Ти чекала, ти вірила в мить,
Коли вже не потрібно ховатись,
Десь глибоко ти справжня, болить,
Вже нас кличуть, вже час відкликатись …
Ти чекала, шукала межу,
За якою не бачено фальші,
Заплатила і тіло, й маржу,
І цікаво, що станеться дальше …
Ти чекала, щоб було не так,
Як, за правило, пишуть у віршах,
Щоб і дощ, і літак, і дивак,
І щоб не традиційне, а інше …
Він не знав, що сказати тобі,
Щоб слова - не звичайна банальність,
Щоб не просто на сміх чи в журбі,
Щоб була особлива тональність …
Просто був не такий, не чужий,
Із відтінків складав своє небо,
Забував про усе, таки справді дурний,
То ж життя, в нього просто потреби …
Диваки. Як зустрілись й стоять.
То малюють зірки. То вдивляються в небо.
Вже сусіди усі полягали і сплять.
А у них особливі потреби …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870437
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Галактика фонарей
в черноте городского
осеннего умирания.
Планета страхов ночных:
возгласы, скрежет, шорох.
И теплая ладонь
счастья
в моей ладони.
И золотой крест вверху,
над нами,
распятый прожекторами.
И сладкая дрожь
греха.
И первые
несмелые
тающие звезды зимы
на твоем прекрасном лице,
моя Вселенная
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617769
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 04.12.2015
Влітку найкраща розвага - штурхати тебе в плече,
Коли у кімнаті стає невимовно гаряче,
Я воюю з тобою завзято, як команданте Че -
Поглядом, голосом, пальцями.
Літо повільно насаджує владу розпусну свою:
Ти розпускаєш волосся, я розпускаю армію.
Тихо шепочеш: "я хочу створити сім'ю...",
Щоб зрозуміти це, не треба читати Дарвіна.
Львівські дівчата музичні, заводяться не на жарт,
Вони поглинають поетів очима жадними.
Коли пропонуєш тепло, вони обирають жар
І, як не дивно, завжди отримують бажане.
Влітку, коли на світанку намети вкриває роса,
А Доктор ще спить у глибинах блакитної Тардіс,
Я вже збираю цукор із тіла твого, мов оса,
Хоч після сніданків таких - стовідсотковий кар'єс.
Влітку найкраща розвага - кохати львівських дівчат:
У парку, на сходах, у комірчині фізика Санича.
Серце б'ється, як самурай, як останній набат...
Якщо забрати у нього тебе - то ніц не зостанеться.
P.S. Часом достатньо вдовольнитися уявними сплесками води та не тривожити поверхню лісового озера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608912
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Ни этот город, ни любой другой
Не дал возможность ощутить поруку -
И я привык нащупывать рукой
Пустое место рядом, а во звуках
Других шагов отсутствие моих
Неразличимо.
В этом мире кто-то
Решил делить пространство на двоих:
На ты и я, светил да идиотов,
Но все-таки в одном объединив -
Размеренно дублируются паствы,
Чтоб и умен, и беден, и ленив
Часть жизни погребенную в лекарствах
Молился о.
Но мне никто не свят -
Живу один, довольствуюсь немногим.
И слушаю как косточки хрустят,
Пока по ним расхаживают боги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559124
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2014
Накрохмалена постать у сірому
розмальовує наші анексії
ти-мене,я-тебе
створюєм нові лінії
пишемо нову концепцію
стигми заплутаних слів
розбурюють ще одну осінь
фалангами пальців
хтось перецвів
на стику фальшивих відносин
і ти вже без маски
а я вже без масті
залишилось дивна завіса
ну що? йдемо́ до розв'язки?
без епілогу, на щастя
знову ця постать у сірому
безжально стирає свідчення
бережи себе
не затискайся стінами
не розбавляйся відчаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447556
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 14.09.2013
Життя розділене на до і після
твого довгого-довгого дотику,
що розтоплює повністю тіло
у риси темної готики
не сміливо, але так вміло
розкриває закриті завіси
можна води?прі́сної.
горизонт підіймає весь простір,
який наново створює лінії,
я чекатиму рівно о шостій
твої очі, засипані інеєм.
Ти правда підеш за мною?
відкривати багряні світанки
у кронах небесних колізій
разом до шостої ранку
пірнати в спалах ілюзій
чи то літом, чи навіть весною
можна тебе?з собою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429416
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 05.06.2013
Коли ми станемо старими,
Якщо ж ми станемо старими,
В нас буде по тростині,
Без якої нікуди.
На літаючій машині,
В неділю, в 6- ій годині,
Ти будеш возити,
Внукам пиріжки.
Ці зарубіжні серіали,
Що ненароком співпали,
З понеділка по четвер
І навпаки,
Такі плакучі фінали,
Любов з криміналом,
Такі старі і смішні
Знайомі зірки.
Твої любимі вазонки,
Fatsia japonca,
Тепер немов джунглі
по вікні,
Ці маленькі запонки,
Ґудзички - заколки,
У шкатулочках набиті,
По подушечкам голки.
Твої окуляри з 20-х,
На фото в кімнатах,
Така шевелюра -
Тепер нікуди.
у альбомі по датах,
Твоє біле плаття,
На якому недавно
Пожовтіли стрічки.
Якщо час нам виб'э зуби,
І лікар випише протез,
Я всеодно тебе любити буду,
З зубами тими чи без.
Лопатою дасть по спині,
Скрутить світло в очах,
Ти будеш моя половина,
Допоки не поїде дах.
У нас не поїде дах.
Коли ми станемо старими,
Якщо ми станемо старими,
Десять метрів у хвилину,
Уже показники.
Я буду скаржитись на спину,
І від моризива ангіну,
На невтихаючих сусідів,
І стіни тонкі.
Сумувати невблаганно,
За Міком і Ганном,
Здувати з дисків пилинки,
Цитувати рядки.
Брати в руки гітару,
На одинці з диваном,
Між вуса щось бурмотіти -
Старі пісеньки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402113
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 23.05.2013
Я чіпляюсь думками за мармурні сходи,
На летовище тягнуть мене переходи.
Залишилось хвилину до трапу іти,
Як сховати ті кроки, що маю пройти?
Не забути бруківку улітку ковзку
Та в зимовому парку стежинку вузьку,
Розмальований місячним світлом асфальт
І в молитвах затертий соборів базальт.
Намагаюсь забрати у спогади все,
Що картина життя до сьогодні несе.
Хочу там, де чужа розливається мова,
Розгорнути збережену часточку Львова…
З книги поезій "Тільки про Львів" К. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423530
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
День ти
сонечко.
Ніч ти
сонечко.
Віщо-сонечко!
Надія класти руки до кишень
І натикатись на твої долонечки
Холоднії. Твої цілунки – щем
І я тебе підводжу до віконечка.
Дощ ти
сонечко.
Грім ти
сонечко.
Мокре сонечко!
Зімкни на моїй спині рук ласо,
Тримай мене в собі, я твої поручні!
Ті, хто внизу, не мають парасоль,
Пильнують крапельки, ковтають стоячи.
Раз ти
сонечко…
Два ти
сонечко…
Тричі сонечко?!
Твоя надія ліпше всіх дієт,
Упевнитись, що всі продукти – овочі.
Раптово наголосиш, що естет.
Естети спогляданням роблять боляче.
Як ти
сонечко?
Будь ти
сонечко
віщо-сонечком!
Клади-бо руки до чужих кишень
Танцюй деінде
якось
з кимось
дО ночі.
Лишайся аби сонечком лишень,
Нацупуючи грошової здобичі.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422003
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 01.05.2013
Вибачаю тебе, бо однаково все пройшло,
А найважче терпіння – це мовчки терпіти злобу,
Наостанок ніжно поцілую тебе в чоло,
Чи поки ти спиш, просто обійму сонну…
Ну а що, мені до останніх днів, все одно
Через місяць чи два емігрантом у інше місто,
А найважчий багаж – це багаж недоказаних слів,
Епітетів, паралелей, насправді як проза прісних…
І навіщо тримати і мокнути серед трас,
І чекати поки знову холодний вітер
Дешевих пігулок проти грипу, депривації й час,
Ходити із чаєм, одягнути шерстяний світер…
Вибачаю тебе, бо мені ще чимало слів,
І хтозна яких сам потребую в житті пробачень…
Повертатися? Не суттєво і не серйозно у перші три тисячі днів,
Цілувавши тебе у останні три сотні побачень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419125
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Коли божевілля закриє великі вікна,
Бо протяг холодний гойдатиме темні двері,
Єдине заняття буде приносити втіху:
Лишати думки на клапті терпкого паперу.
Коли завірюха знищить на зустріч надію,
А холод очей твоїх стане між нами стіною,
Я стану тим, ким найкраще ставати вмію:
Рибою, птахом, повітрям, лише не собою.
Коли нетерпіння зрушить найкращу хвилину,
Левіафан розімкне свою велетенську пащу.
Я буду знати, що більше тебе не зустріну,
Що сонце холодне сховається в темний ящик.
А завтра зникнуть міста і всі металеві споруди,
Зрівняє природа землю із тим, що на ній стояло.
Свобода є, але божевільний не йде нікуди,
Передвесняне вчора сьогодні уже зів'яло.
P.S. Все знаходиться у постійному русі, тому ніколи не є собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416157
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
мені просто треба знати,
що з тобою насправді все добре,
що ти посеред ночі,
як завше чекаєш на повернення теплої весни.
мені би просто слідкувати,
за тим,
як ти розплющуєш зранку свої очі,
шукаєш ними ранішню каву, що тобі я приношу крізь сни.
мені просто треба знати,
що всередині тіла насправді тепло,
що тобі подобається,
коли не гріють батареї, то бачити поруч мене.
мені би просто відчувати,
що твоє крихітне серце при мінусовій температурі,
не мерзне,
подобається слухати, як більше, лиш більше тебе.
мені просто треба знати,
що завше коли тобі хочеться мене побачити,
що ти готова зателефонувати,
або написати мені у відповідь кілька зворотніх листів.
мені би просто почути,
щось про те,
що вже годі на тебе чекати,
бо ти знаходишся поруч, я лиш цього насправді хотів.
23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415126
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 05.04.2013
Зупинка мрійливого поштовху
Навмання пройдений шлях бажань,
Як почерк минулого прочерку,
За спиною вдосталь знань.
Забувши про світ,
Світом став забутий.
Пройдисвіте ти не скоривсь,
А лише був в болоті скутий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410245
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 03.04.2013
Ніжно – рожеве небо
На обрії втрачених снів
І знову ця дика потреба
Поринути в розпал минулих днів.
А потяг швиденько прямує,
Минаючи стовп за стовпом,
І розум уже не керує,
Лиш спогади давлять у горлі комком.
Безмірну кількість наказів
Поринути десь в забуття,
Віддав, та не виконав ні разу,
Усе це чомусь без пуття.
Чи довго триватиме далі?
Я вже не в змозі так жити,
Ще якось дотримуюсь людської моралі
Та скоро зірвусь… хочеться на місяць вити.
Твій раб, я стримую бажання,
Ти навіть не підозрюєш нічого.
Намагаюсь вбити залишки кохання,
Залишивши себе живого.
Дії марні, результату нуль,
Не допомагає навіть безжальний час,
Сподіваюсь, він ефективніший від куль.
Залишимось окремо і вже не буде нас…
07.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364018
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 26.03.2013
Стихи пишутся одиночеством.
У поэтов его с избытком.
Им порою общенья хочется,
А иной раз общенье - пытка.
Их любовь чище всех условностей,
Их мечты выше всех желаний.
У кого-то бесцветны повести.
У поэтов сияют грани.
У поэтов поболе солоны
От печали сердечной слезы.
Им в жару от бездушья холодно,
И уныла им жизни проза.
Кто-то бытом всю жизнь морочится.
А они улыбнутся где-то
И опять бегут в одиночество...
Так живут на Земле поэты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278182
дата надходження 01.09.2011
дата закладки 24.03.2013
Люди минають як дощ,
лишають на серці плями.
Дощем стікають дахи,
а люди стікають словами.
Люди минають як день,
ховаються за небокраєм.
День новий точно прийде,
чи вернеться людина – хто знає.
Люди минають як мить,
якої не повернути.
Несправний годинник стоїть,
рахує про себе секунди.
Люди минають як сон:
І оком не встигнеш змигнути.
Ще вчора – серця в унісон,
Сьогодні вже стуку й не чути.
Люди, даруйте серця,
Сплітайте від щастя руки!
Бо іншої, аніж мить ця,
Може ніколи не бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411709
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
* присвячується людям з Одеси, а також всім іншим
Ви, кажете, Бандера не герой?
Шухевич зрадник України?
УПА для вас мов геморой!
УПА клянете ще й до нині!
За що? За те що захищали
Рідний край? Що не здалися?
Кажете, вони братів вбивали?
Чиїх братів? Прозри і схаменися!
Прийшли трикляті комуняки,
Забрали мову, землю і сім’ю,
Сказали їм усе віддати,
Інакше знищать всю рідню.
Голодомор! Таке забути?
Як із печі витягли останнє?
Дитячий плач лунає досі,
І крики сповнені страждання.
«Брати» лиш тільки потішались,
Спалили герб, порвали прапор,
В лице нахабно розсміялись,
Думали, що заберуть свободу.
Та знайшлися відчайдухи,
Вийшли воїни з народу,
Їх було мало, але повні духу,
Боролись за велику нагороду –
Життя дітей, жовтоблакинте небо,
І право називатись українцем.
За незалежність - мали кредо,
Моє життя здобуте їхнім герцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401899
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 24.02.2013
Коли я спокійно сиджу на даху свого хмарочосу,
Де ніякий птах не літає і дерево не росте,
То бачу дівчинку-долю: обідрану й босу,
Яка спокійно чекає початку параду планет.
Дівчинка-доля стоїть, замочком схрестивши руки,
Повз мене дивиться мов, без суму та співчуття.
-Прислухайся…чуєш цей тихий, ритмічний стукіт?
Він означає ті речі, яким нема вороття.
-Довіра близької людини, втрачена в підлій зраді;
-Дитяча наївність, яку неминуче вбиває час;
-Участь у всезагальному, театральному Маскараді…
Все має наслідки, все зазнає метастаз.
Дівчинка-доля малює морський пейзаж аквареллю,
Пензлем в руці здіймаючи товщі води.
Не в змозі втікати, йдуть на дно каравели,
І, поринаючи в дзен, спати йдуть мудреці.
P.S. Рух абсолютний, спокій - відносний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395076
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Потому, что нельзя делать вид что не было,
Потому, что нельзя притвориться девочкой,
Потому, что мало ли кто потребовал,
Потому, что не верю - да верить не во что.
Потому, что любить можно только волнами,
Потому, что писать можно только строчками,
Потому, что моря не бывают полными,
Потому, что слова не бывают прочными..
Потому, что смотреть можно только пристально,
Потому, что злиться - только отчаянно,
Потому, что хватит стоять на пристани,
Потому, что лодки давно отчалили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392638
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Мене давно приручила осінь.
Піду, перетну шляхи.
Піду фарбувати волосся
У густо руді думки…
Просто дай мені руку.
Вже не гаптують вітри простір
Золотом не шнурують дні
Уже мляво, без злості
Малюють дороги свої криві.
Просто дай мені руку.
Час, мов та миша, точить і точить,
Теплі згризе шкаралупки
Ховаючи зерня на зиму в рядочки
На радість, чи на розпуку..
Просто дай мені руку.
Просто цілуй вуста,
Що може бути простіше,
Хай в небо вертає вода, хай осінь мене не чіпа,
Облишить.
Я з тобою залишусь,
Просто дай мені руку!
31.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374498
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Ми пили теплий чай створений під симфонію осені.
Наглядали за рисами обличчя у дзеркалі.
Вірили у диво, співали серцем впевнено і натхненно.
Дивувалися коли не знаходили спільної думки.
Жили так ніби в останнє бачимось під покровом ночі.
Літали блакитним небом серед балакучих снів.
Любили разом слухати одночасно хорошу музику.
Вечеряли, бо були надто голодними.
На тепло, на кохання, на відвертість і вірність.
Чекали на життя.
Слухали, як посеред серця калатає чиста-неземна любов.
Жили.
Ми ще зробимо багато, бо ми варті бути щасливими.
Щастя.
І пам'ятали, що все буде добре.
Без слів, без музики, без необхідних речей, бо ти поруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364632
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 05.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2012
Вижу зиму белоснежную,
лес под горой,
тающее паром слово "разлука",
снежинки на ресницах
и слово "любовь"
прорастающее на опушке
подснежником...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362118
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Слушая слова,
смысл не ощущая еще,
а чувствуя колебания звука
кожей самой,
мурашками по ней,
невольно притопывая
в такт размеру,
озираешь картину
взором внутренним,
подвижным во времени,
(чем не машина времени?),
и в момент один охватываешь мысль
завуалированную,
спрятанную между словами
и торжествуешь - уразумел!
- Что это было? - спрашиваешь у соседей,
озабоченных семенами подсолнуха.
- А, это... - стишки, вроде... -
отвечают рассеяно -
не спеши уходить, скоро петь будут. -
советуют тебе
заботливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332437
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.08.2012
О свободе не плачут. Нервы слабых снуют.
Остается под выстрел бросаться.
О любви не поют, стен задушенных душ.
И в бою строй оплавленных пуль под раздачу.
Чтоб свободой нажраться, кровь родную прольют.
И теряется в стаде незрячий.
Провожают огни, я живу, не живу.
Доживаю последнюю форму свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308935
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 08.08.2012
Ах эти суки-поезда
Ну почему в Аду и то есть ветер?
Не остается в них следа
прохлад весенних. Только пепел.
Ох, это страшная пора!
Мне сдохнуть хочется от лета,
После себя оставив страх,
Что не дождемся дней... одетых.
И пОтом давится народ.
Тела сальные, вонь повсюду.
Поэтов бесит каждый год -
Стихи не пишут летом люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352925
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Так хочеться знайти Тебе! Мого!
Хочу, щоб ти прийшов і зачарував мене
поглядом, рухом, подихом
Я б кішкою блиснула жовтими очима
і покинула тебе,
і повернулась перед відчаєм
Ми б зникли на тиждень, на вічність, на мить
Якщо б не потонули у щасті, один в одного в очах
повернулись...
читали б з однієї книги,
ділились останньою чашкою кави,
останнім шматочком не затьмареної свідомості,
танцювали б під тишу, під дощ,
шукали б у веселки нові кольори.
У нас був би сірий пухнастий котик,
який клубочком згорнувшись лежав поміж нас, або
ми обоє вмощувались у тебе на грудях.
Кожного зимового дня
лежали б на сніжку серед поля,
на замковій стіні щоранку дивувались світанку...
Так хочеться, милий, коханий, рідна душа...
знати б де ти...
У нас сьогодні мокро і холодно...
А в тебе?
Може в тебе дощ...
краплею проковзнути б по твоїх вустах,
сніжинкою впасти б на твої розкішні вії,
переливатись промінчиком сонця на твоєму волоссі.
хочу стати новим кольором у веселці,
щоб ти мене знайшов....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98234
дата надходження 17.10.2008
дата закладки 25.07.2012
Крiзь душi лабiринти-нетрi
Путiвцями та манiвцями
До межi, до iржi, до безтями
Йти, не прагнучи слави, смертi.
По трiпочучих нервах вести,
Мов по картi, маршрути бравi,
Вiд ланцета слiди кривавi –
Роздорiжжя i перехрестя.
I далеко поза порогом
Чи то дому, а чи то болю
Стати, вперше й навiк, собою –
Напiвдемоном-напiвбогом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290668
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 25.07.2012
Що ти малюєш як тобі сімнадцять?
Червоне й чорне,без середини й субтонів.
Твоя революція, твій надірваний спів,
Незнайомого світу твої очі бояться...
Ти розписуєш тіло білим словом кохання,
Що би він прочитав твою першу весну.
Ти змінюєш запах,ти тікаєш від сну,
Він як двері, як крила, як крапка чекання...
А він розлитий з того ж урожаю що і ти,
Така ж палітра, хіба пензель інший.
І бє він краскою лиш так, між іншим,
Бо ще боїться розміняти я на ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128342
дата надходження 30.04.2009
дата закладки 20.07.2012
Присвячую В. і Р. І готелю Леополіс.
- Тут так жарко!
Сонце!!! Йди сюда..
Сонце! Я чекаю..
Тут так жарко!
Будь ласка будь сьогодні зі мною, тобі не потрібно нікуди йти. Я забронював номер в готелі, просто посидимо і вип"ємо солодкого вина. Ти ж знаєш мене, саме так і буде. Але якщо ти сама захочеш більшого то я здамся. Відразу і без бою. Будь ласка, давай потанцюємо? В тебе таке струнке тіло, таке ніжне. Таке плавне.. Бери цей бокал і давай потанцюєм під цю Арету Франклін.. Це соул, я розкажу тобі про нього. Я розкажу тобі про блюз, а потім про джаз. Я розповім про госпел, спірічуелс і все про музику чорних. Я розкажу тобі.. Я навчу тебе.. Зовсім безкоштовно.. І навіть не спатиму з тобою, присягаюсь! Але якщо ти сама захочеш більшого, то я здамся. Відразу і без бою! Без бою!
- Тут так жарко, так шумно. За це я не люблю клуби. Сонце, давай вийдемо. Мені тут погано. Я не можу, мені потрібно на вулицю.
- Добре, йдемо. Дай мені свій жетон.
Чому ти раніше не сказав, що не любиш клуби? Я не знала.
- Дрібниці. Ти ж не знала, що там буде так багато людей. Все добре. Просто мені потрібна саме ця прохолода..
- Тааак, на вулиці класно! Ходімо кудись, може до мене?
- О, ні. Ще б того не бракувало, щоб твій тато діставав мого друга різними питаннями, де ми шляємось.
Дівчина засміялася.
- Мій тато не такий.
- Я знаю, просто гоню, - відповів він з усмішкою. - Я сьогодні ночую в готелі. Може краще підемо до мене?
Дівчина подивилась йому в очі, а тоді сказала:
- Ходімо!
Ми нікому не скажемо ні слова про цей готель, нікому не потрібно знати чим ми займаємось. Але це без сумнівів музика. Я за це і люблю її. За те, що вона дозволяє підтримати її, за те, що вона така беззахисна. Така мила. Ви лише гляньте на неї.. Дика, незвідана.. Я люблю її довге волосся. Сонце, я.. Це так мило..
- А як ти познайомився з моїм братом?
- Оу! - Хлопець засміявся. - То було в нашому селі, на дискотеці. Я тоді був чьоткім реперчиком, танцював брейк - денс, широкі штани і ті кепки, знаєш?
- Так, в мене була, - відповіла вона з усмішкою. Очі блищали.
- Ну я прийшов до клубу, типу до того клубу, що в нас в селі. Там був один мій знайомий Ваня. Він і познайомив мене з твоїм братом. Так ми помалу зустрічались, в переважності на вихідних на дискотеках. Потім якось почали частіше бачитись, більше спілкувались. Виявилось, що в нас є спільні мрії, бажання ну і друзі само собою. Погляди на життя. Все по чуть - чуть і ось. Він один з моїх найкращих друзів.
- Цікаво. А як ви почали займатись репом?
- Я дуже любив реп, та й досі люблю. Хоча він вже не такий. Ну і я відповідно хотів бути репером, писав перші тексти. Рома цим зацікавився, помалу почав строчити сам. Була ідея бути групою, але ми надто різні і поки не знаємо, як це все з"єднати в одне ціле. Та й соло якось краще, ми не тиснемо один на одного. В Роми талант, він крутий чувак. За це я його люблю.
- Правда? Я так мало про нього знаю, хоча ми родичі..
- Таке буває. У вас ж велика родина.
- О так..
- В тебе теж є талант. Чесно, такий маленький. Але якщо ним зайнятись, то він виросте. Полюбому!
- Маленький значить?
- Так, ось такий, мацопкий.
- Мацопкий?
- Дуже мацопкий.
- Я тобі зараз покажу, мацопкий!
Вони бились подушками, стрибали на ліжку, розпивали вино, а тоді голосно співали. Нестримно реготали і заходились, що живіт болів. Було неймовірно весело, це була мить щастя.
- Охх.. Скажи, а чому саме я?
- Ти написала, що шукаєш людини, яка буде вірити в тебе. Я вірю.
- Так просто?
- Ні. Це неможливо пояснити, але я все привик робити за покликом своєї душі, слухаючи своє серце. Інтуїція.
- А якщо вона підведе?
- Я про таке не думаю. Не думаю, щоб воно не сталось. Його немає.
- А я трішки переживаю..
- Не треба. - Хлопець підсунувся до неї, - ходи сюди. Я знаю, що усе буде заїбцом. Знаю, що все буде круто. А звідки? Я не знаю, звідки знаю, але я знаю.
Вони сиділи мовчки поки вона не наважилась покласти свою голову йому на груди. Він підібрав її чорняве волосся з її чола, погладив по руці, мовби заспокоюючи. Хлопець довго дивився на неї, її очі. І дівчина знала, що він дивиться, і заплющила свої очі з усмішкою. Він теж усміхнувся. І йому стало тепло десь там всередині і він знову почув сильний стук свого серця.
Якби ти захотіла більшого, клянусь, я здався б вже прямо тут! І без бою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346808
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Макарони впали на стілець.
Трагічно, друзі. Дуже сумно.
Вечері – basta, це кінець,
І муза від журби заснула.
Моя лапша пішла з життя…
Дарма, що «вищого гатунку».
Тепер вона - лише сміття,
У це не вірить тільки шлунок.
Він кличе любу вермішель:
-Вставай, ти не могла померти!
Ти на стільці вже цілий день,
Але я хочу, хочу жерти!!!
Півміліметру до мети,
Вже макарони на виделці,
Хотів до рота піднести,
Але не витримало серце…
І руки раптом затряслись...
Виделки геть! Ножі! Тарілки!
До біса кляту вермішель!
Пішов на кухню гризти грінку.
P.S. Все, що впало, але лежало менше 5 секунд - офіційно не падало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345690
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Дерева листями шумлять.
Зів’ялі квіти вимовляють сум.
Обличчя каже що нема
У голові тиндітних дум.
Блакитне небо ріже очі,
Мов лезо гострого ножа.
Я доживу мабуть до ночі,
Якщо проситиме вона.
До бога – кажуть, це на гору,
А я з шістьнадцятого вниз.
Таким як я, ще й в літню пору
Не видають до раю віз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185776
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 21.06.2012
Я ховаю тебе у рядки,
закутую розділовими знаками,
обмежую лише словами, фразами,
реченнями…
….я почуваюсь приреченим,
з своїми абстрактними ляками…
ховаю тебе в своє серце,
у світ лірично – неправильний
…втрачаю себе в мегагерцах
ціленаправлено …
не згубити б емоції в вулицях,
сховати тебе від своїх заперечень,
що так іноді боляче туляться
до серця … ти пробач,
що ховаю тебе у рядки своїх речень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310781
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Я розповім тобі про дивну осінь,
Про жовте листя, про пусті слова…
Я відчував, що холод лиш морозить,
Її дощі – не було в них тепла…
Я розповім про незабутню зиму,
Вона одна – вона така сліпа,
Не бачила в мені холодну спину,
Я не помітив – знищив почуття…
Я розповім про надзвичайну весну,
Про те тепло що віддала вона,
Але забрала вічність незалежну,
Я відчував, як рвалася струна…
Я розповім тобі про нове літо,
Це ти, це я – єдина ми сім’я,
Шкода буде якщо ти не помітно,
Втечеш туди де зовсім не моя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263849
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.06.2011
а пам'ятаєш літню зливу? стояли ми одні під покривалом ночі і дощем....
два серця тихо в ритмі бились....в душі солодкий щем...
пам'ятаєш? ті ненаситні бажання і уста?
і посмішку...і поцілунки...і слова...
хоч слів було так мало, вони змивались краплями дощу...
та нам і погляду було достатньо...!
пам'ятаєш?
так ніжно, солодко, приємно...
відчувала, що живу!
і якби хтось посмів тебе забрати, почала б я жорстоку боротьбу...
мокрі футболки на тілі, і мелодія вхідного дзвінка...
ми були разом, а значить - за межею покриття....
десь там,де одне на двох серцебиття......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262546
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 02.06.2011
У Игоря Талькова есть песня "Праздник". Под эту музыку и мне написалось о своей милой. Её звали (зовут) Виктория. К сожалению у меня нет ни одной фотографии Витуши, но я нашёл для этого стихотворения фотографию Оли (из Львовщины), которой тоже можно спеть такую песню. :)
Милая моя
Я в этот вечер
Вновь вспоминаю тебя
Слушая капли дождя
И мечтая о встрече
Милая
Ты не со мною
Так далеко от меня
Но сердце
помня тебя
Болеет тобою
Милая моя
Я вспоминаю
Рук твоих нежных тепло
Как много мне было дано
Я понимаю
Милая
Жалеть не надо
Любовь что тебя не нашла
И ту от которой ушла
Жалеть не надо
Милая моя
Я не случайно
Так называю тебя
Просто безумно любя
Любя печально
Милая
Ты не ответишь
Вдруг обратившись дождем
Ясным солнечным днем
Ничего не изменишь
Милая моя
Ты все дороже
Каждым прожитым днем
Но мир где с тобой мы вдвоем
Увы невозможен
Милая
Не понимаю
Зачем тебя должен забыть
И как без тебя дальше жить
Уже не знаю
Милая моя
Я в этот вечер
Вновь вспоминаю тебя
И слушая капли дождя
Мечтаю о встрече
Милая...
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8209
Gelly перевела его на украинский язык
здесь: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312160
Вот, кстати, музыка:
[youtube]http://youtu.be/Dy_pDgo2Pbw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150438
дата надходження 16.10.2009
дата закладки 25.05.2011