ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Избранное

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


Ліоліна

Се. кС.

СЕкунды  (Каждого  «Сегодня»)

Сорвал  ты  крепкой  трепетной  рукой
С  прозрачной  дивной  ночи  покрывало.  
А  то,  что  взору  открывалось,
Рождало  страстный  стон  глухой.

Ты  –  пленник,  господин,  и  царь,  и  раб.
В  стихии  неги  растворилось  тело.
А  за  стеною  скрипка  пела.
И  кто  б  искал  иных  наград?

С  тобой  молчим  –  о  вечном,  о  простом,
О  том,  что  растворяемся  в  пространстве.
А  ночь  в  сияющем  убранстве
Одарит  нас  любви  дождем.

Без  этой  сказки  не  прожить  и  дня.
Луна  заглядывает  к  нам,  ликуя.
И  от  камина  (поцелуев?)  –
На  теле  –  блики  от  огня.

***
Мороз  скрипит  и  ноет  за  окном.
Снежинкам  любопытным  на  стекле
ПризнАемся,  как  жарко  в  январе,
Но  не  сейчас.  Потом…  Потом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Юля Фінковська

Те, що всередині /Присмакове/

Мало  кисню.  Багато  думок  і  тісні  коридори,
Кава  в  пластику  і  якісь  театральні  штори.
Шуберт  в  плеєрі…Можна  цю  мить  надпити,
Словом,  варто  ще  раз  розпочати  насправді  жити!
Забагато  людей,  що  ламають  тебе  «як  треба»,
Трохи  віршів.  Стійкий  дефіцит  його  неба.
Крик  будильників,  майже  свинцеві  повіки,
Сни  в  гарячці,  а  на  зап’ястях  –  гуашеві  ліки.
Надлишкові  дощі.  На  блокнотах,  щоках  і  асфальтах,
Ледь  зім’яті  слова  на  яскравих  газетних  шпальтах,
Телефонні  «привіт»,  що  дарують  бажання  сміятись…
Головне  не  боятись.  Так,  навчити  себе  не  боятись!
Мало  друзів,  зате  як  багато  звичайних  знайомих,
Серед  присмаків,  на  губах,  як  правило,  більше  солоних.
Так  буває,  та  дихати  треба,  навіть,  як    дуже  тісно,
Ти  чекаєш  чогось/когось?  Не  бреши  хоч  собі…Ну  звісно…
Просто  сумно  і  кулькові  ручки  плачуть  чорнилами,
Якщо  страшно  летіти  –закриваєш  зіниці  крилами.
Три  хвилини  для  щастя,  ціловані  сонцем  скроні,
Тільки  от…Ще    потрібні  вологі,  міцні  долоні…
Все  життя  –як  кіно.  Душа,  мов  суцільний  згорток,
Чай  без  цукру,  та  купу  підступних,  цукеркових  обгорток.
Ніжність  –тепла…Хочеш  /не  хочеш  обгортаєшся  нею,
З  понеділка  починаю  худнути.  Від  людей  та  емоцій…Душею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352437
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


АнГеЛіНа

Лист ЙОМУ…=)

Серденько…♥
Як  би  ми  обоє  цього  не  хотіли,  але  вже  скоро  нам  з  тобою  доведеться  розлучитися…=(  Не  переймайся!  Я  не  буду  плакати!..  Навпаки,  сміятимусь(ти  ж  знаєш,  я  інколи  можу  дивувати;))…  Милий,  я  хотіла  б  попросити  тебе,  щоб  ти  не  будив  мене,  коли  ітимеш…  Пам’ятаєш  же,  яка  я  лінива???=D  Тож  пишу  тобі  цього  листа,  щоб  попрощатися  заздалегідь!..  І  пропоную  тобі  згадати  деякі  моменти,  що  ми  разом  пережили…=)
     Пам’ятаєш,  сонечко,  як  все  почалося?..  Я  тільки  розійшлася  зі  своїм  колишнім,  як  у  моєму  житті  з’явився  ти…=)  Був  таким  ніжним,  таким  уважним,  романтичним…  Згадаю,  як  колись  уранці  ти  приніс  мені  білого  наливу…  Я  бачила,  як  ти  почервонів,  коли  я  взяла  у  тебе  з  рук  одне,  дякуючи!..=Ь  Яблука  були  такими  теплими…  І  дуже-дуже  смачними!..  Жаль,  що  зараз  від  низ  залишилися  майже  самі  спогади…=(    …А  пам’ятаєш,  як  розцвіла  троянда???  Така  маленька  і  беззахисна…=)  Може,  тієї  тендітності  їй  додавав  її  блідо-рожевий  відтінок?..  Але  зараз  мені  це  байдуже!  Тільки  приємно  згадувати,  як  ти  вперше  показав  мені  її…    Хм…=)    …Знаєш,  зараз  у  мене  цвіте  вже  чотири  троянди!..=Ь    …Ти  пам’ятаєш,  як  ми  удвох  чекали  дощу???  Наче  якісь  божевільні,  ми  ображалися  на  сонце!..=D  Збоку  це,  звичайно,  виглядало  смішно,  але  тільки  ми  з  тобою  знаємо,  що  було  в  нас  у  душах…  Страшенна  спека,  яка  просто  благала  дощу!..  Справжнього!..  Але  ти  знаєш,  я  його  й  досі  не  дочекалась…=(  …Проте,  краще  не  будемо  згадувати  сумне!..  ;)  Ти  пам’ятаєш  соняшники???  Здається,  ніколи  не  забудеш…  Я  знаю,  вони  тобі  дуже  сподобались!..=)  Та  й  мені,  чесно  кажучи,  вони  здаються  дуже  симпатичними!..=)  В  мене  ще  досі  лежать  на  столі  ті  фото,  що  ти  мені  їх  подарував…=)  Там  скрізь  жовтопузі  (бачиш,  не  забула,  як  ти  їх  називав!=Ь)  соняхи  на  фоні  блакитного  неба…  Дякую!..  =)    …До  речі,  мені  є  ще  за  що  тобі  казати  спасибі!  =)  Вдячна  за  те,  хороший  мій,  що  змусив  мене  нарешті  навести  лад  у  кімнаті!...=)  Дійсно,  в  моєму  робочому  столі  був  безлад(але  ж  ти  згадай,  що  я  лінива!=Ь)…  Сотні  незакінчених  задумів,  які  на  початку  здавалися  мені  ідеалом,  тисячі  непотрібних  мені  речей!..  Спасибі,  що  навчив  мене  прощатися  з  колишнім!..=)
     І  з  тобою  я  прощаюся  так  само  легко!..=)  Але  не  тому,  що  усвідомила  те,  що  ти  мені  не  потрібен!  Просто,  я  вірю  в  те,  що  ми  ще  зустрінемось…=)  І  ти  в  це  вір,  любий  мій!..
     Що  ж???  Цілую  тебе  на  прощання!..=*
     Твоя  маленька…=)

P.S.  Знаєш,  у  своєму  щоденнику  я  записую  своїх  колишніх(але  це  таємниця!=Ь)  Ти  не  думай,  це  не  для  того,  щоб  колись  їм  помститися!..  =D  Так  от!  Я  запишу  тебе  в  цьому  списку  сьомим…  Інакше  й  не  могло  бути!  І  ти  це  добре  знаєш!..=)  Адже  сім  –  це  твоє  число…  Ти  ж  Липень…=)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352461
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


Юля Фінковська

На лініях душ /від чекання/…

Чекання  –як    тисяча  і  одна  ніч,
Шахерезада  мене  б  зрозуміла.
Світанки  сповзають  із  передпліч,
Торкаються  лезом    тіла…
Вбивати  по  краплі  свій  час,
Хвилини,  що  пахнуть  чорнилом.
Втопити  в  фонтанах  «нас»,
Засипати  сни  м’ятим  пилом.
Чекання,  чекання…  Ще  крок!
І  відчай…Напевне,  від  чаю…
Бажанням  торкнутись  зірок,
Ці  миті  на  смак  відчуваю.
Всі  недослова,  недорими,
Листи,  рідним  почерком  вмиті.
Тремтінь  боязких  пілігрими,
І  спогади  в  снів  оксамиті.
Чиїсь  блідуваті  пастелі,
Розмиті,  чужі  обіцянки.
Боїшся  розбитись  об  стелі?
Не  вип’єш  блакить  з  неба  склянки.
Над  прірвою  час  воскресає,
Ти  знов  пробачаєш  відсутність…
І  сильних  чекання  вбиває,
Така  вже  його  клята  сутність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352365
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


Jaroslava

Акварелі осені

Малює  осінь  листя  в  колір  золотавий.
Одне-у  жовтий,інше-у  багряний.
Он  ясен,липа,  дуб-
Уже  стоять  брунатні.
Листки  ж  ,горіха,різнобарвні,
Та  ще  пахучі,ароматні.
Берізка  білокора  вся  святкова,
Бо  в  розкіш  жовту
Вбралася  казково.
До  верби  і  бузку
Осінь  ледь  доторкнулась,
А  про  ялину  геть  забулась.
Тому  й  стоїть  вона  
Розкішна  і  зелена,
Пишається  красою  серед  кленів.
А  вже  під    Новий  рік
Про  неї    всі  згадають
Та  іграшками  й  блискітками  заквітчають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328861
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 23.07.2012


Калиновий

Сьогодні, нині й повсякчас

Сьогодні,  нині  й  повсякчас,
Свій  хрест  нести  покличе  доля  нас.
І  як  би  важко  небуло,
Ти  не  проси  полегшити  його.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352095
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012


kulbabka

Полоще день фіранку на вітрах…

Полоще  день  фіранку  на  вітрах,
Вербові  коси  плесо  розгойдали,
Смаглявий  серпень  з  круглого  цебра*
В  достигле  жито  висипав  опали.

Шепоче  ліс.Між  тихих  молитов
Звучить  потоків  музика  органна-
Це  поміж  скель  несеться  стрімголов
Гірська  ріка,  срібноволоса  панна.

Десь  поміж  гір  гойдається  димок-
Вже  мабуть  осінь  люльку  закурила,
І  між  тоненьких  струпіхлих  гілок
Напнув  павук  посріблені  вітрила.

Вже  обтрусив  нестримний  вітерець
Півоній  цвіт  на  біле  підвіконня...
Парує  сонця  смажений  млинець,
Стікає  медом  в  літа  на  долонях.


*Цебер-велика  дерев'яна  (рідше  металева)  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  діжки,  яку  використовують  для  різних  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012


Калиновий

Із святої криниці життя

Із  святої  криниці  життя
Я  напився  чистої  водиці.
І  тепер  не  боюсь  каяття
Перед  світом,  чи  то  наоднинці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352097
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012


Тамара Шкіндер

Розродилась громом чорна хмара

Розродилась  громом  чорна  хмара.
Стрілами  впилися  блискавиці  
Й  серце  зранили.  Небесна  кара
Твоє  слово,  виточене  з  криці.

То  не  злива,  ні.  То  плаче  небо.
Друзки  серця    розсипає  градом.
Не  карайся,  не  жалій,  не  треба...
Серед  літа  сніг  на  квітах  саду.

Післягроззя  чисте  над  полями.
Шлях  підсушує  засмаглий  вітер.
Хоч  дорога  ця  не  до  вігваму.
На  старих  стежках  печаль  розлита…

Та  не  висохло  душі  озерце.
Тож  вертай  до  мене  неофітом.
Ти  прийди,  коли  відчуєш    серцем,
Що  без  мене  вже  не  зможеш  жити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350199
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Тамара Шкіндер

Розкинувся жовто-зеленим морем широкий лан…

Розкинувся  жовто-зеленим  морем
Широкий  лан  –  безкраї  береги.
Вдивляюсь  я  в  безмежнії  простори
І  чую  серцем  шелест  навкруги.

То  знов  топлюся  у  каскадах  листя,
То  п’ю  росу  цілющу  на  стеблі.
Милуюсь  щиро  качанів  намистом,
Вдихаю  запах  рідної  землі.

О,  кукурудзо!  Справді  королева!
В  твоїх  суцвіттях  щось  казкове  є.
А  у  жнива  добірних  зерен  злива
Наш  рідний  край  вінчує  врожаєм.

Родюча  ниво!  Я  тобі  вклоняюсь,
Крізь  часу  плин  і  прожиті  роки
Тебе  велична  славлю  і  співаю:    
Благословенна  будь  на  всі  віки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349817
дата поступления 12.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Тамара Шкіндер

Липневі перипетії

Розкочегарив  Липень  свою  піч.
Дівицю  Спеку,  запросивши  на  гостину.
Гуляла  парочка  ця  день  і  ніч
Без  натяку  спочити,  хоч  хвилину.

І  хизувався  липень-молодець-  
Серед  всіх  місяців  він  є  найгарячішим!!!
Та  гульбищу  тому  прийшов  кінець.
Промовила  Гроза:  «Гальмуй,  хутчіше!»

Всеоживляючий  зронився  дощ
Рясною  зливою,  безмежно  довгожданно.
Заглянув  у  всі  шпарки  вулиць  й  площ,
Від  пилу  вимиваючи  старанно.

Озон  вдихнувши,  ожило  все  вмить,
Солодкій  парочці  забракло  тепер  сили.
Отож  в  повазі  й  шані  треба  жить,
Щоб  із  гостини  вас  не  попросили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348242
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 20.07.2012


soneta

Море

Добро  і  зло  сплелися  у  тобі,
Виплескуєш,  танцюєш  у  неволі.
А  серце  лева  –  ласка  у  прибій,
Тендітне  й  ніжне  серце  на  долоні.

Ти  бачив  біль,  знесилене  мовчання,
Криваві  танці  били  душу  дико.
Буремні  хвилі  –  болісне  повчання!  -
Тебе  не  чують,  вічності  Владико.

Ти  кинув  нам  доріжку  рятівну,
(Ходімо,  люди,  он  які  красоти!)
Веди  ж  у  мить  відродження  святу,
Де  дух  краси  породжує  свободу!

Нам  так  багато  треба  знати  «не»,
Прекрасне  в  нас,  рятує  нас  святе.

03.07.  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351616
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Маріанна Вдовиковська

Ночі в липні

Проступила  багряна  ряса,

огорнула  зорею  небо  -

так  червоно,  мов  серед  ребер

б"ється    полум"я  в  темних  вазах.

В  липні  ночі,  як  самосуди,

схоплять,  крають  все  по-живому...

слів  запраглось  твоїх  як...  дому,

заховатись  -  в    рідну  споруду.

Не  схитруєш  -  усе  мов  плесом

розвело  на  ліве  і  праве.

НетривкЕ  життя  в  переправі  -

тимчасова  робота  весел.

Рано-пізно,  чи  пізно-рясно,-

а  пристАти  -  як  небо  скаже...

воно  стільки  на  плечах  важить  ...

воно  в  липні  -  багряна  ряса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351615
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


НАДЕЖДА М.

Зігрію я осінній твій політ…

Вже  липень   добігає  середини.
У  розпалі  ще  літняя  пора.
Яка  чудова  зараз  тепла  днина!
Чому  ж  листочок  з  клена  опада?

І  вітер,  украй  зморений,   не  диха.
Натруджені  вже  крила  поскладав.
Навколо  розляглася  лише  тиша...
Чому  ж  листок  зів"яв  і  раптом  впав?

Далеко  ще  до  осені,  мій  друже!!
Надворі,  зрозумій,  не  листопад.
А,  може,  мій  хороший,  ти  недужий?
Чи,  може,  ти  життю  уже  не  рад?

Чи,  може,  в  тебе  теж  болить  серденько,
І  став  тобі  немилим  цілий  світ?
Сідай  мені  в  долоню,  мій  маленький,
Зігрію  я  осінній  твій  політ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Леся Геник

А вже запахло осінню в саду…

***
А  вже  запахло  осінню  в  саду...
Надули  щоки  яблука  червоні.
Пасе  дбайливо  сонце  череду
Хмарин  пухнастих  в  неба  на  долоні.

Уже  недовго  -  схлипнуть  журавлі
І  закурличуть  пісню  на  прощання.
І  раптом  ти  розчинишся  в  мені
Краплинкою  осіннього  кохання...
(17.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Леся Геник

У тобІ розстелена надія…

***
У  тобІ  розстелена  надія  -
Ув  очах,  в  усмІшці,  де  весна...
Пасмо  променів  на  ніжних  віях.
І,  коли  набруньчиться  вона  -
Серцемовна  спрагленість  любові,
Небом  ясним  лагідно  зирнеш...
Розіллються  днини  волошкові
Почуттям,  котре  не  має  меж!
(18.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351416
дата поступления 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012


golod00x

Стихи – фотографии давешних чувств…

КОНСУЕЛО  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351154)  


Стихи  –  фотографии  давешних  чувств.
Листнёшь,  и  напомнят,  чем  грезил  вчера.
Ушло,  растворилось,  развеялось  –  пусть!
Придёт  что-то  вновь  –  не  сейчас  умирать!
Зимою  мечтал  я  о  летней  жаре.
Сейчас  с  нетерпением  жду  Новый  Год.
Пишу,  и  не  старюсь  –  не  в  жилу  стареть.
И  маслом  мелодий  стихов  огород
Полью.  Нет  проблем  –  что  взойдёт,  то  моё.
Наган  не  ржавеет.  Перо  –  на  ходу.
…За  окнами  –  хмарь,  и  темно.  С  неба  льёт.
Дождусь  ли  я  Солнца,  чтоб  свечку  задуть?
Наверное,  да.  Реактивный  психоз
Пройдёт  без  остатка,  растает,  как  снег.
Прорвусь  непременно  из  времени  гроз
Во  время  цветенья.  Опять  смена  вех  –
Сменяю  я  дождик  на  неба  джинсу́,
Сменяю  сирень  на  малиновый  куст.
Я,  кажется  понял,  в  чём  спрятана  суть:
Стихи  –  фотографии  давешних  чувств.
18.07.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351167
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Лєха Суслик

* * *

А  я  живу  осколками  Вселенной,
Хочу  из  них  собрать  свою  мечту,
Но  все-таки,  наверное,  не  ту,
В  которой  нас  так  поровну  делило  время…

Которой  не  хватало  без  конца,  
Которая,  казалось,  будет  вечной.
И  веря  в  совпадения  беспечно,
Не  различали  мы  свою  печаль.

Теперь  в  коллекции  остались  у  меня
Осколки  памяти,  надежд  и  сожалений,
И  бесконечное,  безжалостное  время,
Но  только  в  ней  давно  уж  нет  тебя.

И  я  пытаюсь  складывать  их  вместе,
Один  к  другому  рядышком  кладу,
Но  нужного  я  что-то  не  найду…
Все  разбросаю…вновь  стою  на  месте…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350169
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 17.07.2012


НАДЕЖДА М.

ЗакінчИлась тепла літня злива… ( вірш для дітей)

ЗакінчИлась  тепла  літня  злива.
Жебонять  струмочки  по  землі.
Дітвора  весела  та  щаслива
Босоніж  ганяє  по  воді.

У  мілкій,  тепленькій  ще  калюжці
Баню  влаштували  горобці
І  старанно  вимивали  брюшка.
І  пірнали  в  воду  промінці.

Котик  теж  уже  причепурився,
Дивиться  уважно  у  вікно.
Лапкою  риженькою  умився
І  ковтає  слинку  вже  давно.

Капають  краплиночки  з  листочків.
Спека  вже  тепер  не  дістає.
Виростуть  у  лісі  знов  грибочки.
А  земля  ковтками  воду  п"є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350906
дата поступления 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Ліоліна

Тіні, як привиди

Сутінки  вкрали  день.  Сховалося  в  них  село.
Зникло  село,  яке              колись-то  селом  було.

Зарості  лободи.  Залізли  в  бур”ян  сади.
Кинутих  вікна  хат      тьмяніють  серед  весни.

Тяжко.  Нема  життя.  Занепад,  і  смерті  тінь
Бродить.  Вселилася  тут.        Тиша  і  запустінь.

Згорблені  постаті.  Як  тіні,  як  привиди.
Хто  з  них  чекав,  коли              у  старості  тут  біди.

Мовчки  сидять  вони.  І  слухають  тиху  ніч.
З  сутінками  життя        зустрілися  віч-на-віч.

Кумкання  мудрих  жаб.  Сови  істеричний  сміх.
З  поля  сама  прийшла        корівця  остання  їх.

Гулко  в  хліві  луна  корови  копита  стук.
Жде,  як  завжди,  вона        натружених  чорних  рук.

Пахне  свіженький  хліб  на  лавці  під  рушничком.
Місяця  гострий  ріг.        Черемхи  цвіт  –  за  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата поступления 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


kulbabka

Непрохана печаль

Яка  ж  вона  непрохана-печаль...
Ще  в  шибку  зазирають  дні  погожі
І  теплий  вітер  із  пелюсток  рожі
Зриває  ніжних  променів  вуаль.

Ще  серединка  літа.Дзвін  пісень
Між  шелесту  дерев  лунає  садом-
Та  вже  війнуло  в  душу  листопадом!..
Листком  кленовим  обірвався  день

І  дотліває  мовчки  під  вікном.
Медами  липа  солодИть  духмяно,
Десь  волошковим  ніжним  океаном
Хмарин  пливе  скуйовджене  руно.

Яка  ж  вона  непрохана-сльоза...
У  розпал  літа  сльози  недоречні,
Та  ниють  рани  зболені,  сердечні,
І  суне  з  гір  насуплена  гроза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата поступления 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012


НАДЕЖДА М.

Лише тебе не розумію…

Зі  мною  трави,  квіти,  вітер
І  неприборкані  думки,
І  ті,  хто    можуть  розуміти
Мої  віршовані  рядки.

Я  з  вітром  можу  розмовляти,
І  розуміти  шепіт  трав,
У  хмарах  високо  літати,
Що  червоніють  від  заграв.

Пливти  по  небі,  як  хмаринка
Назустріч  зливам  і  снігам.
І  гірко  плакать,  як  дитина,
Від  непростих  сердечних  ран.

А  то  сміюсь,  бува,  як  хвиля,
Що  гладить  берег  у  пітьмі.
Я  в  час  такий  тоді  щаслива.
Думки  прозорі  і  легкі.

Лише  тебе  не  розумію,
Я  ледь  тримаюсь  на  ногах,
І  моє  серденько  німіє,
Коли  сарказм  в  твоїх  словах.

Я  ледь  тримаюсь  від  безсилля,
Коли  збива  брехня  із  ніг.
Так  де  ж  знайти  мені  те  зілля,
Що  для  душі,  як  оберіг?

Щоб  захистить  себе  від  зради,
І  від  приниження,  брехні.
Щоб  знищить  зовсім  оці  вади,
Які  огидні  так  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350663
дата поступления 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЕЛЕГІЯ МОВЧАННЯ

На  крилах  дум  лечу  в  літа  грядущі  –
палахкотять  видіння  у  пітьмі.
Стрічаються  мені  незрячі  душі,
безвольні  –  і  оглухлі,  і  німі.

В  мовчанні  чую  дивну  силу  крику.
За  грішні  думи  дорого  плачу.
Всевишньому  мій  не  потрібен  викуп.
Моє  мовчання  місяць  мудрий  чув.

Він  істину  снує  в  безодні  неба.
Душею  бачу,  серцем  чую.  Та  
словами  вимовляти  те  не  треба.
Та  й  не  можливо.
Істина  –  свята.

О,  скільки  смутку  плине  в  згустках  тиші!
Хлюпочуть  хвилі  схлипів  надсумних.
Задуми  берег…
Враз  назустріч  вийшов  ясний  промінчик.
Сум  безмежний  зник.

У  серце  ллються  крапельки-акорди
і  грає  барвами  стрімкий  струмок.
І  радість  розлилась  потоком  гордим
у  повені  й  гармонії  думок!

В  мовчанні  –  істина.
В  нім  стільки  змісту!
Вир  почуттів!..
Ця  думка  –  не  нова:
коли  стає  на  серці  надто  тісно  –
мовчання  випромінює  слова.

Як  пам’яті  свіча  вогнем  тріпоче,
як  тонко  й  високо  звучать  думки,  –
мелодію  Господь  почути  схоче  –
мовчання  перероджує  в  рядки.

Пречисте  світло  оселяє  в  слові,
щоб  спраглих  душ  воно  могло  сягти.
Поезія  з  промінчика  любові
народжена  –  полине  у  світи.

В  майбутнє  не  літаю  понад  міру,
та  виплесну  зізнання  й  присягну.
Глибока  віра  живить  серце  й  ліру  –
оберігає    Музу  осяйну.

Душа  –  бринить.
А  що  із  того  вийшло,  –
розсудить  небо:
тлію  чи  горю.
На  денці  серця  виспіваю  тишу  –
елегію  мовчання  сотворю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012


Мaster

синицей - не журавлем

Отпустите  синицу  
                                       На  верную  смерть  
                                       Пусть  ее  приласкает  свобода(с).    

***  
Исцеляют  пробитые  крылья  ветра  

Клином  клин  выбивает  надежду      
Обрести  потерять  небеса  или  страх  
Розы  ветренной  срезана  свежесть  
А  в  отчаянных  снах  видит  каждый  журавль  
Бережет  согревает  и  тешит  
Ласка  рук  теснота  от  падений  и  ран  отдавая  последнюю  нежност...  
Ь  

Проклиная  судьбу  на  лету  умирать  
Ловит  стрел...  
Ы  он  в  небе  нездешнем  
Верой  в  новые  жизни  и  в  то  что  хоть  раз  
Если  сможешь  синицей  удержишь  
Ты  в  руках  его  тесных  и  нежных.  



_____________________  
Для  Межпортального  конкурса:  "Tribute  to  БИ-2"  
http://www.grafomanov.net/poems/view_poem/260121/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336050
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Мaster

с оговоркой по Гессе

Ты  обо  мне  ничего  не  знаешь.  Наверно,  думаешь  до  сих  пор,  что  у  меня  в  голове  -  сквозная.  Конечно.  Сам  же  стрелял  в  упор.  Не  веришь  в  то,  что  и  так  бывает  -  не  все  пройдет  -    Соломон  неправ,  и,  если  вдруг,  окажусь  права  я,  ты  не  держи  на  меня  добра.  
     Я  понимаю,  нельзя  так  близко,  что  ни  слукавить,  ни  продохнуть.  Ты  не  прощаешься  -  по-английски,  а  я,  прощая,  молюсь  окну...  
   "Вот  кабы  мне,  то  я  смог  бы",  "Я  бы"...  Вновь  недокуренные  слова...  И  чем-то  горьким  стекает  в  ямбы  лишь  безысходное  "Наливай!".    Смелеешь...  Градус  слегка  повысив,  ты  между  строк  намекаешь  мне:  "Да  ну,  какие  там  игры  в  бисер?  Ведь  игры  в  бисер  -  не  для  свиней".  Так  долго  целясь,  стреляешь  мимо,  и,  обесценив  любовь  в  Игре,  находишь  в  каждой,  в  любой  -Гермину,  ту,  обреченную  умереть.  Так  много  возле  их,  милых,  кротких  -  несносной,  искренней  -  не  чета,  диагноз  выставлен  –  идиотка...  И  проще    -  вычеркнуть,  не  читать.  Забыть  и  впредь  обходить  десятой,  других,  вменяемых,  звать,  искать,  но  пресных,  тихих  ручей  иссякнет  -  во  мне  утопит  тебя  тоска.  Бездонный  темный  холодный  омут  -    подписан  чертом  -  вода  дрожит,  ты  окунаешься  -  правдой  сломлен...  Насквозь?  До  истины?  -  Значит,  жив.          

______________________  
Вдохновившим  -  Спасибо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350233
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Ліоліна

Фата - Моргана

Човен  у  небі  –
Як  фата-моргана,
Пливе  потихеньку,  міраж  –  не  міраж…
Небо  і  море
Злилися  в  єдиний
Примарний  серпанок,  містичний  пейзаж.

Хвилі  поснули,  
Золочені  сонцем,
Спинили  свій  біг.  Довго  буде  цей  сон?
Небо  –  як  море,
Скупалося  в  сонці,
Втопило  у  морі  чіткий  горизонт.

Край  це.  Край  світу.
А  далі  –  лиш  простір.
Пливе  помаранчевий  човник  за  грань.
Далі  –  лиш  космос.
Чи  знайде  дорогу?
За  краєм  Землі  по  морям  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350225
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Что я за птица?

Я  –  жаворонок:  бодро  спозаранку
Порхаю,  по  хозяйству  хлопочу,
Кукушкой  созываю  всех  на  завтрак
И  канарейкой  звонко  щебечу!

Я  для  птенцов,  как  курица-наседка,
Недосыпаю  ночью,  как  сова.
Шиплю  гуси́но  в  сторону  соседки,
Лишь  сунет  клюв  в  семейные  дела!

Вокруг  тебя  голубкою  воркую,
Коль  ты  не  в  духе,  я  –  немой  глухарь.
В  разлуке  –  белой  лебедью  тоскую…
А  в  дни  зарплаты  –  птица-секретарь!

Могу  и  ослепительной  Жар-птицей,
Сверкая  перьями,  почтить  приём!
...  В  твоих  руках  мечтаю  быть  синицей,
А  для  других  –  лишь  в  небе  журавлём…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317582
дата поступления 28.02.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Судный день

Закрыто    следствие  по  делу:
Попался  в  гречке*  «верный»  муж!
Факт  государственной  измены!
При  отягчающих,  к  тому  ж:

Факт  тенизации  зарплаты,  -
Бюджету  –  явный  дефицит,
Особо  крупные  растраты!
(Детей  ведь  грабил,  паразит!)

Раскрыты  все  «командировки»
И  «совещанья»  до  зари,
В  мотелях  тайные  парковки
И  вызовы  к  друзьям  «ноль  три»…

Изменник  стал  неосторожен,
Когда  в  ребро  ударил  бес!
(Неужто  научиться  сложно
Стирать  носки  и  СМС?!)

А  вот  соседок  показанья…
Доносы  бдительных  подруг…
…  Чистосердечное  признанье
Навряд  ли  искупит  вину!

Разоблачением  расплющен,
Дрожишь  под  тяжестью  улик…
Не  бойся,  щас-с-с    тебя  научим,
Как  нужно  РОДИНУ  ЛЮБИТЬ!!!

*  "стрибати  у  гречку"  (укр.  поговорка)  -  изменять

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331102
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Аполлон-союз

Он  был  сложён,  как  Аполлон,
Фактура  –  глаз  не  отвести!
Хоть  далеко  не  Соломон,  
Но  ведь    красавчик,  чёрт  возьми!

Чтобы  с  таким  ходить  в  обнимку,
А  не  тягаться  с  ним  умом,
Я  перекрасилась    в  блондинку
И  красный  спрятала  диплом.

Я,  как  лиса  в  овечьей  шкуре
(За  цветом  «блонд»  -  IQ  не  виден),
Чтоб  не  спугнуть,  под  маской  дуры
Скрывала  глубину  извилин.

В  любви  мозги  и  впрямь  не  важны
(Пусть  будет  превосходством  горд!)
Всё  было  –  супер!  ...  Но  однажды
Он  сел  разгадывать  кроссворд.

Казалось,  мне  какое  дело,  -
Пусть  поиграется  «мой  сладкий»!
Но,  дёрнул  чёрт,    не  утерпела  -
Давай  подсказывать  отгадки!

Вошла  в  охотничий  азарт,  –  
Кроссворд  заполнился  словами…
Лишь  тут  заметила  –  НЕ  РАД,
(Картина  Репина  «Не  ждали!»)

...Хоть  с  треском  провалила  роль,
Всё  к  лучшему  -  давно  известно!
И  легче  пересилить  боль,
Чем  век  промаяться  с  балбесом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335419
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

О трутнях и рабочих пчёлах

Семейный  быт  наш,  как  кроссворд:
Я  –  вечно  в  вертикали,
А  ты,  «уставший  от  забот»,
Всегда  –  в  горизонтали!

Мой  пост  –  у  вечного  огня,
А  твой  –  на  кнопке  пульта!
Моя  задача  –  исполнять,
Твоя  сложнее  –  думать!

Построен  зАмок  не  один
В  твоих  прожектах  смелых!
Всегда  ты  ДЕЛО  ГОВОРИЛ,
А  лучше  –  если  б  ДЕЛАЛ!

Но  саночки  возить  всю  жизнь  
Никто  не  нанимался…
Однажды  я  скажу  «катись»
Любителю  кататься!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340329
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Я - заразная!

Оружьем  тайным  обладая,                                                          
Иду  в  толпе  и  заражаю:
Не  гриппом,  корью  или  свинкой,  –
Я  инфицирую  улыбкой!

Проблемы…  Дождь…  Не  высыпаюсь…
Но  я  иду  и  улыбаюсь!
Без  всякой  видимой  причины
Я  излучаю  эндорфины!

Вот  кто-то  крутит  у  виска:
«Бедняжка  сбрендила  слегка…»
Но  не  обидно  мне  нисколько,  -
Их  жаль  –  с  иммунитетом  стойким…

Но  всё  же,  большинство  прохожих,
Вначале  хмуро-непогожих,
Поймав  случайно  кванты  света,
Преображаются  ответно!

И  даже  робкий  лучик  счастья  -
Антибиотик  от  напастей!
Переливанье  доброты!
И  лучший  крем  для  красоты!

Хоть  жизнь  подчас  бывает  трудной,
Не  будь  унылым  и  занудным,
Делиться  теплотой  спеши!
Улыбка  –  поцелуй  души!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 14.07.2012


kulbabka

Я так люблю помріяти про вас…

Я  так  люблю  помріяти  про  вас
Коли  надворі  не  вщухає  злива
І  тінь  горіха,  трепетно-грайлива,
Перебирає  дрібно  ніжний  вальс.

Я  так  люблю  пірнути  поміж  хвиль
П'янких  думок,  приємних,  наче  м'ята...
Холоне  постіль,  поспіхом  зім'ята,
В  розмиту  шибку  неба  акварель

Стікає  й  гусне  барвою  чорнила.
Десь  серед  хмар  заплутались  зірки,
Мов  поміж  крон  патлатих  світляки,
Ніч  в  капелюшок  їх  переловила.

І  дощ  затих.Посріблена  струна
Ще  де-не-де  між  краплями  дзвеніла.
Солодка  ніжність  доторкнулась  тіла,
Заструменіла  терпкістю  вина.

Мов  призабулась  гіркота  розлуки,
Серцебиття  своє  сповільнив  час...
О,  як  люблю  помріяти  про  нас
І  потриматись  подумки  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Ліоліна

Про Надію і надію

Надія  на  безсмертя  й  воскресіння
Зайшла  в  основу  таїни  Христа.
І  це  очікування  –  висота,
Що  може  дати  Боже  провидіння.

Цим  благом  пересититись  не  можна.
Це  –  естафетний  факел  поколінь.
Ще  –  ліки  від  печалі  і  сумлінь,
Як  є  надія,  ти  –  непереможна.

Надія  –  розрахунок  тим  щасливий,
Що  пишеться  пір”їною  з  крила
Святого  ангела  (без  злоби,  зла),
Й  патологічна  віра  в  неможливе.

З  надією  прожити  довше  можна,
Ніж  з  хитким  щастям  (що  воно  таке?).
Це  –  почуття  величне  і  п”янке,
Без  нього  є  пуста  хвилина  кожна.

А  ще,  якщо  надія  так  прекрасна,
Як  наша  Надя,  то  вона  –  зоря.
Талант  її  не  в”яне  й  не  згоря,
І  світлом  осяває  нас  незгасним.

(В  день  народження  На-д-е-ж-ді
З  якнайкращими  побажаннями)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350052
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Радченко

Липневий ранок

Мереживо  тонкого  павутиння
На  вигорілих  травах  ранок  розстелив.
Роси  прозорої  срібне  краплиння  -
То  місяць  сяйва  бісеринки  розгубив.

І  вітер  прохолодними  вустами
Цілує  пелюстки  ще  заспаних  квіток,
Туман  блукає  лісом  і  ярами,
А  річкою  пливе  ромашковий  вінок.

Дівча  вночі  собі  гадало  долю,
Ніч  ніжно  шепотіла  :"Трішки  зачекай.
Життя  прожити  -  не  пройти  по  полю:
Ти  серцем  половиночку  свою  впізнай".

Ще  тільки  мить  і  яснолице  сонце
Розхлюпає  з  долонь  по  всій  землі  тепло
І  зазирне  за  звичкою  в  віконце:
Не  сумно  уночі  без  мене  тут  було?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350047
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Калиновий

Істина

Є  правда  ліва  й  правда  права
У  кінцях  посоха  життя,
Від  них  щоденно  всяка  справа
Жорсткого  зазнає  биття.

Нещадно  падають  удари,
Якщо  не  хук,  то  аперкот,
Та  за  ушкодження  на  нари
Бійців  не  кидає  народ.

Напроти,  -    в  запальному  герці
Уболівальники  хмільні
Жадають    зраненому  серцю
Видовищ  в  пристрасній  борні.

А  істина,  що  в  середИні  -
Сумирна,  та  не  в  моді  нині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345187
дата поступления 20.06.2012
дата закладки 13.07.2012


НАДЕЖДА М.

Повільно підкрадається світанок…

Повільно  підкрадається  світанок,
І  нічка  -  чарівниця  десь  зника.
У  річці  розчиняється   серпанок,
Бо  сонце  уже  вії  підійма.

А  вітер  причепурює  вже  крила,
І  квітів  щось  шепочуть  пелюстки.
Цей  ранок  срібні  роси  освятили.
Тремтять  на  вітрі  збуджені  листки.

Сьогодні  ми  світанок  зустрічаєм.
З  тобою  йдем  по  росяній  траві.
Від  радості  душа  моя  співає.
А    пахощі  медові  степові!                              

А  онде  колоситься  житнє  поле.
І  маківок  розлитий  дивоцвіт...
Я  вдячна,  любий,  своїй  долі
За  те,  що  ти  зі  мною  стільки  літ!

Який  же  ранок  видався  чудовий!
На  небі  ні  хмариночки  ніде.
І  світ  здається  світлим  і  казковим,
Коли  кохання  поруч  мене  йде!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012


Innessanew

Пересадка с крыльев на метлу…

Пересадка  с  крыльев  на  метлу…
День  закончился,  и  страстно  звезды  манят…
Под  луною  соберу  траву,
Позову  грозу,  пускай  нагрянет.
Дождь  пройдет,  я  кофейку  попью,
Посижу  с  котом  на  подоконнике.
Радостно  рассвет  приобниму,
Сны  себе  насобираю  в  соннике.
И  прилягу  их  смотреть,  как  фильм,
Наслаждаясь  дивом  настоящим.
На  пороге  ждет  грядущий  день,
Чтобы  рассказать  о  предстоящем.
Ласково  он  тронет  за  плечо,
Поднесет  мне  солнечного  чая,
Вот  и  кот.  Уже  несет  крыло.
И  второе.  Уж  не  заскучаю…
Меховой  клубочек  обниму,
Подхвачу  корзинку  –  и  в  окошко  –  
Разносить  желанья  и  мечты.
Да…и  котику  еще  найти  бы  кошку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349595
дата поступления 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012


kulbabka

Вагоме слово

Коли  мені  забракне  дужих  крил,
Тримай  мене  у  піднебеснім  леті,
У  мерехтінні  зоряних  світил-
Не  відпускай  у  пащу  круговерті!

Коли  надій  потонуть  кораблі
І  голос  серця  раптом  заніміє,
Подай  струну,  бо  може  на  землі
Одна-єдина  в  мене  ти  надія!

Коли  піддамся  смутку  й  гіркоті
І  відчай  вдарить  блискавкою  в  груди,
Не  залишай  мене  на  самоті,
Хай  погляд  твій  мені  зоріє  всюди.

І  хай  підтримка  теплих  твоїх  рук
Мені  дарує  переможні  крила!..
Яке  ж  воно  вагоме-слово  "друг",
Моя  розрада,  впевненість  і  сила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата поступления 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

А МЕНІ НАСНИЛИСЬ КОЛОСОЧКИ

[b]Присвячую  моєму  коханому  
чоловікові  Мирославу,  який  відійшов  у  вічність.[/b]

А  мені  наснились  колосочки,
Жовті-жовті,  вусики  густі.
Й  ти  стояв  у  вишитій  сорочці
Серед  стиглих  і  п'янких  хлібів.

Наче  море,  дихав  лан  безкрайний,
Достигала  в  пахощах  земля.
Синь  волошки,  мов  кораблик  дальний
Виринав  та  знову  потопав.

Снився  жайвір  й  поле  світанкове,
Тихий  ранок  і  легка  хода.
Любий  мій,  а  час  біжить  -  по  волі,
-  Як  тобі  живеться  в  небесах?

На  твоїм  зажуренім  обличчі
Десь  згубився  вогник  запальний.
В  синім  небі  у  ранковій  тиші,
Любий  спомин  в  душу  переливсь.

Впали  роси...  і  змочили  ноги,
Пахли  трави,  згіркли  полини.
Запечалилось  без  тебе  поле,
Маків  цвіт  і  крапельки  сльози.

Змійкою  дорога  вигиналась,
Листя  яблуньок  шептали:  До-же-  ни!
Я  тебе  чекала,  так  чекала...
Замість  тебе  -  золоті  лани.

А  мені  наснились  колосочки
Наче,  то  насправді,  наяву.
І  тепер  в  ранкові  літні  роси
Жайворонком  в  небо  я  лечу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348781
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


АнГеЛіНа

Третина літа

Третина  літа  мовчки  утекла!
Нахабно:  без  пояснень,  без  причини…
Та  необачно  ми  печемо  спини,
Знаходячи  в  піску  шматочки  скла…

Третина  літа!..    Ці  гарячі  дні
Вдалося  нам  так  швидко  розгубити!..
А  вже  і  липень  сиплеться  крізь  сито,
І  час  упав  прострочений    до  ніг…

Третина  літа!..  Звідкіля?  І  де???
Ми  ж  так  багато  не  змогли,  не  встигли!..
Розтане  літо,  мов  на  сонці  крига,
Лишивши  кілька  фото  для  людей…
                               6  липня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348807
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


НАДЕЖДА М.

Маленький бумажный пароходик… ( стих для детей)

Маленький  бумажный  пароходик
Тихо  проплывает  по  реке.
Капитан  в  нём  маленький.  Лишь  годик.
Крепко  руль  сжимает  он  в  руке.

Тоненькая  шёлковая  ниточка
Не  даёт  кораблику  свернуть.
Развевает  ленты  безкозырочки
Ветер,  что  кораблик  ведёт  в  путь.

Но  поднялись  волны  на  речушке,
И  кораблик  понесла  вода...
В  ужасе  заквакали  лягушки...
А  кораблик  скрылся  навсегда.

Что  ж  так  горько  плачешь,  мой  сыночек?
Время  быстро,  солнышко,  пройдёт...
Ведь  тебе  всего  один  годочек.
Пароходы  взрослым  поведёшь.

А  пока  утри  скорее  глазки.
С  плаванья  вернёмся  мы  домой,
И  расскажет  мама  тебе  сказки...
Мой  бесценный,  маленький,  родной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348811
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


Юхниця Євген

От скажи, кохати - це…

Я  до  шафи,  в  шорти  –  скок,  і  ліг  чекати,
Вечір,  має  ось  -  за  ключиком  зайти.
Й  ще  вологий,  з  річки  вдень,  натільний  клаптик
Став  горою  виглядать  її  ліфти.

Двері  в  спальницю  відчинені,  тук-туки...
В  коридорі  мнеться,  далі  щось  не  йде.
Сам  встаю,  виходжу,  і  -  застиглі  руки
Тягну  в  глиб  квартирних  зтемнених  алей.

Ну  подобається  так,  не  відпускати.
Відчувать  її  хитаючийся    струм.

Запитала  потім:  «От  скажи,  кохати:
Чи  ти  знаєш,  що  це  –  пити    спеклість    клумб?»

07.07.12  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348703
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012


kulbabka

Купальська ніч

В  повітрі  пахне  травами  і  медом,
Хтось  череду  зірниць  порозганяв.
Вхопивши  срібну  нитку  Андромеди,
Купальська  ніч  спустилася  на  став.

І  розпустила  пишні  темні  коси-
Чорніші  за  вороняче  крило.
На  запашні  розніжені  покоси
Дрібне  намисто  росяне  сповзло.

Десь  серед  лісу  блимає  багаття
І  сипле  іскри  в  темну  каламуть,
А  поміж  блюдець  сонного  латаття
Вінків  духмяних  кружальця  пливуть.

Гойдає  вітер  язички  шовкові
Свічок  тонких  у  плетиві  хмільнім:
Пливуть  вінки  до  берега  любові,
Маленькі  цятки  тануть  в  далині.

І  не  вгадаєш,  чи  зустрінуть  долю-
Ніч  теплі  зблиски  ловить  з-під  повік...
Грайливий  вітер  пригорнув  тополю,
Дрібні  листочки  подихом  обпік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата поступления 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012


kulbabka

В саду мого дитинства…

В  саду  мого  дитинства,  мов  у  лісі,
Крислаті  віти  густо  заплелись,
І  на  дощами  вибіленій  стрісі
Гніздечко  звили  бузьки,  як  колись.

Тут  пахнуть  липи  в  затінку  медами
Стара  черешня  листом  шелестить,
Терпкі  грушкИ,  обтяжені  плодами,  
П'ють,  молоком  розбавлену,  блакить.

Вишень  рубіни  тліють  між  отави,
Старий  паркан  малина  обплела
І  таріль  сонця  ніжно-золотавий
Розсипав  жмутки  стиглого  тепла

Крізь  сонні  віти  у  стару  криницю.
Немов  верета,  стежка  в  холодку,
Їй  і  тепер  у  тиші  цій  не  спиться-
Приходять  ті,  хто  жив  тут  на  віку.

Колись  і  я,  зірвавшись  з  небокраю,
Впаду  зорею  в  землю  цю  святу
І  на  долоньці  дідового  раю
Поміж  своїх  вербою  проросту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЧУЖИНА (Передмова)

Чужина...  То,  не  верби  на  левадах  схилили  своє  зелене  віття.  То,  не  крислаті  дуби  з  могутніми  кронами.    То,  не  смерекові  ліси,  що  пахнуть  понад  усі  полонини.    То,  не  стрункі  білокорі  берізки  і  не  мовчазні  тополі  край  дороги.  
           То  -  інша  частинка  землі  в  колоритності  мови  і  в  сукупності  традиційних  звичаїв.  Далека  і  загадкова,  таємнича  і  незвідана,  тепла  і  привітна,  весела  і  щедра  -  Іспанія.  Так  і  тут  є  свої  захоплюючі,  пречудові,  даровані  Богом  місця.  Хіба  надивишся  світлим  ранком  у  глибокі  води  океану?  Він  манить,  лоскоче  хвилями,  немов  кличе  за  далекий  горизонт.  А  гори  Піранеї  -  це  загадковість  незвіданого,  непройденного.  Вершини  гір,  що  вкриті  сріблястими  снігами  милуються  одна  одною  у  той  час,  коли  долини  встелені  зеленими  соковитими  травами.  
           Мимоволі  задумуєшся,  хто  ти  такий  у  цьому  прекрасному  світі?  Яке  призначення  твоє,  людино?  
           Дорогий  читачу,  мій  любий  українцю,  гортаючи  сторінку  за  сторінкою  цієї  збірки,  ти  відкриєш  для  себе  моє  найпотаємніше  -  внутрішній  світ.  Тому  над  усе  бажаю  поділитися  своєю  маленькою  духовною  скарбницею.  Як  на  мене,  варто  завжди  бути  простою  та  щирою  людиною.  Бо  кажуть:  про  що  людина  говорить,  то  у  неї    лежить  на  серці.    Наше  єство  -    це  Храм  Божий.  Чи  замешкає  в  ньому  Бог,  залежить  від  самих  нас.    Чи  закопаємо  свій  талант,  чи  використаємо  для  справи  і  набудемо  ще  більше  талантів?
           Кожна  мить,  хвилина,  місяць,  рік  мають  вміщати  та  оживляти  в  твоїй  душі  світлий  вогник  доброти  і  людяності.  Не  потрібно  скупитися  на  привітні  слова  чи  любов  до  ближнього,  адже  слова  не  купляєш  за  великі  гроші.  Слова  безкоштовні,  відшукай    їх  у  своєму  серці  і  знайдеш  самого  себе.  Не  відкладай  на  пізніше  усмішку,  бо  вона  зараз  же  відповість  взаємністю  тричі.  Це  багатство  внутрішнього  світу  плекається  тільки  в  душі.  Багатство  душі  не  купиш  за  гроші,  не  виторгуєш  за  будь-які  земні  короткочасні  цінності.  Духовний  світ  не  матеріальний,  не  бачений.  Вирости  в  собі  Дерево  Любові,  дай  хороші  плоди  людям,  результат  непередбачено-врожайний.
           То  ж  нехай  наші  серця  збагатяться  мудрими  помислами.  Нехай  вони  будуть  ясні  та  чисті,  як  перші  білі  проліски  на  весняних  зеленуватих  пагорбах.  Як  свіже,  напоєне  азоном  повітря,  що  вирує  над  Карпатськими  полонинами.  Як  білі  лелеки,  що  спішать  до  своїх  гнізд,    як  духмяний  запах  блідо-рожевого  цвіту  травневої  української  ночі.
         Чи  усвідомлюємо  цей  шанс  дарований  скороплинною  долею?  Чи  виявляємо  його  у  повсякденні?    Чи  розуміємо,  що  життя  -  екзамен  на  розуміння  щастя?    Вміння  створити  свою  ауру,  зберегти  для  себе  і  дарувати  його  іншим?  Щоб  не  холодні  неприязні  бурі  віяли  за  нами,  а  лагідне  сонце  людської  вдячності  освітлювало  наш  шлях.  Щоб  у  мирі  та  спокої  була  душа,  а  навколишній  світ  був  ясним  і  чистим,  добрим  і  ласкавим,  зрозумілим  і  бажаним.  Де  б  ми  не  були  і  ким  би  не  були,  всюди  і  завжди  зберігаймо  у  собі  добрі  помисли  і  не  біймося  ран.  Бо  вони,  як  ліки,  що  загартовують  душу  і  серце,  дають  прозріння.  Зрештою,  всі  ми  тут  одинакові.  Різними  ж  є  наші  вчинки.  То  ж  намагаймося  ніколи  не  возносити  власну  гординю,  не  приховувати  і  не  вирощувати  злу  душу.  Уміймо  прощати  інших  людей.  Вибір  за  кожним  із  нас:  яке  насіння  вкинути  у  землю  власної  життєвої  ниви,  щоб  потім  зібрати  добрий  урожай.  Бо  змалечку  знаємо:  що  посієш,  те  й  пожнеш.
           Між  Україною  і  Іспанією  пролягають  тисячу  кілометрів.  Сотні  українців  долають  цю  відстань    для  того,  щоб  працюючи  у  сорокаградусну  спеку  на  будові  чи  доглядаючи  дітей,  людей  похилого  віку,  покращити  матеріальні  умови  власних  родин.  Тільки  Богу  відомо,  скільки  поту  і  сліз  витерто  рукавом  тяжкопрацюючого  на  чужині  українського  заробітчанина.  
           Та  зрозуміти  людей  емігрантів,  висловити  своє  щире  співчуття  за  втрачені  мрії,  зруйновану  людську  долю,  розділену  сім'ю,  зможуть  лише  ті,  хто  на  крижалях  власних  душ  викарбував  кожен  свій  прожитий  день,  історію  рідної  України.
           Не  осуджую  нікого,  кому  довелося  покинути  рідну  домівку,  прабатьківську  землю.  Молюся,  щоб  їхні  голови  освітив  промінчик  розуму  щирості  та  єдності  заради  блага  наших  дітей.  Дітям  належить  творити  майбутнє.  А  ми,  пов'язані  між  собою  своєрідним  ланцюжком,  будемо    триматись  один  одного,  бо  наша  душа  і  серце  українські.  Головне  -  завжди  любім  та  пам'ятаймо  рідне  батьківське  гніздо,  звідки  полетіли  в  далекі  краї,  шукаючи  хліба  насущного.  Завжди  несіть  глибоко  в  серці  материнські  ласкаві  очі  та  батьківські  поради.  
           Пробачте,  дорогі  наші  рідні,  що  розлетілися  хтозна-куди.    Калиновими  гронами  вже  проросло  у  спраглих  душах,  п'ємо  гіркуватий  напій  чужинських  страждань,  сподіваючись,  що  залікуємо  біль  розлуки.  
           І  лише  час  пережитий,  переборений,  переплавлений  у  досвід  років  має  дозвіл  на  оцінювання  минулого.  З  висоти  прожитих  років  стверджую,  що  не  місце  проживання  визначає  особистість  людини,  а  лише  її  вчинки,  проаналізовані  під  лупою  наслідків.
           Далеким  берегом  журавлиним  називаю  цю  далекосяжну  країну  Іспанію.  Різними  вітрами  занесено  сюди  представників  багатьох  народів.  Немало  є  і  наших  земляків.  Я  -  одна  з  них.  І  попри  все  пережите  вважаю  себе  щасливою.  Бо  жодні  труднощі  не  зломили  моєї  справжньої  української  загартованості,  не  вбили  шани  до  рідного  краю,  не  стерли  з  пам'яті  пережитого.  
           Несучи  частинку  любові  у  зболеному  серці  заробітчанки,  дарую  її  у  своїй  другій  поетичній  збірці  тобі,  мій  любий  Прикарпатський  краю,  тобі,  золотописанкова  земле,  тобі,  солов'їно  мово,  моя  дорога  родино,  милі  друзі.  Я  шлю  вам  оце  повідомлення:  "Я  люблю  вас,  моя  рідна  матусю,  мій  любий  батьку,  мій  любий  синочку  -  твоя  друга  половинка,  а  для  мене  друга  дитина,  мої  ласкаві  внучатка  Юрасик  та  Іринка.  Я  так  глибоко  сумую  за  вами".                              
                                                                                                   З  любов'ю  Журавонька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347998
дата поступления 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ІВАНА КУПАЛА

Літо.  Івана  Купала.
В  п'янкому  запаху  трав,
Небо  у  росах  купалось,
День  новий  наставав.

Замчище  -  ніжність  спокуси,
Магія  лісу,  квіток.
Мелодія  Служби  будить
І  кличе  у  даль  за  село.

Де  дуб  своє  гілля  схиляє,
Смерічку  туман  огорта,
Там  серденько  плаче  й  співає,
А  ранок  цілує  уста.

Узлісся  встелене  цвітом,
Ромашками  й  чебрецем.
Там  папороть  комусь  квітне,
Обмита  купало-дощем.

Боже!  Як  гарно  і  мило:
Прута  краса  в  далені.
Місто  -  ранкове  диво,
Час  зупинивсь  на  землі.

Сонце  уста  цілувало,
В  морі  твоїх  очей
Човник,  мов  берег  причалу
Відчула  за  своїм  плечем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347690
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


АнГеЛіНа

Буденність

Жовтим  по  сірому
Сонце  виводить  промені…
Ми,  від  рутини  втомлені,
Хочемо,..  віримо….

Синім  по  білому
Сотні  листів  неписаних…
В  буднях  життя  прогризене  –
Так  не  хотіли  ми!..

Білим  по  чорному…
З  пам’яті  швидко  стерлося…
Злякані  від  буденності,
В  мрії  загорнемось…
                   30  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347501
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012


Радченко

Под "Вальс осенних грёз"

Под  "Вальс  осенних  грёз"
Я  на  мгновенье  в  юность  возвращаюсь.
Не  сдерживаю  слёз:
Я  папе  в  мыслях  снова  улыбаюсь.

Учил  меня  отец
Красиво  танцевать,  кружиться  в  вальсе.
И  слово  "молодец"
Похвал  всех  выше  -  это  было  счастье.

Промчались  дни,  в  года
Так  быстро,  незаметно  превращаясь.
Но  в  снах  моих  всегда
Наш  с  папой  вальс  кружится,  не  прощаясь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347476
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012


Ліоліна

Для когось ти - Всесвіт

Любов  пробачить  злочини  які  завгодно,
Та  проти  себе  не  пробачить  точно!
Страждати  й  плакати,  -  то,  мабуть,  нині  модно,
Й  не  завжди  знаєш  сам,  чого  ти  хочеш.

Комашка  Всесвіту,  помітиш  і  не  завжди,
У  цьому  світі  ти  всього  –  людина.
Не  зрозумієш  ти,  закоханим  не  ставши,
Для  когось  ти  –  весь  Всесвіт,  ти  –  єдиний.  

В  пошуках  щастя  ти  втрачаєш  сили  стоси,
Ідеш,  збиваючи  до  крові  ноги.
Ти  витрачаєш  час,  енергію  і  розум,
Воно  ж  прийде  саме,  без  допомоги.

А  ти  мене  полюбиш  не  за  те,  що  я  є,-
За  те  ж,  хто  я,  як  поряд  я  з  тобою.
Нехай  десь  згинуло  кохання  світле  моє,
Радію,  що  було  воно  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347296
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЧОРНА КАВА В ПОРЦЕЛЯНІ БІЛІЙ (Для всіх моїх щирих друзів)

Чорна  кава  в  порцеляні  білій,
Гаряче  молоко,  каничка  цукру.
Шість  золотавих  печева  "Марія",
Смородини  варення,  масла  грудку.

Лляна  серветка  вишита  у  маках,
Маленьке  блюдце,  мов  окраєць  сонця.
Наповнив  хату  ароматний  запах
І  білий  світ  в  квадратиках  віконця.

Колише  ранок  тюль  шовково-срібну,
З  саду  ввірвавши  присмаки  медові
Густих  черешень  гілочку  огідну
Губами  пестив  перший  літній  промінь.

Стуливши  очі,  стало  тісно  мріям,
Твердило  серце,  що  на  світі  любо.
Немов  з  землі  росте  в  душі  лілія,
Що  стало  вузько,  стало  зовсім  трудно.

О,  ця  любов!    Немов  пташиний  спів...
Хіба  ж  коріння  в  неї  висихає?
Маленький  вузлик  щирих  почуттів,  -  
Для  всіх  кого  люблю,  кого  не  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347324
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


АнГеЛіНа

Приміряю світ

Приміряю  цей,  мною  недавно  ще  куплений,  світ…
Він  старезний,  в  дірках…  Мов  народжений  для  секонд-хенду!
Я  по  нього  ішла  тисячами  занудних  століть,
Щоб  узяти  у  предків  у  довгострокову  оренду…

Ось  нарешті  він  мій!  Я  по  ньому  очима  пряду,
Доторкаюсь  руками,  милуюся  запахом  світу…
Він  тепер  мій  господар  і,  мабуть,  надовго  мій  друг!
Вірю  я,  вірить  він:  я  його  не  могла  не  купити!..
                                                 29  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347325
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


НАДЕЖДА М.

Туга в думку перелита…

Незабаром  збіжить  літо,
Тепле  літечко  пройде.
Туга  в  думку  перелита,
Осінь  в  серці  заживе.

Знов  дощі,  холодні  ранки.
Чомусь  плачуть  журавлі.
Затуманені  світанки,
А  на  серці  лиш  жалі.

Що  вже  літо  догорає.
І  зникають  десь  роки.
Ніжним  цвітом  відцвітають,
Як  у  квітів  пелюстки.

І  на  серці  непогода.
Куди  ж  дітись  від  думок?..
Та  ще  ж  літо...Насолода...
Зеленіє  ще  кленок.

Ще  проміння  сипе  сонце,
Буйні  трави  ще  в  степу.
І  сміється  спілий  сонях
В  золотистому  вінку.

А  ще  поряд  любе  серце,
Відверне  журби  напасть.
Не  заплачуть  два  озерця:
Він  не  дасть  сльозі  упасть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346643
дата поступления 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012


НАДЕЖДА М.

Як тільки серденько уміє…

Упало  сонечко  за  річку,
Вогнем  зайнявся  небокрай.
Піднявся  вітер  і  травичку,
Немов  дитя  заколихав.

Осипав  цвіт  квіток  додолу,
Злякав  пташок  в  очеретах.
Лиш  пожалів  пташинку  кволу,
Що  притаїлася  в  кущах.

Упали  роси  -  дрібні  сльози
На  ще  не  скошені  жита.
Лиш  десь  далеко  чуть  погрози
Розкатів  грому  в  небесах...

Поглянь,  як  гарно  зараз,  любий!
Мене  цілуй  і  посміхнись.
Відчуй,  як  літом  пахнуть  губи!
До  мене  ближче  пригорнись...

Надворі  стихло...  Все  німіє.
Лиш  вітер  інколи  зітхне...
Як  тільки  серденько  уміє
Забуть  й  пробачити  усе?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346391
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


kulbabka

Літечком цвіти!

L.D.(Валі  Савелюк)

Вже  розвидає.Пахне  медуниця.
Втопились  вишні  в  теплім  молоці.
Невже  й  тобі  світанками  не  спиться?
Лимонний  промінь  гладить  по  щоці...

Легким  серпанком  тане  у  волоссі,
Химерні  руни  креслить  на  стіні.
О,  не  впускай  у  теплу  душу  осінь,
Нехай  ще  літо  ніжиться  у  ній.

І  розсипає  в  житнім  океані
Дрібні  волошки  й  маки  вогняні,
Гойдає  липи  понад  вечір  п'яні
І  губить  зорі  в  озері  на  дні.

Стікає  медом  сонячним  у  збанок,
Піснями  будить  заспані  сади
І  у  віконці  чистому  під  ранок
Тобі  сміється  соняхом  рудим.

Нанизує  на  срібну  нитку  роси
Плете  гердан*  із  крізних  намистин.
О,  не  впускай  цю  недоречну  осінь,
Між  буйнотрав'я  літечком  цвіти!



*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана  стрічка  або  ажурний  комірець  із  бісеру,якими  в  Галичині,на  Буковині  та  Закарпатті  жінки  прикрашають  шию  або  голову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Леся Геник

Любове, моя найцінніша іконо…

***
Любове,  моя  найцінніша  іконо,
Бурштивове  соло  у  змоклім  саду...
Малечею  вії  здригаються  сонно,
Півусмішки  парость  -  в  усіх  на  виду...

А  нащо  ті  кралі,  що  веслами  -  в  небо,
Доші  залишаючи  -  ласка  сльози?
Моя  Чураївно,  берези,  де  верби,
Де  стіни  печалі,  північні  вози  -

Там,  знаю,  чекаєш...  Лелієш  молитву,
Руками  весняними  гладиш  траву.
Там  сонце  тобою  вседенно  налито,
Лякає,  жене  знавіснілу  сову  -

Нехай  не  тугує,  не  сколює  тиші,
Що  груди  приспало  покуття  богів!
Любове  іконна,  зо  серця  знов  пишеш...
Чорнильно  -  од  рами,  де  світ  -  з  берегів...  
(26.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346368
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Ліоліна

Чого варте багатство

Найкращими  є  безкоштовні  принади  –
Цілунки,  любов,  обіймання  і  сміх.
А  ще  безкоштовнії  можна  додати
Кохання,  сім”ю,  сон,  весну,  перший  сніг.

Хорошими  згадками  тішимо  серце.
Без  друга  підтримки  ми  –  ніби  без  рук.
Водички  з  колодязя  повне  відерце.
Сердечка  почути  коханого  стук.

Так  просто  в  компанії  друзів  співати,
Хай  десь  заблукали  і  голос,  і  слух.
А  ми  щебетанню  горобчика  раді.
Щасливі,  коли  завіта  до  нас  друг.

Тож  це  не  вартує  ні  ста,  ні  копійки,-
Пробігтися  вранці  по  чистій  росі,
Й  любити  дитину  і  маму  настільки,
Що  того  не  варті  багатства  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346348
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Ліоліна

Двое

Один  говорит:  -  Как  ветер,  лети,
Второй  бубнит:  -  Осторожно!
Один  говорит:  -  Люби,  несмотря…
Второй  возмущен:  -  Как  можно?

Один  говорит:  -  Иди,  отдохни,
Расслабься  в  бездумной  дреме.
Второй  говорит:  -  Нет,  будь  начеку,
Всегда  находись  на  стреме.

Один  говорит:  -  Расстанься,  забудь,
Ну  сколько  же  можно  плакать?
Второй  говорит:  -  Нельзя,  -  говорит,
Ведь  это  же  –  не  собака.

Один  говорит:  -  Куда  ты  спешишь,
Успеешь,  жизнь  безконечна.
Второй  говорит:  -  Мгновенья  цени,
Ведь  время  так  быстротечно.

Вот  так  оба  «Я»  сидят  –  говорят,
Не  жизнь  –  сказка,  миф  и  песня.
А  я  –  между  двух  стихий  и  огней,
Спасибо,  что  их  не  десять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346124
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


АнГеЛіНа

***

На  стелі  білій  –  молочні  зорі,
І  стіни  сині  в  моїй  кімнаті…
Вони  –  сторожа  усіх  історій  –
Стоять  у  мене  на  варті…

Вони  –  усмішок  моїх  кишені,
А  ще  –  горнятка,  де  тінь  печалі…
Згадають  миті  життя  тихенько,
Що  в  серці  квітами  стали…

А  вікна  –  зрадять!  Кажу  відверто  –
Їх  кожна  думка  –  то  підлий  намір.
Щоб  не  розкрили  мої  секрети,
Хай  штори  будуть  між  нами!..
                                   24  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346121
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Ліоліна

В дитинства дивний світ

Завітала  я  в  дитинства  дивний  світ.
Там  я  не  бувала  вже  багато  літ.
*
Пахне  різнотрав”я  літом,  світлом,
Свіжим  небом,  дощиком  умитим.
Пахне  жовта  кашка  медом  хмільним.
Бавиться  з  травою  вітер  вільний.

Зачарована  красою  літа,
Бджілкою  нап”юся  меду  з  квітів,
Квітів  –  глечиків  духм”яних,  стиглих.
Я  лежу  серед  стеблин  тремтливих.

Десь  мої  літа  злетіли  з  вітром.
Я  пішла  гуляти  дивним  світом.
Опинилась  раптом  знов  в  дитинстві,
Залишившись  з  літом  наодинці.

Проповзли  здивовані  комашки
І  повитріщались  –  що  за  пташка?
Джміль  запрошує:  -  Дивись,  як  жарко,
Заповзай  мерщій  у  нірку-шпарку.

Я  ж  –  комашка  трохи  завелика.
Відповзу  тихенько,  поєлику
Маю  я  й  свою  затишну  нірку,
То  туди  й  піду.  Хоч  трохи  гірко,
*
Що  у  цьому  королівстві  я  чужа.
Та  живе  з  дитинства  тут  моя  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


kulbabka

Вже вечоріє…

Вже  вечоріє.Небо  відцвітає,
Ніч  трусить  сажу  з  темних  димарів.
Затихли  співи.Ген  за  небокраєм
Окраєць  сонця  трохи  підгорів.

І  закотився  за  високу  гору.
Вже  де-не-де  спалахують  зірки.
І  плеса  гладь,  розніжено-прозору,
Гойдає  вітер  помахом  руки.

На  ніжних  блюдцях  мокрого  латаття,
Сповиті  сном,  лілеї  водяні,
У  їхніх  пишних  з  переливом  платтях
Згубили  зорі  відлиски  ясні.

Торкає  місяць  чистого  озерця
Шнурочком  срібла,  схожим  на  струну...
Отак  і  ти  торкнувся  мого  серця
І  сонну  тишу  раптом  сколихнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата поступления 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012


Окрилена

Білі дощі

Ідуть  дощі.  
Накрапують  сонети,
а  зрІдка  –  
білих  віршів  перелив…
Закохані  в  самотність
як  поети,
змивають  спеку  
променями  злив.

Скоринку-ґрунт  
напоюють  собою.  
О,  як  же  спрагло  
дзвоник  пророста!      
І  там,  де  жовті  
очі  звіробою,
і  там,  де  маком  
вкрилися  жита.
 
Червнева  ніч.  
Півонія  зоріє,  
мов  БІЛИЙ  Ангел...  
Думаю  про  Вас  -
по  краплі,
небом,  
сонячно  
лелію…    
Дощить  -
на  звуки,  
пахощі,  
слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 23.06.2012


kulbabka

Передзлив'я

День  відлетів  за  вітром  органзою,
Розкинув  вечір  темний  килимок.
В  повітрі  пахне  кавою  й  грозою.
Переплетіння  пальців  і  думок,

Шовкових  трав  і  ніжних  незабудок,
Пташиних  співів,  брязкоту  цикад.
О,  як  люблю  вечірній  тихий  смуток,
Коли  блаженно  завмирає  сад

У  передзлив'ї  ситцевого  літа,
Коли  дурманять  запахи  п'янкі!..
На  схилі  неба  амфора  надбита-
Намистом  краплі  котяться  важкі.

Гримить  між  хмар  небесна  колісниця
І  крешуть  коні  сріблом  з-під  копит,
Несамовита  грізна  блискавиця
Роздерла  навпіл  неба  оксамит!

І  раптом  стихло...Зливою  дзвінкою
Запричастили  землю  небеса
О,  як  люблю  ці  миті  супокою!..
По  теплій  скроні  котиться  роса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата поступления 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Ліоліна

Не в дзеркало дивлюся – в твої очі

Не  в  дзеркало  дивлюся  –  в  твої  очі,
Лиш  в  них  я  вірю,  бачу  в  них  життя.
І  в  них  я  хочу  бачити  пророчий,
Віщунський  вплив  на  наші  почуття.

Я  знаю,  що  знайду  себе  в  відмові
Від  себе,  а  знайду  себе  в  тобі.
В  твоїх  очах  горить  вогонь  любові.
Лиш  там,  де  є  вона,  мій  справжній  дім.

Я  не  прошу  її,  не  вимагаю.
Вона  живе  –  у  квітах,  у  дощі,
Чи  ніжною  берізкою  у  гаю.
Вона  –  живе.  І  в  серці.  І  в  душі.

Життя  не  запитає,  що  ми  вчили.
Запитує,  чи  вивчили,  аби
Любов  жила.  Люби,  і  в  цьому  сила,-
Не  намагайся  зрозуміти,  а  люби.

Коли  ми  відчуваєм  вітер  зміни,
Будуймо  млин.  Удвох.  Я  й  ти.  Разом.
Не  зводити  від  вітру  міцні  стіни,
Бо  він  розбудить  те,  що  було  сном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Леся Геник

Горну́ тебе…

***
Горну́  тебе  до  серця,  як  дитину...
За  садом  перевесла  в’яже  день,
Вистелює  надії  на  ряднину  -
Пожовклий  від  сльоти́  півдикий  лен.

Пучками  світла  втикане  за-сердя,
Лише  відлуння  -  здавлене  "молю́"...
Прилипну  сонцем  до  п’янкого  меду,
До  того,  що  назбирано  в  маю́.

Ти  ж  пам’ятаєш,  як  сурмили  бджоли,
Як  понад  полем  сіяла  весна?
В  моїх  долонях  розквітали  зорі,
В  очах  твоїх  палали  небеса...

О,  скільки  дива  -  за  пожухлим  тином!
О,  скільки  мрії  -  в  хусточці  життя...
Горну́  тебе  до  серця,  як  дитину,
Хоча  й  сама  -  безпомічне  дитя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТРИ ЛІЛІЇ

Лелієнька!  Фантазія  червнева  
Пахуча  квітка  Божества.  
Строкатий  ранок  виструсив  із  неба,
Краплинок  дощику  сповна.

У  літніх  травах  пелюстки  з  росою,
Ще  не  торкалася  стебел  рука.
Краса  глибинно-схожа  із  тобою,
Моя  матусю,  радосте,  журба.

А  друга  квітка  -  то  Свята  Мадонна,
Пречиста  Діва  з  голубих  небес.
Я  знаю,  що  Вона  є  Неповторна,
Я  вірю,  що  Христос  Воскрес!

Лілея  третя  -    Матір  Україна,
Яку  ніколи  Бог  не  покидав.
Вона  для  кожного  у  серці  рідна,
Де  б  ти  не  був  і  де  б  не  проживав.

Ці  білі  квіти,  що  ростуть  в  гОсподі
У  маминім  улюбленім  саду.
Три  мами,  три  голубки,  три  Любові
Де    більша  є  Любов  за  цю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345813
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Окрилена

Царівна

Припав  корицею  
і  медом  дах
над  площею  
святого  Теодора,
де  флюґер  крутиться,  
неначе  птах
над  куполом.  
А  сонце  -
як  Просфора
блаженно  сходить….
Уявляю  мить,
коли  в  передчутті,  
інтуїтивно
росою  посмішка  
жива  тремтить
і  місто  оживає,  
мов  ЦАРІВНА…
Вплітає  в  коси  
волошковий  сміх,
вбирається  у  вишивку  
й  дукати
Готує  каву  –  
"лісовий  горіх"
і  випічку  ,  
із  аґрусу  цукати…

***  
А  в  ніч  спекотну  
не  злічити  зір,
закутаних  
у  липовому  клярі.
Царівну  Місяць  
обіймає  з  гір...
Легенди  словотворяться  
у        п  а  р  і...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.06.2012


Юля Фінковська

Надпита ніжність

Не  грозовий  і  дуже  теплий  дощ,
І  пару  віршів  в  аудіо  форматі…
Тебе  вбиває  красномовна  тиша  площ,
Карбує  вітер  будні  не  прим’яті.
Безжально  відриває  миті  час,
Годинниками,  сном,  календарями.
Одностороння  ніжність  нищить  «нас»,
Байдужа  ніч  сміється  ліхтарями.
У  чашці  чаю  –суїцидний  мед,
Він  потонув  безслідно  і  покірно.
Мороз  в  душі  не  вигріває  плед,
Хоч  в  «-30»  грів  доволі  вірно.
Вологий  бісер…Знов  ,навзрид  ,до  дна,
Бажання  воскресити  мрій  руїни.
Чиясь  ще  недописана  вина
Між  нами  прокладає  стіни,  стіни!
Ти  не  залишишся  на  чай?  Ну  що  ж…
Хай  задихнеться  щирість  в  казематі.
Залиш  мені  цей  майже  теплий  дощ,
І  пару  віршів…В  аудіо  форматі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345049
дата поступления 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Радченко

Всё слабее фиалковый запах

Убаюкана  ночь  тишиной,
Всё  насыщенней  запах  фиалки.
И  осколок  луны  золотой
Удивляет  сияньем  огранки.

Неожиданно  ухнет  сова,
Разорвав  тишины  безусловность.
Заколдует  все  сны  сон-трава,
Тишины  возвратится  безмолвность.

Ну,  а  мне  ничего  не  приснится  -
Ночи  летние  так  коротки!
Так  легко  было  мне  раствориться
В  неслучившейся  первой  любви...

Фотографии  в  старом  альбоме  -
Суть  мгновений    из  жизни  моей.
Навсегда  они  прошлое  помнят  -
Даже  боязнь  улыбки  твоей.

Всё  слабее  фиалковый  запах,
На  траве  бисеринки  росы.
И  ни  капли  не  хочется  плакать  -
Расколдованы  все  мои  сны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344873
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Ветра

Касаясь нежно клавиш

Не  исчезай...  Касаясь  нежно  клавиш,
пытаюсь  еле  слышно  прозвучать
мелодией,  в  межстрочье  оставаясь
потерянными  нотами.  Кричать
заглавными,  в  безмолвии  оставаясь.

Я  задыхаюсь  от  обилий  слов,
теряясь  в  тропах  бредом  свитых  снов,
как  в  городах.    Иду,  не  просыпаясь
наощупь.  Через  тысячи  молитв.
Без  карт,  что  нарисованы  не  мною.
Держу  в  ладонях  все  тепло  земное,  
не  перепутьях  крылья  опалив...


Плейкаст  автора  LaurA  http://www.playcast.ru/view/1870277/
81a6db283da39529db98b4e5894b80ff702fd191pl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344718
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Дощ

Літня гроза

Встають  "діди"...  Їй-богу,  задощить!
За  лісом  грім  бухика  басовито.
Струмок  в  долині  сріберно  плющить,
На  луках,  ген,  вилежується  літо.
А  по  землі  верткі  гарпійчуки,
Сини  самої  Гарпії-богині,
Гарцюють  через  межі,  навпрошки,
Піднявши  в  небо  куряву  на  спині.
В  польоті  ластівка  шугає  мошкару,
Ширяючи  низенько  над  травою.
Живиці  дух  в  сосновому  бору
Теплом  мене  вкриває  з  головою.
Та  раптом  обрій  густо  потемнів
І  вітерець  завмер  перед  грозою.
Вже  зовсім  поруч  грім  забубонів,
Аж  тихий  шепіт  скинувся  лозою.
Зненацька  злива  ринула  туга,
Та  й  покотилася  ревучою  стіною.
А  Громовержець  стріли  витяга
І  кидає  вперед,  переді  мною.
Та  сонце  пронизало  товщу  хмар
І  вже  блищить  трава,  як  діаманти.
Стихає  дощ,  як  срібний  дзвін  литавр
І  знову  вже  кортить  мені  у  мандри.
Ще  мчить  вода  з  довколишніх  висот,
В"юняться  скрізь  розмиті  борозенки,
А  літній  день,  на  тлі  земних  красот,
Сміється  вже  під  куполом  веселки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Ліоліна

Побудь біля мене

Зажди.
Тебе  наздогнати  не  в  силах,-
Не  спринтер.

Завжди
Чомусь  намагаюсь  летіти,
Як  вітер.

Як  сон,
Пройшов,  промайнув,  пролетів  ти,
Безкрилий.

Пішов.
І  як  тебе  зміряти,  де  те
Мірило?

Ти  так
Пройшов  мимо  мене,  навіщо
Так  швидко?

Дощем
Все  змило,  понесло  десь  в  Космос,
Не  видко.

Постій!
Летиш  ти,  як  потяг  надшвидкий,
Де  гальма?

Мій  ЧАС.
Прохання  побути  зі  мною
Нагальне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344697
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012


Валя Савелюк

СТЕЖКА

вийшла  стежка
від  мого  ґанку
на  світанку
вдягла  з  маками  
вишиванку

зачепив  
горобець  крилом
за  фіранку…
загула
мосяжна  бджола
у  горіховім  дзбанку

сумувала
прив`яла  трава
у  покосах
стежка  пі́дтюпцем
стернями  йшла
боса
недови́спаний  
вітерець
плутався  в  косах

вийшла  стежка  
за  край  села
і  побіг-ла
поспіхом  
поміж  сосен

десь  за  лісом
рі́зьбленим
з  виднокраю
спиниться  
під  берізкою  –
виглядає…

заросила  росами
всю  спідницю…
чого  ходиш  босою?
чом  
не  спиться…

18.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344680
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Ліоліна

Магніт

Я  є  магніт.
Він  неприємності  притягне
               Звідусіль.
Де  він  в  мені  –
Я  не  здогадуюсь,  та  десь  же
               Він  засів.

Та  ти  прийшла.
І  розмагнітилася  штука
               Та  лиха.
Я  -  не  одна.
Дарунок  неба  –  дружба  наша
               Надиха

Творить  дива.
Навчитись  вірити  й  прощати
               Без  вини.
Не  покидай
Мене  в  людському  океані.
               Не  тони.

Поверну  сміх.
Твоя  присутність  урятує
               Від  біди.
Не  втону  я,
Коли  мені  простягнеш  руку.
               Не  іди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


kulbabka

По крапельці

По  крапельці  стікає  час  в  долоні,
Скрипить  думок  старенька  антресоль.
Скупе  мовчання  мліє  в  телефоні,
У  день  вчорашній  змінено  пароль.

А  серце  рветься  вперто  і  бездумно
Запричаститись  голосом  твоїм!
Нехай  мовчить.Мені  сьогодні  сумно.
В  проваллі  саду  стихли  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012


Валя Савелюк

КОТИКУ МІЙ

погладила  
кота  супроти  шерсті  –
з  випадку,  не  зо  зла…
і  вся  любов  його  велика,
як  шило  із  мішка,
поліз-ла…

куди  й  подівся  
напівсонний  мій  «мурлика»!..

за  мить  їдну
спізнала  всю  ікласту  вдачу!

сиджу  –  
покусана  й  подерта,
як  газета,
закинута  до  клітки  шимпанзе,  --
і  жалібно  тихенько  плачу…

життя  –
байдужим  слимаком  кудись  повзе

чемненько  вибачаюсь,
любий  пане  –
мій  котику  коханий…
ти  все  забудеш,
я  все  пробачу:
і  знов  загоїться
любов  наша
котяча…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


tatapoli

ДЛЯ ДУШІ І ТІЛА…

Експромт

Л  ише  тоді,  як  нам  щось  заболіло,
І  ми  не  знаєм,  що  його  робить,  то  віддаємо
К  есарю,  як  кажуть,  тільки  тіло,  
А  душу  нашу  довіряєм  Богу  сміло,  і
Р  аді  будем,  як  Вони  дадуть  нам  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344442
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


Юхниця Євген

У гостях у наших панянок) ) )

Француз-естета,  по  телятині,  з  Парижу
Усе  кві-квікаючий,  і  худючий  в  клямку,
Вже  так  знущався  із  ковбасок  наших,  мнямок,
(У  гості  звабив  до  гуцулянок-панянок)
(Вдалось  на  євро  запросить  і  галів,  янків!)
Вже  так  нещадно  прочасни́чив  смальці  свіжі,
І  прохріни́чив  холодець  наш,  для  гулянок:
«І  купи  жиру,  і  намішано»,  -  мугикав,  -
І  –  як  це  їсти?»,  -  в  гуску  з  маком  -  пальцем  тикав...
Так  вже  розсма́кався  у  критиці  –  підливкам,
І  майонезним,  не  так  складеним,  язи́кам,
Що  серед  ночі,  встав  до  холод-сберігачки  -
І  всі  котлетки,  голубці  і  оселедці,
І  гострі  си́ненькі,    і  -  патісоньки  в  спец`ях  -
Ум`яв.!
       Й  тим  винищив  і  рештки  "недоїжі"!)
І  попросив  -  з  собою  дать  -  всього  побільше,
Після  сніданку  в  нашій  хаті,  не  в  Парижі...

16.06.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344309
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Леся Геник

Втікаєш очима…

Втікаєш  очима...  Патьо́ки  печалі
На  тріснутім  болем  вікні.
О,  скільки  світанків  ми  ра́зом  стрічали,
Однакових  бачили  снів!

І  все...  Ко́лючками  тріскає  серце...
Кровить  наусебіч!  Дарма,
Послухався  вітру  -  в  полоні  інерцій,
Спаплюжив  святе  жартома.

Не  Боже,  не  Янгольське  стануло  поряд.
І  сохнуть  старі  ясени...
В  останній  надії  ще  молять  і  молять
Торкнутися  тої  весни,

Що  вперше  сміялася  щебетом  в  гіллі,
Цілунками  сіяла  квіт.
Чи  буде  в  душі  ще  одне  новосілля?  
Чи  блисне  зневірений  світ?

Немає  отвітів...  Немає,  немає...
Не  сльози  -  розпуки  вуаль!
Мовчиш...  і  навІки  вже,  певно,  втікаєш
Очима  в  засніжену  даль...
(16.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344279
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Леся Геник

У змові мовчання…

***
У  змові  мовчання  в  саду́  -
Магнолії  пишні.
Тебе  до  замрій  не  веду  -
Забуті,  колишні...
Не  кличу  очима  надій  -
Скоріш,  не  барися!
Не  мій...  Як  не  прикро  -  не  мій!
Між  сивого  листя
Насотаних  днів-павутинь  -
Минається  з  часом.
Стежина  -  за  бавлений  тин,
За  межі...  Як  ла́ссом
Виловлюю  серцем  зорю
У  темному  вихрі.
Мабуть,  ще  люблю,  все  ж  люблю...
Магнолії  тихі.  
(13.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344277
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012


Наталка Ярема

ПІСЕНЬКА ВЕСНИ

Маленькі  композитори  весни
Писали  ноти  та  ключі  скрипічні.
Торкався  ніжний  подих  тишини,
Коли  лунали  звуки  ці  магічні.
До-ДО  нас  прийшла  заквітчана  весна!
РЕ-РЕгоче  голосно  замріяна  земля!
МІ  -  МІста  і  села  тішаться  весні!
ФА  -  ФАта  із  зелені,  весняночки-пісні!
СОЛЬ  –  СОЛЬодкі  мармеладки  роздає!
ЛЯ  –  ЛЯмур-кохання    юне,  молоде!
СІ  –  СІдай  і  слухай:  музика  луна!
ДО-ДО  нас  прийшла  заквітчана  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344045
дата поступления 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012


АнГеЛіНа

Бойкот

Розплелися  вітри,  повтікали  зі  смажених  днів,
І  земля  зашкварчала  під  сонячним  "ніжним"  промінням...
І  навіщо,  спитати  б,  бойкот  влаштували  мені???
Де  шукати,  скажіть,  і  у  кого  шукати  спасіння???

Так  єхидно  сміється  "світило",  роззявивши  рот,
Тільки  сліплять  мене  золоті  його  вставлені  зуби...
Ну  навіщо  мені  влаштували  той  підлий  бойкот???
І  за  що  ж  мене  вітер-втікач  так  жагучо...  не  любить???
                                                 14  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343994
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


golod00x

Любимый город снова спит спокойно…

Inki  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343897).


Любимый  город  снова  спит  спокойно,
Как  пел  корда-то  мэтр  Марк  Бернес.
А  мы…  Предохранители…  Мы  –  без.
Мы  довоюем  все  чужие  войны.

Мы  в  плен  возьмём  все  полчища  врагов,
В  наш  сладкий  плен,  в  любовь.  Они  –  свободны!
Не  счесть  в  пещерах  камешков  подводных,
Не  счесть  и  в  словарях  полезных  слов!

И  не  сочтём  мы  бурь  в  стаканах  чая.
Мы  против  противопехотных  мин!
А  в  поле  –  воин.  Он  всегда  один.
Его  приход  безумен  и  отчаян.

Пропишет  правила  Почётный  Легион  –
Он,  Бонапарт,  знал  толк:  кого  похвалишь…
А  наши  виршики  –  ну,  всё  равно,  слова  лишь.
Там  лёгких  слов  –  с  тележкою  вагон.

И  мы  стоим.  На  страже  мысли,  слова.
Наш  часовой  –  он  к  месту,  в  аккурат.
И  нападение,  и  ядерный  заряд
Его  не  сдвинут,  как  всегда,  святого.

Пусть  святость  –  лишь  условность.  Нам  –  плевать.
Пусть  подвиг  наш  немного  нынче  стоит…
Мы  десять  лет  ломились  в  эту  Трою,
Лишь  чтобы  вождь  Елену  свёл  в  кровать.
14.06.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343923
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Это_я_Алечка

як повні ясла…

чогось  так  навіяло  Панасом-Мирним

як  повні  ясла  не  ревуть  воли
нема  чого  українцям  волати,
як  повні  закрома,    цвітуть  лани,
радіють  діти  не  хворіє  мати

так  склалось,  що  Україна  –  свята,
святий  окраєць  долі  в  міжкордонні
із  заходу  новини  осяга  
зі  сходом  сперечається  поволі

і  кожен  мріє  відірвать  шматок
від  запашної  долі  мрії-неньки,
а  я  беру  до  заходу  квіток,
щоб  не  волати  як  віслюк  старенький

з  пенсійної  (нівроку)  маячні,
з  тих  кодексів,  що  закрома  руйнують…
вже  ясла  схудли  враз  зревуть  воли,
яких  до  ясел  ланцюгом  прикують

і  буде  горе,  як  зревуть  воли
усім,  хто  влазить  пикою  в  їх  ясла…
так,  ми  терплячі,  але  ж  –  не  малі
воліємо  хлібину  їсти  з  маслом

в  нас  є  культура  –  давня  та  своя
нетреба  нам  нав`язувать  зі  сходу
як  треба  жити  -  нас  навчить  земля
і  рідна  мати  дасть  свячену  воду

і  врода  в  нас  своя,  як  не  крути  –
нам  західних  традицій  не  потрібно
ми  потребуєм  ясел,  як  воли,
щоб  були  повні  з  маслом  ясла  житні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254422
дата поступления 17.04.2011
дата закладки 14.06.2012


Валя Савелюк

РОЗЛУКА

Великий  Де

за  Потреби,
нам  непідзвітної,  –
зводить
і  розводить  людей…

відповідно:

…без  волі  Божої  –
волосина  жодна
нікому  
із  голови  не  впаде…

отаке
відмінних  систем
споріднене  бачення.

деталі  –
не  мають  значення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343927
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Solomia

…колись…

Колись  ти  обнулИш  мою  зухвалість,
обІрвеш  світ,присвячений  тобі,
І  глянеш  риторично  в  очі  карі,
та  не  знайдеш  в  них  тіні  давніх  мрій.

Там  буде  пусто,так  буває  часто...
коли  на  дно  лягає  сірий  пил,
І  ноги  ватні-далі  йти  не  варто,
І  стане  зайва,сотня-друга  миль.

Так  буде  потім,дивно  все  це  знати,
І  все  ж  тобою  жити  тут  й  тепер...
І  хоч  на  мить-тим  серце  зігрівати,
що  ще  прийдеш  і  станеш  світлим  днем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343924
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юхниця Євген

Виглядаю одну, її, натхненну!

Музична,  сильна  чоловіча  арія


Гарних,    чуйних,    порядних  –  галатики!
Україна  –  столиця  наречених!
Я  ж  ночами  пів-місяцем-братиком
Виглядаю  одну,  її,  натхненну!

То  зіщулюсь  до  смужки  верстатної,
То    розпа́люсь,  розра́нюся  до  -  сяйва!
А  кохана  –  з  родини,  із  знатної,
З  депутатських,  з  нови́х  фамілій  славних!

Тільки  сонцям,  зіркам,  милу  -  сватають,
Я  ж  ліхтарик,  поет  нічної  казки...
Кажуть,  я  -  то  здіймаюсь,  то  падаю,
Жовтий  лицар  негріючої    ласки...

Що  за  світ  в  Україні  будується?
Що  й  від  неба  ховаються  кохані.
Місяць  сяє  палацам  і  вулицям.
Де  ж  ти,  де,  мо́я  мрійная  панна?..

P.S.  Уривок  з  лібретто,  чоловіче  арія  з  сучаснї  оперети,  на  задньому  плані  –  гра  світла  і  тіні  фантасмагоричних,  претендуючих  на  грандіозність  сучасних  набудов.  Світлу  –  не  вистачає  міцності  освітити  усі  гігантські  забудови,  які  наприкінці  виконання  арії  зловісно  закривають  місяць,  що  зменьшуєтьcя  на  очах  до  невидимої  смужки.  Фінал.  Темнота.

14.06.12  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343872
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


НАДЕЖДА М.

І згірк твій поцілунок на вустах…

Повільно  нічка  сповиває  вечір...
І  ніжний  промінь  ллє  уже  зоря.
Ну  а  думки  вмостилися  на  плечі:
Невже  багаття  в  серці  догоря?

Невже  в  душі  моїй  пов"януть  квіти,
Погасне  зірка  раз  і  назавжди?
Але  ж  повинна  довго  нам  світити.
Не  погасай..  не  падай...  підожди.

Проходжу  садом...  Тиша  кришталева.
Чомусь  мовчать  в  цю  пору  солов"ї.
Чому  ж  так  сумно  в  ніч  мені  червневу?
Чому  шукаю  все  сліди  твої?

Тремтячими  руками  я  збираю
Уламки  щастя  у  нічній  пітьмі.
Ти  знов  пішов...Та  все  ж  надію  маю,
Бо  так  люблю  твої  вуста  німі.

Запахло  полином  побіля  річки,
І  знов  у  серці  поселився  страх...
А  зорі  тихо  блимають,  мов  свічки.
І  згірк  твій  поцілунок  на  вустах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юля Фінковська

Ти ж знаєш… (озвучене…)

Суїцидно  задихаюсь  твоїм  мовчанням,
Рвуться  струни,дихати  тісно.  Врятуй!
Нагодуй  густим  і  огидним  на  смак  чеканням.
І  відчуй…Хоча  б  щось    наостанок  відчуй.

Розірви,  розчави  цю  тишу  на  шматки,
Голосом  чи  подихом.  Як  вмієш!
Проживу  всі  недописані  рядки,
Просто  я  –жива  ще.  Розумієш?..

Безліч  мрій,  як  завжди,  мандаринових,
З  ароматом  сутінків  ожинових,
З  присмаком  очей  аквамаринових
Кожна…
А  давай  не  розставляти  пунктуацію,
Не  чіплятися  словами  за  осінню  грацію.
І  ліпити  з  снів  і  віршів  аплікацію…
Можна?..

Заплітаю  в  коси  твої  відчіпні  «буває…»,
Суїцидно  задихаюсь  кожним  твоїм  «ясно».
Ти  не  думай,  розумію,що  все  це  гасне…
Та  красиво  фальшивлю  словами,що  сон  не  згасає…

Я  боюсь  уявляти  що  буде,  раптом  наврочу.
Ти  мене  обіймаєш  чи  просто  повільно  вбиваєш?
Шкода,  в  небі  навпроти  взаємність  не  прочитаєш…
Тільки…Не  питай  мене  більше  чого  я  хочу
Ти  ж…знаєш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343884
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Валя Савелюк

НА СХИЛІ

на  схилі  пагорба  
хмарами  –
чебреці….
простота
і  вишуканість  лілова
купаються  промені
вра́нішні,
як  у  пря́женому  молоці,
у  не́-показній  
запашній
чебрецевій  любові…

на  пагорба  гребені  –
на  блакитно-білому  тлі
молода
велика  
чорно-ряба́    корова…

символом!
перетікання  енергії
сонячної!
через  траву  в  молоко  –  стоїть…
достеменно  відточені
лінії
і  пропорції  тіла  її…

щемлять  у  травах,
у  різноцвітті  –  коники
стрибунці…
як  рана,  що  гоїться…
рвана  рана
у  пів  серця…
смішний  вітерець
лоскоче  корову  за  вухом  –
забула  корова  про  пашу:
як  ідеально  порожня
арійсько-трипільська  чаша
насторожено  дослухається…
мудрість  нечутну
ввічливо  слуха…

все  тут  –
куди  лиш  погляд
звернеться  чи  упаде́,
вільно  росте
і  саме  для  себе  цвіте  -
повнокровне  і  молоде!

ні  пристрастей,  ні  суєти…
ані  слова

поруч
із  реп`яхом  рожево-ліловим
замість  ґудзика  у  петлиці,
приліг,
на  мить  земну  -  відпочи-ти  
Всюдисущий  Великий  Де...


14.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343887
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Хуго

МОЙ БЕЛЫЙ СПИСОК

Влюблён...
       в  поэтов...
               чьи  слова  горят....
переполняемые  
         искренностью  чувства...
взрывает  плоть...
         их  страстный  шоколад....  
невинная  наивность...
         безрассудства...

и  мне  плевать
         на  рифму...
                   стиль...
                             и  слог...
противоречья...
           всем  канонам  Мэтров...
.................................
я  эти  чувства...
           сердцем  принять  смог...
и  в  комментариях...
           ВАМ...
говорю...
             об  этом.

++++++++++++++++++++++++

коЛлаж  Ангела  Страсти  
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9522
       ...на  слова  Хуго


я  так  мечтаю  о  тебе...
когда  забыв  про  всё  …
…мы  вместе…
отбросив  мысли
о  Вине
о  Скромности
Любви
и  Чести

вдруг  пропитаемся  Весной...
без  плоских  слов…
и  обещаний…
…………………..
взлетим  счастливою  волной
в  мир  исполнения  желаний…

раздвинув  смыслов  облака..
вдохнув  губами...
сверхсознанье…
…………………………
мы  обменяем
наше  Я...

на  жажду...
нового  Свиданья…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343898
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012


Solomia

Д_О_Щ

Гуляє  Дощ  вечірнім  сірим  містом,
у  закутки  звертає  від  алей.
Стікають  краплі  з  стріх,прозорі  вмістом,
Важким  став  одяг...  погляди  людей...
Бреду  повз  них  по  мокрому  асфальті,
(мабуть  смакує  різнобарвний  сон).
Ця  ніч  мене  здіймає  в  сріблі  вальсу-
певно  як  я  -  здалась  йому  в  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343838
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Solomia

Ця любов…справжня.

Про  цю  любов  не  знатимуть  довкола,
Про  неї  не  складе  романс  скрипач,
Її  не  обговорять  в  "модних"  колах,
І  вже  не  зрозуміють  по  губах.

Її  не  втілять  віршами  Шекспіра,
І  не  підкосять  ноги  сотні  фраз.
І  тут  ніщо  не  варта  буде  віра,
Бо  не  підвладним  стане  навіть  час.

Про  неї  будуть  мовчки,без  овацій,
хоч,вже  не  перший  оскар  в  ній  зорить...
Її,щасливу,викажуть  лиш  очі,
і  серце,що  в  обіймах  затремтить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343818
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Макієвська

Квітка

Над  вранішнім  німим  містом,  
від  розпеченого  асфальту,
парує  кава  з  молоком...
Квітці  стало  від  того  млісно,
з  притаманним  їй  азартом,  
чекає    сонце  й    дощ  під  вікном,
на  їх  дійство-  чародійство...
Спадає  сон.  Запахло  димком.

Притрушену  пилом  з  пилком,
світанок  омив  квітку  дощем,
привітна  до    всіх  стала  знов,
пройнялася  навкіл  пахощем.

Ось,  війнуло  з  неба  теплом,
сонце  обійняло  серпанком...
Вдоволена  вона  цілком
І  в  місті  радіють  всі  разом.

Та  наступним    літнім  ранком
запарує  кава  з  молоком.
Причепурить  дощ  цілунком
місто...Обдарує  пуп"янком
ту  квітку...Причеше  з  вітром...
І  розквітне  він  буйним  цвітом.
Розмалює  сонце  жаром
пуп"янок  той,  немов  пензликом.

Наповниться  він  нектаром...
Порхне  бджілка  вдвох  з  метеликом
над  ним,  за  шовковим  добром,
Оп"янить  їх  медовим    вином.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343771
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


kulbabka

Спориші

В  подвір'ячко  наше  
підкрався  пахучий  спориш,
в  городі  пасуться  
дощів  неприборкані  коні,
допоки  ти,  вітром  
напоєний,  солодко  спиш
і  сонце  цілує  крізь  шибку  
бліді  твої  скроні.

У  мене  за  хатою  
море  нескошених  трав-
смарагдовий  паводок  
ген  видноколо  поглинув,
допоки  під  небом  чужим  
ти  світами  блукав
вітрам  підставляючи,
сонцем  обпалену  спину.  

У  плесі  моєму
розсипала  звабниця-ніч
з  подертої  торби
дзвінкі  зоряниці-дукати,
допоки  летів  ти
примарним  надіям  навстріч,
цей  зоряний  дощ
було  нІкому  в  жмені  збирати.

Допоки  ти  рвався  
за  межі  своєї  душі
і  падав  щоразу,
заледве  торкнувшись  до  неба,
у  серці  моєму
такі  поросли  спориші-
як  в  тому  подвір'ї,
що  я  занедбала  без  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


Юля Фінковська

Просто… ( озвучене…)

Просто…
Лиє  дощ  і  чомусь  пахне  сіном.
Просто  з  тобою  холодно…і  без  тебе  –теж.
Біль  в  душі  не  душать  анальгіном,
Спокій  сну  не  має  чітких  меж.
Просто…
В  мене  ніжність  істерична,
Просто  втрата  –мій  найбільший  страх.
Ти  –  моя  ілюзія  класична…
Проза,  в  півримованих  рядках.

Сохнуть  на  полотнах  акварелі.
Акварелі  снів,думок,  дощів…
Просто…  Я  –  завжди  якісь  дуелі,
Ти  ж,  напевне,  не  цього  хотів…
Просто…
Я  –грозою  по  щоках,
Просто  я  –всього  лише  ромашка…
Хай  ще  руки  будуть  у  руках.
Хай…ще  трошки…як  тобі…неважко.
Просто…
Зрозумій  мене  дощем,
Я  себе  тепер  не  розумію.
Доторкнись…  плащем…плечем…плачем…
Відпускаю…ні,  я  так  не  вмію!

Ти  замкнув  себе  від  моїх  снів,
Ти  до  себе  перекрив  весь  доступ.
І  бракує  так  безглуздо  –щирих  слів.
Просто…
Знаєш,  ми  –це  вже  непросто…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343747
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


Это_я_Алечка

пропаганда поразки

пропаганда  поразки  
пропаганда  біди,
пропагандами  весни,
що  прийшлись  без  війни
без  війни,  як  такої:
без  рушниць  та  гармат,
вогнепальної  зброї,
лише  слово  та  ґвалт
про  біду  перемоги
над  рейхстагським  хрестом
зачервонену    кров'ю
героїчних  «понов»,
а  нацисти  судимі
на  ганьбу  та  погост
відновляють  у  ненці
незалежність  корост
від  історії  справжньої
героїчних  подій
переходять  зі  слова
до  загарбницьких  дій,
але  ниць  не  зробити  їм  -
ген  давно  загуло,
що  було  від  країни  –
бур’яном  поросло:
і  поля,  і  долини  –
усе  знищено  геть
самостійній  країні
загрожує  смерть:  
ні  нової  лікарні,
ні  школи  –  ні  що
не  збудовано  вами,
розкрадайте  майно,
ще  не  все  обібрали,
що  зробив  «сталінізм»…
так  будується  нова
українська  та  кість  –
біла  кістка  нацизму,
на  іржавім  сукні,
мабуть  «ющенковізму»,
а  може  і  ні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258785
дата поступления 10.05.2011
дата закладки 13.06.2012


Ліоліна

Ластівка рідна

Ластівки  щебет,
Пташки  дитинства  могО  чарівнОго,  далекого,
Серденько  крає.

МОя  бабуся,
Де  відлетіла  лебідкою,  білим  лелекою,
Де  ти?  Немає.

Вдвох  ми  з  тобою,
Разом  стрічали  приліт  їх,  маленьких,  утомлених.
Ждали  їх  разом.

Тихо  обнявшись,  
Пісню  сиділи  і  слухали.  Небо  надломлене.
Стерлося  часом.

Квітко  маленька.
Завжди  лишалася,  що  б  не  було,  ти  привітною.
Мила,  єдина.

Янгол  мій  славний.
Ластівко  рідна,  душа  твоя  світлою,  ніжною
Піснею  лине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012


Леся Геник

Гей ви, вівча́ри!

Запеленало...  Затрембітало!
На  полонини  -  отари  днів.
Збирайтесь  купки,  гей  ви,  вівча́ри  -
Женіть  од  бу́дза  чужих  вовків!

Диміє  ватра  під  блискавками...
Голодні  псярні  -  між  млаковинь.
Тримайте  небо  своє  руками,
Хай  віють  фами  -  днесь  жовто-синь!

Бо  то  темниться,  з-під  лісу  -  тіні,
Ведмежі  смерки,  що  вчули  твар...
Не  дайте  згризти  серця  ягнині,
Їх  волю  жити  -  Господній  дар!

Заполонило...  Заосенило
Посеред  літних  пшеничних  днів.
Гей  ви,  вівча́́́ри,  мольфарте  сили  -
Женіть  за  межі  чужих  вовків!
(10.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343392
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012


kulbabka

В саду моєму тихо, як у храмі…

В  саду  моєму  тихо,  як  у  храмі,
Де  вже  давно  не  чути  молитов.
Тремтять  листки-химерні  орігамі,
Старий  горіх  хмаринку  наколов

На  гостру  гілку.Віхола  жасмину
Лягла  спочити  під  похилий  тин.
На  трав'яну  пахучу  скатертину
Розсипав  дощик  жмені  намистин.

Принишкли  квіти.У  пелюстках  рожі
Бринить  росою  скроплена  бджола.
Тремтять  на  шибках  промені  погожі
І  липнуть  медом  до  тонкого  скла.

Поміж  гілок  шовкову  павутинку,
Напнув  павук-мрійливий  мандрівник.
Згубило  літо  ситцеву  хустинку-
В  траві,  розлитий  барвами,квітник.

Фарбує  червень  пензликом  левкої,
Медово  пахне  липа  молода...
В  саду  моєму  нас,  як  завше,  двоє:
Я  і  самотність-нерозлийвода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


tatapoli

МОЙ ДРУГ

С  егодня  ты  в  греховном  мраке,
Г  невишь  Творца,  вредя  другим,
О  днажды,  знай,  проснешься  в  страхе,  
Р  ешишь,  что  надо  стать  иным.  
А  сил,  растраченных  впустую,  их
Я  вно  больше  не  вернуть,  

С  мотря,  не  видеть  жизнь  иную,
А  только  в  омуте    тонуть.
М  еняться  надо  чем  пораньше,

С  егодня  сразу  и  навек,
В  едя  борьбу  с  собой  без  фальши,  
Е  два  ль  забыв,  кто  -  человек!
Т  ы  жизнь  свою  не  жги  напрасно,
И  зря  не  сокращай  свой  путь,

Д  ругим  свети,  пусть  будет  ясно,
Р  уки  подать  им  не  забудь!
У  той  черты,  где  нет  порога,  и
Г  де  кончается  твой  мир,
И  стока  нет,  но  есть  дорога,
М  инуя  тень,  светить  другим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


Леся Геник

Ми з тобою зустрінемось знову…

***
Ми  з  тобою  зустрінемось  знову
Під  осіннім  солоним  дощем,
Заведемо  люб’язну  розмову,
Десь  у  серці  тамуючи  щем...

В  нетрях  пам’яті  стримавши  спогад,
Доторкнемося  нинішніх  днів.
Тільки  очі  -  ледь-вловлений  здогад  -
Без  торкання,  без  натяку  слів

В  середгрудді  роздмухають  вуглик  -
Тонкодзвінний  непослух  безсонь...
О,  життя,  пересотаний  вулик,
Мрії-бджоли  зо  щирих  долонь!

Скільки  ж  ни́точок  вузликом  взя́лось...
Скільки  променів  згасло  на  склі!
Та  й  і  що  того  світу?  На  малость...
А  зусе́бічно  -  тіні  сумні...

Закалюжені  шати  осінні  -
Повз  прочи́нені  двері  у  ніч,
Залишаючи  краплі  полинні  
На  устах  незцілованих  стріч...
(10.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343170
дата поступления 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012


Ліоліна

Дивлюсь я на небо

Дивлюсь    я    на    небо    та    й    думку    гадаю:
Чому    я    не    сокіл,    чому    не    літаю,
Чому    мені,    Боже,    ти    крилець    не    дав?
Я    б    землю    покинув    і    в    небо    злітав.
М.Петренко


Дивлюсь  я  на  небо,  там  -  Місяць  і  зорі.
Холодних  Галактик  -  мoрOк  в  видноколі.
Самотність  і  тиша.  Тому  й  не  літаю.
І  добре,  мій  Боже,  що  крилець  не  маю.

Нехай  в  цій  країні  –  чужа  я  дитина.
Та  рідні  простори  –  поля  й  полонини,
І  колос  пшениці  -  живуть  в  моїм  серці,  
А  що  я  не  сокіл,  ти,  Боже,  не  сердься.

Я  хочу  у  гаю  рости,  як  тополя.
Я  хочу  волошки  збирати  у  полі.
І  хочу  в  садочку  я  сонце  стрічати,
І  щоб  у  здоров”ї  жили  син  і  мати.

Болить  моє  серце  за  землю,  за  волю.
У  рідному  краю  сумую  до  болю,
Де  люди  не  знають,  як  землю  любити,
Яку  оберуть  собі  долю  їх  діти.  

І  все  ж  я  цю  землю  люблю,  як  святиню.
Як  рідну,  жадану,  кохану  дитину.
Бо  іншу  Вітчизну  не  мала  й  не  маю.
А  в  мріях,  як  сокіл,  я  ще  політаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343011
дата поступления 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012


Юля Фінковська

Аріаднині нитки

Коли  тамуєш  біль  вогнем  вагань,
І  хвилям  відчуттів  бракує  суші
Рятують  від  пронизливих  чекань
Нитки,що  без  поранень  шиють  душі.

Блакить  очей  стає  дірявим  ситом,
Бо  ноти  ніжності  у  натовпі  –безсилі.
Нитки,що  гріють  душу  оксамитом
Єднають  струни  через  вітер  ,час  і  милі…

Коли  горять  мости,  кричать  рядки,
Приводить  відчай  до  німого  краю…
Мережать  простір  Аріаднині  нитки,
Від  тебе  –до  небес  кольору  чаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342960
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Ліоліна

Та зіронька мигне і нам

Нам  всього  мало  –  грошей,  часу.
А  часом  -  навіть  голови.
Задумуєшся  іншим  разом,  –
Іти  навіщо  і  куди?

Аж  спотикаючись,  поспішно
Примарним  навстріч  чудесам
Летиш,  а  думка  гріє  втішна,
Що  щось  чекає  гарне  там.

Що  буде  хтось  любить,  втішати
З  самого  ранку  й  цілий  день.
Нас  сонце  буде  пригортати,
Пташки  співатимуть  пісень.

А  потім  –  раз!  І  рано  –  вранці
Похмуре  небо  сипле  сум.
Пташки  співають.  Та,  поганці,
То  не  для  нас  співочий  бум.

Але  лягаємо  знов  спати,
А  в  думці  –  завтра  –  новий  день.
І  знову  думкою  багатий,
Що  нам  співатимуть  пісень.

Бо,  хоч  буває,  що  для  когось
Спліта  весна  з  квіток  вінок,
І  стиглий  щось  шепоче  колос,
І  зір  з  Галактики  –  танок,

Та  ненав”язливо  ми  скраю
Притулимося,  ніби  й  нас
Вітає  вранці  птахів  зграя,
І  зупинився  в  щасті  час.

Не  проженуть?  Та  ми  ж  –  нічого,
Постоїмо  тихенько  там.
І  хай  крива  у  нас  дорога,  
Та  зіронька  мигне  і  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342864
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


kulbabka

Мамина любов

(навіяне  віршем  Консуело  "Найкращі  квіти  моєї  мами"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946  )


Ще  трішки  сонця  ніжиться  на  споді*-
Ось-ось  і  те  проллється  ген  за  край.
Поснули  квіти  в  мами  на  городі-
Мого  дитинства  пелюстковий  рай.

І  опустили  віченьки  додолу-
Такі  ясні,мов  спалахи  зірниць.
Ще  на  прощання  сонну  матіолу
Цілує  сонця  ніжний  промінець.

Гойдає  вечір  лагідні  лілеї,
Що  повбирались  в  пишні  пелюстки,
Неначе    в  плаття  білосніжні  феї.
Пливе  городець  в  пахощах  п'янких!

Сповиті  снами  півники  барвисті,
Мов  немовлята  в  теплих  пелюшках,
І  цвіт  півоній  в  росянім  намисті
Колише  вітру  теплого  рука.

Мій  любий  сховку,тихий  і  привітний,
Сюди  вертаю  ластівкою  знов,
Де  поміж  квітів  ніжиться  і  квітне
Свята  і  чиста  мамина  любов.


*На  споді-на  дні.


(08.06.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Леся Геник

Сонячно-світанкове…

Ген  за  видноколом  небо  тужить  сонце...
Схлипаний  світанок  -  росами  довкруж.
Наче  Янгол  світлий,  ти  в  моє  віконце,
Наче  Перст  Господній  -  на  освяття  душ.

Я  долоні  серця  -  під  серпання  злата...
Солов’їне  щастя  -  дзюркотом  з  Раю́.
Як  стогласа  пісня,  ти  в  моє  легато,
Як  стокрила  мрія  -  зернами  в  ріллю...

Засівай  же  духом,  зрошуйся,  плодися,
Межи  днів-коралів  досягай  висот!
На  життя  тарелі  ласкою  пролийся,
Лагідним  ягнятком  -  на  святий  киот...

Трембітає  далеч  сизово-туманна...
Вже  за  мить  вплететься  променем  коса.
Тужить  небо  сонце  -  Сонцеві  осанна!
З  келиха  світанку  капає  роса...  
(9.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342863
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Леся Геник

Про правду

Сутулиться  правда  під  плотом  чужинним...
А  що  їй  робити  у  стані  "святих",
Де  кожен,  хто  вище  -  голосить  "невинним",
І  кожен,  що  нижче  -  заручник  зо  лих?

Сиріткою  крекче  -  негодить  на  кості.
Пацьо́рками  осуду  -  дощ  по  дахах...
Прийшла  би,  ввірвалась  непрохано  в  гості  -
Кайданки  гримлять  одчайдуш  на    руках!

Хоч  тягне  до  серця  їх  -  вперто,  нужденно.
Очима  благальними  -  в  душу,  дарма...
До  гласу  небесного  в  світі  рожденна,
Під  плотом  чужим  погибає  німа!
(7.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342789
дата поступления 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Діана Сушко

Ночь. Стихли машины, шаги, угрызенья,

Ночь.  Стихли  машины,  шаги,  угрызенья,
и  даже  гроза  прекратила  войну.

В  каком-то  потерянном  миге  виденьем
очнулась  на  вечность  и  взмыла  …ко  дну.

Открытые  плечи,  и  руки  небрежно
коснулись  забытых  и  спутанных  слов.
В  бокалах  помедлила  девственно  нежность,
страшась  окунуться  в  отчаянный  зной.

Блуждающих  взглядов  косые  улыбки
тепло  мотыльками  струились  к  окну.
Паркет  деревянный  выскальзывал  зыбким
шершавым  холодным  песком  из-под  ног.

И  плавилась  кожа  от  прикосновений,
по  капле  свечою  сгорала  душа…

Она  растворялась  прозрачным  виденьем
в  объятиях  крепких,  чуть  слышно  дыша.

Очнулась.  
Открытые  окна  и  плечи…
и  руки,  небрежно  ласкавшие  тень,
в  каком-то  несбыточном  и  быстротечном,
потерянном  миге  насвистывал  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342468
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Ліоліна

Шовковиця достигла і кохання

Шовковиць  –  рясно  біля  дому.
Я,  незважаючи  на  втому,
Накручую  за  колом  коло,
Їх  повно  тут  росте  довкола.

А  ягід  стільки  –  в  листі  тісно,-
Земля  засипана  намистом.
Тут  голуб  –  поруч,  ледь  не  трісне,
Наївся  ягід.  Зирка,  звісно,

Дивується  –  от  дивна  тітка.
Та  ж  на  землі  їх  гарно  видко.
Клювала  б  на  землі  й  наїлась.
А  то  на  гілку  нагло  всілась!

Та  от  прийшла  іще  й  голубка.
Він  розпушив  пір”їни  хутко!
Чарівна  дівчина,  і  очі
Спускати  з  неї  вже  не  хоче.

Любов  –  то  штука  невгамовна
(Тим  більше,  що  вже  пузо  повне).
Кохання  над  землею  лине,
Хоч  не  моє,  та  голубине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342423
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Ліоліна

Чужу надію не запрошуй.

Чужа    надія    всядеться    комфортно,    
Нехай    забуде,    що    вона    в    гостях,
Зусиль    для    неї    –    перемелю    жорна,
І    затріпоче    вільно    звершень    стяг.    
                                                 Ярослав  Дорожний



Чужу  надію  не  запрошуй,
Хіба  на  філіжанку  кави.
Чекай  своєї,  дуже  прошу.
І  рай  в  душі  твоїй  настане.

Надія  в  кожного  –  дитина,
Яку  лелієш.  І  трясешся,
Щоб  кожна  з  мрією  хвилина
Твоє    зігріла  змерзле  серце.

Надія  –  то  таке  поняття,
Примарне,  мовчазне,  незриме.
Надією  знімать  закляття
З  душі  тяжке,  непримириме.  

Свою  надію  ти  ласкаво,  
Як  рідну  -  рідну,  до  кімнати
Запрошуй.  Квіти.  Тортик,  кава.
Й  давайте  зорі  рахувати.

Ти  зазирни  у  світлі  очі
Своїй  надії  на  світанку.
Вона  лишиться.  Ти  ж  бо  хочеш,
Щоб  зорі  бавились  в  серпанку?

Їй  так  сподобаються  «гості»,
Що  вже  й  забуде,  що  не  вдома.
Відкриється  для  серця  простір,
Зійде  з  душі  набридла  втома.  

Чужу  надію  не  запрошуй,
Хіба  на  філіжанку  кави.
Чекай  своєї,  дуже  прошу.
І  рай  в  душі  твоїй  настане.

Чужа  надія  –  це  ж  бо  щастя?,
Нехай  іде  до  сво”ї  хати.
Гукай  свою,  віконце  –  навстіж
І  рай  в  душі  тобі  стрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.06.2012


kulbabka

Світанок пахне зливою і медом…

Світанок  пахне  зливою  і  медом,
Духмяним  сіном,  свіжим  молоком,
Накрило  сонце  золотавим  пледом
Журливі  верби  над  склянним  ставком.

Повзуть  хмаркИ  кудлаті  небокраєм
Поміж  яскравих  сонячних  заграв.
Дзвенить  коса,  в  повітрі  завиває,
Немов  смичок  серед  пахучих  трав.

Розпирскується  свіжими  пластками
Скрипучий  рій  маленьких  цвіркунів.
Летять  пацьОрки*  росяні  разками,
Ховаючись  у  пасма  трав'яні.

Бринить  повітря  чисте  і  прозоре,
Парують  в  небо  паростки  землі
І  в  синю  далеч  зеленавим  морем
Пливуть  хатки,  неначе  кораблі.


*Пацьорки(діал.)-намисто.

(06.06.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Артур Сіренко

Скрипаль Роман Черевичок

(Казка)

Виконаю  свою  давню  обіцянку  –  розкажу  про  скрипалів-ворожбитів.  А  розкажу  вам  бувальщину  про  знаменитого  Романа  Черевичка  –  одного  з  найславетніших  скрипалів  Поділля,  що  блукали  по  селах  та  грали  на  весіллях  і  похованнях.  І  був  він  найдивнішим  скрипалем  які  тільки  ходили  по  землі  між  Дністром  та  Бугом.

Роман  Черевичок  був  не  тільки  скрипалем  –  він  був  людиною!  Найпершою  людиною  і  кращим  скрипалем,  який  тільки  ступав  у  шкіряних  черевиках  по  нашій  землі.  Світ  не  знав  серця  більш  щирого  та  щедрого,  ніж  у  нього.

У  його  скрипці  чулось  завивання  степового  вітру,  і  подих  весни,  і  сміх  мавок  під  вербами,  і  квиління  чайок  над  морем.  У  його  музиці  звучали  і  самотність  старезного  козацького  дубу,  і  краса  неба,  і  свист  шпаків,  і  пісня  жайвора.  Його  мелодії  були  наче  свист  вітру  в  очеретах  –  то  падали,  то  втікали,  захоплюючи  з  собою  слухачів,  які  завжди  оточували  цього  скрипаля.  І  найчорніша  душа  світліла,  гордість  поступалася  приязні,  а  суворість  танула  як  сніг  у  травні.

З  усіх  куточків  України  приходили  люди,  щоб  послухати  його.  Кожен  шмат  землі  між  Дністром  та  Дніпром  відав  про  його  славу.  Люди  забували  про  холод  і  голод,  зачаровані  його  музикою.  Звуки  його  мелодій  долинали  до  кожного  людського  серця.  І  хоча  він  міг  би  стати  найбагатшим  у  краю,  єдиним  його  одягом  були  потріпана  свитка,  залатані  гачі  та  крисаня.

Гроші  він  зневажав.  Кохання  –  ось  те  єдине  перед  чим  він  схилявся  і  що  оспівував.  Для  нього  воно  було  всім  на  світі.

Сталася  якось  у  нашому  селі  Бакота  така  подія.  Побралися  двоє  молодят  –  Дмитро  Приймак  та  Марічка  Іваненко.  Обоє  були  з  родин  бідних  як  церковні  миші.  Єдине,  що  їм  дісталось  як  прийшли  з  церкви  –  стара  кинута  перехняблена  хата  –  навіть  весілля  не  було  як  справити  згідно  звичаю.  У  чотири  стіни  прийшли,  а  за  вікном  темрява.  Але  що  їм  до  того,  якщо  кохалися  вони  до  нестями?  Марічка  перед  тим  гарбуза  піднесла  багачу  Івану  Чорненку  з  села  Грушка  з  усіма  його  волами,  коровами,  пасовиськами  та  млином.  А  Дмитро  не  захотів  побратися  з  Наталкою  Головичівною  з  усіма  її  телятами,  вівцями,  козами,  свинями,  скринями  з  приданим,  крамом  льоновим  та  золотими  дукачами.
 
Взяв  Дмитро,  та  й  засватав  бідну  Марічку  хоч  батьки  його  з  того  й  журбу  мали.
І  ось  опинились  вони  самі  у  своїй  старезній  хаті  і  замість  того  щоб  весілля  гуляти,  як  то  звичай  велить.  Самі-самі.  Бо  всі  в  селі  обурились  –  як  то  отак  одружуватись  –  біда  з  бідою,  щоб  ані  шеляга  за  душею,  ані  зернятка  в  коморі,  коли  кожен  з  них  міг  з  багатою  парою  побратися.  Але  що  тим  розумникам,  як  втямити,  що  кохання  дорожче  і  ставка,  і  млинка,  і  вишневого  садка…

Сидять  вони  та  одне  на  одного  дивляться.  Раптом  у  двері  хтось  постукав.  Відчинили  –  а  там  на  порозі  старий  дідуган  зі  скрипкою  у  потріпаній  свиті  та  крисані.  Заходить  і  каже:

-  А  чи  правда,  що  тут  весілля  справляти  мають?    Я  скрипаль,  на  весіллях  граю.  Здалеку  йшов,  зголоднів.  Пригостите,  чарчиною  почастуєте,  той  заграю  веселої!
-  Почастувати?  –  засміялися  молодята.  –  Та  тут  у  нас  не  весілля,  а  пустка.  Хоч  ми  щойно  з  церкви  прийшли,  та  ні  гостей,  ні  частування.  Ні  чарчини  немає.  В  нас  на  весіллі  нічого  окрім  кохання  немає!  Був  би  хоч  хліба  шматок  –  віддали  б  нашому  єдиному  гостю.
-  Як?!  –  вигукнув  гість.  –  Ви  одружились  і  не  маєте  ніякого  весілля  і  ніякого  приданого?  Одружились  тільки  заради  кохання?  І  нічого  навіть  у  горщик  покласти?
-  Звісно!
-  Хай  благословить  вас  пан  Господь!  –  промовив  скрипаль.  –  А  чи  доводилось  вам  чути  про  музику  Романа  Черевичка?
-  Черевичка?  Чи  ти  смієшся  над  нами?  Тільки  глухі  та  мертві  не  чули  про  великого  майстра  Романа  Черевичка!
Тут  старий  скрипаль  кладе  свою  скрипку  на  коліна  і  каже:
-  А  скажіть-но  сусідам,  щоб  йшли  на  весілля  і  несли  подарунки,  бо  грати  музику  буде  сам  скрипаль  Роман  Черевичок!
-  Роман  Черевичок?  –  здивовано  перепитали  молодята.
-  Саме  так.  Роман  Черевичок  –  це  я,  -  каже  скрипаль  і  бере  свою  скрипку.
Як  зраділи  молодята!  А  новина  як  пожежа  поширилась  по  селу:  сам  Роман  Черевичок  –  великий  скрипаль  прийшов  грати  на  весіллі!  Всі  покидали  роботу,  позабули  свою  жадібність,  похапали  подарунки  для  молодят  і  бігом  на  весілля.

Прийшов  Богдан  Вовчук  –  приніс  ковбасу.  Данило  Микитенко  приніс  копчену  баранячу  ногу.  Андрій  Охріменко  зі  своєю  Одаркою  принесли  цілий  мішок  збіжжя,  а  Параска  Кудивітер  полотна  домотканого.  Петро  Приходько  зі  своєю  Настею  принесли  пирогів  цілий  банячисько  і  медовухи,  а  Микола  Неборак  зі  своєю  Оксаною  два  здоровенних  кошики  з  крякаючими  качками  та  репетуючими  гусками.  Здоровенну  комору  потрібно  було  щоб  ті  всі  подарунки  поскладати.  А  Роман  Черевичок  дякував  кожному  та  посміхався.  А  гості  думали  собі:  нехай  були  б  вони  втричі  більше  принесли  –  все  одно  лишилися  в  боргу  перед  скрипалем.  На  весільному  бенкеті  всі  навіть  співати  не  наважувалися  –  все  боялися  пропустити  хоч  слово  чи  якийсь  жарт  якими  сипав  Роман  Черевичок,  що  сидів  на  почесному  місці.

І  пишалась  же  ця  пара  молода,  що  має  таке  весілля  якого  ще  не  бачила  Бакота!  Та  де  там  Бакота  –  всеньке  Поділля!

А  коли  бенкет  закінчився,  зі  столу  все  прибрали,  Роман  Черевичок  взяв  до  рук  свою  скрипку  і  провів  по  ній  смичком.  Всі  затихли:  їм  вчулося  завивання  вітру  над  степом,  дихання  моря,  сміх  мавок  під  вербами,  скиглення  чайок  над  Дніпром.  Зазвучали  краса  неба,  свист  шпаків  та  пісня  жайвора.  Як  вітер  серед  очерету  музика  то  падала,  то  втікала  і  несла  за  собою  затамувавши  подих  слухачів.  І  найчорніша  душа  світліла,  а  суворість  танула  як  сніг  у  травні.  І  не  лишилось  нікого,  хто  б  не  почувши  цю  музику  не  залишився  б  навік  у  її  владі.

Та  ось  скрипаль  завершив,  настав  час  платити  за  музику,  і  Роман  Черевичок  зробив  те,  що  не  робив  досі  ніхто  зі  скрипалів:  він  взяв  свою  крисаню  і  пройшовся  з  нею  по  колу.
І  той  хто  збирався  дати  шаг  давав  цілий  дукач,  а  хто  гріш  –  цілий  золотий.  І  коли  Роман  Черевичок  обійшов  всіх  в  домі  –  назбирався  цілий  капелюх  срібних  та  золотих  монет.
Ще  діяли  чари  музики  –  гості  заворожені  розійшлися,  а  тоді  і  Роман  Черевичок  побажав  молодятам  щастя,  взяв  свою  стару  скрипку  та  й  пішов.

Тільки  він  за  поріг  –  а  молодята  дивляться  –  стара  крисаня  музики  повна  дукачів  так  і  лишилась  на  столі.

-  Він  забув  свого  капелюха  з  грошима!  –  гукнула  Марічка.
-  Зараз  я  його  здожену!  –  сказав  Дмитро.

Кинувся  до  дверей,  а  йому  на  зустріч  з  порогу  коваль  Петро  Людота  зі  словами:

-  Ось  зайшов  вас  привітати!
-  Кидай  свій  мішок!  Скоріше  здожени  того  старого  зі  скрипкою,  якого  щойно  зустрів!
-  Якого  ще  старого?  На  дворі  нікого  не  було.
-  Та  Романа  Черевичка!  Ти  зараз  зустрів  самого  Романа  Черевичка!  Він  грав  на  нашому  весіллі!  І  забув  свого  капелюха  з  грошима!
-  Романа  Черевичка?  Та  ви  що,  подуріли  обоє???  Могилу  Романа  Черевичка  я  допомагав  копати  ще  три  тижні  тому  у  Кам’янці.  Бідний  волоцюга!  Жебрак  і  багач,  пішов  з  життя  з  трьома  шелягами  в  кишені  які  пішли  попу  за  відспівування.  У  старій  латаній  свиті  так  і  поховали  його  зі  скрипкою  та  капелюхом…

А  в  давнину  казали:  хвалити  Бога  гідно,  але  мудрий  не  стане  проклинати  навіть  диявола.

Примітки:

Записано  зі  слів  діда  Юхима  Боднарчука  в  селі  Бакота  тодішньої  Подільської  губернії  у  серпні  1867  року  збирачем  фольклору  Ярославом  Свічинським  (1815  -  1894).  Бувальщина  так  і  не  була  опублікована.  Рукописи  Ярослава  Свічинського  зберігалися  у  рукописному  фонді  бібліотеки  АН  УРСР,  після  пожежі  бібліотеки  у  1972  році  зникли.  Копія  цієї  бувальщини  була  зроблена  Юрієм  Петровичем  Дрогобицьким  у  1969  році  і  люб’язно  мені  передана  у  жовтні  1982  року.

Бакота  –  за  часів  Київської  Русі  велике  місто,  центр  Подільської  землі  у  складі  Галицько-Волинського  князівства.  Під  час  відомих  подій  1431  року  майже  повністю  знищене,  перетворилось  у  село.  Славилось  село  дивним  мікрокліматом  і  печерним  монастирем  на  околиці,  що  був  діючим  до  1967  року.  Зараз  село  Бакота  не  існує  –  воно  спочило  навіки  на  дні  Дністровського  водосховища…

Роман  Черевичок  (1711  ?  –  1772  ?)  –  особа  напівлегендарна,  знаменитий  скрипаль  XVIII  століття.  Відомості  про  нього  непевні.  Згідно  одних  –  народився  він  у  Летичеві  у  1711  році,  згідно  інших  –  у  Староконстянтинові  у  1702  році.  Були  ще  дані,  що  народився  він  у  Кам'янці-Подільському  у  1721  році.  Але  виявилось,  шо  це  зовсім  інший  музика  -  прізвище  його  було  не  Черевичок,  а  Навівчеревичок  і  звали  його  Андрій,  а  не  Роман.  І  був  він  не  скрипаль,  а  бандурист.  Роман  Черевичок  був  самоучка,  хоча  кажуть,  що  його  вчив  дяк  Никифор  Сова,  що  теж  вмів  грати  на  різних  музичних  інструментіх.  Роман  Черевичок  виконував  виключно  власні  твори,  які  не  збереглися.  Все  життя  блукав  від  села  до  села,  грав  музику  на  весіллях  та  похованнях  –  цим  і  заробляв  на  життя.  З  історичних  хронік  відомо,  що  він  грав  на  весіллі  в  Меджибожі  у  графів  Синявських  у  1756  році  -  одружувався  Янош  Синявський  з  Ядвігою  Смотрицькою.  З  хроніки  відомо,  що  скрипаль  відмовився  від  великої  нагороди  сказавши,  що  «музика  не  має  ціни».  Похований  у  Кам’янці-Подільському,  але  могила  його  не  збереглася.

Іван  Чорненко  –  жив  насправді  не  в  Бакоті,  а  в  Страрій  Ушиці,  власного  млина  не  мав,  а  орендував  його  у  Синявських.

Данило  Микитенко  –  родом  насправді  з  Бакоти,  але  у  1772  році  жив  у  Кам’янці-Подільському  тому  його  присутність  на  вищеописаному  весіллі  сумнівна.

Богдан  Вовчук  –  жив  у  Бакоті  і  займався  рибальством.  На  час  описуваних  подій  йому  було  лише  9  років,  тому  можливо,  мова  йде  про  його  вуйка  Степана  Вовчука,  який  у  1777  році  постригся  в  монахи  у  Бакотському  монастирі.

Андрій  Охріменко  –  насправді  був  неодружений.  Був  дяком  у  Покровській  церкві  в  Бакоті.  Можливо  це  або  помилка  оповідача,  або  мова  йде  про  когось  із  його  родичів.
Микола  Неборак  –  мав  землю  в  селах  Рогізна  і  Колодіївка.  У  Бакоті  не  жив,  але  мав  там  родича  –  племінника  Йосипа  Цибуленка.

Про  родину  Приймаків  з  Бакоти  ніяких  даних  знайти  не  вдалося.

На  світлині  -  залишки  печерного  монастиря  біля  с.  Бакота.  Після  руйнування  скелі  практично  нічого  не  лишилося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342370
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Артур Сіренко

Вiчний шлях

(Низка  неканонічних  хокку)

*        *        *
Скільки  вистав  навколо!
У  цьому  театрі  безглуздому...
Блукаю,  спостерігаю...

*      *      *
Мій  сірий  кіт
Він  теж  вірші  складав
Мені  не  зрозумілі...

     *      *      *
Синя  безодня
Чорною  стала...  Зорі...
Сови  літають...

     *      *      *
Блакитноока.
Жовтий  листок  біля  ніг.
В  небо  летіти!

     *      *      *
Ліс.  Хащі.  Квіти...
Нескінченні  пошуки.
Таке  життя.  Тут.

     *      *      *
По  небу  пливу...
Удари  рук  –  бризки  хмар.
Лякаю  птахів...

     *      *      *
Писав  крейдою  на  папері,
Писав  тушшю  на  асфальті
Вірші...  Все  час  зітер…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342381
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Юля Фінковська

За годину до півночі

За  годину  до  півночі…Йти  між  нитками  ночі
По  вологій  бруківці…Кудись,  навгад…
І  знаходити  в  пам’яті  мрії  та  сни  пророчі
Під  ясним  миготінням  небесних  живих  лампад

Відчувати  на  смак,  на  дотик  кисневі  ноти            
Відчувати  на  кінчиках  вій    благодать  століть….
Тільки    ніч,  тільки  тиша…І  місяць  в  очах  навпроти
Щось  цілком  відчуттєве,  безмежне  в  собі  таїть…

Тільки  тиша  і  ніч.  Чую  подих  свій,  серце  ,кроки…
Прислухаюсь  до  себе…до  вулиць…до  серцебиття…
Вітер  тепло  торкає  легким  поцілунком  щоки...        
І  ,напевно,  в  цих  митях  тремтіння  –    моє  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342216
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Ліоліна

Дорога, де мріями пахне повітря

Цією  дорогою  ходимо  тільки
Я  й  вітер.
На  ній,  цій  дорозі,  так  мріями  пахне
Повітря.

Де  прірва,  де  небо  високе,  що  манить,
Не  знала.
Хто  взяв  мої  крила?  Над  прірвою  в  небі  б
Літала.

У  небі  б  літала,  та  щось  не  судилось.
Несила.
Десь  крила  легкі  я  зламала.  Згубила
Я  крила.

Дорога  ховається  за  горизонтом.
Не  плачу.
Колись  стану  пташкою.  Небо  глибоке
Побачу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342175
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Валя Савелюк

ПРО ЛЮБОВ

двоє  
несуть  в  ряднині  щось  важке,
за  два  кінці́    вчепився  у  ряднину  
кожен  ...

то  важче  буде  тому  з  них,
хто  ростом  нижчий:
вага  бездумна,
але  Центр  Ваги  –
рухомий
і  завжди  прагне  
ближче  до  землі…

тягар  завжди  впаде  на  плечі  тому,
хто  підставляє  плечі  під  тягар…

турбота  –
уміння  «вирівнятись»,
розділивши  ношу
на  двох  –
по  рі́вну…

відомо:
шлюб  –
це  два  воли  в  ярмі  одному,
що  спільно  тягнуть  плуга  
чи  підводу  з  сіллю…
якщо  один  із  них  недотяга́є,
то  другому  –
удвічі  важче  жити….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342151
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012


Ліоліна

І знову – злива. Ще - дельтаплан

Сиділа  вдома  я  й  нікого  не  чіпала.
Дивлюся,  сонечко  крізь  хмари  запалало:  -
Чому  розсілася,  іди  сюди,  ледащо!
Кидай  котлети,  їдь  на  луг,  так  буде  краще.

І  я  поїхала,  лиш  підкачала  шини.
Така  ж  бо  свіжа  і  натхненна  була  днина.
На  лузі  весело  розквітла  конюшина,
І  жовта  кашка  піднялася  по  коліна.

Десенка  ген  кудись  звивається  далеко,
І  дихалося,  як  в  дитинстві,  легко  -  легко.
Я  відірвати  від  краси  очей  не  змозі.
Змагаючись  із  вітром,  мчала  по  дорозі.

Велосипед  мій  по  горбках  стрибав  зухвало.
Мені  здалось  –  адреналіну  вже  замало.
І  стала  я  в  душі  викохувати  плани,
Щоб  політати  ще  мені  на  дельтаплані.

А  планерист  вже  приземлявся  на  дорогу
І  мало  не  зчавив,  дивак,  мене,  небогу.
Аж  раптом  блискавка  –  бабах!.  І  справа,  й  зліва.
(Чомусь  не  влучила!)  І  почалася  злива.

Десь  збіглись  хмарки  так  швидко,  просто  диво.
Гей,  злива,  годі  вже,  бо  я  і  так  щаслива.
Вже  змиті  всі  гріхи  й  болота  зсохлі  грудки,
Що  зранили  й  колись  давили  мені  груди.

А  дощ  –  стіною.  І  дороги  вже  не  видко.
Лечу,  педалями  кручу  –  верчу  так  швидко.
Спішити  не  було  куди  –  скупалась  вдало.
Веселка  в  небі  після  зливи  пролягала.

А  ти,  мій  велик,  мій  ти  вірний,  щирий  друже,
Ти  знову  зіслужив  мені  гарненьку  службу.
У  водоспаді  побувати  –  ейфорія.
Та  ще  й  скупатися  у  центрі  буревію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341972
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Віталій Назарук

Хто про що

Любителям  гумору

Прийшов  дідусь    до  лікаря,  сів  під  кабінетом,
Перед  ним  дві  молодиці  ділились  секретом,
Розмовляли  про  котлети,  про  супи  і  вина,
В  діда  в  шлунку  забурчало  і  побігла  слина,
Подивились  молодиці,  що  дідусь  старенький,
Ви  проходьте,  ми  встигнемо,  тільки,  щоб  швиденько.
Дід  постукав  тихо  в  двері,  почулося  «Прошу!»
Біля  жінок,  що  сиділи,  лишив  свою  ношу.
Привітався  до  лікаря  дідусь  із  порогу,
Опустив  старечі  очі,  дивиться  в  підлогу.
-  Присідайте,  -  каже  лікар,  -  які  в  Вас  болячки?
-  Щось  із  серцем  в  мене,  доктор,  спішить,  як  з  гарячки.
Як  одна,  то  ще  нормально,  дві  –  вже  задихаюсь,
А  на  третій  серце  скаче,  часто  зупиняюсь…
-  Ви,  дідусю,  ще  геройський,  я  Вас  поважаю,
А  у    мене  й  до  одної  сил  не  вистачає…
-  Це  про  що  Ви  так,  лікарю?  -  Про  жінок,  дідусю…
-  А  я  мовлю  про  сходинки,  я  ж  їх  так  боюся…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341965
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Артур Сіренко

Про цi нотатки

(Передмова  до  збірника  новел  "Дивні  нотанки  написані  на  хмарі")

«Страшно  подумати,  що  наше  життя  –  це  повість  без  фабули  та  героя…»
(О.  Мандельштам)


Кожна  людина  –  відлюдник.  Відрізняються  лише  ступінню  самотности.  Давно  відомо,  що  найбільша  самотність  у  юрбі.  Ми  всі  чужі  одне  одному,  загублені  в  порожнечі  нерозуміння.  Найгірше  те,  що  люди  і  не  бажають  розуміти  одне  одного  бодай  би  на  крихту.  Якщо  хтось  направду  прагне  товариства  варто  тому  піти  в  гори  або  в  ліс  чи  пустелю.  Там  він  буде  не  наодинці  з  собою,  а  в  товаристві  Всесвіту.  Ця  самотність,  певно,  найліпша  з  усіх  її  різновидностей.

Ці  нотатки  складаються  з  розрізнених  замальовок  пензлем  часу  на  хмарах  написаних  якимось  самітником-диваком.  Все  ефемерно,  все  зникає,  все  порожнеча.  Ми  всі  пишемо  в  повітрі,  виводячи  каліграфічні  ієрогліфи,  які  ніхто  не  зрозуміє  –  сенс  їх  давно  втрачено.  Тому  і  не  дивно,  що  автор  цієї  писанини  записав  свої  нотатки  на  хмарі.  Я  випадково  прочитав  їх  блукаючи  холодними  горами.  Через  мить  хмара  розтанула  і  слова  розчинилися  в  повітрі  як  розчиналась  у  зітлілих  століттях  «Історія  етрусків»  написана  нібито  імператором  Клавдієм.  Прочитавши  ці  нотатки  я  одразу  зрозумів,  що  писав  їх  дивак.  Обірвані  клаптики  свого  життя  чи  подій,  свідком  яких  він  був,  автор  зібрав  до  купи  як  шматочки  візантійської  мозаїки.

Марні  були  його  зусилля  перекласти  свої  проби  пера  іншими  мовами.  При  кожному  перекладі  щось  губилося,  втрачалося  назавжди  і  одночасно  виникало  щось  принципово  нове  –  чуже  першотвору.  Змінювалась  сама  безодня  між  словами,  оця  порожнеча  між  літерами  мутувала.  Якщо  відверто,  я  думав,  що  порожнеча  не  здатна  змінюватись  –  вона  завжди  така  сама,  завжди  є  собою  –  першоосновою  цієї  ілюзії,  яку  ми  називаємо  «світом»  чи  то,  вибачаюсь,  «Всесвітом».  Як  я  помилявся!  Марно  писати  те  саме  тільки  для  москалів  –  іншою  мовою  текст  отримує  зовсім  інший  зміст.  Кожний  переклад  –  це  новий  твір.  Тому  не  шукайте  тотожностей  і  аналогій  «Нотаток  відлюдника»  і  «Записок  написаних  на  хмарі»  -  це  різні  твори  як  різний  Хвильовий  перекладений  китайською  та  португальською  мовами.  Чи  просто  не  перекладене,  прочитане  в  різний  час.  Прочитайте  Лао  Цзи  в  часи  Руссо  і  в  часи  Айштайна  –  це  будуть  абсолютно  різні  твори.  Все  повторюється  і  в  той  же  час  не  повторюється  ніколи.

Ми  живемо  наприкінці  великої  епохи  –  в  часи  занепаду  Римської  імперії,  агонії  античності.  Ренесанс  (як  це  не  прикро)  закінчується  –  помирає  не  написавши  заповіту.  Попереду  нове  середньовіччя  з  усіма  його  готичними  світоглядами,  аристократією  та  правами  станів.  І  байка,  що  нова  аристократія  буде  аристократією  духовною,  нова  інквізиція  буде  палити  єретиків  у  віртуальному  світі  –  свідомість  людей  найближчого  майбутнього  –  це  свідомість  середньовічна  з  усіма  атрибутами  –  засудженням  науки  (логіка  –  зло,  треба  вірити,  а  не  пізнавати  і  т.д.),  перетворенням  освіти  в  схоластику  і  нескінченними  релігійними  війнами.

Найважче  адаптуватися  у  новому  світі  буде  таким  країнам  як  Фінляндія  та  Московія.  Вони  не  мали  власного  середньовіччя!  Вони  стрибнули  одразу  зі  світу  архаїки  в  світ  ренесансу.  Дух  готики  їм  не  знайомий.  Аристократія  в  Московії  сформувалась  тільки  в  час  найвищого  злету  ренесансної  культури  –  в  ХІХ  столітті.  Ну,  не  назвати  ж  аристократами  Малюту  Скуратова  і  князів,  що  випрошували  в  хана  ярлик.  Попри  все,  скільки  б  ми  не  лаяли  галицьких  бояр  ХІІІ  століття,  це  була  гонорова  аристократія.  Свого  роду  варіант  лицарства  Русі.  Ми  можемо  ввійти  в  нове  середньовіччя  м’яко,  попри  совковість  доброго  шмату  степів.  Мало  хто  задумується  над  тим,  що  совок  це  по  суті  передчуття  нового  середньовіччя.  Преамбула,  що  сигналізувала  загибель  неоантичної  свідомости.  Якщо  співставити  світогляд  Светонія  –  цього  предтечі  середньовіччя  і  свідомість  совка,  бачимо  дивні  паралелі  –  те  саме  жадання  чуда,  схильність  до  статичності  (стабільність  будь-що!),  сакралізація  абсолютної  влади  як  гарант  спокою  обивателя.

У  творах  Сюгоро  Ямамото  чітко  простежується  одна  думка:  наші  ілюзії  інколи  більш  реальні  ніж  так  званий  «справжній»  світ.  Ніхто  не  сприймає  його  твори  як  заклик  творити  ілюзію  –  ту,  в  якій  нам  було  би  комфортно  жити,  в  якій  наше  існування  було  б  наповнене  сенсом.  А  дарма!  Я  просто  єством  відчуваю  запитання  яке  зависло  в  повітрі:  «Так  що  являють  собою  ці  нотатки?  Що  це?»  Сприймайте  це  як  метаморфозу  ессею.  Овідій  не  дарма  закінчив  своє  земне  буття  у  Скіфії.  Цей  край  –  країна  вічних  метаморфоз.

2010

(Світлина  автора  есею)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341931
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


kulbabka

Я йду до тебе довго…

Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Самотні  кроки  міряю  до  тебе...
Вже  і  гніздечко  звили  ластівки,
Густим  барвінком  голубіє  небо.

Порозплітали  коси  золоті
Плакучі  верби  над  дзеркальним  плесом.
І  все  мені  трапляються  не  ті
В  розмай  п'янких  вітроволосих  весен.

І  так  сную  самотньо  між  не  тих
Загублена  у  не  своєму  світі...
В  щербатий  глек  моєї  гіркоти
Ховає  сонце  промені  зігріті.

Снують  довкруг  метелики-думки:
А  чи  дійду,  чи  може  заблукаю?
Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Немов  приблуда,  вигнана  із  раю.

(25.05.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Roksa

Гроза

Втомились  сосни  вартувать  ночами,
верхівками  злітати  в  небеса-
вони  кричали  нині  пугачами
І  їх  сікла  невизрима  коса.
Їх  вітер  запросив  у  бистрий  танець-
Це  був  не  вальс  ,  не  танго,  не  фокстрот-
Долів  зігнув  невидимий  обранець
в  агонії  безумнo-темних  нот.
Кипіли  хмари,  клубами  роїлись
І  жалили  грозою  бік  гори,
Зміїно  язиками  роздвоїлись-
Огненні  миготіли  топори.
Хребти  й  доріжки  вкрились  млекотою
У  пластику  пастозних  очманінь-
Це  просто  розписався  Бог  рукою
Під  ще  одним  полотнищем  творінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341721
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Глинянi сни

(низка  неканонічних  танка)

"Самотні  поклики  птаха
 Летять  у  тривожні  сни..."
                           (Теодор  Шторм)

       *        *        *
Блукальці  весни!
Гірські  стежки  заросли
Забудь-травою.
Будемо  йти  навмання
У  хащі  снів  золотих.

       *        *        *
Приснилась  легенда
Про  Гільгамеша.
Глиняні  сни  мої!
У  яких  пластах  землі
Я  знову  блукатиму?

       *        *        *
Білий  пристрій
Наповнений  холодом
Я  оспіваю...
Живе  він  життям
Химерним  і  дивним
В  домі  моєму...

       *        *        *
Ми  шукаємо
Весну  як  сновиди  дня
Серед  холоду.
Хто  покличе  її?
Птах?  Руді  коти?

       *        *        *
Ріка  шепоче.
Залишки  обвуглені
Старого  мосту…
Спаленого.  Іду  в  брід.
Шум  води.  Прохолода.

       *        *        *
Осінь  -  дівчина
Сумно  стинає  коси
Блискучим  серпом
Зими  навіженої...
Певно,  старість  приходить.

         *          *          *
Танці  "вдови".
Як  весело  на  ешофот
Зранку  сходити...
Сонячне  місто  моє
Гамір  юрби  столичної.

         *          *          *
Байдужий  світ!
Навіть  коти  -  і  ті...
Вітер  осінній  -
Тільки  він  друг  єдиний,
Мій  співрозмовник,  слухач...

(Світлина  автора  віршів.  На  світлині  я  сфотографував  свій  сон.  Щоправда  не  цей  і  не  глиняний...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341504
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Ковток вина

(Бейти  та  рубайят)

     *        *        *
Забувши  гіркоту  марнотного  життя,
Спокійно  споглядаючи  цей  тлін  до  забуття
І  осягнувши,  що  майбутнє  –  прах…
Живі  ми  –  так  хвала  тобі,  Аллах!

           *        *        *
Наш  світ  –  то  глек  марноти  і  брехні.
Життя  з  туману  йде  й  проходить  в  самоті,
І  будні  сірі  краплями  мов  ртуть…
Та  є  і  радісні  сторінки  -  Хайяма  рубайяти  квітами  ростуть!

         *        *        *
Хто  для  скорботи  двері  відчинив
Тому  життя  –  пустеля  хоч  і  повна  див.
Хто  радість  віднайшов  в  простих  речах
Тому  життя  яскраве  дарував  Аллах!

       *        *        *
Нехай  весь  світ  нудьга  і  Батьківщина  –  рідна  чужина
Від  смутку  я  далекий  доки  келих  є  вина:
Я  радість  віднайду  в  миттєвостях  щоденних  -
Ковток  вина,  краса  коханки  –  й  де  вона,  журба?

           *        *        *
Весняні  квіти,  подих  вітру,
Крапельки  дощу  і  лісова  луна  -
Все,  все  мені  будило  спогад  про  коханку
Яка,  нажаль,  пішла  у  небуття…

           *          *          *
Нехай  обірве  вітер  білий  цвіт,
Нехай  весни  минає  швидко  міт
В  душі  залишаться  пісні  які  співав  нам  квітень.
Нехай  на  п’ять  хвилин  –  ми  зачаруєм  світ…

         *          *          *
Весь  світ  –  ніщо,  даремні  сподівання,
Зів’януть  квіти  мрій  –  залишиться  страждання
Налий  вина!  У  владі  цього  трунку
Забудемо  життя  химерні  візерунки…

           *        *        *
Удвох  з  самотністю  пів  світу  обійшов
Наслухався  віршів,  і  прози,  і  промов
Нехай  страждань  я  відшукав  не  в  міру
В  горах  я  рай  собі  знайшов  і  віру…
                       
                         (Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329694
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Розмова дерев

Я  кажу

Мій  сховок  –  наче  листяний  кляштор
Іржавим  крісом  крапку  ставить  доля
Сховає  Чорний  ліс  буття  мого  роки
І  люди  місяця  загублять  шлях  і  слід
Тих  хто  ішов  у  синяву  боліт
Ми  –  міт.  Таємний  міт
А  я  лише  відлюдник
Що  темрявою  дихає  услід
Рокам  поневірянь,  зневіри  і  клятьби
Ти,  старче  лісовий  скажи  –  якої  сили
Справіку  тур  лишав  тут  заповіт
Прирученим  нащадкам  гордих  воїв.

Старий  бук  мовить

Мовчальнику!  Ти  слухаєш  дарма
Розмову  вічну  пралісів  дрімучих
Ти  волю  відшукав  але  себе  згубив
Забудь  натхнення,  спів  дівочий
Забудь  себе  і  людські  голоси
Замкни  уста,  стули  незрячі  очі
Подихай  вічністю  моїх  духмяних  крон.

Смерека  мовить

Тут  не  мовчить  ніхто  у  пущі  лісовій
Ти  голоси  почув  –  зречись  і  будь
Ніхто  не  помира  –  ні  сонце  ні  трава
Дивись  як  кріс  залізний  твій  посріблила  роса
Одвічні  ми  –  і  ти,  твій  кріс,  твої  набої
Нащадки  прокленуть  –  дарма  –  у    вічності  двобої
Є  ти,  твій  оберіг,  твоя  тюрма  -
Це  тіло,  що  несеш  постійно  із  собою
Тому  стань  деревом,  віками  шелести
Воскресни  з  небуття  коли  роки
Відлічувати  втомиться  сова
Ти  лісом  став….

Береза  мовить

Коли  підеш  у  землю  цю
Ти  виростеш  травою
Я  за  тобою  плачу  по  весні
Ці  рани  на  корі,  ці  сльози  соку
За  воями  лісів  що  йшли  у  небуття
Нічого  не  проси  –  ні  долі  ні  життя
Все  лиш  туман  ранковий
За  тобою
Заплаче  ліс
Коли  ти  лишишся  отут
Назавжди….

Чорний  ліс  мовить

Той  жив  –  хто  жив
Хто  холодом  долонь  зігрів  оцю  кору
Оце  залізо  скрижаніле
Що  висло  на  плечах
Людей  нічної  мли….

Я  мовлю

Я  чую  голоси  старих  дерев  -
Моїх  одвічних  побратимів
Я  в  ліс  пішов  –  не  вернуся  назад
Я  лісом  став….
З  вовками  розділив  я  їхню  долю
Коли  мисливці  прийдуть  на  двобій
Не  в  небо  я  злечу  –  моя  душа  не  птах
Під  буком  цим  я  виросту  травою…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Пейзаж намальований листям

(Два  сіджо)

*        *        *
Забуті  свята  осені  разом  зі  старим  котом
У  цьому  році  сумному  зустрічати  буду.
Холодно  в  небі.  Все  пройшло.  Вітер.

       *        *        *
Де  знайти  стільки  відерець  дитячих
Щоб  осінь  сховати  в  них  кольорову
В  часи  зими  чорно-білої,  вічної,  злої?


(Примітка:  Сіджо  -  жанр  давньокорейської  поезії.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341700
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Ліоліна

Солодко стеляться сни

Синім  серпаночком  сутінки  сяють.
Солодко  –  солодко  стеляться  сни.
Співом  синиччиним,  стишеним  словом,
Спілими  сливами  стішиться  світ.

Світло  сумує  серпневий  світанок.
Спекотно.  Стіг.  Сіно  –  свіжий  сап”ян.
Селезень  скрикнув  сердито  самітний.
Сонця  суріпки.  Сміх  –  скрип  скрекотух.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341532
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Леся Геник

Твій доторк ніжний…

***
Твій  доторк  ніжний...  Може  лиш  уява?
Яка  ж  натхненниця,  одначе!
За  вікнами  вже  нічка  кучерява
Чи  то  сміється,  чи  то  плаче...

Далекі  зорі...  Трембітає  місяць!
А  я  все  жду  листів  чи  думку?
Сьогоднішнє,  а,  видається,  вічність,
На  плечі  опустило  руку...
(2.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341536
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012


Радченко

Даже удивляться не хочу

Растерявшийся,  нелепый  и  смешной,
Под  ресницы  прячешь  глупый  страх...
Разве  так  хотелось  встретиться  с  тобой  -
Неожиданно  и  впопыхах.

Это  лишь  случайности  пустой  каприз,
Эхом  наше  прошлое  в  сердцах.
Невозможно  вдруг  переиначить  жизнь  -
Умершей  любви  развеян  прах.

И  в  душе  не  радость,  только  пустота  -
Даже  удивляться  не  хочу.
Никогда  не  говорила  "никогда",
Но  сейчас  я  отпущу  мечту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341466
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012


Леся Геник

Над межею…

Десь  над  межею  мрії  спопелені...
Останні  зорі  вибилися  з  сил.
А  дні  нуртують  -  здиблено-шалені,
Облізле  пір’я  смикаючи  з  крил.

І  знову  літо...  Втрачене?  Здобуте?  -
Ромашки  ще  у  гадці  на  краю́.
Якби  моглося  часу  завернути  -
Того,  що  розчинився  у  маю́!

Так  свіжо  зранку  пахне  косовиця,
Так  елегійно  дзенькає  коса...
Десь  над  межею  скапує  зірниця,
Неначе  на  щоці  весни  сльоза...
(1.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341432
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


НАДЕЖДА М.

У літа очі ніжно-волошкові…

Весна  за  обрій  хутко  відлетіла.
Крилом  кивнула,  ніби  Синій  птах.
А  як  її  зимою  я  хотіла!!!
Чекала,  що  прилине  на  вітрах...

Омріяна  пора  не  зволікала:
Наповнила  цвітінням  увесь  світ.
Прилинула...ніде  не  заблукала,
Розсипала  у  серці  дивоцвіт.

І  я  його  так  пестила,  хвалила.
Від  злих  вітрів  ховала,  від  дощів...
Та  цвіт  відцвів...Його  я  загубила.
Чому  ж  це  він  до  літа  не  дожив?

Похмуре  літо  пролилось  дощами.
Та  ось  промінчик  стрибнув  у  вікно.
Тепер  я  йду  вже  літніми  стежками:
Його  красі  радіти  ще  дано!

У  літа  очі  ніжно-волошкові.
Так  солодко  всміхаються  мені!
І  теплі,  ніби  промені  ранкові.
Казкові,  неповторні  літні  дні!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


golod00x

Не позволишь ни капли…

Груздевой  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337913)


Не  позволишь  ни  капли,  а  только  заваришь  чайку
И  сожжёшь  папироску  глубокой  и  жадной  затяжкой.
Если  сборник  стихов  уподобится  материку  –
Твой  нелепый  катрен  был  и  есть  лишь  никчемной  бумажкой.

Поиграешь  на  струнах  своей  бесконечной  любви.
Правда,  треснула  дека,  и  звук  твой,  увы  –  дребезжанье.
Ничего,  поиграй.  Эти  ноты  не  остановить,
И  они  –  словно  бинт  или  пластырь,  приклеенный  к  ране.

Никотин  и  танин.  Очень  горько  и  сухо  во  рту.
А  коленки  дрожат.  Всё  выходит  так  мило  и  славно!
Рифмы  с  неба  упали?  Их  дворники  завтра  сметут.
Верно  пишешь  –  тоска.  Только  надо  бы  с  буквы  заглавной.
17.05.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337925
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 02.06.2012


kulbabka

Ніч-пантера

(Валі  Савелюк)
 
Зісковзнула,  гнучка,  мов  пантера,
Жовтоока  спокусниця-ніч,
Прошмигнула  по  стишених  скверах
Ліхтарям  кругловидим  навстріч.

Милувалася  цвітом  жасмину
І  стрибала  за  пухом  тополь,
Вигинаючи  сяючу  спину
Між  вербових  густих  парасоль.

Пила  з  озера  зоряні  зливи,
Що  тремтіли  в  люстерку  води...
Тільки  місяць  блідий,  мовчазливий,
Вслід  за  нею  очима  водив.

І  не  зчувся,  як  випустив  дзбанок,
Розіллявши  парне  молоко-
І  потік  білощокий  світанок
По  небесних  рівнинах  струмком.

В  небо  канули  зорі-кристали,
Наче  в  каву  гірку  рафінад.
І  стрибнула  пантера  зухвала
Під  патлатий  густий  виноград.

Позіхнувши,  накрилася  листом
І  пірнула  в  нефритові  сни.
І  посипалось  щедре  намисто
Сонцесвітла  у  жменьки  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


Валя Савелюк

НЕ ХОККУ

НЕ  ХОККУ

у  жодному  разі!
форма  –  майстерність!
форма  і  зміст  –  довершеність!
Істина  –  поза  всім

Творчість


ПОРА

і  на  лівому  березі  по́суха,
і  на  правому  березі  град:
як  не  кинь  –  усе  клин…
усе  невлад,  невпопад
суцільний  клубок  присосок  
і  щупалець  суєти

Розведемо  мости



СЕРЦЕМ  ЗРЯЧИМ

сказала  мама:
«…такою  ти  вже,  Валю,  й  подерешся...»
такою  і  "дерусь"*

Слухняність


ДО  ЯНГОЛА

мій  янголе!
коли  ти  відлітаєш  в  емпіреї,
тобі  здається,
що  я  отак  сиджу  біля  відкритого  віконця,
дивлюсь  на  зорі  і  тебе  чекаю…

я  виживаю!

і  не  дивуйся,
якщо  одного  разу
вікно  моє
знайдеш  забитим  

Навхрест…


ТУРБОТА

гарчить  і  завиває  бензопилка  –
голодний  вовк…
червонопа́щі
з  тріском  поглинають  живі  верхівки  і  гілки
кострища

людина  доглядає  ліс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341157
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


golod00x

Я поразился – лето на пороге…

КОНСУЕЛО  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341155)


Я  поразился  –  лето  на  пороге.
Девчонок  юбочки  короче,  вырез  глубже.
Там  –  ножки,  грудка,  а  не  грудь  и  ноги.
Чтоб  заглянуть  под  юбку,  ищем  лужи.

А  Солнце  в  лоб  колотится  кувалдой.
Лицом  я  загорел.  А  дальше  –  тельник.
Работа  –  побоку.  Не  ФБР.  Не  Малдер.
Отмечусь  позже.  Я  же  не  бездельник!

Пусть  Евро  достаёт  аж  до  печёнки  –
Ну,  не  бухаю.  Буду  здоровее.
…А  стих  стучится  в  мозг.  Он  –  милый,  тонкий.
Не  шейте  вы  ливреи,  блин,  евреи!

Пришёлся  Галич.  Где-то  там  Высоцкий.
Я  вспомню  летний  бум  80-х.
Есть  дворники.  И  убраны  высотки.
101-й  километр  –  там  каждый  пятый.

Вишнёвый  сад…  Ах,  как  он  цвёл  в  апреле!
Цветы,  они  лишь  значат  то,  что  живы.
Шелковица,  малина  –  надоели.
Я  жду,  когда  пойдут  грибы  и  сливы.
1.06.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341197
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


Окрилена

Артикуляція

Почуй  мене!  Я  думку  нагострила  -
вона,  мов  лезо  розрізає  час
і,  що  є  сил  натягнуті  вітрила.
Така  потуга,  що  тремтить  каркас!

Синіє  хвиля,  шквалу  набирає,
впадає  вир  у  глибину  Єства....
Якщо  ж  занурення  углиб  немає  -
то  й  думка,  наче  поверхнева  мла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341124
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012


Юля Фінковська

Серцева недостатність

Бракує  сонця,  холодно  до  болю,
Замерзлий  чай  про  все  говорить  сам.
Тримаю  злякано  в  долонях  волю,
Але  душа,  немов  розбитий  храм.

Бракує  неба  і  тремтять  повіки,
Завіса  снів  повільно  опадає.
Якби  ж  ти  знав,  що  небо  –мої  ліки,
Мені  бракує,  хтось  його  читає…

Бракує  кисню,  перекрито  доступ,
Час  календарно  відриває  дні.
Це  не  лікується  так  просто,
Це  –недостатність  теплих  нот  в  мені.

Десь  за  вікном  ідуть  щасливі  люди,
«Все  буде  добре»  –  скаже  Вакарчук.
Тремтить  душа,  неначе  від  застуди…
Діагноз:  недостатність  рідних  рук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340989
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012


kulbabka

З теплом…

(КОНСУЕЛО  в  День  народження)

Теплий  ранок.Гірчинки  арабіки.
Ніжний  вітер  шумить  між  дібров.
А  літа-паперові  кораблики-
Понеслися  кудись  стрімголов.

І  розсипали  сонячні  промені
Днів  далеких  в  зелених  житах.
Не  сумуйте,  не  кличте  зі  споминів,
Відпустіть  проминулі  літа.

Мудрий  час  негаразди  залагодить,
В  забуття  віднесе  ручаєм.
Вам  зозуленька  весен  смарагдових
Ще  багато  в  житті  накує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340143
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Ліоліна

Ода Олі і полю

Заколоситься  полечко  житом,
Виш”є  сонце  на  ньому  волошки
Та  й  засипле  ромашковим  цвітом.
Діамантові  роси  в  пригОрщі

На  світанку  збиратиме  Оля
І  плестиме  з  сокирок  віночок
На  краю  волошкового  поля,
Де  струмок  дзюркотить,  як  дзвіночок.

Заклубилося  хмарками  небо,
Щоби  змити  дощем  всі  печалі.
Змити  сльози  із  личка  ще  треба,
І  розсипати  зірок  медалі.

Піде  босими  ніжками  Оля
Там,  де  стеляться  трави  шовкові,
По  пшеничному  пишному  полю.
Де  дорога  -  до  щастя  й  любові.


Пані  КОНСУЕЛО  в  день  народження

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340145
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Леся Геник

Отак воно якось буває…

Отак  воно  якось  буває...
Коли  ще  й  сонце  за  горою
В  шатрі  багацькім  досипає,
Товчеться  в  двері  головою
Зрадлива  пісня  -  пані  Щастя...
Та  мороку  багато  більше,
Неміряно  у  ночі  власті,
Не  знайдено  всіх  рим  у  вірші...
І  наточивши  манікюри  -
(Чуже  ж  бо  вперто-загребуще!)
Зриває  вітер  партитури,
І  видуалює  насуще.
Коли  ще  й  сонце  не  торкало
Краплинок  росяної  кави,
Голосить  Щастя  -  де-попало...
Фальшиві  вранішні  октави...
(29.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340491
дата поступления 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Окрилена

В дарунок… (релаксаційне)

У  затінку  ліщин  
казкових  -
багряні    грози  
мостяться  на  віз.
Торочиться  у  сни  
шовкові  -
вуздечка  літа...
 
Мрію  босоніж  -
у  зливу,  
де  жасмин  туманно
бере  в  обійми,  
горнеться,
а  стан  -  у  стрічках  
сонцерук  розтане…
Ласкавий    шепіт  
вітру  на  вуста
нестиме  -
таємницю  ласу.  
В  ДАРУНОК  -
стиглі  кетяги  вишень,
неначе  з  намистин  
прикрасу  -  
для  Вас  умиту  
бАжаним  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340350
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


НАДЕЖДА М.

Цветок любви со сладким ароматом…

Легонько  ветер  тронул  занавеску,
И  тихо  задышала  синева.*
А  я  глаза  прищурила  от  блеска,
От  запаха  вскружилась  голова.

Расцвёл  жасмин  с  блаженным  ароматом,
Храня  в  себе  щемящий  блеск  луны.
Прощальный  луч  вечернего  заката
Коснулся  необычной  красоты.

Цветок  любви  со  сладким  ароматом
Навеял  мне  ушедшие  мечты.
Те  дни  отрадой  были  мне  когда-то,
Теперь  приходят  только  в  мои  сны.


Всё  так  же  тихо  дышит  занавеска.
Жасмин  роняет  жемчуг-лепестки.
А  память  полирует  всё    до  блеска,
Вот  только  б  в  сердце  не  было  тоски...
----------------------------------------------
                                   *И  тихо  задышала  синева  -  синяя  занавеска.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


kulbabka

Стихія любові

Мов  квітка  крихка,
пломеніє  у  серці  надія
і  час  обриває
тендітні  її  пелюстки...
А  знаєш,  любов-
це  вогню  нездоланна  стихія,
лише  піднеси-
і  обпалиш  зап'ясток  руки.

Вона  не  спитає  про  дозвіл,
як  личить,  гостинно,
прийде  і  посяде,
немов  переможець  свій  трон.
І  де  ж  ти  тоді
заховаєшся,  дивна  людино,
як  стріли  запустить
бешкетник  малий  Купідон?  

Чи  може  закинеш  себе  
на  далекі  орбіти,
і  серце  зачиниш
на  сотні  залізних  замків?
А  знаєш,  любов-
це  такий  несподіваний  вітер,
що  гордість  ламає,
мов  стебла  у  полі  тонкі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Юля Фінковська

Кровоточать…

Потьмяніли  очі  –чистих  душ  екрани,
В  натовпі  розтанув  серця  щирий  стук.
Кровоточать  крани…
Кровоточать  рани…
І  болить  минуле  лініями  рук.

У  дзеркалах  душ  справжність  –порошинка,
І  її  так  просто  виплакати  сном.
Десь  в  куточку  серця  плаче  мрій  краплинка,
Поки  неба  сльози  ковзають  вікном.

Зупинись,  людино!  Ти  живеш,  не  тлієш!
У  тобі  жевріє  іскорка  Отця!
Довіряти  небу  і  собі  не  вмієш…
Потьмяніли  очі…І  болять  серця.

Світ  бажає  ролей,  масок  і  омани,
Окисляє  душі,  як  завжди,  -  оксидно.
Кровоточать  крани…
Кровоточать  рани…
Кровоточить  серце,  та  цього  не  видно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340245
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Юля Фінковська

І знову про левиць

Левиці,коли  їм  боляче,  виють  на  небо…
Забувши  про  гордість,  наче  самотні  вовчиці.
Ковтають  повітря…Уривками,  ніби  плацебо,
Коли  оживають  серця  із  незламної  криці.

Левиці,коли  їм  страшно,  плачуть  беззвучно…
Бо  все  дуже  щире  повинне  лишатись  таємним.
Усе,що  напоказ  –капризно,  пихато  і  штучно,
А  біль  від  любові  природно  стає  невід’ємним.

Левиці,коли  їм  холодно,  вірять  у  сонце…
Шукають  тепла  і  покірно  обійми  шукають.
І  вірять  вже  вкотре  гарячій  і  рідній  долоньці,
На  щастя,  левиці  не  часто  такими  бувають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340244
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Юхниця Євген

До видавця зайшов поет)

Діалог  сучасного  видавця  й  сучасного  поета

--Так,  так  заходьте,  що  новеньке  знесли?  Скоро
Здаєм  на  верстку    життєрадісну  добірку.
І  так  доречний  був  би  віршик,  та  бадьорий,
Під  нашу  київсько-чернігівську  говірку!

Поет  поважно  вийняв  три  кульки  папіру:
-Самі  погляньте:  ось  мої  останні  ліри:

Ось  я  -  вмираю,  тут  я  -  плачу,  тут  -  жалкую,
Тут  –  за  коханням,  ось  –  за  долею,  дощем.
Прокльони,  розпачі  стегна́ннячні  –  шліфую!
Он,  он  ,  душа-пательня    -  шквариться,  пече...
І  завивання  є,  і  гавкання  до  влади,
Папір-кахики,  зубожіння  і  розлади!
То  ж  вибирайте!    А  підвищите,  з  роз,ясненням,
Мій  гонорар  за  вірші  чесні,  десь  –  Тарасові?

Скривило  ніздрі  видавця  радікулітом...
-Ви...ви...заходьте  ще,  і  ще,  наступним  літом.
Чи  за  -  століття,  але  краще,  шліть  -  кур,єром,
В  майбутній,  вже  без  читачів,  писацькій  ері,
Свої  "сучаски"  з  ..."позитивних"  Ваших  прерій.

26.05.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339950
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Леся Геник

Про любов…

У  ліс!
А  в  лісі  про  любов  співають  сосни,
Так  прастолітньо  рипають  вгорі...
Чи  мохом,  чи  надією  поросле,
Хрумтить  гілляччя  гучно  на  порі  -
Все  про  любов...

У  поле!
А  там  воло́шками  розквітлися  чуття!
До  ніг  житами  стелиться  життя
І  крапельки  насущної  живиці
Душа  збирає,  ніби  чарзірниці...
У  них  -  любов!

У  сад,
Де  яблуня  поналивалась  плодом,
Чупарна  іноземка  -  статна  родом,
А  покохала  лагідну  бджолу...
І  груші,  й  вишеньки,  й  смородина  в  саду́  -
Теж  про  любов...

До  серця...
Ану  ж  бо  глянути  до  серця!
А  там...  а  там  немає  денця  -
Вирує  Всесвіт  почуттів!
І  кожне  "тук"  -  як  срібна  нота,
І  кожна    мить  -  то  повні  соти
Того́,  що  вічне  у  житті  -  
Любові!
(26.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339925
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012


Ліоліна

З мечем і трояндою

Кудись  спішать  живі  маріонетки  –  люди,
Егрегор  стадності  я  відчуваю  всюди.
Доросла  дівчинка,  а  все  чекаю  чуда
Й  не  хочу  вірити,  що  чуда  вже  не  буде.

Така  роззява,  що  вже  десь  згубила  долю,
Коли  за  привидом  ганялася  по  полю.
Й  загартувалася  -  не  відчуваю  болю.
Не  знала,  певно,  те  розвалиться,  що  створю.

А  будувала  ж  –  ось  цеглина  до  цеглини,
Та,  видно,  зроблені  були  не  з  тої  глини.
І  десь  у  простір,  в  пустоту  надії  линуть.
А  дні  чомусь  біжать  так  швидко,  як  хвилини.

Та  все  ж  здаватися  (як  воїн!)  я  не  звикла.
Ось  я  –  з  мечем,  а  не  з  трояндою.  Це  прикро.
І  хай  все  добре,  до  якого  звикла,  зникло,
Не  варто  скиглити.  Ні  стогону,  ні  крику.

Та  я  живу.  Мене  вже  не  турбують  рани.
Мене,  як  мотлох,  викидати,  мабуть,  рано.
Та  й  не  лякають  всі  морози  і  тумани.
З  трояндою  я  все  ж  зустріну  теплий  ранок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012


kulbabka

Босоніж

Бог    пройшовся    по    серцю    
       ногами    босими.

         (Валя  Савелюк  "Клечальна  неділя")

       Навіщось    ніч    і    ти    -    до    серця    босий,
       І    ці    п’янкі    спокусливі    слова...

         (Леся  Геник  "Босе")

Босоніж  по  траві  мойого  серця
Пройдешся,  ледь  торкаючи  росу.
І  голос  мій  раптово  обізветься
На  слів  твоїх  нечувану  красу!..

Босоніж  по  піску  моєї  мрії,
Як  тепла  хвиля,  пошепки  майнеш...
І  полетять  кульбабові  завії,
Дмухне  в  обличчя  літепло  хмільне!..

Мов  доторкнувшись  таїнства  причастя,
Розвію  попіл  сумніву  й  тривог.
Босоніж  по  хмаринах  мого  щастя-
Як  літній  дощ.Як  музика.Як  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Юля Фінковська

"Кадителі" фіміаму

Мовчать  серця,  поки  говорить  маса,
Мовчать  молитви  на  німих  вустах.
Якщо  ти  –камінь,  ти  –ще  не  прикраса,
Якщо  ти  –попіл,  ти  –не  Фенікс-птах.

Волають  ноти  співчуттів  фальшивих,
На  дні  душі  спустошеність  розквітла.
Себе  не  зараховуй  до  «красивих»,
Якщо  ти  сяєш,  ти  –ще  не  квант  світла.

Не  змиєш  сіль  з  глибоких  ран  і  шрамів
Отрутою  чужих  рядків,  думок.
Коли  ти  –лиш  «кадитель»  фіміамів,
Якщо  ти  –зрячий,  ти  –ще  не  пророк!

За  страх  в  очах  чекають  п’єдестали,
За  світло  й  щирість  –вкотре  гільйотина.
На  щоках  –краплі…Це  ще  не  кристали,
Якщо  існуєш,  ти  –ще  не  Людина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339191
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Леся Геник

ПРО ЗУСТРІЧ

***
Сьогодні  дивна  брама  привідкрилась:
А  звідти  -  світла  радісний  пучок...
І  ми  серцями  раптом  поріднились,
Торкнувши  словом  сяєва  зірок!

Сьогодні  за  вікном  шуміла  злива…
Чи  то  акорди  найщиріших  душ?
Бриніла  стоголосо  юна  рима
В  обійми  теплі  рвучися  чимдуж!

Сьогодні  в  небі  сонце  щебетало,
Просилося  до  гурту  співаків,
Котрих  величне  Слово  Об’єднало
Коралями  віршованих  рядків...
(20.05.12)

*****
Сьогодні  в  м.Івано-Франківську  в  приміщенні  
конференцзалу  обласної  газети  "Галичина"  
відбулася  зустріч  поетклубівців  "Об’єднані  Словом".  
В  невимушеній  атмосфері  були  представлені  прекрасні  
вірші,  чудова  проза  і  мало  місце  просто  щире  спілкування.  
Варто  зауважити,  що  більшість  поетів  зустрілися  один  з  
одним  вперше,  а  покидали  зустріч  вже  майже  рідними  людьми.  
Дякуємо  організаторам,    всім-всім,  хто  мав  змогу  приєднатися  
до  нашого  товариства  і  тим,  хто  був  поруч  тільки  думками.  
І  справді  Слово  має  велику  силу  єднати  серця  і  вливати  
в  душі  цілющу  воду  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338747
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Ліоліна

Гармониста любят девки

Ах,  гармониста  любят  девки,
Давай,  наяривай,  гармонь!
И  клавиши,  и  руки  крепки,
И  широка,  сильна  ладонь.

Полны  любви  девичьи  очи,
Летит  к  Луне  ленивый  сон.
Нет  с  гармонистом  краше  ночи.
Давай,  наяривай,  гормон!

Поет  под  тихих  звезд  сияньем
И  плачет  нежная  гармонь.
А  гармониста  на  свиданьи
Снедает  жар  любви  –  огонь!
 
Лик  светлый  месяца  над  крышей.
Звучит  мелодия  (иль  стон).
Лети,  мелодия,  все  выше,
Давай,  звучи,  играй,  гормон!

Сиянье  глаз  влюбленных  милых.
Прораб  забот,  ты  их  не  тронь.
Играет  молодость  и  сила  –
То  ли  гормон,  то  ли  гармонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338629
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Ліоліна

Ось полечу у Таїланд

Лежу  тихенько  на  веранді,
І  думаю  собі  ось  так:
А,  може,  десь  у  Таїланді
Без  мене  вже  ну  аж  ніяк?

До  Таїланду?  Добра  думка!
Що  за  країна  це  така?
Там  теж  в  ставочку  жабка  кумка?
Чи  й  там  танцюють  гопака?

***

Там  усміхаються  завзято,
Що  хочеться  зігнати  сум.
А  хочеш  секса,  хочеш  свята,  -
Скажи:  -  Давай  скоріш  бум-бум!  

Монарху  шана  надто  стійка
БовкнИ  не  те  –  тобі  хана.
А  скіпетр  в  нього  –  мухобійка
(То  –  хвостик  білого  слона).

Які  в  собі  таїть  секрети
Напій  розкручений  -  «Red  Bull»?
В  тук-тукерів  цей  енергетик
Зпокон  віків  домашнім  був.

Транссексуал  –  прородньо  й  гідно.
Цю  назву  –  з  радістю  носИть!
А  можна  зовсім  вірогідно
Від  армії  так  «відкосить».  

У  Таїланді  теж  є  п”яні,-
Під  пальмою  сплять  тихо  так.
Ніхто  не  б”ється  й  не  буянить.
Чубитись  –  то  поганий  знак.

Та  й  пригостять  там  дуріаном
(Протухла  риба  і  часник,
Плюс  туалет  –  це  без  обману,
Так  тхне  тому,  хто  ще  не  звик).

Цей  фрукт  –  то  справжня    радість  серцю  –
Солодкий,  ніжний  –  просто  смак
З”їмо  ще  кхао*  (купа  перцю!),
Та  риба  й  м”ясо  –  смачно  так.

Культура  ця  шість  тисяч  років
Годує  весь  голодний  світ,
Без  кхао  (рису)  –  ані  кроку!
Є  рис  –  нема  ніяких  бід.

Ще  там  «менти»  -  поважні  люди,
І  мають  право  по  спині
Настукати,  як  треба  буде,
Якщо  спіймають  на  вині.

***

Така  м”яка  моя  подушка,
Що  я  впадаю  в  сонний  транс.
Пищить  синичка-щебетушка,
В  фужері  з  льодом  –  шеріданс**.  

А  Таїланд?  Те  чудо  -  диво
Мене  гукає  вкотре  вже.
Та  і  без  нього  я  щаслива.
Далеке  диво  те  й  чуже.


*кхао  -  рис
**шеріданс  –  двоколірний  ірландський  лікер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338630
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Юля Фінковська

Не повітряно , але крапельне

Кап-кап…Життєдайні  потоки  води
Знизу  вгору,  крізь  пальці  ,по  склі,
Під  поривами  вітру….
Кахлі  снів  залишають  холодні  сліди,
За  півкроку  до  неба,  в  імлі
Добираю  палітру.

Жи-ва…Зрозуміла  сьогодні,  десь  вранці.
І  відчула,  що  дихати  вмію…Дощем,
За  фіранками  сонця.
А  в  очах,  що  навпроти  –хмари    вигнанці,
Розчинилася  щирість  небесним  плачем
У  відкритій  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338498
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012


Леся Геник

На рубіконі…

На  рубіконі  голосного  страху
Ламає  руки  істина  самотня.
Запхавши  душу  в  інтарсійну  рахву
Ув  очі  сипло  -  немічна  безодня...

І  не  кричи  і  не  хапайся  -  правди!
Бо  то  спокута  на  сьогодні  -  марна...
Занадто  здобні  вітрові  принади,
Занадто  вільна  купча,  і  безкарна...

Далекий  погляд,  певно  затуманний,
Коли  в  кишені  що  є  сили  -  дуля!
Та  що  ж  ти  рвешся,  рабче  окаянний!
Ніхто  тобі  медалей  не  натулить

На  рубіконі,  де  голосить  прірва,
Де  розляглося  сиво-тинне  плесо...
І  що  з  надій  -  коли  зламалась  віра?
Та  й  що  зі  слів,  наївна  поетесо?..
(18.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338326
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Володимир Шевчук

Дідусь

«щось  давно  уже  
ти  не  співав,  
мій  пташе….»  
(Валя  Савелюк)  

А  чи  можна  пишатися  власним,  важким  довголіттям?  
Під  цвітінням  бузку,  як  і  завше,  у  нашім  дворі  
Спочиває  сивенький  дідусь,  усміхаючись  дітям,  
І  радіє  своїй  дев’яностій  весняній  порі.  

Хоча  цвіту  квітневого  бачив  старенький  немало,  
Зморшкувате  чоло  все  ще  в  подиві  ходу  весни.  
Сірі  очі  горять!  –  хоч  від  старості  трохи  запали,  
А  від  мудрості  стали  як  срібно  коштовні  вони.  

В  тих  запалих  очах  ностальгія  така  сумовита,  
Тільки  маски  неспокою  він  на  обличчя  не  вдів.  
«Я,  нажаль,  не  зустріну  свого  дев’яностого  літа…  
Та,  на  щастя,  умру  під  буяння  травневих  садів.»  



13.05.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Валя Савелюк

МАЙБУТНЯ ЗРАДА

ти  розгойдуєш  човен
і  піднімаєш  хвилю…

я  боюсь  глибини!

мій  страх
перевершив  
усі  
одчайдушні  зусилля
втримати  рівновагу  –

припини!

це  твоя  
інстинктивна  
природа
вабить  пригодами,
чорториями,
емоційним  хаосом  бистрини́  –

то    пірни!

це  тебе  
кличуть  по́лиском
штучні  перли-ни
в  нетрях  сві́тської
трясовини  –

не  втони

у  воді
бачу  зраду,
яка  ще  не  сталася,
але  причаїлася
між  словесної
гущавини  –

слизькува́ті  зви́вини…
 
я  боюсь!
я  стриба́ю  з  човна!  
може,  сама  
доберусь
із  сере́дини
озера
до  спасенної  мілини́  

це  ти,
непосидливий  у  човні,
розгойдав    
страх  у  мені  –
сміху  заради…

я  боюсь  
і  панічно  втікаю
од  твоєї
майбутньої
зради

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338254
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Юля Фінковська

/Поза межами доступу/

Поза  межами  доступу…Де  ти?
Десь  на  грані  небес  і  землі.
І  мовчать  оніміло  планети,
І  вітрильно  мовчать  кораблі.

Доторкається  тиша  рукою…
Залишає  на  віях  блакить.
А  мені  би  –десь  поряд  з  тобою,
На  секунду,  на  вічність,  на  мить.

Догорають  зірки,  як  лампадки,
Розмивають  чекання  бліде.
Ніч  у  ніжність  вкладає  закладки
Поза  межами  доступу…Де?

Із  бокалу  терпіння  ковтаю,
Як  гарячий  нектар,  як  наркотик
Поза  межами.  Ще  відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І  дотик

Гаснуть  зорі  і  губляться  цифри,
Замовкають  зловісно  планети.
Ще  ж  не  фініш!  Чому  ж  тоді  –титри?..
Поза…межами…доступу…Де  ти?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


kulbabka

Думки про літо

Арабікою  пахне  теплий  вечір,
Сповзає  день  сльозою  по  вікні,
В  саду  затихли  співи  голосні
І  органзою  оповило  плечі

Чорничне  небо  яблунькам  сумним,
Що  облетіли  білим  снігоцвітом.
На  видноколі  достигає  літо
В  хмелю  п'янкої  мрійниці-весни.

Вже  заіскряться  в  сонячнім  вині
Медові  соти,  мов  янтарні  смоли,
Заколоситься,  зашепоче  поле
І  зажевріють  маки  вогняні.

Намисто  ягід,  солодко-терпких,
Розсипле  літо  у  пахучих  травах...
І  винограду  арка  кучерява
В  промінні  сонця  грітиме  листки.

Жита  всміхнуться  ніжно-волошково
І  попливуть  погожі  теплі  дні-
Отак  про  літо  мріється  мені!..
І  з  неба  зорі  дихають  медово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕРОЗКАЗАНА КАЗКА

Нерозказана  казка  для  тебе,  
Вечір  тихо  спадає  в  траву.
На  сторінках  закритого  неба
Я  шукаю  останню  строфу.

Жовтий  місяць  засвічує  зорі,
Глядить  в  очі,  -  ніяк  не  заснеш.
Ти  колись  обіцяв,  що  в  долонях
Ясну  зірку  з  небес  принесеш.

Не  неси  мені  ночі  намисто,
Двері  дому  мого  відчини.
Можеш  квітів  принести  врочисто,
Де  під  зорями  в  веснах  цвіли.

Розпроміниться  серце  зірками
В  діамантах  яскравих  квіток.
Засміюся  дзвінкими  піснями
До  любові  на  відстані  крок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Наталка Ярема

ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР ВЕРБУ ПОКОХАВ…

Весняний  вітер  вербу  покохав,
Її  зелені  коси  розплітав.
Сміялась  дзвінко  молода  верба.
Забула  в  щасті,  що  таке  журба.

Та  вітер  вже  берізку  обнімав,
Ії  біленьке  личко  цілував,
Берізка  відігнала  всі  жалі:
Бува  ж  кохання  щире  на  Землі!

А  у  саду  цвіла  прекрасна  рожа!
І  вітер  шепотів  :  «  Яка  хороша!
Які  у  тебе  ніжні  пелюстки!
Родзинка  в  тобі-  гострі  колючки!»

Не  знали  того  ні  берізка,  ні  верба,
Ані  та  рожа  пречудова  запашна,
Що  в  полі  вітер  все  гуляв  та  хихотів:
«  Ну  де  ж  ви  бачили  кохання  у  вітрів?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337176
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Калиновий

Сад

Я    –син    землі,    люблю    всі    пори    року:
білу    зиму    і    жовтий    листопад,
червоне    літо,    весну    синьооку
як    теплим    травнем    розцвітає    сад.
Тягар    зимовий    поскидавши    з    себе
верба    радіє,    що        весна    прийшла,
і    тягнуть    руки    –    віти    аж    до    неба,
і    просять    в    Бога    сонця    і    тепла,
Стоять    поважно    посивілі    вишні
вглядаються    в    далеку    синю    даль
немов    дівчата    з    вечорниців    вийшли
в    руках    тримають    скинуту    вуаль.
Неначе    люди,    що    стомились    бігом
сплять    яблуні,    облиті    молоком,
і    сіють    пелюстками    –    білим    снігом
вкривають    гашанем    вапном.
Земля    убралась    килимом    зеленим
нема    йому    ні    краю,    ні    кінця,
про    щастя    мріють    сливи-наречені
засватані    зібралися    до    вінця
Вінком    жовтавим    світиться    калина,
у    гурт    побігли    і    її    кортить,
ось-ось    суцвіттям    вкриється    малина,
весь    сад    буяє,    квітне    і    пахнить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337358
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Калиновий

Вічність

Пітьма    всю    землю    ковдрою    покрила,
Притисла    трави        густоти    гора,
Дрімотна    тиша    розправляє    крила    
Тонким    протяжним    писком    комара.

Десь    за    ставками    селезень    закрякав,        
Котили    луни    колесо    краси,
За    днем    земля    беззвучністю    заплаче
Слюзами    ночі    -    інеєм    роси.

За    р    ічкою    притихли        квакать    жаби,
Кажан    десь    зойкнув,    щоб    забути    страх,    
Їжак    зачмихав,    мабуть,    чистить    лапи,    
Залився    сміхом,    філін    у    лісах,

Притихло    все    –    природа        і        людина.
Ліси    і    гори,    ріки    і    моря,
Чорніє,    вись,    а    пролетить    година,
I    з    другим    півнем    зродитъся    зоря,


Зорянка    перша    викликає    ранок,
На    світ    повзуть,    пташині    голоси,
З-за        річки    тихо    виповза    світанок
Церковним    хором    Божої    краси.

За    горизонтом    загорілось    небо,
Стають    чіткими    обриси    дерев,
Згасають    зорі    –    молодих    потреба,    
А    третій    півень    вже    віщує    день.

За    днем    до    нас    завжди    приходить    вечір,
А    з    часом    переростає    в    ніч,
ніч    підставля    світанку    свої    плечі,
І    все    оце    повториться    одвіч.

І    шум    і    спокій    заховались    в    звуках,
Життя    і    смерть    не    мають    чітких    меж,
Все    на    землі    народжується    в    муках,                                    
І    помирає    у    муках    теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337352
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012


kulbabka

Вже майже і не згадую…

Вже  майже  і  не  згадую  тебе,
Вже  майже  забуваю(ох,наївна!)
Закуталась  у  небо  голубе
П'янка  весна,  заквітчана  царівна.

Порозсипала  перлами  росу
У  травах  буйних,  квітниках  духмяних.
А  я  ще  й  досі  в  пам'яті  несу
Твоїх  очей  бездонні  океани.

І  забігаю,  наче  крадькома,
В  далекі  дні,  наповнені  цвітінням.
Сама  себе  обманюю,  сама
Втікаю  від  правдивого  прозріння,

І  не  збагну  в  цих  істинах  простих,
Що  розум  мій  засліплений  коханням.
Так  заздрю  тим,  хто  спалює  мости
І  долю  відпускає  без  вагання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата поступления 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012


kulbabka

Сумую…

О,  як  сумую  я  за  Вами  світло
І  б'юсь  об  шибку  спогадів  терпких...
Весняне  сонце  соняхом  розквітло,
Зібрало  з  вікон  росяні  разки.

О,  як  сумую  ніжно  і  дитинно,
Спиваю  днів  фісташковий  нектар...
Шовкова  просинь  в  хмарках  лебединих
Тече  в  старий  закурений  димар.

І  так  боюсь  прокинутись  з  думками,
Що  день  новий  зустріну  знов  без  Вас...
О,  як  сумую  світло  я  за  Вами
У  цей  квітнево-неповторний  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 11.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012


Патара Бачія

Нікого ще так довго не чекали…

Багато  невідспіваних  їх  досі,
Хоч  та  війна  закінчилась  давно,
Зима  снігами,  падолистом  осінь
Вкриває  задрімавших  вічним  сном.

Нікого  ще  так  довго  не  чекали,
Бо  безвісти  не  означає  смерть.
І  матері  ходили  на  вокзали,
Заповнені  транзитниками  вщерть.

Шукали  рідні  риси  серед  люду,
Плекаючи  у  серці  сподівання,
Що  їх  сини  дороги  не  забудуть,
Повернуться  додому  на  світанні...

08.05.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336071
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Ліоліна

Мене збудили аромати

Мене  збудили  аромати
Бузку,  черешні,  кави,  м”яти.
Цілую  квітів  пелюстки,
Бо  в  них  –  твоя  любов.  І  ти,

Як  вірний  лебідь,  на  світанку
Приніс  красу  і  свіжість  ранку.
Конвалії  і  кава  –  на  столі,
Чи  сплю,  чи  то  здалось  мені,

Той  аромат  мене  збудив  і  звабив  –
Конвалія  із  ароматом  кави.
Цілунок  –  з  ароматом  м”яти,
Щаслива  на  губах  їх  мати.

З  тобою  разом  –  милий,  мила,
У  нас  з”явились  легкі  крила,
Нас  огортають  аромати.
І  вишиті  кохання  шати

Зірками,  місяцем,  зорею
Зігріють  нас.  І  ми  із  нею
Поринемо  у  казку  знов.
В  чарівну  казку  ту  –  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335875
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Юля Фінковська

Трояндовий чай

Трояндовий  чай  наливаю    у  чашу  терпіння,
Щоб  вміти  триматись  і  трошки  любити  людей.
Мов  кисень  в  легенях  потрібне  чиєсь  розуміння,
Коли  ти  шукаєш  ключі  до  незримих  дверей.
 
Потрібна  підтримка,краплинка  живої  любові,
Яка  не  дозволить  зірватись  у  прірву  страхів.
Коли  ти  душею  вдихаєш  слова  присмакові,
Коли  ти  боїшся  злетіти  із  віри  дахів.

Стараюсь  любити  людей  попри  зливи  солоні,
А  чаша  життя  переповнена  втомою  вкрай.
Терпляче  чекаю  на  диво…і  теплі  долоні!
…А  поки  смакую  цю  мить,  як  трояндовий  чай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335404
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Радченко

**Надвечір"я

Н-ебо  змінює  свій  колір  поступово,
 А  за  річкою  синіє  дальній  ліс.
 Д-ивні  хмари  розфарбують  пурпурово
 В-ітер  й  сонце.  Ніби  в  казці.  Подивись!
 Е-хо  дня  минулого  поволі  стихне...
 Ч-и  запам"ятається  тобі  ця  мить?
 І  повітря  запах  діє  гіпнотично,
 Р-адість  в  серці  ніжно-солодко  щемить.
 Я-к  же  світ  чарівний  можна  не  любить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335066
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012


kulbabka

Про що сумує сивий піаніст…

Про  що  сумує  сивий  піаніст
І  доторкає  клавіш  так  щемливо?
Якби  літа  відкликати  на  біс
І  вилити  у  щедру  нотну  зливу...

І  повернути  з  попелу  весну,
Де  на  одній  із  людних  вулиць  міста
Мрійливий  погляд  в  душу  зазирнув,
Розцвів  блаженно,  мов  лілея  чиста.

Де  обривались  лагідні  слова
Таким  солодким  трепетним  мовчанням,
Звучала  в  парку  музика  жива
І  мідні  зорі  канули  в  світання...

І  так  хотілось  в  пахощах  хмільних
Творити,  жити,  мріяти,кохати!..
Допоки  крик  холодної  війни
Не  розірвався  вибухом  гранати...

Враз  заніміла  радості  струна,
Вчаділі  вишні  мертво  захололи...
Ще  й  дотепер  відлунює  війна
Таким  пекучим  невигойним  болем...

О,  скільки  доль  злетіло  під  укіс
Під  градом  куль  прострелено  надії...
Про  що  сумує  сивий  піаніст?
Тремтить  сльоза  непрохана  на  вії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


kulbabka

Скрипка. Музика…

Скрипка.Музика.Подих  вітру.
Заколисаний  нотний  стан
Шелестить  у  обіймах  пюпітра*.
Цвіту  ніжного-океан.

Скрипка.Музика.Теплий  вечір,
Догорає  дзвінкий  кришталь.
На  оголені  білі  плечі
Водоспадом  сповзає  шаль.

Заціловані  плачуть  струни
Від  чуттєвих  торкань  смичка
І  виводить  зірками  руни
В  небі  долі  чиєїсь  рука.

Перегорнута  знов  сторінка
І  допита  до  дна  печаль,
Де  близька  недосяжна  жінка
І  закоханий  в  неї  скрипаль.

Де  прикрила  тоненькі  віти
Білоцвіту  густа  пелена...
Стихла  музика.Пахнуть  квіти.
Над  Парижем-п'янка  весна.


*Пюпітр-підставка  для  нот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата поступления 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012


Тамара Шкіндер

Не зволікай, прошу, не відпускай…

Не  зволікай,  прошу,не  загуби!!!
Кохай  її  сьогодні  до  нестями.
Шалену  пристрасть  радості  сльозами
Омий,  нектар  любові  пригуби.

Реанімуй  змарновані  хвилини,
Що  cклалися  цеглинками  в  стіну,
Яку  жорстоку  сплачену  ціну
Твоєї  незбагненної  провини…

На  капищі  щасливих  не  буває…  
Молитвою  кохання  освяти.
Любов  без  меж  усі  гріхи  простить.
Зійшла  зоря,  минула  ніч,  світає…

Не  зволікай,  прошу,  не  відпускай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325906
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 03.05.2012


Innessanew

Осіннє кохання

Тривога  це,  чи  радість  у  душі?
Курличуть  журавлі  в  осіннім  небі,
На  чорнобривці  іній  зрання  впав,
Я  запитати  хочу  щось  у  тебе.

Як  пахне  кохання  осіннє?
Який  аромат  у  любові,
Що  має  початок  тоді,
Коли  все  навкіл  завмирає?
Так  яблука  пахнуть  достиглі
В  осінніх  садах  полум'яних,
Виноградові  грона  тугі,
Що  соком  налиті  до  краю.

Це  запах  щемкий  і  терпкий
Осінніх  метеликів  –  листя,
Їм  птахою  долі  летіть  
І  посланням  по  річці  плисти.

Так  пахне  ранковий  туман,
Роса  на  пожухлих  травах.
Хто  восени  покохав  –  
Малює  все  в  інших  барвах.

Глибокий,  тонкий,  дивний  аромат,
Щасливий  той,  кому  вдалось  почути.
Так  п'янко  пахнуть  білі  хризантеми,
Коли  до  серця  їх  з  любов'ю  пригорнути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331163
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 03.05.2012


Innessanew

ЛИШ НА МИТЬ

Думки,  думки  рояться,  наче  бджоли,
І  жалять  боляче,  і  меду  принесуть,
Та  інколи  безладно  так  літають  –  
Ні  сну,  ані  спокою  не  дають.

Одну  по  одній,  тихо  та  дбайливо
Зігрію  і  у  вулик  одпущу.
А  щоб  знайшли  собі  затишне  місце  -  
Я  спокоєм  солодким  пригощу.

Його,  на  жаль,  у  мене  небагато,
Але  додам  до  нього  радість  до  життя,
Бо  кожна  квітка  раз  лиш  розквітає,
Немає  до  "учора"  вороття.

Проте  розквітнуть  завтра  нові  квіти,
Не  кращі  та  й  не  гірші,  ти  поміть,
Вони  інакші,  зовсім  трішки  інші.

Життя  безмежне  тільки  лиш  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332401
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 03.05.2012


НАДЕЖДА М.

Весна пьянА от запахов сирени…

"Если  хочешь  быть  счастливым,  будь  им!"
             (К.  Прутков).


Весна  пьянА  от  запахов  сирени.
Как  душу  мне  тревожит  аромат!
Его  вдохнув,  поддамся  сладкой  лени
И  разрешу  ладони  целовать.

Пьянит  сирень,  лишая  размышлений.
Твой  нежный  взгляд  хочу  я  ощущать.
Опять  в  плену  я  сказочных  мгновений.
Таких,  мне  кажется,  вовеки  не  сыскать.

Колышатся  от  ветра  чудо-кисти.
Пять  лепестков  не  стоит  мне  искать.
На  свете  есть  немало  точных  истин:
Кто  хочет  быть  счастливым,  может  стать.

Да,  счастье,  как  цветов  весны  цветенье.
Под  солнцем  разольётся  красота.
И  никогда  не  будет  в  нем  сомненья,
В  чьём  сердце  поселИтся  доброта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Innessanew

Таблиці множення і ділення для довголіття

Щастя  множимо  на  два.
Маємо  палкі  слова,
Поцілунки,  подарунки,
І  серця  без  обладунків.
І  масаж,  і  чай  гарячий,
Слива,  саджена  на  дачі,
Сміх  веселий  діточок,
На  природі  шашличок.
Ніжність  в  дотиках,  турботу,
І  заглянуть  на  роботу,
І  порада,  і  розрада,
І  нові  знання  й  посада,
Новий  рік,  хороші  друзі,
І  прогулянки  у  лузі,
Книги,  фільми  та  маршрути  –  
Спільних  вражень  не  забути.

Множимо  на  два  нещастя  –  
І  спинити  це  не  вдасться,
Навпіл  ділена  картина.
Мовчазна  сидить  дитина,
У  повітрі  іскри  скачуть,
Заховавшись,  тихо  плачуть,
Чашка  з  кавою  одна,
І  стіна,  кругом  стіна…

Вдвох  будують,  вдвох  руйнують,
Миряться  або  воюють,
Тож  собі  шукайте  множник,
З  яким  буде  жити  можна
Так,  щоб  множилось  добро,
Розросталось  і  цвіло,
І  ділилось  на  розсаду  –  
Аби  дарувати  радо.

І  тоді  лиш  взнає  світ,
Як  прожити  300  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334522
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Радченко

**Мить і Вічність

Як  непомітно  час  змінює  все:  нас,  наші  почуття,  мрії,  бажання,  цілі  і  саму  суть  життя.
                             Ріка    життя  непомітно    мілішає,  гомін  стрімкої  течії  перетворюється  в  шепіт,  який  іноді  неможливо  розібрати.
                               Серце  ще  вміє  помічати  красу,  радіти  приємним  несподіванкам,  сумувати,  кохати,  чогось  чекати  і  за  чимсь  шкодувати.  Але...Це  все  не  таке  яскраве,  яким  було  ще  вчора.  Ми  все  менше  розуміємо  нову  музику,  поезію,  фільми.  Нам  усе  частіше  здається,  що  в  нашому  минулому  все  було  цікавішим,  кращим,  достойнішим,  щирішим.  Навіть  в  цукерках,  морозиві  чи  газованій  воді  ми  хочемо  знайти  запах  і    смак  далекого  дитинства.
                               Час  веде  нас  життям.  У  кожного  свій  відрізок  часу.  Ми  його  викори-стовуємо  по-різному:  одному  здається,  що  часу  вистачить  на  все:  на  помилки  і  їх  виправлення,  на  кохання  і  розлуки,  на  щастя  і  біль.  І  -    помиляється.  Іншому  здається,  що  він  нічого  не  встигне  і  його  час  раптово  обірветься,  як  тоненька,  непомітна  ниточка,  від  тягару  надбань  і  вчинків.    І    також    -    помиляється.
                                 Ми  все  життя  залежимо  від  часу:  боїмося  запізнитися,  доганяємо,  не  встигаємо,  губимося  в  його  вирії  ,  помиляємось,  намагаємось  виправити  помилки.  І  все  життя  нам  хочеться  зупинити  час  хоча  б  на  мить  або  змінити    його  траєкторію.
                                 Невловимість  і  безконечність  часу  -  це  Вічність.  А  життя  -  мить,  яку  нащадки  запам"ятають  або  забудуть.  Та  ми  цього  вже  не  знатимемо:  наше  життя    не  може  бути  Вічністю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Діана Сушко

Самое важное из достоинств

А  ведь  во  мне  не  в  натяжку  струны
и  не  в  лучах  иконы.
Я  не  умею  гадать  на  рунах,
не  покоряю  дюны.

Я  не  ропщу  на  дешевость  мира,
падкость  к  деньгам  и  власти.
Не  обжигаю  слюной  трактира,
с  гарью  хлебнувши  страсти.

И  я,  скорее,  плоха  как  воин,
не  отстою  победы.
Но  среди  тихих  моих  достоинств,
самое  важное  из  достойных,  -
матерью  быть  и  ведать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334458
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Ліоліна

Чи вернувсь ти до раю

Так  хочу  сказати:  “Кохаю.
Кохаю.  Чекаю.  Люблю”.
Щоб  в  нашому  світлому  раю
Побачить  усмішку  твою.

Той  рай  загубився  десь  в  нОчі,
Розтанув  в  холодній  імлі.
Лиш  зірка  Північна  щось  хоче
Про  рай  нагадати  мені.

Не  вичавлю  згубного  слова
Із  пам”яті.  Стигли  вуста.
Вже  осінь  пройшла  калинова.
Бур”ян  в  почуття  пророста.

Шуміли  безжурно  дерева,
І  скошена  пахла  трава.
А  слів  вже  казати  не  треба.
Можливо,  любов  не  права?

Навіщо  було  покидати
Того,  хто  хотів  їй  життя,
Хто  пестив  її,  ніби  мати
Рідненьке  безцінне  дитя?

Кохання  нащо  подалося
Шукати  десь  долі  у  час?
А  може,  нам  тільки  здалося,
Що  бУло  кохання  у  нас?

Бо  справжня  любов  покидає
Тих,  хто  не  цінує  її.
А  ти?  Чи  вернувсь  ти  до  раю?
Ох,  думи  ви,  думи  мої…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334327
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


Окрилена

Травневе

Важніють  роси  
сонячним  теплом,
кульбаба    тане
в  травах  карамельних.
У  м̕'ятну  свіжість  
мріється  крилом  
накритись...
Вашим  голосом  
пастельним  -
збудити  грОзи,  
стукіт  колісниць
розкроїть  тишу-шовк  
на  покривала…
Струсити  пил  
небесних  медуниць,  
щоб  мить  бажана  
вічністю  тривала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


Леся Геник

Ти сьомого неба дитина…

***
Ти  сьомого  неба  дитина,
Така  недосяжно-манлива...
Незнана  тендітна  перлина,
Узята  незримо  на  крила!

Тебе  не  торкали  устами
Злі  демони  темних  історій...
Ти  доля,  сукупна  з  вітрами,
В  обіймах  ясни́х  територій.

Злітай,  повертатись  не  треба!
Щасливій  десь  там  щохвилинно,
Під  куполом  сьомого  неба  -
Його  світлодушна  дитино...
(21.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334284
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


АнГеЛіНа

Квітнева гарячка

У  квітня  гарячка!  У  квітня  розпахлого  жар!..
Висока  давно  не  збивається  температура...
І  вишні,  злякавшись,  бліді  виглядають  з-за  муру,
Під  вітром    гойдаються,  схожі  на  дивних  примар...

Черемха  -  красуня  у  сукні  весільній  своїй  -
Сполохано  горнеться  до  нареченого-дуба...
Таж  гарно  було  так!  І  тепло,  і  мило,  і  любо...
Та  раптом  хвороба  полишила  квітня  надій!..

Й  бузок  не  заснув  -  під  очима  від  синього  тінь...
І  навіть  червоні  наплакала  очі  калина!..
Мабуть,  так  вже  треба...  Хоч  як  цьому  світу  не  дивно...
Зупиниться  травень  між  тихих  квітневих  цвітінь...
                                                 30  квітня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334200
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


kulbabka

Яка відрада-дихає бузок…

Яка  відрада-дихає  бузок...
Яка  окраса  в  повені  бузковій!..
Солодку  мить  наблизити  б  на  крок-
І  потонути  в  ніжності  шовковій

Твоїх  обіймів  трепетних,палких,
Твоїх  очей,  мов  кавові  зернята!
Крізь  теплу  хвилю  променів  м'яких
Весна  війнула  музикою  свята.

І  постелила  щедро,  мов  руно,
Із  буйнотрав'я  ліжники  ворсаті,
Вдягнула  вишні  в  біле  кімоно,
На  клумби  барви  вилила  строкаті.

Мов  літачки,  в  небесній  далині
Шовкову  гладь  пронизують  лелеки.
Лише  б  радіти  разом  тій  весні!..
Лише  б  любити...Але  ти-далекий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Юля Фінковська

Так плаче ніжність

Душі  спокійно.  Струмом  б’є  зап’ястя.
Згасає  сіль  на  полотні  щоки.
Так  плаче  ніжність.  Крадькома.  Від  щастя,
Коли  рука  торкається  руки.

Все  більше  душі  хромом  вщент  налиті,
У  серця  світу  –недостатність  рим.
Прозові  будні  ріжуть  сни    щомиті,
Переплавляють  люди  щирість  в  дим.

Ножі  у  спину  і  слова  цілком  цукрові,
Життя  –театр  зраджених,німих  тіней.
І  надважливо  не  згубити  в  грі  любові,
Щоб  не  погаснути  в  прозовості  людей

Старезний  Хронос  творить  власну  волю,
І  тільки  він  покаже  що,  кому  ти  значив.
Так  плаче  ніжність.  Крадькома.  Від  болю.
Вночі.  Тихенько.  Щоб  ніхто  цього  не  бачив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334094
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ЗАСПІВАЙМО РАЗОМ

Нехай  чують  люди  по  цілому  світі,
Як  на  Україні  грають  на  трембіті.
На  цимбалах  грають,  на  акардеоні,
А  як  візьмуть  скрипку  у  свої  долоні,
То  сама  у  танці  весна  закружляє,
Тоді  ще  й  веселка  барвами  заграє.

Заспівайте,  лемки,  бойки  та  гуцули,
Щоб  усі  народи  взнали  і  почули,
Що  вкраїнська  пісня  жива  й  буде  жити,
Й  кожне  серце  в  світі  зможе  покорити.

Заспіваймо  разом  про  Дніпро  й  Карпати,
Про  гуцулку  Ксеню,  про  батьківську  хату,
Про  Вкраїну  рідну,  що  нам  Богом  дана,
Про  козацьку  волю  і  Хмеля  Богдана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321363
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 30.04.2012


Нелогічна а*

У минуле, а його не змінить…

А  життя  на  чорне  й  біле  ділиться…
Ти  як  не  крути,  а  так  вже  є.
І  століттями  в  свідомість  в*їлося,
Що  на  завтра  зміниться  усе.

Ми  кидаємо  людей  і  зраджуєм
У  душі  лишаємо  пастки,
Але  знову  в  небо  синє  прагнемо
Щоби  хмари  білі  розвести.

І  не  думаємо,  не  гадаємо
Як  людині  тій  щемить  
Ми  так  часто  повертаємо  
У  минуле,  а  його  не  змінить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333969
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Леся Геник

П’янке торкання…

***
П’янке  торкання  весняно́го  раю  -
Коли    в  твоїх  обіймах  розквітаю,
Коли  уста,  зрум’янені  у  рожу,
Цілують  палко  дниноньку  погожу...

Коли,  вповита  ніжністю  твоєю,
Лечу  у  небо  срібною  зорею
На  крилах  долі,  щемного  світанку...
Згораю  щастям  в  то́бі  до  останку...
(29.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333994
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Патара Бачія

Сім років восени.

Ще  донедавна  поруч  був  зі  мною,
Могла  я  чути  голос,  щирий  сміх...
Щаслива  я,  гнівити  Бога  гріх,
Бо  бід  не  знала  в  ТАТКА  за  спиною.

А  нині,  ніби  впали  дві  стіни,
Що  дах  тримали  у  моєї  хати.
Не  стало  дуже  швидко  мого  ТАТА,
Пішов  від  нас...Сім  років  восени.

29.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334007
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Наталка Ярема

СЕРЕД ТРАВ ГУЛЯЄ БУЙНИЙ ТРАВЕНЬ

Серед  трав  гуляє  буйний  травень!
Глянь  довкола–справжня  пастораль!
Юності  прийшла  пора  забави  -
Кличе,  вабить  за  собою  в  даль!

Соловейко  сипле  в  ніч  піснями,
А  на  небі  зіроньки  ясні!
Ні  зими,  ні  осені  між  нами  –
Наша  доля  в    молодій  весні!

Вже  й    сади  зібралися  до  шлюбу,
Біла  сукня  -  радісна  душа,
Під  вербою  так  з  тобою  любо!
Там  зустріла  Мавка  Лукаша!

Чуєш?  Людським  голосом  сопілка
Так  співає  -  серце  завмира!
«Щоб  там  не  було  в  житті,  лиш  тільки
Майте  в  серці  те,  що  не  вмира!  »

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334048
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


kulbabka

Задощило

Задощило,  застрУнило  срібно-
Розлетілись  акорди  гучні
І  посипалось  стразами  дрібно
В  закосичені  трави  хмільні.

Підхопило  з  дерев,  закружляло
Абрикосовим  цвітом  легким
І  рожевим,  мов  сон,  покривалом
Постелило  дрібні  пелюстки.

Напоїло,  мов  глечики,  квіти-
Обважніли  тюльпани  п'янкі
І  помчало  собі  шелестіти,
Сколихнувши  калюжі  дзвінкі.

А  по  тому,  мов  струни  гітари,
Обірвалось  і  стихло-чудне!..
Крізь  розшиті  батистові  хмари
Протинає  вже  небо  ясне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332811
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 29.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

БАТЬКОВА ХАТА

Заспівала  пташка  рання,
Розбудила  тишу  край  села.
Заховалась  зіронька  остання
У  перину  білого  хутра.

Ніч  прощалася  із  небокраєм,
Місяць  сонцю  двері  відчинив.
Перший  півень  ранок  зустрічає,
Ластів'ят  в  гніздечку  сполошив.

Привідкрились  двері  у  господі,
Кавою  запахло  з  молоком.
Сірий  кіт  вмістився  на  порозі
Облизався  хитрим  язиком.

Біля  сходів  мальва  розпашіла,
Перші  пупінки  до  неба  простяглись
А  земля,  насичена  хотіла
Більше  додавати  красоти.

Соняшник  виструнчувався  гордо
Думав,  що  найкращий  від  усіх
І  на  сонце  забажав,  що  модно
Буде  виглядати  увесь  вік.

Батько  утішався  виноградом,
Скільки  весен  у  гілках  цвіло...
Дозрівали  вишні,  пахло  медом
І  безмежним  маминим  добром.

Яблуня  схилила  мокрі  віти,
Ніби  розмовляла  з  ворітьми.
-  Приїзджайте  в  гості,  любі  діти!
Зачекався  батько  із  весни.

-  Приїзджайте  в  гості,  до  господи,
Хто  з  чужого  краю,  хто  в  селі.
Коли  вдома  всі  -  Господь  говорить...
Ну  а  ви?  Ви  стаєте  дітоньки  малі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333808
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

МОЖЕ ВИДУМАЛА Я ТЕБЕ ВЕСНОЮ

Може  видумала  я  тебе  весною
Стан  високий,  очі  голубі...
Теплий  травень  не  дає  спокою,
Сипле  пелюстками  до  землі.

Любий  вітер  грається  в  волоссі
З  білим  цвітом  юність  нагадав.
-  Хто  сказав,  що  в  мене  в  серці  осінь?
-  Ні,  не  осінь!,  -  Травень  заблукав.

У  відчинене  вікно  летять  надії
Пахне  так  любистком,  чебрецем...
Рвуться  у  життя  рожеві  мрії
Білим  цвітом  і  гучним  дощем.

Снився  ти  мені  на  небо  схожим,
Гожим  днем  з  веселкою  Дніпра.
Щирим  словом,  порятунком  Божим
І  в  твоїй  руці  моя  рука.

Уст  солодких  медоносні  ріки,
З  ясним  поглядом  і  ласкою  в  душі.
І  летять  на  землю  білі  квіти,
Мов  на  щастя  у  травневі  дні.

Може  видумала  я  тебе  весною
Стан  високий,  очі  голубі...
Теплий  травень  не  дає  спокою,
Сипле  пелюстками  до  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333814
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Innessanew

Намалюй мене заново…

Намалюй  мене  заново…
На  полотнах  незайманих
Все  яскравими  фарбами  –
Всі  пісні  та  думки.
Намалюй  мене  пошепки,
Щоб  слова  не  стривожили
Світлу  радість  небачену
І  в  зіницях  зірки.
Намалюй  мене  з  ласкою,
Щоб  життя  стало  казкою,
Щоб  згорьоване-зболене
Стороною  пройшло.
Намалюй  мене  з  ніжністю,
З  лебединою  вірністю,
Щоб  серденько  поранене
Половинку  знайшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Вразлива

Тиша у домі

Олі    в    квартирі  ,ніщо    не    заважає!
------------------------------------
Так    тихо,  прислухаюся    дзвенить.
Такая    трепетна  і    ніжная    блакить
Неба,  насунулась    вуаллю    у    вікно,
Де    тиша    місце    віднайшла    давно.

Вона    в    кімнаті  за    столом,підперлась    кулачком,
Пливе    думками    у    віршах,скрипить    пером.
Усе    відкинувши,  себе    в    них    віднайшла,
Тепер    у    спокої    й    гармонії    душа.

Ніщо    не    може    її    роздразнить,
Два    вірних    котика,  інтуїтивно    й    вмить.
Муркочучи    із    ласкою    прильнуть,
Всі    біди    й    болі    нараз    відійдуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333519
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Tshway

Устремления

Душа
к  тебе  устремляется,
и  прильнуть  норовит,
обнять  и  обьять
потому,
что  прекрасна  ты
и  душой,
и  телом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333712
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Калиновий

Скажи мені, де той наш світ

Скажи  мені,  де    той  наш  світ,
В  якім  були  ми    стільки  літ?
Як  навіть  небо  розітнути,
Його  тепер    не  повернути.

Напевне  хтось  украв  ключі,
Та  й  приховав  їх  уночі.
Бо  що  ми  тільки  не  робили,
А  скрині-щастя  не  відкрили.

Може  доля  так  жартує,
Що    тепер  вже  нас  не  чує.
Чи  може  зовсім  то  не  жарти,
І  щастя  ми  були  не  варті...

Все  у  житті  бува  лиш  раз,
Не  виставляєм  на  показ,
Картин  свою  ми  галерею.
А  що  ж  тепер  робити  з  нею?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333485
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Леся Геник

А серце топиться в цвітінні…

***
А  серце  топиться  в  цвітінні...
Весна!
Миропомазане  склепіння...
Рясна,
Духм’яна  злива  благодаті  -
На  нас.
Спішім  душею  воскресати  -
Вже  час!
Спішімо  доторкати  неба  -
Політ
Душі...  надії...  Вічні  креда.
Весь  світ  
Невтримним  яснооким  дивом
Наливсь.
Мов  янгола  пелю́стки-крила
Увись.
В  долонях  Господа  -  безмежжя
Плетінь.
Весна  буяє  -  безбережжя  
Цвітінь...
(25.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333579
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Solomia

…упаду в твої руки…

Не  дивуйся  коли    упаду    в  твої    руки  зорею,
бо  позаду  важкий,невагомий  пройшлося  вже  шлях,
Хай  би  все  із  нуля  -  і  я  б  просто  зосталась  твоєю,
хай  би  знову  змогла  вчитись  наче  колись-по  складах.

Знаю,зараз  тобі  я  як,жменя  пекуча,порею,
Чи  терпка  данинА  що  лиш  серцем  п*янить-без  вина,
Знаком  долі  колись  ще  впаду  в  твої  руки  зорею-
і  зостанусь  навік  відзеркаллям  у  рідних  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333494
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Невгамовний

Запам"ятай нас…

Запам"ятай  нас,  Боже...  Бо  ми  -  були...Були  разом,  були  одним  цілим,  були    сонцем    і  дощем,    ніжною  хвилею  і  грозовою  блискавкою...Ми  жили  одним  світом  і  одним  життям...
Запам"ятай  місця,  де  ми  були...Бо  там  ще  залишились  наші  сліди...
Запам"ятай  наші  ночі...  Бо  вони  були  такими  бажаними,  такими  пристрастними...нашими...
Запам"ятай  наші  очі...Бо  тоді  Ти  дивився  на  нас  через  них,  а  ми  молили  їх  світитися  теплом    ще  і  ще...
Запам"ятай  всі  слова,  що  ми  сказали...Бо  то  були  найщиріші  слова  земного  кохання...
Запам"ятай  ту  неймовірну  енергетику,  яка  відчувалась  в  торканнях,  поглядах  і  ніжних  поцілунках...Бо  ми  були  такі  беззахисні  в  ті  хвилини...
Запам"ятай  біль  душі  і  неможливість  промовити  хоча  б  слово...Бо  кінець  завжди  важкий  і  неочікуваний...
Запам"ятай  сльози  на  щоках...  Бо  вони  такі  ж  справжні  як  і  сльози  щастя,  тільки  мають  інший  смак...
Запам"ятай  нас  такими,  якими  ми  були  вдвох...Бо  тільки  тоді  було  -  життя...
Не  обіцяй  зустрічей,  не  обіцяй  повернень,  не  давай  надії...
Просто  -  запам"ятай...


                                                               Прийдешній  час...
                                                               Колись  і  ти  у  пам"яті  моїй  зітрешся,
                                                               Підеш  і  сумно  посміхнешся
                                                               Очами,  що  кохали  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333492
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Невгамовний

В житті кохання треба не багато…

Коли  розставляться  всі  зорі  поіменно
На  зачарованому  небі-полотні    
Я  зрозумію  -  відстань  не  даремно
Примножує  в  чеканні  наші  дні.

Квітневий  ранок  сонцем  привітає,
Ти  скинеш  сновидінь  п"янку  вуаль
І  посміхнешся,  бо  мене  згадаєш,  
Ще  -  не  з  тобою,  не  тепер...на  жаль...

Перлина  серця,  не  втрачай  надії,
Ми  збережемо  силу  почуттів,
Здолаємо  життєві  буревії
І  віддамось  кохання  красоті.

О,  вічне  небо,  дай  душі  розраду,
Дай  знак,  що  мрії  втіляться  обох,
В  житті  кохання  треба  не  багато,
Лишень  -  одне...одне,  але  -  на  двох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 27.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012


Леся Геник

На межі…

О,  Боже    милий,  чим  та  інша  краща?
В  котрих  дзеркалах  тіні  розійшлись?
Ще  й  рідні  лають  -  стигмотворча  праща!
І  де  ж  та  доля,  де  ясне́  "колись"?

Та  ще  й  між  друзів  -  тернями  вигнання...
Скувало  душу  -  сили  вже  нема!
Не  стримати  наругове  страждання,
Що  сипле  день  на  плечі  жартома...

                   ***

Блакитний  вечір  кутався  в  хустину...
Між  трав  байдужих  за  село  ішла,
Ковтала  сльози  -  істину  полинну:
За  мить  -  торкати  вічного  крила...

Холодна  скеля  вабила  туманом...
Внизу  ревіло  урвище!  Лиш  крок  -
І  всі  надії,  вся  печаль  -  намарно,
В  провалля  пороздираних  думок!

                   ***

Стелилось  небо  юно-волошкове
І  цілувало  сонечко  дитя,
Воно  ж  лежало  в  пахощах  любові
Господніх  рук,  між  ладану  життя,

Нового  зовсім...  Ніч  розпуки  -  мимо!
І  не  провалля  муки  на  межі  -
Торкався  Янгол  добрими  очима
І  сіялося  світло  до  душі...

                   ***

У  гаї  тьохкав  соловейко,  мріяв...
Вертала  -  інша,  ув  очах  -  весь  світ,
В  долонях  -  сила  піднебесних  віял,
У  серці  -  юний  пишнобарвний  цвіт...

Дівча  зо  мрій,  усміхнене  і  щасне,
Освячене  прозрінням,  далебі,
Од  нині  знало,  що  життя  -  прекрасне
І  що  Господь  не  кидає  в  біді!
(26.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333380
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012


kulbabka

Мов журавлі…

(до  трагічних  роковин  аварії  на  ЧАЕС)

Мов  журавлі,  що  згасли  в  піднебессі,
Блукають  душі  тих,  що  на  землі
Не  дочекались  буйноцвітних  весен
І  полягли  в  урановій  імлі...

Мов  журавлів  очікує  природа
Своїх  людей  з  незвіданих  країв,
Мов  не  торкнулась  атомна  негода
Отих  п'янких  покинутих  садів.

О,  як  вони  духмяняться  врочисто-
Лише  б  радіти  щедрим  тим  дарам!..
Квітуча  гілка  сяє  променисто
І  прихиляє  сонце  пелюсткам.

Колише  вітер  гойдалку  скрипучу,
Що  вже  від  часу  мохом  поросла
І  так  оту  колиску  туга  мучить,
Що  у  дворі  затихла  дітвора...

І  з-поміж  гілля  зиркають  хатини,
Крізь  биті  шибки  дихаючи  в  світ,
Чи  хтось  з  рідні  додому  не  прилине,
Чи  не  торнеться  до  німих  воріт.

П'янкі  сади  аж  гнуться  від  розмаю,
Аж  доторкають  спраглої  землі...
Вони,  мов  гнізда,  віддано  чекають,
Із  того  світу  рідних  журавлів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Валя Савелюк

ПОСЛАНЦІ

для  Вічності
усі  ми  –
посланці́…

Її  солдати.

Богиня-Мати!

і  генералів
серед  нас  нема.

Вона  сама
на  власний  розсуд
знає  обирати,
кому  –  визна́ння  і  палати,
кому  вигна́ння  і  хрести…
кому,  як  виняток,
безсмертя  дарувати,
кому  почесно
в  забуття  лягати…

і  я,  і  ти  –
амбітний  
і  маститий  друже  мій,
всі  шанси  маємо  
рядочком  полягти
у  поетичний
теплий  перегній…

отак  примножити  
і  зберегти
трудом  душі́    набуте  –
удоОбрити,
і  розрівняти  путь,
для  тих,  
що  на́глядці  за  нами
вперто  йдуть


Богиня-Мати…

Їй  нікуди
і  ні  до  чого  поспішати:
віками  буде  споглядати  
і  наслуха́ти,  
роздумувати,
мислити,  шукати.

чекати…
 
з  реторт  у  колби  
щось  переливати  –
на  смак  і  дотик  
аналізувати.
щось  віднімати,
інше  додавати  –
синтезувати…

щось  протилежне  
з  виключним!
рішить  змішати…
складе  з  антонімів  –
синонімічний  ряд!
і  врешті  решт
отримає
потрібний  результат…

а  ми:
віки́    й  віки  –
у  ґрунт,  
в  поживний  шар,  
у  поетичний  перегній…
щоб  мав  куди  
посіятись,  
зійти  
і  вирости,
і  Світлом  забуяти  –
наш  
ГЕНІЙ…


у  Вічності
критерії  
свої.
ми  –  промінці,
ми  –  посланці,
ми!  –  соколи  і  горобці!
наші  амбіці-ї  –
матеріал
піддослідний
Її...

26.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333323
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Валя Савелюк

ПРИТЧА ПРО ОБАЧНОГО

Вона  його
під  милий  бік  просила:
-  Не  залишай  мене,
без  тебе  жить  несила…

Вмовляла  кожен  раз,
благала  слізно,
та  він  казав:
-  Піду  додому,
пізно…


Ішли  роки,  
минали  дні  за  днями.
Вона  його!  любила  до  нестями:
-  Чи  будеш  ти  моїм?  
скажи,  єдиний,
бо  я  від  тої  безвісті
загину….

І  він  також  любив  її  неначе…
але  обачним  був,
тому  казав:
-  Побачим…
не  поспішай…  не  підганяй  коней…
іще  не  вечір…  встигнем…  
ще  –  гей-гей!  

і  от  від  горя,
чи  від  іншої  причини,
її  гукнула  владно  домовина…

і  на  могильнім  камені
в  одчаю!
нашкрябав  він:
«я  згоден!..  я  кохаю!..»

 прокинувсь  вітер,
і  по  соснах  
грізно
пробігло  цвинтарем:
-  Іди  додому.  
Пізно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Калиновий

За ніжне серце, за щиру турботу

За  ніжне  серце,  за  щиру  турботу,
За  вічне  бажання  добра  нам  усім,
За  мудрі  поради,  невтомну  роботу,
Тобі,  люба  мамо,  низький  наш  уклін.
Так  будь  же,  рідненька,  ти  завжди  щаслива,
Ніколи  не  хмурся,  хоч  важко  тобі,
Бо  ти  у  нас,  мамо,  на  світі  єдина,
Коли  ти  смієшся  –  нам  радісно  всім.
Ми  дякуєм  Богу,  що  ти  у  нас  є,
Хай  силу  й  здоров’я  тобі  він  дає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332094
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Калиновий

Легкий вітерець біля вуха

Легкий  вітерець  біля  вуха
І  м’якість  щоки  на  плечі.
А  місяць  льє  світло  із  кухля
Неспілої  ще  аличі.

У    мандри    лаштуються    миші    –
Пакують    зерно    і    полин.
Кіт-тенор    взяв    ноту    найвищу,
Загнавши    коханку    на    тин.

Пес  радо  подався  на  гулі,
Друзякам  прогавкавши  клич.
І  дні  пригадавши  минулі
Щось  тихо  розказує  сич.

І  тінню  час  міряє  липа  -
Стартує  комар  до  зірок.
По  приладах  він,  а  не  сліпо,
Цей  зробить  в  історію  крок.

Ніч  тихо  пливе  над  землею.
Ти  спиш,  я  вартую  твій  сон.
Дарма,  що  плече  трохи  мліє,
Я  буду  стійким  мов  Самсон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333229
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012


Tshway

Листочки

Вчера  еще  березка  
кручинилась  под  весенним  дождем
на  ветру,
серая  и  печальная.
А  сегодня  утром  
ее  обволок  зеленоватый  туман,
который  рассеяло  солнце,
и  к  вечеру  
маленькие  листочки
задрожали  
при  моем  приближении.
Даже  они  несмышленые
людей  пугаются...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333198
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Леся Геник

До піаністки…

***
Не  пальці,  а  пелюстки  орхідей,
Що  доторкають  клавіші  органні...
За  вікнами  згасає  тихо  день  -
До  шибки  туляться  вогні  останні.

І  ще  -  весна,  що  снігом,  наче  в  па
Чарівних  закружлялась  серед  світу...
Мов  березнева  зволена  жага
Уста  цілує  віялами  цвіту.

Душею  до  твоїх  предивних  нот  -
Невтримна  хвиля  б’ється  філігранно!
Не  пальці,  а  містерія  висот,
На  клавішах  намолена  органно...
(6.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333138
дата поступления 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Калиновий

Мої шістнадцять

Ти  слова  "НІ"  іще  не  знаєш.        
І  не  пече  тебе  “НІКОЛИ”    
В  юнацьких  мріях  ти  літаєш,  
Фантазій  засіваєш  поле.
Тобі  ще  лихо  і  не  снилось.
Тобі  доволі  є  ще  часу.
Не  розраховуєш  на  милість.                            
І  полум’я  в  душі  не  гасиш,
Ти  дивишся  в  обличчя  долі,                    
Однак  очей  її  не  бачиш.                              
А  в  них  уже  багато  солі                      
Для  сліз,  якими  ти  заплачеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332878
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Калиновий

Колискова

Спи,  мій  синочку,  
Спи,  мій  лебедику,
Люлі,  синочку  мій,
Люлі…

Білою  птицею
Чар-сніговицею
Казка  ступає
Люлі…

Пишна  хурделиця
Килимом  стелиться
Землю  закутує
Люлі…

Віхола  сива
Льолю  для  сина
Сріблом  гаптує
Люлі…

Мама  тихесенько
Дитя  малесеньке
Люляє  в  люлечці
Люлі…

Спи,  мій  синочку,  
Спи,  мій  ангелику,
Люлі,  синочку  мій,
Люлі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332776
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Леся Геник

Востаннє

Востаннє  елегантно  промовчав...
Востаннє  оголила  зустріч  нерви!
Такий  далекий  і  чужий  причал,
Такі  незграбні  безнадій  галери...

Упало  сонце  десь  за  горизонт  -
Туди,  де  тіні  блудять  споконвічні.
Не  дотягнути  скрипці  вбогих  нот,
Не  зачепити  душі  пересічні.

Коли  байдужно  стелиться  письмо,
Коли  кохання  вже  немає  сенсу...
Коли  обоє  просто  мовчимо,
До  різних  міст  чекаючи  "експресу"...
(14.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332917
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Володимир Шевчук

Заростає…

Заростає  в  душі,  там  де  рай  цвів,  повільно  осот;    
Фраза  милої  сонце  закрила,  раптово,  мов  хмара…  
Ти  сказала  мені:  «Народись  через  років  п’ятсот,  
Зрозумію  тоді,  любий,  може  з  тобою  ми  пара.»

…А  півтисячі  літ  пролетить,  наче  спалах  зорі;  
Інші  сни-сподівання  пророчать,  мов  дивляться  в  воду,  
Інші  діти  –  не  наші!  –  до  вечора  мріють  в  дворі    
Що  й  вони  через  років  п’ятсот  пострічають  свободу…  

А  півтисячі  літ  пропливе,  наче  бистра  вода;  
Інші  душі  ходитимуть  світом,  де  рай  розпустився,  
Буде  мрії  ступати  стрімка  і  всесильна  хода…  –  
Зрозумію  тоді,  як  я  сильно  в  тобі  помилився.
04.12.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата поступления 04.12.2010
дата закладки 24.04.2012


Володимир Шевчук

Краще… ніж.

Краще  ударити  в  груди  коліном  
Аніж  в  брехні  в  серці  ніжити  щем;  
Краще  обійми  з  холодним  каміном  
Ніж  фамільярність  з  гарячим  дощем.  

Краще  вже  темрява  (повна!)  і  свічка  
Ніж  ясний  день  без  нічого  в  руках;  
Краще  зигзаг,  барикади  і  річка  
Аніж  пряма,  хоч  і  в  сотні  роках.  

Краще  –  о  небо!  –  всі  успіхи  ВПЕРТІ  
Ніж  ці  ОХОЧІ  поразка  і  крах;  
Краще  кохати  святу…  після  смерті  
Аніж  живу,  що  примножує  страх.  

16.12.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата поступления 16.12.2010
дата закладки 24.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012


Радченко

**Лишь почувствовать, что я опять лечу

Из  замшелой  раковины  бытия
Я  пытаюсь  глупо  вырваться  на  волю.
Зачеркнув  в  самой  себе  испуг  вранья,
Расправляя  позвонка  негнучесть  с  болью.

Щурясь,  всматриваюсь  с  жадностью  в  толпу  -
Вот  сейчас  лицо  знакомое  увижу!
И  улыбкой,  разбивая  пустоту,
Я  привычку  к  раковине  ненавижу.

Задыхаюсь  от  избытка  синевы  -
Взглядом  удивлённым  к  небу  дотянувшись,
Первый  раз  я  не  боюсь  людской  молвы,
Ухожу  из  прошлого  не  оглянувшись.

Только  чувство  странное  в  душе  живёт:
Без    меня  так  пусто  в  раковине    будет!
А    сомнение    мой  мозг    опять  жуёт
И    промозглый  ветер  страха  в  спину  дует.

Вновь  сама  себе  упрямо  я  шепчу:
"Мне  чего-то  необычного  не  нужно.
Лишь  почувствовать,  что  я  опять  лечу
В  стае  птиц,  летящих  в  небе  синем  дружно".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332480
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Лєха Суслик

Татові

…  І  сонечко  яскраво  знову  світить,  
Прийшла  сюди  іще  одна  весна,
А  за  весною  знову  прийде  літо…
Вже  котрий  рік  тебе  у  нас  нема.

Ми  із  минулого  вертаємось  в  майбутнє,  
І  знов  знаходим  тисячі  причин,
І  сотні  слів,  які  колись  забули,
Все,  що  не  встигли  ми  сказать  тобі.

Сиджу  під  виноградом,  що  в  дитинстві
Ми  вдвох  садили,  як  прийшла  весна.
Ходили  біля  нього  аж  навшпиньки…
Врожай  уже  збирала  я  сама.

І  я  так  люблю  грона  ці  рожеві,
Наповнені  тим  сміхом  і  теплом.
Й  тепер  у  зимні  вечори  лютневі
Я  чудодійним  гріюся  вином.

Мені  не  вистачає  батьківських  обіймів,
Повчань,  які  я  до  уваги  не  брала,
Що  голосом  лунали  херувимів,
Який  зовсім  не  вміла  чути  я.

З  роками    біль  все  більшає  і  серце
Тим  болем  жадібним  давно  розтято,
Бо  знає,  що  ніхто  вже  не  озветься
Як  я  тихесенько  покличу:  "Тато"…́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Юля Фінковська

Тавро невдах (Коли бракує розуміння…)

У  світі,  де  живуть  самі  машини,
У  світі,  де  забули  про  любов
Сліпий  художник  малював  картини
Тремтінням  незакінчених  розмов
Мазками  істин,  спокоєм,терпінням
Наосліп  прагнув  доторкнутись  душ…
А  світ  вбивав  його  нерозумінням,
Тьмяніли  фарби  в  мороку  калюж.
У  світі,де  знецінена  любов
Сліпий  художник  малював  етюди
Від  болю  на  полотнах  стигла  кров  -
Він  бачив  більше,ніж  вважали  люди…

У  світі,де  вирішують  монети,
У  світі,де  так  мало  щирих  слів
Німий  поет  писав  свої  сонети,
Читаючи  їх  голосом  дощів.
Німі  вуста  натхненно  вчили  віри,
І  шепотіли  тихо  щирість,по  складах.
В  душі  горів  вогонь  живої  ліри,
Йому  ж  повісили,як  хрест,тавро  невдах.
І  відчуття,що  зайвий  він  у  світі
Стискало  відчаєм  і  обпікало  груди…
Кричав  росою  по  сердець  граніті,
Кричав!  Але  цього  не  чули  люди…

Чому  ж  у  нас  бракує  розуміння,
А  розуміння  –  то  ж  одна  з  основ!
Бо  не  в  очах  ховається  прозріння,
І  точно  не  в  звучанні  слів  –любов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332590
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Тамара Шкіндер

Примарне щастя (байка)

Десь  і  колись,  в  якомусь  місці,
 Про  що  я  хочу  розповісти,
 Зустрілись  Пристрасть  із  Любов”ю
 І  ось  таку  повели  мову.

 Сказала  Пристрасть:    
 -Ну  ж  бо,  ну!
 Я  тільки  пальчиком  кивну
 І  без  розбору,  без  докОру
 В  свої  тенета  затягну…

 -  А  я  й  промовити  боюся…
 Бо  враз…  На  нього  я  молюся!
 Бракує  кисню,  слів  нема,
 Коли  побачу,  я  –  німа..

 -  То  все  -  дурниці,  все  –  пусте…
 Ось  бачиш,  ложе  золоте,
 Троянд  покрите  пелюстками…
 Шампан  іскриться  зірочками…

 -Хоч  би  на  хвилечку  зустрітись,
 Без  слів  у  вічі  подивитись.
 І  просто  знати,  що  Він  є,
 Хоч,  може,  щастя  й  не  моє.

 -  Я  –  всемогутня,  я  –  цариця,
 І  зваба  полум”ям  іскриться,
 Бо  почуттів  миттєвий  спалах
 Затьмарить  все.  Чи  ж  ти  це  знала?

 -  Не  знала.  Щиро  так  кохаю!
 Це  відчуття  блаженства,  раю,
 Що  вже  ніколи  не  мине,
 Якщо  й  полюбить  не  мене…    

 Нагомонілися  доволі…
 То  хто  ж  улюблениця  долі?
 Хто  ж  з  них  –  довершена    була
 І  повним  щастям  розцвіла?

 Мораль  проста  у  кожнім  слові:
 Примарне  щастя  –  пристрасть  без  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332248
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Тамара Шкіндер

Вечірній етюд.

Зблідли  фарби,  видовжились  тіні.
За  мольбертом  вечір  сивочолий
Аквареллю  пише.  На  долині
Димом  стелиться  туман  додолу.
А  в  саду  духмянить  матіола…

Чарівниця  ніч  сором"язливо,
Мов  незаймане  дівча  шепоче
Cлово  ніжне  місяцю,  грайливо
Зіроньками  заглядає  в  очі
І  дарує  дивні  сни,  пророчі.

Мов  химери  в  таїні  ялини,
Тишу  в  зелен  оксамит  ховають.
Мліють  трави    запахом  полину…
Стих  вітрець…  Вже  нічка  наступає...

Колискову  пісню  заспіваю:
Лю-лі,  Лю-лі,  Спи,  моя  дитино…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Юля Фінковська

Та, що в волосся заплітає… (На межі світів)

Торкнулась  ніжність  кінчиком  рядків,
Розлилось  молоко  в  небесні  склянки…
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  ранки.

Тебе  тривожить  поглядом  зірок,
Тебе  чекає  диханням  блакиті
Та,що  із  нею  вічність,  ніби  крок,
Та,що  життя  переплавляє  в  миті

Навгад  танцюють  душі  білий  вальс,
Але  тебе  в  своїх  очах  тримає
Та,що  між  пальців  замикає  час,
Та,що  в  обіймах  Всесвіт  замикає…

Шепоче  квітень  крилами  вітрів,
Метеликом  сідає  сон  на  плечі.
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  вечір…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332332
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


kulbabka

Травневий сад

Травневий  сад,  світанками  омитий,
Крізь  мокрі  шибки  піниться  бузок.
О,  як  я  хочу  вікна  прочинити,
Впустити  сонця  теплого  ковток,

Що  після  сну  так  мило  позіхає,
Мов  кучеряве,  лагідне  дитя!..
А  сад  квітучий  повниться  розмаєм
І  в  кожній  квітці  дихає  життя.

І  кожна  гілка  росами  сріблиться,
Гойдає  цвіту  білого  фату,
В  шовкове  небо  дихає  криниця,
Барвисті  клумби  в  пахощах  пливуть.

А  понад  ними  тануть  медоноси,
Янтарним  блиском  світиться  смола
Стара  верба  в  шовкові  пишні  коси
Сліпучожовті  промені  вплела.

Гаряча  кава  стигне  в  порцеляні,
Парує  в  двір  нестримний  аромат
І  снігоцвітом  вишеньки  духмяні
Заполонили  мій  травневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Dyed Fox

Спогад

Так  лагідно  цілує  сонце  очі,
Так  ніжно  пестить  шкіру,  наче  шовк.
Сховався  тихо  у  душі  дівочій
Примарний  спогад  –  хижий,  наче  вовк.

Так  добре:  вовченя  це  приручила
Й  живемо  з  ним  у  мирі  вже  давно,
Та  в  сон,  як  у  туман  я  провалилась,
П`янкий  й  солодкий,  як  старе  вино.

Я  б  у  реальність  вже  й  не  поверталась,
Але  –  жива,  і  хочу  ще  пожить,
Хоча  колись  до  болю  закохалась,
Здається,  буду  завжди  так  любить.

10  квітня  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Юля Фінковська

Ілюзійно -Інфузійне

Ховаєш  глибше  тінь  блідих  ілюзій,
Малюєш  воду  кінчиками  вій.
Коли  життя  залежить  від  інфузій,
Коли  ти  –раб  обставин  і  подій.

Ховаєш  страх  в  малесеньку  кишеньку,
Ховаєш,щоб  ніхто  не  засудив!
Вдихаєш  світ  крізь  трубочку  тоненьку,
Всього  лиш  дозами  прозорих  злив.

А  крапельниці  з’єднують  зі  світом,
Так  хочеться  кричати  від  жалю!
І  стіни  тиснуть  зверху  монолітом,
Розбивши  звук  гірського  кришталю.

Стискаєш  в  пальцях  віск  блідих  ілюзій,
Вдихаєш  світло  –квантами,навгад…
Життя  залежить  від  блідих  інфузій
По  магістралях  вен  –шалений  часопад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332031
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Юля Фінковська

Мрія наляканої дівчинки (Забери…)

Так  хочу  пити  мед  з  твоїх  долонь…
Сьогодні  я  маленька  і  безсила.
На  нитці  всіх  життєвих  підвіконь
Мені  потрібні  чиїсь  рідні  крила.

Я  хочу  відчувати  синь  бездонь,
І  ні  про  що  не  думати  хоч  трошки
Лишити  душу  в  згорточку  долонь,
Заснути  у  пелюсточці  волошки…

Якщо  неважко,  ти  тримай  мене…
За  руку  або  просто  десь  у  серці.
Допоки  страх  і  відчай  не  мине,
Поки  тепло  не  оживе  в  люстерці.
 
Якщо  неважко,  забери  на  мить,
Кудись  високо,  між  кудлаті  хмари
Туди,  де  вітер  волею  шумить,
Де  не  знайдуть  мене  сліпі  примари.

Кудись  високо  віднеси  в  душі,
Тримай  долоньку  трішечки  сильніше.
Повітря…Небо…Свіжі  спориші…
І  до  знемоги  дихати  вільніше…  

Півсонна,  босоніж  по  кришталю,
Сьогодні  я  –налякана,  безсила…
Але  в  очах  –акорди  мигдалю,
І  я  ще  вірю  в  мрії  і  вітрила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332081
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Тамара Шкіндер

Можна бути ніби хорошим…

Можна  бути  ніби  хорошим
У  світлі  відносних  понять.
Щось  можна  купити  за  гроші,
А  щось  й  на  честь  промінять.

І  можна  прогнутися  плідно,
Замовивши  вдале  слівце.
Ніколи  ж  не  буде  огидним
Втратити  власне  лице.

Колишучи  одномоментно,
То  Бога,  а  то  -  Сатану,
Плодити  брехню  іскрометно.
Правду  ховати  в  труну.

Болото  мішати  з  глиною
В  ролі  невинної  жертви.
Якщо  не  став  ти  Людиною,
То  за  життя  був  мертвим  .

Всесильному  Богу  молюся  :
"Дай  силу  достойно  жити!"
Хоч  смерті  я  не  боюся.
Страшно  Себе  згубити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Вразлива

Усміхнись!…

На    вікно    промінь    сонця    лягає,
Теплий    вітер    фіранку    гойдає,
На    подушці  волосся    розсипане    сяє.
Красний  день,    він  щось  напророчить  -
І    теплом    по    щоці,    відкриваєш    очі.

Посміхнись!..Хай  дарунком    це    буде
І    надією    світлою    людям.
Роздавай    доброту    поділом
Я    б    для    всіх    сонця    прихилила.

Посміхнись!..Роздуми    за    плечі
Залиши    в    них    холодний    вечір.
В    темну    ніч    пригорни    подушку
Й    посміхнись,  як    своїй  подружці.

У    вікно    ранок  -  гілкою  по    шибці,
Ніжний  дотик    руки    на    твоїм    обличчі.
Промінь    сонця    теплом    залоскоче,
Розлучатись    у    сні    так    не    хочеш.
Усміхнись!..  Сон    розтанув...
Ти    всміхнулась!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331989
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


морський лев

промінь

народжений  в  пориві  світу
лети  собі  в  космічну  млу
кому  ж  як  не  тобі  летіти
вимірюючи  пустоту

якби  ти  зник,  чи  розчинився
у  більш  могутніших  світах
то  і  тоді  не  загубився  б
осяяний  тобою  шлях

то  і  тоді  раділи  б  люди
приходу  ранньої  зорі
так  було  завжди,  так  і  буде
на  небесах  і  на  землі***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331986
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Леся Геник

Таємниче…

А  він  так  кохав  таємницю  -
Лиш  очі,  лиш  усміх-уста...
Незнану  небесну  зірницю,
Що  сіяла  юнню  літа.

Не  знав  ані  слів,  ані  росту
Шаленим  посланцям  весни.
Та  рвучись  писаннями  посту,
Скоромив  бажаннями  сни...

І  зранку,  стрічаючи  сонце,
Голубив  окрилення  мрій.
Торкались  римовані  гронця
До  серця,  до  жа́даних  вій...

Чекання,  тасьма  кольорова,
На  зустріч  невіданих  птиць...
Його  таїна́  весноброва,
Коханіша  всіх  таємниць...
(21.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331978
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


tatapoli

Р О М А Н С

К  ак  трогателен  был  и  тих  закатный  вечер,
Т  ак  робок  был  и  мил  в  любви,  признавшись,  к  ночи,
О  на  не  влюблена,  и  ей  ответить  нечем,
 
Н  е  звали,  не  влекли  томящей  негой  очи.
Е  е  боготворил,  хотел  быть  с  нею  рядом,  

Л  юбуясь,  согревал  холодной  ночи  плечи,
Ю  тился  возле  ног,  лаская  нежным  взглядом,  
Б  оялся  разбудить,  гасил  на  небе  свечи.
И    все  бы  хорошо,  да  только  за  порогом
М  елькнула  ночи  тень,  умчавшейся  к  рассвету,  
                                                             
Р  анимый  вечер  был  ей  только  верным  другом,
А  х,  как  же  он  страдал,  она  забыла  это.  
Н  е  знаем  мы  того,  что  завтра  с  нами  будет  
И    бременем  нам    те,  кого  мы  не  ценили,                                                                          
М  ы  вновь  спешим  туда,  где  нас  еще  не  любят!
...

Как  жаль,  бежим  от  тех,  которые  любили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331862
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

Я НАРОДЖЕНА БУТИ СИЛЬНОЮ

Я  народжена  бути  сильною,
Тільки  сильною  -  для  усіх.
Дарувати  лиш  море  радості,
Море  ніжності,  море  втіх.
не  здаватися  і  не  падати,
Коли  щось  у  житті  не  так,
Молитвами  завжди  розрадити,
Що  усе  -  для  спасіння  знак.

Я  народжена  бути  мужньою,
Тільки  мужньою  до  кінця.
Вороття  назад  не  шукаючи,
Бо  одна  лиш  дорога  ця:
Не  піддатися,  не  скоритися
Своїм  слабкостям  ні  на  мить,
Лиш  пишатися  і  гордитися,
Що  свій  дух  в  них  змогла  скріпить.

Я  народжена,  щоб  боротися.
Все  життя  моє  -  боротьба.
Не  зламають  в  цій  боротьбі  важкій
Ні  печаль  мене,  ні  журба.
Лиш  одним  мечем  -  словом,  Господи,  -
Розірву  цей  ланц,  розіб"ю.
Хай  не  тішиться  серце  деспота:
Я  над  прірвою  не  стою.

                                                                                                                       2006  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326630
дата поступления 31.03.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ЩО ТОБІ ПОДАРУВАТИ?

Що  тобі  подарувати?
Може,  неба  голубінь?
Щоб  ти  вмів,  як  я,  кохати,
подивившись  в  далечінь.
Що  тобі  подарувати?
Може,  журавлиний  спів?
Щоб  ти  міг  мене  згадати
В  пору  цих  весняних  днів.
Що  тобі  подарувати?
Може,  джерела  кришталь?
Щоб,  коли  цвітуть  Карпати,
Ти  згадав  мою  печаль.
Що  тобі  подарувати?
Може,  осінь  золоту?
Щоб,  як  лист  почне  спадати,
Ти  згадав  любов  святу.
Що  тобі  подарувати?
Може,  світанковий  час?
Щоб,  коли  почне  світати,
Завжди  згадував  про  нас.
Що  тобі  подарувати?
Ти  скажи  мені,  молю!
Дам  усе,  що  зможу  дати,
Бо  я  так  тебе  люблю.

2007  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327209
дата поступления 02.04.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ГОСПОДЬ ДАЄ МЕНІ НАСНАГУ ДО ЖИТТЯ

Після  концерту  хочу  подякувати  Вам  усім!  
Дорогі  мої,  дякую  Богу,  що  Ви  є  у  мене!
 Мені  надзвичайно  приємно  чути  Ваші  відгуки  і  побажання!
 Ваша  підтримка  -  велика  допомога  для  мене.
 Хотіла  би  потішити  Вас  своїми  піснями!
 Буду  сподіватися,  що  так  і  буде!
 А  ще  хотілобися  зустрітися  з  кожним  особисто  -  не  тільки  через  сайт.
 Надіюсь,  що  Бог  пошле  таку  ласку!

                     *          *            *

Сьогодні  в  спокою  моя  душа
І  в  серці  засвітилась  вогником  надія:
До  мене  Господа  торкнулася  рука  -
Це  Бог  своїм  теплом  мій  біль  розвіяв.

Та  й  від  лиця  Його  судьба  моя  іде.
І  милість  всім  дарує,  хто  послушний.
І  лиш  на  гору  той  колись  зійде
Хто  істинно  просив  свій  хліб  насущний.

Господь  дає  мені  наснагу  до  життя,
Вселяє  в  мене  віру  і  надію.
Як  щиро  я  люблю  свого  Творця,
Який  здійснив  мою  завітну  мрію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331840
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


kulbabka

Яке то щастя просто знати Вас… (диптих)

(Валі  Савелюк)

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!


Яке  то  щастя-просто  знати  Вас
І  Ваших  дум  мереживо  тендітне,
В  яке  вплелись  окрилені  слова,
В  якому  світло  веселково  квітне.

Яке  то  щастя  випадком  зайти
У  глиб  зими-кульбабову  завію
І,  розгубивши  зерна  гіркоти,
Впустити  в  душу  світлу  ностальгію.

І  доторкнутись  справжньої  краси-
Таких  тендітних  граней  дивосвіту,
Де  перла  сліз  чистіші  від  роси,
Де  сила  слів  міцніша  від  граніту.

Де  почуттів  вирують  кольори
І  в  теплу  душу  світять  так  блаженно
Смарагди-люди,янголів  дари...
Де  тиха  осінь  розмовляє  з  кленом.

Там  відпускає  смутку  тятива,
Стара  хатуня  дихає  гостинно...
Яке  ж  то  щастя-просто  знати  Вас-
Глибин  космічних  зоряна  Людино...  



***

Давайте  я  насиплю  теплих  слів
У  Вашу  душу,  оповиту  квітнем,
Немов  дрібних  коштовних  камінців,
І  в  серці  Вашім  папороть  розквітне!

Давайте  я  нарву  того  бузку,
Що  в  небесах  розніжився,  мов  повінь!..
І  зронить  квітень  райдугу  дзвінку
У  Ваші  мрії,  ніжно-волошкові!..

І  так  Вам  легко  стане  у  думках,
Така  любов  затЕпліє  в  судинах!..
Розгорне  крила  небо,  наче  птах,
Над  Вами,  найпрекрасніша  Людино!

І,  зачерпнувши  жменями  весну,
Вам  піднесу,  всміхаючись:  тримайте!
Давайте  я  долоні  простягну
І  обійму  Вас  лагідно!..Давайте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


Валя Савелюк

КВІТЕНЬ

зелені  вістрячка  тюльпанів
зсередини  радіти  починають…
з  росою  
всотують  у  себе  кольори
весняних  ранків.

і  хоч  тримають
стуленими  ротики  –
щоб  не  одкрились  
їхні  таємниці  –
але  ж  лоскочуть
теплі  промінці
зелені  щічки…

вже  скоро  пирсне,
розсміється  квітень
червоним,  жовтим  
і  ліловим  сміхом…

20.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331687
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


АнГеЛіНа

Дякую, рідна!

Я  вдячна,  мамо,  за  великий  світ,
Що  вклала  вже  давно  в  мої  долоні!..
За  те,  що  Ти  уже  немало  літ
Навчаєш  жити  зовсім  юну  доню...

Я  дякую  за  той  душі  вогонь,
І  за  любов,  що  в  серці  запалила...
І  за  підтримку,  мудрість  сивих  скронь,
За  те,  що  вчиш,  де  чорне,  а  де  -  біле...

Спасибі,  рідна!  І  Тобі  нехай
Кує  зозуля  вічно  сизокрила!!!
Перед    Тобою  я  в  боргу,  це  знай,
Бо  Ти  для  мене  щастя  відмолила!..
                                         17  квітня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата поступления 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Gill

СліпийДОЩ

- Можна  ваш  автограф  –  почулось  мені  ззаду.  Це  напевне  вперше  хтось  попросив  у  мене  автограф.  
Сонце  уже  хилилось  на  сторону,  надворі  гуляв  усміхнений  вітерець.  Читання  проходили  у  старенькій  бібліотеці,    де  працювали  не  менш  старенькі  жіночки.  У  читальному  залі  можна  було  вловити  якусь  чи  то  напругу,  чи  то  щось  подібне  на  відсутність  гармонії.  Це  відчуття  панувало  всюди  :  у  повітрі,  у  душах  старих  книжок,  у  серцях  усіх  цих  аматорів-людей.  Чому  аматорів?  Бо  вони  не  могли  собі  нормально  жити,    хотіли  стати  письменниками,  ну  чи  просто  показати,  що  хочуть.  
Я  не  вважав  себе  ні  поетом,  ні  ще  кимсь  схожим,  для  мене  це  смішна  праця,смішна  тому,  що  не  приносить  бажаного  –  ні  нових  читачів,  ні  навіть  не  дає  жити  нормально,  ти  постійно  думаєш  про  свою  писанину,  неначе  про  якусь  дівчину  ,  але  вона  настільки  потворна,  що  якби  ти  показав  її  своїм  друзям,  ті  б  ще  довго  сміялись  із  тебе.  Тому  я  її  й  не  показував.
Та  й  в  принципі  не  було  кому.  Поети  люди  самотні  у  більшості,  я  хоч  і  не  був  одним  з  них,  але  принаймні  цим  не  поступався,  навіть  таким  самітникам,  як  вони.
А  зараз  ззаду  я  чую  чийсь  ніжний  голосок  і  дивуюсь  самому  собі.  Про  таке  я  навіть  не  думав,  не  мріяв,  хоча  письменники,  мабуть  ,найбільше  думають  і  мріють…
- Це  так  дивно,  ну  можна.
Я  узяв  її  блокнот,  навіть  не  поглянувши  в  обличчя  його  власниці,  вивів  якусь  чудернацьку  карикатуру  і  віддав  їй.  Мені  здалось,  що  вона  усміхається.
- Дякую.  Ваша  проза  така  жива  ,  а  головне  у  вас  є  стиль  –  а  це  вже  багато  про  що  говорить.  –  її  слова  лоскотали  мою  душу  і  ці  компліменти  стали  своєрідним  каміном,  який  підігрівав  мої  думки  і  емоції.  
         Я  розвернувся,  всівся  і  почав  вивчати  наступних  за  їхніми  словами  поетів.  Я  немов  міг  їх  бачити,  за  допомогою  їхнього  голосу,  слів,  думок  я  вимальовував  їхні  обличчя,  рухи,  тіла.
Ось  на  сцену  вийшла  невисока,  струнка  дівчина,  та  свою  стрункість  вона  заховала  під  плащем-пуховиком,  а  її  шию  обплітав  пітон-шарф.  Волосся  було  недовгим,  але  їй  пасувало.    
   Вона  думала  «Як  же  мені  найкраще  передати  емоції,  почуття».  Ці  думки  я  ловив  своїм  носом  у  повітрі.    У  погляді  також  простежувалась,  якась  нудна  суха  стара  –  самозакоханість.  Взагалі  то  у  всіх  молодих  поетів  вона  простежується.  З  віком  все  менш  і  менш  помітна,  а,  коли  поет  дозріває,  вона  остаточно  розбавляється  у  інших  його  рисах.
 Вона  почала  читати.  Я  намагався  щось  уявити,  але  вдалось  тільки  годинник  і  то  не  чіткий,  і  не  зрозумілий.  
     Вона  читала,  інтонація  її  голосу  подорожувала  нотами  і  темпами,  але  нічого  не  виражала,  нічого.  Їй  зааплодували  і  ця  поетка  закінчила  свій  виступ…
Мені  не  давав  спокою  цей  ніжний  голосок,  який  я  почув  раніше,  чим  більше  я  думав  про  нього  тим  більше  у  мене  виникало  різних  асоціацій,  порівнянь  і  почуттів.  
     Я  уявляв  собі  низьку,  але  з  гарним  тілом  брюнетку,  очі  якої  ховались  під  чорною  оправою  вузьких  прямокутних  окулярів.  Чомусь  чорний  колір  асоціювався  у  всьому,  у  одязі  –  чорному  піджачку,  з  такого  ж  кольору  кофтиною  під  ним,такими  ж  джинсами,  які  міцно  обтягували  тугу  пружну  дупку.  Кофтина  була  з  вирізом  і  можна  було  роздивитись  натяки  на  великі  груди,  які  ховались  у  ліфчику.        Великі  безкінечні  губи  манили  до  себе  і  при  погляді  на  них  у  мене  почали  виникати  не  дуже  чисті  фантазії.  
   Я  одразу  уявив  нашу  зустріч.  Сонний  заплаканий  парк,  мінімум  перехожих,  максимум  пристрасних  усмішок-натяків,  мінімум  дотиків,  тільки  хтиві,  мінімум  розмов,  лише  розпусні.  
Так  я  уявляв  її  як  Королеву  розпусти.  Ми  йдемо  широкою  стежкою  угору  по  парку,  її  усмішка  притягує  до  себе  неначе  магніт,  я  боюсь  її  цілувати  –  це  для  мене  не  властиво.  Я  звик  вивчати  людей,  заглиблюватись  у  їхню  природу,  розбирати  по  деталях  і  складати  по  полицях,  вішати  ярлики  і  викидати.  
Вона  розповідала  про  себе,  про  свою  сім*ю,  освіту,  яку  вона  здобувала  у  церковній  школі,про  чоловіків,яких  вона  розлюбила,про  свої  ерогенні  зони,  які  вона  обіцяла  мені  показати,про  те,  що  її  збуджує,  заводить  -  про  розпусту.  
Ці  розмови  чомусь  мені  подобались,  я  ніяких  не  реагував  на  це,  та  й  інші  мої  сенсори  також  мовчали,  але  це  було  солодко,  я  постійно  думав  над  продовженням  цієї  історії,  письменницька  вдача  вимагала  хліба  і  видовищ  сьогодні.  Я  був  не  проти.  
Вона  курила  тонкі  сигарети,  і  вдивлялась  мені  в  очі  з  заохоченням.  Нахилялась  до  мене  тілом  натякаючи,  і  намагалась  натиснути  на  чоловічий  батьківський  інстинкт.  
Мене  навіть  на  якусь  секунду  поманило  до  неї,  але  ненадовго.  
МИ  і  далі  гуляли,  цього  разу  якоюсь  вуличкою.  Вона  скаржилась,  що  я  занадто  мовчазний,  намагаючись  мене  розворушити,  пізніше  ми  присіли  на  лавочку,  і  я  її  поцілував,  щоправда  з  другої  спроби,  але  мені  здалось,  що  їй  це  сподобалось.  
Я  сказав  їй,  що  мені  холодно  і  вона  обійняла  мене,  обплела  ногами  моє  тіло,  ми  сиділи,  я  вдихав  її  аромат  притулявся  до  чола,  і  цілував.  
Крихітні  краплинки  дощу  сипались  з  неба,  у  парку  починали  прокидатись  весняні  пташки,  співаючи  давно  завчені  мелодії,  засохле  листя  ще  лежало  на  землі  і  хотіло  спокою,  самотні  перехожі  нагадували  нам  про  нашу  присутність  у  цьому  світі.  
Я  гладив  її  груди  і  проміжницю,    вона  натякаючи  на  те,  що  її  це  може  завести  просила  припинити.  Я  і  далі  простував  далі,  курив  намагався  втекти  від  дощу.  Розумів,  що  вона  мене  не  розуміє,  не  усвідомлює  ні  намірів,  нічого…
Вечір  закінчився  я  прокинувся  від  своїх  думок  спробував  підвестися  і  пошукати  свого  собаку  проводиря,  він  був  поруч  і  з  любов*ю  дихав  на  мене  своїм  теплим  подихом,  ззаду  почувся  знайомий  голос:
- Давайте  я  вам  допоможу.  –  в  цю  мить  я  відчув  як  хтось  ухопився  лагідно  мені  за  руку  і  повів  мене  до  виходу,  я  відчував  що  цей  хтось  усміхається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329591
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Юля Фінковська

Вона втікала

Вона  втікала  від  світу.  По  хмарах.  Разом  із  вітром
І  необачно  лишала  на  небі  сліди  асфальту.
Вона  хотіла  в  очах  у  когось  знову  стати  світлом,
Щоденник  мрій  для  надії  відводив  найпершу  шпальту.

Вона  втікала  від  себе.  По  небу.  Так  випадково…
Губилась  в  перлах  дощів,  відчувала  на  дотик  звуки.
Вона  втомилась  чекати,бачити  світ  присмаково,
Шукати  в  натовпі  погляд  і  натяк  на  теплі  руки.

Вона  втікала  від  всього.  По  відчаю,як  по  лезу.
Тремтіла  холодом  ранків,тремтіла  бажанням  жити!
У  заметілі  вітрин  коливались  думок  терези,
Вона  всього  лиш  забула  що  значить  когось  любити…

Вона  втікала  навшпиньки.  Ковтала  повільно  тривогу.
І  все  ще  бачила  сни,  відчувала  на  дотик  звуки.
Вона  хотіла  знайти  в  цьому  світі  свою  дорогу,
І  не  згасала  в  ній  мрія  про  рідні  і  теплі  руки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331344
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Леся Геник

Коханий…

***
Коханий...  Пригортаюсь  ніжно-ніжно.
Спасибі  небу  за  безцінний  дар  -
Плекати  в  грудях  душу  білосніжну
І  пити    вкупоньці  п’янкий  нектар
Весняних  див  у  лоскоті  вишневім...
Пацьо́рки  щастя  квітом  мерехтять.
Життя  стежини  встелено-травневі  -
Барвінковим  едемом  шелестять…
Яка  то  щира  днів  меланхолія:
Збирати  роси  -  мед  у  рукави!
Коханий...  Пригортаюся,  лелію...
І  в  небо  шлю  пресвітлі  молитви...
(13.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331242
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012


kulbabka

Я так люблю…

Я  так  люблю,  втікаючи  від  злив,
Сховатись  десь  під  явором  крислатим,
З-за  хмар  патлатих  сонечка  налив
Очима    волошковими    спивати.

Я  так  люблю  між  пахощів  хмільних
Ловити  слухом  ніжний  трепет  листу,
Вдивлятися,  як  порухом    весни
Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...

Мов  кіт  чудний,  завмерти  у  кущах,
Ловити  спрагло    наспіви  пташині...
Я  так  люблю  згубитись  у  думках,
Заплутатись,  як  сонце,  в  павутині.

А  потім,  очі    звівши    в    голубінь,
Радіти  тепло  майже  вщухлій  зливі!..
Я  так  люблю  крізь  повені  цвітінь
Впустити  в  серце  промені  щасливі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Олеся Яремчук

Про життя

Цей  дивний  шлях  у  сотні  кілометрів
Пройди,  лишивши  сумнів  за  плечима,
І  погляди,  що  скручують,  мов  петлі,
І  спогади  з  зеленими  очима.

Немає  часу,  але  йди  поволі,
Не  зупиняйся,  хоч  стомились  ступні,
Твій  кожен  крок  –    це  алгоритм  у  долі,  
А  в  спину  хтось  кричить  уже:  «Наступний!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331208
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012


Олеся Яремчук

Квартирант

Розчиниш  небо  в  кавовій  гущі,
Програєш  в  карти  свої  думки,
Від  мого  серця  повернеш  ключик,
Позатираєш  свої  сліди.

Торкнеш  годинник  по  сонних  віях,
Дихне  минулим  старий  курант,
Ти  був  господар  моєї  мрії,  
Тепер  зникаєш,  як  квартирант.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331209
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012


АнГеЛіНа

***

Обіймаю  весну,  запашні  розціловую  щоки,
Я  вдихаю  її,  я  смакую  блаженним  ковтком!..
А  у  серці  моїм  розспівався  розквітлий  неспокій,
Бо  весна  написала  роману  свого  енний  том…

Я  радію  так  їй!  І  вона,  певна,  поруч  радіє!..
Тільки  часом  примхливо  міняє  свій  усміх  на  сум…
Він  снує  по  думках,  мов  отруйним  безжалісним  змієм,
Та,  шалена,  його  я  візьму  привселюдно  на  глум!..

І  вже  знову  весна  пригортатиме  міцно  до  себе!!!
Аж  до  літа,  закохана  в  чари  її,  добреду!..
Бо  вже  ж  надто  кошлате  мене  зачаровує  небо,
Що  застигло  в  сплетінні  своїх  запорошених  дум…
                                                 26  березня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325274
дата поступления 26.03.2012
дата закладки 17.04.2012


АнГеЛіНа

Де ще так мило?

Я  живу  на  Зіньківщині.  Ось  -  вірш,  присвячений  моїй  Батьківщині.

Де  так  синьо  зацвіте  блават?
Де  в  тюльпанах  виграє  рубін?
Де  стежки  заплутались  між  хат?
Де  птахи  співають  срібнодзвін?

Де  так  сонце  розіллє  тепло?
Де  земля  всміхається  до  злив?
Де  таке  смарагдове  зело?
Де  врожай  зберуть  багатий  з  нив?

Де  добром  умита  кожна  мить?
Де  так  любо,  мило  дітлашні?
Де  іще  так  хороше,  скажіть?
Де,  як  не  в  Зіньківській  стороні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263911
дата поступления 08.06.2011
дата закладки 17.04.2012


Тетяна Луківська

Так хочеться ще вірити…

Так  хочеться  ще  вірити  в  добро,
Пройти  обабіч  сумоти  й  печалі.
Та  світ  обманом,    наче  замело…
І  опустилась  чорнота  вуалі.
А  сонце  сходить,  небокрай  горить,
Довкола  сипле  золотом    проміння..
Душа  моя  чомусь    за  всіх  болить…
Прошу  у  неба  ласки  і  терпіння:
Любити  роси,  у  яких  сльоза.
Попри  усе...піднятися    -  і  жити!
Серед  своїх  хай  буду  я  чужа,
Аби  лише  облуди  не  творити.
Невже  усім  не  хочеться  добра!
Чому  ж  тоді  так  брудно  поміж  нами?
Не  може  світ  вмістити  більше    зла…
Й  стинає  землю  паводком  й  цунамі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата поступления 10.02.2012
дата закладки 17.04.2012


Олеся Шевчук

Тиша

Ділюсь  мовчанням  з  тишею
Навколішки  просто  неба,
Душа  моя  блудить  вовчицею
Шукаючи  свого  Феба.  
Сполоханим  звіром  тікаючи
Несеться  кудись  на  Захід,
Втомленим  серцем  кохаючи
Вуста  його  з  запахом  ягід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323952
дата поступления 21.03.2012
дата закладки 17.04.2012


Окрилена

Прокинувся у душах березіль…

Дозволь  мені  
ввірватися  без  стуку  -
шаленим  вітром,  
повінню,  
дощем…
Прикласти  ніжно  
чудодійну  руку  -  
до  серця,  
щоб  пульсуючим  вогнем
медові  краплі  
пити  з  вуст  гарячих,
вдихнути  небо  -  
пахощів  ваніль...
Сміятись  дзвоником  
у  полі,  наче  
ПРОКИНУВСЯ    
У  ДУШАХ  БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись  цвітом  
в  росянистій  втомі,  
на  хвилях  завмирати  
у  плавбі...
Щоб  ми  були  
єдино-невагомі  -
дозволь  мені  
лишитися  
в  Тобі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата поступления 01.03.2012
дата закладки 17.04.2012


Окрилена

Омрію…

Омрію  Вас…
У  крапельках  сріблявих  -
п̕'янкі  лавандові  поля…
І  погляд  Ваш  золОчено-смаглявий,
зіниці  –  кАвове  зерня.

Одне  на  двох  -  
горнятко  кави,  
долоні  складені  в  бутон.
Який  же  дотик  Ваш  ласкавий!
І  як  же  пахне  цинамон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329768
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Володимир Шевчук

Доказ

Я  не  стану  навколішки  –  й  так  на  колінах  мій  дух  
І  літати  –  та  ні!  –  бо  й  без  цього  літаю  щоночі…  
Краще  серце,  де  лід,  урятую  від  злісних  задух,  
Краще  мрії  утілю,  які  ще  завчасу  пророчі.  

І  хіба  це  завада  –  душа,  від  природи  сумна,  
Коли  сни  у  долонях  любові  –  мов  ягода  в  джемі?..    
Доказала  ж  мені  твоя  врода  земна  (неземна!),  
Що  і  янголи  милі  існують  на  небі  в  едемі.  

05.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233094
дата поступления 05.01.2011
дата закладки 17.04.2012


Володимир Шевчук

Чом вогонь зіниць…

Чом  вогонь  зіниць  ледь-ледь  жевріє?  
Що  тебе  бентежить  стільки  літ?  
Що  у  світі  найсильніше?  (–  Мрії.)  
Що  найдивовижніше?  (–  Політ.)  

Що  бракує  ще  душі  шаленій,  
Щоб  як  слід  розважитися?  (–  Піст.)  
Хто  і  Бог,  і  зло  зі  смертних?  (–  Геній.)  
Хто  найщасливіший?  (–  Оптиміст.)  

Запитань  боятися  не    варто;  
Відповідь  –  не  ворог,  –  друг  звертань!  
Тільки  та  душа  стійка,  мов  Спарта,  
У  якої  світ  –  це  світ  питань.  

10.01.2011  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233998
дата поступления 10.01.2011
дата закладки 17.04.2012


Володимир Шевчук

Душа

(Валі  Савелюк)  


В  очах  
життєва  сила  
не  згоря,  
Якщо  ці  очі  
звернуті  
угору.  
Не  йде  тут  мова  про  
німу  покору  –  
То  все  у  грудях  та  
душа-зоря!    
Я,  знаєте,  
з  цікавості  горю:  
Душі  в  очах  
не  видно  й  
при  потребі,  
Як  днем  
не  видно  зір  
на  чистім  небі,  
Однак…  
є  спосіб  
бачити  
зорю  
Не  в  ніч.  
Не  в  ніч!  
Душа  –  
зоря  з  імли,  
То  світанкове  сяйво,  
як  поблажка!  
Пробитись  на  поверхню  
дуже  
важко,  
Коли  ніхто  не  відає  коли…    
Така  гучна,  
як  срібло  на  росі,  
Настільки  тиха,  
як  Велика  Берта…  
Це  саме  та  
субстанція  
відверта,  
Яку  ми  так  приховуємо  всі.  
А  знаєте,  от  що  таке  
душа?  
То  совість,  
чи,  
скоріше,    
засторога  
Від  грішного,  
щоби  боятись  Бога?..  
Чи,  
може,  
це  багатство  без  гроша  
Єдиного?  
Бо  зірку  у  імлі  
В  криниці  й  днем  
побачиш  
у  глибокій…  
Бо  тільки  та  душа  пізнає  спокій,  
Яка  неспокій  знала  на  землі.  



06.04.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328275
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Калиновий

І те, що зліпим, - те і маєм…

…Коли  Господь  створив  людину,
Шматок  малий  лишився  глини.
-  Що  хочеш  ти,  -  спитав  Творець,
Щоб  я  зліпив,  Адаме  любий?
-  Мені  на  голову  вінець  -
Корону  Щастя  –  дай,  щоб  згуби
Я  не  зазнав  в  своїм  житті!
Творець  помовчав  в  співчутті,
І  глину  в  руку  вклав  Адаму.
І  долю  з  тих  часів  свою  
Самі  вінчаємо  ми  –  в  драму,
Чи  в  мед,  чи  в  спочин  у  раю
Ту  глину  гарно  виминаєм.
І  те,  що  зліпим,  -  те  і  маєм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330911
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Калиновий

Мені болить…

Мені  болить,  бо  я  тебе  не  мав
Ні  ласки,  ні  любові,  ні  тепла,  -
А  може  все  позабував?  Спалив  дотла?

Мені  болить,  бо  я  тебе  не  маю
В  душі  лише  від  різок  слід
Іще  щемить,  ще  ниє.  Ще  страждаю.
Невже  навік?

Мені  болить,  бо  я    не  буду  мати
Тебе  ніколи.  Місце  те  пусте.
Пекуча  пустка.  Пустота  від  втрати
Болить  і  все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330972
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Невгамовний

МИ ПОВЕРНЕМОСЬ…

Будували  хату  навесні  лелеки,
Вмощували  вправно  знайдене  гілля,
З  музикою  сонця  із  країв  далеких
Матінки-природи  -  диво-скрипаля.

Діточок  лелеки  пестили  в  гніздечку,
Милувались  даллю  і  теплом  землі,
Під  високим  небом  на  села  краєчку
Посміхались  долі  степу  кораблі.

Пам"ятають  місце,  де  були  малими,
Де  розкрили  очі  й  підняли  крило,
Вже  свої  зростають,  вже  летять  за  ними,
А  колишнє  пір"я  світом  рознесло...

Найміцніша  сила  кожне  покоління
Змусить  повернутись  крізь  роки  буття
В  прадідову  землю,  де  батьків  коріння,
Де  початок  брали  молоді  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330961
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Innessanew

Українське письмо

Хай  з-під  пера  розквітнуть  квіти
І  радо  засміються  діти,
Прадавніх  гір  проснеться  казка,
Зігріє  доброта  і  ласка,
Там  оживе  легенда  сива,
Хай  не  весела,  та  правдива,
Зелена  зашумить  діброва,
Полине  пісня  колискова.

А  все  недобре  та  погане
Розчиниться  і  димом  стане.
І  згине.  
Щезне  навіки!

Бо  не  для  того  крізь  віки
Свою  красу  несла  велично
Вкраїнська  Мова  чарівнича,
Крізь  лихоліть  важкі  дороги,
Нашестя,  війни  та  облоги,
Щоби  загидили  красу
І  витерли  об  неї  ноги!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330628
дата поступления 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Леся Геник

Моє дитятко…

***
Моє  дитятко,  радосте,  надіє!
Ти  -  найясніша  зіронько  моя...
Поглянь,  як  за  віконечком  весніє,
Як  пишнобарвно  стелиться  земля...

В  долоньках  неба  -  сонячне  проміння,
Що  залоскоче  ніжки  павучка.
Вітрець-бешкетник  бавиться  із  тінню,
Берізонька  он  вибралась  гнучка,

Колише  мрії  на  високім  гіллі...
Чи  щастячко  виношує  тобі?
Які  ж  бо  бруньки,  пишні  та  дозрілі,
Які  ж  бо  очка  в  долі  голубі!

Та  хай  Господь  тебе  оберігає
На  кожнім  крочку,  у  чужих  світах.
Понад  тобою  щирістю  літає
Молитва  материнська  -  вірний  птах...
(22.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330941
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.04.2012


НАДЕЖДА М.

Шепіт вітру вчуся розуміти…

Шепіт  вітру  вчуся  розуміти.
Що  шепоче  він  стрункій  тополі?
Як  же  ніжно!  (Треба  ж  так  уміти!)
Гладить  листя  люблячи,  поволі.

То  шугне  у  небо  неозоре,
Осідлає  хмарки  легкокрилі,
То  полине  у  безкрає  поле
І  обніме  крилами  щосили.

То  пірне  у  довгі  мої  коси,
Витре  сльози  й  очі  зацілує.
З  квітів  позбиває  ранні  роси,
Щось  шепне  на  вухо,  пожартує.

То,  награвшись,  ляже  серед  гілля
І  складе  натруджені  вкрай  крила.
Треба  ж  відпочить  від  божевілля...
Дрімота  вже  очі  покорила...

Як  же  тебе,  вітре,  зрозуміти?
Чом  сумний  буваєш,  тихо  плачеш?
Можеш  ти  про  це  прошепотіти:
Чи  стає  тобі  від  цього  краще?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330928
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012


Юля Фінковська

Ти цілуєш долоні…

Ти  цілуєш  гарячі  долоні,
В  цьому  світі  лише  ти  один…
Випаровуєш  сльози  солоні,
Підсолоджуєш  буднів  полин

Ти  цілуєш  тремтливо  долоні…
Від  сьогодні  я  вірю  в  дива!
Просто  вільна,  в  твоєму  полоні
Просто  вперше,напевно,  жива…

Ти  цілуєш  натхненно  долоні  
Ледь  відчутно…П’ю  спокій  до  дна
Мчать  секунди,  немов  дикі  коні  –
Почалась  наша  перша  весна…

Місяць  грає  на  снів  саксофоні,
Обсипається  зоряно  цвіт.
Обережно  цілуєш  долоні…
Замикається  в  тобі  мій  світ…

Ти  цілуєш  долоні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330778
дата поступления 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

АНГЕЛ ТВІЙ ПОСТУКАВ У ВІКОНЦЕ

Збудилось  небо,  посміхнулось  сонце,
І  ангел  твій  постукав  у  віконце.
Твій  вірний  ангел  -  він  з  небес  спустився,
Щоб  спогад  про  цей  день  в  душі  лишився.
У  кожного  свій  ангел  є  на  небі,
Та  на  землі  теж  ангела  нам  треба,
Щоби  крильми  зміг  в  холод  обійняти,
В  важку  хвилину  руку  нам  подати...
Тих  ангелів  тобі  хай  не  бракує,  
Небесний  хай  від  зла  завжди  рятує,
Земний  же  хай  віддасть  тобі  всю  ласку,
Житя  хай  перетворить  в  справжню  казку.
А  я  тебе  сьогодні  обіймаю.
І  все  прекрасне  від  душі  тобі  бажаю:
Щоб  твоє  серце  смутку  не  зазнало,
Щоб  щастя  повноту  воно  пізнало,
Щоб  твої  мрії  всі  були  здійсненні  -
І  мрії  серця,  і  в  житті,  й  на  сцені...
І  пам"ятай:  з  тобою  поряд  -  люди,
В  яких  любов  до  тебе  завжди  буде.


Ангельського  покрову  Вам  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328700
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 16.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

Я, МОВ У ПУСТЕЛІ, ЗНЕМАГАЮ

Якщо  людину  у  пустелі  залишити
Без  їжі,  без  води,  на  самоті,
Скажи:  змогла  б  вона  тоді  прожити  -
Чи,  може,  впала  би  на  тім  путі?

Ніхто  в  пустелі  руку  не  простягне,
Ніхто  в  пустелі  не  подасть  води...
В  пустелі  -  сам...  І  сподівання  -  марне,
Тут  допомоги  не  чекай,  не  жди.

І  я,  мов  у  пустелі,  знемагаю,
Іду  -  та  щось  підкошує  мене.
Тебе  я  кличу  -  чуєш,  я  благаю,
А  ти  говориш:  "Усе  в  житті  мине".

Руки  мені  чомусь  не  простягаєш,
не  залишаєш  у  душі  надій,
Я  ж  так  чекаю  -  ти  це  добре  знаєш  -
Що  скажеш:  "Я  з  тобою,  я  вже  твій"!

Ти  знаєш,  ти  це  добре  знаєш:
Прочиною  моїх  страждань  є  саме  ти.
Хоч,  може,  ти  до  цього  вже  звикаєш,
Та  я  не  можу  хрест  такий  нести.

А  ще  я  знаю,  дуже  добре  знаю,
Що  в  твоїм  серці  теж  є  почуття.
Але  чомусь  не  скажеш  ти:  "Кохаю".
А  тільки  -  що  жорстоке  це  життя.

Життя  жорстоке,  так,  -  куди  не  глянеш.
Куди  не  підеш  -  кращого  не  жди.
А  я  чекаю,  що  моїм  ти  станеш,
Моїм  навіки,  чуєш?  Назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329350
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 16.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012


kulbabka

Великий день

Великий  день-який  великий  день!
З  двінниць  високих  величальні  дзвони,
Пташки  розносять  вервиці  пісень,
На  білих  фанах-вишиті  ікони.

Довкола  церкви-богомільний  люд,
На  сонці  сяють  золотаві  бані
І  писанки  у  кошиках  цвітуть,
І  смачно  пахнуть  пасочки  рум'яні.

Колише  ніжний  теплий  вітерець
Свічок  воскових  язички  шовкові.
Спиває  Бог  з  намолених  сердець
Іскристі  роси  світла  і  любові.

Гойдає  дзвін  освячену  весну
В  цю  світлу  днину,  радісну  і  милу,
Де  кожен  з  нас  душею  осягнув
Святої  жертви  переможну  силу..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата поступления 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012


Валя Савелюк

ВЕЛИК! ДЕНЬ

зібрала  ніч  
свої  зірки́
в  разки́
і  кинула
до  скриньки  –
до  схованки…

Світанок
олівцем  простим
кладе  упевнені  штрихи
і  перші  помаранчеві  мазки́  –
спішить  наводити
свої  
порядки…

у  за́тишках  
ворушаться  пташки:
готують  скрипочки́,
навощують  смички  –
всі  півники  і  курочки́,
самці  й  сами́чки…

ось-ось
під  срібний  передзвін  роси
замерехтять
на  всі  лади  і  голоси  –
на  повні  горлечка  і  груди:
вставайте,  люди,
до  великодньої  
ранкової  молитви
у  світі  ці́лому!  
наш  світ  –  
оригінальний  
Божий  ви́твір.

скільки  життя
і  непримітної  краси
у  світі  цьому  -
досконало  білому…

...кожен  день  –  як  Великдень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329937
дата поступления 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012


Окрилена

Незабудки

У  хвилини  вечірнього  смутку,
як  на  призьбу  кладе  булаву  
ясне  Сонце  -  несу  незабудки,
наче  пам'ять  про  Тебе  живу…

І  єдиному  Богу  відомо  -
як  Тобі,  як  мені  вже  без  нас….
Бо  такої  блакиті  як  вдома
не  знайду,  хоч  шукала  не  раз.

Я  забуду  дороги  і  втому,
застелю  білосніжний  обрус  -
незабудки  як  завжди  на  ньому…
Посміхнуся,  на  стіл  обіпрусь…

Надвечір̕'я  огорне  любистком,
місяць-глек  молоко  розіллє…
Розстилається  тиша  батистом…
Відчуваю…  Ти  поруч…  Ти  є..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Юля Фінковська

Заварю тобі чай (Світанково- інтимне…)

Заварю  тобі  чаю  пахучого  вранці...
Розмішаю  у  ньому  солодку  ваніль
Крапля  сонця  лишилась  багрянцем  у  склянці,
Розчинивши  любов’ю  знекровлений  біль

Із  долоньок  наллю  тобі  меду  краплинку,
Ароматного,  з  присмаком  карих  небес.
Ти  в  душі  збережи  цю  тремтливу  хвилинку,
Хай  це  буде  одним  із  миттєвих  чудес...

Зайчик  сонця  заплутався  в  тебе  в  волоссі…
Розчиню  в  склянці  ніжний  сироп  забуття
Весь  мій  світ  потонув  у  очей  безголоссі
Ти  -  як  чай,у  тобі  розчиняюсь  і  я…

Заварю  тобі  чаю  пахучого  вранці,
Щоб,прокинувшись,ти  усміхнувся  на  мить
Ранок  знову  потоне  в  чуттєвій  мовчанці…
Ми  так  близько,допоки  реальність  ще  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329815
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012


Tshway

Запятые

Растеряность  и  неопределенность
сменяет  веселье.
Безудержное  веселье
сменяет    легкая  грусть.
Грусть  сменяет  тоска  беспросветная.
Вот  когда  растерянность
кажется  верой,
а  неопределенность  -
точкой  опоры.
Но  по  щекам
безудержно  текут
только  запятые...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329069
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012


Невгамовний

Всему свое время…

Вы  знаете  -  я  слышу  голоса,
Вы  верите  -  их  разложил  по  полкам,
На  льду  интуитивном,  очень  тонком
Скользит  устало  вера  в  чудеса.

Вся  бесшабашность  розовых  идей
Покрылась  будней  прагматичной  пылью,
Лед  превратился  в  воду,  воду  -  вылью,
Чтоб  пеплом  стал  костер  минувших  дней.

Листая  дни  и  пачкая  страницы,
Кромешной  тьмой  насилуя  глаза,
Не  дам  огню  былому  повториться
И  не  услышу  больше  голоса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329345
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012


kulbabka

Татові

В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Вишень  пахучих  біла  заметіль
І  на  омиту  променями  хату
Вітри  весняні  віють  звідусіль.

Так  свіжо  пахне  зорана  землиця-
Такий  знайомий  серцю  холодок!..
В  ранковім  сонці  лагідно  сріблиться
Старих  порІчок*  росяний  листок.

Кущі  малини  кинулись  по  плоті,
Між  шпаргалинням*  міцно  заплелись.
А  ви,  як  завше,  танете  в  роботі-
Такий  невтомний,  дужий,  як  колись...

Вже  й  сивина  вас  вибілила,  тату,
Наклав  відбиток  на  обличчі  час...
Не  раз  у  землю  вмочено  лопату,
Шовкові  трави  скошено  не  раз.

І  кінь  прудкий,  осідланий  завзято,
Не  раз  під  вами  іскрами  задув.
В  городці  нашім  так  відрадно,  тату,
Така  потіха,  звідки  не  прийду...



*Порічки(діал.)-червона  смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі  дощечки,з  яких  складається  паркан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата поступления 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012


АнГеЛіНа

Хата без життя

Хвилина    мовчання...    В    скорботі    зажурений    дім...
 Скінчилось    життя    тут...    Зітхнула    старенька    хатина...
 І    схлипує    вікнами    мертвий    будинок    без    спину,
 Бо    більш    не    заб'ється    господаря    серце    у    нім...

 Уже    не    притуляться    тепло    до    стін    рушники,
 Ніхто    більше    сміх    у    цій    хаті    бездумно    не    зронить...
 Заплакались    глухо    в    куточку    забуті    ікони,    -
 Молитва    не    буде    проказана    в    домі    ніким...

 Чорніє    від    страху    хатина    щомить    без    людей,
 І    стіни    тремтять    під    квітневими    сльозо-дощами...
 Вже    серце    хатини    давно    похитнулось    на    зламі,
 Лиш    кіт    біля    хвіртки    так    вірно    господарів    жде...
                                                                                           8    квітня,    2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328764
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012


kulbabka

Вже не злелію…

Вже  не  злелію  той  журливий  клен,
Що  ти  зрубав  край  битої  дороги...
Байдужий  вітер  свище  між  антен,
Дощі,  мов  струни,  б'ються  об  пороги.

Вже  не  злелію  трепетну  печаль-
Оту  кленову  лагідність  листочків...
Пекучий  щем  вплітається,  мов  шаль,
Поміж  сумних  віршованих  рядочків.

Десь  за  вікном  розніжиться  весна-
Яка  п'янка!Такої  більш  не  буде!..
А  ти  не  бійся,  винесу  одна
Оту  ганьбу  оплакану  між  люди...  

І  позбираю  згаслі  кольори-
Моїх  надій  обпалене  ганчір'я...
Хіба  ж  не  ти  про  щастя  говорив?
І  пух  летів  кульбабовий,  мов  пір'я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата поступления 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012


Ліоліна

Ванька-встанька

Звездочки  на  небе  светят
Светлячками  в  темноте,
Спят,  наверное,  все  дети
И  игрушки  на  земле.

Ванька-встанька  спать  не  хочет,
Непослушный  он  какой!
Я  ему:  «Спокойной  ночи!»
Он    кивает  головой.

Я  его  -  под  одеяло,
Он  опять  встает,  не  спит.
Раз  игрушка  не  устала,
То  и  пусть  себе  стоит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328142
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 07.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012


Ветра

пить росу…

И  будет  день,  как  прежде,  пить  росу
и  шить  из  шелка  маленькие  крылья
весенним  мотылькам.  И  золотистой  пылью
их  нежных  крыльев  окроплять  слезу,
что  уронил  подснежник.  Первый.  Хрупкий.
Он  к  солнцу  тянется,  протягивая  руки,
неся  улыбку  твоему  лицу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327896
дата поступления 05.04.2012
дата закладки 07.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТВОЇ СЛОВА, ПОДРУЖЕНЬКО, СЛОВА (Поетесі Надії Кметюк)

Твої  слова,  подруженько,  слова...
То  не  слова,  то  мабуть  дивні  птиці.
Зелений  гай  у  розмаїтті  дня
І  безліч  квітів...  З  кольором  блакиті
ведуть  розмову,  наче  гомонять.

О,  там  либонь,  твоя  колисонька  небесна?
І  райдуги  весло  і  лебедина  пісня.
Тюльпан  вогнистий  прикращає  весни,
Причепурив  своє  зелене  листя,
Мов  келихи  червоного  вина.

Піонія  невинна  плаче...  Багряніють
її  пелюсточки  розвітли,  мов  серця.
Так  утішають  кожного  в  подвір'ї,
Даруючи  всім  Божого  добра,
Що  навіть  заросилася  травинка.

Де  ти  знаходиш,  Надю,  ці  слова
Бузка  чарівність  і  п'янку  черемху?
Може  секрет,  що  там  твоя  душа
що  ранку,  мов  як  лебедем  возреслим
Розсиплюєш  по  пагорбах  квітки.

Може,  дарунок  з  неба  хтось  прислав,
Із  тих  ікон,  що  дивляться  у  очі?
Невже  ці  весни    хтось  таки  приспав,
І  Божий  Світ,  що  так  любити  хоче,
Що  сонечком  і  веснами  цвіте?

А  ти  все  оживляєш  золотим  пером
І  надихаєш  кожному  -  Любові,
Як  плаче  сад,  за  зроненим  листком,
Так  боляче  за  кожного  у  слові,
І  молишся,  щоб  спраглих  напоїть

молитвами,  в  яких  шукають  правди,
І  лине  спів  Архангела  пречистий,
Так  хочеться,  туди  пішком  піти
Припасти  до  колін,  де  так  врочисто
Тебе  зустріне  Божа  благодать.

Ранкова  чистота  в  написаних  віршах,
Весна  -  октава  квітів,  стежичка  росиста.
Здається,  бачу  я  тебе  у  снах,
Де  у  словах  розквітла  квітонька  містична.
В  надії  ми  шукаємо  свій  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328212
дата поступления 06.04.2012
дата закладки 06.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

У ЖМЕНЬКАХ ДОЩУ (Для СВІТЛОЇ КОНСУЕЛИ дарую ці рядочки слів…)

Плаче  калина...  Грона  червоні
ронять  сльозинки-роси.
Хто  ж  тобі  мила,  люба  дівчино,
Жалі-слова  приносив?

Не  плач,  кохана...  Вітер  гойдає
Висушить  краплі  рясні.
Ти,  ще  на  світі  нічого  не  знаєш
Камінь  в  них  серце  і  жила  сухі.

Хай  тобі  пісню  співа  соловейко,
Біля  криниці,  воріт.
Знай,  що  найкраще  у  тебе  серденько
Втому  лікує  і  пишуть  пісні.

Ти  не  дивись,  бо  чимало  на  світі
Бачать  у  тобі  красу...
Хай  рясний  дощик  окроплює  грона,
Сипле  у  жменьках  дощу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327963
дата поступления 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


kulbabka

Моя земля готується до свят…

Моя  земля  готується  до  свят,
В  люстерку  неба  гарно  чепуриться.
А  понад  нею  Господа  десниця*
Жене  хмаринок  золотавий  ряд.

Моя  земля  полощеться  в  росі
Перед  святим  Христовим  Воскресінням
Таким  шовковим  піниться  цвітінням,
Що  аж  дивуюсь  неземній  красі!

І  доторкаюсь  кінчиками  вій
Того  п'янкого,  лагідного  дива...
Яка  ж  душа  небачено  щаслива,
Що  є  причетна  до  таких  подій!..

І  що  спиває  світлий  той  нектар,
Немов  джерельну  кришталеву  воду,
Милуючись  на  дивовижну  вроду,
На  той  прекрасно-незбагненний  дар!

Моя  земля  готується  до  днів
Святої  Пасхи,  світла  і  любові,
На  сонці  гріє  котики  вербові
На  струнах  вітру  награє  пісні.

Бо  в  день  недільний  зі  святих  небес
Господній  дзвін  врочисто  пролунає
І  пронесеться  рідним  моїм  краєм,
Щаслива  звістка,  що  Христос  Воскрес!



*Десниця(архаїзм)-рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327907
дата поступления 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012


kulbabka

Весняний листопад

Ох,  листопаде,  що  тобі  я  винна,
Що  ти  прийшов  в  цю  березневу  мить?
П'янка  весна,  тендітна  і  дитинна,
Лебідкою  пірнула  у  блакить.

Захолидило  краплями  на  скронях,
Проллявся  дощ  крізь  ситечко  небес.
Чи  я  тебе  накликала  безсонням,
Що  ти  в  мені  негадано  воскрес?

І  устелив  думки  опалим  листям,
Пожухлий  аркуш  спогадів  надніс...
Таким  крихким  прозірчастим  намистом
Моя  весна  обсипалась  з  беріз.

І  розчинилась  мрія  лебедина
Між  сизих  крил  обірваного  сну...
Ох,  листопаде,  що  ж  тобі  я  винна
Що  ти  весну  на  осінь  обернув?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата поступления 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012


kulbabka

Така вже доля…

Не  треба  солодити  гіркоту-
Пощо  примара  щастя  серед  пустки?
Хіба  ж  я  винна,  що  знайшли  не  ту
І  мрії  розлетілися  на  друзки?

Хіба  ж  я  винна,  що  любов  гірка,
Що  поряд  почуваємось  чужими?
Така  вже  доля,  пане  мій,  така:
Нас  часто  зводять  у  житті  не  з  тими.

І  часом  нас  закохують  не  в  тих-
Такий  раптовий  станеться  трафунок*...
Не  треба  підливати  гіркоти
У  невзаємно-щирий  поцілунок.

Давайте  я  Вас  просто  відпущу
Без  докорів,  претензій  і  театру
В  палкі  обійми  теплого  дощу,
І  не  вдавайтесь  більше  до  азарту.

Не  треба  солодити  гіркоту,
Давайте  змовчимо  не  так,  як  завше...
Життя  вам  ще  підкине  саме  ту-
Така  вже  доля,  пане  мій,  така  вже...



*Трафунок(діалектне)-випадок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Патара Бачія

Ох, краще б не любила королів…

Я  змалку  не  любила  королів,
Ні,  не  казкових  –  справжніх,  із  натури…  

Лілія  Ніколаєнко  Я  змалку  не  любила  королів!


Хотіла  за  монарха  заміж  змалку,
Або  за  принца  на  лихий  кінець.
І,  щоб  меча  мав  збоку,  а  не  палку,
І  щоб  на  вроду  був  він  красавець!

Не  склалася,  на  жаль,  моя  так  доля
І  взяв  мене  не  принц  і  не  бастард.
Я  вчителюю  у  середній  школі,
Коли  є  час,  кладу  пасьянс  із  карт.  

На  принца,  знаю,  я  уже  надії
Не  маю,  бо...  поважний  вік.
Та  не  матютя  я,  людина  дії,
Ще  буде  КОРОЛЕМ  мій  чоловік!!!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326411
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012


Леся Геник

Дякую…

***
Я  дякую  кожному  з  Вас!
За  краплі  надії  в  долонях,
За  слівності  щирий  окрас,
За  теплі  родинності  грона...

Що  Ви  у  буремності  днів
Лишаєте  люблячим  серце
Між  пишних  оазних  віршів  -
Щодень  повноводне  озерце!

Я  дякую,  Любі,  що-час
За  Бога  в  душі  світло-чистій!
Що  з  Вами  кавую  щораз
У  ангельськім  Музи  намисті...

Й  молю  про  добро  нині  небо
Для  кожного  -  щастя  по-свому...
І  прошу  Вас  щиро  до  себе  -
До  свого  гостинного  дому!
(30.03.12)
*********************
Щиро  Вам  дякую,  мої  дорогі  друзі  -  Поети  і  Поетеси,
за  щирий  дарунок  любові  і  тепла,  за  те  свято,  
сотворене  нині  Вами
І  гостинно  прошу  Вас  до  святкового  столу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326418
дата поступления 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012


Юля Фінковська

Сповідь вітру

Вітер  розлючений  зорі  жбурляв  у  траву,
Зорі  згасали,не  ставши  для  когось  бажанням...
Пристрастю  диких  думок  рвав  небес  синяву,
Вітер  всього  лиш  ділився  смертельним  стражданням

Він  розумів,  що  для  щастя  відведена  мить...
Мить,за  яку  треба  стільки  на  дотик  відчути.
Спрагло  ковтав  киселеву  небесну  блакить,
Щоб  у  припливах  мрійливості  не  потонути!

Вітер  чекав  до  тремтіння,до  кінчиків  вій...
Знав,  що  неправильно,знав,що  це  щось  нетривале.
Вперто  шукав  забуття  від  солодких  надій,
Хоч  на  миттєвість  заснути,  як  листя  опале...

Вітер  розлючений  зорі  жбурляв  у  траву,
Зорі  згасали  ,не  ставши  для  когось  бажанням...
Пристрастю  диких  думок  рвав  небес  синяву,
Вітер,як  я,пломенів  ефемерним  коханням...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325921
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012


Solomia

ОТ І ВСЕ, ЩО ПОТРІБНО…

Відчувати  серце  твоє  поряд,
Тамувати  шалений  вир  мрій,
Чути  дотики  рідних  долоней,
ЛЕгким  струмом  на  ніжній  щоці,
Задивлятись  невпевнено  в  очі,
І  губитись  в  полоні  обійм,
Бути  всім,навіть  тим,ким  не  взмозі,
І  щоб  більше  ніхто  не  посмів...

Дивні  плани  на  склі  малювати,
І  мовчати,де  випав    пробіл,
Щоб  за  рамки  всі  винести  спами,
А  чуття  не  звести  у  турнір.
Нехай  тишу  зриває  лиш  шепіт,
І  забудеться,що  на  землі,
В  нашім  небі,не  сьомім,хай  першім-
заіскриться  двох  долей  політ.

От  і  все,що  потрібно  душі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325621
дата поступления 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012


kulbabka

Куди не гляну…

Куди  не  гляну,  всюди-тільки  ти,
Снуєш  туди-сюди,  чудна  людино!
А  серце,  мов  ображена  дитина,
По  днях  прожитих  черкає  хрести.

Пощо  тривожиш  спокою  струну?
Чи  може  я  сама  її  тривожу
І  уповаю  знов  на  милість  Божу,
Що  нам  повернуть  з  попелу  весну?

І  доторкаю,  ніби  й  ненароком,
Дрібні  шпаринки  відболілих  ран...
Який  солодкий  той  самообман!
Яка  ж  бо  правда-підла  і  жорстока...

Куди  не  гляну-проблиски  весни,
Шовкове  небо  сьорбає  калюжі...
О,  не  виказуй  ту  страшну  байдужість!..
Вже  краще  у  ненАвисть  оберни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325770
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Валя Савелюк

ЦВЯХИ І СЛЬОЗИ

Гріхи  –
як  цвяхи…

це  щось,  
чим  психо-нестабільні  люди,
в  припадках  
диких  екзальтацій,
прицвяхували
і  себе,  і  світ  
до  Т-подібної  ганебної  споруди  

це  щось  таке  –
тягуче  й  неминуче,
що  гайно  убиває
і  неквапно  мучить,  
катує  насолодно  –

самотерзатись  принародно  –
дуже  давно  вже  
стало  
дуже  модно…

гріхи  –  
це  щось  уроджене…  
ні,  первородне!
невиліковне  щось  
і  неприродне…

на  зцілення
прогнози  безутішні  –
усі  ми  
безнадійно  грішні.

…яке  тверде  
безжалісне  каміння
прицільно  упаде
трощити  й  розбивати  черепи́  –
мерзоти  повні,
а  ще  –
вогню  непогасимого  снопи…
бо  ми,
без  сумніву
і  без  розбору  –  всі  гріховні.

яких  немислимих  тортур
чекаємо  і  кличемо
на  всіх!
за  всі  провини…
але  
зневіра  в  милосердя  Боже  –
чи  не  найтяжчий  гріх?
як  і  осудження  
людиною  людини…

о,  садо-мазохісти  й  психопати!
вам  аби  мучити  й  страждати!

і  я,  і  ти,  
і  –  діти…  
за  те,  
що  ми  вчимося  йти,
спіткнувшись,
допускаєм  помилки́  –

оці  людиноненави́сники
такої
пророкують  нам  науки
від  люблячої
Божої  руки?


жорстоку  помсту  і  покару
віщуєте,    
як  чаклуни,
що  накликають  хмару  
невідворотну  грозову  –
на  власну  голову…

сліпий  і  самовпевнений  Адам:
по  вірі  вашій  –  буде  вам!

хто  вивернув
для  чого  навпаки
Слова  Христові?

як  мертвоїдні
грифи  і  круки́,
доводите  віки  й  віки,
що  страх  –
сильніший  од  Любові.

брати  і  сестри,  в  Бозі  любі,
безсилу  ненависть  свою
й  потребу  в  згубі  –
приписуєте  Люблячому  ви!

про  що  й  до  кого    ж
ваші  молитви́  ?

раби  і  прихвостні
вождя  і  пахана,
якому  ввірили  рішати:
кому  підбор  дозволено  лизати,
кого,  смакуючи,  на  смерть  карати.

…хіба  Ісус  кого  карав?
Він  
власним  прикладом  навчав,
як  треба  жити,
і  ближніх,  як  братів  своїх,  
любити.

як  хтось  спіткнувся
випадково,  
брате!
ти  руку  подаси  –
чи  станеш  добивати?
отож…
якщо  ми,  грішні,
уміємо  прощати  –
наскільки  ж  більший  нас
небесний  Тато!


…так,  грішні  ми.
уже  тому,  
що  народилися  людьми…
але,  згадаймо,  
Хто  сказав  і  де:
без  волі  Божої
і  волосина  не  впаде…

в  своєму  незнанні
ми  –  грішні…
і  плачемо,  
як  діти  безутішні.
самотні  діти,
сиро-ти…
вчимося  жити,
дорогами  тернистими  іти…

я  знаю,  знаю!
Ти  –  добрий  Пастир,
і  не  покинеш
жодної  душі,
що  втрапила  у  вир,
чи  впала  в  у́рвище,
чи  ще
десь  заблукала  
у  непролазній  очеретяній  глуші́…

я  знаю!
Ти  приго́рнеш  до  грудей
усіх  натомлених,  
надломлених  людей…

долонею  пречистої  десниці
утри  нам  сльози,  
омий  забруднені  
дорожнім  пилом  лиця,
загой  кроваві  рани  і  вавки́  –
і  ми  засяємо  в  гіссопі  
всі,
як  у  росі  –  
злеліяні  в  саду  Твоїм  квітки,
забринимо,  
як  радісні  струмки…

під  лагідністю  Правої  Руки,
як  під  вселюблячим  
і  рідним  небом,
сховай  нас  всіх
і  прихисти

навчи  і  просвіти!
прости…

Твої!  Твої!

ми  –  не  святі,
та  маємо  од  Тебе  
великий  Хист  –
очиститись  у  щирім  каятті…  


я  вірю  в  Бога  доброго,
мого́,
Який
підтримує  і  вчить.
у  всеосяжній  Істинній  Любові
Христовій
не  маю  сумніву  й  на  мить.



не  вірю  у  чужого  
злого  бога  я  –
така  стезя
упевнено  
начертана  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325763
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Леся Геник

Коли ти всміхаєшся…

***
Коли  ти  всміхаєшся...  Тільки  устами,
А  очі  ховаєш  за  вії  -
Тримаюсь  за  дійсність  безсило  руками.
І  тану,  і  тихну,  і  млію...
Немов  надвечір’я  у  зорянім  танці,
Стрибає  у  грудях  моління.
Надії  –цнотливо-палкі  пуританці,
Схиляють  під  ноги  склепіння.
Коли  ти  всміхаєшся...  Кутиком,  скраю  -
Ловлю  кожен  порух  душею!
Мені  усміх  твій,  наче  доторк  до  Раю,
Мов  сонячний  день  над  межею...
(24.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325586
дата поступления 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012


Solomia

…не любов…

...стіна  між  нами  в  безліч  кілометрів,
щоразу  все  з  нуля  і  сам  на  сам,
Сухе  "привіт"  відлунням  в  телефоні,
Зізнаннями  собі,що  заслабка.
І  наче  вільна,та  чомусь  сьогодні,
Здається  під  ногами  не  земля,
Напевне,другорядні  грали  ролі,
бо  та  любов  так  мало  прожилА...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325114
дата поступления 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012


Тамара Шкіндер

Не зупиняють подиху…

Не  зупиняють  подиху
Зримовані  рядки,
Мов  вибрані  із  мотлоху,
Обтріпані  шматки.
У  вирі  пустослів’я,
Рахує  миті  час.
Вишукує  чар-зілля
«Дозрілий»  парафраз
Із  виписок,  покритих
Архівним  пилом  книг,
Вже  кимось  пережитих,
Задуманих  інтриг.
Не  доторкнеться  серця
Нещира  гра  в  слова.
Бо  чистим  є  джерельцем
Поезія  Жива.
На  камені  посіяне,
Зерно  не  проросте…
Бо  правді  буде  праведне,
А  решта  все  –  пусте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318748
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 24.03.2012


Тамара Шкіндер

Світлий березень.

День  нанизує  хвилини
Щораз  більше,  мов  намисто
Осяйне,  дорогоцінне.
Коригує  форму  змістом.

По-весняному,  дитинно
Світлий  березень  радіє!
Вітру  помахом  неспинно
В  серці  оселя  надію,

Що  прийдешній  день  освятить,
Воскресить  все  наймиліше.
Час  оновлення  –  це  свято!
Мрія  стала  світлим  віршем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323301
дата поступления 19.03.2012
дата закладки 24.03.2012


Тамара Шкіндер

Я вже не згадую тебе.

Я  вже  не  згадую  тебе.
Ти-сон,  що  так  давно  не  сниться.
Захмарне  небо  голубе,
Мойого  серця  таємниця.

Лишайсь  повік  естампом  мрій
На  полотні  моєї  долі.
Немов  шалений  буревій,
Пронісся  шквалом  в  чистім  полі.

І  розродилась  з  під  небес
Щасливих  днів  цілюща  злива.
Шал  пристрасті,  як  грім  воскрес...
О,  Боже,  я  була  щаслива.

Та    роз\"єднала    доля  зла,
І  не  шукай  тому  причини.
Кохання  річка  в  два  русла
Враз  розлилася  долечинно.
 
Ти  не  вертайсь,  коли  літа
Посіють  сум  невинним  жартом.
Ти  вже  не  той  і  я  -  не  та.
Минуле  зачіпать  не  варто.

Я  вже  не  згадую  тебе...
Та  інколи  нехай  насниться.
Безхмарне  небо  голубе,
Й  сердець  одвічна  таємниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата поступления 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012


Віталій Назарук

Яка ж це держава, де мови немає

Яка  ж  це  держава,  де  мови  немає,
Хоч  є  в  Конституції  мова  державна,
Із  телеекранів  її  ми  не  чуєм,
Вона  хоч  державна,  але  є  безправна.

Північний  сусід  нам  свій  суржик  вселяє,
Нав’язує  фільми,  пісні,  щирі  мати,
Проте  і  своєї  пів-мови  не  знає,
А  нас  научає,  як  нам  розмовляти.

Не  маємо  зброї  від  них  відбиватись,
Єдина  в  нас  зброя  -  це  любляче  слово,
Та  час  ще  наш  прийде,  нам  треба  триматись,
Щоб  рідна  звучала  для  нас  колискова.

Народе  стражденний,  невже  ти  без  слова,
Чи  мова  сусіда  для  тебе  є  рідна?
Співаймо  своєю,  в  нас  пісня  чудова
І  мова  державна  чарівна  і  гідна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322142
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 17.03.2012


kulbabka

Ранкова тиша гусне над селом…

Ранкова  тиша  гусне  над  селом,
Летить  весна-прекрасна,  юна  Геба*!
Таким  вершковим  піниться  теплом
Бузково-ніжне  шовковисте  небо...

Дзвенять  довкруг  пташині  голоси
Летять  луною  гучно  по  діброві
І,обтрусивши  хутро  від  роси,
На  сонці  мліють  котики  вербові.

Стара  криниця  сірим  журавлем
З  води  черпає  сонячну  монаду,
А  сонце  вже  солом'яним  брилем
Висить  на  вітах  стишеного  саду.

І  так  мене  дурманить  світлий  день,
Таке  блаженство  розтинає  груди!..
Нарву  зо  жменю  радісних  пісень
І  понесу,  всміхаючись,  між  люди!  



*Геба-в  античній  міфології  богиня  вічної  молодості.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата поступления 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Віталій Назарук

Моя душа вся віршами промокла

Душа  моя  вся  віршами  промокла,
Цей  плащ  від  сліз  сушити  може  вітер,
Благословити  має  тільки  доля,
Кохання  Музи  може  лише  гріти.

Вдягну  пропахлу  сумом  одежину,
Яка  зігріє  плечі  коли  холод,
І  виберу  протоптану  стежину,
Бо  долі  я  своїй  давно  не  ворог.

Кохання  оспіваю  в  рідній  мові,
В  любисток,  чорнобривець,  вкладу  душу,
Хай  квітне  на  землі  високе  слово,
А  я  писати  і  ще  жити  мушу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Леся Геник

Якщо дарунок…

Присвячую  Світанкові...
***
Якщо  дарунок  півнебес  -
Тобі  дарую!
Коли  в  цілунках  світ  увесь  -
Уже  цілую!
Якщо  трембіти  неземні  -
То  трембітаю!
Коли  ж  бо  квіти  чарівні  -
То  вже  квітчаю
Твоє  усміхнене  вікно
На  щиру  долю!
Горить  чуттєве  "пломено́"  -
Горне́  любов"ю!
Десь  між  пелю́стками  троянд
Живе  надія...
У  зореносний  пишний  сад
Тепла  насіяв
Світанок  ніжний  з-поміж  хмар,
Невтримна  воля...
Твоя  душа  -  безцінний  дар,
Весняна  доня...
Найкраще  все  в  обіймах  літ
На  таці  пишній
Несе  сьогодні  всенький  світ,
Отець  Всевишній...
(15.03.12)

З  Днем  Народження,  любий  Світаночку!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322181
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Анна Вейн

З Небом…

Коли  на  груди  ляже  камінь  -
не  відвернуться  Небеса:
зігріє  сонце  в  неба  храмі,
повірю  знов  у  чудеса.

ПригОрне  ясен  світ  ласкАво  -
зі  мною  -  небо.
Треба  жить,
іти  вперед  бадьоро,  жваво.
Усе  мине.
Переболить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322207
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012


Зеновій Винничук

Олесик

Лежить  Олесик  у  траві,
Зорить  у  височінь,
Над  ним  пливуть  хмарки  легкі,
Ховають  сонце  в  тінь.

То  чорний  вовк  вгорі  біжить,
Женеться  за  конем,
То  дід  страшний  згори  кричить,
Вимахує  дубцем.

А  там  маленька  дівчинка
Танцює  па-де-де,
За  нею  лине  гусочка,
Пита:  "  Табун  мій  де?"

Лежить  Олесик  у  траві,
Течуть  думки  ясні,
І  так  легенько  й  весело
Пливти  в  казковім  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322045
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Зеновій Винничук

Я бачив як літали ластівки

Я  бачив  як  літали  ластівки,
У  теплому  хліву  гніздечко  звили,
Неначе  справжні  зодчії-майстри,
До  грудки  грудочку  землі  ліпили.

Подумав  я  собі:  "От  в  кого  треба  вчитися
По-справжньому  трудитися",
Маленькі  чорно-білі  ці  пташки
Працюють  щиро,  залюбки.

Із  ранку-раннього  вони,
Веселенько  щебечучи,
Помоляться  Святому  Богу,
Себе  в  порядок  приведуть
І  радо  до  роботи  йдуть.

Невтомно-швидко  вниз,  угору,
Як  човники  стрімкі  снують,
Комах  нанизують  в  ту  пору
Й  чимдуж  в  гніздо,  бо  діти  ждуть.

Я  бачив  як  літали  ластівки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322047
дата поступления 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012


Леся Геник

Запалімо вогонь на прощання…

***
Запалімо  вогонь  на  прощання...
Ти  мене  відпускаєш  сьогодні
Під  мелодії  серця  -  звучання
Безсловесної  півнелюбові...

Розколисаний  місяць  у  хмарах.
Ниті  пам’яті.  Долі  облуда.
Під  санскритне  ледь-чутне:  не  пара...
Ледь-вловиме  прощальне:  не  буду...

Вітер  полум’я  стелить  під  ноги.
Незабудки  зітліють,  пов’януть...
Ми  розплутуєм  нині  дороги,
Що  нев’язане  тулять  і  в’яжуть.

І  далеким  озветься  відлунням
Небувале...  Захмарна  безодня.
Під  мелодії  серця  безструнні
Ти  мене  відпускаєш  сьогодні...
(11.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321279
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Леся Геник

Так хочеться твоїх очей…

***
Так  хочеться  твоїх  очей
Торкатися  сіяння...
Так  хочеться,  якби  ж  ти  знав!
У  відповідь  -  мовчання
Розсуне  тишу  неземну
І  поведе  до  вальсу...
Безнотне  ляскання  зірок
З  дешевого  Парнасу.
Та  що  ті  темні  півкруги
На  місячнім  роздоллі?
Намарена  беззвучна  гра
В  запи́шеної  долі.
І  очі,  очі  -  мрії  синь...
Колише  тихо  пам’ять.
Якби  ж  ти  тільки,  любий,  знав,
Як  тво́ї  очі  манять...
(12.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321559
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Леся Геник

Ні, не світляк…

***
Ні,  не  світляк...  Та  най  би  був  світанком,
Слабким  промінням,  першим  з-за  гори...
Я  б  допивала  неба  філіжанку,
А  він  би  вправно  теплі  кольори
Топив  у  іскрах  вранішнього  сонця
Моїх  чуттів,  торкаючи  уста.
Блакитна  мальва  в  дзеркалі  віконця...
Авжеж,  блакитна!  Нитка  золота
У  косах  тихо  вигравала  б...  Ну  ж  бо!
Прилинь  на  мить  між  крилами  надій!
Мій  милий  друже,  мій  коханий  друже...
Та  не  світляк…  Не  промінь…    І...  не  мій...
(11.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321563
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012


Юля Фінковська

Мінорно- телефонне

На  кухні  чайник  закипає  сонно,
Шалена  тиша  мовчки  вчить  чекати.
Втомилась  існувати  телефонно,
Втомилась  кисень  дозами  вдихати.
Повзуть  секунди  суму  тимчасово,
Синхронні  дні,як  розклади  вокзальні.
Торкають  струни  серця  безсенсово,
І  дотики  ці  майже  вогнепальні.
Ніби  й  підстав  для  відчаю  немає,
І  так  безглуздо  задощили  вії.
А  все  ж  щось  всередині  не  пускає
Якась  тоненька  нитка  безнадії.
Сьогодні  хмари  дихають  півсонно,
Усе,  здаюсь…Себе  не  переможу.
Втомилась  існувати  телефонно,
Втомилась…Та  без  цього  вже  не  можу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321237
дата поступления 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012


Леся Геник

Немає слів…

***
Немає  слів.  Елегію  мовчання
Дарує  небо  під  рум’яним  склом.
У  тиші  теж  своє  палке  звучання
Із  вічністю  безмежжя  в  унісон.

На  нотах  часу  -  непомітна  сила,
Що  німотою  здавлюючи  крик,
Ламає  гордість  і  підносить  крила!
Слабенький  вогник,  пам’яті  сірник…

Прибій  вечірній.  Зтончене  безслів’я
У  погляді  розсипаних  зірок.
Цвіркун  уяви.  І  ряднина  віри
Між  тишею  і  словом  стелить  крок...
(11.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата поступления 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012


Romantic lady

Із присмаком малини

Дозволь,  дозволь  мені  замріятись  на  мить,
Відчути  знову  ніжний  трепет  в  кутику  душі.
І  серце,  наче  пташка  затремтить.
Закутаюся  в  спогади,  так  ніби  в  спориші.

Дозволь  мені  ще  раз  цю  мить  відчути,  швидкоплинну.
Чомусь  хороше  пролітає  швидко,  наче  птах.
Лишаються  ще  спогади...із  присмаком  малини.
Замріялась.  Сьогодні  ми  зустрінемось  у  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320761
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Юля Фінковська

Колисково-молитовне

Я  за  тебе  молитимусь,  просто  я  так  відчуваю…
Часом  –пошепки,  часом  -  подумки,  але  завжди  тривожно.
Щоб  дороги  твої  не  підходили  близько  до  краю,
Щоб  цвіла  в  душі  ніжність  –спонтанно  й  непереможно.

Я  сидітиму  поруч,  так  тихо,що  ти  й  не  почуєш,
Доторкнусь  ненароком  долонею,  майже  прозоро…
Ти  всміхнешся…Дитинно!  Неначе  відчуєш…
Спи…І  знай,що  я  близько.  Світанок  нескоро.

Шепотітиму  поглядом  щось  лиш  нам  двом  зрозуміле,
Я  до  щастя  тонкого,до  тебе  звикаю,  звикаю…
Перший  натяк  на  день.  Небо  ледь  посіріле,
Я  за  тебе  молитимусь…Просто,  бо  так  відчуваю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320753
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Romantic lady

Математичне…

Реальність  та  мрії  -  перетин  множин.
Помножити  радість  на  кількість  новин.
Відняти  проблеми.  Відкинути  біль.
І  перед  собою  побачити  ціль.

Підносити  всі  почуття  до  квадрату.
Звести  до  нуля  гірку  оту  втрату.
Вже  досить  шукати  думок  інтеграли  -  
Ми  не  логарифми  й  не  факторіали!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Леся Геник

Береш, не питаючи згоди…

***
Береш,  не  питаючи  згоди  -
І  серце  моє,  і  думки,
І  сни  опівнічні,  й  рядки,
І  днини  погідні,  й  негоди,
Коли  вітер  сумніву  б’є...
Коли  креше  іскри  свідомість!
То...  дай  же  хоч  краплю  натомість  
Надії,  кохання  моє!..
(10.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320581
дата поступления 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Олександр ПЕЧОРА

НА ПРОТЯГАХ ІСТОРІЇ

Стою  в  задумі  на  своїй  землі.
Прикутий  розпачем,  гартую  спротив.
Запанували  псевдопатріоти.
А  хохлуї,  заблудлі  ув  імлі,
у  тьму  бредуть.
Догідні  земляки
у  вирі  погубили  шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні  чвари.
Ледь  миготять  примарні  маяки.

Втішаються,  злостиво  чинять  суд
несамовиті  україножери.
Самоповагу  –  надостанню  жертву    –
собраття  на  чужий  олтар  несуть.

Спиніться!  Досить!  Не  годіть  пітьмі!
Розправте  шиї,  обминіть  хворобу!
Нас  на  спасенну  праведну  дорогу
ніхто  не  виведе.
Йдемо  самі!

Не  вбереже  ніхто  нас  від  чуми,
коли  свідомо  всотуєм  заразу.
Не  вилікує  нас  ніхто  відразу,
бо  лікарі  хворіші,  аніж  ми.

На  протягах  історії  стою,
між  вибухами  приспаної  правди.
В  соборі  душ,  
де  Сам  Всевишній  править,  
країну  вибудовуєм  свою!

Спасенний  в  славній  спільній  боротьбі
козацького  негинучого  роду,
соборний  український  мій  народе,
ніколи  не  зневірюся  в  тобі!

2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320462
дата поступления 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Юля Фінковська

Зламати себе (Багатьом людям, що підкоряються думці "інших")

Сортуєш  думки  ,розкладаючи  все  «по  поличках»,
Бажання  змінитись  приходить…і  йде  в  нікуди,
Руйнуєш  свій  світ,  балансуєш  на  нервах  ,на  звичках
І  вкотре  ламаєш  свій  світ  задля  «що  скажуть  люди?»…

А  що  вони  скажуть?  Ніколи  не  зробиш  «як  треба»
Ти  прагнеш  овацій,  міняєш  за  щирість.  Дарма…
У  кожного  свій,  неповторний  маршрут  до  Неба!
У  кожного  власний!  А  в  когось  і  зовсім  нема…

Сортуєш  думки,  розкладаєш  все  майже  логічно,
Щоразу  кидаєшся  в  світ,  як  з  крила  літака.
І  так  іронічно  боїшся  ночей,  так  панічно…
Бо  сни  переконують  вперто,  що  ти  не  така!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320449
дата поступления 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Оксана Пронюк

2. Не будь сухою

З  повісті  "Не  виплач  моєї  сльози"                                                                                                                                      
                                                                                                                                   Не  виплач  мене,
                                                                                                                                   Не  висуши  нашого  болю,
                                                                                                                                   Не  вицвіти  цвіт,
                                                                                                                                   Що  прийде  до  тебе  за  мною.

                                                                                                                                   Я  хочу  в  сльозі,
                                                                                                                                   Напитися  неба  досхочу,
                                                                                                                                   І  жити  в  тобі,
                                                                                                                                   Допоки  не  вигаснуть  очі.

       Не  плаче.  А  чує  сльозу  в  своїм  оці.  Заставляє,  виганяє  її  звідти,  а  вона  не  йде.  Не  хоче.  Вона  повертає  і  нагадує  їй  далеке,  і  бігом  кличе  його.  Хто  ти?  Чого  прийшов  стривожити  мої  сльози?
Батькова  смерть  болить  і  нині.  Ті  слова,  які  він  говорив.  Вона  по  молодості  й  не  збагнула  їх.  Лише  нині  вони  стають  зрозумілі.  І  сльози,  яким  батько  забороняв  текти.  «Не  сміхуйте  мене,  я  ж  чоловік»,  –  відсахувався  від  них.
     –  Може,  то  татова  сльоза?  –  спитала  вголос  Наталка.
     Пуста  кімната  промовчала  у  відповідь.  Обдивилася  навколо  –  нікого.  Лише  Марія  схилилася  над  дитям  Божим,  а  воно  тягне  до  неї  рученьки,  а  навколо  стільки  світла  й  ласки.  
     –  Скажи  мені,  Мати  Божа,  що  це?  –  сповідалася  жінка,  яка  незабаром  стане  бабою,  а  ще  й  не  встигла  побути  жінкою.
     А  сповідь  повертала  у  татовий  день.  У  день  втрати.  Він  пішов  непробачено  рано.  Несподівано  і  недолюблено.  Лише  застигли  її  зойк  і  правда,  яку  жбурнула  мамі.  Вік  втрати…  вона  прирекла  себе  ним.
     Він  пив,  та  лише  коли  вип’є,  говорив.  Обіймав  за  плечі  доньку  й  питав:
     –  Дитино,  поговориш  зі  мною?
     –  Так,  татку,  –  відповідала  Наталка  і  вела  батька  до  цієї  кімнати  під  образ  Марії.
     Вони  проговорювали  багато  часу.  Він  згадував  усе:  пусті  хлоп’ячі  витівки,  школу,  пасовисько  –  і  повертав  до  Олени.    Видно  було,  що  це  боліло  і  це  він  хотів  виговорити,  та  обривав…  замовкав  і  шукав  випити.
     –  Тату,  –  просила  Наталка,  –  не  пийте.
     –  Як  не  я,  дитино,  то  воно  мене  вип’є.  Розум,  Наталю,  добрий  порадник,  коли  серце  мовчить.  Моє  серце  якесь  немудре  –  воно  любить  сліпо  й  пропаще,  –  розвів  руками  стиглий  чоловік,  –  воно  перетворило  мене  на  пияка,  на  ревнивця.  Я  ходжу,  як  тінь,  за  мамою.
     Незабаром  додав:
     –  А  він  учора  знов  прийшов.  І  моє  немудре  серце  знов  мене  напоїло.  Ревність  –  рак,  доню.  З’їдає  все  нутро,  розповзається  так  швидко  і  смертельно.  Я  –  мрець.  Я  навіть  гірше,  я  –  вже  похований.  Се  мені  просто  Бог  дав  ще  милість  бачити  свій  похорон.
     Наталя  розревілася.
     –  Не  плач.  Не  слухай  цього,  іди!  –  проганяв  її.
     –  Ні,  татку,  не  піду.  Я  нікуди  від  Вас  не  піду,  -  просилася  донька.
     Вони  сиділи  під  образом  Марії.  Батько  притулив  дитину  до  грудей,  і  його  «немудре»  серце  гріло  такою  любов’ю,  від  якої  Наталя  світилася.
     –  Тату,  є  ліки.  Ви  вийдете  з  цієї  кризи.  Я  певна,  –  твердила  не  перестаючи.  –  я  знаю,  я  вірю.
     –  Так,  сонечко,  я  знаю,  –  сміявся  Петро,  –  є  дитино,  є…  це  –  сльози,  але  я  не  плачу  і  тобі  забороняю.  Не  плач,  не  виплач  їх,  не  будь  сухою…
       Не  будь  сухою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата поступления 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012


Віталій Назарук

Шануймо нашу землю, як матусю

Якщо  була  у  молоці  матусі
Любов  до  України,    всмоктана  віками,
То  і  понині  нею  я  горджуся
І  п’ю  любов  цю  дрібними  ковтками.

Бо  в  українців  це  тепло  з  роками,
Нас  піднімає  і  дає  нам  силу,
Воно  родилося  і  гріло  нас  віками
І  ми  із  ним  були  завжди  щасливі.

Шануймо  нашу  землю,  як  матусю,
Перевертням    не  місце  в  нашім  домі,
Я  -  українець,  дуже  цим  горджуся,
Для  цього  в  мене  є  думки  вагомі.

Я    постелю    на  лузі  скатертину,
Бо  на  землі  своїй  я  рідний,  не  чужинець,
Гімн  заспіваю  рідній  Україні,
Бо  це  земля  моя  і  тут  я  -  українець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320414
дата поступления 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012


Леся Геник

Легкий серпанок смутку…

***
...  І  ці  органні  вицвілі  висоти,
І  купол  цей  -  Усесвіту  жага...
Вже  березіль,  набрякнуть  швидко  соти!
Та  лиш  душа  лишається  нага.

В  легкім  серпанку  смутку  на  світанні,
Мов  ніжна  фея  заблукала  в  снах  -
Самотній  подорожній,  що  востаннє,
Ще  пнеться  вірою  у  небеса...
(9.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320311
дата поступления 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012


Валя Савелюк

МИЛО (казочка. проза)

--  Ми-и-ило…  --  сказало  Мило,  і  задоволено  примружилося.  –-  …кому  ж  я  дістануся  …  мабуть…  потраплю  до  ванної  кімнати  якоїсь  чепурної  красуні…  Та  як  же  я  приємно  пахну…  а  яка  ж  у  мене  обгортка  барвиста  і  цупка…  одразу  видно  --  делікатна  панянка…  

До  полиці  поспіхом  підійшов  чоловік  і  кинув  перший  ліпший  брусочок  мила  до  корзини.  Там  уже  лежали  дві  пари  шкарпеток,  набір  носовичків  і  страшенно  пихата  коробка  розрекламованого  прального  порошку…
--  Що  ж,  --  зітхнувши,  заспокоїло  себе  Мило,  --  комусь  і  про  чоловіків  дбати  доводиться…

--  …не  присувайтеся  до  мене  так  близько,  --  звернулося  Мило  до  Крему  Після  Гоління…  --  ви  надзвичайно  звабливий  тюбик,  але  ж,  бачите,  я  в  обгортці…  

Ванна  кімната  освітилася.  Той  самий  чоловік,  щойно  зодягнений  у  домашню  одежу,  взяв  Мило,  без  жодних  церемоній  здер  з  нього  яскраву  обгортку  і  поклав  мармурово-рожевуватий  брусочок  назад  на  поличку…  

--  …не  роздивляйтеся  на  мене  так  відверто,  --  звернулося  Мило  до  тюбика  Після  Гоління,  --  я  соромлюся…  я  не  готове  ще  до  таких  рішучих  перемін…
--  Дуже  треба…  --  образився  Тюбик,  --  я,  знаєте,  давно  заручений  з  винятково  порядною  дамою  --  Небезпечною  Бритвою.  Моя  наречена,  мало  того,  що  постійно  заглиблена  сама  в  себе,  то  ще  й  футляра  шкіряного  майже  ніколи  не  скидає…  то  на  всіляких  безсоромниць  я  й  не  задивляюся…  у  майбутньої  дружини  моєї,  знаєте,    дуже  відточені  і  гострі  реакції…

--  Ви  такий  сучасний  парубок,  --  звернулося  невдовзі  Мило  до  Помазка,  --  зачіска  у  вас  цікава…  це,  мабуть  називають  ерокезом…  
 
Але  Помазок  був  імпортним,  то  мови  мильної    тутешньої  не  розумів…  

 --  Ой!  –  тільки  й  спромоглося  сказати  Мило,  як  Чоловік,  наніжившись  у  теплій  ванні,  ухопив  його  міцно  всією  п`ятірнею  і  ну  натирати  себе  з  усіх  боків…

--  …досить  приємно  опинитися  в  таких  міцних  руках,  скажу  я  вам,  --  звернулося  Мило  зо  Зубної  Щітки,  що  вміла  стояти  в  стаканчику  на  одній,  затовстій,  правду  кажучи,  нозі…  --  довелося  мені  таки  добре  над  ним  потрудитися…  аж  трохи  схудло,  здається,  --  продовжувало  ділитися  враженнями  Мило.  Та  Щітка  розмову  не  підтримала,  бо  дуже  пишалася  далекими  своїми  родинними  зв`язками  з  пихатим  іноземцем-помазком.  

-–  …ну,  тепер  я  вже  цілком  досвідчена  дама…  у  стосунках  з  чоловіками…  --  ніяк  не  вгавало  Мило.  –  і,  скажу  вам  по  секрету,  завтра  вранці  він  обіцяв  знову  до  мене  прийти…  --  але  ніхто  з  присутніх  на  поличці  мильних  зізнань  не  слухав.  Бо  яка  радість  дослухатися    тих,  хто  потрапляє  у  вишукане  товариство  так  не  надовго…

--  Він  таки  любить  мене,  --  сказало  Мило  власному  дзеркальному  відображенню,  черговий  раз  повернувшись  на  поличку.  –  Щоранку  й  щовечора  ми  зустрічаємося…  у  його  рухах  –  стільки  сили,  пристрасті…  між  нас  –  така  чистота!  але  чому  ж  я  так  худну…  скоро  стану  зовсім  тоненьким  змилочком…  боюсь,  одного  разу  навіть  до  решти  розтану  від  своєї  самовідданої  любові…  як  же  він  тоді  буде  жити  без  мене?  --  але  дзеркальне  відображення  не  знайшло  жодних  слів,  і  тому  промовчало.  

Наступного  ранку  тоненький  змилочок  –  усе,  що  залишилося  від  колишнього  повнотілого  Мила,  повертаючись  на  знайому  поличку,  послизнувся,  ударився,  падаючи,  об  край  умивальника,  тоді,  проїхавшись  кахельною  підлогою,  опинився  під  ванною…  
--  Який  же  я  необережний,  --  поскаржився  змилок  самій  тільки  темряві,  --  але  нічого,  нічого…  він  знайде  мене…  увечері  він  забере  мене  звідси…

Увечері  Чоловік  заніс  до  ванної  кімнати  і  поклав  на  поличці  новий  брусочок  мила,  в  такій  же  цупкій  і  яскравій  обгортці…

--  Он  як  воно  трапляється  часом  в  житті,  --  зітхнув  Змилок.  –  Що  ж,    журитися  все  одно  не  варт…  Я  був  у  цьому  світі…  був!    …і  завдяки  мені  світ  цей  став  набагато  чистішим…
--  І  солодшим!  –  нарешті  почулося  у  відповідь.  То  сказав  виплюнутий  недавно  дитиною  недосмоктаний  до  решти  цукерок-льодяник,  що  також  долею  випадку  опинився  в  темряві  під  ванною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320133
дата поступления 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012


Solomia

МІЙ РОМАНС

Тримай  мою  руку  міцніше,
І  слухай  музику  глухої  тишини...
Біжи  туди,де  зупинився  відлік,
У  прірву  мрій  на  крилах  відпусти,
а  там  весна,що  заглядає  в  очі,
і  місяць  грає  зорям  ніжний  вальс,
Там  я  тону,немов  в  бездоннім  морі,
і  воскресаю  знов  під  свій  романс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320065
дата поступления 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012


kulbabka

Чудна зима

Чудна  зима  покурює  кальян:
Димить-димить,  мов  з  комина,із  яру.
В  молочне  небо,  наче  в  океан,
Впустив  світанок  сонечка  флояру.

Сидить  зима,  закутавшись  у  плед,
На  ніс  напнула  срібні  окуляри:
То  щось  шукає  в  насипі  газет,
А  то  візьметься  знов  за  мемуари.

І  що  їй  те  зарюмсане  дівча-
Ота  весна  тендітна,  несмілива?
Вона  як  гляне-миттю  на  очах
Так  захурделить  віхола  спесива!..

Тож  хай  іще  набудеться  сповна,
Бо  вже  десь  сонце  позіха  спросонння-
Таки  розквітне  згадана  весна
Підсніжником  в  бабусиних*  долонях!




*Тут  мається  на  увазі  в  долонях  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата поступления 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012


Борода

З СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ!

ДОРОГІ  ЖІНКИ!
В  переддень  Вашого  свята  хотілося  би  вибачитись  перед  всіма  за  можливий  брак  уваги,  невивірене  слово,  чи  необдумані  вчинки  перед  тим,  як  привітати  Вас  з  святом  Весни.  Нехай  Ваш  день  запам"ятається  вам  лише  знаками  уваги,  а  побажання  Вам  хочу  висловити  під  неперевершену  мелодію  групи  Стаса  Наміна  "Цветы"  від  імені  всіх  чоловіків  сайту.

МИ  БАЖАЄМ  ЩАСТЯ  ВАМ!

Вітерець  кружляє  надворі,
Сонечко  малює  на  вікні
Щире  привітання  вам  і  у  дзвіночки  б"є.
Щоби  було  весело  в  цей  час
Дуже  треба  кожному  із  нас
Знати,  що  насправді  щастя  в  цьому  світі  є.

Ми  бажаєм  щастя  вам,
Щастя  назавжди  і  у  всім.
Хай  промінцем  тепла
Щастя  увійде  в  ваш  дім.
Ми  бажаєм  щастя  вам,
Хай  воно  іскриться,  як  сніг,
Хай  ковдрою  добра
Щастя  огорта  поріг.

Хай  квітучі  весни  радість  шлють,
Матіоли  по  ночах  цвітуть,
Многих  літ  та  благих  вам  зозуля  накує.
Щоби  було  весело  в  цей  час
Дуже  треба  кожному  із  нас
Знати,  що  віднині  щастя  в  вашій  хаті  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319991
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012


gribmund

Безупину

Відчувати  тебе
кістками,
Бути  близько
І  поза  межами.
І  захополюватись
Без  тями
Не  навмисно
Твоїм  мереживом.

Переслідувати  
Роками
І  не  знати
Хвилини  спокою.
І  шукати  тебе
між  СПАМУ
Розгортати  
Цукерки  спогадів.

Безупину
На  руки  дмухати
"Не  замерзнеш?"
-  Питати  подумки.
І  крізь  стіни
Тебе  лиш  слухати.

І  крізь  стіни

не  в  голос

пошепки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319817
дата поступления 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012


Наталка Ярема

А КОРОЛЬ ЖЕ ГОЛИЙ!

В  зіркову  ніч,  хто  міг,  хапали  зорі,
Штовхались,  небо  рвали  на  шматки,
Без  зір  залишились  лиш  совісні  та  хворі,
А  ті  плели  вже  зоряні  вінки!

Сплели  і  носять  гордо  та  пихато.
Мішають  з  брудом  щирість,  розум,  честь,
Живуть  розпусно,  грішно  та  багато,
А  тиху  правду  все  ховають  десь.

Златим  пером  шкребуть  брудні  закони,
Все  б’ють  печатки  владним  кулаком,
Народу  лиш  диктують  заборони
Та  все  застрашують  якимсь  новим  ярмом.

Показують  на  чорне-  кажуть:  «Біле!»
На  біле  –«Чорне!  »,  –  голосно  кричать,
А  без’язикий  люд  чуби  додолу  хилить  
Моргає  боязко:"Тут  краще  помовчать..."

Покірно  схвалює  усе,  що  тільки  може,
Не  сміє  заперечити,  мовчить,
Дивитись  смішно  ,  хто  тут  допоможе,
Якщо  з  дитинства  гордості  не  вчить?

Народе  мій,  коли  ж  прийде  кінець
Терпінню  з  грою  вигаданих  ролей?
Коли  ж  ти  крикнеш:  «Хай  же  йому  грець!    
Дивіться,  люди,а  король  наш  голий!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318827
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Romantic lady

Вона досі…

Вона  досі  прокидається  щоранку  від  тієї  самої  мелодії  на  будильнику.  
Її  посмішка  досі  наївно-щира,  а  очі  -  глибоко  задумані.  Задумані  про  щось  своє.  Мабуть,  як  завжди,  про  тебе.
Вона  досі  фарбує  нігті  перламутровим  лаком  і  до  вечора  здирає  його  наполовину.  Мабуть,  від  нервів.
Вона  досі  носить  високі  підбори,  слухає  ту  ж  саму  пісню  і  пише  вірші  про  кохання.
Вона  досі  повторює  твої  улюблені  фрази,  так,  ніби  смакує  їх  щоразу  по-новому.
Вона  досі  тримає  в  шкатулці  твою  зів'ялу  незабудку  (в  цьому,  мабуть,  є  щось  символічне).
Вона  досі  щовечора  милується  зоряним  небом  і  згадує  про  тебе.
Вона  досі  черпає  натхнення  зі  спогадів,  і  ніхто  не  здогадується,  що  вона  досі  блукає  в  невизначеності.
Вона  досі  щаслива  без  тебе.  Але  ж  з  тобою  була  б  іще  щасливіша!
Вона  досі  чекає  весни,  хоча  по-справжньому  любить  осінь.
Вона  досі  щовечора  переглядає  усі  фотографії  та  гіпнотизує  телефон.
Вона  досі  молиться  за  тебе.
Вона  досі  кохає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319648
дата поступления 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Леся Геник

Метіль весняна…

***
Метіль  весняна…  То  ще  не  кохання…
Та  тріскають  набру́ньчені  чуття!
Сніжинки  поцілунок  на  прощання…
Погруддя  сосен…  Вир  і  майбуття  –

Зима  кружляє  птахом  вже  відлітним!
Незрима  тінь    у  чистих  небесах…
Віночок  пролісковий  серед  світу,
Надія  на  божественних  устах…

І  та  жага  –  лиш  паморозь  остання.
Лоскоче  горло  сонячний  ковток…
Метіль  весняна  –  то  ще  не  кохання,
Та  вже  чуттєве  тріскання  бруньо́к…
(6.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319636
дата поступления 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


kulbabka

Коли цвіте за вікнами жасмин…

Музика  Віктора  Оха.


Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
З  тонких  гілок  пелюстя  напівсонне,
Немов  пуанти  ніжних  балерин,
Злітає  вниз  і  на  вітрах  холоне.

І  доторкає  запахом  п'янким
Душі  моєї  струни  перемлілі...
Холодним  сріблом  зрошують  зірки
Ці  пелюсткОво-білі  заметілі.

Коли  цвіте  за  вікнами  жасмин,
Невже  й  тобі  у  ніч  таку  не  спиться?
В  тонку  щілину  атласних  гардин
Жевріє  місяць,  мов  руда  лисиця.

І  може  й  добре,  що  кохання  плин
Нам  доведеться  нарізно  збагнути...
О,  як  цвіте,  як  пахне  той  жасмин,
Аж  віддає  краплиною  отрути!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата поступления 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Радченко

Давай побалакаємо…

Ніч  вже  впоралася  по  господарству:  місяць  і  зірки  вкрашали  нічне  небо,  ваблячи  своєю  недосяжністю,  загадковістю  і  чарівністю;  сни  розійшлися  по  хатах,  шукаючи  собі  притулок;  вітер  вгамувався  і  тільки  легкий  шепіт  коли-не-коли,  як  далеке  ехо,  проносився  над  землею.  Ніч  затихла,  принишкла  і  над  містом  розлилася  дивовижна  тиша,  в  якій  ховалося  щось  незнайоме  і  неочікуване.  Годинник  нагадував,  що  вже  час  спати,  бо  зовсім  скоро,  через  годину,  народиться  новий  день.
             Сьогодні  Анюта,  онучка,  ночувала  у  нас.  Ритм  мого  життя    змінювався  зразу  ж  з  її  приходом.  Наша  дружба  продовжується  більше  15  років.  Для  нас  вона,  як  третя  донечка,  найменша  і  очікувана.
               "Так,  все,  пора  спати",  -  мій  вердикт  не  підлягав  суміву.  Анюта  вкутувалася  в  ковдру,  підсувалася  поближче  до  мене  і  шепотіла:"Ольчик,  давай  побалакаємо".  В  цих  словах  було  скільки  довіри,  тепла,  любові,  що  серцю  становилось  легко  і  спокійно.  Це  було  сказано  так,  що  відмовити  було  неможливо.  І...починалася  наша  розмова  про  все:  про  моїх  батьків,  про  моє  дитинство,  про  моїх  донечок,  про  кохання,  дружбу  і  зраду,  і  просто  ні  про  що.  Анюті  буває  цікаво  все,  вона  тільки  іноді  задає  питання  чи  вставляє  в  розмову  декілька  слів,  висловлюючи  свої  думки.  А  я  поринаю  в  світ  ми-нулого,  в  якому  залишилося  так  багато  щасливих    і  сумних  миттєвостей,  з  якими  я    ділюся  з  онучечкою.
                 Давай  побалакаємо  -  це,  як  код  нашої  родини.
                 Давай  побалакаємо  -  так  колись  я  говорила  своїй  мамі.  А  мама  вміла  розповідати    історії  свого  життя  так,  що  перехоплювало  подих.  Ми  з  нею  разом  сміялися  і  плакали.  Це  були  найщасливіші  хвилини  мого  життя.
                 Давай  побалакаємо  -  мої  діти  говорили  ці  слова  мені  і  моїй  мамі.
                 Ольчик,давай  побалакаємо  -  ці  слова  мені  шепоче  перед  сном  Анюта.
                 Як  ниточка  крізь  покоління  тягнеться  таке  рідне  й  тепле  "давай  поба-лакаємо".
                   Я  ще  щось  розказую  Анюті,  чи  самій  собі,  а  вона,  вже  тихенько  сопе
засинаючи.
                     А  я  подумки  запитую  майбутнє:  "Чи  скаже  мені  колись  правнучка,  давай  побалакаємо,  Ольчик..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319252
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Леся Геник

Примнулася трава…

***
Примнулася  трава...  Весна  ридає,
Бо  ще  не  виріс  "березіль",
Бо  ще  єство  -  зимовий  біль
На  кусні  спраглі  розриває!
Бо  ще  мете  і  на  межі
Лежить  поламане  бадилля...
А  може  й  ми  -  лиш  тінь  безсилля,
Що  пнеться  бути  від  душі
Розлогим  дубом,  аж  під  хмари?
Собі  закони,  наче  дать,
Тесати  в  книгах  благодать!
А  не  стирчати,  як  примари
У  секонді́вських  півречах,
Зате  -  поплічних  чудобрендах...
Весна...  мов  кров  біжить  по  венах,
Мов  сутінь  по  ясни́х  очах...
Коли?  Коли  ж  воно  настане?
Коли  диск  сонця,  не  мара,
Гарикне  голосно:  пора!
Ну  ж,  просинайся,  окаянна!
І  пий  води,  і  молока,
І  піднімай,  мов  соки,  трави!
І  до  межі  -  у  моцні  лави!
І  у  дворі  -  до  гопака!
І  хай  іскриться  ясно  доля!
Хай  свій  до  свого,  брат  і  син...
Весна  нехай  -  натомість  зим!
Натомість  рабства  -  пишна  воля!
(4.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319331
дата поступления 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Радченко

*А зима с оглядкою уходит

А  зима  с  оглядкою  уходит:
Вот  опять  мороз  прошёлся  по  земле.
Ночью  с  вьюгой  хороводы  водит,
Поцелуя  след  оставив  на  стекле.

Пусть  зима  ещё  полна  отваги  :
Сил  всё  меньше,  но  есть  смелость  и  задор.
И  последней  строчкой  зимней  саги
Будет:  ухожу,  даю  весне  простор.

Так  и  в  жизни  нашей  происходит:
Чередуются  улыбка  со  слезой.
Неожиданно  любовь  приходит
Иль  беда  окатит  ледяной  волной.

Покуражится  зима  немного  -
Превратятся  в  воду  талую  снега.
Незаметно  высохнет  дорога,
По  которой  к  нам  прийдёт  опять  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318634
дата поступления 03.03.2012
дата закладки 05.03.2012


tatapoli

Ж І Н К А

Експромт

                                                           Ж  иття…
                                                           І    з    нею  -  рай,    без
                                                           Н  еї  –  кара,
                                                           К  оли  -  чужа,
                                                           А    гріх  -  забава!




                         Акро

Ж  иве    у    тобі    і    щоразу    хвилює,
І  гристим    шампанським    по    крові    вирує,
Н  езнана    й    собі,    так      зваблива,    і    ніжна,
К  расива    й    п'янка    як    та    ромова    вишня,
А    гріх    певно    в    тім,    що    раз    кожний    вже    –  інша!́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319119
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Борода

Камінчик образи

Зі  скелі  гордині  на  вірності  вазу
скотився  сварливий  камінчик  образи,
заледве  не  збив  кришталеву  красуню
і  гірко  озвався  у  серці  відлунням.

Той  перший  камінчик,  камінчик  образи
cтули  у  долоні,  як  перстень  з  топазом,
зітри  з  нього  смуту,  збери  гострі  грані,
змий  краплі  отрути  з  троянди  кохання.

І  сонячний  промінь  розтопить  ту  скелю,
а  пломінь  любові  зігріє  оселю,
додасть  крилам  сили  у  зорянім  рейсі...
Лиш  в  горах  довіри  цвітуть  едельвейси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318979
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Solomia

Д-У-Ш-А…

Вона  створена  й  злеліяна  у  щасті,
Вмита  щемом  теплих  сонних  хвиль,
Не  умовно,просто  так-без  фальші,
сплетена  із  сотні  ніжних  мрій,
Заколисана  химерами-вітрами,
і  оспівана  сопрано  співаків,
Не  самотня,втомлена  словами,
тож  не  треба  більше  зайвих  слів,
Закарбована  навіки  скрижалЯми,
Зрошена  краплинами  дощів,
І  захищена  сповна    монастирями,
Найсвятіша  із  усіх  святинь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318900
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


Леся Геник

Та хоч за тисячі земель…

***
Та  хоч  за  тисячі  земель
Я  не  знайду  таких  очей,
Як  в  тебе,  любий!
Щоб  мить  одна  -  неначе  вік...
Сама  собі  втрачаю  лік,
Весною  розпирає  груди!

У  лестощах  чужих  вітрів,
В  аншлажності  скупих  умів,
Думками  го́рнуся  до  тебе...
Ти  -  острів  мій,  десь  на  краю...
Тебе  люблю,  люблю,  люблю
Сильніше  сонця,  більш  за  небо!

І  зорі  -  мов  намисто  снів,
Рахую  миті  спраглих  днів,
Де  інший  хтось,  не  ти,  голубиш...
На  пальцях  -  павутинка  мрій:
Ти  мій,  та  все  одно  ти  -  мій!
Цілую  плечі,  руки,  губи...

І  хай  простить  мені  Господь,
Душа  і  серце,  грішна  плоть,
Що  віддаюся...  Хай  що  буде!
Та  хоч  за  тисячі  земель,
Нема  ніде  таких  ночей,
Як  ти  мені  даруєш,  любий...
(3.02.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
дата поступления 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.03.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

НЕ ЗНИКАЙ

Не  зникай,  я  прошу,  не  зникай,
Не  кажи,  що  пора  вже  настала,
Я  не  хочу  почути,  прощай,
Бо  тобі  своє  серце  віддала.
Не  зникай,  я  прошу,  не  іди,
Не  кажи,  що  вже  часу  немає.
Дай  напитись  живої  води,
Ту,  що  душу  назавжди  зціляє.
Не  зникай,  я  прошу,  зупинись,
Подаруй  мені  ще  хоч  хвилину,
Полетівши  з  тобою  у  вись,
Не  забуду  ніколи  цю  днину,
Не  зникай  із  життя,  я  молю,
Бо  лиха  моя  стане  година.
Ти  повір,  що  тебе  я  люблю
І  що  ти  моя  мрія  єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317923
дата поступления 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012


Нелогічна а*

І будь людиною – це головний закон!

Не  говори,  коли  в  словах  немає  правди.
Не  говори,  коли  німа  твоя  душа.
Мовчи,  коли  сльозам  немає  ради.
Ридай,  коли  порвалася  струна.

Вставай,  якщо  ти  сильна  особистість!
Твори,  якщо  у  серця  є  вогонь!
Живи,  бо  сонце  однаково  усім  світить!
І  будь  людиною  –  це  головний  закон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317634
дата поступления 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012


Леся Геник

Ми не пара…

***
Ми  не  пара...  І  рожі  зів’яли,
Полетіли  пелю́стки  до  ніг...
Певно,  іншого  зовсім  чекали
На  перетині  літ  чи  доріг.
Зазираючи  небу  у  очі  -
Чи  питали  пораду  яку?
Поки  серце  ридало:  не  хочу
Пригортати  цю  правду  гірку  -
Що  не  пара!  І  разом  не  бути,
Не  збирати  зірок  у  поділ...
Напило́ся  кохання  отрути
І  роздерлось  незграбно  навпіл...
(11.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317371
дата поступления 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012


Калиновий

Любов

Напишу  я  тобі  любов,
З  надією,  що  зрозумієш  ти  моє  бажання
звертаюся  до  теми  знов  і  знов,
та  бачу  марність  я  свого  старання.

Як  людство  із’явилося  на  світ-          
Любов  постала  таємниць  безкраєм.  
Злетіли  миттю  сотні  тисяч  літ,  
Але  розгадки  досі  ще  не  має.

Одної  правди  не  бува  для  всіх,    
загальне  не  завжди  для  нас  потреба.
Так  і  любов  -  то  праведне  чи  гріх  -
конкретно  кожен  визнача  для  себе.

Одна  проблема  ятрить  суть  мою    
І  закипає  гнівом  благородним:
чого  це  Бог,  створивши  нам  сім`ю,
зробив  любов  страшним  гріхом  господнім?

Чому  Адам  із  Євою  в  раю
по  волі  Бога  мусили  би  жити,
забувши  про  сполученість  свою,
яку  спровокував  Змій-Спокуситель?

Чому  у  рай  немає  вороття,
а  людство  все  -  то  є  гріховні  діти?
Не  Бог,  а  гріх  чому  дає  життя      
І  визначає  все  на  білім  світі?

На  пошуки  до  мудрості  пішов  –
я  Біблію  читав  з  начал  до  краю,
бальзаму  для  душі  я  тут  знайшов,
а  відповідь  ще  й  досі  десь  блукає.

Здавна  поети  наламали  дров  -
для  них  любов  -  то  почуття  й  зітхання,
любов  я  ж  поділяю  на  любов,
і  зовсім  протилежне  -  на  кохання.

Шукаю  власний  погляд  на  оте,
що  змушує  людей  родитись  знову,
про  звичне,  так  жадано-золоте
я  спробую  сказати  новим  словом.
 
Кохання  є  нестерпний  гіркий  мед,  
солодка  сіль,  насипана  на  рани.
То  вічний  зов,  який  веде  вперед
в  нестерпні  муки,  довгі  до  нестями.

Кохання  є  незнані  біль  і  шок,
нечутна  смерть  всебажаної  муки,
то  повінь  почуттів  бурхливих  вод                                                
 І  дикий  страх  майбутньої  розлуки.

Кохання  то  є  буйство  всіх  бажань,
то  синтеза  небесного  й  земного,  
то  інтеграл,  що  переходить  грань,  
нестерпні  жорна  таїнства  людського.

Кохання  є  природний  крик  душі,
Жаданий  біль,  що  каторгою  зветься.
Наркотик  насолоди  і  гріхів
Ланцюг  яких  ніколи  не  порветься.

Кохання  є  цілюче  джерело
свята  вода  із  чистої  криниці,
то  згусток  небуття,  яке  прийшло
з  самих  глибин  зпресованої  миті.

Кохання  є  вулкани  почуттів
То  повінь  і  апофеоз  бажання.
Нектар  одвічних  мук  і  елексір,
цикути  нелюдського  поривання.

Нектар  кохання  п'ємо  знов  і  знов,
як  сік  берези  із  лісів,  без  краю.
спитай  мене  -  "А  що  ж  таке  любов?"
І  я  скажу:  їй-Богу,  я  не  знаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317055
дата поступления 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


kulbabka

Ще не весна

Ще  не  весна,  ще  тільки-но  відлига-
І  за  вікном,  і  в  тебе  на  душі...
Хоч  і  тріщить,  та  ще  тримає  крига,
Ще  снять  в  землі  принишклі  спориші.

Ще  не  весна.І  мружиться  спросоння
Ліниве  сонце  між  пухких  перин...
Цей  світлий  день  на  біле  підвіконня
Тобі  насипав  росяних  перлин.

І  за  вікном  розплакались  ледІвки*:
Намисто  сліз,  провісників  весни,
Немов  разки,  спадає  на  долівку,
Розносить  дзвін,  мов  порухи  струни.

І  б'ється  в  шибку  у  поривах  гніву
Такий  нестримний  впертий  вітровій!..
Ще  не  весна.Та  стільки  в  серці  співу
І  стільки  сонця  в  посмішці  твоїй!


*Ледівки-бурульки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316951
дата поступления 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Патара Бачія

Недопите…

Твого  тіла  безмежна  в’язниця
відпустила  і  більше  не  сниться
недоплакане  право  на  щастя.

Юлька  Гриценко      Недоплакане.



Із  гостей  я  прийшов  додому
Хоч  за  північ,  мені  не  спиться.
Душ  не  змив  мою  денну  втому.
Третій  сон  давно  людям  сниться.

Усе  думаю  про  недопите,
Що  залишив  з  дурної  вдачі.
Міг  ще  чарок  із  двадцять  улити
В  себе  (що,  а  пити  я  не  ледачий).

Та  відмовив  собі  у  спокусі  
І,  стоїть  недопита  пляшка
На  столі,  знаю,  теж  не  в  дусі,
Як  у  клітці  співоча  пташка.

Ну  чому  взяла  верх  показуха?..
Я  такий  ідеальний,  пані!
Палахкочуть  від  сорому  вуха
На  душі  так  тверезо-пагано!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316938
дата поступления 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Tshway

Сто двадцать

копаясь  в  чёрной  плоти
мерседеса
я  ощущаю
слабое  биение  твоего  сердца
в  ста  двадцати  морских  милях
от  моего  гаража
и  когда  вода  скатывается  ртутью
с  моих  промасленных  рук
я  чувствую  твою  слезу  у  себя  на  щеке
которую  принесло  облако
через  сто  двадцать  морских  миль
над  сухой  землёй

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315496
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Tshway

Позёр

Позёр...  
Позор...
О,  зеркало!  Зерцало!
Мерцало  озеро
в  краю  далёком  зала.
Заката  зыбкого
редеющий  огонь
погаснуть  всё  не  смел.
Несмело  ветер  теребил  листочки
калины  застящей  в  окне  кусок  пейзажа.
Трубил  Стрелец,
и  звёзд  искристый  гон
на  небо  высыпал,
как  сахар  из  пакета
знакомый  Бог.
И  мысли  отрывались  от  паркета
И  в  небо...  Только
низкий  потолок
одну  из  них  схватил  и  уволок,
и  в  уголке  глумился  и  топтал...
А  я  молчал,  не  дрался,  не  роптал.
Сидел,  смотрел  сквозь  зал  в  окно  
закату  в  очи.
И  думал  я    
о  близкой,  близкой  ночи.
Позор...
Позёр...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315656
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Tshway

Полтинник без малого

что  путного  можно  написать
когда  тебе  полтинник
без  малого...
это  малое  когда-то
тянулось  бесконечно
я  вычёркивал  дни  в  календарике
сразу  после  подъёма
это  малое  ассоциировалось
с  пайкой  масла  на  завтрак
и  почему-то  хотелось
чтобы  малое  это
поскорее  закончилось
оно  закончилось
и  я  открыл  для  себя
что  и  большое  конечно
и  состоит  большое  
из  небольшого  количества  малого
может  это  понимание
и  есть  то  путное
о  чём  следует  писать
когда  тебе  полтинник  
без  малого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315742
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Tshway

Успешность

Успешность  -
категория,  не  зависящая
от  ума,  знаний,  душевной  силы,
веры  в  успех,  работоспособности,
упорства  в  достижении  цели.
Успешность  лишь  опирается
на  эти  категории.
Успешность  -  это  состояние  души,  
это  твёрдая  уверенность
в  том,  что  любая  банальность  
в  устах  твоих
становится  божественным  откровением,
как  эта,
например.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316197
дата поступления 23.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Tshway

Мысль

немыслимо  ухватить  за  хвост  мысль
вот  она  греется  на  солнышке
потягивается  выгибая  спинку
умывается  облизывая  лапку  
и  вытирая  себе  мордочку
точит  когти  об  обои
прячется  за  диваном
от  веника
потом  выходит  оглядываясь
с  опаской  и  ощутив  прощение
забирается  к  вами  на  руки
и  начинает  громко  мурлыкать
требуя  ласки  
но  только  вы  сосредоточившись
собираетесь
ухватить  её  за  хвост
дабы  хорошенько  её  проанализировать
она  тут  же  вскакивает
и  как  оглашенная
мчится  в  укрытие
и  снова  прячется  за  диван  памяти  моей
и  правильно  делает
так  как  проанализированные  бесхвостые  мысли
теряют  свою  грацию
и  становятся  похожими
на    толстого  соседского  кота
правда  он  с  хвостом
но  кастрирован
а  те  кто  думает
что  у  мысли  нет  хвоста
обернитесь
и  посмотрите  на  свой

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316604
дата поступления 24.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Леся Геник

Бува, не так…

***
Бува,  не  так,  як  того  би  хотілось,
Лягає  колоритна  акварель...
І  хоч  на  серці  квітом  розвеснілось,
З  гори  життя  клекоче  грізно  сель!

Потік  брунатний,  болем  попід  корінь!
І  тільки  знак  -  розтрощені  корчі.
Хоча,  здавалось,  пригортався  промінь,
І  зорепадом  ляскало  вночі...
(16.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315339
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Давай, сьогодні…

***
Давай,  сьогодні  зовсім  не  гадати:
Що  там  на  завтра  до  сніданку  в  долі...
Очима  не  кричати,  не  питати!
А  серцем  доторкатись  ніжно  волі,

Де  вітер  дужий  княжить  серед  неба
І  струшує  із  вій  крихкі  сніжинки.  
Де  не  існує  протиріч,  не  треба
Шукати  в  собі  болю  порошинки.

І  хай  холодні  руки  -  ненадовго...
Дорогами  заплутаються  душі.
Давай,  нічого  не  питати  в  Бога
Сьогодні  в  кольорово-світлій  стужі...
(21.2.12).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315871
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Лиш гості за столом…

***
Лиш  гості  за  столом  -  чужі  в  чужого...
Акації  в  снігах  давно  вже  сплять.
І  свічка  через  скло  –  слова  до  Бога,  
Між    душами  німі  уста  кричать!

За  образа́ми  вишита  недоля,
Дубка  півгілки,  липи  -  тільки  тінь...
І  ніби,  то  життя  сьогодні  -  воля!
А  вийдеш  в  двір  -  самотня  заметіль.

А  стрінеш  очі  -  і  тікаєш  приттю:
Нема  очей,  лише  байдужий  дим,
Та  снігурі,  гарячкою  налиті...
Хіба  ми  в  світ  оцей  прийшли  за  тим,

Щоб  тільки  в  спини  щирості  вдивлятись?
Гойдає  гілка  кла́поті  снігів...
Не  знаю,  як  до  Бога  докричатись,
Не  знаю,  де  шукати  силу  слів...
(17.1.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315906
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Лишень дахи…

***
Лишень  дахи:  далекі,  неприступні…
Хорал  снігів  чи  вітру  –  не  збагнеш…
Думки  розтерзані  –  степи  безлюдні,
Мов  порошинки,  всіх  і  не  знайдеш…

Десь  затихає  нота  скрипалева
Чи  то  за  мить  обірветься  струна?
Чи  то  печаль  іще  така  лютнева,
Коли  на  вікнах  майже  вже  весна?

І  синь  очей    блукає  по  верхів’ях
Незграбних  днів,  зачовганих  в  снігах…
Лишень  дахи…  та  ще  краплинки  віри,
Що  котяться  самотньо  по  щоках…
(17.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316066
дата поступления 22.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Невже чекає ще весни душа…

***
Невже  чекає  ще  весни  душа,
Щоб  ці  сніги  зів’яли  на  світанні?
Щоб  розцвіла  підсніжником  межа
І  хмари  ті,  нестерпно-окаянні
Поглинули  безмежні  небеса?
Невже  в  світах  іще  існує  вимір
Надій,  іскристих,  мов  жива  роса?
Потік  думок  покірно  знов  нестиме
У  темінь  ночі,  недомовки  снів...
Холодні  пальці  по  незграбній  долі...
О,  скільки  розірвалось  хижих  слів!
О,  Господи,  які  ж  моли́тви  кволі!
І  горошини  вервиці  -  лиш  біль...
І  храм  святий  -  утрачена  покута...
Змітає  душу  сива  заметіль,
Що  вже  себе  не  здужає  збагнути...
(22.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316142
дата поступления 22.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

…дай Бог не воювати…

***
А  я  скажу́:  дай  Бог  не  воювати,
Не  наставляти  дуло  на  людину!
Не  рватись  -  бою!  Душу  не  вбивати  -
Таку  ще  юну  і  таку  невинну...

Дай  Боже  не  вслухатися  в  пере́стріл,
Не  чути  свисту  -  одурілі  кулі!
І  не  ламати  об  немудрість  перстів,
Та  замість  волі  обзирати  дулі!

Не  бути  лиш  гарматним  ницим  м’ясом
І  не  ховати  щастя  по  окопах...
Щоб  "орден  звірства"  і  чужа  гримаса
Не  бігли  псом  неві́гласним  по  стопах!

Хай  Мати  Божа  береже  нас,  любі,
Од  війн  усіх  і  голосіння  тризни!  
І  хай  живуть  спокійно  наші  люди,
І  всі  палкі  захисники  Вітчизни!
(23.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316310
дата поступления 23.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Я ж знаю…

***
Я  ж  знаю,  що  майбутнього  нема
В  гірких  сніжинок  під  ногами  долі:
За  кілька  днів  мине  уже  зима  -
Розчиняться  замети  сіро-кволі.
Струмочками  розплачуться  стежки.
То,  може,  вітер  витре  щирі  сльози.
Ще  й  пересипле  попелом  думки,
Що  призвичаїлись  брести  в  морози...
Яскравий  промінь,  мов  разок  намист,
Так  світанково-щебетно  під  ноги,
І  тільки  пам’ять  -  обгорілий  лист,
Затоптаний  минулим  до  знемоги.
Гіркі  сніжинки  поміж  літер  -  тінь...
На  майбуття  не  стане,  звісно,  сили
Старого  парку...  Доземний  уклін
Теплу,  весні  і  сонцесяйним  крилам...
(16.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316533
дата поступления 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Чи відчуваю доторки…

***
Чи  відчуваю  доторки  –  слова?
Чи  розмальовано  уже  уяву?
У  грудях  –  зерня,  пристрасні  жнива:
То  серце,  видуваючи  октаву,
Зривається  розпачно  на  фальцет!
І  рве  листки,  хоча  давно  не  осінь…
Рядки  і  рими…  Ошалів  поет,
Образив  Бога  –  вже  не  перепросить!

У  муках  –  шкло,  болюча  павутинь…
Чоло  пульсує  чи  надмена  жила?
Неможне!  Прірва!  Неприступна  тинь!
Чому  ж  тоді  у  плечі  гостро  –  крила?
Втопити  душу…  Щирість  молитов…
Канон.  Табу.  Пекельна  заборона!
Затягую  у  грудях  міцно  шов,
Ковтаючи  слова  –  померзлі  грона!
(14.2.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316536
дата поступления 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

Обіймаю тебе так лютнево…

***
Обіймаю  тебе  так  лютнево...
На  душі  -  мерехтливий  пейзаж.
О,  я  знаю:  в  спокусі  -  не  Єва!
Може  й  ти  -  тільки  мрія-міраж,
Що  в  саду  заблукала  до  ночі...
А  на  небі  -  повісмо  хмарин.
Заглядаю  прийдешньому  в  очі,
Нараховую  пальці  хвилин  -
Небагато...  Неділь  зовсім  мало,
Що  волочать  снігами  весну!
А  допоки  маріння  не  впало,
Ще  лютнево  тебе  обійму...
(7.02.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316695
дата поступления 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


Леся Геник

А ніч твоя лишилась недопита…

***
А  ніч  твоя  лишилась  недопита...
Огарок  свічки  -  романтична  суть?
І  пристрасть,  напівкелихно  розлита,
Не  досмакується  уже,  мабуть...

Старе  авто  продеренчить  під  вікна  -
Аж  ши́бки  з-поміж  сну  застугонять!
Не  треба  свіч,  електросвітло  вимкну,
Під  колискову  почуття  хай  сплять...

І  хай  присняться  ночі,  зовсім  інші:
Із  місяцем  і  зоряним  руном!
Забудуться  обійми,  геть  невтішні,
Самотності...  Старий  магнітофон

Пережує  таку  ж  стареньку  плівку...
Іскра́  остання  впаде  на  плече,
На  груди,  на  зарюмсану  долівку
І  десь  в  невідворотнє  утече...
(24.02.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316696
дата поступления 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.02.2012


*SELENA*

ПРОСНИСЯ ЧАР-КВІТОМ

Ти  блаженно  у  ніч
                     Подивися  на  Млисту  Дорогу
Сяйва  вічного  клич
                     Спопелить  всі  тривоги.
Ти  напийся  туманів
                     З  висоти  недосяжних  зірок  —
Птахом  срібним  у  ранок,
                     У  рапсодію  снів  і  думок...
Ти  проснися  чар-квітом
                     Із  ночі  купальських  пісень
Тихо-смарагдовим  вітром
                   Ступи  
                       у  росисто-розхристаний  день.
                                         1991р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315462
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012


терен юрій

Останній сніг.

Зима,  іще  малює  простір
                     білими  віршами.
Під  кроками  іще  риплять  казкові,
                     неповторні  ямби.
Іще  вистукують  морози
                     панегірики  печалі.
Та  вже  на  новий  лад  заграли
                     сонячні  скрипалі.
І  вже  бурулі,    хочуть    плакать,  
                     ніжними  римами.                    
І  чистий  лист  ,  й  останній  сніг,
                     і  роздумів  коралі  .
Поезія  весни  чекає.
                     Зацвітуть  квіткові    дифірамби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315417
дата поступления 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012


Невгамовний

Пекельний марафон

Голодним  вовком  вию  за  минулим,
Очами  жовтими,  що  в  місяць  закохались,
Вдивляюсь  в  дні,  що  птахом  промайнули,
Шукаю  день,  де  тонке  розірвалось.

Колись  грайлива  і  весела  зграя
Разом  життя  долала  перешкоди,
Тепер  одинаками  в  ніч  пірнають
Чужі  обличчя,  боячись  негоди.

І  сиве  листя  залишивши  в  скронях
Зірвавши  зелень  мрій  всіх  незабутніх,
Холодний  вітер  розірвав  долоні,
Що  так  плекали  дерево  могутнє.

Крізь  дощ  і  вітер,  крізь  роки  і  долі,
Збираючи  розкидане  каміння,
Осиротілі  душі  мчать  на  "волю"
Із  пекла  в  пекло  -  знов  у  павутиння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313869
дата поступления 14.02.2012
дата закладки 20.02.2012


*SELENA*

ДУШИ ГРАНИТ

В  кипящей  магме  дней
                   души  рождается  гранит
В  нем  пламень  солнца
                   торжественно  молчит,
В  нем  таинство  Вселенной
                   над  суматохой  лжи
Воинственно  скрестило
                   победоносные  ножи,
В  нем  Истину  творенья
                   вдохнул  навеки  Бог
Над  парусом  Удачи,
                   над  дымкою  дорог.
                                   1995р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315140
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Калиновий

Чому?

Реальність  та,  що  чую,  знаю,  бачу,
жить  не  дає  ні  серцю,  ні  уму
Коли  сміюся  –  означає  плачу,
одне  питання  задаю  –  чому?

В  часи  славенні  князя  Ярослава
коли  Європа  впала  у  пітьму,
найбільшу  в  світі  мали  ми  державу
та    втпратили.  Питання  є  –  чому?

В  Росії  –  триста  літ  ярмо  татарське
а  самобутність  зберегли  свою.
Вісімдесят  у  нас,  а  де  державність?
Хто  скаже  мені  відповідь:  чому?

Як  не  дивись  –  чи  здалеку,  чи  зблизька
на  історичну  нашу  давнину  –
простий  народ  пішов  в  козацьке  військо
а  старшина  –  до  польського.  Чому?

Богдана  не  любили  твердолобі
бо  не  шукав  він    прислужить  кому
Посольства  слав  тоді  по  всій  Європі,
та  нас  ніхто  не  визнав.  Чому?

Як  тільки  впала  вся  царизму  товща,
всі,  хто  хотів,  покинули  тюрму
Пішли  з  Русі  Фінляндія  і  Польща
А  ми  ще  рік  вагалися.  Чому?

Коли  царя  ми  славили  куранти,
був  час  на  вибір  –  в  літо  чи  в  зиму.
Європа  вся  пристала  до  Атланти
а  ми  зв’язалися  з  німцями.  Чому?

Свавілля  дике  і  властей    жадоба.
перетворили  Україну  на  тюрму
Під  ним  ішли  мільйони,  як  худоба
Зате  вождів  ми  славимо.  Чому?

В  Сибір  щодня  летіли  ешелони,
щоб  знищить  хлібороба,  мов  чуму
З  голодомору  вмерли  сім  мільйонів  –
але  простів  не  було.  Чому?

Коли  свобода  почала  світати,
і  всі  народи  кинулись  від  сну,
а  незалежність  вже  взяли  прибалти
у  нас  застою  заповідник  був.  Чому?

Хоч  самостійність  ми  рекламували,
та  влада  не  змінилась  на  тому,
бо  всі  очима  кліпали  й  мовчали
І  знов  таке  питання  –  а  чому?

Щоб  мати  незалежності  основу,
ідея  мусить  помагать    цьому
Всі  нації    шанують  рідну  мову  –
а  ми  чужу  шануємо.  Чому?

Реформи  зверху  і  стремлінка  знизу
поклали  переустрій  усьому
Європа  Східна  настала  на  кризу
а  в  нас  вона  у  наступі.  Чому?

Трагічно  те,  що  відповіді  знаю,
бо  вмію  відрізняти  світло  й  тьму.
Тоді  для  чого  серце  своє  краю
Кого  питаю  я  –  чому?  Чому?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315146
дата поступления 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


kulbabka

Ти навіщо…

Ти  навіщо  снуєш  візерунки
На  моєму  вогкому  вікні?
Вже  шукає  душа  порятунку
У  прийдешній  квітучій  весні.

Ти  навіщо  хурделиш  мій  спокій,
Доторкаючись  клавіш  німих?
На  думки  мої  щемно-глибокі
Віє  подих  сирої  зими.

І  в  душі  над  весняним  розмаєм
Сива  тінь  незворушна  лягла...
Ти  навіщо  мій  світ  розбиваєш,
Доторкнувшись  чужого  крила?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата поступления 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012


Калиновий

Притули мене до серця

Притули  мене  до  серця.
Раз  і  назавжди
Утікатиму  від  тебе  -
Ти  не  відпусти
А  захочу  все  забути  –
Знов  не  відпускай  .  .  .
Я  без  тебе  мертвий  буду,
Мертвий  –  так  і  знай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314627
дата поступления 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Калиновий

Душа моя

Душа  моя    -    хлопча  простоволосе  –
Іде  у  світ  і  вірить,  як  дитина.
На  бите  скло  нога  ступає  боса,
Іде  душа  вперед  і  не  спочине.

І  злива  днів  у  безвість  віділлється,
Осінній  лист  у  небуття  полине.
Душа  моя  ні  разу  не  спіткнеться,
Хреста  свого  упевнено  нестиме.




P.S.
Всё  было  бы  намного  проще,  
если  бы  люди  внешне  выглядели
также,  как  выглядит  их  душа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314628
дата поступления 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012


Калиновий

Душа закута тугими м'язами.

Душа  закута  тугими  м'язами.
В  тенетах  долі  ми  стали  в'язнями.
Земля  прихована  атмосферою.
Буття  обмежене  тільки  сферою,
І  розуміння  зачинене  розумом,
І  поезія  змішана  з  прозою..,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314373
дата поступления 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012


Валя Савелюк

ТЕМПОРИТМИ

(Жені  ЄВСЄЄВУ)

під
супровід
потріскування  дров,
вогонь,  
в  мажорі  звичнім,
співає
баритоном  драматичним
щось  про  свою
палку́    любов,
журливо-романтичне…

чи  не  мені?..

годинник  на  стіні  –
закоренілий  реаліст
і  логік,
літа  кує…
за  разом  раз,
за  разом  раз  –
все  про  своє…
як  і  завжди  –  
спішить  кудись,
наку́льгує…

небесна  акварель  
на  хутрі  білої  полярної  лисиці
відображається
і  міниться,
відсвічує,  
в  діапазоні  барв
і  півтонів  
вібрує…  виграє́…
життя!  під  хутром  білим  
спочиває.
надрі́мує…

життю  
зати́шно  спиться,
життю
красиво  сниться…

я!
і  Вселенної
субстанція,
ен-вимірні
площини  і  світи  –
ти.
макро-  
і  мікро  елементи  –
і  небо  наше,
і  земля:
цвітемо
ми,
а  чи  спимо  –
всі  
хором  злагодженим,
кожен
у  своєму  темпоритмі,  
вібруємо,
а  отже  –
звучимо…
читай:  
живе́мо!

Найбільша  цінність  є  –
життя.  
Життя!
твоє,  моє,
і  Всесвіту...
як  явище,
як  поняття.
як  рух  і  розвиток,  як  дія…
субстанції
узгоджена  вібрація:
Альфа  Кентавра
і  Омега  Оріона  –
це  ти  –  і  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314198
дата поступления 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012


kulbabka

Стрітення

Коли  зима  стрічається  з  весною,
Твердих  крижин  розгойдується  спів,
Пухнастий  сніг  крихкою  пеленою
Мов  водоспад  сповзає  із  дахів!

Дзвінкі  синиці  зграями  прудкими
Важкі  від  снігу  струшують  гілки,
Весна  гаптує  різнобарвний  килим
І  розшиває  бісером  квітки.

Ну,  а  зима  сидить  собі  в  куточку,
Весни  здалеку  вгадує  сліди
І  вишиває  березню  сорочку-
Ото  вже  буде  красень  молодий!

І  поведе  свою  русяву  панну-
Свою  весну  чарівну  під  вінець
І  зронить  небо  музику  органну,
Здмухне  замети  білі  вітерець.

Гучні  струмочки  захлюпочуть  зрубом,
Грайлива  річка  розплете  косу...
І  так  на  серці  стане  любо-любо,
Немов  із  нього  струшують  росу!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата поступления 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012


kulbabka

В День закоханих

Лютневий  ранок.Сніжно-біла  піна
Застигла  візерунками  на  склі...
Крокує  день  Святого  Валентина,
Густим  серпанком  тане  по  землі.

Поміж  гілок  сріблясті  павутинки
І  паморозь  іскриться,  мов  жива!
Летять-летять  строкаті  валентинки-
Палких  освідчень  трепетні  слова.

І  так  мені  в  думках  моїх  весняно
Від  того,  що  у  натовпі  людей
До  мене  поспішаєш  ти,  коханий,
Троянду  притиснувши  до  грудей!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата поступления 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012


НАДЕЖДА М.

Ти збуди мою пісню, що спить…

Ну  і  холод!  Пекучі  морози!
Знову  лютий  нам  жару  дає.
Лиш  від  вітру  течуть  мої  сльози,
А  наснагу  зима  надає!

Ти  збуди  мою  пісню,  прохаю...
Хай,  як  пташка,  крильми  затремтить!
І  підтримай  мене,  щоб  не  впала,
Коли  серце  від  болю  щемить...

Хай  холодні  нічні  заметілі
Колискові  співають  пісні.
І  щоб  жар  від  морозу  на  тілі,
Щоб  сміятись  хотілось  мені.

В  моїм  серці,  що  вкрите  снігами,
Хай  ромашки  в  мороз  зацвітуть.
І  розквітлими  взимку  садами,
Хай  удача  і  радість  прийдуть!

Ти  збуди  мою  пісню,  що  спить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313342
дата поступления 12.02.2012
дата закладки 13.02.2012


АнГеЛіНа

Фальшивить доля

Акомпанує  доля  нам  на  флейті  –
Ноктюрни-сни…
А  партитури  на  шматки  роздерті,
І  фальш  рясний.

Вже  на  балу  життя  панує  хаос,
Невірні  па…
Та  доля,  мов  не  бачить  все,  що  сталось!
Немов  сліпа

Продовжує  фальшивити  на  флейті
Без    вірних  нот.
І  в  неї  знов  і  знов  звучить  уперто
Не  той  акорд.

А  люди  звинувачують  ізнову
В  цім  не  себе.
Забули  всі  розумні  настанови,
Які  з  небес

Диктує  Бог,  надіючись  на  диво,
Що  все  ж  колись
Зуміє  людство  ритми  всі  правдиві
Собі  знайти.
             8  лютого,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312593
дата поступления 09.02.2012
дата закладки 10.02.2012


Оксана Пронюк

Хочу, щоб мова заграла цілунком

Хочу,  щоб  мова  заграла  цілунком,
Ніжним  признанням  і  візерунком,
На  полотнині  вуст  малинових
І  на  сорочці  диво-любові.

Хочу,  щоб  кожен  вдягнувся  в  ту  мову
Як  на  Великдень  висвятив  слово,
Розправив  груди  –  замилувався:
–  Боже  мій  милий,  я  закохався!

Вибухне  цвітом  земля  довкола  –
Дякуймо  Богу  за  дивну  мову!
За  українську  душу  любові,
Що  вишиває  вишневі  зорі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата поступления 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012


Нелогічна а*

Кохаю тебе більше осені!

Ось  небо  німе,  оксамитове.
А  очі  зелені  аж  світяться.
Ти  вигадав  місяць  кварцитовий.
Я  ж  зорі  розсипала  крихітні.

Волосся  за  вітром  гойдається.
Ген  хмари  на  нас  насуваються…
Дощі  пролилися  покосами,
Веселка  щасливиться  осені.

Не  знаю  як  це  називається.
Ось  бачиш  і  літо  кінчається.
Дощі  пролилися  покосами.
Кохаю  тебе  більше  осені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311421
дата поступления 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


Оксана Пронюк

Лютий святами багатий

Витаймо  лютий  у  його  духовному  вбранні!

Лютий  святами  багатий  –
Він  морозний,  заповзятий,
Хоче  кожного  зустріти
Привітати,  збадьорити.
Приймім  його,  як  Марія,
В  дар  великого  спасіння!
І  на  Стрітення  Господнє
Звеселись,  душа  народна!
Розтопи  у  серці  кригу,
Розбуди  велику  силу,
Розродися  у  любові
Добром  в  серці,  щастям  в  крові!

Возрадіймо,  християни!
Слава  в  Небі  –  Бог  із  нами!
Сіймо  радість  коло  хати  -
Вміймо  свято  шанувати!
І  горім  в  житті  як  свічі:
Повні  правди,  в  очах  чисті
І  засвічуймо  життя
Будьмо  сонцем  кождодня.
Хай  повага  буде  з  нами
В  колективах,  в  кожних  справах,
І  даруймо  щирість  слова
Хай  буде  свята  розмова,
Котра  славить  Україну,
Береже  сім’ю,  родину,
Котра  щедрить  почуття  -
Хай  сердечність  процвіта!

А  ще  лютий  іменний:
Шанобливий  до  Максима,
До  Макарія  й  Оксани,
До  Івана,  Василя,
І  в  Григорія  свята́.
Тож  вітаймо  їх  привітно
Хай  любов  ґаздує  квітно!
Щедрить  радість  й  доброта
Всім  на  Многії  Літа!


Ілюстрація  Ірини  Дацюк  -  http://www.pravoslavja.lutsk.ua/image.php?newsid=1619&x=130&y=180

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311241
дата поступления 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012


Радченко

***Наш мир

Из  мелочей  привычных  мир  устроен:
Дождинок,  снега,  радости  и  грусти...
Он  на  мелодию  любви  настроен,
На  разноцветные  поступки,  чувства.

Мы  ощущаем  мир  на  вкус  и  запах,
Прикосновением  души  и  взглядом.
Он,  в  катаклизмах  страшных,  как  в  заплатах,
Пропитан    насквозь  адской  боли  ядом.

Мир  переменчив  и  непостоянен,
Весы  Фемиды  -  символ  и  не  больше.
А  зло  вершит  без  наказанья  Каин,
Ведь  понимание  добра  всё  проще.

И  в  одиночество,  как  в  паутину,
Нелепо  попадают  наши  души.
Пытаемся  найти  в  себе  причину,
Не  зная,  кАк  мир  этот  не  разрушить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311032
дата поступления 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Калиновий

И Жизнь звездою засверкает!!!

Цените  тех  —  Кто  Вами  дорожит,
Храните  тех  —  Кто  Вас  Оберегает.
Печальтесь  с  теми  —  Кто  о  Вас  грустит,
и  вспоминайте  —  Кто  по  Вам  скучает.
Живите  теми  —  Кто  для  Вас  живет,
поддерживайте  тех  —  Кто  Вам  опора.
Смешите  тех  —  Кто  радость  Вам  несет,
и  слушайте  во  время  разговора.
Заметьте  -  Кто  заботится  о  Вас,
поймите  —  Кто  ВАС  сердцем  понимает,
Чуть  нежности  навстречу,  сотню  ласк,
И  Жизнь  звездою  засверкает!!!




Летять  –  не  спиняться  хвилини,
Приходить  неповторна  мить,
Коли  вдивляється  людина
В  роки,  що  встигла  вже  прожить.
Було  і  чорне  і  червоне,
На  рушнику  земних  доріг,
але  любові  стиглі  грона  –
То  найсвятіший  оберіг.
Хоч  скроні  світяться  від  срібла,
Добро  натхнення  додає.
Сердечне,  щире  Вам  спасибі
За  те,  що  Ви  на  світі  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311019
дата поступления 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.02.2012


golod00x

Не стреляйте в пианиста

КОНСУЕЛО  
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310987)

«Не  стреляйте  в  пианиста  –  он  играет,  как  умеет»
Фраза,  приписываемая  Оскару  Уайльду

Не  стреляйте  в  пианиста  –
Он  играет  так,  как  может,
И  в  заплёванном  салуне
Он  –  немножечко  божок.
Если  примет  граммов  300,
Может,  стихнет  зуд  под  кожей
В  месте  том,  где  врач  Гершуни
Наложил  ему  стежок.

Не  стреляйте  в  пианиста.
Не  хотите  –  не  платите.
Из  убитых  инструментов
Звук  возвышенный  извлечь…
Моисей  и  Езус  Кристус  –
Все  внимают.  Каждый  –  зритель.
Все  глядят,  как  в  киноленту:
Браво!  Соло  стоит  свеч!

Не  стреляйте  в  пианиста,
Спрячьте  ружья,  спрячьте  кольты.
Ваши  души  в  этот  вечер
Прикасаются  к  Нему!
Пианист  лабает  Листа
Не  за  доллар,  не  за  сольдо.
И  горят  покуда  свечи.
Ведь  нельзя  ж,  чтоб  мир  –  во  тьму…
3.02.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310988
дата поступления 03.02.2012
дата закладки 03.02.2012


Romantic lady

А ти мене впізнаєш?

А  ти  мене  впізнаєш  у  туманах  сірих?
Знайдеш  мене  у  натовпах  шаблонних  масок?
А  блиск  моїх  очей  із-поміж  тисяч  інших
Відшукаєш?  Я  ж  не  із  чарівних  казок!

Звичайна  я.  Не  королева,  не  царівна.
Наївна  трохи  і  закохана  у  небо,
Прозоро-синє,  неосяжне  і  чарівне.
Закохана  у  небо.  І  трішки  навіть  в  тебе…

Хто  я  така?  Спитай  у  сонячних  світанків,
Ніжнопрохолодних,  тихих,  наче  літо.
Спитай  у  крапельки  роси,  яка  щоранку
Бринить  на  пелюстках  бузку.  Спитай  у  квітів!

Йди  запитай  в  дощів  осінніх,  тонкосльозих,
Або  в  сніжинки,  що  замерзла  на  гілках.
Послухай,  що  тобі  розкажуть  літні  грози,
Що  вітер  тихо  прошепоче,  наче  птах.

Нехай  вони  тобі  розкажуть,  хто  я.  Мрія?
Забутий  сон?  Скажи  вже,  що  ти  там  знайшов,
В  моїх  очах?  Мовчиш?  А  я  не  червонію.
Невже  ти  ще  не  зрозумів,  що  я  Любов?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310889
дата поступления 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012


kulbabka

Не приручай

А  ти  пішов-без  дотиків,  без  слів,
Сховав  в  кишені  теплу  жменю  світла...
Холодний  ранок  сріблом  продзвенів
І  в  серці  в  мене  паморозь  розквітла.

Та  перетруться  зерна  гіркоти
Пекучі  сльози  висохнуть  на  віях.  
Не  дозволяй  коханню  зацвісти
Там,  де  немає  проблиску  надії.

І  серед  снігу  не  буди  розмай,
Хай  слів  зрадливих  не  шепочуть  губи!..
Не  приручай,  молю,  не  приручай
Допоки  сам  безтямно  не  полюбиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата поступления 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012


Galina Udovychenko

Любов і розлука

Коли  зустрічаються  двоє
Закоханих  ніжних  сердець,
Шикуються  в  небі  всі  зорі
І  дружно  ідуть  у  танець.

І  райдуга  ніжнобарвиста
Для  них  лише  в  небі  сія,
А  купіль  багряного  листу
Шепоче  чарівні  слова.

Коли  ж  розлучаються  двоє,
Голосять  дощем  небеса.
І  краплі  пекучого  болю
Не  змиють  ні  дощ,ні  роса.

Здається,  і  сонце  не  в  змозі
В  душі  розтопити  льоди.
Зневіра  стоїть  на  порозі,
Змітає  любові  сліди.

Та  згодом  той  біль  від  розлуки
Розвіється  вітром  в  полях.
До  сонця  знов  здіймуться  руки
Й  веселка  заграє  в  очах.

Ось  так  у  житті  і  буває.
Відома  всім  істина  ця:
Розлука  нас  ніби  вбиває,
Любов-повертає  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310429
дата поступления 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.02.2012


Калиновий

ЕДЕМ

Все  менше  слів  по  телефону,  
Все  менше  в  голосі  образи.
В  минулому  чуття  потонуть,  
Іще  не  зірвані  ні  разу,
Все  більше  почуття  спокою,  
Все  менше  пахощі  спокуси,  
Достиглі  яблука  любові  
Морози-хижаки  обтрусять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310452
дата поступления 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012


Калиновий

Душу свою пізнати

Відстукує  серце  ритм,
Відраховує  кожну  хвилину.
Залишаючи  стільки  рифм,
Через  скільки  я  вже  загину,
Залишаючи  стільки  слів,
Скільки  встигну  я  ще  сказати,  
Залишаючи  стільки  днів,
Щоби  душу  свою  пізнати.


ДЕВИЗ  ЖИЗНИ:
Мечтать!  Летать!  И  думать  о  прекрасном!
Во  сне  касаться  звёзд  и  облаков.
И  верить  в  то,  что  это  не  напрасно.
Что  в  жизни  нашей,  будет  всё  легко.
Надеяться  на  Чудо,  верить  в  сказку.
Любить  друг  друга  и  тепло  дарить.
И  жить  по-настоящему…Без  маски.
Смеяться…Плакать…И  судьбу  творить.
Дарить  друг  другу  радость  и  улыбку
От  счастья  плакать,  от  любви  сгорать.
И  не  бояться  совершить  ошибку…
Весь  опыт  жизни  в  Мудрость  собирать.
Не  думать  о  плохом,  не  жить  вчерашним,
Не  злиться  на  судьбу,  когда  идёт  не  в  масть…
Признаться  в  чувствах,  быть  немного  грешным…
И  НАСЛАЖДАТЬСЯ  ЭТОЙ  ЖИЗНЬЮ  ВСЛАСТЬ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310541
дата поступления 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012


kulbabka

Може й так…

Може  й  так:відректися  найлегше,
Замести  сніговієм  стежки...
А  мороз  попід  вікнами  креше
І  заквітчує  мокрі  шибки.

Може  й  так:все  загоїться  згодом,
Вщухне  в  серці  палкий  буревій...
О,  як  вперто  лютує  негода
У  душі  безпросвітній  моїй!..

Може  й  добре,  що  випало  в  щасті
Скуштувати  нам  плід  гіркоти,
Бо  в  житті  тобі  стрінуться  кращі
Світлі  зорі-такі,  як  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата поступления 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 31.01.2012


Калиновий

Добра і щастя золота криниця

Хай  цвіте,  не  в’яне  із  роками  доля,
Хай  щасливі  роки  зозуля  накує,
Із  землі  Вам  сили,  із  води  здоров’я
і  тепла  від  сонця  хай  Вам  Бог  дає.
Хай  мудрість  літ  не  стане  тягарем,
Хай  у  душі  не  вигасне  зірниця,
Хай  повниться  до  краю  день  за  днем,
Добра  і  щастя  золота  криниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310316
дата поступления 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012


kulbabka

Люби мене

Люби  мене,люби  до  забуття,
До  подиху  останнього,до  крику!..
Люби  мене  сильніше  за  життя-
І  грішну,і  таку  багатолику...

Люби  мене  у  подиху  вітрів,
У  прохолоді  чистого  світання,
Люби  в  палітрі  теплих  кольорів,
Мов  щастя  мить,даровану  востаннє!..

Люби  мене,як  мрію  неземну-
Солодку  мрію,що  плекав  роками,
Як  довгожданну  сонячну  весну,
Чи  шурхіт  листя  в  парку  під  ногами!..

Як  помах  крил  сполоханих  пташок,
Як  запах  квітів  літніми  ночами!..
Люби  мій  жест.І  подих  мій.І  крок-
Єдиний  крок  між  вічністю  і  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата поступления 12.09.2011
дата закладки 29.01.2012


kulbabka

На краю світу

Зимовий  вечір.Із  плениць  хатинка
Десь  на  краю  забутого  села...
Бринить  на  склі  шовкова  павутинка,
Що  на  морозі  сріблом  зацвіла.

Біліє  двір.Засніжені  верети
Мережать  дрібно  заячі  сліди.
Самотній  комин,  сажею  затертий,
Покашлюючи,  видихає  дим.

А  в  хаті  тепло,  розгуділась  пічка,
Колише  тяга  полум'я  живе.
На  столику  стікає  воском  свічка,
Побіленими  стінами  пливе,

Розгойдуючи  відлиски  шовкові,
Немов  троянд  розмиті  пелюстки...
Скупались  очі,  ніжно-волошкові,
У  темно-карих,  як  вогонь  палких!..

Холодний  місяць  мружиться  спросоння,
Пірнувши  в  хмару,  наче  під  рядно...
І  я,  втопившись  у  твоїх  долонях,
Смакую  щастя  сонячне  вино!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309977
дата поступления 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012


Валя Савелюк

НАШІ СНИ

стою
на  само́му  краю́  –
на  воді…
на  водяній  
тве́рді.
мну
у  серці
віри  
гірчичне  зерно́,
воно
відділяє  мене
од  смерті…

з-за  пагорба,
з-за  соснового  лісу
церковні  дзвони  
дзвонять–
вінчають  когось?
чи  хоро́нять?..

Різниця?
хіба  у  тому:
кому
і  що  зараз
сниться

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309751
дата поступления 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012


Валя Савелюк

КОСМИНИ

небо,
низько  і  однотонно,
ніби  попелом,
густо
на  піснІй  ріллі  –
лежить  на  землі…

хати,
розмитими
плямами  вікон
просвічують,
як  заму́лені  привиди
кораблів…

дим,
як  дух  невагомий,
клУбом  видерся  з  комина:
розгортається  на  льоту,
зникаючи  –  лине…

над  західним
горизонтом  –  
проми́вини:
дивом-дивним
і  несподіваним!
густо  рожеві  хмарини...

то  літ  моїх,
перевіяних,
самосійні  
ря́дна
космини

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309553
дата поступления 27.01.2012
дата закладки 28.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.01.2012


*SELENA*

ЛЕПЕСТКИ РОЗЫ

Красное-красное  солнце
В  пустынной  дали...  Но  леденит
Безжалостный  ветер  осенний.
                               Мацуо  Басё
-----------------------------------------

в  золотом  зареве  зари
обелиски  тополей
молитвы  неба
слушают

мотыльки  сквозь  сон
к  цветам  заветным
вдохнуть  нектар  мыслей
ночью  полнолуния
осеребрить  звездной  пылью
дома  туманы  и  дороги

зыбкость  слов
как  лепестки  розы
нежны  и  ранимы

память  о  рассветах  вдалеке  от  тебя

лепестки  прорастают  в  ветер
летят  к  солнцу
растворяются  в  его  лучах
и  целуют  тебя
нежностью  розы
рассветом  незабудок
эхом  тополей
любовью  снов
помни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309416
дата поступления 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.01.2012


ІВАН КУШНІР

Хіба так важко нам сказати?

Як  легко  нам  в  цім  світі  жити,  кохати  ,  мріяти,  любити
І  говорити  ті  слова,  від  яких  кругом  голова,
Іде  коли  ми  їх  почуєм,  і  в  свою  пам`ять  занотуєм,
Та  через  ті  шалені  дні,  що  мчать  як  коні  в  далині,
Ми  не  говорим  ті  слова,  а  жаль,  без  них  болить  душа,
І  серце  плаче  і  сумує,  коли  воно  тих  слів  не  чує.
   Хіба  так  важко  нам  сказати  і  що  для  цього  треба  мати,
Щоб  говорили  ми  щодня:,,Люблю.  Кохаю.  Ти  моя,
І  в  цілім  світі  наймиліша.  Для  мене  Ти  є  найрідніша.
Без  Тебе  я  не  проживу.Тебе  лише  одну  люблю.  
І  за  Тобою  я  сумую,  коли  не  бачу  і  не  чую!”
 Тож  говорім  слова  оті,  тим  кого  любимо  в  житті,
Щоб  вони  це  щомиті  знали,  де  б  не  були,  щоб  памятали,
Що  любим  їх  і  поважаєм  і  до  безтями  їх  кохаєм.
Тоді  їм  легше  буде  жити,  кохати,  мріяти,  любити
І  говорити  ті  слова  які  сказав  Вам  вище  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309327
дата поступления 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Валя Савелюк

ВОЛОДАР ЛІСУ

у  потаємних  глибинах  лісу,
між  покручених  
муками  росту
дубових  крон
і  березових  
струменів  чистих,
буків  
струнких  і  плечистих,
оповитий  
серпанком  зеленим
романтично  розвітрених
кленів,
зарошений  густо  
світлячками  і  зорями,
оздоблений  бурштина́ми  
медово  прозорими
соснових  пахучих  смол
і  яхонтами  калини  –
стоїть  
предковічно  спадковий  престол,
нетлінний.

діаманти  джерел
і  смарагди  трав,
квіток  лісових  розмаїтих
розсипчасті  самоцвіти…

не  ввіходь
за  туманну  завісу:
я  –
володарка  лісу.

денних  сховок  моїх
сторожі
всюдисущі  
меткі  сороки
сповістять  
умить  
про  чужі
най-
обережніші  кроки  –

денні  мої  
спостере́жливі  стражі
здалеку  зауважать
наміри  вражі….


йди
стежками  означеними
збирай  
не  для  тебе  призначені
стиглі  пахучі  плоди,
та  за  туманну  завісу  
у  серці  дрімучого  лісу  –
не  ходи:
не  звано  чужинців  сюди…

якщо  ж  
перетнеш  уперто
не  порослу  травою
і  снігами  не  стерту
прадавню  межу  угоди  –
наврочиш  собі
невипра́вної  шкоди,
бійся!
у  моїх  болотах
трапляється  
смертю  наглою  вмерти…

не  ступай  
за  туманну  завісу:
я  –  володарка  лісу…
і  прадавні
мої  таємниці
не  збагнеш
крізь  прорізь
рушниці…
не  відчуєш  на  лезі
ножа,
людино  
в  лісі  чужа
і  не  щира:
замість  любові  
у  грудях  –
за  перев`яззю
гостра  сокира…

минулось  без  вороття,
коли  був  ти  –  
моє  дитя:
покинув,  бо  ви-ріс…  
а  вернувся–
понищив  ліс.

пустелі  й  поля,  
поля…
отака  вона  нині,
сину,  
свавільна  моя  дитино,
безліса  твоя  земля…

то  не  входь
за  туманну  завісу:
я  –  Прамати
Прадавнього  Лісу…

лиш  підгле́диш
мою  таємницю,
як  щоночі  
почне  тобі  сниться
на  злеті  
підстрелена  птиця,

замерзаюча
в  русі  повільнім  
сльоза
недоби́тої  олени́ці,

осироті́лої  
ведме́диці
дикий  у  відчаї  рев,

розпачливий  у  падінні
шурхіт
потятих    дерев…

що  не  ве́лено  –
зась!  тобі  знати:  
бо  увійдуть  
до  твоєї  хати
і  стануть  довкола  ложа
душі  
постріляних  і  потятих…
а  позбутися  їх  
не  зможеш,  
прогнати?  
і  спроби  зайві  облиш…
будуть  
стіною  стояти,
споглядати
пильно  і  мовчки,
як  ти  ночами  НЕ  спиш…

…а  колись  же  
прийдеш  ти  
з  миром,
без  рушниці,  
і  без  сокири  –
оксамитовий  моріжо́к,  
рушники  
вишива́ні  стежок    
я  простелю  до  ніг  
твоїх
аж  під  самий
рідний  поріг:
-  Сину!
входь  до  Хати,  
люба  дитино!

предковічна  моя  таємниця
враз
без  решти
для  тебе  відчиниться!

миттю!  
оживуть  всі  потоптані  
і  побиті…

у  смарагдовім  верховітті
заспівають  
щасливі  пташки,

олени-ця
лагідним  серцем  
до  тебе
пригорнеться…

безтурботні
смішні  ведмежата
метушливо  
долучаться  Свята…


заряхтять  
діаманти  джерел
і  квіток  самоцвіти  –
Ти!

стане  Сонце  нове,
і    ясно
прихилиться  небо:
за  обітницею  Вітця  –
все!  
усе  для  коханого  Тебе!

зникне  страх  –
люди  і  звірі
заживуть
у  взаємній  довірі!
метелики  і  пташки
годува́тимуться  із  руки…


…і  розтане  
туманна  завіса
перед  ликом  
красивим  і  світлим
спадкоємця  законного  –
молодого  Володаря
Лісу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309183
дата поступления 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


Калиновий

Так і знай…

Притули  мене  до  серця.
Раз  і  назавжди
Утікатиму  від  тебе  -
Ти  не  відпусти
А  захочу  все  забути  –  
Знов  не  відпускай  .  .  .
Я  без  тебе  мертвий  буду,
Мертвий  –  так  і  знай...

Т

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309175
дата поступления 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012


kulbabka

Яка зима!. .

Яка  зима!..Заквітчана  княгиня
В  дубові  сани  коней  запрягла.
Мете-мете  патлате  хуртовиння,
Дерева  затулила  біла  мла.

І  на  варцАбі*  задрімали  квіти,
Стуливши  міцно  ніжні  пелюстки,
Їм  сняться  весен  громові  трембіти,
Високих  гір  посріблені  струмки.

А  за  вікном  така  рясна  завія,
Немов  роздмухав  хтось  молочаї*!..
Застигли  краплі  на  зимових  віях
І  кришталем  виблискують  у  млі.

Кущі  малини  мліють  безборонні
Між  кучугур,  мов  серед  білих  скирт.
Летять-летять  сліпучобілі  коні,
Холодні  іскри  крешуть  з-під  копит!..

Звисає  з  верб  скуйовджена  куделя,
В  густих  заметах  губляться  стежки...
Яка  зима!..І  в  білих  акварелях
Мої  легкі  втопилися  думки...



*Молочай-кульбаба

*Варцаб(діалектне)-підвіконня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата поступления 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТУМАНИ

Ранок  затуманився  в  сповитку,
Небо  мандрувало  по  землі.
Білі  хмари  у  ранковій  тиші
Розповзались  змійками  в  траві.

Світять  ліхтарі  кораловим  намистом,
Забарився  день  на  колисках.
На  вершечках  гір  зима  повисла
І  пливе  в  туманових  човнах.

За  вікном  далекий  край  у  мріях,
Стримувать  бажання  нема  сил.
Ех,  якби  поринуть  в  сніжні  заметілі,
Що  танцюють  з  вітром  крижаним.

Де  мороз  полотна  тче  ночами,
Розмальовує  на  шибках  чудеса.
Скрипотить,  шурхоче  під  ногами
Срібна    делікатна  білизна.

В  кетягах  калини  світять  зорі,
Ліс  одівся  в  лебединий  пух.
Там  пісні  співають  колискові,  
Від  котрих  ніяк  я  не  засну.

Це  ж  чому,  тумани  впали  в  душу
Й  розтривожилися  мрії  золоті?
Рідний  край  ніколи  не  забути,
Де  б  прожить  не  випало  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295303
дата поступления 23.11.2011
дата закладки 25.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


Калиновий

I love you

I  love  you
I  want  you
You  need  me.
Do  you  love  me?

Люби  як  можеш  тільки  ти
Завжди  із  Богом  ти  ходи
Людей  дарма  ти  не  гніви
Натомість  ти  їх  всіх  люби!

Пока  мы  дышим  –  нам  еще  не  поздно  
Летать…любить…
свой  день  встречать  улыбкой,
Поверить  в  сказку…  совершать  ошибки  
И  на  вопрос  искать  ответ
 по  звездам.

За  что  мы  любим???  
За  слова???
Да  нет,  слова  бывают  слишком  лживы…
Быть  может  за  красивые  глаза???
Нет.  нет,  еще  раз  нет,  ведь  не  всегда  они  красивы…
Быть  может  любим  за  дела  и  за  поступки,
Что  ради  нас  свершаются  в  пылу???
И  снова  нет,  тогда  б  не  продержаться  нам  и  сутки,
Любовь  поступки  те  развеют  на  ветру…
Так  что  же  двигает  любовь???
 За  что  прощаются  ошибки???
И  почему  же  вновь  и  вновь,
 мы,  понимая,  что  вокруг  все  зыбко,
Вступаем  на  тропу  —  любовь,
 порою  разбиваясь  в  кровь…
И  все  равно  идем  по  тонкой  нитке…
Да  потому  что  жизнь  одна,  
что  в  этой  жизни  важен  тот,  кто  нужен,
Что  забываешь  все  обиды  и  слова,  
когда  есть  рядом  тот,  кто  сужен…
А  главное,  все  происходит  потому,  
что  и  во  сне,и  даже  на  яву
Мы  любим  ни  «за  что»,  а  вопреки  всему..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308232
дата поступления 22.01.2012
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012


*SELENA*

КОЛІР ЩАСТЯ

Колір  щастя  —  ніжний
У  світі  сиво-грішнім  —
Янтаріє  днем  прийдешнім
Змедованим  мевищем  черешні.

Колір  щастя  —  тихий,
Корінням  живить  заманихи,
Злотіє  в  полі  дивиною,
Солодить  серце  черимойю.

Колір  щастя  —  сильний,
В  мареві  вітрів  —  стожильний,
Кувалдою  все  трощить  труту,
Грозою  губить  кригу  каламуту.

Колір  щастя  безконечний
Впліта  барвінки  у  вірвечки  —
З’іриджує  росу  на  світогранях,
Зігріває  у  дорогах  ранніх.


*  -  «заманиха»  і  «дивина»  —  назва  лікарських  рослин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308230
дата поступления 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012


НАДЕЖДА М.

Дни бывают порою несносны…

Прикоснулась  щекою  к  окошку.
Ночь  темна.  Не  скрипят  фонари.  
А  я  верю,  что  всё  понарошку:
Всё  развеется  светом  зари.

Сколько  зим,  сколько  лет  пролетело!
Но,  как  прежде  всё  жду  у  окна...
Что-то  небо  так  вмиг  потемнело...
Но  куда  всё  спешат  поезда?

Чередуются  зимы  и  вёсны.
За  окном  снова  та  же  пурга.
Дни  бывают  порою  несносны...
Ты  вернёшься  сквозь  эти  снега.

Часто  вера  в  душе  еле  тлеет,
А  когда  скрипнет  дверь    невзначай:
Вмиг  на  сердце  моём  потеплеет,
Но  со  счастьем  обмана  печаль..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308081
дата поступления 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012


АнГеЛіНа

Попри все…

Солоне  сонце-крекер  в  небі  скраю
Рум’янить  хмари  тліючим  теплом…
А  я  в  снігах  стежки  свої  шукаю,
Які  вночі  недбало  замело…

Хай  сонце  перестигле  сліпить  очі,
А  сніг  блідий  заплутує  ходу!
Та  попри  все,  якщо  знайти  захочу,  
То  свою  стежку,  вірю,  віднайду!
                     18  січня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307863
дата поступления 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012


*SELENA*

БЛИКИ СОЛНЦА

играется  солнце  в  паутинках  надежды
капризностью  снов
ветром  магнолий
мечтами  нашими
вышивает  зарева  одежды

расцветают  васильки  в  глазах
мыслях  неба
и  водах  карстовых  озёр

ковёр?
а  может  туман  то  синий
иль  синей  птицы  крылья
нас  кутают  в  свои  объятья

своей  любовью  буду  колыхать  я
рассветы  и  ветра
и  весны  заветные  желанья

соколами
разлетятся  облака  над  пустынями  печали
дождем  опустятся
взойдут  свечами
анноны
слов
любви

небес  амвон
озарит
моря
вершины
тропинки  бытия

в  лучах  зари
проснусь  и  Я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307830
дата поступления 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012


Валя Савелюк

ТОЛОКА (1936)

Євгену  Плужнику

З  України,  з  бАтьківщини,  з  дому
Їхали  поети  в  невідоме.
І  Поезія,як  виснажена  шкапа,
Брьохала  за  ними  по  етапу.

Прощавайте!  верби  над  ставами,
Прощавай,  Вкраїно,рідна  мати,
Не  ходи,  Поезіє,за  нами,
Не  дивись,як  будемовмирати…

Не  ходи.Не  додавай  нам  кари.
Не  для  тебе  мерзлота  північна.
Ми  впадемо  у  сніги,  як  в  білі  хмари,
І  воскреснемо  –  бо  ти,  Богине,  вічна.

То  ж  вернись  хутчіше  в  Україну,
Розпусти  на  траур  русі  коси.
В  лузі  чийсь  гнідий  стоптав  ожину,
Наше  жито  хтось  звалив  в  покоси…

Чи  його  споїли  упир-зіллям?
Чи  він  кров  ссав  замість  молока?
Боже,  світом  Твоїм  править  божевілля!
Глину  місять  –  буде  толока…

Табуном  шаленим  місять  глину  –
Кров  людська!  набралась  в  кінський  слід…
Де  поети  гинули  з  Вкраїни  –
Рими  чвиркають  з-під  кованих  копит.

…знали  ми  натхнення  віщі  злети.
Ми  серця  зривали  у  напрузі.
Вороги  народу  –  ми?  поети?
Хто  ж  тоді  тобі,  народе,  друзі?..


Ми  не  вміли  торгувать  собою,
Не  точили  з  вуст  фальшивих  од.
Боже!  світом  править  паранойя  –
Сам  собі  став  ворогом  народ.

…то  ж  вернись,  Богине,  в  Україну,
Хай  здригнеться  закривавлена  рука.
А  покИ  що  –  місять,  місять  глину…
Перші  ми  –  ще  буде  толока.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307576
дата поступления 19.01.2012
дата закладки 19.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012


НАДЕЖДА М.

+Так странно бывает порою…

Так  странно  бывает  порою:
Тоскую  за  тем,  чего  нет,
Хочу    дотянуться    рукою,
Увидеть  невидимый  свет.

Летают  серебрянной  птицей
Мечты,  обуздавшие  ум.
Робею  своей  небылицей,
Нелепостью  таинства  дум.

Порою  любуюсь  дорожкой,
Что  в  море  луна  пролила.
И  тихой,  незримой  походкой
По  ней  бы,  как  фея,  прошла.

Достать  ту  звезду,  что  упала
И  дремлет  в  пучине    реки.
Хочу,  чтоб  она  засияла,
Светила  судьбе  вопреки.

Хочу,  чтоб  усталое  сердце
Могло  отдохнуть  на  цветке,
Лечебной  водой,  что  в  колодце,
Мне  смыть  бы    печаль  на  лице...

И  в  солнца  лучах  искупаться,
Прилечь  у  травы-чебреца.
И  счастья  душою  касаться,
Любовь,  чтоб  была  без  конца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230013
дата поступления 20.12.2010
дата закладки 17.01.2012


*SELENA*

ВІТЕР ВОЛАНД

Відперлася  брама  світу
Вирвавсь  зворохоблений  Вітер  —
Все  лестить  Хасмин  Маргариту
Воліє  вождено  зловити.

Волинить  хмАрі  розкудельні,
Вино  виноградне  —  в  дощі.
Воркує,  виводить  все  трелі  –
Встильний,  шалезний  зморщів...

Вивіює  в  поніч  чар-зорі,
Витрушує  ладан,  шафран.
Воланд  вилискує  д'горі  —
Вселенської  вирви  аркан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306896
дата поступления 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012


*SELENA*

Зима

В  ізгой-вітрах  рвуться  струни  білі
В  семигрішнім  диханні  зими,
Скриготять  морози  люто-очманілі,
Плетуть  з  дубами  хармани.
                       Хуртеча  мліє  в  радіснім  віреле,
                     Сріблиться  в  місячних  гурман-думках,  —
                     Зтуманіла,  побіліла  зірна  стеля,
                     Сніговицею  кружля  рай-птах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302630
дата поступления 27.12.2011
дата закладки 16.01.2012


*SELENA*

*** ХВИЛИНА НОВОРІЧЧЯ***

Зовседоріг  зійшовся  Час
Перевернути  день  у  Новоріччя,
Спинився  білий  барс
Запаливши  зірні  свічі.
                   Шампанить  хмелем  опівніччя,
                   Загаданки  феєрично  —  ввись.
                   Звіздарів  цар-Доля  кличе
                   В  Завтра  мрії  щоб  збулись.
А  Я  на  щастя  думу  загадаю,
Поміж  снігів  й  доріг  усіх  поміж,  —
У  душу  хай  несуть  вітри  із  Раю
Блаженних  цвітоднів  капіж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302981
дата поступления 29.12.2011
дата закладки 16.01.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗИМОВІ ЯБЛУКА

Довго  не  бував  він  в  Україні,
Та  приїхав...  Тут  живе  рідня.
Сніг  упав,  будинки  стали  білі,
Всім  припало  радості  сповна.

Хрускотять  сніги  за  слідом...
Часто  снилась  в  чужині  сім'я.
Він  давно  не  бачив  заметілей,
Рідну  Коломию,  свого  Кобзаря*.

Музей  "Писанку"**,  і  ратушу,  й  будинки,
Це  -  його,  це  зовсім  не  чуже.
Він  наспівував  тихенько  коломийки
І  колядку  про  Дитя  мале.

Раптом  погляд  впав  на  літню  жінку,
Продавала  яблука  з  свого  саду.
Хухала  сердешна  часто  в  руки,
Нагадавши  матінку  йому.

Перехожих  було  дуже  мало,
Двадцять  п'ять  морозу  на  дворі.
Свята  Ніч,  Різдво  вже  незабаром,
Святкуватимуть  дорослі  і  малі.

Пригадалося  дитинство,  рідна  хата,
Юний  стан  матусин  молодий.
Як  для  мене  важило  багато,
Мамин  погляд  і  добро  очей.

Глянув  в  сторону,  у  жінки  сльози-болю
На  червоній  зморщеній  щоці.
Затиснув  мобільника  й  подумав:
-  Чом,  на  світі  є  "прості"  й  "круті"?..

Підійшов,  хотів  сказати:  "Нене"..
В  пересохлім  роті  хвилювання  спазм.
Молодий,  високий  та  непевний:  
-  Що  б  я  дав,  щоб  стало  тепло  вам?

Я  люблю  без  меж  свою  державу,
Та  поїхав  вдалеч,  за  кордон.
А  тепер  віддав  би  все,  що  маю,
Щоб  не  бачить  зморщених  долонь.

-  Тітко,  ваші  яблуні  вродили?
-  Так,  синочку,  осінь  принесла...
Всі  знайомі  вже  порозходились,
Тільки  яблука  лишились  і...  журба.

Я  куплю  у  вас  червоних  й  білих,  -  
Всі,  що  маєте,  у  вас  куплю.
Усміхнулась  жінка  посивіла,
Бо  простяг  купюру  й  не  одну.    

                           *  *  *

В  теплій  хаті  біла  скатертина,
Пахнуть  яблука  медами  на  столі.
І  заплакав,  як  мала  дитина,
Дивлячись  на  фрукти  запашні.

Рідна  наша,  мати-Україно,
Зацвіте  невдовзі  вже  весна...
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  не  мерзла  б,  а  цвіла!

Білим  цвітом,  рястом  та  барвінком,
Співом-переспівом  пшениців.
Хай  у  тебе,  ненько-Україно,
Будуть  люди  всі  щасливі,  не  сумні!

Хай  лунає  спів  дитячий  в  хаті,
Вкупочці  батьки  з  дітьми  живуть.
Вдовам  і  сиротам  -  Благодаті,
Боже,  дай  на  їхньому  віку!

Навесні  хай  гніздяться  лелеки,
І  крилаті  мрії  оживуть.
Цвітом  весняним  у  круговерті
З  теплим  дощиком  до  серця  припадуть.

Вороженькам  -  згинути!  Й  доволі!
Хай  лукаве  слово  пропаде.
Боже,  дай  нам  єдності  в  народі  
І  любові,  хто  в  краю  живе!

Хай  не  плаче  осінню  калина,
Засміється  небо  голубе.
Хай  матуся  пригощає  сина
З  яблуками,  що  пиріг  спече.

Рідна  наша  мати-Україно,
Зацвіте  невдовзі  вже  весна...
Якби  всіх  отак  душа  боліла,
То  і  ти  не  мерзла  б,  а  цвіла!



Пло́ща  Тара́са  Шевче́нка*  -  частина  площі  "Ринок".  

Музе́й  «Пи́санка»*  —  музей  писанки  в  місті  Коломиї  Івано-Франківської  області.  В  колекції  музею  понад  6000  писанок  з  різних  регіонів  України  та  країн  світу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306040
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 13.01.2012


Діана Сушко

Затамованим подихом, ніжно

Затамованим  подихом,  ніжно
я  лягала  в  твої  долоні.
Поцілунком  святим  і  грішним
опускалась  тобі  на  скроні.
Розливалась  теплом  по  тілу,
огортала  любов’ю  душу.
Від  тривог  і  негоди  гріла
біля  серця,  щоб  сон  не  рушить.
Чаклувала  щасливу  долю.
І  щоб  спрагу  утамувати  –  
знов  до  тебе  неслась,  на  волю!
А  ти  взяв  і  поставив  грати.

(Вірю,  ти  не  подумав,  милий,  що  так  швидко  почну  згасати.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305902
дата поступления 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012


Віталій Назарук

Прийшла зима

Біленькі  падають  сніжинки,
Картинки  творить  морозець
І  замальовує  стежинки
Сріблясто–білий  олівець.

Зима-красуня  почалася,
Гуляка-вітер  знов  летить,
Лиха  хурделиця  знялася,
Земля  від  холоду  тремтить…

Та  сніг  тихесенько  приляже,
Зігріє  землю  і  хліба
І  береги  мороз  пов’яже,
Таки  до  нас  прийшла  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305712
дата поступления 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012


Romantic lady

Стежками забутих мелодій… (дитяче)

Стежками  забутих  мелодій,
Коли  вранці  сонце  зійшло,
Так  тихо,  неначе  той  злодій,
В  життя  моє  щастя  прийшло...

Навчило  мене  усміхатись,
Радіти  безсніжній  зимі,
Нічого  в  житті  не  боятись,
Любити  усіх  на  землі...!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305158
дата поступления 08.01.2012
дата закладки 10.01.2012


КРІПАКОС

Я буду передавати привіти

Я  буду  передавати  привіти,
Квіти  з  душі,  розмаїттями  трав,
В  небі  яскравому  сонце  засвітить,
І  я  придумую  один  ще  новий  сплав,
З  моря  беру  сіль  морську  в  білих  грамах,
З  річки  візьму  я  теплий  пісок,
Ключ  у  руках  -  відкривається  брама,
Я  на  порозі,  у  майбутньому  крок,
Ноги  ступають  самі,  я  покірний,
Наче  все  знав  і  стабільна  хода,
Вільний  невільник  стає  знову  вільний,
З  стелі  лилась  крижана  лиш  вода,
Сталі  думки  -  я  їх  в  голос  читаю,
Інші  б  мовчали,  але  інші  вони,
Ключ  у  руках  -  я  замок  відкриваю,
Знаю,  це  будуть  мої  тільки  сни,  
З  них  я  летів  над  землею  у  хмари,
Низько  і  високо  падав  кудись,
Я  відповів,  але  ви  не  питали,
Просто  у  очі  мої  подивись,
Що  там  побачиш,  вони  є  звичайні,
Колір  болотний,  горіховий,  чай,
Наші  думки  залишаються  в  тайні,
Бачу  я,  з  них  вимальовуєш  рай,
Знай  що  усе  що  хотіли  що  думали,
Рухи  і  подихи  всіх  наших  мрій,
Просто  ми  виросли,  а  коли  був  малий,
Зовсім  не  я  був,  не  схожий  тоді,
Втік  від  усього,  від  себе,  не  знаючи,
Що  я  хотів  і  про  що  це  життя,
Пісню  чи  ні  підсвідомо  співаючи,
Просто  мені  важко  у  відчуттях,
Хто  я,  хто  ми,  хто  усі,  заговоримо,
Посмішок  наших  пам’ятайте  ім’я,
І  у  привітах  майбутнього  вчора  ми,
Будемо  завтра  нескінченними  «Я».

20.12.11

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301303
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 10.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012


kulbabka

Солодкі сни

На  павутинні  з  інею  крихкого
Солодкі  сни  спускаються  на  дах,
Зі  стелі  бісер  сиплять  на  підлогу...
І  серце  б'є,вистукує  "тік-так",

Рахує  кожну  світлу  намистинку,
Що  прокотилась  килимом  до  ніг.
А  тіло  жде  жаданого  спочинку,
Пірнає  в  ковдру,мов  у  свіжий  сніг


І  віддається  вмілому  гіпнозу...
А  сни-шамани  сипляться  згори
Солодким  зіллям,краплями  наркозу-
На  мокрий  дах  з  небесної  чадри.

Прозорий  дим  в'їдається  у  губи,
Лоскоче  вени  запахом  мигдаль...
Мені  так  тепло,затишно  і  любо,
Я  засинаю...Падає  вуаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271125
дата поступления 20.07.2011
дата закладки 08.01.2012


ІВАН КУШНІР

Люблю Тебе!

Де  б  я  не  був,  в  далекій  чужині,
А  чи  в  своєму,    дорогому  краю,
Ти  памятай,  що  я  в  своїм  житті,
Тебе  люблю,  одну  повік    кохаю.
         Люблю,  коли,  у  теплий,  літній  час,
       Вечірня  зірка  в  висоті  засяє,
       І  ранком  коли  сонечко  до  нас,
     Яскравий  промінь  з  неба  посилає.  
Люблю  Тоді    коли  ідуть  дощі
І  чути  ніжний  запах  рути-  мяти,
Люблю  Тебе  як  у  зимові  дні,
Нас  заметіль  не  випускає  з  хати.
       Люблю  коли  в    осінні  холоди  
       Пожовклий  лист  додолу  опадає
       І  навесні,  як  за  цвітуть  сади,
     Й  ключ  журавлинний  з  вирію  вертає.
 Люблю  Тебе  за  очі  чарівні,
 За  щирість,  вірність,  ніжність  і  страждання
І  дякую,  що  Ти  в  моїм  житті-
Моя  надія,  віра  і  кохання  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303260
дата поступления 30.12.2011
дата закладки 08.01.2012


Вразлива

Шаги

Безсонница    стучится    в    дверь    мою.
Не    спится  -  ворочаюсь  в    постели
Проснулась,  за    окном    метели
В    дуэте    с    фонарем,  заводят    песнь    свою.

Послышался    вночи    хрустальный    звук.
Как    серцу    милые,    далекие    шаги.
Не    постучался    путник,будто    вдруг,
Боялся    потревожить    мои    сны.

Окно    проемом    звездным    мАнит.
За    ним,  магнитным    притяженьем    взгляд.
А      свысока  ,  луна    беспечная    дурманит,
Фантазии    свои    передавая    в    снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305047
дата поступления 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012


ІВАН КУШНІР

СКАЗКА О ЛЮБВИ.

Какая  Тьі  красивая,  родная        
В  зтот  холодньій  вечер  января,                                                                        
Когда  вокруг  под  снегом  спит  земля
И  только  ветер  городом  гуляя,
Все  на  лету  он  снегом,  заметая,
Танцует  извиваясь  как  змея.

Тьі  в  зту  ночь  красива  как  луна,
Как  радуга,  что  к  нам  с  дождем  пришла
Словно  заря  на  небе  золотая,
Что  с  месяцем  так  ласково  играя,
Зовет  земньіх  к  себе  на  небеса.

И  так  мне  хочется  вот  в  зтот  вечер  зимний,
Войти  в  твой  дом  на  берегу  реки,
Позтому  он  может  бьіть  и  дивньім
И  в  нем  тепло  и  ласку  обрести.

Припасть  к  губам,  что  до  сих  пор  алеют,
Отбросить  шаль,  что  скрьіла  твою  грудь,
Да,  многие  от  зтого  робеют                                                                                                            Бледнеют,  плачут,  без  конца  краснеют
А  тьі  родная,  робость  позабудь.

Так  нежно  порошу  немножко  ласки
И  тьі  меня  все  сердцем  обогрей...
Да  я  не  раз  сльіхал,  поверте,  сказки,
Где  Змей  Горьіньіч  с  Бабою  Ягою,
Весь  омрачали  мир  своей  судьбою,
Про  зльіх  волшебников  и  добрьіх  чародеев,
Про  Золушек,  и  про  страшньіх  злодеев...
Но  зта  сказка  в  сотни  раз  милей!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304961
дата поступления 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012


АнГеЛіНа

!!!ПРИВІТАННЯ ВІД ВСЬОГО СЕРЦЯ ЖИТЕЛЯМ ПОЕТКЛУБУ!!!

Щиро  вітаю  ВСІХ  талановитих  людей  на  цьому  сайті  з  прекрасним  святом  -  РІЗДВОМ!  Всього  найкращого!  ЗДОРОВ'Я,  КРАСИ,  УСПІХІВ,  НАТХНЕННЯ,  КОХАННЯ  і  ЩАСТЯ!!!!!

Хочу  привітати  вас  акровіршем:

Засіяла  в  небі  перша  чиста  зірка,
Розливає  місяць  сяйво  в  небесах!..
І  святкують  люди!  Радості  без  міри!
Знову  ж  бо  в  країні  світлий  день  Різдва.
Дітвора  у  хати  новину  приносить,
Всі  двори  по  вінця  в  щасті  і  добрі…
О,  шануйтесь,  любі,  пригощайтесь,  друзі,
Ми  радієм  першій  преясній  зорі!
                                                                   7  січня,  2012р.

З  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304876
дата поступления 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012


АнГеЛіНа

Самотня старість

Так  тихо  в  хаті,  тихо  цілий  день,
Лиш  цокотить  годинник  на  комоді…
До  бабці  вже  давно  ніхто  не  йде,
Гостей  не  дочекалась  і  сьогодні…

В  печалі    дня  нового  жде  вона,
Погасить  світло,  ляже  і…  заплаче…
Бо  звеселяла  дім  колись  рідня.
Здається  бабці,  вчора  ще  неначе…

А  зараз,  коли  двері  зариплять,
То  серце  швидше  б’ється  у  чеканні!..
Та  знов  нікого  за  вікном  нема…
А  бабця  вже  рахує  дні  останні…

Так  гірко  й  важко,  і  болить  душа
Дивитися  в  її  вже  сірі  очі…
Вони  у  світ  глухонімий  кричать,
Що  її  серце  самоти  не  хоче…
                                 5  січня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304717
дата поступления 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012


АнГеЛіНа

Допиваю день

Я  п’ю  з  піали  вже  холодний    день  –
Дві  ложки  цукру,  скибочка  лимону…
А  сонце  спить  на  лавці  на  пероні,
Воно  собі  експрес  вечірній  жде…

І  знов  тихенький  черговий  ковток  –
Смакую  день  із  запахом  меліси…
А  місяць  скоро  на  вербу  залізе.
В  експрес  нічний  я  дам  йому  квиток.

Як  жаль,  що  день  залишився  на  дні,
Хапаю  ті  останні  аромати…
А  зорям  в  піжмурки  набридло  гратись!..
Експрес…  Квиток  один…  Квиток  мені…
                                   5  січня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304453
дата поступления 05.01.2012
дата закладки 06.01.2012


Валя Савелюк

ТРИПІЛЬЦІ МИ

ви  ловите  нас
на  сонячні  зайчики…
як  рибу
велику
полюєте  на  живця.

вам  дісталась
випа́дком
про  нас  таємниця  –
ми  завжди
без  сумніву
йдемо  на  світло…
Світла!
шукають  і  прагнуть
віддані  наші  серця  –
такий
задум  первісний
Творця.

…підкликаєте  нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші  хати́    і  храми,
спекулюєте  з  нами
нашими  ж  іспокон
Святими  Дарами,
торгуєте,  
як  екзотичним  крамом…

стоїмо  безневинні
і  дивуємось
безгомінно,
як  плюндруєте  
наші  Святині  –
опускаєте  на  коліна,
щоб  стали  рабами
перед  
порожніми  вами…

вам  випа́дком
дісталася  таємни-ця…
але
не  
до  кінця:
наші  храми  –
не  розписані  золотом  
кам`яниці,
наші  Храми  –
наші  серця.

самоїди  
людської  зграї,
ми  вас  –  
знати  не  знаєм…

ми  завжди́
оберемо  волю,
покинемо  безогля́дно
лЮбі
обжиті  місця:
наші  Храми  –
наші  серця…

подамося
за  обрій  лугами…
лісами,
полями:
наші  серця  –  
наші  храми
з  дорогими,  живими,
невидимими  для  вас,
неосяжними  вами
Триєдино-Богами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304345
дата поступления 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012


kulbabka

Коли зачиниш за собою двері…

Коли  зачиниш  за  собою  двері,
Не  озирайся  на  прощання,  йди.
Пекучим  болем  зринуть  на  папері
Твої  ще  теплі  тліючі  сліди...

І  не  розквітне  вишня  посивіла,
Коли  прийде  заквітчана  весна.
Я  стільки  слів  промовити  хотіла,
Та  обірвалась  зрадницьки  струна,

І  вже  на  поклик  мій  не  обізветься...
Зима  в  душі,  за  вікнами-зима.
Скільки  зірок  на  небі  твого  серця,
Та  для  моєї  місця  там  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата поступления 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012


Оксана Пронюк

Шукаю Неба на землі

Шукаю  Неба  на  землі  –  мені  багато  Його  треба,
І  сни  й  дороги  чужини  –  як  вервиця  на  прощі  Неба.
Думки,  як  стрітенські  свічки,  попідпирали  арки  Божі.
Та  раптом  знак  –  воно  в  очах!
                             В  очах  Марії  святе  Небо!

А  в  очах  –  світ  і  цвіт,  благовістя  й  різдвяна  зірка.
Теплі  ясла  і  крик  –  юродивого  помста  злісна.
А  в  очах  –  любий  Син,  що  провадить  людей  до  Світла,
І  терновий  вінок,  і  розп’яття  страшного  звістка.

А  в  очах  –  мертвий  Син  і  все  суще  Його  Воскресіння,
Кров  землі  в  гріхи  виривають  людське  коріння.
А  в  очах  –  глум  і  гріх,  що  забрали  у  Мами  Сина.
І  Вона  у  сльозах:
                 –  Спаси,  Боже,  людей  і  помилуй…
                                                                                                                           Беневенто,  2002

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304290
дата поступления 04.01.2012
дата закладки 05.01.2012


валькірія

ЧАС ДЛЯ ДИВА

Ніч  пробила  час  для  дива,
Для  містерій  і  для  злетів.
Чи  душа  людська  щаслива?  -
Вічна  тема  для  поетів.

Ніч  магічна,  чарів  повна,
Проникає  в  саму  душу.
Те,  що  в  нічку  цю  промовим  -
Навіть  камінь  з  місця  зрушить.

Квітне  місяць  срібно-срібно,
Манить  душу  в  небо-висі.
Якщо  ти  до  злетів  здібний  –
В  сяйві  ночі  розчинися!

Загадай,  що  серцю  миле  -
Час  для  дива  ще  триває,
Хай  же  мрія  нерозцвіла
В  небо  крила  підіймає,

І  бажання  вилітають
Із  міцних  обіймів  цноти,
Всіма  барвами  палають,
Виграють,  неначе  ноти!

Ніч  -  найкращий  друг  поета,
Що  дає  душі  натхнення,
А  зірки,  немов  монети,
Сяють  світлом  одкровення...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303529
дата поступления 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012


tatapoli

ДРАКОША

Внуку

Новий  Рік  прийшов  хороший,
кличуть  всі  його  Дракоша.
Подаруночки  приніс,  а
я  схопив  його  за  хвіст.  І
усміхнувсь  Дракоші  мило.
Попросивсь  йому  на  крила.
Захотілось  швидше  з  хати,
щоб  по  небу  політати.
А  Дракоша  був  маленький,
до  своєї  схотів  неньки.
І  сказав:"Літать  не  вмію,
не  здійсню  твою  я  мрію.
Бо  на  вигляд  я  -  відважний,
а  по  суті  є  не  справжній.
Зшили  з  мене  рюкзачочок
для  маленьких  діточочок.
Ще  й  цукерками  напхали,
форми  гарної  надали."
Не  журись,  Дракоша  любий,
Всеодно  тебе  я  люблю.
І,  напрочуд,    в  казку  вірю,
не  втрачатиму  надію.
Буде  коли  відпуск  в  тата,
полетим  відпочивати
ми  всі  на  крилах  літака.  
Є  казка  справжня  -  отака!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303508
дата поступления 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012


Патара Бачія

Щастя Вам в Новому році!!!

Цієї  ночі  кришталевим  дзвоном
Зійде  на  ніц  старий  минулий  рік,
У  торбу  забере  обіцянки  базік,
Що  клялися  любити  нас  до  скону.

Хай  забере  усе  лихе  з  собою  :
Хвороби,  сварки,  заздрощі  і  злість…
Та  з  ГМО  усі  продукти  з’їсть
І  пустить  злидні  –  біди  за  водою.

Прокинеться  хай  совість  у  захланних
Невже  того,  що  вкрали,  їм  не  досить?..
З  косою  жінка  й  олігархів  косить,
Для  неї  тут  нема  недоторканних.

У  Новому  драконячому  році
Хай  буде  з  нами  радість,  мир  і  сміх,
Харчів  і  газу  хай  стає  на  всіх
І,  хай  гаплик  прийде  усій  мороці!!!

31.12.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303451
дата поступления 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011


kulbabka

Передноворічне

Нам  листопад  нічого  вже  не  винен-
Відшелестів  і  стихло  все  довкруг.
Збивають  в  небі  янголи  перини,
Летить-летить,  кружляє  білий  пух.

Неначе  дим  клубиться  біла  тиша,
Повзе  і  гусне  в  приспаних  садах.
Стара  ялинка  паморозь  колише,
Що  мерехтить  серпанком  на  гілках.

Вже  скоро  прийде  радісна  година
І  спалахнуть  веселкою  вогні,
В  бокалах  зашиплять  іскристі  вина,
І  розіллються  звуки  голосні!

Проб'ють  12  голосно  куранти
І  фейерверків  вибухне  гроза!
Розсипле  ніч  холодні  діаманти
Крізь  мокру  шибку  у  святковий  зал.

Усе  це  буде.Ну,  а  поки-тиша,
Анішелесть!..Хіба  що  рипне  сніг...
Нехай  ще  сон  ялинку  поколише,
Допоки  свято  десь  поміж  доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301998
дата поступления 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011


*SELENA*

ЭХО СЕРДЦА У НОТНОЙ ПОЛОСЫ

в  капризном  сплетении  дорог
эхом  сердца  у  нотной  полосы
роза  белая
смотрит  на  восток
жемчужины  восхода
собирая  в  жизнь  росы
ниточки  грозы  в  шипы

помнишь  ль  ты  рассветы?
дрозды    и  мая  робкие  следы
скрипач  над  забвением  воды
метель  лесная  
осыпалась  цветочками  рябины

тропы  Грина
в  лабиринтах  голосов  Любви
мечтаний  перелётных  стаи

факиры  пооткрыли  ставни
лампу  Аладдина  
зажгли  из  снов  зимы
в  храме  «МЫ»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301565
дата поступления 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011


Тетяна Луківська

Без тебе

В  осінніх  барвах  вечоріє  днина,  
Схилила  сухі  паростки  земля,
Згоряє  в  надвечір’ї  горобина,
Сивіє  щойно  зорана    рілля.  
Щедроти  осені  у  полум’ї  зоріють,
Помріяти  виманюють  у  сад.
А  в    шелесті  кружляє  вітровієм
Без  тебе  лиш  самотній  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293763
дата поступления 17.11.2011
дата закладки 21.12.2011


Тетяна Луківська

Осінній етюд

Холодний  подих  зледенілих  зірок
Спадає  тихо  на  осінній  сад.
Така  ж  щоднина,  знову    понеділок...
А  в  пам’яті  зринає    листопад.
Кружляло  сумно  золоте  листів’я.
Утомою  зсипалося  до  ніг.
В  любові  я  була  для  тебе    рівня,
А  ти  мене  у  зраді  переміг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294263
дата поступления 19.11.2011
дата закладки 21.12.2011


Тетяна Луківська

Самотність

У  рядки  зберу  слова  пекучі,
Пригорну  душею,  окрилю.
Холодом  стинає  вітер  кручі,
Щоб  не  впасти  небо  я  молю.
Сонце  горизонтом  притихає,    
Росами  присипавши  траву.
Знову  до  самотності  звикаю,
І  без  тебе,  як  колись,  живу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294265
дата поступления 19.11.2011
дата закладки 21.12.2011


kulbabka

Відлига

Колись  і  в  тебе  станеться  відлига:
Дзвінкі  бурульки  раптом  потечуть
І  скресне  на  душі  зненацька  крига,
Вмить  промайне  грайлива  каламуть,

Немов  отара  стрімко  берегами,
Яку  жене  додолу  пастушок!..
І  ти  відчуєш  подих  під  ногами-
Підсніжника  тремтливого  листок...

Уламки  криги  на  дрібні  кристали
Розсипляться  і  кануть  в  небуття.
І  світлі  мрії,  що  в  душі  дрімали,
Умить  розквітнуть  пишним  вишиттям!

Заструменіють  теплі  акварелі,
Проллється  срібло  нотами  весни!..
Колись  і  я  прочиню  твої  двері,
Щоби  нарвати  променів  ясних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 21.12.2011


Тетяна Луківська

Засипає зима

Сивиною  засипане  небо,
В  прохолоді  принишкла  земля.
Озивається  думка  до  тебе,
Наче  гомін  гірський,  іздаля.
Через  відстані,  терни  й  розлуку,
Через  зраду  й  образу  душі.
Засипає  зима  мою  муку.
Чистим  снігом  лягає  в  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298675
дата поступления 08.12.2011
дата закладки 21.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011


*SELENA*

МЕТЕЛИКИ (слова колишуть вітру гами)

Слова  
колишуть  серця  гами,
Вітрами
розносять  сон  у  далечінь  —
Тінь  
падає  на  віщі  роси,
Грози  
моросять  зорі  вартові.
Звій
меди  у  ніч  із  вій  —
Твій  
щоденний  гріх.
Сміх  
у  диханні  дібров,
Знов
клекоче  синню  бурелов  —
Кров  
кипить.  Розвіялась  жарина.
Неспинно…  
слова  —  сирена  в  спокій,
Доки  
життя  мандрує.  Грій  
Свій
ряснистий  новий  день.
«Дзень…»  —
блукає  музика  світами
З  нами  
слова  летять  у  вітер  —
Жити  —  
слова  колишуть  гами  —
З  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301134
дата поступления 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011


Марина Морская

Круг

В  своём  кругу  всё  чувствуешь  сильней.
Но  год  от  года  выбираешь  строже.
В  кругу  друзей  становишься  умней,
В  кругу  семьи  -  немножечко  моложе.

А  жизнь  идёт    кругами  по  воде,
Листвой  опавшей  истлевает  время...
Но  я    отныне    обитаю    здесь,
В  кругу  одном  с  людьми  родными  всеми.
 
На  ствол  одето  новое  кольцо,
Ведь  год  прошёл-  минута  за  минутой...
А  я  смотрю  в  любимое  лицо,
И  мне  тепло,  как  в  детстве,почему-то...

И  вновь  в  свой  круг-  как  с  парашютом  в  цель,
Как,  переплыв  залив,  попасть  на  остров,
Как  сквозь  костёр...  Как  в  тёплую  постель...
Но  уберечь  свой  круг,  увы,  не  просто...

Влечёт  в  свой  круг  таинственный  магнит,
Он  не  даёт  спокойно  спать  ночами,
Здесь  ткань  души  сияет  и    манИт...
И  за  любовь  душою  отвечаем....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168892
дата поступления 30.01.2010
дата закладки 18.12.2011


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011


Валя Савелюк

З НОВИМ РОКОМ!

в  небі  –  місяць,  
круглий,  як  дійни́ця,
повна  молока  
по  са́мі  вінця…

над  обмерзлими
цямри́нами  криниці  –
білий  дух  джерел
кипить  і  пі́ниться,
відбиває
су́тінком  рожевим  -
невловимо  
на  морозі  
мі́ниться…

сніг  розси́пчастий
сухий  -
зітха  і  оха,
бли́скітками  гостро  
виграє́,
по  дорозі
кроками  чужими
смачно  хру́мка-є,  
наче  лагідна  
моя  Мазоха
в  небі  жуйку
за́тишно  жує…

прислуха́юсь
до  квапли́вих  кроків  –

з  новим  роком!
з  новим  роком!

…чи  не  скреснув  
новорічним  дивом  лід?...
і  не  рипне,  часом,  сніг
під  підошвами  
коричневих  твоїх
самовпевнено  
ображених
чобіт?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299699
дата поступления 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011


Валя Савелюк

ДАРИ ЯНГОЛІВ

не  так  
все  просто,
як  здається  –  знаю:
попри  завісу
мороку  й  жалю́  –
заприсягнуся  
словом  
і  світанком
у  всіх  
семи  моїх  
одкритих  вікнах…
зізна́юсь!    
я  тебе  
люблю…
кохаю…

але  любов  моя  –
не  по́клик  плоті,
а  за́клик  Ду́ху  до  єства́,
до  сутності,
закладеної  в  глину
самим  Творцем  –

Людини.

моя  любов  –
не  від  хотіння  тіла,
не  рабство,
що  шукає  насолоди…
моя  любов  –
ве́тхозаві́тний  
птах:
ширяє,  
з  паростком  оливи,
над  Во́дами,  
кара́юче  бурхливими.
моя  любов  
свідома
і  прозрі́ла…

крила

...у  до-земні́  
часи  –
колись,
ми,  
як  два  промені,  
зустрілись  –
переплели́сь
і  стало
Світ-ло!

так  було?

ти!
вчини
дверцята  клітки,
відпусти
душевні  не́мощі  –
обра́зи,  заздрощі
і  ревнощі,
страхи  й  зневіру,
розпач  і  тривоги,
барвисту  машкару,
й  личини  ниці...
як  гайвороння  й  кажани
гайнуть  
в  пітьму,
що  наплодила  їх,
вони  –
такі  дрібниці…
такі  слабкі,
такі  безсилі  тіні,
тобою  ба́вляться  –
всміхнись  їм  щиро,
хай  відійду́ть
і  впокоря́ться  
з  миром…

Душі  своєї  
темінь  освіти.

Проще́ним  будь!
собі
і  всім  
живим  і  мертвим
все  прости  –
лети!

Летімо!

МИ!
зробимось  
щасливими  Людьми!
двома́
прозорими
густо  зеленими
смарагдами,
дарами  Янголів  –  
Землі́.  
землею  –
НЕ
роджени-ми…

Смарагди-Люди…

натхненно
милува́тись  будем,
радіти  
прозорі́ні  й  глибині  
я  у  тобі,  
а  ти  –  в  мені…

єдиним  
хре́сним  
по́рухом  руки
ми  
виправимо
давні  помилки,
старі  непро́щені
гріхи  –
в  тобі-мені
вони  спахну́ть
в  зеленому
духовному  огні,
очистяться  й  розтануть,
наче  сніг…


у  Творчості  
взає́мо-спогляда́ння  
пізна́ємо  
причини  і  основи,
осмислим  таїну  
Світобудо́ви,
Закони  
Всесвіту…
красу  і  простоту́
кохання…
ося́гнем  Істину
у  першо́-початко́вім  
Слові.

смарагди…

ми  –  
спадкоємці
Неба  і  Землі:
рука  –
в  руці…
за  нами  йтимуть
неодступно  
на́глядці
обидва
Янголи-Храни́телі,
обидва
щедрі
наші
дароно́сці….
 

Богоподібні
вільні
і  красиві  Люди!
під  захистом  
смарагдовим
пребудем
удвох
до  самого  
назе́много  кінця  –
не  ви́холонуть
душі  і  серця́
і,  
не  зазнавши  зради,
смарагди
не  потьмяніють,
НЕ  
розтрі́снуться….

Повік.

у  поєдна́нні
двох  начал  –
воскреснуть
і  стануть,  
з  гідним  правом  до  Вінця,
з  благослове́ння
і  за  волею  Творця,  
земні  й  небесні  –
Жінка  й  Чоловік.

…а  янгольські  дари́  –
то  віщий  знак,
що  все  це
буде
неодмінно
саме
ТАК

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299079
дата поступления 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011


Олеся Шевчук

Метелики, які летять

Метелики,  які  летять  на  світло  –
Це  вогники  твоїх  маленьких  мрій…
Хотіла  би,  щоб  серце  твоє  квітло,
Як  човен  що  не  стане  на  прибій.

Той  шурхіт  крил  змінив  мене  раптово,
Залишив  тишу  що  була  в  Тобі
І  світлий  дотик  музики,  і  слово
Переплелись  навіки  у  журбі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298562
дата поступления 07.12.2011
дата закладки 10.12.2011


kulbabka

Немов задимлений кришталь…

Немов  задимлений  кришталь,
Зими  дзвінкий  холодний  подих...
І  тягнеться  шовкова  шаль
По  всіяних  серпанком  сходах...

І  нагинає  вітер  сни
Скляними  гронами  до  стелі,
Під  білизнОю  пелени
Застигли  літні  акварелі-

Аж  до  наступного  тепла,
Терпкого  подиху  відлиги.
Вже  річка  коси  заплела
Під  люстром  кованої  криги.

І,  мов  венеціанське  скло,
Хрумтять  потріскані  крижини...
Сріблясте  плетиво  лягло
На  кущик  сонної  ожини.

Якась  незвідана  печаль
Скувала  тихий  сон  природи...
І,  мов  задимлений  кришталь,
Клубиться  мій  шовковий  подих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298636
дата поступления 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011


Валя Савелюк

КОЛИСКОВА

Буде  тихо  і  волого,
Будуть  сутінки  у  хаті  –
Я  за  Вас  помо́люсь  Богу,
Богу-Сину-Немовляті.

Довго  десь  чумакували,
Сіль  розсипалась  на  возі  –
До  світанку  завітали
Ви  до  мене  по  дорозі.

Ніч,  як  чорний  віл  рогатий,
Коло  вікон  ремиґає  –
Щось  хотіла  б  Вам  сказати,
Але  слів  таких  немає…

Рипне  віз,  що  колисанка,
Сіль  впаде  в  траву  шовкову  –
До  прийде́шнього  світанку
Я  складу  Вам  колискову.

Голову  кладіть  на  руки  –
Я  не  буду  вас  будити.
Перед  безвістю  розлуки
Ви  схилились  відпочити.

У  куточку,  на  колінах
Помолюсь  до  Немовляти.
Я  за  Вами  вийду  в  сіни,
Я  за  Вами  вийду  з  хати,  

Я  за  Вами  на  дорогу,
Я  за  вами  вийду  –  хто  Ви?..
Немовляті-Сину-Богу
Помолюся  колисково.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272534
дата поступления 29.07.2011
дата закладки 05.12.2011


Патара Бачія

Ліки від апатії (домашня демократія) .

...Вполюй  уже.  Ну  скільки  ще  мені
на  тебе  полювати  з  макогоном?
Сини  повиростали,  навіть  доня
ще  дві  весни  –  і  теж  на  виданні...

Софія  Кримовська  Набоїв  мало?


Живемо  ми  з  тобою  стільки  літ,
А  ти  так  і  не  звик  до  макогона.
Жаха  тебе  його  стрімкий  політ
І  по  спині  масаж  ляка  до  скону.

Та  не  жахайся,  любий,  ми  ж  рідня.
Чому  лице  скривилося  від  жаху?..
Я  процедури  ці  роблю  щодня,
У  тонусі  щоб  був,  мій  бідолахо.

От,  пам’ятаєш,  місяць  провела
На  дачі  -  я  там  нерви  лікувала…
То  хоч  весь  курс  я  там  не  добула,
Приїхала  і...  ледь  тебе  впізнала!!!

І  натяку  нема  в  очах  на  страх,
Вже  плечі  розпрямилися  неначе…
Засумував  невдаха  із  невдах?..!
А  макогін  давно  по  тобі  плаче!!!

2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297740
дата поступления 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011


kulbabka

Я не приїду

Я  не  приїду.Більше  не  чекай,
Яка  ж  бо  мука  в  марному  чеканні!..
Вечірнє  сонце  вилилось  за  край
І  дотлівають  промені  останні.

Стрімке  таксі  помчить  мене  у  ніч-
В  холодне  місто  смутку  й  порожнечі...
О,як  багато  дивних  протиріч
У  цій  моїй  невиправданій  втечі!..

І  як  багато  кривди  й  гіркоти
У  тих  словах,що  кинуті  недбало...
Я  не  приїду.Спалено  мости
І  ніч  пробита  зрадницьким  кинжалом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата поступления 01.12.2011
дата закладки 02.12.2011


kulbabka

Ні слова про минуле…

Ні  слова  про  минуле,  вже  ні  слова-
Ні  поглядів,  ні  натяків,  ні  слів...
Осіннє  листя  скинула  діброва
І  клен  сумний  завчасно  постарів.

Ні  згадки  про  колишнє-перемлію
І  розірву  намисто  наших  днів.
А  ти  плекай,  неси  в  собі  надію,
Впивайся  спрагло  болем  почуттів...

А  ти-як  хочеш,  воруши  минуле,
В  осінніх  днів  вимолюй  вороття.
Ні  слова  про  кохання-вже  забула!
І  гріш  ціна  таким  от  почуттям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296482
дата поступления 28.11.2011
дата закладки 29.11.2011


Sergey_E

Selena Gomez, Love You Like A Love Song, перевод, который можно петь

Ты  судьбой  мне  дан.  Я  все  песни  люблю,  что  ты  пишешь  сам.
Эти  песни  всегда  ветер  навевал.
Я  мелодию  слышу  вновь  и  вновь,  словно  весть  о  том,
Что  люблю  тебя.      Я  услышу  тебя,  где  бы  ни  был  ты.
Единственный,  в  мире  нет  лирики,  если  нет  тебя  со  мной.
И  я  знаю  одно,  бейби:

Припев:
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
Я  нажимаю  на  Repeat-peat-peat-peat-peat.

А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
Я  нажимаю  на  Repeat-peat-peat-peat-peat.

Слышишь  ли?  Эта  песня  изменит  судьбу  мою.
И  для  песни  слова  я  придумаю.
Я  придумаю.  Я  найду.
Ты  услышишь  эту  песню,  что  не  спета.
Под  гипнозом  я  от  твоей  любви.
Полон  магии,  лирики,  будь  собой  всегда.
И  я  знаю  одно,  бейби:

Припев.

Когда  ты  здесь,  весь  мир,  как  сон.  Пусть  не  закончится  он.
Нам  нет  преград,  и  спеть  ты  рад
Со  мной  в  унисон,  come  on:

Припев:
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
И  я  хочу  всё  повторить-рит-рит-рит-рить.

А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
А-алло,  ты  сладкий  сон  мой,  бейби.
Я  нажимаю  на  Repeat-peat-peat-peat-peat.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295057
дата поступления 22.11.2011
дата закладки 26.11.2011


kulbabka

Далека і чужа

О,як  я  хочу  бути  тим  дощем,
Торкатися  до  щік  твоїх  вологих
І  дріботіти  ніжно  під  плащем,
І  цілувати  вигини  дороги,

Якими  ти  блукатимеш  вночі,
Зімкнувши  пальці  в  звичному  сплетінні...
О,як  я  хочу  полум'ям  свічі
Тобі  зоріти  в  морок  цей  осінній...

І  прихиляти  небо  до  воріт-
Як  та  твоя  розпатлана  смерека!..
Скільки  всього  оточує  твій  світ
І  тільки  я-чужа  тобі  й  далека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата поступления 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011


kulbabka

І як це ти посмів?

Насипав  жовтень  пригорщі  листків
В  мої  долоні,сонцем  обігріті...
І  як  це  ти,скажи  мені,посмів
Для  мене  стати  найдорожчим  в  світі?

І  не  хапати  жменями  зірок,
Не  розсипати  матові  перлини,
А  просто  бути  лагідним,як  шовк,
Лягти  на  душу  пухом  тополиним...

І  не  будити  пережитих  днів,
Хіба  ж  важливо,що  було  до  тебе?
І  як  це  ти,скажи  мені,зумів
Раптово  розпогодити  це  небо?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата поступления 23.09.2011
дата закладки 20.11.2011


Макієвська

Останні пориви осіннього вітру

Вітер,  налетів  якийсь  шалений,
І  кинув  в  очі  листя  жменю,
Як  ,  тому  бідняку  милостиню,
Немов  справив    мені  гостину.

Зірвав  з  осені  останні  шати,
Обірвавши  минуле    життя,
Кинув  до  ніг  старе  її  шмаття,
Не  чекаючи  на  каяття.

Полетів  голою  долиною,
Залишив  мене  в  двох  з  тобою,
Зі  своєю  цьою  даниною,
Чи  злою  ,  а  чи  золотою.

Чекати  зими  тої  срібної,
Де  сніжинки  скачуть  на  віях,
Де  хурделиці  ночами  виють,
А  ми  тіла  любов'ю  грієм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294563
дата поступления 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011


*SELENA*

Перефарбую Я Любов незрячу

Перелущила  осінь  тепло  —  бездумно.
Перемокла  холодними  днями  —  надсумно.
Передмухує  вітер  трин-зло  —  зарванно.
Перемерзлі  тумани  тікають  ярами  —  під  ранок.

Передумую  думи  і  я    —  в  підвечір’ї.
Перелистую  «Вчора»  і  «Завтра»  —  в  повір’я.
Передвістя  снами  стоять  —  на  подвір’ї.
Пережовкла  заобрійна  мантра  —  повір’я.

Перебуду  отак  дні  погожі  —  безшумно.
Перекличу  в  дорогу  Удачу  —  ажурну.
Перегріюсь  у  літній  пожежі  —  безумно.
Перефарбую  Любов  я  незрячу  —  в  амурну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294295
дата поступления 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011


*SELENA*

Осінь

Тремтить  осинова  свіча
В  полин-розлючених  вітрах,
І  туга  журавлинного  ключа
Сльозиною  лисніє  у  рижснах,  
Шаблюкою  врізаються  у  ранки
Крижанисто-сизуваті  роси  —
В  нестерпно-променистому  серпанку
Стрічає  день  княгиня  Осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287355
дата поступления 20.10.2011
дата закладки 18.11.2011


*SELENA*

Осінній вечір

Золавих  днів  кульгавить  потороччя  —
Снивить  сум  у  сірім  клоччі,
Обшарпує  осені  сонце  останнє  з  беріз,
Навпомацки  й  підбігцем  ховається  в  ліс.
             Камін.  Кармінне  полум’я  розгонить  лють.
             Я  дихаю  теплом  його  в  зажурі  вечоровій.
             Так  тихо…  за  вікнами  вітри  снують:
               —  Ти  вийди  на  холодів  німу  розмову.
—  Не  хочу.  Хай  ячать  собі  про  скруту.
Темніє.  Заплющує  вже  вечір  очі.
Мені  ще  літні  сни  не  хочеться  забути.
Ловити  сніг  на  скроні  —  я  не  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287570
дата поступления 21.10.2011
дата закладки 18.11.2011


manko

Осенняя…

Осень  в  сентябрь  прячет  россыпи  зелени.
Звездами  клена  землю  укрыла.
Ветер-скрипач  ей  целует  колени,
дарит  мелодию  песни  унылой.

Дождь-озорник  растрепал  нежно  косы,
Ласками  неба  по  шее  струиться.  
Осень-невеста  все  ждет  на  морозы,
Чтобы  в  туманах  рассветов  укрыться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291532
дата поступления 08.11.2011
дата закладки 17.11.2011