ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Избранное

kulbabka

Відпалали сади смолоскипами…

Відпалали  сади  смолоскипами,
Відхурделив  легкий  листограй,
І  відлунює  тихими  схлипами
Обікрадений  осінню  гай.

До  зими  лиш  півзойку,  півподиху,
А  надворі  -  квітнева  теплінь!..
В  листяній  сухозлітці  на  сходинках
Забавляється  сонячна  тінь...

Розженеться  руденькою  кицею
І  -  шубовсть  у  шемріння  сухе!
Підсолоджені  ранки  корицею,
Хоч  повітря  незвично  терпке:

То  гірчить  ароматною  кавою,
То  димами  з  городів  повзе...
Мов  виделкою,  віттю  іржавою
Настромила  хмаринне  безе

Усамітнена  вільха  і  мружиться
Від  медових  цілунків  тепла!
Пересохла  порепана  вулиця
У  янтарних  тонах  попливла.

Припаду,  щоби  сонця  напитися,
Зачерпну,  ніби  пташка  крильми,
Може  трішки  на  серці  розвидниться
І  розвіється  попіл  зими.

Може,  снігом  густим  припорошені,
Чорнокрилі  примари  війни
Між  архівів  минулої  осені
Перетліють,  а  там  -  до  весни

Зовсім  близько,  півзойку,  півподиху
І  півкроку  лише  одного́!..
О,  як  мало  нам  треба  для  подиву,
А  шукаємо  бозна-чого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата поступления 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014


Тамара Васильєва

Перший сніг, як і перше кохання

Перший  сніг,  як  і  перше  кохання
Падав  легко  у  вальсі  надій.
Біле  танго  з’явилося    зрання,
Чистотою  шепнуло  -  радій
 
За  дерева  і  поле  у  шубі,
І  за  душу  у  квітах  снігів.
Зацвіли  у  мороз,  мої  любі!
Білий  вальс  нагадати    зумів…

Перший  сніг  –  моє  перше  кохання,
Ви  у  парі  кружляли  для  нас.
Найсвятіше  з  святих  так  старанно
Пам’ять  в  серце  внесла  прозапас.
 
Та  лежав  перший  сніг  зовсім  мало.
Обігрів  ніжно  землю  й  розстав.
Білі  квіти  цвіли  і  зів’яли.
Перший  сніг  мене  знов  цілував…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384151
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Томаров Сергей

По земле Мороз седой шагает

Снегирями  щеки  засияли,
Щиплет  нос  и  краешки  ушей...
От  мороза,  в  реках,  воды  стали-
Заковал  кузнец  их  без  цепей.

Снег  периной  поле  застилает,
Покрывало  белое  кладет...
Все  вокруг,  как  будто,  замирает,
Даже  птица  песню  не  поет.

Холодно  и  солнце  не  ласкает,
Лишь  лучами  изредка  блестит...
По  земле  Мороз  седой  шагает,
Под  ногами  лед  и  снег  хрустит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383821
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012


insha

майже біографія

ти  знаєш  я  звикла  до  болі  і  страху
звикаю  до  суду  і  злості
у  мене  як  в  звіра  підгострені  ікла
і  почуття  також  гострі
ти  вмієш  читати  по  шкірі  рукою
неначе  сліпець  провівши
ти  знаєш  що  в  мене  біда  з  головою
і  затуманені  вірші
кажуть  краса  то  велика  сила
вона  убиває  влучно
та  я  маю  тільки  підрізані  крила
і  навіть  літати  не  зручно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381142
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 11.12.2012


Віталій Назарук

ЗИМОВА КАЗКА

Засоромлене  сонце  з’явилось  на  сході,
Заскрипіли  пісенно  під  ногами  сніги,
Снігурі  під  вікном  при  морозній  погоді,
А  дими  з  коминів  на  городи  лягли.

Дрібний  сніг  пролітає  і  сіяє  рубіном,
У  легенькому  танці  виконує  па
І  збирається  сніг  в  кучугури  під  тином,
Його  вітер  туди  із  хмарин  досипа.

А  хмарки,  ніби  срібні,  летять  лебедино,
Виписують  в  небі  легкі  віражі
І  сніжок  досипає  пухнасту  перину,
Творить  казку  зимову,  що  близька  до  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384049
дата поступления 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Томаров Сергей

Лунный блюз

Концертным  залом  небо  распахнулось,
Убрали  занавес  из  туч  за  горизонт,
Луна  гостям  всем  мило  улыбнулась...
Не  помешал  бы  атмосферный  фронт.

Взгляд  зрителей  прикован  пышной  сценой,
Изящно  звезды  тронули  альты...
Оваций  всплеск:  Эвтерпе  с  Мельмопеной...
Все  замерли...  от  звука  чистоты.

И  полилась  мелодия  над  залом,
Дышать  боялись  даже  соловьи...
И  ночи  показалось  очень  мало,
Блюз  лунный  нежно  лился  до  зари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383914
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора Олександра ПЕЧОРИ :: ЛЕБЕДИНИЙ МАНУСКРИПТ

Лебеді    летіли    до    тепла
 у    прозорій    прохолодній    гладі.
 Голубінь    між    крилами    текла,
 вітерець    ласкаво    пір’я    гладив.

   Приспів:

       Коли    в    небі    пісня    –
       як    же    не    радіти,
       як    же    не    хотіти    полетіти    в    даль?
       Лебеді    провісні
       крилонька    гойдали,
       наче    підіймали    на    душі    вуаль.


 Наді    мною    низько    линув    клин,
 розправляли    пружно    крила-руки,
 мов    розкриту    книгу-життєплин,
 лебеді    любові    і    розлуки.

                           Приспів.

 В    нелегкому    леті    шурхіт-скрип
 лоскотав,    зігрів    і    стиснув    душу.
 Лебединий    дивний    манускрипт
 спраглим    серцем    розгадати    мушу.

                           Приспів.

 Тільки    б    не    зазнали    холодів,
 не    зреклись    жаданого    маршруту.
 Ген    по    небу    розчерки    надій    –
 в    голубіні    ніжній    тане    кутик.

     Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383942
дата поступления 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Леся Геник

Чи вистане снігів у цій зимі…

***
Чи  вистане  снігів  у  цій  зимі
Аби  забути  чорнозему  хугу?
Повзе  щербатий  місяць  ув  імлі,
Минаючи  зорі  бездонну  тугу.

Минаючи  душі  сумної  клич,
Немовби  то  -  не  голос,  а  відлуння.
Байдужий  неусміхнений  панич
З  одчаєно-зоржавленим  гарпунням...

А  море  неба  звично-темних  барв,
Коли  до  ночі  і  коли  несніжно.
Чому  ж  отак:  не  зміг,  не  вполював,
Не  залюбив  у  себе  щиро,  ніжно

Русалоньку  весняної  саги?
(Вона  ж  плекала  мрії  неозорі!)
Накрило  пледом  білим  береги,
Притишило  відчужене  -  "...ам  sorry"...
   
Сопе  зима  у  вітті,  сніговій
Перинами  закутує  довкілля.
Щербатий  місяць  повзає  в  імлі
Чи  то  з  жа́лю,  чи  просто  так  -  з  похмілля...
(9.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383653
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Любов Ігнатова

Травневий ранок

Піниться  дійниця  молоком,
У  печі  дрімають  паляниці;
День  травневий  розцвіта  бузком  
І  ховає  зорі  у  криниці.  
І  плете  маленький  павучок
З  сонячної  нитки  павутинку,
І  цвіркун  відклав  убік  смичок,-
П'є  із  квітки  росяну  перлинку.
Мружить  очі  пустотливий  кіт-
Нетерпляче  вигляда  сніданок.  
І  цілує  яблуневий  цвіт
Солов'їно-  зозулиний  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383626
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


olesyav

Після хурделиці

(душевно-природня  замальовка)

Замережаний  інеєм  ранок
У  холодних  обіймах  зими.
За  збілілим  крайнебом  багряно
Догорають  нездійснені  сни.

Відгуляла  своєї  хурделиця.
Обважніли  німотно  сніги.
Горобини  нанизана    вервиця.
Їй  ще  віра  у  світ  до  снаги.

В  недоторканім  спокої  моляться
До  небесної  тиші  сади.
Стрепенися,  душе  моя,  горлице,
І  молитвою  в  сад  мій  прийди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383627
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Marisong

Вакцина

Раз  мій  кум  кусав  горіхи  -
Докусався  не  до  втіхи:
Зуб  один  переломився,
В  другий  зуб  горіх  забився.

Щоб  отой  горіх    забрати,
Мусив  пломбу  "роздовбати".
Кров  текла,  як  із  пацяти,
Кум  почав,  як  звір,  горлати.

Згодом  трапилась  халепа  -
Біль  віддав  на  всю  щелепу.
Вже  терпіти  він  не  в  змозі  -  
Як  горохи,  ллються  сльози.

Що  робити  кум  не  знає,
Зуб  його  не  відпускає.
За  це  жінка  вз́ялась  строго  -  
Та  й  послала  до  зубного.

Кум  докт́орів  так  боявся,
Але  з  силами  зібрався
І  пішов  він  до  дантиста,
Взяв  з  собою  гривень  триста.

Як  зайшов  до  кабінету,
Там  побачив  інструменти.
Тут  підходить  стоматолог:
"Зараз  я  вам  дам  укола".

Кум  стелепався  від  стр́аху,
Розвернувся  і  дав  маху.
І  забіг  в  шин́ок  навпроти,
Щоб  свій  страх  перебороти.

Три  по  сто  кум  випив  сміло  -
В  роті  вмить  переболіло.
Бач,  знайшов  мій  кум  вакцину!
Ну,  її!  Ту  медицину!
               
                                                                                         //6.12.12//

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383625
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Валя Савелюк

ОДА ВОДІ

вода  
прийшла  у  двір  до  мене  –
з  такої  глибини:
де  а́рхігли́ни  –  
віки  й  віки!
архіпіски́…
у  підсвідомості  
антропоге́ну
геологічні  досі  бачить  сни…

з  таких  глибин  –  і  в  хаті
вода  свята!
як  символ  Благодаті:
Життя  і  Чистота…

не  обминула  ти
двора  мого,  
моєї  хати,
Жива  Вода  –
ніби  Пречиста  
Божа  Мати…
правічно  молода


…тепер  же  я  –  володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського  струмка…
у  пору  голоцену
з  нього  пила
прадавня  шаблезуба  кіш-ка  –
проворна  і  витка,
картато-мідно-золота
(чия  проекція
сягнула  в  наші  дні:
її
пластичні  лінії
я  вгадую  у  плавній  течії
дороги  лісової
і  в  масті  мого  –
мідно-золотого
домашньо-незалежного  кота…)

…тепер,
діждавшись  темноти
до  мене  в  двір
заходять  натовпом  попити
із
ДО-палеолі́ту,
ще  не  польовані
людськими  зграями  –
могутні  мамон-ти…

проз  
плетиво  сучасних  верховіть,
вони  
поглянуть  похапцем  на  зорі…
і  скотиться,  
впаде  в  струмок
чия  важка  сльоза!
тому  вода  моя  –
ровесниця  алма-за  –
така  
незатуманено-прозора,
як  погляд  
із  глибин  тисячоліть…


протягом  голоцену
льодовики  тали
і  знов  наступали:
інші  струмки  оживали,
і  
умовкали…

у  глибині
підтало-
зальодованих  днів
струмок  мій
стиха  бринів
і,  врешті,
із  плейстоцену
в  антропоген
прибринів…

…пахне  вода  моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні  талим…

диво!
поселилося  в  хаті  зі  мною:
пахне  одежа,  
постеля,
я…
кава  ранкова  моя  –
весною!
першими  числами  березня…

після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383185
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Валя Савелюк

ОРЕОЛИ-НІМБИ

(oduvan4ikу)

кульбабкові
серпаночки  крізні́  –
над  травами
буйно-зеленими
у  травні…

легкі́,  
леткі́,
повітряно-пухнасті  ку́льки…
наче  зірки,
вибагливо  розшиті,  
розсипані  недбалою  рукою
на  темно-синьому,
з  відливом,
оксамиті  –
нічного  неба  тлі…

кульбабки  білі…
як  перший  сніг
в  густо-смарагдовій  озимині́  –
в  моїм  
доглянутім
озимім  житі…

…покинувши,
з  благословення  Бога,
свої
намо́лені  чертоги
(ненадо́вго),
небесні  па́житі
і  справи  –
спускаються  до  нас
на  променях
щотравня  –
апостоли,  пророки  і  святі,
в  духовній  чистоті  
і  славі:
погубляться,
як  діти,  у  пахучих  травах,
наївно-нелукавих…

…кохані  божі  діти  –
на  мить  їдну
відлучаться  
од  молитов  за  нас,
на  Землю  спустяться  –
спочити
і  розбредуться,
заблукавшись  ніби,
порозкида́ють
безтурботно  по  траві
ознаки  святості  -
кульбабкові
прозоро-невагомі
ореоли-німби…

07.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383439
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Ліоліна

Недопите вино

Недопите  вино.
Недомовлене  слово.
А  надворі  мело
Завірюхою  знову.
І  колюча  крупа
З  неба  падала  мляво,
Ніби  гострі  слова,
Що  сплелись,  метушляві.
Щоби  без  нарікань,
Без  жалю,  недомовок,
Щоб  забути  ім”я,
Жах  увіткнутих  голок,
Що  вп”ялися  у  біль,
У  судоми  розпуки,
Де  забулися  в  пил
Теплі  люблячі  руки.
Недозріле  чуття.
Почуття  недостигле.
Радість  їх  забуття.
Зникло.  Змерзлося.  Збігло.
Недопита  любов.
Через  вінця  –  спокути.
Снігом  вщент  замело.
Стерти.  Вбити.  Забути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Макієвська

Ось і зима, срібними долонями обійняла…

Ось  і  зима,  срібними  долонями  обійняла,
До  серця  свого  притулила,  аж  мурашки  по  шкірі,
Дихнула  завірюхою,  гори    пуху    намела,
Забіліла  вся  земля  від  пір'я  в  сніговому  вирі.

Морозним  цілунком  обпекла,  вуста  й  оніміли,
Сльоза  по  щоці  потекла  чи  та  сніжинка  -пір'їна?
Хто  зна,  хто  зна...  А  щоки,  все  ж  таки  порожевіли,
Від  зимового  вогню.  Ох,  закрутила  хуртовина.

Калину  в  білому  хутрі  вже  шматують  снігурі,
Червоніють  ягоди  її    й  на  пухкому  килимі,
Горять  кульки  вогняні  на  гіллі  і  на  стовбурі,
Смакують  їх  червоногруді  птахи,  мов  одержимі.

А  ми,  радіємо  зимі,  заметілі  сніговій,
Ягодам  у  клярі,  сніжинкам,  що  від  подиху  танунь,
Новому  дню,  скрипу  сніжку,  лоскотанню  зір  між  вій,
Красі  зимі,  ось  такій,  я  віддаю  свою  пошану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383504
дата поступления 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012


Мирослав Вересюк

АЛЕ БОЛИТЬ МЕНЕ…

Любов,  що  досі  зігрівала  нас,  
Якось  із  часом  зовсім  захиріла.
Вогонь  кохання  спалахнув  і  згас,  
Підтримати  його  не  захотіла.

Я  теж  в  багаття  кидав  галузки,
Для  дров  не  було  сили  і  бажання.  
На  протилежні  береги  ріки  
Нас  винесла  ця  течія  кохання.

Зрадливі  сльози  на  очах  блищать,  
А  течія  стрімка,  не  подолати.  
Кигичуть  чайки,  болісно  кричать,  
Та  біль  від  втрати  їм  не  передати.

Як  лезо,  руки  ріже  очерет,
Стерня  колюча  ранить  босі  ноги.  
Але  болить  мене  насамперед  -  
Що  розійшлися  назавжди  дороги.

1.09.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383371
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Фотиния

Уборочная страда

Вернуться  из  командировки
Жена  должна...  Сознаться  честно?    
Иль  генеральною  уборкой  
Сокрыть  следы  прелюбодейства?

Канючить:  «Больше  так  не  буду…»?
И  жалобно  скулить  под  дверью?
Уж  лучше  вымою  посуду
И  тщательно  протру  фужеры!

Заброшу  в  стирку  полотенца,
И  вынесу  недельный  мусор,
Припрячу  стринги  «дамы  сердца»…
…Кручусь-верчусь,  как  Мистер  Мускул:

Пропылесосил  пол,  диваны,
Духи  проветрил,  стёр  помаду,
Убрал  зубную  щётку  в  ванной…  
Пропустишь  мелочь  –  и  «засада»!

Дверь  открываю,  весь  на  нервах,
«Любимая…»  –  гляжу  украдкой…

…Эх,  братцы!  Раскусила!...  (Сте*рва!)
…По  идеальному  порядку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383369
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Тамара Шкіндер

Не зрадь, не убий, почуй…

Не  зрадь,  не  убий,  почуй…
Слово  –  на  вістрі  ножа.
Вихід  шукає  фен-шуй.
Прихистку  просить  душа.

Відліком  згорнутий  день
Мітить  тривожний  нам  знак.
Світло  моїх  одкровень
Суті  не  змінить  ніяк

Кинутих  вроздрібок  фраз
Змісту  твойого  ессе…
Вишколений  парафраз…
Що  він  в  собі  несе?

Сяйво  свічі  мерехтить,
Сумом  наповнює  ніч.
Жаль,  що  сьогодні  не  ти
Ніжно  торкаєшся  пліч..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383318
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Патара Бачія

Ах, Ибица…

Ах,    махнуть    бы    за    границу,
Да    не    в    Польшу    -    на    Иб́ицу,
И    прогнать    одну    зарплату
За    15    минут    party.

 marisong  -  Ах,  махнуть  бы  за  границу
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383288



Люблю  мечтать  на  кухне  я,
Когда  готовлю  борщ  и  пицу,
Про  отдых  где-то  за  границей,
Париж  и  Рим  манит  меня.

В  шкафу  бикини  третий  год
Лежит  и  звёздного  ждёт  часа,
Иссяк  родник  семейной  кассы...
На  Ибице  иной  народ.

Там  у  кого-то  праздник  жизни  -
Коктейли,  дискотеки,  пляж...
Тут,  в  лучшем  случае,  грильяж,
А,  в  худшем...  сладкий  дым  отчизны.

Cпешила  замуж,  вот  теперь
Готовка,  стирка  и  уборка...
Сиди  у  жизни  на  задворках
И  в  свой  счастливый  случай  верь.

08.12.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383342
дата поступления 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012


Леся Геник

Першо-грудневі сніжинки

Перші  грудневі  сніжинки  вальсують
У  поруділій  траві,
Диво-мереживом  онде  чарують
На  лісовім  рукаві.

Туляться  щиро  до  сивої  скроні
Сонно  притихлих  садів.
Ніжні  пір’їнки  -  такі  безборонні  
На  кострубатім  рядні

Сірого  поля  -  останнього  сліду
Збіглих  по  осені  барв...
Над  куполами  пожухлого  світу
Панна-зима  з-поза  хмар

Струшує  легко  клапате  пелюстя
Вишніх    незримих  перин  -
Біло-пречисте  неторкане  устя
Першо-грудневих  сніжин...
(4.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383247
дата поступления 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012


пописуха

РІДНОМУ ВІКНУ

Окраєць  неба  в  павутині  саду
І  сонце  у  засніжених  тенетах
Якусь  магічну  мають  владу,
Немов  поезія  в  сонетах.

Це  все  для  серця  дасть  розраду  
В  твоїх  важких  падіннях  –  злетах
І  ти  забудеш  навіть  зраду,
Що  в  ніч  відходить  по  заметах.

Так  в  круговерті  зим  і  літ
Віконцем  дивиться  у  світ
Твоя  загублена  планета.

І  мов  закуто  у  граніт,
Твоєї  мрії  самоцвіт
Така  вже  доля  у  поета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382869
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Осіріс

Армагедон для дурнів

Дістали  безупинні  пересуди
Про  майя  календар,  гаплик  космічний!
Жують  слухняно  той  обман  цинічний
Задурені  Панами  вбогі  Люди.  

Живі  мерці,  що  плюнувши  у  Вічність
Чекають  стадом  дня  армагедону,
В  надії  вознестись  до  пантеону
З  підозрою  на  власну  канонічність.

А  їх  князя  (поки  тремтить  кріпацтво
Здійнявши  писки  в  небеса  хрещені)
Грабує  й  так  полатані  кишені,
Приймаючи  «бюджетне  святотатство».

За  ширмою  -  парад  планет,  Нібіри,
І  напади  драконівських  космітів,
Будують  замки  з  швидкістю  термітів
Пани,  бетоном  глупої  довіри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382984
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012


Lana P.

У букеті Полісся

́Заховаю  печалі  у  житі,
В  срібних  росах  жалі  утоплю...
Нам  з  тобою  ще  жити  і  жити,
Пізнавати  любов  у  краю...

У  краю...  урожайного  поля,
Де  колосяться  ниви  добром,
Усміхається  маками  доля,
Шле  ромашки,  волошки  нам  двом...

Лише  двом...у  букеті  Полісся...
І  у  пахощах  шумних  гаїв
Килими  простеляють  узлісся,
В  ніжнім  трепеті  спів  солов’їв...

Солов’їв...Солов’їнії  трелі...
І  гудуть  у  хаосі  джмелі...
Кольорові  пливуть  акварелі
І  малюють  життя  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382791
дата поступления 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012


Марамі

Зимовий наркотик

Лиш  на  дотик  відчутний  ти
І  не  білий,  ні  зовсім  не  білий
Вся  веселка  в  тобі  розчинилась
Чом  лишаєш  прозорі  сліди?

На  повіки  упадеш  зимою
Від  цілунків  соромляться  щічки
Ніби  гріє  невидима  пічка
Що  наповнює  душі  любов'ю

Непомітним  буваєш  часто
Але  так  більш  ніхто  не  вміє  
Малювати  дитячі  мрії
Їх  серцям  дарувати  щастя

Упаде  і  розтане  за  мить
Залишивши  холодний  дотик
Всезагальний  зимовий  наркотик
Нам  на  носики  й  шапки  летить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382755
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


NNNP

Журавлина

Вимиваються  барви,  неначе  вже  не  потрібні
Клавіатура  м’яка  і  має  днк  моїх  пальців
Грудень,  безсніжний-  одні  лише  тільки  ливні
І  у  грудях  тремтіння  від  того,  що  щось  має  статися.
Журавлина  гірка  і  спітніла,  зігріта  в  долонях
Жи  си  я,  чи  хтось  інший  у  дзеркалі  блідо-розмитий?
Журавлині  ж  із  запахом  моху    й  іржавості  колій  
У  долонях  червоним  бурштином  яскраво  кругліти.  
Доки  визирне  сонце,  й  торкне  чорний  морок  підвалин
Доки  очі  розплющаться  в  соннім  затьмаренні  ранків
Я  несу  тобі  барви.  Яскраві.  Безмежно  яскраві
Ніби  то  загустілі  й  лаковані  барви-бранки.
І  вже  грудень.  Вже  зимно.  Вже  сіро  і  ніби,  сонно
Ніби  небо  поблякло  і  ковдра  уже  не  гріє.
І  оця  журавлина  жива,  лише  трохи  трамбована,
На  твоїх  губах  гіркістю  зимності  зачервоніє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382756
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


kulbabka

Лебедино-сніжні заметілі

Цілий  день  сніжи́ло  за  вікном,
В  горностаях  біла  королева
В  домоткане  грубе  полотно
Загортала  приспані  дерева.

На    вікні    повісила    шифон,
Візерунки    дивні    вишивала
І  плелись  мережива,  мов  сон,
Під  снігами  танули  дзеркала

Недопитих    осінню    калюж.
Стиглі  грона  мерзли  на  калині
І  пелю́стя    випалених    руж  
Проглядало  в  білій  пелерині.

А  під  вечір  сонні  димарі
Розпустили  пасма  посивілі
І  вляглися  спати  у  дворі
Лебедино-сніжні  заметілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Бойчук Роман

НЕ ВИПАДКОВО… (есе)

«Випадковостей    нема,
В    світі    все    не    просто    так.
Може    то    є    долі    гра,
Чи    якийсь    конкретний    знак...»
         
               Не  випадково  я  цей  твір  почав  саме  із  поетичних  рядків.  Я  взагалі  не  вірю  у  випадковості  тому,  що  з  усім,  з  чим  нам  доводиться  зустрічатися  у  житті  –  не  просто  так.  Свою  першу  поезію,  якщо  можна  сьогодні  її  так  назвати,  я  написав  ще  у  своєму  ранньому  шкільному  віці:  десь  в  період  між  першим  і  другим  класом,  практично  тоді,  коли  і  навчився  писати.  На  жаль,  перший  в  моєму  житті  власний  вірш  не  зберігся.  Проте,  у  мене  гарна  пам’ять  і  я  точно  пам’ятаю,  що  мова  йшла  про  комах-мурах,  з  якими  я  порівнював  нас  -  людей,  чи  дітей  (бо  ж  тоді  я  був  зовсім  дитиною).  Адже  всі  ми  і  справді,  наче  ті  мурахи-трудівниці.  Та  щоб  не  відхилятися  від  теми  і  не  занурюватися  у  глибоку  філософію  про  те,  які  ми  –  люди,  я  все  ж  продовжу...
                   В  мене  немає  улюбленої  книжки  чи  автора,  котрі  б  конкретно  змінили  моє  життя.  Спитаєте:  «Чому  немає?»  Я  й  сам  колись  запитував  себе.  Відповідь  банальна  та  все  ж  однозначна:  тому,  що  кожна  з  прочитаних  мною  книжок,  так  чи  інакше,  вплинула  на  мене  сьогоднішнього.  Я  маю  на  увазі  те,  що  коли  я  беру  до  рук  будь-який  твір,  мій  мозок,  подібно  ситу,  просіює  крізь  себе  всю  почерпнуту  інформацію,  окремі  фрази  з  якої,  висіваючись,  накопичуються  в  моїй  голові,  і  наче  ті  зернинки  істин,  згодом  визрівають  та  проростають,  даючи  уже  свої  власні  плоди  –  вірші.  Саме  тому  виділяти  будь-якого  автора  чи  його  твір  я  не  можу.  Зрештою  це,  мабуть,  було  б  не  правильно  по  відношенню  до  інших.  Читаючи,  я,  мов  за  соломинки,  чіпляюся  за  фрази,  образи,  подекуди  копаю  глибше  у  міжряддях  творів  інших  авторів,  докопуючись  до  чогось  власного.  Саме  це  дало  мені  змогу  нині  приєднатися  до  числа  не  просто  любителів,  але  й    творців  Слова.  І  сьогодні  я  знетямлений  від  щастя  бути  одним  із  них:  дивитися,  як  вони  -  через  призму  поезії;  дихати,  як  вони  -  киснем,  сповненим  образами.  І  все  це,  скажу  я  вам,  -  не  випадково.  Адже  ми  починаємо  своє  світосприйняття  ще  з  утроби  матері,  не  перестаючи  його  пізнавати  до  кінця  життя.
             Із  впевненістю  можу  сказати,  що  завдяки  поезії  пізнаю  цей  світ  глибше,  оскільки  найпростіші  речі  бачу  значно  різносторонніше,  аніж  звичайна  пересічна  людина.  Образне  мислення,  що  постійно  розвивається  завдяки  читанню  та  глибокому  аналізу  творчості  інших  авторів,  не  тільки  збагачує  мій  внутрішній  світ,  але  й  дає  змогу  виливати  на  папір  вірші.  Можливо  вони  іноді  ще  не  досконалі  (як  між  нами  поетами  кажуть  -  «  не  причесані»),  та  все  ж  несуть  у  собі,  не  побоюсь  цього  слова  -  «багатство»,  з  яким,  я  певен,  кожний  автор  щедро  ділиться  зі  своїм  читачем.  І  знову  ж  таки  той,  хто  читає  будь-який  твір,  так  само  висіює  з  нього  у  свою  підсвідомість  щось  для  себе,  чим  саме  і  збагачує  свій  внутрішній  світ.
         Чи  раз  так  бувало  і  чи  мало  не  з  кожним,  що  коли  до  рук  потрапляла  та  чи  інша  книжка,  читаючи  її,  ми  бачимо  там  себе  чи  якусь  частинку,  фрагмент  зі  свого  життя,  черпаємо  цінні  поради,  мріємо...  Та  все  це  не  випадкаово!  Тому  що  автори  пишуть  для  того,  щоб  їх  читали.  Пишуть  так,  щоб  читач  чи  буквально,  а  чи  між  рядків  все  ж  побачив,  уявив  у  тому  чи  іншому  літературному  герої  себе;  у  тій  чи  іншій  описаній  обставині  –  свою,  а  отже  і  не  випадково  доносячи  до  нього  сутність,  істину.
                   Поезія  відкрила  для  мене  безмежний  сівіт,  в  якому  я  навчився  виливати  свої  мрії,  переживання,  емоції    на  папір.  Світ  поезії  надзвичайний!  Його  можна  порівняти  хіба  що  з  вінком  із  найрізноманітніших  квітів,  адже  він  сповнений  барв  та  ароматів.  Головне  пам’ятати,  що  Слово  –  всесильне!  Ним  можна  ранити,  вбити;  ним  можна  розрадити,  зцілити...  Та  якщо  Слово  припіднесене  у,  так  би  мовити,  своєрідній  поетичній  оправі,  воно  стає  привабливим.
             Відкривши  для  себе  цей  дивовижний  світ  поезії,  я  відкрив  для  себе  і  самого  себе  –  нового,  здатного  щось  зробити  для  людей:  сказати,  передаючи  свої  думки  через  заримовані,  якби  зашифровані,  слова.  ...Я  здобув  можливість  бути  почутим.  
             Пишучи  все  це,  у  моїй  голові  паралельно  звучить  питання:  «А  чи  бува  не  випадково  я  взявся  за  написання  прозового  твору?»  У  моєму  доробку  є  кілька  прозаїчних  робіт,  проте  для  мене  це  все    ще  залишається  дещо  новою  ланкою,  яку  рано  чи  пізно  неодмінно  досягну.  Можливо,  мені  не  вдасться  написати  ту,  хоча  б  єдину,  прозу  свого  життя,  здатну  суттєво  вплинути  на  чиюсь  долю,  все  ж  я  певен,  що  ті,  хто  зараз  читають  все  це,  відчувають  увесь  той  позитив,  те  окрилине  натхнення,  з  яким  я  зараз,  майже  на  одному  диханні,  щиро  ділюся.
             Пізнавайте  світ  глибше!  Любіть  Слово,  бережіть  його  і  пам’ятайте,  що  все,  що  трапляється  з  вами  в  житті  –  не  випадково.
   
     
«...Ми    просто    люди,    ті,    хто    граємось    словами:
У    рими    пошуках,    міняєм    їх    місцями
Та    не    кидаємось,    -    кохаєм    до    нестями;
Вселяєм    образ    в    них    з    підтекстом    між    рядками.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382661
дата поступления 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012


Томаров Сергей

Мы с ней знакомы много лет

(НА  ПЕСНИ  МАКСИМА  ЛЕОНИДОВА)

А  мы  знакомы  с  ней  давно:
Лет  двадцать,  может  быть  и  больше;
Наивно  это  и  смешно,
Но  нам  казалось,  будто,  дольше.

Случайным  окриком  в  метро,
Ее  на  миг  остановил  я
И  предложив  стакан  ситро,
Вдруг  понял,  что  мы  с  ней  идиллия.

И  вот,  уже  который  год:
Горячий  завтрак,  свежий  ужин...
Она  меня  с  работы  ждет
И  ей  никто  другой  не  нужен.

Мы  с  ней  знакомы  много  лет,
А  мне  все  кажется  недавно...
Годам  в  согласьи  счету  нет,
Годам  в  любви  -  нет  и  подавно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382309
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Віталій Назарук

Сни життя

Відлітають  літа,  накривають  життя  тихим  смутком,
Холоднеча,  як  крига,  бере  тепле  серце  в  полон,
Хоч  ще  прагнеш  тепла,  та  роки  вже  холодять  розсудок
І  життя  щохвилини  казковий  нагадує  сон.  

Чомусь  сняться  казки  про  роки,  що  давно  проминули,
Ще  не  бачив  я  казки,  який  має  бути  фінал,
Сняться  сни,  що  у  спомин  минуле  життя  загорнули,
Та  думками  збираюсь  знайти  теплий  серцю  причал.

Ви  літа  не  летіть,  бо  до  холоду  шлях  ще  далекий,
Сонце  тепло  світитиме  в  чистому  небі  мені,
Я  ще  довго  збираюсь  щовесни  зустрічати  лелеки,
Задивлятись  на  зорі,  вслухатись  в  пташині  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382340
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Босоніж через бруд

Україно, моя ти ненька люба!

Україно,  моя  ти  ненька  люба!
Все  патрають  тебе  на  шмаття…
Не  зупинить  тих  нелюдів  згуба.
Все  це  бачити  сумно  браття.

Знов  недоля  тебе  спіткала,
Нема  змоги  розправити  крила.
Стільки  лиха  ти  вже  подолала
Та  терпіти  ще  довго  мила…

Твої  діти  не  мають  поваги,
Ні  любові,  ні  краплі  сумління.
Вони  повні  по  вінця  зневаги…
Чи  ж  постане  нове  покоління?

Як  же  можна  паплюжити  мову
Та  натомість  чужу  обирати?
Розірвати  б  ту  підлу  змову,
А  всіх  винних  у  тім  покарати.

Маєш  голос  найкращий  в  світі
Та  мовчиш  все  немов  оніміла,
А  знеслав"я  твоє  в  зеніті…
Ти  ж  кохана  зацепеніла…

Ти  ж  розумна  і  знаєш  добре,
Що  ніхто  тобі  не  зарадить…
Маєш  серце  палке  та  хоробре,
Лиш  єдине  воно  не  зрадить!

Я  благаю  з  колін  підведися  —
Ти  ж  нікому  нічого  не  винна
Та  від  пут  тих  нарешті  звільнися,
Бездіяльність  твоя  злочинна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382300
дата поступления 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012


Юля Фінковська

Ґудзики

І  наступний  ранок  знову  почнеться  із  звичного  поруху  рук,
Хтось  в  тисячний  раз  застібне  пальто  на  всі  ґудзики.
Щоб  нишком  не  вирвався  десь  з  передсердя  щирості  звук,
Щоб  раптом  не  видав  твоєї  серцево  –  чуттєвої  музики.

Замкнути  свій  простір,  розучившись  ділити  на  два,
Кому  ж,  окрім  тебе,  цікаві  твої  сновидіння!
Культ  ґудзиків,  в  жертву  якому  приносять  слова,
Що  душаться  у  зародку  десь  на  краю  піднебіння…

Петельки,  як  зашморги  туго  затягнутих  сліз,
Які  все  частіше  вихлюпуєш  в  чужі  жилетки.
А  ми,  мої  любі,  –  мільярди  набитих  валіз,
З  яких  не  так  часто  витягують  мокрі  серветки.

Нам  хтось  склав  програму,  де  ранки  –  це  порухи  рук,
Які  так  ретельно  втискають  за  ґудзики  втому.
І  можна,  глибоко,  як  скалку,  ввігнати  гарячий  стук,
Та  ґудзики  –  мертві.  І  їх  не  чекають  на  вечір  додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382188
дата поступления 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


zazemlena

Сонет Переклик з Шекспіром

Любов  усе  перемагає  в  світі-
Всі  буревії  долі  і  часу.
Коли  любов"ю  день  зігрітий,
Людина  творить  неземну  красу.
І  світять  очі  спалахом  досвітнім,  
Згорає  сум,  мов  віття  на  вогні.
Любіть  же  завжди  молоді  і  літні
І  радістю  освячуйте  всі  дні.
Завмерла  мудрість  подивом  любові,
Страх  не  проникне  в  душу  мудреця,
Любов  таїться  в  погляді  і  слові-
Не  зачиняйте  на  замки  серця.
І  над  душею  не  чиніть  наруги:
Як  ви,  ніхто  так  не  полюбить  другий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381838
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Ліоліна

Ніжний перший день зими

Зима  нечутно,  –  тиха  кішка,
Прийшла  сьогодні.  І  усмішка  
Її  засяяла  навкруг.
Аж  захопило  подих  –  дух.

І  сипле  жменями  над  містом
Перлини  сніжного  намиста.
Ось  срібло  кинула  на  дах.
Щось  бурмотить  пухнастий  птах.

Зима  щебече  снігурями,
Літа  над  ріками,  морями.
В  танку  кружляє  білий  сніг,
Мороз  своїх  коней  запріг.

Щебече  радісно  синичка,  -
День  –  Перше  Грудня  –  таємничий.
Це  –  день,  коли  побачив  світ,
Що  заглядав  між  голих  віт,
 
Дві  зірочки  очей.  Це  Жанну
Подарувала  світу  мама.
Зірки  ті,  крихітні  зовсім,
Зима  принесла  в  теплий  дім!

Моя  хрещена  дочечка  Жанночка  народилася  1  грудня!
З  вітаннями  і  найкращими  побажаннями  від  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381656
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Окрилена

І дощ, і сніг…

Скотився  перстень  ночі  золотавий,
в  обіймах  пальців  ніжиться  зоря.
І  дощ  у  шибку  -  наголос  проставив
на  змоклі  від  очікувань  слова…

Жовтіє  скло  у  місячній  оливі  -
з  вершечка  неба  скрапує  зима…
Як  Ваші  очі  в  усмішці  щасливі  -
тоді  і  щастя  більшого  нема.
 
І  Як  би  не  згустилися  тумани  -
у  серці  буде  теплий  Оберіг,
і  Як  би  грізно  дощ  не  лихоманив  -
назавтра  він  летітиме  як  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Ліоліна

Воспоминания уходят

Воспоминания  уходят  по  струям  сильного  дождя.
Потоки  звуков  их
                   с  собою  забирают,  уходя.
Не  открывай  кому  попало  ни  в  сердца  верящего  дверь,
Ни  в  дом,  ни  в  память  не
                   пускай.  Пустым  словам  не  верь,  не  верь.

А  за  холодными  дождями  пришла  непрошено  метель.
И  выла  страшно  так.
                   Стучала  кулачками  в  мою  дверь.
В  застенках  туч  пропало  солнце,  -  начало  призрачного  дня.
Но  кто-то  свет  его
                   найдет,  но  без  меня,  но  без  меня…

Что  ж  за  стеною  призрак  ходит?  Пространство  каплями  дробя,
Из  памяти  не  смыл
                   тот  давний  дождь,  что,  в  вечность  уходя,
Понес  в  моря  с  водой  воспоминания,  как  сон.
И  лишь  метель  стучит,
                   пугая  воем  у  моих  окон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382098
дата поступления 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012


Олекса Терен

СТАРА ХАТА

Скільки  хат  ,  тепло  віддавши  ,
Пусткою  стоять  ,
Занавіски  в  битих  вікнах
В  протягах  тремтять.
Голі  стіни,  піч  в  руїнах
Ні  даху,  ні  стелі  ,
А  бували  у  хатах  тих
Колись  дні  й  веселі…

Як  приходили  до  них
Дні  мокрі,  холодні
Не  страшили  справжніх  ґазд
Негоди  природні.
Загатою  обкладали
Білосніжні  хати  ,
Лиш  віконниці  блищали  
З  теплої  загати.

Хата,  -  сіни  і  «  ванькир  »,
П’єц  великий  в  «  салі  «  ,
Діточок  на  лежаку,
Наче  на  вокзалі.
Лампа  керосинова  ,
«  Ходіки  «    тік-так  ,..
Картоплі  в  «  мундирах  «
Неповторний  смак  .
Потріскує    «  ріщє  «  ,
Вогонь  миготить  ,
Тепло  гріє  душу
Хату  веселить.

Довгі  спогади  про  давнє,
Довгими  ночами  …
Тож  наслухались  ті  стіни
В  свій  час  вечорами.
Про  Кармелюка  і  Гонту,
Про  славних  ГетьмАнів,
Про  походи  козаків
Проти  бусурманів.




Місяць  повний  заглядав
Крізь  шибки  до  хати  ,
Чи  гостює  там  тепло  ,
Чи  всі  лягли  спати  ?
І  оазою  тепла  
Була  та  хатина  
Радів  тому  і  старий  ,
Раділа  й  дитина  ,..

А  тепер  покинули  ,
Як  те  гніздо  птахи  ,
Пішло  звідси  і  тепло  
Тільки  в  стінах  цвяхи
Розпинають  бідну  хату
За  що  ж  така  доля  ?,
Зажурилась  ,  нахилившись  ,
Над  нею  тополя  .


Чи  часи  такі  настали  ,  -
З  нами  щось  не  те  ?,
Що  от  так  напризволяще
Лишаєм  святе  !

28.11.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380975
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 03.12.2012


Леся Геник

До Янгола

Ти  серце  моє  прочиняєш
До  світла,  до  ясного  світла,
Ту  істину  щиру  являєш,
Що  в  шати  небесні  зодіта.

І  руку  згори  простягнувши
Зовеш  молитовно  у  далі.
Господнє  у  груди  вдихнувши,
Викурюєш  гойні  печалі.

Мов  промінь  у  стужі  осінній,
Коли  падолистить  і  тужить,
Коли  все  єство  в  голосінні  -
Надією    душу  голубиш.

І  тихо  шепочеш  до  серця
У  хвилю  розпуки  і  болю:
Не  бійся,  дитино,  минеться,
Я  мо́люся  поряд  з  тобою...
(25.10.12)


́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381984
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012


АнГеЛіНа

Хтось

В  моїй  душі  живе  маленький  Хтось,
Він  вередливий  дуже  і  ледачий...
Чия  ж  вина,  що  в  нього  така  вдача,
Що  виховати  добре  не  вдалось???

От  узялись  за  нього  б  хоч  на  мить,
То  був  би  Хтось  далеко  не  лінивий!..
А  так,  маленьке  кучеряве  диво
То  вередує,  то,  згорнувшись,  спить...

Хоч  має  справи  безтурботний  мій,
То  байдикує,  вереда  ледача!..
Чия  ж  вина,  що  має  таку  вдачу
Маленький  Хтось,  що  у  душі  моїй?..
                                           30  листопада,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381959
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Віталій Назарук

Будь слухняною зимонько

Холодний  вечір,  небо  у  зірках,
Співає  Місяць  про  зимові  хмари,
Перші  сніжинки  тануть  на  щоках,
Виблискують,  як  сльози  від  забави.

Біліє  поле,  засіває  сніг,
А  вітер  творить  магію  надворі,
Листочки  гонить,  стелить  їх  до  ніг
І  творить  нам  сніжинки  кольорові.

Зимо  -  красуне,  принеси  сніги,
Накрий  хліба  периною  святою,
Хай  при  тобі  спочинуть  береги,
І  засміються  ранньою  весною.

Нам  снігу  дай  і  подаруй  Різдво,
Пришли  Діда  Мороза  в  кожну  хату!
Щоб  свято  в  домі  щастям  зацвіло,
Столи  були  у  кожного  багаті!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381927
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


kulbabka

Біла ворожбитка

Розстелила  сріблястий  перкаль
На  стерню,  перемлілу  од  вітру,
І  густу  сніжно-білу  емаль
На    убогу    осінню    палітру
Розілляла.Шовковим  крилом
Поторочила    пасма    туману,
Процідила    останнє    тепло
Крізь  надбиту  крихку  порцеляну
Білощокого    сивого    дня.
Заморозила  крізні  патьоки,
Осідлала    вітриська-коня
І  хутчій  подалася  навтьоки.
Захурделивши  біливом  світ,
Розчинилася  в  мареві  панна!..
Срібний  клен  шепотів  їй  услід:
"Ворожбитко  моя  невблаганна..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата поступления 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Леся Геник

Засмученому серцю…

(О.Ш.)
Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  печально,
Що  Ваше  серце  пуп’янками  руж
Під  ноги  болю  кинуте  безжально,
Де  вже  вальсує  сива  панна  стуж.

Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  боліє,
Як  надвечір’я  супиться  дарма,
Що  думи  Ваші  -  сірі  сніговії
У  перший  день,  коли  прийшла  зима

І  мало  бути  б  щире  новосілля,
Святково-біла  спрага  скатертин...
Останнє  листя  падає  із  гілля,
На  склі  -  покута  дощових  краплин...

А  я  б  хотіла  хмари  розігнати,
Щоб  небо,  наче  янгола  крило,
З-під  ніг  усі  пелюстки  позбирати,
Трояндові,  що  сумом  замело

І  Вам  піднести  їх  незмежне  диво,
Змахнути  жаль  отой,  що  на  устах!
Якби  ж  Ви  знали,  як  мені  журливо,
Що  Ваше  серце  нині  у  сльозах...
(1.12.12)́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381736
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012


Леся Геник

Бува, запізно…

Стрінуться...  Однак,  бува,  запізно
Для  підводи  щастя  -  сивина...
Бур"янисте  поле,  бездоріжно.
Келихи,  що  спилися  до  дна.

І  нема  вже  ніби  то    й  надії.
Небо  у  запасці  хмаровинь.
День  за  днем  безпомічно  маліє,
В  люльку  набиваючи  полинь.

І  закурює  душа  печаллю,
Стелиться  довкола  сизий  дим  -
На  плече  прозірчатою  шаллю,
Де  життя  схилилося  на  тин.

Над  стежиною,  що  вузько    в"ється
До  знесил  похилених  воріт...
А  за  ними  спрагле  серце  серця
Виглядає  на  ослоні  літ...
(28.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381526
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Леся Геник

Не вернуться…

Не  ве́рнуться,  не  ве́рнуть  журавлі,
Що  загубили  небо  перелітне...
Снує  світанок  роси  по  землі,
За  хвилю  -  паторо́ччя  непомітне.

Таке  життя,  і  янголи  такі,
І  радощі,  і  смути  неозорі...
Вгорі  розтануть  крилечка  легкі,
Зоставивши  сивіти  ясні  зорі.

Та  хай  за  обрій  доля  не  зове,
А  дні  у  вікна  –  зовсім  непривітні,
В  душі  усе  ж  лелеченько  живе  -
Отой,  що  мав  вернутися  у  квітні...
(1.12.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381626
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


kulbabka

Відмарила…

Відмарила  з  гарячки,  відіснила
Цей  солодко-гіркий  самообман,
Цей  вихор,  що  мої  обшарпав  крила,
В  душі  густий  посіявши  туман...

Крізь  літоднів  мереживо  зелене
І    снігопадів    білу    пелену
Нова  зоря  запалиться  для  мене,
Пробивши  світлом  темряви  стіну.

І  я,  журби    покинувши    пенати,
На  вільних  крилах  випурхну  у  світ!..
Але    й    тоді    я  буду  пам'ятати
В  моєму  серці  твій  гарячий  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Владимир Мищенко

ОСЕНЬ

Цепляясь  крыльями  за  стройные  берёзы,
Однажды  ночью  в  рощу  осень  опустилась
И  зелень  листьев  первым  пробовать  морозом
Тотчас  же  принялась,  но  вскоре  утомилась.

А  утром  солнце,  начав  путь  привычный,
Поверить  долго  не  могло  глазам  своим:
—  Подумать  только!  Было  всё  таким  обычным,
А  за  ночь  стало  жёлто-золотым.

Промыв  глаза  в  ручье  водой  проточной,
Светило  вновь  по  небу  покатилось:
—  Как  дважды  два  всё  ясно.  Это  точно,
Мне  чудо  дивное  во  сне  приснилось.

Всё  выше  солнце  над  землёй  вставало,
Приснившаяся  сказка  не  кончалась.
И  вдруг  припомнилось,  что  так  уже  бывало,
Когда  лисою  рыжей  осень  в  лес  являлась.

—  Позволь,  я  к  золоту  огня  добавлю?  —
Оно  с  волнением  у  осени  спросило
И  клёны,  что  среди  берёз  стояли,
В  шары,  наполненные  солнцем,  превратило.

Но  время  шло.  Последний  шар  растаял,
Листвой  багряной  землю  устилая,
За  рощею  в  деревне  пёс  истошно  лаял  —  
Кружилась  в  небе  птиц  огромных  стая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377188
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Владимир Мищенко

В ЦАРСКОСЕЛЬКОМ ПАРКЕ

Здесь  столько  лир  повешено  на  ветки…
А.  Ахматова

Осенний  день  укутан  шалью
Ночной  безмолвной  тишины.
Луна,  прикрыв  лицо  вуалью,
Следит  за  нами  с  вышины.

Её  холодное  сиянье
Хранит  уснувшая  вода,
И  россыпь  дальних  звёзд  печально
Скользит  по  зеркалу  пруда.

Как  тихо  в  парке.  Вечерами
В  такую  пору  всё  здесь  вновь.
Шурша  листвой  бредёт  за  нами
От  счастья  пьяная  любовь.

1993  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378158
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Віктор Гала

Світанок

Пахне  ранок  грибами,
Виноградним  вином,
Про  кохання  віршами
І  гірким  полином.
Пахне  ранок  вустами,
Розімлілими  в  сні,
І  нічними  казками,
Що  наснились  мені.
У  нічному  полоні
Запах  скошених  трав,
Пахнуть  морем  долоні,
Що  вві  сні  цілував.
Помолившись  світанку,
В  буйні  роси  зайду,
Запах  літнього  ранку
Я  тобі  принесу.
Пахне  ранок  грибами,
Виноградним  вином,
Що  було  поміж  нами
Залишилося  сном.


©  Copyright:  Виктор  Гала,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112120100407

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381620
дата поступления 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012


Юля Фінковська

Дві години до грудня

Дві  години  до  грудня.  І  стає  якось  холодно  в  руки,
Перемерзлі  думки  ще  не  звикли  до  обіймів  шарфів.
Об  прозорий  лід  тиші  розбиваються  ліктями  звуки,
Зачіпається  нігтями  осінь  за  спини  промоклих  дахів.

Віддощило  желейними  краплями  по  віконному  склі,
Розтеклись  макіяжі  напомаджених  осінню  міст…
Скоро  сонні  маршрути  зацукрують  снігів  киселі,
В  нотках  чорного  чаю  запахне  малиною  твіст.

Дві  години  до  грудня.  І  раптово  морозить  вуста,
Впали  вниз  театральні  куліси  морквяно  –  багряних  романів.
Осінь  –  завжди  туманна  і  від  того  –  шалено  густа,
Залишає  в  душі  післясмак  перемотаних  димом  тюльпанів.

Перевтомлене  листя  у  вальсових  кроках  вітрів
Прилягло  на  замурзані  щоки  асфальтних  облич.
Ще  один  листопад  так  раптово  для  нас  постарів,
Але  в  осені  –  звичка  вертатись,  ти  тільки  поклич!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012


Осіріс

Мить переміни

Пора  сплила  дощами  в  глиб  ярів.
Стомилася  царівна    жовтокоса.
Скінчилась  її  пісня  стоголоса,
Крилом  змахнувши  в  сирості  вітрів.
   
Надвечір  омрячила  смутком  трон,  
Лишивши  спадкоємниці  діброви,
На  ніжки  натягла  багна  окови,
Пішла  в  світи…  Бо  так  велить  Закон.

Зостався  білошвейці  тільки    крок  
Опівночі  зробити  до  престолу.
Легким  повівом  сніжного  подолу,  
Сипнувши  памороззю  лиск  зірок.
 
Її  хода  цимбалами  крижин,
На  скам’янілій  виграє  дорозі…
Останній  лист  вальсує  на  вітрозі
У  віхолі  лілейних  балерин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381529
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Томаров Сергей

Океан разлук

Швартуются  у  пирса  пароходы,
Есть  время  нам  еще  поговорить,
Туманный  шлейф  осенней  непогоды,
Решил  нас  этим  утром  разлучить.

Звучит  гудок,  твой  лайнер  отплывает,
Никто  не  знает  встретимся  ли  мы...
Сжимает  горло,  сердце  замирает
И  негде  взять  еще  хоть  час  взаймы.

Меня  ждет  порт,  совсем  другие  страны...
Разлука,  нам,  растянется  на  век...
Любовь,  порой,  таит  в  себе  изъяны,
С  ней,  в  океан,  сольются  сотни  рек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381117
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Данило-Київський

Портрет (Осени)

Кружит  осень  опавшие  листья,
Стелит  золота  краски  шурша.
Словно  мастер  невидимой  кистью,
Создает  свой  портрет  не  спеша...  

.......  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380779
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Осіріс

Злива на світанку

Горювала  у  діброві  діва  Нічка  зореока.
Оп’янила  погляд  ніжний,  слізок  росних  поволока.  
Серед  поля  загубила  подарунок  від  коханця:  
Вечір  сіро-кучерявий  наділив  їй  померанця.  
Як  несла  його  в  долонцях  над  вусато-стиглим  житом
Він,  у  шкірочці  восковій,  блимав  матовим  посвітом,
Безугавно  милувалась…  Осліпили  любку  чари,
Зашпортнулась  об  горбочок  -  покотився  дар  між  хмари.
Соловейком  зажаліла,  свіжість  розлила  повівом,
Полиск  розпачу  стрілою  розкроїв  небесся  гнівом.  
Вітром  зойкала  у  висі,  рвала  темінь  волохату,  
Не  знайшла…
У  передденні,  ливнем  схлипнула  про  втрату.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381357
дата поступления 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012


Даринка Цікава

Сон

За  щоки  вітерець  лоскоче
Через  відчинене  вікно.
Так  прокидатись  я  не  хочу,
Так  хочу  додивитись  сон!

Наснилося  мені  сьогодні.
Що  я  танцюю  на  воді.
Не  поринаю  я  в  безодню,
На  дно  мене  не  тягне,  ні.

Так  добре  мені,  наче  крила
Я  маю  сильні,  як  птахи
І  полетіти  я  готова
Туди  високо,  де  хмарки.

І  душу  мою  наповняє
Безмежне  щастя  і  в  цю  мить
Угору  легко  я  злітаю,
І  серце  радістю  тремтить.

А  в  росянистому  тумані,
Що  в  небі  створює  хмарки,
Мене  веселка  зустрічає,
Міняє  свої  кольори.

По  ній  упевнено  іду  я,
Як  по  м"якому  килимку.
Ще  крок,  і  ось  уже  спускаюсь
Прямісінько  на  ту  ріку,

Де  танцювала  я  сьогодні,
На  срібному  тому  плацу.
Та  ледь  торкнулася  поверхні,
Як  майже  я  уже  не  сплю.

За  щоки  вітерець  лоскоче
Через  відчинене  вікно.
Так  прокидатись  я  не  хочу,
Так  додивитись  хочу  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381221
дата поступления 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012


Юля Фінковська

Це коли – щастя…

Це,  коли  розумієш,  що  ця  осінь  нарешті  пробачила  тобі  якісь  таємні  гріхи,
Розтиснула  красиві  пальці  на  горлі  твоїх  втомлених  снів.
Це,  коли  бачиш,  як  тонкою  судинкою  по  небі  відлітають  на  південь  птахи,
І  тобі  вперше  не  хочеться  з  ними  зірватись  з  промоклих  дахів.

Це,  коли  прокидаєшся  без  бажання  присвятити  цей  день  кімнаті,
І  не  страшно  спросоння  кидатись  клонованим  будням  у  пальці.
Це,  коли  в  каві  твоїх  карих  очей  –  його  цукор,  і  плювати,  що  сни  гіркуваті,
Бо  якщо  раптом  вигнанців  стає  двоє,  вони  –  аж  ніяк  не  вигнанці…

Це,  коли  відчуваєш,  що  антракт  у  твоєму  театрі  нарешті  своє  віджив,
Починається  дія,  в  якій  тільки  двоє  сидять  на  місцях  режисерів.
Це,  коли  персонажі  минулого  так  і  не  вилились  в  черговий  рецидив,
І  нарешті  з’явився  герой.  Без  переграних  сцен,  монтажів  і  суфлерів.

Це,  коли  від  метеликів  в  животі  відпочити  нізащо  не  вдасться,
І  годинник  забув  про  синхронність  особистого  серцебиття.
Це,  коли  передостанній  день  осені,  а  у  тебе  не  мерзнуть  зап’ястя,
І  з  легень  виривається  криком  полегшень  м’яке  відчуття…

Це  коли    –  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381046
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012


Фотиния

Домострой

Мудрость  женская  –  в  терпенье:
Где  –  смолчать,  где  –  поступиться,  
Доведённый  до  кипенья,
Муж  ведь  может  испариться…

Если  нравом  вы  –  не  фея,
И,  как  фурия,  сердиты,
Всё  же  глупо  мылить  шею,
Если  вы  на  ней  сидите!

Спутника  не  запускайте!
Да  и,  прежде  чем  пилить,
Женщины,  не  забывайте,
Что  с  опилками  ВАМ  жить!

Чтобы  был  фундамент  прочным,
Зодчества  просты  секреты:
Строить  дом  на  нервной  почве  –
Очень  скверная  примета!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380937
дата поступления 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012


Тамара Шкіндер

Ти одночасно є й… тебе нема…

Ти  одночасно  є  й...  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…
Осіння  ніч  предовга  і  німа
Про  щось  мовчала…Так  несамовито
Вітрище  вив  у  люфі  димаря.
Куйовдив  по  землі  туманів  пасма…
Любов,  неначе  свічка  догора,
Ще  трішечки  і…  назавжди  погасне.
Гарячим  воском  душу  обпече
І  тілом  розіллється  по  краплині.
Задивленої  пам"яті    ковчег
Вже  відпливає.    Смуток  у  хатині,
Налитий  повним  келихом  вина
Ще  недопитого,  п"янкого  літа.
Ти  одночасно  є  й  тебе  нема.
Кохання    опинилось  поза  світом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Патара Бачія

І в Україні лондонські тумани.

ЯкОсь  надворі  березнево  зовсім,  
Повітря  не  осіннє  –  весняне  
Бентежить  нині  це  тепло  мене,
А  календар  перечить:  зараз  осінь.

Тумани  зранку  лондонські  неначе,
Хоч,  трішки  ще,  і  засніжить  зима,
Та,  поки,  натяку  на  це  нема…
Лиш  осінь  інколи  ні-ні  й  заплаче.

27.11.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380747
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


kulbabka

Осінньо-ностальгійне

Відгомоніли    віденські    бали,
Відкружеляли  мідним  листопадом,
Молочний    саван    білої    імли
Осінній  день  розгойдує  над  садом.

Десь  в  рівчаку  наспівує  ручай-
Вслухається  у  срібні  ноти  осінь,
Вже  відзвенів  багряний  листограй
В  її  хмільному  житньому  волоссі.

Бліді  агати  блимають  з-під  брів,
Мов  сивий  льон,  біліє  за  плечима
Холодна  шаль  мереживних  дощів.
Вже  кроки  грудня  чутно  за  дверима.

Ще  мить  і  біле  прядиво  зими
Загорне  все  в  бавовняну  пелюшку.
Мов  затулила  теплими  крильми
Журлива  осінь  перемлілу  грушку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380638
дата поступления 27.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Олег Завадський

Зелена музика трави…

Зелена  музика  трави,
Блакитна  музика  небесна  –
Серед  зими  в  мені  воскресла
Яскравим  образом  живим,

Де  повні  луки  цвіркунів,
І  в  небі  жайворонкам  тісно...
Дзвенить  мелодія  первісна
У  лоні  висніжених  днів.

Дзизкочуть  мухами  шибки,
Гуде  хурделиця  джмелино.
А  я,  забравшись  під  перину,
Милуюсь  літом  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380385
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш такий мені жаданний…

Повільно  зазира  осінній  ранок   
В  моє  вікно,  що  дивиться  у  світ.
Дерева  одягнулися  в  серпанок.
Прикрили  свій  розкішний  дивоцвіт.

Поволі  з  листя  падають  краплинки.
Сріблясті  сльози  зрошують  траву.
Так  хочеться  зібрати  ті  перлинки,
Та  нанизать  на  ниточку  тонку.

А    ще  зірвати  китички  калини
І  коси  причепУрити  свої...
Зробить  намисто  із  плодів  шипшини:
Красою  очі  напоїть    твої.

А  ти  прийдеш  такий  мені  жаданний.
Такий  один  на  цілий  білий  світ!
Фортуною  в  дарунок  мені  даний.
Я  так  тебе  чекала  стільки  літ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Осіріс

Прощання з осінню

(у  співавторстві  з  дорогою  для  мене  людиною)

Відносять  гуси  на  крилечках  осінь  
За  обрію  печально-млисту  просинь.  
А  ніч,  немов  смола,  між  зір  красою  
Прощання  смуток  струшує  росою.  
Льодяться  про  теплінь  химерні  мрії,  
У  паморозь  вбирають  вербам  вії...  
Лиш  річка,  ніччю  введена  в  оману,  
Дрімає  в  пасмах  сивого  туману.  
Півмісяць  клен  спіймав  в  гілок  мережці,  
Застиг  звабливо  в  осяйній  сережці.  
-  Цей  красень  -  мій!  -  з-за  хмар  зима  дихнула  
Й  у  віти  клена  інеєм  сипнула.  
Ревнивий  вітер  здмухував  дарунки,  
Дзвеніли  в  травах  срібні  візерунки!..  
Та  клен  не  чув!  Зажурено  хитався,  
Бо  з  осінню  коханою  розстався:  
–  Вернись  до  мене,  ніжне  сновидіння,  
Вернись,  молю,  пора  моя  осіння!..  
–  Ні…  –  до  вершечка  з  далини  війнуло,  
–  Не  можу,  милий,  все  давно  минуло…  
Ой,  як  зраділа  враз  зима  студена,  
Озимком  пригорнулася  до  клена,  
Сніжинок  сон  леліяла  неспішно,  
Морозцем  в  гіллі  затихала  ніжно…  
Серпанками  грайливими  лилася…  
Поки…  чого  бажала,  домоглася!  
Судили  верби  кОсами  ламкими,  
Гнівилась  річка  сплесками  стрімкими:  
–  Та  спам‘ятайся  ж,  звабнице  холодна!  
Є  в  клена  в  серці  суджена  природна!  
Від  погляду  зими  пошерхли  хвилі,  
Бо  любко  пригадав  цілунки  милі.  
Знов  кликав  осінь,  золоту  коханку,  
В  багряних  спалахах  холодного  світанку.  
Враз  сонця  промені  у  небі  зайнялися,  
І  пристрасті  кленові  уляглися!  
Розтанув  вмить  зими  звабливий  іній,  
Лиш  квилив  з  далини  табун  гусиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380578
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 27.11.2012


Леся Геник

Осіння печаль

Ти  -  печаль  осіння  на  моїй  долоні.
Витліле  намисто  марева  думок.
Забуття  обійми  молено-бездонні  
Ніби  вже  і  поруч,  але  знов  за  крок...

Мов  клечальна  пісня,  сивопера  птаха  -
Все,  що  не  збулося  в  далині  чекань,
Коли    щастя  замість  одуріла  плаха
І  важкої  муки  на  рамені  длань.

Сухолистопадно  скреготять  завії,
Обтрусили  зорі  в  тіні  ліхтарів.
Ти  -  сльоза  безрадна  на  пожухлій  вії,
На  долоні  стужі  лінія  жалів...
(26.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380565
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Осіріс

Душа жебрачка

Ні  Раю  світ,  ні  темрява  Безодні,  
Парнас  чи  неповаги  ешафот,
Не  переймають  Душеньку  сьогодні,
Умиту  від  лестИвих  позолот.
Її,  наївно  під  покровом  рані,
На  співчуття  надіючись  чогось,
Я  виставив  жебрачить  на  майдані
У  дощовій  імляві  безголось.  
Оголена,  без  пафосу  і  чванства
Дрижить  вона  на  вітрі  споглядань,  
Охочого  до  бичування  панства  -
Без  принципів,  моралі  та  вагань.
Смішків  на  палю,  що  завжди  готове,
Ховаючи  безумство  в  табуні,
Погордувавши  повчаннЯ  Христове,
Надіти  душу…  Критики  в  руні!  
Та  раптом  з  маси  кепкунів  світання,  
Пройнявся  хтось  безщасним  жебраком,
Зробив  Душі  "сердечне"  подаяння,  
У  кружку  відригнувши  злість  плювком.  

Подумалось:  «Простакуватий  дурень,
Чекав  на  що?!  Хіба  ж  це  перший  раз?!»
В  багатті  завидющих  винокурень,
У  людство  віра  вчаділа  ще  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380546
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


НАДЕЖДА М.

І віра десь на краєчку сердечка…

Вітаю  я  тебе,  осінній  саде!
До  тебе  знову  стежка  завела.
А  серденько  хвилюється,  бо  раде,
Що  пам"ять  ту  весну  ще  зберегла.

Ця  тиша  заглушає  мені  вуха,
І  вірити  не  хочеться  очам.
Але  душа  надіється  і  слуха
І  молиться  усім  своїм  богам.

І  віра  десь  на  краєчку  сердечка.
Тихенько  притаїлась  і  мовчить.
А,  може,  ти  десь  поряд,  недалечко
І  з"явишся  тут  поряд,  у  цю  мить...

А  осінь  тихо  йде..уже  минає.
Пожовкле  листя  вже  не  шелестить.
І  гіркий  біль  сердечко  моє  крає.
Лише  калина  може  звеселить..

Візьму  пучок  червоної  калини
І  до  грудей  своїх  я  притулю.
Мої  думки  полинуть  в  ці  хвилини
У  край  далекий,  що  боготворю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Тамара Васильєва

Щастя і радість

Закружляло  щастя  в  пізніх  позолотах
І  музики  грали  на  найвищих  нотах.
Грали,  вигравали  в  сонячних  загравах,
Доки  музикантам  стало  не  цікаво…

Зупинилось  щастя,  як  же  без  музики?
Я  ж  було  зібралось  танцювать  довіку!
Щастя  без  музики…Сиротіли  квіти,
Хтось  зумів  по  вінця  радості  налити.

Так  зраділо  щастя  радості-сестриці,
Роздавало  людям,  нею  щоб  погрітись.
Щедрі  ті  дарунки  людям  у  домівки,
Забирайте,  друзі,  кому  треба  скільки.

Забирали  радість  і  просили  щастя,
Не  цурайтесь,  любі  нашого  обійстя.
З  того  часу  разом  щастя  й  радість  ходять,
Цей  дует  донині  залишився  в  моді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380479
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Виталий Голов

Как близок холст и лист поэта

Как  близок  холст  и  лист  поэта.
Мольберт  -  метафоре  дружок
И  паспарту  как  от  сонета
Двустишья  спелый  пирожок.

Удачливо  от  кисти…  тонкой…
Звучат  мазки,  играя  тень.
Эпитеты  в  десятку  звонко
Влетают  метко,  как  в  мишень.

Портрет  словесный…  без  короны…
Размыт,  но  прорастает  стать…
И  каждый  зритель  поражённый
Имеет,  братцы,  что  сказать.

Художник,  музыкант,  поэт
Совместный  крутят  пируэт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371685
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 26.11.2012


Виталий Голов

Голубой простор

По  мотивам  стиха  автора  Salvador
«Волошкове  поле»

Я  прислонюсь  к  судьбе  душой  навечно.
Хочу  вспорхнуть  к  звезде,  горящей  в  небесах
И  заглянуть  в  святую  бесконечность
Лететь  на  солнечных  и  голубых  лучах.

Упало  небо  мне  охапкой  в  руки
И  потекло  в  овраг,  трепещущей  рекой
И  эти  тихие  родные  звуки
Приносит  паводок  небесно-голубой.

В  который  раз    на  васильковом  поле
Ладонями  обняв  целую  нежно  их
Иду  безмолвно  в  голубом  просторе
Пускай  заглянет  небо  в  голубой  родник.

Там  колокольчик  весело  трезвонит
Жужжат  в  траве  пыльцой  набитые  шмели,
А  ветерок  цветы  любовно  клонит
До  самой  нашей  милой  матушки  земли

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374767
дата поступления 01.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Тамара Васильєва

Я сплету вінок

Я  сплету  вінок  із  теплих  слів
Подарую  осені  -  одіне,
Хай  забуде  плин  холодних  днів
І  «курли»  тужливе  журавлине.

Я  сплету  вінок  із  теплих  снів,
Одягну  собі,  хай  душу    гріє.
Щоб  вогонь  горів,  а  не  зотлів,
Не  згорай  лише  –  солодка  мріє.

Із  любові  сплетений  вінок
Подарую  я  тобі,  коханий,  
Аби  ти  в  негоду  не  промок,  
На  душі  з  любов'ю  тепло  стане.

У  вінку  закрутимо  танок
Із  дощів,  веселки,  падолисту.
І  піде  мереживо  думок
Теплих  слів  і  снів  моїх  барвистих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380465
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Noctivagus

Місто і ми (Вечірні ліхтарі)

Усі  ці  фарби  міста  проти  ночі  
Полинуть  з  вікон,  ліхтарів,  вітрин...  
Нас  пише  незрівнянний  дикий  почерк  
Міських  вечірніх  пікових  годин.  

А  шлях  злітає  музикою  світла  
У  вирі  невгамовних  наших  мрій.  
В  коханні  линемо  із  вітром,  
Дві  долі  з’єднані  в  одній.  

Злітаємо,  затамувавши  подих,  
Ми  невловиме  щось,  ми  неземне.  
І  негаразди  хай  турбують  потім,  
А  зараз  пристрасть  запала  вогнем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380413
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Віталій Назарук

ПРОХАННЯ ДО ВІТРУ

Почався  ранок  зникненням  зорі,
Хтось  вимкнув  старовинні  ліхтарі,
На  липі  два  листочки  ще  висять,
Ще  п’ють  проміння,  наче  благодать..

Тримає  їх  закоханих  тепло,
Яке  своїм    промінням  обняло,    
Листочки    розмовляють  у  тиші,  
Любов  свою  тримаючи  в  душі.

А  холод  суне,  вітер  у  лице,
Лиш  сонце  обнімає  промінцем.
Просять  у  вітру,  щоб  зробив  сюрприз,
Аби  разом  їм  полетіти  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380406
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Бойчук Роман

Краще синиця в руках…

Вустами  шерхлими  німу  ворушу  тишу,
На  вістря  вій  нанизую  пітьму,
Гарячим  подихом  в  повітрі  я  колишу
Холодну  смутку  лінію  пряму.

Я  своїм  усміхом  зітру  печаль  і  тугу
І  висмію  все  те,  що  так  болить;
Свою  ж  собою  розчиняючи  напругу,  -
Синицею  впіймаю  щастя  мить.

Вхоплюся  міцно  я  за  хвіст  тієї  пташки
Маленькою  людиною.  Політ!
Втомився  я  за  журавлем  ходити  пішки,
Втрапляючи  в  застиглий,  власний  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380401
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Дід Петро

Звездная ночь

Луна  опустила  забрало
И  скрипнул  невидимый  шлем.
Звезда  надо  мною  упала,
Слезою  небесных  проблем.

Я  мог  бы  быть  этой  звездою
Без  кожи,  волос  и  костей,
Но  мне  суждено  быть  водою
На  восемь  десятых  частей.

Но  мне  суждено  размноженье!
И  мудростью  пройденных  фаз,
Я  славлю  свое  продолженье
Изысканной  рифмою  фраз.

Я  счастлив  своею  страдою,
Словами,  что  в  строки  легли,
Сгорать  не  хочу  я  звездою
Вдали  от  любимой  Земли.

Вот  утро  восстало  из  пепла,
Из  пепла  сгоревших  комет.
И  синь  наплывала  и  крепла
Ведя,  за  собою,  рассвет!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380408
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Томаров Сергей

Пленен оковами рассвет,

Застыл  за  горизонтом  свет,
Ночь  не  стремится  отступать.
Пленен  оковами  рассвет,
Мрак  не  желает  утро  знать.

Луна  тоской  удручена,
Ведь  вышел  час  ей  быть  главой.
Тумана  серая  волна,
На  землю  стелет  слой  на  слой.

Звезда  погасшая  к  заре,
Вернулась  чтобы  ночь  продлить...
Ее  блеск  словно  в  янтаре
Застыл,  лишь  изредка  дрожит.

Но  долго  так  не  может  быть,
На  все,  всегда,  есть  свой  черед...
В  рассвете  должен  мир  наш  жить
И  солнце  сквозь  туман  пройдет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380373
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


Томаров Сергей

Хочу быть с тобой!

Хрустальным  отливом,
Серебряной  цепью,
Весенним  разливом,
Забытою  целью...
В  прочтенных  рассказах,
Небесною  дымкой,
Гравюрой  на  стразах,
Простой  невидимкой...
Холодным  рассветом,
Янтарным  закатом,
Пылающим  летом,
Осенним  раскатом...
Зеленой  травой
И  промокшей  листвою...
Хочу  быть  с  тобой!
Я  хочу  быть  с  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380369
дата поступления 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012


molfar

Зорепад

Гаптує  вечір  
зоряні  дива.
Слова  мені  вишіптує.
У  тиші
погідним  серцем  
човен  проплива,
що  у  жнива  
дарований  Всевишнім.

Ще  не  січе  
безжальний  листопад,
не  тужить  
сивий  вітер  на  флоярі…

Мольфарові  
не  спиться  
в  зорепад:
згорають  душі
втомлених
Мольфарів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 26.11.2012


Юля Фінковська

Чим пахнуть вокзали?

У  всього  є  запах.  У  вокзалів,  на  жаль  чи  на  щастя,  теж
Вони  пахнути  щоразу  по-іншому  і  щоразу  несамовито.
Фіолетово  –  м’ятним  димом  від  вогненних  чекань  пожеж,
Всім,  що  ще  в  графі  «завтра»,  і  всім,  що  назавжди  прожито…
Вони  пахнуть  киселем,  який  ріже  терпіння  гостропере,  
Вони  прагнуть  в’їдатися  в  пам'ять,  як  сни  вогнепальні.
Їхні  запахи  завжди  з  приставками  «надто-»  і  «пере-»:
Надто  сильні,  надто  важкі,  перевтомлені  та  перечекальні.
Пахнуть  пересмаженими  оліями  чебуреків  і  надміром  слів,
А  ще  надміром  дотиків,  поглядів  і  передозуванням  поцілунків.
Тих,  що  прощальні,  і  від  того  в  них  стільки  емоційних  кольорів,
Тих,  що  останні,  і  тому  їм  не  треба  завіс  і  лаштунків.
Вони  пахнуть  наліпками  ще  свіжих  зізнань  на  шибці  маршрутки,
Ліхтарями  зустрічань,  валізами  думок,  криком  у  телефонні  будки.
Дотиками  пальців  на  склі,  щоб  продовжити  життя  застудженій  ніжності,
Яка  в  моменти  прощань  забуває  про  всі  образи  і  розбіжності.
Вони  пахнуть  парфумами…  Солодкими  –    коли  когось  зустрічаєш,
І  дуже  різкими  –  коли  навпаки…
Липкими  секундами,  коли  до  нестями  довго  чекаєш
Велюру  чиєїсь  руки.
Вони  пахнуть  вітром,  що  завжди  зривається  ураганом  саме  тут,
Намагаючись  вирвати  думки  про  дорогу,  квитки  і  маршрут.
Розбурханим  волоссям,  емоціями,  диханням  та  серцебиттям,
Драмами,  шрамами,  квітами,  запамороченням,  каяттям.
Все  це  пахне.  Всередині  особистих  морських  узбереж,
Де  немає  страхів,  відчаю  і  будь-яких  меж…

У  всього  є  запах.  У  вокзалів,  на  жаль  чи  на  щастя,  теж

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380303
дата поступления 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


Юля Фінковська

Леді О.

Маленька  елегантно-щира    леді  О.
Очима  гіпнотично  гладила  вікно.
Міцніла  туга  в  ній,  немов  п’янке  вино,
Залистопадило  із  нею  заодно.
Дощу-хлопчиську  було  все  одно,
Плював  по  краплі  у  її  вікно.
Байдужа  тиша  вже  давним-давно
Засіяла  в  її  думках  своє  зерно.
А  вітер,  як  в  дешевому  кіно
Хронічним  нежитем  розхлюпував  вапно.
Забруднюючи  щік  м’яке  сукно
Шалено–неземної  леді  О.
Вона  була,  мов  чисте  полотно,
Перлинка  світла,  кинута  на  дно.
Торкала  пензлем  снів  веретено,
А  будні  ранили  надії  у  стегно.
Її  сльозин  сягнути  не  дано,
Тим,  хто  в  вікні  бачить  лише  вікно.
Хто  розбавляє  світом  мрій  вино,
Хто  персонаж  дешевого  кіно.
Реальність  ловить  її  тісно  в  стремено,
Кидаючи  обличчя  в  принцип  доміно.
Ти  будь  собою,  вкотре,  все  одно,
Моя  маленька,  ніжна  леді  О.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380304
дата поступления 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВПЛЕЛИ РОКИ У КОСИ…

"Дерева        засинають    -    до        весни"
                   oduvan4ik

Дерева        засинають    -    до        весни,
Купає  дощ  у  купелі  осінній,
А  потім...  потім  прийдуть  дні  зими
І  вкриє  небо  покривалом  білим.

Так  все  й  засне.    Неначе  не  було:
Ні  цвіту,  ні  плодів,    ні  долі.
-  Дивись!,  а  вже  й  дитинство  відійшло,
І  юність  вже  скотилася  поволі.

Роки,  роки...  З  весни  у  осінь  йдуть,
Злітає  цвіт,  мов  срібні  заметілі.
І  щоб  красу  ніколи  незабуть,
Вплели  роки  у  коси  квіти  білі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012


палагняк

Зимові розваги

Вірш  -  загадка

Одяга  зима  у  шубки
І  дерева,  і  кущі.
А  для  цього  у  сніжинки
Заморозила  (  дощі).

Стали    гарні,  чисті  й  білі                                                                                                
Всі  дороги  та  стежки.
Надворі  малеча  грає,
Сміючися,  у  (сніжки).

Ось  уже  гуртом  зліпили
Красеня  –  сніговичка,
І  сніжинки  навкруг  нього
Закружляли  (гопачка).

Діти  винесли  із  дому
Лижі,  санки,  ковзани      
І  з  гори  летять  щодуху,  
Обганяючи  (вітри).

За  розваги  ці  казкові
І  великі,  і  малі
Від  душі  будемо  вдячні
Сивій  зимоньці  -  (зимі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380068
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Крилата

БОГ ЛЮБИТЬ ВСІХ!

Будь  ти  жовтий,  наче  сонце,  
Будь  ти  білий,  наче  сніг,  
А  чи  чорний,  мов  віконце  
Уночі.  Бог  любить  всіх!

Колір  шкіри  не  важливий,
Цінна  є  лише  душа,
Погляд  щирий  чистий  милий,
Посмішка,  мов  цвіт,  ясна,

Руки,  що  до  праці  здатні,
Серце,  котре  любить  світ.
Чи  як  торт  ти  шоколадний,
Чи  як  з  вишні  білий  цвіт  –  

Не  важливо.  Ти  -    Людина!
То  ж  твори  добро  завжди,
Щоб  вкривалася  стежина
Плодом  та,  де  пройдеш  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380067
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Лідія Подолинна

Стаккато.

Стаккато  дотиків  дощу  -  
 Одвічний  плач  ще  рідної  планети.
 Давай  же  разом,  і  щоб  досхочу.
 Приб"ємо  куряву  минаючи  жилети.

 Стаккато  -  коротко,  тривожно,  різкувато,
 Упевнено,  серйозно,  мокро,  чисто,
 Для  тих,  кому  нема  чого  ховати.
 А  потім  прийде  їхнє  "променисто"!

 Освячення  холодні,  теплі,  вічні,
 Все  миють  світ  для  "наших"  й  "перших  стрічних".
 Що  їм  життя  на  дотики  порвати?
 Велика  сила  вічного  стаккато...

 У  сіру  повсть,  холодну  й  хмаркувату
 Дбайливо  загортає  силуети,
 Ми  щось  втрачаєм,  починаєм  забувати,
 Ми  навіть  не  спроможемось  на  "де  ти?".

 Стаккато  -  коротко,  тривожно,  нелірично,
 Ми  поспішаємо  нічого  не  сказати.
 Ми  перелякані,  нечесні  і  не  вічні.
 Ми  вже  звикаєм  і  втрачати  й  забувати...

 Ми  плутаєм  своє  й  чуже  хронічно,
 Ми  призначаєм  дні  чужої  страти,
 Ми  загадкові,нерозумні,  фантастичні,
 І  лізем  в  бруд  від  кожної  освяти.

 То  головне,  мабуть,  не  плутати  нічого!
 Лиш  віру  і  хоробрість  треба  мати.
 А  ще  упевненість  дощу  нічного
 І  променистість  денного  стаккато.

 Ми  різні  й  різними  живеться  нам  життями  -  
 Неввічливі,  байдужі,  лінькуваті,
 А  ще  є  ті,  кому  навічно  й  до  нестями
 І  ті,  кому  нема  чого  втрачати.

 Стаккато  -  рвучко,  сяюче,  і  чисто!
 Останнє,  неритмічне  і  безцінне,
 Заслужене,  приватне,  променисте,
 Благословенне,  вічне  і  нетлінне.
                           27.11.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380039
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Ліоліна

Холодний грудень одинокий

А  новий  день  почався  так  невтішно.
Щось  грудень,  що  на  носі  всівся,  шепотів.
Далека  зірка  миготіла  ніжно
І  споглядала  грудня  сніговий  посів.

Він  так  старався  –  кучугури  снігу
Намів  з  малесеньких  сніжинок  –  як  зумів?
І  записав  в  старезну  світу  книгу  –
Приймайте  зиму.  Не  виказуйте  свій  гнів.

А  день  новий  почавсь  невтішно  й  хижо.
Пташиний  спів  заснув.  Калина  у  садку
В  холодне  небо  проштрикнула  стрижень
Зомлілого  гілля.  Оце  б  собі  таку

Незламну  й  незворушну  силу  волі  –
Заснути,  знаючи,  що  все  одно  тепло
Розбудить.  Але  серце  вбите  долі
Лежить,  замерзле  в  лід.  Холодне  грудня  тло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380042
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Salvador

Колосочки

Йдучи́  якось  містом,  зустрів  я  жахливу  картину:
Дітиська  ганяли  ногами  зчерствілу  хлібину.
І  зойкнуло  серце,  і  день  став  темніше  від  ночі,
І  рік  тридцять  третій  одразу  повстав  перед  очі,

Де  круками  чорними  смерть  невблаганна  літала,
Де  в  дикому  голоді  нація  горда  згасала.
Не  був  я,  на  щастя,  у  тому  страшному  горнилі,
А  бачу,  немов  це  зі  мною  все  трапилось  нині:

...Жнива  в  тому  році  проходили  тяжко,  з  дощами,
Та  все  позбирали  -  старалися  днями  й  ночами.
Вже  повна  комора,  та  йде  рознарядка  з  району:
-  На  станцію  звозити  збіжжя  хутчіш  до  перону!

І  що  тут  подієш  -  порипують  зтиха  підводи,
І  -  зась  до  мішка:  це  зерно  "трудовому  народу".
Не  видно  крізь  сльози.  Над  фірами  прапор  червоний.
Прибули...  О,  жах!  -  проростає  зерно  під  вагоном!

Зібрати  б  його,  просушити  швиденько...  Та  де  там...
-  Геть!  Всі  за  ворота!  -  Вже  колють  у  спину  багнети.
...А  вдома  сім'я  не  діждеться  повернення  тата  -
Подався  синок  по  стерні  колосочки  збирати.

Йому  вже  за  десять.  Він  старший.  Він  всіх  нагодує.
Як  загнаний  заєць  безсило  хлопчина  рачкує.
Вже  три  колосочки  знайшов!  Ще  би  трішки  -  й  до  мами.
...Не  бачив,  як  "гицлі"  злетілися  враз  з  нагаями.

Голівонька  впала,  де  жито  буяло  зелене
За  три  колосочки!
                                                   ...Там  люди  посадять  три  клени.
І  виростуть  ті,  і  над  полем  похилиться  віття,
І  поруч  хто  йтиме,  згадає  часи  лихоліття.

...Я  хліб  той  підняв.  Дотулився  до  нього  губами.
Звичайно,  не  їв.  Розкришив  лиш  поміж  голубами,
Бо  так  уявляю  -  це  душі  між  нами  літають
Тих  діток,  що  й  досі  свої  колосочки  шукають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380041
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Леся Геник

Біль

Маленька  днина.  Ми  -  малі  у  ній,
Та  всевеликий  кожен  страсний  біль,
Що  пеленає  смутою  одвіч...
Забрала  мука,  непритомна  ніч,
Голодна  ніч,  страшна  несита  ніч!

Мигтить  свіча  -  не  дух,  не  світ,  не  тінь.
Пащеки  люті  нелюдів  зі  стін,
Безсилі  діти,  попіл  колисо́к,
Останній  під  ногами  колосок,
Нез"їдений  пожухлий  колосок...

Та  не  життя,  а  глина,  чорна  муть!
Під  чоботом  незрячого  ревуть
Стражденні  кості  пам"яті  -  докІр...
Блідий  папір,  порепаний  папір
До  кровоточ  порепанй  папір.

А  день  малий.  І  ми  -  маліші  ще,
Коли  сей  біль    під  вічності  плащем
Такий  великий  і  страшний  щораз!
Голосить  молитвами  парастас,
За  душами  голосить  парастас...
(24.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379937
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

Курган Скорботи…

*    *    *

Курган  Скорботи.
Дзвони.  Люду  море.
Вшановують  замучених  братів…
Ідуть  —  на  горло  наступають  горю.
Та  інше  я  найбільш  сказать  хотів:
ідуть  нащадки  жертв  голодомору
по  вулицях  з  найменнями  катів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380019
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

На стражденній святій землі…

*    *    *

На  стражданній  святій  землі  —
на  війні,  на  ріллі,  за  волю…
полягли  земляки  мої.
Та  найбільше  —  від  людомору.
Українці,  у  світ  несіть
світлу  пам’ять  гіркої  правди.
Хай  завжди  будуть  хліб  і  сіль.
Та  ніколи  —  чужої  влади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380020
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


tatapoli

ЛЮБОВ ПОДАРУЮ

Що  тобі  дарувати,  не  знаю,
може  осінь  підкаже  мені,
горобини  разочки  із  гаю
на  твоєму  залишить  вікні!

А  зима  кришталем  загаптує,
вичурними  узорами  скло,
хай  світлиною  очі  милує,
не  виносить  лиш  з  хати  тепло!

Повесні,  коли  все  оживає,
на  твоєму  розквітне  вікні
все  найкраще,  що  тільки  бажаєш,
і  дзвенять  солов'їні    пісні!

Літні  грози  умиють  світанки,
розмалюють  барвисто  сади,
хай  веселки  запросять  до  танку,
нададуть  без  утоми  ходи!

Як  вітатиму,  це  пригадаю,
кругообіг  природи  -  дива,
але  краще...    любов  подарую,
бо  вона  в  моїм  серці    -  жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379940
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Андрій Яремко-Ярий

Чекаючи на НКВС

Новий  режим  терору,  підрежимність  зла
Щоденний  рев  моторів  нас  щораз  колише
І  куля  кулею  пронизує  дотла,
А  ми  про  щастя  всенародне  завжди  свищем.

Чекаючи  режиму  ми  йдемо  в  народ
Говорячи,  що  в  Україні  нині  кльово,
Зажовуєм  брехнею  щиро  власний  рот
Плетемо  про  добробут  знову,  знову  й  знову.

А  що  чека  надалі:  геноцид,  тюрма
Життя  за  денним  розстрілом  чужого  серця,
В  нас  волі  залишилося  таки  катма  -  
Ми  бісики  пускаємо  режиму  вперто.

Новий  режим  терору,  підрежимність  зла
Щоденний  рев  моторів  нас  щораз  колише
І  куля  кулею  пронизує  дотла,
А  ми  про  щастя  всенародне  завжди  свищем.

24.11.2012  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379923
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


kulbabka

Свіча пам'яті

Не  дай  задути  в  темряві  свічу,
Коли  затужать  поминальні  дзвони
І  потьмяніють  золотоікони
Від  чорної  розпуки  і  плачу.

Не  дай  задути  пам'яті  вогонь,
Коли  змахнуть  крилом  ворожі  круки,
Щоб  заглушити  стогони  і  муки,
І  змити  кров  з  осквернених  долонь.

Їм  не  згубити  істину  в  олжі
І  крики  душ,  розтерзаних  безвинно...
Бо  їхня  кров  гірчитиме  полинно
Тим,  хто  життя  розмінював  чужі!..

Хто  розтоптав  надію  чобітьми,
Останні  крихти  вирвавши  із  хати.
Їм  перед  Богом  випаде  постати-
Тим,  хто  не  зміг  залишитись  людьми...

Хай  затуляють  вуха  від  плачу,
Та  правди  їм  ніколи  не  збороти!
В  цей  чорний  день  полинної  скорботи
Не  дай  задути  пам'яті  свічу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата поступления 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012


філософ

Книга життя

У  нашому  житті  безліч  кольорів,  відтінків,  які  складають  гармонію,  духовність  нашого  дивного  існування.  Інколи  просто  хочеться  сісти  на  підлозі,  виплакати    усі  свої  проблеми,  невдачі,  погані  слова  та  негативні  емоції,  власне  безсилля  та  відчай.    Плачеш…  Думаєш…..    Плануєш….  Поволі  намагаєшся  звикнути  до  змін,  що  завітали  до  твоєї  душі,  проте  всі  спроби  виявляються  марними.    Щоденно  прокидаєшся  з  ідеальною  картинкою  нового  дня,  що  вселяє  у  тебе  відчуття  всесильності  та  непереможності.  Однак  забуваєш,  що  є  актори,    учасники  цієї  вистави,  які  нахабно  вдиратимуться    у  твоє  життя.  
“Я  ніколи  не  могла  зрозуміти,  чому  іншим  так  цікаво  порпатися  у  моїй  душі??  Навіщо  їм  знати,  що  живе  у  моїх  почуттях,  які  думки  заколисують  душу?  Я  не  дозволяла  нікому  топтатися  своїми  брудними  черевиками  по  своєму  серцю.  Але…Їх  чорні  підошви,  вкриті  акторською  цікавістю,  переживаннями  та  брехнею,  марширують  моїми  почуттями.  Чорні  сліди…  Жодні  сльози,  зливи  не  можуть  змити  їх  з  душі.  Їх  руки  шматують  сторінки  мого  життя!!  Навіщо  ж  тоді  думати,  відчувати,  коли  все  вже  вирішено  кимось  чужим?  Мені  показували  відредагований  сценарій  кожного  нового  дня,  який  прожити  повинна  була  я.  Ніхто  не  чув  твоїх  заперечень,  адже  німе  кіно  триває  далі….  
А  я  хочу  писати  драмо-комедійну  історію  свого  існування  власноруч,  без  чужих  співавторів.  Це  все  нагадує  боротьбу  з  вітром.  Ти  відчуваєш  його,  знаєш,  куди  він  зникає  і  звідкіля  з’являється,  однак  побачити  його  неможливо,  вхопити  поглядом,  прочитати  історію  його  очей.  Вони  пусті,  його  душа-втікачка,  яка  втомилася  жити  у  полоні  власного  егоїзму.  
Були  моменти,  коли  я  відчувала  себе      всесильною,  вільною,  коли  вірила,  що  можу  бунтувати  і  перемогти  сіру  масу  навколо.  Проте  не  обходилося    і  без  хвилин,  коли  страшенно  хотілося  забитися    у  тихий  куточок  темної  кімнати,  з  розумінням  того,  що  ти  звичайна  смертна  людина,  у  душі  якої  вирує  вогонь  життя.  Мені  важко  ламати  свій  характер,  аби  решта  схвально  хитали  головою,  побачивши  те,  чого  вони  прагнули.  Однак  досить  часто  виникала  думка,  що  це  є  єдиний  шанс  вижити  у  світі  егоїзму,  байдужості  та  подекуди  невігластва.  Моя  душа  розуміла,  що  вона  не  підходить  до  жодного  стандарту  реальності,  вважаючи  себе  “нестандартним  форматом”,  який  багато  хто  намагався  переписати,  перефарбувати  і  вчинити  безліч  дій  з  префіксом  пере-.    Одна  спроба,  друга…..  Як  виявилося  у  мене  стійка  алергія  до  зовнішнього  втручання  і  з  кожною  новою  спробою  душа  ставала  стійкішою  до  тих  алергенів.  Багато  очей  здивовано  дивилися  на  мене,  коли  бачили  усмішку  на  обличчі,  хтось  намагався  висловити  своє  заперечення,  внести  виправлення,  проте  душевний  опір  виявився  сильніший.    
Минали  роки…  Життя  крокувало  далі,  лишаючи  за  плечима  кілометри  пройдених  почуттів,  переживань  та  нездійснених  бажань.  Здавалося,  що  воно  йде  до  того  місця,  де  на  нього  чекає  хтось,  хто  знає  відповіді  на  усі  запитання,  що  снували  коридорами  душі.  Щоденно  запитувала,  куди  ми  йдемо,  для  чого  і  чи  знайдемо  шлях  до  того  утопічного  місця.  Питання  без  відповідей….Вони  розчинялися  у  повітрі,  лишаючи  ледь  вловимий  аромат  бузку  та  очікування.  Минали  роки….  Подорож  наосліп  у  темряві  власної  душі  тривала  далі.  Я  починала  вірити  у  те,  що  цей  шлях  не  отримає  ніколи  свого  завершення.  Проте….
Душа  зупинилася  на  мить.  Руки  тремтіли  від  зимового  холоду,  яки  огортав  їх  колючими  обіймами,  впиваючись  у  тонкі  пальці.  Ось  він  фінал  моєї  подорожі.  Очі  випікало  вогнем  втоми,  проте  вони  вперто  вдивлялися  у  темряву  навколо.  Чекай!!  Ні….  Здалося….  Ні!!  Ні!!!  Я  бачу!!!  Моя  душа  була  у  полоні  полиць,  на  яких  знайшли  порятунок  сотні  книг.  “Карі”,  “Зелені”,  “Сірі”….    Ось  вона!!  Книга  з  написом  “Сіро-зелені  очі”    стояла  осторонь  решти.  Відкрити?  Дізнатися,  що  ж  чекає  мене  далі??  Чи  лишити  все  під  товщею  пилу  здогадок?!  Голос  у  голові  кричав,  аби  я  відкрила  ту  книгу,  хоч  першу  сторінку….
Однак  всі  сторінки  були  самотньо  чисті…  Їх  тугу  розвіював  олівець,  що  лежав  поміж  листків.”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377048
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Юля Фінковська

До втрати свідомості (апельсиновоніжне)

Про  почуття  не  говорять,  про  них  видихають  сплетіннями
Коли  серцебиття  заплітаються  міцно  у  вузлики  кардіограм.
Коли  душі  корсетів  на  спині  шнуровані  наскрізь  тремтіннями,
Перемотуєш  в  голові  вкотре  його  «я  тебе  нізащо  не  віддам».

Знайомий  голос  як  улюблена  композиція  в  найхолодніші  вечори,
Подушечки  пальців  розділяють  бережно  пасма  до  дрібних  волосин.
Кожна  чуттєво  –  сильна  емоція  має  свої  особисті  кольори,
Тоді  всі  думки  про  тебе  розфарбовані  в  яскраво  –  гарячий  цитрин.  

У  свіжий  помаранч,  що  пахне  новорічним  дивом  і  новим  життям,
З  якого  можна  здерти  нігтями  шкірку  колишніх  втрат.
Витерти  м’якою  серветкою  контури    волого  –  солоних  плям
І  жахливу  звичку  пережовувати  спогади  і  повертатись  назад.

У  кожних  раптових  обіймах,  тих,  що  без  підтекстів  і  причин
Захований  маленький  ковточок  живої  живильної  невагомості.
Тільки  ніжність  творить  шедеври  з  наших  серцево  –  скляних  намистин
А  ще…  
Про  почуття  не  говорять,  про  них  шепочуть  до  втрати  свідомості

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379830
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012


Настуся

*************

На  підвіконні  стало  холодно  сидіти.
Чай  з  цукерками  підніме,  знаю,  настрій.
Ми  щасливі  тим,  немов  маленькі  діти,
Що  є  вітер,  добрі  книги  й  жовті  айстри.

Намалюю-розкажу  тобі  про  себе,
Як  про  першу  в  списках  гірших  і  останніх,
І  про  ту,  хто  любить  те  молочне  небо,
П’є  весь  сум  сліпих  очей  його  благальних…

Вже  написано  про  нас  в  словах  і  діях,
В  глибині  мого  жіночого  начала,
У  здійсненних,  але  божевільних  мріях,
За  які  колись  душа  моя  кричала…

Жовті  айстри  –  суто  радість,  не  розлуки.
Небо  осені  –  вино  мого  причастя.
Дотик  вітру  змусить  забувати  руки,
Твої  очі,  у  яких  вбачала  щастя

автор:  Анастасія  Федоренко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379726
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


kulbabka

Дерева засинають…

Дерева  засинають  -  це  не  смерть,
Тож  не  оплакуй  їхнє  обмирання...
Ще  буде  днів  шалена  круговерть,
Осяє  морок  полум'я  світання.

Ще    забіліє    дивоцвітом    сад,
П'янка  весна  дозріє  в  тепле  літо,
Не    озирайся    з    тугою    назад,
Нова  доба  розкрилиться  над  світом.

Дерева    засинають  -  до    весни:
Така  в  життя  задумана  циклічність.
Отак    і    люди    падають    у  сни,
Зірками  повертаючись  у  Вічність...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Минеться день…

***
Минеться  день...  Мине  осінньо-тихо,
Не  встигнувши  звуалити  сльозу
У  світі  упокореного  жмиху,
Що  в  серці  настеляє  рогозу...

І  хмари  сизі  -  отчо-прикра  доля.
Болить!  Хіба  запевнете,  що  ні?
Відшелестить  надія,  як  тополя,
Зотліє  сумнопро́світно  в  огні...

Лиш  молитовно  понапнувши  крила
Останній  по́зір  в  очі-далину:
О  як  любила,  все  ж  таки  любила
Життя  за  стрічі,  святість  і  вину...

Сивіє  небо...  Хай  сивіє!  Марно
Чеканити,  що  сонце  -  навіки́!
За  мить  -  не  день,  осінньо-тиха  манна
Торкнеться  листям  темної  ріки...
(2.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368154
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Гендерне

Чи  може  чоловік  писать  про  жінку?

Як  може  він  їй  в  душу  заглянуть?

Як  може  їй  сказати:  ти  -  крижинка?
Або  їй  дорікнути:  ти  -  як  ртуть?

Чи  сміє  він  запитувати  в  неї
Чому  рівненький  льон  в  її  постелі?

Пиши,  козаче,  про  свої  звитяги!
Пиши,  Поете,  про  свої  бої!
Про  шаблю,  про  вершину,  про  ідею.
Про  болі  і  печалі.  Та  свої!

Так!  Я  вступаюсь  за  своїх  сестер!
Я  кругову  тримаю  оборону!
Щоб  Ти,  Поете,  з  пам'яті  не  зтер,
Як  кожну  з  них  -  до  свого  брав  полону!

Не  дорікайте  у  віршах  жінкам.
Та  взагалі  -  ніяк  не  дорікайте.
Любіть.  Жалійте.  Вірте  їм.  Прощайте.
Це  все  любов'ю  повернеться  вам.

Не  бійтесь  похилити  голови.
Жінок,  що  поруч  -  створюєте  ви.

Як  забажаєш  -  буде  королева.
Дай  боже,  щоб  була  не  снігова.
Не  гостра.
Не  різка.
Не  кришталева.
Вона  забуде  всі  різкі  слова.
Безвідсотково.
Бо  любов  -  права.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289349
дата поступления 29.10.2011
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Дари небес

Вірш  все  не  йшов,
Ховався  у  чернетку.
Слова  куйовдились,
Я  їм  дала  абетку.

Ритм  забивався.
Потім  зовсім  зник.

Словам  дала  загля́нути  в  словник.
(Можливо  у  чернетці  мало  світла?)

Усе  -  дарма.

Не  клеїлися  рими.

…Це  все  для  того,  аби  ти  не  звикла,
Вважать  вірші  –  дари  небес  –  своїми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293977
дата поступления 17.11.2011
дата закладки 23.11.2012


Ольга Медуниця

Сонцестояння зимове

Це  сталось.    Скільки  літ  тому?
В  сонцестояння  день  зимовий:
Так  незворотньо!  -  на  весну!  -
Лік  сонця  обертався  но́вий.

Уперше  Ти  прислав  вірша.
Мені.  Про  перший  сніг  і  тишу.
І  розгорнулася  душа.
І  стала  підніматись  вище.

А  скільки  потім  буде  їх:
Натхненних,  сонячних,  живих,
Сильніших,  слабших,  грозових,
Стрімких,  вербових,  дощових,
Серцевих,  болісних,  прозорих,
Тендітних,  стражденнних,  суворих,
Глибинних,  радісних,  крилатих...

Отримувати  вірш  -  це  свято.

А  потім  -  мука!  -обирати:
Що  з  телефону  видаляти
І  переносить  на  папір,-
Як  з  серця  вирвати  -  повір!

І  навіть,  коли  тінь  лягла,
Цей  -  видалити  (?!)  -  не  змогла.

...То  буде  трішечки  пізніше,
А  зараз  -  білий  сніг  і  тиша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301726
дата поступления 22.12.2011
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Любий маестро, зіграй мені нині…

***
Любий  маестро,  зіграй  мені  нині
В  цій  непросвітній  тишІ...
Схлипують  ягоди  сліз  на  калині,
Хлипа  невтішно  вірші.

Там,  де  у  са́ду  схилилася  нічка,
Осінь  зажуру  пряде...
Нота  твоя,  мов  запалена  свічка  -
Сонцем  хай  в  грудях  зійде:

Дивним  промінням  -  не  чорним,  не  білим,
Кольором  злата  -  святим!
Може  і  Муза  моя,  сива  діва,
Піснею  стане  між  рим

Вічного  мороку  болю  і  муки,
Де  вже  й  душа  півжива?
Може  насіються  янгольські  звуки  -
Й  заколосяться  слова

Не  безнадійні,  не  вперто-полинні
В  сірих  вуалях  дощу?
Любий  маестро,  зіграй  мені  нині,
Добре  тобі  заплачу...
(17.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371539
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Малярка-осінь

Малює  знов  за  вікнами  моїми
Самотня  осінь  дивні  колажі  -
Незмежне  море  неба  сивопінне,
Де  хмари  кораблями  до  межі.

Де  крила  мрії,  мов  ажурні  в’язки  –  
На  спицях  янголів    яскрава  нить...
І  так  душа  моя  жадає  казки
Хоча  б  на  мить,  хоча  б  одніську  мить!

Так  багне  взріти  тло  те  сяйнооке,
Що  межи  стужі  всіює  тепла...
А  за  спиною  -  ро́ки,  ро́ки,  ро́ки,
Обвуглені  надії  і  слова.

Ба,  вицвілі  етюди,  впалі  лети...
Та  знову  зазирає  у  вікно
Маля́рка-осінь,  кличучи  поета
Вдивлятися  у  дивне  полотно...
(15.11.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378928
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Леся Геник

Така тужлива ся осіння нота…

***
Така  тужлива  ся  осіння  нота...
Скидає  липа  одіж  золоту.
Міжпавутинно  тулиться  дрімо́та
До  гІлля,  що  пізнало  наготу.

І  небо  сиве,  наче  повитуха,
Приймає  сонце  -  немічне  дитя,
Що  безпорадно  напинає  руки,
Хапаючи  за  тороки  життя.

Немов  чуття  мої  в  сумному  сквері
Іще  леліють  на  святочний  лад...
Та  вже  покірно  прочиняє  двері
Пожухла  осінь  в  тихий  листопад...
(23.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379399
дата поступления 21.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Ноїв Ковчег

Думки ПРО свободу

Свобода.  Як  на  мене,  це  не  лише  слово  із  семи  букв.  Свобода  -  це,  насамперед,  незалежність.  Це  коли  ти  не  залежиш  ні  від  чогось,  ні  від  когось.  Ні  навіть  від  себе  самого.  Хіба  що  від  Бога.  
   Свобода  -  це  щастя.  Щастя  бути  собою.  Жити  тим  життям,  яке  тобі  подарував  Всевишній,  яким  наділили  рідні  батьки,  і  залишатись  при  цьому  щасливим,  не  жаліти,  що  саме  тобі  довелось  його  прожити.  
   Як  би  це  дивно  не  звучало,  але  для  того,  щоб  побудувати  свободу,  потрібно  зруйнувати.  Зруйнувати  всі  затерті  стереотипи,  розірвати  усі  ланцюги,  якими  тебе  щодня  і  на  кожному  кроці  хтось  чи  щось  намагається  скувати.  Свобода  -  це  вміння  не  піддаватись  шкідливим  впливам  гіпнозу  чужих  думок,  вміння  залишатись  вірним  самому  собі,  здатність  думати  власними  думками.  Іноді  заради  свободи  доводиться  викинути  щось  або  когось  зі  свого  життя,  розламати  усю  кригу,  що  інколи  полюбляє  заповнювати  твій  простір.  Свобода  -  це,  насамперед,  вільний  простір,  вільний  від  болю  і  страху,  що  не  піддається  впливам  часу.  
   Свобода  -  це  коли,  не  маючи  крил,  можеш  літати.  Свобода  -  це  не  втеча.  Навпаки.  Це  коли  йдеш  назустріч  усім  вітрам  підступної  долі.  Коли  розстібаєш  всі  свої  гудзики  і  підставляєш  серце  вітру,  свіжому  подиху  свободи.  Свобідна  душа  -  розхристана  душа.  Хто  не  довіряє  собі,  той  не  має  свободи.  Свобода  -  це  те,  від  чого  ти  "вічно  молодий,  вічно  п'яний".  
   Що  ж,  уперед!  Назустріч  долі,  назустріч  щастю,  назустріч  СВОБОДІ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379646
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


BlackBride

Самотня ніч

Нема  таких  тривожних  заповітів,
Які  б  порушили  небесну  ніч,
Тремтливі  чари  сутінкових  квітів,
І  зустрічі  таємні  віч-на-віч.

У  постілі  з  туманних  зорепадів
Дрімає  місто  серед  теплих  снів,
Й  зефірний  місяць  в  хмарнім  шоколаді
Пливе  собі  до  м’ятних  берегів.

Нам  вдвох  цієї  ночі  не  заснути:
Мені  й  самотній  подрузі  моїй,
А  напиватись  жадібно  отрути
З  п’янкого  смутку  й  нездійсненних  мрій.

Й  хоча  нема  таких  думок  на  світі,
Які  б  порушили  небесну  ніч,
Я  поглядом  на  місячній  орбіті
Пишу  прохання  до  богів  й  сторіч.

Я  не  прошу  за  правду  чи  безгрішність,
Одне  бажання  дух  благає  мій  –  
Аби  знайшла  того  самотня  ніжність,
Хто  колискову  заспіває  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379640
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Мазур Наталя

Адріанка

Зранку  у  віконце  
Заглядає  сонце,
І  не  хочуть  спати
Сірі  оченятка.

Рученьки  маленькі
Дають  «па»  матусі,
І  біжать  швиденькі
Ніжки  до  бабусі.

Уставай  бабусю,
Годі  уже  спати.
Будемо,  бабусю,
Іграшками  гратись.

Маю  я  горнятко
Що  усіх  годує,
Я  тобі  у  ньому
Їсти  приготую.

Ляля  є  у  мене  –  
Пісеньку  співає.
А  волосся  в  неї,
Наче  сонце  сяє.

А  коли,  бабусю,
Будемо  ми  прати?
А  коли  вже  будем
В  хаті  прибирати?

А  давай  зготуєм
Дідусеві  борщик!
Знаю,  де  ти  вчора,
Заховала  горщик.

Витягну  шухляду,
Дістаю  черпак…
І  чому  ти  кажеш,
Що  роблю  не  так?

Я  ж  таке  проворне
І  метке  дівчатко.
Почитаймо  казку
Про  гидке  качатко.

Будем  малювати  
Квіточку  на  дошці,
І  не  хочу  їсти
Я  червоний  борщик.

Заховаюсь  швидко
В  іншій  я  кімнаті,
Будеш  мене  довго
Потім  ти  шукати.

Цілий  день  щебече
Внучка  –  щебетушка.
Ввечері  приходить
З  двору  дід  Андрушка.

Підійми  високо
Ти  мене,  дідусю!
Хай  на  всіх  згори  я
Вдосталь  надивлюся.

Купчики  я  буду
У  великій  ванні,
Обіллю  водою
Одяг  мамі  Тані.

Подивлюся  мультик
Про  Ведмедя  й  Машу,
І  не  буду  їсти
Вашу  манну  кашу!

Кулачками  очки
Тру  і  позіхаю,
Сон  мені,  напевне,  
Очки  закриває.

Ці  сіренькі  очки
Спатимуть    до  ранку.
От  така  у  мене  –  
Внучка  Адріанка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379656
дата поступления 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Юля Фінковська

Ми- смітники (десятихвилинне)

//  Сьогодні  на  парі  в  нас  було  завдання  описати  смітник.  Нетривіально  і  небанально.  От...  Викладачка  поставила  мені  високий  бал.  Цікаво  що  скаже  читацька  аудиторія:)\\


Він  схожий  на  кабінет  психотерапевта,  так  само  буває  вщент  наповнений  зім’ятими  почуттями  і  мріями,  котрі  пережили  свій  термін  придатності.
Він  –  всього  лиш  смітник,  але  то  скоріше  його  перевага.  Він  може  бачити  всіх  нас  через  призму  всього  намивикинутого  і  намизабутого.
Ми  з  ним  страшенно  схожі.  Такі  ж  порожні  вранці,  з  сіточкою  таких  же  тонких  синіх  пластикових  капілярів  на  надкушених  снами  повіках.
Ми  такі  ж  переповнені  ввечері,  нам  так  само  важко  дихати  від  кілобайтів  сміття,  що  вп’ялося  у  волосся,  залізло  між  вії,  в’їлося  татуюванням  в  шкіру.
Ми  переповнені  смітниковими  синдромами,  коли  бережемо  в  собі  фундамент  розламаних  світів,  які  ще  вчора  були  замками  щастя.  Ми  смітниково  ховаємо  старі  спогади,  листи  і  непотрібних  людей  у  шухлядах  свого  мозку.
А  великі  говорили,  що  ми  –  те,  чим  ми  хочемо  бути.
А  ми  –  смітники.  
Правда  все  буде  добре,  вранці  знову  будемо  ранок.  Нас  хтось  витрусить,  вичистить  до  глибинок  душі  і  ми  станемо…  знову  смітниками.
Правда  чистими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379605
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Осіріс

Розбіжність

Вона,  лебідка  білокрила  вдень.
Він  сірошорстий  ночі  повелитель,
Що  вовчих  не  жаліючи  легень
Шукає  в  глушині  її  обитель.

Знайшовши,  в  скло  вплавляє  віск  очей,
Пожадливо  голубить  плавність  ліній:
Вона  -  панянка,  в  полиску  свічей,
Пречиста,  як  розквіт    садів  весінній.

В  злобі  сліпій  він  буде  до  зорі
Клясти  виттям  німу  вуаль  фіранок.
Щоб  потім  утягнувши  пазурі,
Зустріти  юнаком  підступний  ранок.

Підступний,  бо  у  першім  промінці,
Вона  знов  обернеться  на  лебідку.
Пір’їнку  Він  затисне  у  руці
І  проковтне  сльозу  горючо-їдку.

Весь  день  здійнявши  погляд  до  зірок,
Він  невідривно  мчатиме  по  полю…
А  тільки  вечір  зробить  перший  крок
Вона  слізьми  віддякує  юдолю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379639
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 23.11.2012


Андрій Яремко-Ярий

Нічний Львів

Вечірній  зорепад  з  ліхтарним  шармом
І  світло  у  закоханих  серцях
Закуталось  в  вуаль  і  сивим  шалем
Летить  туман  ховатися  в  зірках.

А  тут  внизу  шепоче  тихо  листя
Трамвайний  стукіт  чути  віддаля  -
Чудові  дні  у  львівськім  падолисті...
Підборне  цокання  і  голос  дзвонаря.

Лиш  десь  екскурсія  нічного  міста,
Лильо  зайшов  у  мерський  кабінет,
Застигло  в  півночі  вогню  намисто,
А  ми  йдемо  шукати  арбалет.

Десь  танців  вчать  містяни  древні
І  пиво  варять  мовби  не  на  жарт.
Поети  декламують  вірші  ревно  -  
Не  спить  десь  крамарів  одна  із  варт.

Вечірній  зорепад  з  ліхтарним  шармом
І  світло  у  закоханих  серцях
Закуталось  в  вуаль  і  сивим  шалем
Летить  туман  ховатися  в  зірках.

19.11.2012  року      Львів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378812
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Осіріс

Підневільні Атланти

Між  завірюх  сутужного  життя,
Мов  кошенята  тулимось  з  тобою.
Святкуємо  і  скімлимо  журбою,
У  зичливих  обіймах  співчуття.

Під  невблаганним  сонечком  пліток,
Один  над  одним  розправляєм  крила.
Від  злих  очей,  щоб  тінява  прикрила,
І  плоть  не  спопелілась  до  кісток.

Не  друзі  ми:  тому  й  не  вороги.
Чому  ж  тоді  тримаємося  купи,
Завжди  готові  підставляти  крупи?
Нащо  глузливі  нас  звели  Боги?!

В  перетині  збідованих  орбіт,
Раціональність  я  вбачаю  Долі  –
Страждатимуть  у  парі  слуги  кволі,
Цурпелячи  на  плечах  довше  Світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379578
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Helen Birets

Прогулянка (з дитинства)

Колись,  ще  в  дитинстві,  засинаючи  я  постійно  дивилась  на  чорно-білу  картину,  що  висіла  навпроти  мого  ліжечка.  На  на  ній  був  зображений  ліс.  Дерева,  що  росли  в  хаотичному  порядку  та  дорога,  яка  губилася  в  далечі  серед  них.  засипаючи  та  вдивляючись  в  картину,  інколи  здавалося,  що  я  там,  ходжу  серед  тих  дерев...  Не  дивлячись  на  відсутність  різних  кольорів,  ліс  був  гарним,  і  навіть...якимось  одиноким...  його  чорний  колір,  вперемішку  з  білим,  надавали  йому  безліч  відтінків,  а  вранішня  роса  насичувала  його  повнотою  відтінку.
         Ліс  не  мав  тварин,  він  наповнювався  тільки  співом  птахів,  що  мрійливо  співали  і  покривали  несамовиту  тишу  щебетом...
         ...далі  моя  прогулянка  продовжувалася  уві  сні,  який  мимоволі  збагачував  ліс  кольровими  барвами,  що  оживали,  поступово  насичуючись.  Шумом  листя,  яке  лоскотав  вітер,  і  воно  грайливо  розліталося  під  його  диханням.  Тваринами,  які  зовсім  не  боялися  шурхоту  від  моїх  кроків,  косулі  навіть  дали  доторкнутися  свого  хутра,  ніби  піддаючись,  розуміючи  що  я  боюся  їх  більше.
           Якісь  миті  і  я  відчуваю,  що  декілька  краплин  упали  зверху,  і  від  їхнього  холоду  мороз  пробіг  по  шкірі,  дощ...  Великі  краплини  його  неслися  зверху  з  несамовитою  швидкістю  і  з  шумом  падали  на  листя.  Який  він  холодний...,  спів  птахів  замовк,  здається  -  життя  зупинилося,  але  не  для  дощу  -  все  притихло  від  його  володарювання,  тільки  я  стою  і  збагачуюся  силою  його  кожної  краплини,  якій  я  завадила  впасти  на  землю.  Ще  декілька  хвилин...і    я  просиналася,  сповненою  сили,  енергії  та  приємних  емоцій,  а  скільки  ще  потрібно  дитині  для  щастя?:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365416
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 22.11.2012


Юля Фінковська

Самотність або історія на букву " С"

Сон  сп*янив  срібно-синюватий  сироп  світанку.  Сонце  сполохано  сіяло  струмені  світла.  Сумно    снували  стомлені  сірі  стрекози.
   Світлана  самотньо    сиділа  серед  сутінків  своєї  спальні.  Серце  стишило  стук.  Самоосуджено  сповнювала  себе  смолистим  ,  свинцевим  ,  сигаретним  стражданням.  Самотність,  спрагла  суцільна  самотність  сковувала  слабке  строкато-скляне  самовираження.  Сльоза  спокійно  стікала,  стискаючи  серце.
     Сама...Серед  сонячних  світанків  сама...
 Світлану  скував  страх.....  Страх?..  Сугестія?..  Сум*яття?..Сором?..  Сотні  слів,  сотні  сполучень  серед  смертельної  самотності  .
 Спокуса  спілкування  стомлювала,  стискала...  Світлану  спасав  сон....Сон  солодив  сирковим  сріблом,  стирав  суперечливу  снайперську  самотність

   Спокійно  спадали  смородинно-сметанні  сутінки  .    Світлана  солодко  спала....
       Спала  Світланина  самотність.......

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата поступления 30.11.2010
дата закладки 22.11.2012


Міра Мальська

Лівобережна любов

Здається,  недавно  ще  жовтень  палав  хризантемами,
Горіховий  присмак,  в  обіймах  п’янкого  тепла...
Здавалось  тоді,  що  покінчено  з  цими  дилемами,
Для  них,  проклятущих,  зробила  я  все,  що  змогла.

Сьогодні  ж  туман  поступається  зимньому  вечору,
Морозне  повітря  заковтує  геть  листопад.
Я  знов  обираю  між  спокоєм  чи  самозреченням,
Надвоє  любов’ю  розходитись  важче  в  стократ.

А  завтра  зима  замете  остаточно  мости  із  дорогами,
Лиш  жовтим  по  білому  храми,  як  докір  мені.
Най  серце  замерзне,  наповнене  цими  тривогами,
А  ти  залишайся  на  іншій  Дніпра  стороні…
     
                                                             листопад    2012  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379490
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Маріанна Smile

Інша

В  її  очах  бринить  сльоза,
І  не  від  того,  що  самотньо,
Віднині  інша  вже  вона,
Навчилась  жити  безтурботно

Навчилась  йти  назустріч  вітру,
І  не  боятись  перепон,
Навчилась  з  гордістю  терпіти
Образ  і  пристрасті  вогонь

Вона  багато  пережила,
Хоч  мала  віру  лиш  одну,
Та  саме  це  її  навчило,
Долати  терни  на  шляху

Іти  вперед,  не  озиратись,
І  не  гнівити  свою  долю,
Крізь  сльози  щиро  посміхатись,  
Щоб  не  відчути  цього  болю

Щоб  не  зламатись,  не  зійти,
З  дороги  світла  і  добра,
Зуміти  все  перемогти,
Бо  в  цьому  суть  її  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379495
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Оливия К.

Я тебя не стою

Не  считаюсь  я  простою  –
Вся  при  всём,  и  все  дела.
Только  я  тебя  не  стою,
Я  сегодня  поняла.

Ты  крутой,  в  тебе  достоинств
И  талантов  –  эге-ге!
Так  что  я  твоих  не  стою
Даже  пальцев  на  ноге!

Ты  мыслитель  и  философ,
У  тебя  пытливый  ум,
А  вот  я  в  таких  вопросах
Откровенно  ни  бум-бум.

Даже  строчки  из  Барто  я
Не  припомню  наизусть.
В  общем,  я  тебя  не  стою
И  в  подмётки  не  гожусь!

Брать  пример  с  тебя  такого
Может  всякий  нувориш  –
Ты  в  политике  подкован
И  морально  устоишь.

Скромен,  сдержан  и  пристоен
Выше  всякий  там  клишей,
Так  что  я  твоих  не  стою
Даже  кончиков  ушей!

Мы  в  застое,  мы  в  простое,
Нет  искры  промежду  нас.
Я  твоих  совсем  не  стою
Сильных  рук  и  добрых  глаз.

Как  ни  кинь,  делишки  плохи,
Замечаю  я,  скорбя,
Ведь  во  мне  достоинств  крохи
Для  великого  тебя.

Тут  убрать,  а  там  прибавить,
Это  так,  а  то  сюда,
Вот  такой  я  буду,  да  ведь,
Стоить  дорого  тогда!

Как  начну,  само  собою,
Сердце  рвётся  на  куски,
Но,  раз  я  тебя  не  стою,
Торговаться  не  с  руки!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379497
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


Патара Бачія

Які не є, усі ми Божі діти.

Хоч  вже  дорослі,  нерозумні  діти
Перед  очима  нашого  Творця,
Його  ми  не  шануєм  заповіти,
А...  у  холоднім  поті,  ждем  кінця.

Орієнтири  може  нам  змінити,
До  світла  йти,  а  не  у  темноту?..
Ти  їжу  приготуй  і  будеш  ситим,
А  з  неба  марно  ждати  манну  ту.

Є  руки,  ноги,  мозок  є,  нівроку,
Лиш  тільки  волю  добру  і  вперед.
Пери  фіранки  до  Нового  року
І  на  кутю  купуй  горіхи  й  мед...

Різдво  прийде,  за  ним  і  Воскресіння.
Без  міри  нагрішили  ми,  та  все  ж,
Нас  не  залишить  Бог,  пошле  спасіння,
Любов  Його  таки  не  має  меж!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379453
дата поступления 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012


kulbabka

Передгрудневе

Вже  листопад  рихтує  довгу  фіру*
Вбирає  в  у́пряж  білого  коня.
Так  мало  сонця  кинуто  в  офіру
Цим  перепрілим  вистудженим  дням.

Дме  вітерець  в  калинову  свирівку*,
Тріщить  над  ставом  схилена  лоза,
Сухий  листок  скотився  на  долівку-
Сумного  клена  трепетна  сльоза.

Таке  німе  зворушливе  прощання...
Холонуть  стрази  чистої  роси.
Ну,  відпустімо  осінь  без  вагання,
Мабуть,  і  в  грудня  є  свої  плюси:

Зимових  ранків  блискітки  яскраві
На  тонкорунних  прядивах  снігів
Дзвінкої  річки  пасма  кучеряві,
Закуті  в  кригу  сонних  берегів...

Дрібних  сніжинок  пишні  візерунки,
На  мокрих  вітах  паморозь  крихка,
А  ще  -  морозу  щирі  поцілунки,
Що  рум'яніють  в  тебе  на  щоках.


*Фіра(діалектне)-підвода.
*Свирівка(діалектне)-сопілка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379220
дата поступления 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012


Любов Чернуха

Зависає, між струнами

Зависає,  між  струнами,  імпульсом
Дичавіє.
Задихається  снами  любові
Ніч-повія.
Затискає  між  ребрами  -  туго
Ой,  шалена!
І  щаслива,  вагітна  йде..
Не  від  мене.
Задихаюся  в  ліжку  сама,
Шаленію!
Проклинаю  ввечері,  вдень
Ніч-повію.
Ковдра  -  груда  каміння
Затискає.
Струни  душ,  як  бар’єр
Понад  краєм…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379165
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Ветра

уходя…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378965
"Значит    луны    слились…        и    пройти    только    пять    шагов…."
Лане  Сянськой

Пять  шагов  до  луны  в  перевернутом  звездном  пространстве.
Пять  шагов...  Чтоб  увидеть  забытые  прошлые  сны  
где-то  рядом.  На  грани  их  не-постоянства
балансировать,  пересекая  порог  тишины
далеко...  далеко  от  себя  и  от  грешного  мира.  
Обрывать  перечеркнутость  календарей.
Рисовать  путь  в  себя  бесконечным  упрямым  пунктиром
уходя...

По  восьмерке  часов  повторять  прошлый  путь  в...  бесконечность.
Отрекаясь  от  мира,  покинуть  и  имя  свое
на  распятьи.  Забытым.  Ненужным.  На  стылую  колкую  вечность,
где  разносит  по  крохам  остатки  тепла  воронье.
Не  вернуться.  На  выдохе  вытереть  воспоминанья.
Зачеркнуть  пересоленный  осенью  май,  что  утерян  Весной.
Оставаться...  чужой  для...  себя,  даже  не  замечая
робких  прикосновений  едва  уловимой  строкой....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378973
дата поступления 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012


Юля Фінковська

Гарантія на три роки

Н.Ш.

\\по  можливості  читайте  з  музикою,  принаймні  я  так  більше  люблю...\\

Цього  ранку  ми  ділили  в  маршрутці  на  двох  гіркий  дим,
Саме  так,  як  три  роки  тому  розділяли  повітря  у  межах  півкроку.
А  наш  лютий  був  зовсім  не  злий,  правда  квітень  болів…і  ти  з  ним,
А  сьогодні  сидиш  у  маршрутці,  позаду,  і  в  очах  стільки  синього  соку.
Перемерзлого,  перегірклого…  А  колись  я  любила  цей  смак,
Цілу  зиму  пила,  як  сироп  від  застуди,  щоб  не  захворіти.
Щоб  не  прозріти,  не  догоріти…
Після  тебе  лишився  лише  велетенський  їжак.
В  тому  місці,  де  міряють  життя  кардіограмами,
Де  люди  проростають  шрамами.
Захворіла  таки.  І  все  раптом  пішло  не  так.
Що  не  вбило  –  зробило  сильнішим.  А  мене  таки  вбило,
Коли  всю  мою  віру  твоєю  відсутністю  покусало.
Це  ж  треба,  щоб  саме  навесні  засніжило,  засльозило…
І  я  змушувала  себе  щоночі  вірити  в  міф,  що  тебе  не  існувало!

А  зараз  ти  сидиш  зовсім  справжній,  зовсім  близько,
Так  само  гучно  смієшся,  паморочиться  голова,  та  серце  не  реагує.
Дивлюсь  на  тебе,  і  мариться  наївне,  заплакане  дівчисько,
Яке  до  кінчиків  найчутливіших  нервів    вірило,  що  «без  тебе»  не  існує.
Ти  пахнеш  лісом  і  трошки  м’ятою,  як  колись…
Дивно,  всі  три  роки  користуєшся  тим  самим  одеколоном,
Як  тоді,  відправляючи  мені  юній  три  зозулі  з  поклоном…
Як  лишався  для  мене  особистим  Вавилоном…
                     А  мене  ти  по  запаху  вже  не  впізнав  би.
Я  його  тисячу  разів  змінювала,  так  ніби  хотіла  загубитись,
Зачинитись,  змінитись,  розмитись…
Розводами  акварелі  по  твоїх  вікнах.
Шизофренічно  шукала  тебе:  у  собі,  у  сотнях  несхожих  перехожих…
У  кожній  дозі  морфію  спогадів,  як  завжди  сильній,
У  кожній  медичній  шапочці,  противно  стерильній,
В  сніговій  воді  мильній…
Тільки  чайні  пакети  про  твоє  існування  свідчили.
В  кожному  виплюнутому  тобою  «ти  мені  вір»,
В  кожному  букетику  ромашок,  загорнених  в  бузковий  папір…
Уявляєш,  я  пам’ятаю  яким  був  папір,
 Хоч  усі  почуття  давно  суїцидно  закінчили…
Так,  по  запаху  ти  б  мене  не  впізнав.
А  чи  взагалі  впізнав  би?
Ти  так  швидко  вивів  татуювання  моїх  дотиків  з  рук,
А  я  ж  думала,  що  це  назавжди…
Думала,  що  вони  коштують  шкірі  мук  
І  хоча  б  залишать  сліди.
Ти  так  швидко  вивів  зі  своєї  долоні  мою  лінію,
Не  вірила,  що  хтось  так  просто  мене  звідти  зшкребе.
Просто  я  завжди  погано  знала  хімію,
А  ще  геометрію,  фізику…і  тебе.
Причому  останнє  очевидно  найгірше.
А  зараз  все  по-іншому:
В  тебе  –  інша,  в  мене  –  інший.  
Обоє  щасливі,  в  обох  є  трошки  чогось  дуже  свого,
І  так  ніби  три  роки  тому  не  було  зовсім  нічого.
Випадкові  зустрічі.  І  ти  завжди  відводиш  очі,
Соромно  чи  бачити  мене  не  хочеш?
А  я  стала  сильнішою,  чи  то  подякувати  тобі  за  це…
Навчилась  не  вірити  красивим,  завченим  фразам.
Не  здирати  шкіру  емоцій  із  себе  живцем,
Через  те,  що  ти  просто  не  вмієш  «назавжди  разом».
А  ще  тобіподібна  виразка  всередині  заросла
І  не  кровоточить
Кожного  двадцять  четвертого  числа.
В  таких,  як  ти,  немає  сцен,
В  театрі  душ    в  таких  –  місця  сидячі.
Для  мене  ти  –  ніскільки  не  рефрен,
Я  вижила  без  тебе.  
Що  ж,  удачі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378917
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Осіріс

Застиглі миті світання

Між  знебарвленого  запашною  темрявою  різнотрав’я,  по  заспаній  стежині,  що  звивається  у  стрілчатих  кущиках  подорожника,    важко  ступає  агатовий    Янгол  Ночі.  Обважніло-мокрі  від  зоряних  сліз  крила,  безпорадно  звисають  з-за  пліч,  віддалено  нагадуючи  обриси  заколиханих  дібров…

   Час  від  часу,  його  безконечно-чернечі  очі,  крадькома  кидають  сповнені  космічного  жаху  погляди    на  ледь  сіріючу  смужку  горизонту,  що  сповіщає  про  невпинне  наближення  ясночолого  переслідувача  –  Янгола  Розсвіту…

     Дитя  мороку  з  острахом  пришвидшує  ходу,  від  чого  нажаханий  вітерець  притьмом  кидається  у,  вже  молочну  туманність,  піднімаючи  остисті  хвилі  на  бурштиновій  поверхні  хлібного  моря…  

   Наближення  переслідувача  дзвінкоголосим  соловейком  перегукується  між  острівцями  гаїв.  У  паніці  Янгол  Ночі  намагається  злетіти!  Але  ж  крила…
   
   Від  різкого  поруху  янгольських  п'яст,    смолисті  пір’їнки,  здійнявшись  у  вись,  німотно  вальсують    між  перших  невпевнених  поривів  світання,  встеляючи  глушини  зморшкуватих  ярів  та  розбудячені  хащі  задиркуватих  лощин  сутінковими  плямами…

   Зненацька,  Воїн  Світла,    жайворонковим  співом  першопромінного  списа,  розтинає  плоть  каламутного  потемку…

   Розплющившись  поміж  споришами,  Янгол  Ночі  аспідом  плазує  у  лісову  гущаву,  залишаючи  на  дрібненьких  листочках  смуток  зоряних  очей.  Той  смуток,  що  путами  вологих  діамантів  скував  йому  крила,  втопивши  надію  на  рятівний  політ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378897
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


kulbabka

Налистопадило у душу…

Налистопадило  у  душу,
Набило  листу  й  мокроти
І  обтрусило  дику  грушу
В  обіймах  мерзлої  сльоти.

І  розкрутило  каруселі
Даремних  докорів,  образ,
Поблякли  дні,  такі  веселі,
Немов  старий  іконостас.

І  на  обшарпаний  пергамент
Лягла    поезія    терпка,
Сплітає  спогади  в  орнамент
Гіркої    пам'яті    рука.

І  за  похилим  перелазом
Такого  снігу  намело!
Не  бійся,  вирвемося  разом-
Тримайся  за  моє  крило...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378754
дата поступления 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012


Лариса L

Вірші для дітей

Всім  на  радість  та  потіху
Одяг  шиє  їжачиха.
Зайчик  шубку  їй  замовив  –
Буде  до  зими  обнова.
А  лисички  –  дві  сестрички  –
Кожушки  та  рукавички.
Для  вовчиська  сам  їжак
Сірий  викроїв  піджак.
Вже  й  малі  їжаченята
Хочуть  мамі  помагати.
Голок  мають  вони  досить,
Тільки  завжди  ниток  просять.

Лісові  новини
Принесла  сорока  вранці
Новину,  що  в  лісі  танці.
Де  галявина  велика,
Там  сьогодні  дискотека.
Скреке  –  ке!  Скреке  –  ке!
Чи  було  колись  таке?
Музикант  –  старий  баран
Приволік  свій  барабан.
Ось  із  зарослів  ліщини
Зайці  тягнуть  піаніно.
І  несуть  акордеон
Мабуть,  з  двадцять  п’ять  ворон.
Лис  і  вовк  –  незвична  пара
Будуть  грати  на  гітарі,
А  маленька  білочка
Соло  на  сопілочці
Скреке  –  ке!    Приходьте  всі!
І  великі,  і  малі.

На  ковзанці
Взявши  лижі  та  санчата,
Йдуть  на  ковзанку  зайчата.
Не  сидиться  їм  у  хаті,
Хочуть  з  гірки  покататись.
Сніг  лежить,  як  білий  пух,
Білий  в  зайченят  кожух,
Шапка,  шарф  і  рукавички,
І  тепленькі  черевички.
Бавляться  на  радість  всім,
Не  страшні  морози  їм.

Завтра  в  бджілки  іменини
У  газеті  є  новини:
Завтра  в  бджілки  іменини.
І  запрошує  усіх:
І  дорослих,  і  малих.
Як  почула  це  лисиця,
Враз  побігла  до  крамниці.
Що  б  придбати  бджілці  в  дар?
Може,  цей  ось  самовар?
Білочка  пиріг  до  чаю
Вже  спекла  для  бджілки  Таї,
А  ведмедик  в  магазині
Придбав  ласощів  корзину.
Яблучок  припас  їжак  –
Він  збирати  їх  мастак.
Всі  зібрались  на  гостину:
Завтра  в  бджілки  іменини.


Глянь:  отару  сірих  хмар
Жене  вітер  на  базар.
Батіжок  погонич  має,
Ним  ягняток  підганяє.
А  великі  баранці
Розбрелись  в  усі  кінці.
А  як  сходяться  докупи,
Враз  лунають  сильні  звуки.
Стукнулись  лобами:  Грим!
Покотився  з  неба  грім.




Веселковий  дивограй
Що  це  в  нас  висить  на  груші?
То  стрічки  веселка  сушить.
І  на  яблуню,  й  на  сливу
Почепила  після  зливи.
Сіло  сонечко  в  кріселко  –
Скільки  стрічок  у  веселки?
Заходилось  рахувать:
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
«Є  і  шоста,  і  сьома  стрічка»,-
Сонцю  мовила  синичка.
Всі  стрічки  такі  чудові
Різно  –  різнокольорові.
Є  оранжева  й  зелена,
Як  листочки  в  липи  й  клена,
І  як  небо,  і  як  річка,
Є  блакитна  гарна  стрічка.
Жовта  –  кольору  пшениці,
І  червона  –  як  суниці.
Для  волошок  є  синенька
Гарна  стрічечка  новенька.
Для  дзвіночків  –  з  фіолету
У  веселки  вкрало  літо.
Мов  розшито  неба  край  –
Веселковий  диво  грай


У  лісових  гномиків
Панамки  із  дзвоників.
Ой,  які  ж  вони  чудові!
Хто  пошив  їх,  хто  покроїв?
Білі,  сині,  з  фіолету.
Диво  це  створило  літо.


Золотиться,  промениться
Сонця  жовта  паляниця.
На  яке  вмістилась  деко?
Глянь:  яка  вона  велика!
Всі  гуртом  саджали  в  піч
Й  випікали  цілу  ніч.
Зарум’янену,  духмяну
З  печі  вийняли  під  ранок.
На  блакитнім  блюді  неба  -
До  сніданку  що  ще  треба?


На  городі  дядько  Кріп
Застудився  і  охрип,
Бо  як  дощ  великий  лив
Парасольки  не  розкрив.
Промочив  добряче  ноги
Заболіло  горло  в  нього.
П’є  тепер  він  чай  із  медом,
Загорнувшись  теплим  пледом.
Каже  тітонька  Квасоля:
«Є  вже  в  нього  парасоля».

Пляж  на  городі
На  баштані  жовта  диня,
Мов  на  пляжі,  гріє  спину.
А  маленьких  диненят
Біля  неї  цілий  ряд.
У  купальниках  усі
Вранці  скупані  в  росі.
Каже  їм  знайома  грушка:
«Треба  всім  вам  капелюшки».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378622
дата поступления 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Лариса L

Моєї долі дивний клавесин

Моєї    долі  дивний  клавесин:
То  чорна  клавіша,  то  біла,  біла.
То  ніч  накине  темний  палантин,
То  лебеді  беруть  на  білі  крила.
Зіграй  на  білих,  доленько,  прошу,
Зіграй  мені  мелодію  любові,  
Мелодію  веселки  і  дощу,
Спів  солов’їв  усіх  в  одній  діброві.
Зіграй  на  білих  музику  ночей,
 Що  для  любові  створені  богами,
Щоб  міг  мені  позаздрити  Орфей
У  тім,  чого  не  вимовиш  словами.
Не  грай  на  чорних  музику  журби,
Мелодію  розлуки  і  печалі,
На  вітрі  скрип  старечої  верби
І  тихий  плач  з  –  під  чорної  вуалі.
Всі  акорди  злилися  в  один.
Пасаж  новий  –  мелодія  стокрила.
Моєї  долі  дивний  клавесин:
То  чорна  клавіша,  то  біла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378625
дата поступления 18.11.2012
дата закладки 18.11.2012


Валентина Ланевич

Співає флейта щемно…

Співає  флейта  щемно,  заливисто-врочисто,
А  осінь  шле  в  дарунок  калинове  намисто.
Карпати  увінчала  багряним  листопадом,
Розцяцькувала  гори  ялинковим  каскадом.

Збурені  сиві  хмари  чіпляють  шпиль  високий,
Згорнув  крила  у  польоті  орел  одинокий.
Полоще  ноги  горам,  хвилюється  озерце,
Красу  цю  споглядаю  й  лягає  сум  на  серце.

Вітер  цілує  листя,  кроїть  нові  браслети,
Карбує  ціпко  осінь  все  золотом  монети.
Гаптує  скатертину  мереживом  -  стібками,
А  нам  лишає  мудрість,  назбирану  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376373
дата поступления 08.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Патара Бачія

Є загадка у жінці…

Лише  пізніше  ти  собі  зізналась,
Що  в  них  шукала  тихого  притулку
Від  третьго,  з  яким  тоді  кохалась,
Як  із  маньяком  в  темному  провулку.

Ksiufka        ***        http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378142




Тебе  кохали  двоє,  ти  ж  шукала
У  них  для  себе  тихого  притулку.
Вони  на  тебе  не  жаліли  налу,
Була  у  тебе  завжди  кава  й  булка.
Ти  їх  серця  взяла  собі  на  згадку,
Хоч  вже  давно  живеш  собі  із  третім...
В  жінках,  напевно,  є  якась  загадка,
Бо  ще...
 не  знищили  їх  досі  на  планеті.


2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378432
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


archic

Время…

Время  кончило  свой  отсчет,
По  пустой  магистрали,пристально,
Кто-то  вел  бесконечный  счет,
И  являлся  безликим  приставом.

Все  пыталось  сказать  своё,
Непреклонно-седое  мнение,
Лишь  метель  за  окном  поет,
Потеряв  в  суете  терпение.

Торопись,  как  последний  лист,
Догорающий  в  новом  пламени,
Хаотично  танцуя  твист,
Лишь  бы  сердце  не  стало  каменным.

За  последней  секундой  шаг,
Заменяя  пути  -  погонями,
Время  -  это  незримый  враг.
Закрываю  глаза  ладонями...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378417
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Анастасія Мосевич

Осінь

На  тебе  падає  небо
Тонкими  цівками  пожовклих  надій,
Неначе  зрозуміло-нерозгаданий  ребус,
Який  вривається  у  вже  звичний  стрій,

Де  ніщо  тебе  не  дивує,
Де  у  погляді  ховається  скло,
І  ніжна  безпорадність  тебе  не  врятує,
Де  не  в  очах,  а  в  намисті  -  дно,

Звисають  загострені  листки  життів
З  проникливо-вбивчої  живої  блакиті,
І  кожен  з  листочків  так  би  хотів
Торкнутись  до  неї,  ожить  і  любити!

На  тебе  падає  небо
Смарагдово-сірим  оберемком  думок.
У  нестримному  круговороті  чи  почує  хто-небудь
Музику  непротоптаних  шляхів  та  стежок?

14.11.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378354
дата поступления 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Ярослав Дорожний

Краплі-примари

Звичайне  місто,  дощ  із  хмар  похмурих,
Простудна  дама-осінь  листопадних  днів,
Примари  крапель  виросли  на  мурах,
Із  потойбіччя  Падолист  їх  перевів  

Загинули  ще  краплі  в  теплім  літі,
Забрав  їх  промінь  аж  у  неба  височінь,
Та  двері  там  стоять  важкі  закриті
Й  тривожно  б’є  копитом  хмарний  кінь.  

Дощі  забули  скарб  у  площі  міста  –
І  поспіх-пошук  між  кольчуг,  бетону  плит,
У  вирій  із  небес,  бо  буде  пізно.
Все  зачарує  грудень  хмурий  ворожбит.  

09.11.  14.00.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378323
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012


Любов Чернуха

У кожному вікні

Кипить  життя  у  кожному  вікні,
Рудим  котом  тулюся  до  жаринок.
Вже  день  зітхнув,  помалу  зсутенів,
А  кішка-ніч  зі  мною  вигне  спину.
Легкими  кроками  по  нитках  підвіконь,
Притулиш  носика  до  павутини  скла.
Дивись,  відчуй,  чекай  і  охолонь,
Ти  щодоби  утішила  й  пішла.
Спішу  на  крик,  тарілку  жінка  б’є.
Навіщо  сварка?  Хто  слабкіший  плаче.
Ніч  у  кватирку  пристрасті  віллє
І  мир  в  обіймах  наступає,  значить.
Увесь  у  зморшках,  духом  молодий,
Дідусь  стільця  приніс  до  батареї.
Він  грів  думок  затоптані  сліди
Із  ночі  в  ніч,  альбоми  в  пам’ять  клеїв.
Не  спить  дитя,  світильник  сіє  тінь.
Малюк  на  стінах  розфарбує  літо.
Я  його  друг  із  теплих  сновидінь,
Не  заховаюсь  він  мене  помітив.
Маленький  носик  дмухає  на  мій,
До  непосиди  поспішає  мати.
Ну  все  бувай!  А  плакати  не  смій,
Мені  вже  час,  також  відпочивати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377793
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 16.11.2012


Юля Фінковська

Намалюй мене санскритом

\\вірш  в  прозі.  творчий  експеримент.  надихнуло.\\

Вималюй  мене,  якщо  не  буде  чим  зайнятись,
Коли  всі  твої  львівські  годинники  кричатимуть,  що  вже  ранок.
Намалюй  мене  обов’язково  з  усмішкою,  щоб  могла  завжди  сміятись,
Щоб  навіть  боялась  боятись.
Малюй  мене  гущею  з  дна  красивих  філіжанок.
Розтечеться  по  волоссі  акварельний  світанок,
Доторкнешся  фіранок,  розігрієш  сніданок.
Глянеш  в  небо  з  шматочками  білої  вати,
Пригадаєш  мене.  І  почнеш  малювати.
Добиратимеш  пензлі,  палітри,  відтінки…  Литимеш  воду
Прозору  і  майже  невагому
На  колишню  самотність  і  на  вбивчу  самотню  свободу,
На  мою  наркотичну  втому.
Я  буду  фарбою,  тільки  пообіцяй  замастити  нею  шкіру,
На  обличчі,  на  пальцях,  щоб  можна  було  відчувати.
Щоб  вже  не  було  бажання  втікати.
Від  тебе,  від  себе.  Кудись  в  напрямку  «вчора»
Там,  де  невиліковно  хвора
Душа  боялась  лікуватись.
І  довірятись.
Я  була  б  краплею  твого  особистого  прямого  ефіру,
Якби  ти  хоч  іноді  вмикав    для  себе  світ  телебачення.
Склянкою  дуже  корисного  кефіру  або  шматочком  зефіру,
Ніжним,  як  найперше-найперше    побачення.
Намалюй  мене  щирою,  як  пробачення.
Зашифруй  мене  есперанто  чи  санскритом,
Краще  санскритом,  ти  ж  знаєш  як  я  люблю  Індійські  мотиви.
Танцюватиму  щось  індійське,  огорнусь  оксамитом,
Я  влаштую  тобі  і  зливи,  і  зриви.  
Закарбуй  мене  в  себе  ліворуч.
Зашифруй.
Щоб  ніхто  не  читав,  поки  тебе  не  буде  поруч.

Поки  контур  вітру  тріпоче,
 місто  ляже  поспати
Вималюй  мене  
тільки  не  зізнавайся,  що  вмієш  малювати,
А  то  ще  хтось  захоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378281
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


kulbabka

Залюблена у музику дощів…

Залюблена  у  музику  дощів,
Закутана  в  сатинові  тумани,
Напоєна  медами  почуттів
І  відчаю  гіркими  полинами...

Розніжена  у  пахощах  бузку,
Розсипана  словами  на  папері-
Невже  мене  допустиш,  отаку,
Відкривши  серця  зрадженого  двері?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378105
дата поступления 16.11.2012
дата закладки 16.11.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОДА КОЛЬОРОВОМУ КОХАНОМУ

Буває,  мій  друже,  
нудьгую  без  тебе.
До  всього  байдужий  –  
тебе  мені  треба.
Удень  і  вночі  
я  б  до  тебе  тулився.
І  слухав  тебе  б,  
і  дивився,  дивився…

З  тобою  стрічатися  
буду  до  віку.
Для  мене  ти  –  всесвіт,  
і  смуток,  і  втіха.
До  тебе  відкрита  
завжди  в  мене  віза.
Коханий,  
єдиний  ти  мій  –

Т  Е  Л  Е  В  І  З  О  Р  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377521
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Окрилена

Сугестивне

Снуються  дні.  
Напитися  досхОчу
і  кольором,  і  світлом  -
бракне  снів...
Ліхтарики  фізалісу
тріпочуть
і  шурхотом  бентежаться
в  мені.

У  листі  жолудь  -
ковдрою  накрився,
щільніше  напинаючи
каптур  -
од  вітровію  втік  
і  причаївся,
як  нотка  в  лабіринті  
партитур.

Ще  гріє  погляд
вервиця  вербова  -
у  златі  із  тонкОго  
перкалю...
Поволі  тане
туга  вечорова  -
теплішає  від  спогадів....
...л-ю-б-л-ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377513
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 15.11.2012


Ярослав Дорожний

Надхмарна поетеса

Знову  пишуть  на  Небі  поему,
Вже  про  Осінь  мінливу,  як  настрій  жінок:
То  проміння  ще  літнього  крему,
А  то  пляма  чорнила  в  наступний  рядок.  

Ну  не  втрималась  хмара  кудлата,
А  чи  ж  ручка  в  Поета  якось  потекла.
Новий  колір  листкового  злата
І  відтінки  жовтневі  з  палітри  тепла.  

В  новий  День  ми  гортаєм  сторінку  
І  підкреслимо  щось,  прочитаємо  ще:
Ось  там  Сонце  присіло  на  гілку  
Й  поетеса  в  людей,  хлюп  в  усмішці  дощем.  

18.09.  18.37.  автобус:  Трускавець  -  Чортків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата поступления 07.10.2012
дата закладки 15.11.2012


Юля Фінковська

З грифом "тепер" (антиностальгійне)

Вітер  дряпає  кожну  клітинку  минулих  історій,
Пробирається  пальцями  крізь  орнамент  безсилих  ребер.  
Та  не  страшно  від  спогадів  тягучо  –липких  інфузорій,  
В  мене  є  шматок  простору  особистого  з  грифом  «тепер».  

В  мене  є  те,  про  що  треба  тихенько  і  філігранно  мовчати,  
Загорнувши  усю  свою  ніжність,  весь  спокій  в  обійми  піжам.  
В  нотному  стані  життя  з’явилася  восьма,  під  назвою  «довіряти»,  
І  на  руки  північної  тиші  пролився  живильний  бальзам.  

Завжди  вірна  подушка  шепоче  казки  про  вчорашнє,  
Затуляєш  їй  рота,  щоб  не  будила  в  тобі  ностальгій.  
Відчуття  з  часом  стають  на  смак,  як  вино  домашнє,  
Концентровані,  згорнені  тісно  у  нервів  сувій.  

Ніч  –  шалено  самотня,  їй  хочеться  довгих  розмов,  
Тому  вкотре  запарює  чай  із  лимоном  віконних  вогнів.  
Вона  –  майстер  підсолених  ран  і  нудних  післямов,  
В  діалогах  із  нею  треба,  щоб  тебе  хтось  трохи  грів.  

Щоб  холодний  місяць  пластом  голландського  сиру  
Не  вривався  до  тебе  із  вітром  торішніх  химер.  
Не  встеляв  пережованим  спогадом  сни  і  квартиру,  
Треба  мати  когось  особистого,  з  грифом  «тепер»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377781
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

As dur

Вiд  свята  в  ля  бемоль  мажорi,
Один  бемоль  залишився  нажаль.
Тепер  душа  спiває  тiльки  у  мiнорi,
Мелодiя  прозора  як  кришталь.́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371605
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

I вже не треба нам нiякої весни

...А  листопад,  ідучи  по  Вкраїнi,
Не  пожалiв  для  неї  пишної  краси
Як  добре  восени  спiвати  у  камiна,
I  вже  не  треба  нам  нiякої  весни.
Тож  заспiваймо  про  гарячу  осiнь,
Про  листя  жовте  разом  заспiва,
I  про  птахiв,  яких  ми  проводжали,
Удвох  с  тобою,  подглядом  з  вiкна.

Усi  пiснi  присвячувати  треба
Чи  то  коханим,  друзям  чи  батькам
А  я  свою  спiватиму  для  тебе,
Бо  не  присвячують  на  жаль  пiснi  котам....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374629
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Яна Фурман

Нiчого додати

Коли  нема  кому  жалiтись,
Втрачає  сенс  сама  журба.
Та  грудень  -  зовсiм  не  бiда,
Коли  нема  кому  зiгрiти.

I  вже  не  страшно  анiтрохи,
Нiхто  якщо  не  захистить.
Якщо  нiхто  не  заспокоїть,
То  наче  й  серце  не  болить.

Якщо  нема  з  ким  говорити,
То  вже  й  нема  i  що  казати.
Та  що  вже  тут  можна  зробити  ?
Я  ж  горда.  Нiчого  додати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374641
дата поступления 31.10.2012
дата закладки 14.11.2012


Silver Snow

«Упала Ніч»

Упала  ніч  на  мій  будинок,
містичним  сяйвом  вили  зорі,
і  світ  мільярдами  жаринок
палав  під  Місяцем  надворі.

Те  сяйво  в  небі  хаотичнім
ввижалось  птахом  —  і  зникало,
а  ніч  моя,  на  тлі  величнім
в  магічнім  світлі  засинала.

Чудесним  подихом  зими
безмежність  палко  окриляла,
із  кришталевими  слізьми
у  сяйві  зірнім  десь  зникала.

А  сніг  ще  падав  й  мав  надію,
що  велич  хаотична  —  вічна.
Та  Ніч  із  Днем  ніщо  невдіє  —  
відступить  знову  блискавично.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377730
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юля Фінковська

Відпусти…

\\Пам"ятаєш,  я  плакала  під  цю  мелодію?  А  ти  зазвичай  сміявся...  
Просто  осінь  в  мені  проросла,  в  кожній  миті  тебе.
З  нами  випадок  в  долю  підступно  і  брудно  погрався,
Потерпи...  Може  хтось  мастехіном  мене  з  твого  серця  зшкребе...\\
.....................................................................................
Я  бачу  тебе…  Вже  три  змучені  ночі  підряд,
Скільки  ж    можна  кошмарити  душу  над  ранок  у  снах?
Просто  це  –  листопад.  Бездиханно  –  чужий  листопад,
Вже  всі  лінії  перетліли  давно  на  поблідлих  руках…

Я  –  байдужість  твоя.  І  до  чого  тепер  всі  ці  сни?
Від  яких  тільки  душу  у  зашморг  засовує  біль…
Засинати  в  страхах,  прокидатись  у  рештках  весни,
Ти  –  моя  невгамовна,  сліпа,  крижана  заметіль!

Я  чую  тебе…  Вже  три  ночі  тремтінь,  у  розталій  слізній  воді,
Мемуаром  в  руках  мого  вічно  -  живого  майбутнього.
Лиш  зап’ястя  болить.  Те,  що  праве,  так  дико,  немовби  тоді…
Збожеволіти  можна  від  присутності  неприсутнього.  

Тільки  снишся  уперто,  поранено  сиплячи  сіль,
Засипаючи  очі,  порізи,  вірші  та  вже  мертві  листи…
Я  –  отрута  твоя,  ти  –  мій  рецедивуючий  біль,
Витри,  змий,  розірви  мене!  Лиш  відпусти…
Відпусти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377682
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юрій Цюрик

Ця сиротлива жовта осінь …

Цей  світ  і  це  життя  без  тебе  
Пусті,  як  вірші  безголосі…
Як  сивочоле  вічне  небо;
Як  сиротлива  жовта  осінь…

Як  перший  сніг  на  твої  коси,
Як  ті  роки,  що  запізнились…
Як  ранішні  холодні  роси,
Котрі  у  лід  перетворились…

Як  ті  віконні  візерунки,
Що  дивляться  повз  ніч  на  мене…
Як  твої  ніжні  поцілунки,      
Як  серце:  чуйне  й  незбагненне…  

Як  я,  що  дивлюся  на  небо…
Й  думками  мчу  у  срібну  просинь.
І  кожен  день  молюсь  за  Тебе–
У  сиротливу  жовту  Осінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377636
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Мышка

Свічки каштанів

Не  повіриш  ніяк  -  в  здощавілім  вікні
Листопад  запалив  на  каштанах  свічки  наостанок
І  незчуєшся,  як  у  грудневій  імлі
Їх  погасять  волани  зимових  фіранок....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377624
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


kulbabka

Дитина лісу

"...з  лісу  я  вийшла,в  ліс  і  піду..."

                                   (В.  С.)

Карпати  мої  правічні,
ТінИсті    мої    ліси!
Я  вам  заглядаю  у  вічі,
Вслухаюся  у  голоси:

Як  тихо  шепочуться  буки
Під  журну  сопілку  вітрів,
Як  дятел  вистукує  звуки
На  темній  пошерхлій  корі.

Я  вчитуюсь  в  кожну  руну
На  свіжій  долоні  листка
І  музику  семиструнну
Я  вловлюю  із  потічка.

Я  чую,  як  в  прілому  листі
Ворушаться  мокрі  гриби
І  морок  стинає  іскристе
Проміння,  неначе  серпи...

Як  вітром  розгойдана  тиша
Зринає  сатИном  у  вись.
Я  з  лісу  колись  вийшла,
І  в  ліс  я  піду...Колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377623
дата поступления 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Ольга Ратинська

Не слухай журливих пісень…

Не  слухай  журливих  пісень  
Вони  душу  шмагають  в  стремена  
Полонянкою  новий  день  
Загорнуть  у  червоні  знамена  

Задля  користі  миті  буття  
Занесуть  у  далеку  країну  
Не  пізнаєш  тоді  каяття  
Втратиш  серце  наполовину  

Кинуть  в  прірву  схими  святі  
Спалахнуть  і  погаснуть  не  ті  
Слухай  тих,  що  ведуть  в  забуття  
Без  журливих  пісень,  то  життя  
   
                                         не  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376390
дата поступления 08.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юля Фінковська

Особисте есперанто

Ти  пахнеш  морем…  Свіжим,  солодко  –  солоним,  
Розбиваєшся  хвилями  голосу  об  скелі  моїх  скронь.  
Прошиваєш  старі  спогади  пунктиром  червоним,  
Вологими  пальцями  душиш  недопалки  безсонь.  

Я  частенько  вдарялась  душею  в  граніти  подій,  
В  кам’яні  магістралі,  в  шалено  асфальтних  людей.  
І  до  крові  здирала  коліна  заплаканих  мрій,  
Ти  ж  торкнувся  їх  ніжно  зеленкою  рідних  очей.  

Нитки  слів  твоїх  зв’язані  в  теплий,  вовняний  светр,  
В  який  кутаю  посмішки,  сни,  щоб  не  змерзнути  вщент.  
Промальовую  в  пам’яті  кожний  тонкий  міліметр  
Майже  вічності  нашої,  що  захована  в  слові  «момент»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377536
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012


Юля Фінковська

МОЄ ЗА (мор) ОЧНЕ….

\\ода  моєму  заочному,  яке  майже  закінчилось!\\

В  каві  моїх  судин  майже  не  залишилося  крові,  
Пульсує  втомою  «Американо»  з  молоком.  
Крізь  губи  падають  слова  односкладові,  
І  мозок  вчиться  харчуватись  напівсном.  

Консервовані  рими  в  холодильника  молять  про  волю,  
Він  ковтає  ментоловий  дим  і  безжально  мовчить.  
Я  сьогодні  смакую  час  без  апетиту  і  самоконтролю,  
Поки  місто  в  гірляндах  вітрин  упокорено  спить.  

Стіни  кухні  звикли  до  моїх  азіатських  півсонних  очей,  
Коли  нашвидкуруч  ковтаю  недогріті  сніданки.  
Карий  погляд  тональний  видає  під  очима  удари  ночей,  
Дози  сили  вже  природно  чекають  на  дні  філіжанки.  

Чайник  мого  «всетерпіння»  википає  напевно  вдесяте…  
В  каві  моїх  судин  не  залишилося  кольору  крові.  
І  не  було  би  змісту  розправляти  натхнення  зім’яте,  
Якби  не  чиясь  в  мене  віра  і  дотик  святої  любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377515
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Вона була вродлива і зухвала…

Вона  була  вродлива  і  зухвала,
Дівоча  гордість  пасувала  Їй…
Всіх  хлопчаків  у  школі  закохала
У  милі  очі  серед  гарних  вій…

Вона  була  красива  і  тендітна;
Струнка,  неначе  закарпатська  лань…
А  ще  –  сором’язлива  і  привітна..
Із  серцем,  вкритим  золотом  бажань…

Воно  було  чарівне  й  дуже  миле
Це  непокірне  лагідне  дівча…
Медове,  ніби  яблуко  доспіле
Й  солодко-терпке,  наче  алича…

А  ще  вона  корали  розсипала  
Очима  …  прямо    в  сонячну    блакить…
Вона  мені  у  серце  так  запала,
Що  й  до  сьогодні  в  ньому  щось  щемить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376074
дата поступления 07.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Як добре, що Ти є на цій Землі…

Як  добре,  що  Ти  є  на  цій  Землі…
Що  ми  знайшлись  в  житті  –  не  загубились…
Блукали  довго  в  місячній  імлі,
А  потім  одне  одному  наснились…

Ті  ніжні  сни  з  реальністю  злились,
Переросли  хореями  у  вічність….
Дві  наші  Долі  квітами  сплелись
В  омріяну  казкову  романтичність…

І  стали  зрозумілими  слова,
Переросли  надії  у  бажання…
Моя  ти  квітка…  ніжна…  польова
Моє  ти  недолюблене  Кохання…

Як  добре,  що  ти  є  в  моїх  думках…
Чи  може  то  омана  …  ірреальність?!…
Нектар  солодкий  на  моїх  вустах…
Чи  вічний  Сон…  Чи  незбагненна  Радість?!…

Не  випадай  із  простору  життя…
Не  йди  у  ніч  безмежну  і  бездонну,
Не  забирай  Любов  у  небуття…
Й  не  відпускай  із  Ніжності  полону…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377175
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Юрій Цюрик

Хто винен в тім, що Мрія запізнилась…

Хто  винен  в  тім,  що  Мрія  запізнилась  ?
Що  заблукала  в  зоряних  степах…
Неначе  світле  марево  з’явилась,
А  потім  розчинилась  на  вустах…

Бо  ж  як  відчути  плач  калини  в  лузі  ?
Як  підказати  ноти  скрипалю?
І  як  донести  без  образ  подрузі,
Що  я  її  вже  більше  не  люблю…

І  як  розповісти  своїй  коханій,
Що  я  до  неї  більше  не  прийду  ?!…
Що  відцвіли  конвалії  духмяні  
У  матері  в  тінистому  саду...

Що  не  закрию  від  блаженства  очі,
Не  затремчу  від  поцілунків  вуст...
Та  не  відчую  дотиків  дівочих
І  не  віддамся  пестощам  спокус...

Відсипались  каштани  в  жовту  осінь,
Позасинали  сиві  ясени…
Птахи  летять  кудись  у  срібну  просинь
І  щось  кричать  мені  з  височизни…  

Хто  ж  винен  в  тім,  що  Мрія  запізнилась  ?!
Що  заблукала  в  зоряних  степах…
Неначе  світле  марево  з’явилась,
І  розчинилась  смутком  на  вустах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377415
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Калиновий

Моя Душа

"Жизнь  не  обязана  давать  нам  то,  чего  мы  ждем.  
Надо  брать  то,  что  она  дает,
 и  быть  благодарным  уже  за  то,  
что  это  так,  а  не  хуже".
 "Унесенные  ветром"

 Моя  Душа,  как  Скрипка.
То  плачет.  то  поёт.
Она  к  другой  Душе  стремится,
Она  кричит!  Её  зовёт!
Кричит  навзрыд!
…Орёт!
"  Ну  кто  ?  Когда  ?  Её  поймёт  ?
Обнимет  ?  Обогреет  ?
С  собой  в  страну  "  Любви  "  возьмёт  ?
Смычёк  "  обид  "  ,  "ошибок  "  ,
Ей  струны  рвёт
И  режет  пальцы  Скрипачу.
Она  кричит  :  "  Так  жить  я  больше  не  хочу  !  
Скрипач,  сломай  меня  или  сожги  !
Меня  на  волю,  к  Небу  отпусти  !  "
Нет  музыки  такой  и  нот  ,
Чтоб  передать  мою  любовь!
Нет  в  мире  больше  счастья  -
Чем  Души  полёт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376647
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 13.11.2012


Оксана Семотюк

Подяка друзям за піднесене вітання .

Якщо  сказати  вже  вам  чесно
-Не  віриться  ,я  ніби    в  сні.
Що  це  про  мене      і    мені
Такі  слова    чудесні  .

За  все  своє  життя-буття
Таких  вітань  я  ще  не  мала.
Моя      родино      дорога  ,
За  що  мені  така  похвала?

Спасибі  ,друзі  ви  моі    !
Світаночку    ,  Світанку  милий!
Як  ти  змогла  відчути    те,
Що  день  від  дня  тут  в  чужині
Я  прагну  вітру  з  України  ?

І  вітру,і  зими,й  дощу,
Стежини  у  пшеничнім  полі
І  чорнобривців,що  цвіли
Під  хатою  і  на  городі...

Ті  чорнобривці,вітер,ліс  -
Це  все,що    мариться  ночами,
Та  важливіше  понад  все  ,
Те    розуміння  ,що  між  нами  .

Велике  щастя  у  житті
Пізнати  дружбу  вірну-вірну,
Мої        подруги      дорогі  ,
Вклоняюсь  вам,мої  ви  рідні  !

Нехай    вита  в  оселях  ваших
Любов  ,здоров"я,радість  ,сміх.
Я  щиро  Богу      помолюсь,
Хай  вклонить  небо  вам  до  ніг  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363428
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 13.11.2012


Вразлива

* / *

На    попелищі    почуттів    згасає    Віра,
Вигнанкою    на    чужині    Любов    вмирає.
Десь    тихо    у    кутку    заплаче    Мрія,
Розлука    сумом    б*є,  біль    не    минає.

І    не    знаходить    більше    слів    Довіра,
Та  без    запрошення  ,  у    двері    Мудрість    стука.
Й    знова    в    теплім    сповидку      Надія,
Сміється    радість,  в  ореолі    Святої  Марії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377417
дата поступления 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012


kulbabka

Надвечірок

Облетіла,  мов  сон,  безголосо
Журна  липа  в  намисті  краплин.
Перестиглим  терпким  абрикосом
Закотилося    сонце    за    тин.

На  пахучу  розпатлану  тую
Діамантами    впала    роса.
Ну,  чого  ж  це  я  знову  сумую?
Днів  останніх  журлива  краса,

Наче  легіт  між  трав,  проминуща.
В  надвечір'ї  обвуглився  сквер,
Розіллялася    кавова    гуща
На    посріблені    таці    озер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата поступления 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.11.2012


Silver Snow

«…У Твоєму Волоссі»

Сум  відкидай  з  кришталевих  очей,
хай  буяють  вони,  наче  море  безмежне.
Душу  плекай,  наче  ліс  зі  смарагдів,
хай  сіяє  вона,  наче  цвіт  прибережний.

Мрій  політати  у  казковому  небі,
мрій  до  нестями  в  океанах  колосся.
І  нехай  віковічно,  а  тому  і  велично
розквітає  веселка  у  твоєму  волоссі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377078
дата поступления 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012


Бойчук Роман

Коханці осені

Уся  в  красі  осінніх  квітів,  в  позолоті,
Вродлива  Осінь  ходить  з  Вереснем  за  руку.
А  той,  бажаючи  торкнутись  її  плоті,
Переживає  у  собі  нестерпну  муку.
 
Він  пригріва  її  долоні  теплим  сонцем
І  пестить  стан  її  шовковими  вітрами.
Інтимні  віршІ  пропускає  він  крізь  серце.
Лишили  слід  від  їх  бажань  пологі  трави.
 
На  зміну  Вересню  з"явився  красень  Жовтень.
Він  вплів  у  Осені  косу  багряну  стрічку,
Зробив  намисто  листяне  і  златий  перстень.
За  руку  взявши  цю  красу,  повів  у  нічку.
 
Жовтнева  ніч  для  них  обох  відкрила  двері.
Покров  із  листя  золотий  відбився  сріблом:
Світив  їм  місяць  разом  з  зорями  у  сквері,
Туман  інтим  їхній  розсіяв  білим  світлом.
 
Пора  настала  Листопада  покохати,
Який  любов  свою  приніс  на  крилах  вітру.
Він  вміло  так  зумів  із  неї  зняти  шати,
Завівши  в  свою  листо-охряну  палітру.
 
Вона  кохала  його  також  так  завзято,  -
Він  в  неї  третім  був  й  останнім  в  цьому  році.
Своїх  коханців  привела  Зима  крилата.
За  дев"ять  місяців  народить  Осінь  доцю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371864
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 10.11.2012


Бойчук Роман

Еротична залежність

Чаруй,  лелій,  голуб  мене,  мов  Осінь,  -
Кленовим  листям  я  розсиплюся  в  тобі.
Мій  шепіт  в  листяному  стоголоссі
ШелЕсне  ніжно  разом  з  вітром  у  траві.

Прошу  не  обділи  своїм  цілунком  
Ти  мого  жодного  пожовклого  листа,
А  пригубись  кохання  мого  трунком:
Знайди  на  кожному  листку  мої  вуста.

В  тобі  я  розчинюся  феєрично,
Твоєю  часточкою  стану  у  житті.
Ми  станемо  залежні  еротично
Один  від  одного  в  своєму  почутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375095
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 10.11.2012


Тамара Шкіндер

Зібгав турботи, добігає день…

Зібгав  турботи,  добігає  день.
 Такий  короткий  –  сутеніє  рано,
 А  я  в  полоні  світлих  одкровень
 І  все  єство  оповила  нірвана.

 Без  дихання  твої  слова  ловлю,
 Боюся,  що  забракне  враз  повітря…
 Із  зламаним  вітрилом  кораблю
 Не  поплисти  тепер  з  попутним  вітром.

 Удавана  байдужість  крає  мить…
 Чому  ж  це  я  воюю  знов  з  собою?
 Чи  вірю,  що  усе  переболить,
 Написане  незримою  рукою…

 Що  золоте  руно  щасливих  днів
 Життя  сховає  у  бездонну  скриню…
 Я  доторкнусь  лиш  раз  блаженних  снів
 І  станеш  ти  мені  чужим  віднині.

 Пірнаю  знову  у  самообман.
 А  то  в  захмарній  безвісті  літаю…
 Я  вип*ю  трунок  для  душевних  ран
 І  все  мине…  Та  ні,  так  не  буває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375289
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 10.11.2012


kulbabka

Прощання з осінню

Пані  Осене,  мідним  відливом
Грає  сонце  в  русявій  косі!
Облетіли  тополі  журливо,
Діамантиться  листя  в  росі.

Зовсім  скоро  накриє  габою
Білий  сніг  спорожнілі  поля.
Попрощаюся  тихо  з  тобою,
Золотава    красуне    моя!..

Дай  надихатись  пахощів  пряних,
Розігрітих  у  мушлях  лампад!..
Мов  дрібні  черепкИ  порцеляни,
Хрумкотить  золотий  листопад.

У  твоїх  мерехтливих  зіницях,
Наче  кавові  зерна,  терпких
Літо  бабине  досі  іскриться.
Макраме  павутинок  тонких

Заплелося  в  сатИнові  пасма.
Ах,  яка  недоречна  журба!..
Пані  Осене,  діво  прекрасна,
Так  не  хочу  прощатись!..Та  ба...

Догорає  троянда  остання,
Не  діждавшись  цілунку  джмеля.
Дай  тебе  обійму  на  прощання,
Золотава    красуне    моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376529
дата поступления 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012


Томаров Сергей

Осенний сайт

На  закрытых  страницах  осени,
Лето  знойное  в  папках  прячется,
Его  в  толщу  туманов  бросили,
Оно  в  лужах  теперь  карячется.

Под  листвой,  что  сорвали  вороны,
Солнце  жаркое  сном  растаяло,
Светит  лампой  в  четыре  стороны,
Но  надежду  согреть  оставило.

Гигабайты  дождей  шокируют,
Память  теплых  деньков  под  вирусом,
Осень  сайт  от  гостей  блокирует,
Отравляет  ночь  четким  минусом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376158
дата поступления 07.11.2012
дата закладки 09.11.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЯК Я ЛЮБЛЮ ЦІ БІЛІ ХРИЗАНТЕМИ

Як  я  люблю,  ці  хризантеми  білі!
Ці  сонечка,  що  пахнуть  уночі.
Здається  тихим  раєм  день  осінній,
Що  навіть  і  не  падають  дощі.

Як  я  люблю  цей  спокій,  що  панує,
В  квітках  поміж  долоньок  пелюстків.
Вмивають  роси  і  на  них  ночують,
Сріблясті  дива,  кульки  водяні.

Погідний  ранок  сонно  спочиває,
Що  навіть  спокій  обгорнув  плече.
В  мізерну  крихту  не  любов  згорає,
А  білим  цвітом  повниться  земне.

Як  я  люблю  ці  диво  самоцвіти,
Маленькі  сонечка  до  спраглої  душі.
Чого  ж  від  долі    можна  ще  хотіти?
Хіба  що  жити,  жити  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата поступления 11.09.2012
дата закладки 07.11.2012


Lana P.

Осінній танець бабиного літа

Осінній  танець  бабиного  літа
Злітає  павутинно  в  небеса...
В  ласкавому  проміннячку  зігріта
Мелодія  кохання  воскреса...

Ажурні  підіймаються  вітрила,
Кружляють  у  просторому  танку...
Вітри  дарують  стоголосі  крила,
Гойдають  пелюстково  у  вінку...

Сопілкою,  у  трелях  оповита,
Мелодія  лунає  Лукаша...
І  ніжно,  павутинкою  прикрита,
Летить  до  нього  Мавкина  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372157
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 07.11.2012


Lana P.

Лиш одне таке кохання

Бурштин  гілок  тримає  неба  синь,
Де  хмари  покотилися  біляво,
Не  чути  більше  журавлів.  Прилинь,
У  променях,  заплетених  яскраво,

Як  спрагла  пісня  вічної  душі,
Що  подарує  теплий,  ніжний  спомин,
Відіб’ється  відлунням  у  вірші,
Залишить  в  серці  таємничий  гомін

На  роздоріжжі  доль  і  протиріч...
Вібрують  чуйні  ноти  спозарання...
В  безмежності  нелічених  сторіч
Дарують  лиш  одне  таке  кохання!        21.10.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375908
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 07.11.2012


Дід Петро

ТОЛЬКО ТАК!

Сорвалась  душа  с  карниза.
Улетает  прочь,  увы!
Затерялась  жизни  виза
Как  фуражка  с  головы.

Ни  к  чему  мне  отпеванья
И  прощанья  ни  к  чему.
И  плевать  мне  на  рыданья,
Сам  не  знаю,  почему.

Я  бываю  как  реприза,  
Разухабист  и  речист...
Сорвалась  душа  с  карниза,
Словно  с  ветки  первый  лист.

И  стихов  своих  осколки
Я  пытаюсь  наскрести,
Чтобы  ими  залп  с  двустволки
В  честь  души  произвести!

Чтобы  выстрелить  дуплетом
В  этот  мирный  кавардак.
Чтоб  улечься  в  гроб  поэтом,
Скинув  путы  -  только  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375948
дата поступления 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Лєха Суслик

У травматолога

Вот  ...  приемный  покой…
Да,  давно  не  была  я  в  больнице,
К  травматологу  очередь,  словно  шелковый  путь.
Будто  целым  районом  сегодня  решили  лечиться,
И  за  мной,  без  конца,  все  идут  и  идут.
В  ожиданьи  томясь,
Я  разглядываю  пострадавших,
Сочиняя  в  своей  голове  детективный  сюжет:…
Вон,  мужчину  с  синеющим  глазом,
Еще  двое,  тащат  –  
"Может  быть,  
Не  совсем  удался  вчерашний  банкет…"
И  таких  разукрашенных  лиц  по  всему  коридору…
Кто  с  рукой,  кто  с  ногой,  у  кого  –  голова.
Да,  и  я  тут  стою,  
Скажем,  с  травмой  совсем  непростою,  
У  меня  не  пустяк,
А  разбитая  напрочь  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352890
дата поступления 25.07.2012
дата закладки 06.11.2012


Лєха Суслик

Бросанием

Бросанием  бессмысленных  признаний
Мы  занимаемся  отчаянно  порой,
А  в  поиске  приличных  оправданий
Придумали  какую-то  любовь.

Мы  бережем  ее,  храним  от  прочих,
А  иногда,  и  сами  от  себя.
И,  если  мы  чего-то  там  ворочаем,
То  уж,  естественно,  ворочаем  любя.

Когда  же  что...  ответ  всегда  найдем,
Ведь  все  творим  мы  только  по  любви...
И  ерунда,  что  у  тебя  душа  вверх  дном.
Ответ  услышал?  Ну-ка,  возрази!

Вот  так  всегда,  бросаемся  бессмысленно.
Чем  дальше,  тем  охотней  и  смелей.
Теряя  драгоценнейшую  истину,
Теряя  драгоценнейших  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373236
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 06.11.2012


Юля Фінковська

Мій Орфей (Сузір’я родимок…)

Цілую  замерзлі  повіки  холодним  містам,  
Скріпками  віршів  до  неба  прикріплена.  
Кожен  ранок  починається  з  думки  «як  ти  там?»…  
Так,  банальність.  Мабуть,  я  вся  з  неї  зліплена.  

Сузір’я  родимок  у  космосі  фарфорових  плечей,  
Молочно  –  персиковий  шовк  обличчя  ліній.  
Ти,  мабуть,  ніжний  і  турботливий  Орфей,  
М’ятно  –  горіховий,  м’який  туман  осінній…  

Вже  п’ятий  день  морквяну  осінь  листопадить,  
А  завтра  буде  шостий…  Той,  що  цілком  наш.  
Замшевий  вітер  бережно  по  контурах  погладить  
На  склі  калюж  залишений  колаж…  

Хтось  знов  писатиме  листи,  п’ючи  солоність,  
І,  не  відправивши,  складе  ілюзіям  до  хворих  ніг.  
Одна  на  двох  з  тобою  в  нас  осіння  непритомність,  
А  хмари  топлять  серветкове  листя  на  межі  доріг.  

Я  згодна  бути  Еврідікою,  щоб  ти  лиш  поруч,  
Як  теплий,  бережний,  закоханий  і  мій  Орфей…  
Ця  осінь  записала  назавжди  в  мені,  ліворуч  
Сузір’я  родимок  у  космосі  фарфорових  плечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375743
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012


Юля Фінковська

Такий, як ти.

Таким,  як  ти,    не  присвячують  вірші  білі,
Такі  заслуговують  виключно  вдалих  рим.
Такі  у  мені  живуть  спогадом  струму  по  тілі,
Таких  осінь  не  перепалює  в  порожній  дим.

Такі  –  поруч,  коли  в  тебе  нема  сцен  і  овацій,
Коли  ти  –  без  тональних  основ  і  яскравих  помад.
Таким  не  потрібно  фонів,  куліс,  декорацій,
Такі  не  приносять    поламаних  ритмів  і  зрад.

Таких  не  ворожать  на  кавових  снах  філіжанки,
Такі  просто  є,  і  до  цього  звикаєш  без  меж…
Таким,  як  ти,  просто  готують  теплі  сніданки,
Таким  щирість  дарують,  а  не  банальні  «я  теж».

З  такими,  як  ти,  відчуваєш,  що  все  має  сутність,
Що  можна  радіти  без  слів,  як  зажурені  міми.
Такі  тобі  «на  десерт»  лишають  свою  присутність,
З  такими,  як  ти…  Значить  просто  з  своїми..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375715
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


kulbabka

Колись і ти…

Колись  і  ти  навчишся  між  рядків
Шукати  істин  проблиски  і  тіні,
В  безлистій  тиші  заспаних  садів
Ловити  звуки-співи  солов'їні.

Колись  і  ти,  гортаючи  життя,
Пізнаєш  серця  зболеного  муку.
І  добре  те,  що  інша,  а  не  я,
Тебе  в  цю  мить  триматиме  за  руку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата поступления 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Леся Геник

ПРО ПОЕТИЧНУ ЗУСТРІЧ

3  листопада  в  м.  Івано-Франківську  як  ніколи  
розпогодилось  -  то  приїхали  на  гостину  талановиті  
Творці  Поетичного  Слова  зі  Львівщини,  Тернопільщини,  
Черкащини,  Полтавщини,  Закарпаття  та  Івано-Франківщини.  
Барвисті  віночки  витончених  рим,  як  вже  стало  традицією,  
випліталися  у  світлиці  обласної  газети  "Галичина"  (за  що  ми  
щиро  вдячні  їй,  а  зокрема  п.Ігору  Лазоришину).  
Навіть  сонце,  так  незвично  і  геть  не  по-осінньому,  тягнулося  
безліччю  теплих  променів  до  вікон  поетичної  вітальні,  аби  
набрати  в  оберемки  якомога  більше  вишуканої  віршової  грації.  
І  притуливши  до  себе  те  чи  інше  слово  то  співчутливо  схлипувало,
то  поринало  у  світ  найглибших  філософських  істин,  
то  зачровувалося  мелодикою  звучання  чуттєвості,  а  то  й  
рум"яніло  густо-густо,  
пригубивши  насолоду  найсокровеннішого,  усміхалося  найщирішою  
усмішкою,  а  бува  й  зовсім  заходилося  реготом...
Та  й  у  серцях  присутніх  так  само  розквітали  щирі  
сонечка,  котрі,  сподіваємось,  помандрували  разом  
з  ними  до  їхніх  затишних  домівок.
А  усміхнені  хризантеми    туляться  щільненько  одна  до  
одної  у  "галичанській"  світлиці  і  нашіптують  їй  на  вушко:  
як  то  хороше,  як  то  мило  і  незабутньо,  як  то  рідно  і  неболітно,  
коли  завітають  на  гостину  такі  світлосяйні  гості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375515
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012


golod00x

Мне хоть бы ослика…

Макієвській  
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375248)


Мне  хоть  бы  ослика…  Куда  мне  скакуны?!
Мне  всё  –  не  нужно.  Мне  –  хотя  бы  малость.
Дотопает  неспешно  до  Весны…
Хотя…  Ещё  Зима  не  начиналась.

Мне  донкихотствовать  уже  не  по  годам.
Я  блюз  махнул,  не  глядя,  на  романсы.
Немного  есть.  Но  я…  Я  всё  отдам,
До  крошечки,  за  долю  Санчо  Пансы.

Две  чудных  Дамы  –  Осень  и  Весна.
А  я  –  к  Зиме.  Я  лягу  посредине.
Пусть  мчатся  вдаль  три  белых  скакуна  –
А  мне  милее  ослик  Насреддина.
3.11.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375302
дата поступления 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Юля Фінковська

Не вбивайте коханих мовчанням…

Тільки  ніколи  не  мовчіть.  Мовчання  вкриває  іржею,
Шматує  зубами  візерунки  на  полотнах  долонь.
Ділить  небо  надвоє,  стає  назавжди  межею,
Між  тобою  і  тим,  хто  гріє  площину  твоїх  скронь…

Тільки  нізащо  не  мовчіть!  Коли  є  ще  час  щось  сказати,
Коли  можна  змінити,  спинити,  втримати  світ!
Мовчання  жбурляє  всю  ніжність  тендітну  за  ґрати,
Із  рідних  очей  викришує  масляно  -  сірий  графіт.

Мовчання  вбиває  в  душі  особистих  рибок,
Отих,  золотих,  що  хлюпочуться  вмінням  вірити.
Лишає  в  зіницях  і  кутиках  губ  біль  побитих  шибок,
І  вписане  в  звичку  прагнення  лицемірити.

Ти  стаєш  чимось  схожим  до  черепахи  або  ж  черепашки,
Надійно  затуленим  від  емоцій  хітиновим  панциром.
На  спині  твоїй  відмирають  відчуттєві  мурашки…
Не  мовчи!  Не  заклеюй  вуста  перцевим  пластиром!

Просто  кожна  смертельна  байдужість  росте  із  мовчання,
Коли  є  що  сказати,  та  ми  відпускаємо  мить…
І  колись  тим,  потрібним,  не  вистачить  сліз  і  чекання,
І  тоді  заболить,  кожним  словом  в  тобі  заболить….

Не  мовчіть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375267
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012


Томаров Сергей

Напишу на музыку слова

Напишу  на  музыку  слова,
Сигарету  молча  закурю,
Запалю  вишневые  дрова,
А  потом  тихонько  запою...

Ветер  раздувает  угольки,
А  гитара  нежно  звуки  льет...
В  небесах  мерцают  огоньки,
С  озера  луна  водицу  пьет...

Зазвучала  песня  в  тишине,
Вышел  незатейливый  мотив...
Запах  вишни  утонул  в  вине,
Как  чудесен  вечер  и  красив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375224
дата поступления 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012


Юля Фінковська

Зелений чай (у ритмі "когосьчекання")

Цієї  осені  хтось  знову  шукатиме  себе  на  дні  чаю,  
Заливаючи  сухі  листочки  надій  окропом.  
Починатимуть  з  чистих  аркушів  за  крок  до  краю,  
Читатимуть  чужі  листи  під  мікроскопом.  

Дехто  буде  подібний  цукру  –  спресованими  кубиками,  
Розчинятиметься  у  натовпах,  думках,  вагонах…  
Просто  серцебиття  найчастіше  ховають  за  ґудзиками,  
Найщиріші  зізнання  лишаються  на  перонах.  

Жодна  драма  не  містить  того,  що  тримають  вокзали  
В  своїй  пам’яті  дуже  скупих  півхвилин  прощання.  
Їхні  пальці  –  безмежно  -  німі  танцювальні  зали,  
Що  намотують  нерви  на  шпиці  «когосьчекання»…  

Листопад  відчуттів  доторкається  вій  небокраю,  
Дуже  рідним  лишають  ключі  від  сакральних  дверей.  
І  якщо  восени  хтось  шукатиме  себе  на  дні  чаю,  
Я  б  хотіла  бути  фруктовим  або  кольору  твоїх  очей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375111
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 03.11.2012


kulbabka

Навідуйся…

Навідуйся  до  мене  –  хоч  у  снах!
Я    так    боюся    звикнути    до    тиші...
Дрижить  німа  надтріснута    струна,
Намокла    гілка    листячко    колише

Нектаром  -    в  загустілий  медом    час…
Розсить  пергу    закоханостей    пізніх,
Хай    буде    ніжність    ця    лише    для    нас  -
І    голос    твій,    і    музика,    і    пісня.

Хай    не    торкнеться    випадковий    хтось
Моїх    надій    в    тендітній    порцеляні...
Таким    кривавим    соком    запеклось
Холодне    лезо    місяця    в    тумані!..

І    проковтнувши    відчаю    сльозу,
Ворушать    тишу    пересохлі    губи...
Навідайся  в    розпачливу    грозу,
Прошепочи    молитвою,    що    любиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата поступления 03.10.2012
дата закладки 02.11.2012


kulbabka

Відлистопадиться…

Відлистопадиться,  я  знаю,
Затихнуть  сльози  і  печаль.
На  стиглих  персах  небокраю
Світанок  вИпрозорив  шаль,

Налиту  хересом  багряним.
На  листя  клена  де-не-де
З  надтріснутої  порцеляни
Пролила  осінь  каркаде.

Гірчить  повітря  полиново,
Пітніють    сАду    вітражі...
Не  ти  мене  зігрієш  словом,
Зігріють  інші,  та...чужі.

І    я  забудуся    з    одчАю,
Усім    жалЯм    наперекір!..
Відлистопадиться,  я  знаю,
Лиш  не  здавайся,  чуєш?Вір...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата поступления 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012


Мышка

Первая суббота октября

Тонкой  кистью  в  солнечных  лучах
Нарисую  дым  от  листьев  недотлевших
На  рябиновых  изломанных  ветвях
Гроздья  ягод,  чудом  уцелевших.

Нарисую  неба  синеву,
Серп  луны,  исчезнувший  с  рассветом,
Сочную  зеленую  траву,
Перепутавшую  осень  с  теплым  летом

На  картине  хватит  места  лишь  двоим
За  столом  в  заброшенной  беседке
Ветер  с  севера,  октябрьский  горький  дым,
Листья  яблонь  –  желтые  монетки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368977
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 02.11.2012


Юля Фінковська

Серпневий січень сердець

Він  був  із  січня,  а  вона  –  із  серпня,
Обоє  народились  в  межах  букви  «с».
Вони  зустрілись,  коли  ніч  нестерпна
Заповнила  по  вінця    акварель  небес.

Вони  зустрілись  в  крижаному  світі,
І  щоб  зігрітись  –  вигадали  свій.
Там  сонце  завжди  було  у  зеніті,
І  пестило  веснянки  щирих  мрій.

Він  заплітав  у  коси  їй  ромашки,
Тоді  повсюди  зупинявся  час…
Вона  любила  його  погляду  фісташки,
В  їхніх  очах  завжди  зривався  джаз…

І  навіть  відстань  крижано  –  північна
Не  вкрила  льодом  їхніх  слів  джерельце.
Вона  була  із  серпня,  він  –  із  січня
А  третім  «с»  в  них  стало  їхнє  серце…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374401
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012


Осіріс

Княжна Осінь

(п’ятистопний  амфібрахій)
 
Злинається  голос  на  крик  журавля  в  темноті.  
На  ложі  опалім,  дрімає  княгиня  печальна.  
Ковилом  розлились  волосся  жмути  золоті.
По  балках  туманом  фата  курчавіє  вінчальна.

Журбина  дівоча,  зривається  вітром  із  губ,
Дощами  образа    мигоче  в  калюжах  до  рання:
-  «Ой,  нене  Природо!  Навіщо  із  Груднем  той  шлюб,
Коли  ще  не  вгасло  до  Серпня  нещасне  кохання?!

Воно  пломениться  надії  останнім  листком,
Ятриться  на  сході,  неначе  жадані  вітрила.
Озимого  збіжжя  поманює  ніжним  ростком…
Ріднесенька,  вибач!  Без  любого  жити  несила...»  

Не  слухала  мати  княгині  розпачливий  стон:
Озимки  впустила  сватами  до  хати  із  ранку.
Покликала    Осінь…  Вдягнувши  пташиний  хітон,
Донька  вознеслася,  фату  обронивши  на  ганку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374374
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Юля Фінковська

Постжовтневе (Ходи зі мною…)

Привіт.  Ти  як?  А  я  от  вірю  знову…
У  що  не  знаю..  Як  завжди  –  навгад.
Вже  вкотре  з  жовтнем  завела  розмову,
А  післязавтра  буде  листопад.

Він  принесе  шарфи,  струни  тремтіння,
Зриватиме  шматки  надій  з  дерев.
А  знаєш,  все  його  півсонне  бурмотіння
Не  вб’є    тендітну  ніжність  королев.

Я  ж  королева,  хоч  і  без  корони,
В  мене  є  ти…  Король  мого  дощу…
Дощу  ,що  витирає  сліз  кордони,
Який  шепоче:    «Ні,  не  відпущу..»

А  післязавтра  буде  листопад,
Він  гратиметься  зірочок  човнами.
Буде  багато  чаю,  зривів,  зрад,
Та  то  все  буде  аж  ніяк  не  з  нами…

В  нас  буде  сонце!  І  багато  неба!
Відтінки  фарб  у  контурах  води…
Повір,  для  щастя  зовсім  краплю  треба:
В  рідних  очах  знаходити  свої  сліди…

....Ти  як,  не  проти?  Ну  тоді,  ходи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374395
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


kulbabka

Сльота

Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене...
Сльота  надворі  і  в  душі-сльота.
Небесні  сльози  крижаними  росами
Посипались  на  плечі.Гіркота

Нитками  вен  розходиться  цикутою,
Така    сумна    розпачлива    пора.
І  знов  наївність  відчаєм  спокутую,
Душа,  як  пташка,  мерзне  на  вітрах.


За  літодні  ціну  сповна  вже  сплачено,
На  теплі  скроні  -пальцями  дощі,
І  горобці,  мов    шишки    наїжачені,
Безлисто-мокрі    всіяли    кущі.

В  густий  туман,  розлитий  поміж  соснами,
Скотився  з  хмари  сонячний  мідяк*.
Так  тісно  у  твоїх  обіймах,  осене,-
Аж  хрип  з  душі...Не  вирвуся  ніяк!..


*Мідяк-мідна  монета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374306
дата поступления 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Юля Фінковська

Заримована в тебе

А  людям  треба  розділових  знаків,
Що  розділяють  їх  до  нервів  –і  навпіл.
Замість  обіймів,  снів,  гарячих  маків
Крапками  ,комами  встеляють  буднів  стіл.

І  намагаються,  щоб  все  було  «як  треба»,
За  розкладом  стереотипно  –  п’яних  днів.
В  їхніх  очах  все  менше  сині  неба…
А  на  вустах  так  мало  справжніх  слів.

Десь  в  бронхах  мрії  душаться  пісками,
Зап’ястя  від  байдужості  бліді.
А  спробуйте  широкими  мазками,
Хоч  раз  в  житті  провести  по  воді.

Помрійте…Дощ  торкає  партитурою…
В  обіймах  моря  ніжаться  дельфіни…
Ні,  більшість  марять  лиш  архітектурою
Тому  будують  стіни,  стіни,  стіни…

 І  кожна  доза  кисню  відрахована,
Стискають  серце  дві  півкулі  ребер.
А  я  лише  страшенно  заримована
Тобою.  І  у  тебе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата поступления 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Осіріс

Мелодія осені

По  біло-чорним  клавішам  роялю,
Перста  осінні  нишпорять  безлисто.
Елегія  пливе  садами  млисто,
Мотивом  вистигаючого  жалю.

Пожухла,  застаріла  партитура,
Що  спомином  хиріє  на  пюпітрі,
Сама  перегортається  у  вітрі…
Зронившись  -  шурхотить  сміттям  до  мура.  

Мінорами  освинцевілі  хмари.  
З  небес  мрячать  печально-срібні  ноти.
Зливаються  в  калюжові  гіркоти,  
Мелодії  сновидової  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374022
дата поступления 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Осіріс

Милий кат

(сонет  Пушкінським  розміром)  

Ти  так  близька.  Ти  так  далека…
Як  вишні  цвіт  і  зорепад.
Безжальна,  мов  пустельна  спека,
Ласкава,  наче  водопад.
В  твоїх  словах  кохання  мрії,
Між,  розставання  безнадії.
Очей  розплескана  блакить,
Кориться  й  разом  з  тим,  велить.
Ти  мій  Аїд.  Мій  хрест  спасіння.
Добросердечний  милий  кат  -
Уб’єш  і  воскресиш  стократ,
Імлою  хибного  прозріння.
Мій  янгол,  ти  -  прекрасна  мить!
Спинись…  бо  серденько  згорить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373986
дата поступления 28.10.2012
дата закладки 29.10.2012


Леся Геник

Медоносні ноти

Ці  слова  на  вушко  -  медоносна  пісня,
Це  торкання  пальців  -  світлячкова  даль...
Над  лелечим  раєм  розговілась  пізня
Зіронька  любові,  затужив  скрипаль.

І  вповило  душу  в  шовковиті  треми.
Ночі  наливної  золотий  драпер.
Соловейко-місяць,  кришталевий  тенор,
Співами  святими  небеса  підпер.

А  на  плечі  коси  -  трави  напашені,
А  на  груди  сяйво,  ру́жові  уста.
Стоголосся  зваби  -  цвіркуни  шалені,
Де  на  луці  щастя  сонце  вироста.

І  на  лірі  вітру  серцемовні  ноти,
Лоскотом  до  щічки  ніжності  вуаль:
Ці  слова  на  вушко  -  медоточні  соти,
Це  торкання  пальців  -  світлострунна  даль...
(27.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373812
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012


Юля Фінковська

(С) ніжне

-  Ти  як?  
-  Не  дуже…  Холодно  якось...  
-  Якби  я  міг,  я  би  взяв  тебе  за  руку,  і  все  би  стало  добре  :))

Мабуть,  природно,  коли  першого  снігу  тоненькі  крижинки  
Зачіпаються  пальцями  граней  за  губи  і  вії,  
Шукати  в  собі  нотки  спокою,  подихів  павутинки,  
Тримати  в  очах  зацукровані  снігом  мрії.  

Мабуть,  природно,  коли  вогник  вишневий  на  щічках  дитячих  
З’являється  дотиком  пензлика  художника  ранку.  
Хотіти  квартирно  –  камінних  обіймів  гарячих,  
Згорнувши  у  контурах  ковдри  душі  філіжанку.  

Коли  тобі  хочеться  гріти  тіла  підвіконь,  
І  маряться  кадри  троянд…  Шпалерних,  настінних.  
Мабуть,  природно  шукати  натхнення  долонь  
І  трошки  обіймів…  Не  тільки  квартирно  –камінних..


P.S.  Вітаю  лучан  з  тоненьким  першим  сніжком!  Нехай  в  ці  холодні  дні  з  вами  буде  тепла  ковдра,  гарячий  чай...  і  натхнення  не  тільки  камінних  обіймів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373696
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Юля Фінковська

21- денне (З лівого боку твоєї сорочки)

-  А  я  мрію  знайти  свою  людинку.  Ну  мусять  же  бути  меніподібні!  
-  Сподіваюсь,  ти  її  знайдеш…  В  мене  є  тільки  одна  подібна  мені  людина…  
-  Ммм…Цікаво  хто  ж  вона?  
-  Хм…  Давай  побавимося  в  гру  «Вгадай  з  трьох  раз»?  

Ти  напевно  вже  звик  жити  зі  мною,  в  мені,  
Ковтаючи  жадібно  осінь,  гублячись  в  сутінок  пальтах.  
Навмання  впізнавати  орігамі  моїх  губ  складні  
І  свій  оксамитовий  бас  у  моїх  не  завжди  вдалих  альтах.  

Кажуть,  за  три  тижні  формуються  звички  
Що  ж,  з  дядьком  Фрейдом  ніхто  не  буде  змагатись.  
Я  так  звикла  до  ролі  твоєї  синички,  
Що  на  зло  усім  вміє  боротись,  сміятись…  

Я  так  звикла,що  ти  просто  є,  безпричинно,  
Без  пояснень,  істерик,  розбитих  світів.  
Погодинно,  дитинно.  Кожноклітинно!  
На  відкритих  артеріях  відчуттів…  

А  в  мені  тремтять  твого  кисню  ковточки,  
Твої  вдалі  рядочки,  
Твого  неба  шматочки…  
Хай  самотні  говорять,  що  все  це  минає!  
І  я  завжди  житиму  з  лівого  боку  твоєї  сорочки,  
Там,  де  кишеня…  А  за  нею  хтось  ритм  відбиває…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373760
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


kulbabka

Тобі…

В.Д.

Це  ти  мене  привів  в  цю  тиху  осінь:
В  листках  опалих  ніжилось  тепло,
Таким  легким  багрянцем  зайнялося
Дзвінкого  жовтня  лагідне  крило.

Це  ти  мене  привів,  моя  любове,
Коли  вмлівали  в  золоті  сади,
Ясний  світанок,  ніжно-пурпуровий,
Торкав  свічадо  срібної  води.

Пливли  хмарин  розніжені  лебідки,
Легкий  серпанок  сіяли  згори...
Ну,  звідки  ти  приніс  мені,  ну  звідки
Жовтневих  днів  барвисті  кольори?

Іскристих  рос  коштовну  діадему,
Гірських  струмків  осяяний  кришталь?
На  теплі  барви  нашого  Едему
Впустило  небо  сонячну  вуаль.

Купались    душі    в    диво-мерехтінні
Навкір    усім    незгодам    і    журбі...
В  цей  світлий  день,  трояндово-осінній,
За    все    на    світі    дякую    тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Silver Snow

«Стукотять Колісниці…»

Стукотять  колісниці,  гори  тремтять,
і  падає  бликавка  стрімко,
від  дикого  вітру  листя  шумлять,
скелі  ущент  розбиваються  дзвінко.
Стискається  простір,  небо  палає,
повертається  Воїн  величний  додому.
—  «І  нехай  усесь  світ  вогнями  засяє!»  —
сказала  забута  мелодія  Грому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373584
дата поступления 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Леся Геник

Остання осінь

Жінка  за  вікном,  що  хоче  жити,
Притуляє  небо  до  грудей.
Тільки  час  чомусь,  невірне  мито,
Безнадією  торка  дверей.

І  отам,  де  стелиться  снігами,
Де  вітрами  корчиться  біда,
Чоловік,  закоханий  без  тями,
Ще  до  часу  сили  наверта...

Чи  до  ранку,  чи  до  ночі  -  мрія,
Молитвами  вкутані  слова.
Лиш  дарма,  бо  стишитись  не  вміє
Час  без  дива!  І  на  час  -  жива

Жінка  за  вікном,  за  сивим  болем,
Що  залюблена  до  крику  у  життя...
Але  ба,  покликана  вже  Богом
В  далі  сиві  -  путь  без  вороття

В  осінь  цю,  знеможену  прощанням.
Золото  і  сльози  на  руці.
Час  і  мука,  доторки  останні  -
Під  ногами  білі  папірці...
(26.10.12)

(Навіяне  фільмом  "Осінь  у  Нью-Йорку")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373557
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 27.10.2012


Вразлива

Сповзає вечір

Сповзає    вечір    по    твоїх    плечах,
Думки    у    снах    збереш    чи    розпорошиш.
Проблеми    без    початку    і    кінця,
Мене    згадавши    плинний    час    наврочиш.

Як    птаха    ніч,    тріпочучи    крильми,
Спадає    нишком    на    твої    рамена.
Ти    плачеш,  бо    між    нами    дві    струни
Натягнуті,  немов    тугі    стремена.

А  я?  Що  я?  Я    просто    глухота,
Роз*ятрена    і    посивіла    осінь.
Лиш    мовчки    перелічую    літа,
Неначе  криком  ,що    у    відголоссі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373508
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Вразлива

Капле осінь

Капле    осінь    на  холодний  брухт,
Кольори    листків    ущент  згорають.
Розколовсь    пташиний    перегук,
Вже    давно,  десь    там  за    небокраєм.

Пробігає    вітер    поміж    трав,
Мов    юнак,  що    на    коні    галопом.
Лист    останній    з    гілочки    зірвав,
І    сховав    в    щілину    ненароком.

На    гілляці    споважнілий    крук
Викрикав,  як    час    за    течією...
Капле        осінь    на    холодний  брухт,
Доостанку    скапує    свічею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373516
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Тамара Шкіндер

Опалий лист приліг на вітражі…

Опалий  лист  приліг  на  вітражі,
У  світлий  розпис  примостився  сумно.
Та  почувався  зовсім  тут  чужим,
Напризволяще  кинутим  бездумно,

Відірваним,  промоченим  дощем…
Сюди  заніс  його  гульвіса-вітер.
У  барвах  розмаїтих  -  серця  щем
Й  самотність,  що    рида  несамовито.

Ось  так  і  ти,    чужим  серед  своїх
Впадеш  додолу,  як  пожовкле  листя.
Якщо    міцне  коріння  не  зберіг,
В  житті  чужому  не  віднайдеш  місця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Silver Snow

«Не Поринай В Моє Життя!»

Чому  ти  знов  тривожиш  мої  сни,
навіщо  знову  спогади  вселяєш?
До    мене    ти    приходиш    восени,
і    вмить    узимку  десь    зникаєш...

Не  поринай  в  моє  життя,
ти  вже  у  ньому  тінь  забута.
Я  вже  не  прагну  співчуття  —
буття  теорія  збагнута.

Мій  світ  для  тебе  вже  чужий,
ввійшовши  в  нього  —  заблукаєш!
Лиш  спробуй  ніченьку  прожий,
яку,  нажаль,  ти  не  пізнаєш...

Ти  станеш  в*язнем  вічних  снів,
із  цього  божевілля  виходу  немає.
І  знов  оточить  серця  спів,
що  душі  павші  звеселяє...

Із  божевілля  вихід  не  існує,
туди  ввійшовши  —  завмираєш!
Мій  сон  "exit"  не  намалює.
Навіщо  ти  у  нім  блукаєш?
                                               і  знову  сонце  розриваєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373462
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


Фотиния

Показательные выступления

Мужья  в  упрёки  ставят  дамам
Их  страсть  к  дешёвым  мелодрамам:
Мол,  обеспечат,  если  надо,
Доставку  «мыльных  опер»  на  дом!

Для  театральной  постановки
Всё  важно:  место,  обстановка,
Костюмы,  реплики  героев…
Грешим  мы  этим,  я  не  спорю,

Но  всё  ж  мужчины  –  изощрённей:
«Униженный  и  оскорблённый»,
Держась  достойно,  не  скандаля,
С  улыбкой  ласково-печальной,

Не  чужд  актёрскому  искусству,
В  глаза  посмотрит  нежно-грустно…
Проникновенно  помолчит…
Эффектно  скроется  «в  ночи»,

Уйдя  без  куртки    в  непогоду,
С  собою  взяв  лишь  бутерброды
И  оскорблённое  лицо,
(Что  тут  же  сменит  за  крыльцом)…

У  друга  отсидев  ненастье,
Вернётся  к  «брошенке  несчастной»!
За  этот  маленький  каприз
Получит  в  утешенье  приз!

Что  ж…  Лицедейское  искусство
Прекрасно  освежает  чувства!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373429
дата поступления 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012


kulbabka

(не) жаль

Рясних  дощів  посріблену  вуаль
Впустило  небо  осені  на  руку.
Хіба  тобі  ніскілечки  не  жаль
Мою  любов  розпачливу  і  муку?

Пекучий  сум  невиспаних  безсонь,
Полин  думок  на  білому  папері?
Тобі  несу  тепло  своїх  долонь,
Та  все  не  ті  в  мої  заходять  двері...

І  не  про  тих  гірка  моя  печаль
І  молитви  невтішеного  серця...
Хіба    тобі    ніскілечки  не  жаль
Душі  моєї,  що  мов  пташка,  б'ється

В  забиті  вікна  гордості  й  пихи
В  похмурі  дні  дощів  і  ностальгії?
Опалим  листям  встелено  шляхи,
Скупим  мовчанням  спалено  надії.

І  так  мені  образливо  до  сліз,
Така  в  душі  розбурхалась  негода,
Що    ти    жалієш    золото  беріз
І  лиш  любов  мою  тобі  не  шкода...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373206
дата поступления 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Юля Фінковська

На денці присмаків

Останні  два  тижні  циклони  зіниць  не  розхлюпують  злив,
Вії  хапають  волинські  тумани,  та  їм  вже  не  стати  грозами…  
Це  дивно,для  мене,  ти  –  щось  схоже  на  оливки  чи  чорнослив,  
Тобто  на  те,  що  хочеться  смакувати  повільно,  дозами.  

Свіжість  погляду  моря  твого  бережуть  у  собі  черепашки,  
Присмак  голосу  загорнений  ніжно  в  шовки  мигдалю.  
Ну,  звичайно,  для  мене  ти  схожий  на  чай  із  ромашки,  
Вже  непевне  немає  таких  ,щоб  не  знали  як  я  їх  люблю.  

Ця  осінь  не  диктувала  моєму  перу  болючих  сонетів,  
Вона  просто  кольору  твого  волосся,  і  не  прагне  бою.  
Ти  схожий  на  в’язаний  шарф  чи  на  кілька  браслетів,  
Вибач,  смішні  порівняння,та  без  них  не  була  б  я  собою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373118
дата поступления 24.10.2012
дата закладки 25.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012


kulbabka

Кульбабова віхола

Боже  мій!-
кульбаба  одцвіла...
День  який-
пухнастий  і  погожий.
У  яку  ж  я  глиб  зими  зайшла,
що  відтам
вернутися  не  можу...

(Валя  Савелюк  "Теплий  сніг")


Віхола  кульбабова,  мов  сон,
Сніг  весняний  пухом  лебединим...
Дихаю  із  небом  в  унісон.
Хмар  шовкові  лагідні  перини

Облягли  топАзову  блакить,
Мов  лебідки  плесове  свічадо.
Теплий  сніг  кульбабовий  летить-
Шумовиння  піниться  над  садом.

Білим-білим  Всесвіт  замело,
Ніжне  диво  подихом  ворушу
І  пливе  кульбабове  тепло
У  дощами  викупану  душу.

Білосніжний  невагомий  німб-
Теплий  пух,  легкий  і  тонкорунний!..
І  сплелись  в  мережива  дрібні
На  долонях  вирізьблені  руни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Кутасов

=ЛОЖЬ=

Я  очень  много  видел  глаз,
В  которых  так  или  иначе
Сокрыта  сущность  лживых  фраз.
Обманом  я  не  озадачен.

Я  ощущаю  лживость  сердцем.
Глаза,  ведь  зеркало  души...
Ложь  -  это  "сладость"  вкуса  с  перцем,
Что  всем  всегда  мешает  жить!

Обман  читается  не  трудно.
Я  научился  различать.
Слова  обманывают  скудно
Стараясь  взгляд  не  замечать...

Смешно  так  слышать  звук  обмана
Читая  правду  по  глазам!
Поверьте,  ложь  -  сливная  яма.
Я  за  вранье  прощать  не  стал.


23  октября  2012                Кутасов  Иван  Владимирович

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372778
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Томаров Сергей

Короткое счастье

Каким  коротким  оказалось  счастье...
Ничто  не  предвещало  "серых  туч".
Обрывки  фраз  навеяли  ненастье,
Обиды  полетели  с  "горных  круч".

Я,  что-то  с  горяча  наговорил...
Ты  подхватила,  не  предав  значенья
И  тем,  я  сам  любовь  приговорил-
Нелепой  фразой  в  час  дурного  настроенья.

Готов  был  локти  я  свои  кусать,
Ведь  не  несли  мои  слова  затменья,
Но  ты  меня  не  хочешь  больше  знать,
Окончен  час  былого  увлеченья.

Мы  часто  путаем  влюбленность  и  любовь
И  разницы  не  понимая  строим  "замки"
И  там,  где  раньше  закипала  кровь,
От  сор  пустых  остались  только  ранки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372743
дата поступления 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Радченко

Пока сквозь время жизнь струится

Как  жаль,  что  в  жизни  много  боли,
Которую  ничем  нельзя  унять,
Но  словно  должное  дано  принять
И  на  краю  обрыва  устоять,
Сложив  в  молитве  две  ладони.

Надеждой  жить  такой  далёкой...
И  верой  научиться  выживать.
Судьбу  не  отрицать,  не  проклинать
И  только  не  бояться  проиграть,
И  не  остаться  одинокой.

В  обидах  злых  не  раствориться,
В  глазах  друзей  сомнение  простить
И  даже  в  мыслях  прежней,  сильной  быть,
Любовь,  надежду,  веру  сохранить
Пока  сквозь  время  жизнь  струится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372539
дата поступления 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


kulbabka

Не поспішай прощатися…

Не  поспішай  прощатися,  пожди!..
Даруй  надії  сонячну  краплинку.
Вже    на    мої    заплакані    сади
Впустило  небо  срібну  павутинку.

Вже  зайнялось  мереживом  крихким
Моє  вікно  прозоре  на  світанку,
Немов  фольги  зіжмакані  пластки,
Кленове  листя  всіяло  альтанку.

Старий  горіх  вже  майже  облетів,
В  зажуру  впала  яблуня  крислата...
Не  поспішай  прощатися!..А,  втім...
Для  тебе,  певно,-це  буденна  втрата.

Тобі  так  сильно,  може,  й  не  пече,
Так  не  ятрять  розсипані  надії...
Схиляюсь  тихо  на  твоє  плече,
Погоже    небо    хмарами    сивіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата поступления 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Леся Геник

Про Людину

Людиною  наречено  у  світі.
Та  чи  лишається  Людське  в  душі,
Коли  занадто  вільно  сонце  світить,
Коли  безрадно  цебенять  дощі?

Написано:  століттями  -  од  віку!
Не  сперечатись  велено  святим.
Та  в  домислах  до  час  немає  ліку,
В  гіпотезах,  що  липнуть,  яко  дим...

І  певно  прав  отой,  що  має  думку,
Що  тисне  кулаки  і  мітить  ціль:
Несе  людина  в  собі  вічну  муку,
Непослух  одчайнушний,  стен  і  біль!

І  якби  не  кричалось,  не  говілось,
І  скільки  не  розсипалось  би  слів:
Душа  -  свята,  та  тільки  тлінне  тіло
Щораз  волає  -  манни  і  гріхів!

Ім’я  величне!  На́звисько  -  корона
На  персті  Господа  в  урочищі  творінь.
Та  ба,  сумнівно  штрикає  мамона:
Людина  ти,  чи  лиш  Людини  тінь?
(21.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372469
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012


Юля Фінковська

Мій абонент

Ще  вчора  не  було  цього  божевілля  очей,  
Де  кавові  карі  затоплюють  зелень  морів.  
Не  було  фарфору  твоїх  тепло  -  білих  плечей,  
І  ковдри  не  кутали  шиї  блідих  вечорів.  

Ще  вчора  ми  засинали  без  імен  на  губах,  
Вугілля  ковтали  вагони  не  здійснених  мрій.  
Заплакана  осінь  бродила  вночі  по  серцях,  
Не  було  життєвоважливих  займенників  «моя»  і  «мій»  

Дві  миті  наш  світ  перекинули  вниз  головою,  
Спалили  мости,  поділили  на  «до»  і  «тепер».  
Пустелю  терпіння  скропили  живою  водою,  
І  щось  ворухнулось  ліворуч,  за  корсетом  ребер…  

Жовтневі  шляхи  перетнули  натхнення  екватор,  
Очима  п’єш  небо,  на  віях  лишаючи  кожен  фрагмент.  
І  вже  не  дратує  скупий  на  слова  оператор:  
\«На  даний  момент  
Ваш  абонент…»\  
Неймовірно,  Мій  абонент…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372398
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


Silver Snow

«Мрійливе Літо»

Іскриться  Сонце  оксамитом,
птахи  співають  в  ранній  час.
Чудовий  світ  мрійливим  літом
буяє  шелестом  прикрас.
Чарують  погляд  ніжні  квіти,
кохають  очі  їх  пелюстки
і  шлють  любовні  нам  привіти,
як  ті  солодкі  з  джему  згустки.

Дарують  посмішки  яскраві,
кохання  пишне  -  світлосяйне,
а  феї  мрійні  й  величаві,
вселяють  в  душу  надреальне.
Приносять  спокій  в  кожне  серце,
зігріють  пристрасть  почуттів,
весь  вік  плекатимуть  джерельце,
й  прикрасу  всіх  земних  життів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372354
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


Ліоліна

Приреченість сивих дум

Буває,  уночі,  коли  не  спиться,
Й  болять  укуси  комарів  і  ворогів,
Коли  в  руках  щезає  та  синиця,
Що  чОмусь  маю  замість  гордих  журавлів,

Коли,  бува,  за  лІта,  ясної  погоди,
Й  не  помічаєш  радощів  хмільних  дощів,
«Втомилась  жити»,  -  в  голову  приходить,
І  не  чекаєш  те,  що  так  в  житті  хотів.

Я  ще  не  встигла,  начебто,  спіткнутись,
Та  часто  холод  уплітався  у  тепло.
Нікому  не  лила,  пила  ж  отруту
Із  рук  коханих.  Хай.  Воно  уже  пройшло.

Чому  ж  втомилась  жити,  милий  Боже?
На  ранок  сором  обіймає,  гострий  сум.
Я  знаю,  що  нечесно  і  не  гоже
Приреченість  впускати  в  душу  сивих  дум.

Бо,  мабуть,  знаю,  схиблю  –  і  пропало…
Не  зможу  повернути,  що  в  пісок  пішло.
Навіщо  віддавала  на  поталу
Свого  сердечка  щирість?  Відданість  –  на  зло?

Ось  кажуть,  що  життя  –  смугаста  зебра.
Піду  шукати  край,  де  вишні  білий  цвіт
Ті  чорні  смуги  зафарбує  в  небо.
Відчути  пульс  життя  у  трепетній  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372241
дата поступления 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.10.2012


Леся Геник

Полинова ріка

А  тут  ріка  моя  полинова  тече
Між  берегами  болю  і  утрати.
Старенький  місяць  у  душі  пече,
Але  не  має  туги  запалати.

А  тут  моє  дитинство,  як  зола,
Холодні  ноги  і  пошерхла  пам"ять.
Остання  крихта  марного  тепла,
Що  до  сих  пір  сльозами  очі  я́трить!

А  тут  моє  нічого  і  усе,
Коли  безсило  янголи  говіли...
О,  Боже  милий,  як  же  в  грудях  ссе,
Не  зводить  духу  зародок  Сивілли...

Ріко  моя,  розбурхана  печаль,
Моє  святе  у  пазурах  негоди!
Летять  думки  сюди,  у  сиву  даль,
Де  ти  несеш  свої  полинні  во́ди...
(20.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372122
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


kulbabka

Серпневі спогади

Ах,  осене!Скільки  багрянцю
Розсипала  ти  у  саду!
Припрошує  вітер  до  танцю,
А  я,  зашарівшись,  не  йду...

Ще  подумки  лину  у  серпень,
Гортаючи  днів  сторінки,
І  серце  у  спогадах  терпне,
Рояться  шовкові  думки.

І  там,  де  смарагдові  коси
Полоще  верба  у  ставку,
Де  мліють  бджілки-медоноси
На  сонячному  моріжку*...

Де    лебеді,  наче    лілеї,
Цвітуть  між  озерних  свічад
І,  сонцем    залиті,  алеї
Чарують  красою  принад...

Там  в  сяєві  світлого  глянцю
Пірнаю    у    купіль    тепла!..
Ах,  осене!Скільки  багрянцю-
Аж    душу    мені    обпекла...


*Моріг(моріжок)-густа  молода  трава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата поступления 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 19.10.2012


Патара Бачія

Рідній матусі до 75-річчя

Величне  у  родині  нині  свято,
Гостей  давно  в  нас  стільки  не  було
Смачних  наїдків  на  столі  багато...
Сімнадцяте  нарешті  вже  число!

Сьогодні  народилась  наша  мама,
А  скільки  літ  назад,  не  так  важливо.
Ми  раді,  що  вона  є  поряд  з  нами
Душею  юна  і  така  красива!!!

Зібрались  діти,  внуки,  правнучата…
Усі  прийшли  до  хати  на  гостину,
Щоб  маму  і  бабусю  привітати,
Як  берегиню  нашої  родини.

Здоров’я,  мамочко,  тобі  бажаєм,
Міцне  воно  хай  буде,  як  алмаз!
І  щастя  без  кінця  тобі  і  краю,
Аби  ще  довго  ти  збирала  нас!

Цілуємо  твої  невтомні  руки,
Якими  стільки  справ  переробила…
Прийми  вітання  від  дітей,  онуків,
Зятів  і  правнуків,  матусю  мила!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371907
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Томаров Сергей

Но все же она хороша

Угрюмая,  серая  проседь
По  небу  плывет  не  спеша,
Дождливая,  хмурая  осень...
Но  все  же  она  хороша.

Уютно  под  дождь  при  камине,
Под  треск  отсыревших  пален,
В  небесной,  не  звездной  долине...
Твоих  мне  касаться  колен...

Звук  старой,  затертой  кассеты...
Мерцает  свечи  огонек...
В  оранжевых  листьях  рассветы...
И  пусть,  что  немного  продрог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371159
дата поступления 16.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Томаров Сергей

Ночь пришла

Облака  кружевною  постелью  
Укрывают  небесную  гладь,
Прикрывая  свет  солнечный  тенью,
Приглашают  к  ночлегу  поспать.

Птицы  с  неба  к  земле  устремились,
Гомон  стих  в  голубой  вышине,
А  как  славно  недавно  резвились...
Ночка  тайно  скользит  по  стене.

Покрывало  закат  заслонило,
Не  прощаясь  спать  солнце  ушло,
Все  вокруг  задремало  уныло...
Ночником  в  высь  светило  взошло.

Бледный  свет  пробивал  сквозь  вуали,
Звезды  нежным  узором  прошли,
Спит  природа,  за  день  все  устали,
Ночь  пришла,  с  ней  покой  все  нашли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371837
дата поступления 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Осіріс

Жовтневий вечір

Жовтень,  лисом  рудохвостим  зачаївся  у  бур’Яні.
Рожевіють  на  захОді  хижі  очі  полум’яні.
Дожидає  він  поживу:  листя  клена  помарнілі,
Що  гойдаються  на  вітті,  від  туману  охмелілі.  
Нетерпіння  і  бажання  з  пащі  капотять  росою,
Щоб  під  ранок  охоловши,  стати  срібною  ворсою.  
Для  надійності,  тенета  насторОжив  з  павутини,
Поміж  будяків  убогих  й  рогозової  чуприни…
Приступ  вітерця  нежданий  -  лис  намірився  до  лову:
Спину  вигнувши  курганом,  здибив  шубу  ковилову.  
Листя  струшене  повівом,  закружляло  плавно  в  трави,
Жовтень  зойкнув  в  підвечір’я  променечком  від  заграви.
Мов  нажахані  куріпки,  здобич  спурхнула  над  гаєм,
Зірочками  уквітчавши  небеса  над  виднокраєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371555
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 19.10.2012


Silver Snow

«Скарбниця Зникаючих Чудес»

Крізь  золотисті  небеса,
Крізь  холодом  покрите  Сонце,
Що  творить  дивні  чудеса,
Й  малює  в  просторі  віконце.
Крізь  ріки  часу  й  океани,
Крізь  ті  чарівні  сни  зірок,
Я  десь  побрів  у  ті  лимани,
В  країни  величі  й  казок.

Відкрився  світ  передімною,
Увесь  сотворений  з  чудес,
І  був  картиною  живою,
Що  простиралась  до  небес.
Я  намагався  розгадати,
Ш  зрозуміти  таємницю,
Було  бажання  пізнавати,
Неоціненну  ту  скарбницю.

Скарбницю  мрій,  оповідань  -
Про  велич,  дух,  нестримну  силу,
Про  думи  дивних  сподівань,
Та  про  мою  кохану    милу.
Про  чудеса  в  усьому  світі,
Про  вічне  Сонце,  срібне  сяйво,
І  ніжну  землю  в  злотім  цвіті,
Що  квітне  щастям  величаво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371574
дата поступления 18.10.2012
дата закладки 18.10.2012


kulbabka

Осінній дощ

Осінній  дощ,  мов  доторки  до  клавіш...
Об  темні  шибки  дзенькає  кришталь,
Листки  беріз,  мов  зорі  золотаві,
Вплелись  в  легку  посріблену  вуаль.

Сльозяться  вікна.Сяєво  лимонне
В  кімнатну  тишу  сіють  ліхтарі,
Сріблястих  крапель  соло  монотонне
Періщить  листя  яблунь  у  дворі.

По  черепиці  бісером  стаккато-
Ох,  ці  невтішні  осені  плачі!..
Журлива  липа  тулиться  до  хати,
Крізь  вікна  ловить  відлиски  свічі.

Ридає  небо  вперто,  мов  на  збитки,
По  склі  стікають  струмені  води
І  під  дощем,  промокнувши  до  нитки,
Самотня  ніч  на  гойдалці  сидить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Юля Фінковська

пам’ятай на дотик мить.

-  дай  мені  руку  і  почнемо  врешті  жити.  
-  а  до  цього  що  ми  робили?  
-  то  було  схоже  на…очікування,  мабуть…  

Жовті  гіркі  пігулки  очікувань  в  анамнезах  щастя,  
Шарф  поглинає  кисень,  браслети  кусають  зап’ястя.  
Кубики  льоду  в  зіницях  карбують  не  дозовану  втому  
Кислі  будні  закінчились  вчора.  Тепер  буде  все  по  –  новому?  

По  –  новому…  І  скільки  усмішок  моїх  між  складів  цього  слова,
Я  нарешті  почула  себе...  Зсередини.  Десь  там,  де  звучить  колискова…  
Друге  дихання  гладить  легені  ,коли  хтось  мріє  тебе  берегти,  
Я  в  душі  просто  дуже  капризна,  та  щира  дитина…  А  ти?  

Будуть  зайчики  сонячні,  бульбашки  мильні  на  двох,  
Буде  трошки  тепліше  на  перетині  ліній  епох.  
Буде  кисень  волосся  мого…Якщо  хочеш  –  нестямно  ковтай,  
Ось  долоня  моя…Доторкнись,  збережи,  пам’ятай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371367
дата поступления 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Юля Фінковська

Спали мій образ

Перегортати  аркуші,  пом’яті  поцілунками
Чіплятись  за  будні  довгими  нігтями.
Субтитрами  п’яними,  мертвими  лаштунками…
Клаптями  снів.  Ліктями  до  крові.  Кігтями.
Пити  ранки  гіркі,  що  торкали  колись  хризантемами,
Щось  доводити  вкотре.  Аксіоми  топити  теоремами.
Видихати  тебе  із  себе…  Поемами  ,схемами…
Все  ,що  сказано,  скажемо  ще  раз,  з  новими  фонемами.
Ти  не  віриш?  Я  теж…  Наша  осінь  ридає!…Не  наша...
Знов  здалось…  Наша  вчора  заснула  чи  впала  у  кому…
І  насправді  нічого  не  сталось…  Терпіння  розлилася  чаша,
Я  пройду…Ти  в  мені  не  побачиш  навіть  знайому…
Хай  я  буду  тобі  Лорелеєю,
Тою,  що  кинджалом  душу  проткнула…
Навязливою  ідеєю,
Яка  тебе  колись  сповна  відчула…

Перегортати  аркуші,  пом’яті  поцілунками
Боліти  правим  (пам’ятаєш,  саме  правим),  зап’ястям  
Спали  той  образ.  Дико,  за  лаштунками…
Твоєї  дівчинки  ,що  марила  не  твоїм  щастям…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370998
дата поступления 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012


Віктор Ох

Мелодія на вірш автора oduvan4ik :: На розі в маленькій кав'ярні (V)

Кліп  -  http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=j9qwUS5E3EQ[/youtube]

На    розі    в    маленькій    кав'ярні,
 Де    янголи    плачуть    сумні
 На    ніжних    картинах    примарних...
 Де    тануть    свічки    на    стіні,
     Сльозами    стікають    додолу,
     Розгойдують    тишу    хмільну...
     Малесенький    затишний    столик
     У    тінях    гардин    потонув...

 Там    стрінуться    наші    долоні
 І    пальці    сплетуться    тонкі,
 І    з    кошика    маки    червоні
 Нам    зронять    легкі    пелюстки...
     І    я,неймовірно    щаслива,
     В    очах    твоїх    карих    втону!
     І    променів    сонячна    злива
     Залиє    пожухлу    стіну!..

 І    може    всі    давні    оскоми
 Ця    зустріч    загоїть    мені
 В    кав'ярні,  до    болю    знайомій,
 Де    янголи    плачуть    сумні,
     Сльозами    стікають    додолу,
     Розгойдують    тишу    хмільну...
     Малесенький    затишний    столик
     У    тінях    гардин    потонув...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370885
дата поступления 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.10.2012


Олександр ПЕЧОРА

ОСІННІЙ МОТИВ

Тиху  сумну  мелодію
дощик  дрібний  бринить.
Чуте  оте  –  повторюю,
осені  ж  –  не  спинить.

Осінь  чарує  барвами,
міря  вбрання  руде.
Радий  її  забавами,
в  такт  вітерець  гуде.

Музика  ніжна,  лагідна
глибоко  десь  луна.
Ніби  порватись  ладна  вже
серця  мого  струна.

Ой,  золотава  осене,
гасять  дощі  вогонь!
Як  же  на  серці  росяно!
В  пам’яті  –  жар  долонь.

В  літі  були  щасливими.
Час  поміж  нас  летів.
Не  розгадали  дива  ми,  –
вічність  у  миті  тій!

Мила  левада  тулиться,  –
тут  молодим  ходив!
В  зливі  холодній  чується
теплий  отой  мотив.

Вже  павутинки  сонячні  –
пройдених  літ  привіт  –
трепетно,  легко  й  болісно
впали  на  крила  віт.

Знов  –  журавлі  до  вирію.
Як  їх  дощі  січуть!
З  ними  ще  трішки  вимрію,
з  ними  і  відлечу.

Буде  ще,  знаю,  вдосвіта  –
сповідь  на  вістрі  прощ  –
грати  на  струнах  осені
несамовитий  дощ!

Поки  ж  –  ще  задоволена,
трохи  чудна  й  сумна,
осінь  стоїть  оголена.
Й  небо  –  не  видно  дна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


kulbabka

Осінній вальс

І  крил  твоїх  шовкова  невагомість,
І  рук  жаданих  доторк  золотий!..
Осінній  вальс  несе  у  невідомість-
Летять  з-під  ніг  повітряні  мости...

Розтанув  день  в  ясному  мерехтінні,
В  повітрі  хміль  медового  вина!
Осінній  вальс-як  золото,  осінній!
Надривним  тоном  схлипує  струна.

Втопила    осінь    пишну    діадему
В  дзеркальних  водах  срібного  ставка.
Осінній    вальс-  і    на  плечі  моєму
Твоя    легка    окрилена    рука.

Мов  падолист,  розсипалися  звуки,
Криштальним  пилом  зринули  у  вись!..
Сплелись  у  леті  подихи  і  руки,
Зустрічні  кроки  в  ніжності  сплелись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Осіріс

Ти ніжності терЕновий вінець

Духмяною  хугОю  пелюсток,
Осиплюся  до  ніжок  твоїх  люба.  
Ти  щастя  довгожданого  ковток…
Гірке  кохання  і  солодка  згуба.
Життя  мого  лукавий  промінець,
Що  манить  обіцянками  здалека.  
Ти  ніжності  терЕновий  вінець,
Бажання  лід  і  неуваги  спека.
Байдужості  жорстокий  крутивій,
І  пристрасті  непоказна  безмовність...
Сльоза  печаллю  осріблиться  з  вій  -
Простосердечна    мрійника  жертовність.
Кометою  впаду  я  із  небес  
До  озера.  РозІб’юся  на  шмаття.  
З  розсвітом,  уквітчаю  тишу  плес
Підпалами  молочного  латаття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370521
дата поступления 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Роксолана Смик

Осіння

Душа  просилася  у  рай  
А  за  вікном  стояла  осінь  
Бажання  лилось  через  край  
І  знов  заплуталось  волосся  

Та  де  знайти  мені  причал?  
Кораблик  пущений  на  волю  
В  моїй  любові  лиш  печаль  
І  тихий  шепіт  наді  мною  

Нервові  пальці  на  щоці  
І  зламані  у  склянці  квіти  
Стояла  осінь  у  вікні  
А  так  хотілося  ще  літа  

Ти  ніжно  обійняв  мене  
В  твоїх  очах  веселий  подив  
Ще  прийде  літо  –  відповів  
Але  в  душі  застрягла  осінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370178
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012


Олександр Обрій

ЩИРІСТЬ МАЛЮКА

Малюк,  що  іграшці  радіє,
Як  спраглий  кінь  ковтку  води,
Не  має  бруду  в  світлих  мріях,  -
Мов  стиглий  плід  без  гіркоти.

Проста  і  непідробна  щирість,
Фонтаном  б’є  з  його  очей,
І  відліта  в  далекий  вирій
Зі  швидкоплинністю  ночей.

Скажи,  дорослий  –  в  чому  виграш
Тісного  натовпу  років?
Лиш  хижий  він,  мов  погляд  тигра,
Мов  чорна  зграя  злих  круків.

Не  всім-бо  досвід  йде  на  користь,
І  мудрість  мозок  огорта.
Шануєш  людяність  і  совість,-
Не  вкриє  душу  мерзлота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370184
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012


kulbabka

Жовтень-ворожбит

В  блискучій  охрі  міняться  листки-
Щедротами  за  літо  платить  осінь.
Заплутався  метеликом  крихким
Шовковий  промінь  в  липи  у  волоссі.

Янтарним  медом  піниться  тепло
У  світлотінях  бабиного  літа,
Блищить  ставок  осяяний,  мов  скло.
Тонка  верба  у  сонячних  софітах

Полоще  пасма,  шелестом  легким
Ледь  доторка  небесного  склепіння.
Тверді  ранетки  виперли  боки,
Щоби  надпити  теплого  проміння.

Розсипав  клен  жовтавий  оксамит,
Затихла  вітру  різьблена  сопілка,  
Крадеться  садом  жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба  що...хрусне  гілка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата поступления 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012


Наталка Ярема

ЖОВТЕНЬ

Всього  один  погляд…і  я  цілую  небо!  Так,  так.  Я  обличчям  так  близько,  що  депресивні    осінні  хмари  раптом  самі  по  собі  стають  антидепресантами  .  Ніжать  мої  губи…і  починають  лити  осіннім  дощем.  Спрага…Спрага  до  Життя!  Тільки  тепер  я  відчуваю  цю  спрагу.  Дощове  небо  стає  раєм.  Піднімаю  очі  до  нього  і  дякую  жовтню  за  те,  що  він  є…Жовтень  усміхається  мені    дивакуватою  усмішкою.  Певно,  здивований,    з  того,  як  я  з  любов’ю  збираю  осіннє  листя  і  тулю  його  до  серця.  У  відповідь  посміхаюсь  йому  якось  по-дівчачому  зухвало.  І  він  махає  на  мене  рукою.  Від  цього  стає  смішно,  грішно,  дивно  –  солодко!
Я  нічого  про  тебе  не  знаю.  Зовсім  нічого.  Та  й  не  хочу  знати.  Знаю  лише  одне  –  ти  пробудив  у  мені  Любов…Найважливішу  Любов  у  світі!Це  –  Любов  до  Життя.  
Ми    не  зустрінемось  з  тобою.  Та  й    навіщо  нам  зустрічатись?  Чи  у  цьому  все  щастя?  Зустрічаються  тижнями,  місяцями,  роками...І  в  одну  мить  стають  одне  для  одного  ніким.  Один  жовтень    поєднує  –  інший  розлучає.Одна  осінь  робить    рідними  –  інша  чужими.  Ми  не  стали  за  день  ані  рідними,  ані  чужими.  Та  за  цей  день  я    вдячна  жовтню...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370041
дата поступления 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012


Леся Геник

Відпусти мене в далеч осінню…

Відпусти  мене  в  далеч  осінню
Перелітним  сумним  журавлем,
Сіроокою  зайдою-тінню,
Сивокрилим  безрадним  жалем.

Відпусти  мене  в  далеч  сльозою,
Хай  не  тліє  печаль  на  щоці.
Розіллюся  луною  німою
У  тумані,  немов  в  молоці...

Відпусти  мене  в  далеч  самотню
Наче  пісню,  що  зранила  глас.
Не  зігріти  дощами  безодню,
Коли  небо    утратив  пегас...

Хай  відрадою  листя  кленове,
Як  останнє  з  омрійних  іскрінь.
Відпусти  мене,  грішна  любове,
Ув  осінню  тремку  далечінь...
(6.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369033
дата поступления 06.10.2012
дата закладки 10.10.2012


Томаров Сергей

Золотистый весельчак

Золотистый  весельчак,  мне  в  окошко  постучался.
Что-то  чувствую  не  так,  к  шторке  тихо  я  подкрался.
Чуть  раздвинул  врозь  шелка...  светом  все  заполонило...
Глаз  прикрыть  спешит  рука  -  славно  солнце  пошутило.

Лучик  в  комнату  пробрался,  по  картинам  заскакал,
С  потолка  заулыбался,  "С  добрым  утром!"  -  мне  сказал...
Сел  на  люстру,  раскачался,  на  подушку  вниз  упал,
"С  новым  днем  ты  повстречался"-  из  под  кресла  прокричал.

С  добрым  утром,  шторы  шире,  настеж  окна  открывай!
Побывал  я  на  Памире,  ты  теперь  меня  встречай!
Будем  мы  с  тобой  резвиться,  хлопать,  прыгать  и  шутить!
Как  с  таким  не  подружиться,  как  прекрасно  в  мире  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369782
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Патара Бачія

Аж… зло мене бере!!!

Не    грійте    в    душах    зло,    воно    пусте.

Борода      Не  грійте  в  душах  зло...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369698



Не  грійте  в  душах  зло,  пустіть  його  на  волю.
Замерзне  трішки,  подобрішає  в  момент...
Хто-зна,  можливо,  зло  не  раде  власній  долі,
Для  рівноваги  це  -  важливий  елемент.
От,  уявім  на  мить,  добро  в  нас  торжествує
І  всюди,  тут  і  там,  добренькі  геть  усі!!!
А  хто  добріший  з  нас,  те  вгадувати  всує,
Бо  щезло  раптом  зло  у  всій  своїй  красі...
Ніхто  не  обхамить  на  вулиці  й  на  ринку,
В  маршрутці  ногу  вам  підбор  не  обдере,
У  супермаркеті  гниленьку  мандаринку
Не  знайдеш  днем  з  вогнем,  аж...
                                         зло  мене  бере!!!

09.10.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369726
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Леся Геник

Без надії…

Мине  кампанія.  Мине  епоха  урни
І  сей,  павлінно-випедрений,  час...
Позатихають  над  обійстям  луни,
Ногою  пнувши  надостанній  шанс.

Заляже  безнадія  вже  укотре  -
Розтрачені  між  площами  слова.
І  розпайована  душа  на  лоти
Піде  покірно-чемно  з-під  стола.

Не  допоможе  ні  мольба,  ні  совість,
Ні  честь  -  обіцянок  пошерхле  тло.
І  віри  стоголосої  натомість  -
Вітри  байдужі,  наче  помело...

Чому  ж  отак?  Чи  ми,  чи  хтось  виною?
Причинно  розчахається  життя!
У  вікна  зазирає  небо  млою
Розпуки,  безпоради,  каяття...
(13.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369738
дата поступления 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012


Юля Фінковська

Янголу… у чорній сорочці :)

Янголи  не  кутають  душу  у  чорні  сорочки,  
Не  вмивають  парфумами  скроні,  не  пишуть  листів.  
Не  вкладають  таємні  підтексти  у  буднів  рядочки,  
І  ніколи  тихенько,  на  вушко,  не  кидають  бережно  слів.  

Янголи  не  говорять  оксамитовим  басом,  
В  саме  серце  не  дивляться  смарагдовим  сяйвом  очей.  
Не  цілують  вуста,  не  стають  найріднішими  з  часом,  
Непомітні  хранителі  вічно  байдужих  людей…  

Янголи  не  пробуджують  в  тобі  тендітну  чуттєвість,  
Не  стискають  між  пальців  дози  акордів  сумних.  
Не  карбують  у  пам’яті  кожну  тремтливу  миттєвість,  
Так,  янголи  не…  Та  в  тобі  таки  є  щось  від  них…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369627
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


kulbabka

Так важко відвикаю…

Як  важко  відвикаю  я  від  тебе...
Нестерпне  жало  ниє  і  пече.
Ну,  прихилися  волошковим  небом
Мені  хоч  раз  на  стомлене  плече!..

Проникни  в  душу  краплею  розмаю,
Духмяно-ніжно  квітом  завесній!..
Так  важко  я  від  тебе  відвикаю-
Нестримно  грузнеш  в  пам'яті  моїй.

Згасає  літа  бабиного  згадка
Між  павутинок  росяно-крихких.
Моїх  надій  розхитується  кладка-
Лиш  би  дістатись  теплої  руки...

Лиш  би  вхопитись  за  краєчок  неба,
Торкнувшись  пальцем  білого  крила!..
Так  важко  відвикаю  я  від  тебе,
Від  ніжності  твоєї  і  тепла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


gribmund

Раптово

Побудь  мені  сьогодні  вівтарем,  
Іконою,  молитвою,  розп"яттям.  
Я  буду  говорити  всі  "але"  
І  вірші  підкидати  у  багаття.  

Як  догорять  останні  кілька  строф,  
Ти  зможеш  йти.  Я  більше  не  тримаю.  
Твої-мої  секунди  катастроф  
Тебе-мене  тепер  не  переймають.  

Побудь  мені  останнім  із  чудес,  
Чи  спогадом,  забутим  сном  ранковим.  
Я  був  з  тобою.  Далі  буду  без,  
Щоб  знову  десь  зустрітися.  Раптово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366034
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 08.10.2012


gribmund

Душа на ґудзиках

Душа  на  ґудзиках,
Дивись,  не  застуди.
Бо  як  торік  сльозитиме  ночами.
І  навіть  музика  
Лишатиме  сліди-  
Відбитки  нот-  та  краще  вже  не  стане.

Аж  до  весни  тепер
Малинові  чаї
(Але  ж  її  лікують  не  чаями)
Претемний  сквер
Та  очі  нічиї
Для  тебе  не  засвітяь  ліхтарями.

Душа  на  ґудзиках
Закінчились  нитки
Переболить  -  не  звикла  позичати
І  знов  застужена
Розплутуєш  сітки,
В  які  так  часто  звикла  потрапляти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366991
дата поступления 27.09.2012
дата закладки 08.10.2012


Патара Бачія

Грибний сезон розпочинається.

За  вікнами  дощить,  там  справжня  осінь.
Бабине  літо  вже  відгостювало.
Надворі  майже  літо  було  досі,
Дощів  грибних  до  нині  лило  мало.
То  ж  згодом  слід  чекати  урожаю,
Гриби  ростимуть,  як  на  дріжджях  тісто.
На  тихе  полювання  вас  скликаю,
Нема  чого  висиджувати  в  місті!!!  

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369396
дата поступления 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012


Осіріс

Зітхає осінь перелітним стоном.

Зітхає  осінь  перелітним  стоном.
Загубленого  літечка  їй  жаль.
Імли  вдягнувши  траурну  вуаль,
Слізьми  мокви  збиткує  над  затоном.
 
Принишклий  клен,  без  пафосних  плахіть,  
Що  вітер  обернув  на  бронзу  й  сміття,
В  мольбі  простяг  до  берізоньки  віття,
Рятуючись  від  сльотяних  жахіть.  

Мов  човники,  під  тихий  бережок  
Прибилися  верби  тонкі  листочки.
Маслини  розбурштинили  сорочки  
Зимі  торішній  платячи  боржок.

Озимина,  малям  пробилась  в  світ.
Наївно  озирається  довкола…
Між  хмар  ще  промениться  пісня  квола  –
Загубленого  літечка  відсвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369352
дата поступления 07.10.2012
дата закладки 07.10.2012


CONSTANTINOPOLIS

*** ПЛАЧЬ УКРАИНЫ *** (B КАНУН ПАРЛАМЕНТСКИХ ВЫБОРОВ) .

Пусть  рвётся  праведная  злость
из  уст  и  из  груди  усталой,
пусть  наш  язык  им  будет  жалом,
ну  а  стихи,  как  в  горле  кость,  кость,  кость...

________________________________________________________________________

Не  нужен  нам  цветной  хлам  революций,
Ни  этого  так  жаждет  наш  народ.
От  ваших  мирных,  жирных  резолюций,  -
Мороз  по  коже  и  кровавый  рот.

Сакральных  жертв  не  нужно  ради  мира,
На  фронте  бесконечных  ваших  битв.
“Не  сотвори,  не  сотвори  кумира”,
Письмо  святое  правду  говорит.

Нам  не  нужна  политика  цинизма
И  демагогии  о  ценностях  свобод.
Народы,  -  победители  фашизма
Живут  под  властью  собственных  господ.

Нам  не  нужна  псевдо  свобода  слова.
Хула,-  бессовестна,  от  болтовни  тошнит.
И  МВФ,  как  дойная  корова
Нам  снова  сучит  дорогой  кредит.

Нам  не  нужны  оранжевые  путчи
И  эта  подлость  с  газовой  войной.
Я  только  вижу,  как  сгустились  тучи
Над  нашей  непокорной  головой.

Нам  не  нужны  бандиты  олигархи,
Они  сейчас  при  власти  и  в  чести
И  эти  честолюбцы  патриархи…
Мне  б  этот  мир  от  них  спасти,  спасти…

Продажный  нам  не  нужен  избиратель,
Что  за  полтин  готов  продать  страну,
В  которой,  где  ни  плюнь  везде  предатель
Готовит  путч,  расправу  иль  войну.
В  стране,  где  всё  на  грани  катаклизма,
Где  власть  дрожит,  поджав  поганый  хвост,
От  страха,  что  покинет  высший  пост
И  обвинят  за  признаки  садизма.

Нет,  нам  не  нужен  этот  кукловод,
Не  завязать  тебе  мои  запястья.
Не  нужен  мне  ваш  шум  Гудзонских  вод
И  сладость  сказок  о  заокеанском  счастье.

Шум  городов  и  череду  забот
Я  б  поменял  на  отдых  в  деревеньке,
Туда,  туда,  где  трудиться  народ,
Где  стынет  борщ  и  варятся  пельменьки,
Где  всё  отдам  за  кружку  молока,
За  запах  сена,  соловья  свирели…
К  святому  детству  тянется  рука,
Где  мать  меня  качала  в  колыбели.

Нам  нужен  только  чистый  небосвод,
Где  б  видел  клин  гусиный,  не  “фантомы”.
Земля  нужна,  где  б  счастьем  жил  народ,
Семья  нужна,  что  ждёт  всегда  нас  дома.

Но  слышен  ропот  чей-то,  -  Господи  спаси,
Всех  тех,  кто  нож  всадил  с  улыбкой  в  спину.
Люблю  ли  мир  людей,  -  меня  спроси,
Я  в  тот  же  миг  весь  этот  мир  отрину.
В  котором  все  и  всё  извращено,
Где  ценность  статус,  прибыль,  потребитель.
Система,  где  набьют  тебе  клеймо,  
Чтоб  различать,  кто  житель,  кто  не  житель.
И  крики  слабых,  -  “Нет,  мы  не  рабы!
Любой  ценой  добиться  бы  свободы”.
Стругает  революция  гробы,
В  колоде  карт  тасуя  все  народы.

Мы  эту  всю  историю  прошли,
Но  вступим  ли  мы  дважды  в  ту  же  реку?
Искали  счастье,  но  беду  нашли,
Где  деться,  где  укрыться  человеку?

Где  мир,  в  котором  всё  разрешено;
Живя  по  совести,  ты  соблюдаешь  меру,
И  как  обет  хранишь  святую  веру…
Ну  как  же  так,  за  нас  всё  решено?!
Но,  Боже  мой,  а  где  свобода  воли?!
Я  от  рождения  свободный  человек.
От  ран  смертельных  и  душевной  боли
Я  умирал,  как  умирает  век.

Моя  история  кровавыми  следами
От  Киевской  Руси  до  наших  дней,
брела  угрюмо  и  звеня  цепями,
Нас  делала  сильней  других  и  злей.
Но  деться  где  добру  в  душе  моей,
А  от  любви  и  скорби  в  сердце  тесно,
Кому  там  стало  жить  не  интересно,
Вся  жизнь  –  борьба,  тогда  живи,  смелей.  
Эх  брат,  давай,  за  упокой  налей
Всех  тех,  кто  был  по  жизни  человечным,
Кто  был  гоним,  взволнован  зовом  вечным,
Кто  был  во  много  раз  тебя  добрей.

Я  слышу,  как  дрожит  земная  твердь,
И  широко  открыв  ворота  ада
Войной  идёт  по  миру  чья-то  смерть,
Но  Господи  прошу,  войны  не  надо.

У  древнего,  как  Русь  моя,  кургана,
Где  витязь  принял  свой  последний  бой,
Молюсь,  не  дай  Господь  Афганистана,
Чечни,  Абхазии,  терактов  и  Беслана…
Хотим  дышать  мы  миром  ни  войной.

Нам  чужд  их  рёв  о  мировом  господстве.
Демократичный,  подлый  беспредел
Даёт  свободу  им  дожить  в  удобстве
За  счёт  всех  тех,  кто  мирно  жить  хотел.

Ни  нужно  нам,  ни  партий  и  ни  фракций,
Чтоб  сеять  хлеб,  любить,  растить  детей,
И  ваших  русофобских  провокаций,
И  этих  хищных  натовских  когтей.

Оставьте  наш  народ  прошу  в  покое
Нам  чужды  ваши  нравы  и  идеи.
Политики  всех  красок  –  племя  злое
Их  суть,  -  авантюристы-лиходеи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366094
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 07.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.10.2012


Фотиния

Объяснительная

Как,  милый,  ты  ещё  не  спишь?!
Уста-а-ал,  наверно,  мой  малыш!
Ты  что,  опять  затеешь  ругань?
ДА!  Задержалась...  У  по-дру-ги!

Помилуй,  суслик,  что  за  тон?!
…Ну...  разрядился  телефон…
А  что  пришла  навеселе  –
Искала  истину  в  вине!

Соседка  видела?  (Мегера!)
…  Так  это  То-о-оля  –  мой  коллега!
Оставь  нелепые  догадки!!!
Мы  с  Толиком  смотрели  марки!..

Горжетка  новая  из  норки?
…  Прики-и-инь,  нашла  на  остановке!
Постой!  Зачем  захлопнул  двери?!
Котёнок,  что  ты  мне,  НЕ  ВЕРИШЬ??!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358343
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 05.10.2012


silvester

Красивые слова

Красивые  слова  ни  в  чём  не  виноваты...
Слов  много,  словно  звёзд  у  Млечного  пути.
Беда,  пожалуй,  в  том,  что  их  витиевато
Бездарность  завсегда  желает  заплести

В  такую  дребедень,  что  поднимает  дыбом
Подобие  волос  на  потной  голове.
Отправить  бы  "творцов"  на  переделку  к  рыбам
На  месяц,  на  квартал,  а  лучше  уж,  на  век.

Словами  человек  отличен  от  приматов,
Но  склонен  языку  доказывать  вражду.
Как  рой,  плодится  род  не  брезгующих  матом,
Им  оным  козырнуть,  что  выполнить  нужду.

Расходятся  слова  довольно  часто  с  делом  -
Осудят  по  делам  на  праведном  суде.
Крыловской  стрекозе,  что  лето  всё  пропела,
Пришлось  под  холода  остаться  не  у  дел.

Красивые  слова,  цвета  (по  мне  -  лиловый),
Созвучия,  мечты  -  мир  без  которых  пуст.
Незыблем  постулат:  -  "В  начале  было  Слово...",
И  Слово  снизошло  на  мир  из  Вышних  уст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368719
дата поступления 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012


Lana P.

Подаруй мені танго кохання

Подаруй  мені  танго  кохання,
Самий  пристрасний  в  світі  танок,
У  нестерпному  злеті  бажання
Досягнуть  найжагучих  зірок.

Зачаруй  мене  вродою  слова,
Пригорни  аж  чимдужч  до  грудей,
Розгориться  у  серці  промова,
В  наших  душах  проллється  елей.

Подаруй  мені  радість  надії,
Шлях  любові  чолом  освяти,
Аж  до  неба  злітатимуть  мрії,
Лиш  в  мовчанні  мене  не  втопи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368720
дата поступления 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012


Леся Геник

Тебе стрічаю, доле, урочисто…

***
Осінній  ранок.  Сонячне  намисто,
Як  грона  горобинові  в  росі...
Тебе  стрічаю,  доле,  урочисто,
Хоча  й  зневрочено  надії  всі.

А  під  ногами  -  золото  каштанів,
Тремкі  півтіні  -  спогади  про  Львів...
Зосталась  молитвами  там  органно,
Де  вуличками  прамінорний  спів  -

Мого  єства  журливо-тихі  ноти...
Та  вже  би  не  ридати  у  дощі!
Хай  би  вороння  болю  -  сиві  готи,
Розтануло  туманно  на  межі...

Я  хочу  так!  Я  багну!  Я  пророчу!
Хоча  й  надій  на  жменьку  не  знайду...
Та  доленьку  злеліяно-праотчу
В  господу  серця  святно  заведу

І  будемо  разом  стрічати  ранки,
Де  урочисто  застлані  столи,
Де  сонце  горобинове  у  дзбанку
І  грона  мрій  -  як  Львівські  куполи...
(4.10.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368606
дата поступления 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012


kulbabka

Вільхове весілля

Там,  де  кичерам*  кучері  зелені
Дбайливо  чешуть  лагідні  вітри,
Розшила  осінь  вільсі-нареченій
Фату  весільну  в  теплі  кольори.

І  клен  косицю  пишну  із  багрянцю
В  русяві  коси  вільхові  заплів,
А  легінь  жовтень  запросив  до  танцю
Під  водоспаду  кришталевий  спів.

Зійшлися  буки  в  братньому  аркані*,
Плаксива  скрипка  танула  між  гір,
Листків  осінніх  барви  полум'яні
Статечний  дуб  вергав,  немов  факір.

Курились  смоли  ладано  і  пряно,
Димком  молочним  сповивали  світ,
Весільній  парі  золото-багряно
Сплакнула  осінь  листячком  услід.


*Кичера(діал.)-гора,що  вся  покрита  лісом(окрім  вершини)
*Аркан-старовинний  гуцульський  чоловічий  танець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата поступления 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012


Леся Геник

Я дякую Тобі…

(Коханому  чоловікові...)
***
Я  дякую  Тобі  за  кожен  ранок  -
За  каву  ароматну  і  слова...
Що  заговорюєш  мої  болючі  рани
У  торку  ніжно-щирого  тепла.

Я  дякую  Тобі  за  щемний  усміх,
Обійми  янгольські  в  найважчу  мить.
За  те,  що  ділимо  й  невдачі,  й  успіх
На  двох,  коли  нестача  й  сить...

Я  дякую  Тобі  за  дні  яскраві,
За  ночі  в  переливах  почуття.
За  те,  що  зорі  миготять  на  лаві,
Коли  пліч-о-пліч  бредемо́  життям...

Душа  леліє  Твій  жаданий  погляд
І  рідні  руки  -  лагідне  гляссе...
Я  дякую  Тобі,  що  завше  поряд,
Мій  любий,  дякую  Тобі  за  все,  за  все!
(13.08.12)

З  любов’ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата поступления 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

Так айстро-чорнобривцево в саду

Так  айстро-чорнобривцево  в  саду  
гойдає  дні  свої  останні  літо...  
І  все  у  ньому  чинно,  до  ладу,  
і  неба  просинь,  сонечко  і  вітер,  
що  лагідно,  мов  дотиком  руки  
дбайливої  торкається  волосся,  
цілунком  пустотливим  до  щоки.  
І  ми,  мов  діти  днем  погожим,  босі,  
усміхнені  і  радісно-хмільні  
колишемось  на  гойдалці  благенькій.  
Вбираєм  пахощі  погідно-осяйні  
і  щирий  усміх  лагідної  неньки,  
і  мірне  "жу"  бджолиної  рідні,  
що  поряд  нас  снує  собі  невтомно.  
І  лине  день  до  сну...  
В  наступні  дні  
так  швидко,  
так  нестримно,  
карколомно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359057
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

У осінньому Львові дощ

У  осінньому  Львові      дощ,
Парасольок  парад  строкатий,
І  бруківочний  глянець  площ
На  відлуння  ходи  багатий.
Десь  між  звуками  кроків  тих
Заблудились  мої  у    часі
Між  будівель  оцих  старих,
У  краплин  затяжному  вальсі…
Ллє  у  душу  тепло  камін
Попід  древнім  склепінням  вежі,
А  на  фресках  старезних  стін
Відблиск  свіч,  ніби  блиск  пожежі.
У  горнятку  парує  чай,
Пара  душ  зігріває  словом…
І  якщо  на  землі  є  рай,
Нині  він  у  дощі  над    Львовом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364471
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

О світе мій…

Цей  світ  догори  вже  дриґом!
О  Боже,  який  се  світ...
Шалена  нестримна  дзиґа
на  піку  марнотних  літ,  
у  верші  сліпого  часу,
на  схилі  довіри  дням...
Не  цмулити  б  цю  відразу  -
убити  в  душі  ягня!
Не  мучитись,  не  любити,
не  пити  жалю  напій,
нещасний  нужденний  світе!..
О  світе,  коханий  мій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365471
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 03.10.2012


Адель Станіславська

Прощальне соло теплого дощу…

Осінній  грім…  Яка  то  благодать

ці  теплі  краплі  у  раптовій  зливі...

Так  дзвінко  по  калюжах  лопотять,

а  я  їм  усміхаюся  щасливо

немов  дитина,  мов  давно  колись

у  люлі  серця    щастя    колихаю,

а  погляд  лине  у  захмарну  вись,

звідкіль  сльозини  небо  виливає.

Прощальне  соло  теплого  дощу...

Сюїта  серця  у  стрімких  акордах…

За  літом  ностальгію  полощу

у  цих  небесних  благодатних  водах,

що  краплями-сльозами  на  щоці

і  на  калюжі  в  бульбашці  грайливій,

тремтливою  росою  на  руці,

в  цій  осені  задумливо-мінливій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368283
дата поступления 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012


Радченко

Всё просто

Так  искренне  обманчиво  тепло
В  те  дни,  когда  гуляет  бабье  лето
И  верится  в  смешной  обман  легко,
Но  в  этом  нет  загадки  иль  секрета.

Всё  просто:  скоро  слякотные  дни
Грусть  расплескают,  оставляя  лужи,
И  боли  ноющей  они  сродни,
Тоскою  глупой  спеленают  души.

И  как  спасенье  -  первый,  хрупкий  снег
Наполнит  воздух  запахом  хрустящим...
Обманет  осень,  может  быть  ,не  всех,
Но  этот  праздник  будет    настоящим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367920
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


kulbabka

Так тепло-тепло плакав листопад…

Так  тепло-тепло  плакав  листопад,
Дощем  ранковим  осінь  голосила...
І  ти  мене  не  кликав  знов  назад-
Стужавіли  надій  тендітні  крила.

Мов  доливала  смутку  і  тривог,
Між  сивих  гір  загублена  трембіта,
Де  так  нам  легко  дихалось  удвох
В  терпких  обіймах  бабиного  літа!..

Косичив  жовтень  приспані  сади
Букетом  листя  в  теплому  багрянці
І  над  прозорим  дзеркалом  води
Вітрець  вербу  загойдував  у  танці.

І  там,  де  неба  вимріяну  вись  
Під  шепіт  мантри  доторкали  буки,
Так  молитовно  й  міцно  заплелись
Серцебиття  і  подихи,  і  звуки.

Зелено-жовтий  паводок  дібров
Вже  не  розвіє  гіркоту  і  тугу,
О,  як  невтішно  схлипує  любов,
Полишена  тобою  на  наругу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата поступления 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Наталка Ярема

ВОЛЕЛЮБНА

Не  божевільна!  То  розхристана  весна
Цвіте  в  мені  уже  від  голови  до  п’ят!
Сьогодні  вільна!  Дайте  доброго  вина!
Я  вип’ю  з  волею  таки  на  брудершафт!
В  кутку  лежить  розірвана  навпіл
Огидна  маска,  мертве  каяття…
Мільйони  масок-маскарад  довкіл!
Випрошую  Любові  до  Життя!
Щоб  через  безліч  років  та  віків
Хтось  із  нащадків  гордо  пригадав,
Як  світ  її  старанно  не  ловив,
Та  так  цю  волелюбку  не  впіймав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347020
дата поступления 28.06.2012
дата закладки 01.10.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012


Леся Геник

Мовне…

Свинцева  думка  важкістю  плодово
Вгинає  гілля  статне  до  землі...
О  де  коріння  губиш,  рідна  мово?
В  котрому  мирно  снідаєш  селі?

На  призьбі  тепло  -  сонячна  притула.
Та  ба,  що  кості  вже  не  мають  сил...
Штрихує  небо  вперто:  не  відбула!
І  бастіонно  строчиться:  не  в  тил!

А  що  малі?  А  що  юнці  безвусі?
В  полоні  "хламу"  викиднів  чужих...
Але  не  вкрасти  -  ні!  Не  вбити!  Дзуськи!
То  просто  день  -  невиполений  штих!

А  там  -  корінчик,  свіжа  соковиця!
А  там  -  надія,  там  -  святе  зерно!
Моєї  мови  свячена  криниця,
Моєї  мови  хрещене  вікно...
(30.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367654
дата поступления 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012


Юля Фінковська

Однокімнатне

Однокімнатний,  загублений  острів  волі,
Твій  лише  ,власний.  Що  хочеш  собі  ліпи…
Кубики  цукру…  і  дуже  багато  солі,
В  снах,у  повітрі,в  дощах…Почекай.  Потерпи.

Пасма  волосся,  промоклі  від  сліз.  Вже  десь  вп’яте.
Стінами  повзає  втомлений  біль  одкровень.
Гарячий  фен  видихає  повітря  зім’яте    
В  простір  кімнатних,  застуджених  смутком,  легень.

Люди  сміються,  списавши  на  осінь  втому,
Небо  змотало  благання  в  товстий  клубок.
Видихи  –  вдихи…І  хочеться  дико  додому…
До  рідних  стін,  до  не  знаних  ніким  зірок.

Просто  самотньо…Ці  стіни  не  знають  хто  ти,
Двері,  замки,  підвіконня  –  чиїсь,  чужі…
Промерзлі  думки  хапають  за  пальці  блокноти,
Тісно  закутують  шию  секунд  вужі.

Кашлем  вітрів  оповиті  тонкі  фіранки,
Дихати  важко  легеням  кімнат  блідих.
Ночі  нестямно-пустельні,  півсонні  ранки,
Будні,  дороги  ,страхи…  І  ти  –  серед  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367580
дата поступления 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі (завершення)

На  тополях  вздовж  дороги,
В  вишині,  у  гущі  крони,
Лише  сніг  з  полів  посходить,
В’ють  своє  гніздо  –  ворони.
                         *****
Птах  великий  з  сильним  дзьобом,
Він  мисливець  пречудовий,
З  давніх  пір  і  дотепер
Сильний  птах  цей,    це  орел.
                         *****
Сильний  він  і  працьовитий,
Часом  б’ють  його  за  лінь.
Возить  він  вози  і  брички,
Хто  ж  не  знає,  що  це  кінь.
                         *****
Пишні  роги,  наче  вази,
Хоч  горішки  в  них  піднось.
В  лісі  мешкає  він  дітки.
Звати  цю  тварину  –  лось.
                           *****
Як  біжить  дзвенять  дзвіночки,
Чути  з  далеку  дзень,  дзень.
Благородний,  гарні  роги,
Хто  ж  це  дітки?  –  це  олень.
                           *****
Гусінь  з  дерева  збирає,
Кожен  день  він  робить  так,
Діткам  в  хатку  корм  заносить,
Працьовитий  сірий  шпак.
                             *****
В  кип'яток  лишень  закинуть,
Червоніє  неборак,
Клешні  має,  хвіст  пружинку,
Знають  всі  його  –  це  рак.
                               *****
Все  гогоче  і  гогоче,
Їсть  траву  і  хліб  в  прикуску,
М’ясо  нам  дають  і  пір’я.
Мова  йде  про  кого?  -  гуску.
                               *****
Хто  ловив  з  полонки  рибку?
Лід  хвостом  щосили  товк?
Дітки  всі  його  бояться,
Це  страшний,  зубастий  вовк.
                               *****
Вся  зелена,  дує  щічки,
В  перетинках  лапка,
Ще  й  скрекоче  у  болоті,
Це,  напевно,  –  жабка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263091
дата поступления 03.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі

Він  спортсмен  хороший,  друзі,
Побігайчик,  пострибайчик,
Хто  ж  це,  дітки,  є  насправді?
Всім  відомий  –  сірий  зайчик.  
                         **********
На  гілячці  біля  хати
Все  скрекоче  і  скрекоче,
Хвіст  довгенький,  білобока,
Певно  дітки  це  –  сорока.
                           **********
Величезний,  сильний  дуже,
Із  людьми  він  завжди  дружить,
Звуки  творить,  мов  тромбон,
Хто  ж  такий  це?  Певно  –  слон.
                               **********
Вся  у  плямах,  швидконога,
Шубку  має,  як  у  графа,
В  неї  шия  довга  -  довга.
Ну,  звичайно,  це  жирафа.
                               **********
До  хатинки,  що  в  дуплі,
Йде  доріжка  –  гілка.
То  ж  скажіть,  хто  там  живе?
Ну,  звичайно,  -  білка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262938
дата поступления 02.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Віталій Назарук

Капшук загадок для малечі (продовження)

Гарні  роги-крутороги,  
Їсть  травичку,  міцний  стан,
І  кожух  на  ньому  гарний.
Звати,  як  його?-  баран.
                   ***
До  ставка  спішить,  гогоче,
Жити  без  трави  не  хоче,
Воду  любить  не  з  горнятка,
Хто  це  дітки?  -  гусенятко.
                     ***
Хто  в  берлозі  взимку  спить?
Смокче  сонний  лапу?
Це  силач  відомий  всім,
Мішка-косолапий.
                     ***
Я  хитрюща,  я  -    красива.
Вся  руда  і  трішки  сива.
Дітки  звуть  мене,  «сестричка»,
А  насправді  я  –  лисичка.
                       ***
Все  цвірінь,  цвірінь,  цвірінь,
Пострибати  їм  не  лінь,
Як  спортсмени  молодці,
Скачуть  сірі  горобці.
                         ***
У  дупло  несе  горішки
І  грибів  складає  трішки,
Скаче  з  гілочки  на  гілку,
Мова  йде  про  кого?  -  Білку.
                         ***
Хто  живе  в  ставку,  із  нею,
Не  життя  для  них,  а  мука.
З’їсти  може,  чи  вкусити,
І  цю  рибу  звати  –  щука.
                           ***
Ках,  ках,  ках  –  це  не  курчатко,
Ках,ках,ках  –не  гусенятко.
Хто  ж  це,  дітки,  може  бути?
Це,  напевно,  –  каченятко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262978
дата поступления 02.06.2011
дата закладки 29.09.2012


Томаров Сергей

Разлетелись фразы

Накрывает  покрывалом  не  написанных  стихов-
Разлетелись  птичьей  стаей,  фразы,  из  желанных  слов...
Лист  тетрадный,  пересохший,  ждать  устал  чернильных  слез,
Словно  ветер  наваждений  ,  чувства  в  дальний  край  унес.

От  чадящего  камина,  в    мыслях  стелется  туман,
Все  внутри  перемешалось  -  что  есть  правда,  где  обман...
Не  могу  поднять  я  руку,  что  бы  что-то  написать,
Как  пройти  мне  эту  муку,  где  мне  рифмы  отыскать?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367332
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Леся Геник

По літу…

У  тихому  парку  надії
Тремка  літургія  по  літу...
Акація  щемно  сивіє,
Заплівши  туманами  віти.

І  сипле  берізка  під  ноги
Найвищої  проби  намиста,
Де  осінь  убравшись  у  тоги
Уже  заграва  падолистом.

Ялиця  теленька  у  дзвони  -
І  гучно-каштанно  між  лави
Спадає  освячене  слово
Прощальної  літньої  слави.

Бруківчано-вицвілі  тіні  -
Помалу  неначе  й  щодуху...
Тремка  літургія  надії
Шепоче  щось  парку  на  вухо...
(27.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367324
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Олександр ПЕЧОРА

СТОЛИЧНИЙ ОСІННІЙ ЕТЮД

Славен  Київ,  ти  –  красень,  ти  –  супер!
Та  Кобзар  гнівно  брови  насупив.
Передзвін...  
Сторінки  мармурові.
Многокровнії  води  Дніпрові.

Європейська  сучасна  столиця!
Різнобарвні  вітрини  і  лиця.
Від  собору  до  ірода,  нижче,
йду-бреду.  
Вітрюган  люто  свище.

Золотаво  запалахкотіло
рубцювате  історії  тіло.
В  древнім  граді  по  милості  Божій
між  віками  снують  перехожі.

Виростають  споруди  помпезні.
Тротуарами  –  "тачки"  крутезні.
На  Хрещатику  –  крапельки  раю.
А  під  ЦУМом  жербак  помирає.
Бізнесмени,  міняли,  путани.
Барабанять,  танцюють  каштани...

Поетичний  етюд  модерновий.
Ренесанс  в  облямовці  терновій.
Припадає  бабуся  в  молитві.
По  Хрещатику  –  наче  по  бритві...


Олександр  Печора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Квітка Надії

Похрещені сонцем приречено смакують дощем

Похрещені  сонцем  приречено  смакують  дощем,  
Чудернацька  осінь  тиражує  містом  сірість...  
Так  безпечно  і  простіше  -  заховатись  під  плащем,  
Й  імітуючи  присутність,  перейти  осінність...  

А  втім,  усе  як  завжди  -  нудно  аж  до  чортиків,  
Якісь  новини  знову  бубонить  приймач  і  ТВі,  
Так  хочеться  Верлена,  скрипки,  чаю  й  дотиків,  
А  за  вікном  лише  мамірно  човгає  старий  трамвай.  

Скажи,  якого  ж  біса  осені  оцій  так  треба,  
Навіщо  знову  вкотре  бути  символом  печалі?  
А  нам  би  трохи  сонця,  люмен  світла  й  краплю  неба,  
А  нам  би  горстку  щастя  й  полум`яно-літні  далі.  

Ввійти  в  нове  життя,  немов  в  вишневий  сад,  
І  стиснути  все  незабутнє  в  пам`яті,  у  жмені,  
А  хтось  як  завше  дивиться  на  зорепад  
й  ховає  крихти  сонця-літа  в  себе  у  кишені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367265
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Віталій Назарук

Рвуть блискавки незрозумілі хмари

Рвуть  блискавки  незрозумілі  хмари,
До  вечора  лишаються  хвилини,
Розкидав  жовтень  золотисті  чари,
Сліди  давно  пропали  журавлині.

І  знову  серце  обнімає  туга,
Весні  вернутись  –  непроста  дорога,
Попереду  чекає  снігу  смуга,
Від  цього  на  душі  якась  тривога.

Так  з  року  в  рік,  коли  весна  нагряне,
Відділиться    від  холоду  межею,
Повітря  проліском  зажайворить  духмяно,
Кохання  заспіває  знов  душею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367299
дата поступления 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012


Адель Станіславська

Осіння злива…

Осіння  злива,  грім  і  блискавиці,
і  тарабанять  краплями  по  склу
нитки  води  з  небесної  криниці,
сплітаючи    струмкову  бистрину.
Шалений  дощ...  Сумна  осіння  пісня
намоклим  листям  падає  до  ніг,
а  туга  в  серці  тисне,  тисне,  тисне,
як  душу  нерозкаянную  гріх.
Оця  гроза  -  останній  подих  літа,
воно  ще  раз  вернулося    на  мить  -
і  вже  в    прощання  келишку  надпитім
розлука  зосеніло  жебонить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


kulbabka

Із осінню за руку…

Така  легка  на  душу  ностальгія,
Медовий  солод  терпне  на  вустах...
Летить-летить  березова  завія-
Листків  осінніх  охра  золота.

Налиті  сонцем  пагорби  зелені
Сотають  пряжу  з  променів  тонку,
Тендітні  верби,  наче  наречені,
Полощуть  пасма  в  чистому  ставку.

Обідня  тиша  котиться  над  плаєм
І,  настромившись  на  колючий  шпиль,
Молочна  хмарка  солодко  дрімає,
Неначе  човник  в  небі  поміж  хвиль.

Мов  струн  тендітних  звуки  монотонні,
Дзюрчить  струмок,  заплутавшись  між  трав,
І    на    мої    осонцені    долоні  
Листок  кленовий  вересень  поклав.

Вже  де-не-де  каштанову  перуку
Фарбує  день  у  теплі  кольри.
Йдемо  удвох,  із  осінню  за  руку-
Дві  подружки,  дві  долі,  дві  журИ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Леся Геник

Тікаючи світ за очі…

***
Тікаючи  світ  за  очі  від  себе
Над  урвищем  ілюзій  несвоїх
Незримо  душу  опалило  небо
На  зламі  запорошених  доріг.
Де  не  ступали  ноги  слабодухих,
Де  не  вертіло  смерчем  навсебіч...
Маленькі  тіні  -  і  сліпі,  й  оглухлі,
Розтерзані  юрбою  протиріч,
А  булави  вчепилися  нацупко,
Не  відірвеш  -  смарагдова  яса!
Голосить  непочуто  Боже  гулко  -
І  днина,  і  освята,  і  краса...
Лише  б  узріти  і  торкнути  з  краю,
Лише  б  молитву  випити  на  залп!
О,  скільки  онеможненого  Раю,
О,  скільки  загашених  чудоламп!..
 
Світ  за  очі!  Не  тямлячись  -  за  межі,
Бо  може  там  ще  темності  нема!
Заметені  слідами  тихі  стежі  -
Ідеш  з  усіми,  а  дійдеш  сама...
(25.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366681
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Осіріс

Сумує осінь краплями на склі…

Сумує  осінь  краплями  на  склі…  
Закохано  я  пригорнусь  до  неї.
Сплетемося  у  вальсі  на  алеї,
Листочком  відірвавшись  від  землі.
Полинемо  у  незворушну  синь:
Дві  душеньки  розбиті  й  одинокі,
Де  зірочки  бринять  байдужоокі  
У  мареві  космічних  сновидінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366698
дата поступления 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


Осіріс

Осіннє полювання

Стиглий  Жовтень,  по  туманній  рані
Мчить  конем  гнідим  без  перебору.
А  на  нім,  здійнявши  лук  у  гору,
Скаче  Осінь  в  багряній  сутані.
Гончаки  вогненні  листопаду,
Попереду  нюшать  бур’янами.
Слід  шукають  Літечка:  ярами,
Між  дібров  й  доглянутості  саду.
-  «Розпочато  полювання  нині!  –
В  сурму  дує  Вітер  озимкОвий.  
-  «Так,  сезон  відкрила  Осінь  новий»!  –
Сипле  Дощ  із  хмарової  скрині.  
Кречет  Іній  на  руці  панянки,
Пазурі  готує  брильянтові,  
Щоби  пір’я  Літа  на  полові
Прикрашало  падолисті  ранки…
-  Не  знайшли!!!  –  зміїлися.  Від  злості
Спопелили  гай  і  лісосмуги.
Літепло  ж  втаїлось  від  наруги  
У  рожевій  виноградній  брості.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366655
дата поступления 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012


kulbabka

Так порожньо…

Так  порожньо  без  тебе  на  землі...
ЗірчАстих  айстр  паводок  ліловий
Вже  проводжає  в  далеч  журавлів.
Сумні  дерева  змінюють  обнови,

Скидають  шовк  смарагдовий  із  крон,
Парчу  вдягнувши,  золотом  розшиту.
І  так  мене  бентежить  цей  полон-
Ця  лагідність  холодна  оксамиту...

Між  темних  туй  зажурено  бреду,
Небесну  просинь  білить  хмаровиння.
Так  порожньо  без  тебе  в  цім  саду...
Гойдає  вітер  срібне  павутиння,

Розшите  щедро  бісером  краплин.
Полудою  сповзла  на  очі  втома.
Пощо  гірчиш  у  грудях,  мов  полин?
Не  руш  мене!Моя  душа  не  вдома...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата поступления 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Томаров Сергей

Музыка к дождю

Вновь  дождик  осенний  по  улицам  бродит,
Грустный  мотив  напевая  в  тиши...
А  где-то,  вдали,  саксофон  ему  вторит-
Чудные  звуки  для  нежной  души.

Молнии  всплеск  разбудил  меланхолию,
В  музыке  грома  проснулись  басы,
Яркою  вспышкой  окутав  магнолию,
Вновь  добавляя  ей  прежней  красы.

Нежность  и  грусть  ручейками  уносится,
Дождь  грозовой  новый  ритм  задает...
Лишь  вдалеке...  звук  печали  доносится-
Друг-саксофон  с  чувством  музыку  льет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366144
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012


Окрилена

Зростає рівень осені в крові…

Зростає  рівень  осені  в  крові…
Це  стан,  який  мені  не  приховати  –
присутність  грона  солоду  і  м’яти,
а  на  долонях  -  прожилки  трави.

У  лунку  стрімко  котиться  горіх  –
із  ним  подібні  –  пОділом,  на  зламі
у  дво-єдине  линемо  думками,
які  ведем,  як  лінії  доріг.

А  небо,  ніби  складене  із  плям  –
чорнильно-синя  загадка  для  ока.
Вона  мілкА  буває  і  глибока,
на  міру  кожен  зважується  сам.

На  дотик  Осінь  –  тепла  і  густа,
вона  як  мед  бурштиновий  на  клени,
кладе  до  рук  гранатні  хризантеми
і  два  півсонця  стиглі  на  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата поступления 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012


kulbabka

Несуміжні

О,  як  мені  гірчать  твої  слова
І  посмішка  твоя,  мов  вишня  п'яна!..
Пожухлим  листям  вкрилася  трава,
В  садах  зомлілих  рудокоса  панна,

Заплівши  в  пасма  хміль  горобинИ,
Збиває  бісер  дощових  краплинок.
І  знову  щирість  винна  без  вини
І  поглядів  холодний  поєдинок

Встромляє  в  груди  тОчені  ножі,
Ятрить  безжально  призабуті  рани!..
О,  як  невчасно  стали  ми  чужі...
Прозорим  шлейфом,  золото-багряним,

Нежданна  осінь  вкралась  поміж  нас.
Листком  кленовим  дотліває  ніжність...
До  інших  душ  перенаправить  час
Енергій  двох  потоки  несуміжні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365556
дата поступления 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012


Потусторонний

Дождь. (весенняя зарисовка)

Небо  хлещет  косыми  плетьми  дождя
По  изогнутым  спинам  помытого  им  асфальта.
Под  ногами,  повсюду    поёт    вода,
Вспоминая  случайно  забытое    днём  контральто.

Вечереет  и  город  идёт  ко  дну,
Наглотавшись  стихии  небесной  вдоволь.
Звёзды  капают  светом  своим  в  луну,
Наполняя  небесное  царство  новым.

Под  колёсами  шумно  кипит  вода,
Пародируя    масло,  шкворчащее  в  сковородках.
Тихо  плачут  намокшие  провода
И  роняют  слезу  на  машины  в  огромных  пробках.

Прогремел  отдалённо    весенний  гром.
Буркнул  всем  потерпевшим,  мол  ,  не  прощаюсь.
Я  пришёл,  вот  стоит  мой  промокший  дом.
И  глядит  в  небеса,  не  скрывая  зависть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192859
дата поступления 31.05.2010
дата закладки 20.09.2012


Юрій Цюрик

Ночь течет грустна и молчалива…

Ночь  течет  грустна  и  молчалива;
Где-то  вдалеке  вздыхает  лес…
В  сумерках  грустит  о  чем-то  ива,
Глядя  в  отражение  небес…

Вся  природа  излучает  нежность,
Пеленою  мир  накрыл  туман…
Я  вдыхаю  утреннюю  свежесть,  
Обнимаю  твой  прекрасный  стан…

Мы  с  тобой  частица  мирозданья,
Мы  с  тобой  Вселенной  нашей  суть…
Месяц  вышел  к  звездам  на  свиданье…
На  воде  и  в  небе  Млечный  Путь…

Сколько  лет  прошло,  но  где  взять  силы
Позабыть  той  ночи  дивный  Гимн  ?!…
Пронесем  его  мы  до  могилы:  
Жаль  –  с  другою  я…  и  ты  –  с  другим…

А    рассвет  плывет  неторопливо…
Вдалеке  проснулся  мудрый  лес…
Лишь  грустит  о  чем-то  наша  ива,
Глядя  в  отражение  небес…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365315
дата поступления 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Схилилися колосся золоті…

Схилилися  колосся  золоті,
Від  бурштину  давно  достиглих  зерен,
І  синьоокий  їм  сміється  терен
Тримаючись  за  береги  круті.

Смородини  і  аґрусу  медок…
Ще  кілька  днів,  дозріють  й  абрикоси.
Червоні  помідори  вплівши  в  коси
Сердито  наїжачивсь  огірок.

Вже    кукурудза  налила  качан,
Повнять  насінням  соняхи  жовтаві,
Та  й  виноградник  в  багряній  заграві…
За  ним  рябіє  спинами  баштан.

Ще  тільки  мить  і  Таврія  моя  -
Благословенна:  вибухне  врожаєм,
Світ  нагодує,  пісню  заспіває..!
Й  піде  орати  знов  свої  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337469
дата поступления 15.05.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Серпевий ранок

Серпневий  ранок  з  присмаком  осіннім
Росить  холодним  сріблом  на  вустах.
У  пір’я  перелітне  вбився  птах
Примовкнувши  у  потязі  незміннім.
Образою  на  спекотливі  дні
Підзеленив  Ілля  ставкову  воду.
Краса  пожухла  зрілого  городу,
Впокоївшись  в  масному  бур’яні.
Зозуля  розгубила  лік  рокам,
Збентежено  німіючи  на  грані…
Ще  сипле  жайвір  у  тенета  з  рані  
Брильянти  серпня  змоклим  павукам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359788
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

В пітьмі ночей відчую я її

В  пітьмі  ночей  відчую    я  її,
Бажання  в  серці  розідме  вогонь.
Розплещуть  пристрасть  тілом  солов’ї  ,  
Від  дотику  омріяних  долонь.
РозІтне  вени  аромат  п’янкий
Волосся,  що  перлИться  мов  ковил.
Кохання  голос  забринить  тремкий…
Блаженний  на  світанні,  хоч  без  сил,
Я  розчинюсь  в  краплинках  милих  сліз,  
Пізнавши  надтонкий  любові  світ.
Стечу  в  траву  росинками  з  беріз,
На  віях  ружі  залишивши  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359817
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Претензія на осінь

Вхолола  спека.  Тихо  на  плечі,  
Котом  муркоче  вересень  підпалий.    
Листок,  вже  не  живий,  ще  не  опалий.
І  посвист  крил…  Але,  ще  не  ключі.
Сталистий  натяк  на  свинцевість  хмар,
Короткий  дощ,  як  задум  на  протяжність.
Сопіння  вітру,  так,  ще  не  куражність,
ЗахОду  пал  з  позОвом  на  пожар.
Зі  шкаралупиння  визирнув  горіх,
Пливе  в  нічному  небі  літній  спогад.
Розсвіт  туманно  припускає  здогад,
Що  осінь  вже  ступає  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362784
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Коханій Осені

В  саду  моїм  дівча  янтарнокосе,
З  рум’янцем  яблуневим  на  щоках,
Окрайцем  рані  походжало  босе
По  літа  жовтолистих  черепках.
Вуста  її  всміхались  калиново,
Блищала  синь  тернова  в  рамці  вій.  
Туманний  аромат  стеливсь  грушово  ,
Лозою  вниз  по  шиї  восковій.
Лілейна  сукня  ткана  з  павутини,
Останньої  теплині  промінців,
Лишала  на  розп’яттях  конюшини
Слідочки  із  росистих  леденців.
-  «Зажди!»  -  гукнув.  Та  хуліган  вітрисько,
Ревниво  підхопив  моє  дівча,
Навісив  хмари  над  садочком  низько
Й  журавликом  полинув  до  ключа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363435
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Наївним ідеалістам

Зашкарублою  рукою  ніжно,  ніжно
Приголублю  юну  звабницю  берізку,
Що  від  спомину  про  осінь  безутішно
Золотим  листом  ридає  в  переліску.
Увижалося  не  буде  кінця-краю,
Для  теплині  та  сережкової  вроди,
Коли  помежи  весіннього  розмаю,
Заглядалася  у  річки  сині  води.
І  не  мислила  в  блудну  липневу  спеку,
Що  ланіти  малахітово-шовкові  
ЗаянтАряться  з  пташками  в  путь  далеку
Між  небес,  що  вже  давно  не  волошкові.
Так  і  я,  в  безмір’я  вигадав  дорогу,
Недосяжні  виколупуючи  цілі…
До  грудей  притисну  міцно  білоногу,
Розчинюся  у  коштовній  заметілі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363971
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Корабель «Світання»

Відгомонить  в  полях  зоря  остання.
Розтане  чайкою  в  імлі  її  краса.
На  щоглах  гаю,  корабель  «Світання»
Вітрило  сонця  здійме  в  небеса.
Пташиним  співом  відсіче  канати  -  
Осиплються  потемку  якорі
В  безодню  хащ  до  заходу  стенати,
Муреною  сховавшись  у  норі.  
І  з  першим  вітром,  хлібними  ланами,
У  бризках  перламутрових  роси,
Він  попливе  хитаючи  бортами  
Між  острівцями  лісополоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364836
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Осіріс

Осіння румба

Кружляє  осінь  в  золотім  танку,
Під  вічні  ритми  вітряної  румби.
Заполонили  хризантеми  клумби
У  елегантнім  айстровім  вінку.
В  амфітеатрі  чорнобривців  ряд  –
Багряний  спомин  віджилого  літа.
В’юнців,  з  балкону  спогляда  еліта,  
Найліпший  одягнувши  свій  наряд.
Поодаль,  ружі  вибралися  «в  світ»,
Пліткуючи  в  розкущеній  громаді.
Від  плавних  рухів  діви  на  естраді,
Закохано  блідніє  пізньоцвіт…
А  танцівниці  пристрасний  вогонь,
Розпорошився  на  гаї  зі  сцени.
І  рукоплещуть  повносилі  клени
Шафрановим  мереживом  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365261
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 20.09.2012


Потусторонний

Молчание.

Молчание  высушивает    душу.
Паралич  в  сердце  –  призрачная  смерть.
Скулящим  писком  взламывает  уши
И  никого  не  хочется  жалеть.
Трансерфинг  отношений    c  долей    риска
когда-нибудь  кончается  всерьёз.
Последняя,  предсмертная  записка-
всегда  сухая  выплаканность  слёз.
Вокруг  не  вакуум  –  взорванная  бездна,
потеря  интереса,    а  затем,
всё  то,  что  грело,  двигается  с  места
и  падает    в  ошмётках  теорем,
не  находя  конкретных  доказательств,
с  немеющим  вопросом:  Почему?
Не  выстроить  случайность  из  предательств,
подвластных  адекватному  уму.
Так  что  же  делать?  Рваться  из  пределов?
Забиться  в  угол,  или  умереть?
Кромсать,  губить  истерзанное  тело,
душою  не  привязываясь  впредь?
Растает  в  бездне  самое  плохое,
но    вместе  с  тем  -  чудесное    уйдёт.
Вся  наша  жизнь  круженье  непокоя,
стремительный  его  круговорот.
Всё  повторится,  снова  повторится.
Взметнётся    торжеством  как  в  первый  раз…
Но  я    молю    устами  ясновидца:
Не  гасни,  Солнце,  только  не  сейчас…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327142
дата поступления 02.04.2012
дата закладки 19.09.2012


oleg lytvin

ЗАМИСЛИВСЯ…

Як  інколи  хочеться  бути  черствим  і  німим
Не  чути,  не  бачити,  -  просто  жити  ніким,
Не  вибачатись,    і  не  пробачити
Як  боротись    зі  станом  таким?

Депресія,  чи  настрій  підводить..
А  може  доля  в  лабіринт  новий  заводить..?
Не  завжди  все  гладко  –  розумію,
Та  від  того  не  легше,  -  сивію.

Друзі  –  не  друзі,  рідні  не  розуміють
Кохання  –  булька  мильна,
Слабкі  пройти  достойно,мабуть,  не  зуміють,
Це  ж  яка  повинна  людина  бути  сильна?

Живемо,  борімось,  втрачаєм,  знаходим
Часто  від  принципів  далеко  відходим,
Та  все  ж,  -    живе  у  нас  добро,
Поки  цього  не  забудем  –  з  носом  буде  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365094
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012


Радченко

Я жила, не крадучись

Золотистой  тенью  прошлое
Паутинчато  скользит:
Вспоминаю  всё  хорошее,
Память  птицею  летит
В  прошлый  век,  в  моё  далёкое,
Незабытое  моё.
Небо  синее,  высокое,
Как  судьбы  моей  крыло.
Ни  на  слёзы,  ни  на  радости
Не  скупилася  судьба.
Без  обид  жила,  не  крадучись,
Не  теряла  я  себя.
И  прощала  я  обидчикам
Глупой  зависти  слова,
Чтобы  напрочь  сердцем  вычеркнуть
То,  о  чём  шипит  молва.
Навсегда  следы  останутся
На  канве  моей  судьбы:
Туго  в  узелки  завяжутся
Золотые  мои  дни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365128
дата поступления 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012


Ліоліна

Oсіння пісенька

Осінь  з  вечора  й  до  ранку
Вишивала  вишиванку.
Візерунки  золотисті
Ткала  із  трави  і  листя.
Вишивала  –  гаптувала
Різнобарвне  покривало.
Осінь  тихою  ходою
Над  лісами,  над  водою
Виступає  ніжно-ніжно,
Тихо-тихо,  ніби  кішка.
Вітер  грає  на  сопілці
І  гойдається  на  гілці.  
Десь  втекло  за  обрій  літо.
Дуб  вдягнув  ажурну  свиту.
І  літає  павутина.
А  панич*  припав  до  тину
І  дивився,  як  каштани
Наскладала  юна  панна.
Нанизала  ще  намисто
З  горобини.  Жовте  листя  
Назбирала  для  віночка.
Осінь  золотим  дзвіночком
Їй  дзвонила.  Панна  мила
Двері  навстіж  відчинила  –  
Осінь  в  дім  собі  впустила.

*Кручені  паничі  –  квіти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363876
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 18.09.2012


Helen Birets

Засмаглий вірш…

Засмаглий  вірш  від  пройденого  літа,
Доповнений  осінніми  дарами,
І  різнобарв"ям  світиться  палітра,
Повітря  вже  формує  орігамі)

І  сонце  пестить  та  ласкає  щоку
Своїм  теплом,  так  ніжно  та  несміло,
І  почуття  від  дотику  -  глибокі..
Засмаглий  вірш...  пронизує  все  тіло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364390
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 18.09.2012


Юля Фінковська

Потріскані судини підвіконь…

Півпальці  кави  на  зап’ястях  чашок,
Півсонним  дотиком  торкаються  до  скронь.
І  вітер  пробирає  до  мурашок
Потріскані  судини  підвіконь.

Світанок  масляно  тече  крізь  пальці  міста,
Ліниво  зсковзує  з  плечей  глухих  доріг.
Бентежно  дихає  душа  між  струн  арфіста,
І  нотки  м’яти  сиплються  до  ніг…

Трамваї  пам’яті  на  перехрестях  літер,
В  блокнотах  часу,  списаних  ущент.
А  на  вуста  спадає  шовком  вітер,
Вплітає  в  коси  вічності  фрагмент…

Минають  дні,  як  все  живе  минає,
Буває,  вистигає  жар  долонь.
Але,  як  завжди,  кава  зігріває
Потріскані  судини  підвіконь…


дякую  за  натхнення  цьому  фото
\\by  Julia  Voloska\\

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364847
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012


Ессай

А може годі…

A  може  годі  у  стару  ріку  стрибати
І  повертатись  до  початку  джерела?
Там  інший  пес  купає  свої  лапи
І  жадно  вмочує  свого  хвоста.

А  може  годі  в  ст`арий  степ  вертати,
неначе  другого  уже  й  нема?
Там  інше  стадо  стало  панувати
і  розгорнуло  там  свої  права.  

А  може  годі  у  старі  краї  літати?
У  вирій,  то  у  вирій  назавжди!
Бо  остогидло  вже  крильми  махати
Й  обличчя  розбивати  об  вітри?

Та  як  інкше,  як  не  повернути
До  місця,  де  ти  серцем  прикипів,  
Яке  ти  палко  намагаєшся  забути,
Але  й  досіль  цього  зробити  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364809
дата поступления 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

У міражах прекрасних правил…

А  кожен  вірш  -  як  вдих  і  видих.
Як  серця  стук.  Чи  вже  не  стук  -  
у  дзеркалах  рядків  розбитих,
у  відображеннях  розлук.

Живу  неписаним  законом,
життям  своїх  незграбних  рим.
А  світ  навколо  -  в  забобонах...
Та  я  в  душі  не  згоден  з  ним  -

у  міражах  прекрасних  правил,
де  аксіомою  -  любов,
де  в  почуттях  палких,  яскравих
віршем  я  оживаю  знов!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306487
дата поступления 14.01.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

Опустила ніч свої знамена…

Синьо-чорним  зоряним  серпанком
опустила  ніч  свої  знамена.
Лиш  невідворотним  сірим  ранком
з  нею  разом  ти  підеш  від  мене.

Трави  в  росах,  ніжками  прим́яті,
цілувати  будуть  їх,  щасливі.
Зорі  золотисті,  розсипчаті
у  волоссі  гратимуть  мінливо.

Ти  -  дарунок  зоряної  ночі
і  заполонила  мою  душу!
Ти  -  лише  одне,  чого  я  хочу,
я  собі  признатись  в  цьому  мушу...

Запашне,  жагуче  і  вологе
нас  вночі  гойдатиме  кохання.
Зникне  час,  а  з  ним  -  усі  тривоги,
всі  земні  надії  і  бажання...

Ніч  -  як  подарунок  нам  від  долі.
День  розставить  знов  свої  акценти.
Ми  -  актори.  
Гратимемо  ролі.
Та  не  прозвучать  аплодисменти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306491
дата поступления 14.01.2012
дата закладки 17.09.2012


Олександр Обрій

ГРІХОПАДІННЯ

Ідуть  за  поколінням  покоління    -
Ніхто  не  озирнувся  ще  з    людей.
Прискорює  швидке  гріхопадіння
Підступний  наш  спокусник  Асмодей.

Скупий  Мамон  жадає  скрізь  наживи,
В    нутро  старанно  гроші  напиха,
Не  шкода  Сатані  для  тебе  гніву,
Тому  на  полі  битви  лиш  труха.

В  крові  Левіафан  лишає  заздрість,
За  чаркою  стрічає  Вельзевул,
Ще  півбіди  Люципера  пихатість,                -
Бо  ледар  Бельфегор  стоїть  впритул.

Гріхів  низьких  не  плутай  насолоду
Зі  звуками  церковних  літургій                -
Ріка  розпусти  доти  повновода,
Поки  мовчить  розплати  Везувій.


7  демонів  уособлюють  людські  гріхи:

Асмодей  -  хтивість  (розпуста);
Мамон  -  скупість;
Сатана  -  гнів;
Левіафан  -  заздрість;
Вельзевул  -  обжерливість  (пияцтво);
Люципер  -  зарозумілість  (гордість);
Бельфегор  -  ледарство  (лінь).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364357
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 17.09.2012


She said: gray...

За вікном - чорно-біле кіно…

За  вікном  -  чорно-біле  кіно.
Режисеру  не  треба  овацій  –
п”є  байдужа  зима,  мов  вино,  
хміль  кружляння  ялинових  грацій.

Але  я  -  за  осінній  бурштин,
казку  пізню  сумних  листопадів,
на  вікні  дощовому    -  з  краплин
заримовані  вітром  балади.

І  морозних  не  хочу  вже  днів!
Та  байдужа  зима-королева
візерунки  на  вікнах  сумні
знов  малює  мені  кришталево...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310961
дата поступления 02.02.2012
дата закладки 17.09.2012


Леся Геник

Твоє мовчання

Мені  твоє  мовчання  до  смаку  -
Таке  огранне,  тепле,  соковите...
І  хлюпає  розрадою  дощу
В  осіннє  небо  серце  привідкрите.

Без  грому,  гаму,  шалу  блискавиць  -
Півтіні  пам'яті  у  закамарку  світу.
Твоє  мовчання  -  вовна  рукавиць
В  офіру  невідтепленому  літу...

Там  -  на  престолі  біля  ніг  полів,
Де  виє  вітер,  де  рокоче  травно,
Твоє  мовчання  -  оклик  журавлів,
Любистком  осипає  зорі  вправно

В  мої  долоні,  в  збаночок  душі
Без  вроків  оголеної  принади.
В  осінній  сповіді  дрижать  дощі...
Твоє  мовчання  у  каплиці  правди...
(16.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364485
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


Леся Геник

А я б летіла…

А  я  б  летіла,  я  б  летіла  в  даль
І  крилами  до  неба  доторкала,
Де  первозданні  янголи-лекала
Серед  проміння,  як  святочних  саль,
Голосять  істини  живої  віри...
Я  б  оголила  душу  до  країв
Над  неозорим  аркушем  полів
Насіяла  би  слів  в  опал  офіри...
І  вознеслась,  до  сонця  вознеслась,
Де  болю  -  зась,  де  всім  печалям  -  зась!
Я  б  синню  теплочистою  укрила
Своє  єство  -  тремку  самотню  лань,
Аби  лиш  хтось  подав  нехижу  длань,
Аби  лиш  відросли  в  надії  крила...
(16.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364580
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


Мазур Наталя

Delete

Писала  життя  різнобарвну  картину
І  ніжністю  слів  прикрашала  невпинно.
На  крилах  уяви  у  небо  злітала,
Та  раптом  все  зникло,  нічого  не  стало.

Розхристане  небо  змарніло  сльозами,
Скуйовджена  пам'ять  пробігла  рядками.
Обірвані  крила,  дощі  звинувачень,
Не  стало  цілунків,  не  стало  побачень.

Звелося  до  крапки  все  на  моніторі,
Слова  позникали,  як  вранішні  зорі,
І  думка  застигла,  згубивши  політ...
Тремтяче  рука  натискала  "Delete".

09.04.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата поступления 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012


archic

Комната с окном.

Он  жил  в  маленьком  полуподвальном  помещении  с  одним  единственным  окном,  да  и  только  в  гостиной,  и  все  это  конечно  не  могло  не  угнетать.  Весна,  зима,  лето,  осень,  все  это  было  там  наверху,  а  тут  мрачные  и  огромные    стены  будто  тяжело  и  размеренно  дышали  и  казалось  ,  что  мир  становился  маленьким  и  невзрачным,  и  помещался  в  пределы  этой  самой  комнаты.  Свобода,  вот  что  привело  его  сюда,  да,    именно  это  самое  слово,  определение  которого  для  каждого  человека  совсем  разное,  но  иногда  такое  одинаковое  и  близкое.  Избавившись  от  всего  лишнего,  взамен    он  получил  это  самое  бремя  в  виде  одинокого  жилища.  Сколько  с  ним  было  связанно,  хорошего  и  плохого,  грустного  и  веселого,  все  это  было  уже  совсем  не  важно,  потому  что  в  один  из  последних  дней  лета,  он  твердо  решил,  стереть  ластиком  из  книги  своей  судьбы  эту  улицу  и  написать  золотыми  буквами  новую  и  красивую  историю  своей  жизни,  о  которой  он  мечтал.  А  мечталось  ведь  совсем  малость.  Большая  светлая  комната  на  последнем  этаже,  с  огромным  окном,  так  чтобы  можно  было  зимой  укутавшись  в  теплый  плед,  с  кружкой  любимого  горячего  чая,  смотреть  как  медленно,  танцуют  свой  незатейливый  вальс,  большие  белые  снежинки,  и  тают  случайно  попав  на  стекло,  также  быстро  как  и  все  плохое  что  осталось  ,  там,  куда  он  больше  никогда  уже  не  вернется…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359008
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 15.09.2012


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата поступления 12.10.2011
дата закладки 15.09.2012


Потусторонний

Ранняя осень.

Ранняя  осень,  сентябрь  же  ещё  не  осень!
Это    отсрочка    зимовья  в  кредит  у    лета.
Что-то    похожее  было    в  глазах  у    вёсен,
Только  глаза  совершенно  другого  цвета.

Ранняя  осень,  а  солнце  уже  не  ранит.
Нежно  и  ласково,  чуть  прислонившись,  греет.
Это  начало  её  вековой  печали,
День  ото  дня  раскалённая  страсть  слабее.

Ранняя  осень,  прохлада  опять  вернулась,
Так  же  каскадами,  как  уходила  в  мае.
Только,  с  погодой,  опять  не  вернулась  юность,
Рыжая,  дерзкая,  ветреная,  босая.

В  раннюю  осень  не  видно  зимы  усталость,
Странной  улыбкой  её  провожают  люди.
Ведь  для  кого-то  потом  наступает  старость,
А  для  кого-то  уже  и  её  не  будет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364209
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012


терен юрій

Обитель женщин.

Женщина,это  НЕБО,  это  СОЛНЦЕ,
к  нему  стремишься  всю  жизнь,
и  можешь  только  мечтать,  что  к  нему  долетишь.
В  топку  звездолета  идет  все,
конфеты,  цветы,  тряпки,  стройматериалы,
короче  все,  что  горит  и  не  горит,  и  даже  стихи.
Но  еще  никому  не  удалось  долететь  до  СОЛНЦА.
Поэтому  так  влечет  Южный  полюс
-теплое  название,  и  не  пожароопасно.
Но  НЕБО,  СОЛНЦЕ  -светит,  влечет,  манит.  Н-н  да.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364210
дата поступления 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012


kulbabka

В обіймах осіннього лісу

Я  так  люблю  прихОдити  в  цей  ліс,
Де  пахнуть  сосни  ладанно  і  пряно,
Де  золотаві  кучері  беріз,
Омиті  небом,  наче  океаном,

Тривожать  тишу  шелестом  м'яким.
Де  мох  деревам  стелиться  під  ноги,
Немов  густі  овечі  килимки.
Де  водоспаду  срібного  пороги

Спадають  дзвінко  в  затінки  густі.
Де  крізь  вологу  листяну  завісу
Осінні  зблиски,  ніжно-золоті,
Летять  і  тануть  десь  у  лоні  лісу.

Де,  поховавшись  від  чужих  очей,
Гриби  шапкаті  зиркають  з-під  листу.
Де  водограй  посріблений  тече,
В  траві  згубивши  ноту  променисту.

І  так  душі  відрадно,  аж  до  сліз,
Коли  мене  в  таку  погожу  днину
За  плечі  обіймає  ніжно  ліс,
До  серця  гОрне,  мов  малу  дитину!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата поступления 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012


Это_я_Алечка

как слепая………

я,  как  слепая  -  
прокладываю  себе  дорогу  на  ощупь
в  светлой  комнате...
вокруг  -  сантиметры,  метры,  километры  -  
периметры,  площади
пустоты...
я  излазила  даже  небо  
в  высоту  шифоньера  
с  антресолями  облаков,
принимала  за  счастье  небыль  
перламутровых  стебельков  
надежды,  
шитых  белой  суровой  правдой...
набивала  на  нежность  шишки,  
заедала  их  мармеладом...
так  мне  и  надо!  
так  мне  и  надо!
так  не  ищут!  
нужно  быть  громкой  
и  с  барабаном  наперевес
зрячей,  
по  самой  кромке  вымышленных  небес
шагать!  
отчеканивая  оттачивать:  
веру,  любовь,  надежду!
не  искать,  не  просить,  не  выпрашивать:  
"где  же  ты,  счастье,  где  же?!"

а  я,  как  слепая  
искала  тебя  на  ощупь
в  светлой,  как  солнце  комнате!!!  
хотелось  найти  тебя  очень.........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363844
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


Валя Савелюк

ТИ!

я  
у  долонях  твоїх  -  
пташка…
не  важко?
любити  мене  –  не  важко?
схиляю  журливе  чоло  –
стільки!..  перебуло…

я  
у  долонях  твоїх  -
промінь…
нарешті  вернулась  додому…
Істинне!  
Сонце  зійшло:
не  оддай  мене  більше  нікому…

я  у  долонях  твоїх,
як  у  ма-ківці…
у  молочно-ліловій  квіт-ці…
з  ліловинкою  –
місячно-білі
мак  розливає  квітки…

я  у  долонях  твоїх  –  
комашкою…

донедавна
дрібною  пташкою
билася  з  відчаєм  об  шибки

а  ти  –  
увійшов,
розвіко́нив  небо…
щаслива  і  вільна!
це  ж  треба…

Ти!
для  чого  ж  тепер
утіка-ти?..

13.09.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363919
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


kulbabka

Так швидко зосеніло…

Так  швидко  зосеніло  на  душі...
Полишений  листок  прибився  вітром
І  на  мої  серпневі  спориші
Осінніх  барв  проллялася  палітра.

Так  швидко  все  минулося,  а  жаль...
Гірчить  жура  непрохана  полинно.
Крихких  надій  розсипався  кришталь-
Ні  ти,  ні  я...Лиш  осінь,  мабуть,  винна.

І  цей  невчасний  теплий  падолист,
Що  на  осінній  ніжиться  долоньці...
Холоне  плеса  ніжний  аметист,
Сліпучі  зблиски  міняться  на  сонці.

І  вже  не  тішить  розкішшю  прикрас
Осіння  тиша,  барвами  налита...
Так  швидко  зосеніло  поміж  нас,
Стужавіють  у  душах  згустки  літа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363918
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


Подих Вітру

Тиша…

Тиша…
і  вітер,  що  цілує  тебе  ніжно…
тиша…
змінити  щось  ніколи  не  є  пізно…
мовчання…
і  тільки  листя  глухо  шелестить…
мовчання…
так  стало  легко,  бо  воно  летить…
Життя…
Чому  плин  часу  ти  не  спиниш?
Життя…
Куди  невпинно  ти  так  линеш?
Страждання…
Темна  безодня  вкрила  все…
Страждання…
Темні  хмари  вітер  принесе…
тиша…
і  тільки  вітер  пестить  тебе  ніжно…
тиша…
сонце  за  хмари  заховалось  –  уже  пізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347897
дата поступления 03.07.2012
дата закладки 13.09.2012


Олександр Обрій

ТРАНСПАРАНТИ

З’їдають  тихо  очі  транспаранти,
Примарами  обклеєно  білборди.
Довір’я  вже  розбите  на  квадранти.
Вирішуються  долі,  мов  кросворди.

Ілюзія  влізає  вперто  в  душу,
Змією  хитро  гріється  на  серці,
І  приспану  свідомість  міцно  душить.
Брехня  вганяє  в  мозок  кілогерци.

Цікаво,  справді,  жити,  безперечно,  --
Не  плутати  обов’язки  з  правами,
Обіцянки  жувати,  наче  гречку.
Тріщать  кишені  щедрими  словами.

Багатообіцяючі  вершини
Здіймаються  ораторським  талантом,
Лягають,  мов  бальзам,  на  хворі  спини,
Чіпляються  коріннями  айланту.

Вулкан  гарячих  пристрастей  стихає,
Зніми  з  очей  оманливу  завісу,  --
Засохли  слів  оазиси  безкраї,
І  зникли  вмить  десерти  тирамісу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363861
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.09.2012


Фотиния

Заоблачное

Весь  день  витаю  в  облаках…
Начальник  (местный  вурдалак!)
Ну,  так  и  сверлит  взглядом  острым:
«Гм…  это  "внешнее  устройство"
Могло  б  работать  побыстрей…»

А  сам…  Спроси  про  ямб-хорей,  –  
Невежа  полный!  Ни  бельмеса!

Нет,  чтоб  понять:  Я  –  ПОЭТЕССА!!!
Отнюдь  не  офисный  планктон!
Что  узок  мне  рабочий  стол!
Что  от  рутины  повседневной
Лечу  на  крыльях  вдохновенья!

Но  чёрствый  приземлённый  босс
До  сфер  духовных  не  дорос!
Песочит  за  ошибки  в  цифрах,
А  сам…  двух  слов  не  свяжет  в  рифму!
Грозится  премии  лишить…
Ах!  Избранным  так  трудно  жить!
Художника  обидит  каждый…
(Ничё-о!  Прославлюсь  я  однажды!)

…  Жаль,  не  дано  мне  злой  судьбой
Питаться  маковой  росой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363816
дата поступления 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012


kulbabka

Так ніжно хризантемиться в саду…

Так  ніжно  хризантемиться  в  саду-
На  ліжник  трав  хурделить  пелюстками.
Між  днів  осінніх  затишок  пряду,
ТеплО  спиваю  спраглими  ковтками.

Вже  де-не-де  зелені  килимки
Торочить  осінь  в  заспаних  дібровах,
Між  крон  тінистих  в'Юняться  стежки.
Яскравих  барв  палітра  кольорова

Мережить  спокій  трепетних  листків-
Така  легка  й  прозора  ностальгія!..
Твій  ніжний  шепіт  вкрався  між  рядків,
Сріблясті  роси  зблиснули  на  віях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363394
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 11.09.2012


Крилата

Розлучниця жовтава

Злітали  ми  
на  хвилях  океану
у  неба
синьооку  глибину.
Без  зайвих  фраз,
амбіцій,
без  обману
неслись  увись
в  жадану  далину.

І  рвали  зорі,  
мов  ромашки  в  полі.
Складали  їх
у  зоряний  букет.
Палали  очі,
наче  сонце  в  морі.
Згоряло  серце  –  
шрамом  кожен  злет.

Купалися
у  серпанкових  росах.
Втиралися
веселки  рушником.
Й  не  зчулися,
як  у  віконце  Осінь
постукала
шершавим  костуром.

- Чого  тобі,
розлучнице  жовтава?
Іди!  Зажди!  
Не  відбирай  Тепло.
Без  нього  я,
немов  без  пір’я  пава,
немов  без  сонця
журавля  крило....

Та  не  питала
пані  зморшкувата,
махнула  вгору
посагом  кривим.
І  без  Тепла  
лишилась  моя  хата.
Лиш  вугіль  з  серця
випускав  свій  дим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363385
дата поступления 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Як я до тебе хочу

Як  я  до  тебе  хочу.
Мрію  про  тебе.  Мрію…
Мрією  думку  лоскочу
А  думати  вслух  -  не  смію.

Літо  тебе  забрало
Вірю,  що  не  назовсім  –
Струни  не  всі  ще  грали
Хай  зачекає  осінь.

Струни  душі  відразу
Стали  недоторканні.
Входжу,  вступаю  в  фазу
Літнього  сонцестояння.

Я    перебуду  осінь,
Не  захоплюсь  красою.
Хай  дні  біжать    –  я  й  досі
В  ліньому  дні  з  тобою.

В  літньому  дні.  В  безодні
На  самому  дні  любові.
Ще  вчора,  ніби  сьогодні,
Слова  твої  загадкові.

Слова    -  теплий  дощ  на  руки,
Слова  –  як  шалений    вітер.
Не  чути  їх  –  просто  мука.
Та...        не  за  горами  літо.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363228
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 10.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.09.2012


Леся Геник

Мій ти і… не мій

Клаптики  пошерхлого  паперу  -
Безнадійно-хламно  на  столі.
І  душа  -  у  вицвілість  етеру,
І  свідоме  -  згубою  в  імлі...

Ніби  ранок  розчинився  в  стінах,
Необтяжених  тавром  надій.
То  ж  яке  важке  від  долі  віно  -
Мій  ти  зусебІчно  і...  не  мій.

Наче  камінь,  роздражне́не  слово  -
В  раму  темну  (шибки  вже  нема)!
Ножиці  в  роботі:  шерх  на  мову
Знов  пересипають  крадькома...

І  брову  насупила  утома  -
Скільки  за  дверима  ще  жалів?!
Лускає  захмарена  оскома,
В  пригорщі  нахлюпавши  дощів.

Розриває  аркуш  біль  сердечний  -
Те  знесилля,  та  печаль  між  вій...
У  дари́  пошлюбні  з  неба  гречно  -
Мій  ти  усеціло  і...  не  мій.
(8.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363069
дата поступления 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата поступления 21.02.2012
дата закладки 09.09.2012


She said: gray...

В обіймах гарячих…

В  обіймах  гарячих    
нестримного  липня-коханця
ледь  чутно  і  солодко  
стогне  схвильована  ніч.
У  колі  одвічному  жаги,  
бажань,  протиріч
ця  пара  до  ранку
кружлятиме  в  ніжному  танці.

А  лінії  їхні  тремтливі  -    
в  краплинах  роси,
у  музиці  місячній  трав,  
невловимо  сріблястих.
Почувши  її,  серед  них  
просто  хочеться  впасти
і  палко  згоріти  
в  багатті  цієї    краси!..

Ледь  чутно  і  солодко
стогне  схвильована  ніч
від  ніжних  цілунків  
невтомного  липня-коханця.
Ще  трохи  –  і  стомлено-сонна,  
десь  зникне  уранці,
забравши  з  собою  
мереживо  зоряних  свіч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349319
дата поступления 10.07.2012
дата закладки 09.09.2012


Ilsa

Дорога додому

І  вдарив  грім,  всотали  небо  хмари,
Вичавлюють  із  себе  по  краплині.
Одним-одна  на  цім  шляху  зосталась,
Бо  ти  втомився  вже  на  половині.
Ти  вмів  колись  так  само  відчувати,
Навіщо  ж  крила  приховав  плащем?..
Якби  ти  знав,  як  страшно  залишатись
В  дорозі  наодинці  з  цим  дощем!
На  півдні  крають  обрій  блискавиці,
І  холодом    пече  північний  вітер.
Хтось  двійку  розміняв  на  одиниці,
Ми  лиш  могли...  мовчати  і  терпіти.
Хоч  повні  сил,  стояли  нерухомо,
Та  ось  нам  шлях  –  із  заходу  на  схід.
То  де  ж  ти  є?  Веди  мене  додому...
Куди  б  не  йшов,  ітиму  радо  в  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362749
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.09.2012


Evgen Vasilenko

Стюардесса

Навеяно  стихотворением
БОРТПРОВОДНИЦА  
(автор:  ДНО)
http://stihi.in.ua/avtor.php?author=45999&poem=93455
.........................................

                             СТЮАРДЕССА
                                         В  платочке  синем  я  иду  салоном...
                                             "Бортпроводница"(ДНО)          

Вошли  в  салон  вы!  я  отбросил  чтиво
И  рот  разинул.  Как  мужик  любой.
Вам  подсказал  мой  взгляд  красноречивый,
Что  в  вас  влюблён  осёл  очередной!

И  из  под  плата  -  синенького  ситца  -
(Я  -  как  стыдливый  вьюноша,  притих)
Вы  взглядом,  как  копытом  кобылица,
Меня  лягнули  прямиком  поддых!

И  понял  я  под  вой  турбин,  их  гула,
Что  вновь  судьба  мне  дулю  поднесла,  
Меня  бортпроводница  "бортанула",  -
Что  толку  от  мечтателя-осла!

Что  буду  впредь  я  ездить  по  столицам
В  вагонах  спальных  дальних  поездов.
Там  тоже  есть  такИе  проводницы,
Что  слюнки  капают!  и  сиськи  -  будь  здоров!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362776
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Леся Геник

ЗНОВУ ВІДЛІТАЄШ В ДАЛИНУ…

(Галині  Коризмі)
***
Сивими  журливими  птахами
Знову  відлітаєш  в  далину...
Променем  кудлатим  над  дахами
Розстилає  небо  пелену.

І  нелегко  дихається  грудям  -
То  на  душу  тисне  чужина...
І  тужливо,  невблаганно  студить  -
Хоч  іще  далеко  не  зима.

В  кучерях  бо  плутається  літо,
Зорями  -  надія  ув  очах...
Відлітаєш,  а  в  обіймах  квіти,
Рідні  руки  на  тремких  плечах!

Та  змахне  сльозу  смаглява  осінь  -
Буде  все  гаразд,  гаразд,  гаразд!
В  гості  теплозлюблені  запросить
Ще  не  раз  усміхнено,  не  раз...
(7.09.12)

******************
4  вересня  у  світлиці  "Галичини"  відбулася  
зустріч-знайомство  з  талановитою  поетесою
з  Коломийщини,  яка  вже  на  протязі  багатьох  років  
проживає  в  Іспанії  -  Галиною  Коризмою...
В  теплій  розмові  дзвінко  щебетало  поетичне  слово,  
діамантилися  іскорки  радості  в  очах  і  вересневими  
чудо-айстрами  розквітали  серця  присутніх...
А  вчора  (6  вересня)  п.Галя  знову  
осінньою  журавкою  полетіла  в  чужину...
То  ж  хай  стелиться  доріженька  щасливо,  
усміхнено,  схоронено  крилом  Яногола  Господнього...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362764
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Олександр Обрій

МОГУТНІ ПАПІРЦІ

Замазане,  запльоване,
В  журнал  не  занотоване,
Нечесане  й  неголене
Запилене  ім’я.

Потертого,  кривавого,
Відвертого,  слинявого,
Шкідливого,  лукавого
З  кишені  вийму  я.

Масна,  зухвала  посмішка,
Знайомих  майже  півмішка.
Набита  стравами  кишка,
Кар'єрна  течія.

Убогого,  відсталого  
З  очима  вглиб  запалими,
Голодного  і  спраглого
Жбурнули,  мов  сміття.

Чим  гірше  паперового,
Пом’ято-кольорового?
Чому  не  жаль  нам  кволого?
Сліпе  серцебиття.

Без  них    -  лише  примари  ми,
Життя  затягне  хмарами,
Для  нас  стають  кошмарами
Могутні  папірці.

Безхатченко...карбованця...
Грошей,  немов  шовковиці…
З  душі  тече  сукровиця...
Байдужість  у  руці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362677
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


Томаров Сергей

Ветер перемен

Пусть  ветер  перемен  расправит  крылья,
Все  сдует,  давно  поросшее  здесь  пылью,
Поднимет  к  солнцу,  унесет  за  горизонт...
Пусть  жизнь  меняется,  как  атмосферный  фронт.

Подуло  свежестью,  вот-вот  начнется  дождь.
По  коже  холодком  прошла  густая  дрожь...
Пусть  он  смывает  прочь  остатки  прежних  лет,
Возврата  в  прошлое,  поверьте  больше  нет.

Дуй  ветер  вольный,  дуй,  насколько  хватит  сил.
Я  всем  и  все  уже  давным-давно  простил.
Расправив  гордо  крылья,  вдаль  с  тобой  лечу...
Я  так  решил,  я  очень  этого  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362636
дата поступления 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012


терен юрій

Обитель мужчин.

Мужчины,  это  айсберги,
Которые  отталкиваются
От  теплых  берегов.
Их  пристанище  -  Южный  полюс,
Хотя  обитать  они  могут  везде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362461
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


терен юрій

Осінні відчуття,

Гливкі  осіннії  тумани,    
Навіщо  вам  душі  моеї  рани?
Навіщо  листя,
     зморене  вітрами,
Калюжі  так  незграбно  накриває?
Я  всеодно,  іду  із  мокрими  ногами.
За  мною  пес,безхатченко,кульгає.
Уже  недовго  йти.
До  сивої  зими  не  так  далеко.
А  далі  вже  межа,
А  далі  пекло.
Але  мене  не  полишає  сподівання,
Бо  восени  хоч  зрідка  сонце  сяє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298252
дата поступления 06.12.2011
дата закладки 06.09.2012


Мазур Наталя

*Осінній етюд

У  різнобарв'ї  осені  рудої
Лились  по  ѓорах  акварелі.
В  застиглій  озера  тарелі
День  заховав  своїх  турбот  сувої.

Із  висоти  зол́оченого  клена,
Зірвався  в  подорож  листочок.
Упав  на  скривлений  місточок,
Тихенько  хруснув  під  ногами  в  мене.

Замовкла  осінь,  памороззю  вкрита.
Дрімає  ліс  під  мідним  листом.
Калина  хвалиться  намистом,
Бо  має  різнобарвну  згадку  літа.

Початок  дня.  Аж  зашпори  у  пальцях.
Мороз...  Зима  не  за  горами.
І,  ніби  вишита  нитками,
Спить  річка,  як  моя  канва  у  п'яльцях.

02.11.2011р.

Подільські  Товтри                  Сатанів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294124
дата поступления 18.11.2011
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

КВІТ НАДІЇ

Птаху  щастя  не  спіймала  -
Печаль-птаха  на  руках.
Журби  плаття  одягала
І  бродила  по  лугах.
Все  шукала  квіт  надії...
Трави  тихо  прошептали  -
Ти  посій  навкруги  мрії,
Бережи,  щоб  не  топтали.
Печаль-птаху  відпусти,
І  зніми  свою  журбу.
Перестань  людей  клясти
І  прости  -  людську  ганьбу.

Непомітно  навесні,
Між  твоєю  суєтою,
Квіт  надії  зарясніє
У  сріблястім  травостою.
У  сорочці,  у  квітчастій,
У  долоні  мрії  жменька,
Погукай  тихенько  щастя  -
Прилетить.  Повір,  рідненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362346
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Томаров Сергей

С сентябрем бабье лето резвится

С  сентябрем  бабье  лето  резвится,
Насыщается  воздух  теплом,
С  ветерком,  лист  осенний  кружится,
Зайчик  солнечный  ждет  под  кустом.

Неба  синь  глубиной  поражает,
Облака,  словно  дым,  растворив…
Осень,  лето  от  нас  провожает,
Пару  дней  вновь  ему  уступив.

Словно  бабочка  с  ветром  вспорхнула,
Сеть  сплетенных  в  траве  паутин…
Лето  с  грустью  над  полем  вздохнуло,
Отведя  взгляд  от  рыжих  картин.

«Я  вернусь!»  -  исчезая    кричало,
«Вновь  наполню  все  вскоре  теплом!»…
Место  осени  вновь  уступало,
На  ковре  улетев  золотом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362324
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Патара Бачія

Прощання.

Зранку  на  роботу  проводжала
І  під  ноги  всипала  сніжку,
А  з  обіду  влила  сліз  чимало,
Про  розлуку  знаючи  тяжку.

Та  не  плач,  красунечко,  не  варто,
Як  пісок  крізь  пальці  час  біжить.
Десять  місяців  неначе  жарти,
А  для  того  хто  чекає  -  мить!

Знову  ти  прийдеш  до  нас  з  морозом,
Снігу  всипеш  на  озимину.
І  краса  твоя  затьмарить  розум...
Ну  не  плач,  а  то  я  теж  почну.

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316359
дата поступления 23.02.2012
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

СЕРПНЕВА ТРИЗНА

Серпневе  небо,  розпашіле,
вляглося  в  жито,  не  ворухнеться.
Десь  вітер  дівся,  очманілий,
заліг  в  лугах,  не  сколихнеться.
Застиглий  всесвіт.  Стигла  нива.
Врожай  чекає  на  женця.
Настав  вже  час  серпа,  правдивий,
зіжне  усе  до  корінця.
Жнива...Серпнева  тризна.
Полова  й  кукіль  згине  у  вогні.
Жнивар  зерно  в  долоні  візьме.
Останній  сніп  залишить  на  стерні.

Нове  зерно,  як  жертва  зляже
В  рілля  земного  олтаря,
Во  славу  Сва,  творіння  Сварже,
Злотого  Плуга  і  Плугаря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356057
дата поступления 08.08.2012
дата закладки 06.09.2012


Олександр Деркач

ДИМЛЯТЬСЯ ПАХОЩІ ЖАСМИНУ

...Віджаї


Димляться  пахощі  жасмину,
в  букеті  з  запахом  сигар.
Шаль,  із  кашмірської  пашміни,
голубить  ніжно  твій  загар.
Ти  не  вернулась  з  Амрітсару,
твоє  життя,  все  там  ,  на  Сході,
де  звук,  чарівної  ситари,
бере  в  полон  своїх  мелодій.
П`ємо,  з  лимоном,  холодне  віскі,
бурштином  сяють  два  бокала.
І  вже  налитий  чай,  індійський,
із  ароматом  білого  сандала...
І  ти  питаєш  -  чи  пам`ятаю,
яка  була  з  нас  дивна  пара?
Звичайний  хлопець  і  Віджая,
незвична  дівчина,  із  Амрітсару.

Одна  лиш  мить  і  казка  щезла.
Наш  день  -  один,  а  тисячі  ночей  -
чужих,  самотніх  і  безмежних,
де  все  -  незмінний  стан  речей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358023
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 06.09.2012


Віталій Назарук

Закохалася земля у хмари

Закохалася  земля  у  хмари,
Шлях  Чумацький  засвітив  зірки,
Місяць  освятив  вечірні  чари,
Відблиском  хвилястої  ріки.

Зашуміли  трави  без  покосів,
Пахне  різнотрав’я  у  лугах,
А  трава  все  просить,    просить,  просить,
Сіном  духмяніти  у  стіжках.

Росами  покритися  в  покосах,
Де  тумани  забіжать  у  сни,
І  побігли  по  отаві  роси,
Ніби  звуки  тонкої  струни.

У  стіжки  складається  отава,
Поливає  дощик  на  луги,
Засвітились  верби  золотаво,
В  очереті  сиві  береги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362322
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 06.09.2012


Tshway

Дождь

Ночная  гроза
и  снег
первый  минутный.
Осень  была  такой  юной,
что  казалась  летом.
Поцелуй  растопил  
холод  стеснения
и  снежинки  в  волосах  
превратились  в  капельки  влаги.
Порывистый  ветер  замер
в  изумлении,
когда  твой  бархатный  язычок
состязался  с  моим  языком,
и  звуки  забыли  свое  предназначение,
и  скатывались  каплями
по  щекам,  волосам,  рукам  -
Д  
О  
Ж  
Д  
Ь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362317
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Тетяна Червонюк

Відголоски минулого

Відголоски  минулого
Сіють  сумніви  в  душу.
Фотокартки  забулого
Стерти  з  пам’яті  мушу.

Затопити  ті  спогади
Не  сльозами,  словами.
Всі  розвіяти  здогади
Й  давні  мрії  з  вітрами.

Стерти  геть  з  підсвідомості
Образ  той,  що  створила.
Утекти  з  невідомості:
Вже  знайшла  свої  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362312
дата поступления 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012


Патара Бачія

Може пора?, ,

Рильце  в  пушку,  а  вони  на  бігборди,
Люди  плюють,  їм  же  -  Божа  роса.
Тут  не  зустрінеш  облич,  лише  морди...
Знов  передвиборчі  в  нас  чудеса!

Цей  он  брехун,  яких  годі  шукати,
Знову  обіцянок  -  цяцянок  вал!
Хоче  збідоване  так  в  депутати,
Аж  сорочину  на  грудях  порвав!!!

Той  вже  накрав  і  собі,  і  онукам,
(Та  апетит  добрий  під  час  їди),
Нас  запевняє:  Не  крали  ці  руки!!!
Теж  в  депутатські  намиливсь  ряди...

Страшно  подумати,  що  цього  разу
Знову  у  Раду  завалять  братки...
Може  пора  вже  спинити  заразу
Пам'ять  дідів  не  ганьбити  таки?!!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362272
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Лілея Лозова

Літній етюд

Втопилось  сонце  у  ставку
І  почалися  чари  ночі  -  
Розлив  тут  темінь  хтось  манку,
Накинув  сіті  снів  пророчих.

Засяють  ясно  зорі-душі,
Вродився  місяць  молодий,
Я  так  чекаю  тебе  дуже,
Бо  ти  для  мене  не  чужий.

Ніч  наливає  прохолоду
І  мірабіліс  вже  не  спить,
А  соловей  співає  оду
У  неповторну  п'янку  мить.

Тут  ми  злилися  в  поцілунку
Під  небосхилу  зорепад,
В  перлинах  росяного  трунку,
В  руках  у  нас  їх  аж  мільярд.

Допиває  літо  запах  лілій
І  чорнобривцями  п'янить,
Цікаво,  що  б  писав  Вергілій
Про  цю  красу,  що  ще  не  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358288
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 05.09.2012


litred Posnayko

Ким бути? Конкурс від Пізнайка

Пізнайко  продовжує  розшукувати  поетичні  шедеври  :)
Тепер  йому  потрібна  скоромовка  або  чистомовка  на  тему  "Професії".
Будемо  вдячні  за  твори,  в  яких  доступно  маленьким  дітям  буде  розказано  про  СУЧАСНІ  професії:  дизайнера,  фотографа,  редактора  (журналіста),  поета,  модель,  програміста,  менеджера,  банкіра  тощо…  А  ще  –  про  прибиральницю  чи,  навіть,  домашню  працівницю.  Або  двірника.  Діти,  на  жаль,  часто  не  цінують  і  не  поважають  працю  цих  людей.  

Твори  приймаються  до  15  вересня.

Обсяг  твору  -  НЕ  більше  4  рядків.

Найкраща  скоромовка  або  чистомовка  обов'язково  буде  надрукована  у  журналі  "Пізнайко  від  2  до  6"  №  10  (жовтень),  2012.
Скоромовки  або  чистомовки,  що  отримають  приз  редакційних  симпатій,  займуть  почесне  місце  на  Книжковій  поличці  Пізнайка

http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/


Твори  розміщуйте  у  цій  темі  -  в  коментарях

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361945
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


джульєтта

сонце. . тіло. . вода…

наші  тіла,  пестило  проміння  сонця...
легкий  бриз  води,  у  пристрасті  їх  омивав...
дивився  в  очі,  чисті,  мов  озерця...
на  вушко  про  любов  мені  шептав...
ти  цілував...немов  би  я  нектар...
такий  солодкий  та  жаданий...
що  зводить  з  розуму  тебе...
полонить  серце  до  безтями....
а  на  губах  залишить  назавжди...
той  смак  нектару...що  був  між  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361367
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 05.09.2012


джульєтта

правда…

правда...а  чи  варто  завжди  її  казати...?Хоча  ти  залишаєшся  чесним  перед  собою...але  що  отримуєш  окрім  чесності...?Одна  людина  сказала  що  правдою  я  відштовхую  від  себе  людей...але  чому???Невже  краще  обманювати...себе..та  інших...???Від  правди  відштовхуються,  а  за  обманом  ідуть............

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362047
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Радченко

Неожиданно мне жаль

Почему  я  чувствую  себя
Виноватой  и  какой-то  глупой?
Мне  так  холодно...  и  счастье  скупо,
Одиноко  сердцу  почему-то
В  этой  хрупкой  сказке  сентября.

Как-то  неожиданно  мне  жаль
Лета  в  выгоревшем  платье  тонком,
Убегавшего  стернёю  колкой,
Оставляя  радуги  осколки
И  щемяще-звонкую  печаль.

Осени  приход  из  года  в  год
Всё  больнее  сердцем  ощущаю,
Словно  душу  грустью  причащаю
И  необъяснимо  вдруг  скучаю,
Наблюдая  в  небе  птиц  полёт.

Незаметно  изменилось  всё.
Радость  рассыпается  на  крошки,
На  душе  скребутся  тихо  "кошки"  -
Лето  остаётся  где-то  в  прошлом.
В  осень  мне  не  верится  ещё.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362110
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Фотиния

ГМО

Исполненный  мичуринских  идей,
Одной  задумкой  окрылён  блестящей:
В  селекции  почтовых  голубей
Скрестить  их  с  попугаем  говорящим!
Тогда  гонец  заблудший,  верный  долгу,
Сам  смог  бы  расспросить  себе  дорогу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346409
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012


Окрилена

Загадаю…

Загадаю…  
без  краплі  ілюзій,
у  прозорій  
воді  сподівань,
щоб  опЕрені  руки  
і  дужі  -
не  здіймались  
у  кола  прощань.
У  малинній  
настоянці  тиші
забувалися  
голки  журби…
Проростали  корінням  
у  глибший
І  незвіданий  простір.  
Аби  огорталися  
в  хрумкіт,  фольгою  
яблуневі  сади  наливні.
Загадаю,
щоб  збутись  Тобою.
Не  минати,  
а  літньо...
в  Тобі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358010
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 05.09.2012


НАДЕЖДА М.

На порозі стала стигла осінь…

Співавторство  з  Віталієм  Назаруком.
______________________________________________________________

На  порозі  стала  стигла  осінь,
Поглядом  поважно  повела.
Привітала  птиць  у  високості,
А  землі  торкнулись  два  крила.

На  тобі  коралове  намисто.
Прикрашає  голову  вінок.
Різнокольровий,  золотистий
З  запізнілих  степових  квіток.

Фарби  розвела  свої  зелені,
Охрою  відтінки  підвела,
Підібрала  кольори  для  клена,
Врожаї  з  городу  принесла.

Ти з"явилась  в  сонній  тиші  саду.
(Розвівав   їй  плаття  вітерець.)
Ти  дозволиш,  осінь,  я  присяду?   
Ой,  який  же  майстер  ти,  творець.  

Нагадаєш,  осінь,  нам  про  зиму.
І  посипе  сніг,  як  листопад...
Ні!  Не  треба...  Витру  я  сльозину...
Ну  який  чарівнИй  зараз  сад!!  

Попрощаюсь  з  літечком  зеленим,
І  відкрию  осені  секрет.
Задивлюсь  на  фарби  чудо-клена.
Золоті  листки  зберу  в  букет...         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Макієвська

Омана (зрада) і пробачення

В  твоїх  очах  небесна  синь,
Бо  ти  з  Божественних  творінь,
Бо  ти,  людського  роду  син,
З  моїх  видінь  та  сновидінь.

Я  чую  спів  осінніх  злив,
Боюсь,  щоб  дощ    портрет  не  змив,
Не  розчинилася  б  пастель...
Та  Майстер  сам  зі  злості  стер.

Скотилася  сльоза  з  -під  вій,
Омана  принесла  лиш  біль,
Збрехати  так  і  не  зумів,
Спав  пелени  любовний  хміль.

*******

Ти  снишся  мені  у  зливах,
Осінніх  дощів  соромливих,
Засмучений  розлученням,
Знову  шукаєш  сполучення...

Можливо,  все  так  і  буде,
Ти  знайдеш  вибачення  слова  
Й  серце  облуду  забуде...
Розвіється  вітром  полова.

Після  такого  каяття,
З-під  пензля  мого  й  твого  життя,
Вийде  і  картина  нова,
Любовна,  казкова,  чудова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361524
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Томаров Сергей

Я в красе этой снова родился

Степь  укрыта  рассветным  туманом,
Вдалеке  где-то  птица  поет,
Воздух  пряный  насыщен  дурманом,
По  траве  кобылица  "плывет"...

Жеребенок  смешной  и  забавный,
Все  пытается  мать  укусить,
Ах,  какой  же  он  глупый  и  славный,
Он  за  день  хочет  мир  изучить.

Солнца  луч  сквозь  завесу  пробился,
Заиграл  отражаясь  в  росе,
Ветерок  в  ковыле  пробудился...
Удивляюсь  я  дикой  красе.

Понемногу  туман  растворился,
Новый  день  нежным  солнцем  взошел...
Я  в  красе  этой  снова  родился
И  для  счастья  дорогу  нашел.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362104
дата поступления 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012


Крилата

Наказ

Вслухалась  я  у  тишину,
В  ніч  відчиняла  тихо  двері,  
І  душу  стомлену  мою
Понесло,  наче  кульку  з  гелем,
Кудись  угору,  в  небеса,
До  віко-мудрого  простору,
Де  душу  розгорнула  я,
Мов  книгу,  що  зі  щастям,  з  горем,
Зі  сміхом  щирим  і  слізьми,
Всього  в  житті  було  доволі,
Де  я  безкрила  і  з  крильми,
З  вином  хмільним  і  з  сіллю  в  крові.  
Лиш  на  сторінках  при  кінці
Чистенькі  аркуші  тріпочуть...
І  небо  промовля  мені:  
«Ці  напиши  собі,  як  хочеш.
Та,  чуєш?!  Віри  не  стопчи.
На  крилах  щастя  і  любові
З  очима  правди  й  доброти,
З  теплом  і  мудрістю  у  слові,
З  надією  в  душі  злети!
Наказ  це  мій.  Не  підведи!!!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362076
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


Фотиния

И пораженья от победы …

И  «пораженья  от  победы
Ты  сам  не  должен  отличать…»

Поверь,  для  лучшего  разбега
Назад  не  стыдно  отступать!

Уроки  испытаний  трудных
Ты  недругам  своим  прости,  
И  априори  неподсудны
Те,  кто  помог  тебе  расти!

Когда  судьба  подрежет  крылья,
Погасит  встречные  огни,
И  кажется  –  иссякли  силы,
Лишь  воля  вытолкнет:  "Живи!",

Передохни́    перед  полётом,
Наутро  кончится  гроза.
Для  крепко-крылых  станет  взлётной
Чернее  ночи  полоса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361987
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


Томаров Сергей

Тишина и Красота

Тишина  затмила  Красоту.
Все  вокруг  собой  заполонила.
Посмотри  на  яблоню  в  цвету,
Ведь  она  в  молчанье  загрустила.

Легкий  ветер  разбудил  листву...
Шевельнул  изящное  цветенье...
Тишина  вдруг  скрылась  в  пустоту,
Красоте  оставив  наслажденье.

Одиноко  стало  Тишине,
Грусть  свою  теперь  сама  лелеет
Обратилась  Тишина  ко  мне:
"Кто  еще  меня  здесь  пожалеет?"

Заходи  тихонько,  не  шуми...
У  окна  со  мной  присела  рядом...
Красотой  свою  тоску  уйми...
Тишина  сверкнула  нежным  взглядом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361871
дата поступления 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012


kulbabka

Осіння тиша

На  гобелени  перестиглих  днів
Мазки  пастельні  накладає  осінь
І  теракотом  теплим  у  волоссі
Серпневий  день  останній  відзвенів.

Із  тонкосрібних  дивониточок
Плете  павук  мереживну  зажуру
І  на  пожухлу  нотну  партитуру
Приліг  кленовий  зморений  листок.

Здійнявши  віти  трепетні  у  вись,
Старенька  вільха  у  молитві  тане
І  гарбузів  янтарні  каравани
Уздовж  городу  мирно  розбрелись.

І  тільки  вітру  в  цей  супОкій-зась,
Пантрує  тишу  осінь  невблаганна...
Лиш  срібнодзвінна  музика  органна
В  її  шовкові  коси  заплелась.

Неначе  бАбок  крильцята  лляні,
Снують  над  плесом  сонячні  заграви!..
Пірнуло  небо  у  горнятко  кави,
Вершками  розчинилося  на  дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата поступления 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012


vladimir

НАСТАНОВА

Якщо  ви  вскочили  у  якусь  халепу,  або  дружина  застукала  (боронь  боже  вас):  десь,  колись,  з  кимось  –  починайте  монолог  про  красу.  Лагідно  так  починайте:  «моя  киця…»,  «моя  рибка…»,  «голубонько  моя  сизокрила…».  Не  сперечайтеся.  Суперечка  в  данному  випадку  вам  добряче  зашкодить,  та  ще  й  може  схвилювати  вас  образливими  несподіванками.  Ви  торочте  своє:  про  красу.  Ще  жодна  жінка  не  встояла,  коли  починають  про  красу.                                                                                                                  Якщо  ви  електрик  –  розкажіть  про  розетку.  Не  мовчіть  тільки.  Пауза,  мовчанка  –  не  на  користь  вам.  Атакуйте  розповіддю:                                                                                  -  Дивись,  люба,  ось  розетка,  в  яку  ти  встромляєш  праску!  красива  
 -  Красива!Тільки  до  чого  це?  Ти  відповідай  де  був...        
-  А  розкрий  розетку    –  гармидер  неподобства,  де  стирчать  оголені  проводи.  Так  то  не  проводи,  киця  моя,  –  то  оголені  нерви  мої...    
           Дивіться  як    дружина  занервувалась  внутрішньо,  знітилась:  ви  розбили  вщент  її  план  вашого  жорстокого  покарання.  Ще  хвилина  такого    стрімкого  наступу  и  вже  не  ви,  а  вона  вибачення  проситиме,  вона  благатиме  вас  забути  про  прикрість  недоречну,  про  її  підозру  невгамовну  і  впаде  на  коліна:
-  Вибач,  вибач,  вибач!..  Щось  на  мене  найшло-наїхало…  А  ти  з  друзяками  здибався,  я  ж  розумію,  хильнув  зайвого,  я  ж  розумію,  пережити  мої  забаганки  тобі  теж  важко,  я  ж  розумію,  ото  ж  і  зриваєшся  до  спотикачу…  Вибач!        Ось    тут  (хай  у  вас  будуть  сили)  не  піддайтеся  на  улесливе  розкаяння.  Якщо    ви  теж  хляпнете    колінами  до  долівки  і  почнете  обніманки-цілуванки  –  все  пропало!  Стрімкий  поворот  і  швидкісні  дії  дружини  зметуть  всі  ваші  доробки:  «Ах  ти  ж  бридка  п’янюча  потворо!  Так  від  тебе  ще  й  жіночими  парфумами  тхне!?..».  І  не  факт,  що  чавунна  пательня  обмине  вашу  схилену  голову. А  якщо  ви  до  того  ще  й  в  приймах  і  на  ґвалт  вибігатиме  теща,  вам  не  слід  зустрічати  її  виразами,  як  то:  «закрийте  своє  піддувало…»,  «ялова  корова…»,  «брехлива  качка…»,  чи  «хроплячи  какофонії…».  Ви  просто  скажіть:
-  Мамо,  ви  такі  молоді  та  гарні,  коли  не  гніваєтесь!
Та  ще  й  по-джентльменському  поцілуйте  тещі  ручку.  Ваша  оборона  зросте  в  геометричній  прогресії  і  ви  на  все  життя  будете  забезпечені  надійним  тилом.  Не  дарма  ж  кажуть:  «Краса  рятує  світи!».  
До  світів,  може  й  далеченько,  але  ваш  світ  –  врятовано!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361676
дата поступления 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 02.09.2012


Леся Геник

Відлетиш…

Відлетиш  сумними  журавлями,
А  між  крилами  моя  душа  -
Сонце  недопите  над  полями,
Зорі  із  небесного  ковша...

Відлетиш  мовчазно  на  світанні,
Не  торкнувши  ніжності  роси  -
А  вона  ж  бо  хлипає  коханням,
А  вона  ще  мріє  зацвісти

У  промінні  всіми  кольорами,
Веселково  сколихнувши  світ...
Та  "курли"  -  і  тане  журавлями
В  далині  душі  моєї  слід...
(30.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361595
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


Окрилена

Зігріваючи час…

Лишили  на  руках  моїх  
парчу,
де  кожна  ниточка  -
веде  до  серця…
Пригадую  Ваш  дотик  і...
мовчу,
до  щему  тихого...
Мовчу..  
Одверта...
Сповідую  
наближення  дощів,
зігрітих  спрагло,  щоб
Іспанка-осінь
багряно  
розвітрИлила  поділ,  
вінком  кленовим,  
притрусивши  коси..

***
Заманює  
притишена  хода
у  двері  кованого  часу.  
Буде  -  
найкращою  
порою  саме  та,
яка  любові  
не  остудить  груди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361548
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


АнГеЛіНа

Замерзла Осінь

Вічно  самотня  Осінь
Просить  у  всіх  тепла…
Я  під  порогом  босу  
Вранці  її  знайшла.

Руки  їй  зігрівала
Ніжні,  тонкі,  бліді,
Вкутала  покривалом
Ніжки  замерзлі  їй…

Пізно  заснула  в  ліжку
Осінь  моя  руда…
Вранці  цукерок  трішки
Й  теплого  чаю  дам.

Осінь  всміхнеться  мило,
Дякуючи  за  чай,
Й,  сонячна  вся,  прихилить  
Голову  до  плеча…
                   1  вересня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361565
дата поступления 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012


Леся Геник

Новому

І  сповідає  велич  нео-слово...
Надія  никне  марно  -  не  граніт!
Сходи́нка  надто  високо.  І  знову
У  іншій  лямці  зачає́но  світ.

Та  зась  туди!  Несвяченим  -  чи  можна
Непевну  тінь  схиляти  на  поріг?
Лупасе  в  груди    істина  тривожна  -
Сліди,  що  зо  несходжених  доріг...

Хоч  янгол  все  нашіптує  ледь-чутно:
У  різнобарв’ї  повниться  живе.
Та  на  душі  усе  ж  до  болю  скрутно,
Коли  до  сповіді  іде  нове...
(1.09.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361399
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 01.09.2012


Томаров Сергей

Разошлись пути-дороги

Разошлись  пути-дороги,
Позабыты  имена,
Мимолетных  встреч  тревоги...
А  ведь  были  времена...

Мы  по  жизни  разбежались,
Не  за  три-девять  земель,
Мы  в  толпе  порастерялись,
Замела  следы  метель.

Даже  в  ясный  день  погожий,
Нам  друг-друга  не  сыскать,
Если  вдруг...  но  я  прохожий
И  мне,  нечего  сказать.

Разлетелись  словно  птицы,
Разбежались  кто  куда,
Прошлым  дням  не  возвратиться,
Все  исчезло  навсегда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361302
дата поступления 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012


Томаров Сергей

Странник

Я  сотни  верст  прошел  по  бездорожью,
Ночами  укрываясь  светом  звезд,
Зимой  суровой  -  согреваясь  дрожью
И  умываясь  под  осенний  дождь.

Мне  степь  казалась  мягким  покрывалом,
Луна  была,  как  угли  в  очаге,
Снег  укрывал,  пуховым  одеялом...
Звук  музыки,  улавливал  в  пурге.

Весной,  когда  луга  уже  в  расцвете,
Я  тело  ароматом  наполнял
И  по  росе  холодной  на  рассвете,
По  бездорожью  все  шагал,  шагал.

Я  сотни  верст  прошел  и  не  напрасно.
Еще  сто  верст  пройду  в  пургу  и  зной,
Что  бы  еще  понять,  как  жить  прекрасно,
И  чтоб  умыться  ледяной  росой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361180
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


kulbabka

Невідмолене

Відзвениш  у  мені,  відісниш
Перламутрово-сонячним  квітнем.
Понад  димом  моїх  попелищ
Інша  зірка  для  тебе  розквітне.

Перетруться  полинні  жалі
І  душевна  розвіється  мука...
О,  як  важко  на  грішній  землі
Нам  дається  невтішна  розлука!..

І  непросто  в  мережці  життя
Поторочити  ниточку  болю...
О,  як  вперто  молю  забуття,
Та  неспокій  ніяк  не  відмОлю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Адель Станіславська

Вона

Вона  не  любить  стиглу  гучність  слів,
тони  лукаві  і  манірні  ролі.
Бадьорі  марші  верх  чужих  голів,
поклони  примхам  не  своєї  волі.

Вона  не  терпить  масності  думок
і  потічків  словесного  єлею.
Коли  гидливо  тиснуть  на  курок,
стріляючи  зі  зброї  привілею.

Байдужий  їй  солодкий  дифірамб,
порожній  флірт  і  роль  чужа  позірна...
Від  того  носить  незгладимий  штамп  -
Холодна,  наче  лід,  високомірна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361098
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Ярослав

Мімікрія

Твої  спогади,
наче  холодний  дощ,
Влітку  спускаються
Щоби  зробити  щасливими
любителів  осені.
А  восени,
Щоби  залишити  
Присмак  смутку
Для  любителів  літа.
Проте  ні  перші,
ні  другі,
не  знають
Як  тобі  взимку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361110
дата поступления 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Постаріла наша яблунька

Постаріла  наша  яблунька,
Як  погляну  –  серце  ятриться,
Сипляться  із  неї  яблучка:
Сил  не  стало  їх  тримать.
Постаріла,  не  розвесниться,
А  вона  ж  моя  ровесниця,
І  даремно  сонце  леститься  –
Молодість  не  наздогнать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360896
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Леся Геник

Кружляє осінь…

***
Вже  вкотре  за  вікном  кружляє  осінь...
І  безнадій  мереживний  обрус
Лягає  на  посріблене  волосся,
На  тінь  омрійну,  ли́стом  у  траву,

Де  павутинні  сни,  що  впали  з  неба  -
З-під  крилець  юних  янголів  дощу...
Востаннє  пригортаюся  до  тебе,
За  мить  безмовним  літом  відпущу

У  далеч  неосягненого  щастя,
Туди,  де  іншомовна  пастораль  -
Душі  твоєї  ла́данне  причастя,
Сльози́  моєї  -  зранена  печаль...    

І  на  долоні  сонцесяйним  пасмом
Ще,  ніби,  й  усміхається  життя,
Та  за  вікном  укотре  білим  вальсом
Кружляє  осінь  вицвілі  чуття...
(30.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360959
дата поступления 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Дід Миколай

Напуття

…  В  тебе  добра  Миколко  і  щира  душа,
Та  не  можна  печалі  у  серці  тримати.
У  стражданнях  душевних  також  є  межа,
Спробуй  вЕсну  дитинко  віршем  описати.

 Не  ховай  свої  болі  від  світу  цього,
Неначе  зі  мною  і  з  ним  поділися.
Не  встане  твій  братик  нема  вже  його,
У  вIрші  до  нього  словами  торкнися.

 І  відІйде  печаль,  заховається  біль,
Що  тримає  серденько  у  сумі  сповите.
Вкриє  горе  теплом  весняну  заметіль,
У  вишневих  пелюстках  ,як  сонце  розлиту.

 …  До  поета  весна  знов  прийшла  на  поріг,
Нагадать  напУття  ,  походила  ж  по  світу.
Ти  чому  зупинивсь,  далi  йти  занеміг,
Чи  забракло  пянкого  весняного  квiту.

 Я  згадаю  тi  дивні  i  щирi  слова,
Сивиною  iх  суть  оцiню,  припорошу.
А  допОки    в  цім  світі  Вона  ще  жива,
Iй  здоровячка  кращого  в  Бога  попрошу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360691
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 30.08.2012


Alisha

Неустойчивость

Неустойчивость.  Руки  в  стороны...
Удержаться  б,  уравновеситься  -
На  ладонях  две  дольки  Месяца:
В  правой  -  светлая,  в  левой  -  чёрная...

Очень  трудно  сосредоточиться.
Я  упрямая!  Только  надо  ли?
...  Дольки  лунные  в  небо  падали.
Взмах  руками.  Полёт.  Устойчивость...



====

Работа  Kopp  H.  Delaney

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358272
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Сергій Ожібко

Ревуть громи: мелодії…

Ревуть  громи:  мелодії
Чуднí  на  скрипці  чутно,
І  блискавиця  на  тромбоні
Тромбонить  смутно
Колискові.

Лоскоче  дощик-пустунець
Арфи  струни  ніжно-кволі,
А  у  полі  вітерець
Сивочолий  саксофонфом
Завиває  та  сміється.

А  ліс  стоїть  задуманий:
Втопився  у  грозі
Трояндовій,  трояндовій,
В  оркестрóвому  сузір’ї
Мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360759
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 30.08.2012


Леся Геник

Задума…

***
Оця  чорноброва  задума  тобі  так  пасує  сьогодні...
Її  доторкаю  очима,  що  наче  незриме  крило.
І  падає  промінь  листочком  осіннім  на  теплі  долоні,
Де  мальвами  пишними  літо  нечутно  якось  відцвіло.

Хмільною  мережкою  думи  на  долі  намолені  пальці...
Ти  щось  видивляєш  у  вікнах,  де  сонце  чаклує  між  віт,
Де  хмари  легким  павутинням  у  вітряних  па,  ніби  в  танці,
Лишають  у  небі  по  собі  ледь  видимий  вічності  слід.

І  ллється  прозоро  крізь  шибку  серпнева  елегія  світла.
Залюблене  щиро  у  тобі  тремтливої  мрії  шитво,
Коли  доторкаю  скраєчку,  у  крила  незримі  зодіта,
Задуми  твоєї,  що  зграбно  присіла  на  біле  чоло...
(29.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360772
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


kulbabka

Ах, ця осінь!

Ах,  ці  коси  каштаново-русі!
Ця  хода  величава  й  легка!
На  розшитому  сонцем  обрусі
Зупинилась  засмагла  рука.

Спалахнули  смарагдові  зорі
З-під  розкішних  корицевих  вій,
Перед  нею  принишкли  в  покорі
Ніжні  айстри  в  пожухлій  траві.

А  вона  кружеляла  між  сосен,
Розстилала  квітчасті  хустки
І,  заколені  жмутком  в  волоссі,
Лопотіли  шовкові  стрічки.

Вигиналась  під  звуки  тамтамів,
Дивні  руни  цвіли  на  плечі
І  листки,  мов  чудні  орігамі,
Оживали  на  темній  парчі.  

Заціловане  сонцем  волосся,
Лляло  пахощі  хвойні  терпкі...
Ах,  ця  діва-мольфарниця  осінь!
На  зап'ястку-браслети  тонкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Serg

У кохання немає винності…

У  кохання  немає  винності,
У  розлуки  -  відсутня  істина,
У  брехні  -  язики  нестримності,  
Лиш  у  правди  -  душа  безгрішної...

Розірвались  слова  гарматами
І  нещирістю  серце  вразили,
Заховались  думки  за  гратами
Та  й  розсипались  мілко  пазлами

А  у  небі,  мов  часу  стрілочки,
Журавель  розпластався  крилами,
Й  до  землі  нахилились  гілочки
Від  роси,  що  сльозами  милої

Сам  літає  над  краєм  пропасти
Та  й  шукає  собі  загибелі,
А  із  серця  не  може  випасти
Те  кохання,  що  словом  схибили

Бо  чутки,  як  каміння  брилами,
Роблять  рани  на  серці  значущі,
Ось  махнув  він  в  останнє  крилами
Та  й  стрілою  упав  в  урочище...


20.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345216
дата поступления 20.06.2012
дата закладки 29.08.2012


Мазур Наталя

Дозвольте лиш

Дозвольте    лиш    любити    Вас,
Прошу,    благаю    милостиво!
Кохання    розцвіло,    мов    диво,
Зумівши    вправно,    без    прикрас,
Вас    огорнути    в    сонця    блиск.
Життя    буяє    в    барвах    літа,
У    серця    келихи    налито
Любові.    А    було    колись
Там    повно    жалю,    болю,    сліз.
Хоч    відстань    чимала    між    нами,
Та    з    Вами    поряд    я    думками,
Коли    Ви    дивитесь    на    Віз
Малий.    В    чарівнім    сяйві    зір
Ваш    погляд    бачу,    Ваші    очі.
Я    б    розчинилась    в    них    охоче
Після    нещасть,    незгод,    зневір.
Чому    з'єднала    доля    нас,
Довівши    до    кінця,    до    краю?
Я  ні  про  що  Вас  не  благаю  -  
Дозвольте    лиш    любити    Вас!



26.07.2012р.        22:00

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 29.08.2012


Мазур Наталя

Не зрозумів

Відповідь  на  коментар  IgorKo  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216

Навіщо  ти  чекав  слова  зізнання?
Перевіряв,  чи  зрілі  почуття?
А  я  несла  своє  сліпе  кохання
У  вир  подій,  до  тебе,  до  життя.

Несла  мов  відра,  сповнені  водою,
Боялася,  щоб  необачний  крок
Не  вів  до  каяття,  не  став  бідою,
Хоч  у  думках  летіла  до  зірок.

Про  тебе  мріяла.  У  мареннях  блукала,
Засвічувала  жовті  ліхтарі,
Коли  небес  шовкові  покривала
Тонкий  ховали  місяць  угорі.

А  ти  чекав...  Скажи  мені,  навіщо?
Слова,  як  хвилі,  що  несе  вода,
Розіб'ються.  Моє  кохання  вічно
Світитиме!
Не  зрозумів...
Шкод́а...

06.08.2012р.            22:50

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата поступления 08.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Не довіряйте дифірамбам щуки (байка)

В  ставу  одному,  так  вже  повелося.
Відкрию  невеликий  вам  секрет,
Переконати  Щуці    риб  вдалося,
Що  в  них  Карась  неперевершений  поет.

Сюди-туди  своїм  хвостом    вертіла…
Хоч    в    Карася  таланту    бо  катма.
Під  компліменти  взявся  він  до  діла.  
Відверта  ж  самокритика  –  німа.

Кудись  поділася  зрадлива  рима.
Перенапруга  плутала  слова.
Та  в  світ  летіли  опуси  незримо.
Не  кожна  це  сприймає  голова.

Хоч  не  одну  згвалтовано  сторінку,
Втішався    новоспечений    піїт.
А  Щуці,  при  нагоді,  за  підтримку
Пообіцяв  подарувать  весь  світ.

Не  довго  хитра  Щука  тим  раділа
І…  Карася  взяла  собі  та  й  з*Їла.
Отож  пізнає  хай  герой  науки  -
Не  довіряти  дифірамбам  щуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324930
дата поступления 25.03.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Як заспівали треті півні (байка)

Ой,  рано-вранці  на  зорі,
Як  заспівали  треті  півні,
Податись  в  парламентарі
Зібрались  кури  того  гідні.

Дарма,  що  курячі  мізки
І  обмаль  глузду  курка  має...
За  яйця  віднайти  зв"язки
Нічого  їй  не  заважає.

Робота  дружньо  закипіла,
Зійшлися    кури  "подебати".
Мерщій  вперед,  скоріш  до  діла.
Бо  ж  треба  лідера  обрати!

Тут  півень  настовбурчив  пір"я.
Проблема  -  як  знести  яйце
Й  не  втратить  куряче  довір"я.
Ой,  як  же  вимовить  слівце...

Біда!  Ще  треба    мову  знати.
Та  й  грамота  не  заважала  б...
Нелегкі  зернятка-мандати
Вручила  куряча  держава.

Голосували  одностайно.
Сюди-туди,  допоки  ранок.
Програму  видали  негайно
З  пустопорожніх  обіцянок.

До  кучі  всі  папери  склали.
В    додачу  грошей  добру  жменю.
"Обмили"  захід  дуже  вдалий.
Бо  знали  -  вибори  в  кишені...

Та  може  рано  ще  радіти,
Ми  ж  в  курнику  не  хочем  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325507
дата поступления 27.03.2012
дата закладки 29.08.2012


Патара Бачія

Нас без валіз чекають за межею…

Не  вічні  ми  усі  на  цій  землі
І,  кожен  з  нас  минеться  свого  часу,
Не  віднайшов  ніхто  ще  досі  спасу,
А  спроби  щодо  цього  чималі.

І  скільки  б  ти  під  себе  не  нагріб,
Тебе  чекає  Тітонька  з  косою,
Проб'є  година,  прийде  за  тобою,
Вінцем  такій  гостині  буде  гріб.

Захланні,  ласі  до  земних  скарбів,
З  порожніми  руками  йшли  зі  світу.
Там,  за  межею,  ждуть  від  тебе  звіту,
А  не  чинів,  маєтків  чи  гербів...

29.08.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360623
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

Переминаються літа з ноги на ногу…

Переминаються  літа  з  ноги  на  ногу,
Нашіптують,  що  я  уже  не  та….
Посипле  осінь  листя  на  дорогу,
Стерню  залишать  скошені  жита.

Ой,  літечко,  бурштиновим  намистом
Заміниш  веселкові  кольори.
Не  поспішай,  шумлять  зеленим  листом
Ще  юності  розлогі  явори.

Не  поспішай…  Спинись  на  перехресті
Непройдених,  незнаних    ще  доріг.
Здолати  гідно  шлях  –  це  справа  честі.
Тож  не  зважай,  що  скроні  сріблить  сніг.

Роки  прожиті  –  дар  неоціненний,
Хоч  не  збирала  я  земних  скарбів,
Сторицею  віддам  добірні  зерна
Тому,  хто  оцінити  це  зумів.

.....................................

PS  (Патара  Бачія)  Багато  ласих  до  земних  скарбів,
 З  порожніми  руками  йшли  зі  світу.
 Там,  за  межею,  ждуть  від  тебе  звіту,
 А  не  чинів,  маєтків  чи  гербів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360620
дата поступления 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Тамара Шкіндер

На поріг іде пора весільна

Обважніли  яблуневі  віти,
Соком  наливаються  плоди.
Загорта  в  сувій  доробки  літо,
Гей,  скоріш  до  осені,  свати!

Одягнула  вельон  наречена.
Мрій  дівочих  береже  цноту.
Коню-вітре,  ноги  –  у  стремена!
Вдягне  осінь  збрую  золоту.

Склало  сонце  придане  у  скриню.
Зорями  розшиті  рушники.
Так  дбайливо  місячним  промінням
Верби-дружки  заплели  вінки...

На  поріг  іде  пора  весільна,
Богом  даний  благодатний  час
Сяйвом  із  небес  благоговійно,
Та  не  нам  з  тобою  …  Не  для  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359456
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 29.08.2012


НАДЕЖДА М.

Чомусь люблю осінню непогоду…

Чомусь  люблю  осінню  непогоду,
Коли  дощі  неначе  із  відра.
Ранкову  ще  легеньку  прохолоду,
Що  ніжно  обійме,  коли  хандра.

Люблю,  коли  осінній  різкий  вітер
Б"є  по  обличчю  краплями  дощу,
Які  на  листях  зависають,  ніби  бісер...
В  таку  погоду  всі  образи  відпущу..

Люблю,  коли  кружляє  листя  в  танці,
Купаються  в  калюжах  горобці,
Коли  ляга  туман  у  полі  вранці...
Я  так  люблю  принади  всі  оці.

Хай  вітер  розплітає  мої  коси,
І  чути  шурхіт  листя  вдалині,
Це  радість  теж  моїй  душі  приносить,
Я  так  люблю  осінні  такі  дні!!

Ще  я  люблю,  коли  цілуєш  руку,
Коли  сміються  очі  чарівні!
Та  не  люблю  прокляту  ту  розлуку,
Бо  холодно  без  тебе,  дні  сумні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360536
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Дощове намисто

Вода,  вода  з  небес  –  прозора  чиста.
Радію  й  кожну  крапельку  ловлю.
Згори  на  мене  падає  намисто,
Як  розсипи  гірського  кришталю.

Хмаринка  обтрусилась  і  помчалась
За  вітром  вслід,  а  чи  за  нею  він.
І  на  долоню  намистинки  впали
Я  ніби  чула  їхній  предзвін.

Це  диво  дивне    -  сонечко  жартує
Нанизує  кришталь  на  промінці
І  золотом  вже  райдугу  гаптує
Й  намисто  висихає  у  руці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360570
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012


Адель Станіславська

Як соняху до сонця…

У  досконалості
нема  межі…
До  неї  ген  далеко,
як  соняху  до  сонця…  
На  порі    
дрібне  насіння,
кинуте  у  спеку
у  лоно  ґрунту…  
Ясне  угорі  
високе  небо,
нидіє  тривога  -
сіяч  не  спить
чатує  на  момент
посіву  сходів…
Тільки,  воля  Бога  -
послати  дощ  
чи  випалити  вщент…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360479
дата поступления 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 28.08.2012


Віталій Назарук

Ступає осінь на город

Вже  косять  стигле  картоплиння,
Заждались    люди  нагород,
Дзвенить  жовтяве  хмелевиння,
Ступає  осінь  на  город.

Цвіте  вже  вдруге  полуниця,
Малини  кущ  убравсь  в  красу,
Петрушка  в  росах  бадьориться,
Сплелась  квасоля  у  косу.

А  бурячки  стоять  з  чубами
В  рядочок,  наче  вартові,
І  хризантеми  кольорами,
Створили  килимки  нові.

Звисають  грона  золотаві,
Гарбуз  виблискує  здаля,
І  огірки,  на  вигляд  ржаві,
Сховала  в  бур’янах  земля.

Стає  капуста  щодень  важча,
Старі  боби  відкрили  рот,
А  ця  пора  таки  найкраща...
Ступає  осінь  на  город.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360187
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Патара Бачія

Погостювала…

До  Петруся  Симоненка  приїхала  мама,
Тричі  аж  перехрестилась  біля  його  брами,
Бо  подібні  є  сьогодні  у  величних  храмах...
Може  на  її  Петруся  хтось  готує  замах?!!

Що  нещаснеє  дитятко  так  загородилось,
Воно  й  так  раніше  строку  колись  народилось!
Недоношеним  дражнили,  ну  а  він,  нівроку,
Українських  комуністів  лідер  стільки  років!!!

Водить  маму  господарством  старший  комуняка,
Мама  охає,  доносить  небесам  подяку.
Є  у  їйного  синочка  хата  й  біля  хати
І  в  домівці  є  що  їсти  і  де  переспати!!!

Обдивилась  мама  Петі  синову  господу:
-Ох,  багатий!  Це  ж  за  віщо  така  нагорода?..
Рада  я,  мій  любий  сину,  що  ти  не  бідуєш,
Що  молоду  жінку  маєш,  сауну  будуєш...

Але  вже  мені  спокійно  ні  спати,  ні  їсти,
Щоб  усе  це  не  забрали  кляті...  комуністи!!!

27.08.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360246
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Tshway

Листья мечты

Осенью  облетели  у  моей  мечты  листья
и  накрыли  будни  ковром.
И  лишь  один  ее  листочек,
поэтический,
все  трепетал
на  зимнем  ветру
не  прочтений...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349045
дата поступления 08.07.2012
дата закладки 27.08.2012


Ліоліна

Кохання таке м"якеньке

Люблю  я  вечір.  Небо  між  домами
Рожево-жовте  –  спілий  абрикос.
Вже  день  зовсім  вузьким,  тоненьким  стане.
Он  на  даху  –  хмаринок  рівний  стос.

Всі  справи  вдень  закінчені.  Чи  добре,
А  чи  погано  їх  зробили,  що  ж…
Вечеря  у  тарілці  захолоне,
Бо  ми  так  задивилися  на  дощ,

Що  раптом,  ніби  з  абрикоси  соком,
Линув  з  солодким  шумом,  заспівав.
І  так  тихенько  бризнув,  ненароком:  -
Співаймо  разом,  не  ловіте  гав!

Ми  й  не  ловили.  Не  ловили,  звісно.
А  ну  її,  вечерю.  Дощ  –  і  ми.
Вечеря  й  дощ  –  поняття  несумісні.
Любов  тихенько  зблиснула  крильми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360118
дата поступления 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Galina Udovychenko

Утро в Миргороде

Сверкают  переливами  фонтаны
В  прозрачной  дымке  нового  рассвета.
Вот  здесь,  в  тени  раскошного  каштана
Я  наслаждаюсь  прелестями  лета.

Вот    лучик    солнца  скачет  по  дорожке
Среди  пьянящих  роз  и  матиол.
Цветочек  синий  на  блестящей  ножке
Вдруг  встрепенулся  тихо…и  расцвёл.

И  закружили  бабочки  игриво,
Словно  невесты    в  белом  на  балу.
Под    звонкий  голос  птичьих  переливов
С  цветов  роняя  нежную  пыльцу.

И  облака  красивой  чередою
Плывут  степенно,словно  мысль  моя.
Здесь  благодать,  и  я  в  ладу  с  собою
Сижу  и  радуюсь  мгновенью  дня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359965
дата поступления 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012


Ліоліна

Запитай у річки

За  рікою  сонце  тихо  сіло,
Заховалося,  як  хліб  –  у  піч.
(Як  бабуся  моя  це  робила,
Хліб  пекти  –  була  звичайна  річ).

Золотаві  хвилі  так  спокійно,
Щось  шепочучи,  у  далину,
Як  роки,  тихесенько  попливли.
Пахне  з  берега  букетом  полину.

Ой  ти,  річка,  ти,  моя  подружка,
Я  до  тебе  йду,  як  до  сестри.
Прошепчи  мені,  сестра,  на  вушко,
Знаєш,  де  він?  Може,  знаєш  ти?  

А  вона:  -  Не  знаю  я,  не  знаю,
Стерла  хвилями  його  сліди.
Запитай  у  поля  чи  у  гаю.
Не  приходив  більше  він  сюди.

Не  згадаю,  мила,  не  згадаю.
Бо  у  мене  є  й  своя  журба.
Бачу  вже,  ген  –  ген  з-за  небокраю
Підступає  зимонька  –  зима.

А  думки  жалять,  як  скорпіони:  -
Розійшлися  як  два  береги?
Хоч  ріка  живе  років  мільйони,
Розказати  їй  не  до  снаги.

А  за  островом  гуркоче  місто,
За  мостом  –  Хрещатик,  Лавра  ще.
Щось  у  серці  спогадами  стисло,
І  сльоза  непрохана  пече.

Та  мабуть,  це  рибкою  злетіла
Мить  з  років  і  плюснула  в  лице.
А  у  небі  осінню  бриніла
Павутинка,  здута  вітерцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359696
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012


kulbabka

У мами моєї…

У  мами  моєї  в  городі  
замріяний  бог
приліг  відпочити  
в  пахучому  свіжому  сіні...
І  зблиски  летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між  маминих  буднів  земних,
між  турбот  і  тривог.

У  мами  моєї  в  саду  
заметіль  хризантем
тремтить,  розполікана
в  лагідно-сонячній  зливі!
І  очі  всміхаються  мамині,
добрі  й  щасливі,
і  в  серці  зоріє
такий  оксамитовий  щем!..

У  мами  моєї  так  солодко
пахне  в  печІ-
вогнем  зацілована
мліє  рум'яна  хлібина!..
І  я  у  кутку,
ясноока,  білява  дитина,
всміхаюся  ніжно
до  теплих  смачних  калачів.

У  мами  моєї  намолені
снять  образИ
і  вишита  хрестиком  доля
мого  родоводу
лягла  на  рушник,  наче  промені  
світлі  на  воду,
немов  на  долоню  Пречистої
перла  роси...

У  мами  моєї  таких
розмаїтих  казок,
таких  колискових  у  кУфері*  
в'язанка  пишна!..
І  біля  криниці  
зажурена  мамина  вишня
у  душу  мені
натрусила  серпневих  зірок...


*Куфер(діалектне)-скриня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата поступления 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012


Патара Бачія

Двояке відчуття.

До  незалежності  двояке  відчуття.
Ми  ніби  незалежні,  та  від  чого?..
Від  гідного  життя,  свободи  слова...
Це  як  добротне  та  тісне  взуття.

Ніхто  не  заважає  нам  змінити
Тісні,  аж  біля  серця  коле,  мешти
І,  навіть,  вже  готові  кілька...  Решта,
Уже,  здається,  звикла  так  от  жити.

Помалу  забувають  як  то  добре,
Коли  ногам  у  нових  мештах  вільно,
Тісні  міняти  якось  недоцільно,
Якщо  близенько  йти,  а  не  за  обрій.

Нам  поступитись  мовою  не  складно,
І  з  прапором  та  гімном  будуть  зміни...
Закладена  під  незалежність  міна,
А  ми,  мов  немовлята  безпорадні.

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359644
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


Леся Геник

Роки ідуть…

Роки  ідуть  -  а  ми,  багацькі  діти,
Наймитувати  про́кляті  у  світі,
Згинати  спини  у  терпкІй  покорі!
Летять  роки,  перепелята  голі...

Де  на  шляхах  розведена  пилюка
Під  образами  маловірні  руки.
А  взяти  і  засіяти  би  поле,
Та  ми  ж  не  плазні,  братці,  ми  -  соколи!

Тимчас  олжа,  сини  зрадливі,  свари.
Свої,  чужі  -  без  совісті,  без  кари.
Та  ще  -  довкруж  окрадені  сиро́ти.
В  поділку  від  сусіда  пісно,  квоти...

О,  люба  Нене,  на  душі  -  пекельня,
Хоч  днина  й  сонячна,  небуло-темна,
На  промені  замішується  сажа  
І  кровцю  п’є  ся  комариця  вража,

Що  виросла  в  твоїй  таки  святині.
Хіба  ще  втішать  неба  очі  сині
І  золото  надій  у  верховітті.
Роки  ж  ідуть  байстрятами  по  світі...
(24.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359531
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 24.08.2012


терен юрій

Картопляний ренесанс.

Двадцть  років
             Соплі,  воплі,
В  Україні  ренесанс.
Лобом  в  стіну
           Що  сто  років,
Виклик  долі,
           Знову  шанс.
Церкви  золоті
           До  неба,
І  на  пузі
           Литий  хрест.
По  молитві
         Любі  друзі
Ділять  неньку,
       Чорт  воскрес,
У  Європі  ми  затичка,
       У  Росії  облгаз.
Знов  за  тисячу  мордують
       Люд  старий
Коло  зберкасс.
Верхня  шконка  -
     Грають  в  дурня
Хто  на  мову,  ті  на  газ.
Нижня,-    вилупивши  очі,
     Знову  служить    парастас.
Потім  хвацько
   До  городу;
     За  лопату,
       За  борону,
Та  копати  бараболю.                                                                                                              
Хай  прем’єру  не  болить.                                                                                                    
Не  біда  що    Рада  хвора.
Повний  льох  ото  свобода,  
А  все  інше  не  про  нас.
Рік  за  роком  розквітає
Картопляний  ренесанс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359559
дата поступления 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012


kulbabka

Осіння тінь

Осіння  тінь.Осикова  зажура
Тріпоче  листом  ніжним  у  вікні.
Тремтить  на  вітрі  сонна  партитура,
В  повітря  ноти  скапують  дрібні.

Осіння  тінь  гойдається  на  вітах
Між  павутинок,  трепетно-крихких.
Рожева  айстра,  серпнем  обігріта,
В  долонях  сонця  ніжить  пелюстки.

Вже  зажеврів  червоний  гладіолус,
Хмільна  отава  стелиться  рядном,
Дзвінкого  літа  обважнілий  колос
На  жорна  часу  висипав  зерно.

Тонких  гілок  вибагливе  сплетіння
Мережить  сонцем  зведені  мости.
Яка  ж  вона  чудна-ця  тінь  осіння,
Така  вразлива  й  стримана,  як  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


терен юрій

И я про осень.

Обокраденное  лето
Улетало  за  рассветы.
Желтый  лист,  отдавшись  ветру,
Догонял    кусок  газеты.
Желтых  пальцев  силуэты,
Осень  -  Прима    сигарета.
Дым,  туман  и  запах  пепла
Веселят  глаза  аскета.
Депрессивные  сюжеты
Заряжают  в  пистолеты.
Выстрел  в  голову…Поэты!
И  промокшие  штиблеты.
Караоке  не  допето.
Тыквы?    Тыквы  не  кареты.
Под  ботвой,  картофель,  где  то,
Манит  пленников  бюджета.
Ночь  по  дню  клинком  вендетты.
Оголяются  букета  -
Неприглядные  секреты.
Тучи  в  качестве  десерта.
Ну,  зачем  ругали  лето!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359358
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Ліоліна

Фіолетові айстри для мами

Фіолетові  айстри  сьогодні  принесла
Своїй  мамі  старенькій,  як  осені  подих.
Та  ще  осені  ранньої,  ще  миле  серце
Не  було  у  зажурі,  що  осінь  приходить.

Обійняли  ці  квіти  її  руки  рідні.
Пелюстки  фіолетові  ніжні,  тендітні,
Бо  ще  сяяли  шати  зелені  і  срібні
Не  жаркого,  та  все  ж  таки  в  серпні  ще  літа.

Ці  усміхнені  айстри  –  як  давній  той  спогад
Про  життя,  що  пішло  вже  за  обрій,  за  межі,
Де  лишилися  дім,  чоловік,  його  погляд,
Що  тепер  разом  з  айстрами  з  саду  –  у  серці.

Та  зажурені  очі  засяяли  світлом,
Як  побачила  квіти,  що  любить,  як  небо.
Хай  радіє  матуся  любові  і  літу.
Їй  тепло  моє  й  квіти  так  треба,  так  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359299
дата поступления 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012


golod00x

Ремешками из паракорда…

s  o  v  е


Ремешками  из  паракорда
Стиснут  август  –  заморский  гость.
Не  с  моею  бы  пьяной  мордой
Лезть  на  сцену.  Но  я  непрост.
Я  –  лишь  зеркало  ваше,  братья
И  сестрёнки.  Что  есть,  то  есть.
Пусть  свистят,  что,  мол,  крив…  И  мать  их!
Я  ведь  лучше  куда,  чем  лесть.
Я  покуда  ещё  в  ударе.
Я  –  не  бюстик.  И  на  хрен  медь!
Званы  гости…  Let`s  go,  татаре!
Всех  обнять  бы  и  обогреть…
А  до  осени  –  только  малость.
А  до  старости  –  не  дожить.
Нефиговый  нам  выпал  август.
Так  крепка  Ариадны  нить.
22.08.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359263
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Леся Геник

Зрікаюся…

Зрікаюся  осінніх  пустослів,
Згорілих  у  зневірі  падолистів...
Лише  б  мене  Ти,  Господи,  зустрів,
У  цьому  зачарованому  місті!

У  скверах  цих,  де  топчеться  пітьма,
Щоб  Ти  подав  мені  зненацька  руку,
Допоки  ще  на  за́стінках  зима
Невидимо  малює  білу  муку...

Лише  б  душа  почула  тихий  глас  -
Любові  неземної  срібнокрилля.
І  звідкись  раптом  винісся  пегас,
Коли,  по  вінця  зранена  безсиллям,

Брестиму  наодинці  в  ехо  днів  -
Золу  чужого  сонячного  неба...
Зрікаюся  осінніх  пустослів
І  йду  у  даль  з  надією  на  Тебе...
(22.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359249
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Патара Бачія

Маєш тобі ранок…

Заглядає  ранок  до  твоїх  вікон
І  цілує  заспані  очиці:
“Прокидайся,  люба!  Відпускай  вже  сон  —
Уночі  він  вернеться  й  досниться.
Ти  ще  ніжишся  в  тремких  обіймах  сну,
Ще  в  його  полоні  умліваєш,
Я  ж  на  тебе  сонечка  плесну.
Прокидайся!  День  новий  чекає”.

 Мирослав  Артимович      РАНОК.  ДЕНЬ.  ВЕЧІР.  НІЧ
http://maysterni.com/publication.php?id=81313

Знову  мені  спати  не  даси:
-Прокидайся,  сон  тобі  досниться,
Зиркни  неймовірної  краси!!!
Ну  не  спи,  кохана  моя  киця!!!

Позавчора  теж  таке  казав,
Встала  з  ліжка,  мов  та  дурнувата.
Зрання  так  багато  хатніх  справ  -
Дай  сніданок,  прибери  у  хаті...

А  у  мене  був  чудовий  сон  -
Вибирала  у  салоні  шубу...
Ні,  збудив  мене,  ніби  на  скон!!!
Не  прощу  цього  тобі  я,  любий!!!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359244
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


НАДЕЖДА М.

Мы прощаем, веря в перемены…

Часто  мы  страдаем  от  измены,
Плачем  от  предательства  и  лжи,
И  прощаем,  веря  в  перемены,
Но  в  итоге  только  миражи.

Закружится  голова  от  счастья,
Коль  услышим  пару  нежных  слов.
Но  порою  ложны  сладострастья:
Попадёшь,  как  рыбка  на  улов.

Берегитесь,  люди,  ложной  страсти,
Тех,  кто  без  зазрения  предаст:
Заготовит  ловкие  все  снасти,
И  картинку  яркую  создаст.

Каждый  в  жизни  может  оступиться.
И  поверит  сердце,  ведь  не  может  врать
Может  вмиг  в  обмане  раствориться:
Верное  не  может  предавать!

И  тогда  становимся  вдруг  жертвой,
Попадая  в  руки  наглеца.
Обманувшись  в  чувствах  самых  светлых,
Больше  не  поверишь  никогда.

Жизнь  сложна:  коварны  повороты.
Не  губите  хрупкие  сердца.
То  паденья,  то  возможно  взлёты.
Но  не  будьте  в  роли  .........

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 23.08.2012


Віталій Назарук

Розуміння незалежності

Для  мене  незалежність  -  це  надія,
Де  мають  волю  мої  діти,  внуки,
Воно  для  мене,  як  і  свято  Злуки,
А  не  нав’язана  сусідами  стихія.

Той  незалежний,  де  закон  єдиний,
Від  президента  і  до  тракториста,
Коли  у  них  обох  є  совість  чиста
І  хто  закон  порушив,  той  є  винний.

Якщо  всю  нечисть  заберуть  за  грати,
Єдина  буде  у  державі  мова,
І  над  усім,  закону  буде  слово,
Тоді  нам  незалежність  святкувати.

Народе  мій,  ти  і  донині  раб,
Тебе  спивають,  щоби  ти  не  думав,
Самі  ж  бо  набивають  товсті  суми
І  хочуть,  щоб  в  державі  лад  ослаб.

Ще  прийде  час  засяє  незалежність,
Ще  порадію,  що  живу  в  державі,  
Де  честь  існує,  де  існує  право
І  більш  при  владі  вже  не  буде  нечисть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359190
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Юля Фінковська

Ні-на-кого- несхожість

/Всім  тим,  чиї  крила  колись  боліли  від  людей  і  світу.  Земним  янголам./

Затискаєш  між  пальців  втомлений  біль  принциповості,
Так  завжди,  коли  вкотре  шукаєш  в  собі  невагомості…
До  тремтіння  ковтаєш  від  світу  фальшивість,  ворожість
Від  усіх  загортаєш  шарфом  свою  ні-на-кого-  несхожість.
І  здається,що  соціофобність  триватиме  вічно,
Алкоголем  вдавитись,  це  було  б  принаймні  логічно.
Але  принципи  знову  скальпелем  ріжуть  по  скроні,
Залишаючи  віру  в  людей  на  брудному  пероні.
Дзеркала  так  і  просять,щоб  у  вічі  собі  розсміятись,
Це  напевне  той  випадок,  коли  мужністю  буде  –здатись  .
Стати  іншим,  вдягнути  думки  у  стандартні  пакети,
Задихатись  від  них,  забувати  хто,звідки  і  де  ти…
Істерично  зашторити  мрії  павутинням  фіранок,
Розірвати  себе  в  пазурях  чужих  тверджень  і  рамок.
До  кривавих  дірок  витирати  особисті  прикмети,
Загорнути  любов  і  терпіння  у  вчорашні  газети.
Розгубити  свій  поранений  світ  по  шматках,  по  частинах
Отруїти  брехнею  всю  кров  в  магістральних  судинах.
Ні,  не  можна  собі  дозволити  стати    покірним  бранцем!
Хто  ж  сказав  що  так  просто  лишатися  щирим  вигнанцем?!
Надто  важко  приймати  всіх  тих,  хто  тебе  ламає  ,
Під  крилом  заболіло…  І  небо  в  тобі  догорає…
Ця  клонована  маса  ненавидить    справжність  прощати,
Це  нестерпно,  я  знаю.  Тільки  не  смій  себе  у  собі  вбивати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359039
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Ліоліна

Вивчу мову гагаузьку

Я  –  не  трибун,  не  критик,  не  політик,
Не  Цицерон  –  ще  «перли»  з  моїх  вуст
Не  здумали  у  простір  полетіти,
І  не  акула  я  пера,  як  Прус.

Та  я  кричу  –  і  сором  не  здолає
Мене,  слабку,  бо  слабкість  вже  пройшла:  -
В  моїй  країні,  в  ріднім  милім  краї
Настала  дивна  (чи  дурна?)  пора.

Піду  я  вивчу  мову  гагаузьку.
(Мо”,  документ  мені  на  ній  пришлють?)
До  стелі  –  словників,  і  труд  –  не  людський
Всі  мови  світу  вивчити.  Та  ж  лють

Охоплює,  що  мова  ця  -  «теляча»,
Затерта,  ніби  це  –  жупан,  до  дір.
Я  з  нею  народилася!  І  плачу,
Так  плачу,  що  порушився  мій  зір.

Піду  до  лікаря,  хай  окуляри
Пропише,  щоби  врешті  я  змогла
Читати  й  зрозуміти  (чи  ж  нездара?)
Те,  що  спада  з  «високого  пера».

Земля  -  велична,  горда,  неділима.
Не  треба  більш  бездарних  тих  ідей.
Бо  мова  має  бути  лиш  єдина,
Щоб  об”єднала  всіх  своїх  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359109
дата поступления 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012


Томаров Сергей

Заоконный мир

Смотрю  на  мир  я  сквозь  окно,
Все  кажется  вполне  уютно...
Снуют  под  окнами  авто
И  люди  бродят  безрассудно.

Пчела  с  цветка  летит  к  цветку,
В    потоке  ветра    птица  кружит,
Младенец  жадно  льнет  к  соску
И    кот  с  собакой  славно  дружит.

Весь  мир  идиллией    накрыт
И    вместо  шума    звук  оркестра...
Как    жаль,  но    этот    мир    закрыт...
Смотрю  в  окно...  Мне  нет,  в  нем  места.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358908
дата поступления 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 21.08.2012


Леся Геник

До осені…

Самотня  така,  наче  осінь  оця,  що  назустріч.
Така  ж  безпорадна  у  по́ру  дощів  за  вікном.
На  серці  -  мелодії  тихі,  вже  майже  беззвучні,
Незримо  до  ніг  опадають  забутим  листком...

Так  треба.  Я  знаю!  Я  знаю,  що  Божа  то  воля  -
Долати  в  собІ  жовтострунну  зажуру-печаль.
Та  плаче  гітара  отим  безкінечним  "фа-соль-ля",
Допоки  на  стрічу  до  осені  йду  десь  удаль...
(16.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358604
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Макієвська

Прощання з літом

Гойдає  вітер,  ще  зеленню  укриті  віти,
Ще  веселкою  переливають  у  парках  квіти,
Ще  лине  їх  аромат,  що  можна  захмеліти,
Ще  співають  пташки  і  шлють  нам  всім  свої  привіти...

Ще  бджоли  п'ють  нектари,  несуть  до  сот  недаром,
Щоб  потім  пригостити  нас  цілющими  медами,
У  холоди  для  нас  це  буде  чудовим  даром,
А,  ось  зараз  трудівниці  збирають  все  до  грама...

Та  вже  скоро  попрощаємось  із  жарким  літом,
Надовго.  Не  знаю  я,  чи  плакати,  чи  радіти...
З  метеликами  ,  що  у  веселку  розодіті,
З  травами,  по  яким  любили  босими  ходити...

Не  нап'юсь  ,  як  колись,  роси,  з  горнятка  світанку,
Не  нарву  я  більше  до  вінка,  волошок  з  маками,
Не  заколисають  нас  вітри  між  зір  до  ранку,
Не  поцілую  вуста,    полуничними  губами.

Не  люблю  проводи  і  як  клекочуть  лелеки,
Що  летять  у  чужі  світи,  від  нас,  ой,  як  далеко,
І  як  вітер  знімає  з  дерев  останні  свитки...
Й  заплаче  від  жалю  серденько,  бо  роздяг  до  нитки.

Все  йде  по  колу,  тисячоліттями,  роками,
Не  можна  зупинити  ні  сльозами,  ні  руками,
Що  визначено  Богом,  Святими  небесами,
Не  можемо  ми  враз    змінити...  Чуєте?  Земляни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358854
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Леся Геник

Наполошена зграйка пташина…

***
Наполошена  зграйка  пташина
Над  готелем  осінніх  надій...
Проминула  ся  ніч,  як  година
Чорнобрових  спокус  і  омрій.

Поки  темні  вокзали  ще  сонні,
Ти  один  перехожий  в  мені.
Каблучками  відлуння  бетонні,
Наче  біль  -  голосні-голосні!

На  плечі  теліпається  течка,
В  далину  йду  стежками  світань...
Там,  де  Сонце  Життя  над  містечком
Простягає  намолену  длань.

І  сполошена  зграйка  пташина,
Як  невтримана  вічністю  мить.
Ніч  минула...  Зайнялася  днина,
Розколисує  в  небі  блакить...
(17.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358828
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 21.08.2012


Ліоліна

Медитація

А  тут  –  ще  не  осінь,  ще  літо,  та  тиша.
Лиш  мушлі  пусті  річка  в  хвилях  колише.
І  прибрані  купи  на  березі  смІття,
А  зламане  дикими  сапієнс  віття

ВербИ,  що  у  дзеркало  річки  дивилась,
Вже  й  те  потихеньку  собі  відновилось.
В  густім  очереті  сидять  черепахи,
В  кущах  знов  з”явилися    злякані  птахи,

Куріпки  та  й  ящірки  швидкісні  теж.
На  озері  –  мирний  качиний  кортеж.
Колись  було  зелено,  вільно  і  тихо,
Та  берег  спіткало  невидане  лихо  –

Навала  людей,  шашликів  і  машин,
(Не  можу  згадати  без  сліз  цих  картин).
Зі  псами  і  без,  у  купальниках  й  без.
Та  літо  минуло,  і  той  безлад  щез.

Ось  мідії  «вушка»,  намазані  сріблом,
Чекають,  пусті,  чи  зими,  чи  мене,
Щоб  я  з  них  картину  зробила.  Потрібно
Згадати,  що  літо  завжди  промайне

Секундою  в  вічності,  наче  хмарина,
Ось  тільки  була  –  і  вже  хмарки  нема.
Ще  гріє  серпнева  задощена  днина,
Та  там,  за  кущем,  причаїлась  зима.

А  рибки  під  берегом,  як  цуценята,
Маленькі,  грайливі,  тулились  до  ніг.
Не  слухають  маму,  не  слухають  тата,
Лиш  ті  відвернулись  –  і  шасть  за  поріг!

Ще  й  музика  змовкла  в  кафе  біля  річки!
О  щастя,  о  тиша,  лиш  плюскотом  хвиль
І  шепотом  верб  розмовляє  одвічне
Зі  мною  це  щастя.  Чи  щастя,  чи  біль.

Я  тут  медитую  вже  двадцять  пять  років.
Беру  я  енергію  річки  і  хмар,
Що  мчать  недалеко,  за  тисячу  кроків,
І  схожі  на  звірів,  людей  і  примар.

Ось  вітер  повіяв,  і  смуток  із  серця
Втопився  в  прозорій  холодній  воді.
Вітаюся  з  річкою:  -  Люба,  не  сердься,
Тебе  забуваю.  Не  так,  як  тоді,  -

Із  ним  ми  сиділи  щовечора  разом
І  гладили  хвилі,  красиві  й  живі.
Та  то  було  іншим  життям,  іншим  часом.
Колись  це  було.  Зараз  ми  вже  чужі.

Я  знову  приходжу  сюди  споглядати
Природи  красу  та  ще  спокій  води.
Ось  поруч  щось  чайка  хотіла  сказати,
Мабуть,  те,  що  осінь  прийшла  і  сюди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358562
дата поступления 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012


kulbabka

Проведи…

Проведи  мене  з  літечка  в  осінь
Під  шовковий  мінор  яворів...
Оксамитовий  лист  у  волоссі,
Мов  метелик  крихкий  догорів.

Струни  серпня  в  житах  відзвучали-
Ох,  якби  ж  то  вловити,  якби!..
Зачепилася  річка,  мов  шалик,
За  смарагдові  коси  верби.

Між  галузок  в  діброві  розквітли
Тонкострунні  нитки  павутинь...
Скільки  спогадів  теплих  і  світлих
Нам  залишить  серпневий  цей  день!

І  коли  спрагле  літо  розтане,
Зажевріють  багрянцем  сади,
Проведи  мене  в  сиві  тумани,
У  печаль  яворів  проведи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Томаров Сергей

Каждому свое

Небо  бисером  расшито,
В  центре,  золотой  кулон...
В  твой  бокал  вино  налито,
В  мой  -  протяжный,  дикий  стон.

По  глотку...  Ни  чуть  не  легче...
Небо  стало  раздражать...
Закурю  табак  покрепче...
От  себя  не  убежать.

Наслаждайся  ароматом,
Вкусом  старого  вина...
Я  ведь  был  твоим  фанатом...
Ты,  как  я  сейчас  -  одна.

Время  за  полночь  стремится,
Долго  "звездам"  не  сиять...
Может  мне  с  тобой  напиться
И  к  чертям  луну  послать?

Ты  всплакнешь,  а  я  завою,
Ты  от  грусти,  я  с  тоски,
Как  похожи  мы  с  тобою...
Пульса  молот  бьет  в  виски...

Мы  бокалом  поменялись,
Цвет  похож,  но  вкус  не  тот...
Ощущения  остались...
Кто  есть  кто,  что  в  ком  живет?

Боль  одна,  но  цвет  в  ней  разный,
Да  и  вкус  не  возбудил...
Здравствуй  мир  однообразный,
Мой  бокал  мне  больше  мил.

Небо  бисер  раскрошило,
Золотой  кулон  угас...
Что  нас  в  ночь  объединило?
Развело  что  утром  нас?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358681
дата поступления 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012


Леся Геник

КУЛЬБАБОНЬЦІ…

(Наталочці  Данилюк)
***
Кульбабонька  у  небі  розцвіла!
Сріблясте  неозоре  павутиння...
І  ловить  серце  спраглено  слова,
І  сонце  улягається  на  тиння

Тремтливих  душ,  що  у  долоньки  зір
Збирають  щиро  цвіту  намистини.
Налюбленим  акордом  на  папір
Чуття  жіночі  -  сяйво  тополине.

В  мереживі  осіннього  тепла,
Де  янголи  земного  безневиння,
Кульбабонька  небесна  розцвіла
Сріблястим  неозорим  павутинням...
(18.08.12)

******
Сьогодні  (18  серпня)  у  світлиці  обласної    
газети  «Галичина»  несподівано  було  тепло  
і  так    світло…  То  ж  розцвітали  сонячні  кульбабки  
чарівливого  дійства  і  пучками-промінчиками  
чистоджерельних  образів  лилася  неймовірна  
Поезія  у  серця  зачудованих  гостей...
Отож,  сьогодні  відбулася  презентація  першої  збірочки  
талановитої  прикарпатської  поетеси  Наталочки  Данилюк  
(oduvan4ik)  «Та  жінка,  що  навпроти  у  вікні…».  І  хоча  
лірична  героїня,  що  так  жіночно  постала  у  тому  
неохопному  вікні  майстерного  слова,  насправді  сумовита,  
та  в  презентаційному  залі    лилося  справжньо-небесне  
світло  і  простилалася  оаза  всепоглинаючого  душевного  
тепла.
Дай  Боже,  Наталочці  сили,    Натхнення  і  тільки  сонячного  
цвіту  у  долоньках  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358360
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Томаров Сергей

Укутан лес златою шалью

Укутан  лес  златою  шалью,
Усердно  осень  ткала  нить...
Края  усыпаны  печалью...
Ей  грусть  хотелось  сотворить.

Грустят  здесь  все  и  дуб,  и  ясень,
Грустят  береза  и  ольха...
О,  как  в  печали  клен  прекрасен,
О  лете  в  пне  скорбит  труха.

Свои  последние  работы
Сдает  хозяйке  паучок...
Напрасны  все  его  заботы;
Хотя  ему  и  невдомек.

Последним  вздохом  "бабье  лето"
Ветвей  коснется  золотых...
И  спрячется  на  долго  где-то
В  мечтах  небесно-голубых.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358261
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ПРИЛЕТІЛА ПТАШКА

Прилетіла  пташка,  крилами  тріпоче.
Скільки  в  неї  радості,  скільки  заохочень?!
Заглядала  в  шибку,  сіла  на  гіллі,
Втішила,  розрадила  жалібні  пісні.

Заспівала  з  пташкою,  вирвалось  з  грудей,
Хай  летить  мелодія  в  вересневий  день.
Із  осіннім  листячком  в  золоту  траву,
Там  де  оксамитові  крапельки    дощу.

Відцвіли  ромашки,  дрібно-білий  цвіт,
Гріє  промінь  сонечка,  тулиться  до  ніг.
Шелестить  мелодія  дивно:  шу-шу-шу,
Скільки  нерозгадано  в  цьому  рандеву.

Пташко-щебетушко,  чи  не  осінь  вже,
Айстрами  заквітчано,  а  в  душі  –  пече?
Словом-переспівом  полети  туди
Де  спішать  намріяні  весняні  думки.  

Хай  вона  розкаже  милому  слова,
Ой  лети,  надієнько,  до  його  вікна.
Принеси  вітаннячко,  донеси  любов,
І  співай  мелодію  знову,  знову,  знов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358325
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

БОГ ДЛЯ ВСІХ ЛЮБОВ ДАРУЄ

Я  так  втомилась  від  солодких  слів,
Від  звабних  поглядів,  цілунків  в  руки,
Обіцянок,  аматорства  і  почуттів...
Скажіть  у  відповідь:  Як  без  любові  бути!

Я  не  кохаю  вас,  не  в  тім  моя  вина,
Що  покохала  іншого  на  світі.
Простіть,  що  ставлю  вище  почуття,
Таке,  як  чисте  небо    в  квітні.

Може  наївності  амбітної  душі
Несуть  мене  у  далечінь  незрячу.
Але  чому,  скажіть  дав  Бог  мені
Таку  любов  палку  й  гарячу?

В  моїх  очах  немає  сліпоти,
Немає  в  них:  ні  хитрості,  не  вдачі.
Мені  говорить  серце,  що  не  ви,
Без  оправдань  глибоких  і  означень.

Мабуть  насмішки  будуть  з  сторони,
Відверто  скажете:  Цей  образ  не  існує!
В  смиренності  я  буду  вперто  йти,
Повірте:  Бог  для  всіх  любов  дарує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358286
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Это_я_Алечка

Просто хочется… (наброски)

Просто  хочется  рвать  и  рычать!
Расцарапать  когтистой  лапой
Всем  проблемам  ядрёную  тать,
А  не  тюкать  о  грунт  тихой  сапой…

В  мусор  выбросить  узелки,
Что  вязала  когда-то  на  память  
Прямо  с  лёгкой  (как  воздух)  руки
За  ворота  швырнуть  старый  лапоть…

***


Очень  хочется  простоты  и  легкости
Не  надуманной  и  манерной  –
Неподкупной  (в  своей  неброскости)
И  с  улыбкой  не  лицемерной  –
Мягкой,  ласковой  во  всю  душу,
Расширокой  от  сих  и  до  –
Обаять,  осязать  и  слушать
За  спасибо,  excuse,    pardon…….

И  таких  же  простых  упреков,
Чтоб  по  делу  наверняка  –
Неназойливые  уроки
От  святоши  для  простака:
Без  обид,  суеты,  нервозности
"Стопудовых"  специалистов,
Отдавать  и  внимать  возможности
Волей  доброю,  сердцем  чистым.

***


Или  дождь  прошел  по    улице,
Или  просто  крыши  потные…
За  сентябрьскими  смутами
Солнце  поданное  квотами.
И  мечты  и  планы  летние
Развернутся  с  ног  на  голову
Кулем,  полным  недомолвками
Ну  и  пусть!  И  это  –  здорово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358265
дата поступления 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012


Ліоліна

Куди журба пішла гуляти

Ось  день  пішов  собі  за  обрій,
Сховалися  дерева  в  морок.
А  сонце,  що  зайшло  за  гори,
Запалює  вогонь  на  морі.

І  запалали  раптом  хвилі
Вогнем  не  жарким,  та  яскравим.
А  хмари  до  вогню  поплИвли
Погріти  бік  –  і  лівий,  й  правий.

Та  тільки  я  туди  погрітись
Не  допливу,  не  стане  сили,
А  так  же  змерзла…  Дивоцвіти
Вечірнє  небо  рясно  вкрили.

Спокійне  море  стогне  з  жалю.
Та  не  жалій,  пісок  ще  теплий.
Я  дня  нового  почекаю.
Тепло  на  ранок  сонце  клепле.

Я  чула,  крила  є  у  мрії.
І  у  любові  є,  -  зростила.
Я  не  скажу,  чи  так.  Не  вірю.
Журба  ж  моя  зростила  крила.

Моя  журба  коли  буває
Сидить  в  гніздечку,  як  лелека,
Тихенько  крила  поскладає
І  не  тікає  десь  далеко.

Пісок  щось  шепотів  закляклий.
Слідів  не  видно,  тільки  крила
Зашерхотіли.  Прогулятись
Журба  без  мене  полетіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358032
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


НАДЕЖДА М.

Серце відчуває ранню осінь…

Серце  відчуває  ранню  осінь.
І  звучить  осіння  вже  струна.
Та  душа  змиритися  не  хоче:
І  тому  сумує...Мовчазна.

Душу  краять  вже  холодні  ранки,
Що  від  спеки  вицвіла  трава...
Нащо,  душе,  примхи,  забаганки?
Осінню  побачиш  ти  дива.

Осінь  -  неминуча  пора  року.
Дивовижний  фантастичний  світ!
Чуєш?  Непомітним  тихим  кроком
Нишком  пробирається  крізь  віт.

Аквареллю  зафарбує  листя,
Спраглу  землю  викупа  дощем.
А  калина  одягне  намисто.
І  дихне  ще  теплим  вітерцем.

Хай  волошки  відцвіли  у  полі,
І  розвіяв  вітер  маків  цвіт,
Але  осінь  чарівна  до  болю,
То  ж  запросим  до  своїх  воріт!!

Осінь  треба  просто  пережити,
І  прогнати  з  серця  хибний  щем.
Осінь  треба  просто  полюбити
Ту,  що  має  запах  хризантем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358135
дата поступления 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012


Леся Геник

Сумую…

***
Сумую  за  Вами,  сумую...
У  шибку  постукує  дощ.
То,  певно,  вже  осінь  мантрує  -
З  далеких  вертається  прощ.

І  куриться  ладаном  обрій,
Туманно-змережена  даль...
Габою  пожовклих  історій
На  серці  застигла  печаль.

Канвою  -  тремке  вишивання,
Де  неба  захмарена  вись.
Мовчання,  нестерпне  мовчання!
Над  вічністю  день  похиливсь

І  дивиться  в  очі  їй  тужно  -
Пригадує  бу́ле,  своє...
Сумую  за  Вами,  мій  друже,
А  дощ  за  вікном  ллє  і  ллє...
(13.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Руслана Королевська

Світанок

Розкішний  світанок,  красиво  так  манить,
І  сонечко  встало  уже  з-за  гори,
Прокинулись  птахи  і  пісню  співають,
А  вранішні  роси  тремтять  на  траві,
І  тут  так  незграбно  їжак  визирає,
А  білка  несе  поживу  у  дім,
А  ліс  весь  тріпоче  сонячним  сяйвом,
Таким  мерехтливим,  таким  осяйним.  ́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356289
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Руслана Королевська

Нова чума

На  роздоріжжі  я  схилюся,
Опущю  вії  і  заплачу,
Згадаю  дні  і  зелен  сад,
Який  давно  вже  повен  фальші,
Немає  честі  й  доброти,
Немає  вірних  й  терпеливих,
А  тільки  нечисть  самоти,
Яка  вбиває  все,  причина,
Чому  немає  співчуття?
Не  відчувають  люди  болю,  
Мабуть  прийшла  нова  чума,
Яка  зруйнує  світ  і  море,
Згадайте  люди,  як  любить,
І  хто  ви  є  на  цьому  світі,
Не  втратьте  серце  й  доброти,
Вони  дорожчі  всього  в  світі.  
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356295
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Руслана Королевська

Русалонька

Колихнеться  травинка  у  гаю,
Так  чудово  співа  соловей,
Зорі  ночі  розкидані  ясно,
Хвилі  річеньки  вийшли  на  верх,
Там  русалонька  вийшла  із  хвилі,
Стала  коси  свої  розплітать,
Заспівала  вона  про  калину,
Про  безмежно  просторий  свій  край,
Стала  думати,  слезоньки  лити,
А  вона  ж  не  була  такою  тоді,
Це  злі  чари  її  зворожили,
За  кохання  її  відвели,
Вона  з  сумом  погляне  на  верби,
І  згадає  свої  вечори,
Та  не  буде  вона  вже  людина,
Бо  завяли  її  пелюстки,
Вона  мається  в  водах  зелених,
І  немає  спокою  й  жалю,
Тільки  ніч  виводить  на  берег,
Щоб  згадати  природу  свою,
Тільки  ніч  заспокоює  серце,
І  частинку  душі  та  плачу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356939
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Ліоліна

Шукати комети хвоста

Коли  тобі  трохи  за  двадцять.
Та  ще  не  долізло  до  ста,
Вже  знаєш,  що  марна  то  праця  –  
Шукати  комети  хвоста.
Вона  пролетіла  –  та  й  годі.
Красива  була  –  та  й  усе.
Згоріла,  хоч,  може,  в  городі
Хтось  з  неї  шматочка  знайде.
Колись  зі  свідомістю  разом
Піймати  удачу  за  хвіст
Хотілося.  Зась.  Іншим  часом.
І  знов  для  душі  –  строгий  піст.
Коли  та  свідомість  залежна
Від  правил,  законів,  ще  від…
Неспішно  вже  і  обережно
Шукаєш  одвічний  отвіт.
Коли  тобі  за  …дцять,  на  небі
Комети  хвоста  поза  тим
Шукаєш,  та  марно,  далебі,-
Хвоста  там  нема,  тільки  дим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата поступления 12.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Ліоліна

Вперше

О,  гарно  як!  Все  –  тільки  вперше.
Цілунки  матері,  пізнання  світу  -
Вперше.
Потічки  сліз,  що  виллються  в  ріку.
А  потім  вперше  хтось  набреше
(А  ти  ж  іще  не  знав,  правдиві  брешуть),
Не  знав,  що  час  загубиться  в  піску.

А  ще  трава  зелена  вперше
М”якенька  висохне,  та  так  раптово
Здерши
Всю  шкіру  з  ніг.  Суха  цупка  стерня
Зітре  надії  всі  на  «легше».
І  стомляться,  як  у  пустелі  вершник,
Всі  спогади  про  лагідність  буття.

Бувають  вперше  радість,  муки,
Життя  і  смерть,  і  зустрічі,  й  розлуки,
Рани.
А  потім  і  останнє  
Першим  стане.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357225
дата поступления 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Упасти на коліна

Упасти  на  коліна,  приповзти
До  батьківського  дворища  востаннє
Заклякнути  в  спокуті  за  мовчання
І  оніміть  в  обіймах  самоти...

Нема  куди  вертатися,  нема  -  
Замість  гнізда  лиш  чорна  пустка  зяє
І  тільки  пам’ять  дух  перепиняє
І  оживляє  образи  сама:

Ось  батько  й  мати  садять  новий  сад
А  ми  малі,  схвильовані,  щасливі,
Слухняні,  правда  трохи  галасливі,
Все  ж  прислухалися  до  їх  порад.

А  ось  і  знову  гості  приїздять,  
Там  гомін,  сміх,  там  радість  без  упину.
Любив  мене  мій  дядько,  мов  пір’їну,
Руками  аж  до  неба  підкидать.

Що  може  бути  кращим  для  дітей  –  
І  я  пищала  зовсім  не  від  страху…
Минулося…  пройшла  вже  скільки  шляху  –
Нема  батьків…  і  двору…  і  гостей…
.................................................

Вчепитися  руками  в  спориші.
Клубок  у  горлі  –  ні,  не  проковтнути…
Забути  все  і  врешті  осягнути
Як  тіло  відривають  від  душі.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357021
дата поступления 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012


kulbabka

Пасує осені…

Обіднє  сонце  міряє  калюжі-
Яскраві  зблиски  поглядом  ловлю.
О,  як  пасує  осені  байдужість-
Як  хризантемам  холод  кришталю,

Коли  затихне  віхола  січнева
Поміж  пелюсток  білих,  наче  сніг.
Тремтливим  листом  схлипують  дерева,
Мінорний  шурхіт  котиться  до  ніг.

Полоще  день  опущені  вітрила
У  тонкосрібних  косах  потічка,
Дрібне  пелюстя  осінь  обтрусила-
І  не  здригнулась  впевнена  рука.

Вже  в  прохолоду  озера-свічада
Багряним  листям  клен  зашурхотів.
О,  як  пасує  осені  ця  зрада-
Як  і  тобі  нещирість  почуттів!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата поступления 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012


Юля Фінковська

365-ий день особистого серпня

За  три  кроки  до  півночі  я  жила  десь  в  обіймах  серветок,
Гіпнотично  вбирала  небесну  блакить  від  безсонь.
Хаотично  писала…Це  ж  рятує  від  світу  поеток,
Коли  так  необхідний  притулок  надійних  долонь.

За  півпогляд  до  серпня  затулял  дзеркала  страхами,
Переміряла  кроками  місто,  щоб  далі,  з  квартири…
Молитовно  подушку  воложила  вкотре  щоками,
І  тремтіла  душею  від  цифри  «24»…

Справді  страшно  стає  всього  за  півкроку  до  неба,
Коли  порвані  кадри  тривожать  повітр`я    поснуле.
І  тоді  відчувати,  любити  і  дихати  треба,
Щоб  навчитись,  як  фотоальбом,  замикати  минуле…

Прокидатися  вранці  з  бажанням  вдихнути  світ,
Цілувати  в  чоло  безнадійно  закохані  ранки…
Залишати  квиток  на  бентежний  ,у  снах,  політ,
І  шукати  розв`язки  думок  не  на  дні  філіжанки.

Заплітати  у  коси  щоранку  квітів  шовки  і  блакить,
Вміти  жити  і  вірити,  мабуть,  -  найважливіше.
Цінувати  секунди,  зав`язані  тісно  в  мить,
Найріднішим  турботу  й  тепло  дарувати  частіше!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356545
дата поступления 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012


Ветра

Бесконечная тишина

Бесконечная  тишина,
растворенная  в  ожиданьи...
Даже  сумрачная  луна
отраженьем  своим  не  манит,
а  в  прогорклости  старых  слов
окунает  остатки  пепла.
Отчего  остается  боль,
если  кем-то  душа  раздета?

Отчего  на  песках  пути
пересыпана  фраз  остылость?
и  сгорают  черновики,
попадая  огню  в  немилость....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315988
дата поступления 22.02.2012
дата закладки 10.08.2012


Юля Фінковська

Будь собою (Холодне)

Холодні  вулиці.  Застуджені  вокзали
Уривки  аркушів  неписаних  поем…
Чиїсь  слова  міста  ущент  порвали,
Чиюсь  вину  укрили  під  плащем.

Хтось  босоніж  шукає  в  собі  віру,
І  прагне  обрій  запалити  сірником.
Доки  співець  не  кинув  свою  ліру,
Поки  поет  ще  дихає    рядком.

Холодні  дотики  закрижанілих  ліній,
Рубці  на  серці  не  лікує  час…
Подерту  совість  не  мережить  іній,
Вона  –живий,  святий  іконостас.

Холодні  вулиці.  Застуджені  вокзали
Уривки  аркушів  неписаних  поем…
Ти  будь  собою,  що  би  не  сказали!
Не  дай  себе  зарахувати  до  нікчем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356323
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


kulbabka

Серпневе

Пекучим  сонцем  яблука  налиті
З  гілок  злітають  в  пахощі  трави.
Смаглявий  серпень  задрімав  у  житі
Поміж  волошок,  маків  польових.

Грайливий  вітер  різкою  тонкою
Порозганяв  хмаринок  череду.
Повзе  стежина  змійкою  прудкою,
Між  трав  похилих  губиться  в  саду.

Зливає  небо  з  глека  на  дерева
Липку  й  солодку  сонця  карамель
І  хризантеми  віхола  рожева
Хурделить  літа  теплу  акварель.

Затихла  вітру  сивого  трембіта,
Обідня  тиша  тулиться  до  хмар...
З  останніх  днів  фісташкового  літа
Земля  спиває  яблучний  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356172
дата поступления 09.08.2012
дата закладки 09.08.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012


Юля Фінковська

Кисневі сни ( По ранах сіллю…)

Знаєте,  боляче,  коли  рани  мережать  сіллю,
Цукром,  напевне,  було  б  не  настільки  страшно.
Спогади,  ніби  проїджені  наскрізь  міллю,
Сліз  вже  немає,  лиш  очі  блищать  гуашно…

Знаєте,  важко,  гортати  альбоми  снів…
В  пошуку  тих,  що  колись  були  серцю  найближчі.
Хочеться  вкотре  торкнутись  душі  вогнів,
Вічність  згубилась  в  ілюзій  блідих  попелищі.

Знаєте,  страшно,  коли  відпускають  в  світ
Ті,  що  клялись  «завжди  поруч»,  «навіки  разом».
Ти  вже  без  крил  вирушаєш  в  сліпий  політ,
І  сонати  вчорашніх  слів  розбиваються  джазом.

Знаєте,  хочеться  так  дитинно  вірити  в  долю  і  сни,
Відчувати  тремтіння  на  пальцях,  в  очах  і  на  шкірі.
Весь  свій  страх  в  кулаках  ти  кидаєш  в  обійми  стіни!
Зараз  спи…Ми  зустрінемось  там  у  прямому  ефірі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355675
дата поступления 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012


Леся Геник

Забудеться

Забудуться  і  погляди,  й  слова...
Притихнуть  розтривожені  флояри
І  вітер,  що  до  зір  не  доліта,
Щоразу  зачіпаючись  за  хмари...

Зітруться  ті  відлуння  стоголось,  
Котрі  торкали  передзвоном  серце...
Не  Ви,  як  жаль,  та,  певно,  інший  хтось
Музи́кою  на  завтра  зодягне́ться

І  нотами  засіє  ці  поля,
Що  зачекались  радості  звучання,
Коли  за  Вами  в  чашу  забуття
Налиє  сонця  щирого  світання...  
(6.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355642
дата поступления 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Рідний

Ці троє

Вірити  неважко.  
Вірити    потрібно.
Дума  про  високе  підіймає  дух.
Серце  без  святого  меншає  і  дрі́бне,
І  локшина  липне  до  прив’ялих    вух.
Без  надії  важко.  
Добре    у  надії,
Сумнів  льодом  тане,  гріється  душа.
Зір  без  уповання  вужчає,  тьмяніє,
Щастя    застилає    гіркоти  лишай.
І    любові    -    бути!  
Як  же  без  любові,
Се  -  вода  цілюща,  рятівний  бальзам.
Нелюбов    -  кормиги    золоті  окови,
А  любов    -  свободи    хлібосольний  храм.
Змінюються  пори.
Люди    переходять,
А  ці  троє  завжди  поряд  з  ними  йдуть,
Як    добро́ти  Божі  ,    милості    Господні,
Повертають    світу  первозданну  суть.

30.07.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354033
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 06.08.2012


Леся Геник

За вікнами повзе кудлатий вечір…

***
За  вікнами  повзе  кудлатий  вечір...
Дражливі  тіні  никнуть  на  траві.
Пакує  день  у  скриню  наспіх  речі  -
Великі  клякси  світла...  і  малі.

Вже  й  місяць-сторож  мітлами  махає  -
Зганяє  зорі  на  Чумацький  шлях,
Де  карамелька  сонця  понад  краєм
СолОдко  тане  в  неба  на  губах...

На  поле  ночі  скочується  тиша.
Зомлілі  роси  дрехнуть  під  листком.
Фіранку  серця  лагідно  колише
Тремка  наяда  півпрозорим  сном...
(1.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354583
дата поступления 02.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Леся Геник

На переправі зболених сердець

***
На  переправі  зболених  сердець,
Коли  клекоче  і  вдаряє  в  груди  -
Веди  скоріш  надію  під  вінець,
Допоки  не  зурочилось  між  люди.

На  переломі  впертих  естафет,
Коли  вітрами  прагнення  нуртує,
Зрости  у  собі  істину:  Поет  -
Душа,  котра  молитвою  віршує!

І  не  збреши,  і  совісті  не  зрадь,
Не  стань  заручником  сліпої  лесті...
Де  б  не  літав,  та  всюди  Неба  гладь  -
Мірилом  людськості  в  тобі  і  честі!
(3.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355285
дата поступления 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012


Леся Геник

Вона віддавала усе…

***
Вона  віддавала  усе...
Життя  по  краплині-зорині,
Коли  на  сліпеньке  пенсне
Всідались  літа  порошинні...

Не  бачила  зваби  цвітінь  -
Горіла-терзалася  Вами,
Допоки  хирлявенька  тінь
Куйовдила  світ  під  ногами...

І  мрійно  теребила  ніч,
Надій  насипала  у  тайстру,
Аж  поки  прозріння  до  віч  -
Що  за́бавка  тільки...  для  Майстра

В  його  гомінкім  квітнику!
Упала  -  знехаяні  узи.
Слова  у  зів"ялім  вінку  -
Усе,  що  зосталось  од  Музи...
(4.08.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355145
дата поступления 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ВЕРБОВА ПЕЧАЛЬ

Вітер  колисав  пахучі  довгі  коси,
Гнув  і  розперезував  гілля.
Літні  трави  скошені  в  покосах,
Линув  спів  вербовий  у  полях.

Буревій  в  краЮ  ні  з  ким  не  ладив,
Ні  на  мить  спинитись  не  хотів.
Шаленів,  сміявся,  ще  й  лукавив,
Обіцяв...  та  тільки  не  жалів.

А  верба  в  надії  сподівалась,
Віру  приховала  у  гілках.
Ті  вітри  не  вічні,  добре  знала,
Прийде  світлий,  довгожданний  час.

Ще  засвітить  сонце  в  кожну  хату,
Обігріє  землю,  як  святу.
Рідний  край,  мов  вишивку  багату
Словом-променем  у  хрестиках  зрошу.

Звеселиться  світ:  в  нім  люди  й  птахи,
Співокрай  наповниться  в  піснях.
І  на  ту  вербу  біля  старої  хати
Прилетить  в  гніздо  далекий  птах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355147
дата поступления 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012


Валентина Ланевич

Світлячок кружляє, де вікно.

На  широку  лавицю  під  хатою  спустилась  ніч,
Накидкою  гранітною  обійняла  з  усибіч.
Уже  і  місяченько  на  небі  скибкою  повис,
А  заграва  малинова  опускала  занавіс.

Тиша  спокоєм  накрила  та  розморила  землю,
Сонцем  щедро  напоєну  доторком  душі  ловлю.
Приліг  вітер-розбишака  на  спочинок  у  садку,
А  ні  риба  не  шелесне,  замулилась  у  ставку.

Світлячок  крильцями  тріпає,  кружляє,  де  вікно,
Струмінь  світла  із-за  фіранки,  на  серці  так  тепло.
Думка  тче  доріжку  зваби,  розстеля  вогню  сувій,
Розчинюсь  у  ньому  до  остатку,  полюбить  посмій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354234
дата поступления 31.07.2012
дата закладки 04.08.2012


Томаров Сергей

Пряный лист…

Пряный  лист  на  поклон  в  лужу,
Бледный  луч  по  утрам  вянет,
Очень  быстро  уйдем  в  стужу,
Очень  скоро  гроза  грянет.

Позабылась  жара  лета,
Не  горят  до  зари  звезды,
Меньше  к  ночи  теперь  света
И  в  лозе  янтарем  грозди.

Пенкой  в  чашке  туман  вьется,
Улетает  на  юг  птица,
Не  на  долго,  весной  вернется,
Чтобы  песней  в  лучах  пролиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355093
дата поступления 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012


Юля Фінковська

Пам`ятай… //

Тисячі  телефонних,  як  завжди  скупих,  гудків,
Кілька  сотень  холодних  і  снайперських  кілометрів.
Пульсу  в  скронях  відверто  бракує  твоїх  рядків,
Що  колись  виривали  мій  подих  з  асфальтних  нетрів.

Календарні  крапки  розливають  на  скроні  полин,
А  між  нами  –дози  не  здійсненого.  І  це  вже  нездійсненно…
До  вологої  осені  залишилось  безліч  хвилин,
Обіцяй  наостанок  прожити  їх  не  надто  буденно  .

А  в  моєму  блокноті  –рядочки  твої  і  листи…
Особистий  щоденник  наскрізь  промок  тобою.
Прокрадається  вітер  навшпиньки,  шепоче  «пусти»,
Та  ти  знаєш,  не  відпущу  я  тебе  без  бою!

Часом  хочеться  сни  свої  одягнути  у  теплі  светри,
Щоб  не  било  морозом  по  тілу,  коли  твоє  небо  десь  там.
Ночі  вміють  єднати  людей,  розчиняти  метри,
І  стелити  троянди  під  ноги  зотлілим  мостам.

Розстели  мої  лінії  біля  своїх  на  долоні,
Іскри  карого  неба  у  закутках  мрій  прогортай.
Загуби  у  волоссі  моєму  джерела  солоні,
Щоб  не  сталося  потім,  ти  просто  мене…  Пам`ятай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354473
дата поступления 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012


Олександр ПЕЧОРА

ВОЛОШКОВА БЛАГОДАТЬ

Великодньо  по  милості  Божій
з  праслав’янської  синь-давнини
в  нашім  житі  мандрують  волошки  –
чарівні  степові  дикуни...

І  промінять  причаєно  радість
у  серпневій  палкій  жароті.
Золотому  колоссю  розрада,
прохолода  їх  на  видноті.

Хліб  хвилюється,  росами  вмитий.
Буде  дощ,  потім  знов  –  сонцеграй.
Родить  жито  –  і  хочеться  жити.
Волошковий  розмай,  постривай...

Дивна  пісня  звучить  волошкова.
Жайвір  в  небо  її  підніма.
І  знайома  вона,  й  загадкова,
і  миліше  за  неї  нема.

Ясен  місяць  заснути  не  хоче,
бо  у  повені  житній  зорять
волошкові  усміхнені  очі  –
неповторна  земна  благодать.


Олександр  Печора
(Ромоданець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354028
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


валькірія

КОЛА НА ВОДІ

світло  стелиться  з  неба  синього

упираючись  в  морок  всесвіту

люд  несе  хрести  із  провинами

по  спіралі  все  в  світі  вертиться

що  написано  –  мусить  статися

загаїлися  душі  скверною

йдем  над  прірвою,  не  спиняючись

і  нема  назад  нам  повернення

мрії  падають  зорепадами

кого  кликати?  не  докличешся

час  спинитися  -  небо  зрадами

аж  по  край  Землі  вже  наситилось

загубилися  вищі  істини

їх  давно  уже  позрікалися

не  знайти  джерел  із  пречистою

що  написано  –  нині  сталося  –

сяйво  душ  людських  вже  потьмарене

небеса  не  шлють  людям  милості

замуроване  сонце  хмарами

і  не  чутно  слів  "Боже,  змилуйся!"

сонце  світові  не  дає  тепла

світло  світові  не  несе  надій

спопеляючи  все  довкруж  до  тла

залишаючи  кола  на  воді…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354017
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Олександр Обрій

ПОЗИТИВ

В  світі,  де  чатує  підла  згуба,
І  фатальність  скрізь  мене  чека,
Я  пускаю  радо  мильні  бульби,  -
Не  збираюсь  "парити  парка"!

Світ  заполонили  хами  й  стерви,
Мучають,  мов  жертву  алтаря,
Без  жалю  шматують  мої  нерви,  
Та  мені  вони  "до  ліхтаря"!

Акції  на  біржі  "прогоріли",
Вибухнув  партійний  "Мерседес".
Це  так  само  настрій  мій  змінило,
Як  в  рукав  залитий  майонез.

Щиро  посміхнусь  в  лице  проблемам
І  скажу  своє  відверте  "НІ!"
Позитив  -  найкращий  вид  тотему,
Оберіг  від  кривди  і  брехні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353999
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Лілея Лозова

Життя в мережі (співавторство з Саша Кучеренко)

Закохатись  в  слова,  а  не  в  почерк,
Не  почути  твій  голос  ніколи,
Ти  –  в  житті  лише  новий  прочерк,
Лиш  дивацтво  й  щоденні  проколи.

Ось  вже  літо  у  самім  зеніті,
Чуєш    лілій  п’янкий  аромат?
Але  соц-мережі  так  відкрито
Нас  заманюють  на  променад.

Ми  на  смайлик  усмішку  змінили,
А  прогулянку  –  на  ноутбук,
Світло  місяця  вже  нам  не  миле,
СМС  виклика  в  грудях  стук.

У  онлайн  без  жалю  запихнули
Справжню  дружбу,  свої  почуття,
Ви,  нічні  інтернетні  акули,
Лиш  марнуєте  власне  життя!

Повноцінно  так  хочеться  жити,
Запах  волі  вдихати  частіш,
Щоб  були  мої  дні  розмаїті,
Як  стіна  театральних  афіш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353359
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Лілея Лозова

Нічна спокуса

Сповідуйте  ночами  вкотре  гедонізм,
Тримайте  свічку,  чи  пак  тримають  вам,
Ввімкніть  уяву  чи  банальний  нігілізм,
Розбийте  посуд  і  зробіть  бедлам.

Не  зупиняє  пристрасть  хтивої  ходи
І  ми  до  непристойності  правдиві,
А  ти  ж,  поет,  пера  ще  не  клади,
Нехай  рядки  лишаються  цнотливі.

Диктує  муза  тихо,  ледве  чуть,
Капризна  дама  і  вільнот  не  терпить,
Рядки  і  рими  знову  ніч  крадуть
І  крають  серце,  без  того  обдерте.

Ти  ввів  закон  всесвітнього  тяжіння:
Блакитні  очі  -  вабить  до  подібних.
І  що  це?  Мить,  яка  несе  прозріння?
Покинь  гру  рим  нікому  не  потрібних!

Буди,  буди,  блакитнооку  музу,
Що  вірна  поряд  кожну  ніч  з  тобою!
І  не  долай  в  цю  мить  свою  спокусу,
Здивуй,  пірнай  в  кохання  з  головою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354009
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Лілія Ніколаєнко

ОБЕРЕЖНІШЕ ЗІ СЛОВАМИ!!!

(цю  статтю  я  написала  для  Поетичних  майстерень,  але  учасники  Клубу  можуть  її  читати  із  можливістю  коментування)  :)

Людству  здавна  відома  могутня  сила  слова.  Ним  можна  зцілити,  а  можна  завдати  болю,    набагато  більшого,  ніж  фізичний…
Я  навмисно  заблокувала  можливість  коментування  даного  тексту,  аби  уникнути  нікому  не  потрібних  суперечок,  пустих  балачок  і  флуду.
Слово  –  важлива  зброя  для  людини  у  її  «боротьбі  за  існування».  Чимала  частка  успіху  в  нашому  житті  залежить  від  того,  як  ми  уміємо  маневрувати  словом,  як  ставимось  до  нього.  На  жаль,  у  сучасному  інформаційному  суспільстві  мова  стала  особливо  широко  використовуватись  як  брудне  знаряддя  у  досягненні  корисливих  і  нечесних  цілей.  
Скільки  способів  маніпуляції  один  одним,  майстерного  приниження  та  демонстрування  власного  «его»  винайдено  в  наші  дні!  
Але  мистецтво  і  література  –  це  НЕ  МАЙДАНЧИК  ДЛЯ  БРУДНИХ  ІГОР.  Людина,  яка  вирішила  тим  чи  іншим  чином  пов’зати  своє  життя  з  культурною  сферою,  просто  зобов’язана  дотримуватися  відповідних  моральних  та  естетичних  норм.  Особливо  це  стосується  поезії.  Якщо  людина  взялася  писати  вірші  (тим  більше  –  серйозно),  вона  повинна  бути  гуманною  до  оточуючих  людей,  а  до  колег  –  поготів.  
Література  –  це  духовна  скарбниця  світу,  в  якій  збирається  вся  мудрість,  досвіт  людства  (звісно,  не  лише  позитивний).  Тому  художні  твори  насамперед  мають  виховну  функцію.  Це  не  означає,  що  у  прозі  чи  віршах  автори  зобов’язані  зображувати  тільки  все  прекрасне,  добре  і  світле.  Література  насамперед  відображає  реальне  життя,  тому  поняття  «мистецтво  для  мистецтва»  -  не  зовсім  актуальне…  У  творах  поети  чи  прозаїки  можуть  писати  про  що  завгодно,  але  лише  так,  щоб  воно  було  оформлено  естетично  і  несло  відповідні  корисні  висновки.  
А  що  ж  ми  бачимо  насправді  у  творчих  колах?  Для  авторів  творчість  все  частіше  стає  просто  способом  певного  самовираження,  цікавим  проведенням  часу,  своєрідним  хобі…  Але  багато  із  них  просто  забувають  про  відповідальність  за  свою  поведінку  не  лише  перед  певною  аудиторією  читачів  чи  знайомих-колег,  а  й  перед  усім  людством.  Поет  (чи,  як  зараз  стало  модно  скромно  називати  себе  автором  текстів,  котрі  все-таки  мають  певний  вплив  і  силу)  –  так  от,  поет  –  це  взірець  для  свого  покоління,  для  молодших  колег  по  перу,  для  нації!  А  якщо  вже  навіть  такі  люди  втрачають  межу  між  мораллю  і  антимораллю,  то  що  вже  говорити  про  нашу  молодь,  яка  всю  необхідну  їй  інформацію  поглинає  з  вулиці,  телевізорів  та  інтернету.  
Справа  в  тому,  що  для  багатьох  сучасних  авторів  література  стала  буденною  справою,  певним  ремеслом,  яким  можна  заробити.  Тому  в  хід  пішли  найрізноманітніші  способи,  прописані  у  таких  відомих  усім  Законах  джунглів.  Нав’язування  власного  авторитету,  пригноблення  слабших  сильнішими,  дрібненькі  інтриги,  «язикатість»,  «зубастість»  -  це,  можливо,  актуально  для  бізнесу,  навіть  шоу-бізнесу,  але  аж  ніяк  не  для  світу  лірики  і  високих  цінностей.  
Хтось  скаже,  що  людина  пішла  від  мавпи.  Але  ж  люди  –  вже  давно    НЕ    МАВПИ,    і  живуть  вони  НЕ  У  ДЖУНГЛЯХ,  а  в  цивілізованому  суспільстві,  де  має  переважати  інтелект  і  здоровий  глузд.  
Але  що  таке  інтелект?  Це  позитивна  ознака,  що  відрізняє  людей  від  інших  представників  живої  природи.  Але  не  завжди  розум  та  освіта  приносять  користь  і  добро.  Одні  «гомосапієнси»  використовують  свій  мозок  на  благо  собі  та  оточуючих,  інші  ж  –  для  того,  щоб  принизити,  обдурити,  знищити  собі  побідних.  
То  чи  має  право  на  таке  «автор  текстів»?  Ну,  якщо  так,  то  тоді  це  дійсно  просто  автор  текстів!  Часто  так  звані  «професіонали»  літературної  справи,  прикриваючись  дипломами  і  відзнаками,  намагаються  вижити  із  творчих  кіл  талановитих,  але  менш  титулованих  авторів.  За  своїм  технічним  професіоналізмом  вони  перестають  бачити  красу,  чути  найтонші  струни  людської  душі.  І  забувають,  що  література  –  це  НЕ    НАБІР    ТЕХНІЧНО-ДОСКОНАЛИХ    НАУКОВИХ    ФОРМУЛ,  це  матерія  людської  психіки,  яку  порвати  і  спотворити  дуже  легко!  
Не  потрібно  завантажувати  в  літературу  риси,  що  притаманні  сучасному  закапіталізованому  шоу-бізнесу  та  кінематографу!  Не  потрібно  проводити  такі  прекрасні  чистки  від  графоманів!  Адже  істинний  бездара  і  графоман  нічим  не  може  зашкодити  правильному  літературному  процесу.  Його  творчість  –  швидкоплинна.  Але  навіть  якщо  людина  пише  вірші  не  надто  професійно,  а  просто  виливає  щось  пережите  на  папір,  це  ще  НЕ    ДАЄ    ПРАВА  комусь  називати  її  графоманом.  У  автора-любителя  може  бути  у  сто  разів  більше  людяності,  ніж  в  дипломованого  літературознавця.  
Не  слід  забувати,  що  слова  –  це  ніби  живі  істоти.  Ми  їх  народжуємо  і  випускаємо  у  світ.  Якщо  вони  спрямовані  на  добро,  то  і  світ  навколо  буде  добрішим.  Якщо  ж  вони  брудні  –  то  і  людям  приходиться  жити  серед  бруду.
Те  ж  саме  стосується  відносин  між  авторами.  Якщо  людина  прагне  допомогти,  вона  ніколи  не  буде  різати  словами,  принижувати,  демонструвати  власну  силу.  Тим  паче  –  перед  слабшими  –  маловідомими,  молодшими  за  віком  і  т.д.  Ніякої  честі  і  майстерності  в  цьому  немає.  Але  існує  ще  й  просте  людське  співчуття.  Кожен,  хто  береться  «аналізувати»  чужий  твір,  повинен  пам’ятати  –  на  його  написання  людину  щось  НАШТОВШНУЛО,    можливо,  щось  дуже  сокровенне  і  важливе  для  неї.  Вірш  може  бути  не  редагований  і  недосконалий,  але  змістовно-    і  почуттєво-ціннісний.  Також,  по  творові  можна  багато  чого  дізнатися  про  автора.  Якщо  це  справді  «графоманська  писанина»,  то  це  здебільшого  видно  неозброєним  оком.  Якщо  ж  це  дещо  більше,  значить  це  частина  душі,  і  торкаючись  вірша,  ми  торкаємось  живої  людини…  
Обережніше  зі  словами!  Вони  не  сміття,  яким  можна  розкидатися.  
Ось  наприклад.
Пише  вірші  шістнадцятирічний  хлопчина.  Він  ще  не  має  достатнього  словникового  запасу,  не  знає  всіх  канонів  віршування  і,  можливо,  не  так  багато  побачив  у  цьому  житті…  Але  це  краще,  ніж  вештатися  невідомо  де,  вживати  спиртне  чи  наркотики,  займатися  криміналом…  Можливо,  з  часом  він  зуміє  повернути  цей  ще  не  до  кінця  усвідомлений  потік  романтизму  і  ліризму  в  русло  справжнього  мистецтва!  Не  потрібно  «збивати  по  ріжках»  імпульсивного  підлітка,  необхідно  застосувати  педагогіку  і  мудрість,  якщо  ти  старший  і  досвідченіший.  
Людина  пише  готику.  Її  вислови  песимістичні  та  понурі.  Та  й  до  техніки  їй  немає  особливого  діла.  Можливо,  у  неї  сталася  трагедія  –  помер  хтось  із  батьків,  кохана  людина  чи  друг…  І  вона  хоче  поділитися  цим  із  папером,  можливо  саме  тому,  що  оточуючі  її  не  достатньо  розуміють.  А  маститий  автор  (і  по  сумісництву  критик),  вривається  із  своїми  знаннями  і  починає  наносити  удари  по  душі,  яка  і  так  страждає  від  тяжких  ран.  
Звичайно,  авторові  протягом  своєї  діяльності  не  вдасться  постійно  мовчати  або  говорити  лише  хороше.  Але  прийдеться  бути  і  психологом,  і  педагогом,  і  дипломатом…  Говорити  правду  –  не  означає  ЛИТИ    БРУД.  
А  ще  існує  такий  вислів:  «Мудрий  не  той,  хто  багато  знає,  а  той,  ЧИЇ  ЗНАННЯ  КОРИСНІ».  Звичайно  ж,  якщо  вони  корисні  для  добрих  справ…
Я  надіюся,  що  ця  стаття  змусить  когось  задуматися,  особливо  тих,  хто  вважає  себе  поетом.  Адже  поетичне  товариство  –  це  еліта  нації,  це  творці  культурної  спадщини!  Дуже  важливо,  виполюючи  із  прекрасного  саду  бур’ян,  самому  не  стати  бур’яниною…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353986
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Володимир Минькач

NEVER MORE (ніколи більше )

Ми  зникаємо...танемо-тонемо,
Ніби  то  -  не  ми.
Завмираємо  втомою-спомином
Посеред  зими.
Замерзаємо  гранями-гронами
Кришталевих  стуж,
Парафразами  захололими
Змерзлих  душ.


Ми  зникаємо  серед  простору...
А  кругом  зима
Снігом-вітрами  стоголосими
Душу  замела.
Не  засуджена  і  не  прощена,
Гола  і  німа
Не  поступиться  не  попроситься
Біла  тьма.

Ми  не  віримо,  і  не  каємось,
І  не  просимо,
Хоч  блукає  наш  навідомий  шлях
Між  торосами.
Темні  контури  затираються
На  планшетах  мап.
Ми  зникаємо-розчиняємось...
Нас  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353991
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


kulbabka

У серпня на крилі

О,  як    чудово    травами    іти
І  лагідно  триматися  за  руки!
Лиш  ми  удвох  і  сонячні  мости,
Й    Едему  дивовижні  милозвуки!

Вже  де-не-де  зелений  оксамит
Фарбує  в  охру  Вершниці  примара.
Зринають  зблиски  сонця  з-під  копит
І  тихо  гаснуть  у  молочних  хмарах.

В  шовкових  косах  срібного  струмка
Листків  дочасні  тліють  ікебани,
Гірського    вітру    лагідна    рука
Куйовдить  хмар  повільні  каравани.

Сидить  на  зрубі  сивочолий  бог,
Духмяна  люлька  куриться  між  сосен...
О,  як    чудово    дихати    удвох,
ОбрУчено  ступивши  з  літа  в    осінь!..

Здмухнути    в  небо  щастя  кораблі
Хмеліти  разом  сонячним  промінням-
Лиш    ти    і    я  у    серпня    на    крилі
І  наших  рук  веселкове  сплетіння!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата поступления 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012


Roksa

ЖИТТЯ ПОКЛАДЕНЕ НА ЗВУКИ

Коли  життя  покладене  на  звуки,
у  чорно-білий  клавішний  мотив-
Між  "День"і  "Ніч"-глибокі  перегуки,
Між  тоном  і  півтоном-  тільки  "Пів":
Півкроку,  півзвучання  і  півслова
Щоб  дотягнутись  до  ядра  зерна,
До  повноти,  до  цілі,-  а  полова
хай  западає...і  біжить  сарна,
Немов  зарінок  музики  і  долі-
копитцем  дзенькне  болям  наздогін
І  струсить  роси  на  нескриті  й  голі
порани  крил,  до  втомлених  пір"ін.
і  призагоїть...я  засію  звуки,
Мов  роси  до  прокільчених  отав.
Візьму  акорди  переможно  в  руки:
Глибокі  квінти,  сяєво  октав!

Усе,  що  гріє  творчий  припочаток
і  устя  джерела  величний  рух,-
Лиш  дотиком  ізніме  запечаток
З  мовчання  струн,  де  спав
музичний  дух.
Над  містом  душ  нехай  звучать  навіки
пісні,  котрі  не  знали  ще  оман,
І  їх  гармоній  барвінкові  ріки,
мов  меси  і  величний  світ  осанн.

.
І  ХАЙ  НЕЛЕГКО  ПОМІЖ  ХВИЛь  ХОДИТИ,
І  ХАЙ  ЦЕ  БУДУТь,СПРАВДІ,-  ТВОРЧІ  МУКИ,
АЛЕ  ВОНО  ВАРТУЄ  ЩОБИ  ЖИТИ,
КОЛИ  ЖИТТЯ  ПОКЛАДЕНЕ  НА  ЗВУКИ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353542
дата поступления 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Валя Савелюк

ПЕТРОВІ БАТОГИ

(oduvan4iku)

якою  сти́глістю  стате́чною  духмя́нять
мої  липнево  пригаса́ючі  луги…

змарніли  бар-ви

у  затінках  задумливо-вербових
ховаються  од  ґедзів  корови́…

ще  безтілесною  –
та  вже  зглиби́мо-кришталевою  габою,
ще  не  вловимою  –
та  вже  присутньою  в  передчуттях  журбою
запаволо́чилися  схили  навкруги

затумани́лись  срібно-полинами
лобастих  пагорбів  пригірклі  скроні

у  лопухів  –  зшерша́віли  долоні

коричневі́ють  кінські  щавелі́:
у  їхніх  ро́змислах  гніді  пасуться  коні…
баскі,  вітри́стогри́ві  й    молоді

заплутавсь  пасмами  дочасний  теракот
у  донебе́сній(!)  груші-дички  кроні:

у  пору  зрілості  осмислено  ввіхо́дять
мої  прадавні  недото́ркані  луги́…

у  гу́щаві  наплу́тано-зеленій,
багря́нить  цнотою  
безплідний  виноград  дівочий
(...плоди  -  наступники  любовної  жаги́  )  -


о,  Боже!  –  очі...
які  блакитно-незбагненні  очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели  до  янголів
*петрові  батоги…


27.07.2012́́́́

*петрові  батоги  –  цикорій

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353551
дата поступления 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Леся Геник

Два горнятка кави

Два    горнятка  кави    на  столі  парують...
Шепіт  ароматний  тягнеться  руками.
Серця  два  навпроти  лагідго  воркують  -
Заплітають  простір  мріями-думками.

На  стіні  люстерко,  всміхнене  -  на  долю,
Поглядами  в  душу,  де  троянди-зорі...
А  уста  солодкі  поцілунком  молять
Небеса  про  щастя  хвилі  неозорі!

Янголів  маленьких  променем  гойдає.
Сонячна  соната,  ніжності  заграви  -
Диво  сяйнооке  щемно  доторкає...
Два  коханих  серця,  два  горнятка  кави...
(28.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353498
дата поступления 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Олена Бондар (Бондаренко)

Ох, як же солодко

Ох,  як  же  солодко  не  спати  уночі,
Коли  на  вулиці  мікшується  вже  гамір
І  я  від  тиші  дістаю  свої  ключі
І  з  нею  сам-на-сам  побути  маю  намір.

Хай  рідні  сплять  уже  і  бачуть  дивоцвіт
У  снах  своїх  таких  солодких  і  приємних,  
А  я  порину  врешті  в  свій  безмежний  світ
У  вир  нестримних  мрій  і  дум  моїх  таємних.

Коротка  в  липні  ніч  так  швидко  пробіга,
Зате  часу  я  до  світанку  не  рахую,
Бо  в  ці  години  десь  ховається  нудьга
Я  прохолодою  північною  ласую.

Своїм  сюрчанням  коник  тишу  підчеркне
І,  може,    десь  перед  розчиненим  віконцем
Кохану  кицю  котик  раз  якийсь  гукне
Поки  людей  нема,  поки  дрімає  сонце.

А  в  зорепад  я  загадаю  сто  бажань,
Про  всіх  подумаю,  нікого  не  забуду.
І  з  чистим  серцем  йду  в  світанок  без  вагань,
Назустріч  дню  і  сонцю  й  тим  щаслива  буду.


Олена  Бондар  (Бондаренко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353419
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012


kulbabka

Коли поснуть розніжені левкої…

Коли  поснуть  розніжені  левкої
Під  колискове  брязкання  цикад,
Згорни  душевні  немочі  в  сувої,
Вночі  приходь  у  стишений  мій  сад.

Присядьмо  вкупі  зорі  полічити-
До  скроні  скроня  і  рука  в  руці...
Густим  серпанком  яблука  обвиті
У  тьмі  горять,  неначе  каганці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата поступления 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012


kulbabka

Вечірня тиша

Вечірня  тиша.Персикова  м'якоть
Сльозиться  соком  в  скошену  траву.
Рожева  хмарка,  наче  вовни  клапоть,
На  гілку  настромилася  криву.

Розсипав  вечір  мелену  корицю-
Забагровіла  неба  акварель
І  у  стару  покинуту  криницю
Впустив  відро  скрипучий  журавель,

Щоб  начерпати  зоряних  дукатів.
В  задумі  кроком  стишеним  бреду,
Між  крон  сонливих  яблука  бокаті
Димком  солодким  куряться  в  саду.

Тремтить  роса  на  травах,  мов  на  віях,
Вже  й  ніч  вуаллю  темною  сповзла...
І  в  тиші  цій  легка  меланхолія
Торкнулась  ніжно  теплого  чола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата поступления 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Ліоліна

Питання

Чи  місія  моя  завершена  на  цій  землі,
Чи,  може,  ні?
Чи  ще  повинна  гаяти  я  час
На  згублені  хвилини  і  роки?
У  плині  часу  я  була  колись  і  десь,
Як  є  тепер.
Та  де  той  слід?
І  лиш  світлини  у  альбомі  гомонять,
Що  я  була,  жила.
Та  все  в  віках  згубилося,  розтерлося  і  розійшлося,
Як  пил,
Як  дим,
І  як  пісок  –  крізь  пальці.
У  дзеркало  дивлюся  –  я?  Не  я?  То  хто?
Чи  іншим  дзеркало  було
У  двадцять  моїх  років?
Пройшла  від  того  до  цьогО  я  скільки  кроків?
А  розіб”ю  –  то  згине  моє  щастя.
А  є  воно?  І  що  воно  таке  –  те  щастя,  це  поняття  ефемерне?
Не  знаю.
Може,  лиш  забула?
А  чи  згубила,  як  старенький  гаманець?
Дитина  виросла,
І  дім  стоїть  міцний,
І  дерево  росте,  та  ж  цілий  сад.
І  що  тепер?  Саджати  другий?
Чи  йти  додому  –  десь  туди,  серед  зірок,
Де,  певно,  є  мій  дім.
Сьогодні  щось  кажу,  сміюся  й  плачу,
В  завтра  –  пустота,  ніщо,  лиш  пам”ять
(І  це  втішає,  та  не  надто).
Одна  сльоза  –  невидима,  незрима
(Бо  сильній  жінці  плакати  не  гоже)
Бринить  в  душі,
Виблискуючи,  як  перлина
На  океані  дні,  за  хвилями,  за  часом,
За  думками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351762
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Ліоліна

Головна поза «Камасутри»

Ти  –  на  дивані,  а  на  кухні  –  я.
Ти  –  із  пивком,  почитуєш  газетку
(У  нас  таки  справжнісінька  сім”я!),
А  я  пожарила  тобі  котлетки.

Ця  «поза»  популярніша  у  нас,
Ніж  самі  «заковирні»  в  «Камасутрі».
Й  не  треба  лізти  рачки  на  Парнас
Й  посібники  читати  дуже  мудрі,

Щоб  «позу»  цю  освоїти  на  раз!-
Духовку  –  жінці,  й  гарну  м”ясорубку.
А  дядькові,  щоби  не  задніх  пас,  -
Диванчик  й,  може,  телефонну  трубку.

Та  ось  нюанс.  Ця  поза  –  застаріла.
Читайте  «Камасутру»  -  і  до  діла!

Вдвох  –  на  диван,  посібник  –  перед  ніс.
Там  стільки  поз  (та  ж  не  «переборщити»!).
А  там  вже  і  на  кухню,  прошу,  пліз!
Вечерю  гарну  треба  заслужити!

(Вірш  «виріс»  завдяки  коментару  Поета  Ромоданця)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352035
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Ліоліна

Се. кС.

СЕкунды  (Каждого  «Сегодня»)

Сорвал  ты  крепкой  трепетной  рукой
С  прозрачной  дивной  ночи  покрывало.  
А  то,  что  взору  открывалось,
Рождало  страстный  стон  глухой.

Ты  –  пленник,  господин,  и  царь,  и  раб.
В  стихии  неги  растворилось  тело.
А  за  стеною  скрипка  пела.
И  кто  б  искал  иных  наград?

С  тобой  молчим  –  о  вечном,  о  простом,
О  том,  что  растворяемся  в  пространстве.
А  ночь  в  сияющем  убранстве
Одарит  нас  любви  дождем.

Без  этой  сказки  не  прожить  и  дня.
Луна  заглядывает  к  нам,  ликуя.
И  от  камина  (поцелуев?)  –
На  теле  –  блики  от  огня.

***
Мороз  скрипит  и  ноет  за  окном.
Снежинкам  любопытным  на  стекле
ПризнАемся,  как  жарко  в  январе,
Но  не  сейчас.  Потом…  Потом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 25.07.2012


Юля Фінковська

Те, що всередині /Присмакове/

Мало  кисню.  Багато  думок  і  тісні  коридори,
Кава  в  пластику  і  якісь  театральні  штори.
Шуберт  в  плеєрі…Можна  цю  мить  надпити,
Словом,  варто  ще  раз  розпочати  насправді  жити!
Забагато  людей,  що  ламають  тебе  «як  треба»,
Трохи  віршів.  Стійкий  дефіцит  його  неба.
Крик  будильників,  майже  свинцеві  повіки,
Сни  в  гарячці,  а  на  зап’ястях  –  гуашеві  ліки.
Надлишкові  дощі.  На  блокнотах,  щоках  і  асфальтах,
Ледь  зім’яті  слова  на  яскравих  газетних  шпальтах,
Телефонні  «привіт»,  що  дарують  бажання  сміятись…
Головне  не  боятись.  Так,  навчити  себе  не  боятись!
Мало  друзів,  зате  як  багато  звичайних  знайомих,
Серед  присмаків,  на  губах,  як  правило,  більше  солоних.
Так  буває,  та  дихати  треба,  навіть,  як    дуже  тісно,
Ти  чекаєш  чогось/когось?  Не  бреши  хоч  собі…Ну  звісно…
Просто  сумно  і  кулькові  ручки  плачуть  чорнилами,
Якщо  страшно  летіти  –закриваєш  зіниці  крилами.
Три  хвилини  для  щастя,  ціловані  сонцем  скроні,
Тільки  от…Ще    потрібні  вологі,  міцні  долоні…
Все  життя  –як  кіно.  Душа,  мов  суцільний  згорток,
Чай  без  цукру,  та  купу  підступних,  цукеркових  обгорток.
Ніжність  –тепла…Хочеш  /не  хочеш  обгортаєшся  нею,
З  понеділка  починаю  худнути.  Від  людей  та  емоцій…Душею.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352437
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


АнГеЛіНа

Лист ЙОМУ…=)

Серденько…♥
Як  би  ми  обоє  цього  не  хотіли,  але  вже  скоро  нам  з  тобою  доведеться  розлучитися…=(  Не  переймайся!  Я  не  буду  плакати!..  Навпаки,  сміятимусь(ти  ж  знаєш,  я  інколи  можу  дивувати;))…  Милий,  я  хотіла  б  попросити  тебе,  щоб  ти  не  будив  мене,  коли  ітимеш…  Пам’ятаєш  же,  яка  я  лінива???=D  Тож  пишу  тобі  цього  листа,  щоб  попрощатися  заздалегідь!..  І  пропоную  тобі  згадати  деякі  моменти,  що  ми  разом  пережили…=)
     Пам’ятаєш,  сонечко,  як  все  почалося?..  Я  тільки  розійшлася  зі  своїм  колишнім,  як  у  моєму  житті  з’явився  ти…=)  Був  таким  ніжним,  таким  уважним,  романтичним…  Згадаю,  як  колись  уранці  ти  приніс  мені  білого  наливу…  Я  бачила,  як  ти  почервонів,  коли  я  взяла  у  тебе  з  рук  одне,  дякуючи!..=Ь  Яблука  були  такими  теплими…  І  дуже-дуже  смачними!..  Жаль,  що  зараз  від  низ  залишилися  майже  самі  спогади…=(    …А  пам’ятаєш,  як  розцвіла  троянда???  Така  маленька  і  беззахисна…=)  Може,  тієї  тендітності  їй  додавав  її  блідо-рожевий  відтінок?..  Але  зараз  мені  це  байдуже!  Тільки  приємно  згадувати,  як  ти  вперше  показав  мені  її…    Хм…=)    …Знаєш,  зараз  у  мене  цвіте  вже  чотири  троянди!..=Ь    …Ти  пам’ятаєш,  як  ми  удвох  чекали  дощу???  Наче  якісь  божевільні,  ми  ображалися  на  сонце!..=D  Збоку  це,  звичайно,  виглядало  смішно,  але  тільки  ми  з  тобою  знаємо,  що  було  в  нас  у  душах…  Страшенна  спека,  яка  просто  благала  дощу!..  Справжнього!..  Але  ти  знаєш,  я  його  й  досі  не  дочекалась…=(  …Проте,  краще  не  будемо  згадувати  сумне!..  ;)  Ти  пам’ятаєш  соняшники???  Здається,  ніколи  не  забудеш…  Я  знаю,  вони  тобі  дуже  сподобались!..=)  Та  й  мені,  чесно  кажучи,  вони  здаються  дуже  симпатичними!..=)  В  мене  ще  досі  лежать  на  столі  ті  фото,  що  ти  мені  їх  подарував…=)  Там  скрізь  жовтопузі  (бачиш,  не  забула,  як  ти  їх  називав!=Ь)  соняхи  на  фоні  блакитного  неба…  Дякую!..  =)    …До  речі,  мені  є  ще  за  що  тобі  казати  спасибі!  =)  Вдячна  за  те,  хороший  мій,  що  змусив  мене  нарешті  навести  лад  у  кімнаті!...=)  Дійсно,  в  моєму  робочому  столі  був  безлад(але  ж  ти  згадай,  що  я  лінива!=Ь)…  Сотні  незакінчених  задумів,  які  на  початку  здавалися  мені  ідеалом,  тисячі  непотрібних  мені  речей!..  Спасибі,  що  навчив  мене  прощатися  з  колишнім!..=)
     І  з  тобою  я  прощаюся  так  само  легко!..=)  Але  не  тому,  що  усвідомила  те,  що  ти  мені  не  потрібен!  Просто,  я  вірю  в  те,  що  ми  ще  зустрінемось…=)  І  ти  в  це  вір,  любий  мій!..
     Що  ж???  Цілую  тебе  на  прощання!..=*
     Твоя  маленька…=)

P.S.  Знаєш,  у  своєму  щоденнику  я  записую  своїх  колишніх(але  це  таємниця!=Ь)  Ти  не  думай,  це  не  для  того,  щоб  колись  їм  помститися!..  =D  Так  от!  Я  запишу  тебе  в  цьому  списку  сьомим…  Інакше  й  не  могло  бути!  І  ти  це  добре  знаєш!..=)  Адже  сім  –  це  твоє  число…  Ти  ж  Липень…=)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352461
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


Юля Фінковська

На лініях душ /від чекання/…

Чекання  –як    тисяча  і  одна  ніч,
Шахерезада  мене  б  зрозуміла.
Світанки  сповзають  із  передпліч,
Торкаються  лезом    тіла…
Вбивати  по  краплі  свій  час,
Хвилини,  що  пахнуть  чорнилом.
Втопити  в  фонтанах  «нас»,
Засипати  сни  м’ятим  пилом.
Чекання,  чекання…  Ще  крок!
І  відчай…Напевне,  від  чаю…
Бажанням  торкнутись  зірок,
Ці  миті  на  смак  відчуваю.
Всі  недослова,  недорими,
Листи,  рідним  почерком  вмиті.
Тремтінь  боязких  пілігрими,
І  спогади  в  снів  оксамиті.
Чиїсь  блідуваті  пастелі,
Розмиті,  чужі  обіцянки.
Боїшся  розбитись  об  стелі?
Не  вип’єш  блакить  з  неба  склянки.
Над  прірвою  час  воскресає,
Ти  знов  пробачаєш  відсутність…
І  сильних  чекання  вбиває,
Така  вже  його  клята  сутність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352365
дата поступления 23.07.2012
дата закладки 23.07.2012


Jaroslava

Акварелі осені

Малює  осінь  листя  в  колір  золотавий.
Одне-у  жовтий,інше-у  багряний.
Он  ясен,липа,  дуб-
Уже  стоять  брунатні.
Листки  ж  ,горіха,різнобарвні,
Та  ще  пахучі,ароматні.
Берізка  білокора  вся  святкова,
Бо  в  розкіш  жовту
Вбралася  казково.
До  верби  і  бузку
Осінь  ледь  доторкнулась,
А  про  ялину  геть  забулась.
Тому  й  стоїть  вона  
Розкішна  і  зелена,
Пишається  красою  серед  кленів.
А  вже  під    Новий  рік
Про  неї    всі  згадають
Та  іграшками  й  блискітками  заквітчають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328861
дата поступления 08.04.2012
дата закладки 23.07.2012


Калиновий

Сьогодні, нині й повсякчас

Сьогодні,  нині  й  повсякчас,
Свій  хрест  нести  покличе  доля  нас.
І  як  би  важко  небуло,
Ти  не  проси  полегшити  його.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352095
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012


kulbabka

Полоще день фіранку на вітрах…

Полоще  день  фіранку  на  вітрах,
Вербові  коси  плесо  розгойдали,
Смаглявий  серпень  з  круглого  цебра*
В  достигле  жито  висипав  опали.

Шепоче  ліс.Між  тихих  молитов
Звучить  потоків  музика  органна-
Це  поміж  скель  несеться  стрімголов
Гірська  ріка,  срібноволоса  панна.

Десь  поміж  гір  гойдається  димок-
Вже  мабуть  осінь  люльку  закурила,
І  між  тоненьких  струпіхлих  гілок
Напнув  павук  посріблені  вітрила.

Вже  обтрусив  нестримний  вітерець
Півоній  цвіт  на  біле  підвіконня...
Парує  сонця  смажений  млинець,
Стікає  медом  в  літа  на  долонях.


*Цебер-велика  дерев'яна  (рідше  металева)  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  діжки,  яку  використовують  для  різних  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата поступления 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012


Калиновий

Із святої криниці життя

Із  святої  криниці  життя
Я  напився  чистої  водиці.
І  тепер  не  боюсь  каяття
Перед  світом,  чи  то  наоднинці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352097
дата поступления 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012


Тамара Шкіндер

Розродилась громом чорна хмара

Розродилась  громом  чорна  хмара.
Стрілами  впилися  блискавиці  
Й  серце  зранили.  Небесна  кара
Твоє  слово,  виточене  з  криці.

То  не  злива,  ні.  То  плаче  небо.
Друзки  серця    розсипає  градом.
Не  карайся,  не  жалій,  не  треба...
Серед  літа  сніг  на  квітах  саду.

Післягроззя  чисте  над  полями.
Шлях  підсушує  засмаглий  вітер.
Хоч  дорога  ця  не  до  вігваму.
На  старих  стежках  печаль  розлита…

Та  не  висохло  душі  озерце.
Тож  вертай  до  мене  неофітом.
Ти  прийди,  коли  відчуєш    серцем,
Що  без  мене  вже  не  зможеш  жити

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350199
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Тамара Шкіндер

Розкинувся жовто-зеленим морем широкий лан…

Розкинувся  жовто-зеленим  морем
Широкий  лан  –  безкраї  береги.
Вдивляюсь  я  в  безмежнії  простори
І  чую  серцем  шелест  навкруги.

То  знов  топлюся  у  каскадах  листя,
То  п’ю  росу  цілющу  на  стеблі.
Милуюсь  щиро  качанів  намистом,
Вдихаю  запах  рідної  землі.

О,  кукурудзо!  Справді  королева!
В  твоїх  суцвіттях  щось  казкове  є.
А  у  жнива  добірних  зерен  злива
Наш  рідний  край  вінчує  врожаєм.

Родюча  ниво!  Я  тобі  вклоняюсь,
Крізь  часу  плин  і  прожиті  роки
Тебе  велична  славлю  і  співаю:    
Благословенна  будь  на  всі  віки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349817
дата поступления 12.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Тамара Шкіндер

Липневі перипетії

Розкочегарив  Липень  свою  піч.
Дівицю  Спеку,  запросивши  на  гостину.
Гуляла  парочка  ця  день  і  ніч
Без  натяку  спочити,  хоч  хвилину.

І  хизувався  липень-молодець-  
Серед  всіх  місяців  він  є  найгарячішим!!!
Та  гульбищу  тому  прийшов  кінець.
Промовила  Гроза:  «Гальмуй,  хутчіше!»

Всеоживляючий  зронився  дощ
Рясною  зливою,  безмежно  довгожданно.
Заглянув  у  всі  шпарки  вулиць  й  площ,
Від  пилу  вимиваючи  старанно.

Озон  вдихнувши,  ожило  все  вмить,
Солодкій  парочці  забракло  тепер  сили.
Отож  в  повазі  й  шані  треба  жить,
Щоб  із  гостини  вас  не  попросили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348242
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 20.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 20.07.2012


soneta

Море

Добро  і  зло  сплелися  у  тобі,
Виплескуєш,  танцюєш  у  неволі.
А  серце  лева  –  ласка  у  прибій,
Тендітне  й  ніжне  серце  на  долоні.

Ти  бачив  біль,  знесилене  мовчання,
Криваві  танці  били  душу  дико.
Буремні  хвилі  –  болісне  повчання!  -
Тебе  не  чують,  вічності  Владико.

Ти  кинув  нам  доріжку  рятівну,
(Ходімо,  люди,  он  які  красоти!)
Веди  ж  у  мить  відродження  святу,
Де  дух  краси  породжує  свободу!

Нам  так  багато  треба  знати  «не»,
Прекрасне  в  нас,  рятує  нас  святе.

03.07.  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351616
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Маріанна Вдовиковська

Ночі в липні

Проступила  багряна  ряса,

огорнула  зорею  небо  -

так  червоно,  мов  серед  ребер

б"ється    полум"я  в  темних  вазах.

В  липні  ночі,  як  самосуди,

схоплять,  крають  все  по-живому...

слів  запраглось  твоїх  як...  дому,

заховатись  -  в    рідну  споруду.

Не  схитруєш  -  усе  мов  плесом

розвело  на  ліве  і  праве.

НетривкЕ  життя  в  переправі  -

тимчасова  робота  весел.

Рано-пізно,  чи  пізно-рясно,-

а  пристАти  -  як  небо  скаже...

воно  стільки  на  плечах  важить  ...

воно  в  липні  -  багряна  ряса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351615
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


НАДЕЖДА М.

Зігрію я осінній твій політ…

Вже  липень   добігає  середини.
У  розпалі  ще  літняя  пора.
Яка  чудова  зараз  тепла  днина!
Чому  ж  листочок  з  клена  опада?

І  вітер,  украй  зморений,   не  диха.
Натруджені  вже  крила  поскладав.
Навколо  розляглася  лише  тиша...
Чому  ж  листок  зів"яв  і  раптом  впав?

Далеко  ще  до  осені,  мій  друже!!
Надворі,  зрозумій,  не  листопад.
А,  може,  мій  хороший,  ти  недужий?
Чи,  може,  ти  життю  уже  не  рад?

Чи,  може,  в  тебе  теж  болить  серденько,
І  став  тобі  немилим  цілий  світ?
Сідай  мені  в  долоню,  мій  маленький,
Зігрію  я  осінній  твій  політ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата поступления 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Леся Геник

А вже запахло осінню в саду…

***
А  вже  запахло  осінню  в  саду...
Надули  щоки  яблука  червоні.
Пасе  дбайливо  сонце  череду
Хмарин  пухнастих  в  неба  на  долоні.

Уже  недовго  -  схлипнуть  журавлі
І  закурличуть  пісню  на  прощання.
І  раптом  ти  розчинишся  в  мені
Краплинкою  осіннього  кохання...
(17.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351331
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 20.07.2012


Леся Геник

У тобІ розстелена надія…

***
У  тобІ  розстелена  надія  -
Ув  очах,  в  усмІшці,  де  весна...
Пасмо  променів  на  ніжних  віях.
І,  коли  набруньчиться  вона  -
Серцемовна  спрагленість  любові,
Небом  ясним  лагідно  зирнеш...
Розіллються  днини  волошкові
Почуттям,  котре  не  має  меж!
(18.07.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351416
дата поступления 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012


golod00x

Стихи – фотографии давешних чувств…

КОНСУЕЛО  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351154)  


Стихи  –  фотографии  давешних  чувств.
Листнёшь,  и  напомнят,  чем  грезил  вчера.
Ушло,  растворилось,  развеялось  –  пусть!
Придёт  что-то  вновь  –  не  сейчас  умирать!
Зимою  мечтал  я  о  летней  жаре.
Сейчас  с  нетерпением  жду  Новый  Год.
Пишу,  и  не  старюсь  –  не  в  жилу  стареть.
И  маслом  мелодий  стихов  огород
Полью.  Нет  проблем  –  что  взойдёт,  то  моё.
Наган  не  ржавеет.  Перо  –  на  ходу.
…За  окнами  –  хмарь,  и  темно.  С  неба  льёт.
Дождусь  ли  я  Солнца,  чтоб  свечку  задуть?
Наверное,  да.  Реактивный  психоз
Пройдёт  без  остатка,  растает,  как  снег.
Прорвусь  непременно  из  времени  гроз
Во  время  цветенья.  Опять  смена  вех  –
Сменяю  я  дождик  на  неба  джинсу́,
Сменяю  сирень  на  малиновый  куст.
Я,  кажется  понял,  в  чём  спрятана  суть:
Стихи  –  фотографии  давешних  чувств.
18.07.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351167
дата поступления 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Лєха Суслик

* * *

А  я  живу  осколками  Вселенной,
Хочу  из  них  собрать  свою  мечту,
Но  все-таки,  наверное,  не  ту,
В  которой  нас  так  поровну  делило  время…

Которой  не  хватало  без  конца,  
Которая,  казалось,  будет  вечной.
И  веря  в  совпадения  беспечно,
Не  различали  мы  свою  печаль.

Теперь  в  коллекции  остались  у  меня
Осколки  памяти,  надежд  и  сожалений,
И  бесконечное,  безжалостное  время,
Но  только  в  ней  давно  уж  нет  тебя.

И  я  пытаюсь  складывать  их  вместе,
Один  к  другому  рядышком  кладу,
Но  нужного  я  что-то  не  найду…
Все  разбросаю…вновь  стою  на  месте…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350169
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 17.07.2012


НАДЕЖДА М.

ЗакінчИлась тепла літня злива… ( вірш для дітей)

ЗакінчИлась  тепла  літня  злива.
Жебонять  струмочки  по  землі.
Дітвора  весела  та  щаслива
Босоніж  ганяє  по  воді.

У  мілкій,  тепленькій  ще  калюжці
Баню  влаштували  горобці
І  старанно  вимивали  брюшка.
І  пірнали  в  воду  промінці.

Котик  теж  уже  причепурився,
Дивиться  уважно  у  вікно.
Лапкою  риженькою  умився
І  ковтає  слинку  вже  давно.

Капають  краплиночки  з  листочків.
Спека  вже  тепер  не  дістає.
Виростуть  у  лісі  знов  грибочки.
А  земля  ковтками  воду  п"є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350906
дата поступления 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


Ліоліна

Тіні, як привиди

Сутінки  вкрали  день.  Сховалося  в  них  село.
Зникло  село,  яке              колись-то  селом  було.

Зарості  лободи.  Залізли  в  бур”ян  сади.
Кинутих  вікна  хат      тьмяніють  серед  весни.

Тяжко.  Нема  життя.  Занепад,  і  смерті  тінь
Бродить.  Вселилася  тут.        Тиша  і  запустінь.

Згорблені  постаті.  Як  тіні,  як  привиди.
Хто  з  них  чекав,  коли              у  старості  тут  біди.

Мовчки  сидять  вони.  І  слухають  тиху  ніч.
З  сутінками  життя        зустрілися  віч-на-віч.

Кумкання  мудрих  жаб.  Сови  істеричний  сміх.
З  поля  сама  прийшла        корівця  остання  їх.

Гулко  в  хліві  луна  корови  копита  стук.
Жде,  як  завжди,  вона        натружених  чорних  рук.

Пахне  свіженький  хліб  на  лавці  під  рушничком.
Місяця  гострий  ріг.        Черемхи  цвіт  –  за  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата поступления 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012


kulbabka

Непрохана печаль

Яка  ж  вона  непрохана-печаль...
Ще  в  шибку  зазирають  дні  погожі
І  теплий  вітер  із  пелюсток  рожі
Зриває  ніжних  променів  вуаль.

Ще  серединка  літа.Дзвін  пісень
Між  шелесту  дерев  лунає  садом-
Та  вже  війнуло  в  душу  листопадом!..
Листком  кленовим  обірвався  день

І  дотліває  мовчки  під  вікном.
Медами  липа  солодИть  духмяно,
Десь  волошковим  ніжним  океаном
Хмарин  пливе  скуйовджене  руно.

Яка  ж  вона  непрохана-сльоза...
У  розпал  літа  сльози  недоречні,
Та  ниють  рани  зболені,  сердечні,
І  суне  з  гір  насуплена  гроза.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350761
дата поступления 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012


НАДЕЖДА М.

Лише тебе не розумію…

Зі  мною  трави,  квіти,  вітер
І  неприборкані  думки,
І  ті,  хто    можуть  розуміти
Мої  віршовані  рядки.

Я  з  вітром  можу  розмовляти,
І  розуміти  шепіт  трав,
У  хмарах  високо  літати,
Що  червоніють  від  заграв.

Пливти  по  небі,  як  хмаринка
Назустріч  зливам  і  снігам.
І  гірко  плакать,  як  дитина,
Від  непростих  сердечних  ран.

А  то  сміюсь,  бува,  як  хвиля,
Що  гладить  берег  у  пітьмі.
Я  в  час  такий  тоді  щаслива.
Думки  прозорі  і  легкі.

Лише  тебе  не  розумію,
Я  ледь  тримаюсь  на  ногах,
І  моє  серденько  німіє,
Коли  сарказм  в  твоїх  словах.

Я  ледь  тримаюсь  від  безсилля,
Коли  збива  брехня  із  ніг.
Так  де  ж  знайти  мені  те  зілля,
Що  для  душі,  як  оберіг?

Щоб  захистить  себе  від  зради,
І  від  приниження,  брехні.
Щоб  знищить  зовсім  оці  вади,
Які  огидні  так  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350663
дата поступления 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012


Олександр ПЕЧОРА

ЕЛЕГІЯ МОВЧАННЯ

На  крилах  дум  лечу  в  літа  грядущі  –
палахкотять  видіння  у  пітьмі.
Стрічаються  мені  незрячі  душі,
безвольні  –  і  оглухлі,  і  німі.

В  мовчанні  чую  дивну  силу  крику.
За  грішні  думи  дорого  плачу.
Всевишньому  мій  не  потрібен  викуп.
Моє  мовчання  місяць  мудрий  чув.

Він  істину  снує  в  безодні  неба.
Душею  бачу,  серцем  чую.  Та  
словами  вимовляти  те  не  треба.
Та  й  не  можливо.
Істина  –  свята.

О,  скільки  смутку  плине  в  згустках  тиші!
Хлюпочуть  хвилі  схлипів  надсумних.
Задуми  берег…
Враз  назустріч  вийшов  ясний  промінчик.
Сум  безмежний  зник.

У  серце  ллються  крапельки-акорди
і  грає  барвами  стрімкий  струмок.
І  радість  розлилась  потоком  гордим
у  повені  й  гармонії  думок!

В  мовчанні  –  істина.
В  нім  стільки  змісту!
Вир  почуттів!..
Ця  думка  –  не  нова:
коли  стає  на  серці  надто  тісно  –
мовчання  випромінює  слова.

Як  пам’яті  свіча  вогнем  тріпоче,
як  тонко  й  високо  звучать  думки,  –
мелодію  Господь  почути  схоче  –
мовчання  перероджує  в  рядки.

Пречисте  світло  оселяє  в  слові,
щоб  спраглих  душ  воно  могло  сягти.
Поезія  з  промінчика  любові
народжена  –  полине  у  світи.

В  майбутнє  не  літаю  понад  міру,
та  виплесну  зізнання  й  присягну.
Глибока  віра  живить  серце  й  ліру  –
оберігає    Музу  осяйну.

Душа  –  бринить.
А  що  із  того  вийшло,  –
розсудить  небо:
тлію  чи  горю.
На  денці  серця  виспіваю  тишу  –
елегію  мовчання  сотворю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.07.2012


Мaster

синицей - не журавлем

Отпустите  синицу  
                                       На  верную  смерть  
                                       Пусть  ее  приласкает  свобода(с).    

***  
Исцеляют  пробитые  крылья  ветра  

Клином  клин  выбивает  надежду      
Обрести  потерять  небеса  или  страх  
Розы  ветренной  срезана  свежесть  
А  в  отчаянных  снах  видит  каждый  журавль  
Бережет  согревает  и  тешит  
Ласка  рук  теснота  от  падений  и  ран  отдавая  последнюю  нежност...  
Ь  

Проклиная  судьбу  на  лету  умирать  
Ловит  стрел...  
Ы  он  в  небе  нездешнем  
Верой  в  новые  жизни  и  в  то  что  хоть  раз  
Если  сможешь  синицей  удержишь  
Ты  в  руках  его  тесных  и  нежных.  



_____________________  
Для  Межпортального  конкурса:  "Tribute  to  БИ-2"  
http://www.grafomanov.net/poems/view_poem/260121/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336050
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Мaster

с оговоркой по Гессе

Ты  обо  мне  ничего  не  знаешь.  Наверно,  думаешь  до  сих  пор,  что  у  меня  в  голове  -  сквозная.  Конечно.  Сам  же  стрелял  в  упор.  Не  веришь  в  то,  что  и  так  бывает  -  не  все  пройдет  -    Соломон  неправ,  и,  если  вдруг,  окажусь  права  я,  ты  не  держи  на  меня  добра.  
     Я  понимаю,  нельзя  так  близко,  что  ни  слукавить,  ни  продохнуть.  Ты  не  прощаешься  -  по-английски,  а  я,  прощая,  молюсь  окну...  
   "Вот  кабы  мне,  то  я  смог  бы",  "Я  бы"...  Вновь  недокуренные  слова...  И  чем-то  горьким  стекает  в  ямбы  лишь  безысходное  "Наливай!".    Смелеешь...  Градус  слегка  повысив,  ты  между  строк  намекаешь  мне:  "Да  ну,  какие  там  игры  в  бисер?  Ведь  игры  в  бисер  -  не  для  свиней".  Так  долго  целясь,  стреляешь  мимо,  и,  обесценив  любовь  в  Игре,  находишь  в  каждой,  в  любой  -Гермину,  ту,  обреченную  умереть.  Так  много  возле  их,  милых,  кротких  -  несносной,  искренней  -  не  чета,  диагноз  выставлен  –  идиотка...  И  проще    -  вычеркнуть,  не  читать.  Забыть  и  впредь  обходить  десятой,  других,  вменяемых,  звать,  искать,  но  пресных,  тихих  ручей  иссякнет  -  во  мне  утопит  тебя  тоска.  Бездонный  темный  холодный  омут  -    подписан  чертом  -  вода  дрожит,  ты  окунаешься  -  правдой  сломлен...  Насквозь?  До  истины?  -  Значит,  жив.          

______________________  
Вдохновившим  -  Спасибо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350233
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Ліоліна

Фата - Моргана

Човен  у  небі  –
Як  фата-моргана,
Пливе  потихеньку,  міраж  –  не  міраж…
Небо  і  море
Злилися  в  єдиний
Примарний  серпанок,  містичний  пейзаж.

Хвилі  поснули,  
Золочені  сонцем,
Спинили  свій  біг.  Довго  буде  цей  сон?
Небо  –  як  море,
Скупалося  в  сонці,
Втопило  у  морі  чіткий  горизонт.

Край  це.  Край  світу.
А  далі  –  лиш  простір.
Пливе  помаранчевий  човник  за  грань.
Далі  –  лиш  космос.
Чи  знайде  дорогу?
За  краєм  Землі  по  морям  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350225
дата поступления 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Что я за птица?

Я  –  жаворонок:  бодро  спозаранку
Порхаю,  по  хозяйству  хлопочу,
Кукушкой  созываю  всех  на  завтрак
И  канарейкой  звонко  щебечу!

Я  для  птенцов,  как  курица-наседка,
Недосыпаю  ночью,  как  сова.
Шиплю  гуси́но  в  сторону  соседки,
Лишь  сунет  клюв  в  семейные  дела!

Вокруг  тебя  голубкою  воркую,
Коль  ты  не  в  духе,  я  –  немой  глухарь.
В  разлуке  –  белой  лебедью  тоскую…
А  в  дни  зарплаты  –  птица-секретарь!

Могу  и  ослепительной  Жар-птицей,
Сверкая  перьями,  почтить  приём!
...  В  твоих  руках  мечтаю  быть  синицей,
А  для  других  –  лишь  в  небе  журавлём…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317582
дата поступления 28.02.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Судный день

Закрыто    следствие  по  делу:
Попался  в  гречке*  «верный»  муж!
Факт  государственной  измены!
При  отягчающих,  к  тому  ж:

Факт  тенизации  зарплаты,  -
Бюджету  –  явный  дефицит,
Особо  крупные  растраты!
(Детей  ведь  грабил,  паразит!)

Раскрыты  все  «командировки»
И  «совещанья»  до  зари,
В  мотелях  тайные  парковки
И  вызовы  к  друзьям  «ноль  три»…

Изменник  стал  неосторожен,
Когда  в  ребро  ударил  бес!
(Неужто  научиться  сложно
Стирать  носки  и  СМС?!)

А  вот  соседок  показанья…
Доносы  бдительных  подруг…
…  Чистосердечное  признанье
Навряд  ли  искупит  вину!

Разоблачением  расплющен,
Дрожишь  под  тяжестью  улик…
Не  бойся,  щас-с-с    тебя  научим,
Как  нужно  РОДИНУ  ЛЮБИТЬ!!!

*  "стрибати  у  гречку"  (укр.  поговорка)  -  изменять

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331102
дата поступления 17.04.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Аполлон-союз

Он  был  сложён,  как  Аполлон,
Фактура  –  глаз  не  отвести!
Хоть  далеко  не  Соломон,  
Но  ведь    красавчик,  чёрт  возьми!

Чтобы  с  таким  ходить  в  обнимку,
А  не  тягаться  с  ним  умом,
Я  перекрасилась    в  блондинку
И  красный  спрятала  диплом.

Я,  как  лиса  в  овечьей  шкуре
(За  цветом  «блонд»  -  IQ  не  виден),
Чтоб  не  спугнуть,  под  маской  дуры
Скрывала  глубину  извилин.

В  любви  мозги  и  впрямь  не  важны
(Пусть  будет  превосходством  горд!)
Всё  было  –  супер!  ...  Но  однажды
Он  сел  разгадывать  кроссворд.

Казалось,  мне  какое  дело,  -
Пусть  поиграется  «мой  сладкий»!
Но,  дёрнул  чёрт,    не  утерпела  -
Давай  подсказывать  отгадки!

Вошла  в  охотничий  азарт,  –  
Кроссворд  заполнился  словами…
Лишь  тут  заметила  –  НЕ  РАД,
(Картина  Репина  «Не  ждали!»)

...Хоть  с  треском  провалила  роль,
Всё  к  лучшему  -  давно  известно!
И  легче  пересилить  боль,
Чем  век  промаяться  с  балбесом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335419
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

О трутнях и рабочих пчёлах

Семейный  быт  наш,  как  кроссворд:
Я  –  вечно  в  вертикали,
А  ты,  «уставший  от  забот»,
Всегда  –  в  горизонтали!

Мой  пост  –  у  вечного  огня,
А  твой  –  на  кнопке  пульта!
Моя  задача  –  исполнять,
Твоя  сложнее  –  думать!

Построен  зАмок  не  один
В  твоих  прожектах  смелых!
Всегда  ты  ДЕЛО  ГОВОРИЛ,
А  лучше  –  если  б  ДЕЛАЛ!

Но  саночки  возить  всю  жизнь  
Никто  не  нанимался…
Однажды  я  скажу  «катись»
Любителю  кататься!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340329
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 14.07.2012


Фотиния

Я - заразная!

Оружьем  тайным  обладая,                                                          
Иду  в  толпе  и  заражаю:
Не  гриппом,  корью  или  свинкой,  –
Я  инфицирую  улыбкой!

Проблемы…  Дождь…  Не  высыпаюсь…
Но  я  иду  и  улыбаюсь!
Без  всякой  видимой  причины
Я  излучаю  эндорфины!

Вот  кто-то  крутит  у  виска:
«Бедняжка  сбрендила  слегка…»
Но  не  обидно  мне  нисколько,  -
Их  жаль  –  с  иммунитетом  стойким…

Но  всё  же,  большинство  прохожих,
Вначале  хмуро-непогожих,
Поймав  случайно  кванты  света,
Преображаются  ответно!

И  даже  робкий  лучик  счастья  -
Антибиотик  от  напастей!
Переливанье  доброты!
И  лучший  крем  для  красоты!

Хоть  жизнь  подчас  бывает  трудной,
Не  будь  унылым  и  занудным,
Делиться  теплотой  спеши!
Улыбка  –  поцелуй  души!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 14.07.2012


kulbabka

Я так люблю помріяти про вас…

Я  так  люблю  помріяти  про  вас
Коли  надворі  не  вщухає  злива
І  тінь  горіха,  трепетно-грайлива,
Перебирає  дрібно  ніжний  вальс.

Я  так  люблю  пірнути  поміж  хвиль
П'янких  думок,  приємних,  наче  м'ята...
Холоне  постіль,  поспіхом  зім'ята,
В  розмиту  шибку  неба  акварель

Стікає  й  гусне  барвою  чорнила.
Десь  серед  хмар  заплутались  зірки,
Мов  поміж  крон  патлатих  світляки,
Ніч  в  капелюшок  їх  переловила.

І  дощ  затих.Посріблена  струна
Ще  де-не-де  між  краплями  дзвеніла.
Солодка  ніжність  доторкнулась  тіла,
Заструменіла  терпкістю  вина.

Мов  призабулась  гіркота  розлуки,
Серцебиття  своє  сповільнив  час...
О,  як  люблю  помріяти  про  нас
І  потриматись  подумки  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Ліоліна

Про Надію і надію

Надія  на  безсмертя  й  воскресіння
Зайшла  в  основу  таїни  Христа.
І  це  очікування  –  висота,
Що  може  дати  Боже  провидіння.

Цим  благом  пересититись  не  можна.
Це  –  естафетний  факел  поколінь.
Ще  –  ліки  від  печалі  і  сумлінь,
Як  є  надія,  ти  –  непереможна.

Надія  –  розрахунок  тим  щасливий,
Що  пишеться  пір”їною  з  крила
Святого  ангела  (без  злоби,  зла),
Й  патологічна  віра  в  неможливе.

З  надією  прожити  довше  можна,
Ніж  з  хитким  щастям  (що  воно  таке?).
Це  –  почуття  величне  і  п”янке,
Без  нього  є  пуста  хвилина  кожна.

А  ще,  якщо  надія  так  прекрасна,
Як  наша  Надя,  то  вона  –  зоря.
Талант  її  не  в”яне  й  не  згоря,
І  світлом  осяває  нас  незгасним.

(В  день  народження  На-д-е-ж-ді
З  якнайкращими  побажаннями)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350052
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Радченко

Липневий ранок

Мереживо  тонкого  павутиння
На  вигорілих  травах  ранок  розстелив.
Роси  прозорої  срібне  краплиння  -
То  місяць  сяйва  бісеринки  розгубив.

І  вітер  прохолодними  вустами
Цілує  пелюстки  ще  заспаних  квіток,
Туман  блукає  лісом  і  ярами,
А  річкою  пливе  ромашковий  вінок.

Дівча  вночі  собі  гадало  долю,
Ніч  ніжно  шепотіла  :"Трішки  зачекай.
Життя  прожити  -  не  пройти  по  полю:
Ти  серцем  половиночку  свою  впізнай".

Ще  тільки  мить  і  яснолице  сонце
Розхлюпає  з  долонь  по  всій  землі  тепло
І  зазирне  за  звичкою  в  віконце:
Не  сумно  уночі  без  мене  тут  було?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350047
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


Калиновий

Істина

Є  правда  ліва  й  правда  права
У  кінцях  посоха  життя,
Від  них  щоденно  всяка  справа
Жорсткого  зазнає  биття.

Нещадно  падають  удари,
Якщо  не  хук,  то  аперкот,
Та  за  ушкодження  на  нари
Бійців  не  кидає  народ.

Напроти,  -    в  запальному  герці
Уболівальники  хмільні
Жадають    зраненому  серцю
Видовищ  в  пристрасній  борні.

А  істина,  що  в  середИні  -
Сумирна,  та  не  в  моді  нині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345187
дата поступления 20.06.2012
дата закладки 13.07.2012


НАДЕЖДА М.

Повільно підкрадається світанок…

Повільно  підкрадається  світанок,
І  нічка  -  чарівниця  десь  зника.
У  річці  розчиняється   серпанок,
Бо  сонце  уже  вії  підійма.

А  вітер  причепурює  вже  крила,
І  квітів  щось  шепочуть  пелюстки.
Цей  ранок  срібні  роси  освятили.
Тремтять  на  вітрі  збуджені  листки.

Сьогодні  ми  світанок  зустрічаєм.
З  тобою  йдем  по  росяній  траві.
Від  радості  душа  моя  співає.
А    пахощі  медові  степові!                              

А  онде  колоситься  житнє  поле.
І  маківок  розлитий  дивоцвіт...
Я  вдячна,  любий,  своїй  долі
За  те,  що  ти  зі  мною  стільки  літ!

Який  же  ранок  видався  чудовий!
На  небі  ні  хмариночки  ніде.
І  світ  здається  світлим  і  казковим,
Коли  кохання  поруч  мене  йде!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата поступления 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 12.07.2012


Innessanew

Пересадка с крыльев на метлу…

Пересадка  с  крыльев  на  метлу…
День  закончился,  и  страстно  звезды  манят…
Под  луною  соберу  траву,
Позову  грозу,  пускай  нагрянет.
Дождь  пройдет,  я  кофейку  попью,
Посижу  с  котом  на  подоконнике.
Радостно  рассвет  приобниму,
Сны  себе  насобираю  в  соннике.
И  прилягу  их  смотреть,  как  фильм,
Наслаждаясь  дивом  настоящим.
На  пороге  ждет  грядущий  день,
Чтобы  рассказать  о  предстоящем.
Ласково  он  тронет  за  плечо,
Поднесет  мне  солнечного  чая,
Вот  и  кот.  Уже  несет  крыло.
И  второе.  Уж  не  заскучаю…
Меховой  клубочек  обниму,
Подхвачу  корзинку  –  и  в  окошко  –  
Разносить  желанья  и  мечты.
Да…и  котику  еще  найти  бы  кошку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349595
дата поступления 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012


kulbabka

Вагоме слово

Коли  мені  забракне  дужих  крил,
Тримай  мене  у  піднебеснім  леті,
У  мерехтінні  зоряних  світил-
Не  відпускай  у  пащу  круговерті!

Коли  надій  потонуть  кораблі
І  голос  серця  раптом  заніміє,
Подай  струну,  бо  може  на  землі
Одна-єдина  в  мене  ти  надія!

Коли  піддамся  смутку  й  гіркоті
І  відчай  вдарить  блискавкою  в  груди,
Не  залишай  мене  на  самоті,
Хай  погляд  твій  мені  зоріє  всюди.

І  хай  підтримка  теплих  твоїх  рук
Мені  дарує  переможні  крила!..
Яке  ж  воно  вагоме-слово  "друг",
Моя  розрада,  впевненість  і  сила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349134
дата поступления 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

А МЕНІ НАСНИЛИСЬ КОЛОСОЧКИ

[b]Присвячую  моєму  коханому  
чоловікові  Мирославу,  який  відійшов  у  вічність.[/b]

А  мені  наснились  колосочки,
Жовті-жовті,  вусики  густі.
Й  ти  стояв  у  вишитій  сорочці
Серед  стиглих  і  п'янких  хлібів.

Наче  море,  дихав  лан  безкрайний,
Достигала  в  пахощах  земля.
Синь  волошки,  мов  кораблик  дальний
Виринав  та  знову  потопав.

Снився  жайвір  й  поле  світанкове,
Тихий  ранок  і  легка  хода.
Любий  мій,  а  час  біжить  -  по  волі,
-  Як  тобі  живеться  в  небесах?

На  твоїм  зажуренім  обличчі
Десь  згубився  вогник  запальний.
В  синім  небі  у  ранковій  тиші,
Любий  спомин  в  душу  переливсь.

Впали  роси...  і  змочили  ноги,
Пахли  трави,  згіркли  полини.
Запечалилось  без  тебе  поле,
Маків  цвіт  і  крапельки  сльози.

Змійкою  дорога  вигиналась,
Листя  яблуньок  шептали:  До-же-  ни!
Я  тебе  чекала,  так  чекала...
Замість  тебе  -  золоті  лани.

А  мені  наснились  колосочки
Наче,  то  насправді,  наяву.
І  тепер  в  ранкові  літні  роси
Жайворонком  в  небо  я  лечу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348781
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


АнГеЛіНа

Третина літа

Третина  літа  мовчки  утекла!
Нахабно:  без  пояснень,  без  причини…
Та  необачно  ми  печемо  спини,
Знаходячи  в  піску  шматочки  скла…

Третина  літа!..    Ці  гарячі  дні
Вдалося  нам  так  швидко  розгубити!..
А  вже  і  липень  сиплеться  крізь  сито,
І  час  упав  прострочений    до  ніг…

Третина  літа!..  Звідкіля?  І  де???
Ми  ж  так  багато  не  змогли,  не  встигли!..
Розтане  літо,  мов  на  сонці  крига,
Лишивши  кілька  фото  для  людей…
                               6  липня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348807
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


НАДЕЖДА М.

Маленький бумажный пароходик… ( стих для детей)

Маленький  бумажный  пароходик
Тихо  проплывает  по  реке.
Капитан  в  нём  маленький.  Лишь  годик.
Крепко  руль  сжимает  он  в  руке.

Тоненькая  шёлковая  ниточка
Не  даёт  кораблику  свернуть.
Развевает  ленты  безкозырочки
Ветер,  что  кораблик  ведёт  в  путь.

Но  поднялись  волны  на  речушке,
И  кораблик  понесла  вода...
В  ужасе  заквакали  лягушки...
А  кораблик  скрылся  навсегда.

Что  ж  так  горько  плачешь,  мой  сыночек?
Время  быстро,  солнышко,  пройдёт...
Ведь  тебе  всего  один  годочек.
Пароходы  взрослым  поведёшь.

А  пока  утри  скорее  глазки.
С  плаванья  вернёмся  мы  домой,
И  расскажет  мама  тебе  сказки...
Мой  бесценный,  маленький,  родной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348811
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 08.07.2012


Юхниця Євген

От скажи, кохати - це…

Я  до  шафи,  в  шорти  –  скок,  і  ліг  чекати,
Вечір,  має  ось  -  за  ключиком  зайти.
Й  ще  вологий,  з  річки  вдень,  натільний  клаптик
Став  горою  виглядать  її  ліфти.

Двері  в  спальницю  відчинені,  тук-туки...
В  коридорі  мнеться,  далі  щось  не  йде.
Сам  встаю,  виходжу,  і  -  застиглі  руки
Тягну  в  глиб  квартирних  зтемнених  алей.

Ну  подобається  так,  не  відпускати.
Відчувать  її  хитаючийся    струм.

Запитала  потім:  «От  скажи,  кохати:
Чи  ти  знаєш,  що  це  –  пити    спеклість    клумб?»

07.07.12  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348703
дата поступления 07.07.2012
дата закладки 07.07.2012


kulbabka

Купальська ніч

В  повітрі  пахне  травами  і  медом,
Хтось  череду  зірниць  порозганяв.
Вхопивши  срібну  нитку  Андромеди,
Купальська  ніч  спустилася  на  став.

І  розпустила  пишні  темні  коси-
Чорніші  за  вороняче  крило.
На  запашні  розніжені  покоси
Дрібне  намисто  росяне  сповзло.

Десь  серед  лісу  блимає  багаття
І  сипле  іскри  в  темну  каламуть,
А  поміж  блюдець  сонного  латаття
Вінків  духмяних  кружальця  пливуть.

Гойдає  вітер  язички  шовкові
Свічок  тонких  у  плетиві  хмільнім:
Пливуть  вінки  до  берега  любові,
Маленькі  цятки  тануть  в  далині.

І  не  вгадаєш,  чи  зустрінуть  долю-
Ніч  теплі  зблиски  ловить  з-під  повік...
Грайливий  вітер  пригорнув  тополю,
Дрібні  листочки  подихом  обпік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата поступления 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012


kulbabka

В саду мого дитинства…

В  саду  мого  дитинства,  мов  у  лісі,
Крислаті  віти  густо  заплелись,
І  на  дощами  вибіленій  стрісі
Гніздечко  звили  бузьки,  як  колись.

Тут  пахнуть  липи  в  затінку  медами
Стара  черешня  листом  шелестить,
Терпкі  грушкИ,  обтяжені  плодами,  
П'ють,  молоком  розбавлену,  блакить.

Вишень  рубіни  тліють  між  отави,
Старий  паркан  малина  обплела
І  таріль  сонця  ніжно-золотавий
Розсипав  жмутки  стиглого  тепла

Крізь  сонні  віти  у  стару  криницю.
Немов  верета,  стежка  в  холодку,
Їй  і  тепер  у  тиші  цій  не  спиться-
Приходять  ті,  хто  жив  тут  на  віку.

Колись  і  я,  зірвавшись  з  небокраю,
Впаду  зорею  в  землю  цю  святу
І  на  долоньці  дідового  раю
Поміж  своїх  вербою  проросту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348275
дата поступления 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЧУЖИНА (Передмова)

Чужина...  То,  не  верби  на  левадах  схилили  своє  зелене  віття.  То,  не  крислаті  дуби  з  могутніми  кронами.    То,  не  смерекові  ліси,  що  пахнуть  понад  усі  полонини.    То,  не  стрункі  білокорі  берізки  і  не  мовчазні  тополі  край  дороги.  
           То  -  інша  частинка  землі  в  колоритності  мови  і  в  сукупності  традиційних  звичаїв.  Далека  і  загадкова,  таємнича  і  незвідана,  тепла  і  привітна,  весела  і  щедра  -  Іспанія.  Так  і  тут  є  свої  захоплюючі,  пречудові,  даровані  Богом  місця.  Хіба  надивишся  світлим  ранком  у  глибокі  води  океану?  Він  манить,  лоскоче  хвилями,  немов  кличе  за  далекий  горизонт.  А  гори  Піранеї  -  це  загадковість  незвіданого,  непройденного.  Вершини  гір,  що  вкриті  сріблястими  снігами  милуються  одна  одною  у  той  час,  коли  долини  встелені  зеленими  соковитими  травами.  
           Мимоволі  задумуєшся,  хто  ти  такий  у  цьому  прекрасному  світі?  Яке  призначення  твоє,  людино?  
           Дорогий  читачу,  мій  любий  українцю,  гортаючи  сторінку  за  сторінкою  цієї  збірки,  ти  відкриєш  для  себе  моє  найпотаємніше  -  внутрішній  світ.  Тому  над  усе  бажаю  поділитися  своєю  маленькою  духовною  скарбницею.  Як  на  мене,  варто  завжди  бути  простою  та  щирою  людиною.  Бо  кажуть:  про  що  людина  говорить,  то  у  неї    лежить  на  серці.    Наше  єство  -    це  Храм  Божий.  Чи  замешкає  в  ньому  Бог,  залежить  від  самих  нас.    Чи  закопаємо  свій  талант,  чи  використаємо  для  справи  і  набудемо  ще  більше  талантів?
           Кожна  мить,  хвилина,  місяць,  рік  мають  вміщати  та  оживляти  в  твоїй  душі  світлий  вогник  доброти  і  людяності.  Не  потрібно  скупитися  на  привітні  слова  чи  любов  до  ближнього,  адже  слова  не  купляєш  за  великі  гроші.  Слова  безкоштовні,  відшукай    їх  у  своєму  серці  і  знайдеш  самого  себе.  Не  відкладай  на  пізніше  усмішку,  бо  вона  зараз  же  відповість  взаємністю  тричі.  Це  багатство  внутрішнього  світу  плекається  тільки  в  душі.  Багатство  душі  не  купиш  за  гроші,  не  виторгуєш  за  будь-які  земні  короткочасні  цінності.  Духовний  світ  не  матеріальний,  не  бачений.  Вирости  в  собі  Дерево  Любові,  дай  хороші  плоди  людям,  результат  непередбачено-врожайний.
           То  ж  нехай  наші  серця  збагатяться  мудрими  помислами.  Нехай  вони  будуть  ясні  та  чисті,  як  перші  білі  проліски  на  весняних  зеленуватих  пагорбах.  Як  свіже,  напоєне  азоном  повітря,  що  вирує  над  Карпатськими  полонинами.  Як  білі  лелеки,  що  спішать  до  своїх  гнізд,    як  духмяний  запах  блідо-рожевого  цвіту  травневої  української  ночі.
         Чи  усвідомлюємо  цей  шанс  дарований  скороплинною  долею?  Чи  виявляємо  його  у  повсякденні?    Чи  розуміємо,  що  життя  -  екзамен  на  розуміння  щастя?    Вміння  створити  свою  ауру,  зберегти  для  себе  і  дарувати  його  іншим?  Щоб  не  холодні  неприязні  бурі  віяли  за  нами,  а  лагідне  сонце  людської  вдячності  освітлювало  наш  шлях.  Щоб  у  мирі  та  спокої  була  душа,  а  навколишній  світ  був  ясним  і  чистим,  добрим  і  ласкавим,  зрозумілим  і  бажаним.  Де  б  ми  не  були  і  ким  би  не  були,  всюди  і  завжди  зберігаймо  у  собі  добрі  помисли  і  не  біймося  ран.  Бо  вони,  як  ліки,  що  загартовують  душу  і  серце,  дають  прозріння.  Зрештою,  всі  ми  тут  одинакові.  Різними  ж  є  наші  вчинки.  То  ж  намагаймося  ніколи  не  возносити  власну  гординю,  не  приховувати  і  не  вирощувати  злу  душу.  Уміймо  прощати  інших  людей.  Вибір  за  кожним  із  нас:  яке  насіння  вкинути  у  землю  власної  життєвої  ниви,  щоб  потім  зібрати  добрий  урожай.  Бо  змалечку  знаємо:  що  посієш,  те  й  пожнеш.
           Між  Україною  і  Іспанією  пролягають  тисячу  кілометрів.  Сотні  українців  долають  цю  відстань    для  того,  щоб  працюючи  у  сорокаградусну  спеку  на  будові  чи  доглядаючи  дітей,  людей  похилого  віку,  покращити  матеріальні  умови  власних  родин.  Тільки  Богу  відомо,  скільки  поту  і  сліз  витерто  рукавом  тяжкопрацюючого  на  чужині  українського  заробітчанина.  
           Та  зрозуміти  людей  емігрантів,  висловити  своє  щире  співчуття  за  втрачені  мрії,  зруйновану  людську  долю,  розділену  сім'ю,  зможуть  лише  ті,  хто  на  крижалях  власних  душ  викарбував  кожен  свій  прожитий  день,  історію  рідної  України.
           Не  осуджую  нікого,  кому  довелося  покинути  рідну  домівку,  прабатьківську  землю.  Молюся,  щоб  їхні  голови  освітив  промінчик  розуму  щирості  та  єдності  заради  блага  наших  дітей.  Дітям  належить  творити  майбутнє.  А  ми,  пов'язані  між  собою  своєрідним  ланцюжком,  будемо    триматись  один  одного,  бо  наша  душа  і  серце  українські.  Головне  -  завжди  любім  та  пам'ятаймо  рідне  батьківське  гніздо,  звідки  полетіли  в  далекі  краї,  шукаючи  хліба  насущного.  Завжди  несіть  глибоко  в  серці  материнські  ласкаві  очі  та  батьківські  поради.  
           Пробачте,  дорогі  наші  рідні,  що  розлетілися  хтозна-куди.    Калиновими  гронами  вже  проросло  у  спраглих  душах,  п'ємо  гіркуватий  напій  чужинських  страждань,  сподіваючись,  що  залікуємо  біль  розлуки.  
           І  лише  час  пережитий,  переборений,  переплавлений  у  досвід  років  має  дозвіл  на  оцінювання  минулого.  З  висоти  прожитих  років  стверджую,  що  не  місце  проживання  визначає  особистість  людини,  а  лише  її  вчинки,  проаналізовані  під  лупою  наслідків.
           Далеким  берегом  журавлиним  називаю  цю  далекосяжну  країну  Іспанію.  Різними  вітрами  занесено  сюди  представників  багатьох  народів.  Немало  є  і  наших  земляків.  Я  -  одна  з  них.  І  попри  все  пережите  вважаю  себе  щасливою.  Бо  жодні  труднощі  не  зломили  моєї  справжньої  української  загартованості,  не  вбили  шани  до  рідного  краю,  не  стерли  з  пам'яті  пережитого.  
           Несучи  частинку  любові  у  зболеному  серці  заробітчанки,  дарую  її  у  своїй  другій  поетичній  збірці  тобі,  мій  любий  Прикарпатський  краю,  тобі,  золотописанкова  земле,  тобі,  солов'їно  мово,  моя  дорога  родино,  милі  друзі.  Я  шлю  вам  оце  повідомлення:  "Я  люблю  вас,  моя  рідна  матусю,  мій  любий  батьку,  мій  любий  синочку  -  твоя  друга  половинка,  а  для  мене  друга  дитина,  мої  ласкаві  внучатка  Юрасик  та  Іринка.  Я  так  глибоко  сумую  за  вами".                              
                                                                                                   З  любов'ю  Журавонька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347998
дата поступления 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ІВАНА КУПАЛА

Літо.  Івана  Купала.
В  п'янкому  запаху  трав,
Небо  у  росах  купалось,
День  новий  наставав.

Замчище  -  ніжність  спокуси,
Магія  лісу,  квіток.
Мелодія  Служби  будить
І  кличе  у  даль  за  село.

Де  дуб  своє  гілля  схиляє,
Смерічку  туман  огорта,
Там  серденько  плаче  й  співає,
А  ранок  цілує  уста.

Узлісся  встелене  цвітом,
Ромашками  й  чебрецем.
Там  папороть  комусь  квітне,
Обмита  купало-дощем.

Боже!  Як  гарно  і  мило:
Прута  краса  в  далені.
Місто  -  ранкове  диво,
Час  зупинивсь  на  землі.

Сонце  уста  цілувало,
В  морі  твоїх  очей
Човник,  мов  берег  причалу
Відчула  за  своїм  плечем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347690
дата поступления 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


АнГеЛіНа

Буденність

Жовтим  по  сірому
Сонце  виводить  промені…
Ми,  від  рутини  втомлені,
Хочемо,..  віримо….

Синім  по  білому
Сотні  листів  неписаних…
В  буднях  життя  прогризене  –
Так  не  хотіли  ми!..

Білим  по  чорному…
З  пам’яті  швидко  стерлося…
Злякані  від  буденності,
В  мрії  загорнемось…
                   30  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347501
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012


Радченко

Под "Вальс осенних грёз"

Под  "Вальс  осенних  грёз"
Я  на  мгновенье  в  юность  возвращаюсь.
Не  сдерживаю  слёз:
Я  папе  в  мыслях  снова  улыбаюсь.

Учил  меня  отец
Красиво  танцевать,  кружиться  в  вальсе.
И  слово  "молодец"
Похвал  всех  выше  -  это  было  счастье.

Промчались  дни,  в  года
Так  быстро,  незаметно  превращаясь.
Но  в  снах  моих  всегда
Наш  с  папой  вальс  кружится,  не  прощаясь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347476
дата поступления 01.07.2012
дата закладки 01.07.2012


Ліоліна

Для когось ти - Всесвіт

Любов  пробачить  злочини  які  завгодно,
Та  проти  себе  не  пробачить  точно!
Страждати  й  плакати,  -  то,  мабуть,  нині  модно,
Й  не  завжди  знаєш  сам,  чого  ти  хочеш.

Комашка  Всесвіту,  помітиш  і  не  завжди,
У  цьому  світі  ти  всього  –  людина.
Не  зрозумієш  ти,  закоханим  не  ставши,
Для  когось  ти  –  весь  Всесвіт,  ти  –  єдиний.  

В  пошуках  щастя  ти  втрачаєш  сили  стоси,
Ідеш,  збиваючи  до  крові  ноги.
Ти  витрачаєш  час,  енергію  і  розум,
Воно  ж  прийде  саме,  без  допомоги.

А  ти  мене  полюбиш  не  за  те,  що  я  є,-
За  те  ж,  хто  я,  як  поряд  я  з  тобою.
Нехай  десь  згинуло  кохання  світле  моє,
Радію,  що  було  воно  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347296
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЧОРНА КАВА В ПОРЦЕЛЯНІ БІЛІЙ (Для всіх моїх щирих друзів)

Чорна  кава  в  порцеляні  білій,
Гаряче  молоко,  каничка  цукру.
Шість  золотавих  печева  "Марія",
Смородини  варення,  масла  грудку.

Лляна  серветка  вишита  у  маках,
Маленьке  блюдце,  мов  окраєць  сонця.
Наповнив  хату  ароматний  запах
І  білий  світ  в  квадратиках  віконця.

Колише  ранок  тюль  шовково-срібну,
З  саду  ввірвавши  присмаки  медові
Густих  черешень  гілочку  огідну
Губами  пестив  перший  літній  промінь.

Стуливши  очі,  стало  тісно  мріям,
Твердило  серце,  що  на  світі  любо.
Немов  з  землі  росте  в  душі  лілія,
Що  стало  вузько,  стало  зовсім  трудно.

О,  ця  любов!    Немов  пташиний  спів...
Хіба  ж  коріння  в  неї  висихає?
Маленький  вузлик  щирих  почуттів,  -  
Для  всіх  кого  люблю,  кого  не  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347324
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


АнГеЛіНа

Приміряю світ

Приміряю  цей,  мною  недавно  ще  куплений,  світ…
Він  старезний,  в  дірках…  Мов  народжений  для  секонд-хенду!
Я  по  нього  ішла  тисячами  занудних  століть,
Щоб  узяти  у  предків  у  довгострокову  оренду…

Ось  нарешті  він  мій!  Я  по  ньому  очима  пряду,
Доторкаюсь  руками,  милуюся  запахом  світу…
Він  тепер  мій  господар  і,  мабуть,  надовго  мій  друг!
Вірю  я,  вірить  він:  я  його  не  могла  не  купити!..
                                                 29  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347325
дата поступления 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012


НАДЕЖДА М.

Туга в думку перелита…

Незабаром  збіжить  літо,
Тепле  літечко  пройде.
Туга  в  думку  перелита,
Осінь  в  серці  заживе.

Знов  дощі,  холодні  ранки.
Чомусь  плачуть  журавлі.
Затуманені  світанки,
А  на  серці  лиш  жалі.

Що  вже  літо  догорає.
І  зникають  десь  роки.
Ніжним  цвітом  відцвітають,
Як  у  квітів  пелюстки.

І  на  серці  непогода.
Куди  ж  дітись  від  думок?..
Та  ще  ж  літо...Насолода...
Зеленіє  ще  кленок.

Ще  проміння  сипе  сонце,
Буйні  трави  ще  в  степу.
І  сміється  спілий  сонях
В  золотистому  вінку.

А  ще  поряд  любе  серце,
Відверне  журби  напасть.
Не  заплачуть  два  озерця:
Він  не  дасть  сльозі  упасть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346643
дата поступления 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012


НАДЕЖДА М.

Як тільки серденько уміє…

Упало  сонечко  за  річку,
Вогнем  зайнявся  небокрай.
Піднявся  вітер  і  травичку,
Немов  дитя  заколихав.

Осипав  цвіт  квіток  додолу,
Злякав  пташок  в  очеретах.
Лиш  пожалів  пташинку  кволу,
Що  притаїлася  в  кущах.

Упали  роси  -  дрібні  сльози
На  ще  не  скошені  жита.
Лиш  десь  далеко  чуть  погрози
Розкатів  грому  в  небесах...

Поглянь,  як  гарно  зараз,  любий!
Мене  цілуй  і  посміхнись.
Відчуй,  як  літом  пахнуть  губи!
До  мене  ближче  пригорнись...

Надворі  стихло...  Все  німіє.
Лиш  вітер  інколи  зітхне...
Як  тільки  серденько  уміє
Забуть  й  пробачити  усе?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346391
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


kulbabka

Літечком цвіти!

L.D.(Валі  Савелюк)

Вже  розвидає.Пахне  медуниця.
Втопились  вишні  в  теплім  молоці.
Невже  й  тобі  світанками  не  спиться?
Лимонний  промінь  гладить  по  щоці...

Легким  серпанком  тане  у  волоссі,
Химерні  руни  креслить  на  стіні.
О,  не  впускай  у  теплу  душу  осінь,
Нехай  ще  літо  ніжиться  у  ній.

І  розсипає  в  житнім  океані
Дрібні  волошки  й  маки  вогняні,
Гойдає  липи  понад  вечір  п'яні
І  губить  зорі  в  озері  на  дні.

Стікає  медом  сонячним  у  збанок,
Піснями  будить  заспані  сади
І  у  віконці  чистому  під  ранок
Тобі  сміється  соняхом  рудим.

Нанизує  на  срібну  нитку  роси
Плете  гердан*  із  крізних  намистин.
О,  не  впускай  цю  недоречну  осінь,
Між  буйнотрав'я  літечком  цвіти!



*Гердан(тур.gerdan-шия)-ткана  стрічка  або  ажурний  комірець  із  бісеру,якими  в  Галичині,на  Буковині  та  Закарпатті  жінки  прикрашають  шию  або  голову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346382
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Леся Геник

Любове, моя найцінніша іконо…

***
Любове,  моя  найцінніша  іконо,
Бурштивове  соло  у  змоклім  саду...
Малечею  вії  здригаються  сонно,
Півусмішки  парость  -  в  усіх  на  виду...

А  нащо  ті  кралі,  що  веслами  -  в  небо,
Доші  залишаючи  -  ласка  сльози?
Моя  Чураївно,  берези,  де  верби,
Де  стіни  печалі,  північні  вози  -

Там,  знаю,  чекаєш...  Лелієш  молитву,
Руками  весняними  гладиш  траву.
Там  сонце  тобою  вседенно  налито,
Лякає,  жене  знавіснілу  сову  -

Нехай  не  тугує,  не  сколює  тиші,
Що  груди  приспало  покуття  богів!
Любове  іконна,  зо  серця  знов  пишеш...
Чорнильно  -  од  рами,  де  світ  -  з  берегів...  
(26.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346368
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Ліоліна

Чого варте багатство

Найкращими  є  безкоштовні  принади  –
Цілунки,  любов,  обіймання  і  сміх.
А  ще  безкоштовнії  можна  додати
Кохання,  сім”ю,  сон,  весну,  перший  сніг.

Хорошими  згадками  тішимо  серце.
Без  друга  підтримки  ми  –  ніби  без  рук.
Водички  з  колодязя  повне  відерце.
Сердечка  почути  коханого  стук.

Так  просто  в  компанії  друзів  співати,
Хай  десь  заблукали  і  голос,  і  слух.
А  ми  щебетанню  горобчика  раді.
Щасливі,  коли  завіта  до  нас  друг.

Тож  це  не  вартує  ні  ста,  ні  копійки,-
Пробігтися  вранці  по  чистій  росі,
Й  любити  дитину  і  маму  настільки,
Що  того  не  варті  багатства  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346348
дата поступления 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012


Ліоліна

Двое

Один  говорит:  -  Как  ветер,  лети,
Второй  бубнит:  -  Осторожно!
Один  говорит:  -  Люби,  несмотря…
Второй  возмущен:  -  Как  можно?

Один  говорит:  -  Иди,  отдохни,
Расслабься  в  бездумной  дреме.
Второй  говорит:  -  Нет,  будь  начеку,
Всегда  находись  на  стреме.

Один  говорит:  -  Расстанься,  забудь,
Ну  сколько  же  можно  плакать?
Второй  говорит:  -  Нельзя,  -  говорит,
Ведь  это  же  –  не  собака.

Один  говорит:  -  Куда  ты  спешишь,
Успеешь,  жизнь  безконечна.
Второй  говорит:  -  Мгновенья  цени,
Ведь  время  так  быстротечно.

Вот  так  оба  «Я»  сидят  –  говорят,
Не  жизнь  –  сказка,  миф  и  песня.
А  я  –  между  двух  стихий  и  огней,
Спасибо,  что  их  не  десять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346124
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


АнГеЛіНа

***

На  стелі  білій  –  молочні  зорі,
І  стіни  сині  в  моїй  кімнаті…
Вони  –  сторожа  усіх  історій  –
Стоять  у  мене  на  варті…

Вони  –  усмішок  моїх  кишені,
А  ще  –  горнятка,  де  тінь  печалі…
Згадають  миті  життя  тихенько,
Що  в  серці  квітами  стали…

А  вікна  –  зрадять!  Кажу  відверто  –
Їх  кожна  думка  –  то  підлий  намір.
Щоб  не  розкрили  мої  секрети,
Хай  штори  будуть  між  нами!..
                                   24  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346121
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


Ліоліна

В дитинства дивний світ

Завітала  я  в  дитинства  дивний  світ.
Там  я  не  бувала  вже  багато  літ.
*
Пахне  різнотрав”я  літом,  світлом,
Свіжим  небом,  дощиком  умитим.
Пахне  жовта  кашка  медом  хмільним.
Бавиться  з  травою  вітер  вільний.

Зачарована  красою  літа,
Бджілкою  нап”юся  меду  з  квітів,
Квітів  –  глечиків  духм”яних,  стиглих.
Я  лежу  серед  стеблин  тремтливих.

Десь  мої  літа  злетіли  з  вітром.
Я  пішла  гуляти  дивним  світом.
Опинилась  раптом  знов  в  дитинстві,
Залишившись  з  літом  наодинці.

Проповзли  здивовані  комашки
І  повитріщались  –  що  за  пташка?
Джміль  запрошує:  -  Дивись,  як  жарко,
Заповзай  мерщій  у  нірку-шпарку.

Я  ж  –  комашка  трохи  завелика.
Відповзу  тихенько,  поєлику
Маю  я  й  свою  затишну  нірку,
То  туди  й  піду.  Хоч  трохи  гірко,
*
Що  у  цьому  королівстві  я  чужа.
Та  живе  з  дитинства  тут  моя  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
дата поступления 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012


kulbabka

Вже вечоріє…

Вже  вечоріє.Небо  відцвітає,
Ніч  трусить  сажу  з  темних  димарів.
Затихли  співи.Ген  за  небокраєм
Окраєць  сонця  трохи  підгорів.

І  закотився  за  високу  гору.
Вже  де-не-де  спалахують  зірки.
І  плеса  гладь,  розніжено-прозору,
Гойдає  вітер  помахом  руки.

На  ніжних  блюдцях  мокрого  латаття,
Сповиті  сном,  лілеї  водяні,
У  їхніх  пишних  з  переливом  платтях
Згубили  зорі  відлиски  ясні.

Торкає  місяць  чистого  озерця
Шнурочком  срібла,  схожим  на  струну...
Отак  і  ти  торкнувся  мого  серця
І  сонну  тишу  раптом  сколихнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата поступления 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012


Окрилена

Білі дощі

Ідуть  дощі.  
Накрапують  сонети,
а  зрІдка  –  
білих  віршів  перелив…
Закохані  в  самотність
як  поети,
змивають  спеку  
променями  злив.

Скоринку-ґрунт  
напоюють  собою.  
О,  як  же  спрагло  
дзвоник  пророста!      
І  там,  де  жовті  
очі  звіробою,
і  там,  де  маком  
вкрилися  жита.
 
Червнева  ніч.  
Півонія  зоріє,  
мов  БІЛИЙ  Ангел...  
Думаю  про  Вас  -
по  краплі,
небом,  
сонячно  
лелію…    
Дощить  -
на  звуки,  
пахощі,  
слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 23.06.2012


kulbabka

Передзлив'я

День  відлетів  за  вітром  органзою,
Розкинув  вечір  темний  килимок.
В  повітрі  пахне  кавою  й  грозою.
Переплетіння  пальців  і  думок,

Шовкових  трав  і  ніжних  незабудок,
Пташиних  співів,  брязкоту  цикад.
О,  як  люблю  вечірній  тихий  смуток,
Коли  блаженно  завмирає  сад

У  передзлив'ї  ситцевого  літа,
Коли  дурманять  запахи  п'янкі!..
На  схилі  неба  амфора  надбита-
Намистом  краплі  котяться  важкі.

Гримить  між  хмар  небесна  колісниця
І  крешуть  коні  сріблом  з-під  копит,
Несамовита  грізна  блискавиця
Роздерла  навпіл  неба  оксамит!

І  раптом  стихло...Зливою  дзвінкою
Запричастили  землю  небеса
О,  як  люблю  ці  миті  супокою!..
По  теплій  скроні  котиться  роса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345543
дата поступления 22.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Ліоліна

Не в дзеркало дивлюся – в твої очі

Не  в  дзеркало  дивлюся  –  в  твої  очі,
Лиш  в  них  я  вірю,  бачу  в  них  життя.
І  в  них  я  хочу  бачити  пророчий,
Віщунський  вплив  на  наші  почуття.

Я  знаю,  що  знайду  себе  в  відмові
Від  себе,  а  знайду  себе  в  тобі.
В  твоїх  очах  горить  вогонь  любові.
Лиш  там,  де  є  вона,  мій  справжній  дім.

Я  не  прошу  її,  не  вимагаю.
Вона  живе  –  у  квітах,  у  дощі,
Чи  ніжною  берізкою  у  гаю.
Вона  –  живе.  І  в  серці.  І  в  душі.

Життя  не  запитає,  що  ми  вчили.
Запитує,  чи  вивчили,  аби
Любов  жила.  Люби,  і  в  цьому  сила,-
Не  намагайся  зрозуміти,  а  люби.

Коли  ми  відчуваєм  вітер  зміни,
Будуймо  млин.  Удвох.  Я  й  ти.  Разом.
Не  зводити  від  вітру  міцні  стіни,
Бо  він  розбудить  те,  що  було  сном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Леся Геник

Горну́ тебе…

***
Горну́  тебе  до  серця,  як  дитину...
За  садом  перевесла  в’яже  день,
Вистелює  надії  на  ряднину  -
Пожовклий  від  сльоти́  півдикий  лен.

Пучками  світла  втикане  за-сердя,
Лише  відлуння  -  здавлене  "молю́"...
Прилипну  сонцем  до  п’янкого  меду,
До  того,  що  назбирано  в  маю́.

Ти  ж  пам’ятаєш,  як  сурмили  бджоли,
Як  понад  полем  сіяла  весна?
В  моїх  долонях  розквітали  зорі,
В  очах  твоїх  палали  небеса...

О,  скільки  дива  -  за  пожухлим  тином!
О,  скільки  мрії  -  в  хусточці  життя...
Горну́  тебе  до  серця,  як  дитину,
Хоча  й  сама  -  безпомічне  дитя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345720
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТРИ ЛІЛІЇ

Лелієнька!  Фантазія  червнева  
Пахуча  квітка  Божества.  
Строкатий  ранок  виструсив  із  неба,
Краплинок  дощику  сповна.

У  літніх  травах  пелюстки  з  росою,
Ще  не  торкалася  стебел  рука.
Краса  глибинно-схожа  із  тобою,
Моя  матусю,  радосте,  журба.

А  друга  квітка  -  то  Свята  Мадонна,
Пречиста  Діва  з  голубих  небес.
Я  знаю,  що  Вона  є  Неповторна,
Я  вірю,  що  Христос  Воскрес!

Лілея  третя  -    Матір  Україна,
Яку  ніколи  Бог  не  покидав.
Вона  для  кожного  у  серці  рідна,
Де  б  ти  не  був  і  де  б  не  проживав.

Ці  білі  квіти,  що  ростуть  в  гОсподі
У  маминім  улюбленім  саду.
Три  мами,  три  голубки,  три  Любові
Де    більша  є  Любов  за  цю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345813
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


Окрилена

Царівна

Припав  корицею  
і  медом  дах
над  площею  
святого  Теодора,
де  флюґер  крутиться,  
неначе  птах
над  куполом.  
А  сонце  -
як  Просфора
блаженно  сходить….
Уявляю  мить,
коли  в  передчутті,  
інтуїтивно
росою  посмішка  
жива  тремтить
і  місто  оживає,  
мов  ЦАРІВНА…
Вплітає  в  коси  
волошковий  сміх,
вбирається  у  вишивку  
й  дукати
Готує  каву  –  
"лісовий  горіх"
і  випічку  ,  
із  аґрусу  цукати…

***  
А  в  ніч  спекотну  
не  злічити  зір,
закутаних  
у  липовому  клярі.
Царівну  Місяць  
обіймає  з  гір...
Легенди  словотворяться  
у        п  а  р  і...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата поступления 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 22.06.2012


Юля Фінковська

Надпита ніжність

Не  грозовий  і  дуже  теплий  дощ,
І  пару  віршів  в  аудіо  форматі…
Тебе  вбиває  красномовна  тиша  площ,
Карбує  вітер  будні  не  прим’яті.
Безжально  відриває  миті  час,
Годинниками,  сном,  календарями.
Одностороння  ніжність  нищить  «нас»,
Байдужа  ніч  сміється  ліхтарями.
У  чашці  чаю  –суїцидний  мед,
Він  потонув  безслідно  і  покірно.
Мороз  в  душі  не  вигріває  плед,
Хоч  в  «-30»  грів  доволі  вірно.
Вологий  бісер…Знов  ,навзрид  ,до  дна,
Бажання  воскресити  мрій  руїни.
Чиясь  ще  недописана  вина
Між  нами  прокладає  стіни,  стіни!
Ти  не  залишишся  на  чай?  Ну  що  ж…
Хай  задихнеться  щирість  в  казематі.
Залиш  мені  цей  майже  теплий  дощ,
І  пару  віршів…В  аудіо  форматі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345049
дата поступления 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Радченко

Всё слабее фиалковый запах

Убаюкана  ночь  тишиной,
Всё  насыщенней  запах  фиалки.
И  осколок  луны  золотой
Удивляет  сияньем  огранки.

Неожиданно  ухнет  сова,
Разорвав  тишины  безусловность.
Заколдует  все  сны  сон-трава,
Тишины  возвратится  безмолвность.

Ну,  а  мне  ничего  не  приснится  -
Ночи  летние  так  коротки!
Так  легко  было  мне  раствориться
В  неслучившейся  первой  любви...

Фотографии  в  старом  альбоме  -
Суть  мгновений    из  жизни  моей.
Навсегда  они  прошлое  помнят  -
Даже  боязнь  улыбки  твоей.

Всё  слабее  фиалковый  запах,
На  траве  бисеринки  росы.
И  ни  капли  не  хочется  плакать  -
Расколдованы  все  мои  сны.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344873
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Ветра

Касаясь нежно клавиш

Не  исчезай...  Касаясь  нежно  клавиш,
пытаюсь  еле  слышно  прозвучать
мелодией,  в  межстрочье  оставаясь
потерянными  нотами.  Кричать
заглавными,  в  безмолвии  оставаясь.

Я  задыхаюсь  от  обилий  слов,
теряясь  в  тропах  бредом  свитых  снов,
как  в  городах.    Иду,  не  просыпаясь
наощупь.  Через  тысячи  молитв.
Без  карт,  что  нарисованы  не  мною.
Держу  в  ладонях  все  тепло  земное,  
не  перепутьях  крылья  опалив...


Плейкаст  автора  LaurA  http://www.playcast.ru/view/1870277/
81a6db283da39529db98b4e5894b80ff702fd191pl

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344718
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 19.06.2012


Дощ

Літня гроза

Встають  "діди"...  Їй-богу,  задощить!
За  лісом  грім  бухика  басовито.
Струмок  в  долині  сріберно  плющить,
На  луках,  ген,  вилежується  літо.
А  по  землі  верткі  гарпійчуки,
Сини  самої  Гарпії-богині,
Гарцюють  через  межі,  навпрошки,
Піднявши  в  небо  куряву  на  спині.
В  польоті  ластівка  шугає  мошкару,
Ширяючи  низенько  над  травою.
Живиці  дух  в  сосновому  бору
Теплом  мене  вкриває  з  головою.
Та  раптом  обрій  густо  потемнів
І  вітерець  завмер  перед  грозою.
Вже  зовсім  поруч  грім  забубонів,
Аж  тихий  шепіт  скинувся  лозою.
Зненацька  злива  ринула  туга,
Та  й  покотилася  ревучою  стіною.
А  Громовержець  стріли  витяга
І  кидає  вперед,  переді  мною.
Та  сонце  пронизало  товщу  хмар
І  вже  блищить  трава,  як  діаманти.
Стихає  дощ,  як  срібний  дзвін  литавр
І  знову  вже  кортить  мені  у  мандри.
Ще  мчить  вода  з  довколишніх  висот,
В"юняться  скрізь  розмиті  борозенки,
А  літній  день,  на  тлі  земних  красот,
Сміється  вже  під  куполом  веселки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Ліоліна

Побудь біля мене

Зажди.
Тебе  наздогнати  не  в  силах,-
Не  спринтер.

Завжди
Чомусь  намагаюсь  летіти,
Як  вітер.

Як  сон,
Пройшов,  промайнув,  пролетів  ти,
Безкрилий.

Пішов.
І  як  тебе  зміряти,  де  те
Мірило?

Ти  так
Пройшов  мимо  мене,  навіщо
Так  швидко?

Дощем
Все  змило,  понесло  десь  в  Космос,
Не  видко.

Постій!
Летиш  ти,  як  потяг  надшвидкий,
Де  гальма?

Мій  ЧАС.
Прохання  побути  зі  мною
Нагальне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344697
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012


Валя Савелюк

СТЕЖКА

вийшла  стежка
від  мого  ґанку
на  світанку
вдягла  з  маками  
вишиванку

зачепив  
горобець  крилом
за  фіранку…
загула
мосяжна  бджола
у  горіховім  дзбанку

сумувала
прив`яла  трава
у  покосах
стежка  пі́дтюпцем
стернями  йшла
боса
недови́спаний  
вітерець
плутався  в  косах

вийшла  стежка  
за  край  села
і  побіг-ла
поспіхом  
поміж  сосен

десь  за  лісом
рі́зьбленим
з  виднокраю
спиниться  
під  берізкою  –
виглядає…

заросила  росами
всю  спідницю…
чого  ходиш  босою?
чом  
не  спиться…

18.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344680
дата поступления 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012


Ліоліна

Магніт

Я  є  магніт.
Він  неприємності  притягне
               Звідусіль.
Де  він  в  мені  –
Я  не  здогадуюсь,  та  десь  же
               Він  засів.

Та  ти  прийшла.
І  розмагнітилася  штука
               Та  лиха.
Я  -  не  одна.
Дарунок  неба  –  дружба  наша
               Надиха

Творить  дива.
Навчитись  вірити  й  прощати
               Без  вини.
Не  покидай
Мене  в  людському  океані.
               Не  тони.

Поверну  сміх.
Твоя  присутність  урятує
               Від  біди.
Не  втону  я,
Коли  мені  простягнеш  руку.
               Не  іди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


kulbabka

По крапельці

По  крапельці  стікає  час  в  долоні,
Скрипить  думок  старенька  антресоль.
Скупе  мовчання  мліє  в  телефоні,
У  день  вчорашній  змінено  пароль.

А  серце  рветься  вперто  і  бездумно
Запричаститись  голосом  твоїм!
Нехай  мовчить.Мені  сьогодні  сумно.
В  проваллі  саду  стихли  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344520
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012


Валя Савелюк

КОТИКУ МІЙ

погладила  
кота  супроти  шерсті  –
з  випадку,  не  зо  зла…
і  вся  любов  його  велика,
як  шило  із  мішка,
поліз-ла…

куди  й  подівся  
напівсонний  мій  «мурлика»!..

за  мить  їдну
спізнала  всю  ікласту  вдачу!

сиджу  –  
покусана  й  подерта,
як  газета,
закинута  до  клітки  шимпанзе,  --
і  жалібно  тихенько  плачу…

життя  –
байдужим  слимаком  кудись  повзе

чемненько  вибачаюсь,
любий  пане  –
мій  котику  коханий…
ти  все  забудеш,
я  все  пробачу:
і  знов  загоїться
любов  наша
котяча…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344437
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


tatapoli

ДЛЯ ДУШІ І ТІЛА…

Експромт

Л  ише  тоді,  як  нам  щось  заболіло,
І  ми  не  знаєм,  що  його  робить,  то  віддаємо
К  есарю,  як  кажуть,  тільки  тіло,  
А  душу  нашу  довіряєм  Богу  сміло,  і
Р  аді  будем,  як  Вони  дадуть  нам  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344442
дата поступления 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


Юхниця Євген

У гостях у наших панянок) ) )

Француз-естета,  по  телятині,  з  Парижу
Усе  кві-квікаючий,  і  худючий  в  клямку,
Вже  так  знущався  із  ковбасок  наших,  мнямок,
(У  гості  звабив  до  гуцулянок-панянок)
(Вдалось  на  євро  запросить  і  галів,  янків!)
Вже  так  нещадно  прочасни́чив  смальці  свіжі,
І  прохріни́чив  холодець  наш,  для  гулянок:
«І  купи  жиру,  і  намішано»,  -  мугикав,  -
І  –  як  це  їсти?»,  -  в  гуску  з  маком  -  пальцем  тикав...
Так  вже  розсма́кався  у  критиці  –  підливкам,
І  майонезним,  не  так  складеним,  язи́кам,
Що  серед  ночі,  встав  до  холод-сберігачки  -
І  всі  котлетки,  голубці  і  оселедці,
І  гострі  си́ненькі,    і  -  патісоньки  в  спец`ях  -
Ум`яв.!
       Й  тим  винищив  і  рештки  "недоїжі"!)
І  попросив  -  з  собою  дать  -  всього  побільше,
Після  сніданку  в  нашій  хаті,  не  в  Парижі...

16.06.2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344309
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Леся Геник

Втікаєш очима…

Втікаєш  очима...  Патьо́ки  печалі
На  тріснутім  болем  вікні.
О,  скільки  світанків  ми  ра́зом  стрічали,
Однакових  бачили  снів!

І  все...  Ко́лючками  тріскає  серце...
Кровить  наусебіч!  Дарма,
Послухався  вітру  -  в  полоні  інерцій,
Спаплюжив  святе  жартома.

Не  Боже,  не  Янгольське  стануло  поряд.
І  сохнуть  старі  ясени...
В  останній  надії  ще  молять  і  молять
Торкнутися  тої  весни,

Що  вперше  сміялася  щебетом  в  гіллі,
Цілунками  сіяла  квіт.
Чи  буде  в  душі  ще  одне  новосілля?  
Чи  блисне  зневірений  світ?

Немає  отвітів...  Немає,  немає...
Не  сльози  -  розпуки  вуаль!
Мовчиш...  і  навІки  вже,  певно,  втікаєш
Очима  в  засніжену  даль...
(16.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344279
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


Леся Геник

У змові мовчання…

***
У  змові  мовчання  в  саду́  -
Магнолії  пишні.
Тебе  до  замрій  не  веду  -
Забуті,  колишні...
Не  кличу  очима  надій  -
Скоріш,  не  барися!
Не  мій...  Як  не  прикро  -  не  мій!
Між  сивого  листя
Насотаних  днів-павутинь  -
Минається  з  часом.
Стежина  -  за  бавлений  тин,
За  межі...  Як  ла́ссом
Виловлюю  серцем  зорю
У  темному  вихрі.
Мабуть,  ще  люблю,  все  ж  люблю...
Магнолії  тихі.  
(13.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344277
дата поступления 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 15.06.2012


Наталка Ярема

ПІСЕНЬКА ВЕСНИ

Маленькі  композитори  весни
Писали  ноти  та  ключі  скрипічні.
Торкався  ніжний  подих  тишини,
Коли  лунали  звуки  ці  магічні.
До-ДО  нас  прийшла  заквітчана  весна!
РЕ-РЕгоче  голосно  замріяна  земля!
МІ  -  МІста  і  села  тішаться  весні!
ФА  -  ФАта  із  зелені,  весняночки-пісні!
СОЛЬ  –  СОЛЬодкі  мармеладки  роздає!
ЛЯ  –  ЛЯмур-кохання    юне,  молоде!
СІ  –  СІдай  і  слухай:  музика  луна!
ДО-ДО  нас  прийшла  заквітчана  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344045
дата поступления 15.06.2012
дата закладки 15.06.2012


АнГеЛіНа

Бойкот

Розплелися  вітри,  повтікали  зі  смажених  днів,
І  земля  зашкварчала  під  сонячним  "ніжним"  промінням...
І  навіщо,  спитати  б,  бойкот  влаштували  мені???
Де  шукати,  скажіть,  і  у  кого  шукати  спасіння???

Так  єхидно  сміється  "світило",  роззявивши  рот,
Тільки  сліплять  мене  золоті  його  вставлені  зуби...
Ну  навіщо  мені  влаштували  той  підлий  бойкот???
І  за  що  ж  мене  вітер-втікач  так  жагучо...  не  любить???
                                                 14  червня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343994
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


golod00x

Любимый город снова спит спокойно…

Inki  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343897).


Любимый  город  снова  спит  спокойно,
Как  пел  корда-то  мэтр  Марк  Бернес.
А  мы…  Предохранители…  Мы  –  без.
Мы  довоюем  все  чужие  войны.

Мы  в  плен  возьмём  все  полчища  врагов,
В  наш  сладкий  плен,  в  любовь.  Они  –  свободны!
Не  счесть  в  пещерах  камешков  подводных,
Не  счесть  и  в  словарях  полезных  слов!

И  не  сочтём  мы  бурь  в  стаканах  чая.
Мы  против  противопехотных  мин!
А  в  поле  –  воин.  Он  всегда  один.
Его  приход  безумен  и  отчаян.

Пропишет  правила  Почётный  Легион  –
Он,  Бонапарт,  знал  толк:  кого  похвалишь…
А  наши  виршики  –  ну,  всё  равно,  слова  лишь.
Там  лёгких  слов  –  с  тележкою  вагон.

И  мы  стоим.  На  страже  мысли,  слова.
Наш  часовой  –  он  к  месту,  в  аккурат.
И  нападение,  и  ядерный  заряд
Его  не  сдвинут,  как  всегда,  святого.

Пусть  святость  –  лишь  условность.  Нам  –  плевать.
Пусть  подвиг  наш  немного  нынче  стоит…
Мы  десять  лет  ломились  в  эту  Трою,
Лишь  чтобы  вождь  Елену  свёл  в  кровать.
14.06.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343923
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Это_я_Алечка

як повні ясла…

чогось  так  навіяло  Панасом-Мирним

як  повні  ясла  не  ревуть  воли
нема  чого  українцям  волати,
як  повні  закрома,    цвітуть  лани,
радіють  діти  не  хворіє  мати

так  склалось,  що  Україна  –  свята,
святий  окраєць  долі  в  міжкордонні
із  заходу  новини  осяга  
зі  сходом  сперечається  поволі

і  кожен  мріє  відірвать  шматок
від  запашної  долі  мрії-неньки,
а  я  беру  до  заходу  квіток,
щоб  не  волати  як  віслюк  старенький

з  пенсійної  (нівроку)  маячні,
з  тих  кодексів,  що  закрома  руйнують…
вже  ясла  схудли  враз  зревуть  воли,
яких  до  ясел  ланцюгом  прикують

і  буде  горе,  як  зревуть  воли
усім,  хто  влазить  пикою  в  їх  ясла…
так,  ми  терплячі,  але  ж  –  не  малі
воліємо  хлібину  їсти  з  маслом

в  нас  є  культура  –  давня  та  своя
нетреба  нам  нав`язувать  зі  сходу
як  треба  жити  -  нас  навчить  земля
і  рідна  мати  дасть  свячену  воду

і  врода  в  нас  своя,  як  не  крути  –
нам  західних  традицій  не  потрібно
ми  потребуєм  ясел,  як  воли,
щоб  були  повні  з  маслом  ясла  житні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254422
дата поступления 17.04.2011
дата закладки 14.06.2012


Валя Савелюк

РОЗЛУКА

Великий  Де

за  Потреби,
нам  непідзвітної,  –
зводить
і  розводить  людей…

відповідно:

…без  волі  Божої  –
волосина  жодна
нікому  
із  голови  не  впаде…

отаке
відмінних  систем
споріднене  бачення.

деталі  –
не  мають  значення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343927
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Solomia

…колись…

Колись  ти  обнулИш  мою  зухвалість,
обІрвеш  світ,присвячений  тобі,
І  глянеш  риторично  в  очі  карі,
та  не  знайдеш  в  них  тіні  давніх  мрій.

Там  буде  пусто,так  буває  часто...
коли  на  дно  лягає  сірий  пил,
І  ноги  ватні-далі  йти  не  варто,
І  стане  зайва,сотня-друга  миль.

Так  буде  потім,дивно  все  це  знати,
І  все  ж  тобою  жити  тут  й  тепер...
І  хоч  на  мить-тим  серце  зігрівати,
що  ще  прийдеш  і  станеш  світлим  днем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343924
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юхниця Євген

Виглядаю одну, її, натхненну!

Музична,  сильна  чоловіча  арія


Гарних,    чуйних,    порядних  –  галатики!
Україна  –  столиця  наречених!
Я  ж  ночами  пів-місяцем-братиком
Виглядаю  одну,  її,  натхненну!

То  зіщулюсь  до  смужки  верстатної,
То    розпа́люсь,  розра́нюся  до  -  сяйва!
А  кохана  –  з  родини,  із  знатної,
З  депутатських,  з  нови́х  фамілій  славних!

Тільки  сонцям,  зіркам,  милу  -  сватають,
Я  ж  ліхтарик,  поет  нічної  казки...
Кажуть,  я  -  то  здіймаюсь,  то  падаю,
Жовтий  лицар  негріючої    ласки...

Що  за  світ  в  Україні  будується?
Що  й  від  неба  ховаються  кохані.
Місяць  сяє  палацам  і  вулицям.
Де  ж  ти,  де,  мо́я  мрійная  панна?..

P.S.  Уривок  з  лібретто,  чоловіче  арія  з  сучаснї  оперети,  на  задньому  плані  –  гра  світла  і  тіні  фантасмагоричних,  претендуючих  на  грандіозність  сучасних  набудов.  Світлу  –  не  вистачає  міцності  освітити  усі  гігантські  забудови,  які  наприкінці  виконання  арії  зловісно  закривають  місяць,  що  зменьшуєтьcя  на  очах  до  невидимої  смужки.  Фінал.  Темнота.

14.06.12  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343872
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


НАДЕЖДА М.

І згірк твій поцілунок на вустах…

Повільно  нічка  сповиває  вечір...
І  ніжний  промінь  ллє  уже  зоря.
Ну  а  думки  вмостилися  на  плечі:
Невже  багаття  в  серці  догоря?

Невже  в  душі  моїй  пов"януть  квіти,
Погасне  зірка  раз  і  назавжди?
Але  ж  повинна  довго  нам  світити.
Не  погасай..  не  падай...  підожди.

Проходжу  садом...  Тиша  кришталева.
Чомусь  мовчать  в  цю  пору  солов"ї.
Чому  ж  так  сумно  в  ніч  мені  червневу?
Чому  шукаю  все  сліди  твої?

Тремтячими  руками  я  збираю
Уламки  щастя  у  нічній  пітьмі.
Ти  знов  пішов...Та  все  ж  надію  маю,
Бо  так  люблю  твої  вуста  німі.

Запахло  полином  побіля  річки,
І  знов  у  серці  поселився  страх...
А  зорі  тихо  блимають,  мов  свічки.
І  згірк  твій  поцілунок  на  вустах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Юля Фінковська

Ти ж знаєш… (озвучене…)

Суїцидно  задихаюсь  твоїм  мовчанням,
Рвуться  струни,дихати  тісно.  Врятуй!
Нагодуй  густим  і  огидним  на  смак  чеканням.
І  відчуй…Хоча  б  щось    наостанок  відчуй.

Розірви,  розчави  цю  тишу  на  шматки,
Голосом  чи  подихом.  Як  вмієш!
Проживу  всі  недописані  рядки,
Просто  я  –жива  ще.  Розумієш?..

Безліч  мрій,  як  завжди,  мандаринових,
З  ароматом  сутінків  ожинових,
З  присмаком  очей  аквамаринових
Кожна…
А  давай  не  розставляти  пунктуацію,
Не  чіплятися  словами  за  осінню  грацію.
І  ліпити  з  снів  і  віршів  аплікацію…
Можна?..

Заплітаю  в  коси  твої  відчіпні  «буває…»,
Суїцидно  задихаюсь  кожним  твоїм  «ясно».
Ти  не  думай,  розумію,що  все  це  гасне…
Та  красиво  фальшивлю  словами,що  сон  не  згасає…

Я  боюсь  уявляти  що  буде,  раптом  наврочу.
Ти  мене  обіймаєш  чи  просто  повільно  вбиваєш?
Шкода,  в  небі  навпроти  взаємність  не  прочитаєш…
Тільки…Не  питай  мене  більше  чого  я  хочу
Ти  ж…знаєш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343884
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Валя Савелюк

НА СХИЛІ

на  схилі  пагорба  
хмарами  –
чебреці….
простота
і  вишуканість  лілова
купаються  промені
вра́нішні,
як  у  пря́женому  молоці,
у  не́-показній  
запашній
чебрецевій  любові…

на  пагорба  гребені  –
на  блакитно-білому  тлі
молода
велика  
чорно-ряба́    корова…

символом!
перетікання  енергії
сонячної!
через  траву  в  молоко  –  стоїть…
достеменно  відточені
лінії
і  пропорції  тіла  її…

щемлять  у  травах,
у  різноцвітті  –  коники
стрибунці…
як  рана,  що  гоїться…
рвана  рана
у  пів  серця…
смішний  вітерець
лоскоче  корову  за  вухом  –
забула  корова  про  пашу:
як  ідеально  порожня
арійсько-трипільська  чаша
насторожено  дослухається…
мудрість  нечутну
ввічливо  слуха…

все  тут  –
куди  лиш  погляд
звернеться  чи  упаде́,
вільно  росте
і  саме  для  себе  цвіте  -
повнокровне  і  молоде!

ні  пристрастей,  ні  суєти…
ані  слова

поруч
із  реп`яхом  рожево-ліловим
замість  ґудзика  у  петлиці,
приліг,
на  мить  земну  -  відпочи-ти  
Всюдисущий  Великий  Де...


14.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343887
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Хуго

МОЙ БЕЛЫЙ СПИСОК

Влюблён...
       в  поэтов...
               чьи  слова  горят....
переполняемые  
         искренностью  чувства...
взрывает  плоть...
         их  страстный  шоколад....  
невинная  наивность...
         безрассудства...

и  мне  плевать
         на  рифму...
                   стиль...
                             и  слог...
противоречья...
           всем  канонам  Мэтров...
.................................
я  эти  чувства...
           сердцем  принять  смог...
и  в  комментариях...
           ВАМ...
говорю...
             об  этом.

++++++++++++++++++++++++

коЛлаж  Ангела  Страсти  
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9522
       ...на  слова  Хуго


я  так  мечтаю  о  тебе...
когда  забыв  про  всё  …
…мы  вместе…
отбросив  мысли
о  Вине
о  Скромности
Любви
и  Чести

вдруг  пропитаемся  Весной...
без  плоских  слов…
и  обещаний…
…………………..
взлетим  счастливою  волной
в  мир  исполнения  желаний…

раздвинув  смыслов  облака..
вдохнув  губами...
сверхсознанье…
…………………………
мы  обменяем
наше  Я...

на  жажду...
нового  Свиданья…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343898
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 14.06.2012


Solomia

Д_О_Щ

Гуляє  Дощ  вечірнім  сірим  містом,
у  закутки  звертає  від  алей.
Стікають  краплі  з  стріх,прозорі  вмістом,
Важким  став  одяг...  погляди  людей...
Бреду  повз  них  по  мокрому  асфальті,
(мабуть  смакує  різнобарвний  сон).
Ця  ніч  мене  здіймає  в  сріблі  вальсу-
певно  як  я  -  здалась  йому  в  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343838
дата поступления 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Solomia

Ця любов…справжня.

Про  цю  любов  не  знатимуть  довкола,
Про  неї  не  складе  романс  скрипач,
Її  не  обговорять  в  "модних"  колах,
І  вже  не  зрозуміють  по  губах.

Її  не  втілять  віршами  Шекспіра,
І  не  підкосять  ноги  сотні  фраз.
І  тут  ніщо  не  варта  буде  віра,
Бо  не  підвладним  стане  навіть  час.

Про  неї  будуть  мовчки,без  овацій,
хоч,вже  не  перший  оскар  в  ній  зорить...
Її,щасливу,викажуть  лиш  очі,
і  серце,що  в  обіймах  затремтить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343818
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012


Макієвська

Квітка

Над  вранішнім  німим  містом,  
від  розпеченого  асфальту,
парує  кава  з  молоком...
Квітці  стало  від  того  млісно,
з  притаманним  їй  азартом,  
чекає    сонце  й    дощ  під  вікном,
на  їх  дійство-  чародійство...
Спадає  сон.  Запахло  димком.

Притрушену  пилом  з  пилком,
світанок  омив  квітку  дощем,
привітна  до    всіх  стала  знов,
пройнялася  навкіл  пахощем.

Ось,  війнуло  з  неба  теплом,
сонце  обійняло  серпанком...
Вдоволена  вона  цілком
І  в  місті  радіють  всі  разом.

Та  наступним    літнім  ранком
запарує  кава  з  молоком.
Причепурить  дощ  цілунком
місто...Обдарує  пуп"янком
ту  квітку...Причеше  з  вітром...
І  розквітне  він  буйним  цвітом.
Розмалює  сонце  жаром
пуп"янок  той,  немов  пензликом.

Наповниться  він  нектаром...
Порхне  бджілка  вдвох  з  метеликом
над  ним,  за  шовковим  добром,
Оп"янить  їх  медовим    вином.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343771
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


kulbabka

Спориші

В  подвір'ячко  наше  
підкрався  пахучий  спориш,
в  городі  пасуться  
дощів  неприборкані  коні,
допоки  ти,  вітром  
напоєний,  солодко  спиш
і  сонце  цілує  крізь  шибку  
бліді  твої  скроні.

У  мене  за  хатою  
море  нескошених  трав-
смарагдовий  паводок  
ген  видноколо  поглинув,
допоки  під  небом  чужим  
ти  світами  блукав
вітрам  підставляючи,
сонцем  обпалену  спину.  

У  плесі  моєму
розсипала  звабниця-ніч
з  подертої  торби
дзвінкі  зоряниці-дукати,
допоки  летів  ти
примарним  надіям  навстріч,
цей  зоряний  дощ
було  нІкому  в  жмені  збирати.

Допоки  ти  рвався  
за  межі  своєї  душі
і  падав  щоразу,
заледве  торкнувшись  до  неба,
у  серці  моєму
такі  поросли  спориші-
як  в  тому  подвір'ї,
що  я  занедбала  без  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


Юля Фінковська

Просто… ( озвучене…)

Просто…
Лиє  дощ  і  чомусь  пахне  сіном.
Просто  з  тобою  холодно…і  без  тебе  –теж.
Біль  в  душі  не  душать  анальгіном,
Спокій  сну  не  має  чітких  меж.
Просто…
В  мене  ніжність  істерична,
Просто  втрата  –мій  найбільший  страх.
Ти  –  моя  ілюзія  класична…
Проза,  в  півримованих  рядках.

Сохнуть  на  полотнах  акварелі.
Акварелі  снів,думок,  дощів…
Просто…  Я  –  завжди  якісь  дуелі,
Ти  ж,  напевне,  не  цього  хотів…
Просто…
Я  –грозою  по  щоках,
Просто  я  –всього  лише  ромашка…
Хай  ще  руки  будуть  у  руках.
Хай…ще  трошки…як  тобі…неважко.
Просто…
Зрозумій  мене  дощем,
Я  себе  тепер  не  розумію.
Доторкнись…  плащем…плечем…плачем…
Відпускаю…ні,  я  так  не  вмію!

Ти  замкнув  себе  від  моїх  снів,
Ти  до  себе  перекрив  весь  доступ.
І  бракує  так  безглуздо  –щирих  слів.
Просто…
Знаєш,  ми  –це  вже  непросто…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343747
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


Это_я_Алечка

пропаганда поразки

пропаганда  поразки  
пропаганда  біди,
пропагандами  весни,
що  прийшлись  без  війни
без  війни,  як  такої:
без  рушниць  та  гармат,
вогнепальної  зброї,
лише  слово  та  ґвалт
про  біду  перемоги
над  рейхстагським  хрестом
зачервонену    кров'ю
героїчних  «понов»,
а  нацисти  судимі
на  ганьбу  та  погост
відновляють  у  ненці
незалежність  корост
від  історії  справжньої
героїчних  подій
переходять  зі  слова
до  загарбницьких  дій,
але  ниць  не  зробити  їм  -
ген  давно  загуло,
що  було  від  країни  –
бур’яном  поросло:
і  поля,  і  долини  –
усе  знищено  геть
самостійній  країні
загрожує  смерть:  
ні  нової  лікарні,
ні  школи  –  ні  що
не  збудовано  вами,
розкрадайте  майно,
ще  не  все  обібрали,
що  зробив  «сталінізм»…
так  будується  нова
українська  та  кість  –
біла  кістка  нацизму,
на  іржавім  сукні,
мабуть  «ющенковізму»,
а  може  і  ні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258785
дата поступления 10.05.2011
дата закладки 13.06.2012


Ліоліна

Ластівка рідна

Ластівки  щебет,
Пташки  дитинства  могО  чарівнОго,  далекого,
Серденько  крає.

МОя  бабуся,
Де  відлетіла  лебідкою,  білим  лелекою,
Де  ти?  Немає.

Вдвох  ми  з  тобою,
Разом  стрічали  приліт  їх,  маленьких,  утомлених.
Ждали  їх  разом.

Тихо  обнявшись,  
Пісню  сиділи  і  слухали.  Небо  надломлене.
Стерлося  часом.

Квітко  маленька.
Завжди  лишалася,  що  б  не  було,  ти  привітною.
Мила,  єдина.

Янгол  мій  славний.
Ластівко  рідна,  душа  твоя  світлою,  ніжною
Піснею  лине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
дата поступления 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012


Леся Геник

Гей ви, вівча́ри!

Запеленало...  Затрембітало!
На  полонини  -  отари  днів.
Збирайтесь  купки,  гей  ви,  вівча́ри  -
Женіть  од  бу́дза  чужих  вовків!

Диміє  ватра  під  блискавками...
Голодні  псярні  -  між  млаковинь.
Тримайте  небо  своє  руками,
Хай  віють  фами  -  днесь  жовто-синь!

Бо  то  темниться,  з-під  лісу  -  тіні,
Ведмежі  смерки,  що  вчули  твар...
Не  дайте  згризти  серця  ягнині,
Їх  волю  жити  -  Господній  дар!

Заполонило...  Заосенило
Посеред  літних  пшеничних  днів.
Гей  ви,  вівча́́́ри,  мольфарте  сили  -
Женіть  за  межі  чужих  вовків!
(10.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343392
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012


kulbabka

В саду моєму тихо, як у храмі…

В  саду  моєму  тихо,  як  у  храмі,
Де  вже  давно  не  чути  молитов.
Тремтять  листки-химерні  орігамі,
Старий  горіх  хмаринку  наколов

На  гостру  гілку.Віхола  жасмину
Лягла  спочити  під  похилий  тин.
На  трав'яну  пахучу  скатертину
Розсипав  дощик  жмені  намистин.

Принишкли  квіти.У  пелюстках  рожі
Бринить  росою  скроплена  бджола.
Тремтять  на  шибках  промені  погожі
І  липнуть  медом  до  тонкого  скла.

Поміж  гілок  шовкову  павутинку,
Напнув  павук-мрійливий  мандрівник.
Згубило  літо  ситцеву  хустинку-
В  траві,  розлитий  барвами,квітник.

Фарбує  червень  пензликом  левкої,
Медово  пахне  липа  молода...
В  саду  моєму  нас,  як  завше,  двоє:
Я  і  самотність-нерозлийвода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343369
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


tatapoli

МОЙ ДРУГ

С  егодня  ты  в  греховном  мраке,
Г  невишь  Творца,  вредя  другим,
О  днажды,  знай,  проснешься  в  страхе,  
Р  ешишь,  что  надо  стать  иным.  
А  сил,  растраченных  впустую,  их
Я  вно  больше  не  вернуть,  

С  мотря,  не  видеть  жизнь  иную,
А  только  в  омуте    тонуть.
М  еняться  надо  чем  пораньше,

С  егодня  сразу  и  навек,
В  едя  борьбу  с  собой  без  фальши,  
Е  два  ль  забыв,  кто  -  человек!
Т  ы  жизнь  свою  не  жги  напрасно,
И  зря  не  сокращай  свой  путь,

Д  ругим  свети,  пусть  будет  ясно,
Р  уки  подать  им  не  забудь!
У  той  черты,  где  нет  порога,  и
Г  де  кончается  твой  мир,
И  стока  нет,  но  есть  дорога,
М  инуя  тень,  светить  другим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата поступления 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012


Леся Геник

Ми з тобою зустрінемось знову…

***
Ми  з  тобою  зустрінемось  знову
Під  осіннім  солоним  дощем,
Заведемо  люб’язну  розмову,
Десь  у  серці  тамуючи  щем...

В  нетрях  пам’яті  стримавши  спогад,
Доторкнемося  нинішніх  днів.
Тільки  очі  -  ледь-вловлений  здогад  -
Без  торкання,  без  натяку  слів

В  середгрудді  роздмухають  вуглик  -
Тонкодзвінний  непослух  безсонь...
О,  життя,  пересотаний  вулик,
Мрії-бджоли  зо  щирих  долонь!

Скільки  ж  ни́точок  вузликом  взя́лось...
Скільки  променів  згасло  на  склі!
Та  й  і  що  того  світу?  На  малость...
А  зусе́бічно  -  тіні  сумні...

Закалюжені  шати  осінні  -
Повз  прочи́нені  двері  у  ніч,
Залишаючи  краплі  полинні  
На  устах  незцілованих  стріч...
(10.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343170
дата поступления 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012


Ліоліна

Дивлюсь я на небо

Дивлюсь    я    на    небо    та    й    думку    гадаю:
Чому    я    не    сокіл,    чому    не    літаю,
Чому    мені,    Боже,    ти    крилець    не    дав?
Я    б    землю    покинув    і    в    небо    злітав.
М.Петренко


Дивлюсь  я  на  небо,  там  -  Місяць  і  зорі.
Холодних  Галактик  -  мoрOк  в  видноколі.
Самотність  і  тиша.  Тому  й  не  літаю.
І  добре,  мій  Боже,  що  крилець  не  маю.

Нехай  в  цій  країні  –  чужа  я  дитина.
Та  рідні  простори  –  поля  й  полонини,
І  колос  пшениці  -  живуть  в  моїм  серці,  
А  що  я  не  сокіл,  ти,  Боже,  не  сердься.

Я  хочу  у  гаю  рости,  як  тополя.
Я  хочу  волошки  збирати  у  полі.
І  хочу  в  садочку  я  сонце  стрічати,
І  щоб  у  здоров”ї  жили  син  і  мати.

Болить  моє  серце  за  землю,  за  волю.
У  рідному  краю  сумую  до  болю,
Де  люди  не  знають,  як  землю  любити,
Яку  оберуть  собі  долю  їх  діти.  

І  все  ж  я  цю  землю  люблю,  як  святиню.
Як  рідну,  жадану,  кохану  дитину.
Бо  іншу  Вітчизну  не  мала  й  не  маю.
А  в  мріях,  як  сокіл,  я  ще  політаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343011
дата поступления 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012


Юля Фінковська

Аріаднині нитки

Коли  тамуєш  біль  вогнем  вагань,
І  хвилям  відчуттів  бракує  суші
Рятують  від  пронизливих  чекань
Нитки,що  без  поранень  шиють  душі.

Блакить  очей  стає  дірявим  ситом,
Бо  ноти  ніжності  у  натовпі  –безсилі.
Нитки,що  гріють  душу  оксамитом
Єднають  струни  через  вітер  ,час  і  милі…

Коли  горять  мости,  кричать  рядки,
Приводить  відчай  до  німого  краю…
Мережать  простір  Аріаднині  нитки,
Від  тебе  –до  небес  кольору  чаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342960
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Ліоліна

Та зіронька мигне і нам

Нам  всього  мало  –  грошей,  часу.
А  часом  -  навіть  голови.
Задумуєшся  іншим  разом,  –
Іти  навіщо  і  куди?

Аж  спотикаючись,  поспішно
Примарним  навстріч  чудесам
Летиш,  а  думка  гріє  втішна,
Що  щось  чекає  гарне  там.

Що  буде  хтось  любить,  втішати
З  самого  ранку  й  цілий  день.
Нас  сонце  буде  пригортати,
Пташки  співатимуть  пісень.

А  потім  –  раз!  І  рано  –  вранці
Похмуре  небо  сипле  сум.
Пташки  співають.  Та,  поганці,
То  не  для  нас  співочий  бум.

Але  лягаємо  знов  спати,
А  в  думці  –  завтра  –  новий  день.
І  знову  думкою  багатий,
Що  нам  співатимуть  пісень.

Бо,  хоч  буває,  що  для  когось
Спліта  весна  з  квіток  вінок,
І  стиглий  щось  шепоче  колос,
І  зір  з  Галактики  –  танок,

Та  ненав”язливо  ми  скраю
Притулимося,  ніби  й  нас
Вітає  вранці  птахів  зграя,
І  зупинився  в  щасті  час.

Не  проженуть?  Та  ми  ж  –  нічого,
Постоїмо  тихенько  там.
І  хай  крива  у  нас  дорога,  
Та  зіронька  мигне  і  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342864
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


kulbabka

Мамина любов

(навіяне  віршем  Консуело  "Найкращі  квіти  моєї  мами"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946  )


Ще  трішки  сонця  ніжиться  на  споді*-
Ось-ось  і  те  проллється  ген  за  край.
Поснули  квіти  в  мами  на  городі-
Мого  дитинства  пелюстковий  рай.

І  опустили  віченьки  додолу-
Такі  ясні,мов  спалахи  зірниць.
Ще  на  прощання  сонну  матіолу
Цілує  сонця  ніжний  промінець.

Гойдає  вечір  лагідні  лілеї,
Що  повбирались  в  пишні  пелюстки,
Неначе    в  плаття  білосніжні  феї.
Пливе  городець  в  пахощах  п'янких!

Сповиті  снами  півники  барвисті,
Мов  немовлята  в  теплих  пелюшках,
І  цвіт  півоній  в  росянім  намисті
Колише  вітру  теплого  рука.

Мій  любий  сховку,тихий  і  привітний,
Сюди  вертаю  ластівкою  знов,
Де  поміж  квітів  ніжиться  і  квітне
Свята  і  чиста  мамина  любов.


*На  споді-на  дні.


(08.06.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Леся Геник

Сонячно-світанкове…

Ген  за  видноколом  небо  тужить  сонце...
Схлипаний  світанок  -  росами  довкруж.
Наче  Янгол  світлий,  ти  в  моє  віконце,
Наче  Перст  Господній  -  на  освяття  душ.

Я  долоні  серця  -  під  серпання  злата...
Солов’їне  щастя  -  дзюркотом  з  Раю́.
Як  стогласа  пісня,  ти  в  моє  легато,
Як  стокрила  мрія  -  зернами  в  ріллю...

Засівай  же  духом,  зрошуйся,  плодися,
Межи  днів-коралів  досягай  висот!
На  життя  тарелі  ласкою  пролийся,
Лагідним  ягнятком  -  на  святий  киот...

Трембітає  далеч  сизово-туманна...
Вже  за  мить  вплететься  променем  коса.
Тужить  небо  сонце  -  Сонцеві  осанна!
З  келиха  світанку  капає  роса...  
(9.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342863
дата поступления 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Леся Геник

Про правду

Сутулиться  правда  під  плотом  чужинним...
А  що  їй  робити  у  стані  "святих",
Де  кожен,  хто  вище  -  голосить  "невинним",
І  кожен,  що  нижче  -  заручник  зо  лих?

Сиріткою  крекче  -  негодить  на  кості.
Пацьо́рками  осуду  -  дощ  по  дахах...
Прийшла  би,  ввірвалась  непрохано  в  гості  -
Кайданки  гримлять  одчайдуш  на    руках!

Хоч  тягне  до  серця  їх  -  вперто,  нужденно.
Очима  благальними  -  в  душу,  дарма...
До  гласу  небесного  в  світі  рожденна,
Під  плотом  чужим  погибає  німа!
(7.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342789
дата поступления 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012


Діана Сушко

Ночь. Стихли машины, шаги, угрызенья,

Ночь.  Стихли  машины,  шаги,  угрызенья,
и  даже  гроза  прекратила  войну.

В  каком-то  потерянном  миге  виденьем
очнулась  на  вечность  и  взмыла  …ко  дну.

Открытые  плечи,  и  руки  небрежно
коснулись  забытых  и  спутанных  слов.
В  бокалах  помедлила  девственно  нежность,
страшась  окунуться  в  отчаянный  зной.

Блуждающих  взглядов  косые  улыбки
тепло  мотыльками  струились  к  окну.
Паркет  деревянный  выскальзывал  зыбким
шершавым  холодным  песком  из-под  ног.

И  плавилась  кожа  от  прикосновений,
по  капле  свечою  сгорала  душа…

Она  растворялась  прозрачным  виденьем
в  объятиях  крепких,  чуть  слышно  дыша.

Очнулась.  
Открытые  окна  и  плечи…
и  руки,  небрежно  ласкавшие  тень,
в  каком-то  несбыточном  и  быстротечном,
потерянном  миге  насвистывал  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342468
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Ліоліна

Шовковиця достигла і кохання

Шовковиць  –  рясно  біля  дому.
Я,  незважаючи  на  втому,
Накручую  за  колом  коло,
Їх  повно  тут  росте  довкола.

А  ягід  стільки  –  в  листі  тісно,-
Земля  засипана  намистом.
Тут  голуб  –  поруч,  ледь  не  трісне,
Наївся  ягід.  Зирка,  звісно,

Дивується  –  от  дивна  тітка.
Та  ж  на  землі  їх  гарно  видко.
Клювала  б  на  землі  й  наїлась.
А  то  на  гілку  нагло  всілась!

Та  от  прийшла  іще  й  голубка.
Він  розпушив  пір”їни  хутко!
Чарівна  дівчина,  і  очі
Спускати  з  неї  вже  не  хоче.

Любов  –  то  штука  невгамовна
(Тим  більше,  що  вже  пузо  повне).
Кохання  над  землею  лине,
Хоч  не  моє,  та  голубине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342423
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Ліоліна

Чужу надію не запрошуй.

Чужа    надія    всядеться    комфортно,    
Нехай    забуде,    що    вона    в    гостях,
Зусиль    для    неї    –    перемелю    жорна,
І    затріпоче    вільно    звершень    стяг.    
                                                 Ярослав  Дорожний



Чужу  надію  не  запрошуй,
Хіба  на  філіжанку  кави.
Чекай  своєї,  дуже  прошу.
І  рай  в  душі  твоїй  настане.

Надія  в  кожного  –  дитина,
Яку  лелієш.  І  трясешся,
Щоб  кожна  з  мрією  хвилина
Твоє    зігріла  змерзле  серце.

Надія  –  то  таке  поняття,
Примарне,  мовчазне,  незриме.
Надією  знімать  закляття
З  душі  тяжке,  непримириме.  

Свою  надію  ти  ласкаво,  
Як  рідну  -  рідну,  до  кімнати
Запрошуй.  Квіти.  Тортик,  кава.
Й  давайте  зорі  рахувати.

Ти  зазирни  у  світлі  очі
Своїй  надії  на  світанку.
Вона  лишиться.  Ти  ж  бо  хочеш,
Щоб  зорі  бавились  в  серпанку?

Їй  так  сподобаються  «гості»,
Що  вже  й  забуде,  що  не  вдома.
Відкриється  для  серця  простір,
Зійде  з  душі  набридла  втома.  

Чужу  надію  не  запрошуй,
Хіба  на  філіжанку  кави.
Чекай  своєї,  дуже  прошу.
І  рай  в  душі  твоїй  настане.

Чужа  надія  –  це  ж  бо  щастя?,
Нехай  іде  до  сво”ї  хати.
Гукай  свою,  віконце  –  навстіж
І  рай  в  душі  тобі  стрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 07.06.2012


kulbabka

Світанок пахне зливою і медом…

Світанок  пахне  зливою  і  медом,
Духмяним  сіном,  свіжим  молоком,
Накрило  сонце  золотавим  пледом
Журливі  верби  над  склянним  ставком.

Повзуть  хмаркИ  кудлаті  небокраєм
Поміж  яскравих  сонячних  заграв.
Дзвенить  коса,  в  повітрі  завиває,
Немов  смичок  серед  пахучих  трав.

Розпирскується  свіжими  пластками
Скрипучий  рій  маленьких  цвіркунів.
Летять  пацьОрки*  росяні  разками,
Ховаючись  у  пасма  трав'яні.

Бринить  повітря  чисте  і  прозоре,
Парують  в  небо  паростки  землі
І  в  синю  далеч  зеленавим  морем
Пливуть  хатки,  неначе  кораблі.


*Пацьорки(діал.)-намисто.

(06.06.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Артур Сіренко

Скрипаль Роман Черевичок

(Казка)

Виконаю  свою  давню  обіцянку  –  розкажу  про  скрипалів-ворожбитів.  А  розкажу  вам  бувальщину  про  знаменитого  Романа  Черевичка  –  одного  з  найславетніших  скрипалів  Поділля,  що  блукали  по  селах  та  грали  на  весіллях  і  похованнях.  І  був  він  найдивнішим  скрипалем  які  тільки  ходили  по  землі  між  Дністром  та  Бугом.

Роман  Черевичок  був  не  тільки  скрипалем  –  він  був  людиною!  Найпершою  людиною  і  кращим  скрипалем,  який  тільки  ступав  у  шкіряних  черевиках  по  нашій  землі.  Світ  не  знав  серця  більш  щирого  та  щедрого,  ніж  у  нього.

У  його  скрипці  чулось  завивання  степового  вітру,  і  подих  весни,  і  сміх  мавок  під  вербами,  і  квиління  чайок  над  морем.  У  його  музиці  звучали  і  самотність  старезного  козацького  дубу,  і  краса  неба,  і  свист  шпаків,  і  пісня  жайвора.  Його  мелодії  були  наче  свист  вітру  в  очеретах  –  то  падали,  то  втікали,  захоплюючи  з  собою  слухачів,  які  завжди  оточували  цього  скрипаля.  І  найчорніша  душа  світліла,  гордість  поступалася  приязні,  а  суворість  танула  як  сніг  у  травні.

З  усіх  куточків  України  приходили  люди,  щоб  послухати  його.  Кожен  шмат  землі  між  Дністром  та  Дніпром  відав  про  його  славу.  Люди  забували  про  холод  і  голод,  зачаровані  його  музикою.  Звуки  його  мелодій  долинали  до  кожного  людського  серця.  І  хоча  він  міг  би  стати  найбагатшим  у  краю,  єдиним  його  одягом  були  потріпана  свитка,  залатані  гачі  та  крисаня.

Гроші  він  зневажав.  Кохання  –  ось  те  єдине  перед  чим  він  схилявся  і  що  оспівував.  Для  нього  воно  було  всім  на  світі.

Сталася  якось  у  нашому  селі  Бакота  така  подія.  Побралися  двоє  молодят  –  Дмитро  Приймак  та  Марічка  Іваненко.  Обоє  були  з  родин  бідних  як  церковні  миші.  Єдине,  що  їм  дісталось  як  прийшли  з  церкви  –  стара  кинута  перехняблена  хата  –  навіть  весілля  не  було  як  справити  згідно  звичаю.  У  чотири  стіни  прийшли,  а  за  вікном  темрява.  Але  що  їм  до  того,  якщо  кохалися  вони  до  нестями?  Марічка  перед  тим  гарбуза  піднесла  багачу  Івану  Чорненку  з  села  Грушка  з  усіма  його  волами,  коровами,  пасовиськами  та  млином.  А  Дмитро  не  захотів  побратися  з  Наталкою  Головичівною  з  усіма  її  телятами,  вівцями,  козами,  свинями,  скринями  з  приданим,  крамом  льоновим  та  золотими  дукачами.
 
Взяв  Дмитро,  та  й  засватав  бідну  Марічку  хоч  батьки  його  з  того  й  журбу  мали.
І  ось  опинились  вони  самі  у  своїй  старезній  хаті  і  замість  того  щоб  весілля  гуляти,  як  то  звичай  велить.  Самі-самі.  Бо  всі  в  селі  обурились  –  як  то  отак  одружуватись  –  біда  з  бідою,  щоб  ані  шеляга  за  душею,  ані  зернятка  в  коморі,  коли  кожен  з  них  міг  з  багатою  парою  побратися.  Але  що  тим  розумникам,  як  втямити,  що  кохання  дорожче  і  ставка,  і  млинка,  і  вишневого  садка…

Сидять  вони  та  одне  на  одного  дивляться.  Раптом  у  двері  хтось  постукав.  Відчинили  –  а  там  на  порозі  старий  дідуган  зі  скрипкою  у  потріпаній  свиті  та  крисані.  Заходить  і  каже:

-  А  чи  правда,  що  тут  весілля  справляти  мають?    Я  скрипаль,  на  весіллях  граю.  Здалеку  йшов,  зголоднів.  Пригостите,  чарчиною  почастуєте,  той  заграю  веселої!
-  Почастувати?  –  засміялися  молодята.  –  Та  тут  у  нас  не  весілля,  а  пустка.  Хоч  ми  щойно  з  церкви  прийшли,  та  ні  гостей,  ні  частування.  Ні  чарчини  немає.  В  нас  на  весіллі  нічого  окрім  кохання  немає!  Був  би  хоч  хліба  шматок  –  віддали  б  нашому  єдиному  гостю.
-  Як?!  –  вигукнув  гість.  –  Ви  одружились  і  не  маєте  ніякого  весілля  і  ніякого  приданого?  Одружились  тільки  заради  кохання?  І  нічого  навіть  у  горщик  покласти?
-  Звісно!
-  Хай  благословить  вас  пан  Господь!  –  промовив  скрипаль.  –  А  чи  доводилось  вам  чути  про  музику  Романа  Черевичка?
-  Черевичка?  Чи  ти  смієшся  над  нами?  Тільки  глухі  та  мертві  не  чули  про  великого  майстра  Романа  Черевичка!
Тут  старий  скрипаль  кладе  свою  скрипку  на  коліна  і  каже:
-  А  скажіть-но  сусідам,  щоб  йшли  на  весілля  і  несли  подарунки,  бо  грати  музику  буде  сам  скрипаль  Роман  Черевичок!
-  Роман  Черевичок?  –  здивовано  перепитали  молодята.
-  Саме  так.  Роман  Черевичок  –  це  я,  -  каже  скрипаль  і  бере  свою  скрипку.
Як  зраділи  молодята!  А  новина  як  пожежа  поширилась  по  селу:  сам  Роман  Черевичок  –  великий  скрипаль  прийшов  грати  на  весіллі!  Всі  покидали  роботу,  позабули  свою  жадібність,  похапали  подарунки  для  молодят  і  бігом  на  весілля.

Прийшов  Богдан  Вовчук  –  приніс  ковбасу.  Данило  Микитенко  приніс  копчену  баранячу  ногу.  Андрій  Охріменко  зі  своєю  Одаркою  принесли  цілий  мішок  збіжжя,  а  Параска  Кудивітер  полотна  домотканого.  Петро  Приходько  зі  своєю  Настею  принесли  пирогів  цілий  банячисько  і  медовухи,  а  Микола  Неборак  зі  своєю  Оксаною  два  здоровенних  кошики  з  крякаючими  качками  та  репетуючими  гусками.  Здоровенну  комору  потрібно  було  щоб  ті  всі  подарунки  поскладати.  А  Роман  Черевичок  дякував  кожному  та  посміхався.  А  гості  думали  собі:  нехай  були  б  вони  втричі  більше  принесли  –  все  одно  лишилися  в  боргу  перед  скрипалем.  На  весільному  бенкеті  всі  навіть  співати  не  наважувалися  –  все  боялися  пропустити  хоч  слово  чи  якийсь  жарт  якими  сипав  Роман  Черевичок,  що  сидів  на  почесному  місці.

І  пишалась  же  ця  пара  молода,  що  має  таке  весілля  якого  ще  не  бачила  Бакота!  Та  де  там  Бакота  –  всеньке  Поділля!

А  коли  бенкет  закінчився,  зі  столу  все  прибрали,  Роман  Черевичок  взяв  до  рук  свою  скрипку  і  провів  по  ній  смичком.  Всі  затихли:  їм  вчулося  завивання  вітру  над  степом,  дихання  моря,  сміх  мавок  під  вербами,  скиглення  чайок  над  Дніпром.  Зазвучали  краса  неба,  свист  шпаків  та  пісня  жайвора.  Як  вітер  серед  очерету  музика  то  падала,  то  втікала  і  несла  за  собою  затамувавши  подих  слухачів.  І  найчорніша  душа  світліла,  а  суворість  танула  як  сніг  у  травні.  І  не  лишилось  нікого,  хто  б  не  почувши  цю  музику  не  залишився  б  навік  у  її  владі.

Та  ось  скрипаль  завершив,  настав  час  платити  за  музику,  і  Роман  Черевичок  зробив  те,  що  не  робив  досі  ніхто  зі  скрипалів:  він  взяв  свою  крисаню  і  пройшовся  з  нею  по  колу.
І  той  хто  збирався  дати  шаг  давав  цілий  дукач,  а  хто  гріш  –  цілий  золотий.  І  коли  Роман  Черевичок  обійшов  всіх  в  домі  –  назбирався  цілий  капелюх  срібних  та  золотих  монет.
Ще  діяли  чари  музики  –  гості  заворожені  розійшлися,  а  тоді  і  Роман  Черевичок  побажав  молодятам  щастя,  взяв  свою  стару  скрипку  та  й  пішов.

Тільки  він  за  поріг  –  а  молодята  дивляться  –  стара  крисаня  музики  повна  дукачів  так  і  лишилась  на  столі.

-  Він  забув  свого  капелюха  з  грошима!  –  гукнула  Марічка.
-  Зараз  я  його  здожену!  –  сказав  Дмитро.

Кинувся  до  дверей,  а  йому  на  зустріч  з  порогу  коваль  Петро  Людота  зі  словами:

-  Ось  зайшов  вас  привітати!
-  Кидай  свій  мішок!  Скоріше  здожени  того  старого  зі  скрипкою,  якого  щойно  зустрів!
-  Якого  ще  старого?  На  дворі  нікого  не  було.
-  Та  Романа  Черевичка!  Ти  зараз  зустрів  самого  Романа  Черевичка!  Він  грав  на  нашому  весіллі!  І  забув  свого  капелюха  з  грошима!
-  Романа  Черевичка?  Та  ви  що,  подуріли  обоє???  Могилу  Романа  Черевичка  я  допомагав  копати  ще  три  тижні  тому  у  Кам’янці.  Бідний  волоцюга!  Жебрак  і  багач,  пішов  з  життя  з  трьома  шелягами  в  кишені  які  пішли  попу  за  відспівування.  У  старій  латаній  свиті  так  і  поховали  його  зі  скрипкою  та  капелюхом…

А  в  давнину  казали:  хвалити  Бога  гідно,  але  мудрий  не  стане  проклинати  навіть  диявола.

Примітки:

Записано  зі  слів  діда  Юхима  Боднарчука  в  селі  Бакота  тодішньої  Подільської  губернії  у  серпні  1867  року  збирачем  фольклору  Ярославом  Свічинським  (1815  -  1894).  Бувальщина  так  і  не  була  опублікована.  Рукописи  Ярослава  Свічинського  зберігалися  у  рукописному  фонді  бібліотеки  АН  УРСР,  після  пожежі  бібліотеки  у  1972  році  зникли.  Копія  цієї  бувальщини  була  зроблена  Юрієм  Петровичем  Дрогобицьким  у  1969  році  і  люб’язно  мені  передана  у  жовтні  1982  року.

Бакота  –  за  часів  Київської  Русі  велике  місто,  центр  Подільської  землі  у  складі  Галицько-Волинського  князівства.  Під  час  відомих  подій  1431  року  майже  повністю  знищене,  перетворилось  у  село.  Славилось  село  дивним  мікрокліматом  і  печерним  монастирем  на  околиці,  що  був  діючим  до  1967  року.  Зараз  село  Бакота  не  існує  –  воно  спочило  навіки  на  дні  Дністровського  водосховища…

Роман  Черевичок  (1711  ?  –  1772  ?)  –  особа  напівлегендарна,  знаменитий  скрипаль  XVIII  століття.  Відомості  про  нього  непевні.  Згідно  одних  –  народився  він  у  Летичеві  у  1711  році,  згідно  інших  –  у  Староконстянтинові  у  1702  році.  Були  ще  дані,  що  народився  він  у  Кам'янці-Подільському  у  1721  році.  Але  виявилось,  шо  це  зовсім  інший  музика  -  прізвище  його  було  не  Черевичок,  а  Навівчеревичок  і  звали  його  Андрій,  а  не  Роман.  І  був  він  не  скрипаль,  а  бандурист.  Роман  Черевичок  був  самоучка,  хоча  кажуть,  що  його  вчив  дяк  Никифор  Сова,  що  теж  вмів  грати  на  різних  музичних  інструментіх.  Роман  Черевичок  виконував  виключно  власні  твори,  які  не  збереглися.  Все  життя  блукав  від  села  до  села,  грав  музику  на  весіллях  та  похованнях  –  цим  і  заробляв  на  життя.  З  історичних  хронік  відомо,  що  він  грав  на  весіллі  в  Меджибожі  у  графів  Синявських  у  1756  році  -  одружувався  Янош  Синявський  з  Ядвігою  Смотрицькою.  З  хроніки  відомо,  що  скрипаль  відмовився  від  великої  нагороди  сказавши,  що  «музика  не  має  ціни».  Похований  у  Кам’янці-Подільському,  але  могила  його  не  збереглася.

Іван  Чорненко  –  жив  насправді  не  в  Бакоті,  а  в  Страрій  Ушиці,  власного  млина  не  мав,  а  орендував  його  у  Синявських.

Данило  Микитенко  –  родом  насправді  з  Бакоти,  але  у  1772  році  жив  у  Кам’янці-Подільському  тому  його  присутність  на  вищеописаному  весіллі  сумнівна.

Богдан  Вовчук  –  жив  у  Бакоті  і  займався  рибальством.  На  час  описуваних  подій  йому  було  лише  9  років,  тому  можливо,  мова  йде  про  його  вуйка  Степана  Вовчука,  який  у  1777  році  постригся  в  монахи  у  Бакотському  монастирі.

Андрій  Охріменко  –  насправді  був  неодружений.  Був  дяком  у  Покровській  церкві  в  Бакоті.  Можливо  це  або  помилка  оповідача,  або  мова  йде  про  когось  із  його  родичів.
Микола  Неборак  –  мав  землю  в  селах  Рогізна  і  Колодіївка.  У  Бакоті  не  жив,  але  мав  там  родича  –  племінника  Йосипа  Цибуленка.

Про  родину  Приймаків  з  Бакоти  ніяких  даних  знайти  не  вдалося.

На  світлині  -  залишки  печерного  монастиря  біля  с.  Бакота.  Після  руйнування  скелі  практично  нічого  не  лишилося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342370
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Артур Сіренко

Вiчний шлях

(Низка  неканонічних  хокку)

*        *        *
Скільки  вистав  навколо!
У  цьому  театрі  безглуздому...
Блукаю,  спостерігаю...

*      *      *
Мій  сірий  кіт
Він  теж  вірші  складав
Мені  не  зрозумілі...

     *      *      *
Синя  безодня
Чорною  стала...  Зорі...
Сови  літають...

     *      *      *
Блакитноока.
Жовтий  листок  біля  ніг.
В  небо  летіти!

     *      *      *
Ліс.  Хащі.  Квіти...
Нескінченні  пошуки.
Таке  життя.  Тут.

     *      *      *
По  небу  пливу...
Удари  рук  –  бризки  хмар.
Лякаю  птахів...

     *      *      *
Писав  крейдою  на  папері,
Писав  тушшю  на  асфальті
Вірші...  Все  час  зітер…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342381
дата поступления 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Юля Фінковська

За годину до півночі

За  годину  до  півночі…Йти  між  нитками  ночі
По  вологій  бруківці…Кудись,  навгад…
І  знаходити  в  пам’яті  мрії  та  сни  пророчі
Під  ясним  миготінням  небесних  живих  лампад

Відчувати  на  смак,  на  дотик  кисневі  ноти            
Відчувати  на  кінчиках  вій    благодать  століть….
Тільки    ніч,  тільки  тиша…І  місяць  в  очах  навпроти
Щось  цілком  відчуттєве,  безмежне  в  собі  таїть…

Тільки  тиша  і  ніч.  Чую  подих  свій,  серце  ,кроки…
Прислухаюсь  до  себе…до  вулиць…до  серцебиття…
Вітер  тепло  торкає  легким  поцілунком  щоки...        
І  ,напевно,  в  цих  митях  тремтіння  –    моє  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342216
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Ліоліна

Дорога, де мріями пахне повітря

Цією  дорогою  ходимо  тільки
Я  й  вітер.
На  ній,  цій  дорозі,  так  мріями  пахне
Повітря.

Де  прірва,  де  небо  високе,  що  манить,
Не  знала.
Хто  взяв  мої  крила?  Над  прірвою  в  небі  б
Літала.

У  небі  б  літала,  та  щось  не  судилось.
Несила.
Десь  крила  легкі  я  зламала.  Згубила
Я  крила.

Дорога  ховається  за  горизонтом.
Не  плачу.
Колись  стану  пташкою.  Небо  глибоке
Побачу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342175
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Валя Савелюк

ПРО ЛЮБОВ

двоє  
несуть  в  ряднині  щось  важке,
за  два  кінці́    вчепився  у  ряднину  
кожен  ...

то  важче  буде  тому  з  них,
хто  ростом  нижчий:
вага  бездумна,
але  Центр  Ваги  –
рухомий
і  завжди  прагне  
ближче  до  землі…

тягар  завжди  впаде  на  плечі  тому,
хто  підставляє  плечі  під  тягар…

турбота  –
уміння  «вирівнятись»,
розділивши  ношу
на  двох  –
по  рі́вну…

відомо:
шлюб  –
це  два  воли  в  ярмі  одному,
що  спільно  тягнуть  плуга  
чи  підводу  з  сіллю…
якщо  один  із  них  недотяга́є,
то  другому  –
удвічі  важче  жити….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342151
дата поступления 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012


Ліоліна

І знову – злива. Ще - дельтаплан

Сиділа  вдома  я  й  нікого  не  чіпала.
Дивлюся,  сонечко  крізь  хмари  запалало:  -
Чому  розсілася,  іди  сюди,  ледащо!
Кидай  котлети,  їдь  на  луг,  так  буде  краще.

І  я  поїхала,  лиш  підкачала  шини.
Така  ж  бо  свіжа  і  натхненна  була  днина.
На  лузі  весело  розквітла  конюшина,
І  жовта  кашка  піднялася  по  коліна.

Десенка  ген  кудись  звивається  далеко,
І  дихалося,  як  в  дитинстві,  легко  -  легко.
Я  відірвати  від  краси  очей  не  змозі.
Змагаючись  із  вітром,  мчала  по  дорозі.

Велосипед  мій  по  горбках  стрибав  зухвало.
Мені  здалось  –  адреналіну  вже  замало.
І  стала  я  в  душі  викохувати  плани,
Щоб  політати  ще  мені  на  дельтаплані.

А  планерист  вже  приземлявся  на  дорогу
І  мало  не  зчавив,  дивак,  мене,  небогу.
Аж  раптом  блискавка  –  бабах!.  І  справа,  й  зліва.
(Чомусь  не  влучила!)  І  почалася  злива.

Десь  збіглись  хмарки  так  швидко,  просто  диво.
Гей,  злива,  годі  вже,  бо  я  і  так  щаслива.
Вже  змиті  всі  гріхи  й  болота  зсохлі  грудки,
Що  зранили  й  колись  давили  мені  груди.

А  дощ  –  стіною.  І  дороги  вже  не  видко.
Лечу,  педалями  кручу  –  верчу  так  швидко.
Спішити  не  було  куди  –  скупалась  вдало.
Веселка  в  небі  після  зливи  пролягала.

А  ти,  мій  велик,  мій  ти  вірний,  щирий  друже,
Ти  знову  зіслужив  мені  гарненьку  службу.
У  водоспаді  побувати  –  ейфорія.
Та  ще  й  скупатися  у  центрі  буревію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341972
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Віталій Назарук

Хто про що

Любителям  гумору

Прийшов  дідусь    до  лікаря,  сів  під  кабінетом,
Перед  ним  дві  молодиці  ділились  секретом,
Розмовляли  про  котлети,  про  супи  і  вина,
В  діда  в  шлунку  забурчало  і  побігла  слина,
Подивились  молодиці,  що  дідусь  старенький,
Ви  проходьте,  ми  встигнемо,  тільки,  щоб  швиденько.
Дід  постукав  тихо  в  двері,  почулося  «Прошу!»
Біля  жінок,  що  сиділи,  лишив  свою  ношу.
Привітався  до  лікаря  дідусь  із  порогу,
Опустив  старечі  очі,  дивиться  в  підлогу.
-  Присідайте,  -  каже  лікар,  -  які  в  Вас  болячки?
-  Щось  із  серцем  в  мене,  доктор,  спішить,  як  з  гарячки.
Як  одна,  то  ще  нормально,  дві  –  вже  задихаюсь,
А  на  третій  серце  скаче,  часто  зупиняюсь…
-  Ви,  дідусю,  ще  геройський,  я  Вас  поважаю,
А  у    мене  й  до  одної  сил  не  вистачає…
-  Це  про  що  Ви  так,  лікарю?  -  Про  жінок,  дідусю…
-  А  я  мовлю  про  сходинки,  я  ж  їх  так  боюся…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341965
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


Артур Сіренко

Про цi нотатки

(Передмова  до  збірника  новел  "Дивні  нотанки  написані  на  хмарі")

«Страшно  подумати,  що  наше  життя  –  це  повість  без  фабули  та  героя…»
(О.  Мандельштам)


Кожна  людина  –  відлюдник.  Відрізняються  лише  ступінню  самотности.  Давно  відомо,  що  найбільша  самотність  у  юрбі.  Ми  всі  чужі  одне  одному,  загублені  в  порожнечі  нерозуміння.  Найгірше  те,  що  люди  і  не  бажають  розуміти  одне  одного  бодай  би  на  крихту.  Якщо  хтось  направду  прагне  товариства  варто  тому  піти  в  гори  або  в  ліс  чи  пустелю.  Там  він  буде  не  наодинці  з  собою,  а  в  товаристві  Всесвіту.  Ця  самотність,  певно,  найліпша  з  усіх  її  різновидностей.

Ці  нотатки  складаються  з  розрізнених  замальовок  пензлем  часу  на  хмарах  написаних  якимось  самітником-диваком.  Все  ефемерно,  все  зникає,  все  порожнеча.  Ми  всі  пишемо  в  повітрі,  виводячи  каліграфічні  ієрогліфи,  які  ніхто  не  зрозуміє  –  сенс  їх  давно  втрачено.  Тому  і  не  дивно,  що  автор  цієї  писанини  записав  свої  нотатки  на  хмарі.  Я  випадково  прочитав  їх  блукаючи  холодними  горами.  Через  мить  хмара  розтанула  і  слова  розчинилися  в  повітрі  як  розчиналась  у  зітлілих  століттях  «Історія  етрусків»  написана  нібито  імператором  Клавдієм.  Прочитавши  ці  нотатки  я  одразу  зрозумів,  що  писав  їх  дивак.  Обірвані  клаптики  свого  життя  чи  подій,  свідком  яких  він  був,  автор  зібрав  до  купи  як  шматочки  візантійської  мозаїки.

Марні  були  його  зусилля  перекласти  свої  проби  пера  іншими  мовами.  При  кожному  перекладі  щось  губилося,  втрачалося  назавжди  і  одночасно  виникало  щось  принципово  нове  –  чуже  першотвору.  Змінювалась  сама  безодня  між  словами,  оця  порожнеча  між  літерами  мутувала.  Якщо  відверто,  я  думав,  що  порожнеча  не  здатна  змінюватись  –  вона  завжди  така  сама,  завжди  є  собою  –  першоосновою  цієї  ілюзії,  яку  ми  називаємо  «світом»  чи  то,  вибачаюсь,  «Всесвітом».  Як  я  помилявся!  Марно  писати  те  саме  тільки  для  москалів  –  іншою  мовою  текст  отримує  зовсім  інший  зміст.  Кожний  переклад  –  це  новий  твір.  Тому  не  шукайте  тотожностей  і  аналогій  «Нотаток  відлюдника»  і  «Записок  написаних  на  хмарі»  -  це  різні  твори  як  різний  Хвильовий  перекладений  китайською  та  португальською  мовами.  Чи  просто  не  перекладене,  прочитане  в  різний  час.  Прочитайте  Лао  Цзи  в  часи  Руссо  і  в  часи  Айштайна  –  це  будуть  абсолютно  різні  твори.  Все  повторюється  і  в  той  же  час  не  повторюється  ніколи.

Ми  живемо  наприкінці  великої  епохи  –  в  часи  занепаду  Римської  імперії,  агонії  античності.  Ренесанс  (як  це  не  прикро)  закінчується  –  помирає  не  написавши  заповіту.  Попереду  нове  середньовіччя  з  усіма  його  готичними  світоглядами,  аристократією  та  правами  станів.  І  байка,  що  нова  аристократія  буде  аристократією  духовною,  нова  інквізиція  буде  палити  єретиків  у  віртуальному  світі  –  свідомість  людей  найближчого  майбутнього  –  це  свідомість  середньовічна  з  усіма  атрибутами  –  засудженням  науки  (логіка  –  зло,  треба  вірити,  а  не  пізнавати  і  т.д.),  перетворенням  освіти  в  схоластику  і  нескінченними  релігійними  війнами.

Найважче  адаптуватися  у  новому  світі  буде  таким  країнам  як  Фінляндія  та  Московія.  Вони  не  мали  власного  середньовіччя!  Вони  стрибнули  одразу  зі  світу  архаїки  в  світ  ренесансу.  Дух  готики  їм  не  знайомий.  Аристократія  в  Московії  сформувалась  тільки  в  час  найвищого  злету  ренесансної  культури  –  в  ХІХ  столітті.  Ну,  не  назвати  ж  аристократами  Малюту  Скуратова  і  князів,  що  випрошували  в  хана  ярлик.  Попри  все,  скільки  б  ми  не  лаяли  галицьких  бояр  ХІІІ  століття,  це  була  гонорова  аристократія.  Свого  роду  варіант  лицарства  Русі.  Ми  можемо  ввійти  в  нове  середньовіччя  м’яко,  попри  совковість  доброго  шмату  степів.  Мало  хто  задумується  над  тим,  що  совок  це  по  суті  передчуття  нового  середньовіччя.  Преамбула,  що  сигналізувала  загибель  неоантичної  свідомости.  Якщо  співставити  світогляд  Светонія  –  цього  предтечі  середньовіччя  і  свідомість  совка,  бачимо  дивні  паралелі  –  те  саме  жадання  чуда,  схильність  до  статичності  (стабільність  будь-що!),  сакралізація  абсолютної  влади  як  гарант  спокою  обивателя.

У  творах  Сюгоро  Ямамото  чітко  простежується  одна  думка:  наші  ілюзії  інколи  більш  реальні  ніж  так  званий  «справжній»  світ.  Ніхто  не  сприймає  його  твори  як  заклик  творити  ілюзію  –  ту,  в  якій  нам  було  би  комфортно  жити,  в  якій  наше  існування  було  б  наповнене  сенсом.  А  дарма!  Я  просто  єством  відчуваю  запитання  яке  зависло  в  повітрі:  «Так  що  являють  собою  ці  нотатки?  Що  це?»  Сприймайте  це  як  метаморфозу  ессею.  Овідій  не  дарма  закінчив  своє  земне  буття  у  Скіфії.  Цей  край  –  країна  вічних  метаморфоз.

2010

(Світлина  автора  есею)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341931
дата поступления 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012


kulbabka

Я йду до тебе довго…

Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Самотні  кроки  міряю  до  тебе...
Вже  і  гніздечко  звили  ластівки,
Густим  барвінком  голубіє  небо.

Порозплітали  коси  золоті
Плакучі  верби  над  дзеркальним  плесом.
І  все  мені  трапляються  не  ті
В  розмай  п'янких  вітроволосих  весен.

І  так  сную  самотньо  між  не  тих
Загублена  у  не  своєму  світі...
В  щербатий  глек  моєї  гіркоти
Ховає  сонце  промені  зігріті.

Снують  довкруг  метелики-думки:
А  чи  дійду,  чи  може  заблукаю?
Я  йду  до  тебе  довго-крізь  роки,
Немов  приблуда,  вигнана  із  раю.

(25.05.2012)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Roksa

Гроза

Втомились  сосни  вартувать  ночами,
верхівками  злітати  в  небеса-
вони  кричали  нині  пугачами
І  їх  сікла  невизрима  коса.
Їх  вітер  запросив  у  бистрий  танець-
Це  був  не  вальс  ,  не  танго,  не  фокстрот-
Долів  зігнув  невидимий  обранець
в  агонії  безумнo-темних  нот.
Кипіли  хмари,  клубами  роїлись
І  жалили  грозою  бік  гори,
Зміїно  язиками  роздвоїлись-
Огненні  миготіли  топори.
Хребти  й  доріжки  вкрились  млекотою
У  пластику  пастозних  очманінь-
Це  просто  розписався  Бог  рукою
Під  ще  одним  полотнищем  творінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341721
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Глинянi сни

(низка  неканонічних  танка)

"Самотні  поклики  птаха
 Летять  у  тривожні  сни..."
                           (Теодор  Шторм)

       *        *        *
Блукальці  весни!
Гірські  стежки  заросли
Забудь-травою.
Будемо  йти  навмання
У  хащі  снів  золотих.

       *        *        *
Приснилась  легенда
Про  Гільгамеша.
Глиняні  сни  мої!
У  яких  пластах  землі
Я  знову  блукатиму?

       *        *        *
Білий  пристрій
Наповнений  холодом
Я  оспіваю...
Живе  він  життям
Химерним  і  дивним
В  домі  моєму...

       *        *        *
Ми  шукаємо
Весну  як  сновиди  дня
Серед  холоду.
Хто  покличе  її?
Птах?  Руді  коти?

       *        *        *
Ріка  шепоче.
Залишки  обвуглені
Старого  мосту…
Спаленого.  Іду  в  брід.
Шум  води.  Прохолода.

       *        *        *
Осінь  -  дівчина
Сумно  стинає  коси
Блискучим  серпом
Зими  навіженої...
Певно,  старість  приходить.

         *          *          *
Танці  "вдови".
Як  весело  на  ешофот
Зранку  сходити...
Сонячне  місто  моє
Гамір  юрби  столичної.

         *          *          *
Байдужий  світ!
Навіть  коти  -  і  ті...
Вітер  осінній  -
Тільки  він  друг  єдиний,
Мій  співрозмовник,  слухач...

(Світлина  автора  віршів.  На  світлині  я  сфотографував  свій  сон.  Щоправда  не  цей  і  не  глиняний...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341504
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Ковток вина

(Бейти  та  рубайят)

     *        *        *
Забувши  гіркоту  марнотного  життя,
Спокійно  споглядаючи  цей  тлін  до  забуття
І  осягнувши,  що  майбутнє  –  прах…
Живі  ми  –  так  хвала  тобі,  Аллах!

           *        *        *
Наш  світ  –  то  глек  марноти  і  брехні.
Життя  з  туману  йде  й  проходить  в  самоті,
І  будні  сірі  краплями  мов  ртуть…
Та  є  і  радісні  сторінки  -  Хайяма  рубайяти  квітами  ростуть!

         *        *        *
Хто  для  скорботи  двері  відчинив
Тому  життя  –  пустеля  хоч  і  повна  див.
Хто  радість  віднайшов  в  простих  речах
Тому  життя  яскраве  дарував  Аллах!

       *        *        *
Нехай  весь  світ  нудьга  і  Батьківщина  –  рідна  чужина
Від  смутку  я  далекий  доки  келих  є  вина:
Я  радість  віднайду  в  миттєвостях  щоденних  -
Ковток  вина,  краса  коханки  –  й  де  вона,  журба?

           *        *        *
Весняні  квіти,  подих  вітру,
Крапельки  дощу  і  лісова  луна  -
Все,  все  мені  будило  спогад  про  коханку
Яка,  нажаль,  пішла  у  небуття…

           *          *          *
Нехай  обірве  вітер  білий  цвіт,
Нехай  весни  минає  швидко  міт
В  душі  залишаться  пісні  які  співав  нам  квітень.
Нехай  на  п’ять  хвилин  –  ми  зачаруєм  світ…

         *          *          *
Весь  світ  –  ніщо,  даремні  сподівання,
Зів’януть  квіти  мрій  –  залишиться  страждання
Налий  вина!  У  владі  цього  трунку
Забудемо  життя  химерні  візерунки…

           *        *        *
Удвох  з  самотністю  пів  світу  обійшов
Наслухався  віршів,  і  прози,  і  промов
Нехай  страждань  я  відшукав  не  в  міру
В  горах  я  рай  собі  знайшов  і  віру…
                       
                         (Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329694
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Розмова дерев

Я  кажу

Мій  сховок  –  наче  листяний  кляштор
Іржавим  крісом  крапку  ставить  доля
Сховає  Чорний  ліс  буття  мого  роки
І  люди  місяця  загублять  шлях  і  слід
Тих  хто  ішов  у  синяву  боліт
Ми  –  міт.  Таємний  міт
А  я  лише  відлюдник
Що  темрявою  дихає  услід
Рокам  поневірянь,  зневіри  і  клятьби
Ти,  старче  лісовий  скажи  –  якої  сили
Справіку  тур  лишав  тут  заповіт
Прирученим  нащадкам  гордих  воїв.

Старий  бук  мовить

Мовчальнику!  Ти  слухаєш  дарма
Розмову  вічну  пралісів  дрімучих
Ти  волю  відшукав  але  себе  згубив
Забудь  натхнення,  спів  дівочий
Забудь  себе  і  людські  голоси
Замкни  уста,  стули  незрячі  очі
Подихай  вічністю  моїх  духмяних  крон.

Смерека  мовить

Тут  не  мовчить  ніхто  у  пущі  лісовій
Ти  голоси  почув  –  зречись  і  будь
Ніхто  не  помира  –  ні  сонце  ні  трава
Дивись  як  кріс  залізний  твій  посріблила  роса
Одвічні  ми  –  і  ти,  твій  кріс,  твої  набої
Нащадки  прокленуть  –  дарма  –  у    вічності  двобої
Є  ти,  твій  оберіг,  твоя  тюрма  -
Це  тіло,  що  несеш  постійно  із  собою
Тому  стань  деревом,  віками  шелести
Воскресни  з  небуття  коли  роки
Відлічувати  втомиться  сова
Ти  лісом  став….

Береза  мовить

Коли  підеш  у  землю  цю
Ти  виростеш  травою
Я  за  тобою  плачу  по  весні
Ці  рани  на  корі,  ці  сльози  соку
За  воями  лісів  що  йшли  у  небуття
Нічого  не  проси  –  ні  долі  ні  життя
Все  лиш  туман  ранковий
За  тобою
Заплаче  ліс
Коли  ти  лишишся  отут
Назавжди….

Чорний  ліс  мовить

Той  жив  –  хто  жив
Хто  холодом  долонь  зігрів  оцю  кору
Оце  залізо  скрижаніле
Що  висло  на  плечах
Людей  нічної  мли….

Я  мовлю

Я  чую  голоси  старих  дерев  -
Моїх  одвічних  побратимів
Я  в  ліс  пішов  –  не  вернуся  назад
Я  лісом  став….
З  вовками  розділив  я  їхню  долю
Коли  мисливці  прийдуть  на  двобій
Не  в  небо  я  злечу  –  моя  душа  не  птах
Під  буком  цим  я  виросту  травою…

(Світлина  автора  віршів)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата поступления 11.04.2012
дата закладки 04.06.2012


Артур Сіренко

Пейзаж намальований листям

(Два  сіджо)

*        *        *
Забуті  свята  осені  разом  зі  старим  котом
У  цьому  році  сумному  зустрічати  буду.
Холодно  в  небі.  Все  пройшло.  Вітер.

       *        *        *
Де  знайти  стільки  відерець  дитячих
Щоб  осінь  сховати  в  них  кольорову
В  часи  зими  чорно-білої,  вічної,  злої?


(Примітка:  Сіджо  -  жанр  давньокорейської  поезії.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341700
дата поступления 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Ліоліна

Солодко стеляться сни

Синім  серпаночком  сутінки  сяють.
Солодко  –  солодко  стеляться  сни.
Співом  синиччиним,  стишеним  словом,
Спілими  сливами  стішиться  світ.

Світло  сумує  серпневий  світанок.
Спекотно.  Стіг.  Сіно  –  свіжий  сап”ян.
Селезень  скрикнув  сердито  самітний.
Сонця  суріпки.  Сміх  –  скрип  скрекотух.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341532
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


Леся Геник

Твій доторк ніжний…

***
Твій  доторк  ніжний...  Може  лиш  уява?
Яка  ж  натхненниця,  одначе!
За  вікнами  вже  нічка  кучерява
Чи  то  сміється,  чи  то  плаче...

Далекі  зорі...  Трембітає  місяць!
А  я  все  жду  листів  чи  думку?
Сьогоднішнє,  а,  видається,  вічність,
На  плечі  опустило  руку...
(2.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341536
дата поступления 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012


Радченко

Даже удивляться не хочу

Растерявшийся,  нелепый  и  смешной,
Под  ресницы  прячешь  глупый  страх...
Разве  так  хотелось  встретиться  с  тобой  -
Неожиданно  и  впопыхах.

Это  лишь  случайности  пустой  каприз,
Эхом  наше  прошлое  в  сердцах.
Невозможно  вдруг  переиначить  жизнь  -
Умершей  любви  развеян  прах.

И  в  душе  не  радость,  только  пустота  -
Даже  удивляться  не  хочу.
Никогда  не  говорила  "никогда",
Но  сейчас  я  отпущу  мечту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341466
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 03.06.2012


Леся Геник

Над межею…

Десь  над  межею  мрії  спопелені...
Останні  зорі  вибилися  з  сил.
А  дні  нуртують  -  здиблено-шалені,
Облізле  пір’я  смикаючи  з  крил.

І  знову  літо...  Втрачене?  Здобуте?  -
Ромашки  ще  у  гадці  на  краю́.
Якби  моглося  часу  завернути  -
Того,  що  розчинився  у  маю́!

Так  свіжо  зранку  пахне  косовиця,
Так  елегійно  дзенькає  коса...
Десь  над  межею  скапує  зірниця,
Неначе  на  щоці  весни  сльоза...
(1.06.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341432
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


НАДЕЖДА М.

У літа очі ніжно-волошкові…

Весна  за  обрій  хутко  відлетіла.
Крилом  кивнула,  ніби  Синій  птах.
А  як  її  зимою  я  хотіла!!!
Чекала,  що  прилине  на  вітрах...

Омріяна  пора  не  зволікала:
Наповнила  цвітінням  увесь  світ.
Прилинула...ніде  не  заблукала,
Розсипала  у  серці  дивоцвіт.

І  я  його  так  пестила,  хвалила.
Від  злих  вітрів  ховала,  від  дощів...
Та  цвіт  відцвів...Його  я  загубила.
Чому  ж  це  він  до  літа  не  дожив?

Похмуре  літо  пролилось  дощами.
Та  ось  промінчик  стрибнув  у  вікно.
Тепер  я  йду  вже  літніми  стежками:
Його  красі  радіти  ще  дано!

У  літа  очі  ніжно-волошкові.
Так  солодко  всміхаються  мені!
І  теплі,  ніби  промені  ранкові.
Казкові,  неповторні  літні  дні!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата поступления 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012


golod00x

Не позволишь ни капли…

Груздевой  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337913)


Не  позволишь  ни  капли,  а  только  заваришь  чайку
И  сожжёшь  папироску  глубокой  и  жадной  затяжкой.
Если  сборник  стихов  уподобится  материку  –
Твой  нелепый  катрен  был  и  есть  лишь  никчемной  бумажкой.

Поиграешь  на  струнах  своей  бесконечной  любви.
Правда,  треснула  дека,  и  звук  твой,  увы  –  дребезжанье.
Ничего,  поиграй.  Эти  ноты  не  остановить,
И  они  –  словно  бинт  или  пластырь,  приклеенный  к  ране.

Никотин  и  танин.  Очень  горько  и  сухо  во  рту.
А  коленки  дрожат.  Всё  выходит  так  мило  и  славно!
Рифмы  с  неба  упали?  Их  дворники  завтра  сметут.
Верно  пишешь  –  тоска.  Только  надо  бы  с  буквы  заглавной.
17.05.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337925
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 02.06.2012


kulbabka

Ніч-пантера

(Валі  Савелюк)
 
Зісковзнула,  гнучка,  мов  пантера,
Жовтоока  спокусниця-ніч,
Прошмигнула  по  стишених  скверах
Ліхтарям  кругловидим  навстріч.

Милувалася  цвітом  жасмину
І  стрибала  за  пухом  тополь,
Вигинаючи  сяючу  спину
Між  вербових  густих  парасоль.

Пила  з  озера  зоряні  зливи,
Що  тремтіли  в  люстерку  води...
Тільки  місяць  блідий,  мовчазливий,
Вслід  за  нею  очима  водив.

І  не  зчувся,  як  випустив  дзбанок,
Розіллявши  парне  молоко-
І  потік  білощокий  світанок
По  небесних  рівнинах  струмком.

В  небо  канули  зорі-кристали,
Наче  в  каву  гірку  рафінад.
І  стрибнула  пантера  зухвала
Під  патлатий  густий  виноград.

Позіхнувши,  накрилася  листом
І  пірнула  в  нефритові  сни.
І  посипалось  щедре  намисто
Сонцесвітла  у  жменьки  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341210
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


Валя Савелюк

НЕ ХОККУ

НЕ  ХОККУ

у  жодному  разі!
форма  –  майстерність!
форма  і  зміст  –  довершеність!
Істина  –  поза  всім

Творчість


ПОРА

і  на  лівому  березі  по́суха,
і  на  правому  березі  град:
як  не  кинь  –  усе  клин…
усе  невлад,  невпопад
суцільний  клубок  присосок  
і  щупалець  суєти

Розведемо  мости



СЕРЦЕМ  ЗРЯЧИМ

сказала  мама:
«…такою  ти  вже,  Валю,  й  подерешся...»
такою  і  "дерусь"*

Слухняність


ДО  ЯНГОЛА

мій  янголе!
коли  ти  відлітаєш  в  емпіреї,
тобі  здається,
що  я  отак  сиджу  біля  відкритого  віконця,
дивлюсь  на  зорі  і  тебе  чекаю…

я  виживаю!

і  не  дивуйся,
якщо  одного  разу
вікно  моє
знайдеш  забитим  

Навхрест…


ТУРБОТА

гарчить  і  завиває  бензопилка  –
голодний  вовк…
червонопа́щі
з  тріском  поглинають  живі  верхівки  і  гілки
кострища

людина  доглядає  ліс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341157
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


golod00x

Я поразился – лето на пороге…

КОНСУЕЛО  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341155)


Я  поразился  –  лето  на  пороге.
Девчонок  юбочки  короче,  вырез  глубже.
Там  –  ножки,  грудка,  а  не  грудь  и  ноги.
Чтоб  заглянуть  под  юбку,  ищем  лужи.

А  Солнце  в  лоб  колотится  кувалдой.
Лицом  я  загорел.  А  дальше  –  тельник.
Работа  –  побоку.  Не  ФБР.  Не  Малдер.
Отмечусь  позже.  Я  же  не  бездельник!

Пусть  Евро  достаёт  аж  до  печёнки  –
Ну,  не  бухаю.  Буду  здоровее.
…А  стих  стучится  в  мозг.  Он  –  милый,  тонкий.
Не  шейте  вы  ливреи,  блин,  евреи!

Пришёлся  Галич.  Где-то  там  Высоцкий.
Я  вспомню  летний  бум  80-х.
Есть  дворники.  И  убраны  высотки.
101-й  километр  –  там  каждый  пятый.

Вишнёвый  сад…  Ах,  как  он  цвёл  в  апреле!
Цветы,  они  лишь  значат  то,  что  живы.
Шелковица,  малина  –  надоели.
Я  жду,  когда  пойдут  грибы  и  сливы.
1.06.12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341197
дата поступления 01.06.2012
дата закладки 01.06.2012


Окрилена

Артикуляція

Почуй  мене!  Я  думку  нагострила  -
вона,  мов  лезо  розрізає  час
і,  що  є  сил  натягнуті  вітрила.
Така  потуга,  що  тремтить  каркас!

Синіє  хвиля,  шквалу  набирає,
впадає  вир  у  глибину  Єства....
Якщо  ж  занурення  углиб  немає  -
то  й  думка,  наче  поверхнева  мла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341124
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012


Юля Фінковська

Серцева недостатність

Бракує  сонця,  холодно  до  болю,
Замерзлий  чай  про  все  говорить  сам.
Тримаю  злякано  в  долонях  волю,
Але  душа,  немов  розбитий  храм.

Бракує  неба  і  тремтять  повіки,
Завіса  снів  повільно  опадає.
Якби  ж  ти  знав,  що  небо  –мої  ліки,
Мені  бракує,  хтось  його  читає…

Бракує  кисню,  перекрито  доступ,
Час  календарно  відриває  дні.
Це  не  лікується  так  просто,
Це  –недостатність  теплих  нот  в  мені.

Десь  за  вікном  ідуть  щасливі  люди,
«Все  буде  добре»  –  скаже  Вакарчук.
Тремтить  душа,  неначе  від  застуди…
Діагноз:  недостатність  рідних  рук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340989
дата поступления 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012


kulbabka

З теплом…

(КОНСУЕЛО  в  День  народження)

Теплий  ранок.Гірчинки  арабіки.
Ніжний  вітер  шумить  між  дібров.
А  літа-паперові  кораблики-
Понеслися  кудись  стрімголов.

І  розсипали  сонячні  промені
Днів  далеких  в  зелених  житах.
Не  сумуйте,  не  кличте  зі  споминів,
Відпустіть  проминулі  літа.

Мудрий  час  негаразди  залагодить,
В  забуття  віднесе  ручаєм.
Вам  зозуленька  весен  смарагдових
Ще  багато  в  житті  накує!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340143
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Ліоліна

Ода Олі і полю

Заколоситься  полечко  житом,
Виш”є  сонце  на  ньому  волошки
Та  й  засипле  ромашковим  цвітом.
Діамантові  роси  в  пригОрщі

На  світанку  збиратиме  Оля
І  плестиме  з  сокирок  віночок
На  краю  волошкового  поля,
Де  струмок  дзюркотить,  як  дзвіночок.

Заклубилося  хмарками  небо,
Щоби  змити  дощем  всі  печалі.
Змити  сльози  із  личка  ще  треба,
І  розсипати  зірок  медалі.

Піде  босими  ніжками  Оля
Там,  де  стеляться  трави  шовкові,
По  пшеничному  пишному  полю.
Де  дорога  -  до  щастя  й  любові.


Пані  КОНСУЕЛО  в  день  народження

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340145
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Леся Геник

Отак воно якось буває…

Отак  воно  якось  буває...
Коли  ще  й  сонце  за  горою
В  шатрі  багацькім  досипає,
Товчеться  в  двері  головою
Зрадлива  пісня  -  пані  Щастя...
Та  мороку  багато  більше,
Неміряно  у  ночі  власті,
Не  знайдено  всіх  рим  у  вірші...
І  наточивши  манікюри  -
(Чуже  ж  бо  вперто-загребуще!)
Зриває  вітер  партитури,
І  видуалює  насуще.
Коли  ще  й  сонце  не  торкало
Краплинок  росяної  кави,
Голосить  Щастя  -  де-попало...
Фальшиві  вранішні  октави...
(29.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340491
дата поступления 29.05.2012
дата закладки 30.05.2012


Окрилена

В дарунок… (релаксаційне)

У  затінку  ліщин  
казкових  -
багряні    грози  
мостяться  на  віз.
Торочиться  у  сни  
шовкові  -
вуздечка  літа...
 
Мрію  босоніж  -
у  зливу,  
де  жасмин  туманно
бере  в  обійми,  
горнеться,
а  стан  -  у  стрічках  
сонцерук  розтане…
Ласкавий    шепіт  
вітру  на  вуста
нестиме  -
таємницю  ласу.  
В  ДАРУНОК  -
стиглі  кетяги  вишень,
неначе  з  намистин  
прикрасу  -  
для  Вас  умиту  
бАжаним  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340350
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


НАДЕЖДА М.

Цветок любви со сладким ароматом…

Легонько  ветер  тронул  занавеску,
И  тихо  задышала  синева.*
А  я  глаза  прищурила  от  блеска,
От  запаха  вскружилась  голова.

Расцвёл  жасмин  с  блаженным  ароматом,
Храня  в  себе  щемящий  блеск  луны.
Прощальный  луч  вечернего  заката
Коснулся  необычной  красоты.

Цветок  любви  со  сладким  ароматом
Навеял  мне  ушедшие  мечты.
Те  дни  отрадой  были  мне  когда-то,
Теперь  приходят  только  в  мои  сны.


Всё  так  же  тихо  дышит  занавеска.
Жасмин  роняет  жемчуг-лепестки.
А  память  полирует  всё    до  блеска,
Вот  только  б  в  сердце  не  было  тоски...
----------------------------------------------
                                   *И  тихо  задышала  синева  -  синяя  занавеска.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340336
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


kulbabka

Стихія любові

Мов  квітка  крихка,
пломеніє  у  серці  надія
і  час  обриває
тендітні  її  пелюстки...
А  знаєш,  любов-
це  вогню  нездоланна  стихія,
лише  піднеси-
і  обпалиш  зап'ясток  руки.

Вона  не  спитає  про  дозвіл,
як  личить,  гостинно,
прийде  і  посяде,
немов  переможець  свій  трон.
І  де  ж  ти  тоді
заховаєшся,  дивна  людино,
як  стріли  запустить
бешкетник  малий  Купідон?  

Чи  може  закинеш  себе  
на  далекі  орбіти,
і  серце  зачиниш
на  сотні  залізних  замків?
А  знаєш,  любов-
це  такий  несподіваний  вітер,
що  гордість  ламає,
мов  стебла  у  полі  тонкі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340338
дата поступления 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012


Юля Фінковська

Кровоточать…

Потьмяніли  очі  –чистих  душ  екрани,
В  натовпі  розтанув  серця  щирий  стук.
Кровоточать  крани…
Кровоточать  рани…
І  болить  минуле  лініями  рук.

У  дзеркалах  душ  справжність  –порошинка,
І  її  так  просто  виплакати  сном.
Десь  в  куточку  серця  плаче  мрій  краплинка,
Поки  неба  сльози  ковзають  вікном.

Зупинись,  людино!  Ти  живеш,  не  тлієш!
У  тобі  жевріє  іскорка  Отця!
Довіряти  небу  і  собі  не  вмієш…
Потьмяніли  очі…І  болять  серця.

Світ  бажає  ролей,  масок  і  омани,
Окисляє  душі,  як  завжди,  -  оксидно.
Кровоточать  крани…
Кровоточать  рани…
Кровоточить  серце,  та  цього  не  видно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340245
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Юля Фінковська

І знову про левиць

Левиці,коли  їм  боляче,  виють  на  небо…
Забувши  про  гордість,  наче  самотні  вовчиці.
Ковтають  повітря…Уривками,  ніби  плацебо,
Коли  оживають  серця  із  незламної  криці.

Левиці,коли  їм  страшно,  плачуть  беззвучно…
Бо  все  дуже  щире  повинне  лишатись  таємним.
Усе,що  напоказ  –капризно,  пихато  і  штучно,
А  біль  від  любові  природно  стає  невід’ємним.

Левиці,коли  їм  холодно,  вірять  у  сонце…
Шукають  тепла  і  покірно  обійми  шукають.
І  вірять  вже  вкотре  гарячій  і  рідній  долоньці,
На  щастя,  левиці  не  часто  такими  бувають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340244
дата поступления 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Юхниця Євген

До видавця зайшов поет)

Діалог  сучасного  видавця  й  сучасного  поета

--Так,  так  заходьте,  що  новеньке  знесли?  Скоро
Здаєм  на  верстку    життєрадісну  добірку.
І  так  доречний  був  би  віршик,  та  бадьорий,
Під  нашу  київсько-чернігівську  говірку!

Поет  поважно  вийняв  три  кульки  папіру:
-Самі  погляньте:  ось  мої  останні  ліри:

Ось  я  -  вмираю,  тут  я  -  плачу,  тут  -  жалкую,
Тут  –  за  коханням,  ось  –  за  долею,  дощем.
Прокльони,  розпачі  стегна́ннячні  –  шліфую!
Он,  он  ,  душа-пательня    -  шквариться,  пече...
І  завивання  є,  і  гавкання  до  влади,
Папір-кахики,  зубожіння  і  розлади!
То  ж  вибирайте!    А  підвищите,  з  роз,ясненням,
Мій  гонорар  за  вірші  чесні,  десь  –  Тарасові?

Скривило  ніздрі  видавця  радікулітом...
-Ви...ви...заходьте  ще,  і  ще,  наступним  літом.
Чи  за  -  століття,  але  краще,  шліть  -  кур,єром,
В  майбутній,  вже  без  читачів,  писацькій  ері,
Свої  "сучаски"  з  ..."позитивних"  Ваших  прерій.

26.05.2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339950
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 27.05.2012


Леся Геник

Про любов…

У  ліс!
А  в  лісі  про  любов  співають  сосни,
Так  прастолітньо  рипають  вгорі...
Чи  мохом,  чи  надією  поросле,
Хрумтить  гілляччя  гучно  на  порі  -
Все  про  любов...

У  поле!
А  там  воло́шками  розквітлися  чуття!
До  ніг  житами  стелиться  життя
І  крапельки  насущної  живиці
Душа  збирає,  ніби  чарзірниці...
У  них  -  любов!

У  сад,
Де  яблуня  поналивалась  плодом,
Чупарна  іноземка  -  статна  родом,
А  покохала  лагідну  бджолу...
І  груші,  й  вишеньки,  й  смородина  в  саду́  -
Теж  про  любов...

До  серця...
Ану  ж  бо  глянути  до  серця!
А  там...  а  там  немає  денця  -
Вирує  Всесвіт  почуттів!
І  кожне  "тук"  -  як  срібна  нота,
І  кожна    мить  -  то  повні  соти
Того́,  що  вічне  у  житті  -  
Любові!
(26.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339925
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012


Ліоліна

З мечем і трояндою

Кудись  спішать  живі  маріонетки  –  люди,
Егрегор  стадності  я  відчуваю  всюди.
Доросла  дівчинка,  а  все  чекаю  чуда
Й  не  хочу  вірити,  що  чуда  вже  не  буде.

Така  роззява,  що  вже  десь  згубила  долю,
Коли  за  привидом  ганялася  по  полю.
Й  загартувалася  -  не  відчуваю  болю.
Не  знала,  певно,  те  розвалиться,  що  створю.

А  будувала  ж  –  ось  цеглина  до  цеглини,
Та,  видно,  зроблені  були  не  з  тої  глини.
І  десь  у  простір,  в  пустоту  надії  линуть.
А  дні  чомусь  біжать  так  швидко,  як  хвилини.

Та  все  ж  здаватися  (як  воїн!)  я  не  звикла.
Ось  я  –  з  мечем,  а  не  з  трояндою.  Це  прикро.
І  хай  все  добре,  до  якого  звикла,  зникло,
Не  варто  скиглити.  Ні  стогону,  ні  крику.

Та  я  живу.  Мене  вже  не  турбують  рани.
Мене,  як  мотлох,  викидати,  мабуть,  рано.
Та  й  не  лякають  всі  морози  і  тумани.
З  трояндою  я  все  ж  зустріну  теплий  ранок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
дата поступления 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012


kulbabka

Босоніж

Бог    пройшовся    по    серцю    
       ногами    босими.

         (Валя  Савелюк  "Клечальна  неділя")

       Навіщось    ніч    і    ти    -    до    серця    босий,
       І    ці    п’янкі    спокусливі    слова...

         (Леся  Геник  "Босе")

Босоніж  по  траві  мойого  серця
Пройдешся,  ледь  торкаючи  росу.
І  голос  мій  раптово  обізветься
На  слів  твоїх  нечувану  красу!..

Босоніж  по  піску  моєї  мрії,
Як  тепла  хвиля,  пошепки  майнеш...
І  полетять  кульбабові  завії,
Дмухне  в  обличчя  літепло  хмільне!..

Мов  доторкнувшись  таїнства  причастя,
Розвію  попіл  сумніву  й  тривог.
Босоніж  по  хмаринах  мого  щастя-
Як  літній  дощ.Як  музика.Як  Бог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339573
дата поступления 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Юля Фінковська

"Кадителі" фіміаму

Мовчать  серця,  поки  говорить  маса,
Мовчать  молитви  на  німих  вустах.
Якщо  ти  –камінь,  ти  –ще  не  прикраса,
Якщо  ти  –попіл,  ти  –не  Фенікс-птах.

Волають  ноти  співчуттів  фальшивих,
На  дні  душі  спустошеність  розквітла.
Себе  не  зараховуй  до  «красивих»,
Якщо  ти  сяєш,  ти  –ще  не  квант  світла.

Не  змиєш  сіль  з  глибоких  ран  і  шрамів
Отрутою  чужих  рядків,  думок.
Коли  ти  –лиш  «кадитель»  фіміамів,
Якщо  ти  –зрячий,  ти  –ще  не  пророк!

За  страх  в  очах  чекають  п’єдестали,
За  світло  й  щирість  –вкотре  гільйотина.
На  щоках  –краплі…Це  ще  не  кристали,
Якщо  існуєш,  ти  –ще  не  Людина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339191
дата поступления 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Леся Геник

ПРО ЗУСТРІЧ

***
Сьогодні  дивна  брама  привідкрилась:
А  звідти  -  світла  радісний  пучок...
І  ми  серцями  раптом  поріднились,
Торкнувши  словом  сяєва  зірок!

Сьогодні  за  вікном  шуміла  злива…
Чи  то  акорди  найщиріших  душ?
Бриніла  стоголосо  юна  рима
В  обійми  теплі  рвучися  чимдуж!

Сьогодні  в  небі  сонце  щебетало,
Просилося  до  гурту  співаків,
Котрих  величне  Слово  Об’єднало
Коралями  віршованих  рядків...
(20.05.12)

*****
Сьогодні  в  м.Івано-Франківську  в  приміщенні  
конференцзалу  обласної  газети  "Галичина"  
відбулася  зустріч  поетклубівців  "Об’єднані  Словом".  
В  невимушеній  атмосфері  були  представлені  прекрасні  
вірші,  чудова  проза  і  мало  місце  просто  щире  спілкування.  
Варто  зауважити,  що  більшість  поетів  зустрілися  один  з  
одним  вперше,  а  покидали  зустріч  вже  майже  рідними  людьми.  
Дякуємо  організаторам,    всім-всім,  хто  мав  змогу  приєднатися  
до  нашого  товариства  і  тим,  хто  був  поруч  тільки  думками.  
І  справді  Слово  має  велику  силу  єднати  серця  і  вливати  
в  душі  цілющу  воду  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338747
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Ліоліна

Гармониста любят девки

Ах,  гармониста  любят  девки,
Давай,  наяривай,  гармонь!
И  клавиши,  и  руки  крепки,
И  широка,  сильна  ладонь.

Полны  любви  девичьи  очи,
Летит  к  Луне  ленивый  сон.
Нет  с  гармонистом  краше  ночи.
Давай,  наяривай,  гормон!

Поет  под  тихих  звезд  сияньем
И  плачет  нежная  гармонь.
А  гармониста  на  свиданьи
Снедает  жар  любви  –  огонь!
 
Лик  светлый  месяца  над  крышей.
Звучит  мелодия  (иль  стон).
Лети,  мелодия,  все  выше,
Давай,  звучи,  играй,  гормон!

Сиянье  глаз  влюбленных  милых.
Прораб  забот,  ты  их  не  тронь.
Играет  молодость  и  сила  –
То  ли  гормон,  то  ли  гармонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338629
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Ліоліна

Ось полечу у Таїланд

Лежу  тихенько  на  веранді,
І  думаю  собі  ось  так:
А,  може,  десь  у  Таїланді
Без  мене  вже  ну  аж  ніяк?

До  Таїланду?  Добра  думка!
Що  за  країна  це  така?
Там  теж  в  ставочку  жабка  кумка?
Чи  й  там  танцюють  гопака?

***

Там  усміхаються  завзято,
Що  хочеться  зігнати  сум.
А  хочеш  секса,  хочеш  свята,  -
Скажи:  -  Давай  скоріш  бум-бум!  

Монарху  шана  надто  стійка
БовкнИ  не  те  –  тобі  хана.
А  скіпетр  в  нього  –  мухобійка
(То  –  хвостик  білого  слона).

Які  в  собі  таїть  секрети
Напій  розкручений  -  «Red  Bull»?
В  тук-тукерів  цей  енергетик
Зпокон  віків  домашнім  був.

Транссексуал  –  прородньо  й  гідно.
Цю  назву  –  з  радістю  носИть!
А  можна  зовсім  вірогідно
Від  армії  так  «відкосить».  

У  Таїланді  теж  є  п”яні,-
Під  пальмою  сплять  тихо  так.
Ніхто  не  б”ється  й  не  буянить.
Чубитись  –  то  поганий  знак.

Та  й  пригостять  там  дуріаном
(Протухла  риба  і  часник,
Плюс  туалет  –  це  без  обману,
Так  тхне  тому,  хто  ще  не  звик).

Цей  фрукт  –  то  справжня    радість  серцю  –
Солодкий,  ніжний  –  просто  смак
З”їмо  ще  кхао*  (купа  перцю!),
Та  риба  й  м”ясо  –  смачно  так.

Культура  ця  шість  тисяч  років
Годує  весь  голодний  світ,
Без  кхао  (рису)  –  ані  кроку!
Є  рис  –  нема  ніяких  бід.

Ще  там  «менти»  -  поважні  люди,
І  мають  право  по  спині
Настукати,  як  треба  буде,
Якщо  спіймають  на  вині.

***

Така  м”яка  моя  подушка,
Що  я  впадаю  в  сонний  транс.
Пищить  синичка-щебетушка,
В  фужері  з  льодом  –  шеріданс**.  

А  Таїланд?  Те  чудо  -  диво
Мене  гукає  вкотре  вже.
Та  і  без  нього  я  щаслива.
Далеке  диво  те  й  чуже.


*кхао  -  рис
**шеріданс  –  двоколірний  ірландський  лікер

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338630
дата поступления 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012


Юля Фінковська

Не повітряно , але крапельне

Кап-кап…Життєдайні  потоки  води
Знизу  вгору,  крізь  пальці  ,по  склі,
Під  поривами  вітру….
Кахлі  снів  залишають  холодні  сліди,
За  півкроку  до  неба,  в  імлі
Добираю  палітру.

Жи-ва…Зрозуміла  сьогодні,  десь  вранці.
І  відчула,  що  дихати  вмію…Дощем,
За  фіранками  сонця.
А  в  очах,  що  навпроти  –хмари    вигнанці,
Розчинилася  щирість  небесним  плачем
У  відкритій  долоньці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338498
дата поступления 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012


Леся Геник

На рубіконі…

На  рубіконі  голосного  страху
Ламає  руки  істина  самотня.
Запхавши  душу  в  інтарсійну  рахву
Ув  очі  сипло  -  немічна  безодня...

І  не  кричи  і  не  хапайся  -  правди!
Бо  то  спокута  на  сьогодні  -  марна...
Занадто  здобні  вітрові  принади,
Занадто  вільна  купча,  і  безкарна...

Далекий  погляд,  певно  затуманний,
Коли  в  кишені  що  є  сили  -  дуля!
Та  що  ж  ти  рвешся,  рабче  окаянний!
Ніхто  тобі  медалей  не  натулить

На  рубіконі,  де  голосить  прірва,
Де  розляглося  сиво-тинне  плесо...
І  що  з  надій  -  коли  зламалась  віра?
Та  й  що  зі  слів,  наївна  поетесо?..
(18.05.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338326
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Володимир Шевчук

Дідусь

«щось  давно  уже  
ти  не  співав,  
мій  пташе….»  
(Валя  Савелюк)  

А  чи  можна  пишатися  власним,  важким  довголіттям?  
Під  цвітінням  бузку,  як  і  завше,  у  нашім  дворі  
Спочиває  сивенький  дідусь,  усміхаючись  дітям,  
І  радіє  своїй  дев’яностій  весняній  порі.  

Хоча  цвіту  квітневого  бачив  старенький  немало,  
Зморшкувате  чоло  все  ще  в  подиві  ходу  весни.  
Сірі  очі  горять!  –  хоч  від  старості  трохи  запали,  
А  від  мудрості  стали  як  срібно  коштовні  вони.  

В  тих  запалих  очах  ностальгія  така  сумовита,  
Тільки  маски  неспокою  він  на  обличчя  не  вдів.  
«Я,  нажаль,  не  зустріну  свого  дев’яностого  літа…  
Та,  на  щастя,  умру  під  буяння  травневих  садів.»  



13.05.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337124
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Валя Савелюк

МАЙБУТНЯ ЗРАДА

ти  розгойдуєш  човен
і  піднімаєш  хвилю…

я  боюсь  глибини!

мій  страх
перевершив  
усі  
одчайдушні  зусилля
втримати  рівновагу  –

припини!

це  твоя  
інстинктивна  
природа
вабить  пригодами,
чорториями,
емоційним  хаосом  бистрини́  –

то    пірни!

це  тебе  
кличуть  по́лиском
штучні  перли-ни
в  нетрях  сві́тської
трясовини  –

не  втони

у  воді
бачу  зраду,
яка  ще  не  сталася,
але  причаїлася
між  словесної
гущавини  –

слизькува́ті  зви́вини…
 
я  боюсь!
я  стриба́ю  з  човна!  
може,  сама  
доберусь
із  сере́дини
озера
до  спасенної  мілини́  

це  ти,
непосидливий  у  човні,
розгойдав    
страх  у  мені  –
сміху  заради…

я  боюсь  
і  панічно  втікаю
од  твоєї
майбутньої
зради

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338254
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


Юля Фінковська

/Поза межами доступу/

Поза  межами  доступу…Де  ти?
Десь  на  грані  небес  і  землі.
І  мовчать  оніміло  планети,
І  вітрильно  мовчать  кораблі.

Доторкається  тиша  рукою…
Залишає  на  віях  блакить.
А  мені  би  –десь  поряд  з  тобою,
На  секунду,  на  вічність,  на  мить.

Догорають  зірки,  як  лампадки,
Розмивають  чекання  бліде.
Ніч  у  ніжність  вкладає  закладки
Поза  межами  доступу…Де?

Із  бокалу  терпіння  ковтаю,
Як  гарячий  нектар,  як  наркотик
Поза  межами.  Ще  відчуваю…
Серце…Дихання…Голос..І  дотик

Гаснуть  зорі  і  губляться  цифри,
Замовкають  зловісно  планети.
Ще  ж  не  фініш!  Чому  ж  тоді  –титри?..
Поза…межами…доступу…Де  ти?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338199
дата поступления 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012


kulbabka

Думки про літо

Арабікою  пахне  теплий  вечір,
Сповзає  день  сльозою  по  вікні,
В  саду  затихли  співи  голосні
І  органзою  оповило  плечі

Чорничне  небо  яблунькам  сумним,
Що  облетіли  білим  снігоцвітом.
На  видноколі  достигає  літо
В  хмелю  п'янкої  мрійниці-весни.

Вже  заіскряться  в  сонячнім  вині
Медові  соти,  мов  янтарні  смоли,
Заколоситься,  зашепоче  поле
І  зажевріють  маки  вогняні.

Намисто  ягід,  солодко-терпких,
Розсипле  літо  у  пахучих  травах...
І  винограду  арка  кучерява
В  промінні  сонця  грітиме  листки.

Жита  всміхнуться  ніжно-волошково
І  попливуть  погожі  теплі  дні-
Отак  про  літо  мріється  мені!..
І  з  неба  зорі  дихають  медово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕРОЗКАЗАНА КАЗКА

Нерозказана  казка  для  тебе,  
Вечір  тихо  спадає  в  траву.
На  сторінках  закритого  неба
Я  шукаю  останню  строфу.

Жовтий  місяць  засвічує  зорі,
Глядить  в  очі,  -  ніяк  не  заснеш.
Ти  колись  обіцяв,  що  в  долонях
Ясну  зірку  з  небес  принесеш.

Не  неси  мені  ночі  намисто,
Двері  дому  мого  відчини.
Можеш  квітів  принести  врочисто,
Де  під  зорями  в  веснах  цвіли.

Розпроміниться  серце  зірками
В  діамантах  яскравих  квіток.
Засміюся  дзвінкими  піснями
До  любові  на  відстані  крок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата поступления 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Наталка Ярема

ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР ВЕРБУ ПОКОХАВ…

Весняний  вітер  вербу  покохав,
Її  зелені  коси  розплітав.
Сміялась  дзвінко  молода  верба.
Забула  в  щасті,  що  таке  журба.

Та  вітер  вже  берізку  обнімав,
Ії  біленьке  личко  цілував,
Берізка  відігнала  всі  жалі:
Бува  ж  кохання  щире  на  Землі!

А  у  саду  цвіла  прекрасна  рожа!
І  вітер  шепотів  :  «  Яка  хороша!
Які  у  тебе  ніжні  пелюстки!
Родзинка  в  тобі-  гострі  колючки!»

Не  знали  того  ні  берізка,  ні  верба,
Ані  та  рожа  пречудова  запашна,
Що  в  полі  вітер  все  гуляв  та  хихотів:
«  Ну  де  ж  ви  бачили  кохання  у  вітрів?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337176
дата поступления 13.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Калиновий

Сад

Я    –син    землі,    люблю    всі    пори    року:
білу    зиму    і    жовтий    листопад,
червоне    літо,    весну    синьооку
як    теплим    травнем    розцвітає    сад.
Тягар    зимовий    поскидавши    з    себе
верба    радіє,    що        весна    прийшла,
і    тягнуть    руки    –    віти    аж    до    неба,
і    просять    в    Бога    сонця    і    тепла,
Стоять    поважно    посивілі    вишні
вглядаються    в    далеку    синю    даль
немов    дівчата    з    вечорниців    вийшли
в    руках    тримають    скинуту    вуаль.
Неначе    люди,    що    стомились    бігом
сплять    яблуні,    облиті    молоком,
і    сіють    пелюстками    –    білим    снігом
вкривають    гашанем    вапном.
Земля    убралась    килимом    зеленим
нема    йому    ні    краю,    ні    кінця,
про    щастя    мріють    сливи-наречені
засватані    зібралися    до    вінця
Вінком    жовтавим    світиться    калина,
у    гурт    побігли    і    її    кортить,
ось-ось    суцвіттям    вкриється    малина,
весь    сад    буяє,    квітне    і    пахнить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337358
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012


Калиновий

Вічність

Пітьма    всю    землю    ковдрою    покрила,
Притисла    трави        густоти    гора,
Дрімотна    тиша    розправляє    крила    
Тонким    протяжним    писком    комара.

Десь    за    ставками    селезень    закрякав,        
Котили    луни    колесо    краси,
За    днем    земля    беззвучністю    заплаче
Слюзами    ночі    -    інеєм    роси.

За    р    ічкою    притихли        квакать    жаби,
Кажан    десь    зойкнув,    щоб    забути    страх,    
Їжак    зачмихав,    мабуть,    чистить    лапи,    
Залився    сміхом,    філін    у    лісах,

Притихло    все    –    природа        і        людина.
Ліси    і    гори,    ріки    і    моря,
Чорніє,    вись,    а    пролетить    година,
I    з    другим    півнем    зродитъся    зоря,


Зорянка    перша    викликає    ранок,
На    світ    повзуть,    пташині    голоси,
З-за        річки    тихо    виповза    світанок
Церковним    хором    Божої    краси.

За    горизонтом    загорілось    небо,
Стають    чіткими    обриси    дерев,
Згасають    зорі    –    молодих    потреба,    
А    третій    півень    вже    віщує    день.

За    днем    до    нас    завжди    приходить    вечір,
А    з    часом    переростає    в    ніч,
ніч    підставля    світанку    свої    плечі,
І    все    оце    повториться    одвіч.

І    шум    і    спокій    заховались    в    звуках,
Життя    і    смерть    не    мають    чітких    меж,
Все    на    землі    народжується    в    муках,                                    
І    помирає    у    муках    теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337352
дата поступления 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012


kulbabka

Вже майже і не згадую…

Вже  майже  і  не  згадую  тебе,
Вже  майже  забуваю(ох,наївна!)
Закуталась  у  небо  голубе
П'янка  весна,  заквітчана  царівна.

Порозсипала  перлами  росу
У  травах  буйних,  квітниках  духмяних.
А  я  ще  й  досі  в  пам'яті  несу
Твоїх  очей  бездонні  океани.

І  забігаю,  наче  крадькома,
В  далекі  дні,  наповнені  цвітінням.
Сама  себе  обманюю,  сама
Втікаю  від  правдивого  прозріння,

І  не  збагну  в  цих  істинах  простих,
Що  розум  мій  засліплений  коханням.
Так  заздрю  тим,  хто  спалює  мости
І  долю  відпускає  без  вагання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата поступления 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012


kulbabka

Сумую…

О,  як  сумую  я  за  Вами  світло
І  б'юсь  об  шибку  спогадів  терпких...
Весняне  сонце  соняхом  розквітло,
Зібрало  з  вікон  росяні  разки.

О,  як  сумую  ніжно  і  дитинно,
Спиваю  днів  фісташковий  нектар...
Шовкова  просинь  в  хмарках  лебединих
Тече  в  старий  закурений  димар.

І  так  боюсь  прокинутись  з  думками,
Що  день  новий  зустріну  знов  без  Вас...
О,  як  сумую  світло  я  за  Вами
У  цей  квітнево-неповторний  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата поступления 12.04.2012
дата закладки 11.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 09.05.2012


Патара Бачія

Нікого ще так довго не чекали…

Багато  невідспіваних  їх  досі,
Хоч  та  війна  закінчилась  давно,
Зима  снігами,  падолистом  осінь
Вкриває  задрімавших  вічним  сном.

Нікого  ще  так  довго  не  чекали,
Бо  безвісти  не  означає  смерть.
І  матері  ходили  на  вокзали,
Заповнені  транзитниками  вщерть.

Шукали  рідні  риси  серед  люду,
Плекаючи  у  серці  сподівання,
Що  їх  сини  дороги  не  забудуть,
Повернуться  додому  на  світанні...

08.05.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336071
дата поступления 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012


Ліоліна

Мене збудили аромати

Мене  збудили  аромати
Бузку,  черешні,  кави,  м”яти.
Цілую  квітів  пелюстки,
Бо  в  них  –  твоя  любов.  І  ти,

Як  вірний  лебідь,  на  світанку
Приніс  красу  і  свіжість  ранку.
Конвалії  і  кава  –  на  столі,
Чи  сплю,  чи  то  здалось  мені,

Той  аромат  мене  збудив  і  звабив  –
Конвалія  із  ароматом  кави.
Цілунок  –  з  ароматом  м”яти,
Щаслива  на  губах  їх  мати.

З  тобою  разом  –  милий,  мила,
У  нас  з”явились  легкі  крила,
Нас  огортають  аромати.
І  вишиті  кохання  шати

Зірками,  місяцем,  зорею
Зігріють  нас.  І  ми  із  нею
Поринемо  у  казку  знов.
В  чарівну  казку  ту  –  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335875
дата поступления 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012


Михайло Плосковітов

Поету…

Нагану  -  кулі,  стрілам  -  арбалет,
буває,  що  й  один  у  полі  воїн.
Якщо  ти  за  покликанням  поет,
то  вірші  -  це  твоя  найліпша  зброя.

Хай  буде  просто.  Без  химери  слів,
метафор  пишних,  стилів  ню,  бароко...
Поете,  головне,  щоб  ти  зумів
збудити  словом  почуття  високі.

Мене,  тебе  піском  просіє  час,
нащадок  з'їсть  з  верби  солодку  грушу,
Твоя  мета  -  простим  сплетінням  фраз
розбурхати  читацьку  сонну  душу.

Канцон  чи  рондо,  ода  чи  сонет
(хай  критики  аж  лускають  зі  шкіри),
якщо  ти  у  душі  своїй  -  Поет,
то  хай  читач  словам  твоїм  повірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Юля Фінковська

Трояндовий чай

Трояндовий  чай  наливаю    у  чашу  терпіння,
Щоб  вміти  триматись  і  трошки  любити  людей.
Мов  кисень  в  легенях  потрібне  чиєсь  розуміння,
Коли  ти  шукаєш  ключі  до  незримих  дверей.
 
Потрібна  підтримка,краплинка  живої  любові,
Яка  не  дозволить  зірватись  у  прірву  страхів.
Коли  ти  душею  вдихаєш  слова  присмакові,
Коли  ти  боїшся  злетіти  із  віри  дахів.

Стараюсь  любити  людей  попри  зливи  солоні,
А  чаша  життя  переповнена  втомою  вкрай.
Терпляче  чекаю  на  диво…і  теплі  долоні!
…А  поки  смакую  цю  мить,  як  трояндовий  чай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335404
дата поступления 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Радченко

**Надвечір"я

Н-ебо  змінює  свій  колір  поступово,
 А  за  річкою  синіє  дальній  ліс.
 Д-ивні  хмари  розфарбують  пурпурово
 В-ітер  й  сонце.  Ніби  в  казці.  Подивись!
 Е-хо  дня  минулого  поволі  стихне...
 Ч-и  запам"ятається  тобі  ця  мить?
 І  повітря  запах  діє  гіпнотично,
 Р-адість  в  серці  ніжно-солодко  щемить.
 Я-к  же  світ  чарівний  можна  не  любить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335066
дата поступления 04.05.2012
дата закладки 05.05.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012


kulbabka

Про що сумує сивий піаніст…

Про  що  сумує  сивий  піаніст
І  доторкає  клавіш  так  щемливо?
Якби  літа  відкликати  на  біс
І  вилити  у  щедру  нотну  зливу...

І  повернути  з  попелу  весну,
Де  на  одній  із  людних  вулиць  міста
Мрійливий  погляд  в  душу  зазирнув,
Розцвів  блаженно,  мов  лілея  чиста.

Де  обривались  лагідні  слова
Таким  солодким  трепетним  мовчанням,
Звучала  в  парку  музика  жива
І  мідні  зорі  канули  в  світання...

І  так  хотілось  в  пахощах  хмільних
Творити,  жити,  мріяти,кохати!..
Допоки  крик  холодної  війни
Не  розірвався  вибухом  гранати...

Враз  заніміла  радості  струна,
Вчаділі  вишні  мертво  захололи...
Ще  й  дотепер  відлунює  війна
Таким  пекучим  невигойним  болем...

О,  скільки  доль  злетіло  під  укіс
Під  градом  куль  прострелено  надії...
Про  що  сумує  сивий  піаніст?
Тремтить  сльоза  непрохана  на  вії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата поступления 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012


kulbabka

Скрипка. Музика…

Скрипка.Музика.Подих  вітру.
Заколисаний  нотний  стан
Шелестить  у  обіймах  пюпітра*.
Цвіту  ніжного-океан.

Скрипка.Музика.Теплий  вечір,
Догорає  дзвінкий  кришталь.
На  оголені  білі  плечі
Водоспадом  сповзає  шаль.

Заціловані  плачуть  струни
Від  чуттєвих  торкань  смичка
І  виводить  зірками  руни
В  небі  долі  чиєїсь  рука.

Перегорнута  знов  сторінка
І  допита  до  дна  печаль,
Де  близька  недосяжна  жінка
І  закоханий  в  неї  скрипаль.

Де  прикрила  тоненькі  віти
Білоцвіту  густа  пелена...
Стихла  музика.Пахнуть  квіти.
Над  Парижем-п'янка  весна.


*Пюпітр-підставка  для  нот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата поступления 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012


Тамара Шкіндер

Не зволікай, прошу, не відпускай…

Не  зволікай,  прошу,не  загуби!!!
Кохай  її  сьогодні  до  нестями.
Шалену  пристрасть  радості  сльозами
Омий,  нектар  любові  пригуби.

Реанімуй  змарновані  хвилини,
Що  cклалися  цеглинками  в  стіну,
Яку  жорстоку  сплачену  ціну
Твоєї  незбагненної  провини…

На  капищі  щасливих  не  буває…  
Молитвою  кохання  освяти.
Любов  без  меж  усі  гріхи  простить.
Зійшла  зоря,  минула  ніч,  світає…

Не  зволікай,  прошу,  не  відпускай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325906
дата поступления 28.03.2012
дата закладки 03.05.2012


Innessanew

Осіннє кохання

Тривога  це,  чи  радість  у  душі?
Курличуть  журавлі  в  осіннім  небі,
На  чорнобривці  іній  зрання  впав,
Я  запитати  хочу  щось  у  тебе.

Як  пахне  кохання  осіннє?
Який  аромат  у  любові,
Що  має  початок  тоді,
Коли  все  навкіл  завмирає?
Так  яблука  пахнуть  достиглі
В  осінніх  садах  полум'яних,
Виноградові  грона  тугі,
Що  соком  налиті  до  краю.

Це  запах  щемкий  і  терпкий
Осінніх  метеликів  –  листя,
Їм  птахою  долі  летіть  
І  посланням  по  річці  плисти.

Так  пахне  ранковий  туман,
Роса  на  пожухлих  травах.
Хто  восени  покохав  –  
Малює  все  в  інших  барвах.

Глибокий,  тонкий,  дивний  аромат,
Щасливий  той,  кому  вдалось  почути.
Так  п'янко  пахнуть  білі  хризантеми,
Коли  до  серця  їх  з  любов'ю  пригорнути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331163
дата поступления 18.04.2012
дата закладки 03.05.2012


Innessanew

ЛИШ НА МИТЬ

Думки,  думки  рояться,  наче  бджоли,
І  жалять  боляче,  і  меду  принесуть,
Та  інколи  безладно  так  літають  –  
Ні  сну,  ані  спокою  не  дають.

Одну  по  одній,  тихо  та  дбайливо
Зігрію  і  у  вулик  одпущу.
А  щоб  знайшли  собі  затишне  місце  -  
Я  спокоєм  солодким  пригощу.

Його,  на  жаль,  у  мене  небагато,
Але  додам  до  нього  радість  до  життя,
Бо  кожна  квітка  раз  лиш  розквітає,
Немає  до  "учора"  вороття.

Проте  розквітнуть  завтра  нові  квіти,
Не  кращі  та  й  не  гірші,  ти  поміть,
Вони  інакші,  зовсім  трішки  інші.

Життя  безмежне  тільки  лиш  на  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332401
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 03.05.2012


НАДЕЖДА М.

Весна пьянА от запахов сирени…

"Если  хочешь  быть  счастливым,  будь  им!"
             (К.  Прутков).


Весна  пьянА  от  запахов  сирени.
Как  душу  мне  тревожит  аромат!
Его  вдохнув,  поддамся  сладкой  лени
И  разрешу  ладони  целовать.

Пьянит  сирень,  лишая  размышлений.
Твой  нежный  взгляд  хочу  я  ощущать.
Опять  в  плену  я  сказочных  мгновений.
Таких,  мне  кажется,  вовеки  не  сыскать.

Колышатся  от  ветра  чудо-кисти.
Пять  лепестков  не  стоит  мне  искать.
На  свете  есть  немало  точных  истин:
Кто  хочет  быть  счастливым,  может  стать.

Да,  счастье,  как  цветов  весны  цветенье.
Под  солнцем  разольётся  красота.
И  никогда  не  будет  в  нем  сомненья,
В  чьём  сердце  поселИтся  доброта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334526
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Innessanew

Таблиці множення і ділення для довголіття

Щастя  множимо  на  два.
Маємо  палкі  слова,
Поцілунки,  подарунки,
І  серця  без  обладунків.
І  масаж,  і  чай  гарячий,
Слива,  саджена  на  дачі,
Сміх  веселий  діточок,
На  природі  шашличок.
Ніжність  в  дотиках,  турботу,
І  заглянуть  на  роботу,
І  порада,  і  розрада,
І  нові  знання  й  посада,
Новий  рік,  хороші  друзі,
І  прогулянки  у  лузі,
Книги,  фільми  та  маршрути  –  
Спільних  вражень  не  забути.

Множимо  на  два  нещастя  –  
І  спинити  це  не  вдасться,
Навпіл  ділена  картина.
Мовчазна  сидить  дитина,
У  повітрі  іскри  скачуть,
Заховавшись,  тихо  плачуть,
Чашка  з  кавою  одна,
І  стіна,  кругом  стіна…

Вдвох  будують,  вдвох  руйнують,
Миряться  або  воюють,
Тож  собі  шукайте  множник,
З  яким  буде  жити  можна
Так,  щоб  множилось  добро,
Розросталось  і  цвіло,
І  ділилось  на  розсаду  –  
Аби  дарувати  радо.

І  тоді  лиш  взнає  світ,
Як  прожити  300  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334522
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Радченко

**Мить і Вічність

Як  непомітно  час  змінює  все:  нас,  наші  почуття,  мрії,  бажання,  цілі  і  саму  суть  життя.
                             Ріка    життя  непомітно    мілішає,  гомін  стрімкої  течії  перетворюється  в  шепіт,  який  іноді  неможливо  розібрати.
                               Серце  ще  вміє  помічати  красу,  радіти  приємним  несподіванкам,  сумувати,  кохати,  чогось  чекати  і  за  чимсь  шкодувати.  Але...Це  все  не  таке  яскраве,  яким  було  ще  вчора.  Ми  все  менше  розуміємо  нову  музику,  поезію,  фільми.  Нам  усе  частіше  здається,  що  в  нашому  минулому  все  було  цікавішим,  кращим,  достойнішим,  щирішим.  Навіть  в  цукерках,  морозиві  чи  газованій  воді  ми  хочемо  знайти  запах  і    смак  далекого  дитинства.
                               Час  веде  нас  життям.  У  кожного  свій  відрізок  часу.  Ми  його  викори-стовуємо  по-різному:  одному  здається,  що  часу  вистачить  на  все:  на  помилки  і  їх  виправлення,  на  кохання  і  розлуки,  на  щастя  і  біль.  І  -    помиляється.  Іншому  здається,  що  він  нічого  не  встигне  і  його  час  раптово  обірветься,  як  тоненька,  непомітна  ниточка,  від  тягару  надбань  і  вчинків.    І    також    -    помиляється.
                                 Ми  все  життя  залежимо  від  часу:  боїмося  запізнитися,  доганяємо,  не  встигаємо,  губимося  в  його  вирії  ,  помиляємось,  намагаємось  виправити  помилки.  І  все  життя  нам  хочеться  зупинити  час  хоча  б  на  мить  або  змінити    його  траєкторію.
                                 Невловимість  і  безконечність  часу  -  це  Вічність.  А  життя  -  мить,  яку  нащадки  запам"ятають  або  забудуть.  Та  ми  цього  вже  не  знатимемо:  наше  життя    не  може  бути  Вічністю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334506
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Діана Сушко

Самое важное из достоинств

А  ведь  во  мне  не  в  натяжку  струны
и  не  в  лучах  иконы.
Я  не  умею  гадать  на  рунах,
не  покоряю  дюны.

Я  не  ропщу  на  дешевость  мира,
падкость  к  деньгам  и  власти.
Не  обжигаю  слюной  трактира,
с  гарью  хлебнувши  страсти.

И  я,  скорее,  плоха  как  воин,
не  отстою  победы.
Но  среди  тихих  моих  достоинств,
самое  важное  из  достойных,  -
матерью  быть  и  ведать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334458
дата поступления 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012


Ліоліна

Чи вернувсь ти до раю

Так  хочу  сказати:  “Кохаю.
Кохаю.  Чекаю.  Люблю”.
Щоб  в  нашому  світлому  раю
Побачить  усмішку  твою.

Той  рай  загубився  десь  в  нОчі,
Розтанув  в  холодній  імлі.
Лиш  зірка  Північна  щось  хоче
Про  рай  нагадати  мені.

Не  вичавлю  згубного  слова
Із  пам”яті.  Стигли  вуста.
Вже  осінь  пройшла  калинова.
Бур”ян  в  почуття  пророста.

Шуміли  безжурно  дерева,
І  скошена  пахла  трава.
А  слів  вже  казати  не  треба.
Можливо,  любов  не  права?

Навіщо  було  покидати
Того,  хто  хотів  їй  життя,
Хто  пестив  її,  ніби  мати
Рідненьке  безцінне  дитя?

Кохання  нащо  подалося
Шукати  десь  долі  у  час?
А  може,  нам  тільки  здалося,
Що  бУло  кохання  у  нас?

Бо  справжня  любов  покидає
Тих,  хто  не  цінує  її.
А  ти?  Чи  вернувсь  ти  до  раю?
Ох,  думи  ви,  думи  мої…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334327
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


Окрилена

Травневе

Важніють  роси  
сонячним  теплом,
кульбаба    тане
в  травах  карамельних.
У  м̕'ятну  свіжість  
мріється  крилом  
накритись...
Вашим  голосом  
пастельним  -
збудити  грОзи,  
стукіт  колісниць
розкроїть  тишу-шовк  
на  покривала…
Струсити  пил  
небесних  медуниць,  
щоб  мить  бажана  
вічністю  тривала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


Леся Геник

Ти сьомого неба дитина…

***
Ти  сьомого  неба  дитина,
Така  недосяжно-манлива...
Незнана  тендітна  перлина,
Узята  незримо  на  крила!

Тебе  не  торкали  устами
Злі  демони  темних  історій...
Ти  доля,  сукупна  з  вітрами,
В  обіймах  ясни́х  територій.

Злітай,  повертатись  не  треба!
Щасливій  десь  там  щохвилинно,
Під  куполом  сьомого  неба  -
Його  світлодушна  дитино...
(21.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334284
дата поступления 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012


АнГеЛіНа

Квітнева гарячка

У  квітня  гарячка!  У  квітня  розпахлого  жар!..
Висока  давно  не  збивається  температура...
І  вишні,  злякавшись,  бліді  виглядають  з-за  муру,
Під  вітром    гойдаються,  схожі  на  дивних  примар...

Черемха  -  красуня  у  сукні  весільній  своїй  -
Сполохано  горнеться  до  нареченого-дуба...
Таж  гарно  було  так!  І  тепло,  і  мило,  і  любо...
Та  раптом  хвороба  полишила  квітня  надій!..

Й  бузок  не  заснув  -  під  очима  від  синього  тінь...
І  навіть  червоні  наплакала  очі  калина!..
Мабуть,  так  вже  треба...  Хоч  як  цьому  світу  не  дивно...
Зупиниться  травень  між  тихих  квітневих  цвітінь...
                                                 30  квітня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334200
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


kulbabka

Яка відрада-дихає бузок…

Яка  відрада-дихає  бузок...
Яка  окраса  в  повені  бузковій!..
Солодку  мить  наблизити  б  на  крок-
І  потонути  в  ніжності  шовковій

Твоїх  обіймів  трепетних,палких,
Твоїх  очей,  мов  кавові  зернята!
Крізь  теплу  хвилю  променів  м'яких
Весна  війнула  музикою  свята.

І  постелила  щедро,  мов  руно,
Із  буйнотрав'я  ліжники  ворсаті,
Вдягнула  вишні  в  біле  кімоно,
На  клумби  барви  вилила  строкаті.

Мов  літачки,  в  небесній  далині
Шовкову  гладь  пронизують  лелеки.
Лише  б  радіти  разом  тій  весні!..
Лише  б  любити...Але  ти-далекий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Юля Фінковська

Так плаче ніжність

Душі  спокійно.  Струмом  б’є  зап’ястя.
Згасає  сіль  на  полотні  щоки.
Так  плаче  ніжність.  Крадькома.  Від  щастя,
Коли  рука  торкається  руки.

Все  більше  душі  хромом  вщент  налиті,
У  серця  світу  –недостатність  рим.
Прозові  будні  ріжуть  сни    щомиті,
Переплавляють  люди  щирість  в  дим.

Ножі  у  спину  і  слова  цілком  цукрові,
Життя  –театр  зраджених,німих  тіней.
І  надважливо  не  згубити  в  грі  любові,
Щоб  не  погаснути  в  прозовості  людей

Старезний  Хронос  творить  власну  волю,
І  тільки  він  покаже  що,  кому  ти  значив.
Так  плаче  ніжність.  Крадькома.  Від  болю.
Вночі.  Тихенько.  Щоб  ніхто  цього  не  бачив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334094
дата поступления 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ЗАСПІВАЙМО РАЗОМ

Нехай  чують  люди  по  цілому  світі,
Як  на  Україні  грають  на  трембіті.
На  цимбалах  грають,  на  акардеоні,
А  як  візьмуть  скрипку  у  свої  долоні,
То  сама  у  танці  весна  закружляє,
Тоді  ще  й  веселка  барвами  заграє.

Заспівайте,  лемки,  бойки  та  гуцули,
Щоб  усі  народи  взнали  і  почули,
Що  вкраїнська  пісня  жива  й  буде  жити,
Й  кожне  серце  в  світі  зможе  покорити.

Заспіваймо  разом  про  Дніпро  й  Карпати,
Про  гуцулку  Ксеню,  про  батьківську  хату,
Про  Вкраїну  рідну,  що  нам  Богом  дана,
Про  козацьку  волю  і  Хмеля  Богдана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321363
дата поступления 13.03.2012
дата закладки 30.04.2012


Нелогічна а*

У минуле, а його не змінить…

А  життя  на  чорне  й  біле  ділиться…
Ти  як  не  крути,  а  так  вже  є.
І  століттями  в  свідомість  в*їлося,
Що  на  завтра  зміниться  усе.

Ми  кидаємо  людей  і  зраджуєм
У  душі  лишаємо  пастки,
Але  знову  в  небо  синє  прагнемо
Щоби  хмари  білі  розвести.

І  не  думаємо,  не  гадаємо
Як  людині  тій  щемить  
Ми  так  часто  повертаємо  
У  минуле,  а  його  не  змінить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333969
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Леся Геник

П’янке торкання…

***
П’янке  торкання  весняно́го  раю  -
Коли    в  твоїх  обіймах  розквітаю,
Коли  уста,  зрум’янені  у  рожу,
Цілують  палко  дниноньку  погожу...

Коли,  вповита  ніжністю  твоєю,
Лечу  у  небо  срібною  зорею
На  крилах  долі,  щемного  світанку...
Згораю  щастям  в  то́бі  до  останку...
(29.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333994
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Патара Бачія

Сім років восени.

Ще  донедавна  поруч  був  зі  мною,
Могла  я  чути  голос,  щирий  сміх...
Щаслива  я,  гнівити  Бога  гріх,
Бо  бід  не  знала  в  ТАТКА  за  спиною.

А  нині,  ніби  впали  дві  стіни,
Що  дах  тримали  у  моєї  хати.
Не  стало  дуже  швидко  мого  ТАТА,
Пішов  від  нас...Сім  років  восени.

29.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334007
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Наталка Ярема

СЕРЕД ТРАВ ГУЛЯЄ БУЙНИЙ ТРАВЕНЬ

Серед  трав  гуляє  буйний  травень!
Глянь  довкола–справжня  пастораль!
Юності  прийшла  пора  забави  -
Кличе,  вабить  за  собою  в  даль!

Соловейко  сипле  в  ніч  піснями,
А  на  небі  зіроньки  ясні!
Ні  зими,  ні  осені  між  нами  –
Наша  доля  в    молодій  весні!

Вже  й    сади  зібралися  до  шлюбу,
Біла  сукня  -  радісна  душа,
Під  вербою  так  з  тобою  любо!
Там  зустріла  Мавка  Лукаша!

Чуєш?  Людським  голосом  сопілка
Так  співає  -  серце  завмира!
«Щоб  там  не  було  в  житті,  лиш  тільки
Майте  в  серці  те,  що  не  вмира!  »

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334048
дата поступления 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012


kulbabka

Задощило

Задощило,  застрУнило  срібно-
Розлетілись  акорди  гучні
І  посипалось  стразами  дрібно
В  закосичені  трави  хмільні.

Підхопило  з  дерев,  закружляло
Абрикосовим  цвітом  легким
І  рожевим,  мов  сон,  покривалом
Постелило  дрібні  пелюстки.

Напоїло,  мов  глечики,  квіти-
Обважніли  тюльпани  п'янкі
І  помчало  собі  шелестіти,
Сколихнувши  калюжі  дзвінкі.

А  по  тому,  мов  струни  гітари,
Обірвалось  і  стихло-чудне!..
Крізь  розшиті  батистові  хмари
Протинає  вже  небо  ясне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332811
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 29.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 29.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

БАТЬКОВА ХАТА

Заспівала  пташка  рання,
Розбудила  тишу  край  села.
Заховалась  зіронька  остання
У  перину  білого  хутра.

Ніч  прощалася  із  небокраєм,
Місяць  сонцю  двері  відчинив.
Перший  півень  ранок  зустрічає,
Ластів'ят  в  гніздечку  сполошив.

Привідкрились  двері  у  господі,
Кавою  запахло  з  молоком.
Сірий  кіт  вмістився  на  порозі
Облизався  хитрим  язиком.

Біля  сходів  мальва  розпашіла,
Перші  пупінки  до  неба  простяглись
А  земля,  насичена  хотіла
Більше  додавати  красоти.

Соняшник  виструнчувався  гордо
Думав,  що  найкращий  від  усіх
І  на  сонце  забажав,  що  модно
Буде  виглядати  увесь  вік.

Батько  утішався  виноградом,
Скільки  весен  у  гілках  цвіло...
Дозрівали  вишні,  пахло  медом
І  безмежним  маминим  добром.

Яблуня  схилила  мокрі  віти,
Ніби  розмовляла  з  ворітьми.
-  Приїзджайте  в  гості,  любі  діти!
Зачекався  батько  із  весни.

-  Приїзджайте  в  гості,  до  господи,
Хто  з  чужого  краю,  хто  в  селі.
Коли  вдома  всі  -  Господь  говорить...
Ну  а  ви?  Ви  стаєте  дітоньки  малі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333808
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

МОЖЕ ВИДУМАЛА Я ТЕБЕ ВЕСНОЮ

Може  видумала  я  тебе  весною
Стан  високий,  очі  голубі...
Теплий  травень  не  дає  спокою,
Сипле  пелюстками  до  землі.

Любий  вітер  грається  в  волоссі
З  білим  цвітом  юність  нагадав.
-  Хто  сказав,  що  в  мене  в  серці  осінь?
-  Ні,  не  осінь!,  -  Травень  заблукав.

У  відчинене  вікно  летять  надії
Пахне  так  любистком,  чебрецем...
Рвуться  у  життя  рожеві  мрії
Білим  цвітом  і  гучним  дощем.

Снився  ти  мені  на  небо  схожим,
Гожим  днем  з  веселкою  Дніпра.
Щирим  словом,  порятунком  Божим
І  в  твоїй  руці  моя  рука.

Уст  солодких  медоносні  ріки,
З  ясним  поглядом  і  ласкою  в  душі.
І  летять  на  землю  білі  квіти,
Мов  на  щастя  у  травневі  дні.

Може  видумала  я  тебе  весною
Стан  високий,  очі  голубі...
Теплий  травень  не  дає  спокою,
Сипле  пелюстками  до  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333814
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Innessanew

Намалюй мене заново…

Намалюй  мене  заново…
На  полотнах  незайманих
Все  яскравими  фарбами  –
Всі  пісні  та  думки.
Намалюй  мене  пошепки,
Щоб  слова  не  стривожили
Світлу  радість  небачену
І  в  зіницях  зірки.
Намалюй  мене  з  ласкою,
Щоб  життя  стало  казкою,
Щоб  згорьоване-зболене
Стороною  пройшло.
Намалюй  мене  з  ніжністю,
З  лебединою  вірністю,
Щоб  серденько  поранене
Половинку  знайшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Вразлива

Тиша у домі

Олі    в    квартирі  ,ніщо    не    заважає!
------------------------------------
Так    тихо,  прислухаюся    дзвенить.
Такая    трепетна  і    ніжная    блакить
Неба,  насунулась    вуаллю    у    вікно,
Де    тиша    місце    віднайшла    давно.

Вона    в    кімнаті  за    столом,підперлась    кулачком,
Пливе    думками    у    віршах,скрипить    пером.
Усе    відкинувши,  себе    в    них    віднайшла,
Тепер    у    спокої    й    гармонії    душа.

Ніщо    не    може    її    роздразнить,
Два    вірних    котика,  інтуїтивно    й    вмить.
Муркочучи    із    ласкою    прильнуть,
Всі    біди    й    болі    нараз    відійдуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333519
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Tshway

Устремления

Душа
к  тебе  устремляется,
и  прильнуть  норовит,
обнять  и  обьять
потому,
что  прекрасна  ты
и  душой,
и  телом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333712
дата поступления 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Калиновий

Скажи мені, де той наш світ

Скажи  мені,  де    той  наш  світ,
В  якім  були  ми    стільки  літ?
Як  навіть  небо  розітнути,
Його  тепер    не  повернути.

Напевне  хтось  украв  ключі,
Та  й  приховав  їх  уночі.
Бо  що  ми  тільки  не  робили,
А  скрині-щастя  не  відкрили.

Може  доля  так  жартує,
Що    тепер  вже  нас  не  чує.
Чи  може  зовсім  то  не  жарти,
І  щастя  ми  були  не  варті...

Все  у  житті  бува  лиш  раз,
Не  виставляєм  на  показ,
Картин  свою  ми  галерею.
А  що  ж  тепер  робити  з  нею?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333485
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 28.04.2012


Леся Геник

А серце топиться в цвітінні…

***
А  серце  топиться  в  цвітінні...
Весна!
Миропомазане  склепіння...
Рясна,
Духм’яна  злива  благодаті  -
На  нас.
Спішім  душею  воскресати  -
Вже  час!
Спішімо  доторкати  неба  -
Політ
Душі...  надії...  Вічні  креда.
Весь  світ  
Невтримним  яснооким  дивом
Наливсь.
Мов  янгола  пелю́стки-крила
Увись.
В  долонях  Господа  -  безмежжя
Плетінь.
Весна  буяє  -  безбережжя  
Цвітінь...
(25.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333579
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Solomia

…упаду в твої руки…

Не  дивуйся  коли    упаду    в  твої    руки  зорею,
бо  позаду  важкий,невагомий  пройшлося  вже  шлях,
Хай  би  все  із  нуля  -  і  я  б  просто  зосталась  твоєю,
хай  би  знову  змогла  вчитись  наче  колись-по  складах.

Знаю,зараз  тобі  я  як,жменя  пекуча,порею,
Чи  терпка  данинА  що  лиш  серцем  п*янить-без  вина,
Знаком  долі  колись  ще  впаду  в  твої  руки  зорею-
і  зостанусь  навік  відзеркаллям  у  рідних  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333494
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Невгамовний

Запам"ятай нас…

Запам"ятай  нас,  Боже...  Бо  ми  -  були...Були  разом,  були  одним  цілим,  були    сонцем    і  дощем,    ніжною  хвилею  і  грозовою  блискавкою...Ми  жили  одним  світом  і  одним  життям...
Запам"ятай  місця,  де  ми  були...Бо  там  ще  залишились  наші  сліди...
Запам"ятай  наші  ночі...  Бо  вони  були  такими  бажаними,  такими  пристрастними...нашими...
Запам"ятай  наші  очі...Бо  тоді  Ти  дивився  на  нас  через  них,  а  ми  молили  їх  світитися  теплом    ще  і  ще...
Запам"ятай  всі  слова,  що  ми  сказали...Бо  то  були  найщиріші  слова  земного  кохання...
Запам"ятай  ту  неймовірну  енергетику,  яка  відчувалась  в  торканнях,  поглядах  і  ніжних  поцілунках...Бо  ми  були  такі  беззахисні  в  ті  хвилини...
Запам"ятай  біль  душі  і  неможливість  промовити  хоча  б  слово...Бо  кінець  завжди  важкий  і  неочікуваний...
Запам"ятай  сльози  на  щоках...  Бо  вони  такі  ж  справжні  як  і  сльози  щастя,  тільки  мають  інший  смак...
Запам"ятай  нас  такими,  якими  ми  були  вдвох...Бо  тільки  тоді  було  -  життя...
Не  обіцяй  зустрічей,  не  обіцяй  повернень,  не  давай  надії...
Просто  -  запам"ятай...


                                                               Прийдешній  час...
                                                               Колись  і  ти  у  пам"яті  моїй  зітрешся,
                                                               Підеш  і  сумно  посміхнешся
                                                               Очами,  що  кохали  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333492
дата поступления 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Невгамовний

В житті кохання треба не багато…

Коли  розставляться  всі  зорі  поіменно
На  зачарованому  небі-полотні    
Я  зрозумію  -  відстань  не  даремно
Примножує  в  чеканні  наші  дні.

Квітневий  ранок  сонцем  привітає,
Ти  скинеш  сновидінь  п"янку  вуаль
І  посміхнешся,  бо  мене  згадаєш,  
Ще  -  не  з  тобою,  не  тепер...на  жаль...

Перлина  серця,  не  втрачай  надії,
Ми  збережемо  силу  почуттів,
Здолаємо  життєві  буревії
І  віддамось  кохання  красоті.

О,  вічне  небо,  дай  душі  розраду,
Дай  знак,  що  мрії  втіляться  обох,
В  житті  кохання  треба  не  багато,
Лишень  -  одне...одне,  але  -  на  двох...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 27.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 27.04.2012


Леся Геник

На межі…

О,  Боже    милий,  чим  та  інша  краща?
В  котрих  дзеркалах  тіні  розійшлись?
Ще  й  рідні  лають  -  стигмотворча  праща!
І  де  ж  та  доля,  де  ясне́  "колись"?

Та  ще  й  між  друзів  -  тернями  вигнання...
Скувало  душу  -  сили  вже  нема!
Не  стримати  наругове  страждання,
Що  сипле  день  на  плечі  жартома...

                   ***

Блакитний  вечір  кутався  в  хустину...
Між  трав  байдужих  за  село  ішла,
Ковтала  сльози  -  істину  полинну:
За  мить  -  торкати  вічного  крила...

Холодна  скеля  вабила  туманом...
Внизу  ревіло  урвище!  Лиш  крок  -
І  всі  надії,  вся  печаль  -  намарно,
В  провалля  пороздираних  думок!

                   ***

Стелилось  небо  юно-волошкове
І  цілувало  сонечко  дитя,
Воно  ж  лежало  в  пахощах  любові
Господніх  рук,  між  ладану  життя,

Нового  зовсім...  Ніч  розпуки  -  мимо!
І  не  провалля  муки  на  межі  -
Торкався  Янгол  добрими  очима
І  сіялося  світло  до  душі...

                   ***

У  гаї  тьохкав  соловейко,  мріяв...
Вертала  -  інша,  ув  очах  -  весь  світ,
В  долонях  -  сила  піднебесних  віял,
У  серці  -  юний  пишнобарвний  цвіт...

Дівча  зо  мрій,  усміхнене  і  щасне,
Освячене  прозрінням,  далебі,
Од  нині  знало,  що  життя  -  прекрасне
І  що  Господь  не  кидає  в  біді!
(26.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333380
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 27.04.2012


kulbabka

Мов журавлі…

(до  трагічних  роковин  аварії  на  ЧАЕС)

Мов  журавлі,  що  згасли  в  піднебессі,
Блукають  душі  тих,  що  на  землі
Не  дочекались  буйноцвітних  весен
І  полягли  в  урановій  імлі...

Мов  журавлів  очікує  природа
Своїх  людей  з  незвіданих  країв,
Мов  не  торкнулась  атомна  негода
Отих  п'янких  покинутих  садів.

О,  як  вони  духмяняться  врочисто-
Лише  б  радіти  щедрим  тим  дарам!..
Квітуча  гілка  сяє  променисто
І  прихиляє  сонце  пелюсткам.

Колише  вітер  гойдалку  скрипучу,
Що  вже  від  часу  мохом  поросла
І  так  оту  колиску  туга  мучить,
Що  у  дворі  затихла  дітвора...

І  з-поміж  гілля  зиркають  хатини,
Крізь  биті  шибки  дихаючи  в  світ,
Чи  хтось  з  рідні  додому  не  прилине,
Чи  не  торнеться  до  німих  воріт.

П'янкі  сади  аж  гнуться  від  розмаю,
Аж  доторкають  спраглої  землі...
Вони,  мов  гнізда,  віддано  чекають,
Із  того  світу  рідних  журавлів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333305
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Валя Савелюк

ПОСЛАНЦІ

для  Вічності
усі  ми  –
посланці́…

Її  солдати.

Богиня-Мати!

і  генералів
серед  нас  нема.

Вона  сама
на  власний  розсуд
знає  обирати,
кому  –  визна́ння  і  палати,
кому  вигна́ння  і  хрести…
кому,  як  виняток,
безсмертя  дарувати,
кому  почесно
в  забуття  лягати…

і  я,  і  ти  –
амбітний  
і  маститий  друже  мій,
всі  шанси  маємо  
рядочком  полягти
у  поетичний
теплий  перегній…

отак  примножити  
і  зберегти
трудом  душі́    набуте  –
удоОбрити,
і  розрівняти  путь,
для  тих,  
що  на́глядці  за  нами
вперто  йдуть


Богиня-Мати…

Їй  нікуди
і  ні  до  чого  поспішати:
віками  буде  споглядати  
і  наслуха́ти,  
роздумувати,
мислити,  шукати.

чекати…
 
з  реторт  у  колби  
щось  переливати  –
на  смак  і  дотик  
аналізувати.
щось  віднімати,
інше  додавати  –
синтезувати…

щось  протилежне  
з  виключним!
рішить  змішати…
складе  з  антонімів  –
синонімічний  ряд!
і  врешті  решт
отримає
потрібний  результат…

а  ми:
віки́    й  віки  –
у  ґрунт,  
в  поживний  шар,  
у  поетичний  перегній…
щоб  мав  куди  
посіятись,  
зійти  
і  вирости,
і  Світлом  забуяти  –
наш  
ГЕНІЙ…


у  Вічності
критерії  
свої.
ми  –  промінці,
ми  –  посланці,
ми!  –  соколи  і  горобці!
наші  амбіці-ї  –
матеріал
піддослідний
Її...

26.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333323
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Валя Савелюк

ПРИТЧА ПРО ОБАЧНОГО

Вона  його
під  милий  бік  просила:
-  Не  залишай  мене,
без  тебе  жить  несила…

Вмовляла  кожен  раз,
благала  слізно,
та  він  казав:
-  Піду  додому,
пізно…


Ішли  роки,  
минали  дні  за  днями.
Вона  його!  любила  до  нестями:
-  Чи  будеш  ти  моїм?  
скажи,  єдиний,
бо  я  від  тої  безвісті
загину….

І  він  також  любив  її  неначе…
але  обачним  був,
тому  казав:
-  Побачим…
не  поспішай…  не  підганяй  коней…
іще  не  вечір…  встигнем…  
ще  –  гей-гей!  

і  от  від  горя,
чи  від  іншої  причини,
її  гукнула  владно  домовина…

і  на  могильнім  камені
в  одчаю!
нашкрябав  він:
«я  згоден!..  я  кохаю!..»

 прокинувсь  вітер,
і  по  соснах  
грізно
пробігло  цвинтарем:
-  Іди  додому.  
Пізно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Калиновий

За ніжне серце, за щиру турботу

За  ніжне  серце,  за  щиру  турботу,
За  вічне  бажання  добра  нам  усім,
За  мудрі  поради,  невтомну  роботу,
Тобі,  люба  мамо,  низький  наш  уклін.
Так  будь  же,  рідненька,  ти  завжди  щаслива,
Ніколи  не  хмурся,  хоч  важко  тобі,
Бо  ти  у  нас,  мамо,  на  світі  єдина,
Коли  ти  смієшся  –  нам  радісно  всім.
Ми  дякуєм  Богу,  що  ти  у  нас  є,
Хай  силу  й  здоров’я  тобі  він  дає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332094
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Калиновий

Легкий вітерець біля вуха

Легкий  вітерець  біля  вуха
І  м’якість  щоки  на  плечі.
А  місяць  льє  світло  із  кухля
Неспілої  ще  аличі.

У    мандри    лаштуються    миші    –
Пакують    зерно    і    полин.
Кіт-тенор    взяв    ноту    найвищу,
Загнавши    коханку    на    тин.

Пес  радо  подався  на  гулі,
Друзякам  прогавкавши  клич.
І  дні  пригадавши  минулі
Щось  тихо  розказує  сич.

І  тінню  час  міряє  липа  -
Стартує  комар  до  зірок.
По  приладах  він,  а  не  сліпо,
Цей  зробить  в  історію  крок.

Ніч  тихо  пливе  над  землею.
Ти  спиш,  я  вартую  твій  сон.
Дарма,  що  плече  трохи  мліє,
Я  буду  стійким  мов  Самсон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333229
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 26.04.2012


Tshway

Листочки

Вчера  еще  березка  
кручинилась  под  весенним  дождем
на  ветру,
серая  и  печальная.
А  сегодня  утром  
ее  обволок  зеленоватый  туман,
который  рассеяло  солнце,
и  к  вечеру  
маленькие  листочки
задрожали  
при  моем  приближении.
Даже  они  несмышленые
людей  пугаются...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333198
дата поступления 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Леся Геник

До піаністки…

***
Не  пальці,  а  пелюстки  орхідей,
Що  доторкають  клавіші  органні...
За  вікнами  згасає  тихо  день  -
До  шибки  туляться  вогні  останні.

І  ще  -  весна,  що  снігом,  наче  в  па
Чарівних  закружлялась  серед  світу...
Мов  березнева  зволена  жага
Уста  цілує  віялами  цвіту.

Душею  до  твоїх  предивних  нот  -
Невтримна  хвиля  б’ється  філігранно!
Не  пальці,  а  містерія  висот,
На  клавішах  намолена  органно...
(6.03.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333138
дата поступления 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Калиновий

Мої шістнадцять

Ти  слова  "НІ"  іще  не  знаєш.        
І  не  пече  тебе  “НІКОЛИ”    
В  юнацьких  мріях  ти  літаєш,  
Фантазій  засіваєш  поле.
Тобі  ще  лихо  і  не  снилось.
Тобі  доволі  є  ще  часу.
Не  розраховуєш  на  милість.                            
І  полум’я  в  душі  не  гасиш,
Ти  дивишся  в  обличчя  долі,                    
Однак  очей  її  не  бачиш.                              
А  в  них  уже  багато  солі                      
Для  сліз,  якими  ти  заплачеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332878
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Калиновий

Колискова

Спи,  мій  синочку,  
Спи,  мій  лебедику,
Люлі,  синочку  мій,
Люлі…

Білою  птицею
Чар-сніговицею
Казка  ступає
Люлі…

Пишна  хурделиця
Килимом  стелиться
Землю  закутує
Люлі…

Віхола  сива
Льолю  для  сина
Сріблом  гаптує
Люлі…

Мама  тихесенько
Дитя  малесеньке
Люляє  в  люлечці
Люлі…

Спи,  мій  синочку,  
Спи,  мій  ангелику,
Люлі,  синочку  мій,
Люлі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332776
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Леся Геник

Востаннє

Востаннє  елегантно  промовчав...
Востаннє  оголила  зустріч  нерви!
Такий  далекий  і  чужий  причал,
Такі  незграбні  безнадій  галери...

Упало  сонце  десь  за  горизонт  -
Туди,  де  тіні  блудять  споконвічні.
Не  дотягнути  скрипці  вбогих  нот,
Не  зачепити  душі  пересічні.

Коли  байдужно  стелиться  письмо,
Коли  кохання  вже  немає  сенсу...
Коли  обоє  просто  мовчимо,
До  різних  міст  чекаючи  "експресу"...
(14.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332917
дата поступления 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012


Володимир Шевчук

Заростає…

Заростає  в  душі,  там  де  рай  цвів,  повільно  осот;    
Фраза  милої  сонце  закрила,  раптово,  мов  хмара…  
Ти  сказала  мені:  «Народись  через  років  п’ятсот,  
Зрозумію  тоді,  любий,  може  з  тобою  ми  пара.»

…А  півтисячі  літ  пролетить,  наче  спалах  зорі;  
Інші  сни-сподівання  пророчать,  мов  дивляться  в  воду,  
Інші  діти  –  не  наші!  –  до  вечора  мріють  в  дворі    
Що  й  вони  через  років  п’ятсот  пострічають  свободу…  

А  півтисячі  літ  пропливе,  наче  бистра  вода;  
Інші  душі  ходитимуть  світом,  де  рай  розпустився,  
Буде  мрії  ступати  стрімка  і  всесильна  хода…  –  
Зрозумію  тоді,  як  я  сильно  в  тобі  помилився.
04.12.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата поступления 04.12.2010
дата закладки 24.04.2012


Володимир Шевчук

Краще… ніж.

Краще  ударити  в  груди  коліном  
Аніж  в  брехні  в  серці  ніжити  щем;  
Краще  обійми  з  холодним  каміном  
Ніж  фамільярність  з  гарячим  дощем.  

Краще  вже  темрява  (повна!)  і  свічка  
Ніж  ясний  день  без  нічого  в  руках;  
Краще  зигзаг,  барикади  і  річка  
Аніж  пряма,  хоч  і  в  сотні  роках.  

Краще  –  о  небо!  –  всі  успіхи  ВПЕРТІ  
Ніж  ці  ОХОЧІ  поразка  і  крах;  
Краще  кохати  святу…  після  смерті  
Аніж  живу,  що  примножує  страх.  

16.12.2010  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата поступления 16.12.2010
дата закладки 24.04.2012


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата поступления 01.01.1970
дата закладки 23.04.2012


Радченко

**Лишь почувствовать, что я опять лечу

Из  замшелой  раковины  бытия
Я  пытаюсь  глупо  вырваться  на  волю.
Зачеркнув  в  самой  себе  испуг  вранья,
Расправляя  позвонка  негнучесть  с  болью.

Щурясь,  всматриваюсь  с  жадностью  в  толпу  -
Вот  сейчас  лицо  знакомое  увижу!
И  улыбкой,  разбивая  пустоту,
Я  привычку  к  раковине  ненавижу.

Задыхаюсь  от  избытка  синевы  -
Взглядом  удивлённым  к  небу  дотянувшись,
Первый  раз  я  не  боюсь  людской  молвы,
Ухожу  из  прошлого  не  оглянувшись.

Только  чувство  странное  в  душе  живёт:
Без    меня  так  пусто  в  раковине    будет!
А    сомнение    мой  мозг    опять  жуёт
И    промозглый  ветер  страха  в  спину  дует.

Вновь  сама  себе  упрямо  я  шепчу:
"Мне  чего-то  необычного  не  нужно.
Лишь  почувствовать,  что  я  опять  лечу
В  стае  птиц,  летящих  в  небе  синем  дружно".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332480
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Лєха Суслик

Татові

…  І  сонечко  яскраво  знову  світить,  
Прийшла  сюди  іще  одна  весна,
А  за  весною  знову  прийде  літо…
Вже  котрий  рік  тебе  у  нас  нема.

Ми  із  минулого  вертаємось  в  майбутнє,  
І  знов  знаходим  тисячі  причин,
І  сотні  слів,  які  колись  забули,
Все,  що  не  встигли  ми  сказать  тобі.

Сиджу  під  виноградом,  що  в  дитинстві
Ми  вдвох  садили,  як  прийшла  весна.
Ходили  біля  нього  аж  навшпиньки…
Врожай  уже  збирала  я  сама.

І  я  так  люблю  грона  ці  рожеві,
Наповнені  тим  сміхом  і  теплом.
Й  тепер  у  зимні  вечори  лютневі
Я  чудодійним  гріюся  вином.

Мені  не  вистачає  батьківських  обіймів,
Повчань,  які  я  до  уваги  не  брала,
Що  голосом  лунали  херувимів,
Який  зовсім  не  вміла  чути  я.

З  роками    біль  все  більшає  і  серце
Тим  болем  жадібним  давно  розтято,
Бо  знає,  що  ніхто  вже  не  озветься
Як  я  тихесенько  покличу:  "Тато"…́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Юля Фінковська

Тавро невдах (Коли бракує розуміння…)

У  світі,  де  живуть  самі  машини,
У  світі,  де  забули  про  любов
Сліпий  художник  малював  картини
Тремтінням  незакінчених  розмов
Мазками  істин,  спокоєм,терпінням
Наосліп  прагнув  доторкнутись  душ…
А  світ  вбивав  його  нерозумінням,
Тьмяніли  фарби  в  мороку  калюж.
У  світі,де  знецінена  любов
Сліпий  художник  малював  етюди
Від  болю  на  полотнах  стигла  кров  -
Він  бачив  більше,ніж  вважали  люди…

У  світі,де  вирішують  монети,
У  світі,де  так  мало  щирих  слів
Німий  поет  писав  свої  сонети,
Читаючи  їх  голосом  дощів.
Німі  вуста  натхненно  вчили  віри,
І  шепотіли  тихо  щирість,по  складах.
В  душі  горів  вогонь  живої  ліри,
Йому  ж  повісили,як  хрест,тавро  невдах.
І  відчуття,що  зайвий  він  у  світі
Стискало  відчаєм  і  обпікало  груди…
Кричав  росою  по  сердець  граніті,
Кричав!  Але  цього  не  чули  люди…

Чому  ж  у  нас  бракує  розуміння,
А  розуміння  –  то  ж  одна  з  основ!
Бо  не  в  очах  ховається  прозріння,
І  точно  не  в  звучанні  слів  –любов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332590
дата поступления 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Тамара Шкіндер

Примарне щастя (байка)

Десь  і  колись,  в  якомусь  місці,
 Про  що  я  хочу  розповісти,
 Зустрілись  Пристрасть  із  Любов”ю
 І  ось  таку  повели  мову.

 Сказала  Пристрасть:    
 -Ну  ж  бо,  ну!
 Я  тільки  пальчиком  кивну
 І  без  розбору,  без  докОру
 В  свої  тенета  затягну…

 -  А  я  й  промовити  боюся…
 Бо  враз…  На  нього  я  молюся!
 Бракує  кисню,  слів  нема,
 Коли  побачу,  я  –  німа..

 -  То  все  -  дурниці,  все  –  пусте…
 Ось  бачиш,  ложе  золоте,
 Троянд  покрите  пелюстками…
 Шампан  іскриться  зірочками…

 -Хоч  би  на  хвилечку  зустрітись,
 Без  слів  у  вічі  подивитись.
 І  просто  знати,  що  Він  є,
 Хоч,  може,  щастя  й  не  моє.

 -  Я  –  всемогутня,  я  –  цариця,
 І  зваба  полум”ям  іскриться,
 Бо  почуттів  миттєвий  спалах
 Затьмарить  все.  Чи  ж  ти  це  знала?

 -  Не  знала.  Щиро  так  кохаю!
 Це  відчуття  блаженства,  раю,
 Що  вже  ніколи  не  мине,
 Якщо  й  полюбить  не  мене…    

 Нагомонілися  доволі…
 То  хто  ж  улюблениця  долі?
 Хто  ж  з  них  –  довершена    була
 І  повним  щастям  розцвіла?

 Мораль  проста  у  кожнім  слові:
 Примарне  щастя  –  пристрасть  без  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332248
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 23.04.2012


Тамара Шкіндер

Вечірній етюд.

Зблідли  фарби,  видовжились  тіні.
За  мольбертом  вечір  сивочолий
Аквареллю  пише.  На  долині
Димом  стелиться  туман  додолу.
А  в  саду  духмянить  матіола…

Чарівниця  ніч  сором"язливо,
Мов  незаймане  дівча  шепоче
Cлово  ніжне  місяцю,  грайливо
Зіроньками  заглядає  в  очі
І  дарує  дивні  сни,  пророчі.

Мов  химери  в  таїні  ялини,
Тишу  в  зелен  оксамит  ховають.
Мліють  трави    запахом  полину…
Стих  вітрець…  Вже  нічка  наступає...

Колискову  пісню  заспіваю:
Лю-лі,  Лю-лі,  Спи,  моя  дитино…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Юля Фінковська

Та, що в волосся заплітає… (На межі світів)

Торкнулась  ніжність  кінчиком  рядків,
Розлилось  молоко  в  небесні  склянки…
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  ранки.

Тебе  тривожить  поглядом  зірок,
Тебе  чекає  диханням  блакиті
Та,що  із  нею  вічність,  ніби  крок,
Та,що  життя  переплавляє  в  миті

Навгад  танцюють  душі  білий  вальс,
Але  тебе  в  своїх  очах  тримає
Та,що  між  пальців  замикає  час,
Та,що  в  обіймах  Всесвіт  замикає…

Шепоче  квітень  крилами  вітрів,
Метеликом  сідає  сон  на  плечі.
Тебе  чекає  завжди  на  межі  світів
Та,що  в  волосся  заплітає  вечір…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332332
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


kulbabka

Травневий сад

Травневий  сад,  світанками  омитий,
Крізь  мокрі  шибки  піниться  бузок.
О,  як  я  хочу  вікна  прочинити,
Впустити  сонця  теплого  ковток,

Що  після  сну  так  мило  позіхає,
Мов  кучеряве,  лагідне  дитя!..
А  сад  квітучий  повниться  розмаєм
І  в  кожній  квітці  дихає  життя.

І  кожна  гілка  росами  сріблиться,
Гойдає  цвіту  білого  фату,
В  шовкове  небо  дихає  криниця,
Барвисті  клумби  в  пахощах  пливуть.

А  понад  ними  тануть  медоноси,
Янтарним  блиском  світиться  смола
Стара  верба  в  шовкові  пишні  коси
Сліпучожовті  промені  вплела.

Гаряча  кава  стигне  в  порцеляні,
Парує  в  двір  нестримний  аромат
І  снігоцвітом  вишеньки  духмяні
Заполонили  мій  травневий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата поступления 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Dyed Fox

Спогад

Так  лагідно  цілує  сонце  очі,
Так  ніжно  пестить  шкіру,  наче  шовк.
Сховався  тихо  у  душі  дівочій
Примарний  спогад  –  хижий,  наче  вовк.

Так  добре:  вовченя  це  приручила
Й  живемо  з  ним  у  мирі  вже  давно,
Та  в  сон,  як  у  туман  я  провалилась,
П`янкий  й  солодкий,  як  старе  вино.

Я  б  у  реальність  вже  й  не  поверталась,
Але  –  жива,  і  хочу  ще  пожить,
Хоча  колись  до  болю  закохалась,
Здається,  буду  завжди  так  любить.

10  квітня  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата поступления 10.04.2012
дата закладки 22.04.2012


Юля Фінковська

Ілюзійно -Інфузійне

Ховаєш  глибше  тінь  блідих  ілюзій,
Малюєш  воду  кінчиками  вій.
Коли  життя  залежить  від  інфузій,
Коли  ти  –раб  обставин  і  подій.

Ховаєш  страх  в  малесеньку  кишеньку,
Ховаєш,щоб  ніхто  не  засудив!
Вдихаєш  світ  крізь  трубочку  тоненьку,
Всього  лиш  дозами  прозорих  злив.

А  крапельниці  з’єднують  зі  світом,
Так  хочеться  кричати  від  жалю!
І  стіни  тиснуть  зверху  монолітом,
Розбивши  звук  гірського  кришталю.

Стискаєш  в  пальцях  віск  блідих  ілюзій,
Вдихаєш  світло  –квантами,навгад…
Життя  залежить  від  блідих  інфузій
По  магістралях  вен  –шалений  часопад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332031
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Юля Фінковська

Мрія наляканої дівчинки (Забери…)

Так  хочу  пити  мед  з  твоїх  долонь…
Сьогодні  я  маленька  і  безсила.
На  нитці  всіх  життєвих  підвіконь
Мені  потрібні  чиїсь  рідні  крила.

Я  хочу  відчувати  синь  бездонь,
І  ні  про  що  не  думати  хоч  трошки
Лишити  душу  в  згорточку  долонь,
Заснути  у  пелюсточці  волошки…

Якщо  неважко,  ти  тримай  мене…
За  руку  або  просто  десь  у  серці.
Допоки  страх  і  відчай  не  мине,
Поки  тепло  не  оживе  в  люстерці.
 
Якщо  неважко,  забери  на  мить,
Кудись  високо,  між  кудлаті  хмари
Туди,  де  вітер  волею  шумить,
Де  не  знайдуть  мене  сліпі  примари.

Кудись  високо  віднеси  в  душі,
Тримай  долоньку  трішечки  сильніше.
Повітря…Небо…Свіжі  спориші…
І  до  знемоги  дихати  вільніше…  

Півсонна,  босоніж  по  кришталю,
Сьогодні  я  –налякана,  безсила…
Але  в  очах  –акорди  мигдалю,
І  я  ще  вірю  в  мрії  і  вітрила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332081
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Тамара Шкіндер

Можна бути ніби хорошим…

Можна  бути  ніби  хорошим
У  світлі  відносних  понять.
Щось  можна  купити  за  гроші,
А  щось  й  на  честь  промінять.

І  можна  прогнутися  плідно,
Замовивши  вдале  слівце.
Ніколи  ж  не  буде  огидним
Втратити  власне  лице.

Колишучи  одномоментно,
То  Бога,  а  то  -  Сатану,
Плодити  брехню  іскрометно.
Правду  ховати  в  труну.

Болото  мішати  з  глиною
В  ролі  невинної  жертви.
Якщо  не  став  ти  Людиною,
То  за  життя  був  мертвим  .

Всесильному  Богу  молюся  :
"Дай  силу  достойно  жити!"
Хоч  смерті  я  не  боюся.
Страшно  Себе  згубити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Вразлива

Усміхнись!…

На    вікно    промінь    сонця    лягає,
Теплий    вітер    фіранку    гойдає,
На    подушці  волосся    розсипане    сяє.
Красний  день,    він  щось  напророчить  -
І    теплом    по    щоці,    відкриваєш    очі.

Посміхнись!..Хай  дарунком    це    буде
І    надією    світлою    людям.
Роздавай    доброту    поділом
Я    б    для    всіх    сонця    прихилила.

Посміхнись!..Роздуми    за    плечі
Залиши    в    них    холодний    вечір.
В    темну    ніч    пригорни    подушку
Й    посміхнись,  як    своїй  подружці.

У    вікно    ранок  -  гілкою  по    шибці,
Ніжний  дотик    руки    на    твоїм    обличчі.
Промінь    сонця    теплом    залоскоче,
Розлучатись    у    сні    так    не    хочеш.
Усміхнись!..  Сон    розтанув...
Ти    всміхнулась!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331989
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


морський лев

промінь

народжений  в  пориві  світу
лети  собі  в  космічну  млу
кому  ж  як  не  тобі  летіти
вимірюючи  пустоту

якби  ти  зник,  чи  розчинився
у  більш  могутніших  світах
то  і  тоді  не  загубився  б
осяяний  тобою  шлях

то  і  тоді  раділи  б  люди
приходу  ранньої  зорі
так  було  завжди,  так  і  буде
на  небесах  і  на  землі***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331986
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


Леся Геник

Таємниче…

А  він  так  кохав  таємницю  -
Лиш  очі,  лиш  усміх-уста...
Незнану  небесну  зірницю,
Що  сіяла  юнню  літа.

Не  знав  ані  слів,  ані  росту
Шаленим  посланцям  весни.
Та  рвучись  писаннями  посту,
Скоромив  бажаннями  сни...

І  зранку,  стрічаючи  сонце,
Голубив  окрилення  мрій.
Торкались  римовані  гронця
До  серця,  до  жа́даних  вій...

Чекання,  тасьма  кольорова,
На  зустріч  невіданих  птиць...
Його  таїна́  весноброва,
Коханіша  всіх  таємниць...
(21.04.12)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331978
дата поступления 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012


tatapoli

Р О М А Н С

К  ак  трогателен  был  и  тих  закатный  вечер,
Т  ак  робок  был  и  мил  в  любви,  признавшись,  к  ночи,
О  на  не  влюблена,  и  ей  ответить  нечем,
 
Н  е  звали,  не  влекли  томящей  негой  очи.
Е  е  боготворил,  хотел  быть  с  нею  рядом,  

Л  юбуясь,  согревал  холодной  ночи  плечи,
Ю  тился  возле  ног,  лаская  нежным  взглядом,  
Б  оялся  разбудить,  гасил  на  небе  свечи.
И    все  бы  хорошо,  да  только  за  порогом
М  елькнула  ночи  тень,  умчавшейся  к  рассвету,  
                                                             
Р  анимый  вечер  был  ей  только  верным  другом,
А  х,  как  же  он  страдал,  она  забыла  это.  
Н  е  знаем  мы  того,  что  завтра  с  нами  будет  
И    бременем  нам    те,  кого  мы  не  ценили,                                                                          
М  ы  вновь  спешим  туда,  где  нас  еще  не  любят!
...

Как  жаль,  бежим  от  тех,  которые  любили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331862
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

Я НАРОДЖЕНА БУТИ СИЛЬНОЮ

Я  народжена  бути  сильною,
Тільки  сильною  -  для  усіх.
Дарувати  лиш  море  радості,
Море  ніжності,  море  втіх.
не  здаватися  і  не  падати,
Коли  щось  у  житті  не  так,
Молитвами  завжди  розрадити,
Що  усе  -  для  спасіння  знак.

Я  народжена  бути  мужньою,
Тільки  мужньою  до  кінця.
Вороття  назад  не  шукаючи,
Бо  одна  лиш  дорога  ця:
Не  піддатися,  не  скоритися
Своїм  слабкостям  ні  на  мить,
Лиш  пишатися  і  гордитися,
Що  свій  дух  в  них  змогла  скріпить.

Я  народжена,  щоб  боротися.
Все  життя  моє  -  боротьба.
Не  зламають  в  цій  боротьбі  важкій
Ні  печаль  мене,  ні  журба.
Лиш  одним  мечем  -  словом,  Господи,  -
Розірву  цей  ланц,  розіб"ю.
Хай  не  тішиться  серце  деспота:
Я  над  прірвою  не  стою.

                                                                                                                       2006  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326630
дата поступления 31.03.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ЩО ТОБІ ПОДАРУВАТИ?

Що  тобі  подарувати?
Може,  неба  голубінь?
Щоб  ти  вмів,  як  я,  кохати,
подивившись  в  далечінь.
Що  тобі  подарувати?
Може,  журавлиний  спів?
Щоб  ти  міг  мене  згадати
В  пору  цих  весняних  днів.
Що  тобі  подарувати?
Може,  джерела  кришталь?
Щоб,  коли  цвітуть  Карпати,
Ти  згадав  мою  печаль.
Що  тобі  подарувати?
Може,  осінь  золоту?
Щоб,  як  лист  почне  спадати,
Ти  згадав  любов  святу.
Що  тобі  подарувати?
Може,  світанковий  час?
Щоб,  коли  почне  світати,
Завжди  згадував  про  нас.
Що  тобі  подарувати?
Ти  скажи  мені,  молю!
Дам  усе,  що  зможу  дати,
Бо  я  так  тебе  люблю.

2007  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327209
дата поступления 02.04.2012
дата закладки 20.04.2012


ОКСАНА ВИННИЦЬКА

ГОСПОДЬ ДАЄ МЕНІ НАСНАГУ ДО ЖИТТЯ

Після  концерту  хочу  подякувати  Вам  усім!  
Дорогі  мої,  дякую  Богу,  що  Ви  є  у  мене!
 Мені  надзвичайно  приємно  чути  Ваші  відгуки  і  побажання!
 Ваша  підтримка  -  велика  допомога  для  мене.
 Хотіла  би  потішити  Вас  своїми  піснями!
 Буду  сподіватися,  що  так  і  буде!
 А  ще  хотілобися  зустрітися  з  кожним  особисто  -  не  тільки  через  сайт.
 Надіюсь,  що  Бог  пошле  таку  ласку!

                     *          *            *

Сьогодні  в  спокою  моя  душа
І  в  серці  засвітилась  вогником  надія:
До  мене  Господа  торкнулася  рука  -
Це  Бог  своїм  теплом  мій  біль  розвіяв.

Та  й  від  лиця  Його  судьба  моя  іде.
І  милість  всім  дарує,  хто  послушний.
І  лиш  на  гору  той  колись  зійде
Хто  істинно  просив  свій  хліб  насущний.

Господь  дає  мені  наснагу  до  життя,
Вселяє  в  мене  віру  і  надію.
Як  щиро  я  люблю  свого  Творця,
Який  здійснив  мою  завітну  мрію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331840
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


kulbabka

Яке то щастя просто знати Вас… (диптих)

(Валі  Савелюк)

З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ,ВАЛЮ!


Яке  то  щастя-просто  знати  Вас
І  Ваших  дум  мереживо  тендітне,
В  яке  вплелись  окрилені  слова,
В  якому  світло  веселково  квітне.

Яке  то  щастя  випадком  зайти
У  глиб  зими-кульбабову  завію
І,  розгубивши  зерна  гіркоти,
Впустити  в  душу  світлу  ностальгію.

І  доторкнутись  справжньої  краси-
Таких  тендітних  граней  дивосвіту,
Де  перла  сліз  чистіші  від  роси,
Де  сила  слів  міцніша  від  граніту.

Де  почуттів  вирують  кольори
І  в  теплу  душу  світять  так  блаженно
Смарагди-люди,янголів  дари...
Де  тиха  осінь  розмовляє  з  кленом.

Там  відпускає  смутку  тятива,
Стара  хатуня  дихає  гостинно...
Яке  ж  то  щастя-просто  знати  Вас-
Глибин  космічних  зоряна  Людино...  



***

Давайте  я  насиплю  теплих  слів
У  Вашу  душу,  оповиту  квітнем,
Немов  дрібних  коштовних  камінців,
І  в  серці  Вашім  папороть  розквітне!

Давайте  я  нарву  того  бузку,
Що  в  небесах  розніжився,  мов  повінь!..
І  зронить  квітень  райдугу  дзвінку
У  Ваші  мрії,  ніжно-волошкові!..

І  так  Вам  легко  стане  у  думках,
Така  любов  затЕпліє  в  судинах!..
Розгорне  крила  небо,  наче  птах,
Над  Вами,  найпрекрасніша  Людино!

І,  зачерпнувши  жменями  весну,
Вам  піднесу,  всміхаючись:  тримайте!
Давайте  я  долоні  простягну
І  обійму  Вас  лагідно!..Давайте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331679
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


Валя Савелюк

КВІТЕНЬ

зелені  вістрячка  тюльпанів
зсередини  радіти  починають…
з  росою  
всотують  у  себе  кольори
весняних  ранків.

і  хоч  тримають
стуленими  ротики  –
щоб  не  одкрились  
їхні  таємниці  –
але  ж  лоскочуть
теплі  промінці
зелені  щічки…

вже  скоро  пирсне,
розсміється  квітень
червоним,  жовтим  
і  ліловим  сміхом…

20.04.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331687
дата поступления 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012


АнГеЛіНа

Дякую, рідна!

Я  вдячна,  мамо,  за  великий  світ,
Що  вклала  вже  давно  в  мої  долоні!..
За  те,  що  Ти  уже  немало  літ
Навчаєш  жити  зовсім  юну  доню...

Я  дякую  за  той  душі  вогонь,
І  за  любов,  що  в  серці  запалила...
І  за  підтримку,  мудрість  сивих  скронь,
За  те,  що  вчиш,  де  чорне,  а  де  -  біле...

Спасибі,  рідна!  І  Тобі  нехай
Кує  зозуля  вічно  сизокрила!!!
Перед    Тобою  я  в  боргу,  це  знай,
Бо  Ти  для  мене  щастя  відмолила!..
                                         17  квітня,  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата поступления 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Gill

СліпийДОЩ

- Можна  ваш  автограф  –  почулось  мені  ззаду.  Це  напевне  вперше  хтось  попросив  у  мене  автограф.  
Сонце  уже  хилилось  на  сторону,  надворі  гуляв  усміхнений  вітерець.  Читання  проходили  у  старенькій  бібліотеці,    де  працювали  не  менш  старенькі  жіночки.  У  читальному  залі  можна  було  вловити  якусь  чи  то  напругу,  чи  то  щось  подібне  на  відсутність  гармонії.  Це  відчуття  панувало  всюди  :  у  повітрі,  у  душах  старих  книжок,  у  серцях  усіх  цих  аматорів-людей.  Чому  аматорів?  Бо  вони  не  могли  собі  нормально  жити,    хотіли  стати  письменниками,  ну  чи  просто  показати,  що  хочуть.  
Я  не  вважав  себе  ні  поетом,  ні  ще  кимсь  схожим,  для  мене  це  смішна  праця,смішна  тому,  що  не  приносить  бажаного  –  ні  нових  читачів,  ні  навіть  не  дає  жити  нормально,  ти  постійно  думаєш  про  свою  писанину,  неначе  про  якусь  дівчину  ,  але  вона  настільки  потворна,  що  якби  ти  показав  її  своїм  друзям,  ті  б  ще  довго  сміялись  із  тебе.  Тому  я  її  й  не  показував.
Та  й  в  принципі  не  було  кому.  Поети  люди  самотні  у  більшості,  я  хоч  і  не  був  одним  з  них,  але  принаймні  цим  не  поступався,  навіть  таким  самітникам,  як  вони.
А  зараз  ззаду  я  чую  чийсь  ніжний  голосок  і  дивуюсь  самому  собі.  Про  таке  я  навіть  не  думав,  не  мріяв,  хоча  письменники,  мабуть  ,найбільше  думають  і  мріють…
- Це  так  дивно,  ну  можна.
Я  узяв  її  блокнот,  навіть  не  поглянувши  в  обличчя  його  власниці,  вивів  якусь  чудернацьку  карикатуру  і  віддав  їй.  Мені  здалось,  що  вона  усміхається.
- Дякую.  Ваша  проза  така  жива  ,  а  головне  у  вас  є  стиль  –  а  це  вже  багато  про  що  говорить.  –  її  слова  лоскотали  мою  душу  і  ці  компліменти  стали  своєрідним  каміном,  який  підігрівав  мої  думки  і  емоції.  
         Я  розвернувся,  всівся  і  почав  вивчати  наступних  за  їхніми  словами  поетів.  Я  немов  міг  їх  бачити,  за  допомогою  їхнього  голосу,  слів,  думок  я  вимальовував  їхні  обличчя,  рухи,  тіла.
Ось  на  сцену  вийшла  невисока,  струнка  дівчина,  та  свою  стрункість  вона  заховала  під  плащем-пуховиком,  а  її  шию  обплітав  пітон-шарф.  Волосся  було  недовгим,  але  їй  пасувало.    
   Вона  думала  «Як  же  мені  найкраще  передати  емоції,  почуття».  Ці  думки  я  ловив  своїм  носом  у  повітрі.    У  погляді  також  простежувалась,  якась  нудна  суха  стара  –  самозакоханість.  Взагалі  то  у  всіх  молодих  поетів  вона  простежується.  З  віком  все  менш  і  менш  помітна,  а,  коли  поет  дозріває,  вона  остаточно  розбавляється  у  інших  його  рисах.