Хвилину тому моє серце рвонулося
і я подумав: "Зараз непідходящий час
одержати інфаркт і вмерти
посеред вірша", потім утішився
ідеєю, що я не чув ніколи ні про кого,
щоб він помер під час написання
вірша, подібно тому як птахи ніколи
не вмирають під час польоту.
По моєму.
[b]Ron Padgett POET AS IMMORTAL BIRD[/b]
A second ago my heart thump went
and I thought, “This would be a bad time
to have a heart attack and die, in the
middle of a poem," then took comfort
in the idea that no one I have ever heard
of has ever died in the middle of writing
a poem, just as birds never die in mid-flight.
I think.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960588
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
завеликий
замалий
затовстий
затонкий
або ніхто.
сміх або
сльози
ненависники або
коханці
незнайомці з обличчями як
ніготь
великого пальця
армії несуться
закривавленими вулицями
розмахуючи пляшками вина
колючи багнетами і трахаючи
незайманих дівчат.
або дідок у дешевій кімнаті
з фотографією М. Монро.
В цьому світі існує самотність така велика
що ви можете побачити її в повільному русі
стрілки годинника.
люди настільки змучені
скалічені
або від любові або без любові.
просто люди не добрі один до одного
один на один.
багаті не добрі до багатих
бідні не добрі до бідних.
ми налякані.
наша освітня система каже нам
що ми всі можемо бути
товстожопими переможцями
вона нам не сказала
про стічні канави
або самогубства.
або жах однієї людини
захворіти в якомусь місці
самотньою
непотрібною
мовчки
поливати квіти.
люди не добрі один до одного.
люди не добрі один до одного.
люди не добрі один до одного.
Я думаю вони ніколи не стануть іншими.
Я не прошу їх стати іншими.
але інколи задумуюся над
цим.
ці намистини будуть розгойдуватися
ці хмари будуть хмаритися
і вбивця відріже голову дитині
наче відкусить шматок від конуса морозива.
завеликий
замалий
затовстий
затонкий
або ніхто
більше ненавидячих ніж закоханих.
люди не добрі один з одним.
можливо якби вони були іншими
наша смерть не була б такою сумною.
тим часом я дивлюся на молодих дівчат
стебла
квітів шансу.
повинен бути спосіб.
безумовно повинен бути спосіб, якого у нас поки немає
здається.
хто вклав цей мозок в мене?
він плаче
він вимагає
він говорить про те, що є шанс.
він не говорить
"ні."
[b]Charles Bukowski THE CRUNCH[/b]
too much
too little
too fat
too thin
or nobody.
laughter or
tears
haters
lovers
strangers with faces like
the backs of
thumb tacks
armies running through
streets of blood
waving winebottles
bayoneting and fucking
virgins.
or an old guy in a cheap room
with a photograph of M. Monroe.
there is a loneliness in this world so great
that you can see it in the slow movement of
the hands of a clock.
people so tired
mutilated
either by love or no love.
people just are not good to each other
one on one.
the rich are not good to the rich
the poor are not good to the poor.
we are afraid.
our educational system tells us
that we can all be
big-ass winners.
it hasn't told us
about the gutters
or the suicides.
or the terror of one person
aching in one place
alone
untouched
unspoken to
watering a plant.
people are not good to each other.
people are not good to each other.
people are not good to each other.
I suppose they never will be.
I don't ask them to be.
but sometimes I think about
it.
the beads will swing
the clouds will cloud
and the killer will behead the child
like taking a bite out of an ice cream cone.
too much
too little
too fat
too thin
or nobody
more haters than lovers.
people are not good to each other.
perhaps if they were
our deaths would not be so sad.
meanwhile I look at young girls
stems
flowers of chance.
there must be a way.
surely there must be a way we have not yet
thought of.
who put this brain inside of me?
it cries
it demands
it says that there is a chance.
it will not say
"no."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959965
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 17.09.2022
тут в середньому вистачає зради, ненависті, жорстокості, безглуздя
людей щоб укомплектувати будь-яку армію в будь-який день
і найкращі з убивців ті хто проповідують проти цього
і найкращі з ненависників ті хто проповідують любов,
і нарешті найкращі вояки це ті хто проповідують мир
ті хто проповідують бога, потребують бога
ті хто проповідують мир не знають миру
ті хто проповідують мир не знають любові
остерігайтеся проповідників
остерігайтеся знавців
остерігайтеся тих які завжди читають книги
остерігайтеся тих які потерпають від бідності
або вихваляються нею
остерігайтеся тих хто швидкий на хвалу
бо їм взамін потрібна хвала
остерігайтеся тих які швидко оцінюють
вони бояться того чого не знають
остерігайтеся тих які постійно шукають натовпів
вони самі по собі ніщо
остерігайтеся посереднього чоловіка і посередньої жінки
остерігайтеся їхнього кохання, їхнє посереднє кохання
шукає посередності
але їхня геніальність в їхній ненависті
в їхній ненависті вистачає геніальності знищити вас
знищити будь-кого
не бажаючи самотності
не розуміючи самотності
вони намагатимуться знищити будь-що
що відрізняється від їхнього власного
не в змозі творити мистецтво
вони не розуміють мистецтва
вони розцінять ваше недосконале творіння
тільки як недосконалість світу
не вміючи любити самовіддано
вони вважатимуть вашу любов неповноцінною
і тоді вони будуть вас ненавидіти
і їхня ненависть буде ідеальною
як сяючий діамант
як кинджал
як гора
як тигр
як цикута
їхнє високоякісне мистецтво
[b]Charles Bukowski THE GENIUS OF THE CROWD[/b]
there is enough treachery, hatred violence absurdity in the average
human being to supply any given army on any given day
and the best at murder are those who preach against it
and the best at hate are those who preach love
and the best at war finally are those who preach peace
those who preach god, need god
those who preach peace do not have peace
those who preach peace do not have love
beware the preachers
beware the knowers
beware those who are always reading books
beware those who either detest poverty
or are proud of it
beware those quick to praise
for they need praise in return
beware those who are quick to censor
they are afraid of what they do not know
beware those who seek constant crowds for
they are nothing alone
beware the average man the average woman
beware their love, their love is average
seeks average
but there is genius in their hatred
there is enough genius in their hatred to kill you
to kill anybody
not wanting solitude
not understanding solitude
they will attempt to destroy anything
that differs from their own
not being able to create art
they will not understand art
they will consider their failure as creators
only as a failure of the world
not being able to love fully
they will believe your love incomplete
and then they will hate you
and their hatred will be perfect
like a shining diamond
like a knife
like a mountain
like a tiger
like hemlock
their finest art
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958915
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022
Привіт, тут більше не живе Леннон
Ні нижче поверхом, ні вище
Вулицями темними
Знаєш, нині дощить ще
Після того як він пішов
Після того як
Ні, не лишив повідомлень
Зачіпок, взуття, зубних щіток
Клубок скінчився, той що із ниток
Бусол з'їв крихти, сліду не має
Знову догорає
Червень догорає
Не платив за аренду, певно
І вірив в чупакабру Леннон
Постійно шукав вогнегасник
Казав, по радіо транслюють нам сни
Останнім часом став замкненим
Квартира як став з уламками
Бачив графіті акрилом?
Це його так накрило
Раз на тиждень приходив з іншою
Засинав наодинці з тишею
Казав: - Привіт, я живу тут
Бо, здається, загнали в кут
Бо стіни, стеля і двері
Популярний бестселлер
Життя
Догорає червень, бачиш
Майже як я
Привіт, тут більше не живе Леннон
Вже не дощить, але далі темно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953008
дата надходження 12.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Білий стяг моєї мрії
Онде майоріє.
Хто розбив її редути?
Хто хаос посіяв?
Оточили мрію люди,
Налягли на груди.
Відтепер в полоні вражім
Реалістом буду.
10,29.02.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937225
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Найкращої фарби – немає.
Лиш суміш нестерпних уяв.
Зі смутку твого виринають
Полотна нестомлених барв.
Мазки запеклися у рамах.
Відтінки стікають дощем.
Тут кожна історія – драма.
А кожна містерія – щем.
І в душу, як думку останню,
Ховаєш заснулий мольберт.
І може, картина світанку –
Це твій прижиттєвий портрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934720
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 23.12.2021
зустріч відбувалася за сталевим тросом.
мій проспиртований язик був, як вивернута шкарпетка.
віра поклала свої сподівання, здається, на жанну д'арк,
хмаринка дала ключа від темряви номер 10.
тож, виганяючи клопів зі свого законного ліжка,
я припускав, що нас телепортувало,
й ми опинилися в чиїйсь дурній макітрі.
її кривавий прапор вже тріпотів на вітрі,
та я все гойдав її на коліні, немов дитину.
потім я здогадався: ми – в голові абсолюту.
я підкотив трансцендентного трапа
до дверей її зорельота,
маючи на меті вітати її інкарнацію.
перше з'явилися очі: такі, як в аліси з казки
– вони озирали сцену прискіпливо й мітологічно.
я звівся на хвіст, мов шаноблива кобра,
чи підірваний потяг на міні білоруського партизана,
й молився небесному розуму, що сидів, мов король, в бастилії,
аж на лобі йому набрякли глибокодумні вени.
ця молитва, справді, була гарячковою
та агресивною, немов хвороботворний вірус.
ми заслухали звернення, що його записав для нас
господар на касетах: їх була тисяча рівно,
і стали роздивлятися: вицвілі шпалери,
й такі самі старі манускрипти
в сувоях, звалені купою.
рама вікна була запнута однією доброю думкою.
та вона вся була подерта пазурами диявола.
стражденний, нещасний розум! весь блідий аж до споду,
ніби визолений зеленим амазонським отруйним лугом.
це було замкнено між його ангельськими очима,
що теж були чимось вибілені до прозорости та прозорливости.
його мармурові губи звела віковічна судома;
ми плавали та бігали по коліна в його кровообігу,
доки сходи його віолончелі не збіглися і не зникли,
і перед нами розгорнувся сумний краєвид потопу
в парі блакитних очей дівчини-мікронезійки.
виходило, mr. scenescof зрештою став ліліпутом,
змушеним дряпати свій календар на моїй гомілковій кістці;
потім ми безтілесно споживали поживну вечерю,
й слухали, як зітхає моє моментальне море.
віра мені допомогла приготувати м'ясо;
я бачив її думки: розбійники та пірати
незалежно від віку мають сережки в одному вусі,
а в иншому – колосальні колоски, мов пшеничні коси.
вона тримала мене під рукою мов градусник, бо відчувала холод;
потім чудесно одужала, й ми бігали, наче олені.
мені довелося вступити в двобій з хробаком, що прийшов по мене
заради моїх ягуарових п'ят, що мають цілющі властивості.
перемігши, я здер з нього шкіру, й зробив
крила, як у ікара, й спробував їх в польоті.
ми ширяли удвох над берегом, де роботящі троянці
ладнали жертви для спалення, й хтось мені стрілив у ногу.
я пролетів, мов куля, біля самого серця брута,
– віра дивилася тільки вперед, в якесь велике майбутнє.
потім я, хоч і з пробитими ногою та головою,
відіграв вирішальну роль в житті королеви вікторії,
– а може, то була віра, що тлумачить ознаки та сни.
каже, я вихопив з піхов криваву турецьку шаблю,
й розмахував нею, немов закликав до повстання пекло,
поки сам mr. scenescof конструював та складав
свою горгону, машину для подорожей у часі.
між вулканічними зубами та гідравлічними пащами
пазурі лускатого coca-tang розтинають веселку на смуги.
а сам він жує та плямкає своєю печерною пащею
в світах, де панує стрибками з годинником рух світил:
зберігайте спокій, тепло та прохолоду:
відтепер це сатинове сонце – ваше;
ваша юна аура здається сліпуче яскравою,
тож утріть ваші сльози, повиганяйте з джунглів
всі тамтешні страхіття, і все в нас буде гаразд.
тоді mr. scenescof став сердито трусити
всім своїм шарлатанським чубом,
аж той незабаром посивів, і виріс на цілий метр.
його машина повернула свого телефонного диска,
й горгона стала прахом в спартанській пересипальниці;
в цих легендарних пісках постала рогата буря,
вкрита лускою завбільшки як кристалічний щит;
mr. scenescof стояв безпорадний
зі своїми списами та стрілами;
а щойно він трохи отямився, й став
кричати та гнівно махати руками,
його розрубав історичний маятник
навпіл від вуха до вуха
the scenescof dynasty, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=PoMrsMcUcFw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930606
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021
мама любить свою дитину,
тато любить свою дитину теж.
тому й це море тепле для тебе, маленький,
і небо таке синє-синє.
ой, дитинко, ой синочку,
ой дитиночко, синичко-синятиночко!
якщо тобі заманеться в твоєму житті
покататися на ковзанах по небезпечній кризі,
тягнучи за собою страх та докірливі сльози
мільйонів закоханих в тебе очей,
будь готовим до того, що рано чи пізно
крига провалиться, й ти з нею разом.
випірнеш знов з глибини, та вже
не тим, ким ти був раніше:
з тваринним жахом на шиї,
без тями й без гідности, але жалюгідний,
чіплятимешся за кригу, аж поздираєш нігті
the thin ice, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ciai1aZ_odg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926207
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
мусиш бути скаженим по-чесному,
жити в реальних злиднях,
спати – навшпиньках, ну, а надворі
підбирати ласі шматки наосліп.
рухатися безшумно, попід вітром та поза видимістю;
а слушної миті не вагатися, не сумніватися.
коли ти засвоїш все це, можна додати стилю,
як елегантна краватка, енергійне рукостискання,
впевнені вигляд та погляд та усмішка чемпіона.
люди, котрим ти брешеш, повинні тобі довіряти.
коли вони повернуться довірливою спиною,
ти матимеш нагоду вдарити їх ножем.
не довіряй нікому, постійно озирайся.
з віком, однак, така невсипуща пильність
даватиметься все важче, й настане зрештою день,
коли ти збереш свої речі, й поїдеш до аргентини:
там можна закопатися на пляжі в пісок,
і казатимуть про тебе: не зважайте:
то наш тутешній старий дивак
грається в похорон.
отже, коли ти втратиш владу та вплив, доведеться
збирати врожай з того, що був посіяв.
підеш купатися й плавати, буде одного разу,
ти вперше відчуєш холодний панічний страх;
кров в твоїх жилах стане густою та млявою;
твоє тіло, твій розум, і навіть твоя душа
стануть тяжкими, як жорна, й потягнуть тебе на дно.
не можу не визнати: я почуваюся спантеличеним,
бо здається дедалі виразніше, мною маніпулюють.
я вже не маю часу на сон, щоб відновити сили.
не маючи власної волі, чи вийду з цього лабіринту?
задублі, сліпі та глухі, ми просто мусимо вірити,
що люди – фігурки на шаховій дошці, людяности не існує,
а дружба й кохання – цяцянки для дурнів,
і найкращим було б нарешті призначити переможця,
та й покласти кінець цій грі. нічого нового під сонцем;
всі по суті – вбивці, й невинних не стало давно.
хто народився в споконвічній обителі болю;
кого найперше навчили не мочитися в свій колодязь;
кого нещадно виховували з метою створити звіра;
кому дарували нового нашийника на різдво;
кому підбадьорливо чухали за вухом; кому плювали
в пащу; хто зрештою втік на волю від цього всього?
– вчора ми його вистежили за його новим телефоном:
він потонув, бо купався в аргентині з жорном на шиї
dogs, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=4QA30qkRYy8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926009
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021
1
ти, мов насіння, лузаєш хвилини та секунди;
ти марнуєш години в найбільш непридатний спосіб.
ти, мов безтямна молекула розуму, бігаєш містом,
і сподіваєшся, хтось вкаже тобі на вихід.
якщо втомився від цього лежання на сонці,
чи набридло сидіти вдома, споглядаючи дощ за вікном,
подумай: ти – молодий, а час для того й існує,
аби його вбивати – чи не так? лінуйся ж собі на здоров'я.
втім, одного ранку ти прокинешся
й побачиш: там, в змарнованих літах,
загубилася мить, що її цінність для тебе – незмірна,
ти проґавив її навіки. – посипай свою голову попелом!
і ти біжиш за сонцем навздогін,
та воно вже втекло за обрій;
а назавтра, немов кепкуючи,
вигулькне в тебе за спиною. –
воно все те саме, а ти
втомився, і важко дихаєш,
і став аж на день ближчим до смерти.
кожен рік є коротшим за той, що минув.
всі твої мрії втілюються як нерівні рядки на папері.
тримайтеся гідно й тоді, коли вже впали у відчай –
так велить нам англійський звичай;
ну, а так – час минає; моя пісня майже скінчилася,
а я ж сподівався сказати в ній так багато!
2.
вдома: я знов удома.
добре сюди повертатися,
та рідко буває можливо.
і ось я, втомлений та змерзлий, вже сиджу
біля вогню, та грію свої кості.
далеко, за полем, лунає залізний дзвін:
він закликає вірних уклякнути
й слухати чи молитву,
чи казання про зоряні війни.
3.
я не боюся померти: чого б то я мав боятися?
колись таки доведеться, й я не матиму заперечень.
для цього немає причин, та що ж? всі мусять коритися.
– отже, я не казав, що боюся
time, the great gig in the sky, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=JwYX52BP2Sk
https://www.youtube.com/watch?v=mPGv8L3a_sY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925718
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
я на хмарі тут сам: аж посинів,
спочиваючи на лебединому пусі.
агов! я вас бачу,
а ви мене – ні.
просто лінуюся в сонячному промінні,
чи катаюся єдинорогом.
це – нечесно: ви мене навіть не чуєте,
а я вас чую.
дивлюся, як світиться в сутінках
жовтець. але він – отруйний.
я сплю на кульбабах. тут так багато чого!
аж забагато. я не займатиму вас,
але хотів би.
ця хмара має вікно. я його відчинив.
якби я заплакав, ви бачили б сльози
як зоряний дощ, наприклад.
хохо, ось я високо! добре,
лягайте вже спати, добраніч:
я вже й сам утомився
flaming, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nPYVhMADdwk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923504
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021
я на хмарі тут сам: аж посинів,
спочиваючи на лебединому пусі.
агов! я вас бачу,
а ви мене – ні.
просто лінуюся в сонячному промінні,
чи катаюся єдинорогом.
це – нечесно: ви мене навіть не чуєте,
а я вас чую.
дивлюся, як світиться в сутінках
жовтець. але він – отруйний.
я сплю на кульбабах. тут так багато чого!
аж забагато. я не займатиму вас,
але хотів би.
ця хмара має вікно. я його відчинив.
якби я заплакав, ви бачили б сльози
як зоряний дощ, наприклад.
хохо, ось я високо! добре,
лягайте вже спати, добраніч:
я вже й сам утомився
flaming, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=nPYVhMADdwk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923504
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 29.08.2021
З коно́пель й льону - домоткане полотно.
Так прошивається з нас український код
Неначе, нотами в устах – пісні народні.
Як одягаємось - торкаються долоні...
…Тече тепло від добрих пращурів незнаних.
До них, у вишитому, ближче, поруч стану:
Одна родина у мережках полотняних!
…Я б, поетично звав би нас – україня́ни.
19.05.21р. ( «До Дня вишиванки» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914332
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Розсипались у лісовій траві
Солодші меду розові позюньки*,..
Серед листків такі дрібненькі,
Такі малюсінькі-манюнькі…
Їх ми збираємо малі,
Бо дітки завжди ближче до землі.
Скляний стаканчик стограмовий
На сонці гранями переливав,..
А я солодкі крапельки медові
Через одну до рота клав…
* позюньки (з білецького говору) -суниці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910283
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2021
Без роду, без статі, без віку і тіла
Лечу над землею без цілі і діла.
Цілую узгір’я, минаю озера,
Міста, пустовщини, оселі і села.
Обтесую скелі, руйную каміння,
Хвилюю моря, переношу насіння,
Зриваю хустки із жіночих голівок,
І листя гортаю, як купу листівок.
Буває - зникаю, і тихо довкола.
А як розійдуся - кружляю по колу,
Жбурляю дерева, дахи і машини,
Біжу і спускаюсь з крутої вершини.
Скидаю із вивісок грона ті літер,
Бо я невгамовний і вічний. Я – Вітер!
І пісню свою не покину співати,
Сміятись, стогнати, в комині ридати.
І ворогом стану, і другом одразу,
Вкраду і сховаю нескінчену фразу.
Замети влаштую, шалену забаву.
Злякаю, стурбую, схвилюю уяву.
Я всіх обійму, поштовхаю, здивую,
Та запахом квітів і мрій обдарую.
Як шкоду зроблю, то не лайте, будь ласка,
Така моя доля, така моя казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858500
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 24.12.2020
Що такеє місто, -
Запитаєш Ти
Це вогнів намисто,
І кругом понти
***
Хамство у трамваї,
Натовп у метро,
В тім не раджу краї
Вам шукать добро...
***
Треба буть сильнішим-
Це потрібно знать,
Так як тут між іншим-
Можуть розтоптать
***
Хижу треба хватку,
І долати страх,
І не влучить в пастку
Тисячі невдах
***
Щось щоб розпочати, -
Всім не довіряй...
Інколи й змовчати, -
Хоть правий, -це знай...
***
Зрозумієш друже,
Їдеш в ці края...
В місті Всім байдужа
Доленька Твоя
***
Й подлості чекати,
Місто дасть урок,
В місті ошукати, -
Можуть кожен крок
***
Вірш таки зі змістом,
Все як є - Ти знай,
Як гуляєш містом, -
Пильність не втрачай!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897046
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
У тіней теж є кольори,
Своє забарвлення, відтінки.
Десь більш темніші до пори,--
Сховати ниточки-стежинки.
Десь зовсім чорні взагалі,--
Секрет надійно схоронити;
Відмінності великі і малі,
Щоб тіні між собою розрізнити.
Під вечір світлі півтони
Окраску лагідну втрачають,
Й тоді потьмарені клини
Міцної гущі набирають.
А вийде місяць повнолиций,
Довгасті тіні стануть в ряд.
Комусь у цей момент насниться
Планет навколишніх парад.
Усе відбиток має свій,
Окремо кожна тінь принадна.
Розглянусь: лиш в душі чужій
Пітьма напрочуд непроглядна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896221
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Вперше, коли приходиш на світ,
ти криком руйнуєш тишу.
Кожний твій подальший
дотик до світу -
це сходження двох паралелей ,
Неба і серцевого м’яза,
що назад заштовхує в легені тепло шпателем,
Заліплює кілька сантиметрів розчарувань,
щоб не отримав грижу.
Вдруге,
коли ростеш
і хлюпотить в тобі любов,
виливаючись наскрізь,
Вивчаєш світ,
як сонячну палітру,
тісно-тісно прив’язуєшся,
Шукаєш ідеали на весь зріст горизонту
І разом з землею змінюєшся.
Втретє - пізнаєш глибокі істини,
перший біль, другий сенс і втратиш вік,
Що губить себе,
як ніч,
що скидає на землю тіні.
І ти летиш у небо,
а хтось поки спатиме рік за роком,
Кам’янітиме від спокою
і протаранюватиме слізьми власні стіни.
Бог загинає пальці
і чекає на твоє повернення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892428
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Наші люди цілковиті нумізмати,
За життя монети всі б зібрати.
Душа складається їх з пустоти:
Вибирай до чого прагнеш ти.
Все люди прагнуть знати,
Світові загадки розгадати,
Щоб пройти життя етапи
І нарешті кимось стати.
Одних чекає тут занепад,
Немов від мрії крок назад,
По інший бік цих барикад
Людей чекає зорепад.
© Teodor Fanger
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891198
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
За слова щирі
Люблю людей у людях -
Сльози радості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890705
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Вкрила паморозь інієм шкло;
За вікном - розмаїта осінь...
Падолистом усе замело;
Навіть простір сумних відносин.
Хтось стосунків вазу розбив,
Та зостався для когось в минулому.
Хтось когось давно розлюбив;
Затягло почуття намулами.
Хтось гуляє посеред дібров,
Інша
- у лабіринтах блукає...
Хтось давно свою долю знайшов,
Ну, а дехто й досі шукає.
Вкрила паморозь інієм шкло;
За вікном - листопадна осінь...
Холод вчить цінувати тепло
І - взаємну щирість відносин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889904
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Як легко в чужу душу наплювати
Чи словом вдарити як гострієм ножа,
За добре серце можна постраждати
І сльози литиме невидимі душа.
А потім поєднається із болем
Або застигне - ніби й не болить,
І між людьми наче порожнім полем
Самотньо буде вже тоді бродить.
Як камінь стане і не кровоточить
Від слів лиш рани - але мертве все,
Чи на чужу біду уже промовчить...
(Слова як кулі - вбили в ній святе).
Буває, що від слів душа і гине
Слова нещирі важко їй нести,
І за добро страждає без провини
Не ставте словом на душі хрести.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889892
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Чомусь так боляче буває,
Неначе серце тисне гніт,
Хоча причин на те немає,
Всміхатись важче стало в світ.
Клубок у горлі душить шию,
На волю сльози вже хотять,
Ну що ж, я клітку їм відкрию,
Чого тримати? Хай летять...
Ще мить - і справді полетіли,
Немов сполохані птахи,
І десь під небом темним сіли
На тротуари і дахи.
На лавки, вікна, парапети,
На сходи, площі, ліхтарі,
На голих кленів силуети,
На гострі шпилі...димарі...
Вони сідали просто всюди,
Мов пір'я, сипалася сіль,
І щось звільняло мої груди
Від опівнічних божевіль.
І стало легше, бо напевно
Кудись пропав із серця гніт,
Мабуть, таки, я не даремно
Вночі їх випустила в світ...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889232
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Скільки байдужих людей по-світі блукає,
в них ніби час є і ніби немає,
за правду готові убить,
а чи є вона-так ніхто й не спитає.
Підбираємо ключі
шукаємо потрібні двері,
щоб знайти те,чого ніхто не бачив,
те,що існує тільки на папері.
Життя-театр,
в ньому свої ролі,
лікар не в халаті
начальник не в Bugatti,
є цирк,який не виїзжає на гастролі.
Роби як хочеш,
бо ніхто не може знати,
про що думки
коли лягаєш спати.
Щоб усміхнувшись йти вперед,
сам за себе,з кожним днем ставати кращим.
Зміниться життя
і ще не одному ти вкажеш його шлях,
середній палець і точний напрям руху,
не обертаючись назад.
Не спробував життя-
не будеш знати його смак,
немає рішень правильних,
бо-кожен сам-собі малює,
де і що зробив не так.
Лінивий розум,
в церкві відповідь шукає,
так легше,
священник на всі питання одну її лиш має.
Вибір твій-читаєш пресу,
чи підносить шампанське стюардесса.
Порівнюючи змінюєш ти світ,
думки людей,
запалюєш,на тисячі нових ідей.
Ангели на крилах не літають,
вони по-середині,
десь між тими що все знають
і тими,
що для них закони пишуть і приймають.
Раніше були вони людьми,
але знайшли,те що шукали,
любов живе в їхніх серцях-
усмішкою двері відкривали.
Так мало,
ангелів цих на Землі,
впізнати можна-
в них очі мудрі і сумні.
Щастя не шукай-воно в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888858
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки.
Люби мене таку, як є,
Люби просту, люби відверту.
Хай зігріва тепло твоє,
Май під ногами землю тверду.
З тобою я усе життя,
Не розлучалася ніколи.
І берегла ті почуття,
Лише тобі, тобі одному.
Ти мій давно, а я твоя
І хоч роки вже пролетіли.
В моїй душі твоє ім'я,
Бере щораз мене на крила.
П'яніти будеш кожен раз,
Коли зімкнуться наші руки.
Не треба тисячу нам фраз,
Лиш серця, серця ніжні звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888495
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020
«Аж доки світ, мов лахмани подерті,
Не зноситься на спинах поколінь…»
(Вільям Шекспір)
Філософи-жебраки епохи зневіри
Одягають подерте на шмаття Небо
На свої втомлені плечі-рамена
(Наче збираються вони не мислити,
А тягнути плуга залізного
На полі неозорому ковиловому).
Замість черевиків взувають вулиці –
Діряві й цвяховані руїнами
Будинків, в яких живуть привиди –
Тіні людей минулого і сучасного:
З пошкрябаними пластинками грамофонів
Замість слів,
З трухлявими цитатами мертвих невігласів
Замість думок.
Вдягають подерту сорочку міста
Люди, що споглядають зорі
Без рожевих окулярів неправди:
Сорочку зашиту кам’яними нитками ратуш,
Залатану клаптиками сірих газет.
Світ нинішній – старе лахміття вигадок
Хворих на голову апостолів темряви,
Поточений міллю утопій злих.
Коли ж омиє тіла бронзові поколінь нових
Життєдайна злива просвітлення,
Весняний дощ Свободи і Радості?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888457
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 12.09.2020
Я, ніби, парасолька від дощу,
Котра потрібна тільки у негоду.
Свій Хрест я мовчки донесу,
Від покуття до самого порогу...
Розкрити крила зможе тільки дощ,
Бо тільки він моїм керує світом,
Отак живу промокшою наскрізь,
Та почуттями справжніми не гріта...
Десь у кутку чекатиму дощів,
Чи, може, навіть зливи завітають -
Любитимуть тоді без зайвих слів,
Про необхідність вмить згадають.
Та знову мокрою завісять на гвіздок,
Чи кинуть десь лежати непомітно,
Допоки громи й грози загримлять,
Тоді знаходять дуже навіть спритно.
Отак життя спливає в пустоту,
Заповнивши собою порожнечу,
Як парасолька я, чомусь, живу,
Узявши цей тягар собі на плечі.
Я ніби парасолька від дощу,
Всім байдуже, а чи така ще вмоді -
Так вік картаючи, життям своїм іду,
Як те Опудало обмокле на городі...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
5.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888097
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 07.09.2020
За статусом їдуть до міста,
Що з прагнень, амбіцій та хисту,
Підкови виковує; зуби –
До успіху шлях, чи до згуби?
Різні
Ведуть в мегаполіс дороги:
Багатства хтось прагне, хтось – змоги
Свої проявити таланти,
Купити-продати-надбати.
Висотки
Високі диктують стандарти:
Тайм-менеджмент, впевненість, статус,
Реальність: тепер чи ніколи,
Успішність. То що ж тоді коле
Стояти
На власних ногах непорушно,
Дивитися твердо в майбутнє,
Висоткою бути у плоті,
З птахами вітатись в польоті?
Душу
Не втримати кроком на місці.
Шумить понад річкою листя
Верби, що зріднилась корінням
З водою. Життя швидкоплинне.
Кличе
Оазою серед пустелі
Батьківської спокій оселі,
Невидиме, сильне, глибоке
Чуття з хмарочосів, бо цоколь –
Душі кореневу систему,
Лікують у селах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882017
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
От і світанок...
Забагато гірчинки
в п'янкої весни
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870871
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 05.04.2020
Так легко торкаються пальці до клавіш –
і ллється соната потоками нот.
Неначе літаєш... Весь світ забуваєш,
змивається з пам'яті важкість скорбот.
Вплітається в музику місячне сяйво
і тане у ніжності срібній душа.
Здається, що все навкруги надзвичайне...
Мелодія зцілює, серце втіша.
Вже гасне останній акорд, затихає.
Відлуння, як піна морська опада...
Як можна без музики жити, не знаю.
Вона – дивовижна цілюща вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857820
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Юніє світ, юнію разом з ним,
Сьогодні я зі світом в суголоссі.
Муркоче пісню вітер у волоссі,
Правічний ліс здається молодим.
Так сяйно і так тепло на душі!
Сніги давно здали вже нормативи
І до старої схиленої сливи
Зеленим зойком пнуться спориші.
Тріщать по швах вже сонячні мішки,
Під зав'язку в них сонячної втіхи.
Небесну синь погойдують горіхи,
Що поміж віти ллється навпрошки.
Оце б злетіти з хмарами в юрбі!
В політ узявши лиш думок вітрила,
Цвісти, цвісти, бо стримати несила
Квітучу юність весен у собі!
22.03.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
***
Небо розкопане глибоко,
наче бульдозером.
Бачу між хмар перевернутих
блискає озеро,
берег кохається в квітах
та врунистих травах.
Виткався раю окраєць.
А це вже цікаво!
Нащо Творець відкриває
святу таємницю
в час, коли всім окрім мене
так солодко спиться?
Іскрами сипле наждак –
знати точаться й вила.
Зважує вчинки Всевишній:
на що заслужила.
Озеро гріє блакиттю,
то супиться в хмарах.
Не відмолюся,
якщо заслуговую кари.
27.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801052
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 28.07.2018
30 влучних цинічних цитат Чарльза Буковскі
Американський письменник німецького походження Чарльз Буковскі творив в стилі так званого «брудного реалізму» - коли персонажі, речі і події не тільки не прикрашають, але ще і описуються з усіми таємницями, з грубою і навіть агресивною чесністю. Це був свого роду протест проти сентиментальних вигаданих романів і бажання висловити всю правду про світ - про такий світ, яким він є насправді. Але неможливо передати всю глибину його життєвих спостережень без ще одного компонента - тонкої емоційної душі, яка все глибоко відчуває і співпереживає всьому людству. Саме така душа ховається під напускною маскою цинізму геніального письменника, поета і літератора Чарльза Буковскі.
30 цитат Чарльза Буковскі про життя, любов і самотність:
1. Добре, коли є куди піти, коли все погано.
2. З моїми поглядами на життя перша справа - уникати спілкування з людьми. Чим менше мені їх трапляється, тим краще я себе відчуваю.
3. Самотність зміцнює мене; без нього я як без їжі і води. Кожен день без неї знесилює мене. Я не пишаюся своєю самотністю, але я залежу від неї.
4. Я зазвичай поганий, але, коли я хороший, я хороший диявольськи.
5. Просто жити, поки не помреш, - вже важка робота.
6. Злидні і невігластво породжують власну істину.
7. Коли ти п'яний, світ як і раніше десь поруч, але він хоча б не тримає тебе за горло.
8. Щоб почати рятувати світ, треба рятувати кожну людину окремо, одного за одним; рятувати всіх - це романтизм або політика.
9. Бачити на екрані всяке лайно стало настільки звичним, що люди перестали віддавати собі звіт в тому, що дивляться одне лайно.
10. Депресія і самогубство часто виявлялися результатом неправильної дієти.
11. Письменники - це відчайдушні люди, і, коли у них з'являється надія, вони перестають бути письменниками.
12. У 25 генієм може бути будь-хто. У 50 для цього вже щось треба зробити.
13. Честолюбство рідко допомагає таланту. Інша справа - удача. Талант завжди плететься за нею по п'ятах.
14. Справи йшли добре, але невідомо куди.
15. Зрозуміло, людину можна любити - якщо знаєш її не дуже близько.
16. Проблема цього світу в тому, що виховані люди сповнені сумнівів, а ідіоти сповнені впевненості.
17. Якщо у тебе вийшло обдурити людину, це не означає, що він дурень, - це значить, що тобі довіряли більше, ніж ти цього заслуговуєш.
18. Краса - дрібниця. Ти і сам не розумієш, як тобі пощастило, що ти негарний, адже якщо ти подобаєшся людям, то знаєш, що справа в іншому.
19. Якщо у вас майже не залишилося душі і вам про це відомо, значить, душа у вас ще є. 20. Бувають дні, коли краще за все не вилазити з ліжка і натягнути ковдру на голову.
21. Якщо ти скотина, так і скажи. А то хто-небудь інший скаже. Але якщо я скажу першим, вони роззброєні.
22. - Перше, що мені в тобі сподобалося, - говорила Лідія, - це що у тебе немає телевізора.
23. Я дуже добре знаю свої недоліки, щоб вимагати взаємної любові.
24. Бути над добром і злом - в теорії-то воно нічого, але щоб жити далі, вибирати все-таки потрібно ...
25. Деякі люди не вміють сходити з розуму - у них жахливо нудне життя.
26. Якщо не можете бути джентльменом, так не будьте хоча б свинею.
27. Знайди те, що любиш, і нехай це вб'є тебе.
28. Я не вірю, що можна змінити світ на краще. Я вірю, що можна постаратися не зробити його гірше.
29. Завжди хтось зіпсує тобі день, а то і все життя.
30. - Я думаю, мені випити треба. - Випити майже всім треба, тільки вони про це не знають.
Переклала на українську мову 1.07.18 14.30
Без коментарів, повчально... 3.07.18 18.53
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797818
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
«Ми не спали,
Тому, що лежали
Серед шестерень дзиґаря туги…»
(Пауль Целан)
Ще молоді хмари
Так само кохаються в небі:
Для них це синява,
Ця м’яка синява
Лише простір життя,
А не мрія.
Та коли настає ніч-годинник,
Вона перемелює шестернями зірок
Їх біле буття-небуття
(Все ефемерно).
Так само і ми:
Живемо в середині дзиґаря,
Між коліщаток.
Наш будинок-годинник
Міряє час водостоками та димарями.
Дах-циферблат
Має купу знаків мохованих,
Потрісканих, запилюжених і прихованих
(Сороками старості):
Тільки ми не вміємо:
Наче ті анальфабети,
Наче аборигени атолу
Цивілізацією ще не зачеплені,
Не вміємо розуміти й читати
Цих знаків-чисел
Духу Механіки.
Кохаємось та інколи мислимо,
Наче б то ми не в домі-годиннику,
А в млинку кавовому,
І ми не люди, а зерна:
Опалені вогнем Всесвіту
Зерна кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792212
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Давно я не писав про осінь,
Про жовту гавань – верболіз.
Про ліс, що позолоти просить
І ранок втомлений до сліз.
Давно я не писав про літо,
Що зветься бабиним завжди.
Про сад намистом оповитий
І про смачні його плоди.
Нічого не скажу за зиму,
До неї треба ще дожить.
А за вікном лютує злива
І все дощить, дощить, дощить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762007
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Одна і та ж річ
під різним кутом зору -
Обриси різні.
Крізь повороти площин
Стежить Всесвіту око.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760195
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
У дібровах далеких рідненьких,
Жовтим листячком вкрита земля...
Я ступаю по ньому легенько -
У думках своїх, ніби маля...
Сиротливі берізки і клени
Огортає мій погляд сумний...
Одиноко на серці і в мене,
У цей день невеселий такий...
Ой, ти доленько, доле пташина,
Падолист, на душі, падолист...
Заблукала в чужих палестинах -
Як в дібровах блукала колись...
Тільки смуток минулий був світлим,
А сьогодні... щемить на душі...
Перепалена сонцем і вітром...
... То чому ж відчуваю дощі?..
І блукаю в осінніх дібровах...
Ніби там мій загублений час...
Ой, душа ти моя паперова,
Ти ж минулих часів не зреклась...
То ж і рвешся туди, наче птаха,
В ті близькі... і далекі краї,
Де колись я в домівку... для праху
Відлечу... як і рідні мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
«...У цю ніч
У всьому величезному місті
Спить одна лише тінь
Синьої кішки,
Тінь кішки, що оповідає
Сумну історію людства...»
(Хагівара Сакутаро)
Сторінками книги століття-калічки,
Сторінками цього збірника фейлетонів,
Цього альманаху сумних анекдотів
Блукає синя кішка,
Що лишає сліди-плями
На початку кожного розділу,
На початку кожного зачину-реквієму
По нашому буттю справжньому.
Синя кішка розкаже сумну історію
Людства неотесаного дерев’яного
(А десь вогнище,
А десь Час-палій
Пожежу роздмухує,
А ми все будуємо
Хатки свої паперові,
Кораблики свої шкаралупові,
А ми все поливаємо
Корені людей-дерев
Давно посохлих).
Синя кішка сновида
Розкаже історію
Мишей-людисьок
Про звитяги їх сірі,
Про битви їх хвостаті,
Про королів їхніх волохатих
Зубатих та сиролюбних,
Про філософів шарудіння,
Про ораторів писклявих,
Про патріархів темної нірки,
Про інквізиторів комірчини.
А Місяць-дивак
Все слухає, все зазирає-кліпає
У ці хащі кипарисові,
Де плете свою розповідь
Синя кішка,
Яка на осінньому вітрі
Збирає каміння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754610
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір*їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Багряніє осінь золотава,
Смутком впали в серце холоди.
Розбуди прошу мене ласкава,
Від печалі люба розбуди.
Ще на тебе хочу надивитись,
Не скидай убранок до води.
До діброви хочу помолитись,
Дай мені ще трішки теплоти.
І з тобою хочу пожуритись,
Не жени у вирій череди.
Адже зможу часом запізнитись,
Не лишай на пам'ять гіркоти.
Червоніє обрієм заграва,
Замітає листячком сліди.
Зупинися, я прошу жовтава,
Натягни ще трішки поводи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Пікантний післясмак
Терпкого меду.
Сміливе, неоправдане тату
На кистях рук. На мій окрайчик неба
Схились спонтанно.
…то є час дощу
Час гострої
Пульсації у скронях,
Мов віртуальний танець комашні.
Час рахувати краплі на долонях
…і витирати
сльози на вікні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749216
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Тисяча років без сну,-
поміж малим і великим,
серед мовчання і крику,-
перед стіною з дощу...
Тисяча років без крил,-
поміж убогістю й дивом,
серед війни, серед миру,-
перед каскадом вершин...
Тисяча років один,-
міряєш дні, мов пустельник,
як безпритульний в оселі,-
перед всевладдям причин...
Тисяча... Раз - і вже пил!
Крила згубив,- хто в тім винен?
Чи за плечем... правим?... лівим?...
Серце - єдине з мірил!
21.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747307
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Цвіла білим пухом тополя,
Як вітер торкав її стан.
Купалась в безмежжі край поля,
Здавалось, життя — океан.
Вслухалась до кожного звуку,
Що вітер на вушко шептав.
Кохання ввірвалось без стуку
У вигляді сонцезаграв.
Не знала, що вітер жорстоко
Обскубає листя в душі,
І буде вона одиноко
Вкривати німі спориші.
Ошукана вітром тополя
Самотньо стоїть у журбі.
Якби ж то була її воля
Відраду знайти у собі. 12/04/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722775
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Я йшов назирці за квітневими днями,
За нами наопаш розхристані сни
Здіймали зруйновані маревом брами
Ясних заклинань чарівної весни.
Принишклі ще пращури буйної міці
Все кріпнуть у схронах стрімких колотнеч,
Сполохані покликом роду криниці
Виплескують чари купальських предтеч.
Я руки здійняв — і діткнувся до неба,
Протнувши наосліп відроджень світи —
За мною на службі таємної треби
Безмежжя кохань починали цвісти.
Ці дні, мов бездонних надій океани,
Глибинами мрій що вимірють нас,
На хвилях прозрінь, як на крилах осяянь,
На вічності плин перетворюють час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694020
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
У час нічний, коли на небі зорі
Твій погляд приворожать звіддаля,
Таким приземленим, таким без долі
Замислишся: «А десь там і моя…»
Це буду я, та ти не будеш знати,
Лише відчуєш легкість на душі.
Торкнуся вітерцем, легким, крилатим
Тебе за плечі ніжно у тиші.
Ти не хвилюйсь, не буду заважати –
Я свій шматочок неба віднайду…
Дозволь лише тебе поцілувати
Дощем осіннім в стиглому саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690761
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
ТЮРЕМЩИКАМ СВОБОДИ СЛОВА
У вимірах безмежності та вічності,
і в межах піднебесної юдо́лі,
я – крапелька у нуртовинні дійсності,
занесена в цей світ по Божій волі
із безвісти, з нізвідки, з царства Ха́оса.
Молекула в людському океані,
несусь на хвилях, поки з волі Хроноса
розвіюся в космічному тумані.
Та я ще є! З веселки, смутку, сніжності
я – мікросвіт! Малюсінька планета
із морем болю, із рікою ніжності,
з материками мрій, бажань...
В тенетах
байдужості та зла навкруг – пручаюся,
свій біль і гнів виковуючи в слові,
брехливі пута рвати намагаюся,
щоб край звільнився для добра й любові.
А хтось це слово повелів стриножити,
цим знищивши малюсіньку планету.
Та нас – багато, тисячі! Не зможете
всіх упіймати в морі Інтернету!
Бандитам – владу, вілли, недоторканість,
свободу вже кидаєте за грати.
Девіз ваш справжній – наша упокореність.
Та душу і слова – не розстріляти!
Рік 37-ий більше не повториться!
Хамелеони... Зрадили Майдани.
Історія завжди ривками твориться.
Чи встигнете зібрати чемодани?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 15.09.2016
Так багато довкола чорноти.
Не встигаю вимивати. Не справляюся.
Заливає дерева, квіти, шляхи.
Затінює вікна в будинках.
Добирається до неба,
До сонця.
Лізе в душу.
Важко дихати.
Що робити?
Набираю 101.
- Агов, пожежна?!
Записуйте виклик.
- Що горить? Ваша адреса?
- Горить моя віра. Адреса – душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687024
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
Я двері прикрию.
Своє зачиню вікно.
Вимкну світло… усе! на глибини впаду підводні…
Ти покличеш мене, коли сонце піде на дно,
коли сяйво його
доторкнеться лише безодні.
Глухих коридорів –
спустошених, злих, німих,
де голодні койоти пильнують мою фазенду…
Ти покличеш мене… і ця стежка пройде – крізь них,
до освітлених сфер
на околицях Саммерленду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680092
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Сьогодні зранку жовтого замало –
і небо сиро нудиться без пари.
Воно і наодинці – досконале,
але… вдягнімо жовті окуляри?!..
І буде сум – у кольорі соломи.
Спалімо? – зараз, поки ми не вдома…
Самотнє небо знову стане сьомим
і ляже нам на плечі невагомо.
В буршти́новий фарбовану годину…
хоча б одну… – у настрою скарбничку:
на нашу несучасну субмарину…
на сонячно розписані дрібнички…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679234
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Міраж! Насправді, то — обман,
Нема того що бачим?...
Далекий привид, чи туман
Не всі побачать й зрячі...
Це мабуть обраним дано,
Хто вірить в казку й диво,
Хто сіє доброго зерно
Відважно і сміливо,
Хто бачить в небі зорепад
І любить літню зливу,
Хто серед зоряних лампад
Вбача свою, щасливу,
У кого мрії у душі
Співають і танцюють!..
Для тих, хто вірить в міражі-
Вони завжди існують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678465
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
Незаймано чисто… дзеркала, долоні, свічі,
Обоє щасливих на межах земних півкуль.
Десь янгол сміявся, хвилини ішли у вічність.
Холодні лампади мигтіли крізь сніжну тюль.
Вертатися пізно – стежки по обидва боки…
Ще теплі долоні у безвість несли тепло.
Поближче б до серця, туди, де болить неспокій,
Де білі світанки і долі, як бите скло.
Незраджені зими ліпили прозору мрію,
Скрипіли колеса поодаль сумних воріт.
Із комина кіпоть звивався лукавим змієм,
І світ у дзеркалах, у сивих туманах – слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674126
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
[color="#0000ff"][b]Чекають трави ко́су,
Вмовляють тихо вітер:
- Не струшуй наші ро́си-
Алмазом сонце звідти.
Танцюють вічне танго,
Чеканням ловлять миті.
У всесвіт зелен-сяйвом
Від них струмить в блакиті.
Ромашки б'ють на сполох -
Хоч, може, їх побачать.
Дзвіночки з ними поряд
Теж вірять в сни-удачу.
...Ніхто сюди не прийде,
Косити трав не буде.
...Безмежжя - сіл не видно...
Зелене море всюди...[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671264
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2016
Де ти сонечко тепле,
ясне і привітне
з тих часів, де так ніжно
фіалки цвіли?
Щем над краєм несе
серце, пам'яті вірне,
бо той дім, що кораблик –
зоставсь без щогли...
Ні дерев, ні бузку –
сам стоїш і сумуєш...
Де й поділися всі,
хто так пестив тебе.
Доль крилаті пісні...
Хтось на небі керує...
У віконце душі
з днів тих кішка шкребе...
19.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652723
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Ми таємні печаті літа
На плечах, на вустах, на чолі.
Ми - як сонячна повінь розлита
В розімлілих обіймах землі.
Заблукали у нетрях раю
Пілігрими покинутих веж.
Наші погляди догорають
Вогниками електромереж.
У далекому білому замку
В лабіринті незнаних слів
Триста років граєм в мовчанку
І давно живемо напів...
На пів...світу, ...голосу, і так далі
Що забули обличчя своє
В дзеркалах розбитих впізнали
Вже коли нас немає
Ти Є
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649592
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
[i]Відлига січня, зріз зими,
зриває вітер рештки гриму,
в оцім сумятті однини
усе стає до болю зримо.
А часу млин знов на кругИ,
у лютий, на поталу танень
люстр крижаних, старі сніги
уже приречені до спалень
В ослизлих вікнах марафон
у сірих порожнинах вулиць,
там замість світла лиш неон,
і високосний рік прибулець.
Між кривд і правд на небесах
гіпотенуз дороги люті,
чи камуфляж на образАх,
чи сонце тоне в каламуті…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640113
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
І ти сказав трояндові слова
і я перетворилась на троянду
і, розум втративши, вдяглася у парадну
з пелюстків сукню, що ти дарував.
І плакали за мною мої діти,
як мачуха з шипшин варила чай.
Чому так рано їм дано осиротіти?
Ти в соловейка мого запитай.
Вони твої, трояндові вуста,
Чому до них ніяк не можеш дотягнутись?
Мій соловейко тільки щебетав,
Троянда плакала, але раділи люди.
4.12.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626132
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
У тобі, океанськім, збагнула всі віяння світу.
Прокляла всіх майстрів, що так вправно майструють той сум.
Я на вуха кладу тихий вечір і подихи струн,
Закриваю долонею очі твої й на орбіту!
М'ятний запах в тобі оживає, живе, зеленіє.
В негазованих водах від погляду мовчки тону.
Я хотіла навчитись, та, чесно, кохати не вмію,
Бо кохати навчитись не можна ніяк одномУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611671
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 04.12.2015
Раптово стало холодно і тьмаво,
Театр лісу стих і спорожнів,
Ані акторів, ані криків «браво»,
Лиш вітер грає на сумній струні.
Ще ніби вчора тиснявою шуму
Барвистий край нестримно клекотів,
А тут упав у безвідрадну думу, -
Зі скарбівниць пощезли золоті.
Йому заснути не дає зарання
Завгосп театру – дятел-трудівник.
І наче арія у нім остання
Сови старої одинокий крик…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625077
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Я іду по світу і шукаю долю –
синє небо, синє море, синій світ...
І тече, як течія, життя поволі –
непомітно збігло в невідь стільки літ...
Цей безмірний, таємничий шлях до Тебе,
Боже, де ти і чого весь час мовчиш?
Кажуть Ти в душі у мене... і на небі?
Ти зі мною, знаю. Стиха мудро вчиш...
І до Тебе ж бо, живого, я молюся,
та совітуюсь з Тобою часто в снах...
Може в долі я своїй колись знайдуся,
до засніжених вершин злечу, мов птах?
Я іду по цій землі – то моя доля?
Цей уквітчаний бузок й шипи троянд?
Ці припони, ця жура – міцніла б воля?
Сподівання, спотикання – то все я...
03.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618062
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Її дані іще зберігає облудна мережа,
там вона в повний зріст і портретно - у профіль, в анфас,
її очі так жадібно дивляться: "всесвіт безмежний,
милий, десь же любощів вічність чекає на нас..."
Він їй пише листи, свято вірить: вона їх читає,
і чекає на відповідь, в тім, друкує іще.
Він не знає, що пише у вічність. Не знає,
що вона вже приходить до нього із кожним дощем.
2.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617940
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Як холодно, що прийшла осінь.
Як сумно пожовкло листя.
І сонця ніхто не просить.
Пускати осінні кисті
Ламати усі надії
Стирати дитячі мрії.
Як швидко приперлась осінь.
Від неї у грудях мліє.
Холоне і тихо голосить.
Ламає пожовклі трави,
Заносить безжальним вітром.
Дощ уже править світом.
Чому ти з'явилась, осінь?
Хіба тобі шкода літа?
Ніхто твого горя не просить,
Ніхто не подасть тобі квітів...
Ти ведеш за собою морози,
Пекучі, нестримні сльози.
Як швидко розквітла осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615663
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
Личить так тобі, панянко мила,
цей рудий, що майже вогняний!
Осипа Музи́ка знов красивий
золотом твій танець запальний;
той, що па виводить вітровійно,
з вальсу плавно в сальсу - лиш гайне!
(в ритмі Сонця Вітер мелодійно
Осінь в парі в шал п"янкий веде..)
Ти ж йому всміхаєшся звабливо,
лист-серде́чком зрониш на плече
і кокетливо, чуть-чуть грайливо,
прошепочеш в вушко: "хочу ще...."
Ошаліє від твого зізнання!
Розкуйовдить хмари! Гір верхи
залоскоче й їх терпке мовчання
до твоєї покладе руки.
Ти уміло пальцями прове́деш
і торкнеш таємної струни -
сум легкий в звучання сфер повернеш,
літнім мріям вручиш теплі сни....
Й світ з тобою попливе граційно
в танці вічнім незворотніх змін.
І притихне Вихор благовійно -
вловить тихий Часу передзвін.
Жовта-жовта все ж зажура в тебе -
листям мокрим зваба опада....
...Та чому цей впізнаю́ сум в себе? -
Видно просто й я (в душі) руда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615710
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
Засніжені в Осені коси. Рудій намело сивини.
Покликав у жовтні хтось зиму й не бачить своєї вини.
Замерзли бідаки-квартири... лютує вітрище-пустун...
Опалення ще не вмикає нам тепло...енерго (комун).
Так хочеться чаю із липи, залізти під вовняний коц,
Душа чогось прагне нестримно, і серце у грудях "гоц-гоц!"
Так хочеться... теплих обіймів?!.. летіти до сьомих небес?!
Хтось точно із жовтнем у змові! Підозрюю в цьому ТЕБЕ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613021
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
"Діагноз - хворий на хронічну осінь", -
Запишуть у медкартці лікарі.
І не шукай - не зна́йдеш ліків зовсім
Від буйної осінньої пори.
В моє́му місті влада листопадів,
Вітри блукають пасмами дворів,
Провулки, перехрестя, барикади,
Під місяцем лампади-ліхтарі.
Ти повз пройдеш, нічого не відчуєш,
І не побачиш мо́го міста знак,
Де осінь в сонні кольори фарбує,
Збирає вітер хмари у руках.
Можливо зовсім я тебе не знаю,
Та перетнемось поглядами, і
Одразу і наза́вжди заблукаєш
У лабіринті вуличок моїх.
12.10.2015
м. Сєвєродонецьк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612910
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 22.09.2015
Не зупинити час, не зупинити,
А серце рветься із полону мрій.
А серце прагне, прагне просто жити,
Щоб чіткий ритм, щоб не давати збій.
А мжичка облягає небо синє
І річка стогне поміж берегів.
Та в осені обличчя безневинне,
Хоч нею не один вже захворів.
Тепліє погляд у зруділім листі,
Де прихисток сумнівний горобців.
Вернути б молодість в запальнім твісті,
Гріховну безневинність й поготів.
Та осінь запечаталась на скронях,
Тим раннім приморозком в завитках.
В душі роки пережиток схоронять
І сум, зачаєний дощем в очах.
06.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604639
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Я так люблю тебе, як маки люблять жито,
Як сонце квіти, як дерева небеса.
Я так люблю тебе, як діти люблять літо,
Як пишні трави любить ранішня роса.
Я так люблю тебе, як буйний вітер волю,
Як пташка пісню, як водій своє авто.
Здається, я з любові тої божеволю.
Я так люблю тебе, як не любив ніхто.
Я так люблю тебе, як матінка дитину,
Як землю дощ, як мандрівник кохає шлях.
Я так люблю тебе, як зелен-гай калину.
Стікати медом хочу в тебе по губах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586635
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Дощі-пілігрими мандрують по світу
Вмивають, чепурять будинки і квіти.
До мокрого блиску стирають дороги,
І змиють, можливо, і сльози й тривоги.
Дощі-пілігрими вистави, гастролі,
І грають то смуток, то радісні ролі.
Щоразу спускається їхня завіса,
І ти вже актор - запізнілий гульвіса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575466
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Тихо спалить свіча знову ніч,
Впав донизу перлинами - віск.
Наші вирвались душі навстріч,
Щоб, торкнувшись,злетіти колись.
Серце подумки, миттю, в полон.
Шепіт пристрасті:"Твій я і так..."
Знаю, згину... завмер Вавілон,
Не вгамую жагу ту ніяк.
Через вінця, солодке - вино...
Не пролий, випивай і до дна.
Стану димом... туман, все одно,
Без вини, (не карай),чи - вина?..
Спалах цей - нескінченності мить?
Ніби плющ, обплітаю лозу.
Спрага сушить, а кров стугонить,
Але знов побіжу і в... грозу.
Тихо спалить свіча всю біду,
За любов, даниною - душа.
Я на плаху, не хочу...та йду,
Хоч убий, та не кинь... спокушай...
01.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563650
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
А сніг летить, мете, кружляє,
Дахи, дороги засипає.
Вдягнув в мережані хустинки
Зелені туї та ялинки.
Шапки накинув він на крони,
Дубів - чорніли, мов ворони.
Мене обпудрив з вух до ніг.
Упав зі сил, в долині ліг.
У білі все вдяглось костюми –
Земля, сади, ліси і думи…
Десантник-сніг узяв в полон
Усе, що міг, й пірнув у сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557431
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014
Вітри намелюють тумани,
Сивіша ніч. Її коса
Високих зір зіниці ганить -
І сліпнуть зорі в небесах.
Ми заблукали ненароком
У пухкуватім молоці,
Углиб повільнішають кроки,
Й цвітуть румянці на щоці.
Дерева, наче срібні пави,
Під ноги стелять пізній лист,
Й алеї сизокучерявій
Складають душі акафіст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538559
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
Дощ на асфальті зранку танцював,
Під парасольками шукаючи людей.
Кидався в ноги, в очі зазирав,
У шумі вулиць, спокої алей.
Та люди поспішали хто куди.
Здебільшого з незрозумілих справ.
Калюжі обминаючи води,
Що на асфальті дощ намалював.
І він ображений струмками кудись біг,
Несучи поміж бруду та сміття,
Загублені людьми сенси доріг,
Та в поспіху забуті почуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535727
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Царівна-ніч в коробку склала день
І чорну сукню одягла по моді.
Набрала в жмені зірок із кишень
І розкидала їх по небозводі.
Щербатий місяць посмішку їй слав.
Давно уже кохав її без тями.
Начистив туфлі, чуба розчесав
Та пані милувалась ліхтарями.
Ішла по місті тиха та сумна
І кутала усе у чорні лати.
Дивився місяць, тьохкала струна.
Він так хотів за стан її обняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533411
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
На краєчку осіннього гаю
Зашарілася маком зоря.
Жовтень притугом вогкого плаю,
У свитині бреде кобзаря.
Із болота погнилі онучі,
За спиною бандура вітрів.
Сухостою вусища колючі,
Погляд зимний з-під хмарових брів.
На чолі, мов рубців перегуки,
Зморшкувата сріблиться рілля.
Довгопалі заморені руки
Двиготять кістяками гілля.
З глибини його тіла – кургану,
Журавлем виривається стон.
Захоловши у балках, туману
Вистеляє імлистий хітон...
Під вербою, на листя ряднину
Сяде втомлено. Кобзу з-за пліч…
І спровадить наплакану днину
У осінню розхристану ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532048
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Снова Осень зажигает свечи
Желтизной, багрянцем осветив.
Хмурый ветер шепчет злые речи,
Косы волн, он треплет у реки.
Холод потихоньку заползает,
И хватает поутру за нос.
Солнце утром спит и… опоздает
Засветить фонарики берез.
Как без них, не ярко стало утро,
Лишь орех отбросил мне листву.
В инее трава мерцает, будто,
Сединой запудрила виски.
Птицы улетают потихоньку,
Лишь вороны… в крики и галдеж.
Осень прошептала тихо и легонько
Не грусти, не будет вечно дождь.
Ей дожди, особенно, не в радость
Мокрый лист, и зябкость от ночей.
Тихий сон, особенная cладость,
Отблеск от березовых свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528327
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
Дозволь мені бути листопадом ,
таким ,якого ти любиш.
Я б ввела до сніданку опади,
такі тихі, що ледь-ледь чути.
До обіду я б листям всипала
всі шляхи твої, всі дороги.
А над вечір до себе б кликала
теплим вітром ще - не холодним.
Дозволь мені просто бути...
тихим шепотом перед снами,
до сонного пригорнутись
і до уст доторкнутись устами. . .
Дозволь залишитись в серці,
не хочу я більше волі,
Дозволь мені просто бути...
бути лише з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527581
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
Я просто літній дощ -
холодний мертвий слизький
Я на деякий час, ну і що ж...
Зроби каву чи чаю налий.
Не втикай на мене так дико,
Я не люблю твій погляд оцей!
По обличчі стікаю тихо,
Від губ твоїх до плечей.
По руках і до кінчиків пальців
моє єство по тобі скользить...
Колючки рахую в акацій
Мене не колить ніщо й не болить.
Я не живий я мертвий.
Мертвий холодний слизький
Ти кохаєш мене так вперто...
Ти кохаєш калюжу води
"Человек состоит на 80% из воды. Если у человека нету мечты или цели в жизни, то он всего лишь вертикальная лужа..." (с).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430260
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 04.08.2014
Традиційно в режимі вібро
телефон, що не чує гудків.
Я не сплю, я свідома, та ніби;
Щось міняється під шум колії.
Когось потяг, когось електричка,
несе вдаль від реальних подій.
Це захоплення, щастя чи звичка?
Я звикаю, та ти ніби чужий.
Дерева шумлять не на жарти,
Я ж кидаюсь в обійми життю,
Сьогодні в Одесі, а завтра?
А завтра я буду в раю.
І не клопіт, що крила зелені,
Коли руку тримає сам Бог.
Я вдихаю на повні легені,
Дим котрий призначався для двох...
18.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512771
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 04.08.2014
Часу нема, якщо на нього не зважати.
Все просто, гарно і без рамок.
Ти знаєш, як це - відчувати?
Світ воскресає на світанок...
Вдихни на повні сірість пилу,
Кидайся натовпу в обійми,
Малюй, пиши, люби без міри
Кохай, хай покидають сили...
Вмирай із заходами сонця,
Спокійний будь коли йде злива,
Частіше заїзджай у гості
І посміхайся так щасливо!
Ніколи не зривай ромашки,
Не бий підошвою каміння..
На повну жити це не страшно,
Як сходить сонячне проміння.
На ранок небо таке чисте,
Таке незаймане, прозоре...
Якщо ж по течії не плисти,
Давай підкорювати гори!
31.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515514
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014
Мммм... Естера,
Не ховай блакитні очі!
Ти не знаєш, як нестерпно
я скучаю дні і ночі.
Джо, не закривай уста,
Сонячна система поряд.
Хай не така уже й проста,
Її лікує щирий погляд.
Ангел, де ховаєш крила?
Мені потрібен твій політ,
Я іноді така безсила,
ти топиш серце наче лід.
Галактика вже стомлена й безтями
Згубилася у кількості речей...
Минуле не повернеться,
Та знаєш, дружнє лиш залишиться плече.
Ет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515515
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014
Напханий людьми, неначе шпротами,
Цей автобус - банка з-під консерв,
Стомлює задуха аж до спротиву,
Мов триденний роковий концерт.
В'яло хилитаються опудала,
Втомлені за зміну, з боку в бік.
Поруч тіло запахи напудило,
І ось-ось піде в смачний кульбіт.
В горлі пересохли аденоїди,
До зупинки обмаль кисню вже, .
Виходе, до тебе я давно іду -
Станеш для консерви ти ножем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511539
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Словно, провела по волосам
Мне рябина недозревшей кистью…
Словно, мне октябрь разбросал
Облетевший глянец желтых листьев…
Словно, где-то за углом ждала
И остановив печальным взглядом,
Посреди июньского тепла
Осень позвала меня куда-то…
Вновь иду на старенький причал,
И смотрю с немой тоской во взоре
В даль седую, где кружит крича
Чайка, разделив со мною море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506053
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2014
Йде дощ босоніж, тихо, мрійно,
шумливо потемки, в калюжах.
Відвертість ночі чудодійна:
Морфей з дощем сьогодні тужить.
А їх печаль то візерунок -
Думки і сни… мрійливий спокій.
Ілюзій сонний поцілунок…
А дощ самотній. Чуєш кроки?..
13.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499724
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Стихає дощ.Ховається у хату.
Ніхто не бачив,що зайшов в домівку
Мою.Я розповім йому багато.
Він на коліна покладе голівку
І говорить.У нього стільки болю.
І стільки мрій ніколи не здійсняться.
Не нарікає зовсім він на долю.
І сни йому некольорові сняться.
Стихає дощ.Поплач,і полегшає...
Ніхто ще окрім мене сліз не бачив
Мого дощу.І краплями спадає
Краплинка,дощ...Ще плаче...Плаче...Плаче...
Поплач.Поплач.До мене притулися.
Обнімеш?Поцілуєш мої очі?
Все буде добре.Більше не журися...
Залишся в мене в дні і в довгі ночі.
Я буду піклуватися про тебе,
Мочити твоє ліжечко казками...
Ти тільки залишайся завжди в мене.
Ти будеш жити...Між моїми днями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499441
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2014
тільки зі мною твоє життя буде наче в кіно. я це вмію. жити на повну.
міні купери, каділлаки, мої брати хочуть ферарі, ну так зигани! не бійся міняти роботу, не бійся протестувати з коктейлями молотова. пам'ятай, якщо ти не встиг на барикади, не був на передовій, отже Бог зберіг твоє життя для того, щоб ти творив великі діла в майбутньому. а зараз ти вчись, працюй, виховуй маленьку донечку чи сина.
вчи іноземні. подорожуй, і не т ільки за кордоном, але й там, де ти живеш. досліди свою область, об'їзди свою державу. поспілкуйся з людьми сходу, півдня, заночуй сам один в карпатах, в палатці. збери своїх друзів на море, як не в крим, то їдь в одесу. вона вільна.
живи тут і зараз. бери те, що дають, не соромся. часом і ти пригощаєш, так ось воно і вертається тобі. життя обдаровує не тих, що беруть без кінця, а тих, хто дає, навіть коли сам не має, що дати.
спізнавай інші релігії, не забувай свою. шануй традиції, але не забувай, що заповіді Бога важливіше, ніж настанови твоїх батьків.
не забувай про самотність - на самоті твоя істинна свобода!
люби. люби і не проси нічого у відповідь. люби, пиши вірші, кричи від щастя, даруй квіти, роби дурниці, матюкайся, але ніколи - ніколи не піднімай на дівчину руку. ніколи не називай її сукою. слова сильніші твоїх кулаків.
не бійся своїх бажань, будь реалістом - вимагай неможливого, мрій!
читай книжки, читай романи, уникай телепрограм, різних реаліті - шоу.
слухай своє серце і йди за покликом своєї душі. їх обох ти почуєш в тишині. а часом Бог спілкується з нами за допомогою снів.
я хочу щось залишити після себе, щось більше, ніж ржавий каділлак і будинок дітям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493286
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 18.04.2014
* * *
Життя без обертів, невпинне, як вогонь!
Завидна річ і майже недосяжна,
Воно, як птах, з розгорнутих долонь
Злітає й не вертається до башти.
Життя, замріяне в високу далечінь,
Розгорнуте на велетенських крилах,
Швидке і невідступне, наче тінь,
Що цілий день край сонця боронила.
Життя, приречене, мов спалах на вітру,
Мов зорепад, згораючий в безодні…
Влетіти в чорну зоряну діру
Приречене і завтра, і сьогодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490884
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014
Рюмка водки,сигарета-
Так небрежно,говоря,
Я встречаю конец лета
И начало сентября.
Распахну окно пошире,
Приглашу к себе ветра-
Пусть летают по квартире
С легким запахом тебя...
Пусть играют с волосами
И вплетают в них цветы
В тон с любимыми глазами,
А любимый-это ты!
Может зря,конечно,это?
Ну,а мне ведь все-равно!
Я зимой включаю лето-
Открываю вновь окно!
И вдыхаю грудью полной
Парфюм лета и тепла.
Только с ним я стала вольной,
С легким запахом тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490535
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Мне хотелось бы всем помочь,
Пусть улыбкой или стихом.
Тихо падает в утро ночь.
-Ты вернешься?
-Вернусь...Потом...
Не копите пустых деньжат,
Вы творите всегда добро!..
Звезды в блюдце ночном лежат.
Ночь вернулась...Как хорошо...
Отдавайте.И Бог воздаст.
Пусть удачей,а пусть мечтой.
Светит месяц.Как он богат.
Будем добрыми...Мы с тобой...
Отдавайте.Своей душой.
Помолитесь.Поможет Бог...
С колибели семь звезд с луной
Вдруг упали на мой порог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490109
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2014
Щось шепочуть зірки вночі
ніжно одна одній.
Тихо вітер пісні співає
траві м`якій, сонній.
Обійнявшись спать пішли
з туманами луки.
Потонули у вісні
шуми й зайві звуки.
Ніч бездонна, безтілесна,
запахів найтонших панство.
Рухів, звуків напівсонних
напівпрозоре царство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488035
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Я снів перехожу
ріку неглибоку.
Вода по-коліна,
та серце у мулі.
Як муляє очі
в отарі зірковій
пастух одноокий
крізь вії закриті.
Синіє ранковий
син сну і печалі,
і човен хитає
віршів в очереті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487859
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2014
Шепочеш тихо мантру вітру.
Чи є ім`я, у нього нині?
Чиє ім`я, у мандрах світом,
Почуєш ти в хвилині плинній?
Сонлива звичність твого міста
Поглине враз моє відлуння.
Зрадлива зичність злине свистом,
Звичайних фраз, в глибинах буднів.
Надрив прощань, як вітер в скелях.
Де стихнуть спомини у вихрі.
Піщаним шурхотом в пустелях
Геть зникнуть,
втомлені,
в безвітрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481985
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Эту песню что рвётся из самой души,
От чего же не слышат птицы.
Только молча плывут этажи,
И сломала судьба свои спицы.
Зимний парк так нелепо сер,
Нет ни льда, нет, увы, и снега.
Среди тысячи смутных вер,
Моя вера то боль, то нега.
И гремят всю ночь поезда,
Заберите же или сгину.
Ну пускай летят облака,
Разбиваясь в январскую спину.
Я могла бы открыть глаза,
И ослепнуть от данной картины.
Ах... за чем же мне бирюза?!
И безмолвие тёмной тины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470667
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014
Цитаты из фильма "Ирония судьбы, или "С легким паром!"
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTAYNdaO9NFxz1-y72MqV9_TzV5bxKHzhEu96r13OikMkeUHF2r[/img]
… и, конечно, Черемушки не подозревали, что обретают бессмертие в те грустные для них дни, когда их навсегда сметали с лица земли.
А теперь во всех городах возводят типовой кинотеатр «Ракета», в котором можно посмотреть типовой художественный фильм.
— Только смотрите, чтобы к моему приходу не завелся тут кто-нибудь третий.
— Не волнуйтесь, я прослежу.
— Во-о-от он мой пиджачок, во-о-от куда я его повесил… серый в ёлочку…
— Расскажи, как вы познакомились.
— Это целая история! Она пришла ко мне в поликлинику…
— А она что, больная, да?
У меня такое ощущение, что за эту ночь мы прожили целую жизнь…
— Мама, почему ты сидишь в коридоре?
— Сторожу преступника. А он меня песнями развлекает.
Он уехал. Он ездит быстрее, чем я бегаю.
— Мне 36 лет, между прочим.
— Это бестактно с твоей стороны напоминать мне о моем возрасте.
— Это вы Ипполита окатили? Он сейчас шел весь мокрый!
— Это он мокрый от слез…
На правду нельзя обижаться, даже если она горькая.
— … А почему мама поставила чужие тарелки?
— Наконец-то, вы начинаете прозревать.
— А чего тут прозревать-то? Значит, вы вошли, переставили мебель, поменяли тарелки… А куда вы дели мою люстру?!
— Отвезла в комиссионку!
— Зачем…
Пить надо меньше! Надо меньше пить!
— Знаешь, когда люди поют?
— Когда нет слуха и голоса?
— Когда они счастливы!…
— Ну что вы делаете?
— Ухожу.
— Вы же ищете предлог, чтобы остаться.
— Ищу. Не нахожу.
— А я не могу найти предлог, чтоб вас задержать. Что делать?
— Я очень люблю, когда ты поешь.
— Просто ты ко мне необъективно относишься.
— Еще как. Еще как необъективно.
Он у тебя в постели, но он не знает, как тебя зовут? Прекрасно!
Когда делают предложение одной женщине, не вспонимают про другую.
— Я люблю тебя. Хочу, чтоб ты стала моей женой.
— Но я же вечно буду мелькать у тебя перед глазами.
— Мелькай. Мне этого очень хочется.
Разве может быть запрограммированное, ожидаемое, запланированное счастье?
Я мечтал об этом всю свою сознательную жизнь.
Это не дом, это проходной двор какой-то.
Да, я хирург. Мне часто приходится делать людям больно, чтобы потом им жилось хорошо.
— Ошибки врачей дорого обходятся людям.
— Да. Ошибки учителей не столь заметны, но в конечном счете они обходятся не менее дорого.
— Я не проходимец, как будто вы этого не видите. Я несчастный человек.
— Как будто несчастный человек не может быть проходимцем.
За такой короткий срок старое разрушить можно, а создать новое — очень трудно. Нельзя…
Конец новогодней ночи… завтра наступит похмелье. Пустота…
И даже после этого я не Ипполит!
Как я мог ошибиться, я же никогда не пьянею!
Если мы будем продвигаться такими темпами, то лично я на аэродром не попадаю.
— Ну скажи что-нибудь, ты же у нас самый сообразительный.
— Я могу сказать только, что один из них Женя.
Внимание! Родился нежный и лирический тост.
Ну что вы меня всё время роняете!
Ещё одно слово — и следующая тарелка полетит вам в голову!
Галечка там, в Москве, а я на полу в Ленинграде?
Зачем вы пошли в баню? У вас что, дома ванной нет?
Поете вы действительно прекрасно, а вот готовить вы не умеете.
— Мы не будем полагаться на случай. Мы пойдем простым логическим путем.
— Пойдем вместе.
— Ну вообще неслыханно, ребята! Доктор отказывается пить за здоровье!
Такие как Вы всегда правы, во всём, потому что живёте как положено, как предписано, но в этом и Ваша слабость — Вы не способны на безумство, Великое Вам не по плечу, а жизнь нельзя подогнать под вымеренную схему…
И ширму нашу фамильную умыкнули…
— Куда вы меня несёте?
— Навстречу твоему счастью!
— Давай с тобой взвесимся на брудершафт.
Надо уметь сдерживать свои чувства…
Зачем? Не слишком ли часто мы в жизни сдерживаемся?
Понимаете, каждый год 31 декабря мы с друзьями ходим в баню. Это у нас такая традиция…
— Ты мне руку сломаешь!
— Сам сломаю, сам и починю.
— Ну хорошо, предположим, вы не помните, как попали в самолёт. Но как вы вышли оттуда, вы должны были помнить?!!
— П-помнить д-должен… но я не п-помню…
— Да и бельишко у Вас, как я успел заметить, не по сезону. Схватите воспаление лёгких и ага.
— Что «ага»?
— Летальный исход.
— А у вас ботиночки на тонкой подошве, так что умрём рядом.
— Нашлись добрые люди… Подогрели, обобрали. То есть подобрали, обогрели…
Какая гадость эта ваша заливная рыба!
Новогодняя ночь кончилась, и всё встаёт на свои места…
— О-о, тёпленькая пошла! Потрите мне спинку, пожалуйста! Ну что вам жалко, что ли? Ну, не хотите, как хотите.
Господи, как скучно мы живем! В нас пропадает дух авантюризма! Мы перестали лазить в окна к любимым женщинам…
х/ф Ирония судьбы, или С легким паром!
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu1wLj8QPntbubXbUyEIkiulyADv3746KSSsOQZfiK1tD_0LXbeg[/img]
С сайта http://www.inpearls.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469481
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
друже Че
сонце майбутнього світить
нам в очі
в цей момент головне
не осліпнути
країна народжується
в муках
народ перерізає пуповину
чи чуєш Че
як ніжно і з болем
у серці проростає
пагін свободи
чи чуєш Че
як розливається ріка
з'єднуючи береги
чи чуєш Че
як плаче риба ікрою
німотно кричить
немов за стіною
чи знаєш Че
що на майданах і площах
кров наших дітей
герої завжди
залишаються невідомими
чи знаєш Че
що бути героєм це
намацувати в темряві
холодними руками гарячі
людські серця
чи знаєш Че
життя починається революцією
нею ж і закінчується
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468733
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013
Котиться Серпик
небесними стежками,
Хтось менi серце
змережив мережками
А на пiв-сЕрденьку
нитка урвалася -
Смутком пекучим
тягучим зосталася.
Смутку мiй,Смутоньку,
на тобi - пряничка
в бiлую рученьку,
в чорную ямочку
В тихую спаленьку-
рiчку студеную-
Збавиш Русалонькам
тишу зеленую...
Серденько кволе
присплю у колисочцi
стигнуть у полi
посрiбленi трiсочки
Горлечко стисне
закручена кiсонька-
Серпик небесний,
вiзьми мою пiсеньку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461613
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 20.11.2013
Если звенит боли коса,
Судьбина наотмашь - плёткой...
Знай, что чёрная полоса
Часто становится - взлётной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459129
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2013
Я - королева грусти,
Я - герцогиня-сплин,
Та, что с деревьев трусит
Бабочки листьев-картин.
Лёгких туманов проседь
В косах моих найдёшь.
Имя моё - Осень,
Любимый напиток - дождь.
Мною больны поэты,
Художники - без ума.
Губы мои, как лето,
Хоть и в глазах - зима.
Даже весна просит
Уроки ей преподать.
Имя моё - Осень,
Танец мой - листопад.
Я - как врачебный почерк:
Попробуй меня пойми!
Я удлиняю ночи
И украшаю дни.
Я - это птиц россыпь,
Спешащих от вьюжных бед.
Имя моё - Осень,
Любимого цвета нет.
Я - это звук волынки,
Я - это щедрый стол,
Дрожание паутинки,
Запретных дымок костров.
Коль обо мне спросят,
Так ты и расскажи:
«Имя её - Осень,
Фамилия - Ностальжи».
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458120
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
Можливо марно місяць мріє,
Містично, мирно мерехтить,
Міняє маски, молодіє -
Морфей - мудрець, мабуть мовчить.
Мураха мимохіть мандрує
Морогом мляво, манівцями.
Мережка мальвова милує
Медово-м’ятними місцями.
Можливо мчить метелик мимо
Між метушні мільйонну мить.
Мерщій, мелькає мерехтливо -
Маленька мрія майорить.
Можливо мавки млу малюють,
Марени миси, молочаю.
Мрійливо мрійниці, міркують:
«Мету, мов майстер, місяць має».
Можливо мить межа мольберту,
Моріг мурасі магістраль.
Мізерні мовбито моменти -
Могутня міститься мораль.
27.10.2013 (2.11.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458101
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
я сегодня... не дам тебе спать)
брошу в стирку твою подушку
пусть умоется пёрышек гладь
выходи, не ленись, на опушку
там волшебник раскроет наш зонт
рёбра-спицы у нашей скамейки
солдафонами выдвинут фронт
поцелуями вокруг шейки)) свет!!!
включите! врубите нам фон
не палите сигары шубейки
пахнут дымом корицей грозой?
не солидно курить канарейки
сон грядущий всплакнули росой
давай забудем о них,
я прозой хочу лечь на грудь
и сильно к тебе прижаться,
хочу чтобы обнял меня и
всё было так... и никак не иначе
я капризна сегодня сейчас,
может быть это просто мигрень,
а может ласки желает душа,
полнолуния вроди бы нет,
ты прекрасен, такой, не спеша,
клён без листьев) карман-ни шиша,
а на что нам игольная тень?
мы разгоним тоску печаль
до утра мы уснём, ну, конечно же уснём)
не всю же ночь будут стираться подушки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457018
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
В ній шукають натхнення і гублять себе…
Кольорів неповторність вражає, й відтінків…
Один пише про неї, а інший кляне,
одні спалюють…ті, бережуть її знімки…
Хтось йде із життя, хтось лишається з нею…
Роками, віками нотують люди красу,
як жовтіють мов вічнозелені алеї,
як чорніють поля... вбиваючи свіжу росу…
Дні коротшають, ночі морозні й холодні…
…королева міняє свою акварель…
В ній находять себе… і губляться сотні,
серед безліч байдужих, спустілих очей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455984
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013
Те що мені зосталося від тебе?
Залишити на згадку чи не треба?
Щоночі засинати під ридання
А чи іти сміливо мені далі.
Вдихаючи твій запах на подушці,
Щовечора попрати обіцяю,
Щоби не згадувати, а забути
До ранку обіцянки забуваю.
І каву п'ю лише у твоїй чашці
В твоїй сорочці ходжу як у платті
Здавалося тоді, що то є щастя
Що то кохання, навіть дуже справжнє.
І твій шампунь закінчився ще вчора,
І завтра піду його купувати,
Солодкий аромат почую знову,
Не хочу так ілюзію ламати.
Ілюзію про те, що ми ще разом,
Про те, що ти прийдеш додому знову,
Про те, що знов почую твою фразу?
Що будеш ти кохати аж до скону.
Вмовляю я себе, що я ще горда,
Мені життя зламати не зумів ти,
Що все гаразд, і відчуваю сповна,
Майже всю гамму з наших почуттів тих.
Омана, думаю спаде не скоро,
Я не бажаю чистого прозріння,
Я хочу, щоби було так як вчора:
Не було темряви й не було тління.
15.10.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454926
дата надходження 17.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Душа моя любить гастролі
і кличе у мандри мене,
розвіявшись вітром у полі,
погладити небо ясне.
Побавитись зайчиком сонця
на плесі заплави в ріці
і з денця річного віконця
почухати хвиль баранці.
Душа моя любить стрибати
на бронзових яках в снігу,
а потім у хмарах зіткати
веселки строкату дугу.
В підніжжі китайської брами
гойдати папірусний пліт,
оленем, запряженим в сани,
гайнути із тундри в зеніт.
З полярної ночі – у тропік,
у синю ясну далину,
податись кудись світ-за-очі
і не прокидатись зі сну.
Душа моя проситься в мандри,
в тібетську нірвану пустель
під шепіт буддійської мантри
гойдати морський корабель.
В червоних вітрилах купатись,
з піратами взяти бліндаж,
з полону на крейсер піднятись
по Банковій на абордаж.
А поки таке не збулося,
летіти під гострим кутом
чесати Алісі волосся
по черзі з чеширським котом.
Душа моя мріє зустрітись
з героями всіх казкарів,
і сяйвом полярним укритись,
щоб спальний ковпак не згорів,
скоритись ідеї високій,
пролитись зерном в закрома...
Душа моя вірить у спокій,
та спокою в серці нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454097
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Тихо падает снег
на иголки задумчивых елей,
Улетела в поля,
стая поднятых кем-то ворон.
Затянуло слюдой
побережье и лысины мелей
Поутру в тишине,
еле слышен заутрени звон.
Забытье и покой
навевают туманные дали,
Чутко дремлет земля,
в этой мягкой, как вата тиши.
Только голые ивы
склонились в глубокой печали,
Да рыжеют вдали,
на поверхности льда камыши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452581
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Коли ти послухаєш дощ,
То знатимеш пісню печалі,
Він опадає в мені,
Наче пелюстки останні.
Коли ти почуєш шум хвиль,
Знатимеш пісню нірвани,
Коли абсолютно тобі все одно
Життєві проблеми звичайні.
Коли ти почуєш мій плач,
Знай, що це пісня страждання,
Я втомилась шукати опліт,
Я заблукала в безкраї.
Коли ти відчуєш у грудях тепло,
Пам’ятай, що це хвиля кохання
Вона наповнює твоє єство,
Незбагненою суттю єднання.
Коли десь лунає дитячий сміх,
Це прокидається щастя,
Він наділяє цей світ,
Змістом, що долає безладдя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449072
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 23.09.2013
Знову стручок вагону
Вилузгав мене з себе
І покотились, стрибаючи сходами,
Горошини сонного люду.
І я з ними…
Я бачила народження мого
Сонця.
Воно невтомно зрушує тіні,
Вихоплює об’єми з площини ,
Вирізьблює на горизонті
Шпилясті горбаті спини,
Зелені кучері на грудях міста,
Суворі брови мосту.
Сонце висвітлює бруківчині вічні мозолі.
Стерті віками долоні доріг
Знову і знову довірливо мені розкриваються.
Дивлюся в далечінь.
Тану на лискучих бічках каштанів,
На ребристих лавах чужого саду…
В зіниці чорного крука
Крихітним відбитком лишаюсь.
Всотує мене осінь.
Люблю/ Кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450203
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Еду в поезде, поезде вникуда,
Все с собою было собрано в прок
Чтоб не вляпаться в темные города,
Компас мой указывает на вудсток.
Никогда не умей собирать вещей.
Если слишком много, то все не то.
Не клади не писем, не новостей.
Вместо них лучше носки и пальто...
И тот воздух, которым успел надышаться,
То тепло, что ветер в себе хранит.
А когда со всем уж придется расстаться,
Помни, что тепло не болит!
И ты есть надежда, ты есть тепло,
Хоть и дождь, и даже железо ржавеет.
Это так, но ему твоего не дано,
Не дано ни мечтать, ни верить.
Знай, коль едешь ты на вудсток,
Будь безумно свободно смелым,
Можешь больше ты ничего не иметь,
Кроме радости, кроме веры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447825
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Знехмар чоло, посій у ньому сонце,
Прикрась ланіти маковим вінком
Життя не зустрічало переможців,
Які без втрат пробігли марафон.
Щодня, щомиті губиться, псується
І час, і люди, й істини вино
Але якщо навік згубити серце,
То як долати перешкод озноб?
І крок за кроком не даєш розпастись
Усім надіям, що наперекір,
І невідомі, щедрі меценати
Дарують ще одне звучання лір.
І перепони - вже не зупиняють,
І всі фальстарти йдуть у небуття.
Твій марафон - здається, неостанній,
Твоя стезя - нестоптана стезя.
І вже герой, зникають всі поразки,
І лаври вже чекають бігуна,
І раптом - на чолі проміння щастя,
Зійшло з давно забутого зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446016
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 29.08.2013
[i] Вересень - напій міцний,
Бродить пурпурове вино,
Хміліє розум нічний,
На закуску - місяць - лимон...
Похмілля прийде нескоро,
Після дня знову ніч,
А може справді впору,
Скинути тягар із пліч...
І поринути в солодкий дурман,
Осінь - ввічливий бармен,
Наливає черговий стакан,
До самого краю карми...
Навколо терпкий свіжий дим,
Він так схожий на цигарки,
В погребі ще багато вин,
А небо затягують хмарки...
Мандрівник [/i]
[b]
Найкращий бармен[/b]
Найкращий бармен, я скажу вам, – осінь.
До краю наливає кожен раз.
І вересня напитися аж просить!
Вмикає у парку багряний джаз.
Дарма що закусити в неї нічим,
У небі місяць схожий на лимон –
Ним закушу! В очах засяють свічі.
Дихну нічному хмелю в унісон.
Дарма, що навіть цигарок немає,
Терпкий димок відчую навкруги.
У шлунку – бродить, а в очах – палає…
Налий іще! Мені це до снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445688
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Слетает листьями шиньон
В осеннем жёлто-красном цвете.
И старый белый шампиньон
Грустит задумчиво о лете.
Да и цветы почти без травки,
На чёрном фоне в панихиде,
Одев поношенные шапки,
Как-будто говорят:-"Простите!"
Остатки вод сливает небо.
Пора небесные склады
Заполнить на всю зиму снегом,
Чтоб не было и в нём нужды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441615
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Играет громкая гитара,
Под стук бокалов хрусталя.
А струны страсть все поднимают,
В глазах ее горит искра.
Аккорды трепетом пылают,
И будоражат в жилах кровь.
Какая молодость шальная,
И без рассудка смотрят вдаль.
Хмельные ноты словно ветер,
С вином сливаются они,
А юность все не понимает,
О том, что скалы впереди…
Лю…
10.07.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440470
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Є час розмови з тишиною:
Коли дрімотою все вкрито,
Коли ніжною рукою
Чиюсь голову можеш прихилити.
В уяві спокійне надвечір'я,
Подушка вбирає всі думки.
Я не вірю у повір'я,
І знаю, буде навпаки!
Прорветься промінь в нашу долю,
Весна прокинеться жадана.
Душа вирветься на волю,
І буде кружляти п'яна, п`яна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439669
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Він прийшов із заметілі,
із туману по росі,
Він зігнав тужливі тіні
прямо з серця та душі.
Наче ратищем, він словом
По оковах рубонув,
І повів він твердо знову
Пісню, що ніхто не чув.
Запалала мерехтливо
Захвильована душа.
Чи повіриш ти у диво?
Прислухайся, поспішай!
Ти повір у казку знову,
В містику навколо нас,
Пригадай оті три слова,
Що для них прийде ще час…
Цього хлопця звали Бардом,
Склавши кобзу у футляр,
по землі він ходить в мандрах,
й на людей наводить чар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430964
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Желтый октябрь.
Зритель из парка.
Лавочка часто пуста.
Что здесь не вечно?
А что здесь не жалко?
Осень прекрасна всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429578
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Запиши на мій рахунок осінь,
Я розплачуся за неї кредитом,
На нас двох її більше ніж досить,
Нам у ній тимчасово жити...
Залиши мені літо на чай,
Щоб я мав за що подзвонити
Із далеких попуток і зграй,
Вихідних до болю пропитих...
Заховай від мене весну,
Вистачає із мене примхливих,
Я, напевно, тебе прощу,
І сховаюся мовчки у зливах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428604
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Май на закате. Чувства на взлёте.
Сердце заходится в такт соловью.
Девочка-лето спешит на свидание,
Чтобы услышать твоё «I love you».
В свежую зелень (новое платье),
Нежно окутан девичий стан.
Мёдом цветочным пахнут объятья,
Мягкие, как предрассветный туман.
Золотом солнца волос сияет.
Взгляд её чистый – небес океан!
Радостью света улыбка играет.
И ты понимаешь: Любовь - не обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428601
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Звезды в озере купались,
Как ладья луна плыла,
Тучки в плавнях затерялись-
Нарезвились днем сполна.
Ветер гладь рукой нарушил,
Рябь промчалась над водой,
Камышей покой разрушил,
Зазывая за собой...
Спеть настроилась лягушка,
Словно шар раздула грудь,
Соло, это не игрушка,
А вокал - не что-нибудь.
Ночь украдкой проскочила,
Солнца луч отбросил тьму...
В небо держит путь светило,
День продолжит кутерьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427151
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013
Порою кажется что осень повариха
Такая пышногрудая кухарка
Она капусту в бочки рубит лихо
А на деревьях листья словно шкварки
Опару ставит на тумане с дымом
Костров ленивых тлеющих в рассвете
И люди восхищаются тем пиром
Что осень преподносит в жёлтом цвете
На золотом подносе так богато
Расставлены все блюда той хозяйки
Грибочки и соленья,маринады
Рай для гурмана,слава куховарке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426555
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013
[i]Cтіл. Ваза з квітами,
легкий порив вітру.
А за вікном дерева з вітами
йдуть назустріч літу.
Вечір, тихо, солодко,
і смугаста просинь
шепче знову, коротко,
про наступну осінь.
Світанкові паруси,
біла, дивна сила,
розгрібає покоси,
хмари ж не ловила..
Залишився один світ,
пусто як ніколи,
і на склоні чорних плит,
ангели в неволі..
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426405
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013
Блукала весняна усм́Ішка
В бездонному мареві неба.
Втомилась, спочити присіла
В хмаринку, найближчу до себе.
Купалася в ній, мов в шампані,
Чуттєво спивала краплини,
Раділа, що промені ранні
До неї вітрилами линуть.
Сама ж вже була готова
Розбитись в комету Щастя:
Міліардами ́усмішок нових
На обличчя сумуючих впасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418538
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Цветомузыкальную приставку,
Кто-то, нынче, к небу подключил,
Для эффекта - водоразливайку...
Солнца свет, на время, погасил.
Громыхает небосвод басами,
Стерео уносит эхо вдаль,
Видел это шоу я глазами,
Вам не передать всего, а жаль.
Молнии бегущими огнями
Освещают капельки дождя,
Наполняя воздух фонарями,
Извергая пламя без огня...
Все блестит, грохочет и мерцает,
Нет восторгу края и конца,
От эмоций тело распирает,
Восхищаюсь я руке Творца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418427
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
КУКУШКА куковала двадцать восемь….
И сердца СТУК, вмиг оборвавшись, замолчал….
Немой ТРОЛЛЕЙБУС, обесточен вовсе…
Остался луч ЗВЕЗДЫ, во времени портал…
Нетленно всё.… Живут знакомые всем строки…
А сколько оптимизма есть в ПАЧКЕ СИГАРЕТ!
В далёких небесах ты…. Мы здесь и одиноки…
Есть только ЭЛЕКТРИЧКА, но мест свободных нет…
Как искренне звучал твой голос на кассете!
И как призыв в крови: «ХОЧУ Я ПЕРЕМЕН!»…
В заснеженную даль ушёл ты на рассвете…
Нам СКАЗКУ не успел в запале перепеть…
А мы – сквозь вечные заветы поколений
Шагаем всё вперёд да с ПЕСНЕЙ, что БЕЗ СЛОВ…
И действовать тайком в спиралях из мгновений,
Храня ключ от ДВЕРИ, ЗАКРЫТОЙ ЗА ТОБОЙ…
Сегодня уж другие герои на планете…
Едины и твердят, что в них не сломлен пульс…
Растратив суету, уходят в НОЧЬ поэты,
Дорогой той звезды, что проложила курс.
Цой жив! Подходит ГРУППА КРОВИ, резус-фактор
А станет ли теплей в душе? Вновь заблестит слеза…
Холодною стезёй заложниками фартов,
уходим вслед за ним в святые небеса….
22:50, 8.11.2011 год.
Фото из интернета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414989
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Поговори зі мною про дощі,
Похмуре небо, мов діряве сито,
Заплакане і в мряку оповите,
Неначе смуток в сірому плащі.
Поговори зі мною про печаль,
Що, мов черв’як, безжально точить душу,
І я цей біль на двох ділити мушу,
Тобі віддам думок моїх скрижаль.
Поговори зі мною про життя,
Воно ж таке, мій друже, швидкоплинне!
Отож, прожити з гідністю повинні,
Назад, на жаль, немає вороття.
Поговори - і згине біль, наруга,
Розсіються, немов тумани, вмить
Після дощу веселка заіскрить, –
Яке то щастя мати поруч друга!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413410
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Концертным залом небо распахнулось,
Убрали занавес из туч за горизонт,
Луна гостям всем мило улыбнулась...
Не помешал бы атмосферный фронт.
Взгляд зрителей прикован пышной сценой,
Изящно звезды тронули альты...
Оваций всплеск: Эвтерпе с Мельмопеной...
Все замерли... от звука чистоты.
И полилась мелодия над залом,
Дышать боялись даже соловьи...
И ночи показалось очень мало,
Блюз лунный нежно лился до зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383914
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 28.03.2013
Ображеним псом ліве колесо скиглить,
кобилка,відчувши батіг, стрепенулась.
Та грози травневі давно проминули
і осінь льодком при дорозі застигла.
В селянських очах-незворушне терпіння
і лагідний блиск стограмової втіхи.
Розтанули прикрощі, згинуло лихо...
Над обрієм до безтурботності тихо!
Десятками літ між кобилячих стегон,
як жорнами перетиралася доля.
І впала за возом паруючим его,
каштанами краєм замерзлого поля.
А хтось заглядає в космічні простори,
чи влади шукає для повного щастя...
То все - метушня.Бо сьогодні на часі -
це збіжжя в мішках і картопля в коморі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405933
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013
И, вплоть до грядущих морозов,
Туманы нас будут встречать,
И сливы, как крупные слезы,
Ложатся на мокрый асфальт.
А осень, то вспыхнет пожаром,
То вдруг заморосит дождями…
Красиво прощаясь со старым,
Мы лучше становимся сами.
Хоть горечь сердца будоражит –
С былым нелегко расставаться,
Мы зиму встречаем отважно,
Как будто нам вечно семнадцать.
15.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404739
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Осінь лягає на твої плечі поволі й меланхолійно
Закутує їх у шалик бабиного літа, тремтячи й зітхаючи
Вона прощається з літом, надіславши листа останнього
Сніжно-білу зиму морозну пророкуючи
Ти стоїш серед лісу такого пожовклого
Як сторінки забутого на горищі щоденника
Того, що як непотріб давно розсипається
Спадаючи вниз на землю багряним листям
У руках твоїх тріснута батьківська скрипка
Ви покликані з нею цю пору провести
І репризні ноти твого етюду осіннього
Вмить зникають у вітті із сонячним світлом
Осінь плаче з тобою наодинці, сумуючи
Так не хоче віддавати останні промені теплі
Вона вмирає і довго й болюче агонізує
Сповна розчиняючись у холодному повітрі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397309
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013
Покатились далекие грозы
как шары по песчаным холмам,
как нелепые чьи-то угрозы...
Снова дождь. Мы сидим по домам.
Прошуршал я ботинками в листьях
целый август, а может быть год.
Ты в осколках-мечтах серебристых
наблюдаешь течение вод.
Ворошу горы листьев ногами,-
я, алкаш, потерявший ключи...
И в тюрьме под названием "память"
мое прошлое тупо молчит.
Дни и ночи - кирпичики века
проплывают под аркой моста.
Ты задумалась, глядя на реку:
неспроста это все, неспроста...
В красках лета слащавая благость.
Наша память скучает по нам.
"Скоро осень. За окнами август..."
Снова дождь. Мы сидим по домам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395802
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Ніч неймовірно гарна за моїм вікном -
Немов би чорний чай міцний із молоком.
А небо - це гігантська чаша з кавою,
В якій купаються зірки оравою.
Моргає пильним оком місяць-молодик -
Зовсім не спати по ночах давно вже звик.
Перисто-сиві хмари напівпрозорі
Мережать небеса тонким узором.
І стелиться по небу павутина-дим -
В руках тримає дивовижну лампу джин.
Зима встелила землю пухнастим пір‘ям -
Іскряться в небі вичурні сузір‘я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395838
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Хтось оди в той час все співав комунізму
"Рідній партії" вірний, з поклоном пророцьким.
А ми заслухАлись, як свою ставив "клізму",
Як брехню вимивав Володимир Висоцький.
Границі він рвав. І намулену "правду"
Викидав, ніби хвилі морські мертву рибу.
Жив, співав він сьогодні, не чекаючи завтра:
Цілий світ почуттів в його співах - хрипу.
Жартівливо і ніжно, часом з болем - все ж з вірою,
Він звертався до кожного, як надійного друга.
Знав, що коні - думки ми зупиним над прірвою,
І під силу нам буде сьогодення напруга.
Хтось гітару бере - і звучить "Скалолазочка",
А мені здавна ближчі його філософські...
ЩО б не чула, завжди до душі буду вражена...
Як ніхто ВІН сучасний - Володимир Висоцький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395754
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Розходилась весна цвітограєм в саду.
Між буяння, хмільний я по травах іду.
Вітер теплий в лице. Джміль смугастий навстріч -
Золочений клубок у янтарнім меду.
Пломінь макових глав по долинах врозтіч.
Верби пасмом лози доторкнулися пліч.
Привіталась ріка водяним бурунцем,
Запаливши лілей зорелистових свіч.
Хмар легесенький пух одягнувши чіпцем,
Сонце ніжить хліба восковим промінцем…
Я в ромашковий став запірну находу,
Де гарцює розмай молодим жеребцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395176
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Старенький програвач у блюзовій судомі,
де соул в унісоні з вініловим шуршанням,
і з шерехтінням хвиль - накрили нас у домі,
і шарпає платівку про море і кохання.
Його звукознімач затримався в подряпинах -
у сотий раз вишкрябує чиєсь чуже "люблю".
Вінілова спіраль вже часом тяжко зранена,
вертає нас у нескінченний соул-блюз.
Ми сперечаємось - чи голку зрушить далі,
бо нам так лячно дослухати платівку.
Чи будемо в любові ми в кінці спіралі,
коли ущухне мелодія нашої мандрівки?
Ти не звертай уваги на подряпини,
платівка все-таки дограє чорний блюз,
а поки вона рани нам роз`ятрює -
я сотні раз у тебе ще влюблюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368654
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 24.01.2013
іронічно-автобіографічно
-------------------------
Де мої сімнадцять років,
Хаєр, кльоші "Леві-страус",
Цепеліни, "Квін" і "Смокі",
Cупермен і Мікі Маус.
Наш з туману Їжачок,
житель Чуйської долини.
Самий перший косячок,
під стакан "Альміни".
Чікса моститься позаду,
на мою "Панонію".
Тулиться принадами,
аж гормон в агонії.
Три акорди - пальці в кров,
барабан - картонний ящик.
Ми лабаєм рок-н-рол,
про совок трудящих.
Розум, честь і кедебісти.
Наша партія - взасос.
Хіпі, панки і "Sex Pistols".
"Cуперстар Ісус Христос".
Супер стар і наш Ілліч,
той, що Брєжнєв Льоня.
Малював про нього кітч -
намотав умовно.
Честь і слава в "Фантомасі",
що бушує в ярості.
Розум булька в біомасі
у Тарковському "Солярисі".
Чебурашка дивний звір -
мультисовість всіх епох.
"Ми за дружбу, ми за мир" -
всіх церков і синагог.
Нам "Свобода" віщувала,
Бі-БІ-Сі і Новгородцев.
Там звучали Окуджава
І Висоцький з "Іноходцем"
Рятували наші душі
від зневіри і цинізму,
від партійного чинуші,
що рулив соцреалізмом.
Фраєра порвали парус,
розвели народ, як лохів.
Не жаліюсь і не каюсь
за свої сімнадцять років.
По живому не відтяти...
І сьогодні із Висоцьким
пом`яну я сімдесяті.
___________
хаєр - довге волосся
леві-страус - джинси - Levi`S
Цепеліни - культовий рок-гурт "Led zeppelin" Квін, Смокі - аналогічно
Чуйська долина - долина в Киргизстані Казахстані - місце масового зростання диких конопель із яскраво вираженими психотропними властивостями. В СРСР культове місце радянськіх хіпі.
Альміна - плодовоягідне дешеве вино "Альмінська долина"
Чікса - жарг. гламурна, сексуальна дівчина, за своєю суттю є звичайною дівчиною легкої поведінки
Панонія - мотоцикл угорського виробництва
Sex Pistols - культовий панк-гурт
суперстар Ісус Христос - «Ісус Христос — суперзірка» (англ. Jesus Christ Superstar) — рок-опера, музику до якої написав Ендрю Ллойд Веббер, в оригінальній версії роль Ісуса виконав Ієн Гіллан — вокаліст «Deep Purple».
Брежнєв Льоня - Леонід Іліч Брежнєв - радянський державний і партійний діяч, Перший секретар ЦК КПРС (1964 — 1966), Генеральний секретар ЦК КПРС (1966 — 1982). Аналог президента.
"Фантомас"- Три фільми про Фантомаса, геніального злочинця, режисера Андре Юнебеля з Жаном Маре в ролі Фантомаса і Фандор, Луї де Фюнесом в ролі комісара Жюва. Один із фільмів має назву "Фантомас розбушувався". Фантомас і персонажі користуються різними гаджетами. У СРСР трилогія мала великий успіх.
"Соляріс" - фільм Андрія Тарковського за мотивами однойменного роману польського письменника Станіслава Лема. Андрій Арсенійович Тарковський - радянський кінорежисер. Син поета Арсенія Тарковського, народженого у Єлисаветграді (Кіровоград).
Чебурашка - мультфільм Романа Качанова і персонаж мультфільму. Після виходу перших серій мультфільмів Чебурашка став дуже популярним і культовим персонажем в СРСР.
"Свобода" - радіо "Свобода" США. Постійними співробітниками були Олександр Галич і Сергій Довлатов; частими гостями і позаштатними співробітниками — Андрій Синявський, Віктор Нєкрасов, Василь Аксьонов, Володимир Войнович. На хвилях радіостанції читали їх літературні твори, філософські есе, мемуари;
Новгородцев - Сєва Новгородцев, радіоведучий музичної програми Бі-бі-сі, яка пізніше отримала назву «Рок-посіви», і розмовних передач «Сєваоборот» і «БібіСєва». Нагороджений Орденом Британської Імперії, популярність в СРСР таких груп як Queen, Deep Purple, Pink Floyd, Led Zeppelin не в останню чергу обумовлена великими циклами передач Новгородцева, у яких детально викладалася біографія рок-музикантів і звучали музичні композиції. Дотепні вступи до передач містили, крім того, злегка завуальований антирадянський підтекст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395161
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013