Тетяна Горобець (MERSEDES): Вибране

Ніна Незламна

Землю прикрасила

Десь  ходила,  десь  бродила,  підбори  стоптала
В  золотаву  сукню  вбралась,  з  вітерцем  злітала
Над  долинами  і  в  горах,  золотилось  всюди
Ароматом  чаклувала,  ліси,  поля  й  скирти.

І  в  садочок  завітала,  паняночка  осінь
Її  з  радістю  чекала,  що  й  мене  запросить
Винограду  скуштувати,  тож,  як  медок,  солод
Злегка  у  обійми  взяла,  щоб  пізнала  холод.

А  ранком  морозні  роси,  ледь  -  ледь  засріблились
В  душі  радість  не  вгамую,  яблука  налились
Ніжним  і  пахучим  соком,  в  них  щічки  рум`яні
Приваблюють  бджілок  груші,  жовтенькі,  духмяні.

Вітерець,  то  немов  скрипка,  що  веде  до  танцю
Розсипає  щедра  осінь  купами  багрянцю
І  запросить  в  гості  дощик,  музики  веселі
Потішаться  цій  панянці  у  кожній  оселі.

Походила,  побродила  землю  прикрасила
Хай  роки,тебе  стрічати  -  я  буду  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Віталій Назарук

НЕМАЄ СЕЛА

Є  ще  табличка  на  стовпі,
Висить  прибита  ржавим  цвяхом.
Села  нема,  лиш  солов’ї
Щебечуть  понад  битим  шляхом.

Був  магазин,  було  кіно,
Ходили  діти  зранку  в  школу.
Були  колядки  під  вікном,
А  нині  пустка  скрізь  і  голо.

Села  нема,  лиш  солов’ї
Щебечуть  понад  битим  шляхом.
Є  ще  табличка  на  стовпі,
Висить  прибита  ржавим  цвяхом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848358
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Олекса Удайко

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай  мережити  ескізи,  
що  упадуть  в  природний  гобелен,
та  видавати  в  колорит  безвізи,  
де  тішать  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  лиш  і  темний  маргінал.  

Шедеври  ті  "відлунюють"  мастилом,
як  вилиск  сонця,  вправність  метра  рук.
велике  й  вічне  бачиться  не  з  тилу:
майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  усі  прожити  б  я  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Ганна Верес

То мого жита молоде колосся

Із  сивиною  роки  повінчались
І  заповітне  вивели:  уже!
«Невже  це  все  зі  мною  уже  сталось,  –
Стогнала  пам’ять  –  різала  ножем,  –
Невже  то  вже  моє  таке  волосся,
І  я  бабуся  більш  десятка  літ?
То  мого  жита  молоде  колосся,
Що  кров  мою  нестиме  в  білий  світ!

На  крилах  журавлів  пливтимуть  весни,
В  полон  до  літа  втраплять  солов’ї,
Осінні  і  зимові  перевесла
Зберуть  у  сніп  роки  життя  мої…
А  коли  прийде  мить  ота,  остання,
І  Богу  я  складатиму  свій  звіт,
Мої  онуки  вже  повиростають
І  пам’ять  понесуть  про  мене  в  світ.

Свій  спадок  їм  залишу  у  портретах,
В  характерах,  чи  в  інших  ще  речах,
І  в…  слові  хай  маленького  поета,
Яке  нести  непросто  на  плечах!
24.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848339
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


геометрія

СУМНА ПРИРОДА Й Я СУМУЮ…

                                     Сумна  природа  й  я  сумую,
                                     В  передчутті  лихих  подій,
                                     Схожими  стали  свята  й  будні,
                                     Як  у  полоні  безнадій...
 
                                     Вже  шостий  рік  війна  на  Сході,
                                     І  в  владі  безлад  на  всі  сто...
                                     Слова  лунають  і  сьогодні,
                                     Бої  не  відміняв  ніхто...

                                     Минули  пориви  гарячі,
                                     І  в  особистому  житті,
                                     Забулись  погляди  юначі,
                                     Лишився  сум  безмежний  мій...

                                     І  ціни  рвуться  знову  вгору,
                                     Все  менше  й  сили  вже  стає,
                                     Щоденні  зміни  у  природі,
                                     Рутина  душу  дістає...

                                     Немає  сили  і  бажання,
                                     Стрічати  ранки  чарівні...
                                     Лиш  без  потуг  і  намагання,
                                     Згадую  роки  молоді...

                                     Які  ж  вони  були  чудові,
                                     Все  зрозуміле  і  просте...
                                     Справи  цікаві  і  зразкові,
                                     І  сонце  в  небі  золоте...

                                       Та  все  давно  уже  минуло,
                                       Кудись  у  безвість  відійшло,
                                       Холодним  подихом  війнуло,
                                       Ніби  нічого  й  не  було...

                                       Хоч  осінь  завше  загадкова,
                                       І  дні  ще  теплі  чарівні,
                                       Краса  осіння  світанкова,
                                       Рідко  всміхається  мені...

                                       Радість  печаллю  бува  скута,
                                       І  я  як  всі  пливу  у  ній...
                                       І  з  найріднішими  розлука,
                                       І  негаразди  на  війні...

                                       Як  всі  я  радості  чекаю,
                                       У  ці  осінні  теплі  дні...
                                       Діти  й  онуки  приїжджають
                                       І  веселіш  стане  мені...
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848328
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Олеся Лісова

Зіркою падаю

Пошукай  мене  в  небі..,  я  там  є.
В  рідні  руки  зіркою  падаю,
Чую  пульс  і  серцебиття  твоє,
Біль  розлуки  невтримний  вгадую.

Зранечку  біля  вікна  зачекай:
Злечу  піснею,  ніжним  променем.
Рафінадом  впаду  у  гарячий  чай
У  ковтку  відчуй  теплим  спомином.

Листям  осені  опущусь  до  ніг
Підіймеш,  у  руках  стискаючи.
Любов  -  це  душа.  Вона  –  оберіг.
То  тримай  же  міцніше,  кохаючи.



Дякую  Олені  Старусєвій  за  ідею  вірша.

Фото  з  інтернету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848304
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Амадей

Коли я чую жалібне "курли"

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
Дивлюся  в  небо,  й  серце  завмирає,
Що  вас  чекає  на  чужій  землі?
Яка  вас  доленька  на  чужині  чекає?

Зустрінуть  вас  в  дорозі  холоди,
І  голод  буде  душу  допікати,
І  буде  вас  назад  тягти  завжди,
Сюди,  де  залишилась  ваша  хата.

Якщо  й  зустріне  чужина  теплом,
Якщо  і  чисті  плеса  вас  зустрінуть,
Хоч  як  би  добре  там  вам  не  було,
Та  зватиме  вас  Ненька-Украіна.

І  буде  довгою  для  вас  ота  зима,
Немов  дорога  здому  на  чужину,
Ніде  у  світі  краще  не  бува,
Бо  дома  гріють  навіть  мерзлі  стіни.

Нехай  же  буде  легким  ваш  політ,
Вітри  попутні  хай  допомагають,
Летіть,  моі  журавлики,  летіть,
Хай  вас  Святий  Господь  оберігає.

Коли  я  чую  жалібне  "курли",
То  слухаю  і  серце  завмирає,
Молю  я  Господа,  хай  зглянеться  згори,
Й  живими  вас  додому  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848295
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Надія Башинська

ХТО ТИ?

 Золотому  журавлю  (а  він  був  золотий)  сказали:
"Тут  і  стій!"  
І  він  стояв.  Отак  стояв.  Літати  так  хотілось...
Як  бачив  в  небі  журавлів  -  від  щастя  серце  билось.
Як  чув  веселе  він  "Курли"  (то  повертались  журавлі  
весною  в  рідний  край),  хотів  і  він  злетіти.
Йому  казали:"Ти  не  смій!  Тихенько  стій.Ти  золотий!"
         І  він  стояв.  І  він  мовчав.А  як  хотів  сказать  
"Курли",  його  питали:"Ти  куди?  Не  можна  вилітати.
То  ж  не  виходь  із  хати."
         І  бачив  він,  як  восени  збирались  птахи  в  зграї
(у  вирій  відлітали).  Хотів  і  він  змахнуть  крильми,  
а  йому  знову:"Ти  куди?  Не  смій!  Отут  і  стій."
І  думав  він:"Хто  я  такий?  Чи  я  насправді  золотий?
Як  добре  тим,  хто  є  простий.  Он  знов  летять...  Ле-
тять  вони.  Чути  журливе  їх  "Курли".  Якби  й  мені..."
         А  вам  скажу  по-правді  я,  шкода  отого  журавля.
Бо  лиш  в  стрімкім  польоті    дізнатись  можна,  ХТО  ТИ?
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848294
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019


Валентина Ланевич

На світанні встала я.

На  світанні  встала  я
І  косила  і  гребла,
Піч  топила  й  хліб  пекла,
Ще  лагодила  хліва.
Задивлялась  на  джмеля
Й  на  сусідського  коня.
На  метелика  на  квітці
Та  на  кицьку  на  доріжці.
На  листочка,  що  шумів,
Розказати  щось  хотів.
Певно,  те,  що  осінь  знову
Одягла  свою  обнову.
Он,  і  ластівки  у  ряд
На  дротах  усі  сидять.
Вже  у  вирій  їм  пора,
Чути  й  крики  журавля.
В  небі  тягнуться  ключі,
Розбивають  синь  в  журбі.
Осінь  -  підсумків  пора
Й  те  -  не  вигадка  -  життя.

15.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848275
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Олекса Удайко

ШАЛЕНСТВО ЛЮБОВІ

         [i]  в  небі  вже  наче    й…  осінь,
           а  ще  тепло  он  як!
           океан  –  дикі  роси          
           і  любов...  як  маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В  народі  кажуть:  щоби  плід  дозрів,
у  бур’яні  його  сховати  треба  –
в  травичці  не  бунтують  перегрів  
й  надмірне  світло,  що  пульсує  з  неба.

Зело-добро  ховати  в  тінь  не  слід  –
його  діяння  хай  освітить  сонце:
сказавши  «а»,  згадай  весь  алфавіт  –
і  для  відзнак  придбай  собі  суконця.  

Не  бійся  слави!..  спи́нковий*  метал  
за  всіх  умов  ніколи  не  ржавіє!
Зробивши  добре  діло  –  не  вертай,
а  втіль  в  життя  нову  шалену  мрію!

Зі  всіх  шаленств  найвища  є  любов,
надіб’я  те  довіку  не  вмирає,
вона  є  суть  –  основа  всіх  основ,
усепроникна,  
                                                     дужа  
                                                                                   і  безкрая.[/color][/b]

6.09.2019
________
*благородний.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Олеся Лісова

Коханням плачу

Під  впливом  емоцій  написала  вірш,  вразила  доля    Л.Г.




Розірвалася  навпіл…  Конаю.
Все  що  сталося,  не  сприймаю.
Розумом  –  так,  серцем  –  ні.  Сил  не  маю,
Падаю,  встаю,  волаю…

Половину  мене  впакував  у  чемодані
(Невагомою  ношею,  без    кілограмів).
Щоб  будила  тебе  на  світанні
Ніжними  вустами,  руками.
Пів  себе  закрию  ключем
Невідомо  на  скільки  років.
Без  твого  дихання  і  очей
В  інший  світ  зариюсь  глибоко.
Щоби    ніхто  не  чув  і  не  бачив
Як  серце  коханням  плаче.
Не  дізнався.  Хтось  відзначив
Половина  світу  від  щастя  скаче…

Молитиму  Бога  про  нас  не  забути,
За  розлуку,  душевні  муки,
Дочекатись  тебе  й  відчути  
Тисячу  цілунків  за  хвилину  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847431
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 15.09.2019


НАДЕЖДА М.

А я чекаю віхол листопада

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=km5IPEhRaI8
[/youtube]
Це  осінь  загляда  в  моє  вікно,
А  я  чекаю   віхол  листопада.
Твого  листа  знайду  я  всеодно
Між  листям,  що  опало  серед  саду.

Знайти  мені  його  не  буде  важко,
Відчую  в  ньому  подихи  весни  -
Розквітлу  білу  восени  ромашку.
Нехай  позаздрять  цвіту  полини.

Упала  з  неї  крапелька  роси,
Неначе  обпекла  мене  сльозою.
Це  осінь  гірко  плакала,  не  ти,
Холодною   торкнулася  водою.

Підставила  долоню,  щоб  зігріть  -
Мурашки  поповзли  по  моїм  тілі.́.
Хотіла  холодок  цей  приглушить,
Чи  пожаліть  сльозу  цю  запізнілу.

Чому  ти  плачеш,  осене,  спинися?
Твого  я  хочу  так  іще  тепла.
Життя  таке  прекрасне  -  озирнися!
В  моїм   ти  серці  ще  не  відцвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848256
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Катерина Собова

Шанс нареченого

Позавчора    в    татка    Філі
Запитав    маленький    Гена:
-А    для    чого    на    весіллі
Викрадають    наречену?    

-Тут,    синочку,    така    штука:
Хоч    музики    гарно    грають,
Що    життя    складна    наука,
Молоді    про    це    не    знають.

Наречений    зранку    сяє
І    коханій    гладить    ручку,
А    не    зна,    що    пригріває
В    своїй    пазусі    зміючку.

Але    в    нього    -    мудрі    друзі:
Зразу    любку    викрадають,
На    городі    в    кукурудзі,
Чи    в    сусідів    десь    ховають.

Доки    мила    десь    у    схові,
Тут    у    всіх    переживання:
Дають    шанси    женихові
Схаменутися    востаннє!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848250
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЯ НА ДВОХ

В  житті  я  мрію  тільки  про  одне…
Щоб  ми  разом  прокинулися  вранці.
Щоб  були  рідні,  не  були  коханці…
А  то  життя,  як  птаха  промайне.

Повір  мені,  ця  мрія  має  жить…
Вона  повинна  двох  нас  об’єднати,
Бо  не  розлучать  навіть  каземати,
Коли  ми  будем  нами  дорожить.

Любов  одна  розділена  на  двох…
І  якби  далі  в  нас  життя  не  склалось,
Важливо,  щоб  воно  нам  посміхалось,
Щоби  на  це  благословив  нас  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848243
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо спорідненість - їхній стрижень

Від  душі  до  душі  ллється  світло,
Випромінює  дивне  тепло.
І  таких  тільки  дві  є  на  світі,
І  дано  їм  божественне  тло.

Почуття  зародилось  незримо,
Володіє  всевишня  любов.
Десь  в  середині  вловлені  ритми,
І  не  треба  ніяких  умов.

Шепіт  тихий  "кохаю  безмежно"...
Осередку  початок  ніжний,
А  в  обіймах  сердець  обережність,
Бо  спорідненість  -  їхній  стрижень.

Ніби  лава  гаряча  вулкана,
Ніби  хвилі  морської  покров...
Зустрічаєш  з  любов*ю  світанок,
І  до  заходу...сонм  молитов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848270
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Віталій Назарук

ВИНО Й СВІЧА

Вино  й  свіча  і  дим  від  сигарети,
Надворі  вечір,  перший  випав  сніг.
Висить  портрет…  Красуня  на  портреті,
Яка  йому  приходить  часто  в  сні.

Вино  не  п’є,  неначе  кіт  -  лакає,
Яке  ж  смачне  у  спогадах  вино.
Думки,  як  птахи  у  ночі  літають,
Життя  його  нагадує  кіно.

Вино  –  життя  –  це  Муза  для  поета,
Перо  поета  –  димчата  свіча…
А  та,  що  з  ночі  дивиться  з  портрета,
Поетова  оспівана  душа.

Вино  й  свіча  і  дим  від  сигарети,
Надворі  вечір,  перший  випав  сніг.
Висить  портрет…  Красуня  на  портреті,
Яка  йому  приходить  часто  в  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848242
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Наталя Данилюк

…І ми пішли…

…І  ми  пішли,  не  озирнувшись  в  літо,
У  світанковий  сизий  перламутр,
На  мапі  неба  скалкою  графіту
Ніч  начеркала  нам  якийсь  маршрут.

Верткі  стежки  курилися  за  нами,
Сухі  поля  диміли  нам  услід,
І  жолуді  рипіли  під  ногами,
І  янтарі́в  залитий  сонцем  схід.

Ми  ще  не  знали:  що?  Куди?  І  звідки?
Манили  вдалеч  дивні  міражі.
Старі  тополі,  мовчазливі  свідки,
Нас  провели  до  крайньої  межі.

А  далі  –  світ  широкий  і  строкатий,
Нові  падіння,  злети,  забуття…
Бо  не  під  силу,  мов  макет,  зверстати
Життя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Ганна Верес

Ічнянщино, мій краю сонцеокий!

[b]До  Дня  міста  Ічня![/b]

Ічнянщино,  мій  краю  сонцеокий  –
Дідів  моїх  і  прадідів  земля  –
Ти  пам’ятаєш  перші  мої  кроки,
Коли  журив  мене  і  звеселяв?
В  дорогу  проводжав  колись  далеку,
На  вірші  надихав  мене  й  пісні.
Лечу  щораз  до  тебе,  мов  лелека,
Завдячуючи  черговій  весні.

Ічнянщино,  усе  в  тобі  сплелося,
Й  терпіння  мами,  й  батьків  сум  скупий,
Уже  й  моє  у  інеї  волосся
Й  десятки  літ  покладено  в  снопи.
Але  любов  не  випита  до  краю
З  душі  криниці,  де  немає  дна.
Сьогодні  ти  дітей  своїх  збираєш.
Їх  тисячі.  І  всіх  любов  єдна
До  Іченьки,  що  хвилечками  грає,
До  парків:  Качанівки  й  Тростянця,
Дозволь  вклонитися  тобі,  коханий  краю
І  не  останньою  хай  зустріч  буде  ця.
4.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848219
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 121

[b][color="#060fba"]Мой  миленок  генерал,
Бриллианты,  кольца,  нал...
Это  вроде  и  не  плохо,  
Но  в  трусах  -  стручок  гороха!!  

Йог  в  село  приехал  к  нам,  
Сразу  всем  понятно  -  ХАМ.  
Но  мужчин  в  деревне  нету,
Йог  и  держит  эстафету!  

Поддержала  нынче  Машку,
Срочно  делаю  подтяжку!
До  пупка  мой  подбородок
В  остальном  я  -  самородок!

Бабка  деду  угодила
Мини  юбочку  купила!!
Люди  хлопают  в  ладошки.
На  кривые  глядя  ножки!

По  ночам  к  окно  стучится
Думала  ,  шальная  птица...
Вышла  в  пушкой  на  порог
Это  ж  кум  мой,видит  Бог!!

Птица  счастья  пролетела
И  меня  крылом  задела...
Я  и  так  ей  очень  рада,
Больше  счастья  ждать  не  надо.

Женихи  из-за  границы
Юморные,  как  сам  Вицин...
Выпьют  грамм  на  посошок
И  давай  искать  горшок.

В  роще  травка  зеленеет
Там  весною,  как  в  раю.
Мой  Петро,  как  козлик  блеет
Рвется  в  рощу,  мать  твою.

Кабы  я  была  царица
Да  имела  с  златом  ларь...
А  так  -  баба,мне  не  спится,
Где,  блин,  шляется  мой  "царь"?

Мой  миленок  износился,
Словно  старенький  башмак.
А  потом  на  мне  женился
Я  же  баба  самый  смак..

Лифт  неделю  на  ремонте
Напрягло  жильцов  слегка.
Со  второго  дед  Леонтий
Едет  с  жалобой  в  ЦК.

У  соседей  долбят  стену
Вот  такой  у  нас  экстрим.
Взял  монтажную  я  пену
Пол  квартиры  залил  им.

Целый  день  орет  соседка!
Что  я  ***  и  нахал..
Заходил  к  ней...  очень  редко
Замуж  брать  -  не  обещал!

После  праздника  дедуля
У  соседки  ночевал
А  к  утру  умчался  пулей
И  зарылся  в  сеновал.

Гармонист  свою  гармошку
За  пузырь  с  плеча  толкнул.
Но  побыл  без  ней  немножко.
За  сто  тыщ  назад  вернул..

Тёща  шубу  попросила,
Я  куплю,  каки  дела...
Ее  барыня  носила,
Сорок  лет,  как  умерлА.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848207
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Новоградець

Наталі

Є  безліч  міст  під  небесами  -
Нью-Йорк,  Житомир,  Москвабад...
А  там,  де  все  найбільше  саме,
Стоїть  столиця  Новоград.

Там  входить  три  відра  в  півлітру
І  аж  до  хмар  ростуть  дуби,
І  там  вареники  в  макітрі,
Що  не  підняти  до  губи.

Там  в  ніч  липневу  піонери,
Коли  сидять  біля  ріки,
Навшпиньки  ставши,  від  Венери
Собі  прикурюють  бички.

Буває,  місяць  там  в  пів-ходу
Іде  тихенько,  як  курча,
А  потім  з  шумом  бух  у  воду  -
І  по  конячи  п'є  з  Случа!

Але  єдиним  центром  світу
Став  Новоград  по  всій  Землі
Через  подружку  знамениту,
Чорнявку  ніжну,  Наталі.

До  сходу  сонця  ще,  в  охоту,
Я  підриваю  свій  задок,
Коли  вона  йде  на  роботу,
Пливе  по  місту  в  дитсадок.

Можливо,  збій  у  мене  в  башті...
Думки  збиваються  в  рої!
Але  і  песики  домашні
Спішать  побачити  її.

Примчать  здорові  пси  кудлаті
І  з  ними  цуцики  малі,
І  рот  роззявивши,  завзято
Глядять  на  ніжну  Наталі.

Бо  вся  вона  такої  вроди,
Такої  тонкої  краси,
Що  голівудських  на  городи,
Або  на  цвинтар  віднеси.

Тому  в  столиці  Новограді,
Де  все  найбільше  на  землі,
Люблю  без  крему,  чи  в  помаді
Свою  гарненьку  Наталі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848254
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019


Амадей

А в серці квітне юності весна (авторська пісня)

Всміхнись  до  мене  сонячним  промінчиком,
Пошли  мені  усмішку  чарівну,
З  тобою  ми  вже  зорями  повінчані,
Ми  поселили  в  серденьку  весну.

Весна  буяє,  білим  цвітом  піниться,
П"янить,  неначе  молоде  вино,
Чому  з  тобою  пізно  так  зустрілися,
Злились  два  серденька  закохані  в  одно.

В  піснях  кохання  серденько  виспівує,
І  пісня  лине  з  душ  у  небеса,
Душа  в  піснях  любов  свою  оспівує,
Кохання  пізнє,  -  це  ж  така  краса!

Хоча  воно  й  з  засніженими  скронями,
Та  в  серденьку  іще  вогонь  горить,
І  ловим  зорі  в  зорепад  долонями,
А  дотик  тіл,  як  в  юності  п"янить.

А  серденько  з  грудей,  от-от  і  вискочить,
Й  полине  піснею  у  сині  небеса,
Одного  погляду  твого  для  мене  вистачить,
Від  нього  помирав  я  й  воскресав.

Твій  голос  ніжний,  лине  в  душу  піснею,
П"янію  так,  неначе  від  вина,
Любов"ю  насолоджуюся  пізньою,
А  в  серці  квітне,  юності  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848158
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019


НАДЕЖДА М.

Скрипаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Заслухалася  грою   скрипаля.
Як  може  розтривожить  душу  скрипка!
Слова  актора  скрипка  промовля,
Таке  почути  можна  дуже  рідко.

Він  їй  довірив  все   своє  життя,
Нелегкою  була   артиста  доля.
Заплаче  тихо  скрипка,  як  дитя,
А  він  смичком  погладить,  заспокоїть.

І  струни  вже  заграють  в  новий  лад,
Притихнуть  враз  у  серці  всі  страждання.
Напруження  усі  підуть  на  спад...
Та  грай,  ще  грай!  Звучить  душі  прохання...

Пробігла  й  я  своє  життя  думками...
Було  всього,  хіба  розкажеш  всім?
Щось  у  віршах  проскоче  між  рядками,
І  пронесеться  вкотре,  наче  грім.

і  лине  музика,  як  хвилі  океану,
Що  обіймають  з  ласкою  пісок...
Ціловану,  незвідану,  бажану,
Що  пробира  до  самих,  до  кісток...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Новоградець

Новоград

                               
Знову  в  золоті  ліс,  знову  птахи  знялись,
Вдалину  потягнулися  з  криком.
Облітає  з  беріз,  обсипається  лист
І  спливає  по  течії  тихо.

Скільки  всього  було  і  води  протекло  -
Не  змели  тебе  хани  могучі.
Ти  стоїш,  Новоград,  як  століття  назад,
Свої  башти  здіймаєш  на  кручі.

Ти  в  собі  бережеш  пам'ять  древніх  пожеж,
Відбиваєш  їх  зорями  в  плесі.
Ти  мій  дім,  Новоград,  ти  Полісся  фасад
І  колиска  маленької  Лесі.

Тебе  ніжать  вітри,  прикрашають  бори
І  поля  обіймають  хлібами.
Від  північних  рівнин  в  небі  тягнеться  клин,
Над  твоїми  летить  куполами.

Все  в  тобі,  Новоград,  від  початку  і  в  ряд:
Перші  кроки  і  юність,  і  зрілість.
Ти  -  кохання  і  біль,  ти  -  досягнута  ціль
І  надії,  що  десь  розгубились.

Не  сумуй,  Новоград,  оглянімось  назад  -
На  роки  що  для  нас  пролетіли.
Тільки  бачиться  з  круч  під  фортецею  Случ
Від  прожитого  вже  посивілий.

А  в  осінній  порі  пестить  липи  старі,
Забавляється  вітер  над  містом.
І  на  лапи  ялин,  біля  самих  вітрин,
Жовте  листя  лягає  намистом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739090
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 14.09.2019


Віталій Назарук

ХОЛОДНИЙ ДОЩ

Холодний  дощ,  який  же  він  холодний…
Пройшов  крізь  серце,  заморозив  душу.
Неначе  йшов  не  з  неба,  а  з  безодні
І  видавалось  холодом  задушить.

Чи  то  у  жилах  кров  уже  не  гріє,
А  чи  кохання  затихати  стало,
Чи  може  вже  моя  душа  старіє,
Чи  тіло  мре  від  холоду  помалу?

Та  ще  надія  калатає  в  грудях,
Ще  нездійснених    мрій  багато  в  світі,
Які  чомусь    по  перелісках  блудять,
Яких  не  можу  виловити  в  сіті.

Холодний  дощ,  який  же  він  холодний…
Пройшов  крізь  серце,  заморозив  душу.
Та  я  живу    далеко  від  безодні
І  я  ще  довго  -  довго  жити  мушу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848138
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Віталій Назарук

ПОЛИНОВИЙ СМУТОК

Рве  смуток  душу  -  радість  відлетіла…
Життя  одне  і  скоро  промайне.
Забуті  болі  визнані  для  тіла,
Щоби  вони  забулися  мене.

Сині  волошки  відцвітуть  у  полі,
Осінь  приблизить  грізні  холоди
І  одинокі    стомлені  тополі,
Заглядують  у  сторону  води.

Озимина  зазеленіє  в  полі,
Останній  ключ  закриє  далину.
Зима  ще  буде  снитися  тополі,
У    запасу  сухого  полину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848137
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Амадей

Загляну в очі…

Загляну  в  очі  твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
Й  не  дам  згубити  мою  надію,
Все  те,  що  квітне  поміж  нами.

Зіп"ю  з  барвінку  сонце-роси,
Промінчик  сонця  вип"ю  з  неба,
Відчую  запах  Твого  волосся,
І  що  мені  в  житті  ще  треба.

Забуду  болі  я  і  печалі,
Душа  мов  птаха  полине  в  небо,
Душа  полине  в  далекі  далі,
І  стану  Янголом  біля  Тебе.

Я  розцілую  Твоі  долоні,
Й  вуста,  мов  вишні,  Твоі  медові,
І  почорніють  вмить  наші  скроні,
Й  поллється  щастя  з  душі  моєі.

Й  поллється  з  серця  чарівна  пісня,
Зіллється  в  гаю  із  солов"ями,
І  буде  квітнуть  кохання  пізнє,
І  сад  розквітне  наземним  раєм.

Загляну  в  очі  Твоі  чарівні,
Й  душа  нап"ється  медів  устами,
І  буде  вічно  із  серця  литись,
Чарівна,  вічна  пісня  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848072
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


НАДЕЖДА М.

Ступаю крок за кроком обережно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3jiShHHNsuM[/youtube]

Вже  перший  морозець  торкнувся  річки,
А  крига так  тоненька,  нестійка.
На  серці  неспокійно,  страшно  трішки,
Я  схожа  на  осіннього  листка.

Ступаю  крок  за  кроком  обережно,
З  надією,  що  річка  ця  мілка,
Можливо,  мій  цей  вчинок  легковажний,
Але  надія  надто  вже  стійка.

Тріщить  потрохи тонкий  ще  льодок,
Дурне  завзятття   все  ж  мене  тримає.
А  по  душі   -  миттєвий  холодок,
Та  я  уперто  йду,   не  відступаю.

Гартую   перемогу  над  собою:
Страхи,  невпевненість  в  житті  пройти.
Та   з  долею я  часто  у  двобою,
Хоч  через  терни  -  досягти  мети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848062
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Надія Башинська

ЗОЛОТА ВОНА…

Щедра  осінь  йде.  Усміхається.
Позолотою  розсипається.
Золота  вона...  Золотесенька.
Тиха-тиха...  і  гарнесенька.

Сіє,  сіється  золотиночка...
До  намистечка  -  намистиночка,
до  травиночки  -  ще  травиночка.
Яка  ж  сонячна  золотиночка!

Сіє  дощиком,  та  й  дрібнесеньким,
в  полі  зернятком  золотесеньким.
Золотиночка  із  сріблинкою,
бо  оздоблена  павутинкою.

Шиє  золотом  ще  й  мережечки,
листом-золотом  витче  стежечки.
Носять  листячко  звірі  в  лапочках,
буде  затишно  в  їхніх  хаточках.

В  горобинових  ніжних  ґронечках
залишаються  краплі  сонечка.
І  в  калинові  намистиночки
повпліталися  золотиночки.

То  ж  не  бійтеся  зими  грізної
і  осінньої  пори  пізньої.
Бо  те  золото  її  світлеє
зігріватиме  серце  ніжнеє.

Щедра  осінь  йде...  Усміхається.
Позолотою  розсипається.
Золота  вона...  Золотесенька.
Тиха-тиха...  і  гарнесенька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848046
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Віталій Назарук

ТРЕБА ГОРІТИ

Не  все  в  мені  іще  перегоріло,
Ще  є  таке,  що  варте  при  житті…
Та  я  не  хочу,  щоб  життя  жевріло,
Згоріти!  Так  назначено  мені.

Напевно  смак  життя  саме  у  цьому,
Горіти,  щоб  без  диму  був  вогонь.
Коли  гориш  –  не  відчуваєш  втоми,
Роки  не  в  силі  доторкнутись  скронь.

Коли  вуста  ще  просять  поцілунку,
Коли  крокує  в  серці  Прометей.
Живе  кохання  вищого  гатунку,
Тоді  не  страшна  й  тисяча  смертей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848044
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Віталій Назарук

ПОВІР МЕНІ

Навіть  в  час,  коли  все  зупиниться,
Як  до  прірви  лишиться  крок.
Вір  мені  і  біда  подінеться,
Це  життя  нам  дає  урок.

Знай,  кохана,  лише  за  прірвою,
Сил  не  вистачить  у  мені.
Тоді  будь  ти  моєю  силою,
Охоронцем  на  цій  землі.

Молодильним  мені  стань    яблуком,
Будь  для  мене  жива  вода.
Щоб  із  діда  я  знов  став  парубком
І  відійде  тоді  біда.

Я  у  тебе  давно  закоханий,
Ти  єдина  в  моїй  судьбі.
Бо  кохати  -  для  цього  створений,
В  першу  чергу  завжди  тобі.

Лише  вір,  що  на  світі  білому,
Ти  у  мене  така  одна.
Будь  для  мене  завжди  лебідкою,
Моя,  доленько  чарівна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848043
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Валентина Рубан

Я Ж ТВОЯ

Не  прийшла  до  Тебе  на  побачення,
А  Ти  зразу  ж    в  сполохи  забив.
Ну,  яке  тепер  це  моє  значення?
Я  зробила  так,  як  Ти  робив.

На  дзвінки  я  не  відповідатиму,
Хоч  дзвони  мені  по  десять  раз.
Я  Тебе  вже  більше  не  кохатиму,
Не  згадаю,  як  колись  –  щораз.

SMS-ок  більше  не  писатиму,
І  Твоїх  не  буду  я  чекать.
Більше  я  Тебе  не  виглядатиму,
Буду  до  самотності  звикать.

Буду  розмовляти  я  з  туманами,
В  луг  піду  –  до  молодих  беріз.
Я  не  хочу  більше  жить  обманами,
Й  проливать  гірких  не  хочу  сліз.

Синє  небо  чОмусь  зажурилося,
Звідти  лине  журавлиний  клич…

Нащо  все  оце  мені  приснилося?
Я  ж  Твоя!      Прийду!        Лише  поклич!

12.09.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848005
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Ганна Верес

Весна й кохання

Весна  коли  притомиться  в  путі
Й  до  нас  загляне  трішечки  пізніше,
Ті  дні  вже  не  повторяться  в  житті,
Тому  й  кохання  має  буть  ніжнішим.
Весна  й  кохання  –  пара  дивних  слів,
Що  душі  гріють  лірою  любові,
Щоб  кожен  день  теплом  лише  ряснів,
Бо  ж  послане  воно  великим  Богом.

Весна  й  кохання  –  почуттів  політ,
Дарована  природою  година,
Без  них  обох  замерз  би  білий  світ
І  щезла  би  у  нім  земна  людина.
Весна  й  кохання…  Що  цього  миліш
Зустрітись  може  у  житті  людському?
Весну  зустріну  ранком  босоніж,
Гадаю,  щастя  я  знайду  підкову.
11.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848014
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Амадей

Про вірші і пісні

Мережу  я  своі  вірші,
Знайшов  розраду  для  душі,
Мов  соловей  в  гаю  пісні  своі  співаю,
А  в  тих  піснях  співаю  знов,
Про  ту  п"янку  святу  любов,
В  них  серце  і  душа  відпочивають.

А  мені  кажуть:"  Не  пиши,
Кому  потрібні  ті  вірші,
Вони  грошей  тобі  в  житті  не  добавляють",
Я  ж,  в  відповідь,  скажу  ім  так:
-Якщо  вірші  для  вас  пустяк,
Напевно,  що  душі  у  вас  немає.

Бо  коли  серденько  співа,
І  в  вірші  вилива  слова,
І  від  кохання  голова  п"яніє,
Це  значить,  серце  в  грудях  є,
Любов  натхнення  жить  дає,
Це  значить  в  серці  ще  живе  надія.

Коли  ж  для  вас  пусте  вірші,
Немає  радості  душі,
І  пісня  "за  живе"  не  зачіпає,
Це  значить  в  вас  душа  німа,
Мабуть  що  й  серденька  нема,
А  замість  серця  камінь  в  грудях  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848052
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Ніна Незламна

Та , в синій сукні / проза/


За  вікном    вздовж  дороги  мелькали  дерева  покриті  снігом,    а  деякі    голі,    аж  сизі  від  морозу.  А  поміж  них    зелені  й  пишні    ялини  і  сосни,    на  голках    льодові  намистини,  срібляться,    переливаються  на  сонці.    Іскриться  сніг,    то  сріблом,  а  то  й  златом….
     За  два  тижні    настане  березень  ,  помітно  сонце  яскравіше  і  промені  все  ж  тепліші,    хоча  й  мороз  вночі  був  мінус  п`ятнадцять  градусів  та  все  ж    ближче  до  полудня,    не  більше    й  семи.    
Автобус    їхав  не  дуже  швидко,  по  ледь  -  ледь    розчищеній  дорозі,  видно  вночі  славно    погуляла  хурделиця.    Під    лісом  не  малі  пагорби  снігу,  кущів  зовсім  не  видно,  а  дерева  в  облозі  з  усіх  сторін,  по  пояс  потонули    в    кучугурах,  наче  одяглися  в  білі    й  пишні  спідниці.
 Михайло  дивився  в  вікно  і  часом  поневолі  прикривав  очі  від  різкого  сяйва    снігу,    на  душі  спокій  і  відчуття  благодаті.  Як  добре,      вперше  за  п`ять  років      пішов  в  відпустку.  І  тут  така  нагода,  ще  й  путівку  запропонували  в  санаторій,  в  Слав`яногірськ.    Можливо  б  і  не  їхав  та  дружина  наполягла,  каже  Їдь  любий,    я  тобі  довіряю.  Знаю,    хоч  живемо  з  тобою  п`ятнадцять  років  і  всього  в  нас  було  ,  окрім  зради  звичайно,  тож  гадаю  і  цього  разу    не  вскочиш  в  гречку.    Звичайно,    думав,  де  там  скакати,  двоє  дітей  вдома  і  їх    треба  на  ноги  ставити,  як  кажуть  люди.
 А  потім  ледь  помарнів,  наче  сіра  тінь  лягла  на  обличчя…    А  чи  кохав?  Й  не  снилося  тоді,  просто  допоміг  встати  на  ноги,  коли  вона  упала  з  велосипеду  і  зламала  тазостегновий  суглоб.  Добре  телефонна  будка  неподалік,  визвав  швидку,    лікар  йому    запропонував  поїхати  з  нею,  дати  покази,  як  це  трапилося.  Там    наче  й  не  було  причини  впасти,  чи  вона  на  когось  задивилася,  чи,  щось  інше.  Саме  в  той  час  він  поспішав  на  автобус,    мав  їхати  на  роботу,  до  зупинки  залишалося  метрів  десять,  як  таке  сталося  з  дівчиною.  Як  міг  не  помітити,  коли  падала,  то  пролунав  скрегіт  і  відразу  гуркіт,    і  так    скрикнула  голосом  гучним,  як  було  не  почути,  хоча      рух  машин  не  зупинявся.
Її    чорні  очі,    благаючі  про  допомогу…    А  згодом    декілька  раз  провідав    в  лікарні.  Коли    лишалися  на  одинці,  брала  за  руку    і    такий    ніжний  погляд  і  запитання,  коли  прийдеш?  Не  міг  відмовити,  не  був  байдужим  до  чужої  біди.
       Йому  тоді  йшов  лише  двадцять  другий  рік,  він    тоді  і  гадки  не  мав,  щоб    так  рано  одружитись.  Та  прийшов  одного  разу  до  неї  додому,  цього  разу  вона  сама  відкрила  двері  ,  радісно  повідомила,  що  батьків  вдома  не  буде,  поїхали  на  дачу.  Ох  та  молодість,  палкі  поцілунки  і  обійми,  а  потім  ніч…  Чи    хотів,  щоб  сталось  те,  чого  не  виправиш?    Мабуть  ні!  Але  її  ніжність  тіла,  шепіт  на  вухо    -»  Лицар  моєї  мрії,  мій  Геракл»…    Не  втримався,  закипіла  в  жилах  кров,  та    шалена  пристрасть  спокусила  на  гріх.  То  було  лише  один  раз  та  за  місяць  новина    -    буде  дитя.    Ось  таке  кохання,  чи  то  кохання?    І    часом  так    важко  на  душі,  коли  згадує  ту  ніч  і  все  немов    хтось  переслідує  його,  хочеться  озирнутися  назад,    здається,  що  щось  загубив,  пропустив  в  житті….  
   Та  час  летів  і  вже  радів,  як  син  і  донька,    між  ними  рік  різниця,  збирали    для  обох  волошки  в  житі.  Здавалося  й  щасливий,  чого,  ще  треба.  Ось  так  і  склалося  життя  сімейне.  У  злагоді  біль  -  менш  і  в  достатку    можна  сказати.  Вона  вчителька  української  мови,  а  він    найкращий  слюсар  на  заводі,  квартиру  від  заводу  отримав,  тож  живи  та  й  тішся,  як  іноді  казав  йому  батько,    -  «Я  в  твої  роки  цього  не  мав».
Путівка….    Думки,  як  рій  бджіл    в  голові,  легке  хвилювання…  А  цікаво,  як  там    є  танці,  чи  немає?  З  дитинства    любив  танцювати,  в  школі  був  найкращим  танцюристом  .  На  жаль  в    дружини    не  було  такого  великого  бажання    навчитися  так  танцювати,  як  він.  Але  дітей,    хоч,  ще  й  не  дорослі,  все  ж    навчив  і  вальсу,  і  фокстроту.
     Автобус  під`  їхав  до    приймального  відділення  санаторію….  За  пів  години  Михайло  зайшов  в  кімнату,  де  за  столом  сиділо  двоє  молодиків.    Хлопці  відразу  встали,  один  з  них  ,  високий  на  зріст,усміхнувся  і  подав  руку,
- О!  До  нашого  полку  прибуло.  Я    Павло,  а  це  Денис,  будемо  знайомі.    Він  представився  хлопцям,    оцінюючи  позирав  на    кожного,  мабуть  по  років  двадцять  п`ять,  не  більше,  зробив  висновки.  І  роз’дягаючись,  весело,
- То  я  для  вас,  як  дядько  певно.    Не  дуже  підійду  до  компанії,  мабуть  захочете  жінок  приводити…
Хлопці  переглянулися  і  примруживши  очі,  засміялися.
-  Та  ні,  ми  не  по  цій  часті,так  розважитися  можна  буде,  потанцювати,а  щоб  дружинам  зраджувати  то  ні,  приїхали  відпочити,  -  весело  сказав  Павло  .
-  Та  і  це  ж  небезпечно,  -  підтримав  розмову  Денис.
-  Ага,  то  ви  одружені,  це  вже  добре,  а  за  фахом  хто?  І  звідки,  як  то  кажуть  родом  ?
- Ми  з  Донецька  обоє,  шахтарі,  -      поспішив  сказати  Павло,    -  А  ви  звідки?
- Я  харків`янин…  На  ХТЗ  слюсарем  працюю.  Значить  всі  трударі,  тож  будемо  відпочивати.  А,  щодо  танців,  я  б  теж  туди  пішов  з  задоволенням    та  боюся  пари  мені  не  буде,  туди  напевно  одна  молодь  ходить.  Та    тільки  давайте  на  «ти»  звертатися,  я,  що  такий  старий?!
       В  перші  дні    відпочинку,  після  масажів,  хвойних  ванн,    які  назначив  лікар,  в  кімнаті  всі  відсипалися.  Іноді  хлопці  веселили  Михайла,  розповідали  про  свої  походеньки,  а  часом  і  про  роботу  згадували.  Він  дивився  на  них  і  думав,  невже  я  таким  був  десять  років  назад…    Дивувався  їх  безтурботності,  часто  в  кімнаті  лунав  сміх,  розповідали  анекдоти,  жартували  один  над  одним.  Ввечері,  сидячи  за  столом,    грали  в  доміно,  до  пізнього  вечора  чаювали.  Лежачи  в  ліжку  Михайло  любувався  видом  за  вікном.    Іскрився  сніг  від  світла,  що  падало  з  вікна,  а  далі  наче  вхід  в  дивовижну  зимову  казку,  заворожували    ялини  вкриті  пухнастим    білим  снігом.  Поневолі    Михайло  згадував  дитинство,  як  ходив  з  батьком  в  ліс  по  ялинку,  по  пояс    провалювався  в  сніг.  І    ледве  витягував  ноги  з  валянками,  в  яких  вже  було  повно  снігу.  А  згодом,  вже  вдома    батько  знімав  їх  і  сміявся,  ти  як  той  »Мужичок  -    сноготок»    в  Некрасова.  Діставшись  додому,  батько  натирав  ноги  горілкою,  вважав,  це  перші  ліки    в  такому  випадку  і  мама  готувала  пахучий  чай  з  м`ятою  й  калиною.
       Одного  вечора  ….    Михайло    дрімав  в  ліжку,  насолоджувався    безтурботністю,  вже  й  відіспався  за  всі    роки,  хоча  минув  лише  тиждень  .  Під  подушкою    чергова  прочитана    книга  за  ці  дні,  вже  б  погуляти  по  стежках,  можливо  якось  помандрувати  по  окрузі,  чи    до  лісу  пройтися,  планував  собі.  І  тут  різко  відкрилися  двері,  обтрушуючи  з  себе  сніг,      ввалилися  хлопці.  Розчервонілі    обличчя  осяяні  щастям  і  легенький,  радісний    сміх.  Михайло  сів  на  ліжку,  звісивши  ноги  до  підлоги,  
- Бачу      такі  веселі,    ви,  що  може    в  сніжки  грали,  як  ті  діти?
Хлопці  роздягалися  й  хитро  позирали  на  нього.  Павло  зморщивши  носа  ,  задоволено  показував  всі  свої  тридцять  два  зуби  й  до  Дениса,
- Що  повідаємо  цьому  самітнику  де  ми  ходили,  що  робили?
Денис,швидше  роздягнувся  і  впав  на  ліжко,
- А  чому  й  не  розповісти,  думаю  не  вкраде  наших  партнерок.  Тут  такі  танці  ,  закачатись,    правда  клуб  не  видний,  а  в  середині  так  комфортно,  просторо  і  людей  на  любий  смак  від  вісімнадцяти  років  й  до  сімдесяти,  це  точно….
- Мені  сподобалися  танці.  До  речі,  там  є  такі,  що  чомусь  не  танцюють,  а  тільки  зирять  на  кожного,  напевно      оцінюють,  -  підтримав    розмову  Павло.
Він    дивився  на  хлопців  і  дивувався,  такі  веселі!  Напевно  подруг  собі  знайшли  і  запитав,
- Ви  навкруги  не  ходіть,  зізнавайтеся,    що  познайомилися  з  дівчатами,  чи  з  молодицями?
Павло  пригладив  чорнявого  чуба,  в  його  очах    грали    бісики,
- Та    ні,  не  подумай,  щось  такого,  куди  чесно  кажучи  може  потягнути,  але  ми  просто  познайомилися  з  двома  дівчатами.  До  речі,  кажуть  не  заміжні,  хоча  на  вид    по  років  двадцять  три  -    двадцять  п`ять,не  більше  думаю…      Доволі    симпатичні,  стрункі,  з  красивим  бюстом,  обидві  русяві  і  вони  теж  з  Харкова,  твої  землячки.
- Правда  хто  за  фахом,  ще  не  дізналися,  але  приємні  і  веселі  дівчата,  здається  подружки    і  танцюють  гарно,  -    добавив  Денис.
Вони,  ще  з  годину  гомоніли,  розповідали  про  ведучого,    що  проводив  деякі  конкурси.  Вже  коли  вкладалися  спати  Павло  запитав  Михайла,
- Ну,  що  тобі  не  надоїло  книги  читати  та  валятися  на  ліжку,  може  завтра  з  нами  підеш,  казав,  що  любиш  танцювати.  Ми  тобі  там  підберемо  молодичку,  там  є  на  вибір,  яку  захочеш.
Денис,  перевертаючись  в  ліжку  пробурмотів,
- -  Ага  і  худі  є  й,  як  жердини  високі  і  є  низенькі,  кругленькі  бочечки….  
Всі  засміялися  та  він  продовжив,
- Ні  серйозно  кажу    є  красиві,  гарні,  як  булочки  пухкі,  так  би  й  вщипнув  котрусь,  чи  поцілував…
В  кімнаті  знову  сміх…  А    за  вікном    наче  біла  ніч,  місячно,  іскрився  на  ялинках  сніг,    що  виднілися    неподалік.
Наступного  дня,    після  сніданку,  Михайло  вирішив  пройтися  ,  до  залізничної  станції.  Дорога  проходила  вздовж  лісосмуги.  День  видався  сонячним  і  не  дуже  морозним.  Під  ногами  поскрипував  сніг,  йшов  по  проїжджій  частині,  бо  хто  б  там  зробив  стежку,  як  снігу  лежало  по  коліна.    Чарівні  сосни  й  ялини  виблискували  на  сонці,  де  -  інде  осипався  сніг,  чи  то  від    сонячних    променів,  чи  від  ваги,  тихо  спадав  до  низу.    Раптово  з`явилася  білка,    наче  зустрічала  його,    полохливо  вертіла    головою  в  різні  сторони,    стояла  навпроти  нього    і  здавалося  й  не  думала  тікати.  Він  всміхаючись  зупинився,  яка  ж  краса,  оцю  б  красу  дітям  побачити…  Намацав  в  кишені  пряник,  який  давали  до  чаю  і  присівши  поклав  на    сніг.  Довго  чекати  не  довелося,  білка  за  мить  схватила  пряник  і  зникла  серед  дерев.  Тихо  засміявся,
- Яка  ж  проворна.  Шкода  горіхів  не  маю,  а  от  цукерки  тобі  напевно  не  можна…
Непомітно  дійшов  до  станції,  вирішив  взяти  квиток    додому,  хоча,  ще  й  залишалося  багато  днів  до  від`їзду  та  все  ж  чого  чекати,  коли    вже  тут.
       Ввечері,  в  кімнаті    хлопці  кропили  парфуми,  всі  троє  збиралися  на  танці.
Можливо  б  і  не  пішов  та  хлопці  так  наполягали,  так  хвалили,  сказали  ,що  не  пошкодує  і  скільки  вже  можна  сидіти    одному  в  кімнаті.
       В  залі  людей  багатенько…    І  справді  здивувався,  коли  побачив  чоловіків    й  жінок  різного  віку.      Хтось  сидів  на  стільцях,  а  дехто    компанією  збирались  в  коло  і    час  від  часу  линув  сміх,  який  губився  в  ритмі  музики.  Павло  з  Денисом  привели  своїх  вишуканих  дівчат;  скромні,  обидві  русяві  і  обидві  чорноокі.  Одягнені  в  гарненькі  в`язані  сукні,  які  підкреслювали  красивий  стан.  Павло    взявши  партнершу  за  руку,
- Ось  це  наш  дядько  Михайло…  
Відразу  всі  засміялися.  Потім  він  продовжив,
-  Знайомтеся,  це  Таня,  а  це  Люба….
 В  дівчат  рум`янці  на  щоках  і  веселики  в  зіницях..
 Таня  відразу    ледь  почервоніла,    часто  закліпала  очима  й  защебетала  пташечкою,  
- Ви  не  подумайте  нічого,  ми  просто  партнерші  вашим  хлопцям,  більше  нічого.    Вони  так  танцюють…  Так  танцюють!  Так  танцюють  гарно!  Що  нам  підходять  …  
І    зажавши  нижню  губу,    моргнула  до  Дениса.    Всі  знову  засміялися.
     В  цей  час  з  магнітофона  линула    розслаблююча    музика,  за  якусь  мить  вгамувала  легке  хвилювання,  зняла  напругу  з    Михайла.    Раптово,  щось  заскрипіло  і  зазвучав  вальс  ,    хлопці  одночасно  взяли  своїх  подруг    під  руки    і    сміливо  попрямували  в  середину  залу.
 Війнуло  молодістю  на  душі,  той  вальс  збудив  спогади  про  школу…    Михайло    задивлявся  на  пари  і  мов  сам  з  ними  злітав  й  кружляв,  від  задоволення    час  від  часу  закривав  очі.  Майже  не  було  пауз,    музика  змінювалася    на  пісні.      Немов  полинний  напій  попав  у  душу,чому  дружина  так  ніколи  не  любить  танцювати…  Адже  це  так  чудово,  хоча  б  на  якусь  мить  відчути  себе  птахом!
     В  залі  повеселіли  присутні,  жваво  витанцьовували  від  пісню  -  «Тиха  вода».    В  нього  від  стояння,  аж  ноги  заніміли,  переминався  з  ноги  на  ногу,  роздивлявся    присутніх.    Під  пісню  «Лада»  в  центр  залу  вийшли  дві    молоді  особи,  розпочали  танець.  Одна  дівчина  з  каштановим  волоссям,що  прилягало  на  плечі,    в  синій  сукні  в  мілкий  горошок  так  танцювала  легко,  піднесемо,  що  цього  не  можна  було  не  помітити.  Вона  відчувала  кожну  ноту,  вишукано  виконувала  рухи,  дарувала  усмішку  присутнім.    Вона  заінтригувала  його    своєю  поведінкою,  його  очі  шукали  її    серед  танцюючих  пар.  Тепло  сповило  його  серце    і  на  душі  так    радісно  й  легко  -  легко  стало.  Яка  краса,  не  кожна  може  так  танцювати,  думав    він.  По  закінченню  танцю,  задоволені    хлопці    з  дівчатами  підійшли  до  нього.  Розчервонілі,  веселі,  позирали    один  на  одного.  Таня    переводячи  подих,  співучо,    мов  під  музику,  яка  щойно  розпочалася,  мелодійно    сказала,
- То  ви  хоч  присядьте,  чи,  що?  Чого  не  танцюєте?  Он  скільки  файних  жіночок,    дівчат,  молодиць,    як    квіточок  в  житі,  яку  хочеш  вибирай,  є    і  худенькі    й  пишні…
Від  компанії  по  залу  рознісся  гучний  сміх,  привернув  увагу  відпочиваючих,  а  Михайла,  як  облили    окропом,  за  мить  почервонів,  втягнув    голову  в  плечі  ,  немов  хотів  сховатися  від  всіх.    Та  відразу  ж  опанував  себе  після  її  слів,  з  під  лоба  позирав  в  сторону,  де  стояла    дівчина  в  синій  сукні  в  горошок.
Павло  торкнув  його  рукою,
- Ну,  що  йдеш,?  Якусь  запросиш,  чи  будеш  нудьгувати?
Своїх  п`ять  копійок  відразу  вставив  Денис,  протяжно    й  неголосно,
- О!  Я  помітив  на  яку  він  поглядав,  помітив…
Михайло,  перебив  його,    махнувши  рукою,
- Ні,  я  піду    в  кімнату,    на  сьогодні  досить  розваг!
 І  швидкою  ходою  попрямував  до  виходу.  Йому  й  самому  здавалося,  що  він  тікає  від  неї.  А  чого  й  не  знати,  боявся  озирнутися.    Вийшовши  на  вулицю,  полегшено  перевів  подих,  відчув,  як  шалено  билося  серце,  але  намагався  йти  скоро,  наче  й  насправді  від  когось  тікав.  Так,  завтра  піду  на  переговорний  пункт,  передзвоню,  дізнаюся,    що  там  вдома,  як  діти,що  нового,  копошилися  думки,  згодом  заспокоївся,  пішов  тихіше,  прислухався  до  скрипіння  снігу.    Неподалік  біля  ліхтаря  цілувалася  пара,  відчув  короткий  спалах  обличчя  та  тож  від  думки,  яка  миттєво  врізалася  в  мозку,  а  які  в  неї  губи,  відчути  б  той  поцілунок,  заглянути  б    в  її  очі.  Різко  підхопив  жменю  снігу  і  вмив  обличчя,    ох,  що  це  в  голову  лізе,  а  перед  очима  її  стан    в  синій  сукні  в  горошок…
     Було  доволі  пізно,    коли  Михайло  почув,  що  прийшли  хлопці  ,    довго  вертівся  в  ліжку,    все  ніяк  не  міг  заснути.  Але  закрив  очі,щоб  не  спілкуватися,    хотілося  забитися  в  куток  й  позбавитися  думок,  які  переслідували,  не  давали  спокою.
Минуло    три  дні  …    Після  переговорів  з  родиною  Михайло    в  гарному  настрої,  прямував  в  їдальню  пообідати.  На  сходах  стояла  вона,  він  відразу  пізнав  її  по  зачісці,  адже  без  головного  убору.  Біленька  шуба  з    пухнастим  білим  шарфиком  їй  пасувала  до  обличчя…  Відразу  думка,  чи  когось  виглядає  і  зупинився,  вдав,    що  на  когось  чекає.  До  неї  підійшла  жінка,  років  п`ятидесяти,    усміхнувшись  щось  сказала  до  неї  і  вони    разом  зайшли  в  їдальню.  Цікаво,    сама,    без  пари  до  цієї  пори,  можна  вже  й  було  знайти  собі  партнера,  як  кажуть  хлопці.  Підкралась  злоба  на  самого  себе,  чого  думки  за  неї,  швидше  б  вже  додому…
         Цього  вечора  хлопці  звали  його  на  танці,  але  він  вирішив  залишитися    в  кімнаті.  В  ліжку,    тримаючи    в  руці  чергову  книжку  з  бібліотеки  ,  намагався  читати.  Букви  скакали  перед  очима,  наче  й  читав  та  осмислити,  сприйняти  прочитане  не  вдавалося.  Пройшло  більше    години,    він  з  пересердя  запхав  книгу  під  подушку,  намагався  заснути.    На  мить  прикрив  очі,  перед  ним  вона  в  тій  шубці  і  така  гарна,  а  очі  красивої  форми,  зелені,  чаруючі  .  Пригадав,  що  колись  читав,  що  такі  очі  у  давні  часи  асоціювалися  з  відьмами  і  чаклунками.  Ну,    от  заспокоїв  себе,  нарешті  розібрався  чого  мене  так  тягне  до  неї.  Але  ж    хотілося    взяти  її  під  руку  і  повести  в  чарівну  музику  вальсу,  покружляти,    забути  про  все    на  світі.    Чи  спав,  чи  ні,  на  якусь  хвилину  наснився  сон,  вона  в  синій  сукні  в  горошок  серед    квітучих  соняхів.    Усміхнена,  губи  колір  спілої  вишні  і  веселики  в  очах,здавалося  наближався  до  неї,  а  вона  намагалася  йти  в  поле  поміж  соняхи  і  раз  по  раз  озиралася  до  нього.    Уві  сні  себе  бачив,    розчервонілого,  в  голубій  сорочці,  руками  розсовував  соняхи,  йшов  за  нею,    але  не  міг  наздогнати…
   Гучний  сміх  розбудив    його,  відкрив  очі.  Хлопці    руками    прикрили  роти,    Павло  лукаво  зіщулився,
- Ой,  вибач  Михайле  розбудили…  
Не  мав  наміру,  щось  сказати,  чи  запитати,  тільки  витирав  свій  спітнілий  лоб,  пригадав  сон  і  сердито  кивнув  рукою,
- Йдіть  до  біса,  такий  сон    перебили…  Не  могли  пізніше  повернутися!
Денис  присів  біля  нього  на  край  ліжка,
А  я  знаю,  як  її  звати…
- Кого  її  ?  -  немов  не  розуміючи  про  кого  мова,  запитав  Михайло.
Тут  Павло,    ледь  всміхаючись  і  потираючи    руками,
- Ну  та,  в  синій  сукні  в  горошок…  Думаєш  не  помітили,  як  ти  дивився  на  неї,  як  кіт  на  сметану…    До  речі,  я  її  сьогодні  запросив  на  танець,  гарно  кружляє,  легенька,  як  перлинка,  до  того  ж  така    симпатична,  приємна  паняночка.
Михайло  зіскочив  з  ліжка,  як  обпечений,  відійшов  до  вікна,
- Хлопці  не  будіть  в  мені  звіра,  щоб  я  пару  слів  гарячих  вам    не    сказав,  вже  кажіть,  яке  ім`я  і  звідки  вона?  Гадаю  все  розізнали….
Роздягнений  Павло  вкладався  в  ліжко,
- Потяг  ту  –  ту…..  Змарнував  ти  час,  вона  не  з  нашого  заїзду,  нам,    ще  тут  два  тижні  відпочивати,  а  вона  за  тиждень  повертається  в  свої  Суми.  Сказала,  що  не  заміжня,  але  подробиць  не  знаю,  а    звати  Маргарита.  Не  дарма  таке  ім.`я,  схожа  на  квіточку.
Михайло    повернувся  в  ліжко,  простирадлом  вкривав  голову  і  незадоволено  до  хлопців,
- Можна  було  й  не  взнавати!  Досить,    хай  їде  хоч  завтра…
І    різко  повернувся  до  стіни…  
   Шкода,  кепська  новина,  в  душу  підкралося  розчарування  .    Закриваючи  очі,  вмовляв  себе  заснути,  бо  її  обличчя    і  ті  зелені  очі  ввижалися  йому,  немов  звали  до  себе.  
 Чи  ніч  була  для  сну,чи  ніч  для  спогадів…  Шалено  билося  серце….  Суми,  це  ж  він  там  відслужив    в  армії  два  роки…    І  ходив  в  звільнення,  навіть  бігав  в  самоволку,    за  морозивом  для  всіх…  І  чому  не  зустрів  її  там?  Не  заміжня  -  лізло  в  голову…    За  вікном  чулися  чиїсь  голоси,  вже  світало,  лише    тепер    сон  здолав  Михайла…
 Наступного  дня  він  був  не  в  гуморі,    безпорадний  погляд    дивував  хлопців.  Йому  не  хотілося    згадувати    службу,  вважав,  що    це  не  цікаво  і  нікому  не  потрібно.  Хлопці  ж    вирішили  не  чіпати  чоловіка,  нащо  підкидати  дрова  в  той  вогонь,  що  палає  в  душі.
         Після  вечері  хлопці  з  дівчатами  поспішили  до  клубу  на  фільм;  »  За  двома  зайцями.  Пропонували  й  Михайлу  піти  з  ними,  але  той    зі  скривленим  обличчям  лише  махнув  рукою  і  пішов  прогулятися  по    стежці.    Сніг  поскрипував  під  ногами,  іскрився  від  ліхтарів…    Ні,  не  визивав  задоволення  й  не  зігрівав  білизною,  а  дратував.    Як  хлопчисько  намагався  його  зачепити  носком  черевика  і    від  футболити,  як  подалі.  Зробивши  кілька  кругів  по  території  санаторію,    ноги  привели  до    клубу.  З  одної  сторони    будівлі  з  вікон  проникали    голоси,  ага,  ще  йде  кіно,  зробив  висновки    і  попрямував  до  другої  сторони,    до  парадного  входу,  де  вхід  на  танці.  Здвинувши  плечима,  навіть  усміхнувся  і  сам  до  себе,
-  Ага,  хлопці  в  кінозалі,  піду  відірвуся  по  повній,  щоб  не  засуджували.
 Звучала    легка  танцювальна  музика…    Заворожував  темп,  лився    тихим  струмком  води,  а  то  повільно  підносився,    кликав  в  політ…  Він  відразу  очима  знайшов  її  і  рішуче,  через  весь,  ще  незаповнений  танцюючими  зал,      попрямував  до  неї.  
     Гарячий  прилив  до  обличчя,  запросив  на  танець.  Вона  наче  чекала  на  нього,мило  усміхнулася  й  кивнула  головою.  І  де  та  сміливість  в  мене  взялася,  здивувався  собі.  Приємне  відчуття  при  дотику  її  руки  і  стану,  яка  ж  легенька,  ну  справжня  пір`їнка….    А  парфуми…    На  якусь  мить  сп`янів,  хотів  впіймати  її  погляд.    І  ось  її  зелені  очі,  ледь  -  ледь  втримався  на  ногах….    Ні,ні  ,  він  ніколи  в  житті  не  знав  такого  відчуття,  втопитись  би  в  її  очах,  потрапити  в  теплі  обійми….
 Кружляли  в  залі  немов  зовсім  одні,  ні  на  кого  не  звертали  уваги.  Її  волосся  розвівалося  при  танці,вона  здавалася,ще  гарнішою,  привабливішою.  Та  закінчилася    щаслива  мить,  вона  забрала  руку.  Чи  й  чув  ту  музику,  чи  ні    та  зрозумів,  що  танець  закінчився  і  вона  направилася  йти  в  сторону.  
- О,  ні!  Будь  ласка,  ще  один  танець,  прошу  вас.    
Мила  усмішка  лягла  на  обличчя,  вона  тихо  сказала,
- Я    -  Маргарита,  будемо  знайомі…
 І  подала  руку…
Хвилини  щастя,  відчуття  злету  в  танці,  згадалися  рухи  молодості  і  вони  піддалися  спокусі  танцю,  закружляли  в  вальсі.  Йому  здавалося,що  він  чув  її  серцебиття…  О,  де  ж  та  молодість…  Невже  я    знайшов  те,що  не  давало  спокою,  що    часто  переслідувало  його,  те,  що  загубив…
               Та  танець  закінчився  і  він  провів  її  до  місця,  де  вона  стояла  раніше  й  відразу  помітив  своїх  хлопців.  Чемно  подякував  і  попрощався,чомусь  так  і  не  сказавши  їй  своє  ім`я.  І  відразу  й  шмигнув    до  роздягальні,  поспіхом  накинув  пальто  й  вискочив  надвір…
       Миттєво  холод  проник  за  комір,  зморозило    вологу  спину,  легкий  озноб  проймав  все  тіло.  Немов  тікав,  тікав  від  самого  себе,    думки  гріховні  переслідували  його.  Та  ні,ні,вмовляв  себе,  не  посмію…
Хлопці  пізно  повернулися….  Михайло  мило,  мов  дитя  сопів  у  ліжку…
- От  боягуз,  чого  від  нас  було  тікати,  -    гучно  помітив    Павло.
Денис    кивнув  рукою,
- Та,  хай  спить,  не  чіпай,  не  всі  так  можуть,  як  ми,  потанцювати  й  розійтися  друзями.  Можливо  чоловік  гарячий,  для  нього  це  катівня,  брати  в  обійми  і  стримувати  свої  гріховні  бажання.  
-Твоя  правда,  -  підтвердив  Денис  і    тихіше  продовжив,
-  Можливо  вдома  не  наситився  коханням,  а  зрадити  не  хоче,  не  наважиться…    Твоя  правда,  ми  всі  різні…
Наступного  дня  хлопці  не  зачіпали  теми  про  танці,  наче  й  не  бачили  його  там.  Три  дні  поспіль  Михайло  мовчки  лежав  в  ліжку  s  перегортав  сторінки  книжок.  Дав  хлопцям  зрозуміти,  що  нікуди  не  піде.
       Пройшло,  ще  два  дні…    Павло  після  обіду,    трохи  затримавшись,  наздогнав  Михайла  надворі,не  зміг  змовчати,
-  Мені  то  все  рівно,  але  хочу,  щоб  ти  знав  вона  завтра  від`їжджає  після  обіду…  Це  бабське  радіо  передало…  Ти  хоч  поспілкувався  з  нею  коли  танцював?
В    Михайла  немов  перекрило  подих,    кашлянув,  а  потім    трохи  хвилюючись,    ледь  примруживши  очі,
- Та  це  мої  справи  хлопці,…    Іноді  ми  відчуваємо,що  колись  не  знайшли  свого  щастя,  але  тепер  вже  не  повернеш  той  час…  А  те  що  маю,  буду  цінити…    Не  завжди  зорі  в  небі  лягають  так,  щоб  поєднати,    на  жаль  іноді  буває  інакше….
 І    різко  розвернувшись,    попрямував  до  стежки,  що  вела  до  виходу  санаторію.
 Наступного  дня,  після  обіду,  Михайло    поспішаючи  вийшов  з  їдальні.  Неподалік  стояв  автобус,  люди  з  валізами  поспішали  до  нього.  Він  відійшов  в  сторону,  за  ялинку  і    спостерігав,  як    Маргарита    йшла  з  невеличкою  валізою  до  автобуса  ,  а  поруч    з  нею  йшла  та  сама  жінка,  що  чекала  на  неї  біля  їдальні.  Вона  їй,  щось  розповідала,  час  від  часу  розмахувала  рукою.  Та  він  помітив,  що  Маргарита  декілька  раз  озиралася  назад  і  зупиняючись  вертіла  головою,  немов  шукала  когось…
       Минав  останній  день  відпочинку,Михайло  вирішив  раніше  поїхати  додому.  Чого,  ще  тут    ніч  кукувати?  Відколи  поїхала  Маргарита,  сон  тікав  від  нього.  Стискалося  серце,  чому  доля  так  надходить,  чому  дороги  інколи  не  ті  з`являються  на  шляху?  
     Він  їхав  в  автобусі  до  залізничної  станції,задивлявся  на  сніг,  на  ялини  й  сосни,  а  йому  ввижалася  вона  ,  та  симпатична  панночка    в  синій  сукні….  
                                                                                                     *****
                                                                                                                       1986  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848047
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Віталій Назарук

ЗІРКОВІ БАРАБАНИ

Жовте  листя  на  трави  лягло  у  саду,
Хризантеми  в  тумані  нагадують  свічі.
Я  до  тебе  по  росах  вечірніх  іду,
Коли  Місяць  зірки,  що  летять,  в  небі  лічить…

А  вони,  наче  птахи,  летять  і  летять,
Рахувати  зірки  утомивсь  Місяченько.
В  споришах  рясні  роси,  мов  дзвони  дзвенять,
Поспішаю  до  тебе  у  вечір,  серденько…

Допоможемо  двоє  лічити  зірки,
Щоб  у  хмарах  спочити  зумів  Місяченько.
Біля  нашої  верби,  поблизу  ріки,
В  унісон  з  зірками  буде  битись  серденько.

А  під  ранок  по  росах  в  густих  споришах,
Коли  промені  перші  розгонять  тумани.
Усміхнеться  весною  осіння  душа,
Від  падіння  зірок  замовчать  барабани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847943
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Віталій Назарук

ЖУРАВЛИНА

Пр:  Прославляють  ніжну  журавлину,  
У  піснях  на  різні  голоси.
Журавлину,  ніжну  журавлину,  
Ягоду  поліської  краси.

Край  лісів  і  боліт,  край  туману  й  роси,
Де  в  озерах  синіє  рівнина.
Заховалась  у  затінку  низьких  осик  -
Журавлини  краса    журавлина.

Пахне  мохом  земля  і  гудуть  комарі,
Тут  сміється  окраса    єдина.
То  горить  на  землі,  без  вогню,  а  горить  -
Журавлини  краса    журавлина.

Наче  крапельки  крові  застигли  в  росі,
Де  хмарина  летить  соколина.
Червоніє  завжди  у  поліській  красі  -
Журавлини  краса    журавлина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847942
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


НАДЕЖДА М.

Чому ж торкає знов і знов?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Коли   прощались  -  дарував
Синеньку  квітку  незабудку,
Мене  любить  ти  обіцяв,
Та  цим  добавив  більше  смутку.

Уплів  у  коси  квітку  ту,
Всміхнувся  сірими  очима,
Твій  усміх  скрасив  німоту,
Щоб  щось  сказать,  було  несила.

Роздався  поїзда  гудок,
Слова  всі  сплутались  клубками.
Пробравсь  до  тіла  холодок,
Так  і  скінчилось  все  між  нами...

Я  бережу  синеньку  квітку,
Як  давню  казку  про  любов.
Про  ту  годину  ніжну,  світлу...
Чому  ж  торкає  знов  і  знов?


[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1608858/0c2a1fa2-66b1-4f49-93d5-4af76d63e225/s1200?webp=false[/img][img]https://w-dog.ru/wallpapers/11/11/432425795582485.jpg[/img][img]https://poradum.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3b7361ebb116bbb0ef91243675e93c61.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847934
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Валентина Ланевич

Догорала зоря на зорі.

Догорала  зоря  на  зорі,
Перший  промінь  лягав  на  осоння.
Хмарки  бігли  кудись  у  вікні,
Гарне  марилось  щось  із  просоння.

На  подушці  ще  відтиск  руки
І  теплом  пахне  тіло  із  ночі.
Ще  б  торкнутись  твоєї  щоки
Та  з  любов’ю  поглянути  в  очі.

Ранок  добрий,  -  сказати,  вставай,
Мій  коханий,  заваримо  кави.
Як  колись  за  столом,  зазвичай,
Я  ловитиму  усміх  ласкавий.

11.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847919
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Ніна Незламна

Стежина вдаль

Стежина  вдаль….  Вздовж  барвінкове  листя
Лежить  печаль,  як    росяне  намисто
Не  виграє,  ні  сріблом,  ані  златом
Сонна  трава  покрилась  оксамитом…

 Й  плине  запах…  Легенький  над  землею
Цю  прохолоду,  й  свіжість  несе  осінь
Білий  туман,  купчивсь,  ліг  на  алею
Мов  відділив,  красу  земну  і  просинь…

В  обійми  вітер,  з  ніжністю  в  спокусі
Узяв  мене,    рано  вийшла  на  ґанок
Лишивши  слід,  вкотре  в  моїм  волоссі
Це  полум`яний,  я  стріла  світанок…

                                                                     08.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847829
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Амадей

РИБКА (гумореска)

Ішов  внучок  з  бабусею,  біля  магазину,
Де  продають  коньяки,  горілку  і  вина,
Подививсь  на  продавщицю,  що  очима  блимка,
Подивись  бабусю  тільки,  яка  ж  гарна  рибка!
-Та  яка  там  каже  рибка,  де  іі  дивиться,
Бачу  я  лише  одну  тьотю  -  продавщицю.
А  ти  видумав  таке,  (гнівом  зайнялася),
Де  у  виннім  магазині  тут  рибка  взялася?
Як  розплачеться  ж  онучок,  через  сльози  каже,
-Ви  не  вірите  мені,  хай  вам  дід  розкаже!
Ми  із  дідом  на  базар  ходили  в  неділю,
Потім  дідові  вина  чомусь  закортіло,
Тьотя  дідові  вина  в  бокал  наливала,
А  дід,  дививсь,  і  аж  трусивсь,  коли  нахилялась.
Ще  й  за  циці  тьотю  брав,  з-за  прилавку  видко,
І  щоразу  промовляв:"Ох  ти  ж  моя  рибка"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847492
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 11.09.2019


НАДЕЖДА М.

І золотою нам здалась

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]
Навколо  тиша,  мить  чекання,
Ступає  осінь,  ледве  чуть.
Усе  завмерло  у   мовчанні,
Із  нетерпінням  її  ждуть..

Лиш  де-не-де   шелесне  вітер,
Пташинка  вилетить  з  гнізда.
А  роси  падають,  як  бісер,
Земля  з  жадобою  ковта.

А  осінь  пишна,  як  принцеса,
Хода  упевнена,  тверда.
Із  давнини  вже  знов  воскресла,
На  всіх  поглядує  згорда.

А  я  дивлюсь  чомусь  із  заздрістю,
Що  осінь  тільки  почалась,
Та  всіх  чарує  вона  гордістю,
І  золотою  нам  здалась.

Вона  приносить  сум  і  сльози,
Думки  нерадісні  плете.
Та  не  любить  її  не  в  змозі,
Де  б  не  були,  нас  віднайде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847846
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


НАДЕЖДА М.

Мій котик Рижик… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8wXJMo-UKsc
[/youtube]

Лежить  на  сонечку  мій  котик.
Холодна  осінь  золота.
Він  гріє  лапки,  спинку,  хвостик.
Що  ще  є  кращим  для  кота?

Вмиває  личко,  вушки  гострі,
Він  полюбляє  чистоту.
Ще  до  котів  не  ходить  в  гості,
Тримає  гордість,  висоту.

Лиш  задивляється  в  вікно,
Вивчає  пильно  всіх,  уважно,
Колись  теж  вийде  всеодно,
Колись  він  стане  теж  відважним...

А  поки   треба  підрости,
Набратись   більше  іще  сили.
Себе  навчитись  захистить,
Тут  головне,  щоб  не  набили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847830
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Віталій Назарук

ОСІННІЙ НАТЮРМОРТ

Пустіє  перон.  Ледве  чути  гудок.
Лежать  хризантеми.  За  вікнами  осінь.
Закрався  у  спину  якийсь  холодок,
Що  в  серце  тривогу  щоразу  приносить.
А  дні,  ніби  птахи,  удалі  летять,
Вже  видно  сніги  і  густі  заметілі.
Як  долі  у  небі  зірки  мерехтять,
Гарцюють  морози  по  теплому  тілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847813
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Віталій Назарук

ОСІННЯ НІЧ

У  осінньому  смутку  ночей,
Коли  клени  у  золоті  сяють,
Не  відводжу  від  тебе  очей,
На  твій  погляд  зірковий  чекаю.
А  на  лузі  отави  мовчать,
Сивачі  заклубилися  сині,
Ставить  осінь  охристу  печать,
Мов  останній  мазок  на  картині.
Колихнув  легкий  вітер  гаї,
Обезхмарились  зорі  високо
І  побачив  я  очі  твої,
Люба  квітко  моя  кароока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847816
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Амадей

Коли загляне осінь

Коли  до  мене  осінь  в  дім  загляне,
Іі  я  не  пущу  і  на  поріг,
Я  ій  скажу,  що  в  мене  спить  кохана,
Ну  як  би  я  любов  образить  міг.

Скажу  я  осені,  іди  в  гай    до  калини,
Калині  передай  свою  красу,
Піди  розваж  засмучену  дівчину,
І  заплети  ій  щастя  у  косу.

Полинь  у  небо  разом  з  журавлями,
Що  в  вирій  вже  зібралися  летіть,
І  передай  привіт  заробітчанам,
Що  на  чужині  проливають  піт.

Скажу  я  осені,  полий  дощами  ниву,
Щоб  гарний  був  наступний  урожай,
Зроби  хоча  б  одну  вдову  щасливою,
Щоб  щастя  полилося  через  край.


Багряним  листом  притруси  могили,
Всіх  тих,  хто  захищав  земну  красу,
Хто  лебедем  до  Господа  полинув,
За  нас  усіх  хто  вічним  сном  заснув.

Я  попрошу  краси  у  неі  й  світла,
Щедрот  осінніх,  пахощів,  тепла,
Хай  осінь  подарує  кожній  жінці,
Любові  й  ніжності  і  щастя  і  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847858
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Надія Башинська

В ОЧІ КОХАНОЇ ДИВЛЮСЬ…

В  очі  коханої  дивлюсь...  а  бачу  себе.
В  очі  коханої  дивлюсь.  Чого  ще  треба?.
У  тих  очах  весь  білий  світ,  такий  безмежний!
В  очі  коханої  дивлюсь...  Я  обережний.

Щоб  не  сполохати  в  них  те,  наше  таємне.
Щоб  залишилось  назавжди  у  них  приємне
оте  святе  і  чисте  щось,  і  найніжніше.
Від  цього  і  моїй  душі  стає  тепліше.

Так  ніжно  дивиться  вона  і  в  мої  очі.
В  них  бачить  світлий,  ясний  день  і  сині  ночі.
А  ще  я  знаю,  що  вона  себе  в  них  бачить.
А  це  для  мене  -  головне.  Багато  значить.

В  очі  коханої  дивлюсь...  найкращі  в  світі.
Немов  купаюся  в  цю  мить  у  теплім  літі.
У  тих  очах  весь  білий  світ,  такий  красивий!
В  очі  коханої  дивлюсь...  тому  щасливий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847780
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 11.09.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ОСЕНЬ, КАК ЖЕ ТЫ КРАСИВА…

Осень!..  как  же  ты      красива!..
И  степЕнная    в  правАх!
Каждый  день  -  нам  даришь  дИво
В  злато  -  крОнных    куполАх!..

И  в    её  осенних    трАвах
Запах    прЕлый,    не  простОй...
Возле    рЕченьки    усталой
БрЕг  -  усыпан    весь    листвой.

Сладко  -  тЕрпким    ароматом  
Пахнет    осени    пора...
В  желтых    лИстьях  -  паутинки
Ветер  крУжит,..лист  сорвАв..

ПАры  -  в  пАрках  отдыхают..
Ходят,    зАруки      держАсь..
Вообщем,..    осень    наступает..
СвАдеб    -  благодАтный    час!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846948
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Віталій Назарук

ЧЕКАЄ НЕБО

Як  часто  люди  злітають  в  хмари,
Там  їхнє  щастя,  там  їхня  пара.
Нічого  наче  їм  і  не  треба,
Проте  для  щастя  бракує  неба.

Коли  ти  в  парі,  то  ти  пташина,
Тоді  щасливий,  тоді  людина.
Ні  в  чому  більше  нема  потреби,
Лише  для  щастя  бракує  неба.

Бо  небо  манить,  бо  небо  кличе,
Там  в  піднебессі  пташа  «кигиче».
Там  ти  у  парі  і  поруч  небо,
Ні  в  чому  більше  нема  потреби.

Життя,  щоб  склалось  -  було  кохання,
Ви  прокидайтесь,  як  зірка  рання.
Злітайте  в  небо,  бо  є  в  вас  крила,
Хай  вас  чекає  у  небі  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847610
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти бережеш життя мурали

Земля  цвіте  від  сонячної  ласки,
Без  неї  плакала  б,  замерзла  б.
Твоя  в  душі  присутність  -  дивоказка,
Без  тебе  світ  увесь  померкне.

Без  тебе  тусклий  день,  а  ніч  -  самотня.
І  небо  у  зловіщих  хмарах.
І  не  прожить  мені  без  твого  доту.
Ти  бережеш  життя  мурали.

Цілуєш  душу,  спонукаєш  жити.
Твої  слова  і  вчинки  справжні.
Від  щастя  радість  в  серці,  й  пульсу  живчик.
Удвох  в  житті  крокуєм  браво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847724
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Катерина Собова

Операцiя

-Лікарю,    я    так    хвилююсь…
У    Вас    досвід    є?
Бо    я    дуже    переймаюсь  
За    життя    своє.

Операція    на    серці  –
Не    апендицит,
На    хірургів,    асистентів,
Скрізь    в    нас    дефіцит.

Лікар    молодий,    завзятий,
Ввічливий,    не    хам:
-Ви    у    мене    вже    тридцятий,  
Пощастило      Вам.

Скільки    через    оці    руки
Хворих    перейшло,
А    щасливого    моменту
Так    і    не    було.

Та    вам    нічого    боятись,
Запевняю    Вас:
Хоч    одна    повинна    вдатись
На    тридцятий    раз!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847716
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


НАДЕЖДА М.

Зима не може повернути в літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F2h3uNVJEKU[/youtube]

Пройшов  сезон,  затихла  літня  спека,
Лиш   відголоски  залишились  де-не-де.
І  мрії  про  тепло  втікли  далеко,
А  осінь  впевнено  на  зміну  ось  іде.

Думкам  тепер  роздолля  вечорами,
Занадто  довго  тягнеться  зимова  ніч.
Минуле   розфарбую  кольорами,
Але  не  в  тому  оце  зараз  моя  річ.

Зима  не  зможе  повернути  в  літо,
А  ніч  ніколи  не  затьмарить  світлий  день.
Хто  вмів  тепло  в  душій  своїй  цінити,
Зима   для  нього  буде  тепла,  як  едем.

В  природі  не  бува  ніколи  помилок,
Це  доля  може  зиму  в  весну  повернути,
Розкида  проліски  в  засніжений  гайок,
І  повернути  те,  що  вже  давно  забуте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847713
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Віталій Назарук

НАДІЯ НА СОН

Лежу  і  думаю…  Наснишся,  а  чи  ні?..
Немов  складну    вирішую  задачу,
Перевертається  усе  нутро  в  мені,
Як  вдумаюсь,  що  знову  не  побачу…
Хоч  кожну  мить  зову  тебе  у  сні,
А  ти  проходиш  мимо  -  йдеш  удалі.
Я  бачу  вранці  сльози  на  вікні,
Так  кожен  ранок,  наче  по  спіралі.
Лежу  і  думаю…  Наснишся,  а  чи  ні?..
Немов  складну    вирішую  задачу,
Перевертається  усе  нутро  в  мені,
Як  вдумаюсь,  що  знову  не  побачу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847697
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Віталій Назарук

ПРОСТО ЖИТИ

Відчути  крапельку  тепла,
Торкнутись  губ,  що  пахнуть  медом,
Напитись,  наче  з  джерела,
Послати  дяку  в  синє  небо.
Дивитись  в  очі  і  тоді,
Навіть  не  дихати  –  мовчати.
І  так  неначе  голуби
В  блаженній  миті  воркувати.
Відчути  в  подиху  тепло,
Як  в  унісон  серця  співають.
Щоб  нас  кохання  обпекло,
Коли  в  душі  музики  грають.
Щоб  це  було  щодня  в  житті,
Тепло  вбирати  і  давати.
І  не  скривати  почуттів,
А  просто  жити  і  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847696
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Валентина Рубан

МЕНІ ПРО ТЕБЕ ВІТЕР ШЕЛЕСТІВ

Мені  про  Тебе  вітер  шелестів,
Так  ніжно  –  ніжно,  солодко,  шовково.
Не  знаю  я  чого  він    так  хотів...
Чи  прилетів  до  мене  випадково?

Шептав  на  вушко  бажані  слова,
Куйовдив  лагідно  на  голові  волосся.
Мов  подих  Твій,  -  так    щиро  зігрівав.
Чи  це  було  так,  чи  мені  здалося…

Він  мене  тепло  й  щиро  пригортав,
І  не  хотів  з  обіймів  випускати.
А  ще  мені    тихесенько  сказав
Що  Ти  мене,  не  можеш  не  чекати…

Мені  про  Тебе  вітер  шелестів
Слово  його  бальзамом  в  душу  слались.
Від  Тебе  від  сьогодні  прилетів
А  ми  чомусь  на  відстані    зостались.

09.09.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847685
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Lana P.

ДУБОВА ГІЛКА І БІЛКА (Дитяче)

Дубова  нахилилась  гілка  —
На  дереві  тріскоче  білка,
Стулила  лапоньки  докупки  —
На  землю  впали  шкаралупки
Із  жолудів,  що  мов  грибочки,  
Шапки  сховали  під  листочки,
І  котяться  до  ніг  юрбою
Осінньо-теплою  порою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847674
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Ірина Кохан

Дивна

Вона  була  дуже  дивною:
носила  у  торбі  щастя,
слізьми  лікувала  дерева
і  поки  ніхто  не  бачив,
кришила  ще  свіже  небо  
міським  голубам
під  крила.
Вона  цілувала  троянди
щоночі
ставала  зіркою
й  босоніж  сама-самісінька
ходила  Чумацьким  Шляхом,
на  спицях
із  павутиння  плела  собі  тишу
і  клала  її  в  шухляду
на  завтра...
на  потім...
на...
Свої  таємниці  й  мрії
вона  довіряла  травам,
тримала  в  долонях  сонце
дбайливо  замотане  в  ковдру,
зшиту
з  пустельних  квітів
ще  кілька  століть  тому.
Щоранку  пила  тумани
з  піал,
що  брала  у  місяця  в  позику
і  вірила  в  світ
без  воєн...
й  писала  комусь  листи.
Вона  була  дивною...
Бо  справді  жила...

15.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Мазур Наталя

Сьогодні ще літо

Сьогодні  ще  літо.  У  небі  пречисто-високім
Літають  лелеки  і  ставлять  пташат  на  крило.
Ще  ночі  спекотні,  а  ранки  навіюють  спокій,
Ще  сонце  у  шлейфи  дощів  не  ховає  чоло.

Ще  крони  дерев  зеленіють  і  пахнуть  медами,
Ще  соняхам  вітер  куйовдить  чуприну  руду,
Ще  свіжістю  ліс  зустрічає,  а  Товтри  -  стежками,
Якими  крізь  час  і  крізь  роки  до  тебе  іду.

Бо  ти  десь  чекаєш  на  ґанку  старої  веранди,
У  сни  заплітаєш  надію  зустріти  мене.
Душа  ще  співає  любові  чаруючі  мантри,
Та  завтра  вже  осінь,  а  літо  -  сьогодні  мине.

31.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847667
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Ганна Верес

Зустрілися

Зустрілися  зима,  весна  і  літо
Та  й  запросили  осінь  до  корчми:
«Сьогодні  саме  ми  тут  є  еліта
І  мову  будем  вести  тільки  ми.
Зима  найперше  слово  хай  тримає,
Бо  найстрогіша  серед  нас  вона:
«Життя  моє  три  місяці  триває
Й  розваги  на  санчатах,  ковзанах.
Буває,  й  на  лижню  сніжок  запросить,
Щоб  підморозить  руки  чи  щоку,
Чи  вербам  інеєм  впаде  у  довгі  коси,
Ще  й  льодом  закує  ставок,  ріку».

«А  я  –  Весна,  –  озвалась  синьоока,  –
Усім  дарую  і  красу,  й  тепло,
Помітні  у  природі  мої  кроки,
Бо  ж  з  кожним  диво-дивне  відбулось:
Розпатлались  бруньки  і  листям  стали,
Проткнули  землю  гострі  спориші,
Коли  ж  прибрались  в  росяні  кристали,
Повітря  сколихнули  вже  стрижі.
Громи  озвались  глухо  і  несміло  –
Віншують  землю  звуком  молодим  –
Перебороть  вони  таки  зуміли
Уранішні  й  вечірні  холоди.»

«А  я,  –  зненацька  літо  продзвеніло,  –
Тепло  твоє  у  осінь  понесу
І  душу  кожну  огорну,  і  тіло,
Квітковим  раєм  знищу  давній  сум.
Сміятимуся  вишнями  в  садочку,
Медком  акацієвим  пригощу,
Бджолою  сяду  біля  огірочка
І  дощиком  листки  прополощу.
Всі  порахую  дині  ув  городі
І  посмакую  стиглим  кавуном,
Томати  полюблю  за  смак  і  вроду,
І  сонях-сонечко  під  маминим  вікном.»

Нарешті  й  осінь  втрутилась  в  розмову:
«Без  мене  повен  не  буває  рік,
А  коли  зодягну  свою  обнову,
Ніхто  вже  не  опустить  і  повік.
Обнова  ця  –  казкова  вишиванка,
Де  жовті  і  червоні  кольори.
А  срібла  скільки  маю  я  щоранку,
Коли  виходить  сонце  з-за  гори!»

Я  ж  бесіду  цю  слухала  й  раділа,
Адже  важлива  кожна  з  них  пора,
У  кожної  своє  природне  діло.
Якій  радіє  більше  дітвора?
31.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847664
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Райка

Эта синяя ночь

Эта  синяя  ночь  нас  с  тобой  обнимала,
Эта  дивная  ночь  нам  дарила  мечты,
О  тебе,  мой  родной,  я  так  долго  мечтала,
Эту  синюю  ночь  подарил  мне  лишь  ты.

Рассыпается  звезд  золотое  монисто,
Я  плыву  за  тобой,  утопая  в  глазах,
Голубой  их  туман  обволакивал  быстро,
Что  не  знала  сама,где  туман,  где  мечта.

Эта  синяя  ночь  роковою  стезею
Опоясала  жизнь  и  украла  мечты,
А  на  сердце  моем  только  вслед  за  бедою
С  сожаленьем  твои  уносились  черты.

Эта  синяя  ночь  нас  с  тобой  обнимала,
Стороною  любовь  нас  с  тобой  обошла,
Счастью  верила  я  и  тебе  лишь  внимала,
Нас  холодным  рассветом  судьба  обожгла

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847650
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 10.09.2019


Ніна Незламна

Теплом насолодились…

Теплом  серпневим  насолодились
Так  пекло  сонце  з  самого  ранку
Зблідлі  ромашки,  ледь  похилились
Таїли  мрію,  радіють  світанку.
 
А    чорнобривці,  в  пишнім    віночку
Мов  пригорілі,  кволі  пелюстки
Давно  чекають  на  росиночку
Ніч  прохолодну  стрінуть  залюбки…

Котиться  сонце,  ближче  до  ставу
А  там  і  захід,  не  за  горами
Цвіркун  підбирав,  вміло  октави
Пісні  веселі  линуть  степами…

Принада  нічки  -  Божий  дарунок
Вологий  подих  сповиє  землю
Придасть  їм  сили  й    мов  п`янкий  трунок
Зніме  задуху  й  дасть  роси  краплю…

                                                                               25.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847611
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Ольга Калина

Літо відлітає

Літо  тепле  відліта́є,
Не  проща́ючись,  уда́ль.  
Так  тихесенько  ступає..
Не  повернеться,  на  жаль.

Я  його  іще́  благаю:
-  Ти  не  йди́,  а  залиши́сь.  
Я  тепла́  іще́  жада́ю
І  вмовляю:  «  Повернись».  

Те́плим  про́менем  лоско́че
В  моїй  зболеній  душі́.
Посміхається.    ́Не  хоче
Й  сло́во  мовити  в  тиші́.  

Я  виходжу  на  дорогу
Провести́  в  дале́ку  путь.  
Ско́ро  всі  мої  тривоги  
Падоли́сти  заметуть.  

-  Бу́ду  я  тебе  чекати,
Вигляда́ти  звідусіль.  
У  віко́нце  визира́ти
Крізь  зимо́ву  заметіль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847613
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Віталій Назарук

ЛЮДСЬКЕ ТЕПЛО

Як  тепла  ніч  зігріти  вже  безсила,
Тобі  забракне  людського  тепла.
Здіймись  в  політ,  розправ  надійні  крила
І  пригадай,  якою  ти  була…

Не  думай,  розлюбити  він  не  може,
З  ім’ям  твоїм  лягає  і  встає.
Він  молиться  щодня  і  просить:  -«Боже!..»
Йому  молитва  сили  додає.

Коли  маленька  атласна  подушка,
Мокріє  від  пролитих  гірких  сліз.
То  янголи  розказують  на  вушко,
Що  бідам  треба  йти  на  переріз.

Коли  любов  відчуєш  власним  серцем,
То  ватру  ви  розпалите  тоді.
Тепло  на  двох  візьметься  охоронцем
І  станете  ви  знову  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847609
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Малиновый Рай

Я ПОВЕРНУСЬ , МАМО


Я  ПОВЕРНУСЬ  ДО  ДОМУ,МАМО.
ОБОВ'ЯЗКОВО  ПОВЕРНУСЬ.
СВОЇМИ  ТЕПЛИМИ  СЛОВАМИ
ДО  ВАС,ДО  СЕРЦЯ  ПРИТУЛЮСЬ.

ЯКА  Б  НЕ  БУЛА  ТА  ДОРОГА
ОБОВ'ЯЗКОВО  ПРИВЕДЕ
ВОНА  ДО  РІДНОГО  ПОРОГА,
ДО  ХАТИ  ДЕ  МАТУСЯ  ЖДЕ.

Я  ОБІЙМУ  ТЕБЕ  РІДНЕНЬКА
ДАВАЙ  ПОПЛАЧЕМО  У  ДВОХ
ХАЙ  СЛЬОЗИ  ЩАСТЯ  ДОРОГЕНЬКА
ВПАДУТЬ  ДО  НІГ  НА  КИЛИМОК.

Я  ВИТРУ  ,МАМО,  ВАШІ  СЛЬОЗИ
І  СКАЖУ:"ВИ  МЕНІ  ПРОСТІТЬ
ЗА  ТЕ  ЩО  ДОВГО  Я  В  ДОРОЗІ,
А  ВИ  ЧЕКАЛИ  НА  ЦЮ  МИТЬ"

Я  ЗНАЮ  ВИ  ЩОДНЯ  МОЛИЛИСЬ
АБИ  НІЧОГО  НЕ  СТРЯСЛОСЬ,
ЩОБИ  СКОРІШЕ  МИ  ЗУСТРІЛИСЬ
І  ОСЬ  ЗУСТРІТИСЬ  ДОВЕЛОСЬ.

БУДЕМО  ДОВГО  ГОВОРИТИ
ЗА  ЧАЄМ  З  ВАМИ  ЗАЗВИЧАЙ.
І  Я  НАРЕШТІ  БУДУ  ПИТИ
МІЙ  ДОРОГИЙ  МАТУСИН  ЧАЙ.

Я  ПОВЕРНУСЬ  ДО  ДОМУ,  МАМО,
ОБОВ'ЯЗКОВО  ПОВЕРНУСЬ.
І  ВЖЕ  НА  ДОВГО,  МАМО,  З  ВАМИ
В  ХАТИНІ  РІДНІЙ  ЗАЛИШУСЬ.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847580
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Валентина Ланевич

Гомоніла душа до душі.

Гомоніла  душа  до  душі,
Обіймались  теплом  у  тривозі.
Надбігають  осінні  дощі,
А  вони  ще  зустрітись  не  в  змозі.

Й  розливаються  щемом  в  туман
Вересневої,  в  досвітку,  днини.
І  шукають  між  листям  талан,
Що  життєві  дороги  згубили.

І  печаль  закрадається  в  них,
В  перемішку  із  ніжністю  ллється.
Скоро  осінь  пошле  падолист,
Їхня  ж  осінь  в  чеканні  минеться.

Та  душа  все  душі  гомонить,
Що  у  літо  ввібралась  назавжди.
Що  кохання  зимі  не  спинить
І  не  треба  ні  кривди,  ні  правди.

08.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847563
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019


Ніна-Марія

ТОБІ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmXv-PoIXi7Y9r8xijmdX-fMju8WXpKnSuTflp_W2WaWDz9mdtGA[/img]

Тобою  я  і  дихаю,  й  живу,
У  пам'ять  синь  очей  закарбувала.
Одна  в  життєвім  човнику  пливу,
Та  все  ж  без  тебе  простору  замало.

І  світ  увесь  для  мене  враз  змалів,
Несе  буденність  в  далину  незриму.
Ти  стільки  всього  встигнути  хотів...
Уламки  мрій  тепер  збираю  в  риму.

Тулюсь  думками  рідного  чола,
Німе  блаженство  душу  огортає.
Хоча  би  крихітку  того  тепла,
Яке  в  мені  на  попіл  не  згорає.

Надійний  мій  і  світлий  оберіг,
Невидимий,  мій  Ангеле,  небесний.
Чомусь  ніхто  тоді  не  застеріг,
Тепер  лиш  в  снах,  буває,  що  воскреснеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847555
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Олеся Лісова

Вересневий парад

Розмаїттям    цвіту  ваблять  очі
Айстри  в  вересневому  садку.
Синьоокі    -  люблять  тихі  ночі,
Білі  -  денну  пісеньку  дзвінку.
Жовті  -  посміхаються  від  рання,
Ловлять  кожен  промінь  золотий.
Ніжать  теплоту  і  ждуть  смеркання
Коли  ж  вийде  місяць  молодий.
Ось  іще  –  очам  для  милування
Сотні  голочок,  як  в  їжачків,
Це  рожеві  вітру  шлють  вітання,
Ненароком  будять  павучків.
А  червоні  тішаться  собою
(Пелюстки  рівнЕнькі    у  плісе).
Всі  джмелі  летять  до  них  юрбою  
Кожен  краплю  меду    їм  несе.
Ось  такий  парад  із  квітів  маю.
Гріють  душу  ніжні  квіточки.
З  кожною  із  них  я  розмовляю
Сонцем  наповняючи    роки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847499
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Амадей

МЕНІ ТЕБЕ НЕ ВИСТАЧАЄ

Моєму  серденьку  тебе  не  вистачає,
Хто  не  любив,  тому  це  не  збагнуть,
Коли  душа  чекає  і  страждає,
І  ніч,  не  ніч,  і  не  дають  заснуть,

Думки  про  тебе,  мріі,  сподівання,
І  розривають  серце  почуття,
Коли  в  душі  пала  п"янке  кохання,
Хоча  позаду  півжиття.

Хоча  в  душі  ще  теплиться  надія,
І  сни  пророчі  сняться  кожну  ніч,
А  серденько,  про  зустріч  нашу  мріє,
Ну  чим  йому  зарадить  ,..    чим  зігріть?

Зігріть  зуміє  тільки  зустріч  наша,
Коли  у  очі  ніжно  зазирну,
Й  розтане  туга  в  серденьку  від  щастя,
Й  зустріну  знову  я  свою  весну.

І  сонце  знов  веселкою  заграє,
І  пісню  заспівають  солов"і,  
Я  розповім,  як  я  тебе  кохаю,
Про  почуття  повідаю  своі.

А  ти  усмішкою  тоді  мене  зігрієш,
Запалиш  сонце  у  моі  душі,
А  поки  що  одні  лиш  моі  мріі,
І  сповнені  бажань  моі  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847410
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019


НАДЕЖДА М.

А до весни не так уже й далеко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZmqmXMjct8
[/youtube]
А  до  весни  не  так  уже  й  далеко,
Промчаться  швидко  осінь  і  зима.
У  край  далекий  проведем  лелеки,
А  з  ними  знов  повернеться  весна.

Нелегкий  шлях,  скоріше  загадковий,
Ніхто  не  знає,  як  пройде  цей  час.
Та  ми  плекаєм  мрії  веселкові,
Що  на  плаву  підтримують  ще  нас.

А  довгі  дні  осінні,  непогідні,
Нам  друзі  допоможуть  скоротить.
У  дні  такі  вони  нам  необхідні,
Хай  осінь  таку  дружбу  золотить!

Веселий  сміх  і  рідні  поряд  лиця,
Про  що  ще  можна  мріяти  в  цей  час?
З  любов"ю  я  вдивлятимусь  в  обличчя,
Нема  дорожчого  у  мене,  окрім  вас...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847491
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Віталій Назарук

ТОБІ, МОЄ МІСТО

Мій  рідний  Лучеськ  -  древній  град  Волині,
Що  народивсь  на  березі  ріки.
В  краю  зеленім,  де  озера  сині,
Ти  славою  пророслий  навіки.

Чудові  сквери,  Лесин  парк  над  Стиром
І  лебеді,  що  їстимуть  із  рук…
Струмиться  річка  -  пахнуть  води  миром,
Життя  Волині,  наче  серця  звук.

І  Ти  стоїш  з  собором,  як  окраса,
Замок  шукає  птахів  ввишині.
Роки  біжать,  вони  не  мають  часу,
Ховають  біль,  захований  в  мені.

Мій  рідний,  Луцьку  –  соколе  замковий,
Тобою  я  і  мрію,  і  живу.
Прийми  вітання  в  ранок  цей  святковий,
Мого  життя  неначе  булаву!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847487
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Lana P.

ТАКУ, ЯК Є…

Таку,  як  є  —  спивай  до  дна,
Осіннє  сонце  між  хмарками,
Мою  любов  візьми  сповна  
І  випий  спраглими  ковтками.

Нитки  незримі-зв’язкові
Переплелися  поміж  нами,
Бринять  частоти  звукові
І  виграють  барвисті  гами.

В  єднанні  наші  два  світи,
Крізь  синє  небо  стопудове,
Своїм  натхненням  освяти,
Світи  стократ,  моя  любове!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847474
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Ганна Верес

Я подарую осені ключі


Я  подарую  осені  ключі,

Хай  двері  відімкне  у  стигле  літо,

Вогню  собі  позичить  у  свічі

Й  запалить  ним  іще  зелені  віти.

Гвоздики,  мов  розбавлений  дурман,

П’янитимуть  мою  й  осінню  душі,

А  сивобровий  вранішній  туман

Застеле  луг,  поля  і  хату,  й  грушу.


Я  подарую  осені  ключі

І  привітаю  з  рангом  господині,

Щоби  вона,  росу  п’янку  п’ючи,

В  мені  любов  до  себе  розбудила,

До  жовтооких  обважнілих  віт

Беріз  і  прохолодної  водиці,

До  вишиванки,  де  жоржини  цвіт

І  сум  принишк  плакучої  вербиці.


Я  подарую  осені  ключі

З  мережечкою  бабиного  літа,

Хай  посилає  сни  мені  вночі

Під  супровід  Карпатської  трембіти,

Де  сонцем  заспіває  водограй,

І  пісня  та  в  душі  моїй  озветься

І  буде  снитись  літній  зелен-гай

Під  стукіт  розтривоженого  серця.
4.09.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847441
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 120

[b]Без  парней  большое  горе
Мысли  только  об  одном.
Мочим    киски  свои  в  море
Сушим,  как  тарань  потом.

Своего  миленка  Жору
И  дружка  его  Петра.
Прислоню  сейчас  к  забору
Протрезвеют  до  утра.

Не  пойму  я  что-то  Лиду
Что  ли    дали  дышлом  в  лоб.
Вродь  нормальна  баба  с  виду
А  с  окна  вылазил  поп...

Не  гони  меня  Тамарка
Рано-утром  в  огород.
После  ночки  нашей  жаркой
Труд  мне  вовсе  не  идет.

Целу  ночку  проторчала
У  причала  на  реке,
Я  же  в    лодочке  узнала
Петьку...  с  Веркой  в  парике.

Выпью  чая  вместо  водки
(Я  ж  неделю,  как  не  пью..)
Чтоб  не  драл,  зараза,  глотки  -
Врежу  в  рожу  соловью.

Я  была  вчера  в  аптеке
Оклимаюсь  я  едва...
Все  виновны  чебуреки
Я  их  съела  двадцать  два.

О  рыбалке  все  мечтаю
А  иначе  -  дело  швах!
Ничего,  что  я  больная
Кум  подлечит  в  камышах.

Крашу  яйца,  как  всегда,
Опуская  в  чашу!
Скоро  мне  дадут  медаль
Мужикам  же  крашу.

Платим  мы  с  машин  налоги
За  любой  десяток  миль.
Гризли  вылез  из  берлоги
И  побил  автомобиль.

О    большой  проблеме  нашей
Даже  стыдно  говорить.
Мой  Петро  живет  с  Наташей
Что  ли  мне  с  Иваном  жить.?

За  тот  случай  в  сараюшке
Не  пори  меня  лозой.
Пела  лежа  я    частушки
Глеб  чуток  прилег  со  мной

Не  смогла  я  устоять
В  этом  ресторане
Коньячка  бутылок  пять
Прихватила  Ване!!

Бабы  спорили  на  лавке
О  большой  проблеме  века...
С  Фатимой  лежит  на  травке
Агроном  иль  все  же  пекарь?

Мыли,  мыли  трубочиста
Оголенных  пять  девиц.
От  макушечки  ворсистой
Аж  до  самых  до  яиц..

Вот  аванса  я  дождусь
И  жене  его  отдам.
Ну  не  злись  опять  ,  Марусь,
На  пивасик  хватит  нам.

Если  взять  цветной  бумаги,
Сделать  Нинке  мастер  класс.
Может  даст  мне  кружку  браги
Ей  за  это  Бог  воздаст.

Ты,  подруга,  не  плошай
Не  реви  средь  сосен.
Уберем  вот  урожай
Справим  свадьбу    в  осень.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847434
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Lana P.

СРІБНІ ХВИЛІ НІАГАРИ

Срібні  хвилі  Ніагари  сонечко  лоскоче,
Відпливають  білі  хмари,  а  цвіркун  сюркоче,
Що  вже  осінь  наступає  літечку  на  п’яти,
Горизонт  перегойдає  пір’ячком  качати.

Між  зеленим  коридором  в’ється,  наче  стрічка,
Спритні  течії  несуться  —  невгомонна  річка!
Енергетики  потоки  напувають  душі,
Наближаєм  наші  кроки,  бриз  ковтаєм  з  суші.

Голубіють  чисті  води  —  не  піймати  двічі,
Не  міліють  річки  броди…  Блискітки,  мов  свічі,
У  серпневу  гожу  днину  розтуляють  жмені,
Не  спините  річки  плину  —  гомонить  в  натхненні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847373
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Валентина Ланевич

Тиш…Палець до губ.

Тиш...Палець  до  губ...
Не  будіть  тишу,  оту,  зіркову,
Що  так  рясно  обсипала  небо.
Осіння  ніч...  Яка  краса!  
Аж  дух  перехоплює!
Дивовижа!  Міліарди  ліхтариків!
І  всі  манять  зір,  блимаючи
Яскравими  світлячками
Так  низько,  що,  здається,
Вони  над  самісінькою  твоєю  головою.
Отак  і  стояв  би,  зачарований
Безкрайною  величчю
Сивоголого  Всесвіту,
Споглядав  би  за  хмарками,
Що  пливуть  собі  мимо:
То  ховають  місячну  скибку,
То,  раптом,  відпускають
Зі  своїх  пухких  обіймів  на  волю.
А  зірки  туляться  до  нього,
А  ти  стоїш  і  пропускаєш  
Ту  вселенську  любов  через  себе
І  знаходиш  умиротворення,
Стаєш  невід’ємною  часткою  Творця,
Часткою  всього  живого  планети,
Ймення  якій  Земля!

06.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847350
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Ганна Верес

Лягає осінь літу на плече

Лягає  осінь  літу  на  плече,
Крилом  вологим  трави  накриває,
І  так,  як  літом,  сонце  не  пече,
З  кленочка  вітер  листячко  зриває.

Це  він  заколисав  і  гай,  і  сад,
Скуйовдив  коси  ще  зеленим  вербам,
Антонівки,  мов  дзвоники,  висять,
В  задуму  сіру  потонуло  небо.

Лелечий  клин  озвався  ізгори,
Зерном  тривоги  все  кругом  засіяв,
Ген,  міряються  ростом  явори.
Нудьгує  кущик  глоду  і…  лисіє.

Малюють  ночі  кольорові  сни
Про  те,  яке  життя  було  веселе,
А  понад  водами  принишклої  Десни
Крикливі  чайки  радо  каруселять.
29.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847337
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


НАДЕЖДА М.

Казка для дітей про павутинку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bVOKf-040ig[/youtube]
Гойдає    вітер  павутинку.
Де  ти  взялася  тут  мала?
Мені  здалося  на  хвилинку,
Цвісти  так  осінь  почала.

Тендітна,  легка  і  зухвала,
Очима  глянула  на  світ.
Ой,  ти  дивися,  щоб  не  впала,
Так  нетревкий  оцей  твій  цвіт,

З  нечів"я  вітер  розгулявся,
Шукав  пригод  собі  давно.
До  павутинки  придивлявся.
Оце,  що  треба,  це  -  воно.

Зірвав  недбало  павутинку,
Поніс  за  тридев"ять  земель.
Погрався  з  нею  ще  хвилинку,
І  повернувся  до  осель...

А  павутинка  отим  часом....
(  Що  було  далі,  дітки?
Придумайте  самі...))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847335
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Віталій Назарук

ВИСТУП АКАДЕМІКА

Щоб  зібрати  врожаї,  збільшити  надої
До  колгоспу  зі  столиці  привезли  героя.
Він    член  кор  і  академік,  поважна  людина,
Давав  усім  настанови  від  батька  до  сина.
На  трибуні  стоїть  склянка,  чиста  в  ній  водиця,
Він  виходить  на  трибуну  гарно,  як  годиться.
Розповів  про  господаство,  в  ньому  видна  сила…
Відповісти  на  питання  жінка  попросила…
- Ото  всі  від  Вас  почули,  чи  то  вже  не  правда,
Що  корову  бик  раз  вісім,    щодня  може  завжди?  
- Так  жіночко.  Так  насправді  у  житті  буває,
До  десятка  раз  на  день    бик  осіміняє…
- А  тепер,  поважний  пане,  є  на  те  причина…
Про  таке,  що  є  у  світі  –  розкажіть  мужчинам.
Заплескала  ціла  зала,  хлопам  втерли  носа,
Чоловік  десь  із  «гальорки»  також  слова  просить:
- А  бичок  лиш  з    однією  живе  так  по  праву,
А  чи  має  із  різними,  наче  мачо,  справу?
- Ну,  звичайно  із  різними,  в  тому  смак  для  нього…
- То  скажіть  тепер  жінкам,  щоб  тримались  свого…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847298
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Ніна Незламна

У кожного з нас

                                                                             Цінуйте  те,  що  ви  ранком  встали
                                                                               Що  Боженько    від  сну  вас  розбудив
                                                                                 Коли  ж  вночі    міцно  засинали
                                                                                 Вас  Ангел,  обережно  зберігав  ….

                                 ******

 У  кожного  з  нас,  завжди  свято  своє
 Що  лиш  проснувся,  відчуєш  що  живий
І  вже  радієш,  що  на  цім  світі  є
Душа  співає,  здається  щасливий.

Блаженний  бачить,  в  вікні  неба  синь
 Не  чорні  хмари  з  кіпоттю  й  димом
Хоч  й  підступає  золотава  осінь
Младі  лелеки,  ще  кружляють  клином

Пташині  звуки,  вкотре  почуєш  ти
Бо  ніжне  сонце,  загляне  в  світлицю
І  роси  -  перли  припадуть  на  квіти
Від  того  щастя  засяють  зіниці

Рясні  ромашки  уздовж  по  стежині
Тобі  навіють,    спогад  про  кохання
Дні  вечорові,  пісні  солов`їні
Геть  повтікають  сумніви  й  вагання.

Червоні  маки,  що    поєднали  вас
Серця  зігріють.  І  зближають  долі
Засяють  зорі  й  немов  станцюють  вальс
 В  місячнім  сяйві,  в  небеснім  просторі  

У  кожного  з  нас  завше  свято  є
Так  воно  різне,  яке,  я  не  знаю
Тож  утішайтесь,  що  на  цім  світі  є
І  я  з  цим  щиро    усіх  вас  вітаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847295
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ви недосяжні

Ви  недосяжні,  ніби  в  небі  місяць.
Не  доторкнутись  ніжністю  руки.
Лиш  погляд  огортає  світле  місце,
А  біля  Вас  гірляндові  зірки.

Доволі  ліліпутів  і  гігантів,
І  кожна  з  них  Вам  блиском  мерехтить.
А  Ви  так  схожі  чимось  на  ваганта,
Освіченість  тримає  міцно  нить.

А  я,  немов  ліхтар  наземний,
Хоч  світло  блимкає  за  тьмяним  склом.
О  як  хвилює  Ваша  тепла  чемність
І  споминів  моїх  таємне  тло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847356
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Катерина Собова

Пiонерка

П’ятикласниця    Катруся
Щось    з    історії    читала:
-Тут    сама    не    розберуся…
То    ж    бабусю    запитала:

-У    нас    зараз    є    повсюди
Волонтери    й    добровольці,
А    які    це    були    люди    -
Піонери    й    комсомольці?

Баба    Ганя    стрепенулась,
Зразу    Леніна    згадала,  
І      про    галстуки      червоні
Так    цікаво    розказала.

Як    збирали    залізяки
(Це    була    складна    робота),
Щоб    отримати    подяку
На    лінійці    у    суботу.

-Часто    ми    в    людей    просили
Старі    книги,    чи    журнали,
Що    з    паперу    -    все    носили,
На    прийомний    пункт    здавали.

Щоб    знайти    якусь    коробку  –
Ми    на    смітниках    шукали
І    наввипередки    в    школу
Все    добро    оце    стягали.

Часто    згадую    я    поле:
Там    збирали    помідори,  
Кукурудзу    і    картоплю,
 І    не    мріяли    про    море.

Біля    вогнища    всі    грілись,
Навіть    кашу    там    варили,
І    про    плани    на    майбутнє
Сперечалися    щосили.

Бачиш,    внученько,    як    дивно:
Зараз    я    пенсіонерка,
А    була    колись    активна
Комсомолка    й    піонерка.

-Скільки    ж    тобі    довелося
Зазнать    горя,-    каже    Катька,-
Така    дівчинка    маленька,  
А    уже    була    безхатьком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847176
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


НАДЕЖДА М.

Ранковий настрій

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bKK6lcDBbQM[/youtube]

Прокинувся  від  сну  осінній  ранок,
А  сонце  ще  дрімає  поміж  хмар.
Заплутався  в  ярках  блідий  серпанок,
А  вітер  із  спросоння туман  гнав.

Ранковий  настрій  осені  подібний,
Змінити  може  сонця  промінець.
Та  настрій  цей   осінній,  непогідний,
Так  схожий  на  зів"ялий  пагінець.

Дзвінок  ранковий  вирішив  все  зразу,
І  не  було  там  безліч  зайвих  слів,
Він  просто  зупинив   душевну  кризу,
І  як  завжди,  уміло  це  зробив.

Ось  за  вікнов  посіялася  мжичка,
Чомусь  тепер  порадувалась  їй.
Хоч  той  дзвінок  -  мала  така   дрібничка,
Посіяв  радість  у  душі  моїй.

У  кожного  в  душі  є  своє  сонце,
Не  треба  на  всяк  випадок  тримать.
Зберіть   його  тепло  в  свої  долоньці,
Щоб  людям  щиросердно  дарувать...

Нащо  чекать,  поки  те  сонце  згасне,
Коли  похмурі  дні  все  заберуть,
Хай  у  серцях   живе це  сонце  ясне,
А  промені  його  -  тепло  несуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847202
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Олекса Удайко

ЩАДІМО СОНЦЕ

     [i]  Земне  й  космічне...
       приватне  й
                                     вічне...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо  Сонце!  Хай  воно  нам  світить!
І  в  атмосфері  не  робімо  дір,
світило  наше  –  тепле  і  привітне…
Яка  ще  з  зір?

Найближча  з  них  то  Альфа,  що  –  Центавра…
Та  скільки  ж  світлових  до  неї  літ!..
Не  ті  у  нас  ні  засоби,  ні  аура,
не  той  політ!

То  ж  бережімо  ми  –  одне  одно́го,
не  міряючи  відстань  до  сердець…
Коли  ми  втратимо  чуття  малого,
великому  –  кінець!

Щадімо  сонце  в  душах!  То  –  здобуток  
віків  старих,  родинних  вірних  клятв…
Хто  зборе  темінь,  розбрат,  крах  і  смуток,
той  стане...
                                     СВЯТ![/color][/b]

05.09.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Амадей

ПРИВІТАННЯ ТАНІ

Коли  читаю  Ваші  я  вірші,
Це  для  душі  моєі  ціле  свято,
І  хочеться  від  щироі  душі,
Із  Днем  народження  Вас,  Таню,    привітати.

Нехай  Господь  Святий  на  небесах,
Вас  береже,  й  натхнення  посилає,
Щоб  щастя  виливали  Ви  в  віршах,
Це  буде  радістю  для  тих,  хто  Вас  читає.

Хай  ллються  з  серденька  пісні  Ваші  й  вірші,
Хай  кожна  пісня  соколом  злітає,
Ви  ж  пишете  для  серця,  для  душі,
Тож  хай  кругом  пісні  Ваші  лунають.

Нехай  зберуться  за  столом  в  цей  День,
Всі  рідні  й  друзі,  в  Вас  іх  так  багато,
Засиплють  привітаннями,  й  пісень,
Ваших  пісень,  почнуть  для  Вас  співати.

Хай  святом  буде  все  Ваше  життя,
І  незважаючи  на  дати,
Хай  вічно  в  Вас  палають  почуття,
Щоб  Вам  хотілось  жить,  любить,  співати.

Хай  ця  чарівна  музика  душі,
Що  Ваше  серденько  у  віршах  виливає,
До  Вас  повернеться  в  вірші,
З  словами  "Я,  ТЕБЕ  КОХАЮ"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847184
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У реєстрі осіннім

Жовтою  айстрою  сонце  у  небі  цвіте.
Вересневий  купаж-аромат  на  порозі.
І  життя  набирає  звичний  осені  темп,
Інкрустація  дивна  чекає  за  рогом.

У  реєстрі  осіннім  -  чорнобривців  парад
І  жоржинне  жабо,  хризантем  криноліни.
І  кизилу  підсвітка  прикрашає  наш  сад,
Ще  й  ожинне  намисто  схилилось  уклінно.

Перезрілість  плодів  з  кракелюровим  шармом,
Груш  бурштинність  і  яблук  рубіни.
А  на  небі  розкішні  шифонові  барви,
Серед  них  журавлині  польоти  у  клині.

І  ще  теплим  крилом  пригортає  нас  осінь.
Час  для  роздумів,  час  для  натхнення  приходить.
У  небесну  уважно  вдивляємось  просинь,
Підбираєм  ключі  до  осіннього  коду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Ганна Верес

Жити слід

Я  не  належу  до  «верхів»  чи  знаті  –
Іду  повільно  стежкою  життя,
Але  навчилась  вчасно  розпізнати
Фальшиве  слово,  дії,  каяття.
І  коли  чую  неправдиві  речі,
В  мені  щось  озивається:  «Не  вір!»
А  коли  бреше  в  очі,  й  не  малеча,
То  у  мені  проснеться  хижий  звір.

Погано  це,  чи  добре  –  вам  судити,
Як  і  про  те,  який  сьогодні  світ.
Брехня  не  зможе  правди  народити,
Як  і  плода,  коли  відсутній  квіт.
Півсвіту  у  нас  плаче,  пів  –  танцює,
На  жаль,  така  є  істина  життя.
Не  можу  бути  схожа  на  вівцю  я,
Як  і  закрити  очі  на  сміття.

Не  зможу  жить  й  метеликом  крилатим,
Милуючись  красою  і  теплом,
За  все  в  житті  своя  існує  плата,
Під  Божим  всі  не  житимуть  крилом.
Життя  ж  таке  швидке  й  багатогранне,
Де  не  чотири  –  кількасот  кутів,
Де  часто  і  дитя  своє  кохане
Стає  на  бік  недолюдків-катів.
Та  жити  слід!  На  зло  усім!  Без  панік!
Борись!  Молись!  Вступай,  де  треба,  в  бій!
Сприймай  святе  і  грішне  слово  «пані»,
Адже  кому  дерзать,  як  не  тобі!?
28.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847051
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Lana P.

ЯК ДОБРЕ ЗНАТИ…

Як  добре  знати,  що  тебе  кохають
На  вищих  нотах  вібраційної  душі,
І  не  важлива  відстань,  бо  чекають,  —  
Тоді  ж  і  пишуться  в  мелодіях  вірші.

Як  добре,  що  знайшлась  така  людина,
Яка  в  гармонії  доповнює  твій  світ,
Притягнута  тобою  половина,
З’явилась  з  сонячних  незвіданих  орбіт.  

Яка  не  зрадить,  не  віддасть  на  плаху,
Розділить  радощі,  в  очах  твоїх  росте,
В  журбі  підтримає,  не  схибить  з  шляху,  
В  якої  серце  не  просте,  а  золоте.

Як  добре…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847039
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Віталій Назарук

РОЗМОВА

Між  дідусем  і  онуком  бесіда  ведеться…
- А  чи  правда,  що  залізо  кулеметом  зветься,
Що  заховане  у  льосі,  поміж  буряками,
А  в  копиці  танк  новенький  вже  стоїть  роками?
- Внучку,  любий,  то  наклепи  -  це  вороги  кляті.
Тобі  скажуть  певно  взавтра,  що  ще  є  гармати…
- А  чи  правда,  що  в  криниці  стоїть  субмарина?
Берегли,  так  кажуть  люди,  її  Ви  для    сина,  
А  у  Вас  одні  дівчата,  не  зробили  сина,
То  тепер  вона  ржавіє,  Ваша  субмарина.
-  За  останнє  гарантую,  в  тому  є  причина,
Не  поміститься  в  криниці  жодна  субмарина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847033
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Віталій Назарук

ЩЕ МОЛОДА

Очі  сумні,  неначе  сонні,
Красива  в  неї  ще  хода.
Хоч  впали  вже  роки  на  скроні,
Та  ще  душею  молода.

Зчарує  поглядом  любого,  
Тепло  в  душі  несе  завжди.
Неначе  пагін  молодого,
Що  огорнули  холоди…

Ця  жінка  може  покохати,
Тепло  ще  носить  у  собі.
Виходить  долю  виглядати,
Та  не  знаходить  у  юрбі.

Чекає  того,  хто  у  серці,
Розпалить  скалочки  вогню.
Заграє  кольором  веселки
І  скаже  теж  йому:  «Люблю!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846975
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Любов Іванова

Я ЗАГРУСТИЛА ВМЕСТЕ С ЛИСТОПАДОМ

[b][i][color="#915206"][color="#c90822"]Я  [/color]  несу  в  сентябрь  свои  обиды,  

[color="#c90822"]З[/color]адыхаясь    болью  от  измен.  
[color="#c90822"]А[/color]вгуст,    не  дари  свои  флюиды  
[color="#c90822"]Г[/color]оречь...лишь  она  любви  взамен.  
[color="#c90822"]Р[/color]азошлись  у  нас  пути-дороги,  
[color="#c90822"]У[/color]ходя,  ты  бросил  на  ходу.  
[color="#c90822"]-  С[/color]частлив  буду  на  другом  пороге  
[color="#c90822"]Т[/color]ы  прости,  но  я  туда  иду....  
[color="#c90822"]И[/color]  поплыло  все,  земля  шатнулась,  
[color="#c90822"]Л[/color]ишь  бы  удержаться,  не  упасть.  
[color="#c90822"]А  [/color]душа...она  о  боль  споткнулась  

[color="#c90822"]В[/color]роде  оторвало  сердца  часть.  
[color="#c90822"]М[/color]ожет  не  права  я,  ты  скажи  мне,  
[color="#c90822"]Е[/color]сть  возможно  и  моя  вина,  
[color="#c90822"]С[/color]можем  все  решить  до  стужи  зимней  ,  
[color="#c90822"]Т[/color]олько...  ты  оставь  тот  свой  роман...  
[color="#c90822"]Е[/color]й-же  Богу,  шанс  наш  не  потерян  

[color="#c90822"]С[/color]лышишь,  погоди,  не  уходи.  

[color="#c90822"]Л[/color]ето  за  собой  закрыло  двери,  
[color="#c90822"]И[/color]святая  осень  впереди...  
[color="#c90822"]С[/color]  нею  все  ведь  может  измениться  ,  
[color="#c90822"]Т[/color]ам    есть  место  и  для  тишины.  
[color="#c90822"]О[/color]тлетают  в  край  далёкий  птицы,  
[color="#c90822"]П[/color]равда  ведь,  всего  лишь  до  весны...  
[color="#c90822"]А[/color]  у  нас  -  морозы  и  метели,  
[color="#c90822"]Д[/color]ни  тревоги...  Милый  мой,  постой.  
[color="#c90822"]О[/color]сень  встретить  вместе  мы  хотели,  
[color="#c90822"]М[/color]ы!!!!  А  ты  решил  уйти  к  другой....[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846958
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Малиновый Рай

осінь


           Манять  круглолиці
                       яблучка  в  садочок
           І  густіші  роси
                       омивають  трави
           Зустрічає  осінь  
                     кожен  тут  куточок
           І  летить  на  землю
                     листячко  яскраве.
           їжачок  готує
                           на  зиму  запаси
           і  тягають  білочки
                       до  гнізда  горішки
           роздягає  осінь
                       всі  свої  прикраси
           вже  до  приморозків
                       зовсім  зовсім  трішки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846938
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Ірина Кохан

Ніч

Ти  чуєш,  як  світ  мовчить,
Як  дихає  чорнотою?
Блаженства,  спокуси  мить  -  
Тьма  спалює  денну  хвою.
І  попіл,  і  сонця  жар
Цвіркун  віднесе  на  крилах,
І  ніч  проросте  до  хмар,
І  стане  важка,  мов  брила.
Мовчатиме  криком  сов
І  плюскітом  тихим  неба,
За  шерхіт  сухих  розмов
Обпалених  вітром  стебел
Зачепиться  торба  снів,
Розв"яжеться  вузол  дива:
І  з  присмаком  кавунів
Комусь  наморфіє*  слива.
Й  у  мушельках  сновидінь,
В  гучному  мовчанні  ночі
Все  денне  стає,  мов  тлінь.
Ти  бачиш,  он  юні  очі
Запалює  небостав...
То  зорі,  а  чи  купави?
Леліють  ходою  пав,
Мов  мавки,  лягають  в  трави.
Сріблястий  човняр-дивак
Намащує  воском  хвилі...
Хтось  просто  напише  -  dark,
А  хтось  заримує  милі...
На  те  вона  й  тиша  тиш,
Щоб  казку  свою  писати,
Про  те,  як  шумить  комиш,
Як  ніч  крадькома  до  хати
Веде  тобі  цілий  світ
Захований  між  рядками,
Фрагменти  чужих  орбіт
І  душ  чиїхсь  пунктограми.
*наморфіє  -  насниться  (авт.)
22.07.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Валентина Ланевич

Підкралася осінь глухими стежками.

Підкралася  осінь  глухими  стежками,
Де  трави  зруділі  обабіч  сплелись.
Скрипіли  із  сіллю  вози  з  чумаками
Та  квітла  в  діброві  калина  колись.

А  нині  червоні  плекаються  грона
В  манірнім  поклоні  до  скибки  землі.
Кричить  щось  тривожне  у  леті  ворона
І  будить  у  серці  приспані  ́  жалі.

Років  пережитих  утрачені  кроки,
Що  безвість  поглинула  в  холоді  снів.
Щосили  утримую  в  грудях  неспокій,
Хоч  знаю,  що  осінню  кожен  хворів.

01.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846830
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Любов Таборовець

Пісня кохання

Згадаю  разом  стоптані  стежинки,
І  щемно  серце  в  грудях  затремтить...
Закохані  тут  стрілись  половинки,  
Де  тихо  клен  з  вербою  гомонить.
"Люблю,…  єдина,…  радосте  і  втіхо..."
Шепоче  їй...  і  в  пристрасті  зітха…
Листочки  шурхотять  щасливим  сміхом
Кохання  вічна  пісня  не  стиха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846829
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Віталій Назарук

ГОЛОВНЕ – ЗАЛИШАТИСЬ ЛЮДИНОЮ

Зібрати  родину  в  дворі  за  столом,
Під  вікном  милуватись  калиною.
Чого  б  у  нас  далі  в  житті  не  було,
Головне  —  залишатись  людиною.

Полинуть  в  саду  українські  пісні,
Буде  світ  милуватись  родиною.
Накаже  дідусь  всьому  роду  тоді:
"Головне  —  залишатись  людиною".

Коли  біль  у  роду,  неспокій  в  душі,
Поділіться  в  родині  хлібиною.
Згуртуйтесь!  Ніколи  не  будьте  чужі,
Головне  —  залишатись  людиною.

Куди  не  закине  дорога  життя,
Повертайтесь  додому  стежиною.
Учіть  на  віку  своє  рідне  дитя:
Головне  —  залишатись  людиною.

Тумани  уляжуться  біля  води,
Срібні  роси  сіяють  перлиною,
Пам’ятати  маєте,  друзі,  завжди:
Головне  —  залишатись  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846808
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Амадей

Коли трави світяться у росах (авторська пісня)

 Коли  трави  світяться  у  росах,
І  співають  солов"і  у  гаі,
Заплету  червону  стрічку  в  коси,
І  до  тебе  любий  поспішаю.

Поспішаю  я  до  тебе  любий,
Щоб  кохання,  як  води  напиться,
Щоб  тебе,  так  ніжно  приголубить,
Поцілунками  насолодиться.

Цілувати  трепетно  і  ніжно,
До  сп"яніння,  до  тремтіння  в  тілі,
Зазвучить  кохання  вічна  пісня,
Навіть  солов"і  замруть  на  гіллі.

Будемо  спивати  росу  з  квітів,
І  квітчати  долю  пелюстками,
Ніби  ми  одні  у  цілім  світі,
І  кохання  наше  буде  з  нами.

Розкуйовджу  я  твоє  волосся,
Насолоджусь  статним  твоім  тілом,
І  полине  пісня  стоголоса,
Та,  що  колись  Лада  мене  вчила.

Ми  з  тобою  будем  милуватись,
Пить  нектар,  квітучоі  любові,
І  до  ранку  будем  відчувати,
Почуття  любові  неземноі.

Прийде  ранок,  солов"іна  пісня,
В  душах  наших  ніжно  озоветься,
І  розквітне  в  серці  моім  квітка,
Та,  що  щастям  материнства  зветься.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846788
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Віталій Назарук

ПІСНЯ ПРО ЗАМОК ЛЮБАРТА

Пр:  Береже  замок  Любарта  площу,
Це  святиня  лучан  на  віки.
Йдуть  до  замку    неначе  на  прощу,
Де  історії  видно  сліди.

Стоїть  над  Стиром  з  поглядом  в  минуле
Казковий  замок  -  мрійник  давнини.
Старечі  вежі  начебто  скульптури,
Схилились  до  широкої  стіни.

На  ньому  не  одне  уже  століття,
Як  символ  волі,  соколи  вгорі.
Тут  несли  урагани  лихоліття,
Тут  різні  піднімались  прапори.

Та  замок  і  понині  на  сторожі,
Дзвони  на  вежі  ще  й  сьогодні  б’ють.
Тут  зуби  поламалися  ворожі,
Бо  стіни  замку  сили  нам  дають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846773
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Ніна Незламна

Доленька щаслива / слова до пісні /

                                                                     /слова  до  пісні  –    у  темпі
                                                                         подібному  до  пісні  «Девочка  Надя»/

Золотистий  обрій….  Вечір  ледь  в  тумані
Думки  павутинні,  я  наче  в  дурмані
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….
 
Споришева  стежка,  йде  до  мого  серця
Обігріє  душу,  жду  тебе  не  вперше
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду

Літній  теплий  вечір,  буде  не  останній
Нашепчу  на  вушко,  зізнаюсь  в  коханні
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…

Мабуть  дочекався,  немов  птах  злітаю
Це  ж  ти  йдеш    назустріч,  серцем  відчуваю
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…
                                                             О4.08.2019р

                                                       ***
                         Доленька  щаслива  

                                                 /  або    в  такому  варіанті,
                                                     приспів  трішки          веселіше/
1
Золотистий  обрій….  Вечір  ледь  в  тумані
Думки  павутинні,  я  наче  в  дурмані
Верба  хилить  коси,  тихенько  торкає
Хоче  щось  сказати,  чи  мене  втішає….  

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм…
       Хай  погода  не  примхлива…..
               Наша  доленька  щаслива…..
                     Соловейко  заспіває….
                       Буду  знати,що  кохаєш!
2
Споришева  стежка,  йде  до  мого  серця
Обігріє  душу,  жду  тебе  не  вперше
Обнадій  кохана,  мене  й  цього  разу
Підемо  обнявшись  до  нашого  саду

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    ж  за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм..
         Хай  погода  не  примхлива…..
                   Наша  доленька  щаслива….
                         Соловейко  заспіває…..
                             Буду  знати,що  кохаєш!
3
Літній  теплий  вечір,  буде  не  останній
Нашепчу  на  вушко,  зізнаюсь  в  коханні
І  загляну  люба,  в  звабливі  зіниці
Мов  нап`юсь  водиці  з  рідної  криниці…

Приспів

А  чи      дочекаюся,  а  може,  і  -  ні
 Хто    ж  за  свідка  стане  нам  –  чарівниця  ніч
Тож  вона  господарка  -  ворожка  нині
Хай  на  краще  зміниться  все  в  житті  моїм..
       Хай  погода  не  примхлива….
                 Наша  доленька  щаслива….
                   Соловейко  заспіває….
                           Буду  знати,  що  кохаєш!
4
Мабуть  дочекався,  немов  птах  злітаю
Це  ж  ти  йдеш    назустріч,  серцем  відчуваю
Ти  моя  троянда,  під  місячним  сяйвом
Доленька  щаслива,  далі  підем  разом…

Приспів

Зустрічі  радіймо  й  нічці  чарівниці
В  ніжнім  поцілунку  солод  полуниці
Вірна  любов  вічна,  вдвох  маємо  крила
Хай  все  буде  добре  в  нас,  доленька  щаслива…
Хай  погода  не  примхлива…..
             Наша    доленька  щаслива…..
                       Соловейко  заспіває…..
                             Буду  знати,що  кохаєш!

                                                                 05.08.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846771
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


НАДЕЖДА М.

Я вітаю з поверненням, осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V9P7xILv404[/youtube]

Я  вітаю  з  поверненням,  осінь,
З  нетерпінням  чекали  тебе.
Ми  радієм  тобі  -  нашій  гості.
В  новий  світ  ми  вступаєм  тепер.

Смакуватимем  світ  кольоровий,
Будь  же  радістю  в  нашім  житті!
Ти  не  зрадь  наші  мрії  прозорі,
Будь  же  щедра  для  нас  в  доброті!

Нас  порадуй  дощами  грибними,
Сонця  теплого  ще  не  жалкуй.
Не  дозволь  жити  днями  нудними,
Що  не  так  у  житті  -  впорядкуй.

Як  зневірився  хтось  у  коханні,
Як  порадниця  -  все  поверни.
Не  єдині  до  тебе  прохання:
Підсоби  дочекатись  весни.

Поведу  тебе  в  світ  цей  казковий,
Тільки  вір,  не  втрачай  своїх  мрій,.
Ти  для  мене  не  був  випадковим.
Навіть  думать  про  це  ти  не  смій!
[img]https://classpic.ru/wp-content/uploads/2015/11/4661/Krasnye-listya-v-luchah-solntsa-1024x576.jpg[/img]

[img]https://yandex.ua/images/_crpd/1dFb1E968/ec0072UAJp/dXojJK7Bc7MnW7bSxjGxB5mHXuWJgYTHtQByXEc1PNVXWwj_RolIf6pK2PLrLSnVk5CCWSt5USKlYNOsAxUXJD1rNGqwkzXhMVmglN495FvEzw273Q[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846763
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Надія Башинська

ГОРОБЦЯ СПІЙМАЛА КІШКА…

Горобця  спіймала  кішка...  Він  сміється.  От  смішний!
У  зубах  гострих  тримають.  Він  регоче.  Он  який!
"І  чому  отак  сміятись?  Подивлюсь,  що  скажеш  далі,"-
так  подумала  Мурличка  й  ще  міцніш  стисла  зубами.

Горобець  крильми  тріпоче,  ще  сильніш  почав  сміятись.
Кішка  аж  захвилювалась:"Треба  більш  за  нього  братись!"
Ще  міцніш  стисла  зубами,  та  ще  й  лапою  прижала.
Ще  такого  не  ловила,  тому  й  клопоту  не  мала.

Ото  капость!  Звідки  взявся?  Зіпсує  цей  день  чудовий.
Й  тут  подумала:"  А  раптом  горобець  цей  дуже  хворий?"
Рот  роззявила  від  того...  Горобець  злетів  до  неба!
Аж  полегшено  зітхнула,  бо  ж  їй  клопоту  не  треба.

Там  літало  їх  багато,  бо  тривожились.  Зібрались.
Коли  той  смішний  вернувся  -  всі  так  весело  сміялись!
Не  завжди  сміх  допоможе...  То  горобцю  так  повезло.
Та  все  ж,  смійтесь  на  здоров'я!  
                             Щоб  той  сміх  -  лиш  на  добро!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846703
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Ганна Верес

Гарцює день


Гарцює  день,  відколи  сонцеликий

Настане  ранок  і  розбудить  все.

Не  спить  ніколи  в  світі  тільки  лихо,

Що  муки  людям  кожен  раз  несе.

Гарцює  день  до  вечора  удома,

Де  стільки  має  засвітла  зробить,

Він  птахом  облітає  всі  роздолля

І  рідний  край  встигає  боронить.


Гарцює  день,  не  раз  умившись  потом,

Й  на  сході  кров’ю  землю  встиг  полить,

Щоб  Україну  визволить  з  болота,

Забути  про  кайдани  й  постоли.

Гарцює  день,  аж  поки  ляже  вечір,

А  там  і  нічка  розіпне  шатро,

Але  й  тоді  міцні  синівські  плечі

Тримають  мир,  де  Сян,  Десна  й  Дніпро!
27.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846719
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Катерина Собова

Достаток

Знов    Маруся    дорікає
Чоловіку    Любомиру,
Що    він    мало    заробляє
І  тісна    у    них    квартира.

Любчик    вже    й    не    дивувався,
(Кожен    ранок    таке    чує)
І    свої    достатки    жінці
Уже    вкотре    рекламує:

-То    ж    підвищили    зарплату,
І    з    житлом    усе    в    порядку:
Другий    поверх,    три    кімнати,
Та    в    селі    ще    хата    в    спадку.

Не    журись,    моє    серденько!
Мало    коштів?    Що    я    чую?
Та,    крім  тебе,    я    легенько
Двох    жінок    ще    прогодую.

-Слава    Богу,    що    признався,-
Вголос    тішиться    Маруся,-
Бо    до    нас    переїжджають
Мої    мама    і    бабуся!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЯК МАТІНКУ ЛЮБЛЮ

Усе  що  найдорожче  є  в  тобі,
То  я  ціню  неначе  своє  сласне.
Воно  запрограмовано  в  судьбі,
Воно  в  мені  ніколи  не  погасне.

Бо  ти  мене  зростила  змаленьку,
Я  жив  тобою  і  тобі  молився.
В  душі  ношу  я  зіроньку  свою,
Я  вріс  у  тебе  і  не  помилився.

Земле  моя,  чарівний  рідний  край,
Я  радий,  що  родився  в  Україні.
Бо  лише  в  нас  є  дивовижний    рай,
В  барвінку,  у  пшениці  і  калині.

Люблю  тебе,  як  матінку  люблю,
Прошу  у  Бога  долі  для  народу.
Останнє  я  з  тобою  поділю,
Лише  біду  забрати  б  нам  зі  сходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846718
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


НАДЕЖДА М.

До побачення, літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bz82HHKrnWY
[/youtube]
Причепурився  літній  день  останній,
Зібрав  в  долоні   залишки  тепла,
Розсипав  його  рано,  на  світанні,
І  прилягла  здивована  імла.

Лилася   тихо  музика  органа,
Заграли  фарби  сонця  звідусіль,
А  літо,  як  красуня  ніжна  панна,
В  душі  моїй  розворушила  біль.

Можливо,  нотка  осені  підкралась,
Та  я  не  плачу,  все  як  є  прийму.
Не  довго   я  вагалась,  усміхнулась,
Та  літо  не  надовго  відпущу.

Знайду  для  нього  місце  в  серці  скраю,
Вдихатиму  зимою,  по  ковтку.
Я  впевнена  і  добре  оце  знаю,
Пройде  не  раз  ще  літо  по  витку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846707
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Надія Башинська

НАСНИЛОСЯ МУРКОВІ, ЩО ВІН ВЕЛИКИЙ ПАН…

           Наснилося  Муркові,  що  він  великий  пан.
Отримав  від  нього  диван...  Мурко  бурчав  весь  ранок:
"Намуляв  мені  боки!  Такий  твердий.  Високий!
Нема,  щоб  полежать  м'якенько.  Від  цього  я  й  проснувсь  
раненько."  То  ж  лапою  турнув  того  дивана.
"А  це  що?  Занавіска  рвана?  Негайно  нову  сюди  дайте.  
Несіть  мерщій,  часу  не  гайте,  щоб  затишно  було!  -
кричав,  що  аж  гуло.
-  Хто  на  підлозі  насмітив  й  сліди  від  глини  залишив?
Негайно  все  поприбирайте  й  мені  сніданок  подавайте!
Та  щоб  лосось  та  осетрина,  й  побільше  м'яса  покладіть,
та  й  геть  ідіть!  Лиха  година...  Ніхто,  я  бачу,  не  спішить.  
Я  вас  навчу,  як  в  світі  жить!"
         Аж  тут  взяла  чиясь  рука  того  Мурка  та  й  кинула  у  
двір,  в  траву.  Сидів  там  й  чухав  голову.
Згадав,  як  бігав  по  кімнаті  (у  білій  глині  були  лапи).
Потім  стрибав  по  занавісці.  Гойдався  правим  й  лівим  бо-
ком.  Так  весело  було...  з  підскоком.  Та  й  розірвалась  
ненароком.
Сидів  тепер  і  озирався,  чи  хтось  із  нього  не  сміяв-
ся?  
         Подякуй  цьому  й  ти  уроку  та  подивись  на  себе  збоку.  
Щоб  не  взяла  чиясь  рукай  й  тебе,  як  панича  Мурка.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846702
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Людмила Пономаренко

Незабутністю дихає день

Незабутністю  дихає  день  у  миттєвості  кожній…
Пахне  літом  весь  світ,  аж  за  обрій  розносячи  смак.
Мов  добрій  знайомій,  усміхнувся  мені  подорожній
З  видноколу  років  -  непідробно  і  людяно  так.

Й  подивована  думка  вплелася  у  щиру  розмову,
Відкриттями  світів  розлилась  незнайома    душа…
Й  ти  чомусь  відчуваєш,      що  пташка  співатиме  знову
В    розквітлому  гіллі  душі  словами  нового  вірша.    

Диво  в  зливі  стрімкій,    прохолодній  такій,  соковитій,
Що  неждано  вплелася    в  діалоги  промовлених  фраз,
І  безмір    серпневий,  немарною  свіжістю  вмитий,
Заяснів  між  грози  в  кольорах  веселкових  прикрас.

Дощ    шумів  у  крислатих  верхів’ях  здивованих  вишень,
Водоспадом  стрибаючи  з  даху  на  сходи  порогу…
І  вже  чуєш,  як  день  у  душі  твоїй  радістю  пише
Ту  миттєвість,  в  якій  тішиш  серце  присутністю  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846688
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 119

[b][color="#0b8209"]В  переулке  бродит  лето...
Все  так  думали  зазря
То  Василий  наш,  с  приветом
Носит  лист  календаря.

Повезло  мне,  я  не  крою
Заработал  капитал!
Карася  поймал  с  икрою,
А  под  красную  продал!

Петь  фонтаны  стали  басом
Я  то  знаю,  но  молчу!
Напугал  я  их  фугасом
Будут  петь,  что  захочу.

В  супермаркете  надули
Что  там  было,  Бог  ты  мой!!
Привела  я  к  ним  питбуля
Всё  вернули..  и  с  лихвой!

Ты,  подруга,  словно  песня,
Мы  с  тобой  уж  30  лет!
-  Пей,  сказала,  хоть  залейся,
Только  так  мне    кайфа  нет.

Я  виагры  наглотаюсь
Повяжу  на  яйки  бант!!
Согрешу,  потом  покаюсь
Я  и  вправду  СЕКС-  ГИГАНТ!!

Мы  с  кумой  грачей  встречали  
Дуры  мы,  зашли  бы  в  дом...  
Всю  одежду  обос*али,  
Ржут  над  нами  всем  селом.  

После  тещиных  блиночков
Наказанье,  Бог  ты  мой!!
Проводил  сегодня  ночку
С  унитазом,  не  с  женой...

Кум  неделю  колядует
В  снегопады  и  в  мороз.
Где  поет,  там  заночует,
Пусть  домой  не  кажет  нос.

В  наш  колхоз  приехал  Филя,
Обещал...  давно  пора!!
Жарим  щук  ему  на  гриле
Пусть  поет  нам  у  костра...

Лифт  неделю  на  ремонте
Речь  конечно  не  о  том.
Коль  влюбились,  так  пойдемте
На  шестнадцатый  пешком.

У  соседей  долбят  стену
Впору  мне  идти  к  врачу.
Отомщу  в  ночную  смену
Я  колонки  им  включу.

Целый  день  орет  соседка
Я  обнес  ей  алычу.
Не  орала  бы  ты,  детка
Я  ущерб  твой  возмещу!

Отключили  в  бане  свет
На  массиве  дачном,
Мой  Петро  за  столько  лет
Отработал  смачно!!

Мы  на  празднике  с  кумой
Пели  и  плясали.
А  её  мужик  и  мой...
Девок  ублажали.

Раз  пришел  в  аптеку  дед
Аккурат  к  обеду!!
Прокряхтел:  "Сondom  одеть
Помогите  деду!!"[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846680
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Віталій Назарук

СЛОВО І ПОГЛЯД

Повірте,  що  не  стидно  попросити…
Украсти  –  гріх,  так  нам  сказав  Господь.
Ми  люди,  що  уміють  говорити,
Кажи  все  чесно,  словом  не  зашкодь.

Бо  слово  ранить,  слово  може  вбити,
Воно  на  крилах  ,  наче  сильний  птах.
У  тих  словах  є  доленька  щаслива,
Що  про  любов  говорить  у  літах.

Інколи  краще  поглядом  сказати,
Коли  бракує  слів  у  певну  мить.
У  погляді  не  варто  слів  шукати,
Хоч  погляд  також  може  спопелить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846656
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Віталій Назарук

ПОВЕРНЕННЯ

Летять  у  небі  журавлі,
Долають  втому.
Із  вожаком,  що  на  чолі,
Летять  додому.

Тут  рідне  все,  тут  вітер  їм
Картини  пише.
А  небо  відтінком  своїм
Хмарки  колише.

 У  лісі  проліски  дзвенять,
Весна  надворі.
«Курли»  журавлики  кричать,
Сіяють  зорі…

І  перший  промінь  у  гнізді
Вони  застануть.
В  них  тут  появляться    малі,
На  крила  стануть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846367
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Ганна Верес

Убитий син

[b]
25.08.2019.  загинув  командир  взводу  24  батальйону  «Айдар»  Тихін  Курбатов.[/b]

І  знову  смерть  життя  людське  забрала,
Убитий  Сєвєродонецький  син:
Він  командир,  тому  в  нього  стріляли…
О,  скільки  ж  в  ньому  мужності  й  краси!

Він  бачив,  як  зросійщені  шакали
«За  так»  здавали  землю  свою  й  честь,
Як  Україну-неньку  обікрали,
Й  своє  підставив  матінці  плече.

Не  вмів  своїм  ім’ям  він  торгувати  –
Воно  для  нього  є  й  було  святе.
Для  нього  Україна  –  друга  мати  –
За  неї  Тихін  будь-кого  змете!

Не  міг  дивитись  на  рашистський  злочин,
Хотів,  щоби  війні  прийшов  кінець,
Та  в  25  в  бою  закрились  очі,
Що  так  любили  Сєвєродонецьк.

Тектимуть  дні,  поранені  війною,
Та  і  її    настане  свій  фінал,
Народ  наш  встане  щільною  стіною
І  буде  виграна  ця  проклята  війна!
26.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846341
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Надія Башинська

ПО ДОРОЗІ СЕРПЕНЬ ЙШОВ…

По  дорозі  серпень  йшов  на  світанні.
Він  по  травах  розсипав  роси  ранні.
І  радів,  що  всього  є...  лиш  би  зібрати.
То  ж  дізнатись  захотів,  чи  вміли  дбати?

Кучерявилась  в  траві  рута-м'ята.
Чебрецями  пахне  тут  кожна  хата.
Чисту  воду  пив  джерельну  із  криниці.
Срібла  кинули  сюди  його  зірниці.

Заясніла  ось  в  саду  хата  біла.
Тут  калинонька  рясна  вже  дозріла.
Немов  дівчина-красуня,  у  намисті.
Квіти  є  тут  під  вікном...  та  всі  барвисті!

Зазирнув  в  комору  він.  Що  ж  побачив?
Видно,  люди  тут  жили  неледачі.
Всього  є.  Зуміли  тут  про  все  подбати.
Довелося,  видно,  всім  попрацювати.

Ніби  кликала  його  хата  чиста.
Скатертина  на  столі  тут  барвиста.
Рушник  вишитий.  На  ньому  запашний
коровай,  зігрітий  сонцем...  Золотий!

Ой  щаслива  ж  є  яка  ця  година!
За  столом  зібралась  вже  вся  родина.
Троє  діточок  малих  і  батько,  й  мати.
Серпень  йшов  за  ними  з  церкви  аж  до  хати.

І  світились  лиця  всі,  ніби  сонце.
На  них  серпень  задививсь  у  віконце.
Тепер  вересню  дозволить  панувати.  
Нехай  радість  й  він  несе  у  всі-всі  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


НАДЕЖДА М.

Пригорнусь до тебе ніжно….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]


Пригорнусь  до  тебе  ніжно,  літо.
Не  сумуй,  що  твій  короткий  вік.
Все   тепло  у  мене  перелито,
Щедроти  промінчик  ще  не  зник.

Відпускаю  я  тебе  із  вдячністю,
Ти  зробило  скільки  добрих  справ.
Грітимеш  завжди  мене  присутністю.
В  різні  пори,  щоб  промінчик  грав!

Ти  виходь  повільно,  не  вагайся,
Гідна  йде  заміна,  не  сумуй.
Просто  й  легко  зміні  посміхайся,
Ні  про  що  ніколи  не   жалкуй.

Ти  мої  послухай  настанови,
Прийде  твій   квітковий  іще  час.
Буде  тепле  літо  знову  й  знову,
Ми  іще  зустрінемось  не  раз....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Ніна Незламна

Хандра

Рахую  дні  й  години  теж
Чомусь  хандрі  немає  меж
Й  ніжне  сонце,  геть  не  тішить
Хоча  в  вікно  сяйвом  світить.
Ото  хандра,  як  банний  лист
Від  неї  як,  знайти  захист?
Мов  змотана  в  павутинні
От  торкнутись…  До  хмар  синіх
З  ними  злетіть,  побачить  світ
Знову  друзям  слати  «  привіт».
Як  вирватись,  із  обіймів?
Позвати  дощ,  щоб  він  посмів
Змити  хандру  у  небуття
Щоб  знов  було  все  до  пуття.
Щоб  жить  й  радіть,  квітам  й  йому
Й  в  серці  відчуть  тепло,  весну
Й  відповісти  на  той  дзвінок
Йти  назустріч…..  Лиш  один  крок
А  милий  жде,  точно  знаю
Я  від  вагань,  теж  страждаю
Бажання  є…  Хандру  прогнать
І,  як  колись….  Вірно  кохать....

                                                               Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846292
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019


Малиновый Рай

ПРО ПІСНІ


ДАВАЙТЕ  ДРУЗІ  ЗАСПІВАЄМ,
НЕ  ДЛЯ  РОЗВАГ,А  ДЛЯ  КРАСИ.
ХАЙ  УКРАЇНА  РІДНА  ЗНАЄ
ЯКІ  Є  В  НЕЇ  ГОЛОСИ.

А  МИ  ПІСЕНЬ  БАГАТО  ЗНАЄМ
В  ЯКИХ  ДУША  ЯК  ПРОМЕТЕЙ.
ДАВАЙТЕ  ТАК  ЇХ  ЗАСПІВАЄМ
ЩОБ  НАМ  ПОЗАЗДРИВ  СОЛОВЕЙ.

ПІСНІ  У  НАС  ЗАВЖДИ  ЧУДОВІ
ВСІ  ПРО  КОХАННЯ,ПРО  ЖИТТЯ,
ТУТ  СИЛА  Є  У  КОЖНІМ  СЛОВІ.
У  КОЖНІЙ  БУКВІ  ПОЧУТТЯ.

А  Є  ПІСНІ  ПРО  БАТЬКІВЩИНУ
ТУТ  КОЖНА  ПІСНЯ  ЗАВОДНА,
АДЖЕ  МИ  ЛЮБИМ  УКРАЇНУ,
А  УКРАЇНА  В  НАС  ОДНА.

НЕХАЙ  ДАЛЕКО  ПІСНЯ  ЛИНЕ,
НЕХАЙ  ЇЇ  ПОЧУЮТЬ  ВСІ,
БЛИЗЬКІ  Й  ВІДДАЛЕНІ  КРАЇНИ
У  ВСІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  КРАСІ.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846255
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Віталій Назарук

НЕ ЗАБУДУ

Не  забуду  ніколи  святиню,
Що  нагадує  завжди  мені:
В  рясних  гронах  червону  калину,
Виноград,  що  поплівсь  по  стіні.

Не  забуду  ікони  в  куточку,
Де  лампадка  горіла  в  свята.
Свіжу  вишиту  гарну  сорочку,
Яку  мама  на  свято  дала.

Не  забуду  посвячену  Паску
І  вінки,  що  на  Трійцю  плели.
Я  пригадую  батьківську  ласку,
І  понині  батьківські  сліди.

Не  забуду  батьківського  дому,
Ту  водицю,  яку  по  ковточку
Не  мені  смакувала  одному  -
Найсмачніша  була  на  кутку.

Не  забуду  дитинства  і  лугу,
Де  до  ночі  ганяли  м’яча.
Де  коневі  знімали  попругу,
Щоб  звільнити  його  від  сідла.

Не  забуду  ніколи  ті  роки,
Що  лишилися  в  мене  в  душі.
І  в  пилюці  розмазані  щоки,
Від  тих  сліз,  що  лились,  як  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846266
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Віталій Назарук

ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗЕМЛЯН

Люди  Землі,  звертаюся  до  Вас…
Прошу,  хоч  на  хвилину  зупиніться!
Настав  напевно  довгожданий  час,
Обдумайте  усе  і  схаменіться.

Погляньте  навкруги  –  Земля  горить,
Навколо  війни,  смерчі  і  цунамі.
Настане  час  і  зникнемо  за  мить,
Ніхто  не  оспіває  нас  у  храмі.

Колись  Господь  нас  посилив  у  рай
І  для  життя  дав  заповіді  Божі…
Дотримуйсь  їх!  Порушив  –  вибачай!
Порушити  закони  ці  не  гоже!

Світу  кінець  наблизимо  самі,
А  потім  слід  людський  підем  шукати.
Прийдеться  довго  жити  у  пітьмі,
А  потім  довго  -  довго  воскресати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846265
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Томаров Сергей

Пять минут - для души глоток

По  любимой  "реке"  «Ух,  ты!..»
(Красота!..  Ляпота  какая...),
Окунувшись  в  траву,  в  цветы...
Плыть  бы  век,  без  конца  и  края.

Задыхаться  в  любви  к  земле
(Без  кормилицы  б  жизнь  пропала)
И  такой,  не  сыскать  нигде,
А  решишь,  так  Вселенной  мало.

Око  поле  не  в  силах  взять
(Эка,  дивное  все  же  диво),
Ах,  как  хочется  дол  обнять...
И  склониться  к  Земле  учтиво.

Пять  минут  -  для  души  глоток;
Ждет  авто  в  суету  и  будни...
Буду  ль,  скоро  ль  еще  разок?..
Вновь  врываюсь  в  свой  имидж  скудный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846240
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Ганна Верес

Осінню казку лісу я читаю

Осінню  казку  лісу  я  читаю,
Де  все  сплелося:  звуки  і  краса,
І  ясена  –  не  привида  питаю:
«Це  полотно  чудове  хто  писав?
Хіба  не  ти,  художнику,  той  майстер,
Що  фарби  ці  чарівні  позичав?
Поглянь  на  дуба,  он  який  гіллястий,
Тримає  міцно  хмару  на  плечах».

І  той  озвався  голосом  людини:
«То  осінь  вже  заглянула  сюди.
Зраділа  їй  вся  лісова  родина
Й  вітрець,  що  все  колись  тут  посадив.
Тут  золото  вперемішку  з  бурштином  
Милують  око  кожному,  повір,
Он  павучки  сховалися  в  хатини,
Вітання  мишенята  шлють  сові.
А  бачив,  як  уже  порожевіли
Калини  ягідки  он  на  кущі?
Для  мене  ліс  –  не  тільки  моя  вілла  –
Це  свято  і  для  ока,  й  для  душі».

«Твоя?  Мо’,  й  так.  Та  я  не  зазіхаю,–
Йому  кажу,  –  господар  лісу  ти.
Я  тільки  про  одне  тебе  благаю:
Дай  людям  розуму  красу  цю  зберегти!»
15.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Ольга Калина

Марш Гідності

Колона  по  Хрещатику  іде,
Козацький  дух  усіх  вперед  веде.  
Єднання    разом  армії  й  народу
За  нашу  Честь  і  Гідність,  і  Свободу.

І  заклики,  і  гасла,  й  прапори,    
І  Бог  над  нами  ізгори.
Вклоняємося  дочкам  і  синам,
Ми  зараз  разом  йдемо  на  Майдан.  

Сини  Вкраїни,  дякуємо  Вам:
Бійцям  відважним  і  захисникам.  
Усім,  усім  –  від  Заходу  до  Сходу,
За  вашу  відданість  народу.  

Військовим  лицарям  -  земний  уклін!
Ми  хочем  Миру  і  на  краще  змін.
Звучить  стоголосо  вкраїнським  бійцям:
Спасибі,  Герої!  Ми  дякуєм  Вам!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846173
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Віталій Назарук

Я УКРАЇНЕЦЬ БУВ ЄСИ І БУДУ

Я  українець,  я  у  вишиванці,
Де    посплітались  долі  кольори.
Кошу  траву  в  росі  із  позаранку,
А  недалеко  солов’їв  хори.

Я  українець  і  в  моєму  серці
Корінням  хлібним  проросли  жита.
Сміється  небо  в  дорогій  веселці,
Де  Україна    бачиться  свята.

Я  українець,  я  живу  на  волі,
Немає  наді  мною  москалів.
Я  маю  хліб,  працюючи  у  полі,
Землі  своєї  праці  не  жалів.

Я  українець,  я  в  неділю  зранку,
Ходжу  молитись,  коли  кличе  дзвін.
Я  відсуваю  в  промені  фіранку,
Я  українець,  що  піднявсь  з  колін.

Я  українець,  дуже  цим  пишаюсь,
У  моїх  жилах  українська  кров.
Ним  і  надалі  вірним  залишаюсь,
Бо  мій  народ  ніхто  ще  не  зборов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846170
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  путь!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  в  глибу,
бо  доречним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  в  нас  нейронові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі,
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  друзки  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого.  
                                                                                                   Тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Малиновый Рай

СТРЕС

 сссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссссс

НЕ  ПОЕДЕМ  С  ТОБОЙ  НЕ  МОРЕ
И  НЕ  БУДЕМ  МЫ  БЕГАТЬ  В  ЛЕС
ДАДИМ  ВОЛЮ  ОБЫЧНОЙ  ССОРЕ
ЧТОБЫ  СНЯТЬ  НАШ  РАБОЧИЙ  СТРЕС.

ДАВАЙ  В  КЛОЧЬЯ  ПОРВЁМ  ВСЕ  ЧУВСТВА,
НАШИМ  НЕРВАМ  ДАДИМ  ШАЛИТЬ,
ЧТОБЫ  СТАЛО  В  СЕРДЕЧКЕ  ПУСТО
О  ПРИЛИЧИЯХ  ВСЕХ  ЗАБЫТЬ.

ТЫ  СЖИМАЙ  КУЛАЧКИ  ДО  ХРУСТА
ТОЛЬКО  ОЧЕНЬ  ПРОШУ  -НЕ  БЕЙ,
ХОТЬ  И  НЕТ  У  ПОСУДЫ  ЧУВСТВА,
ПОЖАЛЕЙ  ЕЁ,ПОЖАЛЕЙ.

НА  ПОРВИ  ВОТ  МОЮ  РУБАШКУ
БРОСЬ  И  НОЖКАМИ  ПОТОПЧИ,
РАЗДАВИ  ЕЁ  КАК  КОМАШКУ
И  КРИЧИ,НА  МЕНЯ  ,КРИЧИ.

ИЛИ  НА  ВОТ  РАЗБЕЙ  ТАРЕЛКУ,
НУ  КАКАЯ  БЫТЬ  МОЖЕТ  ЖАЛОСТЬ,
ИЗ  НЕЙ  ТЁЩА  СВОЙ  СУПЧИК  ЕЛА
КОГДА  В  ГОСТИ  К  НАМ  ПРИЕЗЖАЛА.

ПОСЛЕ  ССОРЫ  ДАВАЙ  БЕЗ  ГНЕВА,
ДАЖЕ  ДУТЬСЯ  С  ТОБОЙ  НЕ  БУДЕМ
СТАНЕШЬ  СНОВА  ТЫ  КОРОЛЕВОЙ,
ПЯТЬ  МИНУТ  И  МЫ  ВСЁ  ЗАБУДЕМ.

ВСЕ  ГРЕХИ  ПРЕДАДИМ  ЗАБВЕНЬЮ,
ВСЁ  РАССТАВИМ  ПО  НУЖНЫМ  ПОЛКАМ
И  УКРЫВШИСЬ  НОЧНОЮ  ТЕНЬЮ
ВСЁ  ЗАШЬЁМ  МЫ  С  ТОБОЙ  ИГОЛКОЙ.

УТРОМ  СНОВА  СВЕТИТСЯ  БУДЕШЬ,
БУДЕТ  ЗАВТРАК,ТВОЯ  ЗАБОТА,
НУ  А  КАК  ЖЕ,ВЕДЬ  МЫ  ЖЕ  ЛЮДИ.
МЫ  ТОРОПИМСЯ,ЖДЁТ  РАБОТА.





























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846150
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Ніна Незламна

В серпневий вечір

Серпневий  вечір  по  обрію  мостився
Хтів  запросити  зоряну  нічку  в  гості
А  в  полі  сонях,  низесенько  схилився
Несе  сховавши,  промінчик  сонця  в  осінь

Горобці  стежать,  пильно  за  небосхилом
Все  підлітають  й  ледь  сповиті  в  жовтий  цвіт
Вмить  доторкнувшись,  здіймають  різко    крилом
В  круговороті  влаштували  зореліт  …

Вихорцем  вітер,  приніс  вологий  запах
Вечірня  втіха…  Геть  тікала  спека
Десь  громовиця,  заіскрило  в  небесах
Тішився  сонях,  обійде  небезпека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846116
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Олеся Лісова

Твій слід

Як  хочеться  залишити  свій  слід
На  цій  землі,  яку  люблю    до  щему.
Аби  пишнів  кущем  калини  рід,  
А  не  бринів  би  гілкою  окремо.

Здійнятись  в  журавлиному  ключі,
На  чистій  ноті  злинуть  в  піднебесся,
Промінчик  сонця  втримати  в  руці
І  знати  –  він  назавтра  знов  воскресне.

Любистком  зарясніти    у  садку,
Запахнути  у  рідних  чорнобривцях,
Росою  заіскритись  в  колоску
Щедрого  поля  зрілої  пшениці.

Як  хочеться  потрібним  бути  тут.
І  знати,що  життя  пройшло  не  дарма:
Бабусю  внуки    з  нетерпінням    ждуть
І  їхній  сміх  –  твоя  щаслива  карма.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 118

[b][i][color="#107805"]Не  смотрите,  что  помята
И  стою  на  трассе  тут.
Я  не  гордая,  ребята.
Вот  со  всех  сторон  и  мнут.

Подарили  мне  пальтишко,
А  оно  мне  до  пупка.
Я  ж  высокая,  как  вышка
И  широкая  в  боках.

У  моей  козы  Анюты
Мысли  только  о  козлах
Перепрыгнет  все  редуты,
А  не  пустишь  -  вся  в  слезах.

Приходили  нынче  гости
Съели  все,  кричат:  "Еще!!"
Я  подсыпала  со  злости
Им  пургену  в    суп  харчо.

За  рекою  возле  пня.
Там  особый  климат
Хлопцы  девкам  объяснят
Тонкости  интима.

Зря  зашла  я  к  бабке  в  дом
Там  не  бабка  вовсе!!!!!!!
И  меня  в  нем  негр  Том
Отходил  раз  восемь...

Не  ходил  бы  ты  милок
К  той  бабуле  в  домик.
Чтоб  тебя  не  уволок  
В  койку  тот  же  Томик...

Все  испортил  соловей.
Вы  бы  посмотрели!
Куму  я  кричу  -  Налей!!
А  он  пьян  от    трелей...

Сексуальный  гороскоп
Мне  конечно  пофиг
Камасутра  и  секс-шоп
И  я  сразу  -  профи!!

В  огороде  рвали  мак...
У  соседа    Мишки.
Все  пошло  совсем  не  так
Прострелил  штанишки...

Вот  вопрос  возник  опять
Разрешимый  вроде..
Если  просит  надо  дать
Или  дать  по  морде?

Кум  к  кровати  привязал
Сразу  три  молодки.
Сам  уехал  на  вокзал
Прикупить  всем  водки!

Прям  душа  моя  страдает,
Не  дает  тоска  уснуть.
Счастье  разное  бывает,
Мне  б  хотя  како  нибудь!

Как  то  вечером  грустила
Пока  Петька  не  пришел
У  него  такая  сила
Сразу  стало  хорошо.

Мой  миленочек  женился
И  понятно  -  не  на  мне.
В  работягу  превратился
И  копается  в  г**не...

Три  часа  я  в  бане  мылась
Вытиралась  час  потом.
Почему,  скажи  на  милость,
Ты  остался  под  окном?

Испеку  -ка    куличи  я
Чтобы  милого  завлечь.
А  свекровь  кричит:  "Большие!!
Не  войдут  размером  в  печь!"[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846121
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Віталій Назарук

ЮНАЦЬКІ РОКИ

Пр:  Бо  юначі  роки  –  це  пора  золота  -
Перше  ніжне,  щасливе  кохання.
У  цім  віці  завжди  найпалкіші  вуста
І  найдовше  у  світі  чекання.

Коли  руки  пітніли,  серце  бігло  до  гаю,
Надивитися  в  очі  мішали  вуста.
Бракувало  хвилини,  щоб  попасти  до  раю  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа.

Були  радості  перші,  як  життєвий  дарунок,
Бо  тоді  в  небесах  я  орлом  ще  літав.
Були  проліски  ніжні,  перший  був  поцілунок  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа…

Ми  по  росах  блукали,  йшли  додому  під  ранок,
Нам  трояндою  пахли  зелені  жита.
Ми  шукали  в  ту  пору  найгустіші  тумани  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846076
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Амадей

ЗІЗНАННЯ В ЛЮБОВІ

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,-  це  в  небі  зірка  рання,
Вона  у  юність  повертає  знов,
І  знову  серце  мліє  від  кохання.

Знов  черемшина  у  саду  цвіте,
І  соловей  для  нас  пісні  співає,
І  гріє  душу  почуття  святе,
Кохання  в  грудях  полум"ям  палає.

В  потік  гірський  зливаються  слова,
Твоє  "Люблю"  в  душі  моі  лунає,
На  скроні  сивина,  моі,  лягла,
Чому  ж  тоді  так  серце  завмирає?

Чому  зірки  нам  падають  до  ніг,
І  кличуть  в  поле  вечорові  роси,
І  жайвір  піснею  нас  кличе  у  політ,
Пісні  для  нас  співає  стоголосі?

І  хочеться  нам  казкою  ще  жить,
Не  дивлячись,  на  посивілі  скроні,
Від  почуттів  у  серденьку,  п"яніть,
Й  тримати  власне  щастя  у  долонях.

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,  це  мрія,  навіть  казка,
Тобі  в  коханні  зізнаюся  знов,
Прийми  ж  мою  палку  любов,  будь  ласка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Віталій Назарук

МАЛЕНЬКОМУ ВІРТУОЗУ

Олюні  Олексіївні,  маленькій…

Наша,  люба.  Найкраще  дитя.
Трудівнице    роялю  і  сцени.
За  дароване  Богом  життя,
Ти  заповнила  нотами  вени.

Вже  без  музики  ти  не  живеш,
Важку  працю  обрала  –  дитино.
І  повір,  що  нема  в  тебе  меж…
Все    життя  твоє  -  нотна  картина.

Наше  любе  дитятко,  онученько  люба,
Будь  щаслива  від  нині  й  до  віку.
Прослав  музику  Гріга  і  Шуберта
І  збери  нагороди  без  ліку.

З  днем  народження,  наша  маленька  гордість!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846075
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Катерина Собова

Знову двійка

В    п’ятикласника    Матвійка
Додалося    враз    мороки:
Вдома    всівся,    щоб    зробити
З    української    уроки.

Учень    думав    аж    до    ночі,
Вже    й    не    тямив,    хотів    спати…
Як    професії    жіночі
По    сучасному    писати?

В    школі    дівчинка    -    школярка,
А    на    фермі    -    там    доярка,  
В    інституті    -    інститутка,
Секретар    -    то    секретутка.

Якщо    в    класі    учениці,
То    учать    їх    вчителиці…
Щось    не    так.    Митець    -    мисткиня.
Жінка  –  вчитель?    Вчителиня!

Ось    павук    -    то    павучиха,
А    як    завуч?    Завучиха,
(Вона    -    мамина    свекруха),
А    директор?    Директруха.

Шиє    швачка,    всякий    знає,
Прибирає    санітарка,
В    брата    хімію    читає,
Як    же    правильно?    Хімарка!

В    мами    теж    немає    клепки,  
Бо    не    може    підказати:
Нардепиня,    чи    нардепка?
Як    же    вірно    написати?

Там    сидять    професорині
В    Міністерстві,    як    на    дачі,
Тих    проєктів    наробили,
Що    школярик    ледь    не    плаче.

Бо    вже    збило    з    пантелику
Слово    те    «політикиня»,  
Помилку    зробив    велику,
Написав:    «Вони    всі    -    свині!»

-Накрутили    таке    в    мові,
А    ти,    хлопче,    розбирайся!
Навіть    тато    вже    не    каже:
-Йди    на    вулицю,    пограйся…

Бідні    діти    не    встигають,
Нових    правил    ще    не    знають,
І    не    дивно,    що    Матвійку
Вліплять    знову    жирну    двійку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846072
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


Віталій Назарук

ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Ви,  керманичі,  послухайте  народ…
Хіба  даремно  кров  ми  пролили?
Для  того  добували  ми  свободу,
Щоб  діти  українцями  росли.  

Права  здобули,  волю,  незалежність,
Лиш  на  папері,  а  насправді  –  ні.
Ми  працьовиті  люди  –  ми  не  лежні
І  біди  ми  не  топимо  в  вині.

Допоможіть  здолати  перешкоди,
Щоб  ім’я  ваше  прикладом  було.
Будуйте  нові  фабрики  й  заводи,
Щоб  все  довкола  рясно  зацвіло.

Щоб  не  від  кого  не  були  залежні,
Для  свого  Бога  в  нас  були  церкви.
Щоб  у  хлібах  були  поля  безмежні
І  до  батьків  зверталися  на  Ви.

Храніте  незалежну    Україну,
В  калині    хай  цвіте  і  у  росі.
Земля  моя  під  прапором  єдиним,
Як  пишна  ружа  квітне  у  красі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845997
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Малиновый Рай

РОЗЛЕТІЛИСЬ ДУМКИ

РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
НАЧЕ  БДЖОЛИ  В  КВІТУЧОМУ  ПОЛІ,
ЩОБ  ЗІБРАТИ  НЕКТАР
 І  У  ВУЛИК  ЙОГО  ПРИНЕСТИ,
ЩОБИ  ТОЮ  КРАПЛИНКОЮ  
ТРОХИ  ПОКРАЩИТИ  ДОЛЮ,
ЩОБ  З  КРАПЛИНОК  ОТИХ
МРІЮ  ЦІКАВУ  СПЛЕСТИ.

РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
І  ШУКАЮТЬ  У  ЗРІЛОМУ  ПОЛІ
ТО  ЄДИНЕ  ЗЕРНО
ЯКЕ  МАЄ  НАЙВИЩУ  ЦІНУ,
ТО  ЄДИНЕ  ЗЕРНО
ЯКЕ  ДУЖЕ  ВПЛИВАЄ  НА  ДОЛЮ,
А  ВСЕ  ТЕ  ЩО  ЖИВЕ
МАЄ  ДОЛЮ  НО  ТІЛЬКИ  ОДНУ.

ЇМ  НЕМАЄ  ОБМЕЖЕНЬ
НІ  В  ПРОСТОРІ,НАВІТЬ  У  ЧАСІ.
ВОНИ  ВСЮДИ  ПРОНИКНУТЬ
І  ЩО  ЇМ  ПОТРІБНЕ  ЗНАЙДУТЬ.
РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
НА  НОВИНКИ  ПРИВАБЛИВІ  ЛАСІ.
АДЖЕ  САМЕ  ДЛЯ  ЦЬОГО
ВОИ  В  ГОЛОВІ  І  ЖИВУТЬ.

І  НІЩО  БІЛЬШЕ  В  СВІТІ
НЕМАЄ  ТАКОЇ  СВОБОДИ
І  ТАКИХ  ШВИДКОСТЕЙ
ЯКІ  ТІЛЬКИ  НО  Є  У  ДУМОК.
І  НАПЕВНО  І  В  НЕЇ  НЕ  БУДЕ
ТАКОЇ  НАГОДИ,
ДОТИ  ДОКИ  ДУША  ВЖЕ  ЗВІЛЬНИВШИСЬ
ЗЛЕТИТЬ  ДО  ЗІРОК.

І  ЯКИМ  БИ  НЕ  БУВ
В  ГОЛОВІ  ОТОЙ  РОЗУМ  ВЕЛИКИМ,
БЕЗ  МАЛЕНЬКИХ  ДУМОК
ВІН  НЕ  МАТИМЕ  ЗОВСІМ  ЦІНИ
РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
ПО  ПРОСТОРІ,ЩО  БОЖОЮ  СЛАВОЮ  ЛИТИЙ.
МАБУТЬ  І  Є  ДЛЯ  НАС  
БОЖІ  ПОСЛАНЦІ  ВОНИ.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844967
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Малиновый Рай

ЛЮБОВ

А  Я  КАЖУ  КОХАНІЙ  ЗНОВ:
-КОХАНА,Я  ТЕБЕ  КОХАЮ.-
БО  ЗНАЮ  ТВЕРДО  ЩО  ЛЮБОВ
ВЕДЕ  НЕ  В  ПЕКЛО,А  ДО  РАЮ.

БУДЕМО    РАЗОМ  МИ  ЗАВЖДИ
БЕЗ  СВАРОК,РЕВНОЩІВ,  РОЗЛУКИ,
ЛЮБОВІ  НАШОЇ  СЛІДИ
ЗАЛИШИМ  В  ДІТЯХ  ТА  ОНУКАХ.

ЛЮБОВ  НЕСЕМО  ДО  КІНЦЯ
ПОКИ  ЖИТТЯ  У  НАС  ТРИВАЄ,
А  ТАМ  ПОПРОСИМО  ТВОРЦЯ
ХАЙ  НАС  І  ТАМ  НЕ  РОЗЛУЧАЄ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845282
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Малиновый Рай

вальс


В  ШУМНОМ  ЗАЛЕ  ВСЕ  ТАНЦУЮТ
ПОД  ИГРУ  ОРКЕСТРА  ВАЛЬС,
только  лишь  один  стою  я
и  смотрю  ,смотрю  на  вас.

вы  летаете  как  птица,
вместе  с  вами  кавалер,
ват  бы  мне  так  научиться,
я  возьму  с  него  пример.

я  стою,смотрю  краснея,
вам  быть  может  не  понять,
стыдно  что  я  не  умею,
к  сожаленью,  танцевать.

я  осмелюсь  после  танца
подойти  к  вам  и  сказать:
-помогите,научите
меня  так  же  танцевать.-

я  смотрю,я  впечетляюсь,
не  могу  глаз  оторвать.
если  я  того  желаю
значит  буду  танцевать.

в  тихом  зале  вальс  танцуют
только  двое,вы  и  я.
ну  ещё,ещё  хочу  я.
пусть  звучит  мелодия.





















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845763
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Людмила Пономаренко

У життя незабутній столиці

Загубилось  село  посеред  нескінченних    гаїв,
Між  соснових  борів  й  полуниць  серед  зрошених  трав,
Між  високістю  неба  й  простою  банальністю  справ
І  лишилося  світлом  нетлінним  на  серці  моїм.

Це  сюди  повертається  птахів  розчулених  клин...
Вже  й  заквітчане  літо  доплітає  барвистий  вінок,
І  дванадцять  озер    ще  збирають  проміння  зірок
І  купають  його  у  блакиті  прозорих  мілин.

В  світанкових  садах  заворожує  спів  солов’  їв,
Може,  навіть,  не  спів,  а  зізнання  землі  цій    в  любові…
Під  цим  небом  душа  поринає  в  поля  волошкові
Й  проливаються  щастям  почуття  найтепліші  мої

До  тієї  стежини,  по  якій  мене  батько  повів,
До  пісні  тієї,  що  любила  захоплено  мати,
До  вишень  доспілих  край  біленької  рідної  хати
Й  до  глибин  найдорожчих,  як  диво,  промовлених  слів,

До  першої  книги,  яку    хтось  не  прибрав  із  полиці,
І  до  фото  старого,  на  якому  бабуся  і  дід,
Переживши  часи,  представляють  собою    мій  рід
У  своєму  селі,  у  життя  незабутній  столиці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845876
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Ганна Верес

Хто бачив, як зорі гаснуть


Хто  бачив,  як  зорі  гаснуть,

Молитву  згадав  не  раз

За  тих,  хто  згорів  дочасно,

Рятуючи  наш  Донбас.


Хто  бачив  на  очі  власні

Синів  вугляні  тіла

І  погляд  у  небо  згаслий,

Той  зна:  там  війна  брела.


І  біль  гострий,  наче  бритва,

Скарав-прибив  без  жалю…

В  Донбасі  важлива  битва:

За  волю  твою  й  мою!
11.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845950
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


НАДЕЖДА М.

Подарунки Друзів…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X_P2FUhbBW0
[/youtube]

У  шафі  на  полиці  ряд  книжок,
Від  щирих  друзів  гарні   подарунки.
Одна  за  одною,  як  ланцюжок.
Нема  дорожче,  ніж  оці  стосунки.

Не  довелось  зустрітись  мені  з  ними,
На  відстані  відчула  добре  їх.
Давно  для  мене  стали  не  чужими,
Мої  тут  Друзі,  що   дорожчі  всіх.

Читаю  й  перечитую  книжки,
Уважно  роздивляюсь  їхні  фото.
З  любов"ю  я  гортаю  сторінки,
І  дізнаюсь,  що  ними  пережито.

Радію  і  сумую  разом  з  ними,
І  часто  так  хотілось  поряд  буть.
І  з  ними  не  холодні  такі  зими.
Вони  завжди  в  житті  моїм  живуть.

Вам  дякую,    що  ви  у  мене  є.
Мої  хороші,  добрі,  вірні  Друзі.
Бо  з  вами  небо  завжди  голубе,
В  моїй  душі  завжди  ви  у  повазі.


[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1782023/c72db3e6-4e6a-4998-9238-4128d7d21377/s1200?webp=false[/img]

[img]https://yandex.ua/images/_crpd/7Czhjf625/959d0ez_W/VbLgFtc9wm_7aK15NfEjCghS8PscMr-jdW9yFamx8zvwQ6pcyPhcKVfjWibGiILbV9iicNQnkQqCXCJs5Soq40HqqEqiDKYimnXpNWmITxd5J9G2ZWPXnllfJzCNqdcm0[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845948
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Малиновый Рай

Я ПОВЕДУ ТЕЯ ТУДА (про любовь)


Я  ПОВЕДУ  ТЕБЯ  ТУДА
ГДЕ  ЗАСВЕРКАЕШЬ  КАК  ЗВЕЗДА.
ПОД  БЕЛОСНЕЖНОЮ  ФАТОЙ
ТЫ  СТАНЕШЬ  ДЛЯ  МЕНЯ  ЗВЕЗДОЙ.

ПОЙДЁМ  ПОД  ПРАЗДНИЧНЫЙ  ВОСХОД,
ТЕБЕ  ОН  СЧАСТЬЕ  ПРИНЕСЁТ,
СОТРЁТ  С  ДУШИ  ТРЕВОГИ  ТЕНЬ
И  ТВОЙ  НАЧНЁТСЯ  НОВЫЙ  ДЕНЬ.

Я  ОБНИМАЯ  И  ЛЮБЯ
В  ДЕНЬ  СВЕТЛЫЙ  ПОНЕСУ  ТЕБЯ,
ГЛАЗЁНКИ  ВЫСУШУ  ОТ  СЛЁЗ,
ОБСЫПЛЮ  ЛЕПЕСТКАМИ  РОЗ.

Я  ТАК  ТЕБЯ  БЛАГОДАРЮ,
ЗА  ЭТУ  СВЕТЛУЮ  ЗАРЮ,
ЛЮБОВЬ  ЗАЖГЛА  СКАЗАЛА:"ДА".
МОЯ  ТЕПЕРЬ  ТЫ.НА  ВСЕГДА.

ТЫ  В  ЖИЗНЬ  МОЮ  ЗОРЁЙ  ПРИШЛА,
ОТ  ОДИНОЧЕСТВА  СПАСЛА.
И  СЧАСТЛИВ  РЯДОМ  БЫТЬ  С  ТОБОЙ
МОЕЙ  ЗОРЁЙ,МОЕЙ  ЗВЕЗДОЙ.

ПРОЙДЁМ  С  ТОБОЙ  ЧЕРЕЗ  ГОДА,
ГОРИ  НЕ  ГАСНИ  НИ  КОГДА,
ТЕБЕ  Я  В  ЭТОМ  ПОМОГУ
ЛЮБОВЬ  НА  ВЕЧНО  СБЕРЕГУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845578
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Віталій Назарук

ЗУСТРІТИ ПРИ ЗОРІ

Пр:  Ти  весною    зранечку  була,
Як  співали  в  гаю  солов’ї.
Це  була  в  нас  найкраща  пора,
Коли  бачив  очі  я  твої.

Пам'ять  береже  тебе  давно,
Ти  в  душі  моїй,  як  солов’ї.
Ти  моє  невипите  вино,
Ти  найкраща  квітка  на  землі!

Сонячна,  небачена  любов,
Без  якої    весни,  то  зима.
Довго  я  шукав,  проте  -  знайшов,
Нині  вдвох  ми  вип’ємо  вина.

У  душі  забродить  ще  любов,
Загоряться  диво  -  ліхтарі.
Я  усе  життя  до  тебе  йшов,
Щоб  зустріти  вранці  при  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845909
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Ольга Калина

По воду

Надво́рі  віхола  гуляє
І  всю  дорогу  замело.
Цей  сніг  ніхто  не  прочищає,
То  ж  в  кучугу́рах  все  село.  

Послала  мачуха  з  крини́ці
Принести  свіжої  води  -
Корів  поїти,  а  ще  пти́цю..
Та    й  далече́нько  йти  туди.
 
Йому́  було́  тоді  лиш  десять
Із  роду  -  ще  так  мало  літ.  
Та  і  приказують  –  не  просять,  
Щоб  в  господарстві  допоміг.  

Тож  встав  тихе́нько..  Одягну́вся.
Благеньку  курточку  надів,
На  босу  ногу  собі  взувся..
А  рукавиць  шукать  не  смів.

Бо  вже  давно  десь  загубились,
Можливо,  й  зовсім  не  було..  
Матінки  ласка  тільки  снилась..  
Й  побрів  надвір  він  -  у  село..  
   
Везе  великі  ті  санчата
І  два  бідони  в  них  стоїть.
Набрав  води.  Вже  близько  й  хата.  
Синочок  мачушин  біжить..  

Одітий  те́пло,  добре  взутий  
І  рукавички  на  руках.  
Він  гордовитий  і  пихатий  –
На  лижах  їздить  по  сніга́х..    

Надвір  він  вийшов,  щоб  погратись,
З  горба  на  лижах  пронестись.  
І  захотів  ще  посміятись  –
Пихну́в  бідони,  щоб  лились..  

То  ж  розіллялася  водиця  –
Немає  свіжої  води..
Позаду  десь  ота  криниця  –
Потрібно  знову  йти  туди.

Нема  ні  сліз,  немає  помсти,  
Лише  в  очах  блищить  сльоза.  
Підняв  бідон  -  на  сані  мостить..  
За  що  йому  така  біда?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845832
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Капелька

Добро и зло идут по свету

Добро  и  зло  идут  по  свету,
Из  века  в  век  идёт  борьба.
Обоим  солнце  ярко  светит,
А  ночью  радует  луна.

Обоих  воздух  вдохновляет  
Дышать  и  видеть  этот  мир.
Для  них  природа  расцветает  
И  приглашает  их  на  пир.

Когда  же  войны  на  планете,
Добру  тогда  потяжелей.
Хотя  за  зло  лишь  зло  в  ответе,
Добро  становится  сильней.

Ему  чтоб  выжить  снова  надо
Средь  зла  растить  плоды  добра.
Наверно  есть  на  свете  карма
За  прошлые  свои  дела.

И  снова  рушатся  эпохи,
Оставив  чудо  за  собой
Прогресса,  вер.  Порою  крохи,
Что  удивляют  красотой.

И  восхищают  гигантизмом,
Чего  не  строят  и  теперь.
По  круче  всяких  коммунизмов,
Всех  утопических  идей.

Есть  пирамиды,  мегалиты,
Дворцы  и  крепости  кругом.
Есть  удивительные  плиты,
Не  вырубишь  их  топором.

Есть  множество  следов  прогресса,
Мы  не  умеем  делать  так.
Из  камня,  из  песка  и  леса
Построили  нам  говорят.

Следы  высоких  технологий
На  скалах  и  в  пустынях  есть.
Не  сохранилося  историй
-Кто  жил,  любил,  трудился  здесь?

Лишь  только  мифы,  даже  сказки
Фантастику  нам  говорят.
Учёные  сгущают  краски
И  отвергают  всё  подряд.

Кто  разломал  и  уничтожил
И  даже  в  землю  закопал?
Давайте  вместе  подытожим
Вопрос,  который  здесь  поднял.

Добро  и  зло  идут  по  свету,
Из  века  в  век  идёт  борьба.
Обоим  солнце  ярко  светит,
А  ночью  радует  луна.

                             Июнь  2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ОСІНЬ

Я  люблю,  я  люблю  коли  осінь,
Як  вгорі  пролунало  «курли»,
Коли  жінка  кохання  ще  просить…
А  мужчини  ще  справжні  орли…

Я  люблю,  як  цвітуть  хризантеми,
А  тумани  з  димами  сплелись.
Коли  осінь  створила  Едеми,
Коли  з  клена  летить  жовтий  лист.

Я  радію,  як  «бабине  літо»
Так  летить,  як  пташині  ключі,
Коли  вітер  густі  хмари  витре,
Як  вночі  не  кричать  пугачі.

Я  люблю,  я  люблю  коли  осінь,
Вона  пройде  –  зима,    і  –  весна.
Осінь  спокою  в  Бога  попросить,
Відспіває  усе…    Тишина…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845791
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На вірність присягнути Україні

На  вірність  присягнути  Україні  -
Потреба  сьогодення  повсякчас.
Рентгеном,  що  просвічує  людину
Є  совісті  й  сумління  чистий  глас.

На  вірність  присягнути  Україні,
Щоби  зміцнити  український  дух,
Щоб  зберегти  вкраїнськую  родину
І  нації  вогонь,  щоб  не  потух.

На  вірність  присягнути  Україні,
Стражденній  мові,  пісні  бойовій,
Небесній  сотні  і  героям  нині,
Що  захищають  честь  від  ворогів.

На  вірність  присягнути  Україні
Спроможний  у  бутті  лиш  той  народ,
В  якого  в  серці  є  любов  нетлінна
До  Батьківщини  й  пресвятих  свобод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Віталій Назарук

НАВІТЬ В ОСІНЬ

Соковиті  груші,  яблука  дозрілі,
Трави,  наче  килим,  з  листям  золотим.
Ночі  прохолодні,  сливи  посинілі,
Створюють  під  осінь  золотий  інтим.

Пара  зустрічає  у  коханні  осінь,
Птахою  злетіли  весни  і  літа.
А  душа  і  далі  в  Бога  щастя  просить,
Бо  в  житті  настала  золота  пора.

Застерніло  поле,  орють  ще  на  зиму,
Бо  давно  зібрали  зрілі  врожаї.
Ще  із  картоплиння  чути  запах  диму,
На  великих  схилах    сохнуть  кураї.

Почорніло  поле,  ворони,  мов  хмари,
Тополина  гола  в  полі  маячить…
По  ночах  часами  ще  горять  стожари,
Серцю  навіть  в  осінь,  хочеться  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845790
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Леся Утриско

Так трішки літа залишилось

Так  трішки  літа  залишилось:
Щось  гомонять  собі  птахи,
Росою  ще  отави  вмились,
Туман  розлігся  на  дахи.
Хизують  барвами  химери,
Хмарок  обвислих  над  ставком,
Їх  підпудровують  гримери,
Пробігши  сірим  беріжком.
Та  сонце  дихає  в  напрузі,
Ріллю  цілує  за  селом,
Там  хміль  пахучий,  на  окрузі,
Своїм  виблискує  чолом.
Ще  все  живе  -  барвисто  чисте,
В  ключі  задиристих  качок,
Ще  достигає  цвіт  -  намисто,
У  недописаних  казок.  
В  них  оксамитова  малина,
Вуста  малює  до  зорі
І  коротає  час  свій  днина,
В  сумній  лелеці  на  ріллі.  
Тепло  викручує  сорочку,
Терпкому  меду  на  житах,
Готує  дуб  старезну  бочку,
Що  загубилась  у  літах.
У  ній  заквасить  синь  небесну,
Змішавши  всі  земні  смаки,
В  них  пекторалі  й  світ  чудесний
Кладуть  картини  у  сумки.
Так  трішки  літа  залишилось...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845786
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Любов Іванова

НАДЕНУ СВИТЕР ОСЕНИ ПОД ЦВЕТ

[b][i][color="#e80c0c"]Н[/color]аступит  вскоре  охровый  сентябрь,
[color="#e80c0c"]А[/color]ллеи,  парки  в  астрах  станут  ярче
[color="#e80c0c"]Д[/color]а  где    ж  в  природе  сразу  столько  фарб  
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще  бы,  -  Бог  открыл  свой  тайный  ларчик.
[color="#e80c0c"]Н[/color]е  усидеть  в  квартире  в  день  такой,
[color="#e80c0c"]У[/color]йти  бы  в  поле  с  ветерком  в  обнимку,  

[color="#e80c0c"]С[/color]обрать  букет  ромашки  полевой,
[color="#e80c0c"]В[/color]серьез  гадать  на  счастья  половинку.
[color="#e80c0c"]И[/color]  возвращаться  с  радостью  в  душе
[color="#e80c0c"]Т[/color]ропинкой  детства,  где  все  так  знакомо
[color="#e80c0c"]Е[/color]два  попав  в  пространство  этажей,
[color="#e80c0c"]Р[/color]оптать,  что    город  снова  в  горле  комом.

[color="#e80c0c"]О[/color]сталась  малость  дней  до  сентября
[color="#e80c0c"]С[/color]ады  заждались  сбора  урожая.
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще  чуть-чуть  и  сменят  свой  наряд
[color="#e80c0c"]Н[/color]а  бронзу  с  медью,  охре  подражая...
[color="#e80c0c"]И[/color]  я  не  прочь  принять  душой  сезон

[color="#e80c0c"]П[/color]ереместиться,    встретить  бабье  лето.
[color="#e80c0c"]О[/color]пять  набросить    джемпер,  чтобы  в  нем
[color="#e80c0c"]Д[/color]о  холодов  и  стужи  быть  согретой.

[color="#e80c0c"]Ц[/color]итаты  лета  реже  с  каждым  днем
[color="#e80c0c"]В  [/color]  природе    чаще  дождик  и  прохлада
[color="#e80c0c"]Е[/color]сть  для  сезона  все  в  шкафу  моем
[color="#e80c0c"]Т[/color]олько  в  душе  мне  холода  не  надо..[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Валентина Рубан

ВИБІР

Місяць  в  небі  самотньо  гуляє,
А  навколо  –  мільйони  зір.
Де  знайти  ту  одну,    не  вгадає.
Бо  великий,  мабуть,  перебір

Жде  зоря,  що  горить  в    високості.
І  маячить  ледь    -  ледь  в  далині…
А  ця  -  поруч,    що  манить  у  гості.
Як  вгадати,  де  та  а  де  ні?

 Може  он,  що  яскраво    палає,
Всіх  затьмила  собою  навкруг?
А  чи  та,  що  тихенько  зітхає,
Й  непомітна  серед  подруг?

Можна  думати  так  до  рання.
Ранок  всіх  розжене    в  укриття.
Може  згаснути  мрія  й  кохання.
Або  марно  чекать  все  життя

Місяць  в  роздумах  заблудився.
І  ніхто  ж  йому  й  не  підкаже.
Якщо  сумнів  у  душу  вселився,
Треба  слухать,  що  серце  скаже

19.08.2019  р      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845760
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Ганна Верес

Думки. Думки…

Зібралось  думок  в  голові  –  кілометри,
І  кожна  жить  право  має  святе.
Хто  був  на  порозі  хоч  раз  у  смерті,
Той,  мабуть,  більше  знає  про  те.

Життя  –  не  безкрая  життєва  нива,
Де  ти  –  то  сіяч,  то  невмілий  жнець,
Там  кожен  збирає  власне  жниво,
Поки  відшукає  життя  кінець.
7.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845754
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Lana P.

ДАЛЕКІ БЕРЕГИ

Далекі  береги  Канади…
Немає  кращої  відради  —
Пірнути  у  криштальну  воду,  
Відчути  подихом  свободу,
Купатись  у  спекотну  днину
В  обіймах  радісного  плину,
Читати  небо,  засмагати,
На  хвилях  радісно  стрибати,
Знайти  баланс  у  танцях  сейші*,
Вивчати  острівці  тутешні,
Багату  фауну  і  флору  
У  літню  прудконогу  пору,
Піймати  життєдайні  миті
У  сонцепроменях  зігріті.
Дарують  нам  свої  принади
Далекі  береги  Канади.

*Стояча  хвиля  у  водних  басейнах.  Сейшами,  або  стоячими  хвилями,  зветься  явище,  коли  вся  вода  даного  басейну  коливається,  причому  на  поверхні  води  не  видно  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845749
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Шостацька Людмила

ЖИВИ, УКРАЇНО!


Нехай  там  що,  а  ти  живи
Наперекір  усім  нещастям!
Любов  твоя  нам  за  причастя,
На  сповідь  –  день  прийде  новий,
Впадуть  з  оковами  гріхи.
               Ти  –  мати.  Нас  рождала  в  муках,
 Як  кат  у  двері  твої  стукав.  
 І  так  було  віки  й  віки.
 Нехай  там  що,  а  ти  живи!
 Бракує  слів…,  як  діти  блудні  –
 Усі  потуги  многотрудні,
 І    надстражденні  молитви.
 Живи,  живи!  Гірка  сльоза…
                 Не  раз  розстріляна  й  побита
 Стоїш    в  розпуці  серед  жита.
 Живи!  І  хто  б  що  не  казав  –
 Тебе  врятує  неба  стяг!
                 Тобі  співаю  я:  «Осанна!»,
   Моя  красо  обітована.
   Ти  –  велич,  ти  і  є  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845745
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Віталій Назарук

ПОШУКИ ЗОРІ

По  ночах,  не  сплю  –  шукаю,  я  свою  зорю,
А  зоря  сховалась  в  хмарах,
А  зоря  сховалась  в  хмарах,
Хоч  чудово  вона  знає,  що  її  люблю.

Я  без  неї  втратив  спокій,  я  не  їм,  не  сплю,
Все  шукаю  в  піднебессі,
Все    шукаю  в  піднебессі,
Серед  зірок  мерехтливих,  я  свою  зорю.

Якщо  зіронька  не  знає  про  любов  мою,
Я  гукатиму  сузір’ям,
Я  гукатиму  сузір’ям,
Щоб  всі  знали  в  темнім  небі,  що  її  люблю.

Знають  зорі  всі  довкола,  як  її  люблю,
Як  шукаю  я  щоночі  зіроньку  свою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845701
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Ніна Незламна

Підем кохана в храм любові

Багрянцем  ледь-ледь  зайнявся  небокрай
Помітно  сяють  зорі  вечорові
Підем  кохана,  в    храм  світла  й  любові
Поведе  місяць  у  дивовижний  рай….

Душу  зігріє  стежка  барвінкова
Хоч  десь  і  небо  крають  громовиці
Твій  погляд  ніжний  й  звабливі  зіниці
Неначе  пісня      -  мами  колискова…

Твої  обійми  -  сонячне  проміння
У  душі  спокій,  тікають  печалі
Нам  ніч  розсипле  пелюсткові  чари
Поведе  в  казку,  розвіє  сумління….

І  соловейко  пісню  нащебече
Дотики  ніжні,  п`янкі  поцілунки
Солод  спокуси,  привороту  трунки
За  всіх  на  світі  мені  ти  дорожче…

Сховала  тайну  зіронька  ранкова
 Ми  у  обіймах,  у  чудному  раю
Слова  ласкаві,  шепОчу  «кохаю»
В  свій  храм  любові,  тебе  навік    вкраду.

                                                                             06.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845629
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Амадей

ЗУСТРІЧ

 Вони  цю  мить,  давно  чекали,
І  ось  ця  мить,  рука  в  руці,
І  очі  сонцем  засіяли,
Й  усмішка  щастя  на  лиці.

Хоч  й  голова  його  в  сивинах,
Та  в  серці  полум"я  горить,
Оце  і  є  ота  хвилина,
Та  незрівняна  щастя  мить.

Букет  троянд  своі  коханій,
Дарує  з  трепетом  в  душі,
Отій  єдиній  і  жаданій,
Котрі  писав  пісні  й  вірші.

І  ось  вони,  нарешті,  в  парі,
Неначе  пара  голубів,
Серця  іх  рвуться  ввись,  над  хмари,
Іх  Сам  Господь  у  пару  звів.

Вона  від  щастя  засіяла,
Аж  на  очах  сльоза  бринить,
Для  них  нарешті  вже  настала,
Найщасливіша  іхня  мить.

Вони  кохали  і  чекали,
І  мріяли  у  парі  жить,
Хай  Янгол  іх  оберігає,
І  Сам  Господь  благословить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845620
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Ольга Калина

У теплім літі хочу залишитись

У  теплім  літі  хочу  залишитись,
Щоби  не  йти  в  осінній  листопад,
В  барвистім  розмаїті  зупинитись
І  споглядать  серпневий  зорепад.  

Ще  ніжити  і  милувати  око
Пахучими  квітками  у  саду.
У  небо,  десь  за  хмарами  високо,
Дивитись  довго  в  чисту  синяву.  

Купатися  у  сонячнім  проміні,  
Тепло  вбирати,  як  трава  росу.  
Та  знати,  що  по–божому  велінню,
У  небі  вітер  прожене  грозу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845602
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Катерина Собова

Есемески

Молода    дружина    Віка
Допит    зразу    влаштувала  –
Есемески    чоловіка
В    телефоні    прочитала.

-Це    мене    вже    не    колише,
Що    прийшов    ти    аж    під    ранок,
Тут    сантехнік    тобі    пише,
Що    без    тебе    так    погано!

-Ти,    Вікусю,    не    печалься,
Золота    моя    комашко,
Це    -    сантехнік,    дядьо    Вася,
Ми    з    ним    граємо    у    шашки.

-А    ось    далі:    -«Не    залишиш?
Дуже    гарно    ми    кохались…»
І    чого    Василь    цей    пише:
«Ми    з    тобою    вже    догрались»?

Читай    далі,    ось    любуйся,
Це    для    тебе    справжнє    горе:
«Чоловік    приїде    завтра,
Ми    поїдемо    на    море!.

-Твої    речі,-    кричить    Віка,-
За    дверима,    он    валіза!
Так    турнула    чоловіка,  
Що    й    до    хвіртки    не    долізе.

Він    сидить,    як    пес    побитий,
З    чемоданом    біля    хати,
А    тому,    що    не    навчився
Есемески    видаляти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845593
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Віталій Назарук

СПАСІВСЬКИЙ РАЙ

Вже  повітря  стає  холодніше,
Дозрівають  плоди  у  саду.
Я  проснусь,  якомога  раніше,
Їх  до  церкви  святити  піду.

Покладу  золоту  паперівку
І  грушки,  що  достигли  в  саду,
Назриваю  сливок  із  верхівки,
Винограду  у  кошик  зірву.

До  кінця  від  самого  початку,
Службу  Божу  вкладу  у  плоди.
Хай  смакує  у  Бога  дитятко,
Що  земні  не  лишило  сліди.

Свято  СПАСА.  Спаси  і  помилуй!
Дай  нам  волю  здобути  в  бою.    
Не  робити  дозволь  нам  помилку,
Бо  живемо  неначе  в  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845518
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Ніна-Марія

МИНАЄ ЛІТО

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]

Давай  удвох  загубимось  у  літі.
Теплом  ще  ніжить  сонце  золоте,
Волошками  синіє  в  стиглім  житі,
В  дворі  рожево  мальвами  цвіте.

Серпневі  дні  потрошечку  маліють,
Осіння  зморшка  ляже  на  чоло.
Гарячі  почуття  твої  зігріють,
І  все,  що  літо  нам  приберегло.

Ще  в  літі  нам  би  тішитись  з  тобою,
До  млості  спити  всю  його  красу.
Хоч  восени  повінчані  з  тобою,
Я  крізь  життя  любов  святу  несу!

[img][/img]
 З  ЯБЛУЧНИМ  СПАСОМ  ВАС,  ДРУЗІ!  БОЖОЇ  БЛАГОДАТІ  ВСІМ!
[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019


НАДЕЖДА М.

Лишивсь до осені один єдиний крок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=36fRerezNck
[/youtube]
Лишивсь  до  осені  лиш  крок,
Останні  дні  смакує  літо.
І  з  кожним  днем  гірчить  ковток,
В  них  жаль   прощання   перелито.

Ну  що   зробить  ще  залишилось?
Уважно  погляд  повела.
Від  праці  трохи  притомилась,
Усе  зробила  ця  пора...

Та  не  спіши,  ще  рано,  осінь,
Ти  літу  смутку   не  додай,
Ще  не  пожовкли  твої  коси,
Ще  лист  зелений  не  чіпай.

Прийде  пора  ще  золота,
Здивує  кольором  багряним,
Сади   обійме  німота...
І  запах  промайне  духмяний.

Люблю  я  мріять  в  такий  час,
Тоді  ніщо  не  заважає.
У  сад  приходжу  кожен  раз,
Душа  і  тіло  спочиває...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845442
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Щоб бути щасливим

Життя  дає  уроки  часто,  
І  не  завжди  воно  цукати.
Не  треба  бігати  за  щастям,
Не  треба  скрізь  його  шукати.

Але  щасливим  бути  можна.
Виховуй  в  собі  волю,  стійкість.
Щоб  день  був  позитивний  кожний,
Твори  добро,  не  скверносій  ти.

Депресіям  не  піддавайся,
Зітри  погане  все  на  порох.
Ніколи,  друже,  не  здавайся.
Побачиш:  щастя  зовсім  поруч.

Усе  душевне,  і  духовне
Старайся  у  собі  розкрити,
Щоби  було  життя  змістовне,
Будь  щирим,  вчись  людей  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.08.2019


Ніна Незламна

З думками в кімнаті

Розчинився  у  повітрі  п`янкий  запах  м`яти
Цвірінькають  горобчики,  жваво  біля  хати
Ото  літо  насолода,  всім  радість  приносить
Й  вона  потішиться  життям,  як  сонечко  сходить...
Все  ж  думки,  як  п`явки  діють,  сльозини  на  очах
Була  молодість  яскрава,  літала  на  крилах
А  тепер  в  одній  кімнаті,  в  вікні  шматок  неба
А  в  другій  гучне  сопіння,  в  діда  ж  до  сну  зваба...
За  мить  в  хаті  наче  привид,  муха  залетіла
В  голові  рій  копошиться,  чи  жити    так  хтіла?
І  не  снилось  й  не  гадалось,  підкралася  старість
Он  сусідка  молоденька,  охоплює  заздрість…
Відспівало  тепле  літо  й  весна  -  красна,  спогад
Та  все  ж  добре,  що  не  одна,  хоч  в  кімнаті  й  поряд
Те  мовчання  на  шматочки,  душеньку  ріже  й  рве
То  за  щастя    добра  пам`ять,  ніколи  не  зітре
Час  кохання,  поцілунки,  пісні  колискові
На  обійсті  під  парканом  й  зірки  вечорові...
Тоді  воркував,  як  голуб,  притулявсь  до  щічки
Раділи  нічці,  у  травах  іскрились  світлячки
Купались  в  квітах  і  куштували  полуниці
Як  в  пташки  серце  співало,  світились  зіниці...
Оце  й  надихає  жити,  з  старістю  боротись
Все  в  клопотах  про  старого  й  з  цим  треба  змиритись
 Все  ж  гнів  в  душі  і  образу,  таїть  на  білий  світ
Чом  істинного  кохання,  такий  короткий  вік…..

                                                                                             08.08.2019р
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845397
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 15

[b][color="#0d048a"]Очень  жадная  бабушка  Маня
Деньги  вечно  носила  в  кармане
Ну  а  шустрый  внучек
Кошелек  уволок,
Мир  не  слышал  еще  такой  брани!!

Старый  мачо  один    из    аула
Прибежит,  лишь  бы  только  кивнула...
Получал  он  под  дых
За  соблазн  молодых
Тем  баблом,  что  он  носит  в  баулах.

Мы  пошли  нынче  в  лес  за  грибами...
Он  у  нас  рядом  здесь,  за  буграми.
Приставать  стал  сосед,
Отказать  бы...  так  нет!!
Шли  домой  без  грибов,  но  с  грехами..

Гладко  выбритый  гопник  Валера
Вылез  с  ужасом  из  шифоньера...
И  увидев  обрез
Выдал:  Сам  бы  не  лез
Затолкала  туда  меня  Вера.

Лара  Крофт,  убежав  из  гробницы
Добежала  до  самой  границы..
На  таможне  орет...
Мне  туда!!  Мне  вперед!!
Кавалер  у  ней,  видите  ль,  в  Ницце

Гастарбайтер  Джамшут  с  Украины
Для  ремонта  привез  тачку  глины.
Что  за  эксперимент?
Здесь  ведь  нужен  цемент!!!
За  рублем,  глянь,  приехал  он  длинным!!

Офтальмолог  из  местной  больницы.
Проверял  мне  прибором  глазницы...
Но  перчаточки  снял
И  меня  приобнял
Начал  щупать  мои  ягодицы..

Гинеколог  из  клиники  местной.
Был  средь  женщин  фигурой  известной..
Этот  пылкий  типаж
Делал  секси-массаж..
Называл  в  это  время  -  прелестной...

Хитромудрый  электрик  с  Находки
Не  такой  он,  как  видится,  кроткий.
Всем,  он  кроме  друзей
Сам  устроит  КЗ...
За  починку  берет  литр  водки

"Рихтовать!!!"  -  порешила  Татьяна
А  была  в  тот  момент  в  дупель  пьЯна
Нам  в  Петра    "корнишон"
Надо  влить  силикон.
Вот  тогда  будет  он  без  изъяна..

Дева  юная  из  Приамурья
Настоящий  пример  бескультурья.
Ей  бы  малый  мотив  -
Может  голой  пройти.
Без  мозгов  иль  привычка  в  ней  дурья.

В  удивительном  городе  Шуе
Молодежь  против  правил  бунтует!
Им  чтоб  дам  в  жёны  взять,
Можно  только  гулять...
Не  должно  строго  быть  поцелуев..

Атарбеков,  джигит  из  глубинки
Не  носил,  ни  носки,  ни  ботинки
Он  же,  братцы,  джигит!!
И  обут  в  сапоги!!
Из  которых  сдувает  пылинки!!

Гастарбайтер  Иван    из  Казани
Мне  такое  настроил  по  пьяни
Прогнала  бы  клюкой,
Мастер  он  -  никакой!!
Зато  мастер  любовных  признаний!!!

Толя  Дыркин,  вратарь  высшей  лиги
Постоянно  плел  в  клубе  интриги...
Это  вовсе  не  смех,
Он    достал  этим  всех.
А  еще  продает  порно-книги...

Закидонов  был  толстый  и  старый
Прятал    в  цуме  товар  в  шаровары.
Как  такого  в  тюрьму
Можно  взять,  не  пойму...
Он  же  весом  разрушит  и  нары.[[/color]/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845395
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Віталій Назарук

ОСІННЯ ПОРА

Уже  й  по  літі,  скибочка  лишилась,
А  був  недавно  цілий  буханець.
Минає  серпень,  золото  з’явилось,
А  після  серпня,  літечку  кінець.

І  знову  в  осінь,  найстрашніше  –  школа,
Від  неї  вже  відвикла  дітвора.
І  знову  діти  –  солов’ї  довкола,
Біжать  до  школи  з  нашого  двора.

Якось  не  звично  тишина  настала,
В  дворі  нечутно  криків,  ні  плачу.
В  повітрі  знову  літачки  заграли,
Які  оцінки?..  Краще  помовчу…

На  те  і  осінь,  йде    охриста  дама,
Сіють  щоднини  нові  врожаї.
Суха  стежина  вниз  крокує  прямо,
А  в  небесах  курличуть  журавлі.

Бабине  літо  ще  зігріє  душу,
Не  стане  ряски  зверху  у  річках.
Осінній  лист  нас  золотом  обтрусить,
Сипне  дощами  осінь  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845390
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Lana P.

НІАГАРСЬКИЙ ВОДОСПАД

Полоще  коси  водоспад,
Як  та  дівиця,
І  без  повернення  назад  
Біжить  водиця.

Її  не  спиниш  ні  на  мить,
Не  вступиш  двічі,
Веселкою  мерехкотить  —
Від  сонця  свічі.

Фата  біліє  вдалині  —
Дисперсне  коло.
І  бадьорять  гучні  пісні  —
Чарує  соло.

Торкає  бризками  впритул  —
Не  дасть  спокою,
Не  наздогнати  жвавий  гул  —
Летить  луною.

З  семи  чудес  на  цій  землі  
Природнє  диво!
Не  підпускає  кораблі,
Жене  квапливо.

Підковою  між  берегів
З’єднав  кордони,
Нема  у  нього  ворогів
І  заборони.

На  Ніагарській  стороні
Бурлить  стихія.
Пробуджує  нутро  в  мені,
Як  давня  мрія.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845384
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Надія Башинська

ДОБРІ ЗЕРНА

Рясніють  яблука  в  саду,  теплом  налиті.
І  груші  соком  налились,  схилили  віти.
Під  тином  терен  в  колючках...  Розчервонівся.
А  біля  нього  виноград  в'юнкий  повився.

Радів  той  терен:"Он  які!  Вас  доглядають.
Приємно  бачити,  як  всі  про  вас  тут  дбають.
А  я  росту  собі  один,  тин  підпираю.
Уваги  ні  від  кого  я  не  мав  й  не  маю.

Щоправда,  і  мене  зірвуть,  якщо    потреба.
Важливо  кожному,  щоб  він  комусь  був  треба."
А  нам  навчитися  б  радіть  всім  в  того  терна.
Мабуть,  для  цього  й  сіяв  Бог  ті  добрі  зерна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Віталій Назарук

Я ЗАКОХАНИЙ В ТЕБЕ, ВОЛИНЬ

Я  жити  не  можу  без  тебе,  
Моя  синьоока  Волинь.
Радію,  коли  твоє  небо,
Льонову  нагадує  синь.

Коли  у  твоїм  піднебессі,
Здіймається  сокіл  увись.
Коли  з  малахіту  узлісся,
Кричать  до  усіх:  «Зупинивсь!

Поглянь  на  поля  золотаві,
Вишневі  сади  у  цвіту.
Дівчат  у  чудовій  поставі,
Що  посмішку  дарять  круту».

Тут  хочеться  жити  й  кохати,
Збирати  волошкову  синь.
Щасливою  будь  і  багата,
Земля  моя  –  рідна  Волинь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845295
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Ольга Калина

На війні ( Барановський Василь Володимирович)

Барановський  Василь  Володимирович

(30  січня  1967р  –  29  січня  2015р)
Устинівка  Малинського  району  Житомирської  області.  
Старший  лейтенант  ,  командир  взводу    44-ї  окремої  артилерійської  бригади,
зник  безвісти  29  січня  2015  р.  у  боях  з  російськими  збройними  формуваннями  у  м.  Вуглегірськ  (Донецька  область).  Ідентифікований  серед  загиблих.  Похований  20  червня  2015  року    в  селі    Фортунатівка  Малинського  району.
Нагороджений  орденом  Богдана  Хмельницького  III  ступеня  (посмертно).



Жили,  як  кажуть,  душа  в  душу,  
Ділили  радість  і  журбу.
А  ще  я  вам  признатись  мушу:
Взаємність  де  знайдеш  таку?!  

Для  неї  Вася  був  підтримка,  
Що  так  кохав  її,  жалів.
Якщо  десь  вільна  є  хвилинка,  
То  ніжних  скаже  кілька  слів.

Якщо    затримавсь  десь,  немає,  
Без  нього  сумно  вже  її,  
 Швиденько  дзвонить  і  питає:
- Ти  де,  Василик?
- На  війні.  

Отак  любив  він  жартувати,  
Але  не  знав  іще  тоді,
Що  справді  піде  воювати,  
На  сході  буде,  на  війні.  

Йшов  боронить  свою  країну,  
Свою  дружину  і  дітей,  
Дзвонив  частенько  до  родини  –
 Хороших  ждали  ті  вістей.  

Але  недобрі  ті  новини  
Зі  зведень  чути  було  всім.
З  біди  і  горя  сліз  корзину,  
Війна  несла  у  рідний  дім.  

Його  дружина  ще  не  знала:
Під  Вуглегірськом  у  бою
Біда  на  Васю  чатувала
І  на  Миколу  Качкалду.  

Їх  танк  підбили  вже  сепари  
І  він  у  балці  догоряв.  
Це  лиш  початок  був  кошмару..
Поранень  Вася  ще  зазнав.

То  ж  подзвонили  командиру
І  розказали:  де  вони.  
А  далі  все  туманом  вкрило
Цієї  страшної  війни.

А  потім  друзі  їх  шукали:
Ні  мертвих,  ні  живих  нема.  
То  ж  -  зникли  безвісти,  пропали..
Шукала  жінка  вже  й  сама..  

Вона  пороги  оббивала  
І  в  двері  стукала  усі.
Про  те  чиновники  не  знали,  
Що  в  неї  коїлось  в  душі.  

Привезли  Васю  хоронити
Через  півроку  у  труні.
Не  хоче  жінка  з  тим  змиритись  -
Про  смерть  не  віриться  її.  

Хоч  і  аналізи  робили,
Звіряли  всіх  по  ДНК,  
Не  впевнена,  що  хоронити
В  труні  приве́зли  Василя.

Їй  кажуть,  що  то  був  Василик..
Миколу  й  досі  не  знайшли.
О,  Боже  милий,  дай  їй  сили!  
А  їм  -  щоби  живі  були.  

Хоч  ходить  часто  до  могили,  
Не  вірить  серце,  що  це  він.
Вона  діждеться.  Хватить  сили,
Бо  він  ще  досі  на  війні..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


Амадей

Мене поезія і музика п"янить

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
З  піснями,  я  на  небо  відлітаю,
Лише  заради  цього  варто  жить,
Заради  того,  щоб  почуть  "Кохаю".

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
Мені  ще  хочеться,  як  в  юності  любить,
І  відчувать  долоню  у  долоні.

Мене  поезія  і  музика  п"янить,
В  душі  моій,  луна  пісень  багато,
Хороший  вірш,  він  піснею  дзвенить,
Для  серця  й  для  душі  -  це  справжнє  свято.

Мене  поезія    і  музика  п"янить,
І  не  дає  мені  ночами  спати,
Від  вірша  гарного,  у  венах  кров  кипить,
Від  пісні  гарноі  я  й  сам  стаю  крилатим.

Коли  дзвенить  мелодія  в  душі,
Душею  я  між  хмарами  літаю,
Й  лягають  на  папір  моі  вірші,
Душею  й  серцем  я  відпочиваю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845276
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019


НАДЕЖДА М.

Далась взнаки ота весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j3ecflFBHMc[/youtube]
Далась  взнаки  ота  весна,
Вона  мене  любить  навчила.
Була  для  мене  новина:
Мене  до  тебе  приручила.

Важка  для  мене  була  ноша:
Пройшлась,  як  буря,  ураган,
Була,  як  сонце,  дощ,  пороша,
То,  як  після  шторму  океан.

Ти  вчив   любить  і  ненавидіть,
То  проклинав,  то  пригортав.
Училась  плакать  і  радіть,
Ішов  назавжди  й  повертав.

Бо  знов    дививсь  на  все  з  надією,
В  душі  лише  переживав.
Ти  не  хотів  розстатись  з  мрією,
Свої  думки  не  видавав...

Давав  мені  урок  життя,
І  приручав,  хоч  було  важко.
Собі  робила  відкриття:
Не  схоже  це  усе  на  казку..

А  час  чекав  порозуміння,
Всміхалась  доля  крадькома,
Та розросталося  коріння,
Що  й  до  сих  пір  не  відпуска...



.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845191
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Віталій Назарук

ПОКИ ВОГОНЬ НЕ ЗГАС

Згадати  є  про  що  –  кохана,
Злетіли  птахою  літа.
І  в  нас  була  пора  весняна,
Коли  я  соколом  літав.

А  ти  була  тоді  лебідка,
Як  Світязь  спав  в  очеретах.
Та  час  пролинув  дуже  швидко,
І  з  нас  нікого  не  спитав.

Твої  любив  я  очі  карі,  вони  мені  закрили  світ.
Я  ними  жив,  я  ними  марив  усе  життя  –  багато  літ.
Моя  кохана,  ясна  зоре,  зорею  сяй  вгорі  весь  час.
Хай  світить  сонце  те,  що  вчора,  допоки  жар  в  душі  не  згас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845188
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ПОЛЕ ЙШЛА… (слова для пісні)

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Він  зі  мною  так  любо  розмовляв.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Потім  лугом  йшли,  там  де  річечка.
Загубилася  в  травах  стрічечка.
Допоміг  знайти,  навіть  тішився.
Та  щось  крок  його  дуже  стишився.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Я  раділа,  що  парубок  зустрів.
Правда,  довго  щось  через  ліс  він  вів.
Ой  сварилася  ж  матінка  моя...
Та  у  чому  ж  є  тут  моя  вина?

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         "Моє  серденько",  "моя  квіточка".

Через  поле  йшла...  Натомилася.
Де  калини  кущ,  зупинилася.
А  там  парубок  теж  відпочивав.
Тепер  знаю  я  -  на  мене  чекав.

         Ой,  калинонько!  Ясне  зернятко.
         Називав  мене  "моє  серденько".
         Ой,  калинонько!  В  ґронах  віточка.
         Називав  мене  "моя  квіточка".
         Моє  серденько",  "моя  квіточка".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 16.08.2019


Малиновый Рай

твои зелёные глаза



ТВОИ  ЗЕЛЁНЫЕ  ГЛАЗА
СВЕТИЛИСЬ  СЧАСТЬЕ  ИЗЛУЧАЯ
КОГДА  ЛЮБЛЮ  ТЕБЕ  СКАЗАЛ,
КАГДА  СКАЗАЛ  ЧТО  ОБОЖАЮ.

ТЫ  СЛОВО  ВЫМОЛВИТЬ  В  ОТВЕТ
МНЕ  НЕ  СМОГЛА  ИЗ-ЗА  ВОЛНЕНЬЯ,
В  ТВОИХ  ГЛАЗАХ  СВЕТИЛСЯ  СВЕТ
ПРИШЛО  ЖЕЛАННОЕ  МГНОВЕНЬЕ.

ТЫ  ПОНЯЛА  ЧТО  ТЫ  НУЖНА,
ЧТО  ТЫ  ТЕПЕРЬ  НЕ  ОДИНОКА.
ЛЮБОВЬ.АХ,КАК  ОНА  ВАЖНА,
ТЕБЕ  МОЕЙ  ЗЕЛЕНООКОЙ.

В  МОЕЙ  РУКЕ  ТВОЯ  РУКА,
СЕРДЦА  ЗАБИЛИСЬ  В  ОДНОМ  РИТМЕ.
КАКАЯ  СИЛА  ВЕЛИКА
В  ЛЮБВИ,В  БОЖЕСТВЕННОЙ  МОЛИТВЕ.

ТВОИ  ЗЕЛЁНЫЕ  ГЛАЗА
БЕЗ  ВСЯКИХ  СЛОВ  МНЕ  ВСЁ  СКАЗАЛИ.
Я  СЧАСТЛИВ.Я  ЛЮБЛЮ  СКАЗАЛ,
И  МЫ  ВДВОЁМ  СЧАТЛИВЕЙ  СТАЛИ.












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845147
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


САВИЧ

Непитущий зять

На  своїй  автомашині
Приїжджає    в  село  зять,
Щоб,  як  треба,  рідну  тещу  
З  її  святом  привітать.

Теща  зятя,  як  годиться,  
Запросила  до  стола
Та  наставила  закусок!
Повну  чарку  налила.

Пий,  зятьок,-  говорить  теща,-  
Ти  ж  мені  -  як  рідний  син!
Пить    горілки  я  не  буду,
Люба  мамо,  з  трьох  причин:

Перша  та,  що  ця  горілка
На  здоров’ячко  вплива.
Молодець!  -  зраділа  теща    
-  В  тебе  мудра  голова!

Друга  й  зовсім  вже  серйозна:
Я  сьогодні  за  кермом.
Вірно  робиш,  -  каже  теща,
Пий  компотик  з  пиріжком.

Ну,  а  третю  вже  причину  
Забувати  геть  не  слід,
Бо  ми  з  кумом  по  півлітра  
Уже  врізали  в  обід!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845128
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Людмила Пономаренко

Променем на склі

Дивуєшся  щораз,  як  виглядаєш    весни
Після  холодних  злежаних  снігів,
Радієш  гулу,  коли  крига  кресне
І  Псел  тікає  в  луки  з  берегів,

Чекаєш  птахів  в  небесах  відкритих,
Стрічаєш  серцем:  вже  летять,  летять…
Й  збираєш  пригорщі    весняної  блакиті
В  озерцях  повені  з  хмаринками  латать.

І  гладиш  поглядом  ту  квітку  на  осонні,
Що    в  радості  своїй  немов  дитя,
Вже  зріє  світ,  сміється  вже  сьогодні,
На  смак  пізнавши  прояви  життя.

І  мрієш  вже,  як  заспіває  даль
В  красі  оновленій  замріяно-квітчасто,
І  ти,  зимову  скинувши  печаль,
Малюєш  променем  на  склі  весняне  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828987
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.08.2019


Ніна Незламна

Я не маю забаганок

Ні,я  не  маю,  ніяких  забаганок  
Лише  бажаю,  стрічать  кожен  світанок
Світлий,  барвистий    в  вишневій  вишиванці
Ввись  здіймаються  промені  –  посланці

Злотаві  стрічки,  мов  феєрверків  іскри
Красиве  небо,  в  смужках  веселки  хмарки
Несуть  землиці  звістку    про  ясний  ранок
Сріблясті  роси  й  мені  ляжуть  на  ґанок…  
А  в  квітах,  травах,  бурштинові  засяють
Із  легким  вітром  на  сонечку  заграють…

Як  під  звук  скрипки,  чи  під  фортепіано
Спів  солов`їний,  то  потрійне  сопрано
Пробудить  ріки,  ліси,  гаї,  долини
Дзвінке  звучання,  вже  й  на  очах  сльозини

Ні,  я  не  маю  ніяких  забаганок
Хочу,  щоб  в  мирі,  завжди  бачити  ранок
Щоб  жити  в  щасті,  радіти  сонцю,  світу
Добру,  любові,  щоб  все  на  серці  літо.

                                                                             10.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845111
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


НАДЕЖДА М.

ОСІННЯ НЕЗАБУДКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_t_kD4wAUjQ[/youtube]

Скидають  квіти  свій  наряд,
Хто  зрозуміє  їхній  смуток?
І   рідшим  став  тепер  їх  ряд,
Давно  пройшов  час  незабудок.

Краса  продовжує  ще  жить:
Цвітуть  квітки  ще  запізнілі,
Ще  можуть  літо  зупинить,
Бо  до  тепла  не  збайдужілі.

Та  на  губах  вже  інший  смак,
Ніжніші  пахощі,  ніж  літні.
Мабуть,  це  осінь  пахне  так,
Вкрапляють  сум  так  непомітно.

Та  про  весну  я  пам"ятаю,
Ти  дарував  колись  мені.
До  серця  квітку  пригортаю.
Я  вдячна  так  отій  весні...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845103
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Віталій Назарук

ДОМАШНЄ ТЕПЛО

Збираю  я  родину  вдома,
Де  дід  тримав  колись  тепло.
У  мить  міська  зникає  втома,
Рід  оживляє  все  село.
Ще  личаки  висять  у  сінях,
Ними  пишається  весь  рід.
Тримала  толк  тут  господиня,
Достаток  мав  у  хаті  дід.

Гніздо  лелече  біля  хати,
Калина  дивиться  в  вікно.
Господарює  мама  й  тато,
Садок  побілений  вапном.
Припудрена  стара  криниця,
Стежина  в  стиглих  споришах.
Ні  це  не  сон,  мені  не  сниться,
Тут  заспокоїться  душа.

Злетілись  птахи  звідусюди,
Заняття  в  кожного  своє.
Сторонні    в  сад  приходять  люди,
Немов  дитинство  настає.
Хтось  обриває  стиглі  вишні,
Хтось  рве  зелені  черешні.
Я  в  світ  із  цього  саду  вийшов,  
На  серці  солодко  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845080
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Віталій Назарук

ЛЮБОВ І ГРІХ

Пишу  цей  вірш  для  тебе,  доле,
Всі  знають,  що  тебе  люблю.
Люблю  всім  серцем,  аж  до  болю,
Хоч,  як  болить,  проте  терплю.

Твої  світлини  є  у  мене,
Їх  бережу  немов  святе,
Бо  в  грудях  полум’я  вогненне,
Горить  постійно  через  те…

Я  з  твоїм  іменем  лягаю,  
І  з  твоїм  іменем  встаю.
Я  Бога  кожен  день  благаю,
Бо  я  люблю,  тебе  люблю.

Моя  любов  у  кожнім  слові,
У  моїх    діях    і  думках.
Бракує  слів  у  рідній  мові,
Щоб  всім  сказати:  -Ти  свята.

Цей  вірш  для  тебе  не  останній,
Я  напишу  багато  їх.
Цей  вірш  –  освідчення  в  коханні,
Бо  ти  любов  моя  і  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845079
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ганна Верес

Стоїть Чернігів

Стоїть  Чернігів  з  валом  на  плечі,
Де  пушки  сторожують  спокій  людям,
Удень  напоготові  і  вночі,
Чи  із  Росії  нападу  не  буде?

А  нижче  горне  хвилечки  Десна  –
Надійна    водяна  то  оборона.
Чи  літо  це,  зима,  а  чи  весна,
Чи  осінь  вербам  жовті  вдягне  крони.

І  куполи  золочені  теж  там,
Тривогою  впилися  про  майбутнє,
Й  зерно  надії  в  серці  пророста:
Чернігів  стане  містом  самобутнім!

Надійно  тут  заховані  ключі
Від  неньки  України.  Мов  фортеця,
Стоїть  Чернігів  з  валом  на  плечі,
І  дзвони  линуть  в  даль  у  кілька  терцій.
13.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845061
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Катерина Собова

Знайшов вихiд

Лікар    Яну    у    рецепті
Не    забувся    прописати:
«Чистої    води    два    літри
За    день    треба    випивати».

-Я    вже    пробував,  не    можу
Рідину    насильно    пхати,,,
Гаркнув    лікар:    -Ви    повинні
Самі    вихід    тут    шукати!

Через    місяць    Ян    приходить:
-Лікарю,    вдалось    з    водою,
Бо    цей    спосіб    не    підводить
І    я    справився    з    собою.

Звечора    стакан    горілки
Одним    залпом    випиваю,
Заїдаю    оселедцем
І    відразу    спать    лягаю.

А    вже    зранку    організм    мій
Сам    цю    воду    вимагає:
До    півдня    моя    утроба
Цих    два    літри    поглинає.

Метод    вірний    і    надійний,
Тут    нема    вже    що    казати,
Можете    тепер    всім    хворим
У    рецепт    його    писати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845078
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Валентина Ланевич

В коханні незвідані віхи.

Торкаюсь,  торкаюсь,  торкаюсь
Єством  до  єства  у  цілунку.
І  тілом  усим  припадаю
До  тіла  та  стримую  думку.

Струмує  до  лона  гарячне
Хотіння  любовної  втіхи.
Нехай,  може,  те  необачне,
В  коханні  незвідані  віхи.

Твоє,  моє  протистояння
У  герці  сваволі  доречне.
У  бурі  овацій  мовчання,
Оте,  що  здавалось  безпечне.

Вберусь  у  тепло  і  зомлію,
Триматимеш  в  ніжних  обіймах.
Від  запаху  твого  вхмелію,
Ловитимеш  дрож  у  колінах.

14.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845063
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вільна

Всевишньої  любові  небо  чисте,
Вві  сні  і  наяву  -  нектар.
А  де  ж  узявся  той  мольфар,
Який  навіює  пекельну  пристрасть?

В  гріху  втонути  -  опалити  душу.
Політ  -  і  прірви  глибина.
Згорить  яскрава  купина.
Все  ж  тіло  тягнеться  до  тіла  плюшем.

Зачарував  чаклун  до  божевілля,
А  чари  ті  -  руйнацій  пласт.
Ось-ось  і  вибухне  фугас.
На  щастя,  вирвалась  з  полону  -  вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845065
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Інна Рубан-Оленіч

Салон краси "Осінь"

Непомітно  для  всіх  конкурентів,
Не  рахуючи  їх  голоси,
Осінь  безліч  знайшла  аргументів  ,
Щоб  відкрити  салони  краси.

Фарбувала  патлаті  берези,
І  тонесенькі  пасма  верби,
Готувала  ліси  до  «Імпрези»,
У  солярії  гріла  дуби.

Нанесла  ледь  легку  позолоту,
На  гіллячок  новий  манікюр,
І  прибрала  покоси  з  долини  –
Епіляція  всіх  шевелюр.

Норум’янила  яблукам  щоки,
Динь  –  скоріш  засмагати  на  пляж,
Аромат  кавунів  на  всі  боки,
Горобині  –  новий  макіяж.

 Масажисти-вітри  чаклували,
М’яли  вправно  із  боку  на  бік,
Листя  хвилями  перевертали  -
Кріп,  петрушку,  щавель,  базилік…

Хоч  затіяла  дуже  зарано,
Бо  буяє  серпнева  трава,
Але  в  осені  є  свої  плани  -
Швидше  в  літа  забрати  права…

14.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844972
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Надія Башинська

ЛІТО

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Барвами  грають  навколо,  радіють...  квіти.
Стихли  в    воді  малі  рибенята,  як  діти.

Мов  до  причастя  стали  берізоньки  милі.
Золотом  сяють  промінчики  сонця  в  хвилі.
В  травах  шовкових  притих  розбишака-вітер.
Легким  крилом  він  усі  тут  тривоги  витер.

Хмарка  малесенька,  ніби  панама,  біла.
Літо  спочине...  Ой,  як  розправить  крила!
Парусом  стане  їй  вітер  прозорий,  сильний.
Літо  потішить  легкий  той  політ  їх  вільний.

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Личко  рум'яне,  а  в  усмішці  ніжній...    ласка.
Літечко  тепле    насправді  -  чарівна    казка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Віталій Назарук

ЧАСТИНА ДУШІ

Відлітає  у  далі  навічно  душа,
Я  прошу,  щоб  лишила  
Частинку  себе  на  землі.
Попрощалася  з  тілом  -  
Вона  ж  не  чужа…
І  злетіла  в  далекі  краї.

Білі  хмари  летять,  гонять  в  даль  їх  вітри,
А  душа  відлетіла,  
Не  видно  з  далеку    її.
У  піснях  є  частинки
Її  на  землі
Тут    пісні  залишила  свої.

Та  частинка,  яку  залишила  душа,
Допомогою  служить,
Хто  робить  людині  добро.
А  сама  у  тумані
Мов  зірка  ковша,
Певно  їй  на  землі  повезло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844983
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Віталій Назарук

НАЙДОРОЖЧА

Сходить  зранку  сонце,  певно  буде  вітер,
Наче  кров  на  хмарах,  загорівся  схід.
Від  роси  на  клумбах  пробудились  квіти,
Хмари  росянистий  позбирали  слід.
Приспів:
Я  шукаю  тебе,  
Ту,  єдину  свою…
Я  шукаю  тебе,
Бо  я  сильно  люблю.
Пропливу  цілий  світ,
Та  повір,  що  знайду,  
Найдорожчу  оту,  
Що  безмежно  люблю.

Сонце  ллє  проміння,  грають  рясні  роси,
Вже  зірки  сховались  в  синіх  небесах.
Тільки  моя  доля  в  Сонця  щастя  просить,
Загубивши  спокій,  мчить  на  парусах…  

Приспів.

А  коли  кохання  ми  розділим  двоє,
У  краї  далекі  доля  вируша.
І  тоді  у  парі,  поєднавши  руки,
Заспіває  пісню  радісна  душа.

Приспів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844982
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Валентина Ланевич

В розмореній сонцем судомі.

Скрекоче  у  вільсі  сорока
В  розмореній  сонцем  судомі.
Діймає  живе  усе  спека,
Бровко  десь  дрімає  в  соломі.

Барвистий  метелик  тріпоче
Споквола  натомлені  крила.
Їх  вітер  пустує  й  лоскоче,
Летить  на  квітник  бджілка  сміла.

І  яблунька  віти  струсила,
Додолу  скотився  разочок.
На  жовтий  бочок  оса  сіла,
У  м’якоть  вп’яла  хоботочок.

Й  трава  поруділа  зомліла
Схилилась  стеблом  до  землиці.
Шуляк  розпростер  хижі  крила,
Парить,  а  під  ним  хвіст  лисиці.

Руда  господиня  хитрує,
В  кущах  заховалась  ліщини.
Собі  вона  також  пантрує,
Нічого  не  їла  півднини.

А  сонце  в  зеніті  безжально
Пече  у  безхмарному  небі.
І  очі  криничні  благально
З  цямрини  кричать  вгору  пробі.

13.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844955
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Ганна Верес

Веселий ранок

Чумацьким  шляхом  світлим  підперезана
Висіла  над  землею  сонна  ніч,
І  плив  по  ній  з  невидимими  веслами
Рогатий  місяць  поміж  дивних  свіч.

Зірки,  зерном  розсипані  й  віночками,
Губили  дивне  світло  ізгори
На  луг,  зарослий  темними  дзвіночками,
У  став,  що  сивим  маревом  курив.

Впивалася  травиця  срібноросами,
Ту  прохолоду  жадібно  п’ючи,
Ішов  по  ній  уже  ногами  босими
Веселий  ранок,  адже  відпочив.
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844949
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Ганна Верес

У осінь ранню літо заблукало

У  осінь  ранню  літо  заблукало.
В  тумани  сірі  ранки  одягло
Та  й  попливло  хмаринкою  над  краєм,
Скупало  ліс  і  поле,  і  село.

Посмакувавши  росами  рясними,
Трава  стрічала  промені  ясні.
Тепло  весняне  й  сонечко  їй  снилось,
Хоч  не  лились  так  весело  пісні.

Ще  осінь  килимків  не  простеляла,
Але  кленкам  придбала  помаранч,
Насіяла  масляток  на  поляни,
Де  грибники  збиралися  на  ланч.

Берізки  в  сукнях,  мов  стрункі  дівчата,
Дарують  згубу-посмішку  вітрам,
Тепер  ось  грибників  прийшли  стрічати,
А  стрілась  дивна  осені  пора.  

Клини  ще  не  тривожать  журавлині
Високе  небо  й  рівновагу  душ,
Та  вже  вдяглась  у  кетяги  калина,
Всіх  ваблячи  у  лісі  і  в  саду.
7.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844951
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Lana P.

ХАЙ БУДЕ ВСЕ ТАК!

Кружляй  мене,  як  осінь  листопад,
Розпести  поміж  сонячних  принад,
Веселкою  у  вічі  зазирни  —
Відчуй  душевний  трепет,  пригорни!

Люби  мене,  як  січень  снігопад,
Цілуй  під  звуки  струнних  серенад,
Як  ніч  серпнева  любить  зорепад  —
В  безмежності  —  до  місяця  й  назад.

Розтану,  як  сніжинка  навесні,
Крилом  метелика  торкнусь  вві  сні
Твоїх  рожевих  щічок,  наче  мак.
Та  тільки  не  кажи,  що  все  не  так…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844934
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


геометрія

СУМУЮТЬ ЯК ЛЮДИ ТОПОЛІ…

                                 Сумують  як  люди  тополі,
                                 їх  болі    густі,  ніби  ртуть...
                                 Не  діляться  з  друзями  болем,
                                 отак  вони  з  сумом  живуть...

                                 І  квіти  що  поруч  них  квітнуть,
                                 їх  болей  ніяк  не  зітруть...
                                 Тополі  як  люди  зітхають,
                                 і  з  болем  і  сумом  живуть...

                                 Я  б  дуже  дізнатись  хотіла,
                                 В  чім  справа  і  суму  їх  суть...
                                 Чому  ж  то  сумують  тополі,
                                 Кого  виглядають  і  ждуть?..  

                                 Можливо  того,  що  все  жито,-
                                 скосили  давно  жниварі...
                                 І  квітів  нема  вже  і  жита,
                                 і  осінь  уже  на  порі...

                                 Весною  і  літом  розваги
                                 хоча  й  невеликі  були...  
                                 І  їм  діставалась  увага,
                                 коли  усі  квіти  цвіли...

                                 А  ось  восени  їм  знов  сумно,
                                 навколо  ж  одна  лиш  стерня...
                                 Здається  життя  іде  мимо,
                                 тому  у  них  доля  сумна...          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844929
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Ніна Незламна

Оце так незнайомка… / проза /

                     1

               Ранок…    Небо  синє  й  чисте,  жодної  хмаринки  ….    Дерева  у  перших    сонячних  променях    виблискують    сріблом…    При  самій  землі    росяні  трави    й  квіти  переливалися  різними  відтінками.  
       Автомобіль  мчав  на  великій  швидкості  ….  Дорога    стелилася    між  широких  полів  в  перетинках    з    посадкою.    Марина  з  батьком  їхали  з  Вінниці    додому.      Вчора    зранку  подзвонила    їй  знайома  дівчина,    повідомила,  що    її  зарахували  в    Вінницький  медичний  коледж  ,  на    сестринську  справу    .  Радощам  не  було  меж,      давно  мріяла    стати  медсестрою.  Хоч  і  сім`я  була  й  не  з  бідних,  але  на    інститут  вона  не  мала  бажання  витрачати  час.  Якось  попередила  батьків,
-    Сім  років  навчатися,    це  не  для  мене,  саме  молодість,  хочеться  погуляти,  а  йти  зубрити  науки,  ні-ні,  вибачайте,    це  не  моє.  
 Все  це    вирішилося  одного  травневого  вечора,  ще  до  екзаменів  у  школі.  Щодо  навчання  доньки,  батьки  сперечалися  між  собою.  Батько  наполягав  на  навчанні  в  інституті,  а  мати  не  хотіла  надовго  віддавати  своє  єдине  чадо.  Вважала    основне  дівчині  вдало  вийти  заміж,  а    там  життя  покаже.  
         Хлопці  в  школі  називали  її  красунею  і  не  дарма,  адже  вона  й  насправді  мила,  вродлива  дівчина,  до  того  ж  майже  завжди  весела,  вміла  до  себе  привернути  увагу.    Але  дуже  самолюбна,  мати    боялася  за  її  поведінку,      дівчина    дивувала  хитрістю,  підступністю,  інколи  поводилася    зухвалою.  Занадто  цінила  свої  здібності,  вважала  себе  розумною  за    співрозмовника,  особливо  це  помічалося    при    спілкуванні  з  хлопцями,  чи  чоловіками.
                   Після  клопітливого  дня  в  Вінниці,  перекусивши  в  кафе  з    майбутніми  однокурсниками,  вони    з  батьком  до  світанку  дрімали  в  автомобілі  біля  коледжу.  
         На  сході  ледь  -  ледь  заясніло  небо…    Батько  рукою  торкнувся    плеча,  
- Маринко,  будемо  їхати,  вже  світає,  може  до  бабці  в  село  заїдемо?
Донька,    кліпаючи  очима  й    потягуючись    відповіла,
-  Та  ми  ж  домовлялися    трохи  пізніше  їхати,  щоб  на  ставку    я  скупалася,    обіцяв  же….  Ти  ж  вчора  з  нічної  зміни,  сьогодні    вихідний  маєш,  куди    і  чого  так  занадто  поспішати?
Вона  повернулася  на  другий  бік,  щось  тихо    бурмотіла  про  себе.  Батько  кивнув  рукою  на  знак  згоди    й    відкинувшись  на  сидінні  прикрив  очі,    в  бажанні,  ще    трохи  подрімати.

                 2

     Ранковий  світанок    вигравав  різнокольоровими  барвами…  Перші  сонячні  промені  пробивалися  із-за  обрію,    смужками  золотили  небо,      воно  поступово  світлішало.  Просиналося  село…  Частіше  співали  півні,  вже  й  чути  ревіння  корів  і  гучне  крякання  качок…  
           Вадим  перескочив  через  невисокий    паркан  з  штахетів,  постукав  в  вікно,
-  Олег,  підйом  !    Відчиняй,  це  я!
Гучно    калатнув  ланцюг.  За  мить,    до  нього,  виляючи  хвостом,  підбіг  пес.
Він  стрибав,    лащився,  ставав  на  задні  лапи.  Хлопець    всміхнувся,
-    Що  твій  хазяїн,  ще  дрихне?!  Гайда,  давай  погавкай!  Може  тоді  почує…
І    знову,  вже  гучніше  постукав  в  вікно.  Злякані  в  сараї  гуси  підійняли  такий    крик,  що,  аж  за  вухами  лящало.  За      декілька  секунд      в  вікні  з`явилося  світло  й  відразу    ж    навстіж  відчинилося  вікно,  з  нього  висунув  голову  Олег,
-  О!  Це  ти  Вадиме,  що  пора  йти?  То  залазь!  Зараз  підемо….  Я  вдома  сам,  мої  погнали  на  базар  в  Жмеринку,  повезли  дещо  на  продаж.  
Хлопець  почав  одягатися  і  продовжив,
- Вчора  трохи  вислухав  мораль  від  мами,  бідкалася,    треба  було  вчора  порибалити,  була  б  копійку    мала.  То  я  був  вимушений  пообіцяти,  що  сьогодні  наловимо  риби,  тож    завтра  на  базар  знову  хочуть  їхати.    Добре,  що  раненько  йдемо,  думаю  клюватиме…  Ти  черв`яків  накопав  на  мене?
Вадим,  закинувши  ногу  на  ногу,  присів  на  підвіконня  серед    горшків  з  квітами.
-  Ну  звичайно,  як  завжди.  А  сестра    де?
Олег    вже  складав    деякі  речі  в  сумку,
-  О-о-о,    Тані  підвезло,  дістали  путівку  в    табір  відпочинку,    в  Кам`янець  –  Подільському  зараз.  Хай  сестра  розвіється,  сьомий  клас,    хоче  подалі  від  всіх,  щоб  поменше    опікували.  Дзвонить  щодня,  каже,  що  їй  там  добре,  подобається  .    Так,  що  цього  разу  хвостика  за  нами  не  буде,  самі  порибалимо.  А    якщо  хтось  з  дачників  раптом  з`явиться,  чому  б  не  розважитися….    Я  взяв  приймач,  дещо  перекусити,  пива  дві  пляшки,    чому  й  не  гульнути  на  радощах…
             Золотилося  небо  від  перших  променів  сонця…      Щоб  не  обросити  капці,  хлопці  йшли  босоніж,  трохи  підстрибуючи,  немов  тікали  від  холодної  роси,    м`які  трави  лоскотали    підошви.      З  одного  боку  тягнулася  посадка,  з  другого  боку    широке  поле,  по  ньому  виднілися  купи  скошеного  гороху.    Веселий    переспів  пташок  підіймав  настрій.    Настирне  бажання  якнайшвидше    дійти    до  дороги,  що  вела  до  греблі,    до  ставу.
           Сонячне    проміння  дісталося    березового  гаю,  що    на  пагорбі.  Ніжне  зелене  листя  молодих  дерев  виблискувало,  переливаючись    змінювало    колір  то  на  світліший,  то  ледь  помітно  темніший..    Свіжий  запах  трав  і  аромат    квітів  наповнював  дихання,  приємна    прохолода    пестила  обличчя.  Здалеку  чути  спів  цвіркуна,  а  зовсім  близько,  одна  за  другою,  в  тихій  воді  ставу    кумкали    жаби.  Дорога    на  греблі    встелена      вапняною  мукою,    по  центру  деінде    стелиться  кучерявий    спориш.  По  одну  сторону  греблі,    до  ставу  лежать  величезні    бетоні  плити,  тут  і  зупиняються  відпочивальники,  чи  то  порибалити,  чи  скупатися.  
 В  легкому  тумані    дрімав  широкий  став…  З  другої  сторони    загороджений    трав`янистим    пагорбом    та  кількома  листяними  деревами    й  пишними  шовковицями.      За    деревами  виднілися  дахи  дачних  будинків.  
   По  другу  сторону  греблі    в  ряд  тягнулися  пишні  кущі  шипшини  і  розложисті  високі  трави.  Течія  річки  тягнулася  доволі  вузьким  рівчаком,  вздовж  якого  росло  пишне  зілля  і  очерет.  Біля  двох  старих  крислатих  верб  виднілися  два  водоймища,  розділені    широкою  смужкою    низького  зеленого  зілля.    Саме  тут,  подалі  від  відпочиваючих,  любили  хлопці  рибалити,    адже  риба  любить  тишу.  Інколи,  якщо    більше  з  рибаків    нікого  не  було,      наносивши  сухих    старих  гілляк  з  березового  гаю,  палили  вогнище  .  І  час  від  часу  перебігаючи  дорогу,    закидали  вудочки  в  став,  по  черзі  наглядали,  чи  клює  риба.
     Вони  підходили  до  свого  місця,  біля  ставу  нікого,  лише    трохи  подалі    від  них,  поважно  ходив  лелека.      Він  то  підіймав  голову,  то  опускав,  як  охоронець,  спостерігав,  що  діється  навколо.
       Вадим  і  Олег  щойно  закінчили  одинадцятий  клас.  Хлопці    спортивної  статури,  майже  однакові  за  зростом.  Вадим    смуглястий,    охайно  підстрижений,  чорнявий,    з  карими  очима.  А  Олег    білявий,  з  ясними    смарагдовими  очима.  Хоча  були  вони  зовсім  різні  та  їх  в  селі  називали    братами.  Хлопці    жили  недалеко  один  від  одного,  дружили  з  самого  дитинства.  Про  них  казали  -    «  просто  нерозлийвода».
         Не  гаючи  часу,  хлопці  розставили    сітки  в  водоймища  й  відразу  пішли  до  ставу.  За  п`ять  хвилин  поплавки  плавали  на  воді.  Олег  дістав    півлітрову  скляну    банку,    в  ній  виднілося  м`ясо,
-  Ну,  що,  хай  ловиться  рибка,  а  ми  давай    перекусимо  домашньої  тушонки,    ще    огірочки  є.  А  трохи  пізніше  побалуємося    холодненьким  пивцем,.  Я    пляшки  поставив    в  воду….
Вадим  зі  своєї  сумки  дістав  бутерброди  з  ковбасою,  помідори,  яйця  й  хліб,  усміхнено  до  Олега
- Я  й  справді  проголодався,  от  що  робить  ранкова  прогулянка.  Молоде  тіло  вже  хоче  поповнитися    калоріями…    Приступимо…
           Пройшло  пару  годин…      Небо  зовсім  безхмарне  ….  Сонце,  не  дивлячись  на  ранковий  час,    добре  пригрівало.  Від  подиху  вітру  вода  злегка  рябила,  переливалася  голубим  і  зеленкуватим  кольором.      Риба  в    ставку,  то  далі,  то  зовсім  близько  виринає    з  води  і  знову  зникає.  Доволі  не  маленький  целофановий    пакет  з  рибою,  вже  гойдався    в  воді.  А  хлопці,    знявши  верхній  одяг,  напівлежачи    насолоджувалися  пивом.  І  слухали  приймач,  працювала  радіостанція  «Наше  радіо».  Олег    товкнув  рукою  Вадима,  
-  Може  гучно?  Зроби  тихіше,  ще  рибу  налякаємо.  Оце  ще  раз  з    сіток  рибу  заберемо  та  й  досить.  Сьогодні    нам  підвезло,    і  клює  добре,  і    більше  немає  нікого…  Ми  ,  як  господарі  тут  і    щось  дачників  не  видно…
Вадим  підтримав  розмову,
- Та  сьогодні  ж  робочий  день,  напевно  на  вихідні  було  цих  відпочивальників,  як  мурах.  Бачиш  скільки  пляшок  та  пакетів  валяється  вздовж  дороги  і  он  там,  в  траві…  Ото  свинота!
       За  декілька  хвилин,    увагу  хлопців  привернуло  гудіння  автомобіля.  Далеко  від  них,  на  початку  дороги,  зупинився  БУС,  з  нього  вийшла  молодь.  В  одного  з  хлопців  через  плече  висіла  гітара.  БУС  від`їхав  по  обіч  дороги,  поміж  високу  траву  і  заглухнув.    Нерозбірливо  чулися  голоси,  один  із  хлопців  вирвався  йти  першим,    махав  рукою    в  сторону  березового  гаю,  за  ним  гуськом    прямували  інші.
Вадим  з  Олегом  переглянули  і  водночас  розсміялися.    Олег    кліпав  очима,  його  уста  скривилися,  хитнув  головою,
-  Про  вовка  промовка.      Розважаються….    Напевно  з  міста  приїхали.
 Привернувши  до  них  свою  увагу,    відразу  помітили  зі  сторони  дач  двох  чоловіків,  які  прямували  до  греблі..  
Вадим  рукою  пригладив  волосся    на  голові,  почухав  за  вухом,
-  Треба  поспішати…  Нам    свідків  не  треба.  Хоча  здається  вони  з  вудочками,  то  напевно  до  ставу,  бачиш  є  бажаючих  порибалити.

                 3
   
         Хлопці  вичікували  час,  щоб  витягнути  рибу  з  сіток    та  згодом  скупатися  і  повертатися    додому.    Раптом  із  -  за  пагорба    показався  червоний  автомобіль,  на  невеликій  швидкості  під`їжджав  до  ставу.
-  Добре,    що  далеченько  від  нас,    -  помітив  Вадим.  Йдемо    рибу  заберемо,    щоб  менше  нас  бачили.    Бачиш  і  не  вихідний    та  літо,  канікули,  люди  їдуть  відпочити….
                   Марина  хитро    примружувала  очі,  ледь  помітно  всміхнулася  до  батька,
-  Тату,  передаси  привіт  бабусі  й  діду.  А  я,  тим  часом,  скупаюся,  вода  зранку    тепленька.  Бачиш,    на  деревах  листя  не  ворушиться,  вітру  немає,  напевно  буде  гарний  день.  
       Вадим  з  Олегом    поспіхом    складали      речі  в  сумки,  мали  намір  скупатися.  Коли  почули,  як    майже  навпроти  них  зупинився  той  самий  червоний  автомобіль.    Хлопці  цього  не  очікували….    
Олег  кивнув  рукою,
 -  Дивися….  Аж  сюди  приперлися….  Чи  місця  мало…  Хай  риба  побуде  в  воді,  я  накрию  футболкою..  
       З  автомобіля    вийшла  молода  струнка  дівчина.    Хлопці  збентежено  позирали  один  на  одного…  Олег  легенько  свиснув,  косив  очі  в  сторону  Марини.  Особливо  привернули    увагу  її  красиві  ноги  і  розстебнутий  літній  халат  в  ромашках,  він    так  пасував  їй.  
   Обоє  витріщилися  на  неї  ,    аж  очі  вилазили  з  орбіт,  коли  помітили      помаранчевий  купальник,  який  виднівся    між  полами  халату.  Як  заворожені,  оглядали  ,    їли    її  очима….    Біляве  волосся  ледь  –  ледь    прикривало  плечі,  вуста  –  колір  спілої  вишні.    Великі  красиві  смарагдові  очі  кинули  до  них  погляд.  За  мить  Марина    кивнула  батькові  рукою  і  закрила  двері.  Автомобіль    розвернувся  і    швидко  поїхав  назад.  Вона  в  одній  руці  тримала  пакет,  другою  рукою  притримувала  полу  халата,  прямувала  до  них.  Хлопці,  як  обпечені  зірвалися  з  місця,  на  якусь  мить  оторопіли,    жоден  із  них  не  наважився    сказати  бодай  якесь  слово.  Її  пухкенькі  щічки  поступово  рум`яніли,    коли    вона  прискіпливим,  оцінюючим  поглядом    зміряла  хлопців  з  ніг  до  голови.  З  усмішкою  на  обличчі  розгойдала  пакет  і  кинула  собі  під  ноги.
   Її  поведінка  вразила  хлопців,  кожен  подумав,  цікаво,  ми  хіба  знайомі?
Скидаючи  з  себе  халат,  мелодійно,  дзвінким  голосом  запитала,
-  Привіт!  Ну,  як  водичка?  
Хлопців  наче  хто  окропом  облив,  одночасно  почервоніли,  побачивши  її    в  купальнику.    Ліфчик  купальника    був  замалий  для  її  пухкеньких    грудей,  здавалося,  що  ось  –  ось    просто  виваляться.  Красивий  стан,  ніжне  молоде  тіло  притягувало  погляд,  як  не  помітити  маленький  трикутник    купальника,    що  приховував    нижнє  сокровенне  місце.
         Здавалося    дівчина  хотіла  протягнути  час.  Не  поспішаючи,    складала  халат    й  одночасно,  немов  робила  виклик,  кидала  лукавий  погляд,    то    на  Вадима,то  на  Олега.    А  потім  різко  розвернулася  до  річки,  в  очах  веселики,    демонстративно    прикрила  ротика,  наче  позіхнула  від  нудьги  й  різко  жбурнула    халат  на  пакет.  
 За  мить    по  дорозі  проїхав      мотоцикл,  привів  хлопців  до  тями,  в    один  голос  привіталися,
-  Привіт!
   Вадим  вкотре  зміряв  поглядом  дівчину,  коли  вона  підійшла  до  води.  Сонячні  промені  падали  їй  на  красиві  ноги  і  між  ними,  відчуття  жару  в  тілі,    відразу  з  розгону  кинувся  у  воду.  Не  думаючи,  за  ним  поспішив  Олег.  Дівчина,  потерши  руки,    поглянула      на  речі,  що  лежали  на  бетонній  плиті.  Увагу  привернула    розстелена  сіра  футболка,  що  лежала  на  камінні,  дуже  близько  до  води.    Вона    підхопила    рукою  футболку  й  голосно  сказала,
-  О,  ще  трохи  і  в  воді  буде….
Від  здивування  округлилися  очі,  коли  побачила  два  пакети  з  доволі  величенькими  карасями,    відкопилила  нижню  губу,
 -  Ух!  Оце  уловчик!
 Озираючись  на  всі  сторони,    швидко    накрила  пакети  з  рибою.  Хлопці    стрімко  пливли  від  берега.  Вона  ж  ,  примітивши,  що  пливуть  не  озираючись,  всміхнулася  й  про  себе,  
- Не  бачили,  от  і  добре….  Гарненько  порибалили,  молодці!.  
 Й  відразу  направилася  в  воду.    Йшла  повільно,    ногами  відштовхувала  від  себе  воду,  декілька  раз  нахилялася,  набирала  воду    в  долоні  й  хлюпала  собі  на  плечі.  Вода  приємно  сповила  тіло  по  самі  груди.  Легким  рухом  руки    закрутила  волосся  під  резинку,  задоволена  шубовснулася  в  воду,  як  подалі  від  берега.  
   Хлопці    пропливши  метрів  сто,  трималися  на  воді.    Розчервонілий    Вадим    дивився  на    Олега,
-  Ти  її  знаєш?
Той    у  відповідь  крутнув  головою,
-  Та  ні  вона  не  наша    і  в  таборі  відпочинку    теж    такої  не  бачив.
-  А  може  це  з  дачників  хтось,  –  розводячи  рукою  в  воді  сказав  Вадим.
І    дразливо  продовжив,
-    Але  ж  гарна!  Сексуальна  така!    А  бачив  перси  які!  Немов  дві  груші,  ото  б  доторкнутися  рукою,    відчути  ніжність,  тепло,  торкнутися  губами  …
Олег    сердито  з  усієї  сили    правою  рукою  вдарив  по  воді  в  сторону  друга,
-  Так,  замовкни,  підкидаєш  в  вогонь  дрова  !  Хай    гарячка  в  нас  відійде,  охолонемо  трохи…
Обличчя  Вадима  світилося  від  феєричних  думок,  наче  попав  промінь  сонця,  примружував  очі  і  продовжив,
 -  А  може  познайомимося?    Така  довгонога  красуня!  Що  скажеш?  Чи  може  вже  додому    будемо  збиратися?
-  Зачекай,  не  гони  коні,  повернемося,  а  там    буде  видно,
-  занурюючись  в  воду  відповів  Олег.
       Марина  не  наважилася  пливти  до  хлопців,  хто  знає,що  за  одні,  може  в  них  мухи  в  голові.  Плавала,  примружувала  очі  від  сонця  і  інколи  хитро  з  усмішкою    позирала  в  сторону  хлопців.  А    вони  мабуть  таки    нічого…  Напевно  місцеві  рибалки,  видно  без    автомобіля,  а  можливо  за  ними  хтось  має  приїхати,    копошилися  думки  в  голові.  Наче  про  щось  замислившись  посміхнулася,  лягла  на  спину,  розставивши  руки  і  ноги  лежала  на  воді.
         Зовсім  поряд  плескіт  води,  привернув  її  увагу,  хлопці  підійшли  близько.  Вона  відразу  стала  на  ноги  й  ледь  підійнявши  голову  вверх    поспішила  на  берег,  вони    повільно  йшли  слідом  за  нею.  
Вадим  підморгнув  Олегу,  вирішив  поспілкуватися  з  дівчиною,
-  А  погода  класна  сьогодні,  водичка  тепла…    А  тобі  як?  
-  Так!  Гарна  водичка  й  чудовий  день!  Це,  що  привід  до  знайомства?  -  запитала  Марина.
 Хлопці    розстелили    великий    махровий    рушник,  лягли  на  нього  ниць,  позирали  один  на  одного.
Майже  поруч    Марина  розстеляла  свій  рушник,
-  А  ви  так,    нічого  собі    -    горобчики,  можна  й  познайомитися    та  чи  варто,  я  не  місцева.  Так    собі,  залітна  пташка  і  все.  Гадаю  хоч  земля  і  кругла,  але  навряд    чи  колись    здибаємося.
Дівчина    лягла  на  рушник  спиною,  розставивши    руки  в  різні  сторони,  
-  А  ви    добре  плаваєте!    Так  швидко,  я  так  не  вмію…
Хлопці  переглянулися….    Вадим    встав,  кивнув  рукою  до  ставка,
-  А  хочеш  я  тобі  лілій,  отих,  білих  принесу.
-  Так  вони  ж  далеко,  -  мило  посміхнулася  дівчина  й  продовжила,
-  Прямо  отакі  сміливі?
В  пакеті    задзвонив    телефон,  зазвучала  музика,  за  мить  дівчина  витягла  його  і  відійшла  в  сторону.    Хлопці  тільки  й  почули  ,  -  »    А  чому  так  швидко?  Ну    добре  тату,  добре!  »
Олег    ліг  на  спину,  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    в  блакитне  небо,
-  А    давайте  всі    зараз  попливемо,    он  туди,  під  пагорб,  це  недалеко.  Сама  вибереш,  яку  душа  побажає,  може  жовту  захочеш…  Ми    тебе  підтримаємо,  чи    ти  боягузка,не  наважишся  з  нами  пливти?
 Запала  тиша…  Марина  присіла    склавши  під  себе    ноги,  ледь  прихилившись,    надавлювала  кнопки  в  телефоні.    Вадим  намагався  не  дивитися  на  її  груди  та  погляд  сам  прилипав,  як    та  оса  до  меду.    Олег  помітивши  торкнувся  його  руки,
-  То,  що,  як  ні,  то  ми  мабуть  будемо  додому  повертатися.
Дівчина  поклала  телефон  в  пакет  і  до  хлопців,
-  А,  що  слабо?  Здрейфили!  Я  так  і  повірила,  що  ви  так  далеко  попливете.
Вадим  пхикнув,
-  Нікому  не  слабо!  Давай  Олег  покажемо  їй,  як  наші  плавають.
Вони  з  розгону  кинулися  в  річку,    кілька  раз  пониряли,  а  потім  швидко  попливли    в  сторону  лілій.  
         З  кілька  хвилин  по  дорозі    їхав  червоний  автомобіль.  Марина  знала,  що  це  їде  батько.  Вона  поспіхом    у  свій  пакет  всунула  один  пакет  з  рибою,  саме  з  тією  рибою,що  наловили  хлопці.  Позирнула    на  хлопців,  ті    вже  майже  допливли  до  лілій.  Рукою  з  волосся  зняла  резинку  і  махнувши  рукою,  пробурчала,
-У  одного  забрала,  а  в  другого  ні,  так  не  чесно.  Хай  знають  наших,  міських…  Хай  запам`ятають  незнайомку.
 І  прикривши  халатом  другий  пакет  з  рибою,  взяла  в  руку,  
-  Важкувато,    але  нічого….  
Ту  футболку,що  була  зверху  риби,  поспіхом  розстелила  на  камінець,  подумки  тішилася,  нехай    відразу  не  побачать,    ото  буде  сюрприз.  Перевалюючись  з  ноги  на  ногу,  поспішила  до  автомобіля,  батько  вже  розвернувся    і  під`їхав  до  неї,  через  вікно  здивовано  запитав,
-  Ти,  щось  несеш  чи,  що?
-  Це  хлопці  пригостили,  гарних  карасиків  наловили.  Такі  щедрі,  тож  не  відмовлюся.    Юшки  наваримо,  тут  і  на  тараньку  до  пивця  досить,  кажуть  сьогодні  добре  клювало.
               Вадим  з  Олегом,    набравши    в  руку  по  кілька  лілій,  саме  розвернулися  пливти  назад,  коли  побачили,  як    дівчина  сідала  в  автомобіль.    За  мить    під  колесами  різко  здійнялася  пилюка.  Автомобіль  набирав  швидкість,тихий  гул  розстелявся  над  річкою,топився  в  ній…  
     Вадим  здивовано  до  Олега,
-  Ти  подивися,  навіть  не  дочекалася,  покидаймо  ці  лілії,  до  чого  вони  тепер…    Гайда,  повертаємося  до  берега.
-  От  трясця,  навіть  не  познайомилися.  Але  ж  красива,  -  майже  кричав  Олег.
Хлопці    подалі  від  себе  відкинули  лілії  і  намагалися  якнайшвидше  добратися  до  берега.
                 Часто  переводячи  подихи,  нарешті  попадали  на  рушник.  Олег    хіхікнув  й  голосно,
- От  два  дурні.  Така  рибка,  ну  красуня,  може  з  містечка,  здається  роками  така  ж  ,  як  і  ми.  Хоча  б  ім`я  дізналися,  чи  номер  телефону  взяли,  от  два  турки,  була  рибка  в  сітці  та  втекла..
Декілька  хвилин  відпочинку  й  хлопці  збиралися  додому.  Вадим  підскакуючи  на  одній  нозі,  одягав  штани  й  до  Олега,
-  Поклади  рушник  в  сумку  і  давай  в  темні  пакети  заховаємо  рибу,  нащо,  щоб    всі  бачили    та  заздрили  нашому  улову.
Нічого  не  помічаючи,  підхопив  свою  футболку,  очі    застигли  від  подиву,  чоло  покрилося  потом,  язик  прикипів  до  піднебіння.    Ледве  видавив  з  себе,
-  Олег  подивися  сюди….
Хлопець,не  звертаючи  уваги  на      обличчя,  згинаючись  до  сумки,  весело  запитав,  
-  І  що    там  нового    я  не  бачив?
Від  побаченого,  здивовано  кліпав  очима.  Не  міг  повірити,  все  це  сприйняти,    на  обличчі  почервонів,    мов  варений  рак.    З  силою,  долонею    стукнув  себе  по  лобі  й  голосно,
- От  телепні!  Оце  так  краля!  Оце  так  довгонога  красуня!  Оце  так  незнайомка!
                                                                                                                                                       серпень2019р.                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Амадей

Я тобі подарую усі зорі на небі (авторська пісня)

Я  тобі  подарую,  всі  зорі  на  небі,
Всі  написані  мною  вірші  і  пісні,
І  нічого  в  житті,  більш  від  тебе  не  треба,    (2  рази)
Повернися  до  мене  в  чарівному  сні.                (2  рази)

Подаруй  мені  ніжну,  ласкаву  усмішку,
Поцілунком  зігрій  душу  спраглу  мою,
І  душа  моя  пташкою  випорхне  з  клітки,    (2  рази)
Ми  опинимось  разом  з  тобою  в  раю.                (2  рази)

Там,  де  сонце,  і  квіти,  квітнуть  тільки  для  тебе,
Де  співають  для  тебе  п"янкі  солов"і,
І  я  славити  Господа  буду  на  небі,                        (2  рази)
За  ту  радість  і  щастя  у  серці  моім.                      (2  рази)

Я  тобі  подарую,  усі  квіти  що  квітнуть,
Всі  мелодіі  серця,  які  тільки  є,
Почуття  наші  сонцем  над  світом  засвітять,  (2  рази)
З  солов"ями  співатиме  й  серце  моє.                          (2  рази)

Подарую  тобі,  вечір  із  зорепадом,
Коли  зорі  долонями  можна  ловить,
Ми  з  тобою  кохана  всю  ніч  будем  разом,            (2  рази)
Пить  нектар  поцілунків,  від  щастя  п"яніть.        (2  рази)

Я  тобі  подарую,  своє  серце  в  долоні,
На  коліні  співатиму  кращі  пісні,
Почорніють  від  щастя  засніжені  скроні,                (2  рази)
Ти  залишишся  сонечком  в  серці  моім.                          (3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Віталій Назарук

З ВЕСНИ У ЛІТО

Дує  вітер  поліський,  тоне  лід  на  річках,
Забриніла  в  медунках  голуба  вишина.
Горить  небо  весняне  у  гарячих  свічках,
Першим  криком  пташиним    прилетіла  весна.

Доля  просить  до  лету,  в  проліскові  гаї,
Де  підсніжники  білі  б’ють  у  дзвони  свої.
І  летять  до  гніздечка  із  далеких  країв,
Охоронці  родинні,  лелечата  мої.

За  весною  і  літо,  і  в  гаях  солов’ї,
Вруна  бігтиме  в  житі,  на  рясні  врожаї.
У  садках,  що  квітує,  зашвергочуть  хрущі,
І  на  трави  багаті  впадуть  теплі  дощі.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844878
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Lana P.

СПАЛЕНІ КРИЛА

Спалені  сонцем  крила
Серпень  жбурляє  до  ніг,
Втома  його  накрила  —
Все  що  зібрав  —  не  зберіг.

Засумувала  днина,
Скиглять  дощами  жалі,
Стане  на  те  причина  —
Залопотять  журавлі.

Перегойдалось  поле,
Відпочиває  земля,
Думка  стернею  коле…
Там,  де  розмай  був  —  рілля.

Богом  дано  насіння  —
Вмій  поділити  врожай.
Скільки  не  множ  коріння,
Скаже  життя  нам  “прощай”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844872
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Надія Башинська

І ЧОМУ ЦЕ ТАК? СКАЖІТЬ!

         І  чому  це  так?  Скажіть.  Щось  наш  Тишечко  лежить.
Гладять  всі  йому  животик  і  голівочку,  і  хвостик.  Та  
невже  він  захворів?  Муркотить  щось.  Нема  слів.
         Ось  дали  йому  сметанки.  Не  схотів.  Потім  ще  при-
несли  рибки.  Він  не  з'їв.І  ковбаска  дуже  смачна  на  та-
рілочці  лежить.  Що  ж  із  Тишком  нам  робить?..
         Стали  ми  спостерігати.  Коли  вийшли  всі  із  хати,
ковбасу  він  взяв  у  лапи.  Ось  просунув  в  двері  ніс.
Ковбасу  Бровку  поніс.  Той  Бровко  (вже  кожен  знає)  від  
півня  Тишка  захищає!
         І  чому  це  так?  Скажіть.  Тепер  Тишко  знов  лежить.
Якби  вмів  він  говорити,  то  усе  б  нам  розказав.  А  то  
вміє  малий  Тишко  говорити  тільки  "Няв!"  А  я  можу  все  
сказати  і  матусі  своїй  й  тату.  Вже  навчився.  Я  умію!
Навіть  Тишка  розумію.
         Насварив  учора  півня,  а  Бровка  я  похвалив.  Став  ве-
селим  малий  Тишко.  Більше  так  він  не  хворів.
Разом  з  Тишком  ми  ходили,  ковбасу  Бровку  носили.  Пі-
вень,  бачу  я,  не  тужить.  Вже  з  Бровком  і  з  Тишком  дру-
жить.  Веселіше  стало  жить.  
         Добре,  як  вміють  дружить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844722
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ганна Верес

Верховину нічка вкрила

Верховину  нічка  темна  вкрила,
Зорі  не  сміялися  згори,
І  дірявлять  ночі  темні  крила
Гостроверхі  хлопці-явори.
Нічка  ті  дерева  колисала,
Загортала  гілля  в  дивні  сни,
Стежку  ранку  росяну  послала,
Дощиком  щоб  він  заморосив.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844852
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Валентина Ланевич

Зворушує вечір щоденно.

Зворушує  вечір  щоденно
Кохання  перлину  осяйну.
Тремтить  у  душі  вона  ревно
Та  мрію  пестує  потайну.

Пече  на  долонях  єднанням
Сердечного  дзвону  земного.
Впиваюсь  стократним  бажанням
Любити  тебе  лиш  одного.

Літа  за  літами  мандрують
У  світ,  де  немає  вертання.
Буває,  й  на  ласку  скупують
Та  віра  дає  сподівання.

На  стежці  сопілкові  кроки
З  малиновим  квапним  звучання.  
І  в  голосі  втрачені  строки,
Я  -  пристань  твоя  без  вагання.

12.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844845
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Ніна Незламна

Ой піду на вечорниці….

Ой  піду  на  вечорниці
А  там  славнії  дівиці
Одна  краща  за  другую
Виберу  собі  любую.
Хоч  я  трохи  і  горбатий
Зізнаюсь  іще  й  жонатий
 За  те  очі  -  то  спокуса
Ще  й  красиві  густі  вуса.
Хоч    й  маю,  літ  я  сімдесят
Плекаю,  в  душі  сорок  п`ять
Правда  чуб,  давно  біленький
Та  на  личку,  ще  гарненький
Гей  дівиці,  швидка  котра?
То  здається,  дівка  Мотря
Мене  скоро,  хап  за    чуба
Чи  ж  тікати?  Буде  згуба…
Бо  вона  ж  товста,  як  бочка
Ще  й  розстебнута  сорочка
 Погляд  все  туди,    де  груди
Аж  зглядалися  всі  люди…
Кляну  Мотрю  і  боюся  
З  нею  мабуть  я  уб`юся
Задирає  ноги  товсті
Чую,  тріщать  мої  кості
Закрутила  у  «циганці»
Я    піддався  забаганці
Немов  дзиґа,  вона  в  танці
На  щоках  горять  рум`янці.

Боже,  топчуся,    ледь  живий
Перед  очима,  біс  страшний
Серденько  немов  у  пташки
Не  чекав  такої  пастки
Музиканти  вже  й  свистали
В  мене  ж  ніженьки  пристали
Закрутилась  голівонька
Ота  ж  Мотря  немов  донька
 Нащо  було  їй  моргати
Боженьку  почав  благати
Щоб  той  танець  закінчився
Щоб  удома  очутився.
Отаку    я    мав,  науку
Мотря  ж  схопила,  за  руку
Закрутила,  як  у  вихрі
У  очах  блискавки  хитрі
 На  площадці  впав,  негожий
Шепчуть  люди  -  на  смерть  схожий
Вже  й  не  чув  музик  веселих
Хтось  вилив  водиці  келих
 Мені  прямо  на  обличчя
Чи  живий,  чи  може  сниться…
 Швидку    бачу….    Поруч  Мотря  
А  світиться  ….  Як  та  зоря
 І  хтось  б*є,  мене  по  пиці
От  сходив  на    вечорниці…

         *****                              
Будьте  розумніші  хлопці
Не  піддайтеся  спокусі
В  такий  вік  думки  –  чужинці
Дівки,  танці  не  на  часі…
Краще  з  бабцею  удома
Заспівайте  вдвох  романси
Хоча  й  часом  є  оскома
Лишитись  живим  -    є  шанси…
                                                       07.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844818
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не спокушай

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Цей  фарс  сьогодні  недоречний.
Не  мрій  про  зустрічі  нічні  потай,
Проймає  звуків  суперечка.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай,
Стихає  музики  причуда.
За  вітром  котиться  сухий  курай
У  коливаннях  амплітуди.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Мара  це  в  опустілій  залі.
Вже  сонця  сніп  приліг  на  виднокрай,
І  доль  розписані  скрижалі.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Ілюзії  проходять  з  часом.
Хоч  припікає  туги  вогнеграй,
Черниця-ніч  блукає  в  рясі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


НАДЕЖДА М.

Вже тихіше хода

Дякую  за  ідею  Олексі  Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748

У  серпні  серпи  гріють,  вода  холодить.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0
[/youtube]

Вже  тихіше  хода,
Приморивсь  трохи  серпень.
Все  думки  прикида,
Робить  кілька  обстежень.

Чи   зробив  доладу,
Недаремно  трудився?
У  думках  розкладу,
Може,  десь  помилився?

Прийшов  час  відпочить,
Утомився  трудяга.
А  до  осені  -  мить...
Все    хиткіш  рівновага.

Всього  вдосталь  у  хатах,
Золотиться  зерно,
Так!  Здобутків  багато...
Лиш  смутить  тут  одно:

В  серпня  сиве  волосся,
Пора  трон  уступить,
І  птахів  безголосся,
Кілька  днів  ще  допить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844782
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Надія Башинська

ОЙ ДІВЧАТА!

Задивився  на  Маринку...  Усміхнулась.
Подивився  на  Оленку.  Озирнулась.
І  Галинка  синьоока  мимо  ходить.
А  Надійка  з  мене  погляду  не  зводить.

         Ой  дівчата!  Ой  дівчата!  Ой  дівчата!
         Та  мені  б  з  вас  хоч  одну.  Вас  повна  хата.
         Є  у  батька  доньок  сім.  Всі  гарненькі.
         "Ти  б  женився,  мій  соколе!"  -  просить  ненька.

Задивився  на  Оксанку...  Яка  ж  мила!
А  Тетянка  свої  очі  опустила.
А  найменшій  ще,  Іринці,  підростати.
Та  нема  мені  коли  її  чекати.

         Ой  дівчата!  Ой  дівчата!  Ой  дівчата!
         Та  мені  б  з  вас  хоч  одну.  Вас  повна  хата.
         Є  у  батька  доньок  сім.  Всі  гарненькі.
         "Ти  б  женився,  мій  соколе!"  -  просить  ненька.

То  ж  ходжу  щодня  кругом  цієї  хати.
Ой,  яку  ж  тут  наречену  вибирати?
Та  до  мене  тут  нема  нікому  діла...
Лиш  Надійка  мене  якось  зупинила.

         Ой  дівчата!  Ой  дівчата!  Ой  дівчата!
         Та  мені  б  з  вас  хоч  одну.  Вас  повна  хата.
         Є  у  батька  доньок  сім.  Всі  гарненькі.
         "Ти  б  женився,  мій  єдиний!"  -  просить  ненька.

Захотів  її  обняти...  Ой  красива!
Мов  та  пташка  із  обіймів  полетіла.
Та  ще  й  каже:"  Чом  тут  ходиш?  Руки  -  ласти!
Невже  хочеш  нашу  курку  сіру  вкрасти?"

         Ой  дівчата!  Ой  дівчата!  Ой  дівчата!
         Та  мені  б  з  вас  хоч  одну.  Вас  повна  хата.
         Було  б  добре  і  мені  братів  сім  мати.
         Кругом  нашої  ходили  б  тоді  хати!

Задивився  на  Маринку...  Усміхнулась.
Подивився  на  Оленку.  Озирнулась.
І  Галинка  синьоока  мимо  ходить.
А  Надійка  з  мене  погляду  не  зводить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844779
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Віталій Назарук

НАША ЗЕМЛЯ -УКРАЇНА

Тут  освячено  Русь,  в  нас    в  ожині  квітує  Полісся,
Білим  снігом  мете  ніжний  пух,  ця  краса  тополина.
Тут  Славутич  тече  і  квітують  Карпатські  узлісся,
Це  найкраща    земля  із  прекрасним  ім’ям  –  Україна.

Золотисті  хліба,  що  найкращі,  напевно,  у  світі,
Попід  кожним  вікном  в  нас  посаджена  диво  калина.
В  нас  волошки  і  маки  зустрінути  можна  у  житі,
Це  найкраща    земля  із  прекрасним  ім’ям  –  Україна.

Не  злічити  красунь,  їх  зустрінем  на  кожному  кроці,
Солов’ї  тут  співають  і  мова  у  нас  солов’їна.
Наші  люди  чудові,  які  не  живуть  без  емоцій
Це  найкраща    земля  із  прекрасним  ім’ям  –  Україна.

Бережімо  святе,  що  нам  Богом  дано  для  нащадків,
Захищайтесь  мечем,  козаки  не  стають  на  коліна.
Маєм  бути  єдині,    наведімо  в  державі  порядки,
Це  найкраща    земля  із  прекрасним  ім’ям  –  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844776
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Віталій Назарук

ЩЕ ЖИВЕ В МЕНІ

Ще  не  все,  що  залишилось
Встиг  роздати  добрим  людям…
Та  проте  ношу  у  серці
Найдорожче,  що  в  мені.
Це  молитва,  щоб  молились…
Це  слова  для  диво-пісні…
Фарби  мови,  що  в  весельці,
Радість  сховану  в  вині.
Ще  ношу  любов  до  краю,
Що  зовуть  у  нас  Волинню…
Де  озера,  наче  очі
Дивляться  в  небесну  вись.
Де  живуть  і  не  вмирають,
В  піднебессі  з  диво-синню
Думи  чорних  запорожців,
Що  дали  у  ріст  звестись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844775
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Віталій Назарук

ЄДИНИЙ ПОЦІЛУНОК

Той  поцілунок  був  мені  дарунком
За  вірність  у  коханні  на  наш  вік.
Він  залишивсь  єдиним  поцілунком,
Який  мене  немов  вогнем  обпік.

Вже  осінь  у  весільному  танку,
Спада  не  вчасно    листя  золотисте.
Я  стрів  в  житті  тебе  одну  таку,
В  якій  живе  кохання  променисте.

Стоять  в  покорі  сосни  молоді,
Тебе  тоді  я  проводжав  додому.
Я  бачив,  коли  листя  на  воді,
Складало  слово  не  мені  –  чужому.

Той  поцілунок  на  губах  горить
Уже  десятки  і  десятки  років.
Я  згадую  оту  блаженну  мить,
Коли  назавжди  загубив  я  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844500
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Віталій Назарук

РОЗМАЗАЛИ ДОЩІ СЕРПНЕВЕ НЕБО

Розмазали  дощі  серпневе  небо,
Сузір’я  Лева  дивиться  з  небес.
Крадеться  осінь,  десь  подівся  щебет,
Лиш  краплі  б’ють  по  барабанах  плес.

Достигли  вже  грушки  червонобокі,
Тяжіє  гроном  стиглий  виноград.
В  садах  лиш  оси  додають  неспокій,
Роблять  своє  і  в  цьому  знають  лад.

Дивлюсь  калина  вже  почервоніла,
Жоржини  загорілися  вогнем.
Моя  кохана  ще  не  посивіла,
Осіння  доля  й  любу  не  мине.

Я  свою  осінь,  як  дарунок  стріну.
Весняний  настрій  буде  на  душі.
Та  час  настане  я  також  полину
У  небеса,  з  яких  ідуть  дощі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844499
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Ганна Верес

Хто море бачив


Хто  море  бачив  у  житті  хоч  раз,

Той  синь  його  запам’ятав  навіки,

І  те,  як  хвиля  камінці  збира,

А  їх  у  морі,  як  зірок,  без  ліку.


А  бачив  ти  його  в  ранковий  час,

Коли  над  морем  марево  схилилось,

І  альбатроси,  й  чайки  не  кричать  –

Їх  голоси  від  вчора  притомились.


А  чув,  як  море  уночі  штормить  –

Від  зла  чи  страху  гребені  у  піні.

Воно  не  шепче  –  б’ється  і  гримить,

Неначе  випробовує  терпіння.
7.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844489
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Валентина Ланевич

Плакала над ними ніч зірками в небі.

Плакала  над  ними  ніч  зірками  в  небі,
Ясні  смолоскипи  вклонялися  землі.
Схилилась  над  сином  матінка  в  жалабі,
Свічку  уклала  в  руки,  спочив  син  в  труні.

Ой,  сину,  мій  сину,  гіркая  година,
Поглянь,  біля  тебе  зібралась  родина.
Зупинились  стрілки  з  вибухом  снаряда,
Як  же  я,  дитино,  дам  собі  я  раду?

Усмішку  покрила  тінь  із  потойбіччя,
Холодом  торкнулась  любого  обличчя.
Не  погляну  більше  у  твої  я  очі,
Рідний  мій  синочку,  журитимсь  щоночі.

Стану  на  коліна,  прохатиму  в  Бога,
Щоби  твої  браття  дійшли  до  порога.
Щоб  їх  зустрічали  живими  з  дороги,
Щоби  всі  діждали  Волі  й  Перемоги.

08.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844479
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019


геометрія

БІЛИЙ СВІТ…

                                               Ой  який  же  він  чудовий  
                                                       білий  світ...
                                               Чистий,  світлий  і  вразливий
                                                       його  квіт...
                                               Я  живу  у  цьому  світі
                                                       вже  давно...
                                               І  купаюся  у  квіті,
                                                       як  в  кіно..
                                               Хоч    дощі  бувають  й  зливи,
                                                       не  боюсь...
                                               Я  ж  була,  була  щаслива,
                                                       і  не  злюсь...
                                               Хоч  живу  давно  одна  я,
                                                       не  біда...
                                               Дітей  й  внуків  виглядаю,
                                                       я  щодня...
                                               Та  вони  усі  щоденно
                                                       у  трудах...
                                               Вже  свої  у  них  родини
                                                       у  містах...
                                               Та  щоденно  вони  дзвонять,
                                                         дзень  -  дзелень...
                                               Мені  гарне  все  говорять
                                                         кожний  день...
                                               Хоч  і  зрідка  приїжджають,
                                                         все  ж  підчас...
                                               Зустрічаю,  проводжаю
                                                         кожен  раз...
                                               Знов  минають  дні  і  ночі
                                                           всамоті...
                                               Та  бувають  сни  пророчі,
                                                             золоті...
                                               І  тоді  я  оживаю,
                                                             як  земля...
                                               Пишу  пісні  і  співаю,
                                                             як  весна...  
                                               Ой  який  же  він  цікавий
                                                             білий  світ...
                                               Я  і  друзям,  і  знайомим
                                                             шлю  привіт...
                                               Хтось  приймає,  не  приймає
                                                             мій  привіт...
                                               Та  від  цього  не  збідніє
                                                               білий  світ...
                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844461
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019


НАДЕЖДА М.

Народження нового дня

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KG1grtbN3Os[/youtube]


Люблю  дивитись  на  схід  сонця,
Коли  проміння  будить  світ,
Тоді  хмарки  цвітуть  рум"янцем,
Трави   освітить  малахіт.

 І  зацвітуть  троянди  -  хмари,
Спахне  шовкове  полотно,
На  відпочинку  лиш  Стожари...
Все  оживає,  суєтно.

Прокинувсь  ліс   старий,  дрімливий.
Злетіла  пташка  десь  з  гнізда.
А  ранок  вже  спішить,  квапливий,
Бо  день  вже  ранок  обкрада.

Десь  зрідка  чути  людський  гомін,
На  працю  день  лаштує  всїх...
Все  вище  й  вище  сонця  промінь...
Людський  виразніше  вже  сміх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844463
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019


Володимир Шевчук

Неначе…



Неначе  сльоза  у  красі,  
Неначе  у  радості  стогін:  
Поезія  –  це  не  для  всіх!  –  
Це  завжди  для  когось  одного…  

Так  само  є  правда  у  тім,  –  
Підказує  внутрішній  голос!  –  
Ми  любимо  все  у  житті,  
Коли  закохались  у  когось.  

Тут  призма  нехитра  така,  
Проста,  мов  на  голову  злива,  
Що  душу,  коштовний  стакан,  
Наповнює  хтось  особливий…  


08.08.2019  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844467
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Виктория - Р

"Самый-самый"!

"Самый-самый"!

Ты  мужчина  в  котором-век,
Или  вечность-подходит  тоже...
Мой  любимый,родной  человек!
Каждый  день,он  тобою  прожит.

Ты  мужчина  в  котором-шик,
Я  не  строю  с  тебя  рекламы...
"Я  не  чаю  в  тебе  души"
Ты  мужчина  мой,"Самый-самый":

Ты  мужчина  в  котором-честь,
Твоя  истина  красит  внешность.
Всё  в  тебе  от  рожденья  есть,
Сила,разум,любовь,и  нежность!
01  08  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844407
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


СОЛНЕЧНАЯ

МНЕ НРАВИТСЯ…

Мне  нравится  -  видеть    краски
Той    ЖИЗНИ  -  в  которой    живу...

Мне  нравится  -  слышать    музыку
Ту,  что  -  в    ДУШЕ    берегу...

Мне  нравится  -  чувствовать    запахи
В  них  -  СЧАСТЬЕ    пахнет  моё...

Мне  нравится  -  неистощАемый
В  небесной    ЛЮБВИ  -  мнОй  полёт!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844400
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Віталій Назарук

ЛЮДИНА

Як  сонце  сіяє  в  душі,
Коханням  живеш  щохвилини.
Здаються  всі  миті  святі,
Тоді  ти,  щаслива  людина…

Як  каву  до  ліжка  несеш,
Цвіте  біля  вікон  калина.
То  ти  не  даремно  живеш,
З  тобою  кохана  людина…

Коли  ваш  збудовано  храм,
Є  пісня  на  двох  лебедина.
Розпахнуте  серце  вітрам,
То  ти  тоді  справжня  людина…

Як  маєш  ділитися  з  ким,
Даруй  себе  і  не  прощайся.
Не  думай,  що    став  вже  святим,
Людиною  завжди  лишайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844401
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Ганна Верес

Будує? Малює.

(Жартівливий  вірш)
Заходився  будувати
Кум  якось  хатину  –
Планував  і  двір,  і  хату,
Хлів,  криницю  з  тином.
Рік  минає,  другий,  третій  –
Вже  стоси  паперу:
Хата,  стіни,  вже  й  портрети,
Меблі  і  етери.

Все  продумав  до  дрібничок
(  Голова  ж  для  чого)
 Вже  позбувсь  шкідливих  звичок.
Кум  зайшов  до  нього.
Запитав  куму:  «Ну,  де  він?»
Та:  «А,он.  Будує.
Не  цікавлять  інші  теми.
Обізвусь  –  лютує».

«Аби  щось  побудувати,
Куме,  гроші  треба,
Про  це  варто  пам’ятати.
Ні  гроша  ж  у  тебе!»
3.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844371
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019


Віталій Назарук

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Тут  десь  зарита  пуповина,
Ясен  цю  тайну  береже.
Не  випадково,  що  родині,
Це  місце  рідне  –  не  чуже.

У  хаті  цій  мене  хрестили,
Отримав  тут  своє  ім’я.
З  роками  набирався  сили,
Зразкова  в  нас  була  сім’я.

Я  вперше  в  школі  закохався…
Не  тлів  –  горів,  немов  в  вогні.
Її  забути  я  старався,
Та  вона  й  досі  у  мені.

Її  ім’я  шепочуть  трави,
В  воді  відбиток  оченят.
Під  час  ранкової  заграви,
Всміхалась  краща  із  дівчат.

Та  склались  долі  в  нас  нарізно,
Хоч  нам  обом  не  все  одно.
Та  щось  міняти  вже  запізно,
Лиш  з  біллю  дивимось  в  вікно.

Буває  в  грудях  залоскоче
І  піде  обертом  земля.
Життя  міняти  вже  не  хочу,
В  собі  ж  ношу  її    ім’я.

Лише  у  батьківській  хатині
Є  фотографія  її.
Волосся  світле,  очі  сині,
Портрет  і  досі  на  стіні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844305
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Амадей

ПОТЯГ ЩАСТЯ

Мій  потяг  мчить  до  станціі  "Весна"
Не  дивлячись,  що  вже  проскочив  "Літо",
Хоча  й  на  моіх  скронях  сивина,
Та  хочеться  іще  життю  радіти.

Ще  Муза  в  гості  часто  загляда,
На  струнах  серця  інколи  заграє,
Та  так,  що  кров  вирує  молода,
І  серденько  як  в  юності  кохає.

Душа  іще  трояндою  цвіте,
Не  дивлячись,  що  вже  дорослі  діти,
Із  серця  ллється  почуття  святе,
І  хочеться  у  небеса  злетіти.

І  пісня  з  серця  ллється  через  край,
В  гаю  співає  разом  з  солов"ями,
Й  шепоче  серденько:"Кохай  іі,  кохай"!  
І  я  у  віршах  душу  виливаю.

Я  в  потягу  життя  іі  зустрів,
Зайшла  Вона,  на  станціі  "Страждання",
Зігріть  іі  теплом  душі  хотів,
І  ій  подарувать,  п"янке  кохання.

Наш  потяг  мчить  до  станціі  "Любов",
Позаду  станціі  "Біль",  "Смуток"  і  "Печалі",
Я  вдячний  Господові  знов,
Що  потяг  мчить  у  світлі  далі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Валентина Ланевич

Моя Вкраїно, розіп’ята в мені.

Моя  Вкраїно,  розіп’ята  в  мені,
Окроплена  червоно  раптом  в  болі.
Вдяглась  у  чорне  в  нав’язаній  біді,
Жменями  сиплеш  білий  сніг  на  скроні.

І  жнеш  стоїчно  осколковий  врожай,
Ковтаєш  сльози  зранених  героїв.
Замішуєш  злість  на  слові  поважай,
Щоб  ворог  врешті-решт  його  засвоїв.

Брудний  огризок  у  пам’яті  застряг,
Метою  де  відродження  спокуси.
У  посвисті  куль  наш  синьо-жовтий  стяг,
Руки  до  Неба  -  миру  просять  люди.

07.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844386
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Надія Башинська

ОЙ ХОДИЛО ЛІТО ПО НАШІМ ГОРОДІ

Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
Гарбузам  сказало:"Вже  рости  вам  годі!
Он  які  великі!  Он  які  ви  гарні!"
Огірків  хвалило:"І  ви  усі  славні."

Бурякам  сказало:"Ви  ще  розростайтесь.
Вас  поллю  дощами,  сили  набирайтесь."
Моркву  похвалило,  що  виросла  красна.
Раділо  квасолі,  що  як  горох  рясна.

Що  літечко  прийде,  баклажани  знали.
Святкові  сорочки  сині  повдягали.
А  кріп  та  петрушка  кучері  крутили.
Ну,  а  помідори  всі  почервоніли.

Бо  хотіли  мати,  як  у  літа,  щічки.
Воду  їм  носили  пити  аж  із  річки.
Хвалило  картоплю  в  біленькій  хустинці.
Кабачки  розкішні  гладило  по  спинці.

Кавунам  та  диням  додало  ще  соку.
Сказало,  що  гарні  вони  є...  Нівроку.
Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
І  раділо.  Гарно  у  кожній  господі!

Сіло  відпочити  на  траві  шовковій.
Яке  гарне  літо  у  сукенці  новій!
Розшите  квітками  плаття  те  барвисте.
Та  чомусь  в  волоссі  пасмо  золотисте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844309
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ніна Незламна

Життя святе, доленька дала мені

                         Моє  село  
           Там  рідная  криниця
 Прозора  в  ній,  джерельная  водиця
Із  неї,  сили  завше  я  черпала
Мов  квітка,  світлоока  підростала…

                   Земна  краса
       Тут  ввись,  росли  тополі
 Я  босоніж  ховалась  в  житнім  полі
Від  пушинок,  тож  сніжило  довкола
Цвінь  -  цвінь  пташки  й  малюють  в  небі  кола…

                     Погляд  літав
           Садки,  як  наречені
 У  жовтому  й  злотавому  промінні
В  зелених  луках  гусей  випасала
В  квітучім  царстві  сонечко  стрічала…  
 
                   Гучне  село
         Неспокій  спозарання
 Корів  ревіння  і  лелек  тріщання
Дружно  ґелґочуть,  гуси  на  подвір`ї
Здіймалось    пір`я  -  чубились  два  півні…

                     Місяць  тікав
 Проснулась    на  світанку
Як  на  свята…  Убралась  в  вишиванку
Й  барвисті  стрічки  в  коси  заплітала
Легко  в  таночку,  пташкою  літала.
«Гопак»  грав  тато,  вміло,  на  гармошці
Радо  плескали  у  долоні  гості
Й  кілька  цукерок,  то,  як  нагорода
Як  шоколадні,  справжня  насолода
В  ті  часи  рідкість,  всі  напевно  знають
Біля  обійстя  спогади  літають…

                 Люблю  село
Хатки...  Хатки  біленькі
Доглянуті,  здалеку  чепурненькі
 До  них  стежки  барвіночком  синіють
Й  рожі  рядком,  як  літо  червоніють…

               Паркани  в  ряд
 Низенькі,  у  зріст  м`яти
Скажіть  хіба  можна  не  пам`ятати?
Те  чудо  -  листя  й  бузкове  цвітіння
Доволі  ніжне  і  п`янке  пахтіння…

                         Зорі  ясні
         Десь  там  є  й    моя    доля
Спів  солов`я,  ген  -  ген  лине  до  поля
Сплету  віночок,  схожу  до  причастя
Й  попрошу  тихо,  Боженько,  дай  щастя…

                     Життя  святе
           Доленька  дала  мені
То  немов  казка,  літні,  веселі  дні
У  серці  завжди,  ніжний  мамин  погляд
Пішла  давненько….  Все  ж  здається  поряд
Вкотре  вклонюся  до  землі  низенько
Легка  сльозинка  скотиться  тихенько
 А  в  душі  радість,  дяка  мамі  й  Богу
Що  мені  дали  у  життя  дорогу.
                                                                       02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Віталій Назарук

НІЧ НА ДВОХ

Де  хмарини  танцюють  над  озером,
Вечорова  співає  зоря,
Ми  мовчали  і  слухали  музику,
Віртуоза  лісів  –  солов’я.
До  грудей  ти  горнулась  лебідкою,
Тобі  усмішка  йшла  до  лиця.
Наша  тиша  була  стоголосою,
Бо  співали  від  щастя  серця.

Приспів:
Пригадай,  
Моя  доле,  той  вечір.
Потім  ніч,
Далі  ранок  в  росі.
Я  обняв  
Тебе,  люба,  за  плечі.
І  птахи
Замовчали  усі.

Перші  промені  впали  на  озеро,
Зникла  в  небі  ранкова  зоря.
Розділив  тоді  ранок  нас  порізно,
Лише  вітер,  як  пустка  шугав.
Це  та  ніч  про  яку  часто  згадую,
В  ній  захована  доля  моя.
Мені  озеро  стало  принадою,
Там  усмішка  лишилась  твоя.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844304
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ольга Калина

Відпустка

Давно  боєць  на  сході,  на  війні,
Від  ворога  боронить  Україну.
Він  мріє  про  відпустку  навесні,
Бо  хоче  бачити  дітей,  родину.

Не  знає  він,  приїхавши  додому,
Чи  зможе  як  усі  відпочивати.
Не  вірить  зараз  він  собі  самому,  
Що  зможе  вже  спокійно  спати.

Але  він  звик..  Чого  гріха  таїти?!  -
Під  вибухи  і  гуркіт  засинати.
Під  час  обстрілу  в  бліндажі  сидіти,  
Не  раз  могло  й  землею  засипати.

Найменший  шум  і  схопиться  за  зброю,
Забувши,  що  в  цей  час  не  на  Донбасі.
Коли  торкнеться  до  землі  ногою  -
Враз  зрозуміє:  спокій  не  на  часі.

Не  зможе  він  спокійно  в  ліжку  спати,
А  що,  як  хлопці  в  цю  хвилину  гинуть.
То  ж  треба  чим  скоріш  назад  вертати,
Лиш  на  Донбас  його  думки  всі  линуть

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844288
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ганна Верес

О, не спішіть у вирій, журавлята!

Мов  рай  земний  під  небом,  –  Україна,
Укинута  у  полум’я  війни,
Не  хоче  більше  жити  на  колінах.
В  нерівнім  герці  доньки  і  сини.

О,  не  спішіть  у  вирій,  журавлята,
В  густих  житах  ще  літечко  дріма.
Такі  ще  молоді  ваші  крилята,
А  там  немає  сонця  –  лиш  зима.

Не  поспішайте,  рідні,  відлітати,
Бо  не  пора  у  вирій.  Саме  час
Країну  врятувать,  відбудувати,
Адже  зруйнований  Москвою  наш  Донбас!
О,  не  спішіть  у  вирій,  журавлята!
2.08.2019

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844266
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ніна Незламна

Досить мамо дівувати

/  Віршована  розповідь  /

Жить  в  село  я  перебралась…Довкола  краса
Біда,  зразу  закохалась….  Аж  в  очах  роса.
Скажу  сльозинки  від  щастя….  Буду  не  одна
Мабуть  вийти  заміж  вдасться…  Тепер  не  сумна.
Від  сусідів  ледь  не  вмліла…Відразу  від  двох
Аж  голова  заболіла…  Серденько  тьох-тьох
Іван  начищав  чоботи…  В  дитсадочок    йду
Степан  вечором  з  роботи…  Стрічав  на  біду…
А  чи  може  то  на  радість…  Обох  я  люблю
Нехай  інших  бере  заздрість…  Кайф  від  них  ловлю.
 А  учора  по  обіді  ….  Разом  чай  пили
Криві  обличчя,  аж  бліді…  Зуби  зціпили….
Бачу  обоє  підстриглись…  Думаю  собі
Хоч  ці  б  півні  не  побились,  кому  сказать  -НІ
У  очах  в  кожного  злоба  немовби  маяк
Ото  біда,  кого  вибрать,  не  можу  ніяк!
Іван  стільчик  підставляє…  За  руку  трима
 Степан  чаю  наливає….  Рада  обома!
Часті  гості  вечорові,    сто  грам  смакують
А  потім  пісень  заводять,  серця  лікують…
Доні  нині  ж  надоїли…  Часті  гості  ці
Хай  би  врешті  зрозуміли….  Часи  не  прості
Треба  вибір  вже  зробити…  Й  машину  купить
Мені  й  мамі  догодити,  це  зможуть  зробить?
За  столом  вона  хитренько  на  всіх  погляда
Сміло  пальцем  посварила,»  Може  досить  ма?!
Нащо  тобі  зразу  двоє,  давай  вибирай
Хто  машину  подарує?  І  розмовам  край!
За  того  й  виходь    вже  заміж,  будемо  круті
Тут  чай  п`ють,  їдять  цукерки,  чи  може  скупі?
Скільки  можна  вам  годити,  (пельмені)  ліпить
І  мені  так  надоїло,  ногами  ходить.
Уже  осінь  на  порозі,    у  школі  дзвінок»
Мала  швидко  у  дитячу,  принесла  вінок…
«  Гайда  сватайте,  давайте,  маму  вам  віддам
Хто  ж  не  згідний  з  вас  зі  мною,  залишиться  сам!»
Іван  чуба  покуйовдив  і  в  двері  хода
 Степан  засіяв,  як  сонце,  «Тож  моя  згода!
Правда,  не  куплю  дорогу,  маю  лиш  на  Джип»
Він  геть  від  радості  тої,  здалося  охрип….
Немов  рак    розчервонівся,»  Доню,    дякую!
Наважитись  боявся  я,  вибач  пню  цьому!
 Вона  ж  очі  десь  повела,  погляд  лукавий
«Та  на  нього  ти  не  схожий,  дядько  ще  славний!
 І  я,  як  підросту,  собі  знайду  схожого
Щоб  красень    й  не  скупий,  для  мене  пригожого!».
 Ото  доня,  що  сказати,  кров  до  обличчя
Чи  сміятись,чи  стерпіти?-  «Є  протиріччя?
 Степан  сміливо….    І  весело,  сказав  гучно
«Тож  завтра    й  до  РАКСу,  підем  благополучно!»
Не  думала  й  не  гадала,  ні  я,  ні  доня
Що    в  селі  випало  жити,  тут  моя  доля….
 Де  ж    смілості  набралась?  Я    й  сама  вдивляюсь
На  вік,  думки  дорослі,  все  ж  нею  пишаюсь…

                                                                                                           Червень  2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844255
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЯ, ЯК СПОРТ

Важливий  старт,  ще  важливіший  фініш,
Життя  –  це  спорт,  де  купа  нагород.
В  нім  ти  щодня  стаєш  щораз  міцніший,
Наповнений  незвіданих  пригод.  

Дуже  важливо  вчасно  стартанути,
Знайти  те  місце  і  той  долі  час.
Не  варто  свою  долю  обманути,
Щоб  часом  не  пішла  вона  від  вас.

І  працювати  плідно  і  щоденно,
Напевно  саме  в  тому  сенс  життя.  
І  берегти  закони  сокровенні,
Як  перемоги  прийдуть  почуття.

Старайся  вміло  зберігати  сили.
Чим  кращий  фініш  –  оплески  гучніш.
Важливо,  щоб  тебе  не  зупинили,
Важливий  старт  -  важливіший  фініш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844196
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Любов Іванова

ТИШИНА РАССВЕТНАЯ

[b][i][color="#0b5fb3"][color="#b30b1b"]Т[/color]уман  уползает  в  поля  и  долины,
[color="#b30b1b"]И[/color]з  влаги  на  травы  ложится  роса.
[color="#b30b1b"]Ш[/color]умит  еле    слышно  листок  тополиный
[color="#b30b1b"]И[/color]  где-то  звенит  в  чистом  поле  коса.
[color="#b30b1b"]Н[/color]у  разве  возможно  в  восход  не  влюбиться,
[color="#b30b1b"]А[/color]леет  вдали,    освещая  окно...

[color="#b30b1b"]Р[/color]азгадка  в  одном,  я  -  Вселенной  частица...
[color="#b30b1b"]А[/color]  значит  все  это  мне  видеть  дано!!
[color="#b30b1b"]С[/color]веркает,  играет    роса  жемчугами
[color="#b30b1b"]С[/color]труится  из  сада  цветов  аромат,
[color="#b30b1b"]В[/color]от  так  я  могу  наслаждаться  часами,
[color="#b30b1b"]Е[/color]й-Богу,    восход  чародейством  богат.
[color="#b30b1b"]Т[/color]андем  красоты    и    блаженства    святого,
[color="#b30b1b"]Н[/color]ачало  начал,  зарождение  дня...
[color="#b30b1b"]А[/color]  то,  что  другие  увидеть  не  могут,
[color="#b30b1b"]Я[/color]  любящим  сердцем  готова  обнять.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844195
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Ганна Верес

Прослало літо стежечку

Прослало  літо  стежечку  ув  осінь,

Рожевим  яблуком  упало  у  саду.

Смакують  ним  і  бджоли,  й  жовті  оси,

І  айстри  кучерявіють-цвітуть.


Багата,  пишна  літа  вишиванка,

Тренують  ластівки  своє  крило.

Лунають  солов'їв  гучні  співанки,

Адже  тепло  ще  літо  берегло.


Сміються  помідорами  городи,

Ставок  застиг,  немов  зелене  скло.

«Ой,  худо  тут!»  –  веде  частіше  одуд,

Серпневе  допиваючи  тепло.
18.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844170
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Ольга Калина

Яблуні

(слова  до  пісні)  



Моє  рідне  і  миле  село
Потопає  у  цвіту  садків.  
Тут  у  ньому  дитинство  пройшло,
Я  росла  поміж  цих  яблунів.

Приспів:
Яблуні́,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдорожчі  у  світі  мені,
Досі  ходжу  до  вас,  як  ходила.


Я  бреду  по  росі  босоніж
І  збиваю  ранкову  росу.
Свою  душу  відкрию  навстіж,
Розкажу́  про  цих  я́блунь  красу́.  

Приспів:
Яблун́́́і,  ви  мої,  яблуні́,
Ті,  що  мама  іще  посадила.  
Найдоро́жчі  у  світі  мені,
Досі  хо́джу  до  вас,  як  ходи́ла.


Яблуне́ві  зрива́ю  плоди́:
Сокови́ті,  дозрілі  і  спілі.
І  мани́ли,  і  манять  сюди
Мої  я́блучка  сти́глі  у  гіллі.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844138
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Віталій Назарук

КРОК У СТАРІСТЬ

Злетів  прожитий  лист  календаря,
Я  перший  крок  зробив  сьогодні  в  старість.
Шепнула  із  небес  мені    зоря,
Що  день  наступний  нині  має  вартість…

На  всяк  випадок,  палицю  куплю,
Спиратись  у  житті  на  «когось»  треба.
Для  тої,  що  в  житті  давно  люблю,
Буду  часами  прихиляти  небо.

Писатиму,  що  серце  полонить,
Любов  прилине,  порахую  зорі…
Ще  прагну  довго  на  землі  прожить,
Зустріти  друзів  у  сімейнім  колі.

І  дуже  хочу  через  сотню  літ,
Щоб  хтось  тоді  у  мене  на  могилі.
Залишений  побачили  мій  слід,
Вірші  читали,  а  не  голосили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844097
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпневий зорепад

Перед  очима  зорепад  серпневий,
Цей  чарівний  емоцій  феєрверк.
Мов  рибки,  ловить  нічки  вправний  невід,
Чуттєвий  огортає  душу  флер.

У  зорепаді  цім  царина  ласки,
У  зорепаді  цім  любові  пік.
Це  Персеїди  дивовижна  казка,
Струмків  з  небес  яскраво-ніжний  шик.

Літає  метеорів  блискавичність,
Вогнистий  залишає  в  небі  слід.
І  шепіт:  "Ти,  мов  зірка  феєрична,
З  тобою  разом  хочу  я  в  політ."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844134
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Катерина Собова

Часник

-Куме,    вичитав    в    газеті,
Що    часник    оберігає
Від    диявола    і    чорта,
Бо    цілющу    силу    має.

У    Свят-вечір    йому    дяка  –
Всі    кладуть    під    скатертину,
Щоб    кікімора    ніяка
Не    зайшла    до    вас    в    хатину.

-Мабуть,    правда    ваша,    куме,
(Вчора    я    переконався)
Дві    голівки    часнику    з’їв
І    в    маршрутку    ледве    впхався,

Там    народу    -    рідна    нене!
А    жінки,    як    показились:
Всі      шарахались    від    мене
І    до    виходу    тулились.

Бо    були    вони    всі    відьми,
Тепер    ясно    мені    стало:
Часник    виявив    цю    нечисть  –
І    так    кожну    калатало!

Невеличка    часничина,
Як    рентгеном    просвітила:
Сатанинську    всю    личину
У    жіноцтві    враз    відкрила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844076
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Амадей

ЗІРКА КОХАННЯ

Моя  ти  зіронько  кохання,  неземна,
Ота,  що  часто  так  ночами  сниться,
Надворі  літо,  та  в  душі  весна,
І  від  кохання  нам  ніде  не  діться.

Чарівний  погляд  твій,  мене  давно  п"янить,
П"янять  мене,  твоі  зелені  очі,
Вертаюсь  в  юність,  тіло  все  тремтить,
Відчуть  тебе  в  своіх  обіймах  хочу.

Співають  радо  в  серці  солов"і,
Й  черемха  розцвіла    у  лузі,
У  віршах  почуття  виплескую  своі,
Бо  ми,  давно,  уже  не  просто  друзі.

Те  почуття,  що  не  дає  нам  спать,
І  в  снах  твоі,  такі  щасливі  очі,
Господь  створив  кохання,  щоб  кохать,
До  тебе  лину,  люба,  в  снах  щоночі.

Твоя  усмішка  сонечком  сія,
Зіркою  з  неба  душу  мою  гріє,
Із  серця  лине  пісня  солов"я,
Моє  кохання,  і  моя  надія.

Нам  Бог  дає  життя,  щоби  любить,
Любить,  і  є,  найбільша  насолода,
Я  насолоджуюсь  коханням,  кожну  мить,
Кохання  п"ю,  неначе  в  спеку  воду.

Кохання  в  серці  полум"ям  горить,
Зове  мене,  твоя  чарівна  врода,
Так  ніжно,  вірно,  трепетно  любить,
-  Від  Господа  найбільша  нагорода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844050
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Ганна Верес

Лягає серпень, на плечі

Укотре  вишиванкою  на  плечі
Лягає  серпень,  полива  дощем,
Зміцніли  крила  діточок  лелечих,
І  нива  пригостила  калачем.

Життя  тече,  все  змінює  навколо:
За  літом  –  осінь,  там  –  зима,  весна  –
 Йдемо  і  ми  –  всяк  по  своєму  колу.
 Лягла  у  коси  сивина  рясна.

І  тільки  небо  вічно-неозоре
Собою  обняло  весь  білий  світ.
День  сонечко  дарує,  нічка  –  зорі,
А  ранок  свій  дарує  диво-квіт.
3.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844057
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Валентина Ланевич

Як вмовкає в душі камертон.

Сонцем  будь  мені  в  дні  невідомім,
Як  вмовкає  в  душі  камертон.
Хай  бушує  безмежності  гомін,
Де  в  коханні  відсутній  кордон.

Стану  квіткою  ніжно-тремтячою,
Як  зігрієш  своїм  ти  теплом.
Стою  в  темряві  ночі  незрячою,
Прихилися  з’яснілим  чолом.

Розсип  сміх  із  очей  прямо  в  очі,
Хай  по  тілі  мурашки  біжать.
І  від  серця  ключі  я  охоче
На  долоню  вкладу  в  благодать.

Стану  квіткою  ніжно-тремтячою,
Як  зігрієш  своїм  ти  теплом.
Стою  в  темряві  ночі  незрячою,
Прихилися  з’яснілим  чолом.

04.08.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844027
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Амадей

ОТО ТЕЩА (гумореска)

В  магазині    "  Яди",  дядько  
В  продавчинь  питає:
-"Ви  скажіть  мені,
А  сильні,  яди  в  вас  бувають?"
Подивилась  продавщиця,
Покупцеві  в  очі,
-"Я  ж  не  знаю,  яку  нечисть
Ви  убити  хочте?"
Вибір  в  нас  дуже  великий,
В  нас  є  такі  яди,
Одна  крапля,  може  вбити
Слонів  ціле  стадо!
-Не  смішіть  мене  будь  ласка,
Я  цей  яд  купляв,
Сім  разів  травив  ним  тещу,
Й  чорт  іі  не  взяв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844022
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

 Таке  жартівливо-пародійне  скорочення  виразу  «літературне  об’єднання»    почув  від  Олександра  Печори.  В  цьому  народному  новотворі  відчувається  натяк  на  те,  що  літератори  збираються  в  групи  задля  випивки.  Проте  наші  письменники  і  поети  мають  добре  почуття  гумору  і  на  таке  не  ображаються.

   1.
 Останнім  часом  мені  попались  декілька  заміток,  в  яких  картали  і  українські  літературні  спілки,  і  літераторів,  і  саму  їх  літературу.  
 Мовляв,  поезія  і  проза  українська  –  дуже  пафосна*,  важка,  болісна,  багатовимірна  і  годиться  лише    для  страждань  та  «надривів  серця»,  і  аж  ніяк  не  підходить  для    легкого  читання  і  масового  споживача,  а  головне  –    неконкурентоспроможна  на  світовому  літературному  ринку.
 Поети  (літератори)  –  занадто  консервативні,  серйозні,  філософічні,  а  ще  не  мають  свого  читача  і  не  здатні  здобути  Нобелівську  премію  в  галузі  літератури.
Літературні  об’єднання  –  фінансово  малорентабельні,  регіональні,  створюються  для  того,  щоб  «на  примітивних  літвечірках  вислуховувати  фальшиві  компліменти  знайомих  і  друзів,    і  потім  красиво  обмити  відповідними  напоями  для  настрою,  щоб  не  геть  було  гірко  від  такого  дозвілля».  О!
Що  тут  скажеш!  Хочеться  заперечити.  Гадаю,  що  не  все  так  однозначно  і  не  все  так  погано.  По  кожному  з  пунктів  вище  означених  критичних  претензій  міг  би  висловити  якісь  свої  міркування.  Почну  з  літературних  об’єднань.

   2.
 Лише  два  тижні  минуло  з  того  часу,  як  я  повернувся  з  Луцька,  де  відбулося  п’яте  щорічне  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».      Програма  цього  своєрідного  міні-фестивалю  була  насичена  і  захоплива.  Це  радісна  зустріч  зі  старими  друзями,  розвіртуалення  і  знайомство  з  новими.  Це  і  чудові  екскурсії  в  супроводі  кваліфікованих  екскурсоводів  по  визначним  історичним,  культурним  і  природним  місцям    Луцька,  Волині  і  Рівненщини.  Це  презентація  колективної  збірки  «Українська  вишиванка»,  що  відбулася  в  одній  з  Луцьких  міських  бібліотек.  Це  і  отримання  пам'ятних  грамот,  дипломів,  авторських  візитівок  і  грошових  винагород  від  очільників  й  організаторів  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».  Це  чудовий  відпочинок  і  підзарядка  для  творчості.    Це  і  придбання  сувенірів,  спілкування    з  однодумцями,  розмови  про  життя  і  творчість,  нічні  посиденьки  з  гітарою,  наповнення  враженнями,  товариські  трапези*.
   (Під  час  цих  трапез  подумалось:  «Ну,  і  нехай  «ЛітрОб’єднання».  Випити  келих  вина  чи  чарку  чогось  міцнішого  в  компанії  приємних,  талановитих  і  розумних  людей  не  лише  радісно,  а  і  корисно!»)
       Коротка  інфа*  про    літературно-мистецький  кіш  [b]«Ріднокрай»[/b].
 [u]Учасники  і  засновники[/u]:  Основний  кістяк  «Ріднокраю»  викристалізувався  протягом  2010-2014  років  серед  відвідувачів  сайту  Євгена  Юхниці  «Клуб  Поезії».  Поети,  піснярі,  композитори,  які  намагаються  творити  в  класичній  традиції,  поступово  затоваришували,  розвіртуалились,  почали  зустрічатись  малими  групами.  В  2014  році  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  та  Микола  Серпень  ризикнули  заснувати  літературно-мистецький  кіш.  На  сьогодні  «Ріднокрай»  об’єднує  понад  сто  митців  (поетів,  музикантів,  художників)  з  різних  регіонів  України,  а  також  з  української  діаспори  в  Польщі,  Німеччині,  Італії,  Іспанії,  Португалії,  Швеції,  Канаді,  Аргентині  і  навіть  в  Китаї.
[u]  Мета:[/u]  Об’єднати  в  літературно-мистецьку  спільноту  патріотично  налаштованих  творчих  людей,  які  щиро,  справдешньо  люблять  Україну,  свій  рідний  край,  щоб  разом  пропагувати  рідне  слово,  українську  пісню,  звичаї  свого  народу  та  його  історію,  а  також  популяризувати  свою  творчість,  видавати  книжки  і  надавати  всіляку  можливу  підтримку  авторам.  А  також    співпраця  з  іншими  літературними  угрупуваннями  і  творчими  організаціями,  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори.  
   [u]Діяльність  і  досягнення:[/u]  За  час  існування  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  під  його  опікою  вийшли  в  світ  сім  колективних  збірок:  «Мотиви  ріднокраю»,  «Жити  й  мислити  українно»,  «Понад  усе  нам  Україна»,  «Опалені  рими»,  збірка  пісень  «Про  рідне  та  близьке»,  «Українська  вишиванка».  Окрім  цього  видаються  й  авторські  книжки,  газета  «Ріднокрай»  та  літературно-художній  календар  «Ріднокрай».  Ріднокраївці  приймали  участь  в  конкурсах,  фестивалях,  концертах,  презентаціях.  Відбувалися  щорічні  зібрання  в  Луцьку,  періодичні  зустрічі  в  Києві,  Ірпіні,  Лубнах,  Одесі  та  інших  куточках  України.
[u]    Де  шукати:[/u]  Автори-ріднокраївці  тусуються*  і  представляють  свою  творчість  на  сайтах  «Клуб  Поезії»,  «Поетичні  Майстерні»,    в  різних  соціальних  мережах    (найбільше  Facebook).  Пісні,  кліпи,  відеопоезія,  деякі  концерти  і  інтерв’ю    можна  знайти  на  хостингу  YouTube,  на  сайті  pisni.org.ua  та  інших  інтернет-ресурсах.  Про  «Ріднокрай»  і  окремих  його  авторів  було  вже  чимало  повідомлень  і  заміток  в  різноманітних  ЗМІ.  
[u]    Плани:[/u]  –    розширювати  рамки  свого  об’єднання,  залучаючи  до  співпраці  майстрів  всіх  видів  мистецтв,  як  образотворчих  так  і  прикладних,  що  працюють  в  патріотичному  ключі.

   3.
 Творчі  Люди  в  Україні  завжди  прагнули  об’єднання  в  мистецькі  спілки.  Говоритиму  лише  про  неформальні  й  формальні  літературні  організації  та  угрупування  україномовних  письменників.  Іноді  вони  були  невеличкі  –  всього  3-4  учасника.  А  бувало  нараховували    тисячі  мистців.  Наприклад,  Національна  Спілка  Письменників  України    в  1986  р.  мала  —  1095  авторів,  а  в  2014  –  було  вже  2110  членів  Спілки.  
 Перші  літературні  групи*  з’явились  ще  в  19  сторіччі.
   Наприклад:
[b]Пряшівська  літературна  спілка[/b]  –  (1850-1853)  (Олександр  Духнович).
[b]Руська  трійця[/b]  –  (1833-1837,  Галичина)  –  (Маркіян  Шашкевич,  Іван  Вагилевич,  Яків  Головацький,  М.  Ількевич,  М.  Кульчицький).
[b]Покутська  трійка[/b]  —  В.  Стефаник,  Лесь  Мартович,  М.  Черемшина.
[b]Молода  муза[/b]  —  Остап  Луцький,  Петро  Германський,  Богдан  Лепкий.
[b]Харківська  школа  романтиків[/b]  –  (1830-1840-ві  роки)  –  (Ізмаїл  Срезневський,  Амвросій  Метлинський,  М.  Костомаров,  Левко  Боровиковський,  Михайло  Петренко,  Опанас  Шпигоцький).

 Українське  відродження  20-х  років  XX  ст.  —  яскравий  феномен  історії  українського  народу.  Його  коріння  —  у  нетривалому,  але  важливому  періоді  відновлення  української  державності  1917-1920  pp.  Ця  доба  дала  досить  сильний  імпульс  національному  розвитку.  
   Найвідоміші  літературні  угрупування  цієї  пори:
[b]Біла  студія[/b]  –  (1918).
[b]Гарт  [/b]–  (1923-1925  рр.)  –  (Василь  Еллан-Блакитний,  Володимир  Сосюра,  Павло  Тичина,  Микола  Хвильовий,  Олександр  Довженко).
[b]Ланка  [/b]—  (1924-1926  рр.,  Київ)  –(  В.  Підмогильний,  Є.  Плужник,  Б.  Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b]  –  (Харків)  –  (Сергій  Пилипенко,  Наталя  Забіла,  Дмитро  Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b]  (Вільна  академія  пролетарської  літератури)  –  (1926-1928,  Харків)  – (М.  Хвильовий,  М.  Бажан,  О.  Довженко,  М.  Куліш,  В.  Сосюра,  П.  Тичина).
[b]Гроно  п’ятірне  [/b](Неокласики)  –  (  Київ)  –  (М.  Зеров,  П.  Филипович,  М.  Рильський,  М.  Драй-Хмара,  О.  Бургардт).
[b]Молодняк  [/b]–  (1926-1932)  –  (  С.  Воскрекасенко,  І.  Гончаренко,  Я.  Гримайло).
[b]ВУСПП[/b]  (Всеукраїнська  спілка  пролетарських  письменників)  –  (  І.  Кулик,  І.  Микитенко,  І.  Ле,  Л.  Смілянський  та  ін.).

   16  червня  —  12  серпня  1934  у  Києві  на  I  Всеукраїнському  з'їзді  радянських  письменників  утворено  Спілку  радянських  письменників  України,  як  складову  частину  Спілки  письменників  СРСР,  започаткованої  того  ж  року.
 Підставою  для  появи  Спілок  письменників  України  та  СРСР  була  постанова  ЦК  ВКП(б)  від  23  квітня  1932  «Про  перебудову  літературно-художніх  організацій».  За  цією  постановою,  ліквідовано  [b]всі[/b]  літературні  організації,  які  на  тоді  ще  існували    і  був  створений  підготовчий  комітет  для  організації  [b]єдиної[/b]  Спілки  письменників  СРСР  і  відповідні  республіканський  комітети.  Статут  СП  СРСР  зобов'язував  радянських  письменників  до  «активної  участі  в  соціалістичному  будівництві  і  [b]підпорядкування[/b]  політиці  комуністичної  партії».  (Виділено  жирним  мною).
 Московсько-радянський  тоталітарний  режим  швидко  «розібрався»  з  неофіційними  літературними  об’єднаннями  і  пильно  слідкував,  щоб  вони  більше  не  утворювались.  Навіть  в  роки  хрущовської  «відлиги»,  коли  було  реабілітовано  імена  репресованих  письменників,  привідкрито  дорогу  молодим  літературним  талантам,  започатковано  декілька  нових  підвладних  творчих  спілок  (спілка  журналістів,  спілка  кінематографістів  і  т.п.),    стали  виходити  літературні  журнали,  але  навіть  тоді  на  будь-які  неформальні  угруповання  і  далі  було  накладено  табу.    
 Проте,  спілки  україномовних  поетів  і  письменників  в  цей  час  існували  в  еміграції.  Наприклад  такі:
[b]Танк[/b]  —  (1929-1933,  Варшава)  —  (Юрій  Липа,  Євген  Маланюк,  Павло  Зайцев,  Авенір  Коломиєць,  Юрій  Косач,  Андрій  Крижанівський,  Олена  Теліга).
[b]Празька  школа[/b]  –  (Прага)  –  (О.  Ольжич,  Ю.  Дараган,  О.  Теліга,  Є.  Маланюк,  Л.  Мосендз,  О.  Лятуринська,  Н.  Лівицька-Холодна,  О.  Стефанович).  
[b]МУР[/b]  (Мистецький  український  рух)  –  (1945  р.,Німеччина)  –  (Є.  Маланюк,  У.  Самчук,  І.  Багряний,  Т.  Осьмачка,  В.  Барка,  Ю.  Косач  та  інші.
[b]Нью-Йоркська  група  поетів[/b]  –  (Нью-Йорк)  –  (Б.  Бойчук,  Б.  Рубчак,  Ю.  Тарнавський,  П.  Килина,  Е.  Андієвська,  В.  Вовк).

   В  роки  Горбачовської  «пєрєстройки»  почалася  лібералізація  суспільно-політичного  життя,  виникли  численні,  непідконтрольні  офіційній  владі  "неформальні"  організації,  політичні  партії  і  рухи.  Утворювались  і  нові  літературні  угруповання.
     Літературні  угруповання  80-90-х  років  ХХ  ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b]  (Бурлеск-Балаган-Буфонада)  –  (1985-1996)  –  (Ю.  Андрухович,  В.  Неборак,  О.  Ірванець).
[b]Пропала  грамота[/b]  –  (Ю.  Позаяк,  В.  Недоступ,  С.  Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b]  –  (1984,  Львів)  –  (І.  Лучук,  Н.  Гончар,  Р.  Садловський).
[b]Творча  асоціація    500[/b]  –  (1994,  Київ)  –  (М.  Розумний,  С.  Руденко,  Р.  Кухарчук,  В.  Квітка,  А.  Кокотюха).
[b]Червона  фіра[/b]  –  (1991,  Харків)  –  (С.  Жадан,  Р.  Мельників,  І.  Пилипчук)  -східноукраїнський  аналог  літературного  карнавалу  Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний  провулок,  8  [/b]–  (1990р.)  (В.  Борисполець,  О.  Бригинець,  В.  Жовнорук).

 В  роки  незалежності  кількість  літературних  спільнот  значно  збільшилась.  Окрім  обласних,  а  іноді  й  районних  організацій  НСПУ  та  АУП,  створювались  літературні  гуртки,  студії    і  клуби  при  кафедрах  української  літератури,  на  факультетах  філології  та  журналістики,  навіть  в  технічних  вузах,  в  школах,  при  бібліотеках  і  музеях.  Але  чимало  було  і  цілком  приватних,  позбавлених  формалізму  угруповань.  
     Наприклад:
[b]ММЮННА  ТУГА[/b]  –  (1990)  –  (Мар'яна  Савка,  Маріанна  Кіяновська,  Юлія  Міщенко,  Наталя  Сняданко,  Наталя  Томків,  Анна  Середа).
[b]Нова  дегенерація  –[/b]  (1991-1994  pp.,  Івано-Франківська  область)  (С.  Процюк,  І.  Ципердюк,  І.  Андрусяк).
[b]Нечувані[/b]  –  (1995)  –  (Олена  Галета,  Галина  Крук,  Ірина  Старовойт).
[b]Західний  вітер  [/b]–  (1992  р.  Тернопіль)  –  (В.  Махно,  Б.  Щавурський,  В.  Гайда,  Г.  Безкоровайний).
[b]Пси  святого  Юра[/b]  –  (1994-1997)  –  (Юрій  Покальчук,  Юрій  Андрухович,  Ігор  Римарук,  Василь  Герасим'юк,  В'ячеслав  Медвідь,  Віктор  Неборак,  Олександр  Ірванець).
[b]ОЧІ  [/b]–  (Орден  чину  ідіотів)  –  (1995,  Львів)  –  (Назар  Гончар,  Роман  Козицький,  Володимир  Костирко,  Андрій  Крамаренко,  Іван  Лучук,  Ігор  Драк).
 [b]АУП[/b]  (Асоціація  українських  письменників)  –  (1997).    Ідея  утворення  Асоціації  виникла  під  час  роботи  III  з’їзду  Спілки  письменників  України  в  жовтні  1996  р.  Літератори,  незгодні  з  творчими  та  організаційними  принципами  й  традиціями,  «совєцького»,  як  вони  вважали,  об’єднання  письменників,  подали  заяви  про  вихід  із  СПУ.  9  квітня  2001  р.  Асоціація  набула  статусу  Всеукраїнської  творчої  спілки.  На  сьогодні  членами  Асоціації  є  158  письменників.

 Та  справжня  лавина  українських  літературних  об’єднань  в  Україні  виникла  в  2000-2010-х  роках  з  появою  інтернету  і  соціальних  мереж.
 З’явились  численні  літературні  і  поетичні      «братства»,  «бригади»,  просто  «групи»  і  «групи  в  Фейсбуці»  (чи  в  інших  соціальних  мережах),  «гурти»,  ,  «гуртки»,  «клани»,  «клуби»,  «кола»,  «майстерні»,  «організації»,  «ордени»,  «платформи»,  «проекти»,  «простори  творчості»,  «середовища»,  «союзи»,  «спілки»,  «спільноти»,  «студії»,  «тусівки»  і  т.д.  і  т.п.
 Одні  групи  більш  чітко  формулювали  свої  завдання,  навіть  публікували  власні  творчі  маніфести,  декларації  чи  заяви.  Інші  такою  конкретизацією  не  переймалися.  
 Хтось  групується  за  віком  чи  гендерним  принципом,  хтось  утворює  земляцтва.  
 Є  досить  закриті  спільноти,  учасників  яких  цілком  влаштовує  спілкування  між  собою.  А  є  групи,  що  реалізовуються  в  зовнішньому  векторі  діяльності  –  вони  організовують  поетичні  вистави,  перформанси,  вечори.  
 Хтось  задовольняється  спокійною,  майже  родинною,    творчою  атмосферою  і  читанням  творів,  переглядом  відеороликів.  А  комусь  подобаються  бурхливі  обговорення,  дискусії,  полеміка,  дебатування,  суперечки.
 Завдяки  соціальним  мережам  в  інтернеті  людям,    котрі  мають  схильність    до  якихось  вузьких  жанрів  чи  пристрасть  до  певних  літературних  форм  стало  легше  знаходити  один  одного.
 Хтось  всіляко  випинає  свою  окремішність  і  елітарність,  а  хтось  йде  на  широкі  контакти  і  тішиться  масовим  читачем.
 Деякі  угруповання  влаштовує  віртуальне  спілкування  на  сайті.  Деякі  визнають  лише  «живі»  регулярні  зустрічі.
 Ось,  для  прикладу,  коротенький  список  деяких  сучасних  літературних  об’єднань,  які  мені  висвітились  в  пошуковику:
[b]Арт-клуб  "а  linea"[/b]  -    об'єднання  письменників,  прозаїків,  поетів,  музикантів,  художників,  фотохудожників,  акторів  театру  і  кіно,  артистів  і  людей  мистецтва.  Організатори  біля  150  заходів  в  Одесі,  серед  яких  концерти,  музично-літературні  вечори.
[b]Бабай[/b]  –  (Одеса)  –  проект  покликаний  об’єднати,  консолідувати  українську  горор-тусовку.  Він  присвячений  «темному»  мистецтву:  Жахи,  трилер,  нуар,  дарк-фентезі,  міфологія,  криваві  історії,  містика.
[b]Клуб  Поетів  Чорноморки[/b]  -  це  вільна,  незалежна  платформа  для  розвитку  молодих  одеських  авторів  і  музичних  колективів.  Дає  можливість  безкоштовно  виступати  і  слухати;  проводяться  літературно-музикальні  вечори  щомісячно.
[b]Куртуазний  матріархат[/b]–  (2012,  Київ)
[b]Літературний  КУТочок[/b]-  (Львів)
[b]Література.  RV[/b]  (Рівне)
[b]Майстерня  Маґди  Дзвін[/b]  (Львів)
[b]Мистецька  платформа  «Вулична  поезія»[/b]  -  (Київ)    -  задум  реалізовується  шляхом  безпосередньо  читань  для  перехожих.  «Вулична  поезія»  -  це  можливість  отримати  драйв,  коли  незацікавлені  перехожі  зупиняються  послухати  вас.
[b]На  горищі  [/b]–  Літературно-журналістська  студія  –  (Львів-Сихів)
[b]Обмін  речовин[/b]  –  (Тернопіль)  –  літературні  читання.  Для  кожного  заходу  шукають  десять  молодих  літераторів,  яким  є  що  прочитати  і  які  не  соромляться  своїх  робіт.
[b]Обрій  [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя  [/b]–  (Київ)  –  літературна  спільнота.  Діяльність:  вільне  спілкування,  читання  й  обговорення  творів  (власних  і  чужих),  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори  (у  тому  числі  –  благодійні).
[b]Свідки  Слова[/b]  (Київ)  –  Головна  мета  угруповання  –  мотивувати  одне  одного  до  творчості,  до  активнішої  діяльності.
[b]СВОЄ  СЛОВО[/b]  -  (Київ)  -    Літературні  творчі  вечори.  (Семінари  і  лекції,  поетичні  вистави  і  перформанси,  фільми,  ролики,  відеопоезія).  
[b]СтихіЯ[/b]  –  (Запоріжжя)  –  творче  об'єднання  для  організації  творчих  зустрічей,  літературних,  музичних  та  літературно-музичних  вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b]  -  група  у  ФБ,  присвячена  різним  жанрам  фантастики:  наукова  фантастика,  фентезі,  альтернативна  історія  чи  майбутнє,  жахи,  стімпанк  тощо,  максимально  охоплюючи  більшість  жанрів.
[b]Avant-Garde  [/b](Одеса)
[b]LITERARY  STAGE[/b]  –  (Літстейдж)  –  спільнота,  яка  має  на  меті  популяризацію  сучасної  української  літератури  будь-яких  жанрів,  збираються  раз  на  місяць  у  Музеї  шістдесятництва,  щоби  приємно  провести  час  у  творчій  атмосфері.  В  програмі  літературні  читання,  авторські  вечори,  поетичні  дуелі.
[b]Magnum  Opus  [/b](Полтава)
[b]SPATIUM  [/b]–(Львів)  -  має  на  меті  популяризацію  авторів,  які  пишуть  вільну  поезію  -  верлібри,  частково  білі  вірші.

   4.
 Об’єднання,  зріднення  людей,  гуртування  в  групи  у  всіх    можливих  варіантах  завжди  робило  Україну  і  українців  сильнішими,  і  навпаки  –    обособлення  нас  ослабляло.  Невже  ж  краще  киснути  в  своїх  розрізнених  нірках,  іноді  гризтися  через  якісь  дрібниці    і  періодично  «стукати»  один  на  одного  в  ЗМІ  і  різні  контори!
   Вважаю,  література    є  однією  з  першооснов  культури  країни,  а  культура  є  базисом,  фундаментом  формування    життя  держави.  І  то,  мабуть,  добре,  що  держава  зовсім  не    втручається  в  діяльність  творчих  спілок.  Добре,  що  ще  знаходяться  справжні  меценати,  які  добровільно,  безкорисливо  надають  фінансову  і  організаційну  допомогу  в  підтримці  Української  Культури.
 Постійними  і  наразі  єдиними  меценатами  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  є  Микола  Серпень  та  Віталій  Назарук.  Дай  їм,  Боже,  здоров’я!
На  завершення  наведу  рядки  з  вірша  Віталія  Назарука  «Земле  виший  нам  долю»:
 [i]…Але  воскресала  доля  України,
 Як  за  руки  бралися  брати.
 Заживали  рани,  зникли  десь  руїни
 І  цвіли  посаджені  сади.[/i]

Нехай  же  цвітуть  наші  посаджені  і  створені  поетичним  пером  сади!  

----------
*  Пафос  —  почуття  особливого  піднесення,  великого  захоплення.  Під  цим  словом  часто  розуміють  награність.  Насправді  в  перекладі  з  грецького  páthos  означає  «пристрасть».  Пафос  —  це  душевний  підйом,  наснага.  У  літературних  творах  цей  термін  позначає  вищу  емоційну  точку,  досягнуту  героями  і  яка  знайшла  відгук  у  серцях  читачів.
*  Трапеза  -  це  не  просто  обід  або  вечеря,  не  лише  прийняття  їжі  і  пиття,  це  спілкування  з  однодумцями  (чи  одновірцями),  всією  сім'єю  або  братією.  
*  Тусуватися,  тусувати  або  тусити  –  (сленгове)  -  проводити  час  з  іншими  людьми  у  спілкуванні  чи  розвагах,  соціалізуватися.
*  Інфа  –  скорочений  сленговий  варіант  слова  “інформація”.
*  Літературні  групи  –  В  цій  своїй  замітці  згадав  далеко  не  всі  теперішні  і  ті,  що  існували  колись  літературні  об’єднання,  а  лише  ті,  які  легко  відшукалися  мені  в  інтернеті.
--------------

             Віктор  Охріменко

         01.08.2019
На  фото  учасники  п’ятого  щорічного  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  в  Луцьку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Віталій Назарук

ТАНОК

Листочок  білий  на  столі,
Формат,  здається,    А-4.
Думки  снують,  проте  немає  сили,
Що  є  в  душі,  відправити  в  політ.
Пишу  потиху,  а  слова  летять…
У  них  насправді  виростають  крила,
Яка  ж  у  слові    має  бути  сила?..
Що  в  піднебессі  дзвонами  дзвеніть.
А  потім  дзвін  лягає  на  папір,
Гніздиться  слово,  поруч  з  першим  –  друге…
Одне  давно  знайшло  собі  подругу,
А  друге  наодинці  до  цих  пір.
І  дуже  добре,  як  слова  в  танку,
Творять  вони  поезію  казкову,
Щоразу  одягаючи  обнову,
Із  вишиванкою  у  свіжому  вінку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843989
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Віталій Назарук

МОЇЙ ЗІРОЧЦІ

Зорі,  небесні  зорі,
Летіли  в  небі  у  далину.
Хмари,  сіріли  хмари,
Сховали  зірку  мою  одну.

Пр:  Горять  у  небі  рясні  стожари,
Тебе  шукаю  я  поміж  хмар…
Зіронько  ясна,  тебе  кохаю,
Свою  єдину,  що  повна  чар.

Промінь,  вже  перший  промінь,
Упав  у  роси  -  їх  засвітив.
Спомин,  нахлинув  спомин,
Враз  соловейко  заголосив.

Зорі,  небесні  зорі,
Летіли  в  небі  у  далину.
Хмари,  сіріли  хмари,
Сховали  зірку  мою  одну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843988
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Шостацька Людмила

ЛІТО


Ледь  примруживши  око,
Промінь  косить  траву.
А  виходить  –  нівроку!
Я  радію  й  живу.
В  очі  літа  зелені
Задивляється  сам.
На  небеснім  знамені  -
Шляху  білого  шрам.
Ластів’ята-курсори  -
В  гобеленах  краси.
І  сунички,  мов  зорі
Ліс  колись  запросив.
Стільки  дивного  дива,
У  ромашок  в  очах.
Бачив  тільки  щасливий,
Як  цілується  птах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843930
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Ганна Верес

Україна – це ми (Слова для пісні) .

Україна  –  це  я,
Україна  –  це  ти,
Україна  одна  в  нас,  як  мати.
Між  Карпатами  й  Доном  залізні  мости  –
Їх  нікому  вже  не  зруйнувати.

Україна  –  це  він,
Україна  –  вони,
Землі  нашого  славного  роду.
Скільки  раз  її  Бог  від  орди  боронив,
Щоб  народ  наш  не  мав  переводу.

Україна  –  це  я,
Україна  –  це  ми,
Україна  –  наш  рай  колосковий.
Посивілий  Дніпро  тут  пливе  і  шумить,
Де,  мов  пісня,  дзвенить  рідна  мова.  
1.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843926
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Ніна Незламна

Біля річки / слова до пісні /

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Дивувалась  місяченьку,чом  він  підглядає
Мерехтять  до  нього  зорі,  знають  й  він  кохає.

В  річці  чистая  водиця,  як  в  милого    очі
А  я  славная  дівиця,  пригорнусь  щоночі
Соловейка  спів  лунає,  удаль  по  долині
Трепіт  сердець  й  миті  щастя  у  кожній  хвилині  

Кущ  калини  прихилився,  слухає  розмови
Нас  чарує  пахка  свіжість  й  зелені  діброви
Плескіт  водиці  шепоче,  про  любов  й  кохання
Навіки  для  тебе  любий,  буду  зірка  рання

Нічка  зустріне  світанок,  піде  у  покої
Потону  в  його  очах  я  й  подякую    долі
Ти  ж  для  мене  білий  світ  весь,як  же  не  любити
Буду  квіткою  твоєю,  лише  вмій  цінити

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Вірю  в  щастя,    вірю  в  долю,  душенька  співає
Нічка  й  річка  поєднали,  знаю    й  він  кохає.
                                                                                                             02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843912
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Любов Іванова

І ТАКІ ДИВА БУВАЮТЬ

[b][color="#4209ab"]У  соломі,  у  копиці
Получив  Петро  по  пиці...
Наче  ж  він  мене  хотів,  
А  лиш  ліг,  та  й  захропів.
Що  робить  у  тім  випадку?
Я    -  до  кума  через  кладку.

Що  за  лихо,  за  біда,
Хтось  в  них  з  клуні  вигляда...
Там  з  кумою  брат  мій,  Клим,
Що  вона  там  робить  з  ним?
Пропоную  за    мовчання,
З  кумом..  час  чи  два  кохання!!

Мій  Петро  проснувсь  в  соломі.
Не  знайшов  мене  у  домі.
Взяв  півлітру  в  комірчині,
З  кумом  випить  по  чарчині.
Ой,  рятуйте,  добрі  люди!
Нас  застане,  лихо  буде!!

Тут,  ліхтариками  блима,
Йде  назустріч  жінка  Клима.
-  Мов,  подівсь  мій  Клим  із  дому,
Десь  зо    дві  години  тому...
Мій  Петро  повів  очима,
Став  втішати  жінку  Клима..

Та  чого    гнівити  Бога
Всім  дісталась  допомога!!
З  кумом  я!  Кума  із  Климом
Зайнялись  в  ту  ніч  інтимом.
І  Петро  мій  не  в  накладі.
Спав  у  Климової  Наді...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843911
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Шостацька Людмила

СЕРПЕНЬ


Серпень,  спасівець,  медяник
Закриває  браму  літа.
Аромат  його  духмяний,
Сонцем  яблуко  налите.
Найбагатший,  найщедріший,
Пектораль  із  зорепаду.
Може  й  саду  -  наймиліший,  
Тисне  руку  винограду.
Заглядає  в  очі  осінь,
Груші  падають,  мов  гирі.
Неймовірна  неба  просинь,
Птах  готується  у  вирій.
Серпень,  спасівець,  медяник
Осінь  кличе  сам  до  саду,
Коровай  пече  і  пряник,
Їй  співає  серенаду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843888
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЛІТО РОЗНІЖИЛОСЬ…

Літо  розніжилось  соняхом-квіткою,
Пахне  ромашкою  в  полі  розквітлою,
Дикою  м’яткою  і  чебрецями.
Ніжиться  літечко  теплими  снами.

Мокрими  краплями  свіжого  дощика,
Чистим  повітрям  із  сюрканням  коника.  
Мальвами-зорями  у  розмаїтті
І  матіолами  в  синім  суцвітті.

Пахне  любистково  з  липовим  цвітом
Білим  лататтям  і  легітом-вітром.
Ряскою,  вербами  і  споришами,
У  подорожниках  між  городáми.

Стежкою-змійкою  і  кукурудзою,
Втаєним  затишком,  що  під  березою.
Пахне  горіхами,  грушами,  сливами...  
Спілим  колоссям  і  втішними  жнивами.

В  небі  журавкою  і  перепілкою,
Медом  цілющим  і  жвавою  бджілкою.
Вліті  розщедрилась  усмішка  мами
З  кошиком  зелені  та  огірками.  

Літо  розніжене  -  горнеться,  тулиться...
Влітку  і  холод  комашці  забудеться.
З  легкого  шовку  в  срібній  кофтиночці
Літо  заснуло  на  павутиночці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843876
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Віталій Назарук

Що треба нам

Сумки  рихтують  і  бігом  із  хати
В  краї  чужі,  там  «гроші  роздають»…
Бо  ж  якось  треба  в  світі  виживати…
Бідуємо  удома…  Значить  в  путь.

Бо  наші  люди  не  ходили  в  злиднях,
Горбатіли  із  ранку  на  полях.
В  сім’ї  -  заможні  –  одинокі  -  бідні,
Так  вчила  рідна  матінка  земля.

Гуртом,  так  кажуть,  батька  легше  бити,
Сім’я  велика  ,  скрізь  порядок  є…
Коли  працюють,  легше  тоді  жити,
Веселка  над  такими  виграє.

Не  варто  поспішати  десь  далеко,
У  гурт  зберіться,  час  прийшов  уже.
В  краю  чужому  холоди  і  спеки,
І  там  все  їхнє,  а  для  нас  -    чуже…

Згуртуйтесь,  вознесіте  Україну!
Земля  ця  наша  із  покон  віків.
Здолайте  ворогів,  що  б’ють  нас  в  спину.
Заживем,  як  не  стане  ворогів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843855
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Віталій Назарук

ТАТОВА ЛЮБОВ

Татова  любов  в  його  очах,
Не  знайдете  більш  ніде  такої,
Пахне,  як  роса  на  споришах,
Квіткою  дитячої  любові.
Татова  любов  -  це  в  спеку  тінь,
Джерело,  що  утамує  спрагу,
Береже  дитину  від  падінь,
Втримати  поможе  рівновагу.

Кажуть,  що  любов  його  скупа,
Ви  не  вірте,  в  очі  подивіться…
Солодом  лягає  на  губах,
Ця  любов  нічого  не  боїться.
Тато  охоронець  по  житті,
Завжди  береже  свою  родину.
Навіть  миті  з  татом  золоті,
Вони  творять  із  дітей  людину.

Татова  любов  –  це  небеса,
Що  не  видно  ні  кінця,  ні  краю…
В  пам’яті,  як  образ  воскреса,
Ніжною  дугою  водограю.
Татова  любов  –  це  дивосвіт,
Теплота  від  чогось  неземного.
Неповторний  чистий  самоцвіт,
Це  дарунок  від  самого  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843854
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Ганна Верес

Дрімало літо

Сховала  тиша  голову  в  житах,
Що  розлилися  нескінченним  морем,
Коли  ж  на  сході  вже  почне  світать,
Зоря  остання  ранок  стріне  в  полі.

Дрімало  літо  в  прим’ятій  траві,
Понурили  свої  голівки  лози.
Пісні  примовкли  поміж  верховіть.
Відгомоніли-відшуміли  грози.

Потолочивши  сиві  чебреці,
Воно  котилось  у  осінню  повінь,
Луги  у  мареві,  неначе  в  молоці,
І  в  росах  жовто-сіро-пурпурових.
13.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843848
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Леся Геник

Про втомлених…

Таких  жалів,  що  й  Господа  не  видно.
Біди  такої  -  ні  країв,  ні  дна!
І  ждане  диво  не  приходить,  дивно...
По  нервах  б'є  оця  недовійна...

Втомились  бідні,  ті,  що  з  роду,  з  віку
не  чули  куль,  не  відали  смертей,
не  хоронили  в  землю  чоловіка,
сирітством  пригортаючи  дітей.

Бо  їм  "найтяжче",  там  -  у  ресторанах
чи  під  склепінням  кльових  заморІв.
Статистику  обридлу  із  екранів
їм  стерти  конче  треба  до  нулів.

Цілком  затерти  ці  жалі  й  утрати,
біду  чиюсь  -  чиясь,  бо  не  своя.
І  край  межі  присунути  до  хати,
де  крайний  хтось,  лишень  аби  не  я.

І  хай  зелене  море,  чорне,  буре...
Яка  різниця  -  лиш  би  все  о'кей!
А  потороча  думку  лихо  дурить
і  в  дзеркалах  чатує  вже  лакей.

Котрий  не  хоче  ні  ходи,  ні  руху,
ані  думок,  ані  жалів,  ні  рвінь,
лише  б  лапша  моталася  на  вуха
і  хтось  раз-по-раз  шепотів:  "амінь".

31.07.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843761
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Світла(Світлана Імашева)

Живе душа від вирію - до вирію

Чи  музика,  чи  дотик  слова  щирого  -  
Усе  крізь  серце  крівцею  тече...
Живе  душа  від  вирію  -  до  вирію,
Переболіла...  Дякує  за  все...
Це  сентимент?  Сльоза  паде  непрошено,
Світліє  чи  стискається  душа...
А  ти  стоїш  під  небом  -  заворожено,
І  співчуття  щемке  не  полиша.
І  терпне  пам'ять  того,  що  утрачено,
Що  не  забути,  не  вернуть  назад...
Здавалося  б,  за  все  давно  заплачено,
Та  совісті  живої  гусне  яд.
І  вічні  лики  образів  мальованих
З  бабусиних  зоріють  рушників.
Скорбота,  сміх  -  усе  мені  даровано,
А  сумнівів  -  на  кілька  ще  життів...
Та  є  одне...  Відміряється  мірою
Тією,  що  між  люди  пронесеш.
Живе  душа  від  вирію  -  до  вирію,
Переболіла...  Дякує  за  все...
СВІТЛАНА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843784
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Віталій Назарук

САМОТНЬО

Пр:  Самотньо    стало  в  мене  на  душі,
Розбіглися  -  неначе  ми    чужі.
Чи  відізветься  в  серці  моїм  знов,
Єдина  у  житті  моя  любов?

Мовчить    моя  натягнута  струна,
Яка  ще  хоче  ніжно  заспівати.
Із  нею    разом  вип’ємо  вина,
Дозволить  доля  нам  поворкувати.

Крізь  перешкоди,  що  були  в  житті,
Любов  свою  проніс,  як  таємницю,
Ми  тільки  двоє  на  землі  святі,
Не  сіли  разом  в  нову    колісницю.

Надії  не  втрачаю,  бо  тоді,
Піду  удаль  з  порожніми  думками.
Не  будемо  ми  більше  молоді,
Поради  не  отримаєм  від  мами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843782
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Ніна Незламна

Більшого щастя не треба

Рожевий  ранок,  встеляв  сонцю  дорогу  
По  небу  хмари  розсипані  барвисті
 А  там  де  захід,  проглядались  горою
 І  по  них  плями,  ледь  сірі  і  імлисті.    

Золотивсь  обрій,  здіймались  промені  ввись
Їх  мерехтіння  відбивалось  у  очах
На  мить  здалося,  що  до  мене  горнулись
Й  тепло  раптове,  я  відчула  на  плечах.

Яскраве  сяйво,  ніжно  торкнулось  душі
Я,  як  дитина…  Тягну  руки  до  сходу
Дай  Боже  миру!  Щоби  раділи  красі!
Щоб  всі  синочки  повернулися  додому!

Більшого  щастя  нам  мабуть  і  не  треба
Серце  в  тривозі,  в  надії,  в  сподіванні
 Замість  вибухів,  злетять  птахи  до  неба
Й  веселий  щебіт,  полине  на  світанні.
                                                                                                   31.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843783
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Віталій Назарук

КАЗКОВА НІЧ

Туман  сховав  і  небо  й  ліхтарі…
Закутались  побілені  хатини…
Останній  промінь  в  небі  догорів,
Завершив  шарм    вечірньої  картини.

Ніч  наступила  і  побіг  туман,
Неначе  хтось  гойдав  його  в  колисці.
Лиш  Місяць  в  небі,  як  старий  шаман,
Ховався  в  хмарах  і  стояв  на  місці.

І  полетіли  зорі  в  темну  ніч,
Сліди  лишали  для  думок  на  згадку.
Кричав  далеко  полохливий  сич,
Чумацький  шлях  проклав  у  небі  кладку.

Нагрянув  серпень  теплий  уночі,
Між  хмар  у  небі  мерехтіли  зорі.
А  блискавки,  неначе  два  мечі,
Тримали  темні  хмари  у  покорі.

Захід  кричав  громами  з  далини,
Посипалося  небо  зорепадом.
Від  грому  замовкали  цвіркуни,
Дивився  Місяць  за  зірковим  стадом.

Казкова  ніч  свій  місяць  почала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843781
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Ольга Калина

Живи, Україно

Якщо  колоситься
У  полі  пшениця,
То  будуть  із  медом  смачні  калачі.  
Джерельна  водиця
У  нашій  криниці
Тамує  нам  спрагу  і  вдень,  і  вночі.  

Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Ці  роси  ранкові
Й  зоря  світанкова,
Й  веселка  у  небі  собі  виграва.  
Стрекоче  лелека
І  близько,  й  далеко,
В  гаю  соловейко  так  дзвінко  співа.


Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Червона  калина
Росте  тут  за  тином
І  мальви  сягнули  аж  ген  до  вікна.  
Садок,  що  з-за  хати
На  вишні  багатий,  -  
Найкраща  у  світі  моя  сторона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019


НАДЕЖДА М.

Зазирає осінь тихо в серпень

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wrbErDgam3A[/youtube]

Зазирає  осінь  тихо  в  серпень,
Кинула,  як  завжди,  кілька  спроб.
Смакувала   світ  своїх  уявлень...
Ти  заходь, от  тільки  без  жалоб.

Озирнулась..З  чого  б  тут  почати?
Полетіли  зграйками  листки.
І  уважно  стала  все  вивчати...
І  пішли  про  неї  вже  чутки.

Нагадати,   як  усім  про  себе?
Може,  зробить  монотонний   дощ,
Що  проллється  просто,  без  потреби,
І  розбудить  тишу  сонних  площ?

Пахощі  осінні  вже  літають…  
І  нехай  ще  літо  у  своїх  правах,  
Я  сторінку  цю  перегортаю  –
Осінь  вже  зробила  свій  зигзаг...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843717
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Ніна Незламна

Нічка шепоче …. . / слова до пісні /

     
1
Нічка  шепоче….  Спокуси  тайну
Місяць  лукавий,  до  тебе  манить
Хочу  побачить,  я  в  очах  весну
Не  зможу  мила,  без  тебе  прожить…
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
2
Сядьмо  кохана,  ми  під  вербою
Нам  заспіває  пташина  пісні  
Немов  у  казці  разом  з  тобою
Зустрічі  радий,  так  добре  мені...
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
3
Поглянь  рідненька,  як  сяють  зорі
На  душі  тепло,  мрії    літають
Та  тож  ті  зорі,  то  наші  долі
Нам,  моє  серце,  щастя  бажають…  
*
Я  ж  тебе  люба,  дай  зацілую
Лиш  усміхнися,  мені  ніжненько
Тебе  цінити,  все  життя  буду
Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…
           Тебе  цінити,  все  життя  буду
                     Бо  це  ж  кохання,  мліє  серденько…  

                                                                                             01.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843711
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Райка

Вот и август

Вот  и  август  к  нам  пришел,
Вот  и  август,
Словно  дождь  накрыл  подол
Лета,  август.

Пожелтевшая  листва
Скоро  ляжет,
И  осенняя  пора
Нас  накажет

За  веселость  прежних  дней,
Лета  счастье,
Клин  далеких  журавлей
в  одночасье.

Вот  и  август  на  порог
С  поволокой,
И  зимы  седой  острог
Синеокий.

Заблудилось,  господа,
Где-то  лето,
Вновь  осенняя  пора
Брезжит  светом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843702
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Серпня дукат

Сонце  ласує  в  посудині  неба
Збитими  щедро  вершками  хмарин.
Стежка  від  липня  побігла  серпнева,
Око  милує  карміновий  крин.

Ось  абрикосова  розкіш  з  плодами,
Слива  медова  з  поклоном  до  нас.
Яблук  дозрілих  барвистості  гама
І  чорнобривцевий  зоряний  час.

Айстр  заметілі,  і  циній,  і  флоксів,
Рододендронів  цвітіння  парад,  
Врода  гібіскусів  сповнена  лоску,  -
Літа    віночок  і  серпня  дукат.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843707
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Віталій Назарук

ПРОВІСНИКИ ОСЕНІ

Мовчали  квіти,  попрощались  з  літом,
Снували  полотнину  павуки.
Дощ  моросив,  немов  ішов  крізь  сито,
Вночі  ховались  в  просторі  зірки.

Поволі  вниз  спадало  жовте  листя,
Клинами  відлітали  журавлі…
Калина  одяглася  у  намисто,
Нектар  збирали  стомлені  джмелі.

Фарбує  серпень  в  кольори  дерева,
Листки  кружляють,  як  зимою  сніг.
Крокує  осінь,  справжня  королева,
Земні    багатства  струшує  до  ніг.

                                     ***
Вона  збирає  яблука  в  саду,
Давно  не  стали  тут  літати  бджоли.
Оси  до  груш  зібрали  череду,
Зліталися,  як  діточки  до  школи.

Отави  спали…  Їх  сховав  туман.
Пахли  довколи  свіжим  картоплинням.
Вдягала  осінь  золотий  кафтан,
Зникати  в  річці  стало  жабуриння.


Таке  життя…  Вже  на  порозі  осінь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843679
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Амадей

Я хочу в весну

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Туди,  де  лине  пісня  стоголоса,
Й  побачить  квітку  сонця  чарівну.

Чомусь  усі  роки  своі  рахують,
І  розглядають  в  скронях  сивину,
Я  ж,  зустріч  із  коханням  серцем  чую,
Коли  зустріну  Музу  чарівну.

Коли  зустрінем  ранок  у  Карпатах,
І  в  серці  заспівають  солов"і,
Всю  ніч  не  дасть,  мені  кохання  спати,
Я  виллю  з  серденька  всі  почуття  своі.

Із  серденька  мого  поллється  пісня,
Й  любов  трояндою,  до  ранку  розцвіте,
Й  вулканом  вирветься  з  грудей  кохання  пізнє,
Й  вогонь  кохання  Ій  віддам    за  те.

По  іншому,  нехочу  і  не  вмію,
Із  літа  йти  у  осінь  чарівну,
Кохання  пізнє  в  грудях  я  лелію,
Щоб  навіть  в  осінь,  принести  весну.

Чомусь  усі  вже  заглядають  в  осінь,
Мені  ж,  так  хочеться,  заглянуть  у  весну,
Насолодитись  тілом  і  волоссям,
Відчувши  поряд  Музу  чарівну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843688
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Катерина Собова

Термо

Люся    -    краля    на    базарі,
За    прилавком    -    королева!
Розбирається    в    товарах,
І    торгує    в    місті    Лева.

-Як    тобі    все    удається?  –
Чоловік    питає    вдома,-
Все    так    швидко    продається,
Не    долає    тебе    втома…

-На    базарі    хист    потрібний,
(Не    тваринницька    це    ферма)
До    шкарпеток    і    білизни
Додаю    я    слово    «Термо».

Труси,    майка,    рукавички  –
Треба    слово    це    ліпити,
Це    ввійшло    у    мене    в    звичку
(Всі    ми    хочем    їсти    й    пити).

Я    не    просто    спекулянтка,
Бо    торгую,    наче    граюсь:
Жінка    творча,    з    інтелектом,
І    постійно    розвиваюсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843682
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019


Наталя Данилюк

Липень вже додимів…

Липень  вже  додимів,  як  старий  кальян,
Пахощами  кориці,  малини  й  меду.
Небо  гладке  і  тихе,  мов  океан,
Хмари  пухкі  збиває  у  піну  щедру.

Сонце  пустило  стріли  поміж  дібров  –
Заструменіли  світлом  густі  верхівки.
Дні  пронеслись  потоками  стрімголов,
Наче  затерті  кадрики  ретро-плівки.

Ніби  вдалось  насититися  сповна
Спраглій  душі  яскравим  відрізком  літа:
В’яленими  суницями  у  сінах,
Бражниками  і  бджолами  в  мокрих  квітах…

Чистим  і  тонкосрібним  звучанням  злив,
Що  позвисали  струнами  між  дахами,
Полиском  бурштино́вим  достиглих  нив,
Дубленими  плаями  попід  ногами…

Лагідними  кучериками  димів,
Що  розповзались  між  язиками  ватри…
Ну,  а  тепер  лиш  тіні  минулих  днів,
Тільки  вітрів  липневих  солодкі  мантри.

Хай  вони  будуть  спогадом  дорогим
Чи  відгукнуться  ві́ршами  випадково.
Все,  що  тобі  залишиться,  –  тільки  дим,
Сіль  на  щоках  засмаглих  і  стигле  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843661
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ірина Кохан

Літо

Хтось  у  ступочці  літо  розтер
і  воно  розлилося
Ніжно-синім  жабо  волошкових
пахучих  суцвіть,
Пряним  хлібом,  що  зріє
в  утробі  важкого  колосся
І  зозулиним  "ку",  що  зривається
із  верховіть.

Перегуками  гроз  і  кармінними
хвилями  маків,
Веселковим  тату  між  хмаринностей
неба  м`яких
І  нестримним  теплом,  що  викрешує
з  зоряних  злаків
Десь  незримий  мірошник
і  сяйво  складає  у  міх.

Прохолодою  м`яти  і  соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим  сонцем  і  яблуком  
стиглим  в  траві.
Літо  в  крапельці  кожній,
воно  зовсім  поряд,  я  бачу  -  
Мальвовухим  зайчам
причаїлось  в  моїм  рукаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ольга Калина

Номер в телефоні

Дивлюся  на  екран  в  своїй  долоні
І  в  мене  є  бажаннячко  просте:  
Скоріш  набрати  номер  в  телефоні,  
Бо  це  частиночка  тебе.  

Цей  номер  нас  пов’язував  з  тобою  –
Ми  довго  спілкуватися    могли.  
Та  доля  роз’єднала  нас  війною..  
Пробач,  синок,  тебе  не  вберегли.

Наважитися,  взяти  й  подзвонити,
Почути  голос  рідний  вдалині  
І  тихо  щоб  з  тобою  говорити  –
Це  все,  що  зараз  хочеться  мені.  

Але  боюся  в  тишині  вечірній  
Тих  слів  від  оператора  мені:
«Ваш  абонент,  на  даний  час,  відсутній»..
Проте  на  номер  тисну  як  вві  сні..  
 
Мовчить  твій  номер  -  не  відповідає,  
Лише  гудки  в  екрані  на  руці.
Та  відчай  й  сум  серденько  огортають  -
Ізнов  сльоза  скотилась  по  лиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Віталій Назарук

ЛЕБЕДИНА ЗГРАЯ

У  краю  озернім,  де  ліси  Полісся,
Сіла  відпочити  зграя  лебедів.
Сонце  йшло  на  захід,  поміж  хмар  у  висі
І  здавалось  захід  у  вогні  горів.

Лебеді  стомились,  міцно  всі  заснули,
Тільки  вожакові  сон  не  йшов  ніяк.
Бігли  теплі  бризи,  хвилі  вже  минули,
Появився  в  небі  перший  зодіак.

Цвіркуни  співали  у  кущах  калини,
Вітер  ледь  торкався  лебедів  крила.
Тихо  й  мирно  спала  зграя  лебедина,
Ніч  в  зірковім  небі  наче  ожила.

Перші  зорі  впали,  налетіли  хмари,
Місяць,  хоч  із  рідка,  виглядав  з-за  хмар.
Засвітились  в  небі  зоряні  стожари,
Задзвонив  на  сході  ранком  паламар.

Лебеді  проснулись,  вмились  на  дорогу
І  при  сході  сонця  стали  на  крило.
В  вирій  піднялися  з  рідного  порогу,
Відлетіли  в  вирій,  наче  й  не  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843598
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ганна Верес

Саме вона

Чи  є  у  світі  хтось  дорожчий  неньки?
Саме  вона  життя  тобі  дала,
Була  з  тобою,  коли  був  хворенький,
Тобою  завжди  дихала  й  цвіла.

Чи  є  любов  за  мамину  сильніша?
Саме  вона  вела  тебе  у  світ,
Ім’я  її  і  Бога  –  найсвятіші.
Запам’ятай,  ти  плід  її  і  цвіт!

Чи  може  мати  зрадою  хворіти,
Коли  є  вибір:  він  або  дитя?
Для  неї  найдорожчі  в  світі  діти,
Бо  тільки  в  них  є  сенс  її  життя!
14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843569
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Надія Башинська

КАЗАЛА МЕНІ МАМА , ЩО АНГЕЛИ ЛІТАЮТЬ (+)

Сл.  та    муз.  Н.  Башинської

Казала  мені  мама,  що  Ангели  літають.
Що  дуже  вони  гарні,  красиві  крила  мають.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене  ...    Літати.

З  тобою  завжди  легко,  бо  вмієш  ти  радіти.
І  ласкою  своєю  без  слів  ти  можеш  гріти.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене...    Літати.

Ти  доторкнувсь  до  мене,  і  я  -  затріпотіла.
Здається,  що  й  у  мене  також  з'явились  крила.

             Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле!  Мій  Ангеле  крилатий!
             Навчи  мене,  навчи  мене...    Літати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843537
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Олеся Лісова

Все пам'ятаю

Позбивала  ноги  у  кров,
Бо  щодення  –  справа  нелегка.
Серце  ж  лине  у  тишу  дібров,
Як  додому  летить  лелека.

Нехай  царство  лісів  ізнов
Загорне,  як  колись,  в  обійми.
Наче  рідну,  під  свій  покров,
Заблукалу  дитину  прийме.

Щоб  з  листочків  силу  щодня
Із  росою  в  єство  вливала.
Всі  турботи,  проблеми  дня
В  прохолоді  дубів  лишала.

Аромат  сосновий  хмелив,
Розкривалась  душа  півгола.
Пеленалась  в  спокій  віків,
В  тихий  шелест  і  скрип  довкола.

Щоб  барвінок  рушник  стелив
На  стежину    рідного  краю.
Стоголосим  відлунням  летів
Ніжний  шепіт:  -  Все  пам’ятаю…

,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843550
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


НАДЕЖДА М.

Буває по-різному

Якщо  душею  не  зачепило,
тілом  довго  не  втримаєш.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDSOoDEEK40[/youtube]

Коли  нагрянуть  почуття,
Ти  не  кажи  про  це  нікому.
Зроби  для  себе  відкриття,
Дай  розібратися  самому.

Можливо,  це  -  хвилинна  слабкість,
Пройде,   не  зачепив  душі.
І  ти  відчуєш  швидко  легкість,
Як  зрозумієш,  що  чужі.

Не  буде  сліз  гірких,  солоних,
Усе  пройде  без  каяття,
Бо  не  дали  тепла  долоні...
Піде  все  швидко  в  забуття...

Коли  у  вас  зовсім  не  так,
То  усміхнулась  це  вам  доля.
Це  лиш  вона  дала  той  знак:
Прийшла  вам  бажана  неволя.

І  будуть  сльози,  буде  сміх,
Але  на  те  -  друга  причина.
Це  зрозуміло  лиш  для  тих,
Хто  вмів  кохать  одну,  єдину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843533
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Доля, ніби нива, поорана

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

Хлопці  не  сплять,  в  окопах  на  варті.
Що  ця  війна  покаже  їм  завтра?

Снайперські  кулі  цілять  підступно,
Ворог  сховався  онде  за  куп*ям.

Схід  у  кривавих  корчиться  ранах,
Молодість  гине,  де  ж  той  світанок?

Боже,  на  тебе  тільки  надія,
Щоб  не  були  скалічені  мрії.

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


НАДЕЖДА М.

ЖИТТЯ - ПРЕКРАСНЕ, НЕПОВТОРНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eRZafss0qcs[/youtube]

Усе  у  цім  житті  повинні ми  узнати  :
І  радість,  і  кохання,
                                                навіть  втрати.
І  вивчити  життя  важкий  урок.
                                                І  щоб  там  не  було,
Хай  не  схитнеться  крок.
                                                 Пройти  важкими  і  тернистими  шляхами.
І  скуштувать  життя  гіркий  ковток,
                                                   Ще  спробувать  злетіти  до   зірок...                               .                                               
І  головне  -  поменше  помилок .
                                                    Життя  -  суддя  занадто  строгий,
І  пробачать  не  завжди  він  готовий...
   
ЖИТТЯ   -   ПРЕКРАСНЕ,  НЕПОВТОРНЕ,  
ВОНО  -  ВЕЛИЧНЕ  і  БЕЗЦІННЕ,  СОНЦЕНОСНЕ!!!












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843497
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Lana P.

Місячні сонати

Місячні  сонати  не  сприймає  жовтень.
Кораблі  печалі  відшвартують  ніч.
Разом  помандрують  в  дальне  море  жовте
З  листям  пишнокрилом,  в  призмі  протиріч.

Ранок  не  згадає  подорож  в  безсонні.
Що  йому  до  того?  В  нього  свій  курсив.
Сонце  привітає  землю  у  поклоні,
А  вітри  підхоплять  дощовий  мотив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843487
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Ольга Калина

Нічне небо

Насилу  спала  ця  нестерпна  спека
І  темінь  опустилась  під  вікно.  
Стою  й  дивлюсь  на  небо  я  далеке,
Де  все  покрилось  сірим  полотном.  

Пливуть  по  ньому  темно-сірі  хмари:
Такі  дрібнесенькі,  як  те  пшоно.
І  місяць  в  них  ховається,  як  марить,
Хоча  на  небо  вийшов  вже  давно.    

Деінде  зіронька  ясна  мигає,
Вона  чекає  на  своїх  подруг:
То  вигляне  з-за  хмарки,  то  сховає
Своє  лице,  що  світиться  навкруг.    

А  темінь  опускається  густіша
І  вже  ховає  в  небі  синяву.  
Все  засинає  і  стає  тихіше,
Лише  роса  спадає  у  траву.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843477
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Ніна Незламна

Ну і нехай за шістдесят…

                                   Навіяло  написати  після  прочитаного  вірша
                                     Leskiv;    »Не  буде  баба  дівкою»


Це,  ще  не  вік,  коли  за  шістдесят
Хоча  кажуть,-  В  такий  час  не  до  свят
Побрехеньки,    скажу  вам  відверто
За  ці  роки  багато  здобуто
І  досвіду,  і  є  статки  якісь
Ото  й  бере,  мене  так  часто  злість
Що,»вже  стара»,  як  вирок  людині
Мовлять  услід.  Все  ж  не  згодна  нині.
Лихе  згадати,  мабуть  не  варто
Хоч  чіпляється  занадто  вперто
Ну  і  нехай,  не  буду  дівка  я
Та  на  мені  тримається  сім`я
 Щоб  все  було,  в  світлиці  до  діла
Завше  в  душі  музика  бриніла
Тоді  й  борщик,  смачненьким  удасться
Й  геть  відлетять  сумління  й  нещастя
Як  підморгне  й  всміхнеться  чоловік
Й  приголубить,  який  вже  отой  вік
Геть  забудеш,  хоч  давно  не  дівка
У  спогадах,  як  грала  сопілка
Вечір  в  кафе….  Палахкотять  свічі
Чаруючий….  Ніжний  погляд  в  вічі…
Все  забуду,  хоч  у  танок  бери
Не  завада,  що  пенсіонери…

Ну  і  нехай,  кажуть  вже  й  не  модна
Себе  знаю,  жінка  благородна
То  онучата,  ті  думки  мають
Ледь  всміхаються  та  все  ж  сприймають
Таку,  як  є  вже…  Цьому  радію
Думки  про  старість  з  вітром  розвію
А,  як  онучка,    зробить  зачіску
Добавить  блиск,  ще  й  косметику
Бува    порадить.  І,  як  ніколи
Немов  позаду,  ті  роки  школи
На  душі  світло,  мов  весна  нині
І  я  радію    цій  кожній  днині.

А,  що  роки,  нехай    й  за  шістдесят
Ото  трясця,  як  ракети  спішать
Ну  і  нехай,  а  що  вони  мені
 Хоч  по    житті  не  все  сонячні  дні
Часом  думки,  чубляться  з  думками
   Рій  в  голові…  І  не  сплю  ночами
Чи  від  погоди,чи  від  політики  стрес
З  водою  оцет  -  гарненький  компрес
Часом  пігулка….  І  вже  спасіння
Зніме  до  ранку    всі  потрясіння
Бува  й  інакше,  як  дуже  дошкуля
Йду  до  віконця,  там  місяць  здаля
І  зорі  світять,  мов  шлють  сигнал
За  мить  відчую  –  у  душі  запал
Ручка  і  аркуш  в  цей  час  потрібні
Та  Бог  із  ними,  хоч  й  коси  срібні
За  шістдесят  ті,  ні,    не  сприймаю
Веселий  настрій  та  себе  лаю
Бо  все  здається  маю  сорок  п`ять
Розпочинаю  про  любов  писать
А  ні,  то  гумор,  як  голка  вткнеться
Чи  пісню  чую...  Легко  пишеться
А  коли  дощик  хлопа  за  вікном
Стелиться  проза….  Мов  п`ю  вино
Смачне,  медове,  як  те  кохання  
І  горить  світло,  аж  до  світання….
А    чи    пристала,  мо»  хто  спитає
Ні,  не  відчула,    душа  співає
 Я  там  літаю,  у  піднебессі
Мені  так  добре,  тепло  на  серці
Роки  гадаю,  не  треба  лічить
Прийнять,  що  Бог  дав,цінить  й  просто  жить
Насолодитись  цим  білим  світом
Відчуть  себе…  Квіткою  в  суцвітті.
 
***
Бажаю  всім,  кому  за  шістдесят
Фантазії  про  старість  не  приймать
Щоб  весна  й  літо  зоріли  в  душі
Хай  найвеселіші,    пишуться  вірші!
                                                             30.07.2019р.                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Ганна Верес

Де Десна плине


Де  Десна-красуня  тихо  плине

І  купа  коріння  сивих  верб,

Синя  вись  над  нею,  соколина,

Мою  душу  у  політ  зове,

Щоб  помилуватися  на  вроду

Водяних  русалок  і  лісів,

Там  зустріти  душі  мого  роду,

Помолитись  Богу  і  красі!
4.07.2019.


Ганна  Верес  (ДЕМИДЕНКО).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843471
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Віталій Назарук

БАБУСЯ І ВНУЧКА

Горять  вуста  забутими  цілунками
І  стан  дівочий  бабці  до  лиця.
Встає  одна  туманними  світанками,
Хоч  їй  ще  стати  можна  до  вінця.

Легка  хода,  якась  не  по-жіночому,
Та  тополина  в  полі,  що  одна.
Нікуди  не  ходила  з  дому  отчого,
Висока  в  неї  за  любов  ціна.


Вона  вже  знає  смак  тої  отрути,
Давно  її  розплетена  коса.  
Часами  в  ліжку  прагне  ще  почути
Слова,  які  ніхто  їй  не  казав.

Росте  онучка  –  сцена  й  фортепяно,
Бабця  –  це  захист  внучки  від  біди.
Вона  її…    Красива  і  слухняна…
Єдина  втіха  раз  і  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843396
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Віталій Назарук

СПОВІДЬ ЗАКОХАНОГО

Без  тебе  день,    мені  здається  –  вічність,
Скоріше  б  ніч,  а  зранку  будеш  ти.
Мене  ти  випробовуєш  на  міцність,
Та  я  не  прагну  іншої  знайти.

Для  мене  ти  єдина  на  цім  світі,
При  згадці  серце  рветься  із  грудей.
Я  той  спориш,  що  біля  ніг  у  цвіті,
Я  твій  незавойований  трофей.

Я  собі  місця  просто  не  знаходжу,
Твою  зорю  шукаю  в  небесах.
Я  часом  хочу,  та  проте  не  можу,
Тебе  забрати.  Бо  інакше  крах.

Як  добре,  що  в  тобі  жалю  не  має,
Що  я  собі  єдиний  цар  і  Бог.
Ковтаю  сльози,  але  ти  не  знаєш,
Таке  життя  влаштовує  обох.

А  по  ночах  не  сплю  і  вовком  вию,
Знайти  не  можу  я  твою  зорю.
Так  і  живу,  живу  я  так,  як  вмію,
Проте  тебе,  немов  життя  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843397
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Віктор Ох

Вишивали

[u][b]«Українська  вишиванка»[/b][/u]
(Поезії,  пісні)
[i][b]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск  сьомий)
[u]Видавництво  «Інтер  Парк»[/u]
[u][i]Лубни  –  2019[/i][/u]
(Об’єм  –  240  сторінок)



   Кожен  раз  тепер  коли  братиму  в  руки  альманах    «Українська  вишиванка»  отримуватиму  приємність  не  лише  від  поезій  вміщених  в  збірці,  а  ще  й  від  спогадів  пов’язаних  з  теплим  спілкуванням  з  групою  її  авторів  на  гостинній  Волині.  
   Цю  і  минулі  зустрічі,  як  і  вихід  в  світ  цього  (вже  сьомого)  і  попередніх  альманахів  ініціювали  і  здійснили  співзасновники  літературно-мистецького    коша  «Ріднокрай»  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  і  Микола  Серпень.
Назва  збірки  –  «Українська  вишиванка»  –  визначає  і  головну  тему  представлених  240  віршів  73    авторів.  Певна  кількість  поезій  стали  піснями.  До  деяких  з  них  в  збірці  є  ноти,  а  на  деякі  надано  інтернет-посилання  і  при  бажанні  ті  пісні  можна  знайти  і  послухати  в  Мережі.    
   Читаючи  прозовий  твір,  нехай  навіть  фантастичного  жанру,  так  чи  інакше  бачиш  лінійність  викладу  –  початок,  середину,  сюжетну  кульмінацію,  кінцівку  чи  висновок.  А  от  занурюючись  в  «Українську  вишиванку»  не  відчуваєш  руху  ні  за  віссю  часу,  ні  за  координатами  місця,  натомість  впадаєш  в  своєрідний  медитативний  стан  внутрішнього  персонального  переживання  в  глибинах  поетичного  простору.
   Тексти  одної  тематики  в  збірці  споріднені,  але  не  однорідні.  Єднає  їх  українність,  патріотичність,  національні  почуття,  наповненість  даром  одухотворення.  Але  вони  і  несхожі  між  собою  композиційно,  інтонаційно;  різняться    ритмом,  образами,  формою,  змістом,  психологічною  чи  емоційною  насиченістю.
   Для  прикладу,  наведу  лише  по  одній  строфі  з  віршів  декількох  авторів.

     В  Лесі  Геник  Вишиванка  це:

[i]…  наче  світ  увесь  на  полотні
вмістився  тут  дрібненькими  стібками…[/i]
(«Вишиванка»  с.31*)

   Любов  Ігнатова  на  питання  «Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  дає  багато  означень,  ось  лише  кілька  з  них:
[i]
 …  Це  любов  безмежна  на  землі,
Це  яскраві  сонячні  світанки
І  весняна  пісня  журавлів…
Це  молитва  мовлена  без  слів.[/i]
(«Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  с.82)

   Микола  Серпень  переконаний,  що  Вишиванка  окрилює:
[i]
Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів![/i]
(«Вишиванка»    с.179)


   В  Тетяни  Мирошниченко  Вишиванка  викликає  радість  від  патріотичних  почуттів  і  бажання  передати  її  дітям:

[i]Як  вдягну  осяйну  вишиванку  –
Променію,  радію  щоранку!
Це  тепло  передам  доні  й  сину,
Щоб  любили  свою  Україну.[/i]
(«Я  –  українка»    с.116)

   В  пісні  Олександра  Печори    Вишиванки  –  це  спомини:    
[i]
Напилися  повені  береги  Сули.
Вишиванки-спомини  знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,  вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,  земле  молода.[/i]
(«Вишиванки  мамині»    с.150)

   В  Віталія  Назарука  Вишиванка  згадується  в  батьківських  напутніх  словах:

[i]Носи  сорочку-вишиванку,
Їж  житній  хліб,  бо  сила  в  нім.
Вставай  щоденно  на  світанку!
Співай!  Душею  не  німій…[/i]
(«Земля  в  хустинці»    с.124)
 
   Героїня  вірша  Тетяни  Горобець  вишиванку  лаштує  для  милого:

[i]Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.[/i]
(«Вишиванка  милому»    с.36)

   Наталя  Данилюк  дістає  вишиванку  зі  скрині,  як  реліквію:

[i]Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.[/i]
(«Скриня»  с.42)

   Для  Ніни  Діденко  Вишиванка  оберіг  і  предмет  гордості:

[i]Іду  я  гордо  по  Парижу
У  вишиваночці  новій![/i]
(«Вишиванка  в  Парижі»  с.60)

   Людмила  Лєгостаєва  Вишиванкою  кидає  виклик  ворогам:
[i]
Одягаючись  в  вишиванку,
Виклик  кидаю  ворогам!
Хай  ухопить  їх  лихоманка
І  поглине  навік  тайга![/i]
«Одягаючись  в  вишиванку»    с.97)

   Ганна  Демиденко    бачить  в  вишиванці  не  лише  веселкові  кольори:

[i]У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.[/i]
(«У  вишиванці»  с.46)

   Згорьована  мати  у  вірші  Інеси  Доленник  в  труну  сину  вбитому  москалями  кладе  Вишиванку:

[i]…Вона  не  зомліла,  змінився  лише  її  лик.
Вона  лише  стала  одразу,  як  хмара  осіння.
А  потім  поклала  в  труну  вишиванку  й  рушник
І  гладила  тіло  скалічене  милого  сина.[/i]
(«А  мати  бійцям  наказала  відкрити  труну…»    с.66  )

   Учасник  АТО  Юрій  Щербик  пише:

[i]Болить  і  вам…  я  знаю…  Встану  зранку  –
Усім  нам  сили  в  Бога  попрошу…
Якщо  не  камуфляж,  то  вишиванку
Носити  маю  право…  і  ношу![/i]
 («На  виклик  часу»    с.234)

   Олена  Іськова-Миклащук  з  гіркотою  звертається  до  псевдопатріота:

[i]Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
Твій  новий  імідж:  український  стрій.
Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
Священний  одяг  на  душі  старій.[/i]
(«Псевдопатріоту»    с.84)

   Світлана  Моренець  нагадує  про  емігрантів  для  яких  Вишиванка    -    це    символ    єднання:

[i]І    не    потрібні    слова    чи    зізна́ння,
хто    вони    родом    й    зібрались    чого,
бо    вишиванка    -    це    символ    єднання
в    світі    безмежнім    народу    мого.[/i]
(«Нашого  цвіту  –  по  всьому  світу»    с.120)


   Лідія  Скрипка  запрошує  на  свято  Вишиванки:

[i]Софійки,  Петрики,  Марічки,  Йванки,
У  цей  врочистий  надзвичайний  день
Спішіть  скорій  на  свято  Вишиванки  –
На  свято  світла,  радості  й  пісень.[/i]
(«Вишиваний  парад»    с.192)


   В  вірші  Галини  Литовченко  сама  природа  взялася  за  вишивку:

[i]Зникла  літня  заполоч  в  траві,
Золотим  шитвом  бравує  осінь.
Передзвоном  храми  вікові
Відізвались  в  листі  стоголоссям.[/i]
(«Золоте  шитво»    с.104)


     Вважаю,  що  тему  для  збірки  «Українська  вишиванка»  обрано  дуже  вдало,  бо  Вишиванка  не  лише  важлива  складова  нашого  національного  вбрання,  вона  ще  є  емблемою  української  загальнонародної  традиції.  Переміщення  Вишиванки  в  художньо-поетичний  простір  проявляє  її  з    несподіваного  боку,  відкриває  цілий  спектр  символів  і  значень,  в  ній  проступають  не  помічені  поза  художнім  контекстом  властивості,  ситуації  і  міркування.
     Чудовий  вийшов  альманах!
       Читайте  українську  поезію!
---------------
                     Віктор  Охріменко
20.07.2019

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Ганна Верес

Поет – це той

Поет  –  це  той,  в  кім  совість  ще  жива,

Й  народ  для  нього  –  то  його  родина,

Не  кидає  на  вітер  він  слова,

Та  й  на  землі  –  від  Бога  він  людина.


Болить  йому,  як,  чим  живе  народ,

Хвилює  те,  як  жити  будуть  діти,

Поет  –  це  син  землі  і  патріот,

Заради  неї  ладен  смерть  зустріти.


Поет  –  це  той,  кому  не  все  одно,

Коли  підступний  ворог  землю  крає,

Він,  мов  на  мудрості  настояним  вином,

П’янить  віршами  про  любов  до  краю.


Поет  –  не  тільки  диво-гуманіст,

Котрий  людське  в  людині  прославляє,

Він  для  людей,  як  Бога  благовіст,

І  плине  пісня  птахом  понад  плаєм.
15.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843368
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Надія Башинська

ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДОДОМУ ЖУРАВЛІ!

Повертаються  додому  журавлі,
В  рідний  край,  на  Батьківщину.
Полетіти  з  ними  хочеться  й  мені,
Я  в  думках  давно  до  неї  лину.

         Ви  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Повертаються  додому  журавлі,
Де  моя  дорога  в'ється.
Там  батьки  мої,і  друзі  там  мої.
Як  без  мене  їм  тепер  живеться?

         Ви,  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Не  віддам  я  свою  тугу  журавлям,
Краще  полечу  додому.
Відшукаю  я  доріжку  рідну  там,
що  без  мене  заросла  травою...

         Ви  журавлики,  журавки,  журавлі...
         Візьміть  любов  мою  на  свої  дужі  крила.
         Розсійте  там,  де  небо  голубе.
         Хай  в  ріднім  краї  вона  щастям  розцвіте.

Повертаються  додому  журавлі,
В  рідний  край,  на  Батьківщину.
Полетіти  з  ними  хочеться  й  мені,
Я  в  думках  давно  до  неї  лину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843338
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


НАДЕЖДА М.

Чудес на світі не буває

Існує  тільки  два  способи  прожити  життя.
Перший  -  ніби  чудес  не  існує.
Другий  -  ніби  навколо  одні  чудеса.
Альберт  Ейнштейн


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w-KYhhPeDxY
[/youtube]

Чудес  на  світі  ,  кажуть,  не  буває,
Та  вірити  все  ж  хочем  в  чудеса.
І  чудо  це,  буває,  дах  зриває,
Коли  на  крилах  линем  в  небеса.

Одне  з  чудес,  коли  кохають  вірно,
Здається   -  цьому  радий  увесь  світ.
І  ти  ідеш  назустріч  вже  покірно,
І  в  серце  уплітаєш  краси  цвіт.

І  пелюстки  цвітуть  там  дивоцвітом,
Це  здатні  сотворить  людські  чуття.
Вночі  тихенько  ллються  ніжним  світлом.
І  ти   летиш  у  простір  забуття.

Лиш  відчуваєш  -  б"ється  поряд  серце,
І  стукає  з  моїм   в  шалений  такт.
Оце  одна  моя   така  із  версій:
Любити  треба  завжди,  тільки  так...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843415
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2019


Ніна-Марія

У ЛЕСИНІМ САДУ


Я  знову  в  Лесинім  саду,
Іду  знайомими  стежками,
Збираю  рими  на  ходу,
Їх  губить  Муза  тут  роками.

Місцинка  рідна  і  свята,
Садиба  всіх  стрічає  мило.
Панує  тиша  й  доброта,
І  слова  невмируща  сила!

Вдихаю  запахи  троянд,
Липневим  дощиком  умитих.
Душа  окрилилась  моя…
Якби  ж  то  мить  цю  зупинити!

Гойдає  яблука  вітрець,
Налиті  і  червонобокі.
Створив  невидимий  Митець
Красу,  котра  милує  око!

Я  тут  натхненням  причащусь,
Нап’юсь  блаженної  любові.
Не  раз  думками  повернусь,
Хай  проростуть  зерном  у  слові!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843328
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Віталій Назарук

ДОРОГА ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ

Пролетіли  роки,  наче  їх  не  було…
Пам'ять  лиш  береже  і  батьків,  і  село.
Річка  Липка  тече,  де  ловив  я  в’юни,
Де  найкращі  в  житті  мені  бачились  сни.

Тата  й  мами  нема,  вже  і  хата  чужа,
Мимоволі  в  село    мене  кличе  душа.
Стара  липа  росте  на  ній  бджоли  гудуть,
Попід  нею  зрання  діти  в  школу  ідуть.

А  криниця  –  святе,  тут  вода,  як  кришталь,
Набирають  її,  хто  мандрує  удаль.
Вже  багато  води  у  струмку  утекло,
Та  постійно  чомусь  мене  кличе  село.  

Скільки  б  літ  не  пройшло  і  чого  б  не  було,
Повертаюсь  завжди  в  своє  рідне  село.
Тут  дитинство  пройшло  і  найкращі  роки,
Хоч  багато  води  втекло  з  Липки-ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843310
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Любов Іванова

В РАЗЛУКЕ Я, ЧТО РАНЕНАЯ ПТИЦА

[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно  так  судилось  нам  с  тобою,

[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил,  -  ты  бросил  на  ходу,
[color="#e01086"]А[/color]    теперь  лишилась  я  покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най,  любимый,  я,  как  прежде  жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето  мне  не  дарит  больше  радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний  рассвет  не  шлет  лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то  прогонит  мне  печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть  ли  тот,  кто  сердцем  будет  чист?

[color="#e01086"]Я  [/color]была  любимой  и...  летала

[color="#e01086"]Ч[/color]увств  без  крыльев  в  этом  мире  нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько  сразу  всё  бесцветным  стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой  счастьем  -  гаснет  свет...

[color="#e01086"]Р[/color]азошлись  у  нас    судьбы  дороги
[color="#e01086"]А  [/color]теперь  у  каждого  свой  путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о  не  все  подведены  итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть  любовь,  что  не  дает  уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь  пройдёт  и  сменится  рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым  светом  скрасится  восток.
[color="#e01086"]Я[/color]  подруг  не  слушаю  советы,  

[color="#e01086"]П[/color]ропишу  о  боли  между  строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает  день,  его  заменит  вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за  леса  выплывет  луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь  событий  ляжет  вновь  на  плечи,
[color="#e01086"]А[/color]  беда  лишь  в  том,  что  я  одна.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Ганна Верес

Волинь

Вже  тиждень,  як  приїхала  з  Волині,  де  у  тісному  колі  друзів-поетів  пролетіли  три  доби,  як  одна  хвилина.  Але  вражень  стільки,  що  не  вміщаються  у  душі,  тому  знов  пишеться  про  Волинь.

Волинь  –  України  прадавня  земля.
Народ  її  волею  звик  смакувати:
Супроти  поляків,  супроти  Кремля
Стіною  вставав,  щоби  долю  кувати.

Волині  земля  –  це  лісів  таїна
І  Шацьких  озер  голубінь  легкокрила,
І  сивих  туманів  нетлінна  стіна,
Що  серце  уже  не  одне  підкорила.

Волині  земля  –  замок  Любарта.  Край,
Де  Лесина  пісня  розправила  крила,
В  озерах  –  русалки,  в  полях  –  сонцеграй.  
Для  себе  такою  Волинь  я  відкрила.

Волині  земля  –  то  святий  оберіг,
І  вірність  його  перевірена  часом.
Сьогодні  також  український  поріг
Синочки  її  бережуть  на  Донбасі.

Волині  земля  –  край  каштанів  і  лип,
Що  тішаться  маками  і  чебрецями,
Сини  її  кращі  за  волю  лягли,
Пишатися  може  й  сьогодні  борцями.

Волині  земля  –  надто  горда  земля,
В  людей  її  теж  особлива  порода:
Ніколи  не  бути  тут  зайдам  Кремля,
Бо  волі  вона  вже  не  випустить  зроду!
16.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843297
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 116

[b][color="#3b07b5"]По  реке  плывёт  байдарка...
Я  стою  на  берегу.
В  ней  мой  Петька  и  Одарка..
Блин!!  Я  ж  плавать  не  могу!!

Сексуальный  гороскоп
Прочитал  мой  муж  Прокоп.
Дальше  выдал  ерунду  -
Секс  нам  нужен  -  раз  в  году!

Все  пошло  совсем  не  так
Хоть  и  спрятала  рюкзак
Кума  муж  нашел    в  прихожей...
Проводил  с  побитой  рожей!

Если  просит  -  надо  дать
Куму  в  щечку  целовать...
А  коль  страсти  разгорятся
Знать  придется  вовсе  сдаться.

Кум  к  кровати  привязал
И    с  кумы  халатик  снял.
Чтоб  в  бутик  не  укатила....
Я  её  освободила...

Меня  сватать  приезжали
Пятый  раз  за  восемь  лет
Животы  сватов  прижали
Все  сбежали  в  туалет...

Нам  деревню  кто-то  сглазил
Все,  ей-Богу  -  не  спроста.
Было  раньше  столь  фантазий
А  сегодня  -  скукота!!

Мимо  тещиного  дома
Ходят  строем  мужики
Великан,  а  с  ним  три  гнома,
Как  ни  как,  а    женихи.

Спит  Анфиса  и  не  чует
Что  творится  во  дворе
Пес  от  вора  спрятал  чуни.
И  фуфайку  в  конуре.

Научилась  медицина
Клизмы  ставить  всем  подряд
Это  лучше,  чем  вакцина,
Хоть  не  лечат,  но  бодрят.

На  дворе  баран  орет
За  калитку    рвется
В  стаде  ярочка  идет
А  ему  неймется.

Едет  поезд  из  Тамбова
В  нем    аж  пенится  любовь.  
Не  давал  попутчик  слова,
Но  жениться  он  готов.

Как-то  шла  я  вечерком
Мужичок  стал  клеится
Ростом  сам,  ну  чисто  гном,
И  на  что  надеется?

Девки  задали  задачку
Разгадать  ее  -  ништяк!
Где  мужья  прячут  заначку?
Бабы  знают  всё  и  так.

Как  то  раз  на  сеновале
Мой  Петро  подъехал  к  Вале
Не  решилась  формула.
Я  им  кайф  испортила...

Сидит  бабка  у  на  колоде
Мыслями    морочится..
Я  уже  не  девка  вроде,
А  любви  так  хочется.

Сало  я  сама  солила
Как  бы  вроде  для  семьи
А  потом  Петру  носила.
Больно  Петенька  мне  мил.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843275
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Надія Башинська

СВІТИЛА ЗІРКА…

Світила  зірка,  світила  ясна...
та  чомусь  зблідла  і  зовсім  згасла.
Знай,  її  світло  нам  досі  сяє,  
дорогу  в  завтра  всім  осяває.

Те  світло  ніжне  так  гарно  світить...
воно  у  росах,  воно  у  квітах.
Воно  у  полі  в  ярій  пшениці,
в  прозорій,  чистій  воді  в  криниці.

Воно  яскраво    у  душах  сяє,
як  зірку  ясну  ми  пам'ятаєм.
А  де  забули,  а  чи  не  бачать,
там  доля,  люди,  щаслива  плаче.

А  де  забули,  не  пам'ятають,
там  знову  зорі...  тихо  зникають.
Благаю,  люди!  Прошу,  прозріймо!
За  ту,  що  згасла...  добро  посіймо!

За  ту,  що  згасла,  добро  посіймо.
Життя  прекрасне!  Йому  радіймо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843273
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Олекса Удайко

ОЙ, ЯК НЕ ХОЧЕТЬСЯ

       Літо...  Чи  не  
       найкраща
       пора  
       року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]

[i][b][color="#086b68"]Ой,  як  не  хочеться  у  осінь…
Побудь  ще  літечко,  побудь!
Орфея  клавесин  голосить,
у  шмаття  рвучи  черні  грудь.

Ой,  як  не  хочеться  у  зиму,
у  царство  суму  і  завій  –
я  назбираю  ще  корзину
фантазій  літа  й  теплих  мрій.

…Ой,  як  не  хочеться  у  смуток,
що  принесе  примарний  мир,  –
душі  влелеченій  спокуту
на  тлі  зачохлених  мортир…

Фантомний  біль  –  сумління  ниє.  
І…  темінь,  морок,  німота:
в  буття  буденного  на  шиї  –
свобода…  
                                       Тиша…  Та  не    та…[/color][/b]

26.07.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019


НАДЕЖДА М.

З тобою поруч я і в снах

Осінь …  За  вікном  дощі,  багато  жовтого  листя
і  нездійснених  мрій  …

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]

Частіше  згадую  про  осінь,
Та  літа  теж  мені  так   жаль.
Давно  вже  трави  у  покосі,
Закралась  в  дні  такі  печаль...

Війнула   літня  прохолода,
І  з  курсу  збилися  думки.
Прийшла  омріяна  нагода:
Згадати  осені  стежки.

І  не  тому,  що  стало  сумно,
Що  став  коротшим  уже  день...
Тому,  що  дні  ідуть  безшумно,
Й  чогось  з  надією  все  ж  ждем.

Та  поряд  ти,  мій  вірний  лицар,
І  осінь  вкраплена  в  очах.
Це,  мабуть,  осінь  й  тобі  сниться.
З  тобою  поруч  я  і  в   снах...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843269
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Амадей

Я зустрів тебе в місячний вечір (авторська пісня)

Я  зустрів  тебе  в  місячний  вечір,
Ти  всміхнулася  сонцем  мені,
Ніжний  погляд  ласкав  твоі  плечі,
А  із  серця  лилися  пісні.

Повний  місяць  світив  нам  дорогу,
Зорі  падали  в  трави  до  ніг,
Я  забув  за  жалі  і  тривоги,                              (2  рази)
Почуття  більше  стримать  не  зміг.          (2  рази)

Твоі  очі  мене  полонили,
І  усмішка  твоя  чарівна,
Усе  тіло  від  щастя  тремтіло,
І  буяла  у  серці  весна.

І  лилися  пісні  солов"іні,
З  яблунь  падав  пелюстковий  цвіт,
Відчував  ти,  для  мене  єдина,                      (2  рази)
Ти  для  мене  увесь  білий  світ.                    (2  рази)

В  ніжнім  погляді  стрілися  очі,
В  поцілунку  медовім    уста,
Твоє  тіло  п"янило  дівоче,
Ти  для  мене  була  мов  свята,

Я  зустрів  тебе,  квітко  духмяна,
У  щасливий  і  зоряний  час,
Ти  єдина  моя  і  жадана,                                        (2  рази)
Сама  доля  звела  тоді  нас.                                (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843254
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Ніна Незламна

Життя прожити …. . / ода повторно /

Хатки,  хатки  …  Вистроїлись  в  ряд
А  поміж  них  квітучі  вишні
Корови  йдуть,  наче  на  парад
 В  поле  де  квіти  й  трави  пишні…
Ґелґочуть  гуси  в  загорожі
Попід  сараєм  півень  співа
Біленька  хата,  квітнуть  рожі
Яскравий  ранок,  справжні  дива.

Рідне  село  Кармелюково…  
Ти  там  блукала  босонога
Квіти  стрічали  веселково  
Твоє  дитинство.  Але  ж  дорога  
 Здавалась,  занадто  колюча,
 Сім`я  велика,  все  нестатки
Як  білка  в  роботі    матуся,
 Надіялась  привить  задатки.    
Хтось  їсть  цукерки,  слина  тече
Мабуть  смачненькі,  рубля  б  хто  дав
Пішла  б  й  купила.  Жага  пече  
Нехай  би  хто…  Хоч  пообіцяв…
Нікому    й  діла,  й  часу  нема,
 Звернуть  уваги  все  не  хочуть
Давить  образа,  немов  німа…
 В  кутку  сховалась,  сльозу  зніма.
Без  тата  сумно,  вітчим  мовчить  
Дідусь  й  бабця  часто  сварливі
Чи  хто  обійме?  Рве  душу,  гнітить
Й  матуся  занадто  журливі.

Як  літо,  є  де  розгулятись
Побіжить  в  поле,  на  долину
Загралась,  поміж  трав  і  квітів
Чи  й  шукатимуть  цю  дитину
Всміхалась  бджілкам  у  суцвітті.
 А  якщо  осінь,  ще  й  плаксива
 Зовсім  кепсько  та    де  подітись?
 До  того  ж  й  часто  хвороблива
Тож  має  й  цим  усім  змиритись.
Надворі  хуга….  Все  в  хатині
Любується,  як  сніг  літає  
Немає  чобітків  дитині
Грошей  катма,  бабця  вмовляє.
На  піч  залізе,  мов  кошеня
 В  руках  картопля  ще  тепленька
Ледь  -  ледь  зігрілась,  довга  зима
Здолає  сон,    йому  раденька.

Дорога  в  школу…  У  містечко…
 Мов    промінь  сонця,  є  надія
О,  як  же  добре  й  недалечко!  
Село  покинуть…  Жила  мрія!
Ті  сірі  стіни  в  інтернаті…
 Стискали  горло,  десь  би  втекти
В  тітки  б  нехай,  в  маленькій  хаті
Думка,  там  би,  прихисток  знайти!
За  вікном  осінь,  крижаний  дощ  
В  чобітках  рваних…  У  калюжу
На  мить  вступила,  поможе  хто?
 Зігріє  тіло,  серце  й  душу?
Дитя  ж,  ще  зовсім,  шкода  тітці
 Знайомі  двері,  чай  пахучий
Раділа  ковдрі,  сухій  хустці
 Прогнала  холод,  той,  пекучий.
 Час  мов    рікою,  спливав  швидко
Ось  вже  і  школа,  за  плечима  
 Розквітла  квітка  ясноока
 А  в  селі  сестри  й  одна  мама
 Ні,  ні,  є  плани,  йти  навчатись
 А  що  то  доля?  Може  підкаже?
Із  злиднів  треба  вибиратись
 Як  все  зробити?  Та  й  заплаче…
Бур`ян  по  стежці…  Таке  життя..
 І    небо  в  хмарах,  де  розрада?
Іти  сміливо  у  майбуття  
Наважилась!  Роботі  рада!
 В  друкарні  важко,  довгі  ночі
 Очі  злипались,  нема  втіхи
В  село  дорога,  коли    й  в  тітки
 Тож  треба  відпочити  трішки…

Весна  принесла  всім  кохання
 Неоминула  й    її  доля
В  душі  плекала  сподівання
 Мабуть  на  все  є  Божа  воля.
Доля  повела    в  казковий  край
Зорі  вечірні,  спів  пташиний
Уста  солодкі,  попала  в  рай
Пила  нектар  той,  чудодійний.
Місяць  вповні  й  зорі  в  небесах
Мов  ворожили.  Ясні  очі
Й  п  `янка  пристрасть  -  політ  на  крилах
Про  їх    кохання  знали  ночі.

 А  час  летів…  Родилась  доня
 Радість  в  сім`ї….  Але    ж  затісно
Й  грошей  катма,  важке  щодення  
 Свій  би  куток  мати  завчасно.
Клали  копійку  до  копійки
Економили  на  чому  можна
Було  й  здавали  пусті  пляшки
 От  жити  б  краще  -  не  жебраки  ж….
Ті  дев`яності  не  забути
Пусті  прилавки,  розчарування
Десь  би  ковбаски  шмат  добути
Хоча  б  для  доні…  Сподівання
Часи  важкі  відійдуть  в  небуття
 Плека  надію  на  краще  життя.  
 Не  той  характер  -  руки  скласти
Не  впаде  з  неба  манна  каша
Зусиль  потрібно    всіх  докласти
Знайти  вихід  -    не  піде  ж  красти!
Вдалось  зібратись,  план  на  далі
 Окрім  роботи,  на  Польщу  путь
Хто  розділить  з  нею  печалі?  
 Серденько  рветься,  надії  мруть.
І  чоловік,  не  із  багатих  
Батьки  старенькі,  живуть  в  селі
 Забагато  думок  крилатих…
 На  душі  кепсько,  бракує  слів.
Доля  керує…  Росте  доня...
 Їй  колискову  співав  тато
Вона  ж  у  Польщі,  того  варте  
Заробить  гроші,  буде  свято!
Дав  Бог  терпіння,  склали  гроші
Частину  хати  вдалось  купить
Допомогли  люди  хороші  
Позику    дали…  Щаслива  мить.
 Сидіть  не  стала,  спішить  треба.  
 І  кинулась  по    всіх  базарах
Йшла  в  спекулянтки,  брала  злоба
 Та  вихід  є  !  Хоч  в  очах  і  страх!  
Свята  Різдвяні,  холод  пройма  
 Поруч  донька,  трохи  замерзли
Вдвох  веселіше,    то  все  дарма  
На  продаж  яблука  привезли.
Напівголодні…  Київ…  Москва…  
Коли  б    вдалось  побачить  світу?
Повіддавати  ж    борги  треба  
І  це  зробили,  мали  втіху.
Радо,як  птаха,  гніздечко  в`є
Новенькі  меблі,  газ  у  домі
 Розчарування,  вмить  розів`є
Знов  ясні  мрії,  вдячність  долі.

Весна  –  красна…  Радісно  в  домі,  
Синочок  на  руках  у  неї
Щасливий  батько,  сяють  очі…
 Подарував  їй  орхідеї.
Та  чи  довгеньким  щастя  було?  
Зростали  діти…  Таїла  тінь
В  душі  страждання,  не  до  сміху.
 До  чоловіка  прив`язла  лінь.
 А  часом,  поряд  і  чарчина
 Як  зупинити  оцей  безлад?
Бідкались  діти  й  вся  родина  
Для  всіх  який,  він  подасть  приклад?  
Мов  куштувала  гірке  вино
Терпіла,  бідкалась  на  долю
Як  місяць  загляне  у  вікно
Вкотре  сльозам  давала  волю.
На  ранок  сонце  яснооке
Протягне  промінь  до  обличчя
Зніме  сумління  гірке  й  липке
Вже    й  усміхнулась  молодиця.
Любити  вміла  і  кохати…
 Адже    так  вірила  у  щастя
Здатна  цінити    і  прощати  
 Біль  побороти,  знала  вдасться.
 Вже  й  діточки  попідростали  
Чарівна  доня,  смілий  хлопчик
Помічники  для  неї  стали
 Милі,мов  сонячний  промінчик!

Скільки  води  стекло  у    річці  
 Скільки  й  всього  мала  по  житті
Порадниця  рідній  сестричці…  
Нема  кому,  помогти  в  скруті.
Сама  ж  має  знову    навчатись
Йде  працювати  на  залізницю
Прийшлось  досвіду  набиратись
Тож  керувати  -    не  дрібниці!
Вміла  рішати  всі  питання
Тягар  важкий,  але  справлялась
І  на  роботі  все  зарання
 Й  простого  люду  не  цуралась.

 У  коси  сивину  вплітала
Здавалося  й  краще  жилося
Дітей  на  рушнику  вітала
Хоча  й  не  завжди  все  моглося.
 В  селі  хатина  похилилась
Пішла  матуся  у  інший  світ
Напевно  й  трохи  притомилась
 До  всього...  Ще  й  хворий  чоловік….
Похмурний  ранок,  пташка  на  вікні
Біда  підкралась,  біль  незваний
Тисне  у  грудях.  Темнії  дні
Нині  одна,  пішов  коханий…
Серед    зими  теж  дощ  буває
На  склі  лишає  він  краплини
Журба  і  сум  серденько  крає
І  по  щоках  зітре  сльозини
І  часто  сяде,  біля  вікна
 Згадає  ждав,  смажив  картоплю
Чекає  від  діточок  дзвінка
 Вкотре  поскаржиться  на  долю….

Життя  прожити,  не  завжди  легко  
Часом  сама  себе  вмовляла
Полинні  сльози  на  жаль  часто,
 Доля  терпка  -  таку  й  сприймала.
Час  не  спинить…  Геть  білі  коси…
Ледь  сховає,  ніжно  всміхнеться
Ранком  стріча  сріблясті  роси..  .
Й  яскраве  сонце,  ось  так  й  живеться…  
По  хаті  галас,  діти  зібрались….
На  душі  радість,  мов  б`є  джерельце
То  онучата  у  жмурки  грались…  
Відчула  щастя,  тепло  на  серці!

                                                               20.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843251
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Валентина Рубан

НУ ЯК ТИ МІГ


А  дощ  ішов…  Ридало  ридьма  небо,
Холодні  сльози  сипались  до  ніг.
 Хіба  ж  Тобі  такого  було    треба?
Ну,  як  Ти  міг,  скажи,  ну…  як  Ти  міг?

Не  хмари,    то  –  суцільна  павутина,
Немов  рядном  накрило  все  кругом.
Чи  то  така  вже  випала  година…
 А  нам  же    добре  так    було  обом.

Вода  в  калюжах    піниться  грайлива.
 Мутна,  аж  чорна,  зверху  ж    -  ніби  сніг.
Така  ось  вийшла,    з  днів  ясних,  картина.
Але  скажи  все  таки…  як  Ти  міг?

Все  дощ  умив,  яка  б  була  пилюка,
 Весь  бруд  зніс  за  собою  водний  біг
Та  на  душі,  мов  ссе  якась  гадюка,
Чому  так  вийшло?  Як  же  Ти  так  міг?

Вже  дощ  затих,  всміхнулось  сонце  ясно,  
Веселка  виглядає  з  –  за  полів
Ми  розумієм  одне  одного  прекрасно,
І    тут  не  треба,    мабуть,  зайвих  слів.

Чи  доля    все  так  склала,  чи  то  збіг?...
Я  ж  вкотре  повторю…  Ну,  як  Ти  міг?

26.07.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843211
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Ганна Верес

Село моє, далеке

Село  моє,  далеке,  те,  єдине,
Де  загубивсь  дитинства  мого  слід,
Це  ти  мене  ліпило  як  людину
І  у  15  провело  у  світ.
Село  моє  –  та  незабутня  казка,
Яку  я  п’ю  усе  своє  життя,
Де    батька  сум  і  мами  світла  ласка
Були  моїм  натхненням  для  звитяг.

Село  моє,  ти  в  повені  туманів
Нагадуєш  мені  небесний  рай,
Життя  любов  до  тебе  не  зламало:
Дитинство  там  і  юності  пора.
Село  моє,  ти  та  свята  колиска
І  долі  найвірніший  оберіг,
Де  роду  слава  й  біль  переплелися,
Де  найдорожчий  батьківський  поріг!
11.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843215
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Віталій Назарук

МАЕСТРО

Браво,  Маестро!  Зал  кричав…
Вкривали  квіти  з  залу  сцену.
Зал  шаленів,  а  він  мовчав,
На  фоні  красок  гобилену.

Царицю  музики  в  руках,
Тримав  Маестро,  як  святиню.
Він  толк  знав  в  музиці  й  жінках,
Моливсь  на  них,  як  на  богиню.

Маестро  –  справжній  віртуоз,
Його  навчила  скрипка  грати.
Він  грав  для  сміху  і  всерйоз,
Він  зал  умів  зачарувати.

Ридала  скрипка,  бо  душа,
Слізьми  вмивала  власні  струни.
Маестро  грою  воскрешав,
Стелив  для  залу  пишне  руно.

А  потім  зал  пішов  в  танок,
Маестро  танцював  на  сцені.
І  кожне  па,  і  кожен  крок,
Про  нього  говорили  –геній.

Маестро  –  не  лише  звання,
Це  вищий  клас  для  музиканта.
Його  це  долі  обрання,
Вище  звання  його  таланту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843229
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Ольга Калина

Моє

Усе  життя  я  відчувала:
Живу  не  так  і  все  не  те.
Усе,  що  доля  дарувала,  
То  все  чуже  і  не  моє.  

Завжди  чогось  душа  бажала
І  рвалась  з  тіла  у  світи,  
Себе  картала  і  не  знала:
Де  те  своє  мені  знайти?!

І  ось  нарешті  відшукала
Душі  обірвану  струну,  
Прилаштувала,  щоб  співала.
Вона  співає  -  я  живу.
 
Слова  лягають  у  рядочки
І  рима  ямби  полонить.  
А  ручка  пише  на  листочки
Все  те,  що  Муза  їй  велить.  

Моя  струна  бринить  несміло,
Проте  я  вірю  –  зазвучить
І  в  небо  здійметься  уміло,
Прийде  до  мене  щастя  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843121
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ЗАКРУЖИ…

Закружи  в  вальсе  жизни  нас,  милый!
Я  поддамся  тебе,лишь  веди...
Будь  же  ты  -  половинкой    достойной
Ждет  нас  счастье  с  тобой  впереди!..

Ведь  без  музыки  -  нет  вдохновения,
Нет  желаний  -  созвучных  любви...
Закружи  нас  в  нирване  мгновения
С  ветерком  нежным  -  к  счастью  введи!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843011
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


НАДЕЖДА М.

Нічний оркестр

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uCY0LPIuvgc[/youtube]

Промчалась  блискавка  по  небу,
А  грім  ударив,  як  в  набат.
Тут  дощ  відчув  свою  потребу,
Заграв  одну  з  своїх  сонат..

Лилася  музика   приємна,
Краплинки  стукали  в   вікно.
І  все  це  разом,  невідє"мно 
Краси  творили  полотно..

Впліталась  музика  струмочків,
А  вітер  був  у  них  скрипаль. 
І  від  приємних    відголосків
Утамувались  жага,  жаль.

З"єдналась  музика  Леграна,
Душевний  спокій  ніс  оркестр.
Жаль,  дощ  скінчився  дуже  рано...
Та   довго  грів  оркестра  спектр

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843146
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Віталій Назарук

ЗАХОВАНА ЛЮБОВ

Коли  в  тобі  захована  любов,
Яку  не  маєш  права  показати.
Горни  її  до  серця  знов  і  знов,
Вона  не  любить,  коли  доля  в  ґратах.

Злети  із  нею  в  сині  небеса,
Торкнись  крилом  очей,  що  наче  казка.
І  засіяють  зорі,  як  роса,
І  об’єднаються  серця  у  зв’язку.

І  буде  поруч,  та  твоя  любов,
Крильми    пригорне,  лету  прагне  в  парі.
Вона  про  себе  нагадає  знов,
Запропонує  серцю  свої  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843140
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Ольга Калина

Посадила мати вишні край городу

Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  одвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї    край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні    ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Любов Іванова

НЕ ГОВОРИ ПРОЩАЙ, НЕ ГОВОРИ

[b][i]​​​​[color="#071de0"][color="#e0071d"]Н[/color]е    надо  слов,  -  Тебе  желаю  счастья...
[color="#e0071d"]Е[/color]щё  не  всё  потеряно  у  нас.

[color="#e0071d"]Г[/color]роза  пройдет,  закончится  ненастье,
[color="#e0071d"]О[/color]твел  Господь  для  счастья  нужный  час.
[color="#e0071d"]В[/color]  судьбе  людей  ведь  всякое  возможно,  
[color="#e0071d"]О[/color]катит  часом  ливнем  невзначай,  
[color="#e0071d"]Р[/color]азве  вот  так  любовь  разрушить  можно
[color="#e0071d"]И[/color]  потерять  её  средь  птичьих  стай?  

[color="#e0071d"]П[/color]ускай  сверкают  молнии  на  небе,
[color="#e0071d"]Р[/color]аскаты  грома  будут  над  землей.  
[color="#e0071d"]О[/color],  Боже  мой,  любовь,  как  тонкий  стебель,  
[color="#e0071d"]Щ[/color]едрых  хлыстов  не  выдержит  порой…  
[color="#e0071d"]А[/color]  разве  мы  вот  так  с  тобой  мечтали,  
[color="#e0071d"]И[/color]  вот  такой  мы  делали  прогноз…  

[color="#e0071d"]Н[/color]ам  бы  любовь  достать  из  дна  печали  
[color="#e0071d"]Е[/color]сли  стекла  туда  с  потоком  слёз.  

[color="#e0071d"]Г[/color]убами  я  твоей  щеки  касаюсь,  
[color="#e0071d"]О[/color]гонь  любви  зажечь  желая  вновь.  
[color="#e0071d"]В[/color]  чем  виновата  -  каюсь!  каюсь!  каюсь!  
[color="#e0071d"]О[/color]дна  мечта  -  не  потерять  любовь!!!
[color="#e0071d"]Р[/color]аскину  я  тебе  навстречу  руки,  
[color="#e0071d"]И[/color]  пусть  не  будет  места  для  разлуки!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843092
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А тиша била скло

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Слова  терпіли  в  летаргічнім  сні.
Так  сталось,  що  німі  гуляють  досі  тіні,  
Не  в  змозі  вигнати  минуле,  ні.

Нав*язливо  сплітались  застарілі  ночі,
Безсонням  рухали  сліпі  думки.
Ці  тіні  смутку  знову  розкривали  очі,
В  яких  мигтіли  втомлені  роки.

Хоч  в  зоряній  вуалі  темінь  ночі  неба,
І  місяць  свічку  запалив  сповна.
Чи  проберемося  через  глибоку  дебру,
Коли  глухі  всі  клаптики  вікна.

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Твоє  мовчання  гупало  в  мені.
Надовго  затаїлась  ця  душевна  міна,
Що  часом  вибухала  без  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843055
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Ніна Незламна

Ранок над ставом

Обрій  золотистий
Ранок  росянистий
Біленько  над  ставом
Сповитий  туманом.
Напівсонні  чаплі
Від  сонця  осліплі
Задивлялись  в  воду
Не  знаючи  броду.
Роси  бурштинові
Срібні  і  лілові
У  квітах  і  в  травах
В  кольорових  гаммах.
Сонця  зайчик  скаче
В  ставу  галас.  Кряче
Качка  сизокрила
Розправляла  крила.
Вода  то  сріблиться
То  зазолотиться
Вона  все  кругами…
А  над  берегами
Чубаті  тумани
Мов  диму  фонтани
Ледь  ввись  підіймались
З  хмарами  рівнялись.
Шурхіт  в  очереті
Голоси  лелечі
До  схід  сонця  погляд
Воно  наче  поряд
І  пара  щасливо
Бачить  ранок  –  диво
Й  всю  красу  земную
Я  той  галас  чую
Любуюсь  туманом
Й  дякую  за  ранок
За  квіти  в  суцвітті
За  все  -  все  на  світі!

                             24.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Надія Башинська

ДЕ БАТЬКІВСЬКА ХАТА (+)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  матінка  збудить  раненько.
І  татова  посмішка  завжди  зігріє  мене.
Де  батьківська  хата,  там  радості  й  друзів  багато.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  зорі  ясніш  сяють  в  небі.
Купається  зранку  у  річці  тут  сонце  ясне.
Зібрать  би  в  долоні  ті  яснії  зорі  ранкові
Й  по  росах  піти  у  дитинство,  що  кличе  мене.

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Амадей

ПОЦІЛУЙ МЕНЕ ПІСНЕЮ

Поцілуй  мене  піснею,
Пригорни  мене  словом,
Мов  троянда  розквітну  я,
Я  й  чекати  готова.

Я  чекати  готова,
Черешневого  цвіту,
Нехай  ніжності  слово,
Принесе  мені  вітер.

Передай  мені  пісню,
Із  ключем  журавлиним,
Я  візьму  іі  в  серце,
І  до  тебе  прилину.

Ми  полинем  у  весни,
У  гаі  з  солов"ями,
І  лунатимуть  вірші,
І  заллємось  піснями.

Будем  в  щасті  купатись,
І  палать  почуттями,
І  не  буде  ніколи,
Більш  розлуки  між  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843077
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Віталій Назарук

ЖУРАВКА

Як  пролісок  ударить  в  дзвін,
Струмок  проб’є  собі  дорогу.
Почнеться  птахів  передзвін,
Весна  приб’ється  до  порогу.

Вперше  журавка  в  небесах
Злетить  побачивши  гніздечко,
Немов  Асоль  на  парусах
Й  розправить  стомлені  крилечка.

І  відпочине  від  доріг,
І  виросте  в  гнізді  малеча.
Тут  її  дім,  її  поріг,
Тут  навіть  тепла  холоднеча.

І  виростуть  її  сини,
В  політ  візьме  синів  журавка.
Знову  чекатиме  весни,
Коли  її  покличе  Мавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843041
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Lana P.

БІЛКА І ГІЛКА

Поламалась  гілка,
Де  стрибала  білка.
Не  пришити  гілку,
Не  піймати  білку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843009
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Валентина Ланевич

Небозвід ніч цяцькує зірками.

Небозвід  ніч  цяцькує  зірками,
Заціловує  сосни  та  клени.
Одягли  з  хмар  пухнаті  панами
Й  не  шукають  раптові  дилеми.

І  ясніє  між  гілок  сердешно
Кособокою  скибкою  місяць.
І  зворушує  в  серці  сакральне,
Почуття,  що  в  собі  воно  містить.

І  до  тебе,  коханий  мій,  милий,
Ллє  доріжку  мереживно-срібну.
Не  йми  віри  тому,  хто  злостивий,
Знаєш  душу  лиш  ти  мою  ніжну.

Гомонить  із  тобою,  як  сумно
Їй  стає  рахувати  години.
Час  тікає  повз  мене  безшумно,
Я  ж  чекаю  від  тебе  новини.

Все  чекаю,  чекаю,  чекаю...
То  молюсь,  то  умиюсь  сльозою.
Ну,  а  час,  час  тікає  безкраю,
Як  же  бути  у  нім  сиротою?

Пригортаюсь  до  тебе  ночами,
Якщо  сон  краде  пугач  крізь  шибку.
Солод  п’ю  з  твого  тіла  вустами,
Я  -  твоя,  май  мене  ти  за  бранку.

25.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843013
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Катерина Собова

Методика лiкування

Ян    і    Віктор    -    давні    друзі,
Вже    обом    -    по    сорок    вісім,
Дерево    рубали    зранку,
Спочить    сіли    на    узліссі.

Ян    поскаржився:    -  Раніше
Бігав    я    на    дискотеку,  
А    тепер    стежину    топчу
До    лікарні    і    в    аптеку.

Від    безсоння    п’ю    я    ліки,
Результат    -    велика    дулька,
Бо    в    аптеці    в    Вероніки
Всі    підроблені    пігулки.

-Ні,    неправда,-      Віктор    каже,-
Ось    купив    я    валер’янку:
На    стакан    горілки    -    крапля,
І    як    мертвий    сплю    до    ранку.

Не    потрібна    тобі    буде
Клізма    чи    гаряча    грілка:
Від    усіх    хвороб    врятує
Валер’янка    і    горілка.

Медицина    -    вічне    диво,
Вмій    її    перехитрити:
Не    важливо,    які    ліки,
Головне    тут    -    як    їх    пити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843016
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗІБРАЛА МОРЕ У ДВІ ДОЛОНЬКИ

Бурхливе  море.  Сріблясті  хвилі.
Гойдає  вітер  пудові  милі.
На  схилий  берег  в  пісок  лискучий
Вдаряє  сила,  як  звір  ревучий.

Шумить  і  плеще.  Кружляє  шума.
Нема  спокою.  У  моря  дума  -
Зібрати  силу,  зганяти  гребні...
Нептун  співає  пісні  хвалебні.

Вода  тепленька.  Солоні  бризки.
Так  захотілось  води-колиски.
Накриє  раптом  мінлива  хвиля,
Колише  тіло  таємна  сила.

Мене  щодуху  на  берег  гонить
І  глушить  голос  у  перегони.
Душа,  мов  чайка  в  політ  вирує,
Блискуче  сонце  тепло  дарує.

Засмагле  тіло  в  краплинах-росах.
Вода  стікає  по  мокрих  косах.
В  піску  гарячім  з-під  парасольки
Зібрала  море  у  дві  долоньки.
💦💦💦

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842928
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Віталій Назарук

ВИШИВАНКА

Підберу  нитки  в  сільмазі,
Візьму  біле  полотно.
І  при  сильному  морозі,
Все  що  мріяв  я  давно

Сяду  тихо  вишивати.
Враз  картина  оживе…
Будуть  вдома  міцно  спати,
Поки  сонце  не  зійде.

Нитка  клалася  до  нитки,
Шилась  золотом  земля,
Місяць,  зорі  в  небі  виткав,
Мак  червоний  на  полях.

Вишивалися  узори:
Разом  груші  і  сливки.
Вишивалось  синє  море,
Вишивалось  залюбки.

Вишив  я    коней  на  лузі,
Крила  дав  комусь  –літай!
Ще  колись  можливо,  друзі,
Вишию    наш    «РІДНОКРАй».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842902
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Віталій Назарук

ДУШЕВНІ ҐРАТИ

Я  тобою  живу  і  так  хочу  щоб  ти  це  відчула,
Щоб  розправила  крила  й  махнула  зі  мною  в  політ.
І  щоб  там  в  небесах  до  твойого  крила  доторкнулась,
Щоб  із  синіх  небес  ми  кохання  побачили  цвіт.

 А  то  ти  так  пішла  і  нічого  мені  не  сказала,
Я  образу  стерпів,  хоч  насправді  її  не  було.
Ти  ж  розправила  крила  і  синьому  небі  літала,
А  я  мріяв  лише,  щоб  попасти  до  тебе  в  полон.

Все  життя  «набікрень»,  а  я  хочу  іще  політати,
Білі  хмари,  як  коні,    ми  їх  осідлаєм  разом.
Головне  для  нас  двох  зруйнувати  душевнії  ґрати,
Залишитись  у  парі  й  впиватись  життєвим  вином.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842901
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Ірина Кохан

Джаз

Ранковий  сплін,  дощу  прозорий  сум.
І  Ви  мені  згадалися  одразу,
І  пронизав  єство  солодкий  струм,
Предивна  мить  розхмареного  джазу

Вас  привела  у  пам*яті  сюди.
Повітря  пахне  спокоєм  і  дивом,
А  дощ  цілує  листя  лободи
І  зазирає  в  очі  голубливо.

А  я  мовчу,  так  боязко  словам,
Вони  бояться  тишу  спопелити.
І  замість  мене  дощ  розкаже  Вам
Про  біль  і  щастя  виплеканий  диптих.

Все  голосніше  плаче  вогкий  джаз,
Ловлю  на  слух  оцю  поліритмію.
Мені  так  лячно  мріяти  про  Вас...
Й  забути  Вас,  напевно,  не  посмію...
19.07.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Ольга Калина

Не можу повірить

Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  ходжу?!
Не  можу  повірить,  
Що  я  вже  не  можу,
Ні  бігать,  стрибати,  
Нестися  невпинно..
В  дорогу  далеку  
Думками  лиш  лину.
Отак  розбігаюсь,
Здіймаюсь  на  крила
І  вже  зупинитись
Не  маю  я  сили.
Та  лину  я  в  далі,
В  світи  неозорі,
Де  бачу  чималі
Мигаючі  зорі.
Білесенькі  хмари
Пливуть  в  синяві..
Ти  думаєш:  марю?!  
Ні,  любо  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842834
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


НАДЕЖДА М.

Ти куди спішиш? для дітей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rLh_92IJRdg
[/youtube]

Впав  із  гілочки  листок.
Ти  куди  спішиш?  У  осінь?
Літа  ще  відпий  ковток,
Ти  ж  не  бачив  його  зовсім.

Підганя  чимдуж  мета.
Він  не  чує,  бо  на  волІ,
І  від  радості  зліта...
Швидко  сила  стала  квола.

Тут  згадались  рідні,  друзі.
Нащо  так  було  спішить?
Був  щасливим  в  їхнім  крузі...
Поспішив,  щоб  насмішить.

Осінь  прийде  уже  скоро,
Листя  пташками  злетять.
А  за  тебе  буде  сором...
Всі  про  тебе  шепотять..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842861
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Ніна Незламна

В сонячній сорочці

Радію  літу  в  сонячній  сорочці
Тепле,    іскристе,  аж  захопило  дух
Потримаю  промінчик  я  в  долоньці
Ніжний,  легенький,  мов  лебединий  пух.
Розвіє  вітерець  по  всій  окрузі
В  полі  пшениченька  зазолотиться
Вмиється  чистою  росою  вранці
Земля  вологою  насолодиться.
Примружить  очі  сонечко  ранкове
Сорочка  гарна,  вишита  віночком
Ой,  як  миленько,  літечко  чудове
Прикрасить  день  наш  синеньким  дзвіночком.
                                                                                                             2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Матіолова привітність

Фіалка  ночі  -  матіола.
Бузковий  колір  щастя,  ніжний  пах.
Зірчасті  квіточки  довкола,
Медовість  поцілунків  на  вустах.

У  темряві  -  любові  світло.
Обійми  душ  єднають  щиро  нас.
І  матіолова  привітність
На  хвильку  ніби  зупиняє  час.

В  левконії  є  парні  квіти.
Удвох  тепер  і  ми  в  нічній  красі.
-  Як  ароматно  пахне  літо,  -
Шепочуть  наші  рідні  голоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842833
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Валентина Малая

Я СЬОРБАТИ ЩАСТЯ ГОТОВА

[color="#7700ff"][i][b]***
Я  сьорбати  щастя  готова,
І  наврочу  всім  рідним  його,
Я  викину  з  долі  полову!
Не  шукаю  я  лише  свого…

І  крилами  вкрию  дитину
Й  онуку  любиму  свою.
Й  до  рідних  всіх  серденьком  лину,
Шаную  й  люблю  всю  сім'ю!

Всім  зичу  щасливої  долі,
Дороги  без  ран  і  спіткань!
Душевного  миру  і  волі!
Й  тепла  ще  і  без  нарікань!

Укрию  від  вітру  і  спеки,
Від  зла  усіх  вас  вбережу,
Щоб  жили  в  добрі  і  безпеці,
Щодня  вам  Любов  покажу.
***
Щебетуха  щебетала  ,
щастя  щедро  роздавала
Щиросердна  й  щебетлива  
щось  щоразу  щебетіла.

Щонайбільше  щонайменша
всіх  щастить  готова  перша.
Щастям  повниться  весь  дім,
нащастивила  усім.

24.10.2018р.



[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 23.07.2019


Віталій Назарук

ЛЮДИ-КОНІ

Якби  жив  я  на  висоті,
Щоб,  як  Бог  міг  згори  дивитись.
Я  б  багато  змінив  в  житті,
Багатьох  заставляв  учитись.

Ті    що  є,  скоро  відійдуть,
Нові  прийдуть  на  зміну  люди.
Та  напевно  не  в  тому  суть…
Чи  життя  у  них  краще  буде?  

Чи  тріщатимуть  ще    чуби,
Чи  піде  знову  брат  на  брата.
Чи  мовчатиме  звук  труби,
Що  зове    усіх  воювати.

Якби  всі  ми  в  єдиний  день,
Прийняли  у  церквах  причастя.
То  б  бажали  добра  лишень
 І  простого  людського  щастя.

А  допоки  війна  іде,
Чорні  справи  живуть  в  законі.
Не  сховатися  нам  ніде,
Ми  хоч  люди,  та  більше  коні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842786
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Віталій Назарук

КНИГА ЖИТТЯ

Коли  росте  з  дитяти    українець,
Його  дорога  в’ється    з  рушників.
То  вишиванка  має  душу  гріти,
Бо  родом  він  із  справжніх  козаків.
Плече  міцне  для  себе  і  для  брата,
Чумацький  шлях  йому  дороговказ.
Він  Україну  має  захищати,
Такий  батьківський  був  йому  наказ.

Пр:
Зичу  всім  вам  добра  і  здоров’я  багато,
Щоб  вам  книгу  життя  прийшлось  довго  гортати.
Щоб  родили  хліба,  панував  мир  в  країні,
І  були  угорі  небеса  сині-сині…
Робіть  завжди  добро  і  шануйте  родину,
Як  зіницю  свою,  бережіть  Україну.
Щоб  родила  земля,  було  хліба  багато
І  у  кожнім  роду  день  завжди  був  за  свято.

Коли  волошки  зацвітуть  у  житі,
І  сонце  залюбується  згори.
Ліси  засяють  в  диво  оксамиті,
І  заспівають  пісню  явори.
Зберіте  за  столом  усю  родину,
З  нового  урожаю  хліб  спечіть.
І  підніміте  тост  за  Україну
І  жити  внуків  так  своїх  навчіть.

Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842787
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Galkka2

Вічність має форму кола….

Вічність  має  форму  кола:  
Ні  початку,  ні  кінця,
Там  є  щастя  завжди  в  ньому,
Що  породжує  життя,
Наче  межі  змалювало,
Де  сховало  дороге,
Все  погане  вмить  забрало,
І  тебе  там  береже,
Це  сім'я,  це  цілий  Всесвіт,
Де  ти  сонце,  місяць,  дім,
Де  наш  вечір  повен  бесід,
І  так  добре  нам  у  нім,
А  в  кохання  твої  форми,
Твої  риси,  аромат,
Крила  є,  коли  ти  поруч,
Розквітає  диво-сад.
А  в  кохання  серце  -  діти,
А  батьки,  немов  стіна,
Закривають  нас  від  вітру,
Втратить  силу  там  біда,
Вічність  має  форму  кола,
Коло  ніжності  й  тепла,
Обіймеш  -  і  я  у  ньому,
Де  за  руки  вся  сім'я....
Я  дарую  тобі  вічність,
Ти,  коханий,  там  -  король,
З  щастя  трон,  Ваша  величність,  
А  для  інших  стоп-пароль!

Вірш  присвячується  обручці)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842806
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Ніна Незламна

ДИТЯЧЕ 6

                                           
                         Знов  цей  дощик

Крап  -  крап  дощик….  Доня  плаче
«Ой,чомусь    м`ячик  не  скаче
 Глянь,  попав  він  у  халепу
Ну  в  калюжу….  Взагалі  то..  ..
Блищить  в    воді,    мов  сміється
Знов  цей  дощик,  неуйметься!
 Чом  почалось  сумно  літо?
Де  ж    сонечко,    ясне    світло?
Чому  в  чорних  хмарах  небо?
Я  гадаю  так  не  треба!»
Ледь  хитає  головою,
«Літо!  Щось  не  так  з  тобою!»
                                                                     О1.06.2019р

                                                                   Кому  вночі  спати,    а  кому  й  попрацювати

 Запросив  день  в  гості  вечір…  Змовкли    голоси  лелечі…  В  лісі  тиша,  лиш  де  -  не-де…  Раптово  листячко  впаде.  Під  ним  відразу  павучок...  Проснувсь,  схилився  на  бочок…  Мереживо  сплести  має…  Вдоволено  поспішає.  Погода  гарна...  Іі  вітерець  дрімає…  
Всю    нічку,  в  роботі  рухливо…  Зирить  ранок  справжнє  диво…  Сплів  мереживо  красиво!    Й  сонце  запросив    у  гості.  Павучок    готував  постіль…  Ото  добре  потрудився.    Того  ж  певно  й  притомився.  Ніч  бачила,  я  працював…    Й  місяць  свідок….  Він,  не  дрімав!  
Промінь  сонечка  привітний…  Й  вітерець    тепленький,  ніжний…  Убаюкували  спати…  А  ну  ж  бо  відпочивати!  Пташка  пісеньку  заводить…  Сон  його  у  казку  вводить….  День  всміхнеться  й    вечір  знову….  Поведе  свою  розмову…  Кому  вночі  треба  спати,  а  кому  й    попрацювати  ….
                                                                                                                                                   21.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842708
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Валентина Рубан

ЗАМАНИЛИ СПОГАДИ В КАРПАТИ

 


Заманили  спогади  в  Карпати.
Мабуть,  знов  не  буду  цю  ніч  спати.
 В  дивному,  пісенному  краю
Я  зустріну  казку  на  яву

Я  так  хочу  знову  у  Карпати.
Де  гора  з  горою  гомонить.
Де  думки  у  вись  летять  крилато,
Де  потічок  дзвінко  шепотить.

Де  гримлять  грайливо  водоспади,
Де  смереки  небо  дістають.
Звук  трембіт,    магічні  зорепади,
Що    спокою  серцю  не  дають

Заманили  спогади  в  Карпати.
Мабуть  знов  не  буду  цю  ніч  спати.
В  горах  заблукаю  до  світання  
В  мріях  стріну  я  своє  кохання

22.07.2019  р


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842779
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019


Надія Башинська

ДЕ БАТЬКІВСЬКА ХАТА… (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  матінка  збудить  раненько.
І  татова  посмішка  завжди  зігріє  мене.
Де  батьківська  хата,  там  радості  й  друзів  багато.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  зорі  ясніш  сяють  в  небі.
Купається  зранку  у  річці  тут  сонце  ясне.
Зібрать  би  в  долоні  ті  яснії  зорі  ранкові
Й  по  росах  піти  у  дитинство,  що  кличе  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842707
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Віталій Назарук

ОХОРОНЦЮ НЕБЕСНИЙ

Лети  у  світ,  мій  орле  сизокрилий,
На  охороні  мови  будь  завжди.
Щоб  ти  із  неї  набирався  сили,
Бачив  собори  й  золоті  хрести.

Щоб  рідна  мова  полилась  над  світом,
Як  музика,  що  сотворив  народ.
Крила  твої  беріг  в  польоті  вітер,
У  мовному  багатстві  цих  щедрот.

Нехай  в  нас  буде  мова  калинова,
А  кожне  слово,  наче  гострий  меч.
Слідкуй  згори,  щоб  наша  рідна  мова
Цвіла,  а  не  була  для  ворожнеч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842696
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Віталій Назарук

СЕРПЕНЬ

Любий  мій  серпню,
У  хлібному  золоті  поле.
Густий  засріблився
Краплинами  синій  туман.  
Збирається  осінь,
Яка  моє  серце  знов  коле.
Де  стиглі  отави
Нагадують  нам  про  роман.
Ми  в  кожнім  снопі
Знаходимо  маки  червоні.
Волошок  не  видно,
Вони  піднялись  в  небеса.
Лягають  тумани,
Неначе  сріблять  травам  скроні.
Повітря  дурманить
Достигла  п’янка  ковила.  
В  пахучій  стерні
Ми  бачили    гарні  врожаї.
А  поки  у  ній
Взялися  густі  спориші.
І  світиться  небо
Таке  волошкове  й  безкрає,
Яке  у  цю  пору
Припало  мені  до  душі.
А  вже  навесні
По  нових  хлібах  піде  хвиля.
Так  буде  до  серпня,
А  потім  в  комору  врожай.
І  знов  спориші
Стерню  густо-густо  покриють.
Гляди  свою  землю…
Багатий  храни  урожай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842695
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Валентина Ланевич

Ти чого прийшла…

Ти  чого  прийшла  і  вили
Пхаєш  прямо  чуть  не  в  ніс?
Зайченя  гарненьке  й  миле
На  стерні  сидить  і  в  ліс
Не  втямки  йому  тікати.
Правда,  в  лісі  хижий  лис,
Тільки,  де  ж  малому  знати,
Що  життя  колючий  спис.
Не  навчила  те  ще  мати.
То  ж  сидить  із  переляку,
Лиш  притислось  до  землі.
В  животі  зерно  до  смаку,
Що  робити  з  ним  мені?
Та  істинкт  додав  враз  сили
Й  пострибало  зайченя,  
Що  не  втрапити  на  вили.    
Вже  й  не  видно  з-під  пенька.

21.07.19
(фото  автора)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842690
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Ніна Незламна

Я піду в далекі гори

Я  піду  в  далекі  гори,  де  Карпатський  диво  світ
Тут  розквітли  едельвейси,  то  красунь  дівочих  цвіт
Вишукані  наречені,  тішать  очі  і  манять
Ледь  тримається  на  схилі,  намагаються  встоять…

В  біло  -  сизому  тумані,  тягнуться  в    небесну  синь
Та  химерні  темні  хмари,  залишають  на  них  тінь
Сонце  по  між  них  яскраве,  пестять  промені  рясні  
Вітерцю  ніжний  цілунок,  на  душі  тепло  й  мені…

Йду  під  гори  величаві…  Стрункі  сосни  й  смереки
Переспів  птахів  веселий,  чудні  звуки  лелеки
Нехай  трохи  поблукаю,  по  зеленім  моріжку
Вже  й  знайшла  Червону  руту    –    певно  я  попала  в  казку…

Ой,  ви  гори  й  полонини,  ген,  не  видно  неба  край
Білосніжнії  вершини,  ваблять  погляд  мій  удаль
Геть    очей  не  відведу  я  …  Де  дрімають  небеса
Послухаю  пісню  вітру…  Гарно!  Яка  ж  тут    краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Любов Таборовець

Намалюю літо

Я  змішаю  кольори  
намалюю  літо…
З  синім  небом  угорі,
з  полем,  що  розквітло
Ситцю  в  соняхів  візьму  
для  проміння  сонця,
Щоб  розвіяло  пітьму,
сяяло  в  віконцях.
Ще  яскравості  додам
кольорам      веселки,
І  красу  її  роздам
діточкам  у  жменьки…
Лукам  зелені  сипну
для  трави  в  серпанку
А  дерева  одягну
в  диво  –  вишиванку
В  кольорах  уся  земля
із  дивами    казки,
Тут  звабливо  крізь  гілля  
посміхнуться  Мавки…
Манять  кольором  плоди
в  лісі    і  у  полі…
Не  мину  я  і  сади,
де  дарів  доволі.  
Хвилі  річки  колір  п’ють
у    грозу  з  хмаринки,
А  над  нею  верби  в’ють,
коси  у  відтінку.
Колір  світлий  я  знайду
струменям  повітря
Радість  в  ньому  розведу,
забринить  палітра…
Засіяють  на  весь  світ
мрії    незрадливі…
Край  мій  наче  дивоцвіт,
де  усі  щасливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842636
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Валентина Рубан

НЕМАЄ СЛІВ

 

Немає  слів,  затамувала  подих.
Не  знаю,  що  Тобі  відповісти.
Я  не  чекала,  але  ось  на  подив.
З»явивсь,  як  привид,  ненароком  Ти.

Той  голос…  але  трішки  хриплуватий,
І  паузи,  поміж  нехитрих  слів.
Пониклий  трохи,  й  навіть  вайлуватий…
- Привіт!    Ну,  як  Ти?    Що  хотів?

З  ноги  на  ногу  Ти  переминався,
Плів,    мов  школяр  невивчений  урок.
Як  у    «минулому  житті»,  в  чімсь  признавався…
Але  боявсь  зробити  хоча  б  крок.

Тремтіли  несміливо  в  Тебе  руки,
Застряли  в  горлі,    як  комок,  слова.
Колись  і  я  терпіла  такі  муки.
Пройшло.    Не  тим  забита  голова.


Порвались  струни  –  не  бери  гітару,
Не  треба  квітів,  як  опав  їх  цвіт.
Колись  Ти  сам  собі  обирав    пару,
То…  зайвий  зараз  мій  Тобі  совіт.

Не  склеїлось?.    Немає  винуватих,
Бог  дає  те,    що  витримаєм  ми.
Не  треба  фраз,    заучених,  крилатих.
Щоб  не  було…  залишимось  людьми.

21.07.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842630
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Анатолій Розумний

ЛИСТ У МАЙБУТНЄ…

Пишу  тобі…  Тобі,  мій  незнайомий  друже…
Пишу  тобі  в  далеке  майбуття...
Думки  свої  я  передати  хочу  дуже...
Тобі  ж  нема  в  минуле  вороття...

А  я,  на  щастя,  я  тобі  писати  можу,
У  мене  вдосталь  часу  є  на  це...
Можливо,  так  тобі  я  чимось  допоможу,
Підкажу  щось...  А  може  щось  іще…

Насправді,  не  про  це  я  хочу  написати,
І  не  мені  тебе  учить  як  жить...
Лише  скажу:  одна  у  нас  Вкраїна-мати...
Не  забувай...  Цим  варто  дорожить…

Пишу  тобі  і  уявляю,  любий  друже,
В  якій  країні  ти  уже  живеш...
Мабуть,  у  тій,  яку  в  думках  плекали  дуже...
Мабуть,  у  тій,  що  краще  не  знайдеш...

Хотів  би  я  ще  раз  пройтись  стежками  знову,
Та  серед  гаю  стріти  десь  тебе…
Хотів  би  дружню  завести  з  тобой  розмову,
Спитати  про  життя,  про  те,  про  се…

Побачити  б  хотів  ще  раз  на  власні  очі,
Як  буйно  квітне  рідная  земля...
І  як  вернулися  вже  до  порогів  отчих
Усі  сини  та  доньки  із  далля…

Почути  хочу  як  летить  до  неба  знову
Весела  наша  пісня  гомінка...
Як  всюди  поважають  нашу  рідну  мову  -
В  далеких  навіть  та  чужих  краях…

Пишу  тобі…  Тобі,  мій  незнайомий  друже…
Пишу  тобі  в  далеке  майбуття...
Пишу…  Пишу...  І  хочу  передати  дуже
Тобі  привіт…  З  минулого…  З  далля...

Анатолій  Розумний
21.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842626
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019


Надія Башинська

ВЧОРА МУРЧИК З'ЇВ СМЕТАНКУ

   Вчора  Мурчик  з'їв  сметанку  і  сказав:"Няв-няв!
Няв-няв!"  
     Він  у  нас  зовсім  маленький.  Без  дозволу  сметан-
ку  взяв.
     Коли  стали  всіх  питати,  хто  це  ту  сметанку  з'їв,
Мурчик  наш  сидів  тихенько,  ніби  це  зовсім  не  він.
     Говорили,  що  це  курка,бо  ж  білесенька  така.
Думали,  що  це  індичка,  бо  вже  виросла  яка!  І  баран-
чика  питали,  чи  сметанки  він  не  їв?  Навіть  півника  
позвали,  бо  ж  він  близько  тут  ходив.  Ще  питали  качку  
й  гуску,  чи  не  бачили,  хто  брав?  Бо  ж  сметаночку  га-
рненько  хтось  таки  усю  злизав!
На  Барбосика  дивились,  думали  сметанку  з'їв,  бо  на  
лапках  і  на  спинці  білі  латки  має  він.  Ще  й  на  хво-
тику  у  нього  біла  цяточка  яка!  На  сметанку  дуже  схо-
жа.  Мабуть,  теж  від  молока.
     "Це  не  я!  -  сказав  Барбосик  й  низько  голову  схилив.
-Чесне  слово.  Всі  повірте,  що  сметанки  я  не  їв!"
Не  повірили  Барбосу.  Насварили.  Він  мовчить.
А  наш  Мурчик  на  веранді  солодесенько  так  спить...
     Півник,  курка  та  індичка,  качка,  гуска  й  баранець
зрозуміли,  що  Барбосик  таки  справді  молодець.  А  сме-
танку  з'їв  наш  котик.  У  сметанці  в  нього  ж  ротик!
     Мурчик  наш  зовсім  маленький.  Зрозуміє.  Підросте.
Знай:  якщо  ти  щось  накоїв  -  відповідать  тобі  за  це!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842615
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Віталій Назарук

КРИК І СПІВ

Пісня  солов’я  і  крик  дитини,
Мама  це  сприймала,  як  святе…
Постають  в  очах  моїх  картини,
Спів  і  крик  в  моїй  душі  цвіте.

Соловейко  в  лузі  на  калині,
Витинав,  як  справжній  корифей.
Крик  отой,  де  губи  майже    сині
Замовкав,    торкаючись    грудей.

Покормила  і  заколисала,
Усміхалось  сонне  немовля.
І  раділа,  хоч  вночі  не  спала,
Йшла  до  сну  під  пісню  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842611
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Віталій Назарук

ГРУША

Рясно  зацвіла  розлога  груша,
Родить  через  рік,  так  і  цвіте.
Має  вона  добру  й  щиру  душу,
Бо  завжди  приваблює  мене.

Часто  ми,  як  тато  на  роботі,
Лазили  по  грушці  догори.
Бо  грушки  ті  розтавали  в  роті
І  були  принада  дітвори.

Років  певно  вже  пройшло  із  тридцять,
Моя  груша  щедро  знов  цвіте.
Вже  не  лізу,  наче  вітер  злиться,
Не  пускає  догори  мене.

І  чомусь  сумую  біля  груші,
Розглядаю  розоватий  цвіт.
Наче  з  нею  маю  рідні  душі,
Що  зріднили  нас    за  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842610
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Олекса Удайко

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ЖИТО… (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

(2р.)Захотіла  якось  з  милим  погуляти.
Та  мені  не  можна  йти  одній  із  хати.

         (2р.)Ой  у  полі  жито.
         Ой  у  полі  жито.
         Було  мене  сварено.
         Добре,  що  не  бито.

(2р.)Не  пускала  мама,  не  пускав  і  тато.
А  я  до  миленького  сама  пішла  з  хати.

(2р.)Повних  колосочків  в  полечку  зібрала.
З  милим  до  схід  сонечка  в  саду  розмовляла.

(2р.)Як  прийшла  до  хати,  сварилася  мати.
Колосків  багато,  сварився  ще  й  тато.

(2р.)Ой,  мамо  і  тату,  мене  не  тримайте.
Якщо  зятя  хочете  -  гулять  відпускайте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842549
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Ніна Незламна

Яскравий ранок

Промінчик  сонця,  мов  скаче  на  коні
Вміло  малює,  зайчики  на  стінах
На  душі  тепло,  так    радісно  мені
Яскравий  ранок  прилетів  на  крилах….
І    за  віконцем  щебет  пташки  чути
Той  спів  чарує,  ще  сонні  почуття
До  нього  руки,  хочу  протягнути
Торкнися  ближче,  чом  світиш  так  здаля?
Я  веселково,  усміхнуся  ранку
Складу  долоні,  промінчик  у  човні
Ця  позолота  стрибає  у  танку
На  серці  тепло…  І    все  це,  не  у  сні…
Віє  в  кватирку,  легенький  вітерець
Ніс  з  ароматом,  приємну  свіжість  квітів
Нема  дороги,  крокує  навпростець…
З  ним  щастя  ловлю!  Всю  красу  на  світі!
                                                                             10.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


НАДЕЖДА М.

Не погаси багаття

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L6q4eOYf2EE[/youtube]

Ледь  -  ледь  жеврІло  стомлене  багаття,
Вечірній  вітер  крильми  припадав.
Хоч  це  робив  з  нечів"я,  та  завзято,
Всю  силу  і  уміння  прикладав.

Не  те,  щоб  він  хотів  отак  зігрітись,
Чи  мало  для  душі  було  тепла,
Він   від  самотності  не  знав  де  дітись.
Така  ідея  просто  так  прийшла.

Покинуте  багаття  догорало,
І  змійкою  крутився   їдкий  дим.
Це  час  чиюсь  розлуку  смакувало,
Багаттям  цим  погашеним,  блідим.

Пройде  лиш  мить  -  і  ватра  догорить,
І  допоможе  в  цім  міленька  мжичка.
Вогонь  погас,  не  можна  відтворить,
Лиш  купа  попілу  лишиться  невеличка.

Розвіє  його  вітер, як  забаву,
Та  поки  ледве  диха  ще  вогонь...
А,  може,  хтось  змінити  зможу  справу,
Тепло  підкине  із  своїх  долонь.

І  оживе   погашене   багаття,
Роздмухане  душевним  вже  теплом.
А  дурноверхе   вітру  тут  завзяття,
Зуміло  врятувать  душі  надлом...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842543
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 115

[b][i][color="#590808"]Я  купила  балалайку
Все  мужчины  "Ох!"  да  "Ах!"
У  забора  море  лайков
Понаставили  в  кустах..

Справа  -  Лена,слева  -  Люба!
Ничего,  что  в  койке  слаб,
Да  к  тому  ж,  как  пес  беззубый,
Но  всегда  -  любимчик  баб...

Накрывай  поляну,  Ваня
Непременно  со  спиртным!
Ты  же  знаешь,  я  по  пьяни
Соглашусь  и  на  интим.

Я  не  знаю,  почему
Не  приемлю  шубу.
Надеваю,  блин,  чалму
И  на  танцы  к  клубу!

Эх,  кому  б  теперь  продать
Запорожец  древний.
Не  продам,  пойду  катать
Девок  по  деревне!

Комп  освоил  мой  сосед,
В  середине  лета.
И  с  тех  пор  минутки  нет
И  для  туалета!!

Нам  мороз  по  барабану
Коль  и  минус    сорок  пять!
Я  под  бок  куму  Татьяну
И  в  кафе  парней  снимать!

Теща  точно,  как  сорока,
Заболтает,  хоть  кого
А  затихла  чтоб  до  срока.
Звук  меняю    батогом!

Мне  бы  хрену  натереть
Да  в  кальсоны  Тольке!
Чтобы  он  не  бегал  впредь
К  продавщице  Ольке!

Ох  и  бабник  наш  завхоз
Хитрый  и  веселый!
Он  для  баб  букеты  роз
Тырит  возле  школы!

За  окном  на  ёлке  иней
В  воду  превратился!
Звал  Петро  куму  богиней
И  на  мне  женился!

На  деревне  конюх  Лёша
Сильный  в  преферансе.
Как  придет  на  ферму  в  клёшах,
Все  кобылы  в  трансе  

Все  в  родной  стране  в  порядке
Так  твердят  по  теле
Вы  же  знаете,,  ребятки
Как,  на  самом  деле.

Ох,  люблю  я  целоваться
То  с  Иваном,  то  с  Петром.
А  супругом  моим  Васей.
Почему-то  мне  облом.

Вертолет  купил  дедок
Но  пилот  он  слабый!
Где  он  Запад,  Юг,  Восток
Надо  знать  хотя  бы..

Как  нам  мошки  надоели
Ну  не  секс,  а  горе
Перешли,  легли  у    ели,
Там  иголок  море!

У  главбуха  председатель
Одолжил    бабла    лимон.
Долбит  год  главбух,  как  дятел
Чтоб  вернул  хоть  малость  он.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842542
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Ольга Калина

А я навчилася чекати

(  музика  Володимира    Герасименка)  

https://www.facebook.com/100010817058729/videos/867501723620388/UzpfSTEwMDAzNTg1MzczMDU4MDpWSzozNDUzMTA1MTMwNjMyMzg/

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.

 Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Віталій Назарук

МРІЮ ПРО НОВУ ЗУСТРІЧ

Напишу  новий  вірш,  напишу  його  так,  як  умію,
Проспіваю  спочатку,  можливо  в  нім  пісня  живе.
А  змінити  в  нім  щось,  я  напевно  таки  не  посмію,
Коли  є  душа  в  вірші,  повірте,  вона  оживе…

Я  зберу,  як  збирав,  ще  поетів  не  раз  на  Волині,
Буде  линути  пісня,  бо  буде  співати  душа.
І  над  краєм  пісенним  тумани  покотяться  сині,
Заспівають  поети  із  рідного  серцю  коша.

Буду  Бога  молити,  як  я  це  роблю  кожнорічно,
Щоб  минали  нас  грози  і  спеки  в  ті  дні  не  було.
Ми  читатимем  вірші  такі,  що  звучатимуть  вічно
І  також  вип’єм  чарку,  зібравшись  за  круглим  столом.

Ми  підставим  плече,  коли  в  друзів  перо  затупилось,
Заспіваємо  пісню,  де  грітимуть  душу  слова.
Щоб  в  друзів  лице,  як  небо  від  хмар  ураз  прояснилось,
І  щоб  завжди  раділи  поети  щасливі  з  коша…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842515
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Катерина Собова

Доля Робiнзона

Після    фільму    у    Марата
(Хлопчика    цікавить    все),
То    ж    питання    всі    до    тата
В    голові    своїй    несе:

-Тату,    бідний    Робінзончик,
Працював    там    день    при    дні,
До    людей,    як    повернувся  –
Оженився    він,    чи    ні?

-Оженився,-    зітхнув    тато,-
З    корабля    тільки    зійшов  –
На    біду    свою,    Марате,
Якусь    Мері    враз    знайшов.

І    посипались    напасті…
То    йому    тоді    дійшло:
Двадцять    вісім    років    щастя
Там    на    острові    було!

Незалежний    був    там    Крузо,
Час    від    часу    щось    робив,
Грів    на    сонці    своє    пузо,
П’ятниця    йому    годив…

Нещасливий    Робінзончик  –
Доля    випала    така,
Бо    на    суші    жінка    й    теща
Заклювали    мужика!

-Я    придумав,-    Марат    каже,-
Якщо    там    і    справді    рай,
Як    тебе    пиляє    мама  –
Ти    на    острів    утікай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842512
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Леся Геник

Незмінність

Ну  хіба  я  зміню  хоть  щось  
в  цьому  плині  життя  і  смерті,
де  нікому  ще  не  вдалось
ні  одненької  крапки  стерти?

Де  усі,  хто  прийшли  підуть,
і  наступні  усі  -  так  само.
Це  життя,  це  незмінна  суть
і  противитись  цьому  марно.

Божий  промисел  навіки,
в  чаші  дійсності  лиш  -  покора,
не  поборена  ще  ніким
ані  нині,  ані    учора.

І  не  вродиться  завтра  теж
хтось  величніший  за  великих,
ладен  вийти  зі  звичних  меж,
розмінявши  себе  на  крики.

Бо  не  вчує  усе  одно
чорний  яструб  лункого  слова.
Залишається  лиш  вікно
і  відлуння  густа  полова...

22.03.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842498
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Амадей

Я люблю

               Я  люблю.
 На    вірш  Тетяни  Горобець  "Люби  мене".

Я  люблю,  люблю,    тебе,  люблю,
Так,  як  сонце  паросток  зелений,
Ми  з  тобою  пара  голубів,
Я  люблю,  люблю  тебе  шалено.

Я  люблю,  люблю  тебе,  люблю,
Можу  повторяти  дні  і  ночі,
Я  забув  і  біль  свій  і  журбу,
В  час,  коли  побачив  твоі  очі.

Я  люблю,  люблю  тебе,  люблю,
Ніжно  так,  по  справжньому,  душею,
День  і  ніч  у  Господа  молю,
Час  і  день,  коли  назву  своєю.

Нас  чекає  пісня  солов"я,
І  щасливі  сонячні  світання,
Відчуваю  серцем,  ти  моя,
Зірка  незрадливого  кохання.

У  душі  співають  солов"і,
Вічну  свою  пісню  солов"іну,
І  горить  вогонь  в  душі  моій,
Й  щастям  квітне  вірність  лебедина.

Не  страшні  нам  осінь  і  зима,
Ні  дощі  холодні  й  хуртовини,
Щастя  в  світі  більшого  нема,
Знать,  що  тебе  любить  Та,  Єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842458
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Ірина Кохан

Спитай мене при зустрічі

Спитай  мене  при  зустрічі,  спитай
Про  що  мої  мелодії  і  грози,
Чи  янголи  у  мій  принишклий  рай
Приходять  ще  визбирувати  роси.

І  принагідно  в  очі  зазирни,
У  них  іще  синіють  океани.
Комусь-таки  тієї  глибини
На  кількасот  життів  щасливих  стане.

Комусь-таки  захочеться  з  долонь
Моїх  надпити  вранішньої  втоми
І  в  час  липневих  зоряних  безсонь
Писати  казку  ситцеву  на  спомин.

А  ти  спитай  чи  мрії  всі  збулись,
Чи  тішить  серце  спалах  матіоли.
Сьогодні  по  душі  дощем  пройдись,
Бо  часто  "завтра"  вже  стає  "ніколи".

Спитай  мене  при  зустрічі...а  втім...
Мовчанням  стрінь.  У  ньому,  кажуть,  сила.
             *********************
Скрізь  бачу  крил  твоїх  далеку  тінь...
Пробач,  що  отак  просто  відпустила...
                     3.07.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Надія Башинська

В РІЧЦІ ВОДУ БРАЛА…

В  річці  воду  брала,  личко  умивала.
Личко  умивала  та  й  сльозу  пускала.

Пливіть,  пливіть,  сльози...  
               ой  пливіть,  дрібненькі.
Десь  так  довго  ходить  милий  мій,  миленький.

Пливіть,  пливіть,  сльози...  а  я  залишуся.
Може  без  вас,  сльози,  милого  діждуся.

Як  затримавсь  милий  десь  в  тяжкій  дорозі,
Скажіть,  я  чекаю,  проливаю  сльози.

Якщо  в  нього  рана,  ви  її  обмийте.
Заживе  швиденько  та  й  до  мене  прийде.

В  річці  воду  брала,  личко  умивала.
Личко  умивала  та  й  сльозу  пускала.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Анатолій Розумний

НІЧ ПРИЙШЛА…

Вже  сіло  сонце  спочивати…
Усе  навколо  завмира…
Вже  соловей  почав  співати,
Уже  дрімає  сон-трава…

Веселий  вітер  влігся  в  травах,
Під  шепіт  їхній  засина…
Веселою  була  забава,
Весь  день  хмаринки  розганяв…

Стрімкий  потік  ріка  спинила,
На  берег  винесла  човна…
Лиш  зрідка  вибігає  хвиля,
І  берег  ніжно  обійма…

Утомлена  земля  ледь  диха…
Від  спеки  ледве  відійшла…
На  небі  зорі  хтось  розсипав…
Вже  місяць  сяє…  Ніч  прийшла…

Анатолій  Розумний
17.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842301
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Українська щедрість

Жовтії  голівки  тягнуться  до  сонця,
В  зеленавім  листі  соняшнику  цвіт.
Вітер  пустотливий  розпустив  долоньці,
З  неба  поглядає  промінців  софіт.

Золото  пелюсток  -  українська  щедрість
Тепла  і  привітна  -  отаку  приймай.
Додає  співучість  їй  пташиний  щебет,
Працьовиті  люди  і  природа-маг.

Хоч  дощі  буяють,  благодатне  сонце.
Символ  Батьківщини  із  міцним  стеблом.
Під  покровом  неба  дозріває  сонях.
Геліант-Кліпія  з  українським  тлом.

(Соняшник  -  грецькою  мовою  геліант,  за  грецькою  легендою  водяна  німфа  Кліпія  перетворилась  на  соняшник.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842349
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Віталій Назарук

РАДИЙ ЗУСТРІЧІ

Який  я  радий  Вас  зустріти  знову,
Просив  погоди  в  Бога  без  дощу.
Щоб  порадіти  рідній  мові,  слову,
Я  Вас  доробком  новим  пригощу.

Я  хочу  з  вами  розділити  радість,
Додати  у  веселість  куражу.
Пливуть  роки,  але  хіба  це  старість?
Ми  разом    в  силі  зберегти  межу.

Щоб  в  нас  рука  завжди  тримала  руку,
Щоб  зорі  мерехтіли  угорі.
Щоб  при  житті  ми  вивчили  науку,
Допоки  ще  наш  промінь  не  згорів.

Серце  моє  для  вас  завжди  відкрите,
В  нас  кожна  Мавка  у  лиці  богинь.
У  край  святий,  де  хочеться  любити,
Запрошує  Вас  сонячна  Волинь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842430
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Надія Башинська

БІЖИТЬ РІКА…

Біжить  ріка,  шумить  ріка...  біжить  і  не  спиняє.
Учора  милий  мій  сказав,  що  він  мене  кохає.
Сьогодні  вдвох  прийшли  сюди,  зустрілись  біля  річки.
Знов  задивилися  на  нас  тут  молоді  смерічки.

А  хвиля  хвилю  доганя,  і  кожна  щось  шепоче.
Я  бачу  миленький  мені  сказати  теж  щось  хоче.
Ой,  річко-річенько,  спинись...    Куди  так  поспішати?
Почуєш,  каже  милий  мій,  що  вік  буде  кохати.

Біжить  ріка,  шумить  ріка...  біжить  і  не  спиняє.
Учора  милий  мій  сказав,  що  він  мене  кохає.
Сьогодні  вдвох  прийшли  сюди,  зустрілись  біля  річки.
Ой,  річко-річенько  стрімка,  чому  так  мало  нічки?..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Ніна Незламна

Що за погода…

Північний  вітер…Гойдає  гілочки
Листя  шепоче…  Плине  прохолода..
У  піднебессі  зникають  зірочки…
Мандрує  ранок,    де    ж  та  насолода?

 Літо  медове,  пахке    має  бути
В  природі  певно  є  свої  причуди
Присіла  бджілка,  не  може  збагнути
Морозить  лапки,  не  лечу  нікуди!

До  небес    тягне,  огірок  суцвіття
Досягнуть  хоче,  промінчик  золотий
 Бажав  зігрітись,  продовжити  життя
Ніч  захолодна  ….  І  ранок  вологий…

 Принишкла  пташка,    ген,  до  сонця    зирить
 Немов    в  ряднині,  в    сіреньких  хмаринках
Що  за  погода?  Здригнеться  й  не  вірить
Це  таке    літо?  Чом  весь  час  в  краплинках?

Пелюстки  в  купі,    дрімають  ромашки
Сонце  бариться,    дивуються  ранку
А  на  горбочку  сховались  мурашки
Під  листям  клена,    дрімають  комашки…

 Тепла  чекають….  Та  чи  завітає
 А  поки  ж  вітер  ледь  куйовдить  квіти
Та  все  ж    в  надії,  скоро  залунає
Спів  превеселий  й  будуть  всі  радіти….
                                                                                                               12.07.  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


НАДЕЖДА М.

Спіле літо на порозі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_hNDmuoSe8
[/youtube]
Спіле  літо  на  порозі,
Скошені  жита.
Десь  вже  осінь   у  дорозі,
В  літо  зазира.
На  душі  не  те,  щоб  сумно,
Трішечки  лиш  жаль...
Треба  це  сприймать  розумно,
Проганять  печаль.
І  нехай  дощі  проллються,
Листя  опаде,
Ще  щасливі  дні  знайдуться:
Літо  ще  гряде!
Шовковисті  теплі  ранки,
Ще  спекотні  дні,
Треба  випить  до  останку.
Закохатись  до  нестями,
Потім  не  жаліть...
І  лиш  цими  почуттями,
Як  вином  хмеліть...

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2018/09/13/25819180.gif[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841973
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Віталій Назарук

КАЛИНА

Стукає  калина  у  вікно,  
Ще  недавно  біленої  хати,
Хмари  з  неба  дивляться  кіно,
Шлють  дощі,  немов  живі  дукати.

Калина  в  дощі  посміхається,
Калина  дощем  умивається.

Червоніють  грона  на  стіні,
Заглядають  крізь  вікно  до  хати.
І  живе  її  любов  в  мені,
Бо  калина  нам,  як  рідна    мати.

Калина  достигла  під  хатою,
Тут  доля  зростає  багатою.

Символ  наш  –  калина  у  дворі,
Українська  мова  калинова.
Ягідки,  мов  зорі  угорі,
А  сама,  як  дівка  чорноброва.

Калина  до  хаточки  горнеться,
Неначе  до  голуба  горлиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841959
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Катерина Собова

Спiдниця

Молодиця    Текля    з    ночі
Всіх    на    вулиці    збудила,
Залишилась    одна    хата  –
То    уже    в    вікно    гатила:

-Кумонько,    рятуйте!    В    мене
Вдома    пекло    і    розруха!
Так    раптово,    без    хвороби
Переставилась    свекруха!

Скільки    клопоту!    І    треба
Все    зробити,    як    годиться…
То    ж    на    похорон    позичте
Вашу      чорную    спідницю.

Через    сорок    днів    кумася:
-Чи    покійниця    не    сниться?
Хай    там    з    миром    спочиває…
То    віддайте    вже    спідницю!

-Кумонько,    яку    спідницю?
Та    Ви    що,    хіба    не    знали?
То    ж    у    ній,    хай    люди    скажуть,
Ми    свекруху    поховали!

Я    в    роботі    закрутилась,
(Там    баби    покійну    мили)
Вчасно    всі    не    подивились,
Як      сердешну    нарядили…

Ви    вже    вибачте,    кумасю,
(Аж    сльозу    зронила    Текля)
Що    невинна    одежина
Буде    з    бабою    у    пеклі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841950
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Віктор Варварич

Портрет долі

У  кожної  долі  є  дороги  в  полі,
Свої  лабіринти  до  головної  мети.
Огядають  небо,  як  сивочолі  тополі,
І  мріють  до  щастя  неодмінно  дійти.

У  кожної  долі  є  межі  світу,
Свої  стежини  і  коло  вітрів.
Їм  світить  сонце  в  зеніті,
Тривожить  неосяжна  велич  віків.  

У  кожної  долі  є  свої  портрети,
Захованих  серед  потертих  листів.
Зранені  ноги  й  окрилені  злети,
І  багато  незвіданих,  темних  кутів.

У  кожної  долі  є  своє  горнило,
Що  гартує  долю  з  колючих  вінків.
Які  поет  викладає  синім  чорнилом,
В  чудових  куплетах  віршів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841934
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Любов Таборовець

Я у літі купаюсь…

Так  блаженно  у    літі  купаюсь,
Вдихаю  медовий  нектар...
Всьому  світу  в  любові  зізна́юсь
Злітає  душа  вище  хмар...
Бо  живе  у  самісінькім  серці
Ангел  всьо́го  мого  єства
Класична  гармонія  терції:-
Я,  любов…  і  світ  божества.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841903
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Світла квота

Як  галасливо  розлетілися  стрижі,
Мов  борознили  небо  гострокрилі.
Роздряпали  пером  думки  шари  душі,
Намулені  із  часом  смутком  зливи.

Скрипальського  плачу,  мов  оголився  нерв.
Розносив  вітер  сподівання  пилу.
Невже  до  дна  зносився  внутрішній  резерв,
З  якого  стільки  креативу  пріло.

Лаштунки  розкриваючи  перипетій,
Стрижневого  хотілося  польоту,
Із  борозни  небесної  донеслось:  "дій".
З*явилася  зі  стержня  світла  квота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841890
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Олеся Лісова

Рідні стежини

Іду  по  стежці.    Ніжна  вечоровість
Плете  гамак  притишеним  вітрам.
Високі  трави  пишуть  літню  повість,
Лоскочуть  ноги  рідним  споришам.

Цвіте  казкове  диво  –  різнотрав’я.
Пахуче  в  серце  хлюпає  чебрець.
І  на  сопілці  тихо-тихо  грає
В  обіймах  теплих  липень-пустунець.

В  водиці  миють  кучері  хмарини,
Ковтками  хміль  п’є  річечка  до  дна
Колише  вітер  хвилі  і  краплини
Купають  трави  росами  сповна.

Душа  співає  спілими  житами.
Деінде  вже  видніється  стерня.
Летять  всі  діти  літечком  до  мами
Аби  зібралась  разом  вся  рідня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Надія Башинська

А У ЖИТТІ БУВАЄ ТАК!

Буває  колір  різний  й  смак...
комусь  усе,  комусь  -  ніяк.
Ти,  де  усе,  а  чи  ніяк?  
Бо  у  житті  буває  так.

Якщо  ти  там,  де  є  усе,  
дивись,  що  день  тобі  несе.
Радій  і  дякуй  кожну  мить.  
Подбай,  щоб  з  кимось  розділить.  

Знай,  вміє  день  зробити  так,  
що  все  може  стати  -  ніяк.  
Навчись  добрі  діла  робить,
захоче  хтось  й  тобі  вділить.

Якщо  ти  там,  де  є  ніяк...  
Не  нарікай.  Зумій  прийнять.  
Працюй  багато  і  радій,  
що  в  праці  день  проходить  твій.  

Багато  він  в  собі  несе.  
Ніяк  може  змінить  на  все,  
бо  праця  -  це  достатку  знак.  
А  у  житті  буває  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841859
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Ніна Незламна

В самоті посеред поля

Нічка  зорі  приховала,  поміж  хмари  –  перли
Ясноокий  місяченько,  ховався  за  обрій
В  самоті  посеред  поля,  почуття  завмерли
Мабуть  тільки  тут  я  зможу,  знайти  собі  спокій…

Вже  й  світанок  в  очі  глянув,  любо  подивитись
В  піднебессі  чудо  барви  й  золотисті  стрічки
Геть  відкинути  печалі  й  цим  насолодитись
Й  дуже  хочу,    час  вернути,  й  побродить  вздовж  річки…

Зранку  п`янко  пахне  м`ята,  голову  дурманить
Босонога  йдеш  назустріч,  ти  моя  кохана
Скрізь  розсипане  намисто,  трава  роси  ронить
Немов  знову  тебе  бачу,  ні  це  все  омана…

Розійшлись  наші  дороги,  ті  слова  любові
Лише  стрімка  річка  чула,  понесла  далеко
Ми  ж  з  тобою,  моє  сонце,  раділи  розмові
Тій  душевній  і  відвертій…  Забути  не  легко…

Вітерець  гойдає  листя  і  злегка  тріпоче
Торкнувсь  сивого  волосся,  свіжість  б`є  в  обличчя
Хай  зустрів  тебе  б  я  знову,  серденько  так  хоче
Почуття  в  душі,  ще  тліють,  бо  ця  любов  вічна…

                                                                                                               02.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Віталій Назарук

ПОЛІСЬКА КАЗКА

Плещуться  Світязя  хвилі,
Бриз  по  піску  виграє.
Тут  очерет  недостиглий
До  лебедят  заграє.
Світиться  острів  в  тумані,
Вітер  по  ньому  снує.
Створює  казку  ранкову
Рідне  Полісся  моє.

Грає  проміння  на  сході,
Хором  взялися  ліси.
Ви  не  знайдете  в  природі
Більше  такої  краси.
Де  одягнувши  обнову
Мавка  у  лісі  жиє.
Тут  творить  казку  ранкову,
Рідне  Полісся  моє.

Пахне  грибами  у  лісі,
Що  обняли  береги.
Білі  хмаринки  у  висі,
Лебедем  вдалі  пливли.
Плещуться  Світязя  хвилі,
Бриз  по  піску  виграє.
Світязьку    казку  ранкову,
Творить  Полісся  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841840
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019


Lana P.

Як зберегти відносини хороші?

Як  зберегти  відносини  хороші,
Яких  не  купиш  ні  за  жодні  гроші?
Свою  присутність  правильно  додати
У  простір  іншої  людини,  й  знати
Тонку  межу,  невидиму  нікому,
І  не  спіткнутись  на  шляху  слизькому?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841827
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Ольга Калина

Шукала папороті цвіт

(слова  до  пісні)

В  чарівну  ніч,  в  ніч  на  Купала,
До  ранку  молодь  лиш  гуля,  
А  я  свою  юність  згадала,
Як  молодою  ще  була.  
В  ніч  на  Купала  ми  зустрілись
І  довго  лісом  ми  брели.
Про  щастя  мрії  не  здійснились.
Ой,  де  ж  сліди  ті  віднайти?!

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

Плету  і  пущу  я  віночок,
Нехай  пливе  він  по  воді.  
Сама  я  вийду  на  місточок,
Де  ми  ходили  молоді,
Де  на  Купала  аж  до  ранку
Шукали  папороті  цвіт,
Русалки  з  річки  на  світанку
В  тумані  наш  сховали  слід.

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841815
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Наталя Данилюк

Пере-…

Перекричати  праведні  громи,
Перерости  ці  ріки  повноводні,
Супроти  вітру  впертися  грудьми,
І  випірнути  з  темної  безодні,

З  останніх  сил  хапаючись  за  край
Прудкої  хвилі,  мов  побитий  човен!..
Відвоювати  свій  маленький  рай,
Зубами  розгризаючи  окови  –

Тривог,  сум’яття,  відчаю,  страхів,
Безглуздих  правил  та  стереотипів.
Бо  кожне  «вчора»  –  це  лише  архів,
Який  потрібно  просто  відпустити.  

Переспівати  сріберні  струмки,
Ранкове  птаство  і  гірські  трембіти,
І  стати  вічним  коропом  ріки,
Що,  ніби  місяць,  лусочками  світить…

І  бути  тут  надійним  вартовим,
Що  стерегтиме  скелі  ці  і  води.
Між  пальців  часу  плавитись,  як  дим,
І  зустрічати  день,  що  сонцем  сходить
Рудим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 114

[b][color="#0421de"]Зря  я  время  не  теряю
Сидя  в  Раде  день-деньской
Депутатов  охмуряю
Хоть  один,  да  будет  мой!

Всем  на  ухо  нашептала
В  Раде,  бабы,  точно  рай.
Платят  денежек  не  мало,
А  ты  сядь  себе  -  дремай!

Я  за  что-то  зацепилась,
Колбаса...  не  колбаса?
А  вот  в  руку  не  вместилась
Эта  палка  в  волосах...

Говорят,  все  бабы  стервы,
Прям  с  рожденья  до  седин.
Это  Бог  нам  дал  резервы,
Чтобы  вытерпеть  мужчин!!

Мне  сказал  один  в  пивной
С  примитивным  жестом
-Ты,  мадам,  шуруй  домой,
Бабам  здесь  не  место!!.

Как  на  Западе  коровы
Чести  удостоятся.
Чисто  вымыты,  здоровы,
Только  жаль  -  не  доятся!

На  качелях  я  качалась
Жаль,  прогнал  мотыгой  дед.
Обозвал  меня  сначала  -
Дурой  в  восемьдесят  лет!

Ты  сказал,  что  невзначай
Взял  меня  в  болоте!
А  теперь,  друг,  отвечай
Я  уже  в  залёте...

Мне  парней  не  надо  много
Ведь  на  всех  не  хватит  сил
Мне  бы  парня  мирового
Чтоб  одну  меня  любил.

Вышла  б  замуж  за  Ерошку
По  душе  мне  канитель
Как  сыграет  на  гармошке,
Я    готова  с  ним  в  постель!

Кум  позвал  на  чашку  чая
Пили  водку,  сок  и  квас.
Не  спугнула  б  кума  Рая.
Может  вышло  что  у  нас.

Было  время,  я  гуляла
Ты  прости,  гулёну,  мам...
А  теперь  у  сеновала
Мать  дежурит  по  ночам.

Нет  ни  водки,  ни  колбаски
Сгрёб    все  в  сумку  бандюган!!
Что  за  шутки...из-под  маски.
Хитро  смотрит  кум  Иван!

Получила  две  медали,
Галка  с  нашего  села.
Почему-то  мне  не  дали,
Я  ж  старалась,  как  могла.

Ночью  стряпала  пельмени
И  Петро  сидел,  не  спал.
А  к  утру  отнес  их  Лене
На  "пилотку"  променял.

На  курорте  мы  ныряли
В  фешенебельный  бассейн
Каждый  раз,  как  выплывали
Пили  кружками  портвейн.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841794
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Амадей

Залізний аргумент (гумореска)

У  колгоспі  "Шлях  в  тюрму",  триває  нарада
Треба  вибрать  кандидата  у  Верховну  Раду.
Як  на  мене,  -  каже  Клим,  трударя  Тимоху,
Там  всі  сплять,  хай  після  жнив  відіспиться  трохи.

А  може  краще  пошлемо  сторожа,  Микиту,?
В  нього  кулаки  пудові,  буде  морди  бити.
Як  подивишся  як  б"ються  у  Верховній  Раді,
То  аж  гидко,  б"ють  ногами,  нападають  ззаді.

 -  Пропоную  тракториста,  Бурячка  Івана,
Він  щодня,  селом,  як  чіп,  тиняється  п"яний.
Розуму  ж  не  треба  там,  не  життя,  а  пісня,
Бігай  тільки  між  рядами,  та  на  кнопки  тисни.

 -Пропоную,  каже  Ганька,  двох  синів  і  зятя,
Ти  що  Ганько,  треба  ж  совість,  хоч  свинячу,  мати.
Це  ж  так  треба  знахабніть,  Бога  не  боятись,
Щоб  усю  свою  рідню  до"  корита"    пхати.

 -А  може  дояра  пошлемо,  Гудзя  Миколая?
Він  за  правду,  опонентам  все  повідриває.
Пишуть  в  нас  закони  всі,шофери  й  артисти,
Вся  прислуга  олігархів,  тільки  не  юристи.

То  кого  ж  ми  пошлемо,  всі  сидять,  гадають,
Аж  тут  руку  в  мозолях,  Настя  піднімає,
Краще,  виберім  Стицька,  -  пропонує  Настя,
А  те  що  дурник,  то  ще  й  краще,...  буде  менше  красти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841787
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Любов Таборовець

Пізнє кохання

Вони  були  самотні  в  цьому  світі…
У  суєті  згубилась  їх  любов…
На  схилі  літ  в  душі  настало  літо.
Серця  у  юність  повернулись  знов.
Ні  сильні  грози,  ні  пориви    вітру
Не  в  змозі  знищить  ніжні  почуття.
Не  берег  це,  де  хвиля  напис  зітре…
Така  любов  не  йде  у  забуття.
Така  любов  цінує  кожне  слово,
І    дотик  рук  з  магічним  їх  теплом,
Вуста  ще  мають  меду  смак  чудовий,
Й  дарунок  долі  -  ще    одне  крило.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


НАДЕЖДА М.

Не побачиш більше сліз моїх…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pw5zdYDn4mU[/youtube]
Навіть  за  сльози  диявола,
хтось  повинен  заплатити.
-------------------------------------------

Я  міняю  теми:  вже  не  плачу.
Не  побачиш  більше  сліз  моїх.
У  віршах  їх   більше  не  побачиш.
Радість  хай  наповнить  душу  й  сміх.

Бо  частіше  люди  чують  сміх,
А  не  сльози  ті,  що  їх  не  бачать.
Сльози  -  це  не  вихід  для  утіх.
Хай  за  ці  слова  мене  пробачать:

Рідко,  хто  за  сльози  пожаліє,
В  кожного  болить  своя  душа.
Не  тому,  що  люди  збайдужілі
А  тому,  що  в  кожного  своє  життя.

На  ногах  стою,  неначе,  твердо,
Іноді  збиває  щось  із  ніг.
Та  життю  й  такому  завжди  рада.
Скільки  ще  несходжених  доріг!

Знаю  -  поруч  доброта  і  зло,
І  до  цього  треба  все  ж  звикати.
Зрозуміти  серце   не  завжди  могло.
І  в  цім  житті  я  мушу  все  здолати...
---------------------------------
[img]https://st.depositphotos.com/1818295/2427/i/950/depositphotos_24274233-stock-photo-chocolate-cake-with-rose.jpg[/img]

[img]http://luxfon.com/large/201302/19521.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841762
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Віталій Назарук

МОЛОДІСТЬ ПІД В’ЯЗАМИ

Посеред  ночі  хори  зупинилися,
Змовкли  нараз  солов’ї.
Зорі  на  землю  здалеку  дивилися
В  душу,  як  в  очі  твої.

Плесо  легенько  шарілося  бризами,
Зорі  тонули  в  воді.
Ми  посідали  на  лавці  під  в’язами,
Юні  були  ми  тоді.

Роки  пробігли,  зробили  нас  сивими,
В’язів  старих  вже  нема.
Листя  осіннє  лякає  нас  зимами,
Хоч  ще  не  скоро  зима…

Лиш  біля  плеса  лавчина  обвітрена,
З  нами  життя  прожила.
Плесо  нас  згадує,  бо  тут  під  в’язами,
Молодість  наша  пройшла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841737
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Ольга Калина

Моя хата скраю

Іде  війна..Десь  там  вона..
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна:
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут,    не  знаю..  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?!  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає..

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї  ,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Ганна Верес

О роки мої

О  роки  мої,  моя  казка  і  кара
За  кожен  правдивий  і  схиблений  крок,
Ви  можете  крилами  бути  Ікара,
А  можете  мрії  піднять  до  зірок.

О  роки  мої,  легкокрилі  лелеки,
Лиш  Бог  один  віда  про  ваші  шляхи.
Ніхто  вас  не  спинить:  ні  вітер,  ні  спека,
Ні  надбані  мною  і  вами  гріхи.

О  роки  мої,  посланці  ви  крилаті,
Усе  вам  під  силу:  і  далі,  і  вись  –
Моя  нагорода  ви  й  гідна  розплата
За  те,  що  накоїть  в  житті  спромоглись!
17.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841714
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Капелька

Есть в мире очень много тайн

Есть  в  мире  очень  много  тайн,
Они  играют  свои  роли.
О  них  побольше  узнавай,
Иначе  будут,  словно,  тролли.

И  станут  сказки  всем  внушать
Про  то,  что  было  и  что  будет.
Порой  не  сразу  разобрать:
"Где  скрылся  волк  в  овечьей  шкуре?"

Летят  по  небу  облака,
Одеты  в  белые  одежды,
А  ведь  их  вес  и  их  цена  
Земными  мерками  безбрежны.

"Их  вес-  сказали  -сотни  тонн."
Учёные  наверно  шутят.  (1)
Они  ж  не  камень  и  не  слон.
Здесь  явно  что-то  хитро  мутят.

Ведь  если  б  были  сотни  тонн,
То  падали  б  как  град  на  землю.
Представь,  свалился  сверху  слон,
Помял  людей  и  их  одежду...

Так  что  такое  облака?
Стена,  но  это  же  не  крепость?
Как  пролетают  их  тогда?
Учёные  несут  нелепость.

Есть  в  мире  много  сложных  тем
-Сплошные  тайны  и  загадки.
Они  подарены  нам  всем,
Чтоб  были  мы  честны  и  кратки.

(1)-Согласно  официальным  данным
современной  науки  одно  перистое  
облако  весит  в  среднем  800  тонн.
Кучевое,  кудрявое  облако,  которое
радует  нас  в  хорошую  погоду,  
объёмом  в  один  кубический  километр
весит  500  тонн.
 
                                         Май  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Амадей

Світле кохання моє

Мені  всміхнулась  доленька  привітно,
Зустрів  я  ту,  що  серце  розтопила,
Для  мене  ти,  мов  зіронька  досвітня,
Від  щастя  в  мене  виростають  крила.

Від  щастя  знову  я  стаю  крилатим,
Немов  Ікар  злітаю  я  до  сонця,
Душа  уже  не  може  не  співати,
Знов  доля  загляда  в  моє  віконце.

Господь  послав  для  мене  зірку  ранню,
Мені  не  треба  золота  і  срібла,
Усі  земні  багатства  я  вже  маю,
Від  почуттів  душа  моя  розквітла.

Від  почуттів  душа  моя  співає,
Від  почуттів  душа  моя  розквітла,
Для  мене  ти  земний  кусочок  раю,
Для  мене  ти,  моє  кохання  світле.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841670
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Ірина Кохан

Дикі голуби

Десь  на  енній    від  сонця  планеті,
за  рогом  зими,
В  павутинні  із  днів,
поміж  зоряних  нетрів  сліпучих
Стрінем  юність  свою.
Лебедітиме  ніжно  крильми
І  на  хвилях  мімозових
спогад  спливе  неминуче.

Як  зустрілись  колись.
Місяць  срібло  у  трави  губив,
Голубіло  повітря,
прошите  фіалковим  цвітом.
Туркотіли  до  ранку,
мов  дикі  оті  голуби
Доки  доля  сплітала
над  вербами  наші  орбіти.

Тихо  небо  пливло,
витікаючи  із  берегів
І  роїлося  щастя
в  весільнім  цвіту  черемшини.
Під  зірковим  каскадом
ти  вперше  сказати  посмів,
Що  навік  покохав.
Зашумів  вир  життя  скороплинний.

Весняніли  роки
й  колосились  у  стиглих  житах,
Пружно  били  дощі,
скроні  вкрилися  злегка  снігами.
Твоє  дуже  крило
незрадливо  вело  по  світах...
А  чи  може  то  світ
ішов  поруч,  милуючись  нами.
3.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841173
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Анатолій Розумний

А Я ГУЛЯЮ ПІД ДОЩЕМ…

А  я  гуляю  під  дощем…
Сміється  сонце  крізь  хмаринки…
На  серці  в  мене  ніжний  щем,
Немов  малий  ловлю  краплинки…

Мов  той  хлопчак  собі  біжу,
Серед  калюж  шукаю  глибшу…
І  не  вві  сні,  а  на  яву
Я  мокрий  весь…  Промок  до  нитки…

Біжу  босоніж  по  траві,
Здіймаю  свої  руки  вгору…
І  легко…  Легко  так  мені,
Немов  вернувсь  в  дитинство  знову…

Анатолій  Розумний
11  липня  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841655
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ніна Незламна

Іду степом по стежині. .

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Кажуть  люди,  що  щаслива,  не  зів`яла  врода…

Іду  степом  де  не  гляну,    маки  і  волошки
 Мабуть  і  я,  як  ці  квіти,  маю  сині  очки
Й  пухкі  щічки,  червоніють,  як  побачу  хлопців
Кажуть  люди,  що  достатньо  маю  охоронців…

Відгуляли  нині  свято  Івана  Купала
І  я  теж,  як  всі  дівчата  віночок  поклала
По  річечці,  при  низині,  де  вода,  тихенька
 І  просила  свою  долю,  щоб  була,  добренька….

Мов  русалонька  в  гаєчку,  голівку  схилила
Скажи    ж  врешті    моя  доле,  в  чому  завинила
Та  вода  вінок  понесла  нащо  так  далеко
Мов  у    вирій  закрутила,  на  серці  не  легко….

Ні  один  з  них  не  наваживсь,  віночок  спіймати
Хитрий  погляд,  в  безнадії,  не  треба  страждати
Шлях  тернистий,  не  для  мене,  тож    не  суди  строго
Щоб  життя  немов  той  терен,  двом  нема  дороги….

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Ой,  боюсь  так  час  спливає,  геть  зів`яне  врода…

Чи  сприйму  красу  земную,  хоч  на  неї  схожа
 Чому  долю,  важку  маю,  чому  не  пригожа
До  кохання,  до  любові  не  знайду  стежини
Маю  вдосталь  охоронців,  чом  самотня    ж  нині….

                                                                                                   *Ці  слова  можна  покласти  на  ноти,щоб  
                                                                                                       зазвучала  пісня  в  народному  стилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Виктория - Р

Твоя нежность-мой лучший лекарь!

Твоя  нежность-мой  лучший  лекарь!

Не  хватает  твоей  опеки,
Ожиданье  наводит  грусть...
Твоя  нежность-мой  лучший  лекарь!
Непременно  её  дождусь.

Не  хватает  твоей  заботы,
А  желанье  рождает  взлёт...
Твоя  нежность-души  полёты...
Поцелуи,как  сладкий  мёд!

Не  хватает  твоей  услады,
Не  хватает  тебя...Клянусь!
Нашей  встрече  я  буду  рада,
Непременно  её  дождусь!
03  07  2019  г
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841633
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


НАДЕЖДА М.

Тиша

Самые  выдающиеся,  самые  значительные  перевороты
часто  начинаются  очень  тихо,  до поры  до времени  прячась  в тени.

Райчел  Мид

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CUwp4XqA1gM[/youtube]

Люблю  вслухатися  у  тишу,
Коли  навколо  усе  спить,
Її  вітри,  немов  колишуть,
Лиш  зрідка  листя  шелестить...

І  я  до  тиші  прислухаюсь,
Відчула  подих  поряд  твій.
Дивлюсь  уважно,  озираюсь...
Це  -  відголоски  моїх  мрій.

Війне  мовчанням  прохолода,
На  мить  замре  у  тиші  цій.
Це  -  за  чекання  нагорода,
У  тиші   видумці  пустій.

Шелесне  десь  -  злітіла  пташка,
Не  руш   думок  приємну  мить!
Знов  відновити  тишу  важко...
Чомусь  тут  серце  защемить..

Пашить  край  неба  вже  рум"яним,
Це  -  народився   новий  день,
Десь  линуть  пахощі  духмяні,
Лікую  душу  цим  лишень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841643
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Подолала

Ясночолого  сонця  погляд  бентежив,
Проникав  у  ритмічність  вулиць.
Голосистість  буття,  мов  вулик...
Відшукати  б  у  вирі  до  серця  стежку.

Вже  від  спеки  бажань  пацьорилась  втома,
Покотилась,  а  хтось  все  ж  шукав,
Не  виконував  давній  устав,
Відчуваючи  людськість  її  в  содомі.

Через  спраглість  і  мотлоху  перегони,
Очищаючи  фальші  сморід,
Розриваючи  масок  смокінг,
Подолала  любов  життя  перепони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841656
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Віталій Назарук

МОЛІМОСЬ ЗА УКРАЇНУ

Ворог  знає  чудово,
Україна  –  це  сад…
Головне  в  ній  багатство-людина.
В  нас  країна  одна,
У  нас  мова  одна,
Віра  теж  має  бути  єдина.

То  ж  молімося  за  Україну!

Приспів:
Коли  Бог  є  в  душі,  тоді  й  хліб  на  столі
І  щаслива  у  домі  родина.
Україна  моя,  хай  цвіте  на  землі,
Неповторна  моя  і  єдина.

Наше  щастя  тепер
Лише  в  наших  руках.
Найдорожче  в  душі  треба  мати…
По  дорозі  іти,  
Що  до  храму  веде,
Тоді  біди  всі  зможем  здолати.

То  ж  молімося  за  Україну!

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841627
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Віталій Назарук

КОХАННЯ І ВІДСТАНЬ

Дні  були  ніби  сон,  наче  зорі  вночі,
Не  лишилося  споминів  навіть.
Смак  цілунку  зостався,  що  був  при  свічі,
Він  і  нині  душею  ще  править.

Ти  із  свого  вікна  рахувала  зірки,
А  вони  все  летіли  й    моргали.
Поцілунки  солодкі,  розлуки  гіркі,
Ми  обоє  про  це  пам’ятали.

Взяв  я  руку  твою  і  притис  до  грудей,
Ти  мені  подивилася  в  очі.
Голова  пішла  кругом,  ще  й  досі  гуде,
Як  згадаю  проведені  ночі.

Нині  відстань  між  нами…  Прожиті  літа…
Та  думки  ніби  танці  по  колу.
Ти  дивилась  в  вікно,  я  ж  по  світу  літав,
А  тепер  не  потрібен  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841626
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Lana P.

Моя шоколадко (повтор зниклої пісні)

В  тропічному  світі,
У  вічному  літі
Зустрів  я  красу  неземну  —
Кохану  єдину,
Без  неї  я  гину,
В  ласкавих  обіймах  тону.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

У  танцях  ти  жвава,
А  очі,  як  кава,
Мускатного  цвіту  вуста.
Красу  диво-краю
Тобі  заспіваю,
Мелодія  лине  проста.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

Красуються  хвилі,
Що  серцю  так  милі,
На  острові  з-під  Гренадин.
Карибські  простори
Розгойдують  море,
Тепер  я  уже  не  один.

Приспів:
Гренадко-мулатко, 
Моя  шоколадко,
На  острові  сонячних  втіх.
У  водах  шовкових,
Із  вуст  пелюсткових
Лунає  твій  радісний  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841608
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗОЛОТИЙ ГОРІХ

Мого  дитинства  золотий  горіх  -
Широкий  стовбур  в  дві  розлогих  крони,
Вбирав  з  роками  сонце  і  мій  сміх
І  знав  думки,  що  каркають  ворони.

А  скільки  літ  йому  було:  хтозна?..
Казали  з  подивом:  «Багато...  Ого-го!».
Цвіла  на  ньому  не  одна  весна...
Такий  горіх  —  один  на  все  село!

Кремезний,  моцний*  (хоч  й  похилий  вік),
Що  не  під  силу  двом  навкруг  обняти.  
На  гілці  тій,  що  виросла  убік,
Татусь  надумав  дещо  змайструвати.

Мені  цікаве  все  булó  тоді,  
Ловила  кожен  рух  його  і  вдачу...
Татусь  рідненький  спорядив  мені
На  шну́рках  гойдалку!  Радію,  скачу...

—  Сідай,  дитинко,  і  тримайсь  міцніш.
І  я  біжу,  біжу  на  неї  сісти,
Сміюся  дзвінко  і  лечу  хуткіш,
Не  страшно,  аж  до  неба  полетіти.  

Старенький  коц*  на  скошеній  траві,
Була  весела  ззаду  наша  хата.
Ми  лущили  горіхи  золоті,
Гойдав  горіх  також  сестру  і  брата.

Течуть  сльозинки...  спогади  -  щемкі...
Закрию  очі,  хай  ніхто  не  бачить.
Я  пів  життя  живу  на  чужині  
Чи  Бог  мені  за  все  оце  пробачить?

[i]Коц*  -  ворсовий  пристрижений  однобічний  килим  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841598
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Ганна Верес

Немає казки без фантазій

Немає  казки  без  рясних  фантазій,
Й  зима  без  снігу  –  також  не  зима  –
Так  мислиться  мені  чомусь  щоразу,
Як  залишаюсь  надовго  сама.

Й  зими  нема  без  вітру  та  морозу,
І  осені  без  затяжних  дощів.
Вони  ж,  немов  печалі  свіжі  сльози,
Лишають  слід  в  зажуреній  душі.

Я  весен  не  стрічала  теж  без  сонця
І  без  пташиних  радісних  пісень,
Їх  звуки  мене  кличуть  до  віконця
І  розумію:  в  тих  піснях  про  все.  

А  коли  грози  небо  літнє  збудять
І  веселкові  спорудять  мости,
Про  все  на  світі  я  тоді  забуду,
Й  душа  моя  готова  зацвісти.
14.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841597
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Любов Іванова

НЕ ВІДПУСКАЙ…

[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар  п"янкий  із  вуст  моїх  збери,
Напій  смачний  жагучого  кохання.
І  вже  негода,  шквали  і  вітри
Не  принесуть  ні  краплі  хвилювання...

А  я  тобі    тихенько  прошепчУ,
Слова,  які  нікому  не  казала...
Я  до  небес  неначе  птах  лечу
Коли  ще  так  душа  моя  співала?!

Солодкий  щем  по  тілу  пробіжить
Торкнеться  тих  глибин,  що  досі  спали.
Яка  блаженна,  неповторна  мить.
Мов  літ  на  сорок  ми  молодші  стали....

Не  відпускай,  прошу,  не  відпусти,
Не  скаламуть  надій  моїх  озерце,
Бо  вже  тоді  благального  "Прости.."
Не  будуть  чути...  ні  душа,  ні  серце.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Лавинюкова Тетяна

ШИПШИНА

ШИПШИНА
(тема  з  варіаціями)
1.
І  знов  наснилося  мені:
нестримно-рясно  попід  тином
царюють-квітнуть  в  Ірпені
рожеві  вогники  шипшини.

Троянд  троюрідна  сестра,
з  шипами  теж  –  бо  горда  вдача,
теж  королевою  зросла,
хоч  звуть  її  чомусь  «собача».

Її  не  ставлять  у  букет,
чекають,  диво  буде  далі  –  
у  квітах  криється  секрет  –  
добірні  ягоди-коралі

під  осінь  зріють  на  кущі,
жовто-гарячі,  аж  червоні…
Збирай,  поки  не  йдуть  дощі,
не  бійся  дряпнути  долоні.

Коли  гуляє  сніговій,
мете  хурделиця-пороша,  
цілющий  запашний  напій
налий  в  горня  на  сон  хороший.

Мереживна  насниться  тінь
кущів  квітучих  попід  тином,
зелений  сонячний  Ірпінь,
рожеві  вогники  шипшини.

2.
Спалахнули  в  зеленому  листі,
Наче  вогники,  квіти  рожеві,
Щоб  під  осінь  пишатись  в  намисті
Напівдикій  княжні-королеві.

Королівського  роду  шипшина
Всім  трояндам  троюрідна  квітка  –  
То  у  лісі  росте,  то  під  тином,
Що  й  не  знати,  з’явилася  звідки.

Із  шипами,  бо  горда  на  вдачу,  –  
Не  віддасть  свого  плоду  задаром!
Кожну  ягідку  жовто-гарячу
Сонце  сповнить  цілющим  нектаром.

Бурштино̀вим  гарячим  напоєм
Гоїть  тіло  і  серденько  гріє  –  
Може,  втіхою,  може,  журбою
Обізветься  шипшинова  мрія.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841521
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Віталій Назарук

ШТОРМ ПОЧУТТІВ

Я  тоді  серед  ночі  
Цілував  твої  очі,
Зорі  з  неба  дивились
І  мовчали  вгорі.
Солов’ї  заливались
Ми  неначе  прощались.
Коли  все  замовкало
При  ранковій  зорі.

От  би  час  повернути
Хіба  міг  я  збагнути,
Що  тоді  в  нашу  юність
Все  піде  в  тарари…
Посміхалися  зорі,
Хмари-хвилі  по  морі,
Від  нас  Місяць  ховали  
І  у  далі  пливли.

Я  ті  дні  і  понині
Бережу,  як  святиню.
Неповторні,  найкращі,
Що  були  у  житті.
Наче  знову  з  тобою,
Чую  звуки  прибою,
І  пригадую  ночі
В  штормі  тих  почуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841510
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Ніна Незламна

Ой, я тебе чорноброву… /слова до пісні /

 1
Ой,    під  клубом  весело,  так  музики  грають
Молодь  у  танок  зібралась    та    іще  й    співають
Їм  пташки  підспівують,  про  чудовий  вечір
А  ну  хлопче,  обійми  ти  її  за  плечі.
Пр.
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
2
Місяченько  лукавий,  поглядав  ревниво
Із  гаєчку  соловей  співав  чарівливо
Вітерець  підштовхував,  немов  давав  крила
Їй  на  вушко  шепотів,  всміхнись  йому  мила…
Пр
Її  очі  мов  волошки,  поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
3
Підем  в  гори  любая,  знайдем  квітку  щастя
Хай  нас  Бог  благословить,  приймемо  причастя
Люблю  гори  й    долини  і  тебе  жадану
Кращим  другом  по  житті,    я  для  тебе  стану
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом  все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!
4
 Ой  музики  весело,  заграйте  гучніше
Щоб,  співала  душенька  й  на  серці  тепліше
Приторкнувсь  до  тебе  я,  хочу  обійняти
Клянусь,  зіронько  моя,  увесь  вік  кохати
Пр
Її  очі  мов  волошки,    поглядом    все  скаже
Причарує,  а  усмішка,  до  сердечка  ляже
Ой,  я  тебе  чорноброву,  дай  же  поцілую
Не  соромсь,  зазирни  в  очі,  справді  ж  не  жартую!

                                                                                                           11.07  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Ольга Калина

Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Новоградець

Море

Ти  б'єшся  об  скелі  сміливо,
Сріблишся  у  місячну  тиш,
І  ніжно,  під  настрій  грайливий,
На  пляжах  піщаних  шумиш.

Бурлять  твої  хвилі  свинцеві,
Могутньо  гудуть  в  ураган,
А  вслід  за  стихаючим  ревом,
Лягає  на  воду  туман.

Буває,  пасати  повіють,
З  низької  подмуть  широти,
І  знову  затихнуть  без  дії,
І  парус  не  хочуть  нести.

Твоїх  не  пізнати  секретів,
У  гніві  не  спиниш  тебе.
Із  космосу  бачать  планети
Обличчя  твоє  голубе.

Степами  і  джунглями  ляже,
Безкрайньо  розкинеться  світ.
А  вперто  на  хвилі  і  пляжі
Нас  тягне  лазурний  магніт.

Над  скелями  чайки  на  злеті,
Вечірня  зоря  і  прибій,
І  бриз,  із  мільйонів  сюжетів,
Нашіптує  кожному  свій.

А  в  день  безнадійно  похмурий,
Зміняючи  лагідний  штиль,
Хизується  з  гордістю  буря
Красою  бушуючих  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841455
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Самоцвіти життя

Самоцвіти  життя  під  небесним  світилом:
Це  метеликів  румба  і  коників  соло,
Це  і  мрії  крилаті,  й  надії  вітрила,
І  розкрита  твоєї  душі  парасолька.

Самоцвіти  життя  сяють  льоном  небесним,
Лине  піснею  дзвінко  щебетання  птахів.
І  у  серці  жаринки  кохання  воскреснуть,
І  розпалять  багаття,  наче    диво  із  див.

Самоцвіти  життя  щедро  сипле  природа.
Бережімо  й  цінуймо  цей  Божественний  дар.
І  напея  й  лимнада  співатимуть  оди.
У  гармонії  світу  вип*єш  справжній  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Віталій Назарук

ВІРТУОЗ

                           Музиканту  від  Бога  -  Танській  Олі  присвячую...
До  фортепяно  йшла  дитина,
Вклонилась,  сіла  на  стілець
І  ця  мелодія  Шопена…
Це  було  диво  –  це  капець…

Маленькі  пальчики  літали,
Це  грав  Шопена  віртуоз…
Зал  занімів  –  усі  мовчали,
Було  захоплення  –  гіпноз.

І  тиша  в  залі,  мертва  тиша,
Овації  порвали  зал…
Маленька  дівчинка,  ця  мишка,
Овації  зірвала  шквал.

Як  є  талант,  то  він  від  Бога,
І  музика  її  життя…
Вона  обрала  вже  дорогу
І  праця  творить  це  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841442
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Віталій Назарук

СЛІПИЙ ДОЩ

Дощ  «сліпий»,  але  йде  охоче,
Поруч  сонця  хмарина  є.
Щось  веселка  нам  двом  пророчить,
І  зозуля  обом  кує.
Щось  веселка  нам  двом  пророчить,
І  зозуля  обом  кує.

Нас  сховає  розлога  липа,
І  нікому  нас  не  знайти.
Теплий  дощ,  що  при  сонці  хлипав,
Не  пускає  додому  йти.
Теплий  дощ,  що  при  сонці  хлипав,
Не  пускає  додому  йти.

Поруч  з  сонцем  дрібні  краплини,
То  сміється,  то  плаче  дощ.
Миє  й  сушить  у  ту  ж  хвилину
Кольорову  бруківку  площ.
Миє  й  сушить  у  ту  ж  хвилину
Кольорову  бруківку  площ.

Тут  добудемо  ми  до  ночі,
Сонце  сяде  і  стихне  дощ.
Загоряться  зірки,  як  очі
В  шурхотінні  помитих  площ.
Загоряться  зірки,  як  очі
В  шурхотінні  помитих  площ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841441
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Ганна Верес

Тоді ми будем гідними людьми

Коли  розправить  крила  пісня  над  столом
Й  святі  ікони  берегтимуть  хати,
І  у  шанобі  сиві  батько  й  мати,
Допоки  й  існуватиме  село.

Коли  любитимемо  землю  рідну  ми
І  власний  код*  залишимо  у  дітях,
Не  знищить  нас  ніяка  сила  в  світі,
Тоді  ми  станем  гідними  людьми.
9.07.2019.
*Код  –  рідна  мова,  в  даному  випадку  українська.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841414
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Катерина Собова

Дитяча мудрiсть

Віта    донечку    Ірусю
З    дитсадочка    забирає.
-От    щаслива    ви    матуся,-
Вихователька    зітхає.

А    я    бідна,    нещаслива,
Як    билина    біля    тину:
Ні    сім’ї,    ані    дитини  –
Моя    доля    пройшла    мимо.

Це    зурочила    сусідка.
Все    пороблено,    я    знаю!
Хоч    і    бачу    її    рідко,
Але    наслідки    вже    маю.

Може    чакри    всі    закрились…
Завтра    десь    після    обіду
(Вже    з    роботи    відпросилась)  –
До    ворожки    ще    поїду.

Мама    Віта    співчувала,
Головою    все    кивала,
А    Іруся,    взувши    туфлі,
Виховательці    сказала:

-Ви    не    стійте    біля    тину,
Про    ворожку    забувайте:
Щоб    була    у    Вас    дитина  –
Мужика    собі    шукайте!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841438
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019


Ніна Незламна

Роки летять, спішать…

Роки  летяь,спішать...  Та  нащо  швидко  так  
Адже  здається  ми...  І  зовсім  не  жили
Не  розпізнали,  ні!  Того  дитинства  смак
На  жаль  весняний  час...  Так  давно  збіг,  милий...
В  літо  потрапили…    Кохання  наче  сон
Молодим  подихом    дмухає  вітерець
 Птахи  оспівують,    голоси  в  унісон
То  найдорожча  мить,  дурманив  нас  чебрець…
Чи  насміялися,  чи  налюбилися?
Ловили  зіроньку,  яка  зігріла  нас
Та  чи    все  ж    встигли  ми?  Дітки  родилися…
Те  життя  бачилось,  як  незабутній  вальс….
В  турботі  ,  в  клопотах,    життя  не  квіточки
Долі  довірились,      хоч  й  сумнівалися
Роки  проходили…  Збирали  ягідки
Та  чи    своїм  життям    насолодилися?
Осіння  музика…      Сердечка    б`ються    в  такт
Під    сяйвом  місячним,  з  тобою  шлях  пройшли  
Роки  летяь,  спішать..  Та  нащо  швидко  так?
Адже  здається  ми...  І  зовсім  не  жили…..
                                                                                                                                   02.  07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841328
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/55A5q3XpKvw[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві…
Подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає...  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

– Як  прийду  у  твій  рай,
й  зашаріються  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Віталій Назарук

НАШ САД

Знову  заштормила  кров  у  жилах,
Наче  натягнулася  струна.
І  готові  до  польоту  крила,
Ніби  повернулася  весна.

Сонячне  проміння,  взявши  ноти,
Виграє  у  виблиску  очей.
Небеса  у  вишині  навпроти,
Горнуть  білі  хмари  до  грудей.

Я  ж  уже  свої  розправив  крила,
Набираю  нову  висоту.
І  лечу,  де  ти  чекаєш,  мила,
Вітер  обганяю  на  льоту.

Потім  разом  двоє  попід  гаєм,
Ми  підемо  в  черешневий  сад,
Хай  у  ньому  солов’ї  співають
І  літа  вертаються  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841318
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Валентина Рубан

ДОЩ ШЕЛЕСТІВ


Дощ  шелестів  тихенько  під  вікном,
Про  щось  він  шепотів  мені  несміло.
А  вечір  огортав  легенько  сном.
І  обіймав  невпевнено,    невміло.

Відчувся    дивний  подих  вітру  вмить,
Такий  знайомий,  рідний,  ніжний  -  ніжний
Та  лиш  серденько  трішечки  щемить…
Він,  так  як  Твій,    останнім  часом    -    сніжний.

А  дощ  шептав  забуті  вже    слова,
Які  колись  від  Тебе  лише  чула.
У  мріях  захмеліла  голова,
Вернулось  все…  про  що  я  не  забула…

Що  згадую  –  немов  вчорашній  день,
Мені  ж  воно  чомусь  не  забувається.
Тій  голос,  погляд,    подих    і  слова,
 В    дощі  мені  усе  ще    так  вчувається

23.05.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841307
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Ганна Верес

Все у природі живе за законами

Вечір  із  сутінків  виткався  зоряний,
Тишу  стеріг  і  вись.
Чути,  як  дихає  поле  розоране.
Місяць  серпом  повис…
Ось  він  до  Шляху  доплив  до  Чумацького,
В  норах  звірів  збудив.
Вуж  пробиравсь  поміж  травами  й  ряскою,
Не  боячись  води.

А  коли  місяць  із  ранком  зустрінеться,
То  передасть  весло.
Звірі  у  норах  захочуть  поніжиться.
Збудять  півні  село.
Все  у  природі  живе  за  законами:
Час  є  для  всього  й  день.
Правда,  лишень,  у  кайдани  закована,
Тож  до  людей  не  йде.
19.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841299
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Lana P.

САД (повтор зниклого вірша)

Зазеленів  мій  сад,  прибрався,
На  вишеньку  напнув  фату,
У  весну  знову  закохався,
На  зустріч  я  до  тебе  йду.
Та  ба,  далеко  ти,  мій  друже  —
Нас  розділяють  береги,
Хоч  я  сумую  дуже-дуже,
Ти  порятуєш  від  нудьги,
Як  прилечу  до  тебе  в  гості
Пташиною,  з  чужих  світів.
Присяду  тихо  на  помості  —
Відчуєш  мій  таємний  спів. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841303
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


НАДЕЖДА М.

Нехай…

У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,
Надо  снова  научиться  жить.

Анна  Ахматова


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc[/youtube]
Життя,  як  море  неозоре,
А  ми  плавці  усі   у  нім.
Не  завжди  хвилі  переборем,
Тим  більш,  у  морі  крижанім.

Всього  побачили,  відчули,
Не  обійшлось  й  без  помилок,
Когось  зустріли,  чи  забули...
А  передумано  думок!

У  всьому  тут  виною  пам"ять,
То  дай  можливість  ТЕ  забуть,
Нехай  думки  мене  не  манять,
Оту  дорогу  обійдуть.

Хай  нитка  стане  павутиною,
Щоб  легко  вітру  розірвать.
А,  може,  стане  хай  хмариною,
Нехай  летить,  щоб  не  здогнать..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841235
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Віталій Назарук

ДОЗВІЛ НА ЛЮБОВ

Ти  різний  біль  пережила,
І  навіть  той,  що  звуть  любов’ю.
Коли  образа  змита  кров’ю,
То  не  потрібні  тут  слова.

Бо  коли  квіти,  не  літа,
Несуть  в  дарунок,  хоч  без  пари.
Біль  коле  серце  вечорами,
Чому  ж  та  доленька  сліпа?..

Красива  жінка  є  в  тобі,
В  житті  ти  вміла  закохатись,
І  не  бажала  опиратись,
Бо  так  написано  в  судьбі.

Неначе  вітер  по  полях,
Приходить  з  часом  просвітління,
Вже  внучка  –  третє  покоління,
Шукає  долі  власний  шлях.

Всього  я  з  пам’яті  не  стер,
Горять  тумани  сивиною,
До  нині  марю  я  тобою,
Я  все  б  віддав  тобі  тепер.

Простити  треба,  треба  жить…
Життя  –  це  море  неозоре,
Прости  образи,  моя  зоре!
Дозволь  на  відстані  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841198
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Новоградець

Іринка

Іринці  йде  четвертий  рік,
Вона  їсть  сало  і  пиріг,
І  знає  все  про  все  вона  -
Про  зайця,  вовка  і  слона.

Тому  не  слухає  мала
Казки  про  лева  і  осла,
А  як  запалить  ніч  вогні,
Сидить,  розказує  мені.

Про  те  що  небом  йде  увись
Інакший  місяць,  ніж  колись  -
Той  був  як  яблучко  криве,
А  цей  корабликом  пливе.

Він  підійнятися  не  міг,
Бо  ліс  тримав  його  за  ріг.
А  потім  вітер  вверх  подув
І  його  трішки  підштовхнув.

А  вранці  -  в  скількись  там  годин  -
Її  взяв  тато  в  магазин,
І  коли  йшла  із  ним  назад,
Пила  із  пляшки  лимонад.

Там  був  місток  і  стежка  вниз.
Там  їй  метелик  сів  на  ніс
І  очі  крильцями  закрив  -
Вона  могла  б  упасти  в  рів.

Вона  ще  гралася  в  піску
І  тьотя  йшла  в  капелюшку;
Її  собачка  мовив  "гав"
І  дружньо  лапку  їй  подав.

Ще  жук  кричав  в  траві  "дзінь-дзінь"
І  його  нюхав  зверху  кінь.
А  коли  падав  з  хмарки  дощ,
В  ставку  кипів  зелений  борщ.

Було  багато  ще  пригод,
Про  все  розкаже  зараз...  От...
Бу-бух!..  І  крихітка  лежить.
Мала  Іринка  міцно  спить.

А  за  віконцем,  в  тишині,
Палають  зіроньки  ясні.
І  місяць  в  небо,  в  темну  вись
Іде  так  само,  як  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838911
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 08.07.2019


Надія Башинська

ЗНАЮ!

         Де  ті  пісні,  що  ми  колись  співали?..  
Де  сміх  дзвінкий?  Куди  це  все  поділось?
Здається,  Зло  вузди  у  руки  взяло.  
А  щастя  де?  Невже  десь  загубилось?
         Знаю!  Любов  повинна  править  світом.
Весною  пишно  так  цвіте!  І  влітку  квітне  
ніжним  цвітом.  З  любов'ю  дивитьтся  на  світ
із  неба  сонце  золоте.
Осіння  тішить  позолота  і  на  гіллі  рясні  плоди.
Є  що  робити  і  зимі.  Хоч  холодно...  можна  зі-
грітись,  за  чаєм  ще  й  погомоніть.  Зима  ж  ма-
лює  у  цю  мить.  Казкові  для  тебе  узори  вона  
залишить  на  вікні.  Тут  сад  в  цвіту...  і  тихо  ві-
тер  виспівує  свої  пісні.
         Сила  любові  чиста  й  світла,  та  не  купити  й
не  продать.  Навчись,  як  сонце  світ  любити.
Любов  -  це  Божа  Благодать.
Усе  тут  створено  з  любов'ю.  Є  неповторна  кож-
на  мить.  Не  так  учора,  як  сьогодні.  День  новий  
завтра  забринить...  по-своєму.
         То  ж  вірмо  в  краще  і  щиро  дякуймо  за  все.
Хай  кожне  добре,  світле  серце  свою  дюбов  у  
світ  несе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841149
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олеся Лісова

Літній ранок

Закінчив  місяць  малювать  небесні  шати.
Сузір’я  білим  оксамитом  вкрились  спати.
Молочний  стелиться  туман  зовсім  низенько,
Його  набрати  у  збаночок  геть  близенько.

Світанок  сипле  з  рукава  останні  зорі,
Блищить  перлинками  роса  в  траві  прозоро.
Рожеве  сонце  напівсонне  вийшло  з  хати
Уже  прокинулись  хліба,  пора  вставати.

Стихають  жабки  у  ставку,  комиш  шепоче,
Маленька  вивірка  в  поля  летить  охоче.
Гілки  дерев  заворушились,  як  мурашник,
Звучить  мелодія  лісів,  співають  птахи.

Вітер  несе  п’янкий  дурман,  квітує  липа.
Бджола  у  пошуках  медових  п’є  суцвіття.
Тендітно  крильцями  метеличок  махає,
Нуга  ромашок  в  пелюстках  його  купає.

Заграва  сонця  розлилася  понад  гаєм,
Земля  розсипане  зерно  тепла  збирає.
Проміння  впало  на  вузьку  мою  стежину  
І  я  зловила  у  долоні  літню  днину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841117
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Lana P.

ГІРСЬКІ КВІТИ

Маки  рожеві,  червоні,  
Білі,  й  волошок  блакить  —
Вітру  відкрили  долоні,
Щоб  упіймати  на  мить
Літотепла  прохолоду
З  гір,  що  в  хустках  снігових,
Бо  відчувають  свободу,
Збіг  коливань  неземних.  
Травам  дають  насолоду
Серед  червневих  спокус,
Ваблять  людей  на  природу,
Барвами  стелять  обрус.
Хоч  невеличкі,  та  сильні,  —
Серед  каміння  сп‘ялись,
В  сонячних  променях  стильні  —
Землю  єднають  і  вись.                                  20/06/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841093
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Віталій Назарук

КОХАННЯ ПОЧАЛОСЯ З ПОЦІЛУНКУ

Губи  злились  в  гарячім  поцілунку.
Горіло  серце,  плавилась  душа.
Прийшло  кохання  вищого  гатунку,
Де  я  на  крилах  в  небо  вирушав.

Закриті  очі,  вітер  студить  душу,
Переплелися  ласкою  тіла.
Лиш  стукіт  серця  ритм  кохання  зрушив,
Яке  до  краю  доля  привела.

Пашіли  губи,  серце  калатало,
Здавалось  мліла  в  палкості  душа.
А  нам  на  двох  кохання  було  мало,
Кожен  із  нас  продовження  шукав.

Почався  дощ.  Тіла  відпочивали.
Вітер  сховавсь  у  літньому  гаю.
На  небі  хмари  долю  віщували,
Ми  були  двоє  наче  у  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841103
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 113

[b]Гости  дрались  балалайкой
Ролик  выставлен  в  инет
Получил  он  столько  лайков
Больше,  чем  парад  планет.

Молодежь  в  селе  крутая
И  у  всех  полно  валют.
Тут  же  рядом  буровая
Денег  -  куры  не  клюют.

Я  пожарила  лягушку
Съела  всю,  супруг  -  в  отказ.
Коль  бы  в  попе  не  заглушка
Разорвало  б  унитаз.

Я  намылилась,  но  тут
Только  воздух  в  кране!!!!
Если  воду  не  дадут
Спать  придется  в  бане.

Хорошо  парнишка  пляшет
День  плясал  -  не  изнемог.
Хоть  с  лица  немножко  страшен,
Ну  а  в  танце  словно  Бог!

Бабки  в  шоу  танцевали
И  старались,  как  могли,
Главный  приз  достался  Вале
Так  она  ж  кривая,  блин!!!

Говорят,  я  боевая.
Мне  по  нраву  сей  ярлык!
В  каждой  драке  побеждаю
Петька  к  этому  привык!

Говорю  я  в  шутку  Петьке
Врежу  -  шляпу  не  найдет...
Он  без  слов  как  даст  по  редьке
Что  ли  шуток  не  поймет?

Девки  по  лесу  гуляли
Юбки  мини  -  виден  пуп.
Что  они  в  снегу  искали?
Одолжу  им  свой  тулуп.

Запевай,  подружка,  песню
Подхвачу  баском  и  я...
А  коль  по  рюмашке  треснем,
Выйдет  -  лучше  соловья!!!

Я  не  пью  уже  неделю
Петька  тянет  в  час  стакан!!
С  воспитательной  я  целью
Заперла  его  в  чулан.

Со  мной  случай  приключился
Про  Петра  прознала  мать.
В  стог  водил,  а  не  женился,
В  марте  мне  уже  рожать.

Не  ругай  меня  мамаша
За  бесстыжую  любовь..
Согрешила  средь  ромашек
Но  в  субботу  -  жди  сватОв!

Хорошо  красивой  быть....
Я  -  как  черт  в  отключке!
Но  зато  имею  прыть
Как  блоха  на  Жучке...

Не  исполнились  желанья
Ни  мои  и  ни  Петра.
Но  зато  кума  Меланья.
Ходит  выпимши  с  утра...

Нет  сильнее  искушенья
Чем  секретная  любовь.
Я  то  против,  без  сомненья.
Но  займусь  наверно  вновь..

Увидала  в  бане  Чудо
Испугалась,  Бог  ты  мой!!
Но  жалеть  до  гроба  буду
Что  то  Чудо  не  со  мной[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841068
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Амадей

ВІЧНІ ПОЧУТТЯ (авторська пісня)

Здавалося  б  давно  вже  відболіло,
Здавалося  давно  вже  сад  відцвів,
Чому  ж  тоді,  так  серденьку  хотілось,
Зустріть  тебе,  і  я  тебе  зустрів.

Ти  йшла  така  ж,  як  в  юності  красива,
Ті  ж  очі,  повні  ніжності  й  тепла,
Хоч  скроні  нам  життя  посеребрило,        (2  рази)
Та  у  серцях,  любов  усе  ж  цвіла.                (2  рази)

Зустрілись,  очі  в  очі  подивились,
Солодкі  спогади  в  серцях  знов  ожили,
Мені  тебе  до  болю  захотілось,                        (2  рази)
Притиснуть  до  грудей,  так  як  колись.    (2  рази)

І  ми  забули  всіх  і  все  на  світі,
І  знову  у  душі  весна  цвіла,
Не  дивлячись,  що  в  нас  дорослі  діти,      (2  рази)
Стежина  у  жита  нас  повела.                              (2  рази  )

Там  жайвір  нам  співав  пісні  кохання,
Струмочок,  свою  казку  жебонів,
Від  щастя  ми  були  з  тобою  п"яні,                  (2  рази)
Я  почуття  всі  вилити  спішив.                              (2  рази)

Роки  минули,  скроні  посивіли,
Течуть  рікою  спогади  життя,
Здавалося  б,  відмерло,  відболіло,                (2  рази)
Але,....  не  помирають  почуття.                        (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841048
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олекса Удайко

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Віталій Назарук

ПОЛІСЬКА ОЖИНА

Грає  сопілка  в  темному  лісі,
Так  вона  грає  лиш  на  Поліссі.
А  попід  лісом  в’ється  стежина,
Де  дозріває  чорна  ожина.
Вітер  сміявся  посеред  поля,
Грала  сопілка,  кликала  долю.
А  біля  лісу  вилась  стежина,
Де  біля  неї  стигла  ожина.

Приспів:
Стиглі  ожини,  чорні  ожини
Разом  збирали  біля  стежини.
Ми  ж  по  стежині  щастя  шукали,
Поки  під  вечір  не  заблукали.

Хмарка  біленька  Місяць  сховала,
Щастя  коханню  подарувала.
Роси  світились  неначе  зорі,
Птахи  співали  ніби  у  хорі.
Грала  сопілка,  кликала  долю,
Що  десь  блукала  посеред  поля.
Стигли  ожини,  чорні  ожини,
В  полі,  під  лісом,  біля  стежини.

Приспів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841006
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Віктор Варварич

Закрадався вечір

Чарівний  вечір  у  своїй  красі,
Крокував  босоніж  по  дзеркальній  росі.
Полум'яне  сонце  у  небі  розлилось,  
Прохолоди  з  річки  воно  напилось.

Заспівали  пташки  мелодійні  пісні,  
юний  місяць  зайняв  у  небі  вогні.
Місяць  теж  прохолоду  шукав,
поміж  скель  спеку  тамував.

Покотилися  травами  роси,
вітер  розчісував  у  вербів  коси.
Біля  річки  парубок  дівчину  обіймав,  
він  своє  кохання  нарешті  пізнав.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841004
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019


Ніна Незламна

Від долі не втечеш / проза /

Ранкове  сонце  пробудило  село…    Легкий  туман  припадав  до  долини…    Верхівки  Карпатських  гір  окутані  сірими  і  білими  хмарами.    Поміж  них  пробивалися  яскраві  сонячні  промені,  торкалися  гілок  величних    сосен  і  верхівок  пишних    ялин  і  смерек.  
       Декілька    хатин    в  селі  розкидані    на  великій  відстані  одна  від  одної.  З  нього    здалеку  виднілася  річка  Бистриця.      Гірська    річка    ревіла,    пінилася,    з  гулом  виривалася  на  волю    та  досягши  долини,    широко  розтікалася    і  майже  в  спокої,    рябила  і  виблискувала  на  сонці.  До  неї  здається  рукою  подати  та,    як  почнеш  йти  ,  то  вже  й  не  так  близько.  Від  води  віяло  прохолодою,    річка  здаля    сріблилася,  манила  до  себе.  Як  з`явиться    бажання  потрапити  в  гори,подивитися  на  їх  красу,  як  намагатимешся    побачити    все  і  відразу,  аж  голова  закрутиться.  Присядеш  на  гірську  брилу,  приспустиш  ноги,  а  вони,  аж  гудуть  від  втоми...    
       Назар  і  Богдан  -    хлопці  загартовані,  виросли  тут,  часто  приходили  до  річки  скупатися.  А,  там,  як      гарний  настрій,    любили  податися  в  гори,  послухати  течію  річки,    надихатися  гірським    повітрям.    Особливо    влітку,  ще  й  полазити  по  крислатих  обривах,    нарвати    квітучих  едельвейсів.  Ці    рослини    любила  мама  і  менша  сестра  Даринка,  якій  виповнилося  шість  років.
             Дерев`яний  будинок  потопав  між    старих,  пишних  смерек.  Біля  нього  в    траві  копошилися    кури,    щось  знаходячи  в  ній,  раз  -  по  –  раз  видзьобували..    Соломія,  світлоока  жінка,  з  заплетеною  товстою  білявою    косою,  вийшла  з  будинку.    В  руках  тримала    глиняну  миска  з  пшеницею,    співучим  голосом  відразу    стала    зазивати  курей,
- Тю,тю-тю…    Тю,  тю-тю…  Мої  хороші…  Давайте  снідайте,  підгодую  вас    трішки,-  ,    усміхнувшись,    окинула  поглядом    обійстя,  продовжила,  -    А  ви  будьте  вдячні  і  нам    знесіть  яєчка….
І  від  цих  же  слів  відчувала    радість  і  знову  всміхалася…
   Раптово  відчинилося  вікно  з  хати,    за  мить  звідти  вискочив    Богдан,  
-О,!  Доброго  ранку,  мамо!  Я  теж  снідати  хочу!
 Ніжний  погляд  на  сина    й    весело,
- Синку!  Ранній  птах  мій!  Вже  минуло  п`ятнадцять  років,  а  ти,    ще    у    вікна  скачеш,  як    козеня  мале…  
Хлопець    одним  рухом  руки  прибрав  біляве  волосся,  яке  щойно    впало  на  очі  ,  підморгнув  одним  оком,  
- Мамо,  розбудіть  Назара,  нехай    зранку    ми  в  річці  викупаємося,  ви  ж  знаєте,  він    спатиме  до  дванадцятої  години.  
Соломія    наче  збиралася  з  думками,  кивнула  рукою,
- Ну  -  ну,  підете  до  річки,  а    потім  пів  дня  на  вас  чекати…    Краще  сходи  в  сарай,  подивися  чи    кури  знеслися…  На  сніданок  посмажимо  яйця  з  помідорами….
         Назар,  всього  на  рік  старший  за  брата,  був  темно  русявий.  В  родині  всі  говорили,що    дуже  схожий  на  діда.  Дід  жив    в  іншому  селі,    на  окраїні,    прямо  біля  підніжжя  гір.  Добиратися    туди  було  нелегко  та  й  далеченько.    Від  села  до  села  широка    кам`яниста  стежка,  яка    вилася,  то  по  рівнині,  то  по  пагорбах,  потопала    між  дерев  і  високих  густих  трав.  Від  ранньої  весни,  до  пізньої  осені  хлопці      їздили  до  діда  на  мотоциклі,  який  купив  батько  в  Надвірному,  за  кошти,  що  заробив  в  Польщі.
   Назар  закінчував  дев`ятий  клас,    це  права  рука  для  Соломії,  адже  чоловік  все  на  заробітках.    Хлопець    був  веселим,  працьовитим,  хоча    занадто  впертим.    Часто  не  сказавши    нікому  й  слова,  сяде  на  мотоцикл  і  десь  зникне  на  зо  дві  години,  а  повернеться,  впаде  на  траву,  розставивши  руки  й  ноги  в  сторону  і  з  усмішкою  скаже,
- Оце  накатався…  Благодать…
А  тут  вже  й  Богдан  поруч,  скрививши  носа  та  все  ж  з  добрим  поглядом  до  брата,
 -    А  мене  чого  не  взяв?  Ми  б  по  черзі    за  кермом  були…
Назар  дивився  до  неба,
- Ще  накатаєшся,  можливо  поїду  десь  вчитися,  тобі  залишиться.  Сам  будеш  вганяти,  скільки  захочеш.    Тільки    Даринку  не  бери,    як  з  нею,  то  краще  до  діда  пішки  добиратися,  я  тобі  її  не  довірю.  Ти  не  такий  сильний  в  руках,  ще    кермо  не  втримаєш…
І  так  було  часто  та  завадити  цьому  ніхто  й  не  наважувався.  Знали  ,що  сперечатися,  це  тільки  даремно  втратити  час.  
Богдан  мовчкуватий,    як  щось  не  сподобається,  то    відразу  лише  рум`яніють    щоки  і,  наче  соромлячись,    все  опускає  голубі  очі  донизу.  Знав,що  краще  не  заперечувати,  бо  лише    один  погляд  мами,  значив,  що  треба  змовчати.  Соломія,  трохи  й  дивувалася  сином,  але  пригадує    себе  в  молоді  роки,    в  сім`ї    не    виділялася,  була  врівноваженою,    спокійною  дівчиною.  
             В  хаті  пахло  смаженими  яйцями  і  помідорами…  Всі  четверо,  снідали  за  невеличким  столом  у  кімнаті.  Даринка  позирала  на  Соломію,  теплим,    благаючим    поглядом.    Доїдаючи    окраєць    хліба,  звернулася  до  мами,
-А  можна  я    з  хлопцями  піду  до  річки?  Вже  тепліше,  гадаю  і  вода  нагрілася.
Соломія  позирнувши  на    хлопців,  всміхнулася,
- Ні  -  ні    Даринко!  Он  тісто  готове,  напечу  пиріжків  з  капустою,  з  сиром,  хлопці  до  дідуся  поїдуть.  Вже  більше    тижня  не  були,  треба  дізнатися,  як  він  там,  можливо  щось  треба  допомогти.  Тож,    краще    донечко,  давай,  будемо    з  тобою  пиріжки  ліпити….
І    серйозніше  до  хлопців,
- Ви  ж  в    дров  принесіть  ще,    я  ж  вже  піч  розпалила.  І  нагадайте  мені,  щоб  яйця  не  забула  покласти  в  кошик….
             Через  дві  години,  по  кам`янистій  стежці,  хлопці    їхали  мотоциклом    в  село  до  діда.  Гул  розносився  по  долині  і  ховався  між  горами…  Яскраве  сонце  світило  підобідньою  погожістю,    добре  пригрівало,  не  дивлячись  на  те,  що  час  від  часу    зривався    вітер.  
                 Старенький,    не  високого  зросту,  сухенький  дідусь  здалеку    почув  гул  мотоцикла  і  з  сяючими  очима  зустрічав  онуків  біля    дубової  криниці.
Веселі  погляди,    вітання,  обійми,  потискання  рук….    Дідусь  всміхаючись,  з  ніг  до  голови    оглядав  хлопців,
- Соколята!    Молодці,  я  відчував,  що  приїдете.  Сумував  за  вами,  розповідайте,  як  ви  там,  що  нового?
           На  обійсті,  за  маленьким    дерев`яним  столиком  пили  пахучий  чай  з  гірських  трав,  слухали  настанови  діда.  На  згоду  кивали  головами  і  в  прикуску  до  чаю  прицмокували  мед.  Не  гаючи  часу,  по  черзі  рубали  дрова,  які  наносив  дід  з  лісу.    І  тут  же  швидко  складали    під  стіну  хатини.    Старий  сидів  на  стільчику,  любувався    онуками,  кліпав  очима,  всміхаючись,    тихо    повторював  -  »  От  моторні,  от  моторні,  що  значить  молодість…».
 Швидко  пролетів  час…    Старенький    задирав  голову  догори,  ледь  примруживши  очі,  хитав  головою.  Він  помітив  чорну  хмару,  яка  виринала  із-за  гір,    не  поспішаючи    насувалася  на  сонце,
- Хлопці,  гайда  покидайте,!  Бачите,  он    хмара  закриває  сонце.  
 Три  рази  перехрестився,  щось  бурмотів  про  себе,а    потім  звернувся  до  хлопців,
- Збирайтеся!  Думаю    встигнете  до  дощу    повернутися    додому  .    Дякую  хлопці,  соколята  мої…  О,  ледь  не  забув,зараз.
Старий  поспішив  до  хати,  за  мить  виніс  букет,  це  були  едельвейси  (шовкова  косиця).
- Оце  рослини  щастя  і  любові,  передайте  мамі  і  Даринці.  Хай  потішаться,  це  ж    я  по  дрова  вчора    ходив,  при  обриві  натрапив.  Не  завжди  знайдеш  цю  рослину,  це  рідкість,  краса!  
Хлопці  обережно  приховали  рослину  в  газету  і  прикріпили  до  рюкзака  Богдану.
-  Отак  буде  добре,  безпечніше,-  клопотався  дід,      тихо  повторюючи  кілька  раз    про  себе,    а  потім  голосно,
- -    Так  не  притиснеш  за  плечима!  Молодці,  їдьте  з  Богом…
Перехрестивши    онуків  на  мотоциклі,  старий  поглядав  на  хмару  і  знову    хрестився,щось  бурмотів  собі  під  ніс.
Проїхавши  з  кілометр,    хлопці  помітили,  що  мотоцикл  не  знижує  швидкість.  Назар  відразу  заглушив  мотоцикла  і  вони  не  поспішаючи  з`їхали  з  пагорба.    Назар,  як  майстер  такого  діла,    вирішив  подивитися  до  перемикача  швидкості.  Богдан  же,  знаючи  характер  брата,  відійшовши,  приліг    на  траву    під    крислатим  ясенем.  Він  просто  спостерігав,  як  брат    раз  -  по    раз  заклопотано  заводив  мотоцикл,той  іржав  мов  кінь  і  заглухав.  Від  того  ржання,  аж  гуділо  у  вухах,  розліталося  навкруги  і  топилося  далеко  в  горах.
На  якусь  мить  привернув    увагу  дитячий  сміх  і  жіночі  голоси,  що  лунали  позаду  них.  Прислухаючись,  почули  іншу  мову,  здивовано,  вирячивши  очі,    дивилися  один  на  одного.  З  цікавістю  спостерігали,    як    з  пагорба    спускалися  дві    смугляві  жінки  і  такі  ж  діти,  від  малого  до  старшого  віку.  Старий,подертий  одяг  на    менших  дітях,  здивував  хлопців,  Богдан,  стиснувши  губи,  відразу  встав  й  підійшов  до  брата,
- Це  що  замова?  Звідки  вони?    Це    не  з  наших…
Йому  здалося,  що  говорив  тихо  та  жінка,  років  п`ятидесяти,  голосно  сказала,
- Так,  саме  так,  білявий,  ми  не  з  ваших,  як  ти  сказав.  Йдемо  в  Надвірне,  не  бійтеся  нас,  ми  ж  не  кусаємося.
Всі  засміялися….    Їх  і  правда,  було  чоловік  п`ятнадцять,  окинувши  оком  всіх,  зробив  виводи  Назар  і  відповів,  
- А  чого  боятися…  В    кожного  своя  дорога,  місця  на  стежці  всім  досить,  розминемося.
І  до  брата,
- Сідай,  треба  поспішати,  бо  точно    змокнемо  під  дощем  і  їхати  буде  небезпечно,  слизько  по  камінцях…
Друга  жінка,  молодша  на  вигляд,    з  розпущеним  чорним  волоссям,  тримала  на  руках    маленьку  дівчинку  і  прискіпливо  дивилася  на  Назара.  Її  чорні  очі  немов  вп`ялися  в  нього,    хлопець    відчув    слабкість  й  за  мить  жар  охопив  все  тіло.    Вона  раптово    засміялася,      привернула    до  себе      увагу,  всі    з  усмішкою  дивилися  на  неї.  Вона  ж    сильно    хитнула  головою  й  одночасно  кивнула  рукою  до  хлопців,  чорне  волосся    прикрило  обличчя,    
- А  ти!    Ти,  за  кермом!  Сьогодні  можеш  поспішати,  все  буде  добре!  Ти  красень  хлопець,    ще  й  доволі  сміливий!  Але  доля…  Проти  неї  не  підеш…  Та  все  ж    запам`ятай,  не  давай  згоди  йти  до  війська,  бо  станеться    біда…..
 На  мить    мов  вихор  здійнявся,  все  навкруги  сильно  зашелестіло.  Здалося  ті  слова  почули  дерева  й  трави  і  їх  луною  понесло  далеко  в  гори.
 У  Богдана  був  приголомшений  вигляд,трохи  навіть  зляканий…  Звернувши  увагу  на  дерева,    збліднів,  від  шелесту  листя  й  від    тих  слів  стало  моторошно.  Сидячи  на  задньому  сидінні,  притулився  до  спини    брата,  тихо,  ледь  тремтячим  голосом  сказав,
- Ну  поїхали…  Давай  на  середній  швидкості,  краще  не  поспішати.
Назар  намагався  тримати  себе  в  руках,  щоб  часом  не  послати  цю  жінку  кудись  подалі.    Але  дивлячись  на  дітей,  у  відповідь  зніяковіло    і  трохи  здивовано  усміхнувся,  а  потім  весело  гукнув,
-  Дякую  за  пораду….
Вітер  навіював  вологу…  Велика  хмара  лякала    їх,  переслідувала      всю  дорогу.  Здавалось  схожа  на  грізного  дракона  та    загубила    лише  декілька  великих  краплин  і  поплила  над  горами  до  заходу  сонця.    
               Аж    ввечері,  як  вкладалися  спати,  Богдан  обіпершись    на  подушку  запитав  брата,
- Ти  зрозумів,  що  тобі  сказала  та    жінка?
Назар    усміхаючись,  мов  пригадав  дитинство….  Підхопив    маленьку  подушку,  кілька  раз  вдарив  по  ній  і    вцілив  нею  у  Богдана,
- Не  бери  дурні  в  голову!  Знайшов  кому  вірити!  Якась  циганка…  Не  сміши  заради  Бога….
Богдан    впіймав  подушку    і  відразу,  відкинувши  її  назад,    ліг  на  спину.  Він  зробився  серйозним,  задумливо  дивився    на  стелю…    На  якусь  мить  запала  тиша.  А  потім  наче  щось  пригадав,
-  Та    вона    не  схожа  на  циганку,  напевно  гуцулка,  а  можливо  і  мадярка…  А  які    очі!  Помітив?  Як  вогонь  в  них  горить,  бачив?  Той    її  погляд,  у  мене  тоді,  аж  по  тілі  сироти  виступили…
-    Бачив!  Можливо  думала  гроші  маємо,  що  так  дивилася…  Може    вона  гіпнозом  володіє,  хто  знає,  які  в  неї  наміри  були….  Ти  хоч  батькам    та  Даринці  нічого  не  розповідай…  Уявляєш,  яка  паніка  розпочнеться!    До  армії    далеко,  можливо  десь  поїду,  буду  навчатися…  Гадаю  там  і  без  мене  можуть  обійтися.  Он  дідусь  каже  стати  воїном  гідна  справа  та  не  при    радянській  владі.  Бачиш,  до  цієї  пори  вважає,  що  ми  в  окупації,    
-    не  поспішаючи,  наче  зважуючи  кожне  слово,  говорив  Назар.
У  відповідь  Богдан  тихо    хіхікнув,
- Та,  хіба  старій  людині,  щось  доведеш…    А  сперечатися  не  варто….  Я  ось  подумав,  треба  було  мені  про  себе  запитати.  Звичайно  страшно  подумати,  що  за  біда  на  тебе    може  чекати?  Але  все  ж    мені  здалося,  що  вона  точно  щось  знає…  Хай  би  сказала  мені,  яка  моя  доля…  Чи  я  поїду  вчитися  у  Львів,  де  житиму?
Назар  в  ліжку  ховав  голову  під    простирадло,
- Ото  вже  заїдливий  електрик,  спи  вже!    Поїдеш,  будеш  навчатися,  як  так  дуже  хочеш.  Гадаю,    у  нас  все    буде  добре,  не  журися!  
         Богдан  довго  не  міг  заснути,  все  перед    очима  та  жінка  і  думка  –  такі  очі!  Вона    таки  точно,  щось  знає…
Час  летів…    Назар  закінчивши  школу,  залишився  в  селі,  так  вирішив  батько.  Він  весь  час    на  заробітках  за  кордоном,  а  хто    ж  допоможе  матері  по  господарству,  як  не  старший  син.    Хлопець    й  не  дуже  журився,  мав  славну  дівчину  Марічку  з  іншого  села.  Планував,    згодом  одружиться  і  побудує  будинок  в  цьому  ж  селі,  неподалік  від  батьків.  Робота  подобалася,  напередодні    закінчивши    курси  водіїв,    працював  водієм  продуктової      машини  в      Надвірній.    
     А  Богдан  після  школи  поступив  вчитися    у    Львівський    технікум    залізничного    транспорту.  Задоволений  життям,  радів,що    мрія  збулася,  мав  надію,що  житиме  в  містечку,  маючи  гарну  роботу.  Хоча  частенько  тягнуло  в  село,  до  родини,  до  річки  і  до  велетенських  Карпатських  гір.    Пригадував  стежку,  що  вела  в  друге  село  до  дідуся,  на  ній  ту  чорнооку  жінку,  чомусь    її  погляд  запав  у  душу.  Цікаво,  чи  вгадала  б  вона  мою  мрію  і  чому  не  запитав?  І  чому  тоді  з  Назаром  так  швидко  поїхали,  чи    злякалися?  Тепер  ті  події,    він  згадував  з  усмішкою  на  обличчі.
       Життя  текло  рікою…    В  кожного  своя  доля.    Богдан  вже  закінчував  технікум,  чекав  на  призначення,  де  буде  працювати  по  направленню.  Практику  проходив  далеко,    на  Харківщині,  на  одній  із  електростанцій.  Саме  там  виконували  електрифікацію  залізниці.  Білявий,  славний    хлопець  не  нудьгував,  познайомився    з  місцевою  дівчиною.  Після  закінчення  навчання  було  бажання    повернутися    туди  працювати.  Адже  там  відразу  давали  квартири,  в  одноповерхових  будинках,  неподалік  від  роботи,  в    невеличкому    селищі    міського  типу.
       Одного  весняного    вечора  Назар  приїхав  додому  машиною,    на  якій  працював.  Почувши  гул,    в  Соломії  на  віях  забриніли  сльози.  Вона  поспішила  на  зустріч  сину,  опустивши  голову,    правою  рукою,похапцем  струшувала    непрохані  сльози    з  обличчя.  Він  здивовано  запитав,
- Щось  трапилося,  ви  плачете,  чи  що,  мамо?
Соломія  кивнула  рукою,
- Та  це  так,  мабуть  знервувалася  трохи,    там  на  столі  для  тебе  повістка  з  Військкомату.
Назар  зайшов  до  хати….  На  дивані  біля  телевізора  сиділа  сестра,  побачивши  брата,  зірвалася  з  місця,
- Тобі  повістка      з  Військкомату….  Ото  біс  їм    в  ребро,    придумали  таке,  заберуть  у  військо…  Мама  плаче,  не  знає,  чи  тата  визивати  додому,  чи  послати  його  в  Військкомат?  А  може  вже  треба  Богданчику  телеграму  давати,  щоб  приїхав  на  проводи…
Назар,    знервовано  поправив  рукою  чуприну  й  кивнув  до  неї,
- Та  помовчи,  розщебеталася,    мов  пташка,  аж  за  вухами  лящить.
Позаду,  з  опущеними  плечима,    тримаючи  руку  біля  щоки,  вже  стояла  мама,
- Ну    от,  дочекалися….
       Ледь  світало….    Назар  їхав  в  Надвірну…      Треба  було  десь  поїхати  на  заробітки,  чи,що?    Тож  наче  батько  там  домовився,  адже  не  чіпали  два  роки.  Можливо  б  і  тепер  без  мене  обійшлися….      Літали  думки,  то  за  родину,то  за  Марічку,  ото  буде  сліз…  Швидко  розвізши  товар  по  крамницях,  в  назначену  годину  був    у  Військкоматі.    Йому  дали  два  дні  на  збори.  Мав  бути  в  Надвірній  біля  автобуса    о  восьмій  ранку  і  відразу  ж      всіх  призовників  мали  відправити  до    Іванно  -  Франківська.    Не  гаючи  часу,  владнав  всі  справи  на  роботі    і    на  пошті  відправив  телеграми  батькові  та    брату.
     За  вікном  зоряна  ніч….  Чи  то  спав  Назар,  чи  не  спав,  чув,  як  плакала  мама,  як    батько  ходив  по  кімнаті  і  пахло  димом.  І  чого    нервувати,  думав  хлопець.    Все  добре,  піду,  відслужу,  тож  повернуся,  війни  ж  немає.  Одне  болить,  вчора  Марічка  весь  вечір  проплакала,  збирається  поїхати    з  ним  в  Надвірну,  аж  смішно,  що  я  дитина?  Що  вдієш  треба,  значить  треба,  вертячись  з  боку  на  бік  в  ліжку,  умовляв  сам  себе.
   Проснувся  хлопець  від  гучних  розмов  батьків,  клопоталися  про  гостей,  що  мали  сьогодні  зібратися  під  вечір.    В  ліжку  лежав,  як  побитий,  мабуть  не  виспався,  перевертався  з  боку  на  бік.
         Мимовільно  сіпалися  повіки  і  повільно  прикрили  очі…  Чи  то  був  сон,  чи  ведіння,  проснувшись,  пригадав    зоряне  небо,  місяць  уповні,  здалеку    було    чути  чийсь  сміх.  Зненацька  насувалася  здоровецька    темна  тінь,  яка  покрила  все  –  все,  аж  моторошно  стало…
До  кімнати  зайшла  мати,
- Бачу,  же  не  спиш,  часто  кліпає  очима…  Підіймайся,    багато  справ  є,  люди  ж  прийдуть.  За  дідусем    обов`язково  поїдеш,привезеш  його,    ми  ж  з  батьком  не  хотіли  йому  наперед  говорити,  нащо  травмувати  старенького…    Й    скоро  Богдан  має  приїхати…
Назар  потягувався  в  ліжку,  ледь  хриплим  голосом  запитав,
- То,  що  мені  чекати  на  Богдана,  чи  самому  їхати?
Мати    рукою  торкнулася  чуприни  сина,
- Охо  -  хо  –  хо…  Обстрижуть  твою  красу…  Та  ні  синку,  він  з  дороги  і  не  знати  в  який  час  добереться,  це  ж  з  Франківська  автобусом,  який  там  розклад,  хто  знає…
           Богдан  отримавши  телеграму  відразу  пригадав  жінку  з  темними,  вогняними  очима.    Хоч  пройшло  стільки  років  та  ті    очі  і  слова    жінки  закарбувалися  в  мозку,    мабуть  все  життя    буде  пам`ятати.    Йому  здавалося,  що  та  жінка  не  проста,  а  щось  таки      за  інших  знає,  хоча  Назар  все  це  сприйняв  за  жарт.  Гризли  думки,  чи  він  забув?    Тож  казала  не  йти  в  військо…  Невже  забув….    В  потязі  навіть  не  спав,  від  хвилювання  холодний  піт  вкривав  чоло.  В    проході  купейного  вагону  весь  час  вдивлявся  в  вікно,  намагався  відволіктися  від  думок….    Як  завадити?  Чи  сказати  батькам?  О,ні,тоді  буде  істерика…  
     За  метушнею  біля  автобуса,  Богдан  нарешті  звільнився  від  в`їдливих  думок,  які  переслідували  його  після  отримання  телеграми.    Ледь  всміхнувшись,присів  на  сидіння  біля  молодої  дівчини.    Славна  білявка,  років  двадцяти  хоч  і  всміхалася  до  нього  та  відразу  дістала  з  сумки  книгу  і  занурилася  в  неї.  Можливо  іншого  разу  хлопець  і  наважився  б  її  зачепити,  щоб  поговорити  та    зараз  не  той  настрій    панував…
   Яскраве  сонце  світило  в  обличчя  Назару,  він  сидів  за  кермом  мотоцикла,  легенький  вітерець  підбадьорював    його.  Вкотре  подивився  в  небо,  а  ні  хмаринки.  Намагався  перекричати  гул  мотору  мотоцикла,  голосно  сказав,
- Агов  ви  де  всі!  Я  готовий  їхати.
З  хати  вийшла  Соломія,  слідом  за  нею  йшов  батько.  Мати  закинула  рушник  на  плече,  під  хустинкою  поправила  волосся.    
- Мабуть  їдь  синку.    Бачиш  Богдана,  ще  немає,  а  вже    дванадцята    година  минула.  Поки  туди  доїдеш,  час  не  стоїть  на  місці,  збереш  дідуся  та  й  повертайтеся.  Не    баріться  там  довго,  краще    раніше  повернутися,  щоб  ми  не  хвилювалися.  
Назар    натягнув  шолом  на  голову  й  поправивши    захисні  окуляри,тихо  рушив  з  місця.  Соломія  вслід  перехрестила,
-З  Богом  ,  синочку…
Аж  тут    де  й  взялися    непрохані  сльози,  вона  кліпала  очами,  вони  одна  за  іншою  стікали  по  щоках.  Чоловік  ніжно  обійняв  її,
- Ну  чого  ти  серце  моє,  все  буде  добре!
Назар  їхав  з  гарним  настроєм,  здається  все  добре,привезу  діда,  а  там  і  Марічка  прийде.  Обіцяла  ж,    має  бути  о  шістнадцятій  годині,  тільки  б  не  плакала,  хочу  бачити  її  веселою,роздумував  хлопець.
       Не  пройшло  і  пів  години,  як  на  обійстя  зайшов  Богдан….  Скільки  думок  передумано  за  цей  час…    Вирішив,мабуть  треба  спочатку  з  Назаром  поговорити,  а  потім  вже  сказати  батькам  за  той  випадок,  а  ні  то  хай  сам  скаже.
 Даринка  саме  вийшла  з  хати,  в  руках  тримала    глечик.  Побачивши  брата,  від  радості,  підскакувала  й  кричала,
- О!  Приїхав…    Мамо,тату,  є  наш  Богданчик!
Легке  хвилювання,  обійми,  поцілунки  ….  І  відразу  запитання,
- А  Назар  де?Що  вже  поїхав?
- Та  ні,-  заперечила  сестра,  крутячи  головою  і  продовжила,
- За  дідусем  поїхав,  ось  недавно.      Ти  був  би  раніше  приїхав,  то  разом  би  поїхали,  вдвох  то  веселіше,адже  коляску  до  мотоцикла  тато  давно  прикріпив.
Він  полегшено  перевів  подих  і  до  Даринки,
- А  ти  так  підросла,  квітнеш,  як  едельвейси,  така  гарненька    у  нас.  
     В  хаті  метушня,  допіру  на  ходу    перекусили.  Богдан  запропонував  Дарині  пройтися    по  стежці,  зустріти  Назара  з  дідусем.  Дівчина  відразу  погодилася,    весело  і  благаючи    звернулася  до  матері,
- Ну,  мамо,  ми  прогуляємося,  така  гарна  погода.  Без  мене  тут  впораєтеся.    Вже  все  ж  готове,  а  на  стіл  накривати  зарано.  Марічка    обіцяла  прийти  раніше,  тож  допоможе  …
       Попереду  широка  стежка,  вздовж  неї  з  обох  боків  високі  дерева  і  густі  шовковисті  трави  .  Легенький  вітерець  злегка  хилив  їх  донизу,  переливалися  синявою,  мерехтіли  відблиском  золота..
       Богдан    тримав  сестру  за  руку,  як  в  дитинстві.  Вона    розповідала  про  друзів  в    школі,  про  навчання,  про    закоханих  Назара  і  Марічку.
   Більше  години  пролетіло  швидко.  Богдан    спочатку  уважно  слухав  сестру  та  згодом  дивився  вперед    на  стежку.  Ловив  себе  на  думці,  як    це    поговорити  з  Назаром,  щоб  ніхто  не  помітив  і  щоб  уникнути  непорозуміння.  
Раптом  Дарина  зупинилася,    вертіла  в  головою  в  різні  сторони,
- Слухай  ми  вже  далеченько  зайшли,може  повернемося,  а  вони  нас  наздоженуть.  А  то  довго  прийдеться  повертатися,  ноги  болітимуть,ще  ж  ввечері  потанцюємо,  треба  сили  зберігати.
- Ну  ти,  що    така  ледачкувата    стала,  за  цей  час,  що  мене  не  було…  Що  пішки  до  дідуся  вже  не  ходиш?  Давай,  ще  трохи  пройдемося,  до  підйому.  Бо  там  і  справді  далі  важко  йти.
Дарина  наспівувала  під  ніс  якусь    пісню,  а  потім  до  Богдана,
- Знаєш,    у  нас  в  школі  конкурс    пісні  буде  і  я  теж  співатиму.
Хлопець    своєю  рукою    розгойдав  її  руку,
-  Ну  і  яку?  Давай,покажи  свій  талант,  тільки  трохи    голосніше…
 Вона  забрала  руку  і  розставивши  дві  руки,    підняла  їх  догори,
- Ну  ось  цю,  нову,  що  ми    вдома  співаємо.  Назар  її  дуже  любить.
 І    круто  повернулася  до  гір,  дивилась  десь  далеко,  очі  світились  радістю,  немов  вона  вперше  бачила  красу  Карпатських  гір,  з  її  уст  линула  пісня,
- Я  піду  в  далекі  гори,  на  широкі  полонини  …  І  попрошу  вітрів  зворів…*
   Богдан  вже  далі  не  почув    слова  пісні,  здалеку,  біля  самого  підйому  побачив  перевернутий  мотоцикл…      Струм  пронизав  все  тіло,  невже  не  встиг?    Немов  навіжений  зирив  навкруги,  шукав  очима  Назара.
       Дарина  співала,  її  голос  линув  далеко  в  гори...    А  подалі,  пообіч,    в  густій  траві,    Богдан    стояв  на  колінах  перед      мертвим  братом.  Нестримний  спалах  болю  й  гніву….    Хлинули  сльози,  ріками  стікали  по  щоках…  О,що  ж  ти  наробив  мій  брате  -  сизокрилий  птах!    В  голові,  як  дим  і  гул  і  ті  слова    –  «  Від  долі  не  втечеш».  Й  про  себе  тихо,    -  »    А  я  ж  казав  тобі  братику    -  та  жінка  щось  знає…».

                                                                                               *Слова  пісні  Володимира  Івасюка
                                                                                                     «Я  піду  в  далекі  гори».
                                                                                                     Зображені  в  прозі  події
                                                                                                       відбувалися  в  1965-  1970  р.
                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840937
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Валентина Ланевич

Скрипалька.

Таланту  від  Бога,  
чарівній  скрипальці  Наталії  Горщар,
присвячую.

Смичок  в  руці  торкнувсь  диво-струни
І  полилися  мелодійні  звуки.
Здавалось,  наяву  я  бачу  сни,
Затрепетало  серце  в  миті  злуки.

Магічний  вогник  в  погляді  очей
У  кораокості  вплітавсь  у  пісню.
Здавлений  видих  рвався  із  грудей
І  ве́сну  теребив  останню,  пізню.

В  душі  вона  зринала  на  постій,
В  чуттєвості  вбирала  світле  й  вічне.
Скрипалька  зі  смичком  -  фея  із  мрій,
Єдино-неподільне  та  величне.

05.07.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840973
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Амадей

Чому сумні кохана твоі очі

Чому  сумні  кохана  твоі  очі?
Що  заставляє  серденько  страждать?
Коли  ще  губоньки,  медів  цілунку  хочуть,
Кохання  пить,  цю  Божу  благодать.

П"яніть  від  щастя  звечора  до  ранку,
Вдихати  пахощі  цвітіння  і  весни,
Усим  єством  відчуть  себе  коханою,
Черемхою  пахучою  цвісти.

Здавалося  б,  ну  що  для  щастя  треба?
Кохать  і  буть  щасливою  завжди,
Чому  ж  змарніло  личенько  у  тебе?
І  на  душі,  осінні  холоди.

Коли  ще  так  чарує  твоє  тіло,
І  серце,  так  п"янять  уста  твоі,
А  може  це  все  осінь  завинила?
Що  повно  смутку  у  очах  твоіх.

Гони  від  себе  смуток  цей  осінній,
Нехай  в  душі  співають  солов"і,
Вернися  знову  в  весну  солов"іну,
Троянди  квітнуть  хай  в  душі  твоі.

Відчуй  себе  ти  птицею  в  польоті,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Струси  із  себе  смутку  позолоту,
Всміхнися  сонцю,  ...  і  мене  згадай.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Синява в Карпатах

Здається,  небо  доторкнулось  до  землі
І  синяву  густу  розсипало  в  Карпатах.
Китяток,  аконіту,  ніби  дивомли,
Хрещатого  гирличу  зілля  ароматне.

В  обіймах  сонячних  перестріч  гайовий,
Альпійські  дзвоники,  горлянка,  цицербіта.
Розкішний  і  широкий  свіжий  краєвид:
І  феєричність  пахощів,  і  соковитість.

І  ми  вдихаємо  оцю  красу  земну:
Звабливість,  щедрість,  пишність,  чудо  полонини.
Цвітуть  ендеміки  чарівності  зі  сну,
Природний  скарб  -  куточок  раю  в  Україні.



(Світлина  з  Інету.  Всі  рослини,  що  згадуються,  синього  кольору.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


НАДЕЖДА М.

Та сни дозволять щастя пригорнуть…

Три  речі  нам  даровано,  щоб  зм"якшити  гіркоту  життя:
сміх,  сон  і  надія.
____________________________________-
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eh0QHc-qMb0[/youtube]

Не  всі  бувають  у  житті  щасливі,
А  хто  із  нас  не  мріяв  буть  таким?
Чудні  буваєм  ми  в  такім  пориві:
Бажання  це  нас  робить  молодим.

Воно  буває  крихітне,  маленьке,
Нехай  воно  тривало  тільки  мить,
Зуміло  ж  примоститись  край  серденька,
Хоч  часто  в  непогоду  защемить.

І  ти  не  знаєш,  де  себе  подіти,
Як  відшукать  дороги  крізь  роки.
Примушуєш  себе  все  ж  зрозуміти,
Що  неможливо  зупинити  плин  ріки...

Нехай  ця  мить  продовження  не  має,
Та  потайки  благаємо  ми  мрій:
Нехай  ніколи  нас  не  покидає,
Тримає   в  круговерті   цій  крутій.

Ми  часто  в  снах  буваємо    щасливі,
Бо  лише  сни  все  можуть  повернуть.
І  хай  вони  в  реальності  мінливі,
Та  сни  дозволять  щастя  пригорнуть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840931
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Віталій Назарук

ЛЕБЕДИНЕ ПЛЕСО

Зорі  ввишині,
Мов  на  полотні
Мерехтять  і  падають  з  небес.
І  цвітуть  вишні,
Білі,  запашні
Дивлячись  у  води  тихих  плес.

Приспів:
В  вальсі  кружляють  лебеді  білі,
Сонце  за  обрій  пішло.
Квіти  вишневі,  мов  заметілі,
Птахам  лягли  на  крило.

Лебеді  пливуть,
Наче  бережуть
Плесо  від  вечірніх  холодів.
Тихий  бриз  біжить,
Лебеді  в  цю  мить
Ніжно  обнімаються  крильми.

Приспів.

Через  всі  роки,
Птахам  до  снаги
Бути  в  парі,  доля  в  них  така.
Пам’ятай  і  знай,
Плесо  справжній  рай,
Їхня  тут  живе  любов  п’янка.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840916
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Віктор Ох

ОСІННЯ ЗОЛОТА ПОРА (V)

Не  втерпів  і  заспівав.  Не  судіть  строго.
Слова  –  Віталій  Назарук
Музика  і  виконання  -  Віктор  Охріменко
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2lzNZZ8WMss[/youtube]
Ще  не  раз  на  віку,
Ми  побачимо  в  золоті  клени.
Але  літо  пройшло
І  не  буде  нам  осінь  зелена.
Солов’ї  замовчать,
І  замовкне  зозуля  для  мене.
Легка  смутку  печать,  легка  смутку  печать,
Нас  вертатиме  в  літо  зелене.

         Приспів:
Ми  приймаєм  золото,
Як  дарунок  осені.
Срібло,  що  з’являється  –
Прожиті  літа.
Нам  було  однаково,
Як  ходили  босими,
Проте  вже  до  вирію
Осінь  відліта.

Крапелинку  тепла,
Ми  ще  можем  не  раз  дарувати.
Та  за  обрій  літа,
Чомусь  стали  тепер  поспішати.
Жовтий  лист  шурхотить,
Замість  листя  прийдуть  заметілі.
Рік  за  роком  злетить,  рік  за  роком  злетить,
Проводжає  літа  відлетілі…

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840887
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Катерина Собова

Сiмейка

Прийшов    тато    із    роботи,
Всіх    до    себе    пригортає,
Вдома    -    радісні    турботи,
Бо    сім’ю    чудову    має:

Дві    доньки    і    два    синочки,
Та    дружина,    як    те    сонце,
Біля    діток,    як    та    квочка,
Мужа    жде    біля    віконця.

Усі    діти    -    дошкільнята:
Все    вони    бажають    знати,  
Сперечаються    завзято,
Хочуть    всім    допомагати…

Обійняв    татусь    матусю,
Потім    став    ще    й    цілувати,
А    найстаршенька    Маруся
Раптом    стала    їх    повчати:

-От    знайшли,    де    цілуватись,
Адже    в    нас    одна      кімната!
Перестаньте    ви    кохатись    -
Нас    і    так    уже    багато!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840903
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019


Надія Башинська

ВІДПУСТІТЬ ГУЛЯТИ, МАМО!

Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Не  чекайте,  прийду  рано.
Не  чекайте,  прийду  рано.

Відпустіть  мене,  мій  тату.
Відпустіть  мене,  мій  тату.
Відпустіть  мене,  мій  тату.
Бо  я  хочу  погуляти.
Бо  я  хочу  погуляти.

Хоч  музика  гарно  грає.
Хоч  музика  гарно  грає.
Хоч  музика  гарно  грає.
Мнен  мати  не  пускає.  
Мене  мати  не  пускає.

Не  пускає  мене  й  тато.  
Не  пускає  мене  й  тато.
Не  пускає  мене  й  тато.
Знають:  хлопців  там  багато.
Знають:  хлопців  там  багато.

Є  чорнявий  та  білявий.
Є  чорнявий  та  білявий.
Є  чорнявий  та  білявий.
Ще  й  русявий  кучерявий.
Ще  й  русявий  кучерявий.

Як  русявий  усміхнеться.
Як  русявий  усміхнеться.  
Як  русявий  усміхнеться.  
Ніжно  серденько  заб'ється.
Ніжно  серденько  заб'ється.

Як  білявий  заговорить.  
Як  білявий  заговорить.
Як  білявий  заговорить...
Ой,  солодкі  ж  речі  мовить.
Ой,  солодкі  ж  речі  мовить.

А  русявий  -  кучерявий.
А  русявий  -  кучерявий.  
А  русявий  -  кучерявий.
До  чого  ж  веселий,  бравий.
До  чого  ж  веселий,  бравий.

Мене  ніжно  обнімає.
Мене  ніжно  обнімає.
Мене  ніжно  обнімає.
Моє  серденько  співає.
Моє  серденько  співає.

Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Відпустіть  гуляти,  мамо.
Не  чекайте,  прийду  рано.
Не  чекайте,  прийду  рано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Віталій Назарук

ТИ МОЄ НЕВИПИТЕ ВИНО

Cріблом  скроні  вкрилися  давно,
Я  хмелію,  лиш  тебе  побачу.
Ти  моє  не  випите  вино,
Ти  моя  надія  і  удача.
Приспів:
Як  я  хочу  випити  вина,
З  вуст  твоїх,  мов  з  золотої  чаші.
Щоб  для  двох  була  п’янка  весна,  
Щоб    серця  співали  пісню  наші.
Як  я  хочу  випити  вина,
За  кохання  наше  полум’яне,
Вип’ємо  бокали  ці  до  дна,
Хай  кохання  наше  не  зів’яне.

Запалив  я  свічку  на  столі,
Нас  вино  чекає  в  тихій  вечір.
За  вікном  співають  соловї,
Я  обняв  тебе  за  ніжні  плечі.

Пр.

Пригубили  по  ковтку  вина,
Мов  весна  до  нас  вернулась  знову.
Ти  моїм  завжди  вином  була,
Бо  душі  приносила  обнову.
 
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840812
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Ганна Верес

В житті людському не бува дрібниць

В  житті  людському  не  бува  дрібниць.
В  нім  кожен  крок  –  потреба,  мабуть,  долі.
Одних  цікавлять  розміри  скарбниць,
А  тих  –  краса,  природа,  невідомість.
Когось  хвилює,  як  крота,  сім’я:
І  світло,  й  даль  такому  недосяжні.
Когось  –  майбутнє,  воля  і  земля
Всієї  батьківщини,  а  не  сажні.

Хтось  обирає  долю  слимака,
А  інший  –  правдолюба-патріота,
Коли  проснеться  ген  в  нім  козака.
Такий  завжди  і  був,  і  є  з  народом.
Й  хоч  слимаки  жили  в  усі  віки,
Та  після  них  –  місцина  лиш  мокренька.
Козацький  слід  тримається  роки:
Народ  їх  пам’ятає,  окрім  неньки.
9.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840789
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Віктор Варварич

Нехай миром повниться земля

Нехай  буде  любов  між  нами,  
а  щастя  квітне  пишними  садами.
Нехай  тривоги  від  нас  втечуть,
кожен  віднайде,  до  щастя  путь.

Нехай  проміння  сонця  всіх  зігрівають,  
діти  мужніюють  на  славу  зростають.
Нехай  миром  повниться   наша  земля,  
і  буде  щаслива  кожна  сім'я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840773
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Ольга Калина

Зустріч однокласників

(слова  до  пісні)

Думки  у  юність  понеслись  -
Згадати  школу  час.  
Вона  святково,  як  колись,
Сьогодні  стріне  нас.  
Відкриє  двері  у  наш  клас:
-  Ступайте  на  поріг,
Я  вас  чекаю  кожен  раз,
Вертайтесь  із  доріг.

Останній  дзвоник  пролунав
Багато  літ  назад.
Зорю  свою  кожен  стрічав
Й  життєвий  зорепад.
Нас  всіх  дороги  розвели  –
Розбіглись  хто-куди.  
Шкільні  роки,  які  пройшли,
Ми  згадуєм  завжди.

Куди  б  не  вів  життєвий  шлях,
Зустрітись  ми  пришли.  
Ті  ж  самі  клумби,  що  в  квітках
Ми  в  спогадах  несли,  
Ті  ж  самі  липи,  що  цвітуть  
І  дзвоник  знов  звучить,  
Та  інші  діти  з  школи  йдуть  -
Їх  Бог  благословить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840772
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Виктория - Р

Я жизнь свою люблю!

Я  в  жизнь  свою  безумно  влюблена,
Примерно  так,как  любят  малышей.
Я  мать,я  женщина,подруга  и  жена,
И,как  ребёнок  где-то  там  в  душе...

Могу  мечтать  часами  не  иначе,
И  просто  посидеть  в  тиши  одной...
Мне  так  уютно,я  совсем  не  плачу,
Люблю,когда  в  душе  моей  покой.

...Глазами  полного  восторга,
Мне  очень  дорог,каждый  день  и  час,
Я  жизнь  свою  люблю-без  торга,
И  так  прожить  хочу,еще  бы  раз!
27  06  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840751
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Амадей

УДВОХ ІЗ МУЗОЮ

Я  вірш  пишу,  а  Муза  заграє,
Так,  ніби  я,  для  неі  кошенятко,
Бере  і  провіряє,  для  порядку,
Чи  в  мене  ерогенні  зони  є.

Чи  відчуваю  ніжний  погляд  я,
Чи  ще  хвилюють  мене  карі  очі,
Чи  ще  розпалять  пестощі  жіночі,
Як  відчува  любов  душа  моя?

Сиджу,  пишу,  а  Муза  на  коліна,
Ні,  не  сама  сіда,  кладе  мені  вірші,
Не  дам  я  -  каже,  спать  тобі  вночі,
Я  хочу  чуть,  як  пісня  з  серця  лине.

Із  серця  пісня  ніжна  полилась,
Я  цілу  ніч  ій  про  любов  співаю,
Вона  вже  на  колінах  спочиває,
Від  почуттів,  мов  ватра  зайнялась.

Так  і  пишу  я  вірші  і  пісні,
Удвох  із  Музою,  і  днями  і  ночами,
Це  ж  так  приємно  (тільки  це  між  нами),
Горнутися  до  Музоньки  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840747
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Липень пише передмову

Насичене  повітря  пахощами  липи,
Висить  янтарна  люстра  сонця  в  небі.
Як  непомітно  ти  прийшов,  спекотний  липень,
Розкішний,  щедрий  -  для  душі  потреба.

Квітучість  літня  по-дитячому  безпечна,
Купаються  в  пилку  рої  бджолині,
В  траві  сюрчання  цвіркунів  доречні.
Метнулись  серпокрильці  -  вгору  линуть.

Суфле  хмаринне  -  радість  для  птахів,  утіха.
Людина  ж  думкою  літає,  словом.
Лоскоче  липень  надзвичайно  мирну  тишу:
Натхненню  пише  передмову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Віталій Назарук

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Незалежно  від  віку,  офіцерські  погони,
Прикрашають  людину,  додають  честі  шарм.
Захищати  країну  головний  із  законів,
Офіцер  –  наша  гордість,  як  збудований  храм.

Коли  ворог  сьогодні  нашу  землю  плюндрує,
Піднімається  вгору  офіцерська  стіна.
І  повірте,  що  скоро  ворог  пришлий  почує,
Як  звучить  в  супротиві  офіцерська  струна.

Нелегка  їхня  доля,  кров  пролити  по  полю,
Та  проте  в  офіцерів  головне  слово  –  честь.
Вони  сильні  душею,  собі  вибрали  долю,
Для  них  в  серці  гарячім  –  Україна,  чи  смерть.

Пр:  Офіцер  України  має  серце  гаряче.
Офіцер  України  понад  все  ставить  -  честь.
Хай  в  житті  офіцера  чорний  ворон  не  кряче,
Омине  його  зрада,  обійде  його  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840630
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Ганна Верес

Черкащина – край сонця і тепла

Черкащина  –  край  сонця  і  тепла,
І  сивих  муз,  що  Кобзаря  зростили.
Це  тут  велика  зрада  відбулась,
Тож  Раша  300  літ  наш  цвіт  косила.

Черкащина  –  біди  край  і  надій,
Що  вистояли  у  Яру  Холоднім.
Не  в  праві  ми  забути  цих  подій,
Де  спротив  України    був  народний.
Черкащино,  крізь  гул  важких  століть
Озвалося  до  нас  минуле  глухо,
А  це  Тараса  слово  –  «Заповіт».
Девізом  став  він  визвольного  руху!
18.06.2019.    

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840612
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Валентина Ланевич

Все буває навпаки.

Огірочки,  буряки  -
Все  буває  навпаки.
Бруква,  морква,  пастернак  -
Все  буває  враз  не  так.
Кури  є  -  курчат  нема,
Запитає  те  зима.
На  картоплі  жуків  тьма,
З’їли,  цвіту  геть  катма.
Вітер  яблука  торох,
Тільки  спіє  лиш  горох
Й  кукурудза  на  додачу,
От,  і  май  на  щастя  дачу.
Руки  тягне  до  землі,
Ох,  болять,  на  що  мені
Те  на  голову  було.
Закортіло,  бач,  в  село.
Краса,  тиша,  рідний  край,
Неба  синь  і  водограй,
І  сунички  і  малина,
Комарі  й  рясна  калина.
І  хліба  зерно  леліють,
Й  почуття  в  душі  тепліють.
В  серці  спокій  -  сонцерай,
Попрацюй  та  споглядай,
Як  в  природі  все  доладу
Від  дощу  до  зорепаду.
Від  весни  і  до  весни,
Вчімся,  жити  так  і  ми.  

01.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Амадей

СВЯТА

В  житті  я  знав  і  сум  і  біль,
І  одинокість  серце  іла,
Тоді  здавалося  мені,
Любов  в  житті,  -    одне  мірило.

Любов  жила  в  мені  свята,
Вона,  як  сонце  душу  гріла,
Я  ніс  іі  через  літа,
А  про  кохану  тільки  мріяв.

Господь  на  небі  прочитав,
Моі  думки,  моі  печалі,
І  з  неба  доленьку  послав,
Щоби  я  більше  не  печаливсь.

Для  мене,  це  була  свята,
Про  неі  спогад  душу  гріє,
Та  час  пробіг,  пройшли  літа,  ...
Немає  поруч  іі  більше.

Молив  я  Бога  день  при  дні,
Й  оспівував  кохання  в  віршах,
Щоби  Господь  послав  мені,
Таку  ж  як  та,  хоч  й  зовсім  іншу.

Щоб  жить,  любить,  пісні  співать,
Любов  і  ніжність  дарувати,
Кохану  серцем  відчувать,
Щоб  кожен  день  для  нас  був  святом.

І  ось  зустрів,і  покохав,
Ту  святість  серцем  відчуваю,
"Тобі  Господь  іі  послав"...
 -Душа  до  мене  промовляє.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840577
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Віталій Назарук

НІЧ НА КУПАЛА

Ніч  на  Купала.  Вогнище  до  неба.
Ріка  у  квітах,  наче  у  вінку.
До  берега  пливуть  лебідка  й  лебідь,
Кружляючи  в  веселому  танку.

У  квітах  луг,  дівчата  у  віночках,
Шепоче  таємниці  очерет.
Пари  сховались  по  своїх  куточках
І  кожна  з  них  тримає  свій  секрет.

Ось  йдуть  русалки,  відьма,  мавки  з  лісу,
Купальські  чари  сипляться  кругом.
Небу  у  зорях  хтось  відкрив  завісу,
З-за  верби  виглядає  сивий  гном.

Папороть  квітла,  як  пренцеса    в  лісі,
Сичі  кричали  дивлячись  на  луг.
Пливли  хмарки  між  зорями  у  висі,
Місяць  одяг  із  димки  капелюх.

Збирався  ранок,  відпливли  віночки,
Всі  парубки  побігли  вдалину.
Сховали  цвіркуни  свої  дзвіночки,
Запахло  сіно  з  смаком  полину.

Почулась  пісня…  Хлопці  із  далека
Верталися  з  віночками  в  руках.
Ходив  по  росах  молодий  лелека,
Ніс  кожній  парі  свій  хороший  знак.

Вогонь  потух.  Нічні  пропали  чари.
Папороть  вже  у  лісі  відцвіла.
Перше  проміння  вдарило  з-за  хмари,
Такою  ніч  сьогоднішня  була.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840568
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Ніна Незламна

Місяченько ясний…

Я  піду  пройдуся  в  споришеве  літо
Ой  краса  довкола,  налюбуюсь  світом
Підкрадався  вечір,чути  запах  м`яти
Поспішу  стежкою,  милого  стрічати

На  житньому    полі  квіточки  збираю
В  вишневім  садочку  на  тебе  чекаю
Синьоокий  сокіл,  де  ж  ти  забарився
Вже    й  лукавий  місяць  донизу  дивився.
   
Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Приніс  запах  липи,  вітерець  легенький
На  мить  освіжилась,  де  ж  ти  мій  миленький
Заплету  в  віночок,  синенькі  волошки
Й  біленькі  ромашки,  почекаю  трошки

Місяченько  ясний,  освіти  дорогу
Забери  з  душі  ти,  всю  мою  тривогу
І  хай  вітер  бравий,  розвіє  по  полю
Із  квітами  буду,  стрічать  свою  долю

Побачила  близько,  серденько  тріпоче
 Душенька    радіє,  пригорнутись  хоче
Віночок  барвистий,  ти  ж  моя  надія
Світлі  зорі  знають,  що  збулася  мрія.  

Місяченько  ясний  освітив  дорогу
Разом  йдемо    любий,  до  твого  порогу
Солов`їна  пісня...  Із  лісу  лунає
Таємнича  нічка  нас  благословляє….
                                                                                                         30.06  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019


НАДЕЖДА М.

Та час знімає з нас провини

Память  -  единственный  рай,  из  которого  нас  не  могут  изгнать....
Жан  Поль  Рихтер

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DtbArhVflpQ[/youtube]


Чомусь  минуле  ми  так  ціним,
Раз  по  раз  крутим,  як  кіно.
Воно  залишиться  незмінним,
Дугого  просто  не  дано.

Сумуєм  часто,  як  згадаєм,
Нащо  робили  помилки?
І  повернутись  так  бажаєм,
Та  нас  утримують  роки.

Вони  біжать,  а  ми  -  за  ними,
Ледь  -  ледь  дозволять  озирнутись.
Та  час  знімає  з  нас  провини,
І  залишається  -  всміхнутись.

І  з  кожним  роком  все  дорожче,
І   важче  все  оте  забуть,
І  розумієш,  що  найтяжче:
Його  ніколи  не  вернуть..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840501
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Олеся Лісова

Водяні лілії

Весело  у  долоні  плеще  річка,
Проміння  врешті  дужче  припекло.
Латаття  дивне  своє  ніжне  личко
Із  білою  фатою  підняло.

Русальний  квіт(  неначе  із  легенди).
Жовтаві  свічі  річкою  пливуть,
Довгії  коси  юної  Мелінди
Сонце  із  вітром  чешуть  і  плетуть.

В  зелено-білій  дивовижі  цвіту,
В  прибої  хвиль  і  комишевих  зваб
Оберіг-лілії  снують  намисто  літа,
Плетуть  вінок  із  сонячних  кульбаб.



В  Італії,  поширена  легенда  про  красуню  Мелінду,
 яку  викрав  болотяний  цар-страховисько
 і  одружився  з  нею.  Від  того  шлюбу  й  народилося
 біле  латаття,пелюстки  якого  нагадують  білосніжне
 обличчя  Мелінди,  а  тичинки  –  золоті  коси  красуні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840496
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Ганна Верес

Поезія – це дивний камертон

Поезія  –  реакція  душі
На  все,  що  відбувається  навколо,
Коли  ж  душею  раптом  зубожів,
Творить  не  варто  вже  тоді  ніколи.

Поезія  –  мелодія  зі  слів,
То  вишукана,  то  занадто  пишна,
У  ній  життя  і  долі  переспів,
Який  дарують  Муза  і  Всевишній.

Поезія  –  це  дивний  камертон,
Його  звучання,  мов  стихія,  різні,
На  нього  не  впливає  час,  кордон,
Хоч  іноді  звучить  він  надто  грізно.
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840473
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019


Катерина Собова

Животик

Якось    в    мами    запитала
П’ятирічна      доця    Ната:
-Чому,    мамо,    твій    животик
Став    так    швидко    виростати?

-Це    кавунчика    я    з’їла,
А    були    там    насінини,
Тепер    вони    проростають  –
Черево    росте    щоднини.

-Що    ти,    мамо,    це    дурниці!
У    людей    так    не    буває.
Це    ж    не    казка    про    царицю,
Навіть    діти    про    це    знають:

Щоб    кавун    у    пузі    виріс?
Та    такого    буть    не    може!
Ця    велика    гарбузяка
На    вагітність    дуже    схожа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Віталій Назарук

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Коли  думки  постійно  б’ють  набат,
Життя  прожите  розриває  душу.
Ніхто  й  ніколи  не  замітить  втрат,
То  я  піти  у  світ  дідівський  мушу.

І  тихо  так,  щоб  соловей  замовк,
У  ту  хвилину,  як  душа  у  вирій…
Як  відлечу,  то  може  буде  толк,
Можливо  там  я  буду  хоч  щасливий.

Все  щось  не  так,  усе  наперекір,
Приниження  накрили  з  головою.
Коли    людина  стане  наче  звір,  
Тоді  готовий  стати  знов  до  бою.

Цього  боюсь,  бо  роджений  дитям,
Людським  дитям,  а  не  дитям  левиці.
Колись  Господь  казав  усім:  –  Затям,
Не  викликай  з  нічого  громовиці!»

І  це  святе  навічно  у  мені,
Людське  лице  стараюсь  зберігати.
Людиною  живу  я  на  землі,
І  мрію  нею  тут  же  помирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840442
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Lana P.

На крилах мрій

З  чужих  земель  лечу  на  крилах  мрій  —
У  небі  заблукала  журавлина.
Ти  ласкою  своєю  обігрій,
Впізнай  мене,  бо  я  —  твоя  дитина.

Маршрут  між  нами  нелегкий  проліг,
Нас  розділяє  не  одна  країна.
Твоя  донька  я  немочей  й  утіх,
Бо  ти  —  одна  у  мене  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840434
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ольга Калина

Відпусти

(слова  до  пісні)


Невже  він  пішов  і  ще  не  вернувся,
Десь  іншу  знайшов  й  про  тебе  забувся,
Бо  міг  же  тобі  хоч  раз  подзвонити..
Як  смів  він  тебе  в  тривозі  лишити?!

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа
Й  тебе  не  кохає.

Ти  біля  вікна  всю  ніч  простояла,
В  тривозі,  сумна,  його  виглядала.  
А  місяць  світив  стежину  із  неба,
Та  він  не  спішив  –  не  бачив  потреби.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

А  вранці  роса  упала  на  трави
І  сум  заховавсь  в  пахучі  отави.  
Нехай  він  іде  й  назад  не  вертає,  
А  з  іншою  він  хай  щастя  не  знає.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ганна Верес

Літа мої у вишиванках долі

Літа  мої  у  вишиванках  долі,
Що  зморшками  рясними  розцвіли,
І  миті  там,  відомі  й  невідомі,
У  борозенки  пам’яті  лягли.

Літа  мої,  мов  перелітні  птахи,
Котрі  прямують  в  вишині  ключем,
Минаючи  випробування-плахи,
Бо  непокірна  кров  в  мені  тече,
Гартована  і  війнами,  і  потом,
Освячена  любов’ю  праотців,
Що  знала  неабиякий  супротив
І  часто  потрапляла  під  приціл.

Літа  мої  і  в  вузликах  недолі,
Які  завжди  непросто  розв’язать,
Та  пам’яттю  і  совістю  ведомі
Летять  у  невідомість,  де  гроза.
11.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840406
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Любов Таборовець

Ромашковий рай

Ромашкове  поле,  немов    в  заметілі…
До  сонця  всміхаються  квітоньки  білі
А  вітер  гойдає  їх  пісню  любові
У  травах  вирує    нектар  загадковий.
Польові  наречені,  росами  вмиті
В  гармонії  ніжній  із  неба  блакиттю.
В  повітрі  над  ними  метелики,  бджоли
Танок  свій  виводять  аж  за  видноколи.
Цей  рай  білосніжний  всіх  манить  красою
Наповнений  щастям,    сльозою    святою.
Над  ним  жайвір  виспівує  кращі  пісні
Тут  плетуться  купальські  вінки  запашні.
Дівчата  ворожать,  з  надією  в  серці,
Що  в  люблячих  душах  звучатиме  скерцо.
Не  шкодують  закохані  білих  обнов
До  пелюстки  останньої  вірять  в  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840405
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЛА ПТАШКА

         [i]Хоч  вірш  створено  в  День
         Конституції,  він  не  про  Неї.
         Хоча...  як  пильно  глянути..
         в  розряд  встраченого
         попадає  і  Основний  
         Закон  держави.
         Ескіз  з  натури...
         Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала  пташка…  трепетно  і  гордо:
жагучий  погляд  –  в  сонячну  блакить…
Стихія    ж  там:  і    хмар,    і  райдуг  орди,  
а  тут  –  остання,  хоч  і  світла  мить…

Не  пожилось…  На  те  вже  в  неї  йшлося:
Вертка    малявка    випала  з  гнізда,
внизу  ж  життя  –  голодне,    спрагле,  плоске  –
обитель  для…  рептилій  і  нездар.

Вмирала  пташка,  а  за  нею  –  й  мрії
піднятись  в  небо,  в  царство  висоти…
А  як  хотілось,  як  цвіли  надії,
красот  лазурних  серцем  досягти!

Вмирала  пташка  –  символ  лету  й  щастя
для  нас,    простих,  приземлених  украй…
О,  як  сверблять,  буває,  в  тих  зап’ястя,
махнув  би  хто  за  нею  в  дійсний  рай!

Де  гордо  мріти  можуть  
                                                                             тільки  птахи,
де  їхній  голий,  але    рідний  дім,
де    все  –  на  чину  й  правди  плаху,
щоб  недарма  –  
                                                     і  блискавка,  
                                                                                                       і  грім.  [/color][/b]

28.06.2019

На  світлині  автора:  прототип  ЛГ  -  "винуватиця"  ідеї  твору,  
вже  бездиханна,  але    з  піднятою  догори  головою.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Амадей

РОЗЛУКИ СОН

Шепочу  я  твоє  ім"я,
Хоч  бачу,  ти  уже  з  другим,
Хоч  знаю,  ти  вже  не  моя,
Любов  розвіялась,  як  дим.

Розлука  навпіл  серце  рве,
Душа  у  розпачі  кричить,
У  серці  ж  спогадом  живе,
Ота,остання  щастя  мить.

І  ті  співучі  солов"і,
Більш  не  співатимуть  для  нас,
Всі  почуття  палкі  моі,
У  вічність  забирає  час.

Коли  так  хочеться,  -  іди,
Не  хочу  болю  я  завдать,
Хай  береже  Бог  від  біди,
Мені  ж  лишається,  -  страждать.

Шепчу  в  душі  :"Вернись,  любов,
Невже  так  легко  позабуть?
Чи  може  ти  жартуєш  знов,
Солодшою  щоб  потім  буть"?

Так  кисло  стало  на  душі,
Немов  зжував  цілий  лимон,
               .  .  .  .  .
 -Ти  пишеш  знов  мені  вірші,
Як  добре,...що  це  був  лиш  сон.


 Друкується  вдруге  замість  зниклого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840359
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Віталій Назарук

ПЕРЛИНО ЗІРКОВА МОЯ

Для  тебе  я  пишу,  красуне  кароока,
Тобі  і  лиш  тобі,  бажаю  я  тепла.
Для  мене  ти  зоря,  що  в  небесах  високо,
Поміж  зірок  ясних  перлиною  лягла.

Я  знаю  не  завжди  ти  маєш  те,  що  хочеш,
Та  серед  інших  зір,  ти  краща  ввишині.
Хай  ревнощі  тебе  щомиті  не  лоскочуть
І  ти  їх  не  топи  в  холодному  вині.

Поклич  у  вишину,  коли  уже  незмога,
Я  миттю  прилечу  до  тебе  при  зорі.
І  заберу  назад  зажуру  і  тривогу,
У  час  коли  зірки  згасають  угорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840335
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ніна Незламна

Де подівсь дуб молодий /з гумором /

Світить  сонце,    місяченько….    Минають  літа
 Як  оглянувсь  за  плечима,  молодість  пройшла
 Була  весна  й  літечко,трави  пахли  в  полі
 Дякувати  буду  я,  життю  -  своїй  долі…
Та  чи    все  ж    змирюсь  колись,  що  швидко  старію
Лиш  спати  вкладаюся,  печалі  розвію
Ну,  а  часом  спогади,  так  тиснуть  на  мозок
Як  гуляв  з  дівчатами,  посеред    берізок
Босоногі  у  траві,  доволі  веселі
Дарували  віночки,  линув  сміх  в  оселі
Груди  -  пахкі  яблука,  манили  в  спокусі
Нині  замотавсь  у  плед,  ще    й  в  старім  кожусі..
 Ото  час,  біс  забирай,    мерзну  серед    літа
Все  в  шкарпетках  в`язаних,    ходжу  поміж    жита.
Певно  з  ніг  до  голови,  занадто  змінився
 Скривлений,  як  кочерга.  Колись  підженився
Був  стрункий,  світлоокий,  любили  дівчата
Ой,красень,  вслід  казали,чудні  бровенята
Одна  одній  заздрили,  як  обіймав  часом
А  тепер  ті  спогади  запиваю  квасом….
Геть,  аж  руки  трусяться,  по  бороді  тече
Серце  жме  від  відчаю,  біль    у  грудях,  пече.
Чомусь  так    рано  осліп,  помутніли  очі
Знов  погляд    до  місяця…  Такі  довгі  ночі
 Пригадав  там,    в  полі,  ото  насолода
У  обіймах  дівочих,  сприяла  погода
Як  рукавички  міняв,  ой  гріхів  багато
Та    тепер  всі  спогади,  зізнаюся  свято
Плутається  в  голові  павуків  мережка
Заблукали  десь  думки…Загубилась  стежка
Ясноокі  зіроньки  приводять  до  тями
Ох  і  тішився  тоді,  смілими  дівками
Поцілунки  медові,  уста  колір  вишні
Покотилася  сльоза,  де  ж  жіночки  пишні?
От  під  боком  би  була,  можливо  б  й  сварила
Та  хай  би  було  і  так,  аби  борщ  варила
А  можливо  й  бурчала,  лише  б  завжди  поряд
Хай  би  спілкувалися  при  чарівних  зорях…
А  тепер…  Ось  сам,  як  перст!Боявсь  одружитись
Тихо  в  хаті,  самотність,з  ким  би  поділитись
Хоча  б  на  хвилиночку,  геть  розвіять  журбу
Заспокоїть  душеньку,чи  піти  до  шлюбу?
 Та  кому  потрібне  це,старезне  лахміття
Де  подівсь  дуб  молодий,  весняне  суцвіття?
Ой,роки  мої  роки,  розуму  не  стало
 Чому  дурень  був  такий,  поводивсь  зухвало
Думав  весь  вік  молодим,  зможу  я  прожити
Що  посіяв,  те  й  пожну,  що  ж  тепер  робити…
 Вже  світає  за  вікном,  лине  спів  пташиний
Земля  крутиться,  летить..  Як  й  цей  час  неспинний…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840348
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Виктория - Р

Единственный!

Единственный!

Утро  доброе,в  каплях  нежности,
Дразнишь  ласками  всю  неистово...
Сладость  губ  твоих,мятной  свежестью,
Ты  мой  ласковый,и  единственный!

Прикасаешься  чуть  дыханием,
С  вожделением  без  границ...
С  нарастающим  вмиг  желанием,
Трепет  тела,взмах  ресниц...

Танец  нежности  до  скольжения,
В  невесомости  жарок  пыл...
От  начала,и  до  забвения,
Утро  страстное  подарил!
28  06  2019  г  
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840333
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ганна Верес

Зустрілась осінь

У  інеї  літа  мої  і  коси.
Не  втомлена  лишилася  душа.
Зустрілась  на  шляху  моєму  осінь  –
Годинник  то  життєвий  поспіша.

Секунди  виростають  у  хвилини
(Ніхто  не  зміг  ще  часу  зупинить).
Коли  ж  клини  стрічаю  журавлині,
Та,  справді,  незабутньою  є  мить.

Летять  літа  за  журавлиним  клином,
Але  не  повертаються  назад.
Душа  моя  поміж  птахами  лине
І  шлях  той  зрошує  непрохана  сльоза.
27.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840303
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Ганна Верес

Дорога в кожного своя

Чиясь  лягає    доленька  стернею,
Бува  й  така,  що  тре,  мов  терпугом,
Когось  закинула  за  сиві  Піренеї,
А  іншого  вгостила  пирогом.
І  кожен  з  них  по-своєму  щасливий,
Коли  є  друзі  вірні  і  сім’я,
І  діти  –  пташенята  галасливі  –
Дорога  тільки  в  кожного  своя.

Ми  всі  для  нашої  планети  рідні  діти,
І  кожен  –  її  змучене  зерня,
Умієм  працювати,  жить,  радіти
І  воювати,  коли  йде  війна.
Одного  нам  лишень  не  вистачає:
Тієї  мудрості,  що  посилав  Пророк:
Тоді  нас  фініш  у  житті  стрічає,
Коли  є  воля  Божа  і  зірок.
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840302
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Віталій Назарук

ДОСТИГЛІ ЖИТА

Жита  достиглі…  В  споришах  стежина,
Звивається,  як  змійка  до  ставка.
Мовчить  цвіркун,  пахнить  в  кущах  ожина,
Цілує  руки  запах  колоска.

«Берізка»  в’ється  по  стеблі  угору,
Немов  букет  тримає  у  руці.
Хліб  золотий,  як  куполи  собору,
Удалі  відбиває  промінці.

Побігла  вруна…  Ні  –це  вже  не  вруна,
Це  хвиля  по  достигнувших  житах.
Житнє  стебло,  немов  гарячі  струни,
Мелодію  виводить  при  вітрах.

Серпа  чекає  поле  золотисте,
Ще  тиждень  спеки,  тільки  без  дощу.
Буде  врожай  багатий  урочистий,
Я  хлібом  Вас    свіженьким  пригощу.

А  потім  дощ.  Стерню  зорати  треба.
І  готувати  новий  урожай.
І  буде  небо.  Синє-синє  небо.
І  новий  хліб  поллється  через  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840277
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Ніна Продан

КОЛИСКА МОЯ

Колиска  моя,  ненька  Україна,
Ліси,  поля,  озера  і  гаї,
Для  мене  в  світі  ти  одна  єдина,
Тобі  співають  оду  солов`ї.

Ромашки  ніжно  горнуться  до  мене,
І  маками  усіяні  поля,
А  навкруги  все  молоде,  зелене,
І  виглядає  сонечко  здаля.

Світанок  зазирає  у  віконце,
Цілує  у  медовії  вуста,
Твоя  усмішка  лагідна,  як  сонце,
Волосся  –  як  пшениця  золота.

Усе  навкруг  буяє  і  радіє,
Як  добре  знать,  що  це  моя  земля,
Нехай  ріка  моя  не  обміліє,
І  серце  тішить  пісня  солов'я.  

Колиска  моя,  ненька  Україна,  
Щаслива,  що  живу  у  цім  краю,  
Для  мене  ти  найкраща  і  єдина,  
Тобі  я  віддаю  любов  свою!  
(Скореговано  09.08.2019  р.)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840261
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Віталій Назарук

СЛІДИ НА СНІГУ

І  провела  печально  й  просто
У  синю  даль,  де  білий  сніг.
Я  повертавсь  від  тебе  гостем
Із  тих  придуманих  доріг.

Знов  далина  шукала  гостя,
А  ти  мовчала,  як  завжди…
Для  мене  це  ж  було  не  просто,
Я  знов  шукав  удаль  сліди.

Бо  біля  тебе  поруч  небо,
Біліють  хмарки  ввишині.
Я  поміж  хмар  був  білий  лебедь.
«Люблю!»  -  Почулося  мені.

Серце  шалено  тріпотіло,
Рука  твоя  в  моїй  руці.
Горить  душа,  палає  тіло,
Сльоза  холоне  на  щоці.

Бо  знову  стоптана  дорога,
Сліди  залишені  в  снігу.
Мене  приводить  до  порогу,
А  там  є  та,  яку  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840256
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Ніна Незламна

Два сонечка маю

 
Зранку  сонечко  проснулось,з    обрію  скотилось..
За  мить  плило  над  річкою,    -  Ой  воно  ж  втопилось!
Каже    мило  доня  ненці,-  І  що  ж  нам  робити?
Давай  разом,вода  ж  тепла,    будемо  ловити…
 Ледь  -  ледь  руку  підійняла.  А  їй  ненька,  -Доню
 Швидко  забери  з  очей,  ти  свою  долоню…
Подивись  мерщій    доверху,  що  хіба  не  бачиш?
Лиш  примруж    легенько  очі,      бо  за  мить  заплачеш…
Доня,-  Оце  дивина!  Два  сонечка  маю
Одне  в  небі  –  високо!  А  з  другим  скупаюсь..
                                                                                                           10.07.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У роздумах

Вечірнє  небо  й  сонячна  утома.
У  роздумах  про  те,  що  відбулось.
За  хмарами  суцільна  невідомість,
А  десь  заколосилась  жита  ость.

Дороги  денні  заплелись  в  косиці.
Турбує  спогадів  кортеж.
Шумлять  дерева  у  зеленім  ситці,
І  вечір  доторкнувсь  душевних  веж.

Життя  не  обійшлося  без  помилок.
Вартує  совість  на  шляхах.
Мережані  вже  скроні  у  прожилках.
Поліфонія...згадку  грає  Бах.




(Світлина  вчорашня  моя.))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840245
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Ірина Кохан

Причарую

Іще  не  цілована  
ані  вітром,  ані  тобою,
Сни  з-під  вій  розгубились,
лишивши  сліди  на  щоці.
Вчора  юна  Алкіпа,
сьогодні  палаю  жагою  -  
Йду  ва-банк  без  вагань:
легка  посмішка  -  б*ю  прямо  в  ціль.

Сходить  темряви  мох,
ніч  збулася  сльозою  предтечі,
Золотими  струмками  
вливається  день  з  сонцевеж.
Ти  у  царстві  Морфея
шукаєш  дорогу  для  втечі,
Я  ж  любисткову  купіль  готую  -  
тепер  не  втечеш...

Стріли  й  щит  у  кутку:
не  для  тебе  загрозлива  зброя.
Причарую  навік
і  барвінком  розквітне  земля.
Амазонка  по  крові...
Та  впала  колись-таки  й  Троя...
Ти  цілуєш.  Вустами  гарячими.
Все.  Я  твоя.
23.06.2019.

Алкіпа  -  амазонка,  яка  дала  обітницю  назавжди  лишитися  дівою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Валентина Ланевич

Ой, колише в лузі вітер, гойдає калину.

Ой,  колише  в  лузі  вітер,  гойдає  калину,
Приголублює  дівчину  що  малу  дитину.
Пестить  груди,  обіймає  стан  її  пригожий,
Задивляється  на  личко,  вона  ж  на  сторожі.

Сторожить  кохання  щире,  що  у  серці  б’ється,
Що  в  душі  горить,  палає,  а  вітер  сміється.
Нахиляє  до  дівчини  гілля  лоскотати
Та  на  вірність  він  дівочу  не  зна  що  й  сказати.

Бо  у  вірності  є  сила,  що  міцніша  криці,
Живить  тіло,  як  землиця  колосом  пшениці.
Наливає  почуттями  хмільними  по  вінця,
Лети,  вітре,  в  чисте  поле  до  заходу  сонця.

Захід  сонця  зійде  в  вечір,  на  ніч  перекине,
А  дівчина  із  думками  до  милого  лине.
Будь  обачний  у  дорозі,  а,  як  сон,  хай  спокій,
Хай  літає  над  тобою  в  небі  синім  сокіл.

27.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840213
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Виктория - Р

Мені без тебе…

Мені  без  тебе...

Мені  без  тебе  сонця  мало,
І  день  без  тебе  не  такий...
Холодне  накрізь  покривало,
Та  розсікає  душу  кий....

Мені  без  тебе  так  погано,
Краде  безсоння  мої  сни...
Чекаю,щоб  скоріше  ранок,
Зігрів  промінчиком  ясним.

Мені  без  тебе  сумно  дуже,
В  моїх  думках  ти  кожну  мить.
Моя  душа  невпинно  тужить,
І  серденько  щодень  болить...

Мені  без  тебе  вже  не  бути,
Мені  без  тебе  світ-пітьма...
Морозом  душу  криє  люто,
Без  тебе  літо,як  зима....
14  06  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840209
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Надія Башинська

ЖИТО В ПОЛІ КОЛОСИТЬСЯ…

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

Жито  в  полі  в  колосочку...  Будем  жати.
Попроси,  щоб  відпустила  тебе  мати.
А  у  нашому  садочку  зріють  вишні.
Надивитися  на  коси  хочу,  пишні.

Ще  на  личко  твоє  ніжне  надивлюся.
Мов  з  джерельця,  з  вуст  медових  я  нап'юся.
Як  від  пісні  соловейка  сад  притихне,
Я  почую,  як  співає  серце  рідне.

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Тарас Слобода

Вибрало кохати серце карооку….

Вибач,  та  на  зустріч  не  ступити  кроку  
Я  тепер  попався  в  пастку  назавжди
Вибрало  кохати  серце  карооку
А  де  очі  карі  –  спокою  не  жди…

Не  піду  питати  у  циган  про  долю
Не  заплачу,  -  мужньо  вистою  в  бою
Як  травневий  вітер  обікрав  тополю
Так  і  я  розтратив  молодість  твою

І  летіли  стріли  сірих  чар  у  спину  
Крадькома  реальність  валячи  з  під  ніг  
Я  не  вартий  вічність,  але  на  хвилину  
Подаруй  не  погляд  –  свій  цнотливий  сміх  

Знаю,  -    я  для  тебе,  лиш  момент  пройдешній  
Недолуга  згадка,    неглибокий  слід  
Та  в  діла  духовні,  у  діла  сердешні  
Здайся,  не  кривляйся,  манячи  услід  

Заплітають  коси  вже  вітри  весняні
І  уста  червоні  на  чужій  щоці
Я  колись  важливе  не  сказав  коханій
Я  колись  пастельні  вибрав  олівці

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838394
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 27.06.2019


НАДЕЖДА М.

Літня зима…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]

Дивлюся  в  степ  -  туман  клубками,
І  скрізь  все  біле...Чи  зима?
Торкнутись  хочу  я  руками,
Та  забаганка  ця  -  дарма.

Згадала  в  час  цей  прохолоду,
І  заметіль,  що  з  ніг  збива...
Оці  думки,  як  насолода...
Бувають  же  такі  дива!

Бажаєм   часто,  що  не  маєм,
Усе  б  віддали,  лиш  здобуть,
І  літо  на  зиму  міняєм...
Тепло  у  літа  украдуть..

Не  проміняю  все  ж  я  літо,
Не  підкрадайсь,  чужа  зима!
(Любити  літо  треба  вміти),
Не  линь    у  душу  задарма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840158
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Віталій Назарук

КОХАННЯ НЕ ВІДДАМ

Проходять  літа…  Щось  беруть,  щось  дарують,
А  серце  все  бачить,  а  серце  все  чує.
І  б’ється  у  клітці  кохання  весною,
Неначе  я  поруч,  неначе  з  тобою.

Роки  пролітають,  міняються  дати,
А  серце  ще  любить,  не  хоче  чекати.
І  б’ється  у  клітці  кохання  весною,
Неначе  я  поруч,  неначе  з  тобою.

Як  птахи  у  вирій  літа  відлітають,
А  ті,  що  лишились,  в  надії  чекають.
І  б’ється  у  клітці  кохання  весною,
Неначе  я  поруч,  неначе  з  тобою.

І  так  з  року  в  рік,    хоч  міняються  дати,
Ми  змушені  наше  кохання  чекати.
І  б’ється  у  клітці  кохання  весною,
Неначе  я  поруч,  неначе  з  тобою.

Хай  роки  летять,  хай  міняються  дати,
Не  можу  нікому  кохання  віддати.
Весна  ж  бо  для  того,  щоб  збити  оскому,
Кохання  свого  не  віддам  я  нікому.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840121
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Леся Утриско

Літо на межі

Святая  Трійця  -  літо  на  межі,
Стигне  колосся,  трави  у  покосах,
Вплітає  сонце  коси  в  вітражі,
Як  лань  душа,  так  зболена  та  боса.

Задумано  торкає  кожну  мить,
У  спогадах  лягає  тихо  спати,
Притихне  сном  -  у  ньому  защемить,
Де  сивий  батько,  молода  ще  мати.

Нема  обох  -  свічки,  свічки,  свічки...
Задушливо  та  приторно  лоскочуть.
Святая  Трійця  -  липи,  липихи
Мій  світ  в  минуле  повернути  хочу...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840075
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


НАДЕЖДА М.

І потекли струмки…

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G1zdE4MXWxc
[/youtube]

Шалений  дощ  пройшов  десь  із  грозою,
А  блискавка  між  хмарами  вляглась.
І  новий  день,  умитий  вже  водою.
Он  пара  із  землі  вже  піднялась.

І  потекли  струмки  веселі  й  чисті,
Наперебій  котилися  з  гори.
Не  перешкода  -  шлях  цей  кам"янистий...
Іх  пустощі  подібні  дітворі..

Ця  гра  струмків  мене  так  забавляла,
І,  дивлячись,  подумала  собі:
Ніякі  перешкоди  їх  не  зупиняли,
Струмки  маленькі,  зовсім  не  слабі.

Куди  вони  спішать  тепер  й  навіщо,
Який  маршрут  їм  доля  все  ж  дала?
Ніхто  їх  не  зупинить  і  нізАщо.
Дорога  вже  до  річки  привела.

Із  радістю  шелеснули   у  річку.
І  повноводна  стала  ця  ріка...
І  зникла  вже  маленька  води  стрічка...
Ніхто   тепер  струмка  не  відшука..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840065
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Galkka2

Застелив туман долину

Застелив  туман  долину,
По  ярам  до  ставу,
Так  сховав  від  всіх  дівчину,
У  сльозах  блукала….
Десь  у  житі  оселився,
Поміж  осокою,
Там  козак  вже  зажурився,
Разом  із  вербою….
Водить  стежками  примара,
Знають  серця  чари,
Як  лебідочка  гукала,
Чули  і  мольфари….
Стали  сизі  навіть  ночі,
Пусто  й  темно  в  хаті,
Не  згасають  лише  очі,
Щастя  йдуть  шукати….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840041
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Віталій Назарук

СІЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО

Є  в  селі  джерело,
До  якого  вертаюсь  щоразу.
Скільки  часу  пройшло,
Не  міняю  я  серцю  наказу.
Це  життя  джерело,
Тут  напитися  можу  уволю,
Тут  я  став  на  крило
І  у  ньому  скупав  свою  долю.

Пр:  Джерело,  джерело
Біля  верби  в  густім  очереті.
Скільки  часу  пройшло,
Ти  у  серці  немов  на  портреті.
Джерело,  джерело
У  життя  звідси  шлях  мій  почався.
Тут  співає  село,
Тут  я  вперше  в  житті  закохався.

Тут  широкі  луги,
Тут  співають  духмяні  отави.
Тут  немає  жаги,
Ростуть  верби  -  дівки  кучеряві.
Джерело,  джерело
Де  довкола  розкидані  роси.
Усім  бідам  на  зло,
Поспішаю  до  нього  я  босий.

Пр:  Джерело,  джерело
Біля  верби  в  густім  очереті.
Скільки  часу  пройшло,
Ти  у  серці  немов  на  портреті.
Джерело,  джерело
У  життя  звідси  шлях  мій  почався.
Тут  співає  село,
Тут  я  вперше  в  житті  закохався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840029
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Lana P.

Мій-твій світ

Мій  світ  заповнений  твоїм  промінням  —
Зерно  любові  проростає  в  серці,
Лататтям  білим  розцвіта  в  озерці,
Вколисаний  твоїм  теплом,  умінням.

Твій  світ  безмежний  і  бентежний  вже  стільки  літ  —  мій  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840004
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


НАДЕЖДА М.

Надії мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nDE5dXlkTy4[/youtube]

Літали  мрії  -
                       розвіяв  вітер.
Мабуть,  безкрилі,
                                 бо  час  все  витер.
Чи  слабосилі,  
                                     тому  й  замовкли.
Чи  дощ  стіною,
                                 вони  й   намокли.
Слабке  цвітіння, 
                                   довге  мовчання.
Ледь-  ледь  жевріння,
                                     чи  небажання.
І  знову  спроба  -
                                  піднятись  в  хмари....
Надії  мрії..
                           Хто 
                                     цим
                                              не  марив?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839994
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Galkka2

Ой, стиглі черешні….

Ой,  стиглі  черешні  у  кошик  складала,
Для  тебе,  мій  милий,  коралі  вдягала,
Розшиту  спідничку  барвистим  намистом,
І  стрічки  в  волосся  заплела  навмисно…
Ой,  вишні  вклонились  низенько  додолу,
А  сонце  сховалось  у  хмари  ще  вчора,
Чи  прийде,  рідненький,  тихенько  до  плоту,
З  тобою  стояла,  хоч  мала  роботу.
Ой,  коле  у  руки  достигла  ожина,
Розкриє  обійми  розлога  шипшина,
Студена  водиця  в  глибокій  криниці,
Я  глечик  тримаю  –  чи  хочеш  напиться?
Ой,  манить  солодка,  налита  малина,
Для  тебе  я  стану  чудова  дружина,
Де  слива  співала  пісні  з  осокою,
Я  хочу  вінчатись  у  серпні  з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839972
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


majra

Від землі до неба

Від  землі  до    неба,  в  сонячну  блакить,
Десять  тисяч  метрів  і  жадана  мить!
Крила  розправляє  лайнер,  наче  птах,
Хто  мене  чекає  з  квітами  в  руках?

Все,  що  залишаю,  в  Вічність  відійшло,
В  серці  відчуваю  радість  і  тепло.
Думка  швидше  світла  землю  облетить,
Мріями  до  тебе  мій  літак  спішить!

Глянь  в  ілюмінатор,  о,  яка  краса!
Кожен  раз  -  це  свято!  диво!  чудеса!
Нам  не  осягнути  величі  буття,
Ми  лише  піщинки,  в  вихорі  життя.
Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837880
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Віталій Назарук

ЛИШ БІЛЯ НЕЇ

Страшенний  біль,  неначе  в  серце  куля,
Та  годі  вмерти,  але  ж  як  болить…
І  новий  біль,  коли  кує  зозуля,
Кує  літа,  гортає  болю  мить.

Воно  не  знає  звідки  біль  узявся,
Напевно  сум  приніс  через  роки.
Колись  давно  я  на  гачок  попався,
Коли  торкнувсь  гарячої  щоки.

Не  можу  перенести  цього  болю,
Та  серце  промовляє:  «Я  стерплю».
Роблю  нечувані  зусилля  над  собою,
Терпіти  мушу,  бо  її  люблю.

Рани  ятряться,  біль  несамовитий…
А  її  образ  сіллю  кожну  мить.
Любов  ніхто  не  вправі  осудити,
Лиш  біля  неї  серце  не  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839934
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Катерина Собова

Стриптиз

Бабі    Гані    -    дев’яносто  .
Телевізор    подивилась,
Тоді    враженнями    просто  
Із    сусідкою    ділилась:

-Бачу    -    ресторан    старенький:
Труби    стелю    підпирають,
І    народ    там    теж    бідненький,
Всі    вечеряють,    гуляють…

Раптом    дівчина    виходить
(Бог    забрав    у    неї    розум),
До    труби    тої    підходить
І    стає    у    різні    пози.

Музиканти    собі    грають,
Люди    їсти    перестали
І    на      бідну    цю      дитину
Очі    всі    повитріщали.

Ту    трубу    вона    хапала,
Чи    то    біль    став    дошкуляти  –
Привселюдно    раптом    стала
Одяг    на    собі    зривати.

Потім    на    трубу    полізла,
Там    крутилась,      роздягалась…
Ви    повірте:    за    хвилину
У    самих    трусах    зосталась!

А    як    злізла,    чоловіки
Навіть    в  чергу    усі    стали,
(Співчували,    бо    каліка)
Гроші    всі    її    давали.

Люди    ці    були    сердешні,
Хто    чим    міг    -    допомагали.
Гаманець    вона    згубила,
То    в    труси    ці    гроші    пхали.

В    ресторані    добровільно,
Хоч    самі    і    не    багаті,
Дали    поміч    божевільній  –
Хай    і    в    неї    буде    свято.

Є    в    людей    ще      стільки    горя,-
Аж    зітхнула    баба    Ганя,-
А    я    плакала    ще    вчора,
Що    мені    одній    погано!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839935
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Надія Башинська

ВОЗЬМИ МОЮ ЛЮБОВЬ…

Возьми  мою  любовь...  с  тобой  я  разделю.
Дарить  тебе  готов,  ведь  знаешь,  что  люблю.
Я  чувствую:  могу  до  капельки  отдать,
Когда  взамен  твою  я  буду  принимать.

         Как  птицы  вольные  сможем  и  мы  парить,
         когда  научимся  так  искренне  любить.
         Видно  святою    есть  та  светлая  любовь,
         которую  отдать  до  капельки  готов.

Возьми  мою  любовь...    она  сестра  ветрам.
Дарить  тебе  готов,  принадлежит  ведь  нам.
Наградой  будет  мне  та  нежная  любовь,
которой,  знаю,  ты  поделишься  со  мной.

         Как  птицы  вольные  сможем  и  мы  парить,
         когда  научимся  так  искренне  любить.
         Видно  святою    есть  та  светлая  любовь,
         которую  принять  до  капельки  готов.

Возьми  мою  любовь...  с  тобой  я  разделю.
Дарить  тебе  готов,  ведь  знаешь,  что  люблю.
Я  чувствую:  могу  до  капельки  отдать,
Когда  взамен  твою  я  буду  принимать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839851
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Наталя Данилюк

Досвіт

Ще  досвіт  вологий  такий  і  притлумлено-сірий,
Ще  променя  світлий  кучерик  заплутавсь  між  гір…
Та  мить  –  і  ранкового  сонця  тоненькі  рапіри
Проткнуть  і  розкрають  на  клаптики  світ,  як  папір.

Ще  бджоли  дрімають,  напившись  квіткового  трунку,
Сховавши  медовий  бурштин  у  тугі  стільники.
І,  наче  вуста  у  чеканні  палкого  цілунку,
Троянди  зімкнули  тендітні  свої  пелюстки…  

Й  чатують  спросоння,  допоки  мереживний  ранок
Пригубить  з  духмяних  голівок  намисто  роси,
І  світ  зодягнеться  в  лелітковий  диво-серпанок,
І  сріблом  поллються  пташині  дзвінкі  голоси!

Ще  руки  мої  нерухомі  на  теплому  ложе,
Чекають  гарячого  подиху  й  ніжних  торкань…
А  десь  за  вікном  розвидняється  небо  погоже,
І  сонце  між  гір  вибухає,  як  пишна  герань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019


Ольга Калина

Парасольки

Віднедавна  в  Житомирі  свято  –
На  Михайлівській  все  для  людей.
І  світлин  з  парасольками  знято
Так  багато  з  місцевих  й  гостей.  
 
Я  так  хочу  під  ці  парасольки  –
По  Михайлівській  знову  пройтись,  
Як  у  юності,  впевненим  кроком,  
По  бруківці  отак  пронестись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.  

Нехай  серце  моє  наповняють  
Веселкові  ясні  кольори,  
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки,  висять  що  згори.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839915
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Lana P.

Місяць і верба

Примостився  місяць  на  розкішній  кроні  —
Підпирає  щічки  віттячком  верби,
Листячком  лоскоче  срібносяйні  скроні,
А  навколо  нього  —  хмари,  як  гриби,
У  шапках  біленьких,  що  не  видно  ніжок  —
Виросли  миттєво  в  пору  дощову,
По  бокам  обсіли  в  формі  сироїжок,
Острах  наганяють  на  нічну  сову.
Та  давай  кричати,  блимати  очима,
Наче  ліхтарями,  в  темному  дуплі.
Місяць  зашарівся,  став  немов  цитрина,  
Враз  купчасті  хмари  зникнули  в  імлі.
На  вербицю  красень  одягнув  корону,
Хоч  і  не  надовго  —  все  ж  позолотив,  
Ощасливив  кралю  —  сам  подавсь  до  трону,
Почуття  залишив  у  безмежжі  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839884
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


НАДЕЖДА М.

Ранковий дзвінок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=blBtr4xj8sA[/youtube]

Лине   пісня  чиясь  спозаранку.
Зрозуміла:  слабеньке  сопрано,
Тихо  плине  в  ранковім  серпанку...
Голос  ніжний,  співа  непогано.

Прислухаюсь:  романс  про  кохання,
Але  нотка  якась  там  сумна.
Серцем  чую,  якесь  хвилювання,
Але  слів  тут,  яка  глибина!

Чомусь  сум  цей  торкнув  й  мою  душу.
Чом  вразлива  така  ти,  душа?
Хвилювання  ранкове  залишу,
Не   моя  отут  доля  -  чужа.

Та  дзвінок   твій  неспокій  порушив,
Уже  інша  тут  тема,  близька.
Чужий  сум  мене  швидко  залишив.
Кожен  ранок  чекаю  дзвінка.
------------------------------------

І  вже  не  чула,  що  ти  там  казав,
Я  так  люблю  твій  голос  чути...
Якби  ж  ти  знав,  якби  ти  тільки  знав,
Як    радісно  від  цього  може  бути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839845
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Надія Башинська

ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ТИ ЗАПИТАЙ В ЗОРІ

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

У  вітра  не  питай...  притих  поміж  гіллям,  
веселий  вітер  той  смішним  здавався  нам.
Ми  думали  засне  у  гаю,  як  колись,  
а  він  підслухав  всі  розмови,  що  велись.

Не  прислухайсь  до  слів,  що  вітер  нашумить,
закоханих  не  завжди  він  вміє  зрозуміть.
Довірся,  як  і  я,  ясній  нашій  зорі,
усі  слова  твої  знов  передасть  мені.

Як  я  люблю  тебе...    ти  запитай  в  зорі,
бо  чує  всі  слова  і  всі  думки  мої.
Коли  вночі  вона  у  шибку  зазирне,
солодкі,  мов  нектар,  приносить  від  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Валентина Ланевич

Ті, що рухають час вперед.

Безумці  вони  чи  герої?
Ті,  що  рухають  час  вперед.
Їхні  руки  звичні  до  зброї,
Бо  такий  солдатський  жереб.

Щоб  здобути  нове  потрібний
Злам  колишнього  у  замін.
Волею  Господа  обраний,
Духом  сильний  на  стражі  змін.

Куля  крутить  куль  історії,
Що  горить  на  полях  степів.
І  до  біса  алегорії,
В  небі  має  лунати  спів.

Спів  потужний  у  вільній  плоті
І  у  серці  тепла  порив.
Душі  ж  стали  на  ешафоті,
Смерть  за  смерть  і  кров  ворогів.  

Душі  линуть  між  хмар  у  небі,
Хрестять  долі  живим  в  путі.
Витре  ненька  сльозу  в  жалобі,
В  пальцях  стисне  грудку  землі.

Батько  брови  зведе  до  складки,
Де  печать  суму  на  чолі.
Славних  предків  бійці-нащадки
Гідну  відсіч  дадуть  війні.

24.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839821
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Олекса Удайко

ВМИРАЮТЬ ХАТКИ

               [i]Тяжкі  враження  від
               недавніх  від_відин  
               Малої  Батьківщина
               залишились  у  автора
               та  рядками  лягли  
               на  папір...  [/i]
   [youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]

[i][b][color="#034159"]Умирають  хатки,  в  Леті  тонуть  люди…
Те,  що  залишаєм,  кажуть,    просто  –тлів:
СО2    і  воду…  Та  декотрі  й  чудо  
здійснюють,  підвівшись,    врешті-решт,  з  колін.

Кажуть,  що    руїна  –  обихідка  росту,
тимчасовий  відступ  ради  перемог…
та  усім  відомо,  що  ота  “короста”,
вже  владіє  тілом,  як  землею  –  смог.

…Жив  дідусь  у  хатці,  помагав  колгоспу
і  кінці  з  кінцями  зводив,  як  він  міг,
залишивсь  самотнім,  помістили  в  хоспіс,
й  запорошив  хатку    невмолимий  сніг.

Влітку  –  жаска  спека,  осінню  дощило,
продірявив    по́бій,  вже  на  те  пішло…
Ніде  правди  діти,  як  в  мішкові  –  шило:
заросло  бур’я́ном  рідне  джерело.

…А  життя  ж    буяло,  виростали  діти,
в  хатці  тій  збиралось  майже  все  село,
як  в  краї  далекі  проводжали  скніти
хлопців-новобранців...  Терном  порсло…

Спадкоємці  ревні  розбрелись  по  світу
залишили  хату  й  діда  помирать,
й  ні́кому  в  надгріб’я  покладати  квіти...
Не  втяла  традицій  й  владна,  жирна    рать.

Отака  халепа  селам  досаждає:
умирають  хатки,  немічним  –  що    мор…
Та  ростуть  палаци,  пригород  буяє,
І  тріщать  засіки  у  хапких  комор.    

А  у  світі  грішнім  торжествує  правда:
ріже  однаково  всіх  одна  Коса…
Там  не  ті  закони  й  не  пінязів  влада,
інші  привілеї,  
                                                 святість...
                                                                                       і  краса.[/color][/b]

23.06.2019

На  авторовій  вітлині  -  рештки  хати,  в  якій  
проживав  колись  нащадок  славного
 Чубівського  козацького  роду,  дід    
Оксентій...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Ганна Верес

Вечір виткав

Вечір  виткав  зоряну  хустину
В  напівсонній  темній  далині,
Скиба  золота  вгорі  світила.
Голос  цвіркуна  внизу  дзвенів.

Зоряна  хустина  неозора,
Прохолоду  жадібно  п’ючи,
Вишивала  росяні  узори,
Умовляла  землю  відпочить.
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839812
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


НАДЕЖДА М.

Кохання - спів, зальот душі - не тіла. .

"Кохання  —  спів,  зальот  душі  —  не  тіла,
Зоря  з-за  хмар,  веселка  дощова;
Вона  ростить  у  нас  незримі  крила
І  до  країн  незнаних  порива..."
(Михайло  Старицький)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Vju0aMWPd9s
[/youtube]
Кохання  --  спів,  не  завжди  слова  має
А  просто  тихо  входить  у  серця.
Але  воно,  на  жаль,  цього  не  знає,
Як  там  приймуть  коханого-  творця?

Чи  випадково   він  не  помилився,
А  чи  зрадіє  гостю  ця  душа?
Таке  буває,  що  із  курсу  збився...
Але  ж  в  дорогу   все  ще  поспіша.

Та  якось  в  цьому,  знаю,  пощастило:
Відкриті  були  серце  і  душа.
Вони   кохання  без  вагань  впустили...
Та  десь  незвідки  -   прірва,  як  межа.

Та  як  вчинить?  Чи  допоможуть  крила?
Незримі  крила  здатні  все   змінить.
Вони  сильніші,  ніж  морські  вітрила...
Кохання  має   вічність,  а  не  мить..

Не    перешкода  тут,  краї  далекі,
Не  повноводні  річки,  чи  моря,
НЕ  зіб"ють  з  курсу  і  вітри  жорстокі,
Запалена  вперед  веде  зоря...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839778
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Віталій Назарук

ПРОСТО Є…

-  Стомився,  любий?  Як  там  на  роботі?
Дрібниці  різні  не  бери  до  серця.
Домашні  справи  відклади  на  потім,
Із-за  дрібниць,  прошу  тебе  -  не  сердься!»

Поганий  настрій  зник  у  ту  ж  хвилину,
Гаряча  кава  закружляла  в  танці.
В  мені  кохана  бачила  Людину,
Між  нами  не  було  тепер  дистанцій.  

Буває  слово  ранить  гірше  зброї
І  в  цьому  часто  наша  є  провина…
Добре  коли  лиш  холості  набої,
А  поруч  є  ота  одна-єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839838
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Загубитися б з тобою

Загубитися  з  тобою  від  усіх,
Милуватись  гобеленом  неба.
Рахувати  зорі  -  щастя  оберіг,
Що  сіяють  з  місяцем  червневим.

Загубитись  і  забути  самоту,
Болі  блискавичні  і  провини.
Ще  ж  існує  давнєє  твоє  тату
Серед  нетерпимості  рутини.

Загубитись  лиш  з  тобою  у  світах,
Щоб  рука  в  руці  тепліла  знову.
Відчувати  поцілунки  на  вустах,  
І  купатись  у  святій  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Віталій Назарук

РОЗМІСТИ, ЗУПИНИ, ЗАПРОСИ

Розмісти  у  душі  мене,  доле,
Надоїло  блукати  по  світу.
Щоб  не  був  одиноким  ніколи,
Щоб  мав  долю  єдину  й  розквітлу.

Зупини  мої  ноги  опухлі,
Що  відміряли,  певно,  півсвіту.
Щоб  вірші  в  моїм  серці  не  вщухли,
Поклонюся  словам  заповіту.

Запроси,  якщо  можеш,  у  душу,
Як  мелодія  нова  нагряне.
Щось  змінити  в  літах  своїх  мушу,
Може  краще  обом  тоді  стане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839832
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Galkka2

Музика життя…

Загарає  музика  життя,
Де  ноти  складені  в  секунди,
Танцюють  всі....але  не  я...
Це  роль  останньої  зануди.
Минає  час  і  в'яне  день,
Марніє  з  ним  моя  краса,
Опавший  цвіт  прикрасить  пень,
Уже  не  зцілує  роса.
Ось  білий  вальс...вже  я  почну,
Граційно  зроблю  реверанс,
Кохання  є?  Його  знайду,
Дає  життя  на  щастя  шанс..
Співає  ніжно  кселофон,
В  кохання  плачу  на  плечі,
Підхопить  флейта  дивний  фон,
Чи  це  вживу,  чи  це  у  сні...
Так  тихо  доля  повела,
Тебе  вже  бачу  в  дзеркалах,
Вуаль  трагедії  зняла,
В  твоїх  так  затишно  руках....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839827
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Lana P.

Настуся і Равлик (Дитяча пісенька)

Йшла  Настуся  по  стежині,
Замочила  ніжки,
Сидить  Равлик  в  капустині  
І  ховає  ріжки.
Настя  каже:  «Вистав  спинку!»,
А  він  і  не  чує,
Заховався  у  хатинку  —
Там  і  заночує.                            21/06/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839712
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Валентина Рубан

ЧОГО ШУКАВ ТИ…

Чого  шукав  Ти?      Молодості?    Вроди?
Романтики?    Але  ж  вона  була.
Сказати  б    -    «Да  какие  наши  годы»,
Та  лодка  вже  далеко  відплила.

Чого  хотів?    Пригод?  Тобі  їх  мало?
Накидала  їх  доля  вже  сповна.
Може  ж  кохання  серденько  благало,
Обіймів  ніжних,  ніченьки  без  сна….

Тихеньких  слів,  а  може  і  мовчання,
Привітний  погляд  люблячих  очей.
Та  в  дар  лишилося  одне  чекання,
Й  безсоння  довгих,  як  тягар,  ночей.

Чого  чекав?  Збагнути    навіть  важко,
Злетіла  наша  юнь  вже  в  небеса.
Гнітить  в  душі,    невизначеність,  тяжко
В  надіях  наших  схована  краса.

22.06.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839702
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Ганна Верес

Коли замовкають струни

Коли  замовкають  струни
Поетової  душі,
Рядочки  віршів  не  врунять,
Тупіють  ті  лемеші,
Якими  слід  розорати
Духовності  цілину,
Біда  настає  то,  брате.
Ба,  муза  веде  війну.

Ключі  щоби  відшукати
Й  полагодить  лемеші,
Ти  правду  не  смій  лякати  –
Їй  місце  знайди  в  душі.
І  знову  вірші  поллються
Не  маючи  перешкод,
Про  те,  жити  як  по-людськи
Давно  має  твій  народ,
Не  втративши  мову-код!
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839670
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019


Ольга Ратинська

Люблю тебе. .

На  обніжку  ожини  кущ,  
Біля  ставу  рясна  калина  
В  піднебесся  молочних  гущ  
Шле  привіти  пташині,  клином  

Вибивається  шовку  лист  
Між  барвінками  пахне  м'ята.  
Цвіту  білого  дужий  міст  
Постіль  чиста,  думками  прим'ята  

Не  ступала  на  оберіг  
Не  торкалась,  то  й  що,  що  свято?  
Не  трубив  ще  коханий  в  ріг..  
Лише  стуки  на  дубі,  дятла  

Перші  кроки,  близ  моїх  ніг  
Тепло  тепло..  Ім'ям  своїм  тато  
Креслив  креслення,  як  він  зміг?  
Чисто,  світло,  як  завжди,-  завзято  

Люблю  тебе..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833960
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Із спогадів спиваємо ковток

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]


Давно  вже   наші  душі   на  замок,
Таємна  тиша  навкруги  літає.
Із  спогадів  спиваємо    ковток,
Але  серця  іще,  іще  благають.

І  знову  поринаємо  в  той   світ,
Крізь  темінь  пробивається  ледь  сонце.
Хоч  зараз  давить    якийсь  тяжкий  гніт,
Чомусь  війнув  цей  холод  з  горизонту.

І  попливла  густа  осіння  мряка,
З  туманом  вперемішку  і   образ.
Хіба  не  спинить  сила  їх  ніяка?
А,  може,  тут  врятують  кілька   фраз?

Гординя  хай  уступить  тепле  місце,
Бо  доки  їй  у  серці  панувать?
Ти  інших  вже  шукай  тепер,  блуднице!
У  вигнанні  не  зможеш   керувать...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839652
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Віталій Назарук

РІДНІ-ЧУЖІ

Були  рідними  вчора,  а  нині,
Не  співають  уже  солов’ї.
Видається,  що  наші  гордині,
Розвели  нас,  ми  стали  -  чужі.

Перекинимось  словом,  бо  поруч…
Хтось  поставив  на  долі  печать.
Ти  праворуч,  а  я  йду  ліворуч
І  тому  наші  долі  мовчать.

Спориші  у  росі  по  дорозі,
А  на  серці  неначе  зима.
І  холоне  душа  на  морозі,
Коли  променів  сонця  нема.

Затаїлася  в  серці  образа,
Я  і  ти  наче  стали  чужі.
А  причина  –  всього  одна  фраза,
А  все  решту  пусті  міражі.

У  гаю  ще  хтось  пісню  виводить,
Видається,  що  спів  цей  у  сні.
Нехай  серце  ще  довго  говорить,
А  я  буду  писати  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Galkka2

Тихенько…цццц…. .

Тихенько...ццццц
У  залі  повна  тиша...
Завмерло  все,  застигла  в  жилах  кров...
Душа  тремтить...чи  стала  ще  густіша...
Ще  мить  стою....спокійний  видих...крок...

Увертюра….
Взяла  я  першу  скрипку..
І  в  руку  вклала  наче  диво-смик….
Із  перших  нот  розбуджу  чудо-книгу,
А  світ  навколо  у  софітах  зник….

На  каблуках,  що  гострі  наче  шпильки,
Впиваюсь  в  сцену  сірого  життя,
Повстане  вмить  торнадо  з  ното-хвильки,
Нема  завіс,  немає  й  вороття.

Не  діва  я,  не  фея,  не  блудниця,
Мадонна  десь  за  гранями  буття,
Та  де  пройдусь  –  посіється  пшениця,
У  ній  від  сліз  ховаю  почуття.

Не  ангел  я,  та  маю  його  крила,
Їх  вже  давно  для  тебе  берегла,
У  темну  ніч  від  зла  під  зорі  скрила,
Тепер  тобі  на  плечі  одягла.

Йде  перший  акт….
Усі  вдягнули  маски,
Лиш  я  одна  для  тебе  мов  нага,
Сценарій  є,  у  ньому  море  ласки,
Для  майбуття  прокинеться  жага..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839529
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img]