ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Избранное

Ксенія Косач

Українки

Тендітні  квіти  лоно  України
Дарує  людству,  як  взірець  краси,
Чарівні,  милі  і  завжди  гостинні,
Мов  діаманти  чистої  роси.

Вони  -  окраса,  ніжність  і  дбайливість,
Всотавши  мудрість  рідної  землі,
В  собі  тамують  силу  і  чутливість,
Родзинок  в  них  запаси  -  чималі.

Зоря  ранкова  гарну  вдачу  дала,
Таких  хазяйок  десь  ще  пошукай,
У  кожній  -  світла  та  добра  чимало,
З  очей  –  іскринок  сяє  водограй.

О  українки,  як  вас  не  любити,
Як  зір  для  вас  із  неба  не  нести,
Щоб  ви  цвіли  окрасою  для  світу,
Як  символи  натхнення,  чистоти.

Волошки  й  маки,  айстри  і  жоржини,
Конвалії  у  весняній  красі,
Бабусі,  доні,  матері,  дружини,
Які  духмяні  і  прекрасні  всі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641732
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Наталя Данилюк

Буде весна

[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]

Ця  лютнева  зима  –  не  зима,  а  суцільна  проталина…
Сніг  по    клаптику  вовни  за  ніч  розтягнули  вітри
І  хрумкій  білизні  досхочу  порадіти  не  дали  нам…
Позіхаючи,  равликом  сонце  повзе  догори.  

Отже,  буде  весна  –  життєдайна,  п’янка,  неприборкана,
Пробіжиться  босоніж  під  кашель  рипучих  воріт!
І  на  місці  весняного  сліду  заграє  пацьорками
Білозуба  усмішка  землі  –  молодий  первоцвіт!

Враз  кожнісінька  жилка,  пульсуючи,  соком  наповниться…
І  коли,  поцілована  в  тім’я  світилом  рудим,
Ти  почнеш  зеленіти  життям,  як  біблійна  смоко́вниця,
Виноградар  твій  ревний  зрадіє,  бо  ж  будуть  плоди.

На  пошерхлі  долоні  заплачеш  ранковими  росами
І  промовиш:  “Я  знову  прийшла…  Тож  візьми  ці  дари”.
Так,  як  юна  весна,  цілуватимеш  п’ятами  босими
Пружно  випнуті  жили,  що  б’ють  з-під  земної  кори.

І,  схилившись  йому  на  плече  обважнілими  вітами,
Прошепочеш:  “Прости,  що  я  плоду  не  дала  торік…”.
І  весна  поміж  вами  бджолино-квітково  бринітиме,
І  дощем  благодатним  окропить  недовгий  твій  вік…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Наталя Данилюк

Напередодні

[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]

Так  незвично  із  вікон  біліє  припудрений  двір
І  вогнів  міріади  розтягнуті  на  кілометр…
Я  вмикаю  стару  добру  пісеньку  “Happy  New  Year”,
Дістаю  із  полички  улюблений  в’язаний  светр.

Легко  здмухую  з  іграшок  пудру,  сріблясто-крихку,  –
І  від  цього  довкола  стає  урочисто-різдвяно!..
І  димар  бородатий,  як  Ноель,  сидить  на  даху,
Смачно  пахкає  люлькою  й  дихає  смолами  пряно.

Кольорові  гірлянди  кладу  світляками  між  віт  –
Хай  собі  мерехтять  і  дарують  мозаїку  тіней.
І  рояться  думки,  як  метелики,  у  голові:
Відділяю  пусте  і  для  себе  лишаю  нетлінне.

Відділяю  зерно  від  полови,  свободу  від  пут,
Почуття  від  підступної  фальші,  прозорість  від  бруду!..
Вороги  мої  мудрі  і  друзі,  приходьте,  я  тут,
Хай  оселя  моя  переповниться  галасом  люду!

Хай  я  буду  багатою  друзями,  щастям,  теплом,
Хай  дарую  обійми  і  щедрі  слова-побажання!
Хай  Різдво  покладе  теплу  руку  мені  на  чоло
І  промовить:  “Світися  і  вір,  ця  зима  не  остання”.

І,  розплившись  в  коханих  усмі́шках,  у  сяйві  огнів,
Я  думками  полину  в  дитинства  роки  безтурботні,
І  подякую  долі  за  те,  що  судилось  мені
Доторкнутись  душею  до  Вічності…  Напередодні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 07.01.2016


Наталя Данилюк

Нерукотворне диво

[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]

А  небо  висить  угорі  простирадлом  зіжмаканим
І  пахне  так  свіжо  й  морозно,  мов  після  прання…
Гуашшю  мороз  розмальовує  вікна  заплакані
І  коле  повітря  в  обличчя,  як  гола  стерня.

Душа  розімліла,  немов  од  солодкого  вермуту,
На  килим  замерзлої  пудри  упала  навзнак…
І  місяць  забився  у  хмари,  як  жук  перевернутий:
Все  пробує  вибратись,  та  не  виходить  ніяк…

Таке  відчуття  прохолоди  і  тиші  блаженної
За  крок  до  великого  таїнства  –  свята  Різдва!..
І  світ  цей  довкола  –  не  плід  інженерії  генної,
А  мудрої  Матері  нерукотворні  дива:

І  сосни  патлаті,  й  дерева  крислаті,  мов  олені,
Що  роги  обплутали  білим  повісмом  зими,
І  сиві  кущі,  мов  у  простір  устромлені  корені,
І  гори,  що  вперлись  у  вітер  важкими  грудьми.

І  в  ніч,  як  засяє  на  обрії  зірка  Давидова,
Розсипавши  срібло  крихке  на  самотній  Вертеп,
Чиясь  доленосна  рука,  і  могутня,  й  невидима,
Посіє  зернину,  з  якої  Різдво  проросте.

Маленьке  Дитя  рученятами  ніжними  й  чистими,
Мов  кулю  скляну,  приголубить  планету  земну.
І  все  наболіле,  роз'ятрене  стихне  і  вистигне
У  теплих  обіймах  різдвяного  світлого  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 05.01.2016