Тетяна Горобець (MERSEDES): Вибране

Амадей

НАЙЧАРІВНІШИМ І ЛЮБИМ В ДЕНЬ ЖІНОЧОГО СВЯТА

Вітаю  я  жінок  усіх,  і  щиро  хочу  побажати,
Нехай  луна  жіночий  сміх  і  не  сумують  хай  дівчата.
Для  Вас  у  цей  святковий  день,  хай  сонечко  на  небі  сяє,
Хай  на  коліні  "соловей"  Вам  серенаду  заспіває.

Щоб  дарували  Вам  любов  в  цілунках,  в  пісні,  в  вірші,  в  слові,
Для  Вас  щоб  світ  весь  був  завжди,  єдиним  всесвітом  любові.
Але  ж  не  забувайте  Ви,  що  є  на  світі  ще  й  мужчини,
Бажаю  щастя  нам  усім  і  Перемоги  Україні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007862
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Амадей

СВЯТО ДВОХ СЕРДЕЦЬ

Він  все  життя  її  кохав,  усе  життя  про  неї  мріяв,
Та  Бог  їм  шансу  не  давав,  щоб  втілити  його  надію.
А  він  все  вірив  і  любив  і  вдень  і  в  снах  він  нею  марив,
Уже  й  обручку  їй  купив,  щоб  бути  вже,  нарешті,  в  парі.
Вона  трояндою  цвіла,  вона  лише  для  нього  квітла,
Вона  ковтком  життя  була,  промінчиком  тепла  і  світла.
І  ось,  настав  той  день  весни,  розсіялися  в  небі  хмари,
Щасливі  й  радісні  вони,  закохані,  нарешті  в  парі.
Нехай  весна  в  душі  цвіте,  не  дивлячись  на  скроні  сиві,
Нехай  кохання  їх  святе,  живе,  і  додає  їм  сили.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007863
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024

Lana P.

Ваші очі - острови…

Переходимо  на:  Ви  -
Так  воліють  зорі.
Ваші  очі  -  острови
У  хмільному  морі.

Всевидючі  -  неба  дар,
Кольору  блакиті  -
Струменіє  сонця  жар
В  найсолодші  миті!

Перебачать  часоплин,
В  дусі  зцілять  тіло.
Ви  зі  мною  -  не  один,  -
Щоб  життя  бриніло!  

У  печерах  снять  скарби,
На  шляху  -  нірвани,
Збагатити  душу  би  -
Не  дають  тумани.

Не  добратися  до  дна,  -
Де  набратись  сили?
В  них  таємна  глибина...
Допоможеш,  милий?

Накривають  береги
Хвилі-поцілунки,
Порятують  від  нудьги
Неземні  стосунки.                                                                        29.02.24


P.S.  Світлина  з  Pinterest.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007499
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Все в гармонії, як треба

У  весни  є  справжні  крила,
Бо  її  любов  -  це  сила,
Наділила  й  наші  долі,
Щоб  сіяли,  мовби  зорі.

Нам  дарує  серце  миле,
Щоб  вбирали  все  красиве,
Ніжну  вроду  світанкову,
Мудрість  матінки  чудову.

Все  в  гармонії,  як  треба,
Щоб  думки  торкались  неба,
Радість  сумнівам  розрада
Та  доречна  всім  порада.

Справедливо  у  природі,
На  землі,  в  душі,  в  погоді,
І  від  нас  завжди́  залежить,
Що  кому  й  коли  змережить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ГУМОР. МУХА ВРЯТУВАЛА

Зайшов  вчитель"тихо"  в  клас,
Грюкнув  так  дверима!
Ну  розказуй  вірш,  Тарасе,
Швидко,  не  затримуй.

Встав  Тарас,  почухав  вухо,
Підтягнув  штанці.
Десь  взялась  проклята  Муха.
Засміялись  всі.

Муха  влізла  йому  в  носа,
Лоскотати  стала.
Вчитель  кинув  погляд  скоса...
Муха  врятувала.

В  мене  дома  є  проблеми,
Батько  прийшов  пізно,
Довго  нам  читав  памфлети,
Слухали  всі,  звісно.

Вклали  спать  його  насилу,
Голова  -  макітра.
Вчить  вірша  не  було  сили,
Раптом  зникло  світло.

Вчитель  тут  сказав:
 -Брехня!
Кожен  раз  невдала.
Ставлю  я  оцінку  -  два...
-  А  чому  так  мало?..
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007495
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Як подих весняний

Як  добре,  що  можна  у  світі  творити,
Красу  малювати  та  ніжно  любити,
Про  все  говорити  душевно  з  тобою
І  знатись  поменше  з  печаллю  й  журбою.

На  мить  зупинитись,  заглянути  в  очі,
Там  щирість  і  ласка,  мов  промінь  лоскоче,
Зануритись  тихо  в  обійми  і  знову
Почути  любови  зворушливу  мову.

Вдихнути  наповну  все  щастя  і  долю,
Зустрітися  поглядом  рідним  з  тобою,
Відчути  кохання  найкраще,  єдине,
Як  подих  весняний  своєї  дитини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗВУЧАЛА МУЗИКА НЕВДАЛА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]

Обірвалась   струна  в  серці,
Скрипка  вже  не  грає.
Чи  любов  була  та  з  перцем,
Як  любить  не  знає.

Довго  грала  скрипка  скерцо,
В  думках   -   допоможе.
Та  кохання  було  вперте,
Просто  тимчасове.

Не  торкнули  серця  струни,
Даремно  старались.
Воно  звуків  тих  не  чуло,
Чи  просто  всміхалось?

Ті  чекали,  сподівались,
Чи  мелодія  не  та?
Та  чекання  обірвалось,
Мабуть,  недарма.

Не  таку  воно  чекало,
Тут  нема  кого  винить.
Була  музика  невдала,
І  не  так  вона  дзвенить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Хто кращий?

-Добре    їсти    в    ресторані,-
Похвалився    Вітя    Грицю,-
Всіх    люблю    офіціанток:
І    дівчат,    і    молодицю.

Страви    вміло    так    підносять,
Ніжно    в    очі    заглядають
(А    не    так,    як    жінка    й    теща,
Косі    погляди    кидають).

А    коли    вже    розплатився,
Вирушаю    йти    до    хати,
Чайові    їм    залишаю  –
То    готові    цілувати.

-А    мені    більш    до    вподоби,-
Засвітились    очі    в    Гриця,-
В    спальному    вагоні,    друже,
Миловидні    провідниці.

Усміхаються    привітно,
Ні    до    кого    не    ревнують,
Після    чаю,    як    годиться,
Іще    й    постіль    пропонують!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Валентина Ланевич

Весни поступ гряде

У  трепеті  листя  сухого
Згубився  веселий  промінчик.
То  в  кроні,  у  дуба  глухого,
Заплутавсь  між  віт  його  кінчик.

Між  віття  там  й  вітер  гуляє,
Він  про  себе  складає  пісень.
На  листі  зруділому  грає,
Щоб  той  шелест  нести  в  новий  день.

Зіллятись  з  "курли"  журавлиним,
Що  повільно  по  небі  пливе.
Край  шляху  дістатись  калини  -
Весни  поступ  гряде  по  при  все.

03.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007392
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024

Lana P.

Сьогодні море не зі мною…

Сьогодні  море  не  зі  мною  -
Не  пестять  хвилі  береги,  
Ведуть  із  чайками  торги,
Під  тихі  відгуки  прибою.

Чубасті  зляться,  хмурять  брови  -
Втопилось  сонце  ув  імлі,
Притишені  ведуть  розмови.
І,  не  торкаючись  землі,
Вітри  зібралися  на  лови  -

Полюють  на  солодкі  бризи.
Пожовклий  журиться  пісок,
Маяк  удалеч  звів  курок  -
На  мушці  овид  тане  сизий.  
Тобі  ж  до  мене  тільки  крок...                2.03.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007325
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024

Lana P.

У СВІТІ БЕЗОДНІ…

Як  сиро,  холодно  у  світі  -
В  тунелях  безодні,  пітьми  -
Там,  навіть,  ангели  крильми
Не  можуть  людство  захистити.

Не  знаємо,  що  буде  далі  -
Скотивсь  у  вирву  білий  світ,
І  тільки  сонця  моноліт  
Нам  про  прекрасне  нагадає...          22.10.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006807
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Любов Іванова

ПРОГРЕС В МЕДИЦИНІ

[b][color="#190694"]Запитала  якось  Домка
 у  куми  Марини,  -
Як  вважаєш,  чи  є  успіх    
в  плані  медицини?

Ми  старі,  зрівняти  здатні
Як  було…  як  стало.
Ми  ж  бували  у  лікарні
За  свій  вік  не  мало.

-Є  прогрес,  гука  Марія
Всі  про  нього  знають.
З  нас  раніш  не  брали  гроші,
А  тепер  здирають…

-  Та  не  той  прогрес,  Маріє,
Геть  не  згідна  Домка,
В  діагностиці  є  зміни…
Натякає  тонко.

Ооо!!  То  ти  згадай,  кумасю
Як  було  нам  двадцять
Лиш  зайшла  до  кабінету,
Треба  роздягаться.

Не  важливо,  терапевт  то
Отоларинголог,
Мусиш  зняти  все  із  себе
І  стояти  гола.

Все  змінилося  навколо,
Зміна  й    тут  велика.
Чи  хірург,  а  чи  невролог
«Покажи  язИка».

Може  й  нині  ми  не  проти
Зняти  з  себе  дрантя,
Та  ніхто  й  не  пропонує,
Бо  не  з  нашим  щастям[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Родвін

ЯК  КОБИЛІ РОБЛЯТЬ ХВІСТ 16+

   
                 [i]Слідами  світової  класики.

                             За  мотивами  твору

                               [b]Джованні  Бокаччо
                                         "ДЕКАМЕРОН"[/b]

                     День  дев'ятий  .  Оповідка  5.
[/i]
                                                       *              *              *

Священник  Джанні  ді  Бароло
Колись  в  Барле́тті  проживав.
Приход  убогий  був  та  з  цього  
Ніколи  він  не  горював...

Але,  щоб  якось  все  ж  прожити,
Бароло  мусив  щось  робити  -  
То  він  кобилу  запрягав
Й  по  краю  з  гендлем  мандрував.

По  ярмарках,  а  то  й  базарах
Він  їздив  на  своїй  кобилі  
По  всій  багатій  Апулії*
І  знався  в  крамі  і  товарах  -

Де  дешево  -  то  щось  купляв,
А  де  дорожче  -  продавав.


Десь  недалеко  від  Таранті
В  однім  базарному  селі
Він  стрівся  з  П'єтро  із  Тресанті,  
Той  був  баришник.  На  ослі

Він  їздив  теж  ярмаркувати,
Товари  й  кросна  купувати,
А  потім  вміло  продавав.
І  в  тім  -    живу  копійку  мав  !

Вони  на  ринку  сонце  стріли,
З  них  кожен  добре  справу  знав,
Товари  кожен  розіслав,
Й  люб'язно  й  мило  говорили...

Про  те,  про  се...  про  своє  діло  ...
Про  що  -  ніхто  не  пам'ятав  !


Немов  раніш  десь  розлучились...
Священник  П'єтро  кумом  звав  -
Так  міцно  й  славно  подружились.
П'єтро  у  Джанні  чаював,

Коли  по  справах  був  в  Барлетті,
Вгощались  дорогим  спагетті,
В  Тресанті  Джанні  ночував
І  П'єтро  радо  частував...,

Від  серця,  мило  і  привітно,
Його  усім,  чим  Бог  послав.
А  потім  спать  його  поклав
Аж  на  солому,  у  повітку,

Бо  в  ліжко  кума  не  ложив  -
Наш  П'єтро  дуже  бідно  жив  !


Він  мав  будиночок  в  Тресанті,
В  нім  ліжко,  де  постіль  він  слав.
Ані  балкона,  ні  веранди  -
Лише́нь  повітка  для  осла.

Вони  з  жоною  в  ліжку  спали.
Для  Джанні  -  місця  бракувало  !
Він  мусив  на  соломі  спать,
Біля́  кобили  постіль  слать  !

Джемма́то  сповнилась  бажанням
В  сусідки  Зіти  ночувать,
Щоби  із  П'єтро  міг  поспать
Священник  із  Барлетти  Джанні.

-    В  постелі  він,  як  гість  щоб  спав,
     А  не  кобилу  обнімав  !  -


Джеммато    -  так  дружину  звали...
То  чоловік  лиш  промовчав,
А  в  Джанні  очі  запалали,
Він  посміхнувся  і  сказав  :

-  Кумо́  Джеммато,    не  турбуйся,  
   Бо  я,  як  оком  підморгну  -
   Кобилу  в  дівку  оберну
   В  таку,  що  просто  залюбуйся  !

   І    сплю,  як  з  жінкою,  всю  нічку.
   А  потім,  знову  -  тільки  чхну,
   То  враз  в  кобилу  одверну
   І  запряжу  у  віз  чи  в  бричку  !

   Свою  кобилку  я  люблю
   Тож  біля  неї  пересплю  !


Хазяйка  дому  здивувалась,
Але  повірила  йому...
Ще  й  чоловіку    розказала
А  по́тім  мовить  по  тому́  :

-  Якщо  він  вміє  чарувати
   Та  ще  й  великий  твій  приятель,
   То  хай  тебе  навчить  тих  чар  -
   У  нього  ж  -  небувалий  дар...!

   Ти  о́бернеш  мене  в  кобилу.
   Вдвох,  на  кобилі  й  на  ослі,
   Поярмаркуєш  у  селі,
   Поті́м  вернеш  личину  милу.

   Подвійний  зиск  ми  будем  мать,
   А  втім  -    пора  лягати  спать  !


Кум  П'є́тро  ніч  крутився  в  ліжку
Джеммато  навіть  не  змогла
Приспати  любощами,  ніжно...
Бо  думка  спати  не  дала.

Повірив  П'єтро  в  ту  дурницю,
Послухав  жінку,  як  годиться,
Кумася  став  прохать  навчить
Кобилу  з  жінки  як  зробить.

Хотів  його  відговорити
Приятель  Джанні,  та  ніяк
Не  піддається  неборак  -
До  чарів  хоче  долучитись  ...

 Кортить  кобилу  свою  мать
 Й  з  ослом  на  пару  гендлювать  !

   
-  То  що  ж,  навчу  вас,  що  робити,
   Проснемось  завтра  ми,  чуть  світ,
   Бо  гриву  важко  сотворити...
   Та  найтрудніша  штука  -  хвіст,

-  Кум  Джанні  важно  так  промовив,
   А  потім  ще  додав  два  слова  :
-  Щоб  хвіст  гарнезний  сотворить  
   Із  ним  прийдеться  помудрить  !

   Його  так  тяжко  приробити...
   Для  цього  треба  щось  утнуть...,
   А  без  хвоста  ж  -  не  обернуть  !
   Це  важко  навіть  уявити...

   Та  раз  вже  взялись  -  не  вернуть  !
   У  нас  все  вийде,  певен  будь  !

       
Джеммата  з  П'єтро  знов  не  спали,
В  постелі  йорзали  всю  ніч...
На  чудо  так  вони  чекали,
Що  з  сонцем  побрели  навстріч,

До  кума,  дорогого  Джанні,
Скоріш,  щоб  чари  ті  бажані
Перевтілили  на  кобилу
Джеммату  -    П'єтра  жінку  милу  !

А  Джанні,  лиш  в  сорочку  вдітий,
До  них  підвівся  і  сказав  :
-  Нікому  б  це  не  показав
   Раніше  я  у  цілім  світі  !

Лише́нь  для  вас,  своїх  кумів
Таїнство  це  розкрить  посмів  !
   

Коли  ви  так  це  забажали,
То  я  навчу,  дивись  сюди  -
Щоб  все,  що  ви  запам'ятали,
Не  принесло  для  вас  біди,

Щоб  без  помилок  чаклувати,
Не  слід  нічого  мудрувати  !!!
Я  все  вам  зараз  покажу,
Робіть  лиш  так,  як  я  скажу  !

-  Ми  згодні  все  робить  по  слову,
   Лишень  тобі  я  тут  корюсь,
Джеммата  мовила:  -    Клянусь  !
-  Клянусь  і  я...!    -    П'єтро  промовив...

Тоді  кум  Джанні    свічку  взяв
Ткнув  П'єтру  в  руку  і  сказав:


-  Ну,  от  і  добре,  все  чудово,
   Я  бачу  -  все  до  Вас  дійшло  -
   Й  додав,  здригнувшися  нервово  :
-  Язик  у  вас  -  не  помело,

   То  щоб  не  сталося  -    ні  слова  !
   Бо  все  розладить  та  розмова,
   Дивіться  добре,  що  чинить,  
   Й  затямте  все,  що  говорить  !

   Щоб  не́  було  -  терпіть  щосили  !
   Бо  зойкнеш,  крикнеш  -  нанівець
   Зведеш  всю  справу  і  -  кінець  ...
   Й  не  буде  в  вас  тоді  кобили  .

   Щоб  кожен  Господа  благав
   Про  хвіст...  До  ладу  щоб  пристав  !


Кум  П'єтро,  в  руки  свічку  взявши,
Запевнив  -    буде  все  як  слід  !
Завмер  він,  дух    затамуваши,
А  від  неспокою  -  аж  зблід  !

Отець  звелів  Джемматі  милій  :
-  Нараз  догола  роздягнись,
   Постань  же  рачки,  міцно  впрись  !
   Стій  так,  немов  стоять  кобили  !

   Тихенько  стій,  не  озивайся.
   Хоч  хто  би  раптом  не  позвав,
   Чи  доторкнувся,  чи  злякав  -
   Ти  навкруги  не  озирайся  !

   І  щоб  не  сталося  -    мовчи  !
   Бо  все  розладить  навіть  пчих  !


А  сам  до  неї  руки  суне,
Ко́си  гладить  їй  грайливо,
Говорить  П'єтру  :  -  Слухай,  куме,
   У  нас  розкішна  буде  грива  !

В  Джематти  коси  розплелися  -
Так  в  шию  Джанні  їй  вчепився
І  примовля  при  цім  слова:
-  В  кобили  гарна  голова...

А  сам  -  мов  кіт  коло  сметани,
Навкруг  оголеного  стану  :
-  В  кобили  будуть  гарні  ноги  -
Каже    Джанні  :    -  щоб  дороги,

   Для  неї  легкими  були...
І  гладить  -  знизу  догори...


Від  дотику  вона  здригнулась,
Назад,  легенько,  подалась...
Неначе  грізне  щось  почула.
Та  виду  все  ж  не  подала...

А  той  вже  груди  її  мацав,
По  спині,  як  кобилу,  ляскав,
А  перса  -   повні  і  пругкі,
Та  ще  й  привабливі  такі...

Аж  в  нього  встало  щось  незване,
Ще  й  з  під  сорочки  вигляда,
Та  добре  -  то  не  є  біда,
Бо  він  же  теж  людина  -  Джанні  !...

Тож  Джанні  й  каже  :  -  Певно  будуть
У  кобили  гарні  груди  !


До  живота  він  теж  звертався,
Й  до  спини  складно  ворожив,
А  щоб  міцніший  круп  удався,
До  стегон  тихо  шепотів  :

-  В  Джеммати  є  красиві  стегна,
   В  кобили  буде  сильний  зад,
   Бо  це  ж  -    кобила,  не  коза,
   Ще  й  чистокровная,  напевно...

Лишень  хвоста  зробить  зосталось...
То  він  сорочку  закотив,
За  тичку  свою,  рослу,  взявся  
І  прямо  в  дучку  застромив,

Що  зроблена  для  того  діла...
-  Хвіст  буде  гарний  у  кобили  !

Врочисто  Джанні    заявив  !
Джематті  й  втямити  не  вспіла  !


Кум  П'єтро,  що  уважно  слухав,
Бо  все  хотів  запам'ятать,
Вдивлявся  і  мотав  на  вуса,
Враз  став  обурено  кричать  :

-  Панотче,    стійте,  зупиніться
   Хвоста  не  треба,  відступіться  !
Та  рідиво  нараз  стіка,
Те,  що  від  нього  рость  людська...

Кум  тичку  витіг  й  важно  мовить  :
-  Гей,  П'єтро,  що  ж  ти  натворив?
   Хіба  ж  мовчать  я  не  велів  ?
   Була  кобила  вже  готова,

   Ти  розкричався  -  нанівець
   Ізвів  всю  справу  і  -  кінець  ...


   Хвоста  вже  наново  не  втулиш  ...
-  Та  добре  зразу  було  там...
   Хвоста  того  не  треба...  Чули  ?
   Мені  б  сказали  :    -  Зроби  сам...  

   Та  й  направляли  його  низько  !
-  Приріс  би  добре,  там  же  близько,
   Тому  тобі  я  й  не  сказав,  
   Бо  ти  ж  бо  влучно  б  -  не  попав,

   На  перший  раз.  Не  зміг  би  вставить  !
   Це  діло  тонке,  любий  куме  -
   Потрібен  досвід,  треба  думать...
   Не  зміг  ти  б  так,  як  я  приставить  !
 
Промовив  Джанні  :    -  Жаль...  Не  стати
Кобили  гарній  із  Джеммати  !


Почувши  їхню  суперечку,  
Звелась  Джематта  й  аж  кипить  !
На  чоловіка,  безперечним,
Сварливим  голосом  кричить  :

-  Який  дурний  ти,  чоловіче,
   Кажу  тобі  я  прямо  в  вічі  :
   Ну  де  ж  ти  бачив,  біднота́
   Живу  кобилу  без  хвоста  ?

   Та  ти  і  так  уже  є  бідний,
   Дай  Боже,  щоб  бідніший  став,
   Як  ти  із  мене,  без  хвоста,
   Кобилу  робиш,  жалюгідний  !

   Чого  ти  рота  відкривав  ?!!!
   Хвоста  не  треба...?  Ти  сказав  !


Словами  чари  ти  розвіяв,   
   Тож  про  кобилу   -   тільки  мріять...!
   А  я  ж  старалась,  як  могла  !  -
   Джематта  вділась  і  пішла...

А  П'єтро,  з  панотцем  напару,
Скупивши  гарного  товару
Осла  й  кобилу   запрягли
Бо  часу  га́ять  не  могли  -

В  Бітонто,  Лечче,  місті  Барі*,
Вони  завзято  торгували,

А  в  Барі  ж  ярмарки  -  ой  славні  !...
Там  П'єтро  добрий  гендель мав
Й  ніколи  більш  не  розмовляв
Він  про  кобилу  з  кумом  Джанні.

Лише́нь  одній  Джанетті  милій
Ще  снились  сни  про  хвіст  кобили...

                                                       *              *              *

*  [b]Апулія[/b]  -  один  із  найрозвинутіших  регіонів  Італії,  розміщений  на  півдні  країни.  Складається  з  провінцій  Барі,  Барлетта-Андрія-Трані,  Бриндізі,  Лечче,  Фоджа,  Таранто.  
     Столиця,  адміністративний  центр  і  найбільше  місто  -  [b]Барі[/b].


22-29.01.2024  р.



Фото  :    https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/90.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004729
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Плач зими

Зимонька  плаче  гіркими  сльозами,
Мабуть  болять  незагоєні  рани,
Ріки  створились  від  смутку  й  печалі,
Де  відшукати  гармонії  грані?

Дивиться  в  небо  -  весняні  вже  хмари,
Може  здалося,  але  ж  не  примари,
Дивно  схилила  свій  образ  в  зажурі,
Знову  думки  зачепили  похмурі.

Що  тут  робити?  Ось,  стукає  зміна,
Вже  не  потрібна  поміч  каміна,
Скоро  нам  сонце  всміхнеться,  зігріє,
В  кожного  звісно  давно  така  мрія.

Йди,  мила  зимо,  на  довгий  спочинок,
Дай  же  зустріти  найліпшу  годину,
Радість  відчути  і  миру,  і  сміху,
Буде  скрізь  затишок  людям  на  втіху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Капелька

Писать стихи - души призвание

Писать  стихи  -  души  призвание
-  Тяжёлый  или  лёгкий  труд.
В  стих  вкладываем  понимание,
Когда  красиво  -  very  good...

Писать  стихи  -  летать  как  ветер,
Но  иногда  идти  пешком.
В  своей  душе  -  в  своей  планете
Вы,  словно,  с  Музою  вдвоём.

Писать  стихи  -  дышать  любовью
Стараясь  целый  мир  согреть;
Скорбеть,  когда  пролитой  кровью
Война  питает  горе,  смерть...

Писать  стихи  не  так-то  просто
Когда  не  знаешь,  что  сказать.
Они  растут  с  духовным  ростом
Раскрыв  уста  и  сняв  печать.

Писать  стихи  -  построить  яхту,
Назвать  "Победа"  иль  "беда".  
Отправить  в  море  иль  на  "плаху"
Решают  Авторов  сердца...

Писать  стихи  -  писать  картину.
В  ней  отражение  души.
Украсить  дом,  снять  паутину
И  не  остаться  на  "мели".

Писать  стихи  -  бальзам  на  душу,
Луч  света,  радуга  мечты.
Но  иногда  стих,  словно,    грушу
Побить  в  спортзале  за  "грехи"...

Писать  стихи  -  ведь  каждый  знает:
"Слова  в  них  -  лего  и  игра".
Свою  страничку  открывает
И  для  тебя,  и  для  себя.

                                 08.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Lana P.

ПЕГАС

Радію,  що  зустріла  Вас  -
Нехай  летить  у  світ  Пегас,
В  яскравих  фарбах  кольорових,
Переливає  світ  любови.

Не  передати  почуттів,
Сильніших  від  усіх  вітрів.
Подяка  долі  за  натхнення,
За  Ваші  щирі  одкровення!                      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006594
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Малиновый Рай

ЗИМОВИЙ СОН (колискова)

Клени  сплять  і  липи,
Вишні  й  виноград,
Також  сном  сповитий
Яблуневий  сад.
Клени  і  тополі
Бачать  свої  сни,
Така  їхня  доля,
Спати  до  вени.
В  лісі  сплять  ведмеді,
В  степу  бабаки,
А  під  сніжним  пледом
Міцно  сплять  струмки.
І  земля  приспала
На  зиму  лани,
Будуть  вони  спати
Також  до  весни.
Сплять  маленькі  дітки,
В  цю  зимову  ніч,
Їх,маленькі  квітки,
Зігріває  піч,
А  ще  поруч  мама
І  її  тепло,
Щоб  спокійно  спати
Діточкам  було.
Та  весна  настане,
Побіжать  струмки,
Зацвітуть  каштани,
Зацвітуть  садки.
Дітки  гратись  будуть,
Боцян  прилетить.
Всіх  весна  розбудить,
Всіх  розвеселить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006627
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Веселенька Дачниця

Є у правди своя стежка

                                   
Є  у  правди  своя  стежка,
Немов  терня  –  гостра,
Захищати  світлу  правду  
Завдання  не  просте.

Хтось  залишив,  хтось  втікає,
Хтось  просто  нагадив  …
Україно!  Пробач  убогим  -
Тим,  хто  тебе  зрадив:

Не  любив,    чи  так  покинув,
Як  рідну  дитину…
В  твоїх  шрамах  -  згустки  крові  -
Тут  їх  теж  провина…                                                      

Мудрість  права  -  так  і  каже,  -
З  чим  прийшов,  з  тим  -  підеш!
Скільки  б  ворог  не  скаженів  -
Долю  не  об’їде  !

Твої  вірні  сини  й  дочки
За  тебе  –  стіною!
Не  зламати  України
В  лютому  двобої  !
                           
Буде  світла  твоя  доля  -
Горе  -  подолаєм  !  
Заквітуєш,  Україно,            
Елітним  врожаєм!
                                   В.  Ф.  -    07.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002883
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 25.02.2024

valentinaaaa

Любов розуму немає

Любов  розуму  немає
Там  непередбачені  шляхи,
Вона  жива,  то  вже  вмирає
То  йде  знову  навпаки.

Ще  любов  має  об'єми
Бо  їй  завжди  мало  шляху,
До  небесної  системи
Торкає  океану  дну.

Вона  лине  у  повітрі
До  краю  йде  вона  землі,
Не  бачить  ніч  -  видає  світло
Чудово  там:  тобі  й  мені.

Нас  минуть  усі  напасти
Любов  нехай  завжди  живе,
Бо  із  нею  разом  щастя  
І  радість  в  душі  хай  несе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006670
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Білоозерянська Чайка

Лівостороннє

Тугою  лютого  лівосторонньою
Здавлює  груди,  відлунює  ранами:
(Кажуть,  для  віку  ще  надто  зарано  те…)
Знову  в  метро  йдуть  ночами  безсонними,
мами  із  дітьми…    і  звуть  їх  мадоннами.
Зорі  рум’янило…

Тугою  лютий  зависне  окопами,
Разом  зі  зливою  слізно  ридатиме,
Серце  країни  -  з  синами-солдатами.
гордість  за  подвиг  щоденний  охоплює:
у  небезпеці  -  лишатись  хоробрими,
з  болем  і  втратами.

Вільним  же  мир  і  в  неспокої  сниться  нам,
Сонячним  зайчиком  ллє  підвіконнями.
З  вірою  -  ликами  грає  іконними  -
Пройдуть  страхи,  що  зібрав  між  ключицями
Смуток…  А  має  надією  битися  
Лівосторонньою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006711
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Тамара Шкіндер

Я - українська жінка

Я  -  українська  жінка,  я  -  живу!
Від  рідної  землі  черпаю  сили.
Лягло  червоне  й  чорне  на  канву,
Бо  зла  біда  не  раз  мене  косила.

Не  вистояти  просто  не  могла.
На  слабкодухість  я  не  мала  права.
Бо  з  вірою  у  Бога  я  жила,
І  праведних  шляхів  завжди  шукала.

Я  засівала  зоряні  стежки
Молитвою,  віршем,  душі  стремлінням.
І  хоч  був  шлях  крутим  і  нелегким,
Та  народились  паростки  з  насіння.

Я  -  українська  жінка!  Я  -  весна!
Я  -  пагінець  вкраїнського  народу.
Нехай  його  недоля  обмина.
Гартує  міць  від  роду  і  до  роду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006776
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЗГАСАЮТЬ СУТІНКИ ВЕЧІРНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]


Згасають  сутінки  вечірні,
Змінився  світ  вже  за  вікном.
Вони  зникають  так  невільно,
Крадеться  ніч  чомусь  тайком.

Вона  загладить  всі  гріхи,
Спростує  всі  життя  проблеми.
Здається,  що  нема  біди,
Що  турбували  нас  даремно.

Це  сон  зморив  вже  наші  очі,
На  лад  свій  все  перевернув.
Він  ощасливить   всіх  нас  хоче,
Від  негараздів  відвернув.

І  ми  щасливі,  ніби  знову,
Та  промайне  ця  швидко  мить.
І  на  душі  все  ті  ж  окови,
Що  не  дають  по-людськи  жить.

Та  ніч-чаклунку  знову  ждем,
І  знову  тайни  довіряєм.
Лиш  огорта  болючий  щем:
Не  буде  так,  як  обіцяє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Веселенька Дачниця

Стоїть Воїн у дозорі

В  зимну  ніч,  чи  літні  зорі                                                                              Присвята
Стоїть  воїн  у  дозорі,                                                                          Воїнам,  які  захищали
Стоїть  воїн  у  дозорі  !                                                                          і  захищають  Україну

Берегти  спокій  країни  -
То  найбільша  справа  нині,
То  найбільша  справа  нині  !

Щоби  мирні  дні  та  ночі  -
Не  плакали  з  горя  очі,
Не  плакали  з  горя  очі  !

Коли  спокій  батькам  й  дітям  -
Як  же  цьому  не  радіти,
Як  же  цьому  не  радіти!

А  ти,  враже,  не  сунь  носа  -
Залишишся  голий  –  босий  !
Залишишся  голий  –  босий  !

На  снігу  мороз  іскриться,
Україна  –  то  є  криця,
Україна  –  то  є  криця  !

Миготять  яскраво  зорі,
Стоїть  Воїн  у  дозорі,
Бо  Воїн  стоїть  в  дозорі  !
                                                                       В.  Ф.  -  18.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006335
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Олеся Лісова

Ми війни не хотіли

Ми  так  ждали  весну:  небу,  сонцю  і  квітам  радіти!
Планували  відпустки.  Україна  чекала  тепла.
Сподівалися  в  мирі  і  радості  віку  дожити
Але  клята  московська  орда  корективи  внесла.

Ми  війни  не  хотіли,  та  горе  ступило  на  ґанок
І  для  кожного  міста  неначе  би  світ  почорнів.
Як  фашистська  навала  бомбила  країну  під  ранок,
По-сусідськи,  підступно,  щоб  жоден  із  нас  не  вцілів.

Не  гадали,  що  дружно,  уся  українська  держава
У  єдиний  кулак  збере  з  півночі  й  півдня  синів.
Наша  нація  горда  із  заходу  й  сходу  повстала,
Найцінніше  за  волю  дає:  своїх  дочок  й  синів.

Не  були  ми  братами,  не  будемо  ними  ніколи,
Через  прірву  між  нами  століттям  мости  не  звести.
Ілюзорна  імперія,  амбіціозні  престоли  
Увесь  світ  захотіли  в  свою  павутину  вплести.

Відбудуємо  все:  Маріуполь  і  Харків,  і  Бучу.
І  Херсон  з  Запоріжжям  нарешті  орду  проженуть.
Розростуться  міста  у  єдину  країну  квітучу,
Бо  бійці  українські  за  волю  під  кулі  ідуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006320
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Духовий оркестр

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HjdWnr5GFRc[/youtube]
Осінній  сад  замовк  і  слуха,
Яка  тут  сталась  дивина?
Лунають  десь  чарівні  звуки:
Це  повернулась  давнина.

Оркестр  це  грав  давно  забутий,
Його  не  чули  ми  давно.
Та  він  такий  іще  живучий,
Лунала  музика  з  кіно.

Пташки  затихли  у  мовчанні,
Присіла  й  я  на  край  лавчини.
Звучала  музика  кохання,
Що  в  моїм  серці  і  донині.

Згадалась  перша  та  любов,
І   ті  роки,  що  безтурботні.
Я  повертаюсь  туди  знов,
Все  ж розумію  -  неповторні.

Затихла  музика  давно,
Та  в  моїм  серці  ще  лунала.
Ой,  як  же  це  було  давно...
Я  ніби  все  чогось  чекала...
-----------------------------------------
Дякую  за  ідею  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006197

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006302
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Ніна Незламна

Усміхнися, Людмилочко!

ІЗ  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ!

Шановна  пані,  красуня  блакитноока,
Ми  Вам  бажаєм  щастя,  міцного  здоров’я!

Хай  Бог  відводить  негаразди  і  печалі,
Щоб  синь  небесна,  яснить  сонцем,  без  вуалі!

 Ваша  світлина,  щоб  примітна  серед  квітів,
Мала  кохання,  міцніше  на  всьому  світі!

Сонце  дарує,  хай  добро  по  всій  окрузі,
Достатку  Вам,  злагоди  й  найщиріших  друзів!  

Сімейне  щастя,  нехай  не  йде  стороною!
Душа  на  взлеті  у  міцній  дружбі  з  весною!

Пишіть,  творіть  і  мрійте  про  світле  майбуття,
Дай  Боже  Вам    й  надалі  черпать  солод  щастя!

                                                                           20.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006297
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Скажи, українцю?

Скажи,  українцю,  чи  знаєш  ти  мову  свою?
Вивчай,  плекай,  друже  і  створюй  її,  мов  броню,
Бо  це  твоя  сила  і  воля  залізна  твоя,
В  ній  все  поєдналось:  і  небо,  і  ріки  й  земля.

Свята  й  дорога,  найкраща,  як  ненечка-мати,
Здолає  усе:  жахи  і  тривоги,  і  грати,
В  пекельнім  бою,  вона  переможе,  я  знаю,
Це  гідність  земна  всього  найдорожчого  краю.

Хвилююсь  в  душі,  печалі  виходять  назовні,
Подалі  жену  болючі  хвилини  мінорні
Та  мова  моя  дає  мені  сили,  мов  зброю,
Ми  вистоїм  знов  і  ще  заспіваєм  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Малиновый Рай

Травневий етюд

Сонечко  ранесенько  встає,
Ластівки  над  травами  літають
Свій  зозуля  голос  подає
Травень  світлі  роси  розсипає.

     Знов  в  Попівцях  розцвіли  сади,
     Розлилася  пісня  солов'їна,
     Ця  краса  присутня  тут  завжди,
     Бо  Попівці  це  є  Україна.

Може  є  щось  краще  у  світах
Та  воно  ніколи  не  замінить
Цю  красу  села,  що  є  в  садах.
Над  якими  небо  синє-синє.

     Знов  в  Попівцях  розцвіли  сади,
     Розлилася  пісня  солов'їна,
     Ця  краса  присутня  тут  завжди,
     Бо  Попівці  це  є  Україна.

Над  селом    кружляє  білий  птах,
А    йому  давно  про  те  відомо,
Як  би  добре  не  було  в  світах,
Та  найкраще  то  звичайно  вдома.

     Знов  в  Попівцях  розцвіли  сади,
     Розлилася  пісня  солов'їна,
     Ця  краса  присутня  тут  завжди,
     Бо  Попівці  це  є  Україна.

Любі  пташеняти,що  в  світах,
Вас  додому  всіх  село  чекає  
І  який  не  випав  би  вам  шлях
Хай  завжди  в  Попівці  вас  вертає.

     Знов  в  Попівцях  розцвіли  сади,
     Розлилася  пісня  солов'їна,
     Ця  краса  присутня  тут  завжди,
     Бо  Попівці  це  є  Україна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006283
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Lana P.

ПО КОЛУ…

Ранок  променем  ласкавим
Усміхнувся  днині,
Вечір  поглядом  лукавим
Доторкнувся  скрині  -

У  хатині  піднебесся
Сипались  дукати.
Місяць  хмарою  підперся  -
Вміє  дивувати

Ніч,  сполохану  пітьмою,  -
Є  на  то  причини,
Оповився  срібний  млою  -
Умліває,  чинний.

У  солодкому  полоні
Бризові  зізнання,
Хвилі  плещуть  у  долоні  -
Шамотить  убрання,
Береги  вітають  сонні  
По  колу  до  рання...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006267
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Веселенька Дачниця

Що залишимо

Душа  болить…  Ще  мить,  ще  мить  -                
Тривога  ріже  тишу…          
Що  буде  після,  що  жде  нас?                                  
Що  майбуттю  залишим  ?        

Цей  світ  -  для  всіх!    Цей  світ  -  для  Вас!      
Сіяти  треба  зерно,                                
Щоб    розквітло,  лікувало,
А  не  робити  мерву  …    
                                                                                       В.  Ф.-  21.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004843
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Любов Іванова

ПРАВИТЬ БАЛ ЗИМА

[b][color="#061099"]Ніби  хтось  розсипав  стрази
В  нашому  дворі.
Все  засяяло  одразу  -
Радість  дітворі.

Ген,    під  сонячним  промінням
ВиграЮть  сніги.
Хтось  підкинув  нам  з    умінням
Ліки  від  нудьги...

Чистять  старанно  дорослі
На  стежинах  сніг.
А  малеча  мчить    наосліп,
Скрізь  лунає  сміх.

Зарум"янилися  щічки
В  літніх  і    малих.
Десь  ховаються  синички,
Налякав  їх  сніг  !!

А  причина  лиш  у  тому,  -
Що  не  жартома.
Тут,  у  царстві  сніговому
Править  бал  зима.[/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 16.02.2024

Родвін

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 16.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

А українці - найвродливіший народ

А  українці  -  найвродливіший  народ
Душею  доброю,  широкою,  як  поле,
В  якому  цінності  людські  та  волі  код,
Любов  до  матері-землі,  до  дивослова.

А  скільки  лихоліть  душа  пройшла  оця,
Свавілля  царське  і  Гулаг,  голодомори.
Виборювала  правду,  щастя  від  Творця,
Хоч  пролилось  немало  з  неї  крові.

За  Незалежність  досі  йде  страшна  війна
За  рідний  дім,  за  батька,  сина,  доньку,  матір,
Бо  Україна  в  кожного  бійця  одна.
Розірвуть,  вірмо,  ЗСУ  отой  ворожий  ятір.

То  ж  українці  -  найвродливіший  народ,
Що  прагне  миру,  праці  та  навік  свободи.
У  єдності  вся  нація  проти  заброд,
Бо  українець  -  справжній  на  землі  господар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002141
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 16.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Малиновый Рай

ЦІЛУНКИ

         автор  Малиновий  Рай
Шкода-спиртного  не  вживаю...
Та  цілуватися  люблю,
Я  поцілунки  відправляю
І  бумерангами  ловлю.
Вони  приємно  тішать  душу,
Бо  ж  любить  їх,  смачних,  вона.
І  ще  я  визнати  тут  мушу-
Вони  міцніші  від  вина.
Вони  так  голову  закружать,
Звалити  можуть  навіть  з  ніг.
Вина  не  хочу,вина  сушать,
А  цілуватися  не  гріх.
А  може  гріх  то?  По  секрету,
Нехай  би  бог  мене  побив
За  те  що  будучи  поетом
Я  б  цілуватись  не  любив.  

 
     автор              Полісянка
Хто  ж  цілуватися  не  любить!
Не  гріх,  як  кажуть,  це  –  природа,
п’яній  від  дотиків  до  згуби,
а  от  спиртне  надміру  –  шко́да.
Від  поцілунків  молодіють,
хоч  фраза  ця  звучить  банально.
Приводять  тіло  й  душу  в  дію,
але  цілуй…  не  віртуально…

       Ось  такий  вийшов  тендем!    Дякую!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005901
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Lana P.

РОМАНТИКИ… (Дитяче)

Ніч  кричить  в  дупло  сови:
«Зорі  -  наші  острови!
Місяць  -  з  досвідом  човняр,  
У  хмаринні  -  плугатар.

Небо  -  море  навісне,
І  для  нас  не  затісне,
Попливемо  тет-а-тет
До  небачених  планет!»

А  сова:  «Угу,  угу,
Я  до  ранку  не  засну.
В  серце  зоряних  полів,
Краще,  вишли  кажанів,
Мандрівні  готуй  човни,  
Бо  романтики  вони!»

P.S.  Світлина  з  Pinterest.

11.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005893
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖАГА ДО ЖИТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки  життя  змушує  страждати.  Смерть  –  це  значить  кінець,  спокій.  Чому  ж  тоді  йому  не  хочеться  вмирати?
---------------------------------
Самотній  степ  окутав  смуток,
А  ще  недавно  вабив  він  красою.
І  не  було  у  нього  цих  думок:
Зостатись  наодинці  з  самотою.

Зима  холодна  -  це  постійний  гість,
Високі  наміта  вона  замети.
І  виника  до  неї  ненависть  і  злість,
Так  важко   подолать  душевні  сплески.

Та  раптом  впала  в  око  ця  стеблинка:
Така  тоненька,  ледь  охватиш  зором.
Пташина  в  землю  кинула   зернинку,
Зали́шивши  самотньою  у  полі.

Лютує  все  сильніше  ця  зима,
А  вітер  все  підсилює  морози.
Вона  ж  боролась  з  вітром,  як  могла,
Їй  не  страшні  були  зими  погрози.

Здавалося  -  зламає  зараз  вітер,
Що  раз-по-раз   кида́є  пасми  снігу.
Та  де  ж  береться  в  неї  сила,  звідки?
(Зима  ж  лютує,  не  збавляє  бігу).

Вона  тонка,  живуча,  незборима,
Впаде  і  знову  випрямить  стебло.
Їй  не  страшні,  ні  вітер,  хуртовина.
Вона  живе  негоді  цій  на  зло.

Зморився  вітер, сам  у  неспокої,
Чому  вона  його  перемогла?
Та  відповідь  прийшла  оця  раптово:
Йому  все  зрозуміть  допомогла...

Жага  життя  -  велику  має  силу,
Вона  подужала  його  в  борні.
Змогла  ще    подолала  люту  зиму...
Тут  висновки,    на  диво  їм,-  прості...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовна абетка

Ти  скинеш  мені  на  серветку,
Найкращу  любовну  абетку,
А  там  почуття  у  чеканні,
Такі  найдорожчі  й  бажані.

Милують  і  радують  душу,
Послання  від  тебе  зворушне,
В  коханні  то  справжня  є  сила,
Ось  бачиш,  вже  серце  зцілило.

У  нім  відчуваю  той  трепіт,
Пульсує  непрохано  шепіт,
Маніжить  мелодія  ніжно
І  знову  на  серці  так  втішно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Веремія думок (В)

Веремія  моїх  думок
Влучно  знову  мене  схопила,
Вмить  написаний  цей  рядок,  
Вгамувати  потік,  щаслива.

В  світлий  шлях,  ще  незнаний  світ
Величаво  розправив  крила:
Вальс,  мелодія,  танго,  сміх
Враз  спинити  уже  не  сила.

Вільність  думки,  її  політ
Вабить  душу  та  лине  в  ирій,
Вірність  стрічі  найкращих  літ  -
В  них  усі  почуття  так  щирі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005655
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2024

Олеся Лісова

Цвіт кохання

Зимою  ніжний,  білий  цвіт
Зорить  пречистим,  світлим  дивом.
Бубнявіє  побачить  світ
Любові  непокірна  злива.

Світанку  перший  промінь  в  ніч,
Солодких  снів  знайомий  погляд.
Бурштин  очей  у  сотні  свіч,
Попри  мороз  весняна  ода.

Щоб  з  неба  сипалась  любов
Благим  чеканням  у  долоні.
По  вінця  в  душу,  знову  й  знов
Найкращою  з  земних  симфоній.

У  повні  сонячних  видінь
Як  вперше,  в  такт  для  серця  серце.
Попри  незвідану  глибінь
Дзвінким  ручаєм  в  повінь  скерцо.  

Попри  самотність  і  печаль...
Чи  обпечуся?..  Так,  можливо.
Та  все  гучніше  гра*  скрипаль
І  цвітом  землю  притрусило.  


Фото  із  інтернету.
Дякую  авторам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005750
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Lana P.

Підстав…

Поранене  серце  безжально  пече  -  
Жахіття  війни,  повсякденна  утома.
Підстав,  любий  вітре,  надійне  плече,
Щоб  я  почувалася  зручно,  як  вдома.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005696
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Десь лине музика на флейті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]

Біль  часто  приходить  від  тих  людей,
які  нам  принесли  колись  багато  щастя
------------------------------------------------

Десь  лине  музика  на  флейті,
І  я  радію  -  йде  весна.
І  легко  стало  так  на  серці,
Це  відступає  вже  зима.

Спішить  з  весною  і  любов,
У  мріях  серце  відшукати,
Повірить  зможе  в  неї  знов,
На  цей  раз  буде  шанувати.

Любов  страждає  від  зневіри,
Міняє  колір,  запах,  зміст.
Вона   не  зможе  тих  зігріти,
Хто  випадковий  був  в  ній  гість.

Любов  забуде  про  образи,
Забуде  тих,  хто  не  цінив.
Вона  не  може  це  прощати,
Хто  її  образити  зумів.

Вона  шукає  інше  серце,
Що  буде  чисте,  як  кришталь.
На  почуття  ще  буде  щедре,
В  любові  квітниме,  як  май...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005671
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Амадей

Ну що з тобою, серце моє, коїться?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  на  моїх  скронях  сивина?
Тобі  кохання,  невгамовне,  хочеться,
Шукаєш  все  Вона  чи  не  Вона?

Все  дивишся  у  небо,  може  Зіронька,
Пошле  тобі  із  висоти  привіт,
Чи  може  передасть  цілунок  Зіронька,
Ота,  яку  чекаєш  стільки  літ?

Ну  що  з  тобою,  серце  моє,  коїться,
Уже  ж  сади  повинні  відцвісти?
А  ти,  усе  ніяк  не  заспокоїшся,
Все  хочеш  своє  щастя  віднайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005775
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024

Н-А-Д-І-Я

РОЖЕВА ДОЛЯ ЙДЕ ЗА МНОЮ

                                                     Дерево  не  забирає  своєї  тіні  навіть  у  того,  
                                                     хто  прийшов  зрубати  його.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]

Я  йду  повільно  -  тінь  за  мною,
Хіба  це  справжній  мій  двійник?
А,  може,  йде  за  мною  доля,
Невже  оце   її  відблиск?

Я  зупинилася  -  чекаю,
Так  хочу  глянуть  їй  в  лице.
Мабуть,  думки  мої  читає?..
Відчула  щось  мені  близьке.

Як  доторкнутися  рукою?
Мені  теж  руку  подає.
Пішла  я  швидкою  ходою,
Від  мене  знов  не  відстає.

Та  що  робити?  Це  -  примара,
Від  неї  як  знайти  спасіння?
Із  сил  усіх  себе  тримала,
За  мною  йде  моя  надія?

Усі  думки  перелистала,
На  це  все  ж  відповідь  слаба.
Чому  ж  вона  мене  злякала,
Смілива  начебто  була?

Я  посміхнулася  до  себе,
Такі  фантазії  мої.
Та  тут  захмарилося  небо,
І  зникла  тінь,  пройшли  жалі.

Це    непогода  тут  виною.
Пішла  дорогою  своєю.
Ще  я  зустрінуся  з  тобою,
Моя  ти,  доленько  рожева...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Білоозерянська Чайка

Ослінчик спогадів

/четверик/

Примостився  спогад  на  ослінчик,
Чай  пахкий  усім  лили  спочатку.
Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь  –
Від  бабусі  всотує  дівчатко.

Чай  пахкий  усім  лили  спочатку,
Латаних  коржів  пекли  чимало.
У  минуле  починали  мчати
Повісті,  що  бабця  вік  тримала.

Долю  чи  урок  життєвий,  слід  чийсь,
Все,  що  стало  з  нашою  ріднею  –
Як  цікаву  істину  засвідчить
Бабця…  От  і  я  пишу  про  неї.

Від  бабусі  всотує  дівчатко
Тогочасне,  пережите,вічне.
Притчі  все  продовжують  звучати
У  мені,  вмостившись  на  ослінчик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005453
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Ніна Незламна

Гнали самогонку ( вірш розп з гум)

Гнали  баба  з  дідом,
Зранку  самогонку,
Він  давився  хлібом,
Їй  кричав  (вдогонку)
*
Скакаєш,  як  білка,
Літаєш  мов  бджілка,
Та  ні,  вже,  як  шкапа,
І  досі  ж  не  крапа!

То  чим  промочити?
Не  хочеться  й  жити…
Вона  ж  гонориста,
Слова,  як  намисто,
Розси́палось  в  хаті,
Що  склад,  то  вже  мати.

Спітніла,  присіла,
За  мить  вже  й  зраділа,
-  Бач  крапа,  безвусий,
Хоч  ти,  мені  й  милий,
Пора,  на  спочинок,
Дай  пару  хвилинок,
Хай  втіху  відчую,
Сама  посмакую.

І  швидко  до  банки,
А  зір  куртизанки,
Не  вмітила  тряпку,
На  (морді),  вмить  тертка,
Ото  зашпортнулась,
Як  лід  підслизнулась,
Напій  на  підлозі,
Як  встать  та  й  не  в  змозі.
Як  півень,  дід    скаче,
Життя  це  собаче
Вгодити  не  вмієш,
Про  нічку,  ще  мрієш,
Як  ти    та  й  до  мене.
І  я,    так  до  тебе!  

Підняв,  все  ж  дружину,
Ловив  без  спочину,
З  підлоги  в  долоньку,
Схиляв  голівоньку,
Хоча  й  помаленьку,
Та  сьорбав  сивеньку.

А  баба  ж  мовчала,
Вона  добре  знала,
Хоч  й  горло  стискав  сміх,
Не  брала  на  душу  гріх,
ЗмовчАти  саме  час,
Труїзм  й  погляд  погас,
-Нам  треба  змиритись,
Навіщо  сваритись!
Сказала  вже  тихо,
 -  Але  ж,  це  не  лихо!

Сприйнять  звісно  важко,
Ще  раз  зварим  бражку,
Чуй  дід,  не  журися,
Не  злись,  посміхнися,
Твій  погляд  не  ласий,
Тож  знову  заквасим!

Надворі    вже    днина,
Дід  спав  мов  дитина,
Вона  ж  не  дрімала,
Фермент  добавляла.
*
Не  зраджує  мету,
Усі  ж,  ліки  на  спирту,
Сто  грам    -не  завада,  
Любу́,    знищить  ваду!

         10.02.2024р

                                                             В  13.40  вставлена  
                                                               картинка  з  інтер.

-

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Надія Башинська

ЗНАЙ, РОЗЦВІТЕ ЗЕМЛЯ!

Знай,  розцвіте  земля...  
прикрасить  Божий  цвіт
ліси  й  поля,  й  на  гори  він  збереться.
Розсіється  туман,  зрадіє  поле  й  гай,
і  сонце  радо  ранку  усміхнеться.

І  Перемоги  день
зустріне  співом  птах,
і  мрія  знов  ясна,  знаю,  воскресне.
Щоб  доленька  цвіла  і  щедрою  була,
цю  радість  подаруй,  прошу  я,  весно!
                             
Цей  переможний  час  
все  ближче  з  кожним  днем,
відважно  всі  свій  край  ми  захищаєм.
Знай,  розцвіте  земля,і  заспіває  птах,
бо  світ  ясний  любов'ю  зігріваєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Веселенька Дачниця

ДУМКИ

             
Крутеня    небо,  мов  прорвало…                  
Білим  –  білим  покривалом
устелило  землю.  Навкруги
не  видно  сліду  від  ноги.

А  сніг  мете,  а  сніг  мете,  
що  було  вчора  –  вже  не  те.
Не  повернути  мить  назад
у  той  чарівний  зорепад!

Дивлюся  вдаль  –  вона  німа,  
бо  замело,  всюди  зима…
Зима  душі,  як  і  природи,
не  раз  ще  буде  у  нагоді.                                                    
                                                                                                                                     
Весна  розбудить  почуття  -
Вихром  закрутиться  життя  !
Мир,  лад,  стоятиме  в  дозорі  -
Думки  яснітимуть,  як  зорі  !
                                                                 В.  Ф.  -  07.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005455
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Любов Іванова

ЛІТО ПОРЯД

[b][color="#074ab5"]Ллється  світло  місячне  в  вікно,
Є  у  ньому  певна  таємниця.
Нічка  тче  із  сутінок  сукно,
А  мені  чомусь  в  цю  ніч  не  спиться.

Підійду  тихенько  до  вікна,
Зупинюсь    в  пітьмі  побіля  ставень.
Тільки  я,  спокусниця  весна,
І  її  останній  місяць  травень...

Літо  вже  крадеться  на  поріг
Рясно  вмите  ранньою  росою.
Місяць  -  маг,  одвічний  оберіг
З  невимовно  щедрою  красою.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984268
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Ганна Верес

Весни секрет

Коли  весна  в  твою  загляне  душу,
Пошле  цілунок  сонячний  устам,
Розкриє  першу  бруньку  дика  груша  –
І  все  це  не  без  Божого  перста.
Озвуться  першим  леготом  озимі,
Громи  іще  німі  у  небесах,
Але  весна  іде,  хоча  й  незрима.
Гілля  безлисте  вітер  колиса.
В  весні  впізнати  легко  чарівницю,
Коли  загорне  та  усе    в  тепло,
Зазеленіє  стежка  до  криниці.
Крик  журавлиний  сколихне  село.
В  полоні  повені  сховає  русло  річка,
Одягнеться  у  зелень  очерет,
А  повний  місяць  не  покине  звичку  
Тримати  у  собі  весни  секрет.
                                                                       13.05.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984261
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Вікторія Лимар

Про плагіат

За  мотивами  реальних  подій

Кажуть,  що  в  дружбі  вона  з  плагіатом.
Авторів  інших  вставляє  рядки.
Цю  авантюру  вдалось  розпізнати.
Якось  коректор  з  легкої  руки

Щось  запідозрив  у  тексті  незвичне,
Бо  нещодавно  подібне  читав.
Дивне,  хитрюще  якесь  протиріччя:
Явна  крадіжка,  без  жодних  підстав.

Автор  відомий  –  ось  книга  з  полиці.
Хутко  редактором  взята  до  рук.
Що  ж  це  таке?  Та  невже  йому  сниться?
«Підло  обрубаний  наживо  сук».

Всівся  на  ньому  нахабний  писака.
Вислови,  фрази  безбожно  крадé.
Ще  й  підготовив  зухвалу  атаку,
Що  компромат  не  спрацює  ніде.

Тільки  борці  все  ж  знайшлися  за  правду.
Складно!  Невже  всі  їх  наміри  марні???

29.03.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984102
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Прозектор

Буяє травень…

Буяє  травень  у  просторах  –
Земля  красою  пломеніє...
Увесь  я  в  чарах  цих  прозорих,
Немов  пірнув  у  сни  чи  мрії.

На  крилах  теплої  любові
Стрижем  удаль  бадьоро  лину  –
Кругом  бузку  пахуча  повінь,
Прибій  черемх  і  коралини.

З  верхів’їв  горлиці  воркочуть,
Гудуть  джмелі  –  ну  що  за  миті!
Вславляю  пору  цю  урочу,
Що  юнь  в  серця  несе  відкриті.

Вітаю  вбрані  в  цвіт  каштани
І  шлю  привіт  лазурі  неба  –
Коли  отак  в  розмаї  танеш,
То  інших  благ  душі  не  треба!..

[i]23.V.23  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984166
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Любов Таборовець

Спішу до батьківської хати

Спішу  я  з  дороги,  як  зранений  птах
З  душею,  що  вицвіла  в  спеку…
З  молитвою  мами  на  спраглих  губах
До  рідної  хати  лечу,  мов  лелека.
До  рідного  двору,  до  вишні  в  саду,
що  манить  у  снах  своїм  цвітом.
Тут  втіху  і  радість…  себе  віднайду
із  духу  і  світла,  що  ллється  із  вікон.
Нап'юся  води  із  криниці  добра
В  ній  татових  рук  ще  цямрина.
Нехай  із  відерця  —  не  з  того  цебра,
вранці  з  якого,  вмивалась  дитина.
Та  в  тіло  поллється  і  сила  і  міць,
розгорне  душа  навстіж  крила…
Впаду  у  саду,  серед  трав,  горілиць,
які  на  світанку  давно  не  косились.
Дитинство  по  стежці  до  мене  спішить…
І  юність  летить  у  обійми…
Дзвінким  перегуком  на  вухах  пашить,
а  я  пеленаюсь  у  щастя  із  ними…
Вдихаю  із  пам'яті  щемний  озон…
Вже  день  пережитий  —  на  шворці.
Схід  сонця  його  загортає  в  рулон
Із  вдячності  змістом  і  спогадів  порцій.

23.05.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984106
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Ніна Незламна

Тоненька гілочка

Ніч  зникає,  край  неба  палає,
Весна  в  квітах,  силоньки  набралась,
У  садочку  соловей  співає,
Зустріть  ранок,  усіх  зазиває.

Гілочка  тендітна,  ледь  пробилась,
Між  двох,  достатньо  товстих  стовбурів,
З  сплячої  бруньки.Зажурилась,
Під  нею  крутизна  й  глибокий  рів.

Верхівочка  -    зелений  листочок,
Тремтить,  розправився,  тепла  треба,
Вже  й  сонечко,  зійшло  на  місточок,
В  садку,  з  вітром  гомонять  дерева.

Сонячний  промінь,  їй  вже  не  сниться,
Догори  пнеться  другий  листочок,
Ледь-  ледь  росою  спромігся  вмиться,
Й  плин  повітря  свіжого  ковточок,
Спіймати  хоче,  щоб  не  зігнуться.

 Вітрець,  здаля  мов  гра  сопілочка,
 Яблунька    цвіт,  скидає    до  землі,
Замріяна,  тоненька  гілочка,
 Коли  ж  і  я,  зміцнішаю  в  стеблі?

Чи  доля  вижить,  бачить  небосхил,
Щоб  зчарувати  навколишній  світ,
Чи  зможу  я  замати  скільки  сил,
Щоб  не  спаплюжить  красу,  родовід.


17.05.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

ТАИСИЯ

Мой Праздник.

Когда      весна        уже      в      разгаре.
В      садах      во      всю      сирень      цветёт,
В      мой      День      Рожденья      под      гитару
Мне      про      любовь          мой      клуб        споёт!

Прекрасней        чувства      нет      на      свете.
Любовь        зовёт      двоих        в      полёт.
Весна      шагает      по      планете.
С      ней      в      унисон      любовь      цветёт.

Судьба      сюрпризы      преподносит.
Используй      молодость      сполна,
Пока      не      наступила      «осень»…
Не      забывай,      что      жизнь      одна.
Пусть      будет      радостной    она.

24    мая    2023.



   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984175
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Не плач, калино

Не  плач,  калино,  за  вікном,
Ще  будуть  ве́сни
Ти  посміхнешся  ще  чолом,
Краса  воскресне

І  шати  вкриють  милий  стан
Тендітним  квітом,
Торкнеться  образу  туман
Чарівним  літом

А  тихим  ранком  на  гілки
Прилине  пташка,
Сховає  ніжність  у  листки
П'янка  ромашка

І  забуяє  милий  світ
У    дивних  трелях,
Здійметься  казка,  ніби  квіт
На  каруселях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Н-А-Д-І-Я

ТІЛЬКИ Б ВІРИТЬ В ОЦЮ ТАЇНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1AXIrYHVTnU[/youtube]
Розкидає  весна  різні  фарби,
Хоче  трохи  змінити  цей  світ.
Не  жаліє,  дарує  всі  скарби,
Все  ж  тихішим  стає  цей  політ.

Десь  на  зміну  готується  літо,
І  складає  дарунки  свої.
Теплі  дні, що  іще  недопиті,
Ще  прикрасять  пісні  солов"їв.

Так  захочеться  в  радості  жити,
І  забуть  ненависні  ті  дні.
І  сховати  в  душі  оці  миті,
Віднайти  в  дні  найтяжчі,  складні.

Хай  розбавлять  ці  дні  кольорові,
Гіркий  сум,  безнадію  тяжку.
Заспокоять   в  тиші  вечоровій,
Тільки  б  вірить  в  оцю  таїну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984237
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Коток Оксана

Ти в світ прийшла, як символ миру

Ти  в  світ  прийшла,  як  символ  миру,
З  легкою  вдачею  і  вогником  в  душі.
Як  кожна  жінка,  маєш  віру,
Що  поруч  люди  рідні,  не  чужі.

Ти  в  світ  несеш  любов  і  вроду,
Дар  материнства,  мрій-надій  блакить.
Як  кожна  жінка,  в  нагороду
Прагнеш  щасливою  й  коханою  прожить.

Ти  бачиш  світ  у  щирих  сподіваннях,
Ідеш  упевнено  до  власної  мети.
Як  кожна  жінка,  всі  свої  бажання
Волієш  неодмінно  досягти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983910
дата надходження 21.05.2023
дата закладки 22.05.2023

Lana P.

Рубікон епох (міні-вірші)

***
Здається,  інколи  за  ґратами
Очима  розмовляємо  вприціл.
І  маєм  наміри,  єдину  ціль  -
Укупці  сяяти  каратами!

***
Крізь  люстерко  ночі
Бачу  Ваші  очі,
Усмішку  довір'я,
В  зоряних  сузір'ях,
Місячні  зітхання.
Знаю  -  це  кохання!

***
Рубікон  епох  
Поєднав  обох  -
Певно,  не  даремно,
Щоб  іти  приємно
Крізь  життєвий  вир,
Де  війна  і  мир,
В  почуттях  взаємних!

***
Коли  кружляєм  разом  ми  -
Нам  підтанцьовують  орбіти,
І  небо  хилиться  грудьми  -
Я  забуваю  все  на  світі!

***
Голубиш  мене  очима,
А  я  в  них  безжально  тону,
Згубились  роки  за  плечима  -
Люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983987
дата надходження 22.05.2023
дата закладки 22.05.2023

Катерина Собова

Засоби безпеки

За    кермом    блондинка    Алла
Їхала,    співала,
На    побачення    з    коханим    
Дуже    поспішала.

Без    пригоди    не    буває
(Вічна    це    загадка),
Зупинив    автівку    Алли
Бравий    страж    порядку.

Як    годиться    -    представився,
Всі    оглянув    шини:
-Чи    є    засоби    безпеки
У    вашій    машині?

І    водійку    здивували
В    питаннях    мотиви:
-В    бардачку,-    сказала    Алла
Ось    презервативи.

Щось    на    курсах    говорили  –
Вже    й    не    пам’ятаю…
Цей    предмет    завжди    рятує,
З    досвіду    я    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983778
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 22.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

В майбутньому дитинно

Весни  метаморфози  в  травні  безперервні:
Із  жовто-золотистого  -  у  білий  колір
Щодня  вибілювало  сонце  ревно-ревно
Кульбаб  голівки  ніжні  у  безмежнім  полі.
І  невагомість  пуху  пінилась  у  тиші,
Мов  білосніжний  янгол  сипав  диво-дивне,
Крильми  розкривши  вправно  таємничу  нішу,
Додавши  легкість  і  святу  живу  цнотливість.
Дбайливий  легіт  вже  колише  у  колисці,
То  ж  рознесеться  пух  могутньої  царини,
Знайде  собі  благословенне  райське  місце
І  вільно  проросте  в  майбутньому  дитинно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983736
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 22.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

На узліссі біле майво

Не  появилося  на  нім  ще  листя,
Але  вже  в  білім  цвіті  чагарник.
Гілля,  немов  у  шапці,  на  узліссі,
Колючками  оздоблений  "квітник".

Мигдальним  ароматом  пахне  терен,
Хоч  трохи  гіркуватий,  вабить  все  ж.
І  безліч  бджіл  пилок  збирає  -  шерех,
Нектар  смакує  з  медоноса  теж.

Кущі  купаються  у  сонцесяйві,
Рясне  цвітіння  ніжиться  сповна.
Дрібних  пелюсток  щедре  біле  майво.
У  нього  закохалася  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981832
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Амадей

А Я ЯК В ЮНОСТІ КОХАЮ

Біжать  роки,  літа  минають,
Уже  на  скронях  сивина,
А  я,  як  в  юності  кохаю,
Ковтнувши  горенька  сповна.

Так  хочеться,  щоб  моє  щастя,
Прийшло  до  мене  на  поріг,
Прийняти  хочеться  причастя,
Оте,  що  Сам  Господь  зберіг,

Для  мене  в  ту  скрутну  годину,
Коли  лишивсь,  як  сирота,
Коли  залишивсь  без  дружини,
Молив  я  Господа  Христа

Й  Господь  почув  мої  молитви,
У  серці  знов  цвіте  весна,
Єдине  в  Господа  благаю,
Коли  б  закінчилась  війна.

Й  засвітить  Сонце,  зникнуть  хмари,
І  заспівають  солов*ї,
І  більш  не  буду  я  без  пари,
Розквітне  рай  в  душі  моїй.

   Автор  Амадей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982450
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Амадей

ЗУСТРІТИСЯ Б ХОЧ ПОГЛЯДОМ З ТОБОЮ

Зустрітися  б  хоч  поглядом,  не  більше,
Відчути  б  у  душі  оте  тепло,
Щоб  полилися  з  серця  мого  вірші,
Щоб  смутку  на  душі  більш  не  було.

Побачити  твої  щасливі  очі,
Усмішку  на  щасливому  лиці,
Я  ж  не  багато,  зовсім  трохи  хочу,
Бажання  колись  збудуться  всі  ці,

Надворі  травень,  все  цвіте,  буяє,
В  гаю  п*янкі  співають  солов*ї,
Лягаю  спать  і  Господа  благаю,
Щоб  ти  прийшла  сьогодні  в  сни  мої

А  поки  що,  я  в  Господа  благаю,
Я  перед  Ним  навколішки  стою,
Хай  Бог  нам  Перемогу  посилає,
Молитву  хай  почує  Він  мою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982364
дата надходження 06.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Родвін

Молитва за сина .

[b]  [i]Етюд  до  твору  "  Звечоріло.  За  край  неба  вже  сховалось  сонце"[/i][/b]

 [i]Ніч   скидає   вже   убра́ння,
лагодиться  спати.
Зо́ря  рання  пломеніє,
час  іти  до  хати.

Вже  з'явились  довгі  тіні,  
зрання  встала  мати  -
В  довгу  подорож  до  війська  
сина  споряджати,[/i]

[b]
Як  примара,  ходить  в  хаті,
біллю  серце  крає  ...
Думки  з  сином  всі  -  сердешна,
з  Богом  розмовляє  :

-   Боже  милостивий,  зглянься,
    на  мою  дитину,
    Захисти  мого  синочка,
    Не  дай  йо́му  згинуть...

    Відверни  від  нього  кулю
    й  полум'я  пекельне  !
    відверни  від  нього  бомбу
    й  все,  що  є  смертельне  ...

    А  як  доленьці  судилось
    йо́му  рану  дати  -
    Хай  та  рана  легка  буде,
    щоб  в  строю  зостатись  ...

    А  якщо  йому  на  долі  -
    у  війні  загинуть...
    Ні,  не  треба,  Боже  милий  !
    Не  полиш  дитину  !

    Господи,  я  так  благаю,
    змовкнуть  хай  гармати  !
    Хай  синочок  мій  вернеться
    до  своєї  хати  !

Уже  склала  сину  торбу
повсідались  чинно...
Плаче,  молиться  до  Бога,
розпрощалась  з  сином...

Зглянься  Боже  на  молитву,
хай  не  плаче  мати  !
Боже  милий,  захисти
й  збережи  солдата  !

Бо  солдати  -  вони  діти,
Вони  -  батько  й  мати  !
Їм  би  всім  -  життю  радіти,
А  не  погиба́ти  ...

Та  розбиті  вщент  міста,
і  палають  хати  -
Вдерлися  до  нас  з  війною
москалі  прокляті
[/b]

[i]Треба   йти  і  воювати, 
долю  здобувати,  
Підлих  ворогів  незваних 
з  краю  виганяти  !
 

Далі  -  по  тексту  твору  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976741


[/i]


26.03.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978336
дата надходження 27.03.2023
дата закладки 07.05.2023

Valentyna_S

МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВІРШ

Схлипує  пелюстка  в  затишку  долоні—
чи  упала  з  вишеньки  спросоння,
чи  її  колиску  розгойдав  навмисне
надто  рвійно  капосний  вітрисько…
Не  у  білім  цвіті—в  поглядах-наліпках
бачиться  вона  завиді-сліпню.
Нашпичачились  його  розгульні  крила
і  накрили  перед  ним  безсилу.
Стихла  пелюстина  в  ямочці  долоні.
Причаївсь  підступним  змієм  
вітер  в  кроні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982468
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Валентина Ярошенко

Солодкий поцілунків смак

Гряде  у  душу  оптимізм,
Цвітом  приваблюють  сади.
Неначе  ти  у  дивнім  сні,
Йдуть  подарунки  від  весни.

І  природа  з  білим  цвітом,
Де  розкидає  почуття.
Звук  симфонії  над  світом,
Там  хвилі  стережуть  моря.

Солодкий  поцілунків  смак,
Подив  їх  там  зовсім  марний.
Палає  в  них  вогонь  в  очах,
Вдвох,  коли  вони  з'єднались.

Перед  очима  -  круговерть,
А  ти  в  той  час  наче  в  раю.
На  крилах  птах  несе  тебе,
Дарує  послугу  свою.

Гряде  у  душу  оптимізм,
Ти  закоханий-  у  хмарах.
В  той  час  далеко  від  землі,
Мимоволі  йдуть  печалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982460
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Земні чари

А  я  іду  навесні
І  вся  краса  у  росі,
Тріпоче  вітер  гілля,
Радіє  чарам  земля

А  ось,  бруньки  і  та  мить,
Що  в  моїм  серці  бринить,
Тут  зародилось  життя  -
На  світ  з'явилось  дитя

Таке  тендітне,  мов  квіт,
Що  не  пізнало  ще  світ,
Ось,  перший  подих  і  смак
І  мила  казка  у  снах

Спасибі  скаже  весні
І  найдорожчій  землі,
За  все  життя  із  теплом,
Що  обіймає  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982417
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Веселенька Дачниця

Коло тину жде матуся

Де  ти,  доле  чорноброва,  де  ви,  карі  очі?                            
Проводжала  ненька  сина  тай  посеред  ночі…

Проводжала,  не  питала,  бо  не  було  часу,                            
Московіти  посунули  на  країну  нашу…

Посунула  орда  чорна,  ще  живе  дрімало,
Здригнулася  Україна…  захищатись  стала...

Захищалась,  як  уміла,  аж  небо  горіло,
Всюди  гнали  супостата,  щоб  ним  не  смерділо!  

Віділлються    орді  сльози  за  їх  лихе  діло  ...
Сонце  ясне    сушить  сльози  дітям  України  !

Відгриміло,  відболіло  -  душа,  наче  губка…
Коло  тину  жде  матуся.  Сива,  мов  голубка…
                                                                                             В.  Ф.-  30.  04.  2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982446
дата надходження 07.05.2023
дата закладки 07.05.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Покривало із кульбабиних пишнот

Квітень  стелить  покривало  
Із  кульбабиних  пишнот.
Сонце  ,  ніби  з  неба  впало,
У  повітрі  звуки  нот.

Співи  пта́хів  голосисті,
І  кружляння  навесні.
Квіти  жовто-золотисті
Цьогоріч  в  росі  рясній.

Бабка,  гу́менце,  купава,
Пустодуй  та  молочай.
В  назвах  декому  забава,
А  з  кульбабки  -  мед  і  чай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981363
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 30.04.2023

Катерина Собова

Пiдманула, пiдвела

-Тобі    тридцять,    є    та    сила,
Щоб    і    про    сім’ю    подбати,-
Кожна    бабця    торочила,  
Що    пора    вже    пару    мати.

До    дівчат    я    придивлявся:
Вибрав    ніжну,    милу    Віту,
Як    годиться    -    залицявся,
Дарував    цукерки,    квіти…

Жив    щасливо,    мирно,    тихо,
Ні    на    кого    я    не    злився,
А    тоді,    на    своє    лихо,
На    цій    дівці    оженився.

Щодо    жінки    в    мене    в    думці
Запланована    програма:
Вона    буде    кожну    страву
Готувати    так,    як    мама.

Звідки    ця    біда    взялася?
Мушу    правду    вам    казати:
В    маму    Віта    не    вдалася  –
П’є    й    гуляє    так,    як    тато.

Їй    почав    мораль    читати  –
Зразу    заробив    по    пиці!
Знайте:    в    тихому    болоті
Водяться    такі    чортиці.

На    розлучення    подав    я,
Не    стерплю    таку    образу:
Вона    ж    мене    підманула
Й    підвела,    така    зараза.

Вдала    з    себе,    коли    сватав,
Що    тихенька,    як    ягниця,
А    насправді    -    зла    і    хижа,
Ще    й    скажена,    як    тигриця!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981706
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023

Веселенька Дачниця

Вже каштани розправили свічі

Вже  каштани  розправили  свічі
І  надія  заглянула  в  вічі  -
Проясніла  й  розквітла  днина!
Радіють  птахи  і  людина  
Душею  від  пітьми  відтала...    
Земля  до  праці  нас  позвала.

Кружляють  пелюстки  щемливо,                        
Яке  чарівне  миле  диво!
Чому  ж  людина  не  цінує
Цю  красоту,  що  Бог  дарує…
                                                                     В.  Ф.-    23.  04.  2023  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981640
дата надходження 29.04.2023
дата закладки 30.04.2023

Амадей

КОХАННЯ ВИЛИВАТИМУ В ВІРШІ

Я  не  чекаю  зустрічі  вже  більше,
Допоки  не  закінчиться  війна,
Кохання  виливатиму  я  в  вірші,
І  буду  я  один  і  ти  одна.

Розмови  щирі  будуть  вечорами,
І  будемо  скучати  я  і  ти,
І  житиме  кохання  поміж  нами,
Ми  будем  нашу  вірність  берегти.

Чекати  будем,  доки  Перемога,
Нам  ніби  сонце  з  неба  засія,
Простелеться  нам  рушником  дорога,
Я  буду  твій  і  ти  будеш  моя.

А  поки  що,  розмови  вечорами,
Й  пісні  для  тебе  линути  з  душі,
І  трепетне  кохання,  що  між  нами,
Я  й  далі  виливатиму  в  вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981747
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023

Надія Башинська

У БЕГЕМОТА З’ЯВИЛАСЬ РОБОТА!

-    У  Бегемота  з’явилась  робота.  Радійте!
Носить  і  возить,  навколо  всіх  бігає.  Стійте!
Можете  ви  постояти  хвилиночку?
 –  Так.
А  Бегемот  наш  ніяк!

-У  Бегемота  з’явилась  робота.  Вітайте!
З  ранку  до  вечора  він  у  труді.  Про  це  знайте!
Можете  ви  постояти  хвилиночку?
 -Так.
А  Бегемот  наш  ніяк!

-У  Бегемота  з’явилась  робота.  Хороші
і  працьовиті  й  веселі  усі  тут.
-А  гроші?
-  Ой,  не  дивуйте!  Як  можна  таке  запитати?!
Йшли  б  ви…  
Чого  тут  без  діла  стояти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981765
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023

Амадей

ПЕРЕМОГА ДОБРА НАД ЗЛОМ

Що  відбувається  сьогодні,  ніхто  не  може  зрозуміть,
Зійшли  на  землю  пси  голодні,  щоб  світло  й  щастя  погубить.
В  злобі  безмежній,  нищить    землю  диявол  лютий,  сатана,
Він  вірить  в  те,  що  переможе,  йде  Третя  світова  війна.

Остання  йде  війна  на  світі,  йде  визвольна  війна  свята,
Воює  ворог,  ворог  Світла,  проти  Святих  дітей  Христа.
Задум  у  них  знищить  Владику,  Владику  Світла  і  добра,
Щоб  смерть  і  кров  по  всьому  світу,  рікою  бруду  потекла.

Щоб  нищить  все  і  всіх  на  світі,  все  Світло  і  Добро  Землі,
Щоб  гинули  всі  Діти  Світла,  щоб  гинули  старі  й  малі.
Але  Господь  підняв  народи,  на  цю  небачену  війну,
Щоб  знищить  дикого  заброду,  диявола  і  сатану.

Як  пише  Біблія,  вже  скоро,  прийде  на  землю  Божу  мир,
Владика  Світла  переможе,  Владика  Світла,  ВладимИр.
диявол  зкований  цепами,  день  проживе,  як  тищу  літ,
І  піде  в  пекло  він,  до  ями,  і  в  пеклі  буде  він  горіть.

Зникне  антихрестове  плем*я,  очистеться  Земля  Свята,
І  буде  Бог  Святий  Сам  славить,  військо  Спасителя  Христа.
Прийде  Спаситель,  і  воскреснуть  загиблі  воїни  Христа,
І  для  Святої  України  настане  Ера  золота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981051
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 26.04.2023

ТАИСИЯ

Радость рыбака.

Вот      пришла      Весна.
Стало      не      до      сна.
Славная      погода      для      рыбалки.
Кончилась      пора:
«Суп      из      топора.»
Наш        маршрут:        до      «  Живописной          Балки.»

Там      живёт        Дружок,
С      ним        «на        посошок»»,
С      ним      клялись        о      предстоящей      встрече.
Вот      пришла      пора:
Завтра        не        вчера.
Слава      Богу,      что      «ещё      не      вечер»…

Всей      семье      подъём.
Ждёт      аэродром.
Хлопцы      рюкзаки      собрали      дружно.
Есть      простой      совет    -    не      проспать      рассвет:
Можно      игнорировать      свой      ужин.

Вот      она      река.
Радость      рыбака.
Нам      улов      удачный      очень      нужен.
На      костре        казан.
На      крючке      сазан.
Будет      и      обед,      и      будет      ужин.

Тёплым      был      приём.
Здесь        -      наш      общий      «  дом.»
Это      многоместная      палатка.
Ночь      уж      за      окном.
Радость      бьёт      ключом:
Очень      романтическая        «хатка»!

Вдруг      взошла      луна!
Бездна      звёзд      полна.
В      полнолунье      клёв      всегда      удачней.
Но      не      в      мочь      без      сна.
Снится      мне      блесна.
Первый          день      рыбалки      очень      смачный!

26.04.  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981312
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Родвін

Пам'яті Чорнобиля…

Був   квітень   і   земля   буя́ла.
Яскраве   сонце   і   тепли́нь.
Весна   в   своїх   правах   стояла
Скрізь   цвіт   весни   -   куди   не   кинь...

Субота.      Ніжність   і   сонливість
Іду,   поли́шив   передпо́кій.
Блакить   небес,   ранко́ва   свіжість
І   ніжний,   дивови́жний   спокій   ...

Пелю́сток   вишні   тихий   та́нок,
Вже   чуть   пташо́к   весня́ні   співи.
Нара́зі   хвіртка   заскрипіла...
Сільськи́й   звича́йний,   тихий   ранок.

Ступа́ю   тихо   через   ганок
І   наші   погляди   зустрілись...

З   пустим   відром   зайшла   сусідка,
В   очах   тривога,   жах   і   туга...
Весня́ий   настрій   стерся   швидко   :
-   Стрясло́ся   що   ,      яка      нару́га   ?   !

Я   не   питав,   дивився   в   очі,
А   в   відповідь   вуста   шепочуть   :
-   Ти   знаєш,   а́томна   взірва́лась   ...
Отак   ця   вісточка   ввірва́лась,

Як   ніж   у   мозок...   Час  летить,
Із   цим   зжили́сь   ми,   а  в ту  мить  -  
Здоровий  глузд  -  ніяк  не  смів,  
Сприйнять  весь  жах  почутих  слів  !..

-   Тьоть   Мань,   спокійно,   то   -   брехня   !
    Обман   !   !   !   Такого   не   буває   !
    Я   ж   там   працюю,      добре   знаю   :
    Це   -   ви́гадки,   це   маячня́   !   !   !

    Не   може   атомна   взірва́тись
    Ніко́ли   !      Це   не   може   статись   !
    Плітки́   це   все   !   Якась   облуда   !
    Реактор   -   надміцна́   споруда...!

Нара́з   ,   неначе   перемкну́ло,
І   фрази,   що   хотів   сказати,
В   очах   сусідки   потонули...
Там   біль   ...   не   можу   передати...

                            *         *         *

Неква́пливо,   весь   в   клопо́тах
Зго́рбившись,   немов   старий
Йде,   натомлений,   з   роботи
Наш   сусід   Петро   Цибрій   -

Сторож   гідромонтажу́   

Зупинився,   привітались   :
-      Дядьку   Пе́тре,   що   там   сталось   ?
       Ка́жуть,   а́томна   взірва́лась   ?   !
-      За́раз,   хлопці,   розкажу   ...

Дядько      мо́вчки   зупинився,
Дістав   "Приму",   закури́в,
Помовча́в,   заговорив   :
-         Блок   крізь   зе́млю   провали́лвся   ...

          Блок   четвертий,   мов   пропав,
          Навіть   стін   його   нема́є   ...
          Сильно   щось   вгорі   палає   ...
          Та   я   довго   не   стояв,

          І   не   все   там   роздивився...
          Що,   до   чого,   -   я   не   знаю,
          Та   реа́ктора   -   немає   !   !   !
          Може,   просто   розвали́вся   ...

          Нічо́го   там   ніхто   не   знає,
          Ну   що   я   то́лком   розкажу́   ...   ?
          Я   -   сто́рож,   скла́ди   стережу   ...
          Яду́чий   дим   навкру́г   вита́є,

          Від   то́го   диму   погиба́ють         
             Поже́жники...   Покрі́влю   га́сять,
             Вогонь   збивають   та   не   злазять           
             І  в  то́му  чаді  зомлівають  !  !  !  

             Їх   в   медсанчасть   везуть   машини,           
             Поже́жні   но́ві   під'їжджають       
             І   лізуть   хлопці   по   драби́нах           
             У   са́ме   пе́кло,   на   верши́ну   ...  

             І   пе́кло   те   не   покида́ють   !      .
 
Замовк   Петро,   погасла   "Прима"   :
 
-         Лихо   лю́те   там   зчини́лось,
          Таке   жахі́ття,   що   й   не   снилось   ...
          Аби   це   горе   під   дверима
          У   наших   хат   не   опинилось   ...
 
Та   й   рушив   далі,   невеселий...
 
А   десь,   жорстока   і   незрима,
Біда   вже   кра́лась   до   осе́лей ...




[i]Повнісю  текст.  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
[/i]
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981304
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Любов Таборовець

Крапелька в любові

Цілував  промінь  сонця  
дивовижну  краплину.
Був  її  охоронцем
в  світанкову  годину.
Зігрівав  поцілунком,
ніжно  пестив  обличчя…
Від  солодкого  трунку
оживало  узбіччя…
Він  впивався  губами
у  нектар  сонцесяйний.
Кольоровими  снами
світ  здавався  звичайний.
Затремтіла  краплинка
на  зеленім  листочку…
Стала,  ніби  перлинка,  
на  весільній  сорочці.
Защеміло  серденько,
почуттям  оповите…
Любий  зовсім  близенько…
Виграє  соковита…
Підіймалося  сонце  —
з  ним  і  промінь,  угору…
В  травах,  мов  на  долоньці,
грає  крапельок  море...
Захватив  у  обійми
діаманти-перлини,
І  з  птахами  дзвінкими
їх  спивав  по  росині…
А  покинута  ранком
У  полоні  любові,
Ним  розніжена  бранка
висихала  поволі…

25.04.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981259
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Любов Іванова

ЯК ЗІЙДЕ СОНЦЕ ПЕРЕМОГИ

[b][i][color="#05735f"]Як  зІйде  сонце  ПЕРЕМОГИ
Війна,  як  сон  страшний,  мине.
В  країні  всі  шляхи-дороги
Осяє  щастя  неземне.

Збереться  люд  на  мирних  площах,
І  вийде  сонце  із-за  хмар.
Бо  це  не  щось  -  Господня  Проща,
Від  Бога  нам,  як  справжній  дар.

І  радість  тут,  і  сльози  болю,
І,  як  набат,  серцебиття.
Від  розуміння,  що  за  волю
Рахунок  -  не  одне  життя.  

А  в  цей  же  час  і  в  цю  ж  хвилину
Десь  за  застінками  кремля,
Від  болю  скорчиться  скотина
Мерзенна  і  огидна  тля...

Весь  люд  земний  зітхне  -  НАРЕШТІ  !!!
Диявол  згинув  на  землі...
Він  в  пеклі  відтепер    в  арешті,
В  гарячій  вариться  смолі.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981213
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Дивовижне освідчення

У  весняну  годину  на  розкішному  лузі
Дарував  клен  обручку  дивовижній  подрузі,
А  за  обрієм  ніжно  посміхалася  доля,
Говорила  калині,  що  то  є  її  воля  

Зашарілась,  красуня,  опускаючи  віти,
А  її  обіймали  зачаровані  квіти
І  схиляли  голівки  тихо  в  зелен-травицю
Де  їх  світ  напувала  так  джерельна  водиця

Цю  звабливу  картину  вмить  помітили  люди,
Рознеслися  мотиви  неповторні  повсюди,
У  весняну  годину  на  розкішному  лузі
Клен  вклонявся  низенько  своїй  милій  подрузі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981210
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Черешнецвіт розлився молоком

Черешнецвіт  розлився  молоком,
А  сонячне  проміння,  ніби  пряжить.
Нарешті,  квітень  радує  теплом,
І  нитка-спомин  в'ється  з  думки-пряжі.
Про  нас,  про  шовк  небес,  кохання,  фраз
Суцвіття  раннє  і  пелю́сток  ніжність.
Цінніших  не  було  тоді  прикрас,
Ніж  щирість  почуттів,  мов  сяйво  німба,
Бо  світ  чистіший  був  у  сотню  раз
В  сільськім  черешнецвіті  білім-білім,
І  квітень  пестив  в  молодості  нас.
...Тепер  лиш  легіт  доторкався  гі́лля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Катерина Собова

Першоквітневий жарт

Було    тоді    перше    квітня,
Усі    жартували,
Підсів      парубок    Микола
 До    моєї    мами.

Мама    дівкою    була,
Як    писанка,    гарна!
Жартували    серця    юні  -
Ніч    пройшла    не    марно.

Через    день    кудись    назавжди
Наш    Микола    змився…
В    перший    день    Нового    року
Я    на    світ    з’явився.

Хто    мій    тато,    і    який    він,
Де    живе    -    не    знаю,
Може,    до    цих    пір    у    квітні
Дівок    розважає?

Хто    в    День    сміху    розгулявся
І    міри    не    знає,
Про    цей    жарт    вам    перше    січня
Любо    нагадає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 26.04.2023

Прозектор

Мені тебе ніколи не забути…

Мені  тебе  ніколи  не  забути  –
   ні  усмішку,  ні  чар  твоїх  очей.
Про  тебе  кожен  спогад  злотокутий
   незмінно  душу  ніжить  і  пече.

Щораз  мені  на  зламі  дня  та  ночі
   в’являється  лице  твоє  ясне,
Хай  тямлю:  ти,  напевно,  неохоче
   і  рідко  нині  згадуєш  мене.

Дивлюсь  у  двір,  півсутінню  узятий  –
   злітає  з  абрикоси  цвіту  сніг...
Чому  ж  тоді  я  вирішив  мовчати,
   хоч  в  серці  почуття  усе  беріг?..

Тепер  ніщо  змінити  не  зумію,  
   як  вдаль  би  не  текла  життєва  путь.
Немов  свою  найбажанішу  мрію,
   мені  тебе  довіку  не  забуть.

[i]21.IV.23  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980954
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Родвін

Ве́снонька і Завірюха. Казочка

Весна,  набухшими  бруньками,
Прийшла  нарешті  в  зимній  сад,
Пройшлась  замерзлими  стежками
Й  давай  скоріш  наводить  лад  !

Сніжок  останній  розтопила,
Земельку  щедро  відігріла,
Уважно  глянула  на  став  -
Чи  є  ще  лід,  чи  вже  розта́в  ?

Туманом сивим  оповитий,
Дзюрчить  руча́єм  талий  сніг  -
Зимовий  час  своє  добіг...
А  Дід  Мороз  несамовитий

Ледь,  зранку,  хрускає  з-під  ніг  -
Він  в  сплячку  бідненький  заліг...

В  прогалині,  як  перли  -  квіти,
Пробившись  через  жухлий  сніг,
Казкові,  милі  первоцвіти
Красуються,  як  в  дивнім  сні  ...

Весна  ж  бо  часу  не  марнує  -
Від  серця  всім  тепло  дарує,
І  разом  з  сонцем,  з  вишини
Промінчик  простягла   мені  !

Зманила  в  гості  теплий  вітер,
А  щоб  лунав  пташиний  спів,
Зазвала  з  вирію  птахів  :
-   Додому  час  усім  летіти  !

    У  рідний  край  !   Пісні  співать  !
    Концерт  в  гаю  пора  давать  !

Одна  нахабна  Завірюха
Веде  себе,  як  хуліган  !
Весни,  зухвала,  геть  не  слуха...
Танцює  зимній  свій  канкан,

Як  тільки  Ве́сна  відвернеться  !

Ніяк  вона  не  схаменеться,
Хурделить  сніг  на  ніжний  цвіт   -
Завіять  хоче  цілий  світ  !

Та  стрілась  з  вітерцем  гарячим  -
Ой,  як  же  він  її  обняв  !...
Іще  б  лиш  трішки  -  і  здолав,
Гарячим  подихом  юначим  !

Ледь  вирвалася  -  не  спіймать
І  га́йда  в  ліс  -  скоріш  тікать  !

Метнулась  з  страху  по  дорозі,
А  потім  -  через  бурелом  !
І  опинилася  в  берлозі,  
З  ведмедем   за  одним  столом.

-  Послухай,  друже  косолапий,
   Єсть  діло...  Добре  дам  на  лапу...
   Берлогу  здай,  щоби  пожить...
   Та  літо  якось  пережить  !

Ведмідь  второпав,  хоч  спросоння,
Що  діло  вигідне.  Зопа́лу
Ціну  заправив...  Ой,  чималу  !
Й  угоду  склали...  Двохсторо́нню  !

Тож  Завірюха  міцно  спить...
Весни  прийшла  чарівна  мить  !


12.04.2023  р.

Фото  "  https://wallpapers-fenix.eu/lar/181123/175324532.jpg"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980240
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 22.04.2023

ТАИСИЯ

Сиреневый пейзаж.

 ПОЭТ!  Не      прозевай      Весны        расцвет!
                     Не        прозевай        Любви      сонет!
                     Пейзаж      сиреневый      воспой!
                     Верни      нам      радостный      настрой!

В      моём      саду      есть      райский      уголок.
Сирень      благоухает      и      цветёт…
Зима      природу      оголила.
Пейзаж      мой      выглядит      уныло…

Но      ждите!      Дайте        срок      ещё      чуток.
Внимание      влюблённых      привлечёт.
К      цветению      готовится        Весна.
Забот      полно.      Ей      стало      не      до      сна.

Поэт      ей      посвятит      немало      строк.
Гордится      будет      райский      уголок.
Воспетый      им      сиреневый      пейзаж,
Находкой      станет      для      влюблённых      глаз.

Ещё      свежи      воспоминания…
Здесь      назначали      мы      свидания!
Пьянит      сирени      нежный      аромат.
Весеннему      цветенью        каждый      рад.

Тот        первый      поцелуй      случайный      наш…
Свидетель      лишь      сиреневый      пейзаж…
А      буйный      цвет      уже      в      который      раз
Скрывал      двоих      от      любопытных      глаз.

01. 04.    2023.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978964
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Розкіш гіацинтів

Пройшли  дощі  -  краса  в  саду  пахтить.
Квіткові  розсипи  всміхнулись.
У  пелюстка́х  краплинок  дружній  тиск,
Від  леготу  ледь-ледь  хитнулись.
У  "дзвониках"  нещільні  ки́тиці
Тримає  міцно  квітоніжка.
І  різнобарвні  скрізь  оцвітини:
Червоні,  білі...ніжні-ніжні.
Пахучі,  пишні,  жовті  з  синіми,
Лілові  і  блакитні  квіти.
Дощами  вмиті  дрібно-сизими.
От  як  красі  цій  не  радіти!?
Бо  ж  розкіш  гіацинтів  чарівна́,
Яскрава,  щедра,  розмаїта.
Забарвлення  дарує  всім  весна-  
Квітневі  неповторні  миті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980963
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Ганна Верес

Матусю, не плач…

Матусю,  рідненька,  ось  я  й  повернувся,
Хоча  не  таку  бачив  стрічу  у  сні,
Гадав,  що  у  пояс  тобі  поклонюся,
Що  рани  обмию  у  тихій  Десні.
Я  в  пеклі  був,  мамо,  де  вижить  –  несила,
Напоєні  кров’ю  там  трави  й  земля.
Я  ж  був  Україні  й  тобі  вірним  сином,
Не  раз  чув  молитву  твою  звідтіля.
За  сльози  пробач,  підперезані  болем,
І  за  передчасну  в  косі  сивину,
Як  міг,  захищав  Україні  я  волю,
Ненавидів  серцем  цю  кляту  війну.
Та  ангел  мене,  мабуть,  мамочко,зрадив…
Чи  долю  свою  обійти  я  не  зміг…
Накрили  нас  із  побратимами  «гради»,
Тож  тіло  моє  залишилось…  без  ніг…
Пробач  мені,  мамо,  за  сум-безнадію,
З  якими  ітимеш  життям…  до  кінця,
Що  внукам  ніколи  ти  вже  не  зрадієш,
Молитву  складеш  про  синочка-бійця.
Матусю,  не  плач,  дуже  прошу,  не  треба,
Бо  сльози  вкорочують  людям  життя,
До  тебе  у  сни  прилітатиму  з  неба,
Хоч  звідти  на  землю  нема  вороття.
Матусю,  не  плач…
17.04.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980875
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Білоозерянська Чайка

НА ПРОВОДИ

За  Паскою,  на  Фоминому  тижні,
Додому  відпускає  Бог  померлих.
Роки  без  них  –  тугу  й  любов  не  стерли:
Пом’янемо  в  молитвах  душі  ближніх,

На  Проводи  –  йдемо  на  кладови́ще.
Паски  й  гостинці  –  роздаємо  бідним,
Життя  покійних  не  пройшло  безслідно,
І  кожен  з  нас  колись  там  буде,  грішний.

Квітує  все…  от  тільки  небо  –  тужить.
Бо  душі  повертають  в  рай  Господній.
За  них  в  молитві  ми  –  із  духу  й  плоті,
за  упокій    церковна  вранці  служба.

Паски  і  крашанки,  гостинці  та  лампади
На  цвинтар  –  рідних  провести  в  дорогу.
За  Вічне  царство  –  роздамо  убогим,
Ми  проти  смерті  зовсім  безпорадні.

Гостинці,  рушничок  віддам,  хустину  –
Щоб  наших  рідних  люди  пом’янули.
Згадаємо  історії  минулі,
Тих  днів,  коли  ще  їх  не  відпустили.

Шануючи  незгасну,  світлу  пам’ять,
Звернімося  до  Ангела  в  молитві:
«Молись  Отцю,  за  тих,  що  мають  жити!
Будь  захистом!  В  серцях  ти  завжди  з  нами…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980935
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Malunka

Купався день

Купався  день  в  краплинах  дощових,
Під  музику  води  вмивалось  місто  .
До  губ  квіткових  ніжних  і  п'янких,
Цілунки  з  неба  впились  урочисто.

Коханець  дощ  так  пристрасно  любив,
Віддаючи  усе  їм  раз  за  разом.  
Мереживом  вологим  оповив,
Доводив  кожну  квітку  до  екстазу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980865
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Синьоокі сестриці

По  рідненьких  полях  я    бажаю  бродити,
Їх  красу  неземну  відчувати,  любити
І  той  ніжний  мотив  легітка  у  пшениці
Де  волошки  росли  синьоокі  сестриці

А  за  полем  гайок  де  ромашок  світ  милий,
У  безмежній  красі  він  тендітний,  грайливий,
Засріблила  роса  неповторно  й  чарівно,
Спів  легенький  звучить  навкруги  мелодійно

І  торкає  краса  струн  душевного  стану,
Ніби  образ  бринить  чарівного  роману
І  у  звуках  його  неймовірних  і  чистих
Тихо  падає  лист  під  мелодію  свисту

Підіймає  у  вись  і  розносить  акорди,
Наче  ноти  земні  неповторної  вроди,
Розлітаються  вмить,  ніби  птахи  у  вирій
І  бринить  вся  краса  та  кружляє  у  мирі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980915
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Валентина Ярошенко

Так дійсно є, не лиш слова

Приходить  день,  летить  життя,
Йому  немає  вороття.
Комусь  приносить  він  успіх,
Хтось  проливає  море  сліз.

Весілля  в  когось,  йдуть  свята́,
У  дім  збирається  рідня.
Несе  красу  й  любов  весна,
А  головне  -  іде  війна.

Зустріч  з  сином  є  у  когось,
Всі  чекали  її  довго.
Ангел  в  когось  став  на  небі,
Вибрав  він  той  шлях  для  себе.

Велика  СЛАВА  ЗСУ!
Фашистам  смерть  усім  в  аду.
В  перемогу  є  надія,
Там  любов  і  наша  мрія!

Заховав  дітей,  хтось  близьких,
Ми  одним  із  ними  злиті.
Велика  втрата  на  душі,
Всім  їм  даруємо  вірші.

Приходить  день,  іде  життя,
Так  дійсно  є,  не  лиш  слова.
В  історію  підуть  рядки,
Пройдуть  вони  через  віки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980951
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Н-А-Д-І-Я

ВЕСНА ПРИХОДИТЬ УНОЧІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-gOWZx0I2k4[/youtube]
Весна  приходить  уночі,
Ніхто  не  чує  її  кроки.
Погляне  гордо  навсебіч,
І  руки  візьме  в  боки.

Присяде  мовчки  на  лавчину,
Роботи  тут  багато.
З  дороги  трохи  відпочине,
Немає  чАсу  тут  страждати.

Поправить  зачіску  свою,
Все  добре,  як  годиться.
Всіх  заворожить  красотою,
Вона  ж  все  ж  молодиця.

Ну  що  ж  зробити,  щоб  узнали,
Не  просто  так  вона  прийшла.
Усі  думки  свої  розклала,
Усе  навколо  обійшла.

Уже  квітують  ранні  квіти,
Дерева  в  цвіт  вже  одягла.
Її  всі  можуть  зрозуміти,
Чому  вона  так  поспіша.

Прийшла  невчасно  у  цей  світ,
Занадто  довго  вона  спала.
Проспала  перший  свій  політ,
Бо  довго  з  вітром  обіймалась.

А  він  утік  вже  до  другої,
І  обіймає  он  калину.
А  у  весни  нема  спокою,
Дощем  все  плаче,  як  дитина

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980828
дата надходження 21.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Ніна Незламна

Природа, як звук сердець

Чиєсь  життя,  як  квіточки  в  садочку,
 Нарцис,  тюльпан  -  краса  вражає  очі,
Роса  і  блиск    виграє  на  листочку,
А  цвіт  примули,  як  очі  жіночі.

Пелюстка…  до  пелюстки  -  сама  ніжність,
Втримать  тепло  -    щедроти  поцілунку,
Природи  вмілість,  як  сумісна  святість,
Буть  завжди  разом,  всміхатись  світанку.

Так,  є  подібність  природи    і  людства,
Все  дане    Богом    для    краси    й    почуттів,
Тут,  іще  й  погода  несе  чаклунство,
За  для  любові,  продовження  життів.

Поглянь  на  сад,  на  клумбу  рано-  рано,
Серце  заб’ється  гучно,  урочисто,
Як  зі  смаком,  усе  довкола    вбрано,
Весна  плете  чаруюче  намисто.

Природа,  завжди  в  ритмі,  як  звук  сердець  .

                                                                                 22.04.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Любов Вишневецька

Где рая обитель…

Где  рая  обитель...
где  дочка...  где  мать...
летел  истребитель...
-  Летел...  убивать!

Там  дом...  там  собака...
там  радуги  свет!
россии  вояка  
оставил  свой  след...

Все  стало  кровавым
в  том  рае  земном!..
Он  истинный  дьявол!
Ему  все  равно...

Закрыл  смертным  дымом
небес  синеву!..
Он  проклят  живыми!
Его  ждут  в  аду...

*      *      *

-  Зачем,  россияне,
пришли  убивать?!!
В  раю  первозданном...
погибшая  мать...

А  дочка  сквозь  раны
шептала  молитв...
-  Я  вас  проклинаю!
И  Бог  не  простит...

                                           22.04.2023  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980931
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Надія Башинська

ЧИ ЗНАЄШ ТИ?

Чи  знаєш  ти  про  що  шепочуть  
у  небі  зорі  в  ясні  ночі?
Про  те,  що  в  тебе,  мов  у  полі
розквітлий  льон  –  блакитні  очі.
А  місяць  все  шепоче  гаю,
що  ніжно  я  тебе  кохаю,
моя  дівчинонько-лебідко,
моя  найкраща  в  світі  квітко.

Мої  слова,  що  серцю  милі,
гойдають  в  річці  тихі  хвилі.
І,  засоромившись,  червона
калинонька  схилила  ґрона.
А  місяць  все  шепоче  гаю,
що  ніжно  я  тебе  кохаю,
моя  дівчинонько-лебідко,
моя  найкраща  в  світі  квітко.

Вербички  люблять  гомоніти
про  те,  які  дарую  квіти,
що  ти  весела  та  привітна,
мов  зіронька  яскрава,  світла.
А  місяць  все  шепоче  гаю,
що  ніжно  я  тебе  кохаю,
моя  дівчинонько-лебідко,
моя  найкраща  в  світі  квітко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980957
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 22.04.2023

Веселенька Дачниця

Життя - як дорога - ч. 3

             Після  закінчення  училища  Надійку  з  Танею  направили  на  роботу  в  будівельно  -  монтажне  управління.  У  бригаді,  куди  потрапили  неповнолітні    дівчата,  працювали,  
 в  основному,  люди  старшого  віку.  Було  важко,  бо  бригадир  постійно  прискіпувався  не  скільки  за  недовиконану  норму,  як  за  високий  четвертий  розряд  «петеушниці»...
           Як  виявилося,  у  цій  бригаді  з  четвертим  розрядом  працювали  тільки  троє  робочих:  бригадир  і  дві  жінки  зі  стажем  роботи  більше  десяти  років.  Він,  і  деякі  старші  жінки,  пропонували  Надійці  написати  заяву  про  пониження  розряду,  так  як  вона  не  справляється  з  виконанням  нормативних  робіт.
             І  тут  Надійка,  чи  не  вперше  в  житті  стала  захищати  себе,  заявивши  бригадиру,  що  ніякої  заяви  писати  не  буде,  бо  він  розряду  їй  не  присвоював  і  не  йому  понижувати.  Вирішувала  це  кваліфікаційна  комісія  училища,  де  на  практиці  зараховувалося  денна  норма  виконання  роботи.
               Після  тієї  розмови  стало  взагалі  неможливо  нормально  працювати.  Таня  звільнилася,  а  Надійка  ходила  на  роботу,  як  на  каторгу.  Бригадир  давав  таку  норму,  що  доводилося  залишатися  і  без  обіду,  і  після  робочого  часу,  виправляючи  уже  зроблене,  бо  він,  оцінюючи  виконане,  знаходив  найменші  погрішності.  Сокирою  рубав  усе  підряд,  змушуючи  робити  повторно.  Так  тривало  майже  півроку.
             Якось  у  гуртожитку  Надійка  познайомилася  з  дівчатами  з  комсомольсько  –  молодіжної  бригади.  Ті,  знаючи  в  якому  колективі  вона  працює,  порадили  звернутися  в  управління  з  заявою  про  перехід  до  них  у  бригаду.  
             Надійка  наче  вдруге  на  світ  народилася!  Колектив  –  молоді  дівчата  з  різницею  у  віці  в  три-  п’ять  років.  Так  легко  було  на  душі,  весело  працювалося,  завжди  з  піснями  і  жартами…  І  вечорами  залишалися,  і  по  вихідних  працювали,  як  потрібно  було  закінчити  своєчасно  роботу  в  новобудові.
 

           Тогорічна  весна  видалася  багатою  на  події.  Надійка  закінчувала  одинадцятий  клас  вечірньої  школи  і  збиралася  вступати  до  Рівненського  інституту  інженерів  водного  господарства  на  будівельний  факультет.  А  тут  ще  вперше  закохалася…  І  хлопець  після  армії,  старший    на  три  роки.  Навчається  в  десятому  класі  вечірньої  школи,  працює    столяром  на  будівництві.                    
             Молоді  люди  зустрічалися  у  вечірній  школі,  а  після  уроків  Ваня  проводжав  Надійку  до  гуртожитку.  У  ті  роки    «модно»    було    пригощати  дівчат  цукерками.  Ваня  приходив  на  побачення  з  квітами,  або  цукерками.  Іноді  разом  заходили  в  магазини  вибирати  щось  солоденьке.    
             Закінчивши  навчання  у  вечірній  школі,  Надійка    готувалася  до  вступних  іспитів,  хоч  це  не  дуже  радувало  Ваню.
         -  Молодим  сім’ям    у  нашому  управлінні  дають  малосімейні  квартири,  а  там,  через  декілька  років,  можна  і  повноцінну  отримати.  Зарплата  у  нас  нормальна,    проживемо  і  без  вищої  освіти,  -  говорив  Ваня.                  
           Надійка,  слухаючи  роздуми  Вані,  жартувала,  але  поступати  до  ВНЗ  не  відмовлялася.  Так  пробігли  весна,  а  за  нею  –  середина  літа…

             На  першому  екзамені  з  вищої  математики  Надійка  одержала  двійку…
Вийшла  з  інституту  на  вулицю    «не  в  гуморі»,  а  тут  її  сонечко  -  Ваня  сміється  на  всі  зуби,    задоволений  результатом.  Тепер,  каже,  ми  одружимося  і  можемо  їхати  до  мене  в  село,  бо  щось  батько  хворіє…    
Надійка  остовпіла…  Зразу  згадалося  своє  село  з  його  «буряковими  ланами»  і  солодким  до  нудоти  цукром…  Про  себе  подумала  –  нізащо  в  світі!!!    
           Старалася  знаходити  додаткову  роботу,  щоби  не  зустрічатися  з  Ванею…    А  роботи  було  достатньо.    Коли  ж,  як  не  влітку,  найкраще  ремонтувати  житлові    приміщення,    гаражі,  дачі  ?  Після    роботи  на  будівництві,  троє  дівчат  часто  поспішали  на  додаткові  підробітки,  працюючи  вечорами,  або  в  вихідні  дні.
           У  середині  вісімдесятих  років  будівельники  почали  оздоблювати  мармуровою  крихтою  адміністративні  приміщення,  театри,  будинки  культури.                  
Комсомольсько  –  молодіжна  бригада,  в  якій  працювала  Надійка  вперше    оздоблювала  Будинок  культури  льонокомбінату.  Робота  цікава,  відповідальна.  Дівчата  трудилися  з  задоволенням,  не  шкодуючи  особистого  часу.
                                                                                                                                                                                   
             Пройшло  майже  три  роки…  Якось  навесні  Надія  почула  від  подруги  новину,  яка  розтривожила  душу.  Подруга  Аня  узнала,  що  наше  будівельне  управління      рекомендуватиме  трьох  молодих  робітників  для  вступу  до  Харківського  юридичного  інституту.  
         -  Надійко,  може  попробуємо?  -  каже  Аня.  
Часу  на  підготовку  до  екзаменів  залишалося  мало,    але  Надійка,  не  вагаючись,  погодилася.  Слава  Богу,  вдома  все  нормально,  підросли  брат  із  сестрою,  тепер  вони  допомагають  мамі.
За  чотири  роки  роботи  на  будівництві  та  різних  додаткових  підробітках,  відкладала  частину  грошей  на  ощадну  книжку.
         -  Тепер  не  пропаду  в  тому  далекому  Харкові,  –  подумала  Надійка.    
           «Доля  сміливих  і  наполегливих  любить»,  -  згадалися  слова  Вчительки…  
                                                                                                                                         В.  Ф.  –  25.03.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980767
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Lana P.

Циганське сонце і сон-трава…

Циганське  сонце  припекло  у  квітні  -
Снувало  промені  гарячі,  літні,
Пообіцяло  сонячне  тепло,
За  кілька  діб  за  хмари  утекло!

Здурило  землю  нагло  і  невчасно,
В  лісах  стелились  килими  із  рястом.
На  пагорбі  збудило  сон-траву,
Щоб  віщі  сни  відкрила  наяву,

Як  знахідка  в  торішньому  бадиллі,
Проклюнулась  пташатами  на  схилі,
Тремтить  на  вітрі  зграї  світлий  пух  -
Таких  кумедних,  ніжних  відчайдух

Нелегко  відшукати  на  природі.
Та  знову  переміни  у  погоді:
Припорошили  магію  сніги  -
Циганське  сонце  замело  сліди.        17.04.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980743
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Олеся Лісова

Не одні

Нежданна  війна  нас  навік  поріднила
Не  знаю  імен  та  ви  близькі  мені.
Турбуюсь  за  всіх,  а  не  лише  за  сина,
Тримайтеся,  любі,  ви  там  не  одні.

Із  вами  я  мерзну  в  донецьких  посадках,
Я  -  очі  в  нічний  час  і  зброї  приціл.
Думками  додому  прокладена  кладка
Коли  починається  новий  обстріл.

Я  -  шолом  військовий,  я  -  броник  і  берці,
Я  -  пластир  мозольний  на  стертих  ногах.
Ваш  страх  забираю,  загоюю  серце,
Я  -  щира  молитва  на  спраглих  вустах.

Частинка  родини,  опора  із  тилу,
Бо  воду  і  хліб  ділить  з  вами  мій  син.
Герої  війни,  бо  ви  саме  та  сила,
Що  прапор  нескори  здіймає  з  руїн.

Чекаю,  коли  Перемога  настане
Приїдете  в  гості,  усіх  обійму.
Бо  знаєте,  в  вас  є  іще  одна  мама,
Що  ділить  щоденно  в  окопах  війну.

Червень  2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980760
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Володимир Шевчук

Ти помітила?

Ти  помітила,  правда,  скільки  цвіту  довкола,  
Скільки  є  аромату  тільки  в  миті  весни!  
А  мені  от  здається,  не  настане  ніколи  
Більше  кращого  часу,  щоби  бути  із  ним.  

Ну  хіба  відповісти  на  емоції  злочин,  
Чи  хіба  не  для  цього  ми  приходим  сюди?
Ти  постій,  зупинися,  підніми  свої  очі  
І  скажи  собі  правду  -  він  у  тебе  один.  

Забагато  немає  у  очах  твоїх  м'яти,  
Так  і  щастя  у  серці  -  ти  це  знаєш  сама.
...Ти  помітила,  правда,  що  й  не  треба  казати,  
Скільки  сонця  у  миті,  як  виходить  з-за  хмар?..  



17.04.2023  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980586
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 20.04.2023

ТАИСИЯ

Весенняя улыбка.

Вот      явилась      Весна,    так      похожа      на      Осень…
А      душа      то      моя      её      вовсе      не      просит.
На      неё      я      внимание      не      обращаю.
А      фантазию      смело          к      себе      приглашаю…

Ах!    Какая      Весна      меня      утром      встречает.
Пробуждает      от      сна      и      росой      умывает.
Я      с      улыбкой      смотрю:      всё      кругом        расцветает.
И      сердечко      моё      в        небеса        улетает.

А      среди      облаков      снова      солнце      сияет.
И      надежду      на      Мир      нам      Весна      возвращает.
Бог      Планету      Земля        никогда      не      оставит.
Дух      Святой      и      молитва      её      защищают.

20.04.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980738
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Н-А-Д-І-Я

БУЯЄ НІЖНО - БІЛИЙ ЦВІТ ВИШНЕВИЙ

]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OTV2JI2BakQ[/youtube]
Буяє  ніжно  -  білий  цвіт  вишневий,
Немов  на  зло  проклятій  цій  війні.
А  вишня,  ніби  справжня  королева,
На  плечі  впали  пасмами  "сніги".

Хто  не  пройде,  зупиниться  на  мить,
Всміхнеться  до  весняної  краси.
Та  серце  так   від  болю  защемить,
Хіба  такої  ждали  ми  весни?

Вона  стоїть  красива,  гордовита,
І  в  очі  ніби  нам  всім  загляда,
І  хоч  думки  тривогою  сповиті,
Шепоче  серце:  ти  -  ще  молода.

Тримайся,  скільки  хватить  в  тебе  сили,
Фарбуй  цей  світ  у  білі  кольори.
Хай  змінять  колір  чорні  небосхили,
Ми  всі  чекаєм  світлої  пори...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980740
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Наталя Данилюк

У церковці старій…

У  це́рковці  старій,  
де  вітражі  на  вікнах  –
як  вхід  ув  інший  світ,
криштальний,  мов  сльоза,
де  лілія  в  руках
Пречистої  розквітла
і  розілляла  сяйво
по  древніх  образах…

У  це́рковці  старій,
де  духмяні́є  ладан,
де  мироточить  серце  
під  мантри  молитов,
стою  самотньо  в  тиші,
дрібна  і  безпорадна,
віддавши  грішну  душу
під  цей  святий  покров.

І  так  мені  незвично,
відречено-блаженно
у  церковці  старій,
що  світлом  розцвіла!..
Мов  білосніжний  голуб
сідає  на  рамено  
й  рука  Христова  ніжно
торкається  чола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980739
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Ольга Калина

Плаче небо

Дощами  небо  хмурне  плаче  
І  так  триває  вся  весна.  
Кругом  завмерло  все  неначе,
Лиш  смуток  –  радості  нема.

Стоять  зажурені  дерева  
І  листя  з  бруньок  не  росте,  
Нарцису  квіточка  жовтава
Зтьмянілим  кольором  цвіте.  

Пташки  сховалися  у  гіллі,
Бо  не  співаються  пісні.
Обмоклі,  змучені  безсиллям,  
Не  раді  вже  такій  весні.  

Під  тином  змоченим  дощами
Ледь-ледь  з’явилася  трава,  
А  дощик  дрібними  крапками
Постійно  землю  полива.

Весна  заплакана  в  зажурі
У  сіро-сивих  кольорах,
До  нас  приносить  дні  похмурі
Та  сум  в  тривожних  вечорах.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980733
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

геометрія

ЯК СОЛОДКО МРІЯТИ В ТИШІ…

                                 Як  солодко  мріяти  в  тиші,
                                 Сховавшись  від  сонця  у  тінь,
                                 В  густому  заплутались  листі
                                 Пориви  небесних  надій...

                                   І  сонечко  бавіиться  в  листі,
                                   Ледь  -  ледь  вітерець  шелестить,
                                   Проміння  неначе  в  намисті:
                                   Перлинами  ніжно  блищить...

                                   Кує  ген  десь  далі  зозуля,
                                   Чиїсь  вже  рахує  роки,
                                   Та  я  їх  лічити  не  буду,
                                   Мені  тут  приємно  завжди...

                                   Заснути  б  оце  в  прохолоді,
                                   Хай  жар  нестерпний  пройде,
                                   А  вітер  краплини  холодні
                                   Хай  дощиком  нам  принесе...

                                   Дерева  й  кущі  хай  омиє,
                                   Освітить  лани  і  поля,
                                   Любов  тоді  вірну  розкриє
                                   Оновлена  щедра  земля...

                                   Збагатить  він  людям  їх  мрії,
                                   Поповнить  натхнення  моє,
                                   І  Віра,  Любов  і  Надія
                                   У  серцях  у  людей  оживе...

                                   Якби  ще  й  війна  закінчилась,
                                   Життя  б  оновилося  знов,
                                   Додому  солдати  вернулись,
                                   Розквітла  б  ще  більше  Любов!!!      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980649
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Ніна Незламна

А ти лише зернина

Земля!  Ти  тут  лише  зернина,
Завдяки  Богу,  зростай  на  ній!
То  воля,  щоб  мала  дитина,
Тугу  пізнала  й  злет  світлих  мрій.

В  землі  спроможна  вкоренитись,
Відчути    силу  –  дар  природи,
Під  сяйвом  сонця  залишитись,
Сприймати  примхи,  від  погоди.

Яскравість  днів  -    весняні  квіти
Де  свіжість,  радісно  довкола,
Цвіт  колосків,  громам  гриміти,
Під  зливою  гнутись  додолу.

Так  і  дитині,  сприймати  світ,
Де  світло  й  темнота  йдуть  поруч,
Коли  дивує  бузковий  цвіт,
Чужинці,  війна  -  несуть  порох.

Щоб  навкруги,  все  спопелити,
Вкрасти    надію    на  майбуття,
Заборонить,  землю  любити,
Право  на  волю,  спокій,  життя.

А  хто  накази,  рашистам  дав?
Знищити  нас,  рід    український?!
Народ  віками,  на  жаль  страждав,
В  роки  буремні  й    в  час  радянський.

Розвелось,  тоді  олігархів,
Ніби  пороші  серед  зими,
По  церквах…  зрадників  –  монахів,
Жаль  не  відчули  вони  вини.

Своєї.  Кого  вибирали?
Кому  довірилися,  шкода,
Для  себе,  не  той  шлях  обрали,
От  і  нежданно…  прийшла  біда.

Летять  снаряди,  гинуть  люди,
Кожен  паросточок  згорає,
Важко  позбавитись  Іуди,
Мати  сина,  все  ж  виглядає.

Недоспані  ночі,  тривоги,
Весь  світ,  ненавидить  рашистів!
Розділені  долі,  дороги,
Та  воїн  стоїть  до  знемоги,
     Він  впевен,здола  терористів!

Тобі  подібний,  теж  зернина,
 Сповна  сили  протистояти,
Щоби  щаслива  вся  родина,
Щоби  болю,  не  мала  мати.

В  надії    ворога  відбити,
Зернини  розсівати  в  полі,
Щоб  рідний  край,землю  любити,
Подякувать  щасливій  долі!

                           17.04.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Н-А-Д-І-Я

І ЗНОВУ ДОЩ ШУМИТЬ МІЖ ЛИСТЯМ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLCjyyZVtQ4[/youtube]

Останні  краплі  скрапують   з  гілок,
В  надії  не  повернеться  вже  дощ.
Вони  тут  припустились  помилок,
Чекать  його  недовго  довелось.

І  знову  дощ  шумить  між  листям,
Струмки  вже  ллються  із  даху.
А  дощ  не  йде,  а  вже  періщить,
Ще  й  грім  весняний  додає  страху.

Під  шум  дощу  природа  засинає,
І  сняться  їй  бездощові  вже  дні.
Можливо,  й  дощ  весну  переконає,
Що  досить  лити  сльози  ці  гіркі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980676
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Валентина Ярошенко

Іде життя

Іде  життя,  іде  вперед,
І  назад  не  повернути,
Добро  і  гріх  воно  несе,
Радість  є,  тепло  і  смуток.

Когось,  ще  радує  життя,
Багатьом-  воно  є  смуток.
Доцільні  є  завжди  слова,
А  комусь  із  них-  здобуток.

Виживає  хто,  як  зможе,
Вірні  рішення  бувають.
Українці-  допоможуть,
Перешкоди  всі  здолають.

Задумались,  бо  ще  живі,
Вороги  вже  сил  не  мають
Із  перемогою  всі  дні!
Солов'ї  нам  заспівають.

Ми  одне  ціле  з  ЗСУ,
Живуть  в  душі  наші  сини.
І  гарні  дні  до  нас  прийдуть,
Там  бачаться  солодкі  сни.

Йде  життя  ,  вперед  прямує,
Вітром  малюються  стежки.
Інше  всі  життя  відчуєм,
Там  є  усі:  там  я  і  ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980625
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Чому зажурилась?

Чому  зажурилась,  приваблива  квітко,
Чи  може  спекотно,  красунечко,  влітку?
Здружися  із  вітром  -  відчуєш  розраду,
Прийми,  чарівнице,  доречну  пораду

Замислилась  квітка,  сльозу  проронила,
Я  просто  всім  серцем  життя  полюбила,
А  зараз  хвилююсь,  за  неньку-Вкраїну,
За  мову  найкращу  таку  солов'їну

Я  слухала  тихо  зворушну  розмову,
В  ній  квітка  схилялась  до  всього  живого,
Чуттєво  з  любов'ю  її  обійняла,
Не  плач,  чарівнице  -  я  ніжно  сказала

Вона  подивилась  довірливо  в  очі,
Хвилююсь,  сказала;  за  ранки  і  ночі
Та  знаю,  що  віра  людської  любові  -
Не  дасть  розтоптати  нескорені  долі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980709
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Валентина Ланевич

Вони зустрілись випадково

Вони  зустрілись  випадково  -
Серед  хрестів,  поміж  могил.
Слово  чіплялося  за  слово  -
З  прожитих  літ  здувало  пил.

Горнулась  тиша  з  піднебесся,
Влягалась  на  холодність  плит.
Пам’ять  потужним  відголоссям
В  юність  стелила  оксамит.

Світили  зорі  вечорові,
"Смуглянку"  слухали  з  гори.
Між  тим...  "Як  діти?  Чи  здорові?
Змінив  нас  час..."  "Й  не  говори..."

Вдивлялись  в  зморшки  на  обличчі,
У  сиве  плетиво  років.
Набутий  досвід  ливсь  у  вічі  -
Вертав  у  сьогодення  днів.

"Мені  пора..."  "Й  мене  чекають..."
Розбіглись  стежки  врізнобіч.
Лиш  душі  предків,  певно,  знають,
Про  дивність,  дану  двом  на  стріч.

20.04.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980703
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

За покликом сердець

У  них  є  тисячі  проєктів,  планів.
Працюють  лиш  за  покликом  сердець,
Не  потребують  нагород,  пошани,
Бо  кожен  -  безкорисливий  боєць.
Примножують  щодня  шляхетні  вчинки,
Знаходячи  ресурси  й  вільний  час,
Збираючи  донати  по  крупинці
Для  фронтових  потреб  -  добра  запас.
Купуючи  приціли  і  планшети,
Аптечки,  тепловізори,  харчі,
Нові  пікапи,  каски,  турнікети,
Удень  везуть  солдатам  і  вночі,
Бо  волонтери  -  чуйні,  милосердні.
У  допомозі  іншим  -  сенс  життя.
Сміливі,  не  бояться  куль  і  смерті,
Благословенна  Богом  в  них  мета.



(Сьогодні  День  подяки  волонтерам,  людей,  які  з  перших  днів  війни  забули  про  вільний  час  і  особисті  потреби.

Кожен  із  нас  зараз  волонтер.  Кожна  бабуся,  яка  пече  і  передає  свіженьку  хлібину  до  пункту  видачі  допомоги.  Кожна  переселенка,  яка  приїхала  в  спокійні  регіони  і  одразу  стала  допомагати  в  гуманітарному  штабі.  Кожен  вчорашній  офісний  працівник,  який  сьогодні  після  основної  роботи  вечорами  працює  вантажником  в  благодійних  центрах.  Кожен,  хто  допомагає  силою  доброго  слова,  фінансово  і  матеріально.  Ви  всі  волонтери.

І  я  безмежно  вдячна  за  ваше  добре  серце.  Країну  з  такими  серцями  неможливо  перемогти).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980719
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023

Галина Лябук

Хитра дружба.

Кузя  й  Рижик  були  друзі
У  дворі,  малята.
Полюбляли  в  цій  окрузі
У  "  Хованки  "  грати.

Вже  промовили  лічилку,
Песик  став  жмурити.
Кузя  прудко  плиг  на  гілку
Й  буде  там  сидіти...

Рижик  ходить,  кличе  друга  -
Не  знайти  нізащо.  
Втомиться  вже  так  бідняга,
А  воно  ледащо

Так  чекатиме  на  туї
Поки  песик  зляже...
Злізе  з  хованки  отої
Та  таке  розкаже,

Що  він  був  тут  коло  хати,  
Біля  нього  близько.
Рижик  не  схотів  шукати,  -
Так  брехав  котисько.

Мудрий  Ворон  те  почув  :
-  Обман...  Як  мовчати  !
Окуляри  начепив
Й  став  кота  повчати  :

-  Сором  з  другом  так  чинити,  
В  очі  подивися  сміло.
Дружбою  вмій  дорожити,
А  брехати,  -  то  не  діло.

Підійди  до  друга  краще
Так,  щоб  лапу  міг  подати  :  
-    Ти  пробач,  -  скажи.  Нізащо
Більш  не  буду  хитрувати.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979512
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Розплакалось небо

Розплакалось  небо,  схлипує  квітень.
Контрасти    -  весни  забаганки.
Приховане  сонце,  сіре  графіті,
Мотиви  з  полив'яних  дзбанків.

Цей  дощ  сивоокий  враз  інкрустує
Брунькатість,  рельєфи  гривасті.
Безладдя  думок,  тривалий  вже  стугін,
Не  сплутати  почерк  цей  власний.

Несе  таїну́,  прислухатись  треба.
Отямтеся,  люди  ,  гріховні,
Бо  це  неспроста  розплакалось  небо,
Втрачає  обличчя  духовність.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979517
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

геометрія

КАЛИНА НА ВИДУ…

                             В  моїм  дворі  криниця,
                             Й  калина  у  цвіту...
                             Я  зачерпну  водиці,
                             Й  поллю  калину  ту...

                               Вона  тремтить  у  млості,
                               І  ронить  пелюстки...
                               А  бджоли  диво  -  гості
                               Сідають  на  квітки...

                                 Ті  квіти  біло  -  зорі
                                 В  промінні  золотім,
                                 Гудуть  медово  бджоли
                                 У  просторі  хмільнім...

                                 Дивуюся  і  чую:
                                 Бджіл  радісні  пісні,
                                 Всміхається  калина:
                                 Криниці  і  мені...

                                 Загляну  я  в  криницю:
                                 І  радість  окриля,
                                 Обличчя  із  водиці
                                 Усмішкою  сія...

                                 Я  зачарую  словом,
                                 Калині  вірш  складу...
                                 В  цвіту  своїм  медовім:
                                 Калина  на  виду!

                                 Горнуся  до  калини,
                                 Ловлю  звуки  весни...
                                 Було  б  у  нас  чудово,
                                 Якби  не  було  війни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979402
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Валентина Ярошенко

Розквітне те, що не могло

Не  журись,  моя  кохана,
Гірких  сліз  не  проливай.
Перемога  всім  жадана,
Головне  мене,  чекай.

Повернуся,  обіцяю
Радість  у  душі  тримай.
Перешкоди  всі  здолаю,
Вір,  у  світі  є  дива.

Перемога  буде  з  нами,
З  нею  повернуся.
Сонце  в  небі  запалає,
Ключем  пролетять  гуси.

Розквітне  те,  що  не  могло,
Дії  війни  злякали.
Хоч  стало  сивим  в  нас  чоло,
Та  всі  минуть  печалі.

Не  журись,  моя  кохана,
Я  скоро  повернуся.
Україні  -  мир  і  СЛАВА!
За  неї  я  борюся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979429
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Амадей

ЯНГОЛ ЗЕМНИЙ ІДЕ НА НЕБЕСА

   ЯНГОЛ  ЗЕМНИЙ  ІДЕ  НА  НЕБЕСА

             Нашому  земляку,  земному  Янголу
                 Ковалю  Сергієві  Анатолієвичу
                       04.  08.1977    -27.  03.  2023  
                                     ПРИСВЯЧУЮ

Янгол  земний  іде  на  Небеса
Іде  у  царство  Господа  Святого,
Він  не  вагаючись  віддав  своє  життя,
Щоби  прийшла  жадана  Перемога.

Він,  як  і  всі,  життя  своє  любив,
Любив  усіх  людей,  любив  родину,
Та  все  ж  найбільше  в  світі  він  любив,
Єдину  нашу  неньку-Україну.

Життя  віддав,  щоби  могли  ми  жить,
Щоби  для  нас,  настала  Перемога,
Найбільшу  честь  і  славу  заслужив,
На  віки  вічні  в  Господа  Святого.

Сьогодні  на  коліні  я  стою,
Й  молю  єдине  в  Господа  Святого,
Хай  душу  цю  поселить  у  Раю,
А  нам  з  Небес  пошле  хай  Перемогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979396
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Білоозерянська Чайка

Благання

(вільний  переклад  вірша  Пауліни  Возар,  Сербія,  Čoka  (Crna  Bara)

Я  йду…  І  все  ж  благаю:    перед  тим
Спали  всі  спогади,  які  на  мене  схожі.
Зів’ялій  квітці  –  більше  не  цвісти…
Хай  сльози  болю  рану  не  тривожать.

Одне  бажання  заповітне  є:
Мені  призначене  –  віддай  вітрам  буремним.
Закам'яніле  –  парость  не  дає…
Не  згадуй  імені  мого  даремно.

Прийми  в  дарунок  декілька  речей:
Розквітлий  усміх  (я  ж  ітиму  наодинці!),
І  поштовхом,  що  груди  пропече,
Залишу  радість  –  може  знадобиться?

Одне  прохання  –  доторком  в  уста:
Ти  не  шукай  мене  у  схлипі  весняному.
Мій  погляд  не  зупиниться  вже  там:
в  корі  дерев,  у  схованці  для  грому.

Душа  –  життям  новим  колись  задише,
а  поки  просить:  тиші,  тиші,  тиші..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979436
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Ніна Незламна

Краса дівоча не на фото

Краса  дівоча  не  на  фото,
Де  макіяж,  приховав  лице,
На  себе  глянеш  гордовито,
-Але  ж,  красива,  ти  дівице!
Зігріє  серце  кожне  слівце.

Себе  хвалити  -  справа    звична,
Когось  сприймати  рівнем  нище,
У  тебе  ж  думка  щодень  вічна,
Ти  по  житті  на  сходах  вище!
Поглянь  гарнесеньке  обличчя!

Хочеш  пишатися  собою?
Мо»  й  так  та  зваж,  це  ж  не  назавжди,
Не  переймайся    ти  красою,
Роки  лишають  свої  сліди,
Твоє  бажання  -  не  знать  біди!

Іще  маленька-  сонце  мами,
І  очі  кольору  блакиті,
Вся  обцілована  устами,
Ти  пам’ятаєш  теплі  миті,
Як  босоніж    блукала  в  житі.

Весняний  цвіт  –  пора  до  школи,
Роки  упевненості  в  собі,
Та  друзі  інколи,  як  бджоли,
За  виживання  в  боротьбі,
У  часі  -  протиріччя  зникли.

Цвіте  троянда  і  ти  з  нею,
Рожеві  пелюстки  на  славу,
Втішайся  долею  своєю,
Життя  сприйми  -  не,  як  забаву,
Не  від  краси  приходить  слава.

З  личка    не  п’ють  молочка  –  ти  знай!
Не  прославляй    чарівність,  вроду,
Хоча    в  житті  квітучий  розмай,
Маєш  від  Бога    нагороду,
Повір!  Краще  ніс  -  не  задирай!

Пелюстки  в  квітці  втратять  красу,
З  роками    й  ти  все  зрозумієш,
В  люстерці  личко  та  в  очах  сум,
І,  як  колись,    вже  непосмієш,
Себе  возвисить,  жаль,  сивієш.

Плекай  надію  -    світла  душа!
Як  той  маяк,  на  морських  хвилях,
Цінуй  хто  поряд  й  своє  життя,
У  сподіванні  на  вітрила,
Весняна  врода,  то    на  щастя!
***
Картинки,  фото:    це  мистецтво,
Душа  звичайно  -    річ  інтимна,
Частіш,    притаманне  простацтво,
Бува  людина  і    нестримна,
Це  свідчить  про  її  характер.

А  мудрість-  поняття  абстрактне,
Людина  має  розум,  знання,
І  досвід-  це  невідворотнє,
В  основі,  не  змарнувать  життя!
Чогось  та  досягти  ж  повинна!

І  чи  сердечна  ти,  чи  добра,
Чи  людям  вмієш  співчувати,
Хоч  і  красива  та  мов  кобра,
Зовсім  не  здатна  жартувати,
Зате  спроможна  злість  сховати.

***
Дівчата  тішаться  красою,
Життя  попереду  не  знають,
Себе  порівнюють  з  весною,
Душу  не  часто    відкривають,
Хай,  налюбуються  собою!
Й  молодістю  безтурботною,
Живем  на  світі,  лиш  один  раз!

Але  ж  нехай    всі  пам’ятають,
Краса  дівоча  не  на  фото,
А    яку  бачиш,  ти  наяву!

                             06.04.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979465
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Ольга Калина

Наша мова – наша зброя

Пора  замислитись,  панове:
Чому  до  нас  прийшла  біда?
Кругом  звучить  російське  слово  
В  той  час,  коли  іде  війна.

Чому  на  Півдні  й  на  Донбасі  
Переповнявся  ним  ефір?
«Питання  мовне  не  на  часі»?
Не  актуальне  до  цих  пір?

Чому  як  стадо  те  ординське
Зайшло  у  місто  та  село,  
То  зразу  ж  в  школах  українських
Навчання  «рускою»  ввело?  

І  зразу  ж  вибори  до  думи,  
І  рубль  їхній  вводять  теж,  
Все  наше  піддається  глуму  -  
Знущанням  тим  не  має  меж.  

Чому  сьогодні:  центр,  Київ,
Собор  Софіївський,  Дніпро,
А  патріарх  московський  знищив
Все  українське,  що  було?  

І  верещать  заблудлі  вівці,  
Що  їм  не  вказує  «кіріл»,  
Що  вони  справжні  українці
Й  були  такими  з  давніх  пір.  

Візьміть  і  назву  поміняйте
Із  УПЦ  на  ПЦУ
Й  надалі  у  Соборі  правте  -
Та  чорт  заплутав  сатану  
   
І  водять  біси  хороводи  ...
За  цим  усім  стоїть  москва.
Невже  в  баранів  із  народу
Дурманом  вбита  голова?

Не  бачать,  що  попи  московські
В  нас  просувають  «руский  мір»,
Щоб  з  нас  зробить  рабів  холопських,  
Перечить  щоб  ніхто  не  смів?

Чом  не  шануєм  Україну
Та  рідною  не  розмовляєм,  
Плюєм  на  предків  і  родину,  
Своє  коріння  забуваєм?  

Чекаєм  перемогу  всі  ми,
Щоб  мирно  далі  в  світі  жить.
Чому  ж  не  хочемо  росію
В  собі  спочатку  задушить?

Російською  як  розмовляти
Й  чекати,  що  мине  біда,  
То  будем  довго  воювати
І  не  закінчиться  війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979479
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Катерина Собова

Вiддячили

-Я    до    вчора    був    щасливий,-
Хваливсь    другові    Микола,-
Вірив,    що    кохання    -    диво:
Не    закінчиться    ніколи.

Симпатична,    мудра,    добра  –
Любов    очі    засліпила:
Я,    як    з    ланцюга    зірвався  –
Зупинити    вже    не    сила!

Белькотів    про    місяць,    зорі,
Що    живі    всі    ласки    хочуть,
Про    ті    хвилі,    що    у    морі
Тіло    лагідно    лоскочуть…

А    учора    так    раптово
Почуття      мої    накрились:
З    переляку    у    провулку
Серце    ледь    не    зупинилось.

Разом    втрьох    вони    зібрались:
Симпатична,    мудра    й    добра,
І    розправу    влаштували,
Ці    -    змія,    акула    й    кобра.

Били    довго    і    завзято,
Обіцяли    ще    додати…
Що    кохання    -    це    не    свято,
Буду    довго    пам’ятати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Наталі Косенко - Пурик

Так хочу, щоб прийшов

Так  хочу,  щоб  прийшов  в  холодну  ніч,
Зігрів  цілунком  ніжним  і  ласкавим
І  в  чому,  мій  коханий,  в  чому  річ,
Що  ти  лиш  став  найкращим  і  бажаним?

Не  вистачає  в  холод  так  тепла
Та  рідних  рук,  що  ніжно  обігріють,
Без  тебе,  любий,  у  душі  зима,
Твої  лиш  почуття  зцілить  зуміють

Та  тиждень  цей  швиденько  пролетить
І  знову  в  серці  відгукнеться  радість,
Розлука  з  нами  -  тільки  одна  мить,
Бо  почуття  для  нас  з  тобою  святість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979350
дата надходження 06.04.2023
дата закладки 07.04.2023

Амадей

ЗНОВ ЦВІТЕ ВЕСНА В ДУШІ МОЇЙ

В  серці  знов  буяють  весни,
Знову  почуття  воскресли,
Знов  в  душі  співають  солов*ї,
Я  зустрів  мою  кохану,
Знову  я  від  щастя  п*яний,
Я  любуюсь  личеньком  її.

Серце    радісно  співає,
В  світі  більш  таких  немає,
З  чим  зрівнять  ці  почуття  мої?
Ну  хіба  що  з  Божим  Раєм,
Де  усе  цвіте,  буяє,
Де  співають  лунко  солов*ї.

Пригорнуся  я  до  неї,
До  коханої  своєї,
Розцілую  устонька  її,
Знов  збулось  моє  бажання,
Поруч  знов  моя  кохана,
Знов  цвіте  весна  в  душі  моїй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971416
дата надходження 19.01.2023
дата закладки 08.02.2023

Любов Таборовець

Іду в новий день

Себе  по  куточках,  зберу  по  шматочку,
в  розніжений  ранок  свій  сон  відпущу…
І  сповідь  рядочком,  на  чистім  листочку,
змістом  новими  натщесерце  вгощу.

Наповню  настою  цілющого  келих,
Із  вірою  щирою  в  завтрашній  день.
В  приправу  добавлю  ряд  ноток  веселих,
та  вкину  на  смак,  десь  на  дно,  одкровень…

Відкрию  душі  своїй  навстіж  фіранку,
щоб  променів  сонця  впустила  без  меж…
У  вИбійці  з  квітів,  тоненьким  серпанком,
її  уберу,  замість  всяких  одеж.

Росою  умию,  в  молитвах  прикрию…
І  в  посмішці  хай  весь  поміститься  день.
Щось  зовсім  нове  десь  для  себе  відкрию
у  вирі  бажань  і  чудових  ідей…

Себе  по  куточках,  зберу  по  шматочку…
І  дякую  Богу,  що  йду  в  новий  день…

[i]ВИ́́БІЙКА  –  вид  декоративно-ужиткового  мистецтва;  спосіб  створення  вибивних  тканин;  тканина  з  візерунком.
[/i]
07.02.2023
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973165
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Н-А-Д-І-Я

ПРИЛЕТІЛА СИНЯ ПТИЦЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W9rv5Tl1KU[/youtube]

Прилетіла  Синя  Птиця,
Сіла  край  вікна.
Заспівала  б  як  годиться,
Настрою  нема.

Подивилась  я  їй  в  очі,
А  вони  сумні.
Чи  спитати  в  мене  хоче,
Чом  нещасні  дні?

Де  ж  те  щастя,-    запитала-,
Що  було  колись?
Вона    ж  щедро  роздавала,
Дні  перевелись.

Довго    Птиця  щось  мовчала,
Як  же  все  змінить?
Раптом  все  це  розгадала,
Як  можна  здійснить.

Щастя  буде,  якщо  вірить,
Воно  знов  прийде.
Сила  волі  і  довіра  -
Щастя  розцвіте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970534
дата надходження 09.01.2023
дата закладки 08.02.2023

Веселенька Дачниця

ЖИТТЯ - ЯК ДОРОГА

                                                                                                                                                                   
                           
             Легенькою  фіранкою  затягнулося  небо,  і  тихий  вечір  простелився  довкола.
Для  кінця  літа  восьма  година  вечора  була  ще  не  пізньою,  але  надворі  вже  нависли  сутінки.  
             У  бадиллі  картоплиння,  зібганого  в  невеличкі  купки,  весело  перекликалися  цвіркуни,  своїм  співом,  немов  би,  розріджували  застигле  повітря…
             Вона  присіла  на  лавочку  коло  веранди,  щоби  трохи  відпочили  за  цілий  день  натомлені  ноги.  
             От  так  і  життя  пробігло,  як  це    спекотне  літо…
             Недавно  гуртом  садили  картоплю,  а  сьогодні  закінчили  копати.  Сини  поїхали  після  обіду  в  місто,  бо  їм  завтра  на  роботу,  а  сама  ще  поскладала  бадилля  з  картоплі  та  підсушений  сонцем  бур’ян.  Завтра,  дасть  Бог,  можна  буде  засіяти  землю    після  викопаної  картоплі,  допоки  держиться  ще  волога,  бо  хто  знає,  коли  підуть  дощі…
             Так  і  сиділа,  прихилившись  спиною  до  стіни,  перемотуючи  свої  одинокі  думки  то  сьогоденням,  то  минулим.  У  хату  йти  не  хотілося…  
Відтоді  як  помер  чоловік,    хата  здавалась  якоюсь  пусткою,  хоч  і  прийшло  довгих  сім  років…  А  прожити  разом  пів  століття  –  не  поле  перейти,  і  всяке  було  у  подружньому  житті:  десь  у  чомусь  не  могли  зрозуміти  одне  одного,  пробачити,  забути  образи,  але…    Залишалося  щось  вище  –  воно  й  об’єднувало  сім’ю.          
           Ще  коли  приїжджали  діти,  була  ніби  відрада,  а  наодинці  –  хоч  вовком  вий:  усе  нагадувало  прожиті  разом  роки.  Хоч  і  сусіди  хороші,  і  знайомі  та  колеги  провідують,  та  нема  вже  тієї  міцної  опори,  яка  більше  п’ятдесяти  років  тримала  на  білому  світі…  
           Один  лише  Тузик  наче  читав  думки,  нагадуючи  про  себе:  то  скулить,  як  тільки  побачить  і    радісно  виляє  хвостом,  то  лащиться  до  ніг,  що  не  можна  відірвати.  На  ніч  відпускала  йому  ланцюг,  щоби  бігав  по  подвір’ю.    І  на  цей  раз  відпустила,  але  він  мовчки  вмостився  коло  ніг,  ніби  розуміючи  настрій    хазяйки.
       -  Що,  Тузику,    тобі  не  хочеться  побігати?  Ти  ще  молодий  у  мене,  побігай,  то  я  вже  своє  відбігала…  Після  семи  десятків  років  уже  не  побіжиш…  А  от  що  з  миски  не  виїв,    порозкидав  і  хліб,  і  кашу  –  за  це  сварити  буду…  Не  голодний  ти  у  мене,    не  знаєш,  що  таке  справжній  голод…  Колись,  як  працювала  вчителькою  старших  класів,  могла  без  роботи  залишитись  через  випадок  зі  шматком  хліба…
           І  повели  думки  у  далеке  минуле…  Було  це  в  ті  далекі  сімдесяті  роки,  коли  за  кілограм  вкраденого  зерна,  чи  навіть  гички  із  колгоспних  буряків,  суворо  карали.  Колгоспникам,  які  ціле  літо  працювали  на  бурякових  полях,  а  восени  викопували  і  здавали  врожай  на  цукрові  заводи,  заробітну  плату  видавали  натуроплатою  -  цукром.  Одержить  людина  триста  кілограмів  цукру  і  не  знає,  що  з  ним  робити  :  продати  неможливо,  бо  це  –  спекуляція,  а  гроші  потрібні,  щоби  купити  якусь  одежину,  на  зиму  –  дрова  чи  вугілля,  і  тому  подібне.  А  з  одного  цукру  що  зробиш?  Варили,  аж  до  нудоти,  солодке  варення,  гнали  самогон,  розплавляли    і  робили  смаколики  дітям.  У  магазинах  цукерки  були,  але  не  кожен  міг  їх  купити.  Ті  копійки,  що  виплачували  колгоспникам  на  трудодні,  ледве  покривали  затрати  на  хліб,  мило  чи  олію.  
             Учителям  було  легше,  бо  ми  одержували  за  свою  працю  гроші,  а  колгоспники  -  лише  цукор.  Іноді,  правда,  колгосп  розраховувався  зерном,  хоча  дуже  рідко,  бо  всюди  на  полях  росли  цукрові  буряки.      
             Буханка  хліба  в  ті  часи  коштувала  дванадцять  -  шістнадцять  копійок.  На  теперішній  час  -  недорого,  але  тоді  на  ті  гроші  у  шкільній  їдальні  можна  було  двічі  добре  пообідати.
             Так  от,  на  педагогічній  раді  школи  розглядали  питання  щодо  п’ятикласниці,    яка  в  сільському  магазині  намагалася  вкрасти  трикопієчну  булочку.
Обговорювали,  чи  передавати  цей  випадок  міліції.  Продавець  магазину  сповістила  директора  школи,  що  було  намагання  вкрасти,  так  як  булочку  забрали  у    дівчинки  з  кишені  коло  прилавка.    Думки  педагогів  розійшлися.  Більшість  висловилася  за  те,  що  потрібно  детальніше  розібратися,  чому  так  сталося  і  що  могло  змусити  підлітка  піти  на  такий  ганебний,  неправильний  шлях.
           Як  класний  керівник,  я  звернула  увагу  присутніх,  що  дівчинка  добре  вчиться,  працьовита,  поведінка  у  неї  відмінна.  У  її  матері,  крім  неї,  ще  двоє  менших  дітей.  Живуть  дуже  бідно,  бо  мати  часто  хворіє.  І,  заступаючись  за  школярку,  попросила    міліцію  не  інформували:  розберемося  самі  у  своєму  колективі.    
           Рішення  педагогічної  ради  про  недостатню  виховну  роботу  у  п’ятому  класі  сприйняла  майже  спокійно,  а  керівництво  класом  передали  іншому  педагогу.
           З  дівчинкою,  зрозуміло,  я  поговорила…  І  ми  залишилися  друзями  на  все  життя.  
                                                                                                                       В.  Ф.  –  30.09.2022                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                                                                                                         Продовження  буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972388
дата надходження 30.01.2023
дата закладки 08.02.2023

Веселенька Дачниця

Життя - як дорога (продовж)

                                                                                                                                                                                                                                                       
                                                                                                                                                 
                                                                                         
         У    далекому  тисяча  дев’ятсот  сімдесят  першому  році  тепер  уже  не  мій  випускний  клас    восьмирічної  школи  хвилювало  питання  «вільного  майбутнього  польоту».
         Як  завжди,  хтось  із  учнів  збирався  продовжити  навчання  у  десятирічці  в  сусідньому  селі,  хтось  -  вступати  до  педагогічного,  чи  медичного  училищ,  а  когось    влаштовувала  неповна  середня  освіта.
         Моя  «підопічна»  Надійка  закінчила  восьмирічну  школу  з  трьома  четвірками  і  плонувала  вступати  до  педагогічного  училища  нашого  районного  містечка.        
         Десь  наприкінці  вересня,  коли  вже  всюди  розпочалося  навчання,  дівча  прибігло    в  розпачі  до  мене  додому,  не  знаючи,  що  робити.  З  гуртожитком  в  училищі  не  склалося,  хоч  обіцяли  забезпечити,  грошей  на  навчання  немає.  Залишатися  в  селі    нізащо  не  хотіла!  Попереду  -  холод  і  зима…
       Як  могла,  заспокоювала  її,  говорячи  що  у  житті  не  все  так  просто,  і  в  даному  випадку  з  нею  вчинили  несправедливо,  якщо  обіцяли  забезпечити  гуртожитком,    але  не  треба  впадати  у  відчай.  Життя  тільки  розпочинається,  а  доля  сміливих  любить…  Порадила  забрати  документи  з  педагогічного  училища  і  відвезти  в  обласний  центр  до  професійно–технічного.  
       -  З  такими  оцінками,  як  у  тебе,  завжди  приймуть  у  ПТУ.  Будеш  забезпечена  гуртожитком,  одягом  і  харчуванням,  бо  все  це  -  за  державні  кошти.  Головне  зараз  –  здобути  спеціальність,  стати  на  ноги,  а  тоді  зможеш  продовжити    навчання,  як  буде  бажання.  Вчитися  ніколи  не  пізно…
         Надійка  так  і  зробила.  Правда,  допоки  вона  навчалася  два  роки  в  профтехучилищі,  то  ми  не  бачилися:  чи  образилася  на  мене,  чи  на  ту  життєву  несправедливість,  від  якої  нікуди  не  дінешся,  -  сказати  не  можу…    
Листів  мені  не  писала,  телефонів  домашніх  у  нас  на  той  час  ще  не  було.  
         Через  два  роки  ми  зустрілися.  Надійка  прийшла  до  мене  додому  суботнім  вечором,  бо  вдень  допомогала  матері  по  господарству.  Завтра  неділя  -  потрібно  їхати  в  місто  на  роботу.    
         Після  закінчення  училища  вона  працювала  в  будівельній  організації.  Це  була  вже  доросла  гарно,  зі  смаком  одягнена  дівчина,  яка  впевнено  розповідала  про  плани  на  майбутнє.  Надійка  закінчила  профтехучилище  на  відмінно  і  збиралася  поступити  через  рік  у  вищий  навчальний  заклад.    Вона  навчалася  в  одинадцятому  класі  вечірньої  школи,  щоб  одержати  атестат  про  повну  середню  освіту.
         Ми  довго  говорили...  Було  про  що  згадати  і  послухати…    
         У  мене  «відлягло  на  душі»,  заспокоїлася.  Без  сумніву,  з  цього  дівчати    буде  хороша  людина…                                              
                                                                                                     В.  Ф.  –  30.01.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973127
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Lana P.

РІКА УСЕСВІТУ…

Ріка  Усесвіту  -  невпинна,
Струмить  надія  швидкоплинна  -
Не  видно  дальних  берегів.
Крилатий  обрій  зазорів.

Спинитися  хоча  б  на  миті:
Мрійливий  місяць  в  оксамиті
Пелюсткою  троянд  зажовк,
Закутаний  у  ніжний  шовк.

Тремким  вилискує  промінням,
Нічним  сповитий  безгомінням,
Сіяє  на  усі  боки,
Шукає  у  пітьмі  стежки.

У  візуальному  натхненні,
Його  красою  полонені,
Віддатися  б  потоку  яв  -
Він  розпливеться  від  уяв,

Назовсім  зникне  поміж  віттям,
Немов  імперія  століття,  -
Не  втриматись  їй  назавжди  -
Рікою  змиються  сліди.                                    7.02.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973186
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Ганна Верес

Любов лікує все

Не  все  так  сіро  в  нашому  житті,
Тож  те,  що  маєш,  треба  цінувати,
Й  про  заповіді  не  забудь  святі,
Що  слід  любов'ю  душу  лікувати.
Та  й  не  бува  життя  ніде  без  втрат,
Надто  тоді,  як  все  залите  кров'ю.
Лиш  волі  не  осилить  супостат.

Рани  в  душі  ж  лікуються  любов'ю.
Цінуй  і  те,  що  терпить  тебе  світ,
І  що  виходиш  ранок  зустрічати,
Що  ти  на  цій  Землі  –  для  когось  свій,
Що  вмієш  сердитись,  любити  і…  прощати.
Прислухайсь,  як  життя  бринить  в  тобі:
–  Люби  мене  у  снах  і  в  непогду,
Повчись  кохатись  в  пари  голубів,
Аби  уникнути  в  сім'ї  незгоди.

Прислухайся  до  шепоту  зірок,
Коли  на  них  ворожить  тихий  вечір,
Зайди  у  роси,  котрі  п'є  ярок,
І  зором  проведи  клини  лелечі.
І  ти  забудеш  про  свої  літа,
Хоч  осінь  уже  й  давить  твої  плечі,
І  істина  народиться  свята:
Любов  лікує  все:  тебе  й  малечу!
25.01.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973205
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Valentyna_S

Де мешкає щастя?

«Де  мешкає  щастя,  у  мушлі  якій?
Чому  сторониться  й  скупе  на  щедроти?»
Тут  зиркнуло  сонце  з-під  віяла  вій:
«Тому,  що  ви  грішні  істоти».
«А  звірів  усяких  провина  у  чім,
Раз  здобиччю  стали  гіганти  й  дрібнота?»
«Мені  в  високості  про  це  знать  по  чім?
Мабуть,  що  теж  грішні  істоти…»
«Чому  ж  в  занебессі  космічні  тіла
Та  й  Матір-Земля  в  астероїдних  саднах?»
«Буття  галактичне  не  вільне  від  зла,
Є  смисл  теж  у  зоряних  ранах...»
Хоч    в  морі  життєвім  між  піняви  й  хвиль
З  моїх  ідеалів  десь  маяться  друзки,  
Надіюсь  знайти  досконалості  шпиль,
Щоб  не  доторкатись  до  пустки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973169
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Валентина Ярошенко

Винуватими жінки / з гумором /

А  дід  бабі  посміхався,
Бо  наснився  йому  сон.
Із  конем  він  наче  грався,
Там  було  безліч  дівок.

То  чорнява,  то  русява,
Не  міг  вибрати  ніяк.
Не  так  серце  працювало,
Молодий  іще  козак.

То  одну  щепне,  то  іншу,
У  старих  мізків  нема.
Треба  знати  всьому  міру,
Бо  своє  беруть  літа.

Дід  із  інсультом  прокинувсь,
З  допомогою  "  швидка".
-  Бабо  я  тебе  покину,
В  мене  -  дівка  молода.

Ледве  діда  відкачали,
Всі  до  тями  привели.
Тиск  стрибає  вечорами,
Винуватими  жінки.

Є  в  нас  молодість  колишня,
Дід  забув,  що  вже  старий.
Після  цвіту  росте  вишня,
Влітку  є  багато  див.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973221
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Наталі Косенко - Пурик

Слово - це наша зброя

Чому  зажурилась,  моя  Україно,
І  мова  притихла  твоя  солов'їна?
В  твоїм  силуеті  величнім  і  милім  -
Мелодії  щемні  та  вже  не  грайливі

Я  знаю,  матусю,  чому  невесела:
В  страху  всі  міста  і  в  неспокої  села
І  кров'ю  неначе  дощем  оросилась,
Ворожа  навала  над  серцем  глумилась...

Та  ти  не  здасишся,  ріднесенька,  знаю,
Я  віддано,  мила,  тебе  захищаю,
Бо  слово  прекрасне  -  це  теж  наша  сила,
Щоб  знову  країна  зростала  щаслива!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973093
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Ніна Незламна

Мені б теплий кожушок (дит)

Ой  мете,  мете  сніжок
Засріблився  поріжок
 Поруч  котик  –  Дивина
Ой  яка  ж…    біла  зима!

На  ніс  впала…  сніжинка
Покотилась  сльозинка
Ой,  щось  холодно...  мені
Не  радію,  я  зимі….

Сніг  на  вушках,  як  пушок
Мені  б  теплий  кожушок
З  капішоном  й  чобітки
Тоді  б  грався  залюбки.

                                   07.02.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973106
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Мандрує Муза (тавтограма на літеру М)

Мережать,  манять  мапи  мітки,
Мандрує  Муза  мегасвітом.
Мажор-мінор  -  метаморфози,
Мадонна  мила,  мов  мімоза.

Митець-мороз  малює  містом,
Міркують  мундрагелів  мізки.
Моментом  -  менестрелів  мрії,
Міцніє  мовна  миттю  міра.

Мінливості  манери,  мрева,
Мигтіння  морем  -  мана  меви.  
Мугиче  Муза  міфо-мантру,
Мелодію  магічну  мандрів.  

(Мундрагель  -  той,  хто  багато  роздумує,  обмірковує.  Менестрель  -  мандрівний  поет-музикант.  Мрево-марево.  Мева  -  чайка)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972967
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 08.02.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Сплетені ́́́́́

Сплетені  із  бажань,
Сплетені  із  любові.
Зліва  -  гарячий  жар,
Серденько  мовить  слово.

Кришиться  навіть  лід,
Стільки  тепла  навколо.
У  круговерті  літ
Сплетені  наші  долі.

Сплетені  міцно  ми,
Не  розплетемо  роки.
Сонце  вийшло  з  пітьми,
Сяйва  щасливі  кроки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967135
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 08.02.2023

Наталі Косенко - Пурик

Море овацій

Рука  в  привабливому  стані
Прекрасно  грає  на  роялі,
Торкає  клавішів  тендітно,
Її  чуттєвість  так  помітна

Завмерла,  сповнена  емоцій,
Чарівна  казка  в  Новім  році,
Як  море  образних  овацій  -
Душа  відчула  дотик  грацій

Краса  знов  вразила  спонтанно,
Вклонився  погляд  так  галантно
І  ніби  образ  із  картини
Все  дарував  земні  хвилини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971016
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023

Любов Іванова

МУЗА СТРАЖДАЄ РАЗОМ З ЛЮДЬМИ

Страждають  люди,  разом  з  ними...  Музи,  
А  ворог  цілить  в  серце  кожну  мить.
Ми  не  слабкі  і  не  сповзаєм  юзом,
Хоча  душа  від    вирв  і  ран  болить.

Наводять  жах  розтерзані  новини,
Щодень  вбиває    мУченицький  плач...
Руїни,  рани,  смерті,  домовини
Приніс  з  війною  бункерний  палач.

І  ось  тому  бракує  часом  сили
На  поетичні  фрази  і  слова...
Коли  і  те,  що  було  дуже  милим
Вже  не  сприймає  серце,  як  дива.
.
Коли  затихнуть  врешті-решт  гармати,
Загоїть  рани  матінка-Земля.
Зуміє  Муза  повним  зростом  стати,
Заговорити  словом    кришталя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971039
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023

Амадей

Я Б ВСЕ ВІДДАВ ЗА ТУ ЧАРІВНУ НІЧ

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Одну  лиш  ніч  і  більш  мені  не  треба,
Віддав  би  навіть  голову  я  з  пліч,
Лише  б  ту  ніч  послало  мені  Небо.

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Зігріть  тебе  всім  серцем  і  душею,
Зі  свічами  вечеря,  чи  без  свіч,
І  відчувать  тебе  всю  ніч  моєю.

Мені  б  побуть  з  тобою  одну  ніч,
Я  в  Бога  зараз  не  благаю  більше,
Я  б  все  віддав,  за  ту  єдину  ніч,
Щоби  обожествлять  тебе  у    віршах
Я  б  все  віддав  за  ту  чарівну  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971052
дата надходження 15.01.2023
дата закладки 15.01.2023

Олег Крушельницький

ФЕЄРВЕРК

Захлинулась  виєм  тиша,
Підрум‘янилась  зоря.
В  темнім  небі  кремінь  креше,—
Роздирає  москаля.

Обвіває  вітром  морок
Підгоріле  та  глевке,
Закоптився  мертвий  орок,
Вчора  дихало  —  дурне.

Білу  кістку,  не  догризли
Сіроманці  й  хробаки!
Очі  в  ката  вже  розкисли,
Фаршем  мордорські  полки.

Від  Верби  та  Байрактара
Прилетів  палкий  привіт,
Ти  рашист  тепер  примара,
В  царстві  тіней  навіки!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945460
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 12.05.2022

Lana P.

ВІЙНА ЦЯ НАША І НЕ…

Війна  ця  -  наша  і  не  наша,
бо  захопити  хоче  раша
не  тільки  неньку-Україну,
але  й  Європу  -  до  Берліну,
а,  може,  й  далі  -  та  хто  ж  знає,
осатаніла,  люд  вбиває,
нашестя  саранчі-ординців.
Найбільш  страждають  українці.                          10.04.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947337
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Б'ють в набати

Вони,  мов  сталь,  міцні  й  непереможні.
Борець  за  волю,  Незалежність  кожен.
Азовці  зі  святим,  незламним  духом.
Герої  сьогодення.  Сила  руху
У  душах  їхніх,  у  серцях,  в  любові,
Для  них  Вкраїна  -  це  не  просто  слово.
Гігант-  завод  дав  прихисток  цим  хлопцям,
Із  зброєю  в  руках  і  оборона  й  клопіт.
Реінкарнація  Січі.  Бомбили...
І  звідки  все  ж    беруться  мужність,  сили.
Бо  серед  них  поранених  багато.
Врятуй  їх,  Божий  світе.  Б'ють  в  набати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947416
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Валентина Ярошенко

Ми не втрачаємо надії

Бажається  життю  радіти,
Доки  позиція  така.
Навколо  нас  є  море  квітів,
Заполонила  нас  війна.

Та  весна  радує  собою,
Бо  безліч  квітів  принесла.
Вона  все  краще  із  добою,
Така  тендітна  і  ясна.

Хоч  в  душах  розпач  і  страждання,
Надмірна  тяжкість  для  сердець.
Є  й  у  війні  також  кохання,
Любов  веде  їх  під  вінець.

Усміхнені  молоді  пари,
Їх  на  війні  знайшла  любов.
Пройдуть  колись  рашистів  чвари,
Та  щастя  запанує  знов.

Надіємось,  що  прийде  завтра
Кавуни    достигнуть  й  дині,
Війни  закінчаться  події,
Стали  сильні  і  єдині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947578
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Н-А-Д-І-Я

ДИКИЙ МАК

Дикий  степ,  незораний  роками,
Де-не-де  пташина  промайне.
Розкошує  тільки  бур"янами,
Вітер   прилетить,  не  промине.

Часто  він  відвідує  билинку
Ту,  що  серед  степу  проросла.
(Він  загляне  тільки  на  хвилинку),
Серед   бур"янів,  що  розцвіла.

Крапельки  роси  на  ніжнім  листі,
Де  знайдеш  іще  таку  красу?
Ранок  дарував  їй  це  намисто...
Цю  красу  до  неба  вознесу.

Дикий  мак,  все  ж  зовсім  він  не  дикий,
Це  природа  крапельку  внесла.
Дикий  степ,  та  він  не  одинокий,
Квітка  від  самотності  спасла.

Мак  червоний,  неначе  крапля  крові.
Тут,  напевно,  йшли  колись  бої.
І  пелюстки  мака  пурпурові,
Нагадають  нам  про  дні  важкі.

І  теплиться  в  степу  ще  надія,
Що  його  торкнеться  все  ж  рука.
Хтось  отут  пшеницю  ще  посіє,
І  не  буде  місця  будякам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947540
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Наталі Косенко - Пурик

Ти мене розбуди

Ти  мене  розбуди  тихо  зранку,
Ніжним  подихом  зелені  трав
Та  розшторь  кольорову  фіранку
Під  весняні  мотиви  октав

Подивись  милим  поглядом  ніжно,
Запали  почуття,  як  вогні
І  для  тебе  коханою  вічно
Залишуся  на  рідній  землі

Ти  мене  розбуди  навіть  в  нічку,
Коли  сплять  вже  навколо  гаї,
У  волосся  вплети  милу  стрічку
Й  заспівай,  як  в  саду  солов'ї

Доторкнися  тендітно  і  ніжно,
Ніби  місяць  чарівний  зорі́
І  для  тебе,  коханий,    я  вічно
Буду  також  співати  пісні

Доторкнись  і  відчуй,  як  тендітно
Моє  серце  бринить  і  живе,
Як  в  обіймах  коханих  розкішно
Відчувати,  як  стука  й  твоє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947533
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Любов Вишневецька

Незабаром скрипне хвіртка…

Не  збирай,  матусю,  маки...
бо  живим  прийде  синок!..
Квітка  ця  –  печалі  знаки!
Не  плети  собі  вінок...

Згодом  бу’де  перемога!
Доля  знайде  і  тебе!
Ти  відчуєш  силу  Бога!
Щастя  стрінеш  до  небес!

Посміхнеться  син  твій  ніжно...
сльози  витре  рукавом...
скаже:  -  Матінко,  я  вижив!
Мир  прийшов  до  нас  з  добром...

Скаже,  що  усі  печалі  
зникли,  як  війни  вогонь!..
Ворог  відійшов  подалі!
Горе  зникло,  наче  сон...

-  Все  тепер  в  нас  добре,  мамо!..
Вільний  знову  рідний  край!
Доля  в  нас  міцна,  як  камінь!..
Жити  в  спокої  пора...

*      *      *

Не  збирай,  матусю,  квіти  ...
Ти  надійся...  прийде  син!
Незабаром...  скрипне  хвіртка...
обійматимеся  з  ним!..

                                                                     11.05.2022  р.
                                                             
Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947502
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Ніна Незламна

Два місяці в облозі…

                                                                 Тримайдесь  мої  дорогі  земляки!
                                                                                                 Все  буде  Україна!

В  уяві  й  досі  зберігаю  рідний  край,
Хатки….    будинки,    біля  них  клумби  квітів,
Вже  літо  кликало  в  трояндовий  розмай,
Стежки  знайомі!  Усе  найкраще  в  світі!

У  ряд  приваблюють…    назви  магазинів,
Тут  є  й  кав*ярня,  а  неподалік  пошта,
Все  ніби  бачу,  не  позбудусь  споминів,
Радість  душі,  мов  від  сонячних  променів..

Та  нині    вкотре,  мов  пробуджуюсь  від  сну,
Страшні  новини,  зруйнували    уяву,
Мій  край  в  облозі,  війна,  катування,  сум,
Не  спромоглися  зупинить  навалу.

Зимовий  ранок….  круг  селища  враз  блиски,
В  небі  червоні  й  чорно  -  рожеві  плями,
Здригнувсь  народ…  чути  грохоту  уривки,
За  дві  години,  здійнявсь  пил  над  полями.

Приліт  снарядів  …  зруйновані  хатини,
Ворог  на  танках,  вже  кулеметні  черги,
Життя  спинилось,  жаль  матері    й  дитини,
Все  це  побачить,  як  витримають  нерви?!

Зніміло  селище  від  болю  й  свавілля,
Зранену  землю,  рашистський  чобіт  топче,
Чи  від  сусіда  ми  ждали  божевілля?
За  що  країну…    мою  знищити  хоче?

У  очах  смуток…    за  вікном  шумно,  темінь,
Душа  тремтить,  страхіття,  дрижать  будинки,
Літаки  низько,  ніби  торкнулись  землі,
Не  один  дах,    розлетівся  на  крупинки.

Пихаті  пики,  в  очах  злість  і  зневага,
Ніби  господарі,    раді  бісенята,
Забрати  все  для  них  одна  розвага,
Чому  не  спиниться,  ця  орда  проклята?

Два  місяці  в  облозі…  снаряди,  кулі,
Без  сну  і  дні,  і  ночі,  не  змога  втекти,
Вже  вишні  в  суцвітті  та  ком  пече  в  горлі,
Як  боляче,  стежки    і  мені  не  знайти.

Руїни…  Де  ж  хата?  По  сусідству  гроби,
Прощення….    не  буде  тобі  супостате!
В    серцях,  таки  таїться  вогник  боротьби,
Та  ти  ж….  просто  нелюд,  очманілий  кате!

***
Лиш  десь  видніються,  вхожені  городи,
Лишились  люди,  все  ж  плекають  надії,
Дождуться    волі,  не  втратять  дух  свободи!
Й,  як  раніше  житимуть  у  Україні!
З  тривогою  й  відчаєм,чекають  своїх  воїнів!

                                                     10.05.2022р

Ніна  Соколова  (  Свічкар)-  уродженка  селища,  
 навчалася  в  Козачолопанській  середній  школі  №  1
(  на  жаль  зараз  вона    зруйнована,  
   в  неї  влучив    рашистський  снаряд).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947462
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Любов Іванова

ЦВІСТИМУТЬ САДИ

[b]У  цих  садах  щорік  гуділи  бджоли,
Яснів  на  сонці  груш  і  яблунь  цвіт.
Нам  милували  душу  видноколи,
Таким  безпечним  був,  здавалось,світ.

А  нині  сад  поораний  ровами,
Опалий  цвіт  прикрив  жахіття  вирв.
Як  передати  весь  цей  жах  словами,
Вже  й  сад  -  не  сад,  а  спалений  пустир.

Спинись,  убивце!!  Глянь,  земля  в  руїнах!!
Вже  ріки  горя  і  пекучих  сліз,
Ти,  орку  дикий,  нам  для  України
Своїм  безумством,  дикістю  приніс.

Хай  поки  ще  ідуть  бої  запеклі,
І  ми  живемо  посеред  тривог.
Але  ми  ВІЛЬНІ!!  Ти  ж  -  гори  у  пеклі!!!
З  нами  і  світ,  і  Всемогутній  Бог...
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022

Капелька

Україна моя Україна

Цей  вірш  був  написаний  в  березні-квітні  2015  року
на  тему  конкурса  "Україна  моя,  Україна",  
але  зміст  мого  вірша  стосується  також  народу  РФ,
тому  й  назву  а  також  перший  рядочок  першого  
і  останнього  куплету  змінив  на  "Україна,  а  також  Росія".
В  такому  варіанті  вірш  був  видалений  з  моєї  сторінки  
восени  2017  року  через  кілька  годин  після  його  виставлення.
Вирішив  знову  виставити  вірша  змінивши  назву  і  кілька  слів.
   
Україна  моя  Україна
Прокидайся  від  страшного  сну.
Небезпечно  в  цей  час  засинати  
Щоби  після  повірить  йому.

Знов  на  сході  лунають  гармати,
Знову  гинуть  народи  від  куль.
Знов  зробили  усім  "аты-баты"
Завернув  на  війну  їхній  руль.

Може  то  і  не  сон,  може  правда?
Може  треба  себе  ущіпнути
І  пильніш  роздивитись  очами
Щоб  не  дати  себе  обманути?

Знову  цілить  влучить  брат  у  брата,
Знов  тече  християнськая  кров.
В  перемир'є  знов  сталась  атака.
Де  ж  в  цім  віра,  надія,  любов?

Де  ж  їх  правила,  чесні  закони?
В  чім  домовленність  їх  поляга?
Чи  домовились  тою  весною
І  тепер  кожний  з  них  викона.

Він  восьмий  із  Великій  семірки,
То  сучасна  масонська  є  гра.
На  кону  права  віра  і  спокій,
Людські  душі  і  мирне  життя.

Не  бажа  він  зробить  людям  добре.
Він  як  біч  -наказання  усім.
Знехтувавши  своєю  свободою
Люди  плутають  де  їхній  дім.

Дім  -це  місце  людей  існування.
Дім  -це  після  коли  прийде  смерть.
То  буде  не  душі  мандрування.
Життя  вічне  чи  вічна  смерть.

Домовину  у  землю  положать,
Тіло  буде  у  ній  спочивати
Ї  душа  вже  гуляти  не  зможе,
За  гріхи  буде  відповідати.

Буде  образно  в  неї  притулком
Поле  добре,  або  бур'яни
І  до  самого  суду  триває  
Почуття  і  стан  тої  душі.  

І  тому  ми  не  можем  сказати
Що  навічно  тут  дім  на  землі.
Так  навіщо  взаємно  вбивати?
Заробляти  взаємні  гріхи.

Князь  цього  віку  дуже  бажає
Щоб  побільше  людей  загубити
Світову  війну  розпочинає
І  народи  бажає  дурити

Що  повинні  уже  не  любити,
А  побільше  взаємно  зганьбити.
Рідну  землю  повинні  ділити,
Також  треба  сім'ю  поділити.

І  не  видно  кінця,  ані  краю  
Братовбивственній  тої  війни.
Тільки  горе  людське,  людські  рани
Як  непрохані  гості  прийшли.  (1)

Люди,  нащо  взаємно  вбивати
Ради  їхніх  масонських  ідей?
Хижа  сила  у  цім  винувата
Зло  всемирне  і  їх  бармалей.

Він  народи  за  сміття  приймає
І  до  себе  у  ад  їх  веде.
Він  не  любить  людей  і  бажає
В  кожній  праці  зробити  всім  зле.

Люди,  будьте  людьми.  Схаменіться.
Час  випробувань  знову  прийшов.
В  душу  знову  пильніш  подивіться
І  які  ти  в  ній  скарби  знайшов?

Україна  моя  Україна,  
Прокидайся  від  страшного  сну.
Небезпечно  в  цей  час  засинати
Щоби  після  повірить  йому.  

(1)  
В  цей  час  Народ  України  тримає  оборону
і  дає  відсіч  хижим  окупантам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947346
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022

Lana P.

КВІТУЄ ТРАВЕНЬ…

Квітує  травень  білосніжно,
Ваш  сум  єство  торкає  ніжно  -
мов  Янгола  лоскочуть  пера,
і  почуттів  летить  галера
в  світи  далекі,  неозорі.
Нам  вечір  трусить  стиглі  зорі  -
на  них  загадуєм  бажання  -
і  так  до  рання...



*  Моя  черешня  на  світлині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947338
дата надходження 09.05.2022
дата закладки 10.05.2022

Любов Вишневецька

Небо серым…

Боже,  как  же  я  любила!
Им  жила  моя  душа!..
Но  неведомая  сила
стала  пару  разрушать...

Кто-то  нам  послал  разлуку!..
Сыпал  горстями  тоску...
Отослал  меня  на  муки,
шрам  отметив  на  веку!

Но  я  все  листала  память...
Верила  его  словам!
Полыхало  в  сердце  пламя!..
-  Я  ждала  его!!!  Ждала...

Мне  дала  надежду  вера!
Только  счастья  не  дала...
-  Я  встречала  небо  серым...
а  без  Солнца...  нет  тепла...

                                                 10.05.2022  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947378
дата надходження 10.05.2022
дата закладки 10.05.2022

Ольга Калина

Мамам, що чекають

Тим  мамам  усім,  що  сьогодні  чекають
Кровинку  свою  із  воєнних  доріг,  
Де  мужньо  боронять,  щодня  захищають  
Їх  діти  свій  край  у  цій  клятій  війні,
Тим  мамам  усім  я  бажаю  терпіння
І  витримки  серця,  і  віри  в  добро.
Із  ранку  до  ночі  щоденне  моління  
До  Господа  Бога  щоб  всім  принесло
Оту  довгождану  для  нас  перемогу,
Те  свято,  що  прийде  з  сльозами  в  очах,  
Щоб  діти  живі  повертались  додому
І  радість  іскрилась  в  спокійних  їх  снах.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947210
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Любов Вишневецька

Бог знает…

Пришел  с  войной  убийца  к  нам...
Взорвал  жестоко  чей-то  терем...
Он  все  разбил  по  сторонам!
Он  был  всегда  жестоким  Zверем...

-  Мужик,  тебе  нужна  война?!
Хотел  убить  соседки  сына?!!
Иди  домой!  Там  ждет  жена...
И  позабудь  про  Украину!..

-  Мужик,  спеши  домой...  Беги!!!
Иначе  смерть  тебя’  настигнет!..
Бог  знает,  кто  мои  враги...
меня  он  слышит...  –  Сам  погибнешь!

Да  и  зачем  тебе  война?!
Зачем  тебе  что  бьет,  что  режет?..
И  грех  зачем?..  Зачем  вина?!
-  Спасайся  сам...  прорвешься  может...

*      *      *

Пришел  с  войной  убийца  к  нам...
Взорвал  жестоко  чей-то  терем...
Он  любит  время,  коль  война...  
Он  был  всегда  жестоким  Zверем...

                                                                                       6.05.2022  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947049
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Українська жінка

Неймовірна  нині  українська  жінка:
Берегиня  роду,  справжня,  добра,  щира.
Не  ховається  за  чоловічу  спину,
Поруч  у  бою-  на  захист  стала  миру.

Володіє  вміло  супер-  джавеліном.
Не  втрачає  гідність,  б'є  орду  з  прицілу.
Це  свята  Мадонна,  пригортає  сина,
Прикриває  тілом  під  тяжким  обстрілом.

Волонтерка  мужня,  возить  допомогу.
Руки  ніжні  сплели  кілометри  сіток.
Блокпости  в  підтримці.  У  душі  із  Богом.
Ки́дає  коктейлі  у  ворожу  силу.

І  бронежилети  доставляє  хлопцям,
Випікає  хліб,  смаколики  духмяні.
Є  у  неї  зброя  -  сильне  ,  мудре  слово.
Надзвичайна  жінка  і  найкраща  мама.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946877
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Галя Костенко

Коли Господь ударить гніву громом

Пливуть  по  небу  хмари  білі-білі,
Як  піна  на  гребінчиках  морських,
Землі  сплюндроване  війною  тіло
Вмивається  дощем  від  сліз  людських.

Напав  безжалісно  сусід  північний,
Спустошує  і  нищить  він  наш  світ,
Прийшли  до  України  дні  невтішні,
Як  і  колись  багато  тому  літ…

Надумані  причини  так  безглузді,
Озвучують  лиш  тупість  авторів,
У  своїй  ненависті  їм  загрузнуть,
В  болоті  потонути  їх  брехні!

Невідворотна  їм  небесна  кара,
Бо  скільки  можна  Бога  вже  гнівить!
Жорстокі  вбивства  не  минуться  «даром»,
Сповна  прийдеться  їм  за  все  сплатить!

Коли  Господь  ударить  гніву  громом,
З  терплячих  і  всевидящих  небес,
Ви  не  кажіть,  що  ви  невинні  в  тому,
Що  демон  розгулявся  ваш  без  меж!

Його  зростили  ви  і  з  рук  зкормили,
Своїм  мовчанням  дозволяли  все,
Ви  християни?  Ідола  створили,
Від  Бога  відійшли  давно  ви  вже!

Читайте  Біблію,  бо  це  свята  наука,
Всі  відповіді  знайдете  у  ній,
А  щире  каяття  -  це  запорука,
Що  за  життя  ще  станете  людьми.
06.05.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947092
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Н-А-Д-І-Я

З - ПІД АСФАЛЬТУ КВІТКА РОЗЦВІЛА

Солов"ї  затихли  на  хвилину,
Знов  почули  гуркоти  гармат.
Не  злякають  все  ж  вони  пташину,
У  надії  -  грому  перекат.

Теплу  мжичку  небо  посилає,
Вмиє  лиця  втомлених  солдат.
(Вже  повільно  день  цей  догорає),
Бережи  себе,  ні  кроку,  щоб  назад!

Знаємо:  не  легко,  дуже  важко,
Ніч  іде,  найтяжче  у  цей  час,
Та  й  вночі  співатиме  ця  пташка,
Як  надія  у  бою  для  вас.

Поряд,  ось  з  розтрощеним  будинком,
З-під  асфальту  квітка  розцвіла.
В  час  такий  була,  як  порятунком,
І  на  зло  війні  -  оця  краса.

Це  вона  -  надія  в  перемозі,
Не  даремно  їй  було  отут  цвісти.
Хоч  вона  маленька,  дуже  скромна,
Може  нам  про  все  розповісти...

Де  набралась  ти  цієї  сили,
Може,  хтось  тобі  подарував?
Може,  це  ви  жити  так  хотіли,
Та  москаль    життя  ваше  украв...

Хто  надав  тобі  таке  це  право?
Це  не  ти  життя    їм  дарував.
Ти  вбивав  безжалісно,  квапливо,
Що  у  час  жорстокий  відчував?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947181
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022

ГАЛИНА КОРИЗМА

ПЕРЕМОЖЕМО

Гігантський  лапоть  дикої  орди    
Переступив  всі    межі  і  кордони.
В    дволикій    правді  вражої    ходи    
Свої    божки  і  писані  закони.

Куди  не  ступить  –  там  розруха  й  смерть,
Куди    не    гляне    –  все  йому    належить.
Земля  чорніє    випалена  вщерть,
Де  ставить  мітку  –  триколор  на    вежі.

Помаже    «миром»  –    кров  тече    із  ран,
Який    Пилат  –  такі  слизькі  укази.
В  століття  двадцять    друге    вже  тиран
Розставив  пастки,  лабіринти  й  пазли…

Крізь    гнів  –  до    волі,  визріло  –  борись!
(В  єднанні  разом    досягнемо  цілі).
І  мій  народ  Москві  не  покоривсь,
Хоч    зусебіч    у  зайди    на  прицілі.

В  моїх  людей  багато  світлих  мрій,  –
Міцних  на  гарт,  що  виплекані  духом,  –
Благословляє  сам    Мазепа  в  бій,
Сірко  і  Орлик,  Гонта  з  Мономахом.

Нових    героїв    принесла  війна,
Щоб    стерти    слід  рашиської    облуди.
І    хоч    життям    оплачена    ціна  –    
«Народ    мій    є,    народ    мій  завжди  буде»!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947087
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Lana P.

ПОРА ВЕСНЯНА (хоку)

Пора  весняна
народжується  в  серці
наших  сподівань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947166
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Ганна Верес

Пам’яті Олександра Махова

(36-річний  доброволець-луганчанин,  воєнкор,  журналіст  ТРК  "Україна"  загинув  4.05.2022  під  Ізюмом  на  Харківщині).


Він  так  любив  життя,  кохану  й  сина,
Хоча  зі  смертю  зустрічавсь  не  раз,
Мав  душу  добру,  щедру  і  красиву,
В  якій  жили  родина  і  Донбас.
Йому  боліло,  як  земля  палала,
І  сепарів  знав  добре  у  лице,
Що  Україну  й  совість  продавали,
Повірити  так  важко  було  в  це.
Собі  ж  дорогу  іншу  обирає  –
Шлях  воєнкора  й  вірного  бійця  –
І  словом  правди  зрадників  карає,
Поклявшися  боротись  до  кінця.
У  цій  борні  відчув  себе  щасливим
І  долю  випробовував  не  раз,
Був  чесним  із  собою  і  сміливим,
Світ  залишати  рано  не  збиравсь.
Та  під  Ізюмом  стрів  свою  недолю,
Якраз  у  білий  квіт  одягся  світ,
Коли  душа  його  знялась  над  полем,
Закляк  на  вітах  почорнілий  цвіт.
6.05.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947134
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Наталі Косенко - Пурик

Рідна стежка

Сиділа  зозуля  та  й  стала  кувати,
Чому  нема  стежки  до  рідної  хати?
Війна  заховала  сліди,  що  лишились,
У  милій  окрузі  від  смутку  стомились

Та,  як  же  добратись  до  рідного  дому
І  зняти  пошвидше  непрохану  втому?
Зустріти  там  рідних  та  їх  обійняти,
Я  буду  стежину  всім  серцем  шукати

Злетіла  зозуля  та  й  стала  кувати,
Ось,  вже  відшукала  стежину  до    хати
Та  рідна  оселя  порожня  -  не  мила,
Побути  тут  довше  серденьку  не  сила

І  знову  злетіла  зозуля  у  далі,
Думки,  заховавши  в  куточок  подалі,
Крилом  попрощалась  та  мабуть  навіки,
А  сльози  лилися  з  очей,  ніби  ріки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947172
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022

Родвін

Неопалима купина. Поема про вогонь

Війна  гримить,  пала́ють  хати,
Десь  рвуться  гради,  сіють  страх  !
Хто  міг  -  сховався  в  погреба́х  ...
Прийшли  в  село  чужі  солдати  !

В  двора́х  поставили  машини,
Побли́з  сільмагу  метуша́ться,
Грабу́ють  все,  що  тільки  вдасться  -
Пусто́шать  хати,  магази́ни  !

Зайшли  в  обійстя,  роздиви́лись,
На  жі́нок  ласо  подивились  :
-    А  ну-ка  мать,  накрой  нам  жрать  !
     Давай,  быстре́е  !  Чтоб  не  ждать  !

Схилилась  мати  над  столом,
Дістала  хліб,  дістала  сало,
Борщу  в  миски́  поналивала  -
Поїли  і  пішли  селом  ...

А  ввечері  припе́рся  п'яний,
Розв'язний,  і  ніки́м  незваний  !
Став  до  хазяйки  приставать  -
-    Не  бойсь,  не  бу́ду  убивать  !

Оха́льна  по́смішка  на  пиці,
А  руки  тягне  до  спідни́ці  :
-    Да  брось,  иди  скоре́й  ко  мне  !
     Мы  ж  не  в  гостя́х,  мы  -  на  войне  !

Аж  сли́на  хле́ще  -  так  хотів  !
Злякалась,  глянула  на  нього  -
Нещасне,  чмо́шне,  ра́ди  Бога  !
Турну́ла  так,  що  полетів  !

Ще  й  автомат  з  руки́  злетів  !
Встає,  наводить  ствол  на  груди,
Та  що  ж  він  робить  ?  !  Добрі  люди  !  !  !
Неначе  зо́всім  очмані́в  !

Ось  приложу́  кулак  до  тіла  ...
Та  раптом  хвіртка  заскрипіла  -
Вернувсь  до  до́му  з  поля  дід  !
Суворий  погляд,  грізний  вид  !

Завжди́  вступи́тися  охочий
За  сла́бших  і  за  честь  жіно́чу  !
Й  вояк  зів'яв,  відчувши  гнів  !  ...              
Та  раптом  автомат  підвів

І  стрі́лив  діду  межи  очі  ...  !

Здавалось,  світ  поме́рк  в  той  час  !
Вперед  метнулась,  боронити
Та  До́ленька  не  да́ла  вбити  -
Прикла́дом  вдарив  !  Світ  погас  ...!

Прийшла  до  тями  -  вже  світа́ло  !
Та  бу́ло  видно  -  ще  горіло...
Людське  добро  вщент  догорало  ...
Ледь  підвела  побите  тіло

І  помале́ньку  пошкульга́ла  ...
Нараз  і  чоловіка  взрі́ла.
Ледь-ледь  не  впала,  не  зомліла,
До  чо́ла  мертвого  схили́лась,

До  тіла  мертвого  припала
І  навіть  сліз  не  витирала,
І  шепотіла  й  говорила,
Що  все  життя  його  любила,

Що  світ  без  ньо́го  їй    не  милий...
Проще́ння  жалібно  просила,
Що  горе  в  хаті  допустила,
Що  краще  б  гада  сама́  вби́ла  !  !  !

Закрила  очі,  як  годиться,
Й  пошкандиба́ла  до  світли́ці  ...
Та  тільки  стала  у  порозі,
Стовпо́м  засти́ла  у  тривозі  !

Бо  у  примарнім  світлі  зга́ру,
В  кривавих  ві́дблисках  пожа́ру,
Лежало  ті́ло  на  дорозі,
На  спаплю́женій  підлозі  !

Нахилилась,  придивилась
І  без  сили  поряд  сіла  ...
Доня  старша...  Світ  немилий  ...
Звірі,  що  ж  ви  сотвори́ли  ...  !  ?

Не  ридала  -  скам'яніла  ...

Довго  ще  ота́к  сиді́ла,
Як  відчула  -  в  сні  мерзе́ннім,
В  грязних  чо́ботах  казенних,
Спить  воя́ччина  сп'яніла  ...

Хропу́ть  три  горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі"  -  гара́нти,
В  хмільно́му  п'яному  угарі,
Безбожнії,  паскудні  тварі,

На  оббльованій  білизні
Воя́ки  із  "свято́й  отчи́зны"  !

Навпо́мацки,  нечу́тно,  бистро
У  сі́ни  впевнено  зайшла
І  до  бензопили́  каністру
В  кутку,  повнісіньку,  знайшла.

Ввійшла,  як  привид  до  світлиці
З  пічу́рки  сірники  дістала
І  бо́са,  як  в  селі  годиться,
До  спальні  все  це  притаска́ла  !

На  іко́ну  похрести́лась
Тихе́сенька,  немов  сова,
Над  воя́ками  схилилась
Й  пості́ль  бензином  облила  ...

Обілля́ла  всю  підлогу,
Беззвучно  двері  зачинила,
Помолилася  до  Бога,
А  по́тім  хату  запалила  ...

Вона  стояла  і  дивилась  -
Пала́ла  хата,  як  бага́ття  !
Чіпля́ло  полум'я  за  плаття
І  чорна  кі́птява  кружи́лась  !

А  ра́зом  з  нею  -  ду́ші  чорні,
Невідспі́вані  з'явились  !
Нараз  розве́рзлися  безо́дні,

Почувся  плач  і  зу́бів  скрегіт,
Ще  й  сатани́нський  дикий  регіт  !

І  в  пе́кло  ду́ші  провалились  !

Зверзла́сь  земля,  вогонь  погас  !

І  мати  Божа  озирну́лась  !
Заплакала  і  ледь  всміхну́лась  ...

Й  хазяйка  ди́виться  на  нас,
От  тільки  зо́всім  посиві́ла,
А    хата  -  ціла,  незгоріла  !
Немо́в  не  був  вогне́нний  час  !

Там  менша,  ба́лувана    до́нька,
Ону́чку  пе́стить  голово́ньку,
Під  хатою  цвіте  калина,
Круго́м  жахітя  і  війна,

А  хата  та  неопали́ма,
Немов  бібле́йська  купина́  !



На  фото  :  Ікона  Богородиці  Неопалима  Купина.    

Фото  :  https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg


29.04.2022  р.
м.  Чернівці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 08.05.2022

Олекса Удайко

ДОДАНКИ ВІЙНИ

[youtube]https://youtu.be/FIvX_7XAJqw[/youtube]
[i][b][color="#8f0c96"]За  час  війни  ти,  справжній  українцю,
у  світову  копилку  людськості  додав,
мистецтва  бою  звідав  таємницю
й  додав  в  скарбницю  войовничих  справ.

Додав  любові  до  свого  народу  –
невичерпній  криниці  дав  води,
втоливши  спрагу  мудрості  й  свободи,
як  пілігріму  –  славний  поводир.

Додав  і  знань  усім,  хто  зазіхає
ще  на  красоти  нашої  землі:
ніколи  вам  не  мати  того  раю  –  
для  неба  ваші  душі  замалі!

А  ще  додав  краплин  своєї  крові,
яка  струмує  в  жилах    вояка
і  закипить,  як  над  своїм  покровом  
нависне  обсіч  хмара  нелегка.  

Доданки  ті  зберуться  в  гарні  суми,
що  в  добутку    примножать  людський  рід...
І  хай  не  крає  серце  ваше  сумнів,  
що  не  здолати  нам  твердих  порід.

Бо  в  час  біди  додати  кожен  ладен,
хто  усвідомив:  спільне  –  то  твоє…
Такий  народ  дасть  відсіч  злому  гаду,
бо  в  нього  всі  оті  доданки  є![/color][/b]
30.04.2022

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946456
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 08.05.2022

Н-А-Д-І-Я

І НА ОНОВЛЕНІЙ ЗЕМЛІ

Весна  повільно  відцвітає,
Ось  -  ось  вже  літечко  прийде.
Вона  у  нього  запитає,
Чи  дні  її  ще  не  вкраде?

Вона  цвіла  у  дні  жорстокі,
Цвітінням  скрашувала  світ.
І  надавала  людям  спокій,
Пелюстки  кидала  до  ніг.

А  ми  їй  вірили  і  знали,
Що  нас  весна  не  обійде.
Її  із  радістю  стрічали,
Війна  весну  цю  не  вкраде.

Вона  війні  дивилась  в  очі,
Весну  хто  може  зупинить?
Ворожим  пострілам  регоче,
Бо  знала,  що  прийде  та  мить,

Що  літо  скаже  війні:  Досить!
Від  ран  зморилася  земля.
Її  омиють  сині  роси.
Прийде  кінець  для  москаля!

А  на  оновленій  землі,
(Колись  писав  про  це  Тарас),
Врага  не  буде  супостата,
А  буде  син,  і  буде  мати,
І  будуть  люди  на  землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946999
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022

Надія Башинська

ЦІЛУЄ СОНЦЕ НІЖНІ ПЕЛЮСТКИ…

Здається  знов  все  снігом  замело,
біліє  світ...  від  того  день  більш  ясний.
На  вітах  вишень  в  нашому  саду
з'явився  цвіт  весняний,  рясний-рясний.

Ще  туляться  до  купки  пелюстки,
разом  тримаються.  Невже  бояться
розкритися?  Чекає  ж  сонце  їх,  
щоб  обігріти.  А  це  ж  справжнє  щастя!

Цілує  сонце  ніжні  пелюстки,
говорить  їм:"Тепла  візьміть."  Сміються.
Повірили.  Розкрилися...  Поглянь
над  цвітом  ніжним  бджілочки  вже  в'ються.

Який  красивий  світ  наш  у  цвіту,
зігрітий  в  сонця  теплоті  й  любові.
Та  згіркло  враз...  між  білого  ясний
червоний  цвіт,  мов  краплі  болю  й  крові.

Ні!  Це  не  є  від  цвіту  біль  гіркий,
від  теплоти  завжди  світ  розцвітає.
Хай  зникне  зло,  що  холод  нам  несе,
й  ніщо  про  нього  більш  не  нагадає.

Нехай  ясніє  світ  наш  у  цвіту,
веселки  барви  грають  в  ньому,  й  сніжні.
І  зігрівають  сонця  промінці
пелюстки  цвіту  весняного,  ніжнІ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946891
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 06.05.2022

Катерина Собова

Грицева брехня

Дві    куми    в    кафе    зустрілись,
Цілувались    знову    й    знову,
Після    чарки    розігрілись  –
Потягнуло    на    розмову.

-Вам,    напевно,    невідомо,-
Хвалиться    кума    Меланка,-
Що    ваш    Гриць    тікає    з    дому,
І    що    я    -    його    коханка!

-Те,    що    мій    Грицько    -    скотина,
І    десь    бігає    -    я    знала,
До    чийого    швендяв    тину  –
Його    вчора    допитала.

Трясла    його    лихоманка
І    брехав,    я    бачу,    марно,
Розказав:    його    коханка  –
Молода    і    дуже    гарна.

Хоч    бери    та    жени    з    хати,
Не    прощу    йому    обману.
Ну,    навіщо    ж    так    брехати?
Ви    ж,    кумо,    старі    й    погані…

Що    ж    він    в    вас    таке    побачив?
Чим    його    так    засліпило?
Невже    синій    ніс    привабив,
Молодим    здалося    рило?

Лились    фрази    на    Меланку
З    вуст    кумасеньки    Аніти:
-Хай    таку    знайде    коханку,
Щоб    мені    не    червоніти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947021
дата надходження 06.05.2022
дата закладки 06.05.2022

Валентина Ярошенко

Йде назустріч Муза

Рясно  так  сади  цвітуть,
Радують  всім  душі.
Білий  цвіт  і  там,  і  тут,
Йде  назустріч  Муза.

Бджілки  весело  гудуть,
Зараз  всі  в  роботі.
Птахи  свої  гнізда  в'ють,
Час  для  них  в  турботі.

Нанесуть  вони  яєць,
Виростуть  малята.
Із  початку  і  в  кінець,
Їхній  спів  завзятий.

Раніш  сонечко  встає,
Тож  і  день  побільшав.
А  зозуля  все  кує,
З  нею  веселіше.

Швидко  так  спливає  час,
Втікають  десь  роки.
Та  нас  радує  життя,
Лишаються  плоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946672
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Ніна Незламна

О рідна земле…

Дрімали  зорі…та  все  ж  раз  у  раз  здригались,
Ясніти  хтіли,  то  ж  на  краще  сподівались,
Їх  мріям  попіл  заважав,  здіймавсь  до  неба,
О  світ  безмежний,чи  в  війні  є  потреба?

Від  страху  й  сірої  імли  сховався  місяць,
О  рідна  земле,  зранена,  немає  місця,
Квітучого,  як  колись  веснами  буяла,
Під  мирним  небом,  світлим  ранком  звеселяла.

У  світлих  мріях…  білі  в  променях  хмарини,
Щасливі  люди,  радісні  пісні  пташини,
Чому  той  ворог,  у  душі  несе  розпач,  страх?
Чи  він  не  знає,  прийде  час  розплати,  прах!

О  рідна  земле,  вітер  знесе  темінь  й    попіл,
Народ  наш  сильний,  позбудеться  усіх  (  циклопів),
Бузок  розквітне,  скрізь  замайорять  тюльпани,
В  крові  тонутимуть  рашистські  горлопани!

Жорстоку  відсіч  дамо,  щоб  злодій  засвоїв,
Із  перемогою  зустрінемо  героїв!
Життя  навчило  рідну  землю  захищати,
Хай  пам*ятає,  Україну  не  здолати!

                                                                   27.04.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946183
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 02.05.2022

Малиновый Рай

Прохання до Бога

Боже!  Нам  так  хочеться  жити.
Та  діток  своїх  берегти,
І  світлому  сонцю    радіти,
І  щастя  земного  знайти.

Радіти  як  пахне  весною.
Як  травень  красою  п'янить,
Любити  все  добре  душею,
Сади  українські  любить.

Вдихати  повітря  прозоре,
Радіти  небесним  зіркам,
Ранковим  вклонятися  зорям
І  дякувать  щирим  ланам.

Любити  батьків  і  онуків,
Кохати  обранців  своїх,
Тиснути  сусідонькам  руки
З  повагою  в  серці  до  них.

Щоб    нам  не  лякатися    грому,
На  землю  не  падати  ниць.
Спішити  з  роботи  додому
На  запах  смачних  паляниць.

О,Боже!Зміцни  нашу  віру
В  нелегкий  теперішній  час.
Даруй  ти  нам  сили  і  миру.
Все  інше  залежить  від  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946636
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Надія Позняк

Пустельне місто, та проте…

***
Пустельне  місто,  та  проте
довершеним  здається  простір.
І  ллється  світло  з  високості,
де  Бог  невидимий  іде.

А  поруч  ті,  кого  нема.
Кого  нема  і  вже  не  буде.
То  тіні  їхні  звідусюди?..
Чи  хмар  протяжна  пелена?

І  озиваєшся  до  них,
та  зрадницьки  мій  голос  гине…
Нічийний  кіт,  прогнувши  спину,
на  сонці  влігся  і  притих.

Фото  авторське.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946639
дата надходження 02.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Ганна Верес

Вони дорослішали на очах

Вони  дорослішали  на  очах  у  нас,
І  не  тому,  що  хтіла  так  природа  –
Мужніють  швидше  в  небезпеки  час,
Тому  й  захисниками  стали  роду.
Вони  дорослішали  під  війни  вогнем,
Яким  їх  щедро  орки  частували.
Лякає  й  тішить  надто  це  мене,
Бо  не  страшна  ніяка  їм  навала.
Вони  дорослішали  на  очах  у  нас,
І  іноді  й  за  лічені  хвилини,
Ловлю  себе  на  думці  кожен  раз:
Чи  може  звикнуть  до  війни  дитина?
Вони  дорослішали  на  очах  у  всіх,
І  подих  світ  затамував:  «Що  далі?»
Ховаючи  на  дно  душі  свій  гріх,
Не  чуючи,  як  матері  ридали,
Уласний  спокій,  як  завжди,  беріг.
А  воїв  не  цікавили  медалі  –
Вони  до  перемоги  міст  ладнали!
13.04.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946627
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Любов Вишневецька

Маленький патріот

Народивсь  я  в  Україні...
матінки  своєї  син...
Та  і  ще...  я  син  країни  –
наймилішої  з  країн!

Тут  ліси,  поля  і  гори  -
таїна  усіх  чудес!
Ще  й  казкове  синє  море!..
Плескіт  ллється  до  небес!

Край  ріднесенький...  єдиний...
Тут  чарує  кожна  мить!
Тут  обійме  спів  пташиний!..
Розтривожить...  полонить...

Кожне  дерево,  стеблинка,
сонця  промінь,  хліба  шмат...
-  Мамо,  це  моя  домівка!..
Кожен  тут  мій  друг...  мій  брат...

Прошепоче  мати  сину:
-  Ти  досягнеш  всіх  висот!
Ти  –  майбутнє  України!
Мій  маленький  патріот...

                                               27.04.2022  р.

Подарунок  Стасу  Кузьмінському  с.  Кальник.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946246
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 02.05.2022

Любов Вишневецька

В осеннем парке

Скучает  лавка  в  парке  тихом...
в  дыму  костров...
А  под  моим  сердечком  эхо...
из  старых  снов...

Здесь  помню  встречи  пары  нашей!..
Бреду  сюда...
Здесь  счастья  блик...  с  пыльцою  фальши...
Моя  беда...

Любовь  была...  но  только  горстка!..
Остыла  вдруг...
Стал  ненаглядный  груб...  стал  жестким...
Он  мой  недуг...

Не  буду  я  его  невестой!
Не  быть  женой...
Мы  никогда  не  будем  вместе!..
Не  суждено...

В  осеннем  парке  шорох  листьев...
лежат  ковром...
А  я  тащу  надежды  искру...
боль  под  ребром...

                                                                           29.04.2022  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946439
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 02.05.2022

Lana P.

… як хвилю дику…

Голуб  мене,  як  хвилю  дику,
п'яній  у  пристрасному  шалі,
стрічай  вітрами  на  причалі,
візьми  в  полон  -  не  треба  шику,
без  крику.

Цілуй  повільно  -  до  безтями,
пройдися  по  клітинках  тіла,
щоб  аж  душа  затріпотіла
і  заспівала  солов'ями  -
морями.

У  милозвучних  серцю  трелях,
нехай  у  вічність  линуть  ноти,
тремтять  небачені  висоти,
у  незабутніх  акварелях,
на  скелях.

В  підшкірних  фібрах  озовися  -
танцюй  у  радісних  поривах,
у  сонцесяйних  переливах,
і  ніжністю  в  мені  пролийся  -
торкнися...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946552
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Веселенька Дачниця

Три сердечка

               
По  весняному  пахло  повітря
І  зима  вже  складала  пожитки,
Тільки  раптом  земля  застогнала…
Де  взялося  це  лихо  і  звідки?

Хто  повідає  гірку  їм  правду  -
На  питання  хто  відповіді  дасть  -
Двом  закоханим,  чом  так  сталося…    
Звідки    взялася  та  чумна  напасть,  

Що  трощила  все  по  Україні…
Народ  вбивала,  де  тільки  могла,
Але  хоробрості  не  зламала!
І  двох  закоханих  разом  звела.

Мужньо  він  боронив  Батьківщину,
Вона  спасала  людей  на  плечах…
В  дні  печалі,  у  смутну  годину  -    
Кохання  і  щастя  в  їхніх  очах!

У  хвилини  відбою  щасливі,
Зародилося  маленьке  життя…
Три  сердечка,  любов’ю  сповиті,
Сміливо  йдуть  у  нове  майбуття.
                                                                                           В.  Ф.-  30.04.  2022    

           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946611
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Рани

Буяє  травневе  цвітіння  природи,
Але  сьогодення  тривожне  у  нас.
Війна  ненаситна  життя  п'є,  мов  воду.
Повітря  задимлене,  ночі  без  сну.

Від  вибухів  бомб  і  ракетних  ударів
Здригається  ненька-  родюча  земля.
Орда  кровожадібна  лізе  удавом,
Керує  хижак  божевільний  з  Кремля.

Хоч  важко  щоденно,  здолаємо  лихо.
На  захисті  вірні  і  до́ньки  й  сини.
Діждемося  миру,  то  ж  буде  скрізь  тихо.
У  колос  вберуться  пшеничні  лани.

І  рідна  країна  найкращою  стане.
У  час  переможний  ми  щастя  зведем.
Ятритимуть  тільки  нанесені  рани:
На  жаль,  не  повернемо  вбитих  людей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946607
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Надія Башинська

ПЛАЧЕ ПОРАНЕНА ЯБЛУНЬКА…

Плаче  поранена  яблунька...  
ластівка  зникла.  А  сонце,
зайчик,  ведмедик  і  лялька  
злякано  дивляться...  Що  це?!

Раптом  змінилось  навколо,  
звично  лежить  тільки  сапа.
Плаче  руде  ведмежатко,  
в  нього  відірвана  лапа.

В  лялечки  пірване  плаття,
серденько  злякано  стука.
Плаче  мале  зайченятко,
в  нього  обвуглені  вуха.

Добре  було  так  і  затишно,
грались,  та  вмить  все  змінилось.
Пусткою  дивиться  хата...
що  ж  це  від  неї  лишилось?

Де  ж  це  взялася  руїна  тут?
Вікна  всі  зникли...  без  даху.
Злякано  дивиться  сонце,
ой  наробилося  жаху!

Там,  де  криниця  й  калинонька  -
камінь.  Таке  й  не  присниться.
Та  бачу  розквітлу  знов  яблуньку...
ось  хата,  бузок  і  криниця.

Можна  напитись  водиченьки,
гарно  тут  квітне  калина.
Знаємо  всі  -  ПЕРЕМОЖЕМО
і  розцвіте  УКРАЇНА!

Знов  защебече  в  садочку  
дзвінко  малий  соловейко.
Матінка  збудить  маленьких
діток  до  школи,  раненько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Наталі Косенко - Пурик

Немає кращої за тебе

Немає  кращої  за  тебе,
Ти  наймиліша,  моя  нене,
І  найпрекрасніша  у  світі,
Як  ніби  сад  у  ніжнім  квіті

Твій  образ,  ніби  як  святині,
Оберігає  і  понині,
Твої  слова,  як  ніжне  листя,
А  мова  трепетна  та  чиста

Твої  поради  завжди  гріють,
Вони  зцілити  завжди  вміють
І  мудрість,  що  живе  віками  -
Вона  збагачує  роками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946559
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 02.05.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Молюсь

Молюся  за  людей  загиблих
Від  авіаударів  і  від  куль,
Від  вчинків  окупантів  хибних,
Не  приховають  орки  звірства  в  мул.

Молюсь  за  воїнів  вкраїнських,
Що  віддали  життя  своє  за  мир.
І  кожного  ім'я  нетлінне
До  смерті  не  забудем  ні  на  мить.

Молюсь  за  Збройні  Сили  України,
За  всіх,  хто  у  бою,  захисників.
Дай,  Боже,  повернутись  у  родини
Живими  до  дітей  і  матерів.

Молюсь  за  всіх  людей  стареньких,
Які  удруге  бачили  війну,
За  сльози  України-неньки,
І  ворогом  розстріляну  весну.

Молюся  за  дітей  і  внуків,
За  найдорожче  у  моїм  житті,
Щоби  ракетні  чорні  круки
Розгромлені  були  у  пустоті.

Молюся,  Боже,  я  до  тебе.
Дай  захист  кожному  під  час  біди.
І  Перемогу,  й  мирне  небо.
Врятуй  мою  країну  від  орди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945503
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Любов Вишневецька

Не нужно было…

А  знаешь,  милый,  я  любила!..
Ждала  с  тобою  счастья  миг...
Но  ты  на  нас  не  тратил  силы...
Казалось,  всех  вершин  достиг...

Казалось,  радуга  зимою
не  удивит  тебя  совсем!
В  душе  полынь  стоит  стеною...
сказал...  –  Не  нужен  мне  Эдем!

Сказал,  не  нужен  птичий  гомон...
не  тронет  хора  звездный  миг!
Скворцам  не  будешь  строить  домик...
не  хочешь  видеть  деток  их...

Не  замечал  цветов  весенних...
возврата  белых  лебедей!
Ты  сам  себе  и  бог,  и  гений...
-  Ты  самый  лучший  из  людей?!

А  знаешь,  милый,  я  любила...
такою  чуткою  душой!..
Взамен...  печаль  лишь...  горстка  ила...
-  Не  нужно  было  быть  с  тобой!..

                                                                               9.04.2022  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944505
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Любов Вишневецька

Привет…

Привет,  любимая  сестра!
В  моей  ты  жизни...  будто  мама...
Вдвоем  мы  выдержим  ветра...
и  пусть  надежда  будет  с  нами!..

Бывало...  с  неба  льют  дожди...
-  Любовь  к  тебе  не  шла  на  убыль!..
Покрепче  за  руку  держись!
Мы  все  с  тобою  переступим...

Мы  все  плохое  отсечем!
Еще  пусть  будет  много  споров...
-  Почувствуй  рядышком...  плечо!..
И  ты  всегда  мне  будь  опорой...

Скажу  звезде  своей:  -  Свети!  -
Хоть  мы  судьбу  рисуем  сами...
-  Что  б  не  встречалось  на  пути...
тепло,  сестра...  навечно  с  нами!..

                                                                   6.03.2022  г.

https://www.youtube.com/watch?v=0CScC4PV4wA

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941802
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 26.04.2022

Любов Вишневецька

За волю…

Не  хочуть  росіяни  жити  в  мирі...
Їм  насолода  -  убивати!
Вони  лиш  зовні  схожі  на  людину...
по  суті  –  з  пекла  їхня  матір!

Та  бісів  клятих  вила  українські
в  болотах  вб’ють...  заколять  тричі!
Врятують  землі  рідні..  материнські...
і  буде  мир,  нарешті...  вічний!..

Не  будуть  діточки  ракет  боятись...
Вже  не  почують  вибух...  постріл...
Навік  замовкнуть  всі  гармати!
Країна  буде  –  райський  острів...

Та  що  було,  розкажемо  нащадкам!
Щоб  знали,  хто  біду  приносив...
Та  віддавали  шану  всім  козакам,
за  діток...  волю...  за  колосся...

*      *      *

Не  хочуть  росіяни  жити  в  мирі...
Їм  насолода  -  убивати!!!
Заклякли  болем  в  серці  думи  сірі!..
-  Як  ворогів  спинити  клятих?!!  

                                                                 19.04.2022  р.

Фото  особисте.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945450
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Веселенька Дачниця

Любов і Повага

 Прислухалася  Мова  до  белькотання:                                                                  
-  Як  можна  людині  так  говорити?
Два  слова  «рашистів»,  одне  –  українське...
З  якої  держави  є  ції    «діти»?
Засмутилась  Мова  –  їй  дуже  боліло…
До  Совісті  тихо  пошкандибала…
-  Сестрице  дай  раду,  як  може  так  бути?  -
У  Совісті,  плачучи  запитала.
Задумалась  Совість…  Як  буде  людина
З  якоюсь  половою  Зерно  мішати  -
Ніколи  не  буде  Любові  й  Поваги
До  Слова,  Держави  та  Рідної  хати.
                                                                                                     В.  Ф.-  17.04.  2022    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945454
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Родвін

Лежать ключі в моїм столі . Негероїчна поема

       [i]На   знімку   :      ключі   від   хати,   яка   знаходилась  на  вулиці  Кірова,  за  номером  5,
в   селі   Копачі,   Чорнобильського   району.[/i]     
 
 
                               *         *         *


Лежать   ключі   в   моїм      столі...
Такий   тяжки́й,   болю́чий   спо́мин
Про   я́сний   ранок   і   поли́н
Про   жах   й   покинуті   осе́лі

В   моєму   рі́дному   селі...
І   біль   розп'ятої   землі...

                                   *         *         *
                                           с.   Копачі.
                                           26   квітня   1986   р.   Субота

Був   квітень   і   земля   буя́ла.
Яскраве   сонце   і   тепли́нь.
Весна   в   своїх   правах   стояла
Скрізь   цвіт   весни   -   куди   не   кинь...

Субота.      Ніжність   і   сонливість
Іду,   поли́шив   передпо́кій.
Блакить   небес,   ранко́ва   свіжість
І   ніжний,   дивови́жний   спокій   ...

Пелю́сток   вишні   тихий   та́нок,
Вже   чуть   пташо́к   весня́ні   співи.
Нара́зі   хвіртка   заскрипіла...
Сільськи́й   звича́йний,   тихий   ранок.

Ступа́ю   тихо   через   ганок
І   наші   погляди   зустрілись...

З   пустим   відром   зайшла   сусідка,
В   очах   тривога,   жах   і   туга...
Весня́ий   настрій   стерся   швидко   :
-   Стрясло́ся   що   ,      яка      нару́га   ?   !

Я   не   питав,   дивився   в   очі,
А   в   відповідь   вуста   шепочуть   :
-   Ти   знаєш,   а́томна   взірва́лась   ...
Отак   ця   вісточка   ввірва́лась,

Як   ніж   у   мозок...   Час  летить,
Із   цим   зжили́сь   ми,   а  в ту  мить  -  
Здоровий  глузд  ніяк  не  смів
Сприйнять  весь  жах  почутих  слів  !..

-   Тьоть   Мань,   спокійно,   то   -   брехня   !
    Обман   !   !   !   Такого   не   буває   !
    Я   ж   там   працюю,      добре   знаю   :
    Це   -   ви́гадки,   це   маячня́   !   !   !

    Не   може   атомна   взірва́тись
    Ніко́ли   !      Це   не   може   статись   !
    Плітки́   це   все   !   Якась   облуда   !
    Реактор   -   надміцна́   споруда...!

Нара́з   ,   неначе   перемкну́ло,
І   фрази,   що   хотів   сказати,
В   очах   сусідки   потонули...
Там   біль   ...   не   можу   передати...

                            *         *         *

Неква́пливо,   весь   в   клопо́тах
Зго́рбившись,   немов   старий
Йде,   натомлений,   з   роботи
Наш   сусід   Петро   Цибрій   -

Сторож   гідромонтажу́   

Зупинився,   привітались   :
-      Дядьку   Пе́тре,   що   там   сталось   ?
       Ка́жуть,   а́томна   взірва́лась   ?   !
-      За́раз,   хлопці,   розкажу   ...

Дядько      мо́вчки   зупинився,
Дістав   "Приму",   закури́в,
Помовча́в,   заговорив   :
-         Блок   крізь   зе́млю   провали́лвся   ...

          Блок   четвертий,   мов   пропав,
          Навіть   стін   його   нема́є   ...
          Сильно   щось   вгорі   палає   ...
          Та   я   довго   не   стояв,

          І   не   все   там   роздивився...
          Що,   до   чого,   -   я   не   знаю,
          Та   реа́ктора   -   немає   !   !   !
          Може,   просто   розвали́вся   ...

          Нічо́го   там   ніхто   не   знає,
          Ну   що   я   то́лком   розкажу́   ...   ?
          Я   -   сто́рож,   скла́ди   стережу   ...
          Яду́чий   дим   навкру́г   вита́є,

          Від   то́го   диму   погиба́ють         
             Поже́жники...   Покрі́влю   га́сять,
             Вогонь   збивають   та   не   злазять           
             І  в  то́му  чаді  зомлівають  !  !  !  

             Їх   в   медсанчасть   везуть   машини,           
             Поже́жні   но́ві   під'їжджають       
             І   лізуть   хлопці   по   драби́нах           
             У   са́ме   пе́кло,   на   верши́ну   ...  

             І   пе́кло   те   не   покида́ють   !      .
 
Замовк   Петро,   погасла   "Прима"   :
 
-         Лихо   лю́те   там   зчини́лось,
          Таке   жахі́ття,   що   й   не   снилось   ...
          Аби   це   горе   під   дверима
          У   наших   хат   не   опинилось   ...
 
Та   й   рушив   далі,   невеселий...
 
А   десь,   жорстока   і   незрима,
Біда   вже   кра́лась   до   осе́лей   ...

                            *         *         *
 
В    сільраді    то́лком    не    сказа́ли,
Бубні́ли    щось    про    непола́дки...
А    по́тім    прямо,    в    лоб    спитали    :
-      Ти    ж    знаєш,    що    в    нас    за    порядки      ...
 
       Ти   ж   грамотний,   чого   питаєш   ?   
     І   станцію   ти   добре   знаєш...
     Поїдь...  Роздивишся,  з'ясуєш
     І,  звичайно  ж  -  щось  почуєш  !

       А  потім  -    й  нам  все  розтолкуєш  ...

Я    з'їздив,    краще    б    там    не    був    ...
А    ліпше,    навіть,    щоб    не    чув    ...
 
 
                              *         *         *


Доро́гу   вла́сті   перекрили,
Однак,  доріжка  ж  є  по  полю  ...
Край  річки  дамбу  спорудили*  
Для  мотоцикла  -  вольна  воля  !

Через   лужок,   поті́м   по   да́мбі
Ще  й  по́під   ліній   проводами...
Яки́хсь   в   дорозі   п'ять   хвили́н
І,   ось    він   -   АБК*   один  !

ОРУ́   проїхав,   зупинився,
На   блок   поглянув   й   обломи́вся   !*

Як   би   сказав   Петро   Цибрій   :
-    Крізь   землю   блок   той   провали́вся   ...
       Якщо   не   так   -   то   розвали́вся,
       Немає   блока   -   хоч   убий   !

Жахну́всь   я   сили   руйнівно́ї
І   розверну́всь   ...      До   прохідно́ї   ...

                              *           *           *

                                        ЧАЕС.   АБК-1,   прохідна.
                                        26   квітня   1986   р.   Субота                                             

Проско́чить   швидко   не   вдало́ся,
Бо   про́пуск   прапорщик   забрав.
Він   був   розгубленим,   здало́ся,
І   довго   щось   перевіря́в   :

-    Є   в   спи́сках   ...   На   четвертий   блок   ...
     Немаю   пра́ва    не   пустити   ...
     Та   ра́джу    Вам   -   не   слід   ходи́ти   ...
     У   очі   глянув   і   замовк.

Я   пам'ятаю.      Ту   пора́ду,
Звича́йно   ж,   я   ігнорува́в   ...
Тим   більше,   чув   я,   як   позаду,
По   дроту   хтось   доповідав   :

-   Реа́ктор   цілий,   безпере́чно   !
    Вода   в   реактор   подає́ться,
    Дах   погаси́ли.    Не   займе́ться   !
    Все   під   контролем,    все   безпе́чно   !

Не   знав   тоді   масштаб   біди́   !
Не   слухав   до́брую   пораду   !
Залишив   прохідну́   поза́ду
Й   помчав,   чимду́жче,   до   труби́   !   

                                *         *         *                                                            

Горілим   тхне   тут,    сажа   й   пил   !
Четвертий   стро́щений   і   тліє   !
Дим   бу́рий   криє   небосхил,
Від   цього   жа́ху   серце   мліє   !

З   нутра́   ввись   ва́лить   ї́дкий   дим   !
Навкру́г  все  вси́пано    скалка́ми    !
Бетон,    залізо   -   все    густим
Кіптя́вим   ша́ром   під   ногами   !

В  повітрі  сті́йкий  запах    зга́ру,
Смоли́   й   пале́ного   вугі́лля,
А   ще   -   гарячого   металу
І   за́пах   хімії   з   окі́лля   ...

Четвертий,    близько,   я   спини́вся,   
Як  зміг,  довкола  обдивився   !
В  диму  все,  в  чорному  тумані,  
Знайомий  корпус,  невпізнанний  ...

Заточи́всь,   перечепи́вся
Чуть   -   чуть   не   впав   і   не   уби́вся    ...

Під  ноги,  врешті,  придивився  -
Невті́шна   і   страшна́   картина
Поста́ла   враз   пере́д очима  ...
Неначе,   білий   світ   скінчи́вся   !

Траву    накрило   чорним   пилом,
Вугіллям   всипаний   маршрут   ...
Так   не   буває   !    Що   за   диво    ?
Не   може   буть   вугілля   тут   !

Це  ж  не   вугі́лля   це  ж  ...    Графі́т  *  ,
Розби́тий  ви́вергнув  реактор  !
Графіт  в  траві   -   жахливий   фа́ктор...
Катастрофа ... На   весь   світ   ! !  !

Й   нічи́м   вже   тут   не   допоможеш   !
Потрібно   йти   відсі́ль   !    Скорі́ш   !
Пора   вертатись,   по́ки   можу   !
Бо   пропадеш   тут   ні   за   гріш   !

Та   б'ється   думка,   недоречна   :
-   Реактор   цілий,   все   безпечно,
    Все   під   контролем,   безпере́чно   ...

                                  *         *         *

Чимду́ж   наза́д,   якмо́жна   швидше,
І   на   прохі́дній   ли́ше   мо́вив   :
-     Дружи́ще,    дя́кую   на   слові,
      До   бло́ка   не   підходьте   ближче   ...

     Графіту   там   лежить   чима́ло   ...
     Реактор,   пе́вно,   розірва́ло   ...

У   ві́дповідь   :    -    Про   це   ми   знаєм,
     І   на́віть   всіх   попереджаєм   !
     Начальство,   тільки,   Бога   мать   !
     Ніяк   про   це   не   хоче   знать   !

     Бояться   правди,   от   шакали,
     А   всі   ж   дози́метри   в   зашка́лі   !
     Твердя́ть   від   ра́нку   :   -   Все   безпе́чно,
     Все   під   контролем,   безпере́чно   !


                                    *         *         *

Верну́всь   в   село.   Квіту́ють   вишні.
Ледь   видно   листя,   в   цві́ту   пи́шнім,
Голу́бить   вітер   ніжно   ві́ти,
В   двора́х,   на   клумбах   -   ні́жні   квіти   !

Сміє́ться   сонечко   на   небі,
Невтомний   жа́йворон   бринить   ...
Бджола   стурбо́вана   летить,
Ну   що   іще   для   щастя   треба   ?   !

Я   йшов   смурни́й,   не   рад   весні́,     
Під   я́сним   сонцем,   синім   небом.
Чи   то   приви́ділось   мені,
Чи   то   було́   в   кошмарнім   сні,

Що   бачив   пе́кло,   по́руч   се́бе   !
І   щось   робить,   негайно,   треба   ...


                                *           *         *

                                           с.   Копачі.   Сільрада
                                           26   квітня   1986   р.   Субота

З   обіду   я,   зайшов   в   сільраду,
Про   що,   де   бачив,   розказа́ти.
Не   встиг,   бо   зам.   не   дав   сказати   -
Він   сам   все   знає   !      Він   тут   -   влада   !

Не   заставив   зам.   чекати   -
Він   підвівсь,   дістав   бумаги,
Тиші   попроси́в,   ува́ги,
Й   урочи́сто   став   читати   :

-    З   району   нам   прийшла   депе́ша,
     З   якої   слі́дує   
        по-пе́рше   :

        В   машза́лі   лопнув   трубопровід,
        Стався   ви́тік,   ви́лив   масла,
        Загорівсь   електропровід   
        Й   запала́ла   маслотра́са   !

        Поже́жники   вогонь   туши́ли,   
        Гаси́ли   полум'я   безстрашно,
        Уміло,   грамотно   й   відважно   !
        Й   пожежу   швидко   погаси́ли   !   !   !
       
        По-дру́ге   ,    
        маю   що   сказати   :

        Пані́чних   слу́хів   не   сприйма́ти,
        Й   сами́м   плітки́   не   розпуска́ти   !

        І   вре́шті   решт,   та   в   Бога   ж   мать    !

        Спокі́йно   !    Не   панікува́ть   !
        Ідіть   додому   ляга́ть   спать   !   !   !

        Кажу   Вам   ще   раз   -   все   безпе́чно   !
        Все   під   контролем,   безпере́чно   !

                               *       *       *

Ті   дні   кошмаром   промайну́ли   ...
Пройшли́   літа́,   біль   не   стиха́є
Хоч   може,   з   ча́сом,   призабу́лись,
Та   в   снах   події   ті   зрина́ють   ...!


                                 *       *       *

                                                     27   квітня   1986   р.   Неділя

Неділя.      Вийшов   в   передпо́кій,
Ще   рано,   але   спать   -   незмо́га   !
Нервозний   і   тяжки́й   неспокій,
В   душі́,   як   крик,   брини́ть   тривога   !

Красивий   і   бенте́жний   ранок   ...
Ступаю   тихо   че́рез   ганок,
Не   чуть,   чому́сь,   пташи́ні   співи   ...
Нара́зі,   хвіртка   заскрипі́ла   -

Прийшла,   пові́рена   від   вла́ди,
З   папе́рами   у   пу́хкій   па́пці,
Посильная   сільсько́ї   ради,
Й   наказ,   читає   по   бумажці   ...

Дослівно   зміст    не   пригада́ю.
Текст,   може,   десь   в   архі́в   й   схова́ли   ...
Та   суть,   звича́йно,   пам'ятаю,   
Прибли́зно,   так   вона   сказала   :

-     Затя́мте   всі   й   не   забува́йте   :
      В   хата́х   віко́н   не   відчиня́йте   !   
      Діто́к   гуля́ть   -   не   випуска́ти   !
      Нехай   сидять   тихе́нько   в   хаті   !

      Й   доро́слі,    вдома,   щоб   сиді́ли,
      По   дво́ру   й   са́ду   не   ходили...
      Ну,   там,    худо́бі    їсти   дати   ...
      Папе́ри   всі   свої́   зібра́ти,

      Кошто́вні   речі   й   гроші   взяти,
      Ще   й   те́плий   одяг...   І   чека́ти   !

      Чека́ть   візиту   медсестри́,
      Роби́ть   щось   -    в   хаті,   чи   в   веранді
      І   буть   готовим,   по   команді,
      Поли́шить   хату,   днів   на   три...

Під   пі́дпис   все   -   щоб   не   забу́ли   !
А   ще   -   таблетки   роздава́ла...
Під   пі́дпис,   що́би   в   рот   покла́ли
Пігу́лки   з   йо́дом   !     Наказала

Не   ви́плюнули,   щоб   ковтали   !
На   ді́ток   пальцем   насвари́ла,
Щоб   ро́тики   вони   відкри́ли,
Й  чи  є  пігулки,  показали   ...

Поті́м,   знервована   й   нера́да,
По   ха́тах   да́лі   побрела́,
Ще   залиши́лось   пів   села́
Їй   обійти́,   поті́м   -   в   сільраду   ...

                   *       *       *

Пройшо́вся   й   я,   зайшов   в   сільраду,
Гибі́в   там   зам.,   над   телефоном...
Чи   знає   щось   ?   Чи   дасть   пораду   ?
Туди   ж   зайшов   наш   агроном.

На   до́шці   став   наказ   читати,
Ніяк   не   може   зрозумі́ти,
А   як   дійшло́,   дава́й   кричати   !
Його́   проси́ли   не   шуміти,

А   агроном   -   всіх   в   Бога   мать   :
-      Посівна́   ...!      Не   дам   зірва́ть   !
       Жіно́к   -   перебирать   в   кага́ти   
       Картоплю   ж,   бо   пора   саджати   !

          Механізаторів   -   на   стан   !
          Роботи   -   море   ...!      Океан   !
          Плуги́   й   сіва́лки   готува́ти,   
          Два   тра́ктори   ремонтувати   !

Він   не   каже,   він   вола́є   !
Бо   день   весняний   -   рік   годує   !
Не   перший   рік   він   ...!   Добре   знає   !
Та   раптом   гул   моторів   чуєм      !

Монотонний   і   надривний.
Над   принишклою   землею...
Довжелезною   змією,

Буси   тя́гнуться,   невпи́нно...

Я́сним   днем,   при   світлі   фар,
Пусті́,   безлюдні,   як   прима́ри,
Людей   щоб   вивезти   від      зга́ри,
Спішать   з   усю́дів,   на   пожар   !

Скільки   їх   ?   Десятки   ?   Сотні*   ?
Там   проїхали   того́   дня.
Зняті   з   київских   маршрутів...
Ту   колону   не   забути   !

Нараз,   на   спо́лох,   телефон
Цю   тишу,      дзвінко,   розтривожив   :
-      Так,   слу́хаю,   сільрада,   ...   зможем   !
Та   враз,   здригну́вся   барито́н   :

-      Все   зробим   ми   !      Я   гарантую   !
       Не   допускати...      Чую,   чую   !

А   потім,   трішки   промовчав,
Повісив   трубку   і   сказав   :
-      Евакуація...      Людей   із   міста...
       Матір   Божая,   пречи́ста...

       Гарантува́ти   ві́льний   рух.
       Із   дванадцяти   до   трьох   ...
       Узбі́ч   дороги   не   стояти,
       На   шлях   плуги   не   випускати...

Люди   стихли,   скам'яніли,
Всі,   хто   був   тут,   зрозуміли,
Що   буде,   вре́шті,   із   селом...
Замовк,   нарешті,   й   агроном...   

                              *       *       *

Нічо́го   більш   не   виясня́ли.
Тихе́нько   в   двері   подали́сь,
Як   в   чо́мусь   ви́нні,   розпроща́лись
Та   й   по   домівках   розбрелись   ...

Спіши́ли,   щоб   скорі́ш,   до   хати...
Папери   в   кучу    всі   зібра́ти,
Кошто́вні   речі   й   гроші   взяти,
Ще   й   теплий   одяг...   І   чекати   !
     
Сидіти   -    в   хаті,   чи   в   вера́нді   
І   буть   готовим,   по   команді,
Днів   на   три   поли́шить   хату,   
Три   дні   -   це   ж   зо́всім   небагато   ...    

                            *       *       *

                                                  1986   р.   Ве́рбна   неділя.*

Той   час   мину́в,   немов   вві   сні,
Не   в   сні,   в   жахливому   кошмарі   ...
Весна   в   пекельному   угарі
І   спо́внені   тривоги   дні   ...

Під   грізний   гу́ркіт   вертольотів,
Вдиха́ючи   їду́чий   дим,
Ішли   щоранку   на   роботу   !
Покинувши   зати́шний   дім   !

Жінки́   ходили   на   кага́ти,
В   мішки   картоплю   відбира́ти,
Дідусь   у   млин   -   муку   моло́ти   !
Весна   багата   на   роботу   ...

Та   жо́ден   праці   не   цура́вся   !
Для   всіх   закон   в   селі      прости́й   :
-   Вмирати   може   ти   й   зібрався,
    А   хліб, будь   ла́скавий,   засій   !    

Пройшла   неділя,   дні   вербо́ві,*    
На   ста́ні   у   ремонті   трактор,
Дві   сіва́лки,   вже   готові
Та   тліє   за   селом    реа́ктор   ...    

                          *       *       *

                                      5   травня   1986   р.   Понеділок

Автобусів   в   той   день   не   жда́ли,
Хоча́   звича́йно   добре   знали,
Що   нас   чекає   гірка   путь   !
Що   при́йде   час   і   заберуть

В   автобуси.   І   повезуть   
У   даль,   від   рі́дного   порогу   ...
Готові   всі   були   в   доро́гу
Пода́лі   від   біди   гайну́ть   !   

Грузи́лись   швидко,   без   зупинок.
Тули́лись   мо́вчки,   не   без   сліз   !
Немало   бо́лісних   сльозинок
Тоді   упало   до   коліс   !

Вмостились   діти,   як   дорослі.
Неусмі́хнені,   серйозні,
Стриво́жені   :    -   Куди   ж   ми   з   дому   ?
-   Мату́сю,   а   коли      додому   ?   !

-     Днів   через   три   -   вам   все   об'являть   -
      Ви   ж   тя́мите,   у   чому   суть   ?
      Пожежники   тут   все   попра́влять
      Й    додому   всіх   вас   привезу́ть   !

В   ванта́жівки   грузи́ли   скот   ...
Корів,   свине́й   везли   на   бі́йню   !
Нерво́вий   тик   і   рук   тремтіння
І   скри́влений   від   пла́чу   рот...

Більш   повезло́ домашній   птиці   -
Зерна́   їм   да́ли,   як   годи́ться   
І   хві́ртки   скрізь   повідкривали   !
Котів   із   хат   повипускали,

Собак   від   бу́док   відв'язали,*
Прощально,   з   жалем   подивились,
В   автобус,    спо́внені   турбот,
Знерво́вані,   нарешті   всілись.

Та   ду́ші   коло   хат   лиши́лись   ...

                                   *         *       *

До   тих,   хто   був   в   той   час   у   полі,
Або   на   тракторному   стані,
Хто   був   на   фермі   чи   у   школі,
Автобуси   були   пода́ні

Прямі́сінько   до   їх   роботи   !
Тоді   й   скінчи́лись   їх   турбо́ти   -
Жіно́к   забра́ли   від   кага́тів   -
Чуть   -   чуть   лиши́лось   перебра́ти   !

Мого   діду́ся,   Кицуна́
Під   руки   вивели   з   млина,
І   так,   в   робочому   убра́нні,
У   бус   всадили,   невблага́нні   ...

Людей   забрали   із   полів,
А   трактористів   -   від   ріллі́,
Від   о́ранки   взяли́   мужчин   !
Була   на   те   значна́   причина   :

Весня́ний   вітер   хи́ский,   змі́нний,
Подув   з   пожа́рища   в   село   !
І   дим,   їдки́й,   радіакти́вний,
На ха́ти   лю́дські   понесло́   !   

                                 *       *       *

Зібрали   всіх   -   мали́х,   стари́х,
Усі   в   автобусах   розсілись,
Нарешті   всі   угомони́лись.
В   салоні   навіть   шум   затих   ...

Водій    уже   мотор   завів,
Пора   рушать   від   цього   лиха   .
-    Стривай   !   -   Чийсь   голос   задзвенів   :
-    Ключі   на   ла́вочці   зали́шив   !

Побіг,   верну́вся   сам   не   свій
-    Ключі   забув,   ключі   від   ха́ти,
     Ну   ти   хоч   па́дай,   а   хоч   стій
     Замки́   б   прийшло́сь   тоді́   збивати   ...   

                                    *         *       *

Пройшли́   обі́цяні   три   дні,   
З   тих   пір,   як   з   дому   відлучи́ли   ...
В   чужі   оселі   притули́ли
Та   ще   й   в   далекій   стороні   !

Спинився   час,   лиш   сірі   дні,
Листки́   в   календарі́   зрива́ли,
Зміша́лись   бу́дні   й   вихідні́,
Лиш   кло́потів   вони   дода́ли.

Минали   тижні.   Невесе́ла
Нови́на   швидко   нас   дістала   -
Зломи́ли   й   в   зе́млю   закопа́ли
Всі,   в   рі́дному   селі́,   осе́лі   !

Хати́   звали́ли   й   потрощили   !
Зламали   двері,   стіни   й   стелі   
Й   бульдо́зерами   в   глиб   зарили   !

Лише́нь   ключі   від   них   лиши́лись   ...

                                *         *       *

Давно́   замки́   заіржаві́ли,
Лежать   в   сплюндро́ваній   землі.
Давно   вже   люди   постарі́ли,
Живуть   в   збудо́ванім   селі.

І   ті   ключі   вже   не   потрібні,
Що   відмика́ли   ха́ти   рі́дні   .
І   треба   б   все   давно́   забути,
І   тих   ключів   давно   позбутись   ...   !

Лежать   ключі   в мої́м   столі́...
Такий   тяжки́й,   болю́чий   спо́мин,
Про   я́сний   ранок   і   поли́н,
Про   жах   й   поки́нуті   осе́лі

В   моє́му   рі́дному   селі́,
Про   біль   розп'я́тої   землі́...   

                                  *         *       *

*дамбу  спорудили  -    навколо  ставка-охолоджувача  (  пруда-охладителя  )  ЧАЕС.  
Штучна відкрита водойма   для  охолодження  нагрітої  на  АЕС  води.
Навкруги  ставу,  прямо  по  берегу,  була  прокладена  бетонна  дорога  аж  до  АБК-1.

*   тут   і   далі   -   абревіатури   подаються   без   перекладу,   як   імена   власні,   для   більш   реалістичного   відтвореня   подій.

АБК   -   административно   бытовой   
корпус   (   рос.   )

ОРУ   -   открытое   распределительное   
устройство   (   рос.   )

*облом   -   різкий   перехід   до   негативних   емоцій

*графіт   -   графітова   кладка,   знаходиться   виключно   всередині   реактора,   поміж   уранових   стержнів   (   пробачте   за   простоту   пояснення   ).   Герметичний   від   зовнішнього   середовища.   Графітові   блоки   мають   характерну,   унікальну   форму,   переплутати   їх   ні   з   чим   не   можна.   Графіт   зруйнованого   реактора   надзвичайно   радіоактивний,   і   разом   з   уламками      ядерного   палива   становить   радіаційну   небезпеку   номер   один   -   на   віддалі   в   два   метри   до   уламка   графіту   смертельна   доза
радіаціі   набирається   беззахисною   людиною   приблизно   за   10   хвилин.

*   У Прип'ять прибуло   понад   1200 автобусів з   інших   міст   України.   На   залізничну   станцію   Янів   було   подано   два   дизельних   потяги   на   1500   місць. Евакуація була   оголошена   жителям   як   тимчасовий   захід,   із   собою   дозволяли   брати   тільки   речі   першої   необхідності.   (   Вікіпедія   )

дні   вербові* -      вербна   неділя,   в   1986   р.   відмічалась   з   27   квітня.

Собак   від   бу́док   відв'язали,*   -   одна   із   собак   знайшла   своїх   хазяїнів   у   Лехнівці,   новозбудованому   селі,   за   230   км   від   Копачів,   через   рік.


25.02.2022  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 26.04.2022

Наталі Косенко - Пурик

Стежка додому

Прилетіла  лелека  додому,
До  рідненького  в  світі  порогу,
Де  домівка  найкраща  стояла,
Де  лелеку  родина  чекала

Ще  із  далеку  серце  забилось,
Все  навколо  миттєво  змінилось,
Підлетіла  ще  ближче  пташина
І  заплакала,  ніби  дитина

Де  поділося  все,  що  за  жарти?
Без  домівки  життя  вже  не  варте
Та  зібрала  останнії  сили,
Подолавши  найважчі  хвилини

Сльози  витерла  сизим  крилечком,
Всі  думки,  щоби  звити  гніздечко,
Бо  життя  і  у  скруті  триває,
А  без  дій  -  стежка  знов  заростає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945941
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Ніна Незламна

В надії…

Тривожна  ніч…  криваві  роси,
Старенька  жінка,    Бога  просить,
У  світлий  день,  зупини  війну!
І  подаруй…    щасливу  весну!

У  очах  смуток,  безнадія,
Поміж  зірок  згубилась  мрія,
Пташок  не  чути,    заніміли,
Усі  поля  давно  зчорніли.

І  знову  сльози  навертались,
Будинки  з  попілом  змішались,
Війна  то  біль!  Так  серце  крає,
Чи  живий  син,  вона  не  знає….

Лунають  звуки  до  небес,
Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!
О,  як  спинити  цю  війну?
І  захистити  Україну?

Благаю,  навалу  зупини!
І  землю,  мою  Україну  збережи!
Шепочуть  губи  тихо-  тихо,
Святійший  Боже  спини  лихо!

 
24.04.2022р.

                                                             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945848
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Катерина Собова

Злочин і кара

У    поліцію    потрапив
Екскаваторник    Павло:
Ліс    рубав,    а    це    законом
Заборонено    було.

Суд    сказав,    що    ця    діяльність
Незаконною    була,
На    три    роки    засудили
За    такі    гріхи    Павла.

Кажуть,    вирок    справедливий,
У    тюрму    трудяга    сів,
Кожен    день    тепер    працює
Він    на    вирубці    лісів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945858
дата надходження 24.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Ольга Калина

Буча

Катовані,  зґвалтовані,  убиті  
Та  зв’язані  мотузками  тіла,  
Лежать  кругом  і  навіть  не  прикриті  -
Над  ними  познущалася  орда.    

Тіла  кругом:  в  розвалинах  будинків,  
В  дворі  та  по  дорозі  вздовж  путі..  
Куди  хтось  йшов,  чи  їхав  звідкись  -
Догнала  куля  й  так  застигли  всі.    

А  орки  зверху  танками  по  тілу,  
Безжалісно  каталися  весь  час..
Ці  нелюди,  собаки  озвірілі
Скрізь  геноцид  людей  творили  в  нас.    

Орда–ордою...  В  них  нема  людського
Та  і  святого  тут  шукать  дарма...
Загонимо  зло  в  пекло  те,  з  якого  
До  нас  присунула  оця  біда.  

Нехай  гієни  ці  себе  кусають
І  жруть  неначе  в  банці  павуки,  
Один  з  одного  хай  там  кров  спускають..
Горіти  їм  у  пеклі  навіки́!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944188
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Олекса Удайко

СЕРЕНАДИ ТРУБАДУРА

           [i](З  приводу  Дня  народження...)              
           Поету-композиторові    Сергію
           Анатолійовичу      Голоскевичу
           П    р    и    с    в    я    ч    у    є    т    ь    с    я[/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#8f0a6c"]“Шерше  ля  фам”  –  
товкмачили  французи,
шукайте  жінку  –  стверджує  поет,
йому  блискуче  пособляє  Муза,
як  генерал,  хоча  й  без  еполет…  

Не  кожному  вдається  так  співати,
звеличувати  ніжність  і  красу:
“не  варто  Вам,  міледі,  сумувати  –
кристальність    Вашу  мУжам    донесу!”

І  так  іде  життям  своїм  величним
cпівець  la  famm  уже  десятки  літ!
Гараздів  всіх  йому  ми  щиро  зичим:
нехай  змахне  з  чола  свій  творчий  піт!

Родився  ж  бо  недарма  трубадуром,
й  віддасть  сповна  мистецтвом  Божу  дань…
Труби  чимдуж:  твоя  “труба  не  дура”  *–
у  серця  менестреля  гідна  длань![/color][/b]
[/i]
24.04.2022,
Duisburg.de
___________
*  Наш  ЛГ  за    незапам'ятних  часів  закінчив  
     Одеську  національну    академію  ім.  А.М.  
     Нежданової  по  класу  "Духові  музикальні  
     інструменти"...
   Як  ілюстрацію  композиторської  діяльності
   наведено  недвню  недавню  пісню    Сергія  
   "Полинове  поле"на  слова  автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946063
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Олекса Удайко

ВОСКРЕСІННЯ СПАСИТЕЛЯ

[youtube]https://youtu.be/Av2fLgt1Ap8[/youtube]
[i][b][color="#87077e"]Христос  прийшов  на  нашу  грішну  Землю
спасати  нас  від  наслідків  війни,  
бо  саме  зараз,  й  вірю  –  недаремно,
важлива  наша  тайна  мова  з  ним.

Бо  нам  явив  сусіда  за  месію  –
у  образі  посланника  пітьми  
сатрапа  -  не  спасителя  –  Росію,
щоб  їй,  а  не  Тобі  молились  ми.

"І  хай  мовчать  Америки  й  Росії",
як  я  до  неньки  стиха  говорю:  
"ми  землю  всю  правдивцями  засієм,
аби  спасенну  викохать  зорю!"

Зірковий  знак  подав  Бог,  Україно  –
здолати  ненави́сних  ворогів!
Щоб  світова  прокинулась  родина,

щоб  посміхнулась  сплакана  дитина,
щоб  кожна  вдячна  на  землі  людина
полегшено  зітхнула:  світ  розцвів!

[/color]
[/b]
24.04.2022[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945588
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Н-А-Д-І-Я

БУЯЄ В РОЗКВІТІ ВЕСНА

Буяє  в  розквіті  весна.
Хіба  хто  може  зупинити?
На  Україні  йде  війна,
Й  вона  не  може  це  спинити.

Поглянь  на  це,  кривавий  кат,
Нащо  красу  змішав  із  кров"ю?
Тепер  вже  інший  аромат,
Пропахлий  гіркою  журбою.

Хоч  на  хвилинку  зупинись.
А  чи  здригнеться  камінь  в  грудях?
Весні  квітучій  посміхнись,
Це  не  побачиш  у  відлюдді.

Ти  чуєш  пташка  он  співає?
Це  ти  розрушив  їй  гніздо.
Тобі  на  зло  не  замовкає,
Нове  збудує  все  одно.

Із  чого  зітканий  твій  образ,
Хто  народив  тебе  на  світ?
Чи  пояснити  людям  зможеш,
Чом  замість  крові  в  тебе  дріт?

Нащо  на  світі  ти  живеш,
Чи  не  напився  ти  ще  крові?
Та  до  кінця  ще  приповзеш,
Почуй  оце  у  людськім  слові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946074
дата надходження 26.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Надія Башинська

Я ВКОТРЕ ПАДАЮ…

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
іду  вперед,  хоч  сил  нема  вже  йти.
-  Підтримай,  Господи!  -  тебе  молю,  благаю.
Ти  шлях  життя  свого  достойно  зміг  пройти.

Приймав  покірно  все,  хоч  у  лице  плювали...
під  тягарем  згинаючись  не  раз.
Ішов  вперед  завжди,  хоч  знав,  що  там  чекали
знущання  більші  ще,  випробування  час.

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
бо  відчуваю,  що  зі  мною  Ти.
Щодня  міцнішаю  і  крила  розправляю.
Політ  чекає...    бо  зовеш  мене:"Лети!"

Я  вже  не  йду...  Лечу.  Упевнено.  Сміливо.
Назавжди  оберегом  моїм  став.
Я  відроджуся!  І  здійсниться  моя  мрія.
До  щастя,  Боже,  Ти  доріженьку  прослав.

Я  вкотре  падаю...  та  знову  піднімаюсь,
піднятися  допомагаєш  Ти.
Я  -  Україна!  І  Тебе,  Боже,благаю:
Дай  нам  свого  життя,  достойно  шлях  пройти.

Пущу  я  паростки  серед  руїн,  мій  Боже,
в  твоєму  світлі  зовсім  не  боюсь.
І  велич  нашу  ще  побачать  всі  народи,  
у  всій  красі  своїй  я  світові  з'явлюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Валентина Ярошенко

Родом з України

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  батьки.
Проросло  наше  коріння,
Через  ро́ки,  ні  віки.

А  ми  родом  з  України,
То  єдина  в  нас  сім'я.
Працьовиті  і  умілі,
З  -  за  великого  Дніпра.

А  ми  родом  з  України,
Там  Шевченкові  слова.
Тож  завжди  усі  при  ділі,
Зичим  щастя  і  добра.

А  ми  родом  з  України,
Є  велика  в  нас  любов.
Були  завжди  горді  й  смілі,
Вороги  впадуть  на  дно.

А  ми  родом  з  України,
Звідтіля  наші  діди.
Тим  пишатися  ми  вмієм,
Біль  в  душі  -  сліди  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946012
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Світлая (Світлана Пирогова)

Всім їм хотілося жити

Три  покоління  в  Одесі
В  небо  дивились,  мов  в  плесо,

Мама,  бабуся  і  Кіра,
Всім  їм  хотілося  миру.

Всім  їм  хотілося  жити.
Перед  Вели́коднем  -  вбиті,

Вбиті  ракетою  орків.
Море,  вже  плаче  і  зорі.

Сталося  все  у  суботу,
Батько  родини  в  скорботі.

Смерть  передчасна  невинних,
Горе  наві́ки  глибинне.

Як  же  посміли  тварюки,
Кров'ю  тавровані  руки

Вбити  трьохмісячну  Кіру?
Кара    чекатиме  звірів.

(23  квітня  ракета  орків  влучила  у  будинок  в  Одесі,  загинуло  8  чоловік,  серед  яких  найменша  трьохмісячна  дівчинка  Кіра.  У  цьому  будинку  жила  моя  родичка,  але,  на  щастя  її  і  двох  її  діток  у  той  час  не  було  в  Одесі.  Царство  Небесне  усім  загиблим.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945988
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 26.04.2022

Lana P.

ХЛОПЧИКУ МІЙ…

Хлопчику  мій,  загадковий,
живеш  у  якому  сузір'ї?
Ангеликом  в  білому  пір'ї
витрушуєш  пил  зірковий.

Хлопчику  мій,  ясноокий,
будь-ласка,  всміхайся  частіше
і  пісню  співай  голосніше  -
тенор  хай  лине  високий!

Повня  підсилить  бажання,
вигойдує  неба  колиску
у  лоні  сліпучого  лиску,
ніч  у  полоні  кохання.                  15.04.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945159
дата надходження 16.04.2022
дата закладки 17.04.2022

Любов Вишневецька

Сонце у долонях…

На  перехресті  кинутих  доріг,
там,  де  обходять  люди  забобони....
Знайшла  потертий  пара  оберіг...
та  не  знайшла...  обіймам  заборони.

Вона  тягла  коханого  вперед...
Туди,  де  сонце  ллється  у  долоні!
-  Він  не  хотів...  він  начебто  помер!..
Все  шепотів,  що  побіліли  скроні...

Вона...  неначе  зіронька  з  небес!
Грайливо  сяяла  йому  з  безодні...
Найчарівніша  із  усіх  чудес!..
-  А  він...  був  лише  тінь...  лиш  тінь  холодна...

Вона  його  затримувала  час...
щоб  він  не  падав  та  не  йшов  за  вітром...
Її  нестримний  подих  кожен  раз
його  душі  давав  ковток  повітря!..

Йому  стелила  лагідні  пісні!..
Так  розливає  спів  весняна  птаха...
-  Прийшла  до  нього...  кликав  уві  сні!..
Та  наяву...  без  серця  був  невдаха...

З  ним  обняла  сузір’їв  острови!
Подарувала  ніжність  шовку  в  полі!
Босоніж  з  ним  торкалася  трави...
-  А  він  не  розумів,  що  це  з  ним  –  доля...

Вона  сміялась,  як  з  небес  дощить
та  грім  лякає  з  чорної  хмарини...
-  Вона  любила!..  Він  же  на  щоці
не  витер  в  неї  жодної  сльозини...

Вона  витримувала  кожен  біль!..
Любов’ю  огортала,  наче  лебідь...
-  Самотності  не  витримала  хвиль...
Пішла  додому...  до  зірок  на  небі...

*      *      *

Життя  своє  він  навпіл  розділив...
Душа,  як  скреслий  лід,  від  згуби  щастя!..
Відчув  тепер  лиш  сум  та  долі  вплив...
а  повернути  серденько  не  вдасться...

Босоніж  бродить  довго  по  стерні...
колишнього  не  відчуває  шовку...
-  Все  кличе  милу...  та  шукає  уві  сні...
та  плаче  гірко...  одиноким  вовком...

                                                                                   7.01.2022  р.

Фото  з  інету.


                                 Солнце  в  ладонях...

На  перекрестке  брошенных  дорог,
где  все  обходят  горе-предрассудки,
нашла  потертый  пара  оберег...
Оставили  себе...  так,  ради  шутки...

Она  звала  любимого  вперед...
Туда,  где  солнце  льется  к  ним  в  ладони!..
-  Но  только  он...  хотел  наоборот...  
Хотел  туда,  где  тишь  лилась  бездонно...

Она  сияла  звездочкой  с  небес!..
Все  отдала  ему  без  сожаленья!  
Была  неповторимей  всех    чудес!
-  А  он...  лишь  тенью  был...  холодной  тенью...

Она  его  поддерживала  жизнь!..
Не  падал  чтоб...  и  не  скользил  за  ветром...
-  Свободный  вдох  ее  чтоб  каждый  раз
его  душе  давал  частицу  света!..

Весенней  птицей  разливала  песнь!..
Чтоб  он  под  кожей  чувствовал  горячность...
-  Пришла...  ведь  так  он  звал  ее  во  сне!..
А  наяву  молчал...  как  неудачник...

В  созвездьях  с  ним  касалась  островов!..
Шелка  дарила  нежные  в  раздолье...
-  По  молодой  траве  с  ним  босиком
кружилась  в  вальсе  полуночным  полем!..

Она  смеялась,  коль  попала  в  дождь!
И  молний  не  пугалась  в  черных  тучах...
-  Он  мог  сказать...  что  день  был  нехорош...
и,  точно,  завтра  вряд  ли  будет  лучше...

Она  терпела  с  ним  его  же  боль!
Любовью  согревала,  будто  лебедь!  ..
Но  одиночество...  на  ране  –  соль!
Ушла  домой...  где  звездочки  на  небе...

*      *      *

Он  жизнь  свою  надвое  разделил...
Душа,  как  тронувшийся  лед,  без  счастья!
Сейчас  лишь  ощутил  судьбы  узлы...
но  возвратить,  что  было...  не  удастся...

Теперь  один  он  бродит  по  траве
и  не  находит  там  былого  шелка!..
-  Потерянное  ищет  в  синеве...
и  плачет  горько...  одиноким  волком...

                                                                                   10.01.2022  р.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936197
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 17.04.2022

Любов Вишневецька

Будет счастье…

Затухают  под  сердцем  угли...
Перестал  милый  быть  кавалером...
Осыпались  надежды  мои...
Вместе  с  ними  -  заветная  вера...

Так  хотела  всю  жизнь  быть  его!..
Родила  бы  ребеночка  даже...
-  Не  была  у  него  я  одной!..
И  что  любит...  уже  мне  не  скажет...

Разбежались  пути  далеко...
В  прошлом  сад,  где  цветущие  вишни...
И  тепло  на  плече  под  рукой...
и  улыбка...  –  Я  стала  вдруг...  лишней!..

Так  бывает...  Как  в  небе  лазурь
кружит  солнышка  ласковый  мячик...
То  вдруг  тьма...  стаи  туч  среди  бурь...
-  Но  чуть  позже...  проклюнется  лучик!..

Позабуду,  что  мы  не  смогли
сохранить  с  теплотою  объятье...
Пусть  затухнут  под  сердцем  угли...
-  Я  свое  подожду!..  Будет  счастье...

                                                                               10.04.2022  г.

Фото  из  инета.