цю кульку й далі в кров марати та сіять смерть, мости ті рвати, -
тут втіха нелюду і стерву! – і вже цьому не заперечу.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655807
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
[b]43* Октябрина; до в. «Пиши, поете»[/b]
(а слово поета – то слово душі його віще)
Якби ж добра у душах проросло,
та так, щоб засівати землю, мила,
тоді поетів праведне перо
планету в рай квітучий нарядило б,
засіяло б і миром, і добром
і кожну хату щастям освятило.
–
Та не тільки поетів народжує час і любов:
злодій-світ до добра і до слова душі охолов.
[b]44* О. Бреславська; до в. «Заколисують…»[/b]
(офіра осені моєї…)
Зачитався... зашарівся,
оголеності осені доторкнувшись,
у звуках-подихах її загубився,
в скрадливому шелесті голосів останніх,
суму-подиху вітрів-схимників злякався,
щоб думи-спокусниці висповідавши,
спокою днів не розвіяли,
відчуттів-таїн моїх не розголосили…
–
Зачарованим-заколисаним бранцем
лечу над стежками осені-безсоромниці,
золото думок бентежних розсипаючи, –
нехай стелиться офірою лист опалий
легкій ході надій Ваших,
сподіванням і вірі серця мого…
[b]45* О. Удайко; до в. «Не боюсь я втратить Батьківщину»[/b]
(в серці ніжить слово вірний син Олекса,
ним любов до неньки України пестить)
"Не боюся".
– А чого боятись?! -
В твоїм серці житиме одна,
Не бабуся, – вічна, рідна мати
Молода, щаслива! – Буде грати
Перед вівтарем Олексина струна,
–
Задзвенить любов’ю, сили дасть для злету
Українцю – сину,
мужу і поету.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655570
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
В. С.
А Ви, якось було, наснилися мені,
ще незнайома, зоряна людино.
Я пригорталася до Вас у милім сні,
ви вірш мені читали в ту хвилину.
Ви доторкались словом, як живим єством,
тендітно так, мов Божою рукою.
Та говорили Ви, що то є яв, не сон,
що поведете до зірок з собою...
І так приємно й радісно мені було,
тепло від слів текло і зігрівало,
немов додому серденько моє прийшло,
немов в обійми Лагоди упало.
22. 03. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653888
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 26.03.2016
"знай, нема у ній зла. лиш би жити!"
(товаришу по перу S.)
передмова:
душа немає віку. та всіх лякає час.
що ж… хай років – без ліку, в душі вогонь не згас?
*
Минатимуть роки… І хай не обмине
Тебе той день, коли попроситься в твій дім
Ота, яку ти зріть так не бажав у нім,
Та відкупитися не зможеш; тож мене
Послухай і прийми цю мудрість вікову:
Живи, як личить всім (і я так теж живу),
Хто з гідністю прийняв років своїх потік
І знає: час стрімкий з днів юності вже втік!
Тож сивину свою ти не фарбуй на сміх;
І зморшки не ховай; щоку рум’янить – гріх;
В дні старості шануй печать своїх років,
Якщо помічені вони добром-любов’ю, звісно, –
Поете, молодим лиши кохання пісню,
І пристрасть, і вино, і втіхи юних дів.
*
P.S.
Та боже борони тебе зректися слова –
Зі спогадів складай гімн Жінці і Любові!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650055
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 09.03.2016
«О, небо - ветеран в одних обносках,
Ти служиш нам уже п’ять тисяч літ,
Заплати хмар стирчать із дір сирітських,
Та сонце - орден, знак твої побід.»
(Гійом Аполлінер)
А може це все було не зі мною? Може це все приснилось мені? Може це зовсім не я піднімав взвод в атаку з ручним кулеметом в руках? Може це не я вів вогонь з мінометів у морозний грудневий день і накрив роту сепаратистів? Може це не мені серед розбитих окопів і бліндажів на вогневій комбат вручив погони капітана і сказав: «На, можеш тепер їх носити, ти маєш на це повне право!» Може це не я брав на приціл крупнокаліберного кулемета живі рухомі мішені і бачив як вони падають, падають і падають у високу траву? Може це не я вів взвод крізь ранковий туман на схід, на зустріч сонцю, що сходило над степом, на схід, таки на схід, у вир вогню і смерті? Може це не я роздивлявся пагорби на видноколі перш ніж дати батареї команду «вогонь»? Може то не я грів замерзлі руки в бліндажі біля буржуйки слухаючи розповіді старого фермера у солдатському однострої про зерно і мед, про земельку і бджіл? Може це не я читав солдатам вірші Кіплінга під звуки канонади? Може те відбулось в якомусь іншому, уявному світі? Може то не я забивав підривники і вишибні заряди в міни молотком і шматками дерева, бо інакше вони не лізли, і думав: зараз ми всі станемо космонавтами, зараз це все вибухне і ми полетимо в нескінченність? Може то не я милувався весняними квітами, що зацвіли біля бліндажів, вдихав аромат степу, що весь зацвів молочаєм і читав в перервах між обстрілами Дікенса і Достоєвського? Може то не я писав вірші у записник на ящику з-під снарядів і думав, що земля м’яка, сипка і запашна, і що судилось лягти під цю траву і не жаль? Може то не мені вітер колов в обличчя сніжинками-голками і не я наказував причепити гаубицю до «шишарика»? І зовсім не мені комбат казав, що він мене туди не посилає, але треба їхати, бо це наказ, і я думав, що ніхто не повернеться, ні я ні мої солдати? Може це справді було не зі мною? З кимось іншим, з якимось диваком, що носив плямисту зелену одежу, погони з чотирма зірочками, голив голову бритвою, філософствував про те, що смерті не буває, що всі ми вічні і чистив міномети соляркою? Я би повірив, що це було не зі мною, що це несправжні спогади... Але біженці, що живуть в моєму домі, але пес з вічно сумними очима, якого взяли з собою біженці з моєї териконової Еллади, що зазирає щодня в мої очі і запитує без слів: «Як же так? Нас вигнали з нашого дому, з нашого рідної хати, і ми ось так - тепер вічні неприкаяні волоцюги будемо тинятися по світах?» І фотографія діда, і усвідомлення того, що у свій рідний край я більше ніколи не приїду, бо нема куди, бо там не лишилось навіть руїн, бо там хазяйнують бандити й садисти, з якими не може бути ніякої спільної мови, що мій рідний край окупований, і мрія визволити його наразі лишається мрією... І що все лишається у спогадах - тільки у спогадах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
А у мене є камінець із моря…
І отака, ні отакенна мушля равлика …
І печенинка із кафе надворі,
І купальник у сині кораблики …
Ви знаєте, між сторінками віршів,
Я тримаю, як справжня леді,
Свої спогади, немов гербарій,
Що пахне пилом і медом…
Я зараз сиджу у навушниках,
Хрумаю свою шоколадку
І під космічну музику
Перебираю чи малу шухлядку.
Заплющую очі – нюхаю - а…..
Воно пахне весною…
А цей синій клаптик паперу –
Із телефоном, як я була, ще дурною..
А ця чарівна серветка, що ховає?
Насінинки з минулого, чи іншого літа…
І непотрібна рожева помада, «Ескада»…
І ще.. тут половина світу!
Ось, ось вони, мої улюблені запахи,
Тонкі чарівні перчатки,
Шкірою, шоколадом, амброю…
І весною і шкірою і…все спочатку!
Я хрумкаю свою шоколадку…
05.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649146
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Я бачила вербові котики
У місті, у переходах підземних.
Вони терлись один об одного
Зв’язані долею у один букет.
І дивились вони на гумові чоботи,
І на спідницю, і на синій берет,
Тієї Пані доброї,
Що мала за халявкою
Блискучий, мов лід, стилет.
Котики терлись спинами
І щодуху співали веснянки,
Щоб хтось дужий і сильній
їх придбав для білявки…
Я бачила вербові котики
Які терлись пузцями об небо…
26.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647591
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Сьогодні ти ше більш рудий
І начебто з запахом кави
І пальці на дотик весни
Їм також цікаво...
Фіалки? Так схожі на плями
Очам набридає пів погляд
Замінюєш весла ложками
Я зовсім не проти...
На подушці тінь капелюха
А в віях? Я бачу там казка
І кролик наставивши вуха:
За мною, будь-ласка
Так тихо... Переморозить
І під парасолями впадуть
Втрачаю останнє: Досить
Відтінками винограду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646956
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
[color="#b700ff"][b]Зима втомилась. Не під силу їй
Весняний подих, що струмить повсюди.
Знесилено вишукує простуди,
Щоб знати, може, хоч діагноз свій.
Де ті морози з віхолами втіх?
Снігів де, мов казкові, перемети?
Де небеса у височінь простерті,
В яких від заздрості аж вітер стих?
Шепочуть заспокійливо ліси,
Збираючи дощів цілющі сльози,
І зиму проводжають в дужі грози,
Бо у полоні вже майбутньої краси...
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646550
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Гіркавить червоний із запахом крові
І крила пристебнуті тягнуть у небо
Чи ти був насправді готовий?
Ти йшов, бо казали так треба
Так треба, ловити кулі бронежилетом
Куди позникали птахи?
Повітря все більш металеве
Там друзі твої – безпілотники
Холодить сіріючий простір
І груди повільно здаються
Вишневим фарбований постріл
Украде твою присутність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646278
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Хатки - біленькі печерички,
І ти, мов храмова свіча.
Згубила, бабцю, черевички,
А може, їх позичив час...
До щему горда і красива,
Немов Мадонна вдалині.
Ти посміхаєшся журливо
І хрестиш лобика мені.
І все махаєш, все махаєш
Хустинкою в старих руках.
Мене в дорогу проводжаєш
На битих зоряних шляхах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645970
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Я йду, я йду вже додому мамо,
Туди, де синьоокі небеса,
Де сонцесяйні собори й храми,
Де молитва ніколи не згаса.
Я покидаю рідних і друзів
На злеті, ще молодого життя,
У мене на це мало іллюзій,
Та все ж важливе й мені каяття.
Прости, що не лишив і онуків,
Нікому не потрібні сироти,
Де ж взяти Вам роботящі руки?
Було б важко злидні побороти.
Я злітаю над кронами дерев,
Над річкою, що пливе в тумані,
Серед "градів" і вогневих зарев,
До друзів, убитих на Майдані.
Уже не болить мій сердечний нерв
І не витікає кров із рани,
Несуть мене вітри тільки вперед,
Ввись, до таємничої нірвани.
Там тиша, гармонія і благо
Й молоком стікає в вуста роса,
Там душі танцюють вальс і танго,
Там вічна юність, краса й чудеса...
Прощай мамо, до зустрічі в раю,
Бо в пеклі я був, на Сході в АТО...
Я скоро повернуся...Я знаю ,
У когось буде маля зачато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645894
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Гудить безперервно
Як звір безсердечний
Світу шліфувальна машина
Послушну овечку
Із вовка обтеше
І станеш понову невинний
А я свої голки
Змащу пластиліном
Не пущу ту правильність в мозок
І витиму в голос
Під місячним світлом
У колі шершавих дощок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645438
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
***
Буває так, що сльози висихають
іще до сонця, першої свічі...
Зібрало небо хмари в темну зграю,
ніхто й нікого більше не питає
про дощ, про сніг і стільбища нічні.
Спадають мокро чорні фами долі...
То не сльоза, то скапує мороз...
О, дайте хоч краплинку не юдолі
в сі гуденята зморені та кволі,
бо куля гостра йде не повз,
а проз!..
Та пізно, пізно забіліли ночі,
багаття ранку холодом пече...
І вже на плачуть, ні, не плачуть очі,
пробите серце онде кровоточить...
стікає біль на мамине плече...
(2.01.16)
Цей вірш удостоївся уваги чудового
поета-композитора-виконавця Володимира Сірого.
Послухати пісню можна тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647662
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644998
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
[b]Поезія - це слово-меч,
Поезія -це слово-диво:
Вона у всьому...А знайдеш-
Вмить зрозумієш, що щаслива...[color="#d500ff"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644431
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c623826/v623826366/2bd99/kyN90_mc-lY.jpg[/img]
Cміливиця, що збурює уяву
і не боїться наміру свого.
Удачу має тиху і ласкаву,
товаришує з віршами Сапфо.
Високі хвилі хлюпає в динамік
і перший пагін, наче мікрофон
несе весну між нами. І з піснями,
у серці оживає камертон.
Чекай її як загадку любові,
але про це нікому не кажи.
Не зглянешся, а гіацинт ліловий
розтоплює світанки крижані.
[img]https://pp.vk.me/c406522/v406522366/7681/9ZcPSIQG6w4.jpg
[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644028
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
* так мало…
У всі часи у всіх народів так було:
щоб чоловік досяг і успіхів, і слави
потрібні перш за все не ігри та забави
з богинею фортуни; щоб «везло»,
тобі потрібна жінка, рідна, мила,
що надихати буде, вести до вершин,
що стане щастя твого кращою з перлин
і найнадійнішим для тебе буде «тилом».
* питання?..
Хай простить мене небо: чому
є на світі і ті із жінок,
що готові у суєтний день
плоттю хтивою звабити в блуді?..
і ми йдемо до них, і… – і мріємо:
«де ж та жінка, єдина, з якою
можна поруч в дорогу піти
довжиною у наше життя?..»
* ще раз…
Схочеш пізнати всю правду життя? – знай і це:
чесність нікому не слала дороги з удачі
і до вершин не вела, де і влада, і статки,
й кожен – твій друг. Але те, що ти матимеш з нею –
буде для тебе безцінним і справжнім, назавжди.
* а так…
Розчаровуватись в людях не бажаєте? –
не сприймайте серцем клятви їх та вірою
всі обітниці, слова всі, ними сказані,
аж допоки не побачите їх вчинків.
* від «хочу» до «є»…
Коли ви спитаєте: «В чому ж тут мудрість життя?» –
розумний вам скаже: «У мене немає всього
з того, що я прагну ще мати й шукаю для щастя.
– Та як же люблю я все те, що у мене вже є!»
* то – достойно…
Так, ніколи не схилявся перед владою,
перед золотом, званнями і посадою.
Але людяності кланявся, без сорому,
Милосердю і любові – завжди радо я.
««»»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643686
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9QWEm7_1ktg[/youtube]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
---------------
Фонограму можна прослухати тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640110
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
***
Багну спокою.
Утомилася
від брехні всюдисущих юд.
Не зіпнуся ніяк на милиці,
аби визріти инший люд.
Ні, не той, що торгує вірою,
і не той, що себе продав
за срібняк.
Під стіною сірою
засідає купців анклав.
І вирішує, і намірює
що й по чому, за що і де...
Над умами і над подвір'ями
чорний ворон дощі пряде.
А у янгола
сльози висохли.
Бо змізерена боротьба.
Юденята сотають вислуги
перед вирвою он.
Ти ба...
І куди ся стезя намірена,
де веде ся несвітла путь?
Гласолалять сади розпірені,
тишу ночі на клапті рвуть.
Юденяточка нечестивії,
схаменіться!
Дарма...
Дарма...
Темнорукість уже не вивіє
тліні вмерлої з-між зерна.
І не зчиститься річка збовтана
до прозорої течії.
Безкінечними чорноротами
тіні тупцяють -
ні-чи-ї...
(31.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640214
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Сидів і плакав січень...Вже й кінець...
Ще ж тільки мчався по снігах він радо
На трійці свят, що несли світло правди
Й надіям сущим виплели вінець.
Тепер дощі замість морозів йдуть,
Вистукують в якімсь незвичнім ритмі.
Чи зможе лютий зрозуміти правди суть,
Коли всі обриси її розмиті...
Він витер сліз оманливі сліди
І рушив за вітрами в лоно долі
Хай йдуть дощі й морози - без біди...
І точить місяць кожен вістря волі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640088
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c543106/v543106326/11593/N6fsX-xzfjo.jpg[/img]
Небові – птах, душі – життєдайне слово,
Сонцю рудому – сонях, свободі – вдих.
Просто повір: в житті все невипадково,
Просто накресли істинну путь і йди.
Струнам – умілі пальці, деревам – квітень,
Спраглому серцю – поряд ритмічний такт.
Кожному з нас однаково сонце світить,
Те, що комусь там більше – це ще не факт.
Квітці – бджола, молитві – вуста правдиві,
Пісні – величний голос, раме́ну* – друг.
Знай, що бувають в кожного сильні зливи,
Та після них веселкою грає пруг.
Кожному щастю мати би з ким ділитись,
Кожній любові – славень, очам – красу.
Радість – вона простенька, неначе ситець,
Тільки б її розгледіти завчасу́.
[i]*Рамено (заст.) – плече.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639539
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Зігрій мене у цю січневу студінь,
у цей непогамований мороз.
Хай день палітру ясну роздобуде
і сонцем розмалює небу груди.
Хай доброписне явиться перо
і надрібоче густо-густо світла
в душі, промерзлій до самого дна...
Сховай мене від снігу, сІчі, вітру,
від ока злого, від усього світу
в обіймах любокрилого тепла.
Долоні задубілі та червоні
в руках своїх терпляче відігрій,
допоки сталактити на балконі
гарцюють у морозу на припоні,
а я ще під гіпнозом сонцемрій
тулюся до вікна собі щокою,
відхохкую задимлені шибки
і тягнуся тремтливою рукою,
тендітною, замерзлою, благою
до ніжного тепла руки
твоєї...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639519
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
***
А все, що не від Бога - від лукавого,
усе, котре несвітле - темнота,
і мусиш пантрувати боку правого
від лівого, бо то - неправота.
І мусиш видивляти зону щирості
без ляпів неохайної злоби́,
аби й собі душею трохи вирости,
напитися прозорої води.
Бо тіні безутомні лихо двигають
з-за кожного пожовклого вугла.
І хтось колись у когось може й виграє
у цій одвічній грі добра і зла.
Але допоки ще тривають раунди,
допоки ранки борються з дощем,
продрегле серце дихає над ладаном
і видихає в небо тихий щем.
І виплітає сонечко молитвою -
благаннями не впасти зовсім ниць,
коли розтане відгомін за битвою
останнім зойком витлілих зіниць...
(27.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639065
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Шукай мене від ранку і до вечора
У вікнах, перехожих, ув очах
Кожніської хвилини, бо наре́чена
Тобі святою ношею плеча.
Шукай мене між квітами чудесними,
У ніжних, оксамитних пелюстках,
Бо я для тебе долею накреслена
Любов*ю на життєвих сторінках.
Шукай мене за хмарами, між зорями,
У вітру перепитуй сотні раз -
І знайдемось, і щиро поговоримо,
І щастя закружляє в танці нас.
Лиш не втомися, о солодка радосте!
Не забарися думкою ніде,
А нині, й завтра, й після, аж до старості
Шукай і віднаходь щодня мене...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638745
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Де не було ніякої стежини,
а вітер сіяв тільки блекоту,
засіяла пташина три соснини
за край дороги, за одну версту.
Що не було – нема-нема та й буде.
Міняються і вирії, і край.
Піски сипучі оминали люди,
а три соснини – ось тобі і гай.
Ішли роки і з ними переміни.
Дощі і грози посилав Отець.
І джерело забило з-під коріння.
А є ручай, то ось і хутірець.
Нема нічого зайвого у Бога.
Порізали дерева на доми.
І повела усіх одна дорога
залізна – найрівніша між людьми.
Гілля спалили, вивезли колоди
і покотили рейки до заводу.
Які там не були урожаї,
не стали люди ті багатії.
Іще не чують, – [i]відшуміли води
і шелестять сторінками гаї.[/i]
…………………………………………….
У всі кінці вели мене дороги.
Було – у пекло, і було – у рай.
Немає неможливого у Бога.
І я усе шукаю хутір Гай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638789
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Буйногривим палким юнаком,
з гордим видом
полтавського соцького,
під гітару, рядок за рядком
я своє видавав під Висоцького.
Цілий гурт на кутку шаленів.
Не багаті тоді були сценами.
Аби слухати модні пісні,
Ромодан начинявся антенами.
Першосхемив на ГУ-50, –
хуліганив по радіостанції.
Пеленгатор ловив нас усяк:
штрафували, читали нотації...
Ми ефірили вдень і вночі.
Що завгодно "лабали"
по-плотському.
Навсехвильно ревли приймачі.
Та найбільше крутили –
Висоцького.
І тепер у столітті новім,
коли мучусь чи трішки під мухою,
без гітари (немов овдовів)
я говію – Висоцького слухаю.
Найновіші пісні зазвучать,
одуховнені правдою й совістю,
та ніколи не згасне свіча
всенародного барда – Висоцького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638361
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Слова - Олександр ПЕЧОРА
Запис і виконання - Володимир Сірий (Рідний)
---------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qDxrQI9Btww[/youtube]
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638357
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Ранок і знову алоє під язиком
Мрії з мотузками ринуться в небо
Ти - мій синдром
Вдягну вчорашність терновим вінком
Вени просвічують, спрагла, так треба
Віями в сон
Сонцем прикинутись, жовтим крізь сутінки
Злапати пальцями миті минулі
Тільки не йди
Твоє алоє з віскі пасує
Датчики совісті геть на нулі
Гріх твій святий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637542
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
***
А кажуть: шукай добра,
в усьому гляди прекрасне,
життя бо - свята пора,
і жити бо - справжнє щастя!
Вишукуй лиш позитив,
минаючи зло і темінь,
бо світ же - дива із див,
докінчені, достеменні.
А думка тяжіє вниз,
реальність удвоє ломить -
зусюди несвітла криз,
на плечі безмежжя втоми.
Бо зриш доокола знов
підступність, олжу та хамство,
нещирість і нелюбов,
нерідність і геть небратство...
То, може, шукати в злі
добра щонайменшу дрібку?
А знайди свої малі
відтак - у гучну позлітку
Та й в люди, та й межи світ:
ба дійсно поталанило -
в роздертому рукаві
й собі відшукати диво!
(21.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637491
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Перекажи мене, як казку, до кінця.
Почни спочатку. Я без розділових знаків.
Без тіла, крові, без пониклого лиця.
Лише душа, яку несли на крилах птахи.
Вдивляйся в мене і вдихай мене усю.
Збери в долоні ще невиплакані сльози
І одягай мене порівняно митцю,
Вплітай ЛЮБОВ (з великих літер) в мої коси.
Як прийде час і ти побачиш, що зросла,
Почну ногами відміряти відстань. Тихо
Ходи навшпиньки, друже, по моїх слідах
(бо лід тонюсінький такий! Скресає крига).
І як тонутиму (тонула, пригадай!)
Хай все відчую на межі життя і смерті
Не дай втопитися мені, не покидай.
Ходи за мною, як блукають паралелі.
І не тікай, як перекажеш про зневіру!
І не суди нікого, Бог тебе не судить!
Прийми таку мене – похмуру і безсилу.
Постав три крапки у кінці...
МИ далі будем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636783
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Іду як по льоду паркету.
«Заносить» іноді, буває,
та одинокому поету
іти фортуна помагає.
І у кільватері поволі
пересуваюся порою.
Зате, які чудові ролі
літературного героя!
Один – убогий, інший – босий,
а то й сліпий, як потороча –
нема-нема, та й гляне косо
на того, що боїться порчі.
Як та наживка у болоті.
Як не в’юни, то жаба клюне.
А то і щука косорота
укусить, пожує і плюне.
О! Як утримати нелегко
єдиний курс у гавань тиші.
Але на реї недалеко
ще майорить, – «Си́мъ побѣди́ши».
І у кільватері буває
одного інше обганяє.
Але у бурю і у штилі
фарватер доведе до цілі.
Увіруймо, – війна минає,
а наша віра – на вітрилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636551
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
8 поверх.
натиснула клямку
рішуче, мов жар збила.
спалахую:
карі очі, каре, накрохмалений комірець
білий.
я - споглядач.
мандрівний вагант.
забрела, закинули хвилі.
хвиля за хвилею
в груди ляга -
Р-вібрант, накрррохмалений комірець
білий.
я з*являтись не маю.
нічого не маю.
без квитка на камерному концерті.
говорю повільно, немов викладаю
слова
на рану
пінцетом.
чи пишуть вони Вам щось, окрім творів? чи бачать, як стриманість Вам до лиця?
чи помічають, як біла крейда пасує до комірця?
та ви мовчите. die Berliner Ma-
uer оббиває раптові крила.
/а що б я робила, коли б я мала сама
комірець
білий?/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636228
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Тече день за днями, за буднями - будень,
Бажає душа і чуттів, і снаги -
Дощами ридає розхристаний грудень,
А січень січе, мов капусту, сніги.
А нам до весни ще далеко-далеко,
Замерзла ніч довга з нальотом сльоти.
Де ж той український жаданий лелека,
Що весни приносить у снах золотих?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636227
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
***
Лютий - прощальний дотик, терпке есе,
розпачу привид бродить поміж рядків.
Транспорт – умовність, виплисти б на шосе,
яхтою ставши в морі шорстких снігів!
Сніг – ексклюзив, Нобелівський лауреат:
за п’ять хвилин – переінакшив світ!..
Лютий і я – взаємодія в такт,
дні - наших душ біль на охресті віт.
Сніг і любов – ніжний матеріал,
жаль, неврожай люблячих вправних рук.
Ранки - мов спитий чай із рудих піал,
чорна чаїнка–крук викривляє звук.
Промені пальців ковзають догори,
неба дістати - в сніг лягти горілиць
і цілувати віхоли прапори,
щоб доторкнутись весною конвалій лиць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636201
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ера крокує століттями.
Йдуть у колону віки,
і у шеренгу орбітами
линуть у Лету роки.
На перехресті космічності
у далині житія
десь за епохою вічності
є половинка моя.
Перелітає монадою
у затяжнім віражі
до візаві за порадою
рідна частина душі.
Якось обійдене долею,
там де веселка ще є,
затуманіє стодолою
перше кохання моє.
І повертає утрачене.
Тане минуле, як лід.
Лине душа у політ.
Наша розлука оплачена.
Я назначаю побачення
рівно за тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636191
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
І на Маланки буде алілуя.
У нації – на Бога опертя.
Ніхто ніде уже не голодує.
Сьогодні буде щедрою кутя.
І забуває нація Надію.
Не хоче влада мати ворогів.
І Україна дякує Росії,
що економить їжу у братів.
Надія є! Тому що Віру має,
нагадує, –[i] я думаю про вас.[/i]
А у Росії ув'язнили час
і аутодафе її триває
за осоружний бойовий Донбас.
Яка лукава і хороша міна
у грі сьогодні і у грі колись!
Перегортай історію. Учись.
Убивця Наді думає наївно, –
[i]коли голодувала Україна,
хіба Сосо ікрою удавивсь?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635540
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635054
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/9b0c5/D3K6udcsWB0.jpg[/img]
Чекаєш Різдва, а воно промайне – і незчуєшся!..
Залишить на згадку про себе терпкий аромат…
Рипітиме знову підошвами стоптана вулиця,
Та, мабуть, не так, як у розпалі радісних свят…
З горнятком какао сідаєш у крісло – погрітися,
У плазмі вікна – справжня магія: падає сніг…
І віриться в те, що “Різдвяна історія”* Діккенса
Принаймні на йоту добрішими зробить усіх.
І може не все, як у казці, в житті перемелеться,
І буде ще більше падінь, ніж підйомів… Проте,
Якась благодатна, дарована небом хурделиця,
Мізерні невдачі докупи згребе й замете.
Бо з кожним Різдвом ти стаєш на відтінок світлішою,
На градус теплішою, легшою хоч би на грам…
Хоча в каятті залишаєшся все-таки грішною,
Та разом з Дитятком радієш одвічним дарам:
І смирні пахучій, і злату сакральному, й ладану,
Впускаєш в оселю оновлення світлу весну…
Загоюєш душу, дарма, що місцями полатану,
Та спраглу високого лету і щастям хмільну!..
Чекаєш Різдва, а воно промайне, що й не встигнути
Набутись в родинному колі, в теплі, між близьких…
Отак і раптово життя пролетить, як не дивно… Та
Ти вкотре отримуєш благо – зробити цей вдих!..
[i]*Фільм знятий за мотивами повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня». [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635000
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Невідома, далека галактика
Я до тебе помалу іду
Все хвилююсь за тебе як ти там?
І чи вибрав саме ту?
Хтось сміявся, казав: - маячня
Чи іронія то, чи сарказм
Відчуваю, вже майже поруч я
Я тобі дав вже сотню назв
Я не знаю природи створення
І твоїх галактичних меж
Як постукаю в двері, - то вже я
Ти чекаєш, надіюсь теж...
Невідома, далека... Долонею
Доторкнуся сотень зірок
Не важливо буде хто нею!
А важливий мій перший крок!
Ну а потім для різних там наук
Що шукають всьому кінця
Намалює художник сплетіння рук
Між сузір*ям терез і стрільця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634911
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
За акаціями у садочку
ще поважно, як дідові слід,
закуняв на сухому пеньочку
як опеньок засушений дід.
Він чекає далеку дорогу
десь туди – за рови, за село.
А у мене ніколи й такого
по дорозі в життя не було.
Він можливо у возі поїде,
як у небо піде голубе.
І не так мені жаль цього діда,
як малого без нього себе.
Що було й не було пам'ятаю.
Засихає життя як зело.
Може в нього нікого немає,
як у мене його не було.
Це й мені уже падає карта
у далекі незнані світи.
І не так мені довго чекати,
як йому довелося іти.
Може якось і я перебуду
до останньої фази життя,
і мене не жалітимуть люди,
що визбирую їхнє сміття.
Є років невеличка «заначка»,
та сумує і тужить душа.
А за чим, догадатися важко
у рядочку одного вірша́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634521
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Залишити? Може й справді
Цукровані будні - нудить
Потріскана правди фарба
Та й січень уже не студить
Продерти на шпальтах слово
Долоні, крізь пальці краще
Дивитись... Ти знову й знову
А далі що? Тільки важче
Піти.. Сніг і так самотньо
Вдивляється у відтінки
А далі? Ти ж як наркотик
Малюєш цукрові стіни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634185
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Синичок пістрява дзиґа,
кружляє зимова рань,
морозів січнева ліга
жадає щодня змагань.
Чавунно промерзло місто,
не знайде безпечний схрон,
дерева-лінотипісти
друкують рядки ворон
про те безперечне право
надію не полишать,
що носить в утробі трави
зелена землі душа.
Скупий і солодкий натяк
не зломить льодинок сни.
Та кожен із нас – фанатик,
бо вірить в прихід весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633294
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
МОНОЛОГ БАТЬКА
Сідай, посидь! Чи правда є в ногах?
А тут земля благословляє душу,
І прихисток надасть нам добра груша,
Що світом вже давненько сновига.
Казали мама – бачила й царя,
Махновців, що гасали на тачанках,
І німчуру, що пхалася на танках…
Але життя і в неї догоря…
Сідай, посидь! Сьогодні не про те…
Вже вечір взяв коромисло у руки
Й теляті, що в хліву співає-мука
Приніс води відерце золоте.
Вмостилися у гніздах ластівки,
Потомлені польотом в нескінченність.
То й нам стояти, начебто, не чемно,
Або, як в нас говорять, «не з руки».
Он над Дніпром встає Чумацький шлях
Й веде наш погляд втомлений до моря,
Ти з ним не сперечайся – дуже скоро
Він нам зірок накидає на дах!
Бач, входить в річку, як в хорошій грі,
Як входив не одне тисячоліття…
Він, може, тому так яскраво світить,
Що кожен день купається в Дніпрі.
Сідай, посидь!.. Я що сказать хотів ?
От бач, забув!.. Та то не так важливо.
В коліні ломить – скоро буде злива,
Ще б граду нам Господь не накотив…
Ось пригадалось, як і зникло, враз…
Коли мене Господь таки покличе,
Ти груші не рубай, її обличчя
Мені сюди, у двір, - дороговказ.
Й ти б міг сюди надвечір підійти,
Посидіти на дідовім ослоні…
Весь світ у тебе буде на долоні,
А на моїй долоні будеш ти…
І ось сиджу, а батька вже нема…
Мені б сюди ще доньок запросити…
Хай бачать, як працює неба сито
І як те сито груша ще трима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632400
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
[img]http://thumbs.dreamstime.com/t/tenir-le-caf%C3%A9-ou-le-th%C3%A9-chaud-par-la-chemin%C3%A9e-48856948.jpg[/img]
У тренді нині вогники блискучі,
щораз ялинки виростають у ціні.
Але слова: "чекаю", "дуже скучив" -
є найдорожчі у святковій метушні.
Зимове місто виткане з любові,
солодкі сирники печуться і млинці.
А в мене янголята паперові
крилаті тіні залишають на руці.
[img]https://www.stihi.ru/pics/2008/12/30/3208.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632248
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Там гинуть діти. Тут вмирає котик.
Цей світ по вінця сповнений скорботи.
Спинить страждання – поза нашим вмінням.
Хто вигадав, що [b]ми[/b] – вінець Творіння?!
Були такими до Гріхопадіння…
Хоч, певне, й не були вінцем ніколи –
А просто еґо наше так говорить.
2015-12-26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632042
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
чекаю дива спрагло кожний день,
у кожду шпарку зазираю вперто -
а там хурделиця регоче і мете
небілу яву спузи,
наче вето
на білий сніг...
бо нині, ти диви,
у моді сіре - люди і природа...
хапає вітер в неба з голови
благеньку хмару,
рве,
йому не шкода
ані зими, що груднем розляглась
на голо-голих вуличках, алеях,
ані чекання світла...
бо на світле - зась!
довкола темнолика епопея
думок і слів,
і навіть сподівань...
пуцує скло плаксивий промінь,
вечір...
та поміж пальці ревних нарікань
усе ж пульсує віра...
і, до речі,
можливо завтра, як зійде́ божок
нового дня супроти злого герцю,
жадане диво стиха зробить перший крок
на стрічу геть зарюмсаному серцю!
і врешті сніг охрестить чорний слід,
добрішим стане слово,
думка, дія...
всміхнеться світ,
бо забіліє світ,
і навіть совість, може, забіліє...
(26.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631633
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[i](новостанси)[/i]
[u] [i]« Якщо десь запалюють зорі,
значить комусь це потрібно»[/i][/u]
За В. Маяковським
[b][color="#e0180d"]*[/color][color="#0d3807"]
а
на пор[color="#0d62e0"]і[/color]
р[color="#e0d20d"]і[/color]к
опечалений
тим
що не м[color="#d20de0"]і[/color]г
с[color="#e0850d"]і[/color]яти ситами
на обер[color="#0d62e0"]і[/color]г
[color="#d20de0"]і[/color] на проталини
[color="#e0180d"]і[/color]н[color="#e0850d"]ї[/color]й [color="#e0d20d"]і[/color] сн[color="#e0180d"]і[/color]г
на не дочитан[color="#d20de0"]і[/color]
саги дор[color="#0d62e0"]і[/color]г сущо[color="#e0850d"]ї[/color] та́[color="#e0850d"]ї[/color]ни
[/color].
[color="#e0180d"]*[/color][color="#257d19"]
нам
[color="#e0d20d"]і[/color] полям
[color="#e0180d"]і[/color] [color="#0d62e0"]і[/color]з малечею
мам[color="#0d62e0"]і[/color] синам
татов[color="#0d62e0"]і[/color] донечкам
мр[color="#d20de0"]і[/color]ям [color="#e0d20d"]і[/color] снам
буде предтечею
б[color="#0d62e0"]і[/color]лим ночам
[color="#d20de0"]і[/color] у в[color="#0d62e0"]і[/color]конечку
явиться сам
рано увечер[color="#e0d20d"]і[/color]
морю гаям
зорям [color="#0d62e0"]і[/color] сонечку
[/color].
[color="#e0180d"]*[/color][color="#092e04"]
[color="#e0d20d"]і[/color]
одягне
ялини хвоєю
[color="#0d62e0"]і[/color] промайне
поза утрачене
[color="#e0d20d"]і[/color] пом'яне
м[color="#0d62e0"]і[/color]чене волею
не омине
диво небачене
[color="#0d62e0"]і[/color] неземне
[color="#e0d20d"]і[/color]ншою долею
[/color][color="#1e00ff"].[/color]
[color="#e0180d"]*[/color][color="#1e00ff"]
[color="#0d62e0"]і[/color]
на меж[color="#d20de0"]і[/color]
лют[color="#e0d20d"]і[/color] і січен[color="#e0d20d"]і[/color]
на в[color="#0d62e0"]і[/color]раж[color="#d20de0"]і[/color]
скороминущого
хати чуж[color="#e0d20d"]і[/color]
будуть укв[color="#d20de0"]і[/color]тчані
сильн[color="#e0d20d"]і[/color] муж[color="#e0850d"]і[/color]
виженуть
дужчого
за рубеж[color="#e0d20d"]і[/color]
[/color].
[color="#e0180d"]*[/color][color="#146609"]
в[color="#0d62e0"]і[/color]є
хур-
делиця
б[color="#e0d20d"]і[/color]ля села
килими в[color="#0d62e0"]і[/color]холи
перемела
сива метелиця
йде до стола
д[color="#e0d20d"]і[/color]дух [color="#d20de0"]і[/color]з в[color="#e0850d"]і[/color]хою
[color="#0d62e0"]і[/color] омела
лякає стр[color="#e0d20d"]і[/color]хою
чари зела у ступ[color="#0d62e0"]і[/color] мелються
[/color].
[color="#e0180d"]*[/color][color="#199409"]
[color="#e0d20d"]і[/color]
не
зове
небом
осяяне
ладо нове
[color="#0d62e0"]і[/color] непом[color="#e0d20d"]і[/color]чене
перепливе
р[color="#e0d20d"]і[/color]ками та́[color="#e0850d"]ї[/color]ни
[color="#d20de0"]і[/color] оживе
ерою вічного[/color]
.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631348
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Зима суха - ні снігу, ні дощів,
Об лід крихкий щоночі б'ються зорі...
І все частіше ві́холить в душі,
Аніж надворі.
Поволі відпускаю, хай пливе
Усе, що справді досі мало вартість.
Цей світ, мій друже, дзеркало криве,
Тож будь на старті.
Перепливи, перебіжи, пере́-...
Бо й кут глухий в собі ховає про́світ.
Життя тебе, як липку, оббере,
Та все це - досвід.
Тож не здавайся відчаю, не стій,
Дарма, що бракне простору і руху!..
Бо в оболонці, хай і заслабкій,
Є сила духу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631143
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Без вогнів і пахощів а
Так од них п’яніла бджола
Квіти світло таки»
(Анна Пер’є)
Зимові квіти – чи то там за склом
Моєї свідомості прозорої
(без темних закутків – зими цієї),
Чи крихкі-зледенілі безсніжного грудня,
(Замерзлі жоржини – уламками скла),
Квіти-кристали – зима, ні – епоха холоду,
Квіти. Навіть якщо без запаху,
Навіть якщо тепло штучне,
У скляному кубі, у синій тюрмі світу
Сього.
Все одно – квіти – все, що лишилось
З книжечки радості. Бо світло таки.
Бо світ таки не спіймав,
І не вкрав, і не сховав
У мішок чорний. А таки не,
(Хоч ловив і не тільки мене,
і не тільки вас, і не тільки всіх),
А таки ще – і поживемо, і просто
Квіти за склом, квіти –
Світлими шматочками спогадів.
Тої весни. Яка була – все таки.
Яка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631199
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
ВІНОК СОНЕТІВ
1
На небі пишуться сонети…
І, мабуть, пишуть їх зірки,
Немов свої автопортрети
По волі Божої руки.
Можливо, в іншому тут справа -
І Бога нічого чіпать…
Їх, може, вигадав Лукавий,
Щоб спокушать жіночу стать.
Де правда? Правда завжди поруч,
Хоч і захована вона,
Як істина – у хміль вина
Чи перетворена на гору…
Чи десь, на відстані руки,
Заплетена в земні вінки…
2
А на землі плетуть вінки
Малі і безтурботні діти,
Дівчата юні… і жінки,
Коли їм нічого робити…
Любов моя вінок плела...
Я достеменно пам’ятаю,
Що загадково в нім жила
Кульбабок жовтокрилих зграя.
І я там був, у тім вінку,
Звабливим запахом соломи,
Або, можливо, тінню втоми…
Кому як більше до смаку...
Але про те сьогодні мова:
Плести вінки таки чудово!
3
І ті вінки несуть поети
У світ, що зорями вродив,
Як голий нерв, як серця трепіт,
Як найдивніше серед див!
І в молитовному екстазі,
Зробивши вибір непростий,
Коханим віддадуть одразу
Усе, що в змозі принести.
Усе, що є у них! Останнє!..
За помах ніжної руки –
Поети теж чоловіки! –
Складають зброю без вагання.
Що ж! І моя настала мить!
Я біля ваших ніг! Прийміть!
4
Красуням юним і струнким,
Жінкам вродливим, зрозуміло,
Наш трунок свіжий і п’янкий
І наше слово неуміле,
І наша честь, і наш запал,
І наша гідність норовиста,
Дзвінкого голосу метал,
Сльоза гірка, гірка і чиста.
Все вам! Без винятку усе!
На сторони чотири світу
Нехай несе потужний вітер
І пристрасть наша хай несе,
Щоб поклонитись їм у ноги
Й піднести, мов дарунок Богу!
№5
І я тремтячою рукою
Пишу любовного листа.
Серед кімнатного покою
Потроху буря нароста.
За слово – слово ! Й зачепилось!
За слово – слово! І штормить!
Не сподіваючись на милість
До битви пристрасно сурмить!
Та буря все-таки втомилась -
І я кохану молоду
У власну гавань заведу,
Неначе яхту яснокрилу…
Та просто це лише в листах...
Реальність - зовсім не проста!..
6
Складаю літери в слова.
Слова шикую у колони.
І щось по тому ожива
Терпке, пекуче і солоне…
А потім кидаюсь у вир
Шукати форми досконалі
Й ховаюсь, загнаний, мов звір,
Не віднайшовши ідеалу.
І б’юсь на зломі протиріч
В тенетах вільного кохання,
Аж доки принесе світання
Те щастя, що послала ніч.
Тож хай дає кохання крила,
Аж доки смерть не розлучила!
7
І оживе на сухостої
Ілюзій папороть густа,
Коли кохана удостоїть
Мого торкнутися листа.
Коли відкриється неждано
Його рядків таємна грань
І покладе Господь кохання
На животворну, ніжну длань
І понесе в світи далекі,
Нам не повідавши тоді,
За що і як нагородив
Нас прохолодою у спеку.
Я зрозумію: неспроста
Буяє папороть густа.
8
Зненацька молода трава
Обійми радісно розкрила,
І сонця промені-дива
Поцілувала неуміло.
І враз розбуджена земля,
Включивши пам'ять генетичну,
У ранок зеленню стріля
Напрочуд ніжно і магічно!
І зрозуміли всі: весна
Ведмежі покида барлоги
Й благословляє нас в дорогу
Жива рука її рясна…
І музи, наче ластів’ята,
Тоді злітаються до хати.
9
Коханню вік – не перешкода!
І той, хто вихопив зорю,
Велику має насолоду –
Про клопіт тут не говорю! –
З пустого лити у порожнє
Ученість не велить моя.
Тому кохатись, знаю, можна,
Як кажуть в нас, від «А» до Я»,
Не зупиняючи годинник,
Що сам Господь завів колись,
Щоб ми у часі відбулись,
Як діамант Його доктрини…
Даремно не втрачайте час –
Господь і той тепер за вас!
10
Амур стріля на всі боки,
І непомітні срібні стріли -
Його хоробрі малюки –
Беззахисне знаходять тіло.
І закриває пелена
Щасливим жертвам світлі очі…
Це – жарт скоріше, ніж війна.
І, зрозуміло, жарт жіночий.
Та знать Амур того не міг,
Пустуючи з чарівним луком,
Коли бичком стрибав і мукав,
І, мов козел, впирався в ріг…
Але ж у тім, звичайно, штука,
Що він не розлучався з луком…
11
І навіть в банці павуки,
На яснім сонечку зігріті,
Не потривожені ніким,
І ті в любові хочуть жити!..
Й науці вже давно відомо,
Бо факти все-таки були,
Що павуки цілком свідомо
Коханим віршики плели…
І навіть муха–цокотуха,
Досвідчена (тож дивно це) -
Потрапила у те сільце,
Вчепивши локшину на вуха…
А що вже говорить про інших…
Що з ними роблять гарні вірші!?
12
З любові мають насолоду
В повітрі сущі й на землі
І ті, хто домом має воду,
Живе під сонцем чи в імлі.
Долають відстані далекі,
І перешкоди на шляху
І холоднечу, й люту спеку,
І волю ворогів лиху.
І все за те, щоб мати пару,
Щоб мати ту солодку мить!..
І смерть не може зупинить
Живих, так само, як Ікара,
Щоб славити, немов Едем,
Кохання велич день за днем.
13
Я ж ладен втратити свободу,
Якою справді дорожу,
Як син козацького народу…
Про менше навіть не кажу.
Про менше хай говорять інші,
Хто має менший хист і дар,
Бо я несу коханню вірші,
Вінок сонетів на вівтар!
Вінок, який я сам плекаю,
Яким моє єство живе,
Хай річкою часу пливе
Ще кілька слів – і відпускаю…
І хай хтось більше принесе!
А я віддав, що мав – усе!
14
За помах ніжної руки,
За вогники очей лукавих
Готові ми, чоловіки,
Позбутись статку, чину, слави…
І позбувалися не раз,
Про те історії відомо,
Й не стер тих жертв холодний час,
Не вбила їх людей свідомість.
Який кого зупинить дар,
Коли без зайвого настрою
Приніс коханню в жертву Трою
ЇЇ великий государ
Без сумнівів і покаяння?!.
Бо сенс життя - таки в коханні!
15
На небі пишуться сонети,
А на землі плетуть вінки,
І ті вінки несуть поети,
Красуням юним і струнким.
А я тремтячою рукою
Складаю літери в слова -
І ожива на сухостої
Зненацька молода трава.
Коханню вік – не перешкода,
Амур стріля на всі боки,
І навіть в банці павуки
З любові мають насолоду.
Я ж ладен втратити свободу
За помах ніжної руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631267
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[i]« А ти шукай — червону тінь калини
на чорних водах — тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.»[/i]
В. Стус
Велике й різне наше плем'я,
а до душі – одна шопта,
і ні душі, із ким дощем я
переполоскую літа.
Наївні, босі і голодні
колись щасливими були,
а нині ситі аж по горло,
що до свободи дожили.
Але у сутолоці часу
толоку місимо усі,
кому дісталось цього разу
стояти на земній осі.
Ідемо стезями вузькими
по будяках і споришах
ще од козацького коша.
А як іде завіса диму.
то я інтуїтивно з тими,
до кого тягнеться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631220
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
На берег ночі зорі впали,
Вечірні витліли опали,
Холодна тиша задивилась
У очі мріям сніговим.
До ранку шелестіти їм,
Загонити усіх додому,
У сни.
На іншім березі нічному,
Допоки зорі світ купали,
Світанок запалив опали
Весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630952
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
М'якенькі шкарпетки, ведмедик і шалик,
Велике вікно, мандарини… і ти.
Щаслива до сказу, безумства і шалу –
З тобою на паузі зорі й світи.
Долоні твої пахнуть солодко й ніжно:
Духмянить кориця, і кава й горіх.
За склом інший світ, там все ва́тяно-сніжне,
А вдома ялинка й даруночків міх.
Удвох із тобою в маленькому світі,
Ми нібито ляльки вінтажні, крихкі,
Закуті коханням і щастям зігріті…
Десь дуже морозно, а ми – у теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630847
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Коли дозріла на лану
Душа, то спільні коливання
Ти маєш з ним – з його звучання
Вісь налаштовуєш земну.
Вручав Судьбу колись в руці
Тут сонях, зітканий із сонця –
І закохали теплі гронця
У ті безкраї пшениці.
Це ж світло променя й роси
В мені різьбили дзвін природи,
Щоб відточив я з брил породи
Грань досконалості й краси.
Збирав у жмені грім в траві
Не раз юнак, забрівши в маки –
Ліпили вітер й квітом злаки
Тут особистості нові.
Бо мають поклики полів
Якесь невидиме тяжіння,
Де схочеш злитись з шелестінням
Хвиль позолочених хлібів.
В єство вливалися моє
Землі сподіванки і мрії,
Де мозок мій, і день світліє,
І вдача ніжною стає.
Під небом синім явори
Мені всміхнулись незрадливо:
Вбери у тяму справжнє диво,
А далі – з Богом говори…
Із хліба світить суть речей :
В нім до життя є приналежність,
В нім пам*ять ломиться в безмежність,
Прозрівши Всесвітом очей.
Сповив у лоні це ж твоїм
Народ мій вроду чорноброву,
Щоб я дідів пізнавши мову,
Слухняно міг служити їм.
Микола Стасюк (Альманах"Скіфія -2015 весна")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630902
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Хтось говорить: можливо
життя написать спочатку.
Певно, були щасливі
і хлопчики, і дівчатка.
Я їм тоді повірив,
бо сам потерпав від щастя
і думав, що чорні діри
перестрибнути вдасться.
Думав: відкрию двері
і нишком шмигну у вчора,
щоб на старім папері
нові малювать узори.
Думалося, гадалось,
може, коли й зустрілося…
Тільки чомусь не сталось
так, як мені хотілося…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630102
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Щоденний поспіх, божевільний ритм,
з хаосом у постійному двобої, –
чи ми не розминемося з собою,
чи розгадаєм власний алґоритм,
програмний смисл?
У кожному зерні
вкодована належність роду, виду,
призначення й властивість індивіду...
Яке призначення твоє на цій землі?
Мчимося вітром крізь своє буття,
не в змозі на хвилину зупинитись,
задуматись, осмислити, вдивитись:
чому ТОБІ дароване життя?
Настане мить за дар відповісти́.
Заступляться за душу Сили Вищі,
якщо ми не дарма́ займали місце
й правдивість цього вдасться довести..
18.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629666
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Кінець зими, молозиво снігів,
холодний мур твого нерозуміння,
нашвидкуруч споруджений з гріхів
і впертої відмови від прозріння.
Натомість – почуттів твоїх муляж,
чужі моделі щастя, мертві плани,
нестримність сліз – безпрограшний дренаж,
фальшивої душі фальшиві рани.
Невже ти не збагнув і не відчув
загибелі снігів невідворотність,
де немовлям заходиться в плачу
моя новонароджена самотність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629348
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Господь усім дав здібності і вміння,
і за життя їх мусиш відшукать:
конструювати,сіяти насіння,
співати ,малювати,римувать…
Усі ми різні,й різне мрієм мати,
та в кожного хай буде хліб і сіль.
А на чуже - не треба зазіхати,
бо прийде в дім чужа біда і біль.
Та заздрісник - і ситий,так голодний,
чуже добро – вогонь пекельних зваб.
…Життя – мов льох :і темне,і холодне,
якщо у нім зелена заздрість жаб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595943
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 17.12.2015
"Старайся - й будуть всі шляхи відкриті,-
батьки наївно твердили мені .
Велика політична карта світу
висіла в нашій кухні на стіні.
Блискуча,мозаїчна і яскрава,
вона - мов гарантований аванс
життю й надії,успіху і славі .
Й створити власний світ давала шанс:
хвилюючий,далекий,загадковий.
Химерний вузол - спробуй розв'язать:
народи,колір шкіри,звички,мови,-
як мріялося подорожувать!
Відвідати Париж,побути в Римі,
а в Індії побачить танець змій,
мелодію почути іншу й рими.
...Безгрішшя - лютий ворог наших мрій.
Ох краще б я не мріяла,не знала,
в мрійливих й мрії гострі,наче дах,-
на мене ждуть квитки на всіх вокзалах,
за мною тужать кораблі в портах -
я думаю про них,люблю наївно
гіркою та найглибшою із мір.
...Прощайте,так й незвідані країни,
цілую карт підклеєний папір .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596662
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 17.12.2015
Коли наступить захід наших днів,
й запрагне тіло спокою і тиші,
а чи мене у самоті залишиш?
Ти поки що мені не відповів,
ти кришиш часу хліб для голубів,
що покидають придашкові лиштви.
…Спасибі,що надії не залишив,
і чесно очі в сторону відвів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596831
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 16.12.2015
Прощання з літом – яблуко духмяне!
Cвяткуєм Спаса – переддень зими,
і бджоли,від медів важкі та п’яні,
вже всоте прогули свої псалми
над кошиками . Люду - барви й лави,
до образів у щирості сльози
молитва лине:
-Боже правди й слави!
На мир і на любов преобрази!
Як відповідь – освячена, цілюща,
жива вода! Акафісту слова
дадуть надію нам на хліб насущний.
І поки віра у серцях жива –
вона не дасть зміліти нашим душам,
преобразить на гідне та нове!
…Церковних дзвонів велетенські груші
віщують всім про свято храмове,
де вина й мед – вже можна по закону.
…Втомившись від облич,прохань, бажань -
в Пречистім сяйві мружаться ікони ,
благословляє Спас парафіян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600798
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 15.12.2015
Сонце я не смію тебе забути, світла жаданого...
Пальці усі в чорнилах, пишу в мемуарах ім'я.
Варто розбити дзеркало, вкритися шрамами
Варто тебе відчути, навіть за мить до кінця
Теплий, візьми собі трішки літа безранного
Ніч пий востаннє хай дрібязком сипле день
Хочеться щоб і ти мене не забував коханий
Плавиться спокій, глузд каже прощай. І все
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628254
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Останній вірш чекати більш не може,
Він прагне жити, прагне визнання.
Натхнення небо випите, порожнє,
Цей світ не мій, ця стежка не моя.
Останній вірш, хиткі останні рими,
Соромлячись, чіпляються в рядки.
Слова важкі не будуть вже легкими,
Навколо біль нестерпний і їдкий.
Останній вірш, останнє моє слово,
Остання дяка й кава на столі
Вже не парує, майже захолола…
Останній вірш, а хочеться щоб НІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628862
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Мов голодний пес ,
безпорадно тицяюсь в долоні натовпу,
марно сподіваючись випросити
кістку самоти.
Пізньої ночі,
змучена й ощасливлена,
неквапом п'ю тишу порожніх вулиць,
добираючись додому.
На плитці безсоння
варю каву самотньості,
цілуючи кожне зернятко -
святкую самоту!
Бо ж саме вона -
тиха гавань мрій,
духмяне горня споминів,
золоте плесо творчості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600802
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 15.12.2015
Осіннього сонця зтьмяніла тіара,
уже воно – ґречність,уже – толерантність.
Заснули на зиму і пристрасті , й чвари.
Лиш натяк легкий на подробиць пікантність –
твій лист нетерпляче чекає у скриньці,
конверт – білі грати твоєму привіту,
в нім – споминів літніх пригірклі гостинці.
…Гербарій і лист – епітафія літу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601722
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 15.12.2015
Сонячний день.
Світло аж перетікає через дахи багатоповерхівок.
Все місто - сонячне желе
зі шматочками будинків
і родзинками перехожих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602132
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 15.12.2015
В зелень ховається хата
даху червоним шматком,
дмухає вітер губатий,
бавиться мідним піском,
дме в очеретяні флейти,
саду кошлатить пальто.
Пил збожеволілим шлейфом
прагне догнати авто -
вулиці суконка літня
випрана в росах трави !
...Ранок телятком привітним
тицяє носом в двори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602539
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 15.12.2015
Мені сім літ,у мене - власна зірка,
така моя у сховищі світил,
що хочеться узять до рук ганчірку
і витерти її космічний пил,
босоніж зорепадами пробігтись,
де хтось там долі зорями снує,
і наче в люстро - в зірку подивитись
й побачить відображення своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603001
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 15.12.2015
У кожному із нас живе Горацій
супліддям слова,блиску,дружби,зрад...
І чорні сорочки інсинуацій
часом гамують душ квітучий сад.
Та щепи рим у сотнях варіацій
все ж виживуть і вкотре нас спасуть
від заздрощів,від гордощів овацій...
Мій Боже,я,здається,знаю суть
всіх дій Твоїх! Ти - Вічний Декоратор,
падінь і злетів Експериментатор,
один єси схопити все зумів.
Як благодать і вирок - рими,строфи -
цвяхи хреста:поезія - Голгофа,
де й досі розпинають авторів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606232
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 14.12.2015
Яблука
пізніх віршів
дозрівають під куфайчиною часу,
аби в холодну пору душі
вразити ароматом
стиглих рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606706
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.12.2015
Осінній день,упертий,мов віслюк,
стоїть туманом сірим над лісами.
І вже дерева не здіймають рук,
і вже ворони схрипли голосами.
А сонце спить – не клич його,не руш,
розгублені ,розмиті в сіре хати,
і лиш малі дзвіночки диких груш
не дозволяють лісу заблукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609998
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 14.12.2015
Містечкова дорога –
Загублена плитка халви,
у надкусах вибоїн,
щедротно цукрована пилом.
Шкутильгають автобуси –
транспорту древні волхви,
на новенькі таксі
поглядаючи вкрай співчутливо.
Між обочин верет –
ця дорога – частково – редут,
а меткі водії,
полонені путівками зранку,
хоч навпомацки,навіть наосліп
впізнають маршрут,
як впізнали б змарнілу,
обридлу з роками коханку.
Асфальтована скупо,
з подзьобаним сірим лицем,
гра дорога зі щебенем:
влучні в авто поціляння.
Ми - подібні до неї
біблейським початком й кінцем .
…Філософське підґрунтя –
сприятливе для виживання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619101
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 14.12.2015
У дворі - листопад,на вікні - водяні його знаки,
і даремно у дощ хоч на когось чекає стілець:
я - самотня,така,що мене уникають й собаки,
боячись,що і їхню надію зведу нанівець.
Увімкну програвач,і Шопен роз'ятрить мої рани,
знаю купу причин ненавидіти власний наїв...
Я - самотнє авто,заблукале в нічному тумані,
й зіржавілі останки відлякують всіх водіїв.
А була ж я - як день,що зістриибував весело з ганку.
Як чекали мене,як любили,складали пісень!..
Опущу жалюзі і проплачу до самого ранку,
фільм життя перегляну й дізнаюсь - скінчилося все.
А наплачусь - озвусь до кота і до квітів,до хати,
я - самотня,отож,божевілля як втіху приймай.
І насупиться фото весільне,де мама і тато,
і помоляться Богу за мене й мій втрачений рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619492
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 14.12.2015
Піонери ішли - не з горнами -
колоски збирать за село.
Млин за звичкою плямкав жорнами,
та зерна між них - не було.
Чухав мельник в розпуці бороду -
бач, привиділось ,маячня:
млин – мов дід,що вмирає з голоду,
хоч би пригорщ дали зерна!
Руки крил – хоругвами скорбними,
чи хоронять старий вітряк?
Де ті люди з мішками повними,
він змолов би й за просто так?
Лан – іуда з очима чорними
вмерлих . Хоч би дітей вберіг!…
…Млин – з відчаю - у річку,з жорнами
на опухлих колодах ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624594
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 14.12.2015
Торкатися снігу – одне з подарованих благ,
м'яка осторога нових несподіваних рішень.
А місто - мов зала концертна, де повний аншлаг,
і лиш безквиткові синички злетілись до вишень.
Це біле чаклунство навряд чи впіймає iPad ,
зимові полотнища душ – чи ж для зору та слуху?
І автор найкращих заметів – мосьє снігопад
три дні без спочинку складає роман-завірюху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628349
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Вже білим втаєно строкате,
і сонце стримує снагу –
зими приглушена соната,
слідів дієзи на снігу.
Такої тиші Всесвіт повен –
із німотою на межі!
І кожен з нас на мить – Бетховен,
бо ж чує музику в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628535
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
“Wir wissen nichts von diesem Hingehn, das
Nicht mit uns teilt. Wir haben keinen Grund…”
(Rainer Rilke)
Ми безпідставні. Ми недоречні.
Люди, що замість мушель
Нанизують намистини-слова,
Що слухають голоси хмар
І ніч вдягають сорочкою чорною.
Ми артефакт, виняток з правила,
Важкого, як скеля, простого як черевики.
А на болоті качур
Все пливе з туману в туман,
А над туманом Ніщо,
Ми гадали зима, а то осінь –
Все далі, все далі, все далі – осінь,
А на болоті качур
Кличе квітку латаття летіти
Туди, де ріка нескінченна
Пливе по колу осені (виднокрай),
Там – куди треба летіти
(Кличе – отак чорнодзьобо),
А на болоті качур…
Як все недоречно –
Коли холоднеча – все недоречно
Все. Навіть цей птах.
Той, що кличе нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628381
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
***
Злукавити боюся перед світом,
Упавши вділ - у прірву лжевисот,
Де мури вищі навіть за кивот
Господнього Нового Заповіту.
Де вікна вужчі значно від бійниць
Старих фортець, розтерзаних вітрами,
І хоч до сонця наче пнуться фами,
Та ба, насправді вергаються ниць...
Боюся скверни, наче омели,
Котра вростає глибоко у вени,
Висмоктуючи зарево черлене
З грудей, що несвятому присягли.
Коли на вітті вичахлих дерев
Розгойдуються гнізда кострубаті,
Здається, ніби учаться літати,
А то надія не упасти мре.
Як страшно, Боже, статися сліпим,
Із вірою безкрайною у лживе
Собі збрехати і в жаданні дива
Велике переплутати з малим.
Отож молю, з усеї глибини
Свого єства про захист від облуди
Хай серце чистим і наївним буде,
Перед собою, небом, і людьми!
(26.04.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628291
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
[img]https://pp.vk.me/c10985/u109593143/-14/x_0c8f9796.jpg[/img]
Жене утома
призахідне сонце
коловоротом -
у глуху пітьму
і не тому,
що підвіконня сонне
у сніжній карамелі,
не тому
мені без Тебе боязко…
і зимна пора,
яку ніяк не скоротать
без чаю теплого,
приходить звільна
із цедрою пекуча
гіркота…
І не тому, що плаче
з ночі стріха,
і крихти
не приваблюють птахів,
а тіні від
кремезного горіха
звільняють
запроторені страхи.
І сиплеться
улюблене намисто,
що не злічити
багряні разки...
Це усамітнене
і особисте,
написане прохання
"від руки":
Укрий долонями своїми.
Стиха пульcуй в мені
до сповнення заплав.
І дихай - серед віхол,
просто дихай,
допоки серця
холод не здолав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628008
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Електричні дроти перекреслюють неба блакить.
Нитки радіохвиль усе збурюють спокій етеру.
Та в мені все одно світ безмежно-надхмарний бринить –
Надихає собою сейбік-недоладну химеру.
2015-12-20/27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627566
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Для замерзлих вітрів дніпро́вих
З комишових м’яких фіранок
Мир плете світанко́ві светрики.
На колінах небес шовко́вих
Хрумкотить жолудево ранок -
Зграя червонопиких веприків
Котить рильцями сонну зірку.
В маскуванні планети світлом
День ковтає перлистий сонях.
Ніби з рани живої шкірку
Світ зриває зорю, розквітлу
Полинами війни на скронях,
Там, на сході, болюче й гірко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627226
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Підпадьомкають скронями барви останніх заграв,
Перехожі ногами в калюжах вікно моє місять,
Мокрий ясен сердито хитає гілки – він не знав:
Час – ріка. Ненаситцем пливе понадкушений місяць,
Десь метеликів крила гортають простори і висі.
Вітер дме на пухкенькі маленькі карпати хмарин,
Вечір йде по ріці, замочив яснонебі холоші,
Закотити спішить в натякання зимове пороші
Ворухких листопадних небес золотий апельсин –
Бризки соку - місточок – останній промінчик –
Порух метелика крилець один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624661
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 09.12.2015
На великому рожні сонця
смажиться день.
Люди - човники ткацьких верстаків -
снують у напрямках,
що відомі лише їм.
Полотно буття тчеться
само по собі
або,
якщо бути прискіпливо-точним,
з волі Божої.
Маленький хлопчик
з палаючим поглядом
спостерігає,
як
бджоли п’ють сльози квіточок, -
хоч хтось подумав:
пилок збирають…
Метелики полохали безтурботність,
собаки - котів,
коти спали, зневажаючи собак…
і раптом
хлопчик помітив той рожен:
мамо, а за віщо сонце смажить день?
Всі грішні – промовчала тиша.
І я? - засумував хлопчик.
Ти – ні, бо ще бачиш,
як бджоли
п’ють сльози квіток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626805
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Шар за шаром кладу ілюзії
І химерних скалок ідеї …
Йдуть дорогами добрі Конфуції,
І пустелями – злі Мойсеї.
Так життя написалось начебто,
ізотерикою припудрене.
Бачу я: ви, як жінка, плачете,
а здавались такою мудрою…
Може, сльози були відлигою -
є лиш мудрість, роками кована…
час на серці застигне кригою,
ви мені наснились іконою…
06.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626498
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
[b]Країна, що славиться врожаями,
Родючими землями,
Полями, степами,
Зазнала наруги безмежної...
Та світло зорі незалежності,
Наповнює душу силою...
Хай небо тим стане могилою,
Хто голод-життя не здолав,
Хто свічкою в горі палав,
Останнє віддавши тепло
Землі рідній...Туманами тло
Загарбницьких планів ще й досі...
...І свічки горять, і голосять
Хоронять синів матері, вдови...
Хто ж бід підкидає нам нових?
...Колись не карали ката,
Тепер нам за все розплата...
Горить в вікні свічка несміло,
А з болю душа заніміла...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624608
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[img]http://www.golos.com.ua/images_upload/2015/11/271115/1448629745_aNAK_7484.jpg[/img]
Не нарікала Ти на Бога і людей,
тримаючи дітей правицею.
Коли гаряче притискала до грудей
маленький вузлик із пшеницею.
Забрали все з комори, що було.
Дарма, що наймолодший біг за фірою.
Але, Маріє, Ти катам на зло
завжди уперто шепотіла: "Вірую"..
А на весні, у тридцять третій рік
о, як же солодко цвіла акація...
За що , Маріє, знищили твій рід?
За що від голоду вмирала нація?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624639
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[img]http://www.malunok.com.ua/risunok/bdyut-chapaeve-malyunok-7.jpg[/img]
Ходить Місяць за плужком,
Сіє зіроньки кругом.
Вишиванку-сорочину
Одягнув на Україну.
Тягне дідуха візком,
Привітати із Різдвом
Поспішає, колядує
Щедро кожного віншує.
Сироті втирає слізки,
Чобітки взува на ніжки.
Білить снігом кожну хату.
І вечероньку багату
Куховарить на печі,
Що коти на димарі
Облизали всі кути.
Перша страва – це кутя
В ній пшениця золота.
Другим булькає узвар
додає осінніх барв.
і вареники пузаті,
що макітри не підняти.
Голубці і пампухи -
Соковиті і пухкі.
Сіно пахне під обрусом
Місяць крутить довгі вуса.
І по небу котить баско
На візку різдвяну казку.
Гайда, діти, до ладу
Заспіваєм Коляду!
(малюнок "Сон"з інтернету. Автор - Дарина Петрик, 11 років, БДЮТ, с.Чапаєве)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622030
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Проходить через мене занепалого
буденність, як вода через пісок.
Але трапляються буває спалахи
яскравих вражень, настроїв, думок.
Буває дуже хочеться освідчитись
в любові «на живу» чи у думках
бригаді муз лякливих, недосвідчених
із табуном пегасів у лісах.
Життя розмотується плівкою магнітною
з котушки сподівань, палких надій,
прожектами і планами вагітної
в бобіну втрачених можливостей і мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622382
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
З'єднала небо із землею
молочна пелена туману.
Гублю́, огорнута імлою,
реальність, падаю в оману.
Туман украв картину світу:
сховав у білий морок звуки,
людей, споруди, барви цвіту,
осінній ліс і поле, й луки,
і сонечко, і кущ драцени...
Химерні контури магічні
в німій завмерли мізансцені
а чи в дрімо́ті летаргічній.
Мов лебідь тихою водою
нечутно плаває по колу,
меланхолійною ходою
чаклун приспав усе довкола...
Ворони крик різкий раптовий,
роздерши марево ілюзій,
полон розрушив загадковий,
з туманних вирвавши колізій.
Ранок, 17.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621771
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Здригається небо під гуркотом тисяч копит.
Свинцевим відливом клубочуть розпушені гриви.
Бича блискавиці жорстоко-шпаркий оксамит,
Клеймує табун господині - червневої зливи.
Нажахані коні кар'єром несуться за ліс,
Лишаючи в озері бульб швидкоплинний відбиток.
Моквою скалічивши майже дозрілий покіс,
Що млосно дрімає в сапфірі волошкових свиток.
Високі тополі шапкують їм чуйно у слід.
Жбурляють духмяні плоди полохкі абрикоси.
Хурделить прокльони, набігом розсерджений глід,
В калюжах лишаючи цвіту лілейні доноси.
Щезає за обрієм млою буремний табун,
Звільняючи неба глибінь несказанно бузкову.
І губить з прожогу над річкою чалий скакун,
На щастя погоже, веселки барвисту підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620618
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
В цім листоПАді я скочуюсь з розуму тихо -
листя повільно падає... Щільно вкриває стелю...
Голубоокий Жадан пташку годує крихтами,
а з монітора в кімнату повзе пустеля.
І засипає пісками згорілий хмиз,
тліючу стелю, минулорічні крила...
Десь у пустелі марно блукає Лис -
з тих, кого так ніколи й не приручили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618756
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
***
Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Де безсилі гноїти морами
І пекельними чорнокарами.
Недосяжна рукам розпущеним,
За дверима священно-білими,
Бо до Бога уже допущена,
Бо поселена межи вірними.
Ну а тут чорноти над брамою,
Ну а тут поза тин безпам'ятства.
Поза таточком, поза мамою,
Під егідою злого варварства.
Перед стінами споночілими,
Перед вікнами невидющими,
Наче ябками переспілими,
Півзогнилими, наче грушами...
Ти не сердься, не сердься, сердечко!
Ти молися до ранку Божого!
На межі позав'язуй вервичку,
Усміхнися до ката кожного.
Ти на свічечку, хоч малесеньку,
Розщедрися під вечір зморений,
Залишайся добру вірнесеньке,
Хоч і мученькою змордоване...
Запалало у полі вогнище.
Задиміло понад могилами.
Поки сонце не сіло, низько ще,
Поки терпне востаннє силами.
Закололо із боку лівого,
Закровило із боку правого.
Від безвольного і до вільного,
Від ганьби і до діла славного...
Але се вже земне, відмучене,
Пережите і пережмакане.
Десь далеко, аж поза тучами,
Де немає сумних і сплаканих,
Поселилася межи вірними,
До Небесних садів допущена,
Тим незрима, що є небілими,
Тим не знана, що тліють пущею...
(1.111.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618554
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Ну й осінь! Жовтень – ні на що не схожий...
Невже він десь – яскравий і шалений?
Мороз нежданий, як немилість Божа,
геть обморозив листя, ще зелене.
Сади зчорніли, скорчившись від болю,
обвисли і похнюпилися крони
приречено сумні, покірні долі
підступній... мов накаркали ворони.
Природа, увібравши горе краю,
дощами плаче, вже й втрачає віру,
що ве́рнуться колись всі барви раю...
Вони, як наші будні – чорно-сірі...
І лиш калина сяє. Милий світе,
це ж наша купина́ неопалима!
Тріпоче кущ: "Все буде добре, вірте!
Я – символ України – незборима!"
29.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616884
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Боже,
Може
Я заслужила на крихітку щастя?
Подихати весною ві снi?
Може
Можна
Менi посмiятись,
Тихим усміхом ранку
У спокої своєї душi?
Я знаю,
Знаю, що вже не буде як було,
У мене поселене горе,
I я його ношу,
Дощами у квiтнi
Полощу.
Я вже не буду собою,
Я вже не буду без нього,
А в вiкна простягують вiти
Тополi
I манить тепло.
А можна,
Можна менi порадiти
Спiву і цвіту,
Що круговоротом носить
Пора весняна?
Лиш відпустити на хвильку
Ту ношу
І безтурботно
Розкинути руки в повітря
За птахом взлетіти…
Можна..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614186
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Куди, навіщо, що я?
Чи мить, чи напівмить
Похмілля? Параноя?
Не знаю де болить...
В уривчатому русі
У мороці кімнат
Я відчуваю осінь -
Промерзлий сурогат
Що пишеш? Це не гріє...
Що віриш? Де ти є?
Обвуглена надія
Слабке тепло дає...
Залізна канонада#
Гарячий шоколад?
І перший сніг - розрада
Засипле шлях назад...
Я так хотів морозу!!!
І втомлений людьми,
Писав дешеву прозу
Без відчуття вини
Поношені питання
Такий сумний розклАд...
Таке просте бажання...
Гарячий шоколад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613520
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 16.10.2015
я - сон, я -ніч...
я вигадка чиясь...
я - епізод маленької новели,
що безіменний автор написав
на стінах піврозвалених фортець.
я - згад вікна...
я - пам*ятка бійниць,
отих бійниць, понад котрими двічі
вмирали горобці в утробі часу,
уперто бавлячи змордовані вітри.
я - тінь пера, що з їхнього гнізда
ніяк не може впасти у канал,
де ще тече жива (жива!) вода...
пробач незмогу сю, невільна пташко!
пробач, мій авторе!
хоч ти, навспак, не мій,
як я - твоя
невдала вигадка...
безвісний сон...
(13.10.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613146
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Неділя. Вечір. Забуття.
Перегляд. Вчора. Відпочинок. Вдосталь.
Утома. Алкоголь. Серцебиття.
Мережа. Очі. Осінь. Падолистом.
Дощить. Омиється. Спочить.
Підтримка. Дружба. Сміх. Прощання.
Крик. Тиша. Серденько. Болить.
Омана. Сповідь. Лжекохання.
Минуле. Радість. Оптимізм.
Майбутнє. Невідоме. Темінь.
Страх. Безіменний. Егоїзм.
Беземоційність. Подих. Кремінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612697
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
1.
Ти,
Моя левина величносте,
Покарана котячим богом
На термін вічності,
Ось і стала звичайною кицею,
Мінілевицею.
І тільки очі
Насторожені
Сяють дзеркалами дикими.
І тільки з уст
Заворожено
Межи схлипувань – рикання.
І тільки вп’ялась у серце
Сотня болюча крижинок,
А все інше – мед із перцем,
Як і у кожної з жінок.
2.
А гривастого веселкуватого лева
Вже гладить новА королева,
Граційна, прудка, красива,
Легенько кусає, сміється дзвінко,
В його вухах кришталево
Коханням дзвенять її смішинки.
О як він слідкує
ревниво,
нещасний,
На кого полює дружина,
І сивіє,
Сивіє дочасно
Могутня грива левина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611043
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Звуками дивними, ліктями, спинами переповнявся трамвай.
Поміж машин під електродротинами, через місточок, крізь гай
Їхав трамвай неквапливо, гойдався, як в хвилях морських кораблі,
Вікна торкались виделками поглядів до клопотнечі землі.
Вікна ширяли пір’їнами поглядів: кожне віконце - крило.
Пурхав трамвай, веселився і сердився, мріяв і морщив чоло.
Як я просила, щоб їхав навшпиньочки... Слухати він не схотів,
Мимо домів по залізній стежиночці голосно прогуркотів.
Я вимагала: ""Не сип передзвонами, снива лякати не смій!"
Ніч заховалась у тінь за вагонами...
Днину привіз за світанку законами
Ранній трамваєнько мій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611498
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Квапся повільно.
Козьма Прудков.
В дорозі волами, де «цоб» і «цабе»
Із нами, як зболені вірші.
Вдихаю тебе. Видихаю себе.
В любові ми зовсім інші.
Нам гарно під зоряним вічним плащем
Дивитись не тільки очима,
Знайшовши тепло між прощань і прощень,
Мов справжнє крило за плечима.
А мажа вселенська з чумацьких коліс
Розтрушує світло і темінь.
Попереду днів зачаклований ліс
І тайна ночей, наче кремінь.
Та рух – це життя. зупинятись не слід.
І двом не страшні перешкоди.
Багно на шляху чи завії і лід –
Лиш примхи звичайні погоди.
Волами неспішно в космічні літа –
Не сміх, не словесна нахабність.
Бо час, як ця мить, що була й одліта,
Несе в собі вічну несквапність…
28.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612542
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
В надіях-мріях хміль азарту –
Я з ними, як у небі стриж.
Оце б пройтися по Монмартру
І закохатись у Париж.
А потім у ліловий вечір
Угледіти тебе отут
І обнімати милі плечі,
Пірнувши в юність золоту.
І цілувати до знемоги,
Як здавна вміють в місті цім…
Але, на жаль, мої дороги
Лише на Куп’янськ, Пісочин…
30.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612541
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Відлетіли роки, відшуміли,
Крутить вперто вперед циферблат.
Як громи вдалині відгриміли,
На порозі уже шістдесят.
Моя пташко зі снів яснозора,
Моїх болей і радостей всіх.
Моя рибонько наче ще вчора,
На вечірки до тебе, я біг.
Зацілую затруджені руки,
Не соромлюсь, вклонюся до ніг.
Вже сьогодні біжать наші внуки,
Зустрічати коханих своїх.
Як лелеки на крила злетіли,
У небесному колі свічад.
Як ті грона на сонці дозріли,
Принесуть скоро нам лелечат.
Тож забудьмо, що ми посивіли,
Рано ставити тапки в куток.
Наші роки не всі відгоріли…
В зорепадах ще досить зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612671
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Три Світи, сім Небес, дев’ять Протиріч.
Понад прірвою, в печері – горобина ніч.
Темні хащі, грізні пащі, сходи у підвал.
Вихор – наче камінь з пращі – небо розірвав!
Ми ідем! Темний день. Спрага. На межі.
Все без слів. Вовчий спів! Свячені ножі.
По долинах гуркіт бою, полум’я заграв!..
Під землею – Срібна Чаша, повна світлих справ.
У дубраві, у яру – розстелився Храм.
В трясовинні, під камінням, вище білих хмар!..
У проваллі – на ковальні. Лускотить вогонь!
По розпечених кувадлах кріплять міцну бронь.
По яругах, по барлогах. По своїй стежі.
Все без слів – вовчий спів. Свячені ножі!
По долинах гуркіт бою, полум’я війни!
Під землею – Срібна Чаша зберігає сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515265
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 09.10.2015
Благодатна земля – Я
Неможливо дощу дати…
Часова затискає петля
І на небо ставлять грати
Від народження стільки літ
Неспокійний шепіт моря
Залишаю твердий слід
І байдуже що говорять
Від сухих земляних брил
Вже не пахне благодаттю
Що боліло - тепер пил
Що родило – тепер прокляття…
Що з руками зробилось? Біль!?
А з душею що стало?
Замість цвіту тепер цвіль
Ні, дощу тепер мало!!!
Досить, досить вже молитв…
У суху землю гірше…
Я душа, я - поле для битв
Я живу і вмираю віршем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607553
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 09.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c624124/v624124180/486b2/vOg4i9ukmr8.jpg[/img]
Ранки стають холоднішими, навіть терпкими…
Жовтню-фотографу скверик позує в анфас.
Я добираю слова, як вибагливі рими,
І не знаходжу таких найпотрібніших фраз.
Труться думки, як обгортки, забуті в кишені:
Вхопиш у жменю – і порожньо… Шурхіт – і все.
Ні, то не я піддаюся упертій гордині,
Примха погоди мене підхопила й несе –
Наче листок, що відбився випа́дком од крони:
Б’ється в потоці повітря, бо падати – зась!..
То не мені так пасує крикливо-червоне,
Тільки для осені звична така іпостась.
Тільки вона, несподівана, горда й мінлива,
В літо вривається, наче в покинутий дім,
Поки душа так наївно очікує дива…
____________________________________
Ні, то не я та примхливиця вперта!.. А втім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611693
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610858
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Віталій Назарук
[b] У вирій[/b]
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів:
Сльози знов на очах,
Смуток ліг у душі,
Журавлине «курли» тихо - тихо лунає…
Ждемо вас журавлі,
Знов на рідній землі,
У святому пташиному, рідному краї…
Проводжаю клини,
Що махають крильми,
Проводжаю у путь нелегкий…
Проводжаю я,
Проводжаєш ти,
Журавлів у край далекий…
Приспів.
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів.
-------------------------
Олекса Удайко
[b] Хто розхитує човна[/b]
Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За рідний народ, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...
Приспів:
Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема...
І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.
Приспів.
Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федерасти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті!
Приспів.
-------------------
горлиця
[b] Розлука [/b]
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі.
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді.
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
---------------------
Валентина Малая
[b] Наш дух перемоги всесильний і вічний[/b]
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Моя Україно , ти багата та пишна!
Козацького духу Вкраїна моя!
Ми поборемо все, що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Ніхто не надіне НАМ на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всіМ небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні, не на зло, а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Речитатив:
БО ВІРНІ МИ Й ГІДНІ СВОЇМ ІМЕНАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015
На врожайні щедрі терези
Викотила осінь гарбузи.
В барвах літа, повнобокі, пишні
Сяють, наче глечики з Опішні,
І такі – хоч на базар вези!
Не ледачий у селі народ.
Господиня ж хвалить свій город,
Що родючий і цінує працю,
Та й вона за все уміє браться
Без похвал і всяких нагород…
І тепер городини – вози,
Та усе ж найкращі – гарбузи!
29.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610422
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
[i]День якось знітився, потух
Під зливами осінніми.
Спадає ніч на мокрий брук
І обростає тінями.
Твій дім, задивлений у сквер,
Балкон з каріатидами,
Зашерхлі сутінки портьєр.
В кімнаті хтось ледь видимий
Легенько зі щоки сльозу
Змахнув рукою кволою…
А з вікон тихо ллється сум,
Озвучений віолою...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606306
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Краса проб’ється навіть крізь асфальт;
Так світло Боже – у зчерствіле серце.
2015-09-09
Ось таке чудо довелося мені учора зазнімкувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605619
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
[b][color="#ff3c00"]За вікном тихий шепіт дощу.
День заслухався й стишує кроки.
Спалах юності виник і вщух...
Хмари в небі - то мчать кудись роки.
Осінь ще запанує у дні,
Що по вінця наповнений світлом.
І махне день прощально мені
мов хустиною, бабиним літом.
Замкне ключ журавлиний замки,
Що у серці таємно стояли,
І не впустить ні смутку-туги,
Ні мережив щодення - печалей.
За вікном тихий шепіт дощу.
День заслухався й стишує кроки.
Щось збулось - не збулось...Всім прощу...
Плаче осінь, хоч думи високі...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604987
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2015
Не вір нікому, і собі не вір:
настане час - усе розвіє вітром,
постане правда, зчовгана до дір,
легендами із чорно-білих титрів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603934
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
«Зранку блукав я
Схилами гір Цзи Ге...»
(Бо Цзюй І)
Я шукав Дао
З важким автоматом на плечі,
У сутінках солдатського намету,
Серед запашного звіробійного степу
Я шукав Дао
Там, де пахло бензином і соляркою,
Серед сутінків гіркого диму,
Серед хащів іржавого металу,
І серед снігів холодних
І серед спекотних згарищ
Я шукав Дао
Серед мертвих тіл,
Серед сталевих потвор,
Серед зранених людей і дерев –
Я шукав Дао
На дні забутих озер,
Куди досі пірнають жаби
І волохаті байдужі бобри,
У темряві біля вогню
І серед степової тирси –
Я шукав Дао
Коли світ божеволів,
Коли навіть Сонце
Дивилось на людей з жахом,
Коли навіть місять зазирав з сумом
У душу кожного сновиди
Я шукав Дао...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603563
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
гумові серця
нафта у венах
разом до кінця
на очах пелени
вишиті сорочки
забиті кишені
лиш тремтять віночки
смертю полонених
очі вщент невинні
руки некрадущі
на колінах збитих
поклонись їм дужче
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603513
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
[img]http://demotivators.org.ua/d/demotivators.org.ua-686504-3.jpg[/img]
[i] «Но мы еще дойдем до Ганга,
Но мы еще умрем в боях,
Чтоб от Японии до Англии
Сияла Родина моя.»[/i]
(Павел Коган, 1940)
----------------
Коли ж нажрешся ти, тварюко?!
Коли насититься нутро?!
Коли московські довгі руки
Не лізтимуть в чуже добро?!
Аж до Японії, до Ганга
«сіяют» мацаки́ твої.
Скажу кацапам без туману:
«Умріть в боях! Згоріть в огні!»
--------------
[b]мацаки́[/b] – те саме, що щу́пальця
[b]кацапія[/b] – жартівлива назва Російської Федерації. Слово «кацап» — тюркського походження, і походить від арабського слова «касаб» (qassab). Вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить «різник», «лютий чоловік», «кат», «деспот», «злодій».
(З Вікісловника)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601252
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[img]http://fb.ru/misc/i/gallery/26834/588412.jpg[/img]
Ласкаве сонце на плечах Дністра.
Гойда-вода сягає Твого зросту.
Лічба заплющених очей до ста
лікує,
але на хвилини..
доста....
Мені достатньо літа і тепла,
яке з малого – проросло в велике…
Що досі ревно в серці берегла,
то не забуду поготів до віку.
І скільки б не зривалася згори -
мене тримало обіручки небо...
Без приводу зі мною говори:
коли гроза відспівує молебень,
коли шовковиці загусла кров
Твої вуста загоює у згустки,
і стільки є обірваних розмов,
що віднайдеш і більше не відпустиш.
Коли у дотиках палахкотить
волосся, наче змочене в цикорій.
Як у п’янкій покорі… «…Тихо. Цить!»-
Твій голос , видається, що ніколи,
ніколи у свідомість не впущу.
Але ж блукає, мов самотній дервіш.
і схудле літо,
спрагле до дощу,
і недомовлене...
і ...vita brevis*...
[img]http://i54.tinypic.com/5mmzhk.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600769
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Чи довго...браття
Будемо так жити?...
До всього світу в найми йти!
Проклинать Путіна ...і Бога поносити...
Самим собі...
Не в змозі... помогти?...
Невже забули?...
Аріів...ми діти...
Що наймудріший...на Землі народ!...
Чи душу вашу...не шматують...
Сваволя... й герці
Нинішних заброд?...
Чи...душі ваші...
Так заіржавіли...
Що кров дітей...іх не торка?!...
Та Небо... недоторканість з вас...зніме!!!
І потече й у вас...
Гірка ріка...
Виходьте люди
З крайніх хат!...
Поможем...урядовцям рахувати...
Пора наводить...в своім домі ...лад...
Різницю в сотні раз...
Пора...ліквідувати!
Збирайсь...Майдане!..
Пора звіт... приймати...
У тих,хто ревно клявсь...Вкраіні слугувати!...
Досить...пусті обіцянки...ковтати...
За смерть...за сльози...за брехню...
Покару...будем обирати!
Світлом...до Неба...
Прапор повернімо!
Та всі гуртом...свою оазу...будувати!,,,
Є світлі голови...і руки золоті...
Ставаймо...Украіну...
Обновляти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595179
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Щербата гора викашлює дим
Крізь густу смерекову бороду…
Як добре прокинутися молодим
В обіймах ранкового холоду!
В поношених кедах ступити на мох,
Думками торкнутися вічності…
У цих володіннях безмежних ти – бог,
Який не бажає публічності.
Напнувши вітрило, палатку свою
Відпускаєш в зелені повені:
Щасливого плавання кораблю!
І трюми травою наповнені.
Як тільки нависне туман густий
Із люльки гори щербатої,
Тобі залишається тільки йти
І мох лоскотати п’ятами.
В наплічнику в тебе лиш попіл пожеж,
Бо світу скарби вже розтрачено…
Дорога триває, допоки ти йдеш,
А відстань? Не має вже значення.
І в час, коли обраний вірний шлях
Приведе до межі над прірвою,
Згадай, що тобі невідомий страх,
Допоки у серці віра є.
По хмарах іди, як Петро по воді,
Розвій свої сумніви повністю,
Бо вільним по-справжньому станеш тоді,
Коли відречешся умовностей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592797
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Предисловие
"Кот в рыбах" ... Этот котик случайно забрел в мой дом из леса фантазий. Он добродушный толстячок, гурман, любитель долгих разговоров и коллекционер кухонных историй. Не женат, без вредных привычек, философ и о-о-о-очень большой знаток рыб.
Кот в рыбах разбирается. Самое большое истинное желание -
чтобы рыба никогда не заканчивалась. Но рыбе не прикажешь. Она то и дело куда-то пропадает. Тогда Коту одиноко. Он часами смотрит вдаль,где показывают воспоминания о его последней любви, о самой вкусной и самой правильной рыбной диете. Кот упрямо верит в лучшее, надеется на чудо и любит, любит без устали…
И чудо случается!
Кот сыт и спокоен. Гармония в мире восстановлена, все могут спать спокойно!
1
Шесть дней, стая Упитанных Рыб и Мосье Кот.
Однажды Коту приснился страшный сон. Дело было ранним утром, когда солнце только-только воцарилось на своем привычном месте, а люди наконец –то оставили своего любимца в покое и разбрелись кто куда на работу, Коту пришла благородная мысль – перекусить.
С важным видом, завсегдатая кухни , он неспешно подошёл к «столу» и обмер на месте – рыбы нигде не было. Зажмурился, помотав головой быстренько открыл глаза, - рыбы нигде не было!
Вместо того подали какую – то китайскую плошку с молоком, - дожили,-уже начали котов молоком поить! Нет, просто голодом решили заморить, почто животинушку то мучать взялись?
- Месье! Жё нё манжё па дёпюи си жур! Мур… Мосье!
За окном третьего этажа проплывала стая упитанных рыб. Скосив свои круглые глаза на распластанную на коврике кошачью тушку они, как по команде, лукаво улыбнулись.
- Видишь, Моня, а наш-то совсем сдал, бедняга, подаяния просит, помаши дяде плавничком…
- Мосье! Куда же вы?… И главное до чего тунец наглый пошёл, вишь как зубы скалит…Хоть ложись да помирай…
Кот было потянулся за чашкой молока, но как-то неуклюже повернулся и.. упал с подоконника.
- Б-р-р-р,. Присниться же такое…
Ему как раз захотелось перекусить.
Автор : Виктория Галай-Колесник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592366
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 09.07.2015
А «Русский мир» на нас пішов війною.
Така природа у тамтих мирян.
Епоха мракобісся й домострою
Завмерла на його календарях.
І править думка в головах неситих
Весь світ під себе тихо підібгать.
А тут якійсь Вкраїні неумитій
Свобода й самостійність дорога!
У хижого орла двоглавий вишкір
Від подиву ураз оторопів:
« Тобою володів я триста з лишком,
Ти був щонайвірнішим із рабів!
Ну, трохи не зрослось під Конотопом –
Побив мене збунтований козак.
Та відпустити нині у Європу?!
Е ні, в Європу вам,холопи, зась!
Я напущу мерщій колону п’яту –
У вас своїх продажніх вистача:
Від вірників мого патріархату
До лицарів заточки і меча.
Та ще заробітчан, усіх ізгоїв –
Їх у Росії мало не бува.
Й головорізів «Русского» покрою,
Щоб вчили професійно убивать.»
І ллється кров на теренах Вкраїни,
І глузду, і чуттям наперекір.
То лагідно запрошує й гостинно
В сім’ю єдину новий «Русский мир».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582275
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/560/73560979_88cc043c99803370original.jpg[/img]
Поговорімо
мовою листів,
у них ніколи
не були лукаві.
Ясмин у вікна
тихо шелестів,
коли писали.
З Вашої постави
спадало, наче
дихання тепло.
Папір пломбіром
танув серед літер.
Ікону сонця
небо зодягло
у рушничок
барвінкового літа.
Чорнила як смородина густі
і натиск пальців –
хвилювання зриме.
Цей світ мені
безлюднів і пустів.
Без Вашої спонуки.
Говорімо про каву,
що зварилася в червінь*,
про те, що не забути
і не стерти.
І визріє із пуп’янка ясмин,
як лист у білосніжному
конверті.
Червінь - яскраво-червоні барви на чому-небудь; багрянець
[img]http://www.fresher.ru/images4/citaty-iz-pisem-klientov-nemeckix-i-shvejcarskix-straxovyx-kompanij/1.jpg[/img][img]http://www.mknp.ru/netcat_files/userfiles/2/1708936-bigthumbnail.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581713
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Жарина сонця кане в Нактонґан,
Розчиниться у присмерку гірському.
І все навколо – плинність і туман.
І мрію я вернутися додому.
2015-04-10
Нактонґан - ріка на півдні Кореї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580634
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
В горах бувала, не була в пустелі,
А кажуть, там – коли пустеля спить –
В блакитних далях чути Голос Бога,
Повітря чисте святістю бринить.
Однак бува, як вихором-самумом
Киплять істоти демонічні там –
Пускають в серце їх незрілі духом
Й на сторінки своїх святих писань.
2015-03-18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580274
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Недаремно не дав мені Бог притулку постійного
Все життя – від житла до житла
Бо якби здобула я нарешті власну оселю –
Намагалася б корені глибоко в землю пустити
Обростала б ще більше речами, що серце в полоні тримають
І журилась за те, за що справді журитись не слід
Дасть Бог день – дасть і те, як його пережити
Я – мов пташка, що гнізда щороку будує нові
Правда, хочеться часом закинути якір у землю
Але – ні! Я – не звідси
Коріння пускатиму в Вись
2015-04-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579942
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
клементина
нема в тобі
жодної літери
від мене
нема і кольору
жодного мого
вій білим пасмом
рости зеленавими прожилками
вкривайся голками
від реп'яхових суцвіть
клементина
всипала себе
білими гудзями
сама темна
в голові тумани
почавила ногами
вовчі ягоди
на спині
пташки земляної
аби ти була
клементина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579654
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575714
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/07/20/197.jpg[/img]
Була Тобі за прОсвіток і відчай,
гніздилась у гущавині лісів.
Моє глибоке озеро освідчень
донині розпорошується в сіль.
Ранковий душ цнотливого осоння
рентгеном проникає у хребет
клечання, перед квітом безборонно
я ласкою озброюю Тебе.
Змиваєш тіні , кидаєш у вирій,
бентежиш легко дотиком плеча.
Іду у теплі дощові завії.
Увись лопоче кулькою земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571643
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
***
зриваю окови чорні
з пошарпаних часом вікон
шукаю для ран мажорних
миттєві холодні ліки
і хоч застигає спазмом
у серці кровава дійсність
вже знаю - несправжнє "разом"
бо справді занадто різні
над бруньками золотими
посіяли мойри попіл
як змії у небі - зими
як спогади - мох на плоті
он грудки останніх явлень
на сірій землі вечірній
де рвуться уже безтямно
обійми давно нещирі
вже он опадає долі
остання прикмета чорна
і сонце надривно дго́рі
волочить спасенні жорна
прийми сю покуту світе
пробач се розбите скельце
полоще весною вітер
кроваве прозріле серце
(15.03.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566985
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Ну вже такий був розбишака!
Тримав усіх "під ковпаком"
Допоки не зустрів Ломаку
Під час "прогулянки" селом...
Мов підмінили харцизяку -
Забув про хамство,бив чолом...
Що ж,навіть злий-презлий собака
Виляє все-таки хвостом...*
*Італійське прислів"я:"Non e si tristo cane,
che non meni la coda" (Нет такой угрюмой собаки,
которая не виляла бы хвостом")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567023
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Чого ти, Місяцю, небесним срібним оком
так пильно в душу дивишся мені?
Магічним світлом, ніби ненароком,
підсвічуєш куточки потайні.
Що в ній розгадуєш? Що вгледів? Так зловтішно
ти зважуєш, яка мені ціна?
Дитя я Боже чи створіння грішне?
Надіюсь – перше... хоч і є вина́.
Мілорде! Досить сі́ять сумніви – до втоми!
Бентежить душу сяєво твоє.
Сама змагаюсь з власним невідомим,
щоби збагнути: ЖІНКО, ХТО ТИ Є?..
Не взнала досі – то й тобі це буде не під силу,
закоханих і темних сил світилу.
В душі жіночій, як в калейдоскопі,
узор щомиті різний... і без копій.
12.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566018
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
"... [i]А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать...
Та й більше, бачиться, нічого."[/i]
[i]Т. Шевченко[/i]
Про нас писав. Провидів сьогодення.
Бо що змінилося за півтора́ста літ?
Хіба що Україна відродила ймення,
підгримувавши під сучасність лик,
ледь залатавши ґрунтові дороги...
[i]Та й більше, бачиться, нічого.[/i]
Мов чиряки, нове прорвалось панство
в правителі – із банд, із тюрем, хамства.
Палаци – за накрадене – будує,
свавільно в беззаконності лютує,
а ми лиш уповаємо на Бога
бо більше і нема на кого.
І через прірву літ на часі знову
питання про безправну рідну мову,
злиденне виживання, вбогу долю...
Здається – [i]"час будить хиренну волю,
обуха миром всім сталить"[/i] міцного,
бо не лишилося нічого...
Червень, 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Глибока і задумлива ця ніч
без місяця тривожного проміння,
де злагода панує й безгоміння
в розмові зір без слів, без протиріч.
Під загадкове мерехтіння свіч
ти серце знов мені даруєш щедро.
І спогадів чарівне тихе ретро
нам зорі навівають оддаліч
про ве́сни, де цвіла, мов дивоцвіт,
й п'янила нас мелодія кохання...
Моя любове, перша і остання,
живу тобою, поки сяє світ...
Завис бокалів кришталевий звук –
ще насолод вино ми не допили,
іще любов здіймає нас на крила,
допоки подих є і серця стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015
Понурий, низько голову схиливши,
бреде поранений у душу Кінь
і, гору чорних днів в мішок зваливши,
в очах тамує смутку й болю тінь.
Ти не страждай так, Коню Синьокрилий!
Нема твоєї в лихові вини –
що тисячі убитих схоронили,
зламали долі жорнами війни,
не вберегли ні миру, ні покою,
що землю застелив кривавий сніг...
Коли у людства розлад з головою –
до чого рік тут, місяць а чи дні?
Прощай! Прошу: йдучи до свої хати,
в космічні діри висип горе й зло...
А у Вівці вже будемо прохати,
щоб вбивцю-карлу геть з землі змело!
19.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Під "тєлік", жуючи котлетки,
сусіди "плачуться в жилетки":
– Як ціни виросли підступно,
уже обновки – недоступні...
– Забыли про курорты мы...
и так устали от войны!
– Мы так все резко обеднели!..
А я проводжу паралелі:
стає всім важче день при дні...
А хлопцям... легко на війні?!
– Що за обід? Тут – м'яса мало!
– Біда! Пиріг спекла невдало! ..
А там... промерзлі і холодні,
натомлені, напівголодні,
під "градом" на передовій
добу ведуть нерівний бій...
– Пора змінить стару мобілку,
та гро́шей... тільки на горілку.
А в них – старезні міномети
і вже в дірках бронежилети...
є ранені на полі бою...
і лиш на денечку – набої...
– Те новости – лишь вред здоровью!
– Братки! Комбат стікає кров'ю!!!
– Промерз! От би стопарик... з перцем!
– Ех, не впіймати б кулю в серце!
– Чорт, слизько так! Упав на ґанку!
– Та де ж підмога?! Зброя?! Танки?!
Чи доживемо до світанку???...
Які дрібні, які нікчемні
проблеми наші непроблемні –
на сміх... чи курам... чи котам...
Бо справжнє лихо – ТАМ!!!
А там...
Там кожна мить – це гра зі смертю
і думка:
– Вистоять! Не вмерти!
– Убитих... ох, збирати тяжко!
– Як не попасти на "розтяжки"?!
– Де тут свої... межа... кордон,
щоб не потрапити в полон?!.......
То ж невдоволення багаття
загасим! Скаржитись – не час!
Давайте зціпим зуби, браття!
Війна... ще лише йде до нас...
7.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557882
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Ти не плач, за мною не ходитиме тінь
І в сувоях ранкових пробуджень не відчуєш подих в щоку
Просто так обриваються раптово дні
А ламає по тому так ніби весь біль в серце за півроку
Ми герої невдалі, чи то невдалось решта все
І так ніби відпустиш, а далі несе, і несе
Ти не плач, просто знай, я й далі так мрію
Просто трішки спізнились слова, хай не дійдуть до адресата
Ти не плач, не пасує так твоїм віям
Не проси повернути час в Бога, так як є мало статись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560455
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Гілля умерзло в сірий небозвід
Немов душа у скрижанілий відчай.
Думки-котята носом в стінку тичуть –
Знесилені, голодні, ще живі.
Шмагають гнівно тисячі питань,
Скрутивши тишу в турбулентний вихор.
Глузлива маска гонору і пихи
Поклала пальці миру на гортань.
І лютий, як лихий еквілібрист
Завмер на нитці над глухим проваллям.
Складає вкотре ойкумена залік
І вкотре зводить очі догори.
А там уже втомилися прощать
І закликать до віри і любові…
Доки в серцях мовчить Господнє Слово,
Доти царює Каїна печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560237
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Це місто скоріше як привід
Про себе нагадувать людям.-
Воно нереальне, як привид,
Його не було і не буде.
У ньому кругом порожнеча,
Над ним навіть неба нема,
Там морок заповнює вечір,
В якому зловісна зима.
Там страх поселився навіки.
Розтрощений простір завмер.
Вздовж вулиць - будинки –каліки
На костурах чорних дерев...
Якіїсь примари байдуже
Блукають в гнітючих провулках,
Немов неприкаяні душі
Шукають для себе притулку.
Цар-Молох з цинізмом відвертим
Здобуткам радіє здаля –
Його легіонами смерті
Утоплена в горі земля…
Та він ненаситно і вперто,
Добро трансформуючи в лють,
Нові все вишукує жертви
В країнах, де війни ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559786
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 15.02.2015
[i]Дмитру Євдокимову[/i]
Ти просто вертайся живим
До рідного отчого дому!
Нехай вбереже херувим
Твій пост од пекельного грому.
Хай мимо шугнуть блискавки,
Смертельно протнувши безчасся,
А Бог не відсіпне руки
Своєї від тво́го зап'ястя.
Ти просто вертайся живим!
Молитва розкрилює небо
Над клаптем відреченим тим,
Що кров'ю облизує требу.
І багне найбільше числа,
Котре затинає на "двісті"...
Молитви невпинна яса
Заточує певності вістря.
Ти просто вертайся живим!
На вервиці - сонячні краплі.
Світанок розчавлює дим,
Що вчора висів над багаттям.
Хай тахне розтлінний вогонь,
Дощі хай над ним навісніють!
Вже час недалекий, либонь,
Пришестя святої Надії...
Ти просто вертайся живим
В обійми чекання гарячі.
Нехай береже херувим
Невсипно і вірно-терпляче.
Хай мимо шугнуть блискави,
Розкатів гінкі епопеї.
Хай Бог не відпустить руки
Твоєї й на мить зі своєї!
Звідтіль, де відлуння сурми́
Страшніш найгучнішого грому,
Ти просто вертайся живим...
ТИ ПРОСТО ВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ
До рідного отчого дому!!!
(15.02.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559869
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Віват, ліси! Вам волею богів
Наречено століття пережити,
Й мою нехитру сповідь і молитву
Повідати онукам до снаги.
Розповісте, коли надійде час,
Що я умів з полями говорити,
А таїна та різноликість світу
Мене у захват вводила щораз.
Що в пошуках одвічної весни
Бродив я поміж осінню і літом,
І в марноті оцю юдоль змінити
Шукав дещицю власної вини.
Цинізм і скепсис мав за ворогів,
Завісу, щоб сховатись від сумління,
А Господа Пресвітле Воскресіння –
Знаменням всепланетної ваги.
Одне лише у долі я просив –
Знайти себе хоча б перед спочинком.
Тепер до вас приходжу із ужинком…
Ви все це їм розкажете, ліси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557982
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Вхопив й тримає у руці
Маленький, сивий, як грибочок,
До п*ят з борідкою дідочок
Прудкі веселі промінці.
Та як смикне їх - аж грози
Збриніли сльози по осиці,
А він багряні блискавиці
Збирає в кошик із лози.
Надалі глянув з – під повік
Своїм орлино – мудрим зором
На каплі бісеру прозорі –
Й погнав громи у інший бік.
Дмухнув в жита чарівний дим –
І заіскрилося колосся,
Заграли барви стоголоссям
Вмить під склепінням голубим.
Чи то коромисло із вод,
Чи дід відром дістав з криниці?
Під сміх дівчата білолиці
В зелі водили хоровод.
Дзвінкі почув я голоси –
Забав омиті прагли злаки…
Та мавок гурт пішов у маки –
І зник у повені краси.
Якби ж не зорило в очах,
Як казка бавиться грайливо?
Я й сам не втямив, що за диво
У червні бродить по ланах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557911
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
О,скільки вже давав собі я слово
Твердіше за житомирський граніт :
З Нового року жити по-новому -
Повторював,неначе заповіт.
Та розм'якав граніт під тиском часу
І,врешті,танув,мов на сонці віск.
Я зрозумів - не буде грошей в касі,
Коли там повно ще гарячих гільз...
Нехай тече вода безперешкодно,
Спалахує від блискавки вогонь,
А ти в човні, з веслом минай безодні
І над вогнем грій лінії долонь.
04.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557140
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Сніг падав сумно і зболено
На почорнілу землю...
"Дивну" війну веде́мо
Роззброєні...
Умови моральні нестерпні...
Мінськ, мудре місто, задумався:
Вкраїну "здають" знову -
Кучма, медведчук, шуфрич...
Ось "гідні" на перемови...
Ми ж зачекались миру...
Герої - активної дії...
Чому котловани-дири?
Чому гинуть там
Наші діти?
Сніг падав сумно і зболено
На наші думки гарячі...
Щось можна нам,
Щось заборонено...
Без сліз Україна плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556957
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Аж хапає серце терпкий щем:
Пелюстки гойдаються на гілці,
Виграє хлопчина на сопілці
В білопінній віхолі черемх.
Кличе він кохану для розмов,
Пальцями теребить сопілчину:
Плаче та сміється без спочину
У тінистій свіжості дібров.
А вона, мов ластівка, легка,
Берегами, топчучи покоси,
Поспішає радісна і боса
До дзвінкого чистого струмка.
Ледь хмільна від запахів та чар.
Студить холод ніженьки до сльозець…
Молоденьку пташку на морозець
Заманив вродливий сопілкар.
В неї з сонця зіткана коса…
Він до себе квітку пригортає :
-Притрусило інеєм, -питає, -
Чи в хоралах сріблиться роса?
Солов*ї, хвилинку помовчіть!
Хай собі цілує на здоров*я…
-Я тебе гарячою любов*ю
Від морозу зможу відігріть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556671
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Весна забігає у зиму
Й надією в серце кожного...
Мир бли́зький уже і зримий -
Війна ж буде завжди ворожою.
Чого ж усе "тягнуть" політики
І "важать" їх крок політологи?
Життя аж вирує плітками...
Всі правду святу
Заговорюють,
Щоб звикли...
А ми не звикнемо
До рабських умов і брехні...
Народ України викликом
Росії залишиться! - НІ!-
Світ вторить нам, факти
Множаться -
Лиш чуркін в брехні
розкошує...
Сморід його слів розноситься:
В Росії хай теж його чують...
Хай совість проснеться матері,
Що сина не знайде тіла,
Яке в нас на Сході знайдено
Чи безвісти десь...Згоріло,
Може, в крематорії
(машини такі є в Путіна).
...Так пишеться Росії історія...
Кровавими чорними буднями...
А сонце весняно сяє,
Надії шле промені щиро...
Десь зараз українські Герої вмирають,
Щоб ми дочекались
Переможного миру...
Слава Героям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556333
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Туман!.. Такого – не було!
А де ж хрещенськії морози?
На сході – терористські грози.
Й Сахару снігом замело?
Перевернувся світ, овва!
Який абсурд! Останні яви.
Вселився в карлика диявол.
Невже вже третя світова?
На троні – кривда і брехня.
Цар – не святий. То де ж месія?
Невже загарбниця Росія
братерства сад зведе до пня?
Урвався праведний терпець.
В овець вселяється лукавий.
Тож заступися, Боже правий.
Коли вже Путлєру капець?
І кожен хоче щось сказать,
можливо, й крикнути запекло,
що розширяється тут пекло –
планета вже, немов казан!
Суцільний стелиться дурман.
Покірний вміє лиш молитись,
свобідний – за свободу битись,
та світом гоготить обман!
Без каяття – нема життя.
Без боротьби – ладу не буде.
Допоки правитимуть юди,
єднаймося за майбуття!
І прийде праведна весна
на поле хлібне й поле мінне.
І мир наступить неодмінно,
і світла буде далина!
У світі вже почуті ми.
Весна наступить українська
на враже путлєровське військо.
І буде справедливий мир!
Мій Боже, єдність онови.
Прости усім діла гріховні.
Народ мій оздоров духовно –
на світлу путь благослови!
19.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556368
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Пташко моя, а небо так низько-низько,
Борошно трусить лютий і буде сніг...
Сльози течуть шибками, бо їм там слизько,
Вітер у спину дме і збиває з ніг.
Знай, то є щастя ─ бути крилом для когось,
Знай, що любов ─ насправді свободи вдих!
З давніх давен закладена мудрість Богом
В істинах вічних, наче вода, простих.
Кожна душа ─ то квітка, що сонця просить,
Штучним теплом даремно не приручай.
Є такі крила, що й неба для них не досить,
Розмах такий безмежний, що аж за край!..
Є такі люди, що космос несуть у грудях,
Втрапиш туди і втопишся камінцем!..
Що ж ми так мало тямимо часом в людях ─
Не роздивитись, поки лице в лице...
Не зрозуміти, поки мчимо нестримно,
Поки шалені темпи збивають з ніг!..
_________________________________
Пташко моя, закутайся, буде зимно...
Борошно обертається в білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
[img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14790/6n8JHGvvWB8.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/1479e/h9yeWhcc-6k.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c622927/v622927651/14782/TMQuwSGb-ic.jpg[/img]
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито.
Виють крізь неї протяги, як вовки,
Б'ються крильми замети, мов дикі гуси...
Ти говори зі мною, сотай думки,
В серці вгамуй цунамі і землетруси!..
Взявши за руку, в далеч мене веди ─
Десь у надхмарний простір, а може й вище!..
Не озирайся ─ сніг замете сліди,
Не прислухайся ─ вітер дротами свище...
Ліпить хуртеча в очі ─ ну, хай їй грець!
Комин коптить у небо, немов сигара,
Вітром розсіяний відгомін двох сердець
Ловлять з висот небесних земні радари.
Так мені легко в аурі світлій цій,
Проз хуртовину світить щаслива зірка!..
Просто приходь у пору рясних завій ─
В час, коли серце гупає до одвірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548961
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Хочу
кави з гірчинкою
і ванільною грінкою
розчиняти цей чорний нектар.
Мандаринок з кислинкою,
щоби пахло ялинкою
і старенький світився ліхтар.
Серед вулиць розхристаних
намагнітити відстані.
Рукавиці вдягти на дахи,
щоби сніг кучугурами,
льодяними фігурами -
веселилися в них дітлахи.
І самотні обіймами збагатилися,
білими стали мрії, неначе зефір.
І хвороби розтанули, як в гарячому - гранули,
а у кожній домівці був мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545835
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Не дай забути, не схолонь,
мій Спогаде, не квапся і не стримуй.
Гарячі сутінки долонь
дають надію пережити зИму.
Проходь, не стій біля дверей,
щасливих днів моїх єдиний свідку.
Останню свитку в клоччя рве
Чугайстер-вітер, просіває дрібку
дрібнОго снігу. Сиплеться мука,
а сито все хитається і стука.
Все небо у Твоїх руках,
мій Спогаде! Моя солодка муко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545673
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Поглянь, це - Зима...
В неї місяця срібне око.
І Сонце - не Сонце. І сон цей,на жаль,- не сон.
Печально бреде вже дві тисячі-надцять років
вздовж лінії моря Овідій, який - Назон
де вітер чужинський здіймає буремні хвилі...
Схололі амури - пожива для хижих риб.
Назоне, забудь, що колись ти бував щасливим.
Прозрій: це - зима. І - самотності сірий хліб.
Втопи свою пам"ять, що вперто танцює - ладна-
на вулицях міста, де твій золотився чуб.
І пісні твоєї - впокорена і підвладна-
світилася сонцем смарагдова, виноградна
п"янка намистина між теплих жаданих губ
на вулицях міста, яке не минає жодна
дорога... Триклята пам"ять... Солодкий дим...
Повір, це -Зима. Ти ж - забутий примхливим богом
(щасливі богам наступають - авжеж - на ноги)
і шлях твій, Назоне, віднині куди завгодно:
у відчай. У вічність.
та більше ніколи -
в Рим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543871
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
У шапці понад самі очі,
В одній із найтемніщих свит
Молодший брат чаклунки-ночі
Грудневий вечір-ворожбит
Заходив темрявою в хату
І біля дідуха сідав:
- Анумо, хлопці і дівчата,
Берімось до веселих справ!
Та щоб було все, як годиться,
Отак, як в давнину було!
Щоб наші славні вечорниці
Гриміли на усе село!
Запалюйте свічки й лампадки.
А я розв’язую свій міх –
Тут і щедрівки, і колядки,
Тут сто розваг і сто утіх.
Тут все для нашого гуляння –
І замовляння чарівні,
І ворожіння, і гадання,
І жарти, й загадки, й пісні…
І завітає з Колядою
Добро і щастя в рідний край.
І прийде тихою ходою
Вночі до діток Миколай.
Нехай збуваються всі мрії,
Хай радість душу звеселя -
Святкуймо дружно від Андрія
Аж до Маланки й Василя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543570
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Слова Н. Волошко
Музика- alfa
Оранжування - з.а. України О. Сініченка
Вокал - І. Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542371
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Білі крила доріг
Зашкарубіли і загрубіли на вітрі,
Нерухомо чекають когось.
І хустина моя невимовного білого світла
Шепотіла над вухом
Нерозбірливо мерзлі слова
Снігопаду.
ех...
Заговориш отак до когось,
А потім гульк – там лише крига,
Чи відбиток у шибці вікна…
І сама…
Та сама кругом зима.
А в день відлига
Розбурхає мою уяву
І з’ява – весна – фантазії танок,
Співає серце, зріють веселки…
Метелики б’ються сонячні у бурульці,
п’ють крижаний навар зими,
мружачи очі лукаво-безумні,
поглядають
зі значенням,
за своїм призначенням відійти…
А вдома чаю твого втома,
І нащо та мені віхола,
Розколошкані кучері, мов віяла…
Заплела.
Поцілуєш мене, мов рідну.
І пирсну, - а чому це «мов»,
Та і вибухну сміхом, мов подушка пір'ям,
Поналипаю на тебе,
Особливо на плечі і груди, й вуста, де треба…
Гарячий …
І ще прилипну. Така в мене вдача!
Надовго, на все життя.
Та ми цю зиму…
Та що там зиму…
Та!
05. 12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541790
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Кульгають години,
Врізався день, точаться тоненькою цівкою
Сірі думки…
Дими ….
І поспіхом надягаю речі,
Мерзнуть плечі..
І так недоречно замерзли вікна.
То ти?
Котячі лапи
Малюють мапу на кухню,
Де вказують на магічне місце,
І суне сонце пухнасте рильце
У очі, в порожню тарілку.
Це кіт, немов ененло,
Злітає на стіл…
Ах ти!
Зі столу.
Сміюся на цю потвору.
Відчиняю льодяну комору -
вгадай, що сонечко хоче…
Млинці, молоко, ковбаска,
Дарує моливу-казку - муркоче…
Впиваюсь…
Поруч з котом на кріслі всідаюсь
Не хоче.
Чухаю вушка, животик...
Лоскотний дотик - кігтики точить.
Розтягує спинку, носика морщить -
Ще хоче.
Муркоче!
Вгадала!!!
05. 12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541792
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 07.12.2014
* * *
Останній осінній вечір.
На ранок невже зима?
Не мовкне дзвінка малеча,
та тільки тепла нема.
Зима до воріт добігла,
та, мабуть, не в тому річ:
коли буде біло-біло –
світлішою стане ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540502
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Перший холод осені,
Мов гнітючий вияв несправедливості,
Мов перша зустріч з жорстокістю світу
Для дитини.
Різким подувом вітру
Заповзає під куртку,
І життя перестає бути казкою.
Зіщулене, скручене щастя
Ховається вглиб,
Шукає залишки тепла,
Наче ніколи звідти не вийде,
Наче ніколи не буде сонця й усміху,
Дитячих облич.
Але і осінь… і світ… і життя
Багатобокі –
Загорнувшись у шарф
Можна збирати листя,
Що гарячими млинцями обпікають руки
Своєю жовтотеплістю,
Набивати каштанами кишені штанів,
Дихати димкою і дощовою свіжістю,
І попри зрадливий холод,
Гнітючу несправедливість,
Всепроникну жорстокість
Любити життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540566
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Життя,неначе броунівський рух,
Сумбурна метушливість без амністій,
Але до вечора замкнеться дивний круг
І ти відхекавшись,побачиш,відчайдух,
Що ні на йоту не посунув з місця...
Жив грек колись - філософ Діоген,
Космополіт,аскет і опонент Платона.
Крім бочки й порожнісіньких кишень
Не мав нічого...Вдень із ліхтарем
Шукав Людину в натовпові соннім.
Удень із ліхтарем...Чи помогло? -
Ніхто не знає,мабуть,і донині.
Коли ж замкнулось коло днів його -
Господаря удома не було -
На недосяжній виявивсь вершині...
[img]http://mudrageli.ru/uploads/posts/2010-11/1289648272_diogen2.png[/img][img]http://stat17.privet.ru/lr/092c9a3109bfec9a60db46a0b97f8f23[/img][img]http://www.nascentes.org.br/portal/images/diogenes.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538386
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 07.11.2014
А дощ писав мелодію свою...
Із шумів, шорохів і пауз,
З мовчання-згоди
Мокрих листоклавіш,
Вкрапляючи як звук тугу мою...
А дощ байдужо смикав ліхтарі,
Сміявся, що шипить асфальт спросоння.
Шибки в сльозах просохнуть до зорі...
Мелодія дощу...І дум безодня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526352
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
Як це побачити рай
В очах шо безмежно навпроти
Хочеш мовчи, а хочеш вбивай
Не припиню боротись
Перегорни мій попіл ледь теплий
Пригорщами соленими
Очі стихають, аж хочеться вмерти
Стати твоею системою
Як це знаходити правду
З ніг обплевшись брехнею
Погляд благае: Мало...
Ше б тільки вічність з нею
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525550
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Твоі палаючі погляди
Сірістю перенаповнені
Листопадовістю скошені
Моіх задач стиглі розв'язки
Місячно війно запрошені стогони
Наших дуетних вистав
Хто кого перелистав
І розібрав на лозунги
Там ілюстраціі надкольорові
Наших запір'яних повістей
Байдуже втрачена совість
Голосу стихла вібрація
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525424
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014
..Літо - бензином облите,
а КОСООКА
бавиться кулями,танками,
сірниками...
Небо - високо,
а тектонічні плити
п"яно гойдаються в Літечка-
під ногами...
...Небо - далеко.
Небо- таке безмежне! -
вкотре обмежене
оптикою прицілу...
Небом-високо-високо-
несуть лелеки
душі отих,що сьогодні-
не уціліли...
...чорні гашетки...
...і - білосніжні крила...
???
...Обірвалося літо,як кінострічка
в провінційному кінотеатрі...
І стікає ... горить запалена свічка
молодесенькому солдатові...
Обірвалося літо... серця недостиглі
не встигли пізнати кохання...
І в небі - не янголи...Вибухів стигми...
обвуглені знаки питання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515047
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 20.09.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 20.09.2014
...Небесна комісія - сТАрці із німбами лисі-
суворо засудять із серцем мої компроміси...
Та я - відлітаю,я- птах із Далекого Лісу,
хоч в мозку пульсує шаленими ритмами - місто...
А ти,Птахолове, - невдаха... Бо шовкові сіті
найкращої пісні не дали послухати й миті...
То ж... Мушу летіти,лишаючи навіть не спогад,
а перших морозів осінніх світанковий холод
і - лапки пташиної слід...
...Лід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523828
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014
...здрастуй,Печальний Паяц у дірявій сорочці
із золоченим солодким посвідченням "ВІРШ"...
( Ладні слова - як тепличні гладкі огірочки...
Грам глутамату страждань - так смакує гостріш...)
Ну не соромся...Прийшов - то посидь хоч хвилину!
Вийми з кишені флакон концентрованих сліз,
де - про кохання-прощання-калину-малину
і мармеладний осінній мальований ліс...
...знаєш, Натхнення втонуло в тривожних новинах...
Музи - криваво прилипли до чорних коліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518658
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Містом блукають трамваї-залізні-ведмеді,
сонце підсолений сипле до ніг арахіс.
День прилипає асфальтом- розтопленим- медом,
запахом кави - із присмаком стріляних гільз.
Місто пульсує-плюсує-фасує новини:
спека, гарячі путівки, прем'єра, футбол.
ВЧОРА НА ФРОНТІ солдат підірвався на міні.
Повний розпродаж купальників! Danke! That"s all.
Темрява. Свічка. Провалля. Вагон. Валідол...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513288
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Один з феноменів Майдану,
Вдостоєний найкращих слів,-
Патріотизм футбольних фанів,
Прекрасних наших юнаків.
Для них взірцем є честь і слава
Всіх тих, хто за свій край боровсь!
З майданівцями разом стали
І Київ, і Дніпропетровськ.
Одна страна – одна країна!
І стали з ворогом на герць
За кращу долю України
І Львів, і Харків, і Донецьк…
Бо панувать в своїй сторонці
Злочинцям не дадуть вони -
Футбольні ультрас – мужні хлопці,
Народу славнії сини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503437
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
Небо плакало, небо плакало...
Це ж йому цілились в груди...
І лились сльози рікою-дякою...
Захист Неба - герої-люди!
Вознесіння найвищі помисли,
Найсвітліших мрій піснеспіви
Ніс Господь, щоб у царстві Божому
Бути з кожним, хто щиро вірить.
І дванадцять ангелів ратних
На вечерю із ним поспіли...
Серед них нема жодного зрадника!
Сльози наші їм,
Ангелам білим...
29.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502178
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 31.05.2014
...На травах бринять струнно
світань золоті роси...
...А Небо - таке юне!
А трави - іще босі...
...в отавах,де спить Літо,
загублені ним заБАвки:
бджолині міста - з квітів,
червоні плащі - маків...
...І чує крізь сон Літо,
як в Небі росте - Сонях...
В церКОвцях суцвіть світло
джмелята у дзвін дзвонять...
...про день,що зросте квіткою...
...про Світ,де війна - спомин...
...про душі усіх вбитих,
яким не прийти - з ВОєн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500968
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014
...нас проковтнуть міражі,як ВЕЛИКІ РИБИ-
що продаються в рядах,де - Морепродукти:
сни Затонулих Човнів... уламочки Атлантиди...
і плавники Русалок - як сухофрукти.
...нас проковтне Печаль,як ВЕЛИКА РИБА.
( десь в Потойбіччі - РИБАЛКА вже ладить сіті...)
Хто ми з тобою - дві крихітні кульки хліба...
Хто ми?... живі хробачки,на гачок надіті...
...на долі секунди взаємним теплом зігріті
Клює!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496167
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
На зрошене вранішнє небо
Нашию проміння цілунків ;
Той день, що почався із тебе -
Найкращий з усіх подарунків !
Розкавилось наше світання,
Від дотику рук стрепенулось ...
-Мій милий, єдиний, коханий ...-
Із кожним ковтком відгукнулось ...
Ми - крила одноï пташини,
Ми - блискавка з громом у парі,
Одної веселки частини,
Романс на циганській гітарі ...
Розкинутий ранок співає,
Торкається вікон рукою...
І кращоï миті немає,
Як миті удвох із тобою ...
Коли ж бо проміння сіяє
І кавою пахне у ліжку,
Рум’яниться личко й співає,
Душа вишиває маніжку.
Кохана, з тобою у парі,
Ми будемо в щасті горіти,
Твої намагнічені чари,
Довіку нам мають світити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Десь на маленькій планеті
В мареві край-берегів
Стрінемось на парапеті
Все зрозумієм без слів
Відповіді наче зорі
Ходять туди кораблі
Молекулярне море
Схоже ми в ньому одні
Десь є маленький острів
Контури, на-пів тінь
Все аж занадто просто
Я, ти і сонце-лінь
Руки спітнілі, серце…
Втомлені душі… край…!
Я б залюбки і стер це…
Десь… є маленький рай…
28.01.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488556
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Досі не коментував російськомовних текстів і не виставляв своїх віршів написаних російською в юності. Ситуація змінилася. Пригадаю дещо з написаного двадцять років тому.
=====================
[i] [b]КОЛЫБЕЛЬНАЯ ПО-РУССКИ [/b][/i]
[i]"...По камням струится Терек,
Плещет мутный вал,
Злой чечен ползёт на берег,
Точит свой кинжал..."[/i]
("Колыбельная(?!) песня" М.Ю.Лермонтов)
-------------
Там – ползёт чечен жестокий,
Там – грузин, чуваш.
Вырастай, голубоокий,
Всем тогда задаш !
Языка нет в мире круче,
(Знает пусть таджик!)
Чем великий и могучий
Русский наш язык.
За рассейских, как обычно,
грудью постоим!
Защищать русскоязычных
Нужно ехать в Крым.
Нам раз плюнуть Крым оттяпать.
А ещё Донбасс.
Помни, мальчик, пусть бояться
Всюду только нас.
Что с хохлами разбираться!
Сало пусть дают!
Дай им шанс переругаться –
Сами приползут.
Украинцы, белорусы
Глупы и добры.
В Киеве у нас есть "д р у з і"
В Минске – есть "с я б р ы".
Вот прибалтов – тех труднее
Всех прибрать к рукам.
Их, сынок, прижать сильнее
Нужно будет нам.
Спи, но помни, русский мальчик,
Что везде враги.
Вырастай, и Грозный, Нальчик
Выбей до ноги.
Ты внимательно послушай
Песенку мою.
Подрастай, и проутюжишь
Танками Чечню.
Докажи, что ты месси́я
Горным тем "козлам".
Что не зря зовут Россию
Империей Зла.
Вместе с дядей Жириновским
Азию пройди,
И в Индийском океане
вымой сапоги!
-----------------------
03.95
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487640
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Над площами,над вулицями,мурами,
над левами i гнiздами ворон
летiв Трамвай з весняними амурами,
котами й в них закоханими Мурами,
що весело махали партитурами,
спiваючи з Весною в унiсон...
Та музика над площами i парками
звучала,наче диво - з висоти...
Трамвай - летiв...Амури -нiжно нявкали...
Ой нi! - спiвали: сонячно! фiалково!
Закохано...Замрiяно...Заплакано...
Небесно так! ( А нявкали - коти...)
Над вулицями,площами,вокзалами,
над натовпом стурбованих Панiв,
що каву п"ють щоранку динозаврово,
увiнчанi проблемами,як лаврами,
чиї гроМИ сенсацiй б"ють литаврово,
Трамвайчик iз амурами летiв...
Пани i ПАнi збайдуЖІло клiпали-
(Навiщо їм лiтаючий фантом? )
-Коти?..Амури божевільнi з квiтами?!!
Трамвай - у небi??? Ви давно...у лiкаря?
й стурбовано даЛИ адресу клiнiки,
де завтра - iз 9-ї прийом...:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485770
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 15.03.2014
Чи змінить моя молитва,
мій крик
і моя Любов
траекторію руху кулі,
яка щойно покинула дуло
і за долю секунди -
за крихітну долю секунди!-
чиєсь поцілує серце...
Назавжди -
i так незворотньо!-
роздiливши
на "до" i "потiм"
цей тривожний
палаючий
світ
?
Чи зуміє приречена Ніжність
моя приречена стати НенАвистю Ніжність,
заморозити обертальний
поступ планети,
примусити ЧАС - завмерти
у тій долі секунди,
допоки ще куля летить,
щоб встигнути прошепотіти
тобі - ще такому живому!-
"люблю"...і...
"пробач!"
?
Чи вистачить у НЕБА відповідей
на усі ті знаки питання,
що застигли - чорними згустками,
Пекельними Вічними Пустками -
у зiницях роЗIп'ятих
болем
німих
матерів
?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474674
дата надходження 24.01.2014
дата закладки 11.02.2014
Я-маленький Сiрник.Моє серце вдягає лати.
Вже в картоннiй кiмнатi не сниться фантомний лiс.
Коли бог дiставав нас по черзi - за братом брата,
пахли пальцi у бога залiзом гарячих гiльз.
Пахли пальцi у бога - тривожно! Червоно! Липко!
Аж у сховку картоннiм мiй сон смерековий - зник.
Вже за товщею стiн шаленiють вогненнi скрипки
i у вiдчаї ВОЛЕНЬКУ кличе Захриплий Крик.
І пульсують у бога надiрванi стерплi вени.
І навряд чи мiй вогник зупинить Вiйну Свiтiв...
Я - останнiй в коробцi сiрник.Ось мiй вихiд "на сцену"!
Тiльки б знати, що я - недарма... Не ДАРМА -згорiв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474191
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 11.02.2014
...свiтанок з перебитими ногами
скривавленi вдягає ордени...
...i шкiриться залiзними зубами
примара братовбивчої вiйни!
О Свiтлий Мiй! Далекий i...незнаний...
Дай мужностi ...у кого там - сини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473878
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 11.02.2014
Твої сліди затягує спориш,
Терпких думок насіялось, як маку.
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Невтішне серце проситься в атаку.
Воно не знає милості й жалю,
Воно й себе шматує до нестями!..
Чи ще люблю? - спитаєш.- Так, люблю,
Та що усе це змінить поміж нами?
Чи сколихне холодну сиву тиш,
Чи прорідить цю те́мінь карооку?
Коли в мій бік піввічності мовчиш,
Коли в мій бік не робиш і півкроку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478055
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
То пряник, то кийок…
Не гребують нічим,
Аби лиш зберегти
Хиткі устої влади,
Вподібнившись сірку,
Ще й пнуться нас учить
І покручі свої,
І різношерсті зайди :
То молимось не так,
То в нас вожді не ті,
То мова не така
У нашого народу,
То помилковий шлях
Ми вибрали в житті,
То нас аж три сорти
Від Заходу до Сходу …
Народе мій, єднайсь!
Гуртом, як моноліт,
Вставай за рідний край,
За землю, Богом дану,
Щоби не довелось
Ще довгих сорок літ
По Україні всій
Стоять Майданам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478349
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 09.02.2014
...звiр велетенський
у сiтях трамвайних колiй
сонно вовтузить брукiвку
холодних площ...
Марнi слова з пiдозрiлим
присмаком солi.
Мокре обличчя.Невтiшний
весняний дощ.
Стерплi снiги.Загрузають
думки й пiдбори.
Мертвий мобiльний,де тиша-
тупим ножем.
Рiдними...рiдними...рiдними
БУли вчора.
Нинi - чужими...чужими..
невже...невже?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478125
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Ключ вiд щастя
в мене був -
зник!
...я -сосна,
ти - лiсоруб...
крик!
Не рубай же
на дрова -
в пiч!
Сном ходитиму
в твою
Нiч...
Сину люлечку
зроби
з тiла МОго -
буду сина
берегти,
наче - свого...
Буде снитися
йому
диво -дивне:
юний батько й лiсова
королiвна...
...третя-зайва,
що травицю стоптала...
Я сосною на горi
з горя стала.
Чорна зрадонька
й розлука -
сокира...
що ж ти...що ж ти
наробив,
милий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477220
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Слова – Світлани Костюк
Виконує - Ярослав Чорногуз
Запис - Олександр Салицький
Кліпи – Олексія Тичка
https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw
http://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw[/youtube]
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI[/youtube]
========================
мій синій коню мій синій коню мій синій коню
лети галопом неси до сонця я не борОню
життя минає мій синій коню життя минає
немає вітру немає волі чудес немає
точи копита мій синій коню точи копита
вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена
мій синій коню гарячий коню іскриста грива
якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
а хтось покірний покірно радить терпи козаче
а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
онуки просять батьки не можуть не вірять діти
неси нас коню де вольна воля під небесами
добудем щастя добудем долю Господь із нами
01.01. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473626
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 19.01.2014
...пане Коньяк,Вашi очi -такi печальнi!
Пане Стакан,Ваше серце - таке крихке!
Панi Помилка,Ви нинi - така "фатальна",
наче на шлунок порожнiй - вiдро саке...
Ви-нi при чому? У Панi -надiйнi свiдки?
В станi афекту стрiлялась Якась Любов?
...вже водогоном спiшать амазонськi рибки
точно зачувши,що римою буде -кров...
Точно зачувши - червону...густу...гарячу...
З присмаком кави i недо-цiлованих губ...
Тiльки - ой,леле! -вже мiсяць -яка невдача!
в нашiм районi - замiна iржавих труб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472617
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 15.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 11.01.2014
Ти – оператор свого сприйняття
того, що відбувається в «реалі».
Прекрасна маргіналія* життя –
Поезія – осмислення деталі.
Кришталик відчуття не є прозорим –
заломлює проміння міражів,
самотності пронизливої твори,
означеного смисла вітражі.
Навкруг осі своєї обертайся!
Оспівуй, незважаючи на втому
зусилля усвідомленого щастя!
Висока місія Поета в цьому.
--------------
Маргіналія* – позначки на полях книги чи рукопису.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471583
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Те саме Різдво.
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші!
І бабина хата.
Збираємось вкотре,
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми
родинного свята.
Розмови, колядки
і спогади світлі,
і тато словами
жонглює уміло,
дзвенить його сміх
у п'янкому повітрі!
Лиш темне волосся
давно побіліло...
Вовтузяться діти -
дрібні пташенятка...
А руки у мами,
як в доброї феї,
куйовдять чиїсь
оксамитові прядки,
та вже не мої,
тільки доні моєї...
І вже не мені
покладе у кишеню
розчулений дід
за колядку дарунок...
Різдвяний серпанок
хапаю у жмені,
а спогади тануть,
немов поцілунок!..
І я вже сідлаю
іржаві санчата,
мережу засипані
снігом облоги,
у білих вершках
заховалася хата
і сипле зерно
віншувальник під ноги...
В молочних туманах
пливуть гобелени
і стежка в дитинство
лісами поро́сла,
і сніг у дворі
вже не вищий за мене,
те саме Різдво...
Але я вже доросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 09.01.2014
...мене спiймали на "гарячому"-
я стригла ножицями крила...
В мое безсоння передбачене
вони "вкладатись" не хотiли...
...вони пiд сукню -не вмiщалися,
червоний колiр їм не личив...
А люстро вперше вiдмовлялося
менi показувать обличчя...
...i дощ тулився переляканий
до шиб тривожно i трагiчно...
I сипав,сипав з неба знаками -
то запитальним,то -окличним...
...а в головi крутилась пiсенька
про синiй,синiй,синiй iнiй...
А на килИМ,де - серце трiснуте,
срiблястi падали пiр"Iни...
...ховались сутiнки пiд масками,
порожнi билися кеЛIшки...
...холодний дощ куйовдив зачiску,
мої намацуючи рiжки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470586
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Відлунала пора весіль,
Й листопадові сірі будні
Акварелі жовтня усі
Замінили гравюрами грудня.
Та які б не були холоди -
Не злякати їм нас із тобою.
І , тим паче, що від Коляди
До весни вже подати рукою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469494
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 01.01.2014
Зимова стежка-
встелена туманами...
Моє вікно - підрамник,
біле тло...
Так несміливо,
так рожево-зранено
блідий світанок
дмухає на скло...
Далеко так -
Буремні Дні і Згарища...
Тут у щілинах -
сонні павуки.
І тліють -не горять-
буденні звалища
у клейстері
з вчорашньої мукИ...
Німі слова у мозку -
короїдами,
Бобри забрали пензлі -
на хвости...
Не вабить світ ні боєм,
ні - коридами,
ні - зустрічами ніжними
на "ти"...
Скрутитися б
манюсіньким калачиком
і наслухати так
із темноти,
як Хтось в мені
уперто гупа м"ячиком
об стіни Німоти
і Самоти...
...загубленим,
порожнім пароплавчиком
до Літа,як до Неба,
допливти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469120
дата надходження 29.12.2013
дата закладки 29.12.2013
Я не здаюся, не здаюся
Шматок підсмаженої плоті
І наче присмак крові в роті
Надіюсь, що не спюся
Надіюсь, що мене почують
І через те, мабуть мовчу…
О люди! душі нам плюндрують
Я пошепки кричу…
Якби я був лихим поетом
Я б написав: «У бій!»
Яка різниця, друже, де ти!?
Ти серцем дій!!!
Нам треба щось змінити в мові
Але кувати слів не вмію
Я в душах втомлених їх сію…
Надіюсь на надію!!!
Надію
В слові!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466817
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 18.12.2013
...на денці тарілки -
печальна Риба,
на гірці салату-
чуже Стегенце...
ми зліплені вправно
з м"якушки хліба,
притрушені щедро
пекучим перцем...
...уквітчаний мозок
ванільним кремом,
втікають шпротИнки
під стіл,де -темно
і де нетерпляче
чуже Коліно
з моЇм знайомиться
по-таємно...
...БОКАЛьна до сліз
одноактна п"єса-
"достиглий" мучачо
і зла принцеса,
паяци,гримовані ма-
йонезом,
і звуки,накраяні
гострим лезом...
...червону,мов кров,
помідорну юшку
гойдає Паркет
невловимим рухом,
трагічна розпатлана
Попелюшка
розбила свої
кришталеві туфлі...
...а я зависаю
в куточку стелі
на білім окрайці
німого світу...
старанно стирає
відбитки пальців
холодний пустельний
пекельний вітер.
Кудись відпливає
печальна Риба,
побачивши море -
у темних шибах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465995
дата надходження 14.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Коли Лiто розквiтне ромашкою
на газонi мiльйонного мiста,
i трава помандруе безстрашно
в лабiринти асфальтових днiв,
давнiй спогад повернеться пташкою
в сiрi стiни,де - темно i тiсно,
i казковi- могутнi- прекраснi
тi лiси нагадае менi...
Там колись у старенькiй хатинi
пахли трави сухi ворожбою,
щастя Сонцем свiтилося поряд
i стелились озера до нiг...
Там колись у пiвтемрявi синiй
я навiк захворiла тобою,
коли погляд скотився - у погляд,
теплi руки торкнулись -моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466137
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 16.12.2013
Такі сьогодні в моді
і рими, і слова,
як лейтмотив мелодій
немовкнуче "Віват!"
Життя безхмарно-чисте,
мов писане з лубка,
злинає урочисто
із кожного рядка.
Немов нема безодні,
і не гуде вулкан,
не стогін всенародний
в безвиході блука.
Бо в України лоні
рождається тепер
на вбогості мільйонів
черговий мільярдер.
А світом лине пісня-
вінок кантат і од.
Питання прямо висне:
"А хто для вас народ?"
Для кого заспівали
осанну і хорал,
чи мало назбирали
регалій і похвал?
Щоденно правлять балом
і скепсис, і цинізм.
Закиньте окуляри
з рожевим сяйвом лінз.
Якщо, звичайно, сили
на цю достатньо роль.
І вжахнетеся щиро -
так голий же король!
Можливо, це найкраща
у вашій долі мить,
служити правді важче,
ніж фіміам курить.
Коли ж двора омана
облесливо зігне -
Сусаніна Івана
вас слава не мине.
Та тільки антиподом
ви у фатальній грі:
Він ворогів заводив,
а ви - свій кровний рід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465775
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Концентрацiя цукру в "любовних сиропах" стае небезпечною:
позлипалися кнопки i дротики клавiатур...
Монiтори стiкають густими медами приречено,
Надто часто вчуваються ноти фальшивих пiсень
i запах фальшивих купюр...
Я КАТКОМ СВОЇМ "РУЛЮ"
I ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ,ЛЮБЛЮ!
В МЕНЕ "ЧУВСТВА" НАДЗВИЧАЙНI
( ХТО НЕ ВIРИТЬ - ЗАДАВЛЮ!)
ТАК ЛЮБОВ СВОЮ КОХАЮ,
АЖ САЧКОМ ЇЇ ЛОВЛЮ!
ЯК ПIЙМАЮ - В РОТ ЗАПХАЮ
I В БЕЗПАМ"ЯТСТВI ЖУЮ!
НЯМ-НЯМ-НЯМ I ХРЮ-ХРЮ-ХРЮ
ЦЬОМ-ЦЬОМ-ЦЬОМ I I LOVE YOU!
KISS YOU!
MISS YOU!
ЧПОК TO YOU!
ОСЬ ЯКI МОI МОМЕНТИ !
ЧУЛИ ВСI? АПЛОДИСМЕНТИ?!!
...Я нiкому не заздрю,моя заздрicть -чортяка приручена.
Я не бог,не суддя,та не маю вагань i на мить,
що ВЕЛИКА ВЗАЕМНА ЛЮБОВ - то ТИША-НА-ДВОХ не-ОЗВУЧЕНА,
вона просто тримае за руку
i навряд чи у натовпi площ- iстерично кричить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465416
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Я - народ, що освячений тризубом,
Молитвами, вогнем і мечем!
Це мені зроду-віку написано
Бути воїном і сіячем.
Це в мені під багряними стягами
Розпинали церкви і хрести,
Катували, морили ГУЛагами
Очманілі від люті кати.
Це мене шматувала навалами
Степова знавісніла орда
І впивалась отруйними жалами
Геноциду нещадна біда.
І стріляли у мене, і вішали
Самозвані чужинські царі,
Та дарма, бо встократ сміливішими
Повставали мої бунтарі.
Це ж мені зроду-віку написано
Хліб ростити на рідних полях,
Під огненним плекаючи тризубом
Жовто-синій окрилений стяг!
Це мого суголосся пульсація
Виростає в єдиний потік...
Я - сіяч,
Я - поборник
Я - нація,
Так було і так буде повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465162
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 11.12.2013
Розмовляло з Деревом Дерево:
-Здрастуй,Дерево!
-Здрастуй,Дерево!
-Ну, то як там твої корінці?
-Холодно...Мерзнуть.
-А пальці і пагінці?
-Лоскочуть Хмаринам
черево...:)
Обіймалися з Деревом Дерево:
-Грійся,Дерево!
-Тепло,Дерево!
-...вчора в Парку в порі
оцій
булА Королева з левами...
З дивними сивими левами.
-Королева - вона ж людина?
А це - небезпечно!
-Так,безперечно!
Люди- вони - небезпечні-
з їхніми гострими пилами,
цвяхами оскаженілими,
сокирами грізними,
ножами й серцями
залізними...
Багато скалічили нашого брата...
Та Цієї - боятись не варто -
Вона - не розпалює ватри,
То ж не буде нам рук ламати
і листя,що вклалося спати,-
топтати.
-А навіщо їй Леви?
-Вона ж -Корлева...
А Королевам не можна
самотньо гуляти.
Та,мабУть,їй простіше- з левами.
Зі старими сумними левами,
птахАми
й деревами...
-Але ж-пташок нема!
-Нема - бо зима...
І ми гнізда порожні колишемо...
...Королева в однім ЩОСЬ
залИшила -
і ВОНО, наче вуглик,горіло...
Але мені не боліло,
лиш тепло розливалось
по тілу.
А потім поволі -згасло...
-Деревце Моє Ясне!
Щоб - не якої напасті!!!
Шепотілося з Деревом Дерево:
-Страшно,Дерево!
-Втішся,Дерево!
-Я люблю тебе,Дерево!
-І я люблю,Дерево!
...Хоч порожньо в небеснім теремі
і лютують Вітри у темряві,
ти- не корися Вітрам!-
я за тебе віддам
усі корінці,
усі пагінці,
всі зимові скупі промінці,
всі хмарини - товсті і худі...
...навіть душу оту Королевину,
що заснула учора
квола
у порожнім
пташинім
гнізді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464809
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013
Мій сизокрилий грудню, день добіг,
Небесний о́брус вітер поторочив,
Щербатий місяць ловить на батіг
Дрібні дублони вітряної ночі.
Пісочний час осипався на дно,
Прожитий день назад не повернути,
Терпких думок настояне вино
Гірчить на денці нотками цикути.
Криваві грона в темряві горять,
Пробиті на́скрізь, ніби з арбалету...
І ще один листок календаря
Злітає з гілки й падає у Лету.
А разом з ним несправджених надій
Розмитий шрифт на білому папері...
Та завтра знов розкрутиться сувій
І день новий постукає у двері.
Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу,
І будуть знову світлими думки,
Нова доба запуститься по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464474
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 07.12.2013
Шикуйтеся,мої
примарні Генерали...
Кидайте уцілілі
гарматки й прапорці.
Закінчилась війна.
І ми війну - програли.
Вже дощ тече безкарно
по мокрому лиці.
Гіркий поразок ром.
Налийте,Капітани...
Відпустимо у море
діряві Кораблі.
На синіх островах
цвітуть чужі тюльпани.
Пірнайте в теплу пляшку -
Подалі від землі.
Змивайте грим,мої
фарбованії міми...
Закінчено виставу.
Завіса.Крапка.Край.
Пишу на всіх стовпах:
прохід закрито -міни.
Малюю милий череп
на дверях в псевдо- Рай.
Бувай! :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464452
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Не даймо зламати себе
Од крові схмелілим бандитам,
Майдан що є сили зове
Нове у новім возводити.
Майдан що є сили кричить:
Вставай, Україно! Єднайся!
Пантруймо, панове, сю мить,
Сей день, що од свічки зайнявся!
У серці із Богом святим,
Під знам"ям, нескореним кату,
Рушаймо, бо треба іти
Вкраїну свою рятувати.
Бо далі, якщо не підем,
Чекає ще більша наруга,
Фальшована гра діадем,
Навала брехні недолуга.
Чекає ще більша злоба
Пекельного темного чрева,
Покута, розруха, біда,
Недоля безрадного черва...
Почуймо Майдановий Зов,
Що кличе сьогодні в дорогу
Стогласим ячанням церков!
Не вчути - то зрадити свого...
Хай сумнів у бік одійде.
Се - нашої єдності справа.
Рушаймо, панове, вперед!
Година повстати настала!
(1.12.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463590
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 02.12.2013
- Хто довірив цій падлюці керувати стадом?
Хто дозволив вирішувать за усю громаду
до якого нам лісництва стелити альтанку -
закричали сичі в лісі дружньо на світанку -
Бач, наїлось ненаситне дармової юшки,
зрадників кубло зібрало ( "тушки" і "тітушки")
і забуло, що на службі власне є у стада
та й давай народ кийками вчити "куда нада".
А не вийде у Бурмила із того нічого
ще прийдеться в буцигарню топтати дорогу,
вже утретє і надовго за державну зраду
разом з кублом тих пригрітих ненаситних гадів.
Збунтувались звірі в лісі, вийшли на поляну,
об"явили недовір"я ведмежому клану
і тепер вже милосердя просить сам Бурмило,
аби з нього і тих "тушок" не зварили мило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463537
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 01.12.2013
Поклін останній...
Тихо листопа́д
Збирає з трону
всі свої пожитки...
Пора іти...
Де ж шлях той -зорепад?
Хотілось до завітної мети...
щоб просто й швидко...
В задумі тихо, стомлено приліг -
якось-то буде: вийдемо із скрути...
Впаде одна із тисячі доріг...
І доленосною їй бути!..
Та він вже буде десь в таїн-світах,
в молитві щирій за свої майдани...
Листо́пад вгору прапорець підняв...
Синій із зорями...
Як заповііт
останній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463253
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 01.12.2013
Давненько лежу вже у маминій хаті.
Суворо з ікон поглядають святі.
І я собі думаю: "Як би це встати
І бити поклони їм на самоті?"
Хвороба підступна раптово скувала -
Мов голки у спину загнала стальні...
Тож мусив спинитися в розпалі балу,
Вклонитися дамам і без метушні
На все подивитися збоку неначе,
На себе,на всіх, на гірлянду проблем,
На що,яким чином життя своє трачу,
Чи блуд не пристав, чи не йду манівцем.
Я тьму попереджень отримував зверху...
Не можна,мовляв, вийти з річки сухим.
Та я кукурікав своє дурноверхий...
І знаки з'являлись один за одним:
То раптом з черешні впаду у тернину,
То гепне коняка копитом в живіт,
То битися лізуть якісь п'яні свині,
То гроші загублю й ходжу без чобіт.
А це вже не знак,а цілий ультиматум -
Стриножили вправно,неначе коня.
Тепер із святими спілкуюся в хаті
І змінююсь я аж до невпізнання.
Поволі дійшло де собака заритий.
А скринька незамкнена навіть була...
Просіяв минуле своє,наче ситом,
Й відкрилася істина - слава й хвала!
Все просто - спасуться, хто вміє прощати,
Хто любить весь світ, як би там не було,
Хто зможе найбільше Творця шанувати,
Хто буде найбільше любити Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463069
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 29.11.2013
* * *
Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі!
А подивись який пастельний небокрай!
У гамі як зелено-срібна ген маслина!
Як грають барви!
Чарівний прарідний край…
А в голубіні – журавлина пісня лине…
Рілля.
І зелені осінньої контраст.
Обабіч шляху – догораюча отава.
Не знаю доки ще мені топтати ряст,
та поки – слухаю небес низькі октави.
Покровка квітне.
Гучно чути стук сердець.
Цвітуть берези й клени золотом осіннім.
А чарівник – якийсь невидимий митець
на рушникову даль пряде пісні весільні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462895
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Мій Дивний Пане,
у кімнатах - сніжно...
Уже крізь стіни
не росте трава.
В далекі мандри
подалася - Ніжність...
І захворіли тишею-
слова...
Мій Дивний Пане,
скам"Яніло військо-
веселі ляльки
стали мовчазні .
Мені пора...Дозвольте-
Вам залишу
маленьку зірку
в темному вікні - *...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462953
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
[img]http://rewalls.com/pic/201103/800x600/reWalls.com-24925.jpg[/img]
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Півкроку до зими. Застиг ефір.
Тримає ранок яблуню за руку,
Сповивши в іній, наче в кашемір.
Відгарцювавши пристрасну кориду,
Вляглись вітри на сизий килим трав,
За листопадом тужну панахиду
Холодний дощ на днях віджурбував.
Листків пожухлих скинувши перуку,
До згустку сонця моляться кущі.
Ні шурхоту, ні хрумкоту, ні звуку -
Лише криштальна музика душі.
Лиш ти і світ: вдихни і розчинися,
Прислухайся... Почулося? Невже?
Це у надхмарних вистуджених висях
Бог білу вовну клаптями стриже.
Ще день чи два і висипле мішками,
Земерехтить роями височінь!
Тримається промерзлими руками
Тополя за лякливу світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462925
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Чари-бари-растабари -
я купила окуляри:
скельця - кольору дракона,
що від гніву почорнів.
Як вдягаю окуляри -
навкруги одні почвари,
чорні в чорному Мольфари
носять в торбах чорний гнів.
Чорні Згуби шкірять зуби
і сурмлять примарні труби,
як шикується рядами
чорне військо чорних днів-
королев і королів
без голів.
Чари-бари-растабари -
я купила окуляри:
колір - вишенька в узварі,
чи троянди - диво-сад.
Як вдягаю окуляри -
навкруги солодкі пари
і пасуть-пасуть отари
(в клумбах,чистих від склотари )
сім рожевих янголят.
Посміхаються привітно
і рожеве лине світло.
Достигає на каштанах
пребузковий виноград.
Липне дуже делікатно
поцукрований асфальт.
Всі помади - мармелад.
Всюди -лад.
Чари-бари-растабари -
поламались окуляри:
чорні - вщент, рожеві - навпіл...
ВідтодІ почався жах -
я сиджу у темній шафі,
наче міль у кожушках...
І долоні - на очах.
Крізь тонесеньку щілину
дивний промінь світла лине -
світ страшний - БЕЗОКУЛЯРНИЙ...
( Я не вмію - НЕ-У-СНАХ...)
І стиска мою долоню
у пластмасовій короні
не зелений, не червоний -
Полунично-Чорний Страх...
Хто відважний - порятуйте!
Ось адреса - занотуйте:
Дім зомлів, паркан у комі,
вікна в гратках, в небі - птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462913
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 29.11.2013
Відрубали Капусті голову...
Ще й насипали в рани - солі.
І малі Капустенята -
почорнілі і голі -
в полі...
А Зима-білолиця мачуха
Їх як-небудь вкладає спати:
-Цитьте,сИроти! -дайте
з місяцем
молодесеньким погуляти!
Морозець вас прийде люлЯти-
люлі-люленьки...спати...спати...
...і вдягає блискучі шати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462731
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Метеликів гарячий теракот
Обсипався на попіл. Пізня осінь.
Нема-нема дарованих щедрот,
Душа за літом бабиним голосить.
Хрумтять на вітрі вимоклі гілки -
В дерев суглоби ниють на негоду.
Мов догорілі тліючі свічки
Стрункі тополі тануть край городу.
І я, немов підрізаний листок,
Немов метелик, зігнаний із гілки,
В холодну зиму стишую свій крок
Під завивання тужної сопілки
Терпких вітрів. І дихання моє
Стає таким легким і невловимим.
Осіння хвоща піниться і б'є,
Верлібри днів розламує на рими.
І гасить шал серпневих літоднів
Хода зими, розмірено-чутлива.
На зламі пір довірена мені
Природи мудрість, давня й незрадлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462635
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 27.11.2013
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs[/youtube]
Виставляю цю пісню вже вдруге, бо тепер можна почути її виконання і подивитися кліпи - наш і Олексія Тичка:
http://www.youtube.com/watch?v=sPkKbqFOrSs
http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg
Виконує – Ярослав Чорногуз
Запис – Руслан Шевченко
======================
Такої я іще не зустрічав краси!
Ти, наче вилита з ранкової роси.
Відчуй вогонь
моїх долонь,
мій жар цілунками своїми загаси.
Коли зустрінемось, тебе я обійму
й підемо разом зустрічати ми весну,
пташиний спів,
туман садів.
Перед тобою килим з квітів розстелю.
Ти, ніби промінь від далекої зорі,
що спалахнув в моїм вікні, в моїй душі.
Кохана знай
і пам'ятай,
своє кохання даруватиму тобі.
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=zGyZojGJUyg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462684
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Jun2011/34825.jpg[/img]
Ця житня хлібина
просолена зливами сліз,
ці очі застигли,
мов зорі в морозну погоду...
Земля кровоточить
під пресом іржавих коліс,
що тягнуть на цвинтар
стареньку прогнилу підводу,
притиснуту купою
мертвих знекровлених тіл,
ще дехто між ними
ворушить сухими вустами...
Мороз роз'їдає зап'ястки,
немов чистотіл,
на свіжих могилах
ніяк не затягнуться шрами.
Скорбото моя нездоланна,
мій жалю гіркий!..
Ніяк не загою тебе
і ніяк не відмолю...
Потрошать вітри
обважнілі тугі колоски,
зерно засівають
по кров'ю омитому полю.
Малесенька свічко,
сльозися теплом і молись
за плач убієнних,
за крики живих покаянні!..
Заморені душі
полями углиб розбрелись,
немов поторочі,
розтали у кволім ячанні.
Осквернена земле,
в тобі наш почин і кінець,
і радощів тихих
і диких плачів суголосся!..
А місяць у небі
парує, як теплий хлібець,
і пальці кістляві
до нього шепочуть колоссям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462288
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013
Згустки зоряні угорі,
Мов достиглі осінні айви.
У самотньому ліхтарі
Світлячком мерехтливим сяйво
Задрімало за мокрим склом,
Мов на мить одійшло од варти...
Під розлогим тонким шатром
Ніч розкинула віщі карти
На розшиту морозом гладь,
Розшифровує знаки долі
І суглоби її тріщать,
Ніби зношені антресолі...
І на гущі, мов на піску,
Розглядає чудні химери.
Загорнувшись у шаль м'яку,
Бовваніє самотньо скверик.
А на стрісі руденький кіт
В золотавому блиску ночі
Пломеніє, неначе ґніт,
До небесних зірок муркоче.
Ну, а місяць, немов клубок,
Так і дражнить його: побігти б,
Зачепити цупкий шнурок
За тоненький гачечок-кігтик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462090
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Літала учора вночі.
Не віриш?
Махнула крилом,
А журавлині ключі
кликали за вікном...
І полетіла я
в зоряну височінь,
Далі, далі у вись
линь, душа моя, линь...
Там гарно. Так легко там!
Знаєш... Там люблять мене...
Я відчувала там ніжне і осяйне....
Ніби мене обіймав
люблячий і палкий...
І на руках тримав,
і щока до щоки...
І очі гріли теплом,
так любо, так мило було...
–"Жінко, закрий вікно!
Холодом потягло!"
22.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462068
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Ти ж знаєш, що мені не все одно,
Що в Тебе в серці: полум'я чи попіл?
Що питимеш Ти: оцет чи вино?
Які зусилля витратиш на спротив,
Аби не переходити межу?
Безглуздим є мовчання? Глузд у слові?
Аби струна не стерлась на іржу...
Або на лжу.
Пробач мені за сповідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461982
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 22.11.2013
Музика Віктора Оха
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461849
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Музика Віктора Оха
В очах – стежина в споришах,
де я – маленький.(маленька)
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461846
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Банкноти вагомі пір року
розмінює кожен
на власні потреби...
хтось на тижні чекання
оновлень,
хтось на миті,
щоб погляд
у небо...
комусь треба такі ж,
паперові,
а дрібніші,
щоб втримати щастя,
щоб зустрітися з ним
у ві́рші
чи молитві
(кому як вдасться)
інший "блудить"
у днях-квітах...
золотих копійчинах
долі...
забуває про святість віри
про ромашкову
радість волі...
а хтось інший збирає
копійки
днів-невдач,що в дощах
і сльозах...
але всі ми, усі, повірте,
в банк сердець своїх все...
щоб морозам,
вітровіям і злим напастям
мідяками неслави
й зради
на своє,
вистраждане,
не впасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461842
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Ховаючись у осінь,
від світла софітів,
я небо розсмішив до сліз,
що падають униз
дощами наче титри,
моїх недолугих реприз.
Мені шепоче текст
суфлер з-під парасолі
під посміх,
крики глядачів.
І режисер сичить -
то я Альцест без ролі,
то сцена не для циркачів.
Печальний клоун,
дурник у вінку із мирта,
з люстерком безсловесний мім.
Любов захована під грим,
як хочеш витри.
А зможеш?
Без гри,
без масок
і без рим?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461825
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Прийде зима і гляне в куці вікна -
там є півмене і бокал вина,
недоп́алки і вицвіла палітра, -
і все, що в дев`ятнадцять нажила́...
А ще годинник, витертий зап`ястям
ховається під ліжком, - а нехай.
Туди я можу і любов покласти:
вмивайся пилом, стихни, прощавай.
Подумаю, поні́жуся і вийду,
вже досить у футлярі помирать.
Таким, як ти присвячую постскриптум:
вдягніть моє взуття-моє життя!
Ну як, не жме між пальцями, не тисне?
У відповідь мовчання, що й казать.
Не буду вам я дорікать навмисно,
я просто взимку стану оживать.
Отак, на зло, на радість - як захочу,
й любов шукати на заміну вам
не стану я. Живіте вдень і внОчі
своїм шляхОм, а не моїм взуттям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461792
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Зернятко помаранча
чужинцем - на снiгу,
трави зотлiлi пальцi
твоiх торкають губ...
Бо в тОбi - дивна сила:
не лев,та -ПОМАРАНЧ!
Бiда - нестримно бiло...
i холодно - хоч плач...
На рiвнi мiкрогенiв-
картинка iнших днiв-
цвiтiнь- буянь зелених
цитринових садiв
де пристрасна натура!
Кохання сiк i суть!
Де сонячнi амури
зернятками плюють!
А тут -така невдача!!!-
в чужинськiм царствi криг
зжувавши помаранча
якась Уляна в шапцi
зернятко зронить -в снiг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461214
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Гіркота зернятка помаранча
у словах- із присмаком суниць.
Цілить сонце-вуличним повстанцем-
у мішені зляканих зіниць...
Я тобі - не пара,тільки - порох
золотий - на крильцях стертих мрій...
Я боюсь явити навіть погляд,
що блукає в травах мокрих вій...
Ти мені - не пара,тільки - пастка,
тільки пасмо спомину на дні
темних вод,болючого фіаско
затонулих юності човнів...
Не впізнай!!! - буденно і спокійно.
Я ж тебе...Тебе- благословлю
за тремтячі зрадницькі коліна
й не-можливість нового "люблю"...
За твою-мою байдужість наче
і за мудрість вічних білих криг...
За сухе зернятко помаранча,
що засипав ніжний перший сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461102
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Ну, здрастуй, старенька пе́че!
А що тобі сниться, га?
Як в піні вогню лепече
Обвуглена кочерга?
Чи як у хрумкій скоринці
Впрівають пухкі паски?
То бабця пече гостинці,
Пливе аромат п'янкий,
Мов хтось засіває ниву
Добірним зерном з долонь!
І тіняву полохливу
Гойдає прудкий вогонь.
Цілує пошерхлі руки
Легка золота імла.
Рояться в кутку онуки -
Поближче би до крила,
А з ним до самого Бога,
Насінням із рукава,
Засіяти по облогах
Намолених душ слова.
На білих Його зап'ястках
Збирати тепло до жмень.
А сонце вгорі, як паска,
Жахтить у морозний день.
Ну, що тобі сниться, пече,
В холодній такій порі?
Самотнє гніздо лелече,
Забуте на димарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461249
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 18.11.2013
почекай ще,Зима...свій танок дотанцьовує Осінь -
просять квіти сивенькі хоч крапельку Сонця в саду...
жовтий вітер листки у країну незнану відносить,
а вночі награє колискові на срібну дуду...
догора листопад...відлітають дракони у вирій.
ледь шепочуть дерева -Невже? та невже це - Зима?
мій далекий Не - Мій,я в розлуку і досі не вірю,
хоч по першому снІгу іду вже без тебе...Сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460858
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 16.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2013
Хочу прокинутись з ранку
Не на роботу. Застуда
Ти будеш за полонянку
Втоми моєї облуда
Клацанням по монітору
Змінюю вікон плин
Маючи душу хвору
Добре коли не один
Звідки ти взялася? Дивно
Зліплена з моїх думок
Думав врятуєш, наївно…
Знаєш, а добре що змок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460485
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
Постаті йдуть
із туману
і знову
у ньому
зникають,
Мовчать,
кричать,
посміхаються,
лаються..,
і щезають…
Натовп
порожній, як жбан,
аж дзвенить
пустота навколо,
Наче багато –
й нікого нема,
зачароване коло…
А десь там –
за ними,
над ними,
під ними,
у них?..
Вогник,
ліхтарик,
промінчик,
зоря,
місяць чи сонце.
Хто встиг
Побачити,
зрозуміти,
знайти,
торкнутися,
впустити?
Кого запитати?
Куди повернути?..
Простити
і відпустити
Наболіле,
наплакане,
вистраждане,
колюче й горьоване –
Своє,
потримати дали,
забули у мене,
віддали –
Чітке і приховане…
За ним,
за горою в руках,
в голові,
у душі,
у серці
Заховані ті,
що ведуть до чудес-дивовиж,
дверці.
Завжди були
перед очима –
та де ж побачиш, хто там і що,
Коли закриває усе той вантаж…
І для чого воно?..
Казна-що…
Викинути,
спалити,
забути,
розвіяти навіть сни,
Умитися,
всміхнутися
і прозріти.
До весни,
До розквіту
свого
нового щастя
Невтомно –
скільки зможеться,
скільки вдасться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460460
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 14.11.2013
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/249/98249357_10.jpg[/img]
Немов поштар пожухлі телеграми,
На сходах час думки порозкидав,
Де я, мала, напоєна вітрами,
Лечу й хапаю зблиски у рукав.
І, прив'язавши кулькою за стрічку
Рожеве сонце, пурхаю, біжу!
Лоскоче літо променем у щічку,
Стирає світ невидиму межу,
Щоб я, бува, спіткнутися не сміла!
Цілує п'яти травка молода,
Біжить поодаль річка розімліла
Наввипередки, ніби череда.
Квітчасте плаття ситцеве лопоче
Легким вітрилом! Житні колоски,
Як вартові у полі поторочі,
У мушлі вух нашіптують казки.
А світ мені непізнано-широкий:
Десь даленіє дідів оборіг
І дріботять мої маленькі кроки,
І небо шовком стелиться до ніг!..
А там, за полем, майже на чуприні,
Статечний Бог, мов явір молодий,
Мені махає пальцем і донині,
Всіміхається крізь вуса: "Підожди!
Куди біжиш? Загубишся, дитино..."
А я, спинившись зойком на льоту,
Веселим сміхом пирскаю перлинно,
В небесне плесо димкою росту.
Міліє світ, а я собі угору,
Вже й хата наша - цяточка мала,
Вуаль повітря, чисту і прозору,
Уповиває сонячна імла.
Шумлять дуби розлогі і чубаті,
Пісні псаломні гублять у траві
І мрій моїх метелики строкаті
Прядуть у Бога літо в рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460067
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Я завмерла. Не стало ди́хання.
А тоді - попустило трохи...
Вересневим безумством віхола
Враз накрила. Чи, може, ро́ки?...
У обличчя жбурляла золотом,
Рвала клапті в листковім пледі,
І в тунелі зникала молодість
На старому велосипеді...
Не спинити. Шляхи розмічені.
Не повернеться.
Не озветься.
...Озирнулася юна дівчина...
Ні, не я.
Відлягло від серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460001
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 12.11.2013
Пішов… тихо…
БулО… холодно…
Морозним вдихом
Душу зколото!
Тримай руку мою
Крихка рівновага
Далась розлУковою
Моя перевага
Не те щоб там боляче…
І двері -/- міцніше!
Колись…за ними…стоячи
Тобі…стане…теж…зручніше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459817
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Грай,
грай,
грай,
Не забувай ти в ролі,
Пекучий біль і
Пустка на душі
Не грають ролі.
Усміхайся,
Усміхайся,
Усміхайся
Допоки ти на людях,
Ховай свою тугу,
Подальше в серці
І в погляд не пускай.
Кажи,
Кажи,
Кажи
Усе, що в тексті
Не виходь із ролі,
Закрий думки,
Щоб не прорвались
Необережним словом,
Необачною сльозою.
Сховай,
Сховай,
Сховай
Обличчя в маску
З усміхом і блиском,
Все скомкай у листок
Прожитої долі
З фарсом і лиском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459087
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Хочеш - вір,а чи -не вір -
в небі плаває зефір!
Симпатичний,полуничний
в небі плаває -зефір!
Він -рожевий...Він - бузковий...
Він -медово-сметанкОвий...
Він - сливовий...Він -зелений...
Він всміхається до мене!!!
...Мушу мовити відверто
дуже чемно,дуже стисло:
їсти лиш зефір уперто
не корисно.Не Корисно!!!
...напишу,напевно,скаргу
на ту фабрику - хмарину:
це,нарешті, непорядно -
так дражнить малу дитину!
...Ви не бачили драбину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459314
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
...ми просто - тіні.Тільки - тіні тіней,
примарні відображення на стінах
порожнього забутого будинку,
що вистояв у смертнім поєдинку
із вітром,часом,Божим стрА"шним судом...
І тіні...тіні...всюди...всюди...всюди
блукають поміж вибоїн і тріщин,
і ХТОСЬ по них читає знаки віщі...
Шепочуться у тиші тіні з тінями:
...знайди мене...знайди мене...знайди мене...
...як незворотність долі - не мини мене,
допоки ми ще тут - люби!...люби мене...
( Допоки ще не "сіла" батарейка
і ХТОСЬ десь ТАМ не вимкнув свій ліхтар. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459039
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Несміло крапля
дощова на скло
стрибає й котиться в імлу...
Їй хочеться губами
торкнутись орхідеї,
що чекає-мліє
її, одну...
А скло байдуже
до бажань і мрій...
Крапля - не камінь -
чого там треба їй?
..І щастя, часом,
поруч...й квітів тло...
А серце, ніби крапля,
сліпе...
і б'ється в скло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458795
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Не суди мене за гріх
Я гріха напився змалку
Крізь дитячі сльози й сміх
Пізнавав його я палко
Для тернового вінка
Час залишено і місце
Та комусь моя рука -
Більше ніж легеням кисню
Слід від чашки на столі
Непорушність вічних істин
Скажу раз із сто я «НІ»
І наповню простір змістом
Не суди мене за гріх,
Бо тепло утворить холод
Слід від мене, сльози й сміх…
Слід від чашки, просто коло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458620
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Тихим листопадовим
сірими хмарами переповненим
поглядом
закидаю пучки думок
у сіни зими,
де у діжах
закоркована метелиця,
де величезні ящики
снігу,
де до самої стелі
наскладений
величезними листами лід...
Десь у кімнатах хоромів
спочивають вірні сподвижники
чаклунки-зими...
Час завмирає...
Осіннє сонце
ще намагається
щось доказати
посмутнілим квітам,
які неперевершені
у своїм бажанні
залишитись
в здичавілих від прохолоди
росах...
Вгамовують страх-біль дерева,
оголені в чистоті звичних помислів...
...так і людина,
нехтуючи веселковими
барвами спокус,
вибирає те,
за чим можна знайти
ЗАВТРА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458619
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Ніхто не знає де й коли
Його фінал...
Коротке літо у бджоли
На жаль, на жаль.
Дме вітер снігом із полів,
Чи то з небес,
Шипить шампанське на столі,
Гримить оркестр.
Святкують Новий рік хто зміг
Діждатись свят,
Хто зміг іще один поріг
Пройти без втрат.
Петарди, келихи вина,
А десь сльоза...
Штовхає чорного коня
Смішна коза.
Не знати краще де й коли
Отой фінал.
Нехай вгинаються столи,
Хай буде бал!
01.01.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458429
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Я, просыпаясь ночью, пью вино.
Смотрю в окно на фонари и звезды.
Я пью вино, когда совсем темно,
И непонятно: рано или поздно.
Я пью вино и выхожу во двор,
Послушать ночь, вдохнуть её прохладу;
С самим собой затеять разговор
О том, что в жизни большего не надо.
Мне безразлично, где сегодня, где вчера,
Мне безразлично всё на самом деле-
Я пью вино до самого утра
И медленно бреду к своей
постели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458212
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
її гріло каміння..
усюди..
змійовик зігрівав пишні груди
і зап'ястки тоненькі..
від напасті
від ока нещирого люду
їй стелили доріжки
дарували усмішки
позаочі шепталися блудом.
її шийка зігріта
і від того кобітам
все здавалася синім
червонесенька нитка
обвивалась рубіном
її гріло уміння
благодать і терпіння
і любов його рук зігрівала
а найбільш поцілунки
у ту шийку до лунки, все низами
де шум водоспаду
під камінням
у губи...
очищали від бруду..
о, ті руки камінні
той степ, тупіт коней
той шлях невгамовний
та любов невимовна
не пізнає душевного спаду
захистить замалює-святе покоління
камінь кольору яблук
цвіт кульбаби в саду листопаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452434
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 02.11.2013
Я ховаю те небо.. сіре
я ховаю той млявий день
від тебе.. щоб сонце сіло
на більце твоє одиноке..
прислухайся, вії акордом
лоскотом твоїм тілом
рухають крильми, сокіл
у вир вилітає сміло
залишає домівку серце
у кігтях несе проти вітру
зриває опорою дверці
і очі живцем підіймає
щоб бачити все як "тітри"
стрічай його синій острів
стрічайте пухнасті хвилі
я відведу той постріл
у пустку сірого неба..
недовго зосталась миля
зосталась остання ніша
і застібка де душа..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458006
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Чи знаєш Ти,
що ліками намарно
загоювала рани самоти?
І жодна думка
не пройшла безкарно,
глибоко удалося прорости.
Вужами горло
ніжність обвивала
і полотніли руки
без тепла,
луною затихала
на вокзалах,
але надія жевріла….
Була мені за друга,
ворога і брата,
штовхала і благала:
«Зупинись!»
Водночас народитись
і вмирати,
вростати в землю,
рватися увись
хотілося мені…
Перелистати –
щоденники несказаних
«люблю».
Чи знаєш Ти,
що наче страти
боялася холодного жалЮ?
Тебе шукала
в кожній порі року,
назвала осінь
іменем Твоїм…
Отак би зупинити Світлооку
і не торкатися ніколи зим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458000
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013
човни відчалюють від берега-
гойдають їх туману сутінки,
і очерету тиха музика зникає-
десь у глибині...
човни відчалюють від берега-
так люди від життя відчалюють-
ця казка-давня і печальна:
човни-вертають,люди - ні...
а берег інший- ледь видніється,
все манить нас туди дістатися,
та розкидає доля снасті -
і обривається струна...
там за туманом,знаю,криється
і маяком далеким світиться
причал,куди веде вітрильце
мого маленького човна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457873
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Полотно було чорним.
Незвичайним,
Отим глибоким
кольором темноти,
Коли зупиняється серце,
І виникають світИ.
А фарба
Була лише біла.
І трохи червоної крові
Із рани в душі,
І на ножі...
І змазаний слід кривавий
Від пальців твоїх
На чорному полотні
Вдалині.
Але кохання моє
Не вмерло,
Коли ти пішов...
В серці полум`я
Іскри скресло,
Засвітилось в очах,
Побігло по венам,
Просочилось крізь шкіру рук,
І кінчики пальців моїх
Засвітились вогненно.
І доторки рук
Малювали зорі на полотні.
І метеоритні потоки.
І місяць уповні.
А внизу - білий
Маленький човник.
І ми в ньому двоє -
Дві тіні на темному тлі.
Небо. Зорі. І двоє нас на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445154
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 01.11.2013
Вдивляючись в квіти осені, під темною парасолькою,
З дощами її непроханими, з світанками непрозорими,
З калюжами темно-сірими, де краплі злітають птицями,
Милуюсь останнім дивом я – ошатними чорнобривцями.
Такі золотаво-сонячні, з червоною оторочкою,
Немовби усмішка донечки в квітчастій мережній сорочці,
Неначе розлите золото так щедро, так безкорисливо
Яскраві квіти-метелики злетівши, в повітрі зависли!
Дурманять солодким запахом, останнім привітом радують,
І стійко стоять під заморозь, коли жовте листя падає.
Стоять. Не чорніють, і світяться маленьким яскравим факелом.
Так гарно. Так обіцяюче, що все буде добре завтра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445868
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 01.11.2013
А краплі в воді - колами
Розходяться, перетинаються…
І листя клаптями жовтими
Тихо так осипається…
Лиш чути дощу музику,
Завмерли усі прояви…
А серце моє – човником –
Пливе, до країв переповнене…
Нічого уже не станеться,
Осіннє сумне озеро
Вздовж долі кудись тягнеться…
І край його підморозило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451032
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 01.11.2013
Жовтогаряче листя навкруги.
Палає осінь полум`ям нестерпним.
З тобою нині – просто вороги.
Ні вдарити.
Ні влучити.
Ні вмерти.
Ні мститися,
ні глянути в твій бік.
Забути.
Осипайся листопадом.
Жовтогаряче полум`я в тобі
Загасне.
Заплететься виноградом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456083
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 01.11.2013
Привиділось щось у кутку…
Велике, безформенне, біле.
Картинку б дивитись чіткУ,
Та поворухнутись несила…
І що то за прояв стихій –
Велике таке, кострубате?
Чи привид незнаний, лихий?
Чи протяг гойдає халата?
Боятися чи розсміятись?
Свої я страхИ затамУю,
Швиденько закрию цей сайт,
А "мишку" у Привид пожбурю!
Ну, як вам такий результат:
Нявчить перелякана кішка,
По хаті тягає халат,
Де ззаду причеплена "мишка"!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457855
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Чорна кішка у ніч чарІвну
Із небес пожирала зорі…
Величава, як королівна,
З очима, як аґрус, прозорими.
Її грація рухів, як музика,
Самовпевнена, самозакохана,
Від хвоста, до найтоншого вусика –
Чорна блискавка несполохана.
Насувалася з невідворотністю –
Орхідея чорна, прекрасна…
Зір притягувала жіночністю
Й недосяжністю одночасно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457856
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 01.11.2013
Потреба у тобі... ковтаю каву -
чорнезну, безцукрову і гірку.
І у листках-чернетках слів замало...
Дозволь тебе у вірші заберу!
Живи у них! Чи бешкетуй!Що хочеш!
Я в тисячне готова їх писать.
Як пір`я, притуляючись, лоскоче -
отак я хочу чути тебе й знать...
Хоча б отак... Зненацька в сумну пору
(але ж без тебе всі тепер такі) -
заголоси́ в оголених просторах.
Клінічну смерть на хвильку обірви!
Потреба у тобі, немов за Маслоу
найвища, найскладніша, найМоя!
Ти не тікай, бо так болить, як впасти
удруге, де розходиться земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457770
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 01.11.2013
В білопінному пиві -бИла хвостом русалка,
в білостінному черепі -бігали сірі миші,
в білозубому роті -стрибали слова на скакалках
й вилітали синхронно-щораз імітуючи вІрші...
А назустріч -навпроти сиділа картонна фея-
вже розмокла й розмякла від пива,нудьги й компліментів...
І пухнасте,смугасте боа із хвоста Котофея
відкривало очам оперованих крил рудименти.
Вона щиро хотіла повідати світові Правду,
відкривала беззвучно вуста,наче спіймана риба,
бо гриміли громами гримучі бездоннії гальби
і хрустіли,хрустіли,хрустіли горішки до пива...
Я вслухалася марно - лупили хвостами русалки!
І,зачувши кота,скаженіли налякані миші.
Я,напевно,доп"ю і впаду помирати під лавку.
Допишіть на серветці мого беззмістовного вІрша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457677
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.10.2013
http://youtu.be/xzL3t_3wFoc
Океан тихий…,
Такий великий……..,
І не сказати щоб безликий
А безнадійно дикий!!!
Я чую, чую щось шепоче
Свідомість відреклась від дна
Що океан цей хоче?
І де моя вина?
На перехресті божевілля
Мій океан, мій біль!
Усі мої зусилля
Як на вустах – сіль
Ні…
Океан тихий……,
Такий великий……,
Мій біль….,
Потрохи стих….,
Я б не сказав що я із тих,
Які безликі…..,
Не для них….,
Цей океан тихий……………,,,,,,,,,
Не для них……………………//////////
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457581
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
О бесплатных советах: я выберу то,
что не значится в списке и стоит труда.
Пусть гадалка надвинет на брови платок –
мне не надо ответов. Я руки не подам.
Я улегся на доски и стал как струна.
И меня отнесли, подавляя испуг,
положили на плотный игольчатый наст,
но сквозь мерзлую ткань не нащупали пульс.
И сказал поручитель: «Всё та же болезнь:
эхола́лия Марса, мы все ей больны.
Выделяя секреты песчаных желез,
он пытается выдержать обе луны».
Растворился янтарь, и из вязкой смолы
выползает культура одических рун.
Вместо сте́блей трава протянула стволы,
ветер споры упадка рассыпал вокруг.
Второпях натыкаясь руками на бег,
потакая инерции чахлых страстей,
возвращается племя Исхода к себе
и вали́тся без сил на пустую постель.
Словно тихая помесь беды и стыда,
самка Ло́кора мо́ркает клоны смертей
и ведет метамо́рфов тупые стада,
и питаются гумусом стаи смерчей.
Цитадели ущелий готовятся пасть,
на скукоженой Линзе пожухли леса,
липкий воздух глотает мохнатая пасть,
и мучительно хочется пить небесам.
Сквозь оттенки сангины проступает сурьма,
словно жар через пепел сожженных листов.
Цепенеет стерильный полиплоидный Марс,
в метафазу впадает локальный митоз.
Дыроклю́в, как бельмо, неподвижно висит,
и к остаткам еды подступает несы́ть.
Как хозяин сюда совершает визит
архитектор абсурда и зодчий пустынь.
Полусферу закрыв на четыре замка
для бесплодной игры, адвокат и изгой
остаются одни, как свиданка ЗК.
А над ними огни, словно камешки го.
Принимаю гамбит как возвратный зачет.
Исчисляются методом быстрого сна
каталепсия веры, что сомкнула зрачок,
и трагедия темпа, сгубившая нас.
Дефективное эхо небесных копыт.
Плотоядный зыбучий второй плейстоцен.
Платонической расы вербальный тупик.
Инфузория мозга в хрустальном яйце.
…Новорожденный дэв к молоку привыкал,
дописал поручитель вчера эпилог,
обсуждался за трапезой новый вокал,
этот мир продолжался, и время текло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457321
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Кіт пішов до магазину,
Кіт купив велосипед-
вигина смугасту спину,
гордо їздить взад-вперед!
Кіт пішов до перукарні-
кіт хвоста пофарбував.
Настовбурчив хвіст прегарний-
всім поважно каже -Няв!
Кіт пішов до зоопарку,
а назад бреде сумний:
щось хотів купить на згадку-
Слон попався замалий...
Кіт пішов на дискотеку-
там звучить акордеон!
Потім -в цирк,в бібліотеку,
на каток,на стадіон...
А як прийде вечір синій
одяга піжамку кіт.
-Ет! Не встиг нічого нині...
Встигну завтра!Всім привіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457278
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
...Така терпляча! Терплячість покірна, собача-
гарує на пана, мов кляча
і ходить вже вік - по колу.
...Така наївна! Де-юре - княжна,царівна!
Де-факто - монетка мідна
у шапці жебрацькій, кволій...
...Така живуча! Під сонцем чужим, палючим
виводить "бесаме мучо"
і бачить у сні - калину...
...Така далека! Порожнє гніздо лелеки...
Чиєсь персональне пекло -
любов ця гірка, полинна...
...Така дволика! Зійде за копійку криком,
на зраду - страшну, велику
у тьмі золотій - зніміє...
...Така прийдешня! І болем стара черешня
в душі зацвіте (чи вперше?)
над степом - прадавнім, синім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457275
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 29.10.2013
І сади здичавіли в селі,
Що безлюдним стало і забутим.
Бур'янами обросли жалі
Свят і буднів.
Сиротливо, мулько на душі,
Бо відціль у світ вела стежина.
Сяють ще зрідніло спориші
І ожина.
Хат нема - довкола пустирі.
А вони одні (і серце крають),
Мальви - наших сіл поводирі -
Нас чекають...
26.Х.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456697
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 26.10.2013
І ти його впустила в дім,
Ключа легенько повернула,
Він довгий час не був твоїм,
Та серцем ти його відчула.
Він добре знав про норов твій,
Вивчав тебе немов молитву,
Та й він був наче неземний,
Готовий був іти на битву.
Про різні квіти знав усе…
І, що конвалії ти любиш,
Він зірве їх і принесе
І ти, при ньому, їх пригубиш.
А потім впустиш його в сад,
Який ти називаєш раєм…
І двох тоді під зорепад,
Його пригостиш вперше чаєм.
Коли ж побачиш у очах,
Що з ним іти можна до згуби,
Неначе на вістрі меча,
Зіллються в поцілунку губи.
І піде кругом голова,
І очі вдивляться у очі,
І будуть зайвими слова,
В коханні пройдуть ваші ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455458
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
[b]У яких же світах
я стрічала ці люблячі очі?..
У яких же життях
відчувала гаряче проміння руки?..
Хто ми були –
коханці, знайомі, прохожі?..
Як пронесли цей жар
крізь секунди-роки і віки?..
Дивовижно,
як погляди наші сплелися,
І несуть цей зв’язок
крізь усі паралельні світи!
Ми зустрілися…
Миті згадались-здалися…
Хто це?.. Ти?..
Хто ж це ти?
Так, це Ти!
Відчуваю і бачу – це ТИ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455129
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 18.10.2013
Мить чи більше...
Альбом...
Геть біль, злість...
(ось банальність)...
Пульс-стрільба-
Радість-млість...
Мов в бінокль
Геніальність...
Блазень день
Звивсь, мов кінь...
Пам"ять мальвами
Рветься...
Калька - брунька
Янь-інь
Ледь-ледь тільки
Озветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455076
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 18.10.2013
[img]http://1.bp.blogspot.com/-A0hHtYNh3Q8/UIEUZOuAqwI/AAAAAAAACAY/HsOiAS48Ofs/s1600/ukfc1SZ0vkQ.jpg[/img]
Листопадить….
І сонне горище,
наче гавань розбитих човнів.
По щілинах гуляє і свище,
і не спиться вітрам.
У нічні, розтривожені
хвилі розпуки
жовте листя з тонкої парчі
укриває вікно…
Чути стукіт –
розговіння дощу
по руці
розливається
терпкістю айви
моя осінь,
як тихий Тибет,
де слова безпричинні і зайві,
де молитва во ім’я Тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454706
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 16.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2013
я ухожу, любимый, холодеет душа и сердце
ничего не изменится после... слышишь хлопает ветер дверцей...
я ухожу, мой верный, в зимнюю долгую осень
миг мой желанный умер волосы прячутся в проседь...
я ухожу, желанный, так не дождавшись встречи
пусть нас не встретит пламя и бог пусть укроет плечи...
я ухожу, мой нежный, имя твоё обнимая
нет, мне не надо больше июня и даже мая...
я ухожу, прощаещь? держишь?! нет, отпускаешь
в том краю помнить буду
не забуду мечтаний и грусти
белый снег
белый пух
белый лёд
веет кружится печалит
светлой небесной пылью я ухожу, мой красивый
плачу слеза обжигает пряник средь горла стоит
нет, я тебя не теряю - облик мне твой говорит
там, нам не быть, как прежде, к чёрту пусть всё улетит...
в зимний сад, где мы встретились под белогрудой ивой
неба нам было мало... встреча во сне... бывало
было ли нам до зимы???
было ли нам до края???
видишь как лист кружит...
любовь нам за всё простит...
я ухожу, осудят???
то ли ещё будет.........................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453433
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 09.10.2013
если нет ограничения ---
яблоки становятся невкусными...
пойдём со мной, я открыл безымянный остров
в галерее живущих скал
я смотрел за тобой, я умею...
я не раз тебя открывал)
не нахал , пойми не умею
в королевстве кривых зеркал
строить рожицы, чародеи))
в натуре таких не видал
бабку Ёжку на курьих ножках
и Кощея солёные рожки
растревожили весь квартал)))
ну, пойдём же, пойдём скорее
дождик спит,и таксист...умчал
хочешь я у тебя заночую
на лавке посплю, мне вокзал
стал роднее всех, и ворчу я
и улыбку в степной оскал
мы подпилим соседские ножки
чтоб, случайно, муж не наехал
на осень твою и вокал...
я зову тебя, зимняя вишня
обогрей, я немножко устал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453235
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Читаю себе між рядків
І знаками розділовими
І реченнями готовими
Пришитий до білих листків
Де коми? А коми ще є
Для крапки ж залишене місце
А комам ніколи не тісно
Хто знає що їм це дає?
Читаю, дивуюсь кому
Я пишу? І так крадькома
Словами всього кількома
До себе потрохи іду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453161
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
Відкрилось небо тихо і глибинно.
Мовчать ліси - незмінні вартові
Блакитних далей. Тільки в горобини
Багатства щедрі - сонячні карміни
Вогнем немеркнучим палають в синяві.
Погаслими вуглинками дозріла
Сестра-аронія. Та душу їй ятрить
Й бентежить серце думка спаленіла:
Чом люди на красі її несмілій
Затримують свій погляд лиш на мить?
Хіба вона в житті цим не кипіла?
Чи менше в ній солодкого тепла?
Її плоди - такі ж налиті, спілі,
Цілющі соки грають в спраглім тілі,
Вона себе всю сонцю віддала!
Не плач так, чорноплідна горобино,
Багряна пишність й спалахи пожеж
Привабливіші людям, в цім причина
Твоїх всіх сліз. Та кольори карміну
Із плином часу потьм'яніють теж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452899
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 06.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2013
Я почуваюся по-сиротинськи
Нас всі топтали, а ми мовчимо
Та все ще думаю по-українські
Хоч і дивлюсь голлівудське кіно
Жовтої преси помиї свинські
І заялозені блиски реклам
Та все ще думаю по-українські
Хоч і в державі розбитій бедлам
Хай! Може гени у нас не еллінські
І не багаті ми на передтеч
Думаю, думаю по-українські
Є у нас плуг! Є у нас меч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452562
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Стукіт серця вплітається в ритми Космосу
Зливається
З ним
У
Єдине ціле
Пише програми, картини, опуси
Світло зірок
Фіолетове
Біле
Планета Земля у спіралях Галактики
Загадкова
Z-хромосома
Очі заплющ… Безмежжя вже бачиш?..
Ось
Ти
І
Вдома…
Z-хромосома відповідає за комунікативність, креативність і щастя людей, за прогресивність їх мислення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452613
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2013
Упала осінь листям на долоні.
Земля дощам відкрила навстіж брами.
Та спогадів розмай пульсує в скронях,
Хоч літо бабине не за горами.
З"єднає павутиночка прозора
Незриму суть блаженства та спокути.
І мить, і вічність, Всесвіт неозорий -
Тому, хто на Землі не був почутий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450473
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Під холодним дощем
запізніла троянда,
втретє-останнє,
радо розкрила
жовтогарячі пелю́стки
цвіту п'янкого, -
*Мерсе́дес*.
- Діво Пречиста,
Тобі присвятили
цю квітку чудову.
Осанна... тричі - Осанна,-
пуп'янком ніжним
вона салютує
різдвяно-барвисто.
Наче й не осінь іще,
що одягла́ урочисто
з дукатів намисто.
А дощ не вщухає, іде,
сіро завісивши місто.
Небо втомилось від злив.
Свято сьогодні -
Різдво Богородиці,
Друга Пречиста.
Заради Неї, і нам,
Господи, вибач-прости,
тритижневий
потоп зупини.
Зранку в душі
світло і чисто...
21.09.2013
* Мерседес - сорт троянд
** Мерседес (ісп.) - одне з імен Матінки Божої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450460
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Світлій пам"яті мами,
Катерини Семенівни, присвячую.
1
Сльотавою видалась осінь,
Полощуть холодні дощі.
Побачити б неба просинь -
Обридли благенькі плащі.
І гичок холодні долоні
Дражливо торкаються ніг;
Волосся прилипло до скроні,
Ще й вітер гуде, як на гріх!
За обрій свинцево-сивий
Він хмари важкі жене.
В холодному герці злостиво
Зійшлося небесне й земне.
А в полі й зігрітися ніде -
Стоїть лише лан буряків
І конче потрібно з обіду
Упорати дев"ять рядків.
Упорати... Легко сказати!
Вручну вже несила копать.
Тверді мозолі від лопати
І годі від подруг відстать.
А спину натруджену ломить
І липне багно до чобіт.
І руки, і ноги судомить
Від цих бурякових робіт.
Тягар непосильної праці
На плечах жіночих повис.
Навряд чи в столичнім палаці
Її пошанують колись.
Бо хто співчуватиме жінці,
Що в полі копа буряки
І в долею міченій гінці
Втрачає найкращі роки?
А вдома ж ще діти чекають -
За мамою скучили всі.
Турботи і ласки шукають,
Та клопіт і тут напосів:
Худобу попорати треба,
Вечерю сім"ї зготувать,
Хоч дві лишень рученьки в тебе
І вдосвіта треба вставать.
Ще небо й на світ не зоріло,
Блукають окрайці пітьми,
Та вгору злітають несміло
Із коминів білі дими.
Нема від роботи спочинку,
Який це здола богатир?
Он знову в причілкову шибку
Б"є пужалном злий бригадир.
І знову робота в полі,
Без продиху, день при дні.
І думка зрина мимоволі:
Чи ж вироблю я трудодні?
2
"Неждано" зима завітала
З морозом і снігом до нас.
Колгоспниць у полі застала,
Що клали кагати якраз.
А ще ж кукурудзу збирати
Жіночим рукам, як завжди.
За що їх, о, Боже, карати,
Прокляття своє відведи!
Нехай хоч узимку спочинуть,
Відчують, що й празники є.
Різдво і Маланку зустрінуть,
Згадають дівоцтво своє.
Обскубаний день зимовий,
Вже й сутінки стали в куток.
Розважлива, тиха розмова
Снується, мов пряжі моток.
А віхола, знай, шаленіє,
У щілину хижо свистить,
Та в грубці вогонь паленіє -
Від холоду він захистить.
А вранці, дивися, знову,
До вікон замети лежать
І треба доїти корову
До школи дітей споряджать.
3
Відлига... Вже ка́піж надворі,
Охота тепла скуштувать.
Гукають жінок до комори -
Насіння в посів готувать.
Весна, розгортаючи крила,
Геть залишки снігу змела,
Живому дорогу відкрила
І знову земля розцвіла.
Робота і в полі, і вдома,
І день пролітає, як мить.
І перша весняна утома,
І грім молоденький гримить.
У мареві дня проглядають
Зелені врунисті рядки.
Це знову політниць чекають -
Цукрові ростуть буряки.
Їх спершу сполоти треба,
І вдруге сапою пройти.
До обрію чисте небо
І сонце взялося пекти.
А спрагу відчуєш швидко,
Як піт на пошерхлих губах.
Ніде водовоза не видко,
Лиш жайвір співає в степах.
До вечора ще так далеко...
Спочити б, та ні́коли все.
Біліють, неначе лелеки,
Що в полі їх вітер пасе.
Додому надвечір вертають,
Ще й пісню затягне котрась!
І втома, і спрага минають,
Луна по ярах розтеклась.
Похвалять чиюсь обнову -
Усмішка лице заснує,
А потім замовкнуть і знову
Обдумують кожна своє.
4
А літо вже майже в зеніті,
Жита половіють... Жнива!
Відомо у всьому світі,
Що хліб - усьому голова.
А жати серпом і в"язати
І в копи складати снопи,
Робота тяжка, що й казати,
Тут серп, ніби родич сапи.
І крутять жінки перевесла,
І в"яжуть, що сніп аж гуде.
До вечора трудяться чесно,
Допоки й роса не впаде.
А потім гуде молотарка,
Пилюка від збіжжя стовпом,
І дружня розмова, і сварка,
І... місяць на небі серпом.
Тим часом пройшли обжинки
Під гомін підпилих дядьків,
І знову над долею жінки,
Громадився лан буряків...
Отут би й поставити крапку,
Та якось не сміє рука,
А хочеться, скинувши шапку,
Доземно вклонитись жінкам.
За їхню жертовну долю,
За вірність своєму селу,
За молодість, віддану полю,
За тиху терплячість незлу.
І все ж, без лукавинки в слові,
Як предківський звичай велів,
Подякую мамі і долі,
Що виріс я в тому селі...
1992 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450209
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Знову стручок вагону
Вилузгав мене з себе
І покотились, стрибаючи сходами,
Горошини сонного люду.
І я з ними…
Я бачила народження мого
Сонця.
Воно невтомно зрушує тіні,
Вихоплює об’єми з площини ,
Вирізьблює на горизонті
Шпилясті горбаті спини,
Зелені кучері на грудях міста,
Суворі брови мосту.
Сонце висвітлює бруківчині вічні мозолі.
Стерті віками долоні доріг
Знову і знову довірливо мені розкриваються.
Дивлюся в далечінь.
Тану на лискучих бічках каштанів,
На ребристих лавах чужого саду…
В зіниці чорного крука
Крихітним відбитком лишаюсь.
Всотує мене осінь.
Люблю/ Кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450203
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Давай ламати совість
Я в ангелі гріха не вбачила
Все менше в серці солі
Чим раз тихіш пробачення...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450050
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Zostaw po sobie galo,z`,
Deszczem placzo,cym po szybie.
Zwiez`onkiem w grudce sie, showaj
Czy w zimnej wodzie rybko,.
A kiedy c`iebie nie stanie,
Wiater ods`piewa psal`my.
Zliecisz pulcienniu ptaka,
Na prug gwiazdzistej Ojczyzny...
Залиш після себе гілку,
Що плаче дощем по шибці.
Сховайся звірятком в грудку
Чи в холодній воді рибка.
А потім коли над прахом,
Вітри псалми відспівають.
Злети напівтінню птаха,
До зоряної Вітчизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449415
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
(іронічно)
Скільки ж можна ще терпіти муки,
ждати, та приймати каптопрес?!
Краще б молодицю взяв на руки,
а ніж просто лантух картоплес.
І садити вмію, і полоти, –
музонька ж бере мене в полон.
І така бере мене охота
розгрузити б хоч один вагон!
І лежу я без толку на пузі,
і довбе дилема ось така:
Як же ж то Поетові без Музи?
Ну а Музі як без «музикА»?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447202
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Вікно, і хмар важкі вагони
Промерзлі крапельки води
І справа навіть не у тому
Що хмари їдуть не туди
Мій потяг наче та пір’їнка
легкий, із шляхом не в ладах
У нього тут нема зупинки
Ні в коліях і ні в дротах
він вільний, я ж чекаю досі
Коли засвітиться табло
А за вікном приходить осінь
Промерзлі крапельки на скло
В кінці усіх моїх історій
Я замість крапки, ставлю три
Мій корабель давно у морі
Я люблю осінь, і вітри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446985
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.09.2013
Скільки можна ламати ребра
Біль не глушить по тобі сум
Безперервний...
Нова сповідь, як крок від тебе
Моє серце, так ніжно хрум
Зап'єш медом
Світ цеглинками замурую
Не впущу я їх, не впущу
Зачарую
На обличчі смертельну зброю
Усміхнешся і я завмру
Замилуюсь
Сушить сонце вчорашні сльози
І молитва все більш потреба
Знову болю захмарні дози
Заборонено... Йти до тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445672
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Такого літа не було′
Неначе спалахи, уривки
І в чорнобривцеві нашивки
Червоне золото лягло
Із діамантів роблять зорі
До літа я вже наче й звик
Із прозаїчних слів-історій
Коли вже я десь буду в морі
Складу розмовник чи словник
А потім вже дістанеш карту
Червона точечка, це я
І літа нашого це варто,
І безневинних наших жартів,
І чорнобривцеві моря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445106
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
[img]http://1nsk.ru/data/blog/images/4/f2d46hhhl.jpg[/img]
Мені чомусь пахне морем
Твоя срібляста тінь
На теплому тротуарі…
Стою на ганку,
Втікаю від тебе,
Викручую пахучі коси і смішне прозоре плаття…
А тінь твоя видовжує свої лякливі руки,
Я вже удома, а ти сумуєш десь
На лівім березі Дніпра…
В руках тримаю теплу кукурудзу,
Присипану для чогось сіллю….
Так постаралась,
Щоб тебе розвеселить,
А їстиму її сама!
Тобі нема!
Танцюю в сухих щасливих босоніжках
Навколо сонця,
Уздовж неба.
І море з пальців злизую солоне…
Цілуй мене!
Цілуй, хоча дарма,
Я вже далеко!
А ти мене можливо не нагониш…
Цілуй мене.
Щоб пахли морем щічки,
Щоб ароматив білий світ мене.
Тобою пахну,
Твоїм здивованим польотом
Брів
Твоїм чаклунським поглядом зірок,
Твоїм прозорим натяком доріг, твоєю тінню,
Що шмигне до ніг.
Цілуй мене!
23.08.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444914
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
У рідному селищі ніч. На вокзалі
сиджу чужий.
Життя невеселе. Ні грошей, ні сала.
Та мушу жить.
На клаптику батьківськім пораюсь ревно,
немов дивак.
Тупцює і чубиться на чорноземах
народ-жебрак.
Наївні базари. Безплідні скандали.
Хмільний калим.
Вкраїну приспали новітні вандали
і продали.
Безлюдніє зала. Бомжа он прогнали.
Пора й мені.
Бабуся спитала, немов простогнала:
– Швіта, чи ні?
– Світає помалу.
– Й на тому шпашибі.
Взяла ціпок.
Над клунками стала... – реклама безсиллю.
– Піддай, шинок.
Котилась пероном картопля в кожушках.
Підснідав бомж.
Плетуться вагони. Стою непорушно.
І мріє дощ.
Скриплять незворушно вагони. А душу
стиска наркоз.
Увага! Громадяни України!
Ваш поїзд пішов. Доганяйте!
Чух-чух-чух-чух, ха-ха-ха-ха...
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444795
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013
Приморозило.
Вечоріє день.
Морозець бере, аж пашить.
Тихо сніг іде.
Перший сніг іде.
Перший сніг іде , не спішить.
І таке шосе,
Наче срібне скло -
Ні слідів людських , ні вогнів.
Я до школи йду
На чуже село.
Ми удвох ідем: я і сніг.
І далекий світ.
І неблизький шлях.
І крадеться з заходу ніч.
І мені сія
Мій єдиний друг,
Мій єдиний брат -
Перший сніг.
Буде ще не раз -
Я - і снігопад,
І життя безрадісний гуж.
Без усіх образ
Подивлюсь назад -
Лиш мої сліди на снігу.
Серед тих снігів,
Серед тих доріг,
Хоч який життєвий сумбур,
Раз не зрадив фарт
І Господь зберіг -
Нарікати гріх на судьбу.
Він мені світив,
Він кружляв мені,
Слав під чоботи білий пух,
Посланець небес,
Білий-білий сніг -
Незрадливий мій перший друг.
Не одне село
Ще мені пройти,
Не один ще ліс вдалині.
…Ти ж мені світись,
Ти ж мені світи,
Хоч у спогаді , хоч вві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442149
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Вже з-за причілка осінь диха,
І дме гостренько від ставка.
Бабуся, лагідна і тиха,
Як павутиночка тонка,
Печально світиться в подвір’ї,
Легесенька, немов у вирій
Зібралася,
лише дмухни -
І полетить, як сива пташка -
Сидить у мальвах і ромашках,
Пригадує щасливі сни…
А по траві навколо хати
Брикають діти й козенята.
Чого ото усе живе,
Поки мале, брикати любить?
Ворушаться старенькі губи
Якоюсь думкою.
Несе
Невістка вибрану цибулю.
От є й робота.
Не забулось
Вінки плести, хоч і не ті,
Що на Івана, на Купала
Пливли водою,
і співались
Пісні хороші й молоді,
Не ті, що зараз…
І тихенько
Розпочина собі старенька
Тієї, давньої.
Роки
Минули, та душа не всохла
І не зігнулася.
Високо
Ще сонце в небі.
Ще грядки
Не вибрані. Ще не награлись
Малі бешкетники.
Ще треба
Цибулю сплести у вінки,
Чи то, сказати б краще, в коси.
Іще одна минає осінь.
Іще життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441767
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Цю вербу блискавиця колись обпалила.
Просто так обпалила,
без жодних причин.
Ця верба,
наче жінка стара,
що любила
Багатьох дивовижно – прекрасних мужчин -
Їхні очі й окрилені м’язами руки,
Голос їхньої плоті, важкий і тугий.
Як вона їх любила…
до крику…
до муки…
Як п’яніла від хмелю своєї жаги,
Як в морозах чекання ридала й тремтіла,
Як злітала палючим вогнем уночі,
Божеству чоловічого спраглого тіла
Самоспалення жертву роздаючи!
Та й згоріла…
Зів’яло гілчане каліччя,
Обважнілої постаті контур зчорнів,
І звиваються тіні корою обличчя,
Наче пристрастей давніх
прихований гріх.
Туманіє собі на горбочку із глини,
Змерзло кутає очі в нічну каламуть.
…Ти увічниш її на мистецькій світлині,
Мабуть , так до кінця й не збагнувши,
чому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441766
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Вітер небо люто винаждачує.
Від морозу зорі аж дзвенять.
Змерзли хризантеми, наїжачились,
Як приблудне мокре кошеня.
Хочеться їм голови погладити
І забрати в хату до тепла,
Та в печі вогонь духм‘яно-лагідний,
Вигорів ще звечора дотла.
Розгулялись протяги, як спогади,
У душі, у хаті, у дворі.
Чом же серце кригою наповнене,
Як відро забуте край воріт?
Це ж твоє, ще прадідівське.
Чом же ти
Відпихаєш хвірточку малу?
Мокра глина обніма за чоботи,
І хапа шипшина за полу.
Йдеш, щоб загубитись між блукальцями?
Хоч оглянься - їх вбива зима.
…Яблуня скоцюрбленими пальцями
Двійко мерзлих яблучок трима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441573
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
(Пам’яті Євгена Маланюка)
Нема городу і немає хати -
Одна лиш груша край чужих воріт,
І хмелю стебла в’юнко-пелехаті
Ворини плоту обвили старі .
Нема нічого , крім святого духу
Батьківської стражденної землі.
Колись тут, кажуть, розлилась Синюха,
Скидаючи з грудей зимовий лід.
І люди із горба дивились з жахом,
Як по воді пливуть буфети й шафи,
І вишиті пузаті подушки,
І стріхи, і паркани, і книжки…
Та час ішов, минулось лихоліття.
Колись усе минається на світі.
Хтось знову тут зліпив собі хатину,
І поселив у ній свою родину,
Та то були вже не Маланюки.
І той город, що тягся до ріки,
Обрізали на ярмарок громадський…
Лиш верб старезних височить громаддя,
Та поміж них тече, тече ріка,
Не вицвіла глибинами Синюха.
І небо у собі несе, і слуха
У небі тім печаль Маланюка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441408
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Іду дивитись дощ,
І крапельками поту
Дощ виявить турботу
До розігрітих площ
Іду, не важить шлях,
І змиє дощ сліди
Стараюсь легко йти
В калюжах–кришталях
А дощ собі своє...
На дотик краплі-руки,
І водогонні звуки…
…іде, і не стає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441167
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Незбутність на смак алоє
В долонях втопився відчай
Нас світом забутих двоє
Він й далі під грифом - вічність
Гірчить порожнеча тиха
В кишені зсиплю спогади
Нас світом забутих нищить
Байдужість сірим поглядом
Анти-амнезійні рани
І святість червоних німбів
Тут віртуальні ангели
І мої строкаті вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441036
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2013
* * *
Мов дідугани, сиві явори
над шляхом кладовищенським
застигли.
Голодна тічка з буйним вітром
скиглить.
І дощ пере.
І густо кучерявиться спориш.
Посеред двору погріб бовваніє.
На залишках воріт –
підкова мріє.
І дріж бере.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440810
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Вимучені довгожданним очікуванням покращення життя, захмелілі від чужих розповідей про казкові заробітки вирушають у далекі подорожі мої земляки. Нерідко забуваючи підлікувати назбирані за життя слабості, а попадаючи у зовсім інакшу атмосферу, провокують їх загострення, що інколи обертається плачевним фіналом.
Так поспіхом збирався у дорогу -
що і проститись ти ні з ким не встиг...
На заробітки. А попав до Бога.
В бригаду мертвих перейшов з живих.
Чи то платню там кращу обіцяли,
чи від життя втомився і утік -
взяв і помер, і крізь чужі вокзали
уже в труні вертався в другий бік.
Труна розкішна - в нас таких не роблять.
Невже ти ради цього і помер?
Спинися, доле! Розвертай голоблі!
Скромніше прагну жити відтепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438563
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
[img]http://www.fresher.ru/images3/kak-stroyat-dorogi-v-kitae/1.jpg[/img]
Куди ведуть мене твої дороги,
Місто?
Уночі всі шляхи лягають спати,
Ведуть тільки ті, які ти здатен вразити.
Шовкопрядова нитка міцна,
Напни її мов тятиву,
Бринить?
Шовкові крильця сутінок
Вже підчепив котячий кіготь місяця.
І та, випита до дна любов
Звучить порожнечею,
Відкриваючи беззубого рота в екстазі,
В останнім екстазі.
Вона смішна і неправдоподібна, ця дорога в ніч.
Ще не розмотався до кінця сувій днів.
Паркани виставляють роги ,
Наїжачуються кущі,
Чужі пахощі , мов демони заходять ,
Залазять крізь ніздрі,
Звертай,
Скуштуй,
Прийде розум, прийде суть…
Чужі пісні,
Немов Сирени, слухаєш і …
Соловієш.
Дихає ніч.
І поволі теплі трояндові пелюстки
Наповнюють сад душі ароматом любові.
Маленьку крапельку трояндового варення до чаю життя
Додай!
Випий горнятко до дна,
Висьорбай, поласуй шовковим на вигляд відбитком очей,
Напийся мене…
Очі ведуть.
Дорога одна.
Від мене до тебе
По волосині, по лезу,
По шовковій напнутій струні,
Пройди!
Місто вкладалося спати.
Місто розчісувало довгі коси доріг
Шкарубкими пальцями безнадійних гілок,
Ковзали тіні.
П’яно і вульгарно
Завивали підворіття котячим фанатизмом.
Місто вимагало нас під заставу і ми віддавались йому,
Віддавали свої тіла нічному павутинню доріг,
Віддавали себе одному безвідмовному генію часу.
Він робив своє.
Його дорога була прямою, а слово твердим.
Так і стукотів наш вагон об рейки плинності.
А ми сиділи у останньому вагоні,
А може у першому,
Яка різниця,
Просто нам було тепло і весело,
І ми цілувалися.
Геніально цілувалися.
Довго.
Дороги сходяться тут.
12.07.13 р.
муз. : Владимир Высоцкий - La Fin Du Bal (audiopoisk.com)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437237
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 16.07.2013
[img]http://megrib.ru/images/lubistok.jpg[/img]
Я розпочати не могла всесвітній рух,
Без тебе, без твого світила,
Коли ти вклав мені до рук
Свою непереможну титанічну силу!
Я просто бігла, як мале дівчисько
Навколо дерева у себе у дворі.
А ти приходив нахиляти гілку низько,
Щоб я наїлась наливних плодів...
Я рвалася нагору до зірок тендітних,
Губами ухопить бажала світло.
А ти прийшов і дав два непримітні
Прозорі крильця для нового тіла.
Я спала десь у тебе на полях,
У хащах запашних твоїх дібров...
До серця на долоні я шукала шлях,
До джерела, в якому силу ти знайшов.
Той сплав любові і натхнення живо
Перетікав з космічних давніх рік
У кришталеві засекречені кувшини...
А ти прийшов, зірковим напоєм обпік.
Я з опалу пийнула хитрий трунок...
І вже лечу в розкішну осені колиску.
Нехай сп"янить мене твій поцілунок,
Засну й прокинусь королевою любистку.
Знов ти приходиш, щоб навчити
Малу і безтолкову мою ручку
Народжувать слова, немов бузкові квіти
І гуртувати їх в копички і в рядочки.
Я розпочну всесвітній повсякденний рух
В твоїх думках і світлих мріях.
Тобі знов безоглядно, заповзято віддаюсь,
Пливу по творчих імпульсах і хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436540
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Ти перемножив мої пальці на цілунки,
в пучках розстер печаль, мов міль.
Ти влазив під скуйовджене сновиддя
І підсипав у постіль дикий хміль...
Ти змащував мене і притуляв до рани
із подорожника листочок і долоні...
У ступці розстерав якесь коріння, трави...
втирав у ступні, в груди й скроні.
Серед долини гейзерів гарячих пінних
ти вибирав один нуртуючий і ліпший
І пряні пахоші підвалів древніх винних
домішував у трунок з бузини і вишні.
Ти чаклував над сціленням Венери,
чи може Галатею оживляв в саду.
Торкався безнадійно де чудні химери
затьмарювали вхід у душу молоду...
Ти перемножив мої кроки на чекання,
на дотики, на світло погляду з-під вій ...
Ледь чутний шепіт, миті обертання,
збігали полотном густі мазки олій...
І час, мов з тюбика вичавлювалась мить,
повільно рухався, не знаючи розв"язки,
де тонко рвавсь захриплим горлом дріт
мольби. Дивився пристрасно у очі ловеласки.
Бриніли струни, іскристо гомоніли дрова
язикувала ватра, розносячи плітки про нас...
Ти чухав спинку, цьомав щічки й чорні брови,
І множив, множив, це все, ніби про запас!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436350
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Шукаю себе…
Ім’я моє забуте шамотить беззубий всохлий кущ.
Його вузли зав’язані на пам’ять
Розкажуть не одну легенду…
Йду до себе…
Моє ім’я забуте несміло викаже скавчанням дріт
тролейбусний, чіпляючись за ніч,
Рахуючи стовпи, немов зарубки…
Живу давно…
Загублена в світах,
На поверхах,
В безсонних звалищах думок…
І сновидою, п’янючою від келиха нічної прохолоди
Залізу в сон до тебе, щоб намацать всі твої скелети,
Заховані у вірну шафу, між тисячі відімкнених шухляд…
У світ попід подушок зазирну.
Хоч в мить відвертого і по дитячому простого сну,
Коли всі щиро посміхаються своїй найбільшій таємниці,
Прошепочи моє ім’я прадавнє!
Шукаю себе…
Забрідаючи на сталеві кордони електричних дротів,
Які щосекунди світ межують на день і ніч…
Блукаючи втрачаю всі позначені на карті віхи,
І лише пам’ятаю дощ, який постійно заганяє в ліжко…
Долоні я немов листи читаю, шукаючи у древніх Фоліантах
Своє загублене ім’я,
Яке б знайшлося поруч із твоїм…
Просочені мої дороги часом.
Вирізьблюю підборами позначки,
Аби тобі, коли настане час, було відомо де мене шукать!
...ось вулиця з моїм ім"ям у вікнах...…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435681
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Жінці потрібна пара
Кожній на все життя,
Тоді вона, як пава,
Тягнеться до злиття.
Щире тоді кохання,
Ватра горить в душі,
Кава у ліжку зрання,
Дні її золоті.
Сильні надійні руки,
Поруч міцне плече,
Тихі сімейні звуки,
Мирно життя тече.
В злагоді і любові,
Кожна проходить мить,
Дай їм всі дні казкові
Боже, в добрі прожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435040
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
Смикаю, набираю в долоні,
І жменями пхну до рота…
Губляться, ніби дні, поміж травами
Тонкошкірі плоди.
Сині пальці,
Чорні вуста і зуби,
Ситець теж пофарбовано …
- Хі !!!
Як недоречно і не вчасно
Шовковиця стала мені на шляху.
Куди тепер бігти, як то в місто отак вирушати.
Замурзана пичка,
Розплетена, розторсана, не ошатна.
- фу..
Бігла би іншим шляхом,
Підборами розбивала би ранок,
У маршрутівці би їхала…
Шовковиця стала впоперек,
Переплелася з парканом…
Відлік зворотній часу,
Цок-цок-цок…
Втрачаю контроль.
Кожен звук з дитинства гукає.
І цей тепло-ягідний запах,
Ах, дерева шорстка кора…
І чорні очиці
Підводять погляд:
- Достигла, ура!!!
Смішно сказати, стільки років,
Стільки зіпсованих суконь…
І синьо-- чорнильних плодів…
І комах, і нав’язливих мух, і стурбованих бджіл….
Згадалось.
Час зупинивсь
Цок-цо…
Стрілки зійшлися на поділці безтурботність.
- Чим же відмити руки?..
Смішно сказати, стільки літ,
Десь у кишеньках днів
Соковиті шовковиці
Мені снились,
Весело стрибали, ударялись об плечі,
Чоло і об спину.
Лізли в чуприну…
З пам’яттю грались.
А я?!
Злазити час!
Гілки віддавати мене не хочуть,
Смикають невдоволено за поділ.
Лоскочуть…
Так, я йшла.
Так, вже бігла б, неслася в гамір, задуху і пил…
Та на щастя, на моє, дитиняче щастя,
Шовковиця трапилась мов поводир.
Викрала декілька митей для мене
З безкінечного павутиння днів
Наточилася дитинства жменя.
Лише мені.
А може всім…
27.06.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433977
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
[i][b]Заплаканим вікнам прожитих років
Наснились обійми гарячі,
І вуст молодих поцілунки палкі
У мареві ніжних побачень.
Похилені двері у першу любов,
І ключик загублений в травах
Шукав я завзято, але не знайшов, -
Не маю на нього вже права.
Подвір’я стрічань обняли спориші,
Стежини укривши навіки,
Лиш спогаду явір схилив до душі
Обпалені щастям повіки…
[/b]24.06.13[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433417
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
навіяло: автор: Валя Савелюк.ОСОБИСТЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431845
час точиться з обох боків,
з того, що знаю - я,
а з іншого боку - хто ти?
час тоншає в одному боці,
та повний жбан натікає в інший бік
а що буде, коли зміняться осі,
коли сонце впаде навзнак,
коли блюдечко місяця
дзенькне об ніч,
вийде ж до мене та,
котра по той незвичайний бік,
тримає мотузку життя?
вийде і гляне у вічі,
я, тобто вона - жива,
і житиму у середині свого життя,
- доки триваю сама...Я
20.06.2013р.
"Нить Аріадни"автор малюнку: gala.vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432554
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Де сонце вплітається в коси
Шовкової річки Сули́,
Де світиться сік абрикоси
На крильцях рудої бджоли...
Берізкам сатинові прядки
Розчісують пряні вітри
І зблисків яскраві лампадки
Гойдають стрункі явори.
Де в танці зійшлися тополі
Під радісні трелі струмка,
Де вербам густі парасолі
Полоще грайлива ріка.
Там сонцем, немов короваєм,
Стрічає Полтавська земля
І небо вершкове над гаєм
Торкає крило журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432258
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Вишневим соком, солодко крізь пальці,
Дозрілий червень лагідно кровиться.
Сердечками на грядках полуниться,
Блищить росою в маковім бокальці.
Бундючиться пихато хмаровинням,
В дзеркаллі плес милується собою.
За мить товче в литаври градобою,
Вкриває шлях студеним ластовинням.
Легеньким вітром, поміж очерета,
Шепоче звивом, мов юрка́ куниця.
Під вербами, в траві котом леститься,
Збиткує павукам липкі тенета.
Вночі зітхає зоряним тремтінням,
П’янить озону безгріховним трунком.
Шматує пруг грімниці візерунком…
І будить ранок сонця воскресінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431540
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Періщить дощ - розгнівався Всевишній!
Моя машина мчить нічним шосе.
І кабіні тепло, сухо і затишно,
По радіо співає Джо Дассен...
Мій " Мерседес" неначе субмарина
Врізається у товщину дощу,
Здаєтья, що з хвилини на хвилину
Я попливу, а, може, й полечу...
Негода тільки додає натхнення -
Ще швидше розсікаю чорну млу.
І "двірники" неначе навіженні
Мотаються по лобовому склу.
Нічні вогні - мої орієнтири -
(Одні - ліворуч, інші - вздовж узбіч) -
У невідомість шлях прокреслюють пунктиром...
Я мчу у дощ,
Я мчу у ніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431220
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Віз зірок приволік мені червень
І шубовснув їх просто у ночви.
Тепер плавають під вікном
Золотоокі смішні карасі небесні.
Випрямляють пірця свої,
Чухають одне одному боки…
Зоряним пилом веселим дихаю,
Захмеліла від дивовижі такої,
Як вигулькнув з хащів там місяць
Посміхається хтиво і якось поблажливо.
Вичерпую всю поверхню лискучу,
Та на себе той зоряний сміх!
А лусочки прозоро рожеві
Розвішую на гачки, на прищипочки,
На небесні звучні павутини,
Хай наповняться золотом,
Наберуться, нап’ються музики…
Цвіркунів та дуже безсонних сердечних пісень,
Які соловейко гойдає в незримому гаї,
Далеко-далеко у небі.
Червень мене пригортає, -
Мокру і достобіса гарну,
Я в очі йому каюсь,
Я в долоні йому сміюся,але не тікаю.
Не боюся.
Не підпускаю…
Хай ще в’ється,
Діаманти роси збирає,
Зоряне золото насипає
В ніч моїх кіс.
Каюся,
Тиждень тому ще з травнем любилася…
Каюся,
Вуста полуницями бавила,
Каюся…
А сьогодні у червня виманюю
Черешень собі на буси.
І квітів собі на сорочку,
І трав-килимів попід ступні…
Дощем кинувся в мої вікна,
Крізь веселкові паркани пройшов,
Змилуюсь,
Зжалюсь…
Випнуся з підвіконня дурним плющем.
На плечі жагучого червня
Впаду з нічев’я,
А може з любові…
Долею підперезана,
Пальцями зливи причесана.
Попелюшкою,
Або принцесою…
Пристрастю наділена,
Чар-зіллям твоїми настояна,
Бажана.
Нага і природня, мов небо.
Виплакане.
Я тобою з любові зіткана,
Коханням гаптована,
Золота твоя,
…рибина…
06.06.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429746
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Время всегда стоит за дверью.
Сквозняком сочится из щелей мира.
И пороги стирает ветер,
Между мной и тобой
Сила.
Не толкай меня на любовь!
Звенья цепей прочны,
А запястья тонки,
А мой болевой порог это ты.
Отчертила
Мелом белым тамерлановым,
Судьбой, былью, сказаньем
Нарисована пристань твоя.
Не толкай меня на любовь,
Изгнание.
Бесконечник рисует весло на воде -
Нет истоков и нет рубежей
В плавном скольжении рек,
в грациозном движении рук
и их силы.
…если тонуть, то в самом глубоком месте –
отражаясь на поверхности глаз…
Самой красивой песней,
Шлейфом Садов Нила,
Изящно пойти на дно
Ладоней твоих.
Вот мерило…
Время всегда стоит за дверью,
Семью стрелами любви пригвождено
К древесным углям вечности,
К зыбучим пескам одиночества.
Заговорено.
...если тонуть, то вместе...
03.06.2013г.
музыка: интернет.Frank_Duval_-_2.Piano_Para_Ti_(6_06)(www.mpoisk.com)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429063
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013
Спитають вас колись:
Чи знали ви життя?
А ви? Без тям
Відкинете щось дуже ординарне
Вітру в руки.
Від звуків
Шелесту без крил.
Не було сил.
Але ж ви їх шукали.
У просторі поміж корінь старої сливи,
Що в саду.
Не тут,
Не там шукали крила.
Чекали й бачили
В пробаченні
Самих себе.
А інші падали,
Бо з кимось ладити
Не було сил.
Не було крил.
Не було днів
Крізь тінь
І крику крові у долонях.
Лиш перепони,
Ці – були
Зі злив,
А пам’ятаєте? –
Зі слив,
Зі слів
Збирали кісточки –
Так просто, ні для чого.
А потім їх кидали на підлогу –
Не любить, любить…
І збивалися з рахунку.
/ Натомість мов питаючи,
Чи був ким? /
Допоки на долоні зоставалося одне зерня,
Що навмання
Розколювали навпіл криво.
То ж були крила!..
На долоні…
А поряд них – уповні
Серце сливи,
Слави й сил –
Все, що залишилось
Від розтину
У просторі
Й піврозпаду
Молекули
Життя.
Подекуди.
Львів. 28.05.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428896
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2013
Маячить червень у прозірній сині…
Розправив парасольки деревій,
Бджолиний бородато висне рій
На безсоромно пахнучім жасмині.
Вже черешнить садочок одяг свій,
Розхитуючи сповитки пташині.
Вітають квіти сонечко в долині,
Зітханнями метеликових вій.
Ріка купелить в хвильовім сатині
Свіжозелений рясковий сувій.
Бутон між неї, на листку надій,
Гойда латаття, мов на скатертині.
Тополі малахітовий розвій
Киває покуйовдженій хмарині,
Що кружить у тремкім аквамарині,
Немов дитинства паперовий змій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428229
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Під тином, на ослінчику в кутку,
Плете батіг дідусь і курить файку,
А пужално із вишні, що в садку,
Готує під шліфовану нагайку.
Без канчука, лише для ременя,
Щоб заховати чисто за халяву,
Щоби стягнути вірного коня,
Оплітку підібрав він золотаву.
Уже сідло накрите кожушком,
Уздечку чистив цілий день учора,
Коня помив і витер рушником,
Дістав матню для сіна із комори.
Бо син в похід збирається у кіш,
Харчі бабуня другий день збирає,
Сушить пшоно щоби варив куліш,
Хоч на Січі козак не пропадає.
Взавтра заїдуть козаки з коша,
Благословить матуся у дорогу,
Хоч у тривозі стомиться душа,
Та вся рідня молитиметься Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428241
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Упередженість і невпевненість,
Стільки ніжності і брехні.
Це дієвий метод, нас запевнили, -
Валідація почуттів.
За встановленими вимогами
Певні методи певних дій,
Щоб очікувано, гарантовано
Результати влучали в ціль.
Почуття, мов стандарти затверджені...
Кожен погляд і кожен звук.
Душі методами упереджені,
А любов, як кінцевий продукт.
Непридатність сердець до ніжності,
Непридатність до щирих слів
І відсутність в очах сміливості -
Валідація почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426321
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 22.05.2013
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один.
Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно
поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421278
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 28.04.2013
(лікарська рослина)
У надвечірній бе́зголосі дня,
Безгомінь ночі дихає зорею.
Туманний блиск спесивого алтею
Безпристрасно лести́ться до стрижня́.
Холодна спека білих пелюсток,
Морозить жаром зверхності простої.
Животворить добросердеччям зброї,
З мілкої бездни квіткових пасток.
Приземлено підносячись у вись
Бездумно розмірковує про вічне.
Його простацтво па́перно-величне,
Окрилено чалапає кудись.
Та попри все, під ливнями роси,
Із чесним фальшем чорного сумління,
У корені цвіте перстом спасіння,
Цілюща істина чванливої краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421145
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 28.04.2013
Стежка світить за левіафаном...
Знов окута безоднею синь.
Ти мене дочекаєшся, Таню?
Під час бурі мене не покинь...
У думках, як і завше, з тобою...
Оглядаючи пильно обшир,
Уявляю за даллю морською
Череду надвечірніх
квартир...
От прийшла ти
з роботи додому....
Календар на стіні облисів...
Де я...
як я?
Тобі не відомо
Між яких загубився морів...
- \"Дужий ост налетів, Капітане!\"
- \"Лівим галсом, стерничий! У бік!\"
Я пишу тобі поспіхом,
Таню...
Я люблю тебе...
.... твій чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421105
дата надходження 26.04.2013
дата закладки 26.04.2013
[img]http://www.myjulia.ru/data/cache/2009/06/20/131462_7744-800x600.jpg[/img]
Місячне сяйво помилилось вікном
Дивну розмову веду.
Знайома доріжка від незнайомця
До мене
На час подивися -
Вже пізно.
Екіпаж зорепадів,
Запряжений кучерявою парою хмар...
Забери
Мене
Політати...
Місячне сяйво заколисує вправно
Їду -плину похитуючись
У чарівній кареті
На м"яких подушках поцілунків,
На лоскотних дотиках,
На кінчиках пальців...
...Теплі крила твої так сяють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420064
дата надходження 21.04.2013
дата закладки 22.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Може така назва, а може хтось запропонує свою?
Ура! Вже є чудовий текст! Дякую, Наталочко!
МРІЯ
Летять роки в далекі сині гори,
Несуть мою замріяну любов,
І сняться сни минулого...говорять…
Горить багаття моє знов!
Зійшла зоря, дарунок мій від тебе,
Для мене ти знайшов її на небі.
Ось щастя знов влилось у мрії ті,
Як ми зоріли разом –я і ти
Замріяна любов моя!
Коханий, я давно твоя !
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий , я завжди!
Кохання вічне , як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
І сняться сни, що летом журавлиним
Ти прилетиш в моє сумне гніздо,
Візьмеш мене і разом ми полинем,
Посадиш ніжно на крило.
Чому ж лишився в снах моїх і мріях,
Забрав з собою спалену любов...
А я чекаю і під серцем грію
Надію, що вернешся на мій зов.
У мріях разом-я і ти,
Любов моя, зажди, не йди!
Приспів
Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди!
Тебе чекаю, любий, я завжди,
Кохання вічне, як і та зоря,
І я- твоя, навік, твоя!
Ще раз "УРА"! Ще один чудовий текст і моя щира подяка Ліночці!
Мрія
А ти – мої світанки вже далекі,
Загублені у затінку смереки.
Прошу, весна, на крилах хай лелеки
Повернуть мрію золоту.
Коли пройдуть морози і тривоги,
До серця твого прокладу дорогу.
Знайдуться в травах згублені шляхи,
Де нам співали ранками птахи.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
Летіла на вогонь та обпалила,
Необережна, ті тендітні крила,
Що несли по шляху, немов вітрила,
Крізь біль, і сум, і темноту.
Та в смерекових вітах – знов світанки.
Стрічаю їх, кохання твого бранка.
Ромашки шепотіли серед трав,
І в очереті спав принишклий став.
Ще доля подарує знов
Тебе, світанку мій, любов.
ПРИСПІВ.
Дивися, сонце осяває світ.
Любов залишила на серці слід.
Нехай розтане в наших душах лід.
Перейдемо розлуку вбрід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412894
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 20.04.2013
Запрошую під шум дощу випити філіжанку кави...
МАЙЖЕ ВЕСНЯНИЙ БЛЮЗ
Весна десь заблудилася,
з зимою подружилася,
в хурделицях крутилася
й зламала каблучки.
Прикрилась просинню, (Два
бо соромно їй босою,
прийшла до сестри Осені
позичить чобітки. рази)
А Осінь усміхнулася
й гайда з Дощем на вулицю:
"Ми трішки потанцюєм ще
і впустимо тебе!"
Де ж, весно, ділася, (Два
не з тими подружилася,
тому так забарилася,
що й Травень не знайде. рази)
Вертайся, Весно, квітами,
чекає легінь Вітер вже
і сонце розігрітеє
він на руках трима.
Вертайся зеленню, (Два
а ми тобі постелимо
у скверику під кленами,
щоб ти у нас жила. рази)
Борода. 13.03.2013
Сергію, добрий вечір!
Написалися такі весняно-романтичні слова. Прошу:
Блюз дощу
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Ліоліна. 14.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417485
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Спершу промені рахую,
Потім тіло все вмочаю
У настоянку бурштину,
Весну залпом випиваю.
Язик мокрий, язик мокрий -
Задощилося навколо.
Світлі краплі перламутру,
Я весну хватаю ротом,
Я дощі її цілую...
Язиком плещу – сорока...
Я торкну краєчком зілля,
На язик сім – вісім крапель і –
Закохана по вуха...
Безупину вислизають
З капюшона цівки чорні
Шовковистого волосся
Подивитись, поспівати
Із весняним вітрогоном...
Розсміялися горошком
Жовті пупсики мімози...
А долоні теплі знову...
Обіймать тебе за шию,
Обціловувать під комір...
Цокотять підбори сміло
Вісім – дев’ять сантиметрів...
Заповзято- променисто усі гавкають со –
Баки на котів в садку й навколо.
У сусідів люк відкрито,
Щоб жбурлять весні прок-
Льони - вовняні собачі вуха,
Вже вислухують поради...
Язик мокрий, язик мокрий –
Напиваюся вже зранку
Перламутрових цілунків
Чарівного траво-зілля
У весну шувбовсну з ганку –
Кроків десять і – злетіла!
Розкривайте блискавично
Усі гудзики-застібки...
З шкаралупки, з насінинки
Проростає новим квітом
Сонцевернеться на місце.
Розхлюпощеться стихія
Вогнянисто-тепло-дзвінко
Епохально водолійно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418586
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Залиш на ранок
недопиті мрії,
вплети у коси
шепіт моря...
Залиш на ранок
полохливу зграю
манірних снів,
що всілись на повіках...
Кошачим язиком,
мов краплю молока,
злизало сонце ніч
у блюдці двору.
Знов чуха горизонт
об небо безкінечну спину
і тисячі доріг
плетуться по-між снами,
аби здогнати час,
аби тебе знайти!
Залиш до ранку
воскові скульптури,
хай тисячі
вогнених язиків
на допиті у ночі
розплещуть все
мені про тебе.
Вже тріпотять
фіранки сну.
Ось-ось росхиляться долоні
і я побачу, ніби вперше,
твою знайому
хитрооку морду...
Залиш ще трохи мені сну!
...на подушках примхливо потягаюсь,
виборсуюсь з-під шовковистих марень ...
Цілуєш...
Я по вустам тебе впізнаю!
Знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418259
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Чого я ще не знаю про зиму?
Того, як цілується лютий,
Язиком закоцюблим лизькає щічки?
Біжу у ритмі собачого вальсу
Сходами вгору,
На побачення з новим коханцем
Поспішають думки…Березень, березень …
Чого я ще не знаю про зиму?
Як попід хутром лютий
Шукає ґудзиків на блузі і на спідничці?
Рахую веснянки на носику,
Дихаю на люстерко
Ось вона! Ще одна, ще одна ластівочка
Файна така - золотиста.. березень, березень!
А лютий ревниво кидає колючу правду
За комір, у очі, під ноги..
Сходами вгору…
Хутчіш, обійми загойдай мої коси
Березневою піснею вітру, зацілуй ластовиння,
Кожну цяточку вивчи на пам’ять.
Прочитай їх, немов то земне заклинання…
Побач, як вирує мій сік
В яблуневих судинах.
Сходами вгору…
На пагорб весни
рахувати смарагдові стріли .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417013
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
[img]http://99px.ru/sstorage/56/2012/07/image_56040712135628219180.jpg[/img]
Приємно з тобою прощатись,
Бо десь у майбутньому житті
ти будеш за мною впадати,
А я за тобою - ні !
Приємно з тобою прощатись,
Бо ми зустрінемось знов:
Я буду тобою гратись -
Будеш моїм вовняним клубком.
Приємно з тобою прощатись,
Бо десь зустрівшись в житті
Ти будеш мені набридати,
А я тобі - ні !!!
23. 07. 2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416316
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Весни прихід намарився мені…
Вона прибу́ла в ніч тепла повівом,
На гостроносім місячнім човні,
Уквітчана зірок ряхтливим співом.
По трапу волохато-срібних хмар,
Зійшла на пристань пресвятої ниви.
Подав їй лапу заєць-паламар,
Повів у плавнів вицвілі розливи.
Тополь гінких безлистий караул,
Здійняв гілля в брунькатому вітанні.
- Вона вже тут! – туманив плесом гул.
- Вже ту-у-у-т! – шептало в вітровім зітханні.
На радощах, хилились до землі
У реверансі верби жовтокосі…
Прокинувсь. За віконцем у імлі,
Всміхається Весна на абрикосі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416292
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Не замахуйся і не вдар;
Не знімай із плеча щита...
Невгасимий сердечний жар-
Твоя сила! Вона - свята!
То в тобі пророста зерно,
Те, що в правду зросте колись.
Скинь із шиї брехні ярмо,
Щоб злетіти тобі увись.
Не зневаж, коли просить хтось,
Не пройди повз безсилля мрій.
Якщо в тебе життя збулось -
Свого ближнього обігрій.
Подай руку, коли біда,
Бережи у душі тепло.
Щоби сорому тінь бліда
Не прикрила твоє чоло.
Бережи, те, що є в душі,
Що схоронене у віках,
Що мовчить, наче сич в тиші,
Що злітає, неначе птах.
І нащадкам своїм лиши
Непорушний життя завіт,
На скрижалі сердець впиши:
- Україну свою любіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415801
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 05.04.2013
З ароматів прадавніх левкою,
крізь сльозинки солодких беріз.
В Божий місяць води гомінкої,
мене Ангел в струмочку приніс.
Не скажу, що святим народився,
хай підтвердить веснянець Крутій.
Овен перший з рук Бога умився,
тому в нього й надмір почуттів.
Тож терпіть це нещастя Господнє,
що кидається першим в бій.
Хай розтоплює брили холодні,
бо ж Овна народив Весногрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415518
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Устами мед...
Але гірчить приправа
Солодких слів, нещирих і лукавих,
Обрамлених у ніжності багет.
У мушлі - море, небо - у краплині...
І все єство тяжіє до нуля.
Вже швидше обертається земля.
Летять у простір миті швидкоплинні.
Здіймає вихор відцентровий шквал.
Все далі й далі епіцентр Любові.
Та в пам"яті букет снів кольорових..
А може, й справді, ти мене кохав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415497
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Розкурює вітер пиляку нагріту,
Припудрює сріблом сандалі буфону,
Що стежкою Долі іде на край Світу,
Розкутий від ласки невдячного трону.
В очах облинялих полуда образи,
Сорочка дірявить бичами поглуму.
Рубцями синіють хазяйські екстази,
Як свідки елітного чванства й безуму.
Його не бентежать квіткові заграви -
Під каптуром смутку не бачить довкілля.
Для нього: свободи задурливі трави,
То мрійників-дурнів трутинове зілля.
На шапці, дзвіночком надія мижиче
Тримаючи в русі плоть змучено-кволу,
Що рідний сатрап перерішить й покличе,
Чоломкати сито клейноди престолу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415454
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Я – не чудо-земля,
що плодами своїми гордиться,
Я – не небо, що так
променисто на землю цідѝтся,
Я – не плоть,
де безумно витійствує кров.
Я – Любов!
Я – не прана, щоб пить
її свіжість, та не напиться!
Я – не бистрий потік,
що приречений в тлі розчиниться.
Я – не ум,
що прохірствам влаштовує схов.
Я – Любов!
Я – не серце, котрѐ
так жадає любові й страждання,
Я – не голос, що тоне
у вирі моління й стогнання.
Я є те, що
в нетлінні рождається знов.
Я – Любов!
04.04.2013
_________
*Переклад російського твору, опублікованого раніше:
(Олекса Удайко. Долі клич. К., ЗАТ "ВІПОЛ", 2005, 120 с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Подаруй мені квіти!
Просто так.
Без усяких причин.
Я так буду радіти!
В пелюсках
майже літній мотив.
Не шкодуй мені квітів!
Квітень,що це ?
Довкола сніги?
Отаких-от холодних візитів
я не хочу.
То ж краще іди!
Подивись догори,
хіба сонце тебе не лоскоче?
Посміхнись,зацвіти!
Я так квітів весняних хочу!
Знаєш ,квітень,
як в домівках сумують діти,
і пташки замовкають
у зовс́Iм невесняні дні!
Коли йдеш по дорозі
і мариш вишневим цвітом,
а тебе ображають мокрий сніг
і холодні вітри.
Дивний квітень.
Ні веселки,ні теплих привітів,
Ні кульбаб . . .
і підсніжників навіть нема.
Ми чекаєм на тебе,
"пунктуальний" наш місяць квітень.
Оберемок із квітів не забуть
прихопити для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415405
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
I цей туман...
І цей туман,
і постаті в імлі,
і ліс принишклий,
і сніги останні...
Передвесняну тишу
на землі
пряде зима,
як незбагненну тайну.
Ніяк не втямлю,
що у ній таке,
що так хвилює,
не дає спокою.
Майне, мов птах,
лице чиєсь тонке,
поманить в даль невидиму
рукою.
А там лиш тиш,
угрузла у туман,
дерева сонні,
і дорога зникла
та ще снігів
запінений лиман
і в нім печаль
придавлена, поникла...
3.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415399
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Відво́джу по́гляд -
Чо́рно-чо́рно,
Це Со́нце ви́їло очі.
Застеріга́ла ма́ма –
Не загляда́й на Со́нце.
Вдиха́в коха́ння -
По́вні гру́ди.
Па́дав у паморо́ччі.
Не шука́й, говори́ла ма́ма,
Ща́стя посе́ред но́чі.
Пня́вся навшпи́ньки -
Сяга́в найви́ще,
Куса́в і ки́дав - неспі́ле.
Пра́вду каза́ла ма́ма
Заоско́мить і ми́ле.
Звива́ється доро́га -
Мені ж про́сто,
Тору́ю багно́ пово́лі.
Не змину́ти чужи́ми, ма́мо,
Доро́гами до́лі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413489
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 29.03.2013
Володар Світу стомлено присів
На ясне ложе сніжновічних гір,
Де між студених кам’яних списів
Вкошлатив гриву хмаровиння звір.
Прислужник Вечір, Дня терпким вином
Хазяйський кубок сповнив до країв.
І Сонця догорілим порохном
Рубін нектару потай отруїв.
Узяв Всевишній келиха до рук,
Щоб втамувати спраглих губ вогонь,
Та Вітровію із розпадку гук
Трутину вирвав з праведних долонь.
На гребенях зайнявся той нектар…
Чернечею згасила його Ніч.
Сердито Бог жбурнув у Космос жар -
Замерехтів більйон янтарних свіч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413156
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
В борні застигли змучені трамваї.
Автобус змерз, бідняка в личаках.
Обіч дороги ДАФИ злі по краю,
немов з Луни пришельці в риштаках.
З Кабміна чмо "курносєнькє" вищало.
Штаб дєнь і ноччу боріца со злом.
Так чеше пад.., сквозняки ганяє,
аж образи «танцюють» за столом.
Борба с стюхіяй пяцій дянь траває.
Змаріліс «слугі» спляц бля.. на нагах.
Лапшу чехвостить соловєм співає,
по всіх каналах засланий варяг.
Щоб ти в дорозі був десь зачепився.
Щоб послизнувся клятий фарафон.
І сам в гам.. пакращеня втапівса,
щоб вас сховав Данєцкій терикон!
Скрізь по дорозі бампери літають.
Стоїть в снігу закопаний трамвай.
І з каждим дньом пакращенє тріває,
співав вчергове дурникам шахрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413028
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Троянд букет мені мій син подарував.
Найкращі в світі, наймиліші квіти.
Буває ж так, що взимку тепле літо
Прилине казкою духмяних трав.
Любові щирої синівської тепло
Відбилося в пелюсток оксамиті.
Б"є струменем освяченої миті
Прозоро-чисте, світле джерело.
О, незбагненної краси чарівний цвіт
У серці материнської любові.
Горять маленькі ватри пурпурові.
Не згасне цей вогонь із плином літ!!!
Троянд букет мені мій син подарував.
Найкращі в світі, наймиліші квіти.
І віриться, що вічним буде літо
В барвистих рушниках шовкових трав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412655
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Я п'ю життя ковтками
Як з кухля молоко
Клиновими листками -
Життєве полотно
Літало павутиння
Поміж живих дерев
Я ллю життя промінням
Із сонячних джерел
Я що? Я хто? І де я?
Я часточка життя
Я втілена ідея
Я шум серцебиття
Я те, що обійняти
Я шлях і я рубіж
Мене щоб зустрічати
Надвечір босоніж…
-----------------------
Залиш про себе згадку,
І випий все до дна
В житті усі розгадки!
А за́гадка - одна!***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412644
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Я, єсмь потомок оріїв святих,
про це ви б мали воріженьки знати.
Та що візьмеш з вас олухів лихих:
Ціпи лишилось з схованки виймати.
Я ненавиджу підлість і сексот,
хай обминає всяка нечисть хату.
Моя ж Вкраїна прагне тих висот,
що вам руками з грязі не дістати.
Досіль співає жайвір з піднебес,
щоби здійснилось предками завітне.
Майбутнє наше визріло з чудес,
як Ружа в мами під віконцем квітне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411857
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
Ефірними сльозинками на дно,
Думки стікають переливом джазу.
- «…то був каприз… не вийшло б все одно.»
Мов післясмак, її вдихаю фразу.
Тужливий місяць, крізь віконний глянс,
Під ноги стелить співчуття доріжку.
На ній гілля вихитує пасьянс,
Одягнене в поношену маніжку.
На контрфаготі водостічних труб
Нуртує вітер невгамовне соло.
Вразлива ніч, контрастність клавіш згуб,
Торкається зорепадінням кволо...
Загорнутий у плед саможалю́,
Самітності потягую мартіні.
Провинностей сигарою димлю
І… розчиняюсь в джазовій гордині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Чомусь не вийде
З цього туману вийти.
Зостанусь серед меланхолії
Платонічно закоханих цвяхів
У свіжі в"язкі стовбури:
- "А можна було б змайструвати
Декілька світло-лакованих
Букових стійок,
Стільців і
Столів ...
(щоб чекали охочих
у знайомому пабі…)"
Я теплими руками торкаюсь -
Стіни мені говорять…
Спогади осипаються пилом
З одвірків, з карнизів та бра….
Тут моя спина торкалася цупкої обшивки,
Тут мої підбори залишили стільки подряпин.
Саме ці вішаки брали на себе весь тягар фешен-індустрій.
Я завжди обирала цей столик.
Так смішно… чомусь ніколи не вийде
Вгадати порцію цукру…
Не люблю засолодке.
Так час і затягує:
Я з прощанням затягую,
Ти поспішаєш з цілунком…
Я намагаюсь не бути
Зовсім чужою…
Боюсь розгубити свої атрибути
Вільної пані,
Ховаю пристрасть в тумані,
А ти мою душу
Випхнеш з долоні домашніх диванів
У мегаполіс пісень і романів
На вулицю вільних поетів,
«Червоних вітрил»
І славнозвісних «Гасових лямп»*…
І віри в казку… у Попелюшку…
З твоєї ласки.
Хай вже ніколи не вийде
З цього туману вийти…
Нехай я залишусь
Серед рядків колючої вовни,
Вплетена в светр на тілі твоєму,
Нехай я залишу відбиток помади
На келеху мрій …
Так і стоятиме в голові це звучання
Блаженства від тонкого торкання
Кришталевої краплі життя…
І ще, цей цілунок,
Такий спонтанний, -
Ключ від буття й небуття…
22.03.13.
*Ресторан «Гасова Лямпа» у Львові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411384
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 23.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2013
Так солодко…
В серці.
Солодко.
Співають коти солов’ями.
Ніжно
моститься на подушку
рудооке небесне кресало.
Сміючись зорепади жбурляють у хату
Зернини веснянок….
Ніжно так…
Метеликів бравих торкання
Залоскочуть мій сон
Немов ті русалки,
Та на дно мою ніч відведуть…
Сплетені косами
Весняні пісні
Пнуться у вікна ліанами.
Гойдають хмари малих козенят, чи ягняток
Пухнастих.
Я їх рахую ….
Солодко так….
Намистинки зірок покотились
З грудей.
Дорогу вишукують роси весни до западини щастя…
Ніжно так,
По-котячому скромно,
Тулить морду
Знайоме земне відчуття поринання
-
я на сьомому небі!
Весна!
Весна горнеться ближче, чим зазвичай.
Обіймає.
Вуста мимоволі тебе пізнають.
Спочатку спонтанно, вві сні,
Потім, у натовпі зір,
У безмежжі краси
Хапаю один найчарівніший промінь…
Йду до тебе!
Не спи.....
15.03.13.
*ніжність-фр.
фото:http://www.porjati.ru/it-is-interesting/46981-klubnichnye-fotomomenty-dlya-pozitiva.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409187
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
На лініях тіні Твоєї
схрестилися руки-вужі.
ласкаво вкриваєш єлеєм,
долоні, де були ножі.
Вмикає живу радіолу
Смарагдова голка трави.
Платівкою котять додолу -
останні клубки снігові.
Ріжок розстилає сріблястий
до світла приручену тінь.
Моє відчуває зап’ястя
Твій пульс, наче краплі густі.
Якби ж то збулося… Наскрізно
розкраює сум на дрібки.
Торкаюся подумки, ніжно…
На небі Твоєму зірки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408830
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
(оксюмороноподібний гумор)
Дорогою-доріг, я вознесусь униз.
Пекельний янгол, люципер із Раю...
Гріхів цноту́, мов одиночок зграю,
У Волі клітку відішлю поблиз.
В брудоті чистій, світла кіптяві,
Монах рогатий усміхнеться гірко,
Погляне сліпо, невиразно зірко
Й розтане у прозорій піняві́.
По тупику я упаду в Едем.
В безвихідній надії: на увагу,
На мед гіркий, безалкогольну брагу
І безтурбоття сповнене проблем.
Із золотого мороку світил
Назустріч геть, пожалує марою
Провинний Святець. Помовчить зі мною.
І сумом щастя зазориться в пил.
Здивуюсь помірковано навзрид
Що нарозхват усім я не потрібний…
Зверну назад, де вабить голос срібний
Шикарно, "в блиск", задрипаних Планид.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408768
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Маніпулюють нами і б’ються з роками...
У вухо волають - часу немає...!
Зустріч напоспіх, кохання уроздріб,
Серце стрибає – часу немає...
Часу немає – стрілки мов голки,
Зашиють вчорашнє – уже не одягнеш.
Одяг, мов спогад, зітреться на шмаття.
Струмом ударить кави розряд...
Пульсує життя таємне в судинах,
Звірене з ритмом пісень і доріг
Під панцером звичним ховає людину
В якої не вроздріб, яка не напоспіх,
Без допінгу кави, подивиться в очі...
Та часу немає – бо той , хто встигає
Часу не має.
Впускають судини кавовий постріл.
Пульсує, вирує, звивається, мчить...
Годинник волає – часу немає!
Стискається простір, а відстань зростає
Між нами, мов тіні о пізній годині...
Телефонні вітання на відстані кроку,
Бо часу немає заходить у гості,
Дивитися в очі,
Читати віршовані пристрасні твори,
Зрізати троянди,
Заварювать чай,
І пити хвилини моїх поцілунків,
Щоб часу не було тікати від мене!
КАРТИНКА: ІНТЕРНЕТ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408605
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
В печері, із стожильного бетону,
Топчу безцільно штучний ламінат.
Вивчаю бездога́нь гіпсокартону,
Затягнуту в шпалеровий халат.
Крізь жалюзіння́ пластикових вікон,
Сітчастого́ мережива гардин,
Потьмареним пробитись хоче криком,
Весінній промінець. Всього один.
Не знає він, що зледенілу душу,
Вартує морозилки суховій.
І щоб весну відчути, смажить мушу
Її в духовці мікрохвильовій…
Токсичний одяг похапцем накину,
Дверей бляшанку прочиню у світ,
Замружено я прохриплю у днину:
- Рятуй мене, чарівний весноцвіт!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408462
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Не те, щоб не любив її -
Вона в мені не бачить мужа.
До фліртувань завжди байдужа,
Струмить розталлю у гаї.
Сховавши за імлою вій
Очей смарагдове тремтіння,
Манить перстом листопрозріння,
Поміж березових завій.
Не те, щоб зовсім не бажав
Тепла бутонового тіла -
Її пиха розсвітокрила,
Спиняє холодом заграв.
І не болить, а просто щем
Пройняв росточком серце, з краю:
- А може я її...?!
- Я знаю! –
Вона озвалася дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408414
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
......................…А в хатині тій – дівчина,
..........................Та до неї так далеко…
І.
Коли літо постукало в двері,
Не поглянувши навіть в вічко,
Відчинила. Не днем, а ніччю
Задухмянився світ до стелі.
Зацвіла в синій дим солома,
Велелітня русява крона.
Я вдихнула, мов мить буденну,
Повні груди до дна натхнення.
Стало тісно в шести площинах
Зі смолястої смеречини.
Ночі білі, неначе глину,
Вмалювала в дороги дивні.
Порозплутувала з-між пальців
Орнаме́нтами сиві танці.
В древні ритми, мотиви, барви
Утесала одвічне тавро:
Що народжена як стихія,
Що не можу без круговію.
У свитині терпкій із літа
Витинала клинці по світу.
І по стінах, і вдзвін по шибках
Розбивалися барви з лишком.
Ти ж одвічності монолітом
Устоялася нерозбита.
Соломинками у блакиті
Прорізаєш дрібненьке сито.
Твої вікна лоскочуть хмари,
А чи дряпаюь… Чи омана?
У глибинах гори – фундамент –
В міждоріжжі, як битий камінь.
Між мальованими ночами
Прийде здалека мій коханий.
Він постукає тобі в спину.
Третім разом йому відчиню.
..........................…Хорошії гості у мене…
ІІ.
Коли осінь постукала в стелю,
То посипалась штукатурка
До землі крізь діряві руки,
Забіли́лась у просторі хмелем.
По підлозі звивались тіні,
У сакральнім танку довільні.
По підлозі чотири ру́ки
Походили єдним відзвуком.
Їх сліди у небесній манні
Забувались, робились п’яні…
На мелодику вітровію
По-мольфарськи збиральсь змії,
Розповзались по склу дощами,
Шелестіли в пожовклій манні,
А здавалось – то неба гуркіт.
Там ходили чотири ру́ки,
Де ставали до танцю шпарко
Вікові дерев’яні балки.
З-під землі навсуціль аж до даху
Народилась без жодного цвяху –
Ти не знала металу муки.
Тебе бачили дикі духи
Перебиту навхрест дошками,
Перерізьблену крізь тумани,
Переписану вздовж і в стіни
Вереснописом в дні осінні,
Помережану орнаме́нтом –
Тим, котрий не боїться смерті.
Не боїться, допір в коліні
Не відчутно зва зуба змія –
Так раптово, мов дощ у хаті.
Би не бачила мене матір.
.....................…Куди ведуть строкаті дороги?..
ІІІ.
А зима як постукала в сволок,
Задзвеніла крізь піч віддача
/Чи насправді луна, пробачте/.
Ти стояла по вікна у слові.
Я ж – в тобі, по коліна у мріях
І по серце у недокрів’ї.
Поринала руками вранці
У яку-небудь чорну працю.
Розривалися днів пружини,
Напинались гарячі жили,
А текла по ни рудоглина –
Та сама, що і взір на стінах.
І текла туди ген далеко,
Де блукають шляхи присмерком,
Де по колії в теплій хвилі
Мій коханий побачив ирій.
/От тоді стало крові мало,
От тоді влили глину хмари
Листопадним дощем пожовклість
В чорній техніці, як вазопис./
По весні його жду додому
Через межі-думки-кордони.
Ну а поки вживемось двоє
Кровообігом в стін узорі,
Що пробуджує сиві танці
І… затерту морозом працю.
.....................…Мене водило в безвісті життя…
IV.
Коли в вікна постукала ве́сна
Носом чо́вна і квітом віршів,
Вирпостала вона все вище;
А в човні тім не було весел.
Не було в тім човні нікого,
Не було більше глини-крові.
В краснім сонці з-за гір світанку
Загоїлась маленька ранка.
За мольфаровим заповітом –
Лиш дві цяточки, дві довіку.
А весна заплітала косу
Із солом’яного волосся,
Тобі ставши на підвіконня.
Розвивалася сива повінь.
Втанцювалась аж понад хмари
В древні ритми, мотиви, барви,
І відчула стихії силу,
Відірвала з-землі твої крила
/Бо не було ж там жодного цвяху/,
Та й понесла у вирій птахом.
Я дивилась віч-на-віч в небо
За сакральним пташиним летом –
Там не було його і сліду.
Був лиш човен, вода і вітер
Та уламок від штукатурки –
Якимсь дивом, на пам’ять смутку.
А мені раптом стало тепло
І так весло, що аж терпко.
То забилось маленьке серце.
Прийде час – воно в світ ввірветься.
А поки́ що безкрайнім світлом,
Де блукають шляхи одвіку
/Більш немає ж старої хати/,
Доведеться у чо́вні спати.
25.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405335
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Замкнулось коло –
кавою у турці,
шепоче-осідає фус.
Проміння грає
плетивом настурцій,
усміхнено стає.
Горнусь
до рук Твоїх,
заманюють стихії.
В ущелинах очей –
прибій.
Хотіла б стати
мушлею, щоб хвилі
промовисто звучали
в ній.
Лимани сині
в поглядах бентежних-
розлити,
щоб не видно дна.
Малює кола
вітер прибережний –
далека і близька Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405560
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Жита́ лоскочуть вусами хмаринки,
Хвилюючись промінним малахітом.
Стежина зашарілася розквітом…
На конюшині пломенять хустинки.
В вінку гніздовім, між розливів спеки,
Гойдається напівсуха тополя.
До неї, із волошкового поля,
Неспішно опускаються лелеки.
Змагається із жайворами в співі,
Булькатий коник в зелені бур’янній...
Я падаю і розтаю в духмяній,
Тарпана степового, літній гриві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401987
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Як без зерна колосся – ми голодні,
В криницях порожньо без джерела,
Води нам не дістати із безодні,
Якщо її нема - то і нема…
Безкрила птаха голосу немає,
Трава у лузі в’яне без дощу,
А мати сина вічно виглядає…
І завжди каже: « Я усе прощу!»
Душа народу прагне сповідатись,
І причаститись у Великий піст,
Добро людині має відізватись,
Щоб люди піднялись на повний ріст.
Без коренів не виросте калина,
Не вдягне навесні густий вельон,
Без предків, то істота - не людина,
Пристосуванець і хамелеон.
Без пісні соловей загине з туги,
Безструнна кобза - то німа душа.
Нещасний той, хто залишивсь без друга,
Не вартий найдрібнішого гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401504
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 16.02.2013
Неправда,днів нема одноманітних!
І люди різні,що однакові-брехня!
Поет -не вічний,бо немає вічних?
Ми тільки вгадуємо,кажем навмання.
І народили нас не предки,а нащадки.
Всі наші прадіди народжені від нас!
Про ненароджених залишаться загадки.
Всьому свій час, усьому певний час..
Неправда, днів нема одноманітних !
У всьому начебто закована межа,
Голів багато є ідеями вагітних,
Проте із сотень виживає лиш одна.
Всі наші помисли зародженні в уяві
Подібні птицям,що злітають догори,
Бувають ще й безкрилі чи кульгаві,
Та всі живуть і рвуться до мети.
Неправда ,днів нема одноманітних!
Одноманітна може бути лиш туга.
Котра тиняється по світі безорбітно,
Шукає хаосу у душах і очах. . .
Неправда, днів нема одноманітних!
І люди різні,що однакові-брехня!
Поет -не вічний,бо немає вічних?
Поет завжди живий в своїх віршах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400724
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
(Михайло Плосковітов "Чекаєш свята Валентина")
Лютневий день. В оливкових гардинах
Медовий промінь бавиться, мов джміль.
Ти теж чекаєш свята Валентина...
Терпких думок патлата заметіль
Душі вразливій не дає спочину,
Мов білий пух, роїться в голові.
Зима за ніч зіткала скатертину,
А на світанні зви́ла у сувій...
Порозчищала білі кучугури -
Мов і сама в очікуванні див!
Приблуда вітер вудочку занурив,
Тобі зірок у плесі наловив.
Здмухнув з очей топазових журинку,
Мов чародій, крізь сон прошепотів,
Що і тобі готують валентинку -
В маленькім серці море почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Під мелодійний вальс
Тихенько, крадькома
Прийшла вночі до нас
Зима, зима, зима.
Кружля сніжинок рій
Поміж густих ялин...
У світ щасливих мрій
Полинь, полинь, полинь.
А сніг як в сні летить,
І казка ожива,
І віриться в цю мить
В дива, дива, дива.
І пам'ять воскреша
Красу дитячих літ -
Світлішає душа.
Стає добрішим світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400876
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013
Місяць, немов сновида,
Ходить парканом,
Залазить на дах
І сповзає неквапно
Дротами…
Ах…
Заходить у сад.
Скрипне-скрикне зневірена хвіртка…
Пам’ять щоночі двері зриває з петель.
Кричить в катакомбах
Впусти!
Волає мені з низу в гору - ти пам’ятаєш?..
Місяць тоді ще солодко спав,
Грілись під сонцем думки…
І таке, до наївності, миле
Кохання стояло у нашім саду…
З кожного пуп’янка, з кожної серцевинки
Лився нектар -
сочилось КОХАННЯ…
- Згадуй!
- Не хочу!!!
Дивись,
розплющуй
очі!
…згадуєш, згадуєш, згадуєш…
…хочеш, хочеш, хочеш…!!!
Колючі, немов би голки дикобразів,
Впиваються спогади в скроню …
І майже дитячі приходять бажання:
Доснити собі повний кошик суниць,
Бурштинові краплі вишневого соку
Від пальців відклеювать,
насупивши брови…
Злизувать мед із долонь…
Щоб зовсім не страшно,
Щоб зовсім не темно,
Щоб з плюшевим «Медем»,
З кошлатим ведмедем,
Безсонним ведмедем
Безстрашно і чемненько спати
І спати,
І спати…
Знов місяць по небу ходить…
Ллється нектар, сочиться кохання…
Липнуть долоні…
09.02.2013р.
музика з інтернету: Греческая музыка - Медитация (audiopoisk.com)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399683
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Я інколи не хочу говорити.
Міліє дух чи губляться слова...
Душа й тоді лишається відкрита,
застуджена, завітрена, слаба,
розгублена і сповнена розпуки
нагої правди.
Правда - сущий гріх...
Напасть нудженна, посестра розлуки,
самотня тінь чужого між своїх,
ненависна і жадана захланно.
Безжальний кат, гидка смоктальна твань...
Я інколи не смію говорити -
міліє дух від висліпаних знань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399453
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Весною вже пахне,
правда, правда!
Ліниво потягаються зелені паростки
З-під простирадла праного дощем…
Вогким парканом пахне і котами…
Смішна посмітюшка угледіла якусь принаду.
І горобці вчепились в крихту сонця реп’яхами,
Наметують на боки березневі латки світла…
Роти порожні димарів, мовчать, пізнаючи нірвану.
Так- так! - гукає хтось,
Синиччиним привітним голоском -
Лютневий сон скінчиться незабаром!
Всі будуть мити вікна і білити стовбури,
Я ж буду вкотре засівати серце
Бурштиновим зернятком чарівним,
Аби зійшло, як завше безкінечне щастя,
Уквітчане коханням золотим.
Весною вже пахне,
правда, правда!
06.02.13 р.
п.с.
*Имболк (Имолаг, Имэлк, Оймелк), Конец Зимы – Начало Весны, Праздник течения [молока]В викканской традиции, во время этого праздника Богиня уже оправилась после родов и нянчит маленького Бога, кормит его грудью. Мелкие домашние божества и духи помогают ей и развлекают сказками и песнями.
Имболк, как календарный праздник, связан, во-первых, с лактацией, а во-вторых, с первым прорастанием семян.
Имболк связан с аспектами Богини – Дарительницы благ, Богини-Матери, Хранительницы домашнего очага и уюта. Кроме того, традиционно во время празднеств Имболка чествовалась Бригитта, триипостасная богиня.
на Имболк обязательно пекся хлеб и взбивалось свежее масло – и кусок хлеба с маслом оставляли на маслобойке в жертву Бригитте. Символом плодородия именно в этот праздник является не зерно (и не хлеб), а молоко: его не только пили, его лили на землю и в водоемы, свеженадоенным молоком обрызгивали постели в доме и дверные косяки.
Во-первых, Бригитта была связана со Словом, как таковым. Она часто выступала как богиня справедливости и правосудия. Вторым аспектом связанности со словом было ее покровительство бардам и поэтам, которые всегда особо ее почитали – в ирландской поэме «Котел поэзии» Бригитта названа хозяйкой волшебного источника Segais у истоков реки Бойн, из которого поэты черпают свою велеречивость и вдохновение. В «дни Бриг», открываемые Имболком, проводились как тинги, так и состязания певцов и бардов.
картинка та інф. з інтерн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399447
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Лягла печатка стомлених зірниць
Легким серпанком на озерну тишу.
Вздовж бережечка, в плетиві споришу,
Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
Розкішний клен спустився до води,
Голублячи корінням ряску сонну.
Поправив віттям місячну корону,
Що ледь не спала в хащі лободи.
Між очерету зазміївся сом,
Стривожив плесо хвилькою дрібною.
Помчала та стрілою осяйною
Розбурканим осо́ковим ворсом…
Спиває ніч Ведмедиці ковшем,
Сновид розмаю олов'яний трунок.
Торкається душі моєї струнок
І на зорі спалахує віршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397971
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
(музика замість епіграфу)
Декілька вдихів весни…
Так починається сон.
Я стою перед твоєю жагою
Захищена лише смарагдовим пилом -
Напівпрозорим пологом ночі.
Паморозь дихає в спину
З трояндових схилів.
Віхола спить,
Згорнувшись клубком під парканом
Дрімає січень.
Не спить липнева спека в очах,
Сонце сходить на долонях твоїх.
Силою світла,
Руйнуючи мури,
Готичні вигини часу,
Стираючи нікчемні кордони,
Дихай!
Так починається пристрасть.
Дихай!
Декілька вдихів весни…
Це так природно тебе хотіти,
Тебе собі берегти,
Тебе любити…
Дихай!
Весняні джерела жаги уже поруч,
Наповнюй легені,
Судини,
Серце…
Весняним ключем відмикай
Ворота моєї долі.
Дихаю…
Мій повелителю снів,
Я дихаю маренням,
Сходами пензликів трав,
Свічками каштанових гордих алей,
Синіми ріками пролісків ранніх…
Милий, я дихаю
Квітом бузку,
Ароматом кав’ярень,
Світанками,
Громовицями,
Дихаю...
Торкайся, бо я вже не втерплю!
Надихай під ковдру своїх безкінечних пісень,
Смішних перегуків перкусії пальців,
Лоскотних мандрівок солодких балачок,
Та інших дрібничок,
Щоб я потонула в потоці кохання!
Щоб я танцювала,
Немов та шаманка у танці-гарячці.
Гортанно співало щоб все навколо,
Вступаючи в коло…
Дихай!
Вирину вмита твоїми
Вустами, руками, очима…
Дихаю снами, мій повелителю,
Дихаю шовком долонь,
світлом смарагдових зір...
Дихаю океанами,
І світами…
Горнуся до тебе
ближче на декілька вдихів весни…
Так починалось життя!
музика
з інтернету:Okean_Elzi_-_TVO_ZELEN_OCH
31.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396981
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013
Южать черешень пелюстки в саду,
Кружляючи стежинами у танці.
Сплетіння винограду на альтанці,
Розніжило листОрізь молоду.
Смородини бучноп'янкий салют,
Плеядами звисає золотими.
Низенько персик розпустив над ними,
Ліловий парасолі абсолют.
Діжа з водою в моховім взутті,
Дрімає смирно в тіняві горішній.
За нею причаївсь листок торішній
Зневірений у літа воротті.
Його печаль вкущилася на пні,
Балетом тонконіжкових поганок…
А бджоли, із квіткових філіжанок,
Весну несуть у стільники ліпні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396765
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
http://youtu.be/o14kKOieL9k
Не читаєш мої листи,
І прикметниками розлуки
Я цілую твої ніжні руки,
Називаю тебе на ти
Я не буду більш писати,
І вкладати душу в рими
Засипає снігом цитати,
То мабуть такі вже зими
То не січень стоїть під вікном,
І по шибці пензлем, грайливо
Дуже сумно мені одному
Тай і ти сама не щаслива
Наша відстань - то біг по колу
Ми втомились: писати, читати,
І на ти тебе називати
Вже не буду я, ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396810
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Самотність ховається в висушених квітах
Можна зробити аплікацію
Обовязкове завдання в ліжку зустріти
Ранок й сонячну дегустацію
Падає тихо за вікном пухнасте щастя
В пальцях не сплять ластівки натхнення
І оживити минуле нехай не вдасться
Ти розцвітеш в моїй поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396630
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
" Я хочу заходить к тебе в сон, воскресая, наполняясь тобой, и в тебе оставаться, прорастать, принимать твои теплые соки, распускаться цветком, раздвигая границы ощутимого мира… Ты не знаешь, насколько я люблю тебя.
Нет. Я хочу тебе сниться."
Светлана Лаврентьева http://skazzka.2bb.ru/viewtopic.php?id=930
Чому ти боїшся безсоння?…
Чому не чекаєш дощів?…
Бо мотузочку кроків коханих
Змиє водою до центру землі…
Час стугонить під колесами днів
Рахує зупинки, стовпи, пасажирів …
Я завжди виходжу тут.
Каву з автомату чомусь не люблю.
Та питиму, що вдієш о цій порі.
.....Керуючись першоінстинктами,
На нюх гострий сподіваюсь,
на те, що ти не змінив звички
Курити саме ці, неміцні цигарки,
І пахнути лезом бритви
З відтінком терпких вітрів.
.....Маю надію на гострий слух,
Що в самому серці міста
Відсіює кроки твої з поміж натовпу
тутешніх людей і туристів.
.....Ще покладаюсь на тебе,
що у хвилину сну
Ти йтимеш упевненим кроком,
Не помічаючи більше нікого,
Не дбаючи про гарні манери
Ввійдеш до мене у спальню.
Візьмеш за руку,
Як то раніш бувало,
і я прокинусь,
Розімліло рожевощока,
Збентежена і трохи зніяковіла
У твоєму купе.
Колеса в цей час туркотять про своє.
Смішно фиркає потяг
І тріпоче вагонна фіранка
По вуха закохана в небо нічне.
Я страшенно боюся безсоння,
Щоб не проґавити мить
Поєднання лунких коридорів
В точці торкання світів.
...мого і твого...
Змиють дощі наші впевнені кроки
Десь під коріння космічного гаю.
Котиком тулиться сон по-під боком
Морфеєві чари простір долають….
30.01.13
малюнок з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396602
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013
На запашнім покосі літніх снів,
Спочив козак в безкрайому степу.
Додолу місяць розплескав свій гнів,
Прив’язаний на зорянім цепу.
Що зрив у барвограї сновидінь
Вже не юнак, утім іще не муж?
Очей матусі незбагненну синь,
Чи під вікном хатини кущик руж?
А може з верболозу добрий тин,
Що злагодила батькова рука.
І де бузок, прокравшись між жердин,
Повиставляв волотки з молока?
Чи копанка дідівська у садку,
Де найсмачніша ключова вода,
Дрімає ківш на ржавому гвіздку
І чути гул бджолиного труда?
А може й бабці теплий ще хлібець,
Чи посмішка у борознах часу?
Чи як зі стріхи вправний горобець,
Спиває рано осяйну росу…?
Дрімав козак на промінці зорі,
Між запашних покосів літніх снів.
Де жайвором палахкотів вгорі
Коханої найжаданіший спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396489
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Насіння проростає в моїй кишені
Куди спадає попіл вбитих мрій
Сльозами живеться соленими лишень
І образами чорно-білих снів
Що вилелію дозами сприртовими
Байдужість, або ще одну залежність
Я побілила стіни кольорові
Бо вже давно не вірю у приреченість
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395837
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Буйногривим палким юнаком,
з гордим видом полтавського соцького,
під гітару, рядок за рядком
я своє видавав під Висоцького.
Цілий гурт на кутку шаленів.
Не багаті тоді були сценами.
Аби слухати модні пісні,
Ромодан начинявся антенами.
Першосхемив на ГУ-50, –
хуліганив по радіостанції.
Пеленгатор ловив нас усяк:
штрафували, читали нотації...
Ми ефірили вдень і вночі.
Що завгодно "лабали" по-плотському.
Навсехвильно ревли приймачі.
Та найбільше крутили – Висоцького.
І тепер у столітті новім,
коли мучусь чи трішки під мухою,
без гітари (немов овдовів)
я говію – Висоцького слухаю.
Найновіші пісні зазвучать,
одуховнені правдою й совістю,
та ніколи не згасне свіча
всенародного барда – Висоцького.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395384
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Піднімайтесь вище вгору аж в захмарність з сонцем
Збивайтесь в ритмах, закреслюйте ноти
Художник намалює з безвиході віконце
Виріжу своє, до твого навпроти
Бачиш згусток фіолетового вогню сяє
Окреслюються контурами губи
Як завжди фіалки ростуть в русявому гаю
Мрії оживляють, що слова - гублять
Та й сльози на полі бою твоєї міміки
Щось з області Алісиних фантазій
Поверх сумних нот, насиплю грам двісті лірики
Відкрий, десь о восьмій свої жалюзі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395319
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Зимовий вечір,
сніжна заметіль,
а за вікном
у глибині хатини
світЕлко свічки
ледь кошише тінь
прикляклої
до молитов родини.
Свят- вечір...
Нині живиться душа
набутком Духу
у святому слові,
тріпоче серце,
мов дрібне пташа -
родинній щиро
тішиться розмові.
І любо знати -
стелить прийшлий рік
стежину добру
тим благословінням,
що ув очах рідні
являє лик
Господній день
Йорданським омовінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393534
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Велосипедом їду в Біївці.
А предки добиралися волами.
На Новаки звертаю за Лубнами.
І – навпростець: знайомі луки ці.
Я краєвидом кожним дорожу.
Як п’янко пахне теплий літній ранок!
Як неповторно тут природа вбрана!
Зустрічним радо «Здрастуйте!» кажу.
А онде кінний віз поторохтів.
І батіжком вицвьохкує хлопчина,
хазяйновитий жвавий молодчина.
– А що ви, дядьку, взнати тут хотів?!
– Я їду ген туди, до Василя,
який живе посеред нас поетом…
– Та це вам ще зосталося далеко.
Яка ж привітна рідна ця земля!
Як гарно й швидко їдеться мені!
Велосипедом, – це ж таки не пішки.
До квітів польових спиняюсь трішки.
Вони в квартирі будуть пломеніть.
Барвистих вражень трепетний букет
вкладаю в душу.
І хмурні, й веселі
Тарандинцівські, Єнківські оселі
густенько туляться.
Побачив би поет Хитці поудайські –
живеньких кілька хат.
Хрести в зажурі та старі дерева.
Гуляє вітер … Реви то, чи регіт?
В яру глибокім – спогадів кагат…
Ширяє думка птахом до небес.
Який пейзаж! Мені це місце сниться.
Цей луг, де Коцюбинського криниця…
Як же сьогодні тут Василь воскрес!
Отут проходила «Етновесна», –
на заповіднім ярмарковім лузі.
Тут симоненківські збирались друзі.
Тут – України пам’ятка рясна.
У серці – скрипка!
Скрипи яворів…
Перегортаю спогади печальні.
Сідло поскрипує, кручу педалі.
Де–інде бачу припнутих корів.
Не так давно тут паслась череда.
І не одна. І усміхались лиця.
Тепер, мов показилися в столиці.
В державі – безкінечна чехарда.
Тепер держальникам не до селян.
Ген – за кордон, де братія весела!
А тут – собі будують царські села.
І стогне недопродана земля.
Панує скрізь зневіра і клопот.
На покуттях – байдужість возсідає.
Вже відповіді точної не знаю, –
бандити правлять світом чи Господь?
Не все докрали. Ледь не щез народ.
Овець немає, мов ягнята – люди.
Допоки ж нами правитимуть юди?!
А ось – лелека міряє город…
Гніздяться ще – поближче до людей,
клекочуть, кружеляючи довкола,
птахи священні.
Та закрита школа.
Невже ніхто у перший клас не йде?
Та ще гніздо міцний тримає стовп.
На варті тут – погруддя Василеве.
Іще малечі щебет.
Леле-леле…
Автобус возить, та було б кого.
Сільрада тут, скромненький магазин.
З ціпочками стоять привітні люди.
– І що ж воно на світі далі буде?
– Не куриш? Жаль.
Вже ні в кого й просить.
А вільно дихати відвикли груди.
– А ще газетку можна?
Так повсюди
болючі світлі спомини возив…
Була тут в клубі обласна весна –
остання, незабутня, поетична.
Згадала те й бабуся симпатична.
Якби ж Василь ровесницю впізнав!
А він і досі ходить молодим
цим дивним раєм і цим пеклом диким.
Поміж людьми, де гиготять індики.
Так хоче ще хоча б ковток води!
На гору йду, де спочиває дід.
Скрипучі жорна згадую колишні.
Розкішні вишні навперейми вийшли
як і колись – рум’яні й молоді…
І сонечко, й хмаринка, й вітерець.
По листю бубонить дрібненький дощик.
Сюди приходжу на спокуту й прощу,
щоб знову йти супроти зла на герць.
В зажурі рідна хата Василя.
Під саму стріху виструнчились мальви.
Ні витязя, ні матінки немає.
Калина грона приязно схиля.
Фортеця духу…
Тихо йду сюди.
Торкаю тин, ворота, хвіртку – вліво.
А серденько тріпоче, вже й зомліло.
О, хато біла, вівтарем світи!
Немов за руку – ручку до дверей…
Ступаю в сіни, у святу домівку.
З порогу сіном вислана долівка.
І груди терпнуть, тіло дрож бере.
Портрети обіймають рушники.
Тулюся до старесенької печі.
Пресвітлий смуток падає на плечі.
В світлиці цій стрічаються віки.
Погруддя біле – погляд сам на сам.
Хвилинам тим довічно вже належу.
Тут книжечка моя лежить найперша.
Вже й вицвіла. Все бачать небеса.
Матусю Ганну навіщав не раз
в квартирі смутку в сонячних Черкасах.
Вже з Василем – довічний спокій разом.
Близенько Канів і пророк Тарас.
Як часто плаче стріха в Біївцях!
Струмує в серце, плине в океани
цілюще Слово симоненкіани…
Земляче, ти – Людина, не вівця.
Ніколи не молись богам чужим.
Служи добру, іди у світ з любов’ю.
Не покидай ніколи поля бою.
Щоб говорили: «Правильний мужик!»
Нащадки Симоненка Василя
навідуються в села рідше й рідше.
Чи буде пустка раєм для приїжджих,
коли в селі не стане вже й селян?
У заростях – руїни та хрести.
О, Господи, невже й на душах пута?
О, як же забарилася спокута!
Спаси село, цей грішний люд прости.
О, Матір Божа, на вівтар зійди,
де хата біла болісно зітхає.
І небо понад Удаєм тримає.
І дивиться здивовано в світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393161
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Дивлюсь на захід, що сідає в трави,
Тепла вбираю промінці останні.
Струмує вечір у баскім сюрчанні,
На тлі кружала сонної заграви.
ТрункІ меди полинової жовчі
Вплелися у колосся типчакові.
Алтеї грамофончики шовкові
Мигтять в гущаві ніби зори вовчі.
Наляканий пирій вщетинив бані,
Де оселилась бірюза волошок.
Стручками вушок, заячий горошок
Дрижить втаївшись у сухім шафрані.
Лиш скіфський залізняк, неначе корок,
Злетів списАми, окровивши глави…
Та пектораль померхлої заграви,
Сховав в кургані непроглядний морок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393380
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.01.2013
Збирай мої вії по ліжку й плечах
Зливай мої сльози отруєні сіллю
Нас не заколише теплий той вечір
І ні з ким ділити своє божевілля
Сповзає по ранах розпатланий светр
Нитки пам'ятають твої поцілунки
Ми не перетнемось на жодній із зебр
Я хочу байдужість в прощальний дарунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393292
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Розбиваються сльози об нашу скляну стіну
Там всередині звязане, від скотчу німе кохання
І на миті окремі здається: Я перейду
Ні... Надійно поклали холодний фундамент мовчання
Залишилось тобі - співати хіба, що пісні
Комусь іншому, комусь "насправді" достойному часу
А мені мішок, де віршованих слів асорті
І касета твого рок ен рольно - болючого джазу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393231
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Співають коси реквієм траві.
Мантачка, як смичок у скрипаля,
Виточує – аж чутно звіддаля –
Мінори і мажори вікові.
До сходу сонця мусимо вчинить
Цей ритуал народження отави.
Ніякій примсі шалу не спинить,
Бо свідком бути – день не має права.
Співають коси в тиші луговій,
І ноги витанцьовують у твісті!..
Щорічний присуд липня цій траві
Ми виконали вправно,
Без амністій.
____________
Мантáчка – брусок для гостріння коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392856
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
***
Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Ти нашіптуєш тихо мені:
Не торкай, то - гірка філіжанка.
Та й вже варто навчитися жить,
Щоб минуле не то́рсати більно...
Але пам’ять огудно дрижить -
Все зове у відбуле безвільно.
І защо́раз лищається шрам
Десь глибоко-глибоко на денці -
Надокучлива тінь, наче спам,
Темна крига у світлому серці...
Та, на Бога, в сумному вікні,
Чи не вперше займається колір -
Ти нашіптуєш сонця мені,
Насипаючи неба за комір...
(11.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391795
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
(Басьо простить:))) )
Кричав під вікном душі Її.
Почули налякані лиш пси.
Кляті європакети!
Твій лик – воскова орхідея.
Емоції стін сховались
За маскою гіпсокартону.
Вапно безсиле…
Тріщини хитро шкіряться
Крізь білило.
Прораб лається…
Світила палають вічно,
Тому що глухі.
Завжди бачити тебе,
Упиватися точністю…
Ех, якби ж то міг
Класти цеглу без рівня,
Вліз би у премійований графік.
Сакура у весіннім цвітінні.
Та я – о горе! Не можу відчинити
Вагончика з інструментом.
Вальсують сніжинки.
Цемент, із роздертого мішка,
Летить за вітрами.
Набриднувши довгим дощем,
Вчора прораб нагнав мене ...
Трупи употужнюють фундаменти.
Маляр у кімнаті.
А ось інший – до чого ж схожий!
Відбиток у калюжі фарби на паркеті.
Місяць – плакат на буд майданчику
Просить: «Без каски сюди завітайте
Останній притулок під цеглою».
Вітер приносить
Стільки опалого шиферу,
Що здається вже осінь.
Де ж ти, столяре?
Пригадай, одвірки перекосило,
Лише мряка дихнула.
Кранівник нахилився і спить,
І здається мені, гарчання вулкану –
Це його душа.
У хатині, де ремонтував дах
Слухаю, дощ що скапує до миски.
Значить і я не змінився,
Немов цей старий дуб.
Яка завидна їх доля?
На північ від буд майданчика
Таранька плещеться у пиві.
Невже ви теж із тих,
Хто не спить, крадучи будматеріали,
О, миші на горищі?
Дощ у шовковичнім гаї шумить ...
З унітазом повзу за паркан,
Мов хворий шовкопряд.
Щільно закрила рот
Раковина морська.
Лунає спека будівельних дебатів !
Над привіллям буд. майданчика -
Нічим до землі не прив’язаний -
Жайворонком летить верхолаз.
Не встиг прибрати пальця,
Як вже цвях довжелезний
Оселився в нім паростком.
Гумор цей - нескінченний.
За Басьо чогось потягнувся,
Мов мальви до сонця.
8. 01. 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390879
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Я руки вітром простягаю,
Ступаю бризом по воді
За веселковість небокраю,
Де ми розстались молоді.
З далеким днем на самоті
Печальним серцем опиняюсь,
І миті згадую тамті,
Коли позбулися ми раю.
Гірчив оскоминою плід,
Ефір блакитний геть поблід,
Роздерлась спокою попона,
Без вороття ми йшли звідціль,
І загортала нас у біль
Прощання мантія червона…
08.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390745
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 09.01.2013
Коли зі слів пророчення святого
Зійде звізда на тлі біблійних драм,
Волхви з дарами рушать у дорогу –
Вклонитися Марії з Немовлям.
Сповите поміж вівцями в соломі
Передчуттями повниться єство.
Чи вже дано збагнуть – Йому, малому,
Який тягар віщує це Різдво?
Як страшно знать, що зраду вже готують
Уста того, хто руки цілував!
А хто співав натхненно алілуя,
Шугне у вир диявольських забав.
До скону світу матимем дилему:
За ким піти??
І, мабуть, неспроста...
Зійшла звізда над містом Вифлеємом –
Благовістить народження Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390813
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Бог не мог сделать никчёмное существо. Уважая себя Он просто не мог допустить в этом деле халатность и выпустить в свет бракованную сущность, курам на смех.
Наоборот, Он сделал лучшее, на что был способен - Человека, почти точную копию себя самого - и сделал для него (Человека) лучший, какой только возможно сотворить, мир.
"А теперь топай сам, детка. Ты Царь того мира, который я дал тебе - сказал Создатель - вот тебе правила этого мира, но ты волен поступать по своему разумению."
И начал Человек жить. И мы видим, как человек начал жить. И то, как Человек себя в жизни проявляет - это, прежде всего, результат предоставленной ему свободы в распоряжении окружающим миром и в распоряжении собственной жизнью.
Ошибся ли Он, давая своему дитю полную свободу? Нет, не ошибся. Он же создавал не робота и не безвольного раба, а копию себя, продолжателя себя.
Как же можно заточить своё дитя в кандалы и в клетку?
Поэтому, дав нам от себя всё, Он дал нам и свою свободную волю. И не Его вина, что Человек где-то потерял эту волю и не желает теперь жить Царём, а предпочитает сбиваться в отары себе подобных и взывать к поводырю, чтобы потом переложить на него и вину, и всю ответственность за собственную, личную несостоятельность.
Всевышний не помогает и не мешает нам жить. Для этого во Вселенной есть другие силы. Но сам Человек способен сделать всё, что захочет и нет для него в мире ничего невозможного.
Не получается почему-то? Почему не получается?
Импотенция,* сомнения, страх - вот то, что мешает Человеку стать Царём мира и порадовать своего Создателя, оправдывая Его ожидания.
Но пока что Его надежды относительно нас не сбываются. Рождённые пернатыми мы проживаем свою жизнь пресмыкающимися, так ни разу даже и не попытавшись расправить крылья.
Взлетай сейчас. У тебя ещё есть время насладиться свободным, высоким парением над своими владениями.
Встретимся там? :)
*отсутствие желания, а не бессилие, слабость или эректильная дисфункция :):)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390468
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 07.01.2013
В зимовій тиші
білий серпантин
вплітається в волосся, тане
між пальців -
небо ніжністю краплин.
Ковток глінтвейну,
солодко і пряно….
І щось веде
до Ваших сновидінь,
і смак кориці
в спогадах не в’яне.
Тепло вікон
торкається колін -
цвіте в кімнаті
полум’ям різдвяник.
І наче сон,
і наче наяву….
Таємний задум
втілиться на ранок.
Як сонцю
ми радіємо Різдву,
палахкотить урочисто
РІЗДВЯНИК.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390277
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 06.01.2013
Звон кухонных клинков
керамических лезвий,
как исчадье кровавых вендетт.
У меня на столе появился полезный,
весь изрубленный в хлам винегрет.
* * *
Утром взяли Прованс. Ну, почти, без потерь...
Да не дрогнет рука на цевье!
Дробью в крупный горошек,
голоден - как зверь!
Оливье, монсиньор, оливье...
* * *
Ратных подвигов уйма, ристалищ картин,
лоскутов языков и сердец.
Хрен багровый горчит, натурал-желатин,
вождь застолья - литой холодец!
* * *
Древний Рим! Поскорей насуши сухарей,
да вареных курей накроши побыстрей!
Сам палач их на площади резал.
Приговор! Сняли латы - умяли салаты.
Ваш Цезарь!
А какие блюда зарифмуете Вы?
03 янв 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389685
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Камо грядеши? (у ролі епіграфа)
Куди
Крізь дим
Запереспотикалася дорога?
В сліди,
Людським думкам не вірні
Ноги.
А на шляху – каміння,
Яке не час збирати.
Але ж навіщо йшла ти?
Божевільна.
Звідкіль
По сіль
Занедопередумалася примха? –
Усі
Казатимуть добірно
Й тихо.
А на шляху – везіння,
Якого не впіймати.
Але ж навіщо йшла ти?
Божевільна.
Насмерть
Ущерть
Запонапереплуталось волосся.
Тепер
Блукаєшся свавільно.
Досі.
А на шляху – спасіння,
Яке не треба знати.
А просто закричати:
Боже, вільна!
Інакше:
Йшла світ за очі.
Битими шляхами
(…життя?)
Йшла без якоїсь особливої мети.
А люди вигадали, що по сіль.
Їй, мабуть, відверто не таланило, але не в тім печаль.
Якось одного дня сяйнуло усвідомлення, що не йде, а блукає.
Вільна.
02.01.2013р.
(ідея живе з грудня 2012)
*Фотограф Софі Блек
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389375
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013
За вікном вже примовкли синички,
Свічка гасне в кутку за столом.
Закриваються втомлені очки,
Місяць в небі махає веслом.
Дістав казочку Дідух з занички,
Під подушку поклав наче Гном.
Спіть малятка мої невеличкі,
Осінив Дід Микола перстом.
Замуркотана киця з куточка,
Помахала, - добраніч хвостом.
Прилетів Вогневик із лісочка,
Вкрив малечу до ранку крилом.
В дивовижі чарівниця нічка,
Розгулялась в гаю за селом.
Задоволенням світяться личка,
Упиваються казкою-сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389133
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 03.01.2013
Наші мрії у задзеркаллі
Наші душі, то в’язні вічності
Нам так хочеться знати «Що далі?»
Спілкуватися на дотичностях
Ми загубимось, і зустрінемось
Наші тлінні тіла із попелу
Ми нікуди від себе не дінемось
На геройства немає попиту
Невідоме стає невідомим
Не цікаві книжки на полицях
Нам так хочеться знати «Хто ми?»
І коли це все скінчиться?
Дипломати, поети, коміки
Всі ми різні, а що ж там далі?
Наші мрії скоріш недоліки
У оманливому задзеркаллі
Ця задача, ікси і ігреки
Невідомі частинки вічності!
Епітафії чи епіграфи?
Наші прагнення – різнобічності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387365
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Цибатим лосем помежи гілок
Тріщить у лісі морозець звитяжний.
Струмком парує дух його розважний
Над серпантином заячих толок.
Промерзнув став – закляк від ліпоти
Сохатих вій у срібному уборі.
Схиливсь комиш залюблено в покорі,
Листом зашамкав оду хрипоти.
Лілейний звір, ударами копит
Шугнув рудавих осені куріпок.
Ті, зойком розпорошили очіпок,
Листвою кленів полишивши скит.
Лосиний слід, у вранішній зорі
Хурделить сніг, здіймаючи до висі.
Волотки вух наляканої рисі
Іскряться в діамантовій марі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385619
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Творився день, погожий та морозний,
І падав сніг з далекої зорі.
Старих слідів невичитану прозу
Таки ніхто до ранку не вберіг.
Але за мить ногами вайлувато –
Відверта в потуранні та хулі –
Новий набір почне на білих шпальтах
Щонайдавніша преса на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384303
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Лиш де-не-де солодкі ліхтареві пальці
Показують на вицвілі паркани,
На милі серцю мовчазні ротонди,
На довгі, мощені складними візерунками алеї,
На сині, чи зелені старі лави мокрі,
З чужими іменами на сидінні…
Ніч все це заковтнула, як наживку,
Тепер без нас вона нікуди…
І пустотливий пес малий-приблуда
Так урочисто біг попереду,
Немов на варті нашого тепла,
Немов ми тим теплом його вколишем,
Немов він наш єдиний поводир
До того надзвичайно гомінливого під"їзду,
До сходинок, обчовганих і тріснутих уздовж,
До пряних протягів, до підвіконня…
Так урочисто пес попереду біжить,
Знічев’я уявляє себе монстром,чи драконом,
Гарчить на тінь, лякає гілку…
Він мружить очі, схиляючи на бік кудлату буську,
Танцює хвіст його і вушка….
Ніяковів, коли злипались наші губи,
І тіла,
Ховав лукаві очі,
Тримавсь зубами за поділ тепла,
Фантазував, що ми його родина…
За цівку жовтого принишклого вікна
Хапалась міль,
Мовчали мордочки старих автівок,
Тулились ближче до плеча гілки,
І смикалась здивовано і безпорадно стрілка -
Час не намацував її ходи…
Лиш ті, солодкі карамельно-жовті ліхтарі
Вже цілу ніч ліпились до мого волосся,
До коміра твого,
До чорних обрисів дрімаючого парку,
До кучерявого загривку Песолева,
До вій,
До нашорошених парканів,
До ароматних кавових казок
Із денця життєрадісної склянки…
До всього визначного, вирішального, земного
Тулилась ніч.
А я тулилась до щоки,
Що пахла чимсь таким затишним і знайомим….
Всміхався пес очицями мольфара.
12.12.2012р.
ПЛЕЙКАСТ http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384260
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Ще одна хмара…
Знаєш що буває, коли лягає сонце?
В човниках мрій,
В долонях моїх, немов у коконі,
Тулиться безкриле щастя.
В долонях моїх, немов у лусочках насінина,
Чекає весни серце.
Коли лягає сонце,
Вартові сну заступають,
Плекають вогонь ,
Тримають на списах небо…
Дрімають прозорі крильця, зорі чаклують,
Ниточки пнуться з під пальців,
В клубочок скручують всі шляхи,
Всі пустелі і, всі міста,
Що до ніг твоїх покладу я на ранок.
Знаєш, коли лягає сонце,
Ростуть із моїх долонь,
Квіти мрій…
Я пригортаю їх до очей, і до вуст.
Нехай квітнуть в мені,
Пилком чарівним живляться мрії
Тремтять прозорі крильця
Тріпочуть, мов серце,
Зростають…
Знаєш,
Що буває, коли сонце встає?
Я розтуляю долоні!
Пурхнуть мрії.
Покотяться клубочки,
Ниточки напнуться, немов струни, немов дроти,
Немов потаємний зв’язок,
Вкажуть дорогу
До мого серця…
Сонячні стежини проступлять на лоні землі.
І потече тими шляхами,
Немов венами, сік.
І пробудиться день.
Сонячний .
І буде любов!
11.12.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384047
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
З терезами старенька стояла…
Сніг січе, аж згинає в дугу.
І, як докір, табличку тримала -
«Перевірте свою вагу!»
Власне влучно ось так – «Перевірте».
Добре зважте, хоча б за п’ятак.
І до сотої долі відмітьте
Все, чому живемо не так.
В закоцюрблених пальцях істина
Загубилась, як слід на снігу.
Проривається стомлено, стиснено –
«Перевірте свою вагу!».
І проходимо мимо байдуже,
Нас турбує на мізер «своє».
Знак доби: важко скривджено, друже,
З терезами старенька стає.
ЇЇ погляд обпалює душу…
Сніг січе, аж згинає в дугу…
Переконана, впевнена, мушу
Перевірити власну «вагу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383062
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
В чашку двору нападало неба…
Зазираю у прожилки часу,
Де шанс, є крихітний шанс набратись сонця…
В мені танцює осені перелюб,
В мені палає листопадова зрада,
В мені сміється дивний пересмішник,
Злидень, що викрав сонце,
Викрав сонне, усміхнене сонце!
Моє ,
Нещодавно моє, Сонце!
Листопад промовчав,
Розповзлася посмішка хтива
П’ятниці,
Тягнулися рукава
Обшарпані,
Руки невпевнені, рухи кволі,
Але сонце сховали поволі
У брудну торбину,
В стару лахмітину зими….
Де тепер ти,
Сонце,
Де Ти?!
Зазираю в шпарину,
Розшнуровую днину:
промінчик-мізинчик,
ще пальчик, ще й долонька…
й далі ..
торкаю твої, сонце, вуста,
я сама посміхаю,
себе посміхаю,
тебе в боки штовхаю,
спати облиш,
спати годі,
поки спить сивий злодій,
поки час на колоді, мов кіт, приліг,
до серця мене пригортай,
від зими утікай!!!
Вмастилася сонцем,
Руки, лице і ребра,
Наїмся сонця, жодним шматком не погребую,
У чашку двору, накидаю спори,
Най проростає!
Сонячних сходів,
напроростаєєє…
собі сховаю…
Сонце,
Це Ти?!
30.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381405
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 02.12.2012
День,
серой мышкой
прошмыгнув, угас.
Чуть слышным выдохом
в плечо
уткнулся вечер.
Он так печален
мыслями о Вас,
Но, мне сказали,
завтра
будет легче.
Я счастье
не моё
не позову.
И в тишине,
не зажигая свечи,
За Вас молюсь.
И – да! – я Вас
люблю…
Но, мне сказали,
завтра будет легче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381732
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Ця прозорість з розуму зводить.
Тремтять гілочки, тулять пальчики в купку,
Шукають грубку.
Чистять душу
Свою закоцюблу.
І мою…
Тремтять, але до останньої краплі стоять,
Сік тамують у всіх стравоходах зими.
Танцюють туманами вкриті шляхи,
П’яні від теплого дихання димарів,
Хмеліють, від спогадів літа
Соломою вкриті льохи…
Підпирають боки
Старі стовбури, об сиві паркани,
І човгають ставні ввісні…
І дихають, дихають всі
Всі шпарини чулану і ганку травнем і ранком,
Вдихаючи з купи сміття сухі телеграми весни…
Пахне мохом …
Землею пахнуть боки картохи,
І зовсім, зовсім літом пахнуть яблука,
Ті,що прозорим медом политі.
Чебрецем пахне
І масним каганцем
Пахне ще з коридору…
А далі – зорі
В прозорім сачку саду,
Переплетені з осокою,і з комишами,
Порослі моєю душею.
І величезне, просто над головою, яблуко
Золотого наливу.
Що сходить лише у цій порі.
Дивить на мене…
Ночі такій дивуюсь.
Милуюсь…
Прозорість така….
прозорість така лунка,
з розуму зводить навіть кота.
З даху, смішний,
Кидає зоряні реп’яшки,
І мандрує по краєчку луни,
По тоненькій струні
І дзвінко гука,
Щоб грудню надерти хвоста.
Прозорість така лунка…
01.12.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381631
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
Я божеволію від тебе
Німіють пальці, це мороз
Твоє ім’я, як той молебень,
Як вбивця-розум-передоз
Твої думки сплелись з моїми
І десь, колись такі як ми
Словами вірності п’янкими
Від світу зможуть утікти
Три крапки після воз’єднання
Дві долі злилися в одну
Чи божевілля!
Чи кохання!
Ніяк!
Я не збагну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381541
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
З-під копит іній!!! Десь удалині
Грудень мчить полями на баскім коні.
Розрізає простір льодяний мечем.
Морозцем проталу землю припече.
На річках – крига. У серцях зима
Дотиком холодним душу обійма.
У вечірніх тінях бліднуть ліхтарі
І луною пустки відгукнуть двори.
Заглядає туга у твоє вікно.
Зимно, срібно-біло витче полотно.
Та не варто, друже, нині сумувать.
До весни лишилось – перезимувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380525
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
* * *
...Зігріти півсвіту хотів...
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші сягали далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380378
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Мідь почорніла.
Наїжачилось небо…
Змішались думки.
Фарби тріснули, зсохлись, вкрились часом.
І в ті прогалини розколи й зломи
Маленькі каганці
Знічев’я зазирають в майстерню на землі,
Цей світ мене творив,
Творив,
А потім здичавів,
Байдужістю поріс…
Без дощів.
Пензлик хтів,
Щось сказати та в горлі вата,
Шорсткі всі вигини земні,
Шорсткі і вуглуваті,
З того боку,
Де засуха в душі,
Асфальтова дорога,
Пливуть мрійливо ліхтарі,
Відбитки шкаралуп і бивні носорога,
Тремтять ледь-ледь живі
Витягуючи воскові світи з Далі,
Чекають дні.
Чекають ночі перехилити світ,
Аби побачити в монокль,
Невидимий, але присутній слід,
Того, що не було…
Мідь жевріє при світлі вікон,
Рахує камінці,
Бруківкою мандрує листопад , згадає що колись…
Наспівує, та в горлі свист,
Тоді як народивсь,
Тоді, як сонце ще було,
Тоді, як вірити могло...
Вже витягають лід
Із серця і долонь
Безбарвні промінці.
Мандрують по щоці
Ті ніжні каганці…
І хто сюди привіз
Танок валіз.
Букет жоржин
І кавовий пігмент,
І хіть,
Все те, що до весни,
Без мене проживе, має ж жить…
Чекаючи весни
В мені.
ілюстрація : "Геополитическое дитя, наблюдающее рождение Нового человека" Сальвадор Дали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379451
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Якісь дурниці сновигають
моїм мозком - може сню...
В чарівний світ пірнаю зранку.
Себе вбачаю неземною,
убрану в пахощі мімози.
Ледь-ледь торкається світанок
моїх грудей, плечей торкається і кіс,
мого чола,
сріблясто, філігранно, млосно
виводить код на виході з просоння.
Таємний, лиш тобі відомий, знак
вмикає почуття і трепет.
Спалахую вогнем відкрита,
ніби ватра у пустелі.
І як дитя зозулі, як завжди - голодна...
Плекаєш насолоду, мов бутон,
мов пуп"янок голандського тюльпану....
Росою вкриті перші промінці,
на пелюстках тремтять цілунки...
І піднімаються з глибин
Земні чуттеві соковиті хвилі,
мандрують корінцями,
іскряться, назбиравшись в цибулинці,
І далі, вгору по стеблу тугим і пружнім,
мов фонтан потоком...
Зібравши сили вириваються на зовні
Чарівним відкоркованим шампанським ...
Зриваєш пломби, заборони і печатки
любовним стогоном - о, Боже...
- Тебе я Богом нарікаю!
ілюстрація з інтернету
Художник Luis Royo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379441
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Останні торки осені... Під ноги
Покірно осипається жовтінь.
Сповзають із плечей барвисті тоги,
Застелюючи листограйно рінь.
І темноокі смутоброві хмари
Збираються вгорі на свій банкет
У залі сиворунної кошари,
Де дотліває вічності ранет.
А у вітрах над урвищами часу,
Мов неутримне мариво зі снів,
Зірвавшись із омрійного Парнасу,
Покірним дихом на губах лісів
Говіє проща - тиша і моління,
Обійми сухозліткових прощань.
Цілунками кошлатого проміння,
Півголосом обтрушених зітхань -
Останні торки осені... На стежі
Хурделить позолоту листопад
І світу зовсім іншому належить
У чаші неба сонця рафінад.
(5.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379139
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
просто римований стьоб :)))
(оксюморон – поєднання протилежностей)
Німотний крик живезного мерця
Набатом тиші опромінив ніч.
Гаданий сполох ублажив серця,
У далечінь втікаючи навстріч.
Печалі радість каменем тече
По венах, що засохли мов струмок.
Кого покійник на престол зрече,
Ошатно голий той зплазує крок.
Метеликом свинцевим в небеса
Впаде думок прозірна каламуть.
Непоказні звичайні чудеса
Розгублені нам образи несуть.
Дрібногігантський вічності кінець
Туманиться в яскравості ворон.
Палає льодом проклятий чернець
Абсурдно-хльосткий пан Оксюморон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379138
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Оту зорю,
Що вміститься у жменьку,
Не сполохніть гримовиськом трембіт!
Вона ж така безпомічно-маленька:
Ще тільки-но з’явилася на світ.
А їй би казку на ніч розказати,
Як мудреці відвідали вертеп,
Що освятився криком Немовляти,
Однак царю не свідчили про те.
Я не мастак на зорях ворожити,
Та все ж піду, подібно мудрецям, –
А, може, там,
над прірвою у житі,
Новий месія зцілює серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378857
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, пламя!
Здравствуй, свет.
Здравствуйте, угли!
Покажи мне обратную сторону сердца.
Я стою на обоих концах дороги,
Научи меня отворять миры
Ключом, который нашла в книге затерянных слов.
Научи читать мои мысли
С обратной стороны их звучанья.
Дай мне новое имя.
Дай Знать.
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою посреди времени,
на перекрестке воды и пламени,
ступни мои и ладони мои
упираются в разные стороны света.
Земля и воздух точки опоры.
Я узнаю имя своё в отражении моём.
Дай мне новую жизнь мою,
Дай Знать!
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою в огненном кольце,
в башне воды,
на воздушном ложе.
Я познала любовь обратной стороной сердца,
я познала жизнь.
На лбу прочту в отражении своем
имя твое
для меня.
На ладонях моих семь тысяч слов предназначений.
Я познаю себя
С Нова.
Дай Знать.
Жить!
18.11.2012г.
Анкх, анх, коптский крест — символ, ведущий своё
происхождение с наиболее древних времён. Известен как
египетский иероглиф, а также как один из наиболее
значимых символов древних египтян. Также известен как
«ключ жизни», «ключ Нила», «бант жизни», «узел жизни»,
«крест с петлей», «египетский крест», «крукс ансата»
(лат. Crux ansata).
Из-за своей схожести с христианским крестом вошел в
коптскую символику как символ вечной жизни.
«Ключ жизни» отождествлялся с богами не только у
египтян. Этот крест также был известен в великой
цивилизации Майя и у скандинавов (являлся символом
бессмертия и ассоциировался с водой, а значит с
рождением жизни).
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%85
http://oceangirltv.narod.ru/trivia/ankh.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378526
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Запливала в небо,
Наковталась хмар…
З того боку весни – осінні мости.
Чекаю коли вляжуться сни…
Домуркочуть коти.
Й нумо вітер цибатий до вікна припинати.
Загнуздаю хмарину,
Гайну
Куди очі ведуть, напряду собі слів,
Наберу дощунів,
Гайну!
На твоє дивувате обличчя – сміх,
Як я вдерлась тобі на поріг,
Так як сніг,
Перепитуєш десять раз –
Будеш чай?
Після неба ти мене виручай,
Нагодуй, забалакай на ніч,
Будеш чай?
... вже питав, вибачай…
Філіжанка, дивись, тягне все всередину,
Телевізор, комод, на столі скатертину…
І твої зачаровані очі,
Заримовані з небом,
Враз наповнені медом…
А потім - гайну…
Не пускай, не пускай,
Бо захочу й піду…
До щоки припаду,
До шорстких на їжачок, до цілунків-балачок…
Не пускай, бо гайну!
Серед хмар запливу – здоганяй, зазивай…
Так я знову гайну,
В осінні шати,
Аби не спати,
пірну!!!
17.11.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378376
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
"...з лісу я вийшла,в ліс і піду..."
(В. С.)
Карпати мої правічні,
ТінИсті мої ліси!
Я вам заглядаю у вічі,
Вслухаюся у голоси:
Як тихо шепочуться буки
Під журну сопілку вітрів,
Як дятел вистукує звуки
На темній пошерхлій корі.
Я вчитуюсь в кожну руну
На свіжій долоні листка
І музику семиструнну
Я вловлюю із потічка.
Я чую, як в прілому листі
Ворушаться мокрі гриби
І морок стинає іскристе
Проміння, неначе серпи...
Як вітром розгойдана тиша
Зринає сатИном у вись.
Я з лісу колись вийшла,
І в ліс я піду...Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Повитрушую з себе
Всі трави, дерева, квітки…
Що ще лишилось у кишенях
З того часу, коли зелені
Свіжі травичини
Впліталися в рукава,
Босоніжки, комірці?..
Нехай зів’януть,
Відцвітуть
Замріяні бузки,
Полишать вітру свої душі бадилини…
Я випнусь у прогалину між хмар,
Зірву бодай один бурштиновий листочок сонця.
На зиму вистачить,
А там…
Відродяться із попелу і пилу
Малі веселі пружні пелюстки,
Тріпочучи всім тілом
Чекатимуть на гру…
Повитрушую з себе всі стебла,
Всі зерня,
Хай сплять.
Вколисую мрію
До наступного разу весни.
16.11.2012р.
музика з інтернету.Song from A Secret Garden.скрипка Страдивари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378089
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012
(Моїй дорогій Валі Савелюк)
***
Там, де дороги у Вічність,
Зір не утримає ніч...
Душі пречисто-безлічні
В сяєві золота свіч.
І безіменні тривоги -
Сива знебарвлена суть.
Тінню у скорі під ноги
Ляже чужа каламуть.
Склеєні пізні скрижалі
Визріє світ у собІ
І у Йордановій залі
Зорі зійдуть - молоді.
Крила неторкано-білі
На полотнині небес...
У шепотіннях артілі,
Де відридав полонез,
Де незахмарена вічність,
Світла намолена даль -
Душі там чисто-безлічні
Наче Господній грааль...
(15.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378012
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Ранкове сонце просинь запалило,
понесла стежка, душу в далечінь.
Ступлю із східців наче в мене крила,
здіймусь до неї серцем в височінь.
В осіннім небі вивільги журкочуть,
їх спів чудесний, наче камертон.
Востаннє просинь покидать не хочуть,
утнувши в хмарках цирк - атракціон.
Біжить струмочок тихо із долини,
поміж берізок, в далеч навпрошки.
В кущі вербові чеше на гостини,
зібрався в гості гаєм напрямки.
Гойдають клени осінь у вершинах,
бурштин під ноги, сипле падолист.
В проміннні сяйвом світиться ожина,
немов в оправі персня аметист.
Калина з гаю вбралась молодою,
наливши соком, вділа пацьорки.
У гронах промінь за одно зі мною,
радіє диву й грається в жмурки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377670
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Нема, усе таки чомусь нема
Надії в перетоптаному листі
І вічності у зчовганому місті,
В котре уже приперлася зима
Та стала хороводити снігами,
Виводячи зі сну одвірки, скло.
Он скільки знезолоти намело
І липко настелило під ногами
Неторканих свавіллям ясенів,
Що лико хмар закинули на плечі...
То як же біль сьогодні не до речі
У серці, що живіє лиш напів!
То як же сонця хочеться до ночі,
До місяця і торку хуртовин,
Коли в душі розкидано полин,
Коли слова зосталися ні по чім.
Та ще й вітри задмухують зірки,
Не виповнені вічністю знамена.
Стискає холодом щораз рамена
Стареньких вулиць, де мої думки...
(11.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377118
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 13.11.2012
***
Скільки мудрагелів доокруж -
Голову зрива од тої думки!
Різнобарв’я ляпання калюж
Тугослівно-неохайноруке.
Наслідила неміч і пішла.
Ніби то утицьнуте невміння...
Розчерк ницодухого пера -
Претензійне кредо на спасіння?
Може і талмудик під плечем,
Процитований уривками незично.
Що ж вуглині? Тільки обпече.
І заго́їться по часі звично
Серце недолуге... Ой дивак,
Мудрагелику десятий, сотий,
Не діймеш чомусь того́ ніяк:
Є знання, а де ж твої висоти?
Де твоє правічне і святе?
Заростає стезя бур’янами.
Ніби й те,та дивишся - не те
Під пихою креше межи нами.
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376960
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Лице моє, замурзане у вишні,
І пальці від шовковиці в чорнилі
Рука втирала
– раю мій колишній! –
Така до щему лагідна і мила...
Я руки намалюю Твої, мамо,
Натомлені обов’язками буднів, –
І вкрию коло Бога рушниками.
Моєї долі янголи супутні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376537
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Как и всегда, когда море не плавит рассвет,
Когда птицы семнадцатый видят сон,
Ты приходишь читать ответ
Снимая с губ моих вздох или стон.
Приводя механизм распознания эха,
Взводишь курок, целью избрав покой,
Я проснусь …. нечеловеком,
Войду в тебя, как Альраун**домой…
Живи во мне, вцарапаный руническим стежком,
Не пробуждайся, я тебя возьму
В мир нежности земной.
Украшу только волосы, оставив душу голышом…
Всегда, когда Луна гадает по ладошке,
Крадутся сны в мою постель,
Ступаю тихо, в подобье кошки,
Чтобы застать в врасплох, как путника метель.
Тебя любовь заводит в лабиринты и заторы…
Дороги не видать во мгле, как в подземелье.
Иду к тебе любовной вытяжкой из Мандрагоры*
И ты ко мне иди, читая миражи ясновиденья…
Когда рассвет танцует осторожно,
Пытаясь попадать в мои следы,
Останешься, как филигрань узоров сложных.
Вдоль линии судьбы…
Когда рассвет ещё не плавит море…
09.11.2012г.
Предполагалось, что это мандрагора * имеет различные
магические свойства. Оно считалось способствующим
сексуальной активности и деторождению. Мандрагора
также символизировала возбуждение, мужской принцип; в
языке цветов она выступала как образ редкого,
необычного. Галлюциноген.
Альрауны** — в мифологии и фольклоре европейских народов духи низшего порядка, домовые.Крохотные существа, обитающие в корнях мандрагоры, очертания которых напоминают собой человеческие фигурки. Альрауны дружелюбны к людям, однако не прочь подшутить над ними, порой весьма жестоко. Это оборотни, способные перекидываться в кошек.
инфа и рисунок из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376550
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Дрімота і втома підкошують ноги. Хочеться просто впасти і пролежати так з тиждень, нічого не робити . . . Хочеться випити чашку гарячого шоколаду -- і в сон.( Уривок з особистого щоденника)
Сидиш читаєш поезії; хтось описує біль розбитих серць , хтось бажання пережити хоча б якусь інтригу бо все надто скучно, а комусь хочеться ідеального кохання, що суперечить реальним поглядам на життя. Хто з обуренням описує наше державне безглузде становище, хто пише просто так, бо рими просто крутяться в голові.Хтось закидує репліки філософії чи щось подібне на неї, а комусь хочеться перевершити самого себе і в кінцевому результаті нічого не написано. Он там хтось на когось малює словесні карекатури, а тут хтось вирішив підбити підсумки своєї творчості...і загалом зробити висновки .
Кожна мить неоціненна, кому як не поетові це знати напевне. Кому як не творчій особі ходити по світі, приреченим шукати у всьому мистецтво, красу...Глянувши на якусь химерну тінь , пробуджувати безкінечну вуаль таких же химерних фантазій ( химерних рядків). Усі поети,прозаїки , драматурги - це "фанатики слова", безумці і невичерпно-глибокі люди! Настільки глибокі,що іноді занурюються в своє єство і не виходять й до кінця днів своїх...
Та таких дуже мало,щоб про них писати.
Сьогодні більшість надто яскраві, привабливі і разючо-сліпучі ззовні ,та вкрай прогнивші зсередини. Такі не здатні творити мистецтва, але ж беруться.Куди вам! Хочеться палити таких у вогні як колись спалювали відьом в середньовіччя. Як можна ламати мову, ламати слово... та краще піди поламай свої ребра, а святим не плюйся!
Щоб сягнути дна мистецької душі, потрібно як мінімум дати "клятву Гіпократа" , що ніколи не нашкодиш людям! Інакше це невичерпне джерело може перетворитися в болото. Писати може кожен, кому дано рученята, але створити довкола своєї писанини цілу атмосферу вдається одиницям!
Але за іронією долі, чи то по іронії Булгакова, кожному на шляху має стрітися улеслива Маргарита, котра обов*язково назве вас Майстром! І навіть не дивно , що нікому й на думку не прийде сказати їй : " Ах..Не надо льстить!".Натомість ми покірно дивитимемося в ЇЇ зрадливі очі , жадібними ковтками поглинаючи в себе пусту надію...А чи пусту? Тут вже й не відповіш . Адже якщо надіятися для одних - це трястися наче в лихорадці над кожною своєю вадою,а для інших - чекати чудес з порожнечі,, то прийдеться розглядати безлічі варіантів , що ,я вважаю, кожна людина, рано чи пізно повинна зробити для себе самотужки.
Діти мистецтва - це не просто люди.Вони не живуть просто так на землі, хоча ніхто просто так не появився на цей світ.Але митці - це наче створіння не зі світу цього. Інколи одне їхнє слово заставляє тисячі мурашок пробігтися по тілу. Таким людям не потрібно роками вивчати ораторське мистецтво, адже їхнє мистецтво набагато вище всього земного , і набагато глибше всього підземного.
Мені ще ніколи не щастило зустріти таких особистостей вживу, а можливо й щастило, та скоріш за все я сприймала їх за божевільних лише через свою нерозсідливість і немудрість.
На жаль багато молодих талантів цькують замолоду і лише мінімальна частка виживає в повсякденному мерзенному житті. Або стрічаються шарлатани,котрі нічого не тямлять навіть у власному житті, не говорячи про життя загалом. Тому пишу я все це для того, щоб ми уміли розрізняти де істина , а де фальш і не велися на лестощі Маргарити. Потрібно знати ціну і собі і справедливо оцінювати інших, а зможемо ми оцінити інших лише тоді, коли дамо правильну оцінку власним думкам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376252
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Стою під стрілами дощу.
Голосить осінь.
І журавлину пісню чуть
у високості.
Вже й вітровій в безмежжі вщух.
Лиш спомин-трунок:
бринять-вихльоскують-січуть
сріблясті струни…
О, як промовисто мовчу!
Злітати – пізно.
Напам’ять я прощальну вчу
небесну пісню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375902
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
«… Гірке вино поезії
Мушу пити сам.»
(Богдан-Ігор Антонич)
Чомусь Богдана-Ігоря Антонича всі сприймають виключно як матеріаліста і співця «незнищенності матерії» - модної в прагматичному ХІХ столітті теми. Хоча я бачу його в першу чергу містиком. І то саме католицьким містиком. І зовсім не тому, що в його творах як ніде відчувається дух давнього міста, насиченого духом псевдоготики.
Католицизм більш «темна» різновидність християнства ніж православ’я. Сутінки готичних храмів темніші і більш моторошні, ніж ті пошуки світла з гори, очікування світлого чуда у темряві світу сього, яке ми бачимо в східному християнстві – від коптів до кам’яних одкровень вірменського григоріанства. Чи світлою приземленістю і сакралізованою тілесністю аріанства. Але ця «темність» - до чорноти – католицизму дозволяє йому зазирнути більш глибоко у ту безодню порожнечі, якою і є світ. Всесвіт, це нескінченна порожнеча і чорнота, з мізерно малими спалахами світла і матерії, які в свою чергу теж є різновидністю порожнечі. Це особливо відчувається у фугах Баха – особливо в мінорних. Ну, хто, хто ще в музиці зумів сказати так відверто і просто: «Всі люди повинні померти»? Так далеко в Велику Порожнечу світу сього не змогли зазирнути навіть музиканти Тібету, хоча їм то, їм… Так і хотілось написати: «Сам Бог велів», але ні – не написалося. І зовсім не тому, що в філософії буддизму цей термін не використовують. Але говорять про те ж саме, тільки іншими словами.
Написав ось це, уявив собі оту нескінченність порожнечі і якось болісно подумалось: і як Йому там – у нескінченній порожнечі Вічності дивитися на жменьку тимчасово палаючих «вуглинок», яку ми називаємо Всесвітом.
Думки про нескінченність неминуче приводять до поняття Бога. Просто буддисти це поняття назвали Порожнечею. Татусь Гільйотен колись сказав: «Ви почуєте тільки легкий подих вітру…» Він у своєму механістично-матеріалістичному ХVIII Руссо та Вольтера навіть не задавав собі питання: «А далі куди? А ЩО, власне, далі? За цим легким подихом вітру…»
Коли я читав вірші Богдана-Ігоря Антонича з книги «Велика гармонія» в першу чергу вразило ось що. 1933 рік, поруч, за Збручем мільйони людей помирають від штучного голоду, знищується народ частиною якого поет є, а на папір лягають рядки про «каштани в ранок сивий, попелястий». Очевидно епоха ставила перед кожним альтернативи: або писати в цей час «Партія веде» ретельно зашифровуючи у фрази-славлення катів та злочинців страшні реалії часу, як це робив П. Тичина, або пустити собі кулю в скроню з відчаю як це зробив Микола Хвильовий, або в знак протесту кинути гранату в совітське консульство як це робили боївкарі ОУН чи писати, сидячи в кав’ярні у благополучному ситому Львові і писати про каштани, і думати про вічне. Ось він – український дзен: філософствувати про вічність і незнищенність матерії коли тебе розстрілюють. Крім українців на таке були здатні хіба що ірландці. Джойс теж філософствував і творив літературу, коли ірландці гинули на барикадах. Виходить стара приказка: «Коли говорять гармати, музи мовчать» глибоко помилкова – музи ніколи не мовчать, навіть під кулями.
Час показав, що третій шлях у тому страшному році був найбільш слушний, тільки на нього вже мало хто був спроможний в тій безнадії. Хоча такі люди були і муза до них приходила теж. Мені доводилось бачити листівку 1933 року з закликом до збройного повстання написану від руки в місті Кам’янське – в самому епіцентрі геноциду: “Краще померти від куль у боротьбі, ніж від голоду!»
Хоча до духу боротьби Антонич - цей самотній філософ не був байдужий. Ніхто так яскраво і поетично не оспівав українську армію часів визвольної боротьби, як це зробив Антонич у віршах «Слово про полк піхоти», «Стяги в куряві», «Слово до розстріляних». Поет може не гинути на барикадах, а тихо померти в лікарні чи тюрмі, але може на віки запалити нащадків полум’яним духом своєї поезії. І це потрібніше за будь-яку зброю. Перемагає дух, а не залізо. Колись Спарту обложили вороги і написали обложеним довжелезний ультиматум: «Якщо ви не відкриєте ворота, то ми захопимо місто, повбиваємо всіх хто тримає зброю, решту продамо в рабство, всі ваші святині зруйнуємо, від міста не лишимо каменя на каменю і т.д. і т.п.» На це послання спартанці відповіли коротко: «Якщо».
Найбільше вражає в поезії Антонича, звісно, неймовірне поєднання матеріалізму з містицизмом. Час для таких неймовірних поєднань явно ще не настав. Інтелектуали ще жили ілюзіями фізики Ньютона. Про те, що матерія може перетворитися в Ніщо, а з Ніщо може виникнути матерія – про це ще не знали. Тільки окремі люди здогадувались, що матерія, це флуктуація Порожнечі. Цікаво, якби Антонич був знайомий з досягненнями сучасної фізики чи не написав би він замість «Пісні про незнищенність матерії» «Пісню про незнищенність порожнечі».
Подумалось ще ось що – ми не маємо право докоряти філософу за те, що він філософ, а не козак з шаблюкою. Кожному своє. Хтось мусить бути Гонтою, а хтось Сковородою. Антонич зумів за свій короткий вік стати новим Сковородою і померти страшного 1937 року одночасно з багатьма нашими співвітчизниками не доживши до приходу своїх катів 1939 року.
Ще вражає глибока самотність поета. Поети-філософи завжди самотні. Це поети-трибуни в натовпі перетворюються в прапор. А філософія вимагає тиші. Вона не може стати прапором. Це марксизм вважав це можливим (бо вважав себе філософією). Але насправді марксизм не філософія – це заклик набити шлунок відібравши кусень хліба у більш працьовитого і кмітливого сусіда. З чисто релігійними обіцянками матеріалістичного раю на Землі.
Світ в якому жив Антонич хворів марксизмом і тоталітаризмом – це була свого роду страшна мода. Тридцяті роки були роками божевілля людства. І серед цього божевілля знайшлась людина, яка спокійно думала про вічне. Таких поетів у нас мало – занадто болить нам усе, стан нашої Вітчизни вічно поневоленої і стан нашого народу вічно окраденого, щоб хоч хтось міг би заспокоїтись серед цього вічного болю і прислухатись до Нескінченності. Антонич зумів, хоч це йому давалось нелегко – відчувається, що він поривався до духу боротьби і хто знає – якби доля подарувала йому трохи більше літ, і якби пощастило йому пережити страшний 1939 рік з його Дем’яновим лазом писав би він серед лісу повстанські пісні на клаптику паперу покладеного на приклад кріса.
Я не випадково згадав Сковороду. В українському православ’ї чітко простежувались дві тенденції – пошук самоідентифікації через православ’я та екуменізм, філософське осмислення світу через християнство, яке інколи не вписувалось суворі канони і догмати. Втілення другої течії якраз і був Григорій Сковорода. Антонич жив на початку ХХ століття, а не в середині ХVIII – він міг мислити мислити (і мислив) тільки як теософ, а не будувати світ з символів як останній адепт релігійного стоїцизму доби рококо.
Є в Антонича один дуже короткий вірш. Найкоротший. «Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог.» У цьому весь Антонич…
(Світлина автора есею.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375932
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Осінь крокує.
Без жалю,
Але з наснагою…
Скресають трави,
Сходять з лона земного в нікуди.
Стлівають фарби,
Сивіє волосся неба…
Під леза дощу лягають дерева, будинки…
Шиплять смолоскипи старих ліхтарів,
Б’ються химери в калюжах ,
Хворіють на віспу.
Їх вік передбаченокуций.
…Творить дива,
Заводить у тишу
Білий кухоль смачнючої кави…
Осінь чари свої неодмінно пряде.
Скатертину цвілу ховає у скриню зими.
Листопадовий привид
Сміється дірявим осиковим листом,
Мов ротом беззубим.
Стрілою дощу
Влучає у серце повзучому часу.
Рука його
Схибила.
Осінь-химера наступає!
Скімлять паркани, фрамуги, гілки
Надірваним хтивим фальцетом: - люби нас,
Люби!..
Простирадла нервуються мокрі.
Забуті капці необачливим сусідом,
плачуть на піддашках …
...сьорбаю каву.
що мені до того.
...Крокує осінь.
06.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375825
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Пробігла по зубах моїх оскомина
Од яблук, що знадвору батько вніс,
І їхній дух таким щемливим спомином
Проник до мене потайки у ніс.
Чимало за роки майнулі бачено,
А тут усе, як завше, – до ладу.
Від чорнобривців, бджолами освячених,
Здалося, непритомним упаду!
На мене мама дивиться склопотано:
«Чи хочеш пиріжків яких? – спечу».
А я сміюсь, словами залоскотаний, –
Всього ж бо хочу, навіть не злічу:
І пиріжків, і яблук на ослоні,
І щирих слів, забутих за літа...
Цілую вдячно мамині долоні,
Де кожна зморшка – рідна і свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375802
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Десь,
Десь у тому закрайсвітті,
Де саме й мешкають такі як я
Малює сонце на долонях квіти,
І сходинки до неба
Й метеликів юрбу.
Спрагу вгамує ковток еліксиру.
Липнуть солодкі вуста,
Напоєні мною-хмелем.
Винно-п’яно наповнена я
Тобою…
Там,
Десь там , у закрайсвітті,
Безпечніше тримати вікна настіж.
Віддатись пристрасті,
Віддатись млості.
Пізнати ж як було нестерпно
У мурі розуму без волі…
На кінчик пензлика стікає ніч,
Метелики злітаються в кубельце,
Безпечніше тебе любить,
Коли я мешкаю у закрайсвітті,
себе пізнать в тобі
і квітнуть,
квітнуть,
квітнуть,
У тому закрайсвітті!
04.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375533
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Коли день перехилив свій келих
І чорне дно ночі дивилось химерою межи очі.
Обідок її срібного перстня
Дзенькнув об котрусь із зір…
Окрім цього звуку було чутно лишень,
Як падає лист...
В той час сон саме йшов.
Дибав неспішно до кудлатої голови,
Товк ногами горошинки часу
І губив зерня сонця.
Вони сходили веселими
плямистими зайцями на пагорб і співали,
Вдихаючи сутінь та туман:
Сонцевиходь,
Сонцевиходь,
Сонце, виходь!…
І товстий, жовтогарячий кіт
Поволі піднімав свою важку, з просоння, голову.
Пухнастими лапами огортав пагорб,
Розлягався долиною,
Викладав поважно хвоста понад гаєм…
Біла пишногруда хмарина
Танула, мліла, розтікалась
По його золотих вусах…
І кохання муркотіло десь у грудях:
Сонцевиходь
Сонцевиходь,
Сонце, виходь!…
04.11.12
(картинка з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375442
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Дістань мені зі своїх сонячних кишень
медово м'ятний
пряничок малий.
Руденьке кошеня, з просоння,
тулить мордочку цікаву у комірчину,
де танцюють мишенята.
Плету оранжеві хвости лискучобоких цибулин в тугії коси.
Цвіркун ожив.
Десь у кутку надибав скрипку,
чи з собою брав,
і розпочав свій безкінечний день.
Розмова тиха точиться у нас з котом
під ту веселу романтичну пісню.
Щоб збадьорить лінивого Рудька
дарую, ще вологий чарівний, горішок,
дивується і вухом не веде, муркоче....
А лівим оком погляда на миску…
Намацую хитрючу пичку,
вогкий ніс, пузце кошлате
і м’якенькі особливі лапки…
Тепліють руки, ніжність огортає, поринаю в мрії.
Так чарує осінь.
03.11.12
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375279
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Відчуваю як кров згортається
Де були колись ангельські крила
І нічним вогням підкоряються
Ті шляхи де ти ходила
Щоб долати земне тяжіння,
Вже не треба писати вірші
Я вростаю в тебе корінням
З кожним подихом глибше, глибше
Щось залишиться недоказаним
Хто ми? Ангели чи Демони?
Нас було об’єднано фразами
Я чекаю…
Давай…
Де вони!?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372955
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
не стоит
Потому что она бесценна
И если душевная рана ноет
То другая боль незаметна
А если печаль навалилась
То она по кому-то
Если любовь приснилась
Ее нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372872
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 25.10.2012
Дароване право лева
Провірена м’язів міць
Відколи це ти королева?
Утворена з блискавиць
Прийдеться зайти в підсвідомість
Твій подих невидимий страж
Насправді ми схожі. Натомість
Нас двоє, це весь екіпаж
Дарую тобі діаманти
І сяйво північне до ніг
На дні океану таланти
І зовсім скоро - сніг…
*****************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373060
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012
То, чем она жила,
Всё, без остатка, в сердце выжжет...
Уйдёт совсем...
А ведь могла...
Она могла б с тобою в этом мире выжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372655
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Пожнив'я.
Споминів жага.
Перуть ріллю холодні сльози.
І гасять жар жоржин морози.
Посеред голого гілля,
немов прикутий птах,
яблуко
гойдається
на вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372387
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Пливуть дерева в сивому тумані,
Оголені, як суть,
У листопад пливуть.
Пливуть вони, заплутавшись в омані,
В осінню каламуть,
Як у останню путь
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
Холодний дощ змиває акварелі.
Останній промінь згас.
Невже прийшов цей час?
Пожовкле листя втоптане у землю -
Чи є в житті у нас
Хоча б один ще шанс?
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
До берега зими нас гонять заметілі
І холодів сезон
Їм вторить в унісон.
Наівщо нам зізнання запізнілі..
А на вітрилах крон
Такий солодкий сон
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371264
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Помер наркоман, суспільство раділо
"Стало менше одним дибілом"
І тіло, бездушне, наколоте,
В морг - до холоду
Дали б йому хоч щось поїсти
А так подох як той собака
Бог усіх - з одного тіста
А в наркомана душа зі знаком
В цьому під’їзді стало тихо
Є і в графіті якесь при значення
Помер наркоман, ото вже лихо
Бог справедливо смерть назначив там
Ковток дорогого мартіні гріє
Завтра о восьмій на роботу,
Життя проживає хто як вміє
Помер наркоман,
Не моя турбота….?
В.О. присвячується
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371194
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Світанок
Розперезався грайливим котом,
Дивиться ласо…в спину.
Бавовняні лахмітини туману
Сповзли
З зеленої бадилини.
Гуляти виходять росяні намистини,
Стрибають смішно з колючих малин,
Зі зубчатих країв
Вишневих садів…
Насупило осінні брови тепле небо –
Я торкалась,
Розправляла зморшки на його чолі…
Чомусь не спалось,
Очі твої згадались…
А потім ранок,
Чаєпиття…
Вмотаюсь у ковдру-ковдрину,
Немов мавка в модрину.
Порину,
Поплину у сон твій гарячний,
Вогкими стануть ефірні тканини,
Сплетені синню тенета,
Мною нап’яті.
Розборсалось волосся, охайно чесане-плетене.
Жагучі вуста до тебе
На зимівлю
До похмілля, до забуття…
Серцебиття…
Гойдається тінь,
цапають холодні пальці останній плід
майже рай-сь…кого наляканого саду…
ГАВКНУ у пику прояві,
а, щезни! …сріблом та сіллю!!!
…будильник -сво-його-свавілля…
Йду.
Йду читати
Осінні трактати,
Чайні листочки гортати, ковтати зілля.
Руде довкілля лізе у очі,
Хапає котячо, тулиться песом,
тикає носом, не вибачаю…
…смішне…
…лоскоче й муркоче,
…а кігті готує.
Чатую.
Так дивиться в оті…мої очі..
Своїми отима очима…
Беру на коліна
Хитру тварину котячу, пробачу…
Бачить!
Чаїнки танцюють, малюючи незрозумілі знаки
Небо – тепле!
І всі ознаки
Йому приємно – цілую «лапи»...
16.10.2012р.
*з подякою Валі Савелюк за настрій та натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371174
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Когда ты полностью открываешься миру, перед тобой открываются две возможности:
1. Можно уйти в мир по любой из лежащих перед тобой дорог.
2. Всё, что существует в этом мире может хлынуть в твою, открывшуюся, дверь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370823
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 16.10.2012
СВЕТ!!!
Да, я воскресну,
Пройдя по тонкой временной спирали.
Да воскресну!
Твой взор темнеющей знакомый
Испепелит танцующий закат
И горизонт глотнет поджаренную плоть светила.
Пусть обнажит хрустальный башмачок
Её нежнейшую ступню
И бой курантов возвестит метаморфозы.
На блюде ледяных зеркал
Заиндевелым лебедем
Моя любовь
Вонзится в небо.
Пусть будет ночь!
Ха-а…Треснут зеркала!
И медленно из зева зазеркалья,
Вдыхая отголоски жизни
Взойдет Луна.
Осколки сложатся в колючий шлейф
И ты как паж или как страж
Пойдёшь по следу.
Да, я возникну!
Сосчитай до трёх,
Задумай,
Трепетно ладони прижимая к сердцу,
Желанье обладать.
И сила мысли выбросит сознанье
из катакомб запретов и табу
…и боли нет!
И страха нет.
Шшш…-ХА-а!..
Я возрождаюсь,
СВЕТ!!!
***
Фарфор.
Время сбивает листья с ног.
Этот урок не впрок…
Ветер вечен.
И осень.
Она безупречна.
Даю ладонь - поставь свой автограф.
Острым пером дождя
В стиле японском
С размахом иероглиф : «октябрь навсегда»
Со снисходительностью буржуа впечатай!
Спой колыбельную.
Начинай с утра.
Под серой вуалью туч
Глаза приоткрыты едва
И взор ленив.
Учись у кота не мешать себе мечтать,
Рыжей лапой накрыв мордаху …
И только одно не ставь на временную шершавую плаху
Кофе, - как вожделенье и любовь, - как сахар.
И фарфор.
И твой запах…
Осень щедра,- последнюю рвет с деревьев рубаху…
Пеплом и тленом
Кормит земля свою бесприютность-собаку.
Но я домой!
За фарфоровой кисеей спрячу солнце,
Кофе слов коричневый запах
И любовь, - как сахар…
И тебя, как дар,
Прятать,
Прятать,
Прятать!
14.10.2012год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370759
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Напхалося небо
У воронячі гнізда
Сірими лапами
Пролазять дощі
У діряві плющі,
У кіптяві отвори
Глиняних бовдурів…
У старі черевики,
В шкаралупки горіха
Тулять хмари носи.
Обважніле дощами
Небо стукає в браму
Впустить-не впустить…
Зв’язувать нить,
Насукати води,
Наплести
Стрічок веселих
У коси.
Очі хай скосить…
Спустити зі стелі
Дзвоників хмелю,
Хай лізуть пісні
У вуха тісні…
Осінні забави
Рукава
натягати на пальці,
Від холоду танці
В кишенях.
Забродить по коліна
У мальвах й ожині,
Цілувати калину.
Гірку чи солодку
Жувать соломину.
Вдягтися пристойно
І впасти у сіно
Піддатися сну,
залюбити
Босі-голі дерева
І тебе,
наче небо!
14.10.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370761
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 09.10.2012
***
Осінній ранок. Сонячне намисто,
Як грона горобинові в росі...
Тебе стрічаю, доле, урочисто,
Хоча й зневрочено надії всі.
А під ногами - золото каштанів,
Тремкі півтіні - спогади про Львів...
Зосталась молитвами там органно,
Де вуличками прамінорний спів -
Мого єства журливо-тихі ноти...
Та вже би не ридати у дощі!
Хай би вороння болю - сиві готи,
Розтануло туманно на межі...
Я хочу так! Я багну! Я пророчу!
Хоча й надій на жменьку не знайду...
Та доленьку злеліяно-праотчу
В господу серця святно заведу
І будемо разом стрічати ранки,
Де урочисто застлані столи,
Де сонце горобинове у дзбанку
І грона мрій - як Львівські куполи...
(4.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368606
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Це - як стук у двері, за котрими ніч,
Визрієш убогі силуети...
І не в тому річ, ні - не в тому річ,
Що вгорі пристанище Поета,
А його душа - сяєво святе,
Наче свічки вогник, полохливе...
Дивиться не так, бачить він не те
У розвої світової гриви!
Стеже наперед - чи пророк, чи сфінкс -
Хто зна у Господньому промінні?
Тільки ж за дверми, де рокоче Стікс,
Зостаються все одно лиш тіні...
(5.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368837
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Набридла шпаринка кожна.
Квартира мені – тюрма.
Та й в лісі здуріти можна,
як зовсім грибів нема.
Надибав грибочків жменьку
й питаю себе: «Саньок!
Невже це і є опеньки?
Чи, може, вже я – пеньок?»
Чи й ліс мені – мов квартира?
Не серджуся, не журюсь.
Мо’, біситься хтось від жиру,
а я на цей ліс молюсь.
Мудрив Діоген – із бочки,
й там думи перегортав.
О, вірші мої-грибочки!
О, Музо моя, свята!
Милуюся на ставочок.
А риба яка зрина!
Рядочок, іще рядочок.
І рима – душі струна.
О, друзі мої, – дерева!
Колеги мої, – птахи!
Не нитик же я, не рева.
Живучий, хоча й сухий.
Гортаю опале листя.
Так осьде опеньки! Глип,
а переді мною близько –
справжнісінький білий гриб!
А більше мені й не треба.
Лиш бачити б ще і ще
пречистий краєчок неба
і чути ще серця щем.
І дихають вільно груди,
і кращає стрімко зір,
і кращають в лісі люди,
і мрії летять до зір!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368840
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Там, де кичерам* кучері зелені
Дбайливо чешуть лагідні вітри,
Розшила осінь вільсі-нареченій
Фату весільну в теплі кольори.
І клен косицю пишну із багрянцю
В русяві коси вільхові заплів,
А легінь жовтень запросив до танцю
Під водоспаду кришталевий спів.
Зійшлися буки в братньому аркані*,
Плаксива скрипка танула між гір,
Листків осінніх барви полум'яні
Статечний дуб вергав, немов факір.
Курились смоли ладано і пряно,
Димком молочним сповивали світ,
Весільній парі золото-багряно
Сплакнула осінь листячком услід.
*Кичера(діал.)-гора,що вся покрита лісом(окрім вершини)
*Аркан-старовинний гуцульський чоловічий танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
На першу книгу нашої одноклубниці "Душа на кінчику пера"
Здалось мені побачив я Тернаву,
містечко, що зовуть, як і Дунай,
в якім жінкам приносять в ліжко каву,
без цукру, але каву, а не чай.
В сукна містечку із часів Красінських,
де поселивсь на гербі журавель,
я гостював, читав прекрасні вірші
і вдячний їх газдині дотепер.
Я чув прекрасний запах матіоли,
та соняхами юності блукав
і щось таке близьке мені, знайоме
знаходив серед тих віршових барв.
А як на хвильку засумую вкотре,
то відкриваю збірочку і враз -
я знов мандрую по Подільських Товтрах
стежинкою Наталі на Парнас.
Читайте, переказуйте і вірте,
що незалежно осінь чи зима -
вмить розцвіте шпарагусом і миртом
ота душа на кінчику пера!
Так тримати, Наталю! Нехай ця перша ластівка покаже дорогу цілій зграйці поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368249
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Природній стан...на віях спить вчорашнє літо.
Медові спогади цукрово одяглись -
кристалізовані. Я тиха і щаслива,
осінні колії в душі перплелись!
Розсипле ґудзики проміння вересневе
в найпотаємніші щілиночки землі.
Потрохи мрії розляглися просто неба...
і дощ, і сльози розлелися на чолі.
Що на папері, те й в думках повиростало,
повицвітало, спопеліло і нема...
А що залишилось, то для життя так мало,
то мов без снігу прийде чергова зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368258
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
На горизонті вже давно не бачу сонця,
Вже третій день на небі хтось веде свій бій,
І ртутно-срібною вологою лилося
Щось на пожовкле листя та на одяг мій.
Цим повністю залиті тротуари,
Де відблиски вечірніх ліхтарів,
Ще шмат від неба . . . і лине звук гітари
Десь з чужих вікон і чужих домів.
А ще можна почути саксофони,
Десь скрипку,а може й весь концерт,
Змішалися мелодії,рингтони,
І шум дощу лишився на десерт.
В обнімку із осіннім свіжим вітром,
У ногу під мелодії і шум,
Сумуєш,що пройшло вже тепле літо,
Й радієш ,коли бачиш в цім красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368265
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Ген панни стоять на алеї, як в сні,
А може дівчата на виданні ?
Погода на дворі прекрасна як світ.
Каштани оділися Київські в цвіт !
Обабіч дороги алеї в фаті,
Піди та вгадай що у них на меті ?
Пішла за поріг наче сніг самота,
А стежка назустріч пора золота !
Так солодко й сумно і серце блука,
Невже це від мене вона не тіка ?
То бабине літо в омані лежить,
І жалібним болем у душу кричить !
В стежину ступаю біжу і кричу,
Дай Господи крила я мо полечу ?
І зваж мені Боже прошу і молю,
Не хочу я в осінь хоч дуже люблю !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368390
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Б'ють дощі у барабани похідні...
Хмар похмурих каравани день при дні
Грізним валом заступають краєвид -
Пропливають трохи вище голови.
Мокрий вітер мокрим листом шелестить,
В теплий край остання ластівка летить...
Мокнуть ниви, і діброви, і гаї,
Навіть річка напилася до країв.
На городах кукурудза й буряки
Ждуть терпляче роботящої руки.
Та негода не гамується - і край,
Не дає нам підібрати урожай.
Навіть сонечко знесилено зітха
Та й ховається подалі од гріха.
Знову небо заснувала каламуть
І вітри в міхи розмоклі знову дмуть.
То циклони крутять вальсом вихиляс -
Справжня в небі веремія здійнялась!
Хай собі вони ревуть і гиготять -
Накружляються і далі полетять.
А вітри впадуть знесилено в траву
Й заспівають тихо пісню вітрову.
Літо ж "бабине" ще сонечком сяйне,
Та й зігріє змоклу землю і мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365784
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
О, як мені гірчать твої слова
І посмішка твоя, мов вишня п'яна!..
Пожухлим листям вкрилася трава,
В садах зомлілих рудокоса панна,
Заплівши в пасма хміль горобинИ,
Збиває бісер дощових краплинок.
І знову щирість винна без вини
І поглядів холодний поєдинок
Встромляє в груди тОчені ножі,
Ятрить безжально призабуті рани!..
О, як невчасно стали ми чужі...
Прозорим шлейфом, золото-багряним,
Нежданна осінь вкралась поміж нас.
Листком кленовим дотліває ніжність...
До інших душ перенаправить час
Енергій двох потоки несуміжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
я облизую губи і відчуваю сіль
(не простіть! не просіть і нічого-таки не буде)
на колінах скрутився руденьким калачиком Будда
він дрімає під драми із жовтого листя й весіль.
драм-енд-бейс із колонок навіки з нами пребуде.
прибудова до часу - недоспані дві години.
динамічно (не гірко, на всіх не настрочиш болю)
так буває, коли тобі сонце ще пахне динями,
але днями уже дістаєш розчерпірку (читай - парасолю)
і продовжуєш мовчки. чекати глінтвейну й Різдва
обростаєш любов"ю, а та обростає змістом.
коли ти стаєш містом і місто стає тобою,
позбирай намистини, прости мене. переламай надвоє,
на потім помнож. на два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364750
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Там, де сон надриває клаптик дня
Розкурює смердючу самокрутку
Казкарка ніч напише свіччин опус.
Руки неба пропахли цигарковим димом
Очі йому виїли самотності хвилі
Гарячого напою пустель,
неприкаяних душ вітрів…
Вигнанці човпуть поглинаючи сумнів і страх,
Долають дорогу в нікуди…
Заблукати!
Я волію заблукати в чагарниках,
що дихають твоєю прохолодою,
В твоїх бузках,
В альтанках сповнених сміхом і дзвоном мідних зір,
В тумані твоїх ранків…
А ти зімнеш мене в своїх обіймах,
немов клаптик цупкого паперу,
щоб я поволі курилась,
засідала в твоїх легенях,
паморочилась у голові
і смикала нерви
та тихо мугикала щось на кухні серця…
Не буває дороги в нікуди
допоки існує любов!
17.09.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364888
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 18.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
Вхолола спека. Тихо на плечі,
Котом муркоче вересень підпалий.
Листок, вже не живий, ще не опалий.
І посвист крил… Але, ще не ключі.
Сталистий натяк на свинцевість хмар,
Короткий дощ, як задум на протяжність.
Сопіння вітру, так, ще не куражність,
ЗахОду пал з позОвом на пожар.
Зі шкаралупиння визирнув горіх,
Пливе в нічному небі літній спогад.
Розсвіт туманно припускає здогад,
Що осінь вже ступає на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 08.09.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
***
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Проминула ся ніч, як година
Чорнобрових спокус і омрій.
Поки темні вокзали ще сонні,
Ти один перехожий в мені.
Каблучками відлуння бетонні,
Наче біль - голосні-голосні!
На плечі теліпається течка,
В далину йду стежками світань...
Там, де Сонце Життя над містечком
Простягає намолену длань.
І сполошена зграйка пташина,
Як невтримана вічністю мить.
Ніч минула... Зайнялася днина,
Розколисує в небі блакить...
(17.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Пряжить сонце спеку над полями,
Сохне кущ пожовклої трави.
Соняхи похитують брилями
І не зводять більше голови.
В кожнім плоді мірку сонця влито
Та з півмірки місяця і зір -
Через тин звисає ваговито
Пара крутобоких гарбузів.
Тоне лайнер в п"ятім океані -
Аж за обрій смуга пролягла.
Скоро вже і птахи на світанні
Звірять геометрію крила.
Їм услід журитиметься літо
Пломінкими айстрами в саду.
Там учора вперше плакав вітер,
Покохавши осінь молоду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358730
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012
Львів.
Львів це особлива любов. Він, поет, воїн, натхненник ...
Львів - коханець. Він щоразу змушує мене співати і тремтіти від пристрасті ...
Львів треба не відвідувати, його потрібно запросити до себе в душу. І тоді за чашкою гарячого шоколаду він розповість тобі все! Тоді ти розчинишся в його вуличках, хитромудрих вигинах трамвайних колій, зависнеш ароматною хмаринкою над шпилями храмів, соборів ... І таємно прокрадешся в дім до кожного з мешканців міста крізь відчинені вікна та щирі очі. Так трапляється дифузія душ, нагріваючись від присутності азарту, передчуття інтриги, від тотальної любові ...
Ти і Місто.
Тут немає мене. Але, ось вона, я - в граційних пружних вигинах гривастої мармурової кішки, в цьому камені бруківки , в піні «Старого міста», в дерев'яній балці на стелі «Криївки», у філіжаночці чаю з чарівного кафе «Дзиґа», в неповторному ароматі кави з «Цукерні» ...
Львів дійсно пахне кавою ...
Вдихаю. Вдихаю жадібно, щоб не тільки очима а й усім тілом запам'ятати тебе. А ти так і вихитрюєшся причаїтися під аркою, забігти в прохідній дворик, що так несподівано виводить на площу ... Поцілунок, поцілунок так і просить левова морда! І тут, перед входом в чужий під'їзд ти мене обігнав, схопив за руку і бігом по зітхаючих сходах угору, а перила слизькі, - полірований часом дуб піддався руху без зусиль. І жодної подряпини на долонях, тільки пам'ять сповнена тобою, запахом старовини і неминучості побуту…але такий романтичний вечір ...
Ось так, від кафешки до арт галереї, від одного музею до іншого, ти ніс мене на руках, а подих збивав з пантелику, вабив, а вуста так близько до вушка ...
- Гайнемо на дах там і до неба близесенько! - Не вірю, і до того ж я боюся висоти і абсолютно не вмію літати. Але у левів є звичка наполягати на своєму - на ратушу! Ось де море задоволення! Так, я птах! Я бачу за багато кілометрів, я бачу далі ніж думала, а дивлюся, як горизонт з насолодою обіймає різнокольорові печінюшки будиночків, немов, жаднюга ховає від мене ласі шматочки міста. Краса - подумки лечу! Так, де там той страх?! А немає його, як і не було ... смішно і лоскітно - це вітер підхопив мою спідничку, заліз під блузку, ах! І волоссю моєму немає спокою - безперестанку липне до солодких пальчиків ... Львів, що ти зі мною робиш?!
Відчуваєш захоплення? .. спускаємося нижче ...
Це «Равлик». Такий хитромудрий підземний лабіринт - музей. У-у…У-у-у … - це тут у вечері відвідувачів лякає привид ... Ні, мені нестрашно, але ... давай нагору!
Львів, ти пам'ятаєш, минулого разу ти водив мене в кафешку «Під Клепсидрою», ходімо туди, я хочу отримати цукерку з пророцтвом! Там час просто зупиняється, там живе твоя творча душа ...
Там таке зі мною відбувається! Чур, ти ведеш, а я буду обнюхувати хмари, мої ступні будуть боліти за лапи твої, очі набудуть здатність бачити в темряві. Дай мені доторкнутися до історії, вклади в мої руки священний сувій ... ух, куди мене занесло, тут все пахне інакше, тут цілий арсенал зброї ... метал ... холод ... Сила!
Велич!
Ось, що мене приводить в стан благоговіння - міць півтораметрової товщини стін, що просто дихають історією, пульсують якоюсь особливою енергією ... і все це наді мною, піді мною, поруч ... в первозданному вигляді.
Чуєш, цей звук, як і минулого разу трамвайчик подає нам сигнал. Поїхали, це маршрут з минулого в сьогодення ... Підстав мені свої груди, я посиджу тихенько. Дай мені відчути твоє серцебиття.
Дивись, карамельні ліхтарі миють свої голови у твоїх водограях ...
А там, відчуваєш запах шоколаду?... так ...
Які зворушливі петунія, герань ...
І ще, ця незвичайна ніжність балкончиків ...
А вікна, Боже мій, які тут вікна! Різні, як очі, як душі, це метафізичні портали, дзеркала - свідки мого перевтілення ...
Так, тут немає шику та лиску, але він мені і не потрібен ... Місто відкрите. Але воно і непросте...
Тут вени наповнюються отрутою любові до себе. До свого забутого «Я»: долюбленого, самодостатнього , урівноваженого, щасливого. І ось вже ти наповнюєшся цим, абсолютно іншим «Я» і серце душі твоєї отримує такий розряд, за силою подібний з силою вивільнення енергії при оргазмі.
Львів, ти, як завжди, готовий мене прийняти, готовий на ніжність, готовий на делікатність.
Готовий на любов!
... І він наповнює мене всю і відразу ...
А в вечорі , коли вулички просто тануть кубиками шоколаду, стікаються золотом вогнів в мої долоні, я жадібно наповнюю Львовом все кишеньки своєї пам'яті ...
Потім я буду стояти на слизькій підніжці свого вагона, і дивитися протяжно в твої очі, Львів. А ти, ти будеш вальяжно сидіти у підніжжя своєї Ратуші, «Ельжбети», «Високого Замку» в обнімку зі своїми левами і промені сонця грайливо блукатимуть твоєю загадковою посмішкою.
…Моя щока торкнулася подушки, тіло огорнула млість, в блаженстві ледь розтулились вуста - я повертаюся, коханий ...
12 серпня 2012 року.
ілюстрація:"я чекаю тебе"автор: gala.vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356815
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Уже плоди у яблунь хилять віти,
Туману білого гаптується канва
І лиш стерня пшеничним духом літа
Нагадує про нинішні жнива.
Лінива тінь неспішного світанку
Блукає поміж заспаних дібров.
В студеність рос пірнає спозаранку
Промінчик ніжний, що пітьму зборов.
Старезний клен не заворушить листом,
Припавши пилом з голови до п'ят.
Внизали дріт окриленим намистом
Разочки білогрудих ластів'ят.
Небесна синь від спеки потьмяніла,
В серпанку серпня - осені тони.
Горобина в гаю побагряніла
І в павутинні - передзвін струни...
Віщує те тремтіння павутини
Про невмолимий осені прихід,
Та літа щедрого уквітчані картини
Залишать в серці незабутній слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356812
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Пекучим сонцем яблука налиті
З гілок злітають в пахощі трави.
Смаглявий серпень задрімав у житі
Поміж волошок, маків польових.
Грайливий вітер різкою тонкою
Порозганяв хмаринок череду.
Повзе стежина змійкою прудкою,
Між трав похилих губиться в саду.
Зливає небо з глека на дерева
Липку й солодку сонця карамель
І хризантеми віхола рожева
Хурделить літа теплу акварель.
Затихла вітру сивого трембіта,
Обідня тиша тулиться до хмар...
З останніх днів фісташкового літа
Земля спиває яблучний нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Легко ступати.
Тільки не спати!
Сонце виходь, долоні мої чекають !
...та де ж там..
Ніч повільно сірим метеликом заглядає в діжку світла
І на моє оголене плече, де весь час сідають грітись мрії…
Тільки мовчіть!
Гарячі смолянисті аромати
Ведуть в долину перших поцілунків…
А дощ?
Дощ – звабник!
Він зазвичай приходив разом із тобою
І ви вдавали з себе партизанів.
Я слухала, як бреше чарівна «морзянка».
Я знала де, в якому із парканів існує потаємний вхід...
Напомацки продертись крізь липучі пальці зливи,
Повз розчепірені долоні кленів,
Рятуючись від гри вусатих виноградів
Знаходила я вас – тебе і дощ…
На мить час припиняв життя.
Один за одного хапались погляди в пітьмах.
І серце потопало …
Дощ!
А шоб тобі!
Сполохані грозою метнулись спогади,
немов ляклива зграйка горобців,
збивали з ніг, крутилися, юрбилися за коміром...
Ховаєшся? Я йду!
Дощ!
Твоя самотня пісня креслить діаграми
на склі порожньої автівки, на вікнах зпоночілих магазинів...
Тонкими пальцями тремтячі крапки і тире
не вперше розхвилюють безпорадні очі...
Морзянка … гомонять краплини неба,
під вибрики веселих громовиць
іду до тебе...
Посміхаюсь...
На мить час припиняв життя.
Один за одного хапались погляди в пітьмах.
І серце потопало …
06.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355730
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Кому куди, мені ж - до перевозу...
Стоїть Харон на березі і жде.
Давно він став в очікувальну позу
І незворушно в дудочку гуде.
Нехай гуде, а я ще погуляю.
У мене доста справ на цій землі.
Допоки їх докупи постуляю,
То й наживусь, не згірш за королів.
Я світом не нудитиму без міри,
Вбиратиму всі радощі земні.
Дарма, як день здаватиметься сірим -
І сірий день наснагу дасть мені!
Стужавів слід від стоптаного рясту,
Вже за плечима гони довгих літ.
Та ще кортить хоч трішечки попрясти
І далі постелити долі слід.
Так, день за днем, дійду до перевозу
І кану в Лету - річку забуття,
Лишивши тут просту життєву прозу,
Немов предтечу іншого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Состояние рая — в наклоне твоей головы,
в невесомой улыбке, в твоём обращеньи на "Вы"
и со смехом в конце вместо рыбьих крючков удивленья.
Этот знак препинания нами придуман, и наш
синтаксический ряд не способен постичь карандаш,
и поэтому мы разбиваем его на мгновенья,
из которых составлено время, живущее до
расставанья с лихим надеванием крыльев пальто,
до моих "убегаю", до сна, до размолвок — отчасти.
Это то состоянье, когда невозможно обнять,
чтоб не смять ненарочно, и чтоб от любви не сломать
ни тебя самоё, ни моё ощущение счастья.
18 октября 2010 г.
21:44(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353275
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 04.08.2012
. VI. (Осень)
Занавешено небо, из мглы не роди́тся заря;
заливает слезами холодный пожар октября
непутёвая осень, огонь облетает — на землю,
как попало, под ноги, и в жёлтое красит асфальт,
и калитка грохочет щеколдой короткое "Хальт!" —
я застыну от окрика, даром, что крик не приемлю...
Эта осень, — она выдувает и губит тепло,
если это тепло не укрылось за дверь и стекло,
одинаково — здесь, у меня, и в твоих палестинах.
Потому что туман, — ненавижу смотреть из окна,
он по цвету похож на седины. Моя седина
безнадёжна, как время, и оные — непобедимы.
08 октября 2010 г.
18:17(Мск)
VII. (Осень. Городской склон Машука)
Тёмно-серая туча сползает на город с горы,
поглощая рельеф и равняя дома и дворы,
грязным камнем давясь и синея в своей асфиксии,
и уже горизонт растворила небесная мразь,
и дождливая скука по вязкой земле расползлась,
по холодным подъездам, по мокрой, по зябкой России.
Как-то так обошлось, что трава, не успев пожелтеть,
покрывается листьями, коим нет силы лететь,
и которые позже покроются сверху снегами.
Как-то всё — всё равно... Не с нуля и движенье идёт,
а напротив, в глубокую осень. И взглядом — не от,
а поближе до́-мой, или к двери в светящемся храме...
11 октября 2010 г.
18:52(Мск)
VIII. (Поэзия-2010)
Горные вершины
Спят во тьме ночной;
Тихие долины
Полны свежей мглой;
Не пылит дорога,
Не дрожат листы...
Подожди немного,
Отдохнёшь и ты.
М.Ю. Лермонтов, "Из Гёте"
От метафор текущего века в наивных стихах
разрушаются мысли и слух рассыпается в прах,
забивающий уши, и взгляд ненавидит источник
и того, кто сие создавал из измученных строк, —
отсидевшего годы и место рождения ног
у наук, бесполезно кривя за столом позвоночник
и себя не читая.
...Я пробую двери на звук.
Из верзилинских окон пытаясь увидеть Машук,
наклоняюсь к стеклу... Под ногою скрипит половица,
дверь закрылась, и дрогнула шашка на старой стене, —
я жильцу передал ненарочно порученный мне
невесомый привет и поклон неизвестной девицы,
у которой растрёпанный слог, невесома рука,
и которая пишет, как слышит и дышит (пока).
13 октября 2010 г.
00:33(Мск)
IХ. (Осень)
Ныне осень пуста, как в больничной палате окно
после долгих недугов. Едва пропускает оно
серый свет, и за это спасибо тому, кто над нами
ниоткуда ничем заполняет пустоты души,
и поскольку мне всё безразлично, то все — хороши,
если так же, как я, равнодушно пинают ногами
пятилистник каштана и бледное золото лип...
На намокший ботинок разбившийся стебель прилип,
то ли сбитый размахом ноги, то ли самоубийца...
За душой — ничего. В кошельке, в голове — нищета,
серый дождь, тротуар, между чёрных ветвей — пустота,
и на уровне глаз — то зонты, то затылки, то лица...
18 октября 2010 г.
17:48(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353083
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 04.08.2012
Этот мальчик боялся всегда и всего потому,
что его сумасшедшая мать превратила в тюрьму
то, что было квартирой и всё, что её окружало.
И благие семейства своих непутёвых детей
охраняли от этой святоши и ейных затей,
даже если она улыбалась и прятала жало.
По границам России — где трепет, где — мнимый покой:
умиляет соседей, как Матушка крепкой рукой
обнимает своих, — и любовь увлажняет глазницы,
потому что до лёгких увы не течёт кислород, —
и безмолвствует сдавленный счастьем домашний народ,
кроме тех, кто, конечно, успел уползти за границу...
07 октября 2010 г.
19:57(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353082
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 04.08.2012
.
I. (Ностальгия)
Пустота. Но при мысли о ней
видишь вдруг как бы свет ниоткуда.
Знал бы Ирод, что чем он сильней,
тем верней, неизбежнее чудо.
И. А. Бродский, «24 декабря 1971 года»
У меня — ни свободы, ни славы, ни денег... Но той,
над которою благословенье и нимб золотой,
мне обещаны были любовь и защита: от злого
искушения, зависти или от чар колдовства...
Потому избирателен слух, и моя голова
не забита обидой, язык — избегает дурного,
поелику бессмысленно в душу плевать vis-a-vis,
если те, кто напротив, не только достойны любви,
но и могут её принимать, даже если не рядом,
потому что по первому зову сердечной тоски
сокращается путь — до объятий, до взмаха руки,
до того, чтобы слово сказать или встретиться взглядом.
II. (Ностальгия)
На Свердловском массиве, над Бугом — всё те же дома,
те же санные горки на склоне и та же зима,
тот же запах в подъезде и так же скрипят половицы
в коридоре общаги. Но все разбрелись: кто — куда,
и за каждой окрашенной дверью — чужая беда
или радость, и, в общем, вполне равнодушные лица.
Поиск прожитой жизни... Находишь свою, но "не ту",
и ничем, кроме водки, уже не залить пустоту,
и становится жаль на пустое потраченных денег.
С высоты обретённого роста и прожитых лет
оглянуться, увидеть, что прошлого, кажется, нет —
много хуже руин и оставленных сзади ступенек...
III. (Ностальгия)
Отрываясь от старой ступени на шаг в никуда,
вспоминаю Иосифа: "Всюду едина беда, —
ветер всюду равно холодит"... Так зачем возвращаться,
если нет ничего: ни прописки живых, ни могил,
если помнит меня только старый дощатый настил
коридорного хриплого пола, и не с кем прощаться,
потому что теперь здесь живёт неизвестный никто,
а из двери выходит не мама в дешёвом пальто,
а хромой алкоголик с сегодняшней болью в глазницах...
Возвращаются к жизни, а значит, — не к месту, — к живым,
кто живёт ожиданьем, как снами, и старится с ним,
а потом ходит птицей по заокеанским страницам...
IV. (Ностальгия)
Тот, кто хочет вернуться на улицу, в город, в страну,
и кому наплевать на судилище или войну, —
ищет вовсе не город, а жизнь, из которой он вырос,
или изгнан и брошен на берег, где всё не своё...
Но меняется время, и бывшее наше жильё
нас не примет, а жёстко проводит, как тело — на вынос,
и тогда отчуждение ставших неправдою дней
деформирует память, и всё растворяется в ней,
и прошедшая жизнь отдаляется дальше могилы.
Потому среди стен и чужих, неизвестных вещей,
где уже никого: ни родных, ни забытых друзей,
сиротеет душа, всё — чужое, ну, — было и было...
05 октября 2010 г.
19:22(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352855
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 04.08.2012
Да, в России боятся войны, но не жалуют мир.
Мой сосед — травожуй, значит, я у соседа — вампир.
Я целую жену на крыльце, — и ревнует соседка,
нет, отнюдь не меня, и отнюдь не к жене, а к тому,
что по воле судьбы её плоть не нужна никому,
и, пожалуй, к тому, что её золочёная клетка
не богаче, чем наш пострадавший от времени дом,
и мздоимец ревнует, что я пробавляюсь трудом,
и учитель — к тому, что мои повзрослевшие дети
не сажают моё престарелое сердце на кол...
Мой дешёвый коньяк ненавидит в шкафу валидол,
и заката заря ненавидит зарю на рассвете...
Разве можно поверить, что жители этой страны
не ревнуют покой к разговенью гражданской войны?..
02 февраля 2011 г.
23:14(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355092
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
***
За вікнами повзе кудлатий вечір...
Дражливі тіні никнуть на траві.
Пакує день у скриню наспіх речі -
Великі клякси світла... і малі.
Вже й місяць-сторож мітлами махає -
Зганяє зорі на Чумацький шлях,
Де карамелька сонця понад краєм
СолОдко тане в неба на губах...
На поле ночі скочується тиша.
Зомлілі роси дрехнуть під листком.
Фіранку серця лагідно колише
Тремка наяда півпрозорим сном...
(1.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354583
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Моя ніжність спрагла тобою
Мовчазною... і раптом відвертою,
Гріє душу водою живою,
Студить серце водою мертвою...
*
По бруківці століттями стертою
Йде навшпиньках гіркою ходою
Зжовкла осінь з водою мертвою
Вслід за літом з водою живою.
*
Давні рани роки загоять,
В дивних ранках поміж очеретами
Розіллються водою живою
По озерах з водою мертвою.
*
Повінчались навіки омертою
В берегах порослих травою
Криниці, що з водою мертвою
З криницями з водою живою.
*
Чи царями... а чи героями,
Тільки не безсловесними жертвами,
Оживем ми з води живої,
І воскреснем з води мертвої.
**************************
Ми ще знайдемо в спаленій Трої
Подароване долею щедрою
Джерело із водою живою
В джерелі із водою мертвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354137
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
***
Я так хотіла б Вам повірити...
То ж вихор вчора відкружляв.
Душі утрат його не зміряти,
Замрій обдертих не злеліяти...
Останній промінь день програв
Пихатій ночі за помостами.
Під зорями кружляє сон...
Крилатими, од серця, тостами,
Ідеями, вже майже гостами -
Сокаті краплі темних грон
В мої долоні... Липне думкою:
Он зазоріє стигло лан!
Впаду маленькою голубкою,
Хмаринкою - надії грудкою
Із неба долі в руки Вам...
(30.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354073
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря.
Де лебединий став і запашні отави.
Де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть, з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь.
Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь.
Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток і тепла церква в профіль.
І коні на лугу.
Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця змістився центр Європи.
І струменить Любов – неперебутній скарб.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353555
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Коктейль кохання і розлуки
Пили смакуючи, повільно.
Геть очманілий від розпуки
Вривався вечір божевільно.
Напій не вищого гатунку
Вливався цівкою отрути.
Ні обіцянок, ні цілунків…
А тільки відчуття покути.
Душа, неначе під прицілом.
Холодні ранки крижать літо.
І осокові семистріли
Гойдає невгамовний вітер.
Вже сплачено високе мито
За експорт душ у задзеркалля,
За еміграцію. Якби ж то
Могли б збагнути, що там далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353237
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Сьогодні, як і тисячі сторіч,
З басів зриваючись до хриплого контральто,
У косу лінію розкреслюючи ніч,
Дощ лопотів по чорному асфальту.
Затявся звечора та все іде й іде…
Здається, ні кінця йому, ні краю...
З ворсинок суму прядиво пряде
І у комірки пам'яті складає.
А там його на декілька життів.
Навіщо стільки – я і сам не знаю:
Чи так багато проливних дощів,
Чи так далеко живемо від раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353051
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
***
Ляклива постать ночі, ледве зрима,
Ховає день за сивими дверима
І тільки пальчик росяної тиші
Останній промінь хмарками колише...
Десь там, де вись у шалі круговерті,
Дражливі тіні поспіхом затерті
Рукою вітру - місячного Кая...
Моя душа-самітниця блукає
В обіймах неба сонними зірками
Молочними надіями-стежками...
(26.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353042
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один. Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353039
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
На оболоні паслись коні...
А світ, здійнявшись на диби,
Здригався від страшних агоній
Індустріальної доби.
В спресованих святах і буднях
Летіла, як з нівідкіля,
У прораховане майбутнє
Заасфальтована Земля.
Ховались почуття фальшиві
У словоблудді без кінця,
А вірус вдади і наживи
Вражав і душі, і серця.
На оболоні паслись коні
Серед некошених отав...
Займався новий день поволі...
Світ прокидавсь.
Мо' прозрівав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352916
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Ще не зайшлись нудним мотивом зливи,
Ще журавлиних не було прощань,
І паморозь була лише на сливах,
А позолота - лиш в огні світань.
Іще природа свій осінній подив
Не виразила в щемних почуттях,
Ще дні чекали теплої погоди,
Ще все попереду...
Окрім мого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352599
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Шелестить у долонях вітрів післязавтрашня осінь.
Не питаючись, листя зривається геть...
Вицвітає троянда, а в тім пелюстки-сиві коси
облітають, лишаючи цукор і мед.*
Хмари-хвилі пливуть - емігранти Європи чи Азії.
Першовитоком - пахне осіннім дощем.
І без сліз, але зорі вечірні уперше заплакали!
Вдарить блискавка, грім осріблілим мечем...
А на ранок роса затамовує нишком свій подих.
На м'якенький спориш пада стигла душа*
То хотілося літу спекотному трішки свободи,
а до осені - місяць, ще ціле життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352344
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
***
О, як тебе не вистачає
у цій вечірній млі...
Налите серце темним чаєм.
Сльозою по вікні
мандрує думка.
Тихо-тихо...
Розгублені слова.
То поглумився часу вихор
над влучністю пера!
Ступив його...
Зосталась клякса
у пам"яті жалів.
На плечі ніч - холодна ряса,
без янголів і снів.
Обійми сивих молочаїв -
Такі, як я, сумні...
Бо ж так тебе не вистачає
у цій вечірній млі!
(20.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351841
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Вже й жнива! Жовтіють абрикоси
І гримить... На те воно й жнива!
Чорногузи міряють покоси
І безлюдне поле ожива.
На духмяні пахощі меліси
Захмеліло падають джмелі
І комбайни, ген, аж попід лісом,
Теж, неначе джмелики малі.
Не позаздриш нині перепілці -
Щойно молодь стала на крило,
А вже пада птаху навздогінці
З колосковим шерхотом зело.
Теплим воском стиглої пшениці
Перепахли навіть горобці,
І відро на маминій криниці,
І дівча з ромашкою в руці.
А мені правічний дух соломи
Через душу спогадом поливсь
До порога батьківського дому,
Де мій шлях стернищем постеливсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350743
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Поважно дибає їжак.
Його ніхто тут не лякає.
Усе сімейство проживає
в дворі на заздрощі вужам.
Тут реп’яхи, бо лопухи.
І кропива під самі стіни.
Від хати відчахнулись сіни.
Двір овдовів – старий, глухий.
Дім важко зводив машиніст.
Та не дожив до комунізму.
Вдова доспівувала пісню
якраз в перебудовчий піст.
Вона дояркою була.
Передовою. Й депутатом.
Вже ферму не відбудувати.
Убого й тихо дожила.
Похоронили, як змогли.
Свій чемодан давненько склала.
"Сберкнижку" впорали вандали.
Та гомони, кляни, моли...
Подавсь на грушу виноград.
І хміль подерся на верхівку.
Птахи звели собі домівку.
А горобців – немов парад.
Порозросталась бузина.
Чагарничиння. Трухнуть дрова.
Сусідська мукає корова.
Йде череда.
Цей двір мина...
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349008
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 09.07.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 08.07.2012
Ненароджені діти
ті спогади місячним сяйвом
Заблукали у душах
згубили притулок в серцях
Поворотом ключів
у замках від воріт задзеркалля
Не дають нам заснути
в пророцтвах початку кінця
Тихим скрипом дверей
відкривають кімнат анфілади
Щемним лясканням п'ят
по паркетах затертих підлог
Розлітаються жахом
осколками іскр порцеляни
Коридорами снів
в галереях оскалів тривог
Мармуровими сходами
срібними кульками ртуті
Розтікаються сумніви
в тріщинах з'їзджених фраз
Не дають нам надій
ні згубитися ані забутись
В поволоках світів
в павутинні колишніх образ
Та чи варто ховатись
за кимось придумані страхи
Поки в наших очах
розцвітають світи вайт шеруб
Поки спрагли вуста
тим забутим захмеленим смаком
Молока що поїла
нас доля з усміхнених губ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348403
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Яке ж то море?.. Йодиста ропа...
Пустельний берег. Сонечко скажене...
Але тебе побачив - і пропав,
І все нараз змінилося для мене:
І хвиля поніжнішала, й пісок,
І ранок став одразу золотистим.
Не йшла - пливла принцесою з казок,
А не дитям якось мегаміста.
Граційна легкість, врода молода,
Волосся сніп, очей принадне море.
Тобі навстріч котилася вода,
Тулилося довкілля неозоре,
Де даленів у мареві овес,
Салютував врожайно, колосково.
Обійняла нас музика з небес -
І все було незвично і святково.
Ту мить осяйну пам'ять береже,
Хоча відтоді збігло літ чимало,
Бо живить серце радісне "Невже?!",
Тоді воно уперше покохало...
5.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348313
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
В саду мого дитинства, мов у лісі,
Крислаті віти густо заплелись,
І на дощами вибіленій стрісі
Гніздечко звили бузьки, як колись.
Тут пахнуть липи в затінку медами
Стара черешня листом шелестить,
Терпкі грушкИ, обтяжені плодами,
П'ють, молоком розбавлену, блакить.
Вишень рубіни тліють між отави,
Старий паркан малина обплела
І таріль сонця ніжно-золотавий
Розсипав жмутки стиглого тепла
Крізь сонні віти у стару криницю.
Немов верета, стежка в холодку,
Їй і тепер у тиші цій не спиться-
Приходять ті, хто жив тут на віку.
Колись і я, зірвавшись з небокраю,
Впаду зорею в землю цю святу
І на долоньці дідового раю
Поміж своїх вербою проросту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
Липнева ніч. Так близько до світанку.
Сховався сон зрадливо у пітьмі.
Лиш вітерець погойдує фіранку.
Бентежать серце спогади німіі.
Липнева ніч. Чому ж не спиться нині?
Палітра дум міняє кольори
І зупиняє погдяд на світлині
Щасливо безтурботної пори.
Стирає пам"ять партитуру скерцо.
Самотність доторкнулась тихо пліч.
Чомусь нестримно защеміло серце...
І стала довгою коротка ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347584
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
***
Я хочу піти крізь ніч,
де верби спустили коси,
де липа моїх надій
безрадісно одцвіла...
Не сльози то вже - о, ні! -
посіяні Богом роси,
журавка, що восени
зосталася без крила...
І вже не зловити лет,
і не дотягнути пісню!
Над вічністю лиш луна -
молитви останній глас...
І ніч, що зове у даль,
як сповідь, та надто пізня,
як рана, котру уже
не вилиже вірно час...
(29.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347258
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Маленькі пальчики торкаються зіниць,
а серце тьохкає - тривожний скаче ритм.
У полі мак, як завжди в травні майорить,
і ніжки босі - то дитинства колорит.
На ручку сонечко сідає і не чути...
В волоссі граються завзято промінці.
Метелик знов контемпи танцювати буде,
не дарма гарними стають наприкінці.
Букета ручки обіймають ледве-ледве.
Як струни, пальчики перебирають цвіт.
Згадалась мама і дитинство те рожеве,
коли у полі рідко-рідко мак зацвів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346664
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2012
L.D.(Валі Савелюк)
Вже розвидає.Пахне медуниця.
Втопились вишні в теплім молоці.
Невже й тобі світанками не спиться?
Лимонний промінь гладить по щоці...
Легким серпанком тане у волоссі,
Химерні руни креслить на стіні.
О, не впускай у теплу душу осінь,
Нехай ще літо ніжиться у ній.
І розсипає в житнім океані
Дрібні волошки й маки вогняні,
Гойдає липи понад вечір п'яні
І губить зорі в озері на дні.
Стікає медом сонячним у збанок,
Піснями будить заспані сади
І у віконці чистому під ранок
Тобі сміється соняхом рудим.
Нанизує на срібну нитку роси
Плете гердан* із крізних намистин.
О, не впускай цю недоречну осінь,
Між буйнотрав'я літечком цвіти!
*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана стрічка або ажурний комірець із бісеру,якими в Галичині,на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Не сподівався на негоду,
А тут відчути довелось,
Як з хмари вихлюпнуло воду
Так, наче з бочки полилось.
Не врятувала й парасолька -
Промок, як хлющ, аж до тілес...
Дивлюсь - назустріч баба Сонька,
Як янгол з сонячних небес!
Іде з ціпком... Росу збиває...
Гербарій в кошику цвіте.
Суха, як перець! Ще й співає...
Я остовпів - тут щось не те!
Довкіл гаї, левади, луки -
Немає прихистку ніде.
А в баби вузлуваті руки
Й лице, давно не молоде.
Питаю, як же та вмудрилась
Переховатись від дощу,
Коли навколо все умилось,
Бо ж він з хвилину, як ущух?
У баби Соньки засміялись
Веселі бісики в очах:
- Я теж намокнути боялась,
Як дощ періщити почав.
Аж тут, дивлюсь, верба розлога,
А при землі таке дупло,
Що я туди й встромила ноги,
А там так затишно було!
Отож, вмостилася зручненько,
Перечекала зливопад
Й тепер ось дибаю тихенько
До хати рідної назад.
Я осміхнувсь бабусі на́віч,
(Бо ж сам кумедно виглядав).
На думку спав Григорій Савич,
Філософ наш, Сковорода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346380
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
***
Любове, моя найцінніша іконо,
Бурштивове соло у змоклім саду...
Малечею вії здригаються сонно,
Півусмішки парость - в усіх на виду...
А нащо ті кралі, що веслами - в небо,
Доші залишаючи - ласка сльози?
Моя Чураївно, берези, де верби,
Де стіни печалі, північні вози -
Там, знаю, чекаєш... Лелієш молитву,
Руками весняними гладиш траву.
Там сонце тобою вседенно налито,
Лякає, жене знавіснілу сову -
Нехай не тугує, не сколює тиші,
Що груди приспало покуття богів!
Любове іконна, зо серця знов пишеш...
Чорнильно - од рами, де світ - з берегів...
(26.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346368
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
***
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
Вистелює надії на ряднину -
Пожовклий від сльоти́ півдикий лен.
Пучками світла втикане за-сердя,
Лише відлуння - здавлене "молю́"...
Прилипну сонцем до п’янкого меду,
До того, що назбирано в маю́.
Ти ж пам’ятаєш, як сурмили бджоли,
Як понад полем сіяла весна?
В моїх долонях розквітали зорі,
В очах твоїх палали небеса...
О, скільки дива - за пожухлим тином!
О, скільки мрії - в хусточці життя...
Горну́ тебе до серця, як дитину,
Хоча й сама - безпомічне дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
День відлетів за вітром органзою,
Розкинув вечір темний килимок.
В повітрі пахне кавою й грозою.
Переплетіння пальців і думок,
Шовкових трав і ніжних незабудок,
Пташиних співів, брязкоту цикад.
О, як люблю вечірній тихий смуток,
Коли блаженно завмирає сад
У передзлив'ї ситцевого літа,
Коли дурманять запахи п'янкі!..
На схилі неба амфора надбита-
Намистом краплі котяться важкі.
Гримить між хмар небесна колісниця
І крешуть коні сріблом з-під копит,
Несамовита грізна блискавиця
Роздерла навпіл неба оксамит!
І раптом стихло...Зливою дзвінкою
Запричастили землю небеса
О, як люблю ці миті супокою!..
По теплій скроні котиться роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2012
***
Не сонячним променем в рай зазираєш...
За столик самотній - півтінню полу́дня.
Питаю... Мовчиш. І не знаєш... чи знаєш?
Ся днина - не свято, заторблено-будня.
А в тихому, наче стоячому, колі -
Розбиті думками жаби репухаті!
По-капці, стьобку, невідчутно-поволі -
Чужіємо серцем у злюбленій хаті...
За обрієм сонце, не видко - ну майже...
Заграва надії, провалля за-крайне.
Питаю... Не знаєш? Чи знаєш-не кажеш?
Сі дні, себто будні - давно поза-райні...
(20.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345132
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2012
Встають "діди"... Їй-богу, задощить!
За лісом грім бухика басовито.
Струмок в долині сріберно плющить,
На луках, ген, вилежується літо.
А по землі верткі гарпійчуки,
Сини самої Гарпії-богині,
Гарцюють через межі, навпрошки,
Піднявши в небо куряву на спині.
В польоті ластівка шугає мошкару,
Ширяючи низенько над травою.
Живиці дух в сосновому бору
Теплом мене вкриває з головою.
Та раптом обрій густо потемнів
І вітерець завмер перед грозою.
Вже зовсім поруч грім забубонів,
Аж тихий шепіт скинувся лозою.
Зненацька злива ринула туга,
Та й покотилася ревучою стіною.
А Громовержець стріли витяга
І кидає вперед, переді мною.
Та сонце пронизало товщу хмар
І вже блищить трава, як діаманти.
Стихає дощ, як срібний дзвін литавр
І знову вже кортить мені у мандри.
Ще мчить вода з довколишніх висот,
В"юняться скрізь розмиті борозенки,
А літній день, на тлі земних красот,
Сміється вже під куполом веселки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012
сосновий ліс
і килими чорниці
стрімка яса просіяна навскіс
чому мене на ці дива дивитись
не ти привіз?
кістки дзвіниць
а в підземеллі кості
стигматами костелу горілиць
чому мені не хочеться удосталь
отих чорниць?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344649
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
***
О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?
Видовбує болем свідомість скрижалі!
Скрипить, наче пекло, розтрощений віз.
Воно із душі... Не питається! Марно
Словами калічиться, наче в бою.
Той вірш, що кровить, що реве, той - що карма,
У темряві світла товчеться - в борню!
Чуттєва рапсодія - зірвані ноти,
І їх вісімнадцятки - петлями вниз!
Не знайдені рішення, втрачені квоти...
Надія? Надії задимлений хмиз.
Той вірш, що в потугах нестримного болю...
Та рима, що в муках утрати життя...
Всього лише серце - півкриком на волю,
Розпука - руками у світ каяття...
(17.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344494
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
***
У змові мовчання в саду́ -
Магнолії пишні.
Тебе до замрій не веду -
Забуті, колишні...
Не кличу очима надій -
Скоріш, не барися!
Не мій... Як не прикро - не мій!
Між сивого листя
Насотаних днів-павутинь -
Минається з часом.
Стежина - за бавлений тин,
За межі... Як ла́ссом
Виловлюю серцем зорю
У темному вихрі.
Мабуть, ще люблю, все ж люблю...
Магнолії тихі.
(13.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344277
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Як кохають,не йдуть,кажу впевнено з поглядом в небо,
(там напевне весна,інші ролі і другий маршрут),
щастям пахне трава,на додачу нічого не треба,
Висне сонячна тінь,що повторює креслення рук.
Білі мари хмарин заглядають прискіпливо в очі,
залишають одну,проти течії хвиль на землі,
Як кохають,не йдуть,не проймають холодом ночі,
не лишають надій,на пів кроці зростивши нові.
Не смакують провин під сумлінним набридливим тиском,
Не здають всі чуття в осуд сірій гнітючій пітьмі,
Як кохають,не йдуть,а лишаються сонячним блиском,
що іскрить до кінця у святій неосяжній душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344153
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
ремінісценція-алюзія на Лицарську поезію
Трактор волає: поля!
Трактор кричить: орати!
Трактор на автодромі,
Але йому до
лямпи!
Трактор кохає землю!
Має право на працю!
А всім дармоїдам кревним
Нафіг рубати пальці!
А що? То є смерть-потреба?
А що? Все зійшлось на цьому?
Робити товари треба! –
Нє! Треба нам автодрому!
Ну, на фіг отої дурки?
Зберуться паскудні рила –
А в шию би їх граблями –
То, може, би щось робили!
Трактор не може вільним…
Що то за люди? Гади!
І мрія його єдина:
Щоби була бригада!
В баню йому ті гонки!
І сауна, і солярій –
Йому би запхати плуга!
І трохи вкрасти соляри…
Ото і усього кайфу,
А вуйко би мав роботу,
А вуйко б не пив горівки –
До
лямпи йому ті гонки!
Cело полонила думка,
Що райські часи позаду,
І взялось село і вуйко
Ото розбирать бригаду.
Із рамцями вікна гарно
Хто шустрий, то той знімає,
Розбили на цеглу стайні –
Ні грома уже немає!
І що за шельмеґа винна?
Кипіло – збиралась пустка.
Ферма, бригада – руїни:
Як бузьок по Спасі вуйко.
Сумно стає, печально…
Сміятися? Верещати?
Рятунок – сивухи гальба,
Бо ти є усім до
лямпи!
Життя, воно як та ферма,
Працююча і крилата…
І діє чомусь на нерви:
Краса!..
і гімна багато.
Направду, кому що ближче,
Кого і до чого тягне,
У трактора очі бичі:
Бо шкода, земля ж – державна!
Ні ферми нема, бригади,
Тож трактора в самий розпал
Посеред ланів бетонних
Раптово проймає розпач.
Тож трактор лишає плуга,
Тужливо торкає фіртку -
Цілує у лоба плуга:
Їде на заробітки.
Залити у бак отруту!
Плуги обдристать гноями!
А вуйка хоч бий до ґрунту!
Та ну його в
жомну яму!
Керує закон глобальний,
Упасти і вже не встати!
А вилупкам всім анальним
До трактора
пофіг-нафіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344154
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Серед літа, в буянні трави,
Я ось тут, на межі, приляжу
І ромашку обіч голови,
Наче кицьку свою, погладжу.
А межа, як двоспальне ліжко
І спориш, як матрац польовий.
Був я в тебе закоханий ніжно...
Те кохання, як шок больовий -
Промайнуло, розтануло, зникло,
Може й справді його не було?
Серце й досі до болю не звикло -
Аж судомою груди звело!
І гарячою кров"ю пульсує,
Й дотепер не вдається забуть...
І понині на серці несу я
Те, що доля поклала на путь.
Скільки літ відпливло за водою,
Скільки весен бузком одцвіло,
А ще й досі тебе молодою
Пам"ятаю в степу, за селом.
У кофтині з небесного ситцю,
У хустині, як біла печаль,
Ти ходила за Чисту Криницю
Може, вранішнє сонце стрічать.
Ти мені тоді солодко снилась...
Як хотілось, щоб мрії збулись,
Та освідчення (бач, не судилось!)
Нерішуче відклав на колись.
А тепер ти від мене далеко,
Ти бабуся давно, а я дід!
Сумно в небі заквилив лелека,
Та й розтанув за обрієм слід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343894
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Я захоплювався
езотерикою,
квітникарством було
твоє хобі.
Біг я, давлячись
езоістерикою,
мов тушканчик -
пустелею Гобі.
Усі квіти я бачив -
попарними,
у вінках чорні стрічки
стрічались.
А ми вперто буцалися
кармами:
то всихали чуття,
то квітчались...
...Езотерика, блін -
то утопія!
Знов забулася
флокси полити?
Тобі ніколи -
за теософією.
Ну а чим завинили
ті квіти?
Кали, гібіскуси
чи бегонії,
а гарденія, глянь,
з цикламеном!
Ти - дістала!
Ти вся - в космогонії.
Я пішов,
грунт куплю.
На драцену...
30.04.12
Чи по Фрейду -)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334256
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 13.06.2012
Я беру псевдонім,
помічаючи – псевдонімію!
Псевдостерео в псевдонімецьких
колонках звучить.
І гризе псевдосовість,
на вулиці – псевдоподія.
Псевдомітинг.
І псевдооратор народ псевдовчить.
Почалась псевдосутичка,
з нутрощами псевдовлади.
Псевдолиця заюшені,
в псевдоочицях – синці.
Псевдовірили в псевдообіцяні
псевдопринади.
Псевдоблага отримали…
Дулю. Не псевдо.
Одначе - у псевдоруці.
15.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337472
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 13.06.2012
Ото, Печоро, – листя вигрібай.
Сміття винось.
Рубай тихенько дрова...
Неділя вербна чи свята Покрова, –
терпи, поете, та про душу дбай.
Радій. Журись.
Солодкому й гіркому.
Ген журавлі прядуть посульську вись.
Ти неодмінно збудешся колись.
Сьогодні не потрібен ти нікому.
Якщо ж ти ще й поет-громадянин,
тоді ще більше можеш бути зайвим.
Бо правлять ще перевертні і зайди.
Й нахабно кажуть нам: ти не один.
2005
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343604
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Аваріє…
Ти скла
ламкого
склала слайди,
до гурту,
з гуркотом авто.
Узбіччям
сновигають зайди,
А ще – чотирилапі
найди.
Ото ціквотно їм. Ото!
Астарський ас
асфальт
освоїв,
хто профі,
хто профан – профіт!
Аби без
геморстрахової,
не світить – свідків,
хто що скоїв,
зіллялось,
мов сліпнів
на мід.
Трясеш
дорогу
злісним тромбом.
Тромбонами
клаксон
зіпа.
Ще й органи,
своїм
апломбом,
пломбують
всім нейрони-бомби…
-Ти що? Сліпий?!
- Ти сам!..
Сліпні і скельця…
От, аваріє сліпа…
22.05.12
Колись може й побачено. З вікна маршрутки. Бажаю нікому не втрапляти і не бачити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339251
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 12.06.2012
В саду моєму тихо, як у храмі,
Де вже давно не чути молитов.
Тремтять листки-химерні орігамі,
Старий горіх хмаринку наколов
На гостру гілку.Віхола жасмину
Лягла спочити під похилий тин.
На трав'яну пахучу скатертину
Розсипав дощик жмені намистин.
Принишкли квіти.У пелюстках рожі
Бринить росою скроплена бджола.
Тремтять на шибках промені погожі
І липнуть медом до тонкого скла.
Поміж гілок шовкову павутинку,
Напнув павук-мрійливий мандрівник.
Згубило літо ситцеву хустинку-
В траві, розлитий барвами,квітник.
Фарбує червень пензликом левкої,
Медово пахне липа молода...
В саду моєму нас, як завше, двоє:
Я і самотність-нерозлийвода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Боже, сховай
за долоню, за спину
серця каплиночку,
слабо-людину!
Не відганяй
від стежиночки райної -
вічності, мрії
щасливо-осяйної!
Не відвертайся,
не хмарся, не всуплюйся!
Що - порошиночки?
мало-до-сутності...
много-до-впертості
і недознаності...
Боже, вхоро́нь
у неви́черпній статності
Сили Твоєї
і Царства грядущого...
Хай Твоє військо -
до хліба насущного,
віри невмерної,
і молитвенної...
Господи, крий
від знелагоди темної!
Боже, молю тебе
щиро і слізливо -
захорони-бо
від злого і підлого,
Дай Свого Сонця
і Неба - Святинею...
Дай того щастя -
що бути Людиною,
хай лиш піщинкою
мало-невидною
там - за Тобою,
за Отчою спиною...
(9.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343031
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Я свічку загасив давно,
Нехай через прочинене вікно
Вповзає ніч, тихенько обіймає
І братом, другом ніжно називає.
Ми з нею хворі – в нас та сама ностальгія,
Однакові нам сняться кольорові сни,
Шепочемо тихенько про часи весни,
У нас однакова про втрачене дитинство мрія.
Оригінал:
Nacht
Ich habe meine Kerze ausgelöscht;
Zum offenen Fenster strömt die Nacht herein,
Umarmt mich sanft und läßt mich ihren Freund
Und ihren Bruder sein.
Wir beide sind am selben Heimweh krank;
Wir senden ahnungsvolle Träume aus
Und reden flüsternd von der alten Zeit
In unsres Vaters Haus.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342919
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 10.06.2012
А ти не лукавиш...
По сходинках клавіш
назустріч ідеш.
І серце гостинне моє -
без меж -
вгорнуло в обійми.
А ти його вийми
і притули до свого...
Запалахкоче вогонь
і злетить до небес,
притулиться, наче пес,
радо-зрідніло...
Яке кому діло
до нас отаких обох?
З нами любові бог!
8.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343101
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Ген за видноколом небо тужить сонце...
Схлипаний світанок - росами довкруж.
Наче Янгол світлий, ти в моє віконце,
Наче Перст Господній - на освяття душ.
Я долоні серця - під серпання злата...
Солов’їне щастя - дзюркотом з Раю́.
Як стогласа пісня, ти в моє легато,
Як стокрила мрія - зернами в ріллю...
Засівай же духом, зрошуйся, плодися,
Межи днів-коралів досягай висот!
На життя тарелі ласкою пролийся,
Лагідним ягнятком - на святий киот...
Трембітає далеч сизово-туманна...
Вже за мить вплететься променем коса.
Тужить небо сонце - Сонцеві осанна!
З келиха світанку капає роса...
(9.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342863
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
потому что верю в глаза... даже если никто не ждет...
даже если совсем одна, даже если рваные раны...
в моем возрасте слишком рано против всех, слишком поздно "за".
в моем возрасте говорят "ты совсем дите,
ты не видели жызнь, малая... это глупости все твои..."
но, поверь, ни один не знает, почему по щекам ручьи.
ни один не спасет от боли, неумело рисуя дождь.
слишком глупая, солнце, что ли? ...слишком ждешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342818
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Їхали хозари , з розбою до дому ,
Упіймали Галю , забрали з собою .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Упіймали Галю , забрали з собою .
Поїдемо з нами , вашими панами ,
Краще тобі буде , як в рідної мами .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Краще тобі буде , як в рідної мами .
Їхали хозари яром долиною ,
Зґвалтували Галю , з довгою косою .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Зґвалтували Галю , з довгою косою .
Зайди з каганату з славою лихою ,
ЮдЕї ординські , пронеслись чумою .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Юдеї ординські , пронеслись чумою .
Везли везли Галю, темними лісами ,
Прив’язали Галю , до сосни косами .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Прив’язали Галю , до сосни косами .
Розбрелись по лісу , назбирали хмизу ,
Підпалили сосну , від гори до низу .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Підпалили сосну , від гори до низу .
Горить стрімка сосна , горить аж палає ,
Кричить Галя криком , кричить знемагає .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Кричить Галя криком , кричить знемагає .
Ой хто мене чує , ой хто ж мене знає ,
Небога нещасна , уже й замовкає .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Небога нещасна , уже й замовкає .
Ой хто дочок має , нехай научає ,
Дівчат молоденьких , від урків ховає .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Дівчат молоденьких , від урків ховає .
Хлопець обізвався , я тебе кохаю ,
Жить мені чи вмерти , сам тепер не знаю .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Жить мені чи вмерти , сам тепер не знаю .
Щось з тобою сталось , і з далека чую ,
Але що я зроблЮ , біля трун ночую .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Але що я зроблЮ , біля трун ночую .
Галю моя рідна , що мені робити ,
Вбили Сестру й батька , треба далі жити .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Вбили Сестру й батька , треба далі жити .
Тішились собаки , що їм наше горе ,
Як вовки голодні , втікли в чисте поле .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Як вовки голодні , втікли в чисте поле .
Залишили рани , при дорозі битій ,
У ярах у крові , з видолинка вмиті .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
У ярах у крові , з видолинка вмиті .
У борах й дібровах , роки відшуміли ,
Та забуть жорстокість гени не зуміли .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Та забуть жорстокість гени не зуміли .
Кров пролита дарма , у серцях нуртує ,
А юдей хазарський , знай собі панує .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
А юдей хазарський , знай собі панує .
Ген над нашим станом , вороном кружляє ,
Як павук паскуда , нутрощі виймає .
Ой ти Галю Галю молодая ,
Як павук паскуда , нутрощі виймає .
Упилися кров’ю , слуги Ліберили ,
Свою кров гадючу в нашій розчинили .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Свою кров гадючу в нашій розчинили .
Скільки раз по писку , предки їм давали ,
А вони як лихо знову поставали .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
А вони як лихо , знову поставали .
Були десь поділись , в густім часі плину ,
Вірити хотілось , злягли в домовину .
Ой ти Галю Галю молодая ,
Вірити хотілось , злягли в домовину .
Поховалися у дуплах , зникли на століття ,
Як зачули крови , вилізли з "укрИття" .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Як зачули крови , вилізли з "укрИття" .
Куди глянь до верху , їхні писки – рила ,
Як вовки голодні , терпІти не сила .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Як вовки голодні , терпІти не сила .
Їхали хозари , з розбою до дому ,
Упіймали Галю , забрали з собою .
Ой ти Галю , Галю молодая ,
Упіймали Галю , забрали з собою ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342032
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 08.06.2012
А после забери с собой лишь мой запах…
Пусть растворятся в тишине шаги,
Смех бусинами раскатится под жасминовый куст.
Пальцы твои не оставят следов на моих шелковых крыльях…
Ты возьмёшь с собой только мое сердце.
Но и оно будет петь о другом…
Пусть шаловливо кудри танцуют.
Пусть ленты щекочут подбородок
И не дают ветру запутаться в волосах…
Возьми с собой лишь дыхание неба,
Где кружит мой разноцветный платок.
Пусть памяти не коснутся слова и клятвы...
Возьми напев лесных колокольчиков
И шёпот ручья…
Вплетай в мои косы свои красивые перья…
К ночи не останется следов от той, кем знал меня,
Но ты запомнишь мою гибкую тень
На своем подоконнике,
На карнизе,
на старой качели в саду…
А мой ангел хранитель посмотрит на тебя с укоризной,
почему ты не спал в эту ночь?
И повиснет у тебя на шее жёлтым кошачьим глазом.
Таким же неповторимым и непостижимым,
Как мой поцелуй...
Запомни это, и больше ничего не трогай в жизни,
Не пытайся извлечь меня из своих дивных грёз,
Не пытайся меня повторить…
Уйду на рассвете, колдуньей ли,
Кошкой, тенью…
Но всегда любовью…это помни! Это возьми навсегда…
В ладони зажми, закопай в цветочном горшке…
Я взойду непременно
в окне твоем
полнолуньем.
Колдуньей,
Кошкой, тенью?…
...но всегда любовью!
05.06.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341926
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Крик паротяга.
Куди я їду? Навіщо?
У далину таку…
* * *
Чорним вишито.
Життя мого візерунки.
Порвана нитка.
* * *
Паперовий кораблик
Життя мого дивного.
Вчулось: «Пливи!»
* * *
Стара лікарня.
Навіть смерть заходити туди
Втомилась.
* * *
Намалюй мені вічність!
Хоча б на дзеркалі.
Або на поверхні вітру…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341699
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
* * *
В Лубнах відцвіли каштани
і вже духмяніє липа.
Пухнаста тополя тане
під тихі вербові схлипи.
Неспілий калини кетяг
легкий туманець вкриває.
Чебрець докладу в букетик...
Тебе у Лубнах немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341450
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Я слухав солов’я в узліссі біля поля...
Який же він митець!
Як душу виливав!
Як імпровізував – розгойдував роздолля!
Перебудовчий стиль на нього не впливав.
Як буйно квітнув глід, медами пахли трави!
Гойдались пелюстки – бджола пила нектар.
В блакитній висоті виводив пісню жайвір.
А я долав рядки – прополював гектар...
Іронія – сапа шкребла сучасні ритми.
Я танцював – пекли і сонце, й поперек –
карлючив дивні па...
А в скронях вили рими.
Плантація – ген-ген...
І знову дощ пере!
Дівки, тітки, баби із сапами мадонни –
антенами хусток вбирали піт і пил.
Мереживо плели – перегортали гони,
щоби останній сік бур’ян допить не встиг.
...Я знов у поле йду.
Розкину серця невід.
Де соловейка рай край пекла в холодку...
Тут – смак землі відчув.
Тут захлинуся небом,
пізнавши справжню суть
у кожному рядку.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341451
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012
М’які пастелі
на стелі
тіні
від проміння
нетлінні
перемінні
вчорашній ранок
прийде завтра
поволі догорає біла ватра
світанок
світло
світ
солоний слід
вчорашніх сліз
тікає подумки із неба Віз
це ранок
щойно був і я була
впіймати не змогла
він так хотів з-перед очей втекти
а я так хочу зберегти
під ковдрою ще трішечки тепла
аж поки вигорить дотла
наскільки зможу збережу
із сіллю Віз петретина межу
кому на сльози треба
беріть собі із нього крихти неба
що в безвість впало
те пропало
хоча такого й не бувало
вчорашній ранок прийде завтра
по білу ватру
тому собі сьогодні спогад збережу
ще полежу
стираючи
м’які пастелі
снів
шукаючи
ночей в селі
днів
котрих здебільшого і так ніхто не зрозумів
а чи відчути не зумів
у цей час прокидатимуться люди
світанок він ще буде
проміння
тіні
і м’які етюди
28.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341204
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
(Валі Савелюк)
Зісковзнула, гнучка, мов пантера,
Жовтоока спокусниця-ніч,
Прошмигнула по стишених скверах
Ліхтарям кругловидим навстріч.
Милувалася цвітом жасмину
І стрибала за пухом тополь,
Вигинаючи сяючу спину
Між вербових густих парасоль.
Пила з озера зоряні зливи,
Що тремтіли в люстерку води...
Тільки місяць блідий, мовчазливий,
Вслід за нею очима водив.
І не зчувся, як випустив дзбанок,
Розіллявши парне молоко-
І потік білощокий світанок
По небесних рівнинах струмком.
В небо канули зорі-кристали,
Наче в каву гірку рафінад.
І стрибнула пантера зухвала
Під патлатий густий виноград.
Позіхнувши, накрилася листом
І пірнула в нефритові сни.
І посипалось щедре намисто
Сонцесвітла у жменьки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012
Хміль поклав голову на паркан,
Задивився.
Зіроньки йому кліпають лівим оком…
Милі пухнасті коти
Граються чиїмось бантом...
Я несу змотані у фользі
Цукрові скалки весни,
Льодяники,
Аби потайки їсти.
Щоб танув травень на язиці,
Коли цілуватимеш сміло,
Коли збігатимуть руки струмками вниз,
Коли переповниться серце
І хвиля…
Волосся, мов ніч заступить на варту,
Вкраде спокій і сон у твоїх наполегливих пальців…
Розморене небо
Обіпре свій місячний лікоть
Об нашу копицю щастя.
І замислиться.
І замріється…
Час розмарнів…
Дзьобики стрілок
Зійшлись в поцілунку…
Мить …спить…
Цить!
30.05.12 р.
(иллюстрация :Поль Гюстав Доре. Поцелуй в ночи,среди ангелов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340860
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Відшуміла в саду тепла злива,
Відіграла на струнах тонких.
Обтрусила черешня мрійлива
Від сріблястих дощинок листки.
Розпромінилось сонце в любові,
Покотилось смачним калачем
По обрусі небесно-шовковім,
Свіжо випранім теплим дощем.
Розсміялись п'янкі матіоли
В діамантах краплин дощових.
Ніби ельфи, гойдаються бджоли
На тоненьких стеблинах трави.
У горнятку пелюстя жасмину,
Розполікане* чистим дощем.
Світла райдуга вигнула спину
Під хмаринно-пухОвим плащем.
*Розполікане(діалектизм)-прополоскане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340776
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Уходя...
Оставайся во мне
Многоточием - вместо слов,
Многоночием чутких снов.
Пусть! - бессонница вместо глаз
- тсс, не нужно банальных фраз...
Уходя...
Отражайся в луне
Потерявшимся глупым щенком,
В кофе - вылитым молоком,
Недовысказанной строкой
- погоди, дай прижмусь щекой!
Уходя...
Уноси в тишине
Легкий ветер моих ресниц,
Полуночный шелест страниц,
Губы - родинкой на груди...
- всё, сейчас я проснусь... уходи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340796
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Ой, у лузі трави буйно зацвітають,
Пахощі духмяні неба дістають.
Голосні зозулі нам літа складають,
Солов"ї до ранку спати не дають.
Розплескало літо полудневу спеку,
Розтеклось довкола повінню тепла.
З-під небес лелечий долинає клекіт
І бринить в повітрі золота бджола.
Ластівка ширяє чорною стрілою,
Жайвора дзвіночок висне в небесах.
Ходить по долині марево з мітлою,
Горне прохолоду в гомінких лісах.
Тихе надвечір"я в темряву пірнає,
Місяць на ставочку кладочку кладе.
Навіть сонний вітер, навіть той не знає,
Як роса срібляста на траву впаде.
Сонечко проснеться, вмиється росою,
Вип"є прохолодний вранішній туман,
Та й застане в лузі косаря з косою,
Що кладе в покоси травостою лан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340324
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Друзі, виходить у світ наша збірка «Нічого більше» (Автори: Діана Сушко, Юлія Холод) :)
Цим ми завдячуємо, в першу чергу, Вам, Вашій увазі і теплим словам, відгукам..
Ми ДУЖЕ ВДЯЧНІ всім, хто нас підтримував і підтримує!!
Зараз ми з Юлею організовуємо авторський вечір, де будемо читати ми, наші спеціальні гості – відомі і цікаві, неординарні сучасні поети; в музичній частині - “Poli Light” в стилі поп-панк.
Ми Вас запрошуємо)
Ми будемо Всім дуже раді і щиро віримо, що Ви зможете прийти. Вечір буде живим і цікавим!
клуб "Прайм", вул. Кудрявський спуск 5-Б, Київ
www.prime.in.ua
7 червня о 18.30
http://vk.com/event39068211
Дуже Вас чекаємо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340262
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Львов.
Львов это особенная любовь. Он, поэт, воин, вдохновитель…
Город - любовник. Каждый раз заставляет петь и дрожать
от страсти...
Львов нужно не посещать, его нужно пригласить к себе в
душу. И тогда за чашечкой горячего шоколада он расскажет
тебе всё! Тогда ты растворишься в его улочках,
замысловатых изгибах трамвайных линий, зависнешь
ароматным облачком над шпилями храмов, соборов... И
тайно просочишься в дом к каждому из жителей города через
открытые окна и искренние глаза. Так случается диффузия
душ, нагреваясь от присутствия азарта, предчувствия
интриги, от тотальной любви…
Ты и Город.
Здесь нет меня. Но, вот она, я - в грациозно застывшей
гривастой кошке, в этом камне, в пене «Старого Міста», в
деревянной балке на потолке «Криївки», в чашке чая из
очаровательного кафе «Дзига», в неповторимом аромате
кофе из «Цукерні»…
Львов действительно пахнет кофе...
Вдыхаю. Вдыхаю жадно, чтобы не только глазами но и всем
телом запомнить тебя. А ты так и норовишь затаится под
аркой, забежать в проходной дворик, что так неожиданно
выводит на площадь…Поцелуй, поцелуй так и просит
львиная морда. И здесь, перед входом в чужой подъезд ты
меня обогнал, схватил за руку и бегом по скрипящей лестнице
вверх, а перила скользкие,- полированный временем дуб
поддался движению рук без труда. И не единой занозы в
ладонях, только память полна тобой, запах древности и
неизбежности быта, но так романтичен вечер…
Вот так от кафешки до арт галереи, от одного музея до
другого ты нес меня на руках, а дыхание сбивало с толку, а
губы так близко к ушку…
А на крышу рукой подать! Не верю, к тому же я боюсь
высоты и совершенно не умею летать, но у львов есть
привычка настаивать на своем - на Ратушу! Вот где море
удовольствия! Да, я птица! Я вижу за многие километры, я
вижу дальше чем думала. А смотри, как горизонт
сладострастно обнимает разноцветные печинюшки домов,
жадничая, прячет от меня самые лакомые кусочки города.
Красота - мысленно лечу! Так где там тот страх? А нет его,
как и не было…смешно и щекотно - это ветер подхватил мою
юбку, залез под блузку, ах! И волосам моим нет покоя, все
липнут к сладким рукам…
Львов, что ты со мной делаешь?!
Чувствуешь восторг?.. спускаемся ниже…
Это «Равлик». Такой замысловатый подземный
лабиринт-музей. А вечером здесь посетителей пугает
призрак…Нет, мне нестрашно, но… давай наверх!
Львов, ты помнишь, в прошлый раз ты водил меня в кафешку
« Під Клепсидрою», идем туда, я хочу получить конфетку с
пророчеством! Там время просто остановиливается, там живет
твоя творческая душа …Я знаю...
Там такое со мной происходит!!! Чур, ты ведёшь, а я буду
обнюхивать облака, ступни будут болеть за лапы твои,
глаза приобретут способность видеть в ночи. Дай мне
прикоснуться к истории, вложи в мои руки священный
свиток …ух, куда меня занесло, здесь все пахнет иначе, здесь
целый арсенал оружия … метал…холод…Сила! Величие!
Вот, что меня приводит в благоговение - мощь стен
полутораметровой толщины, просто дышащие историей,
пульсирующие какой-то особой энергией...и все это на
до мной, по до мной, рядом…в первозданном виде.
Слышишь, этот звук, как и в прошлый раз трамвайчик
подаёт нам сигнал. Поехали, это маршрут из прошлого в
настоящее… Подставь мне свою грудь, я посижу тихонько.
Дай мне почувствовать твое сердцебиение.
Смотри, карамельные фонари моют свои головы в
фонтанчике…
А там, почувствуй запах шоколада, да…
Как трогательны петуния, герань…
И еще, эта необыкновенная нежность балкончиков...
А окна, Боже мой, какие здесь окна!!! Разные, как глаза, как
души, это метафизические порталы, зеркала - свидетели
моего перевоплощения…
Да, здесь нет шика и блеска, но он мне и не нужен... Город
открыт. Но он и непрост…
Здесь вены наполняются ядом любви к себе. К своему
забытому «Я» долюбленному, самодостаточному,
уравновешенному, счастливому. И вот уже ты питается
этим, совершенно другим «Я» и сердце души твоей получает
такой разряд, по силе сходным с силой высвобождения
энергии при оргазме.
Львов, ты, как всегда, готов меня принять, готов на
нежность, готов на бережность.
Готов на любовь!
…и он наполняет меня всю и сразу…
А прохладным вечером, когда улочки просто тают кубиками
шоколада, стекаются золотом огней в мои ладони, я жадно
наполняю Львовом все кармашки своей памяти…
Потом я буду стоять на скользкой подножке своего вагона, и
смотреть протяжно в твои глаза, Львов. А ты, ты будешь
вальяжно сидеть у подножья своей Ратуши, «Эльжбети»,
«Високого Замку» в обнимку со своими львами и лучи
заходящего солнца будут играть на твоей загадочной
улыбке.
Моя щека коснулась подушки, тело наполнила нега, губы
тронуло блаженство – я возвращаюсь, любимый…
26.05.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340005
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Нікому
я Тебе
не віддам!
Я буду відьма, шайтан, шаман,
і характерник, і чародій,
і будеш Ти до останку мій!
І б'є мій бубон і барабан,
і сяє в небі Альдебаран,
/ або по-нашому: Бичаче Око /
зірок для Тебе вкраду звисока,
сплету колиску Тобі з любистку,
заколисаю серед розмаю -
я замовляння чаклунське знаю!
/ я розмовляла з ясеном-дубом /
які солодкі у Тебе губи,
який невтомний у серця бубон.
/ ну все, достатньо, спинімось, любий /
/ дивись, мій милий, вже надто пізно /
/ яка із мене, до біса, відьма? /
/ не вийшло з мене урус-шайтана,
дивись, мій ясний,
ось вже і ранок /
Іди, мій світлий,
іди додому,
Тебе чекає-
мені відомо-
та, що Тебе
не віддасть нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339933
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Мій любий сину, квіте мій весняний,
У тебе очі мамині ясні,
Немов глибокі сині океани,
Грайливо так всміхаються мені.
Молюсь за тебе, сонечка краплино,
У день твоєї восьмої весни,
Щоб ранок цей зустрів тебе гостинно,
Коли з-під вій метеликами сни
Так полохливо випурхнуть і кануть
В ранкову купіль теплу й золоту.
Я над тобою яблунькою стану,
Мов білоцвіту щедрого фату,
Розсиплю ніжність на твоє волосся,
На білі щічки й очі голубі...
Якби ж то все омріяне збулося,
Що я попрошу в Господа тобі!..
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339936
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
День догорає.
Лапатий падає сніг.
Непомітний в тумані
Потоку стрімкий біг.
Якби мій учитель
Не жив би захмарно,
Не дерся б так високо я
В гори намарно…
Примітки:
На малюнку напис: "Цзян Сюе Да Сюе Хуа" - "Падає лапатий сніг" (кит.). Цю фразу можна перекласти і так: "падають великі снігові квіти". І ще існує біля десятка варіанів перекладу цієї фрази. Крім того звуки фрази "Да Сюе Хуа" співзвучно до фрази "Квіти великого вчення". І так з кожною фразою цього вірша. Тому кількість варіантів перекладу і взагалі змісту цього вірша прямує до нескінченності...
Гао Ці (1336 - 1374) - великий китайський поет. Жив на зламі епох Юань та Мін. Був звинувачений у змові проти імператора і скараний на горло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339972
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
(Пам'яті героїв листопадового зриву)
Бруківки твердь і погляд лева кам’яного,
Звук кроків, світло ліхтаря старого,
В холодному тумані мріє сивий Львів.
Ми лицарі абсурду – нам сваволю
Дарує ніч звитяги. І ножів
Якими крає нашу плоть підступна зрада,
На шальки терезів кидали долю,
Про Волю мріяли стожарами вогнів,
Нам Слово – знак, і смерть - відрада,
Над ратушею стяг, метал холодних скорострілів,
Ще Сихів тільки марево в імлі…
Судилось полягти в сирій землі
Цій жмені козаків під кулями жовнірів
І мрію пронести крізь заметіль,
І крізь Базар, і тиф, і крізь квадранти смерті
В шинелях сірих лави, слово ЗУНР,
Листки пожовклі на старезних мурах,
І падають слова як листя яворів.
Ти жив - не жив, але палав, згорів!
Нам бути тут, на цій межі
Нам вічно йти по цій стежі
Назустріч вихорам, вітрам,
Зневірам, темряві і зорепадам.
(Написано 1 листопада у день проголошення ЗУНР у 1918 році. Світлина з мережі. На світлині - Січові стрільці.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339970
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
* * *
Говорили –
яму рили.
Від неправди –
аж до зради.
А коли упали в яму –
жалкували, що глибока.
Мудрим свідком була правда –
справедлива і жорстока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339847
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 26.05.2012
***
Цілуй її очі, цілуй,
Коли роздощилося небо...
Мов крапельку ніжну, малу
Горни її міцно до себе!
І в світ надарма не пускай -
До танцю на сивих калюжах.
А зорями ти промовляй,
Що любиш її... дуже-дуже!
Хай в щасті єднають сади,
Хай травами стелиться доля...
Цілуй, пригортай і веди
Туди, де синочок чи доня,
Туди де політ рушників,
Де свято для неї, для тебе...
І грій її в по́ру дощів,
Цінуй, коли сонячно в небі...
(24.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339616
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
….
На́дто до́вго я в’язни́в проба́чення.
Здичаві́в. В акти́ві – перега́р.
Та яке́ тепе́р все це має зна́чення?
Не відмити го́рдощів нага́р.
Відскака́ла ю́ність трясови́нами,
во́вком сі́рим зрі́лість промайне́,
тільки ти зорі́єш над прови́нами,
й ла́ски ми́лих рук загри́вок жде.
Знов по ри́нвах вен шкребу́ть розка́яння,
в се́рце б"ю́ть: «Коли́? Коли́? Верни́?»,
Не верну́ти, на повто́рне та́яння,
за́морозки на́шої весни.
….
Пня́вся ві́рно, па́́гонами ввись,
з сто́вбура міцно́го від приро́ди,
ви́дно гнув зана́дто садівни́к
й трі́снуло у гну́чкої поро́ди.
З ран незри́мих ви́рвалась не кров,
не смола́ зневі́ри і відра́з,
засочи́лася жив́ицею любо́в
на мирша́ву шкіру від обра́з.
У калі́чатка ціна́ – рубе́ль жалю́ -
Рву з корі́нням пи́рвать слабини́.
Лиш тобі́ корю́ся, бо люблю́,
Лиш тобі́ виню́ся без вини́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339615
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Cкуйовджені принишкли в са́ду вишні,
Коли травневий уперіщив дощ –
Чи то розплакався вгорі Всевишній,
Чи то в розпуці полум’яних рож
Сховало небо янгольське світило…
І тільки іскри срібні межи вій…
Трептить громами весняне вітрило
І тріскає краплинами надій…
(7.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339611
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Бог пройшовся по серцю
ногами босими.
(Валя Савелюк "Клечальна неділя")
Навіщось ніч і ти - до серця босий,
І ці п’янкі спокусливі слова...
(Леся Геник "Босе")
Босоніж по траві мойого серця
Пройдешся, ледь торкаючи росу.
І голос мій раптово обізветься
На слів твоїх нечувану красу!..
Босоніж по піску моєї мрії,
Як тепла хвиля, пошепки майнеш...
І полетять кульбабові завії,
Дмухне в обличчя літепло хмільне!..
Мов доторкнувшись таїнства причастя,
Розвію попіл сумніву й тривог.
Босоніж по хмаринах мого щастя-
Як літній дощ.Як музика.Як Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Юначий мотив
Жив-гув перон...
Стрічали, проводжали.
Хтось пер торби, кректав.
Хтось – жартував.
І пасажирів провідник бувалий
в тісні купе тактовно пакував.
Колеса в рейки гучно грюкотали.
Й не тільки звуки повнили вагон.
І рюмсали, й мовчали, й реготали.
Все той шум-гам, лиш змінювався тон.
Вже хтось хропів. Та я не міг заснути.
Бо дівчина навпроти чарівна
замріялася.
Як думки збагнути,
щоб таїну розгледіти сповна?
Відчула юнка погляд мій жагучий.
Зустрілись очі – їх не відвести.
Таке безсоння – то найліпша участь.
Кра-асива! Задля кого ж квітнеш ти?
– Далеко мовчимо? – cпитав нарешті.
– А вам цікаво? – усмішка цвіла.
– Так. Бо про вас мені шепоче вечір.
– Слух добрий маєте, – очима повела.
– Та ви ж мене красою засліпили.
У самотині згину. Так чи ні?
Світанки краще зустрічати з милим...
– Цікавитесь, чи довелось мені?
Наш діалог невдало перервали.
– Тримай міцніш, бабулю, чемодан!
От... сто чортів!
Й цього, напевно, мало.
Прощай, незнана. Здрастуй, Ромодан.
Приїхав. Жаль.
Фатальна мить – зупинка.
– Отут мені виходити пора.
Зависла пауза.
Розкраяли заминку
слова:
– Ну, що ж. Ні пуху ні пера...
Досадний промах! Не спитав адреси.
Навіть ім'я! Чи шлях її куди.
Іще не встигли перейти на "ти".
Вагон гойдавсь.
На вихід – люди пресом.
Хоч оглядався, вийшов назавжди.
За склом густим зоріли запитання
в озерцях зеленаво-голубих.
І усмішка негаснуча остання,
мов квітка, що недбало загубив.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339423
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 24.05.2012
І може я насправді й недостойна
Твоїх висот небесних і глибин...
Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує!Рана-невигойна.
І може я не гідна твоїх рук
І не для мене усміх твій ласкавий.
Мрійливий квітень, ніжний, золотавий,
Десь прошмигнув між тінями розлук.
І окропив мої терпкі жалі
Таким холодним росяним намистом.
Нехай в душі іще не зовсім чисто,
Та сум гіркий вже трохи перемлів.
Нехай мине іще чимало днів,
Сумних ночей бузкового відтінку,
Не забувай земну звичайну жінку,
Що недостойна теплих твоїх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339052
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
хочешь скажу для чего я живу ?
для мерцания звезд прерывающих тьму,
для кота в сапогах, и для сказок других,
ради нежных обьятий ветров по пути,
ради поисков веры,хоть трудно сказать,
почему она в прошлом решила сбежать.
хочешь скажу для чего я живу
в имя мечты , от которой горю
изнутри ,прорываясь вперед вопреки?
Я живу ради счастья , что ждет впереди.
И пусть кто-то скажет ,что все это ложь,
и что счастия нет на которое ждешь,
Но я буду в надежде, сложа руки, ждать,
и пусть говорят,мне на них наплевать.
хочешь скажу для чего я живу ?
иногда я теряюсь с вопросом " к чему?"
к чему же меня моя жизнь приведет,
ведь хожденье без цели дурной проворот.
я живу ради должности жизнь подарить,
ради должности верной,любимою быть,
только странно что это все только мечты,
я живу ради сказки с избыточной мглы.
хочешь скажу почему я живу ?
я ищу волшебную в небе звезду,
которая даст мне любовь и покой,
которая мне и не светит порой,
хоть вера моя и надежда ушла,
я найду их, прощу,заживу как жила.
Просто нужно услышать тот зов с высоты,
который тебя заставляет идти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337759
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Втопитись можна в пахощах медових,
Як білопінь акації цвіте.
До щему жаль миттєвостей чудових,
Що їх марнує літо золоте.
Парфумам тут ніза́що не зрівнятись
З п"янким цілющим запахом лісів.
На хвилях млості хочеться гойдатись,
Сплативши борг блаженству і красі.
Все ароматом неповторним диха -
Не чутно ні бензину, ні смоли.
Немов століття пощезали стиха
І хмари, що розпряжені воли...
Зелений шум зеленого прибою,
До небокраю - ниви та гаї.
І не дають заснути нам з тобою
Закохані, до шалу, солов"Ї.
Бентежать душу пахощі і звуки,
Голубить око ніжна юнь землі.
А ми удвох, побравшися за руки,
Пливемо над розмаєвом полів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337735
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Хай слова помовчать, коли зло возвеличити мають,
Забринять лиш тоді, коли вгору злітає добро,
Коли яблука грішні забрали з життєвого раю
І Адам не шкодує за відданим Єві ребром.
Помовчімо тоді, коли мир на землі без солдатів,
Помолімося тихо, за тих хто лежить у землі
І радіймо тоді, коли щастя приходить до хати,
І коли спозаранку співають дзвінкі солов’ї.
Не хваліться багатством й ніколи не будьте пихаті,
Не принижуйте тих, хто вершин у житті не досяг.
І моліться завжди, коли ви в лікарняній палаті,
І коли на життєвій вершині ваш піднято стяг.
Хай слова помовчать, коли звістку несуть почорнілу,
Чи образу душі, чи родині довічну ганьбу.
Ті ж на крилах летять, що несуть звістку роду щасливу,
Що дарують нам радісну, сонячну, теплу добу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337728
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Схилилися колосся золоті,
Від бурштину давно достиглих зерен,
І синьоокий їм сміється терен
Тримаючись за береги круті.
Смородини і аґрусу медок…
Ще кілька днів, дозріють й абрикоси.
Червоні помідори вплівши в коси
Сердито наїжачивсь огірок.
Вже кукурудза налила качан,
Повнять насінням соняхи жовтаві,
Та й виноградник в багряній заграві…
За ним рябіє спинами баштан.
Ще тільки мить і Таврія моя -
Благословенна: вибухне врожаєм,
Світ нагодує, пісню заспіває..!
Й піде орати знов свої поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337469
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Туман до річки утікає.
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі,
Неначе у минуле двері.
Де сильні ми і гордовиті,
Ще хазяї в своїм повіті.
І руки наші не в кайданах,
А спини не гниють у ранах.
Де, хоч на мить, своя країна,
Що зветься ніжно - Україна.
Де патріот іще не лайка,
В пошані шабля і нагайка,
Та добрий кінь. Родюча нива.
Сім`я велика і щаслива
Співає пісню в тиші ночі,
Про коси золоті дівочі…
Куди ж поділась та Держава?
Де велич наша, гордість, слава?
Чом на панів горбатим спину?
Що лишимо у спадок сину?
Боргів ярмо, ганьбу і скруту,
Країну Богом позабуту,
Де від землі і аж до ж…пи -
Усе Росії, чи Європи..?
Туман до річки утікає
І як примара виникає
Козацький хрест на чорній скелі -
То Воля стукає у двері,
А Гордість сповнює вітрила!
Порви ланцюг Вкраїно мила!
Покинь ганебні якоря
Тебе молю й благаю я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337468
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
* * *
Ну що ж, бувай мій милий друг!
Я ремені стягну підпруг,
Злечу в сідло, майну в поля,
Де вітер силу вихваля.
У веселковому розмаї -
Розтану… Й десь на виднокраї,
Промінчиком нового дня,
Тобі з небес всміхнуся я.
* * *
Що є життя? Одна коротка мить:
За обрієм кометою згорить.
Розтане, ніби на долоні лід,
Лишивши по собі холодний слід.
Життя моє, одна коротка мить,
Що на траві росинкою бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337218
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Канючить сич на кинутім подвір’ї,
Відлуння вовком мчить у межигір’ї…
Зотлілий дах, на врослій в землю хаті,
А замість нього хмелі бородаті
Зелені кубла на горищі звили
Й оселю до ставочка похилили.
Вдяглися вікна в сіру павутину,
Чагар колючий виріс замість тину.
Садочок всох і простягнув до хати
Гілля кістляве сплутане мов грати.
Впав «журавель» - засипалась криниця,
У клуні за хазяїна куниця.
Спориш розлігся паном на дорозі,
Знайти її уже ніхто не в змозі.
Та вже й нема кому її шукати –
Всі вознеслись в небесні білі хати…
Подумав… і слізьми гортань підперло:
Іще одне село Вкраїни вмерло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337219
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
«щось давно уже
ти не співав,
мій пташе….»
(Валя Савелюк)
А чи можна пишатися власним, важким довголіттям?
Під цвітінням бузку, як і завше, у нашім дворі
Спочиває сивенький дідусь, усміхаючись дітям,
І радіє своїй дев’яностій весняній порі.
Хоча цвіту квітневого бачив старенький немало,
Зморшкувате чоло все ще в подиві ходу весни.
Сірі очі горять! – хоч від старості трохи запали,
А від мудрості стали як срібно коштовні вони.
В тих запалих очах ностальгія така сумовита,
Тільки маски неспокою він на обличчя не вдів.
«Я, нажаль, не зустріну свого дев’яностого літа…
Та, на щастя, умру під буяння травневих садів.»
13.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
* * *
Доки була ще живою матуся, –
був я дитиною, сином...
Не вчувсь, –
як з кладовища додому вернувся,
глянув,
а я – сиротина, дідусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336990
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Игемон, будет бунт, и манипулам не совладать
с этим бешеным городом, с силой восставших рабов.
Игемон, если этого парня сейчас не отдать,
то к закату от нас не останется даже следов.
Игемон, ветераны не станут бояться резни:
смерть — одна, и она... и её миновать не дано.
Будет кровь, игемон. Ты, конечно, — наместник. Дерзни —
много крови прольётся. А парня — казнят всё равно.
Не виновен, я знаю. Да мало ли что говорят...
Разве может виновным быть тот, кто промок под дождём?
"Не виновен сей муж, говорю вам!" — Однако, Пилат,
город жаждал восстать и хотел его видеть вождём,
проливающим кровь — жажда крови сильнее любви:
миру надобен слух, а у этих — воинственный вой!..
Назови им его, дай вину и его — назови,
торопись, игемон, торопись: Риму нужен покой.
Понтий, Клавдия слушает сердце — понятно, но ты —
Всадник, где твой рассудок?.. Жена — это только жена.
Игемон, на Голгофе давно не вставали кресты.
Им нужна эта жертва, какая-то жертва — нужна...
Ну, распни его, Понтий, ведь он — не жилец всё равно!
"Дайте воду для рук. Вы хотите — он ваш, решено."
27 апреля 2012 г.
02:40(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333631
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Твои глаза - медузы.
Так непорочно призрачно чисты,
И так смертельно и всегда опасны.
Твои глаза так беспощадно жалят,
Так глубоко вонзают свои корни,
Чтоб заразить ростками ядовитых зёрен
Податливую почву сердца.
Твои глаза - МёдУзы,
Но мёд отравлен безысходностью игры
В покорность, чувственность и нежность,
А узы лишь иллюзия любви -
Без мера
И безбрежность
Непрочной связи веры и мечты.
Твои глаза – медузы!
Твои движенья вводят в транс.
Моя душа в бессмертном пограничном танце
Пытается продлить над пропастью паренье,
Отсрочить явный, предсказуемый финал.
Прожить на несколько мгновений дольше
В щадящем состоянии флирта.
Но не уйти от магнетизма глаз,
Но не уйти от рокового взгляда…
И мёд испить из чаши назначенья,
И горечь яда не заметить,
И выдыхая из себя Себя,
Вдохнуть не воздух, а исчадье страсти,
И жить!
И жить, скрывая тщательно под глупою одежной,
Под рубищем телесным
Очаровательный укус.
27.04.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333498
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012
Диптих на сполох
І
У прип’ятські плавні вдивлятись боїться,
де гнівно дрімає чорнобильський монстр,
в постійному страхові люд український.
Невже техногенний гряде голокост?
А владна верхівка рече панацею…
І не поспішає…
Є вдосталь грошви
лишити швиденько сплюндровану землю.
У рідному пеклі зостанемось ми.
Приречені молимось хамелеонам.
ПОРА СПОРУДИТИ НОВЕ УКРИТТЯ.
На купол же стільки потрібно мільйонів!
А монстр як проснеться!...
І що – каяття?
То як же спасатися від катастрофи?
А небо ж давно показало одвіт.
Тут строфи безсилі.
Кінчаються строки,
чимдуж городити від вибуху світ.
І правлять магнати.
І стогне Чорнобиль.
І пруть за кордон «грошові лантухи».
І влада багата люд гнобить і гнобить.
І нікому монстру латати боки.
Про ниючу рану згадає тоді лиш,
як стане просити в Європи кредит.
Доляри – розкраде, дуляри – поділить.
Й давай з обіцяцянок тин городить!
І знову вестиме кампанію люту.
Сіромо, не пнися, кричи а чи вий…
Гряде голокост українського люду.
Завмер у чеканні народ, ще живий.
2
А з іншого боку, мо’, страху не ймемо?
Ми вже і боятися втратили сенс.
І що головніше. – не знаєм, напевно.
Чи КаПееСеС, чи еСеС, чи лиш секс.
І голод, і війни, і рабство, й гулаги –
всього набоялись.
Вже в зонах – курорт.
І віру міняли. Міняєм булави.
Не родяться діти. Чи ж буде народ?
Який урожай ми ще будемо мати,
коли вже й не сіємо?
Понад усе
на нашій біді на живеться прагматик, –
заморським купцям попаде чорнозем.
Чимдуж процвітає золочене свинство.
А свита нахабна жере та гризе.
Арійським нащадкам гряде самовбивство?
Хвоста підібгавши, втече фарисей?
Блукаємо й досі в пустелі ілюзій.
Затьмарює очі диявольська мла.
Щезають народи.
Я Бога боюся.
Якби ж при житті справедливість була.
Скалічені долі, скалічені душі.
Чи буде прощення?
До суду приходь.
Прагрішні усі – і теперішні, й бувші.
Чи буде байдужих спасати Господь?
Судилося небом, – наш дім – Україна.
Як мало в нім віри у завтрашній день.
Бо зверху – байдужість,
а знизу – терпіння.
Усім неодмінно розплата гряде.
2002
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333314
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012
Задощило, застрУнило срібно-
Розлетілись акорди гучні
І посипалось стразами дрібно
В закосичені трави хмільні.
Підхопило з дерев, закружляло
Абрикосовим цвітом легким
І рожевим, мов сон, покривалом
Постелило дрібні пелюстки.
Напоїло, мов глечики, квіти-
Обважніли тюльпани п'янкі
І помчало собі шелестіти,
Сколихнувши калюжі дзвінкі.
А по тому, мов струни гітари,
Обірвалось і стихло-чудне!..
Крізь розшиті батистові хмари
Протинає вже небо ясне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332811
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Легко-крило в небо полечу у мріях,
І до серця місяць ніжно пригорну,
Заспівають зорі хором літургію
І тоді спокійно, як дитя, засну…
На обидва боки відхилю фіранки,
Поглядом у небо мрійно зазирну,
Усміхнуся сонцю, обнімуся з ранком,
Розповім пташинці серця таїну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332629
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012
до причалу прикутий канатами
міцно, міцно, аж дзвенять канати
і вважалось, що сам вибиратиму
ким в житті мені треба стати
і носило мене поміж бурями
поміж айсбергами, повз Титаніки
пошрамоване тіло кулями
я ніколи не стану ботаніком
і зустрілись як два циклони ми
хто сильніший, тепер побачимо
і губами морськими, солоними,
цілували примхливу вдачу ми
не бажаю коритись долі я
мій маяк зовсім не на бе́резі
не моя між людей акваторія
я не стану лагідним вереснем
до причалу прикутий канатами
хай хтось думає, море - вода і лід
і розділена куля екватором
ну а місяць надійний cа́теліт
ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332478
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Достойніші вмирають також...
Ісуса ж розп’яли -
За "гріх" до страти повели!
А ти за паном плачеш -
Пролетарем, вождем, святим?
Не тим, о, схаменись, не тим!
Утри сльозу, змахни печалі!
Чи варте тлінне сліз?
Навіщо пнути знов на біс
І лобизати палі -
Невтримної брехні фрагмент?
То - камінь, ме́ртвий постамент!
Хіба ж так мало в тобі Бога,
Що ідола жага?
Ілюзія - чужа, нага,
Скровавлена дорога...
О, схаменися, поготів,
Вже натерпілися вождів!
(21.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332205
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Десь і колись, в якомусь місці,
Про що я хочу розповісти,
Зустрілись Пристрасть із Любов”ю
І ось таку повели мову.
Сказала Пристрасть:
-Ну ж бо, ну!
Я тільки пальчиком кивну
І без розбору, без докОру
В свої тенета затягну…
- А я й промовити боюся…
Бо враз… На нього я молюся!
Бракує кисню, слів нема,
Коли побачу, я – німа..
- То все - дурниці, все – пусте…
Ось бачиш, ложе золоте,
Троянд покрите пелюстками…
Шампан іскриться зірочками…
-Хоч би на хвилечку зустрітись,
Без слів у вічі подивитись.
І просто знати, що Він є,
Хоч, може, щастя й не моє.
- Я – всемогутня, я – цариця,
І зваба полум”ям іскриться,
Бо почуттів миттєвий спалах
Затьмарить все. Чи ж ти це знала?
- Не знала. Щиро так кохаю!
Це відчуття блаженства, раю,
Що вже ніколи не мине,
Якщо й полюбить не мене…
Нагомонілися доволі…
То хто ж улюблениця долі?
Хто ж з них – довершена була
І повним щастям розцвіла?
Мораль проста у кожнім слові:
Примарне щастя – пристрасть без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332248
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
(Валі Савелюк)
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!
Яке то щастя-просто знати Вас
І Ваших дум мереживо тендітне,
В яке вплелись окрилені слова,
В якому світло веселково квітне.
Яке то щастя випадком зайти
У глиб зими-кульбабову завію
І, розгубивши зерна гіркоти,
Впустити в душу світлу ностальгію.
І доторкнутись справжньої краси-
Таких тендітних граней дивосвіту,
Де перла сліз чистіші від роси,
Де сила слів міцніша від граніту.
Де почуттів вирують кольори
І в теплу душу світять так блаженно
Смарагди-люди,янголів дари...
Де тиха осінь розмовляє з кленом.
Там відпускає смутку тятива,
Стара хатуня дихає гостинно...
Яке ж то щастя-просто знати Вас-
Глибин космічних зоряна Людино...
***
Давайте я насиплю теплих слів
У Вашу душу, оповиту квітнем,
Немов дрібних коштовних камінців,
І в серці Вашім папороть розквітне!
Давайте я нарву того бузку,
Що в небесах розніжився, мов повінь!..
І зронить квітень райдугу дзвінку
У Ваші мрії, ніжно-волошкові!..
І так Вам легко стане у думках,
Така любов затЕпліє в судинах!..
Розгорне крила небо, наче птах,
Над Вами, найпрекрасніша Людино!
І, зачерпнувши жменями весну,
Вам піднесу, всміхаючись: тримайте!
Давайте я долоні простягну
І обійму Вас лагідно!..Давайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Великий день-який великий день!
З двінниць високих величальні дзвони,
Пташки розносять вервиці пісень,
На білих фанах-вишиті ікони.
Довкола церкви-богомільний люд,
На сонці сяють золотаві бані
І писанки у кошиках цвітуть,
І смачно пахнуть пасочки рум'яні.
Колише ніжний теплий вітерець
Свічок воскових язички шовкові.
Спиває Бог з намолених сердець
Іскристі роси світла і любові.
Гойдає дзвін освячену весну
В цю світлу днину, радісну і милу,
Де кожен з нас душею осягнув
Святої жертви переможну силу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 14.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
В городці нашім так відрадно, тату,
Вишень пахучих біла заметіль
І на омиту променями хату
Вітри весняні віють звідусіль.
Так свіжо пахне зорана землиця-
Такий знайомий серцю холодок!..
В ранковім сонці лагідно сріблиться
Старих порІчок* росяний листок.
Кущі малини кинулись по плоті,
Між шпаргалинням* міцно заплелись.
А ви, як завше, танете в роботі-
Такий невтомний, дужий, як колись...
Вже й сивина вас вибілила, тату,
Наклав відбиток на обличчі час...
Не раз у землю вмочено лопату,
Шовкові трави скошено не раз.
І кінь прудкий, осідланий завзято,
Не раз під вами іскрами задув.
В городці нашім так відрадно, тату,
Така потіха, звідки не прийду...
*Порічки(діал.)-червона смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі дощечки,з яких складається паркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Пилат, що судити мусив,
Нічого не розумів:
Чому проти цього Ісуса
Так дико народ ревів?
"За що взагалі судити,
Лютують чого вони?"-
Питав, коли чув сердите:
"Розпни його! Розіпни!"
Цей натовп ще вчора слухав
Те, чого не чув Пилат:
"Не занепадайте духом,
Бо я переміг цей лад!"
Ще вчора вони просили:
"Учителю, смерть спини!"
Волали ж тепер щосили:
"Розпни його! Розіпни"
Обтяжених і безправних -
Спасав їх і їхніх чад,
Від Його ридань кривавих
Здригавсь Гетсиманський сад,
А ці знавіснілі люди
(Провинного без вини)
Сліпі в своїй дикій люті
Кричали:"Розпни!Розпни!!!"
Покірно терпів Він муки
Свого несучи хреста.
Пилат умиває руки,
Віддавши катам Христа
За те, що за них молився,
За те, що добро творив
І щедро добром ділився,
І притчами говорив,
Згорьовано і велично
З гріхами їхніми йшов,
Життя дарувавши - вічне!-
Лише за одну любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328713
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
(Валі Савелюк)
В очах
життєва сила
не згоря,
Якщо ці очі
звернуті
угору.
Не йде тут мова про
німу покору –
То все у грудях та
душа-зоря!
Я, знаєте,
з цікавості горю:
Душі в очах
не видно й
при потребі,
Як днем
не видно зір
на чистім небі,
Однак…
є спосіб
бачити
зорю
Не в ніч.
Не в ніч!
Душа –
зоря з імли,
То світанкове сяйво,
як поблажка!
Пробитись на поверхню
дуже
важко,
Коли ніхто не відає коли…
Така гучна,
як срібло на росі,
Настільки тиха,
як Велика Берта…
Це саме та
субстанція
відверта,
Яку ми так приховуємо всі.
А знаєте, от що таке
душа?
То совість,
чи,
скоріше,
засторога
Від грішного,
щоби боятись Бога?..
Чи,
може,
це багатство без гроша
Єдиного?
Бо зірку у імлі
В криниці й днем
побачиш
у глибокій…
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.
06.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Це сенсаційне повідомлення дозволить багатьом задуматись над реальністю життя. Більшість так званих вчених філософів можуть відпочивати!
СОТВОРЕННЯ! http://www.gorodnaneve.de/nauka/nash-mir-sozdan-iz-nichego.html
Наш мир создан из ничего - Архив - Наука
Ученые доказали, что сознание первично, а материя вторична
Извечный спор о том, что же первично - сознание или материя, наконец разрешился, увы, не в пользу материалистов. Каскад новейших научных открытий нобелевских лауреатов Пола Дэвиса, Дэвида Бома и Ильи Пригожина показал, что, углубляясь в материю, сталкиваешься с фактами полного ее исчезновения.
Швейцарские ученые из Европейского центра ядерных исследований (CERN) пошли еще дальше: им удалось смоделировать "момент творения" материи из нематериального мира. Специалисты экспериментально доказали, что порция (квант) виртуальных волн при определенных условиях образует некие частицы, а при другом взаимодействии этих же волн частицы полностью исчезают. Таким образом, ученые смогли создать мини-вселенную практически из ничего. Это открытие доказывает, что наш мир действительно был сотворен из пустоты неким высшим космическим разумом, или попросту Богом.
Кстати, с помощью ретроспективного моделирования удалось вычислить и возраст материальной Вселенной с точностью до сотой доли секунды. Он составил всего лишь 18 миллиардов лет. До этого в бескрайних просторах Космоса материи не было вообще!
Человек должен быть творцом Вселенной Открытие швейцарских ученых комментирует доктор технических наук, профессор Николай МЕЛЬНИКОВ
Последние открытия, по сути, не принесли нам ничего нового, лишь научно обосновали те истины, которые знали древние. Первично сознание, первичен космический разум, который сотворил Вселенную и продолжает у нас на глазах, на каждом шагу, то разрушать материю, то вновь создавать ее.
Материальная Вселенная держится только потому, что в физическом вакууме, в непроявленном мире, в "высших разумных силах" по Циолковскому, в "ноосфере" по Вернадскому, существует абсолютный порядок. Вся наша жизнь представляет собой динамику творения и исчезновения вещества. То же самое происходит и внутри нашего организма. Наше сознание, будучи крупицей космического разума, обладает огромными структурообразующими свойствами. Оно создает вещество, которое "творится" внутри и вокруг нас. Однако человеческое сознание сейчас, видимо, настолько искажено воплощением, что творит хаос. Отсюда многочисленные болезни тела и болезни цивилизации - кризисы, войны, чудовищная экология...
"Разруха начинается с разрухи в головах", - говорил устами профессора Преображенского Михаил Булгаков в "Собачьем сердце". Сон разума порождает чудовищ. Безобразное сознание порождает вокруг лишь безобразное. А ведь смысл существования человека как носителя космического сознания - космогенез, процесс творения и развития Вселенной - не разрушение, а одухотворение материи.
И раз уж теперь научно доказано, что сознание первично, то нужно начинать с наведения порядка в нем. Ведь без экологии сознания мы не сможем двигаться дальше по пути космической эволюции. Наш мир создан из ничего
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327601
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
не такий я вже й дуже поет
щоб писати зразкові ві́рші
та буває, як той кулемет
прошивають рядки. Не гірше!
і у скронях пульсує кров
молода і дуже гаряча
я у слові таке щось знайшов,
що не кожен може й побачить
і не треба мені нагород,
нагорода - іржа для поета
і не треба мене в народ!
і не треба мені кулемета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327761
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Щороку приходять весни
На рідну мою Україну
А ця от взяла́сь довести –
*Цей вітер таки щось зміне*
Вважаєш твоя хата з краю?
І твій яблуневий садочок?
І сало своє доїдаєш
Ростиш синів і дочок
Так знай же, це наше прокляття
Байдужі помруть безславно
Хто першим підніме нас браття
Того в приклад поставлять
Виходьте з своїх землянок!
Бо доста гнути коліна!
Одне скажу́ на останок
Не з краю твоя Україна!!!
____________________
*Цей вітер таки щось зміне *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327760
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Родилась ніч. У зорянім саду,
Трояндою проквітнув місяченько.
Благоуханним сріблом в степ піду,
Де спокій, туманцем вповивсь легенько.
Наповню груди солодом весни,
Закалатає серце охмеліло.
Душа прошепче: - «І мені плесни,
Здіймуся в небозвід натхненнокрило!
Там, поетичних сповнена я сил,
Співатиму про Україну мою,
Допоки зірочок коштовний пил,
Не забринить на ковилі росою.»
3. 04. 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327581
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
Дитинства смак – суботній жар печі,
Де бабця короваї випікала,
Пампушки і рум’яні калачі…
А потім борщ у джбані діставала.
Білоголовий я, між подушок,
Що голка неньки уквітчала вміло,
Жував хлібець і не лишав кришок.
Від насолоди у душі десь мліло.
Біг до печі. Дививсь, чи є зола,
Кидав картоплю потайки від мами.
Як зморщилась, вчорнівши мов смола,
Тяг кочергою та й хапав руками.
Здавалося, смачніше на землі,
У Всесвіті нема за це нічого…
Та щезло все у зрілостній імлі,
Згубив в літах іскру дитинства свого.
Померкла та. Задув мусон часу,
В печі вогонь… Жую батон я кволо,
П’ю каву… А колись, плекав росу
І мріяв все майнуть за видноколо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327301
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Завесняніло надворі,
Дажбог ступив в Свароже коло,
і на Бохітовій горі
стрічають сонце Медобори.
Очима карстових вікнин
шлють Світовиду добрі знаки:
- Пора, Сварожичу, з вершин
на землю рідну повертатись.
Пора збудити у серцях
любов і злагоду від Лади,
пора вернути край на шлях
в священне коло Прави-Яви.
Щоби у Навії згоріть
незгодам, лихам і тривогам -
так на Бохітовій горі
Сварога молять Медобори.
Медобори - гори, частина Товтрового кряжу на Тернопільщині
Дажбог - сонце у веснянну пору після Великодня.
Сварог - верховний бог, бог сонця у древніх слов"ян.
Свароже коло - сонячне коло, як пори року у древніх слов"ян.
Світовид - син Сварога, бог хліборобства і головний бог слов"янських хліборобських племен.
Вікнини - карстові незамарзаючі озера у Медоборах.
Лада - богиня краси і любові у древніх слов"ян.
Бохітова гора - на горі Бохіт знаходиться стародавнє святилище, де було знайдено статую Світовида(Збруцький Ідол)
Правія, Явія, Навія - небо, земля і пекло, згідно старослов"янської релігії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325959
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 31.03.2012
. Ірині Груздєвій
Розпечена череня у печі
прийма олію та вершкове масло.
Розго́рнем жар, та так, щоб не загасло,
а ледь жевріло, як зірки вночі.
Кладемо на череню карасi,
присмачимо сальце́м поміж реберець,
туди ж — цибульки кільця, чорний перець,
і — пра́жимо. Щоб кришка — у росі
поси́віла, щоб шкірка зажевріла
(та так, аби лиш диму не було,
щоб тільки запах через все село
летів за вітром. Так, аби — летіло...)
А як череня рибу підпече, —
посиплемо петрушкою і пір'ям
зеленої цибульки, з надвечір'я
візьмемо молока, нехай тече
на рибку, по́ки зовсім не покриє,
закриєм знов і — на слабкий вогонь,
аби промліло. Змиємо з долонь
сліди кухарства, ніж та стіл помиєм,
накриєм скатертиною, в гранчак
наллєм "Немирів" та наріжем хліба,
покличемо до столу рідних, ніби
не до вечері, ніби — просто так...
А потім, як на стіл смаженя ляже,
як пар під стелю вдарить, головне —
відскочити, бо што́вхають... мене
чи витіснять, чи хто під ребра вмаже:
чого товчешся, як сім'я — вечеря?..
У хаті — гомін, жарти з молока
та риби, хтось сьорбне із гранчака,
поки́ не бачить бабця. Хатні двері
відчинені. До ніг крадеться киця,
щоб вкрасти... За яблу́ні па́да сонце
і б'є навскіс. Відблискує віконце.
Сусід садками йде на вечорниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325917
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 31.03.2012
***
Бо насправді тебе не було...
Розігралась веселка уяви,
Коли сонце на серці цвіло,
Як зі сну прокидалися трави.
Коли перші шпаки серед хмар
Розтягнули весняне знамено,
Захмеліла з надуманих чар,
Змайструвала тебе достеменно
Тільки в мріях своїх до світань...
Цілувала несправжнє, любила.
Квіткувала себе між бажань,
Тіні втіхи в думках знаходила.
А насправді тебе не було
Ані днини, та навіть півмиті...
Там, де сонце у серці цвіло,
Залишились надії розбиті...
(25.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325889
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Куди не гляну, всюди-тільки ти,
Снуєш туди-сюди, чудна людино!
А серце, мов ображена дитина,
По днях прожитих черкає хрести.
Пощо тривожиш спокою струну?
Чи може я сама її тривожу
І уповаю знов на милість Божу,
Що нам повернуть з попелу весну?
І доторкаю, ніби й ненароком,
Дрібні шпаринки відболілих ран...
Який солодкий той самообман!
Яка ж бо правда-підла і жорстока...
Куди не гляну-проблиски весни,
Шовкове небо сьорбає калюжі...
О, не виказуй ту страшну байдужість!..
Вже краще у ненАвисть оберни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
Їде тато на заробітки,
Виряджає убога мати,
Зажурились малії дітки,
Сумно й порожньо стало в хаті.
Через дах на підлогу - ріки,
Завалилась стара криниця,
У коморі пусті засіки,
Зовсім виснажена землиця
Ледве-ледве картоплю родить,
Переточену черв'яками,
Попід стінами злидні ходять,
Обсівають двір будяками.
Часті гості - дощі холодні
Чисто вмили високе зілля,
Мати в чорному, як в безодні
Тупо косить густе бадилля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325806
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Не напасешся світла на очі мої.
Не напасешся вітру
На заспане гілля …
Змінюйся, змінюйся, Світе!
Повітря давно вже не те…
Дихаю вже не під комір,
Змінюю зачіску на горгонячих змій.
Нехай звиваються у шлюбних викрутасах.
Хай небезпечним факелом
Шубовснуться у небо червоні крила,
колись спокійного пальта…
Може злечу!
От як би злетіти…
Торкнутися зненацька пальців Вітроспіву…
Уже небо зовсім не те!
Небо таке, що тільки дай!
З розгону, з розбігу,по над дахи метнеться душа…
Небо окличне, небо глибоке, прозоре, дзвінке,
кришталевого сміху повне…
Дике волосся вільний лет пізнало,
Тягнеться струмінь мене в синь весни,
співає на грудях шовкова хустинка…
Дихати не потрібно.
Всотую березень, напиваюсь твоїм ароматом, хмелію…
Розчиняюсь.
Кохаю…
Пірнаю в своє розгублене тіло.
Дзвінка.
Кришталева.
Співоча…
26.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325139
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Простора галявина, що загубилася в туманній імлі вікового кремезного лісу, у повній тиші терпляче чекала на дійство. Сірохолодні куліси присадкуватих хмар поволі розступилися і сонячне світло, сотнями софітів опромінило ще незайману першими заморозками попелясто-малахітову сцену. В передчутті прем’єри, серце берізок дятловим стуком забилося у чорно-білих оксамитових грудях. З глибини бору, м’яко ступаючи підпаленими верхівками, до сцени наближався диригент - вітер.
- Дивіться, то він? То ві-і-і-н? – півголосом зашепотіли сосни.
- Звіс-с-с-сно! – ствердно похитували головами широкоплечі дуби.
Вітер павутинням опустився на край прогалини. Гіллям ближньої осини рвучко звів руки до гори і… чарівнича мелодія до самісіньких верхівок наповнила прогріту безмовність.
Першими лагідно вступили флейти кущів ліщини.
- Ф’ю, ф’ю-у-у, - несміливо зітхнули вони.
- У-у-у – підхопили фаготи розхристаних кленів.
- Гу-у-у, - загули валторни пишноформих ялин.
І цієї ж миті згори на трав’яні підмостки, плавно кружляючи у вогненно-вічннім танку осені, полинули цитринові балерини віджилого осинового покрову. Їхні повненькі, з солом’яними прожилками пачки, потай шаруділи в такт вітряній мелодії, що невидимими хвилями накочувалась на розбуялі стрімчаки крайніх дерев.
Поміж тендітних танцівниць, філігранно виконував своє заворожуюче соло жилаво-кінчастий вродливець – кленовий лист. Обертаючись підпалено-бурштиновою дзиґою у швидкоплинній безконечності осіннього піруету, він поринув у росисті обійми, рясно уквітчаної балеринами, зачарованої трави…
І танок скінчився.
Вітер, низенько уклонився молодесенькою берізкою і квапливо полинув геть. Секундна тиша охопила галявину, а потім вдогін диригенту, ліс зчинив несамовиті овації щиро плескаючи долонями напівроздягненого гілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316814
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.03.2012
(55 слів)
Потемніло. Вітер-пустун, рвучко задер довгополі смарагдові спідниці цнотливих верб. Ті, ображено зашуміли. Ставок роздратовано зморщив лілейне плесо і загрозливо скреготнув колесом водяного млина. Та розбишака, не звернувши на нього уваги, вже гарцював у рогозі.
З поля донеслося невдоволено-грозове бурчання негоди, що вступилася за свого небожа. Став наполохано принишк. Верби
низько нахилилися, намагаючись сховати свого заступника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317053
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.03.2012
два рази ми сварились
на третій - розійшлись
мабуть ми розучились
любити як колись
як гірко визнавати
що сліз твоїх печаль
мені не витирати
а іншим їх не жаль
я знаю, щось змінилось,
пройдуть роки й колись;
чому ми посварились?
чому ми розішлись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324945
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Дурак, тупий балбес, нещасний збую!
Забув таке число, щоб я зачах.
Подружній ювілей. Телефоную :
"Давай, як вперше, люба, при свічах".
Ні місця, ні пів-місця, все "забито",
Вже третій, ні, четвертий ресторан.
Заздалегідь замовлено, закрито
На п"янки, на бенкети, на гульбан.
Довкруг каєни, бентлі, мазератті.
Брильянти всюди, квіти тут і там.
Верзіла виліз з мерса у цераті
і в зал, а там - вертеп, точніш - бедлам.
Стільці літають понад головами,
дівчата напівголі на столах.
Дружина відвернулась. Мимоволі,
на мить, спинився погляд на ногах.
А вулиці, а площі - всюди гамір.
Якісь дядьки ниряють у фонтан.
Розвіявся мій благородний намір,
романтика і з нею ресторан.
Що то за свято? День без інтернету?
Чи День десантника? Чи може з'їзд ПееР?
" Та ні, сьогодні празнують поети",-
швейцар розвідав. Знатиму тепер.
(21 березня)
(репортаж з майбутнього)́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323984
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
***
Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори...
Я б допивала неба філіжанку,
А він би вправно теплі кольори
Топив у іскрах вранішнього сонця
Моїх чуттів, торкаючи уста.
Блакитна мальва в дзеркалі віконця...
Авжеж, блакитна! Нитка золота
У косах тихо вигравала б... Ну ж бо!
Прилинь на мить між крилами надій!
Мій милий друже, мій коханий друже...
Та не світляк… Не промінь… І... не мій...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Примхлива дівчинка Весна,
На зміни настрою рясна:
На сході сонця, промінцем,
Пройде по полю окрайцем.
Удень сховається за хмари,
Зачне із вітром дивні свари.
Над вечір зарида дощем…
А з ранку, іній під кущем,
Іскристим килимком, розложе.
Та вберегти його не зможе –
Розтане діамант і щезне.
Гілляччя ясена кремезне,
Туману пелена укриє.
Росою велетень спітніє,
Вихне сердито головою:
- Дівчисько, не жартуй зі мною!
Та не розчує слів забавка,
Чкурне до лісу наче мавка,
У першоцвітовім віночку…
Надокучатиме ставочку,
Очеретяним скреготінням
Та хвиль простиглих хлюпотінням.
Вербу обійме, зашкодує,
Раптово знову занудьгує,
Що гола та стоїть і боса…
Співаночка різноголоса,
Запалить посмішку в очах,
Дівча розтане у гаях.
Поміж березових мережок
Нектаром стане для сережок…
І чорно-білою корою,
Заструменіє вниз сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321122
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Стою на гранях щастя і недолі,
Вдивляюсь в морок, загубивши шлях,
А вже за мною котиться поволі
Червоний віз по трупах, по кістках.
А з нього сиплють вороги і кати,
І хвиля смерті накрива мій край.
Хапайте, хлопці, шаблі і гранати.
Вперед, в ліси. Народ свій захищай.
Та все міцніше стягують червоні
Ланцюг террору на моїх руках -
І сотні зломлених пускають в свої скроні
Важкий свинець. Зневіра, осуд, страх.
Але на прапорі написано багряно,
Що України воля, або смерть.
І пошматовані штиками і вогнями,
Ми знов кидаємось в криваву круговерть.
А Україна, мати незборима,
Кричить від жаху, звірства нелюдей.
А ми зникаємо так тихо і незримо,
Та залишаєм волю для дітей.
Я - Чорний Ворон, птаха і людина.
Я - символ слави, волі, боротьби.
Мене згадають однієї днини
Серед майбутньої сваволі молотьби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316316
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 11.03.2012
***
Ввігнав у душу скалочку тоненьку!
Пробачу, звісно. Промовчу, як завше.
Моя голубко, долечко, рідненька,
Чому ж зітхаєш і так гірко плачеш?
Не треба слізок... Того не вартує!
Ще буде вітер, і дощі, й веселка!
Тебе голублю ніжно і цілую.
Колише ніч розхлипані стебелка...
А те що скалка? Що удієш: мусить
Перегноїти і переболіти...
За мить вже небо зіроньки обтрусить...
А гнів? Нема... Не довелось уміти!
(10.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320859
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
С улицы доносилась лёгкая мелодия, кружась в воздухе, касалась ласково ушей поэта изящными пальчиками, наполняя комнату ароматом весны, пеньем птиц…
Томная Мелодия нежилась, подставляя под лучи восходящего солнца свое прелестное личико.
- Восхитительное утро, Вы не находите, милейший?.. - потягиваясь, почти промурлыкала Мелодия, а не прогуляться-ли нам, пойдемте–ка на Холмы таять сугробы!
- Что Вы, что Вы - воскликнул Человек – в такую рань, у меня, знаете, дела-с.
- У, какой Вы нудный - поправляя высокие кожаные сапоги на стройных ножках, надувала губки Мелодия - я уже даже подготовилась, принарядилась – протянула Мелодия поэту свою ладошку для поцелуя.
- Нет, я не могу, я жду весну, тепло – просто из вежливости чмокнул красавицу Человек, - к тому же ...
- Знаю, знаю, слышала, дела у Вас и всё-такое…Бросьте! Пойдемте, пойдемте на Холмы, таять сугробы! Весну полагается не ждать, ею непременно нужно наслаждаться, ну вот как , скажем, Мартовский Кот, к примеру…
- Мур…- потянулся грациозно Кот, - не смейте меня задерживать, я тороплюсь, пришлось бросить все дела , март все таки! Можете составить мне компанию. Вы давно не лазали к любимым в окна? Да Вы возможно никогда и не устраивали свидания на крыше, не прохаживались по парапету у изумленной дамы на глазах, да что там говорить, мил Человек, Вы даже никогда не держали хвост трубой! Пойдемте на Холмы, я вас научу!
- Человек, а, Человек, - Мелодию так и пёрло - собирайтесь, или вам необходимо карету подать к подъезду, до марта рукой подать! Пойдем ! Пойдем таять сугробы!
- Ну, в марте ещё сыро, холодно, я продрогну, подхвачу лихорадку…
-Фу, какой ужас! Любовь, нужно «подхватывать», любовь! – запела восторженно о своем Мелодия.
- А там до апреля всего ничего, вот тогда и прогуляюсь на Холмы – замугыкал поэт, погружаясь в меланхолию .
- Я Вас умоляю! Где Апрель, А где я!- Март вошёл, задорно позвякивая шпорами, игриво ущипнул Мелодию за попу, - Собирайтесь, таять сугробы очень весело!
- Угомонись, не видишь, Человек ждет весну, карету… у него дела и все такое – защебетала Мелодия не без иронии.
- Мы собственно тоже не против выдвигаться.- загудели басом Рукой Подать и Всего Ничего.
- Проходите, проходите - рассеяно промямлил поэт - я должен подготовиться, собраться с мыслями, вдруг муза соизволит явиться…весна же бывает раз в году - торжественно и многозначительно Человек поднес указательный палец к небу–потолку .
- Вот я не понимаю, что Вас останавливает…Чёрт, что это за … - выругалась вошедшая Муза.
- Не Чёрт, а Кот! - недовольно визгнул зверёк - смотрите куда лезете, мадам!
- Нет , это я должна смотреть?! А на что там собственно смотреть!- не унималась Муза - Этот , с вашего позволения Кот, мартовский, так сказать, расселся где попало и ещё, главное, в какой позе! Это же не эстетично, смею вам заметить! Здесь вам не бордель, бросьте, эти дела свои тут всем выставлять! Нахал, лапу- то опусти!
- Ашотакое-е-е... - прогнусавила рыжая животина с деланой застенчивостью опуская глазенки - нам, Котам, можно, гигиена прежде всего! Март все-таки!
- Март, март… а таять сугробы никто не спешит - заерзал Март на велюровом диванчике, не без интереса разглядывая все прелести взбалмошной Музы.
- Я жду любовь! - горящим взглядом обвел присутствующих поэт - только ради неё я готов на подвиги…Любовь, мне нужна Любовь! Всепоглощающая, красивая, внезапная...
- Ага, растолкайте кота, и в путь! - бесцеремонно ворвалась Любовь.
- О..., матерьбожья - простонали в один голос Кот, Март и Человек.
- Ну, положим, не "матерьбожья", а Любовь! - с достоинством отрекомендовалась вошедшая, - а…,и эти бездельницы уже здесь - обдала холодным взглядом Мелодию с Музой. Ха, и вы тутаньки, - ухмыльнулась в сторону обнимающихся Рукой Подать и Всего Ничего.
- Черт! – выругалось недвусмысленно где-то в коридоре пространство - понабросали, намусорили. Кто это все свои дела побросал! Спотыкайся тут, хотелось бы знать, ради чего весь этот сыр-бор?!
- Кто тама?! Кто это, кто? - засеменил к дверям чеширов родственник.
- Время пришло, Господа!
11.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320838
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Вдивляюся в брудне немите скло:
За павутинням вибитих фіранок,
Лиш порожнеча. Щастя віджило –
З бабусею пішло в осінній ранок.
Тут як завжди, подушок барвограй,
Крохмаль серветок на старім дивані,
І скатертини вив’язаний край.
Веселки доріжечок самоткані.
Машинка швейна, ґудзики, стрічки,
Потерті окуляри на журналах,
Ниток сувої, з дерева гачки,
І гобелен на стінці – ружі спалах.
Все на місцях, охайно й до ладу.
Лише нема тебе бабуся мила!
Сльоза на склі… Печальний знову йду,
Дитинства де оброблена могила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320829
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
У нас на стіні годинник старий з пружиною,
розкраює час на початок і небуття.
Я стала для нього заочно тобі дружиною.
Прокралась вперед на століття, в наступне життя.
Прокралась навшпиньки, злодійкою і оманою.
Без дозволу, підпису, свідків, фатину, вінчань.
Босоніж, наосліп, розсипавшись з Неба манною
на вічний, хиткий, безнадійно живий причал.
Я стала заочно тобі, поза час, дружиною.
Душа віддалась… ні обручок, ні прісних «так».
У нас на стіні годинник старий з пружиною,
розкраює Вічність і тихо зітхає в такт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320809
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Кавовий присмак ночі,
Або кава з присмаком …
Вир!!!
Я зустрічаюсь з твоїми очима,
Вони мій поводир
В коридорах спогадів,
На вокзалах минулого.
В залі очікувань
В тісних валізах,
Під кучугурами дратуючого пилу
Тиснуть один на одного
забутого стоси.
Немов гербарію збірка,
Серед сторінок звичних і буденних дій
Зринає з квіту незабудок
Тендітний світлячковий рій…
Вир!
Б’ють по очах,
Стьобають жмутом світла
Спогади.
Болючі
Ці батоги середньовічного, сп’янілого від крові
Ката,
Витягують із мізків соковиту згадку.
Чіпка і наполеглива рука зриває ковдру спокою і сну.
Штовхає в спину, в кімнату лагідних тортур.
Втекти!
Дайте мені адресу притулку, де не буде твоїх очей!
Припніть мою пам’ять на чужому горищі,
Занесіть на смітник…
Мов шкодливих котів замкніть у чулані…
Щоб пальці твої не тягнулись із мене,
Щоб просом густим не проростали стебла ніжності
крізь мене.
Щоб не сходили зорі очей твоїх, у сонній лощині
Моїх думок.
І щоб примари лагідних розмов не лізли в вуха,
мов джмелі у вікна спальні.
Щоб не тягнулося по п’ятах за мною
Ганчір’я зношене, яке під впливом дивовижних заклинань
Спліталось у міцні канати…
Рубайте пам’яті страшні вузлища,
Які так безтурботно зав’язала я на згадку
На всіх куточках ситцевого серця.
Звільніть мене від … тебе!
Звільнюсь чи я від себе?..
Кава на ніч.
На ніч схожа…
Тривожить…
Гріє душу, п’янить ароматом…
І постійно спогадів хоче
Під голос сльози, що стікає…
Думки обпікають...
10.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320611
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
***
Береш, не питаючи згоди -
І серце моє, і думки,
І сни опівнічні, й рядки,
І днини погідні, й негоди,
Коли вітер сумніву б’є...
Коли креше іскри свідомість!
То... дай же хоч краплю натомість
Надії, кохання моє!..
(10.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320581
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Прийди тоді,
як зіронька впаде,
засвітить ясен місяць
мудрим оком.
Самотньо.
Одиноко так.
Ніде
моя душа
притулку не знайде,
допоки не почує
рідних кроків...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85786
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320505
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Коли світило уквітчає синь
Над кручами, лісами і полями,
З’являюсь я – німа й убога Тінь,
І невідступно рухаюсь за вами.
Найменшу волю вашу, як свою
Повинна повторити неодмінно:
Ви йдете – йду, спинилися – стою,
Присіли – нахилилася уклінно.
Маріонетка я в чужих руках,
Такий мій хрест… Та в чім моя провина,
Що по багну життя в дрібних грішках,
Тріщить під вами чесна моя спина?!
За що мене ви тягнете в обман,
У спільники убивств, насилля, зради?
Чому повинна, мов отой баран,
Мовчазно йти на бійню..? Бога ради,
Звільніть мене від порохних окуть,
І дайте жити так, як я бажаю!!!
Не здичавілу мавпувати лють,
А маяком світить стезю до Раю!
Якщо не можна, то хоча б в зеніт
Злетіти жайворонком над полями,
І привітати піснею весь світ!
…А не безславно леститись під вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Гойдає вітер місяць на тополі,
Тінь гостроноса в’ється по землі.
Ніч-кобилиця ходить в соннім полі
Стриножена у росяній імлі.
Копита різнотрав’я підминають,
Здіймають хвилі пахощів п’янких,
І все довкола медом заливають,
Настояним на полинах гірких.
Сполохана куріпка в вись злітає
І перепел у житі гомонить,
А «ворона» до річки підступає,
Заходить в воду кришталю попить.
Над плесом грива стелиться туманом
І плутається в сірім комиші…
На ранок, знаю, стане все обманом,
Але чомусь так тепло на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309071
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 09.03.2012
Осінній сон лягає на поля
І вже рілля стулила чорні вії,
Про весну марить інеєм земля…
А кучері тополі золотії,
Вичісує північний вітерець,
Мов гребенем, «молодиком» у ранці.
Діброва йде з туманом під вінець,
Фату вдягнувши в багряній огранці.
Блакитне око древнього ставка,
Сіро-зелена вкрила поволока,
А стежка стала мокра і глевка
Від смутку хмар… Лиш говірка сорока
Стривожено всіх будить у гіллі,
Виводячи різкі, фальшиві ноти.
Та вже не сила приспаній землі
Звільнитись від холодної дрімоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309853
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 09.03.2012
Осідлала тиша ввечері коня
І грудневим полем їде навмання.
В бур’яні сховався вітер-молодець,
А стерня біліє… Ніби під вінець
Одягла колючу, з інію фату,
Бо згубила в серпні косу золоту.
Мерзне крук в маслинах – мерзне та мовчить,
На м’якеньких лапах лис кудись біжить.
Нічка випливає в срібному човні…
І блукає тиша полем на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310426
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 09.03.2012
Повергне ніч калюжі в чорне скло,
Налякано вщетиниться озимок,
Припудривши землі чернече тло,
Лілейним вістрям льодяних жаринок.
Загарбник місяць скорить небозвід,
Розпалить ватри тисяч зодіаків.
Вікно вснує іскристо-срібний лід,
Мереживом алегоричних знаків.
Читатиму міфічні килими,
Відсунувши крохмаль старих фіранок,
Допоки колисаночки зими,
Не стулять очі втомою під ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311357
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 08.03.2012
На дзеркаллі калюж, пришерхає надія,
Тихий відблиск зими вогко ляже на плечі.
Не гуляла ще тут норовлива завія.
І розгублений дощ туманить недоречні.
Оскляніле гілля похилилось низенько,
Запишалась трава у прозірнім кришталі,
Калиновий рубін коливає легенько
Вітер, мов вишеньки у коктейльнім бокалі.
Розітне промінець тло цупке хмаровиння:
Міріади зірок заіскрять ніби свічки.
Вийде в повній красі кришталева богиня
І примружить свої, очі – жовті синички
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311830
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 08.03.2012
Музика Віктора Оха.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.
І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.
Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.
І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Я бачу як загине світ.
Не завтра, ні… Уже сьогодні:
Злетяться Янголи голодні,
Як сповіщав старий Завіт…
І білі й чорні – благородні.
В пекельнім огнищі згорить
Все людство. Й рватимуть на шмаття
Дияволи дітей, мов плаття
І кров невинну будуть пить…
Сліди наруги з’їсть багаття.
Не стануть нас вони ділити
На грішних, праведних, святих,
Бо Віру гнали за поріг
Й без Бога примудрились жити…
То ж кара люта жде на всіх.
Над вечір змиє зорепад
Сліди людського існування…
На Землю ступить спозарання
Нова рептилія, чи гад.
І розплодиться, без питання…
Життя продовжить свій парад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319464
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
(З книги пророка Даниїла)
Повстане того часу Михаїл,
Той князь великий при синах народу,
І утиску терпіть не буде сил,
Ще не було від них так тяжко зроду.
Врятовані з народу будуть ті,
Що знайдені записаними в книзі
І збудяться з землі: хто - як святі,
А хто,- щоб знов заснуть в мерзенній кризі.
Двох Ангелів побачив Даниїл,
По берегах вони стояли річки.
Над водами - муж в одязі ллянім
До неба руки звів, неначе свічки.
І присягнув він вічно тим живим,
Що прийде цим речам кінець, огуда,
Народ стражденний лишиться ж святим,
Сил його розбивання більш не буде!
Несправедливий це не зрозумів,
Розумний - зрозумів подій природу,
А хто до праведності люд привів,
Засяють, як світила небозводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319308
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
На обрії конає в муках День
Зневірений, що розпалиться знов.
Протяжно вітром стогне мов олень,
Поранений стрілою… Й ллється кров
На верховіть розложистих гаїв.
А звідти струменіє у поля,
По облисілим главам тугаїв,
Й відбитки на покосах зоставля.
Розхристаним поділлям чорних хмар,
Мчить хижа Ніч, червлений взявши слід,
Щоби злизати кров’яний нектар.
В очах пала зірок холодний лід.
Вона, убивця вправний і меткий,
Одним стрибком, мерця прикінчить біль.
Й на труп його безкровно-росяний,
Чумацький Шлях сипне неначе сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312626
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Питаєте, де я беру слова,
Щоб описати у віршах природу?...
Жаринками вихоплюю з заходу,
Де зотліває сонця булава.
У житечку дозрілому, в хлібах
Пришіптують мені вусаті ості.
Росою вимальовуються з млості,
На верболозу точених губах.
Южать в садах пелюстками весни,
Вчуваються першоприлітним хором.
Льодяться на віконечку узором,
Окрикують хвоїнками сосни.
Їх коники цвірчать у ковилі,
Метелики змережують у квітах,
Флейтує іволженька у розсвітах,
Обідня тінь химерить на землі.
Журба осіння скімлить на вітрах,
Гілля хрущить в сухому падолисті,
Зрікають їх хмароньки перисті,
Що сонечко відносять в пазурах.
Всотавши першородну цноту слів
Я, оп’яніло пригортаю ниву -
Мою дівчину янгольськи-вродливу,
Жбурляю в небеса кохання спів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318936
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Все хочу починати з Тебе:
Рік,
День,
Листи,
Вірші і Шлях,
Дощ, Сонце, Зорі, Хмари, Небо -
З Твоїм іменням на устах.
Все хочу починать з Тобою:
Гір підкоряти висоту,
Ліси заквітчувать весною,
Йти по Патоновім мосту.
Все хочу міряти Тобою:
Ріст, Силу, Крок і Духу Виклик.
З Твоєю Світлою Метою
Звіряти Сонячний Годинник.
Щоб слухати Тебе...
І чути.
З Тобою бути.
Не спішить.
Щоб в час отрути
серця скруту
Ти зміг відве́сти, розсмішить.
З Тобою підійти до Суті
Першооснов, Першоджерел,
Збагнути Істину.
Спіткнутись.
З Тобою рухатись Вперед.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318822
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Думаєш, відлітали, поколе й стихне?
Кілька неділь… А, може, таки століть?!
Я помолюсь за плечима, як завжди, стиха
- ти озирнешся дотиком мимохіть.
Надто зневірені, їдко обпечені душі,
в мокрих бинтах, не спішать до чужих долонь.
Ти щось давно заніміле в мені порушив.
Щось, що тепер пульсує в районі скронь.
Я помолюсь за обох (в мене досить віри!).
Хай Небеса прозріння несуть – не гріх!
Щоб не з покори, остраху, тлінних втіх…
Але в прощенні, зціленні і довірі
щоб ти себе і мене воскресити зміг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318887
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Зі скелі гордині на вірності вазу
скотився сварливий камінчик образи,
заледве не збив кришталеву красуню
і гірко озвався у серці відлунням.
Той перший камінчик, камінчик образи
cтули у долоні, як перстень з топазом,
зітри з нього смуту, збери гострі грані,
змий краплі отрути з троянди кохання.
І сонячний промінь розтопить ту скелю,
а пломінь любові зігріє оселю,
додасть крилам сили у зорянім рейсі...
Лиш в горах довіри цвітуть едельвейси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318979
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
На шпальтах твоїх очей
травневі вітри співають,
Стирають нічний туман
і руни моїх імен.
Ти питимеш чорний чай,
в самотнім нічнім трамваї.
У темне його вікно
постукає злива, знай....
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192550
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318893
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
О, повернись,
жадана, повернись!
І вітерцем
до мене
доторкнись,
увись
ми підіймемося з тобою!
Поглянь, Веселко -
зацвіта бузок!
Нам до зірок -
лишився тільки крок...
Повір мені -
і рани я загОю.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190505
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318789
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
***
Квадрат екрану... Синій спазмоліт...
В руках — надії цокання ледь чутне.
Крізь призму днів чи летаргічність літ,
Цей крик письма, котрого не збагнути.
Сторінка-стен, лиш піктограмна мить.
У даль думки під крилами угіддя...
Та вірус-блок пискливо прощемить!
Та вірус-стоп! Приречене безпліддя...
Сліпим вікном виблискує екран.
Й оці рядки, мов недолітні птахи.
То - інший світ і вже іншієш сам,
Під свист ідей - чужо-своєї плахи...
(1.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318629
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Упала зоренька в поля, та й покотилась,
Кохана дівчинка моя, вночі наснилась:
Блакитні очі неземні - цвіт барвінковий,
Вуста усміхнені завжди – гай калиновий.
Волосся – нива золота, налитий колос,
Співанки радість, сум-журба - то її голос.
А вишиванка – саду цвіт, духмяно-білий,
Спідниця – чорний плуга слід, дніпровські схили.
Пасок, на талії – річки. І босі ноги…
Віночка золоті стрічки – стежки, дороги.
Вона наївна мов дитя, чарівна й мила…
Дарує сенс мені життя, наснагу й крила.
Зійшов світанок край води, у вись піднявся.
Я в Україну назавжди та й закохався.
Душа непізнана твоя, мов шепіт гаю…
Маленька дівчинка моя: чистіша Раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318612
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Ми - мрійники.
Напевно, ти права:
де був вогонь -
взаємності немає.
Холодний вітер
куряву здіймає!
Але поглянь -
уже росте трава,
зелені руки
сонцю простягає!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318219
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Прислухайся,
як гупає воно -
самотнє серце,
змучене безсонням.
Вже сонях задрімав,
як у кіно
і синій сон
заплутався у скронях -
бездонне забуття...
Нам не дано
тримати стиглі
зорі у долонях...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318229
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Здавалось – все, скінчилася Зима,
Морозним подихом війнула на останок,
Та й подалась до полюсу сама,
Залишивши роз’ятрений серпанок.
На ранок вже всміхалася Весна
Крізь сльози бурульок, що звисли з стріхи.
Заметів первозданність напускна,
Змарніла, оголивши тину віхи.
Та певно щось забула у садку
Зима, коли за виднокрай спішила –
Надвечір повернулась й на ставку
Пришерхлу ковдру льоду розстелила.
Бурульки підростила морозцем,
Проталини на тропах підбілила,
По річечці пробіглась, окрайцем
Й опівночі із вітром відлетіла.
А на зорі знов поралась Весна:
Зігнала ковдру, висушила стежки.
Шпаком співала пісеньку вона
І берізки вдягнула у сережки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314245
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 02.03.2012
(екологічні замальовки у стилі О. Блока)
Мільйони - вас. Нас тьми і тьми і тьми,
Від Запоріжжя й аж до Крима!
Так, зайці - ми! Так, пострибайці - ми!
З роскосими й великими очима!
Для вас – поля, для нас обіду час:
Тум морква, кавуни, п’янкі укропи.
З’їмо усе! А прийде слушний час –
Дістанемось Європи!
Віки, віки саджали ви город,
Дбайливо доглядаючи рослини,
Зжерем усе! І далі у поход
До Лісабону та Месини!
Століттями збирали ви врожай,
Ми ж послід вносили, мов перли!
Як попрохали: -«Й нам шматочок дай».
Рушниць направили ви жерли!
Ось – час настав. Вже каркає біда,
Орда зайців чекать не може.
Ніч налетить не буде і сліда,
Від ваших буряків! А може…
О, люд дурний! Доки ще ти не влип,
І запихаєшся харчами
Спинись! Бо станеш як отой Едіп,
Чи Сфінкс, що завива ночами.
Тож знайте, ми віднині вороги!
Самі гнояку вносьте аж до Крима!
Задарма не піднімуть і ноги –
Зайці з роскосими очима!
Пробіжимось городом як той гун!
За ніч устигне й сад обшарить,
Бійців вухатих злий табун…
І ріпу будете ви жарить!
Тож схаменись товстий жадобний люд!
На трапезу добра і миру,
Нас запроси. Ми у траві! Ми тут..!
Пробач Сашко. Пробач гіганте Блок,
Що потривожив твою ліру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318304
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
У небеса душа, орлом степним,
Злітає розпростерши дужі крила.
Аорту розрива натхнення сила!
І серце стугонить у такт із ним.
Захмарні гори пережитих літ,
Трощаться під ударами ідеї,
Папір ятрять з незграбності своєї…
Та ніби сонця, вправний сателіт
Будує розум - зодчий і митець,
Меморіал «краси Буття і Світу»…
Його карбує з мовного граніту,
Під щебет Муз, римований різець.
У небеса душа орлом степним -
Де воля дум і безкінечність рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318064
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
На павутиці бабиного літа,
Тепло нам шле останній свій привіт
І комашня зненацька обігріта,
Хмаринками зібралася в політ.
Метелики майнули білокрило,
А горобці розбили синь калюж.
Немов улітку розходивсь Ярило,
Сіяє цвітом полум’яних руж.
Від подиву принишкла Осінь в гаї,
Устиджена, що розвела вогонь…
Неслушно марив степ на виднокраї
Бур’яну, поруділим згарком скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314247
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Над ставком сивезна хмара
Розплела біленькі кіски.
Стихла гав криклива свара,
В ряботиннячку берізки.
Вітер, льодовим фоготом
Зойкнув у хвої ялинки
Й небеса зимовим шротом,
Сипонули вниз перлинки.
Між трави, в осіннім спалі
Зашкварчали в падолисті,
Кленів кучері опалі,
Розпишавши у намисті…
Сонце, променистим списом
Розітнуло хмаровиння -
Понеслося шумно лісом
Перламутрове шипіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316059
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Повів тепла у полі чути.
То на засніжені редути
Веснянка рушила війська.
Кіннота мчить струмків близька,
Грюкоче в лаві льодоходу,
Річкам даруючи свободу.
У авангарді первоцвіти,
Гаї жадають захопити.
Плацдарм бомбують чорні тали,
Готують для трави портали.
Вже пробивають твердь десанти
І відступають окупанти:
Морози, віхоли і стужі…
Льодить окопи на калюжі,
Бурульки шкірить крадькома,
Упертий командир – Зима.
Вона кида рішуче в бій,
Останній ар’єргарду стрій,
У блиску льодяних кірас -
Вітрів північно-сніжних мас,
Озимків-плазунів піхоту,
Свинцево-хмарову голоту…
Та не добути їй звитяги!
На Стрітення погубить стяги,
Відступить в полюсів твердині,
Весні віддавши успіх нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316060
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Моє дитинство – пахощі степів,
Кургану тіло жовто-ковилове,
Зажурливий села вечірній спів
І небо… Літнє небо волошкове!
Згадав ото, й привиділось мені -
Я знов у «босоноге» повернувся:
Хлопчиськом мчав бур’яном на коні
По безкраю, що тільки-но проснувся.
Волосся свіжий вітер розвівав,
Як випалену спекою солому.
Я мальви на ходу схилившись рвав
І вороного направляв додому.
А там, дбайлива мамина рука,
Куйовдила бурштинову чуприну,
У кружку наливала молока,
І доки пив – все пестила дитину.
Зірвавшись, нісся повз колгоспний сад,
А той манив, мов грішника плодами…
У пазуху рвав груші, виноград
Липкими і солодкими руками.
Всіх на ставку «трофеєм» пригощав.
І братство голоноге все раділо…
До темноти ховавсь поміж гущав -
Від татка, щоб не дуже нагоріло.
Гукала мама. Я слухняно йшов.
Намитий і розчесаний… Над ліжком
Микола Чудотворець супив бров,
Ховавсь під ковдру я, хрестився нишком.
А потім у віконце споглядав
Як місяць випасає жирні зорі,
Збирає у отару там, де став…
А їх з’їдають хмари чорногорі.
Я зморено тону в обіймах сну
І по траві, знов босими ногами,
Біжу додому й квітами весну,
В липких руках, несу… лише для мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317231
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Я, пил зірок, що вибух наднової
Розпорошив нейтринами по Світі.
Мене, комет зморожені конвої,
Сюди занесли, шлейфом оповиті.
Пустив коріння в лоно океанів,
На суходіл ступив буянням квітів.
У динозаврів обернувсь, титанів,
З медуз одноклітинних й трилобітів.
Опісля астероїдної драми,
В невпевнених судомах еволюцій,
З нори сирої плигонув ссавцями,
В приматове горнило революцій.
На дрин опершись, звівся я на ноги
І від стріли до Дарвінівських «… видів»,
Одним кидком перетоптав дороги,
Далеко відірвавшись від гібридів.
Навіщо силкувався так багато?
Напружував свою кремезну спинку?
Залюблених у нас сьогодні свято,
То ж я спішив вручити валентинку!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317500
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Покриті снігом перевали
Іще зимові бачать сни,
А навкруги весняно стало
Від цвіту первістка весни.
З плато спускається в міжгір`я
З туману зіткана вуаль,
Де всім наперекір повір`ям
Рожево піниться мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317847
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Намалюй мені усмішку,
добротою уквітчане золото,
Намалюй мені соняхи
і безмежністю сповнену синь,
Намалюй мені озеро,
де кохання сіятиме човником,
Бо немає й між зорями
яскравішої в світі краси...
Намалюй мені затишок
і доверши його оченятами,
Намалюй мені загадку,
що й премудрі її не збагнуть,
Намалюй свою радісність,
і,
кохана,
не прошу багато я:
Просто
будь.
Просто
будь.
Просто
будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317750
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Виходжу на арену знов і знов…
Щоб вдовольнити натовпу жагу,
В пісок свою й чужу зливаю кров,
Шинкую плоті на м’ясне рагу.
Меч - гладіус сіяє у руці,
Що вершИть, мабуть справедливо суд.
За помахом спроваджує в мерці,
Здригаючи у Колізеї люд.
А ті, видовищ прагнуть і хлібця,
Імперії розбещені сини.
За цезарем, що підуть до кінця,
В динаріях зміряючи чини.
Їм байдуже хто виживе в січі.
Лиш переможцю: - Аве!!! – і: – Життя!!!
Від волі гладіатора ключі,
То кесареве пальцепідняття.
Якщо ж монархів перст укаже вниз,
Легіонери випустять мій дух.
Та, може урятує ще каприз,
Зіпсутої матрони – хіті рух.
З арени нині тягнуть - не гаком…
Троянд пелюстки злиплись у крові,
Що плебес розпилив над чужаком,
Авансом за видовища нові.
Всміхається, я знаю Смерть усім,
Та квит дає у потойбічний світ
Першочергово і негайно тим,
Хто їй зухвало шкіриться в одвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317819
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Життя мажара вже на півдорозі,
Її ще тягне мій кремезний віл.
Проблем підйоми подолати в змозі
І на діла пристойні стане сил.
Та все ж хода не та, що була вчора,
Бо з кожним днем росте вантаж гріхів,
Гризе за ноги кривд вовчиця хвора,
Прокльони тих, кого я не любив.
Вперед ми пробиваємось з боями
Крізь наклепів і пересудів ліс.
І заздрості людської чорні ями,
Збивають обручі з моїх коліс.
Та все одно, коли в степу нічному,
Під зорями, у ковилі лежу,
Прощаю все я людству тому злому.
Замріяно вдивляюсь за межу:
Що там, де з-під дороги сонце сходить?
Чи вистачить туди доплентать сил..?
І вранці Віра знов на ноги зводить –
Єдиний друг… Й мажару тягне віл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317818
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Дорога, гартована вогненним морозом,
Піснею відлиги не раз зваблена,
Стелиться під мої підошви.
Біг…
…серце зводить…
Як же все просто, до звичайності!
Новим урочистим снігом
Відбілює свою долю зима.
Останнього дня, зі всіх можливих
Танцює віхола, березневим диханням споєна:
Зачіска неприбрана, кучері вмочені в молоко,
Шлейф підібгався, мов хвіст у лякливого пса.
Манто сповзло з похилих пліч…
Якась розгублена, стривожена,
Немов лоша стриножене,
Блукає містом недолюблена зима…
Серце зводить пісня її журлива.
Та не проситиму її ні об чім!
Йди!
Я закохана у білі мордочки
Веселих вербових кошенят.
У сині виверження пролісків,
Які таїлись десь всю зиму,
Я просто закохана!
Хай зводить серце,
Хай захлинається любов’ю
При зустрічі з небом
Замріяний погляд мій.
Весна!..
Ще трішечки,
Й торкнеться вуст моїх Весна!
29.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317826
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Ожидание смерти — не лучший из способов жить.
Остаются обрывки былого, но их ворошить
(и терять понемногу, затем что свидетельства стёрты
без ушедших свидетелей) — это ли прожитый день?!
Нарождается утро. У Храма рождается тень.
И, меняя своих часовых, шевелится когорта
у дворца игемона, да Ирод своих палачей
посылает меняться на стенах. Как будто ничей,
оживающий Храм Иудеи обходит охрана
одряхлевшего Ирода, шаркают ноги менял
у гремящих столов, оживают цвета покрывал
на главах и плечах проходящих у древнего Храма.
И... ничто не меняется, ибо сия круговерть
насыщает не чрево, но страх, называемый — смерть.
Симеон не устал. Не устал, но скорее привык
к ожиданию смерти. Убитый веками старик,
растворивший в течение времени хрупкую память,
помнил только о том, что обязан коснуться лица
и увидеть Ребёнка от Девы и Бога-Отца,
то есть правду речённую — просто потрогать руками,
потому что когда-то, сжимая пергамен в руке,
не поверил глазам, не поверил библейской строке
Симеон-переписчик. И так ожидание длилось,
и, как было вчера, с ним сегодня сживался старик.
Он привык ожидать, а с годами — к привычке привык
и уже принимал наказанье как высшую милость,
бесполезную, впрочем (ну, разве — на самую малость,
как на каплю, которыми вера его наполнялась).
...Пусто. Сумерки Храма... Пришли престарелый отец,
мать годов двадцати, на руках у которой — Малец,
подле них суетливо хлопочет пророчица Анна,
прижимаясь щекою к Младенцу: не Он ли? не Он? —
от шершавой колонны за Анной идёт Симеон,
принимает ребёнка на руки и шепчет: "Осанна,
отпускаешь Ты ныне по слову, Владыко, меня —
отпускаешь раба Твоего, ибо дожил до дня,
по обету, о Боже, когда мои слабые очи
зрят спасенье Твоё, зрят Твоё просвещенье племён
и великую славу земель Твоих... — слабый поклон,
взгляд и вздох над ребёнком, — ...я с миром уйду, Авва, Отче.
Ты, Мария, смирись: Сын, рождённый тобою, — не твой,
Он — на славу Израиля и для надежды людской,
на паденье, восстание многих, в предмет пререканий.
Он — оружие Бога, не твой Он, не твой Он уже,
Он прожжёт тебе сердце и пламя оставит в душе...
Впрочем, люди увидят... Всё, люди, увидите... сами..."
И по слову — судьба, и по вере. По вере и слову —
даже время. Так было. Так есть. И не будет иного.
Ожидание смерти — не лучший из способов жить.
Остаются обрывки былого, и их ворошить
(и терять понемногу, затем что свидетельства стёрты
без ушедших свидетелей) — это ли нынешний день?!
Полыхает рассвет, у церквушки рождается тень,
бьёт размеренный благовест к утрене. В тело аорта
добавляет не слово, но кровь. Запевает синица.
Скоро будет весна. На морозе сосна серебрится...
15 февраля — 12 апреля 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317525
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Вони летять.
І звати їх - рокИ.
В моєму серці
гнізда залишають:
коли навколо
падають зірки -
тепло і щем
від доторку руки,
я, не повіриш, -
Досі пам`ятаю!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317387
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Минає все, загоюється рана,
Вщухає біль й приходить забуття,
І плине час, жорстокістю тирана
Вражаючи найкращі почуття!
Ніщо безслідно не проходить, знаю,
Все залиша в душі кривавий слід
І серце меч проймЕ, коли згадаю,
І на чоло впаде росою піт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317317
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Моститься лагідний промінь
На моє підвіконня.
Весна?!
Гукають до тебе мої думки…
Безсоння…
Зійшли нанівець любовні послання -
На світі білих нестача полотен.
Малюю твої вуста у себе на долоні,
Малюю очі, чоло, волосся, скроні…
Цілую…
Липнуть думки, мов медом змащені млинці…
Кружляють за площиною скла,
Тендітні тонконогі балерини
Білі,
Пірнають у кишені димарів
І мовчазних ротів кватирок
Грітись.
Ненадовго…
Ховається в шухлядку щастя.
Пірнаю в глибину безмежжя,
У відстань між твоїм вікном і моїм сном,
У близькість миті першого цілунку.
Торкаюсь -
Струмом обпікає плоть.
Запалені думки
тобою,
Вже марю,
Твоє ім’я вигукую крізь ополонку часу,
Рибиною скидаючись над світом.
Берег близько...
Сухий язик
Вшкрябнув несміло піднебіння.
Подрібнений на літери шматочок почуття
приблудою залишився мовчати.
Німа…
Моя любов німа.
…тремчу.
Малюю пучками гарячих пальців
Звабливий вигин твоїх вуст…
Цілую…
27.02.2012р.
(муз оформлення: Maksim Mrvica - Hana's Eyes(The Piano Player))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317233
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
А что ты, дорогая, так грустна?
Сегодня, знаешь, очень уж прохладно, а я гуляю в скверике одна.
Как мимо проходящая Весна,
что к Марту не спешит, шагаю жадно.
А что ты, дорогая, как дитя?
Так я забыла попросту одеться.
Вот и открыто на ладони сердце,
под дождик, в унисон, звучит шутя…
А что ты, дорогая, неправа?
Я потеряла ключ зимой у входа,
а, видишь, вот какая непогода…
Меня сглотнула все таки молва.
Рисую ветра кистью, что жива…
Да только не обманешь ведь природу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317230
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Не бійся.
Все минає.
Біль пройде.
Шалений вітер
попелом закурить...
Достигне смутком
серце молоде,
а друзі підуть далі
у зажурі -
Понурі.
А потім - ніч.
Без жодної зорі,
бо мрії
утопилися в безсонні...
Але наранок –
сонце угорі!
Де попіл був -
там сонях на осонні
в короні...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317135
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
***
Лишень дахи: далекі, неприступні…
Хорал снігів чи вітру – не збагнеш…
Думки розтерзані – степи безлюдні,
Мов порошинки, всіх і не знайдеш…
Десь затихає нота скрипалева
Чи то за мить обірветься струна?
Чи то печаль іще така лютнева,
Коли на вікнах майже вже весна?
І синь очей блукає по верхів’ях
Незграбних днів, зачовганих в снігах…
Лишень дахи… та ще краплинки віри,
Що котяться самотньо по щоках…
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316066
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Ніхто так тебе не розбудить,
Як мрія – весняна, проста…
У вдиху здіймаються груди,
У ласці сміються вуста.
Вловимі ледь-ледь аромати
У душу зайдуть навпростець.
Голубить у променях м’яти
Едемський, легкий вітерець.
І так, то сміється то плаче
Весни переливчастий дзвін…
Чому ж ти подумала, наче
То я розбудив, а не він?
20.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315577
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012
***
То сонця диск... лише здалось на мить,
Коли між хмар розтріснулась надія!
Дорога в далеч птахом проквилить,
Лиш вітер ехо над життям розвіє.
І руки теплі вже останній раз,
Та хто велів торкатися до неба?
І хто казав, що ці чуття для нас -
Оаза щастя? Те, що й справді треба?!
Господня розбуялась заметіль
Чи то - тумани ірреальних сутей...
Нестиму в серці цей прозорий біль,
Цю іпостасність... Не дано збагнути,
Запхнути розцяцькованість томів
На запорошені чужі полиці.
Та хто кого кінечно розумів
Під молитви осібної каплиці?
(19.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315337
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 21.02.2012
***
Не розпитуй її на світанні:
Чом не спала, ридала півночі?
Припусти: може, ніжне кохання
Обнімати лелійно не хоче?
Може, стежка у темному парку
Ореольно заводить у тіні...
Не гадкуй зазирнути у шпарку
На душі, де печалі осінні.
Якщо хочеш, торкнися зап’ястя,
Або скраю - гарячої щічки.
То й мовчання буває за щастя
Шепотінням сонливої нічки.
І хай зорі ще пнуться збагнути
Суть одвічного вранці згасання,
Не питай, не добризкуй отрути.
Припусти, що то просто кохання...
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314990
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Порушено правила руху.
Прийшли не в той час й не туди...
Несказаних слів завірюха
Твої замітає сліди.
Розсипле зима світлочинно
Сніжиночки від Фаберже.
Я вже не шукаю провини,
Бо спогад неначе верже.
Розписаний болем утрати,
Розмитий туманами літ.
Приречено і винувато
Тобі я дивлюся услід.
Зронилась сльоза діамантом.
На серці залізна печать...
Ти близько й... далеко занадто-
Про щось старі верби мовчать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314545
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла -
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314174
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
***
Я заплету тугу косу прощання,
Щоб вітер вже розшарпати не зміг!
Не вберегло свого вогню кохання,
Розпорошилось в далечі доріг,
Де степ широкий заграє із небом,
Де маки, наче поцілунків смак…
Навчуся жити в світі цім без тебе:
Коса туга - найперший тому знак!
І тільки стрічка - подарунок сонця -
Ще сипле іскри хмарам навздогін,
І зазирає в пам’яті віконце,
Де за коханням не змовкає дзвін...
(11.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314000
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012
Пам"яті поета Миколи Верещаки
У ліжку марив хворий чоловік.
Старий, чи ні - не так уже й важливо.
Сам Бог йому такий відміряв вік,
За іншим вже, ніж дотепер, ранжиром.
Той чоловік, вмираючи, не знав,
Що дні його полічені Всевишнім...
Він ще надію в серці добру мав
Себе відчути впевненим, колишнім.
І поглядом тягнувся до вікна,
А там поволі одцвітало літо.
Душі його перервана струна
Бриніла десь над потойбічним світом.
Усім сонцям не випити журби,
Усім вітрам не вистудить печалі -
Коли останній час його пробив,
Усе завмерло в вічному мовчанні.
На смертнім одрі доля всім - одна!
І шлях усім гряде невідворотній.
Втішає лиш, що смерть - це новина,
Яку не варто знать напередодні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313590
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
***
Морозний день на сонячних бантинах...
Мов сонні кури ліняться думки...
А серце в грудях, як мала дитина,
Натхненно п’є вибагливі рядки!
І крапля меду на устах, чи мрія,
Так самоцвітно виграє увись!
Довкруг зайчаток вже весняних сіє,
Що спритно розбігаються кудись...
(12.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313397
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Вже не торкнути двері сповідальні,
Де старець задрімав між молитвами.
Покликали у світ дороги дальні,
І десь в чужині полишались храми,
Що куполами підпирали небо
І рушниками стлались до престолу...
Вже "мінарети" колять попід ребра,
Наган холодний відтопирив по́лу...
Ідіть же в хащі і шукайте хмизу,
Паліть відьо́мське страчене багаття!
Уже не старця... Вбачимо мармизу
З очима сатанинського розбраття.
Розі́рве буря, полетять листами
Ті душі, що згубили чи продали?
Ховає ніч лице за молитва́ми,
Вичовгує до вбогості сандали...
(11.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313010
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
***
Певно, мати спови́ла у сум,
Коли гори диміли лада́нно,
Поки місиво втомлених дум
Ще чекало дозріння вівтарно.
Юна доля плекала жалем,
Цілувала холодним доко́ром,
І різьбила на серці ножем
Щось красиве, а вийшло потворне!
Янголята шляхів не знайшли,
Загубились у хмарах чужинних,
У пов’ялих листках ковили
Чи у келихах болю полинних...
Не чаклуйте, давно небеса
Освятили на вічне стенання!
На устах - волошкова роса,
На душі - споришеве вигнання...
(11.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313069
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
***
Насій мені у серце позолоти
Прекрасних слів і милозвучних нот...
Нехай не знаю: звідки ти і хто ти,
Але торкнуся істинних висот!
Але відчую силу Майстра Слова!
В твої вірші дитинно загорнусь...
Вклонившись щиро ангелам любові,
Під їх крилом до щастя понесусь...
(8.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312441
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
***
Солодких снів – солодшіших за мед!
Між жриць святенних зголоди оскому...
В тобі говорить знаджений поет,
В зорінні сяйва мрії золотому.
В тобі кричить надламана струна,
Гулка і ехна в стінах знади-ночі...
Торкнись небес – і пропливе вона:
Уста палкі і океанні очі...
(5.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312623
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Дорога. Хрест на роздоріжжі.
Дуби. Акації. І тут
Чекатиму. І ніжно-ніжно
Тобі я вишепчу маршрут:
Не навігатором, а серцем.
В липневу і лютневу рань,
Де Голосіївські джерельця
Купають
легінів і краль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311985
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Холодний день.Надірвана струна.
Зима неквапом струшує перини.
О, не питай, чия у тім вина,
Бо там, де двоє, кожен трохи винен.
Бо там, де двоє, тягнеться вуаль
Крихких надій, зневіри і образи...
О, не питай, чи досі маю жаль!..
На мокрих віях захололи стрази...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
***
А доля вікна навстіж не відчинить
І руки вітер волі не подасть!
Хтось галас загратованості зчинить,
А хтось байдужість знову вперто вдасть...
Метуть сніги і час притьма́ минає.
Чужі думки міліють на душі...
Ти може й мовиш: "Лету не тримаю..."
Та буду знати, що дійшла межі...
І сонця в Бога марно вже благати!
Не повінь-літо, а осіння мла...
Ніхто ж не стане ві́кон відчиняти,
Коли за ними розревлась зима...
(5.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311533
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.02.2012
***
Простір чуття – невгамована пристрасть!
Неба марі́ння, однак…
Вже пульсування свідомості стисле,
Наче розсте́бнутий знак,
Ведений палко торкань кольорами
Поспіхом хтивих мурах…
Серце скала́тане – гучно, без тями –
В мрії пестливих руках.
Через уяву ухоплена сутність.
Вибух нейтральних клітин!
Простір… насправді безмежна підступність
Поміж самотніх перин…
(10.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311532
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Одвічний пошук істини нуртує,
Для стійкості шукає стремено.
Набутий досвід доперемудрує...
Та із полови виділить зерно.
Я з долею навпіл ламаю списа,
Щоб вістрям не торкався до душі,
Що прагне щастя, й ніби як навмисне,
Зривають куш відточені ножі.
Злі помисли, зневага і зневіра
Руйнують душі... Де ж воно святе?
А з пащі рик розлюченого звіра
Розкроїть простір й глумом проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311290
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
***
Тримай пакунок, то - моя душа...
Я віддаю тобі в користування...
Ні не прошу за те ані гроша,
Лише півкубка справжнього кохання!
Ти користуйся нею, як прийде,
Накручуй дулі, натирай синцями.
Вона живуча, в Рай не відійде,
Не зажує образу між млинцями.
А часом тим, віддай мені любов,
Сама її у срібло запакую,
Щоби лихий не вичув, не знайшов,
Не торгувався... Просто віджартую!
Та я її так буду берегти,
Як ніби ще вціліла і з душею,
Вляглась на землю між гучні вітри,
Останній біг самотною межею...
І тільки грим, за гримом - тільки гріх,
Хоча за "так", хоча не торгувати!
Якщо вже доля - лиш дірявий міх,
То й обмін весь веде лишень до втрати.
На ешафот байдужості... Стрімглав!
Якщо нема, то вже йому й не бути!
Самотня тінь без щастя і без прав,
Що обпила́ся мріями отрути...
(21.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311260
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
***
І знову б"ємось: вмерти чи лишитись
У муці гризти підвіконня літ...
Кудись додертись, вперто пришпилитись,
Коли зоря вже випила зеніт.
Знайти дороги, відшкребти із пилу,
І бігти, бігти світом - навмання!
Собі брехати вперто: є ще сили,
А зморшки серед лоба - маячня!
На вуха капелюх – не видно болю!
Громи – громами, вибір - надарма!
Бо обираєш завше шлях - на волю,
А попадаєш: виходу нема...
(21.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310683
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Може й так:відректися найлегше,
Замести сніговієм стежки...
А мороз попід вікнами креше
І заквітчує мокрі шибки.
Може й так:все загоїться згодом,
Вщухне в серці палкий буревій...
О, як вперто лютує негода
У душі безпросвітній моїй!..
Може й добре, що випало в щасті
Скуштувати нам плід гіркоти,
Бо в житті тобі стрінуться кращі
Світлі зорі-такі, як і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Твої очі — діаманти!
Годі серцю вже дрімати!
Твої очі — ясні зорі.
Що освічують простори
І душі, і мого тіла,
Бо любов — велика сила!
Бо любов — небес знамення,
Бо любов — це откровення,
Що несе тебе в висотах -
Неземна вона істота.
Твої очі — синє небо...
Я повітряний до тебе
Мчу-лечу із поцілунком,
На губах краплинка трунку,
Що жадає заіскриться…
Серце стукає і б'ється...
Серце битися не хоче,
Як не гляне в твої очі.
Твої очі — це натхнення...
Нове радості учення...
Душу мою окриляє,
Бо вона, вона кохає!
Бо вона, вона співає!
Їй на світі меж немає!
Нам на світі меж немає,
Бо душа, душа кохає!
Марю, марю дні і ночі...
Твої очі… Твої очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310256
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Дітям - і не тільки...
В трав"янистому віночку,
Під вербою, в холодочку,
Де пшениця колоситься,
Де гусей пасе лисиця,
Де зайчисько спить вухатий,
Де бузько будує хату,
Серед рідної природи,
Де кінчаються городи,
Звило затишне кубельце
Не звірятко, а... джерельце!
Цій події вельми раді
Всі, хто мешкає в леваді,
День і ніч не спить джерельце -
Рівно б"ється його серце.
Пісню радісну співає,
Всіх водою напуває.
Йдуть до нього звідусюди
Звірі, птахи. Навіть люди
П"ють, та дякують за воду,
За приємну насолоду.
Кришталева дзвін-водиця
Проти сонечка іскриться;
Холоднюча в літню спеку,
Вирушає в путь далеку.
Трохи згодом час покаже,
Де той шлях її проляже.
А джерельце, знай, сміється,
У траві тихенько в"ється.
Напоївши кущ калини,
Геть побігло із долини.
Там зустріло по дорозі
П"ять братів у верболозі.
Міцно друзі обнялися
І в один струмок злилися.
Прийняла струмок ріка -
Лине течія стрімка.
Поспішає в синє море
До крайнеба неозоре...
Так джерельце мандрувало,
На крайсвіту побувало.
Повернувшись на леваду,
Розказало все до ладу:
Як в чужих краях далеких
Ждуть весну сумні лелеки,
Адже їхня батьківщина
Там, де верби та калина...
Всім, хто серцем не пропащий
Добре скрізь. Та вдома - краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310152
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Зимовий вечір.Із плениць хатинка
Десь на краю забутого села...
Бринить на склі шовкова павутинка,
Що на морозі сріблом зацвіла.
Біліє двір.Засніжені верети
Мережать дрібно заячі сліди.
Самотній комин, сажею затертий,
Покашлюючи, видихає дим.
А в хаті тепло, розгуділась пічка,
Колише тяга полум'я живе.
На столику стікає воском свічка,
Побіленими стінами пливе,
Розгойдуючи відлиски шовкові,
Немов троянд розмиті пелюстки...
Скупались очі, ніжно-волошкові,
У темно-карих, як вогонь палких!..
Холодний місяць мружиться спросоння,
Пірнувши в хмару, наче під рядно...
І я, втопившись у твоїх долонях,
Смакую щастя сонячне вино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
***
Тихий вечір знову за вікном,
Обіймаю мрію волошкову...
Вже за мить ого́рне ніжно сном,
Поведе в ілюзію казкову:
Де між трави стелиться туман,
Де чекаю... Півжиття чекаю!
А тебе чомусь нема, нема...
Розлило́ся поле молочаїв...
Притулюсь блаженно до землі -
Всім єством надію увібрати!
Знову вікна у вечірній млі,
Знову марити і знов чекати...
(28.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309879
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Прочитайте дітям.
Є у мене гарний песик,
Добрий песик Геркулесик.
В нього вигляд не ворожий -
Він на валяночок схожий.
Хоч і схопить за холоші -
Має наміри хороші.
Не звертаю я уваги
На такі його розваги.
Він заходить до кімнати,
Щоб усе тут розпізнати.
Ось присів він на доріжку,
Відстовбурчив задню ніжку
І з-під ніг у Геркулеса...
Розтеклось маленьке плесо!
Що ж ти, сучий сину, в хаті?!
Та йому на те - начхати!
Зловить ротом жваву муху,
Почухмариться за вухом,
Потім схопиться на ноги,
Потім вийде на дорогу,
Потім нюхає сліди...
Словом, песик - хоч куди!
Каже дівчинка Настуся:
Я собачки не боюся!
Я собачку полюбила,
Хатку я йому зробила,
Тож хоробрий пес віднині
Заживе в своїй хатині.
Буде недругів ганяти,
Буде нас охороняти.
Груди випнувши колесом,
Стане справжнім Геркулесом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309486
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Розкажу я вам вірша,
Про кота. Про Тимоша.
Має кіт шкідливу звичку:
Спить весь день собі в запі́чку.
На мишей він - нуль уваги -
Не для нього ці розваги!
Щойно вечір настає,
Наш пан Коцький устає,
Потягається, воркоче -
Мабуть, котик їсти хоче!
Тут йому нема відмови -
Їж, Тимко, і будь здоровий...
Перед ним - його обід,
Кіт умиється, як слід,
Попоїсть і вже по тому
Чимчикує геть із дому.
Де він ходить, з ким гуляє,
Киця нам не звідомляє,
Зате лащитися вміє,
Мову нашу розуміє.
Він господар в цьому домі -
Знають всі його знайомі.
І курчата, і качата,
І проворні індичата -
Всі вітають радо кицю,
Шанобливо, як годиться...
Ось тому я й склав вірша
Про кота. Про Тимоша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309715
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Колись усе повториться на світі:
Зими буденні і святкові дні,
Весняні ранки, сонцем обігріті
Липневі ночі, теплі і хмільні...
І буде знову тлінна золотавінь,
В старому сквері мідний падолист,
Гучних дощів розсипані октави
І завірюх такий протяжний свист...
І вкотре будуть райдуги цвісти
Барвистим сяйвом десь на видноколі...
Колись усе повториться!Лиш ти
Для мене не повторишся ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Яка зима!..Заквітчана княгиня
В дубові сани коней запрягла.
Мете-мете патлате хуртовиння,
Дерева затулила біла мла.
І на варцАбі* задрімали квіти,
Стуливши міцно ніжні пелюстки,
Їм сняться весен громові трембіти,
Високих гір посріблені струмки.
А за вікном така рясна завія,
Немов роздмухав хтось молочаї*!..
Застигли краплі на зимових віях
І кришталем виблискують у млі.
Кущі малини мліють безборонні
Між кучугур, мов серед білих скирт.
Летять-летять сліпучобілі коні,
Холодні іскри крешуть з-під копит!..
Звисає з верб скуйовджена куделя,
В густих заметах губляться стежки...
Яка зима!..І в білих акварелях
Мої легкі втопилися думки...
*Молочай-кульбаба
*Варцаб(діалектне)-підвіконня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
Зі мною часом коїться не те:
Торкнуся струн замріяного серця-
І враз бузок духмяний зацвіте-
Така бузкова віхола здійметься,
Аж на оскомах виступить роса,
Замерехтить перлинами дзвінкими!..
Та вмить насуплять брови небеса,
І дощ впаде краплинами важкими...
І так мені у грудях запече,
Така печаль заструменіє в тілі...
Схилюся долі тихо на плече,
Розсмакувавши спогади зотлілі.
Та враз в погідність теплу перейде
Ота моя непрохана негода!..
Зі мною часом коїться не те
І змінюється на душі погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
***
Доторком – зніженим поглядом,
Скраю рожевої мрії…
Панною сонячних променів
Пестить душа сніговії…
Влучними тихими звуками
Знову дрижить щедрий пломінь
І обсипає гірляндами
Щастя у змерзлі долоні…
(1.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307986
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
***
Не остання в твоє́му житті…
Тиха нічка за думкою тою.
А у чаші слова золоті –
Поміж крапель міцного напо́ю.
Блиском знову грайливо на скло
І на стіни чужого повісма.
Вже смако́м на устах відцвіло,
І вже серцю у грудях не тісно...
Попід небо - блакитні дива,
Багряниці п’янкої прощання.
Мить прекрасна, що вже відбула
У твоєму житті… не остання…
(2.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307888
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Розхристана, в білій спідниці,
З морозом кружляє зима.
Стривожено дзвонять синиці -
Під снігом поживи нема!
І вже до людської оселі
Летять здобувати харчі.
Пісні в сніговій невеселі,
Ще й холод проймає вночі.
Живуть по-під стіхою змалку
Синиччині родичі в нас.
Затіють то бійку, то сварку,
Проте не їдять про запас.
І чорні, немов сажотруси,
До комина грітись летять.
Їх холод до цього примусив
І треба його подолать.
А сніг усе падав і падав -
Білесенька ковдра пухка
Вкривала поля і левади,
Звисала, росла на гілках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307848
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Вже і Різдво залишилось позаду
І відцвіло веселкою гірлянд.
Вже не дарує трепет і відраду
Блиск ялинОк з освітлених веранд.
Не миготять прикрасами вітрини
І не сріблиться дощик на вікні...
Летять згори сніжинки-балерини
І я сную в крихкій цій білизні...
І, наче лампи тріснутих гірлянд,
Лягли на біле сніжне покривало
Обмерзлі стебла кинутих троянд,
Що на снігу обсипались недбало...
Ох, ті троянди...Гострі колючки,
Немов оскоми, в'пялися у душу!..
Перегортаю в пам'яті роки
І сторінки обшарпані ворушу...
Ми всі, мов діти, віримо в дива,
Шукаємо між спогадами-днями
Той світлий дух минулого Різдва,
Що догорів святковими вогнями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307788
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Врешті й став, як ватман, білий став -
Хоч рибаль, хоч ковзанами ковзай.
Сніг трусив, трусив, та й перестав,
Поступившись першістю морозам.
І кортить забувши про літа,
Розігнатись чистим льодоставом.
Я колись в дитинстві так літав,
Хоч той слід давно в літах розтанув.
А тепер в душі мені болить
Білим болем непорочне плесо.
Ані сліду... Мовчки плесо спить
Під важким морозовидним пресом.
А колись зимової пори
Хай там що - мороз чи хуртовина,
На ставку, як маку, дітвори -
Хто проспав, то вже його провина!
Тут тобі санчата й ковзани,
Парубки вморожують колесо...
На хокей збирались пацани -
До смерку витьохкувало плесо.
Я не знаю, де той дрібен мак -
У яких світах, чи поза світом.
Все минуло... Без війни... За так...
Та не все ще встигло відболіти.
На ставку розрісся очерет,
На вербі розкаркались ворони.
Я один, як той анахорет*,
То й думки літають безборонно...
Анахорет* - відлюдник, самітник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307401
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
***
Сміливості… чи вистачить на сніг?
Щоб винести сліди надій незграбні:
Ті кволі мрії, думи безпорадні,
Що голубнею з-під байдужих ніг…
Чи не засмокче люками відлига
В агонії дощу всю мерзлу суть?
І не затягне в темну каламуть,
Коли так віриш, що візьметься крига?
І вже торкнешся бажаних світів
Межи сміливість – невагомі товщі…
Себе у собі подолаєш мовчки
Під заметілей голосистий спів…
(10.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307213
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Заметіль у Франковому місті-
Неймовірна така заметіль!
І роями сніжинки сріблисті,
Наче мухи снують звідусіль..
Заповзають нахабно за комір,
Жалять щоки(от капость дрібна!)
Світлі вулиці, тихі знайомі,
Затулила густа пелена.
А сніжинки у вітрових лапах
Миготять, мов сполоханий рій!
І приємний доноситься запах
Із кав'ярень, міських піцерій...
І на серці так тепло,іскристо,
Мов пірнула у літепло днів,
Світлих спогадів біле намисто
Шелестить у шкатулці на дні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307107
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
***
Така вже доля: поруч - назавжди!
Лише - за межами моїх реалій...
Обтрушено давно старі сади,
Уже не вірю, але вперто марю!
І в ніч чудес крокую не одна,
Твоє плече - моя відрада тиха...
Та лиш в однім мелодія сумна -
Що то - не дійсність, а... лиш думки примха...
(11.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306616
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Не дай нам, Боже, вмерти серед нив,
В притворних злиднях, без війни і мору.
Спаси народ і землю сохрани,
Зніми проклять диявольську потвору.
О, дай нам, Боже, розуму й снаги
Здолати зло без помсти і без ката
І наші, ще не сплачені борги,
На інших не дозволь перекладати.
Пошли нам, Боже, праведний Закон,
Щоб всяк зумів діждати благодаті,
В своїй душі здолавши Рубікон,
Зберігши мир і хліб у власній хаті.
Ми грішні, Боже, у земнім житті,
А Ти такий, достоту терпеливий,
Прости нам наші втіхи во плоті -
В любові ми хоч інколи щасливі.
Своя Ґолґофа кожному гряде,
Ми хрест свій власний мусимо доне́сти.
Нас надихне, підніме й поведе,
Ім"я Твоє, володарю небесний.
І славен буде той всесудний день,
Коли надійде зцілення чудесне.
Тоді й гріхів полуда опаде
І віра в душах праведних воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306405
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Матусю, гляньте, дві п"ятірки
Стоять і буцають одвірки...
Вже час сідати нам до столу
Й пускати чарочку по колу,
Щоб із вітальними словами
Тепер звернутися до мами.
Ми хочем, щоб в добрі та мирі,
Збулись бажання наші щирі.
Щоб старість деінде блукала
І стежки в хату не шукала.
Щоб щастя возом, чи гарбою
Не розминулося з тобою,
Щоб легко дихалось і спалось,
Щоб вчасно сіялось, копалось,
Шкреблося, милося, пеклося,
Щоб все задумане збулося.
Щоб Вам добра було багато,
Та не одній, а разом з татом.
Щоб думка в нас була одна...
За Вашу молодість - до дна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306222
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...
І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,
І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про крила.
Я думала що Ти перегориш,
Щоб ця Жар-Птиця знову полетіла.
Я думала багато про цей вірш.
Я так багато думала про втечу,
Коли ночами - все-таки - не спиш
І думаєш про далечінь лелечу.
Я так багато думала про нас,
Про полум'я, слова, кохання, вчинки.
...Тебе читач у обране додасть
І з мого серця вогняні жаринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300091
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011
Когда в постели я лежал с еврейкой пьяной,
как с трупом труп, в оковах темноты,
явилось мне виденье красоты
исполненное скорби светозарной.
Её глаза светились нежной тайной,
благоухали кудри, как цветы,
на ложе беззащитной чистоты, -
и я бы пил их с жаждой жизни равной.
Любил бы я её святое тело
от ног до самых кончиков волос,
о, сколько бы любви во мне нашлось,
когда б она, жестокая, сумела
слезами неподдельной страсти скрыть
своих зрачков холодных ложь и прыть.
* * *
Une nuit que j'étais près d'une affreuse Juive,
Comme au long d'un cadavre un cadavre étendu,
Je me pris à songer près de ce corps vendu
À la triste beauté dont mon désir se prive.
Je me représentai sa majesté native,
Son regard de vigueur et de grâces armé,
Ses cheveux qui lui font un casque parfumé,
Et dont le souvenir pour l'amour me ravive.
Car j'eusse avec ferveur baisé ton noble corps,
Et depuis tes pieds frais jusqu'à tes noires tresses
Déroulé le trésor des profondes caresses,
Si, quelque soir, d'un pleur obtenu sans effort
Tu pouvais seulement, ô reine des cruelles!
Obscurcir la splendeur de tes froides prunelles.
— Charles Baudelaire
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299875
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Немов задимлений кришталь,
Зими дзвінкий холодний подих...
І тягнеться шовкова шаль
По всіяних серпанком сходах...
І нагинає вітер сни
Скляними гронами до стелі,
Під білизнОю пелени
Застигли літні акварелі-
Аж до наступного тепла,
Терпкого подиху відлиги.
Вже річка коси заплела
Під люстром кованої криги.
І, мов венеціанське скло,
Хрумтять потріскані крижини...
Сріблясте плетиво лягло
На кущик сонної ожини.
Якась незвідана печаль
Скувала тихий сон природи...
І, мов задимлений кришталь,
Клубиться мій шовковий подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Ти стояла,
а я –
очі в сторону
Все ховав
ні на що не надіючись…
Та нічого з собою
не діючи
Знову зводив,
і
бачив красу.
Ти дивилася ніжно і
з подивом,
А я ж майже
відвів
свою голову
І не знав,
чи то часом
не марево,
Відмикати цей вічний засув…
Ти стояла
і просто не зводила
З мене погляду,
юності
повного.
Чи ж ти бачила
ще когось
дивного
Хто б ховався від твоїх очей?
Я хотів підійти,
та все згадував,
Що красиві
не стануть
знайомитись
З диваком,
кому тільки лиш
марити,
А не ждати від долі гостей.
Ти хотіла
вже йти,
а я досі ще
Не наважившись
глянути вкотре так… –
Ні,
я погляд твій зовсім не витримав!
Але вголос
все-рівно
сказав…
Я сказав,
що
нехай мені сниться це,
Як байдужий,
коли мрія поруч ось,
Як не вмію
поводитись
дивлячись!..
І тоді ти сама підійшла.
07.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298515
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
Мы с тобою два волка, бредущих по бренной степи,
Мы молитвы не воем, мы слов человечьих не знаем.
Никогда нашу шею не рвАла неровность цепи,
И за вами порою из тьмы в пару глаз наблюдаем.
Мы не псы, что позорно скулят по ночам на луну,
Мы забыли, как выть, мы забыли о боли и страхе.
Жизнь твердит, что не стоит будить по ночам тишину,
Если кровь потечет по мохнатой и черной рубахе.
На снегу заалеет закат, звезды канут на дно,
Млечный Путь, отражаясь на небе, купается в речке.
Хруст костей, тихий писк, лед во рту...Только нам всё равно...
Мы не псы, что прильнут своей шкурой на теплом крылечке...
И взметнется, и вспыхнет Сияние света вдали,
То предвестник холодных времен и заснеженной бури.
Мы воюем с пургой и людьми до последней зари,
До последнего вздоха, до самой последней лазури.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297223
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Я не приїду.Більше не чекай,
Яка ж бо мука в марному чеканні!..
Вечірнє сонце вилилось за край
І дотлівають промені останні.
Стрімке таксі помчить мене у ніч-
В холодне місто смутку й порожнечі...
О,як багато дивних протиріч
У цій моїй невиправданій втечі!..
І як багато кривди й гіркоти
У тих словах,що кинуті недбало...
Я не приїду.Спалено мости
І ніч пробита зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
Моринці! Одеська залізниця.
Полустанок в лоні лісосмуг.
Вже мені в вагоні не сидиться,
Спрагло роззираюся навкруг.
Ще в дитинстві, пасучи корову,
До "чавунки" з друзями ходив.
На зорі і в сутінь вечорову
Чув, як тишу будять поїзди.
Гуркотіли мимо паровози,
Дим густий низався на гілля.
Дивний сплав поезії і прози -
Аж стогнала в захваті земля!
Сивий сум Козацької могили
Знов щемкі пробуджує думки:
Це сюди ми з мамою ходили
Проривать цукрові буряки!
Господи! З яких далеких далей
Я сюди душею повертав.
До найменших спогадів -деталей
Світ оцей в собі запам"ятав.
Безкінечно, невимовно скучив
В гамірливій круговерті днів
За стежками в соняхах квітучих,
Між густих, вусатих ячменів.
Ось, нарешті, на горбочку хата
Самотою журиться в саду.
Радосте моя! Не спочивати -
Сповідатись я до тебе йду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296102
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
Часу не вистачить…
Ранок. І сонце, ніби кігті собачат,
Порве пітьму, розкидає, розтрощить…
І поналазить у мій сон з малих дірчат
Жовтогарячі плями сонячні і млосні…
Доснись мені!
Привидся відблиском у склі автівкки,
У черзі до кіоска з цигарками,
Надихай у мої долоні паром…
Чи зваб мене під приводом залишитись на каву...
Простих речей
Додай…
Так додають корицю в напій,
так здобрюють ваніллю тісто…
Додай смаку своїх цілунків у мій пастельний тихий ранок!
А часу мало, щоб доснить,
А час сповзає у засекречені невидимі комори,
У сховища, у каземати забуття…
Я не подужаю цей світ.
Нажаль,
Мені невистачить фантазій темних коридорів,
Густих гілок, заплетених пітьмою, щоб заблукать у снах,
У відблисках твоїх очей,
У мерехтінні нестійких зображень
На площині тонованих вітрин…
І в кашемірових обіймах
я не пробуду довго із тобою…
Нажаль.
Рука світанку, ніби ненавмисне,
Вичавлює мене, мов з тюбика темпера,
на прохолодний папірець буття...
Нажаль…
Я не подужаю цей світ…
24.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295561
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Дорога до тебе
пропахла зимовими соснами,
цей запах бентежить
мої захмелілі думки...
Куди ж ти поділась,
куди заховалася,осене?
На теплій щоці
ще не вистиг твій доторк руки.
Ще вгадую стукіт
твого перестиглого серця,
вслухаючись в ритми
по склі сивогривих дощів...
У голуба щастя
в польоті зламалися крильця,
мій образ у серці твоєму
на попіл згорів.
Ніщо не змінилось-
земля,як раніше,ще крутиться
і світ не розпався,
мов люстро,на друзки дрібні.
О,як же я хочу
сховатись де-небудь,забутися!..
Розвіятись снігом
між цих пересипаних днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293404
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011
V.S.
Тендітна жінко,жрице і богине,
Немов стерня,колюча в тебе путь,
Літа несуться стрімко,мов крижини,
У ту життєву темну каламуть.
Невтомна жінко,мовчки на плечах
Ти пронесла таку невтішну ношу...
Та не втопила промені в очах!..
Що я для тебе в Господа попрошу?
Ясного сонця?Світлої весни?
Барвистих квітів на терновій долі?
Нехай приходять янголами в сни,
Щоб освітити темряву юдОлі
Ті,хто лишились в пам'яті живі,
Хто світить в морок,мов іконостаси...
Маленька жінко,у душі твоїй
Ніхто й ніколи світло не погасить.
Тобі я вірю.Вірю,як собі-
Так,як нікому вірити не вмію.
Бо ти не раз в розпачливій журбі
Безвихідь обертала у надію.
І пронесла запалену свічу
Крізь буревій і темряву незрячу.
Я промовчу.Я просто промовчу...
І десь в душі тихесенько поплачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292344
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Стихи мои читая, МУЗ-сенсей
Рыдал, мне невзначай так намекая,
Что не припомнит он таких идей,
Что я ему наверно изменяю?
А, если нет, тогда видать пришла
Пора самой мне музой становиться...
И, дескать, он ненужный со двора
Уйдет от гениальной ученицы...
Услышала все это - пот прошиб
И мне реально стало очень страшно,
Когда представила себе, что этот тип
На лире мне не забренчит однажды!
В охапку взяв, встряхнула что есть сил,
Спросив при этом: " Что ты пил намедни???
Иль пессимист какой-то укусил
Тебя, раз ты несешь такие бредни?
Да знаешь сколько было МУЗыков,
Пытавшихся занять твоё же место?
Но только, на рождение стихов,
Не вдохновил никто, скажу я честно!
И к сведенью прими - еще хоть раз
Подобный бред озвучить мне посмеешь,
То точно от меня получишь ... в глаз
И будешь мной прикован ... к батарее!!!"
И подмигнув, улыбкой засиял,
На струнах лиры поиграл минуту,
Из шкафа крылья он свои достав,
Спросил: " Ты не прогладишь мне их утром?"))))))
Наталья Козак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292241
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
А в мене на душі сьогодні сніг-
Мете-мете,квітує хуртовина!..
І не твоя,повір,у тім провина,
Що вже й не видно обрисів доріг
До мого серця...Що наткав мороз
Мені крихких вибагливих мережив.
І,мов на зло,ніхто із нас не встежив,
Не передбачив дивний той прогноз,
Коли змінилась осінь ця терпка
На біле поле сніжного колосся!..
А може все це нам обом здалося?
І день почався з білого листка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292035
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2011
Важко тим, хто тільки мріє
Про власну дорогу.
А хто правди зерна сіє,
Тим важче, їй-богу!
Бо дорога тут урвиста
І крута й полога.
Доля теж така барвиста-
Не мина нікого.
Хан Батий (чи хто там нині?)
Прах віків колише,
Канчуком на нашій спині
Історію пише.
Е, ні, браття! Недруг клятий
Значно глибше в"ївся.
Навіть в душу немовляти
Думкою заплівся.
І ніхто його звідтуди
Не викурить зроду,
Доки є в нас, власне, люди,
Та нема народу.
Нас віками мордували
Москалі й ординці
І згадати не давали,
Що ми - українці!
Ми забули рідну хату
І рідну говірку.
Певно сіли пане-брате
Не в свою тарілку.
Ми забули рідну неньку
І пісню розлогу;
Засвіт стали козаченьки
На чужу дорогу.
Доки будемо питати
У дядька поради,
Доти й будуть допікати
Чужі конокради.
Хай не зваблять нас червінці
Й те, що булька в кварті.
Шануймося, українці,
Бо ми того варті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290937
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Куди ця дорога? – питає сліпий
Й до неба підводить погашені очі.
А в небі холоднім лиш місяць німий
І тиша,
закутана в темряву ночі.
Куди ця дорога? – слова намочились в росі,
Куди ця дорога? – і сіється зоряний бісер.
Дерева стоять глухі і сумні,
На їхнім гілляччі
повісився вітер.
Понуро мовчали небесні світи,
Для когось нові визначалися строки, –
І знав лише Бог, що лишилось пройти
Сліпому
до прірви
останніх
два кроки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290853
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Ірреальність – втікаю від власної тіні,
Це вона так грайливо описує мій силует,
Обмальовує чітко яскравим промінням.
Ми ж бо різно-єдині - закодований наш секрет.
Я є вільна, вона ж навпаки є - залежна.
Світло й тінь роздвоїлись та й знову в єдине злились.
Мій двійник, що попереду йде обережно,
Копіює мій крок, щоб окремо ми не відбулись.
Утікати від себе не зовсім доречно,
Компроміс тіні й світла як вихід з глухого кута
Без лукавих зізнань, щирий, беззаперечний.
Скарбом досвіду цінним віддячать прожиті літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290813
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Гудуть бори над сонною Десною,
Де ширить плечі збурений Дніпро.
Варяги там "у греки" йшли з весною,
Везли на торг, із півночі, добро.
І завертали під тінисті кручі,
Смолили днища зношених човнів.
Вділяли князю краму на онучі,
Боялись таємничих чаклунів.
Стояли там утрьох на перевозі
Брати всезнані - Кий, Хорив, і Щек.
Сестричка ж, Либідь, - вічно у тривозі -
Сушила одіж їх біля печер.
Те місце Бог обрав для благодаті -
Андрій-апостол так провозвістив.
Церкви на кручах виросли багаті,
Де вічний праліс корені пустив.
Тут Русь постала - Київська держава,
Що всьому краю велич принесла.
ЇЇ Європа рівнею вважала,
Вона слов"янам матір"ю була!
Та час минав. Князям ставало тісно
Тут, на дідизні, правити гуртом.
І розсварились так криваво й злісно,
Що дехто поплатився й животом!
А тут уже й Орда не забарилась -
Під брами стала київських воріт.
Дружина князя хоч і дружно билась,
Та хмари стріл затьмили білий світ.
І впала Русь - розсипалась на порох
В пітьмі віків - і згадки не було.
Тоді й свої, як найлютіший ворог,
Бува, чинили тут криваве зло.
Та ще Москва оружною рукою
Гребла під себе землю навкруги.
І не було на цій землі спокою,
Лиш злобний вислід вражої ноги.
Богдан і той (наш гетьман православний),
Державу здав під зверхність московит.
Козацький дух був нищений безславно,
А знать в Москву метнулась - до корит!
Чи ж знав Андрій, апостол Первозваний,
Що Київ рабства вкутає ганьба?
Вже ж був Мойсей - з єгипетського брану -
Що сорок літ вивітрював раба!
Отак минало триста літ неволі,
Чужим царям співалися псалми.
Народ тужив. Він сподівався долі,
Щоб вийти, врешті, з "братньої" тюрми.
Сяйнув Майдан, як істина прозріння,
Як спалах духу, той що не вмира.
І встав з колін, за Божим повелінням,
Народ-борець, що волю обирав.
Хоч дехто й нині в рабському поклоні
Сутулі спини хилить до колін.
Їх темні душі й досі ще в полоні
І, як вогню, бояться перемін.
А суть одна в продажної натури -
(Сей вид ссавців в природі не зником!)
Спішать васали за кремлівські мури,
Як древній князь в Орду, за ярликом.
Усе минає в просторі і в часі
І рабство душ, як сон лихий, мине.
Та Нація, що нині відбулася,
Вовік життя творитиме земне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290715
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Загубитись десь там,
між беріз,золотаво-зелених,
між атлантів-тополь,
що тримають небес мідний дзвін...
Заблукати десь там,
де принишкли зажурені клени
і не встигли майнути
за літом дзвінким навздогін...
Заховатися там,
під галуззям крислатого дуба,
на пошерхлій корі
написати одвічні слова.
І не вірити в те,
що тобі я давно вже не люба,
і казати собі,
що любов, як ніколи жива!..
І брехати собі,
що зустрінемось знов неодмінно,
що не буде між нас
гіркоти і неправди,авжеж!
І, умить схаменувшись,
упасти в сльозах на коліна,
усвідомити правду:
від долі, на жаль, не втечеш...
І не стримати крику,
у відчаї битися в груди,
щоб ніхто не почув,
тільки небо і вітер,і ліс.
Що за осінь така?
Вже назавтра такої не буде...
І летить падолист,
ніби щастя моє під укіс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290484
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Сьогодні в лісі пахло як у церкві,
Коли остання золота свіча
Свої втрачає сльози, щоб померти
І в землю загорнуть свою печаль.
На осені вівтар
дуби складуть
Зелений лист, що бронзою візьметься,
А клени лист останній віддають
У цій молитві від усього серця.
Прозоріє повітря між дерев.
І ясени стоять немов прочани.
А Дух Землі це золото бере
І нам під ноги стелить величаво.
Це золото несправжнє так шкода...
Ще кілька днів -
його зітре на цедру.
Сьогодні на цім золоті - вода.
...сьогодні в лісі пахло як у церкві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290401
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Вам уступить?
Сочту за честь!
На шею вздумаете сесть?
Я дам и тут...Какой пустяк...
Вас отрезвит дверной косяк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290305
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Заглушати печаль...
Під деревами грітися в лісі.
До кори притулятись в час смутку холодних дощів.
Ну а потім виходить
До вижухлих трав на узліссі
І казати собі, що вдалось цю печаль заглушить.
Повернутись додому.
Узяти білесенький аркуш.
І на нім витинати
Відтінки, слова, голоси.
Виливати незустрічей втому -
Страшну, наче зашморг, -
Бо носити печаль у собі цю немає вже сил.
Торувать но́вий шлях.
І відшукувать но́ві стежини.
Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть.
Гамувати печаль.
І питати себе: "Це єдина?
Це єдина важка, але вірна і правильна путь?"
Прямувать до людей.
У роботі, у друзях, подіях
Помічать но́вий сенс, іншу якість, змістовний причал.
Але як мені жить і не бачить Тебе?
Без надії?
Не мовчи...
Розкажи:
Де і як утопити печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Осіння злива.Лавочка промокла,
Затерлись давні фрази і слова...
І розтеклися барвами полотна-
Оті,що жовтень зранку малював.
Осінній шепіт.Купол парасолі
Нас затулив від цих погодніх примх.
В кишенях грію руки захололі,
Під краплі підставляю свіжий грим.
І так мені спокійно біля тебе,
І стільки в грудях ніжності й тепла!..
Осіння злива прихилила небо,
І нотами дзвінкими потекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289953
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
Мій човнику,осінньої пори
Прибились ми до берега чужого...
Як молитовно тліють явори,
Зодягнуті у золотаві тоги*...
Тут ветхий млин самітником стоїть,
Немов ковчег біблійний серед моря.
Тремтливе листя буйних верховіть
Нашіптує печаль далеким зорям.
Столітній дуб, як вервицю в руках,
Перебира із жолудів намисто,
І тане постать, світла і крихка,
У надвечір'ї грає променисто.
Ген розплелась заквітчана коса
Струмка дзвінкого по плечистих схилах!..
На теплу душу випала роса,
Мій світлий смуток ніжно посріблила...
І все забулось, тлінне і земне,
З очей сповзає висвячена втома...
Прадавній ліс-загублений Едем,
Моїх блукань омріяна укрома...
*тога-верхній чоловічий одяг у Древньому Римі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289657
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Клене,мій клене осінній,
Дай я тобі поворожу.
Сидровим грає промінням
Ранок дзвінкий і погожий.
Звідки ці барви яскраві,
Клене,самотній мій клене?
Тепла крихка золотАвінь
Впала на листя зелене...
Тліють листки в безголоссі,
Мов незагоєні рани,
Їх позазбирує осінь
В пишні чудні ікебани.
Зранку роздасть перехожим
Диво,яскраво-вогненне.
Дай я тобі поворожу,
Клене,невтішний мій клене...
Що тобі сниться ночами-
Буйні заквітчані весни?
Теплих дощів срібні брами?
Райдуг дзвінкі перевесла?
Повінь садів перетліла?
В травах розпатлані квіти?
Як би я,клене,хотіла
Душу тобі обігріти...
Наче обпалені ружі,
Тліють листочки-долоні...
Що ж ми з тобою,мій друже,
В світі такі безборонні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288716
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Вже грімких блискавиць
вогнеликі пригасли багнети,
На серпневих дощах
остудивши яріння своє.
А моїх ластівок,
поміж веж голубих мінаретів,
Спогляда муедзин,
що Аллаху хвалу воздає.
Між калинових ґрон
розрум"янилось "бабине літо",
І на тихій воді
човникує золочений лист.
А на злеті душі,
над її полум"яним зенітом
Осінь барви кладе,
як найкращий у світі флорист.
Диха смутком ясним
до глибин опечалене небо,
В понадтисячний раз
журавлями згори плачучи.
А на долю мою
того смутку й на йоту не треба,
Ні терпкого жалю,
ані щемної туги вночі.
Я тамую печаль
і шепчу молитовно вустами,
Щоб пора золота
не згубилась у безвісті літ.
Понад плаєм життя,
понад вічністю й понад хрестами,
Мої думи знялись,
наче птахи, в далекий політ.
Там, в далеких світах,
не знайти ні тепла, ні спокою,
Не зігріти душі
на холодних сонцях чужини.
Тож сумним журавлям
я прощально махаю рукою
І чекатиму їх,
пілігримів небес, до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288497
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна.
Сповзла з чола думок важких полуда
І я зробилась світла,як весна!..
Цей дощ,мов пес,загублений між вулиць,
Його годую з теплої руки
І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,
Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288403
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Осінній ранок.Молитовна тиша
Над головою куполом висить...
Листок осики неба дзвін колише,
Відбитий в перлах свіжої роси.
Осіння сповідь.Храм старого лісу-
Немов причасник перед ним стою...
Підняли сосни прИсмерку завісу
І обкурили ладаном мою
Ще сонну душу,смутком оповиту...
І обтрусили всі мої жалі...
Здригнулись гори голосом трембіти,
Гойднули хмар застиглі кораблі.
І,наче всі мої душевні рани,
Багряне листя висипала осінь...
Так невагомо в падолисті тане
Моя молитва,світла й безголоса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287911
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Чумацький Віз Чумацьким Шляхом котить.
Іде чумак з мошною до корчми,
А Волопас за воликами ходить,
Між блиску зір, в проталинах пітьми.
Самотньо там, між зорями, блукати,
Де можна враз зійти на манівці
І в міріадній бе́змірі галактик
Вповать на Бога з факелом в руці.
Аби вказав він стезю грішним душам
Й прибрав на себе роль поводиря,
Та ще й при тому прав людських не рушив
І гідності простого корчмаря!
Та не судив занадто вже суворо
Напівхмільних завсідників корчми.
І за найменший вияв непокори
Не ґратував за мурами тюрми.
Бо в тій корчмі що мудреці, що блазні,
За тостом тост чаркують дотемна.
Хоч за вікном баюри непролазні,
А їм то що? Хіба то їх вина?
Піґмеї там, зіп"явшись на котурни,
Глаголять щось про вибраність свою,
Менторським тоном просвіщають дурнів,
А ті їм плещуть в прірви на краю!
Не вірте їх словам протухло-хтивим,
Немає там за правду ні гроша.
Лишіть той гріш на розум юродивим,
Бо їх вже інша по́дать не втіша!
Рихтуй, чумаче, постоли в дорогу,
Та не забудь ще й сіна припасти.
Тоді й воли моругі, круторогі
Все ж веселіше візьмуться везти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287814
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Вже перемліли липи за вікном,
Відгомоніли, майже безголосо...
І у саду в лляному кімоно
На лаві сіла відпочити осінь...
Жевріє смуток в стомлених очах-
Вже не така вдоволена і горда.
Між павутинок срібних відзвучав
Грайливий жовтень джазовим акордом.
Обдерті крони зблякли від дощів,
Згорнули листя в дивні орігамі...
І падолист сухий зашурхотів
Позліткою у мене під ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287637
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Кресонули крилами круки,
Розітнувши тишу суголосно,
І на віражі, звіддалеки,
Закричали зболено і тоскно.
Що мені віщуєш, круче, ти?
Геть лети над верби і байраки.
Я давно в полоні самоти
Й не сприймаю віщої ознаки!
Не лякаюсь чорного крила -
На віку мені бувало й гірше:
Доля вчасно руку простягла,
Обізвавшись вистражданим віршем.
Відганяю видива сумні,
Наче птахів чорного покрою.
Промінь сонця зблиснув у вікні
Та й померк у полі, за горою.
Знов тривожна випросталась ніч
І думки, як чорне гайвороння,
В голові з"юрмилися навіч -
Тут не діють ліки від безсоння.
У драглистім присмерку очей,
Як у вирі, піниться неспокій
І німотно висне з-за плечей
Твій портрет у задумі глибокій.
Вже, здається, виходу нема
І життя у стресі тупиковім
Неймовірні рішення прийма
У своєму фарсі загадковім.
А на ранок знову шквал турбот
І круки кричать картавим ротом.
Не вписалась доля в поворот.
Ти лишилась там, за поворотом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287039
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Твоя любов цвіте мені жасмином
В холодну зиму,в тихі вечори,
Коли душа зривається і лине
Туди,де зорі сипляться згори!..
Твоя любов-гаряча крапля літа
На білій ковдрі вимерзлих снігів.
Душа тобою в спогадах зігріта,
Душа вирує в морі почуттів!..
І білим цвітом сиплеться в долоні,
Терпким вином стікає по руках!..
Твоя любов,як квіти безборонні-
Така прекрасна і така крихка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286410
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Светом
душа одета.
Песню мою
разносит ветер
по свету.
В ладонь твою
поцелуем,
каплей живого тепла
принесла.
Отдала
без остатка,
сладко.
Соткала
из золотых паутин
солнечных нитей.
Вылила из песка в стекло
в бокал
вином,
виноградной лозой
из земли.
В даль унесли
ветры его аромат,
янтарный сок.
Из глубин
по каплям
стекает по тонкой глади стекла
хрупкость
его. Ранит руки.
Выпиваешь.
Слушаешь
пульс по венам
запахом
сладко-полынным
винным
c лучиками тепла...
ждала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285837
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Журавлику,пощо мою печаль
Тривожиш ти своїм плачем журливим?
Вже відзвеніло літо,мов кришталь,
Приволокли світанки срібні зливи...
Вже відбуяли пахощі садів,
На пишні крони впала позолота...
Журавлику,який щемливий спів
На тих дзвінких захмарених висотах...
І розтинає лагідне крило
Шовкову синь небесної дзвінниці,
В застигле плесо листу намело-
Дерев сумних рясної багряниці.
І мов полин печаль моя гірка,
Що той журавлик в піднебессі терпне...
І обважніла осені рука
Листком лягла на серце моє тепле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284615
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Туманним світанком прощається бабине літо,
Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
Бо й досі ще любиш мене,ненадійну таку...
Чого ж я шукаю,простромлена наскрізь дощами,
В обтесаних скелях,закутаних в білий туман?
Мені залишаєш в квадраті віконної рами
Усміхнене сонце,що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Благословенна позолота дня!
Яка краса у цій ранковій тиші!
До водопою білого коня
Багряна осінь напувати вийшла.
Між гострих круч заплутався струмок,
Немов дівча грайливою косою,
І обважнілий різьблений листок,
Що заіскрився чистою росою,
Немов сльозою,в прОсвітку затерп,
Упав на ліжник вовняного моху.
І промінь сонця розітнув,мов серп,
Цю прохолоду вранішнього льоху.
Ударив запах свіжої смоли,
Немов бальзам цілющий по оскомі,
І натрусили росяних перлин
Дрімучі сосни осені за комір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284232
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011
Ой ти доленько, доле…Недоспівана пісня
Задзвеніла струною,обірвалась раптово…
Нерозірване коло! Як,- не знаю, та після
Вір, що буду з тобою,-ось моє тобі слово!
ЩО тобі мої жарти?! ЩО мені пересуди?!
Я за крок до могили,-недосяжна для люду.
Вибачатись не варто-пробачати не буду!-
Ще зустрінемось, милий.Ще побачимось,любий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230943
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 30.09.2011
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 29.09.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Ледве-ледь прогляда
На чубах зачудованих кленів
Первородна печаль,
Золотава печаль небуття.
А хотілось би їм
Шелестіти в буянні зеленім,
Та немає , на жаль,
До своєї весни вороття!
А літа, як літа -
Промайнули і щезли за пругом,
У відлуннях зозуль
Засрібливши відміряний вік,
Спопеливши в собі
Тихе щастя і вичахлу тугу,
І невичахлий слід,
Що проліг в безіменній траві.
Не питай у зозуль -
Довіряй журавлиному клину:
У ячанні його
Ти відчуєш минущість свою.
Лиш себе запитай
В ту, освячену небом, хвилину,
Хто ти є на землі,
Хто ти є в цім пекельнім раю?
Бережи над усе
Неповторність свою незнище́нну
І ніколи й на крок,
Навіть в леті нічних сновидінь,
На простори душі
Не впускай ностальгічного щему,
Бо схолоне вона
В сподіванні забутих надій.
І тоді ти збагнеш
Всі таїни життя за собою
І осмислиш поріг -
І початок, і тихий кінець,
Як молитву очей
В апогеї стражденного болю,
Як палючий вогонь
В грозовім перестуку сердець.
Всі дороги твої
Закодовано приписом долі -
Вже в загравах небес
Догорають орбіти земні...
Та зникає печаль,
Наче тінь у відкритому полі,
Бо вже сонце зійшло
І розвіяло думи сумні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282575
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 25.09.2011
Краплинки розбиваються об сходи,
Збігає з ринв холодний водоспад
І верби поставали струнко в ряд,
Принишкли від осінньої негоди.
В розбиті шибки листя намело,
Старий рояль сховався в падолисті.
Розсипав дощ прозірчасте намисто
На пізні айстри,вигріті теплом.
І під патлату виноградну арку
Сховалась осінь,вкрилась від дощів.
Злетілись в душу на папір вірші,
Та вітер видер той пожухлий аркуш.
І десь поніс в негоду дощову,
Над тихим ставом смуток мій розвіяв...
Дощинки заіскрилися на віях,
Скотилися намистом у траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282438
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Струною "бабиного літа",
Під зойки пізніх журавлів,
Бринить, у спокій перелита,
Журлива сонячність полів.
Легке тенетника тремтіння
В сріблястих відблисках роси,
Прозоро витканою тінню
В небесну всотується синь.
Колюча стриманість шипшини
Ховає визрілі плоди
Посеред заростей ожини -
Мовляв, ти спробуй, підійди!
В зеленім присмерку сосновім,
Між капелюшками маслят,
Настилу глицева основа
Ходу пружинно звеселя.
На полудневі тихі плеса
Спадає тінь вербових віт.
Хвилюють воду тільки весла,
А загойдався цілий світ...
Іще буяє на осонні
Барвиста вишуканість трав
І де-не-де комахи сонні
Ще п"ють настояний нектар.
Та вже вчувається в природі
Ледь чутний подих холодів.
Стихає клопітність городів
І шум спустошених садів.
Мандрує світом осінь тиха,
Напрочуд світла та ясна,
Для серця зболеного - втіха,
Що довго-довго не мина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282389
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Умліва в пере́ситі спекотнім
Розпашіла колоскова даль,
І на серце скапує самотнє
Невловимо-лоскітна печаль.
Я сприймаю логікою зору
Хаос хмар в гармонії дощу,
Як в буденну пообідню пору
Логіку гарячого борщу.
Ще з колиски в пам"яті засіло,
Та й зове і манить звідтіля
Рідна призьба, хата біла-біла...
І донині погляд звеселя
Бездоганна вивершеність глека,
Тин у мальвах, споришевий двір,
І старий - костенківський - лелека,
Що бентежно молиться до зір.
Тут у всьому є присутність Бога:
Це й краса довершена трави,
І мурашок досконалість строга,
І вогниста вигнутість брови...
День пірна в чарівну прірву ночі,
Гусне тиша, гомін засина.
Тільки річка хвилею хлюпоче,
Наче хоче вихлюпать до дна.
Дух добра витає понад світом,
Юний птах нагулює крило.
Ще в душі квітує тепле літо,
А думки на осінь повело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281812
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Саченкам М.Г.і Л.П. на спомин
Скажу відразу: це не вдалий жарт,
Не витвір хворобливої уяви -
На схилі,де три Києва лежать
На цвинтарі, удвох вони стояли.
Прийшли сюди віддати данину
Комусь із тих, хто вічності діждався.
Вуаль дощу запнула далину,
Осінній день у присмерку ховався.
Та раптом... Що це?! Наче з-під землі
Виття протяжне - моторошне й дике.
Тут сильний духом, певно ж би, зомлів,
Або мерщій на допомогу кликав!
А ті, удвох, прислухались іще
І він, Поет, сказав, як всі поети:
-То тужить пес під цвинтарним дощем
За тим, кому судилося померти.
Її ж єство туди щомиті рвалось,
Де дикий біль собаку розтинав,
Туди, де, відчувала, лихо сталось,
Де пес бездомний голосно конав.
...Голодний пес поквапивсь на шкуринку,
Що на гробку залишена колись,
Та от, невдаха, схибив на хвилинку
І шкурою на піку нахромивсь!
І вже завис, бідак, на огорожі -
І біль, і кров, і борсання невлад.
Безтямні очі, ікла насторожі -
Не підійти, щоб висмикнуть назад!
Та Бог послав їм в поміч чоловіка -
І вже гуртом звільнили пса від мук.
Пошкутильгав той цвинтарний каліка,
Відчувши волю, вирвавшись із рук.
А двоє йшли алеєю сумною
І біль в душі поволі затихав.
Були вони вдоволені собою.
І пес в кущах полегшено зітхав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282190
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Корчували яблуневий сад -
Плакав вітер в листі неживому.
Час минув і вже його назад
Не віджити в шелесті німому.
Застогнала яблуня стара,
Затріщало сплетене коріння.
Кажуть, стійма дерево вмира...
Що є смерть? Всього лишень прозріння!
Їй наснився пелюстковий сум
За бджолиним медотворним гулом.
Всю свою розтерзану красу
Яблуня приречена відчула.
І пручалась, доки стало сил,
І спливала яблуневим соком.
Напилась ранкової роси
І померла з помислом високим...
Та за мить, як їй скінчився вік,
Вже була та яблуня щаслива,
Бо гойднувсь отам, неподалік,
Пагінець, бентежно-пустотливий...
Видзвін пилки й тракторних рулад
Вітер дужо вибалком відносив.
Корчували яблуневий сад,
Що давно своє відплодоносив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282210
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Терпкий полин біля порога,
На вікнах дощок хресний щем.
В минуле стелиться дорога,
Повита хмелем і плющем.
Пообіч хати рай зелений,
Пташиний шал у вишняку,
А на причілку, серед кленів,
Небесна синява бузку.
Буяє, квітне все навколо
І тільки хата, як німа.
Колись тут мешкав дід Микола,
Тепер хазяїна нема!
Він перебрався трохи вище,
Туди, на гору, під хрести,
І на покинуте дворище
Зоріє мовчки з висоти.
І вже на цямрині криниці
Відро діряве протіка
І не видзвонює в дійниці
Тужавий струмінь молока...
Були сини, та загубились
В столицях білокам"яних.
Їм хата батьківська не снилась
В буянні весен запашних.
Підступний час, дощі та спеки
Зітруть наїжджені сліди,
Що їх прапрадіди далекі
Торили з вічності сюди.
Коріння роду перетято...
Та хаті віриться, що в ній
Ще буде музика і свято
І сонця відблиск у вікні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282179
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
Ведіть мене через дрімучий ліс.
У променях погожого світанку
Так сонячно біліє вишиванка-
Ота,що бабця вишила колись...
Немов ручай розплЕлася коса,
Ой коси-коси,ви-дівоче щастя!
Сира мотузка в'їлася в зап'ястя,
Обмила ноги вранішня роса...
Вологий ліс сьогодні мовчазний,
Йому мій біль разючий і нестерпний...
О,як у мене в грудях серце терпне!..
Вже не зустріну теплої весни...
Вже не прийду до тебе на розмову,
Мій любий лісе,батьку,не журись,
Десь там,можливо,стрінемось колись
І у сльозах обіймемося знову.
Між гострих круч звиваються стежки:
Отут мого дитинства перші кроки
Від батьківської хати в світ широкий,
Отут мої повстанські співанкИ...
Тут журавлем увічнена криниця
І мамине барвисте вишиття
На витканому полотні життя-
Воно тепер мені щоночі сниться...
Блищить у травах батькова коса,
Холодна сталь її на сонці терпне,
Парує молоко у дзбанку тепле...
Лягла на душу спогадів роса...
Ведіть мене,совітські конвоїри,
Від подихів важких повітря згіркло
І на шинелі п'ятикутна зірка
Уп'ялася у серце диким звіром!..
Спинилися над прірвою...Аж заки-
Холодний постріл!..Кров на вишиванці...
Прощай,мій лісе!І брати-повстанці!..
На грудях розцвіли криваві маки...
Ой,маки-маки,хто це вас насіяв
Між вишиття барвистого мого?
Схилився наді мною сивий Бог,
Утер сльозу,що висікла на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282010
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 19.09.2011
День осінній акордом повис
І розсипав дзвінку позолоту,
Не згрібайте рясний падолист,
Не тривожте осінню скорботу...
Не тривожте-це сльози дерев
За смарагдовим поглядом літа...
День осінній приліг,ніби лев,
На кленових обпалених вітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280912
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Есть много, друг, приводит к ожиренью.
Как много девушек хороших пошли дорожкою кривой.
Смело, товарищи, в ногу ранить солистку балета.
И опять во дворе откопали бомжа.
Без женщин жить нельзя, но геям можно.
Руки, вы словно две большие грабли.
Танцору яйца больше не мешают.
Выхожу один я классно на всех фотках.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280673
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Перетирает Космос
Время в своих ладонях…
Тлен отбирает от жизни…
Песком между пальцев: судьбы, лица…
Встретится-ли самородок?
Или бисера изощрённая пытка
Заставит просеивать слова каждого
Из твоей молитвы…
Пальцы воткнутся важно
В сложную игру клавиш
Белых и черных
Многоэтажных
Томов этой жизни…
15.09.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280675
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 15.09.2011
Моя велич, стійка до сили,
Розтопилась під впливом ласки.
Перемогу ж оголосили? –
Та чомусь відчуття поразки…
За спиною розкрились крила
І душа як на зло розкрилась…
Ти хотіла цього, о мила? –
Ну тоді ти свого добилась.
07.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 15.09.2011
Моя печаль,прозірчасто-легка,
Акордом плавним віддає у скронях...
І сипле ніч зі зрібного мішка
Сріблястий пил на біле підвіконня.
Скупали в росах ніжні пелюсткИ
П'янкі жоржини,мальви зореокі,
І промінь світла дотиком легким
Навіює такий жаданий спокій...
Вже чути шурхіт свіжих сторінок-
Душа в задумі спогади гортає...
П'янкі герані свіжих пелюстОк
Насипали в моє горнятко з чаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280068
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Театр нем, пустая сцена,
день канул в ночь, в сон уходя.
Лишь только сторож, дядя Гена,
глядит в окно на вальс дождя.
Театр тих и спят костюмы.
Им не страшны спектакли гроз.
А в декорациях угрюмых
остался смех и запах роз.
Театр молчит.Хрусталь без блеска...
Так будет только до утра
Когда средь птичьего бурлеска
в сегодня перейдёт вчера.
И новый день натянет струны,
прольются чувства ливнем слов.
Театр жив, он вечно юный.
Любовь-основа всех основ.
© Copyright: 2010
Свидетельство о публикации №11008127301
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279820
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011
Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278236
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Мене вполюєш між величних гір,
Немов мисливець сарну молоду.
В прадавні нетрі я тебе веду-
Зі стежки не зіб'єшся,просто вір!
Я вже змирилась:це веління долі-
Зійтися нам в нерівному двобої.
Чи ж я бажала зустрічі такої,
Щоб саме так розподілились ролі?
У тебе-лук,як ревний оберіг,
Очей не зімкнеш навіть на хвилину!
О,як твій погляд обпікає спину,
Він і без зброї може збити з ніг!
Твоя рука,напружена й міцна,
Натягує повільно тятиву...
Я ще живу,мій Боже,я живу!..
Допоки не зірвалася стріла...
Я ще вдихаю пахощі лісів,
Впиваюся безмежним білим світом!..
Яке ж воно п'янке-останнє літо!..
Останній промінь.Відгомін.І спів.
Яка ж вона гаряча-перша кров!..
Трояндою розквітла свіжа рана...
І я схилилась,зранена і п'яна...
А ти в собі сльозу переборов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277334
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 02.09.2011
Меня окутала тоска,
Коснулась правого виска
Спустилась по краю ресниц
И слезы покатились вниз,
И слезы потекли рекой,
Смывая радость и покой
Об грусти острые края
Поранилась душа моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275604
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
У ночі - тернові очі,
і присмак терпкий терновий,
і місяця блиск пророчий,
химерний і загадковий.
У ночі прозорий подих,
і тіней хитросплетіння,
туман понад тихі води,
і зоряне мерехтіння.
У ночі дбайливі руки -
майстерно гаптує тишу
мільйонами дивних звуків,
що сни на вітрах колише,
дзвенить, струменить пісочком
у ранок, що вже зродила
красуня-тернові очка -
ця ніч, що згортає крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275574
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 17.08.2011
В порожнє небо дихають сади
Зів'ялим листям,памороззю,цвіллю...
Не йди до мене,осене,не йди,
Не потурай моєму божевіллю!..
І сивий смуток в серце ти не лий,
Не дихай в душу холодом мовчання.
Той день серпневий,теплий і ясний,
Чи відіснився він мені востаннє?
Чи вкрали сонце,кинувши в мішок,
Заморські старці(мабуть зі Стамбулу?)
Лиш павутиння срібне між гілок,
Немов вітрила в подорож напнули...
І якось терпко дихають сади,
І вмитий ранок з присмаком кориці...
Не йди до мене,осене,не йди,
Нехай ще літо в серці колоситься!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 11.08.2011
Мій грішнику,помолимося Богу,
Бо лиш на Бога маємо надію.
І я,мабУть,завчасно постарію,
Коли в мій дім забудеш ти дорогу...
Не треба слів,безцінний скарб-мовчання,
Не сколихни цю тишу без потреби,
Твої ж бо очі скажуть все за тебе
І не злукавлять:все у нас востаннє...
Остання ніч,розпачливо-шалена,
Останній крик,останній оберіг!
У відчаї впаду тобі до ніг,
Як грішниця Марія-Магдалена!
Хіба ж мені за щось тебе картати,
Мій грішнику?Я ж гірша за отруту!..
Але твою спокутую покуту
І у мені усі твої стигмати!
Мій грішнику,помолимося Богу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274412
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Що це я,Боже,що я
Вибігла ночі навстріч?
Хто ж мені рани загоїть
В цю непроглядну ніч?
Хто ж то мій висушить смуток?
Келих-по вінця,важкий...
Вітер волосся заплутав,
Ніби життєві стежки...
Тихо в самотньому сквері,
Туї принишкли в журбі...
Що ж я шукаю ті двері?
Що ж я не вірю собі?
Мов одинока приблуда
В цьому нічному саду...
Що це я,що я,люди!..
Стежки ніяк не знайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273952
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Нові міста,дороги і вокзали,
Чужих очей морозяна блакить
Примарне щастя навпіл роз'єднали.
А ти вдавав,що наче й не болить...
А ти хотів не дихати минулим,
Забути все!У поспіху подій
Ми півжиття за ніч перегорнули,
Змахнули вниз,як паморозь із вій.
І знову осінь сипле листопадом...
Осінній бал-сумний осінній бал...
Найкращі дні лишилися позаду,
Вогким світанком дихає вокзал...
Ніщо в ту ніч фатальну не вціліло-
Розбилось все об мури кам'яні!..
Та хто ж повірить,крім листків зотлілих,
Як невимовно боляче мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274106
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 10.08.2011
Чи то моя вже юність відбуяла,
Чи листопад під ноги ліг мені?
Минуло все-і вдарило,мов спалах,
Різким акордом втяло по струні.
Чи то не ми он там,серед розмаю,
Цвітінням лип тамуємо свій щем?
І я тобі за щось там дорікаю,
В долоні плачу проливним дощем...
Дівча вразливе і хлопчисько впертий,
Чи ж то не ми ті двоє?Боже ж мій!..
Минуло все...Минулого не стерти
І не згорнути спомин у сувій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274237
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 10.08.2011
(Валі Савелюк)
І нехай відречуться від мене всі янголи світу,
І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І загублять вітри громову стоголосу трембіту,
І осяяне сонце не зійде на пишний престол...
І нехай розчахнеться небес позолочений купол,
І впаде на коліна в знемозі могутній Атлант,
І сади посивіють умить від гіркої розпуки,
І проллється у всі океани отруйна зола...
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину,
Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу...
Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину,
У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273323
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Ну то й що,що троянди за ніч відцвіли так раптово
Й захлинулася скрипка,урвавши тендітну струну?
І той спогад гіркий моє серце скривавлене знову
У старому саду між обдертих гілок розіпнув...
Ну то й що,що пішли ви у ніч-неприкаяний грішник-
І закрили всі двері і брами за вами вітри?
Я лишилась сама-порцелянова лялька невтішна-
Молитви шепотіти,у грудях тамуючи крик...
Ну то й що,що з дорогою вас повінчала розлука
І за ніч облетіла тополя за вами в журбі?
Всеодно я не здамся сльозам і розпачливим мукам!..
Не повірю пророцтвам безглуздим!..Лиш вам і собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272886
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 01.08.2011
Не плачу і майже не згадую,
Загоюю вперто твій слід.
І серце дзвінкою цикадою
Застигло в янтарній смолі...
І відчай втопився у келисі,
Як білий вітрильник на дні.
У шибку вже стукає вересень,
Не бути колишній весні!..
І мріям не бути стокрилими,
Зіркам не летіти навстріч!
Згоріли,своє відлюбили ми
В ту теплу заквітчану ніч.
І впали холодними росами
На зболені стигми долонь...
Куди ж я подалася босою,
Шукати той згаслий вогонь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273010
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
…”Есть ли
доблесть в смерти”?,- спросил
молодой неопытный воин у уже слегка седеющего тамплиера. “Нет”,- ответил последний.
- Даже когда сражаешься во имя Свободы?
- Даже когда сражаешься во имя Господа.
Прошли сотни дней окутанных кровавыми боями, и молодой боец
познал, что значит боль и тягость рыцарского обязательства, держа меч в руках…
У исхода устоявшей крепости грядущим было прощание двух
защитников:
- В смерти есть доблесть,- глядя в
глаза юноше, сказал тамплиер,
…В том
случае, когда ты сражаешься за то, что тебе дорого; защищаешь тех, кто тебе
дорог.
Ради этого - можно умереть.
Ради них – стоит жить!
…Пусть будут счастливы наши родные, друзья… Пусть будут полны любви наши сердца – храня и защищая то, что им дорого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272567
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Не шукай мене в терпких світанках,
Вже дощі розмили ті сліди.
Знову осінь схлипує в альтанках
І жевріють полум'ям сади.
Знову сонце айвою повисло
Над гірським обпаленим хребтом...
Я тобі залишила навмисно
Краплю літа в квітці під вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272550
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Підійди,підійди до вікна
І поглянь,які зорі яскраві!
Десь пливуть у прозорих човнах,
Тануть в небі,мов цукор у каві.
Запалімо в цей вечір свічки,
Хай іскряться вогні пурпурові!
Розчиняюсь в цілунках п'янких,
В тихім шепоті,в ніжному слові!..
В цих блискучих різдвяних вогнях
Розпливаюсь,мов крапелька в морі!
Ніч спустилася тихо на дах,
Розгубила в снігу теплі зорі...
Може вийдемо разом у двір
Подивитись,як з гір кучерявих
Місяць злизує білий пломбір,
Запиваючи чашкою кави!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272391
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Стиглою грушею котиться бабине літо
В росяні трави,закурені димом багать.
Як же я хочу хоч тінь свого щастя зустріти!..
Осінь-гуцулка блукає в Карпатах,мов тать,
Осінь-гуцулка,вдихаючи випари хвої,
Легко кружляє у вальсі під шелест беріз.
Як я боюся себе,незбагненно такої...
Міряю кроками темний розпатланий ліс.
Міряю поглядом тепле ромашкове небо:
Хмари кочують отак,впорожні,без валіз!
Їм,на відміну від нас,у дорозі не треба
Різного мотлоху,чеків,купюр або віз...
Як же я хочу такого легкого польоту!
Ех,не здавайся,маленька,будь сильною!Вір!..
Що ж ти шукаєш у відчаї,мабуть вже всоте,
Біль,перелитий з душі на зім'ятий папір?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271899
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 25.07.2011
Вже не плаче натомлена скрипка
Про печалі свої і жалі,
І не стукає липень у шибку,
Не стікає по мокрому склі
Обігрітими сонцем дощами.
І завмер задурманений сад...
Мовчки туляться квіти до брами,
Добігає кінця маскарад.
І зривають вітри захмелілі
Світлі маски із сонних облич,
Мов пелюстки з дрімаючих лілій...
Вибігаю цій ночі навстріч
І втікаю,аби розчинитись
В сяйві місяця,в краплях води,
Чистим сріблом під ранок пролитись
На загублені в травах сліди.
І тріщить розколисане гілля
Вітер листям в пітьмі шарудить...
Може ти був моїм божевіллям
В ту солодку,омріяну мить?
Може доля в цей сад заманила
Нас обох веремією снів?
Там,де вперше я ніжно любила,
Там,де вперше ти палко горів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271577
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Теракотовим листям,опалим
Осідаєш на теплі сліди.
Скільки слів ми іще не сказали,
Не вливайся в цю осінь,не йди.
Не торкайся долонь занімілих
Сивим попелом зтлілих листків!..
Відійшли наші дні,відлетіли-
Аж до розпачу й туги гіркі!..
Аж до нападів дикого болю,
Що зажерливо крутить кістки!..
Не підходь!Я тобі не дозволю
Знов діткнутись моєї руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271666
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Я тебе чекала днями-днями,
Вишила печаль на полотні.
Клята відстань більшала між нами
І текли у безвість сірі дні...
Я тебе чекала кілька весен,
Як фіалка зниділа в журбі.
Час крутив поламані колеса-
Туга ця й не снилася тобі...
Я тебе чекала півстоліття,
На волосся паморозь лягла...
Час збирав літа мої в суцвіття,
Доля з них вінок мені плела.
І журба між роками впліталась,
Пила з мене залишки тепла...
Час минув і я не дочекалась,
Тереном колючим проросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271775
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
На павутинні з інею крихкого
Солодкі сни спускаються на дах,
Зі стелі бісер сиплять на підлогу...
І серце б'є,вистукує "тік-так",
Рахує кожну світлу намистинку,
Що прокотилась килимом до ніг.
А тіло жде жаданого спочинку,
Пірнає в ковдру,мов у свіжий сніг
І віддається вмілому гіпнозу...
А сни-шамани сипляться згори
Солодким зіллям,краплями наркозу-
На мокрий дах з небесної чадри.
Прозорий дим в'їдається у губи,
Лоскоче вени запахом мигдаль...
Мені так тепло,затишно і любо,
Я засинаю...Падає вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271125
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2011
Пролітає озлобленим свистом
Дикий вітер крізь струп'я гілок!..
Золотим-золотим падолистом
Плаче осінь в холодний ставок.
І під вечір застиглим туманом
В сиве небо чадить жовтий сад.
Мов розтрощена вщент порцеляна-
Листопад,листопад,листопад
Замітає холодну бруківку,
Сипле попіл в самотнє вікно...
Хтось фіксує ці миті на плівку,
Хтось-на біле,мов сніг,полотно.
Хтось ховає свій жаль на папері,
В нерозбірливо злитих рядках,
Залишивши прочинені двері
В тихий сад в жовтуватих тонах,
Щоб у душу з пронизливим свистом
Дикий вітер в'їдався,як дим,
І в обличчя мело падолистом-
Золотим,золотим,золотим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270329
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Вже вистигла стежка до вашої хати,бабусю,
Заплакані вікна поринули в тишу віків...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Лиш відгомін чую тих щирих і лагідних слів.
Вже осінь встелила покинутий сад падолистом
І хата в скорботі встромила у небо димар...
А я підставляю заплакані очі під вістря
Холодних дощів,що спустились з непроханих хмар.
Як часто в житті ми для рідних шкодуємо часу,
Пірнувши у вир особистих проблем чи розваг,
І будні розчавлюють нас,мов дешеву пластмасу.
Я ж так і не встигла сказати вам теплі слова...
Я стільки не встигла,я так забарилась,бабусю,
Як мало нам часу відміряв у всесвіті Бог...
І я вже до вас тільки в спогадах світлих горнуся,
Ви мій оберіг у бурхливому морі тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270126
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 14.07.2011
Переступи через похмурі будні,
В ясний світанок тихо увійди!
Такі хвилини-просто незабутні,
Уразять душу спраглу назавжди!
І назбирай проміння повні жмені,
І спілих яблук в пазуху напхай!..
Немає "вчора","завтра" або "нині",
Є тільки саду пишного розмай!..
Є тільки вічність в росяній краплині,
В польоті птаха,в шепоті струмків,
Є тільки ти із зорями в кишені
На перехресті всіх земних світів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269990
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 13.07.2011
Сипле літо черешні доспілі,
Мов коралі червоні до ніг.
Ароматом замріяних лілій,
Білих-білих,як вранішній сніг,
Теплий ранок приходить до хати
І нечутно сідає за стіл,
Щоб журнали старі погортати
Й переглянути кілька листів,
І попити гарячого чаю.
А десь там я щодня на столі
Серед мотлоху сум свій лишаю
І свої незліченні жалі.
Може ранок мій смуток сховає,
Може чимось зарадить мені?
Ну а він,посміхнувшись,зникає
Світлим зайчиком десь у вікні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269499
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 10.07.2011
Ти несеш листопад у мій храм,
У весну мою свіжу й погожу...
Підкоряюся гордим вітрам,
А тобі підкоритись не можу!..
Підкоряюся диким степам,
Що розкинулись,ніби полотна!..
Я себе на поталу не дам,
Я сьогодні така безтурботна!
Я не хочу мелодій сумних
У розпачливих мареннях скрипки!..
Ну навіщо в розмаї весни
Листопад знову стукає в шибку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269380
дата надходження 09.07.2011
дата закладки 09.07.2011
Старенька хато,бабина потіхо,
Давно вже всохла липа у дворі,
Лиш мертве гілля падає на стріху
І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
Пішов у світ мій гордий родовід!
Ти рушниками білими дорогу
Нам простелила пишно до воріт.
І провела дбайливо,наче мати,
Пустила вслід з тривогою сльозу...
А ми забули в гості повертати,
Топтати трав нескошених росу.
Топити піч,закурену димами,
Що й досі хлібом дихає у світ,
Молитись щиро перед образами,
Які колись прибив на стінах дід...
Вже не скриплять розхитані ворота,
Старий поріг не вгадує сліди...
Ой хато,хато,давніх літ скорбото,
Нема кому у храм твій увійти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269198
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 08.07.2011
А зорі тануть кубиками льоду,
А зорі знов розсипались по склі
І щось чаклують з ночі на погоду,
І білий відлиск ронять по землі.
І я бреду незграбною ходою
В безмежно біле плетиво снігів,
Де сивий дідик трусить бородою,
Намисто розсипаючи зі снів.
Де срібний іній світиться на вітах
Старих ялинок,сосен і модрин,
І сонний місяць,маревом сповитий,
Мов зачепившись за старезний млин,
Примружив очі й сонно позіхає,
Де цілу ніч в нестоптаних снігах,
Старий мороз із тріскотом блукає,
Розвішує бурульки по дахах.
І так на серці затишно,безсніжно,
Так любо йти і дихати теплом!..
І свіжа хвоя тулиться так ніжно,
І пахне ніч морозяним Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Та жінка,що навпроти у вікні-
Вона завжди,немов когось чекає...
Гортає доля сторінками дні,
Світанки зустрічають теплим чаєм
Її самотність.Хто вона така?
Кому дала обітницю чекання?
Її любов-вибаглива й терпка,
Була для неї перша і остання.
Та жінка,що навпроти у вікні,
Як стигла осінь,зрілістю налита,
Вона завжди всміхається мені
І посмішка її-така неспита!..
Вона не знає,що то-суєта,
Ранковий гамір,натовпи,затори...
За друга має білого кота,
Про все на світі з ним вона говорить!
А він клубочком ляже біля ніг
І щось крізь сон тихесенько муркоче...
Отак минають ранки їх сумні,
Впадаючи в глибоке русло ночі.
Гортає доля сторінками дні,
Вони ж летять-рутинні й безтурботні.
Та жінка,що навпроти у вікні...
А може то і є моя самотність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 07.07.2011
(В.С.)
Стрімка вода урвала береги,
На інший бік рукою не подати...
Та гріє душу спомин дорогий,
Немов духмяна липова гербата,
Що десь,на тому березі надій-
Стара хатинка між колючих сосен,
Як прихисток самотності моїй,
Чекає на мою багряну осінь.
У ній так тепло,затишно,вона-
Надійний сховок спогадів дитячих.
Літа промчали веснами в човнах,
Дитинство покотилось,ніби м'ячик
В траву шовкову...Де воно тепер,
Дівча біляве з синіми очима?
Тих спогадів ніхто іще не стер,
Їх,як і днів,багацько за плечима.
І вже мені навряд чи до снаги
Майнути в ліс зі спритністю дівчати-
Стрімка вода урвала береги,
На інший бік рукою не подати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268826
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Пригортаюсь до твого крила
Ледве теплим мідним падолистом...
Знову тиша в серце заповзла-
І урвалась музика троїста!..
І зіллялись радісні пісні
У гірке пташине голосіння...
Скільки сили й полум'я в мені!..
А складаєш іншій поклоніння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268932
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011