Нестримна молодість старить...І сидиш на зігнутих колінах і думаєш, а чи від молодості тобі так важко? Чи просто розлючена стареча рука думки тебе хоче втягнути у міцні обійми...І так важко дихати...Ніби задихаєшся не ти, а та, твоя частинка легені, що от-от викашляється співами молодості...Ти подивишся на неї, вже закритими очима, і вона тобі здасться дуже короткою, маленькою і сухою... Невже ти, та твоя стара молодість, нічого не розуміє? Не розуміє, що буде час і закриються твої легені, і не буде видно подихів, не чути рухів твоєї грудної клітки... Клітки, в якій лежить душа. Лежить, немов ув"язнена... Коли вона прокинеться?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250723
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 24.05.2011
Спочатку гАряче це полум"я горить,
Безмежного кохання чути ноти,
Слова любові в серці заболить -
Ти відчуваєш Райські повороти...
Та ледве впала іскра із вогня
На руку білолицеї розлуки
Та розізлилась і взяла,
Зробила чорно-сірі муки...
Згора кохання, почина диміти,
Не залиша і сліду, що було...
І рветься іскра, хоче жити,
В повітря попіл піднесло...
А в серці рана кров"ю обтікає,
І до нестями боляче терпіти...
Ця біль ніколи не зникає,
Хоча і знаєш, треба жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219742
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 24.05.2011
Поезія - це слово від душі,
І серця поклик, що ледве-ледве стогне...
Вирують різні сонячні вірші
І небезпечно ти палаєш, вогне...
Ти розпалив весь біль поету,
І боляче йому писать...
Що далі? Як же без сюжету?
Куди цей біль тепер сховать?
Чому вірші такі сумні?
Чому ти пишеш не про мене?
Чому рядки холодні та одні?
Та знаю, все це не для мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219746
дата надходження 02.11.2010
дата закладки 23.05.2011
А знаєте, що значить "жити"?
І просто бачити віки?
Чи можете мені Ви пояснити?
Бо я все бачу навпаки...
Я бачу, як живуть нещасні,
Як просять допомоги бідняки...
І це є "жити"? Де це щастя?
Хіба що, зовсім навпаки...
А знаєте, що є "кохати"?
І особистість, і буття?
Чи можете мені Ви показати?
Що є "кохання" без життя?
Я бачу, як народ не любить,
Ані природу, ні життя.
Звичайно, так...Він себе згубить,
Полине в темне забуття...
А знаєте, що значить "бути"?
Так, просто "бути", от і все...
Людиною стати не забути,
Й добро творити попри все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221376
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 23.05.2011
І знову дощ...Він приховає сльози...
І знову дощ...Загоїть рани...
А по щоці ідуть морози,
Здавалось, й плакати ще рано...
І ось зупинка...Ти уходиш...
Сльоза...Сльоза..Прощатись час...
У мокрий потяг ти заходиш,
Який ось-ось розлучить нас..
Стою...Не холодно й не жарко,
І дощ уже не помічаю...
Хоча і знаю - змокла палко,
Холодне й вогке відчуваю...
І дощ, не дощ,- уже всерівно,
Лише в очах потягу край...
Цей день згадатимемо вірно,
Ці сльози неба відчувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221379
дата надходження 10.11.2010
дата закладки 23.05.2011
Я лиш людина, не поет,
Мої вірші - це лист бумаги...
Є чим писати...Все!...Дует,
Що так співа задля розваги.
Відкрий вірші, почуй ту ноту.
Почуй все те, що відчуваю Я...
Ту радість, і ту скорботу,
Про що співа душа моя...
Та не дивуйсь, що лист пустує,
Там є вірші, ти лиш поглянь!
Моє перо в серцях малює
Не відчуваєш? Так заглянь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225315
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 23.05.2011
Твої вуста я бачу крізь тумани,
Я чую, ніби подихи твої.
Не сказане, лишилось несказанним,
І все пробач...Пробач слова мої.
Ти біла сіль, що пригортає рану,
Гарячий ніж, що водить по руках
І теплий біль. Від нього я розтану.
Пробач.. Твоєю буду тільки в снах.
І та вуздечка, що ми разом в"язали,
Недоплелась, та й зовсім порвана.
Ти придивись, які ми зараз стали,
Не то любов, а й дружба знищена... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237260
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 23.05.2011
І зжав вуста - вона терпіла,
Рукою помагаючи триматись.
Це все не те, чого хотіла,
Це все, чого треба боятись.
Русяві коси посивіли,
Біленькі руки вже тремтять.
А він лежить. Лежить без сили,
Навкруг уламки лиш горять...
Його та швидкість поглинула,
І та дорога, той асфальт,
Та й обережність призабула;
І все струни життя болять.
Вона трималася за нього,
Вона довірила життя.
Та смерть взяла лише одного,
Аварія, що забира життя.
І чути пульс, і тиск кохання...
Невже життя секунди є?
Та ні... Це все востаннє,
Це попіл долі розтає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241554
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 23.05.2011
Розмахом повік - ти прокинешся, і очі, кольору перламутрового диму, втягнуться у світ. Ти глибоко заглянеш у цей світ, що міститься за прозорим склом старого вікна, який ніколи не відкривається...І вмить, зіниці твого ока починають зменшуватися...І тунель глибокої душі тоншає і вмить - закривається...Ти не бачиш...Ти більш ніколи не відчуєш холодне скло старого вікна, погляд світу... Невже ти спиш?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250721
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 23.05.2011
Пожовкле листя на душі,
І серце терпить присмак рози.
Всі непрочитані вірші,
І весь розгублений сенс прози...
Чому слова такі гіркі,
Коли звучать із вуст людини?
Чому відносини ламкі,
Коли вважаєш, що єдина?
Все криється під словом "ми" -
Життя, любов, розлука, сльози...
Чому між нами, між людьми,
Завжди ростуть колючі рози?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253633
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 23.05.2011