ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Избранное

Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата поступления 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Наталя Данилюк

Іще одна весна в букеті літ…

Іще  одна  весна  в  букеті  літ  –
У  пишному  п’янкому  оберемку…
Бринить  душа,  залюблена  у  світ,
І  так  їй  нині  радісно  і  щемко!

І  стільки  цвіту  вітром  намело
В  її  таємні  ветхі  закапелки…
На  світле  незахмарене  чоло
Лягла  цитринна  смужечка  веселки.

І  начебто,  простий  весняний  день,
І,  схоже,  що  таких  позаду  –  сотні!..
А  квітень  взяв  за  руку  і  веде,
Мережать  стежку  кроки  безтурботні.

І  щедро  відкриваються  очам
Ціловані  світанком  панорами.
А  ти  ідеш,  осяяна  свіча,
Мов  не  землі  торкаєшся  ногами,

А  вовни  хмар  і  неба  пелени…
Підсвічена  діодами  сузір’їв,
Розніжена  обіймами  весни
В  життєвому  своєму  надвечір’ї.

Як  мало  треба  щастю  –  висоти
І  простору!  Все  інше  –  і  не  конче…
Між  велелюддя,  темпу  й  суєти,
Людино,  зупинися  і  світи,
Ти  –  сонце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата поступления 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Окрилена

Контрасти

[img]http://imageinarts.com/wp-content/uploads/bulkimages-1452439040/Old%20Chamera%20Pink%20Spring%20Flower%20Vintage%20Wallpaper.jpg[/img]
Дощі  хлюпочуть,    гамірно  уранці.
Потік  автівок  енно  знавіснів,
капіжить  сонце  соком  помаранчі.
Весна  у  місті.  Місто  у  весні.

На  светрах  «принти»  створюють  усмішку,
відсутній  погляд,  кава  і  wi-fi.
Хвилина  часу  інсталює  книжку,
швидке  життя  вирує  як  ручай.  

Трамваї  креслять  коліями  обрій
вистукують  шаманський  ритуал.
Старі  балкони  на  будинках,  мовби
п’ють  небо  з  порцелянових  піал.

Ідуть  великі  і  маленькі  принци
у  темні  будні  в  білих  комірцях,
несуть  троянди  у  прозорій  плівці
і  лише  одиниці  -    у  серцях.
[img]http://radchenko-anna.com/wp-content/uploads/2014/09/1480253_900.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657969
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата поступления 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Наталя Данилюк

Весна кличе в гори…

[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]

Весна  кличе  в  гори.  Взуваю  розтоптані  кеди  –
Іще  від  минулого  літа.  Ну,  що  ж,  в  добру  путь!
Де  сонце  –  медовий  бурштин,  інкрустований  в  небо,
Де  чубчики  соснам  хмарки́,  наче  вівці,  скубуть.

Несу  за  спиною  в  наплічнику  аркушів  стоси  –
Давно  перепрілі  ілюзії  ще  від  зими.
Вливає  за  пазуху  щастя  подвоєні  дози
Омріяна  даль,  що  вітри  підпирає  грудьми.

І  що  мені  треба  на  лоні  безмежного  світу,
Де  я  –  лиш  піщинка  дрібна  серед  тонни  піску?
І  вітер  гуде  в  мою  душу,  немов  у  трембіту,
І  космос  постійно  тримає  мене  на  зв’язку.

І  голос  мені  промовляє:  «Алло,  абоненте,
Погода  сьогодні  чудова,  тож  welcome  to  please!».
І  серце  карбує  на  згадку  щасливі  моменти,
І  камера  вкотре  фіксує  пробуджений  ліс.

А  він  пахне  мохом,  терпкими  оліями  хвої,
Обійми  свої  розкриває  і  кличе:  «Ходи!».
І  я  усміхаюсь  до  лісу  й  до  себе  самої,
На  тілі  земної  планети  лишаю  сліди…

Дрібні,  ледь  помітні  –  невидимі  майже,  їй  Богу,
На  відстані  лету  пташиного.  Квітню,  агов!..
Спасибі,  що  кличеш  мене  в  цю  натхненну  дорогу  –
Звучати  на  хвилі  поезії  та  молитов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата поступления 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016


Оксана Дністран

Весняний сніг

Поверталися  з  мандрів  лелеки
Із  далеких  незнаних  країв,  
Оминувши  усі  небезпеки
Злітносмужних  загаслих  вогнів.

Вже  Деснянські  розлогі  заплави
Навстіж  руки  свої  розвели
У  вербичках  гнучких  кучерявих,  
Зустрічають  привітне  «курли».

Гнізда,  шапками  влігшись  надійно
На  цибаті  стовпи  між  хатин,  
Ловлять  вітер  грайливо  завійний.
Що  катався  на  спинах  хмарин.

В  піднебессі,  як  мрія,  високім,  
Той  зіткнувся  із  клином  лелек,  
Що  над  містом  сумним,  карооким
Свій  долали  у  березень  трек.

І  посипався  пір’ячком  неба
Із  крильцят  білих  ангелів  сніг,  
Аж  земля  в  недовірі  затерпла,  
Як  він  трепетно  ліг  їй  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655462
дата поступления 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Оксана Дністран

Бризнули соком білявки-берези

Бризнули  соком  білявки-берези,
Кров  струменіла  з-під  гострого  леза,
Березень  спрагло  припав  до  порізів,
Пив  життєдайність,  що  крапала  слізно.

Вії  стріпнулись  під  вранішній  щебет,
Просвіт  мереживом  ткав  наскрізь  небо,
Білі  нитки  гілочок  павутинням
Поміж  блакиттю  вплелись  шумовинням.

Мжичка  розсіялась  сонно,  неспішно,
Гладила  скроні  беріз  безутішних  -
Власну  вологу  віддали  їм  хмари,
Щоб  поділитися  залишком  марень.

…Пийте,  берези,  наповнюйте  вени
Ритмом  бурхливим  весняним  зеленим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654375
дата поступления 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Юля Фінковська

[impression]

[img]http://www.neboleem.net/images/stories2/pitanie/ezhevika.jpg[/img]
[img]http://cdn.fishki.net/upload/post/201504/24/1512099/f8bddb86337ad8819a9a768b7432c850.jpg[/img]

Погляд  у  тебе  –  розчавлена  жменя  ожин,
Голос  –  смарагдова  хвоя  густих  лісів.
Вітер  спустився  прозоро  з  гірських  вершин,
І  поза  ребрами  в  тебе  на  мить  осів.

Ниточка  сміху  –  карміновий  бісер  малин,
Що  розсипається  в  руки  життєвих  рік.
Скільки  б  не  було  у  тобі  дрібних  провин:
Плачеш  –  і  тихо  тече  березовий  сік...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654020
дата поступления 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Ірина Кохан

Коли зажуравліє небо

Коли  зажуравліє  синє  небо
І,  мов  мімоза,  ранок  зацвіте,  
Цілунком  світ  розбудить  юна  Геба,
З  долонь  розливши  сонце  золоте.

Тоді  зі  сну  зимового  воскресну.
Віолончелі  змовкнуть  снігові...
Піду  босоніж  зустрічати  весну
По  зеленавім  чубчику-траві.

Залебедіють  хмари  білопінні,
Немов  з-під  пензля  майстра  гохуа,
У  вечоровім  сакуроцвітінні
Поволі  скрипка  вітру  затиха.

І  так  бентежно  робиться  на  серці...
І  так  нектарять  зорі  молоді!
Знов  юнь  весни  мрійливо  озоветься
І  зачовніє  легко  по  воді.

Коли  зажуравліє  небо  пряне,  
І  засміється  сонце  між  кульбаб,
Прийде  квітуча,  тепла,  довгожданна
Пора  кохання,  ніжності  і  зваб.


*Гохуа  -  китайський  живопис  водними  фарбами  на  шовкових  та  паперових  сувоях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата поступления 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Ксенія Косач

А що мені – вітри?

А  що  мені  –  вітри?  Хай  про́йдуть  по  мені,
Зірвуть  глевку  печать  сліпої  безнадії,
Тріпочеться  вуаль  в  розчахнутім  вікні,
З  якого  самота  несамовито  віє.

Той  невимовний  крик  саднить  в  гортані  десь,
Вечірній  простір  рве,  вриваючись  у  місто,
Мигтінням  ліхтарів  стоватнених  сердець,
Яким  не  донесли  такі  жадані  вісті.

А  що  мені  –  вітри?  Дощами  вщент  нап’юсь,
Відкоркувавши  хмар  бездонні  ватні  глеки,
Від  надлишку  проллюсь  уздовж  балконних  вуст,
Відчувши  стиком  сил  тремкий  бетонний  клекіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651340
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Ксенія Косач

Весняний дощ

Докрапував  краплинами  на  віти  
Весняний  дощ  захмареним  привітом,
Летів  назустріч  змоченому  місту,
Цирконієм  чіплявся  дуже  міцно
За  пальці  розчепірені  горіха,
Уздовж  вікна  котились  дрібки  стиха.

Чого  ти  плачеш,  дощику  весняний?
Я  витирала  щоки  скла  старанно,
Їх  поліруючи  долонями  до  лиску.
Між  пуп’янків  брунявих  гостролистих
За  гілки  краплі  змучено  тримались,
Щоб  зберегти  хоч  в  мріях  ідеали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651312
дата поступления 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016


Ксенія Косач

Коли зірветься напнута струна

Коли  зірветься  напнута  струна,
Мелодії  від  неї  не  почуєш,
І  неважливо  більш  чия  вина
Та  чи  за  неї  хтось  когось  лінчує.

Десь  затягнули,  може  не  зі  зла,
Порвавсь  зв’язок,  не  склеїти  розбите,
Як  почуття  тремке  було,  зі  скла,
Його  із  друзок  більш  не  відновити.

Шукай  заміну  –  в  серці  зазвучить,
Тональність  інша  може  підходяща,
Забувши  дисонанси  усі  вмить,
Заграй  життя  –  все  діється  на  краще.

Колись,  либонь,  згадаєш  лишень  ту,
Від  доторків  якої  млів  смичками,
Душа  вбирала  нотну  красоту,
Тягнулася  до  сонця  пелюстками.

Та  відцвітає  завше  пустоцвіт,
Короткий  вік  його  квітучих  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647778
дата поступления 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Наталя Данилюк

Вздовж вуличок

[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]

Вздовж  вуличок,  полатаних  калюжами,
Під  хлюпання  плаксивих  ринв  і  стріх,
Ще  від  зими  до  решти  не  одужавши,
З  душі  не  обтрусивши  сірий  сніг,
Іти  собі,  всміхатися,  бо  лоскітно,
Бо  треться  в  шию  теплий  комірець!..
І  думати:  яке  то  щастя,  Господи,
Що  цій  зимі  вже  близиться  кінець!
Що  до  весни  –  якісь-там  милі,  клаптики,
Що  лютий  вже  вичерпує  резерв,
І  світ  мене  ковтає,  мов  галактика,
І  я  пульсую  в  ньому,  ніби  нерв…
На  повні  груди,  залпом,  захлинаючись,
Вдихаю  цей  розріджений  озон…
І  тішуся  від  того,  що  не  знаю,  чим
Закінчиться  передвесняний  сон!..
І  вірю,  що  весна  оця  намолена
До  мрій  нових  наблизить  хоч  на  крок,
Що  ранок  розвіконить  і  дозволить  нам
Почати  відлік…  вже  без  помилок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата поступления 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Ксенія Косач

Муки творчості

Писала  часто  –  просто  на  розрив,
Поміж  долоньок  серце  розминала,
Надрив  зривався,  а  відтак  –  кровив,
Ну  а  мені  було  того  замало.

Я  посипала  сіллю  рани  вщент,
Бо  чим  гостріше,  тим  смачніша  страва,
І  на  папері  пензлями  момент
Виводила,  мішаючи  приправи.

Гірчила  кава  вранішнього  сну,
Лягали  фарби  впереміш  з  словами,
Тендітна  доля  власна  на  кону
Беззахисно  лежала  в  ролі  драми.

По-іншому    не  вміла  аж  ніяк,
Згинала  фрази,  мов  розм’яклу  глину,
На  них  лишався  серця  мого  знак,
Що  кольором  нагадував  калину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642437
дата поступления 09.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Ксенія Косач

Українки

Тендітні  квіти  лоно  України
Дарує  людству,  як  взірець  краси,
Чарівні,  милі  і  завжди  гостинні,
Мов  діаманти  чистої  роси.

Вони  -  окраса,  ніжність  і  дбайливість,
Всотавши  мудрість  рідної  землі,
В  собі  тамують  силу  і  чутливість,
Родзинок  в  них  запаси  -  чималі.

Зоря  ранкова  гарну  вдачу  дала,
Таких  хазяйок  десь  ще  пошукай,
У  кожній  -  світла  та  добра  чимало,
З  очей  –  іскринок  сяє  водограй.

О  українки,  як  вас  не  любити,
Як  зір  для  вас  із  неба  не  нести,
Щоб  ви  цвіли  окрасою  для  світу,
Як  символи  натхнення,  чистоти.

Волошки  й  маки,  айстри  і  жоржини,
Конвалії  у  весняній  красі,
Бабусі,  доні,  матері,  дружини,
Які  духмяні  і  прекрасні  всі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641732
дата поступления 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016


Наталя Данилюк

Буде весна

[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]

Ця  лютнева  зима  –  не  зима,  а  суцільна  проталина…
Сніг  по    клаптику  вовни  за  ніч  розтягнули  вітри
І  хрумкій  білизні  досхочу  порадіти  не  дали  нам…
Позіхаючи,  равликом  сонце  повзе  догори.  

Отже,  буде  весна  –  життєдайна,  п’янка,  неприборкана,
Пробіжиться  босоніж  під  кашель  рипучих  воріт!
І  на  місці  весняного  сліду  заграє  пацьорками
Білозуба  усмішка  землі  –  молодий  первоцвіт!

Враз  кожнісінька  жилка,  пульсуючи,  соком  наповниться…
І  коли,  поцілована  в  тім’я  світилом  рудим,
Ти  почнеш  зеленіти  життям,  як  біблійна  смоко́вниця,
Виноградар  твій  ревний  зрадіє,  бо  ж  будуть  плоди.

На  пошерхлі  долоні  заплачеш  ранковими  росами
І  промовиш:  “Я  знову  прийшла…  Тож  візьми  ці  дари”.
Так,  як  юна  весна,  цілуватимеш  п’ятами  босими
Пружно  випнуті  жили,  що  б’ють  з-під  земної  кори.

І,  схилившись  йому  на  плече  обважнілими  вітами,
Прошепочеш:  “Прости,  що  я  плоду  не  дала  торік…”.
І  весна  поміж  вами  бджолино-квітково  бринітиме,
І  дощем  благодатним  окропить  недовгий  твій  вік…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата поступления 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Наталя Данилюк

Напередодні

[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]

Так  незвично  із  вікон  біліє  припудрений  двір
І  вогнів  міріади  розтягнуті  на  кілометр…
Я  вмикаю  стару  добру  пісеньку  “Happy  New  Year”,
Дістаю  із  полички  улюблений  в’язаний  светр.

Легко  здмухую  з  іграшок  пудру,  сріблясто-крихку,  –
І  від  цього  довкола  стає  урочисто-різдвяно!..
І  димар  бородатий,  як  Ноель,  сидить  на  даху,
Смачно  пахкає  люлькою  й  дихає  смолами  пряно.

Кольорові  гірлянди  кладу  світляками  між  віт  –
Хай  собі  мерехтять  і  дарують  мозаїку  тіней.
І  рояться  думки,  як  метелики,  у  голові:
Відділяю  пусте  і  для  себе  лишаю  нетлінне.

Відділяю  зерно  від  полови,  свободу  від  пут,
Почуття  від  підступної  фальші,  прозорість  від  бруду!..
Вороги  мої  мудрі  і  друзі,  приходьте,  я  тут,
Хай  оселя  моя  переповниться  галасом  люду!

Хай  я  буду  багатою  друзями,  щастям,  теплом,
Хай  дарую  обійми  і  щедрі  слова-побажання!
Хай  Різдво  покладе  теплу  руку  мені  на  чоло
І  промовить:  “Світися  і  вір,  ця  зима  не  остання”.

І,  розплившись  в  коханих  усмі́шках,  у  сяйві  огнів,
Я  думками  полину  в  дитинства  роки  безтурботні,
І  подякую  долі  за  те,  що  судилось  мені
Доторкнутись  душею  до  Вічності…  Напередодні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата поступления 30.12.2015
дата закладки 07.01.2016


Наталя Данилюк

Нерукотворне диво

[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]

А  небо  висить  угорі  простирадлом  зіжмаканим
І  пахне  так  свіжо  й  морозно,  мов  після  прання…
Гуашшю  мороз  розмальовує  вікна  заплакані
І  коле  повітря  в  обличчя,  як  гола  стерня.

Душа  розімліла,  немов  од  солодкого  вермуту,
На  килим  замерзлої  пудри  упала  навзнак…
І  місяць  забився  у  хмари,  як  жук  перевернутий:
Все  пробує  вибратись,  та  не  виходить  ніяк…

Таке  відчуття  прохолоди  і  тиші  блаженної
За  крок  до  великого  таїнства  –  свята  Різдва!..
І  світ  цей  довкола  –  не  плід  інженерії  генної,
А  мудрої  Матері  нерукотворні  дива:

І  сосни  патлаті,  й  дерева  крислаті,  мов  олені,
Що  роги  обплутали  білим  повісмом  зими,
І  сиві  кущі,  мов  у  простір  устромлені  корені,
І  гори,  що  вперлись  у  вітер  важкими  грудьми.

І  в  ніч,  як  засяє  на  обрії  зірка  Давидова,
Розсипавши  срібло  крихке  на  самотній  Вертеп,
Чиясь  доленосна  рука,  і  могутня,  й  невидима,
Посіє  зернину,  з  якої  Різдво  проросте.

Маленьке  Дитя  рученятами  ніжними  й  чистими,
Мов  кулю  скляну,  приголубить  планету  земну.
І  все  наболіле,  роз'ятрене  стихне  і  вистигне
У  теплих  обіймах  різдвяного  світлого  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата поступления 03.01.2016
дата закладки 05.01.2016