«Es sitzen am Kreuzweg drei Frauen…»
(Christian Johann Heinrich Heine)
Один мій знайомий жив у старому кам’яному будиночку самотнім аскетом. Любив вечорами грати на скрипці і читати старовинні грубезні книги у шкіряних палітурках писані латиною та грецькою. У нього в домі ніколи не було мишей – він тримав трьох кішок яких назвав Клото, Лахеза, Атропа які берегли його бібліотеку від докучливих гризунів. Мій знайомий давно помер, його будинок, його скрипку і його бібліотеку продали за безцінь. Якось я згадав про нього і написав ось такий вірш:
А ви вмієте крокувати?
Не бруківкою
І навіть не ромашковим полем,
А полями етеру,
Взувши чоботи
Пошиті з порожнечі
Шевцем з дивним прізвищем
З шилом позиченим
Ангелом чорнокрилим.
А якісь три жінки
Досі прядуть свою вовну
тягнуть нитки – не свої – наші
Так невчасно їх обриваючи…
Недоречно я тут, недоречно.
Моя нитка
Все тягнеться й тягнеться,
Обтинати їм ліньки
Чи то не хочеться,
Довга вона аж занадто
Між гілками горобини плутається,
Нехай з неї ліпше
Теплий светр сплетуть
Ірландським безхатькам-рибалкам.
Бо всі ірландці безхатьки –
Острів свій загубили
І світами блукають
Стежками
Як ті нитки плутані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409300
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 17.03.2013
А для чего мы, собственно, пишем эти стихи?
Для чего говорим о себе чередой многоточий,
Порицаем судьбу, осуждаем чужие грехи,
Вышиваем мечты и сомнения кружевом строчек?
Для чего? Чтоб гармония в чакрах и чтобы покой?
Чтоб концерты и гулы оваций, как шум автострады?
Или, может, чтоб теплые слезы бурлили рекой?
Неужели поэту, действительно, все это надо?
Подтасовка эмоций. Слова - бессознательный крик.
Это просьба любви, это поиск огня среди ночи.
Как горячая лава вулкана взрывает ледник,
Так разряды стихов извергаются из одиночья.
Меж отчаянных "дайте" и между сиротских "даю"
Обнаженные души поют упражнения слога
Ради права услышать заветно-живое "люблю"
От прохожих толпы, от знакомых, от друга, от Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404799
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 17.03.2013
Я есть. В живом дыханьи ветра,
В шумящем шепоте волны,
В мерцаньи звезд, в дрожаньи света,
Я здесь. Почувствуй и прими.
И даже если очень скоро
Умолкнут улиц голоса,
Порвется день, презрев законы,
Туман застелет мне глаза,
Я не уйду. Я буду рядом
Застывшим словом тишины,
Я выпаду дождем иль градом,
Я стану превращаться в сны,
Я в каждом сердце биться буду
И в каждом вдохе — наяву,
Я просто есть. И это чудо.
Я не пришла. Я не уйду.
(5.01.08)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132168
дата надходження 01.06.2009
дата закладки 12.06.2011