Руці – краплини щирості,
Очка – коштовні опали.
Як же словами викласти
Як ми тебе чекали!
Спи, солодкий ангелику,
Маминим раєм обвийся.
Ти прийшов до нас здалеку
І по дорозі втомився…
(Доньці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643588
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 05.08.2016
Ніколи б не подумав, що ця осінь
Мене до написання спонукне.
Жовтіє листя… Ні, це не здалося…
Насправді, це пригнічує мене.
Пригнічує, і так, що не заснути,
Й депресія осіння – не вина…
Зі сходу болем і війною чути.
Болить на всю країну ця війна.
06.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528185
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Слава Богу за всё! Не воздать мне Ему никогда!
Кто-то молится ночью, а кто-то томится от лени.
Но по воле Его либо рай, либо ад - навсегда.
Он Велик и Суров, кто пред Ним не склоняет колени?!
Всем просторам земли, Не вместить Милосердья Его,
От Могущества Бога земля проростает цветами,
Миллионы людей бесконечно хотят своего,
Хоть все радости мира у Бога лежат под ногами...
Глупый стал полагать,что в сто крат поумней мудреца.
И стенает кто слышит, не слыша рыданий глухого!
Там калеку ведут, тут печаль от морщинок лица.
Сколько жалоб вокруг.Зрячий вовсе не видит слепого!
Холодны стали души...уже впрямоту до нельзя.
Да и вера не сталь, а увы как простая бумага.
Прав был царь Соломон только мудрость у Бога прося.
Он за это имел и земные, и вечные блага.
За поклон до земли всё на свете отдал бы мертвец.
Слава Богу за всё! Прокричал бы с неистовой силой.
Пока слышится стук лишь до срока горячих сердец.
Помолитесь все те, кто стоит у него над могилой...
Просыпается солнце...наполнилась силой земля...
Человек улыбается свету не вставши с кровати.
И трепещет весь мир...слышен звонкий запев соловья
Милосерден Всевышний! Я жажду Его благодати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521032
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Коли найвища цінність – це людина,
За що ж тоді змагаються живі?
Єдина Україна – чи єдина? –
Коли триклятий ворог – майже свій.
До нападу готуємося знову,
Хоч від зими зостались ще синці…
Війна – жахливе слово – вже не слово,
Як постріли ворожі – прямо в ціль.
Була б у нас протриматися змога,
А там все-рівно здужає добро…
І все таки я вірю в перемогу.
Я вірю в свій нескорений народ.
12.05.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498557
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 18.06.2014
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
(Валі Савелюк)
В очах
життєва сила
не згоря,
Якщо ці очі
звернуті
угору.
Не йде тут мова про
німу покору –
То все у грудях та
душа-зоря!
Я, знаєте,
з цікавості горю:
Душі в очах
не видно й
при потребі,
Як днем
не видно зір
на чистім небі,
Однак…
є спосіб
бачити
зорю
Не в ніч.
Не в ніч!
Душа –
зоря з імли,
То світанкове сяйво,
як поблажка!
Пробитись на поверхню
дуже
важко,
Коли ніхто не відає коли…
Така гучна,
як срібло на росі,
Настільки тиха,
як Велика Берта…
Це саме та
субстанція
відверта,
Яку ми так приховуємо всі.
А знаєте, от що таке
душа?
То совість,
чи,
скоріше,
засторога
Від грішного,
щоби боятись Бога?..
Чи,
може,
це багатство без гроша
Єдиного?
Бо зірку у імлі
В криниці й днем
побачиш
у глибокій…
Бо тільки та душа пізнає спокій,
Яка неспокій знала на землі.
06.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 10.04.2012
Намалюй мені усмішку,
добротою уквітчане золото,
Намалюй мені соняхи
і безмежністю сповнену синь,
Намалюй мені озеро,
де кохання сіятиме човником,
Бо немає й між зорями
яскравішої в світі краси...
Намалюй мені затишок
і доверши його оченятами,
Намалюй мені загадку,
що й премудрі її не збагнуть,
Намалюй свою радісність,
і,
кохана,
не прошу багато я:
Просто
будь.
Просто
будь.
Просто
будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317750
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 01.03.2012
Де небо глибиною вабить очі
І де порослий бур’яном пустир,
Давним-давно стояв собі жіночий,
А поряд – чоловічий монастир.
Жилось монахам – краще б і не жити…
І у монашок – доля не сироп…
Тому вони і почали робити
Один назустріч одному… підкоп.
Копали дні і ночі без спочину,
Тунель ладнали, щоб стояв віки!
Жінки ж бо прокопали дві третини
І лиш третину – чоловіки.
У них одразу заболіли спини,
І тут безсилий навіть сам амур!
Було їм важко, і тому мужчини,
Копнувши раз, ішли на перекур.
Сиділи, дим крізь ніздрі пропускали,
Мабуть, чекали манни з висоти,
Ну а жінки тим часом все копали
І шли вперед до світлої мети.
Один мужчина проявив активність,
Він так сказав, поцілувавши хрест:
“Піднімем, браття, праці продуктивність.
Нехай святі благословлять прогрес!”
Чоловіки одразу… засідали,
Писали постанову і декрет,
Ну а жінки тим часом все копали,
Забувши втому, швидко йшли вперед.
Було землі розкидано чимало,
Але сказати треба накінець:
Мужчини паралельно прокладали
Іще й тунель під винний погрібець!
Пили вино й горілку, їли сало,
Несли здавати у кіоск пляшки…
Ну а жінки тим часом все копали
І йшли вперед... На те вони й жінки!
На жаль, не всі історію цю знають,
Але вона навіює думки,
Що в нас жінки, як правило, копають,
Ну а керують лиш чоловіки.
Та хай це все залишиться між нами.
Вже через рік перемінивсь пустир:
Поміж дорослими монастирями
З’явився ще й… дитячий монастир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315453
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 03.02.2012
Давно не в моді реверанси,
у дії правило: без слів
жбурляти бісер, щоб дзвенів.
А потім… потім дисонанси
звучать у скронях як пунктири…
Такий собі болючий шов
тонкою голкою пройшов.
Свідомість просить нашатири:
Блукає місяць на дахах,
а на бурульках-дзеркалах -
клубочок теплий кошеняти
На шлях молочний по слідах
натрапив, лапки у зірках…
Одну на щастя хоче зняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310493
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 03.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012
Тобі я ніжність постелю
на ложі соннім та духмянім.
Зірками випишу "люблю"
в рубінах вуст - на кожній грані..
Хочу твого тремтіння знов -
в чеканні хвилі насолоди,
без непотрібних вже розмов,
в простому поклику природи,
в простому зові почуттів,
бажань, що стримувать несила,
в пожежі дотиків і слів,
в польоті тіней швидкокрилих!..
Не озирнувшись ні на мить,
не завагавшись ні на йоту,
ми в ніч дорогою відкрить
підем - закохані істоти.
Любов пізнаєм до кінця.
Бери ось, пий мене, будь-ласка!
Для тебе серце по вінця
налите щастям - під зав'язку.
Мене ти вип'єш - і хмільна,
заснеш до самого світанку,
квітучо-ніжна, мов Весна,
царівна днів, ночей і ранків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2011
Хто володіє словом – будім землю,
Хто володіє духом – станьмо кремнем,
Хто володіє дзвоном – биймо в дзвони,
Ставаймо на коліна – б’єм поклони.
Не замовкаймо ні на мить, ні на хвилину
Чума іде – мор косить Україну:
Винищує народ, корчує сім’ї,
Розритими світами ідуть рідні.
Стають свої – чужі, як дикобрази,
До владного корита рвуться нагло
Їм байдуже народ – для них ми стадо
І чим воно тупіше, тим і раді.
Хто вміє і не вміє вчім молитись,
До Господа взиваймо: – Дай нам, криці!
Повстати у душі, у слові й мові
І заспівати так, як хоче совість!
Горімо як свічки, щоб стало ясно,
Щоб мертві на живих не хтіли клясти,
Пишімо так, аби кістки тріщали
І з кров’ю на очах пишімо правду.
В нас вибору нема – одна дорога
Дорога в нікуди або до Бога.
Повстаньмо із гріха – доволі нити!
Життя дано лише – аби любити!
P.S.
У нас одна молитва – Слава Богу!
У нас слова молитви – рідна мова!
у нас одна родина й Україна!
І молиться отой, хто справжній нині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244957
дата надходження 04.03.2011
дата закладки 20.12.2011
Не ховай, мила, радості сліз у чудових своїх оченятах,
Що напоєні чистим теплом і наповнені щастям любові.
Ти така, як весна у раю! Ти така, що у інших дівчатах
Вже не бачу красиві уста, коли в тебе вони – пречудові…
Подивись: моя зірка зійшла; я освічений, леле, красою,
У якій твоя велич і ще твоя сила краси неземної.
Я віддам свою зірку тобі! – хай блищить золотою росою,
А ти просто живи і радій: такі очі – у тебе одної.
Ти ж така, як ласкаві дощі, що змивають самотність відтоді
Як я вкотре собі зрозумів: ти така, як едемова м’ята!..
В мене більшого щастя нема, і щось інше – омріяти годі,
Коли ти, в хвилі радості сліз, не ховаєш свої оченята.
27.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289040
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 04.11.2011
Невозможно придумать ответ,
А возможно не знать ответа.
На единственный твой «Привет»
Променяю «за так» полсвета…
Я смогу всех друзей забыть,
Красотою себя укрою.
Невозможно тебя не любить! –
…Но возможно не быть с тобою.
17.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281504
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 10.10.2011
Нежная, добрая, глупая,
Рвёшь меня просто на части,
Сердце возьми моё в руки, -
Бьется еще?
Это счастье!
Это мой признак забвения,
И не смотри, что уставший,
Тело застыло в знамении,
Мысли – слезою упавши...
Мудрая, милая, слабая,
Пьешь меня каплями страсти,
Ты обними меня нежно, -
Сладкий еще?
Это счастье!
Это мой вкус постоянности,
И не смотри, что тускнею,
Тело - ванильные пряности,
Мысли над образом бреют...
Сильная, верная, грешная,
Тянешь в огонь своей власти,
Ты загляни в мою душу, -
Пламя Любви?
Это счастье!
Это мой принцип участия,
И не увидишь сомнения,
Тело желает причастия,
Мысль содрогается рвением...
Гордая, мною любимая,
Силой рубцов на запястье,
В детство необозримое
Скоро уйду...
Это счастье?
Это судьба моя странная,
И не смотри, не насытились,
Тело такое желанное,
Мысли стихами рассыпались...
21.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266257
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 21.06.2011
(Писалося з поетесою Галиною Леськів)
− Я знаю, что сегодня наверно не усну.
Пусть трижды сосчитаю в галактике планеты
И думать не устану про эту тишину…
Ведь песен больше нет. Ведь я не знаю где ты.
− Для того, хто чекає – на небесах хвала,
Бо з дерева кохання не опадає листя…
Бо значення немає, що відстань немала,
Якщо у серці стільки для перемоги місця.
10.06.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Притулок-дім усіх малят,
яким життя подарувало
нелегку долю без батьків,
що так бездумно їх віддали.
Вони чекають,молять Бога,
в сім'ю потрапити скоріш.
Для них тепер одна дорога,
і мрія теж одна на всіх.
У щастя вірю цих дітей!
Не залишаймо їх у тузі!
Надію запалім для них,
байдужими не будьмо, друзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263256
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 06.06.2011
У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261459
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 31.05.2011