ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Избранное

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.07.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 03.06.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.05.2013


kulbabka

Де не квітують персик і мигдаль…

Де  не  квітують  персик  і  мигдаль,
Не  плодоносять  рясно  абрикоси,  
В'юниться  річка,  чиста,  мов  кришталь,
Ранкове  сонце  п'є  холодні  роси.

І  цвіркуни  виспівують  між  трав
Що  обстелили  джергами*  долини,
Духмяний  вітер  ловить  у  рукав,
Струнких  тополь  пухнасті  хуртовини.

Тут  заплелися  венами  стежки
Мого  дитинства  й  юності  хмільної.
Лоскочуть  п'яти  свіжі  моріжки,
П'янять  нектаром  лагідні  левкої.

До  себе  манить  батьківський  поріг
І  хата  пригортає,  наче  мати,
А  серед  ночі  сипле  на  обліг
Високе  небо  зоряні  дукати.

Тут  не  цвіте  заморська  дивина,
Та  все  ж  душі  відрадно,  як  у  Бога,
Коли  стрічає  мамина  весна
І  рушниками  стелиться  дорога.


*Джерга  -  шерстяний  ворсовий  килим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата поступления 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 11.05.2013


kulbabka

А що мені відомо про війну?

А  що  мені  відомо  про  війну,
Про  дикий  гул  скаженої  гармати?
Чи  то  мене,  як  скрипкову  струну,
Враз  обірвало  вибухом  гранати?

Чи  то  мене  ворожий  автомат
Прошив,  неначе  маківку  у  полі?
Чи  я  отой  поранений  солдат,
Біля  якого  журяться  тополі?

І  чи  мене,  забуту  на  війні,  
Не  дочекалась  вигоріла  хата?
Чи  серце  болем  випекла  мені  
Земля,  снарядом  навпіл  перетята?

Ну,  що  мені  відомо  про  війну?
Живу  собі  у  спокої  та  мирі...
А  хтось  додому  з  бою  не  вернув
І  журавлем  пірнув  у  вічний  вирій...

І  що  я  можу,  сповнена  жалю?
Чиї  загою  втрати  і  тривоги?
Хіба  що  тихо  голову  схилю,  
Подякую  за  жертву  Перемоги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423615
дата поступления 08.05.2013
дата закладки 09.05.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.05.2013


kulbabka

Великоднє

У  пахощах  травневої  пори,
Коли  дурманять  яблуні  рожеві
І  пелюстки  тендітно-перкалеві
Цілують  теплі  мускусні  вітри...
Коли  вишень  дитинних  білоцвіт
Січе  у  трав  духмяне  шумовиння
І  золотого  сонця  павутиння
Мережить  гір  шовкових  малахіт,
Великий  День  крокує  по  землі,
Гудуть  врочисто  дзвони  Великодні,
Усі  стежки-доріженьки  Господні
Ведуть  під  тепле  сайво  куполі́в.
З-під  вишиття  святкових  рушників
Паски  гладенькі  дихають  ваніллю
І  величають  сонячну  Неділю
Пташок  співучих  трелі  гомінкі.
Щаслива  звістка  лине  до  небес
І  голос  храму  світ  весняний  будить!
Радійте  нині,  веселіться,  люди,  -
Христос  Воскрес!  Воістино  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата поступления 04.05.2013
дата закладки 07.05.2013


kulbabka

Яблунева заметіль

Поведи  мене  в  літепло  ночі,
В  яблуневу  п'янку  заметіль,
Білопінні  леткі  поторочі
Розілляли  чаруючий  хміль.

Загорнулись  дерева  у  ситець,
Пряний  ве́рмут*  сочиться  у  млі,
В  парасольках  черемхових  китиць
Снять  янтарні  патлаті  джмелі.

Притулилася  ніч  до  одвірка,
Просльозився  густий  моріжок
І  блискуча  смарагдова  зірка
Закотилася  в  тихий  ставок.

Від  такої  краси  розімлію,
Притулюсь  до  твоєї  щоки!..
Поведи  мене  в  білу  завію  -
Під  лелійно-тремкі  пелюстки.



*Вермут  -  солодке  виноградне  вино,  настояне  на  ароматичних  травах.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата поступления 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013


kulbabka

Розкульбабився травень пахучий…

Розкульбабився  травень  пахучий,
Черешнева  розквітла  фата,
По  парче́вих  долинах  і  кручах
Розіллялася  гладь  золота.

І  пташині  розсипались  трелі
Кришталевим  серпанком  довкруг.
Вже  квіткові  рясні  акварелі
Полонили  смарагдовий  луг.

Мов  княгиня,  земля  чепуриться,
Випікає    смачні    калачі,
Мліє  сонця  пухка  паляниця
Із  хрумкими  боками  в  печі́.

А  розпушені  віти  вербові
У  травневих  мелодіях  лір
Наслухають,  як  в  да́лі  шовковій
Трембітає  Великдень  між  гір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата поступления 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


Любов Ігнатова

Сильна жінка

Сильній  жінці  нема  пощади-
То  слабких  на  руках  носять!..
А  вона  собі  дасть  раду,
Хоч  щемить  на  душі  осінь...
Сильна  жінка  ховає  сльози,
Прикриваючи  біль  сміхом,
Коли  серце  кують  морози,
Посипаючи  рОки  снігом...
А  так  хочеться  їй  кохати,
І  ловити  дощі  в  долоні...
Але  знову  горять  хати...
Але  знову  біжать  коні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421903
дата поступления 30.04.2013
дата закладки 30.04.2013


kulbabka

Мукачівська весна

Сакура  цвіте  під  шлейфом  неба-
Пелюсткова  ніжна  заметіль
І  весна  мукачівська,  мов  Геба,
Розливає  у  повітрі  хміль.

Гілочки́  купаються  рожеві
У  медово-сонячнім  вині
І  солодкі  ле́готи  квітневі
Поміж  крон  виспівують  пісні.

Сіє  овид  бронзовий  серпанок
По  квітучо-вишитій  землі,
На  горі  красується  Паланок*,
В  піднебесся  вперлися  шпилі.

Заплело́сь  мереживо  магнолій
У    густі      нефритові    сади.
Пливемо,  як  човники,  поволі
Вздовж  янтарних  вуличок-судин.


*Замок  Паланок  -старовинна  середньовічна  пам'ятка  архітектури  в  м.  Мукачево  Закарпатської  області.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421540
дата поступления 28.04.2013
дата закладки 28.04.2013


kulbabka

Шовкова магія цвітіння

Вже  теплий  травень  дихає  між  крон,
Строката  клумба  грає  кольорами
І  пелюстки  зірчастих  анемон
Впиваються  мигдальними  вітрами.

Уже  й  тюльпан  проклюнувся  палкий,
За  мить  розгорне  крильцята  багряні,  
Стрункі  нарциси,  горді  парубки,
В  біло-блакитній  неба  порцеляні

Медово-ніжні  ловлять  промінці,
Вони  ж  петляють  в  безмірі  ясному.
Патлатий  джміль  у  вишні  на  руці
Полоще  тільце  в  літеплі  м'якому.

А  сонний  кіт  приліг  на  моріжку,
З  квіткових  мушель  вловлює  пахтіння.
Такий  розмай  у  маминім  садку,
Така  шовкова  магія  цвітіння!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420641
дата поступления 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Любов Іванова

ЖУРАВЛИ ЛЕТЯТ К РОДНОМУ ДОМУ - акро

 Ж/асминовой  метелью  закружило
У/  старого,    прогнутого    плетня...
Р/ечные  глади  кружевом  прожилок
А/гатовыми  бликами  манят.
В/есна  из  сундука  достав  обновы,
Л/еса  оденет  в  праздничный  наряд.
И/    гнезда  пряча    в    ветках,  лист  кленовый

Л/авровым  блеском  привлекает  взгляд...
Е/й-Богу,  на  душе  и  сердце  -  нега
Т/рухлявый  пень  и  тот  весенне  рад!
Я/рицы  покрывало    после  снега
Т/ут  встретит  птиц,  вернувшихся  назад..

К/урлык,    уставших  в    длинном  перелете

Р/адушием  приветит  здесь  земля..
О/пять  на  водоеме  и  болоте
Д/ает  потомство    новая  семья.
Н/у  как  сюда...ну  как  не  возвращаться
О/дин  лишь  раз    покинув  этот  край?
М/едовая  земля  и        пахнет  счастьем
У/  кромный  уголок  для  птичьих  стай...

Д/о  самых  до  небес  простор  безбрежный
О/тмеченный  любовью  вольных  птиц
М/ир  радости,  уюта  и  надежды
У/мышленно  не  знающий  границ...


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2013
Свидетельство  о  публикации  №113042407924

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420669
дата поступления 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.04.2013


Любов Ігнатова

Я вийду в ніч…

Я  вийду  в  ніч,  де  місяць  круглобокий
Дарує  росяні  перлинки  солов'ям,
І  неба  океан,  такий  глибокий,
Спалахує  зірками  тут  і  там...
Вберу  у  себе  запах  абрикоси,
Заплющу  очі-  загострю  чуття...
А  теплий  вітер  все  мені  приносить  
На  срібній  таці  благо  забуття...
На  мить  свою  покину  оболонку,
Злечу  туди,де  виноградник  снів,
Зірву  собі  одну  солодку  ґронку,
Таку,щоб  ти  приснитися  зумів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420588
дата поступления 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013


Любов Ігнатова

Вправний мисливець (бувальщина)

Всі  поснули...  В  хаті  тиша...
Кіт  під  ковдрою  дрімає...
У  кутку  шкребеться  миша-
А  реакції  немає.
Я  беру  Кузьму  на  руки,
І  несу  його  на  шурхіт,-
Не  бентежать  його  звуки:
Видає  щасливий  муркіт.
Садовлю  його  під  нірку
І  наказую  зловити
Ту  злодюжку,  що  у  дірку
Хоче  їсти  наносити.
(  Парадокс  іще  й  у  тому,
Що  з  кошачого  наїдку
Миша-  злодійка  додому  
Перетягує  об'їдки...)
Знов  лягаю.  В  хаті  тихо...
Кузя  вправно  сторожує...
Чую:  знов  шкребеться  миша-
Що  ж  мій  кіт  не  реагує?!.
...  Місяць  освітив  картину:
Кіт  дріма,  мов  у  колисці,
Мишенятко  безупину  
Хазяйнує  в  його  мисці...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420159
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013


kulbabka

Поте́пліло…

Поте́пліло,  пахне  мигдаль,
Рожево  цвітуть  абрикоси
І  сонця  янтарну  вуаль
Дзижчанням  розгойдують  оси.

На  матові  крильця  бджоли
Улігся  натомлений  промінь
І  збігла  до  сонних  долин
Густа  малахітова  повінь.  

І  пінний  морський  лазурит
Нашіптує  мушлям  сонети,
Вітрисько,  п'янкий  ворожбит,
Розвісив  бруньки-амулети,  

Прикрасивши    коси    беріз
Над  чистим  оливковим  ставом.
А  в  небі  тоненький  поріз
Промінням  кровить  золотаво.  

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420181
дата поступления 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013


Любов Ігнатова

Я віднайду тебе

Я  віднайду  тебе  у  снах  забуто-ніжних,
Які  все  рідше  бачаться  мені...
У  вимірах  галактик  центробіжних  ,
В  прирученому  предками  вогні...
Я  віднайду  тебе  на  згарищі  надії,
В  останнім  недописанім  листі;
У  блискітці,  що  в  попелі  жевріє,
В  моєму  непідйомному  хресті...
Я  віднайду  тебе  в  піснях  ранкових  сонця,
Що  жайвором  бринять  у  небесах,
В  дощу  краплинці  на  моїй  долонці,
В  посріблених  пташиних  голосах.
Я  віднайду  тебе...  Я  вірю  в  свої  сили,
В  свою  удачу  і  свою  любов...
Я  віднайду...  Я  так  цього  просила
У  Майстра  основних  світобудов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419814
дата поступления 20.04.2013
дата закладки 21.04.2013


kulbabka

Квітневий розмай

[i](Валі  С.)[/i]

Таке  п'янке  і  лагідне  цвітіння,
Такий  квітнево-атласний  розмай!
Медами  ллється  сонячне  проміння  -
Лише  долоні  теплі  підставляй!

І  набирайся  міці  і  наснаги,
Як  срібна  річка  сили  поміж  гір.
Снують  хмарин  густі  архіпелаги,
Мережать  неба  синій  кашемір.

Несуть  весни  строкаті  самоцвіти,
Двінких  веселок  теплі  кольори,
Щоб  кожен  ранок  ти  могла  радіти,
Коли  проллються  промені  згори

У  дзбан  душі.  Хай  солодко  квітує
Ця  світла  днина,  тепла  і  хмільна!
І  хай  тебе  від  мене  поцілує
Тендітно-юна  дівчинка-весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата поступления 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013


Любов Ігнатова

Я - на війні!

Я  -  на  війні!  Із  ким?  З  собою!
І  полонених  не  беру!
У  цім  гроссмейстерськім  двобої
Так  чи  інакше,  я  -  помру...
У  завойованій  частині...
А  в  іншій-  феніксом  воскресну...
У  слів  збудованій  вощині,
У  диво-  райдуг  перевеслах.
У  кожній  росяній  краплинці
Я  віднайду  свої  утрати.
У  шовком  вишитій  торбинці
Я  буду  мудрість  зберігати.
Я  напишу  вірші  найкращі  
На  глибах  чорного  граніту.
Святим  вогнем  здолаю  хащі
Мого  зруйнованого  світу...
І  відбудую.  По  цеглинці.
Збиваючи  до  крові  руки.
І  хай  літають,  як  ординці,
Душевних  мук  голодні  круки.
Я  не  злякаюсь  більше  болю-
Бо  загартована  в  стражданнях,
Ціную  людяність  і  волю,
 Від  хоті  відрізню  кохання!..
Навчуся  жити,  ніби  м'ячик-
По  мудрих  фізики  законах:
Чим  дужче  б'ють-  тим  вище  скаче,
І  у  воді  брудній  не  тоне...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419074
дата поступления 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Любов Ігнатова

Кошенятко ( дитяче)

Кошенятко  -  ніжності  клубочок,
Пригорнулось  до  мойого  серця;
І  тихенько  щось  собі  муркоче,
Мружить  очі-  сонячні  озерця.
Я  йому  читать  хотіла  казку,
А  воно  усілося  на  книжку:
-  Краще  вже  відріж  мені  ковбаску,
Чи  вполюй  зі  мною  сіру  мишку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419219
дата поступления 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


Любов Ігнатова

Тайна

А  він  боявся  доторкнутися  до  неї-
Лишень  очима  пестив  без  кінця.
Уже  й  забув,  що  є  дівчата-  феї,
Хоча  й  пішов  з  такою  до  вінця.
І  жадібно  ловив  її  усмі'шку,
І  кожен  жест  на  серці  карбував:
Отак  граційно  виставляє  ніжку,
А  так  сміється...  Все  запам'ятав...
І  він  беріг  її-  портретно-незнайому,
На  покутті,  убравши  в  рушники...
І  дотиком  до  мрій  долав  утому,
Скидав  з  плечей  обпалені  роки...
Він  цілував  її  в  бентежних  сновидіннях,
Ховався  у  роботі  від  думок...
І  кожна  зустріч-  мука  і  спасіння,
І  кожен  день  вплітався  у  вінок...
***
А  десь  вона,  буденна  і  звичайна,
Шукала  щастя  в  поглядах  чужих...
І  величезна,  неймовірна  тайна
Тримала  в  жменці  танго  лиш  для  них...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
дата поступления 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013


kulbabka

Місія жінки

У  жінки  завше  місія  одна  -
Міцна  сім'я  і  вогнище  родинне.
Допоки  в  цьому  Всесвіті  людини,
У  жінки  вічна  місія  -  "весна".

У  ній  Господь  зав'язує  життя,
Мов  у  землі  родючій  насінину,
І  на  життєву  стелиться  стежину
Її  квітуче  пишне  вишиття.

І  з-під    її    тендітної    руки
Зринають  ноти,  пишуться  полотна,
В  печі́  хлібина  вимліє  добротна
І  мудре  слово  ляже  у  рядки.

І  все  у  неї  завше  до  пуття:
Стрічає  сяйвом  затишна  світлиця.
Допоки  світ,  як  вулик,  метушиться,
У  жінки  вічна  місія  -  "життя"!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата поступления 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013


kulbabka

Під струнами дощу

У  музику  серця
вплітаються  струни  дощу,
розсипчастий  бісер
дзвенить  по  твердій  черепиці.
Мені,  як  тій  вишні
самотній,  сьогодні  не  спиться,
та  тіні  зажури
у  серце  своє  не  впущу.

Якби  ж  то  забутись
у  мареві  соннім,  якби...
Душа,  ніби  пташка,
у  ночі  тремтить  на  долоні
і  скапують  сльози  
з  небес  мерехтливо-солоні,
на  шибах  пітніючих
тануть  сліди  ворожби.

Настирливий  вітер  
вчепився  за  коси  беріз,
цілує  бруньки  
захололі  терпкими  вустами.
Так  мало,  мій  друже,
лишилось  надії  між  нами
і  ту  вже  поглинули
зли́вові  паводки  сліз...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418564
дата поступления 15.04.2013
дата закладки 16.04.2013


kulbabka

Лебідь

Тремтить  вода,  погойдується  кладка,
Гірку  робусту  просвіток  злизав
І    золотава    місячна    лампадка,
Немов  цитринка,  пирснула  у  став.

На  таці  плеса  лебідь  самотою
Торкає  першу  сонячну  струну,
Шовковий  ранок  срібною  фатою
Його  зажуру  світлу  огорнув.

Чекає  лебідь  любку  білокрилу  -
Чи  де  не  зблиснуть  крила  на  льоту.
А  на  хрумкій  скоринці  небосхилу
Сотає  сонце  пряжу  золоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418833
дата поступления 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013


kulbabka

Ранкове пробудження

Лоскоче  ранок  щебетом  пташиним
Пухке  і  біле  прядиво  хмарин,
Бринять  на  шибці  росяні  краплини,
Немов  разки  перлинних  намистин.

Гнучка  вербиця  коси  розчесала,
На  сонці  сушить  котики-бруньки,
Дрібних  калюж  начищені  дзеркала
Полів  мережать  мокрі  килимки.

Янтарний  промінь  бавиться  дитинно
Моїм  волоссям,  пензлем  золотим
Цілує  скроні:  "Пробудись,  людино!
Ажурний  день,  як  лебедя,  впусти

До  свого  серця,  свіжістю  п'янкою
Умийся  щедро,  смуту  розгуби!
І  хай  весна  тендітною  рукою
Тебе  торкне,  як  гілочку  верби."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417625
дата поступления 11.04.2013
дата закладки 13.04.2013


Осіріс

Хвилястий Грифон

...не  серце  в  грудях  –  Вічна  мерзлота!
Душа  розп’ята  на  Вершині  світу!
Тече  кровина  жильно-золота,
По  м’язах,  що  з  байдужого  граніту!
Між  арматури  зварених  вузлів
Нервової  системи,  шкварить  струм!
Гуде  набат  міцних  чавунних  слів,
Що  породив  з  легень  бетонних  сум!
Замісто  шкіри  -  клепана  броня
У  ворсі  нержавіючих  шипів!
Тросами  п’ясть  розламую  щодня  
Тіла  зірок,  мов  буханець,  на  пів!
Мої  парфуми  –  випар  кислоти  
І  «Гейгера»  зашкаленого  фон…

Дружина  йде?!  Побіг  я  до  плити!...
-  Ти  знов  дрімав,  хвилястий  мій  Грифон?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417134
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


kulbabka

Теж чекаю…

Я  теж  чекаю  світлої  весни,
П'янких  вітрів  і  пишного  розмаю.
Гірська  ріка  штовхає  валуни,
Остання  крига  тріскає  з  одчаю,

Ніби  прозоре  витончене  скло,
Од  вітру  хмари  скорчили  гримасу.
Гірких  жалів  на  серце  налягло
І  дні  батожить  повелитель  часу,

Як  табуни,  вже  й  ліку  їм  нема,
Такі  невтішні  видались  прогнози,
Та  все  ж  чекаю:  видихне  зима
Свої  терпкі  непрохані  морози.

Ще  буде  сад  божественно  цвісти,
Пташина  пісня  випурхне  над  плаєм.
І  хтось  дверима  рипне,  може  й  ти...
Так  обмаль  віри.  А  душа...чекає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Віталій Назарук

МУДРІСТЬ ПРИРОДИ

О,  скільки  мудрості  буває  у  природи,
Ви  придивіться,  що  творить  вона,
То  сипле  снігом…  Спить  у  час  негоди…
А  навесні  коханням  розквіта…

А  як  вона  уміє  прикрашати,
Ще  ні  один  художник  так  не  вмів.
Вона  уміє  плакати  й  співати,
Розповідати:  І  чомусь  без  слів.

Нікому  не  вдалося  щось  змінити,
Коли  природа  думає  своє,
І  просить  нас  із  нею  в  дружбі  жити,
Вона  ж  усе  нам  на  землі  дає.

Краса  дівоча  -  із  роси  й  любистку,  
А  хлопцям  силу  додає  з  землі.
Дитині  дарить  із  лози  колиску,
Співають  колискову  солов’ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416981
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Бойчук Роман

Поетові в поезії і прозі (Олександру Букатюку)

Білолика  Зима,
Стоголоса  Весна,
Спека  й  Злива  духм"яного  Літа,
Золотава  коса
Осінь-діви  в  сльозах..,  -
Це  Поезії  вічна  еліта!

З-під  твойого  пера
Кожна  року  пора  -
Неземної  краси  юна  панна.
(Шлях  поета  обрав...)!
В  хвилях  світла  й  добра
Течія  твоїх  рим  -  бездоганна.

Вірші  повні  життя,
В  ритмі  серцебиття  -
Стала  цьому  любов  в  допомозі:
Щирих  слів  почуття;
Білих  снів  відчуття...
Ти  -  поет  у  поезії  й  прозі!

09.04.2013  р.

P.S.  З  Днем  народження!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416965
дата поступления 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013


Леся Геник

Боже, дякую Тобі…

***
Боже,  дякую  Тобі  за  це  прозріння  -
Відшукати  в  собі  потайник
Врешті  той,  де  зрощено  коріння
Світлого  проз  темний  чагарник.

Боже,  дякую  Тобі  за  руку  щиру,
Бо  відкрила  двері  в  інший  світ,
Де  пречисто-вишньо  пахне  миром
На  чолі  святочно  вбраних  літ.

Боже,  дякую  Тобі  за  цю  надію,
Що  вкриває  плечі  всіх  жалів
Й  застеляє  скатертину  білу
На  моєму  вбогому  столі.

Боже,  дякую  Тобі  за  вірну  щедрість:
Парость  віднайти  нарешті  ту,
Що  жадає  визріти  у  серці
І  зродити  істину  святу...
(7.04.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416794
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 09.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013


Дід Миколай

Гукає розум Гетьмана Богдана

                     Лежить    тугою  смуток  у  мені,
 куди  не  гляну  глибоченна  рана.
               Супроти  волі  Бога  у  вогні,
         горить  клеймо  Диявола  тирана.

                         То  розтопили  звірі  й  холуї,
людські  страждання    кровю  й  запалили.
               У  дикім  пеклі  холодно  мені,
           о  сучі  діти,  що  ж  ви  наробили.

       Зболіло  тіло  в  «пеклі»  від  образ,
                     воно  ні  в  чім  було,  не  винувате.
Розпяли  гідність  в  кожному  із  нас,
   пече  душа    стражданнями  проклята.  

 Торгують  честю  прямо  з  –  під  поли,
                   вдягли  давно  нехрещені  сутани.    
Шайтани  топчуть  наші  образи,
         втоптали  душу  в  краплені  кайдани.  

 Давно  людську  подобу  пропили,
               за  срібняки  прокляті  вуркагани.
 Любов  до  Бога  й  віру  продали,
       тож  хай  ідуть  у  пекло  шарлатани.

             Лежить    тугою  смуток  на  вогні,
куди  не  гляну  глибоченна  рана.
                         У  дикім  пеклі  холодно  мені.
Гукає  розум  Гетьмана  Богдана!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415930
дата поступления 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Дід Миколай

Овен вродився, - ще один Сірник!

Весна  агати  в  долах  розтрусила,
життя  збриніло  ген  за  виднокрай.
В  гаях  і  долах    барви  пломеніли,
сміявся  в  хвилях  мило  водограй.

До  лісу  схилом  проліски  пробігли,
вдягнув  в  кошулю  Землю  чарівник.
Зело  тяглось  зі  схованок  зраділо,
ступав  у  право  легінь–  Вередник.                                

З  гори    в  долину  наче  ошалілий,
збігав  веселим  шумом  потічок.  
У  груди  падав  мамі  розімлілий,
розносив    вдалеч  гомін  із  річок.

Зірки  в  Господі  Божій  гомоніли…
Овен  вродився,  -  ще  один    Сірник!
Від  Сонця  хмарки  свічку  запалили,  
у  сповитку  приніс  БлаговІсник.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416748
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Виталий Голов

Это ты, Алечка? ( аватара)

Витиеватой  королевой,
Лишённой  всяких  забобонов,
Ты  хочешь  быть,  конечно,  первой
Как  Нефертити  фараонов.

Незыблема  закономерность:
Картинно  вглядываясь  в  пламя
Ты  ощущаешь  эфемерность
И  бренность  каждого  желанья.

Уют,  фарфор,  фаянс  и  злато
На  фоне  гобеленов  сельских
Ты  как  училка  виновато
Глядишь  в  свой  том  гиперборейский.

Подъём  и  щиколотка  в  норме.
Шифон  подобран  в  тон  с  плечами,
Есть  босоножки  на  платформе
И  счастье  долгими  ночами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363478
дата поступления 11.09.2012
дата закладки 08.04.2013


Віталій Попович

моя Знахідка

І  поки  ти  посміхаєшся  мені  -
В  світлі  надходять  дні…

Журба  не  може  бути  й  на  відстані  пострілу  -
Я  стану  повітрям  твого  простору,
Стежкою  простелюся  під  твоєю  ходою,
Триматиму  тінь  твого  тіла  собою.

Нестиму  кожне  твоє  слово  дбайливо,
Не  пропускатиму  жодний  твій  рух,
Житиму  тобою,  поки  це  можливо,
Ловитиму  миті  переплетіння  рук.

Блукатиму  в  пошуках  для  порятунку
У  безкінечності  осіннього  трафіка,
Шукатиму  ліки  найвищого  ґатунку
І  зрозумію,  що  ти  –  моя  знахідка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400935
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 08.04.2013


Віталій Попович

21

У  маленьких  людей  маленьке  життя
Маленькі  сходи  до  маленьких  квартир.
Маленька  площа  маленького  житла
Із  маленьких  дрібниць  і  маленьких  картин

Маленькі  коридори  маленьких  кімнат,
Маленька  кухня  і  маленький  балкон,
У  маленьких  ліжках  маленькі  люди  сплять
Маленький  затишок  від  маленьких  розмов.

Маленький  годинник  має  маленький  циферблат,
Маленьке  взуття  для  маленьких  доріг,
Маленькі  люди  на  роботу  спішать
Де  потім  чекають  на  маленький  обід.

Маленькі  вікна  із  маленьких  світлин
Там  маленькі  стелі,  маленькі  столи,
У  маленьких  будинках  маленькі  світи
І  маленькі  книги  пишуть  про  них.

Все  настільки  маленьке  і  меншого  нема,
Та  великі  не  побачать  цей  маленький  рай
У  великих  зовсім  інша  мита
Хоч  душа  у  всіх  вагою  21  грам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406053
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 08.04.2013


та що пише

ТОБІ

я  писатиму  вірші  тобі  несвідомо  й  свідомо
супроти  законів,  навпроти  льоду  зими
будем  ми  разом  жити  в  одному  домі
аби  поміж  нас  небувало    ніколи  війни

в  молитвАх  своїх  денних  я  проситиму  Бога
нахилятиму  скроні  до  вітру  й  обпалених  мірй
аби  лиш  одна  була  спільна  з  тобою  дорога
аби  тільки  поруч,  навіки,  аби  тільки  мій

любитиму  весни  і  зими  й  холодні  ранки
варитиму  суп  з  грибами  та  м’ясом  на  двох  
аби  лиш  з  тобою  ділили  надії  й  світанки
аби  лиш  для  мене  одної,  тебе  створив  Бог

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388723
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 08.04.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Сестроньки мої, мої царівни! (Всім жінкам поетичного клубу)

Гарні,  милі,  любі  та  чарівні  –
Сестроньки  мої,  мої  царівни!
З  Днем  Краси  сьогодні    всіх  вітаю
В  неба  я  для  вас  щедрот  прохаю:

Хай  життєва  стелиться  доріжка
Пелюстками  квітів  вам  під  ніжки,
Хай  промінчик  сонячний  мандрує
Світлу  долю  золотом  гаптує.

Ваших  мрій  червонії  вітрила  
Хай  ніколи  не  втрачають  сили.
Білі  крила  вірного  кохання
Щоб  над  вами  з  рання  і  до  рання.

Злива  щастя  хай  впаде  на  груди.
Радість  хай  слідком  за  вами  всюди.
Сестроньки  мої,  мої  принцеси  –
З  Днем  Весни  вас,  любі  поетеси!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407117
дата поступления 08.03.2013
дата закладки 08.04.2013


Надія Таршин

В проталинах весенних - небо

В  проталинах  весенних  –  небо,
И  кипень  белых  облаков,
И  воробьи,  как  сказка-небыль,
Что  вырвались  с  зимы  оков.

И  гусь  с  изогнутою  шеей,
И  ветка  вербы  молодой,
И  ветра    рябь  –  чудесный  веер  –
Все  отражается  водой.

Проталина  в  хрустящей  кромке  –
Синеет,  как  июльский  лен,
Как  взгляд  молоденькой  девченки  –
Для  всех  всегда  желанный  он.

2008г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416667
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


НАДЕЖДА М.

Ти мрій моїх нечуваний політ…

Моє  бентежне  весняне  кохання!  
Ти,  ніби  цвіт,  в  засніженім  саду.
Ти  -  ніжний  світ  рожевого  світання.
Які  ще  порівняння  я знайду?

Як  тихе  море,   твої  сині  очі.
Вони  до  тебе  тягнуть,  як  магніт.
Їх  не  любить,  це  буде  просто  злочин.
Ти  мрій  моїх  нечуваний  політ.


Нелегко  зберегти  було  кохання:
Морози,  сніг  і  проливні  дощі.
Всі  сумніви  і  нетривкі  вагання,
Все  довелось  відчуть  моїй  душі.


Та  все  пройшло,  і  я   в  твоїм  полоні!
Нелегким  був  екзамен  цей  життя.
Моя  рука  лежить  в  твоїй  долоні.
І  ти  радієш,  мов  мале  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416739
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


Осіріс

Червневий етюд

                   

Цілуються  маки  в  ромашковім  морі
Устами  рожево-тремких  пелюсток.
Вусато  житують  поля  неозорі,
Лощи́ни  убого    полинять  листок.

В  лазурі  небесній,  розп’яттям  сіреньким,
Виспівує  жайвір  блаженства  псалом.  
Шумить  тополиння  над  садом  стареньким,
Що  очі  вишневі  зорить  за  селом.

Уїдливий  терен  в  зеленім  намисті
Юрмиться  на  схилах  стрімчастих  ярів.
Таять  виноградники  грона  перлисті
В  шпалеровім  лоні  лозо́вих  вихрів.

Колишуться  трави  у  вітрянім  танці,
Джмелі  волохаті  гуляють  в  квача.
Маячить  теплом,  в  чебрецевім  рум’янці,
Волошковооке  червневе  дівча.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416640
дата поступления 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Сергій Ранковий

****Пролісок ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Весняним  подихом  огорнута  земля…"  АВТОР:  Ірина  Кохан

*********************************************************

В  ліси  під  Києвом  піду,  пройдуся,
Шукати  пролісків  цвітіння  стану  там,
Хоча  з  снігами  й  холодом  борюся,
Та  все  ж  те  диво  відшукати  маю  сам.

Ось  у  снігах  від  сонця  трохи  прілих,
З‘явився  проліска  тонкий  бутон,
До  нього  лагідно  рукою  доторкнися,
І  ти  відчуєш  той  казковий  дзвоник  -  "БОМ".  

Він  наче  білосніжний  лісовий  ліхтарик,
Осяє  навкруги  сніги  своїм  теплом,
І  ті  сніги  кошлаті  почнуть  кудись  зникати,
Весна  прийде  за  ними  грайливим  джерелом.

Не  бійся,  мій  маленький,  тебе  я  не  підріжу,
Не  стану  обривати  життя  твого  ліміт.
Я  просто  подивлюся  на  подвиг  твій  великий,
На  пам‘ять  я  залишу  лишень  відзняту  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416437
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Сергій Ранковий

**** Весняний день ****

ЗА  МОТИВАМИ  ТВОРУ:  "Щебечуть  пташки.  ."  АВТОР:  Ірина  Кохан

**************************************************

Пісні  птахів  розбудять  мою  душу,
Сумні  думки  розвіють  наче  дим.
І  скресне  з  серця  лід  тягучий,
Весна  розцвіте  квітками  у  нім.

Сьогодні  в  небі  бачив  я  лелеку,
Кружляв  у  пошуках  забутого  гнізда,
А  навкруги  лунають  вже  сонети,
І  жадібно  ковтає  сніг  земля.

Омріяна...  жадана...  запізніла...
Весна  приходить  сонячним  теплом,
І  пролісочки  вилізли  до  світла,
Окутавшись,  мов  шаликом,  сніжком.

І  кіт  сьогодні  радісно  мурликав,
Коли  у  сонячних  проміннях  засинав.
А  навкруги  сніги  стогнали  тихо,
І  поруч  них  струмочок  задзюрчав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416438
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Леся Геник

а весна слаба…

Вже  змотані  клубками  білі  пасма
безвілля  непритомної  зими.
Однак,  душа  лишається  підвласна
гіркій  печалі.  Марно,  без  вини
винить  богів  за  вицвілі  угіддя
опіслясніжних,  виболених  нив.
Наврочено  весні  сумне  безпліддя
чи  хтось  на  неміч,  може,  поробив?

Дрижить  у  небі  сива  поволока,
вернули  журавлі  давно,  та  ба...
Земля  змарніло-сіра,  голобока
весни  чекає,  а  весна  слаба...
(7.04.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416373
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Дарунок пародистам

Забуваю  звичайні  слова:
Або  кляті  вірші,  або  смайли.
Не  тримає  віршів  голова,
Зберігаю  комп’ютерні  файли.

У  мережі  несправжніх  світів
Загубилась  свідомість  реальна.
Ти  –  не  ти,  ну,  а  я  й  поготів  –
Кішко-янголо-птаха  банальна.

Ти  не  кажеш  мені:  «Я  люблю!»  –
Надсилаєш  пульсуюче  серце.
Знову  смайл…  Я  півночі  не  сплю,
Вишиваю  і  каву  п’ю  з  перцем.

Замість  голки  –  отруйний  язик,
Словобісер  чіпляю  охоче.
В’януть  вуха,  але  ти  вже  звик
Чути  симф-какафонію  ночі.

Засинаючи,  зовсім  не  сплю:
З  павуками  мандрую  в  інеті.
Не  лякайтесь,  я  кайф  не  ловлю:
Ви  іще  не  були  в  «Казконеті»!

Загубила  ім’я  в  магмі  слів.
Галатея?  Маргоша?  Маруся?
Не  вбивайте  моїх  тарганів:
Я  без  них  докорінно  звихнуся!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416338
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Наталя Святокум

І очі… знов… мовчать…

Знімай  по-черзі:  
Біль,  як  мокрий  шовк.
Отам,  де  найшовко́віше  -  торкнися.
Мороз  по  шкірі?  Шок.  Це  просто  шок  -  
Така  собі  преамбула  надвисся.
 
Жалі?  Розтануть  у  твоїх  руках.
Нема.  Уже  нема.  Цілуй  сміливо.
І  губляться  сльозинки  в  подушках.
І  очі...  знов  мовчать:  "А  ти...  щаслива?"...
 
Здирай  всі  ковдри!  Зачиняй  вікно!
Впивайся,  бо  лечу!..  А  чи  спинюся?
Тримай  і  дорожи,  як  чистим  сном,
Отим,  де  вперше...[b]так[/b]...  у  небо...  рвуся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416342
дата поступления 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013


kulbabka

Мрійливе

Мій  синьоокий  квітню,  де  ти,  де?
Спочила  злива  бісером  на  стрісі
І  на  старому  мокрому  горісі
Весна  тумани  димчасті  пряде.

Сапфір  небес  залитий  молоком,
Сире  повітря  хлеще  теплі  скроні
І  первоцвітні  крильця  безборонні
Холодний  вітер  лиже  язиком.

Ще  сніг  біліє,  ніби  рафінад.
Візьму  й  покину  пошуки  намарні,
Ховаючись  у  затишній  кав'ярні,
Пірну  вустами  в  теплий  аромат.

Розпилить  джаз  непрохану  журбу,
І  я  в  думках  відчалю  неквапливо  
Туди,  де  в  пиві  свіжому  дбайливо
Купає  день  розплетену    вербу.

Де  синю  гладь  криштальної  води
Рунтує*  лебідь  помахом  раптовим,
Де  сад  квітучий  міряє  обнови,
В  піалах  цвіту  піняться  меди.


*Рунтує  -  тривожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416205
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013


Осіріс

Весінній сон

                   
Весни  прихід  намарився  мені…
Вона  прибу́ла  в  ніч  тепла  повівом,
На  гостроносім  місячнім  човні,
Уквітчана  зірок  ряхтливим  співом.  
По  трапу  волохато-срібних  хмар,
Зійшла  на  пристань  пресвятої  ниви.
Подав  їй  лапу  заєць-паламар,
Повів  у  плавнів  вицвілі  розливи.
Тополь  гінких  безлистий  караул,
Здійняв  гілля  в  брунькатому  вітанні.
-  Вона  вже  тут!  –  туманив  плесом  гул.
-  Вже  ту-у-у-т!  –  шептало  в  вітровім  зітханні.  
На  радощах,  хилились  до  землі
У  реверансі  верби  жовтокосі…

Прокинувсь.  За  віконцем  у  імлі,
Всміхається  Весна  на  абрикосі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416292
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Патара Бачія

Після перегляду фільму про Квітку Цісик.

 Джамала  плакала  слухаючи  пісню  у  виконанні    Квітки  Цісик...  


Квітчин  голос  і  сльоза  Джамали
Душу  рвуть  на  клаптики  дрібні.
Це,  на  тлі  історії,  так  мало,
Але,  дуже  цінно  в  наші  дні.
Коли  всі  навколо  марять  грішми,
В  дні,  коли  духовне  -  задній  план,
У  ціні  не  праведне,  а  грішне...
Голос  Квітки,  як  живий    орган.
З  ним  душа  народу  резонує,
Голос  цей  сяга  її  глибин.
І  потуги  вбити  душу  всує,
Хай  дарма  не  тешуть  домовин.




Хай  спочиває  з  Богом  наша  Квіточка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416156
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Леся Геник

Кличе синиця долю…

***
Кличе  синиця  долю  голосно  на  світанні,
Пір'ячко  жовто-сонне  горнучи  до  весни.
Наче  примара  сіра,  блудить  у  світі  пані
Та,  що  наврочив  місяць  хугою  восени.

Чи  позабула  стежку,  чи  загубила  вірність  -
Відповіддю  не  зранить  висіяна  луна
Першого  просвітління,  де  застелила  вічність
На  голобокі  ниви  білені  письмена.

Ген  поза  хмари  жалю  лине  світанний  голос
Віряної  пташини  -  жде  свою  долю,  жде.
Променем  золотавим  сіється  ране  соло  
Там,  де  священний  кужіль  сонце  вгорі  пряде...
(6.04.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416106
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Валя Савелюк

ПРО ДЕРЕВА (1. Світ…)

1. СВІТ…  

...почну  цю  «казку»  для  Вас  про  «мої  дерева»,  віршем  Ніколая  Гумільова,  бо  він  (вірш)  у  цій  першій  частині,  де  йтиметься  про  «початки»,  надзвичайно  промовисто  і  доречно  «стає»…  думала  зробити  для  Вас  переклад,  але  –  передумала…)))  хай  буде  мовою  оригіналу:

ДЕТСТВО

Я  ребенком  любил  большие,
Медом  пахнущие  луга,
Перелески,  травы  сухие
И  меж  трав  –  бычачьи  рога.

Каждый  пыльный  куст  придорожный
Мне  кричал:  «Я  шучу  с  тобой,
Обойди  меня  осторожно
И  узнаешь,  кто  я  такой!»

Только,  дикий  ветер  осенний,
Прошумев,  прекращал  игру,  —
Сердце  билось  еще  блаженней,
И  я  верил,  что  я  умру

Не  один,  —  с  моими  друзьями.
С  мать-и-мачехой,  с  лопухом.
И  за  дальними  небесами
Догадаюсь  вдруг  обо  всем.

Я  за  то  и  люблю  затеи
Грозовых  военных  забав,
Что  людская  кровь  не  святее
Изумрудного  сока  трав.

Николай  Гумилев

...отак  висловив  сю  тему  Гумільов…  

я  ж  почну  дещо  відсторонено…

…коли  двоє  любились  і  розійшлися  –  це  ж  така  прекрасна  нагода  любити  одне  одного  на  відстані…  так,  як  не  вдавалося,  коли  були  поруч…  тепер  уже,  розокремившись    –  не  заважають  одне  одному…  любити  –  заради  самої  любові…  без  взаємних  безпідставних  і  невиправданих  очікувань…  усього  лише  заради  світла  і  радості  у  серці…  чи  таке  часто  трапляється  між  людей?...  хіба,  коли  інший  вмре…  мертві  мовчать…  не  заважають  себе    любити  услід…  як  живим  хотілось  би…  але  то  –  порожня  трата…  часу  і  зусиль  сердечних…  мертвим  любов  земна  не  потрібна  –  вона  потрібна  живим…

це  зауваження,    можливо  дещо  і  відсторонене  від  теми  дерев,  але…  не  на  стільки,  як  може  видатися…

дерева  –  живі…  вони  не  просто    ростуть  і  розвиваються,  цвітуть  і  плодоносять…  видихають  кисень,  який  вдихаємо  ми…  вони  одухотворені,  сутні…  вони  –  особистості,  індивідуальності…  вони  сприймають,  відчувають  і  мислять…  переживають…  спілкуються…  і  з  нами  також  –  тільки  за  відповідних  умов…  нам  заради  такої  радості  варто  дещо  враховувати…  

і  насамперед  те,  що  вони  завжди  стоять  на  одному  місці,  а  ми  –  ні…  дерева  нас  не  бачать  –  не  встигають  нас  усвідомити,  сприйняти!  можливо,  вони  навіть  не  знають,  що  ми  також  на  планеті  є  …  але  можуть  дізнатися…  можуть  навіть  полюбити  кого  з  нас  і  справді  подружитися  –  упізнавати  і  радіти,    відчувши  присутність  обраного…  і  дарувати  нам  навзаємну  чисту  радість  і  справді  щастя…  

…щоб  дерево  Вас  побачило  і,  можливо,  полюбило  –  треба…  зупинитися  біля  нього  і  постояти…  довгенько…  можна  обіпертися  на  нього  плечем,  обхопити  його  руками,  притулитися  спиною…  чи  посидіти  під  стовбуром,  біля  підніжжя…  справа  в  тому,  що  ми  для  них  занадто  швидко  рухаємося,  переміщаємося  у  просторі,  і  вони  не  встигають  нас  помітити…  розпізнати…  ми  для  них,  як  ніби  для  нас  –  автомобілі,  що  летять  трасою,  а  ми  стоїмо  на  обочині…  і  ще,  мабуть,  швидше  –  може,  як  молекули  повітря  –  ми  їх  не  сприймаємо  взагалі,  а  вони  ж  є…  літають  довкола…

моє  знайомство  з  деревами    було  –  приголомшливо  прекрасним!  то    була  весна,  думаю,  травень…  можливо,  початок  червня…  і  то  були  верби…    

з  першого  погляду  мені  здалося,  що  то  –  хмари…  і  я  дивлюся  на  них  зверху…  як  ніби  із  висоти  пташиного  польоту…  пишні,  розкішні,  кучеряві  хмари…  такі  –  округло  м`які…  пружні…  радісно-живі  і  щасливо  сяючі…  ні,  передати  словами  те  бачення  просто  неможливо…  бо…  тоді  я,  мабуть,  узріла  ті  верби  не  лише  земним  оком,  а  й  тоншим  органом  сприйняття,  я  побачила  ті  верби  у  двох  планах,  як  тепер  розумію  і  можу  висловитися  –  у  земному  і  тонко  матеріальному  їхньому  вияві…  окрім  вільноростих,  досконалих  «твердих»  форм,  а  побачила  душу  –  неперевершено  прекрасну  душу!  тих  перших  усвідомлених  мною  дерев…  діти  уміють  так  бачити…

перше  враження  од  верб  так  і  залишилося  одним  із  найкрасивіших  моментів  мого  життя…  наймиліших  спогадів…  власне,  то  був  момент,  коли  я  освоїла  власну  душу,  стала  собою  –  такою  от…  вічно  закоханою  у  красоту…  в  дерева  і  траву,  квіточки  всілякі  невибагливі  і  простенькі…

років  три…  з  рештою  незначною…  було  мені  тоді…  чи  кінець  травня,  чи  початок  червня  стояв  на  порі…  бабця  мої,  янгол  мій  земний,  сказали,  що,  коли  висохне  моє  пальто  –  у  мене  було  дуже  красиве  пальтечко  –  із  ясно-червоного  бархату  (думаю,  то  був  плюш…)  і  я  його  дуже  любила  –  воно  «гладилося»  долонями,  як  котик…  пальто  випрали  і  воно  сушилося,  вивішене  на  шнурку  для  білизни  серед  двору  –  то  коли  пальто  моє  висохне  –  ми  «підемо  у  світ…»,  так  сказали  мої  бабця…  зауважу  лише,  що  той  бабцін  «світ»  став  для  мене  поняттям  на  все  життя  –  поняттям  Справжнього  Живого  Світу…

пальто  сушилося  не  поспішаючи,  три  дні  висіло  воно  і  погойдувалося  собі  спроквола  на  високому  тоді  для  мене  шнурку…  і  три  тих  дні  я  стояла  під  ним  і  чекала…  не  знаю,  як  тоді  вгадали  бабця  у  мені  головну  із  пристрастей  –  пристрасть  до  споглядання,  а  отже  –  подорожей…  бо  зовсім  не  було  у  них    інших  якихось  причин  йти  в  береги`,  як  тільки  справді  «вигуляти»  мене    трохи…  може,  вони  самі  знали  радість  споглядання  і  хотіли  навчити  тому  рідкісному  і  щасливому  хисту  мене…  їм  це  вдалося  –  з  першої  ж  спроби…  

яким  слимачком  повільним  повзе  час,  коли  доводиться  чекати…  три  дні  я  терпеливо  дочікувалася  того  «слимачка»,  при  кожній  нагоді  допитуючись  у  бабці,  чи  не  висохло  вже  моє  пальто…  бабця  щораз  уважно  обмацували  пальто  з  усіх  кінців  і  «компетентно»  оголошували,  що  ні,  ще  мокре…  і  я  продовжувала  чекати,  не  відходячи…

врешті  –  пальто  висохло,  бабця  зняли  його  із  шнурка,  вдягнули  мене  в  те  сухеньке  і  красиве  пальтечко,  самі  вбралися  у  святкову  спідницю,  пов`язалися  білим,  теж  святковим  (як  на  Великдень…)  фартухом,  біленькою  з  дрібними  квіточками,  ситцевою  хустиночкою  (тут  я  до  решти  пересвідчилася,  що  відбувається  на  той  момент  щось  особливе,  надзвичайно  важливе  і  навіть  величне…),  взяли  мене  за  руку,  і  ми,  повільно  і  торжествено,  як  два  нарядні  кругосвітні  лайнери,  «вийшли»  з  гавані  рідного  двору  і  «лягли  на  означений  курс»  –  відправилися  «у  світ»…  для  мене  та  подія  була  занадто  значимою,  настільки,  що  не  просто  було  повірити,  ніби  це  насправді  відбувається…  

тому,  коли  ми  зустріли  на  дорозі  бабціну  знайому  –  котрусь  із  сусідок  наших,  але  до  того  я  її  ще  не  бачила,  і  та  запитала,  куди  це  ми  ТАК  ідемо  удвох  –  я  нашорошила  «всі  вуха»,  бо  малося  до  решти  з`ясуватися,  куди  ж  ми  йдемо…  бабця,  абсолютно  серйозно  (до  речі,  діти  відчувають  і  розуміють  неоднозначність  казаного  дорослими,  коли  ті  обіцяють  їм  якісь  дрібниці,  не  збираючись  тих  обіцянок  виконувати  –  заради  того  лише,  щоб  дитина  заспокоїлася  і  «відчепилася»  зі  своїми  вічними  забаганками…)  –  і  от  бабця  мої,  без  найменшої  тіні  сумніву  відповіли,  що  «ми  з  Вальою  ідемо  в  світ..»  та  чужа  жінка  так  перейнялася  серйозністю  чину  і  з  такою  важністю  сказала  «а-а…»,  тобто,  що  тепер  вона  вже  знає  і  розуміє,  куди  ми  насправді  йдемо,  що  я  остаточно  повірила  у  винятковість  події…  

(до  речі,  діти  прекрасно  розрізняють  нюанси  мови  дорослих  –  я  відчула  деяку  «гротескність»  цього  діалогу,  знала,  що  наявні  смішинки  у  інтонаціях  направлені  на  мене…  ніби  вони  обидві  доброзичливо  впевнені,  що  я  чую  слова,  але  прихованої  суті  розмови  за  словами  не  ловлю…  проте  я  її  «ловила»  –  і  все  ж  перебільшена  важність  інтонацій  не  заперечувала  і  не  робила  умовним  значення  фраз…  тому  я  до  решти  пересвідчилася,  що  ми  справді  йдемо  «у  світ»…  діти  читають  дорослих  елементарно  –    «з  чистого  листа»…  у  дітей  відкрита  свідомість,  розширена…  вони  швидко  і  безпомилково  орієнтуються  у  тонкощах  «дорослого»  світу,  у  якому  ростуть  і  «вчаться»,  призвичаюються  до  умовностей,  серед  яких  потрапили  жити,  народившись…)

бабця  мої  були  педагогом  від  природи…  вони  дали  мені  кілька  простих  уроків,  які  не  тільки  запам`яталися  на  все  життя,  але  навіть  сформували  основні  позитивні  риси  натури  моєї…

переговоривши  отак  із  сусідкою,  ми  продовжили  свою  подорож…  навіть  зараз  я  вдячно  відмічаю  ту  обставину,  що  ми  йшли  тоді  –  з  моєю  «швидкістю»…  тому  я  почувалася  абсолютно  комфортно  і  затишно…  я  відчувала,  як  мене  шанують…  визнають…  це  був  вияв  справжньої  дружби…  таке  лагідне  відчуття  рівності  і  повноцінності  у  тій  нашій  з  бабцьою  парі…  я  переступала  повільно,  звичайно  ж…  але  те  бабці  зовсім  не  заважало  –  вони  нікуди  не  поспішали  і  не  нудилися  від  такої  ходи  –  вони  йшли  ЗІ  МНОЮ,  а  не  я  підбігала  б  за  ними,  як  це  доводиться  робити  усім  діткам…  діти  не  оцінюють  себе  «знадвору»,  а  всередині  себе  почуваються  такими  ж    «логічно  і  формально»  довершеними,  як  і  дорослі…  різниця  виявляється  у  якихось  спільних  діях  –  як  от  у  ходьбі  «за  руку»,  наприклад…  коли  ти  не  встигаєш  ЧОМУСЬ  іти  так  швидко,  як  від  тебе  чекають…  такі  «бігання  слідом»  дуже  не  комфортні,  але  діти  не  вміють  ображатися  на  своїх  дорослих,  вони  їм  багато  і  багато  чого  одразу  ж  вибачають…  бо  люблять  їх…


 оскільки  того  ранньо-літнього  сонячного  дня  ішла  я  дорогою  по  вулиці  нашій  уперше  в  житті,  то  «світ»  уже  давав  себе  знати,  цікавивши  мене  на  кожному  кроці…  але  я  не  роздивлялася,  бо  розуміла,  що  «світ»  –  ще  не  тут,  а  десь  –  там…  це  тільки  шлях  до  того  дива,  куди  ми  йдемо…  то  вулицю  нашу  я  побачила  уперше  периферійним  зором,  як  заставку,  пролог  до  «світу»…  що  насправді  так  і  є…

повагом  проминули  ми  з  бабцьою  кілька  сусідських  дворів,  і  десь  так  у  шостий-сьомий  від  хати  нашої  –  завернули  (звичайно  ж  ,  я  не  рахувала  тоді  ті  двори,  бо  не  знала  навіть,  що  є  такий  принцип  пізнавання  реальності  –  рахунок)…  ніякої  загорожі  не  було,  і  ми  вільно  увійшли  у  двір,  що  ховався    від  дороги  за  вольготно  розрослими  кущами  бузку…  дворик  був  такий  акуратний,  невеличкий,  увесь  затінений  кронами  розлогих  незалежних  дерев,  що,  ніби  береги,  обмежували  його  тихе  плесо  (самих  дерев  я  не  усвідомила  на  той  момент,  але  знала  звідки  тінистість  дворика  того)…  

у  глибині  двора,  ліворуч,  заплуталася  у  тонких  вишневих  гілочках  хатина…  я  одразу  відчула  симпатію  до  тієї  хатинки,  і  сприйняла  її  за  живу  істоту…  вона  здалася  мені  котиком,  що  вмостився  собі  затишно  між  того  вишневого  плетива    подрімати…  господиня  була  у  дворі,  але  я  її  з  першого  враження  не  зауважила,  бо  хатину  роздивлялася,  усвідомлювала…  тому  вона,  господиня,  ніби  зіткалася  нізвідки,  і  мене  те    зовсім  не  подивувало…  являтися  нізвідки  –  нічого  дивного  у  тому  я  не  вбачала….  добра  жінка,  чимось  навіть  схожа  на  бабцю  мою,  щось  спільне  уловила  я  в  них  обох  –  спокійну  доброзичливість,  либонь…  привітавшись,  господиня  хатини-котика  і  двора-озерця  спитала  бабцю,  знову  ж  таки  –  «куди  це  ми  ТАК  удвох  ідемо…»  либонь,  оте  «ТАК»  було  досить  виразним…  я  знов  чекала  на  бабціну  відповідь,  але  вже  не  з  такою  «нашорошеною»  увагою,  бо  мала  певність  у  «справжності»  походу  нашого…  

повторився  такий  само  діалог…  вивідавши,  що  ми  йдемо  «у  світ»,  господиня  осміхнулася  стиха  і  сказала,  на  знак  згоди  із  затією  нашою:  «ну  йдіть,  йдіть…»,  інтонаційно  це  означало,  що  вона  прихильно  ставиться  до  нас  із  бабцьою  і  до  походу  нашого,  поділяючи  і  розуміючи  важливість  події,  що  відбувається…  навіть  жалкуючи  заледь,    що  сама  не  може  піти  з  нами,  а  ще  радіючи,  що  стежка  «у  світ»  стелиться  саме  через  її  сонний  дворик,  мимо  її,  згорнутої  у  клубочок,  «м`ягенької»  хатини…

отримавши  ще  одне  благословіння,  ми  з  бабцьою  пішли  собі  дальше  –  «у  світ»…  минули  садок,  так  чогось  він  запам`ятався  мені  сплутаністю  тонких  гілочок  вишневих,  як  ніби  коси  русяві  той  садок  розпустив,  а  вітерець,  бавлячись,  перевив  і  поплутав  коси  ті  (через  занадто  тінистість  садочка  –  листочків  на  гілочках  вишневих  було,  виходить,  мало,  тому  й  склалося  враження  у  дитини,  що  то  ніби  коси,  вільно  розмаяні,  розвітрені,  поплутані…  –  а?...  уважність  яка  сприйняття  дитячого…  тільки  зараз  і  розтлумачила  собі  ту  «аналогію»…)

проз  русокосий  вишняк,  вийшли  ми  на  город,  що,  як  і  наш,  збігав  із  горбочка  донизу,  в  береги…  стежечка,  що  ділила  город  навпіл,  як  ніби  акуратний  проділь,  була  вузенька,  то  ми  вже  не  трималися  за  руки,  але  я  йшла  попереду,  бабця  ж  мої  –  слідом  за  мною…  картопля  посходила  і  попідростала,  на  рівненькі  пасемцями  розчесала  вологувату  землю…  (вологуватою  земля  може  здаватися  тому,  що  на  Поділлі  у  нас  такі  щирі  чорноземи,  що  аж  лисніють  глибокою  і  теплою  чорнотою  своєю  до  світсонця…)  

верби  я  осягнула  на  відстані…  з  висоти…  зір  мій  виявився  на  рівні  їхніх  крон,  схожих  на  живі,  веселі,  округло-подушкасті  ніби,  перинасті  безтурботні  літні  хмари…  саме  безтурботність!  красоти  буття  –  побачила  я,  дитина,  зупинившись  вражено  у  тій  «точці»  стежки,  де  вона  зібралася  вже  збігати  плавно  вниз  до  берегів…  зупинившись  саме  там  –    я  опинилася  «площинно»,  «лінійно»  відносно  верб,  що  розкошували  внизу,  в  берегах,  на  одному  рівні  з  кронами  і  верхівками,  а  може  навіть  трохи  й  вище  –    он  звідки  враження  «пташиного  польоту»  над  вербовими  хмарами…

важко  прикинути,  на  який  час  я  «застрягла»  у  тій  точці  «пташиного  польоту»  і  усією  відкритою  навстіж  свідомістю  поглинала  оту  дивовижну  красоту…  колір…  чи  можна  назвати  його  зеленим?..  у  зеленого  стільки  відтінків,  тонів  і  сутінків,  і  переходів-переливів...  і  вони  не  названі,  не  висловлені,  не  обумовлені  –  щоб  сказати  словом,  узагальненим  для  всіх,  який  то  був  колір…  їх,  кольорів,  було  там  безліч…  якого  кольору  вербовий  листочок  на  сонці,  якого  –  в  тіні,  якого  –  в  осонні?...  з  лицьової  сторони,  з  вивороту?..  а  ще  тло,  на  якому  вони  жили  і  мінилися  –  небо!  волошково-сапфірове,  блакитно-голубе,  а  ще  й  хмарки  білі  –  з  усіма  переливами,  відтінками,  сутінками  і  рефлексами…  і  вся  ця  неймовірна  краса  і  розкіш  погойдувалася  плавно  і  ніжно-задумливо,  як  ніби  пливла,  ніби  летіла,  ніби  витала  у  переливах  вальсу…  а  понад  усім  цим  –  із  самих  лиш  флюїдів  ткана,  невагома  і  невловима  діадема,  як    корона  сонячна,  як  світіння  довкола  пломінця  свічки  –    віяло  і  сміялося  Світло  і  Радість  Буття!..  верби  –  сяяли…  прозоро-золотисто…  над  ними  і  в  них  самих,  у  розкішних  їхніх  кронах  –  ніби  сочилося,  мерехтіло,  мріло  і  мінилося  –  переливалося  дивовижне  світіння  –  сама    Богом  Живим  дарована  необмежена  Свобода,  сама  безкінечна  Радість  світилася,  тремтіла  і  струменіла  у  вербах  тих…  і  понад  ними…  

…бабця  мої,  зупинившись  за  мною,  і  не  ворухнулися…  може,  вони  також  «бачили»  ту  неймовірну  красу  Божу…  врешті,  я  оглянулася  до  них  і,  вказуючи  рукою  на  вербове  світлокипіння  і  радостипереливання,  спитала:  «…бабцю,  це  –  Світ?»  –  «..це  Світ…»  –  потвердили  бабця  мої…

і  ми  пішли  вниз  стежечкою,  щоб  не  тільки  побачити,  а  й  побувати  у  тому  чарівному  Світі…  город  той,  як  і  наш,  закінчувався  бережком  –  цю  місцину  й  називали  в  селі  Берегами,  бо  Жилка,  хоч  і  зовсім  річечка  мініатюрна,  але  характер  і  норов  мала  справжні…  веснами  вона  розливалася  і,  таким  чином,  тримала  у  недоторканості  свої  береги,  які  підсихали  тільки  тоді,  коли  городи  вже  «посходять»,  тому  перекопувати  чи  переорювати  ті  клаптики  берегів,  що  малися  у  кінці  кожного  городу  –  не  було  господарського  сенсу…  

ми  зійшли  в  беріг…  і  одразу  ж  я  опинилася  всередині  щастя  непередаваного  і  дива  «неописанного»…  трава  берегова  (не  болотяна,  а  саме  берегова),  перевита  і  переплетена  яскравими  береговими  ж    квіточками  –  впустила  мене  всередину  себе,  як  ніби  я  увійшла  в  живий  смарагд…  трава  була  удвічі  вищою  од  мене  ростом,  але  –  вона  не  закривала  мені  світу,  навпаки  –  ніби  до  решти  відкривала  Його…  трава  була  висока,  густа  і  прозора  водночас…  я  бачила  проз  неї  всю  красоту    світу,  бо  й  вона  була  Світом  і  його  Красотою…  

навіть  зараз  відчуваю  ту  зовнішню  тендітність  кожної  окремої,  готично  видовженої,  травинки,  і  внутрішню  цупкість…  життєздатність  і  тривкість…    росла  трава  густо-густо,  і  високо,  ніби  кожна  окрема  травинка  натхненно  висотувала  себе  із  середини  себе  ж  –  вгору,  звівшись  радісно  навшпиньки…  ніби  кожна  хотіла  визирнути  з-поміж  сестер  і  родини  своєї,  аби  побачити  більше  і  дальше…  і  увесь  цей  прекрасний    виструнчений  насичено-зелений  береговий  народ,  і  кожна  окрема  жива  травинка  раділи  і  тішилися  мені  –  так  щиро  і  з  таким  інтересом  і  цікавістю  мене  приймали,  роздивлялися…  з  такою  привітністю  і  доброзичністю…  і  кожен  той  зелененький  промінець  намагався  лагідно  торкнутися  моїх  рук,  поцілувати  в  щічку,  лоскотнути  в  носика,  заплестися  грайливо  у  коси…  і  кожен  радісно  і  весело  кивав  до  мене  своїм  колосочком,  простягав  видовжені  тендітні  і  елегантні,  делікатні  долоньки-листочки…  погойдував,  поколихував  мене  у  своєму  окремому  ритмі,  у  той  же  час  –  спільному  для  нас  усіх…  

мабуть,  так  сонячно  і  світло  радів  світ  першолюдині…  на  зорі  Творіння…  і  я  відчула  ту  радість,  і  сама  відкритим  навстіж  серцем  раділа  кожній  тоненькій  "рисочці",  сповненій  життя,  –  ми  були  чимось  рідним  і  Єдиним…  але  я  знала,  що  я  –  не  трава…  і  не  травинка…  я  –  людина…  але  ми  –  Єдине,  десь  глибше,  дальше,  чим  там,  у  «точці  нашого  перетину»  –  у  берегах…  

«…бабцю,  як  їх  звуть…»,  –  згадала  я  про  безшелесну  мою  кохану  супутницю,  янгола  мого  «во  плоті`»…  –  «це  –  трава»,  –  сказали  бабця…  «…  і  це  трава?...»  –  «…  а  це  квітки  –  незабудки…»  –  якими  ніжними  були  ті  незабудки,  і  якими  весело-блакитними  поглядами  зазирали  вони  з  цікавістю  у  мою  душу…  одні  були  блідими,  майже  білими,  тільки  з  ледь  вловимим  блакитним  відтінком…  інші  –  як  небо  –  голубими…  «…а  це  зірочки…»,  -  сказали  бабця,  не  чекаючи  на  моє  запитання…  ах,  зірочки  ті…  справді  на  зірочки  небесні  схожі…  яскравинки  такі  –  іскринки  насичено-темно-лілові,  чи  світло-бурячкові  –  як  можна  колір  той  висловити?..

душевно  і  духовно  я  від  початків  тісно  переплетена  із  душею  рослинного  царства  –  з  елементалями  –  царством  Природи  взагалі  –  струмочками,  озерцями,  річечками,  вітерцями  і  вітрами,  пагорбами  і  рівнинами,  долинами…  небом  і  світлом,  Сонцем  і  Місяцем…  зірками…  але  дерева,  трави  і  кущі  –  це  родинна  приналежність,  життєва  потреба  і  необхідність  душі  моєї…  ліс…  все  життя  шукаю  я  лісу…  зелених  живих  крон  над  голову  мою…  

зовсім  не  розуміючи  чому,  дитиною  я  «жила»  в  городі  нашому…  коли  картоплі  підростали  і  розросталися  –  я  ховалася  під  їхніми  «кронами»  і  цілі  дні  проводила  у  тому  єдино  доступному  на  тоді  «лісі»…    можна  сказати,  що  я  виросла  «в  картоплях»  –  і  там  мене  постійно  й  знаходила  мама  моя…  на  густі  мої  коси  вона  пов`язувала  біленьку  хустинку,  щоб  сонце  в  голову  не  напекло…  я  ж,    добравшись  до  картопляного  зеленого  царства  мого,  ту  хустинку  з  голови  «здирала»  і  викидала…  от  по  тій  білій  «ознаці»  серед  картопляного  шалу  мама  і  віднаходила  мене  щораз…  хустинка  біла,  як  пташка,  сиділа,  розкинувши  кінці  по  темно  зеленому  картоплинні,  і  стерегла  моє  «лісове»  життя…  кличучи  маму,  коли  наставав  час  мене  з  того  лісу  виплутувати…

…коли  ми  з  чоловіком  моїм  отримали  квартиру  на  столичній  Троєщині  –  цей  мікрорайон  ще  тільки  будувався,  ми  оселилися  у  першому,  зданому  в  експлуатацію  будинку,  навіть  у  першій  половині  нашого  будинку  –  другу  добудовували,  коли  ми  вже  там  «давно»  жили  –  то  коли  ми  оселилися  на  Троєщині  –  я  не  могла  зрозуміти,  чому  так  некомфортно  тут  почуваюся…  хоча  район  столичної  «спальні»  мені  припав  до  серця  –  недалечко  од  нас  –  ліс,  а  ще  Десенка  і  Дніпро…  з  протилежного  боку  –  поля,  луги  і  Десна…  але  щораз,  вийшовши  з  дому,  я  починала  страждати  непоясненно  –  журбою  такою  глибокою,  нерозгаданою,  притаєною,  але  яка  обіцяла  перейти  у  відчай  навіть…  

аж  поки  одного  разу  не  забралася  з  дитячим  візочком,  у  якому  дихали  свіжим  повітрям  діти  мої  –  син  і  дочка,  маленькі  ще  тоді  –  у  решту  села,  яке  донищувало,  живцем  дожовувало  місто,  розростаючись  на  очах…  і  там,  на  сільській  напівживій  іще  вулиці,  рівновага  моя  одразу  ж  відновилася…  я  роззирнулася  –  що  так  освітило  і  розпогодило  моє  серце  і  дискомфорт  зник?..  виявилося,  усього  лишень  –  я  стояла  під  деревом  на  сільській  вулиці  тій,  під  кленом,  чи  ще  якимсь  звичайним  –  живим!  і  зеленим  великим  деревом…  тоді  я  зрозуміла,  що  мені  для  життя  конче  необхідні  крони  дерев  над  головою…  я  –  не  з  пустельного  племені  кодом  генетичним,  а  з  лісового  народу…  як  тільки  Троєщину  нашу  обсадили  липами  –  озеленили,  я  перестала  мучитися  там  через  внутрішню  мою  печаль  непоясненну…

...отакий  "вступ"  вийшов...  у  наступному  листі  -  вже  про  "мої  дерева"  конкретно...)))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416088
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Любов Ігнатова

А ти пішов…

Експромт  на  вірш  ''Горевание  (Излюбил
неистово…  Бросил  без
печали…)''
АВТОР:  Андрей  Кривцун
***
Пішов...Спустошив  ніби  пляшку...
Лишив  сум'яття  почуттів...
А  я  твою  розбила  чашку,
Неначе  відлік  двох  світів...
Хотіла  втримать-  не  зуміла...
І  відпустити  не  змогла...
Мабуть,  в  нас  щось  перегоріло,
Мабуть,  нас  гра  ця  затягла...
Пішов...  Зібравши  свої  речі...
Вселилась  пустка  у  мій  дім...
Цей  дощ  сумний,  такий  доречний,
Такий  невчасний  оцей  грім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415762
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Окрилена

Колись…

Немов  десерта  подали  невчасно  -
квітневий  сніг  обабіч    як  халва.
Коли  навколо  тане,  небо  гасне  -
у  босих  снах  куйовдиться  трава.

Як  добре,  що  Ти  є:  це  так  важливо  -
У  грудях  чую  клекіт  лелечат
і  навіть  у  думках  стаю  щаслива,
бо  носиш  ясне  сонце  на  плечах.

Потоки  не  спинити,  бо  розлито
у  часі  водопілля  затяжне…
А  хочеться  повірити  у  літо:
прийде  учасно  –  тепле,  осяйне.

Покриється  рум’янцями  суниця,
Запахне  медом  і  зійде  підбіл...
А  Ти  не  перестанеш  мені  сниться  –
можливо  як  і  я?  Колись…  тобі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата поступления 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013


Леся Геник

Вечірнє

У  вечірнім  часі  затихає  віддих
Сонячного  вітру.  На  вікні  півсну
Притулились  ясні  сріблолисті  квіти
Дивним  візерунком.  Місячну  луну
Ще  не  розсипали  ангели  маленькі
У  долину  ночі.  Мліє  небокрай,
Там  де  кулачками  затулені  жменьки
Їхні  чародійні.  Ще  мовчить  скрипаль  -
Дядько  сивовусий  на  горі  незримій,
Не  сонько  незрілий,  а  умілий  Сонь!
Вишиває  небо  хмари  павутинні
Рушничком  парчевим,  доки  жде  долонь
Плетива  нічного.  Зморене  довкілля.
На  чубатій  стрісі  умостивсь  кажан
Першої  зірниці,  першого  сузір'я,
Поки  затихає  сонячний  орган
У  вечірнім  часі.  А  з  вікна  навпроти
Голосок  маляти,  мов  солодкий  мед.
Кілька  ще  краплинок,  обважніють  соти
Ночі  і  накриє  місто  сонний  плед...
(4.04.13)
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415755
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 05.04.2013


Тамара Шкіндер

Устами мед…

Устами  мед...
Та  все  ж  гірчить  приправа
Солодких  слів,  нещирих  і  лукавих,
Обрамлених  у  ніжності  багет.

У  мушлі  море,  небо  у  краплині...
І  все  єство  тяжіє  до  нуля.
Вже  швидше  обертається  земля.
Летять  у  простір  миті  швидкоплинні.

Здіймає  вихор  центробіжний  шквал.
Все  далі  й  далі  епіцентр  Любові.
Та  в  пам"яті  букет  снів  кольорових..
А,  може  й  справді,  ти  мене  кохав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415497
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Вразлива

*-*-*

У    світ    людей    гляділа    крізь    вікно,  
Там      босоніж    по    росянистих    травах.
В  чужому    серці    слід    легкий    давно,
Тобі      дарунком,  я    у      снах    лишала.  

Десь  долю  загубила  на  стежках,
 Купаючися    спрагло  в  житнім  полі.
Душа  злетіла  в  даль,  за  небокрай,
Жагучий    шал    стелився  по  роздолі.

Цвіла    у      мріях  ,    обіймаючи  вітри,
А  ті  так  ніжно  цілували  коси.
Меліси  аромат    і  присмак  гіркоти
В  бокал    стікали    трунком,    ніби    роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415207
дата поступления 03.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Осіріс

Одіозна свобода

                       
Розкурює  вітер  пиляку  нагріту,  
Припудрює  сріблом  сандалі  буфону,  
Що  стежкою  Долі  іде  на  край  Світу,
Розкутий  від  ласки  невдячного  трону.

В  очах  облинялих  полуда  образи,
Сорочка  дірявить  бичами  поглуму.
Рубцями  синіють  хазяйські  екстази,  
Як  свідки  елітного  чванства  й  безуму.  

Його  не  бентежать  квіткові  заграви  -
Під  каптуром  смутку  не  бачить  довкілля.
Для  нього:  свободи  задурливі    трави,
То  мрійників-дурнів  трутинове  зілля.  

На  шапці,  дзвіночком  надія  мижиче
Тримаючи  в  русі  плоть  змучено-кволу,
Що  рідний  сатрап  перерішить  й  покличе,
Чоломкати  сито  клейноди  престолу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415454
дата поступления 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013


Любов Ігнатова

Плаче дощ…

Заплакане  автобусне  вікно
Викривлює  весь  світ,  дощем  умитий,  
Я  бачу  в  нім  зі  спогадів  кіно-
Осколки  пам'яті,  на  крапельки  розбиті...
Від  поцілунку  ще  горить  плече-
На  ньому  твоїх  губ  шалений  опік...
А  ця  сльоза  -  не  по  щоці  тече,
Вона  змиває  твій  прощальний  дотик...
І  плаче  дощ  назовні  і  в  душі...
Моя  губа  закушена  до  крові...
І  я  римую  зломлені  вірші,
З  очима  нерозквітлої  любові...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 03.04.2013


kulbabka

Під кучугурами зими…

Під  кучугурами  зими
Дрімають  ніжні  первоцвіти,
Весняним  диханням  зігріті.
В  лелітках  білі  килими
Вже  де-не-де  попротавали
Під  теплим  подихом  землі.
На  стрісі,  ніби  на  брилі,
Бурульок  димчасті  опали
Пустили  слізоньки  рясні,
Надпивши  сонячного  фрешу.
Ще  уночі  морози  крешуть,
Та  вже  тепліші  стали  дні.
Сховавши  проблиски  весни,
Застигла  тиша  білоткана,
Десь  заблукала  юна  панна
Під  руку  з  березнем  хмільним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413722
дата поступления 29.03.2013
дата закладки 03.04.2013


kulbabka

Так невчасно…

Ще  цілують  морози
лелекам  натомлені  крила,
обпікають  легким
первоцвітам  тонкі  пелюстки́.
Так  невчасно  зима
оксамитовий  гай  побілила...
Та  в  повітрі  вчувається
шлейф,  солодкаво-терпкий.

Вже  весняна  хода  
помережила  білу  ангору,
крізь  холодну  сльоту
просочилось  янтарне  вино.
І  кирпатий  підсніжник
задер  свого  носика  вгору,
споглядаючи  неба
застигле  молочне  панно́.

Вже  деревам  кортить
хутряне́  поскидати  убрання,
у  медовому  сонці
поніжити  во́гкі  бруньки...
Так  невчасно  тебе
потривожило  тепле  кохання,
у  криничку  душі
закотилось  рубіном  палким.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата поступления 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013


Віталій Назарук

ОСВІДЧЕННЯ

Життя  моє  без  тебе  -  не  життя,
Як  я  радію  від  краси  твоєї,
Як  прагну  я  священного  злиття,
Бо  я  давно  назвав  тебе  своєю.

Ранкове  сонце  сходить  в  небесах,
Пливуть  тумани  тихо  над  рікою,
Ти  вже  не  спиш,  не  спить  твоя  краса,
А  я    любуюсь  казкою  такою.

Моя  царівно,  світе  чарівний,
До  тебе  завжди  я  на  крилах  лину,
Тебе  люблю,  бо  я  навіки  твій,
Моя  красуне,  рідна  Україно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414872
дата поступления 02.04.2013
дата закладки 02.04.2013


Віталій Назарук

А НАС БОЛИТЬ

Дратує  їх  моя  державна  мова,
І  завидки  беруть  за  врожаї,
І  те,  що  вихід  маємо  до  моря,
І  те,  що  ми  живемо  на  землі.
 
Вони  б  нас  знову  кинули  у  тюрми,
Послали  воювати  до  Чечні,
Щоб,  як  кошмарні  із  Афгану  сурми,
Нас  піднімали  кожен  день  у  сні.

Вони  нас  розривають  на  частини,
Країну  ділять,  козир  їхній  –  газ,
Дратує  їх,  що  наше  небо  синє,
Що  їхня  воля,  нам  вже  не  указ.  

Звучить  не  наша  музика  в  ефірі,
Газети  і  журнали  теж  чужі,
Народ  повсюди  хоче    жити  в  мирі,
Бо  наші  люди  справжні  трударі.

А    нас  болить,  що  спокою  немає,
Що  наша  пісня  -  з  колоса  зерня,
Та  скоро  нас  калина    об’єднає,
Сяде  до  столу  здружена  рідня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414625
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.04.2013


Любов Ігнатова

Пожартував…

-  Завтра  буде  перше  квітня...-
Чоловік  міркує:
От  уже  "брехня  всесвітня",-
І  я  пожартую...
Пише  жінці  він  писульку:
"Вже  пройшло  кохання...
Щоб  не  мучитись,  Зозулько,-  
Я  піду  ізрання.
А  як  будеш  на  роботі,
Я  зайду  тихенько,
Позбираю  речі,  потім
Вшиюся  швиденько."
Потинявся  десь  годинку...
З  квітами  й  шампанню
Поспіша  розрадить  жінку,
Несе  привітання...
Глип-  стоїть  два  чемодани
Під  його  дверима.
І  записка:"Мій  коханий,
Хто  ж  тебе  тут  втрима?
Я  тобі  зібрала  речі-  
Надимай  вітрила!
І  пост  скриптум:  А,  до  речі,-
Я  замок  змінила."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414590
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


I.Teрен

СМІЮСЬ, ЩОБ НЕ ПЛАКАТИ, ТА ЙДУ, ЩОБ НЕ ВПАСТИ

                                       [i]З  днем  дурнів![/i]
Чому  такий  смішний  буває  світ,
в  якому  людям  треба  виживати,
а  нелюдам  –  вселятись  у  палати
і  славу  пакувати
у  граніт?
Нас  дурять  всі.
А  нам  чомусь  не  смішно,
що  пальцями  показують  на  нас.
Раденькі  ми,  що  у  черговий  раз
останніми  сміятися  не  пізно.
По-філософськи  –  вибору  нема,
хоч  плач,  хоч  скач  у  полум’я  з  окропу.
Ось  навіть  в  перше  квітня  ще  зима
жартує  з  нами  сльозами  потопу.
Потоп  чи  повінь  –  добре,  що  живеш.
Бо  в  холоди  і  гумору  немає.
І  що  на  власну  голову  знайдеш,
регочучи  над  злом  –  ніхто  не  знає.
І  де  Творець,  і  хто  такий  тут  я,
щоб  [i]стати  –  всім[/i],
а  мати  –  на  горіхи?
Широка  і  бурхлива  течія
жонглює  нами,
всім  вітрам
на  втіху.
Всі  відчувають  дотиком  душі
усе  нетлінне,  чисте  і  прозоре.
І  гумору  у  нас,  і  сліз  –
на  ціле  море.
Та  втоптують  ще  нас  «товариші»
в  тюрму,  в  пітьму  і  в  неземні  простори...
Вчимось  любити  рідних  ворогів.
Вже  так  навчались,  що  стікали  кров’ю
від  батога  і  пряника  з  любов’ю.
А  в  літописі  пройдених  років
ані  зернинки  –  від  смішних  трудів.
Нема  кордонів
пакості
людської.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414599
дата поступления 01.04.2013
дата закладки 01.04.2013


Любов Ігнатова

Літня ніч

Легенький  вітер  ледь  цілує  плесо,
Схвильовуючи  дотиком  чоло;
І  править  місяць  солов'їну  месу,
Щоб  мирно  спало  втомлене  село.
Дрімає  берег,  чебрецем  сповитий,
Колисаний  оркестром  цвіркунів;
Піщаний  шлях,  за  день  ногами  збитий,
Під  росами  затих  і  обважнів...
Слова  давно,  розірваним  намистом,
Сховалися  серед  шовкових  трав;
В  цю  літню  ніч,  шалену  і  пречисту,
Мене  ти,  ніби  тайну,  розгадав...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414383
дата поступления 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013


Адель Станіславська

Їй личить

Їй  личить  ніжність,  втишена  хода,
ласкавий  погляд  і  сумирна  вдача,
розмова  тиха,  мов  жива  вода,
і  очі,  що  сміються,  а  не  плачуть.

Їй  личать  необтяжені  думки
і  відданість,  і  трепетна  жертовність,
опірна  міць  тендітної  руки
і  стримано-тактовна  маломовність...

Їй  личить  все,  що    личить  іншим  теж,
та  правда  ця  для  дійсності  -  минуле:
обмеженнями  власних  стертих  меж
чуже  сумління  хижо  розіпнули...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410563
дата поступления 19.03.2013
дата закладки 31.03.2013


Леся Геник

Зосталися підсніжники під снігом…

***
Зосталися  підсніжники...  під  снігом,
І  лиш  на  серці  -  пелюстковий  щем,
Та  сонця  пів  над  горизонтом,  ніби
Укритого  тумановим  плащем.

Лишилася  у  гадці  сива  крапля
Вчорашньої  заплаканої  мли,
Що  загубила  весноньку  на  мапі,
Захуленої  кармою  зими.

І  ми  з  тобою,  березню  незрілий,
Зосталися,  мов  тіні  в  далині,
Де  кучугури  невесняно-білі,
Де  паморозь  остання  на  вікні...
(31.03.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414438
дата поступления 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013


kulbabka

Повернення весни

Ти  повернулась,  дівчинко  русява!
Згубила  стрічку  синю  у  снігу.
На  таці  неба  хмарка  кучерява
Вмокає  в  піну  сонця  курагу.

Гнучка  вербиця  коси  розпустила,
Бруньки  пухнасті  ще  у  сповитку,
Їх  вітерець  підхоплює  на  крилах,
Наспівуючи  пісеньку  легку.

Стара  зима  згорнула  біле  хутро,
Сипнула  сріблом  щедро  з  гаманця.
Бліді  перлинки  сяють  перламутром,
Вони  тобі,  як  завше,  до  лиця!

І  ця  постава,  світла  і  тендітна,
З-під  темних  вій  -  небесна  бірюза.
Ти  повернулась,  ластівко  привітна!
І  день  засяяв,  ніби  органза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414312
дата поступления 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013


Адель Станіславська

Лесеньці Геник з любов'ю

Тендітні  квіти  хвилями  до  ніг
на  луг  весняний  щедро  постелились...
Що  то  за  Мавка,  із  яких  доріг,  
звідкіль  узялась  розкажіть  на  милість?
То  ніжна  Леся  щиро  осяйна
у  тім  вінку,  що  зоряні  серпанки
плели  у  снах,  як  марила  Весна,
щоб  увінчати  Лелю  на  світанку.

То  хай  же  Доля  пестує  чоло,
а  ласка  Божа  віщою  зорею
невтомно  світить,  щоб  життя  було
огорнуте  і  виплекане  нею!

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,  ЛЕСЕНЬКО!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413901
дата поступления 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013


Осіріс

Захід у горах

                     
Володар  Світу  стомлено  присів
На  ясне  ложе  сніжновічних  гір,
Де  між  студених  кам’яних  списів
Вкошлатив  гриву  хмаровиння  звір.
Прислужник  Вечір,  Дня  терпким  вином
Хазяйський  кубок  сповнив  до  країв.
І  Сонця  догорілим  порохном  
Рубін  нектару  потай  отруїв.
Узяв  Всевишній  келиха  до  рук,
Щоб  втамувати  спраглих  губ  вогонь,
Та  Вітровію  із  розпадку  гук
Трутину  вирвав  з  праведних  долонь.
На  гребенях  зайнявся  той  нектар…  
Чернечею  згасила  його  Ніч.  
Сердито  Бог  жбурнув  у  Космос  жар  -
Замерехтів  більйон  янтарних  свіч.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413156
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013


Romantic lady

Не завжди

Ранок  не  завжди  пахне  кавою,
А  життя  -  не  завжди  корицею.
Я  не  завжди  буваю  ласкавою,
І  не  завжди  лишаюся  крицею.

Кава  не  завжди  буває  солодкою  -  
Гіркота  надає  особливого  шарму.
Ніч  не  завжди  буває  занадто  короткою,
А  помилки  не  завжди  минають  безкарно.

Я  не  завжди  буваю  спокійною,
І  серце,  бува,  виливається  лавою.
Мить  далеко  не  завжди  буває  надійною.
Ранок  теж  не  завжди  починається  кавою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413194
дата поступления 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013


kulbabka

Ти мені не снишся…

Ти  мені  не  снишся.  Так  буває.
Під  мінорну  музику  дощів
Гомінким  застудженим  трамваєм
Надвечірок  в  далеч  прогримів.

Ти  до  мене  в  гості  не  приходиш,
Знов  у  серце  стукають  не  ті.
На  вологі  вищерблені  сходи
Розіллялись  пахощі  густі

Свіжих  фрешів  мокрої  алеї
В  шумовинні  лагідних  цвітінь.
На  мої  шовкові  орхідеї
Опустилась  яхонтова  тінь  -  

Впало  сонце  персиком  за  ве́жу,
Небокрай  трояндово  цвіте.
Я  тобі  до  крапельки  належу,
Але  ти  не  відаєш  про  те.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413070
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


MERSEDES

Мелодія весни…

Грає  ніжно  флейта  серед  лісу,
Сповіщає,  що  прийшла  весна.
Прийняла  засніжену  завісу,
Бо  ж  теплом  вона  таки  міцна.

Потекли  струмки,  зіллялись  в  ціле,
Затопили  річки  береги.
Землю  нашу  сонечко  зігріло,
Нахилились  верби  до  води.

Небо  вбралось  кольором  блакиті,
Вітерець  прогнав  біленьких  хмар.
Найчарівніші  весняні  миті,
Розірвуть  кільце  зимових  чар.

Повернуться  буслі  до  садиби,
Щебетання  переповнить  ліс.
Більше  не  страшні  зимові  глиби,
Бо  веснянку  вітерець  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412976
дата поступления 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013


kulbabka

Зачепилась мереживним шаликом…

Зачепилась  мереживним  шаликом
Попеляста  зима  за  вітряк.
Покотився  медовим  рогаликом
Сизий  місяць  у  зоряний  мак.

На  вікні  макраме  павутинкою
Виплітав  морозець,  аж  упрів.
Тонкорунною  диво-хустинкою
Загорнувся  жасмин  у  дворі

Зимограї  в  повітрі  розситили
Евкаліптові  нотки  п'янкі.
Димарями,  руном  оповитими,
Закурилися  пасма  в'юнкі.

Теплий  кіт  у  дрімотливе  марево,
Наче  мушля  у  море,  пірнув
І  крізь  вікна,  морозом  захмарені,
Наслухає    співучу    весну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412709
дата поступления 26.03.2013
дата закладки 26.03.2013


Осіріс

Урбаністичне

В  печері,  із  стожильного  бетону,
Топчу  безцільно  штучний  ламінат.
Вивчаю  бездога́нь  гіпсокартону,
Затягнуту  в  шпалеровий  халат.

Крізь  жалюзіння́  пластикових  вікон,
Сітчастого́  мережива  гардин,
Потьмареним  пробитись  хоче  криком,
Весінній  промінець.  Всього  один.

Не  знає  він,  що  зледенілу  душу,
Вартує  морозилки  суховій.
І  щоб  весну  відчути,  смажить  мушу  
Її  в  духовці  мікрохвильовій…

Токсичний  одяг  похапцем  накину,
Дверей  бляшанку  прочиню  у  світ,
Замружено  я  прохриплю  у  днину:
-  Рятуй  мене,  чарівний  весноцвіт!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408462
дата поступления 12.03.2013
дата закладки 25.03.2013


Осіріс

Березнева віхола

Ведмедем  білим  розляглась  Зима,
Морозно  наплювавши  на  прикмети.
Її  пухкі  лапища-перемети,
Дорогу  потаїли  крадькома.

Встромила  льодовиті  пазурі,  
Гарчить  хугою,  рве  свою  поживу.
І  жнуть  серпами,  ледь  зелену  ниву,
Поривчастого  вітру  косарі.

У  розпачі  берізка  край  шляху́,
Сере́жкові,  в  клубок  згортає  віті,
Ридає,  що  нема  Весни  на  світі...
І  сльози  примерзають  від  жаху.

Але,  на  ранок  Березень-юнак,
Лозиною  верби  спровадить  звіра…
В  підталинах,  його  шерстина  сіра
Мигне  сердито  в  хащах  між    ломак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409933
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 25.03.2013


Осіріс

Ніченька гойдає зорі у долонях…

Ніченька  гойдає  зорі  у  долонях,
Грає  колискову  місяця  ріжок.
Стиглими  житами,  вітер  мчить  на  конях  -
Шарудить  легенько  полиск  доріжок.

-  Спати  час,  –  сюркоче  перепел  у  просі,
Що  волотки  пишні  хилить  до  землі.
Потай  лис  мишкує  в  духмянім  покосі,
Птах  нічний  зітхає  у  сипкій  імлі.

Обрієм  химерять  гори-лісосмуги,
Трунками  дурманять  табунці  маслин.
Дрохви  у  бур’яні  мліють    від  напруги.
Соловей  втішає  бідолах  взахлин.

Дзеркало  лиману  вишиває  ладно,  
Гобелен  шовковий  за  стібком  стібок.
Ніч  на  нім  сміється  ніжно-шоколадно
І  воркує  срібний  місяць-голубок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410241
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 25.03.2013


Осіріс

Загорнутий у плед саможалю…

Пророчить  час  годинник  на  стіні.  
Той,  іскорками  тане  у  каміні.  
Для  мене  він  сьогодні  не  в  ціні  –
Лише  олива  в  терпкості  мартіні.
Ефірними  сльозинками  на  дно,  
Думки  стікають  переливом  джазу.
-  «…то  був  каприз…  не  вийшло  б  все  одно.»
Мов  післясмак,  її  вдихаю  фразу.
Тужливий  місяць,  крізь  віконний  глянс,
Під  ноги  стелить  співчуття  доріжку.
На  ній  гілля  вихитує  пасьянс,
Одягнене  в  поношену  маніжку.
На  контрфаготі  водостічних  труб
Нуртує  вітер  невгамовне  соло.
Вразлива  ніч,  контрастність  клавіш  згуб,
Торкається  зорепадінням  кволо...
Загорнутий  у  плед  саможалю́,  
Самітності  потягую  мартіні.
Провинностей  сигарою  димлю  
І…  розчиняюсь  в  джазовій  гордині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
дата поступления 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013


Славомир

ЛЮТНЕВИЙ ЕТЮД

Відшуміли  свята,  відмолились
по  нових  і  по  старих  календарях.
Юний  легінь  -  місяць  лютий  по  дворах
позаносив  снігом,  розрівняв  долини.

Ще  учора  жменями  кидав  по  шибах,
диким  свистом  діточок  малих  лякав,
та  вночі  заснув  і  ранок  свій  проспав...
Починає  день  ласкавим  сонцевидом!

Перші  тори  прориплять  селянські  сани,
під  дзвіночків  спів  на  головах  коней.
Випікає  сонце  сльози  із  очей
від  сніжинок  різнокольорових  граней.

Діамантово  виблискують  каштани,
і  розсипаний  іскристо-білий  пух
на  долонях  теплих  розпростертих  рук
так  нестримно  і  безповоротно  тане.

А  зеніт  небесний  так  оптимістично,
чисто  і  багатозначно  голубий,
що  супермажорно  вірш  завершу  свій,
і  в  кінці  його  поставлю  знак  окличний  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412204
дата поступления 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.03.2013


Леся Геник

Не бійся кроків…

(В.С.)
Не  бійся  кроків,  що  ведуть  у  даль,
Не  бійся  неба,  що  зове  літати...
Не  всі  той  рух  вітатимуть  -  нехай,  -
Знайди  у  собі  сил  не  відступати!

Знайди  у  собі  моці  вберегти
Нетлінний  вогник  вірної  надії
І  з  часом  розійдуться  береги
Річок  мілких,  а  сумнів  помаліє.

І  зблисне  успіх,  наче  пектораль
На  гоноровому  погрудді  долі,
Лиш  не  вагуй,  назад  не  повертай,
Простуй  у  даль  за  кроком  крок  поволі...
(21.03.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411090
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

СВІТАНКОВІ ПЕРЕСПІВИ (подрузі по перу Світанок)

Ой,  Світаночку,  що  на  ґаночку,
Теплим  променем  в  кожну  шпарочку.
Ясним  світелком,  щирим  дотиком,
На  канапі,  що  грієш  котика.
Свіжим  запахом  понад  хатою,
То  травичкою  кострубатою,
Зелень-бруньками,  що  розніжились,
То  хмаринкою  біло-сніжною.

Ой,  Світаночку,  ладна  дниночко,
Втішне  сонечко,  як  дитиночка.
Крає  серденько,  перша  пташечка,
Пробудились  дрібні  ромашечки.
Потяглися  синенькі  квіточки,
Мов  грайливий  струмочок  річечки.
За  фіалками  й  первоцвітами,
За  мімозами  жовто-срібними,
Ранок  зорі  збирає  в  травах,
Діамантова  диво-за́ла.
Ген,  між  соснами  плай  освічує,
Вітер  яворці  шепче  віршами.

Це  -  Світаночок,  втіха  вдосвіта,
Із  молитвою  тихо  мовлена.
Із  словечками  та  із  усмішкою,
І  ще  з  кавою  пінно-білою.
З  медом-пряником  присолоджена,
Поцілунками  приворожена.
Приголублена  і  потішена,
Біла  днинонька,  щира  дівчина.
Ясна  маківка,    цвіт  калиноньки,
Біла  лілія,  цвіт  шипшиноньки.
Яблуневого  цвіту  повінь,
Щастя  й  радості  твоїй  долі!

Ой,  Світаночку,  що  на  ґаночку,
Теплим  променем  в  кожну  шпарочку.
В  сонну  хатоньку,  в  кожну  душечку,
В  тепле  ліжечко  і  подушечку.
Добрий  ранок!  –  всім  добрим  людям
Це  ж  Світанок  земельку  будить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411095
дата поступления 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013


Крилата

Сонце груди нарозпах відкрило

Сонце  груди  нар́озпах  відкрило.
Все  тепло,  яке  мало,  віддало.
Зимі  випалило:  «Іди,  мила,
Ти  своє  уже  відтанцювала».

Вись  небесная  заголубіла,
Сіру  свиту  свою  розстебнула.
І  в  душі  якось  вмить  просвітліло,
Мов  ключами  її  відімкнули.

А  сніги  не  сміялись  –  журились,
Стали  худнути,  сльози  пускати.
Ручаями  ті  сльози  пустились,
Узялися  поля  напувати.


Постояла  зима,  погадала,
Підбіг  березень  –  не  здивувалась.
Посох  тихо  йому  передала
І  на  північ  з  вітрами  подалась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410827
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Любов Ігнатова

Всю ніч лило…

Всю  ніч  лило  і  в  шибку  стукотіло,
Передаючи  від  весни  вітання.
А  ти  його  розгадував  уміло,
Заносячи  у  та'йнопис  кохання.
У  поцілункових  катренах  зримувавши,
Усе,  що  написати  я  хотіла,
Устами  статуйовував  назавше
Моє  безсоння  і  гаряче  тіло...
А  дощ  жбурляв  нам  жменями  краплини.
Чи  ревнував,  чи  заздрив  поцілункам?..
Чи  просто  занотовував  години
У  свій  блокнот  із  дивним  візерунком?..
Всю  ніч  лило  і  в  шибку  стукотіло,
Тире  і  крапками  підігруючи  нам...
А  поміж  нами  полум'я  горіло,
Що  непідвладне  зовнішнім  вітрам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410753
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Томаров Сергей

Запоздалый закат…

Запоздалый  закат  с  одинокой  луной,
Нежно  в  речке  тайком  "целовался"...
Очень  странные  чувства  проснулись  весной...
В  отраженьи  их  взгляд  повстречался.

Легкой  дрожью  по  чувствам  промчалась  волна,
Камыши  встрепенулись  случайно...
Но  река  эту  встречу  хранить  невольна,
Им  придется  расстаться;  печально.

На  прощанье,  стыдливо,  закат  заблестит,
Луна  нежно  в  ответ  улыбнется...
Встречи  миг  этой  ими  не  будет  забыт
И  под  вечер  он,  вновь  к  ним  вернется.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410645
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


kulbabka

Запитай…

Запитай  у  ранньої  зорі
Про  мою  надуману  зажуру.
Жовтобокі  сонні  ліхтарі
Освітили  графіку  понуру
Тихих  вулиць.  В  китицях  мімоз
Досипає  місячна  заграва,
На  сріблястий  озера  піднос
Світанково  вибілена  кава
Розіллялась.  В  піні  мигдалю
Стрепенувся  по́лиск  пурпуровий.
Запитай,  чи  я  тебе  люблю
У  легкого  шепоту  діброви.
І  почуй  у  вранішній  імлі
Мого  серця  трепетне  ячання.
На  хмаринно-білому  крилі
Догорає  зіронька  остання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410629
дата поступления 20.03.2013
дата закладки 20.03.2013


Любов Ігнатова

А я колись прийду…

А  я  колись  прийду  й  залишусь
В  твоїх  обіймах  і  очах,
У  світанковій  диво-тиші,
У  зорепадових  ночах...
А  я  прийду  у  листопадах,
Щоби  розбить  стереотип.
В  моїх  жіночності  принадах
Ти  прочитаєш  манускрипт...
А  я  колись  прийду  раптово-
Як  затанцює  перший  сніг...
Зцілую  кожне  ніжне  слово,
Що  ти  складеш  мені  до  ніг...
А  я  колись  прийду  наза'вжди...
Як  ти  давно  того  хотів...
На  білу  нитку  нанизавши  
Ігристі  перли  почуттів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410105
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013


Любов Ігнатова

Журавлі ключем розбили хмари

Журавлі  ключем  розбили  хмари...
Аж  до  сліз  проймає  те  "курли":
-  Здрастуй,  земле  рідна,  диво-  чари!-
Дзвонами  лунає  ізгори.
Я  дивлюсь-  і  серце  завмирає-
Це  ж  весна  на  крилах  їх  летить!..
І  доносить  вітер  з  небокраю
Сонцем  обціловану  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410176
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013


kulbabka

Ти не сумуй…

Ти  не  сумуй,  що  віхола  патлата
Порозкидала  жменями  руно...
Ще  буде  в  небі  райдуга  строката,
Бузкова  хвиля  пирсне  у  вікно.

Ще  у  зворі́  смарагдового  лісу
Заграє  спів  сатинових  струмків,
Прудкого  вітра,  вправного  гульвісу,
Приго́рне  вільха  жмутками  листків.

Сповивши  тіло  в  лагідні  тумани,
Немов  у  пінне  свіже  молоко,
Зустрінеш  біле  марево  світанне
Над  бірюзово-глянцевим  ставком.

І,  напоївши  пахощами  рути
Мрійливу  душу,  солодко  зітхнеш...
Це  так  важливо  істину  збагнути:
Все  проминуще  і  негода  -  теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013


Юля Фінковська

Inside

Під  лівим  передпліччям  тебе  є  зовсім  юна  і  тиха  ти,
Яка  береже  твоїх  дихань  священний  вівтар.
А  зорі  –  то  маленькі  дірки,  через  них  небо  може  дихати,
Коли  раптом  не  вистачить  кисню  за  плівкою  хмар.

Тиша  –    твій  знахабнілий    по  вінця  абориген,
Який  вперто  старається  вгризтись  в  довіру.
Що  у  тебе  всередині  знає  лиш  Бог  і  рентген,
Але  ж  скільки  охочих  залізти  до  тебе  під  шкіру!

Випадкові  персони  пишуть  життєві  сценарії,
За  якими  ти  пахнеш  боргами  зів’ялих  гербер.
А  всередині  –  море...  І  навіть  шматки  ламінарії  
Перев’язують    ґрати    ажурно-колючих    ребер.

Ти  туди  не  пускай  ті,  хронічно  чужі,  кораблі,
В  яких  кожне  вітрило,  аж  до  кісток  –  хворе.  
А  в  клітинах  людей  –  не  спростований  надмір  землі,
Тому  ти  маєш  повне  право  на  власне  море…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410007
дата поступления 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013


Леся Геник

Мені б у дощ…

Мені  б  у  дощ  пірнути,  як  в  дитинстві  -
Босоніж-мокро  і  бігом-бігом,
Допоки  короми́слом  не  зависне
Веселка  золотава  над  селом!

Мені  б  калюжами  пробігтись  хвацько,
Та  так,  щоб  бризки  -  вище  голови,
Аж  поки  на  небесно-синій  таці
Не  заяріють  сонячні  хліби!

Мені  б  у  жмені  -  чисто-чистих  крапель,
Аби  напитись  врешті  досхочу
Того  чуття,  що  вабило  літати,
Немов  добротного  могоричу...
(17.03.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409969
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 18.03.2013


НАДЕЖДА М.

День ПРОЩЕННЯ та ПОДЯКИ…

У  нашій  мові  є  чимало  гарних  слів.
Вони  прості,  та  сила  в  них  велика.
Вони  прогонять  з  серця  лютий  гнів.
А  як    звучать!  Бентежно,  як  музИка!


Сказати  їх  -  це  справа  нескладна.
Розтоплять  лід  у  серці  ці  слова.
Добридень!  Дякую!  Хорошого  вам  дня!
Душа  від  них  сміється,  ожива.

Скінчився  день,  слова  тоді  доречні,
Що  ллються  від  душі,  як  шовк  на  плечі.
Знайомим  і  близьким  ми  кажем:  Добрий  вечір!
Ти  пам"ятай  магічні  оці  речі!

Коли  загляне  нічка  у  твоє   вікно,
І  сон  прийде  тихенько  у  твій  дім,  
Твоя  рідня  чекає  вже  давно,
Що  скажеш  НАДОБРАНІЧ  ти  усім.

ТобІ,  коханий,  Доброї  теж  ночі!
Я  вдячна,  що  ти  є  в  моїм   житті.
Хай  радістю  сіяють  твої  очі,
Якщо  у  чомусь  винна,  то  прости.

І  вас  прошу,на  сайті  мої  Друзі,
Простіть,  якщо  когось  я  зрозуміти  не  змогла.
Слова  подяки  шлю  й  своїй  Подрузі
За  те,  що  вона  Дружбу  берегла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409800
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Мандрівник

Моя синиця

Ти  -  моя  маленька  синиця,
Твоя  любов  мені  таємниця,
Весело  про  щось  щебечеш,
Обіймаєш  мої  плечі...

   Рано  -  вранці  десь  відлітаєш,
   Потім  втомлена  прилітаєш,
   І  сідаєш  прямо  на  руки,
   Чути  серця  твого  стуки...

Як  важко  буде  приручити,
Твою  гордовиту  вдачу,
Вмієш  голову  людям  крутити,
Та  я  вже  привик  і  не  плачу...

   А  твій  феєричний  політ,
   В  серці  моєму  топить  лід,
   Ось  знову  у  вікно  виглядаю,
   Тебе  з  нетерпінням  чекаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409569
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Юля Фінковська

Саме тією

Я  хочу  бути  тобі  саме  тією,  
Найважливішою.
І  не  важливо,  якою  по  рахунку,
Тільки,  щоб  ні  дня  без  поцілунку.
Жодної  ночі  без  порятунку,
І  з  кожною  миттю  –  ріднішою.

Я  можу  з  тобою  відростити,  як  нігті,
Крила.
Ділити  навпіл  згущене  молоко  ранку,
Обіймів  легку  валер’янку.
Тепле  ліжко  і  смачну  вівсянку,
До  речі,  вівсянку  ще  ні  з  ким  не  ділила!

Я  вірю  тобі  і  неодмінно  –  у  тебе,  
Сповна.
Так  гаряче,  як  дитиною  Діду  Морозу,
Так  наївно,  як  погодному  прогнозу.
Як  навесні  вірю  авітамінозу,
Випиваючи  твій  м’ятний  погляд  до  дна.

І  нехай  твої  дотики  зачіпаються  
за  мою  шию,
І  нехай  тиша  стає  тихішою.
Я  до  кінчиків  волосся  хочу  бути  тобі  
саме  тією,  
Найважливішою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409159
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Юля Фінковська

Кришнаїт

А  вона  ж  така  чиста,  що,  здавалось,  роса  на  губах,
І  така  по  зіниці  закохана  у  твої  теплі  руки.
Кожен  злет  її  слів  виривався  на  волю,  мов  птах,
Що  готовий  за  тебе  віддатись  на  всі  земні  муки.

Це  жертовна  любов,  що  бере  менше,  ніж  віддає,
До  нестями  глибока,  пахуча,  як  м’ятні  чаїнки.
Коли  їй  досить  віри  у  те,  що  ти  просто  є,
І  що  часом  питаєш,  чи  не  мерзнуть  у  неї  пір’їнки.

Але  ти  своїй  Єві  домальовував  пристрасть  Ліліт,
А  вона  ж  кожним  порухом  вій  молила  розради.  
І  тепер  ти  ходитимеш  вашими  вулицями,  як  кришнаїт,
Тільки  що,  замість  крапки  на  лобі  –  сліди  від  її  помади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409662
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013


Крилата

Сьогодні час заглибитися в себе

Сьогодні  час  заглибитися  в  себе,
Прикласти  до  душі  фонендоскоп.
Чому  сьогодні  є  така  потреба
Перегорнути  душу,  наче  коп

Гортає  справу,  щоб  розкрити  злочин?
Чом  хвиля  усепрощення  пішла?
Бо  посту  Великоднього  йде  почин,
Тре...    гідно  стріть  воскреслого  Христа.

Люд  кається...  Росте,  мов  цвіт,  сумління.
Бо  жить  без  плями  –  сила  замала.
Прости  й  мене,  Ісусе,  за  падіння,
Яким  тобі  страждань  я  додала.

Прости  мені  за  норовливість  м́ою,
За  кожен  спротив  мудрості  твоїй.
Простіть  усі,  кому  завдала  болю.
Прощаю  всім,  хто  спокій  рушив  мій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409887
дата поступления 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.03.2013


Luchina

Cніготрус

Здається,  небо  розгойдалось,
вчинився  сніготрус  який!
Весна  ще  досі  на  вокзалах  -
нема  ні  квітів,    ні  квитків.
Сипнуло,  дзиґою  вертіло,
неначе  тріснуло  безе.
Наранок  стало  біло-біло.
Тихцем...минулося  усе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409521
дата поступления 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Томаров Сергей

Мой email я люблю точка… ру

Напиши,  позвони,  отзовись...
Среди  ночи  меня  разбуди...
Птицей  синей  во  тьме  появись
И  без  стука  в  мой  дом  заходи...

Ветерком  свежим  с  моря  подуй...
Белым  голубем  сядь  на  окно...
Для  меня  в  печке  угли  раздуй,
Чтобы  стало  тепло  и  светло.

Мой  email:  я  люблю  точка  ...  ру
Телефон:  три  семерки  03...
Объявись,  а  иначе  умру
До  рассвета  багровой  зари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407765
дата поступления 10.03.2013
дата закладки 16.03.2013


Леся Геник

Нумо врешті весну стрічать!

Ой,  ти  Березню  ясноокий,
Перший  просвітку  до  тепла,
Доки  снігом  местимеш,  доки,
Червонити  панянкам  щоки,
Кучугурити  край  села?

Чи  не  інше  твоє  завдання  -
Пробудити  усе  зі  сну?
Та  засіяти  в  серці  зрання
Першопроліскове  кохання,
Юноцвіту  п’янку  весну?

Чи  не  в  тому  твоя  задача  -
Зодягнути  у  світле  даль?
Ой,  щось  робиш  не  те,  юначе,
Видається,  у  неї,  наче,
На  плечі  сиворунна  шаль...

Може  досить  тобі  вже  того  -
Задувати  небесну  гладь?
Нумо  швидше  жени  з  дороги
Сі  хурделиці  прудконогі,
Нумо  врешті  весну  стрічать!
(15.03.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409283
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013


kulbabka

Нежданний сніг

Нежданний  сніг.  Розстрижена  перина.
Тремкій  весні  за  пазуху  летить
Лелійним  пухом  ніжність  лебедина.
Ген,  молоком  розбавлена,  блакить

Загусла  раптом  білими  вершками.
Сука́є  пряжу  віхола  прудка
І  далечінь,  мережана  стежками,-
Що  скатертина,  випрана  й  гладка.

А  кучугури  в  пінній  акварелі,
Мов  лантухи́  із  пір'ям  на  возах,
Під  покривалом  сніжної  куделі
Ставка  холодна  згасла  бірюза.

Згубивши  путь,  мов  нитку  Аріадни,
Снує  весна  -  заплакане  дівча...
Яка  ж  вона  ще  юна  й  безпорадна,
Бринить  роса  в  топа́зових  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Izverg

Графоман Тарас Шевченко

199  летию  со  дня  рождения  поэта  посвящается

Под  действием  затейливых  приборов  и  
 Машины,  что  сбоит  пространство/время  все,  
 Воскрес  былой  поэт  Тарас  Григорьевич,  
 Открыл  лэптоп,  зашел  на  сайт,  зарегился  

 Под  лОгином  «kobzar  пробел  одиннадцать»  
 (Поскольку  первых  10  были  заняты).  
 Думки  о  том,  як  б’є  просту  людину  тать,  
 В  раздел  «стихи»  успешно  были  залиты,  

 О  том,  как  казаки  врагов  метелили,  
 О  красоте  ночного  неба  звездного…  
 Но  день  за  днем,  недели  за  неделями  
 Раздел  был  пуст:  ни  смайлика,  ни  отзыва.  

 Тарас  зачатил:  «Люд  творящий,  нужен  знак,  
 Сложить  стихам  сегодняшнюю  цену».  
 Народ  сложил:  «Стехи  фсе  ф  топку»,  «Ужоснах»,  
 «Ацтой»,  «Паэт,  убей  сибя  ап  стену»…  

 Админ  был  прям:  «Тикай,  Кобзарь,  а  то  сожрут.  
 Сегодня  нужно  быть  изобретательней.  
 В  погоне  за  признаньем  нынче  конкурс  крут:  
 Пять  тыщ  поэтов  на  500  читателей.  

 Пройдись  по  сайтам,  авторов  других  прочти,  
 Равняй  свой  скрип  гусиного  пера  к  ним.  
 Твой  слог  наивен,  он  уже  забыт  почти,  
 Учись  быть  полимерным  и  абстрактным»  

 Пиит  всплакнул  о  творческом  наследии.  
 По  скайпу  скорчил  рожу  скрытым  камерам.  
 Прочел  свою  страничку  в  Википедии.  
 Закрыл  лэптоп.  Пошел  работать  маляром.

09.03.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409124
дата поступления 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Любов Ігнатова

Рання весна

Дороги  одягнули  мереживні  манжети,
Нап'ялили  дерева  пуховики  із  ранку,  
Стоять  скрізь  сонні  хати  у  снігових  кашкетах,
І  навіть  слід  вчорашній  свою  змінив  огранку.
В  бурулькових  цимбалах  видзвноює  вітрисько,
І  мляво  позіхають  під  ковдрою  садки,
Бавовняні  хмаринки  дрімають  дуже  низько-
Що  можна  їх  дістати  й  попрЯсти  на  нитки'.
І  зігріває  мрії  гарячий  чай  духм'яний,
З  реальності  в  реальність  перетікає  час...
Оця  весна  зимова  ще  дуже-дуже  рання,
І  сонечко  у  хмарах  -  розмайовий  аванс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408274
дата поступления 12.03.2013
дата закладки 15.03.2013


Радченко

Кто-то нам придумывает сны

Кто-то  нам  придумывает  сны
Чорно-белые,  цветные,
Осень  нарисует  средь  весны,
Летом  -  глыбы  ледяные.

В  снах  волшебных,грустных  и  смешных
Жизнью  незнакомой,  странной
Мы  живём,  становимся  на  миг
Личностью  неординарной:

В  "было"  возвращаемся  легко,
В  "будет"  просто  попадаем.
Страх  испытываем  иль  восторг,
Над  землёй  парим,  летаем.

Я  люблю  кружиться  на  балу  -  
Платье  в  пол,  легка,  как  ветер.
К  маме  в  гости,  словно  на  яву,
Прихожу  и  до  рассвета

С  ней  веду  беседу.  Только  жаль  -
Нитка  сна  вдруг  оборвётся.
В  сердце  остаётся  грусть-печаль,
Мама  с  фото  улыбнётся.

Кто-то  нам  придумывает  сны,
В  каждом  сне  загадка,  тайна.
Как  их  разгадать,  не  знаем  мы,
Снов  легенда  не  случайна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408910
дата поступления 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


Luchina

Пошепки…

Такої  осені  давно  вже  не  було,
таких  предив  не  ткали  журавлята,
щоб  аж  до  Сонця  підіймалося  крило
і  пошепки  хотілось  розмовляти.

Простори  ширити,  нетанучу  глибінь
торкнутись  тепло,  згладжуючи  вітер.
У  тишу  вслухатись  -  почути  далечінь...
....і  першим  снігом  біло  розговіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата поступления 07.11.2012
дата закладки 14.03.2013


Luchina

Літній сон

Мені  наснились  зорі  й  чорнозем
і  мідні  полиски,  що  в  ньому  потопали…
(Мабуть,  у  снах  ми  все-таки  ростем  -
стаємо  тими,  ким  хотіли  та  не  стали)…

Коріння  сік  вбирало  і  росло,
каміння  вдало  обминало,  розросталось.
До  світла  рвалось  і  міцнішало  стебло,
листками  з  вітром  лопотіло,  піднімалось.

І  теплий  дощ  глибоко  проникав,
війнув  живицею  у  зав’язі  тендітні.
Котилось  сонце  з  рук  Садівника
Стояв  надвечір  -  матіоловий  і  літній….

Втекти  у  ранок  з  пахощами  снів  -
Бажання  втілилось  під  проводом  Морфея,
Мій  зір,  неначе  світ  мені  відкрив  -
В  саду  квітучім,  де  блукає  Галатея.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394072
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 14.03.2013


Luchina

інтуїтивне…

На  лініях  тіні  Твоєї
схрестилися  руки-вужі.
ласкаво  вкриваєш  єлеєм,
долоні,  де  були  ножі.

Вмикає  живу  радіолу
Смарагдова  голка  трави.
Платівкою  котять  додолу  -
останні  клубки  снігові.

Ріжок  розстилає  сріблястий
до  світла  приручену  тінь.
Моє  відчуває  зап’ястя  
Твій  пульс,  наче  краплі  густі.

Якби  ж  то  збулося…  Наскрізно
розкраює  сум  на  дрібки.
Торкаюся  подумки,  ніжно…
На  небі  Твоєму  зірки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408830
дата поступления 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


kulbabka

Музика сфер

Розбуди  мене  пізньої  ночі
Під  легкий  передзвін  кришталю,
Зодіаків  снують  поторочі,
Їхній  відлиск  очима  ловлю.

Відчайдушно  тримаюсь  за  руку  -
Лебедине    надійне    крило,
Від  шовкової  магії  звуку
Тепле  сяйво  на  душу  лягло.

Сивий  місяць  задмухав  лампаду
І  під  мантру  космічну  завмер...
Ти  і  я  під  дощем  зорепаду
І    чаруюча    музика    сфер!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата поступления 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013


Осіріс

Весноньці

Не  те,  щоб  не  любив  її  -
Вона  в  мені  не  бачить  мужа.  
До  фліртувань  завжди  байдужа,  
Струмить  розталлю  у  гаї.

Сховавши  за  імлою  вій  
Очей  смарагдове  тремтіння,
Манить  перстом  листопрозріння,  
Поміж  березових  завій.

Не  те,  щоб    зовсім  не  бажав
Тепла  бутонового  тіла  -  
Її  пиха  розсвітокрила,
Спиняє  холодом  заграв.

І  не  болить,  а  просто  щем  
Пройняв  росточком  серце,  з  краю:  
-  А  може  я  її...?!  
-  Я  знаю!  –
Вона  озвалася  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408414
дата поступления 12.03.2013
дата закладки 14.03.2013


kulbabka

Березневі ночі дивоткані…

Березневі  ночі  дивоткані,
Затяжні  рапсодії  дощів,
У  терпкому  вогкому  смерканні
Жар  думок  на  порох  перетлів.

Відзвучала  джазовим  оркестром
Сивопера  сніжна  далина.
Вічно  юний  березень-маестро
І  його  натхненниця  весна...

І  моїх  незвіданих  печалей
Мерехтливий  бісер  на  щоці.
Горобині  розсипи  коралів
Догоріли  смутком  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408582
дата поступления 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Оксана Пронюк

Даймо вітрові волю

Березневі  сніги
Дратівливо  впираються  сонцю,
Так  і  ми  -  два  світи,
В  вередливім  хатнім  віконці.
Призвичаїлись  вже
І  привичка  скувала  мрії,
А  за  вікнами  дощ,  
Що  вчорашнє  від  бруду  миє.
Засвіжіла  земля,
Застидала  сніги  в  підворітні,
В  привідкрите  вікно
Позліталися  мрії  жити.

Як  забракне  снаги
І  фантазії  любов  живити,
Привідкриймо  вікно,
Даймо  вітрові  волю  чинити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408391
дата поступления 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Оксана Пронюк

Шукаймо завше світла

Дай,  Боже,  день,
Дай,  Боже  ніч,
І  засвіти  в  темряві  свіч,
Щоби  незрячі
Світло  впізнали,
Щоб  нетерплячі
Волі  зазнали,
Щоб  зубожілі
Добра  нажили,
Дай,  Боже,  кожному  –
Щоби  любили!
Відгороди  нас,
Боже,  від  крою,
Позбав  нас  стогону  
Передпокоїв.
Відмолоди  нас,
Зліпи  нас  з  віри.
Дай  Боже,  щастя,
Так  щоб  зомліли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408396
дата поступления 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013


Тамара Шкіндер

Нарцис

Вона  була  для  нього  раєм
І  сонечком  над  небокраєм…
А  він  її  не  розумів.
Чи  не  хотів,  чи  не  зумів.

Кохання  дарувала  чисте,
Усміхнене  і  променисте,
А  він  цього  не  відчував.
Чи  –то  не  міг,  чи  не  бажав.

І  цілувала  до  нестями,
Блаженства  миті  промінцями
Не  розтопили  криголід,
Що  залишався  з  плином  літ…

Роки  збігали  за  роками.
Розвіялась  любов  вітрами.
Лиш  на  горбі  серед  беріз
Самотньо  відцвітав  Нарцис.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406760
дата поступления 06.03.2013
дата закладки 07.03.2013


Юля Фінковська

І-ти…

А  насправді  йдуть  ще  задовго  до  того,  як  пахне  валізами,
І  двері  сколіозно  вгинаються  від  колючого  протягу.
Йдуть,  коли  кахлі  на  спільній  кухні  мовчання  вкриває  надрізами,
Викидає  вечірні  розмови  в  щелепи  голодному  потягу.

А  насправді  йдуть  ще  задовго  до  прощальних  сцен,
Коли  ти  начинятимеш  солодким  сиром  сипкі  ранети.
А  він  висушить  ніжність  дощенту  на  ребрах  телеантен,  
І  усе  ваше  «ми»  загорне  у  вчорашні  газети.

Врешті  стіни  струсять  вапно  від  нестачі  звуків,
Губи  спухнуть  в  мовчанні,  мов  від  укусу  бджоли.
І  найгірше,  так  можна  прожити  до  перших  онуків,
Майже  вдало  ховаючи,  що  обоє  давно  вже  пішли…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406209
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 06.03.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЛИШЕ З ЛЮБОВІ…

Яка  ж  весна  вирує,  землю  будить
Здається,  наче  в  тихий  рай  зайшла.
А  березень  вдихнув  на  повні  груди,
Доносить  людям:  Вже  весна,  весна,  весна...

Шепоче  річка  знову  з  берегами,            
Останню  кригу  в  далеч  понесло.  
Цілує  промінь  спраглими  устами,    
Обнявши  землю  під  своє  крило  .

Трава  зазеленіла  у  торішнім  листі,
Тоненькі  стебла  рівно  потяглись,  
Земля  оділа  сукню  золотисту,
Легкий  серпанок  Божої  краси.

Іде  землею  березень  молодик,  
Згубив  горбами  білосніжний  цвіт.
Ген  у  долині,  що  лежить  напроти,
Останні  сльози  ронить  білий  сніг.  

А  що  мені  даруєш,  день  весняний?  
Яка  ж  нестерпність  забаганок  всіх.
Чому  мені  так  хочеться  без  тями,
Любити  цей    до  болі  милий  світ?

Так  безкорисливо  і  навіть  дивнувато,
Цю  першу  квітку,  чи  без  листя  цвіт.
Я  від  життя  не  хочу  так  багато,
Лише  з  любові  виплекати  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404212
дата поступления 25.02.2013
дата закладки 06.03.2013


Любов Чернуха

Оголена місцями тиша

Оголена  місцями  тиша,
Через  відрізки  рваних  фраз
Забуте  в  темряві  колише
Із  кожним  вдихом  повільніше,
Слова  нанизує  щораз.

Оголене  місцями  слово,
Як  перелітний  дикий  птах,
Знов  долетить  обов’язково,
Летіти  не  крилатих  вмовить
Родючим  зЕрням  по  світах.

Оголена  місцями  рана,
Від  слів  затягнутий  рубець
І  тиша  у  тремтіння  вбрана,
Обкутує,  торкає  пряно
Образи  зводить  нанівець.

Оголені  місцями  долі
Курличуть  з  вЕснами  дощем,
А  тиша  рани  дрібно  солить,
Щоб  паростки  зростити  кволі,
Злетіти  ввись  легким  ключем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406465
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013


Юля Фінковська

Як понеділок, буде.

Завтра  з  тобою  точно  буде  понеділок,
Як  заметіль,  що  з  холодом  –  тотожна.  
Під  шурхотіння  надто  правильних  стрілок
Ти  знову  спізнишся  усюди,  куди  можна.

Будильник  вкотре  виє,  як  скажений,
Водява  кава  з  талим  смаком  зим.
А  ти  б  воліла  теплий  чай,  зелений,
Нехай  без  цукру,  але…  з  ним…

Колючі  будні  сірим  пір’ям  перепілок
Вп'ялись  у  простирадло  білогруде.
Завтра  з  тобою  точно  буде  понеділок,
І  він  невдовзі  теж  з  тобою  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406384
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


kulbabka

Моя весна

У  моєї  весни
бірюзово-шовковий  метелик
в  оксамитових  косах
заплутався.  Легіт  п'янкий
лебединим  крилом
огортає  замріяний  скверик,
на  вологій  вербі
наливаються  соком  бруньки.

Для  моєї  весни
крапелинами  вранішніх  рос
вишивали  сорочку
світанки  смарагдово-чисті,
доторкаючи  флейти
вустами,  ручай-віртуоз
солодкавих  мелодій
снував  кришталеве  намисто.

До  моєї  весни
мигдалева  п'янка  заметіль  
заповзала  за  пазуху,
щоб  заховатись  од  вітру
і  на  білих  полотнах
її  малював  березіль,
виливаючи  ніжність
свою  у  пастельну  палітру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Lana P.

Де запалюють зорі світання

Де  запалюють  зорі  світання,
На  долоні  просторих  доріг,
Там  збігаються  спільні  бажання,
Заплітають  дива  в  оберіг.

У  безмежному  просторі  часу
Паленіє  у  сонця  щока,
День  освітлює  неба  терасу,
Ноти  щастя  бринять  звисока...

У  пташиному,  легкому  злеті
Долинає  мелодія  та...
На  тарілці  життя,  в  круговерті,
Хай  єднає  людей  простота!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406261
дата поступления 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013


Патара Бачія

З Хайямових мудрагеликів…

"В  этом  мире  неверном  не  будь  дураком:
Полагаться  не  вздумай  на  тех,  кто  кругом.
Трезвым  оком  взгляни  на  ближайшего  друга  -
Друг,  возможно,  окажется  злейшим  врагом."  

Омар  Хайям

Дурнем  в  світі  хиткому  не  будь  ти  ніколи,
Покладатись  не  варто  на  тих,  хто  навколо.
Загляни  ти  тверезо  в  товариша  суть,
Може  статись,  товариш  –  найгірший  твій  ворог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406194
дата поступления 04.03.2013
дата закладки 05.03.2013


горлиця

Темнота царює до появи сонця! ( верлібр)

Якщо  впустиш  красу  думок  у  своє  серце,
 І  вони,  ставши  словами,  відкриють  дорогу,
 За  ними  увійде  сонячне  проміння  
і  оселиться  тут  назавжди.
 Випускатиме  назовні  тільки  ясність.  
Вона  струмітиме  силою  і  битиме  фантаном,
 Піднімаючи  до  вершин  рідне  слово,  яке
 джерельною  водою,  змиватиме  брудний  осад,  
накопичений  роками,  через  байдужість  і  страх.
Залишиться  у  грудях  лиш  віра,  надія  і  любов  -
Чорні  сили,  не  зможуть  більше  зайти  і  знищити  ясність.
Темнота  царює  -  лиш  до  появи  сонця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404831
дата поступления 28.02.2013
дата закладки 03.03.2013


Віталій Назарук

Ти моя доля і любов моя

Ти  так  з’явилась,  наче  зірка  рання,
У  чорнім  небі  залишила  слід,
Обплутала  небаченим  коханням,
Влетіла  в  груди,  мов  метеорит…

З  далекого  сузір’я  Оріону,
Летіла  наче  в  прірву  без  страху,
Із  відблиском  свяченої  ікони,
Збирала  зорі  в  себе  на  шляху.

І  так  мені  тоді  запала  в  душу,
Що  і  понині  у  полоні  я,
З  тобою  пережити  все  я  мушу,
Ти  моя  доля  і  любов  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405529
дата поступления 02.03.2013
дата закладки 02.03.2013


Любов Ігнатова

Я двері відімкну своїм ключем

Я  двері  відімкну  своїм  ключем,
Тихенько  прослизну  в  твої  обійми...
Промовлю,  що  промокла  під  дощем,
Давай  дивитись  комедійні  фільми!
А  ти  мене  заго'рнеш,  як  дитя,
У  плед  картатий,  трішечки  кусючий...
І  стримаєш  моє  серцебиття,
А  я,  як  завжди,  буду  балакуча...
Гарячий  чай,  улюблене  кіно...
Такі  зати'шні  твої  теплі  руки...
Хай  хлюпа  носом  небо  за  вікном,-
Я  так  люблю  завершення  розлуки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата поступления 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013


Віда Вансель

А я тебе кохаю вище зір

А  я  тебе  кохаю  вище  зір,
Кохаю  вище  місяця  і  сонця.
А  нічка  наче  старий  ювелір
Каблучки  нам  поклала  до  віконця.
Гадає-вони  справжні,золоті,
Не  знає,що  під  ранок  пропадають.
А  ти  тримаєш  у  своій  руці
Ті  справжні,що  на  палець  одягають.
А  ти  прийдеш  сьогодні  в  моі  сни?
Ти  зацілуєш?Ніжно  приголубиш?
Залишилась  хвилина  до  весни,
Де  ти  цілунком  зранку  знов  розбудиш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405078
дата поступления 28.02.2013
дата закладки 01.03.2013


MERSEDES

З теплим променем весни…

Пішли  далеко  сніговії,
У  лісі  пролісок  зацвів.
Розтанув  сніг  давно  на  віях
І  птах  на  гілку  прилетів.

Із  теплим  променем  весняним,
Приходить  свято  чарівне.
Дарують  нам  тоді  тюльпани
І  оживає  все  живе.

Біжать  струмочки  радо  й  дзвінко,
Пливе  кораблик  в  нікуди.
Зимі  прощатись  дуже  гірко,
Весна  напоїть  всі  сади.

І  защебечуть  птахи  ранні,
Зігріті  сонячним  теплом.
Пробудять  тишу  на  світанні,
Полине  пісня  над  селом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404965
дата поступления 28.02.2013
дата закладки 28.02.2013


kulbabka

На зламі зими

Згортає  лютий  білі  килими
І  день  по  вінця  сонечком  налитий,
Крізь  білі  кросна  сивої  зими.
Вже  березневі  перші  фаворити

Порозгортали  крильця-пелюстки,
Щоби  погріти  в  теплому  промінні.
Прозорих  крапель  сяючі  разки
Аж  виграють  у  диво-мерехтінні!

Сріблясті  таці  лагідних  калюж
Шовковий  день  мережить  бурунцями,
Прудкий  струмок  звивається,  як  вуж,
Торує  стежку  в  поле  манівцями.

Мов  кошеня,  в  захмарну  пелену
Пірнуло  сонце  й  млосно  позіхає...
На  повні  груди  втягую  весну
І  кров  пульсує  в  жилах  водограєм!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404765
дата поступления 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.02.2013


Дід Миколай

Хай вам Вкраїни - божий захисник,

Надворі  сніг  запрошує  у  вальс.
В  віконце  тепле  туляться  сніжинки.
Пухнасті  гості  просяться  до  вас,
в  кущах  мережать  білу  скатертинку.                              

Несуть  у  гості  свічку  й  коровай,
чудесний  день,  від  сонечка  частинку.
Як  повелось  в  Вкраїні  зазвичай,
в  куточку  мостять  з  вовни  кожушинку.

В  теплі  сповити  душу  хоч  на  мить,                                                            
аби  у  ній  не  змерзалася  крижинка,
на  нім  потрібно  трішки  посидіть  ,
покласти  скраю  вишиту  торбинку.

…Гей  наливайте  повні  бо  вже  час,
Лунає  пісня  з  чаркою  в  обнімку:
Влетів  в  шпаринку  чарівник  Пегас,
привів  з  собою  Музу  із  Олімпу.

Вкраїнська  пісня  щира,  як  життя,
прийшла  до  нас  сьогодні  на  світлинку.
Нехай  вона  вас  всюди  захища,
від  злих  негод,  як  шапка  невидимка.

Під  ноги  стелють  вишитий  рушник,
любов  матусі,  -  струджену  краплинку,
Хай  вам  Вкраїни  -  божий  захисник,  
щасливу  й  довгу  вимостить  стежинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403558
дата поступления 23.02.2013
дата закладки 26.02.2013


Віталій Назарук

Скажіть мені, чому так плаче ніч

Скажіть  мені,  чому  так  плаче  ніч,
Чому  садки  вишневі  облетіли,
Кричить    в  гаю,  не  замовкає  сич,
А    солов’ї  неначе  заніміли.

Чому  дві  зірки  полетіли  вниз,
А  були  поруч,  ніби  обнімались?
І  місяць  поміж  хмарами  повис,
Бо  серця  два  у  ніч  таку  прощались.

Не  захотіли  щастя  зберегти…
Хто  винен  з  них?..  Не  в  тому,  певно,  річ…
Одне  кохання  втратило  сліди
І  через  те,  напевно,  плаче  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404030
дата поступления 25.02.2013
дата закладки 25.02.2013


Адель Станіславська

Це кохання

Це  кохання  між  двох  -
диво_танго  сполоханих  тіней.
Ніби  бризки  вогню
у  розплавленім  воску  свічок...  
Це  кохання  терпке,
наче  моря  схвильована  піна,
що  у  танці  жаги
напува  невтолимий  пісок.

Це  кохання  між  двох…
Це  кохання  –  і  солод,  і  мука.
Це  найтонша  струна
у  таємних  глибинах  єства.
Чиста  музика  сфер,
що  вібрує  напруженим  звуком.
І  плетіння  світів
невагома  двінка  тятива.

Це  кохання,  як  хміль
медом  сонця  по  вінця  налитий.
І  спекотне,  як  ніч,
що  зриває  шалену  грозу.
Наче  буйність  садів
межи  зваби  невинного  цвіту.
Наворожена  мить,
що  сльозою  стікає  в  росу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396852
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 23.02.2013


Lana P.

Душа поета

О,  скільки  раз  зривалася  душа,
І  рвала  тіло,  і  благала,
Ще  й  паленіла  криком  у  віршах...
Та  видно,  дружніх  крил  не  мала...

Щоб  полетіти  разом  в  височінь,
Купатися  в  небеснім  лоні,
Зливатися  у  парі,  без  падінь,
Розкритись  щастям  на  долоні.

О,  скільки  раз  палилася  душа,
Ковтала  біль,  перестороги,
Де  стежка  у  майбутнє  поспіша,
В  роках  життєвої  дороги...

Неконтрольована  душевна  мить
Метеликами  лопотіла,
Так  рвучко  полетіла  у  блакить,
І  наче  зірка,  мерехтіла...


16.02.13

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403472
дата поступления 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013


Galina Udovychenko

Тремтить кленок

Тремтить  кленок,промоклий  до  кісток,
Оголений  північними  вітрами.
Поміж  гілок  малесенький  листок
Сумує,умиваючись  сльозами.

Його  шмагають  зливи  і  дощі,
Що  з  кожним  днем  все  більше  скаженіють.
А  він,сердешний,згадує  часи,
Коли  усе  довкола  зеленіє.

Ось  так  і  ми  все  линемо  в  думках
Туди,де  наша  юність  вирувала.
Немов  ждемо,що  сонцесяйний  птах
Поверне  те,чого  було  нам  мало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394662
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 23.02.2013


Solomia

* КІЛЬКА СЛІВ ПРО ЖІНКУ*

Є  жінки  непомітні,легко  губляться  в  натовпі,із  яскравими  мріями  але  браком  зусиль.Є  жінки  для  натхнення,бо  вважаються  гарними  і  приречені    жити  вже  з  цим.Є  жінки,що  роздавлені,крижані  і  відчужені,що  тримають  на  відстані-їх  серця  з  мікросхем.Є  такі,що  не  навчені  жити  з  надлишком  свіжих  проблем.
Є  ще  досі  не  вивчені,із  печаткою  безвісті  і  таємними  силами,що  доводять  до  мук.Є  жінки,що  окрилюють  до  вершин  шовковистості,є  й  такі,як  миттєвість  весни.Є  наповнені  ніжністю,що  м'яка  як  мереживо,із  подобою  ангела  і  легким  змахом  крил.Є  жінки  вищі  близькості,із  душею  безмежною  і  незайманим  спокоєм,що  хвилює,п'янить...
їх  ламає  реальність...щоб  сховатись  від  неї,лиш  зникають  у  дверях  квартир  -
там  чатують  думки  -  доля  ж  кожну  зробила  чиєюсь,в  цім  і  є  вища  сутність  для  них...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403172
дата поступления 21.02.2013
дата закладки 23.02.2013


Окрилена

Серцебиття

Спека  погляду  –  очі  вугільні,
спуски  тягнуться  до  натуг…
Ми  так  часто  були  загублені,  
Що  не  чули,  де  серця  стук.

Спіють  яблука,  пахне  сливами
бджоли  шаль  із  ожин  плетуть.
Завтра  будем  як  сни  щасливими,
щастя  поруч,  воно  вже  тут.

Коси  в  дотиках  -  чайним  деревом.
Світлий  жайвір  розхлюпав  звук…
Це  так  любо  блукати  берегом,
де  я  чую  Ваш  серця  стук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352017
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 23.02.2013


Любов Ігнатова

Весняний ранок

Весняний  ранок  сонячним  парфумом
Вже  напахтив  розстелені  поля.
Прощається  із  лютим,  ніби  з  сумом,
За  березень  засватана  земля.
І  вже  гудуть  гормони  у  деревах-
Вагітніють  листочками  бруньки.
В  плащі  із  пролісків,  Веснянка-  королева
В  траві  маскує  за\'мшілі  пеньки.
Вдивляється  в  калюжеві  свічада
Зітка\'на  із  промінчиків  блакить,
Омита  життєдайним  краплепадом,
Який  ще  в  пісні  жайвора  бринить.
Тюльпани  зготували  гострі  списи-
З  морозом  хочуть  ве\'сти  чесний  бій.
І  хмарок  білих  нечіткі  абриси
Зціловує  розпусний  вітровій...
І  прагне  серце  в  небо  журавлине,-
Відчуть  безмежну  волю  хоч  на  мить!..
Та,  замкнене  у  тіло,  не  полине,
Тому,  мабуть,  шалено  стукотить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403498
дата поступления 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013


Леся Геник

Вже скоро

А  за  вікном  вже  скоро
Настелиться  жадане
Сріблясто-волошкове  мереживо  весни,
Метнуться  осокори
У  небо,  сонцем  ране,
І  зеленню  вберуться  старенькі  ясени.

Та  вийде  Доля  в  поле,
Залите  первоцвітом,
І  ноги  босі  жадно  шубовснуть  у  росу,
А  янголятко  голе
Зодягне  тоги  світла,
Натрусить  у  долоні  щасливозорих  су.

Зустрінуться  у  саду  
Найголосніші  соло,
Органно  вознесуться  на  прерії  висот.
Квіткову  серенаду
Весна  розсипле  знову  -
Неспинне  повноводдя  найрадісніших  нот!
(22.02.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403255
дата поступления 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013


Сергій Ранковий

**** Білосніжний вальс **** ( Пісня )

Вечір  цей  святковий  пам‘ятати  варто,
Забринить  у  серці  загадковий  ритм,
Закружляєм  в  танці,  білосніжнім  вальсі,
Заіскрить  на  сонці  кришталевий  дим.

Ніжні  твої  очі  щиро  усміхнуться,
І  зігріють  серце  лагідним  теплом.
Я  до  тебе  ніжно  мила  пригорнуся,
І  станцюєм  разом  з  ритмом  в  унісон.

Вечір  цей  святковий  пам‘ятати  варто,
Забринить  у  серці  загадковий  ритм,
Закружляєм  в  вальсі,  білосніжнім  танці,
Задзвенить  на  серці  новорічний  дзвін.

Вальсу  ритми  ніжні  серце  зачарують,
Закружляють  плавно  у  полоні  снів.
Затанцюєм  разом  в  срібному  намисті,
У  святковім  танці  новорічних  мрій.

Вечір  цей  святковий  пам‘ятати  варто,
Забринить  у  серці  загадковий  ритм,
Закружляєм  в  танці,  білосніжнім  вальсі,
Запалає  зірка  наче  в  такт  із  ним.

Ми  з  тобою  мила  закружляєм  в  танці,
Щирої  любові  незліченних  днів,
Там  де  вітер  грає  на  цимбалах  майстра,
Що  для  нас  з  тобою  написав  цей  твір.

Вечір  цей  святковий  пам‘ятати  варто,
Забринить  у  серці  загадковий  ритм,
Закружляєм  в  вальсі,  білосніжнім  танці,
Засліпить  на  щастя  бурштиновий  пил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402729
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013


Solomia

Я виміряю глибину

Я  виміряю  глибину  своєї  ніжності,
оксамитову  легкість  кришталево-делікатних
снів,
що  б  не  казали,та  зараз  однотипно-нудотні  цінності,
справжні  наче  втекли  від  звичайних  буденних  днів.

Я  так  звикла  віддавати  себе  ненажерливій  темряві,
аж  до  тремору  рук  чи  ністагму  м*яких  очей,
і  тонути  від  хвиль  у  незримо-прозорому  мареві,
і  шукати  себе  у  зіницях  чужих  людей.

Уявляти  весну  і  ні  разу  в  думках  не  схибити,
а  ще  поки  зима  гріти  пальці  в  твоїх  руках,
Переповнює  щем,можу  тому,хто  прагне-вилити,
бо  любов  -  наче  дар,  варто  пити  її  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402817
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013


Томаров Сергей

Принял Господь покаянье

На  рулетке,  в  ячейке  тринадцать,
Кольт,  с  единым  патроном,  лежит...
Я  молюсь  -  не  хочу  проиграться,
А  по  лбу  пот  холодный  бежит.

"Шарик  жизни"  крупье  запускает,
Бьют  секунды  обратный  отсчет,
Что  же  так  рисковать  заставляет?
Кто  за  это  шампанское  пьет?

За  секунду  до  смерти  очнулся;
Бросить,  к  черту,  играть  обещал...
Как-то  странно,  вдруг,  шарик  качнулся...
И  на  номер  тринадцать  упал.

Над  столом  воцарилось  молчанье,
То  ли  верить  глазам,  то  ли  нет...
Значит  принял  Господь  покаянье
И  зажег  для  меня  жизни  свет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402816
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013


Ярослав Дорожний

Передвесняне

Я  в  дорозі,  у  перший  лютневий  цей  день,
Що  утратив  вже  сутність  імення  природи,
На  гілячці  майбутнього  цвіту  вишень,
Ось  угледів  Весну,  там  у  небі,  на  сходах.

01.02.  

***
Зима  сповзає  геть  в  канаву,
Проміння  руку  подає  все  ближче  Ра.
І  плаче  лід  в  поверхні  ставу  –  
Поміж  реклам,  в  ефірі  березня  пора.  

***
Сварог  гукне  зі  сну  Весну  й  Перуна,
І  ластівкам  відчинить  неба  Синевір  
Летять-пливуть,  і  пишуть  давні  руни
Творця  природи  коло  із  прадавніх  вір.  

17.02.  13.57.  Чортків,  арт-кафе  «Вінтаж».  

***
вернулася  Зима  з  морозом  у  портфелі.
портьє  сказав:  "Мадам,  ще  тижнів  два
дозволено  Вам  жити  в  нашому  готелі.
у  номер  Ваш  прийде  панянка  молода.

17.02.  

Вернулася  Зима  у  білих  рукавчиках,
Пухнаста  шаль  і  тепла  шуба  
У  вітрі  локон  танцюрист,  червоне  личко  
До  церкви  спершу,  і  до  клубу.  
Пакунок  снігу,  ще  й  мороз  є  у  портфелі,
Розклала  речі  в  номер-люксі.
Та  враз  юнак-портьє  гостинного  готелю
Прийшов  отак,  в  недобрім  дусі.
Мадам,  сказати  мушу  Вам  до  виконання,
Лишилося  лиш  днів  десяток
Кінець  сезону,  ось  декада  вже  остання.
А  там,  прийде  веснянки  свято,
Зелених  поселенців  з  півдня  ми  чекаєм.
Їм  ластівок  прудка  ескадра  
Покаже  шлях,  а  ми  дамо  гостинно  чаю,
І  зелені  салату,  сала  квадру,
Ще  й  овочів  сочистих  всяких  із  городу,
Для  гостроти:  гірчиці,  хрону.
Отож,  мадам,  Ви  довго  не  баріться,  годі,
До  стріч  в  новому  вже  сезоні.    

18.02.  12.49.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402724
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013


tatapoli

ЕСЛИ… УСПЕЮ

Уводит  осень,  мы  у  зимней  брамы
в  сердцах    уносим  память  летних  гроз.
Луч  солнца  светел  и  без  лишней  драмы
грустим,  прощаясь,    в  упоении  грез.
Тандем  иллюзий,  вечный  сон  и  стужа
не  спросят    визы,  и    собой  закружат.
В  ладошках  осень  спрячу  под    подушку,
-не  страшно  вовсе,  ей  шепну  на  ушко.
Лучем  весенним,  сердцем    отогрею,
верну  вспять...    после,    если...    успею!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400017
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 20.02.2013


kulbabka

Моя зажура

Моя  зажура  древня,  наче  світ,  
Моїх  думок  пергаменти  затерті
Прибило  вітром  дальнім  до  воріт,
Минулих  днів  нестримні  круговерті,

Відгарцювавши,  стихли  у  саду
І  дотлівають  прілим  падолистом.
Немов  приблуда  стомлена,  бреду,
Ворушу  срібне  росяне  намисто.

Під  купол  неба  синього  летить
Терпкого  саду  вранішня  молебень...
Якби  ж  то  можна  знищити  за  мить
Все  те,  що  тут  нагадує  про  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402697
дата поступления 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013


Радченко

Спини розлуки часопад

Прошу,  не  забувай  наснитися  мені,
Бо  за  тобою,  мамо,  так  скучаю!
Зустрітись  хочеться  на  мить  у  сні  -
Розради  іншої  не  знаю.

Я  подарую  крапельку  свого  тепла,
Лице  сховавши  у  твоїх  долонях.
Розлука  темним  яром  пролягла,
Ховається  у  нім  безсоння.

Приходь,  бо  важко  жити  без  твоїх  порад,
Без  посмішки  твоєї  і  підтримки.
На  мить  спини  розлуки  часопад
І  смутку  розтопи  льодинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400123
дата поступления 11.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Олександр Деркач

РОЗЛУКИ НАШОЇ ПРЕДТЕЧА

Надворі  гвалт  і  колотнеча  -                    
 Зима  як  сука  із  конурки,
 лютує  в  ревнощах  за  вечір,
 за  наші  похапцем  цілунки.

 Вечеря  потайки,  у  тиші,
 Вино  у  чаші  -  одна  на  двох.
 І  свічі  моляться  безгрішні,
 В  печалі,  у  пречутті  тривог.

 Завчасно  ранок  скрапне  воском,
 Розлуки  нашої  предтеча.
 Зима  завиє  слідом  тоскно
 На  мою  постать  в  холоднечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397535
дата поступления 02.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Леся Геник

Не забувай

Не  забувай  мене,  не  забувай
Ані  солодку,  ні,  бува,  полинну...
Летить  у  ніч  останній  наш  трамвай,
Не  відаючи  на  путі  зупину.

І  не  вернеш  ні  миті...  За  вікном  -
Жалі  холодні  у  люстерку  долі,
Де  не  судилось  ніжитися  двом,
Де  небо  віще  знов  у  сірій  льолі.  

На  завтра  дощ.  У  ритмі  парасоль
Закружеляє  на  останок  літо.
Прощальні  па...  Та  тільки  не  дозволь
В  душі  до  тла  веселці  догоріти,

Зорі  ясній  скотитися  за  край,
Де  кожна  мить,  як  вицвіле  галуння.
Летить  у  ніч  останній  наш  трамвай,
Лишаючи  розхристане  відлуння...
(15.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402403
дата поступления 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013


Томаров Сергей

Дни идут своей дорогой

Серой  мышкой  тень  крадется
От  восхода  на  закат...
Время,  в  стрелке,  пульсом  бьется,
Не  вернуть  его  назад.

Бледно-розовый  румянец
Красит  неба  синеву  ,
А  ночного  плато  глянец,
Звезд  взымает  мишуру.

Дни  идут  своей  дорогой,
Четкий  держат  строй  часы,
Нет  у  них  цензуры  строгой,
Белой,  черной  полосы...

Все  размеренно  и  точно-
Утро,  день,  закат  и  ночь,
Лишь  у  нас  -  вчера  и  срочно...
В  этом  ритме  жить  невмочь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402201
дата поступления 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Тамара Шкіндер

Прийденшній день гряде на мій поріг…

Прийдешній  день  гряде  на  мій  поріг.
Ступає  обережно,  неквапливо.
Минулих  спогадів  набитий  міх
Гойдає  на  раменах  клопітливо.

Позбутися  бажає  тягаря,
Що  так  пресує,  тисне  до  судоми...
Зникає  темна  ніч,  зійшла  зоря...
Позбутися  б  минулого  утоми.

В  архів  укласти  списаний  листок
Дрібними,  темно-сірими  рядками.
Майбутнє  чітко    відчеканить  крок
Любов"ю,  що  освятиться  роками!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401584
дата поступления 16.02.2013
дата закладки 18.02.2013


kulbabka

Прислухайся…

Прислухайся:  ти  чуєш?То  ж  весна...
Дзвінкі  струмочки  вирвались  назовні
І  їхні  співи,  срібно-молитовні,
Бринять,  немов  натягнута  струна.

Під  стріхами  бурульок  передзвін  -
Така  весняна  магія  сльозиться!
На  гілочці  калиновій  синиця
Клює  червоних  ягідок  рубін.

Прокинувшись,  потягується  сад...
У  переливах  срібних  амальгами
Прудкої  річки  поміж  берегами
Хрумких  крижин  біліє  рафінад.

Прислухайся:  в  засніженій  імлі
Вже  первоцвітів  чути  шарудіння
І,  життєдайним  вигріте  промінням,
Пульсує  серце  нашої  Землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402097
дата поступления 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013


Осіріс

Жита́ лоскочуть вусами хмаринки…

Жита́  лоскочуть  вусами  хмаринки,
Хвилюючись  промінним  малахітом.
Стежина  зашарілася  розквітом…
На  конюшині  пломенять  хустинки.

В  вінку  гніздовім,  між  розливів  спеки,  
Гойдається  напівсуха  тополя.  
До  неї,  із    волошкового  поля,
Неспішно  опускаються  лелеки.  

Змагається  із  жайворами  в  співі,
Булькатий  коник  в  зелені  бур’янній...
Я  падаю  і  розтаю  в  духмяній,  
Тарпана  степового,  літній  гриві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401987
дата поступления 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013


Наталя Святокум

Лист-зізнання коханому

Ти  з’явився  в  моєму  житті,  коли  здавалося:  все.  Не  буде  нічого.  Відгоріло  перше  кохання,  відпекли  перші  розчарування,  відщеміли  образи.  Там,  у  житті  попередньому.
Я  прийшла  до  тебе,  спотворена  ненавистю,  з  розтріпаними  думками  і  синцями  на  тілі.  Закохана  в  іншого,  злякана,  втомлена,  хвора…
Ти  терпляче  лікував  мої  рани,  турботливо  розкладав  по  квартирі  заспокійливе,  і  говорив,  говорив…  Ти  тримав  мене  за  руку,  немов  знаючи,  що  мрію  шуганути  в  ніч  з  балкону.  Доводив,  що  це  –  не  кінець.  А  я  мала  повне  право  не  вірити,  обпечена,  малорухлива.  І  не  вірила.  
Ми  чекали  удвох.  Довго  і  терпляче.  Чекали  одне  на  одного,  живучи  під  одним  дахом.  Потроху  з  тіла  стиралися  жорстокі  побої.  Так  само  неквапливо  у  серці,  здавалося  б,  уже  розтрісканому,  оселялася  довіра  до  тебе.  
А  потім  було  весілля.  Справжнє,  з  білою  сукнею  і  піною  квітів.  
Я  ридма  ридала,  поки  перукарка  чаклувала  над  зачіскою  і  фатою.  Над  тим,  що  не  збулося.  Над  своєю  неспроможністю  любити  тебе  так,  як  ти  заслуговуєш.  
Я  гарно  розіграла  щасливу  наречену.  І  ти  захоплювався  моєю  грою,  визнаючи  її  і  приймаючи.  Ти  прорахував  наше  майбутнє  і  був  певний,  що  воно  –  тільки  спільне.
Тепер  ти  чекав  на  дружину.  І  знову  -  поруч,  здобрюючи  чекання  терпінням,  а  холод  –  короткими  фразами  і  захопленими  поглядами.  
Ти  прийшов  у  моє  життя  у  час  найстрашніших  мук,  коли  я  задихалася  під  руїнами  намріяних  казкових  будівель  першого  кохання.
Я  прийшла  значно  пізніше.  Йшла  довго:  темними  марудними  ночами,  сірими  і  болючими  днями.  Але,  прийшовши,  уже  була  певна,  що  залишуся.
Минають  роки.  Ми  вже  обоє  певні  у  нашому  спільному  майбутньому.
Ми  обоє  розважаємося,  ловлячи  закохані  погляди.  Наше  «люблю»  звучить  однаково  щиро.  
Твоє  –  ласкаве,  легке,  світле,  народжене  так  давно…
Моє  –  імпульсивне,  швидке,  всепоглинаюче.  Воно  значно  молодше  твого.  Тому  й  горнеться  до  тебе  невчасними  цілунками,  спонтанними  зізнаннями,  ніби  підліток.  
От  і  зараз,  коли  твоє  доросле  і  зважене  «люблю»  спочиває  від  чергового  сплеску,  моє  шубутне  і  незріле  хоче  кричати  вголос,  цілувати  скуйовджене  волосся  і  зімкнені  повіки.
Здається,  пора  його  навчити  стримуватись.  
Вітаю  тебе,  моя  найдорожча,  найвірніша  людино,  з  Днем  Святого  Валентина!
Хай  любов  моя,  якої  так  жадало  колись  твоє  серце,  освітить  прийдешні  дні.
 А  я  буду  поруч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400942
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Наталя Святокум

ЖУВАЛА ВИШНІ

Ви  попіл  сипали  мені
На  душу  грішну.
Ви  так  горіли,  а  я  -  ні,
...Жувала  вишні.
 
Як  мрії  Ваші  -  горобці
Злітали  швидко!..
Було  відразу  на  лиці
Ховати  гидко.
 
Послала  Вас  під  три  чорти,  -
І  стала  вища!
Тепер  не  Ви,  а  просто:  ти
На  попелищі.
 
Я  попіл  віником  мету,
Уся  в  роботі.
Їм  замість  вишні  -  самоту.
...  Лиш  терпко  в  роті.
 
квітень,  2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400996
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Наталя Святокум

Ти пахнеш холодним медом

Ти  пахнеш  холодним  медом
І  сказаним  тихо  словом.
Моїм    ще  учора    недо-,
Твоїм  вже  сьогодні  -  знову.

Ти  пахнеш  моїм  чеканням.
Окреслює  запах  -  колом.
Зітханням,  а  ще  зізнанням  –
Знеболювальним  уколом.

Я  в  темряві  сліз  не  мрячу,
Як  ніч  опускає  крила:
Ти  любиш  мене,  незрячу,
Так  віддано,  чисто,  зріло…

15.02.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401231
дата поступления 15.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Томаров Сергей

Забился в угол день вчерашний

Забился  в  угол  день  вчерашний,
Взор  грустный  пялит  в  потолок,
А  бледный  свет  свечи  обмякшей,
Вернуть  все  просит  на  часок.

Горчит  остаток  сладострастья,
Как  вкус  рябины  по  весне...
Еще  б  на  час  в  твои  объятья,
Но  гаснет  свет  авто  в  окне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397820
дата поступления 03.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Томаров Сергей

Дождь возможностей достиг.

Рассыпает  дождь  весенний  бисер  звонкий,
Барабанит  он  по  крышам  день  и  ночь
И  взахлеб  его  глотает  желоб  тонкий,
Водосток  лавину  мчит  куда-то    прочь.

На  асфальте  лужи  глянцевые  млеют,
Получая  с  неба  точечный  массаж,
Лишь  прохожие  под  дождь  попасть  робеют,
Не  хотят  испортить  яркий  антураж.

Ветер  изредка  на  небо  взгляд  бросает-
Тучи  сталкивая  лбами  в  этот  миг
И  от  боли,  искрой,  молния  сверкает,
Дождь  возможностей  своих,  грозой,  достиг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400454
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 16.02.2013


Innessanew

Злившись з вічним…

Немало  сходинок  з  печаллю,  болем,  сльозами,
Незгодами  життєвими  та  грозами
Ведуть  наверх,  до  сонця,  понад  хмарами,
Де  все  заграє  неземними  барвами,
Де  велич  душ  –  як  незворушшя  скель,
Несхитна  і  незламна.  І  пастель
Відтінків  відчуттів  інакша,  та  збагненна
Так  ,  наче  враз  побачиш  достеменно
Опісля  сліпоти  кипучий  цвіт  садів
І  так  вражає  –  аж  бракує  слів!
А  ті,  що  не  дійшли,  й  кавалки  мечуть  глини  –  
Нехай  собі!  Живуть  –  і  Бог  із  ними!
Хіба  з  вершини  дивляться  на  те?
Та  ні!  Лишень  на  сонце  золоте,
Блакить  небес  та  каравели  хмар,
І  бірюзу  морських  солоних  чар…
На  те,  що  вічне…  Щоб  з’єднатись  з  ним,
Спитати:  «Чи  колись  я  був  тут?..  Ким?..»

Знайти  себе  і  те,  що  у  тобі  одвічне,
Вдається,  лише  злившись  з  вічним…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394802
дата поступления 23.01.2013
дата закладки 15.02.2013


Innessanew

Перед світанком Весни

Ніжність  падає  снігом  на  плечі,
Обіймає  сестричка  Зима,
Для  дерев,  що  в  дрімоті  затихли,
Кращих  шатів  у  світі  нема.

У  беззвучному  вальсі  сніжинки
Рознесуть  по  лісах  тихі  сни,
І  насниться  їм  щебіт  пташиний
Та  річок  прославляння  весни.

Крізь  густі  очеретяні  вії
В  білім  мареві  сніжних  вітрів
Привижаються  озеру  в  кризі
Гомінливі  ключі  журавлів.

Заколисує  казка  зимова,
Під  ошатнії  ковдри  хова
До  весни,  як  до  раннього  ранку,
Затихають  пісні  та  слова…

…На  світанку  птахи  перелітні
Принесуть  сотні  вражень  нових,
Поспішать  розказати  всім  друзям,
Аби  ті  пораділи  за  них.

І,  під  враженням,  будуть  дерева
Нові  зачіски  швидко  ростить
Під  річкові  пісні  прещасливі,
Які  славлять  пробудження  мить.

Сонце  високо  променів  щедрих
Господарству  наділить  сповна,
Бо  й  найменша  тоненька  стеблинка  –  
Його  крихітка-донька  земна.

Ранок  світлий  і  зеленоокий
Білі  сни  перетворить  ураз
У  реальність  яскраву,  бурхливу!..

Подрімайте  ще…  Поки  є  час…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395032
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 15.02.2013


Осіріс

Ягідні зорі

Провалилась  днина  літня  у  Тартар,
Стигнуть  ягідками  зорі  в  небесах.  
Промінцями  п’ють  агатовий  нектар
Червня  -  присмерком,  що  бродить  у  лісах.  

Ледь  дозрівши,  обсипаються  в  лани,
Метеорами  розколюючи  ніч,
Щоб  на  ранок  уквітчалися  льони,
Фіолетовим  пелюстям  ніжних  віч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401113
дата поступления 14.02.2013
дата закладки 15.02.2013


tatapoli

Пори року (Анацикл)

Собою  весна  зачарувала,
Ходою    легкою  вслід  позвала,
Білим    вишні  цвітом  уквітчалась,
Млілим  шлейфом  вітру  обмоталась.
         *
Барвисте  літо    землю  накрило,
Намистом  ягід  заполонило,
Співом  пташиним  всіх  упоїло,
Щирим    теплом    нам    насолодило.
         *
Топила  днями  осінь  дощами,
Дарила  нас  щедрими  садами,
Дзвоном  птаство  клоном  відпускала,
Троном  білим  зиму  зазивала.
         *                                                
Нема  вже  тепла  -  прийшла  знов  зима.
Сама  закрилась  льодом-дверима,
Рипучим  снігом  позасипала
Тріскучим  морозом  нас  лякала.
                         


   
*Анацикл-вірш,  що  можна  прочитати  в  любому  напрямі,  тобто
зліва  направо,  знизу  вверх  і  навпаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187900
дата поступления 05.05.2010
дата закладки 14.02.2013


Lana P.

У сонцесяйному полоні

Троянда  в  сонцесяйному  полоні
Назустріч  вітру  руки  протягла...
Він  цілував  її  пахучі  скроні,
В  палких  обіймах  квітка  розцвіла...

Так  лагідно  голубив  тремке  тіло,
Втішався  теплій  ніжності,  красі...
То  ревнував,  що  серце  аж  боліло,
Вуста  спивав  у  ранішній  росі...

І  колихав  у  любощах  пестливо...
Весняна  казка  у  душі  цвіла...
Шарілись  пелюстки  її  звабливо...
Така  жаданна  зустріч  та  була.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400580
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013


kulbabka

День Валентина

Ти  теж  чекаєш  свята  Валентина
                       (або  хоча  б  простих  життєвих  змін).
                       Зима  за  ніч,  поодаль  від  стежини,
                       закутала  берізку  до  колін.

                                                 (Михайло  Плосковітов  "Чекаєш  свята    Валентина")


Лютневий  день.  В  оливкових  гардинах
Медовий  промінь  бавиться,  мов  джміль.
Ти  теж  чекаєш  свята  Валентина...
Терпких  думок  патлата  заметіль

Душі  вразливій  не  дає  спочину,
Мов  білий  пух,  роїться  в  голові.
Зима  за  ніч  зіткала  скатертину,
А  на  світанні  зви́ла  у  сувій...

Порозчищала  білі  кучугури  -  
Мов  і  сама  в  очікуванні  див!
Приблуда  вітер  вудочку  занурив,
Тобі  зірок  у  плесі  наловив.

Здмухнув  з  очей  топазових  журинку,
Мов  чародій,  крізь  сон  прошепотів,
Що  і  тобі  готують  валентинку  -
В  маленькім  серці  море  почуттів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400631
дата поступления 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.02.2013


gribmund

Філософія ночі

Філософія  перед  сном  
І  знайома  безодня  стелі  
Демонструє  німе  кіно  
Про  мої  і  твої  пустелі.  

Ігри  ночі,  фальшиві  сни,  
Знову  кава  і  підвіконня.  
Зорепади  такі  рясні,  
Наче  в  неба  таке  ж  безсоння.  

Цей  зірковий  калейдоскоп  
Зводить  з  розуму  так  повільно.  
Нас  не  вчили  казати  "стоп"  
Невідомому  божевіллю.  

Нас  навчили  дивитись  крізь  
І  прищеплювали  байдужість.  
Філософія  прагне  сліз.  
Філософія  ночі.  Дуже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394606
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 13.02.2013


gribmund

Відкрий мене знову

Відкрий  мене  знову,  
Читай,  наче  книжку,  
І  до  божевілля  
Вивчай  по  складах.  
Вигадуй,  як  мову,  
Заховуй  під  ліжко,  
Цілуй  надповільно,  
Спали  на  вустах.  

Зміни  всіх  героїв,  
Вплети  хепі-енди.  
Почни  все  з  початку  
Без  крапок  і  ком.  
Побуду  з  тобою  
Хоч  трохи  безсмертним,  

Хоч  трохи  початим  

І  вільним  цілком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396098
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 13.02.2013


gribmund

Не сьогодні

Загальний  страйк  потомлених  сердець,  
Німий  бойкот  прадавніх  псевдоістин.  
Для  когось  ти  -  початок  і  кінець,  
А  от  тобі  хотілося  присісти.  

Невже  не  час?!  Іди,  іди,  іди!  
Допоки  хтось  хоч  словом  не  зупинить.  
І  ти  збагнеш,  що  вічно  йшов  сюди,  
А  тут  зима,  і  навіть  не  зустрінуть.  

Все  як  завжди.  Повільно  стигне  чай  
І  сніг  тобі  гадає  по  долоні.  
Не  обертайся.  Все  було.  Хоча,  
Можливо  буде.  Тільки  не  сьогодні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397122
дата поступления 31.01.2013
дата закладки 13.02.2013


gribmund

Сон (це) міста

Твоїх  світобудов  сполоханий  метелик
Збирав  терпкий  нектар  нічних  автодоріг,
Цих  опівнічних  шоу  і  завчених  істерик,
І  розсипав  пилок.  Бери  -  це  оберіг.  

Це-сон-це-місто  спить,  закутане  туманом,
Чекає  перших  кав,  новин  і  цигарок.
І  летаргічний  сон  зупинить  хижий  ранок,
Хапаючи  шматки  півтемряв  і  зірок.  

А  зараз:  розгадай  урбаністичні  руни,
В  калюжах  потопи  шматки  німих  небес.
Коли  цей  сон  тебе  в  реальність  пересуне,
Тоді  ти  будеш  з  ним,  а  сон-це-місто-без.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400353
дата поступления 12.02.2013
дата закладки 13.02.2013


Любов Ігнатова

Надворі тихо…

Надворі  тихо...  Навіть  дощ  замовк.
Думки  у  поля  сповнені  туману.
А  ніч  сховала  місяць  під  замок,
І  зорі  щось  не  ловляться  в  лимані.
І  налипає  на  моє  лице  
Ота  тягуча  павутинна  тиша.  
Щоб  не  пійматись  у  її  сільце,
Біжу  на  світло,  що  у  вікнах  дише.
А  ніч  усе  занурює  мене  
В  якісь  страхи,  не  зовсім  зрозумілі...
Здається,  хтось  от-от  наздожене...  
Біжать  мурашки  натовпом  по  шкірі...
І  я  вриваюсь  у  твоє  тепло-
Зцілуй  туман  з  очей  моїх  і  тіла!..
Тебе  так  довго  поруч  не  було...
До  тебе  я  скрізь  вимір  прилетіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400024
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 12.02.2013


Окрилена

Тюльпани

Вона  прийде,  
жадана  і  терпка.
По  талих  водах.  
Жменька  журавлини
брунатним  соком  
скотиться,  злегка  -
обдасть,  немов  
жаринками.  
На  глині  -
за  кроком  крок,  
розійдеться  капіж,
а  де-не-де  -
гірчичники  проталин.
Легеням  вільно  
дихати,  бо  скрізь
напнули  лук  
закохані  тюльпани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата поступления 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013


apelsinka

Про любов. Писала казку на психологію

Вечірнім  парком,  взявшись  за  руки,  гуляє  пара,  років  45ти..  Звільнені  від  буденності,  обіймаються,  сміються...Перехожі  помічають  -  коханці.  Бо  не  можуть  чоловік  з  дружиною  так  безтурботно  і  закохано  воркотати...  І  вони  праві.
Обох  вдома  чекає  сім"я.  Але  от  у  кожного  інша.
Попрощавшись  в  закутку,  розійшлись  в  різні  сторони.
Жінка  відкриває  двері  квартири,  їй  назустріч  біжить  з  ростягнутими  рученятами  донечка.  Старший  син  в  сусідній  кімнаті  готується  до  екзамену,  скоро  вступати  до  університету.  Чоловік  сьогодні  прийшов  раніше  з  роботи.  Скучив.
Сімейний  затишок.  Тільки  їй  не  зовсім  комфортно.  Прийшла  смс  від  коханця:  пора  вирішувати.  Завтра  або  ніколи.  Їй  ніяково.
Як  вона  може  залишити  своїх  дітей  без  матері?  Як  вона  може  зіпсувати  їм  дитинство,  позбавити  їх  повноцінної  сім"ї  заради  себе?  Хіба  не  егоїстично?
А  душа  болить.Бо  надто  вже  важко  стільки  років  стримувати  емоції  і  біль  від  того,  що  вона  не  може  бути  разом  з  коханим..
Так  вийшо.  І  останні  роки  життя  у  шлюбі  її  серце  належить  іншому.  Суцільні  вагання.  Приховані  сльози.
ВІН  стільки  раз  пропонував  кинути  все  і  втекти  з  ним  на  край  світу.  ВІН,  той,  кому  належить  її  серце  і  душа,  ким  вона  дихає.
І,  здається,  без  нього  не  зможе....
А  завтра,  при  її  відмові,  вони  порвуть  усілякі  зв"язки..
.....
Вечірній  парк.  Самотній  чоловік  блукає  алеями.  У  її  квартирі  горить  світло.  Там  сімейна  вечеря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399771
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Томаров Сергей

Обман иль честь?

Обман  крадется  черной  кошкой
И  хочет  сердце  укусить,
А  честь  идет  другой  дорожкой,
Пытаясь  совесть  воскресить.

Как  быть?  И  как  решить  дилемму?
Кого  из  них  в  родство  принять?
Обман,  как  знатную  богему
Иль  совесть,  как  сестру  обнять?

Я  честь  и  совесть  выбираю
И  пусть  рвет  сердце  мне  обман...
От  правды  я  не  отступаю,
Пророчу  тот  же  выбор  Вам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399791
дата поступления 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013


Леся Геник

Бажання…

***
Бажання  між  бажання  ніжних  квітів,
Де  пізні  роси  ранньої  весни,
Торкнутись  щиро  зва́бливих  завітів,
Та  хоч  би  скраю    обійняти  сни...

Котрі  уста,  котре  кохане  серце?
Між  пальців  мрії  –  той  вогонь-пісок...
Під  ніч  ледь-ледь,  та  вcе  таки  знайдеться,
В  міжзорянім  чеканні  пелюсток

Хоробра  думка!    Дійсності  дуелі,
Сади  і  плід  -  солодка,  ніжна  гра...
За  вікнами  -  фігурні  паралелі,
Звабливі  лінії  бажань  єства...
(15.1.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307984
дата поступления 21.01.2012
дата закладки 09.02.2013


Леся Геник

Дарма…

***
Дарма...  Мабуть  таки  дарма
У  світу  вчуся    байдужіти…
Навколо  вже    давно  зима,
А  в  серці  розревілось  літо!

Палка  юрба  -  квапливі  дні  -
Все  мимо  й  мимо,  наче  кара...
Ніхто  мене  не  розумів,
Коли  блукала,  як  примара,

Збираючи  в  саду  плоди  -
Померзлі  яблука  та  груші...
І  вже  сліди,  сумні  сліди
В  чужому  небі  -  спраглі  душі.

Летять  слова  -  відлуння,  звук  -
Ілюзія  міцної  скелі.
Заплутані  обійми  рук
І  вузлуваті  паралелі.

Байдужість  -  краплями  між  уст?
То  мрія,  певно,  тільки  мрія...
У  світу  скільки  ж  бо  не  вчусь,
А  все  одно  не  байдужію...
(23.1.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308848
дата поступления 24.01.2012
дата закладки 09.02.2013


She said: gray...

А хочешь стих?…

А  хочешь  стих?...
Пусть  на  ладонях  лета
в  твой  дом,  что  спит  
в  объятиях  зимней  стужи
к  тебе  придет  он  -  
пламенным  приветом,
вишневым  соком,  
что  сознание  кружит.

А  может,  мой  стишок  –  
как  лист  осенний.
В  порыве  ветра,  
как  всегда,  шального,
тебе  неосторожно  
на  колени    
вдруг  смятым  упадет  
конвертом  снова.

Возможно,    
стих  мой  плох  
и  рифмы  бледны.    
Письмо  ты  разорвешь  
и  сердце  ранишь.
И,  вопреки  сюжету  
жизни    тленной,
Аленушкой  из  сказки  
снова  станешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396899
дата поступления 31.01.2013
дата закладки 09.02.2013


MERSEDES

Чарівна ніч розпалює багаття…

Чарівна  ніч  розпалює  багаття,
Усмішка  розквітає  на  устах.
Я  пам'ятаю  у  горошки  плаття,
Волошки  сині  у  твоїх  очах...

Легенький  вітер  підіймав  покоси,
Червоні  маки  майоріли  нам.
І  падали  на  трави  срібні  роси,
Розповідали  таємниці  снам.

На  темнім  полотні  світили  зорі,
Тягнувся  в  нікуди  Чумацький  шлях.
Пливли  хмарини  наче  хвилі  в  морі,
Губився  я  у  шовкових  косах...

Лягали  руки  на  тендітні  плечі
І  серця  ритм  пришвидкувався  враз.
Собою  грів  нас  незабутній  вечір,
В  повітрі  линув  милозвучний  вальс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399332
дата поступления 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Олена Бондар (Бондаренко)

Я не исчезну…

Вдохновил  стих  Э.Листопадной  "Не  исчезай..."

Я  не  исчезну  –  я  из  крови,  плоти.
И  я  вернусь,  ты  только  ждать  умей.
Такой  как  есть,  без  рамки  в  позолоте,
Еще  любим  после  разлучных  дней.

После  разлучных  дней  я  на  колени
Перед  тобой,  родная  упаду,
За  все,  за  все  я  попрошу  прощенья
И  подарю  счастливую  звезду.

Счастливую  звезду  тебе  в  ладони  –  
 Пусть  блеск  ее  зажжет  глаза  твои,
Душа  оттает,  тело  же  утонет
В  водовороте  страсти  и  любви!

В  водовороте  страсти  так  хочу  я
С  тобой,  как  в  невесомости  кружить
И  небу  спеть  как  раньше  «Аллилуйя!»
За  то,  что  ты  смогла  меня  простить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399295
дата поступления 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Осіріс

Виноградний вечір

Купався  вечір  в  теплім  молоці
Повітря  ,  що  просякло  виноградом.
Бурштинові  ярились  бубонці,  
Лоза  спадала  шелестким  каскадом.

Прогнулися  шпалери  від  ваги,
Блаженства  грон  охрещених  водою,
Дніпрові,  що  голубить  береги,
Йдучи  до  моря  дужою  ходою.

Владика  ночі  молодик-фазан,
Клював  перлинки  ягідок  дозрілих.
Шафрановий  нектар  сльозив  із  ран
На  пелюстки  ромашок  захмелілих.
 
Прогонисті  тополі  край  садів,
Вершками  розчинялися  в  сузір’ях.
Намитий  вечір  ніжно  солов’їв.
І  пахло  виноградом  на  подвір’ях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399310
дата поступления 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Осіріс

Дівоче кохання

Поміж  березових  розлог
Дрижить  на  вітрі  павутинка.
Не  чувши  крик  пересторог,
В  ній  полонилась  балеринка.

Ще  нерозсудливе  маля
З  вінця  кульбабового  лона,  
Повів  вловило  скрипаля
І  відірвалось  від  бутона.

Спокусник  закружляв  дівча
В  блакиті  ніжної  любові,
До  зір  промінного  ключа,
Чий  пух  туманиться  в  діброві.

Веселок  чистий  барвограй,
Хмарин  наївно-милі  мрії  
Їй  обіцяли  з  лю́бком  рай  -
Та  не  здійснилися  надії.

Поривно  щез  коханця  слід,
Де  ллють  волошки  очі  сині…
Між  чорно-білих  Долі  віт,
Вона    журбує  в  павутині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398797
дата поступления 06.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Осіріс

Серпанок на озері

Лягла  печатка  стомлених  зірниць
Легким  серпанком  на  озерну  тишу.
Вздовж  бережечка,  в  плетиві  споришу,
Янта́рить  блиск  кульбабових  зіниць.

Розкішний  клен  спустився  до  води,
Голублячи  корінням  ряску  сонну.
Поправив  віттям  місячну  корону,
Що  ледь  не  спала  в  хащі  лободи.

Між  очерету  зазміївся  сом,
Стривожив  плесо  хвилькою  дрібною.
Помчала  та  стрілою    осяйною
Розбурканим  осо́ковим  ворсом…
 
Спиває  ніч    Ведмедиці  ковшем,
Сновид  розмаю  олов'яний  трунок.
Торкається  душі  моєї  струнок
І  на  зорі  спалахує  віршем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397971
дата поступления 03.02.2013
дата закладки 08.02.2013


Lana P.

У казці

Як  мало  треба  для  людини,
Щоб  почуватись  у  раю,
Прикрасити  життєві  днини,
Почути  щире:  “Я  люблю!”

Намалювати  собі  казку,
І  відірватись  від  людей,
Відчути  неповторну  ласку,
Тулити  щастя  до  грудей...

Переселилися  на  острів
Чудових,  неповторних  снів...
І  почуттям  стелити  простір,
Щоб  аж  прибій  загомонів...

Нектар  спивати  мелодійно,
Де  квіти  і  пташинний  спів,
Купатись  в  морі  гармонійно,
В  житті  сповитих  берегів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398600
дата поступления 06.02.2013
дата закладки 07.02.2013


kulbabka

Синові (меншому)

Мій  хлопчику  русявий,  кароокий,
Моя  краплино  літечка  дзвінка!
Вслухаюсь  у  твої  дитячі  кроки,
Як  у  веселу  пісеньку  струмка!

Липневе  сонце  стиглим  помаранчем
По  моріжку  покотиться  до  ніг,
А  ти  його  пожбу́риш,  ніби  м'ячик,
Перлинками  розпирскуючи  сміх!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398659
дата поступления 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013


MERSEDES

Зимовий ранок…

Так  солодко,  ще  спить  холодний  ранок,
Закутавшись  в  хурделі  снігові.
Спішить  зима,  зустріти  свій  світанок,
Щоб  ніжно  поклонитися  зорі...

Дерева  опинилися  в  полоні,
На  землю,  знову,  ліг  пухнастий  сніг.
Стоять  кущі,  мов,  наречені  сонні,
Неначе  пух,  на  вії  іній  ліг...

Від  холоду  прокинулись  звірята,
Щоб  вмитись  прохолодою  від  сну.
І  повний  кошик,  шишок,  назбирати,
Зустріти  теплим  променем  весну...

Їм  сонечко  всміхається  промінням,
Не  треба  поспішати  дорогі.
І  кружевяне  димарів  сплетіння,
Узорами  лягає  угорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395068
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 03.02.2013


MERSEDES

Нев'януча краса…

Прокидався  новий  день,  
Відпочив  за  нічку.
Знов  шумітиме  пісень,
Галаслива  річка.

І  небесная  блакить,
Розіллється  ніжно.
Неповторна  ранку  мить,
Хмари  білосніжні.

Сонця  промінь  золотий,
Зазирне  в  кімнату.
Прокидайся,  день  новий,
Годі,  годі  спати...

Задзвенить  роса  в  траві,
Скотиться  з  листочка.
Заспівають  солов'ї,
Десь,  озветься  квочка.

І  по  вулиці  рядком,
Поженуть  черЕду.
Хтось  працює  молотком,
Хтось  смакує  медом.

А  легенький  вітерець,
Підніметься  швидко.
Попрямує  навпростець
І  не  буде  видко...

Лиш  над  полем,  яке  спить,
Пролетить  тихенько.
Щоб  колосся  розбудИть,
Поцілує  неньку...

І  озветься  над  селом,
Журавлиний  клекіт.
Б'є  об  хвилі  хтось  веслом,
Танцюють  лелеки...

Ця  нев'януча  краса,
Лиш  на  Україні.
Найрідніші  небеса
І  волошки  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396472
дата поступления 29.01.2013
дата закладки 03.02.2013


MERSEDES

Подих весни…

Заплакала  відлига  гірко,
Їй  стало  боляче  до  сліз.
І  потекли  струмочки  дзвінко,
Під  лоно  лагідних  беріз.

Мабуть  весна  не  за  горами,
Дарує  сонечко  тепло.
Проміння  веселиться  з  нами
І  зазирає  через  скло...

Вона  застелить  ніжний  килим,
Поверне  птахів  в  рідний  край.
Додасть  наснаги  тілу  сили,
З  планети  зробить  цілий  рай...

І  заквітує  все  навколо,
В  яскравих  фарбах  буде  день.
Співати  птахи  будуть  соло,
Своїх  чаруючих  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397929
дата поступления 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


Наталка Ярема

ПЕРЕДСВЯТКОВЕ

Зима  хустину  білу  довго  ткала,
А  потім  розстелила  по  землі,
Сніжинок  різних  ніжних  повплітала!
Білесенькі,    великі  і  малі!
А  сніговій  за  вікнами  голосить,
Хустину  розпускає  на  вітрах,
Пустіть  мене  до  хати–щиро  просить,
Та  все  з  нудьги  гуляє  по  полях!
І  морози-художники  Рембрандти,
На  вікнах  вимальовують  зірки,
Сріблясті  трави  і  блакитні  банти,
Їм  ,  певно,  сняться  весни  молоді!
Ще  кілька  днів  –  і  Новий  рік  примчиться
Ялинка  закрасується  в  вікні  ,
Різдвяна  зірка  в  небі  загориться,
Святковий  час  –  колядки  та  пісні!!!
Усім  –усім  натхнення  та  здоров’я!
Щасливих  днів  та  радісних  років  !
Щоб  жили  всі  у  мирі  та  любові!
А  у  душі  був  затишок  та  спів!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387564
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 03.02.2013


Наталка Ярема

ЗИМА

Дрімає  ліс  –    його  зима  колише,
Начитує  старі-старі  казки…
Яка  краса!  Її  величність  тиша
Все  огорнула  в  ніжні  пелюшки.

Шепочуть  сосни  -  лісові  знахарки,
До  неба  зводять  очі  голубі,
Забутих  предків  згадують  мольфарки,
Що  випливають  у  людській  судьбі…

Насупились  важкі  сніги  довкола…
Служителі    країв  тепер  –    вони.
І  килимами  стелять  до  престолу
Чарівної  володарки  –  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
дата поступления 10.01.2013
дата закладки 03.02.2013


Наталка Ярема

ЗИМОВИЙ РАНОК

Насупив  ранок  брови-позіхає…
Сніжинка  на  вікні  замерзлім  спить,
Мороз  старечі  кості  розминає  –
То  кашляне,  то  ущипне,  то  заскрипить…

У    білі  шубки  вбралися  хатини  
І  курять  люльки!  Диво-благодать!
Парчею  білосніжної  перини  
Покрились  гори  –  зачаровані  стоять…

Там  за  лісами  снігова  князівна
Красується  собою  в  дзеркалах,
Холодна,  горда,  звабливо-чарівна,  
В  очах  печаль  –  ні  крихітки  тепла…

Вогонь  в  печі  тріщить  та  торжествує,
Зима  морозна  –  це  його  пора,
Над  пиріжками  радісно  чаклує,
Бо  вже  на  них  чекає  дітвора!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394932
дата поступления 23.01.2013
дата закладки 03.02.2013


kulbabka

В передчутті весни

На  подушка́х  сатинових  хмарин
Гойдає  небо  зоряні  дукати.
Немов  пуанти  срібних  балерин,
У  білизну  розпушеної  вати

З  ясних  ледівок  скапує  вода,
Між  потемнілих  зяючих  проталин
Весни  легка  вчувається  хода.
Твердої  криги  тоншають  кристали.

І  так  зухвало  супиться  зима,
Сердиту  хугу  кличе  на  підмогу,
Але  в  тієї  сили  вже  катма!
Рихтує  лютий  сани  у  дорогу,

Складає  в  клунки  па́льта  хутряні
Як  потепліє,  рушать  на  світанні.
Ще  де-не-де  білітиметься  сніг,
Мов  пелюстки  опалі  бездиханні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397746
дата поступления 03.02.2013
дата закладки 03.02.2013


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЛЕТЯТЬ РОКИ, ЛЕТЯТЬ…

Летять  роки,  летять...  Ох,  не  зумію
Хоча  б  на  хвильку  зупинити    час.
Чому,    ще  досі  я  про  юність  мрію?
Яка  уже  не  вернеться  до  нас.

Як  ті  трояндові  світанки...  Серед  цвіту
Духмяних  білих  яблунь  і  вишень.
І  роси  споришеві  теплим  літом,
І  той,  ще  з  пам'яті    крислатий  клен.

Мій  стан  стрункий,  неначе  тополину,  
Шовковий  вітер  ніжно  лоскотав.
Що  закохалась  в  любу  гожу  днину
І  білий  килим  з  зелені  і  трав.

Що  досі  я  біжу  думками  в  юність                
Торкнутись  неба  через  миску  літ.                                                                              
Наївні  мрії...    Боже,  навіть  мудрі,
Але  старезний  і  широкий  світ.

Вік  молодечий,  мов  крихітне  зерня          
Пшеничне  чи  горіхове...  Авжеж,
Усе  пройшло.  Я  стала  жінка  літня
Немає  юності  і  навіть  тебе  теж.

Летять  роки,  летять.  Неначе  в  вирій
Зібрали  всі  начерпані  роки.                                  
Я  так  ще  молода  і  навіть  в  силі
Лукава,  осене,  у  зиму  не  біжи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393954
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 31.01.2013


kulbabka

Просто жінка

Я  не  зійшла  до  тебе  з  полотна
Картин  Далі,да  Вінчі,Рафаеля...
Я  просто  жінка,грішна  і  земна-
Часом  сумбурна  й  дика,мов  пустеля...

А  часом  свіжа,сповнена  снаги,
Немов  оаза,буйна  і  квітуча!
То,наче  Ніл,ламаю  береги,
То,мов  ручай,стрімкі  долаю  кручі.

Я  не  прийшла  богинею  зі  снів,
Твоїм  думкам  не  дарувала  крила,
І  поміж  щастя  виливала  гнів,
Тривожилась,раділа  і  любила.

І  ти  не  раз,траплялося,надпив
Ту  чашу  смутку  сам-один  без  мене,
І  я  для  тебе  не  творила  див,
Не  відкривала  вічність  незбагненну...

І  не  завжди  п'янила  без  вина,
Чи  поцілунком  спопеляла  губи...
Я  ж  просто  жінка,грішна  і  земна,
Спасибі,що  мене  такою  любиш!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата поступления 16.10.2011
дата закладки 31.01.2013


Осіріс

Весняні протиріччя

Южать  черешень  пелюстки  в  саду,  
Кружляючи  стежинами  у  танці.
Сплетіння  винограду  на  альтанці,
Розніжило  листОрізь  молоду.  
Смородини  бучноп'янкий  салют,  
Плеядами  звисає  золотими.
Низенько  персик  розпустив  над  ними,
Ліловий  парасолі  абсолют.  

Діжа  з  водою  в  моховім  взутті,
Дрімає  смирно  в  тіняві  горішній.
За  нею  причаївсь  листок  торішній
Зневірений  у  літа  воротті.
Його  печаль  вкущилася  на  пні,
Балетом  тонконіжкових  поганок…

А  бджоли,  із  квіткових  філіжанок,
Весну  несуть  у  стільники  ліпні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396765
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013


kulbabka

Згадую про вас

Знов  заметіль  пустилася  у  вальс,
Між  білих  віт  тиняються  сніжинки...
Сьогодні    вкотре    згадую    про  вас.
Моїх  думок  сріблясті  намистинки

З  вогкої  шибки  здмухують  вітри
І  десь  несуть  у  сиву  невідомість.
В  густих  вершках  втопилися  двори
І  погубились    вулички    знайомі.

Вже  і  ліхтарик  сонячний  погас,
Квітучим  снігом  вишні  облетіли...
Так  ностальгійно  згадую  про  вас
І  смуток  мій  -  метелик,
                                   сніжно-білий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396662
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Володимир Шевчук

Лютий

Сутулиться  зими  спина-осанка.    
Під  інеєм  дерева  –  як  воли…  
Як  найтемніша  ніч  перед  світанком,  
Так  і  кінець  зими  тріскуче  злий.  

А  втім,  чарівність  ранку  не  підводить,  
Багряний  круг  з  холодним  язиком,  
І  срібло  снігу  ще  не  скоро  в  воду  
Обернеться,  щоб  ринути  струмком…  

Бо  все  тече.  Зима  холодним  кроком  
Недовго  вже  ітиме  по  мені…  
Чи  ж  ти  зі  мною,  ангел  мій  високий,  
У  ці  кінцево-зимні,  люті  дні?  




29.01.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396624
дата поступления 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Осіріс

На запашнім покосі літніх снів…

На  запашнім  покосі  літніх  снів,
Спочив  козак  в  безкрайому  степу.  
Додолу  місяць  розплескав  свій  гнів,
Прив’язаний  на  зорянім  цепу.

Що  зрив  у  барвограї  сновидінь  
Вже  не  юнак,  утім  іще  не  муж?
Очей  матусі  незбагненну  синь,
Чи  під  вікном  хатини  кущик  руж?

А  може  з  верболозу  добрий  тин,
Що  злагодила  батькова  рука.
І  де  бузок,  прокравшись  між  жердин,  
Повиставляв  волотки  з  молока?  

Чи  копанка  дідівська  у  садку,
Де  найсмачніша  ключова  вода,
Дрімає  ківш  на  ржавому  гвіздку
І  чути  гул  бджолиного  труда?

А  може  й  бабці  теплий  ще  хлібець,
Чи  посмішка  у  борознах  часу?
Чи  як  зі  стріхи  вправний  горобець,
Спиває  рано  осяйну  росу…?      

Дрімав  козак  на  промінці  зорі,
Між  запашних  покосів  літніх  снів.
Де  жайвором  палахкотів  вгорі  
Коханої  найжаданіший  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396489
дата поступления 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013


Любов Ігнатова

Кішки-мишки

А  ти  зі  мною  граєшся,  як  з  мишкою:
Відпустиш  -  знов  спіймаєш  за  хвоста...
То  ніжно  обізвеш  мене  "Малишкою",
То  кривиш,  мов  з  відразою  вуста...
І  знов  спіймаєш  лапою  когтистою,
Аж  цяпає  слина  із  язика...
А  потім  із  усмі'шкою  барвистою  
В  собі  включаєш  знову  "мужика".
Так  день  за  днем...  Уся  спина  вже  зранена,
У  серці  міцно  гострий  зуб  засів,
Від  болю  і  кохання  затуманена,
Хвалю  тебе  на  сотні  голосів...
Аж  раптом-бац!  Запрошення  зі  стрічкою,  
Щоб  розділити  з  вами  щастя  день...
І  я  босоніж  по  снігу  зі  свічкою  
Іду  до  храму  знищених  смирень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396363
дата поступления 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013


Томаров Сергей

И зима шлет тексты телеграмм

Зимними  холодными  ночами,
В  шепоте  чуть  тлеющих  углей,
Мы  с  тобой  с  улыбкой  вспоминали
Майский  запах  городских  аллей.

Завывает  вьюга  за  окошком,
Рвется  в  наш  уютный  бастион...
До  весны  совсем  уже  немножко,
Но  бурлит  еще  зимы  гормон.

По  ладам  твои  скользнули  пальцы,
Из  камина  грянули  басы...
И  снежинки,  вечные  скитальцы,
Тишиной  спустились  на  весы.

Стихло  все,  с  чарующим  аккордом,
Перебор  гитарный,  как  бальзам
И  зима,  в  своем  порыве  гордом,
Для  весны  шлет  тексты  телеграмм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395845
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 29.01.2013


Томаров Сергей

Любимый город душу мою греет

Люблю  бродить  сбивая  каблуки
По  улицам  взывающих  к  забвенью;
Там  с  барышнями  бродят  моряки,
А  к  морю  спуск  засаженный  сиренью.
Каштан  брусчатку  кроет  от  дождя,
Под  пышной  кроной  лавочки  сухие...
Здесь  воздух  творческий  вдыхаю  я,
Миг  вдохновенья  ловят  здесь  другие.
И  так  из  года  в  год,  и  день  за  днем,
Никто  привычки  разрушать  не  смеет,
Взгляд  устремив  за  белым  кораблем,
Любимый  город  душу  мою  греет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396023
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 29.01.2013


Радченко

З Новим роком

2013-ий  вже  на  порозі.
Що  Новий  рік  нам  принесе  у  дім?
Звичайно,  не  минуть  нас  радості  і  сльози,
Й  світанки  будуть  в  сяйві  золотім.

І  ночі  солов\"їні,  і  садків  цвітіння,
Сніги  й  дощі,  і  осінь  золота,
Розлук  і  зустрічей  складне  переплітіння,
Комусь  спасінням  буде  самота.

Але  так  хочеться,  щоб  щось  у  Новім  році
Змінилося  і  здивувало  нас.
Щоб  відчувалась  твердість  в  кожнім  нашім  кроці
І  доля  нам  дала  іще  раз  шанс

Стать  вільними  не  лиш  думками,  а  й  ділами,
Зажити  так,  як  заслужили  ми:
Не  торохтіти  у  кишенях  копійками,
Й  не  жити  більше  з  року  в  рік  взайми.

Тринадцятий...  Яким  для  нас  усіх  він  буде?
Гадать  навіщо?    Руки  й  розум  є.
В  своїй  країні  -  хазяї  ми,  не  приблуди
І  не  дамо  розтринькати  своє.

Ми  будемо  і  самостійні,  і  щасливі,
Онуки  й  діти  віритимуть  в  нас.
У  нас  ще  справи  є  не  зроблені  й  важливі,
Ми  навчимося  жити  без  прикрас.

Під  символом  Змії  в  Новому  році  жити,
А  значить  -  рік  цей  буде  непростим.
Ми  вміємо  і  працювати,  і  любити,
Новий  рік  вірою  ми  освятим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389001
дата поступления 31.12.2012
дата закладки 28.01.2013


Томаров Сергей

Плыл месяц на восток.

Где-то  там,  на  востоке,
                                   Еще  дремлет  восход,
В  звездном,  бурном  потоке,
                                   Желтый  месяц  плывет...
Паруса,  облаками,
                                   Заменил  не  спеша...
Мчится  вдаль  за  ветрами,
                                   Неба  ширь  хороша.
Он  навстречу  восходу,
                                   Чтоб  зарю  посмотреть...
Паруса!  Дайте  ходу!
                                   Чтоб  не  плыть,  а  лететь!..
Он  все  ближе  к  рассвету:
                                   Горизонт  покраснел,
Но  растаял  при  свете  -
                                   Долететь  не  сумев.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396236
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


Любов Ігнатова

Кучерявить білі коси ранок (для Tamriko)

Кучерявить  білі  коси  ранок
І  готує  каву  з  молоком,
Допікає  тістечка  світанок
З  ніжністю,  любов'ю  і  медком.
Прилетить  гарячий  поцілунок  
І  розквітне  на  твоїй  щоці;
Він  тримає  теплий  подарунок  
У  своїй  замріяній  руці.  
Ти  розгорнеш  те  барвисте  диво-
Запалає  вогник  у  душі.
Почуття  нестримно  і  бурхливо  
Виллються  у  неземні  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396238
дата поступления 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013


Леся Геник

Опівнічне…

***
Є  щось  рідне  в  миті  сій  північній,
Коли  думка,  наче  шовкопряд,
В  серці  пеленає  тепло-ніжне
Почуття  з  означеннями  «над».

Є  щось  незбагненне  у  безсонні,
Коли  вікна,  мовби  зір  увись,
Де  ріка  незримої  безодні
І  медовий  місяць  розчинивсь…

Є  щось  магнетичне  в  сизій  тиші,
В  зладженім  погойдуванні  хвиль
Зоряного  озера  в  узвишші,
Схожого  на  велетенський  бриль...

У  долині  горній  ніби  вічні
Роси  щедровсіяних  надій...
Є  щось  благодатне  в  опівнічній,
Мрійно-сонно-тихій  миті  сій...
(26.01.13)
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395958
дата поступления 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

Все хорошо, вернется менестрель.

Кружится  снег,  как  стая  белых  голубей,
Ты  их  ладонями,  как  будто,  собираешь,
Холодный  ветер  рвет  засовы  у  дверей
И  злится,  что  его  в  свой  дом  ты  не  пускаешь.

Сквозь  снежный  занавес  луна  стучит  в  окошко,
Роняет  томный  взгляд  на  мятую  постель,
Целуя  зеркало  -  взгрустнет  совсем  немножко  -
Все  хорошо,  вернется  вскоре  менестрель.        

Душой  обмякшей  затихает  снегопад,
Скользит  слезинкой  запоздалая  снежинка...
Дорогой  к  дому  засветился  звездный  ряд,
Луною  выстлана  пуховая  перинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391348
дата поступления 10.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

Обнажает река телеса

Небо  звездное  падает  в  воду:
В  гладь,  у  края  замерзшей  реки,
Месяц  тянет,  сквозь  толщу,  подводу
Снежных  глыб  -  ледяные  мешки.

Из  снежинок  морозные  руки,
Белоснежные  ткут  паруса
И  под  льдинок  расколотых  звуки,
Обнажает  река  телеса.

Ветерок  поднял  рябь  на  востоке,
Смыл  ночных  огоньков  чистоту
И  в  оранжевом,  солнца,  потоке,
Оживил,  разбудил  пустоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392291
дата поступления 14.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

Пью букет из настроений

Разливает  дождь  осенний  
                                   по  бокалам  хмель-тоску,
Пью  букет  из  настроений
                                   осторожно,  по  глотку.
Далеко  до  дней  весенних-
                                   кони-вьюги  на  пути
И  из  теплых  дней  последних
                                   дымка  шепчет:  "Не  грусти".


Расплылась  нега  по  телу
                                   грустной  горечью  дождя,
За  окном  поет  капелла
                                   блюз  последний  для  меня...
Кружит  лист,  бокал,  капелла...
                                     на  пороге  холода...
Осень  песнь  свою  допела,
                                     как  не  пела  никогда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата поступления 16.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

Простывшее небо.

Простуженным  горлом  хрипели  раскаты,
Ознобом  дрожала  листва  на  ветру...
В  рецепте  слова,  от  простуды,  невнятны...  
И  где  ж  я  аптеку  для  неба  найду?  

Слезятся  глаза  у  мешков  кучерявых
Испариной  вьется  ленивый  туман...
Лишь  ветру  неймется,  он  парень  бывалый-
Болеть  не  приучен  веселый  пацан.

Заря  налилась,  как  сироп  из  малины,
На  горло  лег  Млечный,  чуть  видимый,  путь...
К  утру  позабудется    признак  ангины,
Но  к  доктору,  вновь,  заглянуть  не  забудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393724
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

За тебя жизнь моя на кону.

На  твои  золотистые  кудри,
Кто-то  высыпал  звездный  песок;
На  щеках,  цвет  зари  вместо  пудры,
Брови  словно  в  ночи  уголек.

Губы  алые  -  вкус  карамели,
Нежно  красят  улыбку  твою,
А  над  кожей,  роптали  метели,
Майским  утром  в  вишневом  саду.

В  бирюзовых  глазах  утопаю,
Восхищаюсь  и  снова  тону,
О  тебе  днем  и  ночью  мечтаю,
За  тебя,  жизнь  моя  на  кону.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394023
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 27.01.2013


Томаров Сергей

И вошла белоснежная в город

И  вошла  белоснежная  в  город,
И  укрыла  дороги  ковром,
Освежила  сереющий  ворох,
Словно  скатерть  легла  над  столом.

Бриллиантами  воздух  сверкает,
Птицы  перышки  чистят  в  снегу
И  сугроб  на  глазах  вырастает,
И  чихает  щенок  на  бегу.

Белой  шалью  укутан  орешник,
Куст  сирени  накинул  манто,
Кипарис,  словно  снежный  подсвечник,
А  каштан  -  в  белоснежном  пальто.

Посветлел,  посвежел  мегаполис,
Все  сверкает  и  радует  глаз,
Снег  за  сутки  насыпан  по  пояс,
Но  не  выпущен  полный  запас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395703
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 27.01.2013


kulbabka

Сніги персидські лестяться до клена…

Сніги  персидські  лестяться  до  клена
І    мружать    очі    кольору    бузку.
Спинилося    криштальне    верете́но,
Урвавши    пряжі    ниточку  цупку,

Несуться  хвилі  срібним  передзвоном,
В  обіймах  річки  плавляться  льоди́,
Втопилося  янтарно-стиглим  гроном.
Проміння    сонця    в    купелі    води.

Прудка  синиця  гілку  розгойдала
Тремтить  калини  китиця  пухка-
Мережить  неба  синє  покривало
Колючих    сосен    готика    чітка.

І  в  білопіннім  мареві  казковім
Княгиня    горда    їде    на  коні,
Їй  сивий  гай  шепоче  колискові
І    сніг    цілує      кучері    дрібні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Любов Ігнатова

Дарунок (усім моїм друзям на цьому сайті, і тим хто завітав на вогник)

В  цукеркові  обгортки  я  загорну  цілунки,
Складу  в  маленьку  скриньку  і  відішлю  тобі.
Вкажу  я  на  ромашках,  від  кого  подарунки,
Щоб  засвітились  щастям  ті  очі  голубі!
І  напишу  у  віршах  слова  усі  найкращі,
Сама  зроблю  листівку  із  пелюсток  троянд,
Провірю,  щоби  сльози  не  втрапили  нізащо  
До  сплетених  з  любов'ю  із  ніжності  гірлянд.
Вручу  біленькій  хмарці,  вкажу  твою  адресу,
Зроблю  я  їй  вітрило  зі  срібних  павутин;
І  попливе,  мов  лебідь  по  небесах,  як  плесу,
Збираючи  попутно  ввесь  сонячний  бурштин.
Прокинешся  ти  вранці  від  стуку  у  віконце,
Хмариночку  із  щастям  у  свій  упустиш  дім.
І  розцвіте  усмішка,  неначе  тепле  сонце,
І  порадіє  серце    даруночком  моїм!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395343
дата поступления 25.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Любов Ігнатова

Під вальси Шопена

Під  вальси  Шопена  скривавлю  кришталь,
І  вимкну  набридливе  світло,
Погляну  на  місяця  диво-грааль,  
Не  раз  обцілований  вітром...
До  нього  я  келихом  дзвінко  торкнусь,-
А  він  у  напій  кине  зірку...
Солодке  вино  і  кохання  комусь-
Для  мене  воно  уже  згіркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395558
дата поступления 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013


Юля Фінковська

Затишшя перед бурею

Час  і  відстань  тепер  врешті  квити,
Ділять  віршо-прощання  на  віршо-відрізки.
Кава  стигне,  коли  її  ні  з  ким  пити,
Серце  стигне,  коли  просто  ні  з  ким.

На  сніданок  –  фруктовий  смузі,
І  хронічні  віконні  бронхіти.
Книги  справді  –  найкращі  друзі,
Шкода  тільки,  не  вміють  гріти.

Пишуть  вкотре  листи  тихі  крики,
Без  присвят  та  адрес  на  зворотах.
В  когось  там  гірко  пахнуть  гвоздики,
В  мене  ж  завжди  троянди!  В  блокнотах…

І,  надкушений  тишею  хмурою,
Телефон  скавулить  про  зворотність.
Бо  затишшя  –  лише  перед  бурею,
А  без  бурі,  це  вже  –  самотність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395341
дата поступления 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013


Осіріс

Весіннє навіяне

Розходилась  весна  цвітограєм  в  саду.  
Між  буяння,  хмільний  я  по  травах  іду.
Вітер  теплий  в  лице.  Джміль  смугастий  навстріч  -
Золочений  клубок  у    янтарнім  меду.

Пломінь  макових  глав    по  долинах  врозтіч.
Верби  пасмом  лози  доторкнулися  пліч.
Привіталась  ріка    водяним  бурунцем,  
Запаливши  лілей  зорелистових  свіч.
 
Хмар  легесенький  пух  одягнувши  чіпцем,
Сонце  ніжить  хліба  восковим  промінцем…
Я  в  ромашковий  став  запірну  находу,  
Де  гарцює  розмай  молодим  жеребцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395176
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013


kulbabka

Січневий ранок

На  круглих  п'яльцях  сивої  зими
Січневий  ранок  вишив  павутиння
Лопоче  сніг  пухнастими  крильми
Між  покривал  густого  хмаровиння.

І      обважнілий      кущ      горобини́
З  багряних  грон  обтрушує  серпанок.
Ледівками*    застигли    теплі  сни,
Туманний  розпрозоривши  світанок.

Немов  міраж,  розтанула  весна,
Твої  сліди  в  заметах  захололи...
Ані      душі,    суцільна      білизна,
Печаль  моя  сьогодні  -  біле  поле.


*Ледівки  -  бурульки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата поступления 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013


Леся Геник

Краплини світанку…

***
Краплини  світанку  в  озерці  любові,
Шовкове  пелюстя  троянд...
І  серце  смакує  ті  краплі  ранкові,
Немов  найсолодшу  з  принад
Едемського  саду,  що  пахне  весною  -
Медова  спокуса  цвітінь...
І  кличе  мереживна  зваба  покою
У  купіль  –  п’янку  глибочінь,
Де  сонце  у  кожному  вирині  -  щастя!
Де  небо  -  розхвилений  птах...
І  тане  трояндово-пінне  причастя
Блаженством  на  стиглих  вустах...
(23.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394923
дата поступления 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013


Осіріс

Місяць над лиманом

Заспокоївся  день  у  тенетах  нічної  зорі.
Тіні  сонних  дібров  розляглися  між  степу  німого.
Над  лиманом  мілким,  в  діамантовоокій  горі,  
Виповз  місяць  старий  у  оглядних  обіймах  нового.

Опустився  на  трон,  скреготнув  боязким  куликом,  
Сіро  глянув  в  поля,  із-під  брів  кудлатеньких  хмаринок.    
Збиті  ноги  його,  обгорнув  золотим  ліжником
Тонколикий  юнак,  пропонуючи  тихий  спочинок.

І  старий  задрімав...  Журавлем  оксамитових  снів,
Повернувся  туди,  де  у  повні  змагався  з  світилом.
Стерши  грані  тонкі  між  ночами  і  спалахом  днів,
Гордовито  снував  по  безмежжю  промінним  вітрилом.

Закололо  в  ядрі,  підступила  до  горла  печаль,
Полетіла  душа  зорепадом  у  зморені  трави…
На  престол  сів  юнак.  Заіскрився  на  хвилях  кришталь,
Обеліском  сяйним  короля  ясночолого  слави.    
   
Вільнолітний  орел  –  пустотливо-легкий  вітерець,
Верховіттям  тополь  присягнувся  новому  світилі.  
Очеретом  мотнув,  як  загривком  гнідий  жеребець
І  розливом  майнув  по  м’якому  привіллю  ковилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394354
дата поступления 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013


Ярослав Дорожний

***

Горизонт  сутеніє  у  сивих  верхів’ях  дерев,
Налітають  ворони  на  Вечір  із  криком  сварливим.
А  на  греблі  нестримних  Зітхань  –  веремія  і  рев.  
Поміж  тисячі  крапель-облич  десь  угледиться  диво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394429
дата поступления 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.01.2013


Юля Фінковська

Коханому:)

В  нас  на  правих  долонях  
по  три  лінії,
До  нестями  схожих.
Нас  зима  не  реінкарнує  
інеєм
У  простих  
перехожих.
Я  завжди,  як  невинна  
дитина,
Защіпатиму  тобі
 сорочку.
І…народжу  для  тебе  
сина,
Тільки  спершу  –  
дочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394063
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Леся Геник

Не дійду до тебе, не дійду…

***
Не  дійду  до  тебе,  не  дійду  -
Сила,  мов  міраж,  не  надто  вірна...
Віхола  в  зимовому  саду,
Віхолі  душа  моя  покірна.

Хоч  і  ясен  у  любові  цвіт,
Пелюстинок  щастя  не  торкнути.
Насипає  поблизу  воріт  
Ніч  самотня  мерзлої  цикути.

Тільки  й  того  -  лагідна  свіча
Серце  заколихує  дражливе,
Де  сопить  маленьке  дитинча
У  колисці  сонячної  зливи.

Наймиліша  і  найважча  мить
Під  покровом  вишньої  надії...
Віхола  в  душі  моїй  сурмить,
Віхола  в  саду  моїм  сивіє...
(16.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


kulbabka

Просилася до хати заметіль…

Просилася  до  хати  заметіль,
А  я  її  до  себе  не  впускала...
Мело  снігами  щедро  звідусіль,
Зима  стелила  білі  покривала.

Просилася      у    душу      самота,
Плющем  отруйним  потайки  душила,
А      я      густі      засіяла      жита
І  над  проваллям  випростала  крила.

Перехитривши    пастку    гіркоти,
Сховала  смутку  крапельки  солоні,
Допоки    в    серце    не  постукав  ти,
Насипавши    весни    мені  в    долоні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата поступления 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Юля Фінковська

Атлас болючої тиші

Одягаєш  усмішку,  як  штучну  щелепу,
Коли  щось  тебе  рве  на  дрібненькі  частини.
Серед  цього  сухого  людського  степу,
Тобі  нікому  навіть  очищати  цитрини.

Тихо-тихо,  і  чути,  як  шкребуть  циферблати
Гострі  стрілки,  що  проколюють  час.
Як  і  все  в  цьому  світі,  потребує  оплати
Тонкошкірих  ілюзій  білий  атлас.

Біль  спочатку  кусає  шоколадне  волосся,
Доки  очі  та  руки  ще  солодко  сплять.  
Бо  про  допомогу  ж  ніколи  не  просять,  
Про  неї  найчастіше  мовчать.



Фото  by  Julia  Voloska
http://vk.com/public44763458

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393760
дата поступления 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013


Віда Вансель

Ніч заплела півнеба в довгі коси (Любочці Ігнатовій)

Ніч  заплела  півнеба  в  довгі  коси,
Котрі  дощем  спустила  до  землі.
Долоні  тягне,ранок  вона  просить,
І  очі  чомусь  в  ніченьки  сумні.
Просила  ранок  трохи  зачекати,
Бо  на  підлозі  в  мене  нічка  спить.
Хотіла  я  ій  ліжко  розстеляти,
Бо  в  неі  ще  й  спина  уся  болить.
Вляглася  на  підлозі,задрімала,
Дві  зіроньки  тримала  ще  в  руці.
А  потім  іх  мені  подарувала,
А  я  дарую  Любочко  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393393
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Осіріс

Сонце між трав

Дивлюсь  на  захід,  що  сідає  в  трави,  
Тепла  вбираю  промінці  останні.
Струмує  вечір  у  баскім  сюрчанні,    
На  тлі  кружала  сонної  заграви.
 
ТрункІ  меди  полинової  жовчі  
Вплелися  у  колосся  типчакові.
Алтеї  грамофончики  шовкові
Мигтять  в  гущаві  ніби  зори  вовчі.

Наляканий  пирій  вщетинив  бані,
Де  оселилась  бірюза  волошок.
Стручками  вушок,  заячий  горошок
Дрижить  втаївшись  у  сухім  шафрані.

Лиш  скіфський  залізняк,  неначе  корок,
Злетів  списАми,  окровивши    глави…
Та  пектораль  померхлої  заграви,
Сховав  в  кургані  непроглядний  морок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393380
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Юля Фінковська

Розмандаринене сонце

........
Сонце  розділяло  проміння  на  мандаринові  дольки,
І  жбурляло  під  ноги  консервованим  сном  перехожим.
Хтось  від  снігу  старався  втекти  під  крило  парасольки,
Щоб  хоч  раз  у  житті  побути  ні  на  кого  не  схожим.

Сонце  вперто  сліпило  і  вдавало,  що  тепла  вже  не  має,
Мандариново  падало  дольками  на  півсонні  асфальти.
Хтось  писав  гучні  оди  теплій  ковдрі  і  меду  із  чаєм,
Загортаючись  по  самі  вуха  в  кашемірові  пальта.

........
Сніжинки  інфікували  людей  слабкою  вірою  в  диво,
Цілували  дощенту,  розсипали  по  спинах  мурашки.
Бо  зима  -  це  насправді  до  божевілля  красиво,
Якщо  гріють  не  тільки  шарфи  і  розпарені  чашки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392448
дата поступления 14.01.2013
дата закладки 17.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.01.2013


kulbabka

Зимове затишшя

Згорнула  крила  віхола  дзвінка,
Гучні  вітри  втомились  завивати
І  срібнокоса  річенька  прудка  
Між  берегів  засніженої  вати

Порозсипала      кучері      дрібні,
Під  кригодзвін  витьохкує  врочисто.
Сріблясті  рибки  плещуться  на  дні,
Мов  лоскотух*  розсипане  намисто.

Ще  стільки  днів  лишилось  до  весни,
Ще  стільки  часу,  мабуть,  до  відлиги!..
А  вже  природа  теплі  бачить  сни,
Сира  землиця  дихає  з-під  криги...

І    вже    плекає    паростки    тугі:
Як  завесніє  -  вироїться  сила!
Колачик  сонця  виринув  з-за  гір,
Допоки  крила  віхола  зложила.





*Лоскотуха  -  русалка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393300
дата поступления 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013


Леся Геник

Прийди…

***
Прийди  до  мене  якось  опівночі,
Коли  у  вікна  сяєво  зірниць
Несуть  на  крилах  піднебесні  зодчі
Краплинами  дражливих  таємниць.

Постукай  легко  в  тулумбасні  двері,
Котрі  ніяк  не  стишаться  до  сну
І  я  тебе,  зустрівши  у  партері
Своєї  мрії,  ніжно  пригорну.

Торкну  уста,  солодші  марципана,
Блаженствуючи  серцем  угорі,
Допоки  ясноока  звабна  панна
За  садом  не  запалить  ліхтарі.

Допоки  роси  не  засіють  перли
Під  обеліском  ранішніх  кущів  -
І  ти  розтанеш  тихо  менестрелем,
Закутаним  у  сивому  плащі...
(14.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392637
дата поступления 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013


Леся Геник

Осипано надії…

***
Осипано  надії  кришталеві
У  по́січ  листопадної  пори...
Кричала  я  своєму  журавлеві:
Мене  ув  ірій  теплий  забери!

Де  сонце  не  мізериться  під  вечір,
Де  зорі  як  не  в  небі,  то  в  душі,
І  шаль  зо  світла  трепетно  на  плечі
Щораз  ляга,  коли  дійдеш  межі.

Та  не  почув...  І  в  далечі  зміліли
Жадані  крила,  наче  сивий  дим.
На  аркуші  юдольні  заметілі
Штрихує  доля  олівцем  простим.

А  я  дивлюсь  на  лінії  безтонні,
Немовби  колір  багну  віднайти...
З  чужинної  холодної  безодні
Пожухлий  день  запалює  листи

І  ті  золою  стеляться  на  руни,
Де  в  листопади  вкутана  печаль.
Дрижать  у  серці  безнадійні  струни
Так,  ніби  розбивається  кришталь...
(16.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392884
дата поступления 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013


Леся Геник

Ранкове

Цукрове  плесо  хмар  у  небесах,
А  в  ньому  павутинчасте  проміння  -
Світанно-зодчі,  сливе  чудеса,
Де  сонце  озолочує  склепіння
Величного  прахраму  угорі...
І  перший  зов  од  сонної  пташини
Між  пахкотливі  сиві  димарі,
Що  забрели  у  тиняві  долини,
Де  ранку  жайвір,  наче  пастораль,
Звивається  над  вербами  спросоння...
На  пальцях-вітті  росяна  вуаль
І  росяні  краплинки  з  підвіконня
В  горнятку  чаю  -  день  уже  новий
Зове  у  світлу  далеч  за  порогом
І,  потягнувшись  дужими  крильми,
Рушає  серце  в  путь  незнану  з  Богом...    
(14.01.13)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392328
дата поступления 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013


Осіріс

Невірний любчик

(або  зима  на  херсонщині)

Розкуйовдилась  туманом,
Ніч  січнева,  від  кохання.
Заманив  її  обманом  
Студінь  й  кинув  на  світання.

Перепілками  шукали
Очі  слід  між  сухостою,
Та  стежки,  південні  шквали
Вмили  талою  водою.

Вороном  злобила  брови,
Дзвінко  лисом  голосила,
Забрела  у  глиб  діброви,
Впала  під  гілля  безсила.

А  між  сутінків,  знов  любчик
Ніжив  стиглою  рукою,  
Нічки  осріблений  чубчик,
Що  вербився  над  рікою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391667
дата поступления 11.01.2013
дата закладки 12.01.2013


Леся Геник

Різдвяне

Нехай  зарясниться  надією  день  -
Пташине  дзвінке  поголосся.
Вертепною  стезею  радість  іде,
У  дУші  -  багате  колосся!

Родинне  свічіння  у  вікнах  життя
За  дрібкою  віри  на  вишнє.
Крокує  спроможно  у  далі  звитяг
Сьогоднішнє  -  вічне  -  колишнє...

І  тягне  долоні,  і  сіє  зерно
Оселями  віщого  духу.
Праотчо-небесне  святе  полотно
І  голос,  і  віряне  вухо...

Парує  морозно,  зоріє  у  вись
Надибана  милість  єднання.
Вертепна  надіє,  іди,  не  спинись
В  покорі  чиє́гось  вигнання.

Засвічуй  зірнисто  серця  і  думки,
І  днини,  і  ночі  світанно!
Кутею  -  спасіння,  свічінням  -  роки,
Так  світло,  так  чисто,    різдвяно!
(20.12.12)
******************
З  Різдвом  Христовим!
******************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390986
дата поступления 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


kulbabka

Сніжним барсом…

Сніжним  барсом  на  білий  поріг
Підповзає  мереживний    ранок,
З  гострих  вух  у  розпушений  сніг
Легко  струшує  срібний  серпанок.

Розчинились    різдвяні    вогні,
Мов    цукати    у  глечику    ночі,  
Теплим  спогадом  світять  мені
Твої    сяйвом    наповнені    очі.

І  дзвінким  перестуком  слова
Шелестять  у  шкатулці,  мов  перла.
На    світанку    трембіта  Різдва,
Небеса,  мов  перину,  роздерла.

І      такої      легкої,    як    пух,
На    поріг    намело    сніговиці!
Щедрий  ранок  накинув  кожух
Зацілованій      вітром      осиці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата поступления 07.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Рижулька

ЖІНКА-ОСІНЬ

Вона  упевненою  йде  ходою,
В  її  очах  -  глибока  неба  синява,
Руде  волосся  по  спині  спада  рікою,
Солодкі,  наче  мед,  її  слова.

Калинові  вуста  її  п'янкі
Зчаровують  своїм  солодким  трунком,
Округлі  перса  звАбливі  й  м'які,
Лиш  вкриті  павутиною-серпанком.

Вона  то  приласкає  вмить  теплом,
Щоки  торкнеться  ніжною  рукою.
А  потім  охолодить  вмить  дощем,
І  у  тумані  зникне  десь  імлою.

Своєю  вродою  і  зрілістю  краси
Заполонить  усі  думки  й  твої  надії.
Буде  приходити  в  твої  солодкі  сни.
Її  ж  не  втримаєш.  Піде.  Лишивши  тільки  мрії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372829
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 09.01.2013


Рижулька

ЗИМА-ШАЛУНЬЯ

Зима  -  красавица-шалунья,
Закутавшись  в  пушистый  мех,
Рукой  махнула,  как  колдунья,
И  всё  покрыл  исскристый  снег.

Замысловатые  узоры
Творит  морозом  на  стекле.
Метель  притягивает  взоры,
Когда  летает  на  метле.

С  детьми  в  снежки  она  играет,
Утехи,  радость  им  даёт.
И  все  желанья  исполняет,
Когда  приходит  Новый  Год.

И  хоть  шалит  она  без  меры,
Её  нельзя  не  полюбить,
Преображает  мир  весь  серый  -  
От  этого  душа  парит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387904
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 09.01.2013


НАДЕЖДА М.

Підняв повіки ранок неохоче…

Цей  вірш  дарую  моєму  постійному  читачу    Миколі    Салтану  
   http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=15757
за    чудову  підтримку  моєї  поезіі,    її  розуміння,  за  співпереживання.
Дякую  вам,  Колю,  за  вашу  добру,  чутку  душу.  Цей  вірш  уже  не  сумний...

------------------------------------------------


Підняв  повіки  ранок  неохоче.
Очима  подививсь  на  білий  світ.
Проміння  рано  так  чомусь  лоскоче..
Хіба  проспав?...  Вставати  швидше  слід!

Ось  вже  проміння  весело  заграло.
І  хмари  загорілися  вогнем...
А  небо  все  пашіло,  розцвітало.
Вітало  все  з  новим  прийдешнім  днем.

Дерева  шепотіли  між  собою.
Даремно,  що  безлисті,  та  ж  живі.
Вони  були  зворушені  красою.
Стояли,  як  на  варті  вартові.

Та  що  це?  Промінь  стрибнув  у  віконце.
Пірнув  до  мене  в  ліжко  залюбки.
А  я  сміюсь  й  ховаюся  від  сонця.
Воно  ж  мене    знаходить  все-таки.

Цілує  мої  коси  і  обличчя.
Лоскоче...Я  п"янію    без  вина.
А  я  сміюсь  і  закриваю  очі...
Оце  тобі  ранкова  дивина!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390959
дата поступления 09.01.2013
дата закладки 09.01.2013


Окрилена

Різдвяник

В  зимовій  тиші  
білий  серпантин
вплітається  в  волосся,  тане  
між  пальців  -
небо  ніжністю  краплин.
Ковток  глінтвейну,  
солодко  і  пряно….

І  щось  веде  
до  Ваших  сновидінь,
і  смак  кориці  
в  спогадах  не  в’яне.
Тепло  вікон  
торкається  колін  -
цвіте  в  кімнаті  
полум’ям  різдвяник.  

І  наче  сон,  
і  наче  наяву….
Таємний  задум  
втілиться  на  ранок.
Як  сонцю  
ми  радіємо  Різдву,
палахкотить  урочисто  
РІЗДВЯНИК.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390277
дата поступления 06.01.2013
дата закладки 08.01.2013


НАДЕЖДА М.

Даремно ще шукать ключі лелечі…

Засипав  сніг  жасмін  по  самі  плечі.
Нащо  тут  сум?  На  те  ж  вона  й  зима.
Даремно  ще  шукать  ключі  лелечі,
Бо  в  зиму  не  повернеться    весна.

І  верби  похилилися  від  снігу.
Бурульки  виглядають  із-під  стріх.
Та  серце  все  чекає  на  відлигу,
Щоб  знов  почути  голос  твій  і  сміх.

А  снігу  намело  вже  по  коліна.
Та  як  знайти  до  тебе  вірний  шлях?
Щоб  знов  згадалась  пісня  солов"їна,
Щоб  сум  мій  розчинився  у  піснях...

Ось  вітер  колихає    гілки  клена.
Сніжок  повільно  падає  до  ніг...
В  моїх  думках  країна  та  блаженна,
Яку  і  ти  покинути  не  зміг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 07.01.2013


Томаров Сергей

Загуляла весна за горами

Загуляла  весна  за  горами,
Приютил  ее  климат  чужой  
И  хрустит  вешний  снег  под  ногами,
Знать  довольна  природа  зимой.

Не  летят  с  юга  первые  птицы,
Голосами  не  рвут  небеса,
Солнце  вялое  в  тучах  ютится,
Загрустили  поля  и  леса.

Как  тоскливо  без  звонкой  капели,
Без  журчания  талых  ручьев...
Дни  зимы  ведь  давно  пролетели,
Серый  воздух  искрится  готов...

Мы  сердцами  льда  прочность  нарушим,
Туч  на  север  направим  полет,
Блажь  зимы  солнцем  ярким  разрушим;
Возвращайся,  наш  край  тебя  ждет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390120
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Fragola

Одна коротка вимріяна ніч

Одна  коротка  вимріяна  ніч.
Розхристана,  задимлена  ялинка.
Сп`яніння  чи  то  повний  параліч
Від  бесіди  без  сну  та  відпочинку.

Крізь  дзвін  бокалів,груддя  привітань,
Та  паузи  похмільного  світанку
Барвінки  непоставлених  питань
Навколо  нас  розкинули  альтанку.

Тумани  -  до,  а  після  -  снігопад.
І  тільки  ніч,  коротка  і  невпинна.
Бо  завтра  ця  мелодія  сліпа  
У  спогадах  загинути  повинна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390112
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


kulbabka

Різдвяна ніч

Таких    зірок    нападало  у  двір,
Хоча  би  кілька  вкинути  в  торбину!
Вергає  сяйво  місяць,  мов  факір,
На    снігову    розпушену    перину.

Стрункі  ялини  в  муфти  хутряні
Сховали  віти,  срібно-пелехаті,
Розквітли  мальви  білі  на  вікні,
А  поміж  ними  -  ластівки  чубаті.

В  небесну  бязь  клубочаться  дими,
Мов  сива  хата  пасма  розпустила.
Понад  крихким  мереживом  зими
Різдвяний  янгол  випрозорив  крила.

А  в  хаті  вже  пристелено  обрус  -
Свята  Вечеря  кличе  до  почину
І    немовлям    усміхненим    Ісус
Благословляє  радісну  родину.

Дрібні  зірниці  світяться  в  імлі,
Немов    ясні    начищені  таре́лі
Крокує  ніч  різдвяна  по  Землі
І    загляда    до    кожної  оселі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Осіріс

Лілея крижаного сонця

В  блакиті  сяйній  льодяних  небес,
Розквітнула  лілея  сонцелика.  
Поміж  хмарин,  на  безголоссі  плес  
Закарбувалась  влада  її  дика.
Той  гордовито  захопивши  трон,
Сіяє  в  незворушнім  ореолі,
Над  плетивом  акаційових  крон,
Що  в  безнадії  одубіли  голі.
Позбавлені  щедроти  співчуття,
Її  пелюстки  проливають  холод.
Заклепують  ставочки  в  окуття
Мов  крижаний  жорстокосердний  молот.
Лише    джмелі  арктичних  хуртовин  ,
Стривожать  квітку  спотайна  набігом,
Коштовний  пил  з  душі  її  глибин,
Обсиплеться  на  верболози  снігом.
Веснітиме  лілея  до  зорі…
На  обрії  погублять  диво-вроду,
Вечірнього  орлана  пазурі,
Рубіном  окропивши  тло  заходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389947
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


Любов Ігнатова

Мамині руки

Я  поцілую  руки  зморшкуваті,
Сльозами  змию  їх  одвічну  втому.
Вони  мене  любили  колисати,
Вони  мене  завжди  чекали  вдома.
В  них-  джерело  нестерпної  любові-
Воно  не  всохне,  скільки  ти  не  пий!
В  них  сни  дитячі  тепло-кольорові
З  віночка  материнської  весни.
Ці  руки-  щедре  сонячне  проміння,  
Що  тіні  проганяє  із  чола,
Витягують  із  пазухи  каміння,
Щоб  дихати  вільніше  я  могла...
Я  поцілую  мамі  ніжно  руки,
Сльозами  змию  їх  одвічну  втому...
Як  добре,  що  завжди  після  розлуки
Вони  мене  стрічають  радо  вдома!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389979
дата поступления 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.01.2013


Осіріс

Січневий ранок

(друзям,  замість  привітання  з  Новим  роком)          

Дражнить  сонце,  між  хмаринок
Визираючи  промінно.
Лози  в  кришталі  ворсинок,
Прихилилися  уклінно.  
Розтинає  дзвін  церковний
Блискотливу  неосяжність.
Вітер,  пил  здійма  коштовний,
Як  позов  на  антуражність.
Той,  плоїться  мов  зміюки
На  ставищі  задубілім.
В  очерет  вплітає  руки,
Що  сопе  у  сні  вицвілім.  
Колесо  млина  вцимбалить
Переливами  бурульок.
Білогриво  дим  повалить
Із  пічних  копчених  люльок.
Порідниться  з  табунами
Скакунів  хмаринок  бистрих…
Тінню  промайнуть  ланами,    
Крупи  рисаків  перистих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389673
дата поступления 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013


Мирослава Вихованець

НОВОРІЧНА НІЧ

Автор:  Мирослава  ВИХОВАНЕЦЬ

У  новорічну  ніч  прекрасну  та  ясну,
Коли  зима  дарує  всім  нам  казку
Вітання  Вам  найкращі  щиро  шлю
І  побажань  дарую  цілу  вʼязку.

Здоровʼя,  Вам,  із  чистої  роси  й  води,
Хай  збудуться  мрії  всі  й  бажання,
Не  знати  горя,  болі,  розпачу  й  біди,
Ані  жалю,  ані  скорботи  та  зітхання.

Хай  добрі  помисли  дарують  втіху,
Хай  звеселяють  душу  зорі-квіти,
Хай  колісниця  щастя  вручить  втіхи,
Щоби  назустріч  долі  бігти,  летіти.

Іскриться  хай  у  келих  удача,
Під  бій  курантів  в  новорічну  ніч
Добром  наповниться  хай  хата
На  віри  та  надії  радісний  той  клич.  

Достатку  Вам,  любові  та  тепла,
Щоб  світла  доля  завжди  в  Вас  була,
Щоб  молоділи  тіло  Ваше  та  душа,
Радійте,  ніч  новорічна  вже  прийшла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389376
дата поступления 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013


Оксана Смішко

Костер дымится…

Костер  дымится,  поднимая  руки,
В  молитве  кроткой  к  омуту  небес...
Уснули  птицы...  И  ночные  звуки  
В  себя  впитал  сосновый,  старый  лес...
Луна  зеркальным  диском  озарила
Во  тьме  едва  заметный  силует...
Незванный  гость,  ты  думаешь  простила
Тебе  бессонницу  своих  ушедших  лет,
И  первые  упрямые  морщины,
Холодную,  несмятую  постель,
Морозные  заснеженные  зимы,
Веселую  весеннюю  капель,
Бег  времени???  О,  не  проси  пощады  -
Молчи!  Перед  грозой  такая  тишь...
И  если  встретишся  со  мною  даже  взглядом  -
На  капище  любви  моей  сгорошь!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385772
дата поступления 18.12.2012
дата закладки 02.01.2013


kulbabka

Різдвяна казка

Така  погожа  світла  вись-
Вогні  горять,  немов    софіти,
А  ялинкові  пишні  віти
У  мерехтінні  зайнялись.
Хрумтить  скоринкою  сніжок
І  до  небесної  кошари
Зірок  прибилися  отари
Скубти́  шовковий  моріжок.
Витає  світлий  дух  Різдва:
Горять  лампадки  веселкові
І  пахнуть  пряники  медові,
Довкола  множаться  дива́.
Святочно  вкуталась  земля
У  тонкосрібну  павутинку,
З  долоньки  здмухує  сніжинку
Рожевокриле    янголя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата поступления 01.01.2013
дата закладки 01.01.2013


Леся Геник

Переддень…

У  переддень,  у  світлий  переддень
Гучного  свята  і  дзвінкої  мрії
Ялиця  притулила  до  дверей
Скуйовджене  вітрами  лісу  гілля.

А  ген  зі  сховку  глипа  мішура
І  червоніють  повнощокі  кулі  -
Передпора,  тремка  передпора
Позавтрашнього  в  золотій  шкатулі.

І  серце  жде,  принишкло  межи  віть,
Гадкуючи  тринадцятці  на  щастя,
Коли  злетить  з  числа  остання  сіть
І  пригубити  мить  висотну  вдасться

Та  наловити  жменями  зірок
З  розсипаних,  осніжених  феєрій.
За  дзеньком  дзеньк,  за  торком  чуйний  торк
Очікувано-вгаданих  містерій...

У  переддень,  у  теплий  передчас
Позавтрашного  радісного  свята
Звучить  мінорно  мрії  тихий  глас,
На  гіллі  білопінно  марить  вата...
(30.12.12)

************************
З  прийдешніми  святами  усіх!!!**********
************************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388862
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 31.12.2012


НАДЕЖДА М.

Тільки розуміть мене умій…

У  кімнаті  затишно  і  тихо.    
Атмосфера  радості  й  тепла.  
А  в  кутку  ялинка  -  скромна  втіха,
Що  із  лісу  в  хату  забрела.

І  вогнями  радісно  заграла.
Незабаром  прийде  Новий  Рік.
І  надії  наші  прикрашала:
Хай  добро  з  ним  стане  на  поріг.

У  каміні  затріщали  дрова.
За  столом  сиділи  я  і  ти.
І  літала  тиша  тимчасово.
Ми  хотіли  від  усіх  втекти.

Я  до  тебе  ніжно  прихилилась.
Ти  чомусь    захвилювався  у  цей  час.
Ти    сказати    й  слова  не  осміливсь.
Та  нічого.  Вогник,  щоб  не  згас.

Та  для  чого  тут  слова  високі,
Коли  ти  зі  мною,  любий  мій!
Тобі  рада,  ніж  словам  солодким.
Тільки  розуміть  мене  умій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388740
дата поступления 30.12.2012
дата закладки 30.12.2012


Ляля Бо

наймиліший у Світі янгол (озвучене)

наймиліший  у  Світі  янгол  
десь  на  іншому  боці  тиші  
поміж  трав,  ластів'ят  і  світла
відчуває,  в  якому  ритмі

затріпоче  у  мене  серце,
коли  згадую  ненароком
скільки  неба  в  його  зіницях!

наймиліший  у  Світі  янгол  
мені  сниться...

коли  хмари  перед  грозою
приміряють  сіру  одежу
він  із  Раю  приносить  сонця...
наймиліший  у  Світі  янгол  

не  чекає  зайвих  пояснень,
як  печаль  продірявить  душу
гострими  спицями...

наймиліший  у  Світі  янгол  
все  ще  сниться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273430
дата поступления 03.08.2011
дата закладки 29.12.2012


Ляля Бо

Незавершені вірші

Незавершені  вірші  -  мої  надкушені  яблука.  
Я  блукаю  цим  містом,  як  бомж  нічним  супермаркетом.
Поскладала  в  конверти  сни,  облизую  марки,
Щоб  відправити  завтра  тобі  їх  поштовим  зябликом.

Я  хворію  на  малослів"я  і  марнослав"я,
І  на  літеру  "я",  себто  псевдоважливість  его.
Через  пальці  стікає  лава  рядами  клавіш...
Щоб  придумати  світ,  не  конче  бути  стратегом.

Щоб  писати  про  Бога  не  треба  бути  апостолом.
По  столовій  ложці  пудри  на  кожні  мізки:
Бачиш,  як  воно  є  -  уже  й  воювати  нізким,
Всі  такі  "неповторні",  що  бути  "складним"  -  просто.

Простір  міста  цього  -  містерія  дилетантів.
Захлинаючись  в  місиві  масок  зі  штампом  "профі",
Спроба  мати  себе  подібна  до  катастрофи.
В  місті  равликів  тільки  римованим  строфам  можна  літати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата поступления 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012


Юля Фінковська

Залиште відстань мапам

Тобі  цікаво,  який  смак  в  колючої  розлуки?
Це  коли  пригадуєш  свіжість  його  зубної  пасти.
А  ти  колись  летіла  подумки  в  чиїсь  руки,
Зовсім  не  думаючи,  що  можеш  боляче  впасти?

А  ти  колись  лишала  душу  на  вокзалі,
До  чергового  ваших  пальців  воскресіння?
Проводила  очима  по  зірок  емалі?
Розлука  –  це  взаємозцілене  терпіння.

Вам  так  цікаво,  який  у  чекання  запах?
Їдкий.  Кусає  десь  за  комірцями…
І  неважливо,  скільки  цифр  на  ваших  мапах,
Важливо,  чи  стежки  є  між  серцями!

Важливо,  чи  ви  вивчили  маршрути,
Щоб  бігти,  обминаючи  каміння.
Розлука  –  це  два  рівні  парашути:
Якщо  міцні  –  рятують  від  падіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388654
дата поступления 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012


Окрилена

Ласкавий…

Чалапав  сніг,  почовгував  ногами,
ліпив  дашок  із  льоду  над  вікном.
А  потім  щедро  сипав  пластівцями,
в  тумані  розливався  молоком.

Блищать  на  шубці  ґудзики  у  хвої  -
то  вітер-швець  від  шишок  насінин
понасипав  як  бісеру.  Горою
скотивсь  на  санках  спілий  мандарин.

Запахло  чаєм  липовим  і  воском,
латаття  біле  плавиться  на  склі.
Від  хуртовин  лишились  відголоски…
Ласкавий  сон  муркоче  у  теплі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386969
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 29.12.2012


Дід Петро

МРІЙНИК (жартівливі вірші)

Вже  півдня  дошкуляє  дощем,
А  ти  ходи  за  молотарками.
Аби  вшкварило  небо  борщем
І  пиріжками  зі  шкварками...  

Набрид  цей  дощ!  
Січе  й  січе!
Пішов  би  борщ
І  каша  ще.

А  під  кінець
Пішов  кисіль,
І  буханець,
-  не  треба  сіль!

Не  треба  солі
У  чистім  полі.                                              27.12.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388357
дата поступления 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012


Вразлива

Не разом

Скрипіли    на    морозі    ліхтарі,
 А  хурделиця    в    вікна  заглядала.
 Тепло    в    квартирі    ніхто    її    не    захотів
 Впустить,  ідилія    біля  камину    панувала.
                           В    кімнаті    затишно    запалена    свіча,
                           Яскравими    гірляндами    ялинка    вигравала.
                           Стук    в    шибку    та    засунув    штору    Ти
                           Відгородився,  хурделиця    плачучи      кричала.
                                       Не    зрозумів,    шо    за    дверима    Я    стояла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388315
дата поступления 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012


Любов Ігнатова

Зимовий сад

Зимовий  сад-  замріяний,  принишклий-
Як  у  музеї  воскових  фігур.
Лиш  зрідка  потривожить  його  мишка,  
Чи  пролетить  наляканий  снігур.
Він  бачить  сни  у  пору  снігопаду.
Про  весну  вічно  юну  і  дзвінку,  
Про  солов'їно-місячні  балади,
Про  яблуні  в  квітучому  вінку.
І  шкода  рушить  білосніжну  тишу...
Дістану  сонце,  спутане  гілками...
І  в  пам'яті  місцинку  я  залишу  
Для  ковдри  снігу,  вкритої  слідами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387647
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 28.12.2012


Любов Ігнатова

Моя сусідка

Моя  сусідка,  вже  старенька  бабця,
Життя  поклала  на  вівтар  села...
Тепер  он  шкутильгає  в  старих  капцях-
На  нОві  заробити  не  змогла...
Ще  пам'ятає  в  "паличках"  зарплату-
Навіщо  гроші  людям  у  селі?
І  як  ночами  будували  хату,
Чи  обробляли  клаптики  землі...
Як  кланялася  голові  колгоспу,
Щоб  донечкам  її  "бумагу"  дав-
Поїхать  вчитися  було  не  просто:
Хто  народивсь  тут,  тут  і  помирав...
Від  здоєних  корів  німіють  руки,
І  ледве  землю  міряє  ногами,
Та  ще  знаходить  сили  щоб  онуків
Почастувать  із  печі  пирогами...
Усе  її  багатство-то  картини,
Що  дівкою  на  посаг  вишивала,
Старенька  під  соломою  хатина,
І  пісня,  що  за  обрії  злітала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388139
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 28.12.2012


Променистий менестрель

Різдвяний сніг

Лапатий  падав  сніг,
Скрипів  під  кожним  кроком  –
З  кутею  майже  біг,  
Христа  Різдвяним  роком…
Як  се  давно  було,
Та  як  заблизько  серцю.
О  ріднеє  село  –
Твій  спомин  щемом  в’ється…

…До  дядини  добіг,
Хустину  розв’язала,…
Хвалила,…  ще  пиріг
Свій  теж  туди  поклала;
А  в  двері  вже  юрба
Із  гомоном  веселим,
Йде  здравиця,  сівба  –
То  радість  світом  стелить:

«З  Різдвом  Христовим  Вас,
Зі  снігом,  урожаєм  –
Хай  буде  все  гаразд
Над  України  краєм!
І  біди  пройдуть  всі
І  щастя  приголубить,
І  спокій  у  душі
Вас  поцілує  в  губи».

Лапатий  знову  сніг,
Хоч  і  часи  надворі
Не  ті,…  лише  у  сні
У  тім  зірковім  морі
Я  привидом…  знайду
Стежини  в  завірюсі  –
Кутю,…  й  життя  в  меду,
В  Різдвянім  Світла  крузі…

04.11.2009р.
 
ІіЇїЄєҐґ́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387072
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 27.12.2012


НАДЕЖДА М.

На відстані у сотні кілометрів…

На  відстані  у  сотні  кілометрів,    
Думками  можна  швидко  долетіть.  
І  здасться  оця  відстань  сантиметри,  
Щоб    душу  у  руках  твоїх  зігріть.    

Ти  обійми  й  впусти  її  до  серця.    
Далекий  шлях  долає  недарма.
Хай  розповість,  як  важко  їй  живеться,
Коли  на  серці  мряка  і  зима.

І  ось  думки  летять  по  бездоріжжю.
І  став  крихким  і  ненадійний  лід.
І  б"є  холодний  вітер  по  обличчю.
Вже  крила  утомились:  треба  вбрід.

Думки  мої!  Не  треба.  Зупиніться!
Можливо,  вас  там  зовсім  і  не  ждуть?
Мої  ж  такі  уперті,  схаменіться!
Ви  можете  розпуку    там  здобуть...

Та  від  думок  душі  уже  відлига.
Струмочки,  як  весною  жебонять.
І  тане  потихенько  уже  крига.
Ну  що  ж,  летіть!  Не  буду  зупинять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388082
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Таня Сугай

Ми

Ми  з  тобою  згубили  свої  грішні  неправедні  совісті.                                                                                                                            Ми  буваєм  нестримні,  навіть  інколи  трохи  розбещені.                                                                                                    Ми  ідемо  алеями  злої,  холодної  осені.                                                                                                                        Ми  в  забутих  словах,  у  брехні  своїй  зрадженій  плещемось.                              

Ми  застрягли  в  пітьмі,  мов  в  стіні  кам’яній  замуровані.                                                                                                                    Мовчимо  та  говорим  собі  невідомими  жестами.                                                                                                                                              Ми  так  хитро  вдаєм,  що  собою  до  краю  захоплені.                                                                                                                                            Ми  брехали  завжди,  та  вдавали,  що  були  чесними.

Ми  з  тобою  ішли  неосяжним  космічним  простором.                                                                                                                            А  любов  у  серцях  залягла  піщаною  пустелею.                                                                                                                                      Мені  в  ноги  довіра  уп’ялась  колючкою  гострою.                                                                                                                  Зрозуміла,  нарешті,  що  була  сліпою  й  упертою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388057
дата поступления 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012


Юля Фінковська

В неї сяяли очі.

Ти  їй  квіти  під  ноги  –  оберемками.  Улюблені  маки,
Без  гірких  порівнянь  із  колишніми:  краща  чи  гірша.
Ти  їй  небо  на  плечі,  без  уваги  на  всі  зодіаки,
А  вона  ж  не  читала  жодного  твого  вірша.  

Десь  від  подруги  чула,  що  ти  пишеш.  Словом,  поет,
Лікар  душ  чи  митець,  як  красиво.  В  неї  ж  очі  сяють.  
Всього  лиш.
Ти  шаблонно  всміхався  зі  шпальт  найновіших  газет,
Що  ти  робиш  так  близько  із  нею:  цукруєш  любов'ю  
чи  солиш?

А  вона  божеволіла,  коли  ти  забував  на  полиці  свої  ключі,
Бо  поети  приходять  до  Музи  спонтанно  і  йдуть  без  істерик.
Ти  вимолюєш  дозу  натхнення  в  тієї,  що  сьогодні  спить  на  плечі,
Завтра  буде  хтось  інший.  
А  в  неї  залишиться  порваний  криком  скверик.

Вона  вміла  чіплятися  поглядом  аж,  здавалося,  за  хребет,
Ти  знаходив  в  ній  щось  неземне  і  знаходив  для  неї  ночі.
Так,  вона  не  пишалась  дешевими  віршами  і  тим,  що  з  нею  –  поет.  
Їй  цілком  вистачало  пом'ятих  маків.  
А…  Ще  в  неї  сяяли  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387993
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012


Томаров Сергей

У зимнего неба душа распахнулась

У  зимнего  неба  душа  распахнулась,
Задвинуты  тучи  с  утра  в  горизонт,
Морозное  солнце  слегка  усмехнулось:
Как  ветер  снял  шляпу  -  галантный  виконт.

Затихла  пурга,  что  всю  ночь  бушевала,
Повысился  градус  в  воздушной  печи,
В  лучах  серебром  вся  округа  сияла,
Вот-вот  и  вернутся  с  зимовки  грачи.

В  ветвях  встрепенулась  шальная  пичуга,
Сама  не  желая,  нарушив  покой
И  наземь  упала  снежинок  кольчуга,
От  солнца  окрасившись  в  дождь  золотой.

За  рощей  послышались  птиц  переливы,
Задорная  песня  -  весенняя  снасть...
Уж  скоро  она...  Реки  выйдут  в  разливы,
Но  туча  открыла  вновь  снежную  пасть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387960
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012


Наталя Годун

Десь о пів на четверту…

Десь  о  пів  на  четверту.  Над  крівлями  купчиться  сніг,
потрапляючи  в  ніздрі,  рядном  запинаючи  рота.
І  бульварний  ведмідь  відчуває,  як  терпне  барліг,
а  в  зіниці  вгрузають  осколки  нудьги  і  нудоти.
Над  балконами  смеркне.  Гірлянди,  зірки,  ліхтарі
засвітились  усюди.  В  повітрі  духмяна  кориця
викликає  фантазми  про  теплий  святковий  пиріг,
що  бабуся  пекла  і  ховала  на  верхній  полиці.
Певно,  років  за  тридцять,  а  може,  і  всі  шістдесят.
Може,  то  не  бабуся  була,  а  дружина  чи  донька.
Он  вони  у  вітальні  навколо  ялинки  стоять,
а  за  ними  маячить  якийсь  чолов'яга  картонний
і  спливає  поверх  пирога  (три  розетки,  кайма).
Час  -  о  пів  на  четверту.  Затишшя.  Зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387943
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012


Дід Миколай

Налиймо чарчину

Налиймо  чарчину  по  самії  вінця,
Вже  промінь    зявився  у  сивій  імлі.
Пробився  крізь  хмари  у  наше  віконце:
Мо  доленька  впється  росою  на  склі.

Розкидані  в  світі,  як  ті  чаєнята,
Зневажених  предків  онуки  малі.
Впустили  істоту  у  батьківські  хати,
Тепер  наймитами  на  власній  землі...

Тож  випємо  чарку,  хай  буде  нам  гірко,
За  доленьку  сиву,  -  свої  звичаї.
Хай  котиться  пісня,  вже  наша  вечірка,
До  воленьки  -  річки  несе  ручаї.

У    Році    Новому    щасливої    долі,
Ще  нам  накурличуть  з  небес    журавлі.
І  вродить  ячмінь  і  пшениця  у  полі,
Ще    буде  в  достатку  у  нас  на  столі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387770
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012


Любов Ігнатова

Вип'ю кави…

Вип'ю  кави,  загорнусь  у  думку,  
Подивлюсь  в  заплакане  вікно...  
Пошукаю  в  віршах  порятунку-
Та  вони  розбіглися  давно...
Позбираю,  ніби  намистини,    
Нанижу  хоча  б  один  рядок...
І  піду  до  музи  на  гостини,
Щоб  сплелися  рими  у  вінок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387800
дата поступления 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012


та що пише

по дванадцятій

Коли  по  дванадцятій  і  воском  стає  часопростір
Коли  чорні  літери  стають  картинами  злості
Коли  голова  не  рахує  не  думає  плутає
коли  всі  думки  стають  кропив’яними  жмутами
коли  меланхолія  й  трохи  гарячки  в  тілі
коли  сухі  губи  уже  як  коса  посивіли
коли  хочеш  дихати  й  від  того  ламаються  кості
коли  по  дванадцятій  і  воском  стає  часопростір

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387515
дата поступления 25.12.2012
дата закладки 26.12.2012


kulbabka

Груднева ніч

Груднева  ніч.Барвиста  мішура
Міські  вогні,  підборів  перестуки.
Йдемо  удвох,  тримаючись  за  руки,
Мов  безтурботна  щира  дітвора.

Зимовий  килим  ковзає  з-під  ніг,
Тобі  за  комір  снігу  натрусило-
Який  чудний!(і  посміхаюсь  мило,
Так  неквапливо  струшуючи  сніг).

В  обіймах  ночі  змерзли  ліхтарі,
Розсипавши  медово-жовті  плями.
Уздовж  вітрин,  освітлених  вогнями,
Ми,  наче  дві  загублені  зорі,

В  застиглій  тиші  довго  снуємо,
Замерзлі  пальці  гріємо  вустами,
Дзвенить  повітря  свіже  поміж  нами,
Ох,  не  лякай  так  холодом,  зимо́!

Бо  що  нам  сніг,  мороз  чи  вітровій,
Коли  удвох,  замріяні  й  щасливі
Ми,  наче  зорі,  світло-мерехтливі,
Торкаєм  неба  кінчиками  вій!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Lapsi

«Нехай Зима Вальсує Безкінечно!»

Нехай  Зима  вальсує  безкінечно,
бо    щастя    теж    кружлятиме  із  нею,
тож  побажання  їй  я  шлю  доречно:
«Перетворись  же  знову  в  сніжну  фею!

Посип  же  снігом  на  світанку,
укрий  цю  землю  -  хай  дрімає,
а  я  стрічатиму  на  ганку,
весну,  що  в  мріях  десь  літає...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386599
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Тетяна Луківська

Верби…

Берізки,  тополі  і  клени,
Без  листя,  ну,  геть  роздяглись!
А  верби  жовтаво-зелені,
Уперто  за  руки  взялись…
І  зовсім  не  хочуть  скидати
Ошатне  у  сонці  вбрання,
Так  гордо  стоять  біля  хати,
Неначе  осіння  рідня.
Тремтливо    тріпочуть  листочки
В  завії  холодних  вітрів.
І  візерунком  в  сорочки
Лягає  осінній  мотив.
А  верби  сьогодні    не  плачуть,
Вони,  просто,  трішки  сумні.
Гілля  опустили,  неначе
Задумались  в  тихому  дні.
І  сльози  колишні  у  росах,
Згоріли  зірками    давно...
Зібрала    все  осінь  у  посаг.
А  вербам,  чомусь,  все  одно.
Вони,  наче  подихом  літа,
Пройшли  повз  осінню    сльоту.
І  загорнувшись  у  віти,
Листочки  готують  до  сну.
Забули  ,  напевно,  сердешні,
Що  хуга  зимова  в  порі.
А  вітер  сердито  у  клешні
Все  листя  збирає  в  дворі…
І  падає,  падає  тихо  
Вербова  краса  до  землі…  
Лиш  мить  …і  уже,  наче  вихор!
Сяйнула  зима  на  крилі.
Війнула  із  неба  пихато
Білявих  сніжинок  в  танок.
І  верби  мої  біля    хати
Сплела  у  зимовий  вінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Fairytale

Я б дивилася твої сни…

Я  б  дивилася  твої  сни,  наче  телесеріали,
Викидаючи  з  них  цілі  тонни  дурних  спецефектів.
Як  би  ми  не  хотіли,  та  нами  керують  вокзали.
Та  й  у  наших  думках  забагато  осінніх  дефектів.

Я  б  читала  усі  твої  сни,  як  класичні  романи,
Розбираючи  надто  складні  й  божевільні  сюжети.
Та  чи  винні  ми  в  тому,  що  всюди  -  ці  самообмани,
Що  життя  розділяється  лиш  на  занепади  й  злети?

Я  б  писала  про  всі  твої  сни  безкінечні  поеми
І  для  тебе  шукала  би  виключно  свіжі  ще  рими.
Бо  буває  і  так,  що  ламаються  всі  ці  системи,
Бо  буває  і  так,  що  чужі  стають  нам  "саме  тими".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384904
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 25.12.2012


Ksiufka

Мені до тебе

Мені  до  тебе  -  ще  мільярди  слів,
Мені  до  тебе  -  кілометри  кроків,
До  тебе  ще  десятки  сірих  днів
І  переправ  через  брудні  потоки.

Мені  до  тебе  -  тонни  заборон
І  кілограми  довгого  чекання,
Мені  до  тебе  -  гори  перепон
І  зовсім  недозволені  бажання.

Мені  до  тебе  -  пагорби  снігів,
Ще  літри  сліз  від  суму  до  безумства,
Розкаяння  у  безлічі  гріхів
І  в  нашому  з  тобою  вільнодумстві.

Мені  до  тебе  ще  іти  й  іти,
До  тебе  -  милі  неосяжних  істин,
Падінь  в  глибоку  прірву  пустоти
Розірваним  од  відчаю  намистом.

В  мені  багато  так  чужих  слідів  -  
Наївно  серед  них  тебе  шукаю...
Я  поскидаю  всіх  земних  богів,
Але  знайду  тебе  -  я  обіцяю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386045
дата поступления 19.12.2012
дата закладки 25.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012


kulbabka

Не бийся так у шибку, сніговію…

Не  бийся  так  у  шибку,  сніговію,
Не    огортай    трояндові    кущі...
Ще    крапелину    літечка    лелію
На    денці    білокрилої    душі.

Іще  світанки  пахнуть  споришами,  
У  свіжих  росах  викупався  хміль
І  теплі  ночі  срібними  дощами
Лавандову  цілують  заметіль.

Терпких  вишень  розсипані  коралі
На  килимках  зелених,  ніби  крам,
І  виткали  на  кроснах  верби-ткалі,
Леліткові    серпанки    вечорам.

І  я  в  житах,  як  маківка,  хмелію
В  п'янких  обіймах  ситцевих  вітрів
Допоки  ти,  мій  білий  сніговію,
Так  безпорадно  бавишся  у  гнів!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата поступления 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Юля Фінковська

Ос, (Оскома)

А  ще,  окрім  нього,  вона  любила  зефір  
І  маленьких  ведмедиків  з  плюшу.
Не  приймала  байдужостей,  схожих  на  кір,
Тих,  що  ранами  покривають  душу.

Не  любила  квитки,  телефонні  гудки,
Що  ковтають  повільно  терпіння.
Завжди  вірила  у  напівдотик  руки,
І  в  кристаликів  губ  потепління…

А  ще,  окрім  нього,  вона  любила  листи
Щоби  почерк  здирав  снів  оскому.
Вірила,  що  три  крапки  –  це  привід  йти,
Поки  взаємний  біль  не  доставив  кому.

Вітер  кидав  слова  на  зап’ястя  мостам,
Що  востаннє  курили  втому…
Вона  вірила  осені,  йому  та  снам,
І,  напевно,  більше  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387206
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012


Томаров Сергей

Серость бьет по нервам из нагана

В  утренней,  прохладной  тишине,
Лишь  заря  отмылась  от  тумана;
Сквозь  окно  смотрю  и  грустно  мне-
Серость  бьет  по  нервам  из  нагана.

Грязный  снег,  немытые  авто,
Слякоть  от  дорожной  обработки,
У  подъезда  не  шумит  никто,
На  помойке  бомж  и  чьи-то  шмотки...

"Красный  крест"  с  сиреной  пролетел-  
Выходной,  а  люди  на  работе...
Вот  на  кухне  чайник  закипел,
Кто-то  вдаль  летит  на  самолете...

Тлеет  сигарета  не  спеша,
Запах  кофе  смазан  никотином...
Содрогается,  скрипит  внутри  душа,
Где  бы  запастись  адреналином?

Солнышко  не  выйдет  из-за  туч
И  прогноз  опять  не  утешает...
Улететь...  Сорваться  с  горных  круч...
Только  дом  родной  не  отпускает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387086
дата поступления 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012


Томаров Сергей

Только в маминой хате уютно

Вечереет.  Костром  догорает
Цвет  морозного,  жгучего  дня...
В  хате  маминой  бликом  играет
Язычок  от  печного  огня.

Запах  свеже-спеченного  хлеба
И  капусты  заквашенной  впрок.
Греет  сумрак  январского  неба
И  звезду,  что  зажглась  не  в  свой  срок.

Заметает  порог  перед  хатой  -
Разгулялась  злодейка  пурга...
Снег  к  забору  лег  скомканной  ватой,
Запорошил  реки  берега...

Только  в  маминой  хате  уютно,
Дремлет  кот  на  горячей  печи...
А  в  окно  вьюга  бьет  поминутно-
Видно  манят  ее  калачи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384871
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 23.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.12.2012


Леся Геник

У ВИРІ ТЕПЛОГО ЄДНАННЯ…

Маленьке  чудо  ялинкОве
У  вогниках  палких  бажань...
Сьогодні  стрілися  ми  знову  
На  хвилі  радісних  вітань.

У  вирі  теплого  єднання,
Де  слово  дячне  і  добро,
Де  щирі  янголи  світання
Наточують  своє  перо.

І  свічка  -  се  святочне  диво
На  неботканім  полотні,
Вклонилась  вічності  поштиво,
Встелила  іскорки  чуднІ

У  кожде  серце  полум’яне,
У  душу  кожду  -  ніжний  цвіт...
Осанна,  Господи,  осанна
Тобі  за  день  цей,  люд  і  світ!

За  те  сніжинне  покривало
Натхненно-плеканих  надій,
За  ту  прекрасну  світлу  залу
І  світло  радості  у  ній  -

Незмежна  дяка!  У  долоні
Срібляста  кулька  -  дива  торк...
О,  милі  друзі,  ми  сьогодні
Ще  стали  ближчими  на  крок.
(22.12.12)

************************
Сьогодні  22  грудня  у  величне  християське  свято  Анниного  зачаття  Діви  Марії,  в  усміхненій  вітальні  "Галичини"  вже  вшосте  запалили  яскравий  вогник  щирої  поезії  учасники    міжрегіонального  поетичного  клубу  "Об’єднані  словом".
Цього  разу  усіх  присутніх  оповило  теплою  хвилею  подяки  за  всі  ті  дива  у  торбі  року  минущого,  що  додали  сил  і  наснаги  летіти  увись  -  до  чистого  неба  світлої  надії.  Довкруж  настелилися  білі  сніжиноньки  побажань,  розіскрилися  кульки  на  добро  від  чарівниченьки-казкарочки,  густо-густо  насіялося  ніжного  тепла  од  кожного  серця...
Дякуємо  усім,  хто  не  зважаючи  на  незборні  снігові  замети,  вічну  гру  у  переганялки  з  часом  та  масу  інших  несподіваних  віхол,  все  ж  знайшли  можливість  завітати  на  цю  теплу  гостину...
І    хай  минущий  рік  буде  тепло  оповитий  нашою  щирою  вдячністю  та  шаною,  а  рік  новий  зустріне  усіх  теплими  обіймами  і  материнською  прихильністю.
То  ж  рушаймо  у  путь  з  незгасним  світлом  у  душах  і  щонайщирішою  любов"ю  у  серцях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386927
дата поступления 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.12.2012


Olga Kalina

Чи так буває?

Простенька  в  дідуся  з  бабусею  хата.
Та  різних  чудес  в  ній  на  диво  багато.
Там  зайчик  сіренький  по  хаті  стрибає,
Там  пташка  маленька  веснянки  співає.
Там  рибка  золочена  завжди  у  русі,
Там  котик  заскочив  на  руки  дідусю.
Там  зірочка  сяє  із  ранку  в  віконце.
Удень  і  вночі  у  хатині  тій  –  сонце,
І  навіть  в  морози  воно  зігріває.
Ви,  може,  гадаєте,  так  не  буває?  -
Щоб  рибка,  і  котик,  і  зайчик,  і  пташка,
І  зірочка,  й  сонце  –  повірити  важко...
Буває,  ще  й  як!  То  –  простісінька  штука:
Дідусь  із  бабусею  звуть  так  онука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384387
дата поступления 12.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Любов Ігнатова

Літній ранок

На  сонячній  розпеченій  тарелі
Пливе  світанок  у  моє  село,  
Розбризкуючи  всюди  акварелі,
Пробуджує  зі  сну  терпке  зело.
То  тут,  то  там  співають  дзвінко  коси,  
Збирають  різнотрав'я  у  валок;
То  півень  десь  зненацька  заголосить,
То  пес  загавкав  сонно  і  замовк.
 Городи  вже  хустками  розквітають,
Пливуть  корови,ніби  кораблі.
І  жайворонки  внебі  сповіщають
Про  літній  ранок  в  нашому  селі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386544
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.12.2012


Юля Фінковська

А мені не вистачає Вас…

А  мені  Вас  не  вистачає  до  крику  дико,
Це  зима  надягає  самотність  на  п’яльці.
Це  всього  лише  грудень  бреде  безлико,
Та  без  Ваших  рук  мерзнуть  до  болю  пальці…

А  мені  Вас  не  вистачає  по  чайній  ложці,
Як-то  п’ють  при  застуді,  в  гарячці  снів.
Просто  звикла,  як  втомлені  переможці
Випивати  до  дна  свіжість  Ваших  слів…

А  мені  Вас  не  вистачає  до  непритомності  
Всіх  планет  і  комет,  що  над  нами  висять.
До  моїх  почуттів  крижаної  бездомності,
До  шалених  рядків,  до  палючих  багать!

Сніг  щипає  за  сни,  якось  так  ностальгійно,
Перемішує  відстань  із  діями  драм.
А  мені  Вас  не  вистачає,  мабуть,  постійно,
Знати  б  ще,  чого  в  грудні  бракує  Вам…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386550
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Крилата

ДЕНЬ НОВИЙ

День  новий  приніс  нам  світло.
Небо  зранку  все  розквітло  –  
На  блакитне  полотно
Білий  цвіт,  мов  молоко
Хтось  наніс.  Піднялось  сонце,
Посміхнулось  крізь  віконце.
Навперебій  горобці
Заспівали:  «Ців-ців-ці!»
Сойка  голос  свій  подала,
Радісно  застрекотала.
Взяли  крильми  висоту,
Скинули  із  них  тугу
Голуби  -  сріблясті  груди.
- День  новий  стрічайте,  люди!!!
Заяснився  білий  сніг.
В  серці  мир  клубочком  ліг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386531
дата поступления 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012


Патара Бачія

Зимовий бал.

Танцюють  в  сяйві  ліхтарів  фокстрот,
Відпущені  на  волю  небом,  бранки,
Триватимуть  ці  танці  аж  до  ранку,
Ще  будуть  танго,  вальс  Бостон,  гавот...

Тут  розпорядником  маестро  Вітер
І  линуть  звуки,  і  кружляють  пари,
Що,  лиш  недавно,  відірвались  хмари,
На  перший  бал  свій  прибувають  звідти.


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383835
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 21.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.12.2012


kulbabka

Зимова ніч

Неначе  борошно  крізь  сито,  
Зима  просіяла  сніжок.
Скрипучу  хвіртку  привідкрито,
Густий  клубочиться  димок
Із  димарів,  неначе  з  люльок.
Взялися  кіркою  шибки,
Під  канделябрами  бурульок
В  лелітках  білі  килимки,
Неначе  хутро  соболине.
Дрібною  пудрою  снігів
Поволі  куряться  долини
І  білі  схили  берегів.
Духмяні  аромати  хвої
Морозна  свіжість  обійма
На  вікнах  масляні  левкої
Малює  пензликом  зима.
Торкає  вітер,  мов  навкірки,
Нічну  притишену  струну
А  ген  по  небу,  наче  з  гірки,
На  санях  місяць  прошмигнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386239
дата поступления 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012


Юля Фінковська

Маленькій дівчинці сниться…

Маленькій,  ну  майже  маленькій,    дівчинці  сниться  щоночі  небо,
Густа  пара  капризного  чайника,  реінкарнована  згодом  у  хмари.
Прошита  артеріями  колій  дорога,  що  неодмінно  веде  до  тебе,
І  шепіт  гітари…  Оксамитом  по  шкірі  розсипаний  шепіт  гітари…

На  віру  в  дива  гуашшю  нанесені  маки,  волошки,
Полотна    безкраїх  полів,  волосся,  заплетене  в  дотик  руки.
І  можна  купатись  в  звучанні  сердець,  зовсім  трошки,
Метелики  сонячних  присмаків  сплять  на  атласі  щоки…

Маленькій,  ну  майже  маленькій,  дівчинці  сниться  пісок,
Що  осипається  бісером  слів,  поки  хвилі  бентежно  цілують  ноги.
Дотик  назавжди  єдиного,  що  пронизує  ніжністю  до  кісток,
І  сніжно  –  сметанна  сукня,  з  купою  складок…Аж  до  підлоги.

Їй  сниться  тонесенький  відблиск  каратів  на  двох  безіменних,
Від  контурів  губ  на  щоці  відмальовані  нишком  сліди.
Сузір’я  історій  на  двох:  незбагненних,  натхненних,  щоденних,
Не  тому,  що  красиво,  просто  вірить,  що  це  назавжди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385806
дата поступления 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Rika Markus

Комусь - монета, іншому – життя…

Для  когось  відповідь,  комусь  питання
Одному  сльози,  а  іншому-любов.
Для  когось  пристрасть,  а  комусь  –  бажання
Комусь    всю  душу,  іншому  –  лиш  роль.
Для  когось  двері  відчиняє  навстіж,
А  комусь    залишає  тільки  код
Із  ним  щоранку  зустрічає  завтра
І  проводжає  ніч  за  поворот.
Для  когось  янгол,  а  для  когось  –  демон
Одному  світло,  а  для  когось  тінь
Для  когось  радість,  а  комусь  –  проблеми
Для  когось  день,  для  когось  –  вічна  ніч.
Комусь  принцеса,  а  комусь  рабиня
Для  когось  горда,  а  комусь  проста
Для  когось  клітка,  а  для  когось  –  крила.
Комусь  -  монета,  іншому  –  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385777
дата поступления 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Егор Овченков

Обручальное

Голоса  смешались,  лица,
Звон  трамваев.  Шум  колёс.
Бросить  всё.  Уйти.  Забыться.
В  лес.  К  реке.  На  дальний  плёс.
Под  раскидистой  ветлою
Дом  построить  из  ветвей.
С  первозданной  тишиною
Обручиться...  Хоть  на  день.
Пусть  играют  Мендельсона
Ветер,  травы  и  вода,
А  венчальною  короной
Станет  первая  звезда.
Пригласим  на  свадьбу  другом
Непоседу-воробья
Иволгу  возмём  в  подруги,
Тамадою  соловья.
Пусть  гостями  сосны  станут,
Ели  и  могучий  дуб.
А  берёзки  с  тонким  станом
Нам  заздравную  споют.
Угощеньем  будут  росы,
Трав  медвяных  аромат.
Ивы,  распуская  косы,
,,Горько!"  нам  прошелестят.
Ложе  брачное  покроем
Простынёй  седого  мха,
Пень  нам  будет  изголовьем,
Одеялом  -  облака.
Этой  ночью  не  затрону
Непорочности  твоей.
Ранним  утром  снова  в  город...
Но  вернусь...  Хотя  б  на  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385774
дата поступления 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012


Осіріс

Морозний ранок

Цибатим  лосем  помежи  гілок  
Тріщить  у  лісі  морозець  звитяжний.
Струмком  парує  дух  його  розважний
Над  серпантином  заячих  толок.

Промерзнув  став  –  закляк  від  ліпоти  
Сохатих  вій  у  срібному  уборі.
Схиливсь  комиш  залюблено  в  покорі,  
Листом  зашамкав  оду  хрипоти.      

Лілейний  звір,    ударами  копит
Шугнув  рудавих  осені  куріпок.
Ті,  зойком  розпорошили  очіпок,
Листвою  кленів  полишивши  скит.

Лосиний  слід,  у  вранішній  зорі  
Хурделить  сніг,  здіймаючи  до  висі.    
Волотки  вух  наляканої  рисі
Іскряться  в  діамантовій  марі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385619
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012


kulbabka

Зимова відлига

Відлига.Крапельки  дрібні
Снують  рапсодію  зимову
І  білу  тишу  вечорову
З  небес  осяяли  вогні-
Зірок  коштовні  міріади.
Бурульок  дзенькає  кришталь,
Легкий  посріблений  перкаль
Впав  на  сади  і  на  левади.
Нап'явши  хутряний  каптур,
Схилила  голову  калина
І,  наче  зграя  лебедина,
Біліють  купи  кучугур.
Таке    оманливе    тепло,
Застигнуть  недоречні  сльози,
Як  тільки  вранішні  морози
Дихнуть  крізь  плетиво  гілок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385496
дата поступления 17.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Осіріс

Стара повія Доля

Вона  –  п’янке  вино,  що  на  розлив…  Для  всіх.
Але  навіщо  ж  я  плеснув  його  по  вінця?!
Пожадливо  спивав,  з  передчуттям  злочинця,
Нестямно  жуючи,  немов  скоринку  гріх?

Світанням  плівся  геть,  впустивши  погляд  вниз,
У  перших  промінцях  соромлячись  стосунків,
Що  маком  багровіли  на  шиї  від  цілунків…
То  видно  Долі  був  негаданий  каприз.

Моя  Фортуна  ти  –  кокотка  у  літах,
Що  глумиться  завжди,  коли  штани  знімаю.
Та  плюнувши  на  то,  до  тебе  я  злинаю  –
Бо  тільки  ти  мені  пасуєш  по  грошах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385434
дата поступления 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012


Юля Фінковська

Не віддам. Рефлексія…

Я,  напевно,  доволі,  до  болю  погано  розуміюсь  в  очах,
А  відверто  кажучи,  не  розуміюся  взагалі.
Мені  не  доводилось  вистежувати  долю  на  спітнілих  руках,
Чи  в  кавовій  землі…

Я  ненавиджу  тягучу  буденність,  від  якої  зриває  дах,
Скажуть  –дивна?  Та  я  і  не  прагну  для  кожного  бути  світом.
І  до  крику  жахливо  читаю  людей,  навіть  не  по  складах,
Будь-яким  алфавітом.

Та  не  думайте,  вірю  я,  що  хтось  стане  для  мене  музичним  ключем,
Що  під  шкірку  посиплються  вірші  нудним  поїздам.
І  когось  дуже  рідного,  та  не  свого,  із  залитим  моїми  слізьми  плечем,
Не  віддам.
Нізащо  не  віддам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385453
дата поступления 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.12.2012


Леся Геник

Засвіти мені зоряну ніч…

***
Засвіти  мені  зоряну  ніч,
Запали  мені  сонячний  ранок!
Поцілунки  натомлених  свіч
На  холодному  тілі  фіранок...

Може  й  сон  -  ця  пожухла  трава,
І  сліди,  що  у  даль  невідому...
Шеркотять  біля  серця  слова
У  долоні  таємного  схрону.

Півпрозоре  надії  шитво
В  позолоті  ожинного  літа.
У  вікні  без  межі  -  полотно,
Намочене  у  річищі  світла.

Наче  перлами  -  зчовгана  рінь
Під  ногами  сумного  конвою...
На  вершині  жадань  і  хотінь,
Сокровенних  бажань  і  летінь
Запали  мені  небо  любов’ю!
Запали  мені  небо  любов’ю...
(15.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385164
дата поступления 15.12.2012
дата закладки 16.12.2012


Ліоліна

Міська лірика

Пасма  рожевого  диму  здіймаються  вгору  стовпами  до  неба  ясного,
Ніби  місцевий  Везувій  викурює  трубку  та  пахкає  димом  і  знову,  і  знову…
Тиснява.  Корки.  В  тролейбусі  дядьки  «під  мухою»  лаються,  ніби  на  кухні.
Хмари  важкі  за  будинків  дахи  зачепилися  цупко,  такі  кучеряві  і  пухкі.

Вранці  туман  непроглядний,  а  ввечері  –  смог,  що  вирує,  як  буря,  пекельний.
Радість  і  горе,  емоції  добрі  і  злоба  злилися,  як  варево,  що  на  пательні.
Місто  –  це  монстр,  який  схрумкає  вас  без  остатку  разом  із  кістками  і  мозком.
Вижити  в  місті  без  кігтів  й  зубів  довжиною  сто  метрів  не  просто,  напевне,  не  просто.

Де  я  не  буду  –  у  лісі,  на  луках,  озерах,  та  все  ж  повернуся  у  місто.
Хай  я  бліда  без  повітря  і  сонця  й  змарніла  і  схожа  на  тінь,  та  лиш  тут  –  моє  місце.  
Тут  лише  можу  знайти  я  свій  спокій  в  мозаїці  сірій  бруківки,  у  тіні
Липи  старої,  що  струшує  пил  з  розімлілого  листя  від  спеки  розважливо,  вільно.

Тут,  де  дніпровські  забруднені  води  на  південь  із  хмарами  плинуть  так  тихо,
В  місті  моєму  затишному,  рідному  разом  здолаємо  примхи  всі  долі,  нещастя  і  лихо.
В  вальсі  кружлятиме  золото  листя,  і  вихори  сніжні,  й  дощі  світанкові  -
В  місті  моєму,  що  дихає  космосом  і  оживає  із  сонця  промінням  ізнову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384991
дата поступления 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012


Юля Фінковська

Коли тобі холодно, твій янгол плаче

Головне  не  дозволити  зимі  застудити  в  собі  щось  справді  гаряче,
Запалення  серця  лікується  найгірше  або  ж  не  лікується  взагалі.
Бо,  коли  ти  сама  ковтаєш  сніговий  кашель,  твій  янгол,  напевно,  плаче,
І  чергова  западинка  пролягає  на  його  молочно  –  м’якому  чолі…

Це  всього  лиш  пора,  а  не  драма  з  купою  сліз  і  щасливим  кінцем,
В  якій  кожна  розмазана  туш  –  привід  ламати  дощенту    власні  світи.
Розігрій  себе  на  конфорці  архівів  весни,  розчеши  заплутані  сни  гребінцем,
Щоб  спокій  не  повертався  над  ранок,  а  ніколи  не  хотів  із  зап’ястку  іти

Головне  не  дозволити,  щоб  душу  зима  заангінила  і  засніжила,
Відсутність  любові  лікується  найдовше  або  не  лікується  взагалі…
Бо,  коли  ти  впадаєш  у  кому  зими,  в  твого  янгола  мерзнуть  крила,
Неважливо,  живе  він  між  хмарами  чи  десь  поруч,  на  грішній  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384934
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Леся Геник

Ще надто чужі…

Ми  сьогодні  ще  надто  чужі  
За  горнятком  пахучої  кави...
Тане  сонце  у  теплій  іржі
Золотої  вечірньої  нави.

І  чатує  на  іскру  вогонь
У  роздоллі  чуттєвої  свити,
Де  черкання  гарячих  долонь
Ніжним  торком  іще  не  надпите.

А  за  вікнами  -  біла  вуаль,
Крутобокі  вогкі  кучугури.
Дзвонить  серце,  неначе  кришталь,
Пригорта  обіру́ч  партитури,

На  котрих  домальовано  вись
Світлим  кольором  ячної  мрії...
Та  ховає  щоразу  кудись
Янгол  звабу  під  вицвілі  вії.

І  хоча  вже  й  душа  на  межі  -
Розговіння  палкої  заграви  -
Ми  сьогодні  ще  надто  чужі  
За  горнятком  пахучої  кави...
(14.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384923
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


АнГеЛіНа

Мрія

Над  бруківкою  вулиць  і  площ,
Над  дахами  сумних  хмарочосів
З  кислим  настроєм,  ніби  той  дощ,
Бродить  Мрія,  похнюпивши  носа...

Після  сірих  хвилинок-століть
Не  впізнати  веселу  й  крилату...
Ви  ту  мрію,  прошу,  прихистіть,  
Бо  вона  хоче  дійсністю  стати...
                             12  грудня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384835
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


kulbabka

Біла печаль

Сумує  день  на  білому  папері,
Розгорнутому  снігом  по  землі,
І  збитими  вершками  акварелі
Загусли  на  пошерхлому  гіллі.

Від  подиху  морозу  перемліли
Вітрами    не    причесані    кущі
І  смуток  мій  сьогодні  білий-білий,
Прочинене    віконечко    душі,

А  в  ньому  стільки  білої  печалі,
Такого  снігу  зА  ніч  намело!..
І  зайнялися  інеєм  скрижалі,
Під  кригою  застигло  джерело...

Вустами  пересохлими  ворушу
Вогких  туманів  димчасту  вуаль...
Ну,  зазирни  промінчиком  у  душу,
Розвій  оту  засніжену  печаль!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата поступления 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Леся Геник

Вимріяне

Всміхнись  мені  сьогодні  на  прощання,
Невинно,  неозначно  усміхнись
І  я  у  серці  розведу  чекання
На  завтрашнє-позавтрашнє  -  колись.

І  я  собі  намрію,  ох  намрію  -
Журавкою  у  небо  дремену!
На  стежі  заметілевій  насію
Любисткового  цвіту,  зачерпну

В  долоні  навіть  зорі  недосяжні  -
То  що  мені  захмарна  височінь?
Пощо  мені  бескиди,  доли,  кряжі,
Коли  в  душі  незнана  глибочінь

П"янкого  щастя  -  нібито  надії?
А  у  вікні  півонія  цвіте...
Не  важачи  на  стуж  і  вітровії,  
Не  важачи  на  сніг,  що  знов  мете,

Твоя  усмішка  вимріяно  вабить,
Зове  туди,  де  весни  у  саду...
Всміхнись  мені  на  мить  одну  хоча  би  -
Я  в  тій  усмішці  сонце  віднайду...
(13.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384721
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Лариса L

Яке це щастя – просто жити

Яке  це  щастя  –  просто  жити,
Сміятись,  плакати,  любити,
Ловити  в  полі  прудконогий  вітер,
Гойдатися  з  метеликом  на  вітах,
Ходити  по  ранкових  чистих  росах,
Проміння  заплітати  в  довгі  коси,
Торкатися  до  сонячних  розливів.
Я  хочу  жити  –  я  така  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383929
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 13.12.2012


Тамила Синеева

Вот счастье

Вот  счастье:  муж  и  сын  о  чем-то  спорят,
я  что-то  там  варю...
А  за  окном  невыспавшийся  дворник
метёт  по  декабрю...
Играет  солнце  с  чашками  в  буфете
и  с  кошкиным  хвостом.
Лесных  фиалок  маленький  букетик
наш  украшает  стол...

Мой  календарь  растерян  и  взлохмачен:  
весна  зимой...ну,  ладно  -  пусть  чудачит!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384530
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


горлиця

Недоспівана пісня кохання

Так  багато  думок  розпорошились  в  серці  вітрами  ,
Шелестять  цілий  день,  а  сказати  не  можу  словами  ,
Не  заграє  скрипаль,  не  вкладаються  в  ноти  бажання,  
І  ридає    душа,  в  недоспіваній  пісні    кохання!  

Кругом  тануть  сніги,  але  серце  моє  скам’яніло,
 Колись-  дотик  руки    і  земля  піді  мною  горіла,
Мабуть  так  у  житті  дуже  часто  в  коханні  буває,
Перетягнеш    струну    –  вона  трісне  і  пісня  вмирає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384529
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


Юля Фінковська

Планета власного спокою

У  кожному  –  маленький  космос  і  вісь  обертання  своєї  планети,
У  кожному  –  відкрите  море  і  відчуттів  ніжні  хвилі.
І,  якщо  хоч  комусь  у  пластмасовому  світі  не  все  рівно,  як  ти  і  де  ти,
То  уже  не  важливо,  що  в  очі  б’ють  градом  нестерпні  милі.

А  хочеться  вірити  в  те,  що  десь  тебе  точно  чекають,
Хвилюються,  чи  тепло  вдягнулась  і  чи  на  дворі  не  слизько.
І  поки  чайники  сонно  інгаляції  пари  видихають,
В  тобі  хтось  обов’язково  любитиме  оте  щире,  наївне  дівчисько.

Комусь  точно  не  захочеться  ліпити  тебе  «під  себе»,  банально,
Обмальовуючи  неакуратно  твоє  дихання  по  чужих  трафаретах.
Бо  той,  хто  вартий  довіри,  не  кидатиме  слів  театрально,
А  ніжно  протиратиме  пил  на  твоїх  шафових,  захованих  скелетах.

Ти  триматимеш  мрії  в  собі,  допоки  для  них  вистачить  зросту,
А,  коли  переростатимуть  тебе,  вихлюпуватимеш  у  вірші!
Вчитись  думати  про  когось  заново  –  дуже  непросто,
Але,  знаєте,  геть  ні  про  кого  не  думати  –  набагато  гірше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384523
дата поступления 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.12.2012


Осіріс

Сука-пам’ять

Журливо  йду  по  залишкам  села
Де  бур’яном  осілася  безгомінь.
З  лишайним  псом  розруха  сповила
Щенят  відлюддя,  масті  -  «ржавий  пломінь».
Усе  що  знав  –  струхлявіло,  мов  пень,
Що  пам’ятав  –  розтануло  з  димами…
Лише  чорнить  мозольну  грубість  жмень  
Шовковин  сік  –  очей  бездоння    Мами.
Тут,  був  я  Син!  А  там  –  один  з  юрби,
Що  річкою  байдужить  між  граніту,
Цурпелячи  знадієні  торби
До  ніг  фантому  ситого  зеніту.
Тут,  був  Онук.    –  «Ще  ліпший  за  синів!!!»  -
Казав  Дідусь  викурюючи  бджоли.
А  там,  матючча  струшую  я  гнів,  
Втискаючись  в  маршруткові  ґринджоли.
Тут,  з  молоком  спивав  розмай  полів,
Вдихав  із  вітром  побратимства  щирість.
А  там,  під  златом  пишних  куполів,
Мене  підлоти  роз’їдає  сирість.  
Тут  був…  Ото  ж  бо!  Черепки  села  
До  ніг  спадають  попелом,  без  звука.
Згоріла  в  урбанізмі  ковила…  
Але  чому  ж  так  виє  пам’ять-сука?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384470
дата поступления 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012


Радченко

Другові

Сама  не  віриш  в  ті  слова,
Які  придумуєш  зненацька,
Їх  промовляєш  хтиво,  хвацько.
І  вниз  повзе  життя  крива.

Тобі  здається  світ  чужим
І  непотрібним,  і  нікчемним,
Пустим,  бездонним,  дивно-темним
І  не  постійним,  і  крихким.

Зустрінься  з  поглядом  моїм
І  в  очі  зазирни,  не  бійся.
Мені  без  остраху  відкрийся  -
Не  залишай  в  душі  руїн.

Повір,  по-всякому  бува:
Не  завжди  сонце  ясно  світить,
І  в  спину,  не  назустріч,  вітер,
І  несподівана  зима.

Нам  долею  дано  лиш  те,
На  що  нам  вистачає  сили,
Щоб  вистояти  ми  зуміли.
Життя,  мій  друже,  не  просте.

Ти  усміхнися  і  тепло
Твоєї  посмішки  розтопить
Лід  зла  і  смутку.  Все  проходить.
А  нам  з  тобою  повезло,

Що  наша  дружба  крізь  роки
Крокує  завжди  поруч  з  нами,
Не  знає  зради  чи  омани,
Прощає  наші  помилки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380881
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 12.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.12.2012


Ліоліна

На межі

На  межі  землі  і  неба,
Де  не  відчуваєш  твердості  землі,
І  не  знаєш,  звідки  треба
Виходу  шукати  в  льодяній  імлі,

На  межі  життя  і  смерті,
Нелюбимий  долею  за  щось,  чомусь,
Продираєшся  знов  вперто
Крізь  колючі  зарості.  І  знов  здалось  –

На  межі  стріч  і  розлуки,
Коли  серце  тулиш  в  купу  зі  шматків,
Доля  враз  простягне  руку
Й  допоможе  вирватися  з  пазурів,

Із  межі    важкого  страху,
Що  чатує  знов  на  душу  по  кутках,
Щоб  розтерти  аж  до  праху
І  розвіяти  на  швидкісних  семи  вітрах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383792
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 12.12.2012


Это_я_Алечка

Чудеса

Чудеса  распороли  небо  -
Снег  посыпался  божьей  манной…
То  ли  будущность,    то  ли  небыль
Распахнула  себя  Нирваной.  

Распахнула  себя  немятой,
Не  лавандовой,  не  полынной…
Очень  чистой,  никем  не  знаной  –  
Белоснежною  и  невинной…

Изваляли  в  грязи  дорожной,
Изваяли  пузатой  бабой
Навтыкали…  из  веток  рожки
И  ведро,  вместо  пышной  шляпы…

Проклинали,  буксуя  шиной
Чистоту  искуплений  плоти
И  судьбу  близоруко  гнали
Из-под  плинтуса  в  подворотню…..

Чудеса  выбивали  небо
Поднапе`ренное  снегами…
То  ли  Будущность,  то  ли  Небыль
Вязко  хлюпала  под  ногами….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384185
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012


пописуха

НЕ ЗІТЛІЄ ДУША

Не  зітліє  душа,  не  згорить
Від  нестерпно  пекучого  болю.
Тільки  знову  собі  забринить
Голосною  дзвінкою  струною.
Ця  мелодія  світ  облетить,
В  серці  іншім  озветься  луною
Знаю,  зійде,  напевно,  в  ту  мить
Світле  сонечко  над  головою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384235
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 12.12.2012


та що пише

а потім….

а  потім  ми  будемо  залізними  пальцями  
тицяти  в  цятки  білого  неба
стирати  останні  хмари  з  запястя  
і  пастою  з  мятою  дихати  в  темінь
і  світло  спадатиме  в  чорні  коробки
де  музика  вирветься  з  нього  сиреною
різко  і  гостро  вдарить  в  лопатки
з  тобою  так  тонко  бути  нечемною

літрами  з  серця  тектиме  текіла
із  часом  зарісши  колючками  болю
воно  розійдеться  як  холод  по  тілу
й  не  буде  частиною  стане  тобою

а  потім  дощем  напоївши  груди
й  надівши  зелену  сорочку  по  пяти
у  світ  що  назвав  ти  своїм  підемо
щоб  знову  до  неба  пальця  підняти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368552
дата поступления 04.10.2012
дата закладки 11.12.2012


та що пише

десять хвилин

Десять  хвилин  до  осені
залишилось  після  миті  літа,
і  ми  ногами  ще  босими
йдем  по  стежкАх  дощами  розбитими.

десять  хвилин  і  майже  впевнені,
що  пожовкле  листя  під  п*ятами.
вмілим  майстром  у  пазли  складене,
вміє  дихати  і  розмовляти.

закривши  руками  зла  темряву
і  вдихнувши  надії  зрошені.
ми  йдемо  задихаючись  впевнені
що  ще  десять  хвилин  до  осені

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370599
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 11.12.2012


та що пише

вишні

а  вітер  колише  за  вікнами  вишні  
лоскоче  за  спину  мотає  небо
ти  знаєш  у  нього  у  пазусі  листя
і  лист  від  кохання  віддасть  якщо  треба
Ти  хочеш  дістати  багато  із  моря
Ловити  на  себе  медуз  й  крокодилів
І  лікті  побиті  мастити  йодом
І  сіллю  морською    з  прірви  і  шпилів
Ідеш  піднімаєш  високо  ноги
Шарфом  обмотавши  блідість  на  тілі
Ти  за  усе  і  на  все  готова
Тільки  би  вишні  лишилися  цілі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373994
дата поступления 28.10.2012
дата закладки 11.12.2012


Тамара Васильєва

Перший сніг, як і перше кохання

Перший  сніг,  як  і  перше  кохання
Падав  легко  у  вальсі  надій.
Біле  танго  з’явилося    зрання,
Чистотою  шепнуло  -  радій
 
За  дерева  і  поле  у  шубі,
І  за  душу  у  квітах  снігів.
Зацвіли  у  мороз,  мої  любі!
Білий  вальс  нагадати    зумів…

Перший  сніг  –  моє  перше  кохання,
Ви  у  парі  кружляли  для  нас.
Найсвятіше  з  святих  так  старанно
Пам’ять  в  серце  внесла  прозапас.
 
Та  лежав  перший  сніг  зовсім  мало.
Обігрів  ніжно  землю  й  розстав.
Білі  квіти  цвіли  і  зів’яли.
Перший  сніг  мене  знов  цілував…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384151
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Томаров Сергей

По земле Мороз седой шагает

Снегирями  щеки  засияли,
Щиплет  нос  и  краешки  ушей...
От  мороза,  в  реках,  воды  стали-
Заковал  кузнец  их  без  цепей.

Снег  периной  поле  застилает,
Покрывало  белое  кладет...
Все  вокруг,  как  будто,  замирает,
Даже  птица  песню  не  поет.

Холодно  и  солнце  не  ласкает,
Лишь  лучами  изредка  блестит...
По  земле  Мороз  седой  шагает,
Под  ногами  лед  и  снег  хрустит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383821
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012


insha

майже біографія

ти  знаєш  я  звикла  до  болі  і  страху
звикаю  до  суду  і  злості
у  мене  як  в  звіра  підгострені  ікла
і  почуття  також  гострі
ти  вмієш  читати  по  шкірі  рукою
неначе  сліпець  провівши
ти  знаєш  що  в  мене  біда  з  головою
і  затуманені  вірші
кажуть  краса  то  велика  сила
вона  убиває  влучно
та  я  маю  тільки  підрізані  крила
і  навіть  літати  не  зручно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381142
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

ЗИМОВА КАЗКА

Засоромлене  сонце  з’явилось  на  сході,
Заскрипіли  пісенно  під  ногами  сніги,
Снігурі  під  вікном  при  морозній  погоді,
А  дими  з  коминів  на  городи  лягли.

Дрібний  сніг  пролітає  і  сіяє  рубіном,
У  легенькому  танці  виконує  па
І  збирається  сніг  в  кучугури  під  тином,
Його  вітер  туди  із  хмарин  досипа.

А  хмарки,  ніби  срібні,  летять  лебедино,
Виписують  в  небі  легкі  віражі
І  сніжок  досипає  пухнасту  перину,
Творить  казку  зимову,  що  близька  до  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384049
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Томаров Сергей

Лунный блюз

Концертным  залом  небо  распахнулось,
Убрали  занавес  из  туч  за  горизонт,
Луна  гостям  всем  мило  улыбнулась...
Не  помешал  бы  атмосферный  фронт.

Взгляд  зрителей  прикован  пышной  сценой,
Изящно  звезды  тронули  альты...
Оваций  всплеск:  Эвтерпе  с  Мельмопеной...
Все  замерли...  от  звука  чистоты.

И  полилась  мелодия  над  залом,
Дышать  боялись  даже  соловьи...
И  ночи  показалось  очень  мало,
Блюз  лунный  нежно  лился  до  зари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383914
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: ЛЕБЕДИНИЙ МАНУСКРИПТ

Лебеді    летіли    до    тепла
 у    прозорій    прохолодній    гладі.
 Голубінь    між    крилами    текла,
 вітерець    ласкаво    пір’я    гладив.

   Приспів:

       Коли    в    небі    пісня    –
       як    же    не    радіти,
       як    же    не    хотіти    полетіти    в    даль?
       Лебеді    провісні
       крилонька    гойдали,
       наче    підіймали    на    душі    вуаль.


 Наді    мною    низько    линув    клин,
 розправляли    пружно    крила-руки,
 мов    розкриту    книгу-життєплин,
 лебеді    любові    і    розлуки.

                           Приспів.

 В    нелегкому    леті    шурхіт-скрип
 лоскотав,    зігрів    і    стиснув    душу.
 Лебединий    дивний    манускрипт
 спраглим    серцем    розгадати    мушу.

                           Приспів.

 Тільки    б    не    зазнали    холодів,
 не    зреклись    жаданого    маршруту.
 Ген    по    небу    розчерки    надій    –
 в    голубіні    ніжній    тане    кутик.

     Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383942
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012


Леся Геник

Чи вистане снігів у цій зимі…

***
Чи  вистане  снігів  у  цій  зимі
Аби  забути  чорнозему  хугу?
Повзе  щербатий  місяць  ув  імлі,
Минаючи  зорі  бездонну  тугу.

Минаючи  душі  сумної  клич,
Немовби  то  -  не  голос,  а  відлуння.
Байдужий  неусміхнений  панич
З  одчаєно-зоржавленим  гарпунням...

А  море  неба  звично-темних  барв,
Коли  до  ночі  і  коли  несніжно.
Чому  ж  отак:  не  зміг,  не  вполював,
Не  залюбив  у  себе  щиро,  ніжно

Русалоньку  весняної  саги?
(Вона  ж  плекала  мрії  неозорі!)
Накрило  пледом  білим  береги,
Притишило  відчужене  -  "...ам  sorry"...
   
Сопе  зима  у  вітті,  сніговій
Перинами  закутує  довкілля.
Щербатий  місяць  повзає  в  імлі
Чи  то  з  жа́лю,  чи  просто  так  -  з  похмілля...
(9.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383653
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Любов Ігнатова

Травневий ранок

Піниться  дійниця  молоком,
У  печі  дрімають  паляниці;
День  травневий  розцвіта  бузком  
І  ховає  зорі  у  криниці.  
І  плете  маленький  павучок
З  сонячної  нитки  павутинку,
І  цвіркун  відклав  убік  смичок,-
П'є  із  квітки  росяну  перлинку.
Мружить  очі  пустотливий  кіт-
Нетерпляче  вигляда  сніданок.  
І  цілує  яблуневий  цвіт
Солов'їно-  зозулиний  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383626
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


olesyav

Після хурделиці

(душевно-природня  замальовка)

Замережаний  інеєм  ранок
У  холодних  обіймах  зими.
За  збілілим  крайнебом  багряно
Догорають  нездійснені  сни.

Відгуляла  своєї  хурделиця.
Обважніли  німотно  сніги.
Горобини  нанизана    вервиця.
Їй  ще  віра  у  світ  до  снаги.

В  недоторканім  спокої  моляться
До  небесної  тиші  сади.
Стрепенися,  душе  моя,  горлице,
І  молитвою  в  сад  мій  прийди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383627
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Marisong

Вакцина

Раз  мій  кум  кусав  горіхи  -
Докусався  не  до  втіхи:
Зуб  один  переломився,
В  другий  зуб  горіх  забився.

Щоб  отой  горіх    забрати,
Мусив  пломбу  "роздовбати".
Кров  текла,  як  із  пацяти,
Кум  почав,  як  звір,  горлати.

Згодом  трапилась  халепа  -
Біль  віддав  на  всю  щелепу.
Вже  терпіти  він  не  в  змозі  -  
Як  горохи,  ллються  сльози.

Що  робити  кум  не  знає,
Зуб  його  не  відпускає.
За  це  жінка  вз́ялась  строго  -  
Та  й  послала  до  зубного.

Кум  докт́орів  так  боявся,
Але  з  силами  зібрався
І  пішов  він  до  дантиста,
Взяв  з  собою  гривень  триста.

Як  зайшов  до  кабінету,
Там  побачив  інструменти.
Тут  підходить  стоматолог:
"Зараз  я  вам  дам  укола".

Кум  стелепався  від  стр́аху,
Розвернувся  і  дав  маху.
І  забіг  в  шин́ок  навпроти,
Щоб  свій  страх  перебороти.

Три  по  сто  кум  випив  сміло  -
В  роті  вмить  переболіло.
Бач,  знайшов  мій  кум  вакцину!
Ну,  її!  Ту  медицину!
               
                                                                                         //6.12.12//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383625
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Валя Савелюк

ОДА ВОДІ

вода  
прийшла  у  двір  до  мене  –
з  такої  глибини:
де  архіглини  –  
віки  й  віки!
архіпіски…
у  підсвідомості  
антропогену
геологічні  досі  бачить  сни…

з  таких  глибин  –  і  в  хаті
вода  свята!
як  символ  Благодаті:
Життя  і  Чистота…

не  обминула  ти
двора  мого,  
моєї  хати,
Жива  Вода  –
ніби  Пречиста  
Божа  Мати…
правічно  молода


…тепер  же  я  –  володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського  струмка…
у  пору  голоцену
з  нього  пила
прадавня  шаблезуба  кіш-ка  –
проворна  і  витка,
картато-мідно-золота
(чия  проекція
сягнула  в  наші  дні:
її
пластичні  лінії
я  вгадую  у  плавній  течії
дороги  лісової
і  в  масті  мого  –
мідно-золотого
домашньо-незалежного  кота…)

…тепер,
діждавшись  темноти
до  мене  в  двір
заходять  натовпом  попити
із
ДО-палеолІту,
ще  не  польовані
людськими  зграями  –
могутні  мамон-ти…

проз  
плетиво  сучасних  верховіть,
вони  
поглянуть  похапцем  на  зорі…
і  скотиться,  
впаде  в  струмок
чия  важка  сльоза!
тому  вода  моя  –
ровесниця  алма-за  –
така  
незатуманено-прозора,
як  погляд  
із  глибин  тисячоліть…


протягом  голоцену
льодовики  тали
і  знов  наступали:
інші  струмки  оживали,
і  
умовкали…

у  глибині
підтало-
зальодованих  днів
струмок  мій
стиха  бринів
і,  врешті,
із  плейстоцену
в  антропоген
прибринів…

…пахне  вода  моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні  талим…

диво!
поселилося  в  хаті  зі  мною:
пахне  одежа,  
постеля,
я…
кава  ранкова  моя  –
весною!
першими  числами  березня…

після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383185
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Валя Савелюк

ОРЕОЛИ-НІМБИ

(oduvan4ikу)

кульбабкові
серпаночки  крізнІ  –
над  травами
буйно-зеленими
у  травні…

легкІ,  
леткі,
повітряно-пухнасті  кУльки…
наче  зірки,
вибагливо  розшиті,  
розсипані  недбалою  рукою
на  темно-синьому,
з  відливом,
оксамиті  –
нічного  неба  тлі…

кульбабки  білі…
як  перший  сніг
в  густо-смарагдовій  озиминІ  –
в  моїм  
доглянутім
озимім  житі…

…покинувши,
з  благословення  Бога,
свої
намОлені  чертоги
(ненадовго),
небесні  пАжиті
і  справи  –
спускаються  до  нас
на  променях
щотравня  –
апостоли,  пророки  і  святі,
в  духовній  чистоті  
і  славі:
погубляться,
як  діти,  у  пахучих  травах,
наївно-нелукавих…

…кохані  божі  діти  –
на  мить  їдну
відлучаться  
од  молитов  за  нас,
на  Землю  спустяться  –
спочити
і  розбредуться,
заблукавшись  ніби,
порозкидАють
безтурботно  по  траві
ознаки  святості  -
кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…

07.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383439
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Ліоліна

Недопите вино

Недопите  вино.
Недомовлене  слово.
А  надворі  мело
Завірюхою  знову.
І  колюча  крупа
З  неба  падала  мляво,
Ніби  гострі  слова,
Що  сплелись,  метушляві.
Щоби  без  нарікань,
Без  жалю,  недомовок,
Щоб  забути  ім”я,
Жах  увіткнутих  голок,
Що  вп”ялися  у  біль,
У  судоми  розпуки,
Де  забулися  в  пил
Теплі  люблячі  руки.
Недозріле  чуття.
Почуття  недостигле.
Радість  їх  забуття.
Зникло.  Змерзлося.  Збігло.
Недопита  любов.
Через  вінця  –  спокути.
Снігом  вщент  замело.
Стерти.  Вбити.  Забути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Макієвська

Ось і зима, срібними долонями обійняла…

Ось  і  зима,  срібними  долонями  обійняла,
До  серця  свого  притулила,  аж  мурашки  по  шкірі,
Дихнула  завірюхою,  гори    пуху    намела,
Забіліла  вся  земля  від  пір'я  в  сніговому  вирі.

Морозним  цілунком  обпекла,  вуста  й  оніміли,
Сльоза  по  щоці  потекла  чи  та  сніжинка  -пір'їна?
Хто  зна,  хто  зна...  А  щоки,  все  ж  таки  порожевіли,
Від  зимового  вогню.  Ох,  закрутила  хуртовина.

Калину  в  білому  хутрі  вже  шматують  снігурі,
Червоніють  ягоди  її    й  на  пухкому  килимі,
Горять  кульки  вогняні  на  гіллі  і  на  стовбурі,
Смакують  їх  червоногруді  птахи,  мов  одержимі.

А  ми,  радіємо  зимі,  заметілі  сніговій,
Ягодам  у  клярі,  сніжинкам,  що  від  подиху  танунь,
Новому  дню,  скрипу  сніжку,  лоскотанню  зір  між  вій,
Красі  зимі,  ось  такій,  я  віддаю  свою  пошану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383504
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Мирослав Вересюк

АЛЕ БОЛИТЬ МЕНЕ…

Любов,  що  досі  зігрівала  нас,  
Якось  із  часом  зовсім  захиріла.
Вогонь  кохання  спалахнув  і  згас,  
Підтримати  його  не  захотіла.

Я  теж  в  багаття  кидав  галузки,
Для  дров  не  було  сили  і  бажання.  
На  протилежні  береги  ріки  
Нас  винесла  ця  течія  кохання.

Зрадливі  сльози  на  очах  блищать,  
А  течія  стрімка,  не  подолати.  
Кигичуть  чайки,  болісно  кричать,  
Та  біль  від  втрати  їм  не  передати.

Як  лезо,  руки  ріже  очерет,
Стерня  колюча  ранить  босі  ноги.  
Але  болить  мене  насамперед  -  
Що  розійшлися  назавжди  дороги.

1.09.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383371
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Фотиния

Уборочная страда

Вернуться  из  командировки
Жена  должна...  Сознаться  честно?    
Иль  генеральною  уборкой  
Сокрыть  следы  прелюбодейства?

Канючить:  «Больше  так  не  буду…»?
И  жалобно  скулить  под  дверью?
Уж  лучше  вымою  посуду
И  тщательно  протру  фужеры!

Заброшу  в  стирку  полотенца,
И  вынесу  недельный  мусор,
Припрячу  стринги  «дамы  сердца»…
…Кручусь-верчусь,  как  Мистер  Мускул:

Пропылесосил  пол,  диваны,
Духи  проветрил,  стёр  помаду,
Убрал  зубную  щётку  в  ванной…  
Пропустишь  мелочь  –  и  «засада»!

Дверь  открываю,  весь  на  нервах,
«Любимая…»  –  гляжу  украдкой…

…Эх,  братцы!  Раскусила!...  (Сте*рва!)
…По  идеальному  порядку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383369
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Тамара Шкіндер

Не зрадь, не убий, почуй…

Не  зрадь,  не  убий,  почуй…
Слово  –  на  вістрі  ножа.
Вихід  шукає  фен-шуй.
Прихистку  просить  душа.

Відліком  згорнутий  день
Мітить  тривожний  нам  знак.
Світло  моїх  одкровень
Суті  не  змінить  ніяк

Кинутих  вроздрібок  фраз
Змісту  твойого  ессе…
Вишколений  парафраз…
Що  він  в  собі  несе?

Сяйво  свічі  мерехтить,
Сумом  наповнює  ніч.
Жаль,  що  сьогодні  не  ти
Ніжно  торкаєшся  пліч..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383318
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Патара Бачія

Ах, Ибица…

Ах,    махнуть    бы    за    границу,
Да    не    в    Польшу    -    на    Иб́ицу,
И    прогнать    одну    зарплату
За    15    минут    party.

 marisong  -  Ах,  махнуть  бы  за  границу
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383288



Люблю  мечтать  на  кухне  я,
Когда  готовлю  борщ  и  пицу,
Про  отдых  где-то  за  границей,
Париж  и  Рим  манит  меня.

В  шкафу  бикини  третий  год
Лежит  и  звёздного  ждёт  часа,
Иссяк  родник  семейной  кассы...
На  Ибице  иной  народ.

Там  у  кого-то  праздник  жизни  -
Коктейли,  дискотеки,  пляж...
Тут,  в  лучшем  случае,  грильяж,
А,  в  худшем...  сладкий  дым  отчизны.

Cпешила  замуж,  вот  теперь
Готовка,  стирка  и  уборка...
Сиди  у  жизни  на  задворках
И  в  свой  счастливый  случай  верь.

08.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383342
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Леся Геник

Першо-грудневі сніжинки

Перші  грудневі  сніжинки  вальсують
У  поруділій  траві,
Диво-мереживом  онде  чарують
На  лісовім  рукаві.

Туляться  щиро  до  сивої  скроні
Сонно  притихлих  садів.
Ніжні  пір’їнки  -  такі  безборонні  
На  кострубатім  рядні

Сірого  поля  -  останнього  сліду
Збіглих  по  осені  барв...
Над  куполами  пожухлого  світу
Панна-зима  з-поза  хмар

Струшує  легко  клапате  пелюстя
Вишніх    незримих  перин  -
Біло-пречисте  неторкане  устя
Першо-грудневих  сніжин...
(4.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383247
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012


пописуха

РІДНОМУ ВІКНУ

Окраєць  неба  в  павутині  саду
І  сонце  у  засніжених  тенетах
Якусь  магічну  мають  владу,
Немов  поезія  в  сонетах.

Це  все  для  серця  дасть  розраду  
В  твоїх  важких  падіннях  –  злетах
І  ти  забудеш  навіть  зраду,
Що  в  ніч  відходить  по  заметах.

Так  в  круговерті  зим  і  літ
Віконцем  дивиться  у  світ
Твоя  загублена  планета.

І  мов  закуто  у  граніт,
Твоєї  мрії  самоцвіт
Така  вже  доля  у  поета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382869
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Осіріс

Армагедон для дурнів

Дістали  безупинні  пересуди
Про  майя  календар,  гаплик  космічний!
Жують  слухняно  той  обман  цинічний
Задурені  Панами  вбогі  Люди.  

Живі  мерці,  що  плюнувши  у  Вічність
Чекають  стадом  дня  армагедону,
В  надії  вознестись  до  пантеону
З  підозрою  на  власну  канонічність.

А  їх  князя  (поки  тремтить  кріпацтво
Здійнявши  писки  в  небеса  хрещені)
Грабує  й  так  полатані  кишені,
Приймаючи  «бюджетне  святотатство».

За  ширмою  -  парад  планет,  Нібіри,
І  напади  драконівських  космітів,
Будують  замки  з  швидкістю  термітів
Пани,  бетоном  глупої  довіри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382984
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Lana P.

У букеті Полісся

́Заховаю  печалі  у  житі,
В  срібних  росах  жалі  утоплю...
Нам  з  тобою  ще  жити  і  жити,
Пізнавати  любов  у  краю...

У  краю...  урожайного  поля,
Де  колосяться  ниви  добром,
Усміхається  маками  доля,
Шле  ромашки,  волошки  нам  двом...

Лише  двом...у  букеті  Полісся...
І  у  пахощах  шумних  гаїв
Килими  простеляють  узлісся,
В  ніжнім  трепеті  спів  солов’їв...

Солов’їв...Солов’їнії  трелі...
І  гудуть  у  хаосі  джмелі...
Кольорові  пливуть  акварелі
І  малюють  життя  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382791
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012


Марамі

Зимовий наркотик

Лиш  на  дотик  відчутний  ти
І  не  білий,  ні  зовсім  не  білий
Вся  веселка  в  тобі  розчинилась
Чом  лишаєш  прозорі  сліди?

На  повіки  упадеш  зимою
Від  цілунків  соромляться  щічки
Ніби  гріє  невидима  пічка
Що  наповнює  душі  любов'ю

Непомітним  буваєш  часто
Але  так  більш  ніхто  не  вміє  
Малювати  дитячі  мрії
Їх  серцям  дарувати  щастя

Упаде  і  розтане  за  мить
Залишивши  холодний  дотик
Всезагальний  зимовий  наркотик
Нам  на  носики  й  шапки  летить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382755
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


NNNP

Журавлина

Вимиваються  барви,  неначе  вже  не  потрібні
Клавіатура  м’яка  і  має  днк  моїх  пальців
Грудень,  безсніжний-  одні  лише  тільки  ливні
І  у  грудях  тремтіння  від  того,  що  щось  має  статися.
Журавлина  гірка  і  спітніла,  зігріта  в  долонях
Жи  си  я,  чи  хтось  інший  у  дзеркалі  блідо-розмитий?
Журавлині  ж  із  запахом  моху    й  іржавості  колій  
У  долонях  червоним  бурштином  яскраво  кругліти.  
Доки  визирне  сонце,  й  торкне  чорний  морок  підвалин
Доки  очі  розплющаться  в  соннім  затьмаренні  ранків
Я  несу  тобі  барви.  Яскраві.  Безмежно  яскраві
Ніби  то  загустілі  й  лаковані  барви-бранки.
І  вже  грудень.  Вже  зимно.  Вже  сіро  і  ніби,  сонно
Ніби  небо  поблякло  і  ковдра  уже  не  гріє.
І  оця  журавлина  жива,  лише  трохи  трамбована,
На  твоїх  губах  гіркістю  зимності  зачервоніє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382756
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


kulbabka

Лебедино-сніжні заметілі

Цілий  день  сніжи́ло  за  вікном,
В  горностаях  біла  королева
В  домоткане  грубе  полотно
Загортала  приспані  дерева.

На    вікні    повісила    шифон,
Візерунки    дивні    вишивала
І  плелись  мережива,  мов  сон,
Під  снігами  танули  дзеркала

Недопитих    осінню    калюж.
Стиглі  грона  мерзли  на  калині
І  пелю́стя    випалених    руж  
Проглядало  в  білій  пелерині.

А  під  вечір  сонні  димарі
Розпустили  пасма  посивілі
І  вляглися  спати  у  дворі
Лебедино-сніжні  заметілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Бойчук Роман

НЕ ВИПАДКОВО… (есе)

«Випадковостей    нема,
В    світі    все    не    просто    так.
Може    то    є    долі    гра,
Чи    якийсь    конкретний    знак...»
         
               Не  випадково  я  цей  твір  почав  саме  із  поетичних  рядків.  Я  взагалі  не  вірю  у  випадковості  тому,  що  з  усім,  з  чим  нам  доводиться  зустрічатися  у  житті  –  не  просто  так.  Свою  першу  поезію,  якщо  можна  сьогодні  її  так  назвати,  я  написав  ще  у  своєму  ранньому  шкільному  віці:  десь  в  період  між  першим  і  другим  класом,  практично  тоді,  коли  і  навчився  писати.  На  жаль,  перший  в  моєму  житті  власний  вірш  не  зберігся.  Проте,  у  мене  гарна  пам’ять  і  я  точно  пам’ятаю,  що  мова  йшла  про  комах-мурах,  з  якими  я  порівнював  нас  -  людей,  чи  дітей  (бо  ж  тоді  я  був  зовсім  дитиною).  Адже  всі  ми  і  справді,  наче  ті  мурахи-трудівниці.  Та  щоб  не  відхилятися  від  теми  і  не  занурюватися  у  глибоку  філософію  про  те,  які  ми  –  люди,  я  все  ж  продовжу...
                   В  мене  немає  улюбленої  книжки  чи  автора,  котрі  б  конкретно  змінили  моє  життя.  Спитаєте:  «Чому  немає?»  Я  й  сам  колись  запитував  себе.  Відповідь  банальна  та  все  ж  однозначна:  тому,  що  кожна  з  прочитаних  мною  книжок,  так  чи  інакше,  вплинула  на  мене  сьогоднішнього.  Я  маю  на  увазі  те,  що  коли  я  беру  до  рук  будь-який  твір,  мій  мозок,  подібно  ситу,  просіює  крізь  себе  всю  почерпнуту  інформацію,  окремі  фрази  з  якої,  висіваючись,  накопичуються  в  моїй  голові,  і  наче  ті  зернинки  істин,  згодом  визрівають  та  проростають,  даючи  уже  свої  власні  плоди  –  вірші.  Саме  тому  виділяти  будь-якого  автора  чи  його  твір  я  не  можу.  Зрештою  це,  мабуть,  було  б  не  правильно  по  відношенню  до  інших.  Читаючи,  я,  мов  за  соломинки,  чіпляюся  за  фрази,  образи,  подекуди  копаю  глибше  у  міжряддях  творів  інших  авторів,  докопуючись  до  чогось  власного.  Саме  це  дало  мені  змогу  нині  приєднатися  до  числа  не  просто  любителів,  але  й    творців  Слова.  І  сьогодні  я  знетямлений  від  щастя  бути  одним  із  них:  дивитися,  як  вони  -  через  призму  поезії;  дихати,  як  вони  -  киснем,  сповненим  образами.  І  все  це,  скажу  я  вам,  -  не  випадково.  Адже  ми  починаємо  своє  світосприйняття  ще  з  утроби  матері,  не  перестаючи  його  пізнавати  до  кінця  життя.
             Із  впевненістю  можу  сказати,  що  завдяки  поезії  пізнаю  цей  світ  глибше,  оскільки  найпростіші  речі  бачу  значно  різносторонніше,  аніж  звичайна  пересічна  людина.  Образне  мислення,  що  постійно  розвивається  завдяки  читанню  та  глибокому  аналізу  творчості  інших  авторів,  не  тільки  збагачує  мій  внутрішній  світ,  але  й  дає  змогу  виливати  на  папір  вірші.  Можливо  вони  іноді  ще  не  досконалі  (як  між  нами  поетами  кажуть  -  «  не  причесані»),  та  все  ж  несуть  у  собі,  не  побоюсь  цього  слова  -  «багатство»,  з  яким,  я  певен,  кожний  автор  щедро  ділиться  зі  своїм  читачем.  І  знову  ж  таки  той,  хто  читає  будь-який  твір,  так  само  висіює  з  нього  у  свою  підсвідомість  щось  для  себе,  чим  саме  і  збагачує  свій  внутрішній  світ.
         Чи  раз  так  бувало  і  чи  мало  не  з  кожним,  що  коли  до  рук  потрапляла  та  чи  інша  книжка,  читаючи  її,  ми  бачимо  там  себе  чи  якусь  частинку,  фрагмент  зі  свого  життя,  черпаємо  цінні  поради,  мріємо...  Та  все  це  не  випадкаово!  Тому  що  автори  пишуть  для  того,  щоб  їх  читали.  Пишуть  так,  щоб  читач  чи  буквально,  а  чи  між  рядків  все  ж  побачив,  уявив  у  тому  чи  іншому  літературному  герої  себе;  у  тій  чи  іншій  описаній  обставині  –  свою,  а  отже  і  не  випадково  доносячи  до  нього  сутність,  істину.
                   Поезія  відкрила  для  мене  безмежний  сівіт,  в  якому  я  навчився  виливати  свої  мрії,  переживання,  емоції    на  папір.  Світ  поезії  надзвичайний!  Його  можна  порівняти  хіба  що  з  вінком  із  найрізноманітніших  квітів,  адже  він  сповнений  барв  та  ароматів.  Головне  пам’ятати,  що  Слово  –  всесильне!  Ним  можна  ранити,  вбити;  ним  можна  розрадити,  зцілити...  Та  якщо  Слово  припіднесене  у,  так  би  мовити,  своєрідній  поетичній  оправі,  воно  стає  привабливим.
             Відкривши  для  себе  цей  дивовижний  світ  поезії,  я  відкрив  для  себе  і  самого  себе  –  нового,  здатного  щось  зробити  для  людей:  сказати,  передаючи  свої  думки  через  заримовані,  якби  зашифровані,  слова.  ...Я  здобув  можливість  бути  почутим.  
             Пишучи  все  це,  у  моїй  голові  паралельно  звучить  питання:  «А  чи  бува  не  випадково  я  взявся  за  написання  прозового  твору?»  У  моєму  доробку  є  кілька  прозаїчних  робіт,  проте  для  мене  це  все    ще  залишається  дещо  новою  ланкою,  яку  рано  чи  пізно  неодмінно  досягну.  Можливо,  мені  не  вдасться  написати  ту,  хоча  б  єдину,  прозу  свого  життя,  здатну  суттєво  вплинути  на  чиюсь  долю,  все  ж  я  певен,  що  ті,  хто  зараз  читають  все  це,  відчувають  увесь  той  позитив,  те  окрилине  натхнення,  з  яким  я  зараз,  майже  на  одному  диханні,  щиро  ділюся.
             Пізнавайте  світ  глибше!  Любіть  Слово,  бережіть  його  і  пам’ятайте,  що  все,  що  трапляється  з  вами  в  житті  –  не  випадково.
   
     
«...Ми    просто    люди,    ті,    хто    граємось    словами:
У    рими    пошуках,    міняєм    їх    місцями
Та    не    кидаємось,    -    кохаєм    до    нестями;
Вселяєм    образ    в    них    з    підтекстом    між    рядками.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382661
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.12.2012


Томаров Сергей

Мы с ней знакомы много лет

(НА  ПЕСНИ  МАКСИМА  ЛЕОНИДОВА)

А  мы  знакомы  с  ней  давно:
Лет  двадцать,  может  быть  и  больше;
Наивно  это  и  смешно,
Но  нам  казалось,  будто,  дольше.

Случайным  окриком  в  метро,
Ее  на  миг  остановил  я
И  предложив  стакан  ситро,
Вдруг  понял,  что  мы  с  ней  идиллия.

И  вот,  уже  который  год:
Горячий  завтрак,  свежий  ужин...
Она  меня  с  работы  ждет
И  ей  никто  другой  не  нужен.

Мы  с  ней  знакомы  много  лет,
А  мне  все  кажется  недавно...
Годам  в  согласьи  счету  нет,
Годам  в  любви  -  нет  и  подавно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382309
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Віталій Назарук

Сни життя

Відлітають  літа,  накривають  життя  тихим  смутком,
Холоднеча,  як  крига,  бере  тепле  серце  в  полон,
Хоч  ще  прагнеш  тепла,  та  роки  вже  холодять  розсудок
І  життя  щохвилини  казковий  нагадує  сон.  

Чомусь  сняться  казки  про  роки,  що  давно  проминули,
Ще  не  бачив  я  казки,  який  має  бути  фінал,
Сняться  сни,  що  у  спомин  минуле  життя  загорнули,
Та  думками  збираюсь  знайти  теплий  серцю  причал.

Ви  літа  не  летіть,  бо  до  холоду  шлях  ще  далекий,
Сонце  тепло  світитиме  в  чистому  небі  мені,
Я  ще  довго  збираюсь  щовесни  зустрічати  лелеки,
Задивлятись  на  зорі,  вслухатись  в  пташині  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382340
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Босоніж через бруд

Україно, моя ти ненька люба!

Україно,  моя  ти  ненька  люба!
Все  патрають  тебе  на  шмаття…
Не  зупинить  тих  нелюдів  згуба.
Все  це  бачити  сумно  браття.

Знов  недоля  тебе  спіткала,
Нема  змоги  розправити  крила.
Стільки  лиха  ти  вже  подолала
Та  терпіти  ще  довго  мила…

Твої  діти  не  мають  поваги,
Ні  любові,  ні  краплі  сумління.
Вони  повні  по  вінця  зневаги…
Чи  ж  постане  нове  покоління?

Як  же  можна  паплюжити  мову
Та  натомість  чужу  обирати?
Розірвати  б  ту  підлу  змову,
А  всіх  винних  у  тім  покарати.

Маєш  голос  найкращий  в  світі
Та  мовчиш  все  немов  оніміла,
А  знеслав"я  твоє  в  зеніті…
Ти  ж  кохана  зацепеніла…

Ти  ж  розумна  і  знаєш  добре,
Що  ніхто  тобі  не  зарадить…
Маєш  серце  палке  та  хоробре,
Лиш  єдине  воно  не  зрадить!

Я  благаю  з  колін  підведися  —
Ти  ж  нікому  нічого  не  винна
Та  від  пут  тих  нарешті  звільнися,
Бездіяльність  твоя  злочинна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382300
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Юля Фінковська

Ґудзики

І  наступний  ранок  знову  почнеться  із  звичного  поруху  рук,
Хтось  в  тисячний  раз  застібне  пальто  на  всі  ґудзики.
Щоб  нишком  не  вирвався  десь  з  передсердя  щирості  звук,
Щоб  раптом  не  видав  твоєї  серцево  –  чуттєвої  музики.

Замкнути  свій  простір,  розучившись  ділити  на  два,
Кому  ж,  окрім  тебе,  цікаві  твої  сновидіння!
Культ  ґудзиків,  в  жертву  якому  приносять  слова,
Що  душаться  у  зародку  десь  на  краю  піднебіння…

Петельки,  як  зашморги  туго  затягнутих  сліз,
Які  все  частіше  вихлюпуєш  в  чужі  жилетки.
А  ми,  мої  любі,  –  мільярди  набитих  валіз,
З  яких  не  так  часто  витягують  мокрі  серветки.

Нам  хтось  склав  програму,  де  ранки  –  це  порухи  рук,
Які  так  ретельно  втискають  за  ґудзики  втому.
І  можна,  глибоко,  як  скалку,  ввігнати  гарячий  стук,
Та  ґудзики  –  мертві.  І  їх  не  чекають  на  вечір  додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382188
дата поступления 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


zazemlena

Сонет Переклик з Шекспіром

Любов  усе  перемагає  в  світі-
Всі  буревії  долі  і  часу.
Коли  любов"ю  день  зігрітий,
Людина  творить  неземну  красу.
І  світять  очі  спалахом  досвітнім,  
Згорає  сум,  мов  віття  на  вогні.
Любіть  же  завжди  молоді  і  літні
І  радістю  освячуйте  всі  дні.
Завмерла  мудрість  подивом  любові,
Страх  не  проникне  в  душу  мудреця,
Любов  таїться  в  погляді  і  слові-
Не  зачиняйте  на  замки  серця.
І  над  душею  не  чиніть  наруги:
Як  ви,  ніхто  так  не  полюбить  другий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381838
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Ліоліна

Ніжний перший день зими

Зима  нечутно,  –  тиха  кішка,
Прийшла  сьогодні.  І  усмішка  
Її  засяяла  навкруг.
Аж  захопило  подих  –  дух.

І  сипле  жменями  над  містом
Перлини  сніжного  намиста.
Ось  срібло  кинула  на  дах.
Щось  бурмотить  пухнастий  птах.

Зима  щебече  снігурями,
Літа  над  ріками,  морями.
В  танку  кружляє  білий  сніг,
Мороз  своїх  коней  запріг.

Щебече  радісно  синичка,  -
День  –  Перше  Грудня  –  таємничий.
Це  –  день,  коли  побачив  світ,
Що  заглядав  між  голих  віт,
 
Дві  зірочки  очей.  Це  Жанну
Подарувала  світу  мама.
Зірки  ті,  крихітні  зовсім,
Зима  принесла  в  теплий  дім!

Моя  хрещена  дочечка  Жанночка  народилася  1  грудня!
З  вітаннями  і  найкращими  побажаннями  від  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381656
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Окрилена

І дощ, і сніг…

Скотився  перстень  ночі  золотавий,
в  обіймах  пальців  ніжиться  зоря.
І  дощ  у  шибку  -  наголос  проставив
на  змоклі  від  очікувань  слова…

Жовтіє  скло  у  місячній  оливі  -
з  вершечка  неба  скрапує  зима…
Як  Ваші  очі  в  усмішці  щасливі  -
тоді  і  щастя  більшого  нема.
 
І  Як  би  не  згустилися  тумани  -
у  серці  буде  теплий  Оберіг,
і  Як  би  грізно  дощ  не  лихоманив  -
назавтра  він  летітиме  як  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Ліоліна

Воспоминания уходят

Воспоминания  уходят  по  струям  сильного  дождя.
Потоки  звуков  их
                   с  собою  забирают,  уходя.
Не  открывай  кому  попало  ни  в  сердца  верящего  дверь,
Ни  в  дом,  ни  в  память  не
                   пускай.  Пустым  словам  не  верь,  не  верь.

А  за  холодными  дождями  пришла  непрошено  метель.
И  выла  страшно  так.
                   Стучала  кулачками  в  мою  дверь.
В  застенках  туч  пропало  солнце,  -  начало  призрачного  дня.
Но  кто-то  свет  его
                   найдет,  но  без  меня,  но  без  меня…

Что  ж  за  стеною  призрак  ходит?  Пространство  каплями  дробя,
Из  памяти  не  смыл
                   тот  давний  дождь,  что,  в  вечность  уходя,
Понес  в  моря  с  водой  воспоминания,  как  сон.
И  лишь  метель  стучит,
                   пугая  воем  у  моих  окон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382098
дата поступления 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Олекса Терен

СТАРА ХАТА

Скільки  хат  ,  тепло  віддавши  ,
Пусткою  стоять  ,
Занавіски  в  битих  вікнах
В  протягах  тремтять.
Голі  стіни,  піч  в  руїнах
Ні  даху,  ні  стелі  ,
А  бували  у  хатах  тих
Колись  дні  й  веселі…

Як  приходили  до  них
Дні  мокрі,  холодні
Не  страшили  справжніх  ґазд
Негоди  природні.
Загатою  обкладали
Білосніжні  хати  ,
Лиш  віконниці  блищали  
З  теплої  загати.

Хата,  -  сіни  і  «  ванькир  »,
П’єц  великий  в  «  салі  «  ,
Діточок  на  лежаку,
Наче  на  вокзалі.
Лампа  керосинова  ,
«  Ходіки  «    тік-так  ,..
Картоплі  в  «  мундирах  «
Неповторний  смак  .
Потріскує    «  ріщє  «  ,
Вогонь  миготить  ,
Тепло  гріє  душу
Хату  веселить.

Довгі  спогади  про  давнє,
Довгими  ночами  …
Тож  наслухались  ті  стіни
В  свій  час  вечорами.
Про  Кармелюка  і  Гонту,
Про  славних  ГетьмАнів,
Про  походи  козаків
Проти  бусурманів.




Місяць  повний  заглядав
Крізь  шибки  до  хати  ,
Чи  гостює  там  тепло  ,
Чи  всі  лягли  спати  ?
І  оазою  тепла  
Була  та  хатина  
Радів  тому  і  старий  ,
Раділа  й  дитина  ,..

А  тепер  покинули  ,
Як  те  гніздо  птахи  ,
Пішло  звідси  і  тепло  
Тільки  в  стінах  цвяхи
Розпинають  бідну  хату
За  що  ж  така  доля  ?,
Зажурилась  ,  нахилившись  ,
Над  нею  тополя  .


Чи  часи  такі  настали  ,  -
З  нами  щось  не  те  ?,
Що  от  так  напризволяще
Лишаєм  святе  !

28.11.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380975
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 03.12.2012


Леся Геник

До Янгола

Ти  серце  моє  прочиняєш
До  світла,  до  ясного  світла,
Ту  істину  щиру  являєш,
Що  в  шати  небесні  зодіта.

І  руку  згори  простягнувши
Зовеш  молитовно  у  далі.
Господнє  у  груди  вдихнувши,
Викурюєш  гойні  печалі.

Мов  промінь  у  стужі  осінній,
Коли  падолистить  і  тужить,
Коли  все  єство  в  голосінні  -
Надією    душу  голубиш.

І  тихо  шепочеш  до  серця
У  хвилю  розпуки  і  болю:
Не  бійся,  дитино,  минеться,
Я  мо́люся  поряд  з  тобою...
(25.10.12)


́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381984
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


АнГеЛіНа

Хтось

В  моїй  душі  живе  маленький  Хтось,
Він  вередливий  дуже  і  ледачий...
Чия  ж  вина,  що  в  нього  така  вдача,
Що  виховати  добре  не  вдалось???

От  узялись  за  нього  б  хоч  на  мить,
То  був  би  Хтось  далеко  не  лінивий!..
А  так,  маленьке  кучеряве  диво
То  вередує,  то,  згорнувшись,  спить...

Хоч  має  справи  безтурботний  мій,
То  байдикує,  вереда  ледача!..
Чия  ж  вина,  що  має  таку  вдачу
Маленький  Хтось,  що  у  душі  моїй?..
                                           30  листопада,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381959
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Віталій Назарук

Будь слухняною зимонько

Холодний  вечір,  небо  у  зірках,
Співає  Місяць  про  зимові  хмари,
Перші  сніжинки  тануть  на  щоках,
Виблискують,  як  сльози  від  забави.

Біліє  поле,  засіває  сніг,
А  вітер  творить  магію  надворі,
Листочки  гонить,  стелить  їх  до  ніг
І  творить  нам  сніжинки  кольорові.

Зимо  -  красуне,  принеси  сніги,
Накрий  хліба  периною  святою,
Хай  при  тобі  спочинуть  береги,
І  засміються  ранньою  весною.

Нам  снігу  дай  і  подаруй  Різдво,
Пришли  Діда  Мороза  в  кожну  хату!
Щоб  свято  в  домі  щастям  зацвіло,
Столи  були  у  кожного  багаті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381927
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


kulbabka

Біла ворожбитка

Розстелила  сріблястий  перкаль
На  стерню,  перемлілу  од  вітру,
І  густу  сніжно-білу  емаль
На    убогу    осінню    палітру
Розілляла.Шовковим  крилом
Поторочила    пасма    туману,
Процідила    останнє    тепло
Крізь  надбиту  крихку  порцеляну
Білощокого    сивого    дня.
Заморозила  крізні  патьоки,
Осідлала    вітриська-коня
І  хутчій  подалася  навтьоки.
Захурделивши  біливом  світ,
Розчинилася  в  мареві  панна!..
Срібний  клен  шепотів  їй  услід:
"Ворожбитко  моя  невблаганна..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Леся Геник

Засмученому серцю…

(О.Ш.)
Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  печально,
Що  Ваше  серце  пуп’янками  руж
Під  ноги  болю  кинуте  безжально,
Де  вже  вальсує  сива  панна  стуж.

Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  боліє,
Як  надвечір’я  супиться  дарма,
Що  думи  Ваші  -  сірі  сніговії
У  перший  день,  коли  прийшла  зима

І  мало  бути  б  щире  новосілля,
Святково-біла  спрага  скатертин...
Останнє  листя  падає  із  гілля,
На  склі  -  покута  дощових  краплин...

А  я  б  хотіла  хмари  розігнати,
Щоб  небо,  наче  янгола  крило,
З-під  ніг  усі  пелюстки  позбирати,
Трояндові,  що  сумом  замело

І  Вам  піднести  їх  незмежне  диво,
Змахнути  жаль  отой,  що  на  устах!
Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  журливо,
Що  Ваше  серце  нині  у  сльозах...
(1.12.12)́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381736
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Леся Геник

Бува, запізно…

Стрінуться...  Однак,  бува,  запізно
Для  підводи  щастя  -  сивина...
Бур"янисте  поле,  бездоріжно.
Келихи,  що  спилися  до  дна.

І  нема  вже  ніби  то    й  надії.
Небо  у  запасці  хмаровинь.
День  за  днем  безпомічно  маліє,
В  люльку  набиваючи  полинь.

І  закурює  душа  печаллю,
Стелиться  довкола  сизий  дим  -
На  плече  прозірчатою  шаллю,
Де  життя  схилилося  на  тин.

Над  стежиною,  що  вузько    в"ється
До  знесил  похилених  воріт...
А  за  ними  спрагле  серце  серця
Виглядає  на  ослоні  літ...
(28.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381526
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Леся Геник

Не вернуться…

Не  ве́рнуться,  не  ве́рнуть  журавлі,
Що  загубили  небо  перелітне...
Снує  світанок  роси  по  землі,
За  хвилю  -  паторо́ччя  непомітне.

Таке  життя,  і  янголи  такі,
І  радощі,  і  смути  неозорі...
Вгорі  розтануть  крилечка  легкі,
Зоставивши  сивіти  ясні  зорі.

Та  хай  за  обрій  доля  не  зове,
А  дні  у  вікна  –  зовсім  непривітні,
В  душі  усе  ж  лелеченько  живе  -
Отой,  що  мав  вернутися  у  квітні...
(1.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381626
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


kulbabka

Відмарила…

Відмарила  з  гарячки,  відіснила
Цей  солодко-гіркий  самообман,
Цей  вихор,  що  мої  обшарпав  крила,
В  душі  густий  посіявши  туман...

Крізь  літоднів  мереживо  зелене
І    снігопадів    білу    пелену
Нова  зоря  запалиться  для  мене,
Пробивши  світлом  темряви  стіну.

І  я,  журби    покинувши    пенати,
На  вільних  крилах  випурхну  у  світ!..
Але    й    тоді    я  буду  пам'ятати
В  моєму  серці  твій  гарячий  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Владимир Мищенко

ОСЕНЬ

Цепляясь  крыльями  за  стройные  берёзы,
Однажды  ночью  в  рощу  осень  опустилась
И  зелень  листьев  первым  пробовать  морозом
Тотчас  же  принялась,  но  вскоре  утомилась.

А  утром  солнце,  начав  путь  привычный,
Поверить  долго  не  могло  глазам  своим:
—  Подумать  только!  Было  всё  таким  обычным,
А  за  ночь  стало  жёлто-золотым.

Промыв  глаза  в  ручье  водой  проточной,
Светило  вновь  по  небу  покатилось:
—  Как  дважды  два  всё  ясно.  Это  точно,
Мне  чудо  дивное  во  сне  приснилось.

Всё  выше  солнце  над  землёй  вставало,
Приснившаяся  сказка  не  кончалась.
И  вдруг  припомнилось,  что  так  уже  бывало,
Когда  лисою  рыжей  осень  в  лес  являлась.

—  Позволь,  я  к  золоту  огня  добавлю?  —
Оно  с  волнением  у  осени  спросило
И  клёны,  что  среди  берёз  стояли,
В  шары,  наполненные  солнцем,  превратило.

Но  время  шло.  Последний  шар  растаял,
Листвой  багряной  землю  устилая,
За  рощею  в  деревне  пёс  истошно  лаял  —  
Кружилась  в  небе  птиц  огромных  стая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377188
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Владимир Мищенко

В ЦАРСКОСЕЛЬКОМ ПАРКЕ

Здесь  столько  лир  повешено  на  ветки…
А.  Ахматова

Осенний  день  укутан  шалью
Ночной  безмолвной  тишины.
Луна,  прикрыв  лицо  вуалью,
Следит  за  нами  с  вышины.

Её  холодное  сиянье
Хранит  уснувшая  вода,
И  россыпь  дальних  звёзд  печально
Скользит  по  зеркалу  пруда.

Как  тихо  в  парке.  Вечерами
В  такую  пору  всё  здесь  вновь.
Шурша  листвой  бредёт  за  нами
От  счастья  пьяная  любовь.

1993  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378158
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Віктор Гала

Світанок

Пахне  ранок  грибами,
Виноградним  вином,
Про  кохання  віршами
І  гірким  полином.
Пахне  ранок  вустами,
Розімлілими  в  сні,
І  нічними  казками,
Що  наснились  мені.
У  нічному  полоні
Запах  скошених  трав,
Пахнуть  морем  долоні,
Що  вві  сні  цілував.
Помолившись  світанку,
В  буйні  роси  зайду,
Запах  літнього  ранку
Я  тобі  принесу.
Пахне  ранок  грибами,
Виноградним  вином,
Що  було  поміж  нами
Залишилося  сном.


©  Copyright:  Виктор  Гала,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112120100407

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381620
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Юля Фінковська

Дві години до грудня

Дві  години  до  грудня.  І  стає  якось  холодно  в  руки,
Перемерзлі  думки  ще  не  звикли  до  обіймів  шарфів.
Об  прозорий  лід  тиші  розбиваються  ліктями  звуки,
Зачіпається  нігтями  осінь  за  спини  промоклих  дахів.

Віддощило  желейними  краплями  по  віконному  склі,
Розтеклись  макіяжі  напомаджених  осінню  міст…
Скоро  сонні  маршрути  зацукрують  снігів  киселі,
В  нотках  чорного  чаю  запахне  малиною  твіст.

Дві  години  до  грудня.  І  раптово  морозить  вуста,
Впали  вниз  театральні  куліси  морквяно  –  багряних  романів.
Осінь  –  завжди  туманна  і  від  того  –  шалено  густа,
Залишає  в  душі  післясмак  перемотаних  димом  тюльпанів.

Перевтомлене  листя  у  вальсових  кроках  вітрів
Прилягло  на  замурзані  щоки  асфальтних  облич.
Ще  один  листопад  так  раптово  для  нас  постарів,
Але  в  осені  –  звичка  вертатись,  ти  тільки  поклич!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Осіріс

Мить переміни

Пора  сплила  дощами  в  глиб  ярів.
Стомилася  царівна    жовтокоса.
Скінчилась  її  пісня  стоголоса,
Крилом  змахнувши  в  сирості  вітрів.
   
Надвечір  омрячила  смутком  трон,  
Лишивши  спадкоємниці  діброви,
На  ніжки  натягла  багна  окови,
Пішла  в  світи…  Бо  так  велить  Закон.

Зостався  білошвейці  тільки    крок  
Опівночі  зробити  до  престолу.
Легким  повівом  сніжного  подолу,  
Сипнувши  памороззю  лиск  зірок.
 
Її  хода  цимбалами  крижин,
На  скам’янілій  виграє  дорозі…
Останній  лист  вальсує  на  вітрозі
У  віхолі  лілейних  балерин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381529
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Томаров Сергей

Океан разлук

Швартуются  у  пирса  пароходы,
Есть  время  нам  еще  поговорить,
Туманный  шлейф  осенней  непогоды,
Решил  нас  этим  утром  разлучить.

Звучит  гудок,  твой  лайнер  отплывает,
Никто  не  знает  встретимся  ли  мы...
Сжимает  горло,  сердце  замирает
И  негде  взять  еще  хоть  час  взаймы.

Меня  ждет  порт,  совсем  другие  страны...
Разлука,  нам,  растянется  на  век...
Любовь,  порой,  таит  в  себе  изъяны,
С  ней,  в  океан,  сольются  сотни  рек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381117
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


art29

каменья сыпались с небес на землю грешного начала

каменья  сыпались  с  небес,  
на  землю  грешного  начала,
в  огне  пылал  весь  белый  свет,
остервенело  причитая.

не  знал  народ,  за  что  казнил,
Господь  детей  своих  порочных,
не  знал  и  слёзы  свои  лил,
в  молитве  засыпал  всенощной

"за  что!..Господь,  за  что  нам  это,
за  что  наслал  на  нас  беду,
мы  грешные,  прости  нам  грех  наш,
останови  свой  страшный  суд!".

неслышно  было  их  молитвы
-  не  долетали  до  небес,
от  лжи  на  белоснежных  крыльях,
лишь  неподъёмный,  тяжкий  крест.

...прошло  три  дня,  суда  Господня,
горел  огонь,  стелился  дым,
народ,    оставшийся  без  рода,
усталой  поступью  бродил.

искал  любовь,  терял  надежду,
молился,  верил,  ждал  добра,
и  задыхаясь  от  пожаров,
всё  жаждал  милости  Творца...      

...и  разразился  гром  небесный,
в  раскате  грома  Божий  глас:
"я  вновь  дарю  вам  воскрешенье"
и  хлынул  дождь  из  Божьих  глаз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381120
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Данило-Київський

Портрет (Осени)

Кружит  осень  опавшие  листья,
Стелит  золота  краски  шурша.
Словно  мастер  невидимой  кистью,
Создает  свой  портрет  не  спеша...  

.......  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380779
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 30.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012


Осіріс

Злива на світанку

Горювала  у  діброві  діва  Нічка  зореока.
Оп’янила  погляд  ніжний,  слізок  росних  поволока.  
Серед  поля  загубила  подарунок  від  коханця:  
Вечір  сіро-кучерявий  наділив  їй  померанця.  
Як  несла  його  в  долонцях  над  вусато-стиглим  житом
Він,  у  шкірочці  восковій,  блимав  матовим  посвітом,
Безугавно  милувалась…  Осліпили  любку  чари,
Зашпортнулась  об  горбочок  -  покотився  дар  між  хмари.
Соловейком  зажаліла,  свіжість  розлила  повівом,
Полиск  розпачу  стрілою  розкроїв  небесся  гнівом.  
Вітром  зойкала  у  висі,  рвала  темінь  волохату,  
Не  знайшла…
У  передденні,  ливнем  схлипнула  про  втрату.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381357
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012


Даринка Цікава

Сон

За  щоки  вітерець  лоскоче
Через  відчинене  вікно.
Так  прокидатись  я  не  хочу,
Так  хочу  додивитись  сон!

Наснилося  мені  сьогодні.
Що  я  танцюю  на  воді.
Не  поринаю  я  в  безодню,
На  дно  мене  не  тягне,  ні.

Так  добре  мені,  наче  крила
Я  маю  сильні,  як  птахи
І  полетіти  я  готова
Туди  високо,  де  хмарки.

І  душу  мою  наповняє
Безмежне  щастя  і  в  цю  мить
Угору  легко  я  злітаю,
І  серце  радістю  тремтить.

А  в  росянистому  тумані,
Що  в  небі  створює  хмарки,
Мене  веселка  зустрічає,
Міняє  свої  кольори.

По  ній  упевнено  іду  я,
Як  по  м"якому  килимку.
Ще  крок,  і  ось  уже  спускаюсь
Прямісінько  на  ту  ріку,

Де  танцювала  я  сьогодні,
На  срібному  тому  плацу.
Та  ледь  торкнулася  поверхні,
Як  майже  я  уже  не  сплю.

За  щоки  вітерець  лоскоче
Через  відчинене  вікно.
Так  прокидатись  я  не  хочу,
Так  додивитись  хочу  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381221
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012


Юля Фінковська

Це коли – щастя…

Це,  коли  розумієш,  що  ця  осінь  нарешті  пробачила  тобі  якісь  таємні  гріхи,
Розтиснула  красиві  пальці  на  горлі  твоїх  втомлених  снів.
Це,  коли  бачиш,  як  тонкою  судинкою  по  небі  відлітають  на  південь  птахи,
І  тобі  вперше  не  хочеться  з  ними  зірватись  з  промоклих  дахів.

Це,  коли  прокидаєшся  без  бажання  присвятити  цей  день  кімнаті,
І  не  страшно  спросоння  кидатись  клонованим  будням  у  пальці.
Це,  коли  в  каві  твоїх  карих  очей  –  його  цукор,  і  плювати,  що  сни  гіркуваті,
Бо  якщо  раптом  вигнанців  стає  двоє,  вони  –  аж  ніяк  не  вигнанці…

Це,  коли  відчуваєш,  що  антракт  у  твоєму  театрі  нарешті  своє  віджив,
Починається  дія,  в  якій  тільки  двоє  сидять  на  місцях  режисерів.
Це,  коли  персонажі  минулого  так  і  не  вилились  в  черговий  рецидив,
І  нарешті  з’явився  герой.  Без  переграних  сцен,  монтажів  і  суфлерів.

Це,  коли  від  метеликів  в  животі  відпочити  нізащо  не  вдасться,
І  годинник  забув  про  синхронність  особистого  серцебиття.
Це,  коли  передостанній  день  осені,  а  у  тебе  не  мерзнуть  зап’ястя,
І  з  легень  виривається  криком  полегшень  м’яке  відчуття…

Це  коли    –  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381046
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012


Фотиния

Домострой

Мудрость  женская  –  в  терпенье:
Где  –  смолчать,  где  –  поступиться,  
Доведённый  до  кипенья,
Муж  ведь  может  испариться…

Если  нравом  вы  –  не  фея,
И,  как  фурия,  сердиты,
Всё  же  глупо  мылить  шею,
Если  вы  на  ней  сидите!

Спутника  не  запускайте!
Да  и,  прежде  чем  пилить,
Женщины,  не  забывайте,
Что  с  опилками  ВАМ  жить!

Чтобы  был  фундамент  прочным,
Зодчества  просты  секреты:
Строить  дом  на  нервной  почве  –
Очень  скверная  примета!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380937
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012


Тамара Шкіндер

Ти одночасно є й… тебе нема…

Ти  одночасно  є  й...  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…
Осіння  ніч  предовга  і  німа
Про  щось  мовчала…Так  несамовито
Вітрище  вив  у  люфі  димаря.
Куйовдив  по  землі  туманів  пасма…
Любов,  неначе  свічка  догора,
Ще  трішечки  і…  назавжди  погасне.
Гарячим  воском  душу  обпече
І  тілом  розіллється  по  краплині.
Задивленої  пам"яті    ковчег
Вже  відпливає.    Смуток  у  хатині,
Налитий  повним  келихом  вина
Ще  недопитого,  п"янкого  літа.
Ти  одночасно  є  й  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Патара Бачія

І в Україні лондонські тумани.

ЯкОсь  надворі  березнево  зовсім,  
Повітря  не  осіннє  –  весняне  
Бентежить  нині  це  тепло  мене,
А  календар  перечить:  зараз  осінь.

Тумани  зранку  лондонські  неначе,
Хоч,  трішки  ще,  і  засніжить  зима,
Та,  поки,  натяку  на  це  нема…
Лиш  осінь  інколи  ні-ні  й  заплаче.

27.11.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380747
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012


kulbabka

Осінньо-ностальгійне

Відгомоніли    віденські    бали,
Відкружеляли  мідним  листопадом,
Молочний    саван    білої    імли
Осінній  день  розгойдує  над  садом.

Десь  в  рівчаку  наспівує  ручай-
Вслухається  у  срібні  ноти  осінь,
Вже  відзвенів  багряний  листограй
В  її  хмільному  житньому  волоссі.

Бліді  агати  блимають  з-під  брів,
Мов  сивий  льон,  біліє  за  плечима
Холодна  шаль  мереживних  дощів.
Вже  кроки  грудня  чутно  за  дверима.

Ще  мить  і  біле  прядиво  зими
Загорне  все  в  бавовняну  пелюшку.
Мов  затулила  теплими  крильми
Журлива  осінь  перемлілу  грушку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Олег Завадський

Зелена музика трави…

Зелена  музика  трави,
Блакитна  музика  небесна  –
Серед  зими  в  мені  воскресла
Яскравим  образом  живим,

Де  повні  луки  цвіркунів,
І  в  небі  жайворонкам  тісно...
Дзвенить  мелодія  первісна
У  лоні  висніжених  днів.

Дзизкочуть  мухами  шибки,
Гуде  хурделиця  джмелино.
А  я,  забравшись  під  перину,
Милуюсь  літом  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380385
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш такий мені жаданний…

Повільно  зазира  осінній  ранок   
В  моє  вікно,  що  дивиться  у  світ.
Дерева  одягнулися  в  серпанок.
Прикрили  свій  розкішний  дивоцвіт.

Поволі  з  листя  падають  краплинки.
Сріблясті  сльози  зрошують  траву.
Так  хочеться  зібрати  ті  перлинки,
Та  нанизать  на  ниточку  тонку.

А    ще  зірвати  китички  калини
І  коси  причепУрити  свої...
Зробить  намисто  із  плодів  шипшини:
Красою  очі  напоїть    твої.

А  ти  прийдеш  такий  мені  жаданний.
Такий  один  на  цілий  білий  світ!
Фортуною  в  дарунок  мені  даний.
Я  так  тебе  чекала  стільки  літ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 27.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.11.2012


Осіріс

Прощання з осінню

(у  співавторстві  з  дорогою  для  мене  людиною)

Відносять  гуси  на  крилечках  осінь  
За  обрію  печально-млисту  просинь.  
А  ніч,  немов  смола,  між  зір  красою  
Прощання  смуток  струшує  росою.  
Льодяться  про  теплінь  химерні  мрії,  
У  паморозь  вбирають  вербам  вії...  
Лиш  річка,  ніччю  введена  в  оману,  
Дрімає  в  пасмах  сивого  туману.  
Півмісяць  клен  спіймав  в  гілок  мережці,  
Застиг  звабливо  в  осяйній  сережці.  
-  Цей  красень  -  мій!  -  з-за  хмар  зима  дихнула  
Й  у  віти  клена  інеєм  сипнула.  
Ревнивий  вітер  здмухував  дарунки,  
Дзвеніли  в  травах  срібні  візерунки!..  
Та  клен  не  чув!  Зажурено  хитався,  
Бо  з  осінню  коханою  розстався:  
–  Вернись  до  мене,  ніжне  сновидіння,  
Вернись,  молю,  пора  моя  осіння!..  
–  Ні…  –  до  вершечка  з  далини  війнуло,  
–  Не  можу,  милий,  все  давно  минуло…  
Ой,  як  зраділа  враз  зима  студена,  
Озимком  пригорнулася  до  клена,  
Сніжинок  сон  леліяла  неспішно,  
Морозцем  в  гіллі  затихала  ніжно…  
Серпанками  грайливими  лилася…  
Поки…  чого  бажала,  домоглася!  
Судили  верби  кОсами  ламкими,  
Гнівилась  річка  сплесками  стрімкими:  
–  Та  спам‘ятайся  ж,  звабнице  холодна!  
Є  в  клена  в  серці  суджена  природна!  
Від  погляду  зими  пошерхли  хвилі,  
Бо  любко  пригадав  цілунки  милі.  
Знов  кликав  осінь,  золоту  коханку,  
В  багряних  спалахах  холодного  світанку.  
Враз  сонця  промені  у  небі  зайнялися,  
І  пристрасті  кленові  уляглися!  
Розтанув  вмить  зими  звабливий  іній,  
Лиш  квилив  з  далини  табун  гусиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380578
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Леся Геник

Осіння печаль

Ти  -  печаль  осіння  на  моїй  долоні.
Витліле  намисто  марева  думок.
Забуття  обійми  молено-бездонні  
Ніби  вже  і  поруч,  але  знов  за  крок...

Мов  клечальна  пісня,  сивопера  птаха  -
Все,  що  не  збулося  в  далині  чекань,
Коли    щастя  замість  одуріла  плаха
І  важкої  муки  на  рамені  длань.

Сухолистопадно  скреготять  завії,
Обтрусили  зорі  в  тіні  ліхтарів.
Ти  -  сльоза  безрадна  на  пожухлій  вії,
На  долоні  стужі  лінія  жалів...
(26.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380565
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Осіріс

Душа жебрачка

Ні  Раю  світ,  ні  темрява  Безодні,  
Парнас  чи  неповаги  ешафот,
Не  переймають  Душеньку  сьогодні,
Умиту  від  лестИвих  позолот.
Її,  наївно  під  покровом  рані,
На  співчуття  надіючись  чогось,
Я  виставив  жебрачить  на  майдані
У  дощовій  імляві  безголось.  
Оголена,  без  пафосу  і  чванства
Дрижить  вона  на  вітрі  споглядань,  
Охочого  до  бичування  панства  -
Без  принципів,  моралі  та  вагань.
Смішків  на  палю,  що  завжди  готове,
Ховаючи  безумство  в  табуні,
Погордувавши  повчаннЯ  Христове,
Надіти  душу…  Критики  в  руні!  
Та  раптом  з  маси  кепкунів  світання,  
Пройнявся  хтось  безщасним  жебраком,
Зробив  Душі  "сердечне"  подаяння,  
У  кружку  відригнувши  злість  плювком.  

Подумалось:  «Простакуватий  дурень,
Чекав  на  що?!  Хіба  ж  це  перший  раз?!»
В  багатті  завидющих  винокурень,
У  людство  віра  вчаділа  ще  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380546
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


НАДЕЖДА М.

І віра десь на краєчку сердечка…

Вітаю  я  тебе,  осінній  саде!
До  тебе  знову  стежка  завела.
А  серденько  хвилюється,  бо  раде,
Що  пам"ять  ту  весну  ще  зберегла.

Ця  тиша  заглушає  мені  вуха,
І  вірити  не  хочеться  очам.
Але  душа  надіється  і  слуха
І  молиться  усім  своїм  богам.

І  віра  десь  на  краєчку  сердечка.
Тихенько  притаїлась  і  мовчить.
А,  може,  ти  десь  поряд,  недалечко
І  з"явишся  тут  поряд,  у  цю  мить...

А  осінь  тихо  йде..уже  минає.
Пожовкле  листя  вже  не  шелестить.
І  гіркий  біль  сердечко  моє  крає.
Лише  калина  може  звеселить..

Візьму  пучок  червоної  калини
І  до  грудей  своїх  я  притулю.
Мої  думки  полинуть  в  ці  хвилини
У  край  далекий,  що  боготворю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Тамара Васильєва

Щастя і радість

Закружляло  щастя  в  пізніх  позолотах
І  музики  грали  на  найвищих  нотах.
Грали,  вигравали  в  сонячних  загравах,
Доки  музикантам  стало  не  цікаво…

Зупинилось  щастя,  як  же  без  музики?
Я  ж  було  зібралось  танцювать  довіку!
Щастя  без  музики…Сиротіли  квіти,
Хтось  зумів  по  вінця  радості  налити.

Так  зраділо  щастя  радості-сестриці,
Роздавало  людям,  нею  щоб  погрітись.
Щедрі  ті  дарунки  людям  у  домівки,
Забирайте,  друзі,  кому  треба  скільки.

Забирали  радість  і  просили  щастя,
Не  цурайтесь,  любі  нашого  обійстя.
З  того  часу  разом  щастя  й  радість  ходять,
Цей  дует  донині  залишився  в  моді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380479
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Виталий Голов

Как близок холст и лист поэта

Как  близок  холст  и  лист  поэта.
Мольберт  -  метафоре  дружок
И  паспарту  как  от  сонета
Двустишья  спелый  пирожок.

Удачливо  от  кисти…  тонкой…
Звучат  мазки,  играя  тень.
Эпитеты  в  десятку  звонко
Влетают  метко,  как  в  мишень.

Портрет  словесный…  без  короны…
Размыт,  но  прорастает  стать…
И  каждый  зритель  поражённый
Имеет,  братцы,  что  сказать.

Художник,  музыкант,  поэт
Совместный  крутят  пируэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371685
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 26.11.2012


Виталий Голов

Голубой простор

По  мотивам  стиха  автора  Salvador
«Волошкове  поле»

Я  прислонюсь  к  судьбе  душой  навечно.
Хочу  вспорхнуть  к  звезде,  горящей  в  небесах
И  заглянуть  в  святую  бесконечность
Лететь  на  солнечных  и  голубых  лучах.

Упало  небо  мне  охапкой  в  руки
И  потекло  в  овраг,  трепещущей  рекой
И  эти  тихие  родные  звуки
Приносит  паводок  небесно-голубой.

В  который  раз    на  васильковом  поле
Ладонями  обняв  целую  нежно  их
Иду  безмолвно  в  голубом  просторе
Пускай  заглянет  небо  в  голубой  родник.

Там  колокольчик  весело  трезвонит
Жужжат  в  траве  пыльцой  набитые  шмели,
А  ветерок  цветы  любовно  клонит
До  самой  нашей  милой  матушки  земли

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374767
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 26.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


Тамара Васильєва

Я сплету вінок

Я  сплету  вінок  із  теплих  слів
Подарую  осені  -  одіне,
Хай  забуде  плин  холодних  днів
І  «курли»  тужливе  журавлине.

Я  сплету  вінок  із  теплих  снів,
Одягну  собі,  хай  душу    гріє.
Щоб  вогонь  горів,  а  не  зотлів,
Не  згорай  лише  –  солодка  мріє.

Із  любові  сплетений  вінок
Подарую  я  тобі,  коханий,  
Аби  ти  в  негоду  не  промок,  
На  душі  з  любов'ю  тепло  стане.

У  вінку  закрутимо  танок
Із  дощів,  веселки,  падолисту.
І  піде  мереживо  думок
Теплих  слів  і  снів  моїх  барвистих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380465
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Noctivagus

Місто і ми (Вечірні ліхтарі)

Усі  ці  фарби  міста  проти  ночі  
Полинуть  з  вікон,  ліхтарів,  вітрин...  
Нас  пише  незрівнянний  дикий  почерк  
Міських  вечірніх  пікових  годин.  

А  шлях  злітає  музикою  світла  
У  вирі  невгамовних  наших  мрій.  
В  коханні  линемо  із  вітром,  
Дві  долі  з’єднані  в  одній.  

Злітаємо,  затамувавши  подих,  
Ми  невловиме  щось,  ми  неземне.  
І  негаразди  хай  турбують  потім,  
А  зараз  пристрасть  запала  вогнем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380413
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Віталій Назарук

ПРОХАННЯ ДО ВІТРУ

Почався  ранок  зникненням  зорі,
Хтось  вимкнув  старовинні  ліхтарі,
На  липі  два  листочки  ще  висять,
Ще  п’ють  проміння,  наче  благодать..

Тримає  їх  закоханих  тепло,
Яке  своїм    промінням  обняло,    
Листочки    розмовляють  у  тиші,  
Любов  свою  тримаючи  в  душі.

А  холод  суне,  вітер  у  лице,
Лиш  сонце  обнімає  промінцем.
Просять  у  вітру,  щоб  зробив  сюрприз,
Аби  разом  їм  полетіти  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380406
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Бойчук Роман

Краще синиця в руках…

Вустами  шерхлими  німу  ворушу  тишу,
На  вістря  вій  нанизую  пітьму,
Гарячим  подихом  в  повітрі  я  колишу
Холодну  смутку  лінію  пряму.

Я  своїм  усміхом  зітру  печаль  і  тугу
І  висмію  все  те,  що  так  болить;
Свою  ж  собою  розчиняючи  напругу,  -
Синицею  впіймаю  щастя  мить.

Вхоплюся  міцно  я  за  хвіст  тієї  пташки
Маленькою  людиною.  Політ!
Втомився  я  за  журавлем  ходити  пішки,
Втрапляючи  в  застиглий,  власний  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380401
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Дід Петро

Звездная ночь

Луна  опустила  забрало
И  скрипнул  невидимый  шлем.
Звезда  надо  мною  упала,
Слезою  небесных  проблем.

Я  мог  бы  быть  этой  звездою
Без  кожи,  волос  и  костей,
Но  мне  суждено  быть  водою
На  восемь  десятых  частей.

Но  мне  суждено  размноженье!
И  мудростью  пройденных  фаз,
Я  славлю  свое  продолженье
Изысканной  рифмою  фраз.

Я  счастлив  своею  страдою,
Словами,  что  в  строки  легли,
Сгорать  не  хочу  я  звездою
Вдали  от  любимой  Земли.

Вот  утро  восстало  из  пепла,
Из  пепла  сгоревших  комет.
И  синь  наплывала  и  крепла
Ведя,  за  собою,  рассвет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380408
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Томаров Сергей

Пленен оковами рассвет,

Застыл  за  горизонтом  свет,
Ночь  не  стремится  отступать.
Пленен  оковами  рассвет,
Мрак  не  желает  утро  знать.

Луна  тоской  удручена,
Ведь  вышел  час  ей  быть  главой.
Тумана  серая  волна,
На  землю  стелет  слой  на  слой.

Звезда  погасшая  к  заре,
Вернулась  чтобы  ночь  продлить...
Ее  блеск  словно  в  янтаре
Застыл,  лишь  изредка  дрожит.

Но  долго  так  не  может  быть,
На  все,  всегда,  есть  свой  черед...
В  рассвете  должен  мир  наш  жить
И  солнце  сквозь  туман  пройдет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380373
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Томаров Сергей

Хочу быть с тобой!

Хрустальным  отливом,
Серебряной  цепью,
Весенним  разливом,
Забытою  целью...
В  прочтенных  рассказах,
Небесною  дымкой,
Гравюрой  на  стразах,
Простой  невидимкой...
Холодным  рассветом,
Янтарным  закатом,
Пылающим  летом,
Осенним  раскатом...
Зеленой  травой
И  промокшей  листвою...
Хочу  быть  с  тобой!
Я  хочу  быть  с  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380369
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012


molfar

Зорепад

Гаптує  вечір  
зоряні  дива.
Слова  мені  вишіптує.
У  тиші
погідним  серцем  
човен  проплива,
що  у  жнива  
дарований  Всевишнім.

Ще  не  січе  
безжальний  листопад,
не  тужить  
сивий  вітер  на  флоярі…

Мольфарові  
не  спиться  
в  зорепад:
згорають  душі
втомлених
Мольфарів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 26.11.2012


Юля Фінковська

Чим пахнуть вокзали?

У  всього  є  запах.  У  вокзалів,  на  жаль  чи  на  щастя,  теж
Вони  пахнути  щоразу  по-іншому  і  щоразу  несамовито.
Фіолетово  –  м’ятним  димом  від  вогненних  чекань  пожеж,
Всім,  що  ще  в  графі  «завтра»,  і  всім,  що  назавжди  прожито…
Вони  пахнуть  киселем,  який  ріже  терпіння  гостропере,  
Вони  прагнуть  в’їдатися  в  пам'ять,  як  сни  вогнепальні.
Їхні  запахи  завжди  з  приставками  «надто-»  і  «пере-»:
Надто  сильні,  надто  важкі,  перевтомлені  та  перечекальні.
Пахнуть  пересмаженими  оліями  чебуреків  і  надміром  слів,
А  ще  надміром  дотиків,  поглядів  і  передозуванням  поцілунків.
Тих,  що  прощальні,  і  від  того  в  них  стільки  емоційних  кольорів,
Тих,  що  останні,  і  тому  їм  не  треба  завіс  і  лаштунків.
Вони  пахнуть  наліпками  ще  свіжих  зізнань  на  шибці  маршрутки,
Ліхтарями  зустрічань,  валізами  думок,  криком  у  телефонні  будки.
Дотиками  пальців  на  склі,  щоб  продовжити  життя  застудженій  ніжності,
Яка  в  моменти  прощань  забуває  про  всі  образи  і  розбіжності.
Вони  пахнуть  парфумами…  Солодкими  –    коли  когось  зустрічаєш,
І  дуже  різкими  –  коли  навпаки…
Липкими  секундами,  коли  до  нестями  довго  чекаєш
Велюру  чиєїсь  руки.
Вони  пахнуть  вітром,  що  завжди  зривається  ураганом  саме  тут,
Намагаючись  вирвати  думки  про  дорогу,  квитки  і  маршрут.
Розбурханим  волоссям,  емоціями,  диханням  та  серцебиттям,
Драмами,  шрамами,  квітами,  запамороченням,  каяттям.
Все  це  пахне.  Всередині  особистих  морських  узбереж,
Де  немає  страхів,  відчаю  і  будь-яких  меж…

У  всього  є  запах.  У  вокзалів,  на  жаль  чи  на  щастя,  теж

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380303
дата поступления 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


Юля Фінковська

Леді О.

Маленька  елегантно  –  щира    леді  О.
Очима  гіпнотично  гладила  вікно.
Міцніла  туга  в  ній,  немов  п’янке  вино,
Залистопадило  із  нею  заодно.
Дощу  –  хлопчиську  було  все  одно,
Плював  по  краплі  у  її  вікно.
Байдужа  тиша  вже  давним-давно
Засіяла  в  її  думках  своє  зерно.
А  вітер,  як  в  дешевому  кіно
Хронічним  нежитем  розхлюпував  вапно.
Забруднюючи  щік  м’яке  сукно
Шалено  –  неземної  леді  О.
Вона  була,  мов  чисте  полотно,
Перлинка  світла,  кинута  на  дно.
Торкала  пензлем  снів  веретено,
А  будні  ранили  надії  у  стегно.
Її  сльозин  сягнути  не  дано,
Тим,  хто  в  вікні  бачить  лише  вікно.
Хто  розбавляє  світом  мрій  вино,
Хто  персонаж  дешевого  кіно.
Реальність  ловить  її  тісно  в  стремено,
Кидаючи  обличчя  в  принцип  доміно.
Ти  будь  собою,  вкотре,  все  одно,
Моя  маленька,  ніжна  леді  О.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380304
дата поступления 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВПЛЕЛИ РОКИ У КОСИ…

"Дерева        засинають    -    до        весни"
                   oduvan4ik

Дерева        засинають    -    до        весни,
Купає  дощ  у  купелі  осінній,
А  потім...  потім  прийдуть  дні  зими
І  вкриє  небо  покривалом  білим.

Так  все  й  засне.    Неначе  не  було:
Ні  цвіту,  ні  плодів,    ні  долі.
-  Дивись!,  а  вже  й  дитинство  відійшло,
І  юність  вже  скотилася  поволі.

Роки,  роки...  З  весни  у  осінь  йдуть,
Злітає  цвіт,  мов  срібні  заметілі.
І  щоб  красу  ніколи  незабуть,
Вплели  роки  у  коси  квіти  білі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012


палагняк

Зимові розваги

Вірш  -  загадка

Одяга  зима  у  шубки
І  дерева,  і  кущі.
А  для  цього  у  сніжинки
Заморозила  (  дощі).

Стали    гарні,  чисті  й  білі                                                                                                
Всі  дороги  та  стежки.
Надворі  малеча  грає,
Сміючися,  у  (сніжки).

Ось  уже  гуртом  зліпили
Красеня  –  сніговичка,
І  сніжинки  навкруг  нього
Закружляли  (гопачка).

Діти  винесли  із  дому
Лижі,  санки,  ковзани      
І  з  гори  летять  щодуху,  
Обганяючи  (вітри).

За  розваги  ці  казкові
І  великі,  і  малі
Від  душі  будемо  вдячні
Сивій  зимоньці  -  (зимі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380068
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Крилата

БОГ ЛЮБИТЬ ВСІХ!

Будь  ти  жовтий,  наче  сонце,  
Будь  ти  білий,  наче  сніг,  
А  чи  чорний,  мов  віконце  
Уночі.  Бог  любить  всіх!

Колір  шкіри  не  важливий,
Цінна  є  лише  душа,
Погляд  щирий  чистий  милий,
Посмішка,  мов  цвіт,  ясна,

Руки,  що  до  праці  здатні,
Серце,  котре  любить  світ.
Чи  як  торт  ти  шоколадний,
Чи  як  з  вишні  білий  цвіт  –  

Не  важливо.  Ти  -    Людина!
То  ж  твори  добро  завжди,
Щоб  вкривалася  стежина
Плодом  та,  де  пройдеш  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380067
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Лідія Подолинна

Стаккато.

Стаккато  дотиків  дощу  -  
 Одвічний  плач  ще  рідної  планети.
 Давай  же  разом,  і  щоб  досхочу.
 Приб"ємо  куряву  минаючи  жилети.

 Стаккато  -  коротко,  тривожно,  різкувато,
 Упевнено,  серйозно,  мокро,  чисто,
 Для  тих,  кому  нема  чого  ховати.
 А  потім  прийде  їхнє  "променисто"!

 Освячення  холодні,  теплі,  вічні,
 Все  миють  світ  для  "наших"  й  "перших  стрічних".
 Що  їм  життя  на  дотики  порвати?
 Велика  сила  вічного  стаккато...

 У  сіру  повсть,  холодну  й  хмаркувату
 Дбайливо  загортає  силуети,
 Ми  щось  втрачаєм,  починаєм  забувати,
 Ми  навіть  не  спроможемось  на  "де  ти?".

 Стаккато  -  коротко,  тривожно,  нелірично,
 Ми  поспішаємо  нічого  не  сказати.
 Ми  перелякані,  нечесні  і  не  вічні.
 Ми  вже  звикаєм  і  втрачати  й  забувати...

 Ми  плутаєм  своє  й  чуже  хронічно,
 Ми  призначаєм  дні  чужої  страти,
 Ми  загадкові,нерозумні,  фантастичні,
 І  лізем  в  бруд  від  кожної  освяти.

 То  головне,  мабуть,  не  плутати  нічого!
 Лиш  віру  і  хоробрість  треба  мати.
 А  ще  упевненість  дощу  нічного
 І  променистість  денного  стаккато.

 Ми  різні  й  різними  живеться  нам  життями  -  
 Неввічливі,  байдужі,  лінькуваті,
 А  ще  є  ті,  кому  навічно  й  до  нестями
 І  ті,  кому  нема  чого  втрачати.

 Стаккато  -  рвучко,  сяюче,  і  чисто!
 Останнє,  неритмічне  і  безцінне,
 Заслужене,  приватне,  променисте,
 Благословенне,  вічне  і  нетлінне.
                           27.11.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380039
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Ліоліна

Холодний грудень одинокий

А  новий  день  почався  так  невтішно.
Щось  грудень,  що  на  носі  всівся,  шепотів.
Далека  зірка  миготіла  ніжно
І  споглядала  грудня  сніговий  посів.

Він  так  старався  –  кучугури  снігу
Намів  з  малесеньких  сніжинок  –  як  зумів?
І  записав  в  старезну  світу  книгу  –
Приймайте  зиму.  Не  виказуйте  свій  гнів.

А  день  новий  почавсь  невтішно  й  хижо.
Пташиний  спів  заснув.  Калина  у  садку
В  холодне  небо  проштрикнула  стрижень
Зомлілого  гілля.  Оце  б  собі  таку

Незламну  й  незворушну  силу  волі  –
Заснути,  знаючи,  що  все  одно  тепло
Розбудить.  Але  серце  вбите  долі
Лежить,  замерзле  в  лід.  Холодне  грудня  тло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380042
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Salvador

Колосочки

Йдучи́  якось  містом,  зустрів  я  жахливу  картину:
Дітиська  ганяли  ногами  зчерствілу  хлібину.
І  зойкнуло  серце,  і  день  став  темніше  від  ночі,
І  рік  тридцять  третій  одразу  повстав  перед  очі,

Де  круками  чорними  смерть  невблаганна  літала,
Де  в  дикому  голоді  нація  горда  згасала.
Не  був  я,  на  щастя,  у  тому  страшному  горнилі,
А  бачу,  немов  це  зі  мною  все  трапилось  нині:

...Жнива  в  тому  році  проходили  тяжко,  з  дощами,
Та  все  позбирали  -  старалися  днями  й  ночами.
Вже  повна  комора,  та  йде  рознарядка  з  району:
-  На  станцію  звозити  збіжжя  хутчіш  до  перону!

І  що  тут  подієш  -  порипують  зтиха  підводи,
І  -  зась  до  мішка:  це  зерно  "трудовому  народу".
Не  видно  крізь  сльози.  Над  фірами  прапор  червоний.
Прибули...  О,  жах!  -  проростає  зерно  під  вагоном!

Зібрати  б  його,  просушити  швиденько...  Та  де  там...
-  Геть!  Всі  за  ворота!  -  Вже  колють  у  спину  багнети.
...А  вдома  сім'я  не  діждеться  повернення  тата  -
Подався  синок  по  стерні  колосочки  збирати.

Йому  вже  за  десять.  Він  старший.  Він  всіх  нагодує.
Як  загнаний  заєць  безсило  хлопчина  рачкує.
Вже  три  колосочки  знайшов!  Ще  би  трішки  -  й  до  мами.
...Не  бачив,  як  "гицлі"  злетілися  враз  з  нагаями.

Голівонька  впала,  де  жито  буяло  зелене
За  три  колосочки!
                                                   ...Там  люди  посадять  три  клени.
І  виростуть  ті,  і  над  полем  похилиться  віття,
І  поруч  хто  йтиме,  згадає  часи  лихоліття.

...Я  хліб  той  підняв.  Дотулився  до  нього  губами.
Звичайно,  не  їв.  Розкришив  лиш  поміж  голубами,
Бо  так  уявляю  -  це  душі  між  нами  літають
Тих  діток,  що  й  досі  свої  колосочки  шукають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380041
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Леся Геник

Біль

Маленька  днина.  Ми  -  малі  у  ній,
Та  всевеликий  кожен  страсний  біль,
Що  пеленає  смутою  одвіч...
Забрала  мука,  непритомна  ніч,
Голодна  ніч,  страшна  несита  ніч!

Мигтить  свіча  -  не  дух,  не  світ,  не  тінь.
Пащеки  люті  нелюдів  зі  стін,
Безсилі  діти,  попіл  колисо́к,
Останній  під  ногами  колосок,
Нез"їдений  пожухлий  колосок...

Та  не  життя,  а  глина,  чорна  муть!
Під  чоботом  незрячого  ревуть
Стражденні  кості  пам"яті  -  докІр...
Блідий  папір,  порепаний  папір
До  кровоточ  порепанй  папір.

А  день  малий.  І  ми  -  маліші  ще,
Коли  сей  біль    під  вічності  плащем
Такий  великий  і  страшний  щораз!
Голосить  молитвами  парастас,
За  душами  голосить  парастас...
(24.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379937
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

Курган Скорботи…

*    *    *

Курган  Скорботи.
Дзвони.  Люду  море.
Вшановують  замучених  братів…
Ідуть  —  на  горло  наступають  горю.
Та  інше  я  найбільш  сказать  хотів:
ідуть  нащадки  жертв  голодомору
по  вулицях  з  найменнями  катів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380019
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

На стражденній святій землі…

*    *    *

На  стражданній  святій  землі  —
на  війні,  на  ріллі,  за  волю…
полягли  земляки  мої.
Та  найбільше  —  від  людомору.
Українці,  у  світ  несіть
світлу  пам’ять  гіркої  правди.
Хай  завжди  будуть  хліб  і  сіль.
Та  ніколи  —  чужої  влади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380020
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


tatapoli

ЛЮБОВ ПОДАРУЮ

Що  тобі  дарувати,  не  знаю,
може  осінь  підкаже  мені,
горобини  разочки  із  гаю
на  твоєму  залишить  вікні!

А  зима  кришталем  загаптує,
вичурними  узорами  скло,
хай  світлиною  очі  милує,
не  виносить  лиш  з  хати  тепло!

Повесні,  коли  все  оживає,
на  твоєму  розквітне  вікні
все  найкраще,  що  тільки  бажаєш,
і  дзвенять  солов'їні    пісні!

Літні  грози  умиють  світанки,
розмалюють  барвисто  сади,
хай  веселки  запросять  до  танку,
нададуть  без  утоми  ходи!

Як  вітатиму,  це  пригадаю,
кругообіг  природи  -  дива,
але  краще...    любов  подарую,
бо  вона  в  моїм  серці    -  жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379940
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Андрій Яремко-Ярий

Чекаючи на НКВС

Новий  режим  терору,  підрежимність  зла
Щоденний  рев  моторів  нас  щораз  колише
І  куля  кулею  пронизує  дотла,
А  ми  про  щастя  всенародне  завжди  свищем.

Чекаючи  режиму  ми  йдемо  в  народ
Говорячи,  що  в  Україні  нині  кльово,
Зажовуєм  брехнею  щиро  власний  рот
Плетемо  про  добробут  знову,  знову  й  знову.

А  що  чека  надалі:  геноцид,  тюрма
Життя  за  денним  розстрілом  чужого  серця,
В  нас  волі  залишилося  таки  катма  -  
Ми  бісики  пускаємо  режиму  вперто.

Новий  режим  терору,  підрежимність  зла
Щоденний  рев  моторів  нас  щораз  колише
І  куля  кулею  пронизує  дотла,
А  ми  про  щастя  всенародне  завжди  свищем.

24.11.2012  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379923
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


kulbabka

Свіча пам'яті

Не  дай  задути  в  темряві  свічу,
Коли  затужать  поминальні  дзвони
І  потьмяніють  золотоікони
Від  чорної  розпуки  і  плачу.

Не  дай  задути  пам'яті  вогонь,
Коли  змахнуть  крилом  ворожі  круки,
Щоб  заглушити  стогони  і  муки,
І  змити  кров  з  осквернених  долонь.

Їм  не  згубити  істину  в  олжі
І  крики  душ,  розтерзаних  безвинно...
Бо  їхня  кров  гірчитиме  полинно
Тим,  хто  життя  розмінював  чужі!..

Хто  розтоптав  надію  чобітьми,
Останні  крихти  вирвавши  із  хати.
Їм  перед  Богом  випаде  постати-
Тим,  хто  не  зміг  залишитись  людьми...

Хай  затуляють  вуха  від  плачу,
Та  правди  їм  ніколи  не  збороти!
В  цей  чорний  день  полинної  скорботи
Не  дай  задути  пам'яті  свічу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


філософ

Книга життя

У  нашому  житті  безліч  кольорів,  відтінків,  які  складають  гармонію,  духовність  нашого  дивного  існування.  Інколи  просто  хочеться  сісти  на  підлозі,  виплакати    усі  свої  проблеми,  невдачі,  погані  слова  та  негативні  емоції,  власне  безсилля  та  відчай.    Плачеш…  Думаєш…..    Плануєш….  Поволі  намагаєшся  звикнути  до  змін,  що  завітали  до  твоєї  душі,  проте  всі  спроби  виявляються  марними.    Щоденно  прокидаєшся  з  ідеальною  картинкою  нового  дня,  що  вселяє  у  тебе  відчуття  всесильності  та  непереможності.  Однак  забуваєш,  що  є  актори,    учасники  цієї  вистави,  які  нахабно  вдиратимуться    у  твоє  життя.  
“Я  ніколи  не  могла  зрозуміти,  чому  іншим  так  цікаво  порпатися  у  моїй  душі??  Навіщо  їм  знати,  що  живе  у  моїх  почуттях,  які  думки  заколисують  душу?  Я  не  дозволяла  нікому  топтатися  своїми  брудними  черевиками  по  своєму  серцю.  Але…Їх  чорні  підошви,  вкриті  акторською  цікавістю,  переживаннями  та  брехнею,  марширують  моїми  почуттями.  Чорні  сліди…  Жодні  сльози,  зливи  не  можуть  змити  їх  з  душі.  Їх  руки  шматують  сторінки  мого  життя!!  Навіщо  ж  тоді  думати,  відчувати,  коли  все  вже  вирішено  кимось  чужим?  Мені  показували  відредагований  сценарій  кожного  нового  дня,  який  прожити  повинна  була  я.  Ніхто  не  чув  твоїх  заперечень,  адже  німе  кіно  триває  далі….  
А  я  хочу  писати  драмо-комедійну  історію  свого  існування  власноруч,  без  чужих  співавторів.  Це  все  нагадує  боротьбу  з  вітром.  Ти  відчуваєш  його,  знаєш,  куди  він  зникає  і  звідкіля  з’являється,  однак  побачити  його  неможливо,  вхопити  поглядом,  прочитати  історію  його  очей.  Вони  пусті,  його  душа-втікачка,  яка  втомилася  жити  у  полоні  власного  егоїзму.  
Були  моменти,  коли  я  відчувала  себе      всесильною,  вільною,  коли  вірила,  що  можу  бунтувати  і  перемогти  сіру  масу  навколо.  Проте  не  обходилося    і  без  хвилин,  коли  страшенно  хотілося  забитися    у  тихий  куточок  темної  кімнати,  з  розумінням  того,  що  ти  звичайна  смертна  людина,  у  душі  якої  вирує  вогонь  життя.  Мені  важко  ламати  свій  характер,  аби  решта  схвально  хитали  головою,  побачивши  те,  чого  вони  прагнули.  Однак  досить  часто  виникала  думка,  що  це  є  єдиний  шанс  вижити  у  світі  егоїзму,  байдужості  та  подекуди  невігластва.  Моя  душа  розуміла,  що  вона  не  підходить  до  жодного  стандарту  реальності,  вважаючи  себе  “нестандартним  форматом”,  який  багато  хто  намагався  переписати,  перефарбувати  і  вчинити  безліч  дій  з  префіксом  пере-.    Одна  спроба,  друга…..  Як  виявилося  у  мене  стійка  алергія  до  зовнішнього  втручання  і  з  кожною  новою  спробою  душа  ставала  стійкішою  до  тих  алергенів.  Багато  очей  здивовано  дивилися  на  мене,  коли  бачили  усмішку  на  обличчі,  хтось  намагався  висловити  своє  заперечення,  внести  виправлення,  проте  душевний  опір  виявився  сильніший.    
Минали  роки…  Життя  крокувало  далі,  лишаючи  за  плечима  кілометри  пройдених  почуттів,  переживань  та  нездійснених  бажань.  Здавалося,  що  воно  йде  до  того  місця,  де  на  нього  чекає  хтось,  хто  знає  відповіді  на  усі  запитання,  що  снували  коридорами  душі.  Щоденно  запитувала,  куди  ми  йдемо,  для  чого  і  чи  знайдемо  шлях  до  того  утопічного  місця.  Питання  без  відповідей….Вони  розчинялися  у  повітрі,  лишаючи  ледь  вловимий  аромат  бузку  та  очікування.  Минали  роки….  Подорож  наосліп  у  темряві  власної  душі  тривала  далі.  Я  починала  вірити  у  те,  що  цей  шлях  не  отримає  ніколи  свого  завершення.  Проте….
Душа  зупинилася  на  мить.  Руки  тремтіли  від  зимового  холоду,  яки  огортав  їх  колючими  обіймами,  впиваючись  у  тонкі  пальці.  Ось  він  фінал  моєї  подорожі.  Очі  випікало  вогнем  втоми,  проте  вони  вперто  вдивлялися  у  темряву  навколо.  Чекай!!  Ні….  Здалося….  Ні!!  Ні!!!  Я  бачу!!!  Моя  душа  була  у  полоні  полиць,  на  яких  знайшли  порятунок  сотні  книг.  “Карі”,  “Зелені”,  “Сірі”….    Ось  вона!!  Книга  з  написом  “Сіро-зелені  очі”    стояла  осторонь  решти.  Відкрити?  Дізнатися,  що  ж  чекає  мене  далі??  Чи  лишити  все  під  товщею  пилу  здогадок?!  Голос  у  голові  кричав,  аби  я  відкрила  ту  книгу,  хоч  першу  сторінку….
Однак  всі  сторінки  були  самотньо  чисті…  Їх  тугу  розвіював  олівець,  що  лежав  поміж  листків.”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377048
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Юля Фінковська

До втрати свідомості (апельсиновоніжне)

Про  почуття  не  говорять,  про  них  видихають  сплетіннями
Коли  серцебиття  заплітаються  міцно  у  вузлики  кардіограм.
Коли  душі  корсетів  на  спині  шнуровані  наскрізь  тремтіннями,
Перемотуєш  в  голові  вкотре  його  «я  тебе  нізащо  не  віддам».

Знайомий  голос  як  улюблена  композиція  в  найхолодніші  вечори,
Подушечки  пальців  розділяють  бережно  пасма  до  дрібних  волосин.
Кожна  чуттєво  –  сильна  емоція  має  свої  особисті  кольори,
Тоді  всі  думки  про  тебе  розфарбовані  в  яскраво  –  гарячий  цитрин.  

У  свіжий  помаранч,  що  пахне  новорічним  дивом  і  новим  життям,
З  якого  можна  здерти  нігтями  шкірку  колишніх  втрат.
Витерти  м’якою  серветкою  контури    волого  –  солоних  плям
І  жахливу  звичку  пережовувати  спогади  і  повертатись  назад.

У  кожних  раптових  обіймах,  тих,  що  без  підтекстів  і  причин
Захований  маленький  ковточок  живої  живильної  невагомості.
Тільки  ніжність  творить  шедеври  з  наших  серцево  –  скляних  намистин
А  ще…  
Про  почуття  не  говорять,  про  них  шепочуть  до  втрати  свідомості

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379830
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Настуся

*************

На  підвіконні  стало  холодно  сидіти.
Чай  з  цукерками  підніме,  знаю,  настрій.
Ми  щасливі  тим,  немов  маленькі  діти,
Що  є  вітер,  добрі  книги  й  жовті  айстри.

Намалюю-розкажу  тобі  про  себе,
Як  про  першу  в  списках  гірших  і  останніх,
І  про  ту,  хто  любить  те  молочне  небо,
П’є  весь  сум  сліпих  очей  його  благальних…

Вже  написано  про  нас  в  словах  і  діях,
В  глибині  мого  жіночого  начала,
У  здійсненних,  але  божевільних  мріях,
За  які  колись  душа  моя  кричала…

Жовті  айстри  –  суто  радість,  не  розлуки.
Небо  осені  –  вино  мого  причастя.
Дотик  вітру  змусить  забувати  руки,
Твої  очі,  у  яких  вбачала  щастя

автор:  Анастасія  Федоренко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379726
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.11.2012


kulbabka

Дерева засинають…

Дерева  засинають  -  це  не  смерть,
Тож  не  оплакуй  їхнє  обмирання...
Ще  буде  днів  шалена  круговерть,
Осяє  морок  полум'я  світання.

Ще    забіліє    дивоцвітом    сад,
П'янка  весна  дозріє  в  тепле  літо,
Не    озирайся    з    тугою    назад,
Нова  доба  розкрилиться  над  світом.

Дерева    засинають  -  до    весни:
Така  в  життя  задумана  циклічність.
Отак    і    люди    падають    у  сни,
Зірками  повертаючись  у  Вічність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Минеться день…

***
Минеться  день...  Мине  осінньо-тихо,
Не  встигнувши  звуалити  сльозу
У  світі  упокореного  жмиху,
Що  в  серці  настеляє  рогозу...

І  хмари  сизі  -  отчо-прикра  доля.
Болить!  Хіба  запевнете,  що  ні?
Відшелестить  надія,  як  тополя,
Зотліє  сумнопро́світно  в  огні...

Лиш  молитовно  понапнувши  крила
Останній  по́зір  в  очі-далину:
О  як  любила,  все  ж  таки  любила
Життя  за  стрічі,  святість  і  вину...

Сивіє  небо...  Хай  сивіє!  Марно
Чеканити,  що  сонце  -  навіки́!
За  мить  -  не  день,  осінньо-тиха  манна
Торкнеться  листям  темної  ріки...
(2.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368154
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Гендерне

Чи  може  чоловік  писать  про  жінку?

Як  може  він  їй  в  душу  заглянуть?

Як  може  їй  сказати:  ти  -  крижинка?
Або  їй  дорікнути:  ти  -  як  ртуть?

Чи  сміє  він  запитувати  в  неї
Чому  рівненький  льон  в  її  постелі?

Пиши,  козаче,  про  свої  звитяги!
Пиши,  Поете,  про  свої  бої!
Про  шаблю,  про  вершину,  про  ідею.
Про  болі  і  печалі.  Та  свої!

Так!  Я  вступаюсь  за  своїх  сестер!
Я  кругову  тримаю  оборону!
Щоб  Ти,  Поете,  з  пам'яті  не  зтер,
Як  кожну  з  них  -  до  свого  брав  полону!

Не  дорікайте  у  віршах  жінкам.
Та  взагалі  -  ніяк  не  дорікайте.
Любіть.  Жалійте.  Вірте  їм.  Прощайте.
Це  все  любов'ю  повернеться  вам.

Не  бійтесь  похилити  голови.
Жінок,  що  поруч  -  створюєте  ви.

Як  забажаєш  -  буде  королева.
Дай  боже,  щоб  була  не  снігова.
Не  гостра.
Не  різка.
Не  кришталева.
Вона  забуде  всі  різкі  слова.
Безвідсотково.
Бо  любов  -  права.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289349
дата поступления 29.10.2011
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Дари небес

Вірш  все  не  йшов,
Ховався  у  чернетку.
Слова  куйовдились,
Я  їм  дала  абетку.

Ритм  забивався.
Потім  зовсім  зник.

Словам  дала  загля́нути  в  словник.
(Можливо  у  чернетці  мало  світла?)

Усе  -  дарма.

Не  клеїлися  рими.

…Це  все  для  того,  аби  ти  не  звикла,
Вважать  вірші  –  дари  небес  –  своїми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293977
дата поступления 17.11.2011
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Сонцестояння зимове

Це  сталось.    Скільки  літ  тому?
В  сонцестояння  день  зимовий:
Так  незворотньо!  -  на  весну!  -
Лік  сонця  обертався  но́вий.

Уперше  Ти  прислав  вірша.
Мені.  Про  перший  сніг  і  тишу.
І  розгорнулася  душа.
І  стала  підніматись  вище.

А  скільки  потім  буде  їх:
Натхненних,  сонячних,  живих,
Сильніших,  слабших,  грозових,
Стрімких,  вербових,  дощових,
Серцевих,  болісних,  прозорих,
Тендітних,  стражденнних,  суворих,
Глибинних,  радісних,  крилатих...

Отримувати  вірш  -  це  свято.

А  потім  -  мука!  -обирати:
Що  з  телефону  видаляти
І  переносить  на  папір,-
Як  з  серця  вирвати  -  повір!

І  навіть,  коли  тінь  лягла,
Цей  -  видалити  (?!)  -  не  змогла.

...То  буде  трішечки  пізніше,
А  зараз  -  білий  сніг  і  тиша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301726
дата поступления 22.12.2011
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Любий маестро, зіграй мені нині…

***
Любий  маестро,  зіграй  мені  нині
В  цій  непросвітній  тишІ...
Схлипують  ягоди  сліз  на  калині,
Хлипа  невтішно  вірші.

Там,  де  у  са́ду  схилилася  нічка,
Осінь  зажуру  пряде...
Нота  твоя,  мов  запалена  свічка  -
Сонцем  хай  в  грудях  зійде:

Дивним  промінням  -  не  чорним,  не  білим,
Кольором  злата  -  святим!
Може  і  Муза  моя,  сива  діва,
Піснею  стане  між  рим

Вічного  мороку  болю  і  муки,
Де  вже  й  душа  півжива?
Може  насіються  янгольські  звуки  -
Й  заколосяться  слова

Не  безнадійні,  не  вперто-полинні
В  сірих  вуалях  дощу?
Любий  маестро,  зіграй  мені  нині,
Добре  тобі  заплачу...
(17.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371539
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Малярка-осінь

Малює  знов  за  вікнами  моїми
Самотня  осінь  дивні  колажі  -
Незмежне  море  неба  сивопінне,
Де  хмари  кораблями  до  межі.

Де  крила  мрії,  мов  ажурні  в’язки  –  
На  спицях  янголів    яскрава  нить...
І  так  душа  моя  жадає  казки
Хоча  б  на  мить,  хоча  б  одніську  мить!

Так  багне  взріти  тло  те  сяйнооке,
Що  межи  стужі  всіює  тепла...
А  за  спиною  -  ро́ки,  ро́ки,  ро́ки,
Обвуглені  надії  і  слова.

Ба,  вицвілі  етюди,  впалі  лети...
Та  знову  зазирає  у  вікно
Маля́рка-осінь,  кличучи  поета
Вдивлятися  у  дивне  полотно...
(15.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378928
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Така тужлива ся осіння нота…

***
Така  тужлива  ся  осіння  нота...
Скидає  липа  одіж  золоту.
Міжпавутинно  тулиться  дрімо́та
До  гІлля,  що  пізнало  наготу.

І  небо  сиве,  наче  повитуха,
Приймає  сонце  -  немічне  дитя,
Що  безпорадно  напинає  руки,
Хапаючи  за  тороки  життя.

Немов  чуття  мої  в  сумному  сквері
Іще  леліють  на  святочний  лад...
Та  вже  покірно  прочиняє  двері
Пожухла  осінь  в  тихий  листопад...
(23.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379399
дата поступления 21.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Ноїв Ковчег

Думки ПРО свободу

Свобода.  Як  на  мене,  це  не  лише  слово  із  семи  букв.  Свобода  -  це,  насамперед,  незалежність.  Це  коли  ти  не  залежиш  ні  від  чогось,  ні  від  когось.  Ні  навіть  від  себе  самого.  Хіба  що  від  Бога.  
   Свобода  -  це  щастя.  Щастя  бути  собою.  Жити  тим  життям,  яке  тобі  подарував  Всевишній,  яким  наділили  рідні  батьки,  і  залишатись  при  цьому  щасливим,  не  жаліти,  що  саме  тобі  довелось  його  прожити.  
   Як  би  це  дивно  не  звучало,  але  для  того,  щоб  побудувати  свободу,  потрібно  зруйнувати.  Зруйнувати  всі  затерті  стереотипи,  розірвати  усі  ланцюги,  якими  тебе  щодня  і  на  кожному  кроці  хтось  чи  щось  намагається  скувати.  Свобода  -  це  вміння  не  піддаватись  шкідливим  впливам  гіпнозу  чужих  думок,  вміння  залишатись  вірним  самому  собі,  здатність  думати  власними  думками.  Іноді  заради  свободи  доводиться  викинути  щось  або  когось  зі  свого  життя,  розламати  усю  кригу,  що  інколи  полюбляє  заповнювати  твій  простір.  Свобода  -  це,  насамперед,  вільний  простір,  вільний  від  болю  і  страху,  що  не  піддається  впливам  часу.  
   Свобода  -  це  коли,  не  маючи  крил,  можеш  літати.  Свобода  -  це  не  втеча.  Навпаки.  Це  коли  йдеш  назустріч  усім  вітрам  підступної  долі.  Коли  розстібаєш  всі  свої  гудзики  і  підставляєш  серце  вітру,  свіжому  подиху  свободи.  Свобідна  душа  -  розхристана  душа.  Хто  не  довіряє  собі,  той  не  має  свободи.  Свобода  -  це  те,  від  чого  ти  "вічно  молодий,  вічно  п'яний".  
   Що  ж,  уперед!  Назустріч  долі,  назустріч  щастю,  назустріч  СВОБОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379646
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


BlackBride

Самотня ніч

Нема  таких  тривожних  заповітів,
Які  б  порушили  небесну  ніч,
Тремтливі  чари  сутінкових  квітів,
І  зустрічі  таємні  віч-на-віч.

У  постілі  з  туманних  зорепадів
Дрімає  місто  серед  теплих  снів,
Й  зефірний  місяць  в  хмарнім  шоколаді
Пливе  собі  до  м’ятних  берегів.

Нам  вдвох  цієї  ночі  не  заснути:
Мені  й  самотній  подрузі  моїй,
А  напиватись  жадібно  отрути
З  п’янкого  смутку  й  нездійсненних  мрій.

Й  хоча  нема  таких  думок  на  світі,
Які  б  порушили  небесну  ніч,
Я  поглядом  на  місячній  орбіті
Пишу  прохання  до  богів  й  сторіч.

Я  не  прошу  за  правду  чи  безгрішність,
Одне  бажання  дух  благає  мій  –  
Аби  знайшла  того  самотня  ніжність,
Хто  колискову  заспіває  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379640
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Мазур Наталя

Адріанка

Зранку  у  віконце  
Заглядає  сонце,
І  не  хочуть  спати
Сірі  оченятка.

Рученьки  маленькі
Дають  «па»  матусі,
І  біжать  швиденькі
Ніжки  до  бабусі.

Уставай  бабусю,
Годі  уже  спати.
Будемо,  бабусю,
Іграшками  гратись.

Маю  я  горнятко
Що  усіх  годує,
Я  тобі  у  ньому
Їсти  приготую.

Ляля  є  у  мене  –  
Пісеньку  співає.
А  волосся  в  неї,
Наче  сонце  сяє.

А  коли,  бабусю,
Будемо  ми  прати?
А  коли  вже  будем
В  хаті  прибирати?

А  давай  зготуєм
Дідусеві  борщик!
Знаю,  де  ти  вчора,
Заховала  горщик.

Витягну  шухляду,
Дістаю  черпак…
І  чому  ти  кажеш,
Що  роблю  не  так?

Я  ж  таке  проворне
І  метке  дівчатко.
Почитаймо  казку
Про  гидке  качатко.

Будем  малювати  
Квіточку  на  дошці,
І  не  хочу  їсти
Я  червоний  борщик.

Заховаюсь  швидко
В  іншій  я  кімнаті,
Будеш  мене  довго
Потім  ти  шукати.

Цілий  день  щебече
Внучка  –  щебетушка.
Ввечері  приходить
З  двору  дід  Андрушка.

Підійми  високо
Ти  мене,  дідусю!
Хай  на  всіх  згори  я
Вдосталь  надивлюся.

Купчики  я  буду
У  великій  ванні,
Обіллю  водою
Одяг  мамі  Тані.

Подивлюся  мультик
Про  Ведмедя  й  Машу,
І  не  буду  їсти
Вашу  манну  кашу!

Кулачками  очки
Тру  і  позіхаю,
Сон  мені,  напевне,  
Очки  закриває.

Ці  сіренькі  очки
Спатимуть    до  ранку.
От  така  у  мене  –  
Внучка  Адріанка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379656
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Юля Фінковська

Ми- смітники (десятихвилинне)

//  Сьогодні  на  парі  в  нас  було  завдання  описати  смітник.  Нетривіально  і  небанально.  От...  Викладачка  поставила  мені  високий  бал.  Цікаво  що  скаже  читацька  аудиторія:)\\


Він  схожий  на  кабінет  психотерапевта,  так  само  буває  вщент  наповнений  зім’ятими  почуттями  і  мріями,  котрі  пережили  свій  термін  придатності.
Він  –  всього  лиш  смітник,  але  то  скоріше  його  перевага.  Він  може  бачити  всіх  нас  через  призму  всього  намивикинутого  і  намизабутого.
Ми  з  ним  страшенно  схожі.  Такі  ж  порожні  вранці,  з  сіточкою  таких  же  тонких  синіх  пластикових  капілярів  на  надкушених  снами  повіках.
Ми  такі  ж  переповнені  ввечері,  нам  так  само  важко  дихати  від  кілобайтів  сміття,  що  вп’ялося  у  волосся,  залізло  між  вії,  в’їлося  татуюванням  в  шкіру.
Ми  переповнені  смітниковими  синдромами,  коли  бережемо  в  собі  фундамент  розламаних  світів,  які  ще  вчора  були  замками  щастя.  Ми  смітниково  ховаємо  старі  спогади,  листи  і  непотрібних  людей  у  шухлядах  свого  мозку.
А  великі  говорили,  що  ми  –  те,  чим  ми  хочемо  бути.
А  ми  –  смітники.  
Правда  все  буде  добре,  вранці  знову  будемо  ранок.  Нас  хтось  витрусить,  вичистить  до  глибинок  душі  і  ми  станемо…  знову  смітниками.
Правда  чистими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379605
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Осіріс

Розбіжність

Вона,  лебідка  білокрила  вдень.
Він  сірошорстий  ночі  повелитель,
Що  вовчих  не  жаліючи  легень
Шукає  в  глушині  її  обитель.

Знайшовши,  в  скло  вплавляє  віск  очей,
Пожадливо  голубить  плавність  ліній:
Вона  -  панянка,  в  полиску  свічей,
Пречиста,  як  розквіт    садів  весінній.

В  злобі  сліпій  він  буде  до  зорі
Клясти  виттям  німу  вуаль  фіранок.
Щоб  потім  утягнувши  пазурі,
Зустріти  юнаком  підступний  ранок.

Підступний,  бо  у  першім  промінці,
Вона  знов  обернеться  на  лебідку.
Пір’їнку  Він  затисне  у  руці
І  проковтне  сльозу  горючо-їдку.

Весь  день  здійнявши  погляд  до  зірок,
Він  невідривно  мчатиме  по  полю…
А  тільки  вечір  зробить  перший  крок
Вона  слізьми  віддякує  юдолю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379639
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Андрій Яремко-Ярий

Нічний Львів

Вечірній  зорепад  з  ліхтарним  шармом
І  світло  у  закоханих  серцях
Закуталось  в  вуаль  і  сивим  шалем
Летить  туман  ховатися  в  зірках.

А  тут  внизу  шепоче  тихо  листя
Трамвайний  стукіт  чути  віддаля  -
Чудові  дні  у  львівськім  падолисті...
Підборне  цокання  і  голос  дзвонаря.

Лиш  десь  екскурсія  нічного  міста,
Лильо  зайшов  у  мерський  кабінет,
Застигло  в  півночі  вогню  намисто,
А  ми  йдемо  шукати  арбалет.

Десь  танців  вчать  містяни  древні
І  пиво  варять  мовби  не  на  жарт.
Поети  декламують  вірші  ревно  -  
Не  спить  десь  крамарів  одна  із  варт.

Вечірній  зорепад  з  ліхтарним  шармом
І  світло  у  закоханих  серцях
Закуталось  в  вуаль  і  сивим  шалем
Летить  туман  ховатися  в  зірках.

19.11.2012  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378812
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Осіріс

Підневільні Атланти

Між  завірюх  сутужного  життя,
Мов  кошенята  тулимось  з  тобою.
Святкуємо  і  скімлимо  журбою,
У  зичливих  обіймах  співчуття.

Під  невблаганним  сонечком  пліток,
Один  над  одним  розправляєм  крила.
Від  злих  очей,  щоб  тінява  прикрила,
І  плоть  не  спопелілась  до  кісток.

Не  друзі  ми:  тому  й  не  вороги.
Чому  ж  тоді  тримаємося  купи,
Завжди  готові  підставляти  крупи?
Нащо  глузливі  нас  звели  Боги?!

В  перетині  збідованих  орбіт,
Раціональність  я  вбачаю  Долі  –
Страждатимуть  у  парі  слуги  кволі,
Цурпелячи  на  плечах  довше  Світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379578
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Helen Birets (Изюмка)

Прогулянка (з дитинства)

Колись,  ще  в  дитинстві,  засинаючи  я  постійно  дивилась  на  чорно-білу  картину,  що  висіла  навпроти  мого  ліжечка.  На  на  ній  був  зображений  ліс.  Дерева,  що  росли  в  хаотичному  порядку  та  дорога,  яка  губилася  в  далечі  серед  них.  засипаючи  та  вдивляючись  в  картину,  інколи  здавалося,  що  я  там,  ходжу  серед  тих  дерев...  Не  дивлячись  на  відсутність  різних  кольорів,  ліс  був  гарним,  і  навіть...якимось  одиноким...  його  чорний  колір,  вперемішку  з  білим,  надавали  йому  безліч  відтінків,  а  вранішня  роса  насичувала  його  повнотою  відтінку.
         Ліс  не  мав  тварин,  він  наповнювався  тільки  співом  птахів,  що  мрійливо  співали  і  покривали  несамовиту  тишу  щебетом...
         ...далі  моя  прогулянка  продовжувалася  уві  сні,  який  мимоволі  збагачував  ліс  кольровими  барвами,  що  оживали,  поступово  насичуючись.  Шумом  листя,  яке  лоскотав  вітер,  і  воно  грайливо  розліталося  під  його  диханням.  Тваринами,  які  зовсім  не  боялися  шурхоту  від  моїх  кроків,  косулі  навіть  дали  доторкнутися  свого  хутра,  ніби  піддаючись,  розуміючи  що  я  боюся  їх  більше.
           Якісь  миті  і  я  відчуваю,  що  декілька  краплин  упали  зверху,  і  від  їхнього  холоду  мороз  пробіг  по  шкірі,  дощ...  Великі  краплини  його  неслися  зверху  з  несамовитою  швидкістю  і  з  шумом  падали  на  листя.  Який  він  холодний...,  спів  птахів  замовк,  здається  -  життя  зупинилося,  але  не  для  дощу  -  все  притихло  від  його  володарювання,  тільки  я  стою  і  збагачуюся  силою  його  кожної  краплини,  якій  я  завадила  впасти  на  землю.  Ще  декілька  хвилин...і    я  просиналася,  сповненою  сили,  енергії  та  приємних  емоцій,  а  скільки  ще  потрібно  дитині  для  щастя?:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365416
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 22.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.11.2012


Юля Фінковська

Самотність або історія на букву " С"

Сон  сп*янив  срібно-синюватий  сироп  світанку.  Сонце  сполохано  сіяло  струмені  світла.  Сумно    снували  стомлені  сірі  стрекози.
   Світлана  самотньо    сиділа  серед  сутінків  своєї  спальні.  Серце  стишило  стук.  Самоосуджено  сповнювала  себе  смолистим  ,  свинцевим  ,  сигаретним  стражданням.  Самотність,  спрагла  суцільна  самотність  сковувала  слабке  строкато-скляне  самовираження.  Сльоза  спокійно  стікала,  стискаючи  серце.
     Сама...Серед  сонячних  світанків  сама...
 Світлану  скував  страх.....  Страх?..  Сугестія?..  Сум*яття?..Сором?..  Сотні  слів,  сотні  сполучень  серед  смертельної  самотності  .
 Спокуса  спілкування  стомлювала,  стискала...  Світлану  спасав  сон....Сон  солодив  сирковим  сріблом,  стирав  суперечливу  снайперську  самотність

   Спокійно  спадали  смородинно-сметанні  сутінки  .    Світлана  солодко  спала....
       Спала  Світланина  самотність.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата поступления 30.11.2010
дата закладки 22.11.2012


Міра Мальська

Лівобережна любов

Здається,  недавно  ще  жовтень  палав  хризантемами,
Горіховий  присмак,  в  обіймах  п’янкого  тепла...
Здавалось  тоді,  що  покінчено  з  цими  дилемами,
Для  них,  проклятущих,  зробила  я  все,  що  змогла.

Сьогодні  ж  туман  поступається  зимньому  вечору,
Морозне  повітря  заковтує  геть  листопад.
Я  знов  обираю  між  спокоєм  чи  самозреченням,
Надвоє  любов’ю  розходитись  важче  в  стократ.

А  завтра  зима  замете  остаточно  мости  із  дорогами,
Лиш  жовтим  по  білому  храми,  як  докір  мені.
Най  серце  замерзне,  наповнене  цими  тривогами,
А  ти  залишайся  на  іншій  Дніпра  стороні…
     
                                                             листопад    2012  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379490
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Маріанна Smile

Інша

В  її  очах  бринить  сльоза,
І  не  від  того,  що  самотньо,
Віднині  інша  вже  вона,
Навчилась  жити  безтурботно

Навчилась  йти  назустріч  вітру,
І  не  боятись  перепон,
Навчилась  з  гордістю  терпіти
Образ  і  пристрасті  вогонь

Вона  багато  пережила,
Хоч  мала  віру  лиш  одну,
Та  саме  це  її  навчило,
Долати  терни  на  шляху

Іти  вперед,  не  озиратись,
І  не  гнівити  свою  долю,
Крізь  сльози  щиро  посміхатись,  
Щоб  не  відчути  цього  болю

Щоб  не  зламатись,  не  зійти,
З  дороги  світла  і  добра,
Зуміти  все  перемогти,
Бо  в  цьому  суть  її  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379495
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Оливия К.

Я тебя не стою

Не  считаюсь  я  простою  –
Вся  при  всём,  и  все  дела.
Только  я  тебя  не  стою,
Я  сегодня  поняла.

Ты  крутой,  в  тебе  достоинств
И  талантов  –  эге-ге!
Так  что  я  твоих  не  стою
Даже  пальцев  на  ноге!

Ты  мыслитель  и  философ,
У  тебя  пытливый  ум,
А  вот  я  в  таких  вопросах
Откровенно  ни  бум-бум.

Даже  строчки  из  Барто  я
Не  припомню  наизусть.
В  общем,  я  тебя  не  стою
И  в  подмётки  не  гожусь!

Брать  пример  с  тебя  такого
Может  всякий  нувориш  –
Ты  в  политике  подкован
И  морально  устоишь.

Скромен,  сдержан  и  пристоен
Выше  всякий  там  клишей,
Так  что  я  твоих  не  стою
Даже  кончиков  ушей!

Мы  в  застое,  мы  в  простое,
Нет  искры  промежду  нас.
Я  твоих  совсем  не  стою
Сильных  рук  и  добрых  глаз.

Как  ни  кинь,  делишки  плохи,
Замечаю  я,  скорбя,
Ведь  во  мне  достоинств  крохи
Для  великого  тебя.

Тут  убрать,  а  там  прибавить,
Это  так,  а  то  сюда,
Вот  такой  я  буду,  да  ведь,
Стоить  дорого  тогда!

Как  начну,  само  собою,
Сердце  рвётся  на  куски,
Но,  раз  я  тебя  не  стою,
Торговаться  не  с  руки!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379497
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Патара Бачія

Які не є, усі ми Божі діти.

Хоч  вже  дорослі,  нерозумні  діти
Перед  очима  нашого  Творця,
Його  ми  не  шануєм  заповіти,
А...  у  холоднім  поті,  ждем  кінця.

Орієнтири  може  нам  змінити,
До  світла  йти,  а  не  у  темноту?..
Ти  їжу  приготуй  і  будеш  ситим,
А  з  неба  марно  ждати  манну  ту.

Є  руки,  ноги,  мозок  є,  нівроку,
Лиш  тільки  волю  добру  і  вперед.
Пери  фіранки  до  Нового  року
І  на  кутю  купуй  горіхи  й  мед...

Різдво  прийде,  за  ним  і  Воскресіння.
Без  міри  нагрішили  ми,  та  все  ж,
Нас  не  залишить  Бог,  пошле  спасіння,
Любов  Його  таки  не  має  меж!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379453
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


kulbabka

Передгрудневе

Вже  листопад  рихтує  довгу  фіру*
Вбирає  в  у́пряж  білого  коня.
Так  мало  сонця  кинуто  в  офіру
Цим  перепрілим  вистудженим  дням.

Дме  вітерець  в  калинову  свирівку*,
Тріщить  над  ставом  схилена  лоза,
Сухий  листок  скотився  на  долівку-
Сумного  клена  трепетна  сльоза.

Таке  німе  зворушливе  прощання...
Холонуть  стрази  чистої  роси.
Ну,  відпустімо  осінь  без  вагання,
Мабуть,  і  в  грудня  є  свої  плюси:

Зимових  ранків  блискітки  яскраві
На  тонкорунних  прядивах  снігів
Дзвінкої  річки  пасма  кучеряві,
Закуті  в  кригу  сонних  берегів...

Дрібних  сніжинок  пишні  візерунки,
На  мокрих  вітах  паморозь  крихка,
А  ще  -  морозу  щирі  поцілунки,
Що  рум'яніють  в  тебе  на  щоках.


*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата поступления 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Любов Чернуха

Зависає, між струнами

Зависає,  між  струнами,  імпульсом
Дичавіє.
Задихається  снами  любові
Ніч-повія.
Затискає  між  ребрами  -  туго
Ой,  шалена!
І  щаслива,  вагітна  йде..
Не  від  мене.
Задихаюся  в  ліжку  сама,
Шаленію!
Проклинаю  ввечері,  вдень
Ніч-повію.
Ковдра  -  груда  каміння
Затискає.
Струни  душ,  як  бар’єр
Понад  краєм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379165
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Ветра

уходя…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378965
"Значит    луны    слились…        и    пройти    только    пять    шагов…."
Лане  Сянськой

Пять  шагов  до  луны  в  перевернутом  звездном  пространстве.
Пять  шагов...  Чтоб  увидеть  забытые  прошлые  сны  
где-то  рядом.  На  грани  их  не-постоянства
балансировать,  пересекая  порог  тишины
далеко...  далеко  от  себя  и  от  грешного  мира.  
Обрывать  перечеркнутость  календарей.
Рисовать  путь  в  себя  бесконечным  упрямым  пунктиром
уходя...

По  восьмерке  часов  повторять  прошлый  путь  в...  бесконечность.
Отрекаясь  от  мира,  покинуть  и  имя  свое
на  распятьи.  Забытым.  Ненужным.  На  стылую  колкую  вечность,
где  разносит  по  крохам  остатки  тепла  воронье.
Не  вернуться.  На  выдохе  вытереть  воспоминанья.
Зачеркнуть  пересоленный  осенью  май,  что  утерян  Весной.
Оставаться...  чужой  для...  себя,  даже  не  замечая
робких  прикосновений  едва  уловимой  строкой....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378973
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Юля Фінковська

Гарантія на три роки

Н.Ш.

\\по  можливості  читайте  з  музикою,  принаймні  я  так  більше  люблю...\\

Цього  ранку  ми  ділили  в  маршрутці  на  двох  гіркий  дим,
Саме  так,  як  три  роки  тому  розділяли  повітря  у  межах  півкроку.
А  наш  лютий  був  зовсім  не  злий,  правда  квітень  болів…і  ти  з  ним,
А  сьогодні  сидиш  у  маршрутці,  позаду,  і  в  очах  стільки  синього  соку.
Перемерзлого,  перегірклого…  А  колись  я  любила  цей  смак,
Цілу  зиму  пила,  як  сироп  від  застуди,  щоб  не  захворіти.
Щоб  не  прозріти,  не  догоріти…
Після  тебе  лишився  лише  велетенський  їжак.
В  тому  місці,  де  міряють  життя  кардіограмами,
Де  люди  проростають  шрамами.
Захворіла  таки.  І  все  раптом  пішло  не  так.
Що  не  вбило  –  зробило  сильнішим.  А  мене  таки  вбило,
Коли  всю  мою  віру  твоєю  відсутністю  покусало.
Це  ж  треба,  щоб  саме  навесні  засніжило,  засльозило…
І  я  змушувала  себе  щоночі  вірити  в  міф,  що  тебе  не  існувало!

А  зараз  ти  сидиш  зовсім  справжній,  зовсім  близько,
Так  само  гучно  смієшся,  паморочиться  голова,  та  серце  не  реагує.
Дивлюсь  на  тебе,  і  мариться  наївне,  заплакане  дівчисько,
Яке  до  кінчиків  найчутливіших  нервів    вірило,  що  «без  тебе»  не  існує.
Ти  пахнеш  лісом  і  трошки  м’ятою,  як  колись…
Дивно,  всі  три  роки  користуєшся  тим  самим  одеколоном,
Як  тоді,  відправляючи  мені  юній  три  зозулі  з  поклоном…
Як  лишався  для  мене  особистим  Вавилоном…
                     А  мене  ти  по  запаху  вже  не  впізнав  би.
Я  його  тисячу  разів  змінювала,  так  ніби  хотіла  загубитись,
Зачинитись,  змінитись,  розмитись…
Розводами  акварелі  по  твоїх  вікнах.
Шизофренічно  шукала  тебе:  у  собі,  у  сотнях  несхожих  перехожих…
У  кожній  дозі  морфію  спогадів,  як  завжди  сильній,
У  кожній  медичній  шапочці,  противно  стерильній,
В  сніговій  воді  мильній…
Тільки  чайні  пакети  про  твоє  існування  свідчили.
В  кожному  виплюнутому  тобою  «ти  мені  вір»,
В  кожному  букетику  ромашок,  загорнених  в  бузковий  папір…
Уявляєш,  я  пам’ятаю  яким  був  папір,
 Хоч  усі  почуття  давно  суїцидно  закінчили…
Так,  по  запаху  ти  б  мене  не  впізнав.
А  чи  взагалі  впізнав  би?
Ти  так  швидко  вивів  татуювання  моїх  дотиків  з  рук,
А  я  ж  думала,  що  це  назавжди…
Думала,  що  вони  коштують  шкірі  мук  
І  хоча  б  залишать  сліди.
Ти  так  швидко  вивів  зі  своєї  долоні  мою  лінію,
Не  вірила,  що  хтось  так  просто  мене  звідти  зшкребе.
Просто  я  завжди  погано  знала  хімію,
А  ще  геометрію,  фізику…і  тебе.
Причому  останнє  очевидно  найгірше.
А  зараз  все  по-іншому:
В  тебе  –  інша,  в  мене  –  інший.  
Обоє  щасливі,  в  обох  є  трошки  чогось  дуже  свого,
І  так  ніби  три  роки  тому  не  було  зовсім  нічого.
Випадкові  зустрічі.  І  ти  завжди  відводиш  очі,
Соромно  чи  бачити  мене  не  хочеш?
А  я  стала  сильнішою,  чи  то  подякувати  тобі  за  це…
Навчилась  не  вірити  красивим,  завченим  фразам.
Не  здирати  шкіру  емоцій  із  себе  живцем,
Через  те,  що  ти  просто  не  вмієш  «назавжди  разом».
А  ще  тобіподібна  виразка  всередині  заросла
І  не  кровоточить
Кожного  двадцять  четвертого  числа.
В  таких,  як  ти,  немає  сцен,
В  театрі  душ    в  таких  –  місця  сидячі.
Для  мене  ти  –  ніскільки  не  рефрен,
Я  вижила  без  тебе.  
Що  ж,  удачі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378917
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Осіріс

Застиглі миті світання

Між  знебарвленого  запашною  темрявою  різнотрав’я,  по  заспаній  стежині,  що  звивається  у  стрілчатих  кущиках  подорожника,    важко  ступає  агатовий    Янгол  Ночі.  Обважніло-мокрі  від  зоряних  сліз  крила,  безпорадно  звисають  з-за  пліч,  віддалено  нагадуючи  обриси  заколиханих  дібров…

   Час  від  часу,  його  безконечно-чернечі  очі,  крадькома  кидають  сповнені  космічного  жаху  погляди    на  ледь  сіріючу  смужку  горизонту,  що  сповіщає  про  невпинне  наближення  ясночолого  переслідувача  –  Янгола  Розсвіту…

     Дитя  мороку  з  острахом  пришвидшує  ходу,  від  чого  нажаханий  вітерець  притьмом  кидається  у,  вже  молочну  туманність,  піднімаючи  остисті  хвилі  на  бурштиновій  поверхні  хлібного  моря…  

   Наближення  переслідувача  дзвінкоголосим  соловейком  перегукується  між  острівцями  гаїв.  У  паніці  Янгол  Ночі  намагається  злетіти!  Але  ж  крила…
   
   Від  різкого  поруху  янгольських  п'яст,    смолисті  пір’їнки,  здійнявшись  у  вись,  німотно  вальсують    між  перших  невпевнених  поривів  світання,  встеляючи  глушини  зморшкуватих  ярів  та  розбудячені  хащі  задиркуватих  лощин  сутінковими  плямами…

   Зненацька,  Воїн  Світла,    жайворонковим  співом  першопромінного  списа,  розтинає  плоть  каламутного  потемку…

   Розплющившись  поміж  споришами,  Янгол  Ночі  аспідом  плазує  у  лісову  гущаву,  залишаючи  на  дрібненьких  листочках  смуток  зоряних  очей.  Той  смуток,  що  путами  вологих  діамантів  скував  йому  крила,  втопивши  надію  на  рятівний  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378897
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.11.2012


kulbabka

Налистопадило у душу…

Налистопадило  у  душу,
Набило  листу  й  мокроти
І  обтрусило  дику  грушу
В  обіймах  мерзлої  сльоти.

І  розкрутило  каруселі
Даремних  докорів,  образ,
Поблякли  дні,  такі  веселі,
Немов  старий  іконостас.

І  на  обшарпаний  пергамент
Лягла    поезія    терпка,
Сплітає  спогади  в  орнамент
Гіркої    пам'яті    рука.

І  за  похилим  перелазом
Такого  снігу  намело!
Не  бійся,  вирвемося  разом-
Тримайся  за  моє  крило...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Лариса L

Вірші для дітей

Всім  на  радість  та  потіху
Одяг  шиє  їжачиха.
Зайчик  шубку  їй  замовив  –
Буде  до  зими  обнова.
А  лисички  –  дві  сестрички  –
Кожушки  та  рукавички.
Для  вовчиська  сам  їжак
Сірий  викроїв  піджак.
Вже  й  малі  їжаченята
Хочуть  мамі  помагати.
Голок  мають  вони  досить,
Тільки  завжди  ниток  просять.

Лісові  новини
Принесла  сорока  вранці
Новину,  що  в  лісі  танці.
Де  галявина  велика,
Там  сьогодні  дискотека.
Скреке  –  ке!  Скреке  –  ке!
Чи  було  колись  таке?
Музикант  –  старий  баран
Приволік  свій  барабан.
Ось  із  зарослів  ліщини
Зайці  тягнуть  піаніно.
І  несуть  акордеон
Мабуть,  з  двадцять  п’ять  ворон.
Лис  і  вовк  –  незвична  пара
Будуть  грати  на  гітарі,
А  маленька  білочка
Соло  на  сопілочці
Скреке  –  ке!    Приходьте  всі!
І  великі,  і  малі.

На  ковзанці
Взявши  лижі  та  санчата,
Йдуть  на  ковзанку  зайчата.
Не  сидиться  їм  у  хаті,
Хочуть  з  гірки  покататись.
Сніг  лежить,  як  білий  пух,
Білий  в  зайченят  кожух,
Шапка,  шарф  і  рукавички,
І  тепленькі  черевички.
Бавляться  на  радість  всім,
Не  страшні  морози  їм.

Завтра  в  бджілки  іменини
У  газеті  є  новини:
Завтра  в  бджілки  іменини.
І  запрошує  усіх:
І  дорослих,  і  малих.
Як  почула  це  лисиця,
Враз  побігла  до  крамниці.
Що  б  придбати  бджілці  в  дар?
Може,  цей  ось  самовар?
Білочка  пиріг  до  чаю
Вже  спекла  для  бджілки  Таї,
А  ведмедик  в  магазині
Придбав  ласощів  корзину.
Яблучок  припас  їжак  –
Він  збирати  їх  мастак.
Всі  зібрались  на  гостину:
Завтра  в  бджілки  іменини.


Глянь:  отару  сірих  хмар
Жене  вітер  на  базар.
Батіжок  погонич  має,
Ним  ягняток  підганяє.
А  великі  баранці
Розбрелись  в  усі  кінці.
А  як  сходяться  докупи,
Враз  лунають  сильні  звуки.
Стукнулись  лобами:  Грим!
Покотився  з  неба  грім.




Веселковий  дивограй
Що  це  в  нас  висить  на  груші?
То  стрічки  веселка  сушить.
І  на  яблуню,  й  на  сливу
Почепила  після  зливи.
Сіло  сонечко  в  кріселко  –
Скільки  стрічок  у  веселки?
Заходилось  рахувать:
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
«Є  і  шоста,  і  сьома  стрічка»,-
Сонцю  мовила  синичка.
Всі  стрічки  такі  чудові
Різно  –  різнокольорові.
Є  оранжева  й  зелена,
Як  листочки  в  липи  й  клена,
І  як  небо,  і  як  річка,
Є  блакитна  гарна  стрічка.
Жовта  –  кольору  пшениці,
І  червона  –  як  суниці.
Для  волошок  є  синенька
Гарна  стрічечка  новенька.
Для  дзвіночків  –  з  фіолету
У  веселки  вкрало  літо.
Мов  розшито  неба  край  –
Веселковий  диво  грай


У  лісових  гномиків
Панамки  із  дзвоників.
Ой,  які  ж  вони  чудові!
Хто  пошив  їх,  хто  покроїв?
Білі,  сині,  з  фіолету.
Диво  це  створило  літо.


Золотиться,  промениться
Сонця  жовта  паляниця.
На  яке  вмістилась  деко?
Глянь:  яка  вона  велика!
Всі  гуртом  саджали  в  піч
Й  випікали  цілу  ніч.
Зарум’янену,  духмяну
З  печі  вийняли  під  ранок.
На  блакитнім  блюді  неба  -
До  сніданку  що  ще  треба?


На  городі  дядько  Кріп
Застудився  і  охрип,
Бо  як  дощ  великий  лив
Парасольки  не  розкрив.
Промочив  добряче  ноги
Заболіло  горло  в  нього.
П’є  тепер  він  чай  із  медом,
Загорнувшись  теплим  пледом.
Каже  тітонька  Квасоля:
«Є  вже  в  нього  парасоля».

Пляж  на  городі
На  баштані  жовта  диня,
Мов  на  пляжі,  гріє  спину.
А  маленьких  диненят
Біля  неї  цілий  ряд.
У  купальниках  усі
Вранці  скупані  в  росі.
Каже  їм  знайома  грушка:
«Треба  всім  вам  капелюшки».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378622
дата поступления 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Лариса L

Моєї долі дивний клавесин

Моєї    долі  дивний  клавесин:
То  чорна  клавіша,  то  біла,  біла.
То  ніч  накине  темний  палантин,
То  лебеді  беруть  на  білі  крила.
Зіграй  на  білих,  доленько,  прошу,
Зіграй  мені  мелодію  любові,  
Мелодію  веселки  і  дощу,
Спів  солов’їв  усіх  в  одній  діброві.
Зіграй  на  білих  музику  ночей,
 Що  для  любові  створені  богами,
Щоб  міг  мені  позаздрити  Орфей
У  тім,  чого  не  вимовиш  словами.
Не  грай  на  чорних  музику  журби,
Мелодію  розлуки  і  печалі,
На  вітрі  скрип  старечої  верби
І  тихий  плач  з  –  під  чорної  вуалі.
Всі  акорди  злилися  в  один.
Пасаж  новий  –  мелодія  стокрила.
Моєї  долі  дивний  клавесин:
То  чорна  клавіша,  то  біла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378625
дата поступления 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Валентина Ланевич

Співає флейта щемно…

Співає  флейта  щемно,  заливисто-врочисто,
А  осінь  шле  в  дарунок  калинове  намисто.
Карпати  увінчала  багряним  листопадом,
Розцяцькувала  гори  ялинковим  каскадом.

Збурені  сиві  хмари  чіпляють  шпиль  високий,
Згорнув  крила  у  польоті  орел  одинокий.
Полоще  ноги  горам,  хвилюється  озерце,
Красу  цю  споглядаю  й  лягає  сум  на  серце.

Вітер  цілує  листя,  кроїть  нові  браслети,
Карбує  ціпко  осінь  все  золотом  монети.
Гаптує  скатертину  мереживом  -  стібками,
А  нам  лишає  мудрість,  назбирану  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376373
дата поступления 08.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Патара Бачія

Є загадка у жінці…

Лише  пізніше  ти  собі  зізналась,
Що  в  них  шукала  тихого  притулку
Від  третьго,  з  яким  тоді  кохалась,
Як  із  маньяком  в  темному  провулку.

Ksiufka        ***        http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378142




Тебе  кохали  двоє,  ти  ж  шукала
У  них  для  себе  тихого  притулку.
Вони  на  тебе  не  жаліли  налу,
Була  у  тебе  завжди  кава  й  булка.
Ти  їх  серця  взяла  собі  на  згадку,
Хоч  вже  давно  живеш  собі  із  третім...
В  жінках,  напевно,  є  якась  загадка,
Бо  ще...
 не  знищили  їх  досі  на  планеті.


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378432
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


archic

Время…

Время  кончило  свой  отсчет,
По  пустой  магистрали,пристально,
Кто-то  вел  бесконечный  счет,
И  являлся  безликим  приставом.

Все  пыталось  сказать  своё,
Непреклонно-седое  мнение,
Лишь  метель  за  окном  поет,
Потеряв  в  суете  терпение.

Торопись,  как  последний  лист,
Догорающий  в  новом  пламени,
Хаотично  танцуя  твист,
Лишь  бы  сердце  не  стало  каменным.

За  последней  секундой  шаг,
Заменяя  пути  -  погонями,
Время  -  это  незримый  враг.
Закрываю  глаза  ладонями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378417
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Анастасія Мосевич

Осінь

На  тебе  падає  небо
Тонкими  цівками  пожовклих  надій,
Неначе  зрозуміло-нерозгаданий  ребус,
Який  вривається  у  вже  звичний  стрій,

Де  ніщо  тебе  не  дивує,
Де  у  погляді  ховається  скло,
І  ніжна  безпорадність  тебе  не  врятує,
Де  не  в  очах,  а  в  намисті  -  дно,

Звисають  загострені  листки  життів
З  проникливо-вбивчої  живої  блакиті,
І  кожен  з  листочків  так  би  хотів
Торкнутись  до  неї,  ожить  і  любити!

На  тебе  падає  небо
Смарагдово-сірим  оберемком  думок.
У  нестримному  круговороті  чи  почує  хто-небудь
Музику  непротоптаних  шляхів  та  стежок?

14.11.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378354
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Ярослав Дорожний

Краплі-примари

Звичайне  місто,  дощ  із  хмар  похмурих,
Простудна  дама-осінь  листопадних  днів,
Примари  крапель  виросли  на  мурах,
Із  потойбіччя  Падолист  їх  перевів  

Загинули  ще  краплі  в  теплім  літі,
Забрав  їх  промінь  аж  у  неба  височінь,
Та  двері  там  стоять  важкі  закриті
Й  тривожно  б’є  копитом  хмарний  кінь.  

Дощі  забули  скарб  у  площі  міста  –
І  поспіх-пошук  між  кольчуг,  бетону  плит,
У  вирій  із  небес,  бо  буде  пізно.
Все  зачарує  грудень  хмурий  ворожбит.  

09.11.  14.00.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378323
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Любов Чернуха

У кожному вікні

Кипить  життя  у  кожному  вікні,
Рудим  котом  тулюся  до  жаринок.
Вже  день  зітхнув,  помалу  зсутенів,
А  кішка-ніч  зі  мною  вигне  спину.
Легкими  кроками  по  нитках  підвіконь,
Притулиш  носика  до  павутини  скла.
Дивись,  відчуй,  чекай  і  охолонь,
Ти  щодоби  утішила  й  пішла.
Спішу  на  крик,  тарілку  жінка  б’є.
Навіщо  сварка?  Хто  слабкіший  плаче.
Ніч  у  кватирку  пристрасті  віллє
І  мир  в  обіймах  наступає,  значить.
Увесь  у  зморшках,  духом  молодий,
Дідусь  стільця  приніс  до  батареї.
Він  грів  думок  затоптані  сліди
Із  ночі  в  ніч,  альбоми  в  пам’ять  клеїв.
Не  спить  дитя,  світильник  сіє  тінь.
Малюк  на  стінах  розфарбує  літо.
Я  його  друг  із  теплих  сновидінь,
Не  заховаюсь  він  мене  помітив.
Маленький  носик  дмухає  на  мій,
До  непосиди  поспішає  мати.
Ну  все  бувай!  А  плакати  не  смій,
Мені  вже  час,  також  відпочивати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377793
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 16.11.2012


Юля Фінковська

Намалюй мене санскритом

\\вірш  в  прозі.  творчий  експеримент.  надихнуло.\\

Вималюй  мене,  якщо  не  буде  чим  зайнятись,
Коли  всі  твої  львівські  годинники  кричатимуть,  що  вже  ранок.
Намалюй  мене  обов’язково  з  усмішкою,  щоб  могла  завжди  сміятись,
Щоб  навіть  боялась  боятись.
Малюй  мене  гущею  з  дна  красивих  філіжанок.
Розтечеться  по  волоссі  акварельний  світанок,
Доторкнешся  фіранок,  розігрієш  сніданок.
Глянеш  в  небо  з  шматочками  білої  вати,
Пригадаєш  мене.  І  почнеш  малювати.
Добиратимеш  пензлі,  палітри,  відтінки…  Литимеш  воду
Прозору  і  майже  невагому
На  колишню  самотність  і  на  вбивчу  самотню  свободу,
На  мою  наркотичну  втому.
Я  буду  фарбою,  тільки  пообіцяй  замастити  нею  шкіру,
На  обличчі,  на  пальцях,  щоб  можна  було  відчувати.
Щоб  вже  не  було  бажання  втікати.
Від  тебе,  від  себе.  Кудись  в  напрямку  «вчора»
Там,  де  невиліковно  хвора
Душа  боялась  лікуватись.
І  довірятись.
Я  була  б  краплею  твого  особистого  прямого  ефіру,
Якби  ти  хоч  іноді  вмикав    для  себе  світ  телебачення.
Склянкою  дуже  корисного  кефіру  або  шматочком  зефіру,
Ніжним,  як  найперше-найперше    побачення.
Намалюй  мене  щирою,  як  пробачення.
Зашифруй  мене  есперанто  чи  санскритом,
Краще  санскритом,  ти  ж  знаєш  як  я  люблю  Індійські  мотиви.
Танцюватиму  щось  індійське,  огорнусь  оксамитом,
Я  влаштую  тобі  і  зливи,  і  зриви.  
Закарбуй  мене  в  себе  ліворуч.
Зашифруй.
Щоб  ніхто  не  читав,  поки  тебе  не  буде  поруч.

Поки  контур  вітру  тріпоче,
 місто  ляже  поспати
Вималюй  мене  
тільки  не  зізнавайся,  що  вмієш  малювати,
А  то  ще  хтось  захоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378281
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


kulbabka

Залюблена у музику дощів…

Залюблена  у  музику  дощів,
Закутана  в  сатинові  тумани,
Напоєна  медами  почуттів
І  відчаю  гіркими  полинами...

Розніжена  у  пахощах  бузку,
Розсипана  словами  на  папері-
Невже  мене  допустиш,  отаку,
Відкривши  серця  зрадженого  двері?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОДА КОЛЬОРОВОМУ КОХАНОМУ

Буває,  мій  друже,  
нудьгую  без  тебе.
До  всього  байдужий  –  
тебе  мені  треба.
Удень  і  вночі  
я  б  до  тебе  тулився.
І  слухав  тебе  б,  
і  дивився,  дивився…

З  тобою  стрічатися  
буду  до  віку.
Для  мене  ти  –  всесвіт,  
і  смуток,  і  втіха.
До  тебе  відкрита  
завжди  в  мене  віза.
Коханий,  
єдиний  ти  мій  –

Т  Е  Л  Е  В  І  З  О  Р  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377521
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Окрилена

Сугестивне

Снуються  дні.  
Напитися  досхОчу
і  кольором,  і  світлом  -
бракне  снів...
Ліхтарики  фізалісу
тріпочуть
і  шурхотом  бентежаться
в  мені.

У  листі  жолудь  -
ковдрою  накрився,
щільніше  напинаючи
каптур  -
од  вітровію  втік  
і  причаївся,
як  нотка  в  лабіринті  
партитур.

Ще  гріє  погляд
вервиця  вербова  -
у  златі  із  тонкОго  
перкалю...
Поволі  тане
туга  вечорова  -
теплішає  від  спогадів....
...л-ю-б-л-ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Ярослав Дорожний

Надхмарна поетеса

Знову  пишуть  на  Небі  поему,
Вже  про  Осінь  мінливу,  як  настрій  жінок:
То  проміння  ще  літнього  крему,
А  то  пляма  чорнила  в  наступний  рядок.  

Ну  не  втрималась  хмара  кудлата,
А  чи  ж  ручка  в  Поета  якось  потекла.
Новий  колір  листкового  злата
І  відтінки  жовтневі  з  палітри  тепла.  

В  новий  День  ми  гортаєм  сторінку  
І  підкреслимо  щось,  прочитаємо  ще:
Ось  там  Сонце  присіло  на  гілку  
Й  поетеса  в  людей,  хлюп  в  усмішці  дощем.  

18.09.  18.37.  автобус:  Трускавець  -  Чортків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата поступления 07.10.2012
дата закладки 15.11.2012


Юля Фінковська

З грифом "тепер" (антиностальгійне)

Вітер  дряпає  кожну  клітинку  минулих  історій,
Пробирається  пальцями  крізь  орнамент  безсилих  ребер.  
Та  не  страшно  від  спогадів  тягучо  –липких  інфузорій,  
В  мене  є  шматок  простору  особистого  з  грифом  «тепер».  

В  мене  є  те,  про  що  треба  тихенько  і  філігранно  мовчати,  
Загорнувши  усю  свою  ніжність,  весь  спокій  в  обійми  піжам.  
В  нотному  стані  життя  з’явилася  восьма,  під  назвою  «довіряти»,  
І  на  руки  північної  тиші  пролився  живильний  бальзам.  

Завжди  вірна  подушка  шепоче  казки  про  вчорашнє,  
Затуляєш  їй  рота,  щоб  не  будила  в  тобі  ностальгій.  
Відчуття  з  часом  стають  на  смак,  як  вино  домашнє,  
Концентровані,  згорнені  тісно  у  нервів  сувій.  

Ніч  –  шалено  самотня,  їй  хочеться  довгих  розмов,  
Тому  вкотре  запарює  чай  із  лимоном  віконних  вогнів.  
Вона  –  майстер  підсолених  ран  і  нудних  післямов,  
В  діалогах  із  нею  треба,  щоб  тебе  хтось  трохи  грів.  

Щоб  холодний  місяць  пластом  голландського  сиру  
Не  вривався  до  тебе  із  вітром  торішніх  химер.  
Не  встеляв  пережованим  спогадом  сни  і  квартиру,  
Треба  мати  когось  особистого,  з  грифом  «тепер»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377781
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

As dur

Вiд  свята  в  ля  бемоль  мажорi,
Один  бемоль  залишився  нажаль.
Тепер  душа  спiває  тiльки  у  мiнорi,
Мелодiя  прозора  як  кришталь.́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371605
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

I вже не треба нам нiякої весни

...А  листопад,  ідучи  по  Вкраїнi,
Не  пожалiв  для  неї  пишної  краси
Як  добре  восени  спiвати  у  камiна,
I  вже  не  треба  нам  нiякої  весни.
Тож  заспiваймо  про  гарячу  осiнь,
Про  листя  жовте  разом  заспiва,
I  про  птахiв,  яких  ми  проводжали,
Удвох  с  тобою,  подглядом  з  вiкна.

Усi  пiснi  присвячувати  треба
Чи  то  коханим,  друзям  чи  батькам
А  я  свою  спiватиму  для  тебе,
Бо  не  присвячують  на  жаль  пiснi  котам....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374629
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

Нiчого додати

Коли  нема  кому  жалiтись,
Втрачає  сенс  сама  журба.
Та  грудень  -  зовсiм  не  бiда,
Коли  нема  кому  зiгрiти.

I  вже  не  страшно  анiтрохи,
Нiхто  якщо  не  захистить.
Якщо  нiхто  не  заспокоїть,
То  наче  й  серце  не  болить.

Якщо  нема  з  ким  говорити,
То  вже  й  нема  i  що  казати.
Та  що  вже  тут  можна  зробити  ?
Я  ж  горда.  Нiчого  додати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374641
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Lapsi

«Хаотична Величність»

Упала  ніч  на  мій  будинок,
містичним  сяйвом  вили  зорі,
і  світ  мільярдами  жаринок
палав  під  Місяцем  надворі.

Те  сяйво  в  небі  хаотичнім
ввижалось  птахом  і  зникало,
а  ніч  моя,  на  тлі  величнім
в  магічнім  світлі  засинала.

Чудесним  подихом  зими
безмежність  палко  окриляла,
із  кришталевими  слізьми
у  сяйві  зірнім  десь  зникала.

А  сніг  ще  падав  й  мав  надію,
що  велич  хаотична  -  вічна.
І  Ніч  із  Днем  ніщо  невдіє  -    
відступить  знову  блискавично.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377730
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юля Фінковська

Відпусти…

\\Пам"ятаєш,  я  плакала  під  цю  мелодію?  А  ти  зазвичай  сміявся...  
Просто  осінь  в  мені  проросла,  в  кожній  миті  тебе.
З  нами  випадок  в  долю  підступно  і  брудно  погрався,
Потерпи...  Може  хтось  мастехіном  мене  з  твого  серця  зшкребе...\\
.....................................................................................
Я  бачу  тебе…  Вже  три  змучені  ночі  підряд,
Скільки  ж    можна  кошмарити  душу  над  ранок  у  снах?
Просто  це  –  листопад.  Бездиханно  –  чужий  листопад,
Вже  всі  лінії  перетліли  давно  на  поблідлих  руках…

Я  –  байдужість  твоя.  І  до  чого  тепер  всі  ці  сни?
Від  яких  тільки  душу  у  зашморг  засовує  біль…
Засинати  в  страхах,  прокидатись  у  рештках  весни,
Ти  –  моя  невгамовна,  сліпа,  крижана  заметіль!

Я  чую  тебе…  Вже  три  ночі  тремтінь,  у  розталій  слізній  воді,
Мемуаром  в  руках  мого  вічно  -  живого  майбутнього.
Лиш  зап’ястя  болить.  Те,  що  праве,  так  дико,  немовби  тоді…
Збожеволіти  можна  від  присутності  неприсутнього.  

Тільки  снишся  уперто,  поранено  сиплячи  сіль,
Засипаючи  очі,  порізи,  вірші  та  вже  мертві  листи…
Я  –  отрута  твоя,  ти  –  мій  рецедивуючий  біль,
Витри,  змий,  розірви  мене!  Лиш  відпусти…
Відпусти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377682
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юрій Цюрик

Ця сиротлива жовта осінь …

Цей  світ  і  це  життя  без  тебе  
Пусті,  як  вірші  безголосі…
Як  сивочоле  вічне  небо;
Як  сиротлива  жовта  осінь…

Як  перший  сніг  на  твої  коси,
Як  ті  роки,  що  запізнились…
Як  ранішні  холодні  роси,
Котрі  у  лід  перетворились…

Як  ті  віконні  візерунки,
Що  дивляться  повз  ніч  на  мене…
Як  твої  ніжні  поцілунки,      
Як  серце:  чуйне  й  незбагненне…  

Як  я,  що  дивлюся  на  небо…
Й  думками  мчу  у  срібну  просинь.
І  кожен  день  молюсь  за  Тебе–
У  сиротливу  жовту  Осінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377636
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Мышка

Свічки каштанів

Не  повіриш  ніяк  -  в  здощавілім  вікні
Листопад  запалив  на  каштанах  свічки  наостанок
І  незчуєшся,  як  у  грудневій  імлі
Їх  погасять  волани  зимових  фіранок....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377624
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


kulbabka

Дитина лісу

"...з  лісу  я  вийшла,в  ліс  і  піду..."

                                   (В.  С.)

Карпати  мої  правічні,
ТінИсті    мої    ліси!
Я  вам  заглядаю  у  вічі,
Вслухаюся  у  голоси:

Як  тихо  шепочуться  буки
Під  журну  сопілку  вітрів,
Як  дятел  вистукує  звуки
На  темній  пошерхлій  корі.

Я  вчитуюсь  в  кожну  руну
На  свіжій  долоні  листка
І  музику  семиструнну
Я  вловлюю  із  потічка.

Я  чую,  як  в  прілому  листі
Ворушаться  мокрі  гриби
І  морок  стинає  іскристе
Проміння,  неначе  серпи...

Як  вітром  розгойдана  тиша
Зринає  сатИном  у  вись.
Я  з  лісу  колись  вийшла,
І  в  ліс  я  піду...Колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Ольга Ратинська

Не слухай журливих пісень…

Не  слухай  журливих  пісень  
Вони  душу  шмагають  в  стремена  
Полонянкою  новий  день  
Загорнуть  у  червоні  знамена  

Задля  користі  миті  буття  
Занесуть  у  далеку  країну  
Не  пізнаєш  тоді  каяття  
Втратиш  серце  наполовину  

Кинуть  в  прірву  схими  святі  
Спалахнуть  і  погаснуть  не  ті  
Слухай  тих,  що  ведуть  в  забуття  
Без  журливих  пісень,  то  життя  
   
                                         не  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376390
дата поступления 08.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юля Фінковська

Особисте есперанто

Ти  пахнеш  морем…  Свіжим,  солодко  –  солоним,  
Розбиваєшся  хвилями  голосу  об  скелі  моїх  скронь.  
Прошиваєш  старі  спогади  пунктиром  червоним,  
Вологими  пальцями  душиш  недопалки  безсонь.  

Я  частенько  вдарялась  душею  в  граніти  подій,  
В  кам’яні  магістралі,  в  шалено  асфальтних  людей.  
І  до  крові  здирала  коліна  заплаканих  мрій,  
Ти  ж  торкнувся  їх  ніжно  зеленкою  рідних  очей.  

Нитки  слів  твоїх  зв’язані  в  теплий,  вовняний  светр,  
В  який  кутаю  посмішки,  сни,  щоб  не  змерзнути  вщент.  
Промальовую  в  пам’яті  кожний  тонкий  міліметр  
Майже  вічності  нашої,  що  захована  в  слові  «момент»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377536
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.11.2012


Юля Фінковська

МОЄ ЗА (мор) ОЧНЕ….

\\ода  моєму  заочному,  яке  майже  закінчилось!\\

В  каві  моїх  судин  майже  не  залишилося  крові,  
Пульсує  втомою  «Американо»  з  молоком.  
Крізь  губи  падають  слова  односкладові,  
І  мозок  вчиться  харчуватись  напівсном.  

Консервовані  рими  в  холодильника  молять  про  волю,  
Він  ковтає  ментоловий  дим  і  безжально  мовчить.  
Я  сьогодні  смакую  час  без  апетиту  і  самоконтролю,  
Поки  місто  в  гірляндах  вітрин  упокорено  спить.  

Стіни  кухні  звикли  до  моїх  азіатських  півсонних  очей,  
Коли  нашвидкуруч  ковтаю  недогріті  сніданки.  
Карий  погляд  тональний  видає  під  очима  удари  ночей,  
Дози  сили  вже  природно  чекають  на  дні  філіжанки.  

Чайник  мого  «всетерпіння»  википає  напевно  вдесяте…  
В  каві  моїх  судин  не  залишилося  кольору  крові.  
І  не  було  би  змісту  розправляти  натхнення  зім’яте,  
Якби  не  чиясь  в  мене  віра  і  дотик  святої  любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377515
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Вона була вродлива і зухвала…

Вона  була  вродлива  і  зухвала,
Дівоча  гордість  пасувала  Їй…
Всіх  хлопчаків  у  школі  закохала
У  милі  очі  серед  гарних  вій…

Вона  була  красива  і  тендітна;
Струнка,  неначе  закарпатська  лань…
А  ще  –  сором’язлива  і  привітна..
Із  серцем,  вкритим  золотом  бажань…

Воно  було  чарівне  й  дуже  миле
Це  непокірне  лагідне  дівча…
Медове,  ніби  яблуко  доспіле
Й  солодко-терпке,  наче  алича…

А  ще  вона  корали  розсипала  
Очима  …  прямо    в  сонячну    блакить…
Вона  мені  у  серце  так  запала,
Що  й  до  сьогодні  в  ньому  щось  щемить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376074
дата поступления 07.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Як добре, що Ти є на цій Землі…

Як  добре,  що  Ти  є  на  цій  Землі…
Що  ми  знайшлись  в  житті  –  не  загубились…
Блукали  довго  в  місячній  імлі,
А  потім  одне  одному  наснились…

Ті  ніжні  сни  з  реальністю  злились,
Переросли  хореями  у  вічність….
Дві  наші  Долі  квітами  сплелись
В  омріяну  казкову  романтичність…

І  стали  зрозумілими  слова,
Переросли  надії  у  бажання…
Моя  ти  квітка…  ніжна…  польова
Моє  ти  недолюблене  Кохання…

Як  добре,  що  ти  є  в  моїх  думках…
Чи  може  то  омана  …  ірреальність?!…
Нектар  солодкий  на  моїх  вустах…
Чи  вічний  Сон…  Чи  незбагненна  Радість?!…

Не  випадай  із  простору  життя…
Не  йди  у  ніч  безмежну  і  бездонну,
Не  забирай  Любов  у  небуття…
Й  не  відпускай  із  Ніжності  полону…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377175
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Хто винен в тім, що Мрія запізнилась…

Хто  винен  в  тім,  що  Мрія  запізнилась  ?
Що  заблукала  в  зоряних  степах…
Неначе  світле  марево  з’явилась,
А  потім  розчинилась  на  вустах…

Бо  ж  як  відчути  плач  калини  в  лузі  ?
Як  підказати  ноти  скрипалю?
І  як  донести  без  образ  подрузі,
Що  я  її  вже  більше  не  люблю…

І  як  розповісти  своїй  коханій,
Що  я  до  неї  більше  не  прийду  ?!…
Що  відцвіли  конвалії  духмяні  
У  матері  в  тінистому  саду...

Що  не  закрию  від  блаженства  очі,
Не  затремчу  від  поцілунків  вуст...
Та  не  відчую  дотиків  дівочих
І  не  віддамся  пестощам  спокус...

Відсипались  каштани  в  жовту  осінь,
Позасинали  сиві  ясени…
Птахи  летять  кудись  у  срібну  просинь
І  щось  кричать  мені  з  височизни…  

Хто  ж  винен  в  тім,  що  Мрія  запізнилась  ?!
Що  заблукала  в  зоряних  степах…
Неначе  світле  марево  з’явилась,
І  розчинилась  смутком  на  вустах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377415
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Калиновий

Моя Душа

"Жизнь  не  обязана  давать  нам  то,  чего  мы  ждем.  
Надо  брать  то,  что  она  дает,
 и  быть  благодарным  уже  за  то,  
что  это  так,  а  не  хуже".
 "Унесенные  ветром"

 Моя  Душа,  как  Скрипка.
То  плачет.  то  поёт.
Она  к  другой  Душе  стремится,
Она  кричит!  Её  зовёт!
Кричит  навзрыд!
…Орёт!
"  Ну  кто  ?  Когда  ?  Её  поймёт  ?
Обнимет  ?  Обогреет  ?
С  собой  в  страну  "  Любви  "  возьмёт  ?
Смычёк  "  обид  "  ,  "ошибок  "  ,
Ей  струны  рвёт
И  режет  пальцы  Скрипачу.
Она  кричит  :  "  Так  жить  я  больше  не  хочу  !  
Скрипач,  сломай  меня  или  сожги  !
Меня  на  волю,  к  Небу  отпусти  !  "
Нет  музыки  такой  и  нот  ,
Чтоб  передать  мою  любовь!
Нет  в  мире  больше  счастья  -
Чем  Души  полёт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376647
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Оксана Семотюк

Подяка друзям за піднесене вітання .

Якщо  сказати  вже  вам  чесно
-Не  віриться  ,я  ніби    в  сні.
Що  це  про  мене      і    мені
Такі  слова    чудесні  .

За  все  своє  життя-буття
Таких  вітань  я  ще  не  мала.
Моя      родино      дорога  ,
За  що  мені  така  похвала?

Спасибі  ,друзі  ви  моі    !
Світаночку    ,  Світанку  милий!
Як  ти  змогла  відчути    те,
Що  день  від  дня  тут  в  чужині
Я  прагну  вітру  з  України  ?

І  вітру,і  зими,й  дощу,
Стежини  у  пшеничнім  полі
І  чорнобривців,що  цвіли
Під  хатою  і  на  городі...

Ті  чорнобривці,вітер,ліс  -
Це  все,що    мариться  ночами,
Та  важливіше  понад  все  ,
Те    розуміння  ,що  між  нами  .

Велике  щастя  у  житті
Пізнати  дружбу  вірну-вірну,
Мої        подруги      дорогі  ,
Вклоняюсь  вам,мої  ви  рідні  !

Нехай    вита  в  оселях  ваших
Любов  ,здоров"я,радість  ,сміх.
Я  щиро  Богу      помолюсь,
Хай  вклонить  небо  вам  до  ніг  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363428
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 13.11.2012


Вразлива

* / *

На    попелищі    почуттів    згасає    Віра,
Вигнанкою    на    чужині    Любов    вмирає.
Десь    тихо    у    кутку    заплаче    Мрія,
Розлука    сумом    б*є,  біль    не    минає.

І    не    знаходить    більше    слів    Довіра,
Та  без    запрошення  ,  у    двері    Мудрість    стука.
Й    знова    в    теплім    сповидку      Надія,
Сміється    радість,  в  ореолі    Святої  Марії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377417
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


kulbabka

Надвечірок

Облетіла,  мов  сон,  безголосо
Журна  липа  в  намисті  краплин.
Перестиглим  терпким  абрикосом
Закотилося    сонце    за    тин.

На  пахучу  розпатлану  тую
Діамантами    впала    роса.
Ну,  чого  ж  це  я  знову  сумую?
Днів  останніх  журлива  краса,

Наче  легіт  між  трав,  проминуща.
В  надвечір'ї  обвуглився  сквер,
Розіллялася    кавова    гуща
На    посріблені    таці    озер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Lapsi

«Мій "Янгол"»

Іди  до  мене…  Доторкнися!
О,  красиве  творіння  небес!
Перед  Сонцем  величним  склонися,
що  прекрасніше  усіх  тих  бачених  чудес.

Відкрий  мені  свою  світлу  душу,
Дай  поринути  у  світ  тих  казок!
Подаруй  промінчик  у  мить  таку  слушну,
І  на  небі  нічнім  я  побачу  візок,
                                             …оповитий  сяйвом  прекрасних  зірок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368924
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 12.11.2012


Lapsi

«Веселка у Твоєму Волоссі»

Сум  відкидай  з  кришталевих  очей,
хай  буяють  вони,  наче  море  безмежне.
Душу  плекай,  наче  ліс  зі  смарагдів,
хай  сіяє  вона,  наче  цвіт  прибережний.

Мрій  політати  у  казковому  небі,
мрій  до  нестями  в  океанах  колосся.
І  нехай  віковічно,  а  тому  і  велично
розквітає  веселка  у  твоєму  волоссі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377078
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Бойчук Роман

Коханці осені

Уся  в  красі  осінніх  квітів,  в  позолоті,
Вродлива  Осінь  ходить  з  Вереснем  за  руку.
А  той,  бажаючи  торкнутись  її  плоті,
Переживає  у  собі  нестерпну  муку.
 
Він  пригріва  її  долоні  теплим  сонцем
І  пестить  стан  її  шовковими  вітрами.
Інтимні  віршІ  пропускає  він  крізь  серце.
Лишили  слід  від  їх  бажань  пологі  трави.
 
На  зміну  Вересню  з"явився  красень  Жовтень.
Він  вплів  у  Осені  косу  багряну  стрічку,
Зробив  намисто  листяне  і  златий  перстень.
За  руку  взявши  цю  красу,  повів  у  нічку.
 
Жовтнева  ніч  для  них  обох  відкрила  двері.
Покров  із  листя  золотий  відбився  сріблом:
Світив  їм  місяць  разом  з  зорями  у  сквері,
Туман  інтим  їхній  розсіяв  білим  світлом.
 
Пора  настала  Листопада  покохати,
Який  любов  свою  приніс  на  крилах  вітру.
Він  вміло  так  зумів  із  неї  зняти  шати,
Завівши  в  свою  листо-охряну  палітру.
 
Вона  кохала  його  також  так  завзято,  -
Він  в  неї  третім  був  й  останнім  в  цьому  році.
Своїх  коханців  привела  Зима  крилата.
За  дев"ять  місяців  народить  Осінь  доцю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 10.11.2012


Бойчук Роман

Еротична залежність

Чаруй,  лелій,  голуб  мене,  мов  Осінь,  -
Кленовим  листям  я  розсиплюся  в  тобі.
Мій  шепіт  в  листяному  стоголоссі
ШелЕсне  ніжно  разом  з  вітром  у  траві.

Прошу  не  обділи  своїм  цілунком  
Ти  мого  жодного  пожовклого  листа,
А  пригубись  кохання  мого  трунком:
Знайди  на  кожному  листку  мої  вуста.

В  тобі  я  розчинюся  феєрично,
Твоєю  часточкою  стану  у  житті.
Ми  станемо  залежні  еротично
Один  від  одного  в  своєму  почутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375095
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Тамара Шкіндер

Зібгав турботи, добігає день…

Зібгав  турботи,  добігає  день.
 Такий  короткий  –  сутеніє  рано,
 А  я  в  полоні  світлих  одкровень
 І  все  єство  оповила  нірвана.

 Без  дихання  твої  слова  ловлю,
 Боюся,  що  забракне  враз  повітря…
 Із  зламаним  вітрилом  кораблю
 Не  поплисти  тепер  з  попутним  вітром.

 Удавана  байдужість  крає  мить…
 Чому  ж  це  я  воюю  знов  з  собою?
 Чи  вірю,  що  усе  переболить,
 Написане  незримою  рукою…

 Що  золоте  руно  щасливих  днів
 Життя  сховає  у  бездонну  скриню…
 Я  доторкнусь  лиш  раз  блаженних  снів
 І  станеш  ти  мені  чужим  віднині.

 Пірнаю  знову  у  самообман.
 А  то  в  захмарній  безвісті  літаю…
 Я  вип*ю  трунок  для  душевних  ран
 І  все  мине…  Та  ні,  так  не  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375289
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 10.11.2012


kulbabka

Прощання з осінню

Пані  Осене,  мідним  відливом
Грає  сонце  в  русявій  косі!
Облетіли  тополі  журливо,
Діамантиться  листя  в  росі.

Зовсім  скоро  накриє  габою
Білий  сніг  спорожнілі  поля.
Попрощаюся  тихо  з  тобою,
Золотава    красуне    моя!..

Дай  надихатись  пахощів  пряних,
Розігрітих  у  мушлях  лампад!..
Мов  дрібні  черепкИ  порцеляни,
Хрумкотить  золотий  листопад.

У  твоїх  мерехтливих  зіницях,
Наче  кавові  зерна,  терпких
Літо  бабине  досі  іскриться.
Макраме  павутинок  тонких

Заплелося  в  сатИнові  пасма.
Ах,  яка  недоречна  журба!..
Пані  Осене,  діво  прекрасна,
Так  не  хочу  прощатись!..Та  ба...

Догорає  троянда  остання,
Не  діждавшись  цілунку  джмеля.
Дай  тебе  обійму  на  прощання,
Золотава    красуне    моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012


Томаров Сергей

Осенний сайт

На  закрытых  страницах  осени,
Лето  знойное  в  папках  прячется,
Его  в  толщу  туманов  бросили,
Оно  в  лужах  теперь  карячется.

Под  листвой,  что  сорвали  вороны,
Солнце  жаркое  сном  растаяло,
Светит  лампой  в  четыре  стороны,
Но  надежду  согреть  оставило.

Гигабайты  дождей  шокируют,
Память  теплых  деньков  под  вирусом,
Осень  сайт  от  гостей  блокирует,
Отравляет  ночь  четким  минусом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376158
дата поступления 07.11.2012
дата закладки 09.11.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЯК Я ЛЮБЛЮ ЦІ БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ

Як  я  люблю,  ці  хризантеми  білі!
Ці  сонечка,  що  пахнуть  уночі.
Здається  тихим  раєм  день  осінній,
Що  навіть  і  не  падають  дощі.

Як  я  люблю  цей  спокій,  що  панує,
В  квітках  поміж  долоньок  пелюстків.
Вмивають  роси  і  на  них  ночують,
Сріблясті  дива,  кульки  водяні.

Погідний  ранок  сонно  спочиває,
Що  навіть  спокій  обгорнув  плече.
В  мізерну  крихту  не  любов  згорає,
А  білим  цвітом  повниться  земне.

Як  я  люблю  ці  диво  самоцвіти,
Маленькі  сонечка  до  спраглої  душі.
Чого  ж  від  долі    можна  ще  хотіти?
Хіба  що  жити,  жити  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата поступления 11.09.2012
дата закладки 07.11.2012


Lana P.

Осінній танець бабиного літа

Осінній  танець  бабиного  літа
Злітає  павутинно  в  небеса...
В  ласкавому  проміннячку  зігріта
Мелодія  кохання  воскреса...

Ажурні  підіймаються  вітрила,
Кружляють  у  просторому  танку...
Вітри  дарують  стоголосі  крила,
Гойдають  пелюстково  у  вінку...

Сопілкою,  у  трелях  оповита,
Мелодія  лунає  Лукаша...
І  ніжно,  павутинкою  прикрита,
Летить  до  нього  Мавкина  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372157
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 07.11.2012


Lana P.

Лиш одне таке кохання

Бурштин  гілок  тримає  неба  синь,
Де  хмари  покотилися  біляво,
Не  чути  більше  журавлів.  Прилинь,
У  променях,  заплетених  яскраво,

Як  спрагла  пісня  вічної  душі,
Що  подарує  теплий,  ніжний  спомин,
Відіб’ється  відлунням  у  вірші,
Залишить  в  серці  таємничий  гомін

На  роздоріжжі  доль  і  протиріч...
Вібрують  чуйні  ноти  спозарання...
В  безмежності  нелічених  сторіч
Дарують  лиш  одне  таке  кохання!        21.10.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375908
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Дід Петро

ТОЛЬКО ТАК!

Сорвалась  душа  с  карниза.
Улетает  прочь,  увы!
Затерялась  жизни  виза
Как  фуражка  с  головы.

Ни  к  чему  мне  отпеванья
И  прощанья  ни  к  чему.
И  плевать  мне  на  рыданья,
Сам  не  знаю,  почему.

Я  бываю  как  реприза,  
Разухабист  и  речист...
Сорвалась  душа  с  карниза,
Словно  с  ветки  первый  лист.

И  стихов  своих  осколки
Я  пытаюсь  наскрести,
Чтобы  ими  залп  с  двустволки
В  честь  души  произвести!

Чтобы  выстрелить  дуплетом
В  этот  мирный  кавардак.
Чтоб  улечься  в  гроб  поэтом,
Скинув  путы  -  только  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375948
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Лєха Суслик

У травматолога

Вот  ...  приемный  покой…
Да,  давно  не  была  я  в  больнице,
К  травматологу  очередь,  словно  шелковый  путь.
Будто  целым  районом  сегодня  решили  лечиться,
И  за  мной,  без  конца,  все  идут  и  идут.
В  ожиданьи  томясь,
Я  разглядываю  пострадавших,
Сочиняя  в  своей  голове  детективный  сюжет:…
Вон,  мужчину  с  синеющим  глазом,
Еще  двое,  тащат  –  
"Может  быть,  
Не  совсем  удался  вчерашний  банкет…"
И  таких  разукрашенных  лиц  по  всему  коридору…
Кто  с  рукой,  кто  с  ногой,  у  кого  –  голова.
Да,  и  я  тут  стою,  
Скажем,  с  травмой  совсем  непростою,  
У  меня  не  пустяк,
А  разбитая  напрочь  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352890
дата поступления 25.07.2012
дата закладки 06.11.2012


Лєха Суслик

Бросанием

Бросанием  бессмысленных  признаний
Мы  занимаемся  отчаянно  порой,
А  в  поиске  приличных  оправданий
Придумали  какую-то  любовь.

Мы  бережем  ее,  храним  от  прочих,
А  иногда,  и  сами  от  себя.
И,  если  мы  чего-то  там  ворочаем,
То  уж,  естественно,  ворочаем  любя.

Когда  же  что...  ответ  всегда  найдем,
Ведь  все  творим  мы  только  по  любви...
И  ерунда,  что  у  тебя  душа  вверх  дном.
Ответ  услышал?  Ну-ка,  возрази!

Вот  так  всегда,  бросаемся  бессмысленно.
Чем  дальше,  тем  охотней  и  смелей.
Теряя  драгоценнейшую  истину,
Теряя  драгоценнейших  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373236
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 06.11.2012


Юля Фінковська

Мій Орфей (Сузір’я родимок…)

Цілую  замерзлі  повіки  холодним  містам,  
Скріпками  віршів  до  неба  прикріплена.  
Кожен  ранок  починається  з  думки  «як  ти  там?»…  
Так,  банальність.  Мабуть,  я  вся  з  неї  зліплена.  

Сузір’я  родимок  у  космосі  фарфорових  плечей,  
Молочно  –  персиковий  шовк  обличчя  ліній.  
Ти,  мабуть,  ніжний  і  турботливий  Орфей,  
М’ятно  –  горіховий,  м’який  туман  осінній…  

Вже  п’ятий  день  морквяну  осінь  листопадить,  
А  завтра  буде  шостий…  Той,  що  цілком  наш.  
Замшевий  вітер  бережно  по  контурах  погладить  
На  склі  калюж  залишений  колаж…  

Хтось  знов  писатиме  листи,  п’ючи  солоність,  
І,  не  відправивши,  складе  ілюзіям  до  хворих  ніг.  
Одна  на  двох  з  тобою  в  нас  осіння  непритомність,  
А  хмари  топлять  серветкове  листя  на  межі  доріг.  

Я  згодна  бути  Еврідікою,  щоб  ти  лиш  поруч,  
Як  теплий,  бережний,  закоханий  і  мій  Орфей…  
Ця  осінь  записала  назавжди  в  мені,  ліворуч  
Сузір’я  родимок  у  космосі  фарфорових  плечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375743
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Юля Фінковська

Такий, як ти.

Таким,  як  ти,    не  присвячують  вірші  білі,
Такі  заслуговують  виключно  вдалих  рим.
Такі  у  мені  живуть  спогадом  струму  по  тілі,
Таких  осінь  не  перепалює  в  порожній  дим.

Такі  –  поруч,  коли  в  тебе  нема  сцен  і  овацій,
Коли  ти  –  без  тональних  основ  і  яскравих  помад.
Таким  не  потрібно  фонів,  куліс,  декорацій,
Такі  не  приносять    поламаних  ритмів  і  зрад.

Таких  не  ворожать  на  кавових  снах  філіжанки,
Такі  просто  є,  і  до  цього  звикаєш  без  меж…
Таким,  як  ти,  просто  готують  теплі  сніданки,
Таким  щирість  дарують,  а  не  банальні  «я  теж».

З  такими,  як  ти,  відчуваєш,  що  все  має  сутність,
Що  можна  радіти  без  слів,  як  зажурені  міми.
Такі  тобі  «на  десерт»  лишають  свою  присутність,
З  такими,  як  ти…  Значить  просто  з  своїми..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375715
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


kulbabka

Колись і ти…

Колись  і  ти  навчишся  між  рядків
Шукати  істин  проблиски  і  тіні,
В  безлистій  тиші  заспаних  садів
Ловити  звуки-співи  солов'їні.

Колись  і  ти,  гортаючи  життя,
Пізнаєш  серця  зболеного  муку.
І  добре  те,  що  інша,  а  не  я,
Тебе  в  цю  мить  триматиме  за  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Леся Геник

ПРО ПОЕТИЧНУ ЗУСТРІЧ

3  листопада  в  м.  Івано-Франківську  як  ніколи  
розпогодилось  -  то  приїхали  на  гостину  талановиті  
Творці  Поетичного  Слова  зі  Львівщини,  Тернопільщини,  
Черкащини,  Полтавщини,  Закарпаття  та  Івано-Франківщини.  
Барвисті  віночки  витончених  рим,  як  вже  стало  традицією,  
випліталися  у  світлиці  обласної  газети  "Галичина"  (за  що  ми  
щиро  вдячні  їй,  а  зокрема  п.Ігору  Лазоришину).  
Навіть  сонце,  так  незвично  і  геть  не  по-осінньому,  тягнулося  
безліччю  теплих  променів  до  вікон  поетичної  вітальні,  аби  
набрати  в  оберемки  якомога  більше  вишуканої  віршової  грації.  
І  притуливши  до  себе  те  чи  інше  слово  то  співчутливо  схлипувало,
то  поринало  у  світ  найглибших  філософських  істин,  
то  зачровувалося  мелодикою  звучання  чуттєвості,  а  то  й  
рум"яніло  густо-густо,  
пригубивши  насолоду  найсокровеннішого,  усміхалося  найщирішою  
усмішкою,  а  бува  й  зовсім  заходилося  реготом...
Та  й  у  серцях  присутніх  так  само  розквітали  щирі  
сонечка,  котрі,  сподіваємось,  помандрували  разом  
з  ними  до  їхніх  затишних  домівок.
А  усміхнені  хризантеми    туляться  щільненько  одна  до  
одної  у  "галичанській"  світлиці  і  нашіптують  їй  на  вушко:  
як  то  хороше,  як  то  мило  і  незабутньо,  як  то  рідно  і  неболітно,  
коли  завітають  на  гостину  такі  світлосяйні  гості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375515
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012


golod00x

Мне хоть бы ослика…

Макієвській  
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375248)


Мне  хоть  бы  ослика…  Куда  мне  скакуны?!
Мне  всё  –  не  нужно.  Мне  –  хотя  бы  малость.
Дотопает  неспешно  до  Весны…
Хотя…  Ещё  Зима  не  начиналась.

Мне  донкихотствовать  уже  не  по  годам.
Я  блюз  махнул,  не  глядя,  на  романсы.
Немного  есть.  Но  я…  Я  всё  отдам,
До  крошечки,  за  долю  Санчо  Пансы.

Две  чудных  Дамы  –  Осень  и  Весна.
А  я  –  к  Зиме.  Я  лягу  посредине.
Пусть  мчатся  вдаль  три  белых  скакуна  –
А  мне  милее  ослик  Насреддина.
3.11.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375302
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Юля Фінковська

Не вбивайте коханих мовчанням…

Тільки  ніколи  не  мовчіть.  Мовчання  вкриває  іржею,
Шматує  зубами  візерунки  на  полотнах  долонь.
Ділить  небо  надвоє,  стає  назавжди  межею,
Між  тобою  і  тим,  хто  гріє  площину  твоїх  скронь…

Тільки  нізащо  не  мовчіть!  Коли  є  ще  час  щось  сказати,
Коли  можна  змінити,  спинити,  втримати  світ!
Мовчання  жбурляє  всю  ніжність  тендітну  за  ґрати,
Із  рідних  очей  викришує  масляно  -  сірий  графіт.

Мовчання  вбиває  в  душі  особистих  рибок,
Отих,  золотих,  що  хлюпочуться  вмінням  вірити.
Лишає  в  зіницях  і  кутиках  губ  біль  побитих  шибок,
І  вписане  в  звичку  прагнення  лицемірити.

Ти  стаєш  чимось  схожим  до  черепахи  або  ж  черепашки,
Надійно  затуленим  від  емоцій  хітиновим  панциром.
На  спині  твоїй  відмирають  відчуттєві  мурашки…
Не  мовчи!  Не  заклеюй  вуста  перцевим  пластиром!

Просто  кожна  смертельна  байдужість  росте  із  мовчання,
Коли  є  що  сказати,  та  ми  відпускаємо  мить…
І  колись  тим,  потрібним,  не  вистачить  сліз  і  чекання,
І  тоді  заболить,  кожним  словом  в  тобі  заболить….

Не  мовчіть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375267
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Томаров Сергей

Напишу на музыку слова

Напишу  на  музыку  слова,
Сигарету  молча  закурю,
Запалю  вишневые  дрова,
А  потом  тихонько  запою...

Ветер  раздувает  угольки,
А  гитара  нежно  звуки  льет...
В  небесах  мерцают  огоньки,
С  озера  луна  водицу  пьет...

Зазвучала  песня  в  тишине,
Вышел  незатейливый  мотив...
Запах  вишни  утонул  в  вине,
Как  чудесен  вечер  и  красив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375224
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Юля Фінковська

Зелений чай (у ритмі "когосьчекання")

Цієї  осені  хтось  знову  шукатиме  себе  на  дні  чаю,  
Заливаючи  сухі  листочки  надій  окропом.  
Починатимуть  з  чистих  аркушів  за  крок  до  краю,  
Читатимуть  чужі  листи  під  мікроскопом.  

Дехто  буде  подібний  цукру  –  спресованими  кубиками,  
Розчинятиметься  у  натовпах,  думках,  вагонах…  
Просто  серцебиття  найчастіше  ховають  за  ґудзиками,  
Найщиріші  зізнання  лишаються  на  перонах.  

Жодна  драма  не  містить  того,  що  тримають  вокзали  
В  своїй  пам’яті  дуже  скупих  півхвилин  прощання.  
Їхні  пальці  –  безмежно  -  німі  танцювальні  зали,  
Що  намотують  нерви  на  шпиці  «когосьчекання»…  

Листопад  відчуттів  доторкається  вій  небокраю,  
Дуже  рідним  лишають  ключі  від  сакральних  дверей.  
І  якщо  восени  хтось  шукатиме  себе  на  дні  чаю,  
Я  б  хотіла  бути  фруктовим  або  кольору  твоїх  очей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375111
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012


kulbabka

Навідуйся…

Навідуйся  до  мене  –  хоч  у  снах!
Я    так    боюся    звикнути    до    тиші...
Дрижить  німа  надтріснута    струна,
Намокла    гілка    листячко    колише

Нектаром  -    в  загустілий  медом    час…
Розсить  пергу    закоханостей    пізніх,
Хай    буде    ніжність    ця    лише    для    нас  -
І    голос    твій,    і    музика,    і    пісня.

Хай    не    торкнеться    випадковий    хтось
Моїх    надій    в    тендітній    порцеляні...
Таким    кривавим    соком    запеклось
Холодне    лезо    місяця    в    тумані!..

І    проковтнувши    відчаю    сльозу,
Ворушать    тишу    пересохлі    губи...
Навідайся  в    розпачливу    грозу,
Прошепочи    молитвою,    що    любиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата поступления 03.10.2012
дата закладки 02.11.2012


kulbabka

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Мышка

Первая суббота октября

Тонкой  кистью  в  солнечных  лучах
Нарисую  дым  от  листьев  недотлевших
На  рябиновых  изломанных  ветвях
Гроздья  ягод,  чудом  уцелевших.

Нарисую  неба  синеву,
Серп  луны,  исчезнувший  с  рассветом,
Сочную  зеленую  траву,
Перепутавшую  осень  с  теплым  летом

На  картине  хватит  места  лишь  двоим
За  столом  в  заброшенной  беседке
Ветер  с  севера,  октябрьский  горький  дым,
Листья  яблонь  –  желтые  монетки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368977
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 02.11.2012


Юля Фінковська

Серпневий січень сердець

Він  був  із  січня,  а  вона  –  із  серпня,
Обоє  народились  в  межах  букви  «с».
Вони  зустрілись,  коли  ніч  нестерпна
Заповнила  по  вінця    акварель  небес.

Вони  зустрілись  в  крижаному  світі,
І  щоб  зігрітись  –  вигадали  свій.
Там  сонце  завжди  було  у  зеніті,
І  пестило  веснянки  щирих  мрій.

Він  заплітав  у  коси  їй  ромашки,
Тоді  повсюди  зупинявся  час…
Вона  любила  його  погляду  фісташки,
В  їхніх  очах  завжди  зривався  джаз…

І  навіть  відстань  крижано  –  північна
Не  вкрила  льодом  їхніх  слів  джерельце.
Вона  була  із  серпня,  він  –  із  січня
А  третім  «с»  в  них  стало  їхнє  серце…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374401
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Осіріс

Княжна Осінь

(п’ятистопний  амфібрахій)
 
Злинається  голос  на  крик  журавля  в  темноті.  
На  ложі  опалім,  дрімає  княгиня  печальна.  
Ковилом  розлились  волосся  жмути  золоті.
По  балках  туманом  фата  курчавіє  вінчальна.

Журбина  дівоча,  зривається  вітром  із  губ,
Дощами  образа    мигоче  в  калюжах  до  рання:
-  «Ой,  нене  Природо!  Навіщо  із  Груднем  той  шлюб,
Коли  ще  не  вгасло  до  Серпня  нещасне  кохання?!

Воно  пломениться  надії  останнім  листком,
Ятриться  на  сході,  неначе  жадані  вітрила.
Озимого  збіжжя  поманює  ніжним  ростком…
Ріднесенька,  вибач!  Без  любого  жити  несила...»  

Не  слухала  мати  княгині  розпачливий  стон:
Озимки  впустила  сватами  до  хати  із  ранку.
Покликала    Осінь…  Вдягнувши  пташиний  хітон,
Донька  вознеслася,  фату  обронивши  на  ганку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374374
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Юля Фінковська

Постжовтневе (Ходи зі мною…)

Привіт.  Ти  як?  А  я  от  вірю  знову…
У  що  не  знаю..  Як  завжди  –  навгад.
Вже  вкотре  з  жовтнем  завела  розмову,
А  післязавтра  буде  листопад.

Він  принесе  шарфи,  струни  тремтіння,
Зриватиме  шматки  надій  з  дерев.
А  знаєш,  все  його  півсонне  бурмотіння
Не  вб’є    тендітну  ніжність  королев.

Я  ж  королева,  хоч  і  без  корони,
В  мене  є  ти…  Король  мого  дощу…
Дощу  ,що  витирає  сліз  кордони,
Який  шепоче:    «Ні,  не  відпущу..»

А  післязавтра  буде  листопад,
Він  гратиметься  зірочок  човнами.
Буде  багато  чаю,  зривів,  зрад,
Та  то  все  буде  аж  ніяк  не  з  нами…

В  нас  буде  сонце!  І  багато  неба!
Відтінки  фарб  у  контурах  води…
Повір,  для  щастя  зовсім  краплю  треба:
В  рідних  очах  знаходити  свої  сліди…

....Ти  як,  не  проти?  Ну  тоді,  ходи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374395
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


kulbabka

Сльота

Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене...
Сльота  надворі  і  в  душі-сльота.
Небесні  сльози  крижаними  росами
Посипались  на  плечі.Гіркота

Нитками  вен  розходиться  цикутою,
Така    сумна    розпачлива    пора.
І  знов  наївність  відчаєм  спокутую,
Душа,  як  пташка,  мерзне  на  вітрах.


За  літодні  ціну  сповна  вже  сплачено,
На  теплі  скроні  -пальцями  дощі,
І  горобці,  мов    шишки    наїжачені,
Безлисто-мокрі    всіяли    кущі.

В  густий  туман,  розлитий  поміж  соснами,
Скотився  з  хмари  сонячний  мідяк*.
Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене,-
Аж  хрип  з  душі...Не  вирвуся  ніяк!..


*Мідяк-мідна  монета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Юля Фінковська

Заримована в тебе

А  людям  треба  розділових  знаків,
Що  розділяють  їх  до  нервів  –і  навпіл.
Замість  обіймів,  снів,  гарячих  маків
Крапками  ,комами  встеляють  буднів  стіл.

І  намагаються,  щоб  все  було  «як  треба»,
За  розкладом  стереотипно  –  п’яних  днів.
В  їхніх  очах  все  менше  сині  неба…
А  на  вустах  так  мало  справжніх  слів.

Десь  в  бронхах  мрії  душаться  пісками,
Зап’ястя  від  байдужості  бліді.
А  спробуйте  широкими  мазками,
Хоч  раз  в  житті  провести  по  воді.

Помрійте…Дощ  торкає  партитурою…
В  обіймах  моря  ніжаться  дельфіни…
Ні,  більшість  марять  лиш  архітектурою
Тому  будують  стіни,  стіни,  стіни…

 І  кожна  доза  кисню  відрахована,
Стискають  серце  дві  півкулі  ребер.
А  я  лише  страшенно  заримована
Тобою.  І  у  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата поступления 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Осіріс

Мелодія осені

По  біло-чорним  клавішам  роялю,
Перста  осінні  нишпорять  безлисто.
Елегія  пливе  садами  млисто,
Мотивом  вистигаючого  жалю.

Пожухла,  застаріла  партитура,
Що  спомином  хиріє  на  пюпітрі,
Сама  перегортається  у  вітрі…
Зронившись  -  шурхотить  сміттям  до  мура.  

Мінорами  освинцевілі  хмари.  
З  небес  мрячать  печально-срібні  ноти.
Зливаються  в  калюжові  гіркоти,  
Мелодії  сновидової  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374022
дата поступления 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Осіріс

Милий кат

(сонет  Пушкінським  розміром)  

Ти  так  близька.  Ти  так  далека…
Як  вишні  цвіт  і  зорепад.
Безжальна,  мов  пустельна  спека,
Ласкава,  наче  водопад.
В  твоїх  словах  кохання  мрії,
Між,  розставання  безнадії.
Очей  розплескана  блакить,
Кориться  й  разом  з  тим,  велить.
Ти  мій  Аїд.  Мій  хрест  спасіння.
Добросердечний  милий  кат  -
Уб’єш  і  воскресиш  стократ,
Імлою  хибного  прозріння.
Мій  янгол,  ти  -  прекрасна  мить!
Спинись…  бо  серденько  згорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373986
дата поступления 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Леся Геник

Медоносні ноти

Ці  слова  на  вушко  -  медоносна  пісня,
Це  торкання  пальців  -  світлячкова  даль...
Над  лелечим  раєм  розговілась  пізня
Зіронька  любові,  затужив  скрипаль.

І  вповило  душу  в  шовковиті  треми.
Ночі  наливної  золотий  драпер.
Соловейко-місяць,  кришталевий  тенор,
Співами  святими  небеса  підпер.

А  на  плечі  коси  -  трави  напашені,
А  на  груди  сяйво,  ру́жові  уста.
Стоголосся  зваби  -  цвіркуни  шалені,
Де  на  луці  щастя  сонце  вироста.

І  на  лірі  вітру  серцемовні  ноти,
Лоскотом  до  щічки  ніжності  вуаль:
Ці  слова  на  вушко  -  медоточні  соти,
Це  торкання  пальців  -  світлострунна  даль...
(27.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373812
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Юля Фінковська

(С) ніжне

-  Ти  як?  
-  Не  дуже…  Холодно  якось...  
-  Якби  я  міг,  я  би  взяв  тебе  за  руку,  і  все  би  стало  добре  :))

Мабуть,  природно,  коли  першого  снігу  тоненькі  крижинки  
Зачіпаються  пальцями  граней  за  губи  і  вії,  
Шукати  в  собі  нотки  спокою,  подихів  павутинки,  
Тримати  в  очах  зацукровані  снігом  мрії.  

Мабуть,  природно,  коли  вогник  вишневий  на  щічках  дитячих  
З’являється  дотиком  пензлика  художника  ранку.  
Хотіти  квартирно  –  камінних  обіймів  гарячих,  
Згорнувши  у  контурах  ковдри  душі  філіжанку.  

Коли  тобі  хочеться  гріти  тіла  підвіконь,  
І  маряться  кадри  троянд…  Шпалерних,  настінних.  
Мабуть,  природно  шукати  натхнення  долонь  
І  трошки  обіймів…  Не  тільки  квартирно  –камінних..


P.S.  Вітаю  лучан  з  тоненьким  першим  сніжком!  Нехай  в  ці  холодні  дні  з  вами  буде  тепла  ковдра,  гарячий  чай...  і  натхнення  не  тільки  камінних  обіймів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373696
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Юля Фінковська

21- денне (З лівого боку твоєї сорочки)

-  А  я  мрію  знайти  свою  людинку.  Ну  мусять  же  бути  меніподібні!  
-  Сподіваюсь,  ти  її  знайдеш…  В  мене  є  тільки  одна  подібна  мені  людина…  
-  Ммм…Цікаво  хто  ж  вона?  
-  Хм…  Давай  побавимося  в  гру  «Вгадай  з  трьох  раз»?  

Ти  напевно  вже  звик  жити  зі  мною,  в  мені,  
Ковтаючи  жадібно  осінь,  гублячись  в  сутінок  пальтах.  
Навмання  впізнавати  орігамі  моїх  губ  складні  
І  свій  оксамитовий  бас  у  моїх  не  завжди  вдалих  альтах.  

Кажуть,  за  три  тижні  формуються  звички  
Що  ж,  з  дядьком  Фрейдом  ніхто  не  буде  змагатись.  
Я  так  звикла  до  ролі  твоєї  синички,  
Що  на  зло  усім  вміє  боротись,  сміятись…  

Я  так  звикла,що  ти  просто  є,  безпричинно,  
Без  пояснень,  істерик,  розбитих  світів.  
Погодинно,  дитинно.  Кожноклітинно!  
На  відкритих  артеріях  відчуттів…  

А  в  мені  тремтять  твого  кисню  ковточки,  
Твої  вдалі  рядочки,  
Твого  неба  шматочки…  
Хай  самотні  говорять,  що  все  це  минає!  
І  я  завжди  житиму  з  лівого  боку  твоєї  сорочки,  
Там,  де  кишеня…  А  за  нею  хтось  ритм  відбиває…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373760
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


kulbabka

Тобі…

В.Д.

Це  ти  мене  привів  в  цю  тиху  осінь:
В  листках  опалих  ніжилось  тепло,
Таким  легким  багрянцем  зайнялося
Дзвінкого  жовтня  лагідне  крило.

Це  ти  мене  привів,  моя  любове,
Коли  вмлівали  в  золоті  сади,
Ясний  світанок,  ніжно-пурпуровий,
Торкав  свічадо  срібної  води.

Пливли  хмарин  розніжені  лебідки,
Легкий  серпанок  сіяли  згори...
Ну,  звідки  ти  приніс  мені,  ну  звідки
Жовтневих  днів  барвисті  кольори?

Іскристих  рос  коштовну  діадему,
Гірських  струмків  осяяний  кришталь?
На  теплі  барви  нашого  Едему
Впустило  небо  сонячну  вуаль.

Купались    душі    в    диво-мерехтінні
Навкір    усім    незгодам    і    журбі...
В  цей  світлий  день,  трояндово-осінній,
За    все    на    світі    дякую    тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Lapsi

«Забута Мелодія Грому»

Стукотять  колісниці,  гори  тремтять,
і  падає  бликавка  стрімко,
від  дикого  вітру  листя  шумлять,
скелі  ущент  розбиваються  дзвінко.

Стискається  простір,  небо  палає,
повертається  Одін  величний  додому.
«І  нехай  усесь  світ  вогнями  засяє!»  -
сказала  забута  мелодія  Грому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373584
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Леся Геник

Остання осінь

Жінка  за  вікном,  що  хоче  жити,
Притуляє  небо  до  грудей.
Тільки  час  чомусь,  невірне  мито,
Безнадією  торка  дверей.

І  отам,  де  стелиться  снігами,
Де  вітрами  корчиться  біда,
Чоловік,  закоханий  без  тями,
Ще  до  часу  сили  наверта...

Чи  до  ранку,  чи  до  ночі  -  мрія,
Молитвами  вкутані  слова.
Лиш  дарма,  бо  стишитись  не  вміє
Час  без  дива!  І  на  час  -  жива

Жінка  за  вікном,  за  сивим  болем,
Що  залюблена  до  крику  у  життя...
Але  ба,  покликана  вже  Богом
В  далі  сиві  -  путь  без  вороття

В  осінь  цю,  знеможену  прощанням.
Золото  і  сльози  на  руці.
Час  і  мука,  доторки  останні  -
Під  ногами  білі  папірці...
(26.10.12)

(Навіяне  фільмом  "Осінь  у  Нью-Йорку")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373557
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Вразлива

Сповзає вечір

Сповзає    вечір    по    твоїх    плечах,
Думки    у    снах    збереш    чи    розпорошиш.
Проблеми  денні    без    початку    і    кінця,
Мене    згадавши    плинний    час    наврочиш.

Як    птаха    ніч,    тріпочучи    крильми,
Спадає    нишком    на    твої    рамена.
Ти    плачеш,  бо    між    нами    дві    струни
Натягнуті,  немов    тугі    стремена.

А  я?  Що  я?  Я    просто    глухота,
Роз*ятрена    і    посивіла    осінь.
Лиш    мовчки    перелічую    літа,
Неначе  криком  ,що    у    відголоссі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373508
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Вразлива

Капле осінь

Капле    осінь    на  холодний  брухт,
Кольори    листків    ущент  згорають.
Розколовсь    пташиний    перегук,
Вже    давно,  десь    там  за    небокраєм.

Пробігає    вітер    поміж    трав,
Мов    юнак,  що    на    коні    галопом.
Лист    останній    з    гілочки    зірвав,
І    сховав    в    щілину    ненароком.

На    гілляці    споважнілий    крук
Викрикав,  як    час    за    течією...
Капле        осінь    на    холодний  брухт,
Доостанку    скапує    свічею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373516
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Тамара Шкіндер

Опалий лист приліг на вітражі…

Опалий  лист  приліг  на  вітражі,
У  світлий  розпис  примостився  сумно.
Та  почувався  зовсім  тут  чужим,
Напризволяще  кинутим  бездумно,

Відірваним,  промоченим  дощем…
Сюди  заніс  його  гульвіса-вітер.
У  барвах  розмаїтих  -  серця  щем
Й  самотність,  що    рида  несамовито.

Ось  так  і  ти,    чужим  серед  своїх
Впадеш  додолу,  як  пожовкле  листя.
Якщо    міцне  коріння  не  зберіг,
В  житті  чужому  не  віднайдеш  місця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Lapsi

«Не Поринай В Моє Життя!»

Чому  ти  знов  тривожиш  мої  сни,
навіщо  знову  спогади  вселяєш?
До    мене    ти    приходиш    восени,
і    вмить    узимку  десь    зникаєш...

Не  поринай  в  моє  життя,
ти  вже  у  ньому  тінь  забута.
Я  вже  не  прагну  співчуття  -
буття  теорія  збагнута.

Мій  світ  для  тебе  вже  чужий,
ввійшовши  в  нього  -  заблукаєш!
Лиш  спробуй  ніченьку  прожий,
яку,  нажаль,  ти  не  пізнаєш...

Ти  станеш  в*язнем  вічних  снів,
із  цього  божевілля  виходу  немає.
І  знов  оточить  серця  спів,
що  душі  павші  звеселяє...

Із  божевілля  вихід  не  існує,
туди  ввійшовши  -  завмираєш!
Мій  сон  "exit"  не  намалює.
Навіщо  ти  у  нім  блукаєш?
                       і  знову  серце  розбиваєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373462
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Фотиния

Показательные выступления

Мужья  в  упрёки  ставят  дамам
Их  страсть  к  дешёвым  мелодрамам:
Мол,  обеспечат,  если  надо,
Доставку  «мыльных  опер»  на  дом!

Для  театральной  постановки
Всё  важно:  место,  обстановка,
Костюмы,  реплики  героев…
Грешим  мы  этим,  я  не  спорю,

Но  всё  ж  мужчины  –  изощрённей:
«Униженный  и  оскорблённый»,
Держась  достойно,  не  скандаля,
С  улыбкой  ласково-печальной,

Не  чужд  актёрскому  искусству,
В  глаза  посмотрит  нежно-грустно…
Проникновенно  помолчит…
Эффектно  скроется  «в  ночи»,

Уйдя  без  куртки    в  непогоду,
С  собою  взяв  лишь  бутерброды
И  оскорблённое  лицо,
(Что  тут  же  сменит  за  крыльцом)…

У  друга  отсидев  ненастье,
Вернётся  к  «брошенке  несчастной»!
За  этот  маленький  каприз
Получит  в  утешенье  приз!

Что  ж…  Лицедейское  искусство
Прекрасно  освежает  чувства!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373429
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012


kulbabka

(не) жаль

Рясних  дощів  посріблену  вуаль
Впустило  небо  осені  на  руку.
Хіба  тобі  ніскілечки  не  жаль
Мою  любов  розпачливу  і  муку?

Пекучий  сум  невиспаних  безсонь,
Полин  думок  на  білому  папері?
Тобі  несу  тепло  своїх  долонь,
Та  все  не  ті  в  мої  заходять  двері...

І  не  про  тих  гірка  моя  печаль
І  молитви  невтішеного  серця...
Хіба    тобі    ніскілечки  не  жаль
Душі  моєї,  що  мов  пташка,  б'ється

В  забиті  вікна  гордості  й  пихи
В  похмурі  дні  дощів  і  ностальгії?
Опалим  листям  встелено  шляхи,
Скупим  мовчанням  спалено  надії.

І  так  мені  образливо  до  сліз,
Така  в  душі  розбурхалась  негода,
Що    ти    жалієш    золото  беріз
І  лиш  любов  мою  тобі  не  шкода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Юля Фінковська

На денці присмаків

Останні  два  тижні  циклони  зіниць  не  розхлюпують  злив,
Вії  хапають  волинські  тумани,  та  їм  вже  не  стати  грозами…  
Це  дивно,для  мене,  ти  –  щось  схоже  на  оливки  чи  чорнослив,  
Тобто  на  те,  що  хочеться  смакувати  повільно,  дозами.  

Свіжість  погляду  моря  твого  бережуть  у  собі  черепашки,  
Присмак  голосу  загорнений  ніжно  в  шовки  мигдалю.  
Ну,  звичайно,  для  мене  ти  схожий  на  чай  із  ромашки,  
Вже  непевне  немає  таких  ,щоб  не  знали  як  я  їх  люблю.  

Ця  осінь  не  диктувала  моєму  перу  болючих  сонетів,  
Вона  просто  кольору  твого  волосся,  і  не  прагне  бою.  
Ти  схожий  на  в’язаний  шарф  чи  на  кілька  браслетів,  
Вибач,  смішні  порівняння,та  без  них  не  була  б  я  собою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373118
дата поступления 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Lapsi

«Іронічна Мелодія Скрипальки»

Холодний  місяць  світить  уночі,
душа  моя  тепла  жадає…
Горить  життя,  неначе  дві  свічі,
але  майбутнього  свого  не  знає…

Десь  чутно  скрипки  ніжний  звук...
Дай  дотик  зроблю  той  єдиний,
Щоб  я  відчув  твій  тихий  серця  стук,
і  втішив  ураган  в  душі  нестримний!

Твій  голос  чарівний  в  моїй  душі  осів  -
мелодія  тієї  чуйної  скрипальки…
Я  назавжди  запам*ятав  той  спів…
Запам*ятав  його,  до  кожної  детальки!

І  усмішка  твоя  –  яскрава  й  іронічна,
влилася  в  спогади  мої,  про  нас…
Згадай,  яскраву  ніч  ту    романтичну,
Коли,  для  мене  вмить  твій  Всесвіт  згас...

         Ти  вже  пішла…

Але  та  скрипка  й  досі  грала…
Мелодію  про  Нас!  Уже  разом  –  а  окремо…
Мене  вона  навік  зачарувала…
Давай,  у  снах  своїх,  її  Ми  збережемо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372923
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012


kulbabka

Кульбабова віхола

Боже  мій!-
кульбаба  одцвіла...
День  який-
пухнастий  і  погожий.
У  яку  ж  я  глиб  зими  зайшла,
що  відтам
вернутися  не  можу...

(Валя  Савелюк  "Теплий  сніг")


Віхола  кульбабова,  мов  сон,
Сніг  весняний  пухом  лебединим...
Дихаю  із  небом  в  унісон.
Хмар  шовкові  лагідні  перини

Облягли  топАзову  блакить,
Мов  лебідки  плесове  свічадо.
Теплий  сніг  кульбабовий  летить-
Шумовиння  піниться  над  садом.

Білим-білим  Всесвіт  замело,
Ніжне  диво  подихом  ворушу
І  пливе  кульбабове  тепло
У  дощами  викупану  душу.

Білосніжний  невагомий  німб-
Теплий  пух,  легкий  і  тонкорунний!..
І  сплелись  в  мережива  дрібні
На  долонях  вирізьблені  руни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Кутасов

=ЛОЖЬ=

Я  очень  много  видел  глаз,
В  которых  так  или  иначе
Сокрыта  сущность  лживых  фраз.
Обманом  я  не  озадачен.

Я  ощущаю  лживость  сердцем.
Глаза,  ведь  зеркало  души...
Ложь  -  это  "сладость"  вкуса  с  перцем,
Что  всем  всегда  мешает  жить!

Обман  читается  не  трудно.
Я  научился  различать.
Слова  обманывают  скудно
Стараясь  взгляд  не  замечать...

Смешно  так  слышать  звук  обмана
Читая  правду  по  глазам!
Поверьте,  ложь  -  сливная  яма.
Я  за  вранье  прощать  не  стал.


23  октября  2012                Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372778
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Томаров Сергей

Короткое счастье

Каким  коротким  оказалось  счастье...
Ничто  не  предвещало  "серых  туч".
Обрывки  фраз  навеяли  ненастье,
Обиды  полетели  с  "горных  круч".

Я,  что-то  с  горяча  наговорил...
Ты  подхватила,  не  предав  значенья
И  тем,  я  сам  любовь  приговорил-
Нелепой  фразой  в  час  дурного  настроенья.

Готов  был  локти  я  свои  кусать,
Ведь  не  несли  мои  слова  затменья,
Но  ты  меня  не  хочешь  больше  знать,
Окончен  час  былого  увлеченья.

Мы  часто  путаем  влюбленность  и  любовь
И  разницы  не  понимая  строим  "замки"
И  там,  где  раньше  закипала  кровь,
От  сор  пустых  остались  только  ранки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372743
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.10.2012


Радченко

Пока сквозь время жизнь струится

Как  жаль,  что  в  жизни  много  боли,
Которую  ничем  нельзя  унять,
Но  словно  должное  дано  принять
И  на  краю  обрыва  устоять,
Сложив  в  молитве  две  ладони.

Надеждой  жить  такой  далёкой...
И  верой  научиться  выживать.
Судьбу  не  отрицать,  не  проклинать
И  только  не  бояться  проиграть,
И  не  остаться  одинокой.

В  обидах  злых  не  раствориться,
В  глазах  друзей  сомнение  простить
И  даже  в  мыслях  прежней,  сильной  быть,
Любовь,  надежду,  веру  сохранить
Пока  сквозь  время  жизнь  струится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372539
дата поступления 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


kulbabka

Не поспішай прощатися…

Не  поспішай  прощатися,  пожди!..
Даруй  надії  сонячну  краплинку.
Вже    на    мої    заплакані    сади
Впустило  небо  срібну  павутинку.

Вже  зайнялось  мереживом  крихким
Моє  вікно  прозоре  на  світанку,
Немов  фольги  зіжмакані  пластки,
Кленове  листя  всіяло  альтанку.

Старий  горіх  вже  майже  облетів,
В  зажуру  впала  яблуня  крислата...
Не  поспішай  прощатися!..А,  втім...
Для  тебе,  певно,-це  буденна  втрата.

Тобі  так  сильно,  може,  й  не  пече,
Так  не  ятрять  розсипані  надії...
Схиляюсь  тихо  на  твоє  плече,
Погоже    небо    хмарами    сивіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата поступления 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Леся Геник

Про Людину

Людиною  наречено  у  світі.
Та  чи  лишається  Людське  в  душі,
Коли  занадто  вільно  сонце  світить,
Коли  безрадно  цебенять  дощі?

Написано:  століттями  -  од  віку!
Не  сперечатись  велено  святим.
Та  в  домислах  до  час  немає  ліку,
В  гіпотезах,  що  липнуть,  яко  дим...

І  певно  прав  отой,  що  має  думку,
Що  тисне  кулаки  і  мітить  ціль:
Несе  людина  в  собі  вічну  муку,
Непослух  одчайнушний,  стен  і  біль!

І  якби  не  кричалось,  не  говілось,
І  скільки  не  розсипалось  би  слів:
Душа  -  свята,  та  тільки  тлінне  тіло
Щораз  волає  -  манни  і  гріхів!

Ім’я  величне!  На́звисько  -  корона
На  персті  Господа  в  урочищі  творінь.
Та  ба,  сумнівно  штрикає  мамона:
Людина  ти,  чи  лиш  Людини  тінь?
(21.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372469
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.10.2012


Юля Фінковська

Мій абонент

Ще  вчора  не  було  цього  божевілля  очей,  
Де  кавові  карі  затоплюють  зелень  морів.  
Не  було  фарфору  твоїх  тепло  -  білих  плечей,  
І  ковдри  не  кутали  шиї  блідих  вечорів.  

Ще  вчора  ми  засинали  без  імен  на  губах,  
Вугілля  ковтали  вагони  не  здійснених  мрій.  
Заплакана  осінь  бродила  вночі  по  серцях,  
Не  було  життєвоважливих  займенників  «моя»  і  «мій»  

Дві  миті  наш  світ  перекинули  вниз  головою,  
Спалили  мости,  поділили  на  «до»  і  «тепер».  
Пустелю  терпіння  скропили  живою  водою,  
І  щось  ворухнулось  ліворуч,  за  корсетом  ребер…  

Жовтневі  шляхи  перетнули  натхнення  екватор,  
Очима  п’єш  небо,  на  віях  лишаючи  кожен  фрагмент.  
І  вже  не  дратує  скупий  на  слова  оператор:  
\«На  даний  момент  
Ваш  абонент…»\  
Неймовірно,  Мій  абонент…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372398
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


Lapsi

«Мрійливе Літо»

Іскриться  Сонце  оксамитом,
птахи  співають  в  ранній  час.
Чудовий  світ  мрійливим  літом
буяє  шелестом  прикрас.
Чарують  погляд  ніжні  квіти,
кохають  очі  їх  пелюстки
і  шлють  любовні  нам  привіти,
як  ті  солодкі  з  джему  згустки.

Дарують  посмішки  яскраві,
кохання  пишне  -  світлосяйне,
а  феї  мрійні  й  величаві,
вселяють  в  душу  надреальне.
Приносять  спокій  в  кожне  серце,
зігріють  пристрасть  почуттів,
весь  вік  плекатимуть  джерельце,
й  прикрасу  всіх  земних  життів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372354
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


Ліоліна

Приреченість сивих дум

Буває,  уночі,  коли  не  спиться,
Й  болять  укуси  комарів  і  ворогів,
Коли  в  руках  щезає  та  синиця,
Що  чОмусь  маю  замість  гордих  журавлів,

Коли,  бува,  за  лІта,  ясної  погоди,
Й  не  помічаєш  радощів  хмільних  дощів,
«Втомилась  жити»,  -  в  голову  приходить,
І  не  чекаєш  те,  що  так  в  житті  хотів.

Я  ще  не  встигла,  начебто,  спіткнутись,
Та  часто  холод  уплітався  у  тепло.
Нікому  не  лила,  пила  ж  отруту
Із  рук  коханих.  Хай.  Воно  уже  пройшло.

Чому  ж  втомилась  жити,  милий  Боже?
На  ранок  сором  обіймає,  гострий  сум.
Я  знаю,  що  нечесно  і  не  гоже
Приреченість  впускати  в  душу  сивих  дум.

Бо,  мабуть,  знаю,  схиблю  –  і  пропало…
Не  зможу  повернути,  що  в  пісок  пішло.
Навіщо  віддавала  на  поталу
Свого  сердечка  щирість?  Відданість  –  на  зло?

Ось  кажуть,  що  життя  –  смугаста  зебра.
Піду  шукати  край,  де  вишні  білий  цвіт
Ті  чорні  смуги  зафарбує  в  небо.
Відчути  пульс  життя  у  трепетній  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372241
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.10.2012


Леся Геник

Полинова ріка

А  тут  ріка  моя  полинова  тече
Між  берегами  болю  і  утрати.
Старенький  місяць  у  душі  пече,
Але  не  має  туги  запалати.

А  тут  моє  дитинство,  як  зола,
Холодні  ноги  і  пошерхла  пам"ять.
Остання  крихта  марного  тепла,
Що  до  сих  пір  сльозами  очі  я́трить!

А  тут  моє  нічого  і  усе,
Коли  безсило  янголи  говіли...
О,  Боже  милий,  як  же  в  грудях  ссе,
Не  зводить  духу  зародок  Сивілли...

Ріко  моя,  розбурхана  печаль,
Моє  святе  у  пазурах  негоди!
Летять  думки  сюди,  у  сиву  даль,
Де  ти  несеш  свої  полинні  во́ди...
(20.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372122
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


kulbabka

Серпневі спогади

Ах,  осене!Скільки  багрянцю
Розсипала  ти  у  саду!
Припрошує  вітер  до  танцю,
А  я,  зашарівшись,  не  йду...

Ще  подумки  лину  у  серпень,
Гортаючи  днів  сторінки,
І  серце  у  спогадах  терпне,
Рояться  шовкові  думки.

І  там,  де  смарагдові  коси
Полоще  верба  у  ставку,
Де  мліють  бджілки-медоноси
На  сонячному  моріжку*...

Де    лебеді,  наче    лілеї,
Цвітуть  між  озерних  свічад
І,  сонцем    залиті,  алеї
Чарують  красою  принад...

Там  в  сяєві  світлого  глянцю
Пірнаю    у    купіль    тепла!..
Ах,  осене!Скільки  багрянцю-
Аж    душу    мені    обпекла...


*Моріг(моріжок)-густа  молода  трава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.10.2012


Lapsi

«Безсмертний Час»

Зійшлися  смертні  в  битві  з  часом,
що  вже  не  вік  триває  на  землі...
Хотіли  душу  всі  здолати  разом,
вигукуючи  в  Січі  радісні  пісні!

Заволодіти  ним  не  можна!
І  полонивши  Всесвіт    -  смерть  усім!
Щоб  вже  людина  зрозуміла  кожна,
й  чоло  склонила  перед  ним...

Душа  безсмертна  в  часу  -    вічна!
Людині  те  не  осягнуть  в  бою...
Вона  -  лиш  є  істота  мозаїчна,
з  якої  творить  час  історію  свою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371852
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012


Патара Бачія

Рідній матусі до 75-річчя

Величне  у  родині  нині  свято,
Гостей  давно  в  нас  стільки  не  було
Смачних  наїдків  на  столі  багато...
Сімнадцяте  нарешті  вже  число!

Сьогодні  народилась  наша  мама,
А  скільки  літ  назад,  не  так  важливо.
Ми  раді,  що  вона  є  поряд  з  нами
Душею  юна  і  така  красива!!!

Зібрались  діти,  внуки,  правнучата…
Усі  прийшли  до  хати  на  гостину,
Щоб  маму  і  бабусю  привітати,
Як  берегиню  нашої  родини.

Здоров’я,  мамочко,  тобі  бажаєм,
Міцне  воно  хай  буде,  як  алмаз!
І  щастя  без  кінця  тобі  і  краю,
Аби  ще  довго  ти  збирала  нас!

Цілуємо  твої  невтомні  руки,
Якими  стільки  справ  переробила…
Прийми  вітання  від  дітей,  онуків,
Зятів  і  правнуків,  матусю  мила!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371907
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Томаров Сергей

Но все же она хороша

Угрюмая,  серая  проседь
По  небу  плывет  не  спеша,
Дождливая,  хмурая  осень...
Но  все  же  она  хороша.

Уютно  под  дождь  при  камине,
Под  треск  отсыревших  пален,
В  небесной,  не  звездной  долине...
Твоих  мне  касаться  колен...

Звук  старой,  затертой  кассеты...
Мерцает  свечи  огонек...
В  оранжевых  листьях  рассветы...
И  пусть,  что  немного  продрог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371159
дата поступления 16.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Томаров Сергей

Ночь пришла

Облака  кружевною  постелью  
Укрывают  небесную  гладь,
Прикрывая  свет  солнечный  тенью,
Приглашают  к  ночлегу  поспать.

Птицы  с  неба  к  земле  устремились,
Гомон  стих  в  голубой  вышине,
А  как  славно  недавно  резвились...
Ночка  тайно  скользит  по  стене.

Покрывало  закат  заслонило,
Не  прощаясь  спать  солнце  ушло,
Все  вокруг  задремало  уныло...
Ночником  в  высь  светило  взошло.

Бледный  свет  пробивал  сквозь  вуали,
Звезды  нежным  узором  прошли,
Спит  природа,  за  день  все  устали,
Ночь  пришла,  с  ней  покой  все  нашли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371837
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Осіріс

Жовтневий вечір

Жовтень,  лисом  рудохвостим  зачаївся  у  бур’Яні.
Рожевіють  на  захОді  хижі  очі  полум’яні.
Дожидає  він  поживу:  листя  клена  помарнілі,
Що  гойдаються  на  вітті,  від  туману  охмелілі.  
Нетерпіння  і  бажання  з  пащі  капотять  росою,
Щоб  під  ранок  охоловши,  стати  срібною  ворсою.  
Для  надійності,  тенета  насторОжив  з  павутини,
Поміж  будяків  убогих  й  рогозової  чуприни…
Приступ  вітерця  нежданий  -  лис  намірився  до  лову:
Спину  вигнувши  курганом,  здибив  шубу  ковилову.  
Листя  струшене  повівом,  закружляло  плавно  в  трави,
Жовтень  зойкнув  в  підвечір’я  променечком  від  заграви.
Мов  нажахані  куріпки,  здобич  спурхнула  над  гаєм,
Зірочками  уквітчавши  небеса  над  виднокраєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371555
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Lapsi

«Скарбниця Зникаючих Чудес»

Крізь  золотисті  небеса,
Крізь  холодом  покрите  Сонце,
Що  творить  дивні  чудеса,
Й  малює  в  просторі  віконце.
Крізь  ріки  часу  й  океани,
Крізь  ті  чарівні  сни  зірок,
Я  десь  побрів  у  ті  лимани,
В  країни  величі  й  казок.

Відкрився  світ  передімною,
Увесь  сотворений  з  чудес,
І  був  картиною  живою,
Що  простиралась  до  небес.
Я  намагався  розгадати,
Ш  зрозуміти  таємницю,
Було  бажання  пізнавати,
Неоціненну  ту  скарбницю.

Скарбницю  мрій,  оповідань  -
Про  велич,  дух,  нестримну  силу,
Про  думи  дивних  сподівань,
Та  про  мою  кохану    милу.
Про  чудеса  в  усьому  світі,
Про  вічне  Сонце,  срібне  сяйво,
І  ніжну  землю  в  злотім  цвіті,
Що  квітне  щастям  величаво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371574
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012


kulbabka

Осінній дощ

Осінній  дощ,  мов  доторки  до  клавіш...
Об  темні  шибки  дзенькає  кришталь,
Листки  беріз,  мов  зорі  золотаві,
Вплелись  в  легку  посріблену  вуаль.

Сльозяться  вікна.Сяєво  лимонне
В  кімнатну  тишу  сіють  ліхтарі,
Сріблястих  крапель  соло  монотонне
Періщить  листя  яблунь  у  дворі.

По  черепиці  бісером  стаккато-
Ох,  ці  невтішні  осені  плачі!..
Журлива  липа  тулиться  до  хати,
Крізь  вікна  ловить  відлиски  свічі.

Ридає  небо  вперто,  мов  на  збитки,
По  склі  стікають  струмені  води
І  під  дощем,  промокнувши  до  нитки,
Самотня  ніч  на  гойдалці  сидить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Юля Фінковська

пам’ятай на дотик мить.

-  дай  мені  руку  і  почнемо  врешті  жити.  
-  а  до  цього  що  ми  робили?  
-  то  було  схоже  на…очікування,  мабуть…  

Жовті  гіркі  пігулки  очікувань  в  анамнезах  щастя,  
Шарф  поглинає  кисень,  браслети  кусають  зап’ястя.  
Кубики  льоду  в  зіницях  карбують  не  дозовану  втому  
Кислі  будні  закінчились  вчора.  Тепер  буде  все  по  –  новому?  

По  –  новому…  І  скільки  усмішок  моїх  між  складів  цього  слова,
Я  нарешті  почула  себе...  Зсередини.  Десь  там,  де  звучить  колискова…  
Друге  дихання  гладить  легені  ,коли  хтось  мріє  тебе  берегти,  
Я  в  душі  просто  дуже  капризна,  та  щира  дитина…  А  ти?  

Будуть  зайчики  сонячні,  бульбашки  мильні  на  двох,  
Буде  трошки  тепліше  на  перетині  ліній  епох.  
Буде  кисень  волосся  мого…Якщо  хочеш  –  нестямно  ковтай,  
Ось  долоня  моя…Доторкнись,  збережи,  пам’ятай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371367
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Юля Фінковська

Спали мій образ

Перегортати  аркуші,  пом’яті  поцілунками
Чіплятись  за  будні  довгими  нігтями.
Субтитрами  п’яними,  мертвими  лаштунками…
Клаптями  снів.  Ліктями  до  крові.  Кігтями.
Пити  ранки  гіркі,  що  торкали  колись  хризантемами,
Щось  доводити  вкотре.  Аксіоми  топити  теоремами.
Видихати  тебе  із  себе…  Поемами  ,схемами…
Все  ,що  сказано,  скажемо  ще  раз,  з  новими  фонемами.
Ти  не  віриш?  Я  теж…  Наша  осінь  ридає!…Не  наша...
Знов  здалось…  Наша  вчора  заснула  чи  впала  у  кому…
І  насправді  нічого  не  сталось…  Терпіння  розлилася  чаша,
Я  пройду…Ти  в  мені  не  побачиш  навіть  знайому…
Хай  я  буду  тобі  Лорелеєю,
Тою,  що  кинджалом  душу  проткнула…
Навязливою  ідеєю,
Яка  тебе  колись  сповна  відчула…

Перегортати  аркуші,  пом’яті  поцілунками
Боліти  правим  (пам’ятаєш,  саме  правим),  зап’ястям  
Спали  той  образ.  Дико,  за  лаштунками…
Твоєї  дівчинки  ,що  марила  не  твоїм  щастям…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370998
дата поступления 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 16.10.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора oduvan4ik :: На розі в маленькій кав'ярні (V)

Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ[/youtube]

На    розі    в    маленькій    кав'ярні,
 Де    янголи    плачуть    сумні
 На    ніжних    картинах    примарних...
 Де    тануть    свічки    на    стіні,
     Сльозами    стікають    додолу,
     Розгойдують    тишу    хмільну...
     Малесенький    затишний    столик
     У    тінях    гардин    потонув...

 Там    стрінуться    наші    долоні
 І    пальці    сплетуться    тонкі,
 І    з    кошика    маки    червоні
 Нам    зронять    легкі    пелюстки...
     І    я,неймовірно    щаслива,
     В    очах    твоїх    карих    втону!
     І    променів    сонячна    злива
     Залиє    пожухлу    стіну!..

 І    може    всі    давні    оскоми
 Ця    зустріч    загоїть    мені
 В    кав'ярні,  до    болю    знайомій,
 Де    янголи    плачуть    сумні,
     Сльозами    стікають    додолу,
     Розгойдують    тишу    хмільну...
     Малесенький    затишний    столик
     У    тінях    гардин    потонув...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370885
дата поступления 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ МОТИВ

Тиху  сумну  мелодію
дощик  дрібний  бринить.
Чуте  оте  –  повторюю,
осені  ж  –  не  спинить.

Осінь  чарує  барвами,
міря  вбрання  руде.
Радий  її  забавами,
в  такт  вітерець  гуде.

Музика  ніжна,  лагідна
глибоко  десь  луна.
Ніби  порватись  ладна  вже
серця  мого  струна.

Ой,  золотава  осене,
гасять  дощі  вогонь!
Як  же  на  серці  росяно!
В  пам’яті  –  жар  долонь.

В  літі  були  щасливими.
Час  поміж  нас  летів.
Не  розгадали  дива  ми,  –
вічність  у  миті  тій!

Мила  левада  тулиться,  –
тут  молодим  ходив!
В  зливі  холодній  чується
теплий  отой  мотив.

Вже  павутинки  сонячні  –
пройдених  літ  привіт  –
трепетно,  легко  й  болісно
впали  на  крила  віт.

Знов  –  журавлі  до  вирію.
Як  їх  дощі  січуть!
З  ними  ще  трішки  вимрію,
з  ними  і  відлечу.

Буде  ще,  знаю,  вдосвіта  –
сповідь  на  вістрі  прощ  –
грати  на  струнах  осені
несамовитий  дощ!

Поки  ж  –  ще  задоволена,
трохи  чудна  й  сумна,
осінь  стоїть  оголена.
Й  небо  –  не  видно  дна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


kulbabka

Осінній вальс

І  крил  твоїх  шовкова  невагомість,
І  рук  жаданих  доторк  золотий!..
Осінній  вальс  несе  у  невідомість-
Летять  з-під  ніг  повітряні  мости...

Розтанув  день  в  ясному  мерехтінні,
В  повітрі  хміль  медового  вина!
Осінній  вальс-як  золото,  осінній!
Надривним  тоном  схлипує  струна.

Втопила    осінь    пишну    діадему
В  дзеркальних  водах  срібного  ставка.
Осінній    вальс-  і    на  плечі  моєму
Твоя    легка    окрилена    рука.

Мов  падолист,  розсипалися  звуки,
Криштальним  пилом  зринули  у  вись!..
Сплелись  у  леті  подихи  і  руки,
Зустрічні  кроки  в  ніжності  сплелись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Осіріс

Ти ніжності терЕновий вінець

Духмяною  хугОю  пелюсток,
Осиплюся  до  ніжок  твоїх  люба.  
Ти  щастя  довгожданого  ковток…
Гірке  кохання  і  солодка  згуба.
Життя  мого  лукавий  промінець,
Що  манить  обіцянками  здалека.  
Ти  ніжності  терЕновий  вінець,
Бажання  лід  і  неуваги  спека.
Байдужості  жорстокий  крутивій,
І  пристрасті  непоказна  безмовність...
Сльоза  печаллю  осріблиться  з  вій  -
Простосердечна    мрійника  жертовність.
Кометою  впаду  я  із  небес  
До  озера.  РозІб’юся  на  шмаття.  
З  розсвітом,  уквітчаю  тишу  плес
Підпалами  молочного  латаття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370521
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Роксолана Смик

Осіння

Душа  просилася  у  рай  
А  за  вікном  стояла  осінь  
Бажання  лилось  через  край  
І  знов  заплуталось  волосся  

Та  де  знайти  мені  причал?  
Кораблик  пущений  на  волю  
В  моїй  любові  лиш  печаль  
І  тихий  шепіт  наді  мною  

Нервові  пальці  на  щоці  
І  зламані  у  склянці  квіти  
Стояла  осінь  у  вікні  
А  так  хотілося  ще  літа  

Ти  ніжно  обійняв  мене  
В  твоїх  очах  веселий  подив  
Ще  прийде  літо  –  відповів  
Але  в  душі  застрягла  осінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370178
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012


Олександр Обрій

ЩИРІСТЬ МАЛЮКА

Малюк,  що  іграшці  радіє,
Як  спраглий  кінь  ковтку  води,
Не  має  бруду  в  світлих  мріях,  -
Мов  стиглий  плід  без  гіркоти.

Проста  і  непідробна  щирість,
Фонтаном  б’є  з  його  очей,
І  відліта  в  далекий  вирій
Зі  швидкоплинністю  ночей.

Скажи,  дорослий  –  в  чому  виграш
Тісного  натовпу  років?
Лиш  хижий  він,  мов  погляд  тигра,
Мов  чорна  зграя  злих  круків.

Не  всім-бо  досвід  йде  на  користь,
І  мудрість  мозок  огорта.
Шануєш  людяність  і  совість,-
Не  вкриє  душу  мерзлота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370184
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012


kulbabka

Жовтень-ворожбит

В  блискучій  охрі  міняться  листки-
Щедротами  за  літо  платить  осінь.
Заплутався  метеликом  крихким
Шовковий  промінь  в  липи  у  волоссі.

Янтарним  медом  піниться  тепло
У  світлотінях  бабиного  літа,
Блищить  ставок  осяяний,  мов  скло.
Тонка  верба  у  сонячних  софітах

Полоще  пасма,  шелестом  легким
Ледь  доторка  небесного  склепіння.
Тверді  ранетки  виперли  боки,
Щоби  надпити  теплого  проміння.

Розсипав  клен  жовтавий  оксамит,
Затихла  вітру  різьблена  сопілка,  
Крадеться  садом  жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба  що...хрусне  гілка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012


Наталка Ярема

ЖОВТЕНЬ

Всього  один  погляд…і  я  цілую  небо!  Так,  так.  Я  обличчям  так  близько,  що  депресивні    осінні  хмари  раптом  самі  по  собі  стають  антидепресантами  .  Ніжать  мої  губи…і  починають  лити  осіннім  дощем.  Спрага…Спрага  до  Життя!  Тільки  тепер  я  відчуваю  цю  спрагу.  Дощове  небо  стає  раєм.  Піднімаю  очі  до  нього  і  дякую  жовтню  за  те,  що  він  є…Жовтень  усміхається  мені    дивакуватою  усмішкою.  Певно,  здивований,    з  того,  як  я  з  любов’ю  збираю  осіннє  листя  і  тулю  його  до  серця.  У  відповідь  посміхаюсь  йому  якось  по-дівчачому  зухвало.  І  він  махає  на  мене  рукою.  Від  цього  стає  смішно,  грішно,  дивно  –  солодко!
Я  нічого  про  тебе  не  знаю.  Зовсім  нічого.  Та  й  не  хочу  знати.  Знаю  лише  одне  –  ти  пробудив  у  мені  Любов…Найважливішу  Любов  у  світі!Це  –  Любов  до  Життя.  
Ми    не  зустрінемось  з  тобою.  Та  й    навіщо  нам  зустрічатись?  Чи  у  цьому  все  щастя?  Зустрічаються  тижнями,  місяцями,  роками...І  в  одну  мить  стають  одне  для  одного  ніким.  Один  жовтень    поєднує  –  інший  розлучає.Одна  осінь  робить    рідними  –  інша  чужими.  Ми  не  стали  за  день  ані  рідними,  ані  чужими.  Та  за  цей  день  я    вдячна  жовтню...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370041
дата поступления 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012


Lapsi

«Небеса Зимового Божевілля»

Крізь  сніг  та  морози  пробивається  Сонце,
через  кригу  замерзлу  видніється  світло.
Припорошене  барвами  позаЗемне  віконце,
візерунками  дивними  у  цій  миті  розквітло.

У  двері  щодуху  завива  хуртовина,
пригорнути  тепло  незахищене  хоче!
Чому  у  наш  світ  увірвалася  днина,
і  що  ж  принесла  із  собою  пророче?

Божевілля  зимове  у  цім  світі  настало:
розфарбовані  вічі,  наче  небо  замерзло.
Все  поринуло  в  сніг,  доки  Сонце  блукало,
і  знову  за  хмарами  дикими  щезло.

Царство  настало  віковічної  криги,
час  вже  ніколи  його  не  підкорить.
Божевіллям  небес  написалися  книги,
книги  про  Сонце,  що  за  обрієм  сходить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369955
дата поступления 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012


Леся Геник

Відпусти мене в далеч осінню…

Відпусти  мене  в  далеч  осінню
Перелітним  сумним  журавлем,
Сіроокою  зайдою-тінню,
Сивокрилим  безрадним  жалем.

Відпусти  мене  в  далеч  сльозою,
Хай  не  тліє  печаль  на  щоці.
Розіллюся  луною  німою
У  тумані,  немов  в  молоці...

Відпусти  мене  в  далеч  самотню
Наче  пісню,  що  зранила  глас.
Не  зігріти  дощами  безодню,
Коли  небо    утратив  пегас...

Хай  відрадою  листя  кленове,
Як  останнє  з  омрійних  іскрінь.
Відпусти  мене,  грішна  любове,
Ув  осінню  тремку  далечінь...
(6.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369033
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 10.10.2012


Томаров Сергей

Золотистый весельчак

Золотистый  весельчак,  мне  в  окошко  постучался.
Что-то  чувствую  не  так,  к  шторке  тихо  я  подкрался.
Чуть  раздвинул  врозь  шелка...  светом  все  заполонило...
Глаз  прикрыть  спешит  рука  -  славно  солнце  пошутило.

Лучик  в  комнату  пробрался,  по  картинам  заскакал,
С  потолка  заулыбался,  "С  добрым  утром!"  -  мне  сказал...
Сел  на  люстру,  раскачался,  на  подушку  вниз  упал,
"С  новым  днем  ты  повстречался"-  из  под  кресла  прокричал.

С  добрым  утром,  шторы  шире,  настеж  окна  открывай!
Побывал  я  на  Памире,  ты  теперь  меня  встречай!
Будем  мы  с  тобой  резвиться,  хлопать,  прыгать  и  шутить!
Как  с  таким  не  подружиться,  как  прекрасно  в  мире  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369782
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Патара Бачія

Аж… зло мене бере!!!

Не    грійте    в    душах    зло,    воно    пусте.

Борода      Не  грійте  в  душах  зло...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369698



Не  грійте  в  душах  зло,  пустіть  його  на  волю.
Замерзне  трішки,  подобрішає  в  момент...
Хто-зна,  можливо,  зло  не  раде  власній  долі,
Для  рівноваги  це  -  важливий  елемент.
От,  уявім  на  мить,  добро  в  нас  торжествує
І  всюди,  тут  і  там,  добренькі  геть  усі!!!
А  хто  добріший  з  нас,  те  вгадувати  всує,
Бо  щезло  раптом  зло  у  всій  своїй  красі...
Ніхто  не  обхамить  на  вулиці  й  на  ринку,
В  маршрутці  ногу  вам  підбор  не  обдере,
У  супермаркеті  гниленьку  мандаринку
Не  знайдеш  днем  з  вогнем,  аж...
                                         зло  мене  бере!!!

09.10.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369726
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Леся Геник

Без надії…

Мине  кампанія.  Мине  епоха  урни
І  сей,  павлінно-випедрений,  час...
Позатихають  над  обійстям  луни,
Ногою  пнувши  надостанній  шанс.

Заляже  безнадія  вже  укотре  -
Розтрачені  між  площами  слова.
І  розпайована  душа  на  лоти
Піде  покірно-чемно  з-під  стола.

Не  допоможе  ні  мольба,  ні  совість,
Ні  честь  -  обіцянок  пошерхле  тло.
І  віри  стоголосої  натомість  -
Вітри  байдужі,  наче  помело...

Чому  ж  отак?  Чи  ми,  чи  хтось  виною?
Причинно  розчахається  життя!
У  вікна  зазирає  небо  млою
Розпуки,  безпоради,  каяття...
(13.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369738
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Юля Фінковська

Янголу… у чорній сорочці :)

Янголи  не  кутають  душу  у  чорні  сорочки,  
Не  вмивають  парфумами  скроні,  не  пишуть  листів.  
Не  вкладають  таємні  підтексти  у  буднів  рядочки,  
І  ніколи  тихенько,  на  вушко,  не  кидають  бережно  слів.  

Янголи  не  говорять  оксамитовим  басом,  
В  саме  серце  не  дивляться  смарагдовим  сяйвом  очей.  
Не  цілують  вуста,  не  стають  найріднішими  з  часом,  
Непомітні  хранителі  вічно  байдужих  людей…  

Янголи  не  пробуджують  в  тобі  тендітну  чуттєвість,  
Не  стискають  між  пальців  дози  акордів  сумних.  
Не  карбують  у  пам’яті  кожну  тремтливу  миттєвість,  
Так,  янголи  не…  Та  в  тобі  таки  є  щось  від  них…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369627
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


kulbabka

Так важко відвикаю…

Як  важко  відвикаю  я  від  тебе...
Нестерпне  жало  ниє  і  пече.
Ну,  прихилися  волошковим  небом
Мені  хоч  раз  на  стомлене  плече!..

Проникни  в  душу  краплею  розмаю,
Духмяно-ніжно  квітом  завесній!..
Так  важко  я  від  тебе  відвикаю-
Нестримно  грузнеш  в  пам'яті  моїй.

Згасає  літа  бабиного  згадка
Між  павутинок  росяно-крихких.
Моїх  надій  розхитується  кладка-
Лиш  би  дістатись  теплої  руки...

Лиш  би  вхопитись  за  краєчок  неба,
Торкнувшись  пальцем  білого  крила!..
Так  важко  відвикаю  я  від  тебе,
Від  ніжності  твоєї  і  тепла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


gribmund

Раптово

Побудь  мені  сьогодні  вівтарем,  
Іконою,  молитвою,  розп"яттям.  
Я  буду  говорити  всі  "але"  
І  вірші  підкидати  у  багаття.  

Як  догорять  останні  кілька  строф,  
Ти  зможеш  йти.  Я  більше  не  тримаю.  
Твої-мої  секунди  катастроф  
Тебе-мене  тепер  не  переймають.  

Побудь  мені  останнім  із  чудес,  
Чи  спогадом,  забутим  сном  ранковим.  
Я  був  з  тобою.  Далі  буду  без,  
Щоб  знову  десь  зустрітися.  Раптово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366034
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 08.10.2012


gribmund

Душа на ґудзиках

Душа  на  ґудзиках,
Дивись,  не  застуди.
Бо  як  торік  сльозитиме  ночами.
І  навіть  музика  
Лишатиме  сліди-  
Відбитки  нот-  та  краще  вже  не  стане.

Аж  до  весни  тепер
Малинові  чаї
(Але  ж  її  лікують  не  чаями)
Претемний  сквер
Та  очі  нічиї
Для  тебе  не  засвітяь  ліхтарями.

Душа  на  ґудзиках
Закінчились  нитки
Переболить  -  не  звикла  позичати
І  знов  застужена
Розплутуєш  сітки,
В  які  так  часто  звикла  потрапляти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366991
дата поступления 27.09.2012
дата закладки 08.10.2012


Патара Бачія

Грибний сезон розпочинається.

За  вікнами  дощить,  там  справжня  осінь.
Бабине  літо  вже  відгостювало.
Надворі  майже  літо  було  досі,
Дощів  грибних  до  нині  лило  мало.
То  ж  згодом  слід  чекати  урожаю,
Гриби  ростимуть,  як  на  дріжджях  тісто.
На  тихе  полювання  вас  скликаю,
Нема  чого  висиджувати  в  місті!!!  

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369396
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


Осіріс

Зітхає осінь перелітним стоном.

Зітхає  осінь  перелітним  стоном.
Загубленого  літечка  їй  жаль.
Імли  вдягнувши  траурну  вуаль,
Слізьми  мокви  збиткує  над  затоном.
 
Принишклий  клен,  без  пафосних  плахіть,  
Що  вітер  обернув  на  бронзу  й  сміття,
В  мольбі  простяг  до  берізоньки  віття,
Рятуючись  від  сльотяних  жахіть.  

Мов  човники,  під  тихий  бережок  
Прибилися  верби  тонкі  листочки.
Маслини  розбурштинили  сорочки  
Зимі  торішній  платячи  боржок.

Озимина,  малям  пробилась  в  світ.
Наївно  озирається  довкола…
Між  хмар  ще  промениться  пісня  квола  –
Загубленого  літечка  відсвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369352
дата поступления 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.10.2012


CONSTANTINOPOLIS

*** ПЛАЧЬ УКРАИНЫ *** (B КАНУН ПАРЛАМЕНТСКИХ ВЫБОРОВ) .

Пусть  рвётся  праведная  злость
из  уст  и  из  груди  усталой,
пусть  наш  язык  им  будет  жалом,
ну  а  стихи,  как  в  горле  кость,  кость,  кость...

________________________________________________________________________

Не  нужен  нам  цветной  хлам  революций,
Ни  этого  так  жаждет  наш  народ.
От  ваших  мирных,  жирных  резолюций,  -
Мороз  по  коже  и  кровавый  рот.

Сакральных  жертв  не  нужно  ради  мира,
На  фронте  бесконечных  ваших  битв.
“Не  сотвори,  не  сотвори  кумира”,
Письмо  святое  правду  говорит.

Нам  не  нужна  политика  цинизма
И  демагогии  о  ценностях  свобод.
Народы,  -  победители  фашизма
Живут  под  властью  собственных  господ.

Нам  не  нужна  псевдо  свобода  слова.
Хула,-  бессовестна,  от  болтовни  тошнит.
И  МВФ,  как  дойная  корова
Нам  снова  сучит  дорогой  кредит.

Нам  не  нужны  оранжевые  путчи
И  эта  подлость  с  газовой  войной.
Я  только  вижу,  как  сгустились  тучи
Над  нашей  непокорной  головой.

Нам  не  нужны  бандиты  олигархи,
Они  сейчас  при  власти  и  в  чести
И  эти  честолюбцы  патриархи…
Мне  б  этот  мир  от  них  спасти,  спасти…

Продажный  нам  не  нужен  избиратель,
Что  за  полтин  готов  продать  страну,
В  которой,  где  ни  плюнь  везде  предатель
Готовит  путч,  расправу  иль  войну.
В  стране,  где  всё  на  грани  катаклизма,
Где  власть  дрожит,  поджав  поганый  хвост,
От  страха,  что  покинет  высший  пост
И  обвинят  за  признаки  садизма.

Нет,  нам  не  нужен  этот  кукловод,
Не  завязать  тебе  мои  запястья.
Не  нужен  мне  ваш  шум  Гудзонских  вод
И  сладость  сказок  о  заокеанском  счастье.

Шум  городов  и  череду  забот
Я  б  поменял  на  отдых  в  деревеньке,
Туда,  туда,  где  трудиться  народ,
Где  стынет  борщ  и  варятся  пельменьки,
Где  всё  отдам  за  кружку  молока,
За  запах  сена,  соловья  свирели…
К  святому  детству  тянется  рука,
Где  мать  меня  качала  в  колыбели.

Нам  нужен  только  чистый  небосвод,
Где  б  видел  клин  гусиный,  не  “фантомы”.
Земля  нужна,  где  б  счастьем  жил  народ,
Семья  нужна,  что  ждёт  всегда  нас  дома.

Но  слышен  ропот  чей-то,  -  Господи  спаси,
Всех  тех,  кто  нож  всадил  с  улыбкой  в  спину.
Люблю  ли  мир  людей,  -  меня  спроси,
Я  в  тот  же  миг  весь  этот  мир  отрину.
В  котором  все  и  всё  извращено,
Где  ценность  статус,  прибыль,  потребитель.
Система,  где  набьют  тебе  клеймо,  
Чтоб  различать,  кто  житель,  кто  не  житель.
И  крики  слабых,  -  “Нет,  мы  не  рабы!
Любой  ценой  добиться  бы  свободы”.
Стругает  революция  гробы,
В  колоде  карт  тасуя  все  народы.

Мы  эту  всю  историю  прошли,
Но  вступим  ли  мы  дважды  в  ту  же  реку?
Искали  счастье,  но  беду  нашли,
Где  деться,  где  укрыться  человеку?

Где  мир,  в  котором  всё  разрешено;
Живя  по  совести,  ты  соблюдаешь  меру,
И  как  обет  хранишь  святую  веру…
Ну  как  же  так,  за  нас  всё  решено?!
Но,  Боже  мой,  а  где  свобода  воли?!
Я  от  рождения  свободный  человек.
От  ран  смертельных  и  душевной  боли
Я  умирал,  как  умирает  век.

Моя  история  кровавыми  следами
От  Киевской  Руси  до  наших  дней,
брела  угрюмо  и  звеня  цепями,
Нас  делала  сильней  других  и  злей.
Но  деться  где  добру  в  душе  моей,
А  от  любви  и  скорби  в  сердце  тесно,
Кому  там  стало  жить  не  интересно,
Вся  жизнь  –  борьба,  тогда  живи,  смелей.  
Эх  брат,  давай,  за  упокой  налей
Всех  тех,  кто  был  по  жизни  человечным,
Кто  был  гоним,  взволнован  зовом  вечным,
Кто  был  во  много  раз  тебя  добрей.

Я  слышу,  как  дрожит  земная  твердь,
И  широко  открыв  ворота  ада
Войной  идёт  по  миру  чья-то  смерть,
Но  Господи  прошу,  войны  не  надо.

У  древнего,  как  Русь  моя,  кургана,
Где  витязь  принял  свой  последний  бой,
Молюсь,  не  дай  Господь  Афганистана,
Чечни,  Абхазии,  терактов  и  Беслана…
Хотим  дышать  мы  миром  ни  войной.

Нам  чужд  их  рёв  о  мировом  господстве.
Демократичный,  подлый  беспредел
Даёт  свободу  им  дожить  в  удобстве
За  счёт  всех  тех,  кто  мирно  жить  хотел.

Ни  нужно  нам,  ни  партий  и  ни  фракций,
Чтоб  сеять  хлеб,  любить,  растить  детей,
И  ваших  русофобских  провокаций,
И  этих  хищных  натовских  когтей.

Оставьте  наш  народ  прошу  в  покое
Нам  чужды  ваши  нравы  и  идеи.
Политики  всех  красок  –  племя  злое
Их  суть,  -  авантюристы-лиходеи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366094
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 07.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.10.2012


Фотиния

Объяснительная

Как,  милый,  ты  ещё  не  спишь?!
Уста-а-ал,  наверно,  мой  малыш!
Ты  что,  опять  затеешь  ругань?
ДА!  Задержалась...  У  по-дру-ги!

Помилуй,  суслик,  что  за  тон?!
…Ну...  разрядился  телефон…
А  что  пришла  навеселе  –
Искала  истину  в  вине!

Соседка  видела?  (Мегера!)
…  Так  это  То-о-оля  –  мой  коллега!
Оставь  нелепые  догадки!!!
Мы  с  Толиком  смотрели  марки!..

Горжетка  новая  из  норки?
…  Прики-и-инь,  нашла  на  остановке!
Постой!  Зачем  захлопнул  двери?!
Котёнок,  что  ты  мне,  НЕ  ВЕРИШЬ??!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358343
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 05.10.2012


silvester

Красивые слова

Красивые  слова  ни  в  чём  не  виноваты...
Слов  много,  словно  звёзд  у  Млечного  пути.
Беда,  пожалуй,  в  том,  что  их  витиевато
Бездарность  завсегда  желает  заплести

В  такую  дребедень,  что  поднимает  дыбом
Подобие  волос  на  потной  голове.
Отправить  бы  "творцов"  на  переделку  к  рыбам
На  месяц,  на  квартал,  а  лучше  уж,  на  век.

Словами  человек  отличен  от  приматов,
Но  склонен  языку  доказывать  вражду.
Как  рой,  плодится  род  не  брезгующих  матом,
Им  оным  козырнуть,  что  выполнить  нужду.

Расходятся  слова  довольно  часто  с  делом  -
Осудят  по  делам  на  праведном  суде.
Крыловской  стрекозе,  что  лето  всё  пропела,
Пришлось  под  холода  остаться  не  у  дел.

Красивые  слова,  цвета  (по  мне  -  лиловый),
Созвучия,  мечты  -  мир  без  которых  пуст.
Незыблем  постулат:  -  "В  начале  было  Слово...",
И  Слово  снизошло  на  мир  из  Вышних  уст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368719
дата поступления 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012


Lana P.

Подаруй мені танго кохання

Подаруй  мені  танго  кохання,
Самий  пристрасний  в  світі  танок,
У  нестерпному  злеті  бажання
Досягнуть  найжагучих  зірок.

Зачаруй  мене  вродою  слова,
Пригорни  аж  чимдужч  до  грудей,
Розгориться  у  серці  промова,
В  наших  душах  проллється  елей.

Подаруй  мені  радість  надії,
Шлях  любові  чолом  освяти,
Аж  до  неба  злітатимуть  мрії,
Лиш  в  мовчанні  мене  не  втопи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368720
дата поступления 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012


Леся Геник

Тебе стрічаю, доле, урочисто…

***
Осінній  ранок.  Сонячне  намисто,
Як  грона  горобинові  в  росі...
Тебе  стрічаю,  доле,  урочисто,
Хоча  й  зневрочено  надії  всі.

А  під  ногами  -  золото  каштанів,
Тремкі  півтіні  -  спогади  про  Львів...
Зосталась  молитвами  там  органно,
Де  вуличками  прамінорний  спів  -

Мого  єства  журливо-тихі  ноти...
Та  вже  би  не  ридати  у  дощі!
Хай  би  вороння  болю  -  сиві  готи,
Розтануло  туманно  на  межі...

Я  хочу  так!  Я  багну!  Я  пророчу!
Хоча  й  надій  на  жменьку  не  знайду...
Та  доленьку  злеліяно-праотчу
В  господу  серця  святно  заведу

І  будемо  разом  стрічати  ранки,
Де  урочисто  застлані  столи,
Де  сонце  горобинове  у  дзбанку
І  грона  мрій  -  як  Львівські  куполи...
(4.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368606
дата поступления 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012


kulbabka

Вільхове весілля

Там,  де  кичерам*  кучері  зелені
Дбайливо  чешуть  лагідні  вітри,
Розшила  осінь  вільсі-нареченій
Фату  весільну  в  теплі  кольори.

І  клен  косицю  пишну  із  багрянцю
В  русяві  коси  вільхові  заплів,
А  легінь  жовтень  запросив  до  танцю
Під  водоспаду  кришталевий  спів.

Зійшлися  буки  в  братньому  аркані*,
Плаксива  скрипка  танула  між  гір,
Листків  осінніх  барви  полум'яні
Статечний  дуб  вергав,  немов  факір.

Курились  смоли  ладано  і  пряно,
Димком  молочним  сповивали  світ,
Весільній  парі  золото-багряно
Сплакнула  осінь  листячком  услід.


*Кичера(діал.)-гора,що  вся  покрита  лісом(окрім  вершини)
*Аркан-старовинний  гуцульський  чоловічий  танець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата поступления 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012


Леся Геник

Я дякую Тобі…

(Коханому  чоловікові...)
***
Я  дякую  Тобі  за  кожен  ранок  -
За  каву  ароматну  і  слова...
Що  заговорюєш  мої  болючі  рани
У  торку  ніжно-щирого  тепла.

Я  дякую  Тобі  за  щемний  усміх,
Обійми  янгольські  в  найважчу  мить.
За  те,  що  ділимо  й  невдачі,  й  успіх
На  двох,  коли  нестача  й  сить...

Я  дякую  Тобі  за  дні  яскраві,
За  ночі  в  переливах  почуття.
За  те,  що  зорі  миготять  на  лаві,
Коли  пліч-о-пліч  бредемо́  життям...

Душа  леліє  Твій  жаданий  погляд
І  рідні  руки  -  лагідне  гляссе...
Я  дякую  Тобі,  що  завше  поряд,
Мій  любий,  дякую  Тобі  за  все,  за  все!
(13.08.12)

З  любов’ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата поступления 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

Так айстро-чорнобривцево в саду

Так  айстро-чорнобривцево  в  саду  
гойдає  дні  свої  останні  літо...  
І  все  у  ньому  чинно,  до  ладу,  
і  неба  просинь,  сонечко  і  вітер,  
що  лагідно,  мов  дотиком  руки  
дбайливої  торкається  волосся,  
цілунком  пустотливим  до  щоки.  
І  ми,  мов  діти  днем  погожим,  босі,  
усміхнені  і  радісно-хмільні  
колишемось  на  гойдалці  благенькій.  
Вбираєм  пахощі  погідно-осяйні  
і  щирий  усміх  лагідної  неньки,  
і  мірне  "жу"  бджолиної  рідні,  
що  поряд  нас  снує  собі  невтомно.  
І  лине  день  до  сну...  
В  наступні  дні  
так  швидко,  
так  нестримно,  
карколомно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359057
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

У осінньому Львові дощ

У  осінньому  Львові      дощ,
Парасольок  парад  строкатий,
І  бруківочний  глянець  площ
На  відлуння  ходи  багатий.
Десь  між  звуками  кроків  тих
Заблудились  мої  у    часі
Між  будівель  оцих  старих,
У  краплин  затяжному  вальсі…
Ллє  у  душу  тепло  камін
Попід  древнім  склепінням  вежі,
А  на  фресках  старезних  стін
Відблиск  свіч,  ніби  блиск  пожежі.
У  горнятку  парує  чай,
Пара  душ  зігріває  словом…
І  якщо  на  землі  є  рай,
Нині  він  у  дощі  над    Львовом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364471
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

О світе мій…

Цей  світ  догори  вже  дриґом!
О  Боже,  який  се  світ...
Шалена  нестримна  дзиґа
на  піку  марнотних  літ,  
у  верші  сліпого  часу,
на  схилі  довіри  дням...
Не  цмулити  б  цю  відразу  -
убити  в  душі  ягня!
Не  мучитись,  не  любити,
не  пити  жалю  напій,
нещасний  нужденний  світе!..
О  світе,  коханий  мій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365471
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

Прощальне соло теплого дощу…

Осінній  грім…  Яка  то  благодать

ці  теплі  краплі  у  раптовій  зливі...

Так  дзвінко  по  калюжах  лопотять,

а  я  їм  усміхаюся  щасливо

немов  дитина,  мов  давно  колись

у  люлі  серця    щастя    колихаю,

а  погляд  лине  у  захмарну  вись,

звідкіль  сльозини  небо  виливає.

Прощальне  соло  теплого  дощу...

Сюїта  серця  у  стрімких  акордах…

За  літом  ностальгію  полощу

у  цих  небесних  благодатних  водах,

що  краплями-сльозами  на  щоці

і  на  калюжі  в  бульбашці  грайливій,

тремтливою  росою  на  руці,

в  цій  осені  задумливо-мінливій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368283
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012


Радченко

Всё просто

Так  искренне  обманчиво  тепло
В  те  дни,  когда  гуляет  бабье  лето
И  верится  в  смешной  обман  легко,
Но  в  этом  нет  загадки  иль  секрета.

Всё  просто:  скоро  слякотные  дни
Грусть  расплескают,  оставляя  лужи,
И  боли  ноющей  они  сродни,
Тоскою  глупой  спеленают  души.

И  как  спасенье  -  первый,  хрупкий  снег
Наполнит  воздух  запахом  хрустящим...
Обманет  осень,  может  быть  ,не  всех,
Но  этот  праздник  будет    настоящим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367920
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


kulbabka

Так тепло-тепло плакав листопад…

Так  тепло-тепло  плакав  листопад,
Дощем  ранковим  осінь  голосила...
І  ти  мене  не  кликав  знов  назад-
Стужавіли  надій  тендітні  крила.

Мов  доливала  смутку  і  тривог,
Між  сивих  гір  загублена  трембіта,
Де  так  нам  легко  дихалось  удвох
В  терпких  обіймах  бабиного  літа!..

Косичив  жовтень  приспані  сади
Букетом  листя  в  теплому  багрянці
І  над  прозорим  дзеркалом  води
Вітрець  вербу  загойдував  у  танці.

І  там,  де  неба  вимріяну  вись  
Під  шепіт  мантри  доторкали  буки,
Так  молитовно  й  міцно  заплелись
Серцебиття  і  подихи,  і  звуки.

Зелено-жовтий  паводок  дібров
Вже  не  розвіє  гіркоту  і  тугу,
О,  як  невтішно  схлипує  любов,
Полишена  тобою  на  наругу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Наталка Ярема

ВОЛЕЛЮБНА

Не  божевільна!  То  розхристана  весна
Цвіте  в  мені  уже  від  голови  до  п’ят!
Сьогодні  вільна!  Дайте  доброго  вина!
Я  вип’ю  з  волею  таки  на  брудершафт!
В  кутку  лежить  розірвана  навпіл
Огидна  маска,  мертве  каяття…
Мільйони  масок-маскарад  довкіл!
Випрошую  Любові  до  Життя!
Щоб  через  безліч  років  та  віків
Хтось  із  нащадків  гордо  пригадав,
Як  світ  її  старанно  не  ловив,
Та  так  цю  волелюбку  не  впіймав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347020
дата поступления 28.06.2012
дата закладки 01.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012


Леся Геник

Мовне…

Свинцева  думка  важкістю  плодово
Вгинає  гілля  статне  до  землі...
О  де  коріння  губиш,  рідна  мово?
В  котрому  мирно  снідаєш  селі?

На  призьбі  тепло  -  сонячна  притула.
Та  ба,  що  кості  вже  не  мають  сил...
Штрихує  небо  вперто:  не  відбула!
І  бастіонно  строчиться:  не  в  тил!

А  що  малі?  А  що  юнці  безвусі?
В  полоні  "хламу"  викиднів  чужих...
Але  не  вкрасти  -  ні!  Не  вбити!  Дзуськи!
То  просто  день  -  невиполений  штих!

А  там  -  корінчик,  свіжа  соковиця!
А  там  -  надія,  там  -  святе  зерно!
Моєї  мови  свячена  криниця,
Моєї  мови  хрещене  вікно...
(30.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367654
дата поступления 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012


Юля Фінковська

Однокімнатне

Однокімнатний,  загублений  острів  волі,
Твій  лише  ,власний.  Що  хочеш  собі  ліпи…
Кубики  цукру…  і  дуже  багато  солі,
В  снах,у  повітрі,в  дощах…Почекай.  Потерпи.

Пасма  волосся,  промоклі  від  сліз.  Вже  десь  вп’яте.
Стінами  повзає  втомлений  біль  одкровень.
Гарячий  фен  видихає  повітря  зім’яте    
В  простір  кімнатних,  застуджених  смутком,  легень.

Люди  сміються,  списавши  на  осінь  втому,
Небо  змотало  благання  в  товстий  клубок.
Видихи  –  вдихи…І  хочеться  дико  додому…
До  рідних  стін,  до  не  знаних  ніким  зірок.

Просто  самотньо…Ці  стіни  не  знають  хто  ти,
Двері,  замки,  підвіконня  –  чиїсь,  чужі…
Промерзлі  думки  хапають  за  пальці  блокноти,
Тісно  закутують  шию  секунд  вужі.

Кашлем  вітрів  оповиті  тонкі  фіранки,
Дихати  важко  легеням  кімнат  блідих.
Ночі  нестямно-пустельні,  півсонні  ранки,
Будні,  дороги  ,страхи…  І  ти  –  серед  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367580
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі (завершення)

На  тополях  вздовж  дороги,
В  вишині,  у  гущі  крони,
Лише  сніг  з  полів  посходить,
В’ють  своє  гніздо  –  ворони.
                         *****
Птах  великий  з  сильним  дзьобом,
Він  мисливець  пречудовий,
З  давніх  пір  і  дотепер
Сильний  птах  цей,    це  орел.
                         *****
Сильний  він  і  працьовитий,
Часом  б’ють  його  за  лінь.
Возить  він  вози  і  брички,
Хто  ж  не  знає,  що  це  кінь.
                         *****
Пишні  роги,  наче  вази,
Хоч  горішки  в  них  піднось.
В  лісі  мешкає  він  дітки.
Звати  цю  тварину  –  лось.
                           *****
Як  біжить  дзвенять  дзвіночки,
Чути  з  далеку  дзень,  дзень.
Благородний,  гарні  роги,
Хто  ж  це  дітки?  –  це  олень.
                           *****
Гусінь  з  дерева  збирає,
Кожен  день  він  робить  так,
Діткам  в  хатку  корм  заносить,
Працьовитий  сірий  шпак.
                             *****
В  кип'яток  лишень  закинуть,
Червоніє  неборак,
Клешні  має,  хвіст  пружинку,
Знають  всі  його  –  це  рак.
                               *****
Все  гогоче  і  гогоче,
Їсть  траву  і  хліб  в  прикуску,
М’ясо  нам  дають  і  пір’я.
Мова  йде  про  кого?  -  гуску.
                               *****
Хто  ловив  з  полонки  рибку?
Лід  хвостом  щосили  товк?
Дітки  всі  його  бояться,
Це  страшний,  зубастий  вовк.
                               *****
Вся  зелена,  дує  щічки,
В  перетинках  лапка,
Ще  й  скрекоче  у  болоті,
Це,  напевно,  –  жабка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата поступления 03.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі

Він  спортсмен  хороший,  друзі,
Побігайчик,  пострибайчик,
Хто  ж  це,  дітки,  є  насправді?
Всім  відомий  –  сірий  зайчик.  
                         **********
На  гілячці  біля  хати
Все  скрекоче  і  скрекоче,
Хвіст  довгенький,  білобока,
Певно  дітки  це  –  сорока.
                           **********
Величезний,  сильний  дуже,
Із  людьми  він  завжди  дружить,
Звуки  творить,  мов  тромбон,
Хто  ж  такий  це?  Певно  –  слон.
                               **********
Вся  у  плямах,  швидконога,
Шубку  має,  як  у  графа,
В  неї  шия  довга  -  довга.
Ну,  звичайно,  це  жирафа.
                               **********
До  хатинки,  що  в  дуплі,
Йде  доріжка  –  гілка.
То  ж  скажіть,  хто  там  живе?
Ну,  звичайно,  -  білка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата поступления 02.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі (продовження)

Гарні  роги-крутороги,  
Їсть  травичку,  міцний  стан,
І  кожух  на  ньому  гарний.
Звати,  як  його?-  баран.
                   ***
До  ставка  спішить,  гогоче,
Жити  без  трави  не  хоче,
Воду  любить  не  з  горнятка,
Хто  це  дітки?  -  гусенятко.
                     ***
Хто  в  берлозі  взимку  спить?
Смокче  сонний  лапу?
Це  силач  відомий  всім,
Мішка-косолапий.
                     ***
Я  хитрюща,  я  -    красива.
Вся  руда  і  трішки  сива.
Дітки  звуть  мене,  «сестричка»,
А  насправді  я  –  лисичка.
                       ***
Все  цвірінь,  цвірінь,  цвірінь,
Пострибати  їм  не  лінь,
Як  спортсмени  молодці,
Скачуть  сірі  горобці.
                         ***
У  дупло  несе  горішки
І  грибів  складає  трішки,
Скаче  з  гілочки  на  гілку,
Мова  йде  про  кого?  -  Білку.
                         ***
Хто  живе  в  ставку,  із  нею,
Не  життя  для  них,  а  мука.
З’їсти  може,  чи  вкусити,
І  цю  рибу  звати  –  щука.
                           ***
Ках,  ках,  ках  –  це  не  курчатко,
Ках,ках,ках  –не  гусенятко.
Хто  ж  це,  дітки,  може  бути?
Це,  напевно,  –  каченятко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата поступления 02.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Томаров Сергей

Разлетелись фразы

Накрывает  покрывалом  не  написанных  стихов-
Разлетелись  птичьей  стаей,  фразы,  из  желанных  слов...
Лист  тетрадный,  пересохший,  ждать  устал  чернильных  слез,
Словно  ветер  наваждений  ,  чувства  в  дальний  край  унес.

От  чадящего  камина,  в    мыслях  стелется  туман,
Все  внутри  перемешалось  -  что  есть  правда,  где  обман...
Не  могу  поднять  я  руку,  что  бы  что-то  написать,
Как  пройти  мне  эту  муку,  где  мне  рифмы  отыскать?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367332
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Леся Геник

По літу…

У  тихому  парку  надії
Тремка  літургія  по  літу...
Акація  щемно  сивіє,
Заплівши  туманами  віти.

І  сипле  берізка  під  ноги
Найвищої  проби  намиста,
Де  осінь  убравшись  у  тоги
Уже  заграва  падолистом.

Ялиця  теленька  у  дзвони  -
І  гучно-каштанно  між  лави
Спадає  освячене  слово
Прощальної  літньої  слави.

Бруківчано-вицвілі  тіні  -
Помалу  неначе  й  щодуху...
Тремка  літургія  надії
Шепоче  щось  парку  на  вухо...
(27.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367324
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Олександр ПЕЧОРА

СТОЛИЧНИЙ ОСІННІЙ ЕТЮД

Славен  Київ,  ти  –  красень,  ти  –  супер!
Та  Кобзар  гнівно  брови  насупив.
Передзвін...  
Сторінки  мармурові.
Многокровнії  води  Дніпрові.

Європейська  сучасна  столиця!
Різнобарвні  вітрини  і  лиця.
Від  собору  до  ірода,  нижче,
йду-бреду.  
Вітрюган  люто  свище.

Золотаво  запалахкотіло
рубцювате  історії  тіло.
В  древнім  граді  по  милості  Божій
між  віками  снують  перехожі.

Виростають  споруди  помпезні.
Тротуарами  –  "тачки"  крутезні.
На  Хрещатику  –  крапельки  раю.
А  під  ЦУМом  жербак  помирає.
Бізнесмени,  міняли,  путани.
Барабанять,  танцюють  каштани...

Поетичний  етюд  модерновий.
Ренесанс  в  облямовці  терновій.
Припадає  бабуся  в  молитві.
По  Хрещатику  –  наче  по  бритві...


Олександр  Печора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Квітка Надії

Похрещені сонцем приречено смакують дощем

Похрещені  сонцем  приречено  смакують  дощем,  
Чудернацька  осінь  тиражує  містом  сірість...  
Так  безпечно  і  простіше  -  заховатись  під  плащем,  
Й  імітуючи  присутність,  перейти  осінність...  

А  втім,  усе  як  завжди  -  нудно  аж  до  чортиків,  
Якісь  новини  знову  бубонить  приймач  і  ТВі,  
Так  хочеться  Верлена,  скрипки,  чаю  й  дотиків,  
А  за  вікном  лише  мамірно  човгає  старий  трамвай.  

Скажи,  якого  ж  біса  осені  оцій  так  треба,  
Навіщо  знову  вкотре  бути  символом  печалі?  
А  нам  би  трохи  сонця,  люмен  світла  й  краплю  неба,  
А  нам  би  горстку  щастя  й  полум`яно-літні  далі.  

Ввійти  в  нове  життя,  немов  в  вишневий  сад,  
І  стиснути  все  незабутнє  в  пам`яті,  у  жмені,  
А  хтось  як  завше  дивиться  на  зорепад  
й  ховає  крихти  сонця-літа  в  себе  у  кишені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367265
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Віталій Назарук

Рвуть блискавки незрозумілі хмари

Рвуть  блискавки  незрозумілі  хмари,
До  вечора  лишаються  хвилини,
Розкидав  жовтень  золотисті  чари,
Сліди  давно  пропали  журавлині.

І  знову  серце  обнімає  туга,
Весні  вернутись  –  непроста  дорога,
Попереду  чекає  снігу  смуга,
Від  цього  на  душі  якась  тривога.

Так  з  року  в  рік,  коли  весна  нагряне,
Відділиться    від  холоду  межею,
Повітря  проліском  зажайворить  духмяно,
Кохання  заспіває  знов  душею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367299
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Адель Станіславська

Осіння злива…

Осіння  злива,  грім  і  блискавиці,
і  тарабанять  краплями  по  склу
нитки  води  з  небесної  криниці,
сплітаючи    струмкову  бистрину.
Шалений  дощ...  Сумна  осіння  пісня
намоклим  листям  падає  до  ніг,
а  туга  в  серці  тисне,  тисне,  тисне,
як  душу  нерозкаянную  гріх.
Оця  гроза  -  останній  подих  літа,
воно  ще  раз  вернулося    на  мить  -
і  вже  в    прощання  келишку  надпитім
розлука  зосеніло  жебонить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


kulbabka

Із осінню за руку…

Така  легка  на  душу  ностальгія,
Медовий  солод  терпне  на  вустах...
Летить-летить  березова  завія-
Листків  осінніх  охра  золота.

Налиті  сонцем  пагорби  зелені
Сотають  пряжу  з  променів  тонку,
Тендітні  верби,  наче  наречені,
Полощуть  пасма  в  чистому  ставку.

Обідня  тиша  котиться  над  плаєм
І,  настромившись  на  колючий  шпиль,
Молочна  хмарка  солодко  дрімає,
Неначе  човник  в  небі  поміж  хвиль.

Мов  струн  тендітних  звуки  монотонні,
Дзюрчить  струмок,  заплутавшись  між  трав,
І    на    мої    осонцені    долоні  
Листок  кленовий  вересень  поклав.

Вже  де-не-де  каштанову  перуку
Фарбує  день  у  теплі  кольри.
Йдемо  удвох,  із  осінню  за  руку-
Дві  подружки,  дві  долі,  дві  журИ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Леся Геник

Тікаючи світ за очі…

***
Тікаючи  світ  за  очі  від  себе
Над  урвищем  ілюзій  несвоїх
Незримо  душу  опалило  небо
На  зламі  запорошених  доріг.
Де  не  ступали  ноги  слабодухих,
Де  не  вертіло  смерчем  навсебіч...
Маленькі  тіні  -  і  сліпі,  й  оглухлі,
Розтерзані  юрбою  протиріч,
А  булави  вчепилися  нацупко,
Не  відірвеш  -  смарагдова  яса!
Голосить  непочуто  Боже  гулко  -
І  днина,  і  освята,  і  краса...
Лише  б  узріти  і  торкнути  з  краю,
Лише  б  молитву  випити  на  залп!
О,  скільки  онеможненого  Раю,
О,  скільки  загашених  чудоламп!..
 
Світ  за  очі!  Не  тямлячись  -  за  межі,
Бо  може  там  ще  темності  нема!
Заметені  слідами  тихі  стежі  -
Ідеш  з  усіми,  а  дійдеш  сама...
(25.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366681
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Осіріс

Сумує осінь краплями на склі…

Сумує  осінь  краплями  на  склі…  
Закохано  я  пригорнусь  до  неї.
Сплетемося  у  вальсі  на  алеї,
Листочком  відірвавшись  від  землі.
Полинемо  у  незворушну  синь:
Дві  душеньки  розбиті  й  одинокі,
Де  зірочки  бринять  байдужоокі  
У  мареві  космічних  сновидінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366698
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Осіріс

Осіннє полювання

Стиглий  Жовтень,  по  туманній  рані
Мчить  конем  гнідим  без  перебору.
А  на  нім,  здійнявши  лук  у  гору,
Скаче  Осінь  в  багряній  сутані.
Гончаки  вогненні  листопаду,
Попереду  нюшать  бур’янами.
Слід  шукають  Літечка:  ярами,
Між  дібров  й  доглянутості  саду.
-  «Розпочато  полювання  нині!  –
В  сурму  дує  Вітер  озимкОвий.  
-  «Так,  сезон  відкрила  Осінь  новий»!  –
Сипле  Дощ  із  хмарової  скрині.  
Кречет  Іній  на  руці  панянки,
Пазурі  готує  брильянтові,  
Щоби  пір’я  Літа  на  полові
Прикрашало  падолисті  ранки…
-  Не  знайшли!!!  –  зміїлися.  Від  злості
Спопелили  гай  і  лісосмуги.
Літепло  ж  втаїлось  від  наруги  
У  рожевій  виноградній  брості.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366655
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012


kulbabka

Так порожньо…

Так  порожньо  без  тебе  на  землі...
ЗірчАстих  айстр  паводок  ліловий
Вже  проводжає  в  далеч  журавлів.
Сумні  дерева  змінюють  обнови,

Скидають  шовк  смарагдовий  із  крон,
Парчу  вдягнувши,  золотом  розшиту.
І  так  мене  бентежить  цей  полон-
Ця  лагідність  холодна  оксамиту...

Між  темних  туй  зажурено  бреду,
Небесну  просинь  білить  хмаровиння.
Так  порожньо  без  тебе  в  цім  саду...
Гойдає  вітер  срібне  павутиння,

Розшите  щедро  бісером  краплин.
Полудою  сповзла  на  очі  втома.
Пощо  гірчиш  у  грудях,  мов  полин?
Не  руш  мене!Моя  душа  не  вдома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата поступления 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Томаров Сергей

Музыка к дождю

Вновь  дождик  осенний  по  улицам  бродит,
Грустный  мотив  напевая  в  тиши...
А  где-то,  вдали,  саксофон  ему  вторит-
Чудные  звуки  для  нежной  души.

Молнии  всплеск  разбудил  меланхолию,
В  музыке  грома  проснулись  басы,
Яркою  вспышкой  окутав  магнолию,
Вновь  добавляя  ей  прежней  красы.

Нежность  и  грусть  ручейками  уносится,
Дождь  грозовой  новый  ритм  задает...
Лишь  вдалеке...  звук  печали  доносится-
Друг-саксофон  с  чувством  музыку  льет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366144
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Окрилена

Зростає рівень осені в крові…

Зростає  рівень  осені  в  крові…
Це  стан,  який  мені  не  приховати  –
присутність  грона  солоду  і  м’яти,
а  на  долонях  -  прожилки  трави.

У  лунку  стрімко  котиться  горіх  –
із  ним  подібні  –  пОділом,  на  зламі
у  дво-єдине  линемо  думками,
які  ведем,  як  лінії  доріг.

А  небо,  ніби  складене  із  плям  –
чорнильно-синя  загадка  для  ока.
Вона  мілкА  буває  і  глибока,
на  міру  кожен  зважується  сам.

На  дотик  Осінь  –  тепла  і  густа,
вона  як  мед  бурштиновий  на  клени,
кладе  до  рук  гранатні  хризантеми
і  два  півсонця  стиглі  на  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012


kulbabka

Несуміжні

О,  як  мені  гірчать  твої  слова
І  посмішка  твоя,  мов  вишня  п'яна!..
Пожухлим  листям  вкрилася  трава,
В  садах  зомлілих  рудокоса  панна,

Заплівши  в  пасма  хміль  горобинИ,
Збиває  бісер  дощових  краплинок.
І  знову  щирість  винна  без  вини
І  поглядів  холодний  поєдинок

Встромляє  в  груди  тОчені  ножі,
Ятрить  безжально  призабуті  рани!..
О,  як  невчасно  стали  ми  чужі...
Прозорим  шлейфом,  золото-багряним,

Нежданна  осінь  вкралась  поміж  нас.
Листком  кленовим  дотліває  ніжність...
До  інших  душ  перенаправить  час
Енергій  двох  потоки  несуміжні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата поступления 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012


Потусторонний

Дождь. (весенняя зарисовка)

Небо  хлещет  косыми  плетьми  дождя
По  изогнутым  спинам  помытого  им  асфальта.
Под  ногами,  повсюду    поёт    вода,
Вспоминая  случайно  забытое    днём  контральто.

Вечереет  и  город  идёт  ко  дну,
Наглотавшись  стихии  небесной  вдоволь.
Звёзды  капают  светом  своим  в  луну,
Наполняя  небесное  царство  новым.

Под  колёсами  шумно  кипит  вода,
Пародируя    масло,  шкворчащее  в  сковородках.
Тихо  плачут  намокшие  провода
И  роняют  слезу  на  машины  в  огромных  пробках.

Прогремел  отдалённо    весенний  гром.
Буркнул  всем  потерпевшим,  мол  ,  не  прощаюсь.
Я  пришёл,  вот  стоит  мой  промокший  дом.
И  глядит  в  небеса,  не  скрывая  зависть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192859
дата поступления 31.05.2010
дата закладки 20.09.2012


Юрій Цюрик

Ночь течет грустна и молчалива…

Ночь  течет  грустна  и  молчалива;
Где-то  вдалеке  вздыхает  лес…
В  сумерках  грустит  о  чем-то  ива,
Глядя  в  отражение  небес…

Вся  природа  излучает  нежность,
Пеленою  мир  накрыл  туман…
Я  вдыхаю  утреннюю  свежесть,  
Обнимаю  твой  прекрасный  стан…

Мы  с  тобой  частица  мирозданья,
Мы  с  тобой  Вселенной  нашей  суть…
Месяц  вышел  к  звездам  на  свиданье…
На  воде  и  в  небе  Млечный  Путь…

Сколько  лет  прошло,  но  где  взять  силы
Позабыть  той  ночи  дивный  Гимн  ?!…
Пронесем  его  мы  до  могилы:  
Жаль  –  с  другою  я…  и  ты  –  с  другим…

А    рассвет  плывет  неторопливо…
Вдалеке  проснулся  мудрый  лес…
Лишь  грустит  о  чем-то  наша  ива,
Глядя  в  отражение  небес…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365315
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Схилилися колосся золоті…

Схилилися  колосся  золоті,
Від  бурштину  давно  достиглих  зерен,
І  синьоокий  їм  сміється  терен
Тримаючись  за  береги  круті.

Смородини  і  аґрусу  медок…
Ще  кілька  днів,  дозріють  й  абрикоси.
Червоні  помідори  вплівши  в  коси
Сердито  наїжачивсь  огірок.

Вже    кукурудза  налила  качан,
Повнять  насінням  соняхи  жовтаві,
Та  й  виноградник  в  багряній  заграві…
За  ним  рябіє  спинами  баштан.

Ще  тільки  мить  і  Таврія  моя  -
Благословенна:  вибухне  врожаєм,
Світ  нагодує,  пісню  заспіває..!
Й  піде  орати  знов  свої  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337469
дата поступления 15.05.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Серпевий ранок

Серпневий  ранок  з  присмаком  осіннім
Росить  холодним  сріблом  на  вустах.
У  пір’я  перелітне  вбився  птах
Примовкнувши  у  потязі  незміннім.
Образою  на  спекотливі  дні
Підзеленив  Ілля  ставкову  воду.
Краса  пожухла  зрілого  городу,
Впокоївшись  в  масному  бур’яні.
Зозуля  розгубила  лік  рокам,
Збентежено  німіючи  на  грані…
Ще  сипле  жайвір  у  тенета  з  рані  
Брильянти  серпня  змоклим  павукам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359788
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

В пітьмі ночей відчую я її

В  пітьмі  ночей  відчую    я  її,
Бажання  в  серці  розідме  вогонь.
Розплещуть  пристрасть  тілом  солов’ї  ,  
Від  дотику  омріяних  долонь.
РозІтне  вени  аромат  п’янкий
Волосся,  що  перлИться  мов  ковил.
Кохання  голос  забринить  тремкий…
Блаженний  на  світанні,  хоч  без  сил,
Я  розчинюсь  в  краплинках  милих  сліз,  
Пізнавши  надтонкий  любові  світ.
Стечу  в  траву  росинками  з  беріз,
На  віях  ружі  залишивши  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359817
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Претензія на осінь

Вхолола  спека.  Тихо  на  плечі,  
Котом  муркоче  вересень  підпалий.    
Листок,  вже  не  живий,  ще  не  опалий.
І  посвист  крил…  Але,  ще  не  ключі.
Сталистий  натяк  на  свинцевість  хмар,
Короткий  дощ,  як  задум  на  протяжність.
Сопіння  вітру,  так,  ще  не  куражність,
ЗахОду  пал  з  позОвом  на  пожар.
Зі  шкаралупиння  визирнув  горіх,
Пливе  в  нічному  небі  літній  спогад.
Розсвіт  туманно  припускає  здогад,
Що  осінь  вже  ступає  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Коханій Осені

В  саду  моїм  дівча  янтарнокосе,
З  рум’янцем  яблуневим  на  щоках,
Окрайцем  рані  походжало  босе
По  літа  жовтолистих  черепках.
Вуста  її  всміхались  калиново,
Блищала  синь  тернова  в  рамці  вій.  
Туманний  аромат  стеливсь  грушово  ,
Лозою  вниз  по  шиї  восковій.
Лілейна  сукня  ткана  з  павутини,
Останньої  теплині  промінців,
Лишала  на  розп’яттях  конюшини
Слідочки  із  росистих  леденців.
-  «Зажди!»  -  гукнув.  Та  хуліган  вітрисько,
Ревниво  підхопив  моє  дівча,
Навісив  хмари  над  садочком  низько
Й  журавликом  полинув  до  ключа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363435
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Наївним ідеалістам

Зашкарублою  рукою  ніжно,  ніжно
Приголублю  юну  звабницю  берізку,
Що  від  спомину  про  осінь  безутішно
Золотим  листом  ридає  в  переліску.
Увижалося  не  буде  кінця-краю,
Для  теплині  та  сережкової  вроди,
Коли  помежи  весіннього  розмаю,
Заглядалася  у  річки  сині  води.
І  не  мислила  в  блудну  липневу  спеку,
Що  ланіти  малахітово-шовкові  
ЗаянтАряться  з  пташками  в  путь  далеку
Між  небес,  що  вже  давно  не  волошкові.
Так  і  я,  в  безмір’я  вигадав  дорогу,
Недосяжні  виколупуючи  цілі…
До  грудей  притисну  міцно  білоногу,
Розчинюся  у  коштовній  заметілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363971
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Корабель «Світання»

Відгомонить  в  полях  зоря  остання.
Розтане  чайкою  в  імлі  її  краса.
На  щоглах  гаю,  корабель  «Світання»
Вітрило  сонця  здійме  в  небеса.
Пташиним  співом  відсіче  канати  -  
Осиплються  потемку  якорі
В  безодню  хащ  до  заходу  стенати,
Муреною  сховавшись  у  норі.  
І  з  першим  вітром,  хлібними  ланами,
У  бризках  перламутрових  роси,
Він  попливе  хитаючи  бортами  
Між  острівцями  лісополоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364836
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Осіння румба

Кружляє  осінь  в  золотім  танку,
Під  вічні  ритми  вітряної  румби.
Заполонили  хризантеми  клумби
У  елегантнім  айстровім  вінку.
В  амфітеатрі  чорнобривців  ряд  –
Багряний  спомин  віджилого  літа.
В’юнців,  з  балкону  спогляда  еліта,  
Найліпший  одягнувши  свій  наряд.
Поодаль,  ружі  вибралися  «в  світ»,
Пліткуючи  в  розкущеній  громаді.
Від  плавних  рухів  діви  на  естраді,
Закохано  блідніє  пізньоцвіт…
А  танцівниці  пристрасний  вогонь,
Розпорошився  на  гаї  зі  сцени.
І  рукоплещуть  повносилі  клени
Шафрановим  мереживом  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365261
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Потусторонний

Молчание.

Молчание  высушивает    душу.
Паралич  в  сердце  –  призрачная  смерть.
Скулящим  писком  взламывает  уши
И  никого  не  хочется  жалеть.
Трансерфинг  отношений    c  долей    риска
когда-нибудь  кончается  всерьёз.
Последняя,  предсмертная  записка-
всегда  сухая  выплаканность  слёз.
Вокруг  не  вакуум  –  взорванная  бездна,
потеря  интереса,    а  затем,
всё  то,  что  грело,  двигается  с  места
и  падает    в  ошмётках  теорем,
не  находя  конкретных  доказательств,
с  немеющим  вопросом:  Почему?
Не  выстроить  случайность  из  предательств,
подвластных  адекватному  уму.
Так  что  же  делать?  Рваться  из  пределов?
Забиться  в  угол,  или  умереть?
Кромсать,  губить  истерзанное  тело,
душою  не  привязываясь  впредь?
Растает  в  бездне  самое  плохое,
но    вместе  с  тем  -  чудесное    уйдёт.
Вся  наша  жизнь  круженье  непокоя,
стремительный  его  круговорот.
Всё  повторится,  снова  повторится.
Взметнётся    торжеством  как  в  первый  раз…
Но  я    молю    устами  ясновидца:
Не  гасни,  Солнце,  только  не  сейчас…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327142
дата поступления 02.04.2012
дата закладки 19.09.2012


oleg lytvin

ЗАМИСЛИВСЯ…

Як  інколи  хочеться  бути  черствим  і  німим
Не  чути,  не  бачити,  -  просто  жити  ніким,
Не  вибачатись,    і  не  пробачити
Як  боротись    зі  станом  таким?

Депресія,  чи  настрій  підводить..
А  може  доля  в  лабіринт  новий  заводить..?
Не  завжди  все  гладко  –  розумію,
Та  від  того  не  легше,  -  сивію.

Друзі  –  не  друзі,  рідні  не  розуміють
Кохання  –  булька  мильна,
Слабкі  пройти  достойно,мабуть,  не  зуміють,
Це  ж  яка  повинна  людина  бути  сильна?

Живемо,  борімось,  втрачаєм,  знаходим
Часто  від  принципів  далеко  відходим,
Та  все  ж,  -    живе  у  нас  добро,
Поки  цього  не  забудем  –  з  носом  буде  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365094
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012


Радченко

Я жила, не крадучись

Золотистой  тенью  прошлое
Паутинчато  скользит:
Вспоминаю  всё  хорошее,
Память  птицею  летит
В  прошлый  век,  в  моё  далёкое,
Незабытое  моё.
Небо  синее,  высокое,
Как  судьбы  моей  крыло.
Ни  на  слёзы,  ни  на  радости
Не  скупилася  судьба.
Без  обид  жила,  не  крадучись,
Не  теряла  я  себя.
И  прощала  я  обидчикам
Глупой  зависти  слова,
Чтобы  напрочь  сердцем  вычеркнуть
То,  о  чём  шипит  молва.
Навсегда  следы  останутся
На  канве  моей  судьбы:
Туго  в  узелки  завяжутся
Золотые  мои  дни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365128
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012


Ліоліна

Oсіння пісенька

Осінь  з  вечора  й  до  ранку
Вишивала  вишиванку.
Візерунки  золотисті
Ткала  із  трави  і  листя.
Вишивала  –  гаптувала
Різнобарвне  покривало.
Осінь  тихою  ходою
Над  лісами,  над  водою
Виступає  ніжно-ніжно,
Тихо-тихо,  ніби  кішка.
Вітер  грає  на  сопілці
І  гойдається  на  гілці.  
Десь  втекло  за  обрій  літо.
Дуб  вдягнув  ажурну  свиту.
І  літає  павутина.
А  панич*  припав  до  тину
І  дивився,  як  каштани
Наскладала  юна  панна.
Нанизала  ще  намисто
З  горобини.  Жовте  листя  
Назбирала  для  віночка.
Осінь  золотим  дзвіночком
Їй  дзвонила.  Панна  мила
Двері  навстіж  відчинила  –  
Осінь  в  дім  собі  впустила.

*Кручені  паничі  –  квіти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 18.09.2012


Helen Birets (Изюмка)

Засмаглий вірш…

Засмаглий  вірш  від  пройденого  літа,
Доповнений  осінніми  дарами,
І  різнобарв"ям  світиться  палітра,
Повітря  вже  формує  орігамі)

І  сонце  пестить  та  ласкає  щоку
Своїм  теплом,  так  ніжно  та  несміло,
І  почуття  від  дотику  -  глибокі..
Засмаглий  вірш...  пронизує  все  тіло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 18.09.2012


Юля Фінковська

Потріскані судини підвіконь…

Півпальці  кави  на  зап’ястях  чашок,
Півсонним  дотиком  торкаються  до  скронь.
І  вітер  пробирає  до  мурашок
Потріскані  судини  підвіконь.

Світанок  масляно  тече  крізь  пальці  міста,
Ліниво  зсковзує  з  плечей  глухих  доріг.
Бентежно  дихає  душа  між  струн  арфіста,
І  нотки  м’яти  сиплються  до  ніг…

Трамваї  пам’яті  на  перехрестях  літер,
В  блокнотах  часу,  списаних  ущент.
А  на  вуста  спадає  шовком  вітер,
Вплітає  в  коси  вічності  фрагмент…

Минають  дні,  як  все  живе  минає,
Буває,  вистигає  жар  долонь.
Але,  як  завжди,  кава  зігріває
Потріскані  судини  підвіконь…


дякую  за  натхнення  цьому  фото
\\by  Julia  Voloska\\

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364847
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012


Ессай

А може годі…

A  може  годі  у  стару  ріку  стрибати
І  повертатись  до  початку  джерела?
Там  інший  пес  купає  свої  лапи
І  жадно  вмочує  свого  хвоста.

А  може  годі  в  ст`арий  степ  вертати,
неначе  другого  уже  й  нема?
Там  інше  стадо  стало  панувати
і  розгорнуло  там  свої  права.  

А  може  годі  у  старі  краї  літати?
У  вирій,  то  у  вирій  назавжди!
Бо  остогидло  вже  крильми  махати
Й  обличчя  розбивати  об  вітри?

Та  як  інкше,  як  не  повернути
До  місця,  де  ти  серцем  прикипів,  
Яке  ти  палко  намагаєшся  забути,
Але  й  досіль  цього  зробити  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364809
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

У міражах прекрасних правил…

А  кожен  вірш  -  як  вдих  і  видих.
Як  серця  стук.  Чи  вже  не  стук  -  
у  дзеркалах  рядків  розбитих,
у  відображеннях  розлук.

Живу  неписаним  законом,
життям  своїх  незграбних  рим.
А  світ  навколо  -  в  забобонах...
Та  я  в  душі  не  згоден  з  ним  -

у  міражах  прекрасних  правил,
де  аксіомою  -  любов,
де  в  почуттях  палких,  яскравих
віршем  я  оживаю  знов!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306487
дата поступления 14.01.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

Опустила ніч свої знамена…

Синьо-чорним  зоряним  серпанком
опустила  ніч  свої  знамена.
Лиш  невідворотним  сірим  ранком
з  нею  разом  ти  підеш  від  мене.

Трави  в  росах,  ніжками  прим́яті,
цілувати  будуть  їх,  щасливі.
Зорі  золотисті,  розсипчаті
у  волоссі  гратимуть  мінливо.

Ти  -  дарунок  зоряної  ночі
і  заполонила  мою  душу!
Ти  -  лише  одне,  чого  я  хочу,
я  собі  признатись  в  цьому  мушу...

Запашне,  жагуче  і  вологе
нас  вночі  гойдатиме  кохання.
Зникне  час,  а  з  ним  -  усі  тривоги,
всі  земні  надії  і  бажання...

Ніч  -  як  подарунок  нам  від  долі.
День  розставить  знов  свої  акценти.
Ми  -  актори.  
Гратимемо  ролі.
Та  не  прозвучать  аплодисменти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306491
дата поступления 14.01.2012
дата закладки 17.09.2012


Олександр Обрій

ГРІХОПАДІННЯ

Ідуть  за  поколінням  покоління    -
Ніхто  не  озирнувся  ще  з    людей.
Прискорює  швидке  гріхопадіння
Підступний  наш  спокусник  Асмодей.

Скупий  Мамон  жадає  скрізь  наживи,
В    нутро  старанно  гроші  напиха,
Не  шкода  Сатані  для  тебе  гніву,
Тому  на  полі  битви  лиш  труха.

В  крові  Левіафан  лишає  заздрість,
За  чаркою  стрічає  Вельзевул,
Ще  півбіди  Люципера  пихатість,                -
Бо  ледар  Бельфегор  стоїть  впритул.

Гріхів  низьких  не  плутай  насолоду
Зі  звуками  церковних  літургій                -
Ріка  розпусти  доти  повновода,
Поки  мовчить  розплати  Везувій.


7  демонів  уособлюють  людські  гріхи:

Асмодей  -  хтивість  (розпуста);
Мамон  -  скупість;
Сатана  -  гнів;
Левіафан  -  заздрість;
Вельзевул  -  обжерливість  (пияцтво);
Люципер  -  зарозумілість  (гордість);
Бельфегор  -  ледарство  (лінь).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364357
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

За вікном - чорно-біле кіно…

За  вікном  -  чорно-біле  кіно.
Режисеру  не  треба  овацій  –
п”є  байдужа  зима,  мов  вино,  
хміль  кружляння  ялинових  грацій.

Але  я  -  за  осінній  бурштин,
казку  пізню  сумних  листопадів,
на  вікні  дощовому    -  з  краплин
заримовані  вітром  балади.

І  морозних  не  хочу  вже  днів!
Та  байдужа  зима-королева
візерунки  на  вікнах  сумні
знов  малює  мені  кришталево...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310961
дата поступления 02.02.2012
дата закладки 17.09.2012


Леся Геник

Твоє мовчання

Мені  твоє  мовчання  до  смаку  -
Таке  огранне,  тепле,  соковите...
І  хлюпає  розрадою  дощу
В  осіннє  небо  серце  привідкрите.

Без  грому,  гаму,  шалу  блискавиць  -
Півтіні  пам'яті  у  закамарку  світу.
Твоє  мовчання  -  вовна  рукавиць
В  офіру  невідтепленому  літу...

Там  -  на  престолі  біля  ніг  полів,
Де  виє  вітер,  де  рокоче  травно,
Твоє  мовчання  -  оклик  журавлів,
Любистком  осипає  зорі  вправно

В  мої  долоні,  в  збаночок  душі
Без  вроків  оголеної  принади.
В  осінній  сповіді  дрижать  дощі...
Твоє  мовчання  у  каплиці  правди...
(16.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364485
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


Леся Геник

А я б летіла…

А  я  б  летіла,  я  б  летіла  в  даль
І  крилами  до  неба  доторкала,
Де  первозданні  янголи-лекала
Серед  проміння,  як  святочних  саль,
Голосять  істини  живої  віри...
Я  б  оголила  душу  до  країв
Над  неозорим  аркушем  полів
Насіяла  би  слів  в  опал  офіри...
І  вознеслась,  до  сонця  вознеслась,
Де  болю  -  зась,  де  всім  печалям  -  зась!
Я  б  синню  теплочистою  укрила
Своє  єство  -  тремку  самотню  лань,
Аби  лиш  хтось  подав  нехижу  длань,
Аби  лиш  відросли  в  надії  крила...
(16.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364580
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


Мазур Наталя

Delete

Писала  життя  різнобарвну  картину
І  ніжністю  слів  прикрашала  невпинно.
На  крилах  уяви  у  небо  злітала,
Та  раптом  все  зникло,  нічого  не  стало.

Розхристане  небо  змарніло  сльозами,
Скуйовджена  пам'ять  пробігла  рядками.
Обірвані  крила,  дощі  звинувачень,
Не  стало  цілунків,  не  стало  побачень.

Звелося  до  крапки  все  на  моніторі,
Слова  позникали,  як  вранішні  зорі,
І  думка  застигла,  згубивши  політ...
Тремтяче  рука  натискала  "Delete".

09.04.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


archic

Комната с окном.

Он  жил  в  маленьком  полуподвальном  помещении  с  одним  единственным  окном,  да  и  только  в  гостиной,  и  все  это  конечно  не  могло  не  угнетать.  Весна,  зима,  лето,  осень,  все  это  было  там  наверху,  а  тут  мрачные  и  огромные    стены  будто  тяжело  и  размеренно  дышали  и  казалось  ,  что  мир  становился  маленьким  и  невзрачным,  и  помещался  в  пределы  этой  самой  комнаты.  Свобода,  вот  что  привело  его  сюда,  да,    именно  это  самое  слово,  определение  которого  для  каждого  человека  совсем  разное,  но  иногда  такое  одинаковое  и  близкое.  Избавившись  от  всего  лишнего,  взамен    он  получил  это  самое  бремя  в  виде  одинокого  жилища.  Сколько  с  ним  было  связанно,  хорошего  и  плохого,  грустного  и  веселого,  все  это  было  уже  совсем  не  важно,  потому  что  в  один  из  последних  дней  лета,  он  твердо  решил,  стереть  ластиком  из  книги  своей  судьбы  эту  улицу  и  написать  золотыми  буквами  новую  и  красивую  историю  своей  жизни,  о  которой  он  мечтал.  А  мечталось  ведь  совсем  малость.  Большая  светлая  комната  на  последнем  этаже,  с  огромным  окном,  так  чтобы  можно  было  зимой  укутавшись  в  теплый  плед,  с  кружкой  любимого  горячего  чая,  смотреть  как  медленно,  танцуют  свой  незатейливый  вальс,  большие  белые  снежинки,  и  тают  случайно  попав  на  стекло,  также  быстро  как  и  все  плохое  что  осталось  ,  там,  куда  он  больше  никогда  уже  не  вернется…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359008
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 15.09.2012


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 15.09.2012


Потусторонний

Ранняя осень.

Ранняя  осень,  сентябрь  же  ещё  не  осень!
Это    отсрочка    зимовья  в  кредит  у    лета.
Что-то    похожее  было    в  глазах  у    вёсен,
Только  глаза  совершенно  другого  цвета.

Ранняя  осень,  а  солнце  уже  не  ранит.
Нежно  и  ласково,  чуть  прислонившись,  греет.
Это  начало  её  вековой  печали,
День  ото  дня  раскалённая  страсть  слабее.

Ранняя  осень,  прохлада  опять  вернулась,
Так  же  каскадами,  как  уходила  в  мае.
Только,  с  погодой,  опять  не  вернулась  юность,
Рыжая,  дерзкая,  ветреная,  босая.

В  раннюю  осень  не  видно  зимы  усталость,
Странной  улыбкой  её  провожают  люди.
Ведь  для  кого-то  потом  наступает  старость,
А  для  кого-то  уже  и  её  не  будет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364209
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012


терен юрій

Обитель женщин.

Женщина,это  НЕБО,  это  СОЛНЦЕ,
к  нему  стремишься  всю  жизнь,
и  можешь  только  мечтать,  что  к  нему  долетишь.
В  топку  звездолета  идет  все,
конфеты,  цветы,  тряпки,  стройматериалы,
короче  все,  что  горит  и  не  горит,  и  даже  стихи.
Но  еще  никому  не  удалось  долететь  до  СОЛНЦА.
Поэтому  так  влечет  Южный  полюс
-теплое  название,  и  не  пожароопасно.
Но  НЕБО,  СОЛНЦЕ  -светит,  влечет,  манит.  Н-н  да.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364210
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012


kulbabka

В обіймах осіннього лісу

Я  так  люблю  прихОдити  в  цей  ліс,
Де  пахнуть  сосни  ладанно  і  пряно,
Де  золотаві  кучері  беріз,
Омиті  небом,  наче  океаном,

Тривожать  тишу  шелестом  м'яким.
Де  мох  деревам  стелиться  під  ноги,
Немов  густі  овечі  килимки.
Де  водоспаду  срібного  пороги

Спадають  дзвінко  в  затінки  густі.
Де  крізь  вологу  листяну  завісу
Осінні  зблиски,  ніжно-золоті,
Летять  і  тануть  десь  у  лоні  лісу.

Де,  поховавшись  від  чужих  очей,
Гриби  шапкаті  зиркають  з-під  листу.
Де  водограй  посріблений  тече,
В  траві  згубивши  ноту  променисту.

І  так  душі  відрадно,  аж  до  сліз,
Коли  мене  в  таку  погожу  днину
За  плечі  обіймає  ніжно  ліс,
До  серця  гОрне,  мов  малу  дитину!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата поступления 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012


Это_я_Алечка

как слепая………

я,  как  слепая  -  
прокладываю  себе  дорогу  на  ощупь
в  светлой  комнате...
вокруг  -  сантиметры,  метры,  километры  -  
периметры,  площади
пустоты...
я  излазила  даже  небо  
в  высоту  шифоньера  
с  антресолями  облаков,
принимала  за  счастье  небыль  
перламутровых  стебельков  
надежды,  
шитых  белой  суровой  правдой...
набивала  на  нежность  шишки,  
заедала  их  мармеладом...
так  мне  и  надо!  
так  мне  и  надо!
так  не  ищут!  
нужно  быть  громкой  
и  с  барабаном  наперевес
зрячей,  
по  самой  кромке  вымышленных  небес
шагать!  
отчеканивая  оттачивать:  
веру,  любовь,  надежду!
не  искать,  не  просить,  не  выпрашивать:  
"где  же  ты,  счастье,  где  же?!"

а  я,  как  слепая  
искала  тебя  на  ощупь
в  светлой,  как  солнце  комнате!!!  
хотелось  найти  тебя  очень.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363844
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


Валя Савелюк

ТИ!

я  в  долонях  твоїх,  
як  пташка…
не  важко?
любити  мене  –  не  важко?
схиляю  журливе  чоло  –
стільки!..  перебуло…

я  в  долонях  твоїх,
як  промінь…
нарешті  вернулась  додому…
Істинне!  
Сонце  зійшло:
не  віддай  мене  більш  нікому…

я  в  долонях  твоїх,
як  у  ма-ківці…
у  молочно-ліловій  квіт-ці…
з  ліловинкою  –
місячно-білі
мак  розливає  квітки…

я  в  долонях  твоїх  –  
комашкою…

донедавна
дрібною  пташкою
билася  з  відчаєм  об  шибки

а  ти  –  
увійшов,
розвіконив  небо…
щаслива  і  вільна!
це  ж  треба…

Ти!
для  чого  ж  тепер
втіка-ти?..

13.09.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363919
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


kulbabka

Так швидко зосеніло…

Так  швидко  зосеніло  на  душі...
Полишений  листок  прибився  вітром
І  на  мої  серпневі  спориші
Осінніх  барв  проллялася  палітра.

Так  швидко  все  минулося,  а  жаль...
Гірчить  жура  непрохана  полинно.
Крихких  надій  розсипався  кришталь-
Ні  ти,  ні  я...Лиш  осінь,  мабуть,  винна.

І  цей  невчасний  теплий  падолист,
Що  на  осінній  ніжиться  долоньці...
Холоне  плеса  ніжний  аметист,
Сліпучі  зблиски  міняться  на  сонці.

І  вже  не  тішить  розкішшю  прикрас
Осіння  тиша,  барвами  налита...
Так  швидко  зосеніло  поміж  нас,
Стужавіють  у  душах  згустки  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


Подих Вітру

Тиша…

Тиша…
і  вітер,  що  цілує  тебе  ніжно…
тиша…
змінити  щось  ніколи  не  є  пізно…
мовчання…
і  тільки  листя  глухо  шелестить…
мовчання…
так  стало  легко,  бо  воно  летить…
Життя…
Чому  плин  часу  ти  не  спиниш?
Життя…
Куди  невпинно  ти  так  линеш?
Страждання…
Темна  безодня  вкрила  все…
Страждання…
Темні  хмари  вітер  принесе…
тиша…
і  тільки  вітер  пестить  тебе  ніжно…
тиша…
сонце  за  хмари  заховалось  –  уже  пізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347897
дата поступления 03.07.2012
дата закладки 13.09.2012


Олександр Обрій

ТРАНСПАРАНТИ

З’їдають  тихо  очі  транспаранти,
Примарами  обклеєно  білборди.
Довір’я  вже  розбите  на  квадранти.
Вирішуються  долі,  мов  кросворди.

Ілюзія  влізає  вперто  в  душу,
Змією  хитро  гріється  на  серці,
І  приспану  свідомість  міцно  душить.
Брехня  вганяє  в  мозок  кілогерци.

Цікаво,  справді,  жити,  безперечно,  --
Не  плутати  обов’язки  з  правами,
Обіцянки  жувати,  наче  гречку.
Тріщать  кишені  щедрими  словами.

Багатообіцяючі  вершини
Здіймаються  ораторським  талантом,
Лягають,  мов  бальзам,  на  хворі  спини,
Чіпляються  коріннями  айланту.

Вулкан  гарячих  пристрастей  стихає,
Зніми  з  очей  оманливу  завісу,  --
Засохли  слів  оазиси  безкраї,
І  зникли  вмить  десерти  тирамісу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363861
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.09.2012


Фотиния

Заоблачное

Весь  день  витаю  в  облаках…
Начальник  (местный  вурдалак!)
Ну,  так  и  сверлит  взглядом  острым:
«Гм…  это  "внешнее  устройство"
Могло  б  работать  побыстрей…»

А  сам…  Спроси  про  ямб-хорей,  –  
Невежа  полный!  Ни  бельмеса!

Нет,  чтоб  понять:  Я  –  ПОЭТЕССА!!!
Отнюдь  не  офисный  планктон!
Что  узок  мне  рабочий  стол!
Что  от  рутины  повседневной
Лечу  на  крыльях  вдохновенья!

Но  чёрствый  приземлённый  босс
До  сфер  духовных  не  дорос!
Песочит  за  ошибки  в  цифрах,
А  сам…  двух  слов  не  свяжет  в  рифму!
Грозится  премии  лишить…
Ах!  Избранным  так  трудно  жить!
Художника  обидит  каждый…
(Ничё-о!  Прославлюсь  я  однажды!)

…  Жаль,  не  дано  мне  злой  судьбой
Питаться  маковой  росой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363816
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


kulbabka

Так ніжно хризантемиться в саду…

Так  ніжно  хризантемиться  в  саду-
На  ліжник  трав  хурделить  пелюстками.
Між  днів  осінніх  затишок  пряду,
ТеплО  спиваю  спраглими  ковтками.

Вже  де-не-де  зелені  килимки
Торочить  осінь  в  заспаних  дібровах,
Між  крон  тінистих  в'Юняться  стежки.
Яскравих  барв  палітра  кольорова

Мережить  спокій  трепетних  листків-
Така  легка  й  прозора  ностальгія!..
Твій  ніжний  шепіт  вкрався  між  рядків,
Сріблясті  роси  зблиснули  на  віях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012


Крилата

Розлучниця жовтава

Злітали  ми  
на  хвилях  океану
у  неба
синьооку  глибину.
Без  зайвих  фраз,
амбіцій,
без  обману
неслись  увись
в  жадану  далину.

І  рвали  зорі,  
мов  ромашки  в  полі.
Складали  їх
у  зоряний  букет.
Палали  очі,
наче  сонце  в  морі.
Згоряло  серце  –  
шрамом  кожен  злет.

Купалися
у  серпанкових  росах.
Втиралися
веселки  рушником.
Й  не  зчулися,
як  у  віконце  Осінь
постукала
шершавим  костуром.

- Чого  тобі,
розлучнице  жовтава?
Іди!  Зажди!  
Не  відбирай  Тепло.
Без  нього  я,
немов  без  пір’я  пава,
немов  без  сонця
журавля  крило....

Та  не  питала
пані  зморшкувата,
махнула  вгору
посагом  кривим.
І  без  Тепла  
лишилась  моя  хата.
Лиш  вугіль  з  серця
випускав  свій  дим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363385
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Як я до тебе хочу

Як  я  до  тебе  хочу.
Мрію  про  тебе.  Мрію…
Мрією  думку  лоскочу
А  думати  вслух  -  не  смію.

Літо  тебе  забрало
Вірю,  що  не  назовсім  –
Струни  не  всі  ще  грали
Хай  зачекає  осінь.

Струни  душі  відразу
Стали  недоторканні.
Входжу,  вступаю  в  фазу
Літнього  сонцестояння.

Я    перебуду  осінь,
Не  захоплюсь  красою.
Хай  дні  біжать    –  я  й  досі
В  ліньому  дні  з  тобою.

В  літньому  дні.  В  безодні
На  самому  дні  любові.
Ще  вчора,  ніби  сьогодні,
Слова  твої  загадкові.

Слова    -  теплий  дощ  на  руки,
Слова  –  як  шалений    вітер.
Не  чути  їх  –  просто  мука.
Та...        не  за  горами  літо.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363228
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.09.2012


Леся Геник

Мій ти і… не мій

Клаптики  пошерхлого  паперу  -
Безнадійно-хламно  на  столі.
І  душа  -  у  вицвілість  етеру,
І  свідоме  -  згубою  в  імлі...

Ніби  ранок  розчинився  в  стінах,
Необтяжених  тавром  надій.
То  ж  яке  важке  від  долі  віно  -
Мій  ти  зусебІчно  і...  не  мій.

Наче  камінь,  роздражне́не  слово  -
В  раму  темну  (шибки  вже  нема)!
Ножиці  в  роботі:  шерх  на  мову
Знов  пересипають  крадькома...

І  брову  насупила  утома  -
Скільки  за  дверима  ще  жалів?!
Лускає  захмарена  оскома,
В  пригорщі  нахлюпавши  дощів.

Розриває  аркуш  біль  сердечний  -
Те  знесилля,  та  печаль  між  вій...
У  дари́  пошлюбні  з  неба  гречно  -
Мій  ти  усеціло  і...  не  мій.
(8.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363069
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 09.09.2012


She said: gray...

В обіймах гарячих…

В  обіймах  гарячих    
нестримного  липня-коханця
ледь  чутно  і  солодко  
стогне  схвильована  ніч.
У  колі  одвічному  жаги,  
бажань,  протиріч
ця  пара  до  ранку
кружлятиме  в  ніжному  танці.

А  лінії  їхні  тремтливі  -    
в  краплинах  роси,
у  музиці  місячній  трав,  
невловимо  сріблястих.
Почувши  її,  серед  них  
просто  хочеться  впасти
і  палко  згоріти  
в  багатті  цієї    краси!..

Ледь  чутно  і  солодко
стогне  схвильована  ніч
від  ніжних  цілунків  
невтомного  липня-коханця.
Ще  трохи  –  і  стомлено-сонна,  
десь  зникне  уранці,
забравши  з  собою  
мереживо  зоряних  свіч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349319
дата поступления 10.07.2012
дата закладки 09.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.09.2012


Ilsa

Дорога додому

І  вдарив  грім,  всотали  небо  хмари,
Вичавлюють  із  себе  по  краплині.
Одним-одна  на  цім  шляху  зосталась,
Бо  ти  втомився  вже  на  половині.
Ти  вмів  колись  так  само  відчувати,
Навіщо  ж  крила  приховав  плащем?..
Якби  ти  знав,  як  страшно  залишатись
В  дорозі  наодинці  з  цим  дощем!
На  півдні  крають  обрій  блискавиці,
І  холодом    пече  північний  вітер.
Хтось  двійку  розміняв  на  одиниці,
Ми  лиш  могли...  мовчати  і  терпіти.
Хоч  повні  сил,  стояли  нерухомо,
Та  ось  нам  шлях  –  із  заходу  на  схід.
То  де  ж  ти  є?  Веди  мене  додому...
Куди  б  не  йшов,  ітиму  радо  в  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362749
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.09.2012


Evgen Vasilenko

Стюардесса

Навеяно  стихотворением
БОРТПРОВОДНИЦА  
(автор:  ДНО)
http://stihi.in.ua/avtor.php?author=45999&poem=93455
.........................................

                             СТЮАРДЕССА
                                         В  платочке  синем  я  иду  салоном...
                                             "Бортпроводница"(ДНО)          

Вошли  в  салон  вы!  я  отбросил  чтиво
И  рот  разинул.  Как  мужик  любой.
Вам  подсказал  мой  взгляд  красноречивый,
Что  в  вас  влюблён  осёл  очередной!

И  из  под  плата  -  синенького  ситца  -
(Я  -  как  стыдливый  вьюноша,  притих)
Вы  взглядом,  как  копытом  кобылица,
Меня  лягнули  прямиком  поддых!

И  понял  я  под  вой  турбин,  их  гула,
Что  вновь  судьба  мне  дулю  поднесла,  
Меня  бортпроводница  "бортанула",  -
Что  толку  от  мечтателя-осла!

Что  буду  впредь  я  ездить  по  столицам
В  вагонах  спальных  дальних  поездов.
Там  тоже  есть  такИе  проводницы,
Что  слюнки  капают!  и  сиськи  -  будь  здоров!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362776
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Леся Геник

ЗНОВУ ВІДЛІТАЄШ В ДАЛИНУ…

(Галині  Коризмі)
***
Сивими  журливими  птахами
Знову  відлітаєш  в  далину...
Променем  кудлатим  над  дахами
Розстилає  небо  пелену.

І  нелегко  дихається  грудям  -
То  на  душу  тисне  чужина...
І  тужливо,  невблаганно  студить  -
Хоч  іще  далеко  не  зима.

В  кучерях  бо  плутається  літо,
Зорями  -  надія  ув  очах...
Відлітаєш,  а  в  обіймах  квіти,
Рідні  руки  на  тремких  плечах!

Та  змахне  сльозу  смаглява  осінь  -
Буде  все  гаразд,  гаразд,  гаразд!
В  гості  теплозлюблені  запросить
Ще  не  раз  усміхнено,  не  раз...
(7.09.12)

******************
4  вересня  у  світлиці  "Галичини"  відбулася  
зустріч-знайомство  з  талановитою  поетесою
з  Коломийщини,  яка  вже  на  протязі  багатьох  років  
проживає  в  Іспанії  -  Галиною  Коризмою...
В  теплій  розмові  дзвінко  щебетало  поетичне  слово,  
діамантилися  іскорки  радості  в  очах  і  вересневими  
чудо-айстрами  розквітали  серця  присутніх...
А  вчора  (6  вересня)  п.Галя  знову  
осінньою  журавкою  полетіла  в  чужину...
То  ж  хай  стелиться  доріженька  щасливо,  
усміхнено,  схоронено  крилом  Яногола  Господнього...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362764
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Олександр Обрій

МОГУТНІ ПАПІРЦІ

Замазане,  запльоване,
В  журнал  не  занотоване,
Нечесане  й  неголене
Запилене  ім’я.

Потертого,  кривавого,
Відвертого,  слинявого,
Шкідливого,  лукавого
З  кишені  вийму  я.

Масна,  зухвала  посмішка,
Знайомих  майже  півмішка.
Набита  стравами  кишка,
Кар'єрна  течія.

Убогого,  відсталого  
З  очима  вглиб  запалими,
Голодного  і  спраглого
Жбурнули,  мов  сміття.

Чим  гірше  паперового,
Пом’ято-кольорового?
Чому  не  жаль  нам  кволого?
Сліпе  серцебиття.

Без  них    -  лише  примари  ми,
Життя  затягне  хмарами,
Для  нас  стають  кошмарами
Могутні  папірці.

Безхатченко...карбованця...
Грошей,  немов  шовковиці…
З  душі  тече  сукровиця...
Байдужість  у  руці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362677
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Томаров Сергей

Ветер перемен

Пусть  ветер  перемен  расправит  крылья,
Все  сдует,  давно  поросшее  здесь  пылью,
Поднимет  к  солнцу,  унесет  за  горизонт...
Пусть  жизнь  меняется,  как  атмосферный  фронт.

Подуло  свежестью,  вот-вот  начнется  дождь.
По  коже  холодком  прошла  густая  дрожь...
Пусть  он  смывает  прочь  остатки  прежних  лет,
Возврата  в  прошлое,  поверьте  больше  нет.

Дуй  ветер  вольный,  дуй,  насколько  хватит  сил.
Я  всем  и  все  уже  давным-давно  простил.
Расправив  гордо  крылья,  вдаль  с  тобой  лечу...
Я  так  решил,  я  очень  этого  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362636
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


терен юрій

Обитель мужчин.

Мужчины,  это  айсберги,
Которые  отталкиваются
От  теплых  берегов.
Их  пристанище  -  Южный  полюс,
Хотя  обитать  они  могут  везде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362461
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


терен юрій

Осінні відчуття,

Гливкі  осіннії  тумани,    
Навіщо  вам  душі  моеї  рани?
Навіщо  листя,
     зморене  вітрами,
Калюжі  так  незграбно  накриває?
Я  всеодно,  іду  із  мокрими  ногами.
За  мною  пес,безхатченко,кульгає.
Уже  недовго  йти.
До  сивої  зими  не  так  далеко.
А  далі  вже  межа,
А  далі  пекло.
Але  мене  не  полишає  сподівання,
Бо  восени  хоч  зрідка  сонце  сяє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298252
дата поступления 06.12.2011
дата закладки 06.09.2012


Мазур Наталя

*Осінній етюд

У  різнобарв'ї  осені  рудої
Лились  по  ѓорах  акварелі.
В  застиглій  озера  тарелі
День  заховав  своїх  турбот  сувої.

Із  висоти  зол́оченого  клена,
Зірвався  в  подорож  листочок.
Упав  на  скривлений  місточок,
Тихенько  хруснув  під  ногами  в  мене.

Замовкла  осінь,  памороззю  вкрита.
Дрімає  ліс  під  мідним  листом.
Калина  хвалиться  намистом,
Бо  має  різнобарвну  згадку  літа.

Початок  дня.  Аж  зашпори  у  пальцях.
Мороз...  Зима  не  за  горами.
І,  ніби  вишита  нитками,
Спить  річка,  як  моя  канва  у  п'яльцях.

02.11.2011р.

Подільські  Товтри                  Сатанів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294124
дата поступления 18.11.2011
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

КВІТ НАДІЇ

Птаху  щастя  не  спіймала  -
Печаль-птаха  на  руках.
Журби  плаття  одягала
І  бродила  по  лугах.
Все  шукала  квіт  надії...
Трави  тихо  прошептали  -
Ти  посій  навкруги  мрії,
Бережи,  щоб  не  топтали.
Печаль-птаху  відпусти,
І  зніми  свою  журбу.
Перестань  людей  клясти
І  прости  -  людську  ганьбу.

Непомітно  навесні,
Між  твоєю  суєтою,
Квіт  надії  зарясніє
У  сріблястім  травостою.
У  сорочці,  у  квітчастій,
У  долоні  мрії  жменька,
Погукай  тихенько  щастя  -
Прилетить.  Повір,  рідненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362346
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Томаров Сергей

С сентябрем бабье лето резвится

С  сентябрем  бабье  лето  резвится,
Насыщается  воздух  теплом,
С  ветерком,  лист  осенний  кружится,
Зайчик  солнечный  ждет  под  кустом.

Неба  синь  глубиной  поражает,
Облака,  словно  дым,  растворив…
Осень,  лето  от  нас  провожает,
Пару  дней  вновь  ему  уступив.

Словно  бабочка  с  ветром  вспорхнула,
Сеть  сплетенных  в  траве  паутин…
Лето  с  грустью  над  полем  вздохнуло,
Отведя  взгляд  от  рыжих  картин.

«Я  вернусь!»  -  исчезая    кричало,
«Вновь  наполню  все  вскоре  теплом!»…
Место  осени  вновь  уступало,
На  ковре  улетев  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362324
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Патара Бачія

Прощання.

Зранку  на  роботу  проводжала
І  під  ноги  всипала  сніжку,
А  з  обіду  влила  сліз  чимало,
Про  розлуку  знаючи  тяжку.

Та  не  плач,  красунечко,  не  варто,
Як  пісок  крізь  пальці  час  біжить.
Десять  місяців  неначе  жарти,
А  для  того  хто  чекає  -  мить!

Знову  ти  прийдеш  до  нас  з  морозом,
Снігу  всипеш  на  озимину.
І  краса  твоя  затьмарить  розум...
Ну  не  плач,  а  то  я  теж  почну.

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316359
дата поступления 23.02.2012
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

СЕРПНЕВА ТРИЗНА

Серпневе  небо,  розпашіле,
вляглося  в  жито,  не  ворухнеться.
Десь  вітер  дівся,  очманілий,
заліг  в  лугах,  не  сколихнеться.
Застиглий  всесвіт.  Стигла  нива.
Врожай  чекає  на  женця.
Настав  вже  час  серпа,  правдивий,
зіжне  усе  до  корінця.
Жнива...Серпнева  тризна.
Полова  й  кукіль  згине  у  вогні.
Жнивар  зерно  в  долоні  візьме.
Останній  сніп  залишить  на  стерні.

Нове  зерно,  як  жертва  зляже
В  рілля  земного  олтаря,
Во  славу  Сва,  творіння  Сварже,
Злотого  Плуга  і  Плугаря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356057
дата поступления 08.08.2012
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

ДИМЛЯТЬСЯ ПАХОЩІ ЖАСМИНУ

...Віджаї


Димляться  пахощі  жасмину,
в  букеті  з  запахом  сигар.
Шаль,  із  кашмірської  пашміни,
голубить  ніжно  твій  загар.
Ти  не  вернулась  з  Амрітсару,
твоє  життя,  все  там  ,  на  Сході,
де  звук,  чарівної  ситари,
бере  в  полон  своїх  мелодій.
П`ємо,  з  лимоном,  холодне  віскі,
бурштином  сяють  два  бокала.
І  вже  налитий  чай,  індійський,
із  ароматом  білого  сандала...
І  ти  питаєш  -  чи  пам`ятаю,
яка  була  з  нас  дивна  пара?
Звичайний  хлопець  і  Віджая,
незвична  дівчина,  із  Амрітсару.

Одна  лиш  мить  і  казка  щезла.
Наш  день  -  один,  а  тисячі  ночей  -
чужих,  самотніх  і  безмежних,
де  все  -  незмінний  стан  речей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358023
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 06.09.2012


Віталій Назарук

Закохалася земля у хмари

Закохалася  земля  у  хмари,
Шлях  Чумацький  засвітив  зірки,
Місяць  освятив  вечірні  чари,
Відблиском  хвилястої  ріки.

Зашуміли  трави  без  покосів,
Пахне  різнотрав’я  у  лугах,
А  трава  все  просить,    просить,  просить,
Сіном  духмяніти  у  стіжках.

Росами  покритися  в  покосах,
Де  тумани  забіжать  у  сни,
І  побігли  по  отаві  роси,
Ніби  звуки  тонкої  струни.

У  стіжки  складається  отава,
Поливає  дощик  на  луги,
Засвітились  верби  золотаво,
В  очереті  сиві  береги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362322
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


Tshway

Дождь

Ночная  гроза
и  снег
первый  минутный.
Осень  была  такой  юной,
что  казалась  летом.
Поцелуй  растопил  
холод  стеснения
и  снежинки  в  волосах  
превратились  в  капельки  влаги.
Порывистый  ветер  замер
в  изумлении,
когда  твой  бархатный  язычок
состязался  с  моим  языком,
и  звуки  забыли  свое  предназначение,
и  скатывались  каплями
по  щекам,  волосам,  рукам  -
Д  
О  
Ж  
Д  
Ь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362317
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Тетяна Червонюк

Відголоски минулого

Відголоски  минулого
Сіють  сумніви  в  душу.
Фотокартки  забулого
Стерти  з  пам’яті  мушу.

Затопити  ті  спогади
Не  сльозами,  словами.
Всі  розвіяти  здогади
Й  давні  мрії  з  вітрами.

Стерти  геть  з  підсвідомості
Образ  той,  що  створила.
Утекти  з  невідомості:
Вже  знайшла  свої  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362312
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Патара Бачія

Може пора?, ,

Рильце  в  пушку,  а  вони  на  бігборди,
Люди  плюють,  їм  же  -  Божа  роса.
Тут  не  зустрінеш  облич,  лише  морди...
Знов  передвиборчі  в  нас  чудеса!

Цей  он  брехун,  яких  годі  шукати,
Знову  обіцянок  -  цяцянок  вал!
Хоче  збідоване  так  в  депутати,
Аж  сорочину  на  грудях  порвав!!!

Той  вже  накрав  і  собі,  і  онукам,
(Та  апетит  добрий  під  час  їди),
Нас  запевняє:  Не  крали  ці  руки!!!
Теж  в  депутатські  намиливсь  ряди...

Страшно  подумати,  що  цього  разу
Знову  у  Раду  завалять  братки...
Може  пора  вже  спинити  заразу
Пам'ять  дідів  не  ганьбити  таки?!!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362272
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Лілея Лозова

Літній етюд

Втопилось  сонце  у  ставку
І  почалися  чари  ночі  -  
Розлив  тут  темінь  хтось  манку,
Накинув  сіті  снів  пророчих.

Засяють  ясно  зорі-душі,
Вродився  місяць  молодий,
Я  так  чекаю  тебе  дуже,
Бо  ти  для  мене  не  чужий.

Ніч  наливає  прохолоду
І  мірабіліс  вже  не  спить,
А  соловей  співає  оду
У  неповторну  п'янку  мить.

Тут  ми  злилися  в  поцілунку
Під  небосхилу  зорепад,
В  перлинах  росяного  трунку,
В  руках  у  нас  їх  аж  мільярд.

Допиває  літо  запах  лілій
І  чорнобривцями  п'янить,
Цікаво,  що  б  писав  Вергілій
Про  цю  красу,  що  ще  не  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358288
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 05.09.2012


litred Posnayko

Ким бути? Конкурс від Пізнайка

Пізнайко  продовжує  розшукувати  поетичні  шедеври  :)
Тепер  йому  потрібна  скоромовка  або  чистомовка  на  тему  "Професії".
Будемо  вдячні  за  твори,  в  яких  доступно  маленьким  дітям  буде  розказано  про  СУЧАСНІ  професії:  дизайнера,  фотографа,  редактора  (журналіста),  поета,  модель,  програміста,  менеджера,  банкіра  тощо…  А  ще  –  про  прибиральницю  чи,  навіть,  домашню  працівницю.  Або  двірника.  Діти,  на  жаль,  часто  не  цінують  і  не  поважають  працю  цих  людей.  

Твори  приймаються  до  15  вересня.

Обсяг  твору  -  НЕ  більше  4  рядків.

Найкраща  скоромовка  або  чистомовка  обов'язково  буде  надрукована  у  журналі  "Пізнайко  від  2  до  6"  №  10  (жовтень),  2012.
Скоромовки  або  чистомовки,  що  отримають  приз  редакційних  симпатій,  займуть  почесне  місце  на  Книжковій  поличці  Пізнайка

http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/


Твори  розміщуйте  у  цій  темі  -  в  коментарях

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361945
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


джульєтта

сонце. . тіло. . вода…

наші  тіла,  пестило  проміння  сонця...
легкий  бриз  води,  у  пристрасті  їх  омивав...
дивився  в  очі,  чисті,  мов  озерця...
на  вушко  про  любов  мені  шептав...
ти  цілував...немов  би  я  нектар...
такий  солодкий  та  жаданий...
що  зводить  з  розуму  тебе...
полонить  серце  до  безтями....
а  на  губах  залишить  назавжди...
той  смак  нектару...що  був  між  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361367
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 05.09.2012


джульєтта

правда…

правда...а  чи  варто  завжди  її  казати...?Хоча  ти  залишаєшся  чесним  перед  собою...але  що  отримуєш  окрім  чесності...?Одна  людина  сказала  що  правдою  я  відштовхую  від  себе  людей...але  чому???Невже  краще  обманювати...себе..та  інших...???Від  правди  відштовхуються,  а  за  обманом  ідуть............

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362047
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Радченко

Неожиданно мне жаль

Почему  я  чувствую  себя
Виноватой  и  какой-то  глупой?
Мне  так  холодно...  и  счастье  скупо,
Одиноко  сердцу  почему-то
В  этой  хрупкой  сказке  сентября.

Как-то  неожиданно  мне  жаль
Лета  в  выгоревшем  платье  тонком,
Убегавшего  стернёю  колкой,
Оставляя  радуги  осколки
И  щемяще-звонкую  печаль.

Осени  приход  из  года  в  год
Всё  больнее  сердцем  ощущаю,
Словно  душу  грустью  причащаю
И  необъяснимо  вдруг  скучаю,
Наблюдая  в  небе  птиц  полёт.

Незаметно  изменилось  всё.
Радость  рассыпается  на  крошки,
На  душе  скребутся  тихо  "кошки"  -
Лето  остаётся  где-то  в  прошлом.
В  осень  мне  не  верится  ещё.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362110
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Фотиния

ГМО

Исполненный  мичуринских  идей,
Одной  задумкой  окрылён  блестящей:
В  селекции  почтовых  голубей
Скрестить  их  с  попугаем  говорящим!
Тогда  гонец  заблудший,  верный  долгу,
Сам  смог  бы  расспросить  себе  дорогу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346409
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


Окрилена

Загадаю…

Загадаю…  
без  краплі  ілюзій,
у  прозорій  
воді  сподівань,
щоб  опЕрені  руки  
і  дужі  -
не  здіймались  
у  кола  прощань.
У  малинній  
настоянці  тиші
забувалися  
голки  журби…
Проростали  корінням  
у  глибший
І  незвіданий  простір.  
Аби  огорталися  
в  хрумкіт,  фольгою  
яблуневі  сади  наливні.
Загадаю,
щоб  збутись  Тобою.
Не  минати,  
а  літньо...
в  Тобі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358010
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 05.09.2012


НАДЕЖДА М.

На порозі стала стигла осінь…

Співавторство  з  Віталієм  Назаруком.
______________________________________________________________

На  порозі  стала  стигла  осінь,
Поглядом  поважно  повела.
Привітала  птиць  у  високості,
А  землі  торкнулись  два  крила.

На  тобі  коралове  намисто.
Прикрашає  голову  вінок.
Різнокольровий,  золотистий
З  запізнілих  степових  квіток.

Фарби  розвела  свої  зелені,
Охрою  відтінки  підвела,
Підібрала  кольори  для  клена,
Врожаї  з  городу  принесла.

Ти з"явилась  в  сонній  тиші  саду.
(Розвівав   їй  плаття  вітерець.)
Ти  дозволиш,  осінь,  я  присяду?   
Ой,  який  же  майстер  ти,  творець.  

Нагадаєш,  осінь,  нам  про  зиму.
І  посипе  сніг,  як  листопад...
Ні!  Не  треба...  Витру  я  сльозину...
Ну  який  чарівнИй  зараз  сад!!  

Попрощаюсь  з  літечком  зеленим,
І  відкрию  осені  секрет.
Задивлюсь  на  фарби  чудо-клена.
Золоті  листки  зберу  в  букет...         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Макієвська

Омана (зрада) і пробачення

В  твоїх  очах  небесна  синь,
Бо  ти  з  Божественних  творінь,
Бо  ти,  людського  роду  син,
З  моїх  видінь  та  сновидінь.

Я  чую  спів  осінніх  злив,
Боюсь,  щоб  дощ    портрет  не  змив,
Не  розчинилася  б  пастель...
Та  Майстер  сам  зі  злості  стер.

Скотилася  сльоза  з  -під  вій,
Омана  принесла  лиш  біль,
Збрехати  так  і  не  зумів,
Спав  пелени  любовний  хміль.

*******

Ти  снишся  мені  у  зливах,
Осінніх  дощів  соромливих,
Засмучений  розлученням,
Знову  шукаєш  сполучення...

Можливо,  все  так  і  буде,
Ти  знайдеш  вибачення  слова  
Й  серце  облуду  забуде...
Розвіється  вітром  полова.

Після  такого  каяття,
З-під  пензля  мого  й  твого  життя,
Вийде  і  картина  нова,
Любовна,  казкова,  чудова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Томаров Сергей

Я в красе этой снова родился

Степь  укрыта  рассветным  туманом,
Вдалеке  где-то  птица  поет,
Воздух  пряный  насыщен  дурманом,
По  траве  кобылица  "плывет"...

Жеребенок  смешной  и  забавный,
Все  пытается  мать  укусить,
Ах,  какой  же  он  глупый  и  славный,
Он  за  день  хочет  мир  изучить.

Солнца  луч  сквозь  завесу  пробился,
Заиграл  отражаясь  в  росе,
Ветерок  в  ковыле  пробудился...
Удивляюсь  я  дикой  красе.

Понемногу  туман  растворился,
Новый  день  нежным  солнцем  взошел...
Я  в  красе  этой  снова  родился
И  для  счастья  дорогу  нашел.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362104
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Крилата

Наказ

Вслухалась  я  у  тишину,
В  ніч  відчиняла  тихо  двері,  
І  душу  стомлену  мою
Понесло,  наче  кульку  з  гелем,
Кудись  угору,  в  небеса,
До  віко-мудрого  простору,
Де  душу  розгорнула  я,
Мов  книгу,  що  зі  щастям,  з  горем,
Зі  сміхом  щирим  і  слізьми,
Всього  в  житті  було  доволі,
Де  я  безкрила  і  з  крильми,
З  вином  хмільним  і  з  сіллю  в  крові.  
Лиш  на  сторінках  при  кінці
Чистенькі  аркуші  тріпочуть...
І  небо  промовля  мені:  
«Ці  напиши  собі,  як  хочеш.
Та,  чуєш?!  Віри  не  стопчи.
На  крилах  щастя  і  любові
З  очима  правди  й  доброти,
З  теплом  і  мудрістю  у  слові,
З  надією  в  душі  злети!
Наказ  це  мій.  Не  підведи!!!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362076
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


Фотиния

И пораженья от победы …

И  «пораженья  от  победы
Ты  сам  не  должен  отличать…»

Поверь,  для  лучшего  разбега
Назад  не  стыдно  отступать!

Уроки  испытаний  трудных
Ты  недругам  своим  прости,  
И  априори  неподсудны
Те,  кто  помог  тебе  расти!

Когда  судьба  подрежет  крылья,
Погасит  встречные  огни,
И  кажется  –  иссякли  силы,
Лишь  воля  вытолкнет:  "Живи!",

Передохни́    перед  полётом,
Наутро  кончится  гроза.
Для  крепко-крылых  станет  взлётной
Чернее  ночи  полоса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361987
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


Томаров Сергей

Тишина и Красота

Тишина  затмила  Красоту.
Все  вокруг  собой  заполонила.
Посмотри  на  яблоню  в  цвету,
Ведь  она  в  молчанье  загрустила.

Легкий  ветер  разбудил  листву...
Шевельнул  изящное  цветенье...
Тишина  вдруг  скрылась  в  пустоту,
Красоте  оставив  наслажденье.

Одиноко  стало  Тишине,
Грусть  свою  теперь  сама  лелеет
Обратилась  Тишина  ко  мне:
"Кто  еще  меня  здесь  пожалеет?"

Заходи  тихонько,  не  шуми...
У  окна  со  мной  присела  рядом...
Красотой  свою  тоску  уйми...
Тишина  сверкнула  нежным  взглядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361871
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


kulbabka

Осіння тиша

На  гобелени  перестиглих  днів
Мазки  пастельні  накладає  осінь
І  теракотом  теплим  у  волоссі
Серпневий  день  останній  відзвенів.

Із  тонкосрібних  дивониточок
Плете  павук  мереживну  зажуру
І  на  пожухлу  нотну  партитуру
Приліг  кленовий  зморений  листок.

Здійнявши  віти  трепетні  у  вись,
Старенька  вільха  у  молитві  тане
І  гарбузів  янтарні  каравани
Уздовж  городу  мирно  розбрелись.

І  тільки  вітру  в  цей  супОкій-зась,
Пантрує  тишу  осінь  невблаганна...
Лиш  срібнодзвінна  музика  органна
В  її  шовкові  коси  заплелась.

Неначе  бАбок  крильцята  лляні,
Снують  над  плесом  сонячні  заграви!..
Пірнуло  небо  у  горнятко  кави,
Вершками  розчинилося  на  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата поступления 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012


vladimir

НАСТАНОВА

Якщо  ви  вскочили  у  якусь  халепу,  або  дружина  застукала  (боронь  боже  вас):  десь,  колись,  з  кимось  –  починайте  монолог  про  красу.  Лагідно  так  починайте:  «моя  киця…»,  «моя  рибка…»,  «голубонько  моя  сизокрила…».  Не  сперечайтеся.  Суперечка  в  данному  випадку  вам  добряче  зашкодить,  та  ще  й  може  схвилювати  вас  образливими  несподіванками.  Ви  торочте  своє:  про  красу.  Ще  жодна  жінка  не  встояла,  коли  починають  про  красу.                                                                                                                  Якщо  ви  електрик  –  розкажіть  про  розетку.  Не  мовчіть  тільки.  Пауза,  мовчанка  –  не  на  користь  вам.  Атакуйте  розповіддю:                                                                                  -  Дивись,  люба,  ось  розетка,  в  яку  ти  встромляєш  праску!  красива  
 -  Красива!Тільки  до  чого  це?  Ти  відповідай  де  був...        
-  А  розкрий  розетку    –  гармидер  неподобства,  де  стирчать  оголені  проводи.  Так  то  не  проводи,  киця  моя,  –  то  оголені  нерви  мої...    
           Дивіться  як    дружина  занервувалась  внутрішньо,  знітилась:  ви  розбили  вщент  її  план  вашого  жорстокого  покарання.  Ще  хвилина  такого    стрімкого  наступу  и  вже  не  ви,  а  вона  вибачення  проситиме,  вона  благатиме  вас  забути  про  прикрість  недоречну,  про  її  підозру  невгамовну  і  впаде  на  коліна:
-  Вибач,  вибач,  вибач!..  Щось  на  мене  найшло-наїхало…  А  ти  з  друзяками  здибався,  я  ж  розумію,  хильнув  зайвого,  я  ж  розумію,  пережити  мої  забаганки  тобі  теж  важко,  я  ж  розумію,  ото  ж  і  зриваєшся  до  спотикачу…  Вибач!        Ось    тут  (хай  у  вас  будуть  сили)  не  піддайтеся  на  улесливе  розкаяння.  Якщо    ви  теж  хляпнете    колінами  до  долівки  і  почнете  обніманки-цілуванки  –  все  пропало!  Стрімкий  поворот  і  швидкісні  дії  дружини  зметуть  всі  ваші  доробки:  «Ах  ти  ж  бридка  п’янюча  потворо!  Так  від  тебе  ще  й  жіночими  парфумами  тхне!?..».  І  не  факт,  що  чавунна  пательня  обмине  вашу  схилену  голову. А  якщо  ви  до  того  ще  й  в  приймах  і  на  ґвалт  вибігатиме  теща,  вам  не  слід  зустрічати  її  виразами,  як  то:  «закрийте  своє  піддувало…»,  «ялова  корова…»,  «брехлива  качка…»,  чи  «хроплячи  какофонії…».  Ви  просто  скажіть:
-  Мамо,  ви  такі  молоді  та  гарні,  коли  не  гніваєтесь!
Та  ще  й  по-джентльменському  поцілуйте  тещі  ручку.  Ваша  оборона  зросте  в  геометричній  прогресії  і  ви  на  все  життя  будете  забезпечені  надійним  тилом.  Не  дарма  ж  кажуть:  «Краса  рятує  світи!».  
До  світів,  може  й  далеченько,  але  ваш  світ  –  врятовано!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361676
дата поступления 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.09.2012


Леся Геник

Відлетиш…

Відлетиш  сумними  журавлями,
А  між  крилами  моя  душа  -
Сонце  недопите  над  полями,
Зорі  із  небесного  ковша...

Відлетиш  мовчазно  на  світанні,
Не  торкнувши  ніжності  роси  -
А  вона  ж  бо  хлипає  коханням,
А  вона  ще  мріє  зацвісти

У  промінні  всіми  кольорами,
Веселково  сколихнувши  світ...
Та  "курли"  -  і  тане  журавлями
В  далині  душі  моєї  слід...
(30.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361595
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


Окрилена

Зігріваючи час…

Лишили  на  руках  моїх  
парчу,
де  кожна  ниточка  -
веде  до  серця…
Пригадую  Ваш  дотик  і...
мовчу,
до  щему  тихого...
Мовчу..  
Одверта...
Сповідую  
наближення  дощів,
зігрітих  спрагло,  щоб
Іспанка-осінь
багряно  
розвітрИлила  поділ,  
вінком  кленовим,  
притрусивши  коси..

***
Заманює  
притишена  хода
у  двері  кованого  часу.  
Буде  -  
найкращою  
порою  саме  та,
яка  любові  
не  остудить  груди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361548
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


АнГеЛіНа

Замерзла Осінь

Вічно  самотня  Осінь
Просить  у  всіх  тепла…
Я  під  порогом  босу  
Вранці  її  знайшла.

Руки  їй  зігрівала
Ніжні,  тонкі,  бліді,
Вкутала  покривалом
Ніжки  замерзлі  їй…

Пізно  заснула  в  ліжку
Осінь  моя  руда…
Вранці  цукерок  трішки
Й  теплого  чаю  дам.

Осінь  всміхнеться  мило,
Дякуючи  за  чай,
Й,  сонячна  вся,  прихилить  
Голову  до  плеча…
                   1  вересня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


Леся Геник

Новому

І  сповідає  велич  нео-слово...
Надія  никне  марно  -  не  граніт!
Сходи́нка  надто  високо.  І  знову
У  іншій  лямці  зачає́но  світ.

Та  зась  туди!  Несвяченим  -  чи  можна
Непевну  тінь  схиляти  на  поріг?
Лупасе  в  груди    істина  тривожна  -
Сліди,  що  зо  несходжених  доріг...

Хоч  янгол  все  нашіптує  ледь-чутно:
У  різнобарв’ї  повниться  живе.
Та  на  душі  усе  ж  до  болю  скрутно,
Коли  до  сповіді  іде  нове...
(1.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361399
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


Томаров Сергей

Разошлись пути-дороги

Разошлись  пути-дороги,
Позабыты  имена,
Мимолетных  встреч  тревоги...
А  ведь  были  времена...

Мы  по  жизни  разбежались,
Не  за  три-девять  земель,
Мы  в  толпе  порастерялись,
Замела  следы  метель.

Даже  в  ясный  день  погожий,
Нам  друг-друга  не  сыскать,
Если  вдруг...  но  я  прохожий
И  мне,  нечего  сказать.

Разлетелись  словно  птицы,
Разбежались  кто  куда,
Прошлым  дням  не  возвратиться,
Все  исчезло  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361302
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


Томаров Сергей

Странник

Я  сотни  верст  прошел  по  бездорожью,
Ночами  укрываясь  светом  звезд,
Зимой  суровой  -  согреваясь  дрожью
И  умываясь  под  осенний  дождь.

Мне  степь  казалась  мягким  покрывалом,
Луна  была,  как  угли  в  очаге,
Снег  укрывал,  пуховым  одеялом...
Звук  музыки,  улавливал  в  пурге.

Весной,  когда  луга  уже  в  расцвете,
Я  тело  ароматом  наполнял
И  по  росе  холодной  на  рассвете,
По  бездорожью  все  шагал,  шагал.

Я  сотни  верст  прошел  и  не  напрасно.
Еще  сто  верст  пройду  в  пургу  и  зной,
Что  бы  еще  понять,  как  жить  прекрасно,
И  чтоб  умыться  ледяной  росой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361180
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


kulbabka

Невідмолене

Відзвениш  у  мені,  відісниш
Перламутрово-сонячним  квітнем.
Понад  димом  моїх  попелищ
Інша  зірка  для  тебе  розквітне.

Перетруться  полинні  жалі
І  душевна  розвіється  мука...
О,  як  важко  на  грішній  землі
Нам  дається  невтішна  розлука!..

І  непросто  в  мережці  життя
Поторочити  ниточку  болю...
О,  як  вперто  молю  забуття,
Та  неспокій  ніяк  не  відмОлю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Адель Станіславська

Вона

Вона  не  любить  стиглу  гучність  слів,
тони  лукаві  і  манірні  ролі.
Бадьорі  марші  верх  чужих  голів,
поклони  примхам  не  своєї  волі.

Вона  не  терпить  масності  думок
і  потічків  словесного  єлею.
Коли  гидливо  тиснуть  на  курок,
стріляючи  зі  зброї  привілею.

Байдужий  їй  солодкий  дифірамб,
порожній  флірт  і  роль  чужа  позірна...
Від  того  носить  незгладимий  штамп  -
Холодна,  наче  лід,  високомірна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361098
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Ярослав

Мімікрія

Твої  спогади,
наче  холодний  дощ,
Влітку  спускаються
Щоби  зробити  щасливими
любителів  осені.
А  восени,
Щоби  залишити  
Присмак  смутку
Для  любителів  літа.
Проте  ні  перші,
ні  другі,
не  знають
Як  тобі  взимку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361110
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Постаріла наша яблунька

Постаріла  наша  яблунька,
Як  погляну  –  серце  ятриться,
Сипляться  із  неї  яблучка:
Сил  не  стало  їх  тримать.
Постаріла,  не  розвесниться,
А  вона  ж  моя  ровесниця,
І  даремно  сонце  леститься  –
Молодість  не  наздогнать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360896
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Леся Геник

Кружляє осінь…

***
Вже  вкотре  за  вікном  кружляє  осінь...
І  безнадій  мереживний  обрус
Лягає  на  посріблене  волосся,
На  тінь  омрійну,  ли́стом  у  траву,

Де  павутинні  сни,  що  впали  з  неба  -
З-під  крилець  юних  янголів  дощу...
Востаннє  пригортаюся  до  тебе,
За  мить  безмовним  літом  відпущу

У  далеч  неосягненого  щастя,
Туди,  де  іншомовна  пастораль  -
Душі  твоєї  ла́данне  причастя,
Сльози́  моєї  -  зранена  печаль...    

І  на  долоні  сонцесяйним  пасмом
Ще,  ніби,  й  усміхається  життя,
Та  за  вікном  укотре  білим  вальсом
Кружляє  осінь  вицвілі  чуття...
(30.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360959
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Дід Миколай

Напуття

…  В  тебе  добра  Миколко  і  щира  душа,
Та  не  можна  печалі  у  серці  тримати.
У  стражданнях  душевних  також  є  межа,
Спробуй  вЕсну  дитинко  віршем  описати.

 Не  ховай  свої  болі  від  світу  цього,
Неначе  зі  мною  і  з  ним  поділися.
Не  встане  твій  братик  нема  вже  його,
У  вIрші  до  нього  словами  торкнися.

 І  відІйде  печаль,  заховається  біль,
Що  тримає  серденько  у  сумі  сповите.
Вкриє  горе  теплом  весняну  заметіль,
У  вишневих  пелюстках  ,як  сонце  розлиту.

 …  До  поета  весна  знов  прийшла  на  поріг,
Нагадать  напУття  ,  походила  ж  по  світу.
Ти  чому  зупинивсь,  далi  йти  занеміг,
Чи  забракло  пянкого  весняного  квiту.

 Я  згадаю  тi  дивні  i  щирi  слова,
Сивиною  iх  суть  оцiню,  припорошу.
А  допОки    в  цім  світі  Вона  ще  жива,
Iй  здоровячка  кращого  в  Бога  попрошу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360691
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012


Alisha

Неустойчивость

Неустойчивость.  Руки  в  стороны...
Удержаться  б,  уравновеситься  -
На  ладонях  две  дольки  Месяца:
В  правой  -  светлая,  в  левой  -  чёрная...

Очень  трудно  сосредоточиться.
Я  упрямая!  Только  надо  ли?
...  Дольки  лунные  в  небо  падали.
Взмах  руками.  Полёт.  Устойчивость...



====

Работа  Kopp  H.  Delaney

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358272
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Сергій Ожібко

Ревуть громи: мелодії…

Ревуть  громи:  мелодії
Чуднí  на  скрипці  чутно,
І  блискавиця  на  тромбоні
Тромбонить  смутно
Колискові.

Лоскоче  дощик-пустунець
Арфи  струни  ніжно-кволі,
А  у  полі  вітерець
Сивочолий  саксофонфом
Завиває  та  сміється.

А  ліс  стоїть  задуманий:
Втопився  у  грозі
Трояндовій,  трояндовій,
В  оркестрóвому  сузір’ї
Мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360759
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Леся Геник

Задума…

***
Оця  чорноброва  задума  тобі  так  пасує  сьогодні...
Її  доторкаю  очима,  що  наче  незриме  крило.
І  падає  промінь  листочком  осіннім  на  теплі  долоні,
Де  мальвами  пишними  літо  нечутно  якось  відцвіло.

Хмільною  мережкою  думи  на  долі  намолені  пальці...
Ти  щось  видивляєш  у  вікнах,  де  сонце  чаклує  між  віт,
Де  хмари  легким  павутинням  у  вітряних  па,  ніби  в  танці,
Лишають  у  небі  по  собі  ледь  видимий  вічності  слід.

І  ллється  прозоро  крізь  шибку  серпнева  елегія  світла.
Залюблене  щиро  у  тобі  тремтливої  мрії  шитво,
Коли  доторкаю  скраєчку,  у  крила  незримі  зодіта,
Задуми  твоєї,  що  зграбно  присіла  на  біле  чоло...
(29.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360772
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


kulbabka

Ах, ця осінь!

Ах,  ці  коси  каштаново-русі!
Ця  хода  величава  й  легка!
На  розшитому  сонцем  обрусі
Зупинилась  засмагла  рука.

Спалахнули  смарагдові  зорі
З-під  розкішних  корицевих  вій,
Перед  нею  принишкли  в  покорі
Ніжні  айстри  в  пожухлій  траві.

А  вона  кружеляла  між  сосен,
Розстилала  квітчасті  хустки
І,  заколені  жмутком  в  волоссі,
Лопотіли  шовкові  стрічки.

Вигиналась  під  звуки  тамтамів,
Дивні  руни  цвіли  на  плечі
І  листки,  мов  чудні  орігамі,
Оживали  на  темній  парчі.  

Заціловане  сонцем  волосся,
Лляло  пахощі  хвойні  терпкі...
Ах,  ця  діва-мольфарниця  осінь!
На  зап'ястку-браслети  тонкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Serg

У кохання немає винності…

У  кохання  немає  винності,
У  розлуки  -  відсутня  істина,
У  брехні  -  язики  нестримності,  
Лиш  у  правди  -  душа  безгрішної...

Розірвались  слова  гарматами
І  нещирістю  серце  вразили,
Заховались  думки  за  гратами
Та  й  розсипались  мілко  пазлами

А  у  небі,  мов  часу  стрілочки,
Журавель  розпластався  крилами,
Й  до  землі  нахилились  гілочки
Від  роси,  що  сльозами  милої

Сам  літає  над  краєм  пропасти
Та  й  шукає  собі  загибелі,
А  із  серця  не  може  випасти
Те  кохання,  що  словом  схибили

Бо  чутки,  як  каміння  брилами,
Роблять  рани  на  серці  значущі,
Ось  махнув  він  в  останнє  крилами
Та  й  стрілою  упав  в  урочище...


20.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345216
дата поступления 20.06.2012
дата закладки 29.08.2012


Мазур Наталя

Дозвольте лиш

Дозвольте    лиш    любити    Вас,
Прошу,    благаю    милостиво!
Кохання    розцвіло,    мов    диво,
Зумівши    вправно,    без    прикрас,
Вас    огорнути    в    сонця    блиск.
Життя    буяє    в    барвах    літа,
У    серця    келихи    налито
Любові.    А    було    колись
Там    повно    жалю,    болю,    сліз.
Хоч    відстань    чимала    між    нами,
Та    з    Вами    поряд    я    думками,
Коли    Ви    дивитесь    на    Віз
Малий.    В    чарівнім    сяйві    зір
Ваш    погляд    бачу,    Ваші    очі.
Я    б    розчинилась    в    них    охоче
Після    нещасть,    незгод,    зневір.
Чому    з'єднала    доля    нас,
Довівши    до    кінця,    до    краю?
Я  ні  про  що  Вас  не  благаю  -  
Дозвольте    лиш    любити    Вас!



26.07.2012р.        22:00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 29.08.2012


Мазур Наталя

Не зрозумів

Відповідь  на  коментар  IgorKo  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216

Навіщо  ти  чекав  слова  зізнання?
Перевіряв,  чи  зрілі  почуття?
А  я  несла  своє  сліпе  кохання
У  вир  подій,  до  тебе,  до  життя.

Несла  мов  відра,  сповнені  водою,
Боялася,  щоб  необачний  крок
Не  вів  до  каяття,  не  став  бідою,
Хоч  у  думках  летіла  до  зірок.

Про  тебе  мріяла.  У  мареннях  блукала,
Засвічувала  жовті  ліхтарі,
Коли  небес  шовкові  покривала
Тонкий  ховали  місяць  угорі.

А  ти  чекав...  Скажи  мені,  навіщо?
Слова,  як  хвилі,  що  несе  вода,
Розіб'ються.  Моє  кохання  вічно
Світитиме!
Не  зрозумів...
Шкод́а...

06.08.2012р.            22:50

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата поступления 08.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Не довіряйте дифірамбам щуки (байка)

В  ставу  одному,  так  вже  повелося.
Відкрию  невеликий  вам  секрет,
Переконати  Щуці    риб  вдалося,
Що  в  них  Карась  неперевершений  поет.

Сюди-туди  своїм  хвостом    вертіла…
Хоч    в    Карася  таланту    бо  катма.
Під  компліменти  взявся  він  до  діла.  
Відверта  ж  самокритика  –  німа.

Кудись  поділася  зрадлива  рима.
Перенапруга  плутала  слова.
Та  в  світ  летіли  опуси  незримо.
Не  кожна  це  сприймає  голова.

Хоч  не  одну  згвалтовано  сторінку,
Втішався    новоспечений    піїт.
А  Щуці,  при  нагоді,  за  підтримку
Пообіцяв  подарувать  весь  світ.

Не  довго  хитра  Щука  тим  раділа
І…  Карася  взяла  собі  та  й  з*Їла.
Отож  пізнає  хай  герой  науки  -
Не  довіряти  дифірамбам  щуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324930
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Як заспівали треті півні (байка)

Ой,  рано-вранці  на  зорі,
Як  заспівали  треті  півні,
Податись  в  парламентарі
Зібрались  кури  того  гідні.

Дарма,  що  курячі  мізки
І  обмаль  глузду  курка  має...
За  яйця  віднайти  зв"язки
Нічого  їй  не  заважає.

Робота  дружньо  закипіла,
Зійшлися    кури  "подебати".
Мерщій  вперед,  скоріш  до  діла.
Бо  ж  треба  лідера  обрати!

Тут  півень  настовбурчив  пір"я.
Проблема  -  як  знести  яйце
Й  не  втратить  куряче  довір"я.
Ой,  як  же  вимовить  слівце...

Біда!  Ще  треба    мову  знати.
Та  й  грамота  не  заважала  б...
Нелегкі  зернятка-мандати
Вручила  куряча  держава.

Голосували  одностайно.
Сюди-туди,  допоки  ранок.
Програму  видали  негайно
З  пустопорожніх  обіцянок.

До  кучі  всі  папери  склали.
В    додачу  грошей  добру  жменю.
"Обмили"  захід  дуже  вдалий.
Бо  знали  -  вибори  в  кишені...

Та  може  рано  ще  радіти,
Ми  ж  в  курнику  не  хочем  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325507
дата поступления 27.03.2012
дата закладки 29.08.2012


Патара Бачія

Нас без валіз чекають за межею…

Не  вічні  ми  усі  на  цій  землі
І,  кожен  з  нас  минеться  свого  часу,
Не  віднайшов  ніхто  ще  досі  спасу,
А  спроби  щодо  цього  чималі.

І  скільки  б  ти  під  себе  не  нагріб,
Тебе  чекає  Тітонька  з  косою,
Проб'є  година,  прийде  за  тобою,
Вінцем  такій  гостині  буде  гріб.

Захланні,  ласі  до  земних  скарбів,
З  порожніми  руками  йшли  зі  світу.
Там,  за  межею,  ждуть  від  тебе  звіту,
А  не  чинів,  маєтків  чи  гербів...

29.08.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360623
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Переминаються літа з ноги на ногу…

Переминаються  літа  з  ноги  на  ногу,
Нашіптують,  що  я  уже  не  та….
Посипле  осінь  листя  на  дорогу,
Стерню  залишать  скошені  жита.

Ой,  літечко,  бурштиновим  намистом
Заміниш  веселкові  кольори.
Не  поспішай,  шумлять  зеленим  листом
Ще  юності  розлогі  явори.

Не  поспішай…  Спинись  на  перехресті
Непройдених,  незнаних    ще  доріг.
Здолати  гідно  шлях  –  це  справа  честі.
Тож  не  зважай,  що  скроні  сріблить  сніг.

Роки  прожиті  –  дар  неоціненний,
Хоч  не  збирала  я  земних  скарбів,
Сторицею  віддам  добірні  зерна
Тому,  хто  оцінити  це  зумів.

.....................................

PS  (Патара  Бачія)  Багато  ласих  до  земних  скарбів,
 З  порожніми  руками  йшли  зі  світу.
 Там,  за  межею,  ждуть  від  тебе  звіту,
 А  не  чинів,  маєтків  чи  гербів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360620
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

На поріг іде пора весільна

Обважніли  яблуневі  віти,
Соком  наливаються  плоди.
Загорта  в  сувій  доробки  літо,
Гей,  скоріш  до  осені,  свати!

Одягнула  вельон  наречена.
Мрій  дівочих  береже  цноту.
Коню-вітре,  ноги  –  у  стремена!
Вдягне  осінь  збрую  золоту.

Склало  сонце  придане  у  скриню.
Зорями  розшиті  рушники.
Так  дбайливо  місячним  промінням
Верби-дружки  заплели  вінки...

На  поріг  іде  пора  весільна,
Богом  даний  благодатний  час
Сяйвом  із  небес  благоговійно,
Та  не  нам  з  тобою  …  Не  для  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359456
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 29.08.2012


НАДЕЖДА М.

Чомусь люблю осінню непогоду…

Чомусь  люблю  осінню  непогоду,
Коли  дощі  неначе  із  відра.
Ранкову  ще  легеньку  прохолоду,
Що  ніжно  обійме,  коли  хандра.

Люблю,  коли  осінній  різкий  вітер
Б"є  по  обличчю  краплями  дощу,
Які  на  листях  зависають,  ніби  бісер...
В  таку  погоду  всі  образи  відпущу..

Люблю,  коли  кружляє  листя  в  танці,
Купаються  в  калюжах  горобці,
Коли  ляга  туман  у  полі  вранці...
Я  так  люблю  принади  всі  оці.

Хай  вітер  розплітає  мої  коси,
І  чути  шурхіт  листя  вдалині,
Це  радість  теж  моїй  душі  приносить,
Я  так  люблю  осінні  такі  дні!!

Ще  я  люблю,  коли  цілуєш  руку,
Коли  сміються  очі  чарівні!
Та  не  люблю  прокляту  ту  розлуку,
Бо  холодно  без  тебе,  дні  сумні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360536
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Дощове намисто

Вода,  вода  з  небес  –  прозора  чиста.
Радію  й  кожну  крапельку  ловлю.
Згори  на  мене  падає  намисто,
Як  розсипи  гірського  кришталю.

Хмаринка  обтрусилась  і  помчалась
За  вітром  вслід,  а  чи  за  нею  він.
І  на  долоню  намистинки  впали
Я  ніби  чула  їхній  предзвін.

Це  диво  дивне    -  сонечко  жартує
Нанизує  кришталь  на  промінці
І  золотом  вже  райдугу  гаптує
Й  намисто  висихає  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360570
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Адель Станіславська

Як соняху до сонця…

У  досконалості
нема  межі…
До  неї  ген  далеко,
як  соняху  до  сонця…  
На  порі    
дрібне  насіння,
кинуте  у  спеку
у  лоно  ґрунту…  
Ясне  угорі  
високе  небо,
нидіє  тривога  -
сіяч  не  спить
чатує  на  момент
посіву  сходів…
Тільки,  воля  Бога  -
послати  дощ  
чи  випалити  вщент…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360479
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012


Віталій Назарук

Ступає осінь на город

Вже  косять  стигле  картоплиння,
Заждались    люди  нагород,
Дзвенить  жовтяве  хмелевиння,
Ступає  осінь  на  город.

Цвіте  вже  вдруге  полуниця,
Малини  кущ  убравсь  в  красу,
Петрушка  в  росах  бадьориться,
Сплелась  квасоля  у  косу.

А  бурячки  стоять  з  чубами
В  рядочок,  наче  вартові,
І  хризантеми  кольорами,
Створили  килимки  нові.

Звисають  грона  золотаві,
Гарбуз  виблискує  здаля,
І  огірки,  на  вигляд  ржаві,
Сховала  в  бур’янах  земля.

Стає  капуста  щодень  важча,
Старі  боби  відкрили  рот,
А  ця  пора  таки  найкраща...
Ступає  осінь  на  город.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360187
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Патара Бачія

Погостювала…

До  Петруся  Симоненка  приїхала  мама,
Тричі  аж  перехрестилась  біля  його  брами,
Бо  подібні  є  сьогодні  у  величних  храмах...
Може  на  її  Петруся  хтось  готує  замах?!!

Що  нещаснеє  дитятко  так  загородилось,
Воно  й  так  раніше  строку  колись  народилось!
Недоношеним  дражнили,  ну  а  він,  нівроку,
Українських  комуністів  лідер  стільки  років!!!

Водить  маму  господарством  старший  комуняка,
Мама  охає,  доносить  небесам  подяку.
Є  у  їйного  синочка  хата  й  біля  хати
І  в  домівці  є  що  їсти  і  де  переспати!!!

Обдивилась  мама  Петі  синову  господу:
-Ох,  багатий!  Це  ж  за  віщо  така  нагорода?..
Рада  я,  мій  любий  сину,  що  ти  не  бідуєш,
Що  молоду  жінку  маєш,  сауну  будуєш...

Але  вже  мені  спокійно  ні  спати,  ні  їсти,
Щоб  усе  це  не  забрали  кляті...  комуністи!!!

27.08.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360246
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Tshway

Листья мечты

Осенью  облетели  у  моей  мечты  листья
и  накрыли  будни  ковром.
И  лишь  один  ее  листочек,
поэтический,
все  трепетал
на  зимнем  ветру
не  прочтений...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата поступления 08.07.2012
дата закладки 27.08.2012


Ліоліна

Кохання таке м"якеньке

Люблю  я  вечір.  Небо  між  домами
Рожево-жовте  –  спілий  абрикос.
Вже  день  зовсім  вузьким,  тоненьким  стане.
Он  на  даху  –  хмаринок  рівний  стос.

Всі  справи  вдень  закінчені.  Чи  добре,
А  чи  погано  їх  зробили,  що  ж…
Вечеря  у  тарілці  захолоне,
Бо  ми  так  задивилися  на  дощ,

Що  раптом,  ніби  з  абрикоси  соком,
Линув  з  солодким  шумом,  заспівав.
І  так  тихенько  бризнув,  ненароком:  -
Співаймо  разом,  не  ловіте  гав!

Ми  й  не  ловили.  Не  ловили,  звісно.
А  ну  її,  вечерю.  Дощ  –  і  ми.
Вечеря  й  дощ  –  поняття  несумісні.
Любов  тихенько  зблиснула  крильми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Galina Udovychenko

Утро в Миргороде

Сверкают  переливами  фонтаны
В  прозрачной  дымке  нового  рассвета.
Вот  здесь,  в  тени  раскошного  каштана
Я  наслаждаюсь  прелестями  лета.

Вот    лучик    солнца  скачет  по  дорожке
Среди  пьянящих  роз  и  матиол.
Цветочек  синий  на  блестящей  ножке
Вдруг  встрепенулся  тихо…и  расцвёл.

И  закружили  бабочки  игриво,
Словно  невесты    в  белом  на  балу.
Под    звонкий  голос  птичьих  переливов
С  цветов  роняя  нежную  пыльцу.

И  облака  красивой  чередою
Плывут  степенно,словно  мысль  моя.
Здесь  благодать,  и  я  в  ладу  с  собою
Сижу  и  радуюсь  мгновенью  дня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359965
дата поступления 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012


Ліоліна

Запитай у річки

За  рікою  сонце  тихо  сіло,
Заховалося,  як  хліб  –  у  піч.
(Як  бабуся  моя  це  робила,
Хліб  пекти  –  була  звичайна  річ).

Золотаві  хвилі  так  спокійно,
Щось  шепочучи,  у  далину,
Як  роки,  тихесенько  попливли.
Пахне  з  берега  букетом  полину.

Ой  ти,  річка,  ти,  моя  подружка,
Я  до  тебе  йду,  як  до  сестри.
Прошепчи  мені,  сестра,  на  вушко,
Знаєш,  де  він?  Може,  знаєш  ти?  

А  вона:  -  Не  знаю  я,  не  знаю,
Стерла  хвилями  його  сліди.
Запитай  у  поля  чи  у  гаю.
Не  приходив  більше  він  сюди.

Не  згадаю,  мила,  не  згадаю.
Бо  у  мене  є  й  своя  журба.
Бачу  вже,  ген  –  ген  з-за  небокраю
Підступає  зимонька  –  зима.

А  думки  жалять,  як  скорпіони:  -
Розійшлися  як  два  береги?
Хоч  ріка  живе  років  мільйони,
Розказати  їй  не  до  снаги.

А  за  островом  гуркоче  місто,
За  мостом  –  Хрещатик,  Лавра  ще.
Щось  у  серці  спогадами  стисло,
І  сльоза  непрохана  пече.

Та  мабуть,  це  рибкою  злетіла
Мить  з  років  і  плюснула  в  лице.
А  у  небі  осінню  бриніла
Павутинка,  здута  вітерцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359696
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012


kulbabka

У мами моєї…

У  мами  моєї  в  городі  
замріяний  бог
приліг  відпочити  
в  пахучому  свіжому  сіні...
І  зблиски  летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між  маминих  буднів  земних,
між  турбот  і  тривог.

У  мами  моєї  в  саду  
заметіль  хризантем
тремтить,  розполікана
в  лагідно-сонячній  зливі!
І  очі  всміхаються  мамині,
добрі  й  щасливі,
і  в  серці  зоріє
такий  оксамитовий  щем!..

У  мами  моєї  так  солодко
пахне  в  печІ-
вогнем  зацілована
мліє  рум'яна  хлібина!..
І  я  у  кутку,
ясноока,  білява  дитина,
всміхаюся  ніжно
до  теплих  смачних  калачів.

У  мами  моєї  намолені
снять  образИ
і  вишита  хрестиком  доля
мого  родоводу
лягла  на  рушник,  наче  промені  
світлі  на  воду,
немов  на  долоню  Пречистої
перла  роси...

У  мами  моєї  таких
розмаїтих  казок,
таких  колискових  у  кУфері*  
в'язанка  пишна!..
І  біля  криниці  
зажурена  мамина  вишня
у  душу  мені
натрусила  серпневих  зірок...


*Куфер(діалектне)-скриня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012


Патара Бачія

Двояке відчуття.

До  незалежності  двояке  відчуття.
Ми  ніби  незалежні,  та  від  чого?..
Від  гідного  життя,  свободи  слова...
Це  як  добротне  та  тісне  взуття.

Ніхто  не  заважає  нам  змінити
Тісні,  аж  біля  серця  коле,  мешти
І,  навіть,  вже  готові  кілька...  Решта,
Уже,  здається,  звикла  так  от  жити.

Помалу  забувають  як  то  добре,
Коли  ногам  у  нових  мештах  вільно,
Тісні  міняти  якось  недоцільно,
Якщо  близенько  йти,  а  не  за  обрій.

Нам  поступитись  мовою  не  складно,
І  з  прапором  та  гімном  будуть  зміни...
Закладена  під  незалежність  міна,
А  ми,  мов  немовлята  безпорадні.

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359644
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


Леся Геник

Роки ідуть…

Роки  ідуть  -  а  ми,  багацькі  діти,
Наймитувати  про́кляті  у  світі,
Згинати  спини  у  терпкІй  покорі!
Летять  роки,  перепелята  голі...

Де  на  шляхах  розведена  пилюка
Під  образами  маловірні  руки.
А  взяти  і  засіяти  би  поле,
Та  ми  ж  не  плазні,  братці,  ми  -  соколи!

Тимчас  олжа,  сини  зрадливі,  свари.
Свої,  чужі  -  без  совісті,  без  кари.
Та  ще  -  довкруж  окрадені  сиро́ти.
В  поділку  від  сусіда  пісно,  квоти...

О,  люба  Нене,  на  душі  -  пекельня,
Хоч  днина  й  сонячна,  небуло-темна,
На  промені  замішується  сажа  
І  кровцю  п’є  ся  комариця  вража,

Що  виросла  в  твоїй  таки  святині.
Хіба  ще  втішать  неба  очі  сині
І  золото  надій  у  верховітті.
Роки  ж  ідуть  байстрятами  по  світі...
(24.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359531
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


терен юрій

Картопляний ренесанс.

Двадцть  років
             Соплі,  воплі,
В  Україні  ренесанс.
Лобом  в  стіну
           Що  сто  років,
Виклик  долі,
           Знову  шанс.
Церкви  золоті
           До  неба,
І  на  пузі
           Литий  хрест.
По  молитві
         Любі  друзі
Ділять  неньку,
       Чорт  воскрес,
У  Європі  ми  затичка,
       У  Росії  облгаз.
Знов  за  тисячу  мордують
       Люд  старий
Коло  зберкасс.
Верхня  шконка  -
     Грають  в  дурня
Хто  на  мову,  ті  на  газ.
Нижня,-    вилупивши  очі,
     Знову  служить    парастас.
Потім  хвацько
   До  городу;
     За  лопату,
       За  борону,
Та  копати  бараболю.                                                                                                              
Хай  прем’єру  не  болить.                                                                                                    
Не  біда  що    Рада  хвора.
Повний  льох  ото  свобода,  
А  все  інше  не  про  нас.
Рік  за  роком  розквітає
Картопляний  ренесанс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359559
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


kulbabka

Осіння тінь

Осіння  тінь.Осикова  зажура
Тріпоче  листом  ніжним  у  вікні.
Тремтить  на  вітрі  сонна  партитура,
В  повітря  ноти  скапують  дрібні.

Осіння  тінь  гойдається  на  вітах
Між  павутинок,  трепетно-крихких.
Рожева  айстра,  серпнем  обігріта,
В  долонях  сонця  ніжить  пелюстки.

Вже  зажеврів  червоний  гладіолус,
Хмільна  отава  стелиться  рядном,
Дзвінкого  літа  обважнілий  колос
На  жорна  часу  висипав  зерно.

Тонких  гілок  вибагливе  сплетіння
Мережить  сонцем  зведені  мости.
Яка  ж  вона  чудна-ця  тінь  осіння,
Така  вразлива  й  стримана,  як  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


терен юрій

И я про осень.

Обокраденное  лето
Улетало  за  рассветы.
Желтый  лист,  отдавшись  ветру,
Догонял    кусок  газеты.
Желтых  пальцев  силуэты,
Осень  -  Прима    сигарета.
Дым,  туман  и  запах  пепла
Веселят  глаза  аскета.
Депрессивные  сюжеты
Заряжают  в  пистолеты.
Выстрел  в  голову…Поэты!
И  промокшие  штиблеты.
Караоке  не  допето.
Тыквы?    Тыквы  не  кареты.
Под  ботвой,  картофель,  где  то,
Манит  пленников  бюджета.
Ночь  по  дню  клинком  вендетты.
Оголяются  букета  -
Неприглядные  секреты.
Тучи  в  качестве  десерта.
Ну,  зачем  ругали  лето!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359358
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Ліоліна

Фіолетові айстри для мами

Фіолетові  айстри  сьогодні  принесла
Своїй  мамі  старенькій,  як  осені  подих.
Та  ще  осені  ранньої,  ще  миле  серце
Не  було  у  зажурі,  що  осінь  приходить.

Обійняли  ці  квіти  її  руки  рідні.
Пелюстки  фіолетові  ніжні,  тендітні,
Бо  ще  сяяли  шати  зелені  і  срібні
Не  жаркого,  та  все  ж  таки  в  серпні  ще  літа.

Ці  усміхнені  айстри  –  як  давній  той  спогад
Про  життя,  що  пішло  вже  за  обрій,  за  межі,
Де  лишилися  дім,  чоловік,  його  погляд,
Що  тепер  разом  з  айстрами  з  саду  –  у  серці.

Та  зажурені  очі  засяяли  світлом,
Як  побачила  квіти,  що  любить,  як  небо.
Хай  радіє  матуся  любові  і  літу.
Їй  тепло  моє  й  квіти  так  треба,  так  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359299
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


golod00x

Ремешками из паракорда…

s  o  v  е


Ремешками  из  паракорда
Стиснут  август  –  заморский  гость.
Не  с  моею  бы  пьяной  мордой
Лезть  на  сцену.  Но  я  непрост.
Я  –  лишь  зеркало  ваше,  братья
И  сестрёнки.  Что  есть,  то  есть.
Пусть  свистят,  что,  мол,  крив…  И  мать  их!
Я  ведь  лучше  куда,  чем  лесть.
Я  покуда  ещё  в  ударе.
Я  –  не  бюстик.  И  на  хрен  медь!
Званы  гости…  Let`s  go,  татаре!
Всех  обнять  бы  и  обогреть…
А  до  осени  –  только  малость.
А  до  старости  –  не  дожить.
Нефиговый  нам  выпал  август.
Так  крепка  Ариадны  нить.
22.08.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359263
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Леся Геник

Зрікаюся…

Зрікаюся  осінніх  пустослів,
Згорілих  у  зневірі  падолистів...
Лише  б  мене  Ти,  Господи,  зустрів,
У  цьому  зачарованому  місті!

У  скверах  цих,  де  топчеться  пітьма,
Щоб  Ти  подав  мені  зненацька  руку,
Допоки  ще  на  за́стінках  зима
Невидимо  малює  білу  муку...

Лише  б  душа  почула  тихий  глас  -
Любові  неземної  срібнокрилля.
І  звідкись  раптом  винісся  пегас,
Коли,  по  вінця  зранена  безсиллям,

Брестиму  наодинці  в  ехо  днів  -
Золу  чужого  сонячного  неба...
Зрікаюся  осінніх  пустослів
І  йду  у  даль  з  надією  на  Тебе...
(22.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Патара Бачія

Маєш тобі ранок…

Заглядає  ранок  до  твоїх  вікон
І  цілує  заспані  очиці:
“Прокидайся,  люба!  Відпускай  вже  сон  —
Уночі  він  вернеться  й  досниться.
Ти  ще  ніжишся  в  тремких  обіймах  сну,
Ще  в  його  полоні  умліваєш,
Я  ж  на  тебе  сонечка  плесну.
Прокидайся!  День  новий  чекає”.

 Мирослав  Артимович      РАНОК.  ДЕНЬ.  ВЕЧІР.  НІЧ
http://maysterni.com/publication.php?id=81313

Знову  мені  спати  не  даси:
-Прокидайся,  сон  тобі  досниться,
Зиркни  неймовірної  краси!!!
Ну  не  спи,  кохана  моя  киця!!!

Позавчора  теж  таке  казав,
Встала  з  ліжка,  мов  та  дурнувата.
Зрання  так  багато  хатніх  справ  -
Дай  сніданок,  прибери  у  хаті...

А  у  мене  був  чудовий  сон  -
Вибирала  у  салоні  шубу...
Ні,  збудив  мене,  ніби  на  скон!!!
Не  прощу  цього  тобі  я,  любий!!!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359244
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


НАДЕЖДА М.

Мы прощаем, веря в перемены…

Часто  мы  страдаем  от  измены,
Плачем  от  предательства  и  лжи,
И  прощаем,  веря  в  перемены,
Но  в  итоге  только  миражи.

Закружится  голова  от  счастья,
Коль  услышим  пару  нежных  слов.
Но  порою  ложны  сладострастья:
Попадёшь,  как  рыбка  на  улов.

Берегитесь,  люди,  ложной  страсти,
Тех,  кто  без  зазрения  предаст:
Заготовит  ловкие  все  снасти,
И  картинку  яркую  создаст.

Каждый  в  жизни  может  оступиться.
И  поверит  сердце,  ведь  не  может  врать
Может  вмиг  в  обмане  раствориться:
Верное  не  может  предавать!

И  тогда  становимся  вдруг  жертвой,
Попадая  в  руки  наглеца.
Обманувшись  в  чувствах  самых  светлых,
Больше  не  поверишь  никогда.

Жизнь  сложна:  коварны  повороты.
Не  губите  хрупкие  сердца.
То  паденья,  то  возможно  взлёты.
Но  не  будьте  в  роли  .........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Віталій Назарук

Розуміння незалежності

Для  мене  незалежність  -  це  надія,
Де  мають  волю  мої  діти,  внуки,
Воно  для  мене,  як  і  свято  Злуки,
А  не  нав’язана  сусідами  стихія.

Той  незалежний,  де  закон  єдиний,
Від  президента  і  до  тракториста,
Коли  у  них  обох  є  совість  чиста
І  хто  закон  порушив,  той  є  винний.

Якщо  всю  нечисть  заберуть  за  грати,
Єдина  буде  у  державі  мова,
І  над  усім,  закону  буде  слово,
Тоді  нам  незалежність  святкувати.

Народе  мій,  ти  і  донині  раб,
Тебе  спивають,  щоби  ти  не  думав,
Самі  ж  бо  набивають  товсті  суми
І  хочуть,  щоб  в  державі  лад  ослаб.

Ще  прийде  час  засяє  незалежність,
Ще  порадію,  що  живу  в  державі,  
Де  честь  існує,  де  існує  право
І  більш  при  владі  вже  не  буде  нечисть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Юля Фінковська

Ні-на-кого- несхожість

/Всім  тим,  чиї  крила  колись  боліли  від  людей  і  світу.  Земним  янголам./

Затискаєш  між  пальців  втомлений  біль  принциповості,
Так  завжди,  коли  вкотре  шукаєш  в  собі  невагомості…
До  тремтіння  ковтаєш  від  світу  фальшивість,  ворожість
Від  усіх  загортаєш  шарфом  свою  ні-на-кого-  несхожість.
І  здається,що  соціофобність  триватиме  вічно,
Алкоголем  вдавитись,  це  було  б  принаймні  логічно.
Але  принципи  знову  скальпелем  ріжуть  по  скроні,
Залишаючи  віру  в  людей  на  брудному  пероні.
Дзеркала  так  і  просять,щоб  у  вічі  собі  розсміятись,
Це  напевне  той  випадок,  коли  мужністю  буде  –здатись  .
Стати  іншим,  вдягнути  думки  у  стандартні  пакети,
Задихатись  від  них,  забувати  хто,звідки  і  де  ти…
Істерично  зашторити  мрії  павутинням  фіранок,
Розірвати  себе  в  пазурях  чужих  тверджень  і  рамок.
До  кривавих  дірок  витирати  особисті  прикмети,
Загорнути  любов  і  терпіння  у  вчорашні  газети.
Розгубити  свій  поранений  світ  по  шматках,  по  частинах
Отруїти  брехнею  всю  кров  в  магістральних  судинах.
Ні,  не  можна  собі  дозволити  стати    покірним  бранцем!
Хто  ж  сказав  що  так  просто  лишатися  щирим  вигнанцем?!
Надто  важко  приймати  всіх  тих,  хто  тебе  ламає  ,
Під  крилом  заболіло…  І  небо  в  тобі  догорає…
Ця  клонована  маса  ненавидить    справжність  прощати,
Це  нестерпно,  я  знаю.  Тільки  не  смій  себе  у  собі  вбивати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359039
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Ліоліна

Вивчу мову гагаузьку

Я  –  не  трибун,  не  критик,  не  політик,
Не  Цицерон  –  ще  «перли»  з  моїх  вуст
Не  здумали  у  простір  полетіти,
І  не  акула  я  пера,  як  Прус.

Та  я  кричу  –  і  сором  не  здолає
Мене,  слабку,  бо  слабкість  вже  пройшла:  -
В  моїй  країні,  в  ріднім  милім  краї
Настала  дивна  (чи  дурна?)  пора.

Піду  я  вивчу  мову  гагаузьку.
(Мо”,  документ  мені  на  ній  пришлють?)
До  стелі  –  словників,  і  труд  –  не  людський
Всі  мови  світу  вивчити.  Та  ж  лють

Охоплює,  що  мова  ця  -  «теляча»,
Затерта,  ніби  це  –  жупан,  до  дір.
Я  з  нею  народилася!  І  плачу,
Так  плачу,  що  порушився  мій  зір.

Піду  до  лікаря,  хай  окуляри
Пропише,  щоби  врешті  я  змогла
Читати  й  зрозуміти  (чи  ж  нездара?)
Те,  що  спада  з  «високого  пера».

Земля  -  велична,  горда,  неділима.
Не  треба  більш  бездарних  тих  ідей.
Бо  мова  має  бути  лиш  єдина,
Щоб  об”єднала  всіх  своїх  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359109
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Томаров Сергей

Заоконный мир

Смотрю  на  мир  я  сквозь  окно,
Все  кажется  вполне  уютно...
Снуют  под  окнами  авто
И  люди  бродят  безрассудно.

Пчела  с  цветка  летит  к  цветку,
В    потоке  ветра    птица  кружит,
Младенец  жадно  льнет  к  соску
И    кот  с  собакой  славно  дружит.

Весь  мир  идиллией    накрыт
И    вместо  шума    звук  оркестра...
Как    жаль,  но    этот    мир    закрыт...
Смотрю  в  окно...  Мне  нет,  в  нем  места.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358908
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012


Леся Геник

До осені…

Самотня  така,  наче  осінь  оця,  що  назустріч.
Така  ж  безпорадна  у  по́ру  дощів  за  вікном.
На  серці  -  мелодії  тихі,  вже  майже  беззвучні,
Незримо  до  ніг  опадають  забутим  листком...

Так  треба.  Я  знаю!  Я  знаю,  що  Божа  то  воля  -
Долати  в  собІ  жовтострунну  зажуру-печаль.
Та  плаче  гітара  отим  безкінечним  "фа-соль-ля",
Допоки  на  стрічу  до  осені  йду  десь  удаль...
(16.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358604
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Макієвська

Прощання з літом

Гойдає  вітер,  ще  зеленню  укриті  віти,
Ще  веселкою  переливають  у  парках  квіти,
Ще  лине  їх  аромат,  що  можна  захмеліти,
Ще  співають  пташки  і  шлють  нам  всім  свої  привіти...

Ще  бджоли  п'ють  нектари,  несуть  до  сот  недаром,
Щоб  потім  пригостити  нас  цілющими  медами,
У  холоди  для  нас  це  буде  чудовим  даром,
А,  ось  зараз  трудівниці  збирають  все  до  грама...

Та  вже  скоро  попрощаємось  із  жарким  літом,
Надовго.  Не  знаю  я,  чи  плакати,  чи  радіти...
З  метеликами  ,  що  у  веселку  розодіті,
З  травами,  по  яким  любили  босими  ходити...

Не  нап'юсь  ,  як  колись,  роси,  з  горнятка  світанку,
Не  нарву  я  більше  до  вінка,  волошок  з  маками,
Не  заколисають  нас  вітри  між  зір  до  ранку,
Не  поцілую  вуста,    полуничними  губами.

Не  люблю  проводи  і  як  клекочуть  лелеки,
Що  летять  у  чужі  світи,  від  нас,  ой,  як  далеко,
І  як  вітер  знімає  з  дерев  останні  свитки...
Й  заплаче  від  жалю  серденько,  бо  роздяг  до  нитки.

Все  йде  по  колу,  тисячоліттями,  роками,
Не  можна  зупинити  ні  сльозами,  ні  руками,
Що  визначено  Богом,  Святими  небесами,
Не  можемо  ми  враз    змінити...  Чуєте?  Земляни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358854
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Леся Геник

Наполошена зграйка пташина…

***
Наполошена  зграйка  пташина
Над  готелем  осінніх  надій...
Проминула  ся  ніч,  як  година
Чорнобрових  спокус  і  омрій.

Поки  темні  вокзали  ще  сонні,
Ти  один  перехожий  в  мені.
Каблучками  відлуння  бетонні,
Наче  біль  -  голосні-голосні!

На  плечі  теліпається  течка,
В  далину  йду  стежками  світань...
Там,  де  Сонце  Життя  над  містечком
Простягає  намолену  длань.

І  сполошена  зграйка  пташина,
Як  невтримана  вічністю  мить.
Ніч  минула...  Зайнялася  днина,
Розколисує  в  небі  блакить...
(17.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Ліоліна

Медитація

А  тут  –  ще  не  осінь,  ще  літо,  та  тиша.
Лиш  мушлі  пусті  річка  в  хвилях  колише.
І  прибрані  купи  на  березі  смІття,
А  зламане  дикими  сапієнс  віття

ВербИ,  що  у  дзеркало  річки  дивилась,
Вже  й  те  потихеньку  собі  відновилось.
В  густім  очереті  сидять  черепахи,
В  кущах  знов  з”явилися    злякані  птахи,

Куріпки  та  й  ящірки  швидкісні  теж.
На  озері  –  мирний  качиний  кортеж.
Колись  було  зелено,  вільно  і  тихо,
Та  берег  спіткало  невидане  лихо  –

Навала  людей,  шашликів  і  машин,
(Не  можу  згадати  без  сліз  цих  картин).
Зі  псами  і  без,  у  купальниках  й  без.
Та  літо  минуло,  і  той  безлад  щез.

Ось  мідії  «вушка»,  намазані  сріблом,
Чекають,  пусті,  чи  зими,  чи  мене,
Щоб  я  з  них  картину  зробила.  Потрібно
Згадати,  що  літо  завжди  промайне

Секундою  в  вічності,  наче  хмарина,
Ось  тільки  була  –  і  вже  хмарки  нема.
Ще  гріє  серпнева  задощена  днина,
Та  там,  за  кущем,  причаїлась  зима.

А  рибки  під  берегом,  як  цуценята,
Маленькі,  грайливі,  тулились  до  ніг.
Не  слухають  маму,  не  слухають  тата,
Лиш  ті  відвернулись  –  і  шасть  за  поріг!

Ще  й  музика  змовкла  в  кафе  біля  річки!
О  щастя,  о  тиша,  лиш  плюскотом  хвиль
І  шепотом  верб  розмовляє  одвічне
Зі  мною  це  щастя.  Чи  щастя,  чи  біль.

Я  тут  медитую  вже  двадцять  пять  років.
Беру  я  енергію  річки  і  хмар,
Що  мчать  недалеко,  за  тисячу  кроків,
І  схожі  на  звірів,  людей  і  примар.

Ось  вітер  повіяв,  і  смуток  із  серця
Втопився  в  прозорій  холодній  воді.
Вітаюся  з  річкою:  -  Люба,  не  сердься,
Тебе  забуваю.  Не  так,  як  тоді,  -

Із  ним  ми  сиділи  щовечора  разом
І  гладили  хвилі,  красиві  й  живі.
Та  то  було  іншим  життям,  іншим  часом.
Колись  це  було.  Зараз  ми  вже  чужі.

Я  знову  приходжу  сюди  споглядати
Природи  красу  та  ще  спокій  води.
Ось  поруч  щось  чайка  хотіла  сказати,
Мабуть,  те,  що  осінь  прийшла  і  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358562
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012


kulbabka

Проведи…

Проведи  мене  з  літечка  в  осінь
Під  шовковий  мінор  яворів...
Оксамитовий  лист  у  волоссі,
Мов  метелик  крихкий  догорів.

Струни  серпня  в  житах  відзвучали-
Ох,  якби  ж  то  вловити,  якби!..
Зачепилася  річка,  мов  шалик,
За  смарагдові  коси  верби.

Між  галузок  в  діброві  розквітли
Тонкострунні  нитки  павутинь...
Скільки  спогадів  теплих  і  світлих
Нам  залишить  серпневий  цей  день!

І  коли  спрагле  літо  розтане,
Зажевріють  багрянцем  сади,
Проведи  мене  в  сиві  тумани,
У  печаль  яворів  проведи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Томаров Сергей

Каждому свое

Небо  бисером  расшито,
В  центре,  золотой  кулон...
В  твой  бокал  вино  налито,
В  мой  -  протяжный,  дикий  стон.

По  глотку...  Ни  чуть  не  легче...
Небо  стало  раздражать...
Закурю  табак  покрепче...
От  себя  не  убежать.

Наслаждайся  ароматом,
Вкусом  старого  вина...
Я  ведь  был  твоим  фанатом...
Ты,  как  я  сейчас  -  одна.

Время  за  полночь  стремится,
Долго  "звездам"  не  сиять...
Может  мне  с  тобой  напиться
И  к  чертям  луну  послать?

Ты  всплакнешь,  а  я  завою,
Ты  от  грусти,  я  с  тоски,
Как  похожи  мы  с  тобою...
Пульса  молот  бьет  в  виски...

Мы  бокалом  поменялись,
Цвет  похож,  но  вкус  не  тот...
Ощущения  остались...
Кто  есть  кто,  что  в  ком  живет?

Боль  одна,  но  цвет  в  ней  разный,
Да  и  вкус  не  возбудил...
Здравствуй  мир  однообразный,
Мой  бокал  мне  больше  мил.

Небо  бисер  раскрошило,
Золотой  кулон  угас...
Что  нас  в  ночь  объединило?
Развело  что  утром  нас?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358681
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Леся Геник

КУЛЬБАБОНЬЦІ…

(Наталочці  Данилюк)
***
Кульбабонька  у  небі  розцвіла!
Сріблясте  неозоре  павутиння...
І  ловить  серце  спраглено  слова,
І  сонце  улягається  на  тиння

Тремтливих  душ,  що  у  долоньки  зір
Збирають  щиро  цвіту  намистини.
Налюбленим  акордом  на  папір
Чуття  жіночі  -  сяйво  тополине.

В  мереживі  осіннього  тепла,
Де  янголи  земного  безневиння,
Кульбабонька  небесна  розцвіла
Сріблястим  неозорим  павутинням...
(18.08.12)

******
Сьогодні  (18  серпня)  у  світлиці  обласної    
газети  «Галичина»  несподівано  було  тепло  
і  так    світло…  То  ж  розцвітали  сонячні  кульбабки  
чарівливого  дійства  і  пучками-промінчиками  
чистоджерельних  образів  лилася  неймовірна  
Поезія  у  серця  зачудованих  гостей...
Отож,  сьогодні  відбулася  презентація  першої  збірочки  
талановитої  прикарпатської  поетеси  Наталочки  Данилюк  
(oduvan4ik)  «Та  жінка,  що  навпроти  у  вікні…».  І  хоча  
лірична  героїня,  що  так  жіночно  постала  у  тому  
неохопному  вікні  майстерного  слова,  насправді  сумовита,  
та  в  презентаційному  залі    лилося  справжньо-небесне  
світло  і  простилалася  оаза  всепоглинаючого  душевного  
тепла.
Дай  Боже,  Наталочці  сили,    Натхнення  і  тільки  сонячного  
цвіту  у  долоньках  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358360
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Томаров Сергей

Укутан лес златою шалью

Укутан  лес  златою  шалью,
Усердно  осень  ткала  нить...
Края  усыпаны  печалью...
Ей  грусть  хотелось  сотворить.

Грустят  здесь  все  и  дуб,  и  ясень,
Грустят  береза  и  ольха...
О,  как  в  печали  клен  прекрасен,
О  лете  в  пне  скорбит  труха.

Свои  последние  работы
Сдает  хозяйке  паучок...
Напрасны  все  его  заботы;
Хотя  ему  и  невдомек.

Последним  вздохом  "бабье  лето"
Ветвей  коснется  золотых...
И  спрячется  на  долго  где-то
В  мечтах  небесно-голубых.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358261
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ПРИЛЕТІЛА ПТАШКА

Прилетіла  пташка,  крилами  тріпоче.
Скільки  в  неї  радості,  скільки  заохочень?!
Заглядала  в  шибку,  сіла  на  гіллі,
Втішила,  розрадила  жалібні  пісні.

Заспівала  з  пташкою,  вирвалось  з  грудей,
Хай  летить  мелодія  в  вересневий  день.
Із  осіннім  листячком  в  золоту  траву,
Там  де  оксамитові  крапельки    дощу.

Відцвіли  ромашки,  дрібно-білий  цвіт,
Гріє  промінь  сонечка,  тулиться  до  ніг.
Шелестить  мелодія  дивно:  шу-шу-шу,
Скільки  нерозгадано  в  цьому  рандеву.

Пташко-щебетушко,  чи  не  осінь  вже,
Айстрами  заквітчано,  а  в  душі  –  пече?
Словом-переспівом  полети  туди
Де  спішать  намріяні  весняні  думки.  

Хай  вона  розкаже  милому  слова,
Ой  лети,  надієнько,  до  його  вікна.
Принеси  вітаннячко,  донеси  любов,
І  співай  мелодію  знову,  знову,  знов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358325
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

БОГ ДЛЯ ВСІХ ЛЮБОВ ДАРУЄ

Я  так  втомилась  від  солодких  слів,
Від  звабних  поглядів,  цілунків  в  руки,
Обіцянок,  аматорства  і  почуттів...
Скажіть  у  відповідь:  Як  без  любові  бути!

Я  не  кохаю  вас,  не  в  тім  моя  вина,
Що  покохала  іншого  на  світі.
Простіть,  що  ставлю  вище  почуття,
Таке,  як  чисте  небо    в  квітні.

Може  наївності  амбітної  душі
Несуть  мене  у  далечінь  незрячу.
Але  чому,  скажіть  дав  Бог  мені
Таку  любов  палку  й  гарячу?

В  моїх  очах  немає  сліпоти,
Немає  в  них:  ні  хитрості,  не  вдачі.
Мені  говорить  серце,  що  не  ви,
Без  оправдань  глибоких  і  означень.

Мабуть  насмішки  будуть  з  сторони,
Відверто  скажете:  Цей  образ  не  існує!
В  смиренності  я  буду  вперто  йти,
Повірте:  Бог  для  всіх  любов  дарує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358286
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Это_я_Алечка

Просто хочется… (наброски)

Просто  хочется  рвать  и  рычать!
Расцарапать  когтистой  лапой
Всем  проблемам  ядрёную  тать,
А  не  тюкать  о  грунт  тихой  сапой…

В  мусор  выбросить  узелки,
Что  вязала  когда-то  на  память  
Прямо  с  лёгкой  (как  воздух)  руки
За  ворота  швырнуть  старый  лапоть…

***


Очень  хочется  простоты  и  легкости
Не  надуманной  и  манерной  –
Неподкупной  (в  своей  неброскости)
И  с  улыбкой  не  лицемерной  –
Мягкой,  ласковой  во  всю  душу,
Расширокой  от  сих  и  до  –
Обаять,  осязать  и  слушать
За  спасибо,  excuse,    pardon…….

И  таких  же  простых  упреков,
Чтоб  по  делу  наверняка  –
Неназойливые  уроки
От  святоши  для  простака:
Без  обид,  суеты,  нервозности
"Стопудовых"  специалистов,
Отдавать  и  внимать  возможности
Волей  доброю,  сердцем  чистым.

***


Или  дождь  прошел  по    улице,
Или  просто  крыши  потные…
За  сентябрьскими  смутами
Солнце  поданное  квотами.
И  мечты  и  планы  летние
Развернутся  с  ног  на  голову
Кулем,  полным  недомолвками
Ну  и  пусть!  И  это  –  здорово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358265
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Ліоліна

Куди журба пішла гуляти

Ось  день  пішов  собі  за  обрій,
Сховалися  дерева  в  морок.
А  сонце,  що  зайшло  за  гори,
Запалює  вогонь  на  морі.

І  запалали  раптом  хвилі
Вогнем  не  жарким,  та  яскравим.
А  хмари  до  вогню  поплИвли
Погріти  бік  –  і  лівий,  й  правий.

Та  тільки  я  туди  погрітись
Не  допливу,  не  стане  сили,
А  так  же  змерзла…  Дивоцвіти
Вечірнє  небо  рясно  вкрили.

Спокійне  море  стогне  з  жалю.
Та  не  жалій,  пісок  ще  теплий.
Я  дня  нового  почекаю.
Тепло  на  ранок  сонце  клепле.

Я  чула,  крила  є  у  мрії.
І  у  любові  є,  -  зростила.
Я  не  скажу,  чи  так.  Не  вірю.
Журба  ж  моя  зростила  крила.

Моя  журба  коли  буває
Сидить  в  гніздечку,  як  лелека,
Тихенько  крила  поскладає
І  не  тікає  десь  далеко.

Пісок  щось  шепотів  закляклий.
Слідів  не  видно,  тільки  крила
Зашерхотіли.  Прогулятись
Журба  без  мене  полетіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358032
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


НАДЕЖДА М.

Серце відчуває ранню осінь…

Серце  відчуває  ранню  осінь.
І  звучить  осіння  вже  струна.
Та  душа  змиритися  не  хоче:
І  тому  сумує...Мовчазна.

Душу  краять  вже  холодні  ранки,
Що  від  спеки  вицвіла  трава...
Нащо,  душе,  примхи,  забаганки?
Осінню  побачиш  ти  дива.

Осінь  -  неминуча  пора  року.
Дивовижний  фантастичний  світ!
Чуєш?  Непомітним  тихим  кроком
Нишком  пробирається  крізь  віт.

Аквареллю  зафарбує  листя,
Спраглу  землю  викупа  дощем.
А  калина  одягне  намисто.
І  дихне  ще  теплим  вітерцем.

Хай  волошки  відцвіли  у  полі,
І  розвіяв  вітер  маків  цвіт,
Але  осінь  чарівна  до  болю,
То  ж  запросим  до  своїх  воріт!!

Осінь  треба  просто  пережити,
І  прогнати  з  серця  хибний  щем.
Осінь  треба  просто  полюбити
Ту,  що  має  запах  хризантем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


Леся Геник

Сумую…

***
Сумую  за  Вами,  сумую...
У  шибку  постукує  дощ.
То,  певно,  вже  осінь  мантрує  -
З  далеких  вертається  прощ.

І  куриться  ладаном  обрій,
Туманно-змережена  даль...
Габою  пожовклих  історій
На  серці  застигла  печаль.

Канвою  -  тремке  вишивання,
Де  неба  захмарена  вись.
Мовчання,  нестерпне  мовчання!
Над  вічністю  день  похиливсь

І  дивиться  в  очі  їй  тужно  -
Пригадує  бу́ле,  своє...
Сумую  за  Вами,  мій  друже,
А  дощ  за  вікном  ллє  і  ллє...
(13.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Кропивницька

Світанок

Розкішний  світанок,  красиво  так  манить,
І  сонечко  встало  уже  з-за  гори,
Прокинулись  птахи  і  пісню  співають,
А  вранішні  роси  тремтять  на  траві,
І  тут  так  незграбно  їжак  визирає,
А  білка  несе  поживу  у  дім,
А  ліс  весь  тріпоче  сонячним  сяйвом,
Таким  мерехтливим,  таким  осяйним.  ́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356289
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Кропивницька

Нова чума

На  роздоріжжі  я  схилюся,
Опущю  вії  і  заплачу,
Згадаю  дні  і  зелен  сад,
Який  давно  вже  повен  фальші,
Немає  честі  й  доброти,
Немає  вірних  й  терпеливих,
А  тільки  нечисть  самоти,
Яка  вбиває  все,  причина,
Чому  немає  співчуття?
Не  відчувають  люди  болю,  
Мабуть  прийшла  нова  чума,
Яка  зруйнує  світ  і  море,
Згадайте  люди,  як  любить,
І  хто  ви  є  на  цьому  світі,
Не  втратьте  серце  й  доброти,
Вони  дорожчі  всього  в  світі.  
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356295
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Кропивницька

Русалонька

Колихнеться  травинка  у  гаю,
Так  чудово  співа  соловей,
Зорі  ночі  розкидані  ясно,
Хвилі  річеньки  вийшли  на  верх,
Там  русалонька  вийшла  із  хвилі,
Стала  коси  свої  розплітать,
Заспівала  вона  про  калину,
Про  безмежно  просторий  свій  край,
Стала  думати,  слезоньки  лити,
А  вона  ж  не  була  такою  тоді,
Це  злі  чари  її  зворожили,
За  кохання  її  відвели,
Вона  з  сумом  погляне  на  верби,
І  згадає  свої  вечори,
Та  не  буде  вона  вже  людина,
Бо  завяли  її  пелюстки,
Вона  мається  в  водах  зелених,
І  немає  спокою  й  жалю,
Тільки  ніч  виводить  на  берег,
Щоб  згадати  природу  свою,
Тільки  ніч  заспокоює  серце,
І  частинку  душі  та  плачу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356939
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Ліоліна

Шукати комети хвоста

Коли  тобі  трохи  за  двадцять.
Та  ще  не  долізло  до  ста,
Вже  знаєш,  що  марна  то  праця  –  
Шукати  комети  хвоста.
Вона  пролетіла  –  та  й  годі.
Красива  була  –  та  й  усе.
Згоріла,  хоч,  може,  в  городі
Хтось  з  неї  шматочка  знайде.
Колись  зі  свідомістю  разом
Піймати  удачу  за  хвіст
Хотілося.  Зась.  Іншим  часом.
І  знов  для  душі  –  строгий  піст.
Коли  та  свідомість  залежна
Від  правил,  законів,  ще  від…
Неспішно  вже  і  обережно
Шукаєш  одвічний  отвіт.
Коли  тобі  за  …дцять,  на  небі
Комети  хвоста  поза  тим
Шукаєш,  та  марно,  далебі,-
Хвоста  там  нема,  тільки  дим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Ліоліна

Вперше

О,  гарно  як!  Все  –  тільки  вперше.
Цілунки  матері,  пізнання  світу  -
Вперше.
Потічки  сліз,  що  виллються  в  ріку.
А  потім  вперше  хтось  набреше
(А  ти  ж  іще  не  знав,  правдиві  брешуть),
Не  знав,  що  час  загубиться  в  піску.

А  ще  трава  зелена  вперше
М”якенька  висохне,  та  так  раптово
Здерши
Всю  шкіру  з  ніг.  Суха  цупка  стерня
Зітре  надії  всі  на  «легше».
І  стомляться,  як  у  пустелі  вершник,
Всі  спогади  про  лагідність  буття.

Бувають  вперше  радість,  муки,
Життя  і  смерть,  і  зустрічі,  й  розлуки,
Рани.
А  потім  і  останнє  
Першим  стане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357225
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Упасти на коліна

Упасти  на  коліна,  приповзти
До  батьківського  дворища  востаннє
Заклякнути  в  спокуті  за  мовчання
І  оніміть  в  обіймах  самоти...

Нема  куди  вертатися,  нема  -  
Замість  гнізда  лиш  чорна  пустка  зяє
І  тільки  пам’ять  дух  перепиняє
І  оживляє  образи  сама:

Ось  батько  й  мати  садять  новий  сад
А  ми  малі,  схвильовані,  щасливі,
Слухняні,  правда  трохи  галасливі,
Все  ж  прислухалися  до  їх  порад.

А  ось  і  знову  гості  приїздять,  
Там  гомін,  сміх,  там  радість  без  упину.
Любив  мене  мій  дядько,  мов  пір’їну,
Руками  аж  до  неба  підкидать.

Що  може  бути  кращим  для  дітей  –  
І  я  пищала  зовсім  не  від  страху…
Минулося…  пройшла  вже  скільки  шляху  –
Нема  батьків…  і  двору…  і  гостей…
.................................................

Вчепитися  руками  в  спориші.
Клубок  у  горлі  –  ні,  не  проковтнути…
Забути  все  і  врешті  осягнути
Як  тіло  відривають  від  душі.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


kulbabka

Пасує осені…

Обіднє  сонце  міряє  калюжі-
Яскраві  зблиски  поглядом  ловлю.
О,  як  пасує  осені  байдужість-
Як  хризантемам  холод  кришталю,

Коли  затихне  віхола  січнева
Поміж  пелюсток  білих,  наче  сніг.
Тремтливим  листом  схлипують  дерева,
Мінорний  шурхіт  котиться  до  ніг.

Полоще  день  опущені  вітрила
У  тонкосрібних  косах  потічка,
Дрібне  пелюстя  осінь  обтрусила-
І  не  здригнулась  впевнена  рука.

Вже  в  прохолоду  озера-свічада
Багряним  листям  клен  зашурхотів.
О,  як  пасує  осені  ця  зрада-
Як  і  тобі  нещирість  почуттів!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата поступления 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Юля Фінковська

365-ий день особистого серпня

За  три  кроки  до  півночі  я  жила  десь  в  обіймах  серветок,
Гіпнотично  вбирала  небесну  блакить  від  безсонь.
Хаотично  писала…Це  ж  рятує  від  світу  поеток,
Коли  так  необхідний  притулок  надійних  долонь.

За  півпогляд  до  серпня  затулял  дзеркала  страхами,
Переміряла  кроками  місто,  щоб  далі,  з  квартири…
Молитовно  подушку  воложила  вкотре  щоками,
І  тремтіла  душею  від  цифри  «24»…

Справді  страшно  стає  всього  за  півкроку  до  неба,
Коли  порвані  кадри  тривожать  повітр`я    поснуле.
І  тоді  відчувати,  любити  і  дихати  треба,
Щоб  навчитись,  як  фотоальбом,  замикати  минуле…

Прокидатися  вранці  з  бажанням  вдихнути  світ,
Цілувати  в  чоло  безнадійно  закохані  ранки…
Залишати  квиток  на  бентежний  ,у  снах,  політ,
І  шукати  розв`язки  думок  не  на  дні  філіжанки.

Заплітати  у  коси  щоранку  квітів  шовки  і  блакить,
Вміти  жити  і  вірити,  мабуть,  -  найважливіше.
Цінувати  секунди,  зав`язані  тісно  в  мить,
Найріднішим  турботу  й  тепло  дарувати  частіше!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356545
дата поступления 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012


Ветра

Бесконечная тишина

Бесконечная  тишина,
растворенная  в  ожиданьи...
Даже  сумрачная  луна
отраженьем  своим  не  манит,
а  в  прогорклости  старых  слов
окунает  остатки  пепла.
Отчего  остается  боль,
если  кем-то  душа  раздета?

Отчего  на  песках  пути
пересыпана  фраз  остылость?
и  сгорают  черновики,
попадая  огню  в  немилость....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315988
дата поступления 22.02.2012
дата закладки 10.08.2012


Юля Фінковська

Будь собою (Холодне)

Холодні  вулиці.  Застуджені  вокзали
Уривки  аркушів  неписаних  поем…
Чиїсь  слова  міста  ущент  порвали,
Чиюсь  вину  укрили  під  плащем.

Хтось  босоніж  шукає  в  собі  віру,
І  прагне  обрій  запалити  сірником.
Доки  співець  не  кинув  свою  ліру,
Поки  поет  ще  дихає    рядком.

Холодні  дотики  закрижанілих  ліній,
Рубці  на  серці  не  лікує  час…
Подерту  совість  не  мережить  іній,
Вона  –живий,  святий  іконостас.

Холодні  вулиці.  Застуджені  вокзали
Уривки  аркушів  неписаних  поем…
Ти  будь  собою,  що  би  не  сказали!
Не  дай  себе  зарахувати  до  нікчем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356323
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


kulbabka

Серпневе

Пекучим  сонцем  яблука  налиті
З  гілок  злітають  в  пахощі  трави.
Смаглявий  серпень  задрімав  у  житі
Поміж  волошок,  маків  польових.

Грайливий  вітер  різкою  тонкою
Порозганяв  хмаринок  череду.
Повзе  стежина  змійкою  прудкою,
Між  трав  похилих  губиться  в  саду.

Зливає  небо  з  глека  на  дерева
Липку  й  солодку  сонця  карамель
І  хризантеми  віхола  рожева
Хурделить  літа  теплу  акварель.

Затихла  вітру  сивого  трембіта,
Обідня  тиша  тулиться  до  хмар...
З  останніх  днів  фісташкового  літа
Земля  спиває  яблучний  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


Юля Фінковська

Кисневі сни ( По ранах сіллю…)

Знаєте,  боляче,  коли  рани  мережать  сіллю,
Цукром,  напевне,  було  б  не  настільки  страшно.
Спогади,  ніби  проїджені  наскрізь  міллю,
Сліз  вже  немає,  лиш  очі  блищать  гуашно…

Знаєте,  важко,  гортати  альбоми  снів…
В  пошуку  тих,  що  колись  були  серцю  найближчі.
Хочеться  вкотре  торкнутись  душі  вогнів,
Вічність  згубилась  в  ілюзій  блідих  попелищі.

Знаєте,  страшно,  коли  відпускають  в  світ
Ті,  що  клялись  «завжди  поруч»,  «навіки  разом».
Ти  вже  без  крил  вирушаєш  в  сліпий  політ,
І  сонати  вчорашніх  слів  розбиваються  джазом.

Знаєте,  хочеться  так  дитинно  вірити  в  долю  і  сни,
Відчувати  тремтіння  на  пальцях,  в  очах  і  на  шкірі.
Весь  свій  страх  в  кулаках  ти  кидаєш  в  обійми  стіни!
Зараз  спи…Ми  зустрінемось  там  у  прямому  ефірі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355675
дата поступления 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012


Леся Геник

Забудеться

Забудуться  і  погляди,  й  слова...
Притихнуть  розтривожені  флояри
І  вітер,  що  до  зір  не  доліта,
Щоразу  зачіпаючись  за  хмари...

Зітруться  ті  відлуння  стоголось,  
Котрі  торкали  передзвоном  серце...
Не  Ви,  як  жаль,  та,  певно,  інший  хтось
Музи́кою  на  завтра  зодягне́ться

І  нотами  засіє  ці  поля,
Що  зачекались  радості  звучання,
Коли  за  Вами  в  чашу  забуття
Налиє  сонця  щирого  світання...  
(6.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355642
дата поступления 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Рідний

Ці троє

Вірити  неважко.  
Вірити    потрібно.
Дума  про  високе  підіймає  дух.
Серце  без  святого  меншає  і  дрі́бне,
І  локшина  липне  до  прив’ялих    вух.
Без  надії  важко.  
Добре    у  надії,
Сумнів  льодом  тане,  гріється  душа.
Зір  без  уповання  вужчає,  тьмяніє,
Щастя    застилає    гіркоти  лишай.
І    любові    -    бути!  
Як  же  без  любові,
Се  -  вода  цілюща,  рятівний  бальзам.
Нелюбов    -  кормиги    золоті  окови,
А  любов    -  свободи    хлібосольний  храм.
Змінюються  пори.
Люди    переходять,
А  ці  троє  завжди  поряд  з  ними  йдуть,
Як    добро́ти  Божі  ,    милості    Господні,
Повертають    світу  первозданну  суть.

30.07.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354033
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 06.08.2012


Леся Геник

За вікнами повзе кудлатий вечір…

***
За  вікнами  повзе  кудлатий  вечір...
Дражливі  тіні  никнуть  на  траві.
Пакує  день  у  скриню  наспіх  речі  -
Великі  клякси  світла...  і  малі.

Вже  й  місяць-сторож  мітлами  махає  -
Зганяє  зорі  на  Чумацький  шлях,
Де  карамелька  сонця  понад  краєм
СолОдко  тане  в  неба  на  губах...

На  поле  ночі  скочується  тиша.
Зомлілі  роси  дрехнуть  під  листком.
Фіранку  серця  лагідно  колише
Тремка  наяда  півпрозорим  сном...
(1.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354583
дата поступления 02.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Леся Геник

На переправі зболених сердець

***
На  переправі  зболених  сердець,
Коли  клекоче  і  вдаряє  в  груди  -
Веди  скоріш  надію  під  вінець,
Допоки  не  зурочилось  між  люди.

На  переломі  впертих  естафет,
Коли  вітрами  прагнення  нуртує,
Зрости  у  собі  істину:  Поет  -
Душа,  котра  молитвою  віршує!

І  не  збреши,  і  совісті  не  зрадь,
Не  стань  заручником  сліпої  лесті...
Де &n