Аndante: Вибране

EroS

/невідомі діалоги/



-  Привіт,  чому  до  мене  не  пишеш  і  не  дзвониш?  Забув  про  мене?  Що  сталося?
-  Звісно,  щось  сталося,  завжди  щось  відбувається)
-  Не  нервуй  мене,  а  чітко  відповідай  на  поставлені  запитання!
-  Звісно  я  можу  бути  банальним  і  сказати,  що  я  на  роботі,  зайнятий  виконанням  своїх  професійних  обов’язків,  і  реально  часу  немає…однак  я  не  хочу  телефонувати  тобі  після  роботи,  моя  карма  прагне  відпочинку  і  їжі…після  трудового  дня  болять  вуха  і  горло,  а  язик  прилип  до  піднебіння,  і  засинаючи  в  маршрутці  я  бачу  кольорові  сни…
-  Не  виправдовуйся,  я  тобі  не  вірю,  якщо  не  дзвониш  значить  не  любиш  і  я  для  тебе  не  важлива…
-  Моє  серце  завжди  ловить  твій  ефір,  і  я  постійно  відчуваю  тебе,  і  знаю  підсвідомо  що  з  тобою  все  гаразд…Насправді  я  люблю  бачити  тебе  вживу,  обіймати  тебе,  запускати  руки  у  волосся  і  у  теплі  кишені,  лоскотати  тебе,  знущатися  і  робити  капості…Коли  я  маю  вихідні,  я  свіжий,  виспаний,  не  голодний,  не  думаю  про  рутину,  і  тоді  всі  100%  мого  часу  і  думок  орієнтовані  на  тебе,  тоді  наша  взаємодія  виходить  на  нові  рівні  ефективності…і  чуттєвості…тому  не  ний,  і  візьми  салфето4ку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523678
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 17.01.2017


EroS

Питання

Я  спитаю  согодні  тебе,
чому  серце  безтямно  співає,
чому  в  мене  все  вдуші  все  цвіте,
а  мій  розум  по  небу  літає.
Чому  в  мить,  стало  все  за  вікном,
кольоровим  -  шалено  зеленим,
а  ти  скажеж  напевно  любов,
і  відвернеш  свій  погляд  від  мене,
Я  спитаю  чому  ти  мовчиш,
і  не  дивишся  мені  у  вічі,
ти  на  мене  чомусь  закричиш,
що  не  хочеш  чути  освідчень,
Ти  пішла  я  зостався  один,
кольорового  світу  не  стало,
тільки  марно  надія  жила,
і  померти  вона  не  змогла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263431
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 23.06.2011


Тимофій Нагайчук

Самотність

Немає  в  світі  щастя  тому  
Чиє  серце  гіркий  смуток  геть  заполонив  
В  моїм  житті  нікому  я  не  треба  
У  всіх  є  хтось  хто  б  мене  замінив  

У  цьому  списку  є  і  ти  
Кому  казав  завжди  усе  як  є  

Я  відкривався  і  жалів  
Я  закривався  і  хотів  
Щоб  хтось  відкрив  і  запитав  
Та  не  питав,  ніхто  так  й  не  питав  

Шматок  паперу  
Ручка  є.  От  напишу  
Й  натому  все  
Ніхто  не  хоче  це  читать  
Їм  не  цікаво  в  душу  заглядать  
А  як  хто  й  гляне  -  то  чужий  
Йому  воно  і  не  приший  

Чиє  життя?  
Моє,  моє!!  
І  ти  не  лізь  
То  не  твоє!  
І  так  усі  
Всюди  й  усі  
Усі,  без  винятку,  усі!!  

Мені  болить,  мені  таки  болить,  
Не  було  б  Бога,  не  хотів  би  жить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256235
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 21.06.2011